electioninfo.org.uacvu.org.ua

Київ6 жовтня 2014 р.

За період 16 вересня - 5 жовтня

ЗВІТ№2

РЕЗЮМЕ

1. Попри те, що Закон “Про вибори народних депутатів України” в цілому дозволяє провести позачергові вибори народних депутатів України у відповідності до міжнародних стандартів, ряд важливих питань організації виборчого процесу ним не врегульовано взагалі, або ж існуючі положення Закону потребують удосконалення. Зокрема, Закон не дає вичерпної відповіді на питання про те, яким чином має забезпечуватись безпечність роботи виборчих комісій, транспортування виборчої документації, організації голосування, підрахунку голосів виборців та встановлення підсумків голосування на територіях, які контролюються сепаратистами. Парламенту варто невідкладно внести до Закону “Про вибори народних депутатів України” зміни, які посилюватимуть заходи безпеки під час організації виборів у проблемних регіонах, а також дозволятимуть ЦВК визнавати вибори такими, що не відбулись у разі, якщо організація виборчого процесу не відповідає вимогам законодавства про вибори та міжнародним стандартам.

2. Основним викликом позачергових виборів є можливість їх зриву у більшості округів на території Донецької та Луганської областей. Актуальним також є питання запобігання можливим спробам зриву виборів в округах, які знаходяться на територіях Донецької та Луганської областей, контрольованих українською владою, та в округах областей, що межують з Донецькою, Луганською областями та Автономною Республікою Крим. МВС, СБУ та Міністерству оборони України варто ретельно проаналізувати існуючі та потенційні ризики для перебігу виборчого процесу в межах цих регіонів та впровадити план мінімізації цих ризиків, приділивши особливу увагу безпеці виборців.

3. ЦВК здійснює свою діяльність по підготовці до проведення позачергових виборів у відповідності до вимог законодавства. Більшість актів, необхідних для належного застосування Закону “Про вибори народних депутатів України”, було прийнято ЦВК ще до початку виборчого процесу. Основною проблемою роботи ЦВК є відсутність достатніх фінансових та кадрових ресурсів для проведення широкомасштабного навчання членів комісій, опрацювання документів, поданих потенційними суб’єктами виборчого процесу для їх реєстрації на виборах.

4. Робота ЦВК в частині реєстрації кандидатів викликала багато нарікань з боку кандидатів, у тому числі в частині неупередженості роботи ЦВК. Існування таких нарікань є природнім. З іншого боку, низка рішень ЦВК про реєстрацію або відмову у реєстрації кандидатів була предметом розгляду в судах, і далеко не завжди суди погодились з позицією ЦВК. Документи окремих кандидатів та партій ЦВК перевіряло більш ретельно, ніж інших, що призвело до прийняття протилежних рішень в подібних справах (рішення щодо реєстрації В.Хорошковського, С.Піскуна тощо). В перспективі ЦВК варто відпрацювати такий механізм взаємодії з органами Державної прикордонної служби, МВС України, Державною пенітенціарною службою, який би дозволяв оперативно оцінювати відповідність кандидатів вимогам Конституції перед прийняттям рішень щодо їх реєстрації.

5. Як і на президентських виборах 2014 року, проблема стабільності складу ОВК все ще залишається актуальною. Станом на початок жовтня склад ОВК було оновлено більш ніж на чверть, і ЦВК продовжує вносити зміни до їх складу. Часті зміни у складі комісій не сприяють належній організації виборчого процесу, послаблюють ефективність заходів ЦВК та міжнародних донорів щодо навчання членів комісій з питань організації виборів. У перспективі, до законів про вибори варто було б

внести зміни, які звужуватимуть можливості для заміни членів комісій суб’єктами подання їхніх кандидатур до складу комісій.

6. ОВК загалом здійснюють діяльність у відповідності до вимог законодавства. В деяких округах все ще актуальними залишаються питання матеріально-технічного забезпечення роботи ОВК (приміщення, транспорт, Інтернет тощо). Випадки блокування роботи ОВК через відсутність кворуму на засіданнях мають поодинокий характер. Основні порушення в роботі ОВК зводяться до несвоєчасної передачі до ЦВК копій прийнятих рішень, протоколів засідань, недотримання вимог щодо оприлюднення інформації про результати роботи ОВК на дошках оголошень тощо.

7. В процесі реєстрації кандидатів та здійснення передвиборної агітації все ще застосовуються недоброчесні практики. У багатьох округах зареєстровано т.зв. “технічних” кандидатів, які не здійснюють агітації і участь яких у виборчому процесі спрямована на розсіювання голосів за певних кандидатів. Реєстрація “двійників”, тобто кандидатів з однаковими прізвищами, а то й іменами та по-батькові, носить масовий характер. Багато кандидатів також змінили суб’єктів свого висування на виборах, що свідчить про нерозвиненість партійної системи і невисокий рівень доброчесності відповідних кандидатів.

8. Позитивом виборів 2014 р. є зменшення рівня використання адміністративного ресурсу на виборах партіями та кандидатами. Випадки участі посадовців в агітаційних заходах носять переважно поодинокий характер.

9. З іншого боку, кандидати продовжують активно використовувати технології прямого та непрямого підкупу виборців, розповсюджуючи гроші, товари, роботи і послуги як особисто чи через мережі активістів, так і через власні благодійні фонди, мережі спеціально найнятих осіб (“бригадирів” тощо). Органам внутрішніх справ необхідно давати належну правову оцінку таким діянням. В перспективі також варто посилити адміністративну та кримінальну відповідальність за відповідні діяння.

10. Досить поширеним явищем під час парламентських виборів 2014 р. стало розміщення зовнішньої політичної реклами без будь-яких вихідних даних, що може свідчити про тіньове фінансування передвиборної агітації. Біг-борди та інші носії політичної реклами з агітацією без будь-яких вихідних даних розміщувались практично всіма основними політичними силами.

11. Судячи з обсягів телевізійної, радіо та зовнішньої реклами, видатки на її виготовлення і розміщення суттєво не зменшились у порівнянні з попередніми виборами (зменшення відбулось хіба що за рахунок скороченої тривалості виборчого процесу). Після виборів до Закону “Про вибори народних депутатів України” варто внести зміни, які заборонятимуть платну політичну рекламу на телебаченні і радіо у період виборчого процесу.

12. Сама агітація залишається малозмістовною і будується навколо спекуляцій на тематику війни та миру, люстрації та інших подібних тем. Змістовної дискусії про напрями розвитку країни політичні сили не проводять.

13. Кількість прихованої політичної реклами у ЗМІ (т.зв. “джинси”) продовжує залишатись значною.

14. Прикметною особливістю виборів 2014 р. стало застосування насильства до кандидатів з боку виборців (викидання кандидатів у смітники, побиття тощо). Правоохоронним органам варто ретельно вивчати відповідні випадки та забезпечувати притягнення осіб, які організовують та/або здійснюють протиправну діяльність, до передбаченої законом відповідальності.

15. Як і під час президентських виборів 2014 р., пошкодження агітаційних матеріалів на носіях зовнішньої реклами носить масовий характер. Правоохоронні органи мають вжити заходів, спрямованих на створення умов для вільного здійснення партіями та кандидатами передвиборної агітації, у тому числі шляхом розміщення агітаційних матеріалів на рекламних щитах. Знищення або пошкодження таких матеріалів має тягти належну правову оцінку та притягнення винних до відповідальності.

16. Випадки використання “чорного піару” проти певних кандидатів поки що не набули масового характеру.

17. Діяльність органів місцевої влади по підготовці до виборів зводиться до створення належних умов для роботи виборчих комісій. Органи ведення Державного реєстру виборців в цілому можуть забезпечувати ефективний облік виборців та оперативне оновлення бази даних Державного реєстру виборців. Однак ці органи недостатньо інформують виборців про порядок ведення Державного реєстру виборців, складання і уточнення списків виборців тощо. В перспективі, на проведення відповідних інформаційних заходів варто передбачити бюджетне фінансування.

1. Підготовка до виборів у Донецькій та Луганській областях

У переважній більшості виборчих округів, утворених в межах Донецької та Луганської областей організувати виборчий процес у відповідності до міжнародних стандартів буде неможливо. Станом на 3 жовтня 2014 р. В Донецькій області вибори повністю неможливо провести у 10 округах (№№ 41, 42, 43, 44, 51, 53, 54, 55, 56, 61). У тій чи іншій мірі зберігається можливість проведення голосування у 11 округах. При цьому,

лише у 8 округах можна забезпечити голосування на усіх виборчих дільницях (№№ 46, 47, 48, 49, 50, 57, 58, 59). Натомість, в округах № 45, 52, 53 можна прогнозувати голосування лише на невеликій кількості дільниць. В Луганській області вибори буде неможливо провести в округах №№ 104, 109, 110, 111, а також 105 та 108 (в останніх двох українська влада контролює міста Щастя та Чернухіно відповідно). В округах №№ 112 та 114 участь у виборах зможуть взяти лише 30-50% виборців. Повністю підконтрольною Україні є лише територія округу № 106. Таким чином, в межах Донбасу вибори буде неможливо провести у 16-18 чи навіть більше (за песимістичного сценарію) округах. Діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування по підготовці до виборів залишається недостатньо скоординованою. Позитивно варто охарактеризувати роботу ЦВК, яка змінила центри 2 округів у Донецькій (№№ 53 та 59) та 2 округів у Луганській областях, хоча відповідне рішення ЦВК суперечить вимогам закону та суттєво не підвищить безпечність голосування та організації виборчого процесу в цілому у відповідних округах. Частка змін у складі ОВК Донецької та Луганської областей залишається високою. У Донецькій області вона склала 35% і, скоріше за все, продовжить зростати. Найбільше замін відбулося в округах № 48 (центр - м. Краматорськ), № 60 (центр - м. Волноваха), №46 (центр- м. Артемівськ), № 59 (центр - м.Мар’їнка), № 47 (центр-м. Слов’янськ). У цих окружних виборчих комісіях замінено від 10 до 12 членів, при загальному складі кожної ОВК у 18 осіб. Округи № 46, 47, 48 знаходяться під повним контролем української влади, що дозволяє провести голосування на позачергових виборах народних депутатів України. Округ № 59 не захоплений незаконними збройними формуваннями, але його центр, м. Мар’їнка постійно зазнає обстрілів з їхнього боку. Натомість, центр округу №59 м. Волноваха знаходиться під контролем законної влади, але його значна частина зайнята ДНР. Найменше змін відбулось у складі ОВК ОВО №№ 56, 41,43, 44, 54, що пояснюється тим, що ці округи контролюються українською владою. В Луганській області склад ОВК змінився на 30-60%. Найбільшу кількість змін було здійснено у складі ОВК №№ 105, 106, 107, 112, 113 (від 50 до 60%). У зв’язку з проведенням бойових дій належні умови для роботи створено далеко не для всіх ОВК. В Донецькій області в округах №41-45, 51, 53, 54, 55, 56, 61 ОВК не здійснюють діяльності взагалі. ОВК № 52 провела своє перше засідання лише наприкінці вересня. На постійній основі працюють 8 ОВК: №46 (м.Артемівськ), ОВК №47 (м. Слов’янськ), ОВК № 48 (м. Краматорськ), ОВК № 50 (м. Красноармійськ), ОВК №57,58 (м. Маріуполь), ОВК №59 (м.Мар’їнка), ОВК №60 (м.Волноваха). Усього 8 ОВК. На перших засіданнях цих комісій були проблеми із забезпеченням кворуму, але внаслідок масових ротацій діяльність комісій стала більш організованою. Суттєвих порушень в роботі діючих ОВК Донецької області спостерігачі не виявили, однак рівень обізнаності членів комісій з виборчими процедурами є достатньо низьким. В Луганській області ОВК ОВО №№ 104, 105, 108, 109, 110, 111 жодного разу не збиралися, їм не надано приміщення для розташування, до роботи вони не приступили. ОВК

ОВО № 114 отримала приміщення для роботи лише 30 вересня, однак вже встигла розпочати роботу. ОВК ОВО № 114 намагалась провести засідання 8 разів, однак невдало. ОВК ОВО № 106, 112, 113 отримали належні приміщення для роботи і на їх засіданнях наявний мінімальний кворум. Передвиборча активність кандидатів на виборах є невисокою. У Донецькій області більш-менш повноцінна виборча кампанія (на підконтрольній Україні території) розпочалась лише наприкінці вересня. З огляду на це, випадків порушень вимог виборчого законодавства (крім здійснення агітації до реєстрації відповідних кандидатів) зафіксовано не було. В Луганській області кандидати розпочали здійснення передвиборної агітації. Спостерігачами ВГО КВУ в цій області було зафіксовано і перші випадки непрямого підкупу виборців: в ОВО № 112 кандидат Гуславський прийшов на зустріч із виборцями із з подарунком для них – фліпчартом. Іншій кандидат – Романовський - під час зустрічей з виборцями приймає замовлення на ремонти комунального обладнання, яке потім виконує належне Романовському підприємство «Ромалакс». Серед партій в ОВО Луганської області, підконтрольних українській владі, найбільш активну агітацію здійснює Радикальна партія Олега Ляшка. Як і в інших регіонах, депутати – колишні члени фракції Партії регіонів на виборах 2014 року балотуються переважно як самовисуванці. В Донецькій області участь у виборах беруть 12 чинних народних депутатів України (усі - самовисуванці). В Луганській області самовисуванцями зареєстровано не лише колишніх народних депутатів від Партії регіонів, але й кандидатів, які на попередніх виборах балотувались від інших партій. Органи ведення Державного реєстру виборців в регіоні функціонують нестабільно. Так, відділ ведення Державного реєстру виборців Мар'їнської районної державної адміністрації не здійснює свої повноваження, оскільки місто перебуває у частковому оточенні бандформувань, що унеможливлює функціонування Державного реєстру виборців на цій території. Спостерігачі відзначають низьку активність відділів ведення ДРВ щодо інформування виборців. Враховуючи чисельність вимушених переселенців в межах області, незадовільна інформаційна робота негативно впливає на охоплення громадян цієї категорії можливостями тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси. В Луганській області міськради Сєвєвродонецька, Лисичанська і Рубіжного розмістили на своїх Інтернет-сайтах інформаційні матеріали щодо зміни місця голосування, визначили місця розміщення агітаційних матеріалів. Луганська облдержадміністрація збирала інформацію щодо вартості політичної реклами. Разом з тим, органи місцевого самоврядування практично не надають будь-якої допомоги ОВК у здійсненні покладених на них повноважень.

2. Діяльність ЦВК 2.1. Реєстрація кандидатів у народні депутати

У відповідності до Закону “Про вибори народних депутатів України” ЦВК завершила реєстрацію кандидатів у народні депутати України 30 вересня 2014 року. Станом на 4 жовтня 2014 р. ЦВК було зареєстровано 6 627 кандидатів у народні депутати України, у тому числі 3493 кандидати в одномандатних виборчих округах (з них 1401 кандидата у депутати було висунуто партіями, а 2092 кандидати висунулись шляхом самовисування). Кандидатів у депутати в

загальнодержавному виборчому окрузі було висунуто 29 партіями. Більш ніж 800 потенційним кандидатам ЦВК відмовила у реєстрації. Основною причиною відмов у реєстрації стали неправильне оформлення документів, поданих для реєстрації кандидатів (відсутність в автобіографіях передбачених законом відомостей, неправильне датування заяв про реєстрацію, відсутність у заявах необхідних відомостей, подання фотографій іншого розміру, ніж передбачено виборчим законодавством, перевищення встановленого обсягу передвиборної програми тощо), а також відсутність необхідних документів (документу про сплату грошової застави тощо). Як і на попередніх виборах 2012 року, ЦВК вважала подання документу, який не містив передбачених законом відомостей або оформленого у невідповідності до встановлених вимог неподанням цього документу. У одиничних випадках ЦВК відмовляла у реєстрації кандидатам у зв’язку з недосягненням ними 21-річного віку або у зв’язку з одночасним балотуванням у загальнодержавному та одномандатному виборчому окрузі. Деякі рішення про відмову у реєстрації кандидатів були оскаржені в судовому порядку. В одних випадках суди підтримали позицію ЦВК, в інших – позивачів. Однак у разі задоволення позовів проти ЦВК, Центрвиборчком виконав відповідні судові рішення. Як і у випадку зі скасуванням реєстрації кандидатів (див. нижче), ряд суб’єктів виборчого процесу скаржились на те, що ЦВК вибірково оцінювала подані на реєстрацію документи, виявляючи недоліки в документах одних кандидатів, та ігноруючи недоліки в документах інших кандидатів. Можливою причиною вибіркового правозастосування з боку ЦВК може бути брак фінансування та обмежені кадрові можливості для перевірки документів від декількох тисяч кандидатів. Станом на 4 жовтня 2014 р. ЦВК скасувала реєстрацію 28 кандидатів у народні депутати. Основною причиною скасування реєстрації стало подання кандидатами заяв про відмову від балотування. У двох випадках реєстрацію кандидатів було скасовано у зв’язку з наявністю непогашеної судимості. Найбільш проблемним аспектом реєстрації кандидатів у народні депутати України стало неоднозначне тлумачення ЦВК положень Конституції та Закону “Про вибори народних депутатів України” щодо строку проживання потенційного кандидата у депутати на території України: в одних випадках ЦВК не “помічала” того факту, що потенційний кандидат у народні депутати не проживав на території України протягом останніх 5 років, в той час як в інших випадках – відмовляла кандидатам у реєстрації у зв’язку з тим, що протягом останніх 5 років вони не проживали на території держави. Наприклад, постановою ЦВК № 1093 від 23 вересня 2014 року було зареєстровано кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку кандидатів у народні депутати України партії Сергія Тігіпка “Сильна Україна”, у тому числі й Хорошковського В.І., який виїхав за межі України ще у 2012 році. Поляков В.Л., включений до виборчого списку цієї ж партії, протягом тривалого часу (за інформацією ЗМІ) проживав у Сполученому Королівсті та Франції, а Гуржос В.М. – ще один кандидат у депутати від “Сильної України” – проживав на Мальті після обрання Президентом В.Януковича.1 З іншого боку, ЦВК відмовила у реєстрації кандидату у народні депутати України Онищенку О.Р. (постанова ЦВК № 960 від 16 вересня 2014 року) у зв’язку з тим, що він не проживав в Україні протягом 5 останніх років. Постановою № 1084 від 23 вересня 2014 р. ЦВК відмовила у реєстрації кандидату у народні депутати України Городецькому О.Є., висунутому партією “Народний фронт”, а постановою № 1092 від 23 вересня 2014 р. – 1 Див.:

http://ipress.ua/news/tsvk_mozhe_vidmovyty_horoshkovskomu_i_piskunu_v_reiestratsii_na_vybor

y_86312.html

відмовила у реєстрації кандидатом на виборах Піскуну С.М., який, як і Хорошковський В.І., залишив територію України у 2012 р. Хоча в останніх трьох випадках рішення про відмову у реєстрації кандидатами на виборах приймалось на підставі повідомлень Державної прикордонної служби, незрозумілим заишається той факт, чому ЦВК не витребувала у Держприкордонслужби інформацію про час перетину Хорошковським В.І. державного кордону України, адже інформація про те, що він протягом 2013 року проживав за межами України оприлюднювалась у ЗМІ. Варто відзначити, що випадки вибіркового або неоднозначного застосування ЦВК положень законодавства щодо реєстрації або відмови у реєстрації кандидатів на виборах у зв’язку з тим, що вони не проживали на території України протягом встановленого строку, мали місце і на чергових парламентських виборах 2012 р. Це свідчить про необхідність визначення поняття “постійного проживання в Україні” у Законі “Про вибори народних депутатів України”. Ще одним проблемним аспектом реєстрації кандидатів стала відмова у реєстрації кандидатами у народні депутати України в одномандатних округах осіб, висунутих політичною партією “Воля” (постанова ЦВК № 1075 від 22 вересня 2014 р.). Цією постановою низці кандидатів у народні депутати України від партії “Воля” було відмовлено у реєстрації у зв’язку з тим, що рішення керівного органу партії не було підписано уповноваженими на те особами та не було засвідчено печаткою партії. Партія “Воля” оскаржила постанову ЦВК в судовому порядку і її було скасовано рішенням Київського апеляційного адміністративного суду.

2.2. Зміни у складі ОВК

5 вересня 2014 р. ЦВК було прийнято постанову № 858 “Про утворення окружних виборчих комісій з виборів нвродних депутатів України”. Цією постановою було утворено 213 ОВК, які мали організовувати вибори на всій території України, окрім Автономної Республіки Крим та м.Севастополя, які залишаються тимчасово окупованими Російською Федерацією. З 5 вересня по 4 жовтня 2014 р. ЦВК було прийнято 20 постанов

(постанови №№ 884, 906, 918, 932, 950, 966, 980, 1008, 1045, 1079, 1112, 1133, 1167, 1222, 1260, 1297, 1348, 1401, 1427, 1460) про зміни у складі ОВК, якими було змінено майже 1000 членів ОВК. В цілому, зміни у складі ОВК станом на початок жовтня 2014 р. склали майже 25% від їхнього первісного складу. Найбільшу кількість замін членів ОВК було проведено в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Львівській та Одеській областях, а найменшу – у Волинській, Житомирській та Тернопільській областях. Часті ротації у складі ОВК, які хоча й поки що не стали такими ж масовими як у 2012 році, значною мірою послаблюють роль ОВК у належній підготовці до виборів народних депутатів України та зменшують ефективність заходів з підготовки членів комісій з питань організації виборчого процесу, які проводяться ЦВК спільно з міжнародними донорами. В процесі роботи над змінами до виборчого законодавству, парламенту варто було б розглянути доцільність впровадження механізмів, спрямованих на звуження можливостей для проведення замін у складі ОВК за ініціативою відповідних суб’єктів виборчого процесу. У нижченаведеній таблиці подано статистику замін членів ОВК у період з утворення ОВК до 3 жовтня 2014 р.

Таблиця 1. Зміни у складі ОВК станом на 3 жовтня 2014 р.

Зміни у складі ОВК

ОВК, №№

<10% 39, 64, 83, 87, 91, 96, 129, 132, 152, 153, 157, 158, 161, 162, 167, 187, 205, 208

10-20% 24, 27, 35, 38, 62, 63, 65, 66, 84, 88, 94, 97, 100, 101, 102, 103, 115, 117, 118, 121, 122, 125, 134, 137, 138, 143, 155, 159, 163, 164, 165, 166, 188, 189, 191, 192, 195, 198, 199, 202, 203, 206, 207, 209, 210

20-30% 25, 29, 32, 34, 36, 40, 67, 85, 86, 89, 90, 93, 95, 98, 127, 128, 130, 131, 154, 160, 182, 183, 184, 186, 190, 193, 194, 196, 197, 200, 201, 204

30-40% 26, 30, 31, 33, 37, 68, 69, 70, 71, 73, 92, 99, 109, 110, 111, 116, 119, 136, 140, 142, 156

40-50% 28, 72, 104, 105, 107, 108, 113, 123, 124, 133, 135, 139

>50% 106, 112, 114, 120, 126, 141, 185

3. Діяльність ОВК

Довгостроковими спостерігачами ВГО КВУ загалом виявлено лише поодинокі випадки порушень законодавства з боку ОВК. Наприклад, ОВК № 193 було прийнято рішення про виконання обов’язків головою ОВК та секретарем на безоплатній основі,

тоді як до переліку осіб, які працюють у комісії на оплачуваній основі було віднесено заступника голови та декількох членів комісії. Ситуацію було виправлено лише після втручання ЦВК. Деякі комісії не дотримуються встановлених законодавством вимог щодо оприлюднення своїх рішень на дошках оголошень, розміщених у приміщеннях ОВК. Це стосується, наприклад, ОВК № 215 (м.Київ) та № 68 (Закарпатська область). Аналіз інформації, наведеної на веб-сайті ЦВК, дозволяє стверджувати, що далеко не всі ОВК надсилають свої рішення до ЦВК для розміщення на офіційному веб-сайті Центрвиборчкому, або ж що ЦВК не оприлюднює рішення певних ОВК. Наприклад, на веб-сайті ЦВК відсутні будь-які рішення ОВК №№ 16, 22, 23, 25, 29, 30, 34, 65, 67, 69, 71, 73, 76, 84, 87, 93, 96, 98, 100, 122, 123, 124, 131, 132, 135, 138, 144, 145, 146, 147, 150, 154, 156, 158, 159, 165, 166, 167, 180, 191, 195, 197, 198, 199, 201, 209. Аналіз даних веб-сайту ЦВК також дозволяє стверджувати, що положення Закону “Про вибори народних депутатів України” в частині оприлюднення на веб-сайті ЦВК протоколів засідань комісій системно не виконуються. Однозначного впливу на діяльність ОВК з боку певних політичних сил не спостерігається. Разом з тим, за інформацією дострокових спостерігачів ВГО КВУ, у деяких областях ОВК фактично контролюються Блоком Петра Порошенка (Чернівецька, Львівська (ОВК №№ 115, 116) області), або політичними силами, утвореними на базі Партії регіонів, зокрема “Сильною Україною” (Дніпропетровська область). В окремих регіонах приблизно однаковий вплив на роботу ОВК мають як Блок Петра Порошенка, так і партії, утворені на базі Партії регіонів (Івано-Франківська, Херсонська області). В Київській області склад комісій в основному контролюється Радикальною партією Олега Ляшка, Блоком Петра Порошенка та

“Батьківщиною”, тобто партіями демократичного спрямування. У Вінницькій області за негласний контроль над роботою ОВК змагаються декілька партій – Блок Петра Порошенка та “Батьківщина”. Особливо це стосується ОВО № 12, де балотується син чинного Президента України О.Порошенко. В Одеській області ОВК контролюють не стільки партії, скільки кандидати у депутати. Наприклад, після проведених ротацій у складі ОВК почав простежуватись певний зв’язок між новопризначеними членами комісії та кандидатами у депутати: в ОВК № 135 - з Сергієм Ківаловим (самовисування), в ОВК № 137 - з Валерієм Понепалюком (Блок Петра Порошенка), в ОВК 139 - з Олександром Пресманом (самовисування), в ОВК 141 - з Віталієм Барвіненком (самовисування). Для деяких ОВК все ще актуальними залишаються проблеми відвідуваності засідань членами комісій та наявності кворуму на засіданнях. Наприклад, з проблемами явки на засідання стикаються ОВК №№ 68, 69, 70, 71 (Закарпатська область), № 142 (Одеська область), № 127 (Миколаївська область). В Дніпропетровській області ускладнено роботу ОВК № 28, в якій з моменту утворення було змінено 10 з 18 членів комісії. В Київській області (ОВК № 98) певний час не могла проводити засідання у зв’язку з відсутністю керівництва комісії або відмови керівництва комісії виконувати свої обов’язки. У деяких округах все ще не в повній мірі вирішено питання матеріально-технічного забезпечення роботи ОВК, хоча органами влади у цьому напрямі вживаються певні заходи. Так, в Херсонській області (ОВО №№ 184, 185, 186) ОВК не забезпечено пальним. В ОВК № 190 (Хмельницька область) відсутня ксерокопіювальна машина формату А3; замість 4 комп’ютерів ОВК було надано у користування лише 2. У Львівській області у багатьох ОВК відсутні дошки оголошень, на яких мають оприлюднюватись прийняті комісіями рішення. Проблеми матеріально-технічного забезпечення залишаються актуальними і для ОВК в Миколаївській області (відсутність комп’ютерної техніки, коштів для виготовлення кабін для голосування). ОВК № 14 (Вінницька область) продовжує проводити свої засідання у спортивній залі; іншими словами – питання матеріально-технічного забезпечення цієї комісії протягом вересня вирішити так і не вдалось. В ОВК № 67 (Житомирська область) так і не було встановлено з’єднання з мережею Інтернет. В ОВО № 19 (Волинська область) ОВК не забезпечено транспортом (хоча ця проблема буде вирішена найближчим часом), а ОВК № 21 (Волинська область) було виділено приміщення з площею, меншою за встановлену нормативами, яке, до того ж, не відповідає санітарно-гігієнічним нормам. Нормативним вимогам також не відповідають приміщення ОВК №№ 181 у Харківській області, 202 у Чернівецькій області, 190 у Хмельницькій області. Загалом, підстав сумніватись у тому, що ОВК зможуть забезпечити належну організацію виборчих процесів в межах одномандатних округів немає (якщо не враховувати Донецьку та Луганську області).

4. Реєстрація кандидатів

Кількість кандидатів на позачергових виборах народних депутатів України залишається значною. Так, у 48 ОВО з-поміж 213, в яких проводитимуться вибори, зареєстровано 20 і більше кандидатів у народні депутати. В 9 ОВО кількість кандидатів

коливається в межах від 30 до 40 осіб (ОВО №№ 47, 66, 92, 93, 97, 133, 141, 217, 223). В 6 ОВО (№№ 96, 106, 107, 112, 114, 135) зареєстровано 40 і більше кандидатів у депутати. Найбільшу кількість кандидатів-мажоритарників зареєстровано в ОВО № 96, в якому зареєстровано 50

кандидатів у депутати. Попри ризики зриву виборів у більшості округів Донецької та Луганської областей, у всіх округах, утворених в цих областях, зареєстровано не менше 4 кандидатів. У цьому контексті варто відзначити, що 4 з 6 ОВО, в яких зареєстровано 40 і більше кандидатів, розташовані саме в Луганській області. На позачергових виборах народних депутатів України було зафіксовано декілька випадків перешкоджання реєстрації кандидатами у народні депутати України. Зокрема, потенційного кандидата на виборах В.Пилипишина громадяни викинули в бак для сміття, що не дозволило йому подати документи у день запланованого подання. В подібних діях прослідковуються ознаки кримінально караних діянь. Традиційно, в багатьох одномандатних виборчих округах реєструються т.зв. “двійники” або “клони” відомих політиків, тобто особи з однаковими прізвищами, інколи – також іменами та по-батькові. Частині “клонів” ЦВК відмовила у реєстрації з формальних підстав, однак деяких з них все ж було зареєстровано. Наприклад, в Черкаській області в ОВО № 197 було зареєстровано 2 кандидати з прізвищем Даценко; в ОВО № 195 та 198 (Черкаська область) намагались зареєструватися “клони” кандидатів Зубика та Тимошенко, однак їм було відмовлено у реєстрації. В ОВО №№ 168, 169, 170 (Харківська область) зареєстровано декілька кандидатів з прізвищами Писаренко, Косінов, Родзінський. В ОВО № 184 (Херсонська область) балотуються два кандидати з прізвищем Вінник. В Хмельницькій області “двійників” кандидатів у депутати – чинних народних депутатів України - В.Бондара, В.Коліщака зареєстровано в ОВО №№ 191 та 188 відповідно. В ОВО №№ 99, 101 та 102 (Кіровоградська область) зареєстровано відповідно 2 кандидати з прізвищем Табалов, 2 Поплавських та 4 кандидати з прізвищем Бойко. В ОВО № 95 (Київська область) зареєстровано “клона” рейтингового кандидата у депутати В.Романюка, а в ОВО № 147 (Полтавська область) ЦВК було зареєстровано 2 кандидатів з прізвищем Кулінич. В Рівненській області колишній голова місцевого осередку Партії регіонів змінив прізвище та ім’я і бере участь у виборах як Олег Ляшко (ОВО № 154). Декількох “клонів” рейтингових кандидатів зареєстровано також в ОВО №№ 157 та 159 (Сумська область) Колишні члени фракції Партії регіонів балотуються переважно шляхом самовисування та приховують факти свого голосування за “диктаторські закони” 16 січня 2014 р. Така практика є масовою в Дніпропетровській, Київській, Миколаївській, Одеській, Рівненській, Сумській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській та інших областях. У порівнянні з виборами 2012 р. багато кандидатів змінили своїх суб’єктів висування на виборах. Як привило, це стосується ВО “Батьківщина”, багатьох кандидатів від якої у 2014 р. було висунуто “Народним фронтом”. Приміром, в ОВО № 201 (Чернівецька область) народний депутат М.Федорук балотується на виборах не від ВО “Батьківщина” (як у 2012 р.), а від “Народного фронту”. В ОВО № 202 (Чернівецька область) народний депутат О.Фищук, який у 2012 р. висувався “Батьківщиною”, на виборах 2014 р. був висунутий “Народним фронтом”. В Херсонській області колишні представники “Батьківщини” В.Богданов та Ю.Терлецький балотуються на виборах як самовисуванці. В ОВО № 115 (Львівська область) кандидат у депутати Д.Добродомов у 2012 році був висунутий кандидатом у депутати від УДАРу, а 2014 р. – шляхом самовисування. В ОВО №№ 122 та 123 (Львівська область) В.Пазиняк та Л.Котеляк (відповідно) у 2012 р. висувались “Батьківщиною”, тоді як на виборах 2014 р. були висунуті “Народним фронтом”. В ОВО № 157 (Сумська область) кандидатом у

народні депутати від “Народного фронту” висунуто О.Медуницю, який на виборах 2012 р. був висунутий “Батьківщиною”.

5. Якісний склад майбутнього парламенту (загальнодержавний округ) Оскільки реєстрація кандидатів у народні депутати закінчилася, ВГО КВУ вирішив проаналізувати запропоновані виборцям кандидатури та передбачити якісний склад Верховної Ради України VIII скликання. У цьому звіті ми проаналізуємо загальнодержавний виборчий округ. При аналізі ВГО КВУ використав дані соцопитувань соціологічних служб SOCIS від 15.09.2014 та КМІС від 29.09.2014. Відповідно до цих опитувань ми виділили 6 партій, які на момент проведення соцопитувань мали шанс пройти у Верховну Раду України та проаналізували їх списки у загальнодержавному виборчому окрузі на те, скільки старих та нових облич можуть пройти до ВРУ від цих партій. Кандидатів, які раніше були депутатами, ми дослідили на причетність до голосувань за «диктаторські» закони 16 січня 2014 року та порушення критеріїв Руху «Чесно» щодо корупції та порушення прав людини. Кандидатів, які раніше не були депутатами, поділили на різні категорії за основною сферою їхньої діяльності до балотування на цих виборах. Сподіваємося, що такий поділ дозволить спрогнозувати якісний склад парламенту, який виборці оберуть 26 жовтня 2014 року. (ДОДАТОК 1 - Інфографіка) Основні висновки: Кандидатів з досвідом роботи народним депутатом – «старі обличчя»: В партії «Батьківщина» - 62%, з них – 32%, є корупціонерами за критеріями Руху ЧЕСНО, 68% - інші екс-депутати В партії «БПП» - 36%, з них – 21%, не відповідає критеріям Руху ЧЕСНО, 79% - інши екс-депутати В партії «Громадянська позиція» - 8%, з них – 25%, не відповідає критеріям Руху ЧЕСНО, 75% - інші екс-депутати В партії «Народний фронт» - 56%, з них – 15%, не відповідає критеріям Руху ЧЕСНО, 85% - інші екс-депутати В партії «Радикальна партія Ляшка» - 4%, з них – 50% (одна особа), не відповідає критеріям Руху ЧЕСНО, 96% - інші екс-депутати В партії «Сильна Україна» - 22%, з них – 92% (одна особа), не відповідає критеріям Руху ЧЕСНО, 8% - інші екс-депутати Кандидати без досвіду роботи народним депутатом – «нові обличчя»: В партії «Батьківщина» - 39% - чиновники/самоврядування, 30% - активісти/журналісти, 9% - військові В партії «БПП» - 29% - чиновники/самоврядування, 16% - активісти/журналісти, 2% - військові, 39% - бізнес/юристи В партії «Громадянська позиція» - 16% - чиновники/самоврядування, 14% - активісти/журналісти, 2% - військові, 33% - бізнес/юристи, 18% - інші кандидати В партії «Народний фронт» - 42% - чиновники/самоврядування, 17% - активісти/журналісти, 25% - військові, 33% - бізнес/юристи, 8% - інші кандидати В партії «Радикальна партія Ляшка» - 9% - чиновники/самоврядування, 9% - активісти/журналісти, 6% - військові, 26% - бізнес/юристи, 45% - інші кандидати В партії «Сильна Україна» - 29% - чиновники/самоврядування, 9% - активісти/журналісти, 6% - військові, 34% - бізнес/юристи, 26% - інші кандидати Найбільше по спискам в новому парламенті «нових облич» буде: бізнесменів/юристів – 30%, 24% - місцевого самоврядування і чиновників, занадто багато – 20% інших кандидатів (пенсіонери, тимчасово безробітні та інші), 14% журналістів/активістів. Зі старих облич – 70% - екс-депутатів, 30% - не відповідає критеріям Руху Чесно. За попереднім аналізом висуванців на мажоритарних округах багато депутатів колишніх скликань і тих, хто голосував за закони 16-го січня, майже в кожному окрузі є депутати минулих скликань – детальний аналіз якісного складу основних претендентів на депутатський мандат КВУ оприлюднить найближчими днями.

6. Передвиборна агітація

Переважна більшість основних партій (Блок Петра Порошенка, Батьківщина, Народний Фронт, “Сильна Україна” тощо) розпочали здійснювати агітацію ще до реєстрації висунутих ними кандидатів у загальнодержавному окрузі. До позитивів позачергових парламентських виборів можна віднести зменшення рівня використання адміністративного ресурсу з боку партій та кандидатів. Випадки залучення

посадових та службових осіб органів публічної влади у здійснення передвиборної агітації носять переважно поодинокий характер. Наприклад, в ОВО № 207 (Чернігівська область) у мітингу, в ході якого здійснювалась агітація проти чинного депутата І.Рибакова, і який проводився 23 вересня 2014 р. у м. Корюківка взяли участь голова Чернігівської обласної ради та голова Семенівської районної державної адміністрації. В Херсонській області діючий Херсонський міський голова, член «Батьківщини» Володимир Миколаєнко (обраний на позачергових виборах міського голови у травні 2014 р.) супроводжує передвиборчі заходи народного депутата України від «Батьківщини», кандидата у народні депутати в ОВО № 182 Юрія Одарченка. В місті навіть з’явилися плакати із зображенням В. Миколаєнка та Ю. Одарченка із написом “Єдина команда”. Діючого голову Херсонської обласної державної адміністрації Андрія Путілова супроводжує у поїздках кандидат у народні депутати від Блоку Петра Порошенка» в ОВО № 185 Сергій Хлань. В Київській області агітаційні матеріали партій “Заступ”, “Молода Україна” розповсюджують працівники органів місцевого самоврядування. На зустрічах кандидата-самовисуванця в ОВО № 139 (Одеська область) Олександра Пресмана присутній заступник голови Роздільнянської районної ради, а кандидат від “Сильної України” в окрузі № 143 Олександр Урбанський приймає участь в усіх офіційних заходах Ізмаїльського міського голови.

Масштаби застосування непрямого підкупу виборців – як з боку партій, так і з боку кандидатів – залишаються значними. Зокрема, у Черкаській області було зафіксовано випадки роздачі виборцям продуктових наборів з агітацією за Н.Нетовкіну (ОВО № 195). У цьому ж окрузі ще один кандидат у депутати, В.Зубик,

організовував для виборців безкоштовні тури по монастирях. В ОВО № 200 (Черкаська область) “хрещений батько Тендерної палати” А.Яценко активно допомагає сільким громадам у розбудові місцевої інфраструктури. Продуктові набори від кандидатів також активно роздаються виборцям м. Харкова. Так, в ОВО № 169 роздаються продуктові набори від імені кандидата у народні депутати В.Скоробагача, а в ОВО № 170 – від імені кандидата В.Хомутинніка.

В Херсонській області випадки непрямого підкупу виборців фіксуються в усіх округах, однак масштаби непрямого підкупу виборців у цій області зменшились у порівнянні з 2012 роком. У цій області непрямий підкуп активно практикується переважно чинними народними депутатами України. Наприклад, В.Сальдо, який балотується в ОВО № 182, проводить реконструкцію міжбудинкових шляхів сполучення, ремонт майданчиків тощо. В ОВО № 184, в якому балотується заступник директора ПАТ “Дім марочних коньяків “Таврія” Г.Горкун, “Таврія” організувала проведення “Свята врожаю”. В Кіровоградській області непрямий підкуп виборців масово застосовується в інтересах кандидатів О.Довгого, М.Поплавського, С.Березкіна, Л.Онул. В ОВО № 135 (Одеська область) кандидат у депутати С.Ківалов організував для виборців концерт з банкетом, під час якого транслювались агітаційні ролики на підтримку кандидата. В ОВО № 136 (Одеська область) від імені кандидата у депутати В.Скобленка розповсюджувались агітаційні листівки, за пред’явленням яких можна було отримати знижки в аптеках. В ОВО № 139 (Одеська область) від імені кандидата-самовисуванця Олександра Пресмана в с. Олександрівка Роздільнянського району передано кошти на побудову церкви, а школі цього ж села від імені кандидата передано 2 мультимедійних проектори та спеціалізоване обладнання для кабінету фізики. В ОВО № 23 (Волинська область) кандидат у депутати І.Єремєєв аід час агітаційної зустрічі з виборцями у с.Покащів вручав подарунки і грошову допомогу виборцям.

Як і на виборах 2012 р. кандидати у депутати активно використовують власні (або афілійовані з ними) благодійні фонди для непрямого підкупу виборців. Наприклад, в ОВО № 195 (Черкаська область) вже благодійний фонд В.Зубика роздавав виборцям гроші. В ОВО № 138 (Одеська область) благодійний фонд І.Фурсіна, який балотується на виборах 2014 р. у цьому окрузі, придбав для Одеської 28-ї механізованої

бригади комплекти військової форми, а також здійснив внесок на реставрацію храму в м.Ананьїв. В ОВО № 79 (Запорізька область) кандидат у депутати Володимир Бандуров має благодійний фонд «Под покровом Богородицы», який реалізує програму «Спокій та безпека

на рідній землі». За рахунок благодійного фонду Олександра Дудка (ОВО №82, Запорізька область) «За розвиток рідного краю» мешканці Пологівського району отримали кошти – 605 тис. грн. – на 39 об’єктів соціальної сфери (з них 23 школи), які потребували ремонту, придбання необхідних побутових речей тощо. Як і під час чергових виборів народних депутатів України, досить популярним механізмом мобілізації електорату на підтримку певних кандидатів є практика укладання ними (чи від їхнього імені) “соціальних угод” з виборцями. Підписання таких угод практикується в ОВО № 207 (Чернігівська область) в інтересах кандидата у народні депутати І.Рибакова. Подібна схема застосовується С. Близнюком у ОВО № 48 (Донецька область), де створена «піраміда» підкупу виборців. З виборцями укладаються соціальні договори, в яких люди зобов’язуються підтримати кандидатуру Близнюка, а взамін отримують грошову винагороду. У випадку ж залучення виборцями нових «клієнтів» у піраміду їх грошова винагорода збільшується. Довгостроковими спостерігачами ВГО КВУ також фіксуються випадки прямого підкупу виборців. Так, в с.Петрики та с. Журавка Городищенського району Черкаської області було зафіксовано випадки підкупу виборців – останнім роздавали по 100 грн. за те, щоб вони проголосували за партію "ЗАСТУП", обіцяючи доплатити після виборів. Для здійснення підкупу виборців створено мережу “бригадирів”. Загалом, в цій області випадки прямого підкупу виборців було зафіксовано в ОВО №№ 195, 198, 200 Черкаської області. Як і на попередніх виборах, агітація кандидатів і партій залишається беззмістовною і часто будується навколо спекулювань на військовій та люстраційній тематиці. Серед гасел -“Україна переможе” (“Батьківщина”), “Путін – ху..ло. Переможе добро” (Радикальна партія Олега Ляшка), “Сильна команда для складних часів” (“Народний Фронт”), “Захищати Україну й допомагати армії” (“Громадянська позиція”). Інтернет партія активно розміщує біг-борди із зображеннями “кандидатів” – героїв фільму “Зоряні війни” із текстовими повідомленнями “Идущие в парламент приветствуют тебя”, зображенням Дарта Вейдера та текстом “Силовик.Політик.Батько”, “Кандидат с человеческим лицом” тощо.

Популярність прихованої політичної реклами – т.зв. “джинси” – істотно не зменшилась. В Черкаській області видання “Акцент” не позначає політичну рекламу, як таку і є одним з лідерів по розміщенню “джинси” в області. В цій же області одним з лідерів розміщення замовних політичних матеріалів також є “Вечірні Черкаси”. В інших регіонах спостерігається аналогічна ситуація.

Лідерами за розміщенням “джинси” є “Батьківщина” та “Сильна Україна”, хоча інші партії та переважна більшість кандидатів-мажоритарників також активно розміщують у ЗМІ приховану політичну рекламу. Поширеним порушенням у сфері передвиборної агітації є розміщення зовнішньої політичної реклами без вихідних даних (замовник, наклад, установа, яка здійснила друк, тощо). В Києві практично всі біг-борди з політичною рекламою на користь Блоку Петра Порошенка, ВО “Батьківщина”, “Сильної України” розміщувались без будь-яких вихідних даних. В Чернівцях спостерігачами виявлено велику кількість сітілайтів з рекламою “Опозиційного Блоку”, на яких також були відсутні будь-які вихідні дані. Ці порушення можуть свідчити про тіньовий характер фінансування передвиборної агітації. На позачергових виборах Президента України 2014 р. було зафіксовано масові випадки знищення агітаційних матеріалів окремих кандидатів на виборах (під час президентаських виборів практично в усіх регіонах пошкоджувались біг-борди з агітацією з М.Добкіна). На позачергових парламентських виборах 2014 р. практика пошкодження зовнішньої політичної реклами партій та кандидатів продовжилась. Зокрема, біг-борди з політичною рекламою за “Сильну Україну” С.Тігіпка псуються у Черкаській, Хмельницькій областях, біг-борди “Опозиційного блоку” та “Сильної України” – в Дніпропетровській області, “Батьківщини” – в Івано-Франківській області. В ОВО № № 99 та 100 (Кіровоградська область) систематично пошкоджуються біг-борди кандидатів Л.Онул і Н.Онул. Наприкінці вересня 2014 р. в Рівному невстановлені особи пошкодили значну кількість сіті-лайтів з агітацією “Опозиційного блоку”. В Сумській області (ОВО №№ 158 та 160) фарбою було залито біг-борди І.Молотка та М.Полілуя.

Також довгостроковими спостерігачами ВГО КВУ фіксуються окремі випадки знищення агітаційних наметів. Наприклад, 27 вересня 2014 р. невстановленими особами у м.Чернівці було знищено агітаційні намети “Громадянської позиції”, ВО “Батьківщина” та ВО “Свобода”. Випадки “чорного піару”, хоча й не мають системного характеру, поступово набувають поширення. В ОВО № 192 (Хмельницька область) поширюються листівки з агітацією проти кандидата у депутати О.Гереги. Також у мережі Facebook створено групу “Стоп Сидор”, яка присвячена діяльності В.Сидора, кандидата у депутати в ОВО № 190. У м. Запоріжжі було зафіксовано безкоштовне розповсюдження газети без вихідних даних «Люди говорят», де містилася критика кандидата у депутати в ОВО № 74, голови облдержадміністрації Валерія Баранова. Чорний піар також застосували проти голови обласного осередку Радикальної Партії Олега Ляшка Ірини Лєх, яка мала намір балотуватись в ОВО № 76 (Запорізька область).

Перешкоджання здійсненню передвиборної агітації має місце переважно з боку виборців. Так було в Херсонській області під час візиту лідера «Сильної України» С. Тігіпка до області, який відбувся 17 вересня 2014 р. Приміщення, в яких проходили зустрічі політика із виборцями, пікетували представники Самооборони та активісти Євромайдану, які закидали учасників

заходів зеленкою та яйцями. Сам С. Тігіпко вийшов через запасний вихід. Подібні факти пікетувань передвиборчих заходів фіксуються й проти діючого народного депутата Володимира Сальдо, який підписав “диктаторські” закони від 16 січня 2014 р. та балотується в окрузі № 182. Випадки перешкоджання агітації кандидатів також було зафіксовано в Кіровоградській області. Зокрема, було зафіксовано ряд випадків застосування фізичного насильства щодо О.Довгого (ОВО № 102). Зрештою, сам О.Довгий неодноразово був вимушений тікати від невдоволених громадян (наприклад, у Знам’янці, селі Подорожне Світловодського району Кіровоградської області тощо). 30 вересня в Одесі було побито кандидата у народні депутати Н.Шуфрича, а заплановану ним конференцію – зірвано. 2 жовтня в ОВО № 16 виборці ледь не побили кандидата у народні депутати О.Калєтнік, яка під час зустрічі з виборцями агітувала за Росію. 16 вересня 2014 р. активісти “Правого сектора” викинули у смітник кандидата у народні депутати В.Журавського, а 25 вересня 2014 р. доля Журавського спіткала також В.Пилипишина. В ОВО № 137 (Одеська область) під час зустрічі кандидата-самовисуванця Леоніда Клімова з виборцями активісти “Правого сектору” також намагались помістити кандидата в сміттєвий бак.

7. Діяльність місцевих органів влади по підготовці до позачергових виборів У більшості регіонів діяльність органів місцевої влади по підготовці до виборів є малоактивною і спрямована переважно на створення належних умов для діяльності виборчих комісій, а також здійснення передвиборної агітації. Наприклад, в Івано-Франківській та Тернопільській областях визначено працівників органів місцевої влади, які будуть забезпечувати діяльність ДВК. В Харківській області органи місцевої влади встановлюють стенди

та дошки для розміщення матеріалів передвиборної агітації, вирішують питання, пов’язані із забезпеченням функціонування ОВК. В Хмельницькій області орагни місцевої влади спрямовують свою роботу не лише на забезпечення діяльності виборчих комісій, але й на підтримку роботи органів ведення Державного реєстру виборців. У зв’язку з можливими відключеннями електроенергії, органи влади в окремих регіонах приділяють посилену увагу вирішенню проблеми безперебійного енергопостачання ОВК. Це має місце, наприклад, у Харківській області. У Вінницькій області органи місцевої влади вживають заходи, спрямовані на розширення можливостей для участі у голосуванні людей з особливими потребами. Так, виборці, які використовують інвалідні візки, до 23 жовтня 2014 р. матимуть можливість забронювати у Вінниці послуги Служби супроводу та Служби перевезення людей на візках для участі у голосуванні безпосередньо у приміщеннях ДВК, а не за місцем свого перебування. Разом з тим, такі прогресивні нововведення є скоріше винятком, аніж усталеною практикою – у більшості інших регіонів виборці, які користуються візками, не отримуватимуть допомогу соціальних служб у забезпеченні можливості проголосувати. Роботу органів ведення Державного реєстру виборців більшість довгострокових спостерігачів ВГО КВУ оцінюють позитивно. Разом з тим, актуальним залишається питання про більш широке інформування виборців щодо порядку включення відомостей про них до Державного реєстру виборців, внесення змін до цих відомостей тощо. Цю роботу в деяких регіонах здійснюють органи місцевого самоврядування, однак інформування виборців про порядок ведення Державного реєстру не є їхнім прямим завданням. В законах про Державний бюджет на майбутні роки варто передбачати фінансування відповідних інформаційно-просвітницьких заходів, які мають здійснюватись саме органами ведення Державного реєстру виборців, а не органами місцевого самоврядування.