Українська Кубань № 6

Творчі колективи кубанського міста-ку-рорту Анапи будуть учасниками культурної про-грами Олімпійських Ігор у Сочі.

Запрошення отримали три Анапскі колек-тиви: ансамблі «Сонечко» та «Берегиня України»і шоу-театр «Арт-Союз».

– Ось уже багато років поспіль жоден західв Анапі не обходиться без участі цих творчих ко-лективів. Постійно оновлюваний репертуар на-стільки багатогранний, що легко знаходить відгуку серцях глядачів, – підкреслила заступниця мераміста Людмила Гузенко.

За ФК «Кубань»! За Батьківщину!

На Кубані здавна уміли жартувати...

Фанатський перфоменс привернувувагу усіх, хто якимось чином причетний,чи до власне футболу, чи до Кубані, чи доУкраїни. На форумах та у соціальних ме-режах розгорілися дискусії з цього приводу.

с. 2

Від дня проведення найперших змаганьКВК пройшло вже понад 50 років. Але офі-ційно Міжнародний день КВК за ініціативипрезидента клубу Олександра Масляковапочали відзначати лише з 1966 р...

с. 3

Вулкани, що лікують

Їх називають «горілими горами», «гни-лими могилами», «блюваками». Подиви-тися на грязьові вулкани Кубані їдутьщороку тисячі людей. Число вулканів коли-вається від 27 до 32.

с. 3

Кубань в об’єктиві

Цього разу «УК» знайшла нових фо-тографів, нові відповіді та нове світовід-чуття. Як завжди, спочатку мипоцікавилися про історичні коріння фо-тографів, їх патріотичність...

с. 4

kuban.in.ua

№ 6 (6), 7–13 травня 2013 року Київ–Краснодар

Українська душа не має кордонів

«Українська Кубань»: Ви корінний украї-нець? Якщо так, то яким чином опинилися в Ка-наді? Не виникає бажання повернутися вУкраїну?

Василь Коломацький: Так, я корінний, наро-дився у Чернігові у 1965 році. Загально я прожив17 років в Україні, 14 років у Росії і 17 років у Ка-наді. Бажання повернутися виникає постійно, алездійснити його я зможу не раніше, ніж через 10років. Потрібно щось заробити на майбутню пенсію,щоб далі не відчувати проблем з насущним хлібом.

«УК»: Хто ви за освітою? Як почали займа-тися редакторською діяльністю?

В.К.: В дитинстві я мріяв бути археологом,оскільки у селі, де я проводив літо, була колисьстоянка первісних людей, а пізніше жили скіфи.В дитинстві я захоплювався збиранням артефактів.

Потім я розмірковував між двома профе-сіями – журналіста і фізика. Тато сказав: профе-сія має бути чоловіча. (Ішла епоха пізньогоБрежнєва). Так я закінчив МФТІ і став програмі-стом. Журналістика повернулася вже у 1994 році,коли я писав у кілька українських газет, як украї-нець із Москви. А у 2001 році, я заснував сайт«Кобза – українці Росії». На цей момент я про-живав вже у Канаді.

«УК»: Розкажіть про проект «Кобза – укра-їнці Росії», як виникла ідея його створення?

В.К.: У 1998 році при Світовому КонгресіУкраїнців (СКУ) відродилася правозахисна Комі-сія, яку ми назвали Комісія Людських і Грома-дянських Прав (КЛГП). Працюючи в КЛГП понапрямку захисту прав українців Росії, я побачивщо починає збиратися цікавий матеріал. Ми вирі-

шили створити вебсайт щоб пропагувати нашуроботу, тему захисту прав людини і поширюватиінформацію про життя українців Росії. Майже від-разу сайт став незалежним, але початковий інку-баційний період пройшов в рамках КЛГП. НиніКобзі вже 12 років.

«УК»: Це єдиний проект, в якому Ви беретеучасть?

В.К.: Нині я займаюся трьома пректами –КЛГП, «Кобза» і створенням «Асоціації діаспор-них ЗМІ». Є така ідея – об’єднати головних редак-трів із діаспори в одну горизонтальну професійнуструктуру. Ця ідея поки на початковому етапі.

«УК»: «Кобза – українці Росії» комерцій-ний проект? Чи можна заробити на сайтах схожоїтематики? Якщо так, то яким чином?

В.К.: Ні, заробити на діаспорних сайтах не-можливо. Взагалі, учора я зустрічався у Торонтоіз Головою УВКР паном Михайлом Ратушним, якийпроводить тур Північною Америкою. Найбільшемені запам’яталася фраза із розмови: «За-пам’ятай, за українську справу тобі спасибі ніколине скажуть». Що вірно, то вірно. Багато роботи,

подолань, викладання грошей із власної кишені,приблизне вичислення агентури в русі, кропіткаробота з матеріалом, і т.д. За всі 25 років гро-мадської роботи у мене лише одна нагорода –Почесна грамота УВКР. Мотивація працюватиодна – побачити ту Україну, про яку мріяли поко-ління патріотів. Любов – це дія, інакше вона пе-ретворюється на депресію.

«УК»: Чи не виникає труднощів стосовноорганізаціних моментів, адже члени редакції зна-ходяться в різних куточках світу?

В.К.: Взагалі Інтернет настільки зручна річдля редакційної роботи, що практично є відчуття,що просто сидимо в різних кімнатах. Я встигаюпару разів на день перекинутися листами з Ро-сією. В день отримую до 10 листів розсилки зукраїнських форумів. Вживу ми зустрічаємося наФорумах і Конгресах раз на 3-4 роки. Шкода, алеще жодного разу ми не збиралися усі разом в од-ному місці, щоб відчути, що значить бути редак-цією за одним столом.

«УК»: Що Ви порадите сайту «УкраїнськаКубань»?

В.К.: Працюйте 12 років і досягніть рівня«Кобзи». Тема дуже потрібна і малодосліджена.Доля українців Кубані була трагічна – Грома-дянська війна, Голодомор, русифікація. І хтосьмає чесно це дослідити для нащадків.

Найважче в усьому – це тримати диханняна дистанції. Роками робити задану роботу, нестиобов’язок, розуміти – що це і є твоє місце у світі.Тому я бажаю редакції «Української Кубані» муж-ності. Але також і цікавих відкриттів!

Ганна КОВАЛЬ

…представник ОУН (Організація українських націоналістів) Руху м. Москви, член ОУР(Об’єднання українців Росії), бувший голова Комітету у справах української громади в Росії Ва-силь Коломацький розповів про себе й правозахисний сайт «Кобза – українці Росії», де обіймаєпосаду головного редактора й засновником якого є.

Патріот за силоюдуху…

Василь Коломацький

Мотивація працюватиодна – побачити туУкраїну, про яку мріяли по-коління патріотів. Любов –це дія, інакше вона пере-творюється на депресію.

Фот

оз

особ

ист

ого

ар

хiву

Ва

силя

Кол

ома

цьк

ого

Творчі колективи Кубані виступатимуть на Сочинській Олімпіаді

У Краснодарі відбудеться виставка рекламного плаката

У межах експозиції краснодарські худож-ники та експерти з мистецтва розкажуть проособливості розвитку і зміни сприйняття ми-стецтва в умовах зміни державного ладу, а такожпро діяльність художників першої половиниХХ століття.

«Афіші та плакати початку 20 століттябули сповнені художнього стилю і вигадки. За-мовленнями на виготовленням рекламних пла-катів не гребували такі відомі російськіхудожники як Васнецов, Коровін, Білібін. Цестворювалося як мистецтво, це розвивалося як

мистецтво і на цій виставці Ви зможете побачити,як це може бути мистецтвом», ‒ розповідаютьорганізатори.

З 27 травня по 16 червня у культурному центрі Краснодару«Друкарня» проходитиме виставка, присвячена історії реклам-ного плакату ХХ століття.

Фот

о: v

k.co

m

2 #культура #історія

До матчу 26 туру російської футбольноїпрем’єр-ліги, у якому зустрічалися «Кубань» та«Зеніт» фанати краснодарського клубу підготу-вали масштабне дійство. Перфоменс вболіваль-ників полягав у наступному: майже усюфанатську трибуну стадіону займала композиція,яка складалася із трьох величезних банерів. Наодному із них був напис «За ФК «Кубань», на ін-шому «За Батьківщину», між цими двома бане-рами містився ще один, на якому було зображенопортрет відомого кубанського отамана ЗахаріяЧепеги, а також рік заснування та перша літераназви клубу «Кубань».

Як зазначають самі організатори дійства,підготовка усіх банерів тривала протягом двохтижнів. Сотні фанатів днями й ночами готувалисядо напевно наймасштабнішого фанатського пер-фоменсу. На офіційному сайті ФК «Кубань» ублозі вболівальників клубу зазначено: «Кількаразів здавалося, що була обрана занадто високапланка і у нас нічого не вийде, але любов доклубу змушувала закривати очі на всі перепони іпросто робити, робити, робити ...».

Неочікуваний резонансРеакція громадськості на проведений фа-

натами ФК «Кубань» перфоменс не змусила себеочікувати. На величезній кількості форумів, наофіційних сторінках у соціальних мережах роз-горілася неочікувана боротьба. Боротьба зовсімне футбольного характеру, а з чітким політичнимприсмаком. Українці почали активно підтриму-вати кубанців, побачивши у змісті перфоменсущось дуже рідне та близьке. У коментарях най-частіше фігурували вирази: «усі ми козацькогороду», «брати-кубанці», «Україна за Кубань»,«Слава козакам!» і тому подібне. На противагу цьомуросіяни почали звинувачувати вболівальників ФК«Кубань» у проукраїнській спрямованості.

Існує щодо усього цього ще одна думка. Ча-стина українців почали закидати краснодарськимфанатам насміювання над українською мовою,нацією та власне козаками. Керівник найбільшоїгрупи ФК «Кубань» в одній із соціальних мережМихайло Пономарев з цього приводу зазначив:«Особисто мені взагалі незрозуміла негативна ре-акція товаришів з України! Мабуть, спроба розіг-рати націоналістичну карту, мовляв кляті кубанціглумляться над самим поняттям «козак» тут недоречно. І на скільки я знаю, у нас (на Кубані)взагалі ці банери НЕ викликали жодної негативноїреакції. Принаймні я не бачив ні на одному ре-сурсі обговорення взагалі з цього приводу і нега-тивного зокрема».

Усі крапки над «і»

Та найповніше та найоб’єктивніше по-яснення причин проведення перфоменсу можутьпредставити лише самі його організатори. Черездекілька днів після активного обговорення цієїподії у всесвітній мережі, на сайті фан-клубу ФК«Кубань» з’явилося офіційне пояснення події. Го-ловною метою названо: «Нагадати команді, вбо-лівальникам, самим фанатам з нашої(фанатської) трибуни, що потрібно завждипам'ятати своє коріння і шанувати звичаї предків.Хотіли донести навіть до приїжджих гравців, якбагато важить для всіх нас Кубань, наша малаБатьківщина, і цього ніколи не можна забувати».

Також організатори проголошують, що їмпросто незрозуміла істерія громадськості з тієїпричини, що кубанський фан-рух далеко не пер-ший рік виголошує принциповість і вистоює своюлінію щодо історичних аспектів життя Кубані.

З цього приводу «УК» поставила конкретнізапитання головним організаторам перфоменсу.Роман Жуков, який представляє офіційний фан-

клуб «Кубані» дав наступні відповіді на наші пи-тання:

На чому ґрунтувалася ідея перфоменсу:причина, мета?

Ми вже не вперше в перфоменсі (атрибу-тиці та інших символах) використовуємо ідею ко-зацтва і дореволюційної Кубані. Тому ми трохиздивовані тією величезною увагою до нашогоперфо на матчі із «Зенітом». Ми нащадки запо-різьких козаків. Ми шануємо це і хочемо возве-личити. Ми принципово називаємо своє містоЄкатеринодаром, використовуємо карту Кубансь-кої області, а не Краснодарського краю в своїйатрибутиці і перфоменсах. Тому і цей банер («Заклуб, за Батьківщину») ми здійснили в розрізінашої духовно-моральної позиції. Захарій Чепега

як перший отаман і напис на кубанській «ба-лачці», а не українською мовою – це наш націо-нальний колорит і наша гордість.

Ми хотіли донести до всіх уболівальників ігравців, наскільки для нас важливий виступ на-шого клубу, бо це наша Батьківщина і вона вкрайсвоєрідна, в порівнянні з іншими частинами Росії.

Хочеться ще доповнити, що це не першийперфоменс на кубанському діалекті, бо десь у2009 році у нас була розтяжка: «Звиняйтехлопцi!», яку ми зробили зі сарказмом для пра-воохоронних органів після наших витівок.

Ця ідея підтримувалася усіма фанатамиклубу?

Кожен наш перфоменс узгоджується з усімаоб'єднаннями фанатів Кубані, отже і цей перфоне був винятком.

На яку реакцію громадськості Ви розрахо-вували?

Усі наші перфоменси розраховані на реак-цію гравців клубу і наших уболівальників, томуми не особливо замислюємося про те, що нам ска-жуть ЗМІ та інші вболівальники. Ми робимо те,що вважаємо за потрібне, а чиясь реакція нас малоцікавить. Ми показуємо хто ми є, а любити нас абоненавидіти це вже вибір, який нас не стосується.

І Ваше особисте ставлення до всього цього?

Що ж стосується мого особистого ставленнядо цього перфоменсу, то я безмірно пишаюся ним

і мені, як російському козакові, нащадку запо-розьких козаків, що стоїть під Імперським прапо-ром, абсолютно плювати на випади в наш бікросійських уболівальників і звинувачення нас впроукраїнській позиції (якої у нас немає і небуло!), так само як і думка українських вболіваль-ників про те, що Кубань – це частина України і миодин народ.

Ні, ми російські козаки, наші пращури да-вали присягу російському Імператору і Росії! Алеми не забуваємо свого коріння і не прагнемо роз-діляти наші братні народи.

Проте в дечому зовсім іншу думку має щеодин організатор перфоменсу, який попросив неназивати його ім’я. Чоловік зазначив ті самі при-чини та мотивацію події, про які вже розповів

Роман Жуков. А ось історичні погляди з цьогоприводу у нього зовсім інші: «Я дуже любивпредмет історії в школі, для мене це важливо.З приводу українських коренів, то це ще важли-віше, я чистокровний козак, родичів по батькудуже сильно покосили «червоні». З 11 братів і се-стер залишилися в живих тільки четверо. Когосьповісили, хтось загинув за нез'ясованих обставин.

Дід з дитинства навчав мене тому, що я козак, на-вчав мови, адже «кацапом» соромно було бути! Ія також зроблю все, щоб мої діти пишалися своїмкорінням і вірою».

Отже, питання мети проведення перфо-менсу фанатами ФК «Кубань», вже повністю себевичерпало. Називаються також виховні та освітнімотиви для молоді та багато інших. Усі крапки над«і» у цьому питанні, напевно, вже розставлено.Як завершується офіційне звернення фанатів ізпоясненнями свого останнього перфоменсу: «Нешукайте подвійного змісту там, де його нема».Проте, згадані у контексті цієї події найболючіші пи-тання кубанської історії, національності, ворожнечідвох братніх народів – продовжують пекти.

Христина БОЛОЦЕНКО

Саме це гасло стало найобговорюванішим у вітчизняних та російських ЗМІ на минуломутижні. Фанатський перфоменс привернув увагу усіх, хто якимось чином причетний, чи довласне футболу, чи до Кубані, чи до України. На різноманітних форумах та у соціальних мере-жах розгорілися просто неймовірні дискусії з цього приводу. У чому ж полягає сенсація події,та як прокоментували це самі організатори перфоменсу, читайте далі.

За ФК «Кубань»! За Батьківщину!Ф

ото:

оф

іцій

ни

йф

ан

-клу

бФ

КК

уба

нь

Усі наші перфоменси роз-раховані на реакцію грав-ців клубу і нашихуболівальників, тому ми не особливо замислюємосяпро те, що нам скажутьЗМІ та інші вболівальники.Ми робимо те, що вважаємоза потрібне, а чиясь реак-ція нас мало цікавить. Ми показуємо хто ми є, а любити нас або ненави-діти це вже вибір, який насне стосується.

Сухого закону потребували майже в кожнійкраїні, бо тверезість як-не-як давала більше при-бутку до скарбниці. Найяскравіше державне ре-гулювання кількості перехилених чарокспостерігаємо у ХІХ столітті. Уряди спочатку вда-вались до непрямих заходів, як, наприклад, вста-новлення пивної монополії. У Німеччині проектмонополії на зеленого змія був внесений Бісмар-ком до рейхстагу в лютому 1886 року. У документійшлося про те, що імперія начебто повинна конт-ролювати (взяти у свої руки тобто) покупкуспирту від тубільних виробників та отриманняйого із-за кордону, очищення і переробку,а також продаж спиртних напоїв. Такий проект не

порадував не лише безпосередньо зацікавленихосіб (шинкарів, утримувачів ресторанів та іншихосіб, які торгують спиртними напоями, кількість якихдосягала на той час 330 тисяч), а й звичайних народ-них представників, любителів несухого застілля, якіпобоювалися, що така монополія надасть уряду мо-гутнє знаряддя для впливу на виборах. Уявляєте, за-мість пакетів гречки пропонують 0,5 оковитої? Що некажи, а попит на такий підкуп був чималий. Тому27 березня 1886 року проект був відкинутий рейхс-тагом більшістю (181 голос) проти.

У Франції професор фінансової науки Аль-глов вигадав «факультативну монополіюспирту». Відповідно до неї, держава покладає насебе обов’язок виготовляти спеціальні так званіфіскальні пляшки для напоїв об’ємом 0,25 літра.Спорожнивши таку посудину, налити зілля в неїповторно було практично неможливо. І хоча про-даж напоїв за цим проектом міг вироблятися якдержавою, так і приватними особами, пляшкиреалізувала лише перша. А от уже скільки їх ви-робляти, вирішував уряд на власний розсуд.Чи були в таких умовах послуги «на розлив» (не-легальні, звісно), історія не фіксує.

Американський досвід

Заборони високоградусного напою фіксу-вались навіть на конституційному рівні (Чикаго,1876 рік). Понад 40 років потому сухий закон ра-тифікували 36 американських штатів (хоча і пре-зидент Вудро Вільсон накладав на нього вето).Антисалунна ліга – тогочасний громадський рухза тверезість – широко розгорнула свою анти-алкогольну просвітницьку діяльність. Політичнілідери та законодавці вважали, що американці –хочуть вони того чи ні – виконуватимуть новийзакон настільки ж слухняно, як вони сплачуютьподатки. Але американська спрага і американсь-кий гаманець – різні речі, як виявилося згодом.Сплеск нелегальної торгівлі не зупиняли жоднізаконодавчі нововведення. Аптеки продавалиспиртові розчини, продовжувалось виробництвотехнічного спирту, створювались рецепти пере-творення безалкогольного пива у напій з граду-сом, домашнє «спиртоваріння» перетворювалосьу галузь народної промисловості.

Люди, раніше байдужі до алкоголю, післязаборони почали випивати. Попит на міцні напої

ставав дедалі більшим. У алкогольній індустріїз'явилися нові поняття: moonshiner – підпільнийсамогонник; bootlegger – контрабандист;speakeasy – нелегальний притон, де пошепки за-мовляли чай і в чайній чашці отримували міцнийнапій. Велика депресія поповнила ряди прихиль-ників чарки. П. Вайль та О. Геніс так описують цейперіод: «Спочатку в Америці все було як у людей.Потім з'явилися мораль і благі наміри. Як завжди, ціречі призводять до катастрофи. В Америці вони при-вели до Сухого закону. Ніколи в історії стільки людейне займалися виробництвом і продажем алкоголю,як у ті 13 років, коли це було заборонено». ВідмінаСухого закону переорієнтувала шукачів швидкої (не-легальної) наживи на ігровий бізнес.

Російський пряник

Подібне явище, але унікальнішого харак-теру, мало місце й у Російській імперії. 2 грудня1894 року Міністерство фінансів на чолі з С. Віттезвернулося до інтелігенції з закликом об'єднатисядля боротьби з головним народним лихом – пи-яцтвом. Ідея, звичайно, належала Вітте, але по-трібно відзначити і роль Олександра III, не меншгрішного, ніж його народ, стосовно алкоголю.

Пізніше створюються губернські «Попечи-тельства» народної тверезості. На Кубані така ор-ганізація виникла у 1902 році. Основною метоюдіяльності її було різноманітними заходами від-волікати народ від пияцтва і поширювати середнього інформацію про шкоду непомірного спожи-вання міцних напоїв, а також проведення ви-ховно-освітніх заходів які розвивали світогляд,

пробуджували моральну самосвідомість насе-лення. Такі високі цілі впроваджувались заміноючарки на… книгу. Повсюди відкривались народнічитальні, бібліотеки і книжкові склади, поширю-валися народні читання. Козацькі сім’ї сходилисяна площі, сідали довкола того, хто декламувавкнижку, і уважно слухали захопливий сюжет, щоаж роти відкривали… Про спрагу ніколи було йдумати. Читання проводились загалом у святковідні та щонеділі. Поділялися вони на декілька те-матичних напрямів: проводилися бесіди зі свя-щенної історії, медицини, географії та історії;читалася художня література. Найбільший інте-рес викликали історичні нариси, оповідання з вій-ськового і народного побуту, що не дивно длякозацьких нащадків, які виявляли бажання довивчення власної історії.

Багато станичних і сільських товариств Ку-бані вітали діяльність таких комітетів, і навіть ви-діляли кошти на подібні просвітницькі заходи. Заодин лише рік діяльності «Попечительства» булопроведено 160 публічних читань, які зібрали13 тисяч слухачів.

1906 рік став завершенням діяльності «По-печительства». Російсько-японська війна, рево-люція скоротили фінансування благодійногоруху. Нові читальні більше не створювались, а достарих не надходили книжки.

Та все ж імперський пряник (хоча й духов-ний) виявився ефективнішим, ніж європейськийі американський батоги. Культурне просвітництвоскоротило в рази статистику пияцтва на Кубані.

Пряник. Не на закуску«У Києві на ринку п’ють козаки горілку», – співав колись український народ. А їхні кубанські

колеги кілька сотень літ пізніше не те що забули таких пісень, а й зовсім (принаймні, такстверджує офіційна історія) не вживали оковитої.

Яна МУРАШКІНА

3#аналітика #природа

На Кубані здавна уміли жартувати, або Кубанський КВК – який він?

Змагання КВК на Кубані існували здавна.З різним успіхом команди Краснодарського краювиступали в найпрестижніших лігах Міжнарод-ного Союзу КВК і деякі з них досягли висот. Мо-лодих команд, які бажали знайти своє місце підсонцем, щороку ставало все більше, а місць длясамовираження навпаки – дедалі менше. Існу-вання великої кількості самодіяльних розрізне-них ліг і команд призвело до необхідностістворення Офіційної Ліги Міжнародного СоюзуКВК у Краснодарському краї, що й відбулося у2002 р. на Сочинському Фестивалі. Таким чином,за сприяння Президента Союзу КВК ОлександраМаслякова, Краснодар став центром змагань КВК.

У 2006 р. на сімнадцятому МіжнародномуФестивалі «КіВіН-2006» в Сочі відбулася ще одназнакова подія в житті ліги. Їй було присвоєно ста-тус Центральної. Відтоді всі ігри ЦентральноїКраснодарській Ліги проходять у найкращих кон-цертних залах Кубані, а на всіх змаганнях відбу-вається знімання телевізійної версії крайовимимедійниками.

У кубанських змаганнях із задоволеннямберуть участь команди з Краснодарського краюта інших регіонів, а також сусідніх держав –України, Грузії і Вірменії. Це зумовлено зручнимгеографічним розташуванням Краснодара йАнапи, а також розвиненою інфраструктурою.Сюди команди можуть швидко дістатися літаком,потягом або автобусом.

І, звичайно ж, особливе значення в іграхКраснодарської Ліги має щорічний спецпроект підназвою «Кубок Губернатора Кубані», який прохо-дить у липні в Анапі та збирає на Чорному морівелику кількість команд, зокрема й представниківВищої і Прем’єр Ліги. Ведучим цього свята нерідкобуває Олександр Масляков.

Як усе починалося

Бурхливий розвиток змагань серед дотеп-ників у «Клубі веселих і кмітливих» почався наКубані ще в минулому столітті. Так званими пра-отцями краснодарського КВК були ВолодимирЖердєв, який зібрав у 1992 р. перший склад ві-домої команди «Кубанські козаки», а такожЙосип Давидов, заслужений працівник культури,котрий працював із фактично єдиною у той часкраснодарської лігою – в політехнічному інсти-туті. На початку 90-х рр. на Кубані було 2 центривиховання кадрів для КВК: Майкоп і Краснодар,де команди «кавеенщиків» були майже в кож-ному навчальному закладі.

У другій половині 90-х рр. кубанський КВКактивно розвивається. У цей час з’являється до-тепна, вправна в акторській майстерностікоманда з яскравою і помітною назвою – «Крас-нодарські фломастери». До цієї збірної командивходили студенти двох вузів: Кубанського дер-жавного університету та Кубанського юридичногоінституту. Команді вдалося швидко завоювати

любов тутешніх глядачів, проте до вищої ліги КВКжартівники так і не дійшли. З часом фарби «фло-мастерів» стали згасати, і команда змушена булапоступитись іншим не менш талановитим. Знако-вою подією в кубанському КВК можна назватипояву команди аграрного університету «Ку-банські козаки». Їх унікальність полягає в тому,що, змінивши кілька іміджів, хлопці зуміли знайтитой, який дозволив їм у сезоні 1999 р. вийти увищу лігу і дійти до півфіналу. Проте поступово учас-ники команди почали займатися роботою за фахом,і згодом гра КВК для більшості залишилася в мину-лому як велике студентське захоплення.

За роки існування КВК на Кубані змінилосябезліч команд, ліг, осіб та імен. Велике значеннядля іміджу регіону, крім тих, про які вже булосказано, мали «Майкопські любителі» (збірнаАдигеї) і «Стомлені сонцем» (команда Сочинсь-кого державного університету туризму та курорт-ної справи). На початку 2000-х рр. за підтримкиКомітету у справах молоді крайової адміністраціїта губернатора Краснодарського краю Олек-сандра Ткачова було створено дві команди, якіпредставляли край на змаганнях КВК. Це булизбірні команди «Краснодарський проспект» і«Стомлені сонцем». У першому ж сезоні обидвікоманди перемогами виправдали довіру губер-натора й уболівальників.

Відтоді розвиток творчого потенціалу ку-банців є пріоритетним напрямом діяльності у

сфері молодіжної політики регіону. Значна увагаприділяється підтримці ініціативної молоді, зо-крема й представників молодіжної субкультури внауковому, творчому й загально-соціальномуаспектах, та вихованню лідерських якостей задляподальшого розвитку кубанського КВК. Так, із 2002р. державна установа «Молодіжний центр розвиткуособистості» займається реалізацією програми «Роз-виток руху КВК у Краснодарському краї».

Відкриття Першої Кубанської Ліги5 квітня 2013 р. у Слов’янську-на-Кубані

відбулося чергове відкриття Першої КубанськоїЛіги КВК. На фестиваль приїхали команди з різ-них куточків Краснодарського краю. Координаціюзмагань доручили чемпіонові вищої ліги КВК у складізбірної Краснодарського краю – Якову Рибалко.

Довгоочікуване свято гумору та сміху вида-лося на славу! В цьому сезоні за звання чемпіона

«Першої Кубанської Ліги» боролися такі команди:«Збірна Кубанського державного університету»(м. Слов’янськ-на-Кубані), «Хлопчики» (м. Ново-російськ), «Найбадьоріша збірна» (м. Новоро-сійськ), «Нові люди» (м. Темрюк), «ЗбірнаНовопокровського району» (ст. Новопокровська),«Білий пляж» (м. Анапа), «Збірна Геленджика»(м. Геленджик), «Все включено» (ст. Ленін-градська), «20-й ряд» (м. Армавір), «Уж замужневтерпеж» (м. Армавір), «Збірна північних рай-онів» (ст. Павлівська), «Лажа Мінеллі» (м. Ново-російськ), «Збірна коренівська» (м. Коренівск) і«Не стандарт» (м. Краснодар).

За підсумками фестивалю найуспішнішимикомандами стали: «Лажа Мінеллі» – 1 місце,«Збірна коренівська» – 2 місце та «Уж замуж не-втерпеж» – 3 місце!

Світлана СУРАЙ

Від дня проведення найперших змагань «Клубу веселих і кмітливих» пройшло вже понад50 років. Але офіційно Міжнародний день КВК за ініціативи президента клубу Олександра Мас-лякова почали відзначати лише з 1966 р. За цей час гра стала відомою в багатьох куточкахсвіту. Великої популярності набули ігри КВК і на Кубані. Найуспішніша команда Краснодар-ського краю всіх часів – «Стомлені сонцем». Саме ці кмітливі жартівники неодноразово сяялиу Вищій лізі та здобували перемоги. Нині ж майже в кожному виші Кубані є своя команда КВК.А ті, хто колись починали зі студентської ліги, тепер мають успіх на великій сцені.

Фот

о: w

ww

.ku

ba

nkv

n.r

u

Велетенські й карликові вулкани

На Кубані розташовані такі унікальніоб'єкти природи, як грязьові вулкани. Це єдинідіючі вулкани всього Кавказу.

Виглядають вони як справжні великі вул-кани в мініатюрі. Є й конусоподібна гора, і кратер,і жерло, проте вивергають грязьові вулкани Ку-бані не вогняну лаву, а рідку грязь, що підніма-ється на поверхню газами – здебільшого метаномабо сірководнем. Спостерігачеві здається, щогрязьова жижа кипить. Однак температура її за-звичай постійна і рідко перевищує 15 ° С навіть унайспекотніше літо.

Причинами виникнення грязьових вулканівє тектонічні рухи земної кори, в результаті яких гли-

ниста маса, вода і гази вичавлюються на поверхнютам, де при зростанні складок утворилися розриви.

Багато хто вважає, що купання у цій грязіпозитивно впливає на процеси омолодженняшкіри. Дійсно, сопочні грязі можуть міститизначну кількість сірководню, йоду і бору й маютьцілющі властивості. Серед грязьових вулканів є ізародкові кратери, і великі сопки висотою до160 метрів над рівнем моря. Перші вулкани утво-рилися на Кубані ще 12-18 мільйонів років тому із тих часів свою діяльність не припиняли.

Найпопулярніші грязьові вулкани Кубані

Років 10 тому найбільшим діючим вулканомТаманського півострова вважалася Карабетова

гора, розташована за 4 км від станиці Тамань.Зараз цей вулкан майже втратив активність. Алез нього відкривається прекрасний краєвид, так якв гарну погоду звідси можна побачити західнийкрай Таманського півострова як на долоні. Аджевисота Карабетки 152 метри. Звідси чудово видностаницю Тамань, миси Панагія і Тузла, Керченськупротоку і Кримський берег.

Трохи менший за розміром діючий грязе-вий вулкан під назвою Гнила гора. Він розта-шований в 15 км на південний схід від Темрюка,якщо їхати трасою до Слов'янська-на-Кубані.

Крім того, варто поглянути на вулкан Шугохоча знайти його складніше. Тому краще розпи-тати місцевих жителів. Він розташований за 35 км

від Анапи, за 5 км від шосе між станицями Госта-гаєвською і Вареніковською. Грязь цього вулканумає високий вміст йоду, брому та інших складо-вих, що збільшують її лікувальну цінність.

Ще один вулкан – гора Миска розташова-ний в центрі Темрюка, на території музею Вій-ськова гірка. Його діяльність – це дві невеликікалюжі бруду, на поверхні яких з'являються буль-башки. У лютому 2002 року між селищем Сінний істаницею Ахтанізовська з'явився новий грязьовийвулкан. Як довго він буде активним невідомо.

Вулкан Тіздар розташований за 10 км назахід від станиці Голубицької. Якщо їхати трасоюу бік Порта-Кавказ, Ви потрапите в селище «За

Батьківщину». Місцеві жителі охоче підкажутьдорогу до грязьового вулкану. Він розташованийза 150 м від моря і представляє собою кратер зрідким брудом діаметром 15-20 метрів. Зану-рення в бруд не лише корисне для організму, алеі дуже цікаве. Поруч душ, роздягальні та кафе наберезі Азовського моря. Мабуть, всі інші грязьовівулкани на Північному Кавказі поступаютьсяцьому за якістю і рівнем розвитку інфраструк-тури для прийому відпочиваючих.

Лікувальні властивості грязьових вулканів

Лікувальні грязі застосовують у вигляді за-гальних і місцевих процедур. Механізм дії ліку-вальної грязі обумовлений її властивостями.Підвищення температури тканин під час грязь-

ових аплікацій сприяє активізації обмінних і оки-слювально-відновних процесів, поліпшуєтьсямісцевий кровообіг, пришвидшується загоєнняран, розсмоктуються спайки. У цьому сенсі ліку-вальна грязь є найпотужнішим чинником впливуна уповільнені запальні процеси.

Мікроорганізми, що містяться у багнюці,здатні «обеззброїти» мікроби на поверхні шкіри.Разом з іншими речовинами, що містяться у баг-нюці, вони посилюють імунітет. Виявлено такожпозитивний вплив лікувальних грязей на нервовусистему, гормональний обмін людини.

Процедура лікування грязями дуже м'яка іприємна. І, незважаючи на те, що лікарі не реко-мендують лікуватися самостійно, багато відпочи-ваючих не втрачають можливості спробуватигрязелікування безпосередньо на місці джерелацієї лікувальної грязі. Тетяна, фанат такого видулікування, так коментує грязетерапію:

«Грязеві вулкани – це прикольно. Моядонька сказала, що вона добре зараз розуміє кро-кодилів (жарт). Але є один великий недолік –дуже слизько. Треба їм щось вигадати, щоб людине падали. Одна жінка впала і сильно поранилась.Я їй допомогла підвестися, але до медпункту «на-глядачі» не провели. Треба, щоб лікар знаходивсятам, поблизу вулкану».

Нагадуємо, що самолікування може бутишкідливим для здоров’я, тому щоб не помили-тися, варто знати показання і протипоказаннягрязелікування. «В'язка, сіра, масляниста грязь

ефективна в боротьбі проти багатьох недуг, надаєантисептичну та протизапальну дію і вражаючірегенеруючі властивості. На грязьові вулканилюди їдуть, що вилікуватися від хвороб верхніхдихальних шляхів і нервової системи, органівтравлення та опорно-рухового апарату. Цілющагрязь кубанських вулканів рекомендована під часшкірних і гінекологічних захворюваннях. Певнірежими лікування вимагають навіть змішуваннягрязей. Але самолікування може зашкодити. Пе-регрів, підвищення тиску та інші неприємні симп-томи можуть виникнути через людськунедбалість, тому, щоб відпочинок був корисним,потрібно проконсультуватись з лікарем», – кажелікар-терапевт Оксана Остапенко.

Катерина ОЛЕКСІНА

Їх називають «горілими горами», «гнилими могилами», «блюваками». Подивитися на гря-зьові вулкани Кубані їдуть щороку тисячі людей. Число вулканів коливається від 27 до 32. Ка-шоподібна сіра грязь піднімається на поверхню бульбашками нафтових газів. Про грязьовівулкани Тамані писав ще Гомер у своїй «Одіссеї». Саме на Тамані, «на сумній оголеній місце-вості» – в грязьових вулканах – розташував він входи до підземного царства Аїда.

Вулкани, що лікують Грязеві вулкани – це при-кольно. Моя донька ска-зала, що вона добре заразрозуміє крокодилів (жарт).Але є один великий недо-лік – дуже слизько. Требаїм щось вигадати, щоблюди не падали. Однажінка впала і сильно пора-нилась.

4 #кубань в об’єктиві

РЕДАКЦІЯ:

Головний редактор – Ганна КовальБільд-редактор, верстальник – Яніна Злебова

Дизайнер – Ольга ЗаднєпрянВеб-дизайнер – Ольга Носик

Адміністратор соцмереж – Олена МаслєніковаРедактори: Анна Кирилко, Анастасія Білякова-Бєльська

Журналісти: Христина Болоценко, Анастасія Єрмакова, Яна Мурашкіна,

Катерина Олексіна, Сабіна Пухка, Світлана Сурай, Світлана Тарнопольська

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ:м. Київ, вул. Щорса 36-а, оф. 507

Тижневик «Українська Кубань»Виходить з квітня 2013 року.

Віддруковано на базі кафедри видавничої справи тамережених видань Київського національного універ-

ситету культури і мистецтвПідписано до друку 07.05.2013

Усі права на матеріали, що містить тижневик «Українська Кубань», захищені відповідно до законо-давства України про авторське та суміжні права. Будь-

яке запозичення можливе лише за наявностіпосилання на «Українську Кубань».

КОНТАКТИ:

З ідеями, побажаннями, пропозиціями звертатися заелектронною адресою: [email protected]

БІЛЬШЕ ІНФОРМАЦІЇ НА САЙТІ:

kuban.in.ua

ЧИТАЙТЕ НАС У СОЦІАЛЬНИХМЕРЕЖАХ:

vk.com/club51933765

www.facebook.com/pages/Українська-Кубань/510502912318075

ukrainian-kyban.livejournal.com

t witter.com/ukrkyban

Наталя Протопопова, 35 років, проживає усмт. Афіпському, поруч з Краснодаром, фотогра-фією займається 5 років.

Все пізнається у порівнянні: відвідавшидеякі куточки Росії, зрозуміла, що недарма ка-жуть: якщо є на світі рай – це Краснодарськийкрай. Люблю Кубань, люблю Краснодар! Історієюне захоплююся, але традиції і культуру Кубані хо-четься підтримувати. Нещодавно відкрила для себеУкраїну, відвідавши Ялту і кримське узбережжя. По-їздка була приємною і цікавою настільки, що хо-четься повернутися в Україну не раз.

Як Ви зрозуміли, що хочете займатися самефотографією?

Фотографувати мені подобалося завжди, які малювати, але зупинилася на фотографії, колизрозуміла, що в малюнку особисто мені невдасться передати те, що хочеться – зберегти мо-мент, емоцію або просто зафіксувати подію ...

У чому шукаєте натхнення?

Натхненням для мене може бути багаточого – любов до дітей, природа, світанки, квіти,

радість тощо, але загалом натхнення, праця і ста-рання для мене синоніми. Тому треба шукати, ви-шукувати, дивитися, спостерігати, бачити.

Що Вам подобається фотографувати най-більше: людей, природу, життя…?

Фотографувати мені подобається людей,емоції, події, природу.

Яке Ваше улюблене місце для фотографу-вання?

Для мене хорошим місцем буде те, де язможу зняти емоційний кадр, тобто який потімторкнеться глядача.

І, взагалі, як живеться фотографу на Кубані?

Як живеться фотографу на Кубані? Як по-дивитися на це питання ... Але думаю, усе ж добре.Це південь, багато сонця, зелені, квітів, фруктів – непрогодуєш себе ніжками, від голоду не пропадеш,будеш їсти аличу та яблука ..! Жартую! ))))

Світлана Пашковська, 26 років, проживає уСочі. Професійно фотографією займається 1 рік.

За професією я дизайнер з реклами, роботусвою дуже люблю, малюнок як продовження цієїсправи. Родом я з Сибіру, Іркутська область, містоАнгарськ. З самого дитинства я була творчою ди-тиною! Шукала себе в різних творчих областях, івишивала, і шила, і малювала. У школі бралаучасть у різних творчих виставках; уроки праці,образотворче мистецтво і література, ці предметибули моїми улюбленими! Якось одного разу моїроботи у стилі графіті вивішували в школі на двохповерхах, щось типу міні-виставки! :)


Одного дня моя подруга Світлана покликаламене з собою за компанію на фотосесію до фо-тографа, мені тоді було 16 років. З того дня, на-певно, мене і затягнуло, я зрозуміла що люблюфотографію і особливо люблю фотографуватися,могла позувати годинами, це приносило мені за-доволення, натхнення і життєві сили. Ми з подру-гою майже щодня фотографували один одного!

Вчитися я пішла на дизайнера з реклами,там брала участь у фотоконкурсах. Після на-вчання моя робота дизайнером мене повністю по-глинула, я припинила фотографувати, зрідкалише сама фотографувалася, брала участь у різ-них тематичних фототусовках. В один моментмені все набридло, я зібралася і поїхала жити вКраснодар, проживши там деякий час, поїхалажити в Сочі, де живу і нині! З початку 2013-го язрозуміла що хочу фотографувати, стояти неперед об'єктивом, а за об'єктивом! Ця ідея поглинуламене повністю! Я взяла фотоапарат і почала знімати!


Найбільше я люблю фотографувати людей!А якщо детальніше, це портрети! Фотографія роз-криває людину! Очі показують дуже багато чого.Іноді людина ззовні не дуже приваблива, а почи-наєш її фотографувати і щось у ній розкрива-ється, щось більше аніж зовнішня краса, щосьтаке, що складно передати словами, але можнапередати фотографією!


Улюблене місце для занять фотографією цеприрода, море! Я вважаю що, фотографії зробленіна природі більш правдивіші, реалістичніші, живіші,ніж у студії, там якось усе не натурально і награно...


Натхнення може прийти звідки завгодно!Іноді надихнути може сама людина, подивившисьна яку народжуються якісь ідеї, думки! Дужесильно мене надихає море, його запах, його шум,воно заряджає мене енергією! Одним словом – ялюблю море! Надихає велика різноманітність гар-ної природи на Кубані!

Чи проводяться на Кубані які-небудь фото-виставки за підтримки місцевої влади?

Фотовиставки в Сочі, на мій погляд, не дужепопулярні, а даремно! У квітні відбувалася ву-лична фотовиставка «ФотоСушка», робіт було ба-гато, жодна людина не могла пройти повз, незаглянувши, було цікаво всім! У Краснодарі зви-чайно фотовиставки відбуваються частіше!


Я вважаю кубанським фотографам поща-стило найбільше. Дуже велике поле для творчо-сті! Кубанський край дуже красивий, багатийфлорою і фауною, красиві місця, гори і багато ін-шого! Комерційним фотографам тут теж непогано,є місцеві, в сезон ще й приїжджі, які не проти за-карбувати свій відпочинок на довгу пам'ять,знімки які вони будуть дивитися взимку і згаду-вати веселі теплі дні відпочинку на Кубані! Я ша-лено рада, що переїхала на Кубань! І під часкожного зручного випадку кличу сюди всіх своїхдрузів і рідних! :)

Адам Нор, 27 років, проживає і працює уКраснодарі, фотографією займається 8 років.

Історія свого краю – цікава безумовно. Меніцікаві будівлі і люди, які оточують мене. Цікав-люся архітектурою та історією мистецтв. Я частознайомлюся з різними людьми. Колекціоную їхрозповіді. А це і є історія – я так думаю. Укра-їнські корені є. У моєї бабусі по маминій лініїукраїнське прізвище. Тітка живе в Україні підХарковом. На вихідних планую поїздку в Крим,Ялту. Мені дуже подобаються поселення на уз-бережжі Криму. Море це моя рідна стихія. Янародився в м. Анапа, все дитинство мене ото-чувало Чорне море.


Відповім так: коли я навчався у початковійшколі, 1 – 3 класи я з батьками любив прогулю-ватися по краю моря. Пісок ставав для мене по-лотном. Я почав малювати на мокрому піску. Зарозповідями моїх батьків, деяким людям подоба-лися мої починання в малюнку. Я не пам'ятаютаких деталей. Йшов час, я вступив до анапськоїдитячої художньої школи. На конкурсі графікизайняв 1-е місце. І мені батьки купили фотоапа-рат. Це був Kodak – як називають у народі «миль-ниця», я був дуже радий! До цього я бравфотоапарат у батьків Polaroid і фотографував їх.Найтепліші спогади пов'язані з фотографією вва-жаю ті фокуси, які показував Polaroid зі своїмифото-касетами, пам'ятаю їх запах навіть, а як націй квадратній фотографії з нічого в руках з’яв-лялися портрети – це словами було не висловити.Мій дядько в юності займався фотографією –коли я приїжджав до нього в гості з великим ін-тересом розглядав його фотоальбоми. Розглядавйого Зеніти, які він зберігав під склом. Всі ці подіїразом склалися в захоплення життя.


Воно саме зустрічається. Я просто виходжупрогулятися і зустрічаю людей, які мені подо-баються. Я люблю людей. Люблю нові знайомства,


Я вважаю себе соціальним фотографом,люблю показувати на своїх плівках життя людей.Такі які вони є. Віддаю перевагу плівкам ніж циф-ровому фото.


У мене немає улюбленого місця, де б я фо-тографував з якоюсь «піднесеною любов'ю», та-кого немає. Я фотографую там, де цьомусудилося бути – справа випадку.

Чи проводяться на Кубані які-небудь фото-виставки за підтримки місцевої влади?

У Краснодарі проводиться вже не вперше«ФОТОВІЗА», це всесвітня подія в світі фотогра-фії. Краснодарцям дуже пощастило, що тепер єможливість зануритися у мистецтво фотографії,головне – бажання. Те, що ми можемо уявити, миможемо втілити.


Важко відповісти, адже я фотограф не зафахом. У мене перша спеціальність – педагог об-разотворчого мистецтва, друга – графічний ди-зайнер. Я не вважаю себе фотографом. Хочадовгий час працював у найбільшій компанії Красно-дарського краю в галузі дитячої фотографії. Там всі

У фотографії мені подобається рівністьпротягом життя без зовнішнього втручання і при-родно без порушення психофізичного ритму лю-дини. Без його зовнішньої прикраси. ЩИРІСТЬФОТОГРАФА. Цілком можливо, що глядач ди-виться саме на неї. Якщо фотограф по-справжнь-ому відчуває і переживає під час зйомки і віритьв те, що він робить, то віра (щирість) стає части-ною зображення, і це вже не просто красива кар-тинка, нам стає якось по-іншому приємно ізахоплююче. З'являється відчуття «реальності».Мені все більше стає цікавою художність, яка маєвідношення до правди дійсності. Все геніальне про-сто. Фотографія – це не мегапіксельні матриці іпонад-світлосильна оптика. Фотографія – це від-чуття життя, філософія, людська душа. І для вира-ження почуттів нічого не потрібно – лише світло.

Христина БОЛОЦЕНКО

Цього разу «УК» знайшла нових фотографів, нові відповіді та нове світовідчуття. Як за-вжди, спочатку ми поцікавилися про історичні коріння фотографів, їх патріотичність талюбов до рідного краю. А також не забули про наші традиційні питання.

Кубань в об’єктиві

спілкування. Люблю дізнаватися їх історії. лаялися один з одним, тому я звідти й пішов. Фот

он

ада

лиге

рої

руб

ри

ки, б

ільш

е св

ітли

н н

а н

аш

ому

сай

ті

Documents

Українська Кубань № 6