Embed Size (px)
Citation preview
1ТЕРНОПІЛЬБОГДАН
З перської переклав Роман Гамада
2
ББК 84(0)9УДК 82-341 А64
Анекдоти про Муллу Насред діна/ А64 Перекл., упорядк. Р. Гамада. — Тернопіль: Богдан, 2010. — 688 с.
Охороняється законом про авторське право.Жодна частина цього видання не може бути відтворена в будь-якому вигляді без дозволу
автора чи видавництва.
ISBN 978-966-10-0388-9 (серія)ISBN 978-966-10-0571-5
© Гамада Р., переклад, упорядкування, передмова, 2010© Навчальна кни га – Богдан, майнові права, 2010
3
Серія «Скарби Сходу» заснована 2008 року
Перекладено за виданням: Молла Насреддін. —
Тегран, Колале-йе Хавер, 1955.
У книзі використано малюнки із того ж видання.
4
Рецензенти:
Р.П. Зорівчак — академік Академії наук ВШ України, д-р філол. наук, проф.,
завідувач кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія
Кочура (Львівський національний університет ім. Івана Франка),
член НСПУ, заслужений працівник освіти України;
А.Ф. Карась — д-р філос. наук, проф., завідувач кафедри філософії Львівського національного університету ім. І. Франка;
В.С. Рибалкін — д-р філол. наук, проф., завідувач відділу Класичного Сходу
Інституту сходознавства імені А. Кримського НАН України, лауреат премії імені А. Кримського.
5
ЖИТТЄВА ФІЛОСОФІЯ МУЛЛИ НАСРЕДДІНА
В українській історичній думі гуляє Килиїмським полем козак Ганджа Ан-дибер.
На козаку, бідному нетязі,три сіром’язі,опанча рогозовая, поясина хмеловая.На козаку, бідному нетязі, сап’янці,видно п’яти й пальці,де ступить — босої ноги слід пише…
У такому-то перевдязі увіходить він до корчми у Черкасах, де з його виду насміхаються три дуки-срібляники та ве-лять шинкарці Насті принести йому про-кислого пива. Та посилає наймичку, про-те наймичка не вточила пива з «дев’ятої
6
бочки», а з десятої, найкращої. Не хотячи більше зносити глузувань, він виймає черес із золотими червінцями і встеляє ними стіл. Зараз і дуки-срібляники, і Нас-тя запрошують його «призволятися», на це козак вихиляється із вікна і гукає своїх товаришів, що сиділи у сховку; тії приносять дорогі шати, сап’янові чоботи і козацький шлик. Ось тут і виходить на яв, що він — ніякий не нетяга, а козаць-кий гетьман Хвесько Ганджа Андибер. Відмовляючись від почастунків, він не їсть, не п’є, тільки виливає усе на свої шати, при тім приказуючи:
Ей, шати мої, пийте-гуляйте!Не мене шанують,Бо вас поважають.Як я вас на собі не мав,То й честі од дуків-срібляників не мав.
7
В аналогічній ситуації Ходжа На-среддін, прийшовши, щоправда, у бага-тий дім на гостину, спершу сидить ніким не помічений у самому кінці лави, бо вбраний був, бачте, у латану сімряжку-халат. Та коли повернувся в той дім у ко-штовному каптані, його одразу ж садов-лять на достойне місце й припрошують пригощатися. Проте не став куштувати Ходжа ні плову, ні халви, а заходився лишень тицяти рукавом у наїдки.
Турецький Ходжа Насреддін нале-жить ХІІІ ст., отже, жив він у монголь-ську епоху, захопивши занепад династії Сельджукідів Руму, хоча усна традиція переносить його у XIV вік, себто епоху Тамерлана. Ходжа Насреддін — особа уже напівлегендарна: народився він в околицях Анкари і там діяв як духів-ник і наставник, а помер у місті Акшегір
8
(по-нашому як би Білгород) 683 року гіджри (за мусульманським календарем), що відповідає нашому 1285 рокові. Особа напівлегендарна у тому сенсі, що анекдо-ти про Ходжу Насреддіна уперше були записані у XVI ст. і в так званий «на-среддінівський» цикл увійшли анекдоти цілком різні — від анекдотів літературних аж до народних та історичних, де від справжнього Ходжі Насреддіна з гоном часу зосталось доволі-таки небагато. Хо-джа Насреддін — це узагальнений образ. Анекдоти «насреддінівського» циклу ми зустрічаємо вже в такій древ ній збірці, як «Книга захоплюючих опо відей» асси-рійського письменника Абу-ль-Фараджа Бар-Ебрея (1226–1286). Завдячуючи усній традиції анекдоти й короткі оповідання із «Ресале-йе дильгушай» («Трактат на роз-вагу серця»), що належать перу знаме-
9
нитого перського сатирика Убейда Закані (XIV ст.), набули насреддінівського виду й доповнили й без того суперечливий образ Ходжі: то він недолугий чолов’яга, що не знає, де у нього по праву, а де по ліву руку, то тонкий пересмішник. Це було свого часу зауважено і акад. В. А. Гордлевським, який писав: «На тип ходжі справили вплив і літературні тво-ри, наприклад, анекдоти перського поета XIV ст. Убейда Закані. Анекдоти ці ви-давались у Стамбулі, і можливо, що вони опісля — отже, порівняно вже недавно — приліпились до ходжі Насреддіна».
Зустрічаються подібні анекдоти і в пер ського поета Джалаледдіна Румі (1207-1273) у його поемі «Масневі-йе маневі» («Поема з прихованим змістом»). Так, Румі оповідає про хлопчика, який ішов за батьковою труною і плакав:
10
— О батьку, вже несуть тебе туди,Де в землю закопають назавжди.
Несуть тебе в тісний, похмурий дім —Ні килимка, ані рогожі в нім.
Між днем і ніччю стерлася межа,Ні каганця вночі, ні вдень коржа.
Ні даху, ані стелі, ні дверей, Ні промінця, ні чаші для гостей.
Почувши хлопцеве голосіння, Джуга промовив батькові при тім:
— Клянуся, що несуть його в наш дім!
У Закані, правда, край дороги, коли проносили небіжчика, стояли дервіш із сином, і ці персонажі, разом із Джугою, дають змогу відносити згадані анекдоти до часів якнайдавніших.
11
Насреддін при ближчому розгля-ді у добрій половині (де вже він не-історичний) виказує свою безумовну арабськість, і ми це бачимо, ознайо-мившись із арабськими анекдотами про Джугу, згадки про якого наводяться вже у «Фігрісті» («Каталозі») бібліографа ан-Недіма Багдадського (Х ст.). «Анекдоти, зібрані довкола імені Джуги, — пише В. А. Гордлевський, — прийшли до тур-ків; турки впізнали тут знайомі риси, — так збагатився образ ходжі Насреддіна. Між ходжею Насреддіном і Джугою знайшлось на якомусь етапі формування типу щось загальне…» Хорошим прикла-дом на підтвердження тези формування спільного типу буде подати до «Ковд ри мулли Насреддіна» історію із Абу Бек-ром, який, поряд із Омаром та Османом, став об’єктом безпощадних глузувань
12
шиїтів. «Абу Бекр Благочестивий часто вештався ночами, шукаючи, де що погано лежить. Та як ревно старався він, йому нічого не попалось у руки. Тоді узяв по-цупив з досади свою чалму і сховав собі під пахвою.
Ото як прийшов додому, жінка його і питає:
— Ну, то що ти приніс цього разу?— Ось чалму свою я приніс, — ка-
же. — Та помовчала б ти! — зацитькав він жінку, бачачи, що розсердилась вона дуже. — Не до тями тобі, навіщо я так вчинив? Дуже вже не хотілось мені упій-мати облизня».
І ще одне цікаве спостереження: вдаючись до тематичної класифікації і групуючи анекдоти за розділами, «Насреддінові скупощі» доведеться так чи інакше співвідносити з «Кітаб аль-
13
бухаля» («Кни гою про скупих») арабсько-го письменника аль-Джахиза та тому по-дібними збірниками. («Один скнара мовив своєму служникові: — Принеси їжу та замкни двері, щоб лиха кого не принесла! А то доведеться іще ділитись. — А чи не закрити спершу двері, — сказав меткий служник, — а вже потому принести їжу? — Їй-богу, ти мудріший од мене, — вигукнув скнара, — бо дієш завбачли-віше!»). Арабська частина «Рісале-йе дильгушай», практично в ся компіля-тивного характеру, також дає багато матеріалу на відповідь, у якому зв’язку стоїть Насреддін і арабська література. («Абу-ль-Харісу поспитали: — Чи може народитись дитина од восьмидесятиліт-нього діда? — Авжеж, що може, — ска-зав Абу-ль-Харіса, — надто коли в нього є двадцятилітній сусіда»).
14
Помандрувавши далі на схід і здо-бувши собі там не меншу популярність (у Ірані він зробився Муллою Насред-діном), Насреддін міцно вкоренився і на Балканах, не минув він і України. Тут чи не першим звернув на це увагу М. Драго-манов на сторінках «Киевской старины» (1886, т. 14, № 2-3) у статті «Турецкие анекдоты в украинской народной сло-весности», подавши до уваги чимало прикладів побутування перелицьованого Ходжі. Якщо у Закані роль недотепи відводилась казвінцеві — мешканцеві іранського міста Казвін («Один казвінець впав у глибоку яму…»), який згодом зробився знову-таки муллою Насредді-ном, то в українському фольклорі роль Насреддіна пропонувалась уже циганові, і, як слушно зауважив М. Драгоманов, український оповідач у деяких випад-
15
ках не до кінця розумів самого гумору, бо при передачі могли випадати окремі деталі, і що важливо: «з самого початку український оповідач відчував іще, що жарт належить чужинцеві».
Ось відкіля узявся у Степана Рудан-ського хитрий циган (завважимо при-нагідно, що український письменник про живав довший час не де, як у Ялті, в Криму). Ті ж анекдоти, що й у «Ресале-йе дильгушай» перського сатирика, ми уже сприймаємо у Руданського як свої, такі давні й добре знайомі — це й «Циган в огірках», і «Жалібний дяк» та ще багато інших. Долучився до «насреддіани», сам того не гадаючи, й Франко-фольклорист, записавши у Жовківському повіті казку «Піп на казанні», яка буквально повто-рює «Проповідь мулли», і ми бачимо, що це звичайна сліпа копія, хіба що
16
там проповідником виступає мулла, а у нас — сільський піп.
«А то раз якийсь піп дуже не любив казання говорити. То одної неділі вихо-дить на казальницю, та й каже:
— Мої милі парафіяни, а знаєте, о чім я вам нині буду казання казати?
— Ні, не знаємо, — кажуть люди.— Га, коли ви не знаєте, то й я не
знаю, — каже піп та й зліз із казальниці.На другу неділю знов піп на казаль-
ницю.— Милі мої парафіяни, а знаєте, о чім
я вам нині буду казати казання?— Знаємо, — кажуть люди.— Ну коли знаєте, то нема вам що
й казати. Рцем всі от всея душі!..Приходиться на третю неділю, вже
собі люди міркують, як би то його за-йти? Змовилися собі… Вилазить піп на казальницю.
17
— Мої милі парафіяни, а знаєте, о чім я вам нині буду казати казання?
То єдна половина людей у церкві каже: «Знаємо», а друга каже: «Не знаємо».
— Так? — каже піп. — Ну, то добре. Най ті, що знають, та скажуть тим, що не знають. Благоденствіє господнє на всіх вас!
Та й уже було по казанню».Та недарма ми так довго говорили
про Ходжу Насреддіна, коли б не іще одна така собі українська народна казка «Селянин та крамар», яка при ближчому розгляді впевнено вказує на східний про-тотип, а саме на Насреддіна. Зайшовши якось у крамницю, селянин попрохав дати йому одну банку з цукерками, по-нюхав її, тоді казав подати йому іншу. Понюхав і ту, і ще одну, і вже замірявся було іти геть. «Куди ж ти, — здивувався
18
крамар, — а гроші платити хто буде?» Вернувся селянин, дістав гроші, по-стукав ними по столі та й сховав назад у кишеню. «Я, — каже, — понюхав, ти послухав, ото ми й квити з тобою». І тут ми бачимо, що муллу Насреддіна не лише перевдягнуто в українські шаро-вари, а й відбулась певна трансформація самого анекдоту-оповідання: звичайний жарт переведено у площину соціально-побутову, де доволі виразно проступає бажання оповідача при змалюванні обра-зу селянина та крамаря подати розповідь у так званому становому ключі.
Як було завважено, з бігом часу образ Насреддіна мінявся, набуваючи супер-ечливого характеру, заодно, в окремих випадках, відбувались втрати у змісті, де первісний жарт затирався й ставав не зовсім зрозумілим — уже не було
19
тієї «солі» і гостроти. Поза історичним контекстом «втрачався чи спотворювався справжній сенс ситуації: власне, ці ак-центи нерідко зникають при передачі, записі чи перекладі анекдотів», — цілком слушно каже М. С. Харитонов. І справ-ді, збагнути глибинний, багато в чому втрачений сенс багатьох сюжетів допо-магають як типологічні, так і генетичні зіставлення. Так, щоб зрозуміти «сіль» турецького анекдоту «Ходжа погамовує гордощі Тамерлана», дослідник змуше-ний був вдатись до глибших розшуків, знаходячи відповіді у «Житії протопопа Аввакума». «Коли гонителі нападають-ся на Аввакума з лайкою й бійкою, він прибирає «дурацьку» позу (валиться на бік) і у відповідь на насміхання відказує: «Ми уродці Христа ради; ви славні, ми ж безчесні; ви сильні, ми ж немічні».
20
Дослідники ідуть іще далі у «реставра-ції» оригінальності анекдотів, наводячи приклади й жарти, приписувані давньо-грецьким філософам-кінікам, зокрема Діогену Сінопському (бл. 412-323 рр. до н.е.), зокрема й такі, що зустріча-ються в мулли Насреддіна: «Якось-то хтось зачепив його колодою, а потім вигукнув: «Стережись!» — він ударив його палицею і вигукнув: «Стережись!» Оці втрати чи спотворення в сюжеті «спонукували» пізніших оповідачів чи компіляторів привносити свої тлумачен-ня, додаючи «реалістичніші» подробиці, щоб пояснити дії героя. У турецькому анекдоті «Надто гаряче» Насреддін укриває гостя драбиною, а потім поли-ває його водою. «Проте оповідач вважає за необхідне психологічно виправдати Насреддіна: гість приходить до Ходжі
21
без запрошення, «не знаючи, що з його хати навіть миші давно втекли з голоду» (М.С. Харитонов).
Цих «неясностей», зрозуміло, не позбавлені й анекдоти про іранського муллу Насреддіна; хоча вони не далеко відбігли від найближчого, турецького прототипу, однак для кращого їх «про-читання» доводиться звертатись до ту-рецького ходжі. Коли одного разу мулла прийшов у місто («Благодайне місто»), у ньому саме було велике свято. Зди-вувався мулла, адже у його місті люди мруть з голоду. «У нас також багато людей ходять голодними, — відказали йому. — Це ти випадково потрапив до нас під час свята.» — «То чого ж ви щодня не влаштовуєте свято?» — за-питав у своєму стилі, «приставляючись», мулла. Набагато чіткіша й зрозуміліша
22
експозиція в турецькому анекдоті: «Якось-то під час неврожаю ходжа по-трапив у село. Дивиться — народ їсть і п’є на всі заставки…». Куди «історич-ніший» анекдот «Справжній мудрець» в турецькому варіанті, присвячений висміюванню псевдовчених та схоластів. У «Природній різниці» дітлахи питають причину несправедливого розділу, від-повідь мулли виглядає занадто млявою, без попередньої мотивації, — немає гостроти і соціальної викривальності отого питомого, справжнього ходжі На-среддіна. Запитання «А якого ви хочете розділу — божеського чи людського?» практично одразу налаштовує на «бо-жеську дільбу». В кришталево чистих душах дітей сяйнула гадка: «А що, попрохаємо поділити по-божеському!», і тут ходжа подав їм урок житейської
23
мудрості, резюмувавши: «…хто не знає шляху правильного користування, — знедолений. Ось тим-то при дільбі по-божеськи і стається різниця».
Взагалі, ведучи мову про «історич-ного» ходжу в перських анекдотах, як вірно завважив М.-Н. Османов, в пер-ських анекдотах немає спроби пов’язати Насреддіна з якою-небудь історичною особою: персонаж, що протистоїть йому, називається просто «правитель» або ж «емір».
Вчені досі не прийшли до одно-значного висновку, чи окремі анекдоти із «насреддінівського» циклу примандру-вали на Захід, чи навпаки — із Заходу потрапили на Схід. Йдеться передусім про одноногого гусака — сюжет, відо-мий європейському читачеві із «Дека-мерона» Боккаччо (день VI, новела IV).
24
Не менш цікаво порівняти перський анекдот «Жінчина хит рість» і новелу із Декамерона про гулящу жінку (день VII, новела IV) — порівняння, яке вже стало хрестоматійним: «Тофано замика-ється вночі од жінки дома і не впускає її, як та не просила; тоді вона каже, що втопиться, і кидає в колодязь камінь; чо-ловік вибігає надвір, а вона замикається сама в домі, не впускає його і ганьбить перед сусідами». Цілком справедливе зауваження В. А. Гордлевського, який називає турецький анекдот прикладом повернення на Схід сюжету з «Дека-мерона»: «В умовах старого Сходу така ситуація була б неможлива».
Свого часу Й.-В. Ґете, автор зна-менитого «Західно-Східного дивану», ознайомившись із анекдотами про Хо-джу Насреддіна у перекладі фон Діца,
25
писав: «…[фон Діц] прислав мені кілька анекдотів про нього у своє му перекла-ді. Із них вкотре випливає, що чимало грайливих байок, які мешканець Заходу переказує на свій лад, беруть початок на Сході, але тільки, переінакшуючись, втрачають свої справжні барви, свій іс-тинний, своєрідний тон».
Окремі анекдоти про Муллу Насред-діна уперше були надруковані в журналі «Всесвіт», 2006, № 7-8.
Роман ГАМАДА
26
27
ПРОПОВІДЬ МУЛЛИ
Одного дня мулла, піднявшись на ка-зальницю, почав такими словами:— О люди, чи ж відаєте ви, що ка-
затиму вам нині?— Ні, ми того не свідомі,— відповіли
молільники.Розсердився мулла, зійшов униз із
казальниці та й говорить:— Ба, раз ви такі на розум убогі, то
нічого я вам нині і не казатиму.Сказав отак та й пішов собі відтіля.А другого дня, як знову піднявся на
казальницю, став питати у них те саме, що питав учора. Порадившись проміж себе, люди відповіли йому:
— Авжеж, знаємо, що ти хочеш сказати.
От мулла й мовить їм:
28
— Коли ж вам усім відомо, яку то я проповідь казатиму нині, то нічого мені тут і розводитись.
Та й зійшов із казальниці додолу і подався з мечеті, полишивши моліль-ників вкрай здивованими. Як пішов ото мулла, люди і врадили між собою, що коли мулла повторить оте своє хитре питання, одні нехай казатимуть, що уже знають, мовляв, його речі, а другі казатимуть, що, мовляв, не знають, і отаким-ото чином мулла хоч-не-хоч, а виголосить своє казання.
Ото третього дня мулла знову під-нявсь на казальницю й повторив те саме питання. Одні люди казали йому на одвіт: «Та ні ж бо, мулло, сном-духом не віда-ємо!», а інші прохали, аби він нарешті над ними зглянувся.
Тож змилосердився мулла та й каже:
29
— Добре, любі мої. Отеперечки тії, що знають, нехай розкажуть тим, що не знають,— та й пішов собі, лишивши молільників отетерілими з подиву.
ГОЛОС МУЛЛИ
Якогось дня мулла став співати у лаз-ні. Дуже вже вподобався йому свій
голос.— Шкода, що люди не чують, як я
співаю, — який голос хороший у мене.Та так собі думавши, вийшов із лазні,
піднявсь на мінарет і заходився співати, до молитви закликати, а пора, як на те, була пізня. Якийсь перехожий, не змігши слухати його противного голосу, гукнув йому:
30
— Чи тебе хто силує, мулло, що ти непутнім голосом людям досаждаєш?
А мулла й сам чує, що не туди завів, то й відказав перехожому:
— Ех, коли б тут з Божої ласки була лазня, я б показав вам, який у мене голос!
ПЕРЕКОНЛИВИЙ ДОКАЗ
Одного дня мулла казав прибульцям під час проповіді:— Знайте ж, що у вашому і нашому
місті одне повітря.— Як же ви дійшли такої думки,
пане добродію?— зчудувалися при-хожани.
Відповів їм мулла:
31
— Коли ж і сонце, й місяць, і зірки, що ви бачите навіч у себе вдома, зарівно й тут є, оце й править доказом одного повітря.
НЕЗВИЧНЕ МІРКУВАННЯ
Раз якось виголошував мулла у ме-четьці проповідь, і під час тої про-
повіді об’явив він молільникам:— О люди, віддавайте ж дяку Богові,
що не сотворив він верблюдів із пір’ям, а то коли б верблюди могли літати, сів би який знічев’я на хату правовірного, стеля зараз би й обвалилась на голову того небоги.
32
ДУЖИЙ ВІТЕР
Мулла втеребився якось у чужий баштан; що тільки сили було в його
зривав кавуни та дині і вкидав собі в мі-шок. Аж де не візьметься баштанник. Уздрівши муллу, що орудував з його кавунами, як підскочить до нього з па-лицею та ну на нього кричати:
— Що ти на бакші моїй ото робиш?А мулла й каже йому:— Та я саме проходив повз баштан,
коли здійнявся такий дужий вітер, що підняв мене та й укинув сюди проти моєї волі.
— Тоді хто ж кавуни позривав? — і питає баштанник.
— Усе той же вітер і винен,— одпо-вів йому мулла,— він мене так жбурляв навсібіч, що я, боячись за свою душу,
33
державсь за огудиння, ото й порвав його трохи.
— Отже, слід гадати, усе, що ти тут кажеш-говориш, чистісінька правда? Але хто ж городини тобі у мішок пона-вкидував?
— Дивина та й годі! — вигукнув мулла.— Уже биту годину я над цією справою міркую, а здумати не можу — хто б таке міг мені встругнути?
НАМАРНЕ ЖАДАННЯ
Муллі якоїсь нічки привиділось уві сні, буцім хтось випрохував у одно-
го чоловіка дев’ять золотих монет, проте він чогось-то роздумався та забажав, аби замісто тих дев’яти круглячків дали
34
йому цілий десяток. Саме під ту пору мулла й прокинувся зі сну, роззирнеть-ся — немає грошей. Заплющив він знову очі, а тоді й простягає свою руку:
— Це не яка біда! — вигукнув. — Згода, візьму я тих дев’ять золотих!
ТОРГІВЛЯ МУЛЛИ
А ото було якось, накупивши курячих яєць, на диргем дев’ять штук, прода-
вав він тії яйця в іншому кінці міста — по диргему1 за десяток.
1 Д и р г е м — срібна монета; вага і вміст срібла у ній дуже коливались звичайно в межах від 3 до 3,4 гр.
35
— Що це за торгівля така у тебе? — дивувались люди. — Адже ти продаєш собі в ущербок!
— Хай там як, — одмовляв мулла, — а усяка торгівля добра — чи із зиском вона буде, чи не дуже, важніше те, аби люди бачили, що я не сиджу без діла.
ХАЛВА
Колись-то в чужому місті проходив мулла побіля крамниці, де торгували
халвою, й страшенно йому закортіло ску-штувати тієї халви. А в кишені його, як на лихо, не було й залізного шага. То він, недовго думавши, увійшов у крамницю та й ну тую халву наминати. Казав йому крамар заплатити, а мулла не думав
36
і слухати. Схопивши тоді доброго дрюч-ка, крамар давай лупцювати його куди попадя, та де там — мулла іще дужче налягав на солодощі, та все примовляв, сміючися:
— Оце чудасія! Яке ж місто хороше, а що за люди в ньому гостинні — дрюч-ком халву їсти принукують.
ПРИБУТОК В ОДИН ГРІШ
Якогось вечора мулла сидів на березі річки. Аж тут прийшло на берег
десятеро подорожніх, і умовилися вони з муллою, що він перенесе їх через річку за десять грошей — по одному з кож-ного. Дев’ятеро чоловік він переправив щасливо на другий берег, а коли вже ніс
37
десятого, то, будучи змученим, упустив його, і того понесла ріка.
Товариші нещасного стали кричати:— Що це за робота твоя така?— Авжеж, недобре я вчинив,— від-
мовляв мулла,— то ви мені дайте дев’ять грошей за тих, що я переправив, а той один гріш нехай буде вам у прибуток.
ЯК МУЛЛА ПРОДАВАВ ДРАБИНУ
Одного дня, узявши на плече драбину, мулла приставив її до чужого мура,
що сад оточував, переліз по ній у сад, а потім, перетягши за собою й драбину, заходився зривати плоди. Саме під ту пору нагодився сторож.
38
— Чоловіче добрий, а що ти тут ро-биш, у моєму саду?— спитався він.
— Чи ти не бачиш?— прибрав по-важного виду мулла,— драбину свою продаю.
— Та хіба це місце, щоб драбину продавати?— здивувався той.
— Ну й дурень же з тебе,— відмовив йому мулла, — чи ти не знаєш, що дра-бину продають де кому заманеться?
СКАЖЕНЕ ДЖЕРЕЛО
Одного спекотного дня, що бувають улітку, мулла йшов безводним сте-
пом. Аж тут йому страх як схотілося пити. Нагледівши муроване джерело, він подався до нього, та коли підійшов ближ-
39
че, воно виявилось заткане дерев’яним чопком. Мулла витяг того чопка, а вода із джерела як ударить — облила його з ніг до голови, й одежу йому всю намочила. Розсердивсь мулла, та до джерела:
— Ото вже недарма тебе чопком за-ткали, ти, я бачу, і вправду скажене.
БАТЬКО СИНА МУЛЛИ
Якось-то мулла, одягнувшись у чорне вбрання, проходив базаром.
— Мулло,— спитали у нього,— яке лихо трапилося, що ти у чорнеє вбрався?
— Батько мого сина помер,— від-казав мулла.
40
СТАРІ МІСЯЦІ
Поспитали в мулли:— Коли сходить на небі місяць-
молодик, куди діваються старі місяці?— Старі місяці кришаться на дрібні
шматочки, а вже потім з них зірки ро-бляться, — відповів мулла.
ЖАРТ
Однієї днини мулла подався в гори назбирати собі хмизу, та й прихопив
із собою в дорогу кілька диньок. Коли упосеред шляху розламав одну диню, скуштував її, а вона ж зовсім без смаку. Пожбурив її мула з досади в дорожню пилюку та ще й помочився на неї, а тоді
41
розламує другу. Коли й та динька ви-явилась несмачна, роздосадуваний мулла і тую викинув геть. Отож пробує третю, та ж і вона недобра на смак. Кинув її мулла на дорогу та й, розтоптавши ногами, пі-шов у гори. Аж тут йому стала допікати спрага; повернувся сердешний мулла на-зад, підняв тії дині з пилюки й каже:
— Здається мені, що ні сциклини, ні пилюка не попали на мої диньки.
Та й ум’яв їх, здоров був, одну за другою.
ЩО ДІЄТЬСЯ НА ТОМУ СВІТІ?
Одного вечора мулла проходив побіля кладовища, перечепивсь ногою за
якийсь надгробок та й упав, вимастив-
42
шись із голови до ніг у грязюку. А тоді й прийшло йому на гадку: «Ото я тут ле-жатиму, і прийдуть допитувати мене анге-ли смерті Накір і Мункір1, узявши мене за мертвого, то я їх добре й роздивлюся». Аж тут почулось тупотіння лошаків, а муллі здалося, що то вже зближаються Накір із Мункіром. Злякався мулла, та як схопить-ся на рівні та за гробівець ховатись. А то були лошаки, що везли у мішках горщики. Схарапудились вони од несподіванки, по-скидали тії мішки на землю, горщики й по-бились на череп’я. Тут наспіли торговці, побачили таку шкоду, розсердились дуже, тоді й питають муллу:
1 Нак ір і Мунк ір (або Мункар) — за уявленнями мусульман, імена двох ангелів, що допитують людину після смерті в могилі про її віру.
43
— Що ти тут, до лиха, робиш?— Я оце був помер,— відмовляв їм
мулла,— і сьогодні вже бачитиму, що діється на тому світі.
Зачувши таку мову, торговці побрали палиці в руки та дали муллі доброго ду-хопела. Увесь побитий, заюшений кров’ю,
44
вернувся мулла додому. Як прийшов він ото у хату, жінка й питає його:
— Де ж тебе стільки часу носило?— Я уже був, вважай, на тому сві-
ті,— відмовляв мулла.— Гаразд, і що ж там діється?— Коли не лякатимеш лошаків,
то нічого й не діятиметься,— відказав мулла.
КОЛИ СУДНИЙ ДЕНЬ БЛИЗЬКО
У мулли був гладкий баранчик; на-гледіли його гольтіпаки, що про-
мишляли в отому місті, зійшлися вони та й урадили проміж себе:
— Треба нам вигадати якісь хитрощі, отоді й із’їмо того баранчика мулли.
45
Отже ж прийшли вони гуртом до мулли та й кажуть йому:
— Уявіть-но собі, пане добродію, що коли завтра настане Судний день і Гос-подь покличе вас до себе, то баранчик ваш дістанеться якомусь ледащові. Чи не краще буде, як підете сьогодні в сад та, заколовши його, запросите нас на гостину, то й проведемо, спасибі вам, цей день гарненько.
Приставши на їхню мову, подавсь мулла з ними в садок, де вони й за-кололи того баранчика, наготували собі печені та упорали його за милу душу. А як уже сонце підбилося вгору й узяло припікати, гольтіпаки пороздягались та полізли в ставок. Мулла тим часом уже став жалкувати, що заколов баранчика. По недовгій надумі позбирав він пороз-кидуваний одяг, розвів багаття та й по-
46
палив усе дощенту. Як вийшли з води тії гольтіпаки, здивувалися непомалу, а далі й питають:
— Чому ти отак-о вчинив, мулло?— Уявіть-но собі,— відповів мул-
ла, — що завтра настане Судний день, то на якого лиха вам будуть ті одежі?
НЕЗРОЗУМІЛА МОВА
Р аз було так, що мандрував мулла Курдистаном1, і в якомусь-то місті
запросив його до себе на обід один вель-
1 Курдистан розташований у межах сучас-ної північної Туреччини, Іраку та Ірану, частково Сирії; населений курдами, старо-давнім народом.
47
можа. Наготувавши всіляких вишуканих наїдків, влаштував той вельможа задля мулли пишну учту.
Мулла з сієї оказії вирядився у до-роге вбрання, сів зі своїм служником за трапезу й став їсти ніби в два горла, а як уже добре наївся, вихопивсь од нього з переїду гучний вітер. Уже вертаючи додому, служник його й озветься:
— От так пак, пане добродію, і гар-ненько ви вчинили, при людях шанови-тих гучно відвійнувши!
— Ну й дурень же ти! — відказав йому на теє мулла. — Ті люди були курди, й тим-то наша мова їм невтям-ки — яким ото чином вони можуть зрозуміти мене, коли ж я відвійнув не по-їхньому?
48
НАРОДЖЕННЯ КАЗАНА
Мулла позичив у свого сусіда казана. А другого дня він віддав йому того
казана, поклавши усередину меншенький казанець.
— Звідкіля тут взявся іще казанець? — здивувався сусід.
— Ваш казан був вагітним, а учора ввечері він народив іще одного, — сказав йому мулла.
Задоволений сусід узяв ті два казани та й пішов у хату. Кілька день перегодом мулла знову позичив той самий казан. Минув якийсь час, а він і не віддає сусі-дові казана. Тоді сусід прийшов до мулли додому й став вимагати позичене.
— Нічого вам і корити мене, — від-казував йому мулла. — Два дні тому ваш казан помер.
49
— Скільки живу, а й чути не чув, аби казани та помирали, — здивувався сусід.
— То ви повірили у народження казана, а у смерть його не вірите? Так знайте, що казани, які народжують, під час пологів, буває, і помирають.
ЗАПОВІТ МУЛЛИ
Мулла заповідав своїм друзям:— Як помру, то поховайте мене
у старій могилі.Коли ж поспитали причину, мулла
відказав їм:— А причина та, що коли Накір
і Мункір прийдуть мене допитувати, то, подумавши, що я давній мрець, не
50
стануть питати мене про земні справи та підуть собі з облизнем.
ПРАДАВНІ КОРОВА Й ВІСЛЮК
Одного дня куток у хаті мулли візьми й западись. У стіні зробилась вели-
ка дірка, і крізь ту дірку стало видно сусідську стайню, що стояла опостінь хати мулли. Побачивши корів та віслю-ків, урадуваний мулла прибіг до жінки й сказав їй:
— Хороша новина, жінко: я знайшов стайню, а в ній сила корів та віслюків, що стоять там, либонь, іще з часів царя Гороха!
51
ПЕРЕСЕЛЕННЯ МУЛЛИ
Якось-то мулла спав у своїй хаті. У хату заліз злодій, позбирав ниш-
ком усе, що там було, завдав собі на плече та вийшов у двір. Мулла підвівсь, узяв постіль і подався услід за злодієм, аж прийшли вони до злодієвої хати. По-бачивши муллу, злодій спитав:
— Чого тобі тут треба?— Та нічого, — відмовляв мулла.—
Ось тільки що я поміняв свою хату на твою з твоєю доплатою.
СХОЖІСТЬ
Прийшов до мулли один чоловік у гості. Мулла його гарно прийняв,
52
усі дні заходжувався біля того чоловіка, а коли гість замірявся вже було йти, мулла спитав у його:
— Як же вас звати?— А хіба ви не знали? — здивувався
той чоловік.— Ні, не знав.— То чого ви мене так гарно при-
ймали?— Коли ж у вас чалма й каптан були
схожі на мої, то я й уявив собі, що то я сам і є.
МУЛЛА НА ГОСТИНІ
Раз мулла пішов на гостину, вбра-ний у просту собі одежу, тож ніхто
з господарів не звернув на нього уваги, навіть місця годящого йому не вказали.
53
Вийшов мулла відтіля потаймиру, а по-тім, вирядившись у пишне вбрання, вернувся назад. Отоді уже господар тої хати виявив до нього велику пошану
54
та запропонував йому достойне місце. Коли накрили перед муллою скатертину, мулла заходився тицяти у наїдки своїм рукавом, та все казав тому рукаву при-гощатися. Здивувалися гості непомалу, бачачи отаку прояву, а мулла й каже:
— Коли ж ви являєте велику шанобу лишень достойно убраним людям, то, виходить, і частування призначені для їхньої одежі.
РЕВІННЯ ВІСЛЮКА
Одного дня прийшов до мулли сусіда й попрохав, аби той дав йому на
якийсь час свого віслюка.— Немає тут мого віслюка, — від-
казав мулла.
55
Коли ж то ні з того ні з сього віслюк у стайні як зареве.
— Що ви мені, пане-господарю, го-ворите: «Віслюка тут немає», — зди-вувався сусіда, — тоді хто ж ото реве у стайні?
— Хай тобі цур, чоловіче недові-рливий та непоштивий! — одмовив із серцем мулла. — І треба ж — не сло-вам добродія, що у сивий волос убився, віриш, а ревінню того віслюка запар-шивленого!
І ВІДМОВКИ ДОСИТЬ
Один чоловік попрохав у мулли побор-гувати йому мотузку. Подався мулла
у хату, а коли вернувся, сказав:
56
— Звиняй, але зараз немає вільної мо-тузки — зібраний рис на ній сушиться.
Зчудувався той чоловік.— Як-таки можна, — спитав, — рис
на мотузці просушувати?— Коли я не хочу поборгувати мотуз-
ку, то й такої відмовки досить, — відка-зав йому мулла.
З ІНШОГО БОКУ ДЕРЕВА
Якогось дня троє хлопчаків ішли були садом мулли. Побачивши муллу, ви-
рішили вони устругнути хитру штуку — поцупити у нього капці. Підійшли ото до товстого дерева та й кажуть:
— Ніхто не здужає залізти на це дерево.
57
— Це зовсім не трудна річ, — озвав-ся мулла.
— Одне діло сказати, а друге — зро-бити, — сказали хлопчаки.
Скинувши свої капці, мулла взяв їх у руку й подерся на дерево.
— А чого ти, мулло, береш із собою капці? — здивувались ті.
— Може бути таке, що я злазитиму з іншого боку.
БЛАГОДАЙНЕ МІСТО
Прийшовши в одне місто, мулла поба-чив, що всі городяни повбирані у нові
одежі, наготували прерізних страв і по-трав та дарують одне одному дарунки.
Зрадів мулла од такої прояви та й каже перехожому:
58
— І благодайне ж у вас місто, а люди які щедрі та щирі. Як шкода, що у моєму місті, на відміну од вашого, люди, буває, і мруть з голоду.
— Та й тут мруть з голоду, — від-казав йому на те перехожий. — Випало у нас сьогодні свято, от люди гуляють та веселяться.
— То чого ж ви не зробите так, аби свято випадало у вас на щодень?! — ви-гукнув мулла.
ВІСЛЮКОВА ВІДПОВІДЬ
Якийсь добродій попрохав у мулли, щоб той поборгував йому віслюка.
— Підожди-но хвильку, — сказав мулла, — я піду й у самого віслюка
59
спитаю. Як схоче він піти з тобою, тоді я й приведу його.
Подався мулла до стайні, а далі вер-нувся та й каже:
— «Ніяким світом не віддавай мене цьому мугиряці, — сказав мій віслюк, — бо лупцює він мене куди попадя та ще тебе, мій пане, на всі заставки лає». Тож і не віддам я тобі свого віслюка.
ДОНЬКА МУЛЛИ
Якогось дня мулла повів на базар продавати свою корову. Він тішив
себе надією хутенько її спродати, проте годящий купець усе не траплявся.
От один приятель мулли, дізнавшись про його клопіт, подався із ним на базар
60
та й ну вихваляти корову на всі заставки, і казав він при тім:
— Оця корова, коли хочете знати, тіль-на, і в животі у неї шестимісячне теля.
Якийсь покупець повірив тому, то й віддав за корову великі гроші. Стра-шенно зрадівши, що все так добре склалося, мулла поспішив додому, коли дивиться — у нього в хаті чужі жінки, а то вони прийшли сватати їхню доньку, а жінка мулли якраз її і вихваляє.
— Тривай-но лишень, жінко! — гукнув мулла з порога. — Підо ждала б мене краще, аж я прийду та розкажу свашкам тую похвальбу, що запам’ятав з базару, надто вже вона мені у пригоді стала — дякуючи їй нашу корову про-дав щасливо.
Здивувалася жінка та й пустила його у світлицю. От і став мулла перед сваш-
61
ками розводитись, доньку вихваляючи, а насамкінець і каже:
— А іще ж її чесноти такі, що вона вагітна і в животі у неї шестимісячне маля.
Зачувши таку мову, жінки зараз під-велися та подалися геть із хати: звісно, нога їхня у дім той більше не ступить.
КОВДРА МУЛЛИ НАСРЕДДІНА
Однієї нічки, у зимову пору, мулла собі спав, коли ж це почувся на вулиці
якийсь галас. Укутавшись у свою ковдру, вийшов він на вулицю довідатись, що ж там таке воно діється. Аж прискочить до нього який розбишака та й, схопивши ковдру з мулли, накивав п’ятами.
62
Повернувся мулла у хату без ковдри, а жінка його й питає, через віщо там такий галас зчинився.
— Та нічого не трапилось, — од-повів він, — уся колотнеча була через ковдру мулли.
ПОДАРУНОК МУЛЛИ
Раз якось мулла поклав кілька ранніх абрикосів, що йому принесли в да-
рунок, на полумисок та поніс міському управителеві. Впосеред дороги побачив він, що ті абрикоси порозкочувалися у полумиску, то й сказав їм:
— Як тихо не лежатимете, я вас із’їм.Та, бачачи, що ті геть не вважають на
його мову, узяв та й поїв їх, один абрикос
63
тільки зостався. Узяв він того абрикоса й приніс управителеві, а той подякував та щедро нагородив муллу.
Другого дня, сильне прагнучи іще нагороди, мулла купив на базарі трохи огірків, узяв їх і поніс управителеві. Коли ж це дорогою стрівся йому його приятель.
— Огірки нести в дарунок — не доб-ре, — сказав він муллі, — краще буде, як ти замісто огірків візьмеш аличі.
Отже мулла не став брати огірки, купив кошик аличі і подавсь до управи-теля. А управитель того дня був чогось-то в лихому гуморі. Він з досади велів служникам побити муллу тією аличею й прогнати в три вирви. Служники за-ходились кидати в муллу, і за кожним разом, як алича потрапляла йому в голо-ву, мулла голосно дякував Богові.
64
— Чому ти дякуєш? — здивувався управитель.
— О шановний добродію,— відказав мулла,— я спершу хотів принести вам огірків, та мій приятель мене відмовив, порадивши взяти для гостинця аличі. Ото я тепер і дякую Богові, бо коли б мені замісто аличі кидали в голову огірками, на ній і місця живого не було б.
Управитель з його відповіді так став сміятись, аж на спину повалився. Він ве-лів дати муллі достойний дарунок і казав йому більш не приносити гостинці.
ОЦЕ ЗАМІСТЬ ТОГО
Якось мулла був подорожував, і в од-ному місті завітав він у гості до
65
управителя. Сидючи за скатертиною з наїдками, управитель раз чи двічі чхнув, і за кожним разом повертав голо-ву в бік мулли.
— То ви оце поштиво чините? — до-рікнув йому мулла.
— У нашому місті такий вчинок не вважається стидким, — відмовив упра-витель.
Мулла ту ж мить відвійнув що є сили. Розгнівавшись, управитель сказав:
— Який же ви мугир — при хлібі такі грубощі собі дозволяєте.
— А у нашому місті такий вчинок не вважається стидким,— відказав йому мулла.
66
ВЕРХОВА ЇЗДА НАВПАКИ
Якогось дня мулла зі своїми учнями прямував до мечеті. Він їхав спе-
реду верхи на віслюкові, а учні йшли за ним услід піхотою. Не вспів віслюк і кількох ступнів ступити, як мулла зліз з віслюка і сів на нього задом наперед.
67
— Задля чого ви отак-о вчинили? — спитали його.
— Коли я сидів лицем на дорогу, то був повернутий до вас спиною, а коли б казав вам іти поперед мене, то були б ви до мене спинами. Я ж так сів, що ми з вами теперечки лице до лиця.
ЯК МУЛЛА ПОМЕР
Раз якось мулла спитав у своєї жінки:— Коли хтось, бува, помре, то
звідки можна знати, що він упокоївся?— Признака смерті така, що у мерле-
ця холонуть руки й ноги, — сказала жінка.
Кількома днями згодом мулла по-дався в ліс назбирати хмизу. А що пора
68
надворі була холодна, то руки й ноги в мулли заціпеніли. Тоді ж, пригадавши жінчині слова, уявив він собі, що вже помирає. Упав зараз на землю й про-стягся — достоту як ото мерлеці ле-жать. Коли де не візьмись вовча зграя; розірвали вовки його віслюка на шматки і заходились жерти.
Підвівшись тихцем, мулла сказав:— Ех, коли б я не був мертвий, пока-
зав би я вам, як віслюка людського їсти.
ВІСЛЮЧИЙ ХВІСТ
Було так, що мулла повів свого ві-слюка на базар продавати, проте
впосеред дороги віслюк застряг у баг-нюці й геть вимастив грязюкою хвоста.
69
«Віслюка з таким брудним хвостом чи хто й купить», — помислив собі мулла. Та, недовго думавши, відірвав йому хвоста й укинув у торбу. Якийсь по-купець, щойно побачивши віслюка без хвоста, сказав:
— Що за користь від безхвостого осла?
— Ви за хвоста не турбуйтесь, — поквапом відказав мулла, — він у мене в торбі.
КАЗАНКА НЕ ПОЦУПИТЬ
Мулла скількись-то разів купляв сер-це й печінку і давав жінці, аби та
щось зготувала. Проте жінка, зготувавши страву, сама все і з’їдала.
70
Одного дня муллі ввірвався терпець, і він спитав у жінки:
— Де серце й печінка, що я купив був, що стало з ними?
— Оте все кішка поцупила, — від-мовляла жінка.
Мулла зараз же узяв казанок, по-клав його у шафу, що стояла в кухні, і закрив її на замок.
— Навіщо ти кладеш казанок у шафу та ще й на замок закриваєш? — хтось спитав у мулли.
— Кішка, що поцупила печінку й сер це за два шаги, чи не крастиме вона ка занка, що вартує усіх сто шагів? — відказав мулла.
665
ЗМІСТ
Життєва філософія Мулли Насреддіна . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3Проповідь мулли . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27Голос мулли . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29Переконливий доказ . . . . . . . . . . . . . . . 30Незвичне міркування . . . . . . . . . . . . . . 31Дужий вітер . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32Намарне жадання . . . . . . . . . . . . . . . . . 33Торгівля мулли . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34Халва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35Прибуток в один гріш . . . . . . . . . . . . . . 36Як мулла продавав драбину . . . . . . . . 37Скажене джерело . . . . . . . . . . . . . . . . . 38Батько сина мулли . . . . . . . . . . . . . . . . 39Старі місяці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40Жарт . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40Що діється на тому світі? . . . . . . . . . . 41Коли судний день близько . . . . . . . . . . 44Незрозуміла мова . . . . . . . . . . . . . . . . . 46Народження казана . . . . . . . . . . . . . . . . 48Заповіт мулли . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49Прадавні корова й віслюк . . . . . . . . . . 50
666
Переселення мулли . . . . . . . . . . . . . . . . 51Схожість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51Мулла на гостині . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52Ревіння віслюка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54І відмовки досить . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55З іншого боку дерева . . . . . . . . . . . . . . 56Благодайне місто . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57Віслюкова відповідь . . . . . . . . . . . . . . . . 58Донька мулли . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59Ковдра мулли Насреддіна . . . . . . . . . . 61Подарунок мулли . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62Оце замість того . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64Верхова їзда навпаки . . . . . . . . . . . . . . 66Як мулла помер . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67Віслючий хвіст . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68Казанка не поцупить . . . . . . . . . . . . . . . 69Прогулянка мерлеців . . . . . . . . . . . . . . 71Продірявлений халат . . . . . . . . . . . . . . 71Ворона й мило . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73Кожух мулли . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 74Своєчасна засторога . . . . . . . . . . . . . . . 75Сузір’я вівці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77У мене спитай . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78Пожежа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 80
667
Чорний піт із чола . . . . . . . . . . . . . . . . . 80А тобі яке у тім діло? . . . . . . . . . . . . . . 82По праву руку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82Гнів померлого . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84Провидець . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85Доп’ясти свого . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 87Судієва справа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88Дієвий засіб . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89Причина плачу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90Сильне прагнув зустрітись . . . . . . . . . 91Хата на двоє дверей . . . . . . . . . . . . . . . 92Мулла й жебрак . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 94Розведення льону . . . . . . . . . . . . . . . . . 95Денний злодій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96Поганоголосий соловейко . . . . . . . . . . . 97Де світліше . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99Змилуйся, Боже . . . . . . . . . . . . . . . . . . 100Витягнути зуба . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 101Дитина від столітнього діда . . . . . . . . 102Мулла-будівничий . . . . . . . . . . . . . . . . 102Ловке дитинча . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 103За браком часу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 104Обов’язкова пожертва. . . . . . . . . . . . . 106Щоб земля не завалилась . . . . . . . . . 107
668
Знову став віслюком . . . . . . . . . . . . . . 107Коли на те воля Аллаха . . . . . . . . . . . 110Почерк мулли . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 112У хаті й поза хатою . . . . . . . . . . . . . . . 113Щоб більше цінували . . . . . . . . . . . . . 115Так це я чи він? . . . . . . . . . . . . . . . . . . 116Продаж віслюка . . . . . . . . . . . . . . . . . . 117Судний день малий чи великий? . . . 117Плата носієві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118Не треба лікареві приходити . . . . . . . 119Семирічний оцет . . . . . . . . . . . . . . . . . 120Сварка на даху . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 121Знайти втрачене . . . . . . . . . . . . . . . . . 122Загублений віслюк . . . . . . . . . . . . . . . . 123Щипці за три тисячі . . . . . . . . . . . . . . 124Жарт . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 125Скільки світ завдовжки . . . . . . . . . . . 126Слово чоловіка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 126Тінь від хмари . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 127Заповіт мулли . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 128Спекотне повітря . . . . . . . . . . . . . . . . . 129Користь від місяця . . . . . . . . . . . . . . . 129Ощадливість мулли . . . . . . . . . . . . . . . 130Кожух мулли . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131
669
Любов до грошей . . . . . . . . . . . . . . . . . 132Криве свідчення . . . . . . . . . . . . . . . . . . 132Щоб не покрав злодій . . . . . . . . . . . . . 133Дні цього міста . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 134Вправний їздець. . . . . . . . . . . . . . . . . . 135Дві жінки мулли . . . . . . . . . . . . . . . . . 136Де молоді літа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 137Як мулла зробився півнем . . . . . . . . . 138Місяць у сорок п’ять днів . . . . . . . . . 140Велика подібність . . . . . . . . . . . . . . . . 142Спосіб вирішення питань . . . . . . . . . . 143Любування місяцем . . . . . . . . . . . . . . . 144Болотні птахи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 145Тисяча золотих ашрафі . . . . . . . . . . . 146Як уживати нашатир . . . . . . . . . . . . . 152Юшка з качки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 153Поплачте . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 154Нищівна відповідь . . . . . . . . . . . . . . . . 155Мулла під землею . . . . . . . . . . . . . . . . 157Віддати омивання . . . . . . . . . . . . . . . . 158Нога без омивання . . . . . . . . . . . . . . . . 159Вода з юшки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 159Гра у чавган . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 161Як туди міг залізти верблюд? . . . . . . 162
670
В’ючне сідло замість каптана . . . . . . 164Замість жирного плову . . . . . . . . . . . . 165Мудра жінка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 166Порятунок місяця . . . . . . . . . . . . . . . . 166У мене тут справа . . . . . . . . . . . . . . . . 167Чого стратилась жінка? . . . . . . . . . . . 168Марні хвастощі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 169Ми з нею не розмовляли . . . . . . . . . . 170Нетямкий півень . . . . . . . . . . . . . . . . . 171Негодяща мечеть . . . . . . . . . . . . . . . . . 172Платня за лису голову . . . . . . . . . . . . 173Звістка про смерть мулли . . . . . . . . . 174Як Насреддіна посадили . . . . . . . . . . . 176Людина чи корова . . . . . . . . . . . . . . . . 177Справдешній мудрець . . . . . . . . . . . . . 178Природна різниця . . . . . . . . . . . . . . . . 179Загублений в’ючак . . . . . . . . . . . . . . . . 180Ціна запинала . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 181Добра наука . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 183Яка різниця? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 184Смачна страва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 186Сопілка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 187Мулла і спадкоємці . . . . . . . . . . . . . . . 189Омовіння заздалегідь . . . . . . . . . . . . . 190
671
Виконання обов’язку . . . . . . . . . . . . . . 191Недобре розпитувати . . . . . . . . . . . . . 191Їстиму нічого . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 193Утік сон . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 194Миття гаряче й холодне . . . . . . . . . . . 195Впіймавши облизня . . . . . . . . . . . . . . . 196Шляхи Господні . . . . . . . . . . . . . . . . . . 197Сильний доказ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 199Насреддінове горе . . . . . . . . . . . . . . . . 200Весняна погода . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 201Комора мулли . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 202Як мулла грав на тарі . . . . . . . . . . . . . 202Син мулли . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 204Дивна переміна. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 205Дитинство чалми . . . . . . . . . . . . . . . . . 206Одноногий гусак . . . . . . . . . . . . . . . . . . 207Намисто . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 209Чому не їси? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 210Курчата в жалобі . . . . . . . . . . . . . . . . . 211Хто заговорить перший . . . . . . . . . . . 212Людські пересуди . . . . . . . . . . . . . . . . 216Три мірки — один ман . . . . . . . . . . . . 218Дзвін грошей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 221Обов’язок жінки . . . . . . . . . . . . . . . . . . 222
672
А сморід відкіля? . . . . . . . . . . . . . . . . . 223Тривожні гадки . . . . . . . . . . . . . . . . . . 224Мінарет . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 225Совісна людина . . . . . . . . . . . . . . . . . . 226Виправлення помилки . . . . . . . . . . . . 227Скарб бідняка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 228Повернення боргу . . . . . . . . . . . . . . . . 229Як погамувати корабля . . . . . . . . . . . . 231Насреддінова теща . . . . . . . . . . . . . . . 231Сповнити обов’язок . . . . . . . . . . . . . . . 232Помилка в меді . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 235Книга питань . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 236Халва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 238Насреддінові окуляри . . . . . . . . . . . . . 239Нічого за нічого . . . . . . . . . . . . . . . . . . 240Фініки з кісточками . . . . . . . . . . . . . . . 241Четверо в ліжку . . . . . . . . . . . . . . . . . . 242Помічне замовляння . . . . . . . . . . . . . . 243Вірний підрахунок . . . . . . . . . . . . . . . . 244Що їдять на четвертому небі? . . . . . . 245Ти продаєш баклажани чи я? . . . . . . 246Навчання віслюка . . . . . . . . . . . . . . . . 247Нищівна відповідь . . . . . . . . . . . . . . . . 251Чиє серце спалює . . . . . . . . . . . . . . . . 257
673
Влада жінки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 258Черепаха . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 260Не гани добро мусульманина . . . . . . 261Жінчині хитрощі . . . . . . . . . . . . . . . . . 262Запах мрії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 263Він — не верблюд . . . . . . . . . . . . . . . . 264Той, кому не варт боргувати . . . . . . . 266Косоока жінка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 267Камінь з печаткою . . . . . . . . . . . . . . . . 268Божа ласка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 270Святі не знають гордині . . . . . . . . . . . 271Розумний птах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 273Як Насреддін ходив у гості . . . . . . . . 276Вага кішки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 279Годяща відповідь . . . . . . . . . . . . . . . . . 281Замовляння парубка . . . . . . . . . . . . . . 285Риба на пальці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 286Поспішайло . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 286Покарання заздалегідь . . . . . . . . . . . . 287Перепелиця ожила . . . . . . . . . . . . . . . 288Погана жінка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 289Зарізаний козел . . . . . . . . . . . . . . . . . . 290Поміркуй добре . . . . . . . . . . . . . . . . . . 292Казіїв каптан . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 292
674
Треба подивитись у книзі . . . . . . . . . 295На всяк смак . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 296Насреддінів сокіл . . . . . . . . . . . . . . . . . 297П’ятірня . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 303Ще не куштував . . . . . . . . . . . . . . . . . 304Що край — то звичай . . . . . . . . . . . . . 305Колодязне відро . . . . . . . . . . . . . . . . . . 306Їда у складку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 306Правдивий чоловік . . . . . . . . . . . . . . . 308Насреддінове напучування . . . . . . . . 309Повернення боргу . . . . . . . . . . . . . . . . 310Нова хата. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 313Хто виграв заклад . . . . . . . . . . . . . . . . 314Різниця у віці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 318Не знаю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 319Вата для ковдри . . . . . . . . . . . . . . . . . . 321Нікого немає . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 322Тезко . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 323Звичай цього міста . . . . . . . . . . . . . . . 324Уся справа в чалмі . . . . . . . . . . . . . . . 325Хто ж рятівник? . . . . . . . . . . . . . . . . . . 326Честь мулли . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 327Звуки кеманче . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 330Насреддінові настанови . . . . . . . . . . . 331
675
Стравна книга . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 332Боргування мулли . . . . . . . . . . . . . . . . 333Причина радощів . . . . . . . . . . . . . . . . . 336Невелика помилка . . . . . . . . . . . . . . . . 340Пара від страви . . . . . . . . . . . . . . . . . . 341Вдала оборудка . . . . . . . . . . . . . . . . . . 343Де є правда? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 344Божий гість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 345Звідусіль проганяють . . . . . . . . . . . . . 346Де проживали янголи? . . . . . . . . . . . . 348Одурений . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 349Муедзин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 350Насреддінова наука . . . . . . . . . . . . . . . 351Міцний тютюн . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 352Доказ важливості . . . . . . . . . . . . . . . . . 355Як стати людиною . . . . . . . . . . . . . . . . 356Сонце . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 356В чому полягає здоров’я. . . . . . . . . . . 357Книга від шевця . . . . . . . . . . . . . . . . . . 357Хто винуватий . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 359Сила прокляття . . . . . . . . . . . . . . . . . . 360Сусідський гусак . . . . . . . . . . . . . . . . . 362На превелику силу . . . . . . . . . . . . . . . 363Насмішка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 364
676
Насреддінова вага . . . . . . . . . . . . . . . . 365Віслюк під верхи не в рахунок . . . . . 366Насреддінова пайка . . . . . . . . . . . . . . . 370Божа мудрість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 371Молитви й доземні поклони . . . . . . . . 372Не судилося . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 374Справедлива оборудка . . . . . . . . . . . . 375Нові черевики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 376Аби не було сумнівань . . . . . . . . . . . . 377Частування солодощами . . . . . . . . . . . 379Насреддінова чесність . . . . . . . . . . . . . 383Коли одужає? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 383Щоб помилився Азраїл . . . . . . . . . . . 385Благословенний прихід . . . . . . . . . . . . 386Землетрус . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 389Найкраще місце у пеклі . . . . . . . . . . . 389Знавець арифметики . . . . . . . . . . . . . . 391Ясновидці. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 391Очікування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 392Найбільший дурень . . . . . . . . . . . . . . . 393Наполовину ткач . . . . . . . . . . . . . . . . . 394Насреддінова дурість . . . . . . . . . . . . . 395Юнацька сила на старості літ . . . . . . 397Зимова хата . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 398
677
Адамові браття і сестри . . . . . . . . . . . 399Як мулла став віслюком . . . . . . . . . . . 400Одна вада . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 403Скільки зірок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 403Не в моїй волі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 404Знову «Коли на те буде воля Аллаха» . .405Як мулла пильнував двері . . . . . . . . . 407Роги убитого . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 409Міркування про хороше й погане . . . 410Страва «все що завгодно» . . . . . . . . . 411Уздоровлення хворого . . . . . . . . . . . . . 412Згідно Корану . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 412Щоб було смачніше . . . . . . . . . . . . . . . 414Найбільша Божа ласка . . . . . . . . . . . 415Обмовник . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 415Життя після смерті . . . . . . . . . . . . . . . 416Гарно смакує. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 417Як мулла став своїм батьком . . . . . . 418Втеча від смерті . . . . . . . . . . . . . . . . . . 419Немає смаку до їжі . . . . . . . . . . . . . . . 419Потурбуйтесь за мою сім’ю . . . . . . . . 422Тільки б вигадки . . . . . . . . . . . . . . . . . 423Страви без підкріплення . . . . . . . . . . 424Християнин-відступник . . . . . . . . . . . 425
678
Сам знає . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 425Чуже добро . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 426Насреддінова молитва . . . . . . . . . . . . . 428Відповідь ненаситця . . . . . . . . . . . . . . 429Приятелі-ненажери . . . . . . . . . . . . . . . 430Несподівана гостина . . . . . . . . . . . . . . 431Скнарощі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 432Страва без завади . . . . . . . . . . . . . . . . 432Кмітливий Насреддін . . . . . . . . . . . . . 433Хотів дізнатись. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 434Ви не прислали запрошення . . . . . . . 435Як віслюк став суддею . . . . . . . . . . . . 437Рішенець мулли . . . . . . . . . . . . . . . . . . 439Насреддін у суддях . . . . . . . . . . . . . . . 440Гнів Насреддіна . . . . . . . . . . . . . . . . . . 441Чалма з вадою . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 443Позіхання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 443Не набрався ума . . . . . . . . . . . . . . . . . 444Перед тим як дійти розуму . . . . . . . . 445Боргувальник мулли . . . . . . . . . . . . . . 446Слухняний син . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 447Причина зажури . . . . . . . . . . . . . . . . . 447Зиск Насреддіна . . . . . . . . . . . . . . . . . . 448Тлумачення сну . . . . . . . . . . . . . . . . . . 449
679
Віслючий корм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 450Вилізуть із землі . . . . . . . . . . . . . . . . . 452Як Насреддін з’їв отруту . . . . . . . . . . 452Насреддінова філософія . . . . . . . . . . . 454Найпевніший засіб . . . . . . . . . . . . . . . . 455Поки не вилазь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 455Смак до їжі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 456У мечеті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 456Пророк Юнус . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 457Похвала баклажанові . . . . . . . . . . . . . 459Печеня . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 460Голос здалеку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 461Усього треба . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 461Коли маєш кебету . . . . . . . . . . . . . . . . 463Вертай назад . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 464Оживляння померлого . . . . . . . . . . . . 465Запах послаблюючого . . . . . . . . . . . . . 467Зуб Насреддіна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 467Перетравлене . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 468Насреддінові черевики . . . . . . . . . . . . 469Що робив у Багдаді . . . . . . . . . . . . . . . 470Удень не знайти . . . . . . . . . . . . . . . . . . 471Скоро спаде . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 471Молодця! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 472
680
Як Насреддін заборгував . . . . . . . . . . 473Миші . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 474Вибір собаки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 474Сон Насреддіна. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 475Печений голуб . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 476Насреддін і решето . . . . . . . . . . . . . . . 477Насреддін-гоїтель . . . . . . . . . . . . . . . . 478Любов у наборг . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 480Місце для небіжчика . . . . . . . . . . . . . . 480Поучання мулли . . . . . . . . . . . . . . . . . . 481Кебаб із куріпки . . . . . . . . . . . . . . . . . . 482Корисність потиличника . . . . . . . . . . . 482Де холодніший лід . . . . . . . . . . . . . . . . 483Ревна молільниця . . . . . . . . . . . . . . . . 483Хвороба бороди . . . . . . . . . . . . . . . . . . 484Помічна молитва . . . . . . . . . . . . . . . . . 485Тямка жінка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 486Ціна халви . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 487Лиха засторога . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 488Бараняча голова . . . . . . . . . . . . . . . . . . 489Слухняний син . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 490Помічні ліки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 492Розум селянина . . . . . . . . . . . . . . . . . . 493Мені що в тім? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 494
681
Розсуд Насреддіна . . . . . . . . . . . . . . . . 494Сміх і сльози . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 495Син Насреддіна . . . . . . . . . . . . . . . . . . 496Спритний мулла . . . . . . . . . . . . . . . . . . 497Швидкий на слово . . . . . . . . . . . . . . . . 498Згадай за персня . . . . . . . . . . . . . . . . . 499Розум Насреддіна . . . . . . . . . . . . . . . . 499Недоречний гнів . . . . . . . . . . . . . . . . . . 501Пилка без зубців . . . . . . . . . . . . . . . . . 502Причина плачу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 502Знання арабської мови . . . . . . . . . . . . 503Спів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 504Райська світлиця . . . . . . . . . . . . . . . . . 504Віддати тим самим . . . . . . . . . . . . . . . 506Жінчин загад . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 506Шакалячий хвіст . . . . . . . . . . . . . . . . . 507Донька Насреддінового дядька . . . . . 508Солодкий сон . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 509Неймовірні лінощі . . . . . . . . . . . . . . . . 510Життя без причини . . . . . . . . . . . . . . . 512Стережись! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 512Помилка у проповіді . . . . . . . . . . . . . . 513Насреддінова мрія . . . . . . . . . . . . . . . . 515Чудодій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 516
682
Зубний біль . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 517Ціна бубна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 518Дія гашишу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 519Щедрість Насреддіна . . . . . . . . . . . . . 521Вік Насреддінової жінки . . . . . . . . . . 521Хвороба втоми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 522Термін сплати . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 524Цвях у стіні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 525Перстень без каменя . . . . . . . . . . . . . . 527Безмірна щедрість . . . . . . . . . . . . . . . . 528Віл Насреддіна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 529Ощадливість Насреддіна . . . . . . . . . . 530Спвчуття Насреддіна . . . . . . . . . . . . . 531Негарна жінка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 531Насреддінова любов . . . . . . . . . . . . . . 533Насреддін і ведмідь . . . . . . . . . . . . . . . 534Насреддінові запросини . . . . . . . . . . . 536Горщик мулли . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 537Докучливий сусід . . . . . . . . . . . . . . . . . 538Тлумачення шаріату . . . . . . . . . . . . . . 539Хто перший жартун . . . . . . . . . . . . . . 540Скоро схудне . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 541Насреддінові хитрощі . . . . . . . . . . . . . 543Насреддінова оборудка . . . . . . . . . . . . 545
683
Знайомий Насреддіна . . . . . . . . . . . . . 546Нехай буде ситнішим . . . . . . . . . . . . . 546Обітниця мулли . . . . . . . . . . . . . . . . . . 547Хто хропе уві сні . . . . . . . . . . . . . . . . . 548Що за немовля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 548Відпочинок Насреддіна . . . . . . . . . . . . 549Добра научка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 550Мрія матері Насреддіна . . . . . . . . . . . 552Насреддін на кладовищі . . . . . . . . . . . 553Насреддін і мешканці його кутка . . . 554Чому вода солона . . . . . . . . . . . . . . . . . 556Голова корови у глечику . . . . . . . . . . 556Покара . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 557Вогонь узимку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 558Помилка продавця . . . . . . . . . . . . . . . . 558Як побачити шайтана . . . . . . . . . . . . . 559Насреддінова молитва . . . . . . . . . . . . . 560Власна тінь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 562Насреддін у суддях . . . . . . . . . . . . . . . 563Як розмовляють риби . . . . . . . . . . . . . 565Вихваляння віслюка . . . . . . . . . . . . . . 566Щедрість мулли . . . . . . . . . . . . . . . . . . 567Ціна смерті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 568Одруження мулли . . . . . . . . . . . . . . . . 569
684
Молитва за вітер . . . . . . . . . . . . . . . . . 570Хата мулли . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 573Насреддінове теля . . . . . . . . . . . . . . . . 573Хитрощі мулли . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 574Суперництво жінок . . . . . . . . . . . . . . . 576Голос мулли . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 577Умова розлучення . . . . . . . . . . . . . . . . 579Як треба стріляти з лука . . . . . . . . . . 580Шпарка відповідь . . . . . . . . . . . . . . . . 582Мудрість Насреддінового сина . . . . . 583Риба в степу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 583Недоладна гурія . . . . . . . . . . . . . . . . . . 584Як мулла квапив події . . . . . . . . . . . . 585Як навчати . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 585Насреддін у люстерку . . . . . . . . . . . . . 586Божевільні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 587Хитрощі селянина . . . . . . . . . . . . . . . . 587Хоробрість Насреддіна . . . . . . . . . . . . 588Насреддінова доля . . . . . . . . . . . . . . . . 591Аби всі були вдоволені . . . . . . . . . . . . 596Як загубився віслюк . . . . . . . . . . . . . . 598Відвага . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 599Насреддінові вірші . . . . . . . . . . . . . . . . 600Запах вірша . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 601
685
Троє дурнів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 602Ходіння довкола хати . . . . . . . . . . . . . 603Азан . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 605Молитва навиворіт . . . . . . . . . . . . . . . 605Іще одна молитва . . . . . . . . . . . . . . . . . 606Читання думок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 607Лозина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 608Град . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 609Коли по правді . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 610Розуміння віршів . . . . . . . . . . . . . . . . . 611Небіж Насреддіна . . . . . . . . . . . . . . . . 612Дасть Бог помре . . . . . . . . . . . . . . . . . . 615Коли ізюм втікає . . . . . . . . . . . . . . . . . 615Невлічима хвороба. . . . . . . . . . . . . . . . 616Володарі цього світу . . . . . . . . . . . . . . 617Незнання в спадок . . . . . . . . . . . . . . . . 617Батькова хвороба . . . . . . . . . . . . . . . . . 618Дайте мені знати . . . . . . . . . . . . . . . . . 618Краще б не пам’ятав . . . . . . . . . . . . . . 619Спочування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 620Сила слова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 620Щирі слова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 622Доказ глупоти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 622Смердючий скарб . . . . . . . . . . . . . . . . . 623
686
Жадібність . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 626Вдовиця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 627Схожість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 628Велика голова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 629Совісний лікар . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 630Ревіння віслюка . . . . . . . . . . . . . . . . . . 630Як Насреддін віддав тим самим . . . . 631Вуздечка віслюка . . . . . . . . . . . . . . . . . 632Не знаю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 633Ціна цього світу . . . . . . . . . . . . . . . . . . 634Зорезнавець . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 635Сам себе обхитрив . . . . . . . . . . . . . . . . 635Виноград . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 636Усе через неробство . . . . . . . . . . . . . . 637Той, хто зійшов на злидні . . . . . . . . . 638Два вуха й один рот . . . . . . . . . . . . . . 639Засіб від собаки . . . . . . . . . . . . . . . . . . 639Лист Насреддіна . . . . . . . . . . . . . . . . . 640Порада Насреддіна . . . . . . . . . . . . . . . 641Спокутування гріхів . . . . . . . . . . . . . . 642Неймущий боржник . . . . . . . . . . . . . . 642Недоречна подяка . . . . . . . . . . . . . . . . 644І янголи не знають. . . . . . . . . . . . . . . . 644Раб . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 645
687
Така вже доля дурнів . . . . . . . . . . . . . 646Чухання голови . . . . . . . . . . . . . . . . . . 646Злодій у глечику . . . . . . . . . . . . . . . . . 647Даремно чекав . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 648Добра порада . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 649Хвіст півня . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 650Адам . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 651Швидке уздоровлення . . . . . . . . . . . . 651Розумний віслюк . . . . . . . . . . . . . . . . . 652Коли краще їсти . . . . . . . . . . . . . . . . . 653Хвороба Насреддіна . . . . . . . . . . . . . . 653Недоречна подяка . . . . . . . . . . . . . . . . 654Торговець тканинами на тому світі . . 655Зимування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 656Скнарий господар . . . . . . . . . . . . . . . . 656Не такий лошак . . . . . . . . . . . . . . . . . . 657Про весілля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 658Щоб самого не вкрали. . . . . . . . . . . . . 659Що сказав віл . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 662Перед смертю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 663Двері до раю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 664
688
Літературно-художнє видання
АНЕКДОТИ ПРО МУЛЛУ НАСРЕДДІНА
Уклав і переклав з перської Роман Гамада
Головний редактор Богдан БуднийРедактор Борис Щавурський
Обкладинка Ростислава КрамараВерстка Ірини Демків
Підписано до друку 20.07.2010. Формат 70´90/64. Папір офсетний. Гарнітура JornalC.
Умовн. друк. арк. 12,58. Умовн. фарбо-відб. 12, 58. Обл.-вид. арк. 8,75.
Видавництво «Навчальна книга – Богдан»Свідоцтво про внесення до Державного реєстру
видавців ДК №370 від 21.03.2001 р.Навчальна книга – Богдан, а/с 529,
м. Тернопіль, 46008тел./факс (0352) 52-19-66; 52-06-07; 52-05-48
Е-mail: [email protected], [email protected] www.bohdan-books.com
