ОСНОВНІ ЗАСАДИ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ МІСТА ЛЬВОВА

Управління освіти

Департаменту гуманітарної та соціальної політики

Львівської міської ради

Інститут політичних технологій

ОСНОВНІ ЗАСАДИ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ

МІСТА ЛЬВОВА

(СТРАТЕГІЧНИЙ ДОКУМЕНТ)

ЛЬВІВ – 1999

ОСНОВНІ ЗАСАДИ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ МІСТА ЛЬВОВА. Стратегічний доку-

мент. – Львів: Інститут політичних технологій, 1999. – 48 с.

Автори:

робоча група у складі

Павла Хобзея, Михайла Комарницького, Галини Синицької,

Людмили Козак, Лілії Гриневич

під керівництвом міського Голови міста Львова

Василя Куйбіди.

Редактор

Мирослава Прихода

Це видання здійснено в рамках проекту “Розробка стратегії освітньої політики міста

Львова", який фінансується Міжнародним фондом “Відродження”.

Проект спрямований на залучення громадськості до розробки політики і підготовки

стратегічних документів для органів місцевого самоврядування і міського управління

освіти.

Головною метою проекту є створення у місті Львові суспільної, методичної, інтелекту-

альної спроможності для розробки концепції реформування освіти на муніципальному рівні

та її розповсюдження на інші реґіони України.

Інститут політичних технологій

пл. Ринок,8, м. Львів, 79008

Тел. (0322) 720647

Факс (0322) 722861

e-mail: [email protected]

© ЛМГО “Інститут політичних технологій”, 1999

З М І С Т

ПЕРЕДМОВА…………………………………………………………………………………

1. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ОСВІТИ…………………….…………….….……….... � Дошкільна освіта…………………..…………………………………..…………... � Загальноосвітня середня школа……………………………..………………..…… � Управління…………………………………………………………………………. � Зміст освіти……………………………………………………………….…..……. � Виховання та позашкільна освіта….…………………………………….…….….. � Система освіти дітей з особливими потребами……………………….………….. � Оцінювання…………………………………………………………….…………... � Педагогічні кадри………………………………………………………………….. � Фінансування……………………………………………………………………….. � Формування громадської думки…………………………………………………... � Інтеґрація в європейську спільноту………………………………….…………….

2. ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОВЕДЕННЯ ЗМІН В ОСВІТНІЙ ПОЛІТИЦІ…………………. � Філософія змін в освіті…………….………………………………………………

3. МЕТА І ЗАВДАННЯ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ…….…………………………………….

4. ПЕРЕШКОДИ НА ШЛЯХУ РЕАЛІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ, СПОСОБИ ЇХ ПОДОЛАННЯ………………………...……………………..…………….

5. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ТА ОЧІКУВАНІ ПРОДУКТИ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ……. � Управління та інституційний розвиток…………………………………………… � Фінансування……………….……..………………………………………………... � Зміст освіти………………….…………………….……………………………….. � Виховання та позашкільна освіта………………………………….………..……. � Система освіти дітей з особливими потребами………………….………………. � Оцінювання……………………….……….……………………………………….. � Педагогічні кадри………………….…………..…………………………..………. � Формування громадської думки………………………………………….……….. � Інтеґрація в європейську спільноту………………………………………………..

6. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ……..…………………………..

7. УПРАВЛІННЯ РЕАЛІЗАЦІЄЮ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ…..…………….……………

ДОДАТКИ…………………………….……………………………………………………….

/.4

/.5 /.6 ..6 ..8 ..9 10 11 12 12 13 15 15

16 17

18

19

20 20 21 23 24 25 25 26 26 27

29

29

30

4

ПЕРЕДМОВА

Стратегічний документ “Основні засади освітньої політики міста Львова” є ре-зультатом співпраці Управління освіти Департаменту гуманітарної та соціальної політики Львівської міської ради та Львівської міської громадської організації “Інститут по-

літичних технологій”. Протягом травня-грудня 1999 року було проведено серію семінарів, на яких обгово-

рювались основні проблеми освітньої політики міста Львова та України. Учасниками се-мінарів були представники уряду, органів місцевого самоврядування, громадських органі-зацій, наукових та освітніх установ, бізнесу, міжнародні експерти.

Проект “Розробка стратегії освітньої політики міста Львова” отримав підтримку Міжнародного Фонду “Відродження”.

Активна співпраця з польськими експертами стала можливою завдяки підтримці фонду “Знати як” (Польща).

Над підготовкою стратегічного документа “Основні засади освітньої політики міста Львова” працювала робоча група у складі Павла Хобзея, Михайла Комарницького,

Галини Синицької, Людмили Козак та Лілії Гриневич під керівництвом міського Голови міста Львова Василя Куйбіди.

У роботі над окремими розділами документа брали участь: Василь Лащівський,

Микола Сварник, Олександр Софій та Роман Шиян. Підготовка матеріалів для проведення семінарів, узагальнення результатів роботи

відбувалось за участю експертів та співробітників Міжнародного центру перспективних дос-ліджень (м. Київ): Тетяни Діхтяр, Ольги Коловіцькової, Христини Лащенко, Юрія Лу-

ковенка, Володимира Нікітіна.

Особливу подяку висловлюємо директорові Міжнародного центру перспективних досліджень - Вірі Нанівській за підтримку та допомогу у реалізації ініціатив освітян міста Львова.

Ми вдячні за співпрацю усім учасникам семінарів, проведених у рамках проекту “Розробка стратегії освітньої політики міста Львова”. В обговоренні брали участь:

Андрушко Лідія, Байовська Ганна, Бартіш Леся, Бех Олена, Богатирчук Світ-

лана, Брегін Михайло, Вакарчук Іван, Вергелес Тетяна, Винницька Оксана, Вороняк

Роман, Глухівський Левко, Гнус Павло, Голубець Михайло, Гороховська Катерина, Гук

Лілія, Дитиняк Галина, Добко Тарас, Древняк Наталія, Друль Орест, Жук Петро, Заки-

дальська Наталія, Зубрицька Марія, Ключковський Юрій, Коваль Созонт, Колос Богдан,

Копець Анатолій, Корсак Костянтин, Космина Михайло, Кравчук Михайло, Криворучко

Юрій, Крушельницька Тетяна, Кубів Степан, Курилів Валентина, Кутельмах Зиновій,

Лазурко Костянтин, Лесюк Віталій, Линда Степан, Лісний Петро, Луців Надія,

Мазурик Зеновій, Максимович Любов, Махомет Михайло, Мизюк Ольга, Микитчак

Ірина, Михайлів Зиновій, Мірка Вербови-Онух, Науменко Григорій, Онаць Олена, отець

Олег Сухінський, отець Михайло Пришляк, Павлів Юліан, Пастушенко Наталія,

Пастушенко Роман, Пашинскій Влодзімеж, Пітко Ярослав, Пилипенко Лілія, Полулях

Володимир, Приступа Євген, Притула Ярослав, Проц Олег, Процак Олег, Ремізова Раїса,

Ростопіра Валентина, Рудницький Іван, Рябов Сергій, Сватко Юрій, Селецька Алла,

Сендега Олександр, Сеник Мирослав, Сорокопуд Ярослава, Старчевський Володимир,

Стасюк Євген, Степанюк Валерій, Турчиновський Володимир, Урсул Зеновій, Федів Іван,

Хоменко Володимир, Хомин Галина, Чуба Любов, Чумарна Марія, Шуст Роман,

Щербина Олена, Якимик Ольга, Янчак Ярослав.

5

1. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ОСВІТИ

У сучасному світі змінюється ставлення до освіти, до її місця і ролі в суспільстві. Освіта сьогодні - важливий чинник управління змінами в суспільстві. Її розглядають не як механізм захисту населення, а як інвестиції у майбутнє. Освіта стає засобом підвищення добробуту громадян, чинником економічної стабільності і гарантом безпеки реґіону, країни, світу.

В Україні, незважаючи на принципову зміну усвідомлення функцій освіти у сус-пільстві, у підходах до її реформування ще переважають старі стереотипи. До освіти став-ляться як до невиробничого сектора, як до галузі соціальної підтримки населення, а не як до головного механізму суспільних змін, що не може бути виправданим в умовах перехідного суспільства.

Система освіти в Україні не може сьогодні забезпечити: учням - якісну освіту з вра-хуванням індивідуальних здібностей і особливостей; батькам – впевненість за долю їх дітей; працівникам системи освіти – гідні умови праці і життя, самореалізацію.

Українська освіта, зокрема середня школа, відтворює вчорашній день, намагається зберегти традицію радянської освіти, продукти якої були придатні для використання лише в тій системі, яка їх витворила. Сьогодні середовище змінилося, а зміст і технології навчання, залишилися без істотних змін. Вирішувати нові завдання старими засобами не можна. Якщо ми зараз не змінимо зміст освіти, форму управління нею, то й не зміниться старий суспіль-ний устрій. За останні роки, навіть за важких економічних умов бюджетні видатки на освіту становили від 6,0 до 4,2 % ВНП у 1994-1999 рр., або від 15 до 12 % бюджету України. Це до-сить високі показники. Для порівняння: у Польщі 1999 року видатки на освіту становили 3,21 % ВНП. Проте в абсолютних цифрах обсяги видатків на освіту у Польщі у 5 разів більші, ніж в Україні. В Україні спостерігається тенденція до зниження відсотка ВНП на видатки освіти, а у Польщі – до його зростання.

Сфера освіти, де зайнято майже 7 % усього активного населення України, отримує майже 12 % бюджетних коштів, що поступається за обсягом лише витратам на пенсійне за-безпечення (21 %) і соціальний захист населення (понад 21 %).

Усі безпосередні учасники освітянського процесу становлять майже 11 млн. осіб, або майже 22 % усього населення країни. Ситуація в освіті суттєво впливає практично на всі сфери суспільного життя. Українське суспільство традиційно вважає освіту одним із головних завдань держа-ви. Результати незалежних соціологічних досліджень переконують у тому, що домінує думка про нібито високий рівень освіти в Україні: 80 % опитаних вважають, що наша освіта не гір-ша або краща за освіту розвинутих країн. Проте ВНП на душу населення у нас у 8-9 разів нижчий, ніж у розвинутих країнах, показники виробництва нижчі у 2-3 рази, а затрати енергії на одиницю нашої продукції вищі у десятки разів.

Стратегія реформування освітньої галузі ґрунтовно викладена у Державній націо-нальній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття). Але багато положень Програми залиши-лися декларацією добрих намірів.

Аналіз ситуації освіти у м. Львові, її позитивні та негативні аспекти подано за розді-лами: дошкільна освіта, початкова школа, середня школа; управління, зміст освіти, вихован-ня, cистема освіти дітей з особливими потребами, оцінювання, педагогічні кадри, фінансу-вання, формування громадської думки, інтеґрація у європейську спільноту.

6

Дошкільна освіта

Характеризується різким зменшенням кількості садків і вихованців у них (1990 р. – 186 садків – 18,2 тис дітей; 1998 р. – 112 садків – 12,2 тис. дітей).

Потрібно розуміти, що вирівнювання шансів на освіту відбувається у 3-5 річному віці. Педагогічно занедбані діти у школі переважно не наздоганяють своїх ровесників. Це стосується і стану здоров’я дітей. Діти, що не ходять до садків, особливо із соціально-незахи-щених родин, у майбутньому можуть коштувати державі дорожче, ніж повне утримання у садку. Недаремно тенденція у Європі йде до збільшення кількості дітей в навчальних дош-кільних закладах. У деяких країнах обов’язкова початкова освіта починається з 4-5 років. А у нас зворотня тенденція.

Позитивні аспекти Негативні аспекти � Скорочення видатків як

наслідок оптимізації мережі дошкільних закладів (д/з).

� Реалізація інноваційних програм у садках (охоплено 15% дітей).

� Оволодіння вихователями інноваційними технологія-ми.

� Створення комплексів са-док-школа.

� Розширення мережі груп для дітей, що потребують особливої підтримки.

� Розширення мережі груп для національних меншин.

� Невиконання рекомендацій ЮНЕСКО про суспіль-не виховання в період раннього дитинства (лише 30 % дітей відвідують дошкільні заклади), як ре-зультат – непідготовленість до школи і відповідно відставання учнів у школі.

� Запізнілий процес соціалізації дітей. � Пізня корекція вад мови, зору тощо. � Скорочення працівників ліквідованих установ. � Продаж відомчих д/з відповідними відомствами. � Відсутність відновлення матеріальної бази д/з. � Кошти на розвиток д/з практично не виділяються.

Фінансується: зарплата, енергоносії та харчування. � Недостатня професійна підготовка управлінців д/з. � Збільшення оплати перебування дитини в д/з зумо-

вило те, що ця послуга для багатьох недоступна.

Загальноосвітня середня школа

Початкова школа

Характеризується зменшенням кількості дітей. Через демографічний спад (табли- ця 1) відповідно щорічно стає на 20-30 класів менше. Між школами починається конкуренція, що спонукає до створення інноваційного простору в початковій школі, впровадження особистісно-орієнтованого, діяльнісного навчання.

Інноваційні процеси відбуваються значно легше в початковій школі, ніж в основній і старшій, бо пов’язані з однією особою - учителем класу.

Позитивні аспекти Негативні аспекти

� Впровадження нових програм “Крок за кроком” – 2 школи, 6 класів; “Лицем до ди-тини” – 50 шкіл, 74 класи; “Розвивальне навчання” – 12 шкіл, 14 класів; програма економічного навчання “Орієнтир” – 1 школа, 6 класів, програма “Світ малого ук-раїнця” (авторська школа Марії Чумарної).

� Розміщення початкових класів у дошкіль-них закладах і, як наслідок, зменшення

� Погіршується стан здоров’я дітей. Лише 17 % від потреби має безкош-товне харчування.

� Більшість вчителів не володіє нови-ми методиками і не готова до впро-вадження особистісно-орієнтовано-го, діяльнісного навчання.

� Перевантаженість учнів. Короткий термін навчання. За браком коштів

7

кількості дітей, що вчаться у другу зміну в школах.

� Створення окремих початкових шкіл, комп-лексів садок-школа і початкових шкіл до 6 класу включно.

� Діє асоціація творчих вчителів початкових класів, яка створює нові посібники і робить календарне планування для проведення ін-теґрованих уроків.

лише 3 % дітей ходить до 4-річної початкової школи.

� Скорочена кількість груп продовже-ного дня (до однієї на школу).

� Збільшена середня наповнюваність з 26 до 29 учнів у класі.

� Збільшується кількість правопору-шень, які скоюють учні початкової школи.

� Відсутні або недієві дитячі громад-ські організації.

Таблиця 1

Народжуваність дітей у місті Львові

Роки 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 Кількість

дітей 10639 10200 9691 9102 8286 7564 7185 6801 6630

5106 (10 міс.)

Таблиця 2

Динаміка учнівського контингенту

Роки 1994 1995 1996 1997 1998 1999 Прийоми учнів до 1 класу 10986 10991 10077 9610 9083 8708 У тому числі на 4-річну програму

718 749 336 282 361 309

Випуск 9-го класу 9522 9684 9739 9698 10370 10560 Прийом у 10-й клас 5876 6195 6737 7017 7511 7972 Прийом у ПТУ після 9-го класу

3660 3255 3281 2660 2579 2022

Випуск 11-го класу 5040 5170 5447 5827 6178 7222

Основна і старша школа

Одним з найбільших недоліків освіти є те, що сучасна загальноосвітня школа перед-бачає лише засвоєння знань і не вчить, як їх застосовувати на практиці. Звідси й академічне перевантаження, яке особливо відчутне у випускних класах, що негативно впливає на здо-ров’я. Учень готується до вступу у вищий навчальний заклад (ВНЗ), а вимоги випускних іс-питів у школах та вступних до ВНЗ не збігаються. Нова епоха відкривається з появою мережі Internet, але наші школи здебільшого не можуть з цього скористатися.

Після прийняття Конституції України і Закону України “Про освіту” збільшується кількість дітей, які навчаються у 10 класі, проте середній рівень знань учнів знизився. За ви-нятком змін у мережі, за останніх вісім років в основній та старшій школі якісних змін не відбулося.

Інший недолік – відокремленість системи професійно-технічної освіти від загально-освітньої середньої школи. Ця відокремленість не дає змоги ефективно використовувати ре-сурси і приміщення. Для освітніх цілей не використовуються приміщення ПТУ, хоча майже 10 тисяч учнів навчається у другу зміну. Проблема стане ще гострішою після того, як згідно з Законом “Про загальну середню освіту”, відбудеться перехід на 12-річне навчання з про-фільною старшою школою. Тому до цього часу професійно-технічні училища слід підпоряд-кувати місцевим органам влади.

8

Поступово загострюється ситуація з підручниками для старшої школи, знижується їхня якість та доступність. Недостатнє сьогодні і фінансування шкіл.


� Створено 6 гімназій і ліцеїв. � Створено 8 приватних шкіл. � Створено авторську школу

Марії Чумарної. � Збільшено кількість з 8 до

18 спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов.

� Кількість дітей, що навча-ється у другу зміну, змен-шилась з 20 до 10 тис. уч-нів.

� Є змога вибирати предме-ти шкільного компонента та курсів за вибором.

� Введено нові факультативи. � Варіативність підручників. � Впроваджено програму

“Здоров’я школяра”. � Впроваджується програма

“Громадянська освіта”.

� Погіршення стану здоров’я. У перших класах мають вади здоров’я 15% учнів, у старших – 70 %.

� Відсутня автономія шкіл. � Немає наступності у переході від інноваційної по-

чаткової школи до основної. � Перевантаженість навчальних планів, особливо в 9-

11 класах. � Проблеми адекватного пролонгованого переходу від

шкільної освіти до освіти у вищих навчальних закла-дах. Неузгодженість вимог до знань учнів на випуск-них і вступних іспитах. Потреба репетиторства.

� Збільшення середньої наповнюваності класів з 26 до 29 учнів у класі.

� Більшість вчителів використовують лише традиційні методики, що не сприяє повноцінному розвитку дітей.

� Погіршення матеріальної бази, фінансування лише зарплати, енергоносіїв і харчування учнів з малоза-безпечених сімей.

� Відсутність контролю громадських інституцій за ді-яльністю школи.

� Збільшення кількості правопорушень. � У школі практично відсутні учнівські громадські ор-

ганізації. � Відсутність інтеґрованих курсів суспільних предметів.

Управління

Недолік сучасної системи управління – погане поєднання державних і громадських важелів впливу, надмірна централізація, не створені умови для участі міської громади в управлінні освітою. Керівники переважно звертають увагу на поточну діяльність закладів освіти, на їх матеріальне забезпечення і практично не думають про стратегічні цілі та розвиток.

Позитивні аспекти Негативні аспекти � Власне бачення майбутніх змін в

освіті та бажання ініціювати зміни управлінням освіти міста.

� Жодні важливі рішення не прий-маються без погодження з пос-тійною комісією з питань освіти, науки та професійного розвитку Львівської міської ради.

� Співпраця з міжнародними освіт-німи організаціями і фондами.

� Співпраця управління освіти Львівської міської ради з вищими навчальними закладами міста Львова.

� Відсутність чіткого розподілу функцій і повно-важень між рівнями: обласним, міським і ра-йонним у місті (Львів адміністративно поділе-ний на 5 районів).

� Не завершено процес надання фінансово-гос-подарської самостійності установам освіти. Процес гальмувався спочатку пізнім прийнят-тям бюджету, тепер вексельними розра-хунками і жорсткими показниками.

� Недостатня підготовка управлінців. Відсутнє бачення розвитку навчального закладу у бага-тьох директорів.

� Відсутній інструментарій щодо управління рівнем якості освіти.

9

� Підбір управлінських кадрів за конкурсом.

� Підтримання інноваційного прос-тору.

� Впровадження нової схеми вив-чення рівнів навченості учнів.

� Основні акценти контролю в оцінюванні роботи керівника ставляться на виконання його вторинних функцій: господарська діяль-ність, соціальний захист, профілактика право-порушень, фінансові питання, санітарний стан.

� Немає системи наукової експертизи і вивчення результатів інноваційних освітніх технологій.

� Відсутня єдина інформаційна мережа навчаль-них закладів.

Зміст освіти

Надії на те, що можна істотно модернізувати зміст освіти, належно відредагувавши під-ручники і ввівши нові предмети не справдилися.

Можна змінити структуру освіти, створити досконалі моделі управління, ввести новіт-ні технології навчання, однак без нового змісту освіти, це лише репродукуватиме комуніс-тичну ідеологію. У сучасних умовах активного неконтрольованого засилля іноземної масової культури зростає значення змісту освіти як одного із чинників розвитку української націо-нальної культури.

Однією з причин різкого погіршення здоров’я дітей сьогодні є навчальне перевантаження. Щоб цього позбутись слід створити систему взаємодії середньої і вищої школи, визначити конкретні чіткі вимоги до випускника школи й абітурієнта вищого навчального закладу.

Шкільні навчальні курси перевантажені інформацією. У дітей пропадає інтерес до навчання. Реалізм у визначенні вимог до підготовки учнів - один з напрямків оновлення зміс-ту освіти.

У справді сучасній школі сьогодні важливо навчити дітей працювати з комп’ютером, отримувати з нього інформацію. Це питання постає жорстко: або ми ввійдемо в русло сучас-ної інформаційної революції, або ж залишимося позаду назавжди.

Позитивні аспекти Негативні аспекти � Досягнення у викладанні точних і природ-

ничих наук. � Напрацьовані нові методики розвивально-

го, особистісно-орієнтованого навчання у початковій школі.

� Варіативні програми для поглибленого вив-чення предметів.

� Впровадження реґіональних курсів: “Основи християнської етики”, “Львовознавство”.

� Створено нові підручники у рамках програми Міжнародного фонду “Відродження” “Тран-сформація гуманітарної освіти в Україні”.

� Впровадження сучасних методик вивчення іноземних мов.

� Підключення окремих шкіл до світової ме-режі Internet.

� Репродуктивне навчання. � Перевантаження учнів великою

кількістю навчальних предметів, які вивчаються у “рівних” обсягах.

� Відсутність належної інформати-зації навчальних закладів.

� Недостатня профілізація навчання у старшій школі.

� Невизначена технологія процесу інтеґрації навчальних курсів.

� Не забезпечується багатоваріатив-ність ефективних технологій нав-чання.

� Підручники не відповідають су-часним вимогам.

� Недостатнє дидактичне забезпечен-ня навчально-виховного процесу.

10

Виховання та позашкільна освіта

Сучасна система виховання не відповідає сподіванням суспільства, яке оновлюється. Вартості, які пропонує школа, часто протилежні до тих, які вибирають індивіди у повсяк-денному житті. Відбувається підміна поняття патріотизму лжепатріотизмом. Мітингова сти-хія підміняє громадянську відповідальність за долю України, за долю міста.

Виховання часто зводиться лише до навчання. Є й інша причина: ті, хто повинен сьогодні допомагати дітям адаптуватися до умов відкритого громадського суспільства, до конкурентного середовища, намагаються передавати досвід, якого не мають самі.

Не виконують у повній мірі свої функції змістовного забезпечення сфери вільного часу дітей і позашкільні заклади міста. Напрями позашкільної освіти та мережа позашкіль-них установ не відповідають пріоритетам розвитку міста, потребам суспільства та умовам пе-реходу Української держави до нового ступеня цивілізації.

Виховну роботу педагогам важко будувати в умовах соціальної напруги, спричине-ної економічною ситуацією: великим безробіттям батьків, зниженням життєвого рівня сімей тощо. В учнівському середовищі зростають правопорушення, поширюється наркоманія, проституція, молодіжний вандалізм і агресивність. Недостатній сьогодні зв’язок родини і школи. Часто проблеми виховання залишаються справою лише школи.


� Традиційна система українсь-кого національного родин-ного виховання.

� Виховання на засадах христи-янських цінностей. Введення курсу “Етика християнської моралі”.

� Введення курсу “Львовознав-ство” як засобу виховання патріотизму, любові і відпові-дальності за рідне місто.

� Збережена мережа позашкіль-них закладів.

� Різноманітність напрямів по-зашкільної освіти.

� Співпраця з міжнародними організаціями та обмін дос-відом.

� Диференційованість та дос-тупність.

� Створено систему пошуку, розвитку та підтримки юних талантів.

� Дефіцит ідеалів, вартостей у молодіжному сере-довищі та недостатній рівень національної свідо-мості.

� Залишки авторитарної системи виховання, скеро-ваної на формування людини безвідповідальної, безініціативної, соціально не адаптованої до змін.

� Заформалізованість виховних заходів. � Недостатня персоналізація виховного процесу,

внаслідок чого втрачається людина як особис-тість, не розвивається її творчий потенціал.

� Занедбаність соціального життя та зростання ди-тячої злочинності.

� Дитина є лише об’єктом, а не суб’єктом вихо-вання.

� Національне виховання зводиться до засвоєння національних традицій та обрядів, не охоплюючи всіх аспектів формування моделі поведінки люди-ни.

� Девальвація загальнолюдських цінностей серед молоді, переважання споживацьких інтересів.

� Відсутність чіткої координації зусиль в організа-ції позашкільної освіти.

� Відсутність безперервності, наступності та інтеґрації у позашкільній освіті.

� Відсутність належної інформатизації позашкіль-них закладів.

11

Система освіти дітей з особливими потребами

Діти з особливими потребами - це збірне визначення дітей з тими чи іншими вадами, з затримкою психомоторного розвитку, з розумовою відсталістю, хронічно хворих та ін. Всі вони, навіть діти зі складними комплексними ураженнями, як громадяни України, мають право на освіту. Сьогодні в Україні розвивається тенденція до їх навчання у спецшколах-інтернатах, допоміжних школах-інтернатах та утримання в інтернатах системи соціального захисту, більшість яких розташовані у віддалених місцевостях. Львівська дитина, якщо у неї виявили якесь відхилення, має альтернативу або жити у не дуже добрих умовах далеко від родини, або залишатися на так званій домашній програмі, що знову ж таки позбавляє дитину ширшого натурального оточення, потрібного для формування комунікативних вмінь та навичок. Натомість світова тенденція полягає в переході до інтеґрованого навчання, і власне Львів є лідером у впровадженні перших подібних програм в Україні. Дитина, навіть з важким комплексним ураженням, за мінімальної підтримки може відвідувати загально-освітню школу, де вона навчається разом з однолітками, але за індивідуальною програмою. Якщо така дитина пройшла дошкільну підготовку в реабілітаційному центрі, її інтеґрація в школу відбувається досить природно. Звичайно, інтеґраційні програми мають бути підкріп-лені постійною реабілітацією, яку слід надавати разом із навчанням. У налагодженні такої системи у Львові чимало зробили громадські організації: товариство "Надія", фонд "Зір" у співпраці з органами освіти та вищими навчальними закладами. Активізації цієї програми сприяє Львівська міська рада, яка ухвалила її як педагогічний експеримент. Є чимало об`-єктивних і суб`єктивних перешкод у розвитку цього напряму, однак є всі передумови, щоб по-європейськи розв’язати цю важливу проблему.


� Існує міжнародне законодавство, є численні закордонні моделі у галузі інтеґрації, реабілітації та деінституці-алізації, у т.ч. й досить недавно сфор-мовані, наприклад, у Польщі.

� Є кількарічний власний позитивний досвід запровадження різних програм для дітей з особливими потребами громадськими організаціями у співпраці з органами освіти та вищими навчальними закладами.

� Розв’язання проблем дітей з особли-вими потребами та взагалі соціально незахищених верств є постійним пріо-ритетом більшості міжнародних гума-нітарних фондів, що дає підставу для отримання додаткового ґрантового фінансування.

� Створено значний кадровий потенціал завдяки новаторським програмам нав-чання студентів: реабілітологів, соці-альних працівників, психологів, де-фектологів, соціальних вихователів дітей-інвалідів.

� Організовано семінари, тренінги, кур-си, консультації, стажування за кордо-

� Недостатньо і повільно формується нор-мативна база у сферах спеціальної освіти, реабілітації, прав дитини, міжвідомчого фінансування, державно-громадської співпраці; деякі положення, інструкції та дії адміністрації блокують розвиток програм.

� Більшість шкіл та інших закладів збудо-вані без урахування вимог доступності середовища, а старі будинки не надають-ся для простого переобладнання, щоб там могли навчатись діти з особливими потребами.

� Залишковий принцип підходу до потреб дітей з вадами розвитку, нехтування пра-вами дітей і громадян ще переважає у свідомості й діяльності переважної біль-шості адміністраторів, а часто й педа-гогів.

� Спротив директорів та працівників ін-тернатних закладів, медико-соціальних та психолого-медико-педагогічних комісій запровадженню нових програм, які загро-жують "наповнюваності" інтернатних закладів.

� Семінари, курси та стажування з залучен-

12

ном спеціалістів і громадських діячів у галузях, дотичних до освіти і реабі-літації дітей з особливими потребами.

ням міжнародної технічної допомоги часто організовуються за принципом "свій до свого по своє" і не мають достат-ньої координації щодо участі людей та організацій, які б дали максимальну користь дітям.

Оцінювання

Система оцінювання не відповідає вимогам часу, оскільки зводиться до перевірки знань, а не поступу учня, не є коректною і об’єктивною, бо не зіставляється із можливостями учня, а отже, не сприяє розвитку дитини і не мотивує навчальну діяльність.

Залишається проблемою оцінювання роботи вчителя, бо за змістом кваліфікаційні вимоги до оцінки діяльності вчителя застарілі, і не мотивують підвищення фаховості.

Застарілі критерії оцінки школи, відсутність моніторинґу якості освіти не сприяють змагальності і здоровій конкуренції шкіл.


� Запровадження рівневої діагностики нав-ченності учнів.

� Спроба урізноманітнити системи оціню-вання.

� Системний підхід до атестації вчителів. � Нові підходи оцінювання освітніх прог-

рам (“Лицем до дитини”, “Перші кроки”, “Вчимося думати”), розвивальне навчан-ня.

� Рейтингове оцінювання шкіл у Залізнич-ному районі.

� Оцінюються знання, а не розвиток. � Відсутні методики порівняння резуль-

тату із прогнозом можливостей учнів. � Відсутні методики оцінювання іннова-

ційних освітніх програм школи. � Не створена система ефективної діаг-

ностики прогнозу. � Недосконалі критерії у визначенні ква-

ліфікації вчителя. � Громада не бере участі в оцінюванні.

Педагогічні кадри

Система підготовки та професійного розвитку вчителів містить в собі низку супереч-ностей, подолання яких - необхідна умова розвитку освітньої системи в цілому. Передусім привертають увагу відмінності підготовки педагога у трьох основних типах вищих навчаль-них закладів освіти: класичних університетах з високим рівнем компетенції випускників у предметних галузях і вкрай незначною за обсягом психолого-педагогічною складовою; пе-дагогічних університетах та інститутах зі значно більшими за обсягом, але здебільшого кон-сервативними за змістом курсами дидактично-методичного спрямування; педагогічних учи-лищах та коледжах з назагал невисоким рівнем теоретичної підготовки студентів.

“Концепція педагогічної освіти”, яку нещодавно прийняло Міністерство освіти на жаль, лише зафіксувала систему з усіма її хибами. Західна модель підготовки фахівців для освітньої галузі принципово відрізняється як структурою, так і за змістом. Вона здебільшого ґрунтується на раніше здобутій предметній університетській освіті (3-4 роки) і фактично є “другою вищою освітою”. Триває вона, як правило, два роки! Глибока теоретична підготовка доповнюється докладними курсами із розвитку змісту освіти та методики викладання; значна частина навчального процесу відбувається на базі шкіл.

Сьогодні в Україні вкрай потрібна трансформація в галузі післядипломної освіти пе-дагогічних працівників, в рамках якої можуть бути апробовані деякі підходи до оновлення змісту педагогічної освіти.

13

Сама ж система післядипломної освіти є гнучкою і має деякі інноваційні ознаки. Процедура атестації педагогічних працівників потребує перегляду як у визначенні критеріїв оцінювання вчителя, так і в системі матеріального стимулювання вчителів за наслідками атестації.

Позитивні аспекти Негативні аспекти � Впровадження у місті конкурс-

ного набору вчителів і керів-ників та контрактної форми уго-ди.

� Реалізація кількох освітніх прог-рам за підтримкою різних фон-дів щодо персонального розвит-ку вчителів.

� Створення міських асоціацій учителів-предметників, психоло-гів.

� Співпраця між ЛНУ ім. Івана Франка і управлінням освіти що-до змін у підготовці майбутніх учителів.

� Створення нової системи після-дипломної освіти вчителів.

� Залучення вчителів-доброволь-ців для вивчення іноземних мов.

� Непідготовленість випускників ВНЗ до робо-ти в школі. У ВНЗ викладання проводиться здебільшого по-старому, це переноситься і на школу.

� Тяжіння старих стереотипів у викладанні. � Особистісна криза вчителів. � Бідний репертуар методик. Комбінований

урок залишається основною формою навчан-ня, як наслідок - репродуктивне навчання.

� Відсутні критерії щодо визначення рівня ква-ліфікації вчителів (з діаграм видно, що 60 % педагогів має вищу і першу категорію, а рі-вень викладання залишається посереднім.

� Відсутня мотивація для творчості учителя, рі-вень викладання залежить від сумління педа-гога).

� Орієнтація на репетиторство. � Низький рівень оплати праці педагогів. � Відтік висококваліфікованих кадрів із сфери

освіти.

У Львові велика кількість безробітних учителів. Середнє навантаження вчителів становить 85% від ставки. Якісний і кількісний склад педагогічного персоналу подано в діаграмах (див. додатки).

Фінансування

У сучасному світі інвестиції в освіту - найприбутковіше вкладення коштів. Однак ук-раїнський уряд чітко дотримується стратегії фінансування освіти за залишковим принципом.

Фінансова ситуація визначається у нас особливостями управління освітою (перева-жають методи планово-адміністративного розподілу ресурсів).

Основні особливості форм фінансового управління: � відсутність чітко сформульованих мети і напрямів політики – панує принцип від-

шкодування витрат; � планування відбувається тільки у розрахунку на поточний фінансовий рік; � відсутня координація між органами контролю за виконанням бюджету – звідси

різне бачення проблем, відсутність фінансового аналізу та стратегічного плану-вання фінансування;

� жорсткі фінансові рамки призводять до пасивності керівників шкіл у впровадженні інноваційних процесів.

Аналіз існуючої політики фінансування освіти у державі

Аналіз тенденцій у формуванні державного бюджету не вселяє оптимізму щодо збільшення обсягів фінансування освітніх програм. Тому більш виправданим підходом до фі-нансування змін у галузі освіти є орієнтація на максимально ефективне використання коштів місцевих бюджетів.

14

Відсутність чітко сформульованої стратегії фінансування освіти у Львові вивело сис-тему освіти міста за межі мінімальних потреб для її функціонування.

Динаміка фінансування освіти в місті Львові протягом останніх трьох років: - 1997 рік – 43 млн.грн., що становить 24 % від міського бюджету, - 1998 рік – 38 млн. грн. (19 %), - 1999 рік – 46,5 – 47 млн. грн. (23,6 %), - на 2000 рік планується 48-49 млн. грн., (23,5 % у загальноміському бюджеті). Для нормального функціонування освітньої системи Львова потрібно 64 млн. грн.,

межа задовільного функціонування – 55 млн. грн. (станом на 1999 рік). Різниця між необхід-ною та отримуваною сумами - 17 млн. грн. (30 %) показує швидкість деградації освітньої системи та суспільства загалом.

Нестабільність у виділенні коштів та їхня недостатність, нерозвиненість легальних механізмів залучення позабюджтених коштів, відсутність реального контролю за викорис-танням спонсорських та батьківських коштів деструктивно впливають на освітній процес.

Так посилюється розрив між конституційною гарантією права на освіту, реальним фінансуванням та рівнем надання освітніх послуг.

Позитивні аспекти Негативні аспекти � Освіта визнана пріоритет-

ною галуззю у розвитку міста Львова.

� Встановлення системи нормативного фінансу-вання. Заробітна плата вчителів у бюджеті ос-віти 1998 р. закладалася пропорційно до кількості учнів.

� Залучення позабюджет-них коштів для фінансу-вання благодійних фон-дів шкіл.

� Розроблена програма “Енергозбереження”. Реалі-зовано пілотні проекти із встановлення не тільки при-ладів обліку тепла, але й приладів регуляції тепла, з ущільнення вікон. За такого комплексного підходу видатки на тепло зменшу-ються на 40 %.

� Обмеженість коштів. Фінансуються лише заробітна плата і відрахування, енергоносії та харчування уч-нів з малозабезпечених сімей.

� Витратний механізм фінансування освіти. � Відправною цифрою у формуванні бюджету на рік є,

з одного боку, витрати минулого року, з іншого – контрольна цифра обласного фінансового управлін-ня.

� Відсутній нормативний підхід до розподілу бюдже-ту. Формування бюджету не узгоджене із Законом “Про місцеве самоврядування”.

� Відсутній взаємозв’язок між управлінням фінансами і управлінням освітньою галуззю.

� Низький рівень фінансового менеджменту в освіті. Відсутність стратегічного планування

� Падіння рівня мотивації вчителів. Відсутність фінан-сування гальмує ініціативу шкіл.

� Непрозорість бюджетних витрат, брак громадського контролю за використанням коштів.

� Падіння якості надання освітніх послуг, значний від-тік талановитих творчих вчителів.

� Погіршення матеріально–технічного забезпечення навчальних закладів, руйнування інфраструктури.

� Тіньовий сектор в освіті.

Формування громадської думки

Ситуація у м. Львові прямо відображає спектр загальноукраїнських проблем у гро-мадському секторі. Якщо на початку 90-х рр. бурхливо зростала громадська активність, як перша реакція громадян на звільнення від тоталітарної системи, то сьогодні спостерігаємо загальне РОЗЧАРУВАННЯ, катастрофічне ВІДЧУЖЕННЯ громадян від влади, політики, суспільних процесів.

15


� Кількісне зростання громадсь-ких організацій, фондів, рухів, політичних партій та розши-рення спектра їхніх інтересів.

� Досвід співпраці з міжнарод-ними програмами. Значна кількість ґрантів, як на інсти-туційний розвиток, так і на практичні акції.

� Пошук діалогу з владними структурами, державними ін-ституціями.

� Поява професійних недержав-них організацій з власним штатом, майном тощо.

� Зниження дієвості. Розчарування громадян, від-чуження від “своїх” представницьких органів. Відсутність практичної роботи на первинному рівні (школи, місцеві громади). Недостатня кіль-кість молодіжних та шкільних організацій. Полі-тизація молодіжних рухів.

� Часта зміна напрямів діяльності залежно від зміни пріоритетів міжнародних програм. Жорстка конку-ренція між собою, дублювання видів діяльності.

� Переважання менталітету “прохача”. Взаємна не-довіра. Відсутність фінансової допомоги з боку влади та державних структур. Дублювання видів діяльності.

� Збільшення питомої ваги сервісних організацій – “для всіх”. Відхід від інтересів пересічних громадян.

Інтеґрація у Європейську спільноту

Європейські традиції громади Львова, як і Західної України взагалі - добре підґрунтя демократичних змін в Україні. За останні роки активізувалися горизонтальні зв’язки дер-жавних, бізнесових і громадських структур з західними партнерами. Особливо це відчутно в сфері освіти. Активною є позиція освітян Львівщини у підтриманні українських шкіл за межами України.


� Проєвропейська зовнішня політика Украї-ни.

� Збільшення кількості горизонтальних партнерських зв'язків та розширення спектра сфер співпраці.

� Підтримка українських шкіл за межами України.

� Підтримка національно-культурних това-риств, недільних шкіл, викладання предметів для національних меншин. Ро-зуміння місцевою владою важливості і значення цих кроків.

� Інтеґрація українських інституцій в між-народні організації, асоціації, фахові об’-єднання тощо.

� Недостатня підтримка “знизу”. � Декларативність, недостатня кількість

практичних заходів і результатів. Не-достатній рівень партнерства моло-діжних організацій, шкільних громад, фахових об’єднань освітян.

� Відсутність стратегії центральних ор-ганів управління освіти. Відсутність фінансової підтримки держави.

� Недостатній рівень фінансування осві-ти і відсутність коштів на освіту наці-ональних меншин, зокрема.

� Закритість інформації. Небажання ді-литись контактами, інформацією з ін-шими українськими інституціями.

16

2. ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОВЕДЕННЯ ЗМІН В ОСВІТНІЙ ПОЛІТИЦІ

Успіх економічних реформ залежить від політичної стабільності. Освічене, політич-но компетентне населення важко ввести в оману; і, навпаки, неосвічені, політично пасивні люди легше піддаються популістським гаслам та маніпуляціям. Це призводить до того, що до влади приходять корумповані сили, погіршується економічна ситуація.

Отже, реформи в освіті є передумовою економічних реформ, інструментом впровад-ження відповідальної послідовної політики в умовах демократії. Освіта має стати ключовим фактором суспільного поступу, стратегічним, довготривалим, що забезпечує перехід країни від екстенсивного до інтенсивного розвитку.

У Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття) наголошено на виконанні такого стратегічного завдання з реформування освіти, як “виведення освіти в Ук-раїні на рівень освіти розвинутих країн світу через докорінне реформування її концептуаль-них, структурних, організаційних засад; подолання монопольного становища держави в ос-вітній сфері…” Серед принципів реалізації Програми слід виділити такі: “пріоритетність ос-віти,… демократизація освіти, що передбачає децентралізацію та реґіоналізацію управління системою освіти…, перехід до державно-громадської системи управління освітою…, відкри-тість системи освіти, … інтеґрація у світові освітні структури,… багатоукладність та варі-ативність освіти…” тощо.

Отже, засади Державної національної програми “Освіта” цілком відповідають сучас-ним світовим тенденціям реформування освіти.

Однак Закон України “Про загальну середню освіту”, прийнятий у травні 1999 року, передбачає лише державне регулювання освіти і, по суті, не дає простору для змін. Про-грама “Освіта” виявилась не програмою дій, а переліком побажань. Незважаючи на пози-тивні аспекти, вона не містила ні чітких цілей політики, ні аналізу перешкод, не розглядала альтернативних варіантів політики тощо.

Світовий досвід свідчить, що реформа може йти “зверху”, від центрального уряду. Приклад: Японія. Корея, Польща. Реформа може йти “знизу” і “зверху”. При успішному здій-сненні реформ на локальному рівні можна змінювати нормативні акти усієї країни, тому зміни доцільно починати на місцевому рівні.

Сьогодні проведення реформи на муніципальному рівні найефективніше, оскільки: � місцеве самоврядування дає свободу у прийнятті рішень; � легше отримати ресурси на проведення реформи (цих ресурсів потрібно значно

менше, ніж на державному чи обласному рівні); � міська громада згуртованіша, однорідна і компактна; � легше оцінити зміни, тобто результати відповідних етапів реформи.

Мешканці Львова прагнуть, щоб Львів став духовним центром європейського само-визначення українців. У різні часи місто входило до складу європейських монархій, але збе-регло свою індивідуальність. Радянський період історії Львова був вдвічі коротшим порівня-но зі східними реґіонами України. Львівська міська громада вже має досвід відродження дер-жавності української національної та культурної спадщини в умовах західної цивілізації. У Львові склався достатній інтелектуальний потенціал, який потрібно використати для подолання наслідків радянського комуністичного минулого, для європейської інтеґрації України. У Львові центристська прагматична Міська рада. Львів має чимало досягнень в реформуванні, і це відзначають міжнародні експерти. Згідно із соціологічними дослідженнями у м. Львові (28-30.09.99р.) у рамках системи со-ціально-економічного моніторинґу міста 59 % населення вважає, що освіта потребує реформуван-ня, 54,4 % - що громадськість має долучатися до контролю за додержанням законодавства в сфері освіти, 46,4 % - до контролю за реальним ходом змін у роботі освітніх закладів.

17

Пропонована освітня політика демонструє рішучість і волю Львівської міської Ради взяти відповідальність за майбутнє муніципальної освіти, яка може стати основою соціально-економічного і духовного розвитку України, побудови громадянського суспільства.

Філософія змін в освіті

Суть змін освітньої політики полягає у реальній зміні старої, репродуктивної моделі освіти, у якій школа виступала консервантом суспільної системи, на нову, динамічну модель, в якій школа, освіта стають здатними до саморозвитку і оновлення, такими, що стимулюють суспільні зміни.

Тому головною є ідея розвитку, яка полягає у: � у створенні належних умов для розвитку особистості; � у формуванні і запуску механізмів розвитку і саморозвитку системи освіти; � у перетворенні освіти в дієвий чинник розвитку суспільства.

Важливим у цьому є пробудження самостійності, суб’єктності кожного учасника ос-вітнього процесу - дитини, учителя, управління, батьків. Тільки учасники освітнього процесу можуть якісно змінити його.

Засади реформування освіти викладені у Державній національній програмі “Освіта” (Україна XXI століття).

Зміна освітньої політики передбачає зміну двох парадигм: � ідеологічної і філософської парадигми освіти - від тоталітарної до демократичної; � педагогічної парадигми - від безособистісної до особистісно-орієнтованої, від уні-

тарної - до плюралістичної, від адаптивної - до такої, яка розвивається, від знаннєвої - до діяльнісної.

В основу змін закладено базові принципи, частина яких визначає головні осі та рушій-ні сили виходу освіти на парадигму громадянського суспільства:

� демократизація освіти; � варіативність; � її національний характер; � децентралізація освітньої системи; � відкритість освіти.

Інші частина принципів закладає фундамент нової педагогічної парадигми, забезпечує, власне педагогічні умови повноцінної життєдіяльності освітньої системи:

� гуманізація освіти; � диференціація; � розвиваючий, діяльнісний характер освіти; � неперервність.

У сучасній українській освіті відбуваються два основні різноспрямовані процеси. З од-ного боку, зниження рівня фінансування освіти, її матеріально-технічного, ресурсного забез-печення, що веде до занепаду; з іншого боку: стихійний саморозвиток системи освіти, зро-стання її внутрішнього потенціалу, розширення сфери освітніх послуг, що запобігає цьому занепадові. Тому саморозвиток, самооновлення освіти - головна тенденція, особливо на пе-рехідному етапі зміни освітньої політики. Цей процес стимулюють вимоги ринку, зміни у житті, нові освітні запити суспільства. Але ґрунтується він передусім на внутрішніх ресурсах системи освіти: свободі, творчості, інноваційних рухах в освіті.

У процесі саморозвитку, оновленні системи освіти сьогодні найсильніші дві тенденції – ба-гатоманітність освіти та її децентралізація.

Отже, зміна освітньої політики покликана виконати три основні прориви: � на нову ідеологічну парадигму громадянського суспільства; � на нову гуманістичну педагогічну парадигму; � на нову суспільну, соціальну парадигму освіти.

18

Це ознаменує перетворення освіти у сферу активного прикладання суспільних сил, в об’єкт соціальної дії, творчості громади. Щоб школа справді стала чинником розвитку гро-мадянського суспільства, вона повинна стати випереджуючим інститутом цього суспільства, його моделлю. Школа повинна бути осередком демократичної культури, первинної грома-дянської практики і правового досвіду.

3. МЕТА І ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ

Мета

Створення сучасної муніципальної системи освіти, яка:

� забезпечить реалізацію Державної національної програми “Освіта” (Україна ХХІ століття) у місті Львові; � сприятиме реалізації потенціалу людини і наданню можливостей громадянам свободи життєвого вибору; � здатна до постійного оновлення; � забезпечить наступність поколінь, збереження, поширення і розвиток національної культури; � забезпечить перетворення освіти в дієвий чинник розвитку суспільства, перехід до громадянського суспільства; � відповідатиме світовим стандартам, національним інтересам та інтересам громадян міста Львова; � сприятиме створенню інноваційного простору та перетворенню освіти в один із основних чинників розвитку міста.

Основні завдання

Щодо політики � Визначити інтереси громадян стосовно муніципальної освіти. � Залучити носіїв цих інтересів до участі в створенні муніципальної освітньої політики. � Розробити пропозиції для зміни державної освітньої політики.

Щодо системи освіти � Сформувати цілісну систему виховання і навчання національно свідомого громадя-

нина України. � Розробити нові освітні програми, які відповідатимуть пріоритетам міста Львова. � Розробити механізм впровадження ефективних дидактичних систем. � Виробити нові підходи до організації вільного часу молоді та забезпечення соціаль-

ної адаптації молоді. � Реформувати систему освіти для дітей з особливими потребами. � Розробити ефективну систему діагностики та оцінювання для мотивації

впровадження змін. � Розробити систему державно-громадського управління муніципальною освітою та

впровадження сучасного менеджменту. � Створити систему інституцій, які забезпечать функціонування сучасної муніципаль-

ної системи освіти. � Визначити належне нормативно-правове забезпечення функціонування муніципаль-

ної системи освіти. � Розробити нові принципи фінансування освіти. � Розробити систему підготовки кадрів для функціонування сучасної муніципальної

системи освіти. � Через ЗМІ формувати громадську думку про стан і розвиток освіти у м. Львові.

19

4. ПЕРЕШКОДИ НА ШЛЯХУ РЕАЛІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ, СПОСОБИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

Перешкоди Шляхи подолання

1. Надмірна централізація. - невизначеність функцій управління осві-тою; - відсутність досвіду та знань аналізу по-літики, управління на центральному та місцевому рівні.

1. Децентралізація: - відкритість і прозорість у прийнятті управ-лінських рішень та у розподілі бюджетних коштів; - розмежування функцій і повноважень між ланками управління; - навчання, залучення незалежних експертів, стажування.

2. Нерозуміння владою значення освіт-ніх реформ:

- відсутність належної підтримки у прове-денні освітніх реформ з боку держави і громадськості.

2. Переконання: - робота з ЗМІ, залучення до конкретних справ.

3. Недосконалість системи фінансування та брак коштів. Відсутність механізмів за-лучення коштів з приватних джерел.

3. Перехід на нормативне фінансування: - пошук варіативних джерел фінансування, впровадження сучасного менеджменту

4. Недосконале і застаріле нормативно-правове забезпечення.

4. Дерегуляція: - ініціювання внесення змін до нормативно-правових актів.

5. Зміст освіти не відповідає вимогам де-мократичного суспільства.

5. Оновлення змісту відповідно до сучасних умов.

6.Відсутність традицій активної участі громади і освітян у процесі ініціювання змін: - авторитаризм, низький рівень громадсь-кої свідомості, інерційність мислення, не-готовність до змін; - відсутність еліти, лідерів, здатних взяти відповідальність за освітню політику і реформи.

6. Демократизація: - нові підходи до підготовки і перепідготовки кадрів; - вивчення, аналіз і формування громадської думки; - діалог з НГО.

7. Традиційна система оцінювання та від-сутність інструментарію управління рів-нем і якістю освіти.

7. Створення і запровадження альтернатив-них систем оцінювання.

8. Обмежений доступ до інформації. 8. Створення інформаційної мережі. 9. Відсутність системи у впровадженні інноваційних технологій.

9. Створення інноваційного простору.

10. Низький інституційний розвиток. 10. Створення нових і підсилення чинних ін-ституцій.

20

5. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ТА ОЧІКУВАНІ ПРОДУКТИ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ

Управління та інституційний розвиток

Сучасна муніципальна система освіти характеризується переходом від державної до державно-громадської форми управління.

Пропонуємо створити систему широкого залучення громадськості до управління ос-вітою. Створити систему управління, яка б не дозволяла приймати важливі рішення без кон-сультації з громадськістю і була менше залежна й вразлива від конкретних посадових осіб.

Це можливо досягнути, працюючи у двох напрямах: � відкритість та прозорість освітньої політики; � інституційний розвиток.

В управлінні сучасною муніципальною системою освіти передбачаємо три рівні: � шкільний (заклади освіти); � локальні освітні округи; � міський (управління освіти і ряд інституцій).

Шкільний рівень. Основні завдання:

� подолання заформалізованості громадських організацій у школі: батьківських комі-тетів, педагогічної ради та учнівського самоврядування; � створення шкільних опікунсько-надзірних рад.

Створювати ці ради не обов’язково відразу в усіх школах. Починати треба там, де є розуміння і бажання як адміністрації шкіл, так і батьків, мешканців мікрорайону.

Шкільна опікунсько-надзірна Рада реагує на звертання батьків, педагогів та учнів, бере участь у підготовці та прийнятті програми розвитку закладу, створює фонд підтримки школи, визначає пріоритетні напрями розвитку школи, фінансово їх забезпечує, контролює використання коштів, впливає на кадрову політику.

Передбачається публічний захист програм розвитку шкіл. Локальний освітній округ. Створення локальних освітніх округів планується в майбутньому, коли в усіх школах

округу (мікрорайону) добре працюватимуть шкільні опікунсько-надзірні ради і коли буде бажання та розуміння громади мікрорайону у доцільності створити локальний освітній округ.

Створення округу стане актуальним у майбутньому під час переходу загальноосвіт-ньої школи на 12-річне навчання з профільною старшою школою. У кожному районі потріб-но створити різнопрофільні школи для надання освітніх послуг. З іншого боку, це дасть змо-гу створити у мікрорайоні стійку громаду, яка буде вирішувати не тільки питання освіти, а й виховання, профілактики правопорушень, соціального захисту та розвитку мікрорайону. У локальному освітньому окрузі створюється виборна освітня рада, яка виходить із своїми про-позиціями до управління освіти та інших міських структур. Створення локальних освітніх ок-ругів відбуватиметься паралельно з адміністративною реформою у місті.

Міський рівень. В управлінні освітою слід виділити два напрями: адміністрування закладами освіти

та вироблення освітньої політики і проектного управління реалізацією освітньої політики. Управління освіти Львівської міської ради доцільно реорганізувати, виділивши ланку, яка управляє та ланку, яка адмініструє. На рівні районних відділів освіти відбувається адмініс-трування закладами освіти, які знаходяться в їхньому підпорядкуванні.

21

Для формування освітньої політики планується створити дві громадські інституції: Освітня Рада при міському Голові міста Львова і Центр освітньої політики.

Центр освітньої політики – незалежна недержавна інституція, яка вивчає досвід роз-винених країн щодо освітньої політики, співпрацює з університетами та іншими науково-педагогічними установами, громадськими організаціями та управлінням освіти, використо-вує незалежних експертів для вироблення освітньої політики і пропозицій Міській раді щодо проектів з реалізації освітньої політики. Центр освітньої політики – це інтелектуальний центр реформ.

Освітня Рада при міському Голові складається з авторитетних громадян міста, а, можливо, і не тільки міста Львова. До складу Ради входять депутати Міської ради, члени міськвиконкому.

Основні функції Освітньої Ради: � організація фінансового забезпечення реалізації освітньої політики; � контроль за виконанням заходів з реалізації освітньої політики; � внесення змін і доповнень до основних завдань освітньої політики; � налагодження зовнішньоекономічних зв’язків, сприяння залученню іноземних інвес-тицій; � забезпечення розробки пакета документів щодо створення Львівського освітнього округу та інших правових актів, потрібних для реалізації освітньої політики.

Освітня Рада і Центр освітньої політики визначають інтереси громадян стосовно муніципальної освіти, спільно з Міською радою та Управлінням освіти формують механізм впливу громадськості на освітню політику в місті Львові.

Місцем, де декларуватимуться інтереси різних верств громадян міста, має стати Ос-вітній форум – регулярний “круглий стіл” з різними учасниками, який проводять Центр ос-вітньої політики, Управління освіти, Постійна комісія з питань освіти, науки і професійного розвитку Львівської міської ради. На Освітньому форумі формуватиметься освітня політика. Освітній форум має широко висвітлюватися у засобах масової інформації.

Завдання Освітнього форуму – консолідувати міську громаду в інтересах дитинства, побудувати систему виховної діяльності як сфери солідарної відповідальності усього дорос-лого населення міста.

Управління освіти планує реорганізувати існуючі освітянські структури, виділивши з них: для ефективного адміністрування - інспекторську службу (центр атестації шкіл), неза-лежний центр тестування, інформаційно-аналітичний центр, який під’єднаний до комп’ютер-ної мережі установ та закладів освіти.

Шлях до більшої автономії закладів освіти повинен супроводжуватися доброю сис-темою збору, передачі та аналізу інформації.

Спільна праця муніципальних закладів освіти, можлива передача частини профе-сійно-технічних училищ до комунальної власності міста, спільна співпраця Міської ради із вищими навчальними закладами щодо підготовки фахівців і досліджень ринків праці повин-на привести до створення Львівського освітнього округу (Див. таблицю 1).

Фінансування

У місті Львові планується перейти від оптимізації бюджетних витрат до державно– громадської системи фінансування освіти.

На стратегічному рівні фінансову політику некоректно відділяти від освітньої та кадрової політики. Однак, оскільки фінансова діяльність школи тісно пов’язана з освітніми цілями, управ-лінням фінансів повинні займатись не лише експерти зі сфери фінансів, а й фахівці – освітяни, працівники контролюючих органів, представники громадських організацій.

У результаті піврічних обговорень українських та міжнародних експертів були зроб-лені кроки щодо визначення стратегічних цілей освіти, сформулювані завдання для рефор-

22

мування галузі, проаналізовані проблеми, запропоновані конкретні заходи для їх розв’язання, у тому числі запропонована нова стратегія фінансування освіти.

Зміни у фінансовому забезпеченні муніципальної системи освіти передбачають два основних принципи:

� оптимізацію бюджетного процесу щодо освіти; � розвиток громадського сектора фінансування освіти.

Основним джерелом бюджетних асигнувань є кошти, які щорічно виділяються дер-жавою.

Передумовою впровадження змін у фінансове забезпечення є виділення окремим рядком у міському бюджеті коштів на реформування освіти та встановлення фіксованого мінімального відсотка видатків на освіту у міському бюджеті (орієнтовно 25%).

Підвищення ефективності використання бюджетних коштів забезпечується перехо-дом на нову методику нормативного фінансування. Нормативи встановлюються з ураху-ванням спеціалізації школи та кількості учнів.

Такий підхід забезпечить: � оптимізацію шкільної мережі; � об’єктивність і прозорість у розподілі бюджетних коштів.

Нормативне фінансування дасть змогу здійснити децентралізацію управління ос-вітніми закладами, забезпечить освітню самостійність керівників шкіл, сприятиме зацікав-леності керівників у здійсненні заходів з економії бюджетних коштів і скорочення непро-дуктивних витрат та дозволить використовувати зекономлені кошти на розвиток ус-танови.

Щоб забезпечити перехід від державної до державно-громадської системи управлін-ня освітою, передусім, потрібно перейти до державно-громадської системи фінансування ос-віти.

Такий підхід доцільно розпочинати зі створення Фонду розвитку освіти м. Львова та відповідних фондів розвитку шкіл, кошти яких скеровуються на депозитні рахунки в бан-ках. Використання коштів відбувається за рішенням громадських рад відповідних рівнів.

1. Фонд розвитку освіти формується з таких джерел: - коштів з міського бюджету шляхом цільового скерування частки місцевих

податків на освіту; - коштів з Інноваційного фонду за умови надання м. Львову статусу експери-

ментального майданчика; - цільових коштів підприємств і організацій, у т.ч. іноземних інвесторів; - цільових внесків донорських організацій, благодійних фондів, громадських

організацій; - добровільних пожертвувань (внесків) окремих громадян, меценатів.

Кошти міського фонду розвитку освіти за рішенням Освітньої Ради при міському Голові скеровуються на :

- реалізацію окремих проектів з розвитку освіти у м. Львові; - надання ґрантів установам та окремим педпрацівникам освіти, які впровад-

жують перспективні інноваційні технології навчання та виховання; - створення нових освітніх інституцій; - перенавчання педпрацівників; - створення нових підручників і програм; - проведення заходів з інтеґрації в європейську спільноту та формування гро-

мадської думки.

23

2. Фонд розвитку школи формується з таких джерел: - відрахувань з Фонду розвитку міста на реалізацію проекту розвитку школи; - цільових коштів підприємств і організацій, у т.ч. іноземних інвесторів; - внесків донорських організацій, благодійних фондів, громадських організацій; - добровільних пожертвувань батьків та меценатів; - доходів від надання школою платних послуг (у т.ч. оренди приміщень) та

власної господарської діяльності. Кошти Фонду розвитку школи за рішенням опікунсько-надзірної ради школи ске-

ровуються на: - фінансування програм розвитку школи; - встановлення доплат та премій педагогічному персоналові за впровадження

інновацій; - виділення стипендій, одноразових заохочень та матеріальної допомоги учням; - розвиток матеріально-технічної бази школи.

Запропонована стратегія фінансування освіти розв’язує низку проблем: - створює передумови для динамічного розвитку освітньої галузі; - знімає пряму залежність від бюджетних виплат; - створює стимули для інвестування коштів; - забезпечує зростання якості навчання; - зменшує рівень втручання держави в освітній процес.

Основними критеріями оцінки результативності нової стратегії фінансування освіти повинні стати:

- збільшення фінансових надходжень із громадського сектора; - підвищення якості надання освітніх послуг; - загальне зростання життєвого рівня міської громади.

(Див. таблицю 2)

Зміст освіти

Концептуальними основами оновленого змісту освіти є: � в ідеологічному плані - перехід до загальнолюдських цінностей; � у загальнонауковому плані - перехід до цивілізаційного і людського виміру; � у педагогічному плані - перехід до особистісно-орієнтованого, комунікативно-діяль-

нісного навчання. Зміст освіти повинен відображати суспільний ідеал і норми освіченості, які врахову-

ють реальні можливості особистості і досягнення системи освіти. Він покликаний ввести в нормальне русло навчальне навантаження учнів, має гарантувати реальну диференціацію навчально-виховного процесу, дати змогу кожному учневі якнайповніше реалізувати свою освітню “траєкторію”.

Для забезпечення розвитку особистості потрібно перейти від монологічної педагогіки до педагогіки діалогу, від школи “готових рецептів” до школи пошуку рішень, від предмет-ного змісту освіти до інтеґрованого у різні види діяльності учня, слід здійснити реальну нас-тупність між початковою та старшою школою.

Зміст освіти, процес навчання повинні давати дитині радість пізнання. Оновлений зміст має реалізуватися через педагогічні технології, які зберігають здоров’я дитини, має під-вищувати мотивацію до навчальної праці.

В оновленому змісті освіти треба подолати багатопредметність, роздробленість нав-чальної інформації, яка й призводить до перевантаження. Слід іти шляхом інтеґрації додат-кових, реґіональних курсів у ті, які вже є, а не збільшувати кількість навчальних предметів.

Нові можливості для отримання інформації, збагачення навчально-методичного забез-печення виникають при інформатизації навчального закладу. Реальним стає перехід від ма-

24

сових підручників до системи індивідуальних навчальних матеріалів, які створюються з ура-хуванням особливостей учня.

У змісті освіти важливо зберегти досягнення української школи з викладання точних і природничих наук, врахувати трансформацію гуманітарних наук, а також закласти елементи цивілізаційної компетентності, яка передбачає формування у випускників шкіл наступних рис особистості:

� духовності, патріотизму, поваги до традицій; � підприємливості, відповідальності, гордості за якісну працю; � визнання верховенства законів, рівності громадян в їхніх правах, волелюбності й

відкритості; � мобільності, громадянської активності, поваги до рішення більшості, піклування про

справи громади; � толерантності, сприйняття інших культур; � ефективної обробки інформації, раціонального адміністрування; � вмілого і безпечного використання сучасних технічних засобів; � гармонійного співіснування з довкіллям; � поваги до інших осіб, здатності до співжиття з іншими людьми, готовності надання

допомоги, турботливості про естетику довкілля, охайності. Щодо тривалості навчання, то передбачено узгодити її з параметрами “стандартної”

європейської освіти. Середня освіта повинна тривати 12 років, що буде реалізуватися з 2001 року згідно із Законом “Про середню загальну освіту”. Важливою є завершальна стадія пог-либленого і диференційованого навчання з орієнтацією на майбутню вищу освіту, яка трива-тиме не менше, як 3 роки. Оновлення змісту освіти безпосередньо пов’язане зі зміною три-валості навчання (Див. таблицю 3).

Виховання та позашкільна освіта

Зміна освітньої політики у місті Львові потребує й адекватного родинного, громад-ського, шкільного та позашкільного виховання дітей та молоді. Основні завдання такого ви-ховання полягають у формуванні свідомої людини-громадянина, будівничого української держави.

Виховання повинно ґрунтуватись на таких основних засадах: � плекання української національної свідомості й патріотизму; � гармонія національних і загальнолюдських вартостей; � науковість; � громадянськість; � європейськість.

Для успішного виховання в умовах переходу до громадянського суспільства основне завдання школи – створити оптимальне середовище, в якому розкривається творчий потен-ціал вчителя та учня, створюється атмосфера інтелектуальної напруги, ситуації успіху, по-зитивних емоцій у взаємовідносинах.

У найближчому майбутньому нам буде потрібний практичний, ініціативний діяч, господар, вольовий, цілеспрямований, з глибокою вірою у вартості, яким служить.

Особливості позашкільного навчально-виховного процесу в умовах нової освітньої політики полягають:

� у проектуванні таких педагогічних методик та технологій, що могли б якнайповніше допомогти дітям зорієнтуватись і самореалізуватись у складній багатогранній со-ціокультурній ситуації; � у створенні умов для творчого, інтелектуального, духовного та фізичного розвитку дітей і учнівської молоді у вільний від навчання час;

25

� у створенні системи пошуку, розвитку і підтримки талановитих дітей для формуван-ня творчої та наукової еліти у різних галузях суспільного життя.

У вихованні потрібно поєднати духовну силу національної традиції, позитивні риси і схильності українського характеру з тим господарським практицизмом, завдяки якому сучас-ні європейські народи досягли успіхів.

Поєднання української національної традиції та засад демократії – основна ідея су-часного виховання (Див. таблицю 4).

Система освіти дітей з особливими потребами

Зміни необхідно проводити у двох напрямах:

� реформування системи спеціальної освіти та реабілітації; � запровадження інтеґрованого навчання дітей з особливими потребами у загальноос-вітніх школах.

За два-три роки ми сподіваємось напрацювати досвід, достатній для розуміння того, як можна реформувати українську систему спеціальної освіти, зробивши її відкритішою, справед-ливою, демократичною, різноманітною, творчою, доступною для учнів різних категорій, у тому числі й тих, які досі мовчазно перебувають поза її межами або на самому краю, стаючи внаслідок цього "пропащими людьми". Поза освітою – отже, поза суспільством. Сьогодні є оптимальна нагода відкрити їм стежку до гідного місця в українському суспільстві.

Необхідно створити: навчальні програми, методичне забезпечення, підбір та тесту-вання учнів, підготовку і добір спеціалістів, наукове та інформаційне забезпечення тощо. Графік впровадження нових програм передбачає підготовчий етап - вивчення проблеми та опрацювання рішень, тоді апробацію на небагатьох об`єктах, далі іде період розширення і освоєння, а на завершення - підбиття підсумків і складання рекомендацій. Цей поділ доволі умовний, тому що у деяких закладах процеси створення новаторських програм вже зайшли досить далеко, а в деяких вони розпочнуться лише на другому етапі.

Нові напрямки в спеціальній освіті будуть співіснувати з існуючими та їх доповню-вати. Напрацювання навчальних планів, вироблення багатоманіття індивідуальних програм учнів, впровадження міжвідомчих підходів до фінансування, виховання когорти ква-ліфікованих переконаних працювати по-новому спеціалістів дасть змогу поширювати нові програми, в той час як існуючі трансформуватимуться і виконуватимуть свої функції. Для зміни структури необхідне право на експеримент. Всі новаторські кроки, які пропонуються, будуть узаконюватися. Тому пропонується опрацювання цілого масиву доку-ментації, яка пізніше пропонуватиметься на затвердження Міністерству освіти, міській і обласній радам та іншим органам, які уповноважені реґламентувати діяльність закладів освіти. Об`єктивна інформація про нові програми має бути якнайширше доступна педаго-гічній громадськості та населенню загалом.

Оцінювання

Зміни у шкільному оцінюванні учнів мають привести до того, що оцінюватиметься не тільки стан (рівень) знань, але й праця, поступ учня.

� Оцінювання буде стимулювати розвиток учня, вказуючи на його досягнення. � Оцінювання міститиме більше інформації про активність, труднощі, поступ,

здібності учнів. � У новій системі оцінювання повинні бути присутні: � внутрішкільне оцінювання; � зовнішнє оцінювання, організоване через незалежний центр тестування.

Для цього планується:

26

1) Створити освітній діагностичний центр з залученням незалежних експертів для: � розробки методик прогнозування можливостей учнів; � діагностики рівнів навченості учнів; � виміру розвитку учня згідно з персональними траєкторіями; � вироблення нової шкали оцінювання та набору тестів для тематичного виміру

знань. 2) Створити незалежний центр тестування для:

� встановлення рівня результатів; � набору учнів у гімназії та ліцеї; � відбору студентів у вищі навчальні заклади (за згодою ВНЗ).

3) Створити інспекторську службу для: � моніторинґу якості освіти; � встановлення рейтингу шкіл (із залученням громади, ЗМІ); � встановлення відповідності встановлених категорій вчителів до кваліфікаційних

вимог.

Педагогічні кадри

Підвищення компетентності педагогічних кадрів в умовах змін є одним із основних чинників досягнення успіху в усіх інших сферах розвитку освітньої системи.

Поглиблення та поширення тих трансформацій, які провадяться протягом кількох останніх років у галузі післядипломної освіти на Львівщині, сприятиме залученню широкого кола фахівців до участі в процесі змін.

Це стосується як загальних питань філософії освіти, освітнього менеджменту, лідерс-тва тощо, так і проблем, пов’язаних із розвитком змісту освіти в окремих предметних галузях.

Ця діяльність тісно пов’язана з атестацією педагогічних працівників, яка є формальним мірилом їхнього професійного розвитку. У цій сфері слід подбати про стимулювання фахівців, заангажованих до інноваційної діяльності та збільшення диференціації в оплаті праці вчителів різної кваліфікації. Слід також використовувати усі можливості для стажування педагогів та керівників школи за кордоном, що може бути як додатковим засобом їх стимулювання, так і ефективним каналом привнесення нових ідей розвитку освітньої системи.

Особливе місце у наших пошуках займає радикальна трансформація первинної під-готовки учителів. Цей процес здійснюватимуть на партнерських засадах зацікавлені інститу-ції із залученням провідних західних університетів та інституцій, що спеціалізуються у галузі педагогічної освіти (Див. таблицю 6).

Формування громадської думки

Пропонована система формування громадської думки, передусім, покликана не за-початковувати щось абсолютно нове, а максимально використати можливості вже чинних ін-ституцій, утворюючи, за потреби, допоміжні структури, які згодом можуть розвинутись в са-мостійні, самодостатні організації, або “розчинитись” у вже чинних. Основні вимоги:

� Максимально сприяти доведенню різнопланової інформації до якнайширшого кола громадян.

� Забезпечити механізм оберненого зв’язку та реагування на зміни, процеси у громаді.

� Засоби масової інформації. Основною проблемою цього питання є збір інформа-ції та її підготовка для поширення в ЗМІ. Спочатку цю функцію буде виконувати “круглий стіл” реформаторів і журналістів, які на регулярних зустрічах узагальнюватимуть інфор-мацію, приходитимуть до консенсусу щодо висвітлення перебігу подій, позитивних і нега-тивних результатів, аналітичних матеріалів, соціологічних опитувань тощо. Одночасно, пот-

27

рібно налагодити механізм взаємодії з прес-центром Міської ради. Надалі, якщо збіль-шуватимуться потоки інформації, передбачено створення окремого прес-центру “Освіта”.

� Центр громадського реагування. Головне призначення центру - координація ді-алогу: громада – органи місцевого самоврядування; проведення соціологічних опитувань; взаємодія з ЗМІ через “круглий стіл” чи прес-центр. Роботу такого центру важливо організу-вати так, щоб не обмежуватись координацією потоків інформації, а забезпечити пряме спіл-кування з громадою. Цього можна досягти за допомогою створення інформаційно-консуль-тативної служби для громадян та телефонної служби “Освіта”.

� Інформаційно-консультативний центр. Спочатку цей центр може виступати як підрозділ центру громадського реагування. Надалі можливе його відокремлення, як самос-тійної самодостатньої одиниці. Основне призначення центру - забезпечення прямого зв’язку з громадою. У створенні центру громадського реагування, інформаційно-консультативного центру можливим є використання потенціалу вже чинних недержавних організацій. Логічно провести обстеження цих організацій і тендер на отримання ґранту від Міської ради, міжнародних донорів для кращої моделі. Обов’язкові вимоги: прийом громадян, робота телефонної служби, партнерство з відповідним колом інституцій, дофінансування діяльності.

� Освітні семінари для громадян. Добре відомо, що у Львові активно працюють між-народні програми, які проводять серії семінарів, тренінгів тощо по широкому колу питань, в т.ч. освітніх, громадянського виховання, захисту прав людини… У цій ситуації можна скористатись нагодою і ввести складовою таких заходів компоненти освітньої реформи в м. Львові. Для Центру освітньої політики потрібно розробити відповідні курси, які регулярно проводитимуться на семінарах міжнародних програм чи власних семінарах з освітянами, бать-ками, учнями, студентами, представниками громадських організацій, політичних партій.

� Діалог з представницькими органами. Сьогодні у Львові налічується майже ти-сяча громадських організацій, політичних партій. І хоча більшість з них мало впливає на життя громади міста, значна частина – це активні, конструктивні сили, які тією чи іншою мі-рою причетні до освітніх проблем. Одним з важливих завдань інституцій, задіяних в освітній реформі має стати налагодження діалогу і здійснення через ці представницькі органи спіль-них заходів, орієнтованих на реформу.

� Освітній канал на телебаченні. У концентрованому вигляді вся діяльність освіт-ньої реформи в м. Львові може бути представлена як окремою програмою на телебаченні, так і через інші програми, висвітлюватись на шпальтах реґіональної преси, освітянської га-зети “Директор школи” (Захід) (Див. таблицю 7).

Інтеґрація в європейську спільноту

Основним лейтмотивом освітньої реформи м. Львова у напрямку європейської інтеґ-рації повинна стати спрямованість на конкретні результати, отримання практичного досвіду від розширення горизонтальних зв’язків, налагодження взаємного обміну інформацією між українськими учасниками. Логічним кроком для цього повинно стати створення відповідної структури. Сьогодні такою структурою може бути недержавна організація “Інститут по-літичних технологій”, яка у партнерстві з іншими інституціями може розвинути ці напрями. Надалі можливе виокремлення відповідного блоку напрямів у самостійну організацію “Між-народний клуб “Львівська освіта”.

� Створення аналітичної служби, яка акумулюватиме інформацію про системи ос-віти розвинутих країн, займатиметься порівняльним аналізом, виробленням рекомендацій для депутатських комісій, управління освіти, освітніх закладів тощо.

� Міжнародні семінари, конференції. Використовуючи ресурси міжнародних органі-зацій, ввести обов’язковим елементом цих конференцій питання, що стосуються реформи освіти в м. Львові, узгоджені з тематикою конференцій. Основні завдання – обговорення проб-лем реформи, обмін досвідом, вироблення рекомендацій, розвиток партнерських зв’язків.

28

� Інтеґрація у міжнародні організації, фахові асоціації, програми. Усіляко сприяти широкому входженню українських інституцій у міжнародні асоціації, для розширення дос-тупу до інформації, ґрантів, стажування за кордоном, експертних рішень.

� Розвиток партнерства. Подальше розширення горизонтальних партнерських зв’язків українських та західних освітніх інституцій. Головне завдання – “відкрити” інформа-цію, створити умови для широкого доступу до міжнародного досвіду.

� Міжнародні державні та місцеві програми. Необхідно провести моніторинґ чин-них і планованих міжнародних партнерських програм щодо долучення освітньої компоненти до цих програм, ввести, якщо можливо, елементи освітньої реформи м. Львова, які пот-ребують безпосередньої підтримки державних інституцій чи органів місцевого самовряду-вання, у плани цих програм.

Основні напрями діяльності освіти національних меншин: � Розвиток українського шкільництва в діаспорі. � Розвиток освіти національних меншин у Львові. (Див. таблицю 8).

29

6. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ

1. Система виховання вільної особистості, здатної співіснувати у сучасному суспіль-стві поважаючи свободу інших, робити відповідальний вибір у широкому спектрі пропо-зицій, зберігаючи свою самобутність і національну та культурну ідентичність.

2. Конкурентноспроможний вчитель, здатний організувати комунікативно-діяльний навчально-виховний процес.

3. Інноваційний простір: нові освітні та навчальні програми, підручники, технології. 4. Перехід до відкритої освітньої політики, створення державно-громадської систе-

ми управління освітою. Перетворення освіти у консолідуючий чинник міської громади. 5. Система державно-громадського фінансування освіти, покращення матеріально-

технічного забезпечення, інформатизація установ освіти. Створення гідних умов праці і жит-тя вчителів.

6. Запровадження інтеґрованого навчання дітей з особливими потребами у загально-освітніх школах.

7. Розвиток українського шкільництва в діаспорі та освіти національних меншин у м. Львові.

8. Створення Львівського освітнього округу як сучасної муніципальної системи осві-ти, яка б стала моделлю реформування освіти на муніципальному рівні для поширення цього досвіду в інших реґіонах України.

7. УПРАВЛІННЯ РЕАЛІЗАЦІЄЮ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ

Загальний контроль за реалізацією освітньої політики здійснює Львівська Міська

рада. Для ефективного управління реалізацією освітньої політики, що належить до компе-

тенції місцевого самоврядування, створюється колегіальний координаційно-наглядовий орган – Освітня Рада при міському Голові міста Львова.

Рішення Освітньої Ради при міському голові, прийняті в межах її компетенції, ма-ють рекомендаційний характер та є підставою для прийняття рішень міської ради, розпоряд-жень міського Голови, наказів начальника управління освіти.

Щорічно, починаючи з 2000 року, проводитиметься аналіз реалізації освітньої полі-тики, про результати якого управління освіти звітує на сесії Міської ради та інформує гро-мадськість міста.

30

ДОДАТКИ до стратегічного документу

Діаграма 1: Якісний склад педагогічних кадрів навчальних закладів

Розподіл за освітою

11%

89%

Середня

спеціальна

Вища

Розподіл за статтю

15%

85%

Чоловіків

Жінок

Розподіл за кваліфіка-

ційними категоріями

17%

35%23%

25%

Перша категорія

Друга категорія

Спеціальна категорія

Вища категорія

31

Таблиця 1: Управління та інституційний розвиток

Фінансу-вання

Терміни. План дій. Продукт

Норматив-но-правове

забезпе-чення Д М С

2000 (6 міс.)

2000 (12 міс.)

2001 2002

Шкільні

опікунсь-

ко-надзір-

ні Ради

Ухвала сесії

Міської ра-

ди ”Про

шкільні опі-

кунсько-

надзірні Ра-

ди ”

- -

+ � Створення

положення

“Про шкільні

опікунсько-

надзірні Ради”

� Відбір пі-

лотних шкіл

� Проведен-

ня тренінґів-се-

мінарів для ди-

ректорів і чле-

нів опікунсько-

надзірної Ради,

педагогів, уч-

нівського само-

врядування,

батьків

� Впровад-

ження у пілотних

школах

� Проведення

круглих столів.


семінарів-прак-

тикумів для ди-

ректорів і членів

Рад


круглих столів і

дискусій

� Аналіз і

оцінювання ре-

зультатів


семінарів-прак-

тикумів


ня семінарів-

практикумів


ня круглих

столів і дис-

кусій

� Рекомен-

дації з впровад-

ження в шко-

лах

� Підготов-

ка і прийняття

рішення сесії

Міської ради

Локальні

освітні

округи


Міської

ради

- - + � Створення

положення про

локальний освіт-

ній округ

� Відбір

дільниці міста і

впровадження

пілотного про-

екту


семінарів і круг-

лих столів

� Моніто-

ринґ діяльності

пілотного про-

екту

� Впровад-

ження у діль-

ницях міста


ня семінарів-

тренінгів дис-

кусій круглих

столів

Освітня

Рада при

міському

Голові

Розпоряд-

ження місь-

кого Голови

- - - � Створення

положення про

Освітню Раду


засідань Освіт-

ньої Ради


засідань Освіт-

ньої Ради


ня засідань Ос-

вітньої Ради

Центр

освітньої

політики

- + + � Створення

Статуту, реєс-

трація Центру

� Пошук

ґрантів

� Написання

проектів, пошук

ґрантів і реаліза-

ція проектів

� Подання

пропозицій уп-

равлінню освіти


проектів пошук

ґрантів і реаліза-

ція проектів


проектів пошук

ґрантів і реалі-

зація проектів.

Освітній

Форум

- - + � Розробка

положення та

план графіку


засідань і висвіт-

лення в ЗМІ


засідань і вис-

вітлення в ЗМІ


ня засідань і

висвітлення в

ЗМІ

Реорга-

нізація

управлін-

ня освіти


Міської

ради

- + - � Розробка

положення та

розмежування

повноважень

� Підготовка

Ухвали


реорганізації

� Фукціону-

вання в нових

умовах

32





2000 (6 міс.)

2000 (12 міс.)

2001 2002

Інспек-

торська

служба

(Центр

атестації

шкіл)

Рішення

МВК

- + - � Розробка

Положення


рішення

� Створення � Функціо-

нування

Незалеж-

ний

Центр

тесту-

вання

+ + + � Дискусія,

круглі столи,

збір інформації

� Розробка по-

ложення, напи-

сання проекту

� Пошук

ґрантів і джерел

фінансування

� Створення

Інформа-

ційно-

аналітич-

ний

Центр,

створення

комп’ю-

терної

мережі

закладів

освіти

- + + � Створення

комп’ютерної

мережі між

управлінням і

відділами ос-

віти. Пошук

донорських ор-

ганізацій

� Робота над

реорганізацією

ІМЦО


мережі між пі-

лотними школа-

ми і органами уп-

равління освіти

� Пошук до-

норських органі-

зацій


реорганізації

ІМЦО

� Залучення

до мережі усіх

шкіл міста


норських ор-

ганізацій

� Фукціону-

вання Центру


до мережі усіх

освітніх закла-

дів міста


норських орга-

нізацій

Львівсь-

кий освіт-

ній округ

+ + + � Створення

робочої групи

для підготовки

завдань Львівсь-

кого освітнього

округу


документів, ро-

бочі зустрічі, уз-

годження з цен-

тральними орга-

нами

� Прийняття

на рівні держа-

ви документа

про Львівський

освітній округ

33

Таблиця 2: Фінансування

Терміни впровадження Заходи

Нормативно-правове

забезпечення 2000 2001 2002 Оптимізація

витрат

міського

бюджету


Львівської

міської ради

� Перегляд статей та програм,

які фінансуються із міського бюд-

жету для збільшення бюджету на

освіту

� Встановлення рівня фінан-

сування освітньої галузі на рівні

25 % від міського бюджету

� Встановлення та розширення

нормативного фінансування осві-

ти

� Виділення окремого рядка у

бюджеті міста на втілення заходів

з реформування освіти

� Дереґуляція

системи фінансуван-

ня освіти

� Перегляд рані-

ше укладених фі-

нансових угод

� Встановлення

рівня фінансування

освітньої галузі на

рівні 25 % від місь-

кого бюджету

� Встанов-

лення рівня


освітньої га-

лузі на рівні

25 % від місь-

кого бюджету

Розширення


із централь-

ного бюд-

жету

Постанова

Кабінету

Міністрів

України

� Подання пропозицій до Кабі-

нету Міністрів України щодо на-

дання проекту реформування осві-

ти у Львові статусу експеримен-

тального майданчика для по-

дальшого реформування муніци-

пальної освіти в Україні із виді-

ленням цільових коштів на реалі-

зацію реформи

Отримання

позабюджет-

них коштів

Постанова

Кабінету

Міністрів

України

� Участь у тендері Інновацій-

ного фонду на реалізацію програ-

ми

Лібералізація

фінансової

діяльності

освітніх

інституцій

� Відкриття депозитних рахун-

ків шкільних благодійних фондів

для оптимального використання

спонсорських та благодійних

внесків

Створення

партнерських

комерційних

програм

� Започаткування та реалізація

партнерських програм співпраці із

комерційними банками та органі-

заціями для збільшення палітри

фінансових інструментів

� Створення програм співпраці

з інвесторами по фінансуванню

місцевих освітніх проектів

Ініціація змін

у законодавс-

тві

� Ініціювання змін у законодав-

чих актах, які реґулюють фінан-

сову діяльність освітніх закладів

� Внесення пропозицій до Вер-

ховної Ради України щодо змін до

закону “Про благодійні організа-

ції”

Перехід до � Розширення � Створен-

34

Терміни впровадження Заходи


забезпечення 2000 2001 2002 державно –

громадської

системи фі-

нансування

бюджетного фінан-

сування

� Дерегуляція та

законодавчі ініціа-

тиви


сприятливого кліма-

ту для інвестування

в освіту

� Розширення

співпраці з міжна-

родними донорами

� Впровадження

нових фінансових

інструментів

� Розгортання

шкільних фінансо-

вих інституцій

ня освітнього

фінансового

консорціуму

Створення

системи дер-

жавно – гро-

мадського


освіти у

Львові

� Стабілі-

зація бюджет-

них витрат на

освіту

� Розши-

рення мережі

шкільних та

громадських

фінансових

інституцій

� Збіль-

шення рівня

громадського


освіти до 40%

ринку освіт-

ніх послуг

35

Таблиця 3: Зміст освіти

Що буде зроблено, коли Основні продукти

2000 2001 2002 1. Нові базові бага-

товаріантні профільні нав-

чальні плани, що забезпе-

чують поглиблене навчан-

ня протягом трьох років.

2. Концептуальні

засади для програм, курсів

в рамках нових навчаль-

них планів.

3. Програми Дві

іноземні мови, Інформа-

ційні технології.

4. Програми нав-

чальних курсів, пріоритет-

них для міста Львова,

інтеґрованих у предмети,

які уже є:

� громадянська освіта;

� львовознавство;

� підприємництво.

Введення нових факульта-

тивних курсів:

� основи філософії;

� європейські студії.

Програми і навчальні плани

для обдарованих школярів,

Програми естетичного ви-

ховання школярів, Програ-

ми професійної та навчаль-

ної орієнтації учнів.

� Підготовка вчителів, за-

лучення їх до роботи над

програмами і підручниками

� Семінари з обговорення

окремих розділів програм за

участю батьків, громадськос-

ті, незалежних експертів. Мі-

ністерство освіти затверджує

проекти навчальних планів

для експериментального


� Круглі столи спільно з

Міністерством освіти Украї-

ни з проблем і перспектив

впровадження нових нав-

чальних планів і експеримен-

тальних курсів у школах

міста Львова

� Широкі дискусії, обго-

ворення, консультації з гро-

мадськістю з приводу проб-

лем і перспектив переходу до

12-річного навчання у

середній школі

� Підготовка проекту дер-

жавного документа про варіа-

тивні навчальні плани і прог-

рами, що забезпечують перехід

до дванадцятирічного навчан-

ня в середній школі

� Міністерство

освіти затверджує

програми

� Дидактичне і

методичне забезпе-

чення для нових

програм

� Забезпечення

комп’ютерами нав-

чальних закладів

� Круглі столи

спільно з Міністерс-

твом освіти України

з моніторинґу і оцін-

ки ходу впроваджен-

ня нових навчальних

планів і експеримен-

тальних курсів у

школах міста Львова

і інших міст і

реґіонів України


конференцій з аналі-

зу і поширення дос-

віду впровадження

нових навчальних

планів і курсів в се-

редній школі

� Апробація

нових навчаль-

них планів, про-

грам на окремих

експерименталь-

них майданчи-

ках міста

� Моніторинґ

стану здоров’я

учнів на тлі



них планів і про-

грам

� Публікація і

оприлюднення

досвіду впровад-

ження нових ва-

ріативних нав-

чальних планів,

профільних про-

грам і курсів че-

рез конференції

і мережу Інтер-

нет

36

Таблиця 4: Виховання

Фінан-сування



забезпечення Д М С 2000

(6 місяців) 2000

(12 місяців) 2001 2002

Шкільні осередки

дитячих і молодіж-

них національно-

патріотичних орга-

нізацій.

- - + Вишкіл

виховників

Парламент стар-

шокласників

Реґламент робо-

ти парламенту,

Хартія старшо-

класників, угода

про співпрацю,

наказ УО

- - + Створення

парламенту,

планування

роботи

Парламент діє.

Виїзні двотижневі

семінари голів ко-

місії та Коорди-

наційної

Ради

Парламент

діє

Парламент діє

Школа лідера Положення - - + Створення

“Школи

лідера” у

ЦТДЮГ,

планування

роботи

Навчання трене-

рів. Робота “Шко-

ли лідера”

Навчання

тренерів

Міські ділові

імітаційні ігри

Наказ УО - - + Установчі

документи,

організацій-

ні заходи, ін-

структивні

семінари

Проведення гри

“Модель ООН”,

“Від Маґдебурзь-

кого права до му-

ніципального са-

моврядування”,

“Європарламент”

Школа “Навчання

демократії” (“Гро-

мадянська освіта”)

Положення про

школу, структу-

ра школи

- - + Вивчення

досвіду

Вивчення досвіду Організа-

ція роботи

школи,

навчання

тренерів

Робота школи,

організація

постійних се-

мінарів, трені-

нґів “Школа

навчання демо-

кратії”

Гра “Дебати” Наказ УО - - + Проведення

гри

Постійно Постійно

Інтелектуальні

клуби

Рекомендації

УО

- - + Створення

дискусійно-

інтелекту-

ального

клубу. Зона

уваги.

Створення інте-

лектуального

клубу “Ерудит”

Навчання

тренерів

клубів

Правові консуль-

тативні пункти

Положення - - + Організація

роботи в

школах пра-

вових кон-

сультпунктів

Робота правових

консультпунктів,

забезпечення їх

літературою та

консультантами

Інститут “вулич-

них” педагогів-со-

ціологів, психо-

логів

- - + Вивчення

досвіду

Організаційні

заходи, навчання

Робота у

мікро-

районі

37

Таблиця 5: Система освіти дітей з особливими потребами


Терміни. План дій Продукт




(12 місяців) 2001 2002

Реформу-

вання сис-

теми спе-

ціальної

освіти /

реабіліта-

ції

• Затвердження до-

кументації у Мі-

ністерстві освіти

• Розпорядження

міського / облас-

ного / управлінь

освіти

• Положення про

комплектацію

+ + Створення та

активізація ро-

боти 2-х експе-

риментальних

майданчиків

(вади зору; об-

меження руху)

Підготовка/

перекваліфі-

кація, добір

персоналу.

Добір учнів

Підготовка

попередніх

рекомендацій

Звіти про

роботу експе-

рименталь-

них майдан-

чиків. Підго-

товка реко-

мендацій для

Міністерства

освіти

• Рішення сесії



виконкому

• Статути/ поло-

ження

+ + + Бюджетне за-

безпечення 1-ї

черги Навчаль-

но-реабіліта-

ційного центру.

Впровадження

реабілітаційних

програм у

модельних

закладах спе-

ціальної освіти

Проведення

навчання пер-

соналу за-

кладів спеці-

альної освіти

на базі НРЦ

Впроваджен-

ня реабіліта-

ційних про-

грам у всіх

спеціальних

закладах

міста

Впровад-

ження досві-

ду в межах

України

• Затвердження до-

кументації у Мі-

ністерстві освіти

• Резолюції науко-

во-практичних

семінарів

+ + Розробка та

затвердження


них програм

для дітей з

особливими

потребами

— " —

Апробація

навчальних

програм. Ін-

дивідуаліза-

ція роботи.

Аналіз і пред-

ставлення на

семінарах,

конференціях

Збір та уза-

гальнення ре-

комендацій

спеціалістів,

що працюють

за новими ме-

тодиками

• Статті, наукові

звіти

+ Наукові роз-

робки. Реко-

мендація тем

наукових робіт

студентам та

аспірантам

ВНЗ, включен-

ня в наукову

тематику про-

фільних НДІ


наукової

конференції

на тему спе-

ціальної осві-

ти/ інтеґра-

ції/реабіліта-

ції

Попередні

результати

наукових

розробок

Наукові реко-

мендації

щодо вдоско-

налення спе-

ціальної осві-

ти/ реабіліта-

ції в системі

освіти

• Резолюції + Круглі сто-

ли/семінари за

участю громад-

ських організа-

цій, мініс-

терств, ВНЗ

— " —

— " —

— " —

38






(12 місяців) 2001 2002

Запровад-

ження

інтеґрова-

ного нав-

чання ді-

тей з

особливи-

ми потре-

бами в за-

гальноос-

вітніх

школах

• Наказ Міністерс-

тва освіти


міського/ облас-

ного управлінь

освіти


комплектацію

+ + Вибір 5 шкіл/

садків інтеґро-

ваного нав-

чання (у кож-

ному р-ні міс-

та). Визначення

потреб пере-

обладнання/

технічного/

методичного

забезпечення

Підготовка/

перекваліфі-

кація/ добір

персоналу.

Переоблад-

нання/

пристосуван-

ня примі-

щень.

Добір учнів


попередніх



проекту мето-

дичних реко-

мендацій Мі-

ністерство

освіти щодо

впроваджен-

ня інтеґрації

• Угоди про спів-

працю зі шко-

лами за кордоном

• Статут асоціації

вчителів інтеґра-

ційних шкіл

+ Стажування

керівників/ ме-

тодистів/ учи-

телів в інтеґра-

ційних школах

за кордоном.

Аналіз міжна-

родних доку-

ментів та досві-

ду провідних

країн


всіх учителів/

персоналу/

батьків/ учнів

до впровад-

ження інтеґ-

раційних про-

грам

Впроваджен-

ня методик

підготовки

шкіл до інтеґ-

раційних про-

грам

Удоскона-

лення мето-

дик підготов-

ки шкіл до

інтеґраційних

програм.


обмінів і ста-

жувань за

кордоном на

взаємній ос-

нові


методоб`єднання

вчителів інтеґра-

ційних шкіл

• Методичні реко-

мендації для вчи-

телів інтеґрацій-

них програм

• Наказ Міністерс-

тва освіти

+ + Методичне за-

безпечення

широкої інтеґ-

рації за видами

особливих пот-

реб: (фізичних,

інтелектуаль-

них, сенсор-

них)

Розробка

методичних


за видами

особливих

потреб: (фі-

зичних, інте-

лектуальних,

сенсорних)

Підготовка і

видання ме-

тодичних ре-

комендацій

для вчителів

інтеґраційних

програм

Затвердження

типових



Міністер-

ством освіти


скерування дітей

з особливими

потребами на від-

повідні програми

• Збірник тестів та

інших методів об-

стеження дітей з


потребами

+ + Аналіз літера-

тури щодо но-

вих форм об-

стеження дітей


потребами та

критеріїв ске-

рування на

специфічні

програми


положення

про скеруван-

ня дітей з


потребами на

відповідні

програми

Затвердження

положення

про скеру-

вання дітей з


потребами на

відповідні

програми.

Розробка та

адаптація ме-

тодик обсте-

ження

Укладення та

видання збір-

ника тестів та

інших ме-

тодів обсте-

ження дітей з


потребами

39






(12 місяців) 2001 2002

Підготов-

ка кадрів

та лідерс-

тво

• Рішення Ради

ректорів ВНЗ

• Програма "Сту-

дент-2000"

+ + + Аналіз прог-

рам підготовки

спеціалістів

для роботи з

дітьми особли-

вих груп. Вияв-

лення потреб у

нових спеціаль-

ностях в якіс-

ному і кількіс-

ному вимірі.

Програма нав-

чання за кордо-

ном

Специфіка-

ція ВНЗ що-

до можливос-

ті запровад-

ження нових

програм.


подання на


програми

"Студент-

2000". Об`єк-

тивний відбір

кандидатур

для навчання

за кордоном

за контракта-

ми

Отримання

освітніх

ґрантів від

міжнародних

аґенцій.

Координація

впровад-

ження нових

реґіональних

програм під-

готовки спе-

ціалістів

Налагоджен-

ня практики

студентів

необхідних

спеціаль-

ностей у міс-

цях ефектив-

ного впровад-

ження спеці-

альних/

інтеґрованих/

реабілітацій-

них/ громад-

ських прог-

рам


атестацію спеціа-

лістів в умовах

освітнього експе-

рименту

+ Розроблення

механізму

вдосконалення

ефективності

працевлашту-

вання кращих

спеціалістів на

головні посади

в умовах експе-

рименту


атестації спе-

ціалістів, які

працюють з

дітьми особ-

ливих ка-

тегорій в

умовах експе-

рименту

Забезпечення

суттєвого

підвищення

якості

освітніх/ пси-

хологічних/

реабілітацій-

них послуг

дітям з особ-

ливими пот-

ребами

Підвищення

якості нав-

чання та реа-

білітації дітей


потребами в

усіх закладах

та установах

міста

• Програма

"Громадський

лідер-2000"

+ Сприяння ви-

суненню на

ключові посади

в нових програ-

мах громадсь-

ких лідерів, ви-

ховання моло-

дих лідерів

Забезпечення

навчання та

особистого

зростання

лідерів, за-

охочення мо-

лодих лідерів

та "дублерів"

Ротація та

постійне

оновлення лі-

дерства прог-

рам, у яких

не помітно

проґресу,

поширення

досвіду ефек-

тивного лі-

дерства

— " —

• Рекомендація

комісії Міської

ради


Управління

освіти міста

+ + Запровадження

в райво посад

інспекторів зі

спеціальної

освіти та

інтеґрації


серії органі-

заційно-мето-

дичних нарад

з інспекто-

рами. Стажу-

вання за

кордоном

Збір та уза-

гальнення ін-

формації від

інспекторів

Опрацювання


для Міністер-

ства освіти

40






(12 місяців) 2001 2002

Міжна-

родна та

громад-

ська під-

тримка

• Кооперований

проект від групи

громадських ор-

ганізацій/ органів

освіти на групу


фондів

+ Збір інформа-

ції про гро-

мадські, при-

ватні та фінан-

совані міжна-

родними орга-

нізаціями про-

екти в спеці-

альній освіті/

реабілітації

Створення

громадської

ради підт-

римки ре-

форм в освіті

з групою під-

тримки цього

напряму.

Представлен-

ня великого

пілотного

проекту

Кооперація

коштів гро-

мадських ор-

ганізацій та


фондів на

стратегічних

напрямах

впроваджен-

ня спеціаль-

них /інтеґро-

ваних / реабі-

літаційних

програм

Моніторинґ

та органі-

заційна під-

тримка вико-

нання проек-

тів

• Матеріали/

резолюції


форуму освіт-

ніх ініціатив із

залученням

партнерів з-за

кордону (секція

дітей з особли-

вими потреба-

ми)


Міжнародно-

го семінару з

питань інтеґ-

рації/ реабілі-

тації


ІІ форуму ос-

вітніх ініці-

атив у Києві


міжнародної


зі спеціальної

освіти

• Міжнародна

сертифікація

спеціалістів

+ + Підбір закладів

для залучення


консультантів.

Подання про-

ектів на фінан-

сування

фондами


навчань/ кур-

сів на базі об-

раних зак-

ладів/ отри-

мання міжна-

родних сер-

тифікатів для

українських

спеціалістів/

викладачів


тренінгів у

ширшій ме-

режі закладів

Впровад-

ження та об-

мін досвіду/

стажування/

практикуми/

Інформа-

ція, нав-

чально-

методична

література

та її вплив

на сус-

пільну сві-

домість

• Реєстрація у

Держкомпресі

• Отримання доз-

волів на публі-

кації перекладів

+ + Формування і

аналіз бібліог-

рафії у цій га-

лузі. Створення

бібліотечки і

ресурсного

центру з цих

питань


технічне ос-

нащення ви-

давництва лі-

тератури та


матеріалів зі

спеціальної

освіти і реабі-

літації


підручника

"Спеціальна

освіта і реабі-

літація дітей


потребами"

Переклад і

видання пріо-

ритетних за-

рубіжних


матеріалів,

форм обсте-

ження, посіб-

ників тощо

41






(12 місяців) 2001 2002


бюлетень

+ + Проведення

серії нарад

представників

відомчих та за-

гальних ЗМІ,

укладачів бю-

летенів, збірни-

ків тощо.

Створення

бюлетеня ін-

формації з

питань спеці-

альної освіти/

реабілітації/

інтеґрації

Видання

тематичних

номерів, при-

свячених різ-

ним аспектам

реформуван-

ня спеціаль-

ної/ інтеґро-

ваної освіти

Висвітлення

досвіду впро-

вадження

програм,

проблем і

успіхів

• Безкоштовне

розміщення в

телеефірі

+ + + Створення серії

передач на

тему "Права

дітей з особли-

вими потреба-

ми"


поширення


відеофільмів

для працівни-

ків, залуче-

них у нові

програми

Створення

відорепорта-

жів з показом

досвіду пер-

ших вітчиз-

няних прог-

рам

— " —

• "Пам`ятка

журналіста"


"Пам`ятки жур-

наліста" щодо

питань висвіт-

лення пробле-

матики дітей з


потребами.


прес-релізів


прес-кон-

ференцій та

круглих сто-

лів з залучен-

ням журна-

лістів


прес-релізів

— " —

— " —

42

Таблиця 6: Педагогічні кадри


Терміни План дій Продукт




(12 місяців) 2001 2002

Мережа опорних

інноваційних

закладів, залуче-

них до підвищен-

ня кваліфікації

педагогічних

працівників у

контексті змін

Наказ про

створення

експеримен-

тального

майданчика

+ + – � визна-

чення закла-

дів

� підготов-

ка навчальних

програм

� оголошення

прийому слухачів

� підготовка

вчителів до робо-

ти з дорослими

� уточнення

навчальних планів

� прове-

дення ав-

торських

курсів

� підго-

товка нав-

чальних по-

сібників

� продов-

ження ав-

торських

курсів

� видання


посібників

“Каскадна” сис-

тема підвищення

кваліфікації пе-

дагогічних пра-

цівників

Методичний

лист

+ + – � узагаль-

нення набуто-

го досвіду

(досягнення

та проблеми)

� визначен-

ня змісту під-

вищення ква-

ліфікації

� формування

академічних груп

слухачів в локаль-

них округах міста

� “настановчі”

сесії

� процес

повторю-

ється цик-

лічно кож-

ного нав-

чального

року

Курси підвищен-

ня кваліфікації

вчителів “вищої”

категорії та пре-

тендентів на пе-

дагогічні звання

Пропозиції до

положення

про атестацію

+ + – � публіч-

ний захист

“Курсових

проектів” ви-

конаних про-

тягом 1999/

2000 н.р.

� модифі-

кація навчаль-

них планів

� формування

академічних груп

слухачів

� залу-

чення пре-

тендентів

на педаго-

гічні звання

до “Каскад-

них курсів”

з молодими

спеціаліс-

тами

� процес

повторю-

ється цик-

лічно

Адаптація моло-

дих спеціалістів

до педагогічної

діяльності в про-

цесі змін

Положення

про стажуван-

ня.

Положення

про конкурс-

ний відбір

молодих спе-

ціалістів

– + – � підготов-

ка програм

стажування

� визначення

“наставників” та

їх підготовка

� “Кон-

курс” моло-

дих спеціа-

лістів, ви-

ходячи з на-

явних робо-

чих місць,

спільно з

Пустоми-

тівським,

Яворівсь-

ким та Жов-

ківським

районами

� поча-

ток стажу-

вання

� продов-

ження ста-

жування

43


Терміни План дій Продукт




(12 місяців) 2001 2002

“Школа управ-

лінських кадрів”

– + + � заснуван-

ня постійного

семінару ке-

рівників шкіл

� підготовка

навчального пла-

ну підготовки фа-

хівців за спеціаль-

ністю “Менеджер

освіти”

� навчання

викладачів

� перек-

лад та ви-

дання “Біб-

ліотеки лі-

дера осві-

ти”

� ство-

рення школи

освітньої по-

літики

Підготовка вчи-

телів до викла-

дання нових

предметів

– + – � створен-

ня програм

підготовки

вчителів із су-

міжних

інтеґрованих

реґіональних

дисциплін

� набір слуха-

чів

� �

“Нова модель”

педагогічної

освіти

Установча

угода про

створення

“консор-

ціуму”

+ – + � створен-

ня освітнього

“консорціу-

му”

� підготов-

ка освітньо-

професійних

програм

� початок ма-

гістерських студій

� підго-

товка нав-

чальних по-

сібників

� засну-

вання “фа-

культету

освіти”

44

Таблиця 7: Формування громадської думки





2000 (6 місяців)


2001 2002

Співпраця з

ЗМІ

- - - - � Налагодження

роботи “круглого

столу”

� Налагодження

системи збору та під-

готовки інформації

від учасників рефор-

ми.

-//-

-//-

-//-

-//-

-//-

-//-

Прес-центр

“Освіта”

Положення

про Центр

- + + � Налагодження

співпраці з прес-

центром Міської

ради

� Подача ін-

формації через

прес-центр


� Створен-

ня прес-цент-

ру “Освіта”

� Робота

прес-центру

Центр гро-

мадського

реагування

Положення

про Центр

- + + � Налагодження

системи збору інфор-

мації від громади

� Збір та ана-

ліз інформації

� Формуван-

ня бази даних

публікацій ЗМІ,

запитів громади

� Розробка

матеріалів по

соціологічних

опитуваннях

� Пошук

партнерських

організацій

� Збір та

аналіз інфор-

мації

� Попов-

нення бази

даних

� Соціоло-

гічні опиту-

вання

� Вироб-

лення та роз-

повсюдження


� Збір та

аналіз ін-

формації

� Попов-

нення бази

даних

� Соціо-

логічні опи-

тування

� Вироб-

лення та

розповсюд-

ження реко-

мендацій

Інформацій-

но-консуль-

тативний

центр

Положення

про Центр

Положення

про тендер



- + + � Розробка Поло-

ження

� Розробка систе-

ми збору інформації

від державних інсти-

туцій

� Розробка поло-

ження про тендер

� Вивчення досві-

ду відповідних гро-

мадських організа-

цій. Проведення тен-

деру

� Налагод-

ження системи

збору інформа-

ції від держав-

них інституцій

� Функціону-

вання Центру

� Організація

служби теле-

фонних кон-

сультацій

� Збір та

поширення

інформації

службового

характеру

� Інформа

ційно-кон-

сультативні

послуги

� Прове-

дення виїз-

них семінарів

по школах,

районах міс-

та

� Робота

телефону

“Освіта”

� Збір та

поширення

службової

інформації

� Інфор-

маційно-

консульта-

тивні пос-

луги

� Прове-

дення виїз-

них семіна-

рів по шко-

лах, райо-

нах міста

� Робота

телефону

“Освіта”

45







2001 2002

Освітні семі-

нари для гро-

мадян

- - - + � Розробка курсів

� Аналіз програм

діяльності міжнарод-

них організацій


курсів


ня семінарів,

тренінгів

� Впровад

ження курсів

� Прове-

дення семіна-

рів, тренінґів

� Впро-

вадження

курсів

� Прове-

дення семі-

нарів, тре-

нінґів

Діалог з гро-

мадськими

організація-

ми, політич-

ними парті-

ями

- - - + � Підготовка до

Форуму освітніх іні-

ціатив

� Вивчення ГО і

ПП щодо співпраці в

сфері освіти


ня Форуму ос-

вітніх ініціатив

� Круглі сто-

ли

� Участь в

заходах ГО і ПП


ГО і ПП до за-

ходів програми

� Прове-

дення Фору-

му освітніх

ініціатив

� Круглі

столи

� Участь в

заходах ГО і

ПП

� Залучен

ня ГО і ПП

до заходів

програми

� Прове-

дення Фору-

му освітніх

ініціатив

� Круглі

столи

� Участь

В заходах

ГО і ПП

� Залу-

чення ГО і

ПП до захо-

дів програ-

ми

Освітній ка-

нал на теле-

баченні


Міської

ради

+ + + � Вироблення

концепції програми,

наповнення та

дизайну

� Діалог з теле-

журналістами

� Пілотний вихід

в ефір

� Зміни та

доповнення ди-

зайну передач


команди.

� Пілотний

вихід в ефір

� Зміни та

доповнення

дизайну пе-

редач

� Робота

самостійної

команди.

� Регуляр-

ний вихід в

ефір по міс-

цевому TV

� Зміни

та допов-

нення ди-

зайну пере-

дач

� Робота

самостійної

команди.

� Вихід

на всеукра-

їнські кана-

ли

46

Таблиця 8: Інтеґрація в європейську спільноту


Терміни. План дій.

Продукт

Норматив-но-правове забезпечен-

ня Д М С 2000


(12 місяців) 2001 2002

Створення

аналітичної

служби.

Положення - +

+ � Підбір ко-

манди


Положення

� Створен-


� Робота ана-

літичної служби

� Поповнен-


� Вироблен-

ня рекоменда-

цій

� Робота

аналітичної

служби



� Вироблен-

ня рекоменда-

цій

� Робота ана-

літичної служ-

би

� Поповнення

бази даних

� Вироблення


- � Публікації � Публікації � Публікації

Міжнародні

семінари,


Угоди про

співпрацю

- + + � Моніто-

ринґ чинних

акцій

� Підготов-

ка питань до

обговорення

� Участь в

роботі, вироб-

лення реко-

мендацій, роз-

виток па парт-

нерських

зв’язків


і поповнення

бази даних,

створення

Web-сторінки



бази даних

� Створення і

поповнення бази

даних

Інтеґрація в

міжнародні

організації,

фахові асоці-

ації, програ-

ми

Нормативно

-правові до-

кументи від-

повідних

міжнарод-

них органі-

зацій

- + + � Моніто-

ринґ чинних

зв’язків

� Моніто-

ринґ потенцій-

них зв’язків




створення Web-

сторінки

� Публікації




створення



� Створення і

поповнення бази

даних, створення



Розвиток

партнерства

- - - + � Моніто-

ринґ зв’язків

� Пошук

потенційних

партнерів


та поповнення


створення Web-

сторінки, публі-

кації


ня бази даних,

публікації

� Поповнення

бази даних, пуб-

лікації

Міжнародні

державні та

місцеві прог-

рами

- - + + � Моніто-

ринґ діючих та

планованих

акцій

� Узгоджен

ня з питання-

ми освітньої

реформи у

Львові

� Моніто-

ринґ чинних та


акцій


стратегії участі

в програмах

� Участь у

програмах

� Моніто-

ринґ чинних та


акцій

� Участь у

програмах

� Моніторинґ

чинних та плано-

ваних акцій

� Участь у

програмах

47


Терміни. План дій.

Продукт

Норматив-но-правове забезпечен-

ня Д М С 2000


(12 місяців) 2001 2002

Розвиток

українського

шкільництва

в діаспорі

Програма

розвитку

Угоди про

співпрацю

- + + � Створен-

ня Програми

розвитку

� Матері-

ально-техніч-

на допомога

� Навчання

та стажування

� Обмін

школярами,

виконавцями


Програми

розвитку

� Матері-

ально-технічна

допомога



� Обмін

школярами,

виконавцями

� Зміни і до-

повнення до

Програми роз-

витку

� Матері-

ально-технічна

допомога



� Зміни і до-

повнення до


витку

� Матеріаль-

но-технічна до-

помога



Розвиток ос-

віти націо-

нальних мен-

шин у Львові

Програма

розвитку



- + + � Вивчення

потреб освіт-

ніх, культур-

них центрів

національних

меншин

� Прове-

дення круглих

столів, семіна-

рів

� Розвиток


відносин


ня круглих сто-

лів, семінарів



витку та її ухва-

ла



відносин


ня круглих сто-

лів, семінарів

� Підтримка

заходів Прог-

рами



відносин


круглих столів

семінарів

� Підтримка

заходів Програ-

ми



відносин

48

ОСНОВНІ ЗАСАДИ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ МІСТА ЛЬВОВА

СТРАТЕГІЧНИЙ ДОКУМЕНТ

Автори:

робоча група у складі Павла Хобзея, Михайла Комарницького, Галини Синицької,

Людмили Козак, Лілії Гриневич під керівництвом міського Голови міста Львова

Василя Куйбіди.

Редагування

Мирослава Прихода

Художнє оформлення

Андрій Кісь

Комп’ютерна верстка

Олег Процак

Побажання та пропозиції просимо надсилати на адресу:

ЛМГО Інститут політичних технологій пл. Ринок,8, м. Львів, 79008

Тел. (0322) 720647 Факс (0322) 722861

e-mail: [email protected]

Віддруковано з готових діапозитивів у Жовківській книжковій друкарні

видавництва ОО Василіян Місіонер

вул. Василіянська, 8, м. Жовква

Зам.

Documents

ОСНОВНІ ЗАСАДИ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ МІСТА ЛЬВОВА