МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ

ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

кафедра стародавньої та середньовічної історії

ЕТНОЛОГІЯ

Робоча програма: лекційний курс, плани семінарських занять

Тернопіль-2002

Етнологія. Робоча програма: лекційний курс, плани семінарських занять для студентів історичного факультету.

Затверджено кафедрою стародавньої та середньовічної історії Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

Протокол № від

Рецензенти: кандидат історичних наук, доцент Лук`яненко С.В.

кандидат історичних наук Петровський О.М.

Укладач: асистент Ятищук О.В.

Компютерний набір та верстка Андрій Кліш

Етнології належить особливе місце в системі наук. Лише вона дає змогу зрозуміти, що людство – це етноси, їх культура, побут, етногенез та історія. Бурхливі події ХХ століття з новою силою заставили людство звернути увагу на проблеми етнічності. Процеси розширення міжкультурних взаємозв`язків, об`єднання Європи, розпад цілого ряду багатонаціональних держав, етнічні конфлікти повністю спростували гуманістичні ілюзії про єдине людство.

Етнологія незаперечно довела, що етноси, як дуже складні соціально-біологічні міжпоколінні людські спільноти, можуть існувати і функціонувати цілком самостійно навіть в умовах повної територіальної, історико-культурної та політичної ізоляції. Це свідчить, що етноси є цілком самодостатніми людськими спільнотами.

Оволодіння етнологією, як системою знань про етноси, дає найкращі результати тоді, коли використовується послідовний виклад і вивчення матеріалу від простого до складного. Це вплинуло на порядок викладу матеріалу від визначення місця етнології в системі гуманітарних наук, характеристики джерел, методик і методів етнологічних досліджень до уточненню основних понять етнології, визначення властивостей етнічних спільнот, природи етнічних конфліктів та засобів їх вирішення.

Програма курсу “Етнологія”Лекційний курс (34 год.)

Тема 1. Місце етнології в системі гуманітарних наук (2 год.)

Походження назви науки, введення терміну “етнологія” в науковий обіг. Виникнення перших етнологічних об`єднань. Становлення української етнографії.

Визначення предмету етнології як самостійної науки. Дискусії з цього приводу. Роль і місце в системі наук. Підходи як до: окремої вітки історії, допоміжної історичної дисципліни, самостійної історичної науки, галузі гуманітарних знань, суспільствознавчої науки, географічної науки та самостійної гуманітарної науки. Об`єкт етнології.

Науково-пізнавальне та практичне значення етнології.

Тема 2. Джерела етнології, її зв`язок з суміжними дисциплінами (4 год.)

Використання даних польових етнографічних матеріалів. Визначення проблематики, тематики, району і термінів роботи, розробки анкет, визначення кількості одиниць обстеження, прийоми короткотермінових експедицій. Їх сильні та слабкі сторони.

Виникнення етнографічних музеїв. Створення таких музеїв в Україні. Використання колекцій історичних, краєзнавчих, історико-краєзнавчих та спеціалізованих етнографічних музеїв.

Вивчення письмових матеріалів: клинописні написи, храмові та монастирські звіти, літописи, історичні хроніки, юридичні документи, описи майна, географічні описи, записи очевидців і мандрівників, звіти капітанів, купців, місіонерів, спогади, листи і т.п.

Використання зображувальних матеріалів: малюнків, фресок, іконографії, скульптури, планів і карт різних історичних епох і т.д.

Значення гуманітарних і природничих дисциплін для етнології: історії, археології, антропології, географії, фольклористики, лінгвістики та інших наук. Зв`язок етнології з суміжними дисциплінами.

Тема 3. Методика і методи етнологічних досліджень (2 год.)

Застосування комплексного підходу до предмета дослідження, використання джерел і даних, одержаних суміжними дисциплінами.

Методика збору польових етнографічних досліджень. Спостереження. Опитування: усне, письмове, інтерв`ю. Методика фіксації польових етнографічних матеріалів. Підготовка етнографічних матеріалів до фондування.

Методи етнологічних досліджень. Порівняльно-історичний метод: історико-генетичні порівняння, історико-типологічні порівняння, історико-дифузійні порівняння. Метод типологічного аналізу: класифікація, типологізація, періодизація. Метод комплексного аналізу. Метод компонентного (системного) аналізу. Реконструктивний метод (метод пережитків).

Тема 4. Історія етнологічної думки. Школи та напрямки (4 год).Період нагромадження етнологічних знань: стародавні та античні часи, епоха середньовіччя та

нового часу. Міфологічна школа. Заснування класичної міфологічної школи в українському народозавстві, її послідовники. Еволюціоністська школа. Позитивістське спрямування еволюціонізму. Напрями еволюціонізму: географічний, культурно-історичний, соціологічний, біологічний. Їх представники.

Дифузіоністська школа, її напрямки: антропогеографічний, культурної морфології. Теорія культурних кіл, її напрямки: культурно-історичний (“віденська школа”), теорія культурних ареалів.

Структуролістська школа.Функціоналістська школа. Концепція Бронислава Малиновського.Психологічна школа. Психоаналітична теорія. Концепція Гези Рохейма та Карла Густава Юнга.

Течії психоаналітичних концепцій: неофрейдизм, американська етнопсихологічна школа, “культура і особа”.

Проблеми етносу в сучасній науці. Дуалістична теорія етносу Ю.В. Бромлея. Інформаційна теорія. Системно-статистична чи компонентна теорія.

Примордіалізм. Природний напрямок, еволюційно-історичний напрямок.Інструменталізм.Конструктивізм.

Тема 5. Основні поняття етнології (4 год.)Виникнення потреби чітко окреслити зміст основних понять і термінів етнології.Народ. Походження терміну. Етнос. Дискусії з проблем етносу: соціально-історичні утворення, біологічні спільноти,

соціобіологічні утворення.Нація. Марксистська концепція. Державно-політичний підхід до поняття “нації”. Бауерівська

концепція. Етноцистська концепція. Культура. Історія культури. Національна культура. Матеріальна культура. Духовна культура.Побут.Етногенез. Концепції етногенезу: соціально-історична, біосоціальна, соціально-біологічна.Етнічні процеси. Етнооб`єднавчі процеси: етнічна консолідація, етнічна асиміляція, міжетнічна

інтеграція. Етнорозмежувальні процеси: етнічна парціація, етнічна сепарація, етнічна дисперсизація.Поняття етнічні і національні групи (меншини). Націоналізм.

Тема 6. Класифікація етносів (4 год.)Принципи класифікації етносів.Релігійна класифікація. Племінні та політеїстичні релігії: тотемізм, магія, фетишизм, анімізм.

Етнічні (національні) релігії: іудаїзм, джайнізм, сикхізм, конфуціанство, даосизм, синтоїзм. Світові релігії: буддизм, християнство, католицизм, протестантизм, кальвінізм, лютеранство, іслам.

Раси і расова класифікація. Поняття раси. Негроїдна (африканська) велика раса. Австролоїдна (океанська) велика раса. Європеоїдна (євразійська) велика раса. Монголоїдна (азіатсько-американська) велика раса. Контактні раси. Перехідні раси. Змішані раси. Східний (американсько-азіатський) расовий стовбур. Західний (євро-африканський) расовий стовбур.

Етнолінгвістична класифікація. Припинципи генеологічної класифікації мов. Господарсько-культурна класифікація. Принципи класифікації. Привласнюючі господарсько-

культурні типи. Виробляючі господарсько-культурні типи, засовані на ручному мотично-палочному землеробстві. Виробляючі господарсько-культурні типи, засновані на орному комплексному землеробсько-скотарському господарстві. Виробляючі господарсько-культурні типи, засновані на рухливих формах скотарства.

Історико-етнографічна класифікація: принципи виділення історико-етнографічних провінцій.Історико-етнографічна класифікація: принципи виділення історико-етнографічних провінцій.

Тема 7. Походження етносів (2 год.)

Методи дослідження етногенезу. Ранній етап етногенезу. Антропогенез. Дослідження процесу расогенезу.

Концепція етногенезу Л.М. Гумильова.

Тема 8. Мозаїчність етносів (2 год.)Природа мозаїчності етносів.Етнографічні зони (історико-географічні регіони). Субетноси. Етнографічні групи. Етнографічні

райони (локально-територіальні групи). Етнографічні окружності (територіально-популяційні групи).Значення мозаїчності етносів.

Тема 9. Основи етнічної психології (2 год.)Сутність етнічної ідентичності. Рівні ідентичності: особисто-психологічний, соціально-

психологічний. Види ідентичності: свідома та безсвідома, повна та часткова, безпосередня та опосередкована. Типи ідентичності: нормальна ідентичність, етноцентрична ідентичність, етнодомінуюча ідентичність, етнічний фанатизм, етнічна ідеферентність, етнонігилізм, амбивалентна етнічність.

Основи етнічної ідентичності.Структура психології етноса. Етнічний характер. Етнічний темперамент. Етнічні традиції та

звичаї. Етнічні інтереси. Етнічна свідомість. Етнічні почуття. Етнічний смак.Інкультурація.

Тема 10. Міжетнічні комунікації (2 год.)Етнічні контакти та їх результати. Сучасні етнічні процеси. Концепція культурного шоку.Теорія етнокультурної взаємодії. Концепція культурного шоку. Теорія етнокультурної взаємодії. Концепції акультурації та мобілізації (культурне направлення).

Концепції інтегрованості і внутрішнього колоніалізму (структурне направлення).Етнічні процеси в сучасному світі. Етнічні процеси в Латинській Америці. Етнічні процеси в

Африці. Етнічні процеси в Азії, США та Західній Європі.

Тема 11. Природа етнічних конфліктів та способи їх вирішення(2 год.)

Специфіка етнічних конфліктів та їх причини. Поняття “міжетнічна напруга”. Причини етнічних конфліктів.

Динаміка і типологія етнічних конфліктів. Категорії етнічних конфліктів: конфлікти стереотипів, конфлікти ідей, конфлікти дій.

Форми та способи регулювання етнічних конфліктів. Специфіка регулювання конфліктів на різних стадіях їх розвитку: латентний період, прояв конфлікту, активний розвиток конфлікту, наслідки конфлікту.

Тема 12. Етнічність українців (2 год.)Найменування України та українців.Трансформація назви “Україна”.Етнічна та національна культура. Система традицій. Етнічні стереотипи. Національна

самосвідомість.Козацтво. Побутовий та ідеологічні рівні “козацької” етнічної самосвідомості.Національна, етнічна і етнорегіональна (крайова) самосвідомість.

Тема 13. Історичні метаморфози українського менталітету (2 год.)Про безшляхетність (безелітність) українства. Два розуміння терміну “шляхетність”. Зникнення

за часів унії української владної еліти. Вироблення нової ментальної риси – інтелігентності, як механізму етнічного самозбереження, самозахисту.

Козацькість – істотно якісна відзнака української ментальності.Про бездержавність українства. Причини бездержавності.Роз`єднаність – ментальна риса українства.

Плани семінарських занять з етнології для студентів денної форми навчання (14 год.)

Тема 1. Етнологія як наука, місце етнології в системі гуманітарних наук. (2 год.)1. Історія виникнення назви науки.2. Предмет етнології.3. Значення етнології як науки.

Індивідуальні завдання: 1. Загальнонаукове та соціальне значення етнології.2. Етносоціальна дійсність як проблема культурології.

Література:Белик А.А., Резник Ю.М. Социокультурная антропология. – М., 1998.Бролмей Ю.В. Очерки теории этноса. – М., 1983.Емельянов Ю.М. Основы культурной антропологии. – СПб., 1994.Культурная антропология. – СПб., 1996.Орлова Э.А. Введение в социальную и культурную антропологию. – М., 1994.

Садохин А.П., ГрушевицкаяТ.Г. Этнология. – М., 2000.Скоринов Н. Основы этнологии. – Хабаровск, 1998.Соболев В.И. Материалы к курсу «Этнология». – Новосибирск, 1996.Тиводар М. Етнологія. – Ужгород, 1998.

Тема 2. Джерела етнології, її зв`язок із суміжними дисциплінами (2 год.)

1. Матеріали етнографічних експедицій:а) матеріали стаціонарних експедицій;б) матеріали тривалих експедицій;в) матеріали короткотермінових експедицій.2. Музейні зібрання.3. Писемні зібрання.4. Зображувальні матеріали.5. Значення гуманітарних і природничих дисциплін для етнології:а) дані історії;б) дані археології;в) дані антропології;г) дані географії;д) дані фольклористики;е) дані інших наук.6. Зв`язок етнології з суміжними дисциплінами.Індивідуальні завдання: 1. Питання української етнографії в епістолярній спадщині Ф.К. Вовка (Волкова).2. Міжетнічні взаємини в українській усній словесності як народознавча проблема.

Література:Алексеев В.П. Этногенез. – М., 1983.Бромлей Ю.В. Очерки истории этноса. – М., 1983.Громов Г.Г. Методика полевых этнографических исследований. – М., 1967.Етнографія України. – Львів, 1994.Макарчук С.А., Турій О.Ю. Український етнос (Історичний розвиток). – Львів, 1990.Пономарьов А. Етнічність та етнічна історія України. – К., 1996.Токарев С.А.Этнография народов СССР. – М., 1958.

Тема 3. Методика і методи етнологічних досліджень. (2 год.)

1. Методика збору польових етнографічних матеріалів:а) спостереження;б) опитування;в) методика фіксації етнографічних матеріалів до фондування.2. Методи етнологічних досліджень:а) порівняльно історичний метод;б) метод типологічного аналізу;в) метод комплексного аналізу;г) метод компонентного(системного) аналізу;д) реконструктивний метод (метод пережитків).

Індивідуальні завдання:1. Питання створення етнологічного центру у Львові в листуванні Ф.Вовка з В. Гнатюком.2. Діяльність Івана Франка в етнографічній комісії Наукового товариства ім. Шевченка.

Література:Алексеев В.П. Этногенез. – М., 1986.Бромлей Ю.В. Очерки теории этноса. – М., 1983.Бромлей Ю.В. Современные проблемы этнографии (очерки теории и истории). – М., 1981.Громов Г.Г. Методика полевых этнографических исследований. – М., 1967.Этнография. – М., 1982.

Етнографія України. – Львів, 1994.Итс Р.Ф. Введение в этнографию.Очерки общей этнографии в 5 т. – М., 1957-1968. – Т.1.Свод этнографических понятий и терминов. Вып. 1-3. – М., 1986-1988.

Тема 4. Історія етнологічної думки. (4 год.)

1. Період нагромадження етнографічних знань:а) стародавні та античні часи;б) епоха середньовіччя і нового часу.2. Період становлення етнології як науки:а) корені еволюціонізму;б) провідні еволюціоністи;в) осовні напрямки еволюціоністської етнології.3. Школи і напрямки в етнології кінця ХІХ-ХХ ст.:а) історична школа;б) дифузіоністська школа;в) функціональна школа;г) структуралізм; д) психологічний напрям.4. Сучасні підходи до розуміння етнічності:а) примордіалізм;б) інструменталізм;с) конструктивізм.

Індивідуальні завдання:1. Екологічний напрям в етнології.2. Теорія культури Л. Уайта.3. Концепція «первісного мислення» Л. Леві-Брюля.4. Сутність теорії етносу Л.М. Гумильова.5. Дуалістична теорія етносу Ю.В. Бромлея.

Література:Белик А.А., Резник Ю.М. Социокультурная антропология. Историко-теоритическое введение. – М., 1998.Емельянов Ю.Н. Основы культурной антропологии. – СПб., 1994.Концепции зарубежной этнологии. – М., 1976.Культурная антропология: Учебное пособие / Под ред. Ю.Н. Емельянова, Н.Г. Скворцова. – СПб., 1996.Лурье С.В. Историческая этнология. – М., 1997.Токарев С.А. История зарубежной этнографии. – М., 1978.Чеснов Я.В. Лекции по исторической этнологии. – М., 1998.Этнология в США и Канаде. – М., 1989.

Тема 5. Основні поняття етнології. (2 год.)

1. Народ.2. Етнос.3. Нація. 4. Культура.5. Побут.6. Етногенез:а) соціально-історична концепція;б) біосоціальна концепція;с) соціально-біологічна концепція.7. Етнічні процеси:а) етнічнооб`єднавчі процеси;б) етнорозмежувальні процеси.8. Поняття етнічних і національних груп (меншин);а) етнічні групи;б) національні групи;9. Націоналізм.

Індивідуальні завдання:1. Дискусії щодо етногенезу українців в українській історичній та етнологічній науці 1920-х

років.2. Актуальність вивчення етносоціальних процесів пізнього середньовіччя ( на прикладі

Середнього Подніпров`я в ХУІ – першій половині ХУІІ ст.).3. Полісемантичність терміну “етнічні процеси” в етнології.4. Етнічні меншини на Волині (кінець 30-х – 90-і роки ХХ ст.).

Література:Берлін Ісайя. Націоналізм: знехтувана сила // Сучасність. – 1993. – № 3.Винниченко В. Відродження нації. – Київ-Відень, 1927. – Ч. І-ІІІ.Гаврилишин Б. Дороговкази в майбтнє: Доповідь Римському клубові. – К., 1993.Етносоціальний розвиток України: Терміни, визначення, персоналії / Відп. ред. Ю.І. Римаренко, І.Ф. Курас. – К., 1993.Етнос і соціум / Відп. ред. Б.В. Попов. – К., 1993.Степко М. Буття етносу: витоки, сучасність, перспективи (філософсько-методологічний аналіз). – К., 1998.Заславський В. Націоналізм і перехід до демократії в посткомуністичних суспільствах // Сучасність, – 1993. – № 3.Мала енциклопедія етнодержавства. – К., 1996.

Тема 6. Природа етнічних конфліктів та способи їх вирішення. (2 год.)

1. Поняття етнічного конфлікту, його ознаки та причини.2. Динаміка розвитку та типологія етнічних конфліктів.3. Методи та форми регулювання етнічних конфліктів.

Індивідуальні завдання:1. Латентні та відкриті етнічні конфлікти (на конкретних прикладах).2. Роль міжнародних організацій в урегулюванні етнічних конфліктів.

Література:Доронченков А.И. Межнациональные отношения и национальная политика в России: актуальные проблемы теории, истории и современной практики. – СПб., 1995.Дробижева Л.М. Этнополитические конфликты: Причины и типология // Россия сегодня: трудные поиски свободы. – М., 1993.Здравомыслов А.Г. Межнациональные конфликты в постсоветском пространстве. – М., 1997.Идентичность и конфликт в постсоветских государствах. – М., 1997.Конфликтная этничность и этнические конфликты. – М., 1994.Лебон Г. Психология народов и масс. – СПб., 1995.Мнацаканян М.О. Этносоциология: Нации, национальная психология и межнациональные конфликты. – М., 1998.Мукавель В.И. Вооруженные межнациональные и региональные конфликты: людские потери, экономический ущерб и социальные последствия // Идентичность и конфликт в постсоветских государствах. – М., 1997.Сикевич З.В. Социология и психология национальных отношений. – СПб., 1999.

ІНДЗ із етнології.

1. Українізація Московії у ХУІІ-ХУІІІ ст.2. Русифікація України і український культурний процес у ХІХ ст.3. Українська стихія в російській культурі.4. Культ пращурів в обрядах українців.5. Етнолінгвістична класифікація.6. Культурологічний контекст буття етнонаціональних спільнот .7. Етногенез: зміст і формоутворення.8. Досвід людського буття як культурологічна реальність.9. Соціокультурна рефлексія етнонаціонального буття України.10. Проблеми і напрями дослідження традиційного світогляду українців.11. Етносоціальна культура.12. Життєвий досвід та самосвідомість у ментальності народу України.13. Етнічні процеси Києво-Руської доби: сучасні теорії.14. Огляд етнологічної проблематики за матеріалами міжнародної програми підготовки 7-го Конгресу SIET.15. Етнокультурні вартості національної ідентичності.16. Консолідуюча роль титульної нації в умовах державотворення.17. Деякі аспекти етнології насильства (до скасування смертної кари в Україні).18. До проблеми етногенезу українців.19. Національна самосвідомість українців у минулому та майбутньому.20. Розвиток етнонаціональної свідомості українців кінця ХІХ – 20-х років ХХ ст.21. Національна самосвідомість українців у минулому та майбутньому.22. Назви “Русь” та “Україна” на тлі літописної крайової етнонімії середньовіччя України.23. Етнічна проблематика в старій історіографії.24. Космогонічна символіка та іноетичні елементи і формуванні основ національної ідентичності.25. Етнічні основи національної ідентичності.26. Дослідження етнічної самосвідомості громадян України.27. Генетична природа української хати.28. Магічні елементи народного світогляду українців.29. Хата в традиційній обрядовості українців.30. Виявлення культу предків у традиційному будівництві та в будівельній обрядовості.31. Деревообробні промисли у системі традиційно-побутової культури галичан.32. Наукова спадщина М.Ф.Сумцова в контексті сучасної етнології.33. Особливості вишитих рушників Поділля повоєнного періоду.34. Розвиток народних промислів Тернопільщини у 20-х – 40-х роках ХХ ст.35. Етнокультурні традиції української церкви та проблеми відтворення православних храмів Києва.36. Сучасна культурна антропологяі у США.37. Проблеми визначення поняття “етнос” в сучасній вітчизняній історіографії.38. Етнічна девіація в Україні і формування міжнаціональної консолідації.39. Дискусії щодо етногенезу(націогенезу) українців в українській історичній та етнологічній науці 1920-х років.40. Пошуки толерантного співіснування етносів у Другій Речі Посполитій(на прикладі діяльності Волинського українського об`єднання).41. Соціальна характеристика емігрантів із Західної України(1919-1939 рр.).42. Динаміка змін національного складу населення західноукраїнських областей у 1945-1959 рр.43. Питання створення етнологічного центру у Львові в листуванні Ф.Вовка з В.Гнатюком.44. Питання української етнографії в епістолярній спадщині Ф.К.Вовка(Волкова).45. “Повернення до етнічності” – фактор міжнаціональної напруги.46. Полісемантичність терміну “етнічні процеси” в етнології.47. Поминальні мотиви в традиційній будівельній обрядовості українців.48. Культурно-духовний акцент у вивченні народних традицій дерев`яного житлового будівництва в українських Карпатах як потреба часу: здобутки, проблеми.49. Будівельні обряди та звичаї Степової України: матеріали до семіотичної характеристики української хати.50. Обжинковий вінок у контексті традиційної жниварської обрядовості українців: генеза символу.51. Рушник у традиційній культурі українців.52. Уявлення про вроки(уроки) в традиційній культурі слов`ян.53. Свято Юрія: контамінація і синтез у календарній обрядовості.54. Свічки у святах громадських об`єднань на Західному Поліссі(початок ХІХ – перша половина ХХ ст.).55. Семіотика рослин у родильній обрядовості.

56. Традиційні способи перепровадження померлого на кладовище в похоронній обрядовості українців Карпат.57. Міжетнічні взаємини в українській усній словесності як народознавча проблема.58. Еволюція соціальних типів поселень Південно-Західної Волині в кінці ХІХ – початку ХХ ст.59. Народне вбрання подолянки в першій половині ХХ ст.60. Аспекти сучасного вивчення народних промислів України.61. Харчові регламентації на Поділлі в системі традиційної культури українців.62. Елементи традиційної української культури в міському побуті в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.63. Деякі аспекти правового життя українського єврейства у ХІХ ст.(за етнографічними матеріалами П.Чубинського).64. Рівень національної свідомості поляків України крізь призму володіння рідною мовою.65. Організація церковно-релігійного життя волинських німців-лютеран у ХІХ-ХХ ст.66. Гагаузи – один народ у двох державах.67. Уявлення “народження-доля” в традиційній культурі болгар.68. Поховальний обряд кримських татар.69. Організація української освіти в Аргентині.70. Специфіка етнічного розвитку циган України.71. Питання українсько-польських відносин на Холмщині і Підляшші на початку ХХ ст. у висвітленні української преси Галичини.72. Програма вивчення національних меншостей України(кінець 20-х – початку 30-х рр. ХХ ст.) та результати її здійснення.73. Формування етнічного складу населення півдня Донецької області.74. Національні меншини на Закарпатті: здобутки і проблеми розвитку.75. Політика польської адміністрації щодо національних меншин на Волині у міжвоєнних період.76. Єврейська національно-персональна автономія в період Директорії УНР(грудень 1918 – листопад 1919 рр.).77. Етнічні меншини Волині (кінець 30-х – 90-і роки ХХ ст.).78. Міжнаціональні відносини в Україні.79. Національне питання у повстанському русі селян Півдня України(1919-1920 рр.).80. Догматизм як психологічний і ментальний рецидив.

УКРАЇНСЬКА ЕТНОЛОГІЯ( екзамен; літня сесія )

1. Становлення етнології як науки.2. Предмет та методи етнології.3. Зв`язок етнології з іншими науками.4. Еволюціонізм етнології. Новоеволюційні теорії ХХ ст.5. Дифузіоністський напрямок етнології.6. Основні ідеї соціологічної школи.7. Функціоналізм і його основні ідеї. Структуролізм.8. Американська історична школа.9. Етнопсихологічна школа. Культурний релятивізм.10. Нові концепції в етнології.11. Проблема етносу та етнічність в сучасній науці.12. Прімодріалістичне трактування етносу та етнічності.13. Інструменталістське трактування етносу.14. Конструктивізм про етнос та етнічність.15. Структура етносу.16. Етнічна картина світу і проблема класифікації етносів.17. Етнос і раса. Значення расових ознак в етнології.18. Етнос і мова. Лінгвістичні дослідження в етнології.19. Етногенез та його основні фактори.20. Типи етногенетичних процесів.21. Концепція етногенезу Гумильова.22. Етнічна ідентичність, її типи.23. Структура психології етносу.24. Інкультурація.25. Культура етносу і етнічна культура. Функції етнічної культури.26. Структура етнічної культури.27. Етнічні стереотипи і його функції. 28. Етнічний образ як стереотип сприйняття. Етнічні образи народів світу.29. Традиційна, архаїчна і модернізована культура.30. Специфіка глядацького сприйняття і координації рухів в традиційній культурі. Поняття

сенсотипу.31. Специфіка мислення в традиційній культурі.32. Основні риси традиційної культури.33. Специфіка функціональних речей в традиційній культурі.34. Звичаї та ритуали в традиційній культурі. Типи ритуалів.35. Проблема модернізації традиційних суспільств.36. Етнічні контакти та їх результати.37. Культурний шок та його роль в культурній взаємодії.38. Теорії етнокультурної взаємодії: акультурація, мобілізація, інтегрованості, внутрішнього

колоніалізму.39. Міжетнічна напруга та її роль у розгортанні етнічного конфлікту.40. Етнічний конфлікт. Поняття та причини.41. Динаміка етнічних конфліктів.42. Типологія етнічних конфліктів.43. Форми та способи регулювання етнічних конфліктів.44. Етнонаціональні орієнтації народу України.45. Джерела етнології.46. Народ. Походження терміну.47. Особистість як етнотип.48. Витоки слов`яноукраїнської прабатьківщини.49. Проблема походження українців.50. Найменування України та українців.51. Етнічна та національна культура.52. Етнічна самосвідомість і національна ідея.53. Типологія історико-географічного районування України.54. Етнографічні групи українців.55. Етнорегіональна і національна символіка.56. Типологічні ознаки українців.57. Етнос. Дискусії з проблем етносу.58. Етнічні межі українства.59. Українська діаспора.60. Нація: марксистська концепція, бауерівська концепція, етноцистська концепція.

61. Традиційні громадські спільності.62. Почуття етнічної батьківщини, батьківської осілості, малої батьківщини.63. Почуття національної Батьківщини.64. Етнічне у протиріччі культури і цивілізації.65. Етнічна ментальність.66. Етнічна архетипність.67. Етногенез. Концепції етногенезу.68. Історичні метаморфози української ментальності: безшляхетність (безелітність),

роз`єднаність, бездержавність.69. Козацькість – істотно якісна відзнака української ментальності.70. Проблема визнання українців як корінного етносу та проводиря націотворення.71. Націотворення у контексті постання української мови як державної.72. Сутність культурного шоку на Україні.73. Ціннісні орієнтації української нації.74. Перспективи поступу України.75. Амбівалентність української свідомості в іноотогенні.76. Громадські форми праці, спілкування та дозвілля.77. Традиції дошлюбного спілкування на Україні.78. Формування української родини.79. Форми традиційного вітання та ритуали шанування на Україні.80. Дуалізм світоглядних уявлень українців.81. Господарсько-культурна класифікація етносу.82. Методи дослідження етногенезу.83. Природа мозаїчності етносів.84. Значення мозаїчності етносів.85. Націоналізм.86. Національна, етнічна і етнорегіональна (крайова) самосвідомість.

СЛОВНИКАборигени – першопочаткові, корінні жителі країни або місцевості, які живуть в ній з давніх давен.Автономізація – становлення самобутності, унікальності етносу.Автономія – в етнічному відношенні розуміється як право самостійного управління життєво важливими проблемами свого етносу у відповідності з існуючою в цій державі конституцією.Автостереотипи – стійкі уявлення етносу про свої якості.Автохтони – корінні жителі, місцеві жителі країни чи території.Адаптація (етнічна) – пристосування етнічних груп до природнього та соціального середовища районів їх проживання.Акультурація – процес набуття одним народом тих чи інших форм культури іншого народу, який проходить в результаті спілкування цих народів.Акматична фаза – у Л. Гумильова – друга фаза етногенезу, в якій пасіонарна напруга досягає максимуму, період громадянських війн та смут.Альтруїзм – безкорислива турбота про благо інших, готовність пожертвувати своїми особистими інтересами для інших.Анклав – територія чи частина території однієї держави, оточена з усіх сторін територією іншої держави.Антропогенез – розділ антропології – наука про походження людини.Антропологія – біологічна наука про походження та еволюцію фізичної організації людини та її рас. Іноді розуміється як сукупність наук про людину, включаючи етнографію, культурну та соціальну антропологію.Апартеід – принцип окремого проживання представників різних етнорасових груп.Ареал – область розповсюдження на земній поверхні будь-якого явища, видів тварин, насаджень, корисних копалин і т. д.Архетип – неусвідомлена базова схема уявлень, загальна для всіх людей незалежно від їх етнічної приналежності, мови, культурної традиції і т. д.Асиміляція – тип етнічних процесів, що являє собою взаємодію двох етносів, в результаті якого один з них поглинається іншим і втрачає етнічну ідентичність. Може проходити як природнім, так і насильницьким шляхом.Батьківщина – місце, де розміщено родинне гніздо, родинний всесвіт (хата, садиба, село, місто, край, країна), що зберігає генетичне міжпоколінне родство людини з її предками, де домівка всього етносу, який сприймається як велика родина, що проживає на землі своїх предків, спадщина предків.Бікультуризм – своєрідний сплав культур різних етносів, що виникає, як правило, в результаті окультурації, при якому між різнорідними етнічними елементами виникає своєрідний поділ сфер впливу.Білатеральність – двостороннє визначення спорідненості одночасно (по батьківській і материнській лінії).Білінгвізм – функціонування двох мов для обслуговування потреб етнічного колективу та його окремих членів.Білінійність – одночасне визначення спорідненості по батьківській і материнській лініях.Білокальність – почергове проживання шлюбної пари то в сім`ї (роді) чоловіка, то в сім`ї (роді) жінки.Біхевіоризм – один з напрямів в американській психології початку ХХ століття, що вважає предметом психології поведінку, під якою розуміються чисто фізіологічні реакції на стимули.Брахікефалія – короткоголовість.Брахікефали – люди, у яких відношення ширини голови до її довжини в процентах (“показник голови”) більше 80.Вірілокальність – шлюбне поселення жінки в чоловіка (його сім`ї чи роді).Генеалогія – 1) родовід, історія роду, родовідний запис; 2) допоміжна історична дисципліна, що вивчає родовід.Генезис – походження, виникнення; процес утворення та становлення явища, що розвивається.Генотип – спадкова основа організму.Геноцид – винищення окремих груп населення чи етносів з расових, релігійних, націоналістичних чи інших мотивів.Герентологія ( національна) – галузь наукових знань про тривалість життя та старіння живих організмів стосовно до розвитку нації та національних взаємовідносин. Германевтика – тлумачення культурних текстів, серед яких можуть бути не тільки писемні джерела, але будь-які писемні джерела, але будь-які предмети та явища культури.Гетерогеність – неоднорідність за складом.Гетто – початково частина міста, відведена для поселення євреїв; означення району міста, в якому селяться певні етнічні меншини, які нерідко дискримінуються чи відчувають соціальний дискомфорт в іноетичному оточенні.Гомеостаз (етнічний) – стан рівноваги етносу з навколишньою природою.

Господарсько-культурні типи – історично сформовані комплекси господарства і культури етносів, які проживають у схожих природно-географічних умовах і знаходяться приблизно на однаковому рівні свого господарсько-культурного та соціально-політичного розвитку.Група етнорасова – група людей, яка відрізняється від навколишнього населення не тільки етнічними, але і зовнішніми антропологічними ознаками, чи расовим типом.Деетнізація – процес втрати народом чи його окремими представниками своїх етнічних рис; розпочинається з втрати рідної мови, далі національної самосвідомості та етнічної ідентифікації.Демографія – наука про народонаселення, закономірності його розвитку, структурні та розподілу на певних територіях.Демос – народ, тобто основна частина населення країни, за винятком рабів та іноземців.Депортація – насильницьке переселення груп населення чи навіть цілих районів з їх етнічної Батьківщини чи територій тривалого проживання.Десегрегація – відміна, усунення сегрегації, відмова від політики, яка розділяє населення за расовими ознаками.Діаспора – частина народу, що проживає поза країною свого походження. Діаспори утворилися в результаті насильницького виселення, загрози геноциду та інших соціальних причин.Дискримінація – обмеження чи позбавлення прав певної категорії громадян за ознаками расової чи національної приналежності, за ознакою статі, релігійними чи політичними переконаннями і т. д.Дислокальність – роздільне проживання шлюбної пари (кожного у своєму роді).Диффузіонізм – напрям в етнології, що вивчає просторові характеристики культури і взаємодію культурних елементів.Доліхокефалія – довгоголовість.Доліхокефали – люди, в яких відношення ширини голови до її довжини в процентах (“показник голови”) менше 75, 9.Екзогамія – традиційна заборона вступати в шлюбні стосунки чоловікам і жікам певних людських спільнот (роду, фратрії).Екзоетнонім – назва, яку дають етносу, його субетносам чи етнографічним групам їх сусіди.Ендогамія – традиційна вимога укладати шлюби всередині певної людської спільности (племені, сільської общини, касти, конфесійної групи і т. д.).Ендоетнонім – самоназва етносу.Етнічна група – переселенська група вихідців з етносу за межами своєї етнічної території, має громадянство країни проживання, не займає домінуючого становища в суспільстві і виявляє взаємну солідарність з метою збереження свого етнічного обличчя.Етнічна дисперсизація – процес відокремлення від етносу окремих його частин, котрі не набули властивостей самостійних етносів, а залишились чи стали субетносами і етнографічними групами.Етнічна консолідація – об`єднання чи навіть злиття споріднених і етно-культурно близьких етнічних спільнот в один етнос.Етнічна культура – успадкований від предків комплекс господарського і соціального життя, матеріальної і духовної культури, що визначає стиль життя, виконує етноідентифікуючу роль, дає можливість виділити і протиставити себе іншим етносам.Етнічна ментальність – сформовані в ході етнічних процесів особливості психічного складу, традиційного світогляду, світовідчуття і світосприймання членів етнічних спільнот.Етнічна парціація – процес поділу єдиного етносу на кілька частин, кожна з яких, набуваючи власної етнічності, майже не ототожнює себе з своїм етнічним предком.Етнічна самосвідомість – спричинений міжпоколінними зв`язками, вихованням, традиціями, історико-культурною, політичною та ідеологічною орієнтацією акт свідомого вибору, вкорінення етнофора в історію, культуру, внутрішній світ і душу рідного етносу, усвідомлення ним етнічних інтересів, дій, мотивів, думок і можливостей.Етнічна свідомість – масова форма суспільної свідомості, розуміння необхідності існування етносу як цілісності, усвідомлення членами етнічної спільноти єдності свого походження, історичної долі та культурно-побутових традицій, своєї відмінності від інших етносів, переконання в існуванні особливої крові власного етносу.Етнічна сепарація – процес відокремлення від етносу якоїсь його частини, що згодом може розвинутись в окремий етнос.Етнічні ідіоти – у стародавні часи так називали людей без громадянства, які втратили зв`язки з власним етносом, відірвались від його етнокультурних і релігійних традицій.Етнічні потвори – етнічно дезорієнтовані, деетнізовані, етнічно безвідповідальні, спустошені і розгублені групи маргіналів, які стоять між етнокультурними світами. У них світосприймання аборигенів наклалось на світовідчуття мігрантів і викликало руйнівну психологічну потребу “переробити” стереотипи етносів у відповідності до власних уявлень і потреб. Етнічні процеси – різноманітні етнокультурні, етносоціальні та етнополітичні зміни рис, властивостей і подоби етнічних спільнот упродовж їх існування.

Етнічні стереотипи – культурно-побутові стандарти, штампи і поведінкові навики, що, передаючись міжпоколінними зв`язками, в процесі етногенезу та адаптації до оточуючого середовища сформували неповторне обличчя етносів.Етнічні традиції – комплекси, сукупності усталених способів господарювання, форм матеріальної і духовної культури, суспільного життя і побуту етносів, що передаються від покоління до покоління в майже незмінному вигляді.Етнічність – складна система сформованих на історичній і генетичній основі властивостей людини і етносів, що проявляються в мові, культурі, ментальності та стереотипах.Етногенез – вся сукупність соціально-культурних і біологічних процесів, що проявляються при функціонуванні етносів від початків виникнення (на основі раніше існуючих компонентів) до складання обличчя етнічних спільнот та їх зникнення.Етнографічна група – внутрішня територіальна складова етносу із слабо розвинутою локальною самосвідомістю, прийнятою сусідами назвою, зрідка самоназвою та місцевими особливостями культури, побуту, говірок.Етнографічні зони – історико-культурні, лінгвістичні чи адміністративно-географічні частини етнічних територій, у населення яких проявляється земельна (земляцька) солідарність та певні господарсько-культурні особливості.Етнографічна окружність – територія 5-6 чи кількох десятків сіл з певними культурно-побутовими особливостями та переважаючою ендогамією їх населення, територіально-популяційна група.Етнографічні райони – такі локальні етнографічні території в складі етнографічних зон, субетносів чи етнографічних груп, у населення яких проявляються місцеві культурно-побутові особливості.Етнонім – назва етносу.Етнос – стійка міжпоколінна природно та історично сформована на певній території динамічна людська спільнота, що маючи самоназву (етнонім) і усвідомлюючи свою єдність, протиставляє себе всім іншим аналогічним утворенням і відрізняється від них стійкими і своєрідними рисами культури, способом життя, етнічними стереотипами.Етнофор – людина – носій властивостей етнічності своєї спільноти з минулого у майбутнє.Європоцентризм – ідеологічна концепція, згідно якої провідна роль у розвитку сучасної цивілізації та культури належала Європі.Ідентифікація – ототожнення, перенесення особистих якостей іншої людини на себе, намагання виробити в себе ті якості, якими володіє вибраний взірець.Ідентифікація (етнічна) – ототожнення людьми один одного і самих себе з певною етнічною групою.Ідентичність – відносно стійка, усвідомлена система уявлень індивіда про самого себе, що суб`єктивно переживається як тотожність самому собі. Згідно цієї системи уявлень індивід відрізняє себе від зовнішнього світу та інших людей.Іммігрант – іноземець, який оселився в якійсь країні на постійне проживання.Імміграція – в`їзд іноземців в країну на тривале або постійне проживання.Індеанізм – течія, яка стверджує, індійська раса найвища і найкраща, що тільки чистокровні індійці мають право жити на індійській земліІніціації – звичаї та обряди, пов`язані з переходом молоді до груп дорослих чоловіків і жінок.Інкультурація – процес входження людини в культуру, оволодіння етнокультурним досвідом.Інтеграція – об`єднання в ціле розділених частин. В міжкультурній взаємодії збереження різними етнічними групами притаманних їм культурних індивідуальностей при об`єднанні їх в одне суспільство та інших підставах.Інструменталізм – підхід до означення етносу та етнічності, який цікавиться не об`єктивною основою існування етносу, а лише тією роллю, яку він виконує в культурі.Історико-етнографічна область – територія, у населення якої спільність історичної долі, соціально-економічного і політичого розвитку та взаємовпливи спричинили формування подібних чи однакових культурно-побутових стереотипів.Історико-етнографічна провінція – територіально велика група історико-етнографічних областей, у населення яких проявляються певні спільні етнокультурні риси у господарстві, матеріальній і духовній культурі та суспільному житті.Історична пам`ять народу – важливий компонент духовної культури етносу, що дозволяє підтримувати неперервність етнічної еволюції та передавати її наступним поколінням.Історичні спільноти – людські спільноти, що відзначаються стійкістю та протяжністю існування хоча б в одну історичну епоху.Каста – ендогамна (замкнена) суспільна група, об`єднана успадкованими від предків заняттями і уявленнями про спільне походження, яка охороняє свою відособленість, станові чи групові інтереси.Клан – назва роду, племені чи патронімії, члени яких носили ім`я предків родоначальника з додаванням слів Мас – “син” у шотландців, О – “онук” у ірландців.Коліно родове – родичі кровнородинного ряду від пращура до нащадка у сьомому поколінні.

Колоніалізм – політичне, економічне та духовне поневолення країн, як правило менш розвинутих в соціально-економічному відношенні.Компліментарність – відчуття підсвідомої симпатії, щи визначає поділ на “своїх” і “чужих”.Конвергенція – сходження, зближення.Конвіксія – у Л. М. Гумильова – група людей з донохарактерним побутом і сімейними зв`язками, що інколи переходить в субетнос.Консолідація – вид об`єднавчих етнічних процесів. Об`єднання окремих осіб, груп, організацій для посилення боротьби за загальні цілі.Консорція – у Л. М. Гумильова – група людей, об`єднаних на короткий час однією історичною долею; пізніше або розпадається, або переходить в конвіксію.Конструктивізм – підхід до означення етносу та етнічності, згідно якого етнічність являється найширшою категорією соціальної ідентичності, ситуативним феноменом; конструктивізм підкреслює договірний характер кордонів між етнічними категоріями.Конфігурація культури – особливе поєднання, скріплення елементів культури, що надає останній специфічну своєрідність.Конформізм – пристосування, пасивне прийняття існуючого порядку речей, пануючих думок і т.д.Корінний етнос – аборигенний народ, що веде племений спосіб життя.Космополітизм – ідеологія заперечення патріотизму і державного суверенітету етносів, обстоювання необхідності утворення національних об‘єднань, відстоювання лозунгу “людина – громадянин світу” і т.д.Кочівництво – рухливі форми господарської діяльності та способу життя, що пов‘язані з неосілим господарсько-культурними типами. Краніологія – розділ антропології та зоології, що вивчає черепа людей і тварин (варіації розмірів, форм черепа та його частин, а також особливості його будови).Креоли – етнорасові групи нащадків європейських колонізаторів, які народилися в іспанських, португальських та інших європейських колоніях.Кувада – обрядова симуляція батьком акту народження дитини з метою відкритої демнстрації своїх прав на неї.Кузенний шлюб – шлюб між двоюрідними братами і сестрами: а) крокузенний (перехресно-кузенний) – шлюб з дочкою рідного, двоюрідного і т.д. брата матері чи з дочкою рідної і т.д. сестри батька; б) ортокузенний – шлюб з дочкою рідного, двоюрідного і т.д. брата батька чи з дочкою рідної і т.д. сестри матері.Культура – сукупність усіх цінностей створених працею і творчістю людей.Культура етносу – вся сукупність господарсько-культурного життя і побуту етносу в кожну з конкретних історичних епох.Культурний релятивізм – утвердження рівності всіх культур, відмова від виділення систем культурних цінностей.Ладіно – назва іспано-індіанських метисів у Латинській Америці.Левірат – шлюбний звичай, за яким удовиця повинна (чи мала право) одружитись з братом свого померлого чоловіка.Лінідж – частина роду, створена близькими родичами, які виводили себе від реального, а не міфічного предка.Магія – загальна назва обрядів, в основі яких лежить віра в надзвичайну дію людини на предмет природи, тварин та інших людей.Мана – невидима священна і таємна надприродна сила, що проявляється у щоденних справах.Мангрові ліси – густі лісові зарості на болотяних, мулистих морських узбережжях і гирлах річок тропічного поясу.Маргінали – етнічно дезорієнтовані, розгублені, спустошені і деетнізовані люди, котрі не інтегровані в жоден з етносів.Масова культура – поняття, що характеризується особливостями творення культурних цінностей у сучасному індустріальному суспільстві, розрахованих на масове використання. В матеріалістично-речовому розуміння – культура повсякденного життя, призначена для засвоєння масовою свідомістю.Матріархат – термін, яким визначають домінуюче становище жінки в сім‘ї та суспільстві.Матрілінійність – визначення спорідненості за материнською лінією.Матрілокальність – поселення подружжя у сім‘ї чи роді дружини.Матріфіляція – визначення спорідненості по матері.Менталітет – відносно цілісна сукупність думок, вірувань, які створюють картину світу та зміцнюють єдність культурної традиції.Меншість етнічна – група людей тієї чи іншої приналежності, що істотно поступається за своєю чисельністю оточуючому її іноетнічному населенню.Метиси – нащадки від міжрасових шлюбів. В Америці метисами називають нащадків від змішаних шлюбів між європеоїдами та індіанцями.Мігрант – територіально відірвана від етносу і батьківщини особа, емігрант.

Міграція населення – переміщення населення, змішана його місця проживання.Міжетнічна інтеграція – процес політичного, економічного та культурно-побутового зближення етносів і формування територіально-державних, міждержавних чи міжетнічних багатокультурних і багатомовних спільнот, в яких не відбувається зміни етнічної сівтомості та етнічної самоідентифікації.Міжетнічна комунікація – обмін між двома чи більше етнічними спільнотами, матеріальними та духовними продуктами їх культурної діяльності, що здійснюється в різних формах. Міф - оповідь, яка передає уявлення давніх народів про походження світу, явищ природии, про богів та легендарних героїв; виникає у всіх народів народів на ранній стадій розвитку для пояснення явищ природи.Модернізація – осучаснення, зміни у відповідності з вимогами сучасності, вдосконалення.Мозаїчність етносів – складна етногенетична і етнотериторіальна будова етносу, що поєднує історичну і соціально-політичну долі його складових в динамічну етнічну спільноту.Моногамія – одношлюбність.Монотеїзм – однобожжя, релігія, що визнає лише одного бога.Мулати – нащадки від змішаних шлюбів європеоїдів з неграми.Народ – соціально-політичний та геополітичний термін, яким позначають громадян однієї країни незалежно від їх етнічної належності.Народність – лексично похідний термін від поняття "народ", народний – належить до певного народу.Народонаселення – сокупність людей нашої планети, яка склалася природньо-історичним шляхом. Народонаселення представлено в етносах.Натуралізація – процес вживання іммігрантами в нове, іншомовне оточення, засвоєння ним нових форм спілкування, культури, правил співіснування.Націоналізм – природне і відкрите демонстрування, відстоювання та захист етносами своєї самобутності, устремління до державно-політичної незалежності, патріотизм.Національна ідея – масові чи індивідуальні елітарні етнічні ідеї, настанови, прогами, устремління, що спричиняють економічний соціальний, політичний і духовний розвиток етносу, його національних форм буття та самостійну соціально-історичну творчість, прагнення етносу до ідеального влаштування свого соціально-культурного і поліпшення життя.

Національна культура – система етнокультурних і соціальних вартостей, символів, інтересів, сподівань, що