Христе Боже наш, визнаємо, що Ти Бог у тілі, скритий для зору під видом хліба!

СЛОВО ЖИТТЯ від 30.6. до 14.7.2019 – 1Йо. 3,22: «І що б ми не про-сили, одержуєм від Нього, бо заповіді Його бережемо і чинимо те, що Йому вгодне» від 14.7. до 28.7.2019 – 1Йо. 3,24: «Хто Його заповіді зберігає, той і перебуває в Нім, а Він у ньому; і ми знаємо, що Він у нас пе-ребуває, від Духа, що його Він дав нам»

Листи з УА 7/2019

2

Пастирське послання Слава Ісусу Христу! Господь Ісус після свого воскресіння 40 днів з’являвся апосто-

лам і навчав їх. На 40 день Він вознісся з Оливної гори на небо. У день свого вознесіння на небо Ісус сказав: «Не покидайте Єрусали-му, але чекайте обітниці Отця, що її ви від Мене чули; бо Йоан христив водою, ви ж по кількох цих днях будете хрещені Святим Духом». А далі їм сказав: «Ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі». Дев'ять днів апостоли залишалися на молитвах в Єрусалимі. Десятого дня, в неділю зранку, близько 9 го-дини, зненацька роздався з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони перебували. І з'явились їм поділені язики, мов вогонь, і осіли на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти. Прочани, які перебували в Єрусалимі, зібралися біля горниці. Вони були приголомшені і дивувалися: «Як же воно, що кожний з нас чує нашу рідну мову? Всі вони говорять нашими мо-вами про величні діла Божі!»

Тоді виступив апостол Петро і промовив до них в силі Духа. Він посилався на Боже слово і закликав присутніх до покаяння: «Покайтесь, і нехай кожний з вас охреститься в ім'я Ісуса Хрис-та на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа». І ті, які так зробили, також прийняли Святого Духа і ще того ж дня були охрещені. Було їх 3 000 чоловіків.

І нас стосується Ісусова обітниця: «Коли на вас зійде Святий Дух, ви отримаєте силу ‒ динаміс, щоб бути Моїми свідками».

Чи стане П'ятидесятниця 2019 року історичним переломом для України? Як її переживе наша мала спільнота? Апостолів також було мало, але Святий Дух через них вчинив великі речі, велику місію. Святий Дух є той самий вчора, сьогодні і навіки.

Що сьогодні потребує Україна? Духовного воскресіння! Хрис-тиянство без покаяння не має життя. Його образом є сухі кістки. Щоб ожити, вони потребують духовну силу ‒ воскресіння. Як це станеть-ся? Святий Дух це зробить! Але Він шукає молільників, які скажуть Богові своє «так», подібно, як Богородиця в день Благовіщення. На Її віру Святий Дух вчинив найбільше чудо ‒ воплочення Божого Сина.

3

Жоден президент і жоден парламент не змінить серце України. Це може зробити тільки і тільки Святий Дух. Але він шукає пред-ставників українського народу, які від імені України прикличуть Святого Духа, щоб Він вчинив духовне воскресіння.

«Ви отримаєте силу, динаміс!» Ми прийняли Святого Духа ‒ того самого, якого прийняли апостоли в день П'ятидесятниці. Він хоче діяти в нас і через нас. Першим Його проявом є молитва в Дусі. Святий Дух заступається за нас стогонами невимовними (Рим. 8). Апостол передає нам досвід з молитви у Святому Дусі. Не досить молитися тільки незнаними мовами, треба, щоб і наше мислення та наша воля включилися до молитви. Ви запитуєте: як? Треба перебу-вати в Божому слові. Як в ньому перебувати? Усвідомити реаль-ність, яка є за літерою Божого слова, і рахуватися з нею в молитві. Так ми відкриємося силі Духа, яка є за Божим словом, і ця сила ‒ динаміс, почне діяти на нас і через нас. Настає свого роду ланцюго-ва реакція Божої сили. Це динаміс, Божа сила, яка в духовній обла-сті впливає на людські душі і паралізує демонів. Молитва в Дусі ‒ це активна співпраця з Божим Духом, який є в нас.

Божа всемогутність хоче діяти через тебе, через твою віру. З якою метою? Для спасіння безсмертних душ. Цю силу ‒ динаміс, ти маєш в собі так, як і апостоли, бо ти прийняв таке саме хрещен-ня Святим Духом, як і вони.

Цю динаміс ‒ силу Духа ‒ треба реалізувати через віру. Через віру ми стали Божими дітьми. Через віру в наших серцях перебу-ває Ісус. Треба усвідомлювати цю гідність, що ми є живим храмом Святого Духа, що в нас перебуває Пресвята Трійця. Це є та справ-жня гідність Божої дитини. Але цього не досить. Ми повинні бути Божими борцями, мартирес. В той момент, коли ти молишся в Ду-сі і правді, тобто в Христі, через тебе діє Божа всемогутність.

Коли Бог з’явився Якову уві сні і показав йому поєднання між небом і землю у вигляді драбини, Яків був зачудований і сказав: «Ось ворота небесні, а я цього не знав». І в нас є поєднання між небом і землею, а ми того не знаємо. Цим поєднанням є Святий Дух. Тому треба це не тільки знати, але й з цим рахуватися.

Сьогодні Бог шукає в Україні молільників і молільниць, які будуть піднімати руки і взивати до Бога в Дусі і в правді. І Він їх почує. Коли? У відповідний час. Але почує!

4

Боже слово каже, що чоловіки мають підносити до Бога чисті руки і молитися за тих, яким була передана світська влада. Тобто за царів (сьогодні ‒ за президентів і представників політичної влади). Ти, коли молишся, маєш більшу владу, ніж вони, бо через твою молитву діє сам Бог. В Його руках є життя всього людства. Коли з вірою молишся, діє Божа всемогутність. У цей момент ти найсиль-ніший не тільки у всьому світі, але й в цілому всесвіті. Чому? Бо це не твоя сила ‒ це Святий Дух, через тебе діє Божа динаміс.

Духовне воскресіння України не відбудеться через якусь зміну політичної системи. Вирішальне слово ‒ це слово віри у твоїй мо-литві. «Віра ‒ це те, що перемагає світ». Ісус каже: «Все, про що будете просити в Моє Ім'я, одержите!»

Як ми маємо просити за духовне воскресіння народу і Церкви, нам вказано в пророчій молитві у пророка Єзекиїла. Долина є пов-на сухих кісток. Це духовний Ізраїль, сьогодні ‒ духовно паралізо-вана Церква. Пророк має взивати до Святого Духа, щоб прийшов і сильно дихнув на духовно мертвих. Тоді в послусі віри він зверта-ється до Духа і просить Його: «Нехай ці мертві оживуть!» Пророк промовляє слово віри, а Святий Дух дає життя.

В Україні був обраний новий президент, має бути обраний но-вий парламент. Це події в політичній області. В Україні ще раніше були схвалені гендерні закони, а також закони про превентивне викрадання дітей з будь-якої сім'ї зі штучної причини домашнього насильства. Все це призводить до автогеноциду України. Хто мо-же зупинити цю програму смерті, за якою стоїть сам диявол ‒ бре-хун і вбивця? Жоден політик не може цього зробити. Це може зро-бити тільки Бог, а Він чекає на тебе. Усвідом, що ти маєш більшу відповідальність, ніж президент ‒ маєш відповідальність за всю Україну. Чому? Бо ти знаєш про цю приховану і найбільшу силу Духа. Динаміс Божої всемогутності діє через тебе, коли ти в без-силлі з’єднаний з розп'ятим Христом. Через хрест Христа і твоє з’єднання з Ним прийде порятунок для України і спасіння безсме-ртних душ. Це справжня місія молитви. Це справжній апостолят молитви. Без цього апостоляту Україна не буде врятована.

Тому, дорогі віруючі, використайте цей тиждень перед П'яти-десятницею! Знову змобілізуйте молитовні сторожі і вдень та вночі безперервно взивайте до Бога за порятунок і воскресіння України,

5

за президента і тих, які мають чи отримають політичну чи іншу владу, щоб вони були Божими знаряддями, щоб як герої виступи-ли проти духа смерті! Хоча дочасної смерті ніхто не уникне, однак тут йдеться про порятунок, спасіння від вічної смерті, тут йдеться про вічне життя. Українці мусять потрапити до неба, там є наша батьківщина, а не до пекла, яке готує для нас дух брехні і смерті.

Цього тижня перед святом Зіслання Святого Духа не занедбуйте Святу годину і хай кожен візьме свою годину сторожі та з відпові-дальністю взиває до Бога. Від кожного з вас багато залежить. Кожна хвилина живої молитви має величезне значення. Бог рахується з тобою, як з Божим воїном! Взивай разом з Ісусовою і твоєю Матір'ю до Святого Духа, щоб Він прийшов, щоб сильно дихнув і щоб Україна ожила. Нехай ця П'ятидесятниця стане для України пере-ломним моментом переходу від смерті до життя!

Благословляють вас Патріарх і єпископи ВВП Вознесіння, 6.06.2019

Франциск змінив молитву «Отче наш» Франциск установив зміну в молитві «Отче наш» у проханні:

«Не введи нас у спокусу». Він стверджував, що формулювання є неточним і створює враження, що Бог провокує людину грішити. Цікаво, що щось таке не прийшло на думку ні апостолам, ні муче-никам, ні святим протягом століть. Нікому з них не прийшло на думку, що він сформулює «Отче наш» краще, ніж Господь Ісус.

Цією псевдоредакцією молитви «Отче наш» Франциск виявляє, що зовсім не знає суті боротьби за спасіння безсмертних душ. Це боротьба з родовищем зла, яке є всередині людини, і з духом зла ‒ з дияволом.

Спокуса сама по собі не є злом, бо вона дається нам для очи-щення. Святе Письмо каже: «При випробуванні Бог дасть і вихід, аби ви могли його витримати» (І Кор. 10,13). У випробуванні ‒ у спокусі ‒ людина вчиться перемагати, і цим здобуває ласку. Але також існує ризик, що людина не витримає, тому може здобути ласку й іншим способом ‒ через молитву. Ісус навчає нас просити: «Не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого!»

6

Франциск ігнорує ту реальність, що у Святому Письмі є деякі правди, які тільки на перший погляд суперечать одна одній. Фран-циск також ігнорує те, що Бог відкриває таїнства лише тим, які ка-ються і наслідують Христа. Франциск уникає покаяння; він тільки красномовно говорить про нього, однак чинить цілком протилежне.

Якщо при зміні «Отче наш» він посилається на експертів (які, од-нак, не мають віри і нівелюють Боже слово), то це експерти по єресях.

Який результат на практиці принесуть зміни Франциска? 1) Через зміну настане хаос, а при спільній молитві ‒ суперечки,

перекрикування і взаємна ворожість. 2) Зміна Христової молитви «Отче наш» стала прецедентом

для подальших змін, які будуть глибше і глибше ліквідувати останні залишки віри і Традиції.

3) Фальшивою зміною Франциск відводить увагу від необхідно-сті суттєвої зміни, якою є правдиве покаяння. Лише воно веде до від-нови Церкви, як до цього закликав архиєпископ Карло Марія Вігано.

Зокрема, Франциск сьогодні зобов'язаний: 1) засудити єресі неомодернізму і синкретизму, які нищать Церкву; 2) відкликати свої єресі в Amoris laetitia; 3) з покаянням признатися у прикриванні гомосексуальних

злочинів, а не публічно брехати; 4) зліквідувати всю гомосексуальну мережу на найвищих поса-

дах в Церкві. Тоді Франциск повинен піти у відставку. Але замість цього свого найбільшого обов'язку він відволікає

увагу, змінюючи молитву «Отче наш». Це вершина лицемірства. Франциск поводиться, як псевдолікар, який замість того, щоб на-дати необхідну допомогу пацієнтові, якому загрожує небезпека стекти кров’ю, пришвидшить смерть евтаназією.

Сьогодні дійсно необхідна зміна в Літургії, але не в молитві «От-че наш». Необхідно усунути ім'я Франциска з літургійних молитов. Як єретик, він займає папський уряд недійсно! Цю недійсність підт-верджує Святе Письмо (Гал. 1,8-9) і догматична булла Павла IV.

Перестати згадувати Франциска в Літургії ‒ це сьогодні найа-ктуальніша і найнеобхідніша зміна!

+ Ілля Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

9.06.2019, На свято Зіслання Святого Духа

7

Заклик до покаяння для польських єпископів і священиків

Шановні польські єпископи і священики! У Польщі був знятий документальний фільм про сексуальне

насильство всередині Церкви. Вийшла на поверхню і провина Івана Павла II у приховуванні цих злочинів. Сучасна інвазія гомосексуа-лізму та зловживання всередині Церкви є плодом єресей і синкре-тизму. Про це свідчить Святе Письмо. Цитата з послання до Римлян (1,25-27): «Вони замінили Божу правду на неправду і честь відда-вали і служили створінню радше, ніж Творцеві… За це ж і видав їх Бог пристрастям ганебним… Чоловіки, полишивши природні вжи-вання з жінкою, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, чинячи ганьбу чоловіки на чоловіках». Коротко кажучи: єресі + неопоганство = гомосексуалізм.

ІІ Ватиканський Собор мовчав на єресі неомодернізму і таким чином фактично їх схвалив. Невдовзі вони проникли на всі теоло-гічні факультети. Як свідчить Писання, «вони замінили Божу пра-вду неправдою».

Nostra aetate (1965) і дух Асижу (1986, ....) відкрили поганству двері до Церкви. Святе Письмо свідчить: «Погани приносять же-ртви демонам, а не Богові» (1 Кор. 10,20). Святе Письмо також свідчить, що погани «честь віддавали і служили створінню радше, ніж Творцеві» (Рим. 1,25).

Плодом є Божа кара ‒ масове поширення гомосексуалізму в Церкві! Церковні провідники відкинули правдиве покаяння за гріхи проти Першої Заповіді, тобто за єресі та ідолопоклонство! Ця апостатична ієрархія є винною в тому, що священики, єписко-пи і кардинали схвалюють гомосексуалізм та сексуальні збочення і самі цим займаються.

На закінчення документального фільму поданий факт, що Іван Павло II не тільки мовчав на зловживання всередині Церкви, але навіть видав таємний декрет, яким зобов’язав єпископів не розголо-шувати про зловживання, здійснюване священиками чи єпископа-ми! Цим він фактично підтримав масове поширення цієї духовної епідемії та антипокаяння в Церкві. Автори фільму запитують: як Іван Павло II міг бути проголошений святим?

8

Коли рік тому виступив архиєпископ Вігано з вимогою про ві-дставку Франциска, то аргументував якраз цим серйозним фактом, що Франциск був ознайомлений зі злочинами гомосексуалізму та педофілії в Церкві на найвищих посадах і покривав їх.

Серйозні факти про провину Івана Павла II суперечать його ка-нонізації і вказують на реальність його посмертної екскомуніки. Якщо цю реальність не брати до уваги, то в Церкві не може настати справ-жнє відродження. Так само мусять бути засуджені єресі II Ватикан-ського Собору разом з його ініціаторами Іваном XXIII і Павлом VI.

Кілька аргументів щодо недійсності канонізації Івана Павла ІІ: 1) Іван Павло II, ще будучи молодим теологом, видав єретичну

книгу, яка була надрукована в Німеччині, а не в Польщі. Єресей, що містяться в книзі, він ніколи не відрікся.

2) Іван Павло II у своїй габілітаційній праці керувався філосо-фією Макса Шеллера і феноменологією. У корені він був зараже-ний духом, що суперечить правовірному вченню Церкви.

3) Іван Павло II повинен був усвідомлювати, що приймаючи папський уряд, він бере на себе відповідальність захищати передусім правовірне вчення проти єресей неомодернізму, які містяться в істо-рично-критичному методі. Ці єресі у своїй суті заперечують Божество Христа, Його спасительну жертву на хресті, реальне та історичне воскресіння, Божественне натхнення Святого Письма. Своєю мов-чанкою на єресі він став винний у масовому поширенні цієї згубної інфекції. Потім вона поширилась на всі теологічні факультети. Папа Гонорій, оскільки мовчав на єресь монотелітства, був посмертно виключений (екскомунікований) з Церкви як єретик. Набагато де-структивніший вплив на Церкву, ніж єресь монотелітства, мають єресі неомодернізму і синкретизму. Саме вони в період 26-річного понтифікату Івана Павла II досягли апогею, принісши плоди ви-гнання Святого Духа з Церкви і зараження гомосексуалізмом.

4) Іван Павло II був зобов'язаний, відразу ж на початку свого понтифікату виступити проти єресей ІІ Ватиканського Собору, зок-рема, проти декрету Nostra aetate про т.зв. пошану до інших релігій і виправити це папським документом. Він зробив якраз навпаки. Кон-кретним жестом в Асижі у 1986 році втілив цю єресь до Церкви. Пе-ред тим вся папська курія попереджала його, що йдеться про згубний синкретизм, який суперечить вченню Церкви. Він цілком усвідом-

9

лював, що цим жестом втілює єретичний духовний перелом! Таким чином жахливим способом він зловжив папським авторитетом. Дух Христа був замінений духом антихриста! Синкретичний жест в Асижі був злочином проти Бога і проти Церкви. В Асижі, з пошани до поган, він наказав усунути з храмів хрести. Тоді погани осквер-нили храми своїми мантрами ‒ прикликанням демонів. Буддисти навіть поставили на кивот Будду і поклонялися йому. З Далай-ламою та з іншими поганами Іван Павло II молився т.зв. до одного бога, якому поклоняються погани. Але цим молився до диявола.

5) Окрім Асижу, він вчинив ще й інші синкретичні жести. На-приклад, прийняв на чоло від індуїстьскої жриці знамення бога Ши-ви, а також дозволив себе увінчати ритуальним поганським вінком. Він з пошаною прийняв Далай-ламу, який вважає себе перевтіленим богом, а цим дав згубний прецедент до синкретизму. Іван Павло II не тільки винуватий у інвазії неопоганства на християнських тери-торіях, але він також змінив мислення католиків. Вони прийняли синкретизм, наче б це було вчення Церкви. Це фактично зліквідува-ло справжню місію і відкрило двері до антимісії поганства. За цей духовний розклад він несе повну відповідальність.

Також через некритичну пошану до Ганді він спопуляризував цього батька Нью Ейдж.

Жестом цілування Корану дав велике згіршення, наче б наш Триєдиний Бог ‒ Отець, Син і Святий Дух, був тотожний ісламсь-кому Аллаху. Це єресь!

Те, що він написав різні ексгортації про католицьку мораль, не змінює того факту, що через єресі він фактично підготував ґрунт для поступової легалізації аморальності в Церкві. Без нього Фран-циск і німецькі єретичні теологи та єпископи на чолі з кардиналом Марксом сьогодні не могли б собі дозволити зловживати найви-щими церковними посадами для ліквідації Божих законів.

6) Іван Павло II відкрив двері до Церкви антихристиянській організації масонів. Запроваджуючи новий Кодекс, він скасував покарання екскомуніки для масонів. Внаслідок цього у Ватикані запанував дух цієї напівтаємної організації.

7) Іван Павло II відкинув покаяння і залишився в цьому стані аж до смерті. Контемплятивні сестри-василіянки з Альбано (Італія) у 2003 році звернулися до нього через кард. Дзівіша з важливим ли-

10

стом. Вони просили його, щоб на кінець свого життя публічно по-каявся і признав, що на зустрічі в Асижі не йшлося про молитву за мир, але насправді про згубний синкретизм. Він відмовився зроби-ти це публічне покаяння і помер у єресях. Про це може засвідчити і кард. Дзівіш.

8) Як щодо пошани Івана Павла II до Діви Марії згідно Грінь-йона де Монтфорта і гасла «Totus Tuus»? Святий Гріньйон гово-рить про правдиву та фальшиву пошану до Діви Марії. Правдива проявляється в тому, що Її духовні сини і дочки передусім чинять правдиве покаяння. На жаль, Іван Павло II ні не проповідував, ні не був прикладом правдивого покаяння, але робив протилежне. Побожність без правдивого покаяння є принаймні сумнівною.

9) Апостольські подорожі Івана Павла II насправді не були ані апостольськими, ані євангелізаційними. Якщо б в його авторитеті та присутності проводив реєвангелізацію проповідник покаяння, то в країнах, куди він приїжджав, дійсно настало б духовне пробудження. Плідну місію, хоча й з набагато більшими перешкодами, проводить протестантський проповідник Бонке в Африці. Але Іван Павло II не ставив перед собою мету навернення і спасіння душ, бо мав духа синкретизму ‒ духа Асижу, який ліквідує справжню місію.

10) Тиск до беатифікації Івана Павла II був створений маніпуля-ційним гаслом «Santo subito». Світові мас-медіа і ті, хто через них формує суспільну думку, цілеспрямовано просовували каноніза-цію Івана Павла ІІ, а тим самим і канонізацію процесу апостазії в Церкві.

Дорогі поляки! Чи ви охочі розпочати відродження Церкви і сьогодні виступити за Господа Ісуса Христа, за Його Євангеліє і за спасіння своїх душ? Якщо так, то ви мусите відкинути всю єретич-ну течію, просунену до Церкви вашим земляком Каролем Войти-лою. Не відкладайте і зробіть це, поки є час!

Висновок: Польща з примасом Войцехом Полаком і єпископатом мусить

покаятися! Інакше масовий відпад від Церкви не припиниться. Шановний Войцех Полак! Чи ти усвідомлюєш, що як примас

ти став відлякуючим прикладом церковного клерикала? Ти злов-живаєш авторитетом Церкви для ліквідації течій відродження і для просування ісламізації та духа розкладу до Церкви і народу. Коли

11

польський уряд відкинув квоти ЄС, а тим самим ісламізацію свого народу, то саме Ти далі просовував ісламізацію проти волі народу. Своїм мовчанням ти також схвалюєш щорічний гей-парад! Ти ні-коли не закликав до всенародної маніфестації за захист сім'ї та дітей, які викрадаються ювенальною юстицією! Єретикам, таким як Кобилінський, ти не погрожуєш жодними санкціями. Але акти-вних священиків, яким лежить на серці порятунок Церкви і народу від ісламізації, ти залякуєш карою суспендації! Горе тому, хто під-тримає молитву вервиці за захист польських кордонів від ісламіза-ції! Ти зловживаєш церковним авторитетом проти Бога, проти Це-ркви і проти народу! Це огидний і юдівський клерикалізм! Крім того, це злочин державної зради.

Шановний Войцех Полак! Якщо не хочеш закінчити так, як апостол Юда, то мусиш публічно покаятися за злочини проти Христа і Його Містичного Тіла ‒ Церкви та польського народу. Відійди з посади і прийми справедливе покарання. Можливо, ти не віриш в пекло і навіть його не боїшся, але з духом фарисейства і апостазії ти вже однією ногою знаходишся в ньому.

Що стосується покривання педофілії, то і це ти маєш на сум-лінні. Єпископ, який прикриває злочинну педофілію, вчинив кари-гідний злочин співучасті і мав би бути справедливо покараний світським судом як співучасник, адже закони стосуються всіх гро-мадян Польщі. Злочин є злочином і має бути справедливо покара-ний. Клірики не є винятком. Або, можливо, вони є якоюсь недото-рканою злочинною кастою, яка може безкарно скоювати злочини?

Назріла ситуація, коли єпископи і священики сьогодні у своїх храмах мусять публічно визнати правовірне вчення і відректися від сучасних єресей та єретичного духа. Віруючі, в інтересах влас-ного спасіння, мусять вимагати від них цього кроку правдивого покаяння:

1) Чи відрікаєшся історично-критичного методу в теології, тобто неомодернізму і духа атеїзму, що є за ним?

Відповідь: (Відрікаюся) 2) Чи відрікаєшся духа, який є за декларацією «Nostra aetate» і

т.зв. духа Асижу, який з неї виходить − духа антихриста? Відповідь: (Відрікаюся)

12

3) Чи відрікаєшся духа гендерної ідеології, що пропагує всі форми сексуальних збочень ЛГБТК?

Відповідь: (Відрікаюся) 4) Чи відрікаєшся духа сатанізму, який стоїть за викраданням і

тиранією дітей механізмами ювенальної юстиції? Відповідь: (Відрікаюся) 5) Чи відрікаєшся сатани і демонів, насамперед тих, які сього-

дні діють через різні приховані форми магії, ворожіння і спіритиз-му (гомеопатія, акупунктура, гіпноз, ворожіння маятником...) і духа Нью Ейдж?

Відповідь: (Відрікаюся) 6) Чи відрікаєшся духа масонства та Нового Світового Поряд-

ку, який програмує моральний, духовний і фізичний автогеноцид твого народу і людства?

Відповідь: (Відрікаюся) 7) Чи віриш, що за тебе і за твої гріхи Господь Ісус Христос по-

мер на хресті і третього дня воскрес із мертвих− реально та історично? Відповідь: (Так, вірю) 8) Чи приймаєш Господа Ісуса за свого Спасителя і віддаєш

Йому своє життя? Відповідь: (Так) 9) Чи приймаєш заповіт із хреста, виражений словами Ісуса до

учня: «Ось Мати твоя»? Відповідь: (Так) 10) Чи приймаєш в повноті Святого Духа, щоб бути Христо-

вим мартирем, як апостоли? Відповідь: (Так) Без цього кроку не настане духовне відродження ні в Польщі,

ні в Церкві! Шановні польські єпископи, Ви всі зобов'язані закликати

священиків, щоб усунули зі своїх храмів статуї та образи Івана Павла ІІ, бо його канонізація є недійсною! Про це свідчать об'є-ктивні факти, а також те, що він був канонізований явним єрети-ком. Недійсність встановлює булла Павла IV Cum Ex Apostolatus Officio і Боже слово Гал. 1,8-9.

13

Чи і тепер клерикальний примас Полак буде суспендувати польських священиків за правдиве покаяння і прагнення врятувати польський народ?

+Ілля Патріарх Візантійського

Вселенського Патріархату

+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр єпископи-секретарі

4.06.2019

Коментар до «Проголошення правди…» кард. Берка, єпископа А. Шнайдера та інших

Необхідно оцінити відвагу авторів «40-ка пунктів» у проголо-шуванні правди і вказуванні на сучасні єресі та помилки. У заяві вони згадують про незмінні істини ‒ догми, що стосуються захисту віри і Божих законів. Перше і друге в даний час ставиться під сумнів, при чому прямо з Ватикану. Сучасний єретичний, а тому і недійс-ний, папа Франциск систематично руйнує фундамент віри і моралі. Ще перед ним цей процес поступового духовного зламу розпочав ІІ Ватиканський Собор. Слідом за цим Іван Павло II у 1986 році в Асижі реалізував єресь синкретизму, що міститься в Nostra aetate.

ІІ Ватиканський Собор своєю мовчанкою на єресі неомодерні-зму і проголошенням синкретизму з поганством офіційно відкрив двері для внутрішнього розкладу правовірного вчення і моралі.

Автори 40-пунктового документа посилаються на Івана Павла ІІ. Але це так само, як би св. Василій чи св. Атанасій посилалися б на деякі правовірні висловлювання Арія, але при тому мовчали б на його головну єресь. Тоді їхня боротьба проти єресі Арія була б неможливою.

Позиція кард. Берка і єпископа Шнайдера не тотожна позиції, яку репрезентує архиєпископ К.М. Вігано. Він послідовно вимагає правдивого покаяння, яке має розпочатися з необхідної відставки Франциска і з усунення гомосексуальної мережі на найвищих по-садах в Церкві. Архиєп. Вігано подав конкретні докази і вимагає адекватних змін. На відміну від Вігано, автори 40-пунктового до-кумента лише загально окреслили області, в яких сьогодні офіційно проповідуються і реалізуються єресі. Але вони навіть не назвали їх виразно єресями і не вимагають радикального вирішення, тобто застосування заходів і відставки папи-єретика.

14

Віруючі, які з вдячністю читають правовірні заяви єпископа Шнайдера, шоковані його жестом відвідування Франциска, обій-мання з ним та його офіційною заявою, що вони порозумілися. На противагу цьому, папа Павло IV (ХVІ ст.), захищаючи спасительну віру, безкомпромісно заявив, що якби і його власний батько був єретиком, то він би збирав дрова для його спалення. Іншого разу єпископ Шнайдер сказав, що не погоджується з діяльністю Фран-циска, але вважає його своїм батьком ‒ тобто не відділився від нього. Такою позицією він блокує необхідну відставку єретика з папського уряду.

Публічними злочинами проти віри і моралі Франциск викликав у багатьох католиків спрагу за правовір’ям. Однак Берк і Шнайдер насправді блокують процес відродження, бо хоча й назвали сучасні єресі і помилки, але не подали вимоги про застосування адекватних заходів. Лікар, який поставив би правдивий діагноз, але не дозволив би проведення операції, необхідної для порятунку, вчиняє злочин!

Єресь необхідно чітко назвати єрессю, а ІІ Ватиканський Со-бор ‒ єретичним! Соборові папи разом з Іваном Павлом II мусять бути правдиво названі тим, ким вони були, тобто єретиками, бо вони винні в найбільшому поширенні єресей в Церкві. Без приз-нання факту, що це були духовні злочини і без відповідних висно-вків, не може настати справжня обнова Католицької Церкви!

+ Ілля Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

18.06.2019

Анатема ‒ захист Євангелія і кара за єресі

Що таке анатема згідно Святого Письма? Це виключення з Містичного Тіла Христового – Церкви – за проповідування іншого євангелія (Гал. 1,8-9). Інше євангеліє ‒ це єресі, які нищать суть спасительної віри.

Під терміном «Церква» мається на увазі зовнішня структура, тобто церковна організація, а водночас і внутрішній організм ‒ Містичне Тіло Христове.

15

Деякі ієрархи, які через єресі виключили себе з Містичного Тіла Христового, у зовнішній структурі займають найвищі посади. Вони погрожують екскомунікою – анатемою – тим католикам, які відки-дають єресі. Насправді ж такі ієрархи і єретичний папа Франциск таким чином зловживають церковною владою і грішать проти Святого Духа.

Дійсна екскомуніка – анатема – по суті є лише оприлюдненням внутрішньої апостазії дотичної особи. Для цього вона повинна бути єретиком, проповідувати інше євангеліє і мати іншого духа, ніж Дух Христовий. Боже слово виразно каже: «Хто б проповідував інше євангеліє, хай буде проклятий ‒ анатема». Отож тут говориться про інше євангеліє. Хто навіть в годину смерті не відділиться від єресей, тобто від іншого євангелія, той буде навіки засуджений!

Згідно Святого Письма і догматичної булли Павла IV Cum Ex Apostolatus Officio ніхто не сміє слухати єретиків.

Сьогодні діє принцип: хто є в єдності з апостатичним Ватика-ном, той не є в духовній єдності з Христом!

Хто слухає єретика і відступницького папу Франциска, той накликає на себе прокляття ‒ анатему. Вона падає за єресі, тобто за інше євангеліє, яке сьогодні просовує Франциск. На Бергольйо була оприлюднена потрійна анатема: 15.09.2009 р., 2.08.2013 р. та 14.02.2018 р. Він окупує папський уряд незаконно і ніхто не сміє його слухати, інакше цим стягує на себе Боже прокляття ‒ анатему.

З часів ІІ Ватиканського Собору учительським урядом Церкви почали зловживати для прихованої легалізації єресей, які згодом отруїли Церкву. Це найбільший зі злочинів усіх часів, які коли-небудь здійснювались у Церкві!

Синод правовірних єпископів УП ГКЦ для захисту віри і моралі, особливо в період з 2008 до 2010 року, оприлюднював чинні екс-комуніки – анатеми – на католицьких єпископів, які залишилися в єдності з єрессю. Перед тим він письмово закликав кожного з них, щоб в даний час, коли в Церкві панує єретичний дух, вони від нього відділилися і визнали правовірне вчення. При цьому підкреслював, що хто цього не зробить, своїм мовчанням виявляє, що залишається в єдності з цим духом апостазії. Згодом Синод публічно проголошу-вав екскомуніку на кожного такого єпископа ‒ для того, щоб Божий люд знав, що дотична особа залишилася в єдності з єрессю, навіть якщо б назовні справляла враження правовірної. Якщо дотичний

16

єпископ не чинив покаяння за цю екскомуніку, тобто анатему згі-дно Гал. 1,8-9, і якщо він навіть в годину смерті не відречеться єдності з духом єресі, то буде навіки засуджений.

Кард. Гузар був явним єретиком. У своїй книзі «Бесіди… до постконфесійного християнства» він заперечив вічність пекла, висміяв Воплочення Божого Сина і Дівицтво Пресвятої Богородиці, схвалив гомосексуалізм і спонукав до практикування окультизму. Дійсна анатема була проголошена на нього 12.07.2008 р. Його ви-хованці, Гудзяк і Шевчук, поділяли з Гузаром того ж духа єресі і апостазії. Оскільки вони були і є єретиками, їхні єпископські свя-чення є недійсними! За єдність в єресях і за пропагування амораль-ного гендеру та гомосексуалізму на них обох вже була оприлюдне-на анатема: на Гудзяка ‒ 12.12.2013 р. та 11.03.2019 р., а на Шев-чука ‒ 14.05.2011 р. та 21.03.2019 р. Ці церковні прелати не є Божи-ми слугами. Вони є лише політичними активістами, які зловжива-ють авторитетом Церкви для її самознищення. Вони обоє відіграли ключову роль у проведенні політичного перевороту і сьогодні під-ступно готують глобалізацію і ліквідацію Православної Церкви в Україні. Вони хочуть підпорядкувати її антихристівській структурі Нью Ейдж. Можна очікувати, що 5 липня, або в інший час, псевдо-папа Франциск одного з них проголосить глобалізаційним патріар-хом з метою просунення глобалізації Церкви в Україні.

Догматична булла Павла IV проголошує, що все, що робить єре-тичний ієрарх, навіть якщо б це був папа, є недійсним. Таку позицію цими днями підтвердив своїми висловлюваннями православний патріарх Філарет в Україні. Він не проповідував інше євангеліє, тобто єресі, а тому міг сказати: «Якщо б на мене була проголошена дійсна анатема, то було б недійсним свячення усіх єпископів і свя-щеників, яких я висвячував. Але тоді Епіфаній, глава Томоса, не є ні єпископом, ні священиком».

Єпископ, який має єдність у єресі з явним єретиком Францис-ком, накликав на себе Божу анатему згідно Гал. 1,8-9 і священиків висвячує недійсно. Так само і священик-єретик недійсно сповідає і недійсно служить Святу Літургію.

+ Ілля Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

20.06.2019

17

Відставка Фрaнциска і його лжепророк Шнайдер Єпископ-помічник Шнайдер 20 березня 2019 р. написав трактат

під назвою «Щодо питання єретичного папи». Він виходить з аб-сурдного припущення, що єретичний папа ні в якому разі не може бути позбавлений уряду. До того ж він навіть стверджує, що якби він і допустився найбільших єресей та найгірших моральних збо-чень, то все ж, на його думку, він повинен залишатися на посаді. Цей погляд Шнайдера суперечить Святому Письму (Гал.1,8-9), догма-тичній буллі Павла IV і твердженню багатьох святих. Для своєї тео-рії він використовує маніпуляційне порівняння.

Цитата Шнайдера: «Дітей в сім’ї можна позбавити спадщини, а батька сім’ї ‒ ніколи, як би він не провинився і як би жахливо не поводився... Те ж саме стосується і папи...».

Відповідь: Це порівняння є демагогічне та маніпулятивне. Його мета – підтвердити, що і сучасну жахливу поведінку папи католики мають приймати як норму. Вони повинні бути переконані, що він і надалі мусить залишитися папою, хоча як єретик з духом антихри-ста буде масово нищити Церкву. Шнайдер став апологетом лікві-даторів Церкви.

Цитата Шнайдера: «У випадку злочинного чи нікчемного бать-ка ... (діти) не можуть сказати: „Ми виберемо для нашої сім'ї ново-го, доброго батька”».

Відповідь: Земний батько дає дитині фізичне життя. У духовно-му світі нашим Батьком є Бог. Папа, якщо захищає Євангеліє і є з Ним в єдності Духа, лише репрезентує Бога. Якщо папа є єретиком, як Франциск, то на нього ipso facto, згідно з Гал.1,8, падає Божа ана-тема. З того моменту він репрезентує вже іншого батька, яким є дия-вол. Франциска і тих, які мають з ним в єдність, стосується Ісусове слово: «Ваш батько ‒ диявол, який є брехун і вбивця» (Ів. 8).

Цитата Шнайдера: «... могла б настати така ситуація, що папа у Ватикані здійснював би сексуальне насильство над неповнолітні-ми або своїми підлеглими. Що в такій ситуації мала б робити Цер-ква? Мала б толерувати такого папу ‒ сексуального-хижака? Як довго? Чи мав би за сексуальне насильство над неповнолітніми або своїми підлеглими ipso facto втратити свій папський уряд?»

Відповідь: Кожна людина шокована і негайно вимагає відставки такого масового злочинця та духовного вбивці. В той час Шнайдер

18

маневруючи дійде до висновку, що ні в якому разі не можна відкли-кати навіть такого збоченого папу. Це суперечить Святому Письму, догматичній буллі і Традиції Церкви.

Святий Василій каже на адресу таких, як Шнайдер: «Захисник гріха повинен бути покараний більше, ніж його виконавець». Чому? Бо нормалізує гріх і злочин.

Цитата: «Папа отримує авторитет безпосередньо від Бога, і в жодному разі не від Церкви, а тому Церква не може позбавити його уряду, з якої б то не було причини».

Відповідь: Єретичний папа отримує анатему безпосередньо від Бога, тому Церква, слухняна Богові, повинна позбавити його уряду.

Цитата: «Якщо папа поширює догматичні помилки чи єресі, божественне ведення Церкви вже має протиотруту ...»

Відповідь: Цією протиотрутою сьогодні є архиєпископ К.М.Віга-но і ті, які в єдності з ним змагаються за справжнє відродження Церкви. Але саме цю протиотруту Шнайдер намагається паралізу-вати своїми маніпуляційними теоріями і побожними фразами.

Цитата: «І навіть якщо папа (сьогодні Франциск) поширює теологічні помилки і єресі, віра Церкви в цілому залишиться недо-торканою...»

Відповідь: Сьогодні є реальністю масове відступництво від Цер-кви. Віра залишиться недоторканою лише у тих, які відділяться від єретика і збережуть правовірне вчення. Ті, які підпорядковуються фальшивому авторитету, втратять спасительну віру і стають спів-учасниками прокляття ‒ анатеми, яку накликав на себе папа-єретик.

Цитата: «Погляд, що єретичний папа втрачає уряд ipso facto, став поширеною думкою з часів високого середньовіччя аж до двадцятого століття ... Цього чітко не підтвердив жоден екуме-нічний собор і жоден папа».

Відповідь: Шнайдер бреше, оскільки папа Павло IV у своїй догматичній буллі пише: «... вони (єретичні прелати і єретичний папа) втрачають eo ipso (автоматично) і без будь-якого проголо-шення всяку гідність, посаду, честь, кожен титул, кожен автори-тет, кожен уряд і кожну правосильність».

Це проголошення булли повністю відповідає Божому слову Гал. 1,8-9: «Хто б проповідував інше євангеліє, навіть якщо б це був ангел з неба, хай буде проклятий ‒ anathema sit».

19

Булла Павла IV також стверджує: «Єпископ ... або кардинал ... Римської Церкви, і навіть якщо б був ... римським папою ‒ якщо б перед своїм призначенням на пост кардинала або перед своїм обран-ням римським папою відійшов би від католицької віри і впав би у єресь, то був призначений або обраний недійсно та нечинно, і навіть якщо б був одноголосно обраний усіма кардиналами».

Павло IV наприкінці догматичної булли проголошує: «Нікому не дозволяється цей, нами схвалений документ,... перекручувати чи зневажливо проти нього виступати. Якщо б хтось спробував це зробити, нехай знає, що накликає на себе гнів всемогутнього Бога та святих апостолів Петра і Павла» (15 лютого 1559 р.)

Цитата: «Формальна схизма ... буде наслідком усунення папи з посади».

Відповідь: Якщо в цій надзвичайній ситуації буде вибраний но-вий папа (навіть кількома єпископами), а єретик Франциск не піде у відставку, то вина за схизму падає на Франциска і єретичну течію, яка перебуває з нам є єдності. Насправді, це не буде схизма, але зов-нішнє відділення і очищення від єретиків, які не хочуть каятися і через єресі вже самі себе виключили з Містичного Тіла Христового. Їх так звана церква не буде Церквою Христа, але це буде церква Нью Ейдж з духом антихриста.

Цитата Шнайдера: «Ситуацію єретичного або напівєретичного папи врешті-решт необхідно перечекати і зносити у світлі віри в божественну природу і незнищимість Церкви та уряду наступника святого Петра».

Відповідь: Але єретичний папа Франциск є гіперактивним у про-суванні єресей в Церкві. Якщо ми ефективно не створимо тиск до його негайної відставки, інфекція пошириться на весь організм, а потім лікування вже буде неефективне. Лицемірно посилатися на божественну природу Церкви, а цим обманювати громадськість, щоб утримувати єретика при владі, ‒ це злочин маніпуляції і гріх проти Святого Духа.

Цитата Шнайдера: «Зусилля щодо відставки єретичного папи за всяку ціну є ознакою надто людської поведінки, яка в кінцевому результаті відображає небажання нести тимчасовий хрест єре-тичного папи».

Відповідь: Зусилля щодо відставки єретичного папи є першо-черговим обов’язком кожного єпископа. Це ознака правдивої віри,

20

послуху Божому слову (Гал. 1,8-9) і Магістеріуму (догматичній буллі Cum Ex Apostolatus Officio). Віруючі також зобов'язані здійс-нювати ефективний тиск для усунення єретика.

Єретик і його послідовники за реалізацію цієї Божої волі будуть їх переслідувати. Таке переслідування ‒ це справжній хрест, який вже несе архиєпископ К.М. Вігано і ті, які є з ним єдності. В той час, Шнайдер уникає справжнього хреста і закликає нести фальшивий хрест, а саме ‒ захищати на посаді папу-єретика.

Шнайдер має спеціальний метод, як здобути симпатію і довіру правовірних, щоб вони не домагалися відставки єретика. Спершу він назве речі справжніми іменами, навіть переконливо висловить правду. Цим завоює довіру противників єретика, а потім нав’яже їм фальшиву позицію ‒ єретика не можна відкликати!

Приклад сугестивного подання правди Шнайдером: «... допус-кати сексуально активних чужоложників до Святого Причастя ... означає практично заперечити божественну правду про абсолют-ну нерозривність дійсної і завершеної Тайни Подружжя...»

Інший приклад з доктринальної сфери: «…схвалення папою речення у міжрелігійному документі в Абу-Дабі 4 лютого 2019 р., де сказано, що різноманіття релігій відповідає мудрій Божій волі так, як різноманітність статей і рас, …очевидно суперечить пер-шій заповіді Декалогу і однозначній та чіткій науці нашого Господа Ісуса Христа, а тому суперечить Божому Об'явленню».

Відповідь: Це дійсно пророче слово в даній ситуації і чітке зви-нувачення в єресі. Але яку мету має Шнайдер як лжепророк? Він постійно має на меті той самий фальшивий висновок: папа-єретик ні в якому разі не сміє бути позбавлений уряду!

Це наче б лікар встановив правдивий діагноз і міг би врятувати пацієнта, але замість цього він робить висновок: операцію не можна проводити! Наслідок? Пацієнт помре! Такими є плоди лжепророка Шнайдера!

+ Ілля Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

22.6.2019

Відео: Заклик до покаяння для польських єпископів і священиків: http://vkpatriarhat.org/?p=33910 Франциск змінив молитву «Отче наш»: http://vkpatriarhat.org/?p=33899

21

Духовні поради Яке наше завдання? Церква має бути живою спільнотою. Святий Василій Великий ус-

відомлював, що суть християнства ‒ це жити як перші християни, які мали одне серце і одну душу. Ніхто не казав ні про що, що це його вла-сне. Все мали спільне. Це не означає, що людина не може мати речей, але не має прив’язуватися до них. Вона має усвідомлювати: ці речі і моє здоров’я належать Богу, я тільки наймач, користувач. Ми не маємо займати таку позицію: «Це є моє, моє» ‒ моє еґо. Адже це смішно. Прий-де смерть, гріб і з нас буде трохи пороху. Життя ‒ це коротка проба. Наше завдання ‒ спасти свою душу і спасти якомога більше душ. Але маємо спасти хоча б одну душу. Тоді цілу вічність матимемо за це славу і нагороду. Звісно, найперше треба спасти свою душу, але потім нама-гатися робити місії, коли не можемо словом, то молитвою чи терпін-ням. Можемо молитися і терпіти. А сьогодні треба таких місіонерів.

Як старість стає цінною в Божих очах? Якби ж то жінки, особливо старші і, наприклад, вдови, знайшли

собі час на молитву! Згадую про одну бабусю з моєї колишньої пара-фії, яка мала близько 85 років. Після Сповіді я говорив з нею: «Ви мо-литеся?» ‒ «Так». ‒ «А що ви молитеся?». ‒ «Я молюся постійно». Я здивувався: «Як ви молитеся постійно?» Вона відповіла: «Вранці мо-люся ранішні молитви, тоді йду на Святу Літургію, а коли повернуся додому, довіряю Господу Ісусу проблеми і потреби ‒ свої і своїх ближ-ніх. Також дякую Йому за дари і ласки, які Він мені дав. Коли вночі пробуджуся, то також молюся. Я така щаслива, що Господь дозволив мені дожити до старості! Коли я була молода, тоді було безробіття, я мала 10 дітей, було важко їх прогодувати і виховати. Часто я зітхала до Бога: „Якби ж то я мала спокійну старість і могла присвячувати час сво-їй душі та молитися за своїх дітей!” А тепер я щаслива, що Господь мені це дав, що можу молитися, говорити з Богом про своїх дітей і внуків. Це моя місія. Дякую Богу за старість». Я запитав її, чи вона слухає ра-діо, чи дивиться телевізор. А вона тільки усміхнулася і махнула рукою: «Телевізор? Радіо? Яка з цього користь? Я хочу мати час! Адже мушу молитися за стількох дітей і онуків. Іноді згадаю: за того я ще не моли-лася, а ще за це треба молитися…». Якби ж такі бабусі-молільниці бу-ли в кожному місті і селі! І таких прикладів я міг би розказати більше.

Я знав ще одну ревну бабусю. Вона була вдова, хорватка. Мала також близько 85 років і ще ходила. Одної неділі була в церкві, прий-

22

няла святі тайни, але наступної неділі вже не прийшла. Я запитав: «Де вона?». А паламар відповів: «Вона хвора, цього тижня я її відвідав». Тоді я сказав: «Негайно принесу їй Святе Причастя». Я приїхав до неї. Вона була дуже щаслива і зворушено розказувала, що Бог завжди давав їй те, що вона потребувала, що завжди її оберігав. Розказувала довго. А приблизно через 2 години після мого відходу вона вже була у віч-ності. Ця бабуся постійно була готова і тішилася, що зустрінеться з Ісусом. І в нашій розмові про це говорила. Це була жінка, яка мала віру, як жінки в Євангелії. Якби ж то таких жінок було багато!

Добрий приклад Коли дивлюсь на сучасних теологів, то лише з подивом і болем

запитую: Що це за зборище? Кому власне вони служать? Їх зовсім не цікавить спасіння душ. Багато з них практично вже втратили віру і ще й зводять душі до аморальності. Хочеться плакати, коли усвідомлюю цей стан. Але не досить плакати, це мало, це хіба на початок. Потім треба підняти руки і взивати до Бога. Ми повинні проводити місії, спасати душі. Особливо ж священики, а тим більше єпископи, повин-ні давати добрий приклад наслідування нашого Господа, щоб могли подивитися в очі тим, які їх особисто знають, і сказати, як Павло: «Будьте такими, як я». І спокійно признати: «Ви знаєте, це моя слаб-кість: та і та, але лише в одній речі будьте такими, як я: передусім, будьте щирі перед Богом, будьте покірні, будьте самокритичні, і ко-жен несіть тягар ‒ свій хрест, який маєте».

Свідчення: Рятівний автомобіль Це було 28 серпня 2007 року. Радісний Празник Успіння Пресвятої Бого-

родиці вирішив святкувати в Підгірцях, у храмі свчм. Миколая Чарнецького. Коли наш рейсовий автобус під’їжджав до підгорецької автозупинки, помі-тив там велику групу людей, у тому числі й священиків-монахів. З’ясувалося, що всі вони чекали на цей автобус, аби ним поїхати на Золочівщину, у село Грабове. Бо там в Успенській каплиці мали відбутися святкові урочистості. Я теж з радістю поїхав з ними.

Біля каплички зібралося багато людей як місцевих, так і з навколишніх сіл. Переважна їх більшість, в тому числі і я, приступили до св. Сповіді. Служ-бу Божу відправив і гарну проповідь виголосив о. Самуїл. Йому співслужив о. Роман. Інші священики сповідали мирян, готуючи їх до кульмінаційного моменту урочистості – прийняття св. Причастя. Прийняв Євхаристійного Ісуса до свого серця й автор цих рядків. Мою душу переповнили хвилюючі почуття радості, миру, духовного блаженства. Я був вельми щасливий, що побував на цих урочистих святкуваннях.

23

Потім люди почали розходитися та роз’їжджатися. А так як мені не було чим їхати, то вирішив до Ясенова йти пішки. Йдучи молився, співав духовні пісні та милувався красою гірських пейзажів.

І ось коли я вже проминув Підгірці та спустився крутою дорогою вниз, почув позад себе грім. Оглянувся і побачив, що із-за гір суне страшна грозова хмара. Блискавки все частіше розпанахували її своїми вогненними стрілами, а грім рокотав, немов канонада. Насувалася злива.

Що робити? До Ясенова дійти вже не встигну. Де сховатися від негоди? Отож я почав ревно молитися: «Господи, – благаю, – дай так, щоб хтось з водіїв мене підібрав і завіз до ясенівської зупинки. Ти ж знаєш, що я схильний до про-студи. Варто лиш потрапити під таку зливу й біди не оминути. Боже, поможи!».

А гроза наступала. Хмари вже наді мною. На мене впали перші крапли-нки. «Ще кілька секунд, – думаю собі, – і мене облиє як з відра. Пошли мені Боже, рятівний автомобіль!». І в цей момент неподалік рвучко загальмували біленькі «Жигулі». Відчинилися двері і звідти почулося: «Сідайте, підвезу!».

Сідаю негайно в машину, де й побачив за кермом чоловіка з добрим, привітним лицем, а поруч сиділа жінка. Вони розповіли, що збиралися їхати до Ясенова ще з ранку, але щось їм весь час перешкоджало. І лиш дочекав-шись наближення грози, таки відправилися в дорогу. А тут уже побачили якогось подорожнього. «Ну як йому не допомогти?» – повідомила жінка…

Подякувавши добрим людям, я вийшов з машини і пересів до маршрутки «Лвів-Броди», яка тільки-но під’їхала сюди. І тут, так би мовити, відкрилися грозові «шлюзи»: почалася потужна злива. Вона не припинялася всю дорогу до Бродів. По лобовому склі автобуса суцільним шаром спливала вода, і було важко розгледіти, що там по переду. Тому їхали помаленьку й уважно.

А я продовжував молитися і дякував Богові за той рятівний автомобіль: «Вірю, що саме Ти послав його мені в дуже скрутну годину. Вірю і ніколи цього не забуду. Доземний уклін Тобі, Господи!».

М. Парубочий, 81р. (м. Броди)

Слово життя 1Йо. 3,22

«І що б ми не просили, одержуєм від Нього, бо заповіді Його бережемо і чинимо те, що Йому вгодне». Сказано, про що попросимо, одержимо. Чому? Бо заповіді Його

бережемо і чинимо те, що Йому вгодне. Перед цим, від 18 вірша, апостол Йоан вказує на необхідність

щирості серця перед Богом і пише: «Дітоньки! Не любімо словом, ані язиком, лише – ділом і правдою. З цього ми спізнаємо, що ми від правди, і заспокоїмо перед ним серце наше; коли б нас обвину-вачувало серце: Бог більший, ніж наше серце, і він усе знає. Любі! Коли серце не винує, то ми маємо довір'я перед Богом».

24

У цьому слові життя наголошується, що ми одержимо те, чого просимо. Умовою для того, щоб наші прохання були вислухані, є зберігати Його заповіді і чинити те, що Йому вгодне.

У 23 вірші конкретно сказано, що є Його заповіддю: Вірувати в ім'я його Сина Ісуса Христа й любити один одного, як Він дав був нам заповідь. Що це означає? Ісус каже: «Ніхто неспроможен лю-бити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає». Він за нас віддав і життя. І ми повинні любити ближнього так, як себе. Це означає, якщо бажаємо для себе того найбільшого добра – вічне життя, то хочемо, щоб його мав і наш ближній, брат і сестра. Тому ми повинні здійснювати місію молитви, місію слова або місію терпіння. Це наша конкретна любов до ближнього.

Слово життя 1Йо. 3,24

Хто Його заповіді зберігає, той і перебуває в Нім, а Він у ньому; і ми знаємо, що Він у нас перебуває, від Духа, що його Він дав нам.

У цьому слові життя також наголошується на зберіганні Божих заповідей. Тут здійснюється: хто їх зберігає, той перебуває в Бозі, а Бог в ньому. Цю правду Ісус підкреслив словами: «Коли хтось Ме-не любить, то й слово Моє берегтиме і злюбить його Мій Отець, і прийдемо Ми до нього, і в ньому закладемо житло». Ввечері перед своєю смертю Ісус сказав: «І взнаєте того дня, що Я в моєму Отці, і що ви в Мені, а Я в вас. Той, у кого Мої заповіді, і хто їх береже, той Мене любить. Хто ж Мене любить, того Мій Отець полюбить, і Я того полюблю і йому об'явлю Себе» (Йо. 14, 20-21).

Апостол Йоан свідчить з власного досвіду, що Божу присутність в нас пізнаємо з того, що Він дав нам свого Духа. Апостол Павло наголошує: «Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить». Це діє також і навпаки: Хто належить Ісусові, той має Його Духа.

Добре було б прочитати 5, 6 і 7 глави Євангелія від Матея, де зібрано багато Христових заповідей.

Справжній сенс заповідей – це створення умов для того, щоб Бог міг перебувати в нас, а ми в Ньому. Тому також ми повинні знайти собі час для молитви, тобто для Бога і для своєї безсмертної душі. Без молитви важко говорити про любов до Бога і про любов до ближнього.