Збірник наукових праць ДонНАБА 1 2019 (15) · Збірник наукових праць ДонНАБА № 1 ... вертикальних садів рослини

Збірник наукових праць ДонНАБА № 1 – 2019 (15)

3

УДК 574.4:502.36:692.43:692.23:697.12:628.8

Т. М. Ткаченко, к.б.н., професор,

orcid 0000-0003-2105-5951

О. А. Ткаченко, студент

Київський національний університет будівництва

та архітектури, м. Київ, Україна. [email protected]

СУЧАСНИЙ СТАН ВИКОРИСТАННЯ

«ЗЕЛЕНИХ КОНСТРУКЦІЙ» В УРБОЦЕНОЗАХ

Розглянуті основні типи «зелених конструкцій». Проаналізована історія розвитку «зелених

конструкцій», перспективні напрямки використання: енергетичні переваги, вплив на кількісні та якісні

властивості стічних вод, роль «зелених конструкцій» у поліпшенні екологічної безпеки міст. Розглянуті світові

стандарти «зелених конструкцій», перспектива впровадження цих технологій на будівельний вітчизняний

ринок, напрямки основних досліджень «зелених конструкцій» в Україні. Встановлено, що масове введення цих технологій на український ринок гальмується відсутністю нормативної бази, вітчизняних технологій та

фундаментальних науково-технічних розробок.

Ключові слова: урбоценоз, зелені конструкції, вертикальне озеленення, фітостіни, зелені схили,

екопарковки, зелені покрівлі

Т. Н. Ткаченко, к.б.н., профессор,

orcid 0000-0003-2105-5951

А. А. Ткаченко, студент

Киевский национальный университет

строительства и архитектуры, г. Киев, Украина

[email protected]

СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ

«ЗЕЛЁНЫХ КОНСТРУКЦИЙ» в УРБОЦЕНОЗАХ

Рассмотрены основные типы «зелёных конструкций». Проанализирована история развития «зелёных

конструкций», перспективные направления использования: энергетические преимущества, влияние на количественные и качественные свойства сточных вод, роль «зелёных конструкций» в улучшении

экологической безопасности городов. Рассмотрены мировые стандарты «зелёных конструкций», перспектива

внедрения этих технологий на строительный отечественный рынок, направления основных исследований

«зелёных конструкций» в Украине. Установлено, что массовое введение этих технологий на украинский рынок

тормозится отсутствием нормативной базы, отечественных технологий и фундаментальных научно-

технических разработок.

Ключевые слова: урбоценоз, зелёные конструкции, вертикальное озеленение, фитостены, зелёные

склоны, экопарковки, зелёные кровли.

Tkachenko Tetiana, Ph. D., Professor,

orcid 0000-0003-2105-5951

Tkachenko Olexiі, student

Kyiv National University of Construction and

Architecture, Kyiv, Ukraine

[email protected]

MODERN CONDITION OF USING «GREEN STRUCTURES» IN URBOCENOSES

The main types of «green structures» were reviewed. The history of the development of "green structures",

perspective directions of using: energy benefits, influence on quantitative and qualitative properties of wastewater, role

of "green structures" in improving the ecological safety of cities were analyzed. The world standards of "green

structures", the perspective of the introduction of these technologies into the domestic construction market, the direction

of the main research of "green structures" in Ukraine were considered. It has been established that the massive

introduction of these technologies into the Ukrainian market is hampered by the lack of regulatory system, domestic

technologies and fundamental scientific and technological developments.

Keywords: urbocenosis, green structures, vertical landscaping, phytowalls, green slopes, eco-parking, green

roofs.


4

Проблема. Зростання міського населення призвело до серйозних соціальних,

економічних й екологічних проблем. Через щільності міської забудови практично не

залишилося місця для зелених насаджень, парків, скверів. Скорочуються не тільки міські

рекреаційні зони, але й заміські зелені насадження, які виконують роль зелених міських

поясів. Такі зелені пояси є джерелом кисню, зоною збереження біорізноманіття фіто- і

зооценозів, міграційними шляхами для біоти з міського середовища в природне і навпаки.

Крім того, вони підтримують кліматичний баланс міської системи, захищаючи її від вітру,

перепаду температури, підтоплення, зсувів і повеней.

У даний час міська система розповзається горизонтально і вертикально, що різко

знижує привабливість ландшафту місцевості. Становище ускладнюється економічними

причинами: вартість землі в центрі міст дуже велика. Тому вигідніше віддавати її під

забудову, а не створювати зони рекреації. Через відсутність зелених зон у центральних

районах, спостерігається ефект «теплового острова» центрів міст, коли різниця температур

між центральними міськими та заміськими районами становить близько 4…7 °С.

До чинників, які змінюють мікроклімат урбоценозів також відносяться: забруднення

атмосферного повітря (зміна його складу, що виражається в збільшенні вмісту твердих

зважених часток і сторонніх газоподібних домішок); зміна теплообміну за рахунок

закритості горизонту, теплофізичних властивостей міських поверхонь (теплоємність,

відбивна здатність домішок); штучне утворення потоків теплоти при опаленні, роботі

автотранспорту, на промислових підприємствах. Економічні та екологічні проблеми міст

призводять до соціальних, коли збільшується рівень хронічних захворювань, погіршується

психоемоційний стан людини, знижується рівень народжуваності. Тому у сучасних містах

потрібно застосовувати енергоефективні технології – «зелені конструкції», які здатні

вирішувати екологічні, економічні та соціальні проблеми.

Виклад основного матеріалу дослідження. Основні типи «зелених конструкцій»

1. «Вертикальне озеленення». Класичне «вертикальне озеленення» виникло ще

наприкінці I ст. до н. е. й до початку I ст. н. е. обвиті плющем і лозою альтанки були дуже

популярні. Велика кількість садів у Греції та Римі пояснювалася високою розвиненістю

цивілізації. Історики описують гай, більше схожий на величезний зимовий сад. По всьому

периметру він був обнесений ґратчастою стіною, по якій спадали різноманітні рослини. Вони

створювали суцільний зелений килим, підтримуючи всередині саду приємну прохолоду та

сутінок. У Середньовіччі садам відводиться вже набагато менше місця, вони огороджуються

масивними стінами з каменю. Щоб візуально збільшити площу саду та приховати похмуру

сірість стін, уздовж них висаджували в'юнкі рослини.

В Епоху Відродження романтичні алеї та переходи з однієї частини парку в іншу

декорувалися арками з ампельних рослин, у результаті чого утворювався зелений коридор. У

XVI-XVIII століттях (епоха Бароко та класицизму) широкого поширення набули садові

трельяжи - ґратчасті стіни, які або служили опорою для витких рослин, або основою для

розміщення квітів у горщиках. Озеленення використовувалося для оформлення скульптур і

ніш, альтанок і пергол, огорож і зовнішніх стін будівель. Сьогодні вертикальне озеленення є

перспективним напрямком для сучасних міст [1].

Класичне «вертикальне озеленення» – це прийом, який застосовується для

оформлення фасадів будівель, глухих торцевих стін будівель і споруд, опорних стінок і

фундаментів, укосів, пергол, альтанок, а також для створення «зелених екранів» з метою


5

захисту від вітру та ізоляції окремих майданчиків і ділянок. Для «вертикального озеленення»

використовуються рослини, які поділяються за способами прикріплення до опор на три

групи:

1) ліани, що прикріпляються до опори за допомогою повітряних коренів: плющ

звичайний, дівочий виноград п’ятилистковий, що присмоктується (заввишки до 20 м),

текома, що вкорінюється (заввишки до 10 м), гортензія повзуча (заввишки до 5 м);

2) ліани, що чіпляються за опору черешками листя або самими листями: виноградовик

аконітолистний (заввишки до 15 м), виноград амурський, (висотою до 15 м), клематіси

різних сортів (заввишки до 3 ... 4 м);

3) ліани (в’ються самі), що охоплюють опори стеблами та піднімаються вгору по

спіралі: актинідії різних сортів (заввишки до 20 м), древогубець кололистовий і канадський

(заввишки до 15 м), лимонник китайський (заввишки до 5 м), жимолость каприфоль

(заввишки до 4 м).

Рослини першої групи не потребують додаткових сіток і трельяжів, вони самі

підіймаються шорсткими кам'яними стінами. Ці рослини рекомендується використовувати

при озелененні кам'яних не оштукатурених торців стін. Стіна покривається рівною

однорідною масою рослин. У даному випадку рослини можуть стати місцем проживання

комах.

Рослини другої групи застосовують для озеленення гладких стін. На таких стінах

монтується спеціальний опорний каркас – сітку із прутів і дроту, підвішену на вбитих

залізних гаках. Осередок сітки має розмір 5...10 мм. Між сіткою і стіною залишають простір

не менше 100 мм. Біля стін дерев'яних будинків ліани застосовувати не рекомендується.

У деяких видів ліан третьої групи зростання стебла спрямовано за годинниковою

стрілкою, у інших – проти годинникової стрілки. Опори для даних видів ліан улаштовують у

вигляді вертикальних стовпчиків завтовшки не більше 50... 80 мм. При товщині опори понад

діаметр можливого обертання верхівки стебла, ліана не охоплює опору, а ковзає та падає

вниз. Тому в трельяжах та інших пристроях для ліан влаштовують вертикальні стрижні або

стовпчики з брусів невеликого діаметра (рис. 1.1-1.3).

При озелененні пергол, альтанок та трельяжів спочатку (згідно з проектом) виносять

посадкові місця в лінію за шнуром уздовж межі споруди. Відступ внутрішньої межі

посадкового місця від споруди і опор повинен становити не менше 0,3...0,4 м. Вздовж лінії

посадкового місця викопують траншею завширшки 0,6 м і глибиною – 0,5...0,6 м. При

озеленені стін і зовнішніх огорож в натуру за проектом виносять посадкові місця і монтують

каркаси для ліан. Потім з відступом 0,3 м від межі вимощення стіни будівлі або споруди

викопують траншеї або окремі ями.

2. Фітостіни. Фітостіни виникли з класичного вертикального озеленення. У 30-х

роках XX століття вперше з'явився інноваційний підхід до вертикального озеленення,

завдяки якому воно переросло у фасадне. Автор винаходу – Стенлі Харт Уайт (США). Але

родоначальником фасадного озеленення є французький вчений, ботанік Патрік Бланк, який у

1994 р. створив першу публічну композицію із застосуванням своєї унікальної технології.

Даний тип озеленення більше поширений в країнах з теплим кліматом, де для рослин

не характерний період спокою взимку.

Існують різні типи фітостін. За принципом будови (рис. 1.4) вони поділяються на

повстяні (гідропонні системи); модульні (з використанням субстрату); зі змішаною


6

технологією (повстяні кишені наповнюють субстратом); з контейнерною технологією

(висадка в горщики). За життєвим циклом розрізняють сезонні (літні) та всесезонні

(багаторічні). За способом застосування – внутрішні (інтер’єрні) та зовнішні (вуличні).

Рисунок 1.1 – Схеми розміщення і посадки ліан біля стін будівель (розміри вказані в

м): а - у стіни за межами вимощення: 1 - стіна; 2 - опора у вигляді сітки; 3 – лунка (d = 1

см); 4 - вимощення; 5 - керамічна трубка (d = 15 см); 6 - газон; 7 - тротуар; 8 - проїжджа

частина вулиці; б - у стіни в межах вимощення: 1 - стіна; 2 - опори; 3 - лунка; 4 посадочне

місце; 5 - тротуар (або вимощення) [2]

а) б) в)

Рисунок 1.2 – Приклади класичного вертикального озеленення: а) – зі застосуванням

опори з сітки; б) – зі застосуванням опорного декоративного каркасу; в) – ліани, що

чіпляються до стіни самі


7

Рисунок 1.3 – Оформлення стін музею сучасного мистецтва Quai Branly в Парижі.

На стіні загальною площею в 800 м2 розмістилося понад 170 видів і 15000 рослин. Сад Quai

Branly дивно змінює свій зовнішній вигляд залежно від кута зору

Повстяні фітостіни ще називають «килимові». Ці стіни створюються за технологією

П. Бланка. Їхні відмінні риси: рослини засаджуються в кишені висячої повсті, відсутність

ґрунту, мала питома вага – близько 30 кг/м2. Нижні шари повсті більш вологі, ніж верхні,

оскільки полив йде по всій поверхні вертикального «килима». Тому необхідно забезпечити

внизу відведення надлишкової вологи, яка стікає з повсті. Відведення води перешкоджає

заболочуванню коренів та їх промерзанню при низьких температурах.

Модульний підхід з'явився пізніше «килимового», при цьому способі створення

вертикальних садів рослини висаджуються в модулі, їх ще називають фітомодулі.

Фітомодуль – це, як правило, ящик з металу або пластику прямокутної форми. В нього

засаджуються рослини з ґрунтом або без, залежно від технології. Недоліком модульних

систем вважається можливість промерзання кореневої системи в зимовий період.

Фітомодулі повинні перебувати в горизонтальному положенні кілька тижнів для

вкорінення рослин, після чого вони монтуються на стіну. При модульному підході можна

уникнути переливу і відпадає необхідність в облаштуванні системи водовідведення, питома

вага цього методу лежить в межах 45-95 кг/м2.

а б в

Рисунок 1.4 – Конструкція фасадного озеленення за принципом будови:

а – повстяна; б – модульна; в – контейнерна з ампельними рослинами:


8

1 – гідроізоляція; 2 – шар повсті; 3 – бак з водою; 4 – основа; 5 – кріплення; 6 –

водопровідний шар; 7 – кишеня; 8 – напрямні; 9 – крапельний полив; 10 – субстрат; 11 –

гнізда; 12 – опора; 13 – контейнер; 14 – опора ампельних рослин» 15 – ампельна рослина [3]

Рослини для фітостін підбираються індивідуально, залежно від конкретних умов та

художнього рішення, в будь-якому випадку зазвичай намагаються застосовувати низькорослі

або карликові види, висотою до 30-35 см.

Відома німецька компанія ZinCо розробила нову систему фасадного

озеленення [4] Vertigreen (рис.1.5). Система має високотехнологічний пристрій з

автоматичним управлінням для внесення добрив, яке забезпечує рослинам одночасну подачу

води і поживних речовин.

Рисунок 1.5 – Система фасадного озеленення Vertigreen від ZinCо [4]:

1 – система поливу; 2 – модуль вертикального озеленення; 3 – кріплення; 4 – лист базової

поверхні; 5 – алюмінієвий профіль; 6 – рослинний покрив;

7 – водоприймальний лоток

Дана запатентована система поливу гарантує, що не буде надмірного наповнення

вологою модулів, розташованих внизу живої стіни в затінених місцях, а також нестачі вологи

в більш сухих верхніх модулях. Обсяг бака з водою - достатній для того, щоб влітку в саму

жарку погоду здійснювати полив фіто стіни всього лише через день.

3. Зелені схили. Дефіцит земельних ділянок та їх дорожнеча призводить до

ущільненої забудови землі в центрі міст і освоєння ділянок зі складним рельєфом. В


9

результаті зростає аварійність на складних рельєфах місцевості і виникає гостра необхідність

їх зміцнення. Особливо це стосується схилів. Дана проблема актуальна в Грузії, Балканських

країнах, Греції, Україні та інших частинах Європи.

Зміцнення схилів в Україні актуально не тільки в горнах районах Криму і Закарпаття,

а й у сучасних мегаполісах, наприклад, у Києві. У 2015 році в Києві зареєстровано 136

ділянок різного ступеня аварійності (131 у 2014 році). Особливо небезпечним є схил біля

озера Глінка; сповзає земля і на елітній Воздвиженці; небезпечна ситуація склалася в

Голосіївському районі (рис.1.6).

а) б) в)

Рисунок 1.6 – Приклади аварійних схилів у місті Києві: а) – аварійний схил біля

озера Глінка; б), в) - аварійний схил біля Олександрівської лікарні

Численні зсуви на Дніпровських схилах можуть привести до того, що головні

столичні пам'ятки: Києво-Печерська лавра, Аскольдова могила, Маріїнський парк,

Андріївська церква (всього 80 аварійних об'єктів) теж можуть сповзти [5]. Необхідні

термінові заходи з укріплення схилів. Однак ці заходи не завжди можуть бути успішними та

вимагають істотних вкладень. При ухилах вище середнього (тобто від 8% до 15%) зазвичай

застосовують штучні конструкції – біомати, газонні решітки та геосітки. Більший ухил

передбачає використання георешіток та габіонних конструкцій. На ділянках місцевості з

різким перепадом висот (ярах, крутосхилах, пагорбах тощо) застосовують підпірні стінки.

Умовно їх ділять на декоративні (архітектурно-художні елементи на плоских (рівних) і з

невеликим ухилом ділянках та укріплювальні (для утримання ґрунту на ухилах місцевості).

Останні широко застосовуються при терасуванні природних схилів з метою збільшення

корисної площі для розміщення елементів озеленення та благоустрою [6].

Для стабілізації ерозійних процесів (вітрова і водна ерозія), що призводять до зсувів і

обвалів, найбільш надійним і доцільним способом з точки зору екології є створення

рослинного дернового шару на схилах і укосах. Основний ґрунтозахисний ефект роблять

надземні частини рослин. Вони розсіюють кінетичну енергію дощових крапель, запобігаючи

руйнуванню структури поверхневого шару ґрунту та утворюючи слабку водопроникну кірку.

Ефективність захисту ґрунту від ударів дощових крапель визначається проективним

покриттям рослинності. При 90 % проектному покритті встановлене вбирання води на

карбонатних чорноземах і каштанових ґрунтах, наприклад, становить 1,5 - 2,5 мм/хв, а на

оголених ділянках – 0,2-0,3 мм/хв. Крім того, рослинність, розсіює кінетичну енергію

крапель і на порядок знижує транспортну здатність пластових потоків [7]. Вплив рослинного

покриву досить різноманітний. Культури з мочкуватою кореневою системою підвищують

агрегованість і, як наслідок, – протиерозійну стійкість. Особливо ефективними є багаторічні


10

трави, які збільшують протиерозійну стійкість ґрунтів в кілька разів за рахунок своєї

кореневої системи. Вона зв'язує окремі частинки ґрунту між собою і зменшує швидкість

потоку біля поверхні ґрунту (рис.1.7). Крім того, коріння і рослинні залишки, розкладаючись

у ґрунті, збагачують її органічними речовинами, що сприяє підвищенню її протиерозійної

стійкості.

Таким чином, у міському озелененні схили виконують наступні функції:

зміцнювальну; захисну; декоративну; екологічну; економічну, тому мають великі

перспективи в поліпшенні екологічної безпеки сучасних міських і заміських територій.

а) б)

Рисунок 1.7 – Приклади озеленення схилів за допомогою рослин:

а) – озеленення багаторічними травами; б) – ярусне озеленення схилів

4. Екопарковки. Екопарковка – альтернативне рішення для приватних будинків і

міських територій. Проблемою сучасного міста є нестача паркувальних місць. Для

будівництва додаткових парковок найчастіше зносяться парки і сквери, вирубуються дерева.

Це завдає колосальної шкоди екології міста, а проблема до кінця не вирішується.

Одним з альтернативних рішень є пристрій екопарковок. Це можна здійснити як для

прибудинкових територій, так і для адміністративних будівель, торгових і розважальних

центрів. Основою для екопарковки є газонна решітка, яка може бути як бетонною, так і

пластиковою. За базу для установки решіток використовується несучий шар, для якого

можуть використовуватися пісок або гравій. Оптимальним варіантом виступає середній

гравій (30-40 мм). Після установки решітки її осередки заповнюються ґрунтом, які

зволожується засаджується травою (рис.1.8). Може висаджуватися готовий трав'яний покрив,

хоча найчастіше «зелений килим» вирощують з насіння газонної трави [8].

Експлуатація екопарковки нічим не відрізняється від використання звичайного

паркінгу: прямо на зеленому газоні автолюбителі можуть ставити свої машини, не завдаючи

шкоди трав'яному покриву. Традиційно лідером у будівництві екопарковок є Німеччина. Але

певний прогрес є і в Україні.


11

Рисунок 1.8 – Пошарова будова екопарковки: 1 – родючий шар; 2 – газонна

решітка; 3 – вирівнювальний піщаний шар; 4 – щебінь фракції 40-70 мм; 5 – піщане

підґрунтя; 6 – геотекстиль; 7 - ґрунт

Наприклад, в Києві та Харкові з 2013 року планувалося будівництво кількох

екопарковок, для власників яких передбачалися певні пільги [9,10]. Однак на сьогоднішній

день немає інформації про наявність екопарковок в містах України. Схоже, що поки питання

залишається відкритим.

5. «Покрівельне озеленення». Одним з напрямків роботи сучасних архітекторів стає

конструкція житла, у якому людина змогла б відчути себе захищеною від негативних впливів

навколишнього середовища. Звичайно, завдання це комплексне. І все ж, чим більше

матеріалів, запропонованих нам природою, оточує нас у повсякденному житті, тим

комфортніше ми себе відчуваємо. Усвідомивши це, багато архітекторів використовують у

своїх розробках досвід старих зодчих. Це знайшло відображення в прагненні все більшої

кількості людей повернути втрачену гармонію з природним оточенням, зберегти і

примножити порядком виснажені природні системи та ландшафти. Одним з напрямків робіт

з наближення житла людини до живої природи є облаштування зелених дахів. Зелений дах –

місце на конструкції будівлі, яке частково або повністю покрито рослинністю і родючим

шаром ґрунту з можливістю ландшафтного планування. У наші дні цей колись примітивний

спосіб будівництва даху все більше перетворюється у високу технологію експлуатованих

покрівель, набуваючи популярності у всьому світі. До покрівельного озеленення, згідно

розробленої класифікації, ми також відносимо озеленення терас.

5.1. Історія «покрівельного озеленення». Прообразом «зеленого даху» можна

вважати вже перше житло доісторичної людини, що покинула печеру і спорудила навіс або

курінь, використовуючи стовбури та гілки дерев, а також трави і мох. Наші предки

розміщували дерен на солом'яних дахах для поліпшення теплоізоляції, зменшення небезпеки

спалаху і забезпечення стоку води (рис. 1.9). До недавніх часів споруди на селянських дворах

у північних регіонах слов'янських країн ставили дуже близько одна до одної, а їх дахи

покривали шаром ґрунту і рослинності. Історія зелених дахів досить давня.


12

У скандинавських і східних країнах людина, сама того не підозрюючи робила перші

спроби використання покрівельного озеленення для економічної ефективності свого житла.

Наприклад, у Скандинавії та Ісландії (понад 1000 років тому), були поширені житла з

засипаними землею дахами. На засипці виростала трава, яка служила додатковою ізоляцією і

дозволяла зберігати теплоту. У південних країнах Європи, навпаки, озеленення дахів

використовувалося для захисту від сонця. Особливо придатна була ця технологія для складів

і сховищ сільськогосподарської продукції, винних льохів [11]. Подібні будівлі будували,

зокрема, у сільській місцевості Австрії ще в кінці XIX - початку XX століття.

Відомо, що римляни використовували для розміщення рослин та квіткових горщиків

тераси. Пізніше ті, хто жив у Вікторіанську епоху, влаштовували на дахах оранжереї. У

Вавилоні, першому «мегаполісі» епохи Стародавнього світу, вже існувала проблема

екологічного менеджменту. Одноповерхова щільна міська забудова майже витіснила зелені

міські ділянки. Невеликі гаї, плодові сади та пальмові алеї оточували лише ділянки багатих

вельмож. Але місто виглядало зеленою оазою завдяки системі зелених терас (рис. 1.11),

тобто відомих Висячих садів Вавилону [11-13].

Рисунок 1.9 – Будинки з дерновими дахами на Фарерських островах

Знамениті «Сади Семіраміди», що вважалися сьомим дивом світу і побудовані

близько 600 р. до н. е., були нічим іншим, як «зеленими покрівлями» вавилонських палаців.

Сади в ті часи були терасами. Стовпи перекривалися кам'яними плитами, на яких

розміщувалося кілька шарів цегли, бітуму, очерету, свинцю і товстий шар землі. Нижня

тераса мала розмір 45 х 40 м, верхні були менше. Загальна висота споруди була приблизно

20-22 м. На нижній терасі росли рівнинні рослини, переважно дерева, а на верхній – рослини

гірської місцевості. Уже в цьому випадку ми стикаємося з розподілом рослин по ярусах

згідно їхнім екологічним вимогам та біологічним потребам.


13

Рисунок 1.10 – Висячі сади Вавилона. Реконструкція Ф. Крісхен

Сад мав складну систему поливу. Водними насосами вода по трубах подавалася з

Євфрату в верхній басейн, звідти вона стікала, розподіляючись для поливу рослин,

утворюючи фонтани і каскади.

Пізніше, разом з культурою Сходу звичай прикрашати плоскі дахи та балкони

рослинами в горщиках був перенесений до Греції. Разом з терасами використовувалися

елементі вирощування рослин в діжках та цебрах. При розкопках Помпеї було виявлено, що

дахи вілл часто завершувалися терасами з колонадою і зеленими насадженнями, сліди яких

були виявлені на плоскому даху аркади, що оточувала віллу Містеріас (рис. 1.11).

У побудованому в 28 р. до н.е. на Марсовому полі в Римі мавзолеї імператора Августа

теж росли вічнозелені дерева і чагарники, що розташовувалися на круглих терасах [13].

Згодом «зелені дахи» починають просуватися на північ Європи. Нюрнберзький сад XVII

століття був зеленою оазою посеред черепичних дахів. Там росли плодові дерева, які, за

повідомленнями тих років, навіть давали врожай. Як і більшість північноєвропейських

«висячих садів» того часу, нюрнберзький садок займав тераси, влаштовані на даху.

Рисунок 1.11 – Залишки античного саду на даху вілли Містеріас в Помпеї


14

Найбільш розкішні приклади висячих садів відомі в епоху Ренесансу. Особливо

славилася такими садами Італія, де у Флоренції вже в XV ст. в садах на даху вілли Медичі

росли екзотичні квіти, а в м. Мантуя величезний висячий сад був споруджений на даху

палацу герцога Гонзага. Кардинал Андреа дель Вальє в 1530 р. вибудував у Римі музей у

вигляді «висячого саду», а в Вероні граф Мафарей на даху свого палацу розбив прекрасний

сад, засаджений різноманітними квітами і деревами [11, 13-15].

У XVI-XVII ст. на півночі Італії на скелях острова Ізола-Белла, оточеного водами

озера Маджоре, на терасах замку були споруджені висячі сади, що стали зразком садово-

паркового мистецтва Пізнього Відродження. Під терасами, на яких були зібрані рослини

мало не з усього світу, розміщувалася ціла галерея підземних гротів, де можна було

сховатися від літньої спеки. Будівництво та експлуатація таких терас і садів обходилися

надзвичайно дорого, тому тільки дуже багаті та знатні люди могли дозволити собі подібну

розкіш. У Росії вперше висячі сади з'явилися при Московському Кремлі в XVII в. Для

пристрою висячих садів на кам'яні склепіння укладали свинцеві бруски та запаювали їх, а

зверху насипали рослинний ґрунт товщиною «на аршин з чвертю». Пізніше подібні сади за

терасною технологію з’явилися у бояр Голицинських і Ордин-Нащокіних.

Є відомості про сад, споруджений у Ростові-Великому митрополитом Іоном між

корпусами свого палацу. У ХVII ст. прийом пристрою садів на дахах був використаний в

архітектурі Зимового Палацу, Малого Ермітажу і Царського села в Петербурзі [16-18]. Таким

чином, в період з епохи Стародавнього світу (за шість століть до нашої ери) й по XIX ст.

сади на дахах були привілеєм знаті, багатих вельмож і купецтва. В основі будівництва

переважала система терас з нетривких матеріалів. Зелені покрівлі використовувалися для

вирішення естетичних і утилітарних завдань.

Еволюція «зелених покрівель» відбувалася з розвитком міст та суспільства. В Європі

відомі з давніх часів сади на дахах протягом середніх віків були забуті. Друге народження

зелених покрівель доводиться на XIX ст., коли на всесвітній виставці в Парижі німецький

архітектор Карл Рабітц здивував публіку, представивши будинок з зеленими насадженнями

замість традиційної покрівлі [19]. З тих пір в архітектурі з'явилися поняття «живий дах»,

«експлуатована покрівля» - галявини або навіть сади для відпочинку прямо на даху будівлі.

Карл Рабітц сформулював ідею озеленення дахів як найважливішого засобу

покращення міського середовища. Газета «Ляйпцігер Іллюстрірте Цайтунг» в 1868 році

писала: «Замість сірих дахів, де зараз гуляють лише горобці і кішки, повинні виникнути

зелені галявини і тераси, які будуть радувати око і стануть місцем відпочинку жителів». Сам

Карл Рабітц спорудив на даху свого будинку справжній сад, в якому росли дерева і кущі [17-

20]. У Росії в кінці XIX ст. садами прикрашались дахи багатьох будинків, переважно

дохідних будинків в Москві і Петербурзі [18]. Одним з перших був прибутковий будинок

Зайцевої на Фурштадтській вулиці північній столиці, побудований в 1877 р.

У Москві відомий дах будинку купця Перлова на М’ясницькій з китайською

альтанкою над чайним магазином, і невеликий садок над особняком Морозова на

Воздвиженці (1893-1898 рр.). Особливою популярністю користувалися сад на даху

Купецького клубу на Малій Дмитрівці (нині театр Ленком), побудований за проектом

архітектора І. Іванова-Шица в 1908 р. Таким чином, у XIX ст. у зв’язку з появою нового

будівельного матеріалу бетону, з’явилися нові, більш економічні технології будування

зелених дахів. Покрівельне озеленення з розряду привілейованого приватного закритого


15

стало відкритим для міста і його жителів. Тобто до утилітарного підходу добавилася

соціальна складова.

Особливо великі розміри будівництво плоских «зелених дахів» прийняло в кінці XIX

в. і на початку XX ст. у зв'язку з появою залізобетону і завдяки працям найвизначніших

архітекторів і містобудівників, серед яких були француз Ле Корбюзьє і американець Ф. Л.

Райт [21]. Ле Корбюзьє зробив «дахи-сади» необхідною складовою частиною архітектури,

розробивши і здійснивши велику кількість проектів з використанням експлуатованих

зелених дахів, починаючи від невеликих вілл і до великих житлових комплексів.

Світову популярність здобуло місто Чандігарх в Індії, побудоване за проектом Ле

Корбюзьє в 1960-і рр., яке являє собою цілий грандіозний ансамбль садів на дахах

адміністративних будівель, один з яких – Палац Асамблей - має площу 10000 м2. Із об’єктів в

Ахмадабаді виділяється будівля музею на даху якої розташоване гігантське водоймище -

водяний сад з ампельними рослинами, що спускаються по стінам та вілла Шодхан, яка має

кілька висячих садів і накрита сонцезахисним щитом. Одночасно з Ле Корбюзьє подібні

проекти в багатьох країнах почали здійснювати і інші архітектори нової хвилі. Наприклад,

брати Перрет побудували в 1903 р. у Парижі прибутковий будинок з дахами-садами і

терасами. Вальтер Гропіус у 1914 р. побудував у Кельні конторську будівлю з рестораном на

«зеленому даху», а в Америці, у той же самий час, Френк Ллойд Райт спроектував у Чикаго

великий ресторан з експлуатованими «зеленими дахами» [13-14].

Ідею створення «зелених дахів» продовжував видатний австрійський архітектор і

живописець Фрідріх Гундертвассер. Його Ідеальний Дім – це безпечна затишна нора, яку

зверху покриває трава, але нора з безліччю вікон-очей. У Новій Зеландії він побудував такий

будинок, де дах переходить з боків у пагорб. На ньому росте трава, яку іноді приходять

пощипати барани. Зелені покрівлі Гундертвассера послугували переходом від естетичних і

утилітарних проблем у створенні «зелених покрівель» до екологічних. Прикладом може

служити будинок Гундертвассера у Відні. Будівля відрізняється «горбистою» поверховістю,

дах покритий ґрунтом з чагарниками і травою. Всередині деяких кімнат-ніш висаджені

дерева [22].

У 20-ті роки XX ст. плоскі експлуатовані дахи стали невід'ємним компонентом нового

житлового середовища, увійшовши в структуру будівель, чому радянський конструктивізм

навіть дав теоретичне обґрунтування (брати Весніни і Голосови, М. Гінзбург тощо). За

проектом М. Гінзбурга солярій і сад з кущами троянд розмістився на даху нового житлового

будинку на М. Бронній і 6-поверхового будинку-комуни на Хавський вулиці, а плоский дах

8-поверхового будинку на Спиридонівці пристосували для дитячих ігрових майданчиків,

захищених металевими сітками, між якими були висаджені квіти і низький чагарник.

Озеленення дахів стало, таким чином, не тільки екстенсивним, а й інтенсивним, оскільки

рослинність на покрівлі почали використовувати для теплоізоляції, декоративного покриття

будівель, а також задля рекреації та вирощування квітів та овочів.

У період Другої світової війни у покрівельному будівництві спостерігається затишок.

Але відомий цікавий факт використання «зелених покрівель» для маскування бункера

Гітлера (так зване Вовче Лігво) в лісі серед боліт біля села Герліц (нім. Gӧrlitz, зараз

Герложе) (рис.1.12). На рисунку видно поглиблення в покрівлі й огороджувальні елементи,

які сприяють утриманню ґрунту й рослин.


16

Друга світова війна надовго перервала створення дахів-садів, проектування і

будівництво яких в 60-х і 70-х роках велося від випадку до випадку, але все ж було

побудовано кілька експериментальних будинків з «зеленими покрівлями». Так, наприклад, у

1976 р. у Мінську був побудований житловий будинок (архітектор Г. Сисоєв), що

складається з двох блоків по 14 і 16 поверхів, де на даху першого з них розмістився

дворівневий сад. На обох з'єднаних сходами терасах у бетонних вазах і контейнерах росли

дерева, чагарники і квіти, і весь сад сприймався знизу як архітектурне завершення будівлі.

На сьогодні в Білорусі більше розвивається класичне вертикальне озеленення.

а) б) в)

Рисунок 1.12 – Складові «зеленої покрівлі» бункера: а - штучна дренажна система; б

- штучні елементи для закріплення ґрунту і рослин; в - штучні поглиблення й огороджувальні

елементи

Протягом декількох років там навіть проводилися дослідження особливостей

мікроклімату, які показали його достатню комфортність і дозволили зробити висновок про

доцільність використання озеленених плоских дахів для відпочинку населення [23, 24].

Таким чином, наприкінці XIX по середину XX ст. з появою нових будівельних матеріалів та

проектів, «зелені дахи» стали повністю відкритими для міста та його мешканців. Вони

вирішували вже не тільки естетичні та утилітарні, а й соціальні та екологічні проблеми міст.

До необхідності активного долучення рослин до структури висотного житлового

будинку і створення саду на даху прийшли і ландшафтні архітектори Узбекистану. Після

землетрусу 1966 року для швидкого відновлення житла велика частина будівництва

здійснювалася за типовими проектами. Жителі Ташкента переселилися в багатоповерхові

будівлі. Це порушило звичний масштаб навколишнього середовища, обмежило й ускладнило

зв'язок з землею. Автори експериментального проекту (архітектори О. Айдінова, Г.

Голубєва, Є. Шаталов, А. Шамузафаров та інженери П. Левін, Я. Арадовській)

запропонували крім пристрою саду на даху введення в структуру будинку озеленених

рекреаційних майданчиків у рівнях 2, 5 , 8, 11 і 14-го поверхів, на кожний з яких виходять 24

квартири, розміщені вздовж дугоподібних галерей [2].

У торцях кожного з майданчиків влаштовані бетонні стінки двометрової висоти, що

завершуються квіткарками з вічнозеленими і кучерявими рослинами. Захищаючи

майданчики від зайвого вітру, вони не заважають необхідному провітрюванню. Влітку

промені сонця проникають всередину майданчиків на 3 - 5 метрів. Взимку вони

висвітлюються значно більше – на глибину 15-20 метрів і при цьому навіть у дощову погоду

залишаються практично сухими. Такий інсоляційно-вітровий режим сприяє створенню


17

сприятливого мікроклімату: влітку зберігається нічна прохолода, така важлива для південних

районів, взимку значення майданчиків для ігор дітей навіть зростає.

Шостий рекреаційний майданчик, загальний для всіх мешканців будинку – дах з

басейном, солярієм, спортивним та ігровим обладнанням. 12 вентиляційних шахт одночасно

служать тіньовими навісами із лавками. Високий парапет і квіткарки захищають дітей від

зайвого інтересу до зовнішнього середовища, але при цьому крізь декоративні грати можна

милуватися панорамою міста.

У проектах житлових будинків для нових районів визначився навіть новий тип

будинку - «висячий сад» (архітектор Г. Полторак, м. Душанбе). У лоджіях, що мають висоту

в два поверхи, передбачені бункера для посадки дерев, чагарників і ліан. В аналогічному

проекті для м. Ашгабата, невеликі сади передбачені на всіх поверхах житлового будинку

галерейного типу [2].

Такі ж громадські сади в структурі житлових будинків вже здійснені в Тбілісі (Грузія).

У житловому будинку по вулиці Чавчавадзе, розміщеному на крутому рельєфі, два поверхи

будівлі являють собою відкритий рекреаційний простір довжиною 120 і шириною 11 метрів.

Інший композиційний прийом використано в групі житлових будинків на набережній річки

Кури. Сходові майданчики закінчуються відкритими «мікросадами» площею 60 м2,

розрахованими на відпочинок мешканців двох поверхів.

Відомі озеленені дахи громадських будівель, побудованих у післявоєнні роки, в

основному санаторіїв і піонерських таборів, де їх використовують як солярії (наприклад,

санаторій «Примор'я» на Чорноморському узбережжі Кавказу). Терасова архітектура таких

будівель продиктована природним рельєфом. Цікавий також сад на даху підсобних

приміщень і звіринця в Сочинському цирку (архітектор Ю. Шварцбрейм і В. Едемський)

[2,25].

Архітектори Санкт-Петербургу повторили в новій якості ідею висячого саду

Ермітажу, використавши її в архітектурі міського аеропорту, в формі низьких круглих

квітників з поліантових троянд. Стіни приміщень, що виходять на дах, повиті диким

виноградом. Невеликий за площею сад на даху служить додатковим місцем відпочинку для

пасажирів. Також перші інтенсивні зелені покрівлі на дев’ятиповерхових житлових будинків

були розроблені в Санкт-Петербурзі ще у 1993 році [26, 27].

Ще у 1957 р. Вальтер Цинк у Німеччині заснував ремонтно-будівельне підприємство,

яке вдало спеціалізувалося за двома напрямками: будівельні конструкції й проведення робіт

на плоских дахах із застосуванням матеріалів власного виробництва. У 1972 р. підприємство

взяло курс на створення «зелених дахів». У період 1975-1976 рр., у зв’язку з енергетичною

кризою у Європі, компанія займається розробкою технологій сонячних систем та їх

розташуванням на «зелених дахах». У цьому є сенс, оскільки за даними сучасних досліджень

[28] середнє годинне підвищення ефективності сонячних панелей на «зелених покрівлях»

становить 3,3…5,3 %, а максимальний приріст потужності досягає 20…23,5 % через

зменшення нагріву сонячних батарей.

Вальтер Цинк є засновником відомої у всьому світі компанії з дахового озеленення

ZinCo. Завдяки Цинку та його ідеям, Німеччина є світовим лідером у технологіях

покрівельного озеленення [29]. Кінець XX – початок XXI ст. характеризується новим етапом

у покрівельному озелененні. Це пов’язано із загостренням глобальних екологічних проблем і

пошуків шляхів їх вирішення на світовому рівні. Проведення в 1972 р. у Стокгольмі


18

Конференції ООН щодо навколишнього середовища і створення програми ООН по

навколишньому середовищу ознаменувало залучення міжнародного співтовариства на

державному рівні до вирішення екологічних проблем [30].

Концепція сталого розвитку стала логічним переходом до екологізації наукових знань

і соціально-економічного розвитку, який бурхливо почався в 1970-і рр. Основна теза

концепції зводиться до того, що сучасне покоління має зробити все від нього залежне для

збереження навколишнього природного середовища та його ресурсів для майбутніх

поколінь. Вона має на увазі забезпечення безпеки та створення сприятливих умов

життєдіяльності людини, обмеження негативного впливу господарської та іншої діяльності

на навколишнє середовище та забезпечення охорони й раціонального використання всіх

видів природних ресурсів за будь-якого виду містобудівної діяльності [31, 32].

Таким чином, можна сказати, що розвиток і застосування технологій «покрівельного

озеленення» еволюціонував паралельно з розвитком міст і технологій. З появою нових

матеріалів виникли зовсім нові, надійні технології «покрівельного озеленення». У період

індустріалізації міста розвивалися не тільки по горизонталі, але й по вертикалі. Вже в 1885

році в Чикаго з'явився перший хмарочос. Енергетична криза змусила Європейські країни

переглянути ставлення до природних ресурсів і розвивати енергоефективні технології.

Американські та європейські країни перейшли від теоретичних питань «покрівельного

озеленення» до актуальних практичних. На цьому етапі почалося вивчення питань

енергоефективності «зелених покрівель».

5.2. Перспективні напрямки створення «зелених покрівель». Енергетичні

переваги. Дослідження енергетичної вигоди можна розділити на дві групи: перша – натурні,

практичні дослідження; друга – створення фізичних та математичних моделей. Переважна

кількість досліджень виконана в першому напрямку. Більшість досліджень в цьому напрямку

однотипні незалежно від місця проведення досліджень. Зазвичай вони спрямовані на

визначення «охолоджувального ефекту» «зеленої покрівлі». Порівнюються температури

повітря над поверхнею неозеленених покрівель з поверхнею «зелених покрівель» з

рослинним шаром. Температура над звичайними покрівлями значно вища, ніж над зеленими.

На підставі цих досліджень ґрунтується підхід «міський тепловий острів», а також «ефект

кондиціонування повітря». Вважається, що в літній період «зелена покрівля» працює як

пасивний охолоджувач. Ми вважаємо такий підхід до вимірювання «охолоджувального

ефекту» не зовсім правильним, оскільки залежно від виду неозелененого покрівельного

покриття, його коефіцієнт альбедо може бути різним. Отже, ми можемо отримувати різні

показники «охолоджувального ефекту». Провівши натурні дослідження ми вважаємо, що під

терміном «охолоджувальний ефект» можна розуміти різницю температури між рослинним

шаром і повітрям.

Другий напрям досліджень заснований на розробці математичних моделей.

Теплопровідність «зеленої покрівлі» залежить від складових шарів і товщини мембран

покрівельного пирога [33]. Це означає, що початковий рівень ізоляції покрівлі не може бути

оцінений. Тому теплова інерція може бути різною.

5.3. Вплив покрівельного озеленення на стічні води. Однією з найважливіших

екологічних переваг «зелених покрівель» для сучасних урбоценозів є зменшення кількості

стічних вод. Швидкий стік значної кількості зливової води з незамощених мостових і дахів

має негативні наслідки. Зокрема, він викликає руйнівні повені [34], ерозію, забруднення й


19

руйнування середовища перебування тварин. Здатність «зелених покрівель» зменшувати цей

стік частково за рахунок його уповільнення, частково за рахунок накопичення в ґрунті давно

і добре відома. «Зелена покрівля» забезпечує регулювання стоку за рахунок тих же заходів,

що і звичайний водорегулювальний басейн.

У порівнянні з подібними способами регулювання дощового стоку, «зелена покрівля»

недорога, не вимагає особливого догляду й надійна. «Зелені покрівлі» є єдиним практичним

способом контролю стоку в урбанізованих районах, що не вимагають додаткового

будівництва. Рослинні покриття даху особливо ефективні в регулюванні швидкості стоку з

великих дахів, таких як типові дахи комерційних або освітніх будівель. Вони можуть бути

спроектовані так, щоб забезпечувати заданий рівень контролю зливового стоку, включаючи

як зменшення загального річного обсягу стоку (50-60% є звичайною величиною), так і

швидкості пікового стоку [35, 36]. Надійна методика передбачення швидкості і кількості

зливових стоків з рослинних покрівель була успішно використана в Німеччині, де вже

існують великі системи з нульовим стоком. Ці системи в великій мірі засновані на «зелених

дахах». Наприклад, на будівлях Bondorf Transportation Center в Зіндельфінгені досягнуто

повну відсутність скидання зливових стоків, в основному за рахунок використання 46000 м2

«зелених покрівель».

«Зелені покрівлі» поглинають опади і, якщо води мало, вони повертають її в

природний кругообіг шляхом випаровування, минаючи міську зливову каналізацію. Цей

процес імітує природний спосіб поглинання і віддачі води лісами, який допомагає запобігти

повені вниз за течією. Крім того, дощову воду можна збирати у резервуар і використовувати

для побутових потреб. Будь-яка, навіть найменша «зелена покрівля» в змозі повністю

увібрати шар води завтовшки близько 2,54 см.

Якщо ж площа покрівлі не дозволяє повністю увібрати дощову воду - наприклад, під

час затяжних зливових дощів, то вона все одно фільтрує воду, очищає її і затримує на своїй

поверхні. Воді потрібно більше часу, щоб дістатися до водостічних труб, в порівнянні з

неозелененою покрівлею. Швидкий сход великих обсягів води небезпечний для районів

розташованих нижче, де зливова каналізація може не впоратися з підвищеним

навантаженням.

«Зелені покрівлі» захищають інші системи будівлі від впливу води. У більшості

приватних володінь дах займає близько 40% плями забудови, а значить, за допомогою

озелененої покрівлі є можливість затримати більшу частину падаючої на ділянку води і

запобігти пошкодженню саду або мощених доріжок.

Поверхня неозелененої покрівлі далека від ідеальної чистоти, так як на ній осідає

абсолютна більшість забруднювачів з атмосфери. При сильному зливі потік брудної води

спрямовується вниз, накопичуючись в найнижчих точках ландшафту. «Зелені покрівлі»

частково можуть нейтралізувати шкідливі викиди [37, 38]. В районі Берліна Potsdamer Platz

для зменшення забруднення річки Шпрее були масштабна використані екстенсивні «зелені

покрівлі». Ця програма продемонструвала, що екстенсивні «зелені покрівлі» можуть значно

зменшувати кількість органіки, яка змивається з дахів, але, разом з тим, показала важливість

правильного вибору рослинного середовища і рослин [37].

5.4. Роль «зелених покрівель» у поліпшенні екологічної безпеки міст.

Дослідження екосистем «зелених покрівель». Прихильники використання «зелених

дахів» розглядають їх як спосіб повернення до природи. Коли будівля побудована, простір


20

землі, на якому вона стоїть, стає непроникним, а природна рослинність і тваринний світ

зникають. Прихильники «зелених дахів» розглядають їх як природні оазиси в

урбанізованому море. Простір нагорі даху можна засаджувати рослинністю, починаючи від

низькорослих сланких рослин і до дерев включно.

Дослідженням зелених покрівельних екосистем присвячена робота К. Саттона [39], де

«зелена покрівля» розглядається як екосистема. Дана монографія є комплексним

дослідженням різних фахівців у питаннях абіотичних факторів, клімату і мікроклімату

«зелених покрівель», зволоження й накопичення вологи, циркуляції поживних речовин в

екосистемах «зеленої покрівлі», вивченні зооценозу та фітоценозу.

Естетичне поліпшення. «Зелена покрівля» може поліпшити хороший дизайн і

замаскувати поганий. Особливо це важливо для будинків з агресивною архітектурою,

промислових і комерційних будівель, депресивних промислових районів. У цих випадках

«зелені покрівлі» сприяють їх гармонізації з ландшафтом, приховують і маскують агресивні

елементи. Деяким об'єктам «зелені покрівлі» допомагають гармоніювати з сільською або

приміською обстановкою. Також «зелені покрівлі» створюються спеціально для того, щоб

покращити вигляд та сприйняття архітектурного об'єкта. Наприклад, «зелена покрівля» на

публічній бібліотеці в Ванкувері, (Канада) була спеціально створена з метою поліпшення

виду для мешканців прилеглих офісних веж. А кооперативна «зелена покрівля» в Торонто

створена для поліпшення виду з сусіднього готельного комплексу [40].

Поліпшення психо-емоційного стану людини. Переконання, що контакт з рослинами

сприяє поліпшенню психо-емоційного стану людини і зменшує стрес від міського життя,

сходить до таких стародавніх міст як Каїр, Месопотамія та Рим [2, 11]. У даний час доведено,

що візуальний контакт з природними ландшафтами позитивно впливає на здоров'я людини,

відволікаючи увагу від тривожних думок. Такий же позитивний ефект викликає робота в

саду або на городі. Саме тому успіх мають городи на «зелених покрівлях». Перші городи на

дев’ятиповерхових будинках Санкт-Петербурга з'явилися ще в 80-і роки.

У даний час спеціальну систему покрівельного озеленення «город на покрівлі»

пропонують провідні фірми-виробники покрівельних мембран. Шведські дослідження [41]

хвильової активності мозку підтверджують факт зниження серцевих скорочень і швидке

відновлення після стресу при контакті з рослинами. У 1984 році в Пенсильванії було

проведено дослідження по відновленню пацієнтів після хірургічних операцій. Одна

піддослідна група з вікна палати дивилася на цегляну стіну, а інша – на сад. Відновлення в

другій групі йшло набагато швидше, пацієнти вживали менше знеболювальних [42].

Дослідження, проведені в 1982-1985 роках, показали, що ув'язнені, чиї камери

виходили на сільськогосподарські угіддя та ліси були менш схильні звертатися за медичною

допомогою, ніж ті, чиї камери виходили на стіни або будівлі з іншими ув'язненими [42]

Люди, що живуть у квартирах з зеленими балконами або терасами менш сприйнятливі до

хвороб. Це відбувається через додатковий кисень, зволоження повітря, заспокійливої дії

зеленого кольору [43]. Зелені рослини є природними біологічними фільтрами. Вони

осаджують пил, поглинають шкідливі хімічні речовини з повітря, виділяють фітонциди.

Звукоізоляція. Ґрунт, рослини та повітряний прошарок між рослинами й будівлею

можуть використовуватися для звукової ізоляції. Звукові хвилі, вироблені машинами, рухом і

літаками можуть бути покриті, відображаються і відхиляються. Субстрат має тенденцію


21

блокувати нижні частоти, а рослини – вищі. Випробування показали, що шар ґрунту у 12 см

може зменшити звук на 40 дБ; 20 см - 46 дБ [44-46].

Використання перероблених матеріалів. При створенні дренажної системи істотну

економію дає використання перероблених матеріалів: гуми, поліетилену і пінополістиролу

[47]. Наприклад, покрівельні ПВХ мембрани LOGICROOF (компанія «Техноніколь»), що

застосовуються для гідроізоляції покрівель, після завершення експлуатаційного етапу

життєвого циклу можуть бути вторинною сировиною: відходи, що утворюються при монтажі

і підгонці ПВХ мембран придатні для подрібнення і подальшої передачі на переробку,

використання в якості сировини для виробництва нової продукції [48]. На інтенсивній

«зеленій покрівлі»-фермі навчального молодіжного центру Gary Comer, ландшафтно-

архітектурної компанії Hoerr Schaudt Landscape Architects – Чикаго, штат Іллінойс, США,

доріжки між садово-городніми ділянками виконані з перероблених матеріалів, зокрема,

колишніх паперових пакетів для молока. Використання вторинної сировини, таким чином,

знижує залежність споруди від природних ресурсів і скорочує масштаби вирубки лісів [49].

Утилізація будівлі під нуль. На сьогоднішній день «зелене будівництво» набирає

обертів у всьому світі. Основна його мета – будівництво та експлуатація будівель, вплив

яких на навколишнє середовище мінімальний. Мається на увазі весь цикл існування будівлі:

вибір ділянки з проектування → будівництво → експлуатація → ремонт → знесення. «Зелені

конструкції» гармонійно вписуються в зазначену схему і на кожному етапі виконують

економічну, екологічну і соціальну функції. На даний час світові постачальники конструкцій

для «зелених покрівель» намагаються максимально екологізувати складові покрівельного

пирога. Наприклад, лінія «Nature Line» ZinCo в якості сировини використовує не пластик, а

біополімер, що отримується в результаті переробки цукрової тростини [47]. Таким чином,

«зелені конструкції» виконують функцію «утилізація будівлі під нуль», підвищуючи

екологічну безпеку населених пунктів.

П'ятий фасад. «Зелені покрівлі» можна тепер вважати як би п'ятим фасадом,

оскільки своєю красою вони часто залучають більше уваги, ніж основні фасади будівель.

Вони естетичні, привабливі, покращують зовнішній вигляд району та міста в цілому, а їх

екологічний ефект не викликає сумнівів. До того ж, вони ще створюють додаткові місця для

відпочинку людей, серед улюблених квітів і дерев, не відходячи від свого будинку і не

користуючись транспортом для наближення до природи [17]. За допомогою «зелених

конструкцій» можна замаскувати недоліки будівель і зробити їх більш гармонійними і

екологічними. Крім того, використання таких конструкцій допомагає гармонічно вписати

будівлю у природне середовище. Наприклад, прямокутний дах техаського будинку від бюро

Wernerfield покриває щільний килим місцевих рослин, завдяки якому будівля легко

маскується на тлі навколишньої природи.

Захист покрівельної мембрани від ультрафіолету.

«Зелені покрівлі» захищають покрівельну мембрану від ультрафіолетового

випромінювання, екстремальних коливань температури, пошкоджень при технічному

обслуговуванні. Наприклад, на одному з магазинів Лондона в 1998 році була зроблена

«зелена покрівля», мембрана якої знаходиться у відмінному стані вже 50 років (і це при тому,

що середній термін служби покрівельної мембрани 10-15 років) [42]. У 1998 р. уряд

Німеччини видав документ, у якому озеленення плоских «зелених покрівель» вводиться для

збільшення терміну служби покрівельних мембран [50].


22

Збільшення теплоізоляції. Озеленення покрівлі покращує її теплозахисні

властивості, що дозволяє власникові такої покрівлі скоротити витрати енергії на обігрів та

охолодження приміщення; завдяки випаровуванню вологи відбувається зниження

температури – ефект випарного охолодження в теплий період року.

Перспективи використання вільного простору. Нові можливості використання

поверхні покрівлі від галявини і саду до кафе, ігрових та спортивних майданчиків, що

компенсує ділянки землі, зайняті під забудову. Також простір інтенсивної «зеленої покрівлі»

може здаватися в оренду для проведення культурно-масових заходів, зустрічей, концертів.

Збільшення вартості нерухомості. Американські та британські дослідження

показують, що «зелені покрівлі», «фітостіни» та «вертикальне озеленення» підвищує

вартість будинку на 6-15%. До того ж, «зелені покрівлі» можуть стати візитною карткою

міст, що істотно підвищує зелений туризм і приносить дохід.

Сільськогосподарський потенціал. «Зелені покрівлі», «вертикальне озеленення» та

фітостіни дуже перспективний сільськогосподарський потенціал для виробництва продуктів

харчування і фреш-продукції. Особливо перспективні для цього напрямку гідропонні

конструкції зелених покрівель. Виходи готової продукції з цих технологій в значній мірі

залежать від клімату і умов зростання [51].

5.5. Світові стандарти створення «зелених покрівель». У Європі, США та Канаді

покрівлі масово озеленюються з початку вісімдесятих років [52]. Спочатку в ряді країн

озеленення здійснювалося в рамках національних програм, спрямованих на підвищення

біорізноманіття. Озеленення дахів в даний час визнано одним з найактуальніших напрямків

дизайну ландшафту. Уряди більшості розвинених країн всіляко стимулюють озеленення

дахів (особливо в великих містах). Загальновизнане першість у створенні дахів-садів, на

думку фахівців, в даний час належить Німеччині, де щорічно з'являється близько 14

мільйонів зелених дахів [53]. У цій країні одна з обов'язкових умов при проектуванні нових

будівель - озеленення покрівлі, в тому числі має значний ухил. Введено податки для

домовласників, які не використовують дахи під сади.

В Англії в 2007 р. мер Лондона розпорядився застосовувати озеленення дахів у всіх

великих проектах, завдяки чому загальна площа зелених покрівель зростає з кожним роком

[54]. У Копенгагені (Данія) з 2010 року кожен дах підлягає озелененню. За реалізацію таких

проектів надаються податкові пільги [55]. В Австрії роботи з озеленення дахів з 1983 року

оплачуються муніципалітетом. У Швейцарії з 2002 року озелененню підлягає кожна плоска

покрівля (на даний момент часу в місті Базель більше 1900 покрівель озеленено, що

становить понад 25% загальної площі покрівлі) [56]. У Франції в 2016 році прийнято закон,

який зобов'язує власників комерційної нерухомості покривати дахи будівель рослинами або

сонячними панелями [57]. Таким чином «зелені покрівлі» забезпечуватимуть необхідний

рівень температурної ізоляції, щоб знизити кількість енергії, яка потрібна на обігрів будівлі в

холодну пору року або на охолодження влітку.

У Болгарії проектування саду на даху необхідно для задоволення 20 % показника

озеленення ділянки землі, де розташована будівля [58].

У США в одному Нью-Йорку налічується більше 7,5 тис. зелених покрівель. Мер

Нью-Йорка Майкл Блумберг у 2010 році оголосив про намір озеленити дахи міських

хмарочосів, перетворивши їх в парки. Ця ініціатива має допомогти вирішити дві нагальні

міські проблеми. По-перше, поліпшити якість повітря. По-друге, скоротити кількість стоків в


23

зливову каналізацію, з якої погано справляються зношені дренажні системи Нью-Йорка.

Незважаючи на те, що зелені дахи обійдуться місту в $ 6.8 млрд., вони допоможуть

заощадити $ 2.4 млрд. протягом наступних двадцяти років.

У Чикаго приватним домовласникам виплачуються субсидії на озеленення покрівель.

Влада Чикаго підрахувала: якщо озеленити всі дахи в місті, де дозволяє конструкція

будівель, то це приносило б до міського бюджету близько 100 млн. дол. на рік завдяки

економії електроенергії [59].

У Канаді з 2009 року в обов'язковому порядку озелененню підлягає кожен дах, площа

якої перевищує 2000 м2. У 2007 році Торонто зайняв 1 місце в списку міст Канади з

«зеленими» покрівлями, коли загальна площа «озеленених» за рік дахів склала 83000

квадратних футів (7710,7 м2) [60].

У Японії з 2001 року озелененню підлягають усі дахи площею понад 100 м2: 20 %

даху площею від 250 м2 і 10 % даху площею понад 1000 м2 [61]. «Зелені покрівлі» є також на

Тайвані та в Індії.

У ряді країн Європи, Азії, Америки існують Асоціації озеленення покрівель,

основними з яких є:

• Міжнародна Асоціація озеленення покрівель (IGRA);

• Асоціація покрівельних ландшафтних архітекторів Німеччини (DDV);

• Європейська федерація асоціацій «зелених дахів» (EFB).

У країнах Північної Америки в 1999 р. заснована організація «Зелені дахи для

здорових міст - Північна Америка» ( «Green Roofs for Healthy Cities»). Існує навіть

Скандинавська Асоціація Озеленення дахів (The Scandinavian Green Roof Association), яка

щороку нагороджує кращий проект озеленення дахів. Щорічно в різних країнах світу

проводиться Міжнародний конгрес з озеленення покрівель, де обговорюються тенденції

розвитку, найбільш актуальні та перспективні напрямки використання, удосконалення

технологій будівництва і проектування, презентуються нові інноваційні проекти.

У Росії стандарти по «зеленому будівництву» носять добровільний характер

застосування. Є певний прорив у «покрівельному озелененні». Розроблені «Рекомендації з

проектування озеленення та благоустрою дахів житлових і громадських будівель і інших

штучних підстав» [62] і «Посібник з озеленення та благоустрою експлуатованих дахів

житлових і громадських будівель, підземних і напівпідземних гаражів, об'єктів цивільної

оборони та інших споруд» [63]. Казахстан і Білорусь ухвалили спрощений порядок

впровадження і застосування зарубіжних норм будівництва (Єврокоди) і енергоефективності

(за принципами Європейської директиви з енергоефективності будівель, EPBD). У Білорусі

також прийняті ТКП 45-5.08-277-2013 (02250) «Покрівлі. Будівельні норми проектування і

правила пристрою» [64].

5.6. Впровадження «зелених конструкцій» в Україні. В Україні ландшафтно-

рекреаційне планування територій населених пунктів регулюється ДБН Б. 2.2-12: 2018 [65], у

якому вже з’явилися інноваційні засоби збільшення площі озеленення територій: вертикальні

сади і парки (килимові та модульні), мобільні системи озеленення (пересувні форми), зелені

екрани та стіни, сади безперервного цвітіння.(зараз ведеться робота над другою редакцією), а

також Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів [66].

На сьогодні відсутні нормативні документи впровадження «зелених конструкцій» у

«зелене будівництво» України. Отже, всі ландшафтно-проектні фірми, що займаються


24

сьогодні на ринку України «покрівельним озелененням», не мають уявлення про

правильність проектування «зелених конструкцій», що призводить до грубого порушення

технології, техніки безпеки, зниження термінів експлуатації об'єктів. Винятком можуть бути

міжнародні фірми (наприклад, ZinCo, FlorDepot), що працюють на українському ринку за

європейськими стандартами і технологіями.

До 2000 р. в Україні практично не було прикладів впровадження «зелених

конструкцій». Окремі приватні «зелені покрівлі» почали з’являтися з 2005 р. За останні п’ять

років спостерігається бурхливий розвиток «зеленого будівництва» з використанням «зелених

конструкцій». Останні проекти охоплюють не тільки приватний сектор будівництва. «Зелені

конструкції» стали з'являтися на торгових центрах та офісах, університетах та бібліотеках

(наприклад, Український Католицький університет у Львові), а також на житлових

комплексах [67].

Існуючі зелені покрівлі на житлових будинках у даний час затверджуються в Україні

як експериментальне житло. Сюди можна віднести «зелену покрівлю» в Києві на житловому

будинку Royal Tower (2016 р.) і Skyline. Унікальність покрівлі на Royal Tower в тому, що вона

є інтенсивною і розташована на 32 поверсі. На покрівлі висаджені великомірні деревні

рослини до 6 м заввишки. У Skyline терасовий принцип озеленення. За останні роки особливо

популярне покрівельне озеленення офісних будівель. Простір покрівлі використовується як

рекреаційна зона для мешканців і гостей будинку, а також здається в оренду для проведення

різних заходів. Власники деяких офісних будинків, наприклад, на проспекті Лобановського,

де розташована «зелена покрівля» фірми «ZinCo», використовують її в комерційних цілях –

для здачі в оренду з метою проведення різних заходів.

Серед «зелених конструкцій» на бізнес-центрах відома інтенсивна «зелена покрівля»

на вулиці Смоленській. У 2013 році в Києві активно обговорювався проект створення міні-

агрогосподарств на дахах багатоповерхових будинків, проте він так і не отримав розвитку

[68]. Однак, ідея є перспективною, особливо якщо врахувати, що в Києві понад 200 гектарів

плоских дахів, які можуть бути використані як площі під невеликі тепличні господарства.

Крім того, всі дахи встелені, як правило, чорним покриттям, що додатково утримує сонячну

теплоту, яка може використовуватися для тепличного господарства.

5.7. Напрямки дослідження «зелених конструкцій» в Україні. В Україні «зелені

технології» в цілому, і озеленення дахів, зокрема, ще не отримали належного

розповсюдження. Це накладає певний відбиток на дослідження в даному напрямку. Аналіз

літератури показав, що дослідження носять теоретичний, аналітичний і узагальнюючий

характер. Історія питання, типи існуючих зелених конструкцій і перспективи їх застосування

в Україні аналізуються у роботах О. В. Крайниковець [69], К. В. Богун [70], В.П. Кучерявого

[71], В.В. Швець [72], В.О. Петренко та А.О. Петренко [73], Г. В. Гетун та Б. М. Румянцев

[74]. В роботі Міняйло [51] пропонуються шляхи популяризації ідеї покрівельного

озеленення в Україні, розглядається перспективність «зелених конструкцій» у Полтаві.

Однак, серйозні науково-дослідні розробки в Україні відсутні.

Відсутність наукової бази й популяризації впровадження «зелених конструкцій» в

Україні пов'язане з відсутністю підтримки з боку держави і сформованої концепції про місце,

ролі та значення «зелених конструкцій» для вирішення екологічних, економічних і

соціальних проблем міст. Будівництво «зелених конструкцій» в Україні істотно гальмується

через відсутність нормативної бази. Єдиною нормою, де розглядаються окремі аспекти


25

використання «зелених дахів», є ДБН В.2.6–220:2017 [75]. У ньому наведено лише один

варіант схеми «зеленої покрівлі» та розрахунок навантажень від неї.

Таким чином, впровадження «зелених конструкцій» у «зелене» вітчизняне

будівництво є перспективним напрямком, про що свідчать вдалі приклади багаторічного

існування цих конструкцій на житлових, навчальних і торговельних установах Але

гальмування впровадження будівництва «зелених конструкцій» в Україні пов'язано з

відсутністю науково-дослідних розробок, нормативної бази, відсутністю концепції про роль

«зелених конструкцій» у сталому розвитку міст, відсутністю підтримки з боку держави, а

також складним економічним і політичним становищем, менталітетом.

Висновки. У теперішній час науково-технічні розробки «зелених конструкцій»

проводяться в напрямках підвищення енергоефективності будівлі (покращення

теплозахисних властивостей будівель, пасивне охолодження), зменшення кількості дощових

стоків шляхом поглинання води «зеленими покрівлями»; покращення навколишнього

середовища (зменшення теплового та хімічного забруднення атмосфери шляхом усунення

«теплових островів», біологічне перетворення парникових газів на безпечні сполуки),

покращення естетичних властивостей будівель та психо-емоційного стану людини;

прикладне використання «зелених конструкцій» (для рекреаційних цілей, ведення бізнесу,

вирощування лікарських та сільськогосподарських рослин, випас тварин) тощо.

Дослідження теплофізичних властивостей недостатні для прийняття найбільш

енергоефективних рішень при будівництві та реконструкції будівель, а саме, не досліджено

значущість нерівномірності розподілу локального коефіцієнта теплопередачі поверхнею

«зеленої конструкції», не досліджено вплив вітру на тепломасообмінні процеси, сучасні

визначення «охолоджувального ефекту» недостатньо точні для однозначного його

тлумачення та вимірювання.

На сьогодні відсутні вітчизняні нормативні документи щодо масового впровадження

та будівництва «зелених конструкцій». Серед іншого, недостатньо розробок економічних

технологій «зелених конструкцій» з вітчизняних будівельних матеріалів, відсутні

математична модель розвитку фітоценозу в різних кліматичних зонах України (що не

дозволяє підбирати оптимальний асортимент рослин) та рекомендації щодо використання

«зелених конструкцій» для організації шляхів міграції біоти вглиб недостатньо озеленених

зон урбоценозів.


26

Література

1. Лысиков А.Б. Вертикальное озеленение. Дизайнерские решения. Выбор растений. –

Москва: Фитон +, 2011. – 80 с.

2. Горохов В.А. Инженерное благоустройство городских территорий: учеб. пособие

для вузов/ В.А. Горохов, Л.Б. Лунц, О.С. Расторгуев; Под общ. ред. Д.С. Самойлова. – 3-е

изд., перераб. и доп. – Москва: Стройиздат, 1985. – 389 с.

3. Ткаченко Т. М. Проблеми класифікації та використання «зелених конструкцій» у

екологізації сучасних міст. Архітектура. Будівництво. Дизайн. // III Міжнар. наук.-практичн.

конгрес: «Міське середовище – XXI ст.», тези доповідей. – Київ: НАУ, 2018. – С. 50-52.

4. Vertigreen® - система вертикального озеленения для внутреннего и наружного

применения. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zinco.com.ua/system/vertigreen/.

– Дата доступу: 25.09.2017.

5. Шевченко К. Оползни – проблема Киева, о которой вспоминают преимущественно

по весне. – 20.02.2015. – [Электронный ресурс]. – Режим

доступа: http://kievvlast.com.ua/news/opolzni__problema_kieva_o_kotoroj_vspominajut_preimus

hhestvenno_po_vesne22913.html . – Дата доступа: 25.09.2017.

6. Мацай С.И. / С.И. Мацай, Ф.Н. Деревенец Применение метода конечных элементов

для исследования взаимодействия грунтов оползня со связями // Механика грунтов. – №4. –

Москва, 2005. – C.8-12.

7. Гигинейшвили Д.Я. Некоторые особенности усиления повреждённых

двухъярусных подпорных стен с учётом работы грунтового основания / Д.Я. Гигинейшвили,

Т.Г. Мацаберидзе, Т.Н. Ткаченко, Е.С. Волошкина // Строительство. – № 4(39). – Тбилиси:

2015. – С.6-14.

8. Устройство экопарковки. – 2011. – [Электронный ресурс]. – Режим

доступа: http://www.stroypraym.ru/arhitektura/landshaftnyj-dizajn/1434-ustroystvo-

ekoparkovki.html. – Дата доступа: 25.09.2017.

9. В Киеве построят экопарковки. – 29.05.2013. – [Электронный ресурс]. – Режим

доступа: https://focus.ua/country/271055/. – Дата доступа: 25.09.2017.

10. В Харькове начали строить экопарковки. – 04.07.2013. – [Электронный ресурс]. –

Режим доступа: http://domik.ua/novosti/v-xarkove-nachali-stroit-ekoparkovki-n200657.html. –

Дата доступа: 25.09.2017.

11. Титова Н.Л. Сады на крышах. – Москва: ОЛМА-ПРЕСС Гранд, 2002. –112 с.

12. Горохов В.А. Городское зелёное строительство: Учеб. пособие для вузов. –

Москва: Стройиздат, 1991. – 416 с.

13. Голлвитцер Г. Сады на крышах / Г. Голлвитцер, В. Вирсинг. – Москва: Изд.-во

лит.-ры по строительству, 1972. – 116 с.

14. Груб Г. Зелень между домами. – Москва: Стройиздат, 2000. – 120 с.

15. Нойферт П., Нефа Л. Проектирование и строительство. Дом, квартира, сад. –

Москва: Архитектура-С, 2005. – 255 с.

16. Бернас И.З. Зелёные кровли и фасады в жилых зданиях // Строительство как

фактор формирования комфортной среды жизнедеятельности: Сб. материалов V

Республиканской науч.-практич. конф. – Бендеры, 2014. – С.40-45.


27

17. Гуляева Е.А. Обустройство зелёных крыш при строительстве и конструкции

зданий. – Магистерская диссертация по направлению подготовки 280100

Природообустройство и водопользование. – Санкт-Петербург: С.-П.ГПУ, 2014. – 94 с.

18. Григорьев В.А. Экологизация городов в мире, России, Сибири / В.А. Григорьев,

И.А. Огородников. – Новосибирск: ГПНТБ СОРАН, 2001. – 143 с.

19. Панфилов С. Зелёная кровля. – 02.10.2015. – [Электронный ресурс]. – Режим

доступа : https://minskgreen.by/reviews/zeljonaya-krovlya/. – Дата доступа: 27.09.2017.

20. Онищенко Л. Зелёные кровли. Часть II. История появления. - [Электронный

ресурс]. – Режим доступа: http://o-p-i.ru/promyshlennoe-proektirovanie/14-staticheskie-

stranitsy/proektirovanie/stati-i-publikatsii/961-zelenye-krovli-chast-ii-istoriya-poyavleniya.html. –


21. Ле Корбюзье. Творческий путь / Ле Корбюзье. – Москва: Стройиздат, 1970. – 248

с.

22. Фриденсрайх Гундертвассер. Пряничные дома для людей и деревьев. – 22.03.2011.

– [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.djournal.com.ua/?p=2484. – Дата

доступа: 28.09.2017.

23. Сосков И. Микроклимат и эксплуатация сада на крыше высотного жилого дома /

И. Сосков // Известия вузов, 1983. – № 5. – С. 57-61.

24. Сычёва А. Актуальность организации садов на искусственных основаниях / А.

Сычёва, И. Сосков // Строительство и архитектура Белоруссии, 1984. – № 1. – С. 25-30.

25. Машинский В.Л. Пособие по озеленению и благоустройству эксплуатируемых

крыш жилых и общественных зданий, подземных и полуподземных гаражей, объектов

гражданской обороны и других сооружений / В.Л. Машинский, Н.А. Суденкова, А.М.

Воронин, Е.Ю. Цикановский и др. – Москва: Москомархитектура, 2001. – 44 с.

26. Сокол А. Огородничество в городе / А. Сокол, Н. Лебедев, В. Чернявский. – Киев:

Тасис-Бистро, 2000. – 27 с.

27. Городское огородничество в Санкт-Петербурге. – Санкт-Петербург: Отделение по

политике в области продовольствия и питания Европейского регионального бюро ВОЗ, 2000.

– 27 с.

28. Alshayeb M.J. Variations of PV Panel Performance Installed over

a Vegetated Roof and a Conventional Black Roof / M. J. Alshayeb, J. D. Chang // Energies.

– 2018. – №11. – 1110-1123. – doi:10.3390/en11051110.

29. Бренды и производители ZinCo. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа:

http://www.evrokrovlia.ua/brands/zinco.html. – Дата доступа: 28.09.2017.

30. Международное сотрудничество в области охраны окружающей природной среды.

– [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://lzm.users.altstu.ru/book/glava7.html. –Дата

доступа: 24.10.2018.

31. Данилишин Б.М. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України / Б.М.

Данилишин, С.І. Дорогунцов, В.С. Міщенко, В.Я. Коваль, О.С. Новоторов, М.М. Паламарчук

– Київ: РВПС України, 1999. – 716 с.

32. Садовенко А. Сталий розвиток суспільства: навчальний посібник / А. Садовенко

33. Lui K. Performance evaluation of an extensive green roof / K. Lui, J. Minor // Greening

Rooftops for Sustainable Communities, Washington, DC, 2005.

34. Mora-Melià. Viability of Green Roofs as a Flood Mitigation

http://lzm.users.altstu.ru/book/glava7.html


28

Element in the Central Region of Chile // Sustainability 2018. – № 10. – P. 1130-1148. –

doi:10.3390/su10041130.

35. Озеленённые крыши: 4 пути управления дождевой водой. – 21.03.2015. –

[Электронный ресурс]. – Режим доступа:

http://www.krovlirussia.ru/%D0%B1%D0%B5%D0%B7-

%D1%80%D1%83%D0%B1%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B8/roof-digest/ozelenennye-

kryshi-4-puti-upravleniya-dozhdevoj-vodoj. – Дата доступа: 30.09.2017.

36. Mentens J. Green roofs as a tool for solving the rainwater runoff / J. Mentens, D. Raes,

M. Hermy// Landscape and Urban Planning. – 77, 2006. – Р. 217–226.

37. VanWoert N.D. The retention of storm water on the green roof: the effect of the roof

surface, the slope and depth of the carrier/ N.D. VanWoert, D.B. Rowe, J.A. Andresen, C.L. Rugh,

R.T. Fernandez, L. Xiao//Journal of Environmental Quality, 34 (3) (2005), pp. 1036-1044

38. Burszta-Adamiak E. Zielone dachy jako rozwiązania poprawiające gospodarkę wodami

opadowymi w miastach/ E. Burszta-Adamiak, J. Łomotowski, P. Wiercik// Inżynieria Ekologiczna.

– 39, 2014. – P. 26-32.

39. Sutton R.K. Green Roof Ecosystems. – Cham: Springer, 2015. – 447 p.

40. Thompson, Wm.; "Grass-Roof Movement"; in Landscape Architecture, Journal of the

American Society of Landscape Architects, May 1998, Vol. 88, No. 6, p. 47 -. 51.

41. Ulrich, RS and Parsons, R .; "The Impact of Passive Experiences with Plants on

Individual Well-being and Health", in The Role of Fruit Growing for Human Well-being and Social

Development, Chapter 15, Timber Press Inc., 1992.

42. Ulrich, RS; "The view from the window can affect the recovery from surgery"; in

Science, Volume 224, April 1984, pp. 420-21.

43. Johnston, J and Newton, J; Building Green, Guidelines for the use of plants on the roofs,

Walls and Sidewalks; Ecology Unit London, London, 1996.

44. Peck Steven W. Report on benefits, barriers and opportunities for green roof and vertical

garden technology diffusion / Steven W. Peck, Callaghan C., M. E. Kuhn, B. Bass - Canada

Mortgage and Housing Corporation, 1999. – 77 p.

45. Minke whales, G. und Witter, G.; Haeuser mit Gruenem Pelz, Ein Handbuch zur

Hausbegruenung; Verlag Dieter Fricke GmbH, Frankfurt, 1982.

46. Hooker, J and Hendricks, N.; "Green Roofs of Europe"; Presented by the International

Waterproofing Association at the 107 th Annual Conference and Exhibit of the National

Association of Roofing Materials, San Francisco, California, 1994.

47. Экологическое будущее городских крыш. – 15.10.2013. - [Электронный ресурс]. –

Режим доступа: https://archi.ru/tech/news_50274.html. – Дата доступа: 02.10.2017.

48. Экспертная оценка применимости материалов. Кровельные ПВХ мембраны

LOGICROOF V-RP; V-RP White; V-GR V-GR FB компании ООО «ТехноНИКОЛЬ –

Строительные Системы» для возведения объектов, сертифицируемых по LEED®. –

Технониколь. – 2016. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа:

www.logicroof.ru/upload/doc/uses_LOGICROOF_V-RP_V-RP_White_V-GR_V.pdf. – Дата

доступа: 02.10.2017.

49. Kon N. Примеры устойчивых ландшафтов – обустройство «зелёных» крыш. –

06.01.2011. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа:

http://www.facepla.net/index.php/content-info/956-green-roofs. – Дата доступа: 02.10.2017.


29

50. Liesecke, HJ., Krupka, B., Brueggemann, N.; Grundlagen der Dachbegruenung, Zur

Planung, Ausfuhrung und Unterhaltung von Extensivbegruenungen und Einfachen

Intensivbegruenungen; Patzer Verlag, Berlin - Hannover, 1989.

51. Міняйло М.А. Сади на дахах та їх соціально-єкономічний вплив/ М.А.Міняйло,

О.І.Філоненко // Сборник научных трудов строительство, материаловедение,

машиностроение, 2015. – Вып. 81. – С. 111- 118.

52. Кильдишева С.В. Современные методы городского озеленения. Вертикальное и

крышное озеленение / С.В. Кильдишева // Экология урбанизированных территорий. –

Москва: Изд-во Прима-Пресс-М, 2006. – С. 37-38.

53. Павел Олигорский Зелёные крыши Штутгарта: обязанность для девелоперов и

экономия для города. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа:

https://archi.ru/tech/news_64967.html. – Дата доступа: 24.10.2018.

54. Castleton H.F. Green roofs; building energy savings and the potential for retrofit / H.F.

Castleton, V. Stovin, S.B.M. Beck, J.B. Davison // Energy and Buildings. – 42, 2010. – Р. 1582-

1591.

55. Обязательные зелёные крыши в Копенгагене. – [Электронный ресурс]. – Режим

доступа: https://rodovid.me/green_roof/obyazatelnye-zelenye-kryshi-v-kopengagene.html. – Дата

доступа: 24.10.2018.

56. «Зелёное» будущее городских крыш. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа:

https://dmrealty.ru/rubrics/zakon-i-finansy/zelenoe-budushchee-gorodskih-krysh/. – Дата доступа:

24.10.2018.

57. Cityrules. Интересные и необычные законы стран мира./ Закон о «зеленых

крышах» во Франции [Электронный ресурс] - http://www.cityrules.ru/zakon/81-zakon-o-

zelenyh-kryshah-vo-francii.html. – Дата доступа: 24.10.2018.

58. Объективно о «зелёных кровлях». – [Электронный ресурс]. – Режим доступа:

http://www.roof-green.ru/about.shtml. – Дата доступа: 24.10.2018.

59. Зелёные крыши мегаполисов. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа:

https://tranio.ru/articles/green_roofs/. – Дата доступа: 24.10.2018.

60. Озеленение крыш в Торонто в Канаде. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа:

http://canada.antula.ru/greening-roofs.htm. – Дата доступа: 24.10.2018.

61. Одоева К.В. Озеленение крыш. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа:

https://sibac.info/journal/student/5/75123. – Дата доступа: 24.10.2018.

62. Рекомендации по проектированию озеленения и благоустройства крыш жилых и

общественных зданий и других искусственных оснований, Москомархитектура, 2000. –

[Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://dwg.ru/dnl/1296. – Дата доступа: 24.10.2018.

63. Пособие по озеленению и благоустройству эксплуатируемых крыш жилых и

общественных зданий, подземных и полуподземных гаражей, объектов гражданской

обороны и других сооружений, Москомархитектура, 2001. – [Электронный ресурс]. – Режим

доступа: http://docload.ru/tehnpadoc/10/10016.htm. – Дата доступа: 20.10.2018.

64. ТКП 45-5.08-277-2013 (02250) «Кровли. Строительные нормы проектирования и

правила устройства» / Приказ Министерства архитектуры и строительства Республики

Беларусь от 10.04.2013 № 115 «Об утверждении и введении в действие технических

нормативных правовых актов в строительстве». – [Электронный ресурс]. – Режим доступа:

http://www.levonevski.net/pravo/norm2013/num01/d01259.html. – Дата доступа: 20.10.2018.

https://archi.ru/tech/news_64967.html

https://rodovid.me/green_roof/obyazatelnye-zelenye-kryshi-v-kopengagene.html

https://dmrealty.ru/rubrics/zakon-i-finansy/zelenoe-budushchee-gorodskih-krysh/

http://www.cityrules.ru/zakon/81-zakon-o-zelenyh-kryshah-vo-francii.html

http://www.cityrules.ru/zakon/81-zakon-o-zelenyh-kryshah-vo-francii.html

http://www.roof-green.ru/about.shtml

https://tranio.ru/articles/green_roofs/

http://canada.antula.ru/greening-roofs.htm

https://sibac.info/journal/student/5/75123

http://dwg.ru/dnl/1296

http://docload.ru/tehnpadoc/10/10016.htm

http://www.levonevski.net/pravo/norm2013/num01/d01259.html


30

65. ДБН Б. 2.2-12: 2018 Планування і забудова територій. – Київ: Укрархбудінформ,

2018. – 179 с.

66. Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів.

Міністерство охорони здоров’я України, 1996 р.

67. Ткаченко Т. Н. Перспективы «зеленого» строительства и альтернативных форм

озеленения в Украине / Т. Н. Ткаченко, В. А. Милейковский, В. Г. Дзюбенко //

Містобудування та територіальне планування: Наук.- техн. Збірник / Відпов. ред.

М. М. Осєтрін. – Київ, КНУБА, 2016. – Вип. 60. – С. 324-334.

68. На крышах киевских многоэтажек появятся теплицы для выращивания овощей. –

20.03. 2013. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ubr.ua/market/agricultural-

market/na-kryshah-kievskih-mnogoetajek-poiaviatsia-teplicy-dlia-vyrashivaniia-ovoshei-213950. –


69. Крайниковець О.В. Сади на дахах / О.В. Крайниковець, В.В. Дідик, Т.М.

Максим’юк // Архітектура. – №728, 2012. – С. 119-125.

70. Богун К.В. Соціально-економічні та екологічні наслідки озеленення дахів

будівель. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1804. – Дата доступу: 06.05.2015.

71. Кучерявий В. П. Озеленення населених місць / В. П. Кучерявий. – Львів: Світ,

2005. – 456 с.

72. Швець В.В. Формування екологічного каркасу міста. Укриття під зеленим

покривом // В.В. Швець, К.С. Руденко, О.Г. Веремій // Науково-технічний збірник «Сучасні

технології, матеріали і конструкції в будівництві», 2010. – №2(27). – С. 139-143.

73. Петренко В.О. Воздушный, санитарный, климатический баланс региона: учебное

пособие / В.О. Петренко, А.О. Петренко, К.Б. Дикарев, К. Брунто. – Днепр: ФЛП Близнюк,

2016. – 120 с.

74. Гетун Г.В. Системи ізоляції будівельних конструкцій: навчальний посібник / Г.В.

Гетун, Б.М. Румянцев, А.Д. Жуков. – Дніпро: Журфонд, 2016. – 676 с.

75. ДБН В.2.6–220:2017 Покриття будівель і споруд. – Київ: Міністерство

регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, 2017.

– 46 с.

Documents

Збірник наукових праць ДонНАБА 1 2019 (15) · Збірник наукових праць ДонНАБА № 1 ... вертикальних садів рослини