МАН і ЯСічень 2015

Газета Львівської обласної Малої академії наукЗаснована у грудні 2001 року

академіяпізнавальні екскурсії

Ìîÿ ïîäîðîæ äîæóðíàë³ñòèêè òà ÌÀÍ

Професія журналіста булаважливою ще з її зародження. Азараз, у цей складний для нашоїкраїни час, ця робота стала ще йдуже небезпечною. Журналістизадля правдивої інформації,цікавих статей та захоплюючихфото ладні їхати у гарячі точкисвіту, знаючи, що це загрожуєїхньому здоров’ю та іноді навітьжиттю.

Ще у середній школі я почаламіркувати, ким усе�таки хочу бути.Мене цікавили безліч професій:фотограф, стоматолог, вчитель, алежодна з них не припала мені до душі.

Одного разу, коли я писалашкільний твір, мені настількисподобалося працювати над ним, щоя задумалась: „А як щодо професіїжурналіста? Може, це дійсно моє?Може, з цього щось вийде?” Відтоді япочала активно шукати інформаціюпро школи юних журналістів,видання, що публікують доробкимайбутніх авторів. І через кількатижнів мою голову осяйнуладивовижна ідея – звернутись до моєївчительки з літератури ОльгиВласової. Я одразу ж підійшла до неїта попросила допомоги з написаннямстатей та їх публікацією. ОльгаЕдуардівна зі щирою та добродушноюусмішкою на обличчі погодилась бутимоїм наставником у цій справі. Згодомсаме вчителька розповіла мені проМалу академію наук та порадила тудизаписатись.

І от, коли я вперше прийшла вакадемію, я відчула, як голос у моїйголові відповів мені на ранішепоставлене питання: „Так, жур�налістика – це дійсно моє”. Тут язнайшла багато друзів, викладачістали, як рідні. З кожним заняттям ядізнаюся щось нове та пізнавальне. Анайголовніше — це те, що на заняттяя ходжу зі задоволенням. Самезавдяки академії 2014 рік став длямене незабутнім.

Олена ЯЦКІВ,9�А клас,

СЗШ №75 ім. Лесі Українки

Øêîëà ö³êàâî¿ íàóêèЗ 22 до 26 грудня 2014 року Львівська обласна Малаакадемія наук проводила зимову сесію для учнів очно�дистанційної школи. У сесії взяло участь 108 школярів10�11 класів Львівської області, які займалися у секціяхматематики, інформатики, української мови талітератури, історії, англійської мови, хімії та біології,фізики та географії.

(Продовження на 2 стор.).

Заняття відбувались на відповідних факультетах Львівськогонаціонального університету імені Івана Франка. Окрім традиційноговідвідування лекцій, виконання практичних та лабораторних робіт, учніпроводили експерименти, ознайомлювалися з матеріально�технічноюнавчальною базою, дізнавалися про наукову діяльність окремих кафедртощо.

22 грудня учні секції хімії та біології відвідали з екскурсією ПАТ„Галичфарм”. Фахівець із корпоративних комунікацій Ольга Яновська такерівник відділу з корпоративних комунікацій Мар’яна Івашина розповілишколярам історію перших українських аптек, демонстрували ексклюзивніприлади для виготовлення ліків, роз’яснювали, як триває підготовкасировини, екстракція, етапи виготовлення ліків тощо.

23 грудня слухачі секції біології відвідали Ботанічний сад ЛНУім. І. Франка, де ознайомилися з історією природоохоронної установи,колекціями тропічних та субтропічних рослин, саговиками і ароїднимиБотанічного саду.

Заняття для учнів секції географії очної�дистанційної школи проходилина базі геологічного факультету Франкового університету. Зокрема, учнімали практичні заняття у мінералогічному та палеонтологічному музеяхфакультету. Надзвичайно цікавою і пізнавальною виявилася екскурсія умежах Княжої височини, де розташована гора Високий Замок(геоморфологічна пам’ятка), а поряд із нею – Піщана гора (її ще називаютьЛисою, або горою Лева).

Учні мали можливість вивчати рельєф міста Львова, ознайомившись ізвідшаруваннями гірських порід. Учні секції відвідали виставку науковогоТовариства ім. Макса Планка під назвою „Картини зі світу науки”.

Січень 2015 року МАН і Я2

хіміки

Гостре перо молодих журналістів

Учні МАН сходили в гості до Роберта Домса

життя МАН

пізнавальні екскурсії

Øêîëà ö³êàâî¿ íàóêè

Слухачі секції історії 23 та 26 грудняпереглянули документальний фільм зісторії УПА, створений за матеріаламиусних історій�розповідей, такожвідбулася екскурсія до Львівськогомузею історії релігії і Музею історіїЛНУ імені Івана Франка.

24 грудня слухачі секцій мате�матики, фізики та інформатикивідвідали відому львівську ІТ�компанію SoftServe. Представницяфірми Марта Ткач ознайомилаучасників екскурсії з умовами праці тавимогами до майбутніх програмістів,розповіла про можливості про�фесійного росту та соціальні гарантії.Учні поспілкувалися з програмістамикомпанії, дізнались більше про цюпопулярну професію.

(Закінчення. Поч. на 1 стор.).Завершила програму пере�

бування зустріч із директоромвидавництва „Літопис” МихайломКомарницьким, яка відбулася 26грудня. Презентуючи книгувідомого фізика�теоретика МічіоКайку „Фізика майбутнього”, котраотримала Гран�прі конкурсу„Найкраща книга форуму видавців�2013”, Михайло Комарницькийрозповів про майбутнє людства,враховуючи бурхливий розвитокінформаційних, комунікаційних,нано� та біотех�нологій. За йогословами, науковець М. Кайкупророкує у недалекому май�бутньому появу автомобілів, які безводія самі возитимуть людей,інтернет, поміщений на контактнулінзу, програми�роботи, які щодняаналізуватимуть до 95 відсотківусіх наших недуг; спеціальні

пристрої для читання думок,фотографування сновидінь тощо.Звичайно, такі футуристичні прог�нози викликали жвавий інтерес уюної аудиторії, шквал запитань танеприховане захоплення.

Від’їжджаючи, учні дякували зацікаву та змістовно проведену сесію,адже вони не лише збагатилисьновими знаннями, здружились, а йотримали нові враження, зарядпозитиву та наснагу до навчання тапізнання. Хтось утвердився увласному виборі, для когось ближчоюстала майбутня професія, а комусьвималювалась нова вершина. Адже укожного молодого покоління своямрія і своя дорога до неї.

Тетяна ХОМИК,керівник гуртка „Теорія

літератури” ЛОМАН

Журналісти�початківці маличудову нагоду взяти участь уконкурсі „Гостре перо”, де вонипредставляли плоди своєї праці:газети і есе, що писали наконкурсі. Учасники мали шансреалізувати здобутий досвід усфері журналістської творчості напрактиці.

ЛОМАН також долучилась, іучасники гуртка „Журналістськамайстерність” мали змогупредставити нашу газету „МАНіЯ”.

Першим етапом конкурсу булапрезентація видань учасникамиредколегій. Ми розповіли про історіюнашої газети, як ми готуємо тексти,як проходить робота над помилками,як ми укладаємо готовий номер, а

потім із нетерпінням чекаємо начергову публікацію, підписану своїміменем.

Конкурсанти вдавалися до різнихспособів, щоб завоювати при�хильність членів журі (під голо�вуванням Марії Людкевич).Несподіваним був вихід однієї зкоманд під прапором України зпіснею, написаною учасниками.Потім надавалась перерва дляперепочинку, і знову конкурсантибрались за роботу.

Другим етапом було написання есена одну з поданих тем. Ми обралитему „Сучасні герої України”. Героймріяв про чашку гарячої кави, алещодня пив холодний чай на Майдані.Це есе було ніби клаптиком листа до

матері одного героя „Небесної сотні”.Ми захоплено писали, нас надихнувпейзаж, що було видно з вікна. Цяосіння картина нагадала нам, з чогоусе починалося рік назад на головнійплощі столиці. Редколегії такзахопилися створенням своїхшедеврів, що не помітили, як сплинувчас.

І під час оголошення результатівнам не важливо було, яке місце мипосіли. Головне – не перемога, аучасть. Тим паче, нам вручилиподарунки, що завжди нагадуватимутьнам про цей чудовий день.

Іванна КОГУТ,11 клас,

СЗШ № 22 ім. В. Стефаника

Учні секції хімії Львівської обласної Малої академіїнаук мали чудову нагоду відвідати давнєприміщення, в якому за новими технологіямивідтворюють класичні традиції європейськогопивоваріння, – Львівську пивоварню. Підприємствоз 300�літньою історією завжди славилось якістювиробництва, тож юні хіміки мали шансознайомитись із процесом виготовлення пива заєвропейськими стандартами.

Ще у ХІХ столітті європейські традиції пивоварінняпривіз до Львова легендарний меценат німецькогопоходження Роберт Домс, котрий тривалий час буввласником пивоварні. Домс подорожував Європою упошуках унікальних пивних смаків, технологіювиготовлення яких привозив із собою у Клепарів – районЛьвова, що з часів єзуїтів славився найбільшоюброварнею міста. Саме Роберт Домс�старший вивівЛьвівську пивоварню у трійку найкращих пивовареньАвстро�Угорської імперії. За відомою львівською

легендою, Роберт Домс�молодший закохався услужницю Зосю, котра щодня приносила йому надегустацію гальбу свіжозвареного пива для дегустації,що було важливим ранковим ритуалом у Домсів. Тож вінпродав пивоварню і разом зі своєю коханою Зосеюподався у Швейцарію, ставши героєм романтичноїлегенди Львова.

Сьогодні пивоварня виготовляє більше десяти видівпива. Можливо, деякі сорти варяться за рецептами,привезеними Робертом Домсом у ХІХ столітті. Але з тихчасів технологія виробництва значно розвинулась, тожучні МАН побували в сучасних лабораторіях пивоварні,де їм розповіли про увесь процес виготовленнявисокоякісного пива. Тепер ті, хто жодного разу некуштував пива, знають про нього навіть більше, ніж деякілюбителі хмільного напою.

Роман ТИМОЦКО,11 клас, ЛАГ

МАН і Я Січень 2015 року 3

після вступу

АТО

„Коли ти вже на ЗНО, то щось згадуєш, а щось вигадуєш!”

З перших уст про війну

Недавно я поспілкувалася з Оленою Михайловою –симпатичною студенткою, яка здобуває цікавий фах тазаробляє на хобі.

– Олено, де саме навчаєшся?– Я вчусь у Львівській філії

Київського національного універ�ситету культури і мистецтв наготельно�ресторанній справі і щежодного разу не пошкодувала, щовступила саме сюди! Тут надзвичайноприємний колектив, гарна ат�мосфера і хороші викладачі.

– Чи сидиш ти день і ніч закнижками?

– Чесно зізнаюся, ні. Ми вчимо те,що, по суті, знаємо, тобто предмети,знання для яких можна почерпнути зжиття. Звісно, коли приходить чассесії, то доводиться трохи попітніти.

– Ти маєш ще час для чогось,окрім навчання?

– Так, і це мене дуже тішить! Більшучастину часу я фотографую. Це моєзахоплення з дитинства, воно, нащастя, дає непоганий підробіток. Аще я співаю в групі. Я би хотіла вподальшому мати дві професії, якосьпоєднувати їх. Але не бачу себе вресторані (сміється)! Із тимдипломом, що я отримаю, маюширокий спектр різних професій:можу бути і менеджером, іорганізатором, і брати участь усервісному обслуговуванні.

– Диплом – найголовніша цільзараз?

– Він дає певні переваги,наприклад, його визнають за

кордоном. Жити у Львові не хочу,мрію поїхати хоча би в Київ, тамбільше можливостей. Звісно, є ризикневдачі, але тоді я поставлю собі щевищу планку. Та я не зациклююсь наздобутті власне диплому. Мійпріоритет – займатися тим, чим хочу.

– То ким ти плануєш працювати?– Поки що є заробіток завдяки

фотографії, і я би хотіла розвиватисяв цьому напрямі. Для мене головне,щоб моє заняття подобалось мені таприносило прибуток. Я точно знаю,що не хочу мати власний ресторан,просто не можу уявити себе такоюділовою в строгих костюмах (смі�ється)! Зараз усі свої забаганки язабезпечую собі сама, планую і надалізаробляти, щоби стати незалежноювід батьків. Адже мені вже 19! Вони ітак оплачують моє навчання. Невдовзіпланую винаймати квартиру. Правда,зараз ціни піднялися і досить сутужноутримувати самому навіть одно�кімнатну квартиру. На 5�му курсі ми зподругою плануємо закінчувати освітув Києві та винаймати там житло, хочав столиці відповідно і ціни вищі.

– Пригадуєш свій 11 клас?– О так, це як страшний сон

(сміється)! Насправді в школі давалинам мало, всі знання отримувала зрепетиторами. На щастя, вчителінам трохи допомагали, на дещозакривали очі. Щоправда, всі шкільні

знання мені зараз в університеті гетьне потрібні. Я вчила поглибленобіологію, мала її 9 разів на тиждень. Авона мені не знадобилася. А отгеографію, яку я складала на ЗНО,мені довелось вчити самій. Англійськав нас була теж на середньому рівні.По суті, хто хотів Ї той і вчився, а хтохотів „халяви”, то мав її.

– А як складала ЗНО? Багатовитратила нервів і грошей?

– Із грошима мені трохи пощастило,адже репетиторами з української таанглійської мов були знайомі. Агеографію вчила сама. Я не дужепереймалася, не сиділа постійно закнижками та не падала від утоми зніг. І склала досить пристойно:українську десь на 186, англійську на170 чи 176. За географію вже непам’ятаю. Нас так лякали вчителі, щоми нічого не знаємо, що там все такскладно. Але коли ти вже на ЗНО, тощось згадуєш, а щось вигадуєш(сміється)!

– То ти більше покладаєшся назнання чи на везіння?

– Зі свого досвіду можу сказати, щоі те, й інше потрібні десь порівну. Алевсе залежить від професії: якщо тилікар, то везіння не допоможе(сміється)!

– Що побажаєш цьогорічнимвипускникам?

– Вчитися! І йти туди, кудихочеться, а не куди батьки чи хтосьінший скаже. Бо потім можна дужепошкодувати.

Соломія КУЗИК,10&Б клас, СЗШ №8

Повернувшись додому після багатомісячногоперебування на грані життя і смерті у зоні АТО,хочеться віддати всього себе найріднішим людям:батькам, дітям, другій половинці. Та навіть підмирним небом військових не покидає почуттяобов’язку перед Батьківщиною. Вони відвідуютьшколи і розповідають учням свою правду про війнуна сході країни.

Двадцятидворічний Микола і двадцятиоднорічний Артемзавітали до школи № 51. Обидва служили в 79�ймиколаївській аеромобільній бригаді. Хлопціперепрошують за погане знання української мови іпросять дозволу говорити російською. Після короткоїрозповіді про себе хочуть почути, що найбільше цікавитьстаршокласників. Мені також вдалося поставити бійцямкілька запитань.

– Яке було перше враження, коли ви потрапили взону АТО?

– Перше враження – війна. Коли сидиш у теплій хаті, товсе це здається просто грою, а приїхавши туди, розумієш,що ведуться серйозні, повномасштабні військові дії. Мивтратили багатьох хороших людей, неодноразовопотрапляли в засідки, відчули весь жах на собі.

– Основна частина людей спостерігає за подіямина сході з екранів телевізора. Чи варто вірити у те, щопоказують у новинах?

– Насправді у зоні АТО все не зовсім так, як ви бачитена екранах. Дуже багато інформації забороненорозповсюджувати задля нашої і вашої безпеки. АджеРосія може оволодіти важливими даними саме зукраїнських ЗМІ. Тому вірте, але пам’ятайте, щоінформація неповна.

– Від кого ви відчували найбільшу підтримку?Волонтери, влада чи, можливо, місцеве населення?

– Коли ми тільки приїхали на схід, жителі ставилися донас дуже вороже. Навіть купити необхідні речі в магазинахне було змоги, бо їх нам просто не продавали. Пізнішечастина людей зрозуміла, що ця війна ведеться протиних, і почала всіляко допомагати військовим. Найбільшапідтримка відчувалась від волонтерів, але й від влади вонабула не надто меншою. Думаємо, зараз уряд усімасилами підтримує бійців АТО.

– Було важче фізично чи морально?– По�різному бувало. Та все ж найчіткіше у пам’яті

відклалося те, як сильно хотілося додому, побачитиродину, батьків і друзів.

Хлопці поспішали до наступної школи. Учні дякували іпроводжали Артема і Миколу оплесками, а наостанокпотішили бійців солодкими подарунками.

Мар’яна ФЕДАС,11&А клас, СЗШ № 51

Січень 2015 року МАН і Я4

благодійність

Миколай про тебе не забуде19 грудня — час чудес, мрій і спогадів. Час, коли до кожноїлюдини приходить Миколай. Це був реальний чоловік –багатий, котрий дбав про бідних. Тепер на честь святогоз’явилась чудова традиція – робити одне одному маленькіподарунки. А ще – дбати про сиріт та одиноких людей.

Мала академія наук опікуєтьсяодним із будинків для самотніх людей.За кілька тижнів до дня святогоМиколая керівник секції журналістикиМирослава Зінько запросила усіхохочих долучитися до поїздки уГеріатричний пансіонат, щоб тамрозважити стареньких людей своїмиталантами. Крім того, МирославаЮріївна наголосила, щоб кожен, хтомає змогу, купив печиво чи цукерки вдарунок стареньким.

Авторки цих рядків вирішилидолучитись і побути „Миколаями” длялітніх людей. Разом із керівникомлітературної студії Зоряною Гладкою ікерівником секції літературознавстваНаталією Папурою ми підготуваливиступ із піснями, власними віршамиі колядками.

Дідусі та бабусі зустріли нас ізусмішками на обличчях і вогниками вочах. Ми розпочали концерт піснею„Ой, хто, хто Миколая любить”, азакінчували відомими колядками. З

перших нот пісні підхопила аудиторія,і зал вмить наповнився духом свята.Ніби й справді святий Миколай завітавдо нас. В кінці концерту ми роздавалиподарунки всім глядачам. Усі дякувалинам, і на душі стало тепло. Мипринесли частинку свого тепла тим,хто цього потребує.

Повертаючись додому, ми ді�лилися власними спогадами про деньМиколая.

Катерина Лисицька:– Мій хресний і його син – Миколи.

Тому вони завжди запрошували нас досебе на Миколая. Одного року ми, якзвично, зустрілися вдома у хресних. Уних уже стояла прикрашена ялинка.Я відразу побігла бавитися з моїмровесником Миколою. Ми домовилисьдочекатися святого Миколая іподивитись на нього. Сівши підялинкою, ми стали чекати, алезаснули. На ранок, прокинувшись підялинкою, ми знайшли пакунки зподарунками. Трохи засмутившись,

що не дочекались Миколая, мипочали роздивлятися, що ж він намприніс. Нам подарували дуже багатоцукерок і великі м’які іграшки – меніПесика, а Миколі ведмедика. Тойпесик досі зі мною.

Цього року я вирішила впершепорадувати своїх родичів. Булоприємно спостерігати зранку, як моїбатьки здивовано розгортаютьподарунки. Мама відразу побігла додзеркала міряти прикраси, які я їйподарувала, а мої сестри почали їстицукерки, за що отримали на горіхи відмами, бо їли їх до сніданку.

Вікторія Дяченко:А мені у 2 класі прийшов лист�

відповідь від Миколая, написаниймаминим почерком. Моєю дитячоюмрією було бажання відвідати „небеснуканцелярію Миколая”, де святийМикола упаковував подарунки таскладав 2 довжелезні списки,позначаючи, котра дитина поводиласячемно, а котра не була слухняною.Також тато мені розповідав, як виходив„на перекур” із Миколаєм і домовлявсяпро подарунки. Цьогоріч я впершестала Миколаєм для своїх рідних. Ценезабутнє відчуття: ділитися своєюрадістю із кимось, ходити із Миколаєм„на каву” та просто бачити усміхненіобличчя стареньких дідусів і бабусь,знаючи, що ти допоміг їм статищасливішими…

Вікторія ДЯЧЕНКО,9&А клас, СЗШ № 96,

Катерина ЛИСИЦЬКА,9&Б клас,

СЗШ № 50 ім. А.С. Макаренка

святковий настрій

Різдвяні ярмарки: тут і тамМені випала можливість побувати на католицьке

Різдво в столиці Австрії Відні. Тут, як і в більшостізахідноєвропейських країн, обмінюютьсяподарунками у цей день.

Різдво для австрійців – свято дуже сімейне, вонипроводять його у теплому затишному родинному колі,тому 25 грудня навряд чи Ви зустрінете якогось корінногожителя на вулицях міста, швидше за все, це туристибродитимуть ним.

Запах пуншу та глінтвейну і сміх дітлахів даруютьвідчуття казковості. Дорослі ж носяться по ярмарку,намагаючись в останню мить купити подарунки ріднимта друзям, адже завтра такого шансу вже не буде.

Ятки з різноманітним крамом притягують поглядбарвистими чи оригінальними товарами. Мабуть, кожензможе знайти тут щось для себе: інтерактивні ігри,всілякі запахи, що подарують оселі відчуття сімейноготепла та затишку, іграшки для ялинки, сувеніри,розмальований глиняний посуд, начиння з Африки.Оскільки у Відні в цю пору не дуже холодно, але дмедоволі пронизливий вітер, то всі звикли рятуватисягарячими напоями і „підкріплюватися” якимисьсмаколиками. Зазвичай п’ють пунш і глінтвейн, хоча длядітей можна знайти чай або ж гарячий шоколад. Видаютьнапої в симпатичних червоних чашках із намальованимина них сніговиками або побажаннями на Різдво. Звідусільчути й запах різноманітної їжі: ковбаски, гарячі канапки,інша швидка їжа чи щось солодке (зокрема й улюбленіавстрійцями пряники). Діти часто спокушаються нарізнокольорові цукерки і льодяники.

Таких ярмарків у місті декілька: позаду Бельведеру,на головній площі біля Штефансдому та ще в кількохмісцях. Чому всі так поспішають? Тому що якразнапередодні Святвечора, 24 грудня, близько 5�6 вечоравсі ятки закриваються (а з цим і сам ярмарок) і вженаступного дня Ви не матимете змоги щось купити. Так

само і з музеями: до прикладу, о 3 дня Музейприродознавства вже зачинявся і запрошував відвідати йоголише через декілька днів.

Мені спало на думку запитати знайомих щодо ярмарків уїхніх містах.

Ксеня (Львів):– Мені подобається львівський різдвяний ярмарок. Ціни,

правда, для туристів, але непогана можливість знайти якісьідеї чи вибрати подарунок. А запах глінтвейну додаєсвятковості!

Настя (Хмельницький):– Тут немає нічого особливого: новорічні іграшки, дощик

і різнокольорові гірлянди. Туристи навряд чи знайдуть тамщось цікаве. Але настрій він, звісно, піднімає. Особливогарно ввечері, коли гірлянди горять. Всі всміхаються, і відцього на душі стає так тепло!

Мар’яна (Афіни):– Всі продають різноманітний крам: сумки, одяг, їжу. Грає

музика. Трохи неприємно через шум і гам, який створюютьі люди, і продавці, що на підвищених тонах закликаютькупити саме їхній товар.

Еліс (Лондон):– У нас різдвяні ярмарки приблизно такі ж, як і в Німеччині,

але менші. Насправді це не англійська традиція – ми її„вкрали” в німців!

Міхал (Прага):– Соромно зізнатися, але я більше знаю про ярмарки у

Відні, аніж у Празі. Загалом у Чехії вони дуже схожі нанімецькі чи австрійські: продають глінтвейн, пряники, пунш.Стоїть також шопка з тваринами для дітей, які, по суті,ніколи в житті не бачили живих овець чи кіз. Ну, і ще в центріміста ялинка з багатьма лампочками та різнимиприкрасами.

Соломія КУЗИК,10&Б клас, СЗШ №8

МАН і Я Січень 2015 року 5

у єдності — сила!

літературний світ

„Казка про Майдан” є моєю подякою”

„Я – Волноваха”, абоЯк золочів’яни Марш миру влаштували

18 січня у Києві понад 20 тисяч людей вийшли на Марш миру.Ініціативу ходи проти тероризму підхопили золочів’яни,тож того дня у Золочеві о 14:00 біля пам’ятника Чорноволурозпочалася урочиста хода.

До неї долучилися йшколярі Золочівської ЗОШ№ 2. Колона учнів із пла�катами, прапорами таповітряними кульками (укольорах українського стя�гу) вирушила до па�м’ятника видатному по�літикові. Метою цієї ходибуло звернути увагу навбивство мирних громадянпід Волновахою та вша�нувати пам’ять усіх загиб�лих в Україні від рук теро�ристів. Коли ми підійшли допам’ятника, площа навколонього уже була заповненалюдьми.

Поетеса Катерина Тихо�лоз зачитала один зі своїхвіршів, а усі присутні післякожного рядочка хоромпромовляли: „Мир!”. Даліслово взяли священикирізних конфесій. Усі людимолилися за полеглих убоях, Героїв НебесноїСотні, молилися за мир. Уцю мить я вкотре пишаласятим, що я — українка, ілюди, що стоять поруч зімною, – українці, брати покрові і по духу.

Львівська центральна бібліотека для дітей таюнацтва, що на Окуневського, 3, давно пересталавиконувати функції лише книгозбірні, адже в її стінахпрацюють сучасний мультимедійний центр,читальний зал, абонемент, комп’ютерний центр,тенісний стіл, студія звукозапису, гуртки із рукоділля.

Також щотижнево відбуваються зустрічі зписьменниками, журналістами і просто цікавими людьми.Цього разу неповторні емоції подарувала презентаціянової книги відомої письменниці та художниці ХристиниЛукащук, яка зуміла своєю епічною „Казкою про Майдан”проростити в серці кожного найболючіший, аленайпотрібніший паросток майбутньої мрії про Вкраїнськещастя, яке зародилося на пам’ятному Майдані…

Ми побачили, як триває ця пам’ять у виставі Театру тіней„Світлячки”, юні актори якого є постійними читачамибібліотеки. Биття сердець, до яких доторкнулися тужливіта водночас горді мотиви вистави про події, що насзмінили, звучання пісні „Воїни світла” допомогли відчути,що Майдан і досі триває у наших душах…

Натхненна атмосфера виникла після того, якписьменниця розгорнула сторінки книги. Перед глядачамипостали чудові ілюстрації, автором яких теж є ХристинаЛукащук. На початку книги подано історію про створення

світу та появу в ньому прекрасної України. Тодінадзвичайно цікаво та доступно для найменших читачівподано історію нашої держави з її світлими та чорнимисторінками. Завершується казка зображенням тендітноїквіточки, яку поливає хлопчина. Це символізує віру ущасливе майбутнє України.

– Головне – самому собі не брехати, – запевняєписьменниця. – Бо ми всі повинні мати якусьвідповідальність перед тими людьми, які загинули зарадинас. У кожному вчинку повинне відображатись наше„дякую” героям Небесної сотні. Перейти дорогу увідведеному місці, звільнити місце бабусі у транспорті,наполегливо вчитись та бути ввічливим уже означатименаше усвідомлення та розуміння. Кожен висловлюєвдячність по�своєму, тож „Казка про Майдан” є моєюподякою.

Ще одним подарунком Христини для бібліотеки ставчималенький стосик книг, які вже знайшли своє місце уріздвяній виставці. Тож читачі книгозбірні мають змогуще раз повернутись на кілька місяців назад, відчути тіпереломні хвилини, біль та гордість за рідний край.

Юлія ПУКАЛЯК,10 клас, СЗШ № 78

Коли священики завер�шили молитви, усі сфор�мувалися у велику колону ірушили ходою до пам’ят�ника Маркіянові Шашкеви�чу. Люди усе прибували.Попереду майорів рідний

синьо�жовтий стяг. Здава�лося, Золочів потопав усиньо�жовтих кольорах,людей все більшало ібільшало. Тож камера моготелефону не вимикаласяжодної секунди. Хотілося

закарбувати все, щовідбувалося. Десь збокучується жіночий голос:

– Це надзвичайно!Просто неперевершено! Явпевнена, цей Маршпробудить серця багатьохлюдей!

Колона людей спиниласябіля пам’ятника легендар�ному співвітчизникові. Ор�ганізатори запропонувалидітям взяти по голубові тана словах Гімну: „Душу йтіло ми положим за нашусвободу” випустити птахіву небо. Залунали першізвуки Гімну України. Пло�ща сповнилася дружнимспівом. Рука сама потяг�нулася до серця, і, зда�валося, всоте я усвідо�мила, за що люблю Україну.Коли пролунали перші сло�ва приспіву: „Душу й тіло миположим за нашу свободу”,тисячі голубів, посланцівмиру, злетіли у небо ікружляли понад хмарами.Всі присутні поглянули унебо. Звуки пташиних крилзникли вдалині, і площа зісловами: „Слава Україні!Героям Слава!” почалапорожніти. Сподіваюся, щоті голуби, яких випускалилюди, принесуть у нашудержаву мир!

Вікторія ДЯЧЕНКО,9&А клас, СЗШ № 96

Січень 2015 року МАН і Я6книги

виховання

Новий погляд на магію

Важливість першої книжки

„Нема нічого доброго чи злого – це все існує тільки удумках”. Ці слова Шекспіра Саллі Грін використовує якепіграф у романі „Напівлихий”.

Це книга, яка змінює усі нашіколишні уявлення про магію, аджетут немає чарівного світу, ачарівники не є всесильними. Тутмаги живуть серед звичайнихлюдей, яких вони називають„фейнами”. Є лише два видичарівників – Чорні та Білі. Авторкане дає зрозуміти, хто з них добрий,а хто злий. Білих магів вонапоказує як людей, що здатні пітина будь�що задля своєї мети –знищити Чорних чаклунів. Воничасто є жорстокими та без�жальними. Чорні маги у свою чергутеж не святі. Кожен із них вбив хочаб декілька чаклунів, щоб статисильнішим.

Головний герой книги – хлопець�підліток Натан. Його мати – Білавідьма, а батько – найлихішийЧорний маг. Через таке поєднанняхлопця зневажають, бояться. Білічаклуни забороняють своїм дітям

Дитячий мозок поглинає 50% енергії, спожитої задобу. Пізнаючи світ, малюки використовуютьрізноманітні джерела інформації. Вони обмацуютьдивні предмети, пробують їх на смак, відчувають їхнійзапах. Проте найбільша кількість інформації, щонадходить до людини, байдуже, дитина це чидорослий, сприймається зором.

Світ широкий – розглядати тут справді є що. Для того,аби зайняти чимось своїх дітей, окрім іграшок, батькичасто пропонують їм дивитися мультики або самостійночитати книги. Сумно, коли перевага надається першомуваріанту. На жаль, дітей тепер частіше можна застати загрою на комп’ютері, аніж за читанням книги.

Багато моїх однолітків стверджують, що не люблятьчитати. У такому випадку хочеться їм відповісти словамиДж. К. Роулінг, авторки всім відомого „Гаррі Поттера”: „Випросто не знайшли потрібної книги”. Проблему дитячоїзацікавленості більше в перегляді телевізора, аніж учитанні порушував у своєму дитячому творі „Чарлі ішоколадна фабрика” і письменник Роальд Дал. Вінзазначає: „Вас хочемо благати – той ящик – викиньте ізхати! (…) Як бути вам з пустим кутком? Зробіть полицю, ірядком заставте ви її книжками!”, де під „ящиком” має наувазі телевізор.

Звісно, бувають і повчальні мультфільми, але такихзначно менше, ніж повчальних книжок. Тим паче, що,читаючи книгу, людина активізує уяву, чого не відбуваєтьсяпри перегляді мультика. Книги також несуть важливувиховну функцію. Демонструючи позитивних і негативнихперсонажів, їхні вчинки та наслідки цих вчинків, книжкиописують людей та їхні стосунки, прокладають межу міждобром та злом у дитячій голівці.

Коли мені було 11 років, я познайомилася з дівчинкою,яка стверджувала, що не має в дома телевізора. Вона цеговорила просто, для неї це була нормальна річ. Я ж тодідовго думала, і ніяк не могла зрозуміти, як таке взагаліможе бути. Тепер я розумію, що батьки цієї дівчинки незробили для неї нічого поганого.

Для того, аби привити дитині любов до читання, важливоправильно обрати для неї першу книгу, прислухатися допобажань чада. Перші книжки, які дитина візьме до рук,не завжди повинні бути з дуже глибоким змістом. Цеможуть бути як короткі оповідання, казки, так іенциклопедії, навіть журнали. Сама книжкова форма не єобов’язковою. Завдання першої книжки – зацікавити.

Проблема полягає в тому, що часто, не маючи любовідо читання в початковій школі, в середній школярзмушений читати, результатом чого стає дитяченебажання навіть спробувати прочитати щосьпозакласно. Саме тому дитячі книжки повинні викликатиособливий інтерес у батьків.

Читати – це майже як говорити з автором віч�на�віч. Такможна зрозуміти чиюсь точку зору, а, як відомо, скількилюдей, стільки й думок.

Я, наприклад, досі не можу розлучитися зі своїмипершими книжками, ставлюся до них особливо трепетно.Вони були тими, хто відкрив для мене великий,пізнавальний світ книги. Письменники, які через своїхперсонажів навчили мене ділитися, співчувати, неображатися й радіти маленьким життєвим радощам,завжди займатимуть особливе місце на моїй книжковійполиці й у моєму серці.

Северина ЯКУБИЧ,11&Б клас, Львівська гімназія „Євшан”

спілкуватися з ним. Зі звичайнимидітьми він теж не розмовляє, аджеу нього дивний характер. Авторкане робить Натана ідеальнимгероєм, як це часто буває у книгахчи фільмах. Навпаки, у творі він невміє добре читати і писати, легковступає у бійку, не дужекомунікабельний. Хлопець простохоче зрозуміти, чи насправді вінтакий поганий, як вважають Білімаги, і ким він є взагалі.

У книзі доволі простий сюжет, алеможна побачити, як важко буваєпідлітку знайти себе. Не дивно, щоця книга відразу після виходу сталатакою популярною, адже у нійзображається світ, який він є, – бездобра чи зла, де важко вижити,коли ти сам, коли твоє спілкуванняз тими, кого любиш, можеобернутися проти них, коли незнаєш, кому довіряти.

Книга вийшла доволі недавно (3березня 2014 року), але її відразупереклали на 45 мов світу, і воназавоювала серця прихильників, якіз нетерпінням чекають про�довження історії.

Анастасія КОСТЮК,9&Б клас, СЗШ № 93

МАН і Я Січень 2015 року 7тет,а,тет

Даніела Заюшкіна про життя, смерть і СихівЦієї осені київський інді5гурт Vivienne Mort провів тур напідтримку нового альбому „Готика”. У Львові вони побувалидвічі: з сольним концертом 3 жовтня та 19 жовтня врамках Lviv acoustic fest. Мені вдалося поспілкуватись ізДаніелою Заюшкіною – солісткою та автором пісень гурту,що стрімко набирає популярність в Україні.

– Чому більшість пісень із новогоальбому, як�от „Маріула” чи„Риба”, про смерть чи людськегоре?

– Так вийшло, що мінор яскравішийі викликає в нас набагато ширшупалітру почуттів. Але я не керуюсятим, коли пишу пісні. Так виходить.Мені не здається, що вони лишаютьсум після себе. Я стараюся, щобврешті�решт у слухача був післясмаксвітла і чогось хорошого, якоїсь надії.У Горація є такий рядок: „Всіх насчекає одна ніч”. Всі помруть! Але в насє вибір, як прожити свій день. І твійдень не буде схожим на мій. Ти можешсам вирішувати: просидіти його в хатічи простояти на площі з рупором уруці. Чи ти хочеш малювати природуцілий день. Вирішувати тобі.

– Чому ти постійно повторюєш,що ми помремо?

– А хіба ми не помремо? Мипомремо, але до того є життя. Щобне проспати його, щоб не проспатижиття. Тому що більшість людей десьу 10�12 років засинають і починаютьжити відповідно до обставин,відповідаючи соціальним нормам.Щоб не відставати. В них мотиваціяне „до”, а „від”. Тобто вони йдуть нароботу, щоб їх не звільнили, а не длятого, щоб класно попрацювати, бо їмце подобається. Тобто відчуваютьсебе пасажирами. Вони не за кермом.

Я повторюю, що ми помремо, щоблюди злякалися і прокинулись. Томущо коли ти пам’ятаєш, що не завждибудеш у такому гарному молодомутілі, ти починаєш цінувати. Ти вженіколи не скажеш, що у тебенедостатньо красивий і величезнийніс або не така статура. Саме для тогоя ось так нагадую. Можливо, церадикально, але це не песимістично.Це навпаки бадьорить.

– А що змушує тебе не спати?– Якраз ти попав у десяточку, тому

що в цьому турі мені майже невдається поспати. Десь так, як у „Томі Джері”, бігаю і гасаю. Людей мотивуєлюбов і смерть. Так�от, до того, якнастане смерть, варто постаратися,щоб відбулася любов.

– Давно ти усвідомила ці речі?– На жаль, я не настільки свідомо

живу, щоб згадати, коли я щоусвідомила. Я намагаюсьпрактикувати емпатію. Так через себеі через інших щось потроху, дужепотроху приходить.

– Однією з найпопулярнішихпісень Vivienne Mort є „Слідималеньких рук”. А чи збереглисясліди твоїх маленьких рук?

– В моїй сім’ї не було заведено всеце зберігати. До того ж я не вважаюсентиментальні речі корисними длядуші. Вони зв’язують нас. Ми хочемоповернутися в старі затишні місця –це я називаю „сидіти в бабусі”. Життядуже буремне, страшне, воно необіцяє тобі комфорту, але требавиходити з кімнати і лишати новівідбитки, більші. В цьому нема нічогострашного.

– Яка твоя улюблена книга?– В мене нема улюблених, але у

мене є близькі до мене автори:Умберто Еко, Орхан Памук, ВікторПелевін. Читаю багато класики, алене можу когось виділити.

– Що тебе надихає?– Люди. Нас надихає живе.– Які люди тебе надихають

сьогодні?– Дві категорії: мене надихають

слухачі та ті, чиї біографії я часомпередивляюсь і перечитую. Сильнідухом, такі як Фредді Мерк’юрі,наприклад. Я всім, хто падає духом,раджу спілкуватися з такими людьми.Не з Францом Кафкою, не з Сартром.Це все дуже класно та артово. Цетакож дуже глибокі переживання, алевони не конструктивні.

– Можливо ти прагнеш, щоб умайбутньому до тебе звертались?

– Не маю таких амбіцій. Я вважаю,що і так багато спілкуюся з людьми ісама багато в них вчуся.

– Тебе не переслідує надмірнаувага?

– Дивлячись, яке джерело цихпроявів. Часто ті люди, що ходять повулицях, щось просять підписати.Часом вони і мене не бачать. Я люблюживе спілкування, як і всі ми. Коли цещось умовне, я можу засмутитися. Аколи підходять живі люди, то завждирадісно.

– Як пройшов твій день у Львові?– Сьогодні тричі змінювалася

погода, за що я люблю Львів. Явідчуваю себе, як у великому домі, девсі тобі друзі.

– На кожному виступі VivienneMort обов’язковим атрибутом єкилим посеред сцени. Це якийсьсимвол?

– Це наш друг. Він дозволяє менівиступати босоніж у будь�якомуприміщенні. Це якщо без різнихяскравих метафор. А так, то це щосьдуже затишне. Те, що ми беремо зсобою завжди, і будь�який концертниймайданчик можемо перетворити насвою кімнату.

– Але на львівському концерті тибула попереду нього, ближче долюдей.

– Так часто і виходить. Меніхочеться злізти зі сцени і піти, якСофія Ротару, між рядами. Людипритягують. До них хочеться бутиближче.

– Чи не важко гурту безпродюсера?

– Що означає інді? Це твоя свобода.А отже, ти вільний витрачати на своєділо стільки часу, скільки тобіхочеться. Якщо відчуваєш, що цевроджене твоє бажання, твоя місія, тизаймаєшся цим з ранку до ночі. Якщоти приділяєш цьому так багато – цеоднозначно принесе тобі доступністьусього того, що хочеш. Я не нав’язуюсвою музику, але її слухають. І це менепідтримує. Я хочу робити набагатобільше. І це – свобода.

Будь собі бадьорим, завзятим,працюй багато. І якщо ти чогосьвартий – тебе підтримають. Біосис�тема тебе просканує, побачить, що тиворушишся, підхопить, штовхне. Аплачуться: „молодим виконавцямважко”. Оце я не можу. Оце допасажирської теми. Вони їдуть вавтобусі: сидять і чекають, куди їхзавезе водій. Як більшість людей у насживе. І всі бояться сісти за кермо.„Водій поганий, він не такий, як намтреба. В нього погана музика –шансон, він курить і дим іде на нас”.Але чомусь з автобуса ми не виходимо,водія ми не звільняємо, самі за кермоне сідаємо. Мені така позиціязрозуміла, але не імпонує. Тому я незвикла казати, що щось важко, бощось не для нас. Все для нас. Простотреба взяти свої рученята і нимитворити свій день.

– Де ви зупинились у Львові?– Зараз ми на вулиці Ковжуна. Де

ми тільки не були, але зазвичай уцентральній частині. Одного разу наспоселили на Сихові – там жахливо,неможливо там жити, і ми одразузвідти втекли.

– Сихів не нагадує тобімоментами рідний Київ?

– Зовсім ні. Ніколи не буваю наТроєщині. Впевнена, що місце твогоперебування впливає на тебе. Ти єтим, де ти є. Ти ж не хочеш, щоб у тобібув Сихів? Не дай Сихову бути в тобі!

Розмовляв Роман ТИМОЦКО,11 клас ЛАГ

Січень 2015 року МАН і Я8

12345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789011234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890112345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789011234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890112345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789011234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890112345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901

МАН і Я РедакторТетяна ПАСОВИЧ

Комп’ютерна версткаЛьвівської обласної МАН

Адреса для листування: 79000м. Львів, вул. Коперника, 42Тел.: 225556581, 261522558.

Газета Львівської обласноїМалої академії наук

проблеми сучасності

дилема

Ìîäíà çàëåæí³ñòü

Ґаджети – наші друзі чи вороги?

Ми живемо у XXI столітті – періоді новітніх відкриттів,сучасних технологій та великих можливостей. І саме заразсвіт захопила мережа всіх мереж – всесвітня павутина зіноземною, але вже такою рідною назвою „інтернет”.Здається, ми можемо вирішити будь5яку проблему,попросивши допомоги у „дядечка5Googl’а”, заговорити будь5якою мовою, скориставшись перекладачем, прочитатибудь5яку книгу, не виходячи з дому. І хоч інтернет справдідуже спростив наше життя, водночас він породивзалежність.

В Україні ця всесвітня системапочала розвиватися ще на початку90�х, але справжньої популярностінабула лише у двохтисячних роках.Згодом з’явилися соціальні ме�режі, і це стало поштовхом до

процвітання і розвитку нової, такзваної „інтернет�залежності”.Фейсбук, Вконтакті, Твіттерввійшли в життя мало не кожного,хто має доступ до глобальноїмережі. Все починається збанального: „перевірю, чи ніхтонічого не написав”, а закінчуєтьсяцілодобовим статусом „онлайн”.

Відкрита багатомовна енцикло�педія Вікіпедія пише: „Інтернет�залежність – це психічний розлад,нав’язливе бажання підключитисядо інтернету і хвороблива не�здатність вчасно відключитися віднього”. Згодом вона навіть булавизнана офіційною хворобою. Їїпорівнюють із наркотичною йалкогольною залежністю та

намагаються лікувати. Симптомидуже прості і трапляються чи не укожного другого інтернет�користувача. Це непереборнебажання „залізти” в інтернет танездатність контролювати час,проведений там, розумове абофізичне виснаження, порушеннясну, концентрації уваги.

Розуміємо, що інтернет�залежність – це справжня пошесть,яка скошує тисячі користувачіввсесвітньої павутини. Її надто легкопідхопити, але таки важкопозбутися. Перехворіти нею можекожен, адже вакцини ще нестворили.

Перше, що варто зробити, –взяти до рук книгу, папір з олівцем,врешті�решт просто зустрітися здрузями і поспілкуватися віч�на�віч, а не через екран телефону. Аджечасто доходить до безумства: коливи зі співрозмовником зовсімпоряд, але замість того, щоброзпочати відкритий діалог,переписуєтесь у соцмережі. А дляпрофілактики буде достатньо лишечас від часу відриватись від свогоґаджета, за допомогою якогоможна зв’язатися з інтернетом, іповертатись у реальність.

Марія МИСИК,10&А клас, ЛГ „Престиж”

За вікном століття винаходів, експериментів татехнічного прогресу. Та стрімкий розвиток наукипризвів до деградації людини.

Велика кількість населення не встигає іти нога в ногу знаукою. А буває й навпаки: люди почали жити в світі технікита мобільності, замінюючи спілкування в реальному житті– віртуальним. Відбувається перерозподіл суспільства.Старші люди не готові прийняти у своє життя машини.Відтак частина населення залишається безробітною,адже на фабриках, заводах та в інших організаціяхвпроваджується нове устаткування, яке потребує хоча бмінімальних знань для користування новітнімитехнологіями чи розуміння комп’ютера накористувацькому рівні.

Звісно, людське життя полегшилося завдякивинайденню роботів, машин та інших ґаджетів, але і тут єсвої мінуси. Чимало дітей стають залежними відкомп’ютерних ігор. Інколи ця залежність настільки велика,що людина повністю відмежовується від суспільства,цілими днями й ночами сидить за комп’ютером, нехтуючинавіть харчуванням і сном.

Невже науково�технічний прогрес лише негативнопозначається на житті людини? Звісно, ні. Є й велика

кількість плюсів. Потрібно вміти правильновикористовувати кожен із ґаджетів. Адже завдякиінтернету можна швидко знайти необхідну інформаціючи прочитати улюблену книгу. Звичайно, захопливийроман у онлайн�версії не зрівняється з читаннямлітератури у теплій та затишній обстановці, під час якоїви немов поринаєте у світ книги, переноситесь у період,під час якого відбуваються події. Проте люди — лінивіістоти, їм не хочеться зайвий раз піти у бібліотеку чикнигарню.

Не менш важливу роль відіграють мобільні телефони,завдяки яким люди можуть спілкуватися з родичами,друзями чи коханими, перебуваючи за десятки, сотні, ато й тисячі кілометрів від них. Останнім часом більшпопулярними стали соціальні мережі, послугивідеозв’язку. Ми можемо не лише чути рідний голосблизької людини, а й бачити її, жести та риси обличчя.

Отож, усе повинно бути в міру. І новітні технологіїприноситимуть нам добро, якщо ми раціонально їхвикористовуватимемо і у всьому шукатимемо золотусередину.

Вікторія КОРПАН,11&А клас, СЗШ № 32