Видавничий дім ««ССттииллоосс»»en-nio.nuou.org.ua/wp-content/uploads/2018/04/2015-2.pdf · в нелегкий час становлення були

Видавничий дімВидавничий дім

«Стилос»«Стилос»

Поліграфічний центрПоліграфічний центр

«Фоліант»«Фоліант»

Науково�теоретичне та науково�практичне видання «Наука і оборона» було започатковане з огляду на нагальну потребу суспільства, державних діячів, політиків, учених, військових — усіх, хто опікується питаннями національної безпеки та оборони і професійно працює в цій сфері, — у друкованому засобі масової інформації, на сторінках якого обговорювалися б актуальні проблеми воєнної політики й реформування оборонної галузі держави та публікувалися б результати наукових досліджень з питань воєнної безпеки України, з воєнно�теоретичних та військово�технічних проблем.

Часопис видається на громадських засадах. Найміцнішою його опорою в нелегкий час становлення були читачі та автори. Редакційна колегія сподівається на Вашу подальшу, шановні друзі, підтримку діяльності журналу «Наука і оборона», яка має на меті: сприяння створенню необхідного науково�теоретичного підґрунтя для постановки та розв’язання завдань військового будівництва шляхом опублікування інформації щодо результатів основних напрямів наукових досліджень, які стосуються оборонної сфери; сприяння обговоренню нагальних проблем реформування оборонної сфери всіма, хто опікується питаннями національної безпеки та оборони і професійно працює в цій галузі; поширення воєнно�наукових знань; сприяння підвищенню професійного рівня військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених згідно із чинним законодавством України.

Статті до друку відбираються з урахуванням результатів рецензування членами редакційної колегії або зовнішніми фахівцями. Передусім приймаються матеріали, в яких на підставі виконаних автором досліджень розв’язано проблему, що має важливе оборонне значення.

Видання розповсюджується за передплатою.

Редакційна колегія може мати точку зору, відмінну від поглядів авторів.

Щоквартальний

науково�теоретичний

та науково�практичний журнал

Міністерства оборони України

Видається з 1994 р.

Головний редактор

Володимир Вагапов, професор

Редакційна колегія:

Володимир Горбулін, доктор технічних наук, професор,академік НАН України;

Юрій Гусак, доктор військових наук;

Олексій Загорка, доктор військових наук, професор;

Валерій Зубарев, доктор технічних наук, професор;

В’ячеслав Косевцов, доктор військових наук, професор;

Борис Олексієнко, доктор військових наук, професор;

Геннадій Пєвцов, доктор технічних наук, професор;

Григорій Перепелиця, доктор політичних наук,професор;

Ігор Романченко, доктор військових наук, професор;

Іван Руснак, доктор військових наук, професор;

Андрій Семенченко, доктор наук з державногоуправління, професор;

Василь Телелим, доктор військових наук, професор;

Юрій Терещенко, доктор технічних наук, професор;

Олександр Харченко, доктор технічних наук,професор;

Ігор Чепков, доктор технічних наук, професор

№ 2’2015№ 2’2015

ЗмістВоєнна безпека Полторак С. Т. Головне завдання – підвищенняобороноздатності держави ..........................................3Руснак І. С. Воєнна безпека України у світліреформування сектора безпеки і оборони ......................9Тимошенко Р. І., Лобко М. М., Бочарніков В. П.,Свєшніков С. В. Оборонне планування: загальна логіка,структура і взаємозв’язок документів ........................15

Теорія воєнного мистецтва

Загорка О. М., Колесніков В. О., Фролов В. С. Застосування принципів ситуаційного управлінняоперацією (боєм) в ході її підготовки та ведення ..........22Пєвцов Г. В., Залкін С. В., Сідченко С. О., Хударковський К. І. Інформаційно<психологічні операції Російської Федерації в Україні: моделі впливу та напрями протидії ............................28

Військово�технічні проблемиХарченко О. В., Пащенко С. В., Тараненко В. В. Шляхи оснащення літальних апаратів Збройних Сил України засобами захисту ....................33Величко О. Ф. Елементи методології програмно<цільового планування реформування та управління розвитком оборонно<промисловогокомплексу держави ..................................................39

Резюме ..............................................................50

ContentsMilitary Security S. Poltorak. Our Main Priority is the Country’s Combat Readiness ......................................................3I. Rusnak. Ukraine’s Military Security in the Context of Defense and Security Sector Reform ..........................9P. Tymoshenko, M. Lobko, V. Bocharnikov, S. Sveshnikov.efense Planning: Overall Logic, Structure and Interconnection of Documents ..............................15

Theory of Art of War

O. Zahorka, V. Kolesnikov, V. Frolov. On the Application of Operational (Combat) Situational Management Principles While Preparing and Conducting Operations ....22H. Pevtsov, S. Zalkin, S. Sidchenko, K. Khudarkovs’kyi.Russia’s Information and Psychological Operations in Ukraine: Models of Influence and Ways to Counter Them ......................................................28

Military and Technical Issues O. Kharchenko, S. Paschenko, V. Taranenko. Ways of Equipping Aircraft of the Ukrainian Armed Forces with Modern Protection Means ................33O. Velychko. Methodology Elements of the Program and Target Planning for the Reform and Development of the National Defense Industrial Complex ....................................................39

Summaries ........................................................50

Електронні версії попередніх випусків журналу «Наука і оборона» можна знайти на веб<сторінці журналу: www.nio.mil.gov.ua,

а також на сайті Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського: www.nbuv.gov.ua.

3Воєнна безпека

Наука і оборона 2’2015

С. Т. Полторак,кандидат педагогічних наук, професор, Міністр оборони України, генерал:полковник

Головне завдання –

підвищення

обороноздатності

держави

У статті викладені авторські оцінки основних результатів

і перспективних напрямів діяльності оборонного відомства

України в інтересах протидії зовнішній агресії та зміцнення

обороноздатності держави.

Нині Україна опинилася в найскладнішому відчасів проголошення незалежності становищі.Анексія Російською Федерацією АвтономноїРеспубліки Крим, підтримка нею сепаратист<ського руху на значній частині Донецької та

Луганської областей призвели до порушення територіальноїцілісності України та її державного суверенітету. Конфлікт,який виник унаслідок цього, коштував життя тисячам на<ших співгромадян, а також призвів до величезних руйну<вань інфраструктури на тимчасово окупованих територіях.

Проголошений у 2010 р. позаблоковий курс нашої дер<жави не дав змоги повною мірою захистити національніінтереси у сфері безпеки. Протидія російській агресії наСході України стала для Збройних Сил України (ЗСУ)неабиякою перевіркою на мужність, витривалість, вір<ність Військовій присязі та відданість державі. Завдякиспільним зусиллям Президента України – Верховного Го<ловнокомандувача ЗСУ, Верховної Ради України та Урядуза підтримки широкого кола громадськості й волонтер<ських організацій ми змогли відновити бойові спромож<ності ЗСУ і стримати натиск ворога.

Сьогодні ми спостерігаємо консолідацію зусиль усіхгілок влади та громадських організації в інтересах підтри<мання національної безпеки у сфері оборони та підвищен<ня готовності до гарантованої відсічі зовнішній збройнійагресії. Ми ведемо напружену багатопланову боротьбу –збройну, інформаційну, економічну та за іншими напря<мами. Офіційно це має назву антитерористичної операції(АТО), але, на жаль, зміст цієї операції є значно ширшим.

Тому пріоритетними нині є питання зміцнення оборо<ноздатності держави.

У надзвичайно стислий термін нам удалося:• розгорнути на Сході України потужне оборонне

угруповання військ (сил), зокрема в інтересах виконаннязавдань в АТО;

• розробити Замисел застосування ЗСУ, інших війсь<кових формувань і правоохоронних органів з урахуваннямреальної воєнно<політичної ситуації та прогнозу її змін;

• провести кілька черг часткової мобілізації дляпідсилення бойового складу ЗСУ;

• організувати промислове виробництво засобів інди<відуального захисту військовослужбовців та ремонт і від<новлення справності озброєння й військової техніки.

На законодавчому рівні врегульовано вирішенняпитань, які ускладнювали проведення мобілізаційнихзаходів, розширено межі участі ЗСУ в антитерористич<ній операції, поліпшено їх матеріально<технічне забезпе<чення, а також соціальну, фінансову і правову захище<ність військовослужбовців та членів їхніх сімей.

У грудні 2014 р. Верховна Рада України ухвалила За<кон «Про внесення змін до деяких законів України щодовідмови України від здійснення політики позаблоковос<ті» [1], який визначає курс нашої держави на інтеграціюв європейський економічний і правовий простір задля на<буття членства в Європейському Союзі, а також поглиб<лення співпраці з Організацією Північноатлантичного© С. Т. Полторак, 2015

договору з метою досягнення критеріїв, необхідних длянабуття членства в цій організації.

Зазначене вимагає переосмислення загальних підхо<дів до підтримання національної безпеки та оборониУкраїни. Основним напрямом реалізації органами вико<навчої влади державної політики в цій сфері визначенезабезпечення готовності сектора безпеки і оборони (СБО)до відсічі збройній агресії проти України [2–6].

Для вирішення цього важливого стратегічного завдан<ня в Україні проводиться Комплексний огляд СБО (далі –Комплексний огляд), за результатами якого відбуваєтьсяреформування системи забезпечення національної безпе<ки та оборони України, у тому числі СБО [7–8].

З метою цілеспрямованого проведення Комплексногоогляду Міністерство оборони України здійснило низкуорганізаційних заходів.

Підготовлені постанова Уряду України щодо утворен<ня Міжвідомчої робочої групи з питань проведенняКомплексного огляду, розпорядження Уряду стосовноПлану заходів Комплексного огляду та методичні реко<мендації щодо його проведення.

Створена експертно<аналітична група з питань прове<дення в Міністерстві оборони та ЗСУ оборонного оглядув рамках Комплексного огляду, визначена структурауправління, експертних, дорадчих і робочих органів длявиконання відповідних завдань.

У процесі оборонного огляду запроваджені консульта<тивні зустрічі на постійній основі представників Мінобо<рони та Генерального штабу ЗСУ з іноземними та вітчиз<няними експертами, представниками волонтерськихорганізацій тощо.

За результатами оборонного огляду підготовлені таподані на розгляд Уряду України проекти основних до�кументів оборонного планування в оновленій редакціївідповідно до реальних потреб зміцнення обороноздат<ності держави, зокрема:

• Концепції розвитку СБО України;• нової редакції Воєнної доктрини України;• Стратегічного оборонного бюлетеня України.Визначені також пріоритети діяльності Міністерства

оборони України на найближчу перспективу.Спрямованість і зміст зазначених документів і пріо<

ритетів характеризуються такими положеннями.

1. Проект Концепції розвитку СБО України

Сутність Концепції розвитку СБО України (далі –Концепція) полягає у визначенні шляхів приведенняспроможностей, стану готовності й рівня забезпеченостісил безпеки та оборони та рівня ефективності системиуправління ними у відповідність до тих завдань, якістоять перед ними нині й у перспективі.

У Концепції зазначено, що СБО – це охоплена єдинимкерівництвом сукупність органів державної влади, утво<рених відповідно до законів України військових фор<мувань, правоохоронних органів та спеціальних органів

і служб, діяльність яких, відповідно до Конституції тазаконодавства України, спрямована на захист національ<них інтересів від зовнішніх і внутрішніх загроз шляхомпроведення спеціальних заходів, правового примусу абозастосування зброї в межах наданих їм повноважень.

Основними проблемами на сьогодні є законодавча не<врегульованість функціонування СБО, відомча відокрем<леність його суб’єктів, відсутність спільної підготовкисил безпеки та оборони й налагодженої системи їх забез<печення та фінансування.

Концепція передбачає об’єднання спроможностей і ре<сурсів суб’єктів СБО в інтересах спільних дій за визначе<ними сценаріями й ситуаціями в умовах єдиного плану<вання та управління. Основні зусилля стосовно розвиткуСБО в сучасних умовах пропонується зосередити на від<новленні й підтриманні обороноздатності України.

Концепція визначає головні напрями розвитку СБО,основи керівництва ним і координації діяльності йогосуб’єктів. Значну увагу приділено вдосконаленню норма<тивно<правового й ресурсного забезпечення функціону<вання СБО.

Реалізація Концепції дасть змогу функціональнооб’єднати діяльність органів державної влади й утворе<них відповідно до законів України військових форму<вань, спеціальних та правоохоронних органів і служб,визначених органів, установ і підприємств їх усебічногозабезпечення в інтересах спільного виконання завдань іззахисту національних інтересів від зовнішніх і внутріш<ніх загроз.

2. Проект Воєнної доктрини України (нова редакція)

Мета Воєнної доктрини полягає у формулюванні ке<рівних поглядів на причини виникнення, сутність і ха<рактер сучасних воєнних конфліктів, принципи і шляхизапобігання їм, основи підготовки держави до можливо<го воєнного конфлікту, а також на застосування воєнноїсили для захисту державного суверенітету, територіаль<ної цілісності, інших життєво важливих національнихінтересів.

Основні зміни в новій редакції Воєнної доктриниУкраїни порівняно з попередньою стосуються:

• уточнення тенденцій розвитку воєнно<політичноїобстановки та внутрішніх умов України;

• відмови від дотримання політики позаблоковості;• розвитку відносин стратегічного партнерства Украї<

ни з ЄС і НАТО як фактора зміцнення власної безпеки;• визначення ознак воєнного противника України;• збільшення ролі інформаційно<психологічних опе<

рацій у сучасних воєнних конфліктах;• визнання загрози застосування проти України

воєнної сили як головної загрози національній безпеціУкраїни у воєнній сфері;

• визначення ознак виникнення всередині державизбройного конфлікту, пов’язаного з діями незаконнихвійськових формувань.

4 Воєнна безпека


3. Проект Стратегічного оборонного бюлетеняУкраїни

Стратегічний оборонний бюлетень України (далі –Бюлетень) – це довгостроковий документ з реформуван<ня та розвитку ЗСУ, інших складових СБО.

Нова редакція Бюлетеня готувалася Міністерствомоборони України спільно з іншими центральними органа<ми виконавчої влади в докорінно інших умовах, ніж по<передні. Україна, фактично перебуваючи в стані війни,змушена радикально змінити свої погляди на воєннуполітику, організацію та підготовку оборони.

В основу методології відпрацювання Бюлетеня покла<дено світовий та вітчизняний досвід стратегічного ме<неджменту в оборонній сфері.

У Бюлетені сформульовані основні напрями реаліза<ції державної політики у сфері національної безпеки таоборони України, а також довгострокові пріоритети зов<нішньополітичної діяльності нашої держави в контекстіпідтримання воєнної безпеки.

Нова редакція Бюлетеня розроблялася виходячи ізчіткого розуміння необхідності створення в Україні СБОєвропейського зразка, який даватиме змогу ефективнокоординувати зусилля сил безпеки та оборони для нейт<ралізації загроз національним інтересам у воєнній сфері.Для цього передбачене створення Єдиної системи управ<ління СБО, а також внесення низки важливих змін дозаконодавства України з питань оборони.

Нову редакцію Бюлетеня характеризують такі основ<ні особливості:

• надано детальну характеристику середовища без<пеки;

• удосконалено структуру Бюлетеня з урахуваннямдосвіду розроблення подібних документів у країнах ЄСі НАТО;

• визначено роль і місце складових СБО Українив частині виконання завдань оборони;

• окреслено стратегічні цілі реформування й розвит<ку сил оборони відповідно до їх перспективного обрису;

• визначено шляхи досягнення поставлених цілей; • ураховано можливості держави з ресурсного забез<

печення сил оборони.На основі оцінки характеру воєнних викликів і загроз

національній безпеці України в Бюлетені визначені зав<дання ЗСУ та інших складових СБО та проаналізованийширокий спектр можливих сценаріїв використання(залучення) їхніх сил і засобів.

Зазначені сценарії покладені в основу планування за<стосування сил і засобів суб’єктів СБО України. Дляцього сценарії згруповані за ознаками можливого внескуй міри відповідальності кожного суб’єкта СБО в забезпе<чення національної безпеки України в конкретнійкризовій ситуації. Це дає змогу більш цілеспрямованоздійснювати планування сил та оборонних ресурсів. Най<важливішою умовою успіху визначено тісну взаємодіюсуб’єктів СБО.

У процесі планування сил визначені перспективи роз<витку складових сил безпеки та оборони.

Оновлені документи оборонного планування створятьоснову для розроблення програм розвитку ЗСУ та іншихскладових СБО.

4. Пріоритети діяльності Міністерства оборониУкраїни на 2015 р.

Щодо проведення воєнної реформи:• завершення Комплексного огляду СБО України

й затвердження основних документів оборонного плану<вання, зокрема Концепції розвитку СБО, Воєнної доктри<ни України, Стратегічного оборонного бюлетеня України,Державної цільової оборонної програми оптимізації тареорганізації ЗСУ на 2015–2017 рр., Державної цільовоїоборонної програми розвитку озброєння та військовоїтехніки на період до 2025 р.;

• уточнення та перерозподіл функцій між Мініс<терством оборони та Генеральним штабом ЗСУ, оптиміза<ція структури апарату цих органів;

• приведення структури та складу ЗСУ у відповід<ність до вимог сьогодення, зокрема створення Сил спе<ціальних операцій, визначення їхніх завдань, організа<ційної структури та системи забезпечення й підготовки.

Щодо зміцнення оборони держави:• забезпечення розвідувальних органів сучасними

засобами розвідки та оперативною технікою;• відновлення військової інфраструктури, перегляд

дислокації з’єднань і частин ЗСУ з урахуванням потребив постійній військовій присутності на Сході України;

• формування на базі військових містечок системиавтономних військових баз із необхідною інфраструкту<рою для розташування військових частин;

• удосконалення системи підготовки та застосуванняЗСУ на основі всебічного аналізу та втілення в практикудосвіду ведення бойових дій у зоні АТО;

• удосконалення системи мобілізації, створення Єди<ного державного реєстру військовозобов’язаних;

• продовження створення та впровадження Єдиноїавтоматизованої системи управління ЗСУ;

• організація ефективної територіальної оборони тапідготовки територіального резерву;

• продовження оперативного обладнання територіїдержави.

Щодо вдосконалення всебічного забезпечення ЗСУ:• укомплектування військових частин, які беруть

участь в АТО, справним і модернізованим (новим) озброєн<ням і військовою технікою, передусім сучасними засобамиураження, зв’язку, артилерійської розвідки та навігації,безпілотними авіаційними комплексами, розвідувально<спостережними та охоронними системами тощо;

• відновлення обсягу військових та оперативних за<пасів матеріальних засобів відповідно до потреб ЗСУ;

• покращення обслуговування, ремонту й відновлен<ня озброєння та військової техніки шляхом нарощуван<ня потужностей мобільних ремонтних бригад, зокрема



відряджених підприємствами оборонно<промисловогокомплексу;

• приведення мобілізаційних потужностей під<приємств національної економіки у відповідність дореальних потреб оборони держави;

• поступове наближення ЗСУ до стандартів НАТО зауправлінськими процедурами, показниками підготовки,технічного оснащення та всебічного забезпечення;

• забезпечення військовослужбовців сучасним комп<лектом бойового спорядження, зокрема польовим обмун<дируванням, засобами індивідуального захисту й навіга<ції, приладами нічного бачення;

• створення належної мотивації до військової служ<би за рахунок збільшення грошового забезпечення, поси<лення соціального захисту військовослужбовців та чле<нів їхніх сімей, надання їм житла.

Відповідно до зазначених пріоритетів уже на сьогоднівирішено низку важливих завдань і вжито певні заходи.

Президент України затвердив Замисел оптимізації тареорганізації ЗСУ, який передбачає побудову високоефек<тивних, мобільних, оснащених сучасним озброєннямі військовою технікою, всебічно забезпечених ЗСУ, здат<них до спільних дій з іншими військовими формуваннями.

Загальну чисельність ЗСУ збільшено до 250 тис. осіб [9].Визначено загальну організаційну структуру майбут<

ніх ЗСУ, яку складатимуть: Генеральний штаб ЗСУ; видиЗСУ – Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово<Мор<ські Сили ЗСУ; Сили спеціальних операцій та Високомо<більні десантні війська; органи військового управління,з’єднання, військові частини, військові навчальні закла<ди, установи та організації, які не належать до видів ЗСУ.

В інтересах підтримання необхідної гнучкості та своє<часності реагування на воєнні виклики й загрози в мир<ний час передбачений розподіл ЗСУ за строками готовнос<ті на сили негайного реагування, сили нарощування тасили резерву.

Для виконання невідкладних завдань з управліннявійськами (силами), ведення розвідки, відбиття ударівзасобів повітряного нападу, контролю за дотриманнямпорядку використання повітряного простору Україничастка сил і засобів ЗСУ залучається до несення бойовогочергування.

У ЗСУ будується нова система управління, в якійпередбачено чітку вертикаль органів управління настратегічному, оперативно<стратегічному, оперативномуй тактичний рівнях.

Завершується реформування Міністерства оборони таГенерального штабу ЗСУ як органів військового управ<ління. Усунуто дублювання функцій між Міністерствомоборони та Генеральним штабом, удосконалено взаємо<дію між їхніми структурними підрозділами, спрощенопроцедуру прийняття управлінських рішень. У рамкахоптимізації структури апарату Міноборони та Генераль<ного штабу реформовано 12 департаментів (управлінь),скорочено чотири департаменти, створено кадровийрезерв чисельністю 1432 військовослужбовців – учасни<

ків АТО для заміщення посад керівного складу в струк<турах Міністерства оборони та ЗСУ.

Створено Раду волонтерів, члени якої беруть участьу формуванні й підготовці кадрового резерву, у виконан<ні заходів матеріально<технічного, продовольчого таінших видів забезпечення військ, на законодавчому рівніврегульовано діяльність організацій та установ, якізалучають до своєї діяльності волонтерів [10].

Уточнено військово<адміністративний та оперативно<стратегічний поділ України відповідно до сучасних за<гроз, значно збільшена чисельність угруповання військна Сході України, запроваджено екстериторіальний, змі<шаний принцип комплектування ЗСУ особовим складом.Створено чотири оперативні командування та Силиспеціальних операцій, запроваджено нові стандарти під<готовки військ та органів управління на всіх рівняхз урахуванням досвіду АТО.

У вищих військових навчальних закладах дострокововипущено понад 1500 офіцерів оперативно<стратегічноїй тактичної ланок управління, організовано підготовкунеобхідної кількості офіцерів запасу тактичної ланкидля укомплектування первинних офіцерських посад.

Оптимізовано роботу військових комісаріатів, їх ке<рівники призначаються тільки після отримання досвідуучасті в АТО. Проведено четверту чергу мобілізації з ура<хуванням недоліків попередніх черг стосовно забезпечен<ня формою одягу, підготовки до виконання бойовихзавдань, зокрема бойового злагодження.

Підвищено ефективність взаємодії оборонного ві<домства з іншими міністерствами та підприємствамиоборонно<промислового комплексу. Це дало змогу заостанні місяці поставити у війська понад 2600 одиницьозброєння та військової техніки. Усього на 2015 р. відпо<відно до прийнятого Кабінетом Міністрів України Дер<жавного оборонного замовлення сплановано закупівлю,ремонт і модернізацію близько 12500 одиниць озброєння.

Урегульовано питання оснащення військ сучаснимкомплектом бойового спорядження військовослужбов<ців, поліпшено норми харчування й речового забезпечен<ня для військ (сил).

Удосконалено порядок проходження військової служ<би та норм соціального захисту громадян України, якіпроходять службу в особливий період. Запровадженогнучкіший порядок укладання контрактів, передбаченовідновлення раніше скасованих пільг і державнихсоціальних гарантій військовослужбовців і членів їхніхсімей [11–14].

За дорученням Президента України й за активної учас<ті народних депутатів України та волонтерів розробленій упроваджуються реформи:

• забезпечення житлом військовослужбовців ЗСУ тауправління військовим нерухомим майном;

• системи продовольчого забезпечення та харчуваннявійськовослужбовців ЗСУ;

• військової медицини;• норм і стандартів речового забезпечення.



Заходи із забезпечення обороноздатності державиз урахуванням виділеного фінансового ресурсу деталізо<вані у проектах Державної цільової оборонної програмиоптимізації та реорганізації ЗСУ на 2015–2017 рр. таДержавної цільової оборонної програми розвиткуозброєння та військової техніки.

Слід зазначити, що важливою рушійною силою у про<веденні оборонної реформи та створенні належних умовдля протидії зовнішній агресії є діяльність ПрезидентаУкраїни – Верховного Головнокомандувача ЗСУ, очолю<ваної ним Ради національної безпеки України, ВерховноїРади України та Уряду України [15–20].

Від самого початку відомих подій у Криму й на СходіУкраїни ми відчуваємо потужну підтримку переважноїбільшості країн Європи та Америки, насамперед США таінших країн НАТО, в контексті подолання наслідків зов<нішньої агресії проти України та в питаннях зміцненнянаціональної оборони. На сьогодні вже отримано міжна<родну матеріально<технічну допомогу на 60 млн дол.США (речове майно, медичне обладнання й медикамен<ти, засоби зв’язку, навігації, продовольство та ін.). І целише початок.

Тому активне використання механізмів двосторон<ньої та багатосторонньої співпраці з державами<партне<рами, передусім за напрямами військового й військово<технічного співробітництва, а також отримання від нихвійськової допомоги є важливим чинником протидіїУкраїни зовнішньому тиску.

Стрижневим напрямом подальшого міжнародногоспівробітництва нашої держави нині є формування ефек<тивної системи зовнішніх гарантій національної без<пеки, передусім через партнерство з країнами НАТО [21].

Виходячи з довгострокової цілі приєднання до загаль<ноєвропейської системи безпеки, основу якої становитьНАТО, Україна поглиблюватиме співробітництво з Пів<нічноатлантичним альянсом за напрямами:

• взаємодії в рамках коротко< та довгостроковихзаходів з підвищення обороноздатності України;

• розвитку СБО держави як цілісної системи;• участі в операціях з підтримання миру та безпеки

під проводом НАТО;• боротьби з тероризмом та ін.Починаючи з 2014 р., керівництво України значно

збільшило фінансування оборони держави, а на 2015 р.оборонний бюджет визначений у сумі 45,8 млрд грн. Ра<ціональне використання цих коштів є одним з важливихзавдань Міністерства оборони України. У цьому контекс<ті слід зазначити, що з листопада 2014 р. у Міністерствіоборони функціонує новий структурний підрозділ –Управління з питань запобігання та виявлення коруп�ції. Пріоритетами в його роботі є максимальне скорочен<ня втрат оборонного бюджету від корупційних право<порушень, виявлення та усунення корупційних загроз,забезпечення відкритості та прозорості діяльності обо<ронного відомства. Зокрема, з метою забезпечення прозо<рості та запобігання корупції спрощено процедуру та

запроваджено електронну систему державних закупі<вель.

Існує тверда впевненість у тому, що наведені та іншізаходи створюють надійну основу для зміцнення оборо<ноздатності України до рівня, необхідного для надійногозахисту національних інтересів від воєнних загроз.

Перелік літератури

1. Закон України № 35<VIII «Про внесення змін до деяких за<конів України щодо відмови України від здійснення політикипозаблоковості» від 23 грудня 2014 р. [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/35<19.

2. Закон України № 876<VII «Про Національну гвардіюУкраїни» від 13 березня 2014 р. [Електронний ресурс]. – Ре<жим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/876<18.

3. Указ Президента України № 453/2014 «Про рішення Радинаціональної безпеки і оборони України від 5 травня 2014 року“Про заходи щодо зміцнення національної безпеки Україниу воєнній сфері”» від 5 травня 2014 р. [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/453/2014.

4. Указ Президента України № 468/2014 «Про рішення Ра<ди національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2014року “Про заходи щодо підвищення ефективності плануванняв секторі безпеки і оборони”» від 13 травня 2014 р. [Елект<ронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/468/2014.

5. Указ Президента України № 607/2014 «Про часткову мо<білізацію» від 21 липня 2014 р. [Електронний ресурс]. – Режимдоступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/607/2014.

6. Указ Президента України № 880/2014 «Про рішення Ра<ди національної безпеки і оборони України від 4 листопада2014 року “Про невідкладні заходи із забезпечення державноїбезпеки”» від 14 листопада 2014 р. [Електронний ресурс]. – Ре<жим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/880/2014.

7. Указ Президента України № 842/2014 «Про рішення Ра<ди національної безпеки і оборони України від 12 вересня 2014року “Про комплекс заходів щодо зміцнення обороноздатностідержави та пропозиції до проекту Закону України «Про Дер<жавний бюджет України на 2015 рік» по статтях, пов’язаних іззабезпеченням національної безпеки і оборони України”» від3 листопада 2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/842/2014.

8. Указ Президента України № 953/2014 «Про рішення Ра<ди національної безпеки і оборони України від 20 грудня 2014року “Про ресурсне забезпечення сектору безпеки і оборониУкраїни у 2015 році”» від 24 грудня 2014 р. [Електроннийресурс]. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/953/2014.

9. Закон України № 235<VIII «Про чисельність ЗбройнихСил України» від 5 березня 2015 р. [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/235<19.

10. Закон України № 246<VIII «Про внесення змін до де<яких законів України щодо волонтерської діяльності» від 5 бе<резня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/246<19.

11. Закон України № 1589<VII «Про внесення змін додеяких законів України щодо додаткових гарантій соціальногозахисту військовослужбовців в особливий період» від 4 липня2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1589<18.



12. Закон України № 116<VIII «Про внесення змін до деякихзаконодавчих актів України щодо удосконалення порядкупроходження військової служби та питань соціального захистугромадян України, які проходять військову службу під час особ<ливого періоду» від 15 січня 2015 р. [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/116<19.

13. Закон України № 242<VIII «Про внесення зміни до стат<ті 8 Закону України “Про соціальний і правовий захиствійськовослужбовців та членів їх сімей”» від 5 березня 2015 р.[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/242<19.

14. Указ Президента України № 150/2015 «Про додатковізаходи щодо соціального захисту учасників антитерористичноїоперації» від 18 березня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режимдоступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/150/2015.

15. Закон України № 43<VIII «Про внесення змін до ЗаконуУкраїни “Про Раду національної безпеки і оборони України”щодо вдосконалення координації і контролю у сфері національ<ної безпеки і оборони» від 25 грудня 2014 р. [Електронний ре<сурс]. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/43<19.

16. Указ Президента України № 15/2015 «Про часткову мо<білізацію» від 14 січня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режимдоступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/15/2015.

17. Указ Президента України № 40/2015 «Про додаткові за<ходи щодо забезпечення проведення часткової мобілізаціїу 2015 році» від 30 січня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режимдоступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/40/2015.

18. Указ Президента України № 42/2015 «Про вдоскона<лення системи забезпечення керівництва, координації таконтролю за діяльністю розвідувальних органів України» від30 січня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/42/2015.

19. Указ Президента України № 85/2015 «Про рішенняРади національної безпеки і оборони України від 25 січня 2015року “Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі тапроявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією”»від 14 лютого 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/85/2015.

20. Указ Президента України № 139/2015 «Про рішенняРади національної безпеки і оборони України від 18 лютого2015 року “Про додаткові заходи щодо зміцнення національноїбезпеки України”» від 12 березня 2015 р. [Електронний ре<сурс]. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/139/2015.

21. Закон України № 255<VIII «Про схвалення рішенняПрезидента України про допуск підрозділів збройних силінших держав на територію України у 2015 році для участі у ба<гатонаціональних навчаннях» від 17 березня 2015 р. [Елект<ронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/255<19.

Надійшла до редакції 2 квітня 2015 р.





І. С. Руснак,доктор військових наук, професор, перший заступник Міністра оборони України

Воєнна безпека України

у світлі реформування

сектора безпеки

і оборони

Викладені авторські погляди на основні завдання,

шляхи і способи підвищення обороноздатності України

як основної умови зміцнення воєнної безпеки держави.

У статті використані консультативні матеріали Спільної

робочої групи Україна – НАТО з питань воєнної реформи

високого рівня.

Воєнна безпека України як одна з найважливі<ших складових національної безпеки підтри<мується складним комплексом політичних,економічних, військових та інших заходів.Переважне значення надається заходам полі<

тичного характеру, спрямованим на створення сприят<ливої для країни зовнішньої та внутрішньої обстановки,зміцнення міжнародного авторитету держави, усуненняіснуючих і потенційних конфліктних ситуацій. Однакефективність цих заходів досягається лише за умов,якщо вони сполучаються з діями оборонного характеру,спрямованими на силове стримування можливого агре<сора та блокування його спроб домогтися політичнихцілей за допомогою зброї.

Події 2014–2015 рр. привернули пильну увагу сус<пільства України до питань обороноздатності держави.Як виявилося, за всі попередні роки незалежного існу<вання нашої держави сталою тенденцією в цій сфері булолише перманентне зниження бойових та оперативнихможливостей національного війська. Але це не єдинапричина важких втрат, яких зазнала Україна внаслідокзовнішньої агресії в сполученні з проявами сепаратизму.Багато в чому ці втрати пов’язані з недоліками доктри<нальних засад оборони держави, з неготовністю системипідтримання воєнної безпеки до рішучих ефективних дійв умовах жорсткої воєнно<політичної кризи.

У статті викладені погляди на основні завдання,шляхи та способи підвищення обороноздатності Українияк основної умови зміцнення воєнної безпеки держави.

Говорячи про воєнну безпеку нашої держави, доціль<но насамперед визначитися з основними джереламиі чинниками воєнної небезпеки для України за сучаснихумов і в перспективі.

Існуючі джерела воєнної небезпеки для України за по<ходженням можна поділити на зовнішні та внутрішні.

До основних зовнішніх джерел належать:• наявність територіальних претензій до України;• зацікавленість у зміні зовнішнього та внутрішньо<

го політичного курсу України на свою користь;• прагнення до зменшення політичної, економічної,

воєнної ваги України в інтересах свого домінуванняв регіоні;

• ведення проти нашої держави ворожої пропаганди,підтримка дій сепаратистських сил в Україні, сприяннярозпалюванню міжетнічних та міжконфесійних про<тиріч;

• зацікавленість у встановленні контролю над страте<гічними об’єктами та комунікаціями України;

• наявність поблизу кордонів України значнихугруповань військ.

Наведені джерела набувають додаткового значенняпід впливом об’єктивних чинників, які діють у сусідніхдержавах. До найважливіших з таких чинників нале<жать:

• внутрішня економічна й соціально<політична не<стабільність;© І. С. Руснак, 2015

• недостатня правова врегульованість міждержавнихвідносин з Україною.

• наявність потужного воєнного потенціалу в поєд<нанні з перманентним зростанням воєнних витрат.

На сьогодні найбільша концентрація зовнішніх дже<рел воєнної небезпеки для України за сукупністю їхніхпроявів існує з боку Російської Федерації.

Україні загрожує також цілком імовірна перспективаподілу Європи на сфери впливу великих держав з понов<ленням двополюсного воєнно<політичного протистоян<ня. За такої ситуації Україна може опинитися в ролі абопершого стратегічного ешелону в можливій війні, аботеатру цієї війни. І перше, і друге стало б національноюкатастрофою для нашої держави.

Що стосується внутрішніх джерел воєнної небезпекидля України, то найсерйознішим з них є сепаратизм, про<яви якого супроводжуються створенням і застосуваннямнезаконних збройних формувань. Каталізаторами сепа<ратистських настроїв є проблеми національних меншин,міжконфесійні протиріччя та економічні й соціально<політичні негаразди в суспільстві.

На сьогодні можна констатувати, що воєнна небезпекадля України була реалізована через анексію РосійськоюФедерацією у 2014 р. Автономної Республіки Крим, що єпрямим порушенням територіальної цілісності України,та вкрай небезпечне розгортання за підтримки РФ сепа<ратистського руху на Сході України. Фактично Українаперебуває зараз у стані війни, особливістю якої є її такзваний «гібридний» характер. На думку В. П. Горбуліна,кожен конкретний елемент «гібридної війни» не новийпо суті й використовувався майже в усіх війнах минуло<го, але унікальними є узгодженість і взаємозв’язок цихелементів, динамічність та гнучкість їх застосування,а також зростання ваги інформаційного чинника. При<чому інформаційний чинник в окремих випадках стаєсамостійним складником і виявляється не менш важли<вим, ніж військовий [1].

Сектор безпеки і оборони (СБО) України виявився не<готовим до такого розвитку подій. У 2012 р. було розфор<моване Об’єднане оперативне командування з передачеювідповідальності за управління Збройними СиламиУкраїни (ЗСУ) під час кризи Головному командномуцентру у структурі Генерального штабу ЗСУ. Відповідаль<ність за оперативне планування та управління на північ<ному й південному напрямах була покладена на Північнеі Південне оперативні командування відповідно, відпові<дальність за Крим – на командування Військово<Мор<ських Сил. У воєнний час або за умов надзвичайного ста<ну Генеральний штаб через Головний командний центрмав виконувати роль робочого органу Президента Українияк Верховного Головнокомандувача. На Головний ко<мандний центр покладалася, зокрема, функція міжвідом<чої координації дій інших складових СБО у воєнний час.

З початком агресії Російської Федерації в Кримуу 2014 р. виявилося, що такий механізм реагування накризи неспроможний своєчасно створити необхідні

умови для розв’язання ситуації, й Україна постала передфактом анексії Криму і втрати переважної більшостісвоїх Військово<Морських Сил.

Генеральний штаб ЗСУ виявився недостатньо готовимдо надійного контролю над ситуацією та ефективногоуправління військами, залученими до розв’язання кризина Сході України в рамках антитерористичної операції(АТО). Координація дій військових підрозділів тапідрозділів Національної гвардії України, Державноїприкордонної служби та Служби безпеки України буланедостатньою, що призвело до великих людських і тери<торіальних втрат.

Значний негативний вплив на результати першихтижнів і місяців проведення АТО чинив низький рівеньбойової підготовки особового складу підрозділів, залуче<них до АТО. Тим більше, що вагому частку сил, котрібрали безпосередню участь в АТО, становили недостат<ньо навчені добровольчі підрозділи.

Але, мабуть, найслабкішою ланкою в СБО виявиласялогістика. Основною причиною цього були складні й за<плутані адміністративні процедури, непридатні длявикористання у швидкоплинних оперативних умовах.Недоліки матеріального забезпечення бойових підрозді<лів значною мірою компенсувалися самовідданою працеючисленних патріотів<волонтерів, які взяли на себе великучастку закупівель і доставки безпосередньо на бойові по<зиції витратних матеріалів, обладнання й навіть зброї табоєприпасів. Волонтери ініціювали також відновленнядеяких зразків озброєння та військової техніки, не по<кладаючись на державні установи.

Українські військові історики, безумовно, проведутьдетальний і прискіпливий аналіз зазначених подій. Покицього не відбулося, доцільно звернутися до чужого досві<ду. Ідеться про проблеми, які мали місце під час дій росій<ських силових структур на Північному Кавказі (у Чечен<ській Республіці та Дагестані), за оцінками російськоговійськового вченого І. Воробйова [2].

Серед таких проблем на перше місце І. Воробйов ста<вить слабку взаємодію різновідомчих сил у спеціальнихопераціях. Основною причиною цього він вважає те, щопісля розпаду СРСР воєнна організація держави була по<ділена на дві незалежні частини – збройні сили й так звані«інші війська»: внутрішні війська МВС, прикордонні тазалізничні війська, війська федерального агентства уря<дового зв’язку й інформації, міністерства надзвичайнихситуацій та ін. (усього понад півтора десятки). Це, на дум<ку І. Воробйова, порушило найважливіший принципвійськового будівництва – централізацію керівництва.Основними наслідками цього стали:

• відсутність єдиних (об’єднаних) систем управліннята забезпечення військ (сил) та органів;

• відсутність інтегрованої системи прогнозуванняі спостереження воєнно<політичної, стратегічної та опе<ративної обстановки в потенційно вибухонебезпечнихрегіонах;



• недосконалість механізмів узгодженого плануван<ня військ (сил) та органів для вирішення спільних і само<стійних (відомчих) завдань;

• неузгодженість відомчих програмно<статутнихдокументів з підготовки військ (сил) та органів до спіль<них дій у кризових ситуаціях;

• занедбаність інфраструктури воєнної організаціїдержави.

Спеціальна операція проводилася на території влас<ної держави, що вимагало від силових структур уникнен<ня втрат серед мирного населення. Важливою особли<вістю була також відсутність чітко визначеної лініїфронту, боротьба відбувалася повсюдно, її вогнища мог<ли виникати скрізь. Без тилу як зони відносної безпекиособовий склад перебував у стані постійного психологіч<ного напруження.

Для боротьби з великими незаконними збройнимиформуваннями характерні, на думку І. Воробйова, спо<лучення силових і несилових заходів, створення тимча<сових позаштатних формувань у вигляді об’єднанихугруповань військ із включенням до їхнього складу час<тин і підрозділів різних силових структур, безперервнеінформаційно<психологічне протистояння. Це зумовлюєскладність розподілу функцій, завдань, повноваженьі відповідальності між військовими командувачамиі штабами та командувачами і штабами інших силовихструктур. Дуже гострими є проблеми створення єдиноїсистеми вогневого ураження, розвідки, радіоелектронноїборотьби, інженерного й тилового забезпечення.

На відміну від загальновійськової операції, де взаємо<дія організується за принципом жорсткої централізаціїуправління, у спеціальній операції потрібна інша формаузгодження зусиль, за якої взаємовідносини команднихінстанцій будуються на основі розуміння своєї ролі тавідповідальності під час виконання спільних завдань. Ценайбільш складний спосіб організації взаємодії, який ви<магає від командирів і штабів особливого такту у взаємо<відносинах, уміння знаходити спільну мову, правильновизначати спільні інтереси та шукати порозуміння щодовласних функцій і прерогатив [2].

Антитерористична операція на Сході України має,порівняно з описаною І. Воробйовим спеціальною опера<цією, значні відмінності як у політичному, так і в опера<тивно<тактичному сенсах. Але слід визнати, що пере<важна більшість проблем, які виникали на початковійстадії АТО, як за походженням, так і за сутністю є анало<гічними. Причина в тому, що організація та забезпеченняпідготовки й застосування військ (сил), способи управлін<ня ними, бойові якості озброєння та військової технікив обох випадках не лише залишалися на рівні 80<х роківминулого століття, а й зазнали вкрай негативного впливутривалого періоду недбалого ставлення до армії.

Завдяки рішучим діям Президента України – Верхов<ного Головнокомандувача ЗСУ, Верховної Ради України,Уряду держави в умовах широкої підтримки громадськос<

ті й волонтерських організацій було в найкоротші тер<міни налагоджено управління військами (силами) в зоніАТО, їх належну бойову підготовку та матеріально<технічне забезпечення з використанням сучасних логіс<тичних механізмів. Суттєво посилені соціальна і правовазахищеність військовослужбовців та членів їхніх сімей.Рішеннями Ради національної безпеки України, введе<ними в дію відповідними указами Президента України[3–7], створено умови для швидкого нарощування бойо<вих та оперативних можливостей військ (сил), мобілізаціїнеобхідних людських і матеріальних ресурсів для проти<дії сепаратистським силам та зовнішній агресії, організо<вано багатопланову діяльність міністерств, інших органівдержавної влади в інтересах підвищення обороноздат<ності України. Започатковано проведення Комплексногоогляду СБО України.

Надійним дороговказом для оновлення системи забез<печення воєнної безпеки України стала Коаліційна угодаВерховної Ради України [8], у підготовці якої взялиактивну участь народні депутати – безпосередні учас<ники бойових дій у зоні АТО. Цей документ визначає нелише основні заходи зміцнення воєнної безпеки держа<ви, а й орієнтовні терміни їх виконання, а також прин<ципова основа їх ресурсного забезпечення.

У грудні 2014 р. Верховна Рада України визначилакурс України на інтеграцію в європейський економічнийі правовий простір з метою набуття членства в Європей<ському Союзі, а також поглиблення співпраці з Організа<цією Північноатлантичного договору з метою досягненнякритеріїв, необхідних для набуття членства в цій органі<зації [9]. Це докорінним чином змінює загальні підходидо підтримання воєнної безпеки України.

Ідеться насамперед про раціональну воєнну політикиУкраїни, згідно з якою здійснюються реформуванняй розвиток СБО держави. Основним напрямом діяльностіорганів виконавчої влади в цій сфері визначене досягнен<ня готовності СБО до відсічі зовнішній збройній агресії.При цьому передбачається прискорення імплементаціїєвропейських норм та принципів у функціонування ЗСУ,поглиблення взаємосумісності ЗСУ з відповідними сила<ми країн Європейського Союзу й НАТО, реалізація обо<ронних аспектів Угоди про асоціацію України з Європей<ським Союзом та затвердженої Президентом УкраїниСтратегії сталого розвитку «Україна – 2020» [10].

Виходячи з положень Стратегії національної безпекиУкраїни [11], рішень Президента України та Уряду, клю<човими завданнями зміцнення воєнної безпеки держави є:

• комплексне реформування системи забезпеченнянаціональної безпеки до рівня, прийнятного для членст<ва в ЄС і НАТО та позиціонування України на міжнарод<ному рівні як рівноправного й цінного партнера;

• розроблення доктринальних засад воєнної полі<тики України, які забезпечують створення ефективногоСБО й достатні спроможності національної оборони длявідсічі зовнішній збройній агресії;



• створення ЗСУ, які відповідали би стандартамНАТО й були сумісні зі збройними силами країн – членівАльянсу;

• визначення пріоритетів, дотримання яких дастьнайбільший ефект у короткостроковій перспективі.

Основний спосіб вирішення наведених завдань – гли<боке реформування сил оборони України із залученнямадекватного фінансового й матеріального ресурсів і заполітичної та економічної підтримки країн<партнерів.При цьому необхідно відмовитися від екстенсивногошляху реформування (нарощування кількісних пара<метрів сил оборони) на користь інтенсивного (збільшеннябойових та оперативних спроможностей сил обороничерез підвищення їх якісних параметрів). Отже, загаль<на чисельність ЗСУ, інших складових сил оборони в умо<вах мирного часу може залишатися на досягнутому насьогодні рівні. Це стосується й загальної чисельності тра<диційних озброєнь (танків, гармат, літаків тощо). Основ<ні зусилля слід зосередити на підвищенні рівня бойовоїта оперативної підготовки військ (сил) з одночаснимрадикальним оновленням системи управління ними таякісних характеристик озброєння та військової техніки,зокрема принципово нових зразків, розроблених на осно<ві сучасних технологій.

У короткостроковій перспективі основні зусиллямають бути спрямовані на забезпечення комплекснихсистемних змін в організації та функціонуванні СБОУкраїни, насамперед:

• перегляд доктрин, стратегій і концепцій, а такожудосконалення законодавчої бази з питань підтриманнявоєнної безпеки та оборони;

• розроблення ефективного механізму реагування накризові ситуації, вдосконалення системи управліннявійськами (силами) в операціях і бойових діях;

• уточнення ролі й завдань складових СБО на страте<гічному, оперативному і тактичному рівнях;

• поетапне вдосконалення організаційних структурсил безпеки та оборони України, оптимізацію чисельнос<ті особового складу, кількості озброєння та військовоїтехніки;

• досягнення оперативної сумісності складових СБОУкраїни, планомірний перехід до стандартів НАТО(STANAG) в організації, озброєнні та підготовці військ(сил), а також у системі оперативного прийняття рішень;

• організацію спільної підготовки сил безпеки та обо<рони до виконання покладених на них завдань, переглядпідходів до підготовки й навчання особового складу;

• відновлення справності та продовження ресурсу,модернізацію, створення нових систем та уніфікаціюзразків озброєння й військової техніки;

• перегляд концепції бюджетного планування й за<безпечення ресурсами, радикальне поліпшення забезпе<чення ведення бойових дій шляхом запровадженнясучасних логістичних механізмів.

Потрібне стратегічне переосмислення концепції обо<рони України з урахуванням досвіду подолання кризи

2014–2015 рр., запровадження нових методів керівницт<ва обороною, які ґрунтуються на євроатлантичномудосвіді та спираються на єдиний критерій – високу ефек<тивність за прийнятних витрат.

До першочергових завдань належить створення дієвоїсистеми управління СБО держави, основними суб’єкта<ми якої мають бути:

• Президент України – Верховний Головнокоманду<вач ЗСУ та очолювана ним Рада національної безпекиі оборони України;

• Верховна Рада України та Кабінет Міністрів Украї<ни відповідно до встановлених Конституцією та законо<давством України повноважень;

• центральні органи виконавчої влади, котрі маютьу підпорядкуванні військові формування, правоохоронніоргани чи спеціальні служби;

• національний центр управління операціями, якийдіє в безперервному режимі цілодобово, укомплектованийвисококваліфікованим персоналом на ротаційній основіз різних міністерств, інших органів державного та війсь<кового управління, здатний організувати й контролювативиконання рішень Верховного Головнокомандувача;

• об’єднаний розвідувальний орган, який спрямовуєта координує зусилля всіх розвідувальних структур,інтегрує розвідувальну інформацію, отриману з різнихджерел, та забезпечує цією інформацією всі суб’єкти сис<теми управління СБО держави в частині, що їх стосується.

Матеріальну базу Єдиної системи управління СБОУкраїни складатимуть: Головний ситуаційний центркраїни при Раді національної безпеки і оборони України,мережа відомчих ситуаційних центрів, Антитерористич<ний центр при Службі безпеки України, Головний центруправління службою Державної прикордонної службиУкраїни, аналогічні підрозділи інших складових СБО,які мають бути модернізовані з метою досягнення вищо<го рівня взаємодії.

Для вдосконалення керівництва суб’єктами СБО та по<ліпшення координації їхньої діяльності Президент Украї<ни може створити уповноважений допоміжний орган.

Склад і структура системи управління ЗСУ в мирнийчас мають забезпечити надійне управління військами(силами) в особливий період без перебудови та проведеннямасштабних організаційних заходів, а рівень їх готовнос<ті завжди має бути вищим за рівень готовності підпоряд<кованих військ (сил). Структуру системи управління ЗСУдоцільно формувати багаторівневою:

• Міністерство оборони, Генеральний штаб ЗСУ таінші органи військового управління, підпорядкованіГенеральному штабу (стратегічний рівень);

• командування Сухопутних військ, Повітряних Сил,Військово<Морських Сил, Сил спеціальних операцій таВисокомобільних десантних військ (оперативно�страте�гічний рівень);

• управління оперативних та повітряних команду<вань, військово<морських баз (районів) (оперативнийрівень);



• управління з’єднань, військових частин, військо<вих навчальних закладів, установ та організацій ЗСУ(тактичний рівень).

При цьому передбачається реорганізація Міністерст<ва оборони України та Генерального штабу ЗСУ в напря<мі створення оновленого Міністерства оборони Українияк єдиного робочого механізму формування й реалізаціїдержавної політики з питань підтримання воєнноїбезпеки, здійснення військово<політичного, адміністра<тивного та безпосереднього військового керівництваЗСУ, підготовки оборони держави, її організації та забез<печення, керівництва її здійсненням. На Міністерствооборони України мають бути покладені стратегічнепланування застосування ЗСУ, інших військових форму<вань та правоохоронних органів, Державної спеціальноїслужби транспорту і Державної служби спеціальногозв’язку та захисту інформації України, координація їхпідготовки до виконання завдань у сфері оборони.

Основними шляхами такої реорганізації є:• перегляд функцій Міністерства оборони України та

Генерального штабу ЗСУ, виключення їх дублювання(зокрема передача від Генерального штабу до Міністерст<ва оборони функцій кадрового, фінансового та правовогозабезпечення), усунення зайвих та нераціональних ла<нок у процесах управління, скорочення надуманих і не<продуктивних підрозділів;

• скорочення шляхів формування та узгодженняуправлінських рішень, сміливе спрощення процедур під<готовки, узгодження та прийняття управлінських доку<ментів, перенесення акценту на відповідальність таініціативу особи, яка приймає рішення;

• оновлення керівного складу Міністерства оборониУкраїни та Генерального штабу ЗСУ за рахунок ініціа<тивного, озброєного основами сучасного менеджментумолодого покоління військових і цивільних керівниківсередньої ланки.

Удосконалення Єдиної автоматизованої системи управ<ління ЗСУ має здійснюватись у рамках Єдиної системиуправління СБО.

На часі є розроблення та реалізація перспективнихмоделей ЗСУ, інших складових СБО з урахуваннямпланомірного переходу до стандартів НАТО (STANAG),у тому числі стосовно структури ЗСУ.

За результатами Комплексного огляду СБО Українирозроблені проекти основних документів оборонного пла<нування, якими, зокрема, визначено обрис майбутніхЗСУ.

Структуру майбутніх ЗСУ складатимуть:• Генеральний штаб ЗСУ;• види ЗСУ – Сухопутні війська, Повітряні Сили,

Військово<Морські Сили ЗСУ;• Сили спеціальних операцій та Високомобільні де<

сантні війська;• органи військового управління, з’єднання, військо<

ві частини, військові навчальні заклади, установи та орга<нізації, які не належать до видів ЗСУ.

Збільшено загальну чисельність ЗСУ до 250 тис. осіб[12].

За строками готовності ЗСУ поділяються на сили не�гайного реагування, сили нарощування та сили резерву.Зберігаються призначення і роль сил та засобів бойовогочергування.

Переглянуті місця дислокації частин і з’єднань ЗСУз урахуванням постійної військової присутності на Сходій Південному Сході держави.

Важливим завданням є вдосконалення системи тери�торіальної оборони, забезпечення її ефективного функ<ціонування, створення резерву сил для територіальноїоборони. У системі мобілізації створюється необхіднакількість добре укомплектованих військових комісаріа<тів, які працюють з Єдиним державним реєстром війсь<ковозобов’язаних.

У найближчий час ЗСУ та інші військові формуваннямають бути оснащені справними й частково модернізова<ними (новими) озброєнням і військовою технікою. В інте<ресах вирішення цього завдання доцільно створити приКабінеті Міністрів України під головуванням віце<прем’єр<міністра України структуру з повноваженнямизбалансування потреб оборони, державного оборонногозамовлення, обсягів фінансування і можливостей обо<ронно<промислового комплексу, координації та контро<лю у сферах військово<технічної політики й військово<технічного співробітництва.

У центрі уваги під час розбудови сучасного СБО маєбути концепція цінності людського життя і здоров’я, пе<редусім стосовно особового складу бойових підрозділів.Для цього необхідно:

• радикально поліпшити забезпечення ЗСУ, іншихвійськових формувань, правоохоронних органів і спе<ціальних служб озброєнням, військовою технікою, за<хисним спорядженням;

• забезпечити високий рівень бойової підготовки осо<бового складу та бойового злагодження військових під<розділів перш ніж ставити перед ними реальні бойовізавдання;

• удосконалити логістичні механізми постачаннявійськам усього необхідного для їхнього функціонуван<ня – озброєння та боєприпасів, речового та іншого май<на, харчових продуктів, медичних препаратів, предметівпобутового користування як у бойовій обстановці, такі в повсякденних умовах;

• посилити й модернізувати систему медичного за<безпечення, насамперед в аспекті надання первинної ме<дичної допомоги на полі бою та евакуації до польовихі стаціонарних медичних установ;

• створити сучасну систему психологічної підтримкивійськовослужбовців та надання їм своєчасної психіат<ричної допомоги.

Одним з основних напрямів наближення до перспек<тивної моделі СБО України є належне унормуваннядіяльності його основних суб’єктів та адаптація базовихзаконодавчих, концептуальних і програмних документів



з питань безпеки та оборони до сучасних реалій. Для цьо<го у відповідних органах державної влади організованопідготовку рішень про внесення змін до існуючих аборозроблення проектів нових нормативно<правових доку<ментів.

Наведені та інші заходи з реформування ЗСУ покла<дені в основу під час розроблення Державної цільовоїоборонної програми оптимізації та реорганізації ЗСУ на2015–2017 рр. та Державної цільової оборонної програ�ми розвитку озброєння та військової техніки. Реалізаціязазначених програм дасть змогу забезпечити оперативніможливості ЗСУ, потрібні для оборони України, захистуїї суверенітету, територіальної цілісності та недоторкан<ності.

На найближчу перспективу пріоритетами в діяльнос<ті оборонного відомства є завершення роботи з переходуна нові стандарти бойової готовності та підготовки військ(сил), поліпшення матеріально<технічного забезпеченнята оснащення ЗСУ. В умовах широкої підтримки громад<ськості України та переважної більшості прогресивнихкраїни світу, а також з урахуванням досвіду, набутогопід час проведення АТО, всі заплановані реформи будутьреалізовані й уже найближчим часом дадуть позитивнийрезультат.


1. Горбулін В. П. «Гібридна війна» як ключовий інструментросійської геостратегії реваншу / В. П. Горбулін // Стратегічніпріоритети. – 2014. – № 4. – С. 5.

2. Воробьев И. Н. Силовые структуры в вооруженном конф<ликте / И. Н. Воробьев // Обозреватель – Observer [Электрон<ный ресурс]. – Режим доступа : http://www.rau.su/observer/N11_99/11_15.HTM.

3. Указ Президента України № 453/2014 «Про рішення Радинаціональної безпеки і оборони України від 5 травня 2014 року“Про заходи щодо зміцнення національної безпеки Україниу воєнній сфері”» від 5 травня 2014 р. [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/453/2014.

4. Указ Президента України № 468/2014 «Про рішенняРади національної безпеки і оборони України від 28 квітня

2014 року “Про заходи щодо підвищення ефективності плану<вання в секторі безпеки і оборони”» від 13 травня 2014 р.[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/468/2014.

5. Указ Президента України № 607/2014 «Про часткову мо<білізацію» від 21 липня 2014 р. [Електронний ресурс]. – Режимдоступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/607/2014.

6. Указ Президента України № 880/2014 «Про рішення Ра<ди національної безпеки і оборони України від 4 листопада2014 року “Про невідкладні заходи із забезпечення державноїбезпеки”» від 14 листопада 2014 р. [Електронний ресурс]. – Ре<жим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/880/2014 .

7. Указ Президента України № 842/2014 «Про рішенняРади національної безпеки і оборони України від 12 вересня2014 року “Про комплекс заходів щодо зміцнення обороно<здатності держави та пропозиції до проекту Закону України«Про Державний бюджет України на 2015 рік» по статтях, по<в’язаних із забезпеченням національної безпеки і оборониУкраїни”» від 3 листопада 2014 р. [Електронний ресурс]. – Ре<жим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/842/2014.

8. Коаліційна угода Верховної Ради України VIII скликан<ня [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MUS23590.html.

9. Закон України № 35<VIII «Про внесення змін до деяких за<конів України щодо відмови України від здійснення політикипозаблоковості» від 23 грудня 2014 р. [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/35<19.

10. Указ Президента України № 5/2015 «Про Стратегію ста<лого розвитку “Україна – 2020”» від 12 січня 2015 р. [Елект<ронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/documents/18688.html.

11. Стратегія національної безпеки України (проект)[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/public/File/2015_analit/strategiya_2015.pdf.

12. Закон України № 235<VIII «Про чисельність ЗбройнихСил України» від 5 березня 2015 р. [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/235<19.






Р. І. Тимошенко,кандидат військових наук, старший науковий співробітник,начальник центру воєнно:стратегічних дослідженьНаціонального університету оборони України імені Івана Черняховського, генерал:майор,

М. М. Лобко,кандидат військових наук, доцент, провідний науковийспівробітник центру воєнно:стратегічних дослідженьНаціонального університету оборони України імені Івана Черняховського,

В. П. Бочарніков,доктор технічних наук, професор, головний науковийспівробітник центру воєнно:стратегічних дослідженьНаціонального університету оборони України імені Івана Черняховського,

С. В. Свєшніков,кандидат технічних наук, старший науковий співробітник,провідний науковий співробітник центру воєнно:стратегічних досліджень Національногоуніверситету оборони України імені Івана Черняховського

Оборонне планування:

загальна логіка, структура

та взаємозв’язок

документів

На основі аналізу взаємозв’язку категорій оборонного

планування робиться спроба побудови логічно цілісної

структури його завдань, а також уточнення місця, ролі,

змісту й особливостей розробки документів оборонного

планування.

Згідно з Указом Президента України № 468«Про рішення Ради національної безпеки і обо<рони України від 28 квітня 2014 року “Прозаходи щодо підвищення ефективності плану<вання в секторі безпеки і оборони України”»

від 13 травня 2014 р., в Україні розпочато новий циклоборонного планування, проведений протягом 2014 р.У результаті планування в установлені терміни були роз<роблені нові редакції документів оборонного плануван<ня, зокрема Воєнна доктрина України (ВДУ), Стратегіч<ний оборонний бюлетень України, Концепція розвиткусектора безпеки і оборони України. Але розробка перелі<чених документів виявила низку організаційних проб<лем, пов’язаних з недосконалістю законодавства з пи<тань оборонного планування, міжвідомчою взаємодією,координованістю заходів тощо. На думку авторів, ціпроблеми багато в чому виникають через неоднознач<ність змістовного навантаження використовуваних кате<горій оборонного планування і, як наслідок, розбіжностів розумінні ролі, місця та змісту його документів. Проб<леми загострюються невизначеністю, пов’язаною з мож<ливістю зміни переліку цих документів (наприклад,вилучення ВДУ) та відповідним перерозподілом питаньоборонного планування між процесами планування тадокументами. Усе це викликало потребу уточнити взає<мозв’язок основних категорій оборонного плануванняй на основі цього сформувати загальну логіку та струк<туру його питань, а також місце і взаємозв’язок йогодокументів.

Взаємозв’язок основних категорій оборонного планування

З метою забезпечення точного розуміння наданихнижче положень та ідей стосовно оборонного плануваннярозглянемо передусім фізичну природу та зміст викорис<таних категорій. Від їх чіткого розуміння прямо зале<жить ефективність правових норм у законодавчих актах.

Воєнна політика, згідно з ВДУ в редакції 2012 р., –керівні погляди (пріоритети, цілі, принципи) на причи<ни виникнення, сутність і характер сучасних збройнихконфліктів, принципи і шляхи запобігання їм, підготов<ку держави до можливого збройного конфлікту, а такожна застосування воєнної сили в ньому. У Законі України«Про оборону України» поряд з терміном «воєнна політи<ка» використовується термін «державна політика у сферіоборони». В інших нормативно<правових актах викорис<товується термін «державна політика у воєнній сфері».

Воєнна політика є частиною загальнодержавної полі<тики й виокремлюється з неї за функціональною озна<кою. Зокрема, воєнна політика спрямована на виконаннялише однієї з основних функцій держави – протидії за<стосуванню воєнної сили проти України. Аналогічно доцього із загальнодержавної політики виокремлюютьсяінші види політики, наприклад боротьба з тероризмом,економічна політика тощо.

© Р. І. Тимошенко, М. М. Лобко, В. П. Бочарніков, С. В. Свєшніков, 2015

Функція протидії застосуванню воєнної сили вико<нується державою у два періоди – у мирний час (протидіязагрозі застосування) й у воєнний час (застосування влас<ної воєнної сили). Застосування воєнної сили відбуваєть<ся під час збройного конфлікту. Тому вислів «протидіязагрозі застосування воєнної сили проти України» єаналогом вислову «запобігання виникненню збройногоконфлікту», а вислів «застосування воєнної сили» – ви<слову «участь у збройному конфлікті». Із цього випли<вають такі твердження:

1) головним і єдиним завданням воєнної політики єзапобігання виникненню збройного конфлікту та пере<мога в ньому в разі, якщо збройного конфлікту уникнутине вдалося;

2) об’єктом воєнної політики є збройний конфлікт;3) предмет воєнної політики є подвійним – запобіган<

ня виникненню збройного конфлікту і перемога в ньомув разі його виникнення;

4) воєнна загроза є єдиною – це загроза застосуваннявоєнної сили проти України;

5) для виконання свого завдання змістом воєнноїполітики мають бути чотири складові:

• аналіз безпекового середовища для визначення ха<рактерних рис можливих збройних конфліктів;

• запобігання виникненню збройних конфліктів;• підготовка до можливого збройного конфлікту;• застосування воєнної сили Україною у збройному

конфлікті.Зазначимо, що, згідно зі статтею 3 Закону України

«Про оборону України», запобігання виникненню зброй<них конфліктів входить до підготовки держави до оборо<ни в мирний час. Але це не зовсім правильно, якщо від<штовхуватися від кінцевої мети цих складових воєнноїполітики. Запобігання виникненню збройних конфліктівмає на меті відвернення можливості застосування силипроти України переважно невоєнними засобами, тоді якпідготовка до оборони – забезпечення рівня обороноздат<ності держави, достатнього для перемоги у збройномуконфлікті. Тому доцільно розглядати ці складові окремо.

Воєнна безпека. У законодавстві України визначеннявоєнної безпеки на сьогодні відсутнє. Згідно з ВДУ в ре<дакції 2004 р., воєнна безпека – це стан захищеності

національних інтересів, суверенітету, територіальної ці<лісності й недоторканності від посягань із застосуваннямвоєнної сили, тобто від єдиної загрози – загрози застосу<вання воєнної сили. У законодавстві України використо<вується термін «національна безпека у воєнній сфері»,який за своєю суттю є синонімом терміна «воєнна безпека».

Воєнна безпека як категорія охоплює період від за<родження загрози застосування воєнної сили проти Украї<ни (воєнної загрози) до початку збройного конфлікту.У той час, коли виникає збройний конфлікт, воєннабезпека як категорія перестає існувати, оскільки воєнназагроза вже реалізувалася і безпека відсутня. Тому воєннаполітика в частині забезпечення воєнної безпеки стосуєть<ся лише трьох перших серед перелічених її складових.

Оборона, згідно зі статтею 1 Закону України «Прооборону України», – це система визначених заходів дер<жави щодо підготовки до збройного захисту та її захисту разі збройного конфлікту. Тобто оборона стосуєтьсядвох складових воєнної політики: підготовки до можли<вого збройного конфлікту і застосування воєнної силиу збройному конфлікті.

Співвідношення категорій «воєнна безпека» та «обо�рона». Як випливає зі змісту цих категорій, «воєнна без<пека» та «оборона» мають змістовний перетин у складовій«підготовка держави до можливого збройного конфлік<ту». Але це не заважає вбачати основний узагальненийзміст воєнної політики в «забезпеченні воєнної безпеки таоборони», тобто реалізації всіх чотирьох зазначених вищескладових. Саме із цього має визначатися зміст іншихкатегорій і формулювання відповідних термінів. Зокрема,назви документа «Стратегія воєнної безпеки» і «Стратегіяоборони» не повністю відповідають змісту категорій, навідміну від назви «Стратегія воєнної безпеки та оборони».

Сектор у визначеній сфері. Для реалізації державноїполітики в різних сферах визначаються головні (відпові<дальні) центральні органи виконавчої влади. Їм такожнадаються додаткові повноваження з координації діяль<ності державних органів та органів місцевого самовряду<вання щодо реалізації державної політики у відповіднійсфері. Взаємозв’язок центральних органів виконавчоївлади під час реалізації ними державної політики в різ<них сферах проілюстровано на рисунку 1.



Сектор воєнної безпеки та оборони

Сектор боротьбиз тероризмом

Сектор ... ...

МОУСБУ МВСУ ДПСУ ...

Головна роль

Допоміжна роль

Рис. 1. Взаємозв’язок центральних органів виконавчої влади

Наприклад, згідно зі статтею 10 Закону України «Прооборону України», Міністерство оборони України «забез<печує проведення в життя державної політики у сферіоборони», а також «у встановленому порядку координуєдіяльність державних органів та органів місцевого само<врядування щодо підготовки держави до оборони».Аналогічні правові норми стосовно інших сфер держав<ної політики містяться в Законі України «Про боротьбуз тероризмом» та інших правових актах.

Тобто для проведення в життя відповідної політикипризначається головний центральний орган виконавчоївлади й допоміжні органи, які разом з підпорядкованимисилами та засобами (повністю або частково) поєднуютьсяв сектор. По сутті, кожний сектор є основним інструмен<том держави для реалізації державної політики у відпо<відній сфері.

Сектор воєнної безпеки та оборони. Виходячи з ви<кладеного, для реалізації воєнної політики має створю<ватися сектор саме воєнної безпеки та оборони (секторВБО), оскільки сутність воєнної політики, як зазначалосявище, – це забезпечення воєнної безпеки та оборони.Сектор ВБО містить кілька складових, які виокрем<люються за функціональною ознакою: до складу секторамають включатись органи державної влади, а також си<ли та засоби (сили воєнної безпеки та оборони: військовіформування, правоохоронні органи тощо), діяльністьяких безпосередньо спрямована на забезпечення воєнноїбезпеки та оборони шляхом застосування засобів зброй<ного насильства, проведення спеціальних заходів абоправового примусу. Тобто включення до сектора ВБОскладових здійснюється за двома ознаками: спрямованіс<тю діяльності і характером використовуваних заходів.

Головну роль у секторі ВБО відіграватимуть Мініс<терство оборони зі Збройними Силами України, а допоміж<ну – Міністерство внутрішніх справ з Національноюгвардією України та інші державні органи з підпорядко<ваними їм силами та засобами. Функціональне поєднаннякількох органів в одному секторі дає змогу забезпечитиконцентрацію зусиль, єдине управління та чітко окресле<ну відповідальність, оперативну сумісність підрозділів,технічну сумісність озброєння, єдині правила підготовкита застосування різнорідних сил і засобів.

Поширений сьогодні термін «сектор безпеки та оборо<ни» не відповідає змісту воєнної політики, що призводитьдо виникнення певних непорозумінь у процесі оборонногопланування, коли не ясно, в якому обсязі Міністерствомоборони України мають охоплюватися допоміжні держав<ні органи, наприклад Служба безпеки України. Вини<кають також непорозуміння, коли на Міністерствооборони України покладається завдання проведення«комплексного огляду сектора безпеки та оборони», хочазрозуміло, що воно за законодавством не має відповіднихповноважень, наприклад у сфері боротьби з тероризмом.

Оборонне планування. Згідно зі статтею 1 ЗаконуУкраїни «Про організацію оборонного планування»,основний зміст оборонного планування – «управління

державними ресурсами». Але це не зовсім точно відбиваєйого фізичну природу. Наприклад, вибір воєнно<політич<ного курсу держави безпосередньо не пов’язаний з управ<лінням ресурсами, але є одним з основних положень воєн<ної політики. Тому, виходячи із цього, а також з розгля<нутого вище співвідношення категорій «воєнна безпека»та «оборона», до змісту терміна «оборонне планування»доцільно було би додати вибір раціональних пріоритетів,цілей, принципів воєнної політики. Не лише розподіл ре<сурсів вирішує завдання воєнної політики. Правильносформовані її пріоритети, цілі та принципи теж роблятьсвій внесок, який іноді може бути визначальним. Відпо<відно до цього, доцільно використовувати інші назвидокументів, зокрема Стратегічний бюлетень з воєнноїбезпеки та оборони України (СБВБОУ) і Стратегія воєн<ної безпеки та оборони України (далі – Стратегія ВБОУ).Це додатково забезпечило б змістовну єдність із терміном«сектор ВБО».

Слід також зазначити, що відповідно до змісту катего<рії «сектор ВБО» оборонне планування має здійснювати<ся за складовими сектора. При цьому Міністерство обо<рони України та Збройні Сили України мають залучатисьу повному обсязі, інші органи державної влади, а такожпідпорядковані їм сили та засоби – лише частково, в томуобсязі, який стосується безпосереднього виконання нимизавдань забезпечення воєнної безпеки та оборони. Прицьому під час оборонного планування склад допоміжнихсил і засобів має чітко визначатися, інакше якісне пла<нування провести неможливо.

Зміст процесів планування має бути зосереджений ви<ключно на питаннях забезпечення воєнної безпеки таоборони. Він не має торкатися планування в рамкахінших складових державної політики, наприклад у сферіборотьби з тероризмом, де головну роль відіграє Службабезпеки України. Питання участі Міністерства оборониУкраїни і Збройних Сил України в процесах плануванняінших складових державної політики мають вирішува<тись у рамках відповідних процесів планування, примі<ром під час планування боротьби з тероризмом – у рам<ках процесу планування в Службі безпеки України.

Такий підхід дасть змогу чіткіше поділити функції,повноваження, відповідальність центральних органіввиконавчої влади під час планування власної діяльності.Безумовно, процеси планування в різних центральнихорганах виконавчої влади повинні узгоджуватись одинз одним і координуватися з єдиного центру. У такомуразі комплексне планування безпеки та оборони державибуде поєднанням процесів планування в рамках усіх сфердержавної політики щодо забезпечення національноїбезпеки загалом.

Місце документів оборонного планування серед інших документів державної політики

Основні документи державної політики України, які будь<якої іншої держави, за функціональним наванта<женням можна умовно поділити на три категорії:



• документи, які визначають політику розвитку дер<жави, містять керівні погляди на політику, її завданняй цілі;

• документи, котрі визначають безпекові аспектиреалізації політики розвитку держави (безпекову політи<ку), конкретизують завдання, цілі та систему підтриман<ня безпеки;

• документи, які визначають конкретні заходи з ме<тою реалізації політики розвитку та безпекової політики.

Крім того, за масштабом усі документи можна такожподілити на рівні: державної політики в усіх або кількохсферах життєдіяльності й державної політики в однієї зісфер життєдіяльності. Перетин двох зазначених класи<фікаційних ознак (смислового навантаження і масштабу)формує класифікаційну матрицю (див. рис. 2), яка чітковизначає місце кожного документа в загальній системі.Ця матриця допомагає зрозуміти також взаємозв’язокдокументів і визначити їхній загальний зміст і межі ком<петенції (відповідальності).

На рівні загальнодержавної політики до першої ка<тегорії документів належать закони України та стратегіїрозвитку національного значення, які визначають зав<дання, пріоритети й напрями соціально<економічногорозвитку держави. Друга категорія містить Стратегіюнаціональної безпеки, яка за суттю не є документом обо<ронного планування і визначає завдання, пріоритети,напрями і структуру системи забезпечення сталості (за<хисту від негативних впливів) поступального соціально<економічного розвитку держави. До третьої категорії на<лежать програми соціально<економічного розвитку, яківизначають конкретні заходи з реалізації завдань відпо<відно до визначених пріоритетів і напрямів.

На рівні окремої складової загальнодержавної полі�тики, наприклад на рівні воєнної політики, до першоїкатегорії документів належить ВДУ, яка визначає засади

воєнної політики (пріоритети, цілі та загальні принци<пи); до другої категорії – Стратегія ВБОУ, яка конкре<тизує завдання, напрями й потрібну структуру системиреалізації воєнної політики, тобто сектора ВБО як їїосновного інструменту; до третьої категорії – державніцільові програми (зокрема реформування й розвиткусектора ВБО, оборонно<промислового комплексу тощо),а також Засади підготовки і застосування сил сектораВБО України. Державні цільові програми визначають за<ходи з комплексного й узгодженого реформування скла<дових сектора ВБО України.

Загальна логіка формування системи документівоборонного планування, їх змісту та взаємозв’язку

Формування системи документів оборонного плану<вання має виходити з таких позицій:

• назви документів повинні чітко відповідати змістукатегорій воєнної політики;

• загальний зміст документів має відбивати їхнє міс<це серед інших документів державної політики;

• положення документів мають бути узгоджені міжсобою за логікою процесів оборонного планування і неповинні дублювати одне одного.

Відповідно до цих вимог у таблиці 1 наведений на<скрізний перелік питань, які мають бути вирішені підчас оборонного планування, їх розподіл за документамиоборонного планування, об’єкт і предмет кожного доку<мента, а також потрібні вихідні дані для його розробки.

Як випливає з таблиці 1, усі документи оборонногопланування досить чітко узгоджені між собою за змістомпитань планування і послідовністю розробки. За рахунокцього вони становлять цілісну систему документів з про<зорою структурою, яка забезпечує повне охоплення всіхпитань оборонного планування. Утім, потребуютьпояснення деякі практичні питання.



Рівень загально<державноїполітики

Рівень воєнноїполітики

Документи,які визначають

політику розвиткудержави


безпековуполітику держави


конкретнізаходи

Закони, стратегіясоціально<

економічногорозвитку

СтратегіяНаціональної

безпеки

Воєнна доктринаУкраїни

Стратегія воєнноїбезпеки та оборони

України

Програмисоціально<

економічногорозвитку

Програми розвиткускладових сектора

воєнної безпекита оброни

Рівеньекономічної

політики ... ... ...

Рис. 2. Матриця документів державної політики

Назвадокумента

Питання оборонного плануванняОб’єкт і предмет документа,

його загальний змістВихідні документи

для розробки

Воє

нн

а до

ктр

ин

а У

кра

їни

Основні тенденції розвитку безпекового середовища

Об’єкт: Збройний конфлікт.Предмет: Запобігання виникненню

збройного конфлікту і перемогав ньому в разі його виникнення.

Зміст: Визначає керівні погляди,пріоритети й загальні принципи

воєнної політики України загалом

Визначені в законо<давстві засади

внутрішньої та зов<нішньої політики,

концептуальнідокументи з питаньсоціально<економіч<

ного розвитку,Стратегія націо<нальної безпеки,Воєнно<політичні

директиви Верхов<ного головнокоман<

дувача

Внутрішні проблеми, які можуть обмежуватиспроможності до реагування на негативні явища

Характерні риси можливих збройних конфліктів

Класифікація дій інших держав з погляду ризиків,викликів, загрози застосування воєнної сили

та збройної агресіїПогляди на запобігання виникненню збройних

конфліктів, у тому числі стосовно силовогостримування потенційного агресора

Пріоритети політики щодо підготовки до збройних конфліктів

Погляди на застосування воєнної сили у збройних конфліктах

Стр

атег

ічн

ий

бю

лете

нь

з во

єнн

ої б

езп

еки

та

обор

они

Ук

раїн

и

Очікуване в перспективі безпекове середовище Об’єкт: Сили ВБО.Предмет: Відповідність поточних

спроможностей сил ВБО можливимситуаціям їх застосування.

Зміст: Визначає можливі кризовій конфліктні ситуації, а також

поточні спроможності сил ВБО та їхвідповідність для ефективного

застосування в ситуаціях

Стратегіянаціональної

безпеки України,ВДУ

Ситуації для планування застосування сил ВБО

Поточні спроможностей сил ВБО та їх оцінказ погляду дій у визначених ситуаціях (законодавчі

обмеження, кількісно<якісні параметри, окремісистеми: організаційна, розвідки, управління,

кадровий менеджмент, мобілізаційна тощо), основніпроблеми

Стр

атег

ія в

оєн

ної

без

пек

и

та о

боро

ни

Ук

раїн

и

Потрібні спроможності сил ВБО для ефективногозастосування у визначених ситуаціях (законодавчі

обмеження, кількісно<якісні параметри, окремісистеми: організаційна, розвідки тощо)

Об’єкт: Потрібні спроможності силВБО.

Предмет: Шляхи й етапи досягненняпотрібних спроможностей сил ВБО.Зміст: Визначає спроможності сил

ВБО, потрібні для ефективногозастосування в можливих кризовихі конфліктних ситуаціях, а також

завдання, напрями й систему досяг<нення потрібних спроможностей

відповідно до поглядів, пріоритетіві принципів воєнної політики,

визначених у ВДУ

СБВБОУ, Стратегія

національноїбезпеки, ВДУ,

прогнозні показникивидатків

Державногобюджету України

на оборону

Шляхи (узагальнені заходи) й етапи досягненняпотрібних спроможностей (реформування) сил ВБО

Система реалізації та контролю за реформуванням сил ВБО

Дер

жав

ні ц

ільо

ві п

рогр

ами

Програмні заходи, спрямовані на досягненняпотрібних спроможностей сил ВБО

Об’єкт: Потрібні спроможності силВБО та оборонно<промислового

комплексу.Предмет: Заходи, терміни і ресурси,

які забезпечать досягнення потріб<них спроможностей сил ВБО та обо<

ронно<промислового комплексу.Зміст: Визначає комплексні про<грамні заходи, параметри, строки

реалізації завдань, визначених у Стратегії ВБОУ, з урахуванням

результатів СБВБО, а також засаді принципів воєнної політики,

визначених у ВДУ

ВДУ, СБВБОУ,Стратегія ВБОУ,

прогнозніпоказники видатків

Державногобюджету України

на оборону



Таблиця 1Перелік питань оборонного планування за документами

Вихідні дані для розробки. З метою забезпечення чіт<кого розуміння виконавцями завдань оборонного плану<вання, перед його початком мають бути визначені відпо<відні вихідні дані, насамперед основні завдання воєнноїполітики, прогнозні показники видатків Державногобюджету України на оборону, а також воєнно<політичнідирективи Верховного головнокомандувача, у яких ви<значаються питання воєнно<політичного курсу держави.Ці вихідні дані мають бути визначені в указі ПрезидентаУкраїни про початок чергового циклу оборонного плану<вання. Без їх наявності чітке та оперативне виконаннязавдань планування неможливе.

Послідовно�паралельний спосіб розробки. Оскількидокументи жорстко пов’язані між собою за послідовніс<тю розробки, з метою скорочення строків розробки до<цільно використовувати послідовно<паралельний спосіб.Тобто розробка наступного документа має починатисяпісля того, як стають зрозумілими вихідні дані з попе<редніх документів.

Можливість вимірювання показників. Це питанняпов’язане з глибиною деталізації положень документівоборонного планування. Зрозуміло, що глибока деталіза<ція забезпечує прозорість і чіткість формування завдань,дає змогу побудувати ефективну систему контролю вико<нання і відповідальності. Але, з іншого боку, це робитьдокумент закритим. Неглибока деталізація перетворюєдокумент на декларативний і заважає його ефективнійреалізації. За сучасною практикою, серед документів обо<ронного планування конкретні показники зазначаютьсялише в державних цільових програмах, наказах, планах.

В інших документах вказуються переважно загальніпріоритети, напрями, шляхи тощо. Тому, виходячиз аналізу змісту питань оборонного планування, доціль<но глибше деталізувати положення, починаючи зіСБВБОУ, оскільки саме в ньому розглядаються спро<можності сил ВБО України, які неможливо визначитибез конкретних кількісно<якісних показників.

Призначення документів. З вимірюванням показни<ків пов’язане також інше питання – розуміння (тлума<чення) призначення документів оборонного планування.На практиці документи розглядаються з двох точок зору:як документи планування і як документи, котрі декла<рують підходи держави у воєнній політиці. Перша точказору вимагає розгляду кожного документа в ціліснійсистемі: він має бути конкретним і відбивати лишеобмежений перелік визначених питань. Друга точка зорупідштовхує до формування документа як більш<меншцілісного викладення положень воєнної політики. Сумі<щення обох точок зору на практиці призводить, наприк<лад, до того, що в СБВБОУ повторюються положенняВДУ. Це не є виправданим, оскільки кінцева мета обо<ронного планування – все ж не декларування положеньвоєнної політики, а забезпечення потрібних спроможнос<тей сил ВБО. Тому в разі, якщо документи оборонногопланування матимуть закриті дані щодо кількісно<якісних показників, доцільно додатково розробляти від<критий документ<дайджест.

Термін дії документів. Виходячи з природи питаньоборонного планування, видається сумнівною сучаснапрактика розділення планування на коротко<, середньо<



Назвадокумента

Питання оборонного плануванняОб’єкт і предмет документа,

його загальний змістВихідні документи

для розробки

Зас

ади

під

гото

вки

й

зас

тосу

ван

ня

сил

воєн

ної

без

пек

и

та о

боро

ни

Спільні правила безпосередньої підготовки, сумісногозастосування, координації, управління та взаємодії

сил ВБО

Об’єкт: Сили ВБО.Предмет: Безпосередня підготовкаі застосування сил ВБО в можливихкризових і конфліктних ситуаціях.

Зміст: Визначає спільні правилабезпосередньої підготовки, сумісного

застосування, координації,управління та взаємодії сил ВБОв можливих воєнно<політичних

кризових і конфліктних ситуаціях.

ВДУ, СтратегіяВБОУ

Нак

ази

, пла

ни

, бю

джет

ні

зап

ити

, пок

азн

ик

и о

боро

нн

ого

зам

овле

нн

я

Планові заходи щодо досягнення потрібнихспроможностей сил ВБО

Об’єкт: Потрібні спроможності силВБО та оборонно<промислового

комплексу.Предмет: Заходи, терміни і ресурси,

які забезпечать досягнення потріб<них спроможностей сил ВБО та

оборонно<промислового комплексу.Зміст: Визначають конкретні

заходи, параметри, строки реалізаціїзавдань, визначених у Стратегії

ВБОУ та державних цільовихпрограмах

Стратегія ВБОУ,Державні цільові

програми

Продовження таблиці 1

та довгострокове. Таке розділення є штучним і має сум<нівну практичну користь. Документи оборонного плану<вання мають оновлюватись у разі зміни безпековогосередовища, обсягів виділених ресурсів, базових прин<ципів воєнної політики або в разі закінчення терміну діїдокумента, який має визначатися під час його розробкий виходити, знов<таки, з прогнозованої швидкості змінбезпекового середовища або внутрішніх умов. Тобто в ста<більних умовах безпекового середовища ВДУ може бутирозроблена на п’ять, десять або більше років, а в умовахвисокої міжнародної нестабільності – на два роки. Томулогічнішим буде поділ документів оборонного плануван<ня на документи перспективного і поточного плануван<ня. Відповідно до змісту питань оборонного планування,вказаних у таблиці 1, до документів перспективногооборонного планування слід віднести документи від ВДУдо Засад підготовки й застосування сил воєнної безпекита оборони; до документів поточного оборонного плану<вання – документи, термін дії яких пов’язаний з прийня<тим у державі порядком бюджетного планування. Це на<кази, поточні плани, бюджетні запити тощо. Додатковозазначимо, що Закон України «Про державне прогнозу<вання та розроблення програм економічного і соціальногорозвитку України» не торкається оборонного плануван<ня, тобто посилання на нього не є обґрунтованим.

Зміна складу документів оборонного планування.Сьогодні порушується питання про відмову від розробкиВоєнної доктрини України. Замість неї пропонуєтьсярозробка Стратегії воєнної безпеки України. У цьому разівідображені у ВДУ керівні погляди, пріоритети й загаль<ні принципи воєнної політики держави залишаться невизначеними. Їх перенесення до Стратегії воєнної безпе<ки та оборони порушуватиме взаємозв’язок питань обо<ронного планування, оскільки частина положень не від<повідатиме змісту Стратегії. В цьому разі можливі лишедва варіанти. По<перше, перенесення перших трьохпитань (основні тенденції розвитку безпекового середо<вища, внутрішні проблеми, які можуть обмежуватиспроможності до реагування на негативні явища та ха<рактерні риси можливих збройних конфліктів) доСБВБОУ, а інших – до Стратегії ВБОУ. По<друге, ви<ключення ВДУ з переліку документів оборонного плану<вання й передача розробки ВДУ до компетенції Верхов<ної Ради України. Перший варіант є менш доцільним,оскільки викладення засад воєнної політики держави

втрачає цілісність і розпорошується по двох документах.Другий варіант виглядає логічнішим, виходячи з пунк<ту 5 статті 85 Конституції України, яка відносить до пов<новажень Верховної ради України «визначення засадвнутрішньої і зовнішньої політики», тобто в тому числізасад воєнної політики.

Висновки

Виходячи зі змісту категорій воєнної політики, потре<бують уточнення назви документів оборонного плануван<ня, а також основні використовувані терміни, зокрема«сектор безпеки та оборони», замість якого більш точнимбуде використання терміну «сектор воєнної безпеки таоборони». Це дасть змогу чіткіше поділити функції, пов<новаження та відповідальність центральних органіввиконавчої влади під час оборонного планування, уник<нути численних організаційних непорозумінь.

Основні документи оборонного планування мають чіт<ке місце серед інших документів державної політики,яке відбиває їх головне призначення – визначення й реа<лізацію воєнної політики держави. Зміст процесівоборонного планування визначає цілісну й логічнуструктуру його документів. Будь<яка зміна складу доку<ментів потягне за собою перенесення питань оборонногопланування до інших документів. У цьому разі має бутизабезпечена логічність змісту документів і послідовністьвирішення питань оборонного планування.

Документи оборонного планування мають розробляти<ся послідовно<паралельним способом. Положення доку<ментів мають містити конкретні кількісно<якісні показ<ники щодо поточних і потрібних спроможностей силвоєнної безпеки та оборони. Частина документів має бутизакритою, тому доцільно розробляти окремий документ<дайджест воєнної політики. Доцільно також відмовитисявід поділу оборонного планування на коротко<, середньо<та довгострокове і розглядати документи перспективногой поточного оборонного планування. Вирішення питаньоборонного планування має узгоджуватись у межах комп<лексного планування безпеки та оборони.




22 Теорія воєнного мистецтва


О. М. Загорка,доктор військових наук, професор, головний науковийспівробітник центру воєнно:стратегічних дослідженьНаціонального університету оборони України імені Івана Черняховського,

В. О. Колесніков,кандидат військових наук, професор, провідний науковийспівробітник центру воєнно:стратегічних дослідженьНаціонального університету оборони України імені Івана Черняховського,

В. С. Фролов,кандидат військових наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник центрувоєнно:стратегічних досліджень Національногоуніверситету оборони України імені Івана Черняховського

Застосування принципів

ситуаційного управління

операцією (боєм)

під час її підготовки

та ведення

Розглянуто принципи ситуаційного управління

загальновійськовою операцією (боєм) і пропозиції

щодо створення відповідного інформаційно/аналітичного

забезпечення для їх реалізації органами військового

управління.

Управління військами (силами) у довідникахвизначається як діяльність командуючих,командирів, штабів та інших органів управ<ління щодо підтримки постійної бойовоїготовності військ (сил), підготовки операцій

(бойових дій) і керівництва військами (силами) під часвиконання поставлених ним завдань. Воно охоплює: без<перервне добування, збирання, вивчення, відображення,аналіз та оцінювання даних обстановки; виробленнязамислу операції (бою); прийняття рішення на операцію(бій); постановку завдань військам (силам); плануванняоперації (бою); організацію та підтримку взаємодії й усіхвидів забезпечення; організацію управління; підготовкупідпорядкованих органів управління та військ (сил) добойових дій; організацію контролю і здійснення допомо<ги підпорядкованим командирам, штабам, військам(силам); безпосереднє керівництво діями військ (сил) привиконанні ними бойових завдань.

Сьогодні зміст управління військами (силами), як за<значається в [1], розширюється до необхідності органі<зації та здійснення управління операцією (боєм), тобтоуправління всім двостороннім процесом протиборстваскладних, динамічних, антагоністичних бойових систем(угруповань військ (сил)), котрі функціонують взаємопо<в’язано і дзеркально, як з нашого боку, так і з боку про<тивника.

Таке поширення змісту управління військами (сила<ми) зумовлюється, з одного боку, зростанням масштаб<ності і складності завдань, які вирішуються в сучаснійзагальновійськовій операції (бою), їх швидкоплинністюй динамічністю, участю в них різнорідних сил і засобів,різким зростанням можливостей противника щодосилової та інформаційної протидії функціонуванню на<ших систем управління, необхідністю приймати рішенняв найкоротші терміни в умовах невизначеності інформа<ції; з другого боку – зростанням можливостей сил і засо<бів розвідки та інформаційного протиборства.

Управління операцією (боєм) передбачає таке керів<ництво своїми діями, яке забезпечує розвиток їх відпо<відно до свого плану, а це передбачає управління не лишесвоїми діями, а й до певної міри діями противника, котрімають йому нав’язуватися.

Термін «управління боєм» не є новим. Наприклад, вінзастосовувався в Польових статутах Червоної Армії1936, 1941, 1943, 1945 років, у яких розглядалась орга<нізація управління боєм. У подальшому питання управ<ління боєм зі статутів були вилучені. Останнім часом ціпитання найповніше розглядалися в [1], де наведено такевизначення: «…управління боєм полягає в комплекснійорганізації та досягненні інтелектуально<інформаційноїпереваги над противником і його розгрому в процесіпротиборства при виконанні поставлених завдань».

Виходячи з наведеного визначення, інформаційнепротиборство є функцією управління боєм, а її найваж<ливішим елементом є інтелект (зокрема штучний). Такасама функція здійснюється противником стосовно нас,© О. М. Загорка, В. О. Колесніков, В. С. Фролов, 2015

що призводить до інтелектуального протиборства якосновного змісту діяльності командира з управліннябоєм [1]. Вважається, що сполучення та ефективне ви<користання при підготовці й веденні операції (бою) розу<мових здібностей командира та штучного інтелекту –високий етап розвитку оперативного мистецтва [2].

Очевидно, що виробленню замислу операції (бою) по<винне передувати передбачення дій противника. Але ценеможливо без обґрунтованого формування просторуінформаційних ситуацій і простору цілей для свого угру<повання військ (сил), що на теперішній час є актуальним,але не повністю реалізується системами управління. Тесаме стосується й безпосереднього управління військами(силами) під час операції (бою). Тобто існуюча системавійськового управління потребує вдосконалення. Однимз напрямів такого вдосконалення може бути застосуван<ня принципів ситуаційного управління при плануванні табезпосередньому управлінні операцією (боєм).

Сьогодні Україна зіткнулася з такою формою воєнно<го конфлікту, як «гібридна війна» [3]. Ця війна характе<ризується змішанням класичного способу ведення війниіз застосуванням нерегулярних збройних формувань,найманців, криміналітету, використанням повногоспектра як інформаційно<психологічного, так і військо<вого впливу. На дії, притаманні технологіям «гібриднихвійн», складно реагувати, на відміну від явної збройноїагресії, коли кордон держави перетинають регулярнівійськові формування [3]. За відсутності якісного прогно<зування ситуацій система управління військами на тепе<рішній час виявилася неготовою до ведення бойових дійв умовах «гібридної війни». Це ще раз підтверджує необ<хідність застосування принципів ситуаційного управ<ління при плануванні та безпосередньому управлінніоперацією (боєм).

Концепція планування ситуацій і ситуаційного управ<ління військами (силами), яка належить до теорії прий<няття рішень, розглянута в [4]. Однак у цій концепції нерозглядаються питання управління операцією (боєм),тобто відсутній зв’язок ситуаційного управління з управ<лінням операцією (боєм). Крім того, вона в основномуспрямована на управління Повітряними Силами. Недо<цільно термінологічно розділяти процеси планування си<туацій і ситуаційного управління, як це прийнято в [4].

Слід зазначити, що нині органи військового управлін<ня при виробленні замислу операції (бою) аналізуютьваріанти дій противника і своїх військ, що застосовуєть<ся і при ситуаційному управлінні. Однак, виходячиз концепції, наведеної в [4], ситуаційне управління роз<глядається ширше, а саме воно застосовується під час нелише вироблення замислу, а й ведення операції (бою),а також передбачає використання штучного інтелектуі принципів рефлексивного управління та потребує ство<рення інформаційно<аналітичного забезпечення (ІАЗ)процесів управління операцією (боєм).

Метою статті є обґрунтування принципів ситуа<ційного управління загальновійськовою операцією

(боєм) і пропозицій щодо створення ІАЗ для їх викорис<тання органами військового управління.

Існує безліч визначень терміна «ситуація». Наприк<лад, під ситуацією розуміють стан керованої системи,який оцінюється відносно цілі управління [5], або стансистеми, що характеризується певними ознаками; певнусукупність подій, зв’язаних у цілісність проблемою [4].У нашому випадку під ситуацією можна розуміти стандвосторонніх бойових дій, який характеризується по<казниками ефективності застосування угруповань військпротивника і своїх військ. Вплив на розвиток ситуаціїздійснюється шляхом прийняття відповідних рішеньорганами військового управління (командирами) як приплануванні, так і під час ведення операції (бою). Харак<терним є прийняття рішень в умовах невизначеності роз<витку обстановки і самої ситуації, у яких передбачаєтьсяреалізовувати рішення. У [6] розглядаються три видиневизначеності інформації, яка використовується дляприйняття рішення: невідомість, недостовірність танеоднозначність.

Найчастіше прийняття рішення здійснюється в умо<вах неоднозначної інформації про противника, якахарактеризується випадковою невизначеністю. Такавипадковість може бути стохастичною, не стохастичноюта суб’єктивною [4]. Стохастична випадковість характер<на для масових подій і передбачає знання відповіднихзаконів розподілу ймовірностей. Нестохастична випад<ковість характерна для подій, котрі розглядаються підчас прийняття рішень, не мають масового характеру і неможуть бути описаними ймовірнісними законами. У та<кому випадку фактори, які використовуються під часприйняття рішень, можуть бути описані функціяминалежності (теорія нечітких множин). Суб’єктивна ви<падковість характерна саме для прийняття рішень, колиіснує система переваг особи, котра його приймає.

Важливою особливістю бойових дій є конфліктністьсторін, які мають протилежні інтереси. У [2] зазначаєть<ся, що під час вироблення замислу операції (бою) мимаємо справу з ігровою ситуацією на підставі «строгогоконфлікту» двох «рівноправних сторін». Для обґрунту<вання рішень, які приймаються при діях сторін з про<тилежними інтересами в умовах невизначеності, можутьвикористовуватися методи торії ігор.

Стосовно прийняття рішень при плануванні та веден<ні бойових дій з урахуванням [4] можна визначити такіпринципи ситуаційного управління операцією (боєм):

• для усунення впливу на прийняття рішень невизна<ченості інформації необхідно формувати безліч варіантівситуації (сценаріїв бойових дій), у яких передбачаютьсядії противника й адекватні їм дії своїх військ, зокремаобманні дії сторін;

• пошук раціонального варіанта рішення доцільноздійснювати на підставі використання моделі з теоріїігор, а саме забезпечення для противника мінімізаціїмаксимального виграшу, для своїх військ – максимізаціїмінімального програшу;

23Теорія воєнного мистецтва


• створення бази знань, яка повинна містити весь пе<релік варіантів дій сторін, опрацьованих на етапі підго<товки до бойових дій, з метою їх використання під часбезпосереднього управління операцією (боєм);

• прогнозування розвитку ситуації, обраної для під<готовки до бойових дій, забезпечення своєчасного роз<пізнавання її змінювання під час бойових дій для визна<

чення відповідних заходів з нейтралізації можливих на<слідків таких змін (використання бази знань);

• забезпечення можливості оброблення даних стосов<но характеру зміни ситуації та вироблення логічнихвисновків для прийняття відповідних рішень за допо<могою теорії нечітких множин, що дасть змогу оперуватибазою знань.



Мета і завдання операції (бойових дій)

Оцінювання обстановки на етапі підготовки до бойових дій

Формування безлічіваріантів дій військ

противника

Формування можливихваріантів адекватних дій

своїх військ

Оцінювання ефективностібойових дій сторін

у можливих ситуаціях

Побудова матрицівиграшів дій сторін

Визначення стратегійсторін з використанням

моделі з теорії ігор

Вироблення замислуоперації (бойових дій)

Постановка завданьпідпорядкованим військам

Визначення чинників,які формують поточну

і прогнозовану ситуацію

Формування експертамифункцій належності

чинників, якіхарактеризують зміну

ситуації

Розпізнавання зміниситуації

Вироблення рішення щодостворення умов, які

відповідають потрібнійситуації

Використання інтелектукомандуючого військами

(командира)

Зміна стану своїх військ,коригування завдань

підпорядкованим військам(силам)

Оцінювання поточноїобстановки

Прогнозування розвиткуситуації

Створення бази знань

Рис. 1. Схема реалізації інформаційно<аналітичного забезпечення процесів ситуаційного управління операцією (боєм) (варіант)

На підставі наведених принципів розроблено варіантсхеми реалізації ІАЗ процесів ситуаційного управлінняоперацією (боєм) (рис. 1).

Основна особливість наведеної схеми полягає в тому,що центральне місце в ІАЗ процесів ситуаційного управ<ління операцією (боєм) займає база знань, яка створюєть<ся на підставі штучного інтелекту й використання досвідуосіб, котрі приймають рішення.

ІАЗ структурно містить дві складові. Перша з нихпризначена для обґрунтування рекомендацій стосовнозамислу операції (бою) з використанням принципівтеорії ігор на підставі даних оцінювання обстановки, якіотримуються на етапі їх підготовки. Друга складова при<значена для розпізнавання зміни ситуації, прийнятоїпри плануванні операції (бою), з використанням принци<пів теорії нечітких множин та вироблення управляючихдій на операцію (бій) з метою створення умов, якіповинні відповідати потрібній ситуації.

Формування безлічі варіантів дій військ противникаі можливих варіантів адекватних дій своїх військ длявироблення замислу операції (бою) є достатньо складнимзавданням. Цей процес ускладнюють необхідність ураху<вання великої кількості чинників, застосування обман<них заходів, нав’язування противникові дій в інтересахсвоїх військ, а також неоднозначність ситуацій. Основненавантаження під час вирішення цього завдання покла<дається на творчі здібності посадових осіб органів війсь<кового управління, тобто визначення варіантів дійвійськ противника і своїх військ багато в чому залежитьвід суб’єктивного фактора, а саме від рівня оперативноїпідготовки посадових осіб. Водночас при формуванніваріантів дій військ противника і своїх військ звичайноздійснюється моделювання бойових дій військ сторін тапроводяться інші розрахунки. Так, при виробленнізамислу операції (бою) з аналізу виключаються варіантидій своїх військ, які не задовольняють вимогам доефективності або забезпечення.

Під час побудови матриці виграшів дій сторін (ефек<тивності бойових дій) за показник доцільно прийнятиспіввідношення математичних сподівань величин від<носних втрат, які завдаються нашим військам і против<никові [7]. Противник намагатиметься максимізуватицей показник, а наші війська – його мінімізувати. Оці<нювання математичних сподівань величин відноснихвтрат сторін у розглядуваних ситуаціях здійснюєтьсяшляхом моделювання операції (бою) або використанняаналітичних методів.

Рішення гри з метою визначення стратегій сторін(варіантів дій сторін) може здійснюватися в «чистих» або«змішаних» стратегіях [8]. Спочатку виконується пошуктак званої «сідлової точки», тобто елемента матриці ви<грашів, який одночасно є мінімальним у своєму рядкуі максимальним у своєму стовпці. У такому випадку за<безпечується рівність нижньої та верхньої ціни гри.«Сідловій» точці відповідає пара мінімаксних стратегій,

а їхня сукупність є рішенням гри в «чистих» стратегіях.Якщо не вдається визначити «сідлову» точку, рішеннягри здійснюється у «змішаних» стратегіях. Для визна<чення частот застосування стратегій протидіючими сто<ронами може використовуватися метод ітерацій. Вва<жається, що сторони використовуватимуть стратегії(варіанти дій), яким відповідають максимальні частотиїх застосування.

Визначені варіанти дій військ противника і своїхвійськ є рекомендаціями для вироблення замислу опера<ції (бою) органом військового управління.

Війна – динамічний процес, наповнений хаотичністюі творчим потенціалом. Будь<яка спроба прив’язативійну до послідовності дій у межах передбаченого планувиглядає дещо безглуздо. Тому конче потрібно мати зво<ротний зв’язок і спроможність коригувати свої дії – цеєдина можливість утримати ініціативу у своїх руках [9].

Це означає, що противник може почати бойові дії іззастосування варіанта, який відрізняється від варіанта,прийнятого при виробленні замислу операції (бою).Можливе також змінювання противником варіанта(способу) бойових дій під час операції (бою). Тому важ<ливим завданням ІАЗ є своєчасне розпізнавання зміниситуації з метою знаходження для своїх військ стратегії,на яку необхідно перейти за наявний час.

Таке завдання може виконуватися експертами з вико<ристанням бази знань. У складі ІАЗ може створюватисяекспертна система, робота якої ґрунтується на викорис<танні знань фахівців (експертів) у певній предметнійобласті [10]. У нашому випадку – в області оперативногомистецтва і тактики.

На етапі підготовки до бойових дій у базу знань як длявійськ противника, так і своїх військ закладаються чин<ники (ознаки), котрі відрізняють ситуації одну від одної.

Основними чинниками, які характеризують поточнупрогнозовану ситуацію в загальновійськовій операції(бою), можна вважати:

• напрямок головного та інших ударів (у наступу) аборозташування районів (рубежів), на утриманні якихзосереджуються основні зусилля військ (в обороні);

• оперативна побудова (бойовий порядок) військ(сил);

• особливості обманних дій;• характер маневру військами (силами);• ступінь використання і розподіл підсилення військ

(сил);• розподіл військ (сил) за елементами оперативної

побудови (бойового порядку) військ (сил);• порядок застосування військ (сил);• просторово<часові характеристики ведення бойо<

вих дій та ін.Кожний чинник характеризується параметрами, які

повинні використовуватися для оцінювання ситуації.Вплив параметрів на ситуацію описується за допомогоюфункцій належності, котрі будуються експертами.



Водночас у процесі ведення бойових дій невизначе<ність обстановки значно знижується, частина парамет<рів, що її характеризують, стає відомою. Це дає змогупри розпізнаванні зміни ситуації з метою уточнення за<мислу, прийнятого на етапі планування операції (бою),аналізувати меншу кількість варіантів дій військ про<тивника і своїх військ, яка міститься в базі знань. Мож<ливий також випадок, коли базу знань потрібно допов<нювати новими варіантами дій сторін.

Наявність у базі знань функцій належності парамет<рів, які характеризують ситуацію, дає можливістьвизначити під час бойових дій ступінь належності aij

j<го параметра до і<го варіанта дій противника,

, де n – кількість варіантів дій противни<ка, m – кількість параметрів, що їх характеризують. Якприклад, на рисунку 2 показані функції належності m(xij)для параметра xj.

З рисунка 2 за виявленим під час бойових дій значен<

ням параметра визначаються ступені належності j<гопараметра a1j, a2j до першого і другого варіантів дій про<тивника. Якщо вироблення замислу операції (бою) своїхвійськ здійснювалося стосовно першого варіанта дійпротивника, то можна вважати, що за параметром xj напоточний час це може не відповідати дійсності. Анало<гічно визначаються ступені належності всіх параметрівдо варіантів дій військ противника, що аналізуються.Результати визначення ступенів належності параметрівдоцільно звести в таблицю 1.

Для розпізнавання зміни ситуації насамперед визна<

чається належність значення кожного j<го параметра до варіантів дій військ противника, тобто перевіряєтьсяумова

Для аналізу кожного j<го параметра залишаються zj

варіантів дій військ противника , для якихвиконується умова (1).

Очевидно, що . Індекси і та k зіставляютьсяоднозначно.

.n,1i,xxx maxijj

minij =≤≤ ∗

nzj ≤

( )jz,1k =

∗jx

∗jx

m,1j,n,1i ==

Якщо узагалі не належить до i*<го варіанта дійвійськ противника, який використовувався під часвироблення замислу операції (бою), можна констатуватизміну ситуації.

В іншому випадку з таблиці 1 визначаються різниціміж ступенями належності кожного j<го параметра до ва<

ріантів і ступенями належності цих пара<метрів до варіанта i*, який був прийнятий при розроблен<ні замислу операції (бою):

При для будь<якого параметра також мож<на констатувати зміну ситуації. Величини Aj встанов<люються особою, яка приймає рішення.

Використання (1), (2) і результатів оцінювання ступе<нів належності параметрів до варіантів дій військ против<ника (табл. 1) дає змогу в умовах змінювання ситуаціївизначити стратегію (варіант) поточних дій військ про<тивника за прийнятою сукупністю параметрів. Якщо

( ) .m,1j,ikz,1k,aaa jjikjkj =≠=−= ∗∗Δ

jkj Aa ≥Δ

( )∗≠= ikz,1k j

∗jx



j2a

j1a 0

0,5

1,0

( )ijxμ

Варіант 1 Варіант 2 Варіант і Варіант n

minj1x min

j2x max

j1x ∗jx

maxj2x min

ijx maxijx min

njx maxnjx jx

• • • • • •

Рис. 2. Вигляд функції належності параметрів до варіантів дій противника

Таблиця 1

Ступені належності параметрів до варіантів дій військ противника

Варіанти дій військ

противника, і

Параметри, які характеризують ситуацію, j

1 2 • • • j • • • m

1 a11 a12 • • • a1j • • • a1m

2 a21 a22 • • • a2j • • • a2m

• • •

• • •

• • •

• • •

• • •

• • •

• • •

i ai1 ai2 • • • aij • • • aim

• • •

• • •

• • •

• • •

• • •

• • •

• • •

n an1 an2 • • • anj • • • anm

(1)

(2)

такий варіант дій військ противника у базі знань існує,то варіант адекватних дій своїх військ знаходиться з мат<риці виграшів дій сторін. Коли такий варіант дій військпротивника відсутній, необхідно розробити варіантадекватних дій своїх військ та наново вирішити гру з ме<тою визначення частот застосування стратегій. За ре<зультатами рішення гри органом військового управліннярозробляються рекомендації щодо протидії військампротивника в умовах змінювання ситуації. Отриманірезультати поміщаються в базу знань. У такий спосібформується зворотний зв’язок у ситуаційному управлін<ні операцією (боєм).

Під час ведення операції (бою) процедура своєчасногорозпізнавання зміни ситуації та вироблення рекоменда<цій щодо протидії військам противника може здійснюва<тися неодноразово.

Висновок

У сучасних умовах збройної боротьби зміст управліннявійськами (силами) розширюється до необхідності здійс<нення управління операцією (боєм). Одним з напрямівреалізації управління операцією (боєм) є застосування підчас планування і ведення бойових дій ситуаційного управ<ління.

У статті визначені принципи ситуаційного управлін<ня загальновійськовою операцією (боєм). На підставі цихпринципів розроблено пропозиції щодо створення відпо<відного ІАЗ процесів ситуаційного управління операцією(боєм).

Центральне місце в ІАЗ процесів ситуаційного управ<ління операцією (боєм) займає база знань, яка створюєть<ся на підставі використання штучного інтелекту й досві<ду осіб, які приймають рішення.

Запропоноване ІАЗ базується на використанні прин<ципів теорій ігор і нечітких множин, що в умовах неви<значеності інформації дає змогу знаходити раціональністратегії дій військ, розпізнавати зміну ситуацій, вироб<ляти рекомендації щодо протидії військам противника.

Пропозиції щодо створення ІАЗ процесів ситуаційно<го управління операцією (боєм) можуть бути використаніпри розробці спеціального математичного та програмно<го забезпечення органів військового управління.

У подальшому доцільно докладніше розглянути пи<тання, які стосуються прийняття рішень в умовах зміню<вання поточної ситуації.


1. Рябчук В. Д. Теория управления боем (науковедческийи методологический аспекты) / В. Д. Рябчук. – М. : Агентствопечати «Наука», 2001. – 120 с.

2. Элементы военной системологии применительно к реше<нию проблем оперативного искусства и тактики общевойско<вых объединений, соединений и частей: Военно<теоретическийтруд / под ред. В. Д. Рябчука. – М. : ВАФ, 1995. – 228 с.

3. Радковець Ю. І. Ознаки технологій «гібридної війни»в агресивних діях Росії проти України / Ю. І. Радковець //Наука і оборона. – 2014. – № 3. – С. 36–42.

4. Теорія прийняття рішень органами військового управ<ління: монографія / В. І. Ткаченко, Є. Б. Смірнов та ін., за ред.В. І. Ткаченка, Є. Б. Смірнова. – Х. : ХУПС, 2008. – 545 с.

5. Лафта Дж. К. Теория организации: Учебное пособие /Дж. К. Лафта. – М. : ТК Велби, Проспект, 2003. – 416 с.

6. Герасимов Б. М., Локазюк В. М., Оксіюк О. Г., Поморо:ва О. В. Інтелектуальні системи підтримки прийняття рішень:навч. посібник / Б. М. Герасимов, В. М. Локазюк, О. Г. Оксіюк,О. В. Поморова. – К. : Вид<во Європ. ун<ту, 2007. – 325 с.

7. Можаровський В. М., Загорка О. М. Основні положенняметодики визначення варіанта (способу) бойових дій та складуугруповання військ (сил) для відбиття агресії / В. М. Можаров<ський, О. М. Загорка // Наука і оборона. – 2011. – № 1. – С. 3–6.

8. Вентцель Е. С. Исследование операций / Е. С. Вент<цель. – М. : Советское радио, 1972. – 552 с.

9. Кіао Ліанг, Ванг Ксіангсуй. Необмежена війна / КіаоЛіанг, Ванг Ксіангсуй. – Пекін, 1999.

10. Пермяков О. Ю., Сбітнєв А. І. Інформаційні технологіїі сучасна збройна боротьба / О. Ю. Пермяков, А. І. Сбітнєв. –Луганськ : Знання, 2008. – 204 с.

Надійшла до редакції 12 лютого 2015 р.





Г. В. Пєвцов,доктор технічних наук, професор, заступник начальникаХарківського університету Повітряних Сил з науковоїроботи, полковник, Заслужений діяч науки і технікиУкраїни,

С. В. Залкін,кандидат військових наук, старший науковий співробітник,старший науковий співробітник науково:дослідноїлабораторії наукового центру Повітряних Сил Харківського університету Повітряних Сил,

С. О. Сідченко,кандидат технічних наук, старший науковий співробітник,старший науковий співробітник науково:дослідноїлабораторії наукового центру Повітряних Сил Харківськогоуніверситету Повітряних Сил, підполковник,

К. І. Хударковський,кандидат технічних наук, доцент, старший науковийспівробітник, начальник науково:дослідної лабораторіїнаукового центру Повітряних Сил Харківськогоуніверситету Повітряних Сил, підполковник

Інформаційно�психологічні

операції Російської

Федерації в Україні:

моделі впливу

та напрями протидії

Проведений аналіз особливостей моделей інформаційно/

психологічного впливу Російської Федерації в Автономній

Республіці Крим та на південному сході України, визначені

основні напрями, форми та способи інформаційного

протиборства між Російською Федерацією та Україною.

Запропоновано створити центри інформаційно/

психологічних операцій у секторах проведення

антитерористичної операції та сформульовано основні

завдання цих підрозділів.

Аналіз ведення локальних війн і збройнихконфліктів останнього десятиліття виявив,що протиборство у військовій сфері дедалічастіше переміщується у віртуальний прос<тір – інформаційний [1–12]. Інформаційна

війна реалізує асиметричні рішення та передбачає прове<дення заходів, спрямованих проти систем управління,комп’ютерних та інформаційних мереж і систем. Де<структивний вплив на системи управління досягаєтьсятакож шляхом проведення інформаційно<психологічнихоперацій (ІПО), які спрямовані проти персоналу та осіб,котрі приймають рішення, і впливають на їхню моральнустійкість, емоції та мотиви прийняття рішень, виконан<ня заходів з оперативної безпеки, дезінформації та фізич<ного руйнування об’єктів інфраструктури.

Сучасна війна дедалі більшою мірою стає війною наураження та руйнування свідомості противника та кон<солідацію свідомості власного народу. На жаль, Українастала об’єктом добре організованої інформаційної війниз боку Російської Федерації. Отже, саме зараз актуаль<ним є питання виявлення інформаційно<психологічноговпливу (ІПВ) та протидії йому. Під інформаційною вій<ною в контексті публікації розуміється форма проти<борства між суб’єктами інформаційної боротьби (держа<вами, блоками та ін.) з використанням засобів масовоїінформації, комп’ютерних мереж тощо, метою якої є ІВПна населення, органи державної влади і складові секторабезпеки та оборони для формування відповідної суспіль<ної думки, підриву морального духу як усього суспільст<ва, так і окремих його інституцій.

Мета статті – представити результати аналізу ІПОРосійської Федерації проти України та визначитиосновні необхідні заходи протидії інформаційній агресіїРФ на тимчасово окупованій території та в південно<східному регіоні України.

Під ІПО у статті розуміють сукупність узгоджених тавзаємопов’язаних за метою, завданнями, об’єктами й ча<сом інформаційних акцій, атак і заходів, що проводятьсяодночасно або послідовно за єдиними замислом і планомдля вирішення завдань ІВП на цільову аудиторію.

Аналіз воєнно<політичної обстановки в АвтономнійРеспубліці Крим (АРК) та на південному сході Українипоказав, що проти нашої країни та її Збройних Сил з бокуРосійської Федерації активно проводяться ІПО, якіскладають єдину систему операцій зі взаємопов’язанимицілями, спрямованими на:

• підтримку політичних і воєнних рішень керівницт<ва Російської Федерації на міжнародному рівні, з бокунаселення РФ та підконтрольних російській владі тери<торій;

• нівелювання та викривлення рішень воєнно<полі<тичного керівництва України, порушення діяльностіорганів військового управління;

• зниження морально<психологічного стану особово<го складу Збройних Сил та інших силових структурУкраїни (у тому числі добровольчих батальйонів);

© Г. В. Пєвцов, С. В. Залкін, С. О. Сідченко, К. І. Хударковський, 2015

• деморалізацію населення України.Активними учасниками цих операцій є воєнно<полі<

тичне керівництво РФ та її збройні сили і спецслужби, про<російські сили в українському суспільстві й політикумі,проросійськи налаштовані політичні діячі держав світу.

Для досягнення визначених цілей застосовуєтьсямайже повний спектр каналів комунікацій – традиційніта електронні засоби масової інформації. Найактивнішевикористовуються телебачення, Інтернет і соціальні ме<режі. При цьому застосовуються всі методи інформацій<но<психологічної боротьби – від представленнятенденційної інформації та напівправди до неприхованоїнеправди («фейку»).

ІПО Російської Федерації в АРК планувалася від<повідно до системної моделі противника, розробленоїу США, – моделі «п’яти кілець» (рис. 1).

У центрі американської моделі є воєнно<політичне ке<рівництво, національні лідери, котрі становлять критич<но важливу складову в архітектурі системи національноїбезпеки та оточені й захищені чотирма іншими оболон<ками (шарами, кільцями). Так, другим шаром є системажиттєзабезпечення, виробництво, фабрики, електро<станції, нафтові заводи, банки, які під час війни є жит<тєво важливими для забезпечення функціонуваннявійськово<промислового комплексу. Державна інфра<структура – автомобільні шосе, залізниці, лінії електро<постачання – створюють третю оболонку. Четвертимшаром є соціум (народонаселення). А останнім, п’ятим,зовнішнім шаром є збройні сили.

Ця модель реалізується за схемою «війна зсередининазовні». Однак американська схема добре спрацьовуєв зонах конфлікту, в яких збройні сили розглядаютьсямісцевим населенням як зовнішній агресор.

На відміну від цієї моделі, РФ тривалий час мала натериторії АРК підтримку з боку місцевого населення тазначні військові формування Чорноморського флоту, якініколи не сприймались у ролі ворога (рис. 2).

РФ здійснювала тривалий попередній вплив на насе<лення АРК з метою сприйняття військовослужбовців РФяк захисників населення та виправлення «історичної по<милки» щодо належності Криму Україні. Потім почавздійснюватися вплив на керівництво АРК і міста Севас<тополь, а після цього – масований ІВП на особовий складЗбройних Сил України. Були взяті під контроль основніоб’єкти транспортної інфраструктури та системи життє<забезпечення. Намагання Російської Федерації провестикампанію з введення збройних сил до Криму супрово<джувалося діями, які мали всі ознаки підготовленої тапродуманої за цілями, заходами й наслідками ІПО, спря<мованої передусім на російську аудиторію, а з іншогобоку – на українську та західну аудиторії.

Тактика «гібридної війни», застосована РФ в АРК,була з певними змінами поширена й на південно<східнірегіони України (рис. 3). Так, основний вплив був зосере<джений на населенні регіону. Наступними об’єктамивпливу були державна інфраструктура та система життє<забезпечення відповідно. Четвертим і п’ятим шарамивпливу стали Збройні Сили та воєнно<політичне керів<ництво України.



Інструменти/засоби впливу

Збройні сили Населення ІнфраструктураСистеми життєзабезпеченняВоєнно<політичне керівництво

Політичні Інформаційні

Військові Економічні

Об’єкти впливу/центри тяжіння

Рис. 1. Модель усебічного впливу, розроблена у США

Системи життєзабезпеченняІнфраструктура Збройні силиВоєнно<політичне керівництвоНаселення





Рис. 2. Модель впливу, використана РФ в Автономній Республіці Крим

Воєнно<політичне керівництвоЗбройні сили Системи життєзабезпеченняІнфраструктура Населення





Рис. 3. Модель впливу, використана РФ у південно<східному регіоні України

Особливістю проведення ІПО РФ на південному сходіУкраїни є постійний пошук і використання актуальнихінформаційних приводів, здатних сформувати необхіднугромадську думку. Останнім часом спостерігаєтьсятенденція розширення впливу на сфери, раніше неприта<манні для інформаційного протиборства, а саме на пере<гляд історії державності України та Росії та міжконфесій<ні відносини.

Для досягнення політичних цілей РФ та з метою деста<білізації обстановки значне поширення отримали теро<ристичні акції, котрі проводяться диверсійно<розвіду<вальними групами не лише в зоні проведення антитеро<ристичної операції (АТО), а й в інших регіонах України.З метою залякування населення і зниження морально<психологічного стану особового складу сил АТО незакон<ні збройні формування використовують демонстраційніта провокаційні бойові дії.

Основними напрямами інформаційного протиборст<ва, які використовуються РФ проти України, є [6]:

• широке застосування підконтрольних засобів масо<вої інформації (у теле<, радіо< й Інтернет<просторі), ве<дення за їхньою допомогою пропаганди та створеннянеобхідного сприятливого інформаційно<психологічногофону на території України, зокрема з метою здійсненнядезінформації, нагнітання обстановки, виправданняагресії, деморалізації патріотично налаштованих кілукраїнського суспільства;

• контрінформаційна боротьба, виключення з радіо<простору на підконтрольних РФ територіях загальнодер<жавних українських теле< й радіоканалів, взяття підконтроль регіональних (місцевих) засобів масової інфор<мації тощо;

• застосування пропагандистських підрозділівв інформаційних та соціальних мережах (на форумах,у соціальних групах, Інтернет<спільнотах);

• широке застосування агентів впливу серед місцево<го населення та всіляких «козаків», «ополчення» тощо.

Ознаками проведення ІПО Російською Федерацією,виявленими в результаті аналізу, є [7]:

• зміст інформації;• спрямованість інформації (цільова аудиторія та її

характеристика);• належність джерел інформації (джерел їх фінансу<

вання);• наявність посилань на джерела інформації в інфор<

маційних матеріалах;• динаміка представлення інформаційних матеріалів

(інтенсивність);• факти комплексування інформації по різних інфор<

маційних каналах – через телебачення, радіомовлення,пресу, Інтернет, чутки та ін. (масованість);

• поява в інформаційних матеріалах деталей, відсут<ніх в еталонному джерелі;

• використання спеціальних прийомів і підходів(психотехнік).

Суттєвими ознаками проведення цілеспрямованоїІПО можна також вважати збіг за часом зі зламамиінформаційної політики цільової аудиторії та суспільнозначущими фактами (датами, подіями).

Результати аналізу проведення ІПО свідчать, що РФвикористовує такі форми і способи інформаційногопротиборства, як [8]:

• маніпулювання суспільною свідомістю та політич<ною орієнтацією соціальних груп населення країни з ме<тою створення політичної напруженості та контрольова<ного хаосу;

• створення атмосфери негативного ставлення докультурної спадщини противника, втрати національноїсвідомості;

• дестабілізація політичних відносин між партіями,об’єднаннями та рухами з метою провокації конфліктів,розпалювання недовіри, підозрілості, загострення полі<тичної боротьби, провокування репресій проти опозиціїта навіть громадянської війни;

• зниження рівня інформаційного забезпечення орга<нів влади й управління, інспірація помилкових управ<лінських рішень;

• дезінформація населення стосовно роботи держав<них органів, підрив їхнього авторитету, дискредитаціяорганів управління;

• провокування соціальних, політичних, національ<них і релігійних сутичок;

• ініціювання страйків, масового безладу та іншихакцій економічного протесту;

• утруднення прийняття органами управління важ<ливих рішень, тиск під час їх прийняття;

• підрив міжнародного авторитету держави, її спів<робітництва з іншими країнами;

• завдання збитків життєво важливим інтересам дер<жави в політичній, економічній, енергетичній, оборон<ній та інших сферах.

Для здійснення ІПВ Російською Федерацією створенавідповідна розгалужена інформаційна інфраструктура,задіяні сили та засоби частин ІПО та інформаційниймедіа<ресурс міжнародного, федерального та регіональ<ного рівнів.

Під час ІПО РФ на південному сході України булаздійснена низка інформаційно<психологічних акційі дій, пов’язаних насамперед з паплюженням образуй авторитету воєнно<політичного керівництва та війсь<кових формувань України, гуманітарною катастрофою,відімкненням українських засобів масової інформаціїтощо. Вони проводились у вигляді як самостійних акцій,так і на підтримку бойових дій.

У результаті таких дій Російської Федерації Україна зі<штовхнулася з перспективою затяжного воєнного конфлік<ту. Тому воєнно<політичне керівництво України, врахо<вуючи, що цей конфлікт може призвести до значнихвтрат серед цивільного населення та військовослужбов<ців, здійснює заходи з мирного врегулювання. Виходячи



із цього, ІПО на південному сході України має здійсню<ватись у трьох напрямах:

• перший – зона АТО (для формування поглядів прозаконність рішень і планів воєнно<політичного керів<ництва України);

• другий – внутрішня територія України (для де<монстрації впевненості дій українського керівництваі формування в населення поглядів на підтримку рішеньвоєнно<політичного керівництва України);

• третій – іноземні держави, зокрема й РФ (для ство<рення інформаційних умов позитивного сприйняттяполітики України).

Об’єктами ІПВ за першим напрямом (зона АТО) є:• населення, котре мешкає в зоні АТО;• особовий склад сил, залучених до проведення АТО;• незаконні збройні формування та особовий склад

збройних сил РФ, які перебувають у зоні АТО. Слід ураховувати те, що населення, яке мешкає в зоні

АТО, зазнає подвійного ІПВ – як з боку терористів і РФ,так і з боку України. Тому під час ІПО використовуєтьсявесь спектр видів, методів, способів і прийомів ІПВ з опо<рою на широке використання психогенних факторів.

Об’єктами ІПВ за другим напрямом (внутрішнятериторія України) є:

• населення України;• тимчасово переміщені особи.На населення України ІПВ має спрямовуватися:• на підтримку патріотичного настрою в суспільстві; • на підтримку та схвалення бойових дій проти не<

законних збройних формувань і найманців РФ;• на роз’яснення необхідності різних заходів обме<

ження та підсилення контролю;• на осудження та критику дій незаконних збройних

формувань і російських найманців стосовно України;• на контрпропаганду, а саме здійснення заходів із

протидії намаганням маніпулювати суспільною свідоміс<тю, зокрема шляхом поширення недостовірної, неповноїабо упередженої інформації про суспільно<політичну тасоціально<економічну ситуацію в державі, передусіму Донецькій та Луганській областях.

Особлива увага повинна приділятися тимчасово пере<міщеним особам. ІПВ на цю категорію населення маєздійснюватися шляхом їх адаптації до нових умовжиття, а саме:

• забезпечення житлом (тимчасовим або постійним);• забезпечення робочими місцями, організацію під<

готовки (перепідготовки), створення умов для організа<ції власної справи;

• забезпечення розміщення дітей у школах, дитячихсадках;

• забезпечення різноманітних соціальних виплат;• залучення до соціальної праці.ІПВ на особовий склад сил, який готується до участі

в АТО, має здійснюватися за напрямами морально<психологічного забезпечення бойових дій. При цьому

основна увага повинна приділятися психологічній готов<ності до участі в бойових діях.

На рівні світової спільноти потрібно забезпечити під<тримку дій України зі збереження територіальної ціліс<ності, виконання всіх домовленостей стосовно мирноговрегулювання військового протистояння всіма учасника<ми конфлікту, включно з РФ, а в разі загострення ситуаціїз боку незаконних військових формувань забезпечитилегітимізацію бойових дій.

ІПВ на населення та військовослужбовців іноземнихдержав має здійснюватися за напрямами:

• роз’яснення цілей зовнішньої політики та дій зівстановлення миру на південному сході України;

• інформування світової спільноти, впливових іно<земних політичних, урядових, бізнесових та культурнихкіл, а також іноземних засобів масової інформації про діїзі встановлення миру на південному сході України;

• дискредитація воєнно<політичного керівництва РФ.Крім того, доцільно проводити роботу з підтримки

антивоєнних та антиурядових настроїв у РФ. Для протидії інформаційній агресії з боку Російської

Федерації створене Міністерство інформаційної політикиУкраїни. Водночас для ефективнішої реалізації інформа<ційної політики в південно<східному регіоні Україний передусім у зоні проведення АТО нагальною потребоює створення відповідних центрів ІПО безпосередньо в сек<торах її проведення. Це дасть змогу при здійсненні ІПВоперативно реагувати на зміни обстановки у відповідно<му секторі з урахуванням менталітету, поглядів і побутумісцевого населення, особливостей промисловості, сіль<ського господарства, діяльності органів влади та місцево<го самоврядування в кожному секторі, складу військо<вих формувань протиборчих сторін.

Основними завданнями цих підрозділів має бути: • розвідка і здійснення інформаційно<аналітичної

діяльності з виявлення реальних і потенційних об’єктівдії для визначення способів і методів їх нейтралізації;

• оперативне вивчення, оцінювання та прогнозуван<ня розвитку суспільно<політичної обстановки в зонахвідповідальності;

• організація та здійснення ІПВ на вибрані об’єктивпливу у взаємодії з інформаційними агентствами, теле<і радіокомпаніями, видавництвами, редакціями, куль<турно<просвітницькими центрами, а також юридичнимиі фізичними особами (легально або під прикриттям);

• контрпропаганда;• виготовлення та поширення агітаційних матеріа<

лів;• уведення в комп’ютерні мережі противника спе<

ціальних програм перехоплення, спотворення інформа<ції та комп’ютерних вірусів для зниження ефективностіфункціонування системи управління та зв’язку против<ника;

• радіоелектронне придушення радіоелектроннихзасобів противника, які можуть використовуватися для



здійснення ІПВ і виконання заходів радіоелектронногозахисту своїх військ;

• координація із завданнями ІПО діяльності регіо<нальних медіацентрів Збройних Сил України з поширен<ня інформації на об’єкти впливу;

• підтримка діяльності місцевих органів виконавчоївлади та місцевого самоврядування, створення в місцево<го населення позитивного ставлення до дій своїх військ(сил);

• сприяння розгортанню руху опору та партизан<ського руху на тимчасово окупованій противникомтериторії.

Висновки

У сучасних умовах суттєво змінився характер зброй<ної боротьби – вона набула ознак «гібридної» війни.Акценти збройної боротьби зміщуються в бік практичноїреалізації інформаційних технологій. При цьому дедалібільше значення в досягненні політичних і воєнних ці<лей набувають інформаційно<психологічні операції,акції та дії.

Недооцінка можливостей інформаційно<психологіч<ної зброї, заходів протидії впливам та особливостей кон<кретної території може стати фатальною під час подаль<шого загострення воєнно<політичної обстановки навколоУкраїни.


1. Руснак І. С. Розвиток форм і способів ведення інформа<ційної боротьби на сучасному етапі / І. С. Руснак, В. М. Теле<лим // Наука і оборона. – 2000. – № 2. – С. 18–23.

2. Толубко В. Б. Підготовка і ведення інформаційної бороть<би в Збройних Силах України: навчальний посібник / В. Б. То<лубко. – К. : НАОУ, 2004. – 280 с.

3. Толубко В. Б. Інформаційна боротьба (концептуальні,теоретичні, технологічні аспекти): монографія / В. Б. Толуб<ко. – К. : НАОУ, 2003. – 320 с.

4. Пєвцов Г. В. Забезпечення інформаційної безпеки регіо<ну: проблема, концепція та шляхи її реалізації: монографія /

Г. В. Пєвцов, О. М. Черкасов. – Харків : Видавництво ХарРІНАДУ «Магістр», 2008. – 138 с.

5. Пєвцов Г. В. Інформаційна безпека у воєнній сфері: пробле<ми, методологія, система забезпечення: монографія / Г. В. Пєв<цов, С. В. Залкін, С. О. Сідченко, К. І. Хударковський. – Хар<ків : Цифрова друкарня № 1, 2013. – 272 с.

6. Пєвцов Г. В. Основні особливості ознак проведення інформа<ційно<психологічної операції Російської Федерації в АР Крим /Г. В. Пєвцов, С. В. Залкін, С. О. Сідченко, К. І. Хударковський,А. О. Феклістов, А. В. Антонов // Наука і техніка ПовітрянихСил. – Харків : ХУПС, 2014. – Вип. 1 (14). – С. 37–39.

7. Залкін С. В. Методичний підхід до виявлення ознак про<ведення спеціальної інформаційної операції / С. В. Залкін,С. О. Сідченко, К. І. Хударковський // Збірник наукових працьХарківського університету Повітряних Сил. – Харків : ХУПС,2012. – Вип. 2 (31). – С. 85–88.

8. Пєвцов Г. В. Реалізація підходів інформаційної війни Ро<сійською Федерацією в сучасному інформаційному просторіУкраїни / Г. В. Пєвцов, С. В. Залкін, С. О. Сідченко, К. І. Худар<ковський, А. М. Гордієнко // Наука і техніка Повітряних Сил. –Харків : ХУПС, 2014. – Вип. 2 (15). – С. 10–13.

9. Пєвцов Г. В. Концептуальні підходи щодо забезпеченняінформаційної безпеки у воєнній сфері / Г. В. Пєвцов, С. В. Зал<кін, А. О. Феклістов // Системи обробки інформації : Зб. наук.праць. – 2011. – Вип. 2 (92). – С. 57–59.

10. Феклістов А. О. Сучасні погляди на місце інформацій<них операцій в системах інформаційної боротьби / А. О. Фек<лістов // Системи озброєння та військова техніка. – 2010. –Вип. 2 (22). – С. 25–27.

11. Гриняев С. Н. Концепция ведения информационной вой<ны в некоторых странах мира / С. Н. Гриняев // Зарубежноевоенное обозрение. – 2002. – № 2. – С. 11–15.

12. Кисляк С. Психологические операции вооруженных силиностранных государств : учебное пособие / С. Кисляк. – 2011[Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://otherreferats.allbest.ru/war/00116946_0.html.




33Військово�технічні проблеми


О. В. Харченко,доктор технічних наук, професор, начальник Державного науково:дослідного інституту авіації, лауреатДержавної премії України в галузі науки і техніки,Заслужений діяч науки і техніки України, генерал:майор,

С. В. Пащенко,кандидат технічних наук, доцент, заступник начальника Державного науково:дослідногоінституту авіації з наукової роботи, полковник,

В. В. Тараненко,кандидат технічних наук, начальник науково:дослідноговідділу розробки та модернізації авіаційного озброєнняДержавного науково:дослідного інституту авіації,підполковник

Шляхи оснащення

літальних апаратів

Збройних Сил України

засобами захисту

На підставі аналізу стану наявних засобів захисту

літальних апаратів Збройних Сил України та світових

тенденцій їх розвитку запропоновано шляхи оснащення

літальних апаратів ефективними засобами захисту

як на короткострокову, так і на середньострокову

й довгострокову перспективу.

Основну загрозу літальним апаратам ЛА) на сьо<годні становлять зенітно<ракетні та зенітно<гарматні комплекси, до складу прицільнихсистем яких можуть входити радіолокаційністанції (РЛС), оптико<електронні системи

з тепловізійними та телевізійними системами й лазер<ним далекоміром, а також переносні зенітно<ракетнікомплекси, зенітні установки, протитанкові керовані ра<кети, гранатомети, некеровані реактивні снаряди тапротивертольотні міни.

На сьогодні на ЛА Збройних Сил України (ЗСУ) вста<новлені засоби захисту, до складу яких входять системипопередження про радіолокаційне опромінення, системипостановки активних завад, а також пристрої відстрілухибних цілей.

Основними недоліками зазначених засобів є відсут<ність системи попередження про пуск ракет (крім літакаСу<24М), що не дає можливості вчасно приводити в діюзасоби відстрілу хибних цілей в автоматичному режимі.

Крім того, засоби попередження про радіолокаційнеопромінення та станції постановки активних завад, вста<новлені на ЛА ЗСУ, орієнтовані на виявлення радіолока<ційного опромінення та постановку активних завад РЛСзенітно<ракетних комплексів та бортових РЛС літаківзахідного виробництва та не повною мірою забезпечуютьідентифікацію РЛС радянського виробництва й сучаснихРЛС іноземного виробництва за діапазонами випроміню<вання та за режимами роботи, що не дає змоги здійсню<вати ефективну радіоелектронну протидію.

На сьогодні в Україні вітчизняними підприємствамивиконуються роботи з розроблення та встановлення наЛА ЗСУ нових систем та засобів захисту:

• станції оптико<електронного придушення (СОЕП)«Адрос» КТ<01АВ (прийнята на озброєння ЗСУ) – длявертольотів;

• СОЕП «Адрос» КТ<03У – для вертольотів і транс<портних (спеціальних) літаків;

• комбінованого пристрою викиду завад «Адрос»КУВ 26<50 (прийнятий на озброєння ЗСУ) – для верто<льотів і літаків;

• екранно<вихлопного пристрою АШ<01В – для вер<тольотів;

• станції індивідуального радіоелектронного захисту«Омут» – для літаків.

СОЕП «Адрос» КТ<01АВ та «Адрос» КТ<03У забезпе<чують захист визначених типів ЛА від керованих ракетз інфрачервоними (ІЧ) головками самонаведення (ГСН)різних типів. Для забезпечення максимальної ефектив<ності захисту ЛА ці СОЕП використовуються разомз екранно<вихлопними пристроями (на вертольотах), якідають змогу суттєво знизити інфрачервону помітністьЛА, і пристроями КУВ 26<50. Використання цих СОЕПне потребує також наявності інформації про тип і частот<ні параметри модуляції ІЧ ГСН ракети; вони функціо<нують без системи попередження про пуск ракет.© О. В. Харченко, С. В. Пащенко, В. В. Тараненко, 2015

Комбінований пристрій викиду завад «Адрос»КУВ 26<50 забезпечує розміщення, транспортування і ви<кид з одного пристрою хибних теплових цілей (ХТЦ)і протирадіолокаційних патронів калібру 26 мм та 50 ммза спеціальними програмами з метою створення складноїзавадової обстановки для функціонування ІЧ та радіоло<каційних ГСН керованих ракет з різними видами обробкисигналів від цілі, а також РЛС, що призводить до появихибної інформації про місцезнаходження ЛА, який захи<щається. Комбінований пристрій «Адрос» КУВ 26<50може застосовуватися на всіх етапах польоту в ручномуабо автоматичному режимах (спільно із системою попере<дження про пуск ракет).

Станція «Омут» включає до свого складу систему радіо<електронної розвідки з оперативно<змінною базою данихзагроз та їх пріоритетності, а також систему радіоелект<ронної протидії, яка забезпечує високу ймовірність при<душення засобів радіолокаційного виявлення і наведенняпротивника. Станція «Омут» забезпечує одночасне вияв<лення й оцінювання параметрів до 200 радіоелектроннихзасобів противника в робочому діапазоні частот, класи<фікацію та оцінювання загроз вогневих засобів противни<ка, вибір та постановку по двадцяти каналах оптимальнихкомплексів імітуючих завад. Частотний діапазон – Х, Kа.

Зазначені системи та засоби, на жаль, не забезпечуютьсьогодні в повному обсязі своєчасне виявлення загрозий автоматичне приведення в дію відповідних засобів за<хисту.

У свою чергу, аналіз систем захисту ЛА провіднихкраїн світу [2] свідчить, що до складу перспективної сис<теми захисту мають входити (рис. 1):

• система попередження про опромінення ЛА (радіо<локаційне, лазерне) – на всіх типах ЛА;

• система попередження про пуск ракет (в ІЧ таультрафіолетовому діапазонах (УФ)) – на всіх типах ЛА;

• станція оптико<електронної протидії (у тому числілазерна) – на вертольотах і військово<транспортнихлітаках;

• станція постановки активних радіоелектроннихзавад – на літаках;

• пристрої викидання хибних цілей – на всіх типахЛА.

На сьогодні найвідомішими розробниками систем за<хисту ЛА у світі є компанії Northrop Grumman (США),Lockheed Martin (США), Raytheon (США), BAe Systems(Велика Британія), SELEX ES Ltd (Велика Британія),TERMA (Данія), Elbit Systems (Ізраїль) та ін.

Системи попередження про радіолокаційне опромі<нення ЛА (AN/ALR<56, SEER, ELT/160), як правило,характеризуються високою вибірковістю й точністю ви<явлення джерела радіовипромінювання, забезпечуютьвиявлення, розпізнавання та цифрову обробку джерелбезперервного, імпульсного та імпульсно<доплерівськоговипромінювання в діапазоні 0,2–20 ГГц. Пеленг та оці<ночна дальність видаються на екран в кабіні льотчика.

34 Військово�технічні проблеми


Система попередження про опромінення (радіолокаційне, лазерне)

Станція постановкиактивних завад

Станція оптико<волоконної протидії

Цифровий обчислювач

Пульти керування та індикаціяЗасоби застосування ХТЦ (дипольних

відбивачів, буксируваних цілей)

Система попередження про пуск ракети (ІЧ, УФ)

Рис. 1. Перспективна система захисту ЛА

Для попередження льотчика подаються звуковий тасвітловий сигнали. Інформація може надаватися такождо апаратури постановки активних завад або на пристрійвикиду завад. Орієнтовна вартість такої системи стано<вить до 400 тис. дол. США.

Системи попередження про пуск ракет (AAR<47,AAR<54, AAR<57, AAR<60 MILDS та ін.) включають досвого складу до чотирьох<шести датчиків виявлення фак<ту пуску ракет, центральний блок обробки даних, блокуправління та відображення. Дальність виявлення фактупуску ракет становить до 9–10 км. Орієнтовна вартістьсистеми – близько 1 млн дол. США.

СОЕП направленої протидії (DIRCM, Miysis DIRCMSystem та ін.) потужним лазерним променем забезпе<чують захист вертольотів і транспортних (спеціальних)літаків від ракет переносних зенітно<ракетних комплек<сів шляхом виявлення факту пуску ракети, розрахову<вання траєкторії її польоту, супроводження оптичнимдатчиком та визначення часу й напрямку постановкизавадового випромінювання для зриву захвату цілі ГСНракети. До складу системи входять чотири<п’ять датчи<ків виявлення пуску ракети, відповідні блоки, дві СОЕПтипу IRCM. Орієнтовна вартість – 1,5 млн дол. США.

Cтанції постановки активних радіоелектронних завад(типу AN/ALQ<131V), як правило, є автоматичними тапрацюють спільно із системою попередження про радіо<локаційне опромінення. Такі станції здатні автономновиявляти і здійснювати постановку активних завад

у діапазоні частот 0,2–20 ГГц. Орієнтовна вартість ста<новить 1,2 млн дол. США.

Пристрої викидання хибних цілей (типу AN/ALE<47)дають змогу використовувати різні типи завад з різнимивидами наповнювачів. При цьому в кожному магазиніможуть бути встановлені до п’яти різних касет. На сьо<годні вдосконалюються хибні теплові цілі та розроб<ляються нові з адаптованим спектром випромінюваннята необхідною кінематичною траєкторією, а такожудосконалюються програми їх застосування.

З урахуванням світового досвіду та на підставі специ<фіки застосування авіації ЗСУ, в тому числі в зоні АТО,на сьогодні відпрацьовані практичні пропозиції щодоваріантів дообладнання засобами захисту тактичних лі<таків, транспортних (спеціальних) літаків і вертольотівЗСУ (рис. 2–4) за частковим (дообладнання вітчизнянимисистемами) та повним (дообладнання іноземними систе<мами) варіантами.

Вибір конкретних систем захисту ЛА повинен здійс<нюватися на підставі аналізу та порівняння техніко<ко<мерційних пропозицій провідних компаній – розробниківсистем захисту ЛА, а дообладнання ЛА системами захис<ту може бути проведене як шляхом виконання окремихдослідно<конструкторських робіт (ДКР), так і в рамкахДКР з модернізації ЛА ЗСУ [3].

З метою організації та практичної реалізації заходівз оснащення сучасними системами захисту ЛА ЗСУ від<працьовано загальний алгоритм, наведений на рисунку 5.



Оснащення літаків типу Су<25 комбінованими пристроями

викиду завад «Адрос» КУВ 26<50

Можливість встановлення КУВ 26<50 на літаки типу МиГ<29, Су<24, Су<27визначаєтьсяза результатами опрацювання цього питання підприємствами ДК «УКРОБОРОНПРОМ»

Інтеграція нових систем з існуючими та встановленими засобами захистуПульти управління та індикації

Оснащення системоюпопередження про спуск ракет

Оснащення системою попередження про радіолокаційне опромінення

Оснащення новими засобамивідстрілу хибних цілей

Система попередженняпро пуск ракет

Нові типу КУВ 26<50,Brite Cloud

Пристрої викиду хибних цілей

Штатні типу АЛП<50, АСО<2В,БВП<30<26М

Система попередженняпро радіолокаційне опромінення

Штатні типу «Герань», «Гвоздика», «Сорбція, «Гарденія»

Система поостановки активних завад

Нові типу «Омут»

Рис. 2. Варіанти дообладнання тактичних літаків Повітряних Сил ЗСУ



Оснащення комбінованими пристроямивикиду завад «Адрос» КУВ 26<50

Оснащення системою попередженняпро пуск ракет

Система попередження про пуск ракетОснащення системою попередженняпро лазерне опромінення

Оснащення станцією оптико<електронної або лазерної протидії

Оснащення станцією постановки активнихрадіоелектронних завад

Інтеграція нових систем з установленими засобами захисту

Оснащення системою попередженняпро радіолокаційне опромінення



Пульти управління та індикації

Система попередженняпро лазерне опромінення

Рис. 3. Варіанти дообладнання транспортних (спеціальних) літаків ЗСУ

Оснащення станціями оптико<електронногопридушення

Оснащення комбінованими пристроямивикиду завад «Адрос» КУВ 26<50

Оснащення новими екранно<вихлопнимипристроями

Оснащення системою попередженняпро пуск ракет

Оснащення системою попередженняпро лазерне опромінення

Система попередження про пуск ракет

Інтеграція нових систем з установленими засобами захисту



Пульти управління та індикації

Система попередженняпро лазерне опроміненняОснащення системою попередження

про радіолокаційне опромінення

Рис. 4. Варіанти дообладнання вертольотів ЗСУ

Таким чином, оснащення засобами захисту ЛА ЗСУдоцільно здійснювати за рівнем пріоритетності:

• на короткостроковий період: обладнання ЛА сис<темами захисту вітчизняного виробництва (за частковимваріантом);

• на середньостроковий період: вибір, закупівля таінтеграція до бортових комплексів оборони ЛА необхід<

них систем (складових) іноземного виробництва (системипопередження про пуск ракет, про радіолокаційне та ла<зерне опромінення, системи постановки активних завад,іншого обладнання) (за повним варіантом);

• на довгостроковий період: розроблення вітчиз<няних зразків системи попередження про пуск ракети,системи попередження про радіолокаційне опромінення,



Генеральний штаб Збройних СилУкраїни спільно з Командуванням

видів Збройних Сил України

Визначення потреб та пріоритетів (типів ЛА), які першочергово повинні бути дообладнані

засобами захисту

Державний концерн«УКРОБОРОНПРОМ»,

Департамент міжнародногооборонного співробітництва

Отримання техніко<комерційних пропозиційта інформації щодо наявності відповідних

урядових сертифікатів (дозволів) на експорт до України засобів захисту ЛА

Генеральний штабЗбройних Сил України,

науково<дослідні установиМіністерства оборони України

Аналіз техніко<комерційних пропозиційта визначення найбільш ефективних системзахисту, розробка варіантів дообладнання

ними ЛА

Департамент розробок і закупівліозброєння та військової технікиМіністерства оборони України

Розробка Рішення на виконання ДКР з дообладнання ЛА відповідними засобами захисту, визначення головних виконавців

та порядок фінансування ДКР

Розроблення тактико<технічного завдання на ДКР з дообладнання ЛА засобами захисту(доповнення до тактико<технічних завдань на ДКР з модернізації ЛА, які вже виконуються)

Виконання ДКР

Проведення випробувань

Прийняття на озброєння (розроблення та введення в дію бюлетенів на виконання робітз дообладнання ЛА засобами захисту)

Рис. 5. Алгоритм оснащення ЛА ЗСУ засобами захисту

Відносна вартість, у. о.

Частковийваріант

Оснащення засобамизахисту вертольотів

типу Ми<8, Ми<24

Оснащення засобамизахисту літаків

типу Су<25

Оснащення засобамизахисту транспортних

літаків типу Ан<26

Повнийваріант





30

25

20

15

10

5

0

Рис. 6. Орієнтовні відносні вартісні характеристики засобів захисту за частковим та повним варіантами оснащення ними ЛА ЗСУ

станції постановки активних радіоелектронних завад,прийняття їх на постачання ЗСУ та встановлення на ЛА.

Дані щодо орієнтовних відносних вартісних характе<ристик засобів захисту за частковим та повним варіанта<ми для деяких типів ЛА наведені на рисунку 6.

Таким чином, на сьогодні як першочергові пропо<нуються такі заходи:

• установлення на всі типи ЛА ЗСУ комбінованогопристрою викиду хибних цілей (теплових та дипольнихвідбивачів) типу КУВ 26<50;

• оснащення новими станціями оптико<електронноїпротидії (типу «Адрос» КТ<03У для транспортних і спе<ціальних літаків та типу «Адрос» КТ<01АВ для всіх ти<пів вертольотів);

• встановлення на вертольоти нових екранно<ви<хлопних пристроїв.

Проведений аналіз свідчить, що реалізація зазначенихпропозицій забезпечить захист ЛА від ураження керо<ваних ракет з ІЧ ГСН з імовірністю не нижче 0,75–0,85.


1. Мараев Р. Украинская армейская авиация на Донбассе /Р. Мараев // Авиация и время. – 2014. – № 5. – С. 28–30.

2. Кравчук І. С., Тараненко В. В., Тимофтика Г. Ф., Дани:лов М. М. Обґрунтування обрису перспективної системи захис<ту літальних апаратів від керованих ракет з інфрачервонимиголовками самонаведення / І. С. Кравчук , В. В. Тараненко,Г. Ф. Тимофтика, М. М. Данилов // Зб. наук. праць ДНДІА. –К., 2008. – Вип. 4 (11). – С. 41–46.

3. Харченко О. В., Пащенко С. В. Глибока модернізація та пе<реозброєння Збройних Сил України – вимога часу / О. В. Хар<ченко, С. В. Пащенко // Наука і оборона. – 2015. – № 1. –С. 40–47.






О. Ф. Величко,державний експерт управління з питань оборонно:промислового комплексу та військово:промисловоїполітики Апарату Ради національної безпеки і оборониУкраїни

Елементи методології

програмно�цільового

планування реформування

та управління розвитком

оборонно�промислового

комплексу держави

Розглядаються методологічні основи програмно/цільового

й ситуаційного управління розвитком оборонно/

промислового комплексу, аналізуються етапи

цілепокладання та вибору стратегії його розвитку.

Досліджуються питання сценарного представлення

процесів керованої поведінки ОПК і моделювання

потоків фінансових, матеріальних та інших ресурсів,

які циркулюють в ОПК.

Потенційні можливості збройних сил держа<ви з виконання покладених на них завданьзначною мірою визначаються їх системоюозброєння. Виходячи з вимог, які вису<ваються до системи озброєння, визначають<

ся основні напрями розвитку озброєння та військовоїтехніки (ОВТ). Відповідно до них, а також до фінансово<економічних можливостей держави формується держав<на програма розвитку ОВТ, механізмом реалізації якої єдержавне оборонне замовлення. Виконання ролі науково<технічної та виробничо<технологічної бази технічногооснащення збройних сил покладається на національнийоборонно<промисловий комплекс [1–3].

Оборонно<промисловий комплекс (ОПК) країни –єдиний комплекс установ, підприємств та організаційпромисловості й науки, які розробляють, виробляють,модернізують та утилізують продукцію військового при<значення, виконують послуги в інтересах оборони з ме<тою забезпечення вирішення завдань технічного осна<щення й матеріального забезпечення збройних сил таінших військових формувань сектора безпеки та оборонидержави, а також здійснюють постачання продукціївійськового призначення та подвійного використанняв процесі військово<технічного співробітництва з інозем<ними державами.

ОПК орієнтується на реалізацію військово<технічноїта військово<промислової політики й охоплює, як прави<ло, два основні компоненти: науково<дослідний комп<лекс з проектно<конструкторської базою, пов’язанийз розробкою та модернізацією ОВТ, і комплекс промис<лових підприємств із виробничо<технологічною базою,орієнтованих на виробництво ОВТ та іншої продукціївійськового призначення.

Поряд із системою озброєння військової організаціїдержави й системою військово<технічного співробіт<ництва з іноземними державами ОПК належить до числаосновних об’єктів військово<технічної політики.

Військово<технічна політика держави – це політикацілеспрямованої та скоординованої діяльності органівдержавної влади й управління, організацій та установвідповідних відомств, яка ґрунтується на прийнятійу державі системі поглядів на військово<технічне забезпе<чення оборони та безпеки і спрямована на вирішеннязавдань оснащення збройних сил та військових форму<вань сектора безпеки та оборони системами, комплексамиі зразками ОВТ, спеціальною технікою, боєприпасамий майном, а також на розвиток науково<технічної,проектно<конструкторської та виробничо<технологічноїбази ОПК країни, вдосконалення й забезпечення ефек<тивного функціонування системи військово<технічногоспівробітництва з іноземними державами.

Фундаментальними власними і зовнішніми ознакамиОПК як цілеспрямовано функціонуючої системи, орієн<тованої на забезпечення вирішення завдань технічногооснащення збройних сил країни і завдань військово<тех<нічного співробітництва з іноземними державами, є його© О. Ф. Величко, 2015

специфічні призначення, структура, зовнішнє середови<ще й механізм функціонування, які визначаються місцемі роллю ОПК у системі забезпечення обороноздатності тавоєнної безпеки країни, а також у системі військово<тех<нічного співробітництва з іноземними державами.

При плануванні розвитку ОПК як системи, котрастворює матеріально<технічну основу бойової потужностізбройних сил, треба встановити передусім цілі йогодіяльності, які ставитимуться перед ним, зрозуміти, чидосяжні вони за існуючих та очікуваних обмежень на фі<нансові, часові та інші ресурси, потрібні для цього. Якщоцілі досяжні, то слід визначити, якими мають бути керо<вані зміни стану ОПК у процесі управління його роз<витком.

При формуванні й розвитку складних організаційно<технічних та організаційно<технологічних систем, дояких належить ОПК, виникає множина складних комп<лексних і нерідко несподіваних проблем, котрі дово<диться вирішувати з урахуванням складної ситуації вжев процесі управління розвитком таких систем. Що сто<сується ОПК, це може проявлятися в додаткових витра<тах фінансових та інших ресурсів, у коригуванні цілей,сформованих при програмно<цільовому плануваннірозвитку ОПК, у затримці (прискоренні) виконанняокремих програмних заходів і робіт тощо, необхіднихдля того, щоб зняти (частково нейтралізувати) виниклупроблемну ситуацію та знизити рівень ризику в успіш<ному завершенні при реалізації програми реформуванняй розвитку ОПК [4, 5].

На етапі планування реформування та обґрунтуванняпрограми розвитку ОПК виникає низка питань, на якімають бути отримані відповіді. До числа основних мо<жуть бути віднесені, наприклад, такі з них:

• Які цілі розвитку (реформування) ОПК та рівні їхдосягнення до кінця програмного періоду повинні бутиприйняті за основу?

• Які стратегії (шляхи) з множини можливих мо<жуть бути використані для досягнення поставленихцілей та на які рівні ризику при цьому слід очікувати?

• Які сценарії розвитку (реформування) ОПК можутьбути реалізовані?

• Якою може й має бути динаміка фінансових, мате<ріальних, інформаційних та інших потоків ресурсів приреалізації задуму розвитку ОПК і т. ін.?

Для впорядкування діяльності з розвитку (реформу<вання) ОПК і цілеспрямованого управління ним необхід<но розробити концепцію його розвитку (реформування)та визначити раціональний вигляд ОПК.

Усе це вимагає використання адекватного науково<методичного апарату, що дає змогу на концептуальнійстадії досліджень проблем технічного оснащення зброй<них сил, обґрунтування задуму розвитку їх системиозброєння в цілому та її структурних компонентів,а також при розгляді питань військово<технічного спів<робітництва з іноземними державами й надалі форму<вати з його допомогою в автоматизованому режимі

роботи і приймати обґрунтовані управлінські рішення,реалізація яких приводила б до успішного завершенняпрограми розвитку (реформування) ОПК.

Розробка такого апарату із широким використаннямелементів формалізації істотно ускладнюється черезнаявність факторів невизначеності, які заважатимутьформалізації структурних компонентів проблеми розвит<ку (реформування) ОПК, зв’язків між ними, а також про<цедур оперативного і стратегічного планування тауправління реалізацією комплексу програмних заходіві робіт, орієнтованих на розв’язання цієї проблеми.

Загалом процес розвитку (реформування) ОПК маєбути ефективно керованим, чому повинна сприяти наяв<ність відповідної системи підтримання прийняттярішень (СППР) у цій галузі діяльності. Останнє потребуєнаукового обґрунтування принципів побудови такоїСППР та її структури, переліку функцій, покладених нанеї, розробки моделей інформаційно<розрахункових зав<дань, які вирішуються в рамках цієї СППР, а такожобґрунтування й вибору методів досліджень, орієнтова<них на використання формалізованих процедур обробкита аналізу експертних даних, котрі є вихідною інформа<ційною основою для формування рішень при плануваннірозвитку (реформування) ОПК, розробці відповідної про<грами та механізму її реалізації.

Результати, одержані за допомогою СППР, повиннісприяти прийняттю обґрунтованих і стійких управлін<ських рішень як оперативного, так і стратегічного харак<теру, а також давати змогу оцінювати рівні ризикув отриманні потрібних результатів з метою забезпеченняефективного ситуаційного управління розвитком ОПКпри появі ознак виникнення критичних ситуацій.

Логіко<методологічна схема досліджень, пов’язанихз вирішенням зазначених завдань, може бути представ<лена у вигляді впорядкованої сукупності таких етапів,як (рис. 1):

• етап цілепокладання; • етап вибору стратегії розвитку (реформування)

ОПК у заданому програмному періоді часу; • етап дослідження процесів, орієнтованих на досяг<

нення встановлених цілей відповідно до обраної стра<тегії;

• етап потокового моделювання, пов’язаний з дослі<дженням динаміки фінансових, матеріальних, інформа<ційних та інших потоків, які циркулюють усерединіОПК та між ОПК і його зовнішнім середовищем.

У більшості випадків програму розвитку (реформу<вання) ОПК доводиться формувати не із «чистого арку<ша», а на основі певного прототипу, до якого вносятьсянеобхідні зміни. Це завдання може бути вирішенешляхом побудови ланцюжка модельних версій, де кожнанаступна версія в певному сенсі вдосконалює попередню.При цьому виникає питання про те, яку модель прийня<ти як первинну версію.

У запропонованій для використання технології дослі<джень ОПК на концептуальній стадії розробки програми



його розвитку (реформування) у процесі переходу від пер<шого етапу (цілепокладання) до завершального (етапу по<токового моделювання) знижуватиметься суб’єктивністьсформованих моделей, зумовлена використанням екс<пертних оцінок, і підвищуватиметься їхня об’єктивність(адекватність) за рахунок застосування більш точних таадекватних реальності математичних методів. Ціноюадекватності (детальніше відображення функціонуванняОПК) буде ускладнення моделей.

При цьому модель самого ОПК повинна представля<тися у вигляді багаторівневої ієрархічної структури,у якій до кожного рівня потрібно застосовувати всі пере<раховані вище етапи досліджень зі своїми моделями. Длямоделей доцільно вводити обмеження на їх розмірність(наприклад, на етапі визначення мети – на розмір деревацілей), а вибір методів досліджень здійснювати доситьретельно, не абсолютизуючи як формальні, так і нефор<мальні процедури пошуку рішень.

У цілому розвиток (реформування) ОПК має здійс<нюватися відповідно до комплексної цільової програми,у якій повинні бути відображені такі розділи:

• зміст проблеми розвитку та обґрунтування необхід<ності її розв’язання програмно<цільовими методами, основ<ні цілі й завдання, терміни та етапи реалізації програми;

• система програмних заходів і робіт; • ресурсне забезпечення програми; • механізм реалізації програми; • організація управління виконанням програми

і контроль за перебігом її реалізації; • паспорт програми та інші розділи (за необхідності)

[6].

Цільове програмування розвитку (реформування)ОПК відіграє одну з ключових ролей у стратегічномууправлінні технічним оснащенням збройних сил таінших військових формувань. Найважливішою його ста<дією є концептуальна, на якій, відповідно до методологіїсистемного підходу до розв’язання великомасштабнихскладних проблем, мають бути:

• усебічно досліджена концепція розвитку (реформу<вання) ОПК із проведенням багатоаспектного аналізу їїальтернативних варіантів і вибором найкращого варіан<та, який повинен стати основою для формування перс<пективного вигляду ОПК;

• чітко сформульовані цілі розвитку (реформування)ОПК, досягнення яких має бути основою для визначеннязадуму програми й вибору стратегії її реалізації;

• усі програмні заходи й роботи мають бути взаємо<пов’язані, встановлені їхні черговість і тривалість вико<нання, а також розподілені між ними планові фінансовіресурси, потрібні для реалізації програми.

Цільова комплексна програма розвитку (реформуван<ня) ОПК як об’єкт управління в процесі її реалізації по<винна бути орієнтована на кінцевий результат, котрийформується у вигляді конкретної мети або групи цілей,для досягнення яких установлюється впорядкованийкомплекс взаємопов’язаних і взаємозалежних програм<них заходів і робіт, що охоплюють основні види діяльнос<ті різного рівня. Необхідною умовою для високоякісногоформування такої програми й ефективного управління їїреалізацією є застосування науково<методичного апара<ту, адекватного завданням, що вирішуються при концеп<туально<облікових дослідженнях напрямів розвитку



Вихідні дані

Цілепокладання (визначення та вибір цілей функціонуваня ОПК)

Набір цілей функціонування ОПК

Вибір стратегії розвитку (реформування) ОПК

Стратегія розвитку (реформування) ОПК

Дослідження процесів, орієнтованих на досягнення цілей відповідно до вибраної стратегії розвитку (реформування) ОПК

Операційний сценарій функціонування ОПК

Дослідження потоків ресурсів, які циркулюють в ОПКі між ОПК та його зовнішнім середовищем

Потоковий сценарій

Рис. 1. Логіко<методологічна схема досліджень, які здійснюються на концептуальній стадії формування програми розвитку (реформування) ОПК

(реформування) ОПК, який за наявності факторів неви<значеності давав би змогу обґрунтовувати й вибиратираціональну стратегію розвитку (реформування) приприйнятному рівні ризику.

Загалом управління реалізацією програми, яка недо<статньо глибоко й усебічно обґрунтована на концептуаль<ній стадії її формування, може виявитися нестійким.У цьому випадку парирування факторів ризику, щовиникають у процесі виконання програми, буде вельмискрутним або взагалі неможливим, а відтак проблемні(критичні, кризові) ситуації, які виникають, стануть не<розв’язними (непереборними) при ситуаційному управ<лінні реалізацією програми розвитку (реформування)ОПК [7].

Складність формування програми розвитку (реформу<вання) ОПК та управління її реалізацією зумовлюєтьсяприйняттям рішень в умовах невизначеності, нечіткихвихідних даних про ОПК як об’єкт управління, розмитос<ті й високої динамічності його цілей функціонування, не<стабільності та невизначеності зовнішнього середовища.Інформація, необхідна для опрацювання й реалізаціїадекватних планових та управлінських рішень, розпоро<шена у множині різноманітних баз даних, розподілена те<риторіально, зберігається в різних форматах, обробляєть<ся по<різному, недостатньо актуалізована, доступ до неїпов’язаний з організаційними та іншими труднощами. Якправило, відсутні представлені та сформовані достатньоадекватним чином моделі завдань, які необхідно ви<рішувати при плануванні розвитку (реформування) ОПК.

За таких умов виникає потреба в розробці науково<ме<тодичного апарату, основаного на застосуванні когнітив<ного моделювання, методів нечіткого та ситуаційноговиведення, формалізації обробки та проблемно<цільовогоаналізу експертних даних у рамках автоматизованихінформаційних систем підтримання прийняття плано<вих та управлінських рішень, пов’язаних з розвитком(реформуванням) ОПК.

При обґрунтуванні концепції розвитку (реформуван<ня) ОПК, його вигляду, механізмів функціонування тауправління процесом розвитку (реформування) має бутивиконане цілепокладання з визначенням рівнів досяж<ності цілей, обрана стратегія розвитку (реформування),сформовані цільовий сценарій і сценарій логічногоуправління, визначена динаміка потоків ресурсів у про<цесі реалізації задуму розвитку (реформування) ОПК(визначений потоковий сценарій).

Технологія цілепокладання та визначення рівнів до<сяжності цілей може бути представлена сукупністюпослідовних етапів, зокрема:

• структурування цілей; • визначення вагових коефіцієнтів (зважування) ці<

лей;• мінімізація числа локальних цілей; • класифікація багатоцільових альтернатив; • визначення домінантних альтернатив; • визначення оптимальної альтернативи.

При структуруванні (побудові дерева) цілей ОПК маєбути виділена головна (глобальна) мета, яка належить доверхнього (нульового) рівня та визначає його функціону<вання за основним призначенням. Далі ця мета декомпо<зується на складові цілі першого рівня, котрі, у своючергу, розкладаються на цілі другого рівня і т. д. до тихпір, поки не вийдуть елементарні (локальні) цілі, які не<можливо розділити.

Складний характер формування дерева цілей не даєзмоги побудувати досить сувору математичну модельцілепокладання. Доводиться використовувати експертніметоди, зокрема методи експертного оцінювання коефі<цієнтів відносної важливості цілей, і структуру деревацілей вибирати як основу побудови системи моделейприйняття рішень. Проведене при цьому ранжуванняцілей зводиться до визначення ваги кожної з них екс<пертним шляхом з використанням тих чи інших методівобробки вихідних експертних даних.

Для ефективного виконання цілепокладання потріб<но насамперед проранжувати локальні цілі й виключитиз подальшого розгляду малозначущі цілі.

Зважування цілей може бути здійснене достатньоуніверсальним методом аналізу ієрархій, а також інши<ми методами. Наприклад, може бути застосований спосібзважування цілей, відповідно до якого для кожної i<їпідпорядкованої цілі двох’ярусного фрагмента (i=1...n)дерева цілей, який складається з кореневої вершини тапідпорядкованих їй вершин – «листя», експертомбезпосередньо задається її часткової коефіцієнт bi, такий,що

а вага цілі визначається добутком

де ak – вага кореневої вершини розглянутого фрагмен<та дерева цілей ОПК.

Мінімізація числа локальних цілей ОПК повинна ви<конуватися після зважування цілей шляхом видаленнянайменш значущих локальних цілей (число видаленихмалозначущих локальних цілей повинно бути макси<мально можливим).

При мінімізації необхідно враховувати взаємнийвплив локальних цілей, який у даному випадку можебути відображений за допомогою когнітивної карти.

Базові локальні цілі, котрі залишилися після вико<нання процедури мінімізації їх числа шляхом виключен<ня незначущих локальних цілей, характеризуютьсярівнями досяжності, що встановлюються експертами тавербальними оцінками, наприклад «низький», «серед<ній», «високий», яким відповідають числові значення,приміром числа 1, 2, 3.

При цьому слід розрізняти ступінь досяжності мети,розглянутий на етапі мінімізації числа локальних цілей,і рівень досяжності. Перше поняття представляється як

,i i kα β α=

1

1, 0 1,i ii

β β=

= < <∑



функція, визначена на когнітивній карті, друге – якконстанта.

Множина А всіх можливих наборів рівнів досяжностібазових локальних цілей утворює простір цілепокладан<ня, елементами якого є багатоцільові альтернативи(далі – альтернативи), із числа яких повинна бути обранаоптимальна альтернатива.

Множина А повинна бути розбита експертним шля<хом на класи альтернатив (на непересічні підмножини),які визначаються обмеженнями на споживані ресурси(насамперед на фінансові й часові). Серед класів виби<рається прийнятний, виходячи зі стану ресурсів.

Наступним етапом у технологічній схемі цілепокла<дання є визначення у виділеному класі домінантних(паретооптимальних) альтернатив.

Заключним етапом технології цілепокладання є вибірз домінантних альтернатив оптимальної альтернативи.Для цього в кожній домінантній альтернативі рівні до<сяжності eij,i=1...n; j=1...k, локальних цілей інтерпре<

туються як елементи нечіткої множини Ei={(ei,mj)}, де

ei={eij}, mi : ei → [0,1] – функція належності. Значення

mi(eij) є ймовірністю досягнення і<ю локальною ціллю

рівня eij у числах з інтервалу [0.1]; k – число рівнівдосяжності.

Для кожної домінантної альтернативи ag,g=1...mобчислюється інтегральний показник

де ai – вага i<ї мети, визначена на етапі зважуванняцілей.

Оптимальною вважається домінантна альтернативаз максимальним значенням показника F.

Розглянута технологія визначення мети може бутипредставлена у вигляді схеми, зображеної на рисунку 2.

Після завершення виконання етапу цілепокладаннямає бути здійснений вибір стратегії розвитку (реформу<вання) ОПК.

У загальній змістовної постановці ця задача можебути сформульована таким чином: ґрунтуючись на ці<льових факторах і рівнях їх досяжності, встановлених наетапі визначення мети, з множини можливих стратегійвибрати стратегію, яка породжує стан ОПК з найкращимзначенням показника результативності до кінця про<грамного періоду часу.

1

( ) ( )n

g i ij ii

F a eμ α=

= ∑



Формування єдиних вихідних даних для розробки програми розвитку(реформування) ОПК

Формування глобальної мети, яка визначає функціонування ОПКза призначенням і задає напрями розвитку (реформування) ОПК

Послідовна декомпозиція глобальної цілі на складові та представлення їїяк ієрархічної структури цілей у вигляді дерева цілей

Виокремлення всіх локальних (елементарних) цілей та всіх двояруснихфрагментів дерева цілей

Визначення вагових коефіцієнтів вершин побудованого дерева цілей

Складання когнітивної карти взаємодії локальних цілей для зваженого дерева цілей

Визначення за допомогою когнітивної карти ступеня досягнення глобальної мети і всіх локальних цілей

Формулювання задачі мінімізації числа локальних цілей та вибір алгоритму мінімізації

Формування простору цілепокладання – безлічі альтернатив на базінабору відібраних локальних цілей

Формування класів альтернатив, які визначаються обмеженнямина споживані ресурси

Вибір кращого класу багатоцільових альтернатив

Визначення домінантних альтернатив в обраному класі простору цілепокладання

Вибір із домінантних альтернатив виділеного класу оптимальної альтернативи

Рис. 2. Схема топології цілепокладання в задачі формування концепції розвитку (реформування) ОПК

,

Для цього мають бути: • визначена множина керуючих факторів, які впли<

вають на досяжність відібраних на етапі цілепокладанняцільових факторів;

• виділені та обрані найвагоміші керуючі фактори; • проведене моделювання зміни в часі обраних цільо<

вих і керуючих факторів з прогнозуванням змін стануОПК для різних стратегій його розвитку (реформування)і з використанням отриманих результатів обранаоптимальна стратегія.

При такому підході до динаміки розвитку ОПК, якапредставляється деякою організаційно<технічною систе<мою, вся множина факторів поділяється на цільовіei, i=1...n і керуючі uj, j=1...m, котрі впливають на досяж<ність цільових. Динаміка кожного фактора проявляєтьсяв зростанні або убуванні його значення. Факторам зістав<ляються змінні, значення яких спочатку виражаютьсяякісно («слабкий», «помірний», «сильний» і т. д.) і потімпереводяться в числа. Зміни обраних цільових і керую<чих факторів у часі відтворюються за допомогою моделей,тобто шляхом факторного моделювання на розглянутомучасовому інтервалі для кожної можливої стратегії роз<витку (реформування) ОПК.

Часовий інтервал моделювання функціонування ОПК[t0,tk] представляється у вигляді послідовності рівно<мірно розподілених на осі часу моментів t, де t0<t<tk.

Стан ОПК S у момент часу t визначається наборомчислових значень керуючих і цільових факторів:

Значення керуючого фактора uj(t) може бути заданевиразом

де – значення фактора, що досягається в ре<зультаті внутрішніх взаємодій в ОПК при переході відпопереднього моменту часу t–1 до чергового моменту t;

– приріст фактора при зовнішньому керуючо<му впливі на ОПК у момент t.

Для цільових факторів прирощення, зумовлене без<посереднім зовнішнім впливом, приймається нульовим.

Динаміка ОПК ініціюється зовнішніми керуючимивпливами і взаємодією факторів між собою.

Будь<який чинник, керуючий або цільовий, далі по<

значатимемо через . Нехай нафактор xi безпосередньо впливають фактори xj1,...,xjg

(рис. 3). Фактори та їх взаємодії представимо у виглядіфрагмента орієнтованого графа, в якому вершини відпо<відають факторам, а дуги – взаємодіям факторів xjh і xi,h=1...g. Зовнішньому впливу Dxi поставимо у відпо<відність стрілку з вільним початком, що входить у вер<шину xi.

( ) ( ) ( ),j j ju u uτ τ τ= + Δ

1( ) : ( ),..., ( ), ( ),..., ( )m nS u u e eτ τ τ τ τ

{ }1 1,..., , ,...,ei m kx u u e∈

( )ju τΔ

( )ju τ

Кожна дуга (xjh xi) зваженого знакового графа позна<чається величиною сили взаємодії

де

– знак взаємодії факторів;

– експертна оцінка сили взаємодії. Динаміка зваженого знакового графа ґрунтується на

такому механізмі: якщо дуга (xjh xi) позначена знаком «+», то при пере<

ході від попереднього моменту часу t–1 до поточногомоменту t фактор отримує на цій дузі позитивне при<

рощення ; якщо дуга позначена знаком «–», то прирощення не<

гативне; якщо дуга не позначена, то приріст нульовий. Збільшення по всіх вхідних дугах, включаючи

зовнішній вплив, алгебраїчно додаються:

де

Приклад зваженого знакового графа наведено нарисунку 4.

i

u якщоx

якщоΔ =

1

( ) ( ) ( 1),g

i i jh.i jhh

x x a xτ τ τ=

=Δ + ⋅ −∑

. . .(Z , ),jh i jh i jh ia α=

( 1) jh.i jha x τ ⋅ −

[ ]. 0,1jh iα ∈

{ }.Z ,jh i ∈ + −



j1x

jgx

ix

.

.

.

j1.iа

jg.iа

ixΔ

Рис. 3. Фрагмент зваженого знакового графа

(1)

1u

1u

1e 2e

2u

Δ 2uΔ3u

3u

3e +1

+0,3+0,9+0,7

+0,5

+0,5

+0,3+0,1

+1 +1 +1

+1

+0,6

+0,1

–0,1

–0,1

–1

–0,5

–0,1

Δ

Рис. 4. Приклад зваженого знакового графа

Граф представляється матрицею, яка називаєтьсякогнітивною картою, рядки і стовпці котрої зістав<ляються з факторами, а на перетині рядка xi і стовпця xj,

i,j {1,...,n+m}, проставляються значення aij. Графу,зображеному на рисунку 4, відповідає когнітивна карта,представлена в таблиці 1.

Таблиця 1

Когнітивна карта для графа, зображеного на рисунку 4

Клітинки xi xj у таблиці 1 залишають незаповнени<ми, якщо aij=0.

∈

u1 u2 u3 e1 e2 e3

u1 +1,0 +0,3 +0,6 +0,5

u2 +1,0 +0,1 +0,5 +0,7 +0,9

u3 –0,5 +1,0 +0,3

e1 –0,1 +1,0 –0,1

e2 +1,0

e3 –0,1 +0,1 +1,0

Приклад виконання перетворення (1) при переходіS(t–1) → S(t) на основі когнітивної карти (табл. 1) ілюст<рується схемою, зображеної на рисунку 5.

Завдання факторного моделювання ОПК як організа<ційно<технічної системи може бути сформульоване та<ким чином.

Нехай визначено множину R={Ri}, i=1...r, альтерна<тивних стратегій, які можуть бути реалізовані в ОПК.Для кожної стратегії Ri складається прогноз розвитку Pi

ОПК, який характеризується початковим станом Si(t0)когнітивною картою Kі та фінальним станом Si(tk). По<трібно шляхом оцінювання прогнозованих фінальнихстанів ОПК при різних стратегіях вибрати оптимальнустратегію.

Факторне моделювання ОПК може бути представленеу вигляді такої послідовності кроків:

1. Вибір керуючих факторів, які впливають на досяж<ність цільових факторів, установлених на етапі визна<чення мети.

2. Формування початкових умов (початкових значеньцільових та керуючих факторів) і побудова когнітивнихкарт.

3. Прогнозування розвитку ОПК при різних страте<гіях і вибір оптимальної стратегії.



2

Δu (τ)

S(τ–1)

S(τ)

u (τ–1)

1

1 Δu (τ)2 Δu (τ)3 Δe 1 Δe 1 Δe 3

u (τ–1)

3u (τ–1)

1e (τ–1)

2e (τ–1)

3e (τ–1)

1u (τ)

2u (τ)

3u (τ)

1e (τ)

2e (τ)

2e (τ)

+0,3

+0,5 –0,5

+1

+0,6 +0,5

+1 +0,5 +0,7+0,1 +0,9

+1 0 +0,9 0

+1,35 +0,2 +1,05 +2,35 +1,3 +1,45

+1 +0,3 +0,6 +0,5

+0,5 +0,05 +0,25 +0,35

+1,5 –0,15–0,15

+0,45

–0,1 +0,1 1

+1

+1

–0,1–0,1

–0,1 +0,1 +1

–0,5

+1

1,5

0

1

0,5

1

0,5

+2,35

+1,05

+1,35

+1,3

+1,45

+0,2

+

Рис. 5. Схема обчислення на основі когнітивної карти

Результати факторного моделювання ОПК, що завер<шується вибором стратегії його розвитку (реформуван<ня), використовуються на етапі операційного моделю<вання, на якому досліджуються цілеспрямовані процеси,орієнтовані на досягнення цілей відповідно до обраноїстратегії розвитку ОПК.

На цьому етапі формально описується сценарій досяг<нення встановлених цілей при обраній стратегії та прово<дяться його аналітичне та імітаційне дослідження, яківідносять до операційного моделювання. Зазначенийопераційний сценарій повинен базуватися на наборі опе<рацій, котрі виконуються в певному порядку, їх характе<ристиках, формальному описі подій, що ініціюють пере<ходи між операціями.

Для опису операційного сценарію може бути викорис<таний апарат мереж Петрі та графів операцій.

Побудова сценаріїв спрямована на розв’язання двохосновних проблем:

• виділення ключових моментів розвитку ОПК якорганізаційно<технічної системи і розробка на цій основіякісно різних варіантів динаміки його розвитку;

• усебічний аналіз та оцінювання кожного з отрима<них варіантів, вивчення особливостей і можливих на<слідків реалізації з метою побудови конкретних планіві програм розвитку (реформування) ОПК.

Сценарій поведінки ОПК слід розглядати як необхід<ну проміжну ланку між етапами визначення мети й фор<мування конкретних планів виконання робіт і заходів,які забезпечують досягнення цілей.

Необхідно розмежовувати сценарії поведінки ОПКі сценарії управління ним. Сценарій управління повиненформуватися відповідно до мети управління й залежно відправила вибору керуючих впливів. Сценарій поведінкиОПК – це модель зміни обстановки, пов’язаної з виник<ненням і розвитком тієї чи іншої ситуації на об’єкті управ<ління в часовому просторі з деяким тимчасовим кроком.Тут моделлю ОПК є сценарій його розвитку (функціону<вання). До основної мети сценарної методології дослі<джень ОПК може бути віднесена розробка і застосуванняформалізованого сценарного апарату комплексного описута аналізу функціонування й розвитку ОПК як складноїактивно керованої організаційно<технічної системи,орієнтованої на забезпечення вирішення завдань техніч<ного оснащення збройних сил держави.

Для програми розвитку (реформування) ОПК і проце<сів його функціонування характерним аспектом є дина<міка потоків фінансових, матеріальних, інформаційнихта інших ресурсів, які циркулюють усередині нього, а та<кож між ОПК і зовнішнім середовищем. Їх дослідженняможе бути здійснене шляхом побудови й аналізу моде<лей, які відображають динаміку зазначених потоків.Результатом етапу потокового моделювання повиненбути потоковий сценарій ОПК.

Потокова модель ОПК повинна відображати взаємо<дію операцій, що виконуються накопичувачами елемен<тів потоків, яка полягає у внесенні операцією елементів

у накопичувач, вилучення операцією елементів з нако<пичувача, перетворенні елементів усередині накопичува<ча згідно із заданим для даного накопичувача життєвимциклом елементів потоку.

Потокова модель ОПК може бути представлена у ви<гляді орієнтованого графа з вершинами двох типів (дво<дольного графа), зіставленими з операціями і накопичу<вачами, у якому дугами з’єднуються лише вершинирізного типу.

На концептуальній стадії формування програми роз<витку (реформування) ОПК її ще не існує в завершеномувигляді. Тому програму доводиться представляти на рів<ні сценаріїв розвитку (реформування) ОПК, у тому числій потокового сценарію. Виникає завдання формальногоподання потокового сценарію у вигляді, який відображаєйого потокова модель. Вирішення цього завдання можебути здійснене в рамках так званих багатоагентнихієрархічних організаційних систем (БІОС), у яких підагентами розуміють автономно функціонуючі організа<ційні, технічні та інші структури, зокрема виробничі,адміністративні, військові.

Потоковий сценарій БІОС формується у вигляді ієрар<хії потокових сценаріїв процесів, які складаються з опе<рацій. Змістом потоків можуть бути як ресурси, що під<тримують життєдіяльність процесу, так і мобільні об’єк<ти, котрі надходять до входу процесу, проходять черезнього і знімаються з його виходу (матеріальні вироби,документи, інформація в електронному вигляді і т. д.).Перетворення потоків при реалізації операцій може бутивиражене логічними формулами.

Одним з принципових питань, які виникають пристратегічному плануванні розвитку ОПК, є питання протеоретико<методологічний підхід до подання і дослідногорозгляду даного об’єкта вивчення. До найбільш продук<тивних для наукового аналізу, стратегічного плануванняй управління розвитком ОПК слід віднести спільно ви<користовувані системно<концептуальний і програмно<цільовий підходи, які поєднують відповідні методи,методики, моделі та інші програмно<методичні засобипідтримання прийняття планових та управлінськихрішень, що формуються при розробці й реалізаціїдержавних цільових програм.

Основним принципом у методологічному підході доуправління розвитком ОПК є принцип системності, від<повідно до якого ОПК повинен розглядатись як єдинийсистемний об’єкт. В основі організаційної та функціо<нальної єдності ОПК лежать [8–11]:

• єдина науково<технічна, проектно<конструктор<ська і виробничо<технологічна база;

• єдина система програмно<цільового плануваннярозвитку ОПК, розробки (модернізації), ремонту й утилі<зації ОВТ;

• єдина система планування розвитку ОПК, якаоб’єднує довгострокове (стратегічне), середньострокове(у рамках державних цільових програм і стратегій роз<витку галузей ОПК) і поточне (бюджетне) планування;



• концентрація фінансових, інформаційних, трудо<вих та інших ресурсів на пріоритетних напрямах роз<витку;

• безпека функціонування ОПК передусім у техно<логічній, інформаційній, техногенній та економічнійсферах;

• недопущення критичної залежності діяльностіОПК від поставок комплектуючих виробів і матеріалівіноземного виробництва тощо.

Загалом здатність ОПК створювати сучасні та перспек<тивні зразки (комплекси, системи) ОВТ визначаєтьсябагатьма факторами фінансово<економічного, вироб<ничо<технологічного, кадрового та іншого характеру.Оцінювання дії цих факторів у програмний період часумає здійснюється на етапі концептуально<облікових до<сліджень ОПК і визначення реалізованості розроблюва<них програм і планів розвитку системи озброєння зброй<них сил держави, потрібної для забезпечення веденнямайбутніх можливих війн, операцій і бойових дійу військових конфліктах.

До числа пріоритетних напрямів державної політикив розвитку ОПК можуть бути віднесені [2, 6]:

• удосконалення системи програмно<цільового пла<нування розвитку ОПК в інтересах підвищення ефектив<ності оснащення збройних сил країни, інших військовихформувань сучасними зразками (комплексами, система<ми) ОВТ та спеціальної техніки, забезпечення мобіліза<ційної готовності ОПК;

• формування в ОПК випереджаючого науково<тех<нічного наробітку та здійснення технологічної модерніза<ції ОПК з метою підвищення якості та конкурентоспро<можності продукції військового призначення, забезпе<чення реалізації державної програми озброєння в про<грамному періоді часу, програм і планів військово<технічного співробітництва країни з іноземнимидержавами, мобілізаційного плану економіки країни;

• удосконалення організаційно<технологічної таінституційної структури, системи управління ОПК тадержавного регулювання діяльності його організаційі підприємств;

• забезпечення інноваційного розвитку ОПК, реалі<зації його конкурентних переваг, просування технологійі продукції ОПК на ринки високотехнологічних товарів



Загрози національнійбезпеці

Стратегія національноїбезпеки

Комплекснийогляд сектора

безпеки

Военна доктрина

Плани і програмирозвитку інших

військовихформувань

Бюджет(фінансове

планування)

Державна комплекснацільова програма

реформування і розвитку ОПК

Цивільна промисловість

Стратегіяекономічного

розвитку

Державна цільоваоборонна програма

розвитку ОВТ

Державна комплекснапрограма розвитку

Збройних Сил

Державне обороннезамовлення

ОБОРОННО�ПРОМИСЛОВИЙ

КОМПЛЕКС(промислове планування)

Річні плани утримання

Збройних Сил

Рис. 6. Системно<концептуальна модель стратегічного планування й управління розвитком ОПК

та послуг, розвитку сучасних форм міжнародного співро<бітництва;

• розвиток кадрового й нарощування інтелектуаль<ного потенціалів організацій ОПК;

• розвиток системи інформаційно<аналітичного за<безпечення функціонування ОПК;

• розвиток коопераційного співробітництва та інтег<раційної взаємодії організацій ОПК;

• підтримання безпеки функціонування ОПК, захи<щеності його об’єктів, збереження державної таємниці.

До стратегічної мети державної політики в галузірозвитку ОПК слід віднести перетворення науково<тех<нічного та виробничо<технологічного потенціалів на під<тримуваний державою дієвий інноваційний ресурс, якийзабезпечує обороноздатність і безпеку країни.

Системно<концептуальна модель стратегічного плану<вання та управління розвитком ОПК може бути представ<лена у вигляді схеми, зображеної на рисунку 6. Вона маєбудуватися, виходячи з науково обґрунтованих законо<мірностей формування та реалізації стратегії розвиткускладної організаційно<господарської структури, яка роз<глядається як системний високотехнологічний компо<нент сектора безпеки та оборони держави, котрий посідаєодне з провідних місць у системі підтримання націо<нальної безпеки та вирішення оборонних завдань країни.

Загалом концепція стратегічного планування тауправління розвитком ОПК повинна базуватися на сис<темному підході до вирішення завдань технічного осна<щення збройних сил та інших військових формувань.

Військова безпека країни без збройних сил та обслуго<вуючого їх ОПК недосяжна. Тому проблеми оборонимають бути пов’язані з будівництвом ОПК, розвиткомйого науково<технічної, проектно<конструкторської тавиробничо<технологічної бази. Для цього повинна бутисформована науково обґрунтована державна цільовапрограма ОПК.

Методологічною основою планування розвитку ОПКта управління перебігом виконання державної цільовоїпрограми мають слугувати методи програмно<цільовогопланування й ситуаційного управління процесами реалі<зації програмних заходів і робіт.

Підвищення ефективності управлінської діяльностіз урахуванням факторів невизначеності та ризиків реалі<зації програми розвитку ОПК і необхідності їх зниженняможе бути досягнуте за рахунок спільного застосуваннясучасних методів програмно<цільового планування,ситуаційного аналізу й моделювання, яке не представ<ляється можливим без використання засобів автоматиза<ції процедур підтримання прийняття планових та управ<лінських рішень. Це зумовлює необхідність вирішеннятаких завдань, як:

• розробка концептуальних основ автоматизації про<цесів планування та управління реалізацією програмирозвитку ОПК;

• моделювання інформаційних процесів у технологіїуправління реалізацією програми;

• розробка сукупності методів, які дають змогу вирі<шувати завдання управління реалізацією програмирозвитку ОПК з урахуванням факторів невизначеності таризиків;

• розробка принципів та інформаційної технологіїавтоматизації процесів управління реалізацією програ<ми розвитку ОПК.

Інформаційна технологія повинна базуватися на та<ких основних принципах:

• функціонування всіх основних компонентів комп<лексу засобів автоматизації в рамках єдиного захищено<го інформаційного простору;

• комплексна обробка та зберігання інформації в єди<ній розподіленій базі даних і знань.

У процедурах планування та управління реалізацієюпрограми розвитку ОПК доцільно виокремити такіосновні контури:

• контур стратегічного планування та управління,у рамках якого здійснюється планування програмногоуправління розвитком ОПК протягом усього періоду роз<робки й виконання програми;

• контур оперативного управління, у рамках якогоздійснюється управління реалізацією програми розвиткуОПК у цілому в межах часу, який залишився до її завер<шення;

• контур тактичного управління, у рамках якогоздійснюється управління реалізацією поточних (проміж<них) планових завдань, установлених програмою.

Управління плануванням та реалізацією програмирозвитку ОПК має здійснюватися шляхом виконаннякомплексу планово<управлінських заходів на етапахформування, фінансового забезпечення, розміщення дер<жавних замовлень у середовищі виконавців робіт та ви<конання передбачених у програмі заходів та робіт.

Відповідно до положення про те, що високий рівеньобороноздатності та воєнної безпеки держави не можебути досягнутий без ефективного спільного функціону<вання збройних сил, інших військових формувань сек<тора безпеки та оборони, оснащених сучасною системоюозброєння, і високотехнологічного наукоємного ОПК,можна зробити такі висновки:

• програми розвитку системи озброєння збройнихсил та ОПК повинні бути узгоджені із завданнями зброй<них сил і збалансовані між собою за якісними, ресурсни<ми і часовими параметрами;

• програми повинні формуватися й реалізовуватисявідповідно до єдиної системно<концептуальної методоло<гії програмно<цільового планування і ситуаційного управ<ління, орієнтованої на забезпечення вирішення завданьтехнічного оснащення збройних сил, інших військовихформувань сектора безпеки та оборони у програмному пе<ріоді часу.




1. Закон Україна № 2198<IV «Про організацію оборонногопланування» від 18 листопада 2004 р. [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://document.ua/pro<zasadi<vnutrishnoyi.

2. Системно<концептуальные основы методологии военно<научных исследований и решения прикладных военно<техни<ческих проблем. – Кн. 1 : монография / Б. А. Демидов,С. Н. Остапенко, М. И. Луханин, А. Ф. Величко, М. В. Нау<менко, О. А. Хмелевская, Т. И. Филякова; под ред. Б. А. Де<мидова. – Тверь : ЗНП АО «Отделение ПВЭ и Ф», 2014. – 676 с.

3. Системно<концептуальные основы методологии военно<научных исследований и решения прикладных военно<тех<нических проблем. – Кн. 2: монография / Б. А. Демидов,С. Н. Остапенко, М. И. Луханин, А. Ф. Величко, М. В. Нау<менко, О. А. Хмелевская, Т. И. Филякова; под ред. Б. А. Де<мидова. – Тверь : ЗНП АО «Отделение ПВЭ и Ф», 2014. – 688 с.

4. Ильичев А. В. Основы анализа эффективности и рисковцелевых программ. Истоки, формализация, реализация /А. В. Ильичев. – М. : Научный мир, 2009. – 306 с.

5. Кульба В. В. Методы формирования сценариев развитиясоциально<экономических систем / В. В. Кульба, Д. А. Коно<нов, С. А. Косяченко, А. Н. Шубин. – М. : СИНТЕГ, 2004. –296 с.

6. Буренок В. М. Механизмы управления производствомпродукции военного назначения / В. М. Буренок, Г. А. Лаври<нов, Е. Ю. Хрусталев. – М. : Наука, 2006. – 303 с.

7. Управление и контроль реализации социально<экономи<ческих целевых программ / коллектив авторов; под ред.В. В. Кульбы, С. С. Ковалевского. – М. : Книжный дом«ЛИБРОКОМ», 2009. – 400 с.

8. Демидов Б. А., Величко А. Ф., Волощук И. В. Системно<концептуальные основы деятельности в военно<техническойобласти. – Кн. 2 : Организационно<методические основы дея<тельности в военно<технической области / Б. А. Демидов,А. Ф. Величко, И. В. Волощук; под. ред. Б. А. Демидова. –К. : Технол. парк, 2006. – 1152 с.

9. Демидов Б. А. Системная методология планирования раз<вития, предпроектных исследований и внешнего проектирова<ния вооружения и военной техники / Б. А. Демидов, М. И. Луха<нин, А. Ф. Величко, М. В. Науменко; под ред. Б. А. Демидова. –К. : ИД «Стилос», 2011. – 464 с.

10. Системно<концептуальные основы методологии воен<но<научных исследований и решения прикладных военно<технических проблем. – Кн. 2: Монография / Б. А. Демидов,С. Н. Остапенко, М. И. Луханин, А. Ф Величко, М. В. Наумен<ко, О. А. Хмелевская, Т. И. Филякова; под ред. Б. А. Демидо<ва. – Тверь: ЗНП АО «Отделение ПВЭ и Ф», 2014. – 688 с.

11. Системно<концептуальные основы методологии воен<но<научных исследований и решения прикладных военно<технических проблем. – Кн. 3: Монография / Б. А. Демидов,С. Н. Остапенко, М. И. Луханин, А. Ф Величко, М. В. Наумен<ко, О. А. Хмелевская, Т. И. Филякова; под ред. Б. А. Демидо<ва. – Тверь: ЗНП АО «Отделение ПВЭ и Ф», 2014. – 560 с.




50


Summaries

S. Poltorak,

Pedagogical Sciences PhD, Professor,

Minister of Defense of Ukraine, Colonel General

Our Main Priority is the Country’s Combat

Readiness

The author outlines his views as to the main achievements

and future tasks for the national Defense Ministry aimed at

countering the current foreign aggression and improving

Ukraine’s combat readiness

I. Rusnak,

Dr. of Military Sciences, Professor, First Deputy

Ukrainian Defense Minister

Ukraine’s Military Security in the Context

of Defense and Security Sector Reform

The author reflects about key tasks, ways and methods of

improving Ukraine’s defense capability as the main prerequi/

site for enhancing the country’s military security. The article

builds upon advisory documents of the High/Level NATO –

Ukraine Joint Working Group on Defense Reform

P. Tymoshenko,

Military Sciences PhD, Senior Research Fellow,

Major General, Chief of the Centre for Military

and Strategic Studies, Ivan Chernyakhovskyi Ukraine’s

National Defense University,

M. Lobko,

Military Sciences PhD, Associate Professor, Leading

Research Fellow, Centre for Military and Strategic Studies,

Ivan Chernyakhovskyi Ukraine’s National Defense University,

V. Bocharnikov,

Dr. of Technical Sciences, Professor,

Chief Research Fellow, Centre for Military



S. Sveshnikov,

Technical Sciences PhD, Senior Research Fellow,

Leading Researcher, Centre for Military and Strategic

Studies, Ivan Chernyakhovskyi Ukraine’s National Defense

University

Defense Planning: Overall Logic, Structure and

Interconnection of Documents

Building on the analysis of interconnections between cate/

gories of defense planning, the authors attempt to create a

logically integral structure of its tasks, as well as to clarify the

relevant place, role, contents and peculiarities of developing

defense planning documents.

O. Zahorka,

Dr. of Military Sciences, Professor,

Chief Research Fellow, Centre for Military



V. Kolesnikov,

Military Sciences PhD, Professor,

Leading Research Fellow, Centre for Military



V. Frolov,

Military Sciences PhD, Senior Research Fellow,

Leading Researcher, Centre for Military


National Defense University

On the Application of Operational (Combat)

Situational Management Principles

While Preparing and Conducting Operations

The article looks at the principles of situational management

of a combined arms operation (combat) and formulates

proposals as to the creation of the relevant information and

analytical support to be put in place by the national military

command and control bodies.

H. Pevtsov,

Dr. of Technical Sciences, Professor,

Deputy Commandant of the Kharkiv Air Force University

for Curricula Development, Colonel,

S. Zalkin,

Military Sciences PhD, Senior Research Fellow

at the Science and Research Laboratory of the Air Force

Science and Research Centre at the Kharkiv Air Force

University,

S. Sidchenko,

Technical Sciences PhD, Senior Research Fellow

at the Science and Research Laboratory of the Air Force

Science and Research Centre at the Kharkiv Air Force

University,

K. Khudarkovs’kyi,

Technical Sciences PhD, Associate Professor,

Senior Research Fellow, Chief of Science and Research

Laboratory of the Air Force Science and Research Centre

at the Kharkiv Air Force University, Lieutenant colonel

Russia’s Information and Psychological

Operations in Ukraine: Models of Influence

and Ways to Counter Them

The article analyzes peculiarities of information and

psychological influence models exploited by the Russian

Federation in the Autonomous Republic of Crimea and in the

south/east of Ukraine. The authors define key areas, forms

and methods of information struggle between the Russian

Federation and Ukraine. It is being proposed to establish

Summaries

51


information and psychological operations cells under sectors of

the counter/terrorist operation, with the main missions of these

units being formulated in the article.

O. Kharchenko,

Dr. of Technical Sciences, Professor, Head of the National

Aviation Science and Research Institute, Major General,

S. Paschenko,

Technical Sciences PhD, Associate Professor,

Deputy Head for Science and Research, National Aviation

Science and Research Institute, Colonel,

V. Taranenko,

Technical Sciences PhD, Chief of Science and Research

Section for Development and Modernization of Aviation

Armaments at the National Aviation Science and Research

Institute, Lieutenant Colonel

Ways of Equipping Aircraft of the Ukrainian

Armed Forces with Modern Protection Means

Building on the analysis of the currently available aircraft

protection means in the national Armed Forces, as well as

global trends in developing such protection means, the article

proposes ways of equipping Ukrainian military aircraft with

efficient protection means in short/, medium/ and long/term

prospect.

O. Velychko,

State Expert at the Defense Industrial Management and

Military Industrial Policy Department, National Defense and

Security Council of Ukraine

Methodology Elements of the Program and

Target Planning for the Reform and

Development of the National Defense Industrial

Complex

The article looks at methodological foundations of the program

and target management, as well as situational control with

regard to the development of the national defense/industrial

complex. Its author analyzes various targeting stages and

options while choosing the future development strategy. The

article also examines issues related to presenting scenarios of

defense industry’s controlled performance and simulates flows

of financial, material and other resources circulating in the

country’s defense/industrial complex.

Summaries

Інформація для авторів журналу «Наука і оборона»

Матеріали до публікації в журналі відбираються з огляду на результати їх рецензування членами редакційноїколегії або зовнішніми фахівцями. Передусім приймаються матеріали, у яких на основі виконаних автором дослідженьрозв’язано проблему, котра має важливе оборонне значення.

Приймаються також короткі повідомлення, які містять нове розв’язання конкретної задачі, важливої для певноїгалузі воєнної науки, або такі, у яких викладена суть науково обґрунтованих воєнних, технічних, економічних читехнологічних розробок, спрямованих на впровадження досягнень науки в будівництво Збройних Сил, виробництвой експлуатацію військової техніки та озброєння.

Авторам – здобувачам наукових ступенів редакційна колегія рекомендує готувати статті з урахуванням вимог ДАКМіністерства освіти і науки України до наукових публікацій у друкованих фахових виданнях. Видання «Наукаі оборона» є фаховим у галузі військових і технічних наук.

Рукопис статті подається до журналу у двох примірниках. Сторінки мають бути пронумеровані, а рукопис –підписаний авторами.

Загальний обсяг рукопису разом з графічними матеріалами не повинен бути більшим за 16 сторінок. Формат арку<ша – А4. На одній сторінці має бути не більш як 30 рядків та до 60 знаків (з урахуванням розділових знаків і проміжківміж словами) у кожному рядку. Розмір шрифта підготовленого на комп’ютері матеріалу – 14; міжрядковий інтервал –1,5 рядка (розмір кроку зсуву – 24). Розміри полів, мм: зліва – 30, справа – 10, зверху – 20, знизу – 25.

На початку рукопису наводяться відомості про автора: прізвище, ім’я та по батькові автора, його посада, вченийступінь та звання, військове звання, назва статті, анотація (не більш як 6–8 рядків). Наприкінці статті наводятьсяномери контактних телефонів автора та адреса електронної пошти.

Формули, символи та знаки мають бути розмічені.Оформлюючи бібліографічний список посилань, потрібно дотримуватися вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стан<

дартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимогита правила складання», зокрема вказати автора та назву твору, місце публікації (для книжки – місто та видавництво;для статті – назву збірника чи журналу, його номер або випуск), дату публікації, кількість сторінок у книжці абосторінки, на яких уміщено статтю.

Ілюстрації подаються окремо від тексту. Місце розташування ілюстрації позначається на лівому полі сторінки. З ме<тою належного відтворення ілюстрацій потрібно подавати якісні чорно<білі рисунки та фотографії або їх електроннийваріант у форматах *.tif чи *.eps.

До редакції треба надати також електронний варіант рукопису статті, ілюстрацій, які мають повністю відповідатидрукованому варіантові.

До рукопису статті додаються:• рекомендація вченої ради наукової установи / вищого навчального закладу III–IV рівнів акредитації щодо мож<

ливості публікації роботи автора в журналі «Наука і оборона»;• документ про можливість відкритої публікації матеріалів;• заява авторів (спільна) про згоду щодо невиплати авторського гонорару (для скорочення витрат на видання виплата

авторських гонорарів не передбачається) та про те, що підписаний і поданий до редакції варіант є остаточним тавихідним для виконання редакційно<видавничих робіт, до якого автор може внести лише незначні (не більш як 3%обсягу статті) корективи на етапі читання ним верстки, а значні зміни в матеріалі або відкликання статті з метоюперероблення її можуть здійснюватися в разі оплати автором пов’язаних із цим додаткових виробничих витрат.

Матеріали, які неохайно оформлені й не відповідають зазначеним вимогам, редакцією не розглядаються.Редакція не повідомляє авторів про зміни й скорочення рукопису, які мають редакційний характер.

Усі права застережені.Переклад і передрук – лише за згодою авторів і редакції.Адреса редакції: 04119 Київ, вул. Дегтярівська, 11в.

Тел.: (044) 483<71<29, 271<36<32. Факс: (044) 483<71<29.E<mail: [email protected]://www.nio.mil.gov.uaСвідоцтво про державну реєстрацію КВ № 2332 від 25.12.1996 р.

© Міністерство оборони України, 2014

Підп. до друку 24.06.2015 р.Формат 60х90/8. Папір крейд. Друк офсет.Ум. друк. арк. 6,5. Обл.<вид. арк. 6,7.Наклад 517 прим. Зам. № 0624<15.

Видавничий дім «Стилос».04071 Київ, вул. Набережно<Лугова, 5, к. 30.Тел.: (044) 428<72<50. Факс: (044) 417<42<39.E<mail: [email protected] .http://www.stylos.com.ua .Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктіввидавничої справи України ДК № 1465 від 13.08.2003 р.

Рекомендовано до друку рішенням Секції Воєнно<наукової ради Міністерства оборони за проблематикою Збройних Сил України

НАУ

КА I

ОБО

РОН

А. 2

015.

№ 2

Видавничий дімВидавничий дімВидавничий дімВидавничий дім

«Стилос»«Стилос»«Стилос»«Стилос»

Поліграфічний центрПоліграфічний центрПоліграфічний центрПоліграфічний центр

«Фоліант»«Фоліант»«Фоліант»«Фоліант»