Семінар - практикум. «Теоретичні, методичні засади

навчально – виховної роботи з

дитиною щодо питань безпеки

життєдіяльності» 1. Теоритична частина.

Проведення освітньої роботи з

формування у дітей знань про небезпечні

ситуації;

Орієнтовні види діяльності та форми

організації навчально – виховного процесу;

Просвіта батьків щодо безпеки

життєдіяльності.

Планування роботи.

2. Практична частина.

організація предметно-розвивального середовища з питань безпеки

життєдіяльності дітей;

презентація форм роботи педагогів ДНЗ

Теоретична частина. Виступ завідувача ДНЗ.

Загальновідомо: дитинство—унікальний період у житті людини, адже саме в

цей час формується її здоров'я, відбувається становлення особистості. Досвід

дитинства багато в чому визначає доросле життя людини.

Формування у кожного вихованця активної життєвої позиції щодо власного

життя та власної безпеки, озброєння його знаннями та навичками безпечної

поведінки вдома, на вулиці, у дитячому садку тощо, збереження та зміцнення

здоров'я, формування здорового способу життя дошкільнят — одне з

найактуальніших завдань роботи педагогічного колективу кожного

дошкільного навчального закладу.

В організації навчально-виховної роботи з питань безпеки життєдіяльності

дошкільників можна визначити три основні напрями:

♦ робота не повинна обмежуватися засвоєнням норм та правил;

♦ дітей необхідно навчати обачності; формувати навички орієнтування і

швидкої реакції в екстремальних ситуаціях;

♦ дотримання єдиної стратегічної лінії у діяльності педагогічного, дитячого

та батьківського колективів.

Відповідальність за організацію роботи з питань охорони життя та здоров'я

дітей покладається на керівника дошкільного навчального закладу. Усі інші

працівники закладу несуть відповідальність у встановленому чинним

законодавством порядку за виконання інструкцій з охорони життя і здоров'я

дітей.

У статті 11 Закону України "Про дошкільну освіту" зазначено так.

"дошкільний навчальний заклад:

♦ створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання

дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я

відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання;

♦ формує у дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя,

норми безпечної поведінки;

♦ сприяє збереженню та зміцненню здоров'я, розумовому, психологічному

й фізичному розвитку дітей".

Як зберегти здоров'я дітей? З перших років життя допитливість малят,

активність у пізнанні навколишнього можуть інколи становити небезпеку для

них. На жаль, формування безпечної поведінки найчастіше розуміють як цілу

низку заборон. При цьому дорослі, які люблять дітей, опікуються ними, не

помічають, як часто вони повторюють слова: "не можна", "відійди",

забуваючи, що тільки слушні та вчасні поради дорослих можуть справді

допомогти дитині берегти своє життя, зміцнювати здоров'я, усвідомлювати,

що гратися можна не скрізь і не завжди, і що деякі заборони та правила — не

примхи батьків і педагогів, а життєва необхідність.

Дорослі мають зробити все для того, щоб кожна дитина була здоровою та

постійно перебувала у безпечних умовах. Це — найголовніше завдання як

працівників дитячих садків, так і батьків дітей або осіб, що їх заміщують

У новій редакції Базового компонента дошкільної освіти виокремлено такі

освітні лінії: "Дитина в соціумі", "Дитина в природному довкіллі", "Дитина у

світі культури" та "Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі", які можна

об'єднати у два ємкі поняття: дитина в предметному і дитина в соціальному

довкіллі.

У широкому розумінні довкілля — це, власне, вся наша планета Земля, це

Космос — усе те, що певним чином впливає на життєвий цикл людини як

біологічної і соціальної істоти та визначає його. У вузькому розумінні це

поняття означає (і визначає) конкретне середовище, що безпосередньо оточує

людину (природне, предметне, соціальне, сімейне).

Природне довкілля — жива і нежива природа, явища природи. У процесі

спостережень за ними та дослідницької діяльності в дітей формується

інтегральний "образ" знань про природу (узагальнений "образ природи").

Предметне довкілля — безпосереднє оточення, середовище, в якому живе

дитина (сім'я, дошкільний заклад, вулиця), ті різноманітні предмети побуту

(посуд, меблі, одяг, електроприлади, сірники, плитка тощо), транспорт,

будівлі, мистецтво тощо, які слугують для задоволення різноманітних потреб

людей.

Соціальне довкілля — система взаємин, що склалась у суспільстві, у

конкретному соціумі; це — люди, суспільство, певна спільнота, з якими

дитина спілкується. Це довкілля створюють самі люди за певними законами і

нормами спілкування; це суспільні, матеріальні й духовні умови

життєдіяльності особистості.

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ДИТИНИ: ЗАВДАННЯ

БАЗОВОГО КОМПОНЕНТА

Довкілля має бути сприятливим, комфортним, розвивальним для дитини,

створювати потенційні можливості для позитивного впливу різноманітних

чинників у їхній взаємодії на фізичний, психічний, інтелектуальний

розвиток малюка.

Але, як це не прикро, довкілля може подекуди й негативно позначатися

на здоров'ї дитини і на розвитку її особистості.

Довкілля для дитини — це світ, що оточує її з перших днів життя, який

вона пізнає і який дає їй можливість формувати образ свого "Я", себе як

Завдання дорослих (батьків, вихователів, учителів) — не тільки захистити

малюка від негараздів у довкіллі, а й навчити його безпечно поводитися

самостійно в будь-якому довкіллі (предметному, природному, соціальному).

Саме тому в освітніх лініях Базового компонента дошкільної освіти

передбачено дати дитині відповідні знання, прищепити вміння й навички

безпечної поведінки.

Так, в освітній лінії "Особистість дитини" зазначено, що дошкільник

володіє елементарними знаннями про основні чинники збереження безпеки;

дотримується правил здоров'язбережувальної поведінки; розуміє, що —

шкідливо, а що — корисно для організму.

У розділі "Зміст освіти" означеної освітньої лінії виокремлено номінацію

"Безпека життєдіяльності", в якій передбачено такі результати навчання: "Ди-

ференціює поняття "безпечне" і "небезпечне ", усвідомлює важливість

безпеки життєдіяльності (власної та інших людей). Знає правила безпечного

перебування вдома, у дошкільному закладі, на вулиці, на воді, на льоду, на

ігровому, спортивному майданчиках. Орієнтується у правилах поводження з

незнайомими предметами та речовинами; пожежної та електробезпеки;

користування транспортом; в основних знаках дорожнього руху тощо. Знає

та може скористатися номерами телефонів основних служб допомоги

(пожежної, медичної, міліції); знає, до кого можна звернутись у критичній

ситуації. Володіє навичками безпечної поведінки в разі проявів агресивності з

боку однолітків або дорослих

Державний стандарт дошкільної освіти ставить завдання навчити

випускника дошкільного навчального закладу насамперед чітко

диференціювати поняття: "безпека" і "небезпека", "безпечне" і "небезпечне",

які мають поповнити активний словник дитини й стати дієвими правилами

поведінки. Це закарбовано в змісті здоров'язбережувальної компетенції

дитини в одному ємкому словосполученні, а саме: "дотримання правил

безпеки життєдіяльності".

ПОНЯТТЯ "БЕЗПЕКА" І "НЕБЕЗПЕКА"

Уточнимо: що ж означають слова: "безпека", "безпечний" та "небезпека",

"небезпечний"? Чи розуміє їх дитина?

Безпека — стан діяльності людини (дитини), за якого з певною

ймовірністю виключається загроза будь-якої небезпеки.

Безпека — мета, а безпека життєдіяльності — засоби, форми, шляхи,

методи й прийоми її досягнення. Саме тому в усіх державних документах,

пов'язаних з освітою, червоною ниткою проходить завдання створення

здоров'язбережувального безпечного середовища для дітей, оскільки

найвища цінність держави — діти та їхнє здоров'я. Безпечний означає такий,

що не завдає шкоди організму, стану здоров'я та поведінці в соціумі.

Небезпека — це явища, процеси, об'єкти, що можуть за певних умов

завдавати шкоди здоров'ю людини як одразу, так і в майбутньому, тобто ви-

кликати небажані наслідки. Небезпечний — такий, що завдає шкоди

організму людини.

На безпеку життєдіяльності дитини впливає низка зовнішніх мікро-, мезо- і

макрочинників, серед яких ми, дорослі, і маємо навчити дитину жити й діяти

безпечно.

Мікрочинники — сім'я, батьки, родичі, спілкування з однолітками

(друзями), дошкільний навчальний заклад, школа. На жаль, вони можуть

бути як позитивними, так і негативними.

Мезочинники — етнокультурні умови, в яких навчається і виховується

дитина, пов'язані з менталітетом та національним характером, а також

природне довкілля (клімат, повітря, вода, їжа, географічне розташування

місцевості тощо).

Макрочинники — це космос, планета, суспільство, держава. Від того, як

ставляться держава і суспільство в цілому до дитинства, залежить здоров'я,

безпека, щасливе дитинство малюків. Які ж чинники найчастіше становлять

небезпеку для життєдіяльності дитини? Спробуємо виокремити ті, з якими

дитина стикається найчастіше.

Чинники, які найчастіше становлять небезпеку для дітей:

♦ Неблагополучні сім'ї, в яких можливі такі негативні явища, як насильство

над дітьми (фізичне, психічне, емоційне), бездоглядність, знущання

тощо.

♦ Діти вулиці, безхатьки-дошкільники за живих батьків: негативний вплив

підлітків девіантної поведінки; використання дітей дошкільного віку

дорослими безхатьками, залучення їх до протиправних вчинків з

негативними наслідками..

♦ Незнання дітьми правил дорожнього руху.

♦ Незнання дошкільниками правил пожежної безпеки, що може

призводити до каліцтва і навіть смерті.

♦ Небезпеку для дошкільнят можуть становити ситуації: "сам удома", "сам

на воді" (на річці, ставку, озері, морі), "сам у лісі" без догляду дорослих.

♦ Небезпека подекуди чатує на дитину і в ситуації "дитина — незнайомий

дорослий".

Нас, дорослих — батьків, вихователів — не може не хвилювати статистика

нещасних випадків, яка щороку стає все тривожнішою. Екрани телевізорів,

періодична преса щодня інформують про побутовий травматизм і нещасні

випадки з дошкільнятами: отруєння газом (або чадом), небезпечними

речовинами, ліками; насильство в сім'ї; травматизм на дорозі; опіки від

вогню, пожежі, ігор із сірниками; викрадення та торгівля дітьми тощо.

Таким чином, наші діти стають жертвами різних небезпечних явищ як

предметного, так і соціального довкілля: дискримінації, жебрацтва, бездо-

глядності, рабства, конфліктів різного характеру, зазіхань на права і свободу

дитини та насильства в неблагополучних сім'ях.

ЯК ДОСЯГТИ БЕЗПЕКИ ДІТЕЙ?

Вважаємо: починати треба з просвітницької роботи серед батьків, дітей.

Таку роботу мають вести соціальні центри роботи з дітьми і молоддю,

соціальні педагоги і психологи, а також фахівці дошкільних закладів.

Другий напрям — цілеспрямована робота вихователів дитсадків з

формування безпечної поведінки дітей у різних життєвих ситуаціях.

Завважу: сьогодні для реалізації другого напряму є достатня кількість

методичного матеріалу. Серед них: Л.П.Карнаух "Виховання безпечної

поведінки дітей дошкільного віку в соціальному середовищі" (2009);

Н.Ф.Денисенко, Г.І.Григоренко, А.Ф.Михайличенко "Азбука безпеки і

здоров'я" (2004), "Малятам про здоров'я та безпеку життя" (хрестоматія для

дошкільників) — три видання поспіль. Ці проблеми постійно висвітлюються

у часописах "Дошкільне виховання", "Палітра педагога", "Джміль", "Дитячий

садок". Дошкільні навчальні заклади України мають сьогодні багатий досвід

роботи з виховання безпечної поведінки дітей, який потребує вивчення,

узагальнення й поширення.

Принципи формування безпечної поведінки дітей

Для ефективного формування у дітей навичок безпечної поведінки слід

дотримуватися в роботі таких важливих принципів.

♦ Забезпечення гігієни і нормальної роботи всіх органів та

психофізіологічних процесів організму дітей. Хвора, перевтомлена,

психоемоційно виснажена дитина не уважна, у неї знижується рухливість

нервових процесів у корі головного мозку, виникає розпорошеність

уваги, що негативно позначається на реакції в разі небезпеки.

♦ Забезпечення взаємозв'язку і взаємозалежності життєдіяльності дитини з

довкіллям (предметним, природним, соціальним) і безпосереднім

середовищем, у якому вона перебуває, та соціальною ситуацією розвитку

як єдиною і неповторною для дошкільного дитинства системою взаємин

між дитиною та середовищем.

♦ Раціональна організація життя та діяльності дітей у дошкільному закладі.

♦ Захист здоров'я, життєдіяльності дитини як у дошкільному закладі, так і в

сім'ї.

♦ Своєчасне усунення негативних впливів на життєдіяльність дитини та їх

наслідків; надання своєчасної допомоги.

♦ Забезпечення взаємозв'язку дошкільного закладу, сім'ї та громадськості у

формуванні безпечної поведінки дітей.

ГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО РЕАЛЬНОГО ЖИТТЯ

Актуальність проблеми зумовлена зростанням дитячої захворюваності,

травматизму в освітніх закладах. Особливу тривогу суспільство відчуває за

своїх найбільш беззахисних громадян — маленьких дітей. Фахівці

стверджують: формування відповідального ставлення до власної безпеки має

відбуватися на всіх етапах життя людини, а розпочинати його варто з

раннього дитинства.

Дошкільний вік характеризується зростанням рухової активності, фізичних

можливостей дитини, підвищенням допитливості, прагненням до самостій-

ності. За відсутності життєвого досвіду це нерідко може призводити до

виникнення травмонебезпечних ситуацій. У Законі України "Про дошкільну

освіту" продекларовано: дитина має право на безпечні та нешкідливі для

здоров'я умови утримання.

Тож охорона та зміцнення здоров'я, безпека дітей мають бути головною

стратегією, пріоритетом у роботі дошкільних закладів.

БЕЗПЕКА ДИТИНИ ТА ОБОВ'ЯЗКИ ДОРОСЛИХ

Базовий компонент дошкільної освіти як державний освітній

стандарт орієнтує педагогів на певний результат планомірної системної

роботи щодо формування у дітей елементарної компетенції з основ

безпеки життєдіяльності.

В усіх чинних освітніх програмах з дошкільної освіти ("Впевнений старт",

"Дитина", "Дитина в дошкільні роки", "Українське дошкілля") викладено

вимоги щодо забезпечення безпеки життєдіяльності дітей. Для їх реалізації

робота в дошкільному закладі має вестися в трьох напрямах: з працівниками

закладу, з дітьми та з батьками.

Максимального ефекту можна досягти, якщо в діяльності педагогічного та

батьківського колективів буде відпрацьовано єдину стратегічну лінію.

Що ж таке безпека дитини і які обов'язки дорослих? Насамперед, це

захищеність від будь-якої небезпеки: предметів, речовин, людей, різних

непередбачуваних ситуацій та іншого, що може становити загрозу здоров'ю

та життю. В дошкільному віці цей захист мають здійснювати дорослі:

педагоги і батьки. Постійне перебування дітей у їхньому полі зору та

підтримання тісного контакту з ними — певна гарантія особистої безпеки

кожного вихованця.

Основні напрями роботи — створення належних умов для безпечної

життєдіяльності; формування елементарної життєвої компетенції з питань

безпеки, виховання основ безпечної поведінки у дітей, а також культури

безпеки у дорослих, відповідального ставлення до життя та здоров'я малят.

.

ХТО ВІДПОВІДАЛЬНИЙ?

За створення безпечних умов у дошкільному закладі загалом відповідає

керівництво, а кожний працівник несе відповідальність за життя і здоров'я

дітей на своєму робочому місці. На наш погляд, сьогодні вимоги до

створення безпечного довкілля дитини дещо послабилися. На території

закладу, наприклад, можна побачити кущі з неїстівними ягодами. При цьому

немає ніякої гарантії, що комусь з дітей не захочеться їх скуштувати.

Небезпеку також становлять і рослини зі специфічним запахом, які можуть

викликати алергічні реакції чи головний біль у дитини (пеларгонія, лілія,

гіацинт, нарцис) або взагалі є отруйними (молочай, олеандр та ін.).

У роздягальнях, спальнях, групових кімнатах на підвіконнях, ігрових шафах

для роздягання прямо над головами дітей стоять важкі, незакріплені горщики

з кімнатними рослинами. Вихователі пояснюють таке розташування браком

місця. Але ж хаотичне, безсистемне розміщення об'єктів природи завжди

вважалося неестетичним, небезпечним і просто заборонялося. Сьогодні ж,

хоча всі знають, що рослини, акваріуми мають розміщуватися в осередках

природи відповідно до програмових вимог, на практиці часто бачу зовсім

інше.

В ігрових куточках груп раннього віку іноді з'являється дрібний (діаметром

менше за 2см) природний або ігровий матеріал (мозаїка) для вільного

користування малюків. Вихователь у таких випадках запевняє, що все під ї ї

контролем. Але можна і незчутися, як дрібні деталі раптом опиняться у вусі

або горлі малюка. От чому безвідповідальне ставлення до створення

дитячого довкілля небезпечне і неприпустиме! Перелік таких фактів можна

було б продовжити, а це свідчить, що проблема безпеки життєдіяльності

дітей потребує від керівництва і персоналу закладу посилення вимогливості,

особливої уваги, відповідальності і мобілізації зусиль.

БЕЗПЕЧНУ ПОВЕДІНКУ

ТРЕБА ФОРМУВАТИ

Від дошкільників ще не можна очікувати самостійних правильних рішень у

тому чи іншому випадку. Врахуймо: сфера взаємин "дитина — дорослий"

(спілкування, контакти, спільна діяльність з батьками, педагогами) є

визначальною для формування дієвих мотивів поведінки дітей та

накопичення життєвого досвіду у дошкільному віці. Постійне включення в

спільну діяльність з дорослим дає не тільки емоційний вихід активності

дітей, а й допомагає вправляти в обережному поводженні з предметами

побуту, сприяє формуванню вмінь безпечної поведінки.

Освітню роботу з безпеки життєдіяльності не можна обмежувати

засвоєнням дошкільниками норм та правил. Слід викликати у дітей бажання

дотримуватися правил безпеки не через заборони, а завдяки пізнанню,

значущій мотивації. Важливо забезпечувати активне засвоєння кожною

дитиною необхідних знань та вмінь безпечної поведінки; формувати навички

орієнтування та швидкої реакції в різних життєвих ситуаціях. Навчаючи

дітей основ безпечної поведінки, не слід залякувати їх можливою небез-

пекою, важливіше виховувати розумну обережність. В освітній роботі з

безпеки життєдіяльності перевагу доцільно надавати спостереженням,

довірчим бесідам та розмовам віч-на-віч, моделюванню та аналізу

проблемних ситуацій, дидактичним, сюжетно-рольовим, конструкторсько-

будівельним, рухливим іграм, різним видам трудової діяльності, інте-

грованим заняттям, розробленню спільних проектів з проблеми тощо.

Адже наша найголовніша мета, щоб усе, чого ми навчаємо дошкільнят,

вони могли без допомоги дорослих застосовувати в реальному житті, на

практиці.

Нагадаємо: відповідальна місія дорослих (педагогів, батьків) не тільки

захистити дитину від можливої небезпеки, а й підготувати до майбутнього

самостійного життя, коли доведеться стикатися з різними

непередбачуваними ситуаціями. Тому їх треба надійно озброїти знаннями,

вміннями з безпеки життєдіяльності, навичками надання першої медичної

допомоги, відповідального ставлення до власного здоров'я і здоров'я тих, хто

оточує.

ГАРАНТІЯ УСПІХУ - СПІВПРАЦЯ ВСІХ УЧАСНИКІВ

ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

Роботу з педагогічним і батьківським колективами з висвітлюваної

проблеми спрямовує керівництво дошкільного закладу (завідувач ). Вона

має бути комплексною, різноплановою, вестися послідовно й системно.

Плануючи її, варто передбачати такі основні напрями: створення

матеріально-технічної бази, методична робота з педагогічними кадрами,

вивчення та впровадження кращого досвіду, моніторинг стану роботи з

проблеми, робота з батьками.

Доцільно використовувати у роботі з батьками та педагогами активні

форми взаємодії: тренінги, семінари, "круглі столи", консультації тощо. Теми

для цих заходів підказує саме життя. Наприклад, предметом обговорення

може бути необхідність зберігання мийних, косметичних засобів, ліків, ал-

когольних напоїв тощо у місцях, недоступних дітям. Малят приваблюють

яскраві пляшечки, кольорові пігулки, що нагадують їм цукерки. Час від часу

трапляються жахливі випадки отруєння дітей небезпечними рідинами,

ліками. У медицині навіть з'явився сумний термін "діти-дегустатори".

Щоб розмова з батьківською аудиторією була цікавою, на заходи бажано

запрошувати фахівців у певній галузі (лікар, пожежник, військовий, мілі-

ціонер тощо). Можливо, такі є і серед батьків. їм також можна запропонувати

взяти участь у бесідах, заняттях з дітьми з проблем безпеки, розповісти про

функціонування різних служб допомоги.

Досить ефективним прийомом у роботі з батьками є розв'язання

проблемних ситуацій. Дорослому пропонують уявну небезпечну для дитини

ситуацію, з якої він має знайти правильний вихід. Це потребує аналізу

проблеми, пошуку та вибору найефективніших виховних засобів.

Наприклад:"Ви помітили, що п'ятирічний син потайки від вас підпалює

сірники і не тільки на кухні, а й у кімнаті, в спальні. Ваші дії?".

Подібні проблемні ситуації можна запропонувати батькам в анонімній

анкеті, а потім обговорити способи їх розв'язання за "круглим столом".

Зауважимо: ефективність роботи з проблем безпеки життєдіяльності

дитини великою мірою залежить від позитивного прикладу дорослих.

Педагог має не тільки враховувати це у власній поведінці, а й пояснювати

батькам, які обов'язково мають усвідомити: неможливо домогтися від дитини

дотримання правил, якими самі батьки нехтують.

СПЕЦИФІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПОТРЕБУЮТЬ

ОБЕРЕЖНОСТІ

Перед кожним дошкільним закладом стоять завдання охорони життя,

збереження психічного і фізичного здоров'я, забезпечення безпеки життєді-

яльності вихованців. Для ефективного їх розв'язання педагогічні колективи

застосовують різноманітні, іноді досить специфічні здоров'язбережувальні

технології (обливання взимку на свіжому повітрі, елементи йоги, сауну,

соляні шахти, ігротерапію, ходьбу на ходулях тощо) та цікаві форми роботи з

дітьми (зокрема, туризм). І тут потрібна певна обережність. Насамперед

треба отримати від батьків згоду на участь дітей у цих оздоровчих та

загартувальних заходах. При цьому слід доскіпливо проаналізувати вікові

можливості і стан здоров'я дошкільнят, які будуть охоплені обраною

технологією, виважено продумати, як створити безпечні умови для успішної

реалізації поставлених завдань. Робота має проводитися під постійним

контролем медика.

Маленька людина, як і доросла, має бути готовою до зустрічі з можливою

небезпекою. Від того, чи буде у дитини сформовано елементарну життєву

компетентність, залежить адекватність її поведінки в різноманітних

ситуаціях: буде вона активним суб'єктом життєдіяльності, продемонструє

зрілу (відповідно до свого віку) форму поведінки чи розгубиться, запанікує

під час небезпеки, а нерідко й сама стане причиною виникнення небезпечної

ситуації.

Напрями роботи з педагогами

Віддаючи доньку або сина до дитячого садка, батьки довіряють педагогам

найцінніше. На вихователів покладається велика відповідальність — не лише

розвивати, виховувати, навчати дитину, а насамперед оберігати її життя і

здоров'я.

Отже, кожний працівник дитсадка має володіти основними знаннями та

вміннями з безпеки життєдіяльності: знати правила поведінки у небезпечних

ситуаціях, чинники можливих ризиків у довкіллі, вміти надавати першу

медичну допомогу тощо.

Для підвищення професійної майстерності педагогів та інших працівників

із цього питання в дитсадку має проводитися певна робота. Форми, терміни її

проведення фіксуються у річному плані, а за потреби — в індивідуальній

документації працівників. Крім цього варто організувати системну роботу з

педагогами, зокрема у таких чотирьох напрямах.

1. Ознайомлення педагогів з нормативним забезпеченням з охорони

життєдіяльності дітей:

♦ вивчення базових документів: Закону України "Про дошкільну освіту",

Базового компонента дошкільної освіти, Державної національної

програми "Освіта: Україна XXI століття", Конвенції ООН про права

дитини;

проведення зустрічей за "круглим столом" з інспекторами ДАІ,

працівниками ДСНС, лікарем-токсикологом, практичним психологом.

проведення семінару "Забезпечення права дитини на охорону здоров'я,

здорового способу життя через створення умов безпечного їх

утримання".

2. Організація практичної роботи педагогів дошкільного закладу з

підготовки навчальної бази:

♦ опрацювання методичної літератури з питань ОБЖД;

♦ оформлення каталогу з цієї теми;

♦ підготовка таблиць і дидактичних ігор;

♦ створення перспективного плану роботи відповідно до вимог Базового

компонента та чинних програм.

3.Обмін досвідом на семінарах-практикумах, засіданнях творчої групи,

відкритих заняттях.

4.Організація взаємодії педагогів дошкільного навчального закладу з

родинами вихованців:

♦ анкетування батьків і дітей;

♦ оформлення стендів допоміжної інформації;

♦ проведення консультацій, бесід тощо.

Працюючи за поданою системою, взаємодіючи із сім'ями вихованців, ми

досягли значних успіхів у формуванні життєвої компетентності дошкільнят.

Орієнтовний перелік заходів

* Педагогічні ради: "Безпечні умови життєдіяльності дітей у дошкільному

закладі", "Системний підхід до профілактики дитячого травматизму".

* Інструктажі з техніки безпеки: "Правила безпечної поведінки у

басейні", "Дотримання техніки безпеки під час використання спеціального

фізкультурного обладнання", "Дотримання правил безпечної поведінки під

час проведення заходів за межами дитсадка".

* Консультації: "Забезпечення вільного доступу до обладнання у групах

раннього віку із дотриманням техніки безпеки", "Прояви агресії у дітей:

небезпека для інших чи право на самовираження?".

* Семінари: "Ознайомлення дошкільнят з правилами безпечної поведінки у

природі", "Виховання ціннісного ставлення дітей до власного життя і

здоров'я засобами художнього слова".

* Семінар-практикум "Формування навичок безпеки життєдіяльності на

заняттях з фізкультури".

* Читання лекції "Морально-психологічна підготовка працівників до дій в

екстремальних ситуаціях".

* Майстер-клас "Правила надання першої медичної допомоги дітям".

* Практичний тренінг "Евакуація дітей та працівників з приміщень

дошкільного закладу" (раз на рік).

* Засідання за "круглим столом": "Облаштування безпечного

розвивального середовища на

ігрових майданчиках"; "Умови безпечної організації пошуково-

дослідницької діяльності дітей".

♦ Робота творчої лабораторії "Розроблення та виготовлення наочного

дидактичного матеріалу для дітей з питань техніки безпеки".

♦ Інтерактивна ділова гра "Щоб людське життя оберігати — знання й

уміння треба мати".

♦ Обмін досвідом: взаємовідвідування вихователями різних форм роботи з

дітьми.

♦ Налагодження взаємодії з представниками служб порятунку, цивільної

оборони: спільні наради, творчі зустрічі, вечори запитань та відповідей

тощо.

♦ Обговорення новинок педагогічної літератури та підготовка власних

публікацій у фахових періодичних виданнях за визначеною

проблематикою.

♦ Розроблення методичних рекомендацій: "Основні підходи до формування

навичок безпечної поведінки у дітей у побутових ситуаціях", "Орієнтовне

планування освітньої роботи з дітьми різних вікових груп з основ безпеки

життєдіяльності".

♦ Оформлення тематичних стендів "Бережімо життя і здоров'я дітей" за

розділами: "Дитина у світі природи", "Дитина і вулиця", "Дитина у світі

людей", "Здоров'я дитини".

♦ Оформлення санітарних бюлетенів "Перша медична допомога у разі

травмувань", "Як уберегти дітей від застуди й грипу".

♦ Облаштування виставок фотоматеріалів "Здоровий відпочинок улітку",

"Здорова дитина — щаслива родина"; дитячих робіт "Малята за безпеку на

дорогах", "Пожежники — у боротьбі з вогнем".

Керівництво разом з відповідними службами має систематично

контролювати дотримання санітарно-гігієнічних норм і правил

протипожежної та особистої безпеки в усіх приміщеннях і на території

закладу.

СТВОРЕННЯ БЕЗПЕЧНОГО РОЗВИВАЛЬНОГО

СЕРЕДОВИЩА

Важливим чинником, що впливає на формування у дітей навичок безпечної

поведінки, є сприятливе розвивальне середовище в дитсадку.

Розвивальне середовище — сукупність умов (природних, культурних,

соціальних), що є найприроднішими для дітей, у яких вони почуваються

вільно, впевнено, і, головне, — безпечно.

Принципи організації розвивального середовища

Створюючи ефективне й безпечне розвивальне середовище, слід

керуватися такими специфічними принципами:

♦ відповідності психологічним закономірностям розвитку дитини на певних

вікових етапах;

♦ дитячої активності та самостійності;

♦ універсальності та динамічності;

♦ раціональної організації, комплектування та гнучкого поділу на осередки;

♦ позитивного емоційного навантаження (художньо-естетичне оформлення;

забезпечення взаємозв'язку з традиціями родин; здоровий психологічний

мікроклімат і доброзичливі взаємини в колективі педагогів і дітей).

Насичення середовища

Щоб розвивальне середовище сприяло фізичному розвитку,

збереженню та зміцненню здоров'я маленьких вихованців,

збагачувало їхні знання про власний організм та правила

безпеки життєдіяльності, воно потребує відповідного

насичення.

Облаштовуючи територію дитсадка, слід уникати всіх

можливих чинників ризику (наявність отруйних рослин, вільний доступ

тварин, можливість проникнення небезпечних відвідувачів тощо).

При облаштуванні приміщень закладу особливу увагу слід приділяти

матеріалам, з яких виготовлено різноманітне обладнання, та добору іграшок,

їх відповідності санітарно-гігієнічним нормам, спираючись на такі

нормативні документи: "Інструкція з організації охорони життя і здоров'я

дітей у дошкільних закладах освіти" (затверджена наказом МОН України від

28.10.2008 р. № 985); методичні рекомендації "Підбір і використання іграшок

для дітей раннього віку у дошкільних навчальних закладах" (лист МОН

України від 17.03.2006р. №1/9-153) та "Підбір і використання іграшок для

дітей дошкільного віку в дошкільних навчальних закладах" (лист МОН

України від 18.07.2008р. №1/9-470).

Варто подбати про те, щоб у різних осередках групових приміщень було

достатньо матеріалів, які сприяють формуванню в дошкільнят навичок без-

печної поведінки.

Зокрема, в осередку для сюжетно-рольових ігор

можна розмістити атрибути для організації таких ігор:

"Лікарня", "Служба порятунку", "Пожежники",

"Міліціонери", "Водії", макети та предметно-ігрові фони

(лікарня з кабінетами медичних спеціалістів, макет-карта

"Вулиці нашого міста").

Вправляти дітей у дотриманні техніки безпеки можна і в будівельно-

конструкторських іграх. Це, в свою чергу, потребує достатньої кількості в

окремому осередку різноманітного обладнання: дерев'яних, металевих,

пластмасових конструкторів, нетрадиційних і допоміжних матеріалів,

модульних та великогабаритних систем, а також атрибутики, що

використовується з метою охорони життя справжніх будівельників,

ремонтників — каска, жилет яскравого кольору, запобіжні знаки.

Цікавими й захопливими для малят є настільно-

друковані ігри: "Друзі поспішають на допомогу",

"Пригоди лікаря Айболита"; яскраві пазли "Машини —

помічники людини"; парні картинки "Предмети особистої

гігієни"; ігри, що публікуються в журналі "Джміль" і

допомагають малюкам закріплювати знання правил безпеки життєдіяльності.

Особливо корисні для ознайомлення з правилами безпечної поведінки в

довкіллі дидактичні ігри: "Безпечне — небезпечне", "їстівне — неїстівне",

"Три сигнали світлофора", "Що зайве?".

В осередку ігор-драматизацій та театралізованої діяльності можуть

міститися матеріали (різні види театрів, елементи декорацій, театральна бу-

тафорія, атрибути, костюми та їхні елементи) за змістом художніх творів, у

яких головні персонажі потрапляють у небезпечні ситуації. Наприклад, "Чер-

вона Шапочка", "Троє поросят", "Семеро козенят та Вовк", "Гуси-лебеді",

"Золотий ключик" тощо.

Осередок художнього слова варто збагатити дитячими творами

відповідної тематики: В.Маяковський "Що — добре, а що — погано";

С.Маршак "Казка про дурненьке мишеня", "Ось так неуважний";

К.Чуковський "Плутанина", "Айболить"; М.Носов "Витівники" та ін.

У фізкультурно-оздоровчому осередку, як правило,

розміщено обладнання для розвитку основних рухів та

фізичних якостей (м'ячі, дуги, лави, колоди, куби),

рухливих та спортивних ігор (баскетбольне кільце,

кільцекид, бадмінтон, кеглі). Опановуючи різноманітні

фізичні вправи, діти водночас ознайомлюються з

технікою їх безпечного виконання.

У природознавчому осередку можуть бути постійні та сезонні об'єкти

природи, предмети догляду за ними відповідно до віку дітей. Зрозуміло, що й

рослини, і тварини в жодному разі не повинні завдавати шкоди здоров'ю

вихованців. Рослини слід розміщувати на спеціально облаштованих сте-

лажах, полицях; для тварин потрібні пристосовані до їхніх потреб

помешкання. Спостерігаючи щодня за

об'єктами природи, діти усвідомлюють взаємо-

залежність усього живого, вправляються у

безпечному поводженні в природному

довкіллі.

У цьому осередку також можуть міститися

інформаційні та наочні матеріали про природні

стихійні лиха (буревій, ураган, повінь,

пожежу) та їхні руйнівні наслідки, отруйні рослини, небезпечних тварин.

Збагатять його і міні-центри пошуково-дослідницької діяльності та

екологічних досліджень з різними ємкостями, дитячим мікроскопом, допо-

міжними матеріалами, не шкідливими для здоров'я. Через ігрові маніпуляції з

цим обладнанням діти можуть ознайомитися з властивостями води, повітря,

ґрунту, їх впливом на рослини, тварин, людей.

Збагаченню уявлень про власний організм сприятиме осередок

самопізнання, в якому бажано розмістити дзеркало, ростомір, ваги,

предмети особистої гігієни, друковані матеріали, що допомагатимуть

формувати культурно-гігієнічні навички.

Щоб забезпечити психологічний комфорт для кожної

дитини, у груповій кімнаті доцільно передбачити місце

для осередку відпочинку та усамітнення.

У ньому радимо створити умови, які давали б дітям

можливість відпочити, заспокоїтися, позбутися не-

гативних емоцій та агресії, поділитися з педагогом

своїми переживаннями, разом розв'язати конфліктну

ситуацію. Цей осередок доцільно облаштувати м'якими меблями, дитячими

іграшками, бажано відокремити його ширмою.

Вдалою знахідкою стане осередок з безпеки життєдіяльності. В ньому

можуть бути штучні зразки засобів з надання першої медичної допомоги, ін-

дивідуального захисту, пожежогасіння; інформаційні матеріали про правила

поведінки у звичних та екстремальних ситуаціях; тематичні міні-стенди:

"Миємо руки правильно", "Весела стоматологія", "Як перемогти мікробів"

тощо. Такі матеріали сприятимуть вихованню самостійності,

дисциплінованості, відповідальності, небайдужості до власного здоров'я.

ОСВІТНЯ РОБОТА З ДІТЬМИ

Важливе значення у формуванні в дітей навичок безпечної поведінки та

свідомого ставлення до свого здоров'я відіграє раціональний добір форм і ме-

тодів педагогічної роботи, що відповідають віковим особливостям

вихованців. Дошкільники сприймають навколишній світ і себе в ньому

передусім на емоційному рівні, а вже потім засвоюють знання, вправляються

у вміннях, збагачуючи власний досвід.

Освітню роботу з формування в дошкільнят навичок щодо безпеки

життєдіяльності рекомендується здійснювати в три етапи.

I. Підготовчий етап. Полягає в отриманні та частковому узагальненні

вражень про небезпеку, що може чатувати на дітей у довкіллі. Доречні такі

форми й методи роботи, як екскурсія, цільова прогулянка, спостереження,

читання художніх творів, розглядання ілюстрацій, перегляд відеофільмів,

мультфільмів.

II. Основний етап. Робота з формування певної системи уявлень та

вироблення навичок безпечної поведінки. На цьому етапі доцільно

застосовувати різні види ігор з елементами безпеки життєдіяльності, бесіди,

складання описових та творчих розповідей дітьми, розучування комплексів

загально розвивальних вправ, віршів, трудові доручення тощо.

III. Практичний етап. На цьому етапі діти мають застосовувати набуті

знання та вміння на практиці. Доречним буде використання таких форм і

методів роботи, як розв'язання проблемних ситуацій,

творчих завдань, створення образів за допомогою різних засобів, пошуково-

дослідницька діяльність, проведення свят, розваг, змагань, конкурсів.

З метою систематизації та узагальнення уявлень дітей у дитсадку також

варто періодично проводити "День безпеки" або "Тиждень безпеки"( див

додаток). Зміст цих заходів може включати всі названі вище форми й методи

роботи з дітьми, залежно від матеріально-технічних умов закладу, природних

та техногенних особливостей території, на якій він розташований, досвіду

вихователів та підготовленості дітей.

НАЛАГОДЖЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ З БАТЬКАМИ

Важливий чинник ефективності роботи — тісна взаємодія між батьками та

педагогами. Батьки мають уважно ставитися до здоров'я своїх дітей;

підтримувати їхнє прагнення до самостійності, заохочувати ініціативу;

допомагати знаходити вихід з різних ситуацій; радіти їхнім найменшим

успіхам. Для цього варто залучати батьків до різних заходів.

Форми роботи з батьками

* Практичні семінари-тренінги "Школа спілкування з незнайомцями",

"Здоров'я у спадок".

* Консультації: "За якими критеріями обирати іграшки", "Як створити

безпечний простір вдома",

"Що робити, якщо дитина ображає інших".

♦Батьківські клуби за інтересами: "Здорові малята — радість для мами і

тата", "Безпечне довкілля для наших дітей".

♦Спільні заходи: проекти "Зміцнюємо здоров'я дітей", "Посади дерево —

врятуй планету"; виставки "Безпека в повсякденні", "Неповторні миттєвості

життя"; конкурси "Найвеселіший дорожній знак", "Найкорисніша та

найсмачніша страва".

Підсумовуючи, підкреслимо: завдяки правильно організованій роботі діти

здобувають необхідні їм знання та вміння з безпеки життєдіяльності, що стає

першим кроком до усвідомлення цінності не лише власного життя, а й усього

живого, що є на Землі

ПУБЛІКАЦІЇ ПРО БЕЗПЕКУ в журналах "Дошкільне виховання" і

"Палітра педагога"

БорусевичЛ. Проектування в освітньому процесі. Міні-проект "Школа

безпеки" // Палітра педагога, 2012. — № 1.

ДжемулаГ. Будьмо обережні! // Палітра педагога, 2012. — № 1.

ГузинінаВ. Гори, свічко! Комбіноване заняття з основ безпеки

життєдіяльності та образотворчості для старших дошкільнят // Дошкільне

виховання, 2011. — № 1.

Свириденко С., Ващенко О., Чорновіл О. Абетка харчування вчить берегти

здоров'я //■ Палітра педагога, 2011. — № 1.

СергієнкоЛ. Без дорослих, діти, — не ходіть у ліс по квіти // Палітра

педагога, 2011. —№1.

Бунда Т. Правила дорожнього руху: цікаво і корисно // Палітра педагога,

2011. — №5.

Литвиненко І. Як говорити з дитиною про тероризм // Палітра педагога,

2011. — №3.

Шавровська В., Шавровська Н. Наука життя—в дії // Палітра педагога,

2011. — № 1.

БадракС. Щоб здоровими зростати, корисну їжу треба вживати.

Інтегроване заняття //Дошкільне виховання, 2010. — №6.

МельникЛ. Отрута в пляшці // Дошкільне виховання, 2010. — №6.

Зав'язуй Т., СеменюкО. Вчимося берегтися. Опис організації діяльності

дітей 4-го-6-го років життя у різновіковій групі // Палітра педагога, 2010. —

№2.

КанафоцькаЛ. Я залишився сам удома. Інтелектуально-розважальна гра //

Дошкільне виховання, 2010. — №1.

ГрибоваВ. Абетка харчування: шлях до здорового способу життя // Палітра

педагога, 2009. — № 6.

Зав'язуй Т. Сам удома. Психолого-педа-гогічне проектування діяльності

дітей 5-го та 6-го років життя // Палітра педагога, 2009. — №4.

Ніколаєнко В. Як від лиха вберегтися. Заняття-гра // Дошкільне виховання,

2006. — №10.

Ніколаєнко В. Наука для Незнайка. Тематичне заняття у старшій групі //

Палітра педагога, 2006. — № 1.

ЄнінаЛ. Літній тиждень безпеки. Орієнтовний план // Палітра педагога,

2006. — №2.