До спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національному юридичному університеті

імені Ярослава Мудрого

61024, м. Харків, вул. ГІушкінська, 77

ВІДГУКофіційного опонента-доктора юридичних наук, професора

Денисова С. Ф., - на дисертацію Бочарової Карини Анатоліївни «Запобігання злочинам, пов’язаним з вандалізмом»,

подану на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 — кримінальне право та кримінологія; кримінально-

виконавчеправо

Вивчення змісту кандидатської дисертації К.А. Бочарової, автореферату

та публікацій дисертанта дає підстави для висновку, що дослідження виконано

з актуальної теми, здійснено глибокий правовий аналіз з питань обраної теми,

зроблено достовірні висновки, сформульовано цінні в теоретичному й

практичному плані пропозиції щодо запобігання злочинам, пов’язаним з

вандалізмом. ’

Актуальність теми дослідження. Актуальність обраної проблематики не

викликає сумніву, оскільки злочинні діяння у сучасних умовах

характеризується значним розповсюдженням і різноманітністю проявів, та

виявляються в цілому як складне, багатовимірне та багаторівневе явище

дійсності, що посягає на різні сфери життєдіяльності людей різними способами.

Дійсно, останнім часом спостерігається стрімке зростання кількості проявів

насильства і жорстокості, як наслідок, заподіюється значна шкода законним

інтересам особи, соціуму й державі. До подібних проявів агресивної

антигромадської поведінки, як зазначає здобувай, належить і вандалізм.

Авторка правильно акцентує увагу на важливості виокремлення і розгляду

злочинів, пов’язаних з вандалізмом, як самостійного об’єкта кримінологічного

дослідження, оскільки це підтверджується тим, що дії вандалів, вчинені у

громадських місцях, набувають особливого антисусгіільного забарвлення та

негативного соціального значення. Більш того,| ЛЩбнїйіьШР-Щй ВДй ч й й й к у н ш д а ш тІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

відділ д і л о в о д с т в у архіву

Вх.№Г»4-. У* - ~ГШ

великому колу осіб, що викликає супротив, обурення і несприйняття такої

поведінки (с. 5 дис., с. 1 автореф.).

Відсутність всебічного кримінологічного аналізу цих злочинів, їх причин

та умов, встановлення рівня латентності, як і недосконалість системи

запобігання їм на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та

індивідуальному рівнях, також підтверджують актуальність теми, її теоретичну

і практичну значущість.

Треба відмітити, що у системі заходів, котрі застосовуються для протидії

злочинам, значна роль належить нормам кримінального права, адже

кримінальний закон впливає на свідомість людей, а тому є важливим

запобіжним чинником, оскільки передбачене нормою кримінального закону

покарання здійснює загальнопревентивний вплив. Одним з найважливіших

завдань Кримінального кодексу (далі - КК) України є правове забезпечення

охорони прав і свобод людини, побудова громадянського суспільства, що в

нашій країні неможливі без надійного правового захисту кожної людини, а

також громадських і державних інтересів та інститутів. У цьому зв’язку,

заслуговують на розробку питання, пов’язані з аналізом приписів чинного

кримінального законодавства й практики його застосування у сучасних умовах.

Отже, існує нагальна потреба в розробці комплексу перспективних

заходів запобігання злочинам, пов’язаних з вандалізмом, а також визначення

напрямів роботи суб’єктів превентивної діяльності в Україні.

Незважаючи на те, що в літературі й законодавстві у цьому напрямку

зроблено чимало, окремі питання і надалі залишаються дискусійними або

взагалі невирішеними. Тому обрана К.А. Бочаровою тема дисертації є

актуальною та своєчасною.

Ступінь обгрунтованості наукових положень, висновків і

рекомендацій, сформульованих у дисертації, їх достовірність. Результати

дисертаційної роботи К.А. Бочарової видаються достатньо обґрунтованими,

оскільки автором опрацьовано значну кількість літературних джерел (267

найменувань), присвячених аналізованим питанням. Текст роооти, висновки і

рекомендації дисертантки ґрунтуються на аналізі вітчизняних і деяких

зарубіжних джерел, літератури з питань загальної теорії держави і права,

кримінології, кримінального права, кримінально-виконавчого права, юридичної

психології, джерел філологічного характеру, енциклопедичних та довідкових

видань. При цьому у дисертації висвітлено ті чи інші позиції вчених,

проаналізовано ступінь їхньої аргументованості та викладено власне бачення

дослідника щодо поглядів цих науковців стосовно кримінально-правової

характеристики діянь, що пов’язані із вандалізмом та ступеня досконалості тих

чи інших запобіжних засобів і заходів.

В роботі комплексно досліджується широкий спектр проблем, пов’язаних

з кримінологічною характеристикою та запобіганням злочинам, пов’язаним з

вандалізмом, обґрунтовано і розроблено пропозиції, спрямовані на

вдосконалення запобіжних заходів на загальносоціальному та спеціально-

кримінологічному рівнях.

Як вказує автор, питання тлумачення окремих положень запобігання

вандалізму розглядали такі кримінологи: О. Бандурка, В. Голіна, Б. Головкін, І.

Даньшин, В. Дрьомін, А. Закалюк, М. Колодяжний, С. Кулик, О. Литвак, О.

Литвинов, С. Репецький, В. Шаблистий, В. ІІІакун, О. Шостко та ін. Проте, як

слушно наголошує автор, найповніше вандалізм як прояв деструктивної

поведінки розглянуто у працях зарубіжних науковців, таких як Е. Бейте, Б.

Вебб, Д. Кантер, С. Коен, А. Гольдштейн, Д. Фішер, Р. Берон, В. Оллен, М.

Фелсон та ін.

Викладені у вступі та розділах основної частини роботи положення, які

стосуються постановки проблеми в цілому, окремих її аспектів, переконують в

тому, що відповідні питання є теоретично і практично важливими, до кінця не

розробленими в науці і перспективними для дослідження.

Дослідж ення виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт

кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національного

юридичного університету імені Ярослава Мудрого відповідно до цільової

комплексної програми «Теоретичні і прикладні проблеми запобігання

злочинності та реформування Державної кримінально-виконавчої служби»

(номер державної реєстрації 01 1 1U000958). Також дослідження узгоджено з

Концепцією розвитку кримінологічної науки в Україні на початку XXI ст.,

схваленою Координаційним бюро з проблем кримінології Національної

академії правових наук України.

Тема дисертації затверджена вченою радою Національного юридичного

університету імені Ярослава Мудрого (протокол № 5 від 25 грудня 2015 року).

З огляду на формулювання теми автором правильно визначено об ’єкт,

предмет та мету дослідження. Зокрема: метою дисертації є розробка

наукових рекомендацій щодо формування комплексу заходів із запобігання

злочинам, пов’язаним з вандалізмом. О б’єктом дослідження визначено

суспільні відносини, що виникають, змінюються і припиняються у зв’язку із

запобіганням злочинам, пов’язаним з вандалізмом. Предметом дослідження є

запобігання злочинам, пов’язаним з вандалізмом.

Опис у вступі об’єкта і предмета дослідження не викликає зауважень.

Визначення предмета дослідження сприймається як певний «кут зору», під

яким вивчаються явища, що утворюють об’єкт дослідження. Таким чином,

можна констатувати наявність кореляційного зв’язку предмета з об’єктом

дослідження. З урахуванням цього визначені завдання та методи дослідження.

Достовірність і новизна наукових положень, висновків і рекомендацій,

сформульованих в дисертації підтверджується обраною методикою наукового

пошуку та його емпіричною базою.

Підставою для такого твердження постає точне і повне використання

дисертанткою методів наукового дослідження. ІІаукова праця характеризується

комплексністю, широтою охоплення теоретичних і практичних питань

кримінологічної характеристики злочинів, пов’язаних з вандалізмом.

Дисертація будується на достатній для досліджень такого рівня методологічній

базі. Методологічною основою дослідження є основні положення

матеріалістичної діалектики, комплексний та системний підхід до вивчення

закономірностей та протидії діянням, котрі пов’язані ft вандалізмом, що

передбачає використання загальнонаукових і спеціальних методів наукового

пізнання в їх поєднанні.

Емпіричну базу дослідження становлять результати вивчення 296

кримінальних справ за ст. ст. 178, 179, 194, 194-1, 292, 296, 297, 338 та 360 КК

України в період 2013-2017 років, які були розглянуті судами першої інстанції

Вінницької, Сумської, Харківської, Полтавської областей та міста Київ; дані

про злочини, передбачені ст. 277, 298, 347, 347-1, 352, 378, 399 та 411 КК

України, оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень;

статистична інформація Генеральної прокуратури України про стан

злочинності та результати прокурорсько-слідчої діяльності за 2013-2017 роки;

дані, отримані у результаті проведеного анкетування 580 громадян, 100

практичних працівників правоохоронних органів, 50 наукових і науково-

педагогічних працівників щодо детермінації і латентності злочинів, пов’язаних

з вандалізмом.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за

визначенням* автора, дисертація є першим в Україні комплексним

монографічним дослідженням, в якому всебічно і комплексно розкрито сутність

сучасного вандалізму й запропоновано заходи запобігання злочинам,

пов’язаним з ним. На базі проведеного цілісного, наскрізного дослідження у

роботі вирішено низку питань розглядуваної проблематики та сформульовано

нові положення, висновки, пропозиції та рекомендації.

На основі проведеного дослідження автором: запропоновано авторське

кримінологічне визначення поняття «вандалізму» як форми агресивної

протиправної поведінки, що проявляється у злочинах, наслідком яких є

заподіяння шкоди будь-якому майну, релігійним, культурним чи духовним

цінностям, об’єктам благоустрою населених пунктів, транспортної

інфраструктури, вчинених у громадському місці; виокремлено кримінологічні

та кримінально-правові ознаки злочинів, пов’язаних з вандалізмом; розроблено

сукупність сучасних заходів запобігання злочинам, пов’язаним з вандалізмом,

на загальносощальному та спеціально-кримінологічному рівнях, вжиття яких

дозволить впливати на явища і процеси, що детермінують вчинення злочинів,

пов’язаних з вандалізмом, усувати наслідки дій вандалів у тісній взаємодії з

громадськістю на всіх рівнях запобіжного впливу тощо.

Практичне значення одержаних результатів га можливі шляхи їх

використання. Отримані в дисертації результати можуть бути використані у

різних напрямках правової діяльності:

у науково-дослідній сфері - для подальшого дослідження явища

вандалізму, а також проблем, пов’язаних із запобіганням йому;

у нормотворчій діяльності - при уточненні та вдосконаленні норм

кримінального законодавства України;

у правозастосовній діяльності - з метою покращення існуючих і

розробки нових заходів запобігання злочинам, пов’язаним з вандалізмом;

в освітньому процесі - при підготовці відповідних навчально-

методичних матеріалів із дисциплін «Кримінологія» та «Попередження

злочинів», при проведенні лекцій та практичних занять, у науково-дослідній

роботі студейтів.

Повнота викладу наукових положень, висновків, рекомендацій,

сформульованих у дисертації, авторефераті та опублікованих працях.

Робота складається з анотації, переліку умовних скорочень, вступу, трьох

розділів, що містять десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел

та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 210 сторінок, з них: основний

текст - 180 сторінок, список використаних джерел - 267 найменувань, які

містяться на 25 сторінках, та додатки на 5 сторінках.

Науковий інтерес становлять, насамперед, положення праці, в яких

автор:

виділяє ознаки вандалізму як форми агресивної протиправної

поведінки, що проявляється у злочинах, наслідком яких є заподіяння шкоди

будь-якому майну, релігійним, культурним чи духовним цінностям, об’єктам

благоустрою населених пунктів, транспортної інфраструктури, вчинених у

громадському місці. К.А. Бочарова не обмежилась дослідженням вже існуючих

визначень вандалізму, а й надала авторське кримінологічне поняття цього

явища: «Вандалізм — це форма агресивної протиправної поведінки, що

проявляється у злочинах, наслідком яких є заподіяння шкоди будь-якому

майну, релігійним, культурним чи духовним цінностям, об’єктам благоустрою

населених пунктів, транспортної інфраструктури, вчинених у громадському

місці»;

- вказує, що особливістю злочинів, пов’язаних із вандалізмом є те, що

вони мають широкий спектр предметів злочинного посягання, зокрема:

релігійні споруди, культові будинки, релігійні святині, об’єкти археологічної

спадщини та інші об’єкти, що мають ідеологічне та релігійне значення,

транспорт, його складові елементи чи частини, а також інше майно, що

знаходиться у громадському місці (с. 121 дис.);

- окреслює суб’єктивні умови злочинів, пов’язаних з вандалізмом,

зокрема, відсутність страху перед призначенням покарання, у тому числі за

вандалізм; низький рівень правового виховання й культури осіб, які вчиняють

злочини, пов’язані з вандалізмом; відсутність дозвілля, бездіяльність і

безцільне проведення часу; згубний вплив алкоголю на стан особи, що

провокує вчинення протиправних дій; зростання рівня агресивності населення,

розвиток негативних рис характеру і зниження моральності;

- доволі слушною є пропозиція щодо необхідності внесення змін до ст. 67

КК України, додавши «вчинення злочину з вандальною метою» до переліку

обставин, які обтяжують покарання. Авторкою доведено, що відсутність

легального поняття досліджуваного явища та невідображення його проявів в

облікових документах стає перешкодою для здійснення комплексної

кримінологічної характеристики сукупності злочинів, що можуть охоплювати у

собі ознаки вандалізму, як наслідок під час проведення кримінологічного

аналізу злочинів, пов’язаних з вандалізмом, виникають труднощі із

визначенням кількісних показників;

- вказує види сучасного вандалізму залежно від мети діяльності вандала

(хуліганський, ідеологічний, «емоційний», антиестетичний та змішаний

вандалізм);

- визначає неефективність призначеного покарання за злочини, пов’язані з

вандалізмом, рецидив таких злочинів (с. 61 дис.);

проводить огляд кримінального законодавства дев’яти країн світу

про відповідальність за вандалізм (с. 97-100 дис.), а також позитивний досвід

запобіжної діяльності (Лос-Анжелеса, Канади, Росії, Казахстану, Киргизстану)

(с. 101-103 дис.);

пропонує та обгрунтовує в дисертації комплекс загальносоціальних

та спеціально-кримінологічних заходів запобігання злочинам, пов’язаним із

вандалізмом. Зокрема, для мінімізації проявів вандальної поведінки пропонує

запобіжні заходи спрямовувати на виховання поваги до чужого майна,

усвідомлення настання відповідальності у випадках посягань на відносини

власності, що охороняються законом. Для цього необхідно вжити комплекс

таких заходів загальносоціального запобігання, складовими якого є:покращення

морального мікроклімату у суспільстві; створення нормальних умов побуту і

змістовного дозвілля людей; проведення просвітницької й роз’яснювальної

роботи для закріплення у свідомості громадян основних моральних принципів і

підвищення культурного рівня; зниження соціальної напруги шляхом

підвищення рівня законності, правопорядку, подолання корупції й забезпечення

принципу невідворотності покарання; мінімізація маргіналізації еліти й

стимулювання подолання клептократії; створення розгалуженої системи

інститутів громадянського суспільства із залученням до них молоді й

молодіжних організацій; поступове викорінення правого нігілізму (с. 121 дис.);

по тексту наводить приклади з судової практики (с. 26-31), таблиці

(с.46-49, 69, 73, 87 дис.).

- доводить, що загальносоціальне запобігання злочинам, пов’язаним з

вандалізмом, необхідно скерувати на вдосконалення суспільних відносин у

сфері підвищення добробуту населення, а саме через: 1) збільшення

прожиткового мінімуму і рівня оплати праці; 2) протидію бідності й

безробіттю; 3) підвищення культурного рівня, здійснення правового,

морального й етичного виховання населення; 4) розвиток почуття

відповідальності за вчинені діяння, формування позиції, орієнтовної на

загальнолюдські цінності; 5) нормативне вдосконалення законодавства задля

мінімізації прогалин, усунення колізій і розвитку правової свідомості громадян.

До заходів загальносоціального запобігання вандалізму дисертант

пропонує ввести й роботу із неповнолітніми та молоддю, яка включає:

реформування освітніх закладів; підвищення рівня оплати праці вихователів,

вчителів і викладачів; створення безоплатних центрів юнацької творчості,

спортивних гуртків і секцій; стимулювання розвитку дитячої й молодіжної

творчості; створення програм, спрямованих на покращення молодіжного

дозвілля; проведення соціальної політики щодо підтримки дітей-сиріт,

малозабезпечених, неблагогтолучних і неповних сімей (с. 124 дис.).

Ці та інші позиції автора свідчать про теоретичну й практичну цінність

дисертації, що дає підстави позитивно оцінити наукову пращо К. А. Бочарової.

Основні положення дисертації з достатньою повнотою викладені у

п’ятнадцяти наукових працях, з яких: 4 наукові статті опубліковані у фахових

наукових виданнях України, включених до міжнародних наукометричних баз

даних, 1 стаття - у науковому фаховому виданні іноземної держави за

напрямком підготовленої дисертації, та 10 тезах наукових доповідей на

наукових та науково-практичних конференціях.

Зміст автореферату відповідає основним положенням дисертації.

В цілому дисертаційна робота та автореферат виконані на належному

науковому рівні й оформлені відповідно до вимог, встановлених чинними

нормативними актами України. Наукові статті, апробаційні праці, автореферат і

дисертація написані доступною державною мовою з дотриманням наукового

стилю викладення.

Дисертантом по-новому вирішені теоретичні питання теми дослідження,

які є суттєвим внеском у кримінологічну науку. Власне бачення кола

проблемних питань, обґрунтований підхід до їх вирішення дозволило авторові

висловити низку нових, таких, що заслуговують на увагу, теоретичних

положень та пропозицій щодо поліпшення протидії діянням, пов’язаним із

вандалізмом в Україні.

Позитивно оцінюючи науко в о-теоретичну і практичну значимість

проведеного Бочаровой) Кариною Анатоліївною дослідження, його

актуальність та наукову новизну, слід відмітити, що окремі положення

дисертації викликають зауваження, потребують уточнень або додаткової

аргументації:

1. Дисертантка зазначає, що нею вперше виокремлено кримінологічні та

кримінально-правові ознаки злочинів, пов’язаних з вандалізмом, якими є: 1)

протиправність; 2) умисна форма вини; 3) реалізація деструктивних дій у

громадському місці; 4) наявність майнової та/ або матеріальної шкоди, іноді

пов’язаної з посяганням на релігійні, культурні чи духовні цінності; 5)

наявність наслідків, що стають відомими широкому колу осіб та викликають

суспільне обурення; 6) агресивність; 7) цинізм та/або неповага до суспільства

(с. 10 дис.).

Наведене положення новизни є таким, в якому змішані кримінологічні та

кримінально-правові ознаки без чіткого розмежування. У зв’язку із цим, до

автора дисертації виникає питання: які саме з наведених вище ознак злочинів,

пов’язаних з вандалізмом, вона вважає кримінологічними, а які — кримінально-

правовими? Чи можуть серед названих ознак існувати такі, які одночасно

належать до кримінологічних і кримінально-правових?

Крім того, автор дисертації стверджує, що у «результаті кримінологічного

аналізу злочинів, пов’язаних з вандалізмом, виявлено способи (пошкодження,

наруга, псування, знищення, інші), місця (вулиці, кладовища, місця масового

відпочинку, під’їзди та прибудинкові території тощо), час (переважно нічний та

вечірній час доби), а також знаряддя (столярні інструменти, каміння, бензин і

сірники, мотузки, балончики з фарбами та інші предмети, за допомогою яких

можна здійснити руйнівні дії) їх вчинення» (с. 178 дис.). Як вбачається з

наведеного, дисертантка зачіпає ознаки об’єктивної сторони складу злочину —

спосіб, місце, час і знаряддя — які мають доволі специфічне кримінально-

правове тлумачення. Наприклад, серед способів вчинення злочинів, пов’язаних

з вандалізмом, К. А. Бочарова називає пошкодження, наругу, псування,

знищення. Водночас звернення до тлумачення ознак складу відповідних

злочинів дозволяє пересвідчитись, що пошкодження, наруга, псування або

знищення є не способами вчинення злочинів, а іншою ознакою об’єктивної

сторони злочину - суспільно небезпечною дією. Так, звернення до диспозиції

статті 178 КК України свідчить, що пошкодження чи зруйнування релігійної

споруди або культового будинку є суспільно небезпечною дією, а не способом

вчинення злочину. В об’єктивній стороні злочину, передбаченого ст. 179 КК

України, знищення релігійної святині так само є дією, а не способом вчинення

злочину. Найбільш рельєфно відмежування дії та способу виражено у ст. 194

КК України, яку дисертантка також відносить до злочинів, пов’язаних з

вандалізмом. Так, у ч. 2 ст. 194 КК України прямо зазначено: «Те саме діяння

(тобто зниження або пошкодження. — С. //.), вчинене шляхом підпалу, вибуху

чи іншим загальнонебезпечним способом».

Отже, у положеннях, що захищаються дисертанткою, спостерігається

невиправдане змішування кримінально-правових та кримінологічних ознак

злочинів, пов’язаних з вандалізмом. При цьому авторка рецензованої' праці

занадто вільно поводиться з кримінально-правовими термінами, унаслідок чого

відбувається перекручення їх дійсного змісту.

Крім цього, розглядаючи питання мотиву, мотивації доцільно було б

використати праці: Вереї па Р.В. Теоретико-прикладні аспекти суб’єктивної

сторони складу злочину: монографія. Київ: Алерта, 2017. 568 с.; Савченко А.В.

Мотив і мотивація злочину. Київ: Атіка, 2002. 144 с.

2. Здійснюючи кримінологічний аналіз злочинів, пов’язаних з

вандалізмом, дослідниця зазначає, що «рівень злочинності, пов’язаної з

вандалізмом, будемо вивчати за статтями, ознаки вандалізму у яких є

безпосередньо ознаками складу цих злочинів (ст. 178, 179, 1^4-1, 297, 298, 338

та 360 КК України)» (с. 46 дис.). На с. 46-47 роботи наводяться статистичні дані

щодо кількості вчинених злочинів за переліченими статтями.

Виникає питання: чи усі злочини, передбачені ст. ст. 178, 179, 194-1, 297,

298, 338 та 360 КК України вважати такими, що пов’язані з вандалізмом? Крім

того, висвітлюючи рівень судимості за злочини, пов’язані з вандалізмом (с. 48-

49 дис.), авторкою наведено вже значно більший обсяг статей (ст. ст. 178, 179,

194, 194-1, 277, 292, 296, 297, 298, 338, 347, 347-1, 352, 360, 378, 399 та 41 1 КК

України), проте обрані лише ті випадки, які містять у собі ознаки вандалізму.

Бажано було б здійснювати кримінологічний аналіз злочинів, пов’язаних з

вандалізмом, та висвітлювати рівень судимості за злочини, пов’язані з

вандалізмом, за єдиною методикою. *

Також доцільно було б навести власні оцінки (розрахунки) рівня

латентності злочинів, пов’язаних із вандалізмом (с. 84-88 дис.).

3. На думку авторки, однією з об’єктивних умов злочинів, пов’язаних з

вандалізмом, є «недосконалість кримінального законодавства, яке у повному

обсязі не охоплює всі протиправні діяння, що містять у собі ознаки вандалізму,

через що втрачається можливість призначати кримінальне покарання за їх

вчинення» (с. 60 дис.).Бажано було б не тільки констатувати про існування

відповідної проблеми, а й запропонувати певні зміни до кримінального

законодавства, які б сприяли її вирішенню.

Вважаю, що досліджуючи «незабезпечення принципу невідворотності

покарання» (с. 60 дис.), більш прийнятним було б застосовувати термін

«невідворотність кримінальної відповідальності».

4. У структурі дисертаційної праці спостерігаються певні особливості, які

викликають запитання. Так, другий підрозділ першого розділу дослідження має

назву «Детермінаційний комплекс сучасного вандалізму». Дисертантка

стверджує, що в цьому підрозділі вандалізм розглядається як кримінологічна

проблема, яка має свій детермінаційний комплекс (багатоланкову структуру

чинників та детермінуючих властивостей різного рівня, за наявності яких

опосередковуються й зумовлюються злочини, пов’язані з вандалізмом), який

стимулює його розвиток і поширення у суспільстві. У підрозділі визначено

явища і процеси економічної, політичної та соціальної сфери, які впливають на

збільшення кількості актів вандалізму в Україні. Наголошено, що інформаційні

детермінанти також несприятливо позначаються на формуванні негативних

цінностей і настанов у вандалів (с. 7 автореф.).

Тобто К.А. Бочарова у цьому підрозділі фактично аналізує криміногенні

детермінанти, або інакше - причини та умови такого явища, як вандалізм.

Водночас другий підрозділ другого розділу дисертації має назву «Причини та

умови злочинів, пов’язаних з вандалізмом», де автор знову повертається до

вивчення криміногенних детермінант цього негативного явища. Отже, в

рецензента виникає питання щодо обгрунтованості такого штучного розведення

по різних підрозділах й окремого розгляду детермінаційного комплексу та

криміногенних детермінант вандалізму та злочинів, що з ним пов’язані.

4. Можливо було б доцільним розглянути історію питання, а також

сучасний стан вивчення проблеми. Як вбачається, крім того, що ці питання є

доволі цікабими, вони є вкрай необхідними для наукового усебічного

дослідження.

Для подальшої поглибленої роботи бажано було б звернутися до наукових

праць:

- Макаренко М.М. Уголовная ответственность за вандализм: дис. ... канд.

юрид. наук: 12.00.08. Москва, 2006;

- Нежурбіда С. Етіологія злочину: Теорії, аналіз, результат: монографія.

Чернівці: Друк. Арт, 2013. 432 с. (при розгляді підрозділу 2.2.);

- Пашутина О.С. Вандализм как преступление против общественного

порядка: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Ростов н/Д., 2009;

- Русаков А.11. Уголовно-правовые и криминологические проблемы

борьбы с вандализмом: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Москва, 2001;

- Широков Н.Л. Вандализм: уголовно-правовой и криминологический

аспекты: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Москва, 2003;

- Черемнова Н.А. Уголовная ответственность за вандализм: дис. ... канд.

юрид. наук: 12.00.08. Омск, 2004.

5. Дисертанткою констатовано, що у зарубіжних країнах питання

запобігання вандалізму вивчено більш ґрунтовно, про що свідчить як розвиток

законодавства і судової практики, так і наробки закордонних учених (с. 2 дис.).

Якщо це так, то необхідно вказати, у яких країнах та зазначити, що саме

(конкретизувати).

Крім того, автор стверджує що, завдяки детальному вивченню

зарубіжного законодавства встановлено, що у світі вандалізм і злочини,

пов’язані з ним, є кримінально караними діяннями (с. З дис.). Це сміливо, адже,

що б детально вивчити законодавство необхідно ґрунтовно його дослідити

маючи назву теми іншу, наприклад, іноземне законодавство щодо запобігання

вандалізму або компаративний аналіз.

На погляд авторки, важливим нововведенням у законодавство Казахстану

є доповнення Кодексу Республіки Казахстан «Про адміністративні

правопорушення» ст. 448, яка передбачає адміністративну відповідальність у

вигляді штрафу для батьків чи осіб, що їх замінюють, за «вандалізм

неповнолітніх». У дослідниці викликає інтерес ідея притягнення до

відповідальності дорослих за вчинення актів вандалізму їх дітьми (с. 103 дис.).

На мій погляд, подібні доповнення суперечать одному з головних

принципів індивідуалізації відповідальності. Крім того, в Україні існує

адміністративна і кримінальна відповідальність за невиконання батьками

обов’язків по догляду за їх дітьми, а, відповідно до цивільного законодавства,

батьки також повинні відшкодовувати шкоду, завдану їх неповнолітніми

дітьми.

6. Низка питань виникають при ознайомленні із проблемами запобігання

злочинам, пов’язаним з вандалізмом:

- серед заходів профілактики випередження, авторка зокрема, пропонує

«...здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць

позбавлення волі, які були засуджені за злочини, які містять ознаки вандалізму»

(с. 4 дис.), втім не конкретизує це положення (зокрема й на с. 142 дис.);

- для проведення ефективної запобіжної діяльності, зазначає К.А.

Бочарова щодо мінімізації вчинення злочинів, пов’язаних з вандалізмом,

необхідно переглянути положення КК України, ввести до нього зміни. Втім,

вона не пропонує норми про відповідальність за вандалізм. У цьому плані

доцільно використати працю: Івахненко О.А. Кримінальна відповідальність за

хуліганські діяння: хуліганські злочини та склади злочинів: монографія; за заг.

ред. В.П. Ємельянова. Харків : Право ,2016. 184 с., де автор пропонує ст. 298-2.

Вандалізм (с. 163-164 праці);

робота містить назву «Запобігання злочинам, пов’язаним з

вандалізмом», тому бажано було б провести розмежування із близькими і

суміжними назвами, наприклад, запобігання злочинам, що супроводжуються

вандалізмом; що характеризуються ознаками вандалізму, що поєднані з

вандалізмом; з вандальною спрямованістю, тощо;

- метою дисертації є розробка наукових рекомендацій щодо формування

комплексу заходів із запобігання злочинам, пов’язаним з вандалізмом. Втім,

автор методичних рекомендацій для суб’єктів запобігання злочинам,

пов’язаних з вандалізмом, не наводить.

Досліджуючи запобігання злочинам, пов’язаним з вандалізмом, бажано

було б приділити більше уваги висвітленню проблематики вчиненню цих

злочинів особами з психічними аномаліями.

7. Недостатньо ґрунтовним є аналіз видив та особливостей конкретної

життєвої ситуації злочинів, пов’язаних із вандалізмом (с.62-64 дис.).Авторка

зазначає на с. 127, що останнім часом на розвиток і життєдіяльність

суспільства, а особливо молоді, впливає телебачення та ЗМІ. ІІро це йдеться й

на с. 147, 156-157 дис. Бажано використати роботу: Денисов С.Ф.,

Напиральська О.І. Формування злочинної поведінки молоді через засоби

масової комунікації: моногр. Запоріжжя: Просвіта, 2012. 232 с.

Треба визнати, що суперечності, спірні положення, зауваження властиві

будь-якому дослідженню і створюють живильний ґрунт для наукової дискусії.

Бажано, щоб вони були додатково аргументовані або уточнені дисертанткою, а

якщо це є неможливим - то враховані у її подальших наукових пошуках.

Загальний висновок по дисертації. Оцінюючи роботу в цілому, можна

констатувати, що її позитивні моменти переважають висловлені критичні

зауваження.

Робота є кваліфікаційною науковою працею, виконаною автором

особисто у вигляді спеціально підготовленого рукопису, містить науково

обґрунтовані теоретичні результати й наукові положення, а також

характеризується єдністю змісту, висновків і рекомендацій, сформульованих в

ній.

На підставі викладеного вважаю, що за актуальністю, ступенем новизни,

обґрунтованістю, науковою та практичною значущістю здобутих

результатів, а також за кількістю га обсягом публікацій, дисертаційна

робота Боч*арової Карини Анатоліївни «Запобігання злочинам, пов’язаним

з вандалізмом», відповідає вимогам Порядку присудження наукових

ступенів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24

липня 2013 р. № 567, а автор заслуговує на присудження їй наукового

ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 -

кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право.

Офіційний опонент:Завідувач кафедри кримінального, кримінально-виконавчого права та кримінології Академії Державної пенітенціарної с л у ж б и ,доктор юридичних наук, професор С.Ф. Денисов

НО. Дудка

Підпис Денисова С.Ф. засвідчуь Начальник сектора документа забезпечення та архівної сире Академії Державної непі гени