Трудова міграція як фактор економічного зростання в Україні

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ПОЛІТИЧНИХ КОНСУЛЬТАЦІЙ

Аналітична записка M3/2014

Трудова міграція як фактор економічного

зростання в Україні

Костянтин Кравчук

Резюме

Відповідно до результатів обстеження з питань трудової міграції, яке було проведено у 2012 році, за кордоном працюють 1,2 млн громадян України. Однак аналіз даних з ЄС та Росії свідчить про те, що ця оцінка є заниженою. Кількість українських трудових мігрантів за кордоном можна оцінити в 1,5-2 млн осіб, або 6,8-9,1% економічно активного населення України. Внесок зовнішньої трудової міграції у розвиток економіки країни є невеликим — на рівні від 2,1% до 4% ВВП. Це свідчення на користь того, що таку міграцію недоцільно розглядати як джерело прискорення економічного розвитку.

Аналітичну записку було підготовлено в рамках проекту «Міграція з України після скасування візового режиму з ЄС», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій (ІЕД) за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Міжнародного вишеградського фонду.


2

Автор:

Костянтин Кравчук, науковий співробітник, Інститут економічних досліджень та політичних

консультацій

Представлені в цій роботі висновки і рекомендації належать автору роботи і можуть не відповідати позиціям Міжнародного фонду «Відродження», Міжнародного вишеградського фонду.


3

Зміст

1. Вступ ............................................................................................................................................................ 4

2. Масштаб трудової міграції з України ....................................................................................................... 4

3. Доходи трудових мігрантів та обсяг грошових переказів ...................................................................... 6

4. Вплив трудової міграції на економіку України ...................................................................................... 10

4.1. Вплив зростання доходів населення на ВВП ....................................................................................... 10 4.2. Вплив грошових переказів на стан платіжного балансу ..................................................................... 11 4.3. Вплив змін на ринку праці на ВВП ........................................................................................................ 11

5. Висновки ................................................................................................................................................... 12


4

1. Вступ

Вплив зовнішньої трудової міграції на економічний розвиток України є неоднозначним. З одного боку, гроші, що надходять до країни від мігрантів, сприяють розвитку внутрішнього виробництва та підтримують платіжний баланс. З іншого боку, відтік працівників за кордон зменшує пропозицію на внутрішньому ринку робочої сили, а також створює ризики для стабільного функціонування системи соціального забезпечення. З огляду на ці обставини, обґрунтована оцінка впливу зовнішньої трудової міграції на економічний розвиток країни є важливою умовою формування ефективної державної політики у сфері міграції. Без такої оцінки неможливо визначити цілі міграційної політики, досягнення яких сприятиме швидкому та стійкому зростанню добробуту суспільства.

У цій роботі окреслено основні наслідки зовнішньої трудової міграції для розвитку економіки України. Аналіз ґрунтується на власній оцінці чисельності українських трудових мігрантів, що зроблено на основі як українських, так і закордонних джерел1.

2. Масштаб трудової міграції з України

В останні десятиліття Україна була ареною активних міграційних процесів. За оцінкою Світового банку (СБ) країна входить до п'ятірки найбільших постачальників мігрантів у світі, поступаючись лише Мексиці, Індії, Китаю та Росії. У 2010 році за межами України проживали 6,5 млн осіб, що народилися на її території (14,3% від населення країни на цю дату)2. При цьому дані СБ не включають циркулярних мігрантів (тобто, мігрантів, які періодично повертаються до країни походження), кількість яких становить не менше 1 млн осіб.

Оцінка розміру зовнішньої трудової міграції з України залежить від визначення цього поняття. За широким визначенням трудові мігранти — це люди, які займаються економічною діяльністю за межами країни походження3. Відповідно до трудових мігрантів потрібно віднести основну частину тих, хто народився в Україні, але проживає за її межами. Однак більшість з цих мігрантів виїхали з України в період існування СРСР або у перші роки після його розпаду. В основному, зараз вони є громадянами інших держав (насамперед, Росії) і не підтримують економічні зв'язки з Україною, зокрема, не надсилають до країни грошові перекази4.

Тому видається обґрунтованим використовувати більш вузьке визначення, відповідно до якого трудовим мігрантом є особа, яка працює в державі, громадянином якої вона не є5. Отже, до числа трудових мігрантів входять всі мігранти, які періодично повертаються до України (циркулярна міграція), а також частина постійних мігрантів, які виїхали за кордон з метою працевлаштування та зберігають українське громадянство.

Основним джерелом даних про трудову міграцію в Україні є два широкомасштабних обстеження домогосподарств. Перше з них було проведено у 2008 році Державною службою статистики України (Держстат) у співробітництві з Українським центром соціальних реформ, фондом «Відкрий Україну»,

1 Попередній варіант роботи було представлено у квітні 2014 року на Економічному зібранні в Душанбе (Таджикістан),

темою якого були економічні наслідки міграції робочої сили. 2 The World Bank. Bilateral Migration Matrix (2010). Дані отримано з сайту worldbank.org (шлях Home —> Research —>

Prospects —> Migration and Remittances —> Data). Пряме посилання: http://siteresources.worldbank.org/INTPROSPECTS/Resources/334934-1110315015165/T1.Estimates_of_Migrant_Stocks_2010.xls

3 Сайт Міжнародної організації міграції: https://www.iom.int/cms/en/sites/iom/home/what-we-do/labour-migration.html

4 Необхідно відзначити, що в період існування СРСР активне переміщення населення мало двосторонній характер: за

оцінкою Світового банку, в 2010 році в Україні мешкали 5,3 млн осіб, які народилися за її межами (11,5% населення). 5 Міжнародна конвенція про захист прав усіх трудящих-мігрантів і членів їх сімей (1990).

http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/migrant.shtml

http://siteresources.worldbank.org/INTPROSPECTS/Resources/334934-1110315015165/T1.Estimates_of_Migrant_Stocks_2010.xls

http://siteresources.worldbank.org/INTPROSPECTS/Resources/334934-1110315015165/T1.Estimates_of_Migrant_Stocks_2010.xls

https://www.iom.int/cms/en/sites/iom/home/what-we-do/labour-migration.html

http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/migrant.shtml


5

Світовим банком та Міжнародною організацією міграції6. Друге обстеження було проведено в рамках проекту Європейського Союзу та Міжнародної організації праці «Ефективне управління трудовою міграцією та її кваліфікаційними аспектами" у 2012 році7. У даній роботі ці дослідження згадуються під назвами Опитування з питань трудової міграції 2008 року та 2012 року відповідно (ОТМ-2008 та ОТМ-2012)8. Відповідно до результатів ОТМ-2008 протягом 2005-першої половини 2008 року на роботу за кордон виїжджали 1 476,1 тис. українців (4,2% населення країни у віці 15-70 років або 6,6% економічно активного населення). Наступне обстеження, яке було проведене через чотири роки, (ОТМ-2012) зафіксувало невелике скорочення числа мігрантів: у 2010 - першій половині 2012 року за кордон виїжджали 1 181,6 тис. українців (3,4% населення країни у віці 15-70 років або 5,4% економічно активного населення). ОТМ-2012 також дозволило окремо оцінити кількість циркулярних мігрантів та постійних мігрантів (тих, хто працював за кордоном більше року). Частка останніх склала 17,3% від загального числа трудових мігрантів, або 204,4 тис. осіб.

Основні напрямки трудової міграції — країни Європейського Союзу (ЄС) та Росія. За результатами обстеження 2012 року в ЄС працювали або шукали роботу 51% трудових мігрантів (602,5 тис. осіб), в Росії — 43,2% (511,0 тис. осіб). Серед країн ЄС головними напрямками трудової міграції з України були Польща, Італія та Чехія (Таблиця 1).

Таблиця 1. Основні напрямки трудової міграції з України (згідно обстеження домогосподарств з питань трудової міграції 2012 року)

Країна Число трудових мігрантів, тис. осіб Частка в загальному числі мігрантів, %

Всього 1 181,6 100,0 ЄС, у тому числі 602,5 51,0 Польща 168,4 14,3 Італія 156,0 13,2 Чехія 153,0 12,9 Іспанія 52,6 4,5 Німеччина 27,8 2,4 Угорщина 23,0 1,9 Португалія 21,7 1,8 Росія 511,0 43,2 Білорусь 21,5 1,8 Інші 46,6 4,0

Джерело: Звіт щодо методології, організації проведення та результатів модульного вибіркового обстеження з питань трудової міграції в Україні / Міжнародна організація праці. Група технічної підтримки з питань гідної праці та Бюро МОП для країн Центральної та Східної Європи — Будапешт МОП, 2013.

Разом з тим, проведені у 2008 та 2012 році обстеження домогосподарств дозволили оцінити розмір постійної трудової міграції лише частково, оскільки вони охоплювали лише тих мігрантів, сім'ї яких залишилися в Україні. Трудові мігранти, які перевезли за кордон свої сім'ї, не могли потрапити в поле зору обстежень. Існує низка свідчень на користь того, що масштаб постійної трудової міграції суттєво перевищує розмір, встановлений за допомогою обстежень домогосподарств.

6 Зовнішня трудова міграція населення України. — Київ, УЦСР, 2009.

7 Звіт щодо методології, організації проведення та результатів модульного вибіркового обстеження з питань трудової

міграції в Україні / Міжнародна організація праці. Група технічної підтримки з питань гідної праці та Бюро МОП для країн Центральної та Східної Європи. — Будапешт МОП, 2013.

8 Обидва опитування проводилися в якості доповнення до регулярного обстеження домогосподарств України, чисельність

опитаних домогосподарств в 2008 році становила 22,1 тис., у 2012 році — 23,5 тис. В обох дослідженнях при оцінці розміру трудової міграції враховувалися як наймані працівники, так і самозайняті особи. Не враховувалася прикордонні маятникові мігранти (які здійснюють короткострокові поїздки за кордон з комерційними цілями), а також особи, які працюють та отримують зарплату в Україні, але здійснюють поїздки за кордон за робочої необхідності.


6

За даними Євростату в 2011 році в країнах ЄС статус постійного мешканця9 мали не менш 648,3 тис. громадян України (Таблиця 2). Водночас за результатами ОТМ-2012 лише 256,8 тис. трудових мігрантів з України працювали в країнах ЄС не менше 6 місяців та потенційно могли отримати статус постійного мешканця. Звичайно, не всі громадяни України, які мали статус постійного мешканця у країнах ЄС, були трудовими мігрантами — серед них були працівники українських установ та підприємств, особи, які виїхали за кордон з метою іншою за працевлаштування (зокрема, за програмами етнічної та релігійної міграції), а також незайняті родичі трудових мігрантів. Але, незважаючи не це, зіставлення результатів обстеження домогосподарств та даних Євростату дозволяє припустити, що розмір постійної трудової міграції з України до ЄС є більшим, ніж показало обстеження.

Таблиця 2 . Число українців, які постійно мешкають у країнах ЄС*

Країна Число постійних жителів-громадян України, тис. осіб

у 2003 році у 2011 році

Італія 12,7 200,7 Німеччина 116,0 136,3 Чехія 49,0 123,6 Іспанія 34,6 87,0 Португалія 0,3 49,5

* У таблиці наведені перші п'ять країн ЄС за кількістю постійних мешканців-громадян України у 2011 році Джерело: Євростат

Існує також непряме свідчення на користь того, що кількість українських трудових мігрантів у Росії також перевищувала число, встановлене за результатами ОТМ-2012. У 2011 році російський Центр етнополітичних та регіональних досліджень (ЦЕПРД) провів соціологічне дослідження, яке мало на меті встановити склад та характеристики іноземних трудових мігрантів у Росії10. Згідно з результатами цього дослідження частка мігрантів з України в Росії становила 8,8%. Виходячи з наведеної в цьому дослідженні оцінки загальної чисельності трудових мігрантів у Росії на рівні від 5 млн до 7 млн осіб (у тому числі 2 млн — легальні мігранти, від 3 млн до 5 млн — нелегальні мігранти), в Росії працювали від 440 тис. до 616 тис. українців. Ця оцінка в цілому збігається з оцінкою, отриманою в результаті опитування домогосподарств в Україні (511 тис. осіб). Однак ОТМ-2012 показало, що 83,8% українських трудових мігрантів у Росії — чоловіки, зайняті переважно в будівельній галузі. А дослідження ЦЕПРД виявило іншу картину — більшу частину (60,3%) трудових мігрантів з України у Росії складають жінки, які працюють, в основному, у сфері послуг, перш за все в торгівлі. Цілком можливо, що дослідження охопили різні групи мігрантів, які взаємно перетинаються. У такому випадку чисельність українських трудових мігрантів у Росії, зроблена на основі проведеного в Україні обстеження домогосподарств, також є заниженою.

З урахуванням наведених вище даних розмір трудової міграції з України (включаючи циркулярну і постійну) може бути оцінений на рівні 1,5-2 млн осіб (4,3-5,8% населення країни у віці 15-70 років або 6,8-9,1% економічно активного населення).

3. Доходи трудових мігрантів та обсяг грошових переказів

Дані про соціально-демографічні характеристики, зайнятість та доходи доступні тільки для частини мігрантів, яка потрапила в поле зору обстеження домогосподарств. Згідно з результатами ОТМ-2012:

9 Англ. — permanent resident status. Оцінка є неповною, оскільки доступні дані лише по 14 з 27 держав, які були членами

ЄС станом на 2011 рік. 10

Denisenko M.B. & Varshavskaya E. Migrants at the Russian Labour Market: Characteristics, Status, Mobility. National Research

University-Higher School of Economics, 2013. No. WP3/21. http://publications.hse.ru/preprints/91006949

http://publications.hse.ru/preprints/91006949


7

чоловіки становили майже дві третини зовнішніх трудових мігрантів (65,6%). До числа трудових мігрантів належали 4,8% чоловіків у віці 15-70 років та тільки 2,2% жінок у цій віковій категорії;

вік 31,7% мігрантів становив 30-39 років, вік 41,5% — 40 років та більше;

рівень освіти 69,5% мігрантів — не вище середнього (серед зайнятого населення України аналогічний показник становив 51,6%);

частка сільського населення серед трудових мігрантів становила 54,3%. У зовнішній трудовій міграції брали участь 6,3% сільського населення у віці 15-70 років та тільки 2,2% міського населення у цій віковій категорії.

За кордоном мігранти виконували переважно роботу, що вимагала фізичних зусиль, а також роботу, яка не потребувала високої кваліфікації (у будівництві, сфері послуг домогосподарствам, торгівлі, готельному та ресторанному господарствах). Середній розмір зарплати трудового мігранта за кордоном становив 930 дол. США на місяць, що майже втричі перевищувало середню зарплату штатного працівника на українських підприємствах (330,5 дол. США у 2011 році). У більшості країн ЄС розмір заробітної плати українських мігрантів перевищував рівень оплати праці в Росії не більше, ніж на 20-30% (Таблиця 3). Винятком була Польща, в якій середня зарплата українських працівників була суттєво нижчою. Це пов'язано з тим, що більшість мігрантів з України в Польщі були зайняті на сезонних сільськогосподарських роботах, тоді як у більшості інших країн вони працювали в будівництві та у сфері послуг.

Таблиця 3. Порівняння доходів та характеристик українських трудових мігрантів у Росії та країнах ЄС

Середня зарплата

мігрантів, дол. США на місяць

Частка мігрантів, які працювали

більше 6 місяців*, %

Частка мігрантів, які мали дозвіл

на роботу, %

Частка чоловіків у числі мігрантів,

%

Основні сектора економіки, в яких зайняті мігранти

Росія 874 18,4 35,5 83,8 Будівництво, торгівля

Польща 560 4,4 40,1 53,1 Сільське господарство, промисловість, торгівля

Італія 1056 74,2 64,8 21,5 Домогосподарства, будівництво,

Чехія 1137 29,1 83,3 75,1 Будівництво, готелі та ресторани

Іспанія 943 93,5 76,0 56,7 Будівництво, домогосподарства

*Під час останньої поїздки Джерело: Звіт щодо методології, організації проведення та результатів модульного вибіркового обстеження з питань трудової міграції в Україні / Міжнародна організація праці. Група технічної підтримки з питань гідної праці та Бюро МОП для країн Центральної та Східної Європи — Будапешт МОП, 2013.

Аналіз даних про зарплату, тривалість роботи за кордоном, а також рівень витрат мігрантів за кордоном, отриманих за результатами ОТМ-2012, дозволяє зробити висновок, що один працівник у середньому переказував або привозив з собою в Україну 3,9 тис. дол. США на рік. Враховуючи, що згідно ОТМ-2012 кількість мігрантів становила 1 181,6 тис. осіб, загальна сума перерахованих або доставлених в Україну у 2011 році заробітків може бути оцінена у 4,6 млрд дол. США. А якщо додати кошти, які перераховували та привозили до України не охоплені обстеженням постійні трудові мігранти з країн ЄС та Росії, загальна сума грошових переказів сягала 6-7 млрд дол. США за рік.

Ця оцінка в цілому відповідає оцінці Національного банку України (НБУ). За його даними, у 2011 році загальна сума грошових переказів, що надійшли до України через банківську систему, міжнародні платіжні системи, а також за неофіційними каналами, становила 7 млрд дол. США. З них 5,9 млрд дол. США припадало на оплату праці мігрантів (4 млрд дол. США — тих, хто працював за кордоном менше


8

року, 1,9 млрд дол. США — тих, хто працював за кордоном більше року), а решта 1,1 млрд дол. США становили інші приватні трансферти (Рисунок 1).

Рисунок 1. Обсяг приватних грошових переказів в Україну в 2008-2013 роках

Джерело: Національний банк України

Однак між даними НБУ та результатами ОТМ-2012 є суттєві розбіжності, які дозволяють припустити, що сума надходжень від трудових мігрантів з України є більшою, ніж 6-7 млрд дол. США за рік. По-перше, за оцінкою НБУ у 2011 році 86% грошових переказів (6 млрд дол. США) надійшли до України офіційними каналами, тобто через банківську систему та міжнародні платіжні системи, а частка переказів за неофіційними каналами становила 14% (1 млрд дол. США). Водночас згідно з результатами ОТМ-2012, лише 39,7% трудових мігрантів використовували банки та інші платіжні системи для переказу коштів. Решта мігрантів послуговувалися неофіційними каналами (гроші передавалися через водіїв автотранспорту, друзів, родичів, кур’єрів, а також привозилися особисто).

По-друге, перелік країн, які згідно з даними НБУ є основними джерелами грошових переказів, лише частково збігається зі списком країн, в яких працює найбільше трудових мігрантів з України. У 2011 році не менше 2,7 млрд дол. США, або 38,7% від загальної суми переказів надійшло з країн, в яких згідно ОТМ-2012 працювали не більше 4% українських мігрантів. Зокрема, зі США до України було надіслано 604 млн дол. США, з Кіпру — 346 млн дол. США, з Великобританії — 242 млн дол. США. З Об’єднаних арабських еміратів надійшло 108,4 млн дол. США, з Ізраїлю — 78,1 млн дол. США, з Казахстану — 65,7 млн дол. США, з Гонконгу — 49,2 млн дол. США (Рисунок 2). При цьому обсяг переказів з низки країн, які були лідерами за кількістю трудових мігрантів з України (в тому числі з Польщі, Чехії, Іспанії), був незначним.

6.25.4

5.9

7.07.5

8.5

0

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

0

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

2008 2009 2010 2011 2012 2013

Оплата праці мігрантів, які працюють за кордоном менше року (ліва шкала)

Оплата праці мігрантів, які працюють за кордоном більше року (ліва шкала)

Інші приватні трансферти (ліва шкала)

Частка приватних грошових переказів у ВВП, % (права шкала)

млрд дол. США % ВВП


9

Рисунок 2. Країни-джерела приватних грошових переказів в Україну в 2012 році (без урахування переказів неформальними каналами), млрд дол. США


Велика сума грошових переказів з країн, в яких відповідно до ОТМ-2012 немає великих громад українських трудових мігрантів, може вказувати на те, що визначені опитуванням масштаби трудової міграції в ці країни є недооціненим. Можна розглянути припущення, що кількість українських трудових мігрантів у таких країнах може бути відносно невеликою (порівняно з державами-основними реципієнтами працівників з України), проте обсяг переказів, які ці мігранти надсилають до України є великим. Це можливо за рахунок, зокрема, вищої кваліфікації частини мігрантів (працівників сфери інформаційних технологій, інженерів, вчених, моряків). Існують непрямі свідчення, що підтверджують цю тезу. За даними Міжнародної федерації судноплавства та Балтійської і міжнародної морської ради, на міжнародному ринку працювали 65 тис. моряків з України, в тому числі 28,9 тис. осіб командного складу та 36,1 тис. осіб рядового та старшинського складу11. Водночас у звіті про результати ОТМ-2012 зазначено, що в групі «інших країн» (до якої відносяться основні країни-наймачі моряків — Китай, Японія, Данія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Великобританія, США, а також країни, під прапорами яких плавають більшість суден у світі — Панама, Ліберія, Мальта, Багамські острови, Кіпр) працювали лише 46,6 тис. осіб. При цьому зарплата найменш кваліфікованого українського моряка становила близько 1 тис. дол. США на місяць, тобто середній заробіток моряків мав бути вищим, ніж визначена ОТМ-2012 середня зарплата українських мігрантів.

Але це лише одне з можливих пояснень розбіжності між даними НБУ та результатами ОТМ-2012. За іншим припущенням, частина переказів, які НБУ відніс до оплати праці мігрантів, фактично повинна бути віднесена до інших категорій. Зокрема, йдеться про трансферти осіб, які не підпадають під визначення трудових мігрантів (мігранти, які народилися в Україні, але не є її громадянами, або громадяни України, які виїхали за кордон не з метою працевлаштування). Крім того, частина переказів може припадати на оплату експорту товарів та послуг з України, наприклад, оплату праці виробників комп'ютерного програмного забезпечення, які працюють в Україні на іноземних замовників.

Якщо правильне перше зі згаданих вище припущень, загальну суму надходжень від українських трудових мігрантів можна оцінити у 9-10 млрд. дол. США на рік (враховуючи дані НБУ про обсяг переказів з країн, що не є основними реципієнтами трудових мігрантів з України). Якщо правильним є друге припущення, то оцінка сума надходжень залишиться на рівні 6-7 млрд дол. США. Підсумовуючи,

11

Дані на 2005 рік (найновіші доступні дані). Джерело: Glen, David, “What do we know about the labour market for seafarers? A view from the UK”, Marine Policy, Vol. 32, 2008, pp. 845-855.

Росія, 2.7

США, 0.6

Німеччина, 0.4

Греція, 0.3

Кіпр, 0.3

Італія, 0.3 Великобританія, 0.2

Інші країни ЄС, 0.4

Решта, 2.0

ЄС, 2.1


10

можна сказати, що станом на 2011 рік загальна сума грошових переказів в Україну від трудової міграції знаходилася в діапазоні від 6 млрд. дол. США до 10 млрд дол. що становило 4-6,5% ВВП.

4. Вплив трудової міграції на економіку України

Дослідження впливу міграції на економіку країни є складним завданням. В цьому розділі представлено оцінку впливу грошових переказів з-за кордну на рівень ВВП та стан платіжного балансу країни. Також представлено аналіз наслідків міграції для ринку праці в Україні.

4.1. Вплив зростання доходів населення на ВВП

Відповідно до Кейнсіанської моделі економіки зростання обсягу грошових переказів може розглядатися як збільшення доходу населення, яке не викликане зростанням виробництва (як це може статися, наприклад, в результаті зростання експортних цін при збереженні фізичних обсягів експорту). Таке підвищення доходу сприяє зростанню виробництва через два канали: (1) вище споживання товарів та послуг внутрішнього виробництва (в короткостроковій перспективі) та (2) більші інвестиції (в довгостроковій перспективі).

В Україні основним каналом впливу грошових переказів на ВВП є споживання. Масштаб впливу залежить від двох чинників — граничної схильності до заощадження та схильності до придбання імпортних товарів та послуг12. Гранична схильність до заощадження в Україні не є високою. Згідно з розрахунками, здійсненими на основі даних Держстату, у 2006-2012 роках частка заощаджень у доході домогосподарств України становила від 8,2% до 12,2% (єдиним виняток був 2010 рік — перший рік відновлення економіки після глибокої кризи 2008-2009 років, коли частка заощаджень досягла майже 17%, що пояснювалося необхідністю повертати банківські кредити, сума яких стрімко зростала в попередні роки). Результати ОТМ-2012 також свідчать на користь того, що більшу частину трансфертів від мігрантів було спрямовано на споживання. Це, передусім, пояснювалось рівнем доходів домогосподарств, які отримували перекази. Так, 88,4% таких домогосподарств мали доход нижче середнього по Україні, а для 53,8% домогосподарств перекази становили більше половини сукупного доходу.

Водночас трансферти від мігрантів стимулюють імпорт, оскільки схильність до споживання імпортних товарів та послуг в Україні є високою. За даними Держстату в 2006-2012 роках частка споживчих товарів, які були вироблені за межами території України, у структурі продажів торговельних підприємств, становила від 32,6% до 41,1%.

Враховуючи оцінки граничної схильності до споживання та схильності до придбання імпортних товарів і послуг, внесок грошових переказів з-за кордону у ВВП України (через споживання) становив від 2,1% до 4,0%13. При цьому потрібно відзначити, що, за даними НБУ, у 2010-2012 роках частка грошових переказів у ВВП залишалась незмінною близько 4%. Отже, темпи зростання обсягу переказів відповідали темпам збільшення ВВП.

Оцінка впливу грошових переказів на ВВП через інвестиційний канал є більш складним завданням, оскільки інвестиції впливають на обсяги виробництва у довгостроковій перспективі. Проте дані про низьку граничну схильність до заощадження дозволяють припустити, що цей вплив є незначним. Крім того, трудові мігранти схильні витрачати зароблені за кордоном кошти на інвестиції у власне житло (як у будівництво, так і у купівлю житла). Це пояснюється як прагненням мігрантів забезпечити себе або своїх дітей житлом, так і вибором нерухомості у якості об’єкта для інвестицій. Відомі окремі випадки,

12

Kireyev, A. (2006). The Macroeconomics of Remittances: The Case of Tajikistan. International Monetary Fund, Washington, DC. http://russian.doingbusiness.org/data/exploreeconomies/ukraine/

13 Така оцінка є результатом спрощених розрахунків, оскільки не враховує, зокрема, мультиплікативний ефект (додаткове

зростання виробництва внаслідок збільшення доходів українських підприємств, пов’язаного з витратами отримувачів грошових переказів). Проте такі розрахунки є достатніми для оцінки масштабу впливу грошових переказів на рівень ВВП.

http://russian.doingbusiness.org/data/exploreeconomies/ukraine/


11

коли українці, що повернулися з-за кордону, відкривали на батьківщині малий бізнес, але це явище не є поширеним з двох основних причин. По-перше, для відкриття бізнесу зазвичай необхідний більший стартовий капітал, ніж заощадження трудових мігрантів. По-друге, загальний інвестиційний клімат в Україні є несприятливим. За даними рейтингу Світового банку «Ведення бізнесу - 2014» Україна посідає 112-е місце за легкістю ведення бізнесу серед 189 країн.

4.2. Вплив грошових переказів на стан платіжного балансу

Роль грошових переказів від трудових мігрантів у платіжному балансі є помітною. За даними НБУ в 2009-2012 роках сума переказів була співставною з сумою валового притоку прямих іноземних інвестицій, а в 2013 році — перевищила її (Рисунок 4). Важливою особливістю переказів є стабільність: хоча величина грошових переказів зазвичай є проциклічною (через тісні економічні взаємозв'язки між країною-донором та країнами-реципієнтами мігрантів), розмір коливань є меншим, ніж в інших елементів платіжного балансу, насамперед, інвестицій.

Разом з тим, грошові перекази є далеко не головним елементом платіжного балансу. Їх величина становить 10-15% від розмірів імпорту або експорту. Зокрема, у 2011 та 2012 роках грошових переказів було недостатньо для покриття дефіциту торговельного балансу, який становив відповідно 10,2 млрд дол. США та 14,3 млрд дол. США. Варто також відзначити, що чистий внесок грошових переказів до платіжного балансу є меншим, ніж валовий, оскільки перекази стимулюють зростання імпорту. Наведені вище дані про схильність до споживання імпортних товарів та послуг дозволяють припустити, що на імпортні товари та послуги витрачається близько третини грошових переказів, які надходять до України.

Рисунок 4 . Приватні грошові перекази та прямі іноземні інвестиції в Україну в 2008-2013 роках


4.3. Вплив змін на ринку праці на ВВП

При аналізі ролі грошових переказів на рівень виробництва необхідно враховувати, що зовнішня трудова міграція зменшує пропозицію одного з факторів виробництва на внутрішньому ринку, а саме праці. Результатом цього може бути скорочення виробництва. Однак у випадку України вплив цього фактора не є суттєвим. Масштаб трудової міграції є відносно невеликим (як зазначалося вище, трудовими мігрантами є 6,8-9,1% економічно активного населення). Особливістю трудової міграції з

0

2

4

6

8

10

12

2008 2009 2010 2011 2012 2013

Прямі іноземні інвестиції в Україну Приватні грошові перекази в Україну

млрд дол. США


12

України є її яскраво виражений регіональний характер. Згідно з ОТМ-2012 більше 70% українських трудових мігрантів — це мешканці Західної України. У цьому регіоні у трудовій міграції брали участь 10,8% населення у віці 15-70 років, тоді як на півдні України відповідний показник становив 1,9%, на півночі — 1,3%, на сході — 1%, а в центрі — менше 1% (Рисунок 3). Водночас рівень безробіття у всіх регіонах України є приблизно однаковим. У 2012 році у Західній Україні він дорівнював 8,4%, на півдні України —6,6%, на сході — 7,1%, на півночі — 7,3%, а в центрі — 8,7% (за методологією МОП).

Варто відзначити, що одним із наслідків зовнішньої трудової міграції для ринку праці є зменшення пропозиції кваліфікованих працівників. Значна частина українських трудових мігрантів працює за кордоном на роботах, які не відповідають отриманій в Україні кваліфікації. Зокрема, 25,1% мігрантів, які в Україні належали до групи «професіонали, фахівці, технічні службовці», працюють у інших країнах за найпростішими професіями, ще 14,5% мігрантів з цієї групи зайняті за кордоном у сфері торгівлі та послуг. Роботу працівників найпростіших професій виконують і 70,3% осіб, які в Україні були кваліфікованими працівниками сільського господарства. Оцінка масштабів впливу цього ефекту на ринок праці є іншою темою дослідження, яку не розглянуто в цій роботі.

Враховуючи, що рівень оплати праці за кордоном є вищим, ніж в Україні, соціальні наслідки зовнішньої трудової міграції є позитивними у короткостроковій перспективі, тому що міграція є фактором збільшення доходів населення, особливо його бідної частини. Проте вона також ставить питання про соціальну захищеність українських мігрантів сьогодні та в майбутньому, коли вони досягнуть пенсійного віку, оскільки більшість мігрантів не беруть участь у соціальному (включно з пенсійним) страхуванні.

Рисунок 3. Інтенсивність трудової міграції за регіонами України (5 — найвища, 1 — найнижча)

Джерело: Власне зображення на основі даних Звіту щодо методології, організації проведення та результатів модульного вибіркового обстеження з питань трудової міграції в Україні / Міжнародна організація праці. Група технічної підтримки з питань гідної праці та Бюро МОП для країн Центральної та Східної Європи — Будапешт МОП, 2013.

5. Висновки

Зіставлення результатів обстеження домогосподарств України зі статистичними та соціологічними даними, отриманими у ЄС та в Росії, дозволяє зробити висновок, що чисельність трудових мігрантів з України можна оцінити у 1,5-2 млн осіб (4,3-5,8% населення країни у віці 15-70 років, або 6,8-9,1% економічно активного населення). При цьому, доходи мігрантів, що надходять до України, становлять від 6 до 10 млрд дол. США на рік, або 4,0-6,5% ВВП.


13

Внесок міграції у зростання ВВП є невеликим. Враховуючи оцінки граничної схильності до споживання та схильності до придбання імпортних товарів і послуг, внесок міграції грошових переказів у ВВП України можна оцінити у розмірі від 2,1% до 4,0%. Ця оцінка не враховує вплив грошових переказів на збільшення інвестицій, а також наслідки скорочення пропозиції робочої сили на внутрішньому ринку, вплив яких можна оцінити як незначний. Основний ефект міграції — зменшення рівня бідності в Україні. Як висновок, зовнішню трудову міграцію в Україні недоцільно розглядати як інструмент прискорення економічного розвитку.


14


МІСІЯ

Вироблення альтернативного погляду на ключові проблеми суспільного та економічного розвитку України

ЦІЛІ

Надавати висококваліфіковану експертну оцінку в сфері економіки та економічної політики.

Бути реальним чинником формування громадської думки шляхом організації публічного діалогу.

Сприяти розвитку економічних та суспільних наук та стимулювати розвиток дослідницької спільноти в Україні.

ПУБЛІКАЦІЇ

Місячний економічний моніторинг України (МЕМУ) з додатком

МЕМУ містить місячний огляд і короткий аналіз ключових заходів економічної політики та статистичних даних, які були оприлюднені протягом попереднього місяця. Додаток до МЕМУ містить розширеним аналіз однієї важливої подій в українській економіці. Інститут випускає 12 випусків МЕМУ на рік, які доступні на умовах передплати.

Макроекономічний прогноз України

Макроекономічний прогноз України включає прогноз ВВП та його компонентів, фіскальних індикаторів, платіжного балансу, інфляції, обмінного курсу на поточний та наступні роки. Випускається 12 випусків на рік – 4 квартальні випуски та 8 оновлень з короткими коментарями, – які доступні на умовах передплати.

Моніторинг інфраструктури України (МІУ)

МІУ є щорічним звітом, який містить дані про стан реструктуризації шести секторів інфраструктури в Україні Інформацію представлено у стандартизований спосіб, який дозволяє порівнювати зміни у відповідних галузях. Розглянуті показники є якісними та розділяються на три загальні категорії: (1) комерціалізація, (2) тарифна реформа, (3) регуляторний та інституційний розвиток. Двадцять один індикатор дозволяють проводити економічний та стратегічний аналіз на різних рівнях узагальнення. У вільному доступі.

Економічні Підсумки для України

Економічні підсумки містить огляд і короткий аналіз ключових економічних показників та заходів економічної політики року. Публікується в січні, використовуючи наявні дані та річні оцінки, та оновлюється у травні, коли оприлюднюється переважна більшість даних щодо минулого року. Публікація доступна на основі передплати.

Дослідження ділової активності

Дослідження ділової активності складаються з двох окремих опитувань. Перше дослідження – промисловість – здійснюється на основі опитування керівників підприємств переробної промисловості. Друге – банки – основане на опитуванні керівників банків. Щороку публікується чотири випуски Досліджень ділової активності для кожного з секторів, які доступні на умовах передплати.

Консультативні роботи

Консультативні роботи є спільним продуктом Німецької консультативної групи з питань економічних реформ в Україні та ІЕД, метою якого є надання рекомендацій щодо економічної політики для українських політиків. Рекомендації розробляються на основі детального аналізу ситуації в Україні, сучасної економічної теорії та найкращих міжнародних прикладів. Роботи доступні для політиків та – через певний час – для громадськості.


15

КОНТАКТИ:

Інститут економічних досліджень та політичних консультацій вул. Рейтарська 8/5-А, 01030 Київ Тел. (+38044) 278-6342 Факс (+38044) 278-6336 E-mail: [email protected] http://www.ier.com.ua

Голова Правління

Ігор Бураковський [email protected]

Виконавчий директор

Оксана Кузяків [email protected]

Директор з наукової роботи

Вероніка Мовчан [email protected]

Центр економічних досліджень

Олександра Бетлій [email protected]

Віталій Кравчук [email protected]

Дмитро Науменко [email protected]

Ірина Коссе [email protected]

Катерина Пількевич [email protected]

Артур Ковальчук [email protected]

Микола Риженков [email protected]

Олекса Степанюк [email protected]

Костянтин Кравчук [email protected]

Віктор Гречин [email protected]

Центр досліджень сільського господарства

Олег Нів‘євський [email protected]

Юлія Огаренко [email protected]

Центр досліджень сучасного суспільства

Ірина Федець [email protected]

Ганна Опанасенко [email protected]

Тетяна Олійник [email protected]

mailto:[email protected]

http://www.ier.com.ua/

Documents

Трудова міграція як фактор економічного зростання в Україні