Протидія російській інформаційній агресії: спільні зуTelekritika how to couneract rf aggression 2015

А н А л і т и ч н и й з в і т

ГО «Телекритика» Київ 2015

Мо

ніт

ор

ин

гР

ек

ом

ен

да

ції

Ре

ко

ме

нд

ац

ії

до

сл

ідж

ен

ня

Ек

сп

Ер

тн

Е о

бго

во

рЕ

нн

я

до

сл

ідж

ен

ня

Протидія російській

інформАційній

Агресії: сПільні зусилля

зАдля зАхисту демокрАтії

2

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт

Г О « Т е л е к р и т и к а »

« П р о т и д і я р о с і й с ь к і й і н ф о р м а ц і й н і й а г р е с і ї : с п і л ь н і з у с и л л я з а д л я з а х и с т у д е м о к р а т і ї »

Діана ДуцикРоман ШутовПетро БурковськийСергій Черненко

Загальна редакція: Наталія Лигачова

Дизайн та верстка: Яна Добрянська

Аналітичний звіт підготовлений громадською організацією «Теле-критика» за підтримки Internews

Network. Повну відповідальність за зміст несе ГО «Телекритика»; висно-вки й погляди, що були висловлені в

звіті, можуть не збігатися з поглядом Internews Network.

Протидія російській інформаційній агресії: спільні зусилля задля захисту демократії.Аналітичний звіт. – К.: Телекритика, 2015. – 77 с.

А в т о р и

Аналітичний звіт відображає динаміку інформаційної агресії Росії проти України в період з лютого 2014 по березень 2015 роки, а також наслідки цієї агресії для інформаційних, соціально-психологічних, політичних та інших процесів в Україні та за ї ї кордонами станом на березень 2015 року. Містить рекомендації для держави, ЗМІ та ОГС щодо спільних заходів для мінімізації негативних наслідків російського інформаційно-психологічного впливу. Звіт ґрунтується на результатах моніторингу російської пропаганди, який здійснювала ГО «Телекритика» протягом 2014-2015 років; містить результати експертної дискусії з протидії російській інформаційній агресії в рамках круглого столу в Києві 20 березня 2015 року та результати соціологічних досліджень, які проводив Київський міжнародний інститут соціології на замовлення ГО «Телекритика» в березні 2015 року.Для ознайомлення та використання державними службовцями, що відповідальні за формування та реалізацію державної інформаційної політики, представниками ЗМІ та ОГС, науковцями, спеціалістами з питань інформаційно-психологічних операцій, а також іншими зацікавленими особами.

(с) ГО «Телекритика», 2015(с) Яна Добрянська – дизайн та верстка, 2015

3

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт



Діана Дуцик. Українська інформаційна політика в умовах війни: критич-ні зауваження

Роман Шутов. Російський інформаційно-психологічний вплив в Україні в контексті збройного конфлікту. Результати моніторингу (2014-2015 рр.)

Петро Бурковський, Сергій Черненко.Як російські телеканали висвітлюють події в Україні. Моніторинг новин за січень 2014 — березень 2015 рр.

Російська пропаганда на територіях, підконтрольних українському уряду: можливості протидіїВолодимир ПаніоттоСергій ТелешунЄвген БистрицькийОксана МайданЮрій РубанВ’ячеслав ГусаровСергій Черненко

Можливі шляхи протидії пропаганді на окупованих територіяхРоман ШутовАндрій ЛисенкоОлексій МацукаІрина Брунова-Калісецька

Інформаційна війна проти України в закордонному інформаційному просторі: як відновити позиції?Андрій ПортновДенис БогушОлеся Яхно Дмитро Іванов

З М І С Т

1 р о з д і л

2 р о з д і л

3 р о з д і л

4 р о з д і л

5 р о з д і л

м о н і т о р и н г

е к с п е р т н е о б г о в о р е н н я

с о ц і о л о г і ч н е д о с л і д ж е н н я

р е к о м е н д а ц і ї

д о д ат о к

4

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт



Вплив російської тоталітарної пропаганди на свідомість громадян у всьому світі, а тим більше в пострадянських країнах, набув грандіоз-них масштабів Масштабність цього впливу ґрунтується на витонче-

ності інструментів російської дезінформаційно-маніпулятивної експансії, цинічному використанні кремлівськими технологами засад демократії, як-от свободи слова, задля її ж руйнації. На жаль, ані міждержавні й дер-жавні інституції, ані громадянське суспільство України й Заходу виявили-ся не готовими протистояти цим викликам своєчасно та дієво.

Зараз треба швидко надолужити згаяне, об’єднати зусилля всіх при-

хильників цінностей відкритого суспільства, щоб виробити ефективні за-соби протидії пропаганді. Й першими кроками тут, безумовно, мали бути фіксація та вивчення прийомів російських інформаційних спецоперацій в Україні, де Кремль, підготувавши ґрунт зокрема й ідеологічною діяльніс-тю, перейшов до прямої військової агресії.

Громадська організація «Телекритика» за підтримки Internews Network протягом січня 2014 — березня 2015 років моніторила, як російські ЗМІ висвітлювали події в Україні та як російські пропагандистські меседжі відбивалися в інформаційній діяльності українських суб’єктів. Разом із Київським міжнародним інститутом соціологічних досліджень ми також вивчали вплив меседжів російської пропаганди на українців.

Представляючи підсумки наших досліджень та вироблені разом із по-важними експертами рекомендації, ми не ставимо крапки. Адже знати потрібно для того, щоб діяти. Сподіваємося, що разом із колегами ми як-найшвидше перейдемо до втілення якісних новітніх проектів розвінчання міфів російської пропаганди та поширення правдивої інформації.

Голова правління ГО «Телекритика» Наталія Лигачова

Мо

ніт

ор

ин

г

5

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт

Г О « Т е л е к р и т и к а »Мо

ніт

ор

ин

г « П р о т и д і я р о с і й с ь к і й і н ф о р м а ц і й н і й а г р е с і ї : с п і л ь н і з у с и л л я з а д л я з а х и с т у д е м о к р а т і ї »М О Н І Т О Р и Н Г

р о з д і л1

«Телекритика» протягом січня 2014 -

березня 2015 рр. здійснювала моніторинг

російських ЗМІ, а також моніторинг

упливів російської пропаганди на

український інформаційний простір.

Окрім того, наші експерти відслідковували

рішення органів влади в інформаційній

сфері, направлені на протидію російській

інформаційній агресії. У цьому розділі -

результати річних моніторингів.

м о н і т о р и н г

6

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт



м о н і т о р и н г1

У кінці лютого — на початку березня 2014 року Росія, скориставшись слаб-кістю Української держави, перекинула з РФ і кримських баз російського Чорноморського флоту війська без розпізнавальних знаків (названі в медіа

«зеленими чоловічками») та здійснила окупацію Криму. 1 березня Рада Федерацій РФ ухвалила рішення на підтримку звернення президента Володимира Путіна про дозвіл на застосування Збройних сил РФ на території України. 16 березня 2014 року на території Криму й міста Севастополя відбувся псевдореферендум про ста-тус півострова, за сфальсифікованими результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Майже одразу після анексії Криму, в середині квітня 2014 року, озброєні групи проросійських активістів, як згодом стало очевидно, за підтрим-ки російських диверсантів, почали захоплювати адмінбудівлі та відділки міліції в містах Донбасу. Поступово протистояння переросло в масштабний воєнний кон-флікт. 13 квітня в. о. Президента України Олександр Турчинов заявив про початок широкомасштабної Антитерористичної операції із залученням Збройних сил.

Ці події розгорнулися через сім років після відомої мюнхенської промови Во-лодимира Путіна. В 2007 році на Мюнхенській конференції з питань безпеки пре-зидент Росії, піддавши нищівній критиці політику США (вони нібито загрожують монополярністю світу), НАТО, ОБСЄ, фактично представив своє бачення нового

Україна 2014 року вперше з моменту проголошення незалежності опинилася в умовах неоголошеної війни. Вагомою складовою цієї війни стали пропаганда й інформаційно-психологічні операції, які Росія почала активно застосовувати проти України. Новій українській владі, що постала після втечі з країни тодішнього президента Віктора Януковича, довелося балансувати між захистом демократичних цінностей і свобод та обороною власного інформаційного суверенітету, руйнація якого загрожувала існуванню держави. За відсутності відповідних вітчизняних практик, пошук балансу в цих питаннях став одним із ключових викликів для України. У статті здійснено аналіз рішень (законодавчих і політичних) нової української влади, спрямованих на протистояння російській інформаційній агресії, в період з березня 2014 по березень 2015 років.

Аналіз державної інформаційної

політики за 2014-2015 рр.

(в частині протидії російській

інформаційній агресії)

УКрАїнсьКА інфОрмАційнА

ПОліТиКА в УмОвАх війни: КриТичні зАУвАження

Мо

ніт

ор

ин

гО

бгов

орен

няД

ослі

джен

няРеко

мен

дац

ії

Діана Дуцик,

кандидат філологічних наук, виконавчий директор ГО «Телекритика»

w діана дуцик

інформаційна агресія росії: недооцінка загроз

Обг

овор

ення

7

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт



м о н і т о р и н г1світового устрою, який має бути багатополярним. Світові ЗМІ назвали цей виступ Путіна загрозою нової холодної війни. Найбільш емоційна відповідь пролунала з боку американського політикуму: сена-тор Джон МакКейн назвав виступ Путіна «найагре-сивнішим виступом кремлівського лідера з моменту закінчення холодної війни». Європейці продемон-стрували стриманість. Канцлер Німеччини Ангела Меркель закликала до поглиблення співпраці ЄС та НАТО з Росією. Офіційний Київ у той час більше переймався перманентною внутрішньополітичною кризою.

Отже, світовий політикум недооцінив загрози з боку російського партнера як у фізичному, так і в ін-формаційному просторах. Через сім років після мюн-хенської промови в Україну, яка задекларувала свої європейські прагнення, прийшла війна. Анексії Кри-му та воєнним операціям на сході України передува-ла довготривала російська інформаційна політика, спрямована насамперед на конструювання «русско-го міра» за межами Росії і, хоч це парадоксально, від-новлення радянської ідентичності. Інформаційних атак зазнавали будь-які ініціативи української сторо-ни, які би сприяли виходу за ментальні й ідеологічні межі пострадянського простору. Бажання України вступити до Європейського Союзу руйнувало плани Росії, яка тримала курс на відновлення своїх позицій на територіях колишнього СРСР. Інформаційна скла-дова була однією з основних у реалізації цього курсу. Путін постійно потребував легітимації власних дій (особливо під час анексії Криму та в ході конфлікту на сході України) в очах своїх громадян і в очах усьо-го світу. Цього можна було досягти, сконструювавши нову реальність через медіа (детальніше про росій-

Україна, ослаблена економічно й політично, була не готова не лише до прямого військового, але й до інформаційного протистояння. Протягом усіх років незалеж-ності в країні так і не було вибудовано системної інформаційної політики. Для влади (незалежно від її політичного забарвлення) ця проблематика більше двадцяти років залишалася маргінальною.

Це підтверджує навіть той факт, що досі Україна не має модерної Доктрини ін-формаційної безпеки, а також документів, які б визначали розвиток держави в ін-формаційній сфері. 2001 року президент Леонід Кучма видав указ «Про заходи щодо вдосконалення державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки України». Згідно з цим указом, мало бути розроблено Концепцію національ-ної інформаційної політики та інформаційної безпеки України. Трохи далі пішов президент Віктор Ющенко. Його указом у 2009 році було затверджено Доктрину інформаційної безпеки України [1]. Але цей документ мав відверто декларативний характер і не був реалізований. Зрештою, такий самий декларативний характер мали й інші документи, наприклад, Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні, затверджена за президентства Віктора Януковича розпорядженням Кабі-нету міністрів України у 2013 році [2]. Правовою основою Стратегії є Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки», прийнятий ще 2007 року.

Декларативність такого роду документів можна пояснити їхнім розходженням із реальним станом справ: політичні сили, які в той чи інший час приходили до вла-ди, завжди задовольняли свої інформаційні потреби або шляхом прямого чи опо-О

бгов

орен

няД

ослі

джен

ня

Реко

мен

дац

ії

ський інформаційно-психологічний вплив в Україні — у статті Романа Шутова; про пропаганду росій-ських ЗМІ — у статті Петра Бурковського та Сергія Черненка). Маніпулюючи публічним інформуван-ням, Кремль створював ідеологію, що слугувала за-хисту невеликої групи людей.

Інформаційна складова геополітичної гри Путі-на постійно недооцінювалася Заходом. Наприклад, коли в 2008 році Едвард Лукас видав книгу «Нова хо-лодна війна. Як Кремль загрожує і Росії, й Заходу», на нього посипався шквал критики. Лише з розгортан-ням конфлікту на сході України, після того, як росій-ська пропаганда почала проникати в західний медій-ний простір і тиснути на громадську думку, лідери провідних держав світу заговорили про російську за-грозу, в тому числі й загрозу російської пропаганди.

Укра

їнсь

ка ін

фор

мац

ійна

пол

ітик

а в

умов

ах в

ійни

: кри

тичн

і зау

важ

ення

Україна: відсутність системної інформаційної політики

Промова Володимира Путіна на Мюнхенській конференції з питань безпеки

8

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




1

середкованого тиску на великі медійні холдинги, або шляхом взаємовигідних домовленостей із медійними олігархами. Отже, завжди йшлося лише про інстру-менти досягнення чи збереження влади. Інші складо-ві інформаційної політики український політикум, за невеликим винятком, не цікавили.

Росія, навпаки, напрацювала потужну докумен-тальну базу в сфері інформаційної безпеки та розви-тку інформаційного простору. Інформаційна безпека є одним із пріоритетних напрямів російської безпе-кової політики. На сайті Ради безпеки Російської Фе-дерації в розділі «Національна безпека» виокремлено шість напрямів: воєнна та оборонно-промислова без-пека, міжнародна безпека, економічна безпека, дер-жавна та суспільна безпека, антитерористична діяль-ність та інформаційна безпека. Там же можна знайти й повний перелік документів, які регламентують цей безпековий напрямок. Зокрема:

Доктрина інформаційної безпеки РФ;

Стратегія розвитку інформаційного суспіль-ства в РФ;

Основні напрямки наукових досліджень у сфері забезпечення інформаційної безпеки РФ;

Конвенція про забезпечення міжнародної інфор-маційної безпеки (концепція);

Основні напрямки державної політики в сфері за-безпечення безпеки автоматизованих систем управ-ління виробничими й технологічними процесами критично важливих об’єктів інфраструктури РФ;

Основи державної політики РФ у сфері міжнарод-ної інформаційної безпеки на період до 2020 року;

Виписка з Концепції державної системи виявлен-ня та ліквідації наслідків комп’ютерних атак на інфор-маційні ресурси РФ.

На сайті Ради нацбезпеки та оборони України від-повідних документів немає (деякі з них лише в про-цесі розробки). Зрештою й сама структура сайту є незручною. Громадянин України, який захоче зрозу-міти, яку ж безпекову політику загалом та в інформа-ційній сфері зокрема здійснює його країна, навряд чи отримає необхідну йому інформацію із цього ресурсу.

Загалом питання інформаційної безпеки в той чи інший спосіб відображено в цілій низці законів і нормативних документів [4, 5]. Єдиний системний підхід та концептуальне бачення відсутні.

Анексія Криму та конфлікт на сході України зму-сили українську владу повернутися до питання дер-жавної інформаційної політики. На різних стадіях розробки зараз перебувають проекти таких доку-ментів:

Стратегія національної безпеки України (міс-тить окремий параграф про загрози інформаційній безпеці, серед яких виділено інформаційно-психо-логічну війну РФ проти України та загрози кібербез-пеці; та окремий параграф про забезпечення інфор-маційної безпеки; документ було розкритиковано експертами, в тому числі й у цій частині) [6];

Стратегія забезпечення кібернетичної безпе-ки України [7];

Стратегія розвитку інформаційного простору (розроблена Державним комітетом з питань теле-бачення та радіомовлення за дорученням РНБОУ; в основі Стратегії — питання інформаційної безпеки; розкритикована громадськістю [8]; після створення Міністерства з питань інформаційної політики доку-мент передано йому на доопрацювання);

Доктрина інформаційної безпеки (в 2014 р. Держкомтелерадіо розробив нову Доктрину; до-опрацьовуватиме документ також Мінінформ).

Фактори, які заважають вибудувати єдину інформа-ційну політику, дуже поверхово окреслено в проекті Стратегії національної безпеки України. Зокрема, в документі йдеться про те, що «проблемою зали-шається неспроможність органів державної влади налагодити цілісну стратегічну комунікативну полі-тику, брак координації дій у сфері захисту власного інформаційного простору, а також пошук балансу між свободою слова та необхідним рівнем контролю в інтересах національної безпеки».

Проте ми б хотіли детальніше окреслити пробле-ми, що накопичилися протягом усіх років незалеж-ності та які заважають сьогодні вибудувати систем-ну інформаційну політику.

Недооцінка загроз у сфері інформаційної безпеки

Україна ніколи не приділяла інформаційній проблематиці стільки уваги, скіль-ки їй приділяли США та Росія. Відповідно не була сформована своя теоретична, наукова, а відтак і правова бази, які би стали основою для формування державної інформаційної політики, в тому числі й безпекової. Відсутні конкурентні аналітич-ні розробки та серйозні дослідження. Не сформована власна школа науковців і дослідників (у тому числі й медіадослідників) із цієї проблематики. Ті праці та на-укові розробки, які існують, здебільшого або втратили актуальність, або відірвані від реалій, їх неможливо застосувати на практиці. У владі відсутні кадри, здатні системно осмислити весь комплекс завдань, який стоїть перед державою в контек-сті захисту власних інформаційних інтересів. О

бгов

орен

няД

ослі

джен

ня

Реко

мен

дац

іїУк

раїн

ська

інф

орм

ацій

на п

оліт

ика

в ум

овах

вій

ни: к

рити

чні з

аува

жен

ня

Обг

овор

ення

9

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




23

Провалена політика вибудовування ідентичності

Тут не йдеться про національну ідентичність з етнічним підґрунтям. Британ-ський журналіст Пітер Померанцев, презентуючи у Львові в березні 2015 року свою книгу «Ніщо неправда і все можливо» про Росію ХХІ століття, зауважив, що Україні «потрібно краще працювати над своєю політикою, щоб чіткіше виділити свою іден-тичність і донести її суть світові».

Чим є Україна сьогодні? Якою вона буде завтра? Ці питання потребують відповіді як для подолання внутрішньої конфліктності в суспільстві, так і для репрезентації України у світі.

Сьогодні український політикум хибно звужує питання інформаційної політики до медіасфери. Основні рішення, які парламент та уряд приймають задля протидії інформаційній російській агресії, обмежуються полем ЗМІ. Натомість відсутня по-літика заохочення виробництва українського культурного продукту (у сфері кіно, літератури, мистецтва), який міг би слугувати промоції України у світі. Зрештою, потребують переосмислення й підходи до потрактування історичного минулого — треба відійти від використання історичної пам’яті як політичного інструменту.

Олігархізована медіасфераОснови олігархічної системи медіавласності були закладені за президентства Лео-

ніда Кучми. В усі подальші періоди вона активно розвивалася й заважала розвитку якісної неанґажовної журналістики. Провідні телеканали країни з найбільшим охо-пленням аудиторії перетворилися в руках власників-олігархів на інструменти по-літичного впливу та захисту власних інтересів. До прикладу, в розпал війни на сході новини телеканалів «Інтер» (у власності Дмитра Фірташа та Сергія Льовочкіна, ви-хідців із команди Віктора Януковича) та «1+1» (у власності Ігоря Коломойського) використовувалися в корпоративних війнах двох олігархічних груп, що засвідчили моніторинги теленовин, які здійснює «Телекритика».

Оскільки збагачення олігархічних груп в Україні завжди залежало від їхніх від-носин із чинною владою, то власники телеканалів активно використовували свої медіаактиви задля впливу на політику й політиків, не гребуючи в тому числі й ма-ніпулятивними технологіями. Міф про розкол України активно інкорпорувався в український інформаційний простір російськими політтехнологами через україн-ські телеканали ще в 2004 році під час Помаранчевої революції. Так, наприклад, у 2004 році в ефірі «1+1», «Інтеру», ICTV, Нового каналу транслювали ролик про три сорти України з картою України, осідланої президентом США Джорджем Бушем; така ж інфографіка масово тиражувалася в регіональній пресі. У 2014 році україн-ські телеканали, зокрема «Інтер», «Україна», Перший національний, представляю-чи протестувальників на Майдані «радикалами», нагнітаючи істерію довкола «Пра-вого сектору» й героїзуючи «Беркут», створювали викривлену картину подій, що в тому числі призвело до радикалізації подій на сході України [9]. Фактично вони відіграли не менш деструктивну роль, аніж російські телеканали.

Жодна влада не вбачала необхідності ліквідувати інформаційну монополію кількох олігархів у країні, вважаючи за краще завжди з ними домовлятися. Ця система не лише гальмує розвиток усієї медіагалузі, але й в умовах війни створює реальні за-грози.

Сьогодні потрібна нова карта медіареформ. І суспільне мовлення — це не єдине домашнє завдання, яке потрібно виконати цій владі. Суспільний канал не матиме жодного впливу в умовах олігархічної медіасистеми. Він просто не зможе конку-рувати з олігархічними каналами (в першу чергу в силу різних обсягів фінансових вливань). Тому потрібно змінювати систему в цілому.

У перш чергу потрібно:

переглянути всі регуляторні механізми в медіасфері;

забезпечити прозорість медіавласності;

переглянути антимонопольне законодавство, яке б обмежувало медіамонополії;

створити конкурентні економічні умови для різних видів медіа.Обг

овор

ення

Дос

лідж

ення

Реко

мен

дац

іїУк

раїн

ська

інф

орм

ацій

на п

оліт

ика

в ум

овах

вій

ни: к

рити

чні з

аува

жен

ня

10

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




4 Неефективна комунікаційна політика влади (а інколи і ї ї відсутність) Ця політика має кілька складових.

По-перше, комунікація із суспільством.

Українська влада ніколи не вміла вибудовувати ефективне спілкування з суспіль-ством. В умовах війни відсутність ефективної комунікації загрожує основам держави — люди перестають довіряти державним інститутам. У п’яти областях сходу й пів-дня України (Харківській, Одеській, Херсонській, Донецькій та Луганській; включно з непідконтрольними на момент опитування районами) українська влада стала осно-вним джерелом громадського розчарування: 64% стверджують, що ставлення до неї з осені 2014 року погіршилося; а 66% вважає, що українська влада діє всупереч інтер-есам народу. Такі дані соціологічного опитування, проведеного КМІС на замовлення ГО «Телекритика» в лютому 2015 року. 24% громадян потребують інформації про дії центральної та місцевої влади (див. Розділ звіту «Соціологічне опитування»).

У вересні 2014 року флешмобом у соцмережах #‎PoroshenkoPohovoryZNarodom громадськість відреагувала на той факт, що Президент не пояснив, чому було при-йнято закони «про особливий статус Донбасу» і які їхні наслідки для країни. Відо-мо, що вакуум нереалізованої комунікації з українським суспільством заповнюють чутки та фейки, створені в пропагандистських лабораторіях сусідньої країни. І хоч Президент і представники уряду з того часу почали частіше давати прес-конференції та інтерв’ю, ефективність комунікації залишається на попередньому рівні. Бо їхні ме-седжі часто популістські та беззмістовні. Комунікація місцевого чиновництва з на-селенням узагалі на дуже низькому рівні.

Окремо слід говорити про представлення органів влади в інтернеті, а отже про їхню відкритість і доступність для простих громадян. Їхні сайти в дуже поганому ста-ні (вище вже згадувався сайт РНБОУ) й потребують оновлення.

По-друге, комунікація всередині влади.

Зусилля держави у сфері інформаційної політики сьогодні розпорошені через наявність багатьох структур, які у той чи інший спосіб долучені до цієї пробле-матики. На початку конфлікту на сході фактично була відсутня структура, яка би взяла на себе відповідальність за інформування населення про події в зоні АТО (це попри те, що Міноборони завжди мало свою прес-службу). Було створено прес-центр АТО. Має свою прес-службу і Генеральний штаб. Окрім того, створе-но Міністерство інформаційної політики. В Адміністрації Президента є інформа-ційно-аналітичне управління. 28 лютого 2015 р. при РНБОУ створений Головний ситуаційний центр України, який повинен займатися збором, накопиченням та обробкою інформації, необхідної для підготовки та прийняття рішень у сфері на-ціональної безпеки і оборони. Також існує низка інших структур, так чи інакше залучених до висвітлення подій в умовах війни та дотичних загалом до реалізації інформаційної політики. Проте ефективність їхньої діяльності сумарно є не дуже високою через відсутність координації дій, а інколи навіть через жорстку внутріш-ню конкуренцію та перетягування важелів впливу. Викликає критичне застере-ження й той факт, що представники цих відомств часто підміняють ефективну ко-мунікацію піаром тих чи інших осіб із влади. Також постає питання професійності частини кадрів, залучених у ці структури.

По-третє, комунікація із зовнішнім світом.

Тут ситуація дещо краща. І Президент, і прем’єр-міністр, які презентують Україну на міжнародному рівні, володіють англійською мовою й можуть вільно спілкуватися з західними журналістами. Проте цього недостатньо, щоб Україна могла конкурува-ти в світовому інформаційному просторі з агресивною російською пропагандою та інформаційним лобізмом. Англійську мову мали би знати й місцеві чиновники. Сай-ти органів влади повинні б мати англомовні версії. Потрібна окрема комунікаційна стратегія для просування інтересів України у світі. О

бгов

орен

няД

ослі

джен

ня

Реко

мен

дац

іїУк

раїн

ська

інф

орм

ацій

на п

оліт

ика

в ум

овах

вій

ни: к

рити

чні з

аува

жен

ня

Обг

овор

ення

11

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




ІнтІнтенсивність російської пропаганди зростала із розгортанням воєнних дій на сході України. Українська влада, попри відсутність відповідних практик, змуше-на була віднайти механізми реагування. Вони не завжди були вдалими, оскіль-

ки базувалися на політиці заборон. Це давало додатковий козир у руки російським пропагандистам на Заході, а також у роботі з населенням окупованих територій. Ба більше: викликало критику міжнародних медійних організацій, покликаних захи-щати свободу слова.

До таких рішень можна віднести:

1 Створення Міністерства інформаційної політики

2 грудня 2014 року було створено Міністерство інформаційної політики. Мі-ністром став колишній керівник 5-го каналу, депутат від Блоку Петра Порошенка Юрій Стець. Створення цієї структури поділило практично навпіл громадську спіль-ноту: частина вважала, що потрібна структура, яка буде боротися з російською про-пагандою, інша частина висловлювала побоювання, що міністерство займатиметь-ся цензуруванням українських ЗМІ. Україна також зазнала репутаційних втрат на міжнародному рівні — створення цього міністерства засудили представники між-народних організацій. Наприклад, із різкою критикою (на момент його створення) виступила Дуня Міятович, представниця ОБСЄ з питань свободи ЗМІ.

Кілька місяців діяльності цього міністерства не відзначилися великою результа-тивністю. Як негативний приклад можна навести створення Інформаційних військ України. Проект із перших же днів набув скандальності, після того як у мережу по-трапила інструкція про створення підставних акаунтів.

2 Заборона трансляції російських телеканалів

УУ 2014-2015 роках в Україні було обмежено ретрансляцію 19 російських телека-налів у зв’язку з підтримкою ними анексії Криму, пропагування війни й насильства в Україні. Ретрансляція шести російських каналів на території України була тимчасово заборонена ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва: «Первый ка-нал. Всемирная сеть», «РТР-Планета», «НТВ-Мир», «Россия-24», TVCI і РБК-ТВ. Ще 13 каналів були обмежені в поширенні на території України рішеннями Національної ради з питань телебачення і радіомовлення: «Россия-1», НТВ, ТНТ, «Петербург-5», «Звезда», РЕН-ТВ, Life News, Russia Today, «история», «365 дней», «24 техно», «Мир 24» і «Страна».

У Нацраді пояснили, що вони не забороняють канали, а приймають рішення про наявність ознак того, що канал є неадаптованим до українського законодавства і су-перечить Європейській конвенції про транскордонне телебачення. Визнання каналу таким, що суперечить Європейській конвенції та українському законодавству, озна-чає, що провайдери не мають права його поширювати у своїх мережах. Натомість зміст російського телеканалу «Дождь» було визнано Нацрадою таким, що відповідає Європейській конвенції та законодавству України.

Тим не менше російські телеканали залишилися доступними в інтернеті, через супутник, а також їх трансляція продовжувалася на окупованих територіях. Більше того, на сході та півдні населення продовжує дивитися російські телеканали: так, близько третини опитаного населення п’яти областей сходу та півдня України (див. Розділ «Соціологічне дослідження») стверджують, що можуть приймати російський канал РТР, такий самий показник в НТВ та ОРТ, РБК «ловлять» 17%. На територіях, непідконтрольних українській владі, цей показник зростає. Російські телеканали в основному доступні за допомогою супутникової антени та кабельного ТБ (відповід-но 42% та 38% від тих, хто може їх приймати). 6% дивляться їх через інтернет.

3 Заборона російських серіалів

2 квітня Президент України Петро Порошенко підписав ухвалений Верховною Радою 5 лютого закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту

Основні рішення, спрямовані на стримування російської інформаційної агресії: політика заборон замість політики стимулів

Обг

овор

ення

Дос

лідж

ення

Реко

мен

дац

іїУк

раїн

ська

інф

орм

ацій

на п

оліт

ика

в ум

овах

вій

ни: к

рити

чні з

аува

жен

ня

12

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт



м о н і т о р и н г1інформаційного телерадіопростору України» (законо-проект № 1317) [10], який забороняє показ в Україні частини російських фільмів та серіалів. У законі, зо-крема, міститься така норма: «...заборона розповсю-дження і демонстрування фільмів, що містять попу-ляризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій поширюється на розповсюдження та демонстрування будь-яких фільмів незалежно від країни походження, виробництва після 1 серпня 1991 року. Заборона трансляції фільмів, вироблених фізич-ними та юридичними особами держави-агресора, які не містять популяризації або пропаганди передбаче-них попереднім реченням органів та дій, поширюється на фільми, вироблені після 1 січня 2014 року».

Представники телеіндустрії побоюються, що зазна-ють фінансових втрат, також вони стверджують, що закон містить широке поле для маніпулювання. «Ніх-

1. Доктрина інформаційної безпеки України // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/514/2009

2. Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Укра-їні // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/386-2013-%D1%80

3. Закон України «Про Основні засади розвитку інформа-ційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/537-16

4. Закони України в сфері інформаційної безпеки // http://iszzi.kpi.ua/index.php/ua/biblioteka/normativno-pravova-baza/2014-05-13-04-05-16/12-mainmenu/148-zakoni.html

5. Нормативні документи в сфері інформаційної безпе-ки // http://iszzi.kpi.ua/index.php/ua/biblioteka/normativno-pravova-baza/2014-05-13-04-05-16/12-mainmenu/156-normativni-dokumenti-sistemi-tzi.html

6. Стратегія національної безпеки України // http://www.niss.gov.ua/public/File/2015_table/proekt_strateg.pdf

7. Стратегія забезпечення кібернетичної безпеки України // http://www.niss.gov.ua/public/File/2013_nauk_an_rozrobku/kiberstrateg.pdf

8. Між безпекою і розвитком // MediaSapiens. — 16 ве-ресня 2014 р. — http://osvita.mediasapiens.ua/media_law/government/mizh_bezpekoyu_i_rozvitkom/

9. Моніторинги «Телекритики» // http://osvita.mediasapiens.ua/monitoring/daily_news/

10. Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України» // http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=1317&skl=9

11. Російсько-українська копродукція не підпадає під закон про заборону російських серіалів – Ткаченко // «Те-лекритика». — 1 квітня 2015. — http://www.telekritika.ua/pravo/2015-04-01/105597

Перелік посилань

Обг

овор

ення

Дос

лідж

ення

Реко

мен

дац

іїУк

раїн

ська

інф

орм

ацій

на п

оліт

ика

в ум

овах

вій

ни: к

рити

чні з

аува

жен

ня

Інформаційна політика замість контрпропаганди та піару влади

На рівні органів влади сьогодні відсутнє системне бачення сучасної інформа-ційної політики. Низка чиновників підмінюють поняття інформаційної політики контрпропагандою чи піаром влади. Але ні контрпропаганда, ні піар влади не ви-рішать тих завдань, які стоять перед Україною сьогодні. Сучасна державна інфор-маційна політика має бути результатом компромісу різних зацікавлених сторін. Тільки тоді вона може бути ефективною.

Першочергові кроки:

напрацювання нової модерної законодавчої та нормативно-правової бази у сфері інформаційної політики;

підтримка наукових розробок у сфері реалізації інформаційної політи-ки загалом та інформаційної безпеки зокрема; стимулювання медіадосліджень та моніторингу інформаційного простору; підготовка кадрів у цих напрямках;

побудова нової комунікаційної стратегії влади, обов’язковими складови-ми якої мають бути комунікація з населенням (диференційований підхід до різних груп, різних регіонів); неконфліктна комунікація всередині влади; комунікація із зовнішнім світом;

впровадження системи медіаграмотності у школах та вишах;

перехід від політики заборон до політики стимулів у медіасфері.

висновки

то не розуміє, що таке російський продукт. Думаю, що тут буде широке поле для маніпулювання, вільна трактовка цієї норми. Потрібно вносити додаткові поправки в закон, для того щоб усім було зрозуміло і всі знаходилися в одній площині», — заявив керівник «1+1 медіа» Олександр Ткаченко [11].

Разом із тим спротив медіаіндустрії міг би бути меншим, якби держава запропонувала політику сти-мулів — тобто підтримку вітчизняної продукції (в який спосіб це могло б відбутися, можна дискутувати).

Безперечно, тут охоплені не всі кроки, спрямовані на протидію російській інформаційній агресії. Проте ці три приклади показують, що держава має зміни-ти підходи й перейти до політики стимулів у різних сферах. Окрім того, вона має підштовхнути великих гравців медіаринку розпочати процес саморегуляції в медіа.

13

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




1Для розуміння перебігу інформаційних, а відтак і соціально-психологіч-них, і військових процесів в Україні в 2014-2015 роках, необхідно звернути увагу на ті умови, в яких відбувається інформаційно-психологічний вплив Росії на Україну.

Перебування частини українського соціуму в російському ментальному та міфологічному полі.

За даними Центру Розумкова, ще в червні 2007 року, тобто до початку військо-вого конфлікту й потужної інформаційної агресії Росії, 29,5% українських грома-дян почувалися належними до російської чи радянської культурної традиції (а не української чи європейської), причому такі люди були здебільшого сконцентрова-ні на півдні (44,5%) та сході України (40,8%) [1]. Понад 10% населення цих регі-онів уже на той момент висловлювало бажання відокремлення їхньої області від решти України [2]. Мешканці східних областей вважали себе більш подібними до

В період з грудня 2013-го по березень 2015-го одними з найважливіших чинників інформаційних процесів в Україні були жорсткий пресинг з боку російської пропаганди, збройний конфлікт із Російською Федерацією та окупація частини території України. Щоб досягти своїх військових, політичних та економічних цілей в Україні Росія вдається до різних стратегій інформаційного впливу на окуповані території й території, контрольовані українським урядом. У цій статті здійснено аналіз названих стратегій та окремих інформаційно-психологічних операцій з погляду наслідків для безпеки Української держави, що дозволяє робити висновки щодо можливих подальших дій супротивника та сценаріїв розвитку подій. Матеріал підготовлено на основі результатів моніторингу, здійсненого ГО «Телекритика» протягом 2014-2015 років.

результати моніторингу

(2014-2015 рр.)

рОсійсьКий інфОрмАційнО-ПсихОлОГічний вПлив в УКрАїні в КОнТеКсТізбрОйнОГО КОнфліКТУ

Обг

овор

ення

Дос

лідж

ення

Мо

ніт

ор

ин

г

Реко

мен

дац

ії

Роман Шутов,

програмний директор ГО «Телекритика»

w роман Шутов

чинники здійснення росій-ського інформаційно-психологічного впливу

14

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




2

росіян, аніж до жителів будь-якого іншого регіону України [3], що вже свідчило про відрив значної маси українських громадян від загальноукраїнського куль-турного та ментального поля.

Природно, що ці люди здебільшого перебували під впливом радянської міфології, яка з певними модифікаціями перетворилася на російську. Серед іншого, ця міфологія передбачала постійну боротьбу з зовнішніми ворогами, до яких відносяться в першу чергу США (ліберали, капіталісти, «жидомасони»; за-гроза російському способу існування та світопоряд-ку), Європа (загроза російській культурі й духовнос-ті) та фашизм (дегуманізований образ переможеного ворога, який прагне реваншу). Тож коли російська пропаганда, переслідуючи російські геополітичні цілі, ототожнила українців з усіма цими ворогами, це мало відповідні наслідки. Зокрема, цим пояснюється підтримка частиною населення окупованих терито-рій утворених там фейкових органів влади, а також відсоток мешканців півдня та сходу, які вірять росій-ській пропаганді (див. результати соціологічного до-слідження у відповідному розділі цього звіту).

Наявність організацій і структур — агентів пропагандистського впливу.

Ці організації, з одного боку, представляли інтере-си осіб, які перебували в російському міфологічному полі, а з іншого — вели активну пропаганду цих ідей у розрахунку на розширення своєї соціальної бази. Йдеться про низку політичних партій проросійського спрямування (КПУ, ПСПУ, «Родина», «Русский блок») та місцевих громадських організацій («Русичи» та «Русский мир» у Луганську, «Оплот» у Харкові, «Рус-ская община Крыма», «Севастополь — Крым — Рос-сия», «Евразийский союз молодежи» в Криму).

Цей пул організацій створювався систематично з середини 2000-х років зусиллями Росспівробітництва та Фонду «Русский мир». Про рівень їхньої діяльності свідчить рівень агентів їхнього впливу. Так, у Луган-

Перебіг інформаційної агресії в 2013–2015 роках дозволяє виокремити такі його етапи.

1 Підготовчий етап характеризувався інформаційною й культурною експан-сією протягом тривалого часу (щонайменше з 2004 року), з різною інтенсивністю в різні періоди. В суспільстві підтримувався необхідний рівень проросійських настроїв, міжрегіональних протиріч (у міфологічній площині), заміщення залишків радянської міфології російською. В рамках цього регулярно проводилися окремі інформаційно-психологічні операції, одна з останніх — дискредитація євроінтеграційного курсу України перед Вільнюським самітом ЄС у листопаді 2013 року.

2 Дискредитація Майдану (грудень 2013-го — лютий 2014-го) — реакція Ро-сії на непідконтрольні їй революційні процеси. Через російські ЗМІ, підконтрольні українські ЗМІ та інтернет здійснювалася дегуманізація й демонізація революційних сил, введення людей (у першу чергу в регіонах) в оману стосовно цілей і методів про-О

бгов

орен

няД

ослі

джен

ня

Реко

мен

дац

ії

ській області серед їхніх грантистів була організація молодих депутатів Луганщини; представництво фон-ду «Русский мир» було розташоване у приміщенні Луганської обласної наукової бібліотеки, а голова Лу-ганської обласної ради (в майбутньому — Голова Лу-ганської облдержадміністрації) Валерій Голенко був серед доповідачів під час Третьої асамблеї Руського світу [4].

На початку 2014 року ці структури виступили єди-ним фронтом на підтримку російської агресії та про-цесів дезінтеграції України.

Слабкість вітчизняного інформаційного простору.

Україна не виробляла й не виробляє достатньої кількості власного інформаційного продукту й актив-но імпортує його з Росії. У 2008 році на виробництві в Мосфільмі перебувала 151 стрічка, а на кіностудії імені Довженка — лише одна [5]. В 2014-му обсяг державного фінансування кіновиробництва в Україні склав 57 мільйонів гривень [6], а в Росії — 6 мільяр-дів рублів [7], що в 300 разів більше. Відсоток ефіру, зайнятого лише російськими серіалами на україн-ських телеканалах, в січні 2015 року сягав 55% [8].

Критична ситуація склалася не лише в кіно. В 2013 році в Україні надрукували 1,5 книги на одну люди-ну (а художніх творів — одну книгу на п’ятьох), в той час як у Росії — 31 (з них 5,8 книг — художні твори) [9]. Надзвичайно високою залишалася питома част-ка російського музичного продукту на українських FM-частотах, існували окремі FM-станції, місією яких була трансляція саме російських пісень («Русское ра-дио», «Радио Шансон»). Домінування російського ін-формаційного продукту, який часто несе потужний пропагандистський заряд, стало наслідком недалеко-глядної державної інформаційної політики протягом усього періоду незалежності і створило сприятливі умови для реалізації росіянами своїх цілей в Україні методами інформаційно-психологічного впливу.

Росі

йськ

ий ін

фор

мац

ійно

-пси

холо

гічн

ий в

плив

в У

краї

ні

в ко

нтек

сті з

брой

ного

кон

флі

кту

Перебіг інформаційної війни у грудні 2013 — лютому 2015 року

15

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт



м о н і т о р и н г1О

бгов

орен

няД

ослі

джен

ня

Реко

мен

дац

ії Росі

йськ

ий ін

фор

мац

ійно

-пси

холо

гічн

ий в

плив

в У

краї

ні

в ко

нтек

сті з

брой

ного

кон

флі

кту

3Канали російської пропаганди в Україні в 2014-2015 роках

Російські ЗМІ

До подій 2013-2014 років російські телеканали демонстрували відносну стабільність рейтингу: в період з 2008 по 2013 роки він коливався між 0,5% та 0,54%. У березні 2013 45,7% громадян довіряли російським ЗМІ [10]. Тож ці ЗМІ стали важливим каналом російської пропаганди в інформаційній ві-йні.

Зусилля, яких доклав український уряд для обмеження доступу україн-ських громадян до російських ЗМІ, виявили очікувано низьку ефективність. У березні 2015 року, вже після заборони трансляції російських телеканалів, 28% мешканців східних та південних областей України (на територіях, під-контрольних урядові) мали доступ до російських телеканалів через кабель, супутник або за допомогою аналогової антени. Аналоговий сигнал продо-вжує надходити з РФ, окупованих територій та Молдови. 8% мешканців цих територій використовували російське телебачення як джерело інформації (див. звіт за результатами соціологічного дослідження у відповідному розділі цього Звіту).

В Україні залишається стабільний прошарок населення, який довіряє російським ЗМІ. За даними «Телекритики» та КМІС, у грудні 2014 року 6% громадян держави вважали, що російські телеканали поширюють правдиву інформацію про події в Україні, а 19,9% називали цю інформацію правдивою частково [11].

На окупованих територіях ситуація складніша. Одним із першочергових заходів окупантів було заміщення сигналу українських телеканалів на росій-ські на місцевих телевежах. Відтак 63% мешканців окупованих східних тери-торій мають доступ до російських телеканалів (див. результати дослідження у відповідному розділі цього звіту), так само як і мешканці Криму.

Додаткові можливості для російської пропаганди виникають внаслідок за-гальної втрати українських громадян довіри до ЗМІ. Так, за даними Інституту соціології НАН України, в жовтні 2014 року 47% громадян України не дові-ряли українським ЗМІ, причому тенденція була негативна [13]. Серед при-чин цієї втрати — поведінка деяких ЗМІ під час та після Майдану (перехід від провладної риторики до кардинально протилежної) і викривлення укра-їнськими медіа перебігу бойових дій та процесів на сході України на ранніх етапах конфлікту.

тестного руху. Паралельно здійснювалася мобілізація проросійських груп населення, для яких було створено образ ворога (ототожненого, як уже було сказано, з їх-німи звичними міфічними ворогами).

3 Прикриття та виправдання окупації укра-їнських територій (лютий — березень 2014-го). Образ ворога було перенесено на новостворений ки-ївський уряд («хунта», «бандерівці», «фашисти», «аме-риканські маріонетки» тощо). Проведено операцію з відторгнення Криму від України. На сході України кримський сценарій наразився на опір, конфлікт пе-рейшов у військову фазу, що поставило перед пропа-гандою нові завдання.

4 Мобілізація проросійських груп на участь у військових діях; ескалація насильства (квітень-травень 2014-го). Зусиллями російських ЗМІ продо-

вжувалася демонізація й дегуманізація українського уряду, позиціювання його як агресора. Риторика нео-фіційних каналів пропаганди почала змінюватися на таку, що закликає до насильства, особливо після подій 2 травня в Одесі. Східними територіями поширюється переконання, що Росія підтримає «ополченців» вій-ськовими засобами та в перспективі включить тери-торії до складу федерації. Паралельно місцевим бойо-викам роздається зброя.

5 З червня 2014 року понині — супровід воєн-них дій на сході України та легітимація маріонетко-вих «урядів» на українській території. Методи, ти-пові для подібних завдань: продовження демонізації та дегуманізації супротивника; перебільшення його втрат; героїзація «своїх хлопців»; зниження бойового духу супротивника, його віри в перемогу й довіри до командування; дестабілізація тилу супротивника.

16

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




бгов

орен

няД

ослі

джен

ня

Реко

мен

дац

іїРо

сійс

ький

інф

орм

ацій

но-п

сихо

логі

чний

впл

ив в

Укр

аїні

в

конт

екст

і збр

ойно

го к

онф

лікт

у На окупованих територіях довіра до україн-ських телеканалів ще менша, про що свідчать результати дослідження (див. відповідний розділ цього звіту). Цьому сприяють, з одного боку, дис-кредитація українських ЗМІ російською пропа-гандою, а з іншого — сама інформаційна політика українських медіа:

в українському медійному просторі спостері-гається стигматизація мешканців Донбасу та Криму, поширюються негативні стереотипи та агресивне ставлення до них;

українськими медіа виробляється критично мало інформації, спрямованої на задоволення інфор-маційних потреб мешканців окупованих територій;

українські медіа не роз’яснюють політики укра-їнського уряду для мешканців окупованих територій — в першу чергу через те, що цього не роблять самі ключові державні посадовці (так, за даними texty.org.ua [13], в грудні 2014-го Президент України практич-но не говорив про Крим).

Це пояснює, чому попри те, що на окупованих те-риторіях сходу громадяни здебільшого мають доступ до українського телебачення, російські телеканали частіше використовуються як джерело інформації і рівень довіри до них є вищим.

Отже, російське телебачення продовжує викону-вати свою функцію провідника пропагандистського впливу Кремля в Україні. Воно тримає мобілізованим проросійський прошарок населення (свою стабільну аудиторію) в тилу та слугує ключовим джерелом ін-формації на окупованих територіях.

Сепаратистські ЗМІ

Сепаратистські ЗМІ виконують помітну роль в ін-формаційно-психологічній обробці населення окупо-ваних та прифронтових територій. Формування цих ЗМІ відбувалося по-різному в Криму та на окупова-них територіях Східної України; їхня риторика зале-жить від цілей пропаганди в різних зонах окупації.

Крим. Відразу після окупації, протягом березня — травня 2014 року, на півострові відбувалася по-ступова «перебудова» медійного простору. Місцеві ЗМІ, які поширювали проросійські ідеї, існували й до окупації (наприклад, «Крымские известия») Частина місцевих ЗМІ (відразу або з часом) зайняла лояльну до окупантів позицію, адаптувавшись до нових умов (зокрема, ТРК «Крым»). Протягом 2014 року в Криму виник ряд ЗМІ, які включилися в пропагандистський дискурс. Це «Зеркало Крыма», «Крымское информа-ционное агентство», «Аргументы-Крым».

Ті медіа, які не змогли пристосуватися до нових умов або намагалися займати незалежну позицію, з часом були вимушені припинити існування. Найдо-вше протримався холдинг ATR (телеканали ATR та Lale, FM-станції «Мейдан» та «Лидер», видання «15 минут»), але і його цілеспрямовано витискають із ме-дійного простору регіону.

Станом на квітень 2015 року в Криму сформова-

но відносно монолітний медійний ландшафт. Місцеві медіа виступають провідниками російської пропа-ганди, що виявляється в різних формах — від пасив-ної легітимації окупаційної влади до активного по-ширення дезінформації, розпалювання ненависті до українців, поширення неоімперських та антидемо-кратичних ідей. Разом із центральними російськими телеканалами ці ЗМІ складають основу інформацій-ного простору місцевого населення.

Окупований схід. На відміну від Криму, сепа-ратистські ЗМІ на Донбасі формувалися в умовах військових дій і силового витіснення проукраїн-ських журналістів. Військові дії вимагали іншої ін-тенсивності пропаганди, з упором на ескалацію й виправдання насильства; працюючи поза межами будь-якого правового поля і не обтяжуючи себе стан-дартами якості (вони часто мають напівпрофесійний, «кустарний» вигляд), медіа терористичних організа-цій ефективно виконують це завдання. Дегуманіза-ція українців (а також європейців та американців), заклики до насильства, відверто фейкова інформація в найбрутальніших її формах (часто з демонстрацією сцен жорстокості, мертвих тіл тощо) складають осно-ву їхнього контенту поряд із матеріалами, які легіти-мізують утворені там маріонеткові уряди.

Розвиток ЗМІ терористичних організацій при-падає на квітень — серпень 2014 року. На технічній базі місцевих телеканалів були утворені канали «Лу-ганськ 24», «Новороссия ТВ» (слоган: «Нам можно верить»), «Первый Республиканский»; своє «телеба-чення» є в Алчевську, Стаханові, Свердловську. Деякі місцеві видання перейшли на позицію сепаратист-сько-російської пропаганди («Жизнь» та «Донецький кряж», Донецьк; «ХХІ век», Луганськ). Створено де-кілька власних друкованих видань, серед яких «Ново-россия», «Мирный Донбасс», «Казачий дозор», «Доне-цкая республика».

Низка російських інтернет-проектів націоналіс-тичної чи неоімперської спрямованості перепро-філювалися на рупори донбаського сепаратизму (AnnaNews). Запущено цілий ряд веб-ресурсів, які імітують інформаційні агентства, новинні сайти, сай-ти органів влади «ДНР». Інформаційне агентство «Но-вороссия» (www.novorossia.su), сайт «Новороссия» (www.novorosia.ru), «Новости Донецкой Республи-ки» (www.dnr-news.com), «ДНР Сегодня» (www.dnr.today), «информационный корпус» (www.icorpus.ru) — це неповний перелік сайтів-клонів донецької гру-пи; луганське угрупування має лише www.lugansk-online.info. До інтернет-ресурсів терористів варто додати російський ресурс «Русская весна» (rusvesna.su); була спроба створити власну соцмережу — www.noworossia.su, але проект виявився неефективним і був закритий.

Соціальні мережі. Соціальні мережі відігравали ключову роль у роз-

палюванні ненависті та ескалації насильства про-тягом зими — весни 2014 року. На самому початку російської операції було створено численні групи в соцмережах (передусім у «ВКонтакте»), присвячені ідеям Антимайдану в різних форматах. Спочатку значна кількість дописувачів мала «прописку» в ро- О

бгов

орен

ня

17

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




бгов

орен

няД

ослі

джен

ня

Реко

мен

дац

ії Росі

йськ

ий ін

фор

мац

ійно

-пси

холо

гічн

ий в

плив

в У

краї

ні

в ко

нтек

сті з

брой

ного

кон

флі

кту сійських містах, у лютому — березні серед дописува-

чів з’явилося багато користувачів із Криму, що свід-чить про активне залучення місцевого населення до інформаційної війни на боці Росії. Проте з березня кількість членів груп і дописувачів збільшилася за рахунок населення безпосередньо східних та півден-них областей, що є природним наслідком ескалації

напруженості та залучення до конфлікту більшої кількості людей.

У соцмережах поширюються великі обсяги недосто-вірної (фейкової) інформації: неперевірені «фотофак-ти», «відео очевидців», «коментарі учасників» тощо. Загалом соцмережі виконують ті самі функції, що й сепаратистсько-терористичні ЗМІ на сході України.

4Друковані ЗМІ

В цьому контексті йдеться в першу чергу про низку медіахолдингів, пов’язаних із російським бізнесом або бізнесом людей із команди Януковича: UMH Group та «Мультимедіа інвест груп».

United Media Holding group (UMH, або УМХ) була придбана в 2013 році олі-гархом із кола «Сім’ї» Сергієм Курченком; вона об’єднує такі популярні видання, як «Комсомольская правда в Украине», «Аргументы и факты в Украине», журнал «Кореспондент», а також низку FM-станцій («Авторадіо», «Наше радіо» та інші). З вересня 2014-го по квітень 2015 року холдинг очолювала Олена Бондаренко, на-родний депутат із команди Януковича, яка голосувала за «закони 16 січня»; у пу-блічній діяльності вона не приховує своїх поглядів, які багато в чому збігаються з тими ідеями, які поширює російська пропаганда [14]. Моніторинг, який прово-дили незалежні експерти (в тому числі ГО «Телекритика»), неодноразово виявляв у контенті підконтрольних УМХ медіа сліди російської пропаганди. Так, експерти «Телекритики» наводили докази [15] участі газети «Комсомольская правда в Укра-ине» в нагнітанні споживацької істерії в кінці лютого 2015 року.

Хоча власником «Мультимедіа інвест груп» є Ігор Гужва, в журналістських ко-лах цей холдинг пов’язують із Віктором Медведчуком. Ключовими ЗМІ, які входять до холдингу, є журнал «Вести. Репортер», радіостанція «Вести FМ» та газета «Вес-ти», яка вже протягом двох років безкоштовно щодня роздається вулицями найбіль-ших міст України. Саме ця газета викликає найбільше нарікань із боку аналітиків за поширення російської пропаганди та участь у російських інформаційно-психо-логічних кампаніях в українському тилу. За підрахунками експертів [16], у березні 2015-го газета транслювала в середньому дві тези російської пропаганди в кож-ному випуску; приблизно п’ять заголовків у кожному номері було сформульовано таким чином, щоби створити негативний образ суспільно-політичної реальності.

Ідеї, суголосні чи ідентичні російській пропаганді, часто поширюються та-кож українськими суб’єктами. Оскільки довести факт співпраці цих структур із суб’єктами антиукраїнських інформаційно-психологічних операцій неможливо (і це є компетенцією виключно уповноважених на те державних органів), ми не можемо стверджувати, що вони свідомо виступають в інформаційній війні на боці Російської Федерації. В той же час спостереження за інформаційною діяль-ністю низки ЗМІ, політичних партій та громадських об’єднань протягом 2014–2015 років виявляє таке:

а) поширення ними ідей російської пропаганди є систематичним; б) їхні повідомлення сприяють реалізації окремих інформаційно-психологіч-

них операцій і збігаються з ними в часі; в) транслюючи пропагандистський дискурс, ці суб’єкти часто вдаються до ма-

ніпулятивних методів.

Це дозволяє розглядати їх як частину системи, що, не порушуючи формально законів України, працює для реалізації цілей російської пропаганди на території, яка підконтрольна уряду України.

російські пропагандистські месе-джі в інформаційній діяльності українських суб’єктів

18

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




бгов

орен

няД

ослі

джен

ня

Реко

мен

дац

ії Росі

йськ

ий ін

фор

мац

ійно

-пси

холо

гічн

ий в

плив

в У

краї

ні

в ко

нтек

сті з

брой

ного

кон

флі

кту Сліди російської пропаганди також неодноразово виявляли в газеті «Се-

годня», що належить Рінату Ахметову. Протягом певного часу її навіть очо-лювала людина, яка публічно висловлювала речі в дусі російської пропаган-ди — Олесь Бузина.

Варто зауважити, що представники означених ЗМІ публічно спростовують свою причетність до російської пропаганди.

Телебачення

Як і у випадку преси, російський пропагандистський дискурс поширюєть-ся здебільшогцо українськими телеканалами, афілійованими з бізнесово-по-літичними групами, орієнтованими на співпрацю з Російською Федерацією. Мова про телеканали «Інтер» (Сергій Льовочкін, Дмитро Фірташ) та «Украї-на» (Рінат Ахметов), а також «112 Україна» (власник невідомий, раніше його пов’язували з іменем Віталія Захарченка з команди Януковича). Роль цих ка-налів у реалізації цілей російської пропаганди полягає в тому, що вони висту-пають ключовою медійною платформою для проросійських політичних сил (зокрема, «Опозиційного блоку»), а також створюють інформаційний та со-ціально-психологічний фон, сприятливий для проведення російських інфор-маційних спецоперацій [17].

Варто вказати на ще один спосіб, яким українське телебачення поширює російську пропаганду. Як уже було зазначено, кінопродукт російського ви-робництва протягом усього часу домінував в українському ефірі. Часто ці фільми зображують російський погляд на історію, героїзують російських силовиків, мають елементи російського шовінізму та націоналізму. З усіх каналів лише «1+1» відмовився від контенту російського виробництва. А в березні 2015 року вступив у дію закон, який обмежив трансляцію російських фільмів.

Політичні партії та громадські об’єднання

Основною політичною силою, яка представляє проросійськи налаштований електорат і, відповідно, пропагує проросійські погляди, оцінки та цінності, є «Опозиційний блок», який залишився після розпаду Партії регіонів. В їхній риториці київська влада є тоталітарною [18] й переслідує опонентів, Київ ви-нен у невиконанні Мінських угод і продовженні війни [19], а українська армія на Донбасі пов’язується з мародерством та вбивствами мирних громадян [20] — ці твердження прямо відповідають російській пропаганді. Також продовжує існувати КПУ, яка будує свою стратегію на ідеях радянського тоталітаризму та радянській міфології.

Згадані партії діють у рамках українського законодавства й декларують вірність українській державності, тимчасом як існує низка маргінальних по-літичних партій, які відверто поширюють національну нетерпимість, сепара-тистські гасла, тоталітарні та російські шовіністичні ідеї. До них відносять-ся партія «Родина» та ПСПУ. Навесні 2014 року вони припинили політичну діяльність в Україні: їхні лідери емігрували до Росії та окупованого Криму, але ведуть активну публічну діяльність, зокрема виступають на російських телеканалах. Їхня риторика відображає російську пропаганду в найгрубіших її формах: «Європа перебуває під диктатом США», в Україні відбулося «захо-плення влади» й «Україну треба очистити від нацистської чуми» [21].

Важливо, що ці політичні партії юридично продовжують існувати в Україні.

Крім політичних партій, залишаються громадські об’єднання (реальні і штучно утворені), які проводять проросійську пропаганду серед громадян. Це групи «Антимайдану» Харкова і «Куликова поля» Одеси; від імені різних НУО (рух «Антивійна», «Комітет солдатських матерів» тощо) проводить ін-формаційну діяльність депутат Дніпропетровської облради Вікторія Шило-ва. Ці структури мають свої ресурси в інтернеті, такі як персональний сайт В.Шилової www.shilova.org або одеський «Таймер» www.timer.od.ua Риторика цих структур сповнена мови ворожнечі, спрямована на розпалення міжетніч-ної нетерпимості та закликів до насильства, проте це не викликає належної реакції з боку правоохоронних органів. О

бгов

орен

ня

19

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




бгов

орен

няД

ослі

джен

ня

Реко

мен

дац

ії Росі

йськ

ий ін

фор

мац

ійно

-пси

холо

гічн

ий в

плив

в У

краї

ні

в ко

нтек

сті з

брой

ного

кон

флі

кту

5Територія України, яка контролюється урядом

Російський інформаційно-психологічний вплив на території, контрольованій урядом України, зазнавала динамічних змін протягом першої половини 2014 року. В березні — квітні, коли ще не були визначені можливості дестабілізувати ситуа-цію в різних регіонах держави, пропаганда переслідувала тактичні цілі. Приклада-лися зусилля для мобілізації проросійських груп по всьому півдню та сходу країни; паралельно з цим Києву була нав’язана тема «почути Донбас». Це дозволило від-волікти уряд від вирішення реальних проблем, втягнути його в імітований діалог і таким чином виграти додатковий час та отримати перевагу в силовому проти-стоянні.

У травні стало очевидно, що на півдні та Харківщині заклики до силового проти-стояння з Києвом вичерпали свій ресурс, тож інтенсивність російської пропаганди в цих регіонах істотно знизилася. З того часу російський інформаційно-психоло-гічний вплив на український тил став орієнтований на довгострокові, стратегічні цілі:

Стимулювання антивоєнних настроїв, зниження рівня соціальної підтримки продовження збройного захисту території держави. Війна зображується не як за-хист від агресора, а як війна проти мирних громадян. При висвітленні військових дій низка ЗМІ необґрунтовано концентрував увагу на стражданнях місцевого на-селення від українських артобстрілів (при цьому замовчуючи факти насильства з боку терористів) [22], створював враження численності біженців до Росії, де-монстрував недовіру місцевого населення до київської влади та української армії тощо.

Ще однією тенденцією в контексті російської пропаганди є легітимація про-російських маріонеткових урядів у східній окупованій зоні в очах українських громадян: ставлення до них як до державних утворень, а не як до терористичних організацій. В ьому відношенні активно використовуються вербальні маніпуляції («мешканці ДНР», «кордони республік» тощо).

Формується образ «не нашої війни»: війни олігархів або війни Росії проти США за рахунок життів українців.

Окремим напрямом російської пропаганди є цільова робота з особовим скла-дом українських збройних частин. Серед солдат поширюються чутки про «право-секів», які стріляють у спину «неблагонадійним»; про заниження офіційних даних про загиблих; про зраду командування тощо. Поширюються новини й чутки про численних перебіжчиків з боку української армії та інші вияви небажання солдат воювати з росіянами та сепаратистами. Реалізація цих завдань полегшується від-сутністю повноцінного доступу військових до українських засобів масової інфор-мації (зафіксовано випадки, коли військові дивилися сепаратистські телеканали лише тому, що не могли отримувати український сигнал).

Ще одним напрямом є робота з населенням прифронтової зони. Активну роль тут відіграють сепаратистські ЗМІ (населення прифронтових територій здебіль-шого мають до них доступ), а також чутки. Меседжі тут подібні до тих, які поши-рюються в окупованій зоні; також регулярно поширюються чутки про очікувані «зачистки» та поновлення бойових дій, у ході яких життів мирних громадян ніх-то не рахуватиме, а також поширюється дезінформація про перебіг бойових дій (повсюдно — покладання відповідальності за будь-які артилерійські обстріли на українську сторону). Це посилює у громадян відчуття втоми від війни, формує в них прагнення припинити бойові дії за будь-яку ціну, що на даному етапі вигідно агресору.

Ефективність означених заходів підтверджується статистикою. Частково вна-слідок російської пропаганди 18,6% населення України сприймають війну на сході як війну між Росією та США; 19,6% громадян вважають «ДНР» та «ЛНР» представ-никами населення відповідних територій (Центр Разумкова, березень 2015-го). 28% населення півдня та сходу вважають, що на Донбасі Київ веде війну проти власного народу («Телекритика», КМІС, березень 2015-го).

цілі російської пропаганди на даному етапі

20

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




бгов

орен

няД

ослі

джен

ня

Реко

мен

дац

іїРо

сійс

ький

інф

орм

ацій

но-п

сихо

логі

чний

впл

ив в

Укр

аїні

в

конт

екст

і збр

ойно

го к

онф

лікт

у Дестабілізація ситуації всередині України. Створюється соціально-психологічне тло, яке харак-теризується соціальною апатією та зневірою, взаєм-ною недовірою, розчаруванням та агресією проти нової влади. Відбувається дискредитація самих по-дій зими 2013–2014 років та стимулюється розча-рування в їхніх наслідках. Очевидно, що саме дією російського інформаційно-психологічного впливу можна пояснити факт, що 19% населення півдня та сходу України вважають, що в Києві відбувся фашистський переворот, а 46% пов’язують ці події з маніпуляціями олігархів та США — і це серед на-селення територій, які контролюються урядом (див. результати соціологічних досліджень у відповідній частині цього звіту).

Також проводяться окремі інформаційно-пси-хологічні операції, спрямовані на дискредитацію влади постмайданної України, стимулювання рево-люційних настроїв, розпалювання соціальних кон-фліктів, такі як:

1 Імітація (та стимулювання, хоча без осо-бливого результату) «бунту матерів» — масового руху жінок проти війни. Це досягалось як тенден-ційним добором фактів у ЗМІ (оскільки реальні ак-ції протесту мали місце), так і роботою агентурної мережі, яка створювала потрібну «картинку». Тема «бунту матерів» активно просувалась у травні — серпні й пішла на зниження з осені.

2 Стимулювання нетерпимості та ворож-нечі стосовно переміщених осіб (вимушених пе-реселенців). Поширюються фейкові повідомлення про те, як біженці з Донбасу вивішували прапори, публічно демонстрували свої антиукраїнські погля-ди чи поводилися неприпустимо. Прикладів цього багато. Так, 9 серпня 2015 року «Факты и коммен-тарии» поширили новину, що переселенці у Ворзелі зірвали український прапор; пізніше StopFake довів, що новина побудована виключно на чутках [23]. Пізніше, 2 березня 2015 року, видання «Час пік» роз-містило на своїй сторінці публікацію про те, як пере-селенці в селі на Уманщині вивісили прапор Росії і влаштували «попойку»; ця новина теж не пройшла перевірку на достовірність [24]. Такі новини часто грунтуються на свідченнях сумнівних «очевидців», «волонтерів» тощо (в якості них виступають Ми-хайло Дворянчук, Сергій Наумович та низка інших імен). Також подібна інформація активно поши-рюється у формі чуток. Результативність операції є високою, про що свідчать численні випадки дис-кримінації та стигматизації переміщених осіб, про які повідомляли вже в вересні 2014 року відповідні посадовці ООН [25] та громадські спостерігачі [26].

3 Стимулювання панічних і протестних настроїв через очікування «холодної зими» та ви-мкнення електроенергії в грудні 2014 року. Тема не мала достатнього соціально-психологічного ре-зонансу і до кінця грудня зникла з медійного дис-курсу, хоча вимкнення практикувалися й надалі.

4 Стимулювання панічних і протестних настроїв у зв’язку з падінням курсу гривні в лю-тому 2015 року. Мали місце ознаки інформаційно-психологічної спецоперації [15, 27], яка спричинила паніку на валютному ринку та споживацьку істерію.

Експерти сходяться на думці, що загальною ме-тою російської пропаганди в цьому плані є підви-щення рівня соціальної агресії і спрямування її проти українського уряду («третій Майдан»). Але є й ознаки того [28], що готується сприятливе інфор-маційне тло для реалізації сценарію «зелених чоло-вічків» у Києві (люди в масках та збройні сутички як звичне в суспільстві явище; використання «ки-шенькових армій» як звичний елемент політичного життя).

Східна окупована зонаПро пріоритетність завдань пропаганди на оку-

пованому сході свідчить контент місцевих ЗМІ. Так, протягом 15–31 квітня сайт «інформаційної агенції “Малороссия”» оприлюднив:

188 новин про дії місцевої «влади». Це об-говорення їхніх «постанов» та «законів», «паркетні» новини про «міністрів»; у цих публікаціях вони є іні-ціативним суб’єктом міжнародних відносин;

93 новини, що змальовували безлад та анархію в Україні. Добираються (або фабрикують-ся) факти, які свідчать про економічний колапс, де-градацію державного апарату, розруху, зубожіння, міжусобиці кланів та бандитизм;

71 новину, що висвітлювала Україну як агресора — агресивні заяви представників уряду та Президента, звинувачення України в порушенні Мінських угод тощо;

47 новин, що були спрямовані на розпалю-вання ненависті до українців. Головним методом залишається дегуманізація, зокрема через асоцію-вання їх із фашизмом, американцями та іншими «ві-чними ворогами» «русского міра»;

22 новини змальовували деградацію укра-їнської армії.

Це свідчить про те, що станом на квітень 2015 року цілі російської пропаганди у східній окупова-ній зоні є такими:

1 легітимація маріонеткових «урядів» у До-нецьку та Луганську;

2 унеможливлення прагнень місцевого на-селення повернутися до України, створення ви-ключно негативного образу реалій в Україні;

3 покладання відповідальності за конфлікт на український уряд; поширення переконання, що Київ зацікавлений у продовженні війни і ви-нуватий в ескалації насильства;

4 забезпечення належного рівня ірраціо-нальної ненависті до України та українців;

5 забезпечення бойового духу бойовиків та впевненості у військовій перемозі.

Останнє завдання втратило пріоритетність по-рівняно з 2014 роком, що пов’язано з припиненням активних бойових дій. Також варто зазначити, що в

21

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт



м о н і т о р и н г12015 році вже не спостерігається такої демонізації й дегуманізації української армії, що активно відбува-лося протягом усього 2014 року (поширення «новин» і чуток про звірства армії та використання нею за-боронених видів озброєнь; ототожнення армії з фа-шистами, «Правим сектором», звістки про іноземних (американських, литовських) найманців тощо).

Окремо варто сказати про створення системи людей-символів, яке активно відбувалося влітку 2014-го. Цілий епос було створено навколо образів Стрєлкова (игорь иванович), Бабая, «ополченця Прохорова». Ці образи не лише є сурогатом «народ-них захисників», а й виконували важливу соціаль-но-психологічну функцію. Як це типово для міфоло-гії, їхні образи були відокремлені від реальних осіб, були наділені власними рисами характеру, для кож-ного з них були прописані типові моделі поведінки і взаємодії (Стрєлков «грустит», Бабай завжди опти-містично-бойовий тощо), які формували систему ритуалів та знаків, у яких відчувало потребу дезорі-єнтоване суспільство. Восени ці образи потроху зни-кли (їхні прототипи зникли теж), оскільки потребу у впевненості та порядку стали задовольняти ілюзією державності.

Кримська окупована зонаСтратегія пропаганди в окупованому Криму теж

зазнала змін. Протягом 2014 року місцеві пропаган-дистські ЗМІ приділяли їй чималу увагу; поширюва-ні меседжі та стереотипи були подібними в дискурсі

східної та кримської окупованих зон. У 2015 році України в місцевому медійному просторі практично немає. Так, у «Новостях Крыма» протягом 15–31 бе-резня 2015 року було лише 12 новин про Україну, і більшість із них були про браковані продукти харчу-вання з материкової України. Подібні цифри на сайті «Крымского информационного агентства» — 11 но-вин, і практично всі вони — про неякісні продукти.

Отже, ключовим завданням російської пропаган-ди в Криму є повне відторгнення Криму від україн-ського інформаційного дискурсу та інтеграція до російського контексту. Діяльність органів влади, інтеграція Криму до російського правового поля, ре-алізація федеральних програм, міжрегіональна вза-ємодія — це ключові теми в медіа.

Другим пріоритетом виглядає імітація повер-нення до радянської реальності. Маркерами цього повернення є возз’єднання / відновлення дружби з Росією та сакралізація перемоги в Другій світовій війні, націоналізація та відновлення роботи низки підприємств, зокрема військового сектору («як рані-ше»); високі соціальні виплати; відновлення режиму протистояння із Заходом. Так, у зазначений період на «Новостях Крыма» опубліковано 51 новину на ці теми.

Разом з цими основними завданнями виконують-ся окремі інформаційно-психологічні операції (зо-крема, з обмеження попиту на українські продукти харчування).

висновки

Результативність російського інформаційно-психологічного впливу в Україні в 2014–2015 роках забезпечили такі чинники, як належність значної части-ни українських громадян до російського ментального, культурного та міфо-

логічного поля, розвинута мережа проросійських агентів впливу та домінування Росії в інформаційному (та медійному) просторі України. В ході військового кон-флікту відбулась окупація частини української території, що створило додаткові можливості для пропаганди.

Для поширення пропагандистських меседжів Росія використовує передусім власні ЗМІ, соціальні мережі та медіа, створені на окупованих територіях. Ці ка-нали орієнтовані на різні аудиторії, відтак контент і інтенсивність пропаганди в них відрізняється. На території, підконтрольній українському уряду, основний обсяг завдань у рамках російського інформаційно-психологічного впливу вико-нується українськими ЗМІ й меншою мірою — українськими політичними та гро-мадськими структурами.

Російська пропаганда в Україні забезпечує інформаційні та соціально-психо-логічні умови для реалізації військових, економічних та політичних цілей Росії в умовах збройного конфлікту. Для цього активно використовується дезінформа-ція, мова ненависті, навішування ярликів, викривлення фактів історії й сучаснос-ті та інші методи пропаганди та маніпуляції масовою свідомістю.

Інформаційно-психологічні операції Росії в Україні мають значний ефект, про що свідчать соціологічні дані. Це пояснюється зокрема тим, що в українській дер-жаві за більш ніж рік збройного конфлікту не вироблено механізмів ефективної протидії російській пропаганді та зниження її негативних наслідків. Це робить інформаційний простір привабливим для реалізації цілей Росії в Україні, відтак варто очікувати продовження інтенсивних спроб агресора впливати на інформа-ційні процеси в українському суспільстві методами пропаганди в майбутньому. О

бгов

орен

няД

ослі

джен

ня

Реко

мен

дац

ії Росі

йськ

ий ін

фор

мац

ійно

-пси

холо

гічн

ий в

плив

в У

краї

ні

в ко

нтек

сті з

брой

ного

кон

флі

кту

22

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




1. Наскільки близькі або різні культури, тра-диції або погляди наступних груп? (регіональний розподіл) // Центр Розумкова. – http://www.uceps.org/ukr/poll.php?poll_id=745

2. Чи хотіли б Ви, щоб Ваша область вийшла зі складу України і приєдналася до іншої держа-ви (регіональний розподіл) // Центр Розумкова. – http://www.uceps.org/ukr/poll.php?poll_id=318

3. Насікільки жителі різних регіонів Украї-ни та деяких сусідніх країн близькі Вам за харак-тером, звичаями, традиціями? (динаміка 2006-2007) (регіональний розподіл) // Центр Розумкова. –http://www.uceps.org/ukr/poll.php?poll_id=720

4. Валерий Голенко принял участие в тре-тьей Ассамблее Русского мира // Русский Мир. –http://www.russkiymir.ru/fund/press/79916/

5. Зьобро О. День українського кіно: іме-нини чи поминки? / О. Зьобро // Високий Замок. – 2010. – 10 вересня. – С. 14

6. Чуданова А., Стельмах І. Український кі-нематограф: нечувані успіхи і проблема грошей // Радіо Свобода. – 9 квітня 2014 р. – http://www.radiosvoboda.org/content/article/26773865.html

7. Токмашева М. День российского кино: О финансировании, доле и судьбе киностудий // ProfiCinema. – 28 серпня 2014 р. – http://www.proficinema.ru/news/detail.php?ID=165191

8. Найбільше російських телеканалів по-казує телеканал «Україна» // MediaSapiens. – 23 cічня 2015 р. – http://osvita.mediasapiens.ua/tv_radio/1411981046/naybilshe_rosiyskikh_serialiv_pokazue_telekanal_ukraina_infografika/

9. Печать стран СНГ в цифрах 2013. – М.: Рос-сийская книжная палата, 2014.

10. Чи довіряєте Ви ЗМІ Росії? (динаміка, 2000-2013) // Центр Розумкова. - http://www.uceps.org/ukr/poll.php?poll_id=86

11. 82% українців вважають, що українські медіа мають бути об’єктивними, а не займати про-пагандистську позицію // MediaSapiens. – 24 грудня 2014 р. – http://osvita.mediasapiens.ua/monitoring/advocacy_and_inf luence/polovina_ukraints iv_pidtrimue_ideyu_stvorennya_kontrpropagandistskogo_telekanalu/

12. Довіра до ЗМІ в Україні обвалила-ся в півтора раза за рік // Українська правда. – 16 жовтня 2014 р. – http://www.pravda.com.ua/news/2014/10/16/7040997/

13. Зог О. Порошенко не говорить про Крим, але постійно згадує реформи. Дослідження ри-торики Президента // Тексти.org.ua. – 29 грудня 2014 р. – http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/57567/Poroshenko_ne_govoryt_pro_Krym_ale_postijno?a_offset=

14. Елена Бондаренко считает, что «выборы» в «ЛНР» и «ДНР» ничем не отличались от пар-ламентских // 112.UA. – 10 листопада 2014 р. – http://112.ua/glavnye-novosti/elena-bondarenko-schitaet-chto-vybory-v-lnr-i-dnr-nichem-ne-otlichalis-ot-parlamentskih-143622.html

15. Шутов Р. Раскачка по плану // MediaSapiens. – 5 березня 2015 р. –http://osvita.mediasapiens.ua/monitoring/advocacy_and_influence/raskachka_po_planu/

16. Захарченко А. «Вести» транслюють

російську пропаганду. Кількісне доведен-ня // MediaSapiens. – 30 березня 2015 р. -http://osvita.mediasapiens.ua/trends/mediacr it icism/vesti_translyuyut_rosiysku_propagandu_kilkisne_dovedennya/

17. Бахтєєв Б. «Третій Майдан» від «тре-тього Риму» за рецептами «третього Рейху» // MediaSapiens. – 31 березня 2015 р. – http://osvita.mediasapiens.ua/authors_view/tretiy_maydan_vid_tretogo_rimu_za_retseptami_tretogo_reykhu/

18. Власть продолжает бесцеремонную ра-справу над политическими оппонентами // Оппозиционный блок. – 04 березня 2015 р. – http://opposition.org.ua/news/vlada-prodovzhue-bezceremonnu-rozpravu-nad-politichnimi-oponentami.html

19. Верховная Рада войны должна уйти в ис-торию // Оппозиционный блок. – 23 березня 2015 р. –http://opposition.org.ua/news/verkhovna-rada-vijni-mae-piti-v-istoriyu.html

20. Расследование обстоятельств траге-дии в Константиновке должно быть честным и открытым // Оппозиционный блок. – 17 бе-резня 2015 р. – http://opposition.org.ua/news/rozsliduvannya-obstavin-tragedi-v-kostyantinivci-mae-buti-chesnim-i-vidkritim.html

21. Наталья Витренко: Европа вместе с Росси-ей должны провести денацификацию Украины // Прогрессивная социалистическая партия Украины. – 17 березня 2015 р. – http://www.vitrenko.org/article/24720

22. Шутов Р. Метаморфози російської пропа-ганди. Газета «Вести» // MediaSapiens. – 14 червня 2015 р. – http://osvita.mediasapiens.ua/monitoring/advocacy_and_inf luence/metamorfozi_rosiyskoi_propagandi_gazeta_vesti/

23. Фейк: несовершеннолетние беженцы сорвали со школы под Киевом украинский флаг // StopFake.org. – 16 серпня 2014 р. – http://www.stopfake.org/fejk-nesovershennoletnie-bezhentsy-pod-kievom-sorvali-so-shkoly-ukrainskij-flag/

24. Інформація про переселенців, які святку-вали анексію Криму, виявилась фейком // Вчасно Служба новин. – 4 березня 2015 р. – http://v4asno.com/informaciya-pro-pereselenciv-yaki-svyatkuvali-aneksiyu-krimu-viyavilas-fejkom/

25. В ООН обеспокоены случаями дискрими-нации беженцев с Донбасса // РБК-Україна. – 25 вересня 2014 р. – http://www.rbc.ua/ukr/news/v-oon-obespokoeny-sluchayami-diskriminatsii-bezhentsev-s-donbassa-25092014114900

26. В Україні відбувається дискримінація пе-реселенців – експерт // hromadske.tv. – 30 вересня 2014 р. – http://www.hromadske.tv/society/ukrayintsi-stali-vorozhe-stavitisya-do-pereselents/

27. http://osvita.mediasapiens.ua/monitoring/advocacy_and_influence/raskachka_po_planu/

28. Романюк О., Голуб О. Страх і нена-висть газети «Вести» // Телекритика. – 27 лютого 2015 р. –http://www.telekritika.ua/kontent/2015-02-27/104278

29. Грабовський С. «Український гамбіт»: Путін, «оппоблокери» і мас-медіа // MediaSapiens. – 3 квітня 2015 р. –http://osvita.mediasapiens.ua/authors_view/ukrainskiy_gambit_putin_opoblokeri_i_masmedia/ О

бгов

орен

няД

ослі

джен

ня

Реко

мен

дац

ії Росі

йськ

ий ін

фор

мац

ійно

-пси

холо

гічн

ий в

плив

в У

краї

ні

в ко

нтек

сті з

брой

ного

кон

флі

кту Перелік посилань

23

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




На основі аналізу матеріалів моніторингу ін-формаційних програм державних та при-ватних телеканалів РФ ми можемо впевнено

стверджувати, що основним режимом висвітлення подій в Україні була «інформаційна блокада» — вибіркове замовчування та акцентування фактів відповідно до певної ідеологічної позиції.

Саме ідеологічний фундамент — у даному ви-падку йдеться про абсолютизацію телеканалами позиції керівництва РФ як беззаперечного авто-ритету з інтелектуального, етичного й навіть есте-тичного погляду — був мірилом визначення одних подій як важливих і дійсних, а інших як супереч-ливих, неправдоподібних та взагалі уявних.

Заяви, репліки й дії президента Росії та вищих посадових осіб ніколи не ставилися під сумнів росій-ськими журналістами. Навпаки, цитування чи поси-

Вибіркове замовчування фактів, фальсифікація подій,

«навішування ярликів» — стандартні прийоми, які

використовували російські тележурналісти, висвітлюючи

українські події. Фактично російські телеканали

інформаційно супроводжували спецоперації та військові дії,

спрямовані проти суверенітету й територіальної цілісності України

моніторинг новин за січень 2014 — березень 2015 рр.

Якр О с і й с ь К і Т е л е К А н А л и в и с в і Т л ю ю Т ь П О д і ї в У К рА ї н і

Обг

овор

ення

Дос

лідж

ення

Мо

ніт

ор

ин

г

Реко

мен

дац

ії

w Петро Бурковський, сергій черненко

Петро Бурковський,

заступник завідувача аналітично-інформаційного відділу НІСД

Сергій Черненко,

завідувач сектору моніторингових досліджень аналітично-інформаційного відділу НІСД

24

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт



м о н і т о р и н г1лання ЗМІ на думку, ставлення, оцінку чи рішення органів влади та вищих посадових осіб РФ поста-вало як найвагоміший аргумент для інтерпретації певної події чи підтвердження дійсності певного факту. Тому будь-які події чи факти, які не схвалюва-лися чи суперечили позиції влади, або замовчували-ся, або інтерпретувалися виключно негативно.

Зокрема, в січні 2014 р., висвітлюючи початок на-сильницького протистояння між правоохоронцями та учасниками протестів у Києві, російські телеканали говорили про те, що заворушення почали противники законів «16 січня», які обмежували «несанкціоновані мітинги». Жодного слова про те, що ці закони обмеж-ували свободу слова, погіршували становище громад-ських організацій, запроваджували репресії проти ак-тивістів Євромайдану.

Протягом усього березня телеканали показували (наприклад, 9 березня «Вести недели», канал «Рос-сия»), як Крим «самостійно» відділяється від України, без жодної згадки про роль ЗС РФ та блокування під-розділів ЗС України, із посиланням лише на «самообо-рону Криму й Севастополя». Лише через рік у форматі спеціального документального фільму «Крым. Путь на Родину» — в інтерв’ю президента РФ Володимира Путіна було відкрито оголошено про проведення спе-ціальної військової операції з анексії Криму.

У квітні телеканали розповідали про «масові мі-тинги» на «південному сході» України на підтримку «федералізації», замовчуючи факти про масові поїзд-ки російських громадян для участі в цих мітингах, а також про те, як мітингувальники в Луганську, Одесі та Миколаєві виганяли проросійських політиків Ца-рьова, Тігіпка й Добкіна.

У травні журналісти, висвітлюючи переваги «по-вернення» Криму до складу Росії, замовчували про-блеми кримських татар, зокрема інформацію про заборону проведення заходів із нагоди 70-ї річниці депортації та погрози лідерам Меджлісу криміналь-ною відповідальністю в разі незгоди. Викриваючи обмежувальні заходи проти російських журналістів, телебачення не повідомляє про те, що кореспонден-тів LifeNews було затримано 18 травня під Краматор-ськом зі зброєю (ПЗРК) в руках. У червні замовчується стабільність ситуації на звільнених від банд Гіркіна-Стрєлкова територіях та відсутність «масових руйну-вань» у Слов’янську та Краматорську.Обг

овор

ення

Дос

лідж

ення

Реко

мен

дац

ії

Інтерпретація політичного процесу в Україні подавалася переважно в рамках так званої теорії змов. За будь-якими діями вбачалася «рука Заходу»: антиурядову опозицію, а згодом і антиросійську вла-ду описували як знаряддя в руках зовнішніх сил, які намагаються ослабити Росію, «посварити братні на-роди» чи розколоти Україну. Головними провідника-ми «теорії змов», починаючи з січня 2014 р., виступа-ли офіційні представники російської влади. Жодних сумнівів у цій версії російські телеканали не вислов-лювали.

Навпаки, в будь-яких подіях, коли йшлося про присутність чи участь Росії (розстріл на Майдані, за-хоплення Криму, трагедія в Одесі 2 травня, знищення «Боїнга»), головним аргументом на користь будь-яких дій РФ була необхідність реагувати й пере-шкоджати втіленню «антиросійської змови».

Так, 31 березня в інтерв’ю «Комсомольській правді», яке було процитовано на телебаченні, глава МЗС Сергій Лавров розповів, що «Правий сектор» ко-ординував роботу снайперів на Майдані».

18 липня президент РФ Володимир Путін за-явив про відповідальність української влади за ката-строфу «Боїнга» малайзійських авіаліній та фактично звинуватив Захід у потуранні українській владі.

14-15 жовтня в різних виданнях та інтерв’ю президент РФ Володимир Путін, прем’єр-міністр Дмитрій Медвєдєв, глава адміністрації президента РФ Сергій Іванов, секретар Ради Безпеки РФ Микола Патрушев практично однаковими словами заявили про те, що «громадянська війна» в Україні призвела до «геноциду русских», «кривавої бані» та «масових поховань» на Донбасі. Ці заяви, а також «викриття» без надання доказів було потужно ретрансльовано російськими телеканалами. Цілком можливо, що ці заяви мали на меті вплинути на перебіг парламент-ських виборів в Україні, які мали відбутися за два тижні, та підірвати довіру до виборчого процесу на звільнених територіях Донецької та Луганської об-ластей.

16 листопада Володимир Путін звинувачує українську владу в «економічній блокаді Донбасу». На телеканалах розпочинається кампанія з демон-страції доказів «гуманітарної катастрофи в Ново-росії» та її залежності від гуманітарних вантажів із Росії. Хоча до цього в новинах стверджувалося, що «ДНР/ЛНР» успішно розбудовують економіку та здій-снюють соціальні виплати.

4 та 18 грудня Володимир Путін називає «гро-мадянську війну» та «кризу» в Україні елементом гло-бальної змови, спрямованої на розчленування Росії за «югославським сценарієм».

18 січня 2015 р. глава МЗС Сергій Лавров роз-повідає, що теракт у Волновасі був організований українськими спецслужбами за сприяння Заходу для дискредитації Росії, так само як і під час розстрілів на Майдані, підпалі в Одесі та при катастрофі малайзій-ського «Боїнга».

2 лютого 2015 р. глава МЗС Сергій Лавров за-являє про те, що президент США Барак Обама визнав

Як

росі

йськ

і тел

екан

али

висв

ітлю

ють

под

ії в

Укра

їні

Кадри спеціального документального фільму «Крым. Путь на Родину»

25

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт



м о н і т о р и н г1свою роль в організації державного перевороту в Україні взимку 2014 р.

Майже з самого початку російські «Первый канал»

та канал «Россия» вдавалися до навішування ярли-ків і використовували такі надзвичайно негатив-ні «якорі» для російської суспільної свідомості, як «фашизм», «нацизм», «націоналісти» «бандерівці», «те-рористи», «агенти США», для маркування антиросій-ського й антигуманного характеру протестів, а згодом і нової коаліції та уряду, що прийшли до влади після втечі Віктора Януковича.

Для нагнітання емоційності та зниження критич-ності сприйняття інформації російські телеканали систематично використовували прийом гіперболіза-ції, роздмухування негативних наслідків дій укра-їнської влади та українських військових. Водночас за принципом контрасту виключно представникам сепаратистів приписувалися високі моральні якос-ті, людські чесноти й професіоналізм. У поєднанні з навішуванням ярликів це використовувалося для формування образу ворога в особі українських вій-ськовослужбовців, для їхнього одночасного прини-ження, висміювання, демонізації та дегуманізації.

Використання таких технологій почалося ще з січня 2014 року. Саме тоді з їхньою допомогою формував-ся образ «фашистів на барикадах» та «героїчного “Беркута”». Згодом, у березні, їм на зміну приходять «мешканці Криму», які протистоять «нацистським бандам» і «хунті». З квітня їхнє місце займають «ка-рателі» з Нацгвардії та «Правого сектору» на про-тивагу «героїчним ополченцям та добровольцям», бездоганні «лідери Новоросії» на противагу «хунті», «олігархам» і «корупціонерам».

Наприклад, протягом 20–24 січня 2014 р. на тлі повідомлень про численних поранених міліціонерів жодного слова про викрадених, катованих і вбитих активістів, зокрема про Ігоря Луценка, а також про те, що міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко заднім числом дозволив беркутівцям застосовувати вогнепальну зброю. 24–28 лютого російські теле-канали транслюють «голос вулиці» з Севастополя та Сімферополя, синхрони людей, які висловлюють свої страхи щодо приходу «нацистів» та геноциду «росій-ськомовного населення» і водночас підтримку «на-родному ополченню» та президенту Росії. 3–9 березня телеканали розповідають про те, що потрібно «звіль-няти Україну» від «бандерівців» заради «українців», які розмовляють російською мовою та вважають Росію «братнім народом».

Однією з найяскравіших спроб формування об-разу ворога за допомогою ТБ стало висвітлення трагедії в Одесі 2 травня [сутички між проукраїн-ськими та сепаратистськи налаштованими гро-мадянами, які завершилися пожежею в Будинку профспілок і, відповідно, численними жертвами з обох боків. — Ред.], а також фальсифікація нападу на проукраїнських активістів у Донецьку 28 квітня. Так, загиблих в Одесі називали активістами «антимай-дану» та «прибічниками федералізації», покладаючи вину на «радикалів» та «владу». А події в Донецьку вза-галі, з подачі ІТАР-ТАРС, названо нападом «ультра-на-ціоналістів» на «антифашистську ходу».

Допоміжним елементом приниження та форму-вання образу ворога з посиланням на «авторитетні джерела» стає використання російськими телека-налами так званих корисних ідіотів — українських політичних діячів та лідерів, речників різних політич-них сил та громадських рухів, які виголошують тези або вчиняють дії, що слугують найкращими ілюстра-ціями для меседжів пропаганди. Гіперболізація або статусу самих осіб, або введення в потрібний контекст їхніх свідомих чи несвідомих провокативних заяв до-зволяла російським телеканалам подавати їхню пози-цію як «офіційну» чи «поширену» позицію української влади.

До числа найбільш резонансних заяв та дій «корисних ідіотів» можна віднести:

1 Заява Ігоря Мосійчука, на той час активіста «Правого сектору», про підготовку «поїздів друж-би “Правого сектору” в Крим» («Первый канал», 26.02.2014).

2 Заява одного з лідерів «Правого сектору» Ан-дрія Тарасенка про «похід “Правого сектору” вглиб Росії та війну з Росією за “заповітом Бандери”» («Первый канал», 05.03.2014).

3 Спроба «штурму» «Правим сектором» пар-ламенту як помста за загибель їхнього активіста Олександра Білого («Рен-ТВ», 28.03.2014)

4 Захоплення «Правим сектором» Укрбізнесбан-ку («Первый канал», 04.04.2014).

5 Обіцянка лідера Радикальної партії Олега Ляшка «зачистити» весь Донбас («Первый канал», 12.07.2014).

6 Заява Сергія Капліна, представника партії «УДАР», про можливість розробки ядерної зброї для України впродовж шести місяців («Россия», 15.09.2014)

7 «Штурм» Верховної Ради за участю «Свободи» («Первый канал», НТВ, 14-15.10.2014)

8 Заява активіста «Правого сектору» Ігоря Мо-сійчука про зраду національних інтересів у Мінську (НТВ, 13.02.2015)

9 Заява лідера «Правого сектору» Дмитра Яроша про продовження збройної боротьби, незважаючи на мінські домовленості («Россия», 14.02.2015).

10 Заява лідера Радикальної партії Олега Ляшка про те, що Президент України Петро Порошенко та голова НБУ Валерія Гонтарєва збагатилися на де-вальвації гривні («Первый канал», 25.02.2015).

11 Заява радника глави МВС Антона Геращенка про можливість застосування міліцією вогнепаль-ної зброї проти протестувальників у Костянтинівці («Первый канал», «Россия», НТВ 17.02.2015).

З початком агресії в Криму, і особливо після ката-строфи «Боїнга» малайзійських авіаліній усі російські телеканали використовували прийоми багатора-О

бгов

орен

няД

ослі

джен

ня

Реко

мен

дац

іїЯ

к ро

сійс

ькі т

елек

анал

и ви

світ

люю

ть п

одії

в Ук

раїн

і

26

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




зового повторення певних фактів, тиражування безпідставних тверджень та доконаних фактів (ба-жане видається за дійсне) та фрагментування ін-формації щодо обставин бойових дій чи певних над-звичайних ситуацій. У поєднанні це виливалося в потужне навіювання низки меседжів.

Зокрема, протягом січня 2014 — січня 2015 рр. російські телеканали переконували своїх глядачів у таких твердженнях:

1 Протести на Майдані завершаться розколом України.

2 Після «виходу» Криму зі складу України розпо-чнеться вихід інших південно-східних регіонів.

3 Дії нової влади провокують громадянську війну.

4 Україну від хаосу врятує лише федералізація.

5 Президентські вибори в Україні завершаться встановленням націоналістичної диктатури.

6 Українська влада здійснює каральну операцію проти власних громадян на Донбасі.

7 Українські війська здійснюють обстріл міст важ-кою артилерією та забороненими боєприпасами.

8 Українці уникають мобілізації та участі в АТО (з липня 2014 р.).

9 Внаслідок «перевороту» Україну чекає економіч-ний колапс.

10 Ополченці без російської допомоги завдають по-разки українській армії (з липня 2014 р.).

11 Нову владу змете «третій», ще жахливіший на-ціоналістичний «Майдан».

12 Україна восени 2014 р. зазнає банкрутства і взимку 2015 р. «замерзне» без російського газу.

13 На сході України існує держава «Новоросія», яка складається з «держав» «ДНР» і «ЛНР».

14 Українська армія перебуває на межі повного краху та капітуляції (це меседж постійно поширюєть-ся, починаючи з травня 2014 р.).

15 На сході України чиниться геноцид проти росій-ськомовного населення/ прихильників федераліза-ції/ народів «ДНР» і «ЛНР» (у лютому — березні 2014 р. йшлося про «геноцид кримчан», запланований «хунтою»).

16 Володимир Путін — єдиний політик у світі, здат-ний зупинити війну в Україні.

Згодом, із нарощуванням агресії проти України по-тік сфальсифікованих новин стає потужнішим, дезін-формуючи не лише росіян, а й українців та громадян інших держав про розвиток ситуації. Саме активне ви-користання сфальсифікованих новин можна розгля-дати як елемент так званої гібридної війни, зокрема, зусиль із дезорієнтації та пригнічування опору проти-вника та мобілізації підтримки на свою користь.

Ось перелік сфальсифікованих сюжетів, які нам вдалося зафіксувати в моніторингах:

1 2 лютого 2014 р. «Россия» використала відео за 6 січня 2010 р., щоби продемонструвати ставлення меш-канців Севастополя до лідера «Свободи» Олега Тягни-бока, який «нещодавно» відвідав це місто.О

бгов

орен

няД

ослі

джен

ня

Реко

мен

дац

іїЯ

к ро

сійс

ькі т

елек

анал

и ви

світ

люю

ть п

одії

в Ук

раїн

і

КільКісТь відведенОГО чАсУ УКрАїнсьКим ПОдіям в р о с і й с ь к и х н о в и н а х

Загальний хронометраж новинного випуску Час, приділений українським новинам

Обг

овор

ення

27

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт



м о н і т о р и н г12 28 лютого 2014 р. «Первый канал» повідомив

про те, що Збройні сили України вже або вийшли з Криму або перейшли на бік кримського керівництва. «Доказ» — заява командувача ВМС України контрад-мірала Дениса Березовського про присягу на вірність «кримському народу». Цю ж тезу 2-3 березня повто-рювали НТВ та «Россия».

3 5 березня 2014 р. «Первый канал» із посилан-ням на «військово-дипломатичне джерело» в Києві повідомив про прибуття в Київ 300 озброєних на-йманців із США та про підготовку «етнічних чисток» росіян в Одесі та Львові «Правим сектором».

4 9 березня 2014 р. «Первый канал» із посилан-ням на «військово-дипломатичне джерело» в Киє-ві повідомив про підготовку в. о. міністра оборони України Ігорем Тенюхом «плану вмиротворення схід-них та південних областей».

5 12 березня 2014 р. ТВЦ з посиланням на слова екс-глави МВС Юрія Луценка в ефірі одного з україн-ських телеканалів повідомив про підготовку бомбар-дувань Криму літаками НАТО.

6 8 квітня 2014 р. «Россия» знову розповідає про 300 найманців із США, які прибули для захоплення адмінбудівель на Донбасі.

7 16 квітня 2014 р. «Россия 24», розповідає про появу «південно-східної республіки», яку очолив «екс-суддя апеляційного суду Луганської області».

8 14-15 травня 2014 р. LifeNews, «Рен-ТВ» та «Первый канал» повідомляють нібито про викорис-тання українськими військовими бойових гвинто-крилів із маркуванням миротворчих сил ООН під Краматорськом.

9 25 травня 2014 р. «Первый канал» із посилан-ням на попередні результати виборів на сайті ЦВК повідомляє про ймовірну перемогу лідера «Правого сектору» Дмитра Яроша на президентських виборах. «Россия» — з посиланням на недостовірну інформа-цію щодо заяви міністра внутрішніх справ Авакова — повідомляє про злам системи «Рада» та необхідність рахувати голоси вручну.

10 12 червня 2014 р. «Первый» із посиланням на «джерела розвідки ЛНР у Києві» повідомляє про підго-товку фільтраційних таборів для мешканців Донбасу.

11 27 липня 2014 р. ТВЦ з посиланням на віце-спі-кера Держдуми повідомляє про причетність Ігоря Ко-ломойського до катастрофи малазійського «Боїнга».

12 1 серпня 2014 р. «Россия» з посиланням на Іго-ря Стрєлкова повідомляє про підготовку українськи-ми військами руйнування очисних споруд Донецька й Луганська.

13 1-3 жовтня 2014 р. «Россия» й ТВЦ з посилан-ням на «латвійського правозахисника Ейнарса Грау-диньша», а також 10 жовтня НТВ повідомили про зна-ходження під Донецьком 400 тіл закатованих людей. Згодом ОБСЄ та представники «ДНР» спростували цю інформацію.

14 5 грудня 2014 р. LifeNews повідомив, що Верхо-вна Рада збирається позбавити громадянства 2 млн мешканців Донбасу.

15 14 грудня 2014 р. «Вести», посилаючись на сайт «Новороссия» і «розвідку ополчення Донбасу», пові-домляє про перекидання в зону АТО американських військових та вантажів, у зв’язку з чим у Запоріжжі та Харкові були закриті міжнародні аеропорти.

16 25 грудня 2014 р. «Россия» з посиланням на «главу ДНР» Олександра Захарченка повідомляє, що лідер бойовиків на власні очі бачив, як 17 липня укра-їнський військовий літак збив «Боїнг».

17 1 січня 2015 р. «Россия» повідомляє про аварію на Запорізькій АЕС, внаслідок якої викид радіації зріс у 17 разів.

18 15 лютого 2015 р. «Первый канал» із посилан-ням на лідера «Правого сектору» Дмитра Яроша (та-кої заяви не було) повідомляє про наступ двох добро-вольчих батальйонів на позиції ополченців у районі Дебальцевого.

19 17 березня 2015 р. «Звезда» з посиланням на «представника народної дружини міста» повідомляє про використання «Правого сектору» для придушен-ня протестів у Костянтинівці.

Наступним етапом «гібридної» телевізійної про-паганди стає створення фальшивих джерел «до-стовірної інформації» для продукування різно-манітних версій подій, які включають як реальні, так і вигадані факти. При цьому використовуються приводи, схожі на реальні події. Так, поява хакерів «Кібер-Беркута», які нібито зливають отриману кон-фіденційну інтернет-інформацію, схожа на діяльність Ассанджа та Сноудена. В інших випадках використо-вуються нібито перехоплені телефонні розмови укра-їнських політиків і посадовців.

1 28 березня 2014 р. «Первый канал» із посилан-ням на новоявлений «Кібер-Беркут» повідомляє про те, що Майдан був організований громадянськими активістами на гроші США та олігархів подібно до Арабської весни в Єгипті.

2 15 травня 2014 р. «Первый канал» із посилан-ням на інтернет натякає на причетність євреїв та олігарха Коломойського до спалення людей в Одесі 2 травня. ТВЦ поширює цю ж інформацію з поси-ланням на «Кібер-Беркут» і твіттер віце-прем’єра РФ Дмитра Рогозіна.

3 28 серпня 2014 р. «Россия» з посиланням на «Кібер-Беркут» повідомляє про значні втрати україн-ських військ на Донбасі.

4 19 січня 2014 р. «Первый канал» із посиланням на «Кібер-Беркут» повідомляє про перехоплене лис-тування офіцерів СБУ, які планують теракт із автобу-сом у Волновасі.

Також одним із елементів «гібридної війни» було

штучне нагнітання резонансу навколо «міжетніч-Обг

овор

ення

Дос

лідж

ення

Реко

мен

дац

іїЯ

к ро

сійс

ькі т

елек

анал

и ви

світ

люю

ть п

одії

в Ук

раїн

і

28

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт



м о н і т о р и н г1ної ворожнечі» в Україні, зокрема, приписування антисемітизму та гонінь проти росіян учасникам протестів, а згодом і представникам нової влади. Цього разу «антисемітизм» та «український націона-лізм» за допомогою ЗМІ потрапив до арсеналу вищо-го керівництва РФ — президента Володимира Путіна, глави МЗС РФ Сергія Лаврова. Керівництво РФ ак-тивно використовувало тему міжетнічної ворож-нечі як обґрунтування необхідності «возз’єднання Криму з Росією».

У квітні 2014 р. ця тема раптово зникає й замі-щується іншими, більш брутальними пропагандист-ськими прийомами. Зокрема, починається проду-кування сюжетів, спрямованих на розпалювання ворожнечі між представниками різних регіонів України. Зокрема, в більшості сюжетів використову-ються топоніміка, яка зрозуміла й добре відома лише мешканцями Донецької та Луганської областей і в якій глядач із Росії просто не може розбиратися та орієнтуватися, перебуваючи перед телеекраном.

Спочатку приводом для цього стає захоплення адмінбудівель на Донбасі, перебіг президентської кампанії та оголошення новим українським урядом антитерористичної кампанії. З літа сюжети, які про-вокують ненависть між українцями різних регіо-нів, стають одним із головних напрямків роботи російських телеканалів.

Одним із елементів цієї кампанії стає легітимі-зація незаконних збройних угруповань, які за-хоплювали Слов’янськ, Краматорськ та спрово-кували сутички в Одесі та Харкові, як виразників інтересів «південного сходу» на противагу іншим регіонам та центральній владі. З цією метою в трав-ні й червні російське телебачення починає масово продукувати сюжети, в яких розповідає про «десятки тисяч біженців», «численні жертви серед мирного на-селення», «масові руйнування міст», «застосування заборонених видів озброєння» на Донбасі. Замість чіткої ідентифікації тих, хто говорить і діє від іме-ні «народу Донбасу» та їхніх ворогів, використову-ються радянські штампи «ополченці» — «карате-лі», які в російській масовій свідомості апелюють до часів Великої вітчизняної війни. Отже, ситуація в Україні інтерпретується як «опір» «ополченців» на-ступу «фашистів» та «карателів». Таким чином, рефе-ренція до минулого слугує додатковим когнітивним засобом легітимації дій сепаратистів та делегітимації дій української влади.

Згодом, замість «лідерів ополченців» із числа росі-ян (Стрєлков-Гіркін, Бєс-Бєзлєр) з’являються місцеві персонажі, які через «вибори» 2 листопада 2014 р. пе-ретворюються на «глав держав», «міністрів», «коман-дирів бригад та корпусів». Робота «органів влади» «ДНР/ЛНР» систематично подається як організо-ваний, демократичний та результативний процес в інтересах людей, тоді як робота українських пре-зидента, уряду й парламенту — лише через призму конфліктів, неефективності та корупції.

Проте намагання створити образ «ополченців» як «переможної сторони», починаючи з липня, створює серйозні проблеми для пропаганди. Зо-крема, 29 червня НТВ повідомляє з посиланням на Гіркіна-Стрєлкова про наявність в «ополченців» сис-

теми ППО «Бук». 17 липня LifeNews, також із поси-ланням на Гіркіна-Стрєлкова, розповідає про успіш-не знищення за допомогою сучасної системи ППО українського транспортного літака поблизу Тореза. Проте єдиним літаком, знищеним у цей час та в цьо-му районі, став малайзійський «Боїнг». У наступні дні оприлюднена раніше інформація замовчується й ретельно приховується новими версіями про причет-ність України до катастрофи.

Іншим програшним епізодом стає самовикриття Росії та «ополченців» напередодні та в день ракетно-го обстрілу Маріуполя. Зокрема, LifeNews 23 січня розповідає про проведення «ополченцями» ракетних обстрілів неподалік від Маріуполя. 24 січня LifeNews, «ТВ Центр» та «Звезда» повідомляють про початок наступу на Маріуполь. Проте після появи першої ін-формації про значну кількість загиблих у Маріуполі внаслідок обстрілу житлового масиву, напрям новин змінюється: починається фрагментація новин та ви-сування великої кількості версій цієї події для заплу-тування глядача.

Одним із надзвичайно небезпечних, проте най-більш ефективних маніпулятивних прийомів ста-ло використання «свідчень очевидців» (непереві-рених історій з вуст нібито учасників подій) про жорстокі злочини проти дітей та людей похилого віку. Використання саме цих двох соціально вразли-вих категорій населення дозволяло різко знижувати рівень критичного сприйняття інформації та маніпу-лювати людськими почуттями.

Наведемо два найбільш промовистих приклади, один із яких збентежив навіть російську інтелігенцію. Це історія про «розп’ятого хлопчика зі Слов’янська», тричі трансльована на «Первом канале».

Отже, 12-13 липня «Первый канал» в одному сю-жеті, а потім у підсумковому випуску показав «свід-чення мешканки Слов’янська» про те, як «карателі» вчинили розправу над сім’єю ополченця, розіп’явши трирічного хлопчика і прив’язавши його матір до тан-ка. Інформація не підтвердилася, й журналісти нама-галися дезавуювати її, посилаючись на «стрес» такого «свідка — багатодітної матері із Західної України». Проте ані керівництво, ані творчий колектив «Перво-го» не визнали, що це була недостовірна й непереві-рена інформація.О

бгов

орен

няД

ослі

джен

ня

Реко

мен

дац

іїЯ

к ро

сійс

ькі т

елек

анал

и ви

світ

люю

ть п

одії

в Ук

раїн

і

Сюжет про «розп’ятого хлопчика зі Слов’янська», «Первый канал».

Обг

овор

ення

29

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт



м о н і т о р и н г1Друга менш відома — розкручувана LifeNews та

НТВ історія Стаса Петрова — «дитини-шпигуна», хлопчика, з якого зробили наркомана і примусили коректувати артилерійський вогонь. 28 жовтня — 5 листопада 2014 р. ці телеканали показали сюжети, записані за участю одного з лідерів бойовиків «ДНР» Гіві, про хлопчика, якого примусили, погрожуючи життю його батьків, шпигувати за «ополченцями». Історія під час свого розвитку набуває все нових і нових суперечливих деталей, проте все чіткіше звучить повідомлення про вчинення українськими військовими злочинів проти дітей. Але коли 5 лис-топада телеканал «Дождь» показав сім’ю хлопчика і з’ясував, що він страждає розумовим розладом, неодноразово втікав із дому, а його рідним нічого не загрожує, решта телеканалів цю інформацію за-мовчала.

Окрім цих історій, протягом усього конфлік-ту на Донбасі російські центральні телеканали («Первый канал», «Россия», НТВ, ТВЦ, LifeNews) намагалися постійно супроводжувати чи навіть підміняти новини з регіону подробицями про за-гибель чи поранення дітей та пенсіонерів. Відсут-ність новин під час перемир’я — сюжетами про го-лодування, нестерпні умови життя неповнолітніх та старих. Таким чином відбувалася підміна відсутнос-ті політичного смислу існування сепаратистських республік апеляцією до необхідності вирішувати на-гальні гуманітарні проблеми на місцях, якими «цен-тральна влада» займатися не буде й не прагне цього робити в майбутньому.

Починаючи з вересня російські телеканали ре-тельно й надзвичайно оперативно висвітлюють «порушення» режиму припинення вогню, які при-зводять до загибелі мирних жителів, та шукають «докази геноциду». Важливим акцентом стає наве-дення думки спостерігачів ОБСЄ як незалежної орга-нізації. При цьому, незалежно від змісту заяв ОБСЄ, їх або перекручують, або виривають із контексту, щоб підтвердити «правоту ополченців» та обґрун-тувати «вину» українських військовослужбовців. Для зниження критичності сприйняття інформації використовується прийом «психологічного шоку»: демонстрації тіл загиблих, горя та прямої мови рідні загиблих, гнівних заяв лідерів «ДНР/ЛНР».

Зокрема, 5–9 листопада 2014 р. повідомляється про обстріл школи в Донецьку та загибель двох і по-ранення чотирьох підлітків («Первый канал», «Рос-сия», LifeNews). У новинах за допомогою натяків та перекручування слів представників ОБСЄ, свідчень матері одного із загиблих вина покладається на українську армію та Нацгвардію.

13–19 січня 2015 р. російські телеканали, вибір-ково використовуючи дані звіту ОБСЄ, покладають вину за загибель 13 людей у підірваному автобусі у Волновасі на Україну.

Важливим доказом прямої співпраці росій-ських телеканалів зі спецслужбами та узгоджен-ня з ними висвітлення подій в Україні та війни на сході став випадок полоненої Надії Савченко. Нам вдалося відтворити розгортання медіакампанії навколо висунутих проти неї звинувачень. Отже, 20 червня на НТВ з посиланням на «ополченців ЛНР» її

називають «лейтенантом української армії» та при-четною до загибелі журналістів «России». Проте 22 червня в розгорнутому сюжеті НТВ, посилаючись на «штаб ЛНР», про загибель журналістів не згадують і припускають, що її дуже швидко віддадуть родичам. Цього ж дня на «Первом» теж із посиланням на «штаб самооборони» її називають коректувальницею вог-ню артилерії та снайперів «знищеного» батальйону «Айдар». Після тривалої перерви 9 липня «Первый канал» раптово повідомляє, що Надія Савченко була затримана на кордоні з РФ при спробі перетнути його під виглядом біженки. Як полонена раптом змо-гла стати біженкою, телеканал не пояснює.

Також російські телеканали активно висвітлю-ють бойові операції бойовиків, використовуючи прийом «доконаних фактів» для демонструван-ня переваги та перемог «ДНР/ЛНР» над україн-ськими військами. Зокрема 1–10 жовтня 2014 р. «Первый канал», НТВ, «Россия» активно ширили думку, що бойовики практично захопили весь До-нецький аеропорт. Потім, протягом 2–19 січня 2015 р. щодня повідомлялося про «перемогу» бойовиків у Донецькому аеропорту. «Перемога» у Вуглегірську розтягнулася від «однієї доби» («Россия») до «де-сятиденних боїв» (НТВ). Дебальцевський «котел» закривався протягом 1–19 лютого 2015 р. Тобто телеканали виступали безпосередньо рупорами вій-ськової пропаганди, як це було в СРСР під час Другої світової та афганської воєн.

Отже, на основі наведених фактів та прикладів можна впевнено стверджувати, що російські те-леканали інформаційно супроводжували спе-цоперації та військові дії, спрямовані проти су-веренітету й територіальної цілісності України. Особливо під час гострої фази протистояння теле-канали переходили в режим повної «інформаційної блокади», виступаючи зі стандартними меседжами та супроводжуючи офіційну позицію влади. При зниженні інтенсивності бойових дій інформаційні зусилля російського телебачення були спрямова-ні на формування образу ворога та провокування внутрішньої громадянської ворожнечі, недові-ри до органів влади, демократичних інститутів та процесів (вибори, парламентаризм). Тому роботу російського телебачення варто розглядати не з погляду дотримання стандартів роботи ЗМІ в плюралістичному середовищі, а як умисний ін-формаційний вплив — елемент зовнішньої агре-сії, спрямованої на руйнування української дер-жавності та громадянського миру.

Надія Савченко під час засідання суду

Обг

овор

ення

Дос

лідж

ення

Реко

мен

дац

іїЯ

к ро

сійс

ькі т

елек

анал

и ви

світ

люю

ть п

одії

в Ук

раїн

і

30

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт



об

гов

оре

нн

я

р о з д і л2

Е К С П Е Р Т Н ЕО Б Г О В О Р Е Н Н Я

20 березня 2015 року ГО «Телекритика» за підтримки Internews Network провела експертний круглий стіл із питань протидії російській інформаційній агресії. У дискусії взяли участь медіаексперти, журналісти, представники громадських організацій та наукових інституцій. Учасники обговорювали особливості кремлівської пропаганди, способи протидії їй на окупованих територіях, на територіях, підконтрольних українській владі, а також у світовому медійному полі. Йшлося й про те, яким має бути український медіапродукт та як мають працювати українські журналісти, щоби зменшити вплив російських меседжів, але при цьому дотримуватися стандартів та зберегти поле свободи й демократії.

В цьому звіті представлені основні тези учасників дискусії.

«Протидія

російській


Агресії: сПільні

зусилля

зАдля зАхисту

демокрАтії»

е к с п е р т н е о б г о в о р е н н я :

ек

сп

ер

тн

е

31

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт



е к с п е р т н е о б г о в о р е н н я2

«рОсійсьКА ПрОПАГАндА

нА ТериТОріях,

ПідКОнТрОльних

УКрАїнсьКОмУ УрядУ:

мОжливОсТі ПрОТидії»

мон

ітор

инг

Дос

лідж

ення

Реко

мен

дац

ії

у вищих ешелонах влади за-мовчувалося; тепер же всі ЗМІ стали писати про корупцію, приділяти їй більше уваги. По-друге, влада була монолітна, всередині неї не допускалося ніякої критики. Зараз влада критикує сама себе. Й навіть якщо реальний рівень корупції знижується (хоч, можливо, не так швидко, як хотілось би), у громадському сприйнятті її рі-вень зростає.

Можливо, це падіння рівня довіри також частково призво-дить до того, що ми програємо інформаційну війну — по всій Україні, не тільки на окупова-них територіях, але й у Харків-ській та Одеській областях.

володимир ПАніОТТО

Генеральний директор Київського міжнародного

інституту соціології,доктор філософських наук

Рівень довіри до влади теж має цікавити державу. Недовіра не дозволяє проводити рефор-ми. Півроку тому був високий рівень довіри до владних інсти-туцій, але наразі цей рівень до-сить швидко падає.

Що важливо — люди можуть мати гірше уявлення про ни-нішню ситуацію, ніж ця ситу-ація є насправді. Як приклад — сприйняття громадянами корупції. Дослідники кажуть, що нині у сприйнятті рівень ко-рупції здається вищим, ніж де-кілька років тому, за часів Яну-ковича. Це відбувається з двох причин. По-перше, раніше ЗМІ були значною мірою підконтр-ольні владі й питання корупції

С кладається враження, що влада не дуже усвідомлює небезпеку інформаційної

війни. Наскільки мені відомо, всі дослідження на цю тему були замовлені «Дзеркалом тижня» й «Телекритикою». А в нас було створено Лабораторію психо-логічного забезпечення інфор-маційної війни, й ми робили індекс ефективності російської пропаганди, бо розуміли, що зараз це потрібно.

Зрозуміло, що йде війна. Але якщо це війна й інформаційна — то, можливо, деякий перероз-поділ ресурсів міг би зберегти життя наших солдат. Адже про-паганда підвищує кількість лю-дей, які стають сепаратистами.

д и с К У с і я

Експ

ертн

е об

гово

рен

ня

32

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт



е к с п е р т н е о б г о в о р е н н я2м

оніт

орин

гД

ослі

джен

ня

Реко

мен

дац

ії

«Рос

ійсь

ка п

ропа

ганд

а на

тер

итор

іях,

під

конт

роль

-ни

х ук

раїн

сько

му

уряд

у: м

ожли

вост

і про

тиді

ї»

ється країна, якими є її перспек-тиви на основі того, що ми маємо наразі. У свою чергу держава має навчитися говорити про рефор-ми, які хоч і повільно, але відбу-ваються. Держава досі не здатна до самокритичної, реалістичної позиції в поясненні своїх дій гро-мадянам.

Однобічна інтерпретація Май-дану, яку нав’язує російська про-паганда, відповідає образам усе-редненого розуміння й заважає нам показати і Майдан, і всю Україну в усій їхній різноманіт-ності. Ми повинні навчитися го-ворити про різну Україну. Лише так може бути побудовано «укра-їнський світ», який витримає на-тиск із боку «русского міра».

Євген бисТрицьКий

сергій ТелешУн

виконавчий директор міжнародного фонду

«відродження», доктор філософських наук

доктор політичних наук, директор інституту державної служби та місцевого самоврядування національної академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри політичної аналітики та прогнозування, професор

своя людина») і вірити свідчен-ням, що «чужі» погані. Таким чином формується усереднене розуміння, і люди можуть вірити і в «розіп’ятих хлопчиків», і в інші вигадки інформаційної війни.

Що тут можна зробити? Росія —це абсолютно завершена авто-ритарна держава з монолітним інформаційним простором. У на-шій ситуації, в умовах демокра-тичного переходу, коли влада не є консолідованою, протидія росій-ській пропаганді має бути не так справою держави, як незалежних журналістів. Пропаганді треба протиставити інший образ краї-ни. Це не мусить бути вигаданий образ; це мусить бути образ того, що відбувається зараз, куди руха-

Н аразі в Україні немає до-статньої консолідації сус-пільства і влади, немає

консолідованої платформи, з якої б Україна адекватно виступала в інформаційній сфері.

Гібридна війна, яка зараз ве-деться проти України, має дві скла-дові, дві гілки. З одного боку — як і будь-яка війна, це засіб фізич-ного ураження супротивника; з іншого — це інформаційна війна. Між цими двома гілками зіткну-лися різні культурні ідентичнос-ті, відчуття належності до різних громад, різних культур. Людина, яка відчуває власну культурну ідентичність, схильна закрива-ти очі на негатив серед «своїх» («хай це погана людина, але це

В лада не дуже зацікавлена в інформаційному спротиві. Відсутня консолідація всередині сус-пільства та всередині влади. Немає консолідо-

ваної платформи, з якої би виступала влада і представ-ляла позицію України.

У цій війні зіткнулися різні культури, різні світи. Україна має протиставити так званому «русскому міру» свій — український.

Часто кажуть про необхідність ведення контрпро-паганди у відповідь на російську пропаганду. Контр-пропаганда тільки посилює зіткнення, недовіру. Що ж можна протиставити пропаганді? В першу чергу швид-ке, продуктивне викриття й розпізнавання фейків. Це обов’язкова умова інформаційного протистояння, і до цього можна залучати незалежних журналістів.

Росія — завершена авторитарна держава. Засоби масової інформації сконцентровані в одних руках, за допомогою ідеології. І це має значення. А Україна зму-

шена виробляти меседжі, які були б однозначним по-силом проти Росії, в умовах, коли українська влада з різних причин не є консолідованою.

Що ще можна протиставити зараз російській про-паганді? Інший образ України. І це не має бути ви-гаданий образ. Ми маємо відповісти на запитання, куди йде країна, які в неї перспективи. Люди мають відчувати, що щось відбувається і що є перспективи. Натомість ми не бачимо з боку держави ані бажання, ані відкритості, ані вміння говорити про реформи, які відбуваються, хоч і дуже повільно. Про що це свідчить? Про закритість і непрозорість влади.

Ми нічого не доб’ємося, якщо не змусимо владу бути відкритою й консолідованою. Ми згаємо час, якщо не будемо дивитися вперед, на Європу, і будува-ти те, що можна назвати українським світом із євро-пейською складовою. Український світ не побудуєш раціонально. Це щоденна робота.

33

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




оніт

орин

гД

ослі

джен

ня

Реко

мен

дац

ії«Р

осій

ська

про

пага

нда

на т

ерит

орія

х, п

ідко

нтро

ль-

них

укра

їнсь

ком

у ур

яду:

мож

ливо

сті п

роти

дії»

думаю, що відбувається наступне. Вони дослухаються до української чи російської пропаганди, залежно від того, які успіхи Україна демон-струє на фронті.

Насправді люди обирають іден-тичність залежно від того, яку іден-тичність їм наполегливо рекомен-дує обирати влада, які стимули вона пропонує, позитивні й негативні, й так далі. Ми живемо на землі, на якій протягом ХХ століття люди по-стійно міняли свою ідентичність.

У першу чергу треба поставити на ноги державу, зробити її ефек-тивною, щоб вона могла пропону-вати щось людям, демонструвала військові успіхи, економічну надій-ність. Люди будуть прихильніши-ми, якщо курс гривні буде трошки стабільнішим.

юрій рУбАн

Оксана мАйдАн

Кандидат технічних наук, екс-директор інституту

стратегічних досліджень

заступник директора проекту «У-медіа», Internews Network

собі знімемо серіал. Але ж у нас грошей не вистачить.

Враховуючи недосконалість на-ших процедур мобілізації, вияви корупції, які ми бачимо, людина, яка не хоче йти воювати за Украї-ну, знайде спосіб від цього відкру-титися. Тим не менш, знайшлися десятки тисяч шляхетних людей і пішли на війну. Вони захищають нашу державу, нашу демократію. Це вже величезний плюс. І це дозво-ляє мені ставитися з певним засте-реженням до тези, що ми начисто програли інформаційну війну.

Я не думаю, що мільйони лю-дей, які дивляться телевізор, є раціональними суб’єктами полі-тичної філософії, що вони роблять свій вибір, виходячи з тих чи ін-ших національних аргументів. Я

П еред нами, перед нашою де-мократією постає виклик. Демократія існує в державі.

Якщо не буде держави, то говори-ти про демократію чи тиранію стає важко. Стоїть величезна загроза, по-трібні дії. Звісно, журналісти мають писати правду, звісно, громадянин має любити свою державу, чинов-ник не має красти й повинен добро-совісно виконувати свої обов’язки. Це все правильна позиція, але на-скільки вона нас просуне?

Наша держава не надто ефек-тивна, це правда. Наша держава не володіє тонкими механізмами дер-жавного управління. Так і в інфор-маційному полі: вона робить ті кро-ки, які лежать на поверхні, — тобто забороняє. Якийсь резон у цьому є: адже якщо ми збудуємо соціологію інформаційного поля, то побачимо, що на ньому топчуться мільйони громадян, які мільйони людино-годин проводять біля телевізора. В будь-якій інформаційній війні кіль-кість гармат має значення, тому і спадає на думку мінімізувати їхню кількість у протилежної сторони.

Звісно, є спокуса на кож-ну російську гармату викотити свою, іншими словами, зняли по-багатому російський серіал — і

З упинити або протистояти російській пропаганді практично неможливо, тому що це дуже потуж-на машина, на яку витрачаються сотні мільйонів

доларів щорічно. Протистояти і бути активними, а не реактивними, — це витрати часу, грошей і зусиль.

Що треба робити? Перш за все, — і це старий і за-вжди актуальний постулат, — інформація має бути не-залежна, правдива. Тільки так можна відновити або по-силити довіру до медіа. Ми не можемо сказати, що ми засуджуємо дії влади із заборони російських каналів та кінопродукту, але міжнародна практика показує, що за-боронами покращити ситуацію фактично неможливо. Глядачі, якщо захочуть, зможуть отримати цю інформа-цію через інтернет, через супутник. Тому це може бути лише якийсь тимчасовий захід. Що може дати ефект на перспективу? Перш за все й надалі розвивати саморе-гуляцію в медіа. Можливо, це тривала дорога, яку по-трібно починати саме зараз. Але тільки таким шляхом ми можемо відновити довіру громадян до медіа й по-

кращити професійний рівень журналістики. Чомусь зараз усі вважають, що тренінгові програ-

ми для журналістів — це вчорашній день і всього, чого можна навчити журналістів, їх уже навчили. Але вияв-ляється, що це досі актуально: навчання міжнародних практик, як створювати якісні відеосюжети, як писати аналітичні статті, як розвивати економічну, соціальну, політичну журналістику.

Але тут є й інший аспект: професійний рівень жур-налістики підвищуватиметься лише в тому разі, якщо на це буде запит суспільства. І тут є один рецепт, який у міжнародній програмі існує вже багато років: це проек-ти з медіаграмотності. Для медіаграмотної людини іс-торії про розіп’ятих хлопчиків виглядатимуть смішно. І так ми зможемо сказати, що ми не просто протистоїмо пропаганді, а побудували грамотне інформаційне сус-пільство, яке споживає правдиву інформацію й критич-но ставиться до того, що подається в засобах масової інформації.

34

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




оніт

орин

гД

ослі

джен

ня

Реко

мен

дац

ії«Р

осій

ська

про

пага

нда

на т

ерит

орія

х, п

ідко

нтро

ль-

них

укра

їнсь

ком

у ур

яду:

мож

ливо

сті п

роти

дії»

маніпуляції в газеті «Вести», щоб можна було її закрити. Бо навіть за змістом важко визначити, коли працюють досвідчені фахові маніпулятори.

Я вважаю, що журналістське середовище має створити пев-ну експертну раду (можливо, на основі Мінінформполітики), яка би могла робити висновки та якимось чином впливати на за-стосування законодавства щодо використання газет і телеканалів у маніпулятивному плані. Звісно, це не забезпечить нам перемоги над таким монстром російської пропаганди, але на якомусь рів-ні це дасть результат. Нещодав-но стало відомо, що литовська прокуратура провела обшуки й допити людей, задіяних у росій-ських пропагандистських схемах. Мало хто зважиться звинувачу-вати Литву в недемократичності. Проте цей випадок свідчить, що навіть маленька демократична держава може мати законодавчі механізми, щоб захищатися від інформаційної агресії.

сергій черненКО

в’ячеслав ГУсАрОв

завідувач сектору моніторин-гових досліджень аналітично-інформаційного відділу нісд

експерт із питань інформаційної безпеки центру військово-політичних досліджень

що російський вплив відбуваєть-ся щоденно, і його наслідки ми вже можемо бачити в результатах соціологічного опитування.

З тиском, який чинить сусідня держава, пов’язані й деякі струк-тури, люди, організації, які пра-цюють усередині нашої країни. Всім відома ситуація з газетою «Вести»… Навіть керівник СБУ не знає, що робити з цією газе-тою, оскільки ми в демократич-ній країні й намагаємося діяти в рамках законодавства. А жоден суддя не зможе визначити, чи є

М и маємо справу з масш-табною пропагандист-ською індустрією, яка

день у день вмонтовує в свідо-мість не лише росіян, але й вели-кої частини населення України ті меседжі, в яких зацікавлений Кремль.

Є речі, які треба робити прямо зараз, і ми не повинні зволікати. Якщо ми дискутуємо, чи потрібні нам якісь форми самообмеження всередині журналістської спіль-ноти — то це все потрібно роби-ти, причому невідкладно. Тому

С лід визнати, що для аудиторії окупованого Донбасу проводиться недостатньо заходів із протидії ворожій пропаганді. Найголовніше,

що цю проблему повинна визнати влада, чого, на жаль, не відбувається. Хоча розмови про протидію пропаганді ведуться на всіх рівнях. На жаль, Україна не має правових засад Державної інформаційної по-літики — це по-перше.

По-друге, для інформаційно уражених регіонів по-трібна інформаційна реабілітація — тривалий про-цес із комплексом «нежорсткої» контрпропаганди відновлювального характеру.

По-третє, моніторинг, виявлення й супровід ін-формаційних загроз повинен відбуватися по всій Україні, а не тільки у кризових регіонах. На будь-які соціально-психологічні коливання мусить бути від-повідна реакція.

По-четверте, необхідно розглянути заходи щодо інформаційних обмежень в інформаційному полі, що властиві для будь-якої країні, яка веде бойові дії:

складання переліку засобів масової інфор-мації, що діятимуть у галузі мовлення, видання та

розповсюдження інформаційних матеріалів; призупинення діяльності політичних пар-

тій, інших громадських організацій у разі порушення ними законодавства щодо АТО;

використання в інтересах воєнного стану діяльності мобільних операторів, установ поштового зв’язку, видавництв та поліграфічних організацій не-залежно від їхніх форм власності;

призупинення видачі ліцензій або їх анулю-вання в разі порушення суб’єктами інформаційної ді-яльності законодавства щодо АТО та інше.

По-п’яте, своєчасне поточне інформування укра-їнської й зарубіжної аудиторії. Мається на увазі яко-мога повніше забезпечення інформаційних потреб споживачів українською інформацією з метою змен-шення впливу російських джерел на нашу аудиторію.

Я очікую, що найближчим часом відбудуться пози-тивні зрушення в галузі захисту Держаного інформа-ційного простору і маю сподівання, що інформацій-ний простір нарешті буде працювати на підтримку політичних рішень України.

35

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт



е к с п е р т н е о б г о в о р е н н я2« м О ж л и в і ш л я х и П р О Т и д і ї П р О П А ГА н д і н А О К У П О в А н и х Т е р и Т О р і я х »

мон

ітор

инг

Дос

лідж

ення

Реко

мен

дац

ії

Андрій лисенКО

роман шУТОв

речник АТО

Програмний директор ГО «Телекритика»,кандидат політичних наук

З приводу міністерства оборони, Генерального шта-бу, доступу журналістів в зону АТО я можу вам сказати, що прерогатива надання дозволу органі-

зації роботи журналістів належить не керівникам прес-служби, а першим особам міністерства оборони.

Що стосується інформаційного продукту, який очіку-ють наші громадяни на окупованих територіях, то треба допомогти цим людям визначитися, який їм потрібен продукт. Зараз вони «нашпиговані» інформацією, яка прийшла з Росії, й дивляться на українських військових як на ворогів. Але маю сказати, що останнім часом міс-цеве населення позитивніше ставиться до українських військових. Чому? Бо вони перебувають у безпосередній близькості, контакті з ними, на передовій. Ставлення до української влади, яка в Києві, відходить на другий план. Але люди не ставлять собі запитання: а військові — це

хто? Це ж якраз і є представники української влади. Тому й виникла така категорія, як військово-ци-

вільна адміністрація. Це ті адміністрації, які в період військового, особливого стану мобільніше викорис-товують засоби транспорту, ресурси для гуманітарної допомоги. Адже робота з місцевим населенням має вестися комплексно: це й медичне забезпечення, і про-дуктове, й матеріальне...

Ми кажемо про такі засоби донесення інформації до споживачів, як телебачення, радіомовлення, газе-ти. А є ще так звані нетрадиційні засоби донесення: наприклад, реклама на побутових товарах, сувенірна продукція, листівки. А ще ми забули про таку річ, як гу-мор, комікси, вірші, пісні, які по-здоровому висміюють російську агресію. Це якраз та зброя, проти якої Росія нічого не зможе вдіяти.


Експ

ертн

е об

гово

рен

ня

М и хочемо повернути насе-лення окупованих терито-рій до українського інфор-

маційного простору. А що їх чекає тут? Що є в нашому дискурсі?

Ми обговорюємо свої економічні проблеми та політичні чвари. Якщо приймаються політичні рішення стосовно Донбасу, то ми обговорю-ємо, як це вплине на нас, яка буде реакція Росії; ми не обговорюємо, як це вплине на самі окуповані те-риторії. Ми вимагаємо від уряду ефективного вирішення наших про-блем, критикуємо, якщо нам щось

не подобається — але не в тих ви-падках, коли ці рішення суперечать інтересам мешканців окупованих територій. Виходить, що в своїх ме-діа ми дискримінуємо цих людей, ми ігноруємо їхні проблеми. Якщо звертаємо увагу, то критично мало.

Ми не задовольняємо їхніх ін-формаційних потреб. Це наша ін-формаційна потреба — знати, як живуть і воюють на сході України. А їм потрібно знати, як їм жити, коли немає доступу до питної води й са-нітарії; як їм отримати якісь гроші, де знайти банкомати; які наслідки

для них матимуть ті чи інші рішення уряду тощо. А ми про це мовчимо. Тому люди з окупованих територій, звертаючись до українських ЗМІ, не знаходять того, що їм потрібно. Це одна проблема.

Друга проблема — мова ворож-нечі, поширення негативних сте-реотипів. У нашому дискурсі, на жаль, активно поширюються такі погляди, що мешканці окупованих територій — це колаборанти, сепа-ратисти, що бабця отримує пенсію, а її онук воює проти наших солдат. А люди звідти чутливі до того. Й це підтверджує для них те, що їм каже російська пропаганда: мовляв, в Україні їх ненавидять.

Ну й, звісно, питання правдивос-ті інформації. Згадаймо, що минулої весни та на початку літа українські ЗМІ втратили довіру людей на сході, коли почали викривляти ситуацію, картину життя людей на тих тери-торіях, реальні втрати військових і перебіг бойових дій. Цієї довіри не відновлено досі.

36

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




оніт

орин

гД

ослі

джен

ня

Реко

мен

дац

ії

«Мож

ливі

шля

хи п

роти

дії п

ропа

ганд

і на

оку

пова

них

тери

торі

ях»

само як і діяльність кланово-олі-гархічних угруповань в Україні; аналіз рішень держадміністрацій, центральної влади й діяльності цих самопроголошених «урядів». Лише так, отримавши зважену і збалансовану інформацію, гро-мадянин починає аналізувати дійсність.

І ще: якість. Ми, журналісти, не виробляємо настільки якісного продукту, який став би стимулом, щоби думати. Ви бачили за остан-ній час серйозну статтю, яка б ви-світлювала ситуацію на Донбасі чи в Україні в цілому і змусила б вас змінити своє бачення того, що відбувається? Я не можу згадати такої статті за останні півроку.

ірина брУнОвА-КАлісецьКА

Олексій мАцУКА

науковий співробітник інституту соціальної та політичної психології національної

академії педагогічних наук України, кандидат психологічних наук

Головний редактор «новости донбасса»

треба переступити через емоційні бар’єри, які нам можуть заважати. Чому б нам не створити аналоги «русского міра»? Чому ми не може-мо створити «мір» «демократия — русский язык — Донбасс» замість звичного «Путин — православие — русский язык»? Ми можемо роз-діляти їхній «мір» на сектори і на-повнювати своїм змістом.

І до питання довіри — я маю певні рекомендації щодо того, як її відновити. По-перше — це російська мова. По-друге, це до-стовірність, яка будується на жан-ровому різноманітті подачі ін-формації. В ньому мають знайти місце розслідування діяльності терористичних угруповань, так

Нам потрібна система комунікації — не тільки комунікація через ЗМІ, а й через усі можливі канали. Комунікація з тими, хто залишився

на окупованих територіях і хто звідти поїхав. У своїй розмові ми ще не згадували про переселенців, а вони є окремим каналом комунікації з тими, хто залишив-ся на тих територіях.

Про що говорити? Дуже багато інформації не по-трапляє ні до медіа, ні до інших каналів, бо ми не вва-жаємо за важливе про ці речі говорити. Натомість успішні історії переселенців, наприклад, можуть бути контентом, цікавим і на окупованих територіях, і на контрольованих українською владою. Це те, що може об’єднати людей у позитивному сенсі.

Коли казати? Часто ми не встигаємо говорити по-трібні речі. Говоримо їх через місяць, через півроку. На державному рівні ми нічого не запропонували на 9 травня, хоча це одне з найбільш символічних і зна-чущих питань у ситуації, яка склалася.

Якою мовою? Нам потрібен український про-

дукт російською мовою. До цього немає питань. Я пам’ятаю ще десь у 2007 році в одній із кримських га-зет чудову фразу: «Получать правдивую информацию на родном языке». У людини це дуже тісно пов’язані речі; через мову людина оцінює, чи ця інформація правдива, чи ні. Якщо моя мова, то більше довіри.

Але є ще питання категорій, які ми використовує-мо, і не тільки в ЗМІ. Скажімо, під жодним впливом людина не визнає, що вона жертва (агресії, пропа-ганди) і що в неї щось зіпсовано (свідомість, здоро-вий глузд). Що вона робитиме, якщо відчує до себе таке ставлення? Вона чинитиме спротив. Ці люди ні-коли не визнають себе жертвами.

І останнє — на яку аудиторію ми працюємо і що при цьому слід враховувати. В нас є люди на окупо-ваних територіях, є люди в інших регіонах. Меседжі мають частково відрізнятися, але дуже важливо всім громадянам України пам’ятати, що ми говоримо про повернення людей, ми не говоримо про повернення територій. Це дуже різні речі.

В Україні досі не створено аналітичного центру з ви-вчення ситуації на окупова-

них територіях. Чому в Німеччині є такий центр, на який витратили 25 мільйонів євро, а в нас немає? Ми навіть не знаємо, які батальйо-ни «ДНР» що контролюють. Чому ми не знаємо, яка там народжува-ність, скільки хліба на поставках, хто, як, куди і що завозить? Це виключно дані, які ми передаємо через своїх журналістів. І на яких будується вся державна політика, якщо вона існує взагалі...

«Русскому міру» не треба про-тиставляти «український мір у Донецьку», а слід розмивати по-няття «русского міра» як таке. Тут

37

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт



е к с п е р т н е о б г о в о р е н н я2

Якщо ми серйозно думаємо про інформаційний вплив України на те, що відбуваєть-

ся в Німеччині й не тільки, то треба створювати серйозні онлайн-ресур-си, доступні іноземними мовами. Бажано не тільки англійською, а ще хоча б французькою й німецькою.

Про ефективність дипломатич-них установ. У Берліні дуже актив-но працює новий посол. Такі посли мали б бути в усіх країнах Європи. Рецепт простий: нові люди, які зна-ють мови, правила, етикет спілку-вання тут, спосіб формулювання думки. Аби справити враження й досягти ефекту, треба говорити мо-вою, яку розуміють і сприймають тут. Маю на увазі не німецьку чи ан-глійську — а стилістику, добір аргу-ментів, спосіб подачі матеріалу.

Про роль незалежних громад-ських організацій. Наразі вони ро-блять більше, ніж держава (напри-клад, мої колеги, друзі із StopFake або «Євромайдану»). Хоча для гро-мадської думки це дуже позитивно, коли такі ініціативи є саме громад-ськими, а не державними. Але треба продумати механізм, щоби держава

підтримувала громадські ініціати-ви, але не переймала б їх на себе.

Тепер про іномовлення. Україні в жодному разі не варто намага-тися змагатися з RT. Й тому що на це немає коштів, і тому що це той тип пропаганди, який нас не вря-тує. Натомість варто підтримати й розвивати такі речі, як Hromadske International. Важливо також, щоби сайти найбільших українських ка-налів мали англомовні версії.

Щодо питання про іноземних журналістів. Абсолютна більшість іноземних журналістів, які пишуть про Україну, Україною раніше не займалися, не знають української мови, історії, культури. Отже, в єв-ропейських університетах повинна

з’явитися україністика. У Німеччині вона невдовзі з’явиться — тут є кіль-ка проектів, які будуть цим займа-тися. Й буде змога вчити українську в німецьких університетах.

Що може зробити Україна для іноземних журналістів? Започатку-вати добре продуману програму для них, щоб вони могли відвідати Укра-їну, зустрітися з різними людьми, побувати в різних цікавих місцях, середовищах.

Також потрібно збільшувати кіль-кість позитивних асоціацій з Украї-ною. Тобто потрібна продумана куль-турна дипломатія. Треба формувати свій власний наратив, свою власну історію, яка буде не антиросійською — а просто неросійською.

«інфОрмАційнА війнА ПрОТи УКрАїни в зАКОрдОннОмУ інфОрмАційнОмУ ПрОсТОрі: яК віднОвиТи ПОзиції?»

мон

ітор

инг

Дос

лідж

ення

Реко

мен

дац

ії

денис бОГУш

Андрій ПОрТнОв

центр дослідження росії

Кандидат історичних наук, редактор historians.in.ua

Росія використовує зараз 15 телеканалів. Чотири з них мають дуже високі обсяги мовлення по сві-ту. Один Russia Today, який має дуже серйозну

пропагандистську складову, працює чотирма мовами. Окрім цих каналів, у кожній країні Росія використовує й місцеві медіа. Українська сторона в цьому контексті реактивна: ми взагалі не здійснюємо спецоперацій, жодних ефективних пропагандистських дій. Ми просто описуємо все, що відбувається.

Зараз близько 70% новинних випусків на російських телеканалах присвячено Україні. Вони таким чином стимулюють добровольців. У цих новинах практично


Експ

ертн

е об

гово

рен

ня

щодня з’являється людина, яка каже: «Я подивився те-левізор, і я хочу піти добровольцем на Донбас».

Захід живе в світі інформаційних технологій і брен-дів, інформаційних послуг і продажів, а Росія живе в ідеології захоплення територій, тобто в середньовіччі. До людей у Росії ставляться як до маси.

Росія має більше 90 культурних центрів у світі, за останні кілька років вони відкрили 50 культурних цен-трів у Європі. І всі вони серйозно працюють. А в наших посольств навіть немає буклетів про Україну, немає грошей на промокампанії, в багатьох дипустановах не призначено послів. Це велика перешкода для того, щоб проводити українську політику за кордоном.

На міжнародній арені найкращий піарник країни — це її президент. Проблема в тому, що візити нашого Президента не висвітлюються різним мовами. Тобто якщо Президент кудись їде, виходить тільки прес-реліз англійською, а в Європі 20 мов, і прес-релізи хоча би трьома-п’ятьма мовами — це дуже важливо.

Також немає одного голосу. Немає одного замовника, який би координував і розумів механіку всіх цих дій.

Немає спеціалістів із інформаційних воєн. Цим за-раз займаються всі, кому не лінь, і вони вважають себе дуже серйозними спеціалісти, а це дуже інтелектуало-ємка тема.

38

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




оніт

орин

гД

ослі

джен

ня

Реко

мен

дац

ії

«Інф

орм

ацій

на в

ійна

про

ти У

краї

ни в

зак

ордо

нном

у ін

фор

мац

ійно

му

прос

торі

: як

відн

овит

и по

зиці

ї?» цього, адже завдання російської

пропаганди — втягнути нас у свій дискурс, щоб ми постійно заперечували, казали, що це не так.

Україна повинна давати свою інтерпретацію — своєї країни, своєї території, свого простору (політичного, культурного, еко-номічного). Але робити це не у відповідь, а на випередження.

80% глядачів або підтриму-ють, або дуже цікавляться тим, що відбувається в Україні. При-чому це дуже різна аудиторія — це може бути Башкирія, Мур-манськ, Санкт-Петербург. На пострадянському просторі (в країнах СНД) багато хто боїться висловлювати свою позицію. Але там теж є дуже великий запит на адекватну версію того, що відбу-вається в Україні.

Коли буде зрозуміло, якою Україна хоче виглядати, як у по-зитивному сенсі вона хоче себе вибудовувати, тоді інформацій-ну складову буде набагато легше формулювати, та й діятиме вона набагато ефективніше.

дмитро івАнОв

Олеся яхнО

Політичний оглядач, «Українське радіо»

Кандидат політичних наук, головний редактор видання Re:plika

просто не ставлять собі за мету подумати про значення цих слів.

Дуже велике значення має ідентичність. Це багато в чому війна ідентичностей. Ми бачи-ли, чому стала можливою така агресія. Тому що, з одного боку, було неадекватне сприйняття су-часної Росії в Криму й на Донба-сі. Багато хто сприймає сучасну Росію зовсім іншою, а не такою, якою вона є насправді.

У російському інформаційно-му просторі й далі триває актив-на робота з ідентичністю. Кожна подія, яка відбувається в Украї-ні, інтерпретується. Я не ствер-джую, що треба виступати проти

Д уже хочеться, щоб результатом цієї розмови був проект: «Ви не змінюєте свою інформполі-тику — тоді ми йдемо до вас».

Перше, про що ми маємо думати, створюючи якусь програму чи проект, — цільова аудиторія. Ми не мо-жемо говорити про якусь інформаційну політику, ма-ючи на увазі весь світ.

Чого треба вимагати від МЗС? Відкритих конкур-сів на посади прес-аташе іноземних посольств, на які мають приходити відомі українські журналісти, щоб ці люди, відомі в Україні, могли просувати інтереси країни на Заході.

Культура як інформаційний носій — це теж дуже важливо. Тим часом міністр культури В’ячеслав Ки-риленко заявив, що цього року він буде цікавитися тільки культурою в АТО. Це означає, що він абсолют-но не розуміє, що таке культура і як нею управляти.

В нас є кіно, яке може гідно представити Україну за кордоном — це показав і фільм «Плем’я» Слабо-шпицького, і величезна кількість проектів, перш за все документальних. Документальне кіно й медіа-арт могли би представляти Україну за кордоном.

Щодо радіо. Моя ідея, яку я вже неодноразово озву-чував, — це створення радіостанції як суспільного, а не державного мовника. Ми як журналісти маємо вийти на вулицю з мікрофоном і почати розмовляти з людьми. В мене є величезний досвід роботи в ефірі з телефонними дзвінками. Зазвичай нам телефону-ють люди несповна розуму. З ними неможливо вести жодні діалоги. А от на вулиці дискусія відкрита, як тут у нас в експертному середовищі. Ми не можемо вести діалог на окупованій території, а от на терито-рії звільненій, на території, де живуть переселенці… Вони вимагають від нас такої розмови.

Негайно на рівні державного чи вже суспільного мовника має бути створено радіостанцію кримсько-татарською мовою. Це має бути відкрита, людяна, дискусійна платформа для спілкування, розрахова-на на кримських татар. Є кримські татари в Румунії, Болгарії, в інших регіонах Чорноморського басейну. Нарешті, кримськотатарську мову розуміють турки. Невеличка радіостанція на середніх хвилях на Чор-номорський басейн буде першим прикладом того, що ми можемо зробити щось більше.

Т е, що зараз відбувається в російських ЗМІ, — пропа-ганда війни. Це одночасно

комплекс агресора і комплекс жертви. Україна фактично замі-нила все в російській публічній дискусії.

Є такий вислів: «Перша жерт-ва фашизму — розум». Це справ-ді так, тому що російська пропа-ганда побудована в першу чергу на емоціях. Коли люди емоційно перевантажені, вони можуть із запалом (дехто за гроші, а дехто щиро) говорити, не розуміючи суті, не думаючи, що ці слова означають. Наприклад, вживаю-чи такі слова, як «нацисти». Вони

до

сл

ідж

енн

я

39

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт



до

сл

ідж

енн

яС О Ц І О Л О Г І Ч Н Е Д О С Л І Д ж Е Н Н Я

Мешканці південних та східних областей в 2015 році почали більшою мірою погоджуватися з тими твердженнями, що транслюються російськими ЗМІ. Водночас навіть на непідконтрольних Україні територіях половина респондентів вважає, що Донбас має лишатися у складі України. Такими є результати опитування «Протидія російській пропаганді в регіоні конфлікту», проведеного КМІС на замовлення ГО «Телекритика».

«Протидія


ПроПАгАнді

в регіоні

конфлікту»

с о ц і о л о г і ч н е д о с л і д ж е н н я

Со

ці

ол

ог

іч

не

р о з д і л3

40

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт



Соціологічне доС лідження3

З 26 по 28 лютого 2015 року Київський міжнародний інститут соціології на замовлення ГО «Телекритика» проводив опитування «Протидія російській пропаганді в регіоні конфлікту». Дослідження проводилось серед міського

населення в п’яти областях: Харківській, Одеській, Херсонській, Донецькій та Лу-ганській (включно з районами, що на момент опитування не контролювалися укра-їнською владою).

Як засвідчило дослідження, основним джерелом інформації про стан справ в Україні для мешканців південних та східних регіонів є телебачення: 83% дізнають-ся новини з передач загальнонаціональних каналів. Близько третини респондентів стверджують, що можуть приймати російський канал «РТР», такий самий показник в «НТВ» та «ОРТ», «РБК» «ловлять» 17%.

Найбільш затребуваною є інформація про зниклих родичів та знайомих, втрати серед мирного населення та українських військових, в також дії місцевої та держав-ної влади.

Підконтрольні уряду території вважають українські джерела в цілому скоріше правдивими, російські – упередженими та необ’єктивними. Мешканці окупова-ного Сходу притримуються протилежної точки зору. Втім, з часом у мешканців південно-східних областей наростає розчарування у будь-яких засобах масової інформації.

Російська пропаганда впевнено перемагає на окупованому Донбасі. В інших південно-східних регіонах найбільш провокативні меседжі російської пропаган-ди не користуються підтримкою. Серед меседжів російської пропаганди найменш популярним є твердження про те, що Майдан – це фашистський переворот. З ним погоджуються 27% і не погоджуються 54%. Оцінка наслідків Майдану в регіоні конфлікту досить песимістична. Переважна більшість (66%) вважає, що голо-вними наслідками Майдану є анексія Криму, збройне протистояння на Донбасі та економічна криза в Україні, не погоджуються з цим тільки 15%.

Незважаючи на розчарування українською владою, ідеї сепаратизму на тери-торіях, підконтрольних українському урядові, не прижились. 84% вважають, що Донбас має залишитись в складі України. На окупованих територіях Сходу 50% бажають відділитися, 50% готові розглянути можливість лишитись за умови зміни статусу цієї території.

Нижче - повний аналітичний звіт «Протидія російській пропаганді в регіоні конфлікту».

Опитування проводилось з 26 по 28 лютого 2015 року. Вибірка опитування ре-презентативна для повнолітнього міського населення в п’яти областях: Харківській, Одеській, Херсонській, Донецькій та Луганській (включно з районами, що на мо-мент опитування не контролювалися українською владою). Усього було проведено 561 інтерв’ю в 124 населених пунктах методом CATI (дзвінки на стаціонарні теле-фонні номери).

Вибірка стратифікована за областю та типом населеного пункту (обласний центр, міста з населенням понад 100 тисяч, міста з населенням 20-99 тисяч, міста з населенням менш ніж 20 тисяч). Окрім того, Донецька і Луганська області були

розділені на територію, підконтрольну уряду України, та райо-ни, що контролюються «ДНР»-«ЛНР». Усередині кожної страти

випадковим чином були відібрані з бази телефонні номери. На останньому етапі застосовувався квотний відбір рес-

пондентів за статтю та віком.Для того, щоб врахувати вплив міграції з зони проведення АТО на актуальну чи-сельність населення в кожній області, отримані дані були зважені на основі за-гальнодоступної інформації UN Refugee Agency про відсоток внутрішніх пересе-ленців в інших областях та результатів попередніх досліджень КМІС, спрямова-них на те, щоб з’ясувати обсяг та напря-мок міграції з окупованих та прифронто-вих територій Донецької та Луганської областей. Відтак пропорція респондентів з окупованої зони для розрахунку показ-ників знижена з 37% до 27%.

«ПрОТидія рОсійсьКій ПрОПАГАнді в реГіОні КОнфліКТУ»

Реко

мен

даці

їО

бгов

орен

няС

оц

іоло

гіч

не

досл

ідж

енн

я

Мон

ітор

ин

г

АР КРим

Київ

ЧернігівСуми

Харків

ЛуганськДонецькДніпропетровськ

ХерсонОдеса

Миколаїв

Кривий РігЗапоріжжя

Кіровоград

ЧеркасиВінниця

Тернопіль

Львів

ЛуцькРівне

Житомир

УжгородІвано-

Франківськ Чернівці

Хмельницький

Сімферополь`

Полтава

122

3883

24 ua

84 ua

86 ЛНР

124 ДНР

41

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт



Соціологічне доС лідження3«П

роти

дія

росі

йськ

ій п

ропа

ганд

і в

регі

оні к

онф

лікт

у»Ре

ком

енда

ції

Обг

овор

енняМ

оніт

ори

нг

Телебачення, інтернет та особисті зв’язки є ключо-вими інформаційними каналами для аудиторії.

д ж е р е л А н О в и н П р О О с ТА н н і П О д і ї в К рА ї н і

Основним джерелом інформації про стан справ в Україні для мешканців південних та східних регіонів є телебачення: 83% дізнаються новини з передач загальнонаці-ональних каналів. На другому місці – Інтернет-ЗМІ: 41% читають онлайн-джерела.

На третьому місці – близькі люди: 24% отримують більше всього інформації від родичів, друзів та сусідів. Далі йдуть загальнонаціональні газети (22%), соціальні мережі (17%), ве-ликі радіостанції (16%) та знайомі, що знаходяться чи приїхали із зони бойових дій (10%).

Вибірка опитування

репрезентативна для повнолітнього міського населення

в п’яти областях України:

Харківській, Одеській,

Херсонській, Донецькій та

Луганській.

42

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




% від всіх респондентів (N=561)

Телеканали:можливість прийому та перегляду новин (%)

Які телеканали Ви можете приймати вдома

(незалежно від способу прийому)?

Із новин яких телеканалів Ви отримували інформацію про збройне протистояння на Донбасі протягом останніх двох днів?

??

Прийом

Перегляд новин

7942

7836

7211

7211

6821

689

664

6112

447

382

339

318

305

2910

182

170

141

7

2

7

ОРТ

ВажкО сказаТи/ВІДмОВа ВІД ВІДпОВІДІ

не ДиВлюсь ТВ (немає можливості)

не ДиВлюсь ТВ (немає бажання)

КиївсьКий міжнародний інститут соціології

«Про

тиді

я ро

сійс

ькій

про

пага

нді

в ре

гіон

і кон

флі

кту»

Реко

мен

даці

їО

бгов

орен

няМон

ітор

ин

г

Рівень довіри до різних джерел інфор-мації серед усіх мешканців регіону най-вищий для загальнонаціонального теле-бачення (50%), Інтернет ЗМІ (26%) та близьких людей (15%), а також очевидців (12%) з зони АТО.

На те, наскільки правдивою люди вва-жають інформацію з певного джерела, вказує також відсоток користувачів цього джерела, які називають його вартим до-віри. Найбільш надійними вважаються свідчення тих, хто побував в районах, де ведуться бойові дії, слідом приблизно од-наковою довірою користуються новини національних телеканалів, Інтернет ЗМІ та почуті від найближчого оточення.

Найбільше покриття в регіоні конфлікту

у Інтера та 1+1, за ними йдуть «Перший національний», СТБ, Україна, ICTV, Новий та 5 канал. Близько третини респондентів стверджують, що можуть приймати росій-ський канал «РТР», такий самий показник в «НТВ» та «ОРТ», «РБК» «ловлять» 17%.

Покриття каналів передбачувано від-різняється на окупованій бойовиками та не окупованій території. «РТР», «НТВ» та «ОРТ» в районах, контрольованих бойови-ками, може дивитися кожен другий, поза «народними республіками» – кожен п’ятий. Натомість покриття топ-5 українських ка-налів в окупованій зоні – від 40% до 50%, на решті територій регіону конфлікту – від 77% до 90%. Варто зазначити, що тут йдеться про кожен канал окремо.







43

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




роти

дія

росі

йськ

ій п

ропа

ганд

і в

регі

оні к

онф

лікт

у»Ре

ком

енда

ції

Обг

овор

енняМ

оніт

ори

нг

С умарно на території «республік» 63% можуть приймати принаймні один з чотирьох згаданих російських каналів, 61% - принаймні один з перерахо-ваних українських. На решті територій, що увійшли в вибірку, 28% мають

доступ до хоча б одного з названих російських каналів, 91% - до українських (ще 7% не дивиться телевізор). Таким чином, російські канали, попри законодавчі за-борони, все-таки доступні значній кількості українських громадян.

Лідер новин на телебаченні для аудиторії південних та східних областей – Інтер, трохи відстає від нього 1+1. 42% та 36% респондентів стверджують, що дивилися новини на цих каналах за останні 2 дні. 21% переглядали новини на каналі «Укра-їна», 12% - на 5 каналі.

Новини на «РТР» за останні 2 дні дивилися 8% опитаних, на «НТВ» - 5%, на «ОРТ» - 10%.

В окупованій частині Донбасу новини на будь-якому російському каналі за цей період дивилися 46% , на решті територій конфлікту – всього 8%.

Російські телеканали в основному доступні за допомогою супутникової антени та кабельного ТБ (відповідно 42% та 38% від тих, хто може їх приймати). 6% див-ляться їх через Інтернет







44

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт





«Про

тиді

я ро

сійс

ькій

про

пага

нді

в ре

гіон

і кон

флі

кту»

Реко

мен

даці

їО

бгов

орен

няМон

ітор

ин

г

Вибірка опитування репрезентативна для повнолітнього

міського населення в п’яти областях України:

Харківській, Одеській, Херсонській, Донецькій та Луганській.

45

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




Отримання нОвин з Інтернет-змІ

з яких Інтернет змІ ви дізнавались новини про збройне протистояння на Донбасі за останні два дні?

19%

17%

10%

10%

7%

6%

5%

5%

4%

4%

3%

3%

2%

1%

5%

6%

18%

30%

?

важкО сказати/вІДмОва вІД вІДпОвІДІ

не цІкавлюсь нОвинами в ІнтернетІ

ІншІ

не кОристуюсь ІнтернетОм

% від всіх респондентів (N=561)КиївсьКий міжнародний інститут соціології

«Про

тиді

я ро

сійс

ькій

про

пага

нді

в ре

гіон

і кон

флі

кту»

Реко

мен

даці

їО

бгов

орен

няМон

ітор

ин

г

І нтернетом користується 70% опитаних респонден-тів. 52% час від часу читають Інтернет ЗМІ, 47% за-ходить в соціальні мережі (що не суперечить більш

низьким показникам у відповіді на питання, які джере-ла респонденти вважають для себе основними).Найбільш популярний Інтернет-ресурс – портал Ukr.net: 19% опитаних користувались ним за останні 2 дні.

Другий за популярністю – сайт «Кореспондент.net» (17%), на третьому місці «Цензор» (10%) та «Обозре-ватель» (10%).

Найпопулярніша соціальна мережа, з якої респон-денти дізнавались новини – Vkontakte (25%), за нею з невеликим відставанням слідують Одноклассники (22%) та Facebook (21%).

46

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




25%

23%

30%

22%21%

7%

5%1%

2%

Вконтакте (VK)

одноклассники

FacebookTwitter

Мой мир Mail.ru

Linkedin

Важко сказати/ВідМоВа

не користуюсьсоцМережаМи

не користуюсьінтернетоМ


«Про

тиді

я ро

сійс

ькій

про

пага

нді

в ре

гіон

і кон

флі

кту»

Реко

мен

даці

їО

бгов

орен

няМон

ітор

ин

г




47

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




роти

дія

росі

йськ

ій п

ропа

ганд

і в

регі

оні к

онф

лікт

у»Ре

ком

енда

ції

Обг

овор

енняМ

оніт

ори

нг

Найбільш відомий російський журналіст серед опитаних – Дмитро Кисельов. 28% бачили його виступ протягом останнього місяця. Втім, рі-

вень довіри до нього, як до відомої медіа-персони, до-сить низький – 8% від тих, хто відповідав на запитан-ня, вважає його об’єктивним та неупередженим. Друге місце займає Володимир Познер, виступи якого бачи-

ли протягом останнього місяця 18%. Йому ж довіряють найбільше серед перерахованих російських журналіс-тів та аналітиків (11%). На третьому місці – Олександр Гордон (рівень дивлення – 14%, рівень довіри – 8%).

48% з тих, хто знає хоча б одного російського жур-наліста, не вважає нікого з них об’єктивним та неупе-редженим.

48

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




роти

дія

росі

йськ

ій п

ропа

ганд

і в

регі

оні к

онф

лікт

у»Ре

ком

енда

ції

Обг

овор

енняМ

оніт

ори

нг

З українських журналістів найбільше респонден-тів бачили протягом останнього місяця виступ Євгена Кисельова (21%). На другому місці Олесь

Бузина (15%), на третьому - Андрій Куликов (12%). З тих, хто знає хоча б одного журналіста, найбільше на-зивають об’єктивними тих самих медіа-персон: Кисе-

льова (14%), Бузину (9%) та Куликова (6%). Досить високий рівень довіри до Матвія Ганапольського: хоча його виступ за останній місяць бачили всього 7% рес-пондентів, 5% вважає його неупередженим.

35% з тих, хто відповідав, вважає всіх перерахова-них журналістів необ’єктивними.

49

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




роти

дія

росі

йськ

ій п

ропа

ганд

і в

регі

оні к

онф

лікт

у»Ре

ком

енда

ції

Обг

овор

енняМ

оніт

ори

нг

Оцінка об’єктивності українських та російських джерел інформації

С еред мешканців південних та східних областей українські телеканали (за-гальнонаціональні, місцеві та суспільні) вважають об’єктивними приблиз-но стільки ж людей, що й необ’єктивними.

Подібне співвідношення притаманне й для користувачів російських соціальних мереж. Російські телеканали не користуються довірою: їх вважає об’єктивними суттєво менший відсоток глядачів, аніж необ’єктивними.







50

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




роти

дія

росі

йськ

ій п

ропа

ганд

і в

регі

оні к

онф

лікт

у»Ре

ком

енда

ції

Обг

овор

енняМ

оніт

ори

нг







В оцінках об’єктивності джерел інформації знову виявляється відмінність між непід-контрольним українській владі Донбасом та рештою південно-східних регіонів, що увійшли в дослідження. Підконтрольні Україні території вважають українські

джерела в цілому скоріше правдивими (хоча значна частка респондентів сумніва-ється в їх правдивості), російські – упередженими та необ’єктивними. На окупова-них територіях Сходу притримуються протилежної точки зору.

51

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




роти

дія

росі

йськ

ій п

ропа

ганд

і в

регі

оні к

онф

лікт

у»Ре

ком

енда

ції

Обг

овор

енняМ

оніт

ори

нг

З часом у мешканців південних та східних областей наростає розчарування у будь-яких засобах масової інформації. У 29% опитаних погіршилось ставлення до укра-їнських ЗМІ, у 37% - до російських. Скоріш за все, це є маніфестацією загального розча-рування та песимізму, оскільки, як показують дані, наведені нижче у розділі, дивлення російських та українських телеканалів за останні півроку практично не змінилося.

20% опитаних телеглядачів стверджують, що збільшили перегляд українських телеканалів за останні півроку, 17% - що зменшили. 9% не дивляться їх взагалі.

12% респондентів-телеглядачів вважають, що дивляться російські телеканали більше, аніж півроку тому, 15% - що менше. 46% стверджують, що не дивляться їх.

Загалом, російські ЗМІ впевнено виграють боротьбу за свідомість мешканців оку-пованих територій в українських колег. На підконтрольній Україні території регіону конфлікту вони мають погану репутацію, проте це не означає того, що люди почи-нають довіряти українським джерелам: значний відсоток людей не впевнений в їх об’єктивності та неупередженості.

Вибірка опитування репрезентативна для повнолітнього міського населення

в п’яти областях України: Харківській, Одеській, Херсонській, Донецькій та Луганській.

52

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




роти

дія

росі

йськ

ій п

ропа

ганд

і в

регі

оні к

онф

лікт

у»Ре

ком

енда

ції

Обг

овор

енняМ

оніт

ори

нг

яка інформація з зони АТО недостатньо висвітлюється у змі

Респондентам пропонували оцінити, яка інформація з зони АТО недостатньо висвітлюється українськими ЗМІ. Варіант «Інформації достатньо» не зачиту-вався; інтерв’юер сам фіксував таку відповідь, а також ситуації, коли людина

заявляла, що інформації достатньо, але вона необ’єктивна.В цілому, людям найбільше бракує повідомлень про близьких, рідних та знайо-

мих, які могли загинути та пропасти без вісти. 28% вважають, що слід більше по-відомляти про зниклих людей, про жертви серед мирного населення, 26% - що недо-статньо інформації про загиблих військових.

Найменше люди відчувають нестачу інформації про доступ до електрики в міс-тах, де ведуться бойові дії, та про переміщення військ.

22% вважають, що інформації достатньо, а 17% спонтанно повідомили, що ін-формації багато, але вона не відповідає дійсності.







Незважаючи на загрози в інформаційному просторі, мешканці

регіонів конфлікту не мають чіткої позиції щодо необхідності та

допустимості української пропаганди та скоріше не готові прийняти цензуру.

53

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




роти

дія

росі

йськ

ій п

ропа

ганд

і в

регі

оні к

онф

лікт

у»Ре

ком

енда

ції

Обг

овор

енняМ

оніт

ори

нг

Готовність прийняти цензуру та пропаганду

42% респондентів погоджуються, що в ситуації, що склалась, журналістам має бути дозволено робити пропагандистські репортажі в інтересах української держави, 41% не згодні з цим твердженням. На українській території 35% не

схвалює пропаганду (проти 48% тих, хто підтримує), в окупованій зоні таких 57% (проти 25%).

Більшість респондентів (59%) дозволили б журналістам критикувати українську ар-мію; за заборону такої критики виступають 29%. Підтримка необхідності критики зрос-тає з часом. Важливо, що в підконтрольних урядові областях відсоток тих, хто проти такої цензури, навіть більший, ніж на окупованих територіях Сходу (60% та 54% відповідно). Можливо, громадяни на території України мають на увазі критику командування, про-цедури мобілізації або забезпечення армії, в той час як населення окупованої зони хотіло б розслідування військових злочинів та зловживань.

За перетворення «Першого національного» в пропагандистський канал виступає 35%, проти – 45%. Створення спеціальних пропагандистських каналів підтримує 38% і стільки ж не підтримує. На території, контрольованій «ДНР»-«ЛНР», противників української про-паганди передбачувано більше.

Загалом, в регіоні конфлікту не склалося однозначного переконання, що російській пропаганді слід протистояти українською. Можливо, причина в негативному забарвленні самого поняття пропаганди, яку часто розуміють як обман та дезінформацію. Чимало лю-дей не вважають війну причиною для ЗМІ порушувати принцип об’єктивності інформації.







Незважаючи на загрози в інформаційному просторі, мешканці регіонів конфлікту не мають чіткої позиції щодо необхідності та

допустимості української пропаганди та скоріше не готові прийняти цензуру.

54

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




роти

дія

росі

йськ

ій п

ропа

ганд

і в

регі

оні к

онф

лікт

у»Ре

ком

енда

ції

Обг

овор

енняМ

оніт

ори

нг




55

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




роти

дія

росі

йськ

ій п

ропа

ганд

і в

регі

оні к

онф

лікт

у»Ре

ком

енда

ції

Обг

овор

енняМ

оніт

ори

нг

інтерпретація подій в країні: підтримка меседжів російської пропаганди

Респонденти відповідали, на-скільки вони поділяють чи не поділяють різні точки

зору на події в країні. Деякі з цих тверджень характерні для росій-ської пропаганди, а інші поширю-ються українськими ЗМІ.

Одним з чітких маркерів про-російської або проукраїнської позиції є ставлення до протестів зими 2013-2014 на Майдані, зо-крема, інтерпретація подій як фашистського перевороту або народного протесту, розуміння

причин Майдану як маніпуляцій зверху або як громадського неза-доволення, а також оцінка осно-вних наслідків того, що відбулось.

Варто зазначити, що більшість тверджень – не взаємовиключні, і респондент міг одночасно пого-джуватись з декількома інтерпре-таціями одного й того ж явища.

Найменш популярним є твер-дження про те, що Майдан – це фашистський переворот. З ним погоджуються 27% і не погоджу-ються 54%. Натомість 61% пере-

конані, що Майдан був народною революцією (проти 24%, котрі так не вважають).

Менш однозначно респонден-ти оцінювали причину цих подій. 54% вважають, що Майдан був зумовлений відмовою Януковича від євроінтеграції, 51% - що про-тест спровокували «зверху» олі-гархи та США (очевидно, що деякі респонденти підтримували оби-дві версії). 23% не підтримують версію «народного незадоволен-ня», 18% - «конспірологічну».







Російська пропаганда впевнено перемагає на окупованому Донбасі. В інших південно-

східних регіонах найбільш провокативні меседжі російської пропаганди не

користуються підтримкою. Проте є немала частка аудиторії, що є потенційно

сприйнятливою до інформації, котра може посилити внутрішньополітичну нестабільність.

56

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




роти

дія

росі

йськ

ій п

ропа

ганд

і в

регі

оні к

онф

лікт

у»Ре

ком

енда

ції

Обг

овор

енняМ

оніт

ори

нг

На окупованих територіях Сходу підтримка меседжів російських ЗМІ суттєво вища, аніж у респондентів по іншу сторону фронту. 49% назива-ють Майдан фашистським переворотом, 67% вбачають його причиною олігархічну змову та маніпуляції США (на не окупованих територіях – 19% і 46% відповідно). Втім, 41% готові визнати його народною револю-цією, 47% визнають відмову від євроінтеграції як одну з причин (68% і 58% з українського боку).

57

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




роти

дія

росі

йськ

ій п

ропа

ганд

і в

регі

оні к

онф

лікт

у»Ре

ком

енда

ції

Обг

овор

енняМ

оніт

ори

нг

Оцінка наслідків Майдану в регіоні конфлікту досить песимістична. Переважна більшість (66%) вважає, що Майдан головними наслідками є анексія Криму, збройне протистояння на Донбасі та економічна криза в Україні, не погоджу-

ються з цим тільки 15%. 48% підтримує твердження, що Майдан спричинив грома-дянський протест мешканців Донбасу за розширення прав регіону. Тільки 24% опти-містично схиляються до того, що протести зими 2013-2014 збільшили шанси на вступ України до ЄС та економічного розвитку.

В оцінках основних наслідків Майдану жителі окупованої зони та решти регіонів України досить подібні, з тією відмінністю, що перші набагато частіше погоджуються з тим, що основним наслідком був громадянський протест Донбасу за розширення прав, і заперечують, що в України зросли перспективи економічного розвитку та вступу в ЄС.

Вибірка опитування репрезентативна для повнолітнього міського населення в п’яти областях України: Харківській,

Одеській, Херсонській, Донецькій та Луганській.

58

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




роти

дія

росі

йськ

ій п

ропа

ганд

і в

регі

оні к

онф

лікт

у»Ре

ком

енда

ції

Обг

овор

енняМ

оніт

ори

нг




59

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




роти

дія

росі

йськ

ій п

ропа

ганд

і в

регі

оні к

онф

лікт

у»Ре

ком

енда

ції

Обг

овор

енняМ

оніт

ори

нг

І нше запитання-маркер для визначення проросійської чи проукраїнської позиції – оцінка дій української влади на Донбасі як війни з Росією, з терористами чи громадянської війни проти власного народу.

51% всіх опитаних вважає конфлікт на Донбасі війною з Росією (проти 26%), 46% - боротьбою з терористами (проти 31%). 40% погоджуються з ключовим месе-джем російських ЗМІ, що ці бойові дії – війна проти власного народу (проти – 44%).

Відсутність домінуючої оцінки військових дій на Донбасі серед усіх респондентів пояснюється тим, що вибірка включає дві сторони конфлікту з принципово відмін-ними позиціями.

Серед мешканців окупованих територій 71% вважає, що відбувається громадян-ська війна, 20% - боротьба з терористами, 30% - війна з Росією. Жителі українських регіонів розцінюють конфлікт, як війну з Росією (59%) та з терористами (56%), а ті, хто розуміє його як війну проти власного народу, у відносній меншості (28%).




60

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




роти

дія

росі

йськ

ій п

ропа

ганд

і в

регі

оні к

онф

лікт

у»Ре

ком

енда

ції

Обг

овор

енняМ

оніт

ори

нг




61

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




роти

дія

росі

йськ

ій п

ропа

ганд

і в

регі

оні к

онф

лікт

у»Ре

ком

енда

ції

Обг

овор

енняМ

оніт

ори

нг

21 % респондентів вірить у те, що на стороні сил АТО у великій кількості воюють найманці з США та Європи. На території, підконтрольній проро-сійським силам, таких приблизно вдвічі більше: 36% проти 15%.

В присутність російських військовослужбовців під російським командуванням на стороні бойовиків вірять 48% респондентів (27% в окупованій зоні, 56% серед ре-шти). Приблизно третина не має визначеної точки зору на ці питання.

62

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт



Соціологічне доС лідження3Х то б не воював у складі бойовиків та сил АТО, респонденти цілком

переконані, що обидві сторони несуть значні втрати в ході кон-флікту. Люди на окупованих та не окупованих територіях сходяться в цьому питанні, попри зусилля пропаганди кожної зі сторін конфлікту, яка намагається завищити втрати супротивника і занизити свої.

«Про

тиді

я ро

сійс

ькій

про

пага

нді

в ре

гіон

і кон

флі

кту»

Реко

мен

даці

їО

бгов

орен

няМон

ітор

ин

г

63

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




роти

дія

росі

йськ

ій п

ропа

ганд

і в

регі

оні к

онф

лікт

у»Ре

ком

енда

ції

Обг

овор

енняМ

оніт

ори

нг

Натомість твердження, що по обидві сторони фронту переслідуються іншомовні та інакомислячі, прижилось меншою мірою. З тим, що в «народних республіках» переслідуються україномовні та українські патріоти, згодні 25% (ще 38% не згод-

ні). Серед самих мешканців окупованих територій так вважають 14%, в українських об-ластях – 30%. З тим, що в Україні переслідують етнічних росіян та російськомовних, погоджуються ще менше – 17% (32% в окупованій зоні, 12% поза «народними респу-бліками»). Таким чином, приблизно третина мешканців окупованих та не окупованих територій вважає, що інша сторона займається переслідуваннями українців або росіян серед мирного населення.

В цілому, українські ЗМІ очевидно програють російським на окупованих територіях. В південно-східних областях, контрольованих Україною, підтримка в найбільш спірних і дражливих меседжів російської пропаганди (зокрема щодо фашистського перевороту та переслідування російськомовних) слабка. Проте досить значний відсоток людей песиміс-тично оцінює наслідки Майдану, впевнений у величезних стратах української армії та нео-днозначно ставиться до бойових дій на Донбасі. Є чималий ризик того, що проукраїнські меседжі програватимуть російським, чим гіршою ставатиме загальна ситуація в країні.







64

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




роти

дія

росі

йськ

ій п

ропа

ганд

і в

регі

оні к

онф

лікт

у»Ре

ком

енда

ції

Обг

овор

енняМ

оніт

ори

нг

динаміка ставлення до сторін конфлікту на донбасі

Респонденти відповідали на питання, наскільки вони згодні з тим, що українська,

російська влада, керівництво ЄС та США діють в інтересах благо-получчя українського народу (не забуваючи при цьому інтереси власного). Відповіді, що очільни-ки іноземних держав дбають лише про своїх громадян, не беручи до уваги Україну, розцінювались як незгода з твердженням.

66% вважає, що українська влада діє всупереч інтересам на-роду. Це практично такий самий показник, як і в російського ке-рівництва, якому не довіряє 69%. Зусилля лідерів Європейського Союзу та США по врегулюванню ситуації на Донбасі також не зна-ходять підтримки в населення південно-східних областей. 68% респондентів вважає, що дії керів-ництва Євросоюзу не спрямовані

на забезпечення благополуччя українського народу, 73% думає таким чином про США. Диплома-тична підтримка, санкції та кре-дити не переконують людей у до-брих намірах Заходу.

Ставлення населення півден-них та східних областей до ліде-рів держав-сторін конфлікту на Донбасі погіршується з часом. Люди чимдалі сильніше розча-ровуються в українській владі.







Більшість респондентів оцінюють дії керівництва країн, які залучені до розв’язання конфлікту на Донбасі, як такі, що не сприяють благополуччю народу України. 46% не вірять у

добрі наміри влади жодної держави.

65

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




роти

дія

росі

йськ

ій п

ропа

ганд

і в

регі

оні к

онф

лікт

у»Ре

ком

енда

ції

Обг

овор

енняМ

оніт

ори

нг

В іншому запитанні респондентам запропонували оцінити, як змінилось їх став-лення за останні півроку до комбатантів з обох сторін, а також лідерів країн, що мають вплив на ситуацію на Донбасі. Відповіді на це питання підтверджують по-

передні висновки.

Основним джерелом громадського розчарування стала українська влада – 64% ствер-джують, що ставлення до неї з осені 2014 року погіршилось. Негативних змін зазнало і сприйняття лідерів інших держав: до керівників Росії, Євросоюзу та США почали гірше відноситись 49%, 43% та 45% відповідно. Така динаміка характерна як для підконтроль-них, так і непідконтрольних Україні територій, з тією відмінністю, що в східній окупо-ваній зоні приблизно однакова кількість людей покращила та погіршила ставлення до російської влади, в той час як в контрольованих регіонах воно однозначно змінилось в негативну сторону.

Загалом мешканці по обидві сторони фронту починають відчувати зневіру в тих, хто мав би залагодити конфлікт і зупинити бойові дії. Натомість проблеми загострюються, кінця військовому протистоянню не видно, а надії на дипломатичне рішення раз за ра-зом виявляються марні. І першочергова відповідальність за це в очах людей, незалежно від їх політичних переконань, лягає на українське керівництво.

Підтримка комбатантів зростає у тих регіонах, які вони контролюють.

Що ж до безпосередніх учасників бойових дій на Сході, українська армія та добро-вольчі батальйони покращили ставлення до себе на контрольованих Україною тери-торіях та погіршили його в «ДНР-ЛНР», бойовики «народних республік» - навпаки. В окупованій зоні ставлення до незаконних збройних формувань покращилось у 27% рес-пондентів, у 15% - погіршилось (співвідношення 1,8:1). Для порівняння, на українській стороні сприйняття армії та добровольців змінилось в позитивну сторону у 33%, у не-гативну – у 12% (співвідношення 2,8:1). На відміну від влади, до армії ставляться як до реальної сили, що забезпечує захист.

Вибірка опитування репрезентативна для повнолітнього міського населення в п’яти областях України: Харківській, Одеській, Херсонській, Донецькій та Луганській.

66

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




роти

дія

росі

йськ

ій п

ропа

ганд

і в

регі

оні к

онф

лікт

у»Ре

ком

енда

ції

Обг

овор

енняМ

оніт

ори

нг




67

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт





Україна Днр-Лнр

Україна повертає Донбас піД свій контроЛь, і Державне УправЛіння на цих територіях заЛишається таким, як раніше

40% 12%

уКраїна повертає донбас під свій Контроль, але надає цим територіям розширені повноваженні у сКладі уКраїни яК унітарної держави

36% 20%

Україна стає феДерацією, при цьомУ Донбас заЛи-шається У скЛаДі України як автономна респУбЛіка 8% 18%

донбас відділяється від уКраїни та стає незалежним 5% 26%

Донбас віДДіЛяється віД України та вхоДить До скЛаДУ росії 3% 16%

важКо сКазати, відмова 8% 8%

«Про

тиді

я ро

сійс

ькій

про

пага

нді

в ре

гіон

і кон

флі

кту»

Реко

мен

даці

їО

бгов

орен

няМон

ітор

ин

г

Оптимальне рішення ситуації на донбасі

Попри загальне розчарування та недовіру до укра-їнської влади, більшість респондентів не бачать Донбас поза Україною. Третина (33%) висловлю-

ється за те, щоб території, підконтрольній «ДНР»-«ЛНР», повернулися під український контроль на тих же правах, що й раніше. Ще третина (31%) вважає доцільним на-дати Донбасу розширені повноваження, а 10% бажають, щоб цей регіон став автономною республікою у складі федеративної України. Прихильників незалежності ре-гіону 11%, а ще 7% хотіли б бачити його в складі Росії.

Навіть на непідконтрольних Україні територіях по-ловина респондентів вважає оптимальним для Донбасу один з трьох сценаріїв, за яким він залишається у складі країни (бажано за умови децентралізації або федераліза-ції). Втім, кожен четвертий обрав би незалежність свого регіону, а 16% приєднались би до Росії. Для порівняння,

в українській частині вибірки за повернення Донбасу на тих же умовах або децентралізацію виступає 76%, за федералізацію – 8%. Лише 9% хотіли б від’єднання або переходу регіону до складу Росії.

Таким чином, ідеї сепаратизму на територіях, під-контрольних Україні, не мають успіху серед тих, на кого вони спрямовані. Більшість підтримує одне з двох рі-шень, які не передбачають перегляду державного устрою. Ідеї федералізації та конституційної реформи, які про-суває на дипломатичному рівні РФ, не прижились в сус-пільстві. В непідконтрольних регіонах ситуація гірша, проте навіть там кожен другий не проти повернутися до України за умови певного перегляду суспільного договору і отримання додаткових повноважень для свого регіону. Сподівання на входження до складу Росії в регіоні не дуже великі, але досить сильним є прагнення до від’єднання.







На думку мешканців південно-східних областей, Донбас має залишатися в складі

України.

68

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт



Соціологічне доС лідження3сприйняття українців та росіян

«Про

тиді

я ро

сійс

ькій

про

пага

нді

в ре

гіон

і кон

флі

кту»

Реко

мен

даці

їО

бгов

орен

няМон

ітор

ин

г

Воєнні дії на Донбасі представ-ляють загрозу не лише у вій-ськовому аспекті. Суспільство

в умовах війни радикалізується, руй-нуються міжнаціональні стосунки, загострюється риторика, спрямова-на на приниження та дегуманізацію супротивника. Особливо болюче це дається взнаки в таких суспільствах, як українське, де проживає велика російська меншина, і значна кіль-кість людей має дружні та родинні зв’язки з Росією. Зростання непри-язні до іншої національності чи ет-нічної групи неминуче в ситуації во-єнного конфлікту; воно допомагає консолідації проти спільного ворога, але й шкодить порозумінню всере-дині країни.

Щоб визначити, як позначились події в Україні на сприйнятті інших національностей, респондентам ста-

вилось запитання «Деякі люди вва-жають, що кожному народу властиві певні риси характеру. Зараз я зачи-туватиму список людських якостей. Як Ви вважаєте, які риси найбільш характерні для росіян?» та «Як Ви вважаєте, які риси найбільш харак-терні для українців?». В перекладі на російську мову, якою проходило інтерв’ю з абсолютною більшістю респондентів, «росіяни» звучали як «россияне», а не «русские», щоб під-креслити, що йдеться про мешкан-ців Росії, а не про приналежність до певної етнічної групи. Пропонува-лось 17 характеристик, половина з котрих були скоріше позитивні, ре-шта – скоріше негативні.

Окрім того, респондентів запиту-вали про їх національну самоіденти-фікацію. За цими відповідями було виокремлено 2 групи: ті, що скоріше

вважають себе українцями, та ті, що ідентифікують себе скоріше як росі-ян («русских»). Наше припущення полягає в тому, що «русские» більше ідентифікуватимуть себе з росіяна-ми (але не повною мірою, оскільки існує численна група етнічних ро-сіян, які підтримують українську національну ідею), українці – від-повідно, з українцями. Чим більше одна етнічна група буде обирати по-зитивні характеристики для себе та негативні – для інших, чим більший буде розрив між портретом росіяни-на та українця у кожної спільноти, тим сильніше виявляє себе міжнаці-ональна ворожість.

І українці, і росіяни (за етнічною самоідентифікацією) схильні ха-рактеризувати «свою» національну групу більш позитивно. Українці вва-жають себе передусім миролюбними

69

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




роти

дія

росі

йськ

ій п

ропа

ганд

і в

регі

оні к

онф

лікт

у»Ре

ком

енда

ції

Обг

овор

енняМ

оніт

ори

нг

(68%), готовими прийти на допомогу (65%), відкрити-ми і простими (58%). Респонденти-росіяни вважають росіян передусім готовими прийти на допомогу (69%), меншою мірою відкритими і простими (49%) та миро-любними (47%).

Іншу національну групу кожна етнічна спільно-та характеризує менш прихильно, аніж свою, проте баланс позитивних та негативних характеристик зберігається: відсутнє однозначне приписування «не своїй» національності негативних рис і позбав-лення її позитивних. Для українців росіяни передусім готові прийти на допомогу (35%), відкриті та прості (30%), гостинні та нав’язують свої звичаї іншим (по 27%). Для росіян українці готові прийти на допомогу та миролюбні (по 30%), лицемірні й хитрі (28%) та гос-

тинні (27%). Також варто відмітити, що в цілому для опитаних «не своя» група не має яскраво виражених особливостей, які б її однозначно характеризували, портрет «змазаний».

Цікаво порівняти одержані дані з результатами ро-сійського Левада-Центру, які опитували росіян щодо їх сприйняття себе та українців. Ставлення мешканців Росії до українців суттєво гірше, аніж ставлення укра-їнців до росіян.

Дані у таблицях нижче взяті з двох досліджень: став-лення росіян з Росії до себе та інших – з опитування Ле-вади-Центру, ставлення українців та росіян з України до себе та інших – з даного опитування (варто нагада-ти, що узагальнювати дані для України можна тільки на міське повнолітнє населення 5 областей).

70

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт



рек

ом

енд

ац

ії

р о з д і л4

Р Е К О М Е Н Д А Ц І ї

Що ПротистАвити



Агресії?

р е к о м е н д а ц і ї

ГО «Телекритика» розробила проект рекомендацій для різних учасників, які працюють в інформаційному полі. Документ складено за результатами експертного обговорення, яке відбулося під час круглого столу «Протидія російській інформаційній агресії: спільні зусилля задля захисту демократії» 20 березня 2015 року. Тезово виступи експертів представлені в розділі «Експертне обговорення». Проект рекомендацій буде розіслано представникам громадських організацій (у першу чергу медійних), органам державної влади, засобам масової інформації. Ми вважаємо, що дискусію на цю тему слід продовжити, щоби виробити єдині правила роботи в умовах російської інформаційної агресії. Остаточний документ повинен бути результатом консенсусу більшості учасників процесу. Тільки за таких умов він буде результативним.

рекомендації українським засобам масової інформації, органам державної

влади та громадським організаціям

71

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт



р е к о м е н д а ц і ї4

не займатися пропагандою та контрпропагандою. Завжди до-тримуватися журналістських стандартів у висвітленні навіть контр-оверсійних питань та проблем;

не викривляти інформації про перебіг бойових дій та ситуацію на прифронтових та окупованих територіях, не замовчувати суспіль-но важливої інформації;

уникати мови ворожнечі стосовно мешканців Донеччини й Лу-ганщини чи інших регіонів;

виробити спільний для медіаспільноти документ щодо саморе-гуляції у висвітленні подій у зоні АТО, щоб не допускати поширення інформації, яка може зашкодити військовим, силовим підрозділам тощо;

провести професійні дискусії стосовно дотримання базових журналістських стандартів при висвітленні ситуації на сході України, подій у зоні АТО, проблем вимушених переселенців тощо;

разом із Міністерством оборони, Генеральним штабом, СБУ розробити й погодити правила роботи журналістів у зоні АТО;

більше уваги приділяти темам, із яких у суспільстві відчуваєть-ся інформаційний голод. Зокрема, за результатами опитування, здій-сненого КМІС на замовлення ГО «Телекритика» (див. розділ «Соціоло-гічне дослідження»), найбільш актуальною є інформація про зниклих родичів та знайомих, втрати серед мирного населення та українських військових, а також дії місцевої та державної влади;

збільшити обсяг контенту, присвяченого темам, які є пред-метом маніпуляцій у російському пропагандистському дискурсі (ді-яльність НАТО, економічні та культурні процеси в ЄС, ситуація з од-ностатевими шлюбами та інше). До вироблення контенту долучати фахових експертів у відповідних сферах, а також спеціалістів із дослі-дження пропаганди;

збільшити обсяг контенту, спрямованого на зниження рівня конфліктності та відновлення довіри в Україні. До вироблення цього контенту долучити психологів. Корисними можуть бути успішні іс-торії переселенців, пряма мова мешканців прифронтових територій тощо;

поступово збільшувати виробництво українського інформацій-ного продукту, який би з часом замінив російський, у першу чергу на телебаченні: серіали, документальне кіно, ток-шоу, освітні та розва-жальні програми тощо.

реко

мен

дац

іїД

ослі

джен

няр

еко

мен

дац

ії

мон

ітор

ин

г

рекомендації засобам масової

інформаціїяк протидіяти російській пропа-

ганді на територіях, підконтрольних

українській владі:

72

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




забезпечити об’єктивне висвітлення життя на окупованих те-риторіях у центральних та місцевих ЗМІ. Унеможливити (завдяки дотриманню журналістських стандартів, ретельного відбору дже-рел інформації) викривлення інформації й тенденційне висвітлен-ня процесів на окупованих територіях;

збільшити обсяг контенту, спрямованого на забезпечення ін-формаційних потреб мешканців окупованих територій. Рекомендо-вана мова цього контенту — російська;

більше уваги приділяти наслідкам державної політики Украї-ни для мешканців окупованих територій, розглядати це питання як пріоритетне в суспільному порядку денному. Чинити демократич-ний тиск на владу для забезпечення інтересів громадян на окупова-них територіях;

уникати мови ворожнечі та негативних стереотипів стосовно мешканців окупованих територій. В оцінках розділяти українських громадян під окупацією й тих осіб, які воюють проти України;

розвивати місцеві громадські ЗМІ, не підконтрольні олігар-хам, на сході й півдні України, зокрема в прифронтових зонах.

основні українські інформаційні агенції, а також провідні онлайн-ЗМІ, мають створити (якщо немає) та постійно оновлю-вати стрічки новин англійською мовою; навчитися просувати свій продукт на Заході, продавати його іноземним медіакомпаніям та іншим зацікавленим сторонам;

розвивати англомовне онлайн-ТБ, на кшталт Hromadske International;

слід створити онлайн-ресурси німецькою, французькою та іншими європейськими мовами, спрямовані на конкретну цільо-ву аудиторію, які би розповідали не лише про події на сході, але й про Україну в широкому контексті (культурному та політичному) й були зрозумілі європейським споживачам;

канал іномовлення, який має на меті запустити Україна, має бути спрямований у першу чергу на країни пострадянського про-стору та Росію; запуск такого каналу потребує не лише ресурсів, але й у першу чергу вивчення потреб такої аудиторії (припускаємо, що в тій же Росії є певна кількість людей, які потребують об’єктивної інформації про події в Україні та світі);

створити телеканал чи радіостанцію (на середніх хвилях) кримськотатарською мовою для трансляції на Чорноморський ре-гіон (включно з Туреччиною). О

бгов

орен

няД

ослі

джен

ня

Реко

мен

дац

іїЩ

о пр

отис

тави

ти р

осій

ські

й ін

фор

мац

ійні

й аг

ресі

ї?

рекомендації засобам масової

інформації

як протидіяти російській пропа-ганді на окупованих територіях:

як протидіяти російській пропаган-ді за кордоном:

73

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




прокуратура та СБУ мають забезпечити реальне застосування норм законодавства за розпалювання міжнаціональної ворожнечі та підтримку сепаратизму;

забезпечити доступ громадян у прифронтових, прикордонних та від-далених місцевостях до українських ЗМІ, зокрема телеканалів;

розробити уніфікований документ для Міноборони, інших державних органів, у якому чітко зазначити ті категорії інформації, яка не має підляга-ти розголошенню;

не допускати викривлення інформації про перебіг бойових дій та стан на прифронтових та окупованих територіях через офіційні джерела. Не по-ширювати інформації, яка не відповідає дійсності. Не замовчувати суспіль-но значущої інформації, яка не належить до категорії такої, що не має під-лягати розголошенню;

ініціювати діалог зі ЗМІ щодо саморегуляції ними питань подання ін-формації з зони АТО;

забезпечити ефективну роботу військових структур, відповідальних за комунікацію з населенням та інформаційний супровід дій армії на терито-ріях, їй підконтрольних. Міністерству оборони, Генеральному штабу, Мініс-терству з інформаційної політики прийняти до уваги рекомендації, розро-блені для цього незалежними експертами та громадськими організаціями.

інтегрувати в навчальний процес (у шкільній освіті та вишах) курс з медіаосвіти, однією зі складових курсу має бути навчання по розпізнаваню пропаганди та маніпуляцій.

збільшити кількість повідомлень, спрямованих на роз’яснення дер-жавної політики стосовно окупованих територій;

забезпечити реагування центральних органів влади на випадки по-рушення прав українських громадян на окупованих територіях, зокрема в Криму. Апелювати до міжнародних органів захисту прав людини у випадках репресій проти українських громадян;

створити єдиний Аналітичний центр із вивчення ситуації на окупо-ваних територіях. Долучити до роботи центру науковців та громадських експертів. Центр може бути створено як окрему інституцію або як підрозділ НІСД. Він має стати ключовим центром вироблення стратегії й тактики як інформаційної, так і економічної, соціальної, міжнародної та іншої політики стосовно окупованих територій;

забезпечити покриття окупованих територій телевізійним та раді-осигналом центральних українських каналів. Вирішити питання з додат-ковими передавачами. Потужність передавачів має бути розрахована на охоплення всієї окупованої території, а також сягати прикордонних зон на території Росії;

забезпечити поширення української преси на прифронтових терито-ріях. Для цього відновити й забезпечити роботу поштових відділень, а також мереж продажу преси. За потреби організувати безпеку пунктів продажу й транспортування преси;

забезпечити ефективну роботу військових структур, відповідальних за інформаційно-психологічний супровід військових операцій на тери-торіях, підконтрольних супротивнику. Розглянути можливість залучення громадських експертів та науковців до вироблення стратегії й тактики цієї діяльності, громадських організацій — для вироблення інформаційних про-дуктів.ре

ком

енда

ції

Дос

лідж

енням

оніт

ори

нг

Що

прот

иста

вити

рос

ійсь

кій

інф

орм

ацій

ній

агре

сії?

як протидіяти російській пропаганді

на територіях, підконтрольних

українській владі:

як протидіяти російській пропаганді

на окупованих територіях:

рекомендації органам

державної влади

74

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




вивчити досвід інших країн (зокрема Прибалтики, Грузії) у боротьбі з суб’єктами інформаційної діяльності, що сприяють ворожнечі та сепаратиз-му, в рамках демократичних практик. Представити рекомендації правоохо-ронним органам України та СБУ;

забезпечувати зворотний зв’язок між громадянами з одного боку та ЗМІ й держави — з іншого щодо інформаційних потреб та соціально-пси-хологічного стану громадян (через створення нових комунікаційних плат-форм, проведення соціологічних опитувань, фокус-груп тощо);

виробляти й пропонувати Міністерству оборони та Генеральному шта-бу моделі ефективної організації інформаційної роботи з населенням. Ініці-ювати навчання військових, відповідальних за комунікацію з місцевим насе-ленням. За потреби взяти на себе виготовлення відповідних інформаційних продуктів;

дослідити досвід інших країн у профілактиці мови ворожнечі. Запро-понувати ЗМІ методичні та інформаційні матеріали, тренінгові та консульта-ційні послуги для профілактики мови ворожнечі;

вести просвітницьку роботу серед населення з метою підвищення рів-ня медіаграмотності в суспільстві.

розробити комплексну стратегію представлення України у світі; забезпечити інтенсивну роботу дипломатичних представництв зі ЗМІ за

кордоном; виробити систему взаємодії Української держави з іноземними медіа; створити зручні англомовні версії сайтів державних органів влади; сприяти роботі іноземних журналістів в Україні, й не лише в зоні АТО

чи на прифронтових територіях (потрібно навчити українських чиновників різ-них рівнів правильно комунікувати з іноземними журналістами);

залучити українську діаспору до поширення правдивої інформації серед закордонних аудиторій;

створити та використовувати інститут культурних аташе (відомих осіб, які би просували імідж і культуру України у своїй публічній міжнародній діяль-ності);

сприяти отриманню ліцензії та виділенню частот для телеканалу чи ра-діостанції (на середніх хвилях) кримськотатарською мовою для трансляції на Чорноморський регіон (включно з Туреччиною);

лобіювати створення кафедр україністики в провідних університетах світу, які можуть стати осередком дослідницьких середовищ;

сприяти просуванню вітчизняного українського медійного та культур-ного продукту за кордоном.

Обг

овор

ення

Дос

лідж

ення

Реко

мен

дац

іїЩ

о пр

отис

тави

ти р

осій

ські

й ін

фор

мац

ійні

й аг

ресі

ї?

рекомендації громадським організаціям

рекомендації органам

державної влади

як протидіяти російській пропа-ганді на окупованих територіях:

як протидіяти ро-сійській пропаганді за кордоном:

Обг

овор

ення

75

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт




сприяти налагодженню зворотнього зв’язку між мешканцями окупованих територій з одного боку та державою і ЗМІ — з іншого в контексті повернення мешканців окупованих територій до укра-їнського інформаційного простору. Формулювати та пропонувати державі та ЗМІ стратегію й цілі інформаційної діяльності, спрямо-ваної на окуповані території;

здійснювати моніторинг та оцінку державної інформаційної політики стосовно окупованих територій та регулярно інформува-ти осіб, відповідальних за прийняття політичних рішень, про ре-зультати;

за потреби взяти на себе ініціативу зі створення Центру ви-вчення ситуації на окупованих територіях;

виробляти й пропонувати Міністерству оборони та Генераль-ному штабу моделі ефективної організації інформаційного супро-воду військових операцій серед громадян окупованих територій, а також рекомендації щодо стратегії й тактики цієї роботи. Запропо-нувати тренінгову та методичну допомогу. Взяти на себе вироблен-ня інформаційних продуктів для цієї діяльності.

моніторити закордонний медійний простір та виробляти ре-комендації щодо державної інформаційної політики за кордоном;

ініціювати та здійснювати програми журналістських візитів в Україну із західних медіа для об’єктивного висвітлення подій в Україні (як у зоні конфлікту, так і загалом); сприяти комунікації іноземних та українських журналістів;

взяти на себе ініціативу створення «пулу друзів України» з іноземних науковців, журналістів, письменників, громадських ді-ячів, які можуть виступати промоутерами України в західних медіа, здійснювати об’єктивні дослідження про Україну тощо. О

бгов

орен

няД

ослі

джен

ня

Реко

мен

дац

іїЩ

о пр

отис

тави

ти р

осій

ські

й ін

фор

мац

ійні

й аг

ресі

ї?

рекомендації громадським організаціям як протидіяти

російській пропа-ганді на окупованих територіях:

як протидіяти російській пропаган-ді за кордоном:

76

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт



д о д а т о к« П р о т и д і я р о с і й с ь к і й і н ф о р м а ц і й н і й а г р е с і ї : с п і л ь н і з у с и л л я з а д л я з а х и с т у д е м о к р а т і ї »

до

да

то

к

р о з д і л5

Д О Д А Т О К

медійні

ініціАтиви

громАдськості,

створені з метою

Протистояти



Агресії

д о д а т о к

77

20

15

Ан

ал

іти

чн

ий

зв

іт



д о д а т о к5до

дато

к

Український кризовий медіацентр створено в березні 2014 року, засно-вники — волонтери, українські експерти в галузі міжнародних відно-

син, комунікацій та зв’язків із громадськістю. Центр покликаний надава-ти світовій спільноті об’єктивну інформацію про події в Україні, виклики й загрози національній безпеці, зокрема у військовій, політичній, еконо-мічній, енергетичній, гуманітарній та інформаційній сферах. Центр надає підтримку всім представникам засобів масової інформації, які висвітлю-ють події в Україні, проводить щоденні брифінги, розсилає матеріали про українські події на адреси редакцій і журналістів світових ЗМІ.

http://uacrisis.org/ua/

український кризовий медіацентр

Організацію створено в червні 2014 року. Її очільник — аналі-

тик безпеки, програміст Євген До-кукін (сторінка у Фейсбуку: https://www.facebook.com/eugene.

Організація позиціонує себе як «кі-бербатальйон для проведення обо-ронних і наступальних операцій в інтернеті, для протидії сепаратис-там і терористам та протидії інфор-маційній війні проти України».

Основна діяльність «білих хаке-рів» — блокування рахунків те-рористів, блокування сайтів, що поширюють терористичні гасла, фіксація переміщення російської військової техніки.

Основна технологія учасників організації — спрямовані DDoS-атаки. Станом на січень 2015 року організація передала СБУ дані про 1025 проросійських бойовиків.

«українські кібервійська»

Сайт для перевірки фактів, за-снований у березні 2014 року.

Ініціатори створення — студенти й викладачі Могилянської шко-ли журналістики. У роботі беруть участь волонтери, журналісти, маркетологи, програмісти.

Діяльність сайту: перевірка та спростування спотвореної інфор-мації й пропаганди про події в Україні, яка поширюється у ЗМІ. Сайт має російську та англійську версії.

http://www.stopfake.org/

Stopfake

Сайт створено волонтерами в березні 2015 року. Головне

його завдання — відстеження та блокування інтернет-тролів та ін-ших джерел антиукраїнської про-паганди. Основний інструмент — відправлення скарг на конкретних користувачів та їхні повідомлення.

Інтернет-спільнота, що вимагає заборонити у США трансляцію каналу Russia Today, допоки він не припинить показувати антиукраїнську про-

паганду. Поширює статті, що викривають пропаганду.

http://trolleybust.com/

https://www.facebook.com/boycottrussiatoday

фейсбук-сторінка

TrolleyBust.com

Онлайн-газета, заснована волонтерами в 2014 році після протестів. Фокусується на українських новинах та подіях, містить статті екс-

пертів, переклади з місцевих медіа, прагне бути «мостом між Україною та англомовним світом». Містить окремі рубрики, присвячені політиці Росії та інформаційній війні: «Путін», «Крим», «Росія».

http://euromaidanpress.com/https://www.facebook.com/maidanpr?fref=photo

Euromaidan Press

Проект засновано в березні 2014 року. Засновники сайту головним його завданням називають протидію зовнішнім загрозам в інфор-

маційному полі, які постають перед Україною в різних сферах: воєнній, економічній, політичній та інфобезпековій. «ІС» функціонує як ініціатива неурядової організації «Центр воєнно-політичних досліджень» (м. Київ). Ресурс оперативно інформує про події в Україні, надає аналітику, підго-товлену власними й запрошеними українськими та іноземними експер-тами з неурядових і державних організацій.

http://sprotyv.info/ru

«інформаційний спротив»

Сайт створено в липні 2014 року. Ініціатори проекту — Наукове гума-нітарне товариство. Над ним працює близько 20 істориків з Інституту

історії України НАНУ, Українського інституту національної пам’яті, Київ-ського національного університету ім. Тараса Шевченка та інших уста-нов. Метою проекту є створення багатомовного інтернет-ресурсу, на яко-му б містився достатній обсяг інформації з історії України, формування української держави, витоків українсько-російських конфліктів. На сайті публікуються матеріали, присвячені суперечливим питанням українсько-російських відносин, спростовуються негативні стереотипи та перекручу-вання фактів української історії.

http://likbez.org.ua/

«лікбез. історичний фронт»

Boycott Russia Today

Documents

Протидія російській інформаційній агресії: спільні зуTelekritika how to couneract rf aggression 2015