ФІЛОСОФСЬКІ ОБРІЇpnpu.edu.ua/ua/text/filosofski_obrii/Filosofski_obrii_27.pdf · 2019. 9. 23. · issn 2075-1443. Філософські обрії. 2012. № 27

Інститут філософії імені Г С Сковороди НАН УкраїниПолтавський національний педагогічний університет імені В Г Короленка

ФІЛОСОФСЬКІ ОБРІЇ

Науково-теоретичний журнал

Випуск 27

Заснований у липні 1999 року

Виходить два рази на рік

Полтава2012

УДК 1 (06055)

ЗАСНОВНИКИІнституту філософії імені Г С Сковороди HAH України

Полтавський національний педагогічний університет імені В Г Короленка

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯАндрущенко ВП ndash доктор філософських наук професор член-кореспондент НАН УкраїниБичко І В ndash доктор філософських наук професорЄрмоленко А М ndash доктор філософських наук професорЗагороднюк В П ndash доктор філософських наук професорКисельов М М ndash доктор філософських наук професорКолодний A M ndash доктор філософських наук професорКравченко П А ndash доктор філософських наук професорЛюбивий Я В ndash доктор філософських наук професорКуцепал С В ndash доктор філософських наук професорЛях В В ndash доктор філософських наук професорМалахов В А ndash доктор філософських наук професорМихальченко М І ndash доктор філософських наук професор член-кореспондент НАН УкраїниПопович М В ndash доктор філософських наук професор академік НАН УкраїниМокляк М М ndash доктор філософських наук професорРайда К Ю ndash доктор філософських наук професорХамітов Н В ndash доктор філософських наук професорЯрошовець В І ndash доктор філософських наук професорЯроцький П Л ndash доктор філософських наук професор

РЕДАКЦІЯ ЖУРНАЛУГоловні редактори Колодний А М Кравченко П А

Філософські обрії Науково-теоретичний журнал Інституту філософії імені Г С Сковороди HAH України та Полтавського національного педагогічного університету імені В Г Короленка mdash Випуск 27 mdash Київ-Полтава 2012 mdash 206 с

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ 15491-4083 ПР від 22062009 р

Рекомендовано до друку вченою радою Полтавського національногопедагогічного університету імені В Г Короленка

протокол 17 від 26 квітня 2012 р

copy Інститут філософії імені Г С Сковороди НАНУ 2012 copy ПНПУ імені В Г Короленка 2012

3ISSN 2075-1443 Філософські обрії 2012 27

ЗМІСТПАНОРАМА ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ

Льовкіна ОГ Генезис праксеологічних ідей історико-філософський контекст 4 Попов ВЮ Чотири навігації давньогрецького духу 13Цебрій ІВ Місце діалектики в освітній системі Алкуїна Йоркського 25Половніков ВГ Колізії сенсуалістичної теорії знання Дж Берклі в контексті поліграфології і кінематографії 34

СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ ТА ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇКравченко ПА Легітимність влади та соціальна злагода в сучасній Україні 47Дудченко ВС Духовні цінності в контексті соціокультурного розвитку сучасного українського суспільства 60Стовпець ОВ Соціально-філософський погляд на кібер-піратство як засіб ідеологічного впливу в інформаційному суспільстві 69Карівець ІВ Кудлик ЗВ Філософські особливості екологічної свідомості 80Усанов ІВ Сповідимі шляхи історії 91

ФІЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ ТА ФІЛОСОФІЯ КУЛЬТУРИГужва ОП Між Аполлоном і Спасителем 101Кондратюк ЛР Цвіркун ВМ Обовrsquoязок життя філософсько-антропологічне есе на тему етосно-естезисного становища людини у світі 111Пономаренко МВ Символічна єдність досвіду особистості 118Петрушенко ОП Звязок утопії з механізмами діяльності свідомості 128Шаповал ВМ Есхатологічні мотиви російської релігійно-філософської думки laquoсрібного століттяraquo і сучасність 139Батаєва КВ Іконографія ічи постсеміотика 154Мовчан ММ Страхи в соціальному середовищі Київської Русі 163Жиртуєва НС Містичне просвітлення як основа релігійної толерантності 175

ФІЛОСОФІЯ ОСВІТИКавалеров ВА Індивідуалізація освіти в контексті суспільства знань 184Кравченко АА Соціально-економічні детермінанти зародження інституту laquoвчительстваraquo у Стародавньому світі 192

Перелік закладів обовrsquoязкового розсилання журналу laquoФілософські обріїraquo 201

4 ISSN 2075-1443 Філософські обрії 2012 27 copy ОЛьовкіна 2012

ПАНОРАМА ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ

Олена Льовкіна

ЛЬОВКІНА Олена Геннадіївна mdash доктор філософських наук доцент професор кафедри психології та соціології Національного університету державної податкової служби України Сфера наукових інтересів mdash історія філософії соціологія праксеологія

ГЕНЕЗИС ПРАКСЕОЛОГІЧНИХ ІДЕЙ ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКИЙ КОНТЕКСТ

Увагу автора статті зосереджено на розвитку праксеологічних ідей в історії філософії Розглянуто ряд вчень в яких предметом дослідження стало удосконалення діяльності в історії людства Головна увага приділена ідейній спільності праксеологічних ідей

Ключові слова діяльнісний підхід організація управління раціоналізація діяльність дія праксеологія ефективність

Постановка проблеми Теорії ефективної діяльності ОБогданова та ТКотарбіньського феномену діяльності зазнали на собі відчутного впливу тих підходів в інтерпретації діяльності які були сформовані в межах філософії ХІХ mdash ХХ століття В цьому сенсі необхідно вказати на те що діяльнісний напрямок досить широко представлений в історико-філософському знанні В ньому людина представлена насамперед як перетворювач буття а філософія mdash як вчення про закони та способи такого перетворення

Загалом можна виділити декілька етапів у розвитку загальної теорії діяльності Першим етапом (або протопраксеологічним) є період що тривав від античності аж до розробки марксистського вчення про практичну діяльність За цей час у філософії відбувся перехід від споглядального розуміння діяльності людини до усвідомлення того що сутнісною рисою людини є її здатність до духовної та матеріальної діяльності Починаючи з ранніх робіт КМаркса й до кінця 50-х років ХХ століття коли були опубліковані присвячені праксеології праці ТКотарбінського тривав другий період розробки вчення про діяльність У цей час визнавалась


провідна роль практики у пізнавальному процесі причому практика разом із теорією розумілася як така сила що активно претворює суспільство та саму людину Практика у марксистській філософії проголошувалась головним критерієм істини Відповідно від 50-тих років ХХ ст і до кінця минулого століття тривав третій етап розвитку вчення про ефективну людську діяльність а предметом дослідженя власне праксеології стала розробка ефективних способів організації фізичної і розумової праці Сучасний етап розвитку філософії дії є неопраксеологічним оскільки діяльнісний підхід застосовується до дослідження суспільного життя у цілому

Аналіз наукових досліджень і публікацій Традиція філософського осмислення суспільства з використанням практичного підходів є досить давньою і бере свій початок у працях Платона і Аристотеля В Новий час ця традиція насамперед проявилась у британській філософії представники якої (ДжЛокк БМандевіль АФергюсон ДЮм ІБентам ДжСМілль та ін) зробили істотний внесок не лише в розвиток соціально-політичної філософії але і в розвиток економічної думки Саме тоді сформувалась політична економія яка протягом століть відігравала в англійській культурі роль соціально-політичної філософії В німецькій школі політичної економії також поєдналися соціальний та економічний підходи В її межах була розроблена цілісна теорія що поєднала економічний аналіз з дослідженням соціально-політичних етичних і культурних факторів (МВебер ВЗомбарт) У Франції розвивались ідеї laquoінженерногоraquo підходу до керування суспільством що потребував раціонального планування й контролю над соціальними процесами Теорія laquoіндустріалізмуraquo була розроблена АСен-Сімоном ОКонтом та їхніми послідовниками На їх переконання в індустріальному суспільстві влада повинна перейти до вчених інженерів і великих промисловців mdash laquoіндустріалівraquo які зможуть на основі позитивних наукових і технічних знань розробити необхідну для ефективного розвитку політику і реалізувати її шляхом організації суспільства на нових раціональних принципах У індустріальному суспільстві вдосконалення виробничого процесу стає однією з важливих завдань прикладної науки Зусилля вчених концентруються на питаннях підвищення ефективності виробництва підвищення продуктивності праці рішення соціальних проблем

Діяльнісний підхід найяскравіше був представлений в ранніх роботах К Маркса тому з середини 50-х рр минулого століття коли


6 ISSN 2075-1443 Філософські обрії 2012 27

ці роботи вийшли російською мовою багато вітчизняних філософів стали прихильниками ідеї діяльності Ця категорія почала розумітися як один з першопринципів laquoсправжньоїraquo марксистської філософії

Марксистський діяльнісний підхід у гуманітарному пізнанні отримав значний розвиток в працях багатьох представників радянської гуманітарної думки ММБахтіна ПЯГальперіна ВВДавидова ДБЕльконіна ВПЗінченка ВАЛекторського МАРозова ВССтьопіна ВСШвирьова ГПЩедровицького ЕГЮдіна та ін В межах радянської марксистській філософії діяльнісний підхід розвивався в роботах АСАрсеньєва ГСБатіщева ВСБіблера ЕВІльєнкова АПОгурцова та інших мислителів які прагнули переглянути основи марксистської діалектики Її схеми збагачувалися завдяки новій переробці гегелівської спадщини освоєння робіт ДЛукача й інших теоретиків європейського марксизму Можна сказати що в межах цього підходу виник радянський варіант неомарксизму

За доби розвитку індустріального суспільства було створено новий стиль діяльності концепцію якого розробили Ф Тейлор і Г Форд Тейлористско-фордистська система управління та організації праці продемонструвала високу ефективність Наукові дослідження щодо оптимізації діяльності надали блискучий результат на практиці Конвейєр масове виробництво масова продукція стали символами індустріальних суспільств ХХ століття Отже технічна раціональність стала головною рисою тейлористсько-фордистського вчення ТКотарбіньський створюючи теорію ефективної діяльності неодноразово звертався до принципів раціональної організації праці сформованих апологетами масового індустріального виробництва Зважаючи на надзвичайну технізованість індустріального суспільства філософ адсорбував інновації менеджменту ГФорда та ФТейлора до свого метафілософського проекту

Метою пропонованої статті є дослідження діяльнісного підходу та процес інституалізації його основних ідей в праксеологію mdash теорії ефективної діяльності

Основна частина Термін laquoпраксеологіяraquo вперше був застосований Л Бурдьє а згодом mdash французьким соціологом А Еспінасом який вважав за необхідне створення концепції праксеології як окремої наукової дисципліни mdash науки про форми та принципи дій що функціонують у будь-якій спільноті живих

Олена ЛЬОВКІНА



істот Згідно АЕспінасу праксеологія має розвrsquoязати три групи проблем серед яких по-перше проведення аналітичного опису характеристики класифікації та систематизації практичних дій по-друге було поставлено завдання дослідити умови та закони що визначають ефективність дій по-третє необхідно було дослідити генезис та розвиток різних видів людської діяльності шляхи їх удосконалення та занепаду які залежать від традиції та інновацій Проголошувалось що практична ціль нової наукової дисципліни mdash вивчення факторів підвищення ефективності дій

У 20-ті рр ХХ ст ЄЄСлуцький публікує роботу в якій використовує термін laquoпраксеологіяraquo Метою його дослідження було проведення аналізу значення праксеологічних термінів та обмеження їх кількості Найголовніший висновок цієї роботи mdash поняття політичної економії або повністю входять до праксеології або ж спираються на її понятійний апарат Відповідно ЄЄ Слуцький побудував єдину систему понять для теорії ефективної діяльності Основними праксеологічними термінами у роботі ЄЄ Слуцького стали laquoвчинокraquo laquoопераціяraquo laquoзбереженняraquo laquoзнищенняraquo laquoволодінняraquo laquoуправлінняraquo і т ін Аналізуючи праці ЄЄСлуцького ТКотарбіньський зауважував що цю формально-онтологічну систему краще було б назвати теорією процесів

На початку ХХ ст у Бельгії виникла історично перша філософська праксеологічна школа найвідомішим представником якої був ЖГостеле В Росії основні праксеологічні дослідження були проведені у 20-тих роках ХХ століття у працях ООБогданова Проте російський вчений назвав свою теорію mdash laquoтектологієюraquo (він тлумачив її як всезагальну організаційну науку) ТКотарбіньський завжди розглядав тектологію саме як варіант праксеології Дослідники праксеології зазначають що laquoаналіз понять laquoцільraquo laquoвинуватецьraquo laquoапаратураraquo laquoекономічністьraquo laquoякістьraquo та ін а також аналіз різних дій з погляду їхньої правильності оптимальності й ефективності становлять теоретичну основу будь-якої організації і виражаються в різних методах аналізу результатів і процесу діяльностіraquo [4 с 83]

Праксеологічна проблематика (розробка прийомів ефективних дій) була чітко окреслена завдяки аналізу проблем організації та управління процесами який проводився в межах різнопланових наукових дискурсів ще на початку ХХ століття Саме практична необхідність вдосконалення виробничої діяльності зумовила необхідність багатогранного дослідження процесу діяльності


Логічним наслідком цих досліджень було створення концепцій наукового менеджменту що згодом лягли в основу праксеологічної концепції ТКотарбіньського

В XX ст економісти багато зробили для філософського осмислення соціальних явищ і процесів Неоавстрійська школа праксеології представлена Л Мізесом та Ф Хайєком має безсумнівну ідейну спорідненість з тектологією ОБогданова та праксеологією ТКотарбіньського Вона полягає у постулюванні необхідності створення окремої науки про діяльність як однієї з нагальних потреб сучасності Предметом такої науки мають стати дослідження цілеспрямованої діяльності індивідів градації цілей заради яких ця діяльність здійснюється ефективних засобів задля її реалізації узагальнення досвіду який фіксує відповідність обраних засобів реалізованій меті На їх думку праксеологія має предметом вивчення цілі і засоби (телеологію і каузальність) учинків

Соціальні трансформації є наслідком індивідуальної діяльності Дія інтерпретується як наслідок раціональних засобів для досягнення мети Діяльність з будь-якого приводу є наслідком незадоволення індивідом існуючого стану речей й свідчить про готовність індивіда змінити обставини за власним бажанням наслідок програмування кращого майбутнього Результатом діяльності стають певні цінності які або співпадають або не співпадають із тими яких прагнув індивід Отже досвід є критерієм ефективності обраних засобів для досягнення мети якої прагнув індивід Специфікою неавстрійської праксеології є інтерпретація економічної сфери зокрема ринку як наслідку сукупних дій людей що не координовані між собою і одночасно як поля формування аксіологічних пріоритетів для індивідуальної діяльності Планування та штучне координування ринком оголошується неприйнятним оскільки призводить до викривлення інформації та неадекватної діяльності Таким чином laquoз класичної школи політичної економії виникла загальна теорія людської діяльності mdash праксеологіяraquo [3 c 7]

Всі вищезазначені проекти праксеології були взаємно незалежними вони були лише етапами на шляху до створення принципово нової науки про ефективні прийоми діяльності ТКотарбіньському вдалося вирішити питання розробки універсальної теорії удосконалення методів людської діяльності тобто вчення що являє собою загальну практичну науку і надає будь-якій діяльності яка має чітку ціль і конкретну мету адекватну



методологію її ефективної реалізації Інакше кажучи в межах праксеології досліджуються умови методи і загальні принципи будь-якої людської діяльності та розробляються рекомендації що сприяють підвищенню її ефективності В межах праксеології laquoбуде створений раціонально впорядкований перелік основних (позитивних і негативних) рекомендацій що мають цінність для всіх галузей діяльності і для всіх спеціальностейraquo [2 с 775]

В межах радянських психологічних теорій категорію діяльності першим почав розробляти СЛРубінштейн який виділив в структурі діяльності основний ряд laquoрух mdash дія mdash діяльністьraquo Діяльність складається з ланок mdash окремих дій або операцій зміст яких визначається планом У діяльності як певної цілісності є свої цілі і мотиви які на відміну від цілей і мотивів окремих дій носять узагальнений та інтегрований характер Єдність діяльності проявляється як єдність тих цілей на які вона спрямована і мотивів з яких вона виходить Згодом діяльнісний підхід розробляли ЛСВиготський ОМЛеонтьєв та ін радянські психологи У концепції ЛСВиготського структура і розвиток свідомості розглядалися у контексті здійснення спільної діяльності що тлумачилась як універсальний культурно-історичний феномен Згодом на основі діяльнісного підходу виникло декілька педагогічних шкіл (Дж Дьюї ВВ Давидова та ін)

Поняття діяльності було центральним для розробки загальної методології у ГПЩедровицького та його прихильників Представниками цієї філософсько-методологічної концепції ставилося завдання створити змістовну логіку людської діяльності і пізнання Діяльність ними розглядалася як гранична категорія яка задається через процеси суспільно-культурного відтворення і тим самим mdash через історичні процеси Тут проходить демаркаційна лінія між діяльністю і дією оскільки виявляється що дія не є одиницею діяльності тобто діяльність з дій не складається ГПЩедровицький є автором теорії миследіяльності під якою він розумів складний звrsquoязок процесів мислення комунікації дії розуміння і рефлексії Методологія розумілася тут гранично широко mdash як вся сукупність засобів і операцій активності людини

Теорія діяльності використовувалась і представниками зарубіжної гуманітарної думки Наприклад ЖПіаже в межах розробленої ним концепції генетичної епістемології за допомогою її методів і термінології розглянув закономірності формування



інтелекту у дитини Він наголошував що пізнання не є копіюванням реальності mdash для пізнання обrsquoєктів субrsquoєкт має діяти з ними і тому трансформувати їх З погляду генетичної епістемології сутність інтелекту є діяльнісною

В межах радянської філософської думки було розроблено значну теорію діяльності Зокрема ВІ Шинкарук виокремлював низку фундаментальних полярностей людської діяльності вбачаючи їх у протистоянні репродуктивних та творчих сил традицій та оновлення Це сприяло критичному переосмисленню марксистського уявлення про розвиток - подоланню ldquoлінійногоrdquo погляду на визначуваність теперішнього минулим і майбутнього теперішнім людська діяльність не підпорядкована обrsquoєктивним законам вона mdash вільна здатна підноситися над обставинами діяльність може нівелювати обставини й створювати нову дійсність багато в чому не опосередковану не похідну від обставин діяльності від минулого

Крім того слід вказати що і принцип всезагальної корисності МБулатова і спроби метизації діяльності ОЯценком і концепт досвіду ВІванова і гуманістичний потенціал технології МТарасенка також містили ряд праксеологічних ідей

Отже діяльнісний підхід виявився плідним для розробки нових концепцій в теорії пізнання філософії і методології науки Поняття діяльності дозволяло відійти від натуралістичного обrsquoєктивізму й створювати складніші побудови які на передній план висували активний конструктивний характер пізнання Проте не дивлячись на значну кількість робіт присвячених розвrsquoязання проблеми вдосконалення діяльності в різних сферах людського існування філософсько-методологічних робіт присвячених аналізу власне праксеологічної проблематики все ще мало Всі вони зrsquoявилися лише в другій половині ХХ століття Праксеологічну проблематику розвивали в контексті економічних теорій менеджменту педагогіки згодом кібернетики синергетики ряду галузевих праксеологій

Сучасна праксеологія mdash це насамперед аналітичні дослідження організованої діяльності (її структур результатів (успіху і неуспіху) і тому подібне) Розглядаючи питання про предмет праксеології підкреслимо що саме за допомогою її понять принципів і законів спираючись також на весь арсенал засобів ідей і методів розвинених в інших науках відповідним чином систематизованих узагальнених і переосмислених в межах праксеологічного підходу можна отримати вичерпну картину сценаріїв розвитку суспільства



Тому в сучасній праксеології предметом стають стани закони і принципи ефективності або неефективності дій систем

Висновки Сучасна праксеологія прагне виділити позитивні принципи раціональної організації діяльності в різних сферах соціальної практики не лише з позицій загальної теорії систем mdash біологічних соціальних психологічних технічних але й з урахуванням антропологічних розробок ( Цікавими у цьому контексті виглядають роботи МММойсеєва зокрема його книга про значення коеволюції для розуміння шляхів розвитку суспільства

Основними формами праксеологічного мислення є теоретичні моделі а формами прикладної праксеології mdash різного роду технології правила дій й операції методи і методики моделі різного рівня розпорядження рішення тощо За останні роки праксеологія продовжувала свій розвиток у бік галузевих розробок Значущими аспектами сучасної праксеології можна назвати вчення про наукову організацію праці раціональну діяльність еврістику як науку про розвrsquoязання творчих завдань теорію організації управління тощо Все більше праць виходить в межах педагогічної юридичної спортивної політичної та інших галузевих відгалужень праксеології Наукова царина також збагатилася фундаментальними розробками які органічно вбудовують праксеологічну проблематику в свій предмет дослідження мається на увазі оптимологія акмеологія біхевіористика та ін Розробка концепції стійкого розвитку людства mdash це ще один практично орієнтований напрямок праксеології На наш погляд жодна із загальнонаукових дисциплін не зможе охопити цю проблему з такою повнотою і всебічністю як праксеологія Адже досліджуючи проблеми ефективної діяльності праксеологія передбачає аналіз конкретно-історичних умов практики і пропонує критерії вибору оптимальних методів дії Таким чином сучасна праксеологія постає як загальна філософська концепція діяльності та отримує статус інтегрального програмно-концептуального проекту

ТКотарбіньський одним з перших поставив завдання створення науки яка б досліджувала умови методи і загальні принципи будь-якої людської діяльності та розробляла рекомендації що сприятимуть підвищенню її ефективності На думку автора статті творчий доробок польського мислителя набуває нової актуальності саме в наш час коли форми доцільної діяльності людини значно ускладнюються



а результати її впливу на довкілля набувають глобального виміру laquoТрактат про хорошу роботуraquo й інші праксеологічні праці ТКотарбіньського стануть основою для подальших розробок в сфері удосконалення методів практичної взаємодії між соціальними субrsquoєктами laquoЗагальна теорія хорошої роботи містить у собіhellip загальні поняття загальні положення іhellip рекомендаціїraquo [1 с 110]

Література1 Комаха ЛГ Тадеуш Котарбіньський як засновник праксеології

ЛГКомаха Мультиверсум Філософський альманах Зб Наук праць Гол Ред ВВ Лях mdash Вип25ndash К Український центр духовної культури 2001 mdash С103ndash111

2 Котарбиньский Т Задачи праксеологии Котарбиньский Т Избранные произведения Котарбиньский Т mdash М Издательство иностранной литературы 1963 mdash С 775ndash888

3 Мизес Л Человеческая деятельность трактат по экономической теории Трактат по экономической теории Мизес фон Людвиг mdash Челябинск Социум 2005 mdash 878 с

4 Храмов ВО Наукова спадщина ТКотарбіньського (До 100-річчя з дня народження мислення) ВО Храмов Філософська думка Науково-теоретичний журнал Інституту філософії АН УРСР 1 1987ndash С 78ndash85

ЕГЛёвкина ГЕНЕЗИС ПРАКСЕОЛОГИЧЕСКИХ ИДЕЙ ИСТОРИКО-ФИЛОСОФСКИЙ КОНТЕКСТ

Внимание автора статьи сосредоточено на развитии праксеологических идей в истории философии Рассмотрен ряд учений в которых предметом ис-следования стало совершенствование деятельности в истории человечества Основное внимание уделено идейной общности праксеологических идей

Ключевые слова деятельностный подход организация управление рационализация деятельность действие праксеология эффективность

OGLevkina GENESIS PRAKSEOLOHICHNYH IDEAS

HISTORICAL AND PHILOSOPHICAL CONTEXTAttention is author of the article focuses on the development

prakseolohichnyh ideas in the history of philosophy A number of studies in which the subject of study was the improvement of in history Main attention is paid to the ideological unity prakseolohichnyh ideas

Key words Activity approach organization management rationalization activity action praxeology efficiency

Надійшла до редакції 5042012 р



Володимир Попов

ПОПОВ Володимир Юрійович mdash кандидат філософських наук доцент кафедри філософії Донецького національного університету Сфера наукових інтересів mdash історія античної та середньовічної філософії метафізика теологія історія християнства практична філософія

ЧОТИРИ НАВІГАЦІЇ ДАВНЬОГРЕЦЬКОГО ДУХУlaquoДругою навігацієюraquo за Платоном зазвичай

називають умоглядне спекулятивне пізнання На підставі цієї метафоричної аналогії у статті надається оригінальний екскурс історії античної філософії При цьому основою її періодизації стають ідентифікаційні кризи цієї цивілізації а нова філософська рефлексія розглядається як засіб їхнього подолання на кожному етапі Саме ця рефлексія стає основою концептів тотожності у досократиків Платона Аристотеля стоїків та неоплатоніків

Ключові слова laquoдруга навігаціяraquo аґональність ідентифікаційна криза тотожність самість ідентичність умоглядність космос акосмізм Weltwende (перелом епох)

Теза про те що Україна є частиною європейського культурного простору стала вже майже аксіоматичною Але на довгі роки Україна була вирвана з цього простору і зараз щоб з найбільшою повнотою та ефективністю функціонувати в ньому треба відновити те що було розірване або забуте При відновленні ж завжди маємо повертатись до першоджерел якими для України як і для всієї Європи є класичні зразки давньогрецької мудрості Українська культура філософія державницька свідомість надихалися античною спадщиною орієнтувались на неї як на найвищий взірець Класичний характер освіти зберігав і підтримував цю орієнтацію І зараз коли перед українською філософією стоїть copy ВПопов 2012



завдання осмислення і сучасних проблем і пройденого шляху його уроків важливо звернутися до духовних основ європейськості Можливо аналізуючи особливості розуміння ідентичності в античній філософії ми знайдемо відповідь й на деякі виклики сучасності

Світ стародавніх греків є невичерпним джерелом багатьох наших сучасних уявлень Філософія якщо вона дійсно намагається стати такою є неможливою без занурення у цей світ який кожна епоха інтерпретує по-своєму і знаходить у ньому своє натхнення Чим є для нас стародавні греки як не найкращим засобом розуміння самих себе

В своїй статті ми хотіли б звернути увагу на розвиток античних уявлень про тотожність які до певної міри збігаються з динамікою античної ідентичності що її можна представити у певній метафоричній формі навігації давньогрецького духу

Умоглядний світ буття що залишається завжди рівним самому собі в платонівській традиції уподібнюється так званій laquoдругій навігаціїraquo Поняття тотожності було одним з найвеличніших відкриттів цієї laquoнавігаціїraquo еллінського духу спочатку в поетично-метафоричній формі у поемі Парменіда а потім в метафізичній формі у діалогах Платона та трактатах Аристотеля

Термін Δευτερος πλυς (laquoДруга навігаціяraquo) спочатку використовувався у суто технічному значенні Коли вщухає вітер і під вітрилами йти неможливо корабель переходить до керування веслами за термінологією давньогрецьких мореплавців це й називалося другою навігацією У новому ж сенсі цей термін був уперше використаний Платоном в діалозі laquoФедонraquo У системі Платона перша навігація символізувала розуміння світу з урахуванням почуттів а друга повязувалася з умоглядом Умогляд є спрямуванням думки за допомоги власних зусиль mdash інакше кажучи тут розум рухає самого себе Перша навігація як уважав Платон закінчилася невдачею те що чуттєво сприймається неможливо остаточно пояснити за допомоги самих чуттів Тому філософія винайшла новий вимір та новий laquoзасіб мореплавстваraquo у бурхливому морі буття осягнення розумом що потребує великих зусиль

Користуючись цією аналогією Платона та двозначністю терміна laquoнавігаціяraquo який означає як засоби мореплавства так і саме мореплавство можна висунути гіпотезу про те що давньогрецький дух протягом свого існування здійснив чотири laquoнавігаціїraquo

Володимир ПОПОВ


Початок laquoпершої навігаціїraquo зазвичай повrsquoязують з класичними витворами давньогрецького духу mdash поемами laquoІліадаraquo та laquoОдіссеяraquo що приписуються сліпому рапсоду кінця героїчної доби mdash Гомеру Ці поеми стали своєрідним письмовим каноном який породив загальноеллінську ідентичність і роль якого можна порівняти лише з юдейським laquoТанахомraquo laquoІліадаraquo та laquoОдіссеяraquo були основою виховання давнього грека саме вони повинні були прищепити йому найвищу цінність mdash військову шляхетність ἀρετή (арете) що мала стати засобом досягнення слави за яким ідуть вшановування відповідне становище у світі й супутнє йому багатство

Гомерівська laquoматриця ідентичностіraquo запроваджує змагальність (аґон) як норму культуротворчості й тим самим закладає підвалини всієї європейської культури Подальший шлях laquoпершої навігаціїraquo полягав у своєрідній сублімації цього войовничого духу у новий тип громадських звrsquoязків основою яких стає закон (номос) як безособова форма обовrsquoязкова для всіх вільних громадян Формуються поліси (міста-держави) у яких кожен повноправний громадянин mdash це власник і політик що виражає особисті інтереси через підтримку громадських спільнот Рівне становище громадян перед законом уводить в аґональну культуру механізми обмеження На перший план висуваються laquoмирні чеснотиraquo (laquoсправедливістьraquo laquoрозважливістьraquo laquoблагочестяraquo) а необхідність підтримання загального блага ставить громадян у позицію примусової соціальної творчості Боги охороняють і підтримують новий і природний порядок (космос) у якому відносини регулюються принципами космічної компенсації та відчуттям міри й підлягають раціональному осмисленню у різних натурфілософських системах До речі відзначимо що слово κόσμος у ранній давньогрецькій мові походило від дієслова κόσμεώ (laquoвлаштовувати прикрашатиraquo) і означало те що laquoвлаштовано як слідraquo laquoпорядокraquo (а не laquoсвітraquo) і застосовувалося до позначення полісного устрою чи вбрання жінки що привела себе laquoдо порядкуraquo (звідси laquoкосметикаraquo) В laquoІліадіraquo Гомера та в іншій ранній літературі слова laquoκόσμοκoνraquo laquoκόσμεώraquo та їхні похідні позначають узагалі будь-яку систематизацію чи розташування частин що є доречним добре розташованим або ефективним Κόσμεώ mdash це радше щось фізично акуратне і ошатне ніж морально чи соціально laquoкоректнеraquo Це слово в Гомера може застосуватися не лише до шикування війська але також до приставляння стріли до лука до підготовки їжі та побудови дому тобто до будь-якого упорядкування як-от



laquoдоглянутіraquo (κόσμεώ) грядки з овочами Алкіноя Коли це слово набуло нового значення універсального порядку світу і згодом потрапило до філософського словника є й досі невирішеною в сучасній науці проблемою Але досить імовірною здається гіпотеза німецького дослідника Вернера Єґера що саме філософія Анаксімандра була laquoвідкриттям космосуraquo й немає жодних серйозних підстав приписувати це відкриття комусь іншому Єґер зазначав що ідея космосу бодай у не зовсім точному для більш пізнього часу значенні безсумнівно вперше була створена саме Анаксімандром за допомоги уявлень про довічну Діке яка панує в природі Зокрема німецький дослідник писав що laquoми правомірно можемо визначити картину світу Анаксімандра як духовне відкриття космосу Адже ніде крім глибин людського духу не можна було б зробити це відкриттяraquo [3 с 219] Згідно з думкою російського філософа А Чанишева у гомерівській міфології laquoсамість (άυτός)raquo ототожнюється насамперед з людським тілом та протиставляється душі точніше душі (ψυχή) духові (θύmicroοζ) та розуму (νοῦς) які розглядаються як певні laquoкопіїraquo тіла що можуть бути незалежними від нього (у разі смерті запаморочення тощо) На підставі цього А Чанишев робить висновок про своєрідний laquoматеріалістичний анімізмraquo Гомера протиставляючи його орфіко-піфагорійським уявленням про душу як laquoсамістьraquo а тіло як laquoтемницюraquo або laquoмогилуraquo справжньої людини [6 с 81 92]

Якщо Гомер цей останній рапсод героїчної епохи bellum omnima contra omnis ще прославляв священне шаленство воїнів які laquoвиходили з себеraquo то вже Гесіод проповідує міщанську мораль помірності завойовника що оволодів земельною ділянкою άυτός mdash господаря-домовласника Нагадаємо зауваження Гайдеґґера грецький термін ούσία (можливі переклади laquoбуття єство сутність субстанціяraquo) спершу означав власне майно селянина його садибу земельну ділянку mdash коротше кажучи все те що має у своєму розпорядженні селянин у своїй господарській діяльності Якщо продовжити аналогію то άυτός і є той самий гесіодівсько-гайдеґґерівський laquoпастух буттяraquo

Філософія що народжується саме в цей час стає засобом раціоналізації цієї космологічної тожсамості Визначальний займенник άυτό до якого звертаються Анаксімандр Геракліт та Парменід набуває філософського змісту laquoсамостіraquo



У сучасній історико-філософській літературі вже майже банальною стала думка про те що знаменитий вислів Елейця (laquoΠερι φυσεωσraquo ІІІ) τό γάρ άυτό νοείν τε καί είναι (laquoте ж саме є мислення і буттяraquo) поклав початок європейської метафізичної традиції [4 c7] Ця думка спирається на геґелівське розуміння місця Парменіда в народженні античного філософування та на своєрідну інтерпретацію його найбільш відомого вислову М Гайдеґґером Зокрема останній у laquoЗаконі тотожностіraquo писав про цей фрагмент laquoМи повинні визнати у ранню епоху мислення задовго до того як воно приходить до закону тотожності сама тотожність промовляє про себе промовляє в такому реченні яке наперед вирішує мислення і буття разом належать одному й тому ж і якраз завдяки йому співналежніraquoІ далі laquoБуття визначене з тотожності як риса цієї тотожності Навпаки тотожність як вона мислиться пізніше в метафізиці виступає як риса буття Тому виходячи з цієї метафізично репрезентованої тотожності ми не зможемо визначити ту тотожність яку іменує Парменідraquo [5 c71-72]

Можна впевнено стверджувати що філософія досократиків не просунулася далі того розуміння тотожності яке тлумачить її лише у формі звичайного займенника або поетичного епітета Остаточної категоріальної визначеності вона набуває лише в діа-логах Платона та метафізичних трактатах Аристотеля Але адек-ватне розуміння цієї категоризації можливе лише з урахуванням тих культурно-соціальних процесів що відбуваються у цей час в еллінській цивілізації

laquoІдентифікаційна кризаraquo спіткала давньогрецький дух на са-мій вершині його зльоту Пrsquoяте сторіччя до нової ери зазвичай ува-жають короткочасним зльотом грецького генія в усіх галузях куль-тури мистецтві архітектурі літературі філософії та науці Ці до-сягнення є сукупним ефектом зміни самосвідомості (зумовленої зокрема перемогою греків над персами що сприяла усвідомлен-ню переваг закону перед сваволею і деспотизмом) в ході якої фор-мується уявлення про людину як самостійну (автаркичну) особис-тість Закон набуває характеру раціональної правової ідеї що під-лягає обговоренню Але сама ця можливість публічного обгово-рення призводить до визнання умовності будь-яких ціннісних кон-структів і породжує софістичні збочення які можна розглядати й як симптоми ідентифікаційної кризи Символічним відображенням цієї кризи є створення великим Софоклом своєї найвидатнішої як



уважає більшість критиків трагедії laquoЦар Едіпraquo Саме трагічна фі-гура Едіпа який намагається протягом всієї пrsquoєси зrsquoясувати власну ідентичність найбільшою мірою характеризує духовний стан пере-січного стародавнього грека часів Перикла який утратив свою ро-дову тожсамість і намагається знайти своє справжнє laquoяraquo На допо-могу розгубленій людині приходять діонісійські оргії елевсинські містерії та умоглядна філософія

Починаючи з Сократа і Платона давньогрецький дух починає свою laquoдругу навігаціюraquo Платон здійснює переворот не тільки у філософії але й у самій давньогрецькій ідентичності Платонівський автарктичний (αυταρκές) космос у вигляді живого організму наближений за своєю структурою до піфагорійського але на відміну від нього має єдине начало mdash тотожність що є визначною характеристикою світу безсмертних зразків які є його основою

Це розмежування тотожного та іншого є основою ретельно розробленої космології згідно з намірами висловленими на початку laquoТімеяraquo Йдеться про ідеальний взірець для теорії ідеальної (тотожної собі) людини та ідеальної держави Тотожність таким чином є для Платона категорією що вказує на ідеальну саморівність Космосу Людини та Держави Небесний тотожний рух по колу повинен стати взірцем для людської душі яка таким чином долає хаотичні афекти й потяги і держави що має базуватися на вічному та незмінному принципі справедливості довкола якого організовуватиметься будь-яка суспільна діяльність

Вчення Платона про тотожність з одного боку є уособленням давньогрецької ментальності а з другого є її діалектичним запереченням Платон здійснює переворот не тільки в філософії але й у самій ідентичності Ще в давнину йому присвоїли титул суперника Гомера Він здійснює laquoдругу навігаціюraquo давньогрецького духу до світу Самототожних Сутностей Абстрактні побудови laquoДержавиraquo і laquoТімеяraquo завдяки своїй живописній органічності та життєвій правдоподібності були сприйняті як нова після гомерівської картина світу причому більш правдива ніж у Гомера Всесвіт Платона mdash це космос в якому земля mdash найменш божественне тіло а земне життя тимчасове і обтяжливе поневіряннями душі засудженої на працю Всесвіт Гомера mdash це земне життя і схоже на нього життя олімпійських богів де добро винагороджується зло засуджується мужність торжествує



навіть гинучи віроломство карається хай не відразу і не легкою ціною mdash але ніщо не вилучається і жодна з недосконалостей не заперечується заради ідеальної досконалості Гомер для Платона mdash це саме життя відвернення і очищення від якого було метою і змістом платонівської мудрості Платон визначає філософування як вправи у вмиранні та смерті звільнення від емпіричного світу речей в імrsquoя космічної самототожності чим відкриває нову добу давньогрецької ментальності

Певним чином вчення Платона про тотожність можна вважати філософсько-поетичним апофеозом класичної античної космологічної епістеми тотожності Ідентичність (ταύτότης) розглядається в цій семантичній епістемі як тотожність Космосу Полісу та людській душі філософська незворушність якої повинна відповідати нерухомості зоряних світил на яких мешкають очищені діалектичним катарсисом самототожні блаженні людські душі

Підбиваючи підсумок розвитку філософії свого часу Аристотель уперше систематично аналізує майже всі філософські категорії зокрема й категорію тотожності Тотожність він називає laquoпевним родом єдності буттяraquo [1 с146] та виокремлює чотири сенси цього поняття або чотири типи тотожності які ми наведемо не лише за аристотелівськими висловлюваннями але й додаючи їм ті назви які вони отримали завдяки перекладам Боеція у схоластиці Це акцидентальна (привхідна) тотожність (identitas accidentia ταωτoacuteτηѕ τω κατα συμβεβηκoacuteς) нумерична (числова) тотожність (identitas numerica ταωτoacuteτηѕ κατrsquo αριθμoacuteν) видова (ейдетична) тотожність (identitas specifica ταωτoacuteτηѕ κατrsquo ειδος) і родова (генерична) тотожність (identitas generica ταωτoacuteτηѕ τω κατα` γενός) Поряд з цими типами тотожності ми повинні виокремити і пrsquoятий процесуальну (ентелехійну) тотожність (identitas actualis ταντoacuteτηѕ κατ lsquoεντελέχεια) Аристотель уявляв світобудову подібно до людської діяльності тобто Космос набуває у нього антропоморфних рис Але вищою формою діяльності Стагірит вважав мислене споглядання субrsquoєктом же цієї діяльності є лише Бог який і є носієм абсолютної тотожності

Розуміння Аристотелем цієї останньої тотожності як єдності думки та предмету думки що втілюється у Νοῦς є поверненням до розуміння тотожності елейцями але на вищому рівні розвитку фі-лософської рефлексії Стагирит розглядає світ як втілення закладе-них у ньому ентелехій що є відображенням загальноантичної кос-



мологічної епістеми тотожності у її динамічній (гераклітівській) та сталій (парменідівській) варіаціях Він надає статусу абсолютної тотожності нерухомому першодвигуну mdash єдиному Богові що ло-гічно виводиться з його філософського дискурсу Абстрактні побу-дови laquoДержавиraquo laquoТімеяraquo та laquoМетафізикиraquo створюють нову карти-ну світу основою якої є космологічна тотожність Небесний тотож-ний рух скерований нерухомим світовим Розумом стає взірцем не-зворушної людської душі яка таким чином долає хаотичні афекти та спрямовується до світу вищих цінностей Утім цей переворот мав також інший наслідок Завдяки військовій звитязі учня Арис-тотеля Александра Македонського та його полководців грецька культура розповсюджується за межі античних полісів

Якщо Аристотель відкрив світ безмежної духовної комуніка-ції то його учень став реальним володарем майже всього антично-го світу Вихований великим наставником у дусі високої космоло-гічної ідентичності Александр завоював величезний географічний простір не заради втіхи та багатства У підкорених землях він нама-гався втілити свою найсміливішу мрію mdash стерти відмінності між еллінами та laquoварварамиraquo своїми та чужими прокладаючи шлях до їхнього злиття через згоду та компліментарні стосунки Загаль-ний світ Александра принаймні в ідеалі мав бути побудований на загальнолюдськості для якої існує лише одна відмінність mdash між людьми злими та доброчинними Геніальний македонський дикун влаштовує грандіозні шлюбні святкування як форму братання Захо-ду та Сходу Мрія досягти laquoсхідного краю земліraquo завершилася від-криттям для еллінів індійського світу еллінський дух досяг сибір-ських меж Великого Євразійського степу Наприкінці епохи Алек-сандра на півдні Небесних гір була прокладена найбільша торго-вельна комунікація античності mdash Великий шовковий шлях Давній світ уперше обrsquoєднався в єдиних межах соціокультурного та геое-кономічного простору Євразії де зустрілися три духовні парадигми давнього світу mdash грецька індо-буддистська та китайська

Раптове розширення просторового обрію в результаті завоювань Александра Македонського розширило горизонти давньогрецького духу надихнувши його на третю космополітичну навігацію Замкненість держави-поліса змінилася відкритістю міста що належало великій імперії Виникає тип особистості етнічної за походженням але вихованої тодішньою загальногрецькою мовою (койне) на досягненнях грецької культури Її визначною рисою стає



індивідуалізм прагнення гармонійного влаштування своєї душі у здавалося б безмежному географічному та культурному просторі і через це досягнення особистої ідентичності На допомогу такому індивіду приходять різноманітні laquoпсихотерапевтиraquo того часу mdash філософи різних елліністичних шкіл Стоїки епікурейці скептики та інші намагаються різними способами влаштувати laquoвнутрішній космосraquo людини надати йому незворушності у бурхливому морі буття Визначною рисою laquoтретьої навігаціїraquo стає її опертя не на чуття чи розум а саме на людську волю У laquoконкурентній боротьбіraquo цих шкіл у змаганні за людські душі перемагають безумовно стоїки

Стоїчна філософія що панувала у греко-римському світі майже протягом чотирьох сторіч (ІІ ст до не mdash ІІ ст не) переорієнтувала загальноантичну модель тотожності у практичну площину цілковито відкинувши цінність споглядання Бачення космічного ладу стає для стоїків істотною умовою справжньої чесноти та практичної мудрості Стоїцизм особливо у його латинському варіанті стає основою космополітичної ідентичності проголошуючи ідею загальної рівності людей незалежно від їхнього соціального стану й етнічної приналежності

Чимало дослідників розглядають I ст до РХ як вирішальний період зламу епох (Weltwende) коли раціоналізм стрімкий потік якого вже за століття до цього помітно послабшав остаточно втратив свою силу і почав здавати позиції Захоплення видимим космосом і відчуття єдності з ним що знайшли собі найяскравіше вираження у ранньому стоїцизмі у свідомості багатьох людей почали поступатися місцем відчуттю того що фізичний світ mdash принаймні земна його частина mdash перебуває під упливом злих сил і що душам слід шукати не єдності з ним а порятунку від цього світу

У перші століття нашої ери антична культура mdash культура космологічно обмеженої замкнутої форми mdash переживає жорстоку кризу Із уключенням малих автаркичних соціальних організмів у єдину Pax Romana відбувається розмивання меж полісів та етносів і разом з тим криза й руйнування всіх традиційних норм що визначали ставлення людини до інших людей до світу та до богів Людина відчужена від держави і внаслідок руйнування традиційної системи суспільних звrsquoязків також від інших людей виявляється сам-на-сам зі світом і з самою собою Звідси те



напружене прагнення до самопізнання і самовіднайдення що визначає духовний зміст цієї епохи

Найбільш повним втіленням цієї ідентифікаційної кризи був гностицизм у його найрізноманітніших проявах Стоїки як відомо ототожнювали космос із laquoвеликим роком богів і людейraquo припускаючи також тотожність космічної долі та провидіння Роль особистості в космосі менш значна ніж роль індивіда в житті поліса Саме на цьому браку подібності гностики побудували свою критику космосу зберігши саме поняття вони з обrsquoєкта ідеалізації зробили його обrsquoєктом відкидання і критики Космос гностиків був сповнений ворогуючих сил та влад Віднайдення справжньої самості вони намагалися здійснити за межами цього ворожого до людини космосу

Гностичний рух ІІ-ІІІ ст був справжньою революцією духу Розвиваючись паралельно християнству та частково змішуючись з ним гнозис був своєрідною laquoтіннюraquo цього принципово нового духовного руху Гностицизм спекулюючи на давньогрецькій спадщині еклектично поєднував її зі східними впливами та набував дедалі більшої популярності у мультикультурній спільноті Римської імперії Здавалося що laquoкорабельraquo античного духу остаточно затягне у безодню гностичного акосмічного аутизму

Але давньогрецький дух зміг подолати цю спокусу пристосувавши гностичні технології аутизму до ствердження загальнокосмічної гармонії Ця остання четверта laquoнавігаціяraquo еллінського духу безумовно була повrsquoязана з неоплатонізмом Неоплатоніки mdash Плотін Амелій Порфирій Прокл та інші mdash надихнули пізньоантичну ідентичність ἐπιστροφή можливістю laquoповернення додомуraquo Подібно до Одіссея який після довгих мандрів повернувся до Ітаки давньогрецький дух намагається осягнути себе у вищих містичних станах які дають можливість злитися зі своєю справжньою laquoбатьківщиноюraquo mdash трансцендентним Єдиним

Символічні образи втечі з рідної домівки плавання вдалині від батьківщини та повернення під рідний дах є звичними метафорами Плотіна Людська доля для нього mdash занедбаність на чужині блукання в пітьмі невігластва та пошук світла щирого буття Метафора шляху походить ще від Геракліта mdash шлях нагору й шлях униз задає схематику його онтології та космології стаючи також імперативом морального життя людини упасти щоб піднятися



мандрувати у світі не забуваючи laquoмилу батьківщинуraquo Людське існування уявляється йому постійною laquoодіссеєюraquo душі

На відміну від плотінівської метафорично-образної мови Прокл зображує цей шлях до справжньої самості у вигляді laquoдіалектичноїraquo схеми Це вже згадувана тріада μονή mdash πρόοδος mdash επίστροφή В афінській школі неоплатонізму космологічна епістема тотожності набуває своєї завершеної форми mdash злиття мовчазної людської душі з невимовною безоднею все ж таки прекрасного та гармонійного Космосу Апофатика стає останнім словом античної мудрості

Вироком неоплатонізму була самотність його останніх навіть найгеніальніших творців Більшість сучасників та співвітчизників Прокла Дамаського та Симплікія шукали свою ідентичність уже за межами космологічної тожсамості mdash у причетності до Боголюдини та створеної Нею Церкви

Відображаючи цей світогляд християнський апологет Іполит Римський проповідував що церква mdash це laquoрятівний корабель у бурхливому морі світу Корабель ширяє над морською безоднею але не потопає бо має досвідченого керманича mdash Христаraquo [2 c 48] Але laquoмандриraquo цього корабля mdash то вже нова ера людської самосвідомості і новий предмет наших подальших розвідок

Література1 Аристотель Метафизика Аристотель Сочинения в 4 томах mdash

Т 1 Аристотель ред и авт предисл В Ф Асмус mdash М Мысль 1976 mdash (Философское наследие) mdash С63-368

2 Ипполит св епископ Римский О Христе и антихристе Ипполит св епископ Римский mdash М Библиополис 2008 mdash 400 с

3 Йегер В Пайдейа Воспитание античного грека (эпоха великих воспитателей и воспитательных систем) В Йегер [пер с нем М Н Ботвинника] mdash Т2 mdash М ГЛК 1997 mdash 336 с

4 Лошаков РА Различие и тождество в греческой и средневековой онтологии Р АЛошаков mdash СПб Изд-во СПбГУ РХГА 2007 mdash 231 с

5 Хайдеггер М Закон тождества Хайдеггер М Разговор на проселочной дороге сборник [М Хайдеггер пер с нем под ред А Л Доброхотова] mdash М Высш шк 1991 mdash С 69-79

6 Чанышев АН Эгейская предфилософия А Н Чанышев mdash М Изд-во МГУ 1970 mdash 240 с



Попов В ЮЧОТИРИ НАВІГАЦІЇ ДАВНЬОГРЕЦЬКОГО ДУХУ

laquoВторой навигациейraquo Платон называл умозрительное спекулятивное познание На основании этой метафорической аналогии в статье приводится оригинальный экскурс истории античной философии При этом основой ее периодизации становятся идентификационные кризисі этой цивилизации а новая философская рефлексия рассматривается как средство их преодоления на каждом этапе Именно эта рефлексия становится основой концептов тождества в досократиков Платона Аристотеля стоиков и неоплатоников

Ключевые слова laquoвторая навигацияraquo агональность идентификационній кризис тождество самость идентичность умозрение космос акосмизм Weltwende (перелом эпох)

Popov VFOUR NAVIGATION OF THE ANCIENT GREEK SPIRIT

The expression laquosecond navigationraquo (Plato) is often used to label speculative knowledge On the basis of this metaphorical analogy one might create an original discourse of the history of ancient philosophy In this case the identification crises of this civilization become the ground of periodization and a new philosophical reflection is treated as a means of overcoming them at each stage This reflection becomes the basis of the concepts of identity for Pre-Socratics Plato Aristotle Stoics and Neo-Platonists

Keywords laquothe second navigationraquo agonality an identity crisis identity Self identity speculation cosmos anti-cosmologism Weltwende (fracture of the ages)




Ірина Цебрій

ЦЕБРІЙ Ірина Василівна mdash кандидат педагогічних наук до-цент кафедри всесвітньої історії та методики викладання істо-рії Полтавського національного педагогічного університету імені ВГКороленка Сфера наукових інтересів mdash розвиток середньовічної освіти та культури в країнах Західної Європи

МІСЦЕ ДІАЛЕКТИКИ В ОСВІТНІЙ СИСТЕМІ АЛКУЇНА ЙОРКСЬКОГО

Проаналізовано науковий потенціал діалектики в се-редньовічній системі тривіуму та квадріуму його голо-вний продукт mdash високу логічно-мовленнєву культуру ви-пускників Турської та Ахенської шкіл

Ключові слова науково-практичний потенціал освітні системи технологічний компонент філософської моделі місце діалектики у вільних мистецтвах

Перехідні періоди в історії цивілізацій характеризуються зміною філософських парадигм бо з попередніми культурними моделями ги-нуть і колишні цінності суспільні орієнтири методологічні підходи та технологічні навички прийняті в науковому світі в межах встанов-леної традиції у визначений період часу Перехід до наступної моде-лі мислення відбувається не відразу Та завжди в такі перехідні епохи знаходяться люди які намагаються узгодити попередні надбання з но-вим світоглядом новим запитом суспільства щодо науки Вони здій-снюють її реновацію mdash (від лат renovatio mdash обновлення відновлен-ня) комплексну реконструкцію знання із метою відбору з нього тих компонентів що не застаріли і в умовах іншої цивілізації

Ми живемо в перехідну епоху формування нового типу куль-тури нових суспільних відносин нової парадигми освіти тому наша епоха має багато спільного з тими процесами що відбували-ся у постантичну добу на територіях колишньої Римської імперії коли християнськими діячами створювалася нова модель культури Вони намагалися узгодити науково-педагогічні традиції минулого з copy ІЦебрій 2012



новим християнським баченням світу Тому ми повинні врахувати їхній позитивний досвід

Такою наукою що мала перспективи для розвитку в середньо-вічну епоху стала діалектика а одним із учених котрий спробував здійснити реконструкцію античного знання і пристосувати його до нових умов був Алкуїн Йоркський

На думку Ф Кемпбела часом народження та формування діа-лектики як особливої галузі науки є не Античність а Середньовіч-чя [1 c 168] На це чомусь ніхто поки що серйозно не звертав на-лежної уваги У Нові часи знання середньовічної філософії було досить поверховим а ставлення до неї як laquoдо служниці теологіїraquo mdash зневажливим Середньовічні філософи писали латиною яка пізні-ше виявилася доступною далеко не всім гуманістам Від часів Галі-лея наука почала активно використовувати не латину а національні мови Діалектичну логіку ніхто не повrsquoязував ні з принципом три-єдності наслідком якого вона по-суті стала ні з релігійним тлума-ченням процесів історії людства викладених латинською мовою Із токи зору А Фортунатова про таке завдання державної важливос-ті як діалектика в добу викладацької діяльності Алкуїна слід роз-повісти детальніше [4 c 25]

Вивчення діалектики в системі середньої та вищої освіти рубе-жу раннього і класичного Середньовіччя було тією складовою на-вчання завдяки якій передбачалося достатньо швидкими темпами підготувати універсальних спеціалістів у галузі освіти з аристокра-тичного варварського середовища щоб у майбутньому не виникало потреби звертатися за допомогою до Риму чи Візантії Молодим ко-ролівствам були потрібні власні кадри здатні заключати угоди під-писувати договори вести історичні хроніки вже не в усній а в пись-мовій традиції Для вирішення нагальних на той час проблем міжна-родної політики мали бути в кожній країні вітчизняні дипломати бо laquoосвічені іноземціraquo часто зраджували тому їх уважали ненадійними

Вітчизняні й зарубіжні філософи історики та культурологи (Ф Кемпбел А Лосєв Б Рамм Ю Павленко) намагалися переглянути традиційний погляд на зміни в парадигмі науки впродовж ранньо-го Середньовіччя [1с 25] Тому сьогодні дивитися на освіту як на застиглу шкільну систему позбавлену внутрішніх звrsquoязків зі Ста-родавнім світом та Новими часами далі не варто Навіть побіжний

Ірина ЦЕБРІЙ


перегляд тих джерел які наводяться зараз у якості прикладу з істо-рії філософії свідчить що в ту епоху незмінно вирувало соціально-політичне життя еволюціонували та змінювалися освітні орієнти-ри Особливо це яскраво простежується в загальнокультурному на-уковому та релігійному житті Тому на питання про те що таке ал-куїнівська діалектика як головна наука того часу котра повrsquoязували тривіум у квадріум і готувала до вивчення філософії теж не може бути дано однозначної відповіді

Стиль мислення кожної епохи є системою її наукових традицій Ці традиції спочатку складаються стихійно вони до кінця не усві-домлюються або приймаються як належне представниками освіти того часу і лише в межах наступної епохи починають усвідомлюва-ти й аналізуватися (найчастіше підлягати нищівній критиці)Отже наукове мислення середньовічних філософів користувалося влас-ною виробленою в межах своєї доби системою вчених традицій Тому науковці епохи Відродження та Нових що різко протиставили себе середньовічним мислителям почали стверджувати що остан-ні були догматичними авторитарними laquoзастійнимиraquo педагогами

Автор статті ставить за мету дослідити особливості конструктивно-мовної діалектики в освітній системі Алкуїна Йорк-ського тому бо саме вона склала підґрунтя для ствердження філо-софії в середньовічних університетах

Флакк Альбін (Алкуїн Йоркський 730-804 роки) улюблений учень Егберта Йоркського не був винахідником чогось принципо-во нового Народившись недалеко від Йорку (Нортумбрія) в знатній англосаксонській родині він отримав найфундаментальнішу для тих часів освіту У 778 році після смерті Егберта Йорського Алку-їн очолив його школу По дорозі до Риму в Пармі вченому довело-ся зустрітися з Карлом Великим і ця зустріч суттєво змінила остан-ні два десятиліття його дещо одноманітного життя Після бесіди з Алкуїном король був дуже вражений всебічною освіченістю вчено-го його загальною ерудицією Наступного дня Карл запросив і на-віть умовляв Алкуїна прибути на службу до його палацу [4 c 26]

У 782 році Алкуїн разом зі своїми чотирма кращими учнями Йорської школи (серед яких був Сігульф у майбутньому св Сі-гульф) прибув до Франкського королівства Вже немолодий 52-річ-ний учений розгорнув тут бурхливу діяльність Цьому сприяли за-



гальні умови Ахенівського палацу стабільне становище Алкуїна в якості придворного вченого дуже відрізнялося від тих політичних протиріч від яких потерпала Англосаксонська держава в останній чверті VІІІ століття через постійні війни зі скандинавами Алку-їн спонукав Карла до будівництва собору в Ахені та єпископаль-ної школи при ньому на зразок Йоркської Саме під його впливом за наказом короля був побудований костел в Ахені Вченим-ченцям король віддав розпорядження розробити граматику французької мови Алкуїну він наказав очолити школу та допомогти з підручни-ками з риторики та діалектики

Активна вчена і викладацько-просвітительська діяльність Ал-куїна сприяла тому що від 793 року двір Карла Великого став не лише головним культурним осередком Франкської держави а й ін-телектуальним центром усієї Європи Тут Алкуїн написав два своїх найвідоміших твори mdash laquoПро розум душіraquo та laquoДіалектикуraquo Трактат laquoПро розум душіraquo став першою західноєвропейською працею при-свяченою проблемам діалектики й людської психології в поєднанні і останнім твором вченого [3 c 105]

Алкуїна поховали в Турі в церкві святого Мартина На плиті над його могилою зберігся напис laquoНині тут покояться одні залиш-ки Алкуїном я звався і мудрість любив Нехай це памrsquoятає той хто читає молитви за мою душуraquo

Загально визнано що саме спадщина Алкуїна Йорського дала найдосконаліший зразок ранньосередньовічної діалектики тому ми детально на ній зупинимося Серед його праць філософського та богословського характеру виділяємо досить чіткий за винятком окремих деталей учений трактат laquoПро діалектикуraquo [1 c 41]

Алкуїн чітко поділив логіку на риторику та діалектику Стоїчні витоки з Античності тут очевидні Його діалектика мала виключно конструктивно-мовний характер Визначені Марціаном Капеллою сім вільних мистецтв в Алкуїна найкраще структуровані А те що сім вільних мистецтв є стовпами божественної премудрості про які йдеться в Біблії і що всі вони повинні спиратися на Священне Пи-сання зрозуміло й так Діалектика виходячи з вище сказаного та-кож є священною божественною наукою

Розглянемо зміст теорії діалектики у Алкуїна Вона склада-ється зі вступу категорій силлогістіки визначення топіки та тлу-



мачення У вступі (isagogae) ми знаходимо відтворення Алкуїном знаменитого вчення Порфирія про пrsquoять основних категорій рід вид відмінність (differentia) істотна ознака та випадкова (або чужа) ознака Тому стає зрозумілим чому Алкуїн назвав цю частину своєї діалектики тим же терміном що і Порфирій своє laquoВведення до ка-тегорій Аристотеляraquo Порфирій та Алкуїн багато говорять про то-тожність і про різницю цих пrsquoяти категорій (протилежності) Зау-важимо що за своїм змістом перша частина діалектики у Алкуїна ідентична першій частині праці Марціана Капелли Друга частина діалектики Алкуїна присвячена вченню про категорії запозичені з однойменного аристотелівського трактату [3 c 111]

Після попередніх зауважень Алкуїн установив дві основні ка-тегорії mdash laquoсубстанціїraquo (laquoте що виступає тією чи іншою основою у власному сенсі словаraquo та laquoакциденціїraquo (laquoте що приписується суб-станціїraquo) Акциденцій всього девrsquoять так що в поєднанні їх із суб-станцією утворюється десять основних категорій Такими є кіль-кість (довжина ширина і глибина) відношення якості тіл і станів духу (тут чотири стани афект як чеснота чи гнів laquoприродна мож-ливістьraquo potentia naturalis mdash пасивні якості passivae qualitates mdash білизна темнота форма та фігура mdash трикутник або опукла по-верхня дія та страждання (Facere et pati) положення або стан тіла (laquoсидитьraquo laquoстоїтьraquo) місце і час володіння чим-небудь або статки (habere) Вказувалося на вісім видів цієї акциденції [4 c 34]

Схема 1 Конструктивно-мовна діалектика в освітній системі Алкуїна



В якості загального прикладу для своїх категорій діалекти-ки Алкуїн наводить таку фразу laquoАвгустин (субстанція) Вели-кий (кількість) оратор (якість) син такого-то (відношення) стоїть (положення) у храмі (місце) сьогодні (час) прикрашений вінком (Стан) диспутує (дія) стомлюється (страждання) [4 c 35]

Цікавою в педагогічному смислі є третя частина діалектики бо тут Алкуїн розглядає чотири види протилежностей Протилежність у строгому сенсі слова (мудрість mdash дурість) відносна (більше mdash менше) у смислі володіння та позбавлення (Бачити mdash бути сліпим) утвердження і заперечення (так mdash ні) Це вчення про протилежності Алкуїн визначає ясно й чітко Далі в Алкуїна аналізується теорія си-логізму mdash найкращою форми аргументації та доказу Дедукція є для Алкуїна найнадійнішою формою аргументації й доказу

Такі ж висновки ми можемо зробити проаналізувавши четвер-ту частини діалектики mdash про теорію визначення Визначення за Алкуїном є коротка оповідь про який-небудь предмет характерис-тика його сутності що вирізняє предмет серед інших Подібне ро-зуміння визначення дійсно виходить із логіки а не з граматики Од-нак серед пrsquoятнадцяти типів визначень на які вказує Алкуїн біль-шість повrsquoязано з мовним розумінням діалектики

Пrsquoяту частину діалектики вченого становить теорія топіки (те-орія тих областей думки або дійсності які є джерелом для доказу) Тут у якості прикладу наводиться й словоутворення (наприклад scriptor від scribo) і взаємні переходи від роду до виду зроблено висновки з подібності відмінності від протилежного попередньо-го та наступного зі спільно існуючого зі спростування із загаль-них причин з особливих станів духу і з порівняння

Шостий і останній розділ діалектики має в Алкуїна досить див-ну назву mdash de perihermenus Невідомо чи це пояснюється недоско-налим знанням Алкуїна грецької мови чи свідомим створенням но-вого діалектичного терміна Однак зміст останнього шостого розді-лу діалектики у вченого значною мірою співпадає з указаним трак-татом Аристотеля З іншого боку саме тут остаточно зrsquoясовується граматично-формальна природа діалектики Алкуїна Усіх таких laquoілюмінаційraquo (малюнків) Алкуїн налічує сім nomen verbum oratio enuntiatio affirmatio negatio contradictio Отже тут мова йде про іменники та дієслова про пропозицію і її види а останні три термі-



ни mdash твердження заперечення й протиріччя mdash теж мають логічно-граматичний характер

В Алкуїна діалектика є не що інше як вчення про мову Та все ж це не конкретне мовознавство не фонетика не морфологія та гра-матика а основні й конструктивні принципи мовної галузі [4 c 37]

За такого підходу до діалектики в Алкуїна зустрічаються ви-падки коли залишається неясним що розглядається в діалектиці mdash граматичне або логічне явище В одних випадках (у вступі) діалек-тика наближається до логіки в інших же коли Алкуїн аналізує час-тини мови діалектика майже не відрізняється від граматики Ма-буть процеси мислення та мови настільки глибоко ототожнювали-ся у всіх ранньосередньовічних педагогів що у них навіть і не ви-никало питання про принципову різницю того й того

Ось як Алкуїн сам визначає суть діалектики laquoВона є раціо-нальною дисципліною пошуку визначення та викладу що має та-кож можливістю відрізняти істинне від помилковогоraquo (Disciplina rationalis quaerendi diffiniendi et disserendi etiam et vera a falsis discernendi potens) [5 c 100] Обидва підручника mdash з риторики й діалектик mdash були складені Алкуїном в діалогічній формі де роз-мірковують mdash Алкуїн-вчитель і Карл-учень

Цікава і організація Алкуїном навчального процесу в школах Ахена і Тура Із щоденника Валахфріда Страбона видно що на курс граматики відводилося близько чотирьох років (такою була фунда-ментальна підготовка до сприйняття риторики та діалектики) Піс-ля закінчення чотирьох років вивчення граматики для того щоб пе-рейти до наступного предмета учні зобовrsquoязані були пройти ldquoви-пробуванняrdquo laquoУ заняттях настав час коли всі які переходили з гра-матики в риторику піддавалися з цього приводу остаточним випро-буванням В призначений день домінус Ерлебальд прийшов з ін-шими вчителями внутрішньої школи у великий зал нашого будин-ку і сам пропонував кожному з нас по кілька запитань про предме-ти які ми вивчали і про письменників яких читали З останніх ми повинні були наводити приклади на кожне правило Від нас був по-трібний так само звіт про оповідання з біблійної історії Старого і Нового Завіту прослуханих нами за ці чотири роки і понад те про сенс і призначення їхraquo [1 c 67] Після закінчення ldquoвипробуваньrdquo починалися канікули



Наступні два роки вивчали риторику й діалектику Один рік був присвячений вивченню правил риторики і діалектики laquoПісля цьо-го всю зиму ми вивчали й засвоювали правила риторики і діалекти-ки котрі ми слухали і закріплювали в своїй памrsquoяті за останні два роки Вправи ці були подвійні спочатку усні а потім письмовіraquo [1 c 69] І лише після складання двох іспитів із цих предметів учні пе-реходили до laquoнового кола навчальних предметів другого його сту-пеняraquo mdash квадріума Отже на вивчення предметів тривіуму в Тур-ській ті Ахенській школах Алкуїна виділялося шість років а на під-готовку до сприйняття риторики й діалектики mdash чотири роки Це був і не такий вже малий термін як для тих часів

Звертаючись до своїх вихованців Алкуїн казав laquoВивчайте на-уки Нехай через них пройде ваша мудрість о любі мої діти доки більш дорослий вік і нові духовні сили не дозволять вам підійти до вершини всього mdash Святого Писання Озброївшись ви станете піз-ніше нездоланними захисниками Престолу Господнього і стверди-те єлеями нашу єдину істинну віруraquo [3 c 92]

Таким чином науковий потенціал діалектики як головної нау-ки для системи навчання в кафедрально-єпископальній школі важ-ко переоцінити Діалектика Алкуїна Йоркського передбачала логіч-не поєднання першого етапу навчання (тривіуму) з другим mdash ква-дріумом формувала розвинене абстрактне мислення здатність ло-гічно й гарно говорити усвідомлюючи закони мови

За умов входження України до європейського освітнього про-стору особливо актуальним стає дослідження витоків освітньої пара-дигми сучасної освіти західноєвропейського зразка її наукового по-тенціалу Для держав обrsquoєднаних Болонською конвенцією необхід-но розуміти доцентрові тенденції в інтеграційних процесах які сво-го часу призвели до утворення Євросоюзу з єдиною системою осві-ти Тому дана проблема є перспективною не вичерпана тими дослі-дженнями що є на сьогоднішній день Висока логічно-мовленнєва культура яка стала продуктом вивчення діалектики сьогодні поміт-но занепадає Тож варто звернутися до попереднього досвіду

Література1 Кемпбел Ф Историческая сущность категории laquoуниверситетraquo Ф

Кемпбел mdash Л Изд-во ЛГУ 2003 mdash 185 с



2 Лосев А Ф Средневековая диалектика Алексей Федорович Ло-сев mdash М Наука 1992 mdash 380 с

3 Рамм Б Я laquoКаролингское Возрождениеraquo и проблемы школьной образованности в раннем средневековье Б Я Рамм Учёные записки Ленинград пед ин-та имМНПокровского 1940 mdash Т 5 mdash С 89-115

4 Фортунатов АА Алкуин как деятель Каролингского Возрожде-ния А А Фор-тунатов Учёные записки Московского гор пед ин-та mdash М МГПИ 1941 mdash Т 3 mdash Вып 1 mdash С 26-46

5 Фортунатов А А К вопросу о педагогической литературе ранне-го средневековья А АФортунатов Западноевропейская средневековая школа и педагогическая мысль mdash М Наука 1990 mdash С 75-108

Цебрий ИВМЕСТО ДИАЛЕКТИКИ

В ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ СИСТЕМЕ АЛКУИНА ЙОРСКОГОПроанализировано научный потенциал диалектики в средневеко-

вой системе тривиума и квадриума его главный продукт mdash высокую логически-речевую культуру выпускников Турской и Ахенской школ

Ключевые слова научно-практический потенциал образовательные системы технологический компонент философской модели место диа-лектики в свободных искусствах

Iryna TsebriyPLACE DIALECTIC

IN THE EDUCATION SYSTEM OF ALCUIN OF YORKAnalyzed the scientific potential of the dialectic in the medieval trivium

and quadrivium system its main product mdash a high voice and logically culture graduates cathedral-episcopal culture graduates Episcopal cathedral-schools of Tur and Achen

Key words scientific and practical potential educational systems the technology component of the philosophy model in place of the dialectic of Liberal Arts




Віктор Половніков

ПОЛОВНІКОВ Віктор Геннадійович mdash аспірант кафедри історії філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Сфера наукових інтересів mdash історія філософії британський емпіризм

КОЛІЗІЇ СЕНСУАЛІСТИЧНОЇ ТЕОРІЇ ЗНАННЯ ДЖ БЕРКЛІ В КОНТЕКСТІ

ПОЛІГРАФОЛОГІЇ І КІНЕМАТОГРАФІЇ

(Стаття подана у авторській редакції)

У статті йдеться про сенсуалістичну теорію знання в філософії Дж Берклі Поліграфологія і кінематографія залучаються в якості ілюстрації парадоксальності ви-сновків щодо зорового і дотикового відчуттів людини

Ключові слова сенсуалістична теорія поліграфологія кінематограф зорове сприйняття дотикове сприйняття

Стаття є актуальним дослідженням з філософії Дж Берклі оскільки залучає до матеріалів з класичної новочасної філософії відомості з галузей сучасних досліджень з поліграфології та кі-нематографії В статті наявні паралелі з науковими даними біоло-гії і оптики Таким чином положення філософії Дж Берклі щодо знання яке має відчуттєве походження виявляються дотичними не тільки до філософських досліджень сучасності але і до сучасного міждисциплінарно-наукового пізнавального контексту

Метою статті є реалізація можливості продемонструвати взаємозвrsquoязок філософії Дж Берклі з технічними можливостями су-часної цивілізації зокрема в царинах поліграфології і кінематографії Іншими словами є можливість дослідити сенсуалістичні погляди Дж Берклі та віднайти кореляцію його вчення з науками сьогодення

Щодо ступеня розробки то емпірична традиція представлена філософією Дж Берклі викладається в контексті емпіричної філо-софії Ф Бекона Т Гоббса Дж Локка Д Юма та ін copy ВПоловніков 2012


Загально-методологічну складову дослідження складає історико-філософські роботи ГВФ Гегеля В Хёсле [6] В стат-ті враховано радянський досвід історико-філсофської інтерпрета-ції філософії Дж Берклі (Богуславский ВМ Кузнецов ВН Мее- ВН Мее-ВН Мее-ровский БВ Грязнов АФ Лазарєв ВВ Мотрошилова НВ Нар- БВ Грязнов АФ Лазарєв ВВ Мотрошилова НВ Нар-БВ Грязнов АФ Лазарєв ВВ Мотрошилова НВ Нар- АФ Лазарєв ВВ Мотрошилова НВ Нар-АФ Лазарєв ВВ Мотрошилова НВ Нар-ский ИС Соколов ВВ) започаткованій В Леніним сучасні під- ИС Соколов ВВ) започаткованій В Леніним сучасні під-ИС Соколов ВВ) започаткованій В Леніним сучасні під- ВВ) започаткованій В Леніним сучасні під-ВВ) започаткованій В Леніним сучасні під-ходи в тлумаченні філософського вчення ірландського філософа а саме laquoподолання скептицизмуraquo в роботі О Панича [5] сучасні історико-філософські розвідки Бичко ІВ Табачковського ВГ Ільї- ІВ Табачковського ВГ Ільї-ІВ Табачковського ВГ Ільї- ВГ Ільї-ВГ Ільї-на ВВ Манохи ІП Роменця ВА Ярошовця ВІ та ін Залучені дослідження з розпізнавання емоцій психології Экмана П[7] он-топсихології Менгетти А[4] психофізіологія поліграфних переві-рок Варламова В [2]

Отже слід розпочати з того що Дж Берклі розрізнює обrsquoєкти схоплені зором і обrsquoєкти які ми отримуємо при посередництві до-тику Ідеї зору що ми отримуємо нас повідомляють як знаки про те що ми можемо сприйняти підійшовши і доторкнувшись Це так само як слова рідної мови які позначають якісь поняття і ми їх чу-ємо з дитинства

У нашому дусі наприклад слово laquoстілецьraquo тісно повrsquoязано з ідеєю стільця і тільки-но ми чуємо це слово одразу ж в уяві чи в дусі зrsquoявляється ідея стільця Цей звrsquoязок виявляється таким силь-ним що дуже складно чи майже неможливо змусити себе не ро-зуміти мови чути слова і щоб не виникали ідеї що позначають ці слова Так само ті обrsquoєкти які навіюються зором мають на нас ще більше впливу і звертають на себе більше уваги ніж самі обrsquoєкти відчуття

На нашу думку ці ідеї про перехід образів сприймання у когні-тивні енграми спонукали філософів та вчених інших галузей зна-ння шукати підтвердження діалектичного характеру людського зна-ння В прикладному аспекті на сьогоднішній день ці ідеї знайшли своє втілення в практиці laquoдетекції брехніraquo (або поліграфних пере-вірках) Головною ідеєю цього методу є припущення що стимул повrsquoязаний з подією щодо якої проводиться розслідування пови-нен активізувати наявну laquoідеюraquo або образ конкретної ознаки події якщо вона відома опитувальній особі

Якщо асоціювати з філософією Нового часу то мова йде про так звану психофізичну проблему Так наприклад якщо обстоюва-



ти точку зору Р Декарта [3] який вважав що існує певний невідо-мий процес взаємодії між тілом та душею який протікає в одній із структур головного мозку людини а саме в епіфізі то слід визна-вати безпосередню взаємодії духовної та матеріальної субстанції

Слід визнати що майже сторічний досвід laquoдетекції брехніraquo не має в своєму арсеналі методу який би на науково обґрунтованій підставі давав можливість на основі аналізу наявних фізіологічних реагувань визначати конкретний зміст laquoпаралельноraquo виникаючих психічних процесів (конкретні думки образи або уявлення наміри конкретні емоції та ін)

Але існуюча практика в царині поліграфології надає додаткові свідчення щодо обґрунтування теорії ідей Дж Берклі Так у праці відомого російського академіка ВОВарламова [2] наводиться при- [2] наводиться при- наводиться при-клад розслідування вбивства одинокої жінки В якості стимулу при опитуванні підозрюваних осіб був використаний колір нової скатер-тини на столі у будинку потерпілої що вона її вперше послала на-передодні трагедії З кола підозрюваних осіб (15 осіб) було виявле-но двох чоловіків які яскраво реагували на фізіологічному рівні на предrsquoявлений стимул в даному випадку mdash жовтий колір скатерти-ни Подальші оперативно-слідчі дії повністю викрили цих двох під-озрюваних у вчиненні тяжкого злочину І хоча жоден з фахівців ніяк не може проконтролювати істинність матеріалізації ідеального слі-ду тобто показів особи обrsquoєктивна перевірка висновків спеціалістів-поліграфологів у 98 випадків підтверджує їх умовиводи

Таким чином ми можемо ще раз підкреслити думку Дж Бер-клі щодо невідrsquoємного звrsquoязку між образами сприйняття та їх іде-ями тобто когнітивними енграмами речей подій емоцій та інших психічних проявів що повrsquoязані із пізнанням людиною світу та її діяльністю

У наведеному прикладі у винних осіб під час вчинення зло-чину по каналу зорового сприйняття був отриманий laquoобразraquo жов-тої скатертини який якщо екстраполювати на цей феномен тео-рію ДжБерклі втілився у ідею laquoжовтої скатертиниraquo Спеціаліст-поліграфолог словом тобто ідеальним стимулом активізував ідею яка в свою чергу вплинула на активність фізіологічних процесів що реєструються із допомогою приладу mdash поліграфу

Таким чином Дж Берклі на філософському рівні заклав під-ґрунтя для вирішення проблеми тестування наявності певних ідей

Віктор ПОЛОВНІКОВ


за рахунок стимулювання людини відповідним в тому ж рахунку і ідеальним подразником (словом) І якщо у людини є певна ідея то вона (ідея) обовrsquoязково активізується Це є з іншого боку ніщо інше як тестування памrsquoяті людини Причому Дж Берклі задовго до сучасних дослідників вводив до ряду ідей не лише образи сут-тєвого сприйняття але й моральні надбання когнітивні структури абстрактні умовиводи та ін

На цьому ми закінчуємо розглядати кореляцію концепції ДжБерклі з такою наукою як поліграфологія і переходимо до роз-гляду того як саме людина сприймаємо величину обrsquoєктів Тут Дж Берклі відкидає теорію оптики як пояснення способу через який ми сприймаємо величину обrsquoєктів

Оптика пояснює що людина сприймає величину обrsquoєкта завдя-ки кутам та відстані Ми дійсно можемо вирахувати величину яко-гось віддаленого обrsquoєкта математично формулами за допомогою кутів падаючих променів і відстані Але сприйняття наше цілком вільне і ми не маємо змоги свідомо користуватися таким оптичним інструментарієм у повсякденному житті Людина не бачить послу-говуючись геометрією Але тоді постає питання про те що ж вво-дить в наш дух ідею величини обrsquoєкту

На шляху до розвrsquoязання цієї проблеми Дж Берклі працюю-чи над laquoДослідом нової теорії зоруraquo знаходить неординарну від-повідь

Виявляється що Дж Берклі не тільки дає якийсь ще один під-хід у розумінні чуттєвості він вносить ясність у вирішення цієї проблеми і своєю сенсуалістичною практикою відкидає усі непо-трібні занадто складні і недоцільні теорії вчених з оптики які тіль-ки ускладнювали розуміння і відтіняли складнощами просту істи-ну натомість не даючи жодної відповіді на питання laquoЯким саме чином ми сприймаємоraquo

Отже повернемось до питання про те яким чином людина сприймає величину обrsquoєкту Перш за все Дж Берклі розрізнює ве-личину обrsquoєкту що існує поза духом і знаходиться на відстані від нас обrsquoєкта що ми сприймаємо дотиком Величина обrsquoєкта що сприймається на дотик завжди залишається однаковою незмінною незалежною від відстані а величина обrsquoєкту що сприймається зо-ром постійно змінюється в залежності від відстані Це відбуваєть-ся тому що зорова величина обумовлена кількістю точок mt



Саме відповідь на це питання є на наш погляд laquoкроком в май-бутнєraquo оскільки торкається таких сучасних галузей науки як кібер-нетика і кінематографія

Закладений Дж Берклі фундамент сенсуалізму підхід ірланд-ського філософа до розуміння людської чуттєвості зокрема роз-криття механізму введення в дух ідей зорового сприйняття знання про природу звrsquoязку зорових відчуттів та ідей відстані величини та форми зараз широко використовується в галузях кінематографії кі-бернетики та в мистецтві ілюзіонізму

Що стосується кінематографії потрібно зазначити що при створенні художніх фільмів режисери Голівуду досить часто корис-тувалися й користуються методом laquoвикривлена перспективаraquo який базується на сенсуалістичних засадах Дж Берклі

Наприклад в одному з фантастичних фільмів для того щоб зо-бразити сцену в якій жінка-велетень лежить в басейні і спілкуєть-ся з чоловіком нормального розміру тіла який стоїть біля басейну залучений метод laquoвикривленої перспективиraquo Так на знімальному майданчику побудували ванну нормального розміру але у вигляді басейну в ванну лягла актриса Камеру встановили біля самої ван-ни так щоб дальній борт ванни затуляв видимість приблизно 50 ме-трів ділянки що розташована поза ванною А інший актор став па-ралельно цій ванні на відстані 50 метрів за нею так щоб його було повністю видно Потім за командою оператора який вказав під яким кутом їм повернути голови щоб здавалось що вони стоять по-руч і спілкуються вони відіграли цю сцену

Для кращого розуміння методу laquoвикривленої перспекти-виraquo який чудово демонструє істинність сенсуалістичної теорії ДжБерклі та головних засад досвіду laquoнової теорії зоруraquo можна згадати яким чином згідно з Дж Берклі вводиться в наш дух ідея розміру як згідно з цим діє вищенаведений візуальний трюк

Зображення людини в безпосередній близькості налічує досить багату кількість mt і це навіює нашому духу велику дотикову протяжність На відстані 50 метрів людина з тією ж дотиковою протяжністю нам здається меншою точніше видима протяжність людини налічує досить маленьку кількість mt Але з власного емпіричного досвіду ми знаємо що якщо ми наблизимось на 40 метрів ми будемо сприймати набагато більшу видиму протяжність А якщо ми наблизимось на 50 метрів mdash ще більшу Тільки-но



ми доторкнемось до обrsquoєкту сприйняття тоді зможемо винести судження про реальну (тобто дотикову) протяжність І вже завдяки цьому емпіричному досвіду коли ми бачимо людину на відстані 50 метрів і сприймаємо маленьку видиму протяжність ми не робимо на основі видимої протяжності висновок про маленьку дотикову протяжність

А тепер повернемося до прикладу методу laquoвикривленої пер-спективиraquo Оператор розташував камеру в безпосередній близькос-ті до ванни і жінки що сидить у ванні так щоб ми сприймали вели-ку візуальну протяжність Ванна виконана у формі басейну з мініа-тюрними сходами і іншими аксесуарами так щоб ми повірили що це басейн Відносно невелика видима протяжність басейну вводить в наш дух ідею великої істини і ми вважаємо що дивимось на ба-сейн з відстані 50-60 метрів А так як ми не бачимо приховану від-стань між басейном і іншим актором нам здається що і актор і ак-триса знаходяться на однаковій відстані І враховуючи цей факт ми робимо висновок засновуючись на власному емпіричному досвіді що обrsquoєкти які знаходяться на однаковій відстані і мають зазначе-ну відмінність в видимій протяжності мають таку ж велику різни-цю в дотиковій протяжності

Таким чином кажучи про величину обrsquoєкта (дерева або дома) ми маємо на увазі величину що сприймається дотиком Але що саме вводить в дух ідею дотикової величини із тих ідей що сприймають-ся зором ДжБерклі висновує що такими ідеями-посередниками є по-перше величина і протяжність обrsquoєкта який ми сприймаємо зором по-друге не ясність або чіткість і по-третє сила або слаб-кість обrsquoєкту що сприймається зором а також це залежить від фор-ми числа і положення проміжних обrsquoєктів

Наприклад та ж сама кількість видимої протяжності у формі башти буде вводити в наш дух ідею більш великої дотикової вели-чини ніж така ж протяжність у формі людини І знову таки ці об-ставини сприйняття залежать від попередньо набутого досвіду

Неясність та слабкість виду також повrsquoязана з величиною як і з відстанню Коли ми сприймаємо зором якийсь обrsquoєкт що знахо-диться на відстані і сприймаємо його видиму величину кількість mt що налічує в собі видимий обrsquoєкт це не дає нам нічого крім його видимого розміру і якщо немає ніяких проміжних обrsquoєктів що могли б вказати нам на дотиковий розмір цього обrsquoєкту спогля-



дання то саме слабкість виду цього обrsquoєкту може ввести в наш дух ідею дотикового розміру цього обrsquoєкту

Наприклад ми сидимо на березі моря і спостерігаємо у морі ко-рабель віддалений від нас на певну відстань Між кораблем і точ-кою споглядання немає ніяких проміжних обrsquoєктів Яким же чином виявити приблизний дотиковий розмір цього корабля

Дж Берклі вказує на те що ідея дотикового розміру цього кора-бля вводиться в наш дух за посередництвом слабкості виду обrsquoєкту Слабкий вид корабля вводить в наш дух спочатку ідею великої від-стані сильний та чіткий вид корабля вводить в дух ідею невеликої відстані

Ідея відстані вже є ідеєю посередника виходячи з ідеї відста- виходячи з ідеї відста-виходячи з ідеї відста-ні а також з власного емпіричного досвіду ми робимо висновок про приблизну дотикову величину корабля Згадаємо що одна й та сама видима протяжність на незначній відстані вводить в наш ідею маленької дотикової протяжності а така ж видима протяж-ність обrsquoєкту що знаходиться на великій відстані попереджує нас про набагато більшу дотикову протяжність обrsquoєкту

Тобто якщо видимий корабель налічує в собі скажімо 200 mt і його вид є сильним і чітким то ми знаємо що він розташований не-далеко і така видима протяжність свідчить нам про відносно неве-ликі дотикові розміри а якщо його вид при цьому слабкий і не чіт-кий то це нам вказує про те що корабель знаходиться на великій відстані і така видима протяжність вводить в наш дух ідею дуже ве-ликих розмірів

Велика чи мала величина що сприймається зором не має ні-якого необхідного відношення до великої чи малої дотикової ве-личини і не можна безпомилково вивести одну з іншої ДжБерклі каже про перевагу яку ми віддаємо величині обrsquoєкта що сприйма-ється на дотик перед тим що сприймається зором і пояснює цю пе-ревагу природним інстинктом самозбереження

Ми оцінюємо обrsquoєкти виходячи з того яку користь або шкоду вони можуть нам заподіяти і це має прямий стосунок лише до доти-кових обrsquoєктів бо вони мають вплив на нас при контакті доторкання

Зорові ідеї обrsquoєктів на відстані слугують нам попередженням про дотиковий розмір і дають нам поняття про користь чи шкоду яку вони можуть нам заподіяти коли ми опинимось в безпосеред-ній близькості з ними



Якщо бачити людину на великій відстані її видима протяж-ність така незначна що витягнувши перед собою долоню можна повністю закрити фігуру цієї людини Але з власного досвіду не можна зробити висновку про те що ця людина менша за людську долоню Можна підійти ближче і видима протяжність зросте але тільки тоді коли ми сприймаємо на дотик mdash робимо висновок про справжню дотикову протяжність

laquoІ те і інше ми бачимо тим самим способом яким вбачаємо у поглядах іншої людини сором або гнів Ці пристрасті самі по собі невидимі тим не менше вони вводяться лише за посередництва ока одночасно з кольором і зміною виразу обличчя які є безпосе-редньо обrsquoєктом зору і які служать знаками пристрастей просто тому що спостерігалися разом з нимиraquo [1 c 81]

Але навіть не зважаючи на аргументи що наведені вище лю-дям важко позбутися думки про те що речі які сприймаються з до-помогою інших посередників ідей і є самі собою неопосередкова-ним обrsquoєктом зору сприймаються саме зором

laquoЯкщо б була єдина й універсальна мова в світі і якщо б люди народжувались із здатністю говорити нею то існувала б думка що ідеї в душах інших людей сприймаються власне вухом або по мен-шій мірі мають необхідний і невідrsquoємний звrsquoязок зі звуками які б були з ними поєднаніraquo [1 c 81]

У своїх поясненнях звrsquoязку слабкості виду і ідеї величини обrsquoєкту що навіюються нашій душі при посередництві саме ідеї слабкості виду Дж Берклі наводить ще один геніальний приклад Цей приклад не тільки пояснює і ще раз доводить істинність погля-дів філософа а ще й пояснює з філософської точки зору парадокс природознавства

Дж Берклі закликає нас розкрити свій розум і говорить про те що будь-яка людина гнучкого розуму уважна та готова побачити іс-тину навіть в самому несподіваному вигляді після простого спосте-реження зможе сама дійти тих самих висновків що і Дж Берклі

Отже ірландський філософ нагадує нам про парадокс який ми мали змогу спостерігати багато разів Він запитує те чому коли Луна знаходиться на горизонті Луна здається набагато більшою ніж коли вона знаходиться на меридіані

Дж Берклі стверджує що коли Луна є на горизонті між Луною і спостерігачем знаходиться значно більший шар атмосфери а від-



повідно промені світла що йдуть від Луни розсіюються набагато більше на шляху до ока спостерігача Це нагадую ДжБерклі нази-ває слабкістю виду Для того щоб одна ідея навіювала духу іншу ці дві ідеї повинні багаторазово спостерігатись разом і тоді тільки-но ми отримуємо первинну ідею як одразу в нашому дусі виникає вто-ринна ідея що навіюється первинною

Так ось так як протягом всього нашого емпіричного досвіду ідея слабкості виду була поряд з ідеєю великого розміру як тільки ми сприймаємо луну з великою слабкістю виду mdash одразу ж нашо-му духу навіюється ідея більшого розміру

Отже ми вже зrsquoясували як саме слабкість зовнішнього вигляду і нечіткість чи ясність чи інші ідеї сприйняття вводять в наш дух ідею величини чи відстані таким самим чином як і слова вводять в наш дух поняття що позначаються ними Ми впевнені що кожен мав справу виходячи з власного досвіду з таким фактом розбіжнос-ті вигляду речей що знаходяться на відстані та поблизу Так одна й та сама фігура чи обrsquoєкт на однаковій відстані знаходячись над нами буде здаватися іншого розміру та таким що знаходиться на іншій відстані ніж той обrsquoєкт що розташований перед нами

Для того щоб проаналізувати це твердження нам достатньо звернутись до свого емпіричного досвіду і згадати як ми спостері-гали такі обrsquoєкти як міст будинок дзвін на верхівці храму та тін Можна помітити що виявляється набагато складніше оцінити ви-соту мосту що знаходиться над нами ніж відстань до обrsquoєкту що розташований перед нами або також складно оцінити висоту бу-динку або розмір дзвону що знаходиться на висоті а не перед спо-стерігачем

Але що є причиною цих складнощів Дж Берклі в рамках своєї концепції відповідає на ці питання тим самим ще детальніше і пе-реконливіше підтверджує істинність своєї теорії Згадаємо що весь дослід laquoнової теорії зоруraquo спирається на емпіричний досвід люди-ни і тільки спираючись на цей досвід людина оцінює відстань до обrsquoєктів величину обrsquoєктів і форми

Тобто людина отримує ідеї відстані величини та форми через посередництво первинних зорових ідей таких як слабкість чи сила виду ясність та нечіткість виду видимий розмір чи кількість mt та фізичне відчуття що супроводжується зміною диспозиції очей Ці первинні ідеї завжди спостерігаються поряд із вторинними і цей



звrsquoязок настільки постійний що завжди з виникненням первинної ідеї виникає вторинна

На наш погляд очевидно що протягом життя людина набага-то менше дивиться вгору ніж перед собою а це означає що емпі-ричний досвід споглядання обrsquoєктів над собою набагато менший ніж споглядання обrsquoєктів перед собою і через це виникають по-грішності в оцінці розміру та відстані коли ми щось спостерігає-мо дивлячись вгору

Можна звернути увагу на те що за життя ми частіше дивимось перед собою Отже досвід споглядання предметів над нами на певній відстані на певній висоті набагато менший ніж досвід споглядання обrsquoєкта перед собою на одному рівні Тому так само як нам може бути важко точно перекласти якесь слово з іноземної мови і ми це часто робимо невірно так само нам складніше оцінити розмір і відстань до предмета що знаходиться вгорі над нами

Ось ще один приклад який хотілося б навести і який на нашу думку підтверджує деякі положення сенсуалістичної теорії Дж Берклі Науково доведений факт того що новонароджена дитина відкривши очі перші два тижні свого життя бачить усе в перевер-нутому вигляді Вже через приблизно два тижні дитина починає бачити все в нормальному варіанті сприйняття

Спочатку дитина бачить усе в перевернутому стані через те що проміні потрапляючи на кришталик ока через будову самого кри-шталика відзеркалюють зображення в перевернутому вигляді Але що ж трапляється далі і чому ж зображення нормалізується По-передні твердження обґрунтовуються за допомогою таких наук як оптика і біологія а от пояснення факту нормалізації положення зо-браження у дитини немає ні в галузі оптики ні в біології Можливо воно наявне саме в сенсуалістичній теорії Дж Берклі

Коли дитина народжується і набуває перший зоровий досвід вона не оцінює зорові відчуття як образи чогось що знаходить-ся поза нею чи на якійсь відстані від неї Потім дитина отримую-чи певний дотиковий досвід сприймаючи щось зором торкаючись певних речей отримує комплекс зорових та дотикових ідей що ма-ють певну послідовність отримує знання про навколишній світ пізнаючи наявність і положення зовнішніх речей (обrsquoєктів) при-стосовуючись до зовнішнього середовища



Отже незважаючи на те що кришталик ока людини не змінює свою форму а зображення залишається перевернутим через два тижні життя дух дитини чи мозок починає сприймати перевернуте зображення нормальним

Насправді як виявляється людна laquoбачитьraquo не оком а мозком чи духом око тільки сприймає кольори та світло і ця комбінація відбивається на кришталику а вже мозок на основі цього утворює зорові ідеї

Так само коли ми кажемо що бачимо ми маємо на увазі не те що око сприймає якісь кольори а саме зорові ідеї утворені мозком чи духом з тих простих комбінацій кольорів які вже після певно-го дотикового досвіду постають перед нами як ідея стільця будин-ку людини та ін Тобто дух перевертає зображення виходячи з не-обхідності та задля зручності орієнтування в навколишньому се-редовищі

Вищенаведене свідчить про те що зором людина сприймає тільки прості ідеї кольорів та світлотіні в перевернутому стані роз-мір відстань та форма mdash це ідеї які входять в наш дух за посеред-ництва інших ідей (дотикових) здобутих за допомогою емпірично-го дотикового досвіду

Отже в результаті laquoсума досвідуraquo є комбінацією кольорів та світлотіні схопленої зором відбитою на кришталику в переверну-тому стані перевернутому духом цей досвід набуває ідеї відстані розміру та форми після отримання певного дотикового емпірично-го досвіду

Для того щоб ще більш наочно зрозуміти все вище доведене і досліджене ми вслід за Дж Берклі звернемося до наступного при-кладу Уявить собі що сліпонароджена людина яка усе життя по-кладалась тільки на слух і дотик а ідеї всіх речей входили в її дух через дотик раптово прозріла

Прозрівши людина спочатку за допомогою зору буде сприйма-ти лише комбінацію кольорів і світлотіні а дивлячись на стіл або людину і сприймаючи ці обrsquoєкти тільки за допомогою зору вона не буде повrsquoязувати ідеї світла або певних кольорів із зовнішніми предметами оскільки увесь її емпіричний досвід повrsquoязаний з ком-бінаціями дотикових відчуттів та ідей

Але тільки потім коли ця людина доторкнеться до зовнішньої речі сприймаючи її і дотиково і за допомогою зору зорові ідеї по-



чнуть повrsquoязуватись з зовнішніми речами так як повrsquoязувались ра-ніше дотикові між собою І вже набувши певний зоровий досвід людина почне за допомогою зору оцінювати відстань простір зо-внішні речі

Тобто перший зоровий досвід не буде повrsquoязувати зорове спри-йяття з зовнішніми предметами до того часу як за допомогою до-свіду встановиться звrsquoязок зорових і дотикових обrsquoєктів

З усього вище сказаного ясно що обrsquoєкти зору і обrsquoєкти дотику створюють дві категорії ідей які дуже відрізняються одна від одної і положення будь якого обrsquoєкту зrsquoясовуються тільки по відношенню до обrsquoєкту відповідного відчуття

laquohellipпротяжність форми та руху сприйняті зором суттєво відріз-няється від ідей дотику що називаються тими самими іменами не існує ні ідеї ні будь-чого на кшталт ідеї що було б спільним обом відчуттямraquo [1 c 111]

Слова є позначками речей так само як зорові чи дотикові від-чуття вводять в наш дух ідею якоїсь речі В людській свідомості звrsquoязок зорових ідей з laquoпоняттямraquo про річ надзвичайно міцний Ось чому виявляється складно повірити в те що зорові обrsquoєкти не є одне і те саме що речі зовнішні Якщо припустити існування уні-версальної мови яку б людина знала від народження нам було б так само важко повірити в те що слово яке є знаком зовнішню річ не є частиною цієї речі

В якості висновків можна зазначити наступне Компаративний аналіз філософських положень laquoнової теорії зоруraquo Дж Берклі і сучасних досліджень в галузі розпізнавання емоцій онтопсихології психофізіології і поліграфних перевірок свідчить про можливість асоціювати сучасні наукові відкриття у вищеперерахованих галузях через поняття laquoкогнітивні енграмиraquo з філософською концепцією Дж Берклі Що стосується кінематографії то відкриття особливостей людського зорового сприйняття до яких дотична і laquoнова теорія зоруraquo Дж Берклі застосовується у кінематографічному процесі У статті відповідно наведені приклади з одного боку використання викривленої перспективи в кінематографії а з іншого висновки Дж Берклі щодо зорового сприйняття величини обrsquoєкту



Література1 Беркли Джордж Сочинения mdash М Мысль 1978- 554 с2 Варламов ВА Детектор лжи mdash Краснодар 1998 mdash 356 с 3 Декарт Р Сочинения в 2т Пер с лат и фр Т2 Сост ред и примеч

В В Соколова mdash М Мысль 1994 mdash 633с4 Менгетти Антонио Онтопсихология пракита и метафизика психоте-та и метафизика психоте-

рапии mdash М ННБФraquo Онтопсихологияraquo 2006 mdash 144 с5 Панич Олексій Розвідки з історії скептицизму в Британо-Американській

епістемології Донецьк 2007 mdash 524с6 Хёсле В Гении философии нового времениПеревод А К Судакова

М Наука 1992 mdash 224с7 Экман Пол Психология лжи mdash К Логос 1999 mdash 221 с

Половников ВГКОЛЛИЗИИ СЕНСУАЛИСТИЧЕСКОЙ ТЕОРИИ ЗНАНИЯ ДЖ

БЕРКЛИ В КОНТЕКСТЕ ПОЛИГРАФОЛОГИИ И КИНЕМАТОГРАФИИ

В статье речь идет о сенсуалистической теории знания в фило- теории знания в фило- знания в фило-я в фило- в фило-софии Дж Беркли Полиграфология и кинематография используются в качестве иллюстрации парадоксальности зрительного и осязательного восприятия человека

Ключевые слова сенсуалистическая теория полиграфология кинематограф зрительное восприятие осязательное восприятие

Polovnikov VGCOLLISIONS OF THE SENSUALIST THEORY OF KNOWLAGE

BY G BERKELEY IN THE POLYGRAPHOLOGYCAL AND FILMMAKING CONTEXT

The article is about sensualist theory of knowledge in philosophy of Berkeley Polygraphologycal and filmmaking are using as an illustration of paradoxicalness of visual and sensible human sensations

Key-words sensualist theory polygraphology fi lmmaking visual sen-sensualist theory polygraphology fi lmmaking visual sen- polygraphology fi lmmaking visual sen- polygraphology filmmaking visual sen-sation sensible sensation




СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ ТА ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ

Петро Кравченко

КРАВЧЕНКО Петро Анатолійович mdash доктор філософських наук професор завідувач кафедри філософії декан історичного факультету Полтавського національного педагогічного університету імені ВГКороленка Сфера наукових інтересів mdash соціальна філософія та філософія історії проблеми сучасної політичної культури

ЛЕГІТИМНІСТЬ ВЛАДИ ТА СОЦІАЛЬНА ЗЛАГОДА В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

Легітимною може вважатись влада яка визнається правомірною з боку суспільства і маси виявляють прихильність політичній системі Чим надійніше в свідомості мас укріпились принципи легітимності тим менш необхідним стає застосування насильства і у суспільстві господарює соціальна злагода

Ключові слова влада воля до влади групові інтереси демократичне суспільство легітимність партія влади соціальна злагода

У сучасному українському суспільстві поширюється загальна криза легітимності зростає конфлікт між двома новими принципами ставлення до закону laquoправа сильногоraquo та laquoпринципу справедливостіraquo Розпад централізованої державності спричиняє феномен регіоналізації влади mdash нової політичної спілки промислового директорату і нової номенклатури Крім того на арену виходять місцеві сюзерени з відповідними намірами узурпації влади у laquoсвоїх краяхraquo laquoГальмуєтьсяraquo механізм виконавчої влади Збільшується кількість державних службовців в апараті управління але здебільшого залишається слабкою віддача їхньої діяльності Помітна висока корумпованість цього апарату Спостерігалася плутанина в утворенні нових і ліквідації існуючих міністерств та відомств У різних управлінських структурах діє чимало паралельних підрозділів Не відрегульовані цілком стосунки між місцевими державними адміністраціями з одного боку і місцевими радами та їх виконавчими комітетами mdash з іншогоcopy ПКравченко 2012


Саме тому більшість сучасних політологів услід за МВебером наполягає на уточненні самого поняття влади як здатності реалізува-ти свої наміри всупереч небажанню підлеглих тобто влада вважаєть-ся конфліктогенною за своєю сутністю Такий аспект влади як на-сильство конфліктогенним є тільки за відсутності легітимності ролі владарюючого норм його поведінки чи припустимих санкцій [1]

Теорія влади постійно знаходиться в центрі уваги дослідни-ків набуваючи подальшого розвитку у плюралістичному визна-ченні основного змісту поняття laquoвладаraquo Навіть у колишній радян-ській науковій літературі з правознавчих проблем легко простежи-ти щонайменше три такі підходи Автори першого напрямку роз-глядають владу як необхідну функцію будь-якого колективу щодо laquoкерівництва своїми членами для організації спільної діяльностіraquo (ІЄФарбер ВАРижевський)

Прихильники другого дотримуються концепції влади що ґрун-тується на принципах laquoволіraquo У їх інтерпретації laquoвладаraquo mdash реаль-на здатність реалізувати волю навrsquoязуючи її іншим або як соціаль-не співвідношення волі характер якого обумовлений домінуючою волею однієї із сторін взаємодії що здійснюється спеціальними владними методами (АГАнікевич ММКейзеров МІОсадчий ЄЕРахова ) На думку третіх влада є організаційною силою що забезпечує єдність дій і стійкий порядок суспільних відносин (ОМЛедяєва ) mdash [Див laquoВласть в социалистическом обществе теория история перспективыraquo mdash М 1989]

Домінуючим є другий напрямок Так Є Рахова визначає по-няття laquoвладаraquo як соціальну силу що забезпечує підпорядкування діяльності обrsquoєкта на основі регуляції його волі свідомості і по-ведінки в інтересах субrsquoєкта [2 с18] М Лінде розглядає владу не просто як вплив чи спонукання а як примус до тих чи інших дій тобто влада реалізується всупереч волі і бажанню особи чи соціаль-ної групи [2 с7] М Бобров МЛебедєв розглядають владу як здат-ність здійснювати свою волю підпорядковувати когось своїй волі [2 с25] На думку Мшвенієрадзе влада є не що інше як реалізація вольової діяльності політичного субrsquoєкта mdash індивіда групи пар-тій масового руху держави [2 с84]

До речі аспект домінування laquoволіraquo у тлумаченні поняття laquoвла-даraquo досить поширений і серед західних філософів Так Б Рассел визначає владу як продукування очікуваних наслідків чи реаліза-цію накреслених цілей [3 с7] а у М Вебера влада передбачає мож-

Петро КРАВЧЕНКО


ливість дійової особи реалізувати свою волю незалежно від основи на якій базується ця можливість усупереч антагоністичним діям інших учасників [4 с73-91]

Тобто існують різні тлумачення підходи у визначенні поняття laquoвладаraquo але вони так чи інакше повrsquoязані з проблемою стосунків держави й особи та рівня їхньої справедливості

Сьогодні не зайвим буде згадати що вже римські громадяни розуміли справедливість як гарантію кожному того що дозволяє закон Саме справедливість повинна була внести певну узгодженість у протиріччя між різними класами і верствами суспільства Римський історик Гай Саллюстій Крісп намагаючись зrsquoясувати сутність справедливості вказував laquo могутній стоїть над простою людиною але не осуджує її простий же підтримує благородного але не боїться його Досягнення такого стану суспільства коли рядовий громадянин не боїться того хто має владу можливо лише тоді коли між ними стоять закон і суд а не позиції представників владиraquo [5 с132] Демократія сама собою (а українська через молодість а тим паче що в ній завжди відсутня єдність поглядів як наслідок плюралізму інтересів) не здатна облагородити владу і піднести її до рівня вищих моральних чеснот mdash законів оскільки і в умовах демократії завжди будуть ображені і кривдники а груповий егоїзм (наприклад того чи іншого регіону чи окремої галузі на зразок laquoшахтарських вимогraquo вимог чорнобильців чи афганців) досить часто бере гору над здоровим глуздом Тому і в умовах демократії між владою і громадянином державою і суспільством субrsquoєктом і обrsquoєктом управління mdash всіма учасниками суспільних відносин мусять бути справедливі суд і закон які повинні здолати властиву демократії нетотожність погляду і звести плюралізм інтересів до рівноцінних демократичних важелів mdash закону і суду Без цих двох інститутів демократії при максимальному розвитку усіх їхніх можливостей влада ніколи не стане інструментом здорових суспільних сил а буде в руках тих хто її використовуватиме зі злочинними намірами

Принцип розподілу влади (на законодавчу виконавчу і судо-ву) повrsquoязаний співвіднесенням політики й права законодавча вла-да легалізує виконавчу владу а судова дає оцінку діям виконавчої влади на основі принципів конституйованої легітимності наданих в основному законодавчою владою тобто принцип розподілу вла-ди mdash універсальний спосіб вирішення політичних конфліктів [6]

СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ ТА ФІЛОСОФІЯ ОСВІТИ


Перехідний період що його переживає українське суспільство супроводжується конфліктами повrsquoязаними з формуванням нових соціальних структур Відбувається ціннісна переорієнтація (над-звичайно болісна) усвідомлення і формування особистих і групо-вих інтересів

Як показують конкретно-соціологічні дослідження проведе-ні в 1998-2000 рр для суспільної свідомості є серйозні підстави сумніватися щодо необхідності пунктуального слідування шляхом виключно західного чи виключно історичного досвіду застосуван-ня західних чи східних моделей Справді виникає питання чи є необхідною і неминучою західна чи східна модель Навіть якщо не вдасться створити альтернативного політичного і соціально-го устрою відкидання (чи запозичення) тільки західних чи тільки східних цінностей загострює суперечності між політичними пар-тіями і рухами в Україні створює соціальну напругу в суспільстві

У науковій літературі зазначається що сьогодні в різних соці-альних групах відбувається поляризація ставлення до сучасної сус-пільної ситуації mdash від підтримки курсу перетворень у напрямку ринкової економіки утвердження західних цінностей до розчару-вання апатії втрати інтересу до політичного життя [7]

Суспільство може розвиватися як демократична спільнота коли в ньому панує вільний обмін думок за тієї однак обовrsquoязкової умови що ніхто не намагатиметься наполягати лише на своїх про-позиціях ігноруючи конструктивні думки інших учасників диску-сій [8] Свого часу німецький мислитель К Ясперс звернув увагу на те що учасники колективних обговорень скликаних для при-йняття погоджених рішень насправді можуть прагнути зовсім ін-ших деструктивних цілей У цілому писав К Ясперс laquoжадан-ня дій приборкується в окремих індивідів групах організаціях і партіях тим що вони взаємно обмежують один одного Таке вирів-нювання зветься справедливістю яку знаходять в тому чи іншому компромісі Той хто вступає у спілкування взаємно обумовлену діяльність повинен прагнути до згоди а не до боротьби тому він відмовляється у певних межах від себе від свого індивідуального існування щоб зберегти можливість продовжити існування всього загалуraquo [9 c339]

Соціальна злагода є однією з найважливіших ознак цивілізова-ності суспільства З цього приводу можна навести багато висловлю-вань відомих політичних мислителів і філософів зокрема МІ Кос-



томарова Лесі Українки ТГ Шевченка ІЯ Франка В Липинсько-го та ін Так Леся Українка у laquoЗамітках щодо статті laquoПолітика й етикаraquolaquoписала laquoПогляд на партійну боротьбу як на якусь антино-мію (протилежність) гуманності цілком сходиться з уважанням її за елементарне лихо таке як землетрус повінь і тощо Але ж і ті лиха люди якось намагаються гуманізувати то упереджуючи їх спосо-бами оборони то залагоджуючи їх наслідкиraquo [10 с41] Послідов-но наголошував на необхідності возвеличувати моральні принци-пи в політиці і громадському житті В Липинський laquoМораль mdash за-значав він mdash є передумовою laquoсили й авторитету здоровrsquoя і силиraquo в політичному будівництві Підстави усякого організованого громад-ського життя почуття законності і громадської мораліraquo [7 с504]

Директор Інституту держави і права НАН України академік Ю Шемшученко аналізуючи сутність демократичної держави ви-сновує laquoДемократично сильна держава mdash це по-перше сильні всі гілки влади По-друге це держава заснована не на диктатурі осо-би а на диктатурі закону По-третє це держава сутність держав-ності якої базується як на національній ідеї так і світовому досвіді По-четверте це держава сильної соціальної орієнтаціїraquo [11 с26]

Створенню такої держави нам заважають випадки конфронта-ції між законодавчою і виконавчою гілками влади слабка керова-ність суспільними справами внаслідок майже повсюдного право-вого нігілізму і правового хаосу Підірвано авторитет закону зокре-ма в ході штучно навrsquoязаної теоретичної дискусії про верховенство права чи верховенство закону Практично розвалено систему контр-олю за законністю

Американський політолог О Мотиль так визначає ситуацію що склалася в Українській державі laquoВ Україні є люди і речі але немає механізму який може ними керувати Замість держави яка ефективно здійснює оподаткування і laquoполіціюванняraquo певної тери-торії (функції держави за Максом Вебером) є те що ми називає-мо laquoнедорозвиненою і вкрай корумпованою українською псевдо-державоюraquo [12 с4]

Суспільство продовжує як і за старих часів існувати в умовах що далекі від нормальних хоча й узаконених уже новою незалеж-ною державою яка працює сьогодні більше на саму себе на само-збереження а не на суспільство Тому мають рацію ті соціологи ко-трі вважають що основною загрозою існування незалежної Укра-їни є надвисока залежність суспільства від влади [12 с5] До того



ж влади неефективної часто безвідповідальної і це стосується як законодавчої так і виконавчої її гілок які досить часто спрямову-ють свої зусилля не на якісне вдосконалення державного механіз-му а на його кількісне (негативне) зростання аби не поступитись у чомусь один одному

У Декларації про державний суверенітет України підкреслю-ється прагнення laquoстворити демократичне суспільствоraquo Демокра-тія передбачає панування основних принципів зокрема легітим-ності що ґрунтується на примиренні індивідуального та колектив-ного рівності права для усіх людей домінуванні у суспільстві за-кону який mdash над усе держава відділена від суспільства і є його ре-презентативним інструментом [13]

На жаль поки що жоден із указаних демократичних принципів не діє в Україні повною мірою а скоріше перебуває в зародковому стані Держава діючи за матрицями й моделями бюрократичних взірців тоталітарного минулого знову прагне бути laquoвсімraquo особли-во у сфері соціально-економічного життя а тому не здатна розді-лити колективні та індивідуальні інтереси установити єдині laquoпра-вила гриraquo прийняти ефективні закони а натомість маємо laquoперма-нентну війнуraquo гілок влади

Це наслідок того що при владі (у центрі і на місцях) у багатьох регіонах України залишилася вітчизняна номенклатура яка laquoобра-лаraquo демократію і навіть багатопартійність не тому що дуже цього бажала Це була вимушена дія продиктована реальними суспіль-ними обставинами laquoменше злоraquo своєрідний додаток до своєї влас-ної суверенності бо по-перше на шляху до самостійності мусила подолати опір консервативних проімперських орієнтацій у влас-ному середовищі а для цього потребувала тимчасового спільни-ка в особі носіїв національної ідеї По-друге на шляху до собор-ності їй украй необхідно здобувати підтримку чи хоча б розуміння ліберально-демократичних кіл Заходу а отже й прийняти (бодай на словах) узвичаєні ліберально-демократичні правила гри

Сучасна українська неономенклатура вже давно отримала до-сить влучну назву mdash laquoпартія владиraquo Правда окремі політоло-ги [14 c18-19] вишукано називають її laquoполітична елітаraquo зарахо-c18-19] вишукано називають її laquoполітична елітаraquo зарахо-18-19] вишукано називають її laquoполітична елітаraquo зарахо-вуючи до неї усіх вищих державних чиновників членів парламен-ту лідерів політичних партій та організацій Та оскільки в Украї-ні образ laquoсучасної владиraquo асоціюється в суспільній свідомості не з ефектним словом laquoелітаraquo а з лексемою mdash laquoмафіяraquo то все ж краще



вживати дещо нейтральне словосполучення mdash laquoпартія владиraquo яке і відповідає сутності обrsquoєкту

Тобто це партія не на зразок політичних партій Заходу Україн-ська номенклатура що оперативно рекрутувала у свої ряди моло-дих laquoпідноменклатурниківraquo сформувавши нову політичну номен-клатурну одиницю mdash laquoпартію владиraquo відрізняється від номенкла-тур посткомуністичних держав Її не можна віднести наприклад до laquoраціоналістичноїraquo номенклатури яка свідомо віддала політич-ну владу суспільству й спромоглася на поступове відродження еко-номічної галузі як це властиво було Польщі Угорщині де давно вже існує приватний сектор і відкритість Заходу Їй не характерні і риси laquoреакційноїraquo номенклатури котру зненацька захопило неспо-діване повалення комуністичних режимів і вона стала безсилою політично й економічно що спостерігається в Чехії і Словаччині

Українська номенклатура залишила за собою панівне станови-ще в суспільстві і державі зокрема специфічну керівну роль в ор-ганізації суспільного життя як офіційного так і неофіційного (ча-сом відверто кримінального) розподіляючи засоби суспільного ба-гатства на свою користь Однак найголовнішим є те що не заміни-лася суть номенклатурно-бюрократичної діяльності котра полягає у привласненні продуктів чужої праці через державний бюджет не-легальній участі в комерції або тіньовому бізнесі зрештою у зви-чайних хабарах

Безпорадність нерідко дилетантизм і корумпованість владних структур що приховується за laquoзавданнями державотворенняraquo не лише дискредитували національно-демократичну ідею а й спричи-нили досить скептичне ставлення значної частини (особливо стар-шого покоління) населення України до незалежності держави як стратегії і домінанти українського суспільства та демократії як ме-ханізму реалізації даної стратегії Багато людей особливо соціаль-но незахищені почали відчувати себе ошуканими

Цьому сприяла і відсутність у державі постійної обrsquoєднаної опозиції laquoпартії владиraquo з боку націонал-демократичних сил єд-ність яких забезпечувалась інтегративною силою національної ідеї та загальним ейфорійним піднесенням перших років незалежності Досвідчена монономенклатура (laquoпартія владиraquo) швидко знищила цю єдність використавши окремі внутрішні суперечки та надкри-тичний запал націонал-демократів брак конструктивної програми перетворень амбіції лідерів й обіцянки посадового та матеріально-



го характеру Крім того Верховна Рада своїми діями постійно при-мушувала націонал-демократичні сили відходити від опозиції до підтримки дій уряду а згодом і Президента Тобто опозиційний ста-тус не став для них нормою а тому створилася парадоксальна колі-зія дискредитована не лише laquoпартія владиraquo а й національна демо-кратична ідея та їх репрезентанти За таких умов громадська думка і настрої людей все більше еволюціонізують до ідеалізації минуло-го життя та відповідної системи взаємних стосунків особливо соці-ального характеру Можливо ситуація зміниться на краще

Сьогодні ж слабкість державних структур відсутність у дер-жавній внутрішній політиці концептуальної програми переходу до цивілізованих ринкових відносин реального державного механіз-му контролю за цими процесами сприяє не лише катастрофічно-му падінню життєвого рівня українського народу а й детермінує великомасштабне утворення осередків організованої злочинності що стала явищем політичним (laquoпrsquoятою владоюraquo) яка намагається зрівнятися з державною поповнюючи зміцнюючи свій економіч-ний базис шляхом цілеспрямованого використання значної части-ни національного багатства в ході зміни форм та субrsquoєктів держав-ної власності що відбуваються в нашій державі

laquoПартія владиraquo не має офіційного керуючого і координуючо-го органу Та якщо і визнати що laquoпартія владиraquo діє без будь-якої координації (що є дуже сумнівно) то факт погодження нею своїх дій свідчить про наявність спільних інтересів і цілей mdash збереження влади і власності заради цього laquoпартіяraquo готова йти на все виступа-ючи під будь-якими політичними гаслами чи символікою оскіль-ки все це для владних структур похідне несуттєве Звісно відсут-ність досвіду у laquoпартії владиraquo як обrsquoєктивний фактор уплинув на загострення кризових процесів у державі але ще вагомішим є не-гативний уплив субrsquoєктивних чинників і передусім некомпетент-ність та корумпованість владних структур що перевищує всі до-пустимі цивілізовані норми і відіграє чи не найосновнішу роль се-ред обrsquoєктивних чинників

Сьогодні корумпованість суспільства безупинно зростає Дер-жавний апарат особливо його laquoсилові інститутиraquo все тісніше ді-ють разом із напівкримінальними кланами втрачаючи імунітет за-хисту проти кримінальної ерозії Корупція і зловживання вразили і найвищі ешелони державної влади що змусило окремих соціологів визначити її як laquoклептократіюraquo тобто владу злодіїв



Думається що ще у кінці 90-х років мали рацію ті політологи котрі стверджували що українська клептократія є суттєвим чинни-ком нестабільності і в економіці і в політиці [15]

Зростанню криміналізації життєво важливих сфер функціо-нування держави значною мірою сприяли соціально-психологічні чинники Тут у першу чергу необхідно назвати руйнування цін-ностей і моралі що мають консолідувати суспільство Протягом ба-гатьох десятиріч цю функцію виконували цінності повrsquoязані з ко-муністичною ідеологією Із руйнуванням цієї ідеології і сформова-них за її допомогою соціальних інститутів із зменшенням її впли-ву (особливо з кінця 80-х років) почав утворюватися ідеологічний вакуум [16]

У звrsquoязку з відсутністю laquoновоїraquo системи цінностей і моралі яка була б побудована на демократичних засадах ідеологічний ваку-ум став заповнюватися з одного боку очікуванням дарованих а не зароблених власною працею матеріальних благ а з другого mdash па-нуванням принципу все дозволено що не заборонено законом (за умов їх відсутності)

Відбулася девальвація навіть тих моральних норм на яких по-при все трималася колишня держава Були втрачені такі повсяк-денні звички і почуття як повага до літніх людей чесних і сумлін-них працівників любов до рідної землі гордість за армію тощо На цьому фоні почали розвиватися ціннісні орієнтації які мають повністю антисоціальну спрямованість корислива агресивність брехня егоїзм нетерпимість до чужих думок і почувань Як свід-чить слідча та судова практика більшість осіб скоюють корисливі злочини аж ніяк не через скруту їм притаманні жадібність віра у всесилля грошей зневага до людей праці

Обравши шлях незалежного розвитку Україна проголоси-ла як одну зі своїх найголовніших цілей побудову правової держа-ви що функціонує на основі верховенства права де людська осо-бистість mdash центральний субrsquoєкт прав людини її основних свобод де забезпечувалися б права та основні свободи кожної особистос-ті згідно з існуючими міжнародними нормативами та принципами [17] Але на жаль не було розроблено своєчасно концепції держав-ної правової політики у сфері захисту прав людини з урахуванням її історичного культурного та економічного розвитку Тому відбува-лася поступова адаптація громадської свідомості до нової соціаль-ної ситуації laquoстихійноraquo вироблялися норми соціальної поведінки



які призвели до криміналізації владних структур подальшого па-діння легітимності та довіри громадян

Різке падіння добробуту особливо молоді відсутність з боку держави турботи спрямованої на забезпечення гарантії їх консти-туційних прав (на працю освіту медичне обслуговування тощо) спричинили викривлення соціальної поведінки і моралі Неповага до закону стала практично єдиним що дає змогу громадянам забез-печити принаймні середній рівень життя

Свій криміногенний унесок зробила і система освіти що су-проводжується соціальною дезорієнтацією значної частини під-ростаючого покоління Існуюча тенденція розшарування навчаль-них закладів на laquoелітарніraquo та загальноосвітні (другорядні) залеж-но від рівня матеріального достатку батьків призводить до фор-мування laquoаутсайдерськоїraquo психології молодих людей mdash вихідців із малозабезпечених сімей mdash і створює підґрунтя для конфронта-ційного характеру їхніх стосунків із суспільством Запровадження Болонської системи у вищій освіті кредитно-модульного контро-лю та оцінювання знань студентів не привело до очікуваного під-вищення їх якості а навпаки у вишах спостерігається різке падін-ня якості знань зниження їх змістовного рівня загальної культури Окрім цього чітко прослідковується тенденція де гуманітаризації знання виведення цілого ряду наук гуманітарного напрямку із пе-реліку обовrsquoязкових нормативних дисциплін котрі повинні вивча-тися усіма студентами незалежно від їх профілю А втім величез-ний уплив цього знання на життя і діяльність людей не викликає жодних сумнівів і актуалізує його осмислення як особливої сфе-ри людської діяльності Сьогодні людині пропонують безліч псев-донаукових розповідей та містичних культів критична оцінка яких неможлива без осмисленого знання історії філософії етики есте-тики релігієзнавства логіки методології науки А вони виведені із нормативної частини навчальних планів усіх напрямків підготовки фахівців Систематизоване гуманітарне знання є важливим в умо-вах загострення сучасної глобальної кризи техногенної цивілізації і тенденцій зміни цінностей на які орієнтуються вчені інженери представники різних професій і суспільства вцілому їх вплив на сучасні уявлення про світ та людину Вивчення різними за фахом студентами соціально-гуманітарних дисциплін mdash це також і пере-творення внутрішнього світу кожного із них кожної особистості і формування творчих особистостей креативних здатностей люди-



ни і нарешті це допомога не лише у плані професійного але пе-редовсім життєвого вибору кожного майбутнього фахівця Бо з од-ного боку питання становлення громадянського суспільства зали-шається дуже гострою проблемою котра вимагає значних зусиль із її розвrsquoязання а з іншого йдеться про те що в умовах інформацій-ного суспільства роль і значущість позиції саме молоді буде постій-но і неухильно зростати

Усе це свідчить про аморальність внутрішнього життя держа-ви його невизначеність на тлі послаблення державної влади та по-силення криміналізації суспільства зміцнення позицій так званої laquoпrsquoятої владиraquo Це наслідок того що стратегічна мета mdash laquoрозбу-дова державиraquo laquoдержавотворенняraquo mdash як головний і визначальний чинник подальших суспільних (економічних соціальних політич-них) реформ молодої незалежної України не набула реального вия-ву в українському соціальному середовищі

Перебіг політичних соціально-економічних процесів останніх років після здобуття незалежності і тісно з ними повrsquoязані процеси духовні моральні дають багато підстав для осмислення ролі куль-тури ролі інтелігенції у складний період утвердження нашої дер-жавності У цьому контексті важливо виявити причини загострення реакції інтелігенції на ситуацію що склалася в Україні Вочевидь фактори суто субrsquoєктивні мали більшу laquoтектонічнуraquo силу ніж фак-тори обrsquoєктивно-економічного характеру

Найперше без сумніву пошуки владними структурами меха-нізмів функціонування гуманітарної сфери в нових політичних і економічних умовах пошуки шляхів вироблення сучасної ідеоло-гії mdash не завжди проводилися відповідно до назрілих суспільних потреб з урахуванням історичного досвіду й національних психо-логічних чинників

Сучасний період є періодом ламання стереотипів досвіду ми-нулих поколінь традиційного наукового знання Не завжди і не скрізь ця руйнація здійснюється належно нерідко маючи вульгари-зований характер бездумного заперечення будь-яких цінностей ми-нулого взагалі І тоді перед молоддю котра лише формує свій сві-тогляд і самостійну життєву позицію розгортається фальсифікова-на картина історії mdash картина суцільних помилок старших поколінь які нібито лише й вижили тому що пристосовувалися до обставин лукавили одне перед одним і перед державою й нічого позитивно-го не створили




Зрозуміло така картина не відповідає дійсності Філософська й історична наука має не лише спростувати вульгаризований по-гляд на минуле але й показати його у всій повноті суперечливості і складності актуалізувати свій потенціал у вихованні самостійної позиції розважливого ставлення молоді до дійсності

Література1 Ішмуратов АТ Конфлікт і згода основи когнітивної теорії конфліктів

АТ Ішмуратов mdash К Наукова думка 1996 mdash 189 с2 Власть в социалистическом обществе теория история и

перспективы mdash М Философское общество СССР 1989 mdash 266 с3 Власть Очерки современной политической философии Запада Отв

ред ВВ Мшевениерадзе mdash М Наука 1989 mdash 325 с 4 Вебер М Протистантська етика і дух капіталізму М Вебер mdash К

Основи 1994 mdash 261 с5 Крисп Гай Саллюстий Сочинения Гай Саллюстий Крисп [ пер ст

и комм ВО Горенштейна] Отв ред Е М Штаерман mdash М Наука 1981 mdash 224 с mdash (Серия laquoПамятники исторической мыслиraquo)

6 Дарендорф Р У пошуках нового устрою лекції на тему політичної свободи у ХХІ ст Ральф Дарендорф [пер З нім АОрган] mdash К Вид Дім laquoКиєво-Могилянська академіяraquo mdash 2006 mdash 109 с

7 Бауман З Текучая современность Бауман Зигмунт [пер с англ под ред ЮВАсочакова] mdash СПБ Питер 2008 mdash 240 с

8 Духовні цінності в умовах глобальних цивілізаційних трансформацій монографія [текст] ред Власової ТМТалько mdash Дн-вськ Вид-во Маковецький 2009 mdash 404 с

9 Ясперс К Смысл и назначение истории К Ясперс пер с нем mdash М Политиздат 1991 mdash 527 с mdash (Серия laquoМыслители XX вraquo)

10 Історія філософії України Хрестоматія Навч посібник Упорядники МФ Тарасенко МЮ Русин АК Бичко та ін mdash К Либідь 1993 mdash 560 с

11 Шемшученко Ю Проблеми розбудови української державності Ю Шемшученко Право України mdash 1997 mdash 1 mdash С26-29

12 Дергачов О Три роки української незалежності тенденції суспільного розвитку О Дергачов С Максєєв Політична думка mdash 1994 mdash 4 mdash С3-57

13 Крепон Марк Європейські іншості Марк Крепон [пер з фр піс-лямова і прим ОЙосипенко] mdash К Укр Центр духовн Культури 2011 mdash 184 с

14 Федоров А Нарцисизм посткомуністичної української еліти А Федо-ров Політична думка mdash 1994 mdash 3 mdash С18-19



15 Дергачов О Метаморфози посткомуністичної влади О Дергачов В Полохало Політична думка mdash 1996 mdash 1 mdash С 3-10

16 Полохало В Інтелектуали та влада за часів комунізму та посткомуніз-му В Полохало Сучасність mdash 1997 mdash 9 mdash С112-119

17 Білоус О Українську економіку врятує тільки справжня демократія О Білоус О Скененко Сучасність 1998 mdash 6 mdash С67-71

18 Грабовський С Ментальність шпани С Грабовський Сучасність mdash 1998 mdash 3 mdash С71-76

19 Зубро П Етнічна ідентифікація або мрії про минуле ПЗубро Полі-тичний менеджмент 2010 mdash 1 mdash с 88-95

20 Лях ВВ Свобода самореалізації в контексті інформаційно-комунікативних процесів Інформаційне суспільство у соціально-філософській ретроспективі та перспективі ВВЛях ВСПазенок ЯВЛюбивий КЮРайда К Тов laquoХХІ століття і діалог культурraquo 2009 mdash С 69-93

ПАКравченкоЛЕГИТИМНОСТЬ ВЛАСТИ

И СОЦИАЛЬНОЕ СОГЛАСИЕ В СОВРЕМЕННОЙ УКРАИНЕЛегитимной может считаться власть которая признается пра-

вомерной со стороны общества и массы обнаруживают благосклон-ность политической системе Чем надежнее в сознании масс укрепились принципы легитимности тем менее необходимым становится примене-ние насилия и в обществе господарствует социальное согласие

Ключевые слова власть воля к власти групповые интересы демо-кратическое общество легитимность партия власти социальное со-гласие

PAKravchenkoLEGITIMITY OF POWER

AND SOCIAL CONSENT IS IN MODERN UKRAINELegitimate power which is acknowledged legitimate from the side of

society and mass find out a favour the political system can be considered Than more reliable principles of legitimity became in consciousness of the masses stronger that less a necessity is become by application of violence there is in charge a social consent in society

Keywords power will of power group interests democratic society legitimity party of power social consent



Володимир Дудченко

ДУДЧЕНКО Володимир Степанович mdash кандидат філософських наук доцент кафедри філософських дисциплін Камrsquoянець-Подільського національного університету докторант ІВО НАПН України Сфера наукових інтересів mdash соціальна філософія та філософія історії релігійна філософія синергетика

ДУХОВНІ ЦІННОСТІ В КОНТЕКСТІ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ

СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВАУ межах статті зrsquoясовується місце духовних

цінностей у структурі національної самосвідомості аналізуються особливості ціннісних процесів сучас-ного українського суспільства та їх взаємозвrsquoязок з функціонуванням національної самосвідомості визнача-ються пріоритетні напрями державної політики щодо формування та розвитку духовних цінностей українського суспільства на сучасному етапі державотворення

Ключові слова цінності нація національна самосвідомість духовні цінності національні цінності світоглядно-ціннісні орієнтації державотворення

Наразі людство переживає чергову низку глобальних викликів Світові економічні екологічні демографічні техногенні та інші планетарні кризові явища виявили помилковість матеріальних орі-єнтирів людини mdash ціннісних пізнавальних діяльнісних що фор-мувались протягом останніх тисячоліть і засвідчили пріоритет-ність проблем духовних цінностей серед масштабних проблем су-часності Особливо гостро цю проблему відчули на собі українці які більшість своєї історії знаходилися в колоніальному ярмі для яких утрата духовних ідеалів привела до трагічних наслідків і по-ставила під загрозу буття української державності Проблема ду-ховних цінностей mdash це не тільки проблема існування цивілізації держави нації але і проблема персональної ідентифікації людини

Національна ідентичність через унікальну систему цінностей та ідеалів забезпечує духовний культурний фундамент функціонуван-copy ВДудченко 2012


ня держави сприяє виробленню стратегічних орієнтирів суспільно-го поступу Проте незважаючи на багатовікову соціокультурну істо-рію українського народу двадцятиріччя державної незалежності ду-ховна основа загально цивілізаційного поступу не є державницькою цілісною політично узгодженою і консолідуючою ідеєю що позна-чається на формуванні української світової нації консолідації націо-нальних інтересів утворення громадянського суспільства

Початок XXІ століття в Україні як і в багатьох інших країнах сві-XXІ століття в Україні як і в багатьох інших країнах сві-І століття в Україні як і в багатьох інших країнах сві-ту характеризується кардинальними стрімкими змінами в багатьох сферах суспільства Зміни відбуваються в культурі в ментальності людей у системі їх життєвих пріоритетів та ціннісних орієнтацій Т Артімова досліджуючи духовні пріоритети української молоді відзначає що сучасна молодь формується в умовах глибокої транс-формації політичних соціально-економічних світоглядних і духо-вних основ людської життєдіяльності Сьогоднішні молоді українці знаходяться у двічі екстремальних умовах переворот у соціально-економічному устрої супроводжується обвальною кризою цінніс-ної свідомості На відміну від старшого покоління молоді втрачати нічого але і набувати нічого оскільки старші які не мають досві-ду життя в суспільстві яке laquoкапіталізуєтьсяraquo нічим не можуть їм допомогти laquoПолітичний і моральний світ молодого покоління яке вступає в життя характеризується протиборством і навіть хаосом конкуруючих цінностейraquo [1]

Традиційні цінності радянського часу до яких можна віднести почуття обовязку пріоритет державних інтересів перед особисти-ми терплячість ентузіазм поступаються місцем новим цінностям що прийшли у звязку з розвитком ринково-демократичних транс-формацій Серед цих нових цінностей mdash багатство (матеріальний добробут) заповзятливість свобода вибору переконань і поведінки прагматизм Відбувається дегуманізація всіх сфер суспільного жит-тя На сьогоднішній день трансформується вся система цінностей Суть процесу трансформації полягає в тому що на верхні рівні ієрархії виводяться матеріально-практичні і утилітарно-прагматичні цінності У свою чергу суспільство позбавилося обrsquoєднуючого на-У свою чергу суспільство позбавилося обrsquoєднуючого на- свою чергу суспільство позбавилося обrsquoєднуючого на-чала mdash єдиної системи цінностей mdash вищого регулятора соціальних відносин фундаменту світосприймання і поведінки особи

Руйнація СРСР комуністичної ідеології та відповідної систе-ми духовних цінностей створили своєрідний аксіологічний ваку-ум який значною мірою заповнюється laquoпсевдоцінностямиraquo симу-



лякрами породженими масовою культурою і масовою свідомістю Такі процеси криють у собі руйнівний потенціал оскільки нищать національну свідомість самобутню українську культуру та віковіч-ну систему духовних цінностей українського народу Сьогодні є ціл-ком очевидним що без відродження старих й формування нових іде-алів суспільного розвитку з універсальними цінностями нормами орієнтирами неможливо побудувати і зберегти національну держав-ність і самобутність Отже процес формування й розвитку духовних цінностей сучасного українського суспільства як важливого струк-турного елемента національної культури й самосвідомості виступає актуальною проблемою яка вимагає детальних наукових розвідок

Вагомий внесок у вивчення ціннісної проблематики зробили вітчизняні і зарубіжні науковці Зокрема сутність та проблеми поход-ження цінностей їх класифікацію та систематизацію досліджували САваліані ВАндрущенко ІБичко НБондаренко ВБлюмкін ВВасиленко ВГнатенко ГЗаїченко МКаган ІНадольний ОРучка ППронякін ВТугаринов ВШинкарук та ін Важли-ве значення мають розробки вітчизняних і зарубіжних учених що присвячені сутності духовних цінностей зокрема САнісімова ВБакірова МГоловатого СГончаренка ОДробницького АЗдавомислова ЮСурміна та ін Проблемі систематизації українських національних духовних цінностей присвячені наукові праці МБоришевського ІВащенко СВозняка ОВишневського ЛМисіва ГСитника ВСтепанкова та ін

Віддаючи належне теоретичній і практичній значущості зазначе-них наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених слід однак за-уважити що в них не приділялося належної уваги вивченню духовно-ціннісної складової національної самосвідомості українського суспільства як важливого чинника сучасного українського державот-ворення що й обумовлює зацікавленість зазначеною проблемою

Ми поставили за мету зrsquoясувати місце духовних цінностей у структурі національної самосвідомості провести аналіз особли-востей ціннісних процесів сучасного українського суспільства та виявлення їх взаємозвrsquoязку з функціонуванням національної са-мосвідомості визначити пріоритетні напрямки державної політи-ки щодо формування та розвитку духовних цінностей українського суспільства на сучасному етапі державотворення

Для початку слід зазначити що в науковій літературі не існує єдиного підходу до визначення поняття laquoцінністьraquo Проблемі по-

Володимир ДУДЧЕНКО


шуку соціальної сутності цінностей приділяють увагу філософи соціологи економісти педагоги психологи що свідчить про багатогранність та складність цього поняття У переважній більшості наукових праць цінності розглядаються як матеріальні та ідеальні предмети які є важливими для людини суспільства з позицій за-доволення їхніх потреб та інтересів і які усвідомлюються ними як необхідні значущі для їх життєдіяльності та самореалізації Такий підхід уможливлює виокремити матеріальні цінності або ті що за-довольняють матеріальні потреби і духовні цінності які визнача-ють духовний розвиток індивіда групи чи суспільства

Що стосується дослідження ролі волі у структурі духовності лю-дини то тут ситуація дещо інша Йтиметься не про перебільшення значення волі як це сталося із раціональністю людини і не про логічну помилку ототожнення змісту релігійної та цілісної системи духовності людини Тут слід говорити взагалі про змістовну зміну характеру духовності людини яка стає відображенням сучасного розуміння місця людини у світі її стосунків із цим світом

Згадана зміна місця людини у сучасному світі продиктована перш за все змінами що характеризують рівень та досягнення на-укового пізнання потребу розвязання складних глобальних про-блем екологічного чи соціально-політичного ґатунку Суть згаданих змін наочно розкриває методологія сучасних наукових досліджень їх перехід від етапу класичної до пост класичної науки Головна лан-ка цих змін mdash людина яка перетворилася зі стороннього побічного спостерігача на активнодіючого агента дослідження дії mdash своєрідного аттрактора (за синергетичною термінологією) процесів у природі та суспільстві що діють за нелінійними закономірностями і результат яких неможливо передбачити в сучасних умовах laquoСиловістськаraquo па-радигма діяльності людини (за висновком В Г Табачковського) має бути змінена Цього вимагають екологічні обмежники діяльності (у сфері еколого-соціальних стосунків) та загальнокультурні обмеж-ники діяльності (у сфері біоетики та застосування біотехнологій) А діяти вказані обмежники діяльності людини зможуть лише при відповідних змінах у духовності людини у збагаченні її духовними цінностями природи (як великої так і малої) життя (як всепланетно-го феномена так і індивідуального) здоровя людини (як найвищого надбання людської культури)

Суттєвим зауваженням буде те що духовні цінності відрізня- зауваженням буде те що духовні цінності відрізня-женням буде те що духовні цінності відрізня- буде те що духовні цінності відрізня-ються від інших тим що вони є продуктом духовного виробництва



а отже належать до феноменів свідомості й виявляються у фор-мі провідних значущих соціокультурних орієнтирів ідеалів норм символів образів почуттів імперативів що зумовлюють духовний розвиток індивіда чи суспільства в загалом

На думку АЗдравомислова світ цінностей mdash це передусім laquoсвіт культури в широкому розумінні слова це сфера духовної діяльності людини її моральної свідомості її прихильність до тих оцінок у яких виявляється міра духовного багатства особистостіraquo[5 с127] ОВишневський зазначає що laquoдуховні цінності поділя-127] ОВишневський зазначає що laquoдуховні цінності поділя-ються на абсолютні (вічні) національні громадянські сімейного життя та особистого життяraquo[3с 45] МБоришевський перекона-с 45] МБоришевський перекона- 45] МБоришевський перекона-перекона-ний що систему духовних цінностей особистості утворюють ряд підсистем laquoсаме 1) моральні цінності 2) громадянські цінності 3) світоглядні цінності 4) екологічні3 цінності 5) естетичні цінності 6) інтелектуальні цінності 7) валеологічні цінностіraquo [2с 24ndash25]

На нашу думку laquoдуховні цінності людини мають набути нової світоглядної орієнтації націленої не на нестримний активізм лю-дини а на здатність діяти максимально вписуючись у вже наявні у світі орієнтири тобто абсолютні духовні цінностіraquo [4с 129]

У такому разі духовність людини долаючи потреби буденності та однобічної професійної націленості піднімається до вищих обріїв людських цінностей що збагачує її фундаментальними ви-могами вселюдської культури

Адже ціннісні орієнтації є найважливішими елемента-ми внутрішньої структури особистості закріплені її життєвим досвідом завдяки їм у суспільстві формуються різного рівня моти-ви і цілі людей визначаються засоби їх забезпечення

Кожній людині суспільству притаманна своя специфічна ієрархія цінностей які виступають звrsquoязуючою ланкою індивідуального і суспільного національного і планетарного життя

Ми живемо в країні з історією про яку Володимир Винничен-ко казав що її без заспокійливих крапель читати не можна Ко-лись затиснута між потужними імперіями mdash Австро-Угорською Російською Османською Королівством Польським а тепер у ти-сках між інтересами новітньої Російської імперії та Західним світом в таких реаліях наше суспільство змушене вибудовувати власні аксіологічні детермінанти та духовні цінності

Традиційні цінності радянського часу до яких можна віднести почуття обовязку пріоритет державних інтересів перед особистими



терплячість ентузіазм поступаються місцем новим цінностям що при-йшли у звязку з розвитком ринково-демократичних трансформацій Серед цих нових цінностей mdash багатство (матеріальний добробут) заповзятливість свобода вибору переконань і поведінки прагматизм У свою чергу суспільство позбавилося обєднуючого начала mdash єдиної системи цінностей mdash вищого регулятора соціальних відносин фунда-менту світосприймання і поведінки особи

У період ринково-демократичних трансформацій ситуація в країні багато в чому визначається тим носіями яких цінностей є молодь Сучасна українська молодь народилася і виросла в умовах кардинальної ломки системи цінностей та за відсутності системи державних інститутів соціалізації

Світоглядна трансформація цінностей молодих людей в умо-вах радикальних українських реформ є не стільки відомим соціальним процесом скільки соціальною і духовною пробле-мою Тотальна криза породила ситуацію глибокої світоглядної дезорієнтації в молодіжному середовищі і не слід сподіватися на те що ситуація вирішиться сама собою З одного боку відбулася латентна ерозія норм і зразків поведінки молоді яка деформува-ла існуючий механізм міжпоколіннісної передачі традиційних цінностей З іншого mdash змінилася смислова інтерпретація таких базових понять як bdquoсвободаrdquo bdquoсправедливістьrdquo bdquoпрацяrdquo bdquoдоста-токrdquo bdquoжиттєвий успіхrdquo Події останніх років показали що ми мало знаємо глибинні зміни що відбулися в свідомості молодих людей адже молодь є найважливішим ресурсом розвитку будь-якої держа-ви Вона виступає ініціатором і рушійною силою прогресу Молодь цікавить різні угрупування владу опозицію зовнішні сили кожна з яких хотіла б використати цей ресурс суспільства мобілізувавши його у відповідність зі своєю метою

Т Артімова підкреслює що нерідко має місце використання молоді в корисливих цілях і laquoзвідси витікає що молодь і її ціннісний простір завжди знаходяться у фокусі уваги зацікавлених груп Щоб контролювати молодь і керувати нею необхідно постійно тримати її в дослідницькому полі зоруraquo [1]

Усвідомлення і засвоєння духовних цінностей повrsquoязано з осмис-ленням особистістю групою чи суспільством мети і змісту своєї діяльності в аспекті постановки й вирішення різноманітних завдань Духовні цінності як специфічні сенсоутворюючі джерела існування людини та серцевина механізму самоорганізації суспільства висту-



пають соціально значущими орієнтирами суспільства важливим чинником його соціально-політичної стабільності й відкривають широкі перспективи для успішних перетворень у країні стають провідними критеріями її сталого розвитку

Духовні цінності що належать нації громаді й становлять осно-ву їх існування та розвитку є національними духовними цінностями які в житті суспільства відіграють роль особливих інтегруючих соціалізуючих комунікативних орієнтирів і виступаючи у формі ціннісних настанов орієнтацій соціально-політичних ідеалів ідей утворюють духовно-ціннісне ядро національної самоідентифікації Духовні цінності формуються в процесі історичного поступу нації розвитку її матеріальної і духовної культури у цілком визначеному економічному та геополітичному середовищі під упливом існуючих політичних та економічних відносин і національних традицій

ГСитник до основних українських національних цінностей відносить laquoдержавний суверенітет територіальну цілісність демократичні основи розвитку працелюбство духовність сімrsquoю рівноправність народів які населяють Україну самовідданість під час захисту Батьківщини соціальну справедливість колективізм матеріальне та духовне надбання народу Україниraquo [9 с369]

На жаль до усталених духовних цінностей української нації дода-ються найрізноманітніші laquoпсевдомедійніraquo модерні laquoпопсовіraquo цінності

Адже рівень масової культури дуже низький Культ насилля і розпусти практично заполонив наші екрани шпальти ЗМІ Ми мало не на кожному кроці можемо побачити аморальні чи агресивні сце-ни Потім дивуємось чому наша молодь така агресивна бездухов-на та задурманена алкоголем і наркотиками Звичайно кожен має право споживати те що забажає але для молоді потрібно вводити певні обмеження так як психіка у цієї категорії нестійка і не завжди проводить межу між уявою і реальністю Вона починає агресивні сцени впроваджувати у життя що спостерігається на прикладі аме-риканських молодиків які розстрілюють своїх однокласників чи навіть близьких Тому особливі вимоги постають перед навчаль-ними закладами які повинні здійснювати завдання виховання молоді на вищих зразках духовних ідеалів на основі національно-патріотичних та загальнолюдських цінностей створення у неї но-вого гуманітарного мислення Саме така молодь і зможе побудувати високоморальне суспільство яке б максимально орієнтувалося на розвиток особистості як такої реалізацією нею всіх своїх потенцій



і яка б у свою чергу докладала максимум зусиль для економічного і культурно-духовного розвитку рідної країни

Тому саме в нинішніх умовах є дуже важливим становлення нової системи морально-духовних цінностей нового світогляду який би базувався на глибоких культурно-духовних традиціях нашого народу Духовні моральні релігійні цінності mdash осно-ва суспільства його живе коріння Якщо вони є якщо вони на-повнюють душі людей mdash ніякі кризи не страшні люди можуть впевнено дивитися у майбутнє Неможливо подолати соціально-економічну кризу доти доки не знайдемо спасіння від спустошен-ня в головах і серцях Економіка і політика вторинні відносно куль-тури духовності та моралі Спочатку потрібно відродити і сфор-мувати національну культуру laquoдух народуraquo а потім на основі цих пріоритетів розвивати економіку

В основі духовного національного відродження мають бути цінності які зрозумілі і близькі кожній людині незалежно від її політичних релігійних та інших поглядів і переконань становища в суспільстві Саме такими можуть і повинні стати загальнолюдські цінності вироблені протягом всієї історії світової культури Відродження українським наро-дом такого роду цінностей і становить головні завдання сучасної куль-тури сенс того що можна було б назвати новою духовністю більш універсальною ніж всі попередні її форми

Важливою складовою цього процесу є відродження національного духу національної самосвідомості основою якої є національна ідея яка і повинна піднести рівень гідності українців і це допоможе нашому народу зайняти належне місце в складі європейської та світової цивілізації

Література1 Артімова Тетяна Архітектоніка цінностей сучасної української молоді

та студентів [Електронний ресурс] Тетяна Артімова mdash Режим досту-пу до ст httpwwwnbuvgovuaportalSoc_GumVird2011_14PDF4pdf

2 Боришевський М Духовні цінності як детермінанта громадянського ви-Духовні цінності як детермінанта громадянського ви-ховання особистості М Боришевський Цінності освіти і виховання наук- метод зб за ред О В Сухомлинської mdash К АПН України 1997 mdash С 21ndash25

3 Вишневський О Теоретичні основи сучасної української педагогіки навч посіб О Вишневський mdash Дрогобич Коло 2003 mdash 528 с

4 Дудченко ВС Ненасилля як духовний фактор соціокультурного роз- Ненасилля як духовний фактор соціокультурного роз-витку людства соціально-філософський аналіз монографія ВС Дуд-



ченко mdash Камrsquoянець-Подільський Камrsquoянець-Подільський національ-ний університет імені Івана Огієнка 2010 mdash 160с

5 Здравомыслов А Г Потребности Интересы Ценности А Г Здраво-мыслов mdash М Политиздат 1986 mdash 223 с

6 Крымский СБ Контуры духовности новые контексты идентификации СБ Крымский Вопросы философии mdash 1992 mdash 12mdash С 21-29

7 Кримський СБ Ціннісно-смисловий універсум як предметне поле філо-софії СБ Кримський Філософська і соціологічна думка mdash 1996 mdash 3 mdash 4 mdash С 102 mdash 117

8 Леонтьев ДА Ценность как междисциплинарное понятие опыт мно-гомерной реконструкции ДА Леоньев Вопросы философии mdash 1996 mdash 4 mdash С 15 mdash 27

9 Ситник Г Національні цінності як основа прогресивного розвитку особистості суспільства держави Г Ситник Вісн НАДУ mdash 2004 mdash 2 mdash С 369ndash374

Дудченко ВС ДУХОВНЫЕ ЦЕННОСТИ В КОНТЕКСТЕ СОЦИОКУЛЬТУРНОГО

РОЗВИТИЯ СОВРЕМЕННОГО УКРАИНСКОГО ОБЩЕСТВАВ статье определяется место духовных ценностей в структуре на-

ционального самосознания анализируются особенности ценностных процессов современного украинского общества их взаимосвязь с функ-ционированием национального самосознания определяются приоритет-ные направления государственной политики по формированию и разви-тию духовных ценностей украинского общества на современном этапе построения государства

Ключевые слова ценности нация национальное самосознание ду-ховные ценности национальные ценности мировоззренческие и ценност-ные ориентации построение государства

Volodymir DudchenkoSPIRITUAL VALUES IN THE STRUCTURE OF NATIONAL

IDENTITY THE UKRAINIAN REALITIESWithin the article turns the place of spiritual values in the structure of na-

tional identity analyzed the value processes of modern Ukrainian society and their relationship with the formation of national identity defined the priority directions of the state policy formation and the development of spiritual values of Ukrainian society at the present stage of the creation of the state

Key words values spiritual values national identity national values world view values of orientation creation of the state





Олександр Стовпець СТОВПЕЦЬ Олександр Васильович mdash кандидат філософських

наук викладач кафедри цивільного і трудового права Одеського національного морського університету Сфера наукових інтересів mdash соціальна філософія та філософія історії філософія права філософія культури

СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ ПОГЛЯД НА КІБЕР-ПІРАТСТВО ЯК ЗАСІБ ІДЕОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Статтю присвячено дослідженню суперечливих питань про значення кібер-піратства та влив цього явища на перспективи розвитку суспільства

Ключові слова кібер-піратство інформаційне суспільство ідеологія медіавірус

Постановка проблеми Актуальність філософського аналізу принципово нового соціокультурного явища сучасності mdash кібер-піратства mdash обґрунтовується неоднозначністю його суспільних оцінок Одна сторона в цій laquoглобальній суперечціraquo заявляє що кібер-піратство (та його істотна складова mdash порушення авторсько-го права в інтернет-просторі) є безперечним злочином та має кара-тися за всією строгістю закону Проте існує й протилежна думка сьогодні laquoкопірайтraquo (та звинувачення в його порушенні) все часті-ше використовується в якості інструменту пресингу на незалежні (в тч й дисидентські) ЗМІ та різного роду ресурси в Інтернеті які не-рідко надають достатньо цінну інформацію на безоплатних умовах невизначеному колу користувачів У цьому контексті неможливо не звернути увагу на той очевидний факт що laquoкопірайтraquo є джерелом збагачення перш за все медійних компаній яким автори обrsquoєктів інтелектуальної власності передали свої авторські права Так чи інакше окреслене ідеологічне (та в значному ступені економіч-не й філософсько-правове) протистояння продовжує загострювати-ся чим й пояснюється актуальність соціально-філософського дис-курсу в даній сферіcopy ОСтовпець 2012


Зазначене протистояння головний фронт якого розгорнутий в інтернет-просторі має своє втілення в матеріальному світі Так на-приклад в 2006 році у Швеції зrsquoявилася перша у світі laquoПіратська партіяraquo що висловлювалася за скасування авторського й патент-ного права Вона досягла певного визнання оскільки в 2009 році її представник отримав в Європарламенті одне з 18 місць закріпле-них за Швецією [1] Аналогічні партії зrsquoявилися пізніше і в інших країнах вимагаючи скорочення строків дії авторського права за-конодавчого захисту від негласного збору інформації про приватне життя недопущення цензури в Інтернеті тощо

Аналіз останніх досліджень і публікацій Теоретичне осмис-лення суперечливих моментів у розвиткові інформаційного сус-пільства (в тч питань формування його ідеології) знайшло своє відтворення в роботах різних дослідників серед яких mdash Д Белл Р Броуді Р Докінз М Кастельс М Опенков Д Рашкофф та ін

Формулювання завдання Метою статті є висвітлення з соціально-філософських позицій феномену кібер-піратства а та-кож аналіз його впливу на ідеологію й на загальну динаміку розви-тку інформаційного суспільства

В основу методології дослідження покладено загальнонауко-ві та спеціальні методи Зокрема застосування діалектичного ме-тоду зумовлюється прагненням до обrsquoєктивного усесторонньо-го дослідження особливостей піратської активності у віртуально-му просторі Системний підхід надає змогу цілісно розглянути ди-наміку інформаційних та інших суспільних відносин на фоні ідео-логічного впливу з боку анонімних інтернет-рухів Використання історико-порівняльного підходу сприяє кращому розумінню пере-думов та факторів які призвели до виникнення й активізації кібер-піратських організацій діяльність котрих має ідеологічні мотиви

Виклад основного матеріалу дослідження В липні 2011 в жур-налі laquoХакерraquo присвяченому питанням інформаційної безпеки вірту-ального простору зrsquoявилася цитата з інтервrsquoю представників групи laquoAnonymousraquo британській газеті laquoThe Guardianraquo laquohellipМи mdash Анонім Імrsquoя нам mdash легіон Ми не вибачаємо Ми не забуваємо Чекайте на насhellipraquo [2] Свою позицію laquoАнонімиraquo пояснюють тим що вони laquoпро-ти корпорацій та урядів які намагаються втручатися в Інтернетraquo а останній має бути відкритим та свободним для всіх laquohellipви називає-те наші дії laquoпіратствомraquo Ми звемо це laquoсвободоюraquohellipraquo [3] Представ-ляється що сам факт існування такого співтовариства як laquoAnony-Anony-

Олександр СТОВПЕЦЬ


mousraquo є цікавим суспільним феноменом притаманним саме сучас-raquo є цікавим суспільним феноменом притаманним саме сучас-ності і характерним для laquoінформаційноїraquo епохи в цілому

Звідки взагалі зrsquoявилися laquoАнонімиraquo У всесвітній мережі це яви-ще зародилося приблизно в 2003 році але тоді воно не було сприйня-то досить серйозно оскільки діяльність laquoAnonymousraquo не була ще на-стільки масштабною скоординованою й зухвалою Нині багато учас-ників цього протестного руху приховують свої обличчя під масками Гая Фокса (знаменитого учасника laquoПорохової змовиraquo 1605 р проти англійського й шотландського короля Якова I коли змовники вчини-ли невдалу спробу підірвати лондонський Парламент) Ця маска без перебільшення mdash один із символів laquoбезликого й всюдисущого Ано-німаraquo Прапор використовуваний організацією mdash чорний піджак зі знаком на місці голови mdash символізує відсутність в організації ліде-ра й анонімність Можна припустити що у хакерського угруповання laquoAnonymousraquo все ж таки є свої координатори атак натхненники й ті кого можна назвати лідерами Однак деякі дослідники коментуючи діяльність laquoАнонімівraquo відзначають що laquoце перша заснована на Ін-тернеті надсвідомістьraquo інші ж кажуть що laquoбезглуздо шукати чіткий порядок в абсолютному хаосіraquo [4]

Самі ж laquoAnonymousraquo натякають що нічого маргінального в їх-ній діяльності немає сьогодні уряди й правоохоронні органи біль-шості країн жадають викорінити анонімність в Інтернеті Вони хо-чуть щоб люди реєструвалися в соціальних мережах і на форумах заводили різного роду laquoелектронні картиraquo за допомогою яких їх можна відстежити laquoпорахуватиraquo і так далі У відповідь на все це в чималого числа людей народжується закономірний протест і ба-жання laquoзробити все навпакиraquo Не можна не помітити що на різних анонімних ресурсах панує досить незвичайна суперечлива атмос-фера mdash з одного боку laquoхаос і балаганraquo з іншого ж mdash laquoдружня ат-мосфера інтелектуальної розвrsquoязностіraquo [5]

Мабуть уперше широка громадськість почула про угруповання laquoAnonymousraquo після їхньої атаки на тзв laquoцеркву Саєнтологіїraquo (до речі релігійна філософія цієї секти вважається в багатьох країнах світу не-безпечною для психіки людей) Конфлікт почався з того що в 2008 році саєнтологи звинуватили відеохостинг laquoYouTuberaquo у порушенні laquoкопірайтуraquo (на хостингу було розміщене пропагандистське відео з актором Томом Крузом котре знімалося laquoдля внутрішнього користу-ванняraquo й потрапило у всесвітню мережу якимсь незрозумілим обра-зом начебто із порушенням авторського права) Хакери laquoAnonymousraquo



піднявшись на захист laquoYouTuberaquo провели серію кібер-атак на декіль-ка саєнтологічних сайтів обвинуватили laquoцеркву Саєнтологіїraquo (ЦС) у спробі ввести в Інтернеті цензуру й записали відеопослання на вось-ми мовах виклавши його на хостингу laquoYouTuberaquo

У своєму посланні до ЦС laquoАнонімиraquo заявили наступне laquoМи спо-стерігали за всіма кампаніями дезінформації й придушення незгод-них вашими laquoцентрами релігійної технологіїraquohellip Заради блага ваших послідовників на благо людства й для нашого власного задоволен-ня ми виженемо вас із Інтернету і методично демонтуємо laquoцеркву Cаєнтологіїraquo в її нинішньому виді Вам ніде сховатися бо ми mdash усю-диhellip Ми mdash легіонraquo [6] Крім цього laquoАнонімиraquo організували масштаб-ні протести проти laquoцеркви Саєнтологіїraquo в 93 містах по всьому світу

Вдруге laquoAnonymousraquo серйозно заявив про себе в 2009 році під час судового процесу за обвинуваченням торрент-трекера laquoThe Pi-The Pi- Pi-Pi-rate Bayraquo у поширенні контрафактного контенту Після оголошення обвинувального вироку laquoАнонімиraquo організували кібер-атаку ряду сайтів і їхня робота на якийсь час була паралізована (у віртуальній піратській кампанії тоді взяли участь за різним даними від 700 до 1000 людей у різних точках земної кулі)

В 2010 році laquoАнонімиraquo відзначилися своєю кампанією на захист засновника проекту laquoWikiLeaksraquo Джуліана Ассанжа Операція одер-жала назву laquoPaybackraquo (laquoРозплатаraquo) і в результаті її проведення на зна-Paybackraquo (laquoРозплатаraquo) і в результаті її проведення на зна-raquo (laquoРозплатаraquo) і в результаті її проведення на зна-чний час були виведені з ладу сайти уряду й прокуратури Швеції (у якій проходив судовий процес) web-сторінки деяких американських сенаторів а також mdash тимчасово порушено роботу електронних пла-тіжних систем PayPal Visa MasterCard (які раніше заморозили рахун-ки laquoWikiLeaksraquo) Показово що вищезгадані кібер-атаки жодного разу не супроводжувалися спробами несанкціонованого доступу до чиї-хось коштів що свідчить про їхню ідеологічну природу й протестну спрямованість Разом з тим багато користувачів не розуміючи суті того що відбувається побоювалися здійснювати розрахункові опера-ції доки із платіжними системами діється щось незрозуміле Таким чином цілі з дестабілізації роботи платіжних систем і підриву спожив-чої довіри до їхньої захищеності знову було досягнуто

В 2011 році хакери laquoAnonymousraquo здійснювали скоординовані атаки на урядові сайти Єгипту Однак найбільшої концентрації ді-яльність laquoАнонімівraquo набула в нинішньому році Географія кібер-атак також розширилася Так 19 січня 2012 у знак протесту проти закриття файлообмінного порталу laquoMegaUploadraquo була проведена



потужна інтернет-атака на кілька годин були виведені з ладу сай-ти ФБР Білого дому й Міністерства юстиції США холдингу звуко-запису Universal Music Group Американської асоціації звукозапис-Universal Music Group Американської асоціації звукозапис- Music Group Американської асоціації звукозапис-Music Group Американської асоціації звукозапис- Group Американської асоціації звукозапис-Group Американської асоціації звукозапис- Американської асоціації звукозапис-них компаній Американської асоціації кінокомпаній Американ-ського управління авторського права 26 січня 2012 після підпи-сання Польщею Анти-контрафактної Торговельної Угоди (ACTA) атака laquoAnonymousraquo обрушилася на сайт Європарламенту

Наприкінці січня 2012 хакери міжнародного угруповання laquoAnonymousraquo почали публікувати laquoзламануraquo переписку високопос-тавлених функціонерів laquoРосмолодіraquo й проурядового руху laquoНашіraquo За результатами публікації вибухнув скандал і багатьом з фігуран-тів згаданої переписки довелося виправдуватися перед суспіль-ством Пізніше в інтервrsquoю Російській службі каналу ВВС хаке-ри підкреслили що в них laquoє багато важелів впливу на різноманіт-них мерзотників у тому числі й російськихraquo [7] На початку люто-го 2012 хакери зламали сайт регіонального відділення партії laquoЄди-на Росіяraquo розмістивши на ньому своє laquoвідеозвернення до продаж-них чиновників і блогерівraquo

3 лютого 2012 laquoАнонімиraquo перехопили конфіденційну телеконфе-ренцію ФБР і Скотланд-Ярду учасники якої обговорювали заходи бо-ротьби із хакерами 24 лютого в Берліні перед посольством Королів-ства Саудівської Аравії пройшла демонстрація організована силами руху laquoAnonymousraquo на захист саудівського журналіста й блогера Хам-зи Кашгарі якому загрожує страта через три недостатньо лояльні ви-словлення на адресу пророка Мухаммеда 29 лютого 2012 поліція Іспа-нії Чилі Аргентини й Колумбії за координації Інтерполу затримали 25 активістів руху laquoAnonymousraquo (у віці від 17 до 40 років) У відповідь на це в той же день був виведений з ладу сайт Інтерполу

4 березня 2012 laquoАнонімиraquo піддали кібер-атаці web-сайт Американо-ізраїльського комітету по громадським звrsquoязкам (AIPAC) mdash найбільшого проізраїльського лобі США Атака була здійснена на початку щорічної конференції AIPAC і супроводжу-валася відео-коментарем наступного змісту laquoКілька тижнів назад ми заявили про початок хрестового походу проти уряду Ізраїлю та всіх його союзників що вчиняють злочин проти людяності й систе-матичний геноцид Ми закликаємо всіх інтернет-користувачів до бойкотування AIPAC і руйнування їхніх веб-сайтівraquo [8]

7 березня 2012 laquoАнонімиraquo вивели з ладу офіційний сайт ре-зиденції вищого духовного керівництва римсько-католицької



церкви міста-держави Ватикан Свої антиклерикальні настрої laquoAnonymousraquo пояснили тим що за їхнім переконанням laquohellipна Ва-тикані лежить відповідальність за довгий список злодіянь що мали місце протягом всієї історії католицької церквиhellip Сьогодні laquoАно-німиraquo вирішили блокувати сайт Ватикану у відповідь на вашу док-трину літургію й абсурдні застарілі концепції які ваша організація що існує заради одержання прибутку поширює світомraquo [9] У заяві при цьому відзначається що атака на сайт Ватикану спрямована не проти самої християнської релігії й віруючих а laquoпроти корумпова-ної Римсько-католицької церквиraquo

Описання всіх цих подій не випадково надано в статті Воно дозволяє скласти досить обrsquoєктивне враження про характер руху laquoAnonymousraquo З наведених вище матеріалів стає зрозуміло що laquoAnonymousraquo 1) не має конкретної національності політичного або релігійного забарвлення (оскільки неодноразово діяв проти іміджу різ-них політичних сил в абсолютно різних країнах й проти різних релі-гійних організацій mdash церков сект тощо) 2) не має ані єдиного центру дислокації ані устрою за ієрархічним принципом 3) покладається на колективну силу окремих однодумців які діють таким чином що їхні сукупні зусилля приносять очікуваний ефект 4) не переслідує матері-альні інтереси 5) створює собі репутацію свого роду laquoсітьової маши-ни відплатиraquo mdash знеособленої безпощадної та всюдисущої

В інтервrsquoю газеті laquoBaltimore City Paperraquo учасник руху заявив laquoКожен хто хоче може бути laquoАнонімомraquo і рухатися до певного на-бору цінностейhellip У нас є програма з якою ми всі згодні і всі ми ко-ординуємо наші дії Але при цьому всі діють незалежно й без уся-кого прагнення до визнання Ми просто хочемо щоб було зробле-но те що ми відчуваємо важливимhellipraquo [10] laquoAnonymousraquo склада-ється головним чином з користувачів тзв laquoімеджбордівraquo та інших веб-форумів Також досить міцно цей рух асоціюється у свідомос-ті інтернет-користувачів із сатиричними неформальними (навіть за деякими оцінками mdash laquoандеграунднимиraquo контркультурними) сайта-ми laquoEncyclopaeligdia Dramaticaraquo laquoЛуркоморьеraquo й іншими подібними анонімними ресурсами Соціальні мережі laquoFacebookraquo laquoMySpaceraquo laquoTwitterraquo а також популярний відеохостинг laquoYouTuberaquo використову-ються laquoАнонімамиraquo для розміщення публічних звернень і створення груп для мобілізації людей на протести в реальному світі

Вивчаючи можливості кібер-піратства як засобу ідеологічного впливу доречно звернутися до меметики mdash наукового підходу до



еволюційних моделей передачі інформації заснованого на концеп-ції тзв laquoмемівraquo Дана концепція розглядає ідеї як laquoодиниці куль-турної інформаціїraquo в різних сферах розповсюджувані між людь-ми При цьому під терміном laquoмемraquo у меметиці розуміють laquoоди-ницю передачі людської культурної еволюціїraquo (за аналогією з ге-ном у генетиці) Англійський еволюціоніст Р Докінз стверджує що laquoмемraquo mdash це одиниця інформації що перебуває в мозку і є laquoму-туючим реплікатором у культурній еволюції людстваraquo Він розгля-дає laquoмемиraquo як закономірності здатні впливати на своє оточення й спроможні до розмноження mdash реплікації [11] Разом з тим у на-уковому середовищі ведеться чимало спорів щодо правомірності екстраполяції концепції генетики на інформаційну сферу Сама ж laquoконцепція мемівraquo нині стала частиною масової культури особли-во mdash її віртуальної сфери

Одним зі значимих (у контексті нашого дослідження) різновидів laquoмемівraquo є тзв laquoінтернет-мемиraquo які мають свої закономірності роз-повсюдження На думку деяких дослідників спонтанному неконтр-ольованому поширенню від одного інтернет-користувача до іншого піддається не всяка інформація а тільки та котра яким-небудь обра-зом залишає багатьох користувачів небайдужими до неї [12] У цьо- У цьо-У цьо-му звязку також представляється необхідним згадати термін laquoмеді-авірусraquo запроваджений американським фахівцем в області засобів масової інформації Д Рашкоффом для позначення laquoмедіа-подій що прямо або побічно викликають певні зміни в житті суспільстваraquo [13] Медіавіруси mdash це розповсюджувані в інформаційній сфері laquoмемиraquo інформація яких здатна змінювати сприйняття людьми локальних і глобальних подій Рух laquoAnonymousraquo також у значній мірі повязаний із концепціями laquoінтернет-мемівraquo й laquoмедіавірусівraquo

Медіавіруси породжують нові запитання а не готові відповіді Найпростіший спосіб відрізнити laquoмедіавірусraquo від laquoпіар-трюкуraquo mdash визначити чи laquoспрощуєтьсяraquo питання чи зводиться воно до емо-цій або ж навпроти стає надзвичайно складним Вірус завжди зму-шує соціальну систему або систему поглядів на які нападає вигля-дати заплутаною й незбагненною якою вона і є насправді Прийо-ми спрощення й відволікання уваги після laquoатаки медіавірусуraquo без-надійно застарівають Крім того медіавіруси нейтралізують спро-би застосування до них laquoприйому маргіналізаціїraquo Так першою ре-акцією на контркультурну (незвичну) ідею стає прагнення дискре-дитувати її (наприклад якщо ви проти війни то на вас спробують



наклеїти ярлик laquoантипатріотаraquo laquoбоягузаraquo laquoслабакаraquo й таке інше) Однак laquoоболонка добре сконструйованого медіавірусуraquo дозволяє його laquoмемамraquo поширюватися перш ніж вони будуть маргіналізо-вані В свою чергу медіавіруси що виходять за рамки laquoофіційної точки зоруraquo не дозволяють експлуатувати laquoправо на єдину репре-зентацію реальностіraquo Вони виражають себе в іронії й апелюють до здатності аудиторії складати обєктивні судження Завдяки цьо-му люди усвідомлюють складність що приховується за видимою простотою репрезентацій нашого світу [14]

В певному ступені положення концепції laquoмедіавірусуraquo право-мірно поширювати й на феномен кібер-піратства в особі laquoAnony-Anony-mousraquo Проте не всі кібер-пірати є такими laquoідейнимиraquo (якими поки що бачаться активісти laquoAnonymousraquo) Дехто з них переслідує суто матеріальні інтереси отримати доступ до персональних даних ко-мерційної таємниці інсайдерської інформації ноу-хау грошових рахунків тощо Діяльність інших може бути спрямована на різного роду маніпуляції mdash від звичайного політичного шантажу (напри-клад погроз поширити компрометуючі чи дискредитуючи відомос-ті) з метою примусити публічну особу вчинити або ж утриматись від вчинення якихсь дій до більш витончених латентних вимагань (наприклад поширення вірусних програм з метою створення виму-шеного попиту на розробку відповідних антивірусів)

Таким чином з огляду на все зазначене вище кібер-піратство цілком правомірно вважати не тільки юридичною але й соціально-філософською проблемою сучасності І у філософському контексті ця проблема має діалектичну природу Так з одного боку політична активність кібер-піратів є потужним засобом ідеологічного впливу на суспільні процеси який реалізується у віртуальному просторі та не-минуче знаходить своє матеріальне віддзеркалення в реальному жит-ті сучасного (інформаційного) суспільства Цей вплив триває постій-но і так би мовити laquoон-лайнraquo (тобто в миттєвому й безперервному режимі) І він триватиме доти поки існує Інтернет (в такому вигляді як він функціонує нині) З іншого боку обrsquoєктами атак кібер-піратів (навіть якщо й немеркантильного спрямування) можуть стати не тіль-ки офіційні сайти державних установ чи веб-ресурси корпорацій але й секретні відомчі архіви і грошові рахунки фізичних осіб в платіж-них системах і навіть персональні дані що просто зберігаються на компrsquoютерах у вигляді електронних версій документів Іншими сло-вами жертвами в такому разі можуть стати будь-які користувачі Ін-



тернету безвідносно до їхнього соціального статусу політичних впо-добань ідеологічних поглядів світоглядних установок тощо В тако-му разі кібер-пірати однозначно перетворюються на кібер-злочинців і виникає очевидна потреба в активізації інформаційно-правових ме-ханізмів юридичного захисту

Взагалі ж варто відзначити що осмислення тієї межі коли кібер-піратство з laquoправопорушенняraquo (в його загально-правовому розумінні) перетворюється на власне laquoзлочинraquo є проблемою яка потребує окре-мої уваги та має широкі перспективи для відповідного філософсько-правового дослідження Соціально-філософський же аналіз кібер-піратства як новітнього суспільного явища притаманного інформа-ційному суспільству (зокрема розгляд окремих найбільш істотних епі-зодів з практики організації laquoAnonymousraquo) надає можливість зробити певні висновки та узагальнення стосовно перспектив розвrsquoязання цієї актуальної проблеми розвитку сучасного суспільства

Висновки та перспективи подальших досліджень Будучи сучасником подій завжди непросто оцінити їхню роль для майбут-нього та ще важче відповісти на питання може це і є переламний момент історії Майже нічого сьогодні не можна сказати або зроби-ти таємно Преса і раніше оприлюднювала зміст різних подій про-те інтернет-технології дозволяють робити це анонімно та незрів-нянно швидше і масштабніше

Діяльність групи laquoAnonymousraquo можна назвати різновекторною laquoАнонімиraquo реагують практично на всі значимі події що відбувають-ся в різних регіонах земної кулі Можливо ми є свідками народження принципово нового глобального механізму висловлення громадської позиції суспільними групами по найрізноманітніших питаннях Тут також виникають питання чия саме ця позиція громадяни яких дер-жав найчастіше беруть участь в анонімних акціях хто їх інспірує та які кінцеві цілі при цьому переслідуються І ряд інших

На сьогоднішній день однозначної відповіді на подібні питан-ня імовірно ніхто надати не зможе Поки що загальне уявлення про діяльність laquoАнонімівraquo таке що переважно вона спрямована на вираження незадоволеності групи людей (безсумнівно людей тех-нологічно прогресивних широко інформованих і політично актив-них) поточним станом речей у світі зокрема численними зловжи-ваннями з боку владних структур і багатьох корпорацій у відношен-ні таких суспільних цінностей як свобода слова й принцип вільно-го поширення інформації Інколи прикриттям для подібних зловжи-



вань служать як це не парадоксально правові інститути Для того щоб запустити механізм легального пресингу держава і корпорації нерідко апелюють до універсальних правових категорій laquoавторське правоraquo laquoінформаційна безпекаraquo і тп

Не заперечуючи важливості питань захисту інформаційної без-пеки (як фундаментальної складової сучасної концепції національної безпеки) розвитку інституту інтелектуальної власності (як одного з важливих показників загального рівня наукового потенціалу нації) та інших соціальних інститутів все-таки хочеться акцентувати увагу ось на чому сьогодні все частіше простежується тенденція всезагального усвідомлення що інформація є суспільним надбанням і може підляга-ти обмеженню в доступі лише в тих рідких випадках коли потенцій-на шкода від її розкриття значно превалює над суспільною користю й правом суспільства володіти нею На користь визнання даної тенденції в нашій країні свідчить динаміка розвитку вітчизняного інформацій-ного законодавства (зокрема недавнє прийняття Закону України laquoПро доступ до публічної інформаціїraquo) Однак ідеологічний вплив Інтерне-ту на суспільні процеси є питанням яке потребує подальшого вивчен-ня а феномен кібер-піратства являє собою перспективний обrsquoєкт для дослідження з позицій різних гуманітарних наук

Література1 Пиратская партия получила место в Европарламенте за матеріалами сай-

ту Агентства стратегічних досліджень ACD [Електронний ресурс] mdash 2009 mdash Режим доступу httpsdnetua20091106piratskaja_partijahtml

2 Who is the ldquoAnonymousrdquo Everyone and No one The Guardian Офіційний сайт британського видання [Електронний ресурс] mdash Ре-жим доступу httpwwwguardiancouk

3 Anonymous and the global correction mdash opinion Al Jazeera English mdash Feb 16 2011 [Електронний ресурс] mdash Режим доступу httpenglishaljazeeranet

4 Хакер ежемесячный компьютерный журнал mdash Выпуск от 11062011 [Электронный ресурс] mdash Режим доступа httpwwwxakepru

5 Anonymous Plans To Take Down The Internet Were Being Trolled Andy Greenberg Forbes mdash February 16 2012 mdash [Електронний ресурс] mdash Режим доступу httpwwwforbescomsitesandygreenberg20120216anonymous

6 Hackers Declare War on Scientology A shadowy Internet group has succeeded in taking down a Scientology web site for this church to be destroyed Johnathan Richards The Times Fox News Network LLC mdash January 25 2008



7 BBC Russian сайт Русской службы BBC [Электронный ресурс] mdash Режим доступа httpwwwbbccoukrussian

8 Anonymous Takes Down AIPAC Website BuzzFeed mdash March 4 2012 mdash [Електронний ресурс] mdash Режим доступу httpwwwbuzzfeedcom

9 Хакеры из Anonymous атаковали сайт Ватикана [Электронный ресурс] mdash 2012 mdash Режим доступа httpwwwlentarunews20120307vatican

10 Baltimore City Paper (a free alternative weekly newspaper) [Електрон-ний ресурс] mdash Режим доступу httpwww2citypapercom

11 Dawkins C R The Selfish Gene by Clinton Richard Dawkins Oxford University Press 2nd edition 1976 mdash 352 pages

12 Броуди Р Психические вирусы Как программируют наше сознание Р Броуди [ пер с англ Л Афанасьева] mdash М Поколение 2006

13 Рашкофф Д Медиавирус Как поп-культура тайно воздействует на ваше сознание ДРашкофф [ пер с англ Д Борисова] mdash М Ультра-Культура 2003 mdash 368 с

14 Опенков М Ю laquoХакниraquo будущее введение в философию общества знаний М ЮОпенков МОО ВПП ЮНЕСКО laquoИнформация для всехraquo mdash для свободного распространения на безвозмездной основе (2007) mdash Курс лекций для студентов философских факультетов

Стовпец А ВСОЦИАЛЬНО-ФИЛОСОФСКИЙ ВЗГЛЯД НА КИБЕР-

ПИРАТСТВО КАК СРЕДСТВО ИДЕОЛОГИЧЕСКОГО ВЛИЯНИЯ В ИНФОРМАЦИОННОМ ОБЩЕСТВЕ

Статья посвящена исследованию противоречивых вопросов о зна-чении кибер-пиратства и влиянии этого явления на перспективы разви-тия общества

Ключевые слова кибер-пиратство информационное общество идеология медиавирус

Stovpets O VSOCIOPHILOSOPHIC VIEW OF CYBER-PIRACY AS AN IDEOLOGI-

CAL INFLUENCE REMEDY IN CONDITIONS OF INFORMATION-ORIENTED SOCIETY

The article is dedicated to research of contradictory matters regarding the meaning of cyber-piracy and its impact upon prospects of societyrsquos progress

Keywords cyber-piracy information-oriented society ideology media-virus




Ігор Карівець Злата Кудлик

КАРІВЕЦЬ Ігор Володимирович - кандидат філософських наук доцент кафедри філософії Національного університету laquoЛьвівська політехнікаraquo Сфера наукових інтересів mdash феноменологія філософія повсякдення постнекласична філософія та наука дидактика філософії

КУДЛИК Злата Вrsquoячеславівна mdash студентка ІІ-го курсу Інституту компrsquoютерних наук та інформаційних технологій Національного університету laquoЛьвівська політехнікаraquo Сфера наукових інтересів mdash програмування штучний інтелект екологія

ФІЛОСОФСЬКІ ОСОБЛИВОСТІ ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ

laquoЛюдина пахне природою бо зліплена з її окрушинІ кожна частка в ній має свою питому вагу своє число свій запах І коли ся

решітка ламається кришиться й здоровrsquoяhellip Чому так стаєтьсяТому що людина переступає або закон Природи або закон Господа

що заклав сей порядокraquoМирослав Дочинець Вічник Сповідь на перевалі духу

В статті розглядаються шляхи подолання екологічної кризи Екологічна криза mdash це наслідок більш глибшої кри-зи а саме кризи усвідомлення того що людина є части-ною природи Таке усвідомлення є необхідною умовою по-долання екологічної кризи Автори звертаються до дав-ньогрецької натурфілософії екофеноменології М Мерло-Понті та laquoекологічного містицизмуraquo М Гайдеґера з ме-тою розкрити особливості екологічного мислення котре відкриває фундаментальну єдність людини та природи

Ключові слова архе глибинна екологія екологічна свідомість екофеноменологія коеволюція натурфілосо-фія фюзіс

Чому в умовах поглиблення екологічної кризи виникла пара-доксальна ситуація коли не дивлячись на інстинктивне прагнення вижити людством продовжує керувати егоїзм і споживацьке став-лення до природи Чому потерпіла крах здавалося б досконала copy ІКарівець ЗКудлик 2012


концепція сталого розвитку (Ріо-де-Жанейро 1992 рік) Спробує-мо відповісти на ці питання

Термін laquoекологіяraquo ввів в обіг німецький природодослідник Е Геккель (1834ndash1919) Екологія задумувалася як частина біології Це було обумовлено тим що тогочасна біологія не могла достат-ньо чітко окреслити взаємовідношення організмів з навколишнім середовищем та одне з одним Пізніше виявилося що екологія по-винна не лише описувати ці взаємовідносини але й досліджувати взаємодію живих істот з довкіллям Зрештою екологія стала між-дисциплінарною наукою в межах якої досліджується вплив люди-ни на довкілля а також laquoдика природаraquo

Сучасний екологічний стан в планетарному масштабі є кризо-вим Людство шукає шляхи виходу з кризи Такий вихід здається проблематичним попри те що створено низку екологічних теорій біотичної регуляції і стабілізації навколишнього середовища (В Горшков В Данілов-Данільян К Кондратьєв [1]) концепція laquoзоло-того мільярдаraquo (М Мойсєєв) laquoекологічна концепція розвитку еко-номікиraquo (Л Браун) ідея ноосфери як гармонійного розвитку систе-ми laquoприрода-господарство-населенняraquo стала основою для пошуків шляхів laquoсталого (стійкого)raquo laquoзбалансованогоraquo розвитку людства всеохопної революційної перебудови світогляду (МФРеймерс М Мойсєєв [2 3] АУрсулов В Матросов В Зубаков А Печчеї Е Ласло та ін)

Наукова екологія не достатньо філософічна тобто вона не ви-ходить на цілісні окреслення природи і людини землі і людини тваринного і людського світів Тому виникає глибинна екологія (А Нейс Т Беррі П Гавкін Е Ґольдшміт Ф Капра [4] Д Форе-ман та ін) як філософське осмислення єдності елементів людина-природа людина-космос людина-довкілля Таке осмислення по-требує екологічної свідомості Можна вважати що філософія як така є laquoвходженням у свідомістьraquo вона дозволяє людині підняти-ся над окремими речами й осягнути їхню єдність На противагу сві-тоглядним системам зокрема західній традиції які зосереджують увагу на людині як унікальному виді з laquoморальними традиціямиraquo глибинна екологія не вважає людину laquoмірою всіх речейraquo

На тлі екологічної кризи проявилась світоглядна і методологіч-на обмеженість концептуальних положень класичного відношен-ня laquoлюдина-довкілляraquo Сьогодні людина відділена від навколиш-нього середовища тим що обслуговує природу або є її господа-



рем laquoЯraquo mdash це демаркаційна лінія яка відділила людину від при-роди Глибинна екологія як філософське осмислення єдності еле-ментів laquoлюдина-природаraquo laquoлюдина-довкілляraquo laquoлюдина-космосraquo спирається на ідею що кожний вид (як і все в природі) цінний сам по собі цінність не вимірюється його користю для людини Нор-везький екофілософ А Нейс уважає що право всіх форм жити mdash це універсальне право яке неможливо виміряти Жоден вид живих істот не має переваги над іншим Розуміючи людину як laquoчастину Земліraquo глибинні екологи наголошують що вона не може бути осо-бливим випадком бо особливих випадків не існує Кожне окреме життя відповідальне за здоровrsquoя і благополуччя всього життя тому що життя mdash це взаємоповrsquoязаність у взаємодії

Отже ми повинні розглядати себе тим чим ми є частиною при-роди яка не відрізняється від будь-якої іншої її частини Філософія побудована на цінностях екоцентризму і самореалізації дозволяє людині піднятися над окремими речами й осягнути їхню єдність Зре-штою зрозуміти що біосфера mdash не просто дім житло про які говорив Е Геккель в якому людство мешкає але частина природного кос-мосу де воно народилося і пройшло всі щаблі свого становлення Головним позитивним результатом прийняття такої філософії є від-мова від меж як своїх власних так і меж нашої планети laquoВ тій мірі в якій ми сприймаємо границі нам не вистачає глибинної еко-логічної свідомостіraquo (У Фокс) Бо екологічна свідомість немисли-ма без усвідомлення принципу єдності всього творіння екологіч-на свідомість mdash це свідомість відношення частини до цілого і laquoвсе наше розуміння речей полягає у пізнанні їхнього адекватного спів-відношення із Всесвітомraquo [5] Така свідомість етично-моральна (Етика стає екологічною за суттю якщо моральність виводиться з єдності laquoлюдина-навколишній світraquo)

Екологічна свідомість немислима без усвідомлення єднос-ті усього Творіння Ця свідомість не лише про природу та тварин Вона ще й етично-моральна Наукова екологія не долає протистав-лення субrsquoєкта обrsquoєктові Адже Е Геккель задумував її як науку котра покликана прокласти міст між організмом (субrsquoєктом) і до-вкіллям (обrsquoєктом) Термін laquoекологіяraquo (грец) означає науку про місце перебування людини її житло Це місце не існує ізольовано від усього світу Ми не зводимо екологічну свідомість лише до ша-нування природи бо таке шанування дуже часто походить від ба-жання людини зберегти себе і є інстинктивним а не свідомим В

Ігор КАРІВЕЦЬ Злата КУДЛИК


основі такого шанування лежить страх зникнути з поверхні землі внаслідок руйнування довкілля Недостатньо людині перейматися лише проблемами природи які сама людина й породила Йдеться про те щоб усвідомити принцип laquoБуття mdash Єдинеraquo Саме до такого усвідомлення повинна вести екологічна свідомість

На нашу думку давньогрецька натурфілософія екофеномено-логія М Мерло-Понті та філософія laquoпізньогоraquo М Гайдеґера є тими напрямками в яких проявився цей принцип

Давньогрецька натурфілософія послуговується двома поняття-ми архе і фюзіс Архе mdash це початок всього сущого Для перших на-турфілософів таким початком є стихії природи (вода повітря зем-ля вогонь) Це не випадково адже початок mdash це праматерія з якої створено все суще І якщо все суще все те що існує в своїй осно-ві має спільний початок то це означає що воно утворює певну єд-ність цілісність яка не дозволяє сущому цілком розпадатися на елементи Елементи окремі речі не можуть існувати самі по собі оскільки їхнє існування походить з єдиної основи з єдиної прамате-рії Ці міркування можна перевести на мову екологічної свідомості Все що існує mdash існує не хаотично не ізольовано а впорядковано у взаємодії одне впливає на інше і навпаки Субrsquoєкт і обrsquoєкт не по-ходять з різних джерел одне з яких вище а інше mdash нижче Субrsquoєкт і обrsquoєкт походять з єдиного початку перебуваючи у постійній взає-модії Друге поняття mdash фюзіс mdash допомагає усвідомити місце кож-ного сущого у світі Фюзіс mdash це природа яка діє в кожному сущому і згідно неї суще стає саме таким сущим а не інакшим Фюзіс mdash це і є буття сущого Реалізація буття сущого означає що суще стає са-мим собою справжнім бо відповідає своїй природі Жива приро-да mdash рослини тварини mdash реалізують також свою суть бо стають тим ким повинні стати Архе як праматерія реалізує себе у фюзі-сі того чи іншого сущого яке індивідуалізує його Тому ми бачи-мо різноманітність видів як у рослинному так і у тваринному сві-тах У людському світі фюзіс mdash це природа (буття) самої люди-ни її праматерія яка про-являється у феноменальному світі Люди-на індивідуалізується завдяки самопізнанню своєї природи яке до-помагає їй проявити себе з найкращого боку mdash laquoсродний трудraquo (Г Сковорода) laquoпокликанняraquo (М Лютер) Таким чином архе і фюзіс взаємоповrsquoязані І цей взаємозвrsquoязок уможливлює взаємодоповнен-ня людини і довкілля яке вже не розглядається як обrsquoєкт упливу та використання людиною а є місцем взаємодії про-явленних буттів



сущих в їхній єдності Звідси походить істина як а-летейя mdash не-прихованість Завдяки тому що фюзіс сущих проявляє себе у фе-номенах тобто тому що являє само себе то істина розуміється як ця явленість буття у феноменах тобто само-розкриттях буття в су-щому Коли жолудь стає дубом то це означає що жолудь про-являє свій фюзіс свою природу й ви-являє своє буття як дуб Буття жолу-дя окреслюється дубом mdash це та можливість яка одночасно є і ме-жею жолудя В цьому проявляється істина жолудя як а-летейя тоб-то неприхованість його буття Людина здатна сприймати цю істину у розкритті буття в сущому як його само-достатність Вона не втру-чається у цей процес бо вона порушила би природний буттєвий лад mdash Космос Людина може лише розраховувати на те що можли-во для сущого в його розкритті і не вимагати від сущого більшого ніж воно є у своєму бутті Тобто суще може розкрити своє буття як свою природу Це викликає благоговіння перед усім сущим зем-лею повітрям вогнем твариною рослиною лісами горами

Екофеноменологія М Мерло-Понті виявляє єдність людини і природи на до- диференціальному рівні коли ще не вирізняється ні субrsquoєкт ні обrsquoєкт ні земля ні небо Екофеноменологія Мерло-Понті дозволяє розвrsquoязати апорії дуалістичного світогляду в якому субrsquoєкт протиставляється обrsquoєкту Ці апорії розвrsquoязуються завдяки введенню поняття laquoплотьraquo (франц chair) laquoТе що ми звемо плот-chair) laquoТе що ми звемо плот-) laquoТе що ми звемо плот-тю ця маса оброблювана зсередини не має назви в жодній філо-софії Середовище яке формує обrsquoєкт і субrsquoєкт це не атом буття тверде ldquoв собіrdquo що мешкає в єдиному місці і в єдину мить мож-на звичайно сказати що моє тіло що воно не є десь але не можна сказати що воно тут і тепер у розумінні обrsquoєктівhellip Треба мислити плоть не від субстанції тіла й розуму адже тоді вона стала б сою-зом суперечних а як ми вже казали як стихію конкретну емблему загального способу буттяraquo [6 с 137] Плоть mdash це своєрідне архе з якого виникають одночасно обrsquoєкт і субrsquoєкт котрі на рівні тіл ди-ференціюються для того щоб виникла ілюзія їхнього ізольовано-го існування Але ця ілюзія не скасовує їхньої спільної основи Як можна пізнати цю спільну основу цю обrsquoєднуючу плоть За допо-могою редукції тобто елімінування себе як ізольованого субrsquoєкта Якщо у Е Гусерля редукція зводить субrsquoєкта до його чистої свідо-мості трансцендентального Я то у М Мерло-Понті редукція веде до загостреного відчуття включеності у плоть світу яка laquoє нашару-ванням видимого на тіло відчутного на тіло що засвідчує зокрема



коли тіло бачить себе торкається себе в той час коли воно бачить і торкається речейhellipraquo [6 с 130]

М Гайдеґер mdash один із найвідоміших і найсуперечливіших фі-лософів ХХ ст Засновник фундаментальної онтології який повер-нув філософію до її витоків а саме осмисленого пошуку Буття За словами П Бурдьє laquo hellipвін спробував поєднати у межах теології без Бога езотеричний аристократизм малих обrsquoєднань таких як гурток Ґеорґе та екологічну містику молодіжних рухів які проповідува-ли повернення до сільської простоти до прогулянок лісом до нату-ральних продуктів та одягу зітканого вручнуraquo [7 с 100] В чому ж полягає laquoекологічна містикаraquo М Гайдеґера В єдності землі неба богів і смертних людей Ця єдність чотирьох не сприймається мі-щанами жителями міст які прагнуть досягнути успіху популяр-ності їхнє життя просякнуте марнотою й суєтою Щоб сприйма-ти єдність цих чотирьох треба залишатися в laquoпровінціїraquo Сільське життя mdash просте життя яке повертає людину до землі до суті ре-чей Укорінення mdash це необхідна умова відродження екологічної свідомості воно не мислиме без повернення до сільського життя до життя на природі у спілкуванні з нею та селянами що живуть далеко від цивілізації laquoМіщани дивуються mdash як можна так довго залишатися одному посеред одноманітного селянського життя Од-нак я тут не самотній mdash я перебуваю в усамітненні У великих міс-тах легко залишатися самому але жити усамітнено не можна Бо первісна сила притаманна усамітненню mdash вона не розrsquoєднує на-впаки все ваше існування раптово падає у широту близькості і сут-ність всіх речейraquo [8] Людина яка розвинула екологічну свідомість уміє усамітнюватися для того щоб усвідомлювати єдність усіх ре-чей а єдністю усіх речей є їхня верховна сутність mdash сутність сут-ностей тобто Абсолют котрий виражається через присутність бо-жественного в речах Ця божественність речей не є формально тео-логічною а живою енергією якою просякнута природа та людина як її частина М Гайдеґер принципово анти-антропоцентричний Філософія та наука Нового часу антропоцентрична Природа ста-ла обrsquoєктом пізнання з метою її заволодіння пізнання як воля до влади людини над природою над іншими людьми Техніка вира-жає пік волі до влади людини але в техніці приховується небезпе-ка Адже людина настільки захопилася підкоренням природи що тепер настала небезпека того що техніка може підкорити людину Людина стає рабом техніки На початку науково-технічного прогре-



су люди захоплювалися технічною творчістю вкладала в неї усю свою енергію та інтелект але вони не думали про наслідки оскіль-ки не осмислювали суть техніки та своєї власної руйнівної діяль-ності вони тішилися небаченими до сих пір масштабами перетво-рення природи її олюднення Людина перестала мислити а мис-лити можна лише на природі laquoКоли у темряві зимової ночі навко-ло хатини реве хуртовина з її лютими вітрами коли все навколо по-криває сніговий завій приховуючи все від очей ось тоді настає час для святкування перемоги філософії Ось тоді вона зобовrsquoязана за-питувати просто й по-суті Будь-яка думка повинна пророблятися строго й чітко Тоді відзначається праця думки у мові mdash так само як ялини протистоять буревіюraquo [8] Взаємозвrsquoязок мислення та осмис- [8] Взаємозвrsquoязок мислення та осмис- Взаємозвrsquoязок мислення та осмис-лення В мисленні безпосередньо осмислюється річ тобто суть Ін-туїтивне проникнення у серцевину явищ яке відверне людину від руйнування себе та природи Людина створила певні laquoтеоріїraquo вихо-ду з кризи але ці laquoтеоріїraquo безплідні бо вони створені людьми що вийшли за межі осмислюючого мислення й живуть простим laquoмис-ленняraquo здорового глузду (картезіанським cogito) який антропо-cogito) який антропо-) який антропо-центричний за своїм характером laquoТеоріїraquo виходу з кризи антро-поцентричні бо спрямовані на порятунок людини яка руйнує при-роду Людина створила ці теорії під упливом інстинкту самозбере-ження за допомогою здорового глузду Але зупинити руйнування можна негайно без жодних laquoпопередніхraquo заходів та моралізатор-ства без laquoзахисту природи зеленимиraquo Екологічні рухи партії зе-лених нічого не зроблять навпаки вони лише поглиблюють зни-щення природи бо спротив породжує протидію Цим рухам та пар-тіям також притаманний антропоцентризм Екологічна свідомість не є антропоцентричною Вона охоплює собою землю небо смерт-них і богів Тільки в такому осмисленому охопленні відбувається миттєва зупинка деструктивної діяльності людини яка більше не бажає вбивати тварин не бажає зрубувати дерева не бажає буду-вати атомні станції та створювати атомні бомби повертати русла річок висушувати болота обробляти механічними засобами поля тощо laquoПраця селянина mdash це не експлуатація поля Посіявши зер-но він довіряв зерну його власній силі проростати плекаючи його зростання Тим часом як обробка поля також виявляється втягну-тою у зовсім по-іншому влаштоване землеробство на службі яко-го знаходиться природа Воно підпорядковує землю виробництву у сенсі добування Сьогодні землеробство mdash це механізована га-



лузь харчової промисловості З повітря добувають азот з надр зем-лі mdash руду з руди mdash уран а з урану mdash атомну енергію яка може бути використана як для мирних так і для руйнівних цілейraquo [9 с 313]

Вище наведені риси екологічної свідомості які проявили-ся у мисленні давньогрецьких натурфілософів М Мерло-Понті і М Гайдеґера віддзеркалюють ідею коеволюції людини та приро-ди Це означає що не лише людина перетворює природу присто-совуючись до неї але й природа і насамперед біосфера пристосо- і насамперед біосфера пристосо- і насамперед біосфера пристосо-вується до людини до техносфери В процесі коеволюції не тіль-ки зникає багато диких видів рослин і тварин але й зrsquoявляються нові одомашнені біологічні види У світі мікроорганізмів узагалі можуть зrsquoявитися види що не існували раніше Ще більшу пробле-му повrsquoязану з коеволюцією породжують біотехнологія та інфор-rsquoязану з коеволюцією породжують біотехнологія та інфор-язану з коеволюцією породжують біотехнологія та інфор-та інфор- інфор-маційна технологія

Перша безпосередньо повrsquoязана з генною інженерією яка на основі рекомбінації елементів молекул ДНК дозволяє переписува-ти спадкову інформацію і створювати нові гени відкриваючи мож-ливість для появи принципово нових живих істот Передбачити гі-гантський спектр повrsquoязаних з цією діяльністю змін сьогодні прак-тично неможливо Але є підстави вважати що можуть виникну-ти такі життєстійкі і здатні до швидкого розмноження організми які зrsquoявились внаслідок природної еволюції і коеволюції що від-бувається за схемою laquoлюдина-природаraquo Усвідомлення цієї небез-пеки mdash важливий елемент екологічної свідомості Вона повинна включати в себе й такі знання які допомогли б попередити чи при-наймні мінімізувати негативні наслідки біотехнології

Інший потенційний елемент коеволюції який уключає люди-ну mdash це важливий і навіть системо-утворюючий для всієї сучасної технології процес mdash процес розвитку і впровадження у всі сфери суспільного життя інформаційної технології Одним із її найвищих досягнень є створення різних в тому числі й автономних систем штучного інтелекту Не дивлячись на скептицизм трьох останніх десятиліть mdash насамперед з боку філософів mdash дослідження у галу-зі штучного інтелекту зайшли так далеко що сьогодні він потужно впливає на формування світогляду не лише спеціалістів і програ-містів але й значної частини населення високо розвинутих промис-лових країн Крім системи laquoдружнього інтерфейсуraquo уже функціо-нують системи штучного інтелекту які здійснюють переклади тех-



нічних та адміністративних текстів здатних навчатися за допомо-гою самопрограмування автоматично корегувати власну діяльність і так далі Створення роботів третього покоління якого слід очі-кувати протягом найближчого десятиліття може радикально змі-нити формулу протікання еволюції Замість схеми laquoжива природа-людинаraquo почне працювати схема laquoжива природа-людина-роботи третього покоління і системи штучного інтелектуraquo Зауважимо що в діяльності зі складними системами орієнтирами повинні бути не лише знання а власне моральні принципи Моральні принципи mdash це заборони діяти деструктивно

Інтелектуальні ресурси що стрімко накопичуються з допомо-гою сучасної інформаційної технології в процесі інформатизації суспільства на відміну від невідновлювальних ресурсів не лише laquoвідновлювальніraquo але й мають тенденцію до необмеженого росту Саме їх використання може призвести до швидкої гуманізації сис-тем штучного інтелекту та роботів вищих поколінь тобто гармонії взаємної згоди між людиною та інтелектуальними технічними сис-темами

Все це mdash реальні фрагменти екологічної свідомості завтраш-нього дня яка формується сьогодні Коеволюція яка здійснюєть-ся за новою схемою за участі інтелектуальних систем можливо й стане тією стадією коли потужні інтелектуальні засоби дозволять максимально економно використовувати природні ресурси і навіть відновити значну частину втраченого Принаймні стосовно деяких втрачених біологічних видів така гіпотеза правдоподібна особливо якщо врахувати спільні можливості інформаційної технології і бі-отехнології Тому важко не погодитися з відомим російським вче-ним методологом науки М Мойсєєвим що коеволюція mdash це узго-дження laquoстратегії природиraquo і laquoстратегії розумуraquo[2 с 13]Розумін-[2 с 13]Розумін-2 с 13]Розумін-]Розумін-Розумін-ня взаємозвrsquoязку розвитку суспільства і природи як коеволюційно-го феномену вважається адекватним сучасному стану речей Від-повідно світоглядні і методологічні засади концепції коеволюції в розробку яких значний уклад внесли й вітчизняні філософи і ме-тодологи екології М Голубець [10] Г Гардащук М Кисельова В Крисаченко [11] ЛСидоренко можна визнати тими орієнтирами пізнання і діяльності людини які спроможні гарантувати екологіч-ну безпеку і таким чином забезпечити майбуття людини та біо-сфери Але коеволюція за М Мойсєєвим може відбутись лише за умови підкорення суспільства екологічному імперативу [2 с 258]



Г Білявський пропонує визначення екологічного імперативу як звернену до людства вимогу (подібну до закону моральної ка-тегорії) обмежити і зупинити згубне для природи господарювання і у своїй діяльності враховувати антропогенний тиск на довкілля і екологічну витривалість біосфери Це дотримання всіх екологічних правил і вимог обмежень і заборон чинних і таких що можуть ви-никнути у майбутньому насамперед збалансованість виробництва з природою співіснування техносфери й біосфери згідно з концеп-цією збереження та відтворення останньої Іншими словами еколо-гічний імператив mdash існування деяких граничних станів біосфери переступати які людство не повинно ні за яких умов

Отже подолання екологічної кризи не можливе без усвідом-лення принципу laquoбуття mdash єдинеraquo Усі зусилля людей спрямовані на її подолання будуть марними якщо їхня мотивація ґрунтувати-меться на інстинкті самозбереження та страху зникнути з поверх-ні землі Екологія не може звести міст над прірвою яка утворила-ся між людиною і природою внаслідок хижацького визиску остан-ньої Подолання екологічної кризи стане можливим лише тоді коли людина одного дня усвідомить себе частиною більш вищої системи й позбудеться антропоцентризму та егоїзму Чи настане цей день Важко сказати бо відповідь не очевидна

Література1 Кондратьев К Я Глобальная экология и требования к данным наблю-

дения КЯКондратьев mdash СПб Наука 1991 mdash 90 с2 Моисеев Н Н Человек и ноосфера Н Н Моисеев mdash М Мол Гвар-

дия 1990 mdash 351с3 Моисеев Н Н Пути к созиданию Н Н Моисеев mdash М Издательство

laquoРеспубликаraquo 1992 mdash 255 с4 Капра Ф Паутина жизни Новое научное понимание живых систем

Фритьоф Капра [ перс англ Под ред В Г Трилиса] mdash К laquoСофияraquo М ИД laquoСофияraquo 2003 mdash 336 с

5 Тагор Р Творча Єдність mdash [Електронний ресурс] mdash Режим досту-пу httpwwwsacrallvivuaindexphp option=com_contentampview= articleampid=2142009-10-07-18-12-57 ampcatid=532009-02-19-11-57-39ampItemid=63

6 Мерло-Понті М Видиме і невидиме З робочими нотатками М Мерло-Понті пер з фр Марічева Є mdash Київ 2003 mdash 265 с

7 Бурдье П Политическая онтология Хайдеггера П Бурдье [пер с фр АТБиткова Т В Анисимовой] mdash М laquoПраксисraquo 2003 mdash 268 с



8 Хайдеггер М Творческий ландшафт почему мы остаемся в провин-ции mdash [Електронний ресурс] mdash Режим доступу httpwwwheideggerru sobranie_new phpopublicovannie

9 Хайдеггер М Вопрос о технике Хайдеггер М Время и бытие Статьи и выступления М Хайдеггер [ пер с нем В В Бибихина] mdash СПб laquoНаукаraquo 2007 mdash С 306-330

10 Голубець М А Екосистемологія М А Голубець mdash Львів Видав-ництво laquoПолліraquo 2000 mdash 316 с

11 Крисаченко В С Философский анализ эволюционизма В С Криса-ченко mdash К Наукова думка 1990 mdash 216 с

Каривец И Кудлык ЗФИЛОСОФСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ЭКОЛОГИЧЕСКОГО СОЗНАНИЯ

Авторы статьи рассматривают пути выхода из экологического кри-зиса Экологический кризис mdash это следствие более масштабного кризиса а именно кризиса осознания того что человек есть часть природы Авторы анализируют греческую философию фюзиса и архее экофилософию Мерло-Понти и laquoэкологический мистицизмraquo Хайдеггера чтобы показать особен-ности экологического мышления которое выявляет фундаментальное един-ство человека и природы

Ключевые слова архе глубинная экология ко-эволюция экологиче-ское сознание экофеноменология фюзис

Ihor Karivets Zlata KudlykPHILOSOPHICAL PPARTICULARITIES

OF ECOLOGICAL CONSCIOUSNESSIn this article the authors consider the ways of overcoming of the ecologi-

cal crisis The ecological crisis is a consequence of wider crisis ie the crisis of awareness that a human being is a part of nature The authors analyze ancient Greek philosophy of Physis and Arche Merleau-Pontyrsquos ecophenomenology and Heideggerrsquos ldquoecological mysticismrdquo in order to show the particularities of ecological thinking which reveals the fundamental unity of human being and nature

Keywords arche deep ecology ecological awareness ecophenomenol-ogy co-evolution physis





Ігор Усанов

УСАНОВ Ігор Вікторович mdash кандидат філософських наук доцент кафедри філософії та політології Полтавського університету економіки і торгівлі України Сфера наукових інтересів mdash антропологія та філософія релігії

СПОВІДИМІ ШЛЯХИ ІСТОРІЇРозглядається принцип історичності у контексті

християнської теології Аналізується історичний процес як просторово mdash часова подієвість і як особистісне співбуття людини і Бога Досліджується особливість сучасної історичної ситуації як безпідставності і невизначеності що симулюють самодостатність і свободу

Ключові слова історія постісторія особистість симуляція

Постмодерний світ серед багатьох своїх імен з багатозначним статусом пост має ще й назву постісторичного З певних причин він втратив можливість новизни відмовився від лінійності логоцен-тричної структурності метанарацій стороннього спостерігача і тп Словом історія впевнено і неспішно вrsquoїжджає у свою вічність та ви-магає не тільки безапеляційного перегляду інструментарію але й критичного підходу до розуміння самого історизму на його кінцевій станції прибуття Врешті мають зrsquoясуватися його абсолютні пози-ції а не просто розмисли з приводу laquoролі особистості в історіїraquo коли сама історія тільки і є цим самим проявом особистісного існування Визначеність початку і кінця тобто входу і виходу з історичності дозволить зрозуміти і того хто тут був і які результати цього буття

Мета даного дослідження полягає у визначенні особистісних підстав розуміння історії які задають причини цілі та засоби іс-торичності Для її реалізації необхідно вирішити ряд завдань кри-тично осмислити раціоналістичну модель історичного досліджен-ня розглянути теорію індетермінізму творчого самоздійснення особистості за ОЛосєвим та симулятивного процесу постлюдянос-ті (ЖБодрійяр ЖДельоз)copy ІУсанов 2012


Історична наука отримала методологічну самостійність у ХІХ-ХХ ст у контексті ідей Просвітництва та німецької класичної фі-лософії що й сформувало раціоналістичний та сциєнтичний ідеал визначило дослідницьку базу Гносеологічний переворот ІКанта утверджує гуманістичний ангажемент та активну позицію дослід-ника субrsquoєкта пізнання а Гегель доводить розуміння історії до рів-ня раціональної системи Подолати диктат системності та вивес-ти її на рівень індетермінізму творчого самоздійснення особистості вдається лише вченому монаху Андроніку (О Лосєву) у його побу-довах Абсолютної міфології Розглядати історію в цьому контексті означає mdash виявити невловимі для наукового дискурсу символіко-міфологічні та містико-теологічні шляхи особистості де навіть кі-нець історії є тільки етапом людського життя а не вінцем замика-ючим круговорот світової матерії

Існує давня традиція розуміння соціальної горизонталі істо-рії по вертикалі особистісного спрямування Вона розгортається у працях від Августина до Гегеля і особливо чутливої до даної про-блематики російської філософії представленої іменами В Солов-йова Л Карсавіна М Бердяєва і особливо О Лосєва який хоч і не писав спеціальних робіт по філософії історії (за винятком laquoАн-тичної філософії історіїraquo (1977)) але світова історія була головним нервом його абсолютної діалектики та міфології Системний ви-клад його позицій чітко подано в laquoІсторії естетичних вченьraquo [3] невеликій пропедевтичній роботі по методології курсу

Історіософський поворот в українському філософському полі як відмічає В Артюх [1] хоч і виявляє своєрідне laquoзгущенняraquo історіосо-фічних мотивів з кінця ХІХ ст більше захоплений переосмисленням ідей західної філософії (переважно неокантіанства позитивізму й laquoфі-лософії життяraquo) та пошуком національної ідентичності Слід відзначи-ти праці М Грушевського Д Донцова В Липинського М Хвильово-го Д Чижевського О Кульчицького М Шлемкевича та ін

Якщо розуміти історію за Марком Блоком laquoяк науку про людей у часіraquo буквально то відразу відчуємо потребу її образу поза ча-сом до якого вона в будь-якому випадку спрямована (навіть у праг-ненні не бути) і який присутній в кожній миті що здійснюється на всі часи тобто є laquoраз і на завждиraquo Це вимога незмінної основи для існування будь-якої мінливості потреба вічності для історичності Вічність образу збирається воєдино своїм прагненням до Абсолю-ту по вертикалі а по горизонталі має логічну улаштованість бінар-

Ігор УСАНОВ


ними опозиціями минулого та майбутнього що поєднуються тре-тім елементом mdash динамічною точкою сучасності Відносно серед-ньої точки кожна з позицій існує через іншу що забезпечує динамі-ку їх взаємин Так історичне минуле існує як майбутнє що прагне довершення а майбутнє є давнім завданням яке ще не здійснило-ся Середня точка сучасності презентує не тільки минуле та майбут-нє по горизонтальному відліку але й вічність як конкретно дану в наявній відсутності Час і є цією присутністю-відсутністю вічного що збувається у становленні минулого-майбутнього А вічність за-безпечується незмінним образом того Хто споглядається і чується в безкінечній варіативності символічної виразності Характер оцін-ки самої вічності її історії знаходиться поза нею самою і остаточ-но визначається Абсолютною особистістю і відносно неї

Історія передвічного та незмінного Бога та історія створеного і мінливого світу складають єдину історію яка збувається вічністю Розгортається простір особистісного становлення у зустрічних на-прямках mdash не тільки людина шукає Бога а насамперед Бог шукає людину Кенозис божественного образу єднає людей у Богові laquoЯ го-лодував був і ви нагодували Мене прагнув і ви напоїли Мене ман-дрівником Я був і Мене прийняли ви Був нагий і Мене зодягли ви слабував і Мене ви відвідали у вrsquoязниці Я був і прийшли ви до Менеraquo (Мт2535-36) [2] Надприродне входить у повноту природного буття через людське існування Людина стає причетною історичності коли вона знаходить приймає та стверджує образ божественного існуван-ня спрямований на розкриття та утвердження особистісного існу-вання у тварному світі Така історія веде до laquoесхатологічної та мета-історичної повноти часівraquo яка є Царством Божим

Можна сказати що історія є здійсненням особистості засоба-ми особистості божественної за своїм походженням природної за своїм втіленням та божественно-природної у своєму самобутті За християнським розумінням історія розгортається у відносинах Бога зі світом являє здійснення Його особистісної дії у тому що не є Він Сам але покликане бути відповідним Йому Історія являє ще не бувше засобами самого інобуття і полягає в тому щоб не знищи-ти інакшість а привести її у відповідність і продовжити Його спра-ву Подія творіння з самого початку ризикована насамперед для са-мого інобуття бо якщо воно не буде божественним Його іншим а буде безвідносним до Нього то воно стає інобуттям безпідставним перетворюючись на катастрофічну дійсність Світ постане безкі-



нечним виродженням небуття особистісного майстерно спровоко-ваним у природне існування знеособленим безвихідним началом

Історія постає явленням сутності неявимого а не явищем не-існуючого здійснення якого залишається безпідставною заявкою і претензією на буття але не самим буттям Тож laquoспівпрацяraquo людини з іншими міфологічними традиціями може бути названою історі-єю подій і процесів що не виводить за тварний порядок речей і за-лишається у круговерті самовідношення Така історія короткого за-микання сутності на собі реалізується зовнішніми засобами та втя-гує всі речі в акт самоздійснення сутніс ної симуляції Симульована особистість робить світ посередником свого власного існування а якщо він не відповідає її запитам то потребує переформатування

Однією з цілей історії є диференціація різних картин світу та вимірів реальності що проявляють свою вічну сутність у здійснен-ні особистісного начала Світів може бути безліч а особистісний mdash єдиний що історично виростає з Абсолютної особистості Спря-мованість історії у майбутнє або за східним варіантом mdash у мину-ле є тільки інструментальною метою справжня мета mdash це вічність з якої вони походять і до якої вони прагнуть Тож якщо існує якась історична спадковість або схожість якщо є історичні відмінності або антагонізми то це насамперед єдність чи протистояння обра-зів вічності які збирають своє інобуття

Відбуваються процеси історичної селективності mdash відділяються окремі історії від історії Абсолютної особистості Наприклад визна-ння Ісуса Христа як месії закладає основи біблійного начала історії християн а визнання Його як чергового пейламбера-пророка буде іс-торією закладеною в Корані для мусульман а бачення Христа як лже-месії буде історією іудейсько-кабалістичною Історія дає можливість проявитися різним вченням збутися їм у власній біографії де у кож-ного з них своя телеологія есхатологія своя вічність і своя самість

Якщо за історичну мету тільки й можна прийняти людську осо-бистість то вона збувається у спрямованості до Абсолютної осо-бистості Відтак історія є пошуком єдиного начала а не загально-го Сьогодні маючи безліч варіацій сучасності ЖБодрійар кон-статує закінчення історичної історії на зміну якій прийшло синх-ронне співіснування смислових світів та міфологем сучасності у ліберально-плюралістичному загальному

Тож чи буде історія історією якщо нею збувається не особистість а симулятивні процеси постлюдяності (Дельоз) Тому



не всяка вічність є вихідною для людської особистості оскільки може перетворитись на laquoдурну безкінечністьraquo небуття задану безпідставною свободою прогресистської ідеологеми гуманізму Трагічна панорама історії розгортається у вічність розімкнуту або на безпідставність або на Абсолют Матриця обох історій функціонально однакова але дух і мета принципово різні Одна конструює симуляцію особистості та безвихідну вічність а друга розгортає в часі вічне начало особистісного буття та облаштовує його за межею смерті

Особистісна вічність збувається в часі та у відношенні до Аб-солюту Одна спрямованість являє собою історію а друга mdash літур-гію Літургійний час вічності атниномічно поєднує у спогаді анам-незисі минуле і майбутнє Анамнезис справ Ісуса Христа у літур-гії Іоанна Златоуста відбувається у євхаристичній молитві де зга-дуються не тільки хрест гроб триденне воскресіння та сходжен-ня на небеса але й майбутнє друге пришестя Літургійний час у ло-кальній формі охоплює всю історію починаючи від гріхопадіння до апокастасису відновленого стану людської особистості Час лі-тургії не космічний власне він і часом не є а чиста подія на межі вічності Ця подія не може бути задана також і просторовими рам-ками бо поза простором являє смислові відношення різних рівнів сущого у їх взаємодії Емпіричний простір розгортає дану подію в символічному виразі тобто на межі просторовості

Літургія у буквальному розумінні mdash laquoспільна справаraquo у вічній всюдисутності та повноті часу то історія mdash це дольний а не гор-ний шлях суспільного способу здійснення особистості Він проля-гає через буденність і приводить буттєві подробиці та німі глибини єства до свята восьмого дня Літургія входить в історію відкриваю-чи її мету а разом з тим і засоби що забезпечують адекватне її здій-снення Літургія конкретно а не абстрактно-науково чи політико-ідеологічно розкриває особистісне начало у людині на основі яко-го тільки і може існувати суспільне життя в історичному звершенні Якщо в історії людина реалізує свій божественний образ на шляху до Бога то в літургії Бог приймає людський образ laquoвходить у його составиraquo входить у його існування тілесно Людина у своєму схо-дженні актуалізує божественне а Бог у своєму кенозисі потенціює людське Літургія відкриває вічний і незмінний на всі часи образ Божий а історія здійснює цей образ прагнучи божої подоби у при-родному середовищі обособленого самобуття



Відтак історичність світу полягає в тому щоб знайти той об-раз буття що буде забезпечуватися належною йому природою Це може пояснити причину неусвідомленого прагнення людини до природності свого існування що у модерному Новому часі стає насильниць ким оволодінням а у постмодерні проявляється просто у продукуванні природного середовища узгодженого з віртуаль-ним людським образом

Особливістю людського існування за справедливим тверджен-ням екзистенціалістів є відсутність власної сутності Людина не забезпечена природно-родовою душею і не має свого існування ро-довим чином Тварина належить своєму роду а рід у свою чер-гу належить природному середовищу вбудований у піраміду біо-ценозу вписаний у територію ареал свого існування що забезпе-чує її засобами існування Людина нібито теж прагне до природ-ного існування що проявляється в самих екстравагантних формах від закликів ЖЖРуссо laquoназад у природуraquo до екологічних спекуля-цій постсучасності Але фантомним залишається як повернення до природного існування так і вихід свобода від нього

Втім обидва спрямування симптоматичні бо свідчать на користь особливого покликання людини Людська душа хоч і родова але ро-довому життю не належить (Звягинцев хф laquoИзгнаниеraquo де трагедія виростає з незрозумілої фрази матері що не чоловік є батьком своєї дитини) вона не походить з нього а входить у нього своєю появою забезпечує існування роду не просто як сімейного спадку життєвос-ті а як фамільного звершення у досягненні належного імені

Особистісне походження людської душі творить соціум як спосіб природного існування Через своє суспільне буття в приро-ді людина відкриває власну особистість творить свою сутність як образ божественного існування Вона будує маленький будиночок свого буття щоб весь всесвіт зробити своїм домом Цей будино-чок виростає з хліва в пустелі в темну ніч зимової пори в окупова-ній країні поневоленого народу Він вибудовується довкола тіла не-мовляти Ісуса що історично стане Тілом Христовим яке житиме тим Єдиним образом що буде Церквою Або ж цей будиночок може вирости із природних інстинктів у віртуальній пустоті в сяючому блиску хромованих та глянцевих поверхонь що демонструють мо-гутню переможність симулятивного існування іміджевого образу технологічно сконструйованої тілесності зібраної у величну пос-тхристиянську Систему



Історія проходить земним шляхом розгортає в часі образ ві-чності що в літургії являється в цілісній остаточній даності Істо-рія є миттю вічності спрямованою на Абсолют вихід з калейдос-копу циклічності Історія відкриває вічність як простір власного іс-нування Вона освоює вічні властивості й тим самим привласнює її обживає її проявляє лик вічності дає імrsquoя вічності Вічність від-кривається у відгуку власних імен де отримує історичну поімено-ваність У свою чергу імrsquoя вічності mdash це її узгодженість із самою собою та у відношенні до Абсолюту Імrsquoя розгортається в історії та являє вічні смисли в їх абсолютному значенні Людина походить з вічності (рос laquoчеловекraquo буквально на те вказує) але прямує до аб-солютного і тим збувається

Історія є звершенням небувалого а не є природним процесом циклічного повторення у варіативній мінливості Небувалим є не та чи інша неповторна варіація характеристик чи збіг обставин а те що взагалі не існує по природі те що не походить від природ-ної довершеної самодостатності Таким буттям небувалого у при-роді є особистість яка не слідує з природного улаштування Вона привносить нові горизонти існування тим що діє божественним чином і спрямована до Бога усім своїм єством В результаті гріхо-падіння людина втрачає цю спрямованість лише до Бога і тим са-мим опиняється в лоні природного буття невластивого їй способу існування детермінованості необхідності та конечності Бог ство-ривши цю природу не порушує і не підправляє її не втручається в неї засобами Власного нетварного єства Він має отримати за віль-ною згодою та присвячені саме Йому ті якості та риси які належать тварній природі Ця можливість поєднання двох природ притаман-на особистісному буттю Особистість і є природа дана божествен-ними засобами тобто абсолютними а не циклічними Історія mdash це тяглість вічного яка має незмінну мету на всі часи

Історії як єдиному образу божественного буття притаманна певна єдність задана єдиним образом Того хто збувається Історія має цей ідеальний план як завдаток-завдання здійснення особис-тості як можливість і вимогу для звершення як потенційно дане і як актуально явлену потребу Він передбачає не стільки фаталістич-ну передзаданість подій скільки певну систему координат що до-зволяє кожну подію кожної миті узгоджувати з початковою точкою та оцінювати результати Заданість точки відліку образом Божим у людині уже передбачає не механічне чи формально-абстрактне



відношення до першопричини а живу взаємність Тож історія і є іс-торією можливих зустрічей та розставань точок екстремумів роз-ривів злетів і падінь у відносинах з Абсолютом

Невизначеність поняття людини характерне особливо для ме-тодологій не чутливих до християнського світобачення надає неви-значеності самій історії Виникають утопічні проекти коли в май-бутнє втискується позачасове коли процесуальність стає самоціл-лю коли метою прогресу стає сам прогрес а його свобода сягає та-ких форм що хто звільнив би від такої свободи-невизначеності

Історія є прагненням того Хто є відсутнім відсторонився Ро-зуміння цього хтойного розрізнення виражає портрет історично-го часу В епоху Середніх віків mdash це богоподібність людського іс-нування Уподібнення стає метою яка приймається як належне за-вдання кожного Тож воно шукається осмислюється та здобуваєть-ся розгортає шляхи та практики визначені живою зустріччю якої сподобилися персональні природні зусилля відповідного людсько-го образу Епоха Нового часу вже виходить із природної єдності як здійсненої ідеалізації узагальнених характеристик людського єства і загального безособового підсвідомого начала Ідеалізація Нового часу представляє раціональну конструкцію гіпотетичної природної людської ідеї замість образу Божого Атеїзм просвітництва прак-тицизм протестантизму і формалізм католицизму породжують сво-єрідну відсутність як ліберальну форму свободи самодіяльного об-разу складеного з природних атрибутивних характеристик Сут-ність людського існування зникає втім якщо вона не існує то її варто видумати або принаймні перебувати у пошуку який не зна-ходить але є метою сам по собі стверджуючи безкінечність само-сті Так на основі природних законів виводиться фантомний образ людяності закладаються основи сучасної віртуальної особистості як аналога божественності

Підсумовуючи зазначимо що саме зміна особистісних основ що відкриває нові можливості для суспільного прогресу і лібераль-ного гуманізму в обхід неологізму стає причиною секуляризації а не захоплення природними началами Людина стає божествен-ною власними зусиллями сама творить свій світ себе свою істо-рію своє майбутнє Врешті дані метаморфози ведуть до отруєння laquoсвоєю історієюraquo через прагнення до історичної вічності коли іс-торія перестає бути зовнішньою дидактичною силою і laquoнаставни-цею життяraquo а стає внутрішньою власністю людської самості Ліка-



ми від отрути історії ФНіцше пропонує скористатися laquoнадісторич-нимraquo як проривом у вічність Дана laquoнадісторичністьraquo проявлена у релігійності та творчості стає засобом нейтралізації людської за-мкненості в світі історії [4]

laquoНадісторичнеraquo сучасне майбуття вічних загальнолюдських гуманістичних цінностей реалізувало ХХ ст ідеологія якого ство-рює ситуацію загальноісторичного токсикозу в колективному екс-татичному трансі який Арто називає laquoмареннямraquo В статті laquoАлхі-мічний театрraquo (1932) він висловлює авангардні ідеї легітимації по-двійної реальності Подвоєння для Арто дає паралелізм існування в протилежність простим повторам що примножують одноманіт-ність Виникає новий тип laquoнадісторичногоraquo існування який згодом Кастельс назве laquoпозачасовим часомraquo що формується у сітьовому суспільстві з різними темпоральними характеристиками Простір варіативних потоків розпорошує час розпорядковує послідовність подій робить їх одночасними занурюючи суспільство у вічну ефе-мерність

У цьому над- чи поза- історичному хронотопі вічне відбува-ється як симуляція що дозволяє міграцію між життєвими циклами і життєвими світами за спонтанним вибором Майбутнє виступає в модусі досягнутого і навіть є можливість розпоряджатися вічністю через фrsquoючерсну угоду про угоду в майбутньому на теперішніх умо-вах Така собі модифікована варіація колективного договору просвіт-ників про побудову громадянського суспільства що дозволяє загаль-ну невизначеність системного існування інтерпретувати як свободу Системна тотальність вже не остерігається національної чи індиві-дуальної ідентичності навпаки дані тренди дозволяють системності глибше опановувати образи людського існування Створюються умо-ви гри коли тяглість історії стає історією тяглості та безкінечною іс-торичною тяжбоюТож історією тепер називається пролонгація ви-значених умов на невизначений термін Навіть якщо майбутнє вже настало і збулися всі модерні мрії свобод технології симуляції про-дукують недиференційований час символічних світів який суть вір-туальний аналог майбутнього що вже настало

Література1 Артюх ВО Тяглість історії й історія тяглості українська філософсько-

історична думка першої половини ХХ століття монографія В О Ар-тюх mdash Суми Вид-во СумДУ 2010 mdash 266 с



2 Біблія Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту Пер на укр ІОгієнка mdash Л 1962

3 Лосев АФ Самое само АФЛосев Форма mdash Стиль mdash Выражение Сост АА Тахо-Годи Общ ред ААТахо-Годи и ИИМаханькова mdash М Мысль 1995 mdash С 321 - 405

4 Соломеина ЛА Проблемы истории и культуры в творчестве АФ Лосе-ва mdash Режим доступу httpcredonewrucontentview86161

Усанов ИВИСПОВЕДИМЫЕ ПУТИ ИСТОРИИ

Рассматривается принцип историчности в контексте христи-анской теологии Анализируется исторический процесс как простран-ственно mdash временная событийность и как личностное событие челове-ка и Бога Исследуется особенность современной исторической ситуации как безосновательности и неопределенности симулирующих самодоста-точность и свободу

Ключевые слова история постистория личность симуляция

Usanov IVPREDICTABLE THE WAY OF HISTORY

The principle of historicity is considered in the context of Christian the-ology The historical process as personal coexistence of the God and a hu- The historical process as personal coexistence of the God and a hu- The historical process as personal coexistence of the God and a hu-man being is examined Particularities of the modern historical conditions like groundless and uncertainly that simulate self-sufficiency and freedom are ana-lyzed

Key words history post-history personality simulation




ФІЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ ТА ФІЛОСОФІЯ КУЛЬТУРИ

Олександр Гужва

ГУЖВА Олександр Павлович mdash доктор філософських наук професор завідувач кафедри історії Української державної академії залізничного транспорту (мХарків) Сфера наукових інтересів mdash філософські проблеми культури

МІЖ АПОЛЛОНОМ І СПАСИТЕЛЕМ

Досліджуються витоки європейського симфонізму що обєднують світовідчуття античності з релігійним світовідчуттям наступниих епох

Ключові слова мистецтво симфонізм символ симфонія духовна культура буття риторика

Мета дослідження полягає в розкритті впливів античної та християнської культури на розвиток європейського симфонізму

Ріхард Вагнер у своїй статті laquoМистецтво і революціяraquo писав laquoЗбудуймо ж жертовник майбутнього як у житті так і у мистецтві двом найвеличнішим наставникам людства Христу котрий по-страждав за людство й Аполлону котрий підняв його на висоту величі що вселяє радість і бадьорість (курсив mdash РВ)raquo [2 с141]

З часом стає зрозумілим що від античності та християнства бе-руть свій початок найвизначніші напрямки у мистецтві які незалеж-но від естетичних програм та ступеня новаторства їх прихильників знаходять примирення між собою у гармонійному цілісному сприй-нятті світу Не виняток складають і майстри доби модерну для яких минуле залишалось єдиною умовою усвідомити сучасність

Друга назва книги Святого Іоанна Кронштадтського laquoХвилини духовного отверезіння і споглядання благоговійного відчуття ду-шевного виправлення і спокою у Боговіraquo mdash сама назва книги laquoМоє життя в Христіraquo (Св Иоанн Кронштадский Моя жизнь во Хрис-те или минуты духовного отрезвления и созерцания благоговенно-го чувства душевного исправления и покоя в Боге Том второй mdash Минск Балто mdash славянское общество культурного развития и со-трудничества МИИП Внешторгиздат laquoДейта mdash прессraquo 1991 що вперше видана у 1893 році) своїм ємним змістом допомагає з ви-copy ОГужва 2012


сот духовного laquoспогляданняraquo розкрити сутність багатьох явищ у іс-торії культури та у музиці XX століття

laquoДень є символом скороминучості земного буття настає ра-нок потім день потім вечір і з приходом ночі і день весь минув Так і життя пройде Спочатку дитинство як ранішній ранок потім отроцтво і мужність як повний розквіт і полудень і потім старість як вечір якщо Бог дасть а потім mdash неминуче смертьraquo (с 5)

Указані символи цілком відповідають змісту трьох картин які належать німецькому художникові Лессеру Урі [8] озаглавлених laquoЛюдинаraquo (1896) на яких зображені хлопець чоловік і старий на тлі чужої для них природи На основі цього триптиха Пауль Ертель ство-рює свою симфонічну поему laquoЛюдинаraquo для великого оркестру і ор-гану (1905) Але музична концепція різко відрізняється від тієї яка представлена на художніх полотнах Скепсис відчай що могли мати аналогію з laquoпоглядом у незбагненеraquo mdash висловом стосовно сприй-няття природи та світу Фрідріхом Ніцше в музиці поступаються міс-цем імперативному проголошенню непорушних laquoвічнихraquoістин Па-фос цього твору в затвердженні сили і стійкості людського духу ве-личі розуму що володарює над стихією відчуттів

Так релігійне споглядання набуває справді широкого значен-ня у контексті усієї культури і має пряме відношення до проце-су становлення європейського симфонізму Вислів святого Іоанна Кронштадтського поширюється на широкий історичний контекст і виникає питання може й справді ота тріада симфоній Гайдна laquoРа-нокraquo laquoПолуденьraquo laquoВечірraquo mdash одних з перших взірців жанру взага-лі написаних у 1761 році mdash то є у певній мірі віхи самого буття людини на землі його символи

Якщо так то творчість багатьох митців насичується символами й спирається на них і споглядання Йозефа Гайдна і у дещо меншій мірі Ріхарда Штрауса можна повrsquoязати із сяйвом сонця радістю зем-ного буття що сторониться сутінок ночі і не хоче ніяк сприйняти не-скінченність людських страждань бо і Йозеф Гайдн і Ріхард Штраус завжди діяли щось робили для того щоб допомогти іншим уникаю-чи самої рефлексії над зробленим відсахуючись від безодні духовної драми Так було у них у житті і в творчості mdash тут вони скоріше випро-мінювали оптимізм аніж поринали у тугу бо мали подолати трагізм буття і цим також допомогти людям Не дивно що їх мистецтво бере початок з джерел народної творчості звідси ж народного сприйняття світу беруть початок і самі символи буття У Гайдна наприклад у ора-

Олександр ГУЖВА


торії laquoПори рокуraquo символами стають циклічні зміни у природі що ра-зом з тим сприймаються як етапи життя людини що належить етносу та сімrsquoї і є невідrsquoємне від праці та звrsquoязку з природою Символи живуть і в духовних творах Гайдна і у світських бо усе на життєвому шляху людини огортається символами що йдуть від Священного Писання

Вся теорія афектів зростає з різноманітних думок і почуттів що поєднують в уяві земне буття з небесним (у стилі барокко) і лише потім упроваджується безпосередньо в музиці через синтез слова й музики музики й живопису музики й архітектури що іс-нують у межах християнського храму Символ у музиці передбачає наявність різних прошарків змісту від вузького до більш ємного від окремого мотиву теми до цілого твору і далі до духовних колі-зій що постають над епохою

Необхідно вказати на один з мотивів mdash символів котрий зrsquoявляється у трьох композиторів у laquoСаломеїraquo (1905) РШтрауса mdash ГОрджонікідзе називає його laquoмотивом жаху і любовіraquo [3 с224] laquoПіснях Гурреraquo (1901) АШенберга (мотив восьми флейт в орке-стровому вступі до laquoПісні лісового голубаraquo що є трагічним ві-сником убивства Тове) у Другій симфонії до mdash мінор Гуго Кау-на (1907) mdash тема mdash сфінкс що визначає трагічний колорит твору і стає перешкодою в становленні ліричної сфери

Уся європейська культура зростає з релігійного споглядання сві-ту з молитви і хвали діянням Господнім проповіді та святих таїнств (Дещо декларативно але знову ж на основі символів святі таїнства відтворюються у вагнерівському laquoПарсифаліraquo) Однією з найваж-ливіших у релігійному спогляданні є ідея оновлення перетворен-ня laquoПеретворюйтесь оновленням розуму вашого щоб пізнати що є воля Божа блага угодна і досконалаraquo mdash говорить апостол Пав-ло [Рим 122] Саме сакральна ідея оновлення та перетворення ле-жить у основі симфонізму як методу художнього узагальнення що впроваджується у жанрах симфонії та сонати а з часом поширюєть-ся на усі види мистецтва споріднюючись з логосом культури

Піднесеність сокровенність патетика самого слова і синтетич-них форм мистецтва у межах релігійного споглядання та культово-го дійства виховують людину дії mdash homo agiens рівно як і люди-ну розумну mdash homo sapiens Не виключення й людина що віддаєть-homo sapiens Не виключення й людина що віддаєть- sapiens Не виключення й людина що віддаєть-sapiens Не виключення й людина що віддаєть- Не виключення й людина що віддаєть-ся laquoкосмічному такту гриraquo (за Шпенглером або Хейзингою) mdash homo ludens котра заявляє про себе ще в первісну добу та добу язичництва з якою марно було боротись у подальшій історії Людина що грає



стала частиною народного буття та народного світогляду вона зли-лась із карнавальними дійствами та сміховою культурою Середньо-віччя та Відродження (за Бахтіним) людина що грає випромінює життєву силу котра у мистецтві класики знаходить вираз у жесті та пантомімі багатстві проявів думок та відчуттів що врешті mdash решт окрім театру трагедії та комедії знаходять утілення у балеті mdash син-тетичному мистецтві метою якого здається є ідея універсального буття що розкривається через символи які перевершують слово своїм змістом Бо вже тут у танці ритуалі дійстві закінчується влада слова і музика займає верховенство що стає більш відчутним з про-явом симфонічного мислення але вже наприкінці XIX початку XX століть у Чайковського Глазунова Равеля аж до наших днів Щедрі-на Шнітке Губаренка З ідеї синтезу мистецтв зростає уся систе-ма музичних форм та жанрів їх інтонаційний словник лад і тональ-ність композиція принципи розгортання думки драматургія й самі образи Музика набуває світоглядного значення як найбільш широ-ке охоплення духовності та втілення образу людини та образу світу

Звичайно віднайдений у музиці принцип світобудови відпові-дав різним філософським ученням піфагорійців платоніків та не-оплатоніків Боеція та Аквіната Джордано Бруно та Миколи Ку-занського Декарта та Лейбніца Канта та Гегеля Він сповіщав не-розривність того що виникало в уяві людини з дійсними законами буття і зокрема буття соціального Він указував на нерозривність божественного космосу що скріплювався дивними гармоніями земного буття та внутрішнього світу людини Боецій для трьох сві-тів знайшов назви музика космосу музика земна музика людини

За наявністю конкретних культурних артефактів можна про-слідкувати за тим як симфонізм сягає безпосередньо рівня логосу буття крізь змістовно mdash структурні рівні твору які набувають своєї нової якості в океані музики та інших мистецтв (майже як у laquoСоля-рисіraquo) спричиняючи оновлення усієї системи художнього мислен-ня породжує не тільки концепти mdash згущення змісту тобто симво-ли що у своєму розгортанні у часі mdash просторі окремого твору піді-ймаються над системою образів переростають у ідейну концепцію Художнє ціле що підкоряє собі симфонізм доводить здатність мис-тецтва бути laquoлюдським вимірюваннямraquo Універсуму

Носіями сенсу та змісту в музиці у новий час що відобразив перехід від багатоголосся (поліфонії) до тонально mdash гармонічної системи стали мелодія заявила про центральне значення у площи-



ні сенсотворення емоції гармонічна функціональність що зумови-ла стрімкий розвиток подій і можливість утворення чітких компо-зиційних схем драматургія що у своєму русі у часі розгортання ін-тонаційних подій сприяли утвердженню образних опозицій нерід-ко їх протистоянь що знаходили розвrsquoязку на зразок античної тра-гедії Весь топос розгортання подій у музиці багато у чому спирав-ся на принципи риторики яка у межах філософського дискурсу та у мистецтві набувала світоглядного значення (Аверинцев)

Логос симфонізму здатний був обrsquoєднатись і з риторикою і з театральним дійством наділяючи мистецькі жанри ємним концеп-туальним змістом перетворивши їх на жанри світоглядні У Лосєва про це сказано інакше у роботі laquo Філософія іменіraquo laquoлогос виразу є риторикаhellip Ми обмежуємося тут тільки фіксацією діалектичного місця по крайній мірі трьох наук що зростають на ґрунті вивчен-ня виразу це mdash естетики граматики і риторикиraquo [3 с170 mdash 171]

Ріхард Штраус (1864minus1949) залучився до творчості у момент остаточного формування системи музичного мислення що спи-рається на тональність та функціональні звrsquoязки між акордовими сполуками і скоріше був адептом цієї системи аніж її руйнівни-ком Сучасникам не випадково спадало на думку що він глава но-вої музики mdash найвпливовішого напрямку у мистецтві mdash закостенів у своїх принципах і є справжнім попом і навіть папою (Регер Ма-лер) Мало хто розумів що горизонт його думки поширюється на весь контекст європейської культури і прагне відстояти її здобутки долаючи як ми маємо зrsquoясувати трагізм як ознаку усієї культури і самого буття Мало хто звертав увагу на те що Штраус по mdash сво-єму збагачував техніку композиції і у сфері ладу інтонації тембру ритму коли цього потребував власне художній задум

Кароль Шимановський котрий певний час знаходився під упливом музики РШтрауса відзначав laquoнайбільш парадоксальні і новаторські прийоми Штрауса (наприклад багаточисленні і у той же час хронологічно перші явища політональності) народжують-ся у нього не з одного тільки відчуття звукової матерії як такої а лише в наслідку позамузичних вражень що йдуть від психологіч-ного (розрядка mdash КШ) змісту творуraquo [6 с87]

Художній задум зумовлював таку ж як у Гайдна Бетховена або Шуберта спрямованість до символіки мовних архетипів котрі існують у музиці й у свідомості Ріхарда Штрауса та знаходять втілення як у межах симфонічних жанрів так і в жанрі опери котрі споріднюються між собою



laquoОперу постійно підстерігає спокуса mdash пише ГОрджо-нікідзе mdash віддати перевагу тому типу художнього узагальнення котрий перетворює живий характер у символ Якщо йти від музич-ної практики то нелегко установити чітке розмежування між ха-рактером і символом Хоча очевидно що характер не зводиться до одного знаменника він більш різнобічний внутрішньо іноді су-перечливийhellip Символ однак laquoвнутрішньо прозорийraquo доцентро-вий піддається тезовому визначенню У характері головним є його laquoвнутрішній сюжетraquo конкретно mdash чуттєва реальність його буття у символі mdash пафос і направленість головної моральної і соціально mdash психологічної ідеї У високих художніх творіннях ще важче уста-новити чи маємо ми справу з характером або символомhellip Штра-ус mdash майстер ліпки характерів Кожен з його творів mdash від laquoСало-меїraquo до laquoКапричіоraquo mdash примітний різноманітністю живих людських характерівhellip Протеhellip протиріччя між символом та характером для нього не втрачає своєї значностіraquo [4 с154minus155]

Символи займають певне місце в laquoСаломеїraquo (1905) та laquoЕлектріraquo (1908) так само як і в laquoКавалері розraquo (1910) або laquoДафніraquo (1937) Сим-воли контролюють усі моменти дії як те трапляється у Малера або Стравінського і в драматично напружених творах У сутінки ночі РШтраус зазирнув коли створював свою laquoСаломеюraquo і змальовував зустріч героїні з пророком Іоканааном мала сприйняти зерно істини знайти спокій своїй душі а скотилась до спокуси laquoя зачарована твоїм тіломraquo minusrdquoje suis amoureuse de ton corpsrdquominus це слова Саломеї в музиці mdash це laquoмотив жаху і коханняraquo (за ГОрджонікідзе) Сполохи ночі як сим-вол позасвідомих сил буття оживуть у балеті Флорана Шмідта laquoТраге-дія Саломеїraquo а потім у laquoВесні священнійraquo Ігоря Стравінського де laquoоб-рануraquo найпрекраснішу дівчину мають принести в жертву На звrsquoязок між собою трьох творів указує БЯрустовський [7 с189]

laquoЖиттєписиraquo героїв симфонічних поем РШтрауса також не звіль-нені від складної метафізики буття та смерті laquoМакбетraquo за Шекспіром laquoДон Жуанraquo за НЛенау laquoДон Кіхотraquo за Сервантесом хоча й сприйма-ються як певні характери проте не звільнені від печаті споглядальності що існує у більш філософській симфонічній поемі laquoTod und Verklaumlrungraquo І смерть і перетворення mdash знову символи ( за звичаєм назву поеми пе-рекладають як ldquoСмерть та просвітленняrdquo) Переконуємось мова йде про символи у широкому розумінні як константи свідомості що познача-ються на виборі героями творів своєї долі які стають разом з тим озна-ками світобудови РШтрауса і багатьох інших композиторів



Так завдяки символам нових якостей набуває у РШтрауса анти-чна трагедія laquoЕлектраraquo яку не без підстав КШимановський називає міфом і позаісторичним символом laquoЗвернення до античної траге-дії а точніше mdash до поданого в laquoонімеченійraquo формі древньогрецько-го міфу (якщо мова йде про його інтерпретацію Гуго фон Гофманста-лем) що піднявся до значення позаісторичного символу незвичайна сміливість лібрето в поезії якого повністю долається плоске псевдо-елліністичне естетство нарешті реалізм глибоко відчутий але дове-дений до меж можливого mdash все це повинно було стати катастрофіч-ним пунктом у творчій еволюції РШтрауса laquoЕлектраraquo mdash найвища і єдина вершина якої він зумів досягти Здавалось що у цьому не-звичайному творі він назавжди замурував вихід з минулої епохиhellipі майже інстинктивно думаючи більше про драматичні ефекти а ніж про відкриття в області форми розгорнув він перед нами неосяжні горизонти музики майбутньогоraquo [6 с87minus88]

Своє захоплення цією ж оперою передає Стравінський Він зна-йомиться з оперою РШтрауса laquoЕлектраraquo під час laquoРосійських сезонівraquo у Лондоні у лютому 1913 року і ділиться своїми враженнями з Макси-міліаном Штейнбергом laquoЧи був ти на laquoЕлектріraquo Я був двічі і в по-вному захопленні Це кращий його твір Хай говорять про постійно властиві Штраусу вульгаризми mdash я скажу лише на це що по mdash пер-ше якщо глибше проникнути у витвори німецького мистецтва то по-бачиш що всі вони цим страждають а по mdash друге час зуміє зглади-ти відсутність смаку що шокує сучасників і представити твір таким яким він є насправді laquoЕлектраraquo Штрауса річ чудоваraquo [5 с471]

Дійсно не один Ріхард Штраус занурюється у минуле вічні теми На цих теренах духовності що належать сивій давнині зу-стрічаються усі визначні особистості і навіть антиподи минулого століття Ріхард Штраус та Густав Малер Макс Регер та Арнольд Шенберг Сергій Рахманінов та Олександр Скрябін Дебюссі та Венсан дrsquoЕнді Сергій Прокофrsquoєв та Дмитро Шостакович Георгій Свиридов та Альфред Шнітке mdash усі вони створюють справжні ше-деври саме завдяки тому що спираються на образи mdash символи

Навіть геніальним музикантам сучасникам РШтрауса не усе було зрозуміле у його мові що сприймалось як вульгаризми Ра-зом з тим саме з laquoвульгаризмівraquo котрі вбачає в опері laquoЕлектраraquo ІСтравінський (котрий сам спирається на них у laquoПетрушціraquo праг-нучи піднести laquoбанальнеraquo доlaquoвисокогоraquo) mdash поринання у стихію народно mdash побутових жанрів mdash народжується багатошаровість



змісту штраусівських образів що підіймаються до значення сим-волів і викликають не лише нове тлумачення відомого сюжету а й вказують на його важливість для усього контексту культури де переглядаються моральні принципи де зростає нове уявлення про можливості людини що попадає у складні життєві ситуації

Осучаснення античних образів та сюжетів у контексті європей-ської культури стає найбільш помітним явищем Достатньо вказа-ти на laquoОрестеюraquo Танєєва laquoЦаря Едипаraquo Енеску та Стравінсько-го laquoМойсея та Ааронаraquo Шенберга laquoДафніса і Хлоюraquo Равеля Так само може йти мова про значимість релігійної тематики про що свідчать меси та псалми Кодая Мійо Яначека Пуленка реквієми Форе Бріттена ldquoStabat materrdquo Шимановського Пуленка laquoПасіо-materrdquo Шимановського Пуленка laquoПасіо-rdquo Шимановського Пуленка laquoПасіо-ниraquo Пендерецького

На прикладі творів РШтрауса бачимо що кожен його твір являє собою оновлену систему художнього мислення причому це онов-лення стосується різних рівнів художнього цілого а проте ніяк не пориває ні з риторикою ні з метамовою які в контексті belle eacutepoque являють собою одне ціле І риторика і метамова постають як тип мислення і засіб розгортання музичної думки і художнього цілого що споріднюються зі словом видовищем театром

Певно що є підстави розглядати під кутом зору не лише сакраль-ної свідомості а й сакральної риторики і метамови розбудову карти-ни Всесвіту засобами різних мистецтв (що виступають як незмінна основа храмового богослужіння і храму як символу Всесвіту)

Саме з симфонізмом на межі XIX mdash XX століть асоціювалося і на ньому концентрувалося багато досягнень європейської художньої культури Глибинні поштовхи які неодноразово протягом XVIII mdash XIX століть розхитували потрясали всю систему художнього мислення перш за все виявлялися в тому що руйнувалася і по mdash новому складалася залежність між засобами виразності і художньою образністю між структурою і змістом твору Але безумовно показовим залишається той факт що названа залежність знов кожен раз відновлювалася завдяки новим проявам симфонізму

У 1916 році Пауль Беккер указує на важливий фактор у розви-тку музичного симфонізму mdash обrsquoєднуючу ідею буття laquoу музич-ній формі певного часу представлено рівень пізнання суспільства осягнута велика обrsquoєднуюча ідея буття діяльності котра сама себе сприймає як laquoживий образraquohellipraquo [1 с192]



Своє творче кредо РШтраус висловив у своєму щоденнику laquoМоральне очищення виходячи з власної сили звільнення в робо-ті поклоніння вічно божественній природіraquo [9 с 211]Не випадко-во в штраусівській симфонії laquoДоместікаraquo проглядає щось схоже з малерівською Пrsquoятою симфонією mdash її фіналом до якого понад усе може підійти дане motto Аби не деяка дистанція в часі mdash усього кілька місяців mdash видання обох творів Доместіка mdash червень 1904 Пrsquoята ndashлистопад 1904 мова могла б йти про несвідоме запозичення з боку РШтрауса але нам невідомо чи знав Штраус Пrsquoяту симфо-нію по рукопису котра була вже завершена у 1901 році

В Альпійській симфонії Штраус уже не прагне виставити laquoсебе на показraquo як це було в laquoЖитті герояraquo і тій же laquoДоместиціraquo Тільки прихованою не вираженою в музиці цієї симфонії опинилася супер-ечка з Малером страждаючим разом зі всім людством чого можли-во не міг собі дозволити РШтраус що laquoсибаритствувавraquo (МБуттінг)

Тут також у щоденнику де мовиться про смерть Малера є ви-знання про те що він хотів назвати свою Альпійську симфонію laquoАнтихристомraquo немов відмітаючи тим самим разом з однією з догм людства mdash християнством і його культ страждання

Тож не дивно що більш за все Альпійська симфонія (1911) на-гадує Шосту laquoПасторальнуraquo симфонію (1808) Бетховена і Четвер-ту симфонію (1917) ФВейнгартнера Дати написання творів різні а зближає їх тональність безконфліктність драматургії звернення до класичних форм наскрізний розвиток певного сюжету наявність у кожному своєї бурі під час літньої грози

Чи можна було передбачити що наявність безконфліктної драма-тургії стане ознакою симфонізму останніх десятиліть минулого століт-тя а природа буде викликати до себе поклоніння і стане основним обра-зом mdash символом у пізнанні дійсності і світу Трагізм життя залишився трагізмом а симфонія зберегла у собі начала що йдуть однаково від ан-тичного та релігійного споглядання і проголошують радість буття

Висновки Звертання митців минулого століття до античної і біблійної тематики зумовлене прагненням розширити уявлення про параметри людського буття оновити свідомість людини змушую-чи пройти її крізь випробування разом з героями та образами мину-лого і пережити катарсис відчувши оновлення душі Саме між по-люсами античної та християнської культури прокладає свій шлях художня необхідність що спирається на симфонізм як логос усі-єї культури



Література1 Беккер П Симфония от Бетховена до Малера Пауль Беккер mdash Л Три-

тон 1926 mdash 63с2 Вагнер Р Избранные работы Рихард Вагнер [сост и коммент

ИАБарсовой и САОшерова] mdash М Искусство 1978 mdash 695с3 Лосев АФ Философия имени Алексей Федорович Лосев mdash М Моск

ун mdash т 1990 mdash 270 с 4 Орджоникидзе Г laquoСаломеяraquo и laquoЭлектраraquo Рихарда Штрауса (к проблеме

экспрессионизма в опере) Музыкальный современник mdash М 1984 mdash Вып 5 mdash С 214 mdash 245

5 Стравинский ИФ Статьи и материалы Игорь Федорович Стравин-ский [сост ЛСДячкова под общ ред БМ Ярустовского] mdash М Сов композитор 1975 mdash 527 с

6 Шимановский К Воспоминания статьи публикации Кароль Шима-новский [ред и сост ИИНикольской и ЮВКрейниной] mdash М Сов композитор 1984 mdash 296 с

7 Ярустовский Б ИСтравинский Эскизная тетрадь (1911minus1913гг) Некоторые наблюдения и размышления Борис Ярустовский ИФСтравинский Статьи и материалы [сост ЛСДьячкова под общ ред БМЯрустовского] mdash М Сов композитор 1973 mdash С162minus206

8 Donath A Lesser Ury mdash Berlin Max Perl 1921 mdash 138 s9 Mahler G mdash Strauss R Briefwechsel 1888 mdash 1911 Hrsg U mit einem

musikhistorischen Essay vorsehen von Herta Blaukopf mdash Muumlnchen mdash Zuumlrich Piper 1980 mdash 232s

Гужва АП МЕЖДУ АПОЛЛОНОМ И СПАСИТЕЛЕМ

Исследуются истоки европейского симфонизма которые объединяют мировосприятие античности с религиозным миросозерцани-ем последующих эпох

Ключевые слова искусство симфонизм символ симфония духо-вная культура бытие риторика

Guzhva APBETWEEN APOLLO AND SAVIOR

Investigates the origins of European symphonic which combine the at-titude of antiquity to the religious attitude later ages

Keywords art symphonic thinking symbol symphony spiritual cul-ture being rhetoric





Любов Кондратюк Володимир Цвіркун

КОНДРАТЮК Любов Романівна mdash кандидат філософських наук доцент кафедри філософії та економічної теорії Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Сфера наукових інтересів mdash етика естетика філософська антропологія філософія культури

ЦВІРКУН Володимир Михайлович mdash кандидат філософських наук доцент кафедри українознавства і філософії Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя Сфера наукових інтересів mdash філософська антропологія філософія культури соціальна філософія етика естетика

ОБОВrsquoЯЗОК ЖИТТЯ ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНЕ ЕСЕ

НА ТЕМУ ЕТОСНО-ЕСТЕЗИСНОГО СТАНОВИЩА ЛЮДИНИ У СВІТІ

У статті досліджується етосно-естезисний стан розвитку особистості в умовах сучасного глобального суспільства під кутом зору філософської антропології Акцентується увага на морально-естетичних цінностях людського життя та обовrsquoязку особистості реалізува-ти у ньому ідеали істини (правди) добра і краси

Ключові слова життя обовrsquoязок етос естезис цінності істина (правда) добро краса

У теперішньому ледве не наскрізь глобальному світі очевид-но як ніколи раніше загострюється й актуалізується питання со-ціального есенційно-екзистенціального релігійного а загалом космогенетичного статусу не тільки людства як такого але й окре-мої людської істоти а за laquoзобовrsquoязувальнимraquo рахунком ( тобто від Бога від себе і від людей) mdash особистості У потенціях своїх кож-на людина є і homo moralis (моральна) і homo excelent (прекрасна) Отож означена проблема полягає у тому наскільки людині вдаєть-ся реалізувати ці свої можливості якщо звичайно для цього у неї є і ідеальне бажання і добра воля і прагнення відшукати очевидну Правду (за роздумами Соні Мармеладової з роману laquoЗлочин і караraquo ФДостоєвського mdash laquoсеремяжнуюraquo) Життяcopy ЛКондратюк ВЦвіркун 2012


В житті людському як правило дуже часто бракує саме До-бра і Краси які б опиралися на Істину а у суто житейському фор-маті на Правду і тому у соціальному аспекті mdash на Справедливість Хоче того чи не хоче кожна конкретна людина але вона просто зобовrsquoязана жити по правді по доброму і красиво Такий обовrsquoязок є напевно висхідним принципом людського життя остільки - оскіль-ки ж створена сама людина за образом і подобою Бога-творця на-роджена із лона батьківської любові введена у цей земний світ не тільки для того щоби жити а й для того щоби перетворювати Зем-лю у Сад плекаючи у ньому все розмаїття флори і фауни відкрива-ючи і розкриваючи у собі креативно-культурні потуги та створюю-чи таким чином у солідарності із Іншими людьми умови для циві-лізаційного розвитку всього людства Цікавими на нашу думку у вище згаданому контексті плекання Саду є міркування МСтоляр Вона вважає що архетип Саду laquoвиражає споконвічну сутність від-носин Бога людини і природи імrsquoя якої Любовraquo [2 c266]

Мабуть етос людський полягає у тому що живучи у спільноті собі подібних і у більш формалізованих структурах суспільства людина по-кликана творити добро усвідомлюючи в достатній мірі сутність його протилежності mdash зла А людський естезис передбачає орієнтацію на ідеали і вміння власноручно творити обираючи їх за основу (норму зра-зок) красиві досконалі предмети і себе як подобу Божу Погодьмося тут із думкою АКанарського який зазначає laquoякщо перед нами справ-жній ідеал mdash будь він по-людськи моральний чи політичний mdash то він не може не бути естетичним тобто покладати у собі щось дійсно таке що сприймається не-без-образне прекраснеraquo [3 с184]

Отже метою даного дослідження є утвердження думки про те що Життя людини його творення під кутом зору філософської ан-тропології складає для неї великий Обовrsquoязок і перед Богом і пе-ред власною Природою Таке розуміння життя спонукає нас розгля-нути етосно-естезисне становище людини у сучасному світі

Здається сьогодні вже стало цілком очевидним що місцем спільного проживання людей їх етосу (вперше це поняття зустрі-чаємо у Гомерових laquoІліадіraquo та laquoОдіссеїraquo) є вся планета Земля Отож у такому випадку постає проблема якоїсь вселенської мора-лі яка у засадничих своїх положеннях (принципах нормах запо-відях ) обrsquoєднувала би усіх землян незалежно від їх регіональної культурно-цивілізаційної самоідентифікації уподобань звичаїв традицій тощо Однак нічого вселенського (абстрактного у кращо-

Л КОНДРАТЮК В ЦВІРКУН


му розумінні його суті) у людей на жаль поки що не виходить Як правило замість вселенського (вселюдського) Добра у повсякден-ній життєвій конкретиці постає часто-густо щось погане недобро-зичливе зле а то й хижацько-звіряче І навіть там де мають місце благі наміри частіше твориться не рай а пекло

Поняття етосу на ґрунтовному філософському рівні детально опрацьовується уже в античні часи У Сократа а особливо у Арис-тотеля ми віднаходимо достатньо глибоких міркувань щодо етич-ного статусу людини і відповідного йому відношення до світу й до себе яке опирається на доброчесність Вона ж за сутнісними свої-ми ознаками виражається у певному наборі особистісних (мораль-них) чеснот А у Платона наприклад мова йде про ідеї як вищі блага Аристотель же поділяє блага на тілесні зовнішні та душев-ні Саме останні у нього повrsquoязані із розумом та доброчинностя-ми (чеснотами) laquoУ світовій філософській думціhellip наскрізно пред-ставлено уявлення про найвищий ціннісний рівень людського жит-тя Найчастіше його зміст mdash пише ТАболіна mdash охоплюється по-няттям laquoвище благоraquo що узагальнює розуміння граничної визна-ченості людини її ієрархічно перших обовrsquoязків Людина є носі-єм багатьох laquoетосівraquo серед яких визначальним для свідомої етич-ної рефлексії є laquoетос одухотвореного людського життяraquo з його від-данням переваги єдності та laquoетос життя як дійсної культуриraquo в якому є прийнятним чи навіть нормативно санкціонованим певне розrsquoєднання яке забезпечує життєздатність стабільне функціону-вання конкретних культурних спільнотraquo [4 с67]

Згадаймо що у laquoПоетиціraquo та інших своїх працях Аристотель а за ним і багато інших античних мислителів наголошують на зна-чимості для людини і суспільства утвердження у життєвій практи-ці принципу калокагатії яким сполучається в одне ціле (систему) і благо (добро) і краса і як наслідок істина Звичайно ж що цей принцип має постати у якійсь довершеній досконалій викликаю-чій емоційне задоволення формі що живить чуттєву наснагу і сти-мулює процес самотворення і самовдосконалення

Не все гладко складається у сучасної людини й із естезисним сві-товідношенням із сприйняттям Краси не кажучи вже про творен-ня Прекрасного На фоні поодиноких сьогодні злетів людського ін-телекту та фізичних зусиль митців людське око і слух зорієнтова-ні на споглядання досконалого змушені чи не на кожному кроці на-штовхуватись на кіч сірятину а то й і на відверту вульгарщину та не-



пристойність На щастя протягом своєї багатотисячолітньої історії в особі своїх геніальних представників людство спромоглося створи-ти немало справжніх щедеврів і красного письменства й інших видів мистецтва а також достатньо досконалих технічних пристроїв які не тільки милують наші уми та серця а назавжди залишаються непе-ревершеними зразками довершеності людського творення

У більшості випадків люди у першу чергу довіряють саме сво-їм почуттям емоційна напруга яких дозволяє їм вірити надіятись любити мріяти загалом mdash по-справжньому по-людськи дивувати-ся всеблагості й красі життя laquoЗавжди коли мова йшлася про прин-ципи чуттєвої виразності творінь людських рук і природи виявля-лась єдність у побудові предметів і явищ здатних надавати почуття емоційного піднесення хвилювання безкорисного милування тобто закладалися традиції естетичного аналізу Так склалося уявлення mdash вважає ОКривцун mdash про світ виразних форм (створених людиною і природою) що виступали предметом естетичної рефлексіїraquo [5 с6]

Варто також зауважити що на відміну від поняття laquoетосуraquo тер-мін laquoестезисraquo занадто пізно був уключений у філософський дискурс Детальний розгляд laquoестезисуraquo та похідних від нього понять започат-ковується у практиці європейського філософування лишень з ХYIII століття завдяки старанням німецького мислителя АГБаумгартена

Та незважаючи на всі особливості включення у процес розви-тку філософської думки понять етосу і естезису етичного мораль-ного естетичного чуттєвого та інших близьких термінів життєва практика здавна і завжди спонукала людей у той чи інший спосіб не тільки задумуватися над суттю добра краси правди але й намага-тися по при все реально їх утверджувати у своєму житті як вищі (і навіть mdash божественні) цінності

Специфікою людського буття є те що у людини генетично при-сутня міра не лишень самотворіння але й творення різноманітних речей у субстанційний зміст яких вона спроможна вкласти душев-не тепло і особистісне благородство Із чим це повrsquoязано На думку вітчизняного філософа СКримського laquoЛюдина репрезентує від-мінний від світу речей тип існування І найстрашнішу небезпеку її життя як підкреслював Будда становить загроза стати річчю за-гроза зради своєму індивідуалізованому статусу буття драматизо-ваного пошуком самоідентифікації та свого призначення Уся сві-това культура та релігійна свідомість спрямовані на подолання цієї небезпеки та ствердження виділення людей з кола речейraquo [6 с34]



Отже людина не повинна бути річчю серед речей бо ж більшість із них і тих які її оточують і тих якими вона користується створені людьми для людей Чи ж варто у такому разі задаватися питанням про те якого рівня досконалості мали б бути ці речі Або яку енер-гію Істини (Правди) Добра і Краси має вкласти людина у розмаїт-тя речей необхідних їй для гідного Життя

Обовrsquoязок Життя передбачає що людина отримавши його як унікальний чудесний Дар від народження отримує разом із ним і Свободу творити mdash творити себе інших світ власної присутності у Бутті Однак надана їй свобода аж ніяк не є необхідністю а тим більше не може не повинна бути свавіллям Вона має бути великою Відповідальністю людини і перед Богом і перед Іншими і перед Природою і врешті-решт перед самою собою Така Свобода mdash це і простір і час особистісної відповідальності Людини перед Світом створеним і Світом творимим також значною мірою і нею самою Така Свобода є драматичною напругою Життєствердження благо-говіння перед будь-якими проявами життя (АШвейцер)

Етосно-естезизне становище людини у світі деталізується тим що явище естетичного виступає як таке в якому людська чуттє-вість одержує свою завершеність Іншим але рівнозначним фено-меном людської чуттєвості виступає моральне Моральність є чи-мось більшим ніж повчання та ідеал Вона не може бути засобом пригнічення або приниження особи бо сама формує основи її влас-ної гідності не може робити людину рабом позбавити її свободи бо сама на цій свободі ґрунтується Мораль відкриває сферу влас-ного етосного права особистості реалізувати свою індивідуаль-ність У цій сфері діє вже принципово інший моральний імператив орієнтований на духовне самовизначення і самоздійснення люди-ни відповідальної перед собою перед світом і перед Богом Така моральність органічно laquoвиливаєтьсяraquo в естетичну форму У кожно-му справді людському почутті моральність і естетичність не допо-внюють одна іншу а зливаються в одне ціле у неповторний образ Наскільки і яким образним (довершеним) може бути життя люди-ни повною мірою демонструє високе мистецтво протягом усієї сво-єї історії А історія мистецтва як уважав АКанарський laquoу більш глибокому тлумаченні це mdash й історія чуттєвого відношення люди-ни до світу як історія її самопочуванняraquo [7 с18]

Таким чином етосно-естезисне становище людини у світі перед-бачає глибоке усвідомлення обовrsquoязку перед Життям як величним Да-



ром посланим людям із незбагненних висот Не змарнувати життя не перетворити його у банальне виживання ціною власного життя роби-ти все для того щоби життя у всьому його розмаїтті стверджувалось і увічнювалось mdash справа честі і гідності Людини її святий Обовrsquoязок

Висновки Сьогодні людина більшою мірою постає як laquoпошу-качraquo як така що припускає можливість різних істин Від пріори-тету морально-естетичних духовних цінностей залежить у даний час саме виживання земної цивілізації Культурне людство відчуває сьогодні потребу піддати переглядові підвалини свого світогляду підвести під нього міцне підґрунтя На цьому шляху від світогляд-ної одномірності до складної і суперечливої значно менше зраціо-налізованої але натомість куди реалістичнішої наділеної всією по-вноважністю Живого Життя картини світу особливу роль поклика-ні відігравати етична й естетична рефлексія

Моральне і естетичне є чуттєвим відношенням людини до Сві-ту мірою її небайдужості в житті і до Життя мірою безпосереднос-ті і самоцільності її чуттєвих станів Добро і Краса як осердя люд-ських етосу та естезису mdash одні із регуляторів людських взаємин їх олюднення і гармонізації

laquoКраса врятує світraquo mdash висловлювався свого часу глибокий знавець людської психології ФДостоєвський Бо саме у феноме-ні краси виявляється не лише якась недосяжна глибина Буття яв-лена чуттєво крізь лики Образу У ній mdash наша суто людська при-четність цим глибинам (й запаморочливим висотам) буття Проте будучи абсолютною у своєму пориві прагненні відчуваючи свою родинність з глибинами реальності свою співучасть у світі laquoІншо-гоraquo людина приречена перебувати в цьому світі серед розрізнених і роздріблених наслідків своєї діяльності Саме в цьому виражений увесь трагізм людського буття На жаль краса не вирішує людської драми вона не врятує світ але вона laquoрятуєraquo його Вона тому і здат-на laquoрятуватиraquo його що є laquoчуттєвоraquo явленим ликом Абсолюту laquoобі-цянкою щастяraquo (Стендаль) як завдатку можливої Гармонії світу і людини

Література1 Біблія або Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту mdash

Євангельсько-лютеранська місія mdash Думки про віру 1988 mdash 1528 с 2 Столяр М Архетип Саду в сучасній культурологічній думці mdash

С264ndash272 mdash В кн Філософська антропологія та сучасність (памrsquoяті



ВГТабачковського) М Столяр Філософсько-антропологічні студіїrsquo 2008 mdash К Стилос 2008 mdash 529 с

3 Канарский АС Диалектика эстетического процесса Диалектика эстетического как теорія чувственного познания АС Канарский mdash К Изд-во при Киев-ском гос ун-те изд объединения laquoВища школаraquo 1979 mdash 216 с

4 Аболіна ТГ Гуманістичний етос моральнісної культури mdash С61ndash83 mdash В кн Етос і мораль у сучасному світі Аболіна ТГ Єрмоленко АМ Кисельова ОО та ін mdash К Вид ПАРАПАН 2004 ndash200 с

5 Кривцун ОА Эстетика Учебник ОА Кривцун mdash М Аспект Пресс 1998 ndash430 с

6 Кримський СБ Запити філософських смислів СБ Кримський mdash К Вид ПАРАПАН 2003 mdash 240 с

7 Канарский АС Диалектика эстетического процесса Генезис чувствен-ной культуры АС Канарский mdash К Изд-во при Киевском гос ун-те изд объединения laquoВища школаraquo 1982 ndash192 с

Кондратюк ЛР Цвиркун ВМДОЛГ ЖИЗНИ ФИЛОСОФСКО-

АНТРОПОЛОГИЧЕСКОЕ ЭССЕ НА ТЕМУ ЭТОСНО-ЭСТЕЗИСНОГО СОСТОЯНИЯ ЧЕЛОВЕКА В МИРЕ

В статье исследуется этосно-эстезисное состояние развития лич-ности в условиях современного глобального общества под углом зрения философской антропологии Акцентируется внимание на морально-эстетических ценностях человеческой жизни и долга личности реализо-вать в ней идеалы истины (правды) добра и красоты

Ключевые слова жизнь долг этос эстезис ценности истина (правда) добро красота

Kondrutjuk L Tsvirkun VDUTY OF LIFE THE PHILOSOPHICAL-

ANTROPOLOGICAL ESSAY BY THEME OF ETHOS AND AESTHESIS STATUS OF PERSON IN THE WORLD

In this article investigating ethos and aesthesis status of development of person in conditions of modern global society by philosophical antropology point of view Attention stressing on a moral and aesthetical values of human life and duty of person to realize in it ideals of truth goodness and beauty

Key words life duty ethos aesthesis values truth goodness beauty




Микола Пономаренко

ПОНОМАРЕНКО Микола Володимирович mdash молодший науковий співробітник Центру гуманітарної освіти НАН України Сфера науко-вих інтересів mdash філософська антропологія та філософія культури

СИМВОЛІЧНА ЄДНІСТЬ ДОСВІДУ ОСОБИСТОСТІ

Досліджується множинність форм досвіду Визна-чаються межі досвіду та розкривається роль символу у ствердженні єдності досвіду Символічні аспекти мис-лення розкриваючись в діяльності дають можливість розуміння нерозривної єдності мислення мови й діяль-ності

Ключові слова буття досвід знак значення інтер-претант особистість трансцеденція

Філософська думка звертається до питання про досвід як до одного із центральних понять Вольфганг Рьод запропонував на-зивати метатеорію досвіду laquoтрансцендентальною філософієюraquo На думку Рьода в трансцендентальній філософії Канта було вперше артикульовано думку про те що теоретична філософія неодмінно має містити в собі теорію досвіду [9 с18ndash20] Джон Дrsquoюї розкри-ває залежність поняття досвіду від орієнтації філософії в певну епоху [4 с80]

Касирер уважає виправданим проводити аналіз досвіду із вра-хуванням історичних форм втілення досвіду Такий досвід слід ана-лізувати не з рівня laquoречіraquo та природної свідомості як це робить Ге-гель а з міфу тобто з того рівня де вперше виявляє себе досвід людини як виражальна функція свідомості з того моменту коли світ уперше можна відчути mdash виразити як взаємодію різноманіт-них сил До того ж увага до міфологічної форми досвіду вказує ще й на альтернативу шляху Гегеля представленого в laquoНауці логікиraquo Тут філософ демонструє як у розгортанні духу єдина форма мета-фізичної логіки вбирає індивідуальні форми досвіду Форми досві-copy МПономаренко 2012


ду у Касирера неможливо скоротити до єдиної протоформи Каси-рер визначає множинність вихідних точок досвіду

Визнання множинності форм досвіду означає для Касірера і відмову від принципу Абсолюту оскільки завдяки йому усі форми досвіду слід виводити із якось прасинтезу де ці форми нівелюють одна одну йдучи від культури як такої Гегелівську діалектику роз-витку яка відбувається через інстанцію зняття суперечностей Ка-сирер пропонує замінити діалектикою функції Стосовно мислен-ня у дусі діалектики функцій філософія набуває можливості зна-чуще висловлюватися щодо будь-якого моменту культурного жит-тя без того щоб доводити культурні форми до логіки заснованої на єдному принципі

Прибічником феноменології як науки досвіду Касирер виявляє себе і в опозиції до дескриптивної феноменології Гусерля Феноме-нологія має розглядати розвиток як це представлено у Гегеля Вона має описувати шлях розвитку форм людського досвіду від міфічно-го вираження через репрезентаційну думку до стадії сигніфікатив-ного мислення де символ породжує значення через інші символіч-ні системи зазначає М А Мінаков [9 с110ndash111]

У прагматичній топографії досвіду семіотична та епістемоло-гічна перспективи опиняються в нерозривній єдності Цю єдність було задано Пірсом який аналізував досвід переважно в дусі філо-софських положень Канта а філософи-прагматики які неоднора-зово переглядали принципи взаємозвrsquoязку цих перспектив розви-нули їх аж до повного заперечення епістемології та абсолютизації семіотичного підходу у Квайна і Рорті Прагматизм приніс у філо-софське вивчення досвіду кілька інновацій Передусім прагматич-на філософія почала проблематизувати семіотичний вимір досвіду Прагматизм також тлумачив досвід як laquoкосмосraquo активної людської діяльності вираженої в концепції laquoinquiryraquo Однак попри новизну прагматичної настанови Пірс рухався в рамках заданих Кантом і Гегелем До того ж Пірс продовжив епістемологічну кантівську лі-нію в історії досвіду хоч і значно змінив її заклавши підвалини її подолання в інших філософських проектах [9 с122]

Феноменологія і семіотика Пірса тісно повrsquoязані хоч зазвичай пізніші інтерпретатори намагалися їх розглядати окремо В основі філософських поглядів Пірса є така максима мислення і досвід відбуваються за посередництва знаків Феноменологію Пірса засновано на тезі що знак є обrsquoєктом laquoу світіraquo і справляє різного



роду впливи на нас та на вчинки інших Водночас семіотику засновано на поділі всіх знаків на три основних роди mdash ікони індекси і символи

Звrsquoязок феноменології та семіотики ґрунтується на переконан-ні яке Пірс проніс через всі етапи своєї творчості немає висхід-ного поділу наук на природничі та суспільно-гуманітарні Феноме-нологічний погляд дозволяє дивитися на річ як на щось що не привrsquoязано до категорій апрегензії а відтак і не повrsquoязано з жод-ною метафізичною категорією В понятті апрегензії від початку є метафізичні категорії картезіанського штибу не викорінені Кантом в критичній філософії Наслідком концепції апрегензії є переконан-ня в тому що чуттєво-сприйняте завжди laquoфізичнеraquo а уявне mdash laquoін-телектуальнеraquo Пірс доводить у своїй феноменології що позаме-тафізичні знакові відношення лежать в основі мислення і досвіду Семіотика Пірса є способом показати що і поняття досвіду і по-няття емпіричного взагалі хоч традиційно і повrsquoязані у філософії з апрегензією але їх досить легко можна від неї відділити Пірс на-полягає на тому що досвід не обовrsquoязково повrsquoязаний зі здатностя-ми чуттєвого сприйняття Натомість досвід слід описати в термінах знакових відношень які відповідають його категоріальній структу-рі Все говорить про те що семіотика Пірса mdash це використовуючи термін Джона Рендсела laquoсеміотика досвідуraquo а феноменологія Пір-са mdash це феноменологія знаку

Пірс визначив звrsquoязок семіотичної і трансцедентально-логічної проблематики в термінах звrsquoязку знакової класифіка-ції (іконаndashіндексndashсимвол) і трансцедентально-логічної структу-ри пізнання (абдукціяndashдедукціяndashіндукція) Він пропонує розгля-дати структуру пізнання у вигляді трьох щаблів На одному з них пізнання формально опосередковане самим собою А на інших двох воно співвідноситься із феноменологічними очевидностями та індексними обrsquoєктними звrsquoязками Абдукція дає нам висхід-ні поняттєві репрезентації ікон індукція є репрезентацією сим-волів оскільки вона одночасно експлікує середнє поняття функ-ції предиката і субrsquoєкта і тому опосередковує інтенсію та екстен-сію поняття Формальна логіка позначає опосередкованість інтен-сії та екстенсії як формально-логічний безвідносний предметний звrsquoязок поняття і орієнтується суто на дедукцію У звrsquoязку із за-значеним Пірс розкриває паралельність ікон і індексів з синте-тичними способами висновування тобто з абдукцією та індукці-

Микола ПОНОМАРЕНКО


єю Разом вони становлять феноменологічну передумову преди-кації і набувають легітимності як трансцендетально-логічні умо-ви можливості знакової репрезентації

Для Пірса ікони mdash це знаки що позначають обrsquoєкти через їхню подібність чи відображення їхніх якостей та атрибутів Індекси mdash це знаки що позначають обrsquoєкти лише засобами реального звrsquoязку з ними До того ж індекс є найвиразнішою рисою позначуваного обrsquoєкта Натомість символ mdash це гіпотеза слово аргумент який за-лежить від конвенційного чи узвичаєного правила Символ mdash це знак оскільки його застосовують та розуміють як такий Він з не-обхідністю має прагматичне значення а також те що Пірс називає laquoінтелектуальним задумомraquo (intellectual purport) Інтелектуальний задум символа mdash це те що Пірс називає ще й прагматичною зна-чущістю Прагматична значущість символів відрізняється від laquoвну-трішнього значенняraquo ікон і індексів Значущість символів полягає в тому що їх за необхідності повrsquoязано з ціллю Символи завдяки своїй прагматичній значущості радикально відрізняються від пер-ших двох типів знаків символ має вплив на вірування інтерпрета-тора на його поведінку на звrsquoязок особистого досвіду із досвідом і поведінкою групи Символ-поняття є основою раціональної дії і саме завдяки йому інтерпретатор може змінювати свою поведінку базуючись на досвіді іншого інтерпретатора

Зміна поведінки як результат роботи символа повrsquoязана з ін-терпретантом У класифікації Пірса є три типи інтерпретантів

1) laquoбезпосереднійraquo інтерпретант тобто придатність знака для розуміння його у певний спосіб або ще сугестивність знаку

2) laquoдинамічнийraquo інтерпретант mdash безпосередній уплив знака на окрему дію інтерпретатора

3) laquoфінальнийraquo інтерпретант mdash уплив який зрештою буде ви-знано правильною інтерпретацією знакової сугестії

Зрештою спільним для всіх типів інтерпретанта є вплив який засвідчуємо у зміні поведінки інтерпретатора

У плині інтерпретацій досвід націлено на правильність тобто на забезпечення звrsquoязку і відповідності задуму та його наслідків у практиці інтерпретатора Дефініція терміна чи визначення понят-тя більше не є головним завданням філософів дефініцію більше не можна вважати за найвищий модус чистого розуміння Сутність поняття полягає не у його дефініції не у визначенні його змісту а в прагматичному зrsquoясуванні його змісту mdash значущості



Повrsquoязаність знаку з інтерпретацією має онтологічний вимір Цей звrsquoязок становить підставу буття знаку Принципово важливим для буття знаку є його здатність детермінувати інтерпретанта Змі-на вірувань і поведінки є результатом інтерпретації яку спрямова-но на своє завершення Тобто знакові відношення знакові проце-си нескінченний семіозис і скінченно-нескінченні інтерпретації не становлять надійного ґрунту для філософського осмислення семіо-зису а отже і досвіду

Надійний фундамент для семіозису можна було б знайти у встановленні безпосередньо онтологічного визначеного звrsquoязку між знаком і обrsquoєктом Однак Пірс визначив обrsquoєкт як ідеальну межу до якої ми можемо постійно рухатися але до якої ніколи не матимемо безпосереднього відношення Знання про обrsquoєкт завжди матиме інтерпретативний характер а отже і невизначено онтоло-гічний характер Остаточно онтологічний аспект семіозису у Пір-са стає зрозумілим у деяких його роботах де ми зустрічаємо думку про глибинне переплетення обrsquoєкта й інтерпретації а також обrsquoєкта та звички Пірс інтерпретує обrsquoєкт інтерпретацію та звичку як три аспекти одного стану mdash стану репрезентації Слід ураховувати ам-бівалентність репрезентації обrsquoєкт репрезентації може бути та-кож і репрезентацією попередньої репрезентації як інтерпретанта Справа в тому що значення репрезентації полягає в самій репре-зентації Фактично маючи доступ тільки до самої себе репрезента-ція набуває рис mdash залежно від випадку mdash знаку або інтерпретанта Таким чином обrsquoєкт у семіотиці mdash завжди відносне поняття йому бракує визначеного онтологічного виміру

Пірс помічає проблему обrsquoєкта в суперечності між прагматиз-мом і семіотикою У відповідь він запроваджує середній термін для семіотичної і прагматичної настанови Цим середнім терміном є laquoмисленнєва дескрипціяraquo тобто знаки які можна застосувати де-монстративно Це означає що знаки такого роду мають семіотич-ну здатність репрезентувати екзистенційне відношення між знаком і обrsquoєктом Саме знаки такого роду виводять нас до надсеміотич-ної реальності Про цю ж реальність йдеться коли Пірс наполя-гає на тому що завжди слід зважати на laquoгрубі фактиraquo та laquoгрубу ре-альністьraquo як на незаперечну силу Цей laquoгрубийraquo аспект реальнос-ті повrsquoязано із категорією вторинності тобто фактом і реакцією які опосередковують категорію первинності (категорія якості і безпо-середньості) та потрійності (категорія думки поняття і знаку) Фак-



тично Пірс має на увазі те що обrsquoєкт детермінує знак і при цьому залишається поза знаковою детермінацією

Можна сказати про три сфери до яких дотичний досвід1) всесвіт ідей2) всесвіт грубої реальності речей і фактів3) всесвіт спроможності встановлювати взаємодію між реча-

ми й ідеямиЗагалом же досвід mdash це спроможність встановлювати взаємо-

відношення між речами та ідеямиНастанова навчатися тобто утримувати власну відкритість

стає у Пірса моделлю опису досвіду Ця відкритість знайшла своє підкріплення в розширеному тлумаченні поняття обrsquoєкта Пірс по-казує що коли відбувається зустріч субrsquoєкта із реальністю поза її чуттєво сприйманою визначеністю все ще йдеться про до-свід Досвід зrsquoявляється там де є щось незалежне від ідей але не обовrsquoязково чуттєве це може бути і міраж і віртуальна реальність і марення і фантазія Креативність досвіду однаковою мірою пра-цює з обrsquoєктами репрезентованими і піддослідною істотою при-родничих наук і символом художнього твору [9 с127ndash139]

Чистий досвід для Вільяма Джеймса mdash це назва для набору чуттєвих сутностей усіх laquoось цеraquo де б вони не виникали [9 с142] Щоб бути радикальним емпірик не має брати до уваги жодного елементу для своїх побудов який не було пережито в досвіді ані полишати увагою жоден з пережитих у досвіді елементів [6 с24] Усі речі досвіду mdash це речі самі по собі Окремі досвіди поєднують-ся в один процес завдяки структурі самого досвіду Досвід взагалі має такі звrsquoязки в яких досвіди знають вірять чи памrsquoятають про інші досвіди Джеймс вірить у те що ми конструюємо реальність Реальність перебуває у створенні Досвід дає доступ до реальнос-ті а істина mdash це відповідність думки досвідові яка спрацьовує на практиці [9 с142]

Альфред Шюц розрізняючи замкнуті смислові царини mdash по-всякденного життєсвіту світу сновидінь світу релігійного досві-ду mdash спирається на єдність притаманного їй стилю переживання та пізнання Тому узгодженість і відповідність стосовно цього сти-лю обмежені даною смисловою цариною Поки наш досвід перебі-гає відповідно певному стилю переживання або пізнання (поки він залишається в межах замкнутої смислової царини) для нас триває дійсність цього досвіду



Виявляючи межі які переживаються в досвіді Щюц ставить питання про подолання цих меж У здоланні меж свого досвіду лю-дина послуговується певними засобами які ми називаємо ознака-ми позначками знаками та символами [10 с507]

Ознаки позначки знаки та символи передають повідомлен-ня через межі безпосередньому досвіду при цьому вони спів-презентують у досвіді все що є тематично інтерпретаційно та мо-тиваційно релевантним для цього актуальному досвіду але в якийсь спосіб виходить за межі його ядра Також знаки хоча суттєво і є laquoносіями повідомленьraquo але mdash у взаємному порозумінні з інши-ми людьми mdash допомагають також переступити межі символи хоча суттєво і є втіленням іншої дійсності в повсякденності у звязку з певними (а саме ритуалізованими) діями можуть використовувати-ся для переступання меж з іншими дійсностями і навіть останньої межі зазначає А Шюц [10 с507]

Ознаки вказують на щось відмінне від того чим вони є самі на щось удаване приховане або відсутнє і в цьому вказуванні ро-блять це доступним досвіду вони приносять людині зрозумілі по-відомлення про те що просторово та темпорально лежить поза її досяжністю Особлива форма ознак тілесний вираз вказує на щось таке що не лише laquoвипадковоraquo просторово та темпорально опиня-ється поза досяжністю а що принципово може бути схопленим лише в такому вказуванні свідомість іншого Позначки допомага-ють laquoподолатиraquo межі майбутнього тим що вони зараз накреслю-ють спогади які відбудуться пізніше вони приносять повідомлен-ня у власне майбутнє так само як спогади але конкретно та запла-новано Знаки в інтерсубєктивно обовязковий спосіб повязують означені ознаками та позначені позначками складові вони в кон-кретній чи анонімній взаємності передають однакові повідомлення від одного до іншого та обернено Символи приносять вісті про по-заповсякденні дійсності mdash або повсякденне повідомлення в такому позаповсякденному вигляді який відкривається в повному відсто-роненні від повсякденності Усі ці засоби грунтуються на суттєво-му для життєсвітового досвіду акті свідомості аппрезентації Вони водночас є результатами попередніх аппрезентаційних звязків і приводами для актуальних аппрезентацій Іншими словами вони є носіями актів аппрезентації Без цих носіїв людина сама значною мірою залишалася би без аппрезентації повністю захопленою плив-кими завжди теперішніми одиничними досвідами Тоді було б жит-



тя та переживання мабуть навіть одиничні досвіди але не було б життєсвіту [10 с508]

Як усі інші аппрезентаційні звязки знаки laquoдолаютьraquo для окре-мої людини життєсвітові трансценденції У своїх основних озна-чальних і позначальних складових вони laquoдолаютьraquo laquoмалі трансцен-денціїraquo просторові та часові обмеження досвіду як втілена в зна-ках ознака вона laquoдолаєraquo вже межу з іншим але лише знак робить можливим те що межа між людьми долається в обох напрямках [10 с519]

Символи будують міст від однієї царини дійсності до іншої та відіграють важливу роль в laquoопануванніraquo laquoвеликимиraquo трансценденціями У символічних як і в усіх аппрезентаційних звrsquoязках щось безпосередньо дане тепер вказує на щось відсутнє що завдяки цьому вказуванню співпрезентується в досвіді [10 с522]

Символічні значення є mdash закріпленими за певними носіями значень mdash нагадуваннями одиничних досвідів у позаповсякденних дійсностях які переносяться з інших станів до нормального стану повсякденності [10 с523] Щодо laquoвеликихraquo трансценденцій ми ба- с523] Щодо laquoвеликихraquo трансценденцій ми ба-523] Щодо laquoвеликихraquo трансценденцій ми ба-чимо що окрім відвертання від повсякденності в інших станах від неї можна дистанціюватися також у стані неспання Сповнена стра-ху і надії в тяжких життєвих кризах і більш-менш рутинізовано в теоретичній настанові людина шукає пояснень тим дієвим силам природи та суспільства які доленосно втручаються у повсякденне життя запитує про смисл цілого та його частин Поки природна на-станова не знімається кризовими потрясіннями або звичними пере-ходами до теперішньої настанови такі пошуки та питання перебу-вають за дужками Вони можуть бути розпочаті та порушені лише з певної дистанції до неї [10 с524]

Висновки Множинність форм досвіду вимагає осмислення досвіду в його цілісності та повноті Процеси метафоризації уви-разнюючись в символотворенні є основою раціональної дії Сим-вол будуючи міст від однієї царини дійсності до іншої стверджує єдність досвіду надаючи особистості можливість збереження іден-тичності Множина соціальних ролей визначає поліідентичність людини і тут важливою є здатність збереження цілісності особис-тості та її активної діяльності в суспільстві Конституювання осо-бистості й соціуму здійснюється в процесі діяльності аналіз якої виявляє прагматичну значущість символу Символічні аспекти мис-



лення розкриваючись у діяльності дають можливість розуміння нерозривної єдності мислення мови й діяльності що постають на-справді як один цілісний процес Таким чином проблема тотож-ності мислення і буття постає в новому світлі оскільки буття уви-разнюючись у символах являє себе в мові а мислення що здатне помислити буття само набуває буттєвого статусу Звrsquoязок буття і символу полягає не лише в тому що буття представлене в мислен-ні символічним чином а також у тому що світ символів є цілісним регіоном буття Символічний світ постає як Текст прочитання яко-го можливе як книги світу (метафорологія Ганса Блюменберга) або як Книги книг трансцендентної світу цьому (богомислення Григо-рія Сковороди) Символізм тексту в його іманентних та трансцен-дентних вимірах є важливим чинником культури породженої релі-гією Книги

Література1 Джеймс У Воля к вере Уильям Джеймс пер с англ сост Л В

Блинников А П Поляков mdash М Республика 1997 mdash 431 с mdash (Мыс-Мыс-лители ХХ века)

2 Джеймс У Многообразие религиозного опыта Уильям Джеймс РАН Ин-т философии mdash М Наука 1993 mdash 432 с mdash (Мыслите-Мыслите-ли ХХ века)

3 Джеймс У Прагматизм mdash Эбер М Прагматизм исследование его различных форм mdash Юшкевич П О прагматизме У Джеймс М Эбер П Юшкевич mdash К Україна 1995 mdash 284 с

4 Дьюи Дж Реконструкция в философии Джон Дьюи пер с англ М Занадворникова М Шикова mdash М Логос 2001 mdash 162 с mdash (Фило-софия Университетская библиотека) mdash (Серия laquoСигмаraquo)

5 Кассирер Э Лекции по философии и культуре Эрнст Кассирер Куль- Эрнст Кассирер Куль- Куль-турология ХХ век Антология mdash М Юрист 1995 mdash с 104ndash162

6 Кассирер Э Философия символических форм Том 1 Язык Эрнст Кассирер mdash М СПб Университетская книга 2002 mdash 272 с mdash (Книга света)

7 Кассирер Э Философия символических форм Том 2 Мифологическое мышление Эрнст Кассирер mdash М СПб Университетская книга 2002 mdash 280 с mdash (Книга света)

8 Кассирер Э Философия символических форм Том 3 Феноменоло-гия познания Эрнст Кассирер mdash М СПб Университетская книга 2002 mdash 398 с mdash (Книга света)

9 Мінаков М А Історія поняття досвіду Монографія Михайло Міна-ков mdash К Парапан 2007 mdash 380 с



10 Шюц А Лукман Т Структури життєсвіту Альфред Шюц Томас Лук-руктури життєсвіту Альфред Шюц Томас Лук-ман mdash К Український центр духовної культури 2004 mdash 560 с

Пономаренко Н ВСИМВОЛИЧЕСКОЕ ЕДИНСТВО ОПЫТА ЛИЧНОСТИ

Исследуется множественность форм опыта Определяются гра-ницы опыта и раскрывается роль символа в утверждении единства опы-та Символические аспекты мышления раскрываясь в деятельности дают возможность понимания неразрывного единства мышления язы-ка и деятельности

Ключевые слова бытие знак значение интерпретант личность опыт трансцеденция

Ponomarenko NVSYMBOLIC UNITY OF EXPERIENCE OF THE INDIVIDUAL

We investigate the multiplicity of forms of experience The boundaries of experience are defined the role of character in establishing the unity of experi-ence is addressed The symbolic aspects of thinking which are opened in the ac-tivities provide an opportunity to understand the indissoluble unity of thought language and action

Keywords existence character value interpretant personality experi-ence transcendency




Оксана Петрушенко

ПЕТРУШЕНКО Оксана Петрівна mdash кандидат філософських наук доцент кафедри філософії та економіки Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького Сфера наукових інтересів mdash феномен утопії та утопічної свідомості в історії культури звrsquoязок утопії із спорідненими формами та утвореннями свідомості

ЗВrsquoЯЗОК УТОПІЇ З МЕХАНІЗМАМИ ДІЯЛЬНОСТІ СВІДОМОСТІУ статті аналізуються основні аспекти та форми

глибинного звrsquoязку утопії та утопічної свідомості із ме-ханізмами діяльності свідомості Доводиться що низ-ка органічних властивостей свідомості таких як ідеалі-зація раціональність розрізняння наявного та належно-го проекція на майбутнє екзистенційний характер люд-ської самості та ціннісне відношення до дійсності приво-дять до появи соціальної утопії як певної форми виявлення внутрішніх особливостей та запитів людської свідомості

Ключові слова утопія антиутопія ідеалізація на-лежне прогноз уява мрія

Питання про те чому утопізм та утопічна свідомість не підда-ються усуненню методами науки чому розум і просвіта не змушу-ють їх перетворитись на казки для дітей дає підстави припусти-ти що їх корені є достатньо глибокими що вони повrsquoязані з певни-ми засадничими потребами людського інтелекту та людської пси-хіки В сучасних дослідженнях феномену утопії відбувається оче-видне розширення проблематики її вивчення у тому числі у поле зору дослідників потрапляють і звrsquoязки утопії з певними глибин-ними механізмами діяльності свідомості проте таке спрямування аналітики навряд чи сьогодні можна вважати поширеним Публі-кацій на цю тему зовсім небагато і саме до них ми будемо зверта-тись при викладенні теми статті а метою статті постає прояснення основних аспектів звrsquoязку утопії та утопічної свідомості з приро-дою людської свідомості та формами проявів її активностіcopy ОПетрушенко 2012


Сучасні дослідження свідомості та пізнання дозволяють ствер-джувати що ідеалізація (за ЕГусерлем mdash ідеація) постає такою процедурою людського мислення яка неодмінно присутня в усіх навіть дуже простих процесах пізнання Образ дійсності в свідо-мості людини як би ми його не тлумачили постає формою репре-зентації дійсності а тому він неодмінно несе у своєму змісті відно-шення його змісту до буття mdash як до буття взагалі так і до буття для свідомості Таке відношення не може набувати характеру чуттєво спостережуваних сутностей оскільки буття не є чимось чуттєвим що існує поруч із численними чуттєво наданими речами Відповід-но у тому образі який утворюється у свідомості людини в її кон-тактах з дійсністю присутні чуттєво-образний та конструктивно-функціональний компоненти [6 c 139ndash140] У більш простому ва- [6 c 139ndash140] У більш простому ва-c 139ndash140] У більш простому ва- 139ndash140] У більш простому ва- У більш простому ва-ріанті передбачається що в образі відбиваються та фіксуються як чуттєві характеристики речей та явищ так і звrsquoязки та відношен-ня між ними або всередині них і якщо чуттєві характеристики фік-суються органами чуттів безпосередньо то звrsquoязки особливо вну-трішні або суттєві такій фіксації не піддаються [7 c 182ndash192] Оскільки звrsquoязки функції відношення що постають необхідним елементом будь-яких образів дійсності а значить і будь-яких уяв-лень про неї носять не чуттєвий характер знання про них як і вони самі мають вищу змістову однорідність тобто їх можна рахувати формалізувати Саме однорідність звrsquoязків функцій та відношень приводить до того що й виміри яких ми їм надаємо стають вимі-рами остаточними безумовними тобто ідеалізованими пряма лі-нія не припускає того що вона хоч на якусь долю є крива Тому у будь-якому образі дійсності що утворюється в голові людини при її контактах з дійсністю неминуче буде присутня ідеалізація певного виміру або аспекту притаманних реальним явищам Чим більшого значення надається у певному уявленні звrsquoязкам та відношенням тим більше такі уявлення будуть тяжіти до ідеалізацій Відповід-но коли в утопічних творах або проектах починає ставиться наго-лос не на натуральних проявах людини (що здебільшого робиться у народних утопіях) а на людських взаєминах на типах таких взає-мин тим більше вони раціоналізуються і тим більшою мірою вони будуть тяжіти до ідеалізацій та однозначності (тобто mdash до стерео-типу до консервативності)

Буквально з перших кроків успішного розвитку раціонального дискурсивного мислення люди починають сприймати логічні кон-



струкції та процедури як елементи самої дійсності Схильність до ідеалізацій дійсності що неминуче виникає на основі тієї ролі яку відіграє конструктивно-функціональний компонент образу дійснос-ті у свідомості людини до надання ідеалізованим конструктам сві-домості важливішого значення ніж чуттєва картина дійсності май-же інтуїтивне сприйняття будь-чого через ідеалізовані визначення mdash все це і є тими механізмами сприйняття дійсності які врешті спри-яють формуванню ідеальних уявлень (моделей) соціального життя В утопіях ідеалізована дійсність подається як реальна чуттєво реа-лізована що безумовно не відповідає реальному стану справ ідеа-лізації залишаються виключно явищами та надбаннями свідомості в той час як чуттєве може бути предметом прямих спостережень та матеріальних досліджень Утопію та утопічні проекти можна вважа-ти результатом такого перетворення образів (або уявлень) дійснос-ті у свідомості людини коли ідеалізований компонент образу почи-нає грати першу та вирішальну роль у його змісті а чуттєвий компо-нент підпорядковується ідеалізованому і трансформується відповід-но до його змісту функцій та будови В результаті картина дійсності постає змальованою у надмірних або максимально досконалих вия-вах які самі по собі не притаманні реальним речам проте це не так просто помітити оскільки склад образу в цілому залишається відпо-відним до основних елементів реальності

Наведені міркування щодо звrsquoязку утопії з раціоналізацією та ідеалізацією дійсності підтверджуються і спеціальними досліджен-нями історії формування та структури науково-теоретичного мис-лення Цієї теми торкається в одній із своїх публікацій ВСШвирьов утверджуючи що вихід на теоретичні форми освоєння світу має своїм результатом не лише появу гносеологічних вчень а й виник-нення соціальних проектів laquoЦя проектно-конструктивна спрямо-ваність філософії Платона яскраво проявляється в його соціально-політичній утопії ідеального суспільства перетворюючи його на за-сновника утопічної свідомості як першої історичної форми розгор-нутого соціального проекту Очевидно що без вчення про справжній світ ідей неможлива була би і його утопія як спроба реалізації онто-логічно пізнавально заданого ідеалу у недосконалому земному сві-тіraquo [9 c 87] Отже автор засвідчує наявність сутнісного звrsquoязку між певними рівнями та механізмами людської пізнавальної діяльності та утопією ОЛЧерткова йдучи ще далі та стверджуючи конструк-тивну природу діяльності людського розуму і пізнання виділяє як

Оксана ПЕТРУШЕНКО


особливий тип утопічний конструктивізм (поряд із епістемологіч-ним та радикальним типами конструктивізму) ОЛЧерткова також утверджує що ідеї соціального конструювання засновані на розумін-ні соціальної як утім і природної реальності не як даної а як ство-рюваної творчо запроектованої на основі ідеалів та уявлень про на-лежне Авторка пише навіть про так званий laquoінженерний підхід до реальностіraquo що проявився в утопізмі [8 c 340ndash341] І далі laquohellip Іде- [8 c 340ndash341] І далі laquohellip Іде-c 340ndash341] І далі laquohellip Іде- 340ndash341] І далі laquohellip Іде- І далі laquohellip Іде- І далі laquohellip Іде-І далі laquohellip Іде-ал утопічних конструктивістів також не відображає світ оскільки він не може бути отриманим із досвіду але сам його творитьraquo [8 c 350]

На наш погляд осмислюючи роль конструктивного та чуттєвого компонентів образу реальності у свідомості людини важливо врахову-вати також і таку людську здатність як уяву саме на основі та за допо-могою уяви людина оперує таким змістом свідомості який не має на-очної форми вияву тобто йдеться про оперування поняттями матема-тичними обrsquoєктами ідеалізованими предметними змістами науки що відбувається саме завдяки здатності уяви а більш точно mdash здатності створювати образи із таким предметним змістом який не можна ото-тожнити із чимось реальним що було би їм цілком адекватним йдеть-ся наприклад про образи Пегаса золотої гори кентавра та ін В уто-піях антиутопіях та утопічних утвореннях фігурують часто такі реа-лії які можуть бути сприйняті та осмислені виключно на основі того що вони постають витворами людської продуктивної уяви В основі тих актів які притаманні уяві лежить просторово-часовий схематизм діяльності людського інтелекту який вперше чітко окреслив ІКант Просторово-часовий схематизм механізмів уяви також засвідчує те що утопії виростають на ґрунті дещо перебільшеної ролі конструктив-ного компоненту образу що спричиняє ідеалізацію дійсності

Із механізмами діяльності свідомості повrsquoязані також і спосо-би формування людських уявлень про належне ГГегель в laquoНау-ці логікиraquo продемонстрував що належне має не лише пізнаваль-ний (гносеологічний) але й онтологічний статус [3 c 196ndash199] Те laquoдещоraquo яке постає результатом становлення будучи результатом ототожнення буття і небуття постає проявом буття як такого але це значить що воно прагне перейти свої границі прагне постати як усе буття або буття як таке в тій повноті що дозволяє реалі-зувати його цього laquoдещоraquo сутність Іншими словами якщо взяти будь-яке явище через ті його визначення що надають йому певно-го змісту та водночас постають усталеними не лише із позиції са-мого цього дещо а й з позиції буття як такого тобто повноти бут-



тя то дані його характеристики і постануть його належним Напри-клад сутнісні прояви людини у їх проекції на людський рід набува-ють характеристик належного для людини або людини якою вона має бути Належне таким чином постає як буттєва повнота певної конкретної якості якогось сущого того сущого яке ми проектуємо на тотальне буття дозволяючи йому постати laquoбез обмеженьraquo без втручання з боку інших сущих Так наприклад ми часто кажемо що система освіти має бути такою-то держава і закони mdash такими-то хоча при тому розуміємо що реальні обставини життя у які вхо-дять численні інші сфери людської життєдіяльності змінюють бут-тєву самодостатність того сущого яке ми розглядаємо крізь призму належного Цілком очевидним є й те що в уявленнях про належне також відіграє вагому роль уява оскільки ізолювати дещо подати його у всеможливій повноті його буттєвої сутності можна лише в уяві та за допомогою уяви Тому утопію досить часто характеризу-ють як уявну соціальну дійсність

Не викликає сумніву що реальний життєвий досвід скеровує людину до того щоб виявляти в речах і явищах саме те що скла-дає їх вихідні суттєві якості тобто mdash виявляти належне Проте до самих речей поняття належного прикладається виключно ззов-ні mdash людиною на основі її пізнавальної діяльності та соціально-практичних потреб Самі ж собою речі є такими якими вони є та лише й можуть бути за певних обставин Тому ще ІКант виправда-но стверджував що відносно речей може ставитись питання якими вони є Лише людина здатна мати перед собою з однієї сторони на-явну реальність а з іншої сторони уявлення про належне про іде-альний або досконалий стан як справ так і у першу чергу себе са-мої [4 c 381] Відносно людини за ІКантом має ставитись питан- [4 c 381] Відносно людини за ІКантом має ставитись питан-4 c 381] Відносно людини за ІКантом має ставитись питан- c 381] Відносно людини за ІКантом має ставитись питан-c 381] Відносно людини за ІКантом має ставитись питан- 381] Відносно людини за ІКантом має ставитись питан- Відносно людини за ІКантом має ставитись питан-ня як належить (як має бути) [4 c 381] Отже саме людина надає всім речам і явищам дійсності вимір належного а відносно себе са-мої mdash ще й вимогу відповідати цьому належному намагатись орі-єнтуватись на нього та намагатись втілити його у своїх діях та праг-неннях Дещо пізніше розведення пізнавальних питань на laquoЯким щось єraquo та laquoЩо є належним (Яким щось має бути)raquo було покла-дене в основу розрізняння наук про природу та наук про дух (куль-туру) здійснене неокантіанцями Баденської школи [10 c 5ndash22]

Належне не лише є пізнавальним орієнтиром для людини і сус-пільства але й постає основою для ціннісного відношення людини до будь-чого МОЛоський у свій час визначав цінність як місце будь-



якого буття (чогось) в абсолютному бутті (бутті як такому) [5 c 53] Утопію mdash як в позитивному так і в негативному її виконанні mdash мож-на поза сумнівом уважати уявленням про належний суспільний стан або устрій а тому також і достатньо прямим виявленням певних уяв-лень про цінності Відповідно можна стверджувати що утопія вини-кає на основі з одного боку особливостей будови образу дійсності у свідомості людини (зокрема mdash особливостей його конструктивно-функціонального компоненту) а з іншого боку mdash як вияв уявлень про соціально належне та про таке у суспільному бутті що постає як не-заперечна цінність (з певної соціальної або пізнавальної позиції)

ІКант повrsquoязував належне із ноуменальними прозріннями свідо-мості які мали місце тоді коли вона спрямовувалась на свої влас-ні особливості та засади В таких прозріннях на його думку людина виходить на прямі контакти із абсолютним із завершеною і непере-вершеною досконалістю Саме на тлі уявлень про досконале на його думку виникає імпульс до самовдосконалення до прагнення реалі-зувати належне [4 c474ndash476] При тому ціннісна орієнтація люди- [4 c474ndash476] При тому ціннісна орієнтація люди-c474ndash476] При тому ціннісна орієнтація люди-474ndash476] При тому ціннісна орієнтація люди- При тому ціннісна орієнтація люди-ни набуває характеру цілісної реакції на дійсність цінність не вира-ховується а віднаходиться як те поза чим повноцінне буття людини уявляється неможливим Відомо що ціннісне відношення супрово-джується емоційними та почуттєвими реакціями вольовими імпуль-сами Всі ці риси притаманні і утопії Утопія змальовує mdash прямо або опосередковано у позитивному або негативному контексті mdash сус-пільно належне важливе досконале і водночас конче потрібне ба-жане найбільш цінне омріяне миле Означене переплетення пізна-вального ідеалізованого компоненту пізнання з уявленням про на-лежне тобто про досконалість а також з емоційно-ціннісним сприй-няттям наявного у свідомості конструкту характеризує утопію в її найбільш важливих і суттєвих рисах І ці риси як вже відзначалось прямо повrsquoязують утопію з іманентними механізмами функціону-вання людської свідомості Це значить що утопію можна корегува-ти спростовувати але її не можна знищити або усунути

Подібні твердження про утопію висловлює і ЕБлох уписую-чи утопію не лише у людське свідоме відношення до дійсності а й навіть у відношення до певних онтологічних структур Доводячи що вихідною характеристикою дійсності і буття постає відкритість останніх він визначає найпершу характеристику буття у тому зна-ченні яким воно відкривається людині через співвідношення laquoБут-тяraquo та laquoЩе-не-Буттяraquo йдеться про те що буття відкривається лю-



дині як незавершене і таке що перебуває на межі буття та небуття те буття на яке сподівається людина і постає як laquoЩе-не-Буттяraquo [2 c 127 227ndash229] Відповідно людина має бути оберненою до май- 127 227ndash229] Відповідно людина має бути оберненою до май-бутнього відношення з ним як раз і є особливістю людини

У міркуваннях ЕБлоха важливими постають націленість люди-ни на майбутнє Стурбованість майбутнім виводить у міркуваннях ЕБлоха на перший план категорію надії надія постає як екзистен-ційна характеристика людини [2 c 283ndash285] У таке ж відношення до дійсності вписується й утопія В загальному плані для ЕБлоха утопія постає як перенесення далеко наперед певного уявлення об-минаючи засоби [2 c 125] Тому в утопіях на думку ЕБлоха про- [2 c 125] Тому в утопіях на думку ЕБлоха про-c 125] Тому в утопіях на думку ЕБлоха про- 125] Тому в утопіях на думку ЕБлоха про- Тому в утопіях на думку ЕБлоха про-глядається такий момент як їх не обтяженість працею [2 c 129] До недоліків утопізму він відносить абстрагування від засобів за-провадження прекрасних проектів майбутнього та благодушну віру в те що це майбутнє може здійснитись без виснажливих зусиль та драматичних жертв з боку людства

У той же час ЕБлох дуже високо оцінює утопію та утопізм на його думку вони виконують функцію загальної прогностики mdash да-лекого забігання наперед у спробах намалювати загальні та відда-лені перспективи людства до яких бажано було би прагнути Усві-домлення деякої фантастичності та нездійсненності утопічних про-ектів на думку ЕБлоха не знижує їх цінності людство виносить свої заповітні мрії уперед керуючись тим що філософ називає спе-цифічним терміном laquoСовість-Знанняraquo тобто щирими прагненнями покращити свій стан рухаючись у певному напрямі [2 c 129] Зго-c 129] Зго- 129] Зго-дом між утопічним винесенням ідеї наперед та реальністю розмі-щуються цілком реальні і прагматичні соціальні проекти що весь час піддаються корекції [2 c 128ndash130] Так само дещо змінюються й самі утопічні проекти Віддалене проектування соціального бут-тя на думку ЕБлоха постає прямим свідченням того що для люд-ства є справді цінним бажаним можливим Поза таким прямим ви-несенням належного далеко вперед навряд чи змогли би прояви-тись найбільш важливі та заповітні мрії людства Отже утопія та утопічне є цілком закономірними і важливими явищами соціально-культурного процесу

Осмислюючи концепцію утопії розроблену ЕБлохом ми вважа-ємо необхідним відзначити таку інтелектуальну здатність людини як мрія мрія mdash це можливість для людини виносити наперед інко-ли mdash поза будь-якими означеннями можливого звrsquoязку із реальніс-



тю mdash найзаповітніші людські бажання Мрія може бути як образно-уявною тобто подавати бажане у вигляді картини так і абстрактно-концептуальною коли бажане подається у вигляді загальних окрес-лень жаданого стану речей або у формі якогось його загального па-раметру (наприклад життєвий спокій щасливий піднесений психіч-ний стан) Мрію очевидно споріднює із утопією те що і там і тут ба-жаний результат або стан життя подаються відразу в готовому вигля-ді винесеними у невизначене майбутнє обминаючи засоби та ета-пи реального руху до них На наш погляд якщо ми приймаємо кон-цепцію ЕБлоха позитивна роль утопії полягає саме в тому що вона культивує певні життєві мрії та описами можливого суспільного ста-ну активізує людську життєву активність у певному напрямі

Звертається до виявлення особливостей інтелектуальних ак-тів що врешті знаходять свій вияв в утопічних творах та утопічних уявленнях і відомий німецький філософ КЯсперс коли розглядає психологію формування і функціонування світогляду Зокрема він стверджує що в утопіях людина прагне більше віддатись спогля-данню світу ідей ніж реального світу намагається насолоджува-тись тим в чому усунуті причини життєвих труднощів та страж-дань [11 c 225] В основі механізму створення утопічних творів та уявлень він вбачав прагнення mdash свідоме чи підсвідоме mdash по-збутись життєвих антиномій laquohellip утопії приймають hellip антиноміч-не наяву проте одразу ж гармонійно роблять розвrsquoязок тобто так само ігнорують антиномічне Ця утопія mdash момент не вирішення у видимості як-от якийсь мистецький витвір або ж у неї (утопію) ві-рять знання про те як було б справедливо і правильно як би люди лишень побажали і якби минув ще якійсь часraquo [11 c 226] Звідси випливає що за КЯсперсом утопія базується на протиставленні уявного світу ідей (думок) та жорсткої реальності протиставлен-ні значною мірою загостреної бажанням мрією Суттєвою особли-вістю такого протиставлення філософ уважає таке ж уявне у мрі-ях розвrsquoязання антиномій реального життя проте за КЯсперсом таке прагнення вбиває життя оскільки світ як і людська природа позбавлена антиномій втрачає енергію зростання

Означеній особливості роботи утопічної свідомості КЯсперс надає вирішального значення в явищах утопії laquoУтопії мають спіль-не те що вони ігнорують антиномічну структуру існуванняraquo [11 c 225] Ця сутнісна риса утопії в антиутопіях діє за принципом laquoна-впакиraquo тут антиномії загострюються до нестерпного стану а тому



антиутопія постає скоріше прагненням виявити та загострити де-які життєві антиномії вказати на їх небезпечний для суспільства і людини характер якого вони набувають тоді коли надмірно заго-стрюються або ж стають загрозливими якщо ігноруються В остан-ньому варіанті антиутопія постає ніби laquoвивернутоюraquo утопією де-монструє небезпеку самих утопій які як вірно міркує КЯсперс усувають антиномії і у випадку реалізації загрожують життю лю-дини і суспільства Отже в обох випадках на перший план в осмис-ленні механізмів діяльності свідомості що виливається в утопічні проекти лежить факт наявності реальних життєвих антиномій та прагнення протиставити таким антиноміям уявний стан суспільних відносин в яких антиномії зникають або гармонізуються Звідси ми можемо зробити висновок що усвідомлення належного прагнен-ня належного діє в основах утопічної свідомості вкупі із усвідом-леним чи не зовсім усвідомленим уявленням про бажане вимріяне Обидва моменти тісно сплітаються в свідомих актах та побудовах проте у певних утопічних проектах відчутно може домінувати на-лежне (це як правило раціоналізовані утопії) а в інших mdash бажа-не (це утопії mdash мрії в яких спрацьовує механізм миттєвого перене-сення думки у віддалений та досягнутий поза витратами праці ре-зультат вдосконалення суспільства)

Аналіз певних думок та міркувань КЯсперса дозволяє на наш погляд побачити інтелектуальні корені утопії в дещо глибших структурах та механізмах свідомості Як відомо КЯсперс уважав що філософія постає свого роду інтелектуальним борінням із неви-мовною сутністю нашого Я бажанням виявити та вимовити сут-ність цього невимовного [12 c 34ndash37] У такому бажанні на наш погляд можна помітити й момент внутрішньої впертості людини її небажання віддатись волі обставин життя протиставити їм те що йде із самого першого джерела людської самості В такому контек-сті утопія постає певним викликом що виголошується як вирок і як діагноз реальному стану речей Якщо за аналогією із певними мір-куваннями АБадью повrsquoязати таку інтелектуальну впертість люди-ни її небажання здатися на милість суворим реаліям життя із сут-ністю етичного то можна характеризувати утопію як етику соці-альності [1 c 27 34]

Отже здійснене дослідження дозволяє зробити висновок що утопія та утопічні фрагменти мислительної діяльності не варто від-носити до випадкових та хворобливих виявів розвитку суспільної



думки Утопія як варіант проектування передбачення подальшо-го розвитку що ґрунтується на уявленнях про належне формуван-ня яких притаманне руху людської думки є необхідним компонен-том осмислення дійсності процесу цілепокладання пізнання мож-ливого розвитку подій та можливих варіантів подальшого розви-тку Тому можна вважати доволі однобічним трактування утопії ви-ключно як помилкового та безперспективного образу який може бути лише обrsquoєктом розваги та насмішкуватих зауважень серйоз-них освічених людей

Література

1 Бадью А Этика Очерк о сознании Зла Ален Бадью [пер с франц ВЕЛапицкого] mdash СПб Machina 2006 mdash 126 с (Критическая библиотека)

2 Блох Э Тюбингенское введение в философию ЭБлох [Пер с нем ТЮБыстровой СЕВершинина ДИКриушова] mdash Екатеринбург Изд-во Урал ун-та 1997 mdash 400 с

3 Гегель Г Наука логики В 3-х томах Т1 Гегель Георг Вильгельм Фри-дрих mdash М Мысль 1970 mdash 501 с (АН СССР Ин-т философии Фи-лософское наследие)

4 Кант И Критика чистого разума Кант И [пер с нем НЛосского сверен и отредактирован ЦГАзарканяном и МИИткиным Примеч ЦГАзарканняна] mdash М Мысль 1994 mdash 591 [1] с

5 Лосский НО Условия абсолютного добра Основы этики Характер русского народа ВОЛосский mdash М Политиздат 1991 mdash 386 с mdash (Б-ка этич мысли)

6 Петрушенко ВЛ Філософія знання онтологія епістемологія аксіоло-гія ВЛПетрушенко mdash Львів Ахілл 2005 mdash 320 с mdash С 139-140

7 Твардовский К Образы и понятия Исследования аналитического на- К Образы и понятия Исследования аналитического на- Образы и понятия Исследования аналитического на-следия Львовско-Варшавской школы Вып 1 КТвардовский [Отв ред ВЛВасюков] mdash СПб Изд Дом laquoМіръraquo 2006 mdash 304 с mdash С 172 mdash 222

8 Черткова ЕЛ От поиска истины к конструированию реальности этапы эволюции идей конструктивизма ЕЛЧерткова Конструк-тививстский подход в эпистемологии и науках о человеке Отв ред акад РАН ВАЛекторский mdash М laquoКанон+raquo РООИ laquoРеабилитацияraquo 2009 mdash 368 с ил mdash С 338 mdash 353

9 Швырев ВС Научно-теоретическое познание и его проектно-конструктивные функции (история и современность) Швырев ВС Конструктививстский подход в эпистемологии и науках о человеке Отв ред акад РАН ВАЛекторский mdash М laquoКанон+raquo РООИ laquoРеаби-литацияraquo 2009 mdash 368 с ил mdash С 79 mdash 102



10 Шульц ВЛ Социология знания история и методология ВЛШульц Ин-т соц-полит исслед РАН mdash М Наука 2006 mdash 196 с

11 Ясперс К Психологія світоглядів Карл Ясперс [пер З нім ОКислюк РОсадчук] mdash К Юніверс 2009 mdash 464 с (Філософська думка)

12 Ясперс К Философия Книга первая Философское ориентирование в мире Карл Ясперс [пер АКСудакова] mdash М laquoКанон+raquo РООИ laquoРе- [пер АКСудакова] mdash М laquoКанон+raquo РООИ laquoРе- [пер АКСудакова] mdash М laquoКанон+raquo РООИ laquoРе-пер АКСудакова] mdash М laquoКанон+raquo РООИ laquoРе-ер АКСудакова] mdash М laquoКанон+raquo РООИ laquoРе-абилитацияraquo 2012 mdash 384 с

Петрушенко ОСВЯЗЬ УТОПИИ С МЕХАНИЗМАМИ

ДЕЯТЕЛЬНОСТИ СОЗНАНИЯВ статье анализируются основные аспекты и формы глубинной свя-

зи утопии и утопического сознания с механизмами деятельности созна-ния Доказывается что целый ряд органических свойств сознания та-ких как идеализация рациональность различение наличного и должного проекция в будущее экзистенциальный характер человеческой самости и ценностное отношение к действительности приводят к появлению уто-пии как определенной формы проявления особенностей и запросов челове-ческого сознания

Ключевые слова утопия антиутопия идеализация должное про-гноз воображение мечта

Petrushenko OCONNECTION BETWEEN THE UTOPIA AND SOME

MECHANISMS OF CONSCIOUSNESSrsquo ACTIVITYThe author analyzes the main aspects and forms of ultimate connection

between utopia and utopian consciousness with mechanisms of consciousnessrsquo activity It is proved that a number of native features of consciousness such as idealization rational character distinguishing of given and due projection into the future existential character of the Self value attitude towards reality leads to appearance of utopia as of certain form of manifestation of peculiarities and enquiries of manrsquos consciousness

Key words utopia negative utopia idealization due prognoziz imagina-tion dream





Володимир Шаповал

ШАПОВАЛ Володимир Миколайович mdash доктор філософських наук професор кафедри гуманітарних дисциплін Харківського національного університету внутрішніх справ Сфера наукових інтересів mdash філософська антропологія філософія культури філософія права

ЕСХАТОЛОГІЧНІ МОТИВИ РОСІЙСЬКОЇ РЕЛІГІЙНО-ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ

laquoСРІБНОГО СТОЛІТТЯraquo І СУЧАСНІСТЬУ статті розглянуто погляди найбільш відомих

російських філософів кінця XIX mdash початку XX стст на есхатологічні проблеми аналіз та оцінка стану соціальних і духовних процесів що відбуваються у соціумі у період кризи а також сучасні конотації есхатологізму

Ключові слова есхатологія криза культура людина дух Бог

Есхатологічні ідеї мають стародавні коріння їх витоки можна виявити ще у міфологічному світогляді епохи ранніх цивілізацій Як правило поява подібних явлень повrsquoязана з серйозними кризами пережитими різними людськими спільнотами у процесі їх становлення та розвитку Причому вже стародавня міфологія відзначалася як мінімум двома принципово різними позиціями відносно причин переживаних криз і шляхів їх подолання 1) світ і суспільство кожного разу гинуть не остаточно зникають лише окремі їх форми замість яких зrsquoявляються нові форми і буття продовжує свій звичний рух по заданому колу 2) все суще рухається у бік радикального перетворення земного буття коли laquoсвіт злаraquo щезне остаточно а замість нього прийде нова реальність mdash Царство Боже або світ добра і справедливості який існуватиме вічно

Вказані ідеї знайшли своєрідне тлумачення у російській філософії laquoСрібного століттяraquo де есхатологічна проблематика займає досить помітне місце Початок її сходить до ПЯ Чаадаєва та ранніх словrsquoянофілів які поставили питання про місце Росії у світовому історичному процесі локальний та глобальний кінець copy ВШаповал 2012


історії Найбільшої напруги есхатологічні питання досягли на рубежі XIX-XX століть коли не лише одне століття йшло на зміну іншому але сама європейська цивілізація підійшла до нового тривожного у своїй невизначеності етапу свого розвитку До теми есхатологізму зверталися М Федоров Вол Соловйов ЕМ Трубецькой СМ Булгаков МО Бердяєв С Франк Д Мережковський та ін

Виникає питання наскільки актуальними для нашого часу є ті ідеї про перманентну кризу суспільства і майбутнє світу які відстоювали представники російської релігійної філософії laquoСрібного століттяraquo і в якій мірі сучасна соціальна реальність відповідає ідеям есхатологізму

Одним з тих хто особливе значення надавав у своїй філософській творчості есхатологічній проблематиці був МФ Федоров Він виступав рішучим критиком цивілізації і культури вбачаючи у них прогресуюче звиродніння На його думку одним з провідних умонастроїв цивілізації є забуття смерті Це забуття укоріняється в умах людей тим більш міцно чим далі шляхом цивілізації йде людство Сучасний йому стан людства мислитель характеризує як найгірший Людей повинні були б обrsquoєднувати любов і турбота про ближнього а насправді цивілізація все більше спирається на насильство і страх Федоров відзначав негативні наслідки розподілу праці що посилюється і робить людину частковою laquoодновимірноюraquo Чим досконалішим у суспільстві стає розподіл праці laquoтим менш людина робиться здібною до освіти бо освіта не підтримувана головним заняттям освіта на дозвіллі не може бути плідною Для робітника який виконує роль руки протягом шести днів голова як капелюх який він надіває у свята (якщо він його надіватиме адже може вважати за краще ніж цей капелюх що-небудь інше наприклад розгул)raquo [8 с 330]

У суспільстві XIX ст зrsquoявилися нові тривожні риси Разом з винищуванням людьми один одного чим люди займаються з початку історії набуває розвитку розорення природи laquoІсторія як факт mdash писав Федоров mdash є взаємне винищування винищування один одного і самих себе пограбування або розкрадання через експлуатацію і утилізацію всієї зовнішньої природиraquo [8 с 521] У цих словах звучать тривожні сигнали з приводу можливості екологічної кризи яка у наш час набуває характеру катастрофи

До історії та світу вважав Федоров можна ставитись обrsquoєктивно тобто розглядати природу і суспільство як певну даність яку можна

Володимир ШАПОВАЛ


відобразити у формулах і законах При такому ставленні людина зводиться до положення обrsquoєкту Протилежним є субrsquoєктивне ставлення до світу Точкою відліку у цьому випадку стає субrsquoєкт людина а світ сприймається через призму особи Зрозуміло у такому ставленні до світу є свої слабкі сторони Знання при такому підході може сприйматися як вичерпна кінцева мета Для того щоб знання було живим воно на думку Федорова має бути знанням не лише того що є але і того що має бути Мислитель пропонує проективний тип ставлення до світу коли знання стає не умоглядним описом і поясненням сущого а знанням про належне проектом зміни світу

Порятунок світу і людства згідно Федорову залежить від самих людей Загальним проектом повинні стати подолання смерті mdash досягнення безсмертя для тих хто живе і воскресіння померлих Проект запропонованої мислителем laquoЗагальної справиraquo mdash це проект виконання laquoобовrsquoязку до батьків предків воскресіння як найвищої і безумовно загальної моральності моральності природної для розумних істот що відчувають від виконання якої залежить доля людського родуraquo [8 с 473]

Есхатологічні проблеми були предметом пильної уваги ВС Соловйова Його історіософські погляди пройшли певну еволюцію у своєму розвитку На ранніх етапах своєї творчості Соловйов намагався створити філософський проект теократичної держави Але в останні роки життя він відмовляється від можливості такої держави його погляди на філософію історії стають есхатологічними Вустами одного з учасників laquoТрьох розмов про війну прогрес і кінець усесвітньої історіїraquo Соловйов утверджує що laquoпрогрес є завжди симптом кінця наближенням розвязкиraquo [6 с 705] Така розвязка повязана із зовнішньою перемогою сил зла коли за всіма матеріальними економічними соціальними досягненнями людство перестає бачити і відчувати своє духовне єство що сполучає його з Богом Від ідеалу теократичної уселенської монархії Соловйов переходить до чекання всесвітньої катастрофи і кінця історії Попередити світову катастрофу можна лише laquoщонайтіснішим зближенням і світовою співпрацею всіх християнських народів і державraquo [6 с 642]

Якщо неупереджено поглянути на дійсність то царством смерті laquoсила зла підтверджується а сила добра навпаки спростовуєтьсяhellip зло явно сильніше за добро і якщо явне вважати єдино реальним то треба визнати світ справою злого началаraquo [6 с 726-727] Зло дійсно



існує і воно виражається laquoне в одній відсутності добра а у позитивному опорі й перевазі нижчих якостей над вищими у всіх областяхraquo [6 с 727] У чому ж людина може знайти опору laquoНаша опора одна mdash підкреслював Соловйов mdash дійсне воскресінняraquo [6 с 728] Боротьба добра зі злом ведеться не лише у душі у суспільстві але й на фізичному рівні В історії був один випадок реального фізичного воскресіння mdash воскресіння Ісуса Христа Воскресіння всіх померлих буде умовою остаточної перемоги добра Лише віра у те що це можливо позбавляє від відчаю перед лицем неминучої смерті і дає сенс життя laquoЦарство Боже mdash вказував Соловйов mdash є царством торжествуючого через воскресіння життя mdash у ньому ж дійсне остаточне добро У цьому полягає вся сила і вся справа Христа в цьому Його дійсна любов до нас і наша до Нього Все інше mdash лише умова дорога крокиraquo [6 с 728] Не дивлячись на весь трагізм людської історії філософ не полишає надії на краще майбутнє Людство чекають laquoнова земляraquo і laquoнове піднебессяraquo й прийти до них можна шляхом laquoудосконалення цілої людини mdash внутрішньої і зовнішньої особи і суспільства народу і людстваraquo [6 с 73]

Звертаючись до закономірностей есхатологічного світосприй-мання його укоріненості в історії християнства ЕМ Трубецькой роздумує про есхатологічні передбачення Євангелія та їх звязок з сучасністю В умовах духовної напруги яку переживало європей-ське суспільство на початку XX ст стали наочними багато вказаних Євангелієм ознак близькості кінця світу Проте філософ не квапить-ся з категоричними висновками оскільки ті явища які сприймають-ся як laquoзнаки кінця світуraquo на думку Трубецького мали місце і рані-ше у людській історії laquoНе вперше світ обагрявся кровю mdash відзна-чав філософ mdash і не вперше з війни народжується смута і голод та-кож і гоніння проти Церкви що почалося на наших очах mdash не лише не перше але і далеко не найнещаднішеraquo [7 с 279]

Згідно Трубецькому світові катастрофи mdash це явища що повторюються в історії laquoПри кожному повторенні вони стають глибшими і ширшими поширюються на більш велику область земної поверхні mdash вказував філософ mdash Ми не знаємо і знати не можемо скільки разів судилося повторюватися у світі катастрофічним явищам війни смути голоду і гоніння наскільки часто і сильнішими будуть у майбутньому землетруси яких також буває багато у всі століття Але як би часто не повторювалися всі ці жахи mdash безумовний сенс їх завжди один і той же Вони завжди означають не лише близькість



кінця але і дійсне його наближення Помилка починається лише з того моменту коли ми починаємо міряти цю близькість нашим людським аршином тобто днями і роками у буквальному розумінні і особливо mdash певними датамиraquo [7 с 280]

Трубецькой критично сприймав багато положень вчення ВС Соловйова зокрема його концепцію вселенської теократії Сучасну йому суспільну і культурну ситуацію Трубецькой кваліфікував у термінах апокаліптики називаючи суспільство laquoзвіриним царствомraquo laquoНа наших очах mdash писав філософ mdash апокаліптичне бачення звіра що виходить з безодні вдягається у плоть і кров пануюча у сучасному житті тенденція виражається саме у перетворенні людського співіснування на вдосконаленого звіра що зневажає будь який закон божеський і людський до цього результату ведуть запаморочливі успіхи сучасної техніки з одного боку і настільки ж запаморочливе швидке падіння людини і людства з іншого боку Сучасна держава з її аморалізмом прагненням використовувати всю культуру як засіб для здійснення тваринних цілей колективного егоїзму виявляє собою немовби конкретне втілення начала звіролюдскостіraquo [7 с 7] Як наслідок перспектива людської історії зовсім не Боже царство як дехто вважає але справжнє пекло laquoНа наших очах mdash відзначав мислитель mdash пекло стверджує себе як вичерпний вміст усього людського життя а отже і всієї людської культуриraquo [7 с 258]

Трубецькой проводить есхатологічні паралелі зіставляючи сучасні йому події з катастрофами що відбувалися у стародавні історичні епохи Пелопоннеська війна падіння Римської імперії татарська навала mdash ці і багато інших прикладів laquoсвідчать про одне і те ж mdash про позитивне значення катастрофічного у світі про звязок якнайглибших одкровень з крахом людського благополуччя Ось чому другому пришестю Спасителя повинна передувати така скорбота якої не було від початку світуraquo [7 с 285] Але пришестя Царства Божого неминуче laquoЗдійснюється суд над світом mdash підкреслював Трубецькой mdash і все ті духовні сили які приховані у людстві повинні виявитися у цьому вогненному випробуванні Саме руйнування мирського порядку доводить що царство Боже нас торкнулося воно близьке Все те що його не вміщає підлягає руйнівній дії вогню що розгорівся у світі Але для тих народів які зуміють усвідомити і вмістити його одкровення настає епоха великих духовних подвигів і вищої творчостіraquo [7 с 285]



Кажучи про протиріччя сучасної йому культури філософ помічає що агонізує антирелігійна культура саме вона laquoгине у світовій пожежі яка розгорілася на наших очахraquo [7 с 287] Проте не дивлячись на те що мета побудови Царства Божого на землі здійснюються через крах мирського порядку це не означає що люди повинні дивитися на весь суспільний порядок а з ним разом і на всю світську культуру як на щось таке що підлягає запереченню laquoЧи повинні ми гасити світову пожежу чи склавши руки чекати того Божого суду над світом який просвіщається цією картиною загального руйнуванняraquo mdash задається питанням Трубецькой [7 с 287] У підґрунті таких есхатологічних настроїв лежить зневага до laquoвідноснихraquo цінностей серед яких називають мирський порядок і світську культуру Філософ говорить про відносну і тимчасову цінність мирського порядку бо кінцева мета mdash Царство Боже Мирський порядок лише етап на шляху до такого Царства Але laquoдоки світ не дозрів для остаточного самовизначення поки він не містить у собі повністю божественного життя він залишається позабожественою сферою Як такий він тимчасово залишається за порогом Царства Божого але звідси не слідує що його має бути віддано під владу сатані У цьому полягає виправдання мирського порядку mdash суспільства держави господарства і всієї взагалі світської культуриraquo [7 с 289]

Трубецькой звертає увагу на той ухил релігійного світосприй-мання що говорить про ототожнення мирського порядку з laquoцар-ством антихристаraquo унаслідок чого цей мирський порядок повинен неминуче загинути Філософ оцінює такий умонастрій як дуже не-безпечний оскільки laquoвизнаючи мирський порядок laquoцарством ан-тихристаraquo ми віддаємо його у владу антихриста А відмова від бо-ротьби за мир не гідна людини і особливо християнина капітуля-ція перед пануючим у світі зломraquo [7 с 288]

Найуважнішим чином досліджував есхатологічні проблеми СМ Булгаков У роботі laquoАпокаліптика і соціалізмraquo він зазначав що laquoосо-бливий інтерес до апокаліптики виявляється у нашу епоху у свідомос-ті якої так невідступно постає проблема про сенс історії мету її і ре-зультат яка охоплена відчуттям якогось стрімкого неспинного мимо-вільного руху вперед смутним відчуттям історичного проростання Це розлито в нашій духовній атмосферіraquo [4 с 377]

Роздумуючи про проблеми філософії історії і теорії соціального прогресу Булгаков звертає увагу на можливість двоякої орієнтації



в історії laquoУ одному випадку mdash писав мислитель mdash історія розглядається як процес що веде до досягнення певної граничної проте історії ще іманентної та такої що її силами досягається мети mdash умовно назвемо цей розгляд хіліастичним (хіліазм mdash тисячолітнє царство з торжеством добра на землі і в історії)raquo [4 с 390]

Хиліастічному розумінню історії Булгаков протиставляє есхатологічне світосприймання Есхатологія з її проблемами laquoпроклятими питаннямиraquo невикорінна у людській свідомості laquoДитя двох світів людина може забути про своє походження і втратити живе відчуття звrsquoязку з іншим світом позбутися переживання позамежного разом з переживанням іманентного але вона не може не знати про майбутній її відхід з цього світуraquo [4 с 390] Такі думки та ідеї формують відповідні ціннісні установки які заставляють людину самовизначитися по відношенню до найважливіших понять добра і зла справедливості і несправедливості рабства і свободи

Тема Апокаліпсису стає однією з основних у творчості філософа і письменника-символіста ДС Мережковського Як ніхто інший з російських релігійних мислителів він переживав приреченість і безвихідь історичного шляху людини На думку Мережковського війни супроводили й будуть супроводжувати розвиток суспільства Час від часу людство laquoраптом починає тужити сходити з розуму від ldquoпоганої нескінченностіrdquo і аби вирватися з неї схильне розбити собі голову об стінуraquo [5 с 157] Перший припадок такого безумства писав Мережковський у 1930 році laquoми тільки що бачили у світовій війні можливо скоро побачимо і другий Усі вбиватимуть один одного Лише зараз після першої всесвітньої війни і напередодні другої ми починаємо розуміти що можлива мета безконечного прогресу mdash безконечна війна mdash самовинищення людстваraquo[5 с 157]

Європейська міжвоєнна стабілізація існує лише на поверхні як виражається Мережковський у laquoденній душіraquo післявоєнної Європи laquoНічна її душаraquo охоплена тяжінням другої світової війни laquoУ нижньому поверсі mdash пороховий льох фашизму у верхньому mdash радянська лабораторія вибухових речовин а в середньому mdash Європа у муках пологів світ хоче народити а народжує війнуraquo [5 с 15]

Сучасна Європа як колись Атлантида переживає випробування добробутом Заколисуючий достаток затягує людей у трясовину байдужості нудьги пересиченості виявляючись урешті-решт своєю зворотною стороною mdash безбожництвом вседозволеністю розбещеністю насильством і війною Зіставляючи історію Атлантиди



і те що відбувалося в Європі між двома війнами мислитель підводить до висновку про неминучість грядущої світової війни і загибелі laquoнової Атлантидиraquo mdash Європи На думку Мережковського загибель великих цивілізацій від війни і розпусти mdash явище всесвітньої історії що повторюється laquoУ всі часи так само як і в наш війна і розпуста робляться небувалими за якістю mdash крайнім непроглядним вже не людським а сатанинським злом [5 с 171] Криза західноєвропейської культури mdash це не ізольована унікальна проблема а черговий етап наступна сходинка до неминучого кінця історії

Аналізуючи причини кризи західної культури Мережковський намагається показати шляхи і можливості її подолання laquoІсторична церкваraquo у цій ситуації не може зіграти роль рятівника людства Зосереджуючись на піднебессі вона багато у чому ізолювала себе від земного життя З іншого боку історична практика церкви є частиною історичного процесу людства і відповідно страждає тими ж пороками що й усі елементи культури laquoПерше що треба було б зробити mdash підкреслював мислитель mdash зrsquoєднатися всім хто чує шум потопу що наближається і зробити так щоб усі почули друга війна mdash це кінець людства Вітер потопу свистить у всі щілини нашої європейської хатини mdash треба будувати Ковчегraquo [5 с27] Цивілізація що вичерпала себе у своєму профанному розвитку веде до перемоги laquoгрядущого Хамаraquo mdash такого що вироджується бездуховного міщанства Врятувати людство може лише щось трансцендентне mdash друге пришестя Христа

Аналізуючи наявний стан суспільства СЛ Франк відзначав що laquoтрагічний характер сучасної епохи нечувано велика кількість зла і сліпоти розхитаності всіх звичайних норм і життєвих засад предrsquoявляють до людської душі такі непомірно тяжкі вимоги з якими вона часто не в силах впоратися [9 с 115] Душа піддається спокусі або відректися від усякої святині і вдатися до примарної свободи невіри або вчепитися в уламки такої що гине старої будівлі життя і відвернутися від усього світу замкнутися у собі Старі засади і форми буття гинуть життя відмітає їх викриваючи їх відносність Ті хто орієнтується на них ризикують втратити розумне відношення до життя духовно звузитися і скостеніти З іншого боку встати на позицію їх заперечення означало б laquoбути понесеним потоком загальної підлоти і ганебностіraquo laquoЧас такий mdash підкреслював Франк mdash що розумні і живі люди схильні бути підлими і відрікатися від будь якого духовного змісту а чесна і духовно глибока натура



схильна дурнішати і втрачати живе ставлення до дійсностіraquo [9 с 115] Усе це mdash результат духовної релігійної і якщо брати ширше культурної кризи що охопила людство

Особливу увагу Франк приділяє міфу прогресу У краху цього кумира він бачить найбільш явну ознаку трагічного стану епохи Саме цю проблему він уважає центральною в оцінці духовної кризи суспільства першої половини XX cт laquoЩе недавно mdash писав філософ mdash у довоєнний час усі ми вірили у ldquoкультуруrdquo і культурний розвиток людства Нам здавалося що у світі панує ldquoпрогресrdquo поступове і безперервне етичне і розумове вдосконалення людства нерозривно повrsquoязане з таким ж вдосконаленням його матеріального і правового життя Ми захоплювалися культурою Європи і тужили про культурну відсталість Росії raquo [9 с 133] Але у надрах європейської культури коренилися і розвивалися такі соціальні хвороби як laquoегоїзм дрібrsquoязковість міщанська вульгарність і обмеженість буржуазні забобони жорстокість репресій відносно порушників буржуазного права і моралі націоналізмraquo [9 с 133] Перша світова війна виявилася для більшості російських освічених людей несподіванкою Ніхто не міг повірити у небачену жорстокість і руйнівний характер цієї війни Вона здавалася не природним вираженням духовно-суспільного стану Європи а якоюсь хворобливою і короткою перервою нормального культурного розвитку

Піддаючи осмисленню післявоєнні і післяреволюційні події Франк указував laquoМи втратили віру у ldquoпрогресrdquo і вважаємо це поняття помилковим туманним і довільним Людство взагалі і європейське людство зокрема mdash зовсім не безперервно удосконалюється не йде неухильно якимсь рівним і прямим шляхом до здійснення добра і правди Навпаки воно блукає без певної дороги підіймаючись на висоти і знову падаючи з них у безодні і кожна епоха живе якоюсь вірою помилковість або однобічність якої потім викриваєтьсяraquo [9 с 141] На думку філософа перехід від ldquoсередньовіччяrdquo до нашого часу той ldquoновийrdquo час який раніше уявлявся laquoбезперечним вдосконаленням людства звільненням його від інтелектуальної моральної і загальнодуховної пітьми і вузькості минулого викрито тепер у нашій свідомості як епоху яка через ряд зовнішніх блискучих успіхів завела людство в якусь безвихідь і зробила у його душі якесь невиправне спустошення і озлоблення У результаті цього яскравого і імпонуючого розвитку культури освіти свободи і права людство прийшло на наших очах до стану нового варварстваraquo [9 с 141-142 ]



Вихід Франк убачає у тому щоб відбулася зустріч з laquoживим Богомraquo laquoЧерез глибини нашого досі спустошеного духу mdash вказував філософ mdash ми нарешті дісталися до твердого непорушного ґрунту на якому ми міцно стоїмо віднині обома ногами Через нескінченну пітьму нам блиснуло світло яке нас віднині внутрішньо осяюєhellip Ми знайшли вічного Друга і Батька ми більш не самотні і не покинуті у тиші наодинці з собою і з Богом ми насолоджуємося радістю любові у порівнянні з якою вже неістотні незначні всі невдачі розчарування і жаль зовнішнього життяraquo [9 с 172]

Значне місце есхатологічна проблематика займає у філософській творчості МО Бердяєва laquoСамобутня російська думка mdash писав філософ mdash звернена до есхатологічної проблеми кінця вона забарвлена апокаліпсично У цьому mdash відмінність її від думки Заходу Але це додає їй характер релігійної філософії історіїraquo [3 с 4] Апокаліпсичні настрої повrsquoязані зі страхом Розглядаючи різні види страху Бердяєв писав laquoУ страху людина зовсім не переживає афекту стояння перед безоднею перед таємницею перед нескінченністю навпаки вона занурена у нижчий буденний посюсторонній світ Страх есхатологічний повrsquoязаний з кінцевою долею людини і світу є корисливою і буденною підміною священного жаху безкорисливого і трансцендентного Досягнення божественної висоти і досконалості божественної любові зовсім не є засобом уникнути загибелі і досягти блаженства але є самоціллю порятунком і блаженствомraquo [1 с 158]

Не без підстав багато хто вбачає звrsquoязок есхатологічних настроїв з технічною стороною цивілізації Розглядаючи техніку як найважливіший елемент сучасної культури Бердяєв підкреслював laquoНаслідки техніки для життя соціального і етичного суперечливі З одного боку техніка позначала матеріалізацію і механізацію людського життя ослаблення духовності Але з іншого боку техніка має і абсолютно інше значення вона є дематеріалізацією і розвтілюванням і вона розкриває можливості більшого звільнення духу [1 с 198] Техніка є laquoнейтральною лише на певному рівні свого розвитку На вищому рівні вона втрачає це нейтральне значення і може перетворитися на магію магію чорну якщо дух не підпорядкує її вищої мети Техніка на вершині своїй може привести до знищення більшої частини людства і навіть до космічної катастрофи Духовний і етичний стан людини що володіє нечуваною силою техніки набуває вирішального значення



[1 с 199] Техніка підкреслював Бердяєв laquoмає свою есхатологію зворотну християнській mdash завоювання світу і організацію життя без Бога і без духовного переродження людиниraquo [1 с 199]

Аналізуючи характер революцій що мали місце в історії Бердяєв відзначав їх подвійний характер laquoУ революції mdash писав філософ mdash здійснюється суд Божий У революції є момент есхатологічний немовби наближення до кінця часів Але революція є хворобою вона свідчить про те що не знайшлося творчих сил реформування суспільства що сили інерції перемогли [2 с 172] У революції людина хоче звільнитися від рабства у держави буржуазії святинь або ідолів але негайно створюються нові ідоли нові помилкові святині і людина потрапляє у рабство до нової тиранії Найважча революція яка ще ніколи не відбувалася і яка була б радикальнішою за всі попередні революції mdash це за словами Бердяєва laquoреволюція персоналістична революція в імrsquoя людини а не в імrsquoя того або іншого суспільства По-справжньому глибинно революція є зміною принципів на яких стоїть суспільство а не кровопролиттямraquo [2 с 173]

Історичний час уважав Бердяєв laquoсам по собі не може закінчитися він спрямований у нескінченність яка ніколи не перетворюється на вічність [2 с 240] На думку філософа є два протилежні виходи з історичного часу mdash до часу космічному або до часу екзистенціального laquoЗанурення історичного часу у час космічний є шляхом натуралізму який може приймати містичне забарвлення Тут історія повертається до природи входить у космічний круговорот Занурення історичного часу у час екзистенціальний mdash це вихід есхатологізму Історія переходить у царство свободи духу [2 с 240]

Згідно глибокому переконанню Бердяєва laquoоптимістична теорія прогресу є неспроможною вона знаходиться у глибокому конфлікті з персоналізмом Прогрес залишається цілком у полоні смертоносного часуraquo [2 с 240] З філософської і навіть з теологічної точки зору не можна серйозно ставити проблеми кінця історії і світу оскільки це проблема стосовно того чи можна перемогти час Час підкреслював Бердяєв можна перемогти лише у тому випадку якщо він є не обrsquoєктивною формою а лише породженням відчуженого від себе існування Тоді прорив з глибини може знищити час здолати обrsquoєктивування Але такий прорив не може бути laquoлише справою людини він також є справою Бога спільна справа людини і Бога справа боголюдська Уся таємниця полягає тому що Бог не діє у



детермінованому ряду природи що обrsquoєктивувалася Він діє лише у свободі лише через свободу людиниraquo [2 с 240] Духовна революція вказував Бердяєв буде перемогою над ілюзіями свідомості Активний есхатологізм mdash це виправдання творчості людини Людина звільняється від влади обrsquoєктивування що поневолило її Проблема кінця історії виявляється поставленою у новому вигляді laquoКінець історії є перемогою екзистенціального часу над часом історичним творчої субrsquoєктивності над обrsquoєктивним особи над універсально-загальнимraquo [2 с 242]

Згідно з переконаннями Бердяєва творчість людини що змінює структуру свідомості laquoможе бути не лише закріпленням цього світу але й звільненням світу кінцем історії тобто створенням Царства Божого не символічного а реального [2 с 243] Царство Боже означає не лише спокутування гріха і повернення до первинної чистоти а творіння нового світу До нього увійде будь який справжній акт звільнення Це є не лише інший світ це перетворений світ Крім усього іншого це laquoзвільнення природи з полону звільнення також світу тварин за який людина відповідає Людина повинна повстати проти рабства історії не для ізоляції у самій собі а для laquoприйняття всієї історії у свою нескінченну субrsquoєктивність в якій світ є частиною людиниraquo [2 с 243]

На думку Бердяєва laquoесхатологічна перспектива має своє гносеологічне і соціологічне тлумачення Кінець цього світу є не чим іншим як laquoостаточним подоланням обrsquoєктивування звільненням від влади обrsquoєктності а також звільненням від влади суспільства як однієї з форм обrsquoєктностіraquo [2 с 104] Послідовна вимога персоналізму mdash це не пасивне чекання кінця історії і кінця світу з острахом і жахом а активне творче його наближення Це радикальна зміна напряму свідомості звільнення її від ілюзій Перемога над обrsquoєктивуванням mdash це перемога над ілюзіями над символізмом що видає себе за реалізм Це звільнення від ілюзії вічних пекельних мук що тримають людину у рабстві помилкового дуалізму пекла і раю який цілком належить часу що обrsquoєктивувався Шлях людини лежить через страждання і смерть але веде він до воскресіння Лише загальне воскресіння всього що живе й жило примирює з світовим процесом Воскресіння є перемогою над часом зміна не лише майбутнього але й минулого Згідно Бердяєву у космічному і історичному часі це неможливо це можливо лише у екзистенціальному часі Саме у цьому сенс появи Спасителя



Етична позиція Бердяєва заставляє його стверджувати що те що не є вічним непереносне Те важливе у житті що не є вічним втрачає свою цінність Але у космічному та історичному часі у природі та історії все проходить все зникає Такий час наполягав Бердяєв повинен закінчитися Часу більше не буде Рабство людини у часу у необхідності у смерті зникне Прийде справжня реальність субrsquoєктивності і духовності у божественному боголюдському житті Але цьому передуватиме жорстока боротьба страждання і жертви Царство Боже не досягається одним спогляданням Падіння людини наголошував Бердяєв перемагається не лише покаянням і спокутуванням гріха але активністю всіх її творчих сил laquoКоли людина зробить те до чого вона покликана лише тоді буде друге явище Христа тоді буде нове небо і нова земля буде царство свободиraquo [2 с 244]

Підводячи підсумки проведеному аналізу необхідно відзначити наступне Російська релігійно-філософська думка laquoСрібного століттяraquo досить прискіпливо і уважно відносилася до соціальних змін і трансформацій у суспільній та індивідуальній свідомості кінця XIX mdash початку XX стст Крах таких що зжили себе соціальних відносин і цінностей багатьма сприймався через призму релігійно-міфологічних підстав як крах світу взагалі Найважливіше питання яке вставало перед філософською думкою полягало у тому які зміни стануться з людиною у звrsquoязку з тими тектонічними зрушеннями що відбувалися у соціальному житті європейської і світової цивілізації У свідомості російських філософів початку минулого століття боролися суперечливі тенденції З одного боку mdash гостре відчуття катастрофічності соціальних трансформацій що відбувалися величезних ризиків повrsquoязаних з війнами революціями зміною форм державного правління трагічність долі поколінь що живуть у епоху змін З іншого mdash розуміння неминучості перетворень що відбуваються їх передзаданості всім ходом попереднього історичного розвитку а також віра у те що через важкі випробування лежить шлях до кращого майбутнього Однією з найважливіших ідей що випливали з аналізу соціальних катаклізмів була та що як причини так і способи виходу з кризи слід шукати у сфері духу Будь яка криза починається з духовної кризи і долається вона також тоді коли духовні принципи які здавалося б знецінені і втрачені назавжди знаходять нові підстави



Багато подій перші ознаки яких бачили мислителі laquoСрібного століттяraquo набули сьогодні не тільки небезпечний але загрозливий всій земній цивілізації характер Не міфічний а цілком реальний підготовлений руками людини laquoкінець світуraquo виразно проглядається на обрії Світ змінюється з неймовірною швидкістю стає усе більш нестійким і невизначеним а питання про те в якому напрямі він рухається залишається незрозумілим Ця невизначеність і незрозумілість повrsquoязані з багатьма чинниками економічного соціально-політичного демографічного і екологічного характеру Не випадково кризу що переживає сучасний такий що глобалізується світ називають системною кризою оскільки вона уразила практично всі сфери життя суспільства Проте як і в епоху Срібного століття російської культури в основі кризи лежить криза духу втрата моральних і психологічних перспектив що допомагають людині вистояти перед лицем випробувань часу Особливістю ситуації крім усього іншого є те що ніколи раніше психіка людини не піддавалася таким величезним навантаженням і таким важким деформаціям Парадоксальність ситуації полягає в тому що потрібні відповідальні і рішучі дії аби запобігти найгіршому розвитку подій а у людини все менше і менше фізичних і психічних ресурсів для цього Багато хто нібито змирився з неминучістю апокаліпсису що наближається і втратив волю для того щоб чинити опір фатальному руху у безодню кидаючись від безумної веселості до відчаю і апатії

Перебування у цих умовах у стані безтурботного філософського споглядання було б недопустимим і навіть злочинним Від філософії чекають відповідей на найгостріші питання буття Первинного значення набуває пояснювальна і прогностична функції філософії аргументоване передбачення найбільш вірогідних сценаріїв розвитку подій На відміну від науки особливістю філософських прогнозів є їх максимально широкий обхват і глибина врахування можливостей не лише найближчого але й віддаленого майбутнього В умовах усе більшої невизначеності світу філософія може зіграти незамінну роль у тому аби запобігти найбільш великим ризикам і обґрунтувати розумні гуманістичні способи дій беручи до уваги максимально широку палітру духовних пошуків минулого і сьогодення на що завжди звертали увагу російські філософи laquoСрібного століттяraquo



Литература1 Бердяев НА О назначении человека Н А Бердяев mdash М Республика

1993 mdash 383 с2 Бердяев Н А О рабстве и свободе человека Опыт персоналистической

метафизики эволюция [Електронний ресурс] Н А Бердяев Режим доступу httpwwwvehinetberdyaevrabstvoindexhtml

3 Бердяев НА Смысл истории Н А Бердяев mdash М Мысль 1990 mdash 176 с4 Булгаков СН Апокалиптика и социализм СН Булгаков Соч В 2

т mdash М 1993 mdash Т 2 mdash С 368-4345 Мережковский ДС Атлантида mdash Европа Тайна Запада ДС

Мережковский mdash М Республика 1992 mdash 109 с 6 Соловьев BC Три разговора о войне прогрессе и конце всемирной

истории Сочинения В 2 т BC Соловьев mdash М Мысль 1990 mdash Т 2 mdash С 635ndash762

7 Трубецкой ЕН Смысл жизни ЕН Трубецкой Избранное mdash М Канон 1995 mdash 497 с

8 Федоров НФ Сочинения НФ Федоров mdash М Мысль 1982 mdash 711 с9 Франк СЛ Крушение кумиров Франк С Л Сочинения mdash М Правда

1990 mdash С 113ndash180

Шаповал ВНЭСХАТОЛОГИЧЕСКИЕ МОТИВЫ РУССКОЙ

РЕЛИГИОЗНО-ФИЛОСОФСКОЙ МЫСЛИ СЕРЕБРЯНОГО ВЕКА И СОВРЕМЕННОСТЬ

В статье рассмотрены взгляды наиболее известных русских философов конца XIX mdash начала XX вв на эсхатологические проблемы анализ и оценка состояния социальных и духовных процессов происходящих в социуме в период кризиса а также современные коннотации эсхатологизма

Ключевые слова эсхатология кризис культура человек духовность Бог

Shapoval VN ESCHATOLOGICAL REASONS OF THE RUSSIAN RELIGIOUS

PHILOSOPHY OF SILVER AGE AND CONTEMPORANEITYIn article sights of the most known Russian philosophers of the end XIX mdash

the beginnings of XX centuries on eschatological problems the analysis and an estimation of a condition of the social and spiritual processes occurring in society in the period of crisis and also modern connotation eschatology are considered

Keywords eschatology crisis culture person spirituality God




Катерина Батаєва

БАТАЄВА Катерина Вікторівна mdash кандидат філософських наук доцент кафедри соціології Харківського гуманітарного університету laquoНародна українська академіяraquo Сфера наукових інтересів mdash соціальна філософія візуалістика філософія мови

ІКОНОГРАФІЯ ІЧИ ПОСТСЕМІОТИКА

Розглянуті постсеміотичний та іконографічний методи вивчання візуальної реальності Зrsquoясовано що іконографія є окремою візуальною дисципліною що має свій предмет аналізу mdash образ Оскільки вона вивчає оригінальний набір тем та концептів її статус можна визнати незалежним від семіотики

Ключові слова постсеміотика іконографія знак текст образ письмо

У сучасній візуалістиці дуже затребуваними стають постсеміотичний та іконографічний методи вивчення візуальної реальності У той же самий час досі не вирішено питання чи є іконографія самостійною візуальною дисципліною або її треба розглядати як один з напрямків у межах семіотичної теорії В звrsquoязку з цим досить актуальним стає аналітичне laquoрозслідуванняraquo mdash чи може іконографія претендувати на статус незалежної дисципліни у чому міститься її відмінність від постсеміотики як конкуруючого візуального підходу

Постсеміотичні концепції у яких здійснюється деконструкція основного семіотичного поняття mdash поняття знаку mdash створено Р Бартом Ж Деррідою Ж Дельозом Ю Крістевою ПП Пазоліні Іконографічні та іконологічні дослідження проводили Т Мітчелл Е Панофскі Зіставлення постсеміотичних та іконографічних концепцій що пропонується у статті у вітчизняній філософії здійснено вперше

Метою статті є зrsquoясування наскільки вагомими є розходження між семіотичним та іконографічним підходами чи доречно використовувати контрадикторну формулу (або семіотика copy КБатаєва 2012


або іконографія) чи можна припустити що незважаючи на специфічність кожної з цих дисциплін їх цілком можна одночасно використовувати у ситуації вивчення візуальних феноменів Спробуємо відповісти на ці запитання зіставляючи постсеміологію та іконографію як теоретичні проекти

Задля визначення теорій що деконструюють теорії знаку Ф де Соссюра чи ЧПірса можна використовувати поняття постсеміології або постсеміотики Однак оскільки у концепціях які будемо обговорювати далі мова йде про критику знаку взагалі (хоча й з деяким уклоном у бік критики соссюрівської моделі знаку) обмежимось використанням одного поняття mdash поняття постсеміології mdash задля позначення нових тенденцій у сучасній теорії мови (або транс-мови)

Однією з найбільш яскравих постсеміологічних концепцій безумовно є теорія семанализу Ю Крістєвої Семаналіз цікавиться вивчанням не стільки знаків скільки тексту який з одного боку складений із знаків [6 с294] а з іншого боку долає знакові опозиції виходить поза межі ієрархічного співвідношення означуюче-означуване Текст є складним плетінням множини означуючих які laquoвідриваютьсяraquo відокремлюються від верховного Означуваного laquoОскільки текст порушує та трансформує семіотичну систему що регулює соціальний обмін і в той же час розміщує у дискурсних інстанціях активно діючі інстанції соціального процесу це означає що він не може створюватися як знак ані у початковий ані у наступний момент своєї побудови та не є знаком взагалі Текст не іменує й не детермінує нічого зовнішнього по відношенню до ньогоraquo [6 с35]

Можливість поєднання протилежного (текст mdash і знак і не-знак або трансзнак [6 с463]) обґрунтовується наявністю двох текстових рівнів mdash генотексту і фенотексту Генотекст mdash поза-знакова реальність або означуюча laquoпродуктивністьraquo laquoУ генотексті laquoзаданіraquo можливості усіх конкретних існуючих та майбутніх мов до того як hellip вони випадуть осадком у фенотекстraquo [6 с298] Відповідно фенотекст mdash це мовно-знакова форма (надрукований текст) що laquoпіддається опису з використанням апарату структурної семантикиraquo [6 с299]

Отже у семаналізі як постсеміологічному проекті здійснюється деконструкція знаку і вихід на транслінгвістичний рівень вироблюванняпродуктивності означуючих практик Аналогічне



перетворювання семіології здійснює Р Барт у своїх пізніх роботах У статті laquoВід твору до текстуraquo Р Барт розрізнює дві мовні форми mdash твір та текст (які змістовно нагадують фенотекст і генотекст Ю Крістєвої) Текст у концепції Р Барта mdash це поза-знакова реальність плодом продуктивності якої стають знакові твори (книги) Текст (як і генотекст) mdash це простір laquoгри означуючихraquo що переплітаються у складний змістовний (багатозначний) візерунок За думкою Р Барта найкраща метафора що висловлює сутність текстової роботи mdash це laquoсітьraquo (мереживо плетіння) [2 с419] Сітьова фактура тексту стає видимою у русі цитацій що пронизують його змістовну плоть laquoтекст геть увесь зітканий з цитат відсилок відзвуків усе це мови культури старі й нові які проходять крізь текст й створюють потужну стереофоніюraquo [2 с418] На відміну від знаку що має лінейну структуру текст багатоплановий й багатомірний використовуючи термінологію Р Барта можна казати що текст багатолінійний (мережо-подібний) laquoмножинність Тексту викликанаhellip просторовою багатолінійністю означуючих з яких він зітканий (етимологічно laquoтекстraquo означає laquoтканинуraquo) [2 с417]

Як у концепції семаналізу Ю Крістєвої так і у концепції текстового аналізу Р Барта деконструкція знаку здійснюється у напрямку його своєрідного сплощення ієрархична структура означуюче-означуване розщеплюється план означуваного laquoпідвішуєтьсяraquo а план означуючого laquoінтенсифікуєтьсяraquo За думкою Ф Джеймісона у подібному намірі відмовитися від двоплановості форми виразу дистанціюватися від дискурсу глибинивисоти ієрархіїцентру можна помітити один з проявів постмодерністського повороту у філософії соціології семіології (постсеміології) laquoсучасна [постмодерна] теорія відмовляється від hellip важливого семіотичного протиставлення означника та означуваного яке було миттєво викрито і деконструйовано протягом його короткого періоду розквіту в 1960-х і 1970-х роках На зміну цим різним моделям глибини приходить головним чином концепція практик дискурсів і текстуальної гри Глибина заміщується поверхнею чи різними поверхнями (те що називають інтертекстуальністю уже не є справою глибиниraquo [5 с34]

Існує ще одна концепція у якій деконструкція знаку здійснюється у тому ж самому напрямку mdash напрямку його laquoсплощенняraquo Мова йде про теорію граматології Ж Дерріди у якій розвивається концепт письма (versus книга) Письмо (як генотекст

Катерина БАТАЄВА


Ю Крістєвої і текст Р Барта) mdash транслінгвістичний феномен laquoписьмо переповнює мову і виходить поза її межіraquo [4 с120] Письмо mdash це laquoграraquo означуючих які перестають бути означуючими оскільки те що вони мали би означати (означуване) laquoзавжди вжеraquo є стертим Знак як класична метафізична категорія laquoмертвийraquo його ідея оголошується сумнівною [4 с134] Замість конструкції знаку Ж Дерріда використовує словосполучення laquoозначуюче означуючогоraquo (означуюче стає коментарем до інших означуючих) Рух самостирання означуючих залишає на поверхні письма laquoслідraquo mdash слід відсторонених смислів на зміну яким приходятьнароджуються нові смисли Подібний ковзний (вислизаючий) рух самостирання смислів схоплюється у понятті laquoграфіїraquo laquoпоняття графії вже припускає установлення сліду як загальну можливість усіх означуючих системraquo [4 с167] Графія mdash рух грам (граматологія цікавиться саме відношеннями між грамами) mdash розмічує простір не-знакових звrsquoязків між низками означуючих

У розглянутих концепціях у центрі уваги знаходиться поняття знаку та трансзнаку але не образу Трошки пізніше спробуємо розглянути які елементи цих концепцій можуть бути прийняті у теорії іконографії Зараз же розглянемо ще деякі постсеміологічні концепції у яких тематизується не тільки поняття знаку але й поняття образу

По-перше треба розглянути концепцію laquoзнако-образуraquo ПП Пазоліні за допомогою якої він намагається зrsquoясувати природу laquoпоетичного кіноraquo Якщо лінгвістика і семіологія оперують поняттям мовного знаку то кінематограф візуалізуючи розповідь обrsquoєднує у кіно-дискурсі знако-образи Знако-образи вже не мають опозиційної структури означуване-означуюче і не є laquoрепрезентантами речейraquo Знако-образи mdash це самісінькі речілюдиявища які зображуються у кадрі не відсилаючи до іншоїзовнішньої реальності але стверджуючи само-цінність власного художнього втілення За думкою Ж Дельоза у його концепції laquoобrsquoєкти реальності стають одиницями образуraquo [3 с322] але не тільки референтами чи означуваними Незважаючи на те що ПП Пазоліні використовує семіологічну термінологію його теорія виходить далеко поза межі семіології laquoпозиція Пазоліні різко протиставляється семіотичним теоріям кіно 60-х рraquo [1 с96] І все ж таки Пазоліні визнає за краще користуватися не поняттям образу а синтетичним концептом знако-образу оскільки розглядує



кінематограф як своєрідну візуалізовану мову розповідь дискурс у якому замість словника знаків використовується словник образів які вихвачуються з laquoхаосуraquo життя [7 с48]

Якщо у постсеміологічних концепціях Ю Крістєвої Р Барта і Ж Дерріди деконструкція знаку здійснюється у напрямку laquoрадикалізаціїraquo соссюрівської версії семіології (у них дво-членна структура знаку відсторонюється на користь плоскінного взаємоперехрещення смислів у генотексті тексті письмі) то у постсеміологічній теорії ПП Пазоліні доводиться до межі пірсівська модель знаку (знако-образ не тільки встановлює звrsquoязок між мовним знаком і реальними обrsquoєктами але сам по собі є візуальним обrsquoєктом)

У постсеміологічній концепції кіно Ж Дельоза також розвивається пірсівська модель семіотики (можна мовити що laquoпостсеміологічністьraquo концепції Ж Дельоза міститься у його прагненні деконструювати семіологію і реконструювати семіотику здійснити дрейф від семіології до семіотики) Ж Дельоз концептуалізує поняття образу (образу-руху і образу-часу які в свою чергу розпадаються на серії підвидів) розвиваючи концепт образу-руху А Бергсона Принциповою особливістю фільмічного образу є його не-гіпостазованість не-закріпленість образ-рух невловимий він знаходиться між кадрами й зображеннями і для того щоб помітити його необхідно увійти у фільмічний потік і тілом відчути його зміст

Існують деякі розходження між концепціями ПП Пазоліні і Ж Дельоза Якщо у концепції laquoзнака-образуraquo ПП Пазоліні образ ототожнюється з обrsquoєктами реального життя то laquoобраз-рухraquo і laquoобраз-часraquo Ж Дельоза не накладаються на тіла знаходжуючись між їх різними станами У той же самий час відкриваються й моменти схожості цих двох концепцій Як і у ПП Пазоліні у концепції Ж Дельоза поняття знаку та образу сполучаються один з одним Ж Дельоз указує на суміжність цих понять та намагається підібрати до кожного типу образу відповідний вид знаку

Під час аналізу різних форм образу Ж Дельоз говорить про їх взаємоповrsquoязаність (laquoобраз часу обовrsquoязково створюється непрямим шляхом бо він laquoвитікаєraquo з образів-рухів та їх взаємовідношеньraquo [3 с75]) У даному випадку не використовуючи терміну laquoінтервізуальностіraquo Ж Дельоз насправді тематизує феномен між-образності (який нагадує інтертекстуальність) що народжується у події взаємовідсилок та взаємовідзеркалень образів один у одному



laquoкожний образ оказує вплив та реагує на інші на усі їх грані і усіма своїми елементарними часткамиraquo [3 с109]

В усіх розглянутих постсеміотичних теоріях можна спостерігати рух відсторонення знаку як однієї з основних категорій не тільки семіологіїсеміотики але й метафізики витискування його текстом письмом образом Спробуємо встановити концептуальні звrsquoязки між іконографією і постсеміологією

Іконографія насамперед цікавиться образом але не знаком Образ mdash це особлива реальність що має специфічну природу Чи означає це що образ як транслінгвістична форма не можна прочитати що його можна сприймати виключно у режимі бачення На це запитання слід надати парадоксальну відповідь і так і ні З одного боку образ як візуальна реальність не може бути повністю laquoуловлений словомraquo з іншого боку у мить сприйняття образу автоматично підключаються laquoпрактики читанняraquo одержувачі образу laquoпроговорюютьraquo у своїх думках коментують те що вони побачили супроводжуючи це словами Подвійність природи образної реальності mdash її одночасна понадмовність і словесність mdash була концептуалізована багатьма мислителями Надамо лише деякі найбільш показові висловлювання

Ж-ПСартр у laquoУявномуraquo говорить про те що будь-який образ містить у собі вербальні посили laquoу кожному образі спостерігається певна вербальна тенденціяraquo [8 с166] Ж Дельоз у laquoКіноraquo підкреслює що laquoфункція образу не тільки у тому щоб його побачити Образ прочитується у тій же мірі що й laquoбачитьсяraquo Якщо у образі ми мало чого бачимо значить ми просто пагано вміємо його читатиraquo [3 с55] Ж-Л Нанси у laquoПідгрунті образуraquo багаторазово артикулює думку про одночасність трансзнаковості образу та його тісного звrsquoязку із текстовістю laquoдивлячись на образ я завжди текстуалізую його певним чиномraquo [12 с69] laquoтекст висловлює сенс образу тоді як образ висловлює сенс текстуraquo [12 с76] Г Барбатсіс аналізуючи теорію прийняття візуальних повідомлень підкреслює що одержувач образу відноситься до візуального послання як до тексту (Г Барбатсіс використовує для його позначення термін picture-text [9 с279]) якій необхідно прочитати (не дивлячись на можливу відсутність вербального коментаря) [9 с272] За думкою Г Барбатсіс читання образу (як і читання вербального тексту) потребує від інтерпретатора здійснення практики декодування і деконструювання змісту візуального тексту



Т Мітчелл у проекті іконології вивчає laquoпро що образи говорятьraquo [10 с2] Присвячуючи другу частину книги laquoІконологіяraquo темі laquoОбраз versus текстraquo Т Мітчелл у той же самий час обґрунтовує laquoсуміжністьraquo образу і тексту laquoдосягненням математичної моделі є те що у ній стверджується інтерпретативна і репрезентативна компліментарність слова та образуraquo [10 с45] У більш пізній роботі laquoТеорія картиниraquo Т Мітчелл розвиваючи концепцію публічного образу (картини) говорить про неможливість laquoсутоraquo образних або laquoсутоraquo словесних медіа-форм будь-який медіа-продукт є змішенням візуальності і словесності laquoУсі медіа є змішаними медіа й усі репрезентації є гетерономними не існує laquoсутоraquo візуальних або вербальних мистецтв незважаючи на те що імпульс очистити медіа є одним з центральних утопічних жестів модернізмуraquo [11 с5] У цієї ж книзі Т Мітчелл пропонує синтетичний термін laquoimagetextraquo [11 с210] у якому візуальне і словесне поєднуються у єдиній конструкції (термін laquoimagetextraquo підкреслює нероздільність образу та його словесної інтерпретації тексту і ілюстрації картини і підпису до неї)

Отже образ одночасно знаходиться й поза мови (як транслінгвістичний феномен) і всередині мови (у момент його сприйняття людиною він супроводжується словами) Більш того мовні посили є вбудованими у образ ще до його сприйняття Це стає наявним у випадку соціальних ікон у візуальну плоть яких laquoвживленіraquo дискурсивні інтенції їх авторів Соціальні образи можна аналізувати використовуючи деякі семіотичні концепти такі як laquoкодraquo laquoповідомленняraquo (соціальні ікони як повідомлення стають laquoланкамиraquo візуальної комунікації) laquoмодельraquo laquoконструкціяraquo Що стосується церковних ікон то у них слово (а також знаки такі як хрест німб) займає важливе місце розуміннячитання якого потребує від людини спеціальної культурної підготовки

Подвійність образу можна висловити за допомогою синтетичних термінів таких як образ-знак або образ-текст Термін laquoобраз-знакraquo ПП Пазоліні треба визнати не зовсім доречним у контексті іконографічного підходу оскільки у ньому обrsquoєднуються такі форми (знак і образ) які протирічать одна одній Спробуємо розібратися з концептом laquoобраз-текстraquo Т Мітчелла Якщо мати на увазі розглянуті вище постсеміологічні концепції тексту Ю Крістєвої Р Барта Ж Дерріди в яких акцентуються такі характеристики тексту як не-знаковість нелінійність самодостатність багатозмістовність емерджентність то можна буде констатувати його змістовну



подібність до поняття образу Таким чином термін образу-тексту (у якому поєднуються іконографічні і постсеміологічні уставлення) слід прийняти як найбільш вдало комбінуючий позамовніпозазнакові та мовнізнакові характеристики соціальної ікони Таким чином іконографія дистанціюється від семіотичних теорій знаку і вступає у концептуальну співпрацю з постсеміологічними теоріями тексту

Нарешті надамо визначення соціальної іконографії що відокремлюється від семіотичних студій Соціальна іконографія mdash це розділ у соціальній візуалістиці у якому вивчаються соціальні образи-тексти надані у мас-медіа а також досліджується їх взаємовплив (феномен інтервізуальності) і вплив на життя соціальних акторів У соціальній іконографії аналізуються поведінкові моделі образності (такі як професійні девіаційні дозвільні тощо) особистісні образи (такі як гендерні вікові) а також образи подій соціальних груп суспільств

Література1 Аронсон О Метакино Олег Аронсон mdash М laquoАд Маргинемraquo 2003 mdash 262 с2 Барт Р Риторика образа Ролан Барт Избранные работы Семиотика

Поэтика Пер с фр сост общ ред и вступ ст Г К Косиковаndash М Прогресс 1989ndash 616 с mdash С297ndash318

3 Делез Ж Кино Жиль Делез [пер с франц БСкуратова] mdash М laquoАд Маргинемraquo 2004 mdash 622 с

4 Деррида Ж О грамматологии Жак Деррида [пер с франц НАвтономовой] mdash М laquoАд Маргинемraquo 2000 mdash 512 с

5 Джеймісон Ф Постмодернізм або Логіка культури пізнього капіталізму ФДжеймісон [ пер з англ ПДениска] mdash Київ Вид-во ldquoКУРСrdquo 2008 mdash 504 с

6 Кристева Ю Избранные труда Разрушение поэтики Юлия Кристева [ пер с франц ГКосикова БНарумова] mdash М РОССПЭН 2004 mdash 656 с

7 Пазолини ПП Поэтическое кино ПППазолини Строение фильма Пер на русск mdash М laquoРадугаraquo 1985 mdash С45-66

8 Сартр Ж-П Воображаемое Феноменологическая психология восприятия Жан-Поль Сартр [ пер с франц М Бекетовой] mdash СПб Наука 2001 mdash 319 с (Сер laquoФранцузская библиотека)

9 Barbatsis G Reception theory GBarbatsis Handbook of visual communication Theory methods and media Edited by Ken Smith SMoriarty GBarbatsis KKenney New Jersey Mahwah Lowrence Erlbaum Associates 2005 mdash 601 p mdash P271ndash294



10 Mitchell WJT Iconology Image Text Ideology WJTMitchell mdash Chicago The University of Chicago Press 1986 mdash 226 p

11 Mitchell WJT Picture theory Essays on verbal and visual representation WJTMitchell mdash Chicago The University of Chicago Press 1994 mdash 445 p

12 Nancy J-L The Ground of the Image J-LNancy mdash New York Fordham University Press 2005 mdash 161 p

Батаева ЕВИКОНОГРАФИЯ ИИЛИ ПОСТСЕМИОТИКА

Рассмотрены постсемиотический и иконографический методы изучения визуальной реальности Выяснено что иконография является особой визуальной дисциплиной предмет анализа которой mdash образ Поскольку иконография обладает оригинальным набором тем и концептов ее статус можно признать независимым от семиотики

Ключевые слова постсемиотика иконография знак текст образ письмо

Bataeva YeVICONOGRAPHY ANDOR POST-SEMIOTICS

Post-semiotic and iconographic methods of visual reality studying are considered It is established that iconography a separate visual discipline where image is a subject of its analysis Since iconography possesses an original set of themes and concepts its status can be considered independent from semiotics

Keywords post-semiotics iconography sign text image writing





Михайло Мовчан

МОВЧАН Михайло Миколайович mdash кандидат філософських наук доцент докторант кафедри філософії Національного педаго-гічного університету імені МП Драгоманова (м Київ) Сфера науко-вих інтересів mdash філософська антропологія екзистенціальна філосо-фія і психологія історія філософії соціальна філософія

СТРАХИ В СОЦІАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Стаття присвячена аналізу страху як важливого феномена в культурі Київської Русі Показано певні види страхів у житті різних верств населення руської держави

Ключові слова страх перед силами природи страх нечистої сили страх перед ритуальною нечистотою страх втратити владу страх Божий

Кілька років тому у передачі на одному з українських телеканалів ішлося про жінку яка нічого не боялася (її laquoзапускалиraquo у клітку з левом поміщали в laquoтовариствоraquo отруйних павуків-скорпіонів змій тощо) Експерти зробили висновок бувають безстрашні люди Відтак виникає чимало питань чи справді вони не бояться може з цими людьми щось трапилось чи здорові вони Відомо ж бо що страх mdash це передусім антропологічний феномен який утім наявний і в тваринному середовищі Повертаючись до передачі зауважимо а що якби ті отруйні павуки змії леви покусали чи розірвали на шмаття безстрашну жінку Щасливі ті випадки де все закінчується благополучно Усе живе боїться Страх потрібен людині щоб захищати її від руйнації знищення смерті Він може бути небезпечним для індивіда тоді коли переходить межу коли він надмірний глибокий і тривалий У таких випадках людина може використовувати багато дієвих засобів і механізмів для боротьби із страхом

Ми пропонуємо таке визначення страху це стан який виражає невпевненість у пошуках надійності що зумовлений дійсною чи уявною загрозою біологічному або соціальному існуванню і copy ММовчан 2012


благополуччю людини забезпечуючи при цьому на певний час самозбереження індивіда Виділяють страхи природні (біологічні) соціальні й екзистенціальні (але є й інші класифікації) На думку відомого екзистенційного психолога психотерапевта і філософа РМея laquoстрах існує незалежно від культури і рівня розвитку народу чи його окремих представників єдине що змінюється mdash це обrsquoєкти страху бо як тільки ми думаємо що перемогли чи подолали страх зrsquoявляється інший вид страху а також інші засоби і заходи спрямовані на його подоланняraquo [1 с 225]

Слід зауважити що страхи були актуальними в усі часи й епохи вони мали і донині зберігають свою специфіку яка залежить від економічних політичних духовно-культурних факторів тощо Зокрема у цій статті ми торкнемося екзистенціалу страху в соціальному середовищі Київської Русі

Зазначимо що проблемам філософської культури доби Києво-руської держави присвятили свої праці українські і російські вче-ні СБондар ОВдовина ТГоліченко ВГорський МГромов ЮЗавгородній ОЗамалєєв ВЗоц ОКиричок НКозлов ВКушаков ВЛичковах ВМільков ЛНаточій ІПістрий ГФедотов ТЦелік ТЧайка та ін Означена нами тема страху є над-звичайно складною тому розвідок повrsquoязаних з нею дуже мало Відтак метою нашого дослідження є феномен страху в давній укра-їнській історії і культурі періоду Київської Русі

Як і чого боялися русичі Із численної кількості страхів люди-ни Княжої доби виділимо такі страх перед силами природи боязнь смерті страх нечистої сили (демонологія дохристиянської Русі) страх перед ритуальною нечистотою страх за душу страх Божий страх втратити владу

Відомо що спочатку Русь-Україна була язичницькою а потім за князювання Володимира у 988 р (14 серпня) вона прийняла християнство (хоча народ на відміну від керівної верхівки не поспішав розлучатися з укоріненими язичницькими звичками [2 с 40]) і ввійшла в лоно висококультурних країн (за християнськими мірками) з якими рахувався освічений світ і передусім Візантія від якої в новонавернену державу і прийшло православrsquoя У laquoПовісті минулих літraquo розповідається про історію прийняття християнства на Русі (на нашу думку автор laquoПовістіraquo Нестор-літописець надмірно уславлює Володимира-хрестителя але напевно на це у нього були свої причини) Спочатку князеві

Михайло МОВЧАН


були запропоновані магометанська (іслам) католицька іудейська віри але присланий візантійцями філософ виголосив руському правителеві палку тривалу і переконливу промову на користь православrsquoя (даний фрагмент з laquoПовісті временних літraquo умовно називають laquoПромовою філософаraquo) яка справила визначальний вплив на можновладного слухача laquoПромова філософаraquo являє собою laquoхарактерний для середньовічної учительної літератури твір mdash laquoсократичний діалогraquo бесіду між правителем-язичником який шукає для себе і для свого народу істинну віру і проповідником-християнином що переконливо доказує користь і правоту проповідуваної ним ідеологіїraquo [2 с 47] Учені справедливо зазначають що у згадуваному вище літописі є немало літературних епізодів але ця розповідь усе ж ще розглядається як laquoосновне джерело наших знань про події хрещення Русіraquo [3 с 250]

Деякі науковці стверджують що язичництво пригнічувало людську душу виховувало страх перед силами природи (які в руському політеїзмі вважались божественними) Християнство ж навпаки звільнило людину від цього страху Відомий російський філолог мистецтвознавець ДЛихачов писав laquoСтрах перед стихійними силами природи типовий для язичництва в основному пройшов Зrsquoявилось усвідомлення того що природа дружня людині що вона служить їйraquo [4] У русичів-язичників життя залежало від волі багатьох богів Смерть не була предметом їхньої уваги і бажань наші предки боялися її Тут слід згадати ставлення живих до небіжчиків 1) померлих природною смертю (laquoчистихraquo покійників) та 2) померлих неприродною смертю (laquoнечистихraquo покійників) Перших називали laquoбатькамиraquo і шанували других mdash мертвяками яких боялись Шанування laquoбатьківraquo mdash це справжній сімейний культ предків Забобонна ж боязнь laquoнечистихraquo покійників на думку ВПолікарпова laquoбула породжена або страхом перед цими людьми при їх житті (чаклуни) або незвичністю причини їх смертіraquo [5 с 138] Нерідко політеїстичні уявлення (язичництво) називають енергією життєлюбства сонця та оптимізму А от християнство як вважає російський релігійний філософ-екзистенціаліст МБердяєв laquoзачарувало світ laquoкрасоюraquo смертіraquo [6 c 3] Життя у християн mdash лише дрібний епізод у нескінченному плині часу Цікаву думку про фанатизм перших християн висловив давньогрецький письменник сатирик вільнодумець періоду занепаду античного світу Лукіан laquoЦі нещасні упевнили себе що вони зробляться безсмертними і будуть



жити вічно внаслідок цього християни зневажають смерть а багато хто навіть шукає їїraquo [6 с 3] Інший критик раннього християнства враховуючи його аскетизм і пуризм виносив нищівний вирок laquoВи отже відмовляєтесь від наших богів і водночас боїтеся їх Нещасні ви й тут не живете і там не воскреснетеraquo [6 с3]

Для викорінення язичництва в Київській Русі використовували не лише так званий урядовий терор а й метод церковної ідеологічної дискредитації Процес підриву руського політеїзму розпочала правляча верхівка на чолі з князем

Відомо що на християнство в Києво-руській державі чекала досить розвинена язичницька демонологія в яку воно (християнство) внесло нові назви чорт став уособленням злої надприродної сили синонімом християнського диявола сатани а слово laquoбісraquo використовувалося для називання злого духу

Саме слово бог є споконвічно словrsquoянським спільним для всіх словrsquoянських мов laquoОсновне значення цього слова як засвідчують дані лінгвістики mdash щастя удачаraquo [5 с 140] Дещо пізніше християнство змінило сам погляд на демонологію надприродну силу воно остаточно обернуло на силу злу нечисту Ця сила могла спричиняти великий дискомфорт у житті людей тому її боялися і ставилися належним чином laquoХристиянство принесло багато нових способів боротьби з цими малими божками що стали зватися головно бісамиhellip Уся сила зла не може зносити Хреста чи Хресного Знамення mdash він охорона від бісів Воду можна пити тільки перехрестившись або перехрестивши її тоді вона буде поживною а зла сила (біс) не вскочить ротом у людину Кладучи спати вночі треба помолившись перехрестити всі вікна двері й усі подушки mdash нечиста сила напевне не влізеraquo [7 с 123]

У культурі Давньої Русі привертає до себе увагу страх перед ритуальною нечистотою яка розглядається майже виключно у фізичному і фізіологічному сенсі Джерело нечистоти mdash людське тіло з усіма його органічними функціями нечистотами є всі виділення тіла за винятком хіба що сліз Їжа і статеве життя mdash головні супутники ритуального гріха Акценти робляться на тому чи іншому різновиді їжі а не її кількості а це означає що первинне аскетичне значення посту витісняється обрядовими табу Особливою проблемою совісті (іноді трагічною на Русі) було питання про спільну трапезу з язичниками євреями і навіть із західними християнами Так починається певний процес кульмінація якого припадає на Московський період mdash аж до



повного розриву особистого спілкування з іноземцями У Київській Русі не було ні політичних ні психологічних причин для такої національної замкнутості країна була далека і від релігійного фанатизму Але laquoдискримінація за трапезою вже існувала і націоналістична ізоляція поступово розвивалася саме звідси Її джерелом була не богословська догматична антипатія а швидше фізіологічна сублімована у сферу обряду і сакральних заборонraquo [8 с 132]

Навіть чесне подружнє життя освячене церквою було приводом для постійних ритуальних страхів Церковна совість роздвоювалася між біблійним визнанням святості шлюбу і недовірою до кожного акту сексуального життя навіть шлюбного як джерела гріха Одначе слово laquoнечистотаraquo у даному разі пасує більше ніж laquoгріхraquo Форми шлюбної поведінки регламентувалися канонами і регулювалися так само жорстко як і їжа laquoКоїтус заборонявся не тільки й не стільки в дні посту скільки у святкові дні Звідси й виходить що вихідний мотив mdash не аскетичне утримання а ритуальна чистота вважалося що дитина яку зачали в заборонені дні mdash пrsquoятницю суботу неділю стане злодієм розбійником чи блудником У Давній Русі освічений архієрей міг вважати це забобонним перебільшеннямraquo [8 с 132]

Надалі подібні приписи стали загальним повірrsquoям руського народу Священику заборонялося служити обідню вранці після коїтусу (помrsquoякшена паралель до римського целібату) Хоча домонгольска церква (на відміну від московської) підкреслювала святість шлюбу двозначне ставлення до статі було надзвичайно глибоко вкорінене у християнському минулому Один бік цього ставлення негативний здобув розвитку в Україні З руських канонічних документів можна зробити висновок що переконання у неповноцінності жінки поступово розвивалося на Русі більше з ідеї ритуальної нечистоти ніж з уявлення про її моральну нестійкість [8 c133]

У звrsquoязку з означеною нами тематикою згадаємо суто руський феномен непротивлення злу насиллям (він виник саме в православному християнстві Київської Русі Порівняння з житіями західних середньовічних святих переконує акт непротивлення mdash руська риса справжнє релігійне відкриття новонавернених православних християн Образ лагідного Спасителя що страждає увійшов у серця наших предків як святая святих) де також важливе значення має почуття страху Тут відразу формуються дві грандіозні постаті непротивленців mdash князі Борис і Гліб (які стануть першими святими землі руської їх канонізує православна церква [9]) laquoЦих



двох синів наймолодших Володимир і вирізняв і любив Вони народилися від останньої дружини Володимира (Анни mdash прим ММ) дочки константинопольського базилевсаraquo [10 с 3] Старший із братів Борис дізнався про підлий намір Святополка і готувався до смерті Думаючи про те що скоро йому доведеться померти князь переживав почуття страху Але відомо що князь був глибоко віруючою людиною Страх віруючої людини відрізняється від страху невіруючої людини mdash це страх за душу Страх Бориса як це видно із laquoЖитія Бориса і Глібаraquo змінюється божественними втіхами laquoХто загубить душу свою заради мене і мого вчення той знайде і збереже її в житті вічномуraquo [9] Князь звертався до Бога з проханням laquoНе відкидай Господи милостивий мене я уповаю на тебе але спаси душу моюraquo [11 с1] А молодший брат Бориса Гліб навіть не підозрював навіщо Святополк викликав його до Києва (знаючи вже про смерть батька і загибель брата) Він хотів якнайшвидше зустрітися з Борисом хоч на небесах якщо вже немає такої можливості на землі Гліб не вірив у розправу над ним Безпосередньо перед самою смертю молодий князь бачив свою долю але дозволив себе вбити як дитина в останній момент свого життя він попросив убивць про пощаду laquoНе чіпайте мене не чіпайте менеraquo [11 с1]

Страх втратити владу був вельми поширеним у князівському середовищі Тут важливо згадати відчайдушні спроби врятувати цілісність Київської Русі Володимиром Мономахом Не тільки сила традицій стала причиною загибелі держави laquoСтрах втратити владу примушував князів скрупульозно турбуватися про пряме продовження династичного князювання В хроніці польський історик XV ст Ян Длугош прямо говорить про династичну спадковість яка загубила Русьraquo [10 с3] Зауважимо що яскравим утіленням християнського виховного ідеалу серед князів був саме Володимир Мономах який поєднував у собі високі моральні чесноти і політичну культуру Він обrsquoєднував у своїй особі laquoглибоку віру й надію на Боже провидіння мужність лева і християнську лагідність політичну і життєву мудрість високу для того часу освіченість з смиренням глибокий патріотизм надзвичайну хоробрість у боротьбі з ворогами і доброзичливе ставлення до чужинців що не шкодили Україні величність князя і відсутність всякої пихи велику гостинність і християнське милосердя до бідних старших хворих і сиріт Своєю мужністю і високим духовним аристократизмом Володимир Мономах нагадує Святослава Завойовникаraquo [12]



Славетний можновладець усвідомлював що велике значення в державі мають відігравати освіта і навчання laquoЩо знаєте корисного не забувайте a чого не знаєте тому навчайтесь mdash як батько мій хоч і залишався дома у своїй країні вивчив пrsquoять [іноземних] мовraquo Володимир сам був добре освіченою людиною і захоплювався читанням Як і в багатьох його сучасників улюбленими релігійними книгами в нього були Псалтир і Старий Завіт [12]

У laquoПовчанні князя Володимира Мономаха дітямraquo яке є своєрідним кодексом зведенням правил морального виховання руського Середньовіччя виокремлено laquoдва стовпи християнства mdash страх Божий і любов до ближнього головним проявом якої є співчуттяraquo [12] У своєму творі автор закликав laquoПередусім для Бога й душі своєї страх Божий майтеraquo [13 с51] Але страх Божий про який мислили письменники княжих часів mdash це не рабський страх а благоговіння перед всемогутністю і Величчю Божою Він поєднується з надією на милосердя Господа й вірою в Його Провидіння Письменники Київської Русі часто підкреслювали що будь-яке нещастя залежить від самої людини що це кара за наші гріхи і коли ми каємось ця кара минає

laquoБіблійна енциклопедіяraquo (1990) констатує що laquoстрах Божий є Християнською чеснотою mdash таке благоговіння перед безмежною святістю Божою і таке побоювання образити Господа порушенням Його святої волі що мимоволі розвиває в Християнині особливу пильність смирення і безустанну молитву Християнин наповнений страхом Божим завжди благоговіє перед Богом тобто вважає гнів Отця Небесного великим для себе нещастям а тому старається щоб не розгнівати Йогоraquo [14 с678]

Відомо що в культурі Київської Русі страх Божий був безпосереднім атрибутом у вихованні підростаючого покоління Головним субrsquoєктом виховання і навчання була сімrsquoя laquoБатьки повинні були виховувати дітей у суворості і laquoстраху Божомуraquo Діти з ранніх років брали участь в церковних обрядах Педагогічні зусилля спрямовувалися на моральне і духовне вдосконалення людиниraquo [15 с37] Виховання здійснювалося з раннього дитинства відповідно до традицій що склалися в кожному стані

Страх Божий створює комплекс релігійно-екзистенціальних перешкод що екзистенціально-привентивно утримують людину від гріха і зла Християнський подвижник чернець і богослов Максим Сповідник указав на амбівалентність страху Божого один складник



страху (laquoодин страхraquo mdash нечистий) народжується покаранням від нього породжуються почергово mdash стриманість терпіння надія на Бога безпристрасність із якої випливає любов Інший складник (laquoінший страхraquo mdash чистий) повrsquoязаний із самою любовrsquoю яка створює в душі благоговіння (для припинення можливої зневаги до Бога) [16 с14] Таким чином у православному християнстві ще з часів Середньовіччя laquoстрах Божий mdash це поєдинок боротьба двох страхів (або двох різновидів страху) за умови перемоги творчого (якщо можна так висловитись) страху Страх Божий mdash це передусім страх перетворений любовrsquoю до Бога (laquoдосконалою любовrsquoюraquo) тобто благоговінняraquo [17 с 233-234]

Юрій і Юлія Мізун (на відміну від багатьох дослідників християнської культури Княжої доби) вважають що laquoстрах Божий є реакційною ідеєюraquo [18 с 15] яка прийшла на Русь із Східної Римської імперії (тобто з Візантії) але laquoосновна ідеологія перших християнських громад у Києві відповідала ідеям Кирила і Мефодія тобто була близька до вчення Ісуса Христа Тут не було місця страху Божому не було поневолення ближнього не було надзвичайно принизливого становища жінки в суспільствіraquo [18 с15] Дещо пізніше змінився вектор руського православrsquoя laquoвід учення Христа демократії (що відповідала словrsquoянській традиції) і шанобливого ставлення до сімrsquoї та жінки до вчення про страх Божий що замінив любов на страх допомогу ближнім на їх поневолення милосердя на фізичне знищення Цей laquoмоментraquo заміни одного на інше завершився в XIII-XIV століттях У цей час на Русі повною мірою установилася візантійська інтерпретація християнства помножена на руське беззаконняraquo [18 с 15]

Церква і князі діяли за допомогою меча і слова Слово мало laquoопорочити язичницьку віру і мораль (брехня використовувалася досить широко) і возвеличували нову мораль в основі якої був страх який називали страхом Божимraquo [18 с 15]

Досить суттєву роль у культурі Давньої Русі відігравав Києво-Печерський монастир заснований у XI сторіччі Антонієм Печерським При ігумені Феодосієві цей монастир перетворився на думку Юрія і Юлії Мізун laquoв оплот найреакційнішої гілки візантійського християнстваraquo [18 с 15] Починаючи з Феодосія Печерського візантійські ідеологи християнства що влаштувалися в Печерському монастирі порятунок людини бачили у випробуванні страхом Господнім Цим страхом випробовували руську людину



впродовж багатьох століть laquoРобити це візантійським ідеологам було нескладно оскільки з часом вони отримали необмежену владу над людьми Батьки церкви вважали що свою кару і страх Божий Господь посилає на людей для того щоб очистити і позбавити їх від скверни та гріхів Але самі вони не бажали опинитися серед цих людей Батьки церкви робили все для того щоб забезпечити собі розкішне існування не зупиняючись перед закріпаченням інших християн Цим іншим було корисно страждати оскільки це очищало їх від скверни і позбавляло від гріхів Самі ж служителі церкви не бажали очищатися і позбавлятися від гріхів Знущатися над своїм тілом потрібно було під дією страху Божого в його візантійському тлумаченні Кожного ченця до будь-яких дій повинен був спонукати страх страх Божий Феодосій так наставляв келаря монастиря (того хто відповідає за збереження і заготівлю продуктів mdash прим ММ) laquoМай перед очима своїми страх Божий намагайся непорочно здійснити доручену тобі справу щоб удостоїтися вінця у Христаraquo [18 с15]

Багато науковців вважають що в культурі Русі страх Божий приходить на зміну страху смерті який був надзвичайно сильним у дохристиянський період існування Києво-руської держави Взагалі страх смерті на думку християн виникає в душі людини у результаті гріхопадіння Адама і відтворюється в гріховному земному житті повергаючи людину у рабство дияволові що має laquoдержаву смертіraquo (До Євр 2 14 15) Страх Божий приходить як запорука порятунку як засіб подолання багатьох страхів і передусім mdash страху смерті (laquoКоли я в страху на Тебе я уповаюraquo mdash (Пс 554) У Новому Завіті страх Божий здобуває нові імпульси і нові смислові обертони адже Ісус Христос здійснивши перше воскресіння торжествує над смертю і кінець кінцем повністю знищить переможе смерть як laquoостаннього ворогаraquo (І Кор 1526 Одк 2014)

Чимало дослідників зазначають що в центрі грецької словrsquoянської і руської християнської літератури якою користувалися миряни були ідеї фобосу й агапе (страху і любові) Страх і любов в їх єдності регулювали релігійне життя середнього християнина на Русі але в різний час і в різних пропорціях рівновага страху і любові характерна для давньоруського християнства аж до московського періоду Тут доречно згадати збірку рішень собору 1551 року московської держави що складається із 100 глав mdash laquoСтоглавraquo (назва затвердилася з кінця XVI століття Рішення збірки стосується як релігійно-церковних так і державно-економічних питань) де яскраво



простежується трансформація поняття laquoстрах Божийraquo порівняно з культурою Київської Русі Тут надається певна перевага страху перед любовrsquoю але любові залишається достатньо місця

З падінням Києва від монголо-татарських завойовників у 1240 р пішла в небуття і сама Київська Русь (хоч її трагедія закорінена ще в князівських чварах і міжусобицях) Монголо-татари принесли русичам багато нещасть спричинили нові страхи Ці азіатські варвари завдали нищівного удару писемності грамотності архітектурі живопису літописанню й особливо духовно-психологічній сфері суспільства Русь переживала велетенський страх що призвело laquoдо падіння устоїв розхитування морально-етичних засадraquo [19]

Підсумовуючи вищесказане зробимо наступні висновки1) екзистенціал страху відігравав у культурі Київської Русі вагому

роль Він властивий різним етапам розвитку Києво-руської держави і всім прошаркам суспільства (від еліти до пересічних людей)

2) у дохристиянський період Русі значне місце в соціальному середовищі належало страху перед силами природи боязні смерті а також страху нечистої сили іманентному для своєрідної язичницької демонології східних словrsquoян

3) у часи християнської культури в Києво-руській державі зrsquoявилася ідея страху Божого Є дослідники які по різному розуміють поняття любові і страху Божого та взаємозвrsquoязок між ними Вони не сприймають laquoреакційногоraquo на їхню думку візантійського варіанту християнства з його домінуючою ідеєю страху Божого який аж ніяк не є любовrsquoю Прикметно що страх Божий досить ефективно використовували на Русі у вихованні і навчанні підростаючого покоління відповідно до традицій що склалися в тому чи іншому стані людей Дана ідеологія могла допомагати духовному і моральному вдосконаленню індивіда

4) особливим страхом у різних прошарків віруючого населення Київської Русі був страх за душу Яскравий приклад цього показали руські непротивленці злу насиллям князі Борис і Гліб

5) досить відчутним у русичів є страх перед ритуальною чистотою яка розуміється виключно у фізіологічному і фізичному сенсі Людське тіло з усіма його органічними функціями mdash джерело нечистоти Їжа (акценти робляться на її різновиді) і статеве життя постійно супроводжують ритуальний гріх якого слід боятися



6) у князівському середовищі Київської Русі вельми поширеним явищем був страх втратити владу особливо в часи великої роздробленості держави на удільні князівства (тут часто егоїстичні тенденції людей передусім можновладців брали гору над суспільними державними інтересами) Поставали питання династичної спадковості йшла постійна боротьба за владу надалі чвари міжусобиці та сила (і слабкість) традицій призведуть існування Русі до свого логічного завершення mdash загибелі

Література1 Мэй Р Проблема тревоги РМэй [пер с англ] mdash М Изд-во ЭКСМО-

Пресс 2001 mdash 432 с2 Громов МН Русская философская мысль X mdash XVII веков Учеб

пособ МН Громов НСКозлов mdash М Изд-во МГУ 1990 mdash 288 с3 Как была крещена Русь mdash М Политиздат 1988 mdash 383 с4 Лихачов ДС Єдина мати ДС Лихачов Памrsquoятки України mdash

1985 mdash 35 Поликарпов ВС История религий Лекции и хрестоматия

ВСПоликарпов mdash М laquoГардарикаraquo laquoЭкспертное бюроraquo 1997 mdash 312 с

6 Давньоукраїнська культура [Електронний ресурс] mdash Режим доступу httprefsuaclubnetua4210213081indexhtml

7 Іларіон митрополит Дохристиянські вірування українського народу Історично-релігійна монографія Митрополит Іларіон mdash К laquoОберегиraquo 1991 mdash 424 с

8 Fedotov GP The Russian religious mind Kievan Christianity The tenth to the thirteenth centures GP Fedotov mdash Cambridge (Mass) Harvard Univ press 1996 mdash Vol 1 mdash 431 p

9 Сказание о Борисе и Глебе Библиотека литературы Древней Руси Под ред Д С Лихачева Л А Дмитриева А А Алексеева Н В Понырко mdash СПб Наука 1999 mdash Т 3 XIndashXII века mdash 413 с

10 Яковенко Б У чому причина занепаду та загибелі Київської Русі БЯковенко День mdash 41 mdash 2 березня 2001р

11 Литература Киевской Руси laquoЖитие Бориса и Глебаraquo [Электронный ресурс] mdash Режим доступа httpwwwliceynetlitbeginghitie

12 Стеценко В Вплив християнства на формування політичної культури українського етносу ВСтеценко [Електронний ресурс] mdash Режим доступуhttpwwwlnueduuafacultyPhilVisnykVisnyk4KulturologiijaStecenkohtm

13 Миропольський С Нариси по історії церковно приходських шкіл С Миропольський mdash СПб 1894 mdash 294 с



14 Иллюстрированная полная библейская энциклопедия mdash Л Изд-во Свято-Троице-Сергиевой Лавры Московская патриархия КФ laquoЧеловекraquo 1990 mdash 902 с

15 Капранова ВА История педагогики учебное пособие для педагогических вузов ВА Капранова mdash М Новое знание 2007 mdash 240 с

16 Добролюбие Избранное для мирян mdash Издание Сретенского монастыря 1998 mdash 448 с

17 Гагарин АС Экзистенциалы человеческого бытия одиночество смерть страх (от античности до Нового времени) Историко-философский аспект дис док філос наук 090003 А Гагарин mdash Екатиринбург 2002 mdash 355 с

18 Мизун ЮГ Ханы и князья Золотая Орда и русские княжества Ю Г Мизун Ю В Мизун mdash М Вече 2005 mdash 336 с

19 Татаро-монгольское нашествие Борьба русского народа против Ордынского ига [Электронный ресурс] mdash Режим доступа mdash httphistory812narodruvopros7html

Мовчан МСТРАХИ В СОЦИАЛЬНОЙ СРЕДЕ КИЕВСКОЙ РУСИ

Статья посвящена анализу страха как важного феномена в культуре Киевской Руси Показаны определенные виды страхов в жизни разных слоев населения русского государства

Ключевые слова страх перед силами природы страх нечистой силы страх перед ритуальной нечистотой страх потерять власть страх Божий

Movchan MFEARS ARE IN THE SOCIAL ENVIRONMENT OF KYIV RUSThe article is sanctified to the analysis of fear as important phenomenon in

the culture of Kyiv Rus The certain types of fears are shown in life of different layers of population of the Russian state

Key words fear before forces of nature fear of impure force fear before a ritual impurity fear to lose power fear Divine





Наталія Жиртуєва

ЖИРТУЄВА Наталія Сергіївна mdash доктор філософських наук доцент завідувач кафедри гуманітарних та природничих і технічних дисциплін СФМТ Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана П Конашевича-Сагайдачного (м Севастополь)

Сфера наукових інтересів mdash релігієзнавство філософія

МІСТИЧНЕ ПРОСВІТЛЕННЯ ЯК ОСНОВА РЕЛІГІЙНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ

У статті досліджуються причини формування релі-гійної толерантності та інтолерантності Робиться ви-сновок що причиною релігійної інтолерантності є різно-маніття форм і рівнів свідомості людей Основи релігійної толерантності закладені у містичних вченнях які праг-нуть досягнення рівня просвітленої свідомості через подо-лання егоцентризму Межі толерантності існують як ре-альна потреба обмеження егоцентричної свідомості

Ключові слова релігійна толерантність релігійна інтолерантність містичні вчення егоцентрична свідо-мість просвітлена свідомість

У світі який переживає процеси глобалізації актуальним є пи-тання забезпечення мирного співіснування суспільств держав на-цій груп які відрізняються один від одного своїми культурними етичними релігійними поглядами ідеалами і цінностями У звrsquoязку з цим виникає проблема виховання толерантного відношення до представників іншої культури релігійної конфесії національності Інакше цілком реальною бачиться загроза нових національних ре-лігійних політичних економічних і інших конфліктів Під загрозою таким чином виявляється безпека усієї світової спільноти

Не випадково у сучасній науково-дослідницькій літературі велика увага приділяється дослідженню феномена толерантності котрий роз-глядається одночасно в декількох аспектах mdash релігієзнавчому культуро-логічному політологічному соціологічному Цьому питанню присвяче-ні роботи В І Гараджи П К Гречко М Мацковського ПНіколсона М Ю Смирнова Л І Сосковця та ін Підкреслюється що основною функ-copy НЖиртуєва 2012


цією толерантної взаємодії є запобігання внутрішньогрупових конфлік-тів формування і підтримка сприятливого для розвитку групи мікроклі-мату її внутрішньої стабільності і узгодженості [5] Однак на нашу дум-ку недостатньо висвітлене питання духовних основ толерантності

Передусім зауважимо що для коректного поводження з термі-ном laquoтолерантністьraquo необхідно звернутися до його семантичного зна-чення В англійській літературі фігурують два терміни laquotolerationraquo і laquotoleranceraquo laquoTolerationraquo має значення laquoтерпінняraquo а терпіти mdash це зна-чить припускати миритися з існуванням кого-небудь або чого-небудь Терплять те що зазвичай доставляє страждання викликає відразу Що ж до laquotoleranceraquo власне толерантності то семантика слова виглядає приблизно так толерантність mdash це визнання і повага до інших погля-дів переконань традицій стилів і практик життя без внутрішньої зго-ди з ними Отже для толерантності потрібний laquoглибший планraquo взає-мовідносин mdash це прийняття цінності відмінності [2 с173]

Філософ В І Гараджа зауважує що laquoпроблема толерантності як соціальна проблема має на увазі не солідарність не розуміння і згоду між laquoнамиraquo та laquoіншимиraquo але визнання за іншими права бути не таки-ми як ми не погоджуватися з намиraquo У нормальному суспільстві як показує практика люди не можуть постійно знаходитися в ідилічній згоді один з одним Боротьба думок завжди повrsquoязана з конфліктними ситуаціями Вона є двигуном громадського життя але тільки за умо-ви що не вироджується в нетерпимість до інакомислення Важливим постає уміння домовитися однак не ціною навrsquoязування своєї думки Отже проблема соціальної толерантності у решті-решт стає пробле-мою балансу між зіткненням і узгодженням інтересів laquoВстановлення такого балансу залежить від наявності в суспільстві довіри і готовнос-ті до компромісу mdash уміння домагатися свого зважаючи на інтереси переконання вірування звичаї і звички інших людейraquo [1 с18]

Історично першим виникло терпіння але тільки толерантний рі-вень взаємовідносин виявляється по-справжньому сучасним Що ж ми спостерігаємо зараз Можна погодитися з філософом П К Гречко що в суспільствах які сучасні тільки в хронологічному а не в соціально-історичному сенсі які живуть з відставанням на одну і навіть декілька історичних епох заміна термінів перетворюється на підміну понять Люди все ще laquoтерплятьraquo а їх вже представляють laquoтолерантнимиraquo У такий спосіб проблеми і конфлікти не виявляються і не вирішуються а заганяються углиб відкладаються mdash мабуть сподіваючись на те що з часом все само собою якимсь чином влаштується [2 с174]

Наталія ЖИРТУЄВА


У сучасній науково-дослідницькій літературі прийнято виділяти декілька видів толерантності Мова йдеться про гендер-ну вікову міжкласову міжнаціональну расову релігійну тощо Соціолог ММацковський підкреслює що кожен індивід може мати різний рівень толерантності в різних сферах Так наприклад лю-дина може виявляти високий рівень співпереживання і намага-тися уникати конфліктів у своїх стосунках з людьми старшого покоління іншого соціального статусу і бути украй нетерпимим до представників деяких національностей [5]

Велика увага зараз приділяється проблемі релігійної толе-рантності оскільки релігія за всіх часів є важливим фактором сус-пільного життя вона споконвіку була і залишається чинником що обrsquoєднує або розколює суспільства Релігійну толерантність ви-значають як толерантні відносини адептів однієї релігійної конфе-сії до адептів іншої релігійної конфесії Кожен дотримується сво-їх релігійних переконань і визнає аналогічне право інших До-слідники АСімаворян В Овян виокремлюють наступні види ре-лігійної толерантності 1) толерантність у відношенні до іновір-ців (християнин-мусульманин мусульманин-буддист християнин-буддист і так далі) 2)толерантність у відношенні до представників інших конфесій (католик-протестант протестант-адепт православ-ної церкви (у християнстві) сунніт-шиїт (у ісламі) і так далі) 3) то-лерантність до сектантських рухів (а також толерантність сектант-ських рухів один до одного) 4) толерантність між віруючими та не-віруючими (віруючий mdash атеїст) [8]

У своїй екстремістській формі релігійна інтолерантність ви-являється в релігійному фанатизмі mdash примусовому насадженні якої-небудь віри її цінностей і традицій Фанатизм базується на припущенні що тільки ця віра є відображенням духовної істини І історія людства нам блискуче підтверджує що аж до недавнього часу релігії були швидше джерелом і каталізатором нетерпимості й фанатизму чим навпаки

У сучасній науково-дослідницькій літературі підкреслюється що laquoбудь-яка релігійна традиція претендує на свою винятко- laquoбудь-яка релігійна традиція претендує на свою винятко-вість і перевагу (чи принаймні припускає їх)raquo laquoГоловна пастка світових релігій особливо монотеїстських знаходить свій вираз в їх претензіях на власну винятковість монополію на істинністьraquo [9 с 177] Проте погоджуємося з думкою що laquoпотенціал толерант-ності міститься в усіх відомих релігійних системах людстваraquo Сві-



тові і національні релігії мають ідеологічні і ціннісні спільнос-ті що стосується відмінностей то вони є хорошими передумова-ми для взаємодоповнення релігій Відмінності не передбачають обовrsquoязково несумісність Різні релігії і конфесії можуть бути ціл-ком сумісними співіснувати мирно і ефективно Отже відмінність релігій створює серйозні передумови для взаємодоповнення і зба-гачення різних релігійно-конфесійних груп суспільства [8]

На нашу думку обrsquoєктивною причиною різноманіття релігійних світоглядів які існують в світі постає різноманіття рівнів і форм сві-домості людей За висловом дослідника В І Сосковця laquoРізноманіт-тя релігійного досвіду людства яке вражає неминуче підтверджує факт поліваріантності пошуків ідеалів і цінностей Не було немає і не буде одновимірної свідомості бо кожна людина неповторна і ін-дивідуальна і повинна бути вільноюraquo [9 с177] Як відомо свідо- [9 с177] Як відомо свідо-Як відомо свідо-мість окремої особистості формується на основі її життєвого досві-ду рівня освіти системи (або ієрархії) цінностей які вона визнає і культивує в своєму житті Кожна людина обирає ту релігію і той сві-тогляд який відповідає її досвіду і рівню свідомості

В історії філософської релігійної та психологічної думки тема багаторівневості людської свідомості займає дуже важливе місце За різних часів вона розроблялася у філософії тантричного індуїз-му і буддизму у сучасній філософії А Г Маслоу Д Хокінса та ін

Так згідно зі вченням Тантри на рівні першої чакри (муладха-ри) формується перший рівень свідомості людини який відповідає переважно за функцію фізичного виживання за задоволення ін-стинктів Друга чакра (свадхістхана) належить до сексуальної сфе-ри та почуттєвих бажань Отже цей рівень свідомості повrsquoязаний з функцією задоволення або незадоволення від реалізації почуттєвих бажань Третя чакра (маніпура) відповідна за вираз сили та якос-ті нашого Его У такий спосіб вона сприяє формуванню сили волі людини її здатності захищати своє Его Три нижчі чакри забезпечу-ють реалізацію егоїстичних бажань особистості

З четвертої чакри починаються вищі чакри і вищі рівні свідомос-ті Четверта чакра (анахата) або чакра серця повrsquoязана з співчуттям та некорисливою любовrsquoю Пrsquoята чакра (вішуддха) сприяє розвитку істинного внутрішнього голосу що є свідченням набуття людиною вищих знань і розвитком її творчого потенціалу Шосту чакру (адж-ня) часто називають laquoтретім окомraquo і вона формує рівень свідомості якому відповідає вища мудрість та інтуїція Сьома чакра (сахасрара)



перебуває поза межами всіх бажань Вона символізує рівень містич-ного просвітлення і laquoзлиттяraquo з Абсолютом Зауважимо що у просвіт-леної людини усі зазначені чакри працюють гармонійно Вивести з нормального режиму їх здатні страх та нереалізовані бажання

Згідно з концепцією американського психолога А Г Маслоу рівні свідомості людини співвідносяться з ієрархією її потреб На першому рівні знаходяться фізіологічні потреби якими керують органи тіла mdash це дихання потреба в їжі сексі у самозахисті Дру-гому рівню відповідає потреба у безпеці mdash прагнення матеріаль-ної стабільності здоровrsquoя забезпечення старості та ін На третьо-му рівні соціальні потреби людини mdash її потреба в любові та прина-лежності до суспільного життя Четвертий рівень відповідає почут-тю поваги усвідомленню особистої гідності які знаходять свій ви-раз у престижі та соціальному успіху Нарешті на пrsquoятому рівні зна-ходиться потреба у розвитку особистості у самореалізації самоак-туалізації у процесі осмислення свого призначення в світі

Нарешті згідно з концепцією сучасного психолога Д Хокінса існують сімнадцять рівнів свідомості Починаючи з самого нижчо-го mdash це ганьба почуття провини апатія горе страх бажання гнів гординя хоробрість нейтралітет готовність прийняття розум лю-бов радість гармонія просвітлення

Однак незалежно від того скільки рівнів називають автори ми можемо простежити певну закономірність нижчі рівні свідомості лю-дини спрямовані на задоволення її егоїстичних бажань повrsquoязаних з буттям матеріального а вищі mdash на реалізацію її духовних прагнень

Містичні вчення які сформувалися в надрах світових і націо-нальних релігій говорять про існування двох основних форм (або станів) свідомості людини mdash просвітленого і непросвітленого про-будженого та непробудженого Непросвітлена людина ототожнює себе із своєю тілесною оболонкою та її потребами Для неї існує тільки світ множинності в якому протистоять один одному багато відокремлених субrsquoєктів волі що борються за життя Ознакою не-просвітленої свідомості є відчуття небезпеки страх перед laquoчужимraquo і бажання захищати власні інтереси Людина втрачає усвідомлен-ня глобальної єдності людства та цілісності світу Це сприяє фор-муванню субrsquoєкт-обrsquoєктних відносин коли весь світ розподіляєть-ся на laquoЯraquo (Его) та laquoіншеraquo і поміж ними виникає стіна відчуженос-ті Егоцентризм є реальною причиною релігійного фанатизму і не-терпимості



Психологічними якостями непросвітленої людини є інертність та активність а також чисельні привrsquoязаності до обrsquoєктів субrsquoєктів явищ і форм феноменального буття які формують пристрасні ста-ни Це можуть бути інші люди речі ідеї субrsquoєктивні бажання Са-мою сильною є привrsquoязаність до власного Его людина приділяє значну увагу тому що почуває чого прагне а також тому як інші ставляться до неї Через те що Его постійно культивує все нові і нові бажання їх неможливо задовольнити повною мірою У наслі-док цього людина непомірно страждає і постійно перебуває у на-пруженості намагаючись контролювати власне життя Отже не-просвітлена свідомість є свідомістю егоцентричною Саме тому егоїзм (гординя) в релігіях світу класифікується як психологічна якість яка руйнує особистість та її звrsquoязок з Абсолютом

У містичних вченнях утверджується що основним завданням людини постає подолання егоцентричної свідомості та характер-них для неї пристрасних станів Особистість прагне вийти на якіс-но новий рівень свідомості mdash просвітлений або трансегоцентрич-ний (laquoтой що долає Егоraquo)

Для просвітленої свідомості характерне laquoзняттяraquo субrsquoєкт-обrsquoєктних відносин людина порушує кордони між субrsquoєктами та обrsquoєктами світу починає бачити не тільки їх індивідуальні ознаки але й те загальне що їх обrsquoєднує Відбувається laquoвживанняraquo містика до світу формується усвідомлення себе як невідrsquoємної частини сві-ту та відчуття глибинної єдності всього існуючого

Трагічну відокремленість людей один від одного допомагає подолати любов Любов передусім бачить у кожній людині її іс-тинне духовне laquoЯraquo і прагне глобального обrsquoєднання людей через усвідомлення їх єдності Містична любов вимагає зректися обме-женого Я mdash Его щоб побачити в собі та іншому вище laquoЯraquo За ви-значенням А Маслоу це любов laquoбуттєваraquo (Б-любовrsquoю) тому що є любовrsquoю до laquoбуттяraquo іншого Вона ґрунтується на усвідомленні цінності людської особистості без жодного бажання використати її [4с12] Також і Ошо Раджніш відмічав що laquoв любові Его пови-laquoв любові Его пови-в любові Его пови-нно зникнути У любові ти більше не відокремлений mdash любов до-помагає тобі розчинитися й змішатися з іншими Це зустріч і злит-тяraquo [6 с 98] Тільки шлях містичного просвітлення дозволяє подо-лати страхи що притаманні людям нижчих рівнів свідомості

Можна зробити висновок що особистість яка досягла вищих рів-нів свідомості постає носієм кращих морально-психологічних якос-



тей Серед них mdash мудрість доброта миролюбство терпіння любов до людини визнання її прав і свобод Можна стверджувати що така особистість є толерантною в істинному сенсі цього слова Вона пре-красно усвідомлює що основою толерантності є визнання і дотри-мання принципу загальнолюдських цінностей Особистість з високим рівнем свідомості ніколи не буде зневажливо відноситися до того хто нижче її за соціальним або майновим статусами рівнем вченості

Відповідно за умови назрівання в соціальній групі конфлікту на релігійній національній або будь-якій іншій основі необхідно акцентувати увагу усіх учасників конфліктної групи на ідеї прина-лежності до одного і того ж суспільства або до усього людства в ці-лому Усі ми mdash представники різних релігійних конфесій і різних національностей mdash стоїмо перед одними і тими ж проблемами і викликами (соціальними економічними екологічними політични-ми і ін) маємо загальні інтереси і отже загальні завдання що є не менш важливою передумовою для забезпечення громадської солі-дарності [8] Кожна релігія містить елементи толерантності і пова-ги до ідеологічної системи і системи цінностей інших людей При цьому конфесійне різноманіття не знищує національну єдність представники однієї і тієї ж нації будь то християнин або мусуль-манин православний католик або протестант вірянин або атеїст не перестають бути синами одного і того ж народу Тут на наш по-гляд доречно буде згадати слова християнського містика і богосло-ва Григорія Палами laquoМи усі один одному брати тому що владика і творець у нас один і він став нашим загальним батькомraquo [7 с 371]

У той же час в контексті даної теми неминуче виникає ще одна проблема Це проблема laquoмежraquo терпимості і толерантності Чи існує риса за якою толерантність стає непотрібною і навіть небезпечною Наскільки терпимими мають бути ті хто здатний бути толерантним

По-перше ми повинні визнати що толерантність як форма комунікації демонструє цивілізоване співіснування сторін і самий ефективний спосіб подолання глибоких розбіжностей у відносинах між людьми За висловом ВІ Гараджи толератність laquoперетворює спільне існування на існування суміснеraquo і у такий спосіб laquoсприяє виникненню і розвитку дуже здорової культури буттяraquo [1 с 175]

Відповідно толерантність повинна існувати до того моменту поки вона здатна забезпечити сумісність і взаєморозуміння В умовах конфронтації яка загрожує зруйнувати саму комунікацію залишати-ся терпимим до причин що породили конфлікт стає небезпечним і



навіть безглуздим Пріоритетом завжди повинні залишатися права та свободи членів соціальної групи і безпека суспільства в цілому

Толерантність існує не для себе вона не самоценна Існують реальні межі толерантності і вони співпадають з межами свободи Згідно з визначенням Дж С Милля laquoєдиним виправданням втру-чання у свободу дій будь-якої людини є самозахист відвертання шкоди яка може бути нанесена іншимraquo Також і сучасний містик Рам Дасс підкреслює що ми зобовrsquoязані предrsquoявляти реальні вимо-ги до людей коли вони своїми діями обмежують можливості інших бути вільнимиraquo [2 c 176 3 с 203] За таких умов виникають певні межі толерантності оскільки існує реальна потреба обмеження егоцентричної свідомості та її свавілля

Отже обrsquoєктивною причиною різноманіття релігійних світогля-обrsquoєктивною причиною різноманіття релігійних світогля-дів постає різноманіття форм і рівнів свідомості людей а релігійна інтолерантність (нетерпимість і фанатизм) є результатом егоцентрич-ної свідомості Основи релігійної толерантності закладені у містич-них вченнях які прагнуть подолання егоцентризму Вони характери-зуються досягненням просвітленого рівня свідомості і в наслідок цього постають узагальненням релігійного досвіду людства його духовною квінтесенцією Існують певні межі толерантності оскіль-ки існує реальна потреба обмеження егоцентричної свідомості

Процес виховання толерантності виявляється неможливим без усвідомлення цінності людської особистості без поважного став-лення до її прав і свобод Основою толерантності є визнання і до-тримання загальнолюдських цінностей які складають laquoзолотий фондraquo світової духовної культури

Література1 Гараджа В И Толерантность и религиозная терпимость В И Гарад-

жа Филос науки mdash 2004 mdash 3 mdash С 18 mdash 322 Гречко ПК О границах толерантности ПК Гречко Свободная

мысль mdash XXI mdash 2005 mdash 10 mdash С 173 mdash 1823 Рам Дасс Зерно на мельницу Лилли Дж Центр циклона Рам Дасс

Зерно на мельницу Рам Дасс [пер И Старых] mdash К laquoСофияraquo 1993 mdash С 183 mdash 319

4 Маслоу АГ Мотивация и личность Абрахам Гарольд Маслоу Библи-отека Фонда содействия развитию психической культуры (Киев) mdash Ре-жим доступа к библиотеке http psyliborguabooks masla01 htm

5 Мацковский М Толерантность как объект социологического исследо-вания [Электронный ресурс] М Мацковский Век толерантности



научно-публицистический вестник Вып 3 mdash 4 mdash Режим доступа httpwwwtoleranceruvek-tol3-0-mackovskiihtml mdash Загл с экрана

6 Ошо Храбрость Радость жить рискуя Ошо mdash СПб ИД laquoВесьraquo 2003 mdash 224 с mdash (laquoКлючи к новой жизниraquo)

7 Памятники византийской литературы IV-IX веков [отв ред Л А Фрейберг] mdash М Наука 1968 mdash 354 с

8 Симаворян А Овян В Религиозная толерантность в современном об-ществе [Электронный ресурс] А Симаворян В Овян mdash Режим до-ступа noravank amrusissues detailphp

9 Сосковец ЛИ Религиозная толерантность и свобода совести история и теория вопроса Л И Сосковец Известия Томского политехниче-ского университета mdash 2004 mdash Т 307 mdash 2 mdash С 177 ndash180

10 Хоукинс Д Сила против насилия Скрытые мотивы человеческих по-ступков [Электронный ресурс] Д Хоукинс mdash Режим доступа httpwwwe-puzzleru

НСЖиртуева МИСТИЧЕСКОЕ ПРОСВЕТЛЕНИЕ

КАК ОСНОВА РЕЛИГИОЗНОЙ ТОЛЕРАНТНОСТИ В статье исследуются причины формирования религиозной толе-

рантности и интолерантности Делается вывод что причиной религиоз-ной интолерантности является разнообразие форм и уровней сознания лю-дей Основы религиозной толерантности заложены в мистических учени-ях которые стремятся достижения уровня просветленного сознания пу-тем преодоления эгоцентризма Границы толерантности существуют как реальная потребность ограничения эгоцентрического сознания

Ключевые слова религиозная толерантность религиозная интоле-рантность мистические учения эгоцентрическое сознание просветлен-ное сознание

NSZhirtueva MYSTIC ENLIGHTENMENT AS A BASIS

OF RELIGIOUS TOLERANCEThe reasons of forming of religious tolerance and intolerance are investi-

gated in the article The conclusion is made that the reason of religious intoler-ance is a variety of forms and levels of consciousness of people The bases of religious tolerance are built into mystic studies that aim to reach the level of the enlightened consciousness by overcoming of egocentrism The borders of tolerance exist as the real necessity of limitation of egocentric consciousness

Keywords religious tolerance religious intolerance mystic studies ego-centric consciousness enlightened consciousness




Володимир Кавалеров

КАВАЛЕРОВ Володимир Анатолійович mdash кандидат педагогічних наук доцент директор Одеського інституту вдосконалення вчителів Сфера наукових інтересів mdash філософія освіти теорія освіти педагогічна синергетика педагогіка

ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ СУСПІЛЬСТВА ЗНАНЬ

У статті досліджується проблема індивідуалізації освіти в контексті суспільства знань Визначено що одним з рушійних чинників трансформаційних процесів є зміна соціальних відносин обумовлених появою нових цінностей

Ключові слова освіта інновація суспільство цінності

Характерною ознакою трансформації освіти в умовах суспільства знань є її індивідуалізація що в свою чергу призводить до сутнісних змін у освітньому процесі які передусім пов`язані з появою нових цінностей Аксіологія нової освіти в свою чергу викликана мережевим характером відносин у постмодерному суспільстві що призводить до сутнісних перетворень у соціумі Дослідження відповідних змін можливе насамперед через вивчення контексту індивідуалізації освіти

Трансформаційні процеси у сучасному суспільстві досліджені у працях МКастельса ПДрукера ЮХабермаса та ЗБаумана Аксіологічні виміри освіти досліджені в працях НАлієвої ГСазоненко ФРозанова та СХатчевича

Переважна більшість наукових робіт з даної проблематики присвячена суто теоретичним засадам трансформації освіти у сучасних умовах Водночас ігноруються впливи процесу індивідуалізації на відповідні зміни в освіті

Метою статті є виявлення і характеристика індивідуалізації освіти у контексті становлення та розвитку laquoсуспільства знаньraquo

ФІЛОСОФІЯ ОСВІТИ

copy ВКавалеров 2012


У контексті освітніх проблем особливої ролі набуває проблема laquoіндивідуалізаціїraquo (ЗБауман) сучасного суспільства що означає посилення ролі людського фактору Освіта laquoіндивідуалізованого суспільстваraquo набуває значимості коли долає орієнтацію на laquoабстрактного індивідаraquo і починає формувати не пересічну людину а mdash особистість Про значення особистісного фактору в освіті слушно міркував засновник гуманістичної психології КРоджерс laquoПід значимим навчанням я розумію навчання яке не є тільки простим накопиченням фактів Це навчання яке змінює поведінку людини в теперішньому і майбутньому її відносини та її особистість Це всюдисуще навчання яке є не просто прирощуванням знань а глибоким проникненням в існуванняraquo [5 c340] Таким чином сучасній освіті властиві глибокі антропоцентричні та гуманістичні орієнтири які набувають якісно іншої характеристики в добу інноваційного (модернізованого) суспільства вони спрямовані на особистість у поліфонії її індивідуальних задатків та здібностей

Поява виразної гуманістичної орієнтації освіти обумовлена становленням laquoінноваційного суспільстваraquo що стає очевидним при дослідження ролі особистості та інтелекту в процесах модернізації сучасного соціуму Насамперед слід згадати що важливою складовою частиною інфраструктури інноваційної економіки є людські ресурси mdash освічені спеціалісти які поряд з розвиненими інформаційними системами високими технологіями гідними умовами життєдіяльності визначають як розвиток економіки так і загальної якості життя у суспільствах Значущість людського фактору приводить до введення в сучасну освіту нових методологічних механізмів орієнтованих на індивідуалізм Орієнтація на інновації в освіті повrsquoязана не лише з державним регулюванням освітнього процесу або фінансування освіти Добробут країни залежить від того яка частина підприємств активно впроваджує інновації причому не лише стосовно виробництва продукції але і процесів організації управління бізнес-моделей володіння інтелектуальним капіталом У першу чергу тому що laquoнайважливішою умовою успішного розвитку інноваційно орієнтованої економіки є наявність висококваліфікованих кадрів При цьому поглиблення знань і підвищення кваліфікації не тільки створюють фундамент добробуту населення але і самі по собі є важливими гуманітарними цілямиraquo [8 c18] Разом з тим дані цілі можна вважати не тільки гуманітарними але й гуманістичними економіка стає орієнтованою



на інтелектуальний розвиток особистості а тому й освіта набуває людиноцентричних орієнтирів

Така позиція простежується як в дослідженнях laquoінноваційного суспільстваraquo так і в концепціях laquoмережевого суспільстваraquo На думку МКастельса мережеві структури початково орієнтовані на креативних особистостей Як утверджує дослідник сучасне laquoмережеве підприємство стає можливим завдяки мережевим працівникам які використовують потенціал Інтернету і володіють своїм власним інтелектуальним капіталом Талановиті люди mdash це головний фактор виробництва в сфері електронного бізнесу Буквально все зараз ґрунтується на здатності залучати утримувати й ефективно використовувати талановитих співробітниківraquo [4 c212] Саме тому освіта в епоху креативного (інноваційного) суспільства стає її засадничим орієнтиром уможливлюючи людиноцентричну орієнтацію останньої на творення креативної особистості що має як економічне значення так і позаекономічне (повrsquoязане з політикою соціальною відповідальністю тощо)

Аксіологічні виміри освіти виникають у звrsquoязку з переосмисленням співвідношення знання і науки Вже зазначалося що наука і технологія виконують нову роль в інфосоціумі Проте існує й альтернативна точка зору laquoне laquoнаукаraquo і не laquoтехнологіїraquo а систематичне і цілеспрямоване одержання інформації стають новим фундаментом для успішної та високо розвинутої праці у всьому світіraquo [3 c229] Тому включення сучасних технологічних інновацій та поступове але невпинне залучення інформаційних технологій в педагогічні процеси трансформують способи отримання освіти відтак суттєво змінюють її Разом з тим процеси які відбуваються в суспільстві вимагають принципово нового підходу до змісту освіти mdash насамперед у контексті переорієнтації сучасного laquoнаукового поляraquo в якому зrsquoявляються тенденції до уніфікації та гомогенізації Це безумовно має значення і у становленні нових підходів до формування загальних освітніх програм У контексті аналізу освітніх інновацій повrsquoязаних з процесами віртуалізації освіти були розглянуті формальні трансформації освіти (тобто нові форми організації та реалізації освітнього процесу) проте її змістовні трансформації також вимагають детального аналізу

Становлення laquoінноваційного суспільстваraquo передбачає наявність у змісті освіти таких орієнтирів як парадигмальність і цілісність Зазначені орієнтири дають можливість підготувати особистість

Володимир КАВАЛЕРОВ


до наукової та інноваційної діяльності які стають визначальними в сучасній соціоекономічній діяльності Разом з тим потрібно зауважити відсутність подібних орієнтацій в сучасних освітніх процесах Зокрема сучасні практики вітчизняної шкільної освіти показують що сьогодні laquoкожна навчальна дисципліна виступає як laquoріч у собіraquo учитель-предметник націлений на підготовку учнів до державної підсумкової атестації та зовнішнього незалежного оцінювання атестацію власного закладу і вирішення багатьох проблем у звrsquoязку з чим з освіти зникає не лише цілісність картини світу а й сама дитинаraquo [7 c136] Подібні занепокоєння є локальним відображенням загальної кризи освіти властивої не тільки вітчизняним середнім навчальним закладам але й світовим освітнім системам на всіх рівнях

Досліджуючи дану проблему в більш широкому контексті ЗБауман надає їй філософського узагальнення laquoНездоланне відчуття кризи в більшій або меншій мірі поширене серед філософів теоретиків і практиків освіти mdash це нинішнє втілення laquoжиття на роздоріжжіraquo яке породжує лихоманку пошуку нового самовизначення а в ідеальному випадку і нової ідентичності mdash мало повrsquoязане з провиною помилками недоглядом професійних педагогів так само як і з промахами теорії освіти воно витікає із всезагального розпаду особистості з перерегулювання і приватизації процесу її формування із заперечення авторитетів поліфонії проголошуваних цінностей і повrsquoязаної з цим фрагментації життя що характеризує наш світraquo [2 c159-160] Як бачимо загальні проблеми перекликаються з локальними управління освітою перебуває на роздоріжжі у той час як філософія освіти акцентує увагу на особистісних проблемах які призводять до освітніх криз на всіх рівнях Але ще більшою мірою mdash до проблеми відсутньої єдності в основах будь-якої людської діяльності Остання ситуація особливо важлива для становлення єдиної освітньої парадигми на засадах якої будувалося б смислове навантаження освіти

Інформаційна епоха надає нового виміру науці яка з можливістю осмислення дійсності з різних світоглядних позицій утворює нові дискурсивні форми світоуявлення laquoЗнаннєваraquo орієнтація науки та освіти обумовлює laquoнабування знанням аксіологічного контексту з метою визначення життєвих орієнтацій людиниraquo [1 c18] Освіта здобуває нових взаємозвrsquoязків з наукою Сучасність долає прагнення



до фундаменталізму і руйнує laquoмонополію на сенсraquo Відтак виникає науковий плюралізм який безумовно впливає на освіту

Окрім того проблемність освіти обумовлена її надмірною міждисциплінарністю Справа в тому що сьогодні не існує єдиної наукової картини світу laquoПолісубrsquoєктність політехнологічність поліконцептуальність поліметодологічність тощо mdash все це увійшло в практику освіти і як теми для наукових досліджень і як емпірія плюралізму переваг у виборі що відкривається в освітньому просторі Плюралізм і поліонтологічність далися взнаки і на стратегіях розвитку освітніх закладів коли пропонуються різноманітні траєкторії освіти в тому числі індивідуалізовані відтак починають виявлятися лінії безперервності освітньої діяльності додаткової освіти освіти дорослих освіти за інтересами тощоraquo [10 c43] mdash стверджує СХаткевич Наслідком є те що laquoзнання різноманітних дисциплін не взаємоповrsquoязані між собою і не утворюють цілісної картини а тому і не сприймаються учнями як життєво необхідніraquo [6 c62] Таким чином традиційна освіта не узгоджується з реаліями життя учнів відтак фактично не відповідає вимогам сучасного світу

Слід підкреслити що вагому роль у побудові освіти на принципах парадигмальності повинна відіграти наука Зрозуміло що в інноваційному суспільстві наука повинна бути осереддям освітніх процесів Адже життя сучасного соціуму можна вважати laquoнаукоцентричнимraquo Як стверджував ЮГабермас laquoтехніка і наука стають первинною виробничою силоюraquo що без сумніву обумовлює їх нову роль у суспільстві зокрема виконання laquoтехнікою і наукою також ролі ідеологіїraquo [6 c62]

Таким чином парадигмальність освіти можлива на підставі утворення науково орієнтованих освітніх систем які б подолали властиве (в першу чергу вітчизняній освіті) відокремлення науки та освіти та спрямовувалися б на їх обrsquoєднання Як стверджує ПЦегольник laquoсфери освіти і науки можуть існувати відносно відокремлено Проте теоретичний аналіз та історичні співставлення (наприклад порівняння освітньо-наукових систем СРСР і США) переконливо свідчать що інтеграція даних сфер дає колосальний синергетичний ефект забезпечуючи значний стрибок у розвитку не тільки їх самих але і в результаті усього національного господарстваraquo [11 c104] На нашу думку успішна інтеграція науки і освіти відбувається на основі двох важливих факторів mdash комунікації та збереження знань



Комунікація стає важливим фактором при формуванні взаємозвrsquoязків науки та освіти ЇЇ роль можна простежити провівши аналогію з позицією ЮГабермаса стосовно зовнішніх комунікацій сфери науки Так на думку вченого laquoкомунікація між політично уповноваженими замовниками і професійно компетентними вченими великих дослідницьких інститутів означає критичну зону переводу практичних питань у науково сформульовані проблеми і зворотного переводу наукової інформації у відповіді на практичні запитанняraquo[9 c150] Подібні комунікації стали нормою західних наукових спільнот комплекс комунікацій в яких спрямований на тісну взаємодію з політикою освітою і широкою громадськістю Разом з тим у вітчизняній науці помітний розрив який відокремлює її від багатьох сфер суспільного життя Це стоїть на заваді становлення як інноваційної економіки (відсутність комунікацій приводить до відсутності ефективного трансферу технологій) так і обrsquoєднання сфер науки та освіти Що відповідно формує розрив між теорією і практикою наука як і освіта надмірно теоретизовані а це безумовно не сприяє їх інноваційному розвиткові

Знання отримане в науці ретранслюється в освіті відтак і наука і освіта відіграють суттєву роль у збереженні та подальшому розвиткові накопичених знань людства Освіта без наукової основи приводить до laquoсхоластизаціїraquo знань Передаючи але не продукуючи нових знань система ризикує увійти у дисонанс з динамікою розвитку і накопичення знань та інформації в інноваційному суспільстві З іншого боку освіта laquoусуспільнюєraquo здобутки науки відтак вона може слугувати полем для інновацій

Освіта (як і економіка) є активним laquoспоживачемraquo тієї laquoпродукціїraquo яку створює наука Тому сприйняття знань освітніми спільнотами та їх поширення створює широкий соціально-комунікативний контекст в якому реалізуються теоретичні здобутки науки Разом з тим якщо економіка споживає тільки практичні наукові досягнення mdash технології робочі моделі тощо то освіта приймає і зберігає теоретичні наукові досягнення Наприклад економіку зацікавить фізик-експериментатор фізик-практик що створює корисні винаходи і технології натомість відкриття фізика-теоретика матимуть більший резонанс в сферах науки та освіти проте без таких відкриттів неможливий був би прогрес фізики як науки а також не забезпечувалося б спадкоємна передача знань від покоління до покоління



Висновки Трансформаційні процеси в освітній сфері впливають на існування і розвиток інноваційного суспільства Через аксіологічні зміни утворюються науково орієнтовані освітні системи які долають відокремлення науки та освіти що призводить до збереження знань та розвитку комунікаційної сфери соціуму Знання отримане в науці ретранслюється в освіті Останнє в свою чергу призводить до того що освіта та наука починають відігравати суттєву роль у розвитку суспільства

Практичне застосування результатів дослідження Дане дослідження може бути використане як для загальнотеоретичних цілей зокрема для розроблення методик дослідження змін в освітній сфері суспільства в умовах швидких соціальних змін так і для безпосередньої організації навчального процесу

Література1 Алиева Н З Становление информационного общества и философия

образования Н З Алиева ЕБИвушкина ОИЛантратов mdash М laquoАкадемия естествознанияraquo 2008 mdash 168 с

2 Бауман З Индивидуализированное общество З Бауман [ пер с англ под ред В Л Иноземцева] Центр исслед постиндустр о-ва журн laquoСвободная мысльraquo mdash М Логос 2005 mdash 390 с

3 Друкер П Эпоха разрыва ориентиры для нашего меняющегося общества Друкер П mdash М laquoВильямсraquo 2007 mdash 336 с

4 Кастельс М Галактика Интернет Размышления об Интернете бизнесе и обществе Кастельс М Пер с англ А Матвеева под ред В Харитонова- Екатеринбург У-Фактория (при участии Гуманитарного ун-та) 2004- 328 с

5 Роджерс К Взгляд на психотерапию Становление человека К Роджерс mdash М Прогресс 1994 mdash 478 c

6 Розанов ФИ Информационный обмен как основа образования будущего Ф И Розанов Философия образования mdash 2010 mdash 1 mdash С 60-64

7 Сазоненко Г Якість загальної середньої освіти множинність проблем Г Сазоненко Освіта і управління mdash 2009 mdash 3 ndash4 mdash Т 12 mdash С 133-141

8 Семёнова НН Инновационная политика в контексте глобализации Н Н Семёнова Альманах laquoНаука Инновации Образованиеraquo mdash 2009 mdash Вып 8 mdash С18-33

9 Хабермас Ю Техника и наука как laquoидеологияraquo Ю Хабермас Техника и наука как laquoидеологияraquo mdash М Праксис 2007 mdash 208 c



10 Хаткевич СП Коммуникативные трансформации образования mdash ответ коммуникативной онтологии современной социальности С П Хаткевич Известия Томского политехнического университетаndash2007- 7 mdash С 42-44

11 Цегольник ПА Концепция опережающего развития образования (образование ХХІ века как сфера опережающего развития) П А Цегольник mdash Хмельницкий ХНУ 2009 mdash 309 c

Кавалеров ВАІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ОСВІТИ

В КОНТЕКСТІ СУСПІЛЬСТВА ЗНАНЬВ статье исследуется проблема индивидуализации образования в

контексте общества знаний Определяется что одним из движущих факторов трансформационных процессов является изменение социальных отношений обусловленных появлением новых ценностей

Ключевые слова образование инновация общество ценности

V КavalerovINDIVIDUALIZATION OF EDUCATION IN KONWLEDGES SOCIETY CONTEXT

The paper investigates the problem of individualization of education in the context of a knowledge society Determined that one of the driving forces of transformation processes is the change in social relations including the emergence of new values

Keywords education innovation society values




Алла Кравченко

КРАВЧЕНКО Алла Анатоліївна mdash кандидат історичних наук доцент докторантка Національного педагогічного університету імені МДрагоманова (м Київ) Сфера наукових інтересів mdash філософія освіти

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ЗАРОДЖЕННЯ ІНСТИТУТУ laquoВЧИТЕЛЬСТВАraquo

У СТАРОДАВНЬОМУ СВІТІ

У статті досліджується проблема формування ін-ституту вчительства в Стародавньому світі Вивча-ється генеза переходу від laquoдоісторичногоraquo до laquoісторич-ногоraquo часу в результаті чого відбувається становлення розумової діяльності як умови знання та освіти

Ключові слова відповідальність детермінація розум духовне виробництво розумова діяльність

Людське буття не дане від природи або від наявного соціуму Якщо перша точка зору абсолютизує біологічну детермінацію індивіда то друга mdash соціальну Обидві вони виключають творчість як процес самовизначення людської діяльності її здатність бути причиною власного цілепокладання Соціалізація індивідів відбувається не просто як процес механічного накладання на людину зовнішніх по відношенню до неї норм та способів існування вона обовrsquoязково передбачає активне творче входження в простір соціальних звrsquoязків Феномен laquoвчительстваraquo повrsquoязаний із діяльністю спрямованою на відтворення людського способу існування який утілюється у різноманітних спеціалізованих практиках У контексті сучасних трансформацій інституту освіти актуальним постає завдання дослідження зародження вчительства в минулому

Проблематика історії становлення інституту laquoвчительстваraquo в різних аспектах розглядається в працях ШО Амонашвілі МО Антипіна ГН Волкова C Д Глейзера ДІ Дзвінчука М І Мухіна та ін Значне методологічне значення для розуміння змістовних характеристик розвитку вчительства мають теоретичні copy АКравченко 2012


розробки ВГКременя ВПАндрущенка ІАЗязюна ВПБеха ФТМихайлова та ін

Переважна частина зазначених досліджень стосується в основному розвитку педагогічної діяльності в той чи інший історичний період опису існуючих форм освітянської діяльності тощо Значно менше уваги приділяється проблемі соціально-економічних детермінант зародження інституту laquoвчительстваraquo як діяльності спрямованої на відтворення людського способу буття

Метою статті є дослідження специфіки соціально-економічних засад становлення інституту laquoвчительстваraquo в Стародавньому світі Реалізація даної мети ставить завдання висвітлити характерні риси соціально-економічного буття первісного суспільства та практичні передумови що призвели до виникнення феномену laquoвчительстваraquo

Історично першим типом людського співжиття було первісне суспільство Як зазначають дослідники laquoпервіснообщинний лад був найдовшим у часі mdash більше мільйона років mdash етапом історії людського суспільства Визначити точно його найнижчу межу не легко внаслідок того що у нещодавно знайдених кісткових залишках наших далеких предків більшість бачить то протолюдину то людину і час від часу домінуючий погляд змінюється У даний час більшість учених уважають що прадавня людина (а тим самим і первісне суспільство) виникла 15 мільйонів років тому інші віддаляють її появу у часі більше ніж 25 мільйонів років назад Верхня межа первісного ладу коливається в межах останніх 5 тисяч років в залежності від континентуraquo [1с 6] Власне з появою не біологічного способу виживання і зrsquoявляється потреба у формуванні зародків навчання та виховання

Зазначимо що основним засобом забезпечення життя первісної спільноти є так зване laquoпривласнююче господарствоraquo Людина в цей період історичного розвитку майже повністю залежить від природи Її можливості обмежені виготовленням примітивних знарядь праці збиральництвом рибальством та полюванням Саме вони забезпечували основні способи виживання В цих умовах залежності від laquoдарівraquo природи окрема людина не має можливості звільнитися від вітальної детермінації Так наприклад людський спосіб існування в межах первісного стада все ще жорстко детермінований біологічними потребами та майже повністю спрямований на їх задоволення



У даному контексті слід зазначити що в свою чергу первісний лад розподіляється на кілька нерівномірних періодів Примітивність життєдіяльності у кожному з цих періодів обумовлює відповідний laquoбіднийraquo соціально-культурний досвід Діяльність людини в цей час постає цілісною та недиференційованою В силу зазначеного інститут вчительства не виділяється як специфічна окрема діяльність тобто навчання та виховання відбуваються стихійно в процесі безпосереднього відтворення наявної суспільної практики Виходячи з цього говорити про феномен laquoвчительстваraquo під час існування первісного стада можна досить умовно Навчання тут невіддільне від процесу відтворення життя роду та розчиняється в ньому Індивід відтворює себе в більшій мірі як представник тваринного світу ніж як представник роду людського Саме тому і передача накопичуваного досвіду має переважно природний та ситуативний характер

Наступний етап первісного ладу визначається утворенням родової общини Окрема людина на цьому етапі все ще вписана у ціле роду Саме рід є тією силою що відділяє індивіда від природи та допомагає протистояти їй Втім поступово відбувається удосконалення знарядь праці ускладнюється та покращується процес полювання що призводить до розширення суспільного досвіду який необхідно передавати від одного покоління до іншого не природним а штучним (культурним) способом

Варто зауважити що в цей час домінуючим способом господарства залишається так зване laquoпривласнююче виробництвоraquo Людина не виробляє ті речі які споживає відповідним чином це впливає на формування способу її світорозуміння Залежність від роду призводить до перенесення його ознак на весь оточуючий світ Рід обrsquoєднує не тільки людську спільноту а і природу і як наприклад у стародавніх греків весь Космос Світогляд так само як і повсякденна практика первісної людини не здатні диференціювати ціле роду чи Космосу Таким чином проявляється залежність людини від навколишнього світу та обмеженість її діяльності Цей спосіб осягнення світу характеризується як міфологічний та є вираженням общинно-родового буття людини Адже міфологія mdash це і є розуміння природи і всього світу як певної універсальної родової общини А в общині звrsquoязок ґрунтується не на визначеності окремого індивіда а на безпосередній загальності стихії природного цілого В межах цілого первісної общини кожен її елемент не набуває визначеності а розчиняється у безпосередньому почутті єдності На думку

Алла КРАВЧЕНКО


відомого дослідника давньогрецької культури О Ф Лосєва сутність грецької міфології визначається особливостями первіснообщинного ладу греків які сприймали світ як життя однієї величезної родової общини та узагальнювали всю різноманітність людських відносин і природних явищ в міфі [5 с127]

Зазначимо що знання яке завжди було і залишається здобутком практично угрунтованих пізнавальних зусиль на перших кроках людської історії mdash в рамках первісного mdash рутинного (з надзвичайно повільним темпом laquoприростуraquo нових знань) суспільства сприймалося кожним новим поколінням як одвічно laquoготоваraquo сукупність laquoрецептівraquo і laquoправилraquo Хранителями laquoродового досвідуraquo є laquoстарійшиниraquo первісних спільнот саме вони передавали цей досвід як певну незмінну laquoданістьraquo як священну laquoтрадиціюraquo що розкривалася в системі міфологічних уявлень А міф засвоюється шляхом laquoвідтворенняraquo його змісту у колективному ритуалі родоплемінної спільноти який прилучає кожного індивіда до колективного володіння родоплемінним досвідом Саме таким виявляється пізнавальне осягнення світу на laquoсвітанкуraquo людської історії mdash нові покоління по суті laquoприлучалисяraquo до рутинного досвіду первинного колективу[2 с 201-202]

Господарська діяльність первісних людей у межах общини спирається не стільки на окрему людину скільки на рід який виходить за межі людської спільноти за межі теперішнього Синкретизм міфологічної свідомості припускає поєднання минулого та теперішнього світу живих та світу мертвих тваринного світу та світу людини Ні річ ні людина не мають чітких визначених меж а тому перетікають одна в одну Таким чином світ первісної людини є не стільки світом певних речей скільки світом laquoабстрактних силraquo Речі і люди є тільки їх носіями Вони є тільки ритуальними інструментами спілкування з цим світом laquoабстрактних силraquo Людина навіть озброєна списом або камrsquoяною сокирою ще не є головною силою Натомість такою силою виступає універсальний рід Тому сила індивіда не створюється ним самим а запозичується у роду природи

В силу зазначеного стає зрозуміло що індивід не може бути дистанційований від общини в межах родоплемінного устрою Людина поза родом є ніщо Єдність цілісність та спорідненість виступають тут як благо Тому вимоги общини до індивідів є безпосередніми вимогами відтворення умов співжиття Вони не є чимось зовнішнім якимось обовrsquoязком mdash вони є безпосереднім способом виживання



Значення вчинку проявляється тільки у його відношенні до чогось зовнішнього наприклад по відношенню до роду або ірраціональної долі Сам по собі вчинок ще не має своєї власної визначеності Саме тому немає гріха так само як відсутня індивідуальна відповідальність Субrsquoєктом відповідальності є рід і він відповідає за вчинки одного із своїх представників Тільки через рід людина здатна оволодіти зовнішнім змістом (природою) та своїм внутрішнім змістом Інакше ані зовнішня ані внутрішня природа не підконтрольна індивіду

Отже відзначимо що головним субrsquoєктом виховання на даному етапі людського розвитку є община Вона здійснює стихійний уплив на індивідів з метою передачи їм трудових навиків та способів спілкування Одну з головних ролей у вихованні відігравали вікові ініціації Вони представляли собою певне випробовування яке необхідно було пройти підліткам для того щоб стати повноправними членами роду За етнографічними даними процес ініціації міг тривати від декількох тижнів до декількох років У цей час підлітки які проходили ініціацію жили відокремлено від жінок та дітей Вони повинні були утримуватися від певних видів їжі та виконувати інші заборони Однак не всі племена мали формалізований процес посвяти у доросле життя Так наприклад у деяких племен процес соціалізації відбувається поступово без проходження ініціації Діти дуже рано починають отримувати різноманітні трудові навички та допомагати старшим Існують приклади коли виховання до 8-9 років здійснюється виключно за участю самих дітей У племен які населяють територію Перу та Колумбії молодших дітей виховують не дорослі а старші діти Мати віддає свого малюка на піклування іншим дітям общини як тільки він навчиться самостійно ходити У цих общинах діти складають окрему групу зі своїми проблемами радостями та печалями Старші вчать молодших розмовляти плавати стріляти та всьому тому що знають самі про оточуючий їх світ Дорослі не втручаються у ігри дітей І тільки з 8-9 років хлопчики починають супроводжувати батька на полюванні а дівчата допомагати по господарству[3 с 223-226]

У даному контексті слід також зауважити що не зважаючи на існуванні різних способів виховання усі вони мали спільну мету засвоєння трудових навичок та способів спілкування Наявні відмінності мають відношення не до мети виховання а до засобів її досягнення Можна погодитись з тим що більш важливим ніж наявність чи відсутність ініціації є laquoтака спільна риса цих методів



як відсутність фізичного покарання повага до особистості підлітка чи дитини врахування їх бажань Це у рівній мірі притаманне вихованню як у ескімосів у яких немає вікових ініціацій так і австралійців з їх розробленою системою обрядів посвяти у вікові групиraquo[3с 226] Таким чином первісне виховання має природовідповідний характер і спрямоване на інтеграцію окремого індивіда у рід Залучення індивіда до общини було необхідним етапом його перетворення на людину Ініціація mdash це один із способів здобуття laquoнеорганічного тілаraquo людини Навички полювання та виготовлення знарядь праці забезпечували виробництво засобів для життя Набагато важливішим було приєднання до вихідної форми спільності людей яка безпосередньо забезпечувала відтворення самої людини Такою формою у первісну добу виступає рід який і є laquoнеорганічним тіломraquo людини

Розклад родоплемінних відносин супроводжується ускладненням суспільної практики та виникненням розподілу праці Зrsquoявляється фізична праця та відокремлена від неї розумова праця Саме остання і виступає тією сферою де зароджується такий специфічний вид людської діяльності як вчительство Розумова праця виникає внаслідок практичної необхідності Становлення аграрного суспільства та рабовласництва призводить до того що рабовласник змушений культивувати в межах своєї групи розумові здібності для ефективного керування рабами Адже управлінська діяльність є не безпосередньою діяльністю з чуттєво даним предметом а опосередкованою думкою діяльністю з його ідеальним образом У результаті управлінської діяльності перетворюється не обrsquoєкт фізичної обробки не речовина та сили природи а способи прийоми які зафіксовані у навичках праці та спілкування Таким чином у діяльності яка зорієнтована на цілеспрямоване управління працею та усіма соціальними практичними діями людей її предметом виступає laquoне образний символ теперішнього та минулого не самі по собі образи явищ laquoсвіту як належногоraquo а способи відношення людини до предметів матеріального перетворення та споглядання способи їх практичного покладання у якості таких способи відрізнення від інших предметів способи опису зображення міри перетворення та вираження у загальнозначимих засобах спілкування людейraquo[7 с 19] У межах управлінської діяльності бере початок розвиток теоретичного мислення взагалі яке на відміну від міфологічного світосприйняття має справу не просто



з емпіричними речами та явищами наявної ситуації а з образом діяльності з усіма подібними явищами

Виходячи з цього зазначимо що інституалізація педагогічної діяльності припадає на той проміжок часу який К Ясперс назвав laquoепохою великих культур стародавностіraquo та початком laquoісторичного часуraquo У laquoдоісторичнийraquo період майже не відбувається передача минулого досвіду від одного покоління до іншого Потрібно зважати що міфологія яка виростає на обожненні космосу є аісторичною [6с 132] Вчительство як специфічна діяльність починає виокремлюватися у період зародження перших цивілізацій у Месопотамії Індії Китаї та Єгипті у ІІІ-І тисячоліттях до нашої ери Це повrsquoязано із тим що становлення аграрного господарства держави та рабовласництва вимагали спеціалізованої підготовки низки освічених людей які могли б приймати участь в управлінні рабовласницькою державою з її бюрократичними структурами розвитку господарства

Важливим аспектом переходу від laquoдоісторичногоraquo часу до laquoісторичногоraquo є те що відбувається трансформація людини В даному контексті важливою є думка К Ясперса згідно якої визначальною особливістю цієї трансформації є laquoзвільнення людиниraquo Суть проблеми в тому що laquoісторія перетворила людину на істоту яка прагне вийти за свої межіraquo[8с 73] Здатність дистанціюватися за межі наявної ситуації та вимірювати її всезагальною мірою відрізняє людину laquoепохи великих культурraquo від первісної людини Історія постає цією всезагальною мірою якою вимірюється індивідуальний вчинок або індивідуальне життя Усвідомлення цієї міри пробуджує у стародавніх греків бажання залишити своє імrsquoя в історії і через це здобути безсмертя Виходячи з цього зазначимо що стрибок з laquoдоісторичногоraquo періоду в історію характеризується пробудженням свідомості та спогадів відбувається передача духовного досвіду mdash цим здійснюється звільнення від того що є тільки теперішнє laquoпралогічне мисленняraquo (Л Леві-Брюль) поступається місцем раціоналізації будь-якого змісту та значення яка досягається за посередництвом техніки mdash тим самим здійснюється звільнення від життєво необхідного звrsquoязку з обумовленою випадковістю [8 с72] Разом із тим необхідно підкреслити що зміни які супроводжували перехід до історії торкнулися не тільки людини кардинально змінюється суспільний устрій Відбувається перехід від привласнюючого до відтворюючого (продуктивного) типу господарства



При переході від laquoварварстваraquo до laquoцивілізаціїraquo виховання втрачає свій природовiдповiдний i ненасильницький характер Воно перетворюється на цілеспрямовану діяльність зорієнтовану на підготовку панівної групи суспільства Внаслідок того що на боці тих хто управляє суспільством починається культивування розумової діяльності саме в межах цього суспільного стану здійснюється цілеспрямоване виховання та навчання В інших прошарках суспільства виховання довгий період залишається на рівні первісного суспільства тобто має прикладний та ситуативний характер Так наприклад в одній з найдавніших цивілізацій Шумері не було ні загального ні обовrsquoязкового навчання Більшість учнів походили з багатих чи заможних сімей mdash адже біднякам було нелегко знайти час та гроші для тривалого навчання На тисячах господарських та адміністративних табличках що відносяться приблизно до ІІ тисячоліття до н е згадується приблизно пrsquoятсот імен писців Багато хто з них щоб уникнути помилок поруч зі своїм імrsquoям зазначали імrsquoя свого батька та вказували його професію Ретельно проаналізувавши всі таблички дослідники встановили що батьками цих писарів були найбільш заможні городяни[4 с25]

Висновки Отже феномен laquoвчительстваraquo виникає як окрема специфічна діяльність при переході від первісної общини до рабовласницької держави В цей час відбувається розподіл праці на фізичну та розумову Остання закріплюється як специфічний вид діяльності за тими хто управляє державою Таким чином виникає власне духовне виробництво яке відділяється від матеріального Специфіка духовного виробництва полягає у здатності бути спрямованою не на емпіричний обrsquoєкт а на його всезагальні властивості та способи взаємодії з ним У цих межах людина отримує можливість стати предметом уваги самої себе стати рефлексивною істотою Так само способи її діяльності тепер постають у своїй чистій всезагальності і завдяки цьому також можуть бути змінені Вчительство розвивається як галузь духовного виробництва що відповідає за відтворення та передачу опредметнених у традиції та ритуалі всезагальних знань Практична необхідність у підготовлених керівниках жерцях та чиновниках сприяє виникненню шкіл та учителів людей які займаються передачею накопиченого досвіду від одного покоління до іншого

Перспективи подальших розробок у цьому напрямку Означені проблеми розглядаються автором у зrsquoясуванні



філософських історико-культурних основ становлення етосу вчительства в генезі формування освітнього простору

Література1 Алексеев ВА Поршиц АИ История первобытного общества ВА Алексеев

АИ Поршицndash М Высшая школа 1990 mdash 351 с2 Бичко ІВ Пізнання як навчання спроба історико-філософської

розвідки ІВ Бичко Філософія освіти 2005 mdash 1 mdash С 201-209 3 История первобытного общества Эпоха первобытной родовой

общины Ответственный редактор академик ЮВ Бромлей mdash М Наука 1986 mdash 578 с

4 Крамер СН История начинается в Шумере СН Крамер mdash М Наука 1965ndash 257 с

5 Лосев АФ История античной эстетики Ранняя классика 1-е изд АФ Лосев mdash М Искусство 1963 mdash 913 с

6 Лосев АФ Философия Мифология Культура АФ Лосев mdash М Политиздат 1991 mdash 525 с

7 Михайлов ФТ Общественное сознание и самосознание индивидов ФТМихайлов mdash М Наука 1990 mdash 222 с

8 Ясперс К Смысл и назначение истории К Ясперс [пер с нем]ndash М Политиздат 1991 mdash 527 с

Кравченко ААСОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ДЕТЕРМИНАНТЫ

ЗАРОЖДЕНИЯ ИНСТИТУТА laquoУЧИТЕЛЬСТВАraquo В ДРЕВНЕМ МИРЕВ статье исследуется проблема формирования института учительства

в Древнем мире Изучается генезис перехода от laquoдоисторическогоraquo к laquoисторическомуraquo времени в результате чего происходит становление разумной деятельности как условия знания и образования

Ключевые слова ответственность детерминация разум духовное производство разумная деятельность

Kravchenko AASOCIO-ECONOMIC DETERMINANTS OF THE ORIGIN OF THE

INSTITUTE OF TEACHING IN THE ANCIENT WORLDThe article investigates the problem of formation of the institute of

teaching in the ancient world We study the genesis of the transition from the laquoprehistoricraquo to ldquohistoricalrdquo time which results in formation of rational activity as a condition for knowledge and education

Key words responsibility determination mind spiritual production rational activity



201

ПЕРЕЛІК ЗАКЛАДІВ ОБОВrsquoЯЗКОВОГО РОЗСИЛАННЯЖУРНАЛУ laquoФІЛОСОФСЬКІ ОБРІЇraquo

1 Адміністрація Президента України (01220 Київ вул Банкова 11)2 Національна бібліотека України ім ВІВернадського (03039 Київ проспект 40-річчя Жовтня 3)3 Національна парламентська бібліотека України (01001 Київ вул МГрушевського 1)4 Державна науково-технічна бібліотека України (01171 Київ вул Горького 180)5 Державна науково-педагогічна бібліотека України імені ВОСухомлинського (04060 Київ вул МБерлінського 9)6 Львівська державна наукова бібліотека імВСтефаника (79001 Львів вул Стефаника 2)7 Одеська державна наукова бібліотека імМГорького (65020 Одеса вулПастера 13)8 Харківська державна наукова бібліотека імВГКороленка (61003 Харків провулок Короленка 18)9 Книжкова палата України (02094 Київ прГагаріна 27)10 Міністерство освіти і науки України (01033 Київ бульвар Шевченка 16)11 Вища атестаційна комісія України (01001 Київ Хрещатик 34)12 Волинський національний університет імЛесі Українки (43009 Луцьк проспект Волі 13)13 Дніпропетровський національний університет (49025 Дніпропетровськ проспект Гагаріна 72)14 Донецький національний університет (83055 Донецьк вул Університетська 24)15 Дрогобицький державний педагогічний університет імІвана Франка (82100 Дрогобич вул Івана Франка 34)16 Запорізький національний університет (69600 Запоріжжя вулЖуковського 66)17 Інститут філософії імені ГССковороди НАН України (01001 Київ вул Трьохсвятительська 4)

202

18 Київський національний університет імТГШевченка (01017 Київ вул Володимирська 64)19 Львівський національний університет імІвана Франка (79002 Львів вулУніверситетська 1)20 Національна юридична академія України імЯрослава Мудрого (61024 Харків вулПушкінська 77)21 Національний педагогічний університет ім МПДрагоманова (01030 Київ вул Пирогова 9)22 Національний університет ldquoКиєво-Могилянська академіяlaquo (04070 Київ вулСковороди 2)23 Одеський національний університет ім ІІ Мечникова (65057 Одеса вул Петра Великого 2)24 Прикарпатський національний університет імВСтефаника (76000 Івано-Франківськ вул Шевченка 57)25 Полтавський національний педагогічний університет імВГКороленка (36003 Полтава вулОстроградського 2)26 Сумський державний університет (40007 Суми вул Римського-Корсакова 2)27 Східноукраїнський національний університет (91034 Луганськ квартал Молодіжний 20-А)28 Таврійський національний університет імВІВернадського (95038 Сімферополь вул Ялтинська 4)29 Ужгородський національний університет (88000 Ужгород вул Горького 4)30 Харківський національний університет ім ВНКаразіна (61006 Харків майдан Свободи 4)31 Черкаський національний університет ім Богдана Хмельницького (18000 Черкаси бульвар Шевченка 81)32 Чернівецький національний університет імЮрія Федьковича (14012 Чернівці вул Коцюбинського 2)33 Чернігівський національний педагогічний університет імТГШевченка (14000 Чернігів вул Свердлова 53)34 Російська державна бібліотека (101000 Российская Федерация Москва просп Калинина 3)35 Російська державна публічна бібліотека ім Салтикова-Щедріна (191011 Российская Федерация Санкт-Петербург ул Садовая 18)36 Український інститут науково-технічної і економічної інформації (03680 Київ вул Горького 180)

203

ШАНОВНІ АВТОРИ

До друку приймаються статті підготовлені відповідно з вимогами ВАК України від 2003 та 2008 років уміщеними у Бюлетені ВАК України (2003 ndash 1 2008 ndash 4)

Редакція приймає до роботи рукописи обсягом до 12 сторінок машинописного тексту виконаного через 15 інтервали з обовrsquoязковою електронною копією на дискеті у форматі текстового редактора Word із роздрукуванням Редакція зберігає за собою право на редагування і скорочення матеріалів Рукописи не повертаються

Джерела та літературу розміщують у списку в такому порядку в якому зявляються посилання на неї в тексті (ці посилання подаються цифрами у квадратних дужках під номером із зазначенням сторінки [1 с 15] Бібліографічний опис робіт подається у повній формі згідно діючих державних стандартів (Бюлетень ВАК України 2008 ndash 3)

У кінці статті після літератури обовязкові назва статті та анотації українською російською та англійською мовами і ключові слова

За достовірність фактів цитат власних імен посилань на літературні джерела та інші відомості відповідають автори публікацій

Редакція сподівається на розуміння того що одна й та сама стаття не може бути надіслана до кількох видань

Редакція просить подавати такі відомості про себе повні прізвище імrsquoя та по батькові науковий ступінь та звання місце роботи і посада галузь наукових інтересів адреса та телефон (службовий і домашній)

Думка редакції може не збігатися з думкою авторів

Адреса редакції 36003 Полтава вул Остроградського 2E-mail philos_obrukrnet

Тел (05322) 2-57-50 56-23-13

Журнал входить до переліку 4 (додаток до Постанови Президії ВАК України від 9 лютого 2000 р 2ndash022 бюлетень ВАК України 2 2000 р) та нового переліку (Постанова Президії ВАК України від 18 листопада 2009 р 1ndash055 бюлетень ВАК України 12 2009 р) наукових фахових видань України в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук у галузі laquoФілософські наукиraquo

204

Наукове видання



Випуск 27

Відповідальний науковий редактор П А Кравченко Літературний редактор А М Горбачук

Технічний редактор ОМ БолюхДизайн та верстка ОМ Нарижна

Макетування та компютерна верстка В М Бровко Компютерний набір і коректура В М Бровко

Підписано до друку 26042012 р Формат 60х8416Папір офсетний Друк офсетний

Ум друк арк Обл-вид арк Наклад 300 прим Зам

Віддруковано в ПНПУ імені В Г Короленка36003 м Полтава вул Остроградського 2

Свідоцтво про внесення субrsquoєкта видавничої справи до державного реєструсерія ДК 3817 від 01072010 р

УДК 1 (06055)

ЗАСНОВНИКИІнституту філософії імені Г С Сковороди HAH України

Полтавський національний педагогічний університет імені В Г Короленка

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯАндрущенко ВП ndash доктор філософських наук професор член-кореспондент НАН УкраїниБичко І В ndash доктор філософських наук професорЄрмоленко А М ndash доктор філософських наук професорЗагороднюк В П ndash доктор філософських наук професорКисельов М М ndash доктор філософських наук професорКолодний A M ndash доктор філософських наук професорКравченко П А ndash доктор філософських наук професорЛюбивий Я В ndash доктор філософських наук професорКуцепал С В ndash доктор філософських наук професорЛях В В ndash доктор філософських наук професорМалахов В А ndash доктор філософських наук професорМихальченко М І ndash доктор філософських наук професор член-кореспондент НАН УкраїниПопович М В ndash доктор філософських наук професор академік НАН УкраїниМокляк М М ndash доктор філософських наук професорРайда К Ю ndash доктор філософських наук професорХамітов Н В ndash доктор філософських наук професорЯрошовець В І ndash доктор філософських наук професорЯроцький П Л ndash доктор філософських наук професор

РЕДАКЦІЯ ЖУРНАЛУГоловні редактори Колодний А М Кравченко П А

Філософські обрії Науково-теоретичний журнал Інституту філософії імені Г С Сковороди HAH України та Полтавського національного педагогічного університету імені В Г Короленка mdash Випуск 27 mdash Київ-Полтава 2012 mdash 206 с

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ 15491-4083 ПР від 22062009 р

Рекомендовано до друку вченою радою Полтавського національногопедагогічного університету імені В Г Короленка

протокол 17 від 26 квітня 2012 р

copy Інститут філософії імені Г С Сковороди НАНУ 2012 copy ПНПУ імені В Г Короленка 2012









































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































201



202


203











Тел (05322) 2-57-50 56-23-13


204




Випуск 27
















































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































201



202


203











Тел (05322) 2-57-50 56-23-13


204




Випуск 27








Documents

ФІЛОСОФСЬКІ ОБРІЇpnpu.edu.ua/ua/text/filosofski_obrii/Filosofski_obrii_27.pdf · 2019. 9. 23. · issn 2075-1443. Філософські обрії. 2012. № 27