РАДА УКРАЇНИ - rada.gov.ua · 2012. 6. 29. · організована громадським об ’єднанням « Ніхто , крім нас» та Київською

Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України

За повідомленнями

друкованих та інтернет-ЗМІ, телебачення і радіомовлення

10 січня 2011 р., понеділок

ДРУКОВАНІ ВИДАННЯ

Законодавство захищає професійні права журналістів "Голос України" .................3

Заступник Голови Верховної Ради М.Томенко, відповідаючи на численні звернення представників засобів масової інформації, роз’яснив ситуацію щодо обмеження прав

журналістів у зв’язку з набранням чинності Закону «Про захист персональних даних».

Олесь Доний: «Лидеров оппозиции могли купить» Дмитрий Орлов, "Газета

по-киевски".........................................................................................................................3

"Перед первым заседанием группы была попытка собрать все карточки у одного человека. Я

сказал, что карточку никому не отдам. «Во всех фракциях так делается», – говорят. Потом:

«Вы посмотрите на этого депутата, ходит постоянно в джинсах и футболке – несерьезный

человек. Еще и карточку не отдает». «Я склонен к компромиссам, – отвечаю. – Беру на себя

обязательство в Раду ходить в костюме. Но карточку не отдам».

Міністри, які повільно читають Іван Дідушок, "Україна молода" .............................5

Одним із аргументів прокуратури залишити Луценка в СІЗО була інформація, ніби на волі він

може переховуватися від слідства. Для підтвердження надали вирізку з газети, в якій

народний депутат від «НУНС» Г.Москаль зізнався в тому, що пропонував Луценку виїхати за кордон.

Владо, почуй «афганців»! Валентина Король, "Сільські Вісті" ..................................6

Наприкінці минулого року біля стін Верховної Ради України відбулася акція протесту,

організована громадським об’єднанням «Ніхто, крім нас» та Київською міською організацією

Української спілки ветеранів Афганістану. Що змусило бойових солдатів та офіцерів, які з честю виконали свій обов’язок перед Батьківщиною, вдатися до таких дій та якою була реакція влади, розповів голова Української спілки ветеранів Афганістану С.Червонописький.

ІНТЕРНЕТ-ЗМІ

БЮТ посадит Колесникова с Азаровым VVnews........................................................7

Инициаторы отмены тендеров по Евро-2012 будут отвечать после смены власти в Украине. Об

этом заявил глава Оппозиционного правительства, председатель оппозиционной партии

«Реформы и порядок» и заместитель главы парламентской фракции Блока Юлии Тимошенко

С.Соболев в ответ на слова заместителя главы Администрации Президента А.Герман о «новой

традиции» в Украине, когда чиновники должны знать, что следующая власть будет внимательно изучать их деятельность.

Александр Ефремов: "Партия регионов требует провести парламентские слушания относительно земельных вопросов" РБК-Украина ..................................8

Об этом в ходе согласительного совета заявил лидер фракции Партии регионов А.Ефремов:

"Последняя рабочая неделя довольно напряженная...но наша фракция намерена

ВВЕЕРРХХООВВННАА РРААДДАА УУККРРААЇЇННИИ УУ ДДЗЗЕЕРРККААЛЛІІ ЗЗММІІ::

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ІНФОРМАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ


2

конструктивно работать...мы просим найти возможность рассмотреть проект постановления о

проведении парламентских слушаний по земле, ведь происходящее с землей требует законодательного регулирования".

Литвин предлагает убивать бакланов УтроUA .........................................................8

Законопроект об уничтожении больших бакланов вызвал критику со стороны общественных

экологических организаций, Национальной академии наук Украины и Главного научно-

экспертного управления Верховной Рады.

«Ледниковый период» в парламенте Дмитрий Воронков, Багнет ............................8

Народный депутат от НУ-НС Ю.Ключковский в ноябре месяце этого года заявлял о том, что

политические блоки и объединения исчерпали себя. «Укрупнение политического спектра»,

упомянутое Ключковским, уже не за горами. А пока максимум, на что можно рассчитывать, так это на то, что на месте руин, которые остались от былых фракций, возникнут совершенной

новые политические проекты, правда, все с теми же фигурами во главе. Тем не менее, пока одни зализывают раны, а другие отбывают наказание, в парламенте наступает «ледниковый

период» и «потепление» наступит, вероятно, не раннее 2012 года.

Валентин Зубов: "Юлия Владимировна не может понять: она проиграла"

ИнтерМедиа консалтинг ................................................................................................13

Число сторонников Юли - мученицы с каждым посещением Генпрокуратуры растет. Между

тем уже 22 января Тимошенко снова собирает новый Майдан. Что ждет ее? Насколько

«липовыми есть дела», в которых ее обвиняет ГПУ, рассказал народный депутат В.Зубов,

который долгое время был соратником Тимошенко и участником первой и последней для нее президентской кампании.

Закон про захист персональних даних: Бондаренко - «за», Герасим'юк -

«проти» Телекритика ....................................................................................................15

Закон «Про захист персональних даних», який набув чинності з 1 січня, слід оцінювати не з погляду обмеження прав журналістів, а з позиції інтересів усього суспільства, вважає народний депутат України (Партія регіонів) О.Бондаренко. Натомість, народний депутат від

фракції НУНС О.Герасим'юк дотримується думки, що через ухвалення закону «Про захист персональних даних» буде обмежено свободу слова і право суспільства на інформацію.

Власть растит оппозицию? Борис Рудь, Подробности..............................................16

Когда же Тимошенко допрашивали, а Луценко садили, украинцы не сочли нужным оторваться

от новогодних приготовлений. Причину такого поведения соотечественников лучше всего

выразил народный депутат О.Ляшко. "Шесть лет назад в стране к власти пришли те, кто на своих щитах отчеканили лозунг: "Бандитам – тюрьмы!" И люди поверили, что страна очистится от коррупции и тотального грабежа государственных денег. Более того – и бандиты

поверили, что могут таки сесть! Поэтому сразу после Оранжевой революции в далекие и не очень края потянулись бакаи, боделаны, билокони, засухи... Но – время шло, а в тюрьмах так

никто и не оказался".

ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ

До України приїздить європейський комісар із питань розширення і політики

сусідства вверх ICTV, Факти тижня ..........................................................................18

Лілія Григорович: "Я дуже вдячна Ющенку за правду про Голодомор" Радіо

Свобода ............................................................................................................................18


3

Друковані видання

Законодавство захищає професійні права журналістів

"Голос України"

Заступник Голови Верховної Ради Микола Томенко, відповідаючи на численні звернення представників засобів масової інформації, роз’яснив ситуацію щодо обмеження прав

журналістів у зв’язку з набранням чинності Закону «Про захист персональних даних».

М.Томенко зауважив, що значне занепокоєння серед вітчизняних журналістів та медіаекспертів через набуття чинності цим законом пов’язане з можливостями використання

його норм для обмеження професійної діяльності журналістів щодо пошуку, обробки та публікації інформації.

Заступник Голови Верховної Ради відзначив, що особисто він не голосував за прийняття

зазначеного закону, положення якого можуть ускладнити доступ ЗМІ до персональних даних

окремих осіб. Водночас він звернув увагу на те, що закон містить запобіжники, які повинні не дозволити використовувати його норми для обмежень журналістської діяльності. Зокрема, статтею 1 чітко визначено, що дія закону не поширюється на діяльність зі створення баз персональних даних та обробки персональних даних у цих базах «журналістом у зв’язку з виконанням ним службових та професійних обов’язків».

На думку М. Томенка, ключовим моментом ускладнення доступу ЗМІ до персональних

даних є їх законодавче віднесення до інформації з обмеженим доступом, за винятком

«персональних даних фізичної особи, яка претендує зайняти або займає виборну посаду (у

представницьких органах) або посаду державного службовця першої категорії».

У зв’язку з цим заступник глави парламенту нагадав, що за його ініціативою у 2003 році Верховна Рада ухвалила зміни до законодавства щодо захисту свободи слова, передбачивши

зняття обмежень на розповсюдження суспільно значимої інформації.

Чинним Законом «Про інформацію» визначено, що:

— «інформація з обмеженим доступом може бути поширена без згоди її власника, якщо

ця інформація є суспільно значимою, тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на її захист»;

— «особа звільняється від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим

доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно значимою».

Зважаючи на це, Микола Томенко наголосив, що «чинне українське законодавство

захищає професійні права журналістів і дає можливість застерегти двозначні тлумачення

положень Закону «Про захист персональних даних».

http://www.golos.com.ua/Article.aspx?id=212435

Олесь Доний: «Лидеров оппозиции могли купить»

Дмитрий Орлов, "Газета по-киевски"

Народный депутат от НУ-НС Олесь Доний рассказал, что мешает оппозиции

объединиться и почему палатки на Майданах уже «не работают».

– На фоне ареста того же Луценко, регулярных допросов Тимошенко как-то странно

выглядит отсутствие реакции Ющенко. Как вы это объясните?

– У меня никогда не было иллюзий в отношении Ющенко. Еще в 2002-м меня

вычеркивали из списков «Нашей Украины» за жесткие высказывания в его адрес. Я еще тогда говорил, что это ошибка – делать ставку на такого лидера.

– В 2005-м тоже возбуждались уголовные дела в отношении проигравших на выборах.

Однако наказания никто не понес…


4

– Ющенко пошел дальше: нашел возможность наградить того же Кивалова... Неудивительно и его нынешнее молчание – он не сильно противопоставляет себя той среде.

– Но ведь вы тоже были в оранжевой команде. Значит, вы тоже из тех, кто упустил

шанс?

– Шанс был не у меня. Я на Майдан выходил как рядовой гражданин. А на тот момент был огромный разрыв между трибуной Майдана (теми, кто боролся за власть) и просто

гражданами, которые выступали за смену системы. В значительной степени на трибуне оказались бизнесмены, которые используют политику, как один из механизмов обогащения.

– То есть собственной вины вы не видите? Несмотря на то, что были депутатом

большинства?

– Я в Раде единственный депутат, который голосует самостоятельно. Меня критиковали

во фракции и в группе «Народная самооборона». Были времена, когда я отказывался от депутатства. Например, в 1998-м, когда Тимошенко предлагала войти в пятерку «Громады».

Депутатство – не самоцель. Когда нужно голосовать вопреки общим настроениям, но в

соответствии с собственной позицией – выбирал последнее…

– …И нарывались на неприятности?

– Перед первым заседанием группы была попытка собрать все карточки у одного

человека (по данным «Газеты…», в 2007-м за карточки во фракции НУ-НС отвечала Екатерина Лукьянова). Я сказал, что карточку никому не отдам. «Во всех фракциях так делается», –

говорят. Потом: «Вы посмотрите на этого депутата, ходит постоянно в джинсах и футболке –

несерьезный человек. Еще и карточку не отдает». «Я склонен к компромиссам, – отвечаю. –

Беру на себя обязательство в Раду ходить в костюме. Но карточку не отдам».

– Можете прикинуть, на ком лежит основная вина за растрату доверия к оранжевым?

– Проблему нужно искать глубже. Например, сегодня есть абсолютно неправовое решение суда в отношении Луценко. Это же не Ющенко его выносил, и не Янукович. Это на совести конкретных судей. И таких людей много и в прокуратуре, и в МВД. Или взять страшную статистику ДТП в Украине: это же не Тимошенко или еще кто-то заставляет людей

садиться пьяными за руль. Если общество не осознает потребности жить в чести и морали, оно

и лидеров выбирает таких. Нация не хочет видеть во главе порядочных людей.

– Это главная наша проблема?

– Если вы перешли дорогу не в положенном месте, а рядом с вами убили человека, то

милиция в первую очередь должна задержать убийцу. Мы видим избирательность правосудия.

– Где факты?

– Например, я в парламенте получил физические травмы. А меня в прокуратуре не захотели признать даже потерпевшим! За что меня избили? За три года в Раде я никогда не блокировал трибуну, никого не трогал… Я считаю, что это бандитизм.

– Тимошенко призывает политиков и граждан в День соборности, 22 января, вновь

собраться на Майдане. Хватит ли ее авторитета на очередной Майдан?

– Это же не только Тимошенко собирает – дату отмечали и прежде. Сейчас мы

списываемся с молодежными общественными организациями, чтобы они провели акции в

своих городах. Например, в Киеве, на одном из мостов, люди возьмутся за руки и соединят два берега Днепра. Вообще, нужно думать о разнообразии арсенала оппозиционной борьбы.

Сколько можно повторять: «палатки на Майдане»? Власть к ним привыкла и находит механизмы для противодействия.

– Как показывает практика Налогового майдана, участие в акции протеста для

активистов может закончиться арестом…

– В свое время у нас акции удавались потому, что люди были готовы к этому: нас выгоняли из институтов, несколько десятков студентов отсидев в КПЗ, вновь выходили на пикеты, зная, что их опять заберут. В финале акции предпринимателей власти практически без сопротивления сняли палаточный городок. У нас такого не могло быть, мы бы отстаивали

городок, сцепившись за руки.


5

Есть такое понятие, как персональная ответственность лидера. В 90-е за забастовку в

университете возбудили уголовное дело за захват госстроения (от 3 до 5 лет), стали таскать на допросы наших парней. И я написал заявление, в котором взял на себя всю ответственность. И

начались допросы, обыски, СИЗО… Мы тогда готовы были ради Украины на самопожертвование. Если нация хочет смены власти, она идет на жертвы.

– Но мы видим, что нация не готова к самопожертвованию...

– Мое окружение, например, хочет перемен. И не просто говорит об этом, а принимает участие в акциях. Как историк скажу, что любой репрессивный режим может только нарастать, а потом он начинает поедать сам себя.

– А что мешает оппозиционным партиям действовать сообща?

– Как по мне – ничего. А в реальности: у кого-то завышены амбиции. Например, один из лидеров всегда говорит, что он первый. Хотя имеет мизерный рейтинг.

– Ющенко? Тимошенко? Кириленко?

– Я не хочу кидать камни – говорю о типажах… Кто-то сотрудничает с властью, поэтому

раскалывает оппозиционное движение. Хотя на уровне вторых-третьих лиц порядочные люди

есть. Если подкупают депутатов, то почему не могут купить лидеров партий? Я не утверждаю, я строю аналогии. Мы же можем задаться вопросом: «Почему некоторые внезапно поменяли

позицию?».

– Например?

– Большинство оппозиционных партий. За последние месяцы в протестных акциях

принимали участие только несколько депутатов. Мне не понятно, почему остальные депутаты

(а нас осталось около 100 человек) не вышли?

http://mycityua.com/articles/interview/2011/01/10/010222.html

Міністри, які повільно читають

Іван Дідушок, "Україна молода"

Сюрпризів не трапилося: колишній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко залишиться під арештом. Учора Апеляційний суд Києва розглядав скаргу на вердикт суду першої інстанції й вирішив залишити «нижче» рішення чинним. Суддя Олександр Биць оголосив, що служителі Феміди не знайшли достатньо підстав для перегляду постанови, при цьому врахували тяжкість скоєного Луценком злочину та поведінку екс–міністра.

Під приміщенням суду зібралося до тисячі прихильників «Народної самооборони» з плакатами на кшталт «Свободу Луценку!» і «Юро, ми з тобою!». Підтримати Луценка до зали

суду прийшли народні депутати та лідерка БЮТ Юлія Тимошенко. У перервах засідання вони

спілкувалися з екс–міністром. Журналістів на слухання не пустили, але дозволили знімати

Луценка на відео десять хвилин у перерві.

Одним із аргументів прокуратури залишити Луценка в СІЗО була інформація, ніби на волі він може переховуватися від слідства. Для підтвердження надали вирізку з газети, в якій

народний депутат від «НУНС» Геннадій Москаль зізнався в тому, що пропонував Луценку

виїхати за кордон. Адвокат екс–міністра наполягав, що до лідера «Народної самооборони»

можна застосувати легший запобіжний захід — підписку про невиїзд, а сам Луценко

переконував суддів, що не має наміру тікати з України. У виступі на судовому засіданні екс–міністр також намагався тиснути на мораль служителів Феміди. «Ви знаєте, не мені вам

розказувати, яка зараз недовіра в суспільстві, у тому числі й до суду. Отож у нарадчій кімнаті подумайте про Україну, подаруйте людям маленьку, але довіру до правосуддя», — сказав

Луценко.

Пан Юрій звернув увагу суддів на те, що почав ознайомлюватися з матеріалами своєї кримінальної справи про розтрату майже 300 тисяч державних гривень, як тільки отримав

можливість, і не уникав слідчих дій. «Я кожен день приходив і читав матеріали приблизно по

150 сторінок», — розповів Луценко, при цьому покепкувавши над своїм наступником


6

Анатолієм Могильовим: «Звичайно, я міг і більше прочитати, адже я не нинішній міністр

внутрішніх справ, який книгу «Святослав» уже рік читає».

А тим часом...

Апеляційний суд Києва продовжив іще на два місяці термін утримання під вартою

колишнього голови Державної митної служби України Анатолія Макаренка. Про це журналістам повідомила Юлія Тимошенко. Вона розповіла, що Макаренка нібито вивезли зі слідчого ізолятора, але до суду не довезли — рішення приймали за відсутності колишнього

митника з уряду БЮТ.

http://www.umoloda.kiev.ua/number/1813/180/64346/

Владо, почуй «афганців»!

Валентина Король, "Сільські Вісті"

Наприкінці минулого року біля стін Верховної Ради України відбулася акція протесту,

організована громадським об’єднанням «Ніхто, крім нас» та Київською міською організацією

Української спілки ветеранів Афганістану. Що змусило бойових солдатів та офіцерів, які з честю виконали свій обов’язок перед Батьківщиною, вдатися до таких дій та якою була реакція влади, розповів голова Української спілки ветеранів Афганістану Сергій Червонописький.

— В УКРАЇНІ близько 140 тисяч «афганців», а всього учасників бойових дій, воїнів-

інтернаціоналістів — 220 тисяч. Сьогодні всі вони та їхні сім’ї опинилися сам на сам зі своїми

проблемами, держава від них відвернулася, вряди-годи «відкуповуючись» дріб’язковими

подачками. Закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» існує лише на папері. Узяти хоча б те, що батьки загиблих воїнів-інтернаціоналістів за втраченого сина щомісяця отримують 129 гривень. Це стільки коштує життя солдата?.. Тому ми пройшли

маршем від станції метро «Арсенальна» до стін Верховної Ради з вимогами бодай удвічі збільшити пенсії інвалідам, встановити допомогу сім’ям загиблих на рівні прожиткового

мінімуму та надати кошти для будівництва житла 40 тисячам безквартирних «афганців».

— Чи почула протестувальників влада?

— Відповіддю на протест стало створення робочої групи при Громадській раді Державного комітету України у справах ветеранів, до складу якої ввійшли представники

ветеранських організацій, міністерств соціальної політики та фінансів. Однак наші вимоги

пообіцяли задовольнити лише частково: дати 20 мільйонів гривень на квартири й 6 мільйонів

гривень на ремонт котельні в госпіталі «Лісова галявина», що в Пущі-Водиці під Києвом. Також

ми порушили питання про збільшення пенсій інвалідам-«афганцям». Наразі нам запропонували

підвищити її тільки непрацюючим. Тож виходить, що хлопцям, які повернулися з війни без рук,

без ніг, пробиті наскрізь кулями, котрі працюють і платять зі своїх мізерних зарплат усі відрахування державі, пенсія у зв’язку з інвалідністю не потрібна — мовляв, і самі зароблять... Та й перспектива навіть даних владою обіцянок до кінця не зрозуміла, оскільки на сьогодні дві структури, задіяні в їх реалізації – Комітет у справах ветеранів та Міністерство праці і соціальної політики, — перебувають у стадії реорганізації в рамках адмінреформи.

— Які ще проблеми «афганців» потребують нагального розв’язання?

— Передовсім — медичного обслуговування. Згаданий госпіталь «Лісова галявина» на сьогодні є єдиним закладом, де ми можемо централізовано поправляти здоров’я. Але він

розрахований лише на 200 ліжок! Для 220 тисяч воїнів-інтернаціоналістів це – крапля в морі. На санаторно-курортне лікування інваліди також не можуть потрапити. Стоять у чергах при

відділах соціального захисту населення на забезпечення путівками, але державі вигідніше віддати компенсацію за санаторно-курортне лікування, бо вартість путівки становить 4,5 тисячі і більше, а сума компенсації всього 250 гривень. Скажу й про забезпечення наших інвалідів

фактично «одноразовими» візками для пересування, які завозять з Тайваню. Інваліди часом і сісти в них бояться, щоб не розвалилися по дорозі. Мали місце просто ганебні випадки

вручення інвалідних візків, зроблених на основі садового стільчика, до якого причепили колеса.


7

Та попри всю його недолугість навіть такий візок для інваліда найчастіше — єдиний засіб

пересування.

— А як справи з праце-влаштуванням воїнів-інвалідів? Чи беруть їх на роботу?

— Будь-яке підприємство охоче бере на роботу інваліда, бо відтак йому не треба буде перераховувати кошти до Фонду соціального захисту на створення робочих місць для інвалідів. Але насправді беруть на роботу «для галочки», аби лише числився, і платять відповідно

мінімальну зарплату.

— Як українське суспільство ставиться до ветеранів Афганістану?

— Народ нас розуміє і шанує, але, на жаль, не держава. Тож цією акцією протесту ми

хочемо нагадати владі про її священний обов’язок перед громадянами-патріотами, якими є воїни-інтернаціоналісти. Ми більше не будемо прохачами із простягнутою рукою — ми

вимагатимемо від держави дотримання закону і конкретних дій, спрямованих на поліпшення становища «афганців».

http://www.silskivisti.kiev.ua/18592/index.php?n=7791

Інтернет-ЗМІ

БЮТ посадит Колесникова с Азаровым

VVnews

Инициаторы отмены тендеров по Евро-2012 будут отвечать после смены власти в

Украине. Об этом заявил глава Оппозиционного правительства, председатель оппозиционной

партии «Реформы и порядок» и заместитель главы парламентской фракции Блока Юлии

Тимошенко Сергей Соболев в ответ на слова заместителя главы Администрации президента Анны Герман о «новой традиции» в Украине, когда чиновники должны знать, что следующая власть будет внимательно изучать их деятельность.

О том будет ли БЮТ, в случае прихода во власть, повторять то, что сегодня происходит в стране, когда оппозиционеров массово сажают в СИЗО и допрашивают в прокуратуре, Соболе сообщил: «Извините, вопрос в другом. Вопрос в том, что отвечать должны перед законом все, независимо от того, какой чин ты занимаешь. Но этот подход должен быть одинаков для всех».

«Данилишина по всему миру разыскивали за то, что он провел два тендера у одного

покупателя, закупая продукцию на Евро-2012, причем даже не он, а его подчиненные. Госпожу

Слюс разыскивают по всему миру. А нынешняя власть все тендера на Евро-2012 отменила вовсе», - приводит слова оппозиционера Лига.

Отвечая на уточняющий вопрос, будет ли БЮТ, в случае прихода во власть, требовать привлечь к ответственности инициаторов отмены тендеров по Евро-2012, Соболев заявил: «Я в этом абсолютно уверен. Действующая нормативная база и законодательство чётко прописывает порядок проведения тендеров в Украине, независимо от того, о чем идёт речь. Как вы знаете, сегодня принято беспрецедентное решение о том, что все международные соревнования будут без тендеров. Инициатором этого был Азаров, Колесников, а также те, кто проводил решение через сессионный зал парламента. И примеров таких — сотни».

«Кто бы не пришёл к власти, у него должен быть одинаковый подход к своим и чужим.

Нарушил закон - нет вопросов. Но когда это делается под политическими мотивами, то это

совершенно другой вопрос», - отметил Соболев.

Напомним, что вечером 5 января 2010 года в интервью «5 каналу» зампред

Администрации президента Анна Герман заявила о том, что политические репрессии в Украине отсутствуют, однако оппозиции придётся «ответить».

http://vvnews.info/analytics/politics/65771-byut-pdyt-enyv-azrvm.html


8

Александр Ефремов: "Партия регионов требует провести парламентские

слушания относительно земельных вопросов"

РБК-Украина

Партия регионов требует провести парламентские слушания относительно земельных

вопросов. Об этом в ходе согласительного совета заявил лидер фракции Партии регионов

Александр Ефремов, передает корреспондент РБК- Украина.

"Последняя рабочая неделя довольно напряженная...но наша фракция намерена конструктивно работать...мы просим найти возможность рассмотреть проект постановления о

проведении парламентских слушаний по земле, ведь происходящее с землей требует законодательного регулирования, но перед этим необходимо провести парламентские слушания", - заявил А.Ефремов.

Также А.Ефремов попросил руководство парламента включить в повестку дня в четверг, 13 января 2011 г., проект постановления относительно "крымской земли, учитывая, что

ситуация сложилась таким образом, что Кабинет министров Крыма не влияет на распределение земли".

http://www.rbc.ua/rus/newsline/show/a-efremov-pr-trebuet-provesti-parlamentskie-slushaniya-

otnositelno-10012011111800

Литвин предлагает убивать бакланов УтроUA

Спикер хочет разрешить охотникам уничтожать бакланов в любое время, в любом

количестве, и вне охотничьего сезона

Законопроект об уничтожении больших бакланов вызвал критику со стороны

общественных экологических организаций, Национальной академии наук Украины и Главного

научно-экспертного управления Верховной Рады.

Инициатива принятия законопроекта №5283 «О регулировании численности больших

бакланов» принадлежит спикеру Верховной Рады, доктору наук, академику НАН Украины

Владимиру Литвину. Парламентарий хочет внести птиц в «черный список вредных животных»,

разрешив охотникам уничтожать бакланов в любое время, в любом количестве, и вне охотничьего сезона, для чего в закон «Об охотничьем хозяйстве и охоте» вносятся соответствующие поправки. По мнению Литвина, баклан вредит лесному и рыбному хозяйству.

Как сообщает Фокус со ссылкой на Киевский эколого-культурный центр, лесам и рыбе вредят не так бакланы, как браконьеры, для борьбы с которыми Верховная Рада во главе с Литвином пока нечего существенного не сделала. Кроме того, экологи напоминают о

печальном опыте Китая, боровшегося с воробьями, а потом срочно закупавшего птиц за границей.

Директор Киевского эколого-культурного центра, заслуженный природоохранник

Украины Владимир Борейко считает, что под видом «борьбы с бакланами» в лесах начнется массовое браконьерство. Также он предупреждает, что в Красную книгу Украины внесены

ближайшие родственники большого баклана – малый и хохлатый бакланы, которых очень трудно различать, а потому этих редких птиц могут полностью уничтожить.

http://www.segodnya.ua/news/14211340.html

«Ледниковый период» в парламенте

Дмитрий Воронков, Багнет

Политические преобразования в любой из стран - это процесс цикличный. О том, что

этот процесс сопровождается, прежде всего, обновлением политической элиты, свидетельствует издавна известный закон Артура Шлезингера, американского писателя, политолога, экс помощника Джона Кеннеди. Согласно его теории, раз в 15 лет в обществе происходит смена


9

элит. Цифра, которая служит точкой отсчета, не обязательно должна соответствовать вышеуказанной, поскольку точка отсчета может колебаться в зависимости от того, о каком

государстве с его политической системой идет речь. Однако любое обновление сопровождается как появлением новых представителей политического бомонда, так, соответственно, и

«партиями-диназаврами», которые выбывают из игры вследствие естественного отбора. В

Украине теория обновления политической элиты также нашла свое место. Уже давно

наметились новые политические игроки, такие как «Фронт перемен» Арсения Яценюка, «Сильная Украина» Сергея Тигипко и ВО «Свобода» Олега Тягнибока. А среди претендентов, рискующих оказаться в «Красной книге» украинской политики, первыми на очереди оказались коммунисты, социалисты и НУ-НС.

Призрак социализма «бродит» по Украине

Судя по всему, ближе всех к политической пропасти расположились именно

социалисты, поскольку последние парламентские выборы показали наихудший их результат за всю историю существования СПУ.

Если на парламентских выборах в 2002 году социалисты набрали 6.87%, то в 2006-м этот показатель заметно уменьшился и составил 5.69%. На внеочередных парламентских выборах в

2007-м году и вовсе - 2.86%, что означает, что партии не удалось даже преодолеть проходной

барьер в 3%.

Стоит отметить, что первыми симптомами партийной деградации являются «междоусобицы» и неопределенность в отношении своего партнерства с другими партийными

структурами. Оба эти фактора, в конечном счете, и влекут за собой потерю электората.

«История одного спикера» сыграла одну из определяющих ролей в дальнейшей судьбе СПУ. Своим переходом из «помаранчевого» лагеря в «бело-голубой» лидер социалистов

Александр Мороз собственной персоной перевел партию из плоскости стагнации в плоскость саморазрушения. Очевидно, это был осознанный риск, где дороги назад уже не было. Однако

такое действие наглядно продемонстрировало избирателю всю одержимость социалистического

лидера наконец-таки реализовать свои амбиции.

Будучи еще «под крылышком» Ющенко, Мороз успел обвинить тогда еще премьер-

министра Виктора Януковича во всех возможных грехах, начиная от транжирства государственной казны и заканчивая обвинениями в организации фальсификационных

процессов на выборах в 2004-м.

Однако после того, как в 2006-м он был вновь избран спикером парламента, но уже при

поддержке антикризисной коалиции (КПУ, Партии регионов и СПУ), Александр Мороз неожиданно поменял свои взгляды и нашел «новую подушку для битья». В частности, он

неоднократно обвинял тогдашнего президента Украины Виктора Ющенко в попытках

разрушить Конституционный строй и в давлении на Конституционный Суд и Центризбирком.

Более того, лидер социалистов настаивал на том, что государство сможет вернуться «в русло

законного демократического развития» только после отстранения Ющенко от власти.

Будучи спикером, перед Александром Морозом стояла следующая задача - удержать власть. По сей причине глава СПУ неоднократно высказывался о недопустимости проведения внеочередных парламентских выборов. Тем не менее, в 2007-м году они состоялись, и СПУ не набирает необходимое количество голосов даже для того, чтобы претендовать на депутатские мандаты.

Ярлык «предателя» накрепко закрепился за именем Александра Мороза. И, как

следствие, уже в 2008-м году стали звучать первые заявления о «социалистическом

апокалипсисе». В частности, тогда первый секретарь Киевского городского комитета Социалистической партии Украины Николай Данилин ушел в отставку, заявив, что СПУ

«умерла». Исходя из слов Данилина, его весьма разочаровали результаты досрочных выборов в

Киевсовет. И тогда он открыто заявил, что СПУ потеряла своих избирателей.

«По итогам выборов можно сказать, что сегодня в умах избирателей СПУ ассоциируется лишь с такими одиозными личностями, как Мороз, Рудьковский, и воспринимается через призму их негативного имиджа. Мелкая группка людей во главе с Морозом, которые де-юре


10

руководят партией, а реально занимаются решением своих проблем, не способна изменить своих подходов к политике», - сказал тогда Данилин.

Напомним, что незадолго до этого заявления, звучало и заявление с уст народного

депутата Украины IV-V созыва Евгеня Филиндаша, который тогда принял решение покинуть

ряды фракции СПУ.

«Главная причина этого шага – в том, что от той партии, в которую я вступал и которой

отдал много лет, сегодня мало что осталось, кроме названия», - говорилось в заявлении

Филиндаша.

О дальнейших планах СПУ в настоящее время не известно ничего, кроме того, что в

2008-м году они еще «этим занимались». Такой фразой в своем интервью, опубликованном на сайте партии, Александр Мороз ответил на вопрос – вернется ли он в большую политику.

Тем не менее, время уходит, как и остатки рейтинга. Так что единственная надежда социалистов это создание нового «левого» политического проекта и его усиленный PR в широких народных массах. Причем до того, как стартуют очередные парламентские выборы,

иначе украинские социалисты рискуют уйти в небытие еще на 5 лет минимум.

«Красные» на грани раскола. Перспективы размыты

Коммунисты, в отличие от социалистов. держатся увереннее, однако предпосылки

говорить о «вымирании» красных уже появились.

Прежде всего, стоит отметить, что согласно данным ЦИК, действительно «звездные часы» коммунистов остались далеко позади. По результатам последних избирательных

процессов, представителям КПУ с трудом удается преодолеть проходной барьер.

•парламентские выборы 1994 года - 12,7 % и 86 мест в Верховной Раде;

•парламентские выборы 1998 года - 24,7 %. Всего было избрано 123 представителя, 84

по партийному списку и 39 по одномандатным избирательным округам;

•парламентские выборы 2002 года - 19,98 % и 66 мест;

•парламентские выборы 2006 года - 3,66 % и 21 место;

•парламентские выборы 2007 года - 5,39 % и 27 мест.

Как мы видим, электорат «левых» не просто сократился, а вернее будет сказать, «рухнул

штабелями» в основной своей массе. Сейчас этот показатель балансирует между 3-5%, а значит, малейшее поднятие проходного барьера ставит под угрозу представительство коммунистов в

главном законодательном органе страны.

Сам спад актуальности коммунистических ценностей среди народных масс вполне очевиден и объясняется просто – корректно выражаясь, возрастным порогом приверженцев

коммунистического строя и бездеятельностью самой КПУ в вопросе стимулирования

собственной популярности. Ведь за последнее время, кроме рекламного ролика с лозунгом

«Коммунисты – это круто», КПУ не предпринимала абсолютно никаких усилий для поднятия

собственного рейтинга. Руководство КПУ не вводило никаких новшеств, уперто полагаясь на верность ранее завоеванного электората.

Тем не менее, стоит обратить внимание на то, что показатель последних выборов

заметно выше предыдущего результата. Наивно было бы думать, что суть этого успеха заключается во внезапно возросшей популярности коммунистического движения среди

украинцев. На самом деле вывод напрашивается сам собой, если взять в учет начало

межличностных войн в КПУ, придающих еще более явную вероятность раскола. И эта загадка коммунистической непотопляемости хорошо раскрывается в нашумевшем конфликте между

Петром Симоненко и Леонидом Грачем.

Напомним, что глава КПУ Петр Симоненко снял Леонида Грача с должности главы

крымского рескома, а затем и вовсе последовало его исключение из партии. По словам

Народного депутата Украины, первого секретаря донецкого обкома Коммунистической партии

Украины (КПУ) Николая Кравченко, причины исключения Грача сводятся к тому, что он сумел

превратить партийную работу в политический бизнес.


11

«Грач входил во власть при президентстве и Леонида Кучмы, и Виктора Ющенко. Его

люди были расставлены на определенных участках экономики… И тут вдруг пришли

«регионалы», которые не любят делиться. И они от ворот поворот показали», - заявил нардеп.

Сам же Грач убежден, что это откровенная месть со стороны ЦК.

«Это месть за мою позицию и проявление страха перед Партией регионов и её олигархами. Партия регионов и сам Виктор Янукович меняют вектор своего движения, заявленный перед выборами, а мы, коммунисты, послушно идем у них в фарватере. Русскому

языку отказано в статусе государственного – а Симоненко перед выборами подписывал с Януковичем соглашение о поддержке именно на условии двух госязыков. Я уже не говорю, что

фракция Симоненко проголосовала за Налоговый кодекс, за судебную реформу, которая лишает граждан права на апелляцию», - заявил депутат.

По словам Леонида Грача, вопрос сейчас стоит так: создавать ли ему очередную левую

партию, которых на Украине несколько десятков, или же бороться с очищением КПУ от оппортунизма и перерожденчества.

«Мне представляется, что второй путь – более правильный. Я чувствую, как вздрогнули

коммунисты по стране после моего исключения из партии. Симоненко осуждают, и не исключено, что партия может пойти по пути самоочищения. Иначе в 2012 году Компартия

Украины и вовсе может сойти с политической сцены. Политика сегодня, к огромному

сожалению, это коммерция. Думаю, что это относится и к фракции КПУ. Даже не ко всей

фракции – те, кто берет деньги, со всей фракцией не делятся. Депутатам фракции говорят: вы

должны быть покорны и благодарны за то, что вас взяли в список. Симоненко использует КПУ

как инструмент: во фракцию подбирают не депутатов, а кнопкодавов», - добавил Леонид Грач.

Исключением Грача дело не закончилось. Президиум ЦК Компартии Украины пошел на более радикальные меры и, руководствуясь уставом партии, принял решение о роспуске Крымского рескома

Кто бы там не занимался политической коммерцией – Симоненко или Грач, можно

сделать вывод, что КПУ держится на плаву за счет «даренного» электората, которым с коммунистами любезно делятся политические партнеры в обмен на поддержку в парламенте. Во всяком случае, становится объясним результат в 5,39 % на последних парламентских

выборах. И пока КПУ кому-то нужна в парламенте, она будет преодолевать проходной барьер,

пусть и с натяжкой.

Однако то, что востребованность КПУ и ее услуг это лишь вопрос времени, особенно с учетом появления новых политических сил, которые будут претендовать на места в парламенте на выборах-2012 (особенно если принимать в учет партию Тигипко), понимает и сам Петр

Симоненко.

По этой причине 14 сентября 2009 года, в Киеве было подписано соглашение о создании

Блока левых сил. Договор подписали лидеры Компартии – Петр Симоненко, «Справедливости»

– экс-министр образования и один из лидеров Соцпартии Станислав Николаенко, Союза левых

сил – Василий Волга и СДПУ(о) – Юрий Загородний.

Какой перспективой обернется эта «левая» затея, покажет время, только вот как

продемонстрировал опыт «помаранчевых» лидеров, не всегда объединение нескольких

амбициозных лидеров в одну группу, может привести к запланированному результату.

Двойной «форсаж»

Дальше всех от пропасти на сегодняшний день находится НУ-НС. Более того, пока еще данный блок может продолжать «хулиганить», но только в меру. Потому, как показал опыт коммунистов, одна ошибка или абсолютное бездействие в итоге может стоить практически

всего рейтинга. Вообще НУ-НС - это результат реакции инстинкта самосохранения двух

политических сил, объединившихся на взаимовыгодных условиях перед выборами в

Верховную Раду. Иначе говоря, то, что сделали политики – объединение ради выживания. И в

этом случае игра стоила свеч, поскольку НУ-НС не только смог удержать былой рейтинг «Нашей Украины», но и даже чуть-чуть его приподнять.


12

Однако это тоже вопрос времени, поскольку звездный час партии Ющенко минул, и тот результат, который был у «Нашей Украины» на ее первых парламентских выборах, вернуть уже вряд ли под силу кому-либо. Шанс Ющенко оказался упущен, да и Юрий Луценко теперь вряд

ли будет играть на пользу этому рейтингу, учитывая, что уже несколько недель протирает штаны в СИЗО.

Напомним, что согласно данным ЦИК, «Наша Украина» на выборах в 2002-м году

умудрилась набрать целых 23.57%, заработав, таким образом, целых 70 мандатов. И, казалось бы, что после «помаранчевой» революции шансы партии Ющенко должны были увеличиться втрое, только вот не тут-то было. В пользу «Нашей Украины» на выборах в 2006-м году

проголосовало только 13.95% населения.

После таких печальных данных тенденция на понижение стала очевидна, и спустя какое-то время появился новый политический гибрид – НУ-НС («Наша Украина — Народная самооборона»). Объединение оказалось не только безвредным, но и даже полезным. На парламентских выборах 2007-го года НУ-НС набрал 14.15%.

Однако и в этом союзе не обошлось без внутренних конфликтов. Повод для «помаранчевых» лидеров был традиционный – поиск виноватых.

В 2008-м Юрий Луценко обвинил Виктора Ющенко в том, что его партия «Народная самооборона» проиграла выборы в Киеве.

Напомним, что на выборах в Киевсовет НУ-НС потерпел разгромное поражение, не преодолев трехпроцентный избирательный барьер.

«Блок «Наша Украина - Народная Самооборона» проиграл выборы в Киеве по вине Секретариата президента и его главы - Виктора Балоги. Наиболее сильные удары на последних

киевских выборах мэра Балога сознательно наносил по своей же политсиле. Это тяжелый удар

по мне лично, по перспективе «Народной Самообороны», но в первую очередь - это

колокольный звон по «Нашей Украине», которую положили на могильный камень», - сказал

тогда Луценко.

Противоположная сторона в «молчанку» играть не стала и поспешила переложить вину

обратно, т.е. на персону Юрия Луценко. «Наша Украина» заявила, что 2% - это рейтинг самого

Луценко.

Как бы там ни было, но очередные перепалки между лидерами партий блока еще больше пошатнули репутацию обоих. Даже сами «нунсовцы» постепенно стали признавать явное отсутствие каких-либо перспектив.

Так, народный депутат от НУ-НС Юрий Ключковский в ноябре месяце этого года заявлял о том, что политические блоки и объединения исчерпали себя.

«Я думаю, блоки себя изжили, надо переходить к укрупнению политического спектра», -

отметил «нунсовец».

«Укрупнение политического спектра», упомянутое Ключковским, уже не за горами. А

пока максимум, на что можно рассчитывать, так это на то, что на месте руин, которые остались от былых фракций, возникнут совершенной новые политические проекты, правда, все с теми же фигурами во главе. Тем не менее, пока одни зализывают раны, а другие отбывают наказание, в

парламенте наступает «ледниковый период» и «потепление» наступит, вероятно, не раннее 2012 года. И уж точно не в пользу всех вышеперечисленных фракций. В эпоху политической

трансформации парламент живет по принципу – «выживает сильнейший», а уж тех, кто не успел запастись на зиму электоральной «провизией», ждет судьба динозавров, чьи останки мы

сможем видеть и трогать, но вот возродить их эпоху и вернуть их к жизни уже не получится.

http://www.bagnet.org/news/topechelons/analitics/2011-01-10/96673


13

Валентин Зубов: "Юлия Владимировна не может понять: она проиграла"

ИнтерМедиа консалтинг

Праздники прошли. Министры возвращаются на рабочие места. Депутаты готовятся к

очередной парламентской сессии. Политическая жизнь в стране постепенно оживляется. Но

времени на раскачку у властей нет. Команде Януковича необходимо немедленно решать целый

ряд вопросов и, в первую очередь, относительно Тимошенко. Ведь увеличение количества допросов финалиста последней президентской гонки вызывает все больше симпатий у

представителей западных масс-медиа. Да и внутри страны число сторонников Юли - мученицы

с каждым посещением Генпрокуратуры растет. Между тем уже 22 января Тимошенко снова собирает новый Майдан. Что ждет ее? Какими нитками «сшиты» ее дела? Насколько

«липовыми есть дела», в которых ее обвиняет ГПУ, рассказал народный депутат Валентин

Зубов, который долгое время был соратником Тимошенко и участником первой и последней

для нее президентской кампании.

- Валентин Сергеевич, Вы стали одним из первых представителей БЮТ кто перешел во

фракцию ПР. К тому же в Интервью ИМК публично рассказали об этих причинах. В коалиции

Вы, наконец, смогли получить влияние на политические процессы в стране, которого Вам не

хватало в стане «сердечных»?

- Да. Подытоживая наш разговор в прошлый раз, я говорил, что основным мотивом

моего перехода было стремление реально влиять на ход политических процессов в нашей

стране. В рамках БЮТ мне это удавалось лишь частично. Большинство моих предложений,

которые, на мой взгляд, были очень рациональными, игнорировались. Наконец, межличностные отношения должны отходить сегодня на второй план, а самое главное - нужно делать все, чтобы

изменить Украину к лучшему. Я и сегодня, и тогда невозможности Партии регионов, БЮТ и

других партий за двадцать лет вывести Украину на передовые позиции в Европе, воспринимаю

как личное оскорбление, как национальный позор.

Вы посмотрите на Грузию. Она всего за 6 лет сумела преодолеть и дефицит электроэнергии и других энергоносителей, построить современное государство, где коррупция

сведена к минимуму. Хотя даже в советские времена Грузия всегда занимала одно из ведущих

мест по уровню развития коррупции. Собственно, в Союзе коррупция начиналась в Грузии. И

не единичными были случаи, когда бандитский авторитет приезжал в Тбилиси, и его лично

министр внутренних дел встречал и сопровождал к месту жительства.

Есть пример и Казахстана, где Назарбаев построил столицу фактически в открытом

поле, буквально «с нуля» создав современный, европейский, процветающий город. И только

мы... У нас - никто ничего подобного не сделал, и я вижу, что, к сожалению, пока о новых

тенденциях говорить нет оснований. И все политические силы виновные в неспособности

менять ситуацию в стране. Кто в большей степени, кто в меньшей - но все. Мы не можем не только производить собственные идеи, но и изучать опыт других стран.

- То есть просто позаимствовать и применить чужой опыт, а не искать свой путь?

- Да. Сегодня все, кто хочет, знает, что Кутаиси - центр мирового туризма. Они не стесняются использовать турецкий опыт. А мы в Крыму продолжаем делить, продолжаем

воровать, издеваться над страной, над отдыхающими. Я еще раз хочу сказать, что в рамках

БЮТ у меня не было возможности полной реализации. Я все же за 64 года своей жизни

многому научился, а тем более за 12 лет работы в парламенте. И так, наверное, должно было

произойти - только я ушел в августе 2010 года, меня избрали председателем партии «Народно-

трудовой союз Украины», и я вас уверяю, что к 2012 году она будет третьей силой, которая будет влиять уже не только на политические процессы, но и на судьбу страны.

- Давайте вернемся к сегодняшним событиям. Вы с Юлией Тимошенко прошли довольно

значительный путь. Вы были с ней во времена ее ареста и отбывания наказания в

Лукьяновском СИЗО. Вы видите логику в том, что сейчас происходит? Насколько возможен

вариант повторения сценария: уголовное дело, СИЗО, народная героиня, Майдан?

- Мне на этот вопрос очень трудно отвечать. Почему - потому что с точки зрения объективности, действия Генпрокуратуры можно оценивать как с одной, так и с другой


14

стороны. То есть и как политическое преследование, и как расследование злоупотреблений

правительства и Юлии Владимировны Тимошенко.

Для того, чтобы давать полную и объективную оценку, нужно обладать достоверной

информацией. Я думаю, что ни вы, ни я ею не владеем...

- Относительно Киотского протокола есть хотя бы формальное оправдание - она

действительно направляла деньги в Пенсионный фонд. Но с этими авто «скорой помощи»...

- Абсолютно верно. Поэтому оценивать эти действия как политические репрессии можно

хотя бы потому, что это бывший премьер. Правительство новое привлекает к ответственности

премьера прежнего правительства. С точки зрения формальной логики можно говорить о

политических репрессиях. Но, если даже один факт относительно этой «скорой помощи»

подтвердится, значит злоупотребления имели место.

Еще раз отмечаю, поскольку находился с Юлией Владимировной 10 лет, последнее время, когда она стала премьером, она стала недоступной для ветеранов партии. Так, скажем, за три года я был у нее дважды в кабинете. А некоторые из окружения, которые сегодня снова в «регионах», такие как Губский, Осыка и другие, из ее кабинета не выходили.

Видимо она очень плохо разбирается в людях и не ценит тех, кто ей был действительно

отдан. Очень многие ушли, и далеко не все ушли, заслуживая определение «тушка»... Сегодня я сожалею только об одном - что я поздно пошел... И во многих вещах у меня есть серьезные основания так думать.

- Скажите, а Вам не больно смотреть на происходящее с БЮТ, «Батькивщиной»?

- Очень больно.

- Неужели блок и партия действительно настолько завязаны на одном человеке?

- Ну конечно. Трагедия заключается в следующем - я еще 5 лет назад говорил ей: Юлия Владимировна, не нужен нам Блок Юлии Тимошенко, потому что это фикция. Партия «Реформы и порядок» не является влиятельной политической силой, Социал-демократическая партия тоже. Это все фикция. Давайте работать под «Батькивщиной», поскольку она в своих

рядах сплотила в основном протестный электорат периода Кучмы.

Кто пришел тогда в период акции? Люди, которым нечего терять, которые не занимались бизнесом. Они были настроены только на протест, на разрушение. Да, Кучма заслуживал этот протест. Но партия не объединила интеллект и патриотов нации. А сейчас это

все прошло, вернулись к этому тезису, когда уже был переименовано.

«Поздно пить боржоми, Сара, - как говорят в Одессе, - печень уже развалилась». Я

желаю ей, Турчинову лично, партии БЮТ успехов, но они неспособны рассуждать многовариантно. Тысячу раз выступал на фракции, говорил - ну чего мы принимаем одно

решение. Вот если сегодня в зале обсуждается законопроект, почему мы должны его провалить. Это же примитивная до вульгарности схема. А почему не рассуждать, если законопроект будет проходить в таком варианте, мы примем такое решение, если в таком - такое.

Но многовариантность не рассматривалась ни разу за все 10 лет моего пребывания в парламенте. Как сказал вождь - так и будет. А потом в зале меняется ситуация, и мы растеряны,

фракция не знает, что делать в этой ситуации. То есть аналитический центр предельно слаб. Для того, чтобы руководить страной, нужны знания. Нужно хотя бы юридическое, экономическое, профессиональное образование. Посмотрите из биографий тех, кто в БЮТ.

- Уколов, недавно вышла очередная его статья...

- И что Уколов? Это высшая ценность в Украине? Абдуллин? Вы же как профессионал

понимаете, что они далеки от идеала. Далекие от понимания сути экономических, социальных,

политических процессов. Хотя поговорить - могут.

За рубежом олигарх - это человек, который возглавляет пирамиду, которую создавали

поколения. В основе его благосостояния лежит труд всей семьи. У нас - воры в прямом смысле слова. Что значит «схемы»? У меня никогда не поднимется рука отнять у бедных учителей,

врачей себе, применив феноменальную финансовую схему. У меня не хватит совести. А те, кто


15

сегодня принадлежат к олигархам - это те, кто из ничего умеет делать деньги. Особенно

злоупотребления на газовом рынке. То же «РосУкрЭнерго» - что это такое?

- Посредник.

- Да, а кому он нужен? Государству, людям? Никому. Просто среди его учредителей

люди, которых можно смело назвать «ворами в законе». И они это хорошо знают. Просто

приучили общество в них олигархов видеть. Затем олигарх украл 20 миллиардов, миллиард

дает на «Мыстецький Арсенал» - и уже он национальный герой, я образно говорю. На самом

деле он был, есть и будет вором. Он честно работать не привык и не будет.

- Скажите, на Ваш взгляд, "кровавое изгнание" депутатов БЮТ, которые блокировали

парламент, - это война? Неужели БЮТ совсем перестали воспринимать как влиятельную

силу, если даже не хотят договариваться? Или после того, как в ВР занесли металлические

ломики, другой результат был невозможен?

- Дело в том, что до вчерашнего дня мне было непонятно, кто занес. БЮТовцы пытались доказать всем, что заносили «регионы». Но я лично видел на экране ТВ, как заносили ломики

БЮТовцы. Скажу откровенно, что поэтому я и пошел... Стандартное мышление, действия, амбиции... Они до сих пор не могут понять, в том числе Юлия Владимировна: она проиграла. Она проиграла, и надо принимать форму цивилизованной оппозиции.

Кто запрещает БЮТу выходить на трибуну и говорить: правительство делает неправильно, это приведет к тому? И задача сегодня цивилизованной оппозиции - рассказывать людям, с чем они столкнутся завтра благодаря неквалифицированным, по их мнению,

действиям правительства. Люди слушают и делают выводы: БЮТ - молодцы, они нас предупреждали, что это неправильно, мы получили то, о чем они говорили. И тогда за 4 года оппозиция становится правящей партией. А если вы в меньшинстве, катастрофическом, то

зачем блокировать трибуну и мешать работать?

Активность надо было проявлять в период предвыборной борьбы. Кого куда расставлять, кто за что отвечает. А теперь, проиграв, нужно с честью и достоинством

поздравить победителя и мягко, толерантно подвергать его резкой критике. А не с желваками

на лице, с ненавистью, но улыбаясь, и сочувственным голосом говорить, что вы делаете не так,

хотите - мы вам поможем. Не хотите - делайте сами, берите на себя ответственность. Не надо

производить ненависть, от этого уже все устали в Украине. И я, как непосредственный участник

акции «Украина без Кучмы», говорю о том, что было хорошо в 2004 году, не сработает в

нынешние времена.

http://imk.ua/ru/interview/05-01-2011/218934/

Закон про захист персональних даних: Бондаренко - «за», Герасим'юк - «проти»

Телекритика

Закон «Про захист персональних даних», який набув чинності з 1 січня, слід оцінювати

не з погляду обмеження прав журналістів, а з позиції інтересів усього суспільства, вважає народний депутат України (Партія регіонів) Олена Бондаренко.

«Цей закон як зобов’язує до чогось журналіста, так і розширює права інших громадян. І тут потрібно дивитися глобально і широко, а не тільки виокремлювати якийсь один момент. Наприклад, як зараз говорять і правозахисники, і журналісти, що він нібито буде заважати

роботі журналіста. А ви взагалі про всіх громадян подумали, шановні правозахисники?», -

сказала пані Бондаренко. За її словами, закон «стосується не тільки політиків, не тільки

журналістів, він стосується будь-кого з нас, будь-якого громадянина нашої країни».

На думку народного депутата, права громадянина щодо захисту персональних даних в

Україні дотепер не були захищені. «Гляньте, що в нас відбувається на будь-якому книжковому

ринку великого міста: чи це Одеса, Київ, Донецьк, Харків, Львів. Ви можете прийти на книжковий ринок і у вільному доступі купити за 10, 20, 40 гривень будь-які бази персональних

даних: чи то податкова база, чи то дані, які зберігаються в МВС, і так далі. Чомусь ці


16

правозахисники, які дають коментарі, про це забули», - пояснила вона. Олена Бондаренко не виключає, що в законі є мінуси, але вважає, що «потрібно думати про плюси».

Натомість, народний депутат від фракції НУНС Ольга Герасим'юк дотримується думки, що через ухвалення закону «Про захист персональних даних» буде обмежено свободу

слова і право суспільства на інформацію.

«Закон, який нібито дозволяє нам виконати європейські вимоги, щоб наблизитися до

демократичних стандартів, суперечливий. І він, напевно, не буде виконуватися в той спосіб, у

який належить, тому що важливий такий момент, як розділення поняття публічна інформація загалом і публічна інформація чутлива, вразлива. Вона стосується етнічних ознак, релігійних

переконань, політичних позицій тощо. У законі незрозуміло, яким чином це захищається», -

наголосила депутат.

На думку Ольги Герасим'юк, доступ до інформації про публічних осіб буде обмежено,

оскільки дані про політика можуть бути наведені лише з його дозволу, і стосуватиметься це обмеження не лише ЗМІ, а й книг, хронік. «Це досить суперечливий момент, і після судових

процесів, якщо вони, звичайно, будуть, ми знову повертатимемося до перегляду цих пунктів. Це виглядає достатньо кумедно. Звісно, у нас є така позиція як визнання певної інформації про

особу суспільно важливою, і це перемагає право особи на захист цієї інформації. Тобто це стосується політиків, чиновників першого рангу. Але це ще треба довести, що журналіст правий, повідомляючи такі речі, оскільки вважає, що цю інформацію необхідно знати

суспільству», - відзначила О.Герасим'юк.

У зв'язку з ухваленням закону «Про захист персональних даних», за словами нардепа, свобода слова матиме певні обмеження. Також вона пані Герасим'юк вважає, що цей закон

ставить у двозначну ситуацію журналістів, істориків і науковців. «Як політик і чиновник

вищого рангу, я розумію, що про мене і про моїх колег суспільству має бути відоме те, що

становить справді важливу інформацію, оскільки ми виконуємо певні важливі державні функції. Тому я свідомо говорю про те, що така особливість для журналістів справді призведе до того, що вони змушені будуть говорити натяками, а я вже не знаю, як буде писатися історія, якщо політик заборонить давати про себе дані», - резюмувала Ольга Герасим'юк.

Нагадаємо, 1 січня набув чинності Закон України «Про захист персональних даних».

Правозахисники вважають, що він обмежуватиме свободу діяльності журналістів. Водночас, заступник Голови Верховної Ради України Микола Томенко запевнив, що на професійну

діяльність журналістів дія закону не поширюється.

http://osvita.telekritika.ua/material/1369

Власть растит оппозицию?

Борис Рудь, Подробности

Уходящий 2010 год среди прочего отчетливо показал: в Украине попросту нет оппозиции. Вместе с тем, политика централизации власти неотвратимо приведет к появлению

действительной и непримиримой оппозиции. Об этом свидетельствуют примеры России и

Беларуси.

Политика "оливье"

С триумфом Виктора Януковича на президентских выборах в Украине начался закат политической карьеры Юлии Тимошенко. Поведение украинских акул крупного бизнеса и

политиков первые сутки после голосования во втором туре стало историческим анекдотом.

После того, как экзит-поллы, а потом и предварительные подсчеты голосов по выборам начали

показывать победу Януковича, от киевского отеля Hyatt, где обосновалась Тимошенко с соратниками, до отеля "Интерконтиненталь", где за подсчетом наблюдал Янукович, потянулась цепочка желающих поздравить нового Президента. Позже, когда новый Глава государства сформировал Кабмин, и Верховная Рада его утвердила, похожая цепочка припасть к властной

руке потянулась уже из БЮТ в Партию регионов. И вина в этом в первую очередь лежит на "бютовском" руководстве и на Тимошенко лично – ведь именно в штабе БЮТ формировали


17

избирательные списки. Ближе к осени в БЮТ остался костяк либо самых верных идее, либо тех,

кто с "регионалами" был в непримиримой конфронтации. И начались "посадки". Традиционно

первыми под удар попали "газовики" – эта отрасль всегда была проблемной в Украине. После того, как ряд людей из топ-менеджмента "Нафтогаза" сели на скамью подсудимых, пришел

черед и персон покрупнее. "Первой ласточкой" стал Богдан Данилишин, за ним – Александр

Турчинов, сама Тимошенко, и ее верный соратник, глава "Народной самообороны" Юрий

Луценко. Данилишин вовремя покинул Украину и сейчас просит политического убежища в

Чехии. Тимошенко и Турчинова пока допрашивают. А вот Луценко не повезло – как раз накануне Нового года его препроводили в СИЗО.

"Бютовцы" уверены: это – репрессии, а не наказание за проступки, совершенные во

власти. "В борьбе с оппозицией власть не просто практикует политические репрессии, но не брезгует и прямыми пытками. Однако кроме политической есть еще и морально-этическая составляющая того, что происходит, которая демонстрирует особую жестокость и

мстительность власти. Это то, что честные украинские журналисты назвали "обыкновенным

садизмом"", - говорится в заявлении полистовета БЮТ. Но как отреагировали избиратели

Тимошенко на этот "беспредел"? А никак. К СИЗО, где был заключен опальный Луценко,

пришла лишь его семья и немногочисленные соратники – всего количеством около 30 человек.

Большинство из тех, кто ожидал Тимошенко после допросов в Генпрокуратуре, составляли

журналисты. И это после того, как на выборах президента за нее прогосовало 25,05%

избирателей. Подобное равнодушие украинских граждан было легко прогнозируемо – Луценко

задержали, а Тимошенко допрашивали накануне новогодних праздников - в то время, когда приготовление традиционного салата "Оливье" и покупка подарков гораздо больше беспокоили

украинцев, чем политика.

Подобная тактика не нова – она берет начало еще с советских времен, когда влиятельного человека снимали с занимаемой должности (или его "забирали") аккурат перед

выходными, чтобы дозвониться до влиятельных покровителей, или мобилизовать соратников

на поддержку не было возможности. "Канонизация" советского прошлого является одной из особенностей правления "регионалов". Но опыт соседних Беларуси и России показывает – если

оппозиционные настроения действительно сильны, никакие ухищрения власти не станут помехой народному протесту.

Опасная ответственность

Спад популярности нынешней оппозиции был легко прогнозируем. Во время ноябрьского "Налогового Майдана", когда предприниматели вроде бы нашли "общий язык" с властью, Тимошенко с ее политической силой пыталась организовать альтернативные акции

протеста. Итог был печален – по сравнению с многотысячной стихийной акцией протеста предпринимателей, на "бютовский" митинг на Европейской площади пришло лишь несколько

сотен человек. Когда же Тимошенко допрашивали, а Луценко садили, украинцы не сочли

нужным оторваться от новогодних приготовлений. Причину такого поведения соотечественников лучше всего выразил скандально известный народный депутат Олег Ляшко.

"Шесть лет назад в стране к власти пришли те, кто на своих щитах отчеканили лозунг: "Бандитам – тюрьмы!" И люди поверили, что страна очистится от коррупции и тотального

грабежа государственных денег. Более того – и бандиты поверили, что могут таки сесть! –

говорит парламентарий. – Поэтому сразу после Оранжевой революции в далекие и не очень края потянулись бакаи, боделаны, билокони, засухи... Но – время шло, а в тюрьмах так никто и

не оказался. Тогдашняя власть то ли вследствие каких-то кулуарных договоренностей, или от нежелания или боязни – так и не выполнила одно из своих фундаментальных обещаний… А

зря", - сказал Ляшко. Вместе с тем, "исправляя" ошибки предшественников, "регионалы"

рискуют нарваться на появление новой, более радикальной и непримиримой оппозиции. Ведь в

будущем ответственность за происходящее в стране теперь власти придется нести самой.

Возможно, именно потому обвинения, выдвигаемые против Тимошенко, пока относятся к

второстепенным "грехам" бывшего правительства. Возможно, когда в ближайшем будущем

придется объяснять непривлекательность жилищной, пенсионной и трудовой реформ на свет


18

будут извлечены новые дела. Но это вряд ли убережет "регионалов" от появления сильной

оппозиции. И никакие ухищрения тут не помогут.

В соседней России, где уже давно нет лидера оппозиции подобного Тимошенко, а стоящие во главе протестующих не имеют и толики той популярности, которой обладает правящий "тандем", никакие новогодние праздники не в силах помешать людям выразить свое несогласие с политикой властей. 31 декабря не стало исключением для "напоминающих о 31

статьи Конституции РФ". Митингующих не испугала возможность провести новогоднюю ночь в КПЗ. Причем, протестовали не только в Москве, но и в Петербурге – вотчине российского

премьера Владимира Путина. "Все становится хуже, хуже, хуже, бесперспективней, еще лживей, отвратительней. Даже руки опускаются, а все равно приходишь. Со слезами на глазах...

Hет никакого новогоднего настроения, никакого. Горькая улыбка", - объясняли протестующие в

Северной Пальмире.

В другой соседней с Украиной страной – Беларуси, где у власти находится бессменный

Александр Лукашенко, поддержать попавших в тюрьму за акции протеста против его политики

люди приходят и в новогодние праздники. Хотя лидеры оппозиции, как и в России, в народе непопулярны. Причиной таких феноменов в РФ и Беларуси является, как ни парадоксально,

монополизация власти представителями одной группы и вытеснение с политической арены

других групп. После исчезновения с политической арены представителей оппозиции делить ответственность за происходящее в стране Путину и Лукашенко стало не с кем. При том, что

результаты их политики довольно часто весьма противоречивы. Итогом стало появление новой,

"атомизированной" оппозиции, сильной как раз своей децентрализацией: можно ли

преследовать лидера оппозиции, если его нет? Аресты Немцова со товарищи в РФ и Некляева с соратниками по борьбе в Беларуси только лишь подогрели недовольство людей

правительственными действиями. В Украине преследования Тимошенко и Луценко не возымели такого эффекта по одной простой причине – власть была монополизирована "регионалами" сравнительно недавно. Да и наиболее непопулярные реформы еще впереди. Так

что уничтожая "опереточную" "бютовскую" оппозицию и развертывая в стране гонения на несогласных со своей политикой, украинская власть от появления радикальной оппозиции себя не убережет. Группы последней уже начинают оформляться. Растет популярность новых

марксистов, левоанархистских идей. А это значит, что в политическом отношении 2011 год

будет крайне интересным.

http://podrobnosti.ua/analytics/2011/01/10/745301.html

Телебачення і радіомовлення

До України приїздить європейський комісар із питань розширення і політики сусідства вверх

ICTV, Факти тижня

Віталій КОВАЧ, ведучий: Завтра до України приїздить європейський комісар із питань розширення і політики сусідства Штефан Фюле. Він зустрінеться із Президентом Віктором

Януковичем, прем’єром Миколою Азаровим, міністром закордонних справ Костянтином

Грищенко та керівником Комітету Верховної Ради з євроінтеграції Борисом Тарасюком. Вони

обговорять із гостем відносини України і Євросоюзу та підготовку угоди про асоціацію і створення зони вільної торгівлі. Єврокомісар спілкуватиметься із лідерами опозиції, хоча в

представництві ЄС не афішують, з ким саме зустрічатиметься пан Фюле. А ще у нього

заплановано зустрічі із громадськими діячами та бізнесменами, щоб почути їх думки про

поточну ситуацію в Україні.

Лілія Григорович: "Я дуже вдячна Ющенку за правду про Голодомор"

Радіо Свобода


19

Роман Скрипін: Сьогодні дійовою особою програми є народний депутат України Лілія Григорович.

Лілія Григорович: Христос народився!

– Славімо його... Будемо говорити про те, що передувало святам новорічним і різдвяним,

що трапилось до Нового року в Україні. Але на початку послухаємо Вашу біографію.

Лілія Григорович: біографічна довідка

Лілія Григорович народилася 12 вересня 1957 року в Івано-Франківську в родині священика. Закінчила Івано-Франківський медичний інститут, а також Українську Академію

державного управління при Президентові України.

Після закінчення школи працювала санітаркою в обласній лікарні. А після здобуття вищої освіти – лікарем-алергологом Івано-Франківської обласної дитячої консультативної поліклініки. Потім була позаштатним обласним алергологом та обласним дитячим імунологом.

У 1994 році була обрана народним депутатом України II скликання. У парламенті увійшла до фракції Народного Руху України. За рік стала координатором депутатського

об'єднання «За єдину помісну православну церкву в Україні». Майже рік була заступником

міністра України у справах сім'ї, молоді та спорту.

Лілія Григорович була переобрана до парламенту III скликання від Народного Руху

України, була заступником голови Комітету ВР з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства.

Народним депутатом України IV скликання Лілія Григорович стала від блоку Віктора Ющенка «Наша Україна». Очолювала підкомітет із питань законодавчого забезпечення

державної політики охорони громадського здоров'я Комітету ВР з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства.

Народним депутатом України V скликання знову ж таки була переобрана від

пропрезидентського блоку «Наша Україна». З листопада 2007 року – народний депутат України

VI скликання від блоку «Наша Україна – Народна самооборона». Нині є секретарем Комітету

ВР з питань охорони здоров'я.

Лілія Григорович була заступником голови Комітету у справах жінок, материнства і дитинства при Президентові України Леонідові Кучмі, була представником України у

виконавчій раді Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ). Є засновником і головою крайового

Братства Апостола Андрія Первозванного, а також є головою Союзу українок.

Лілія Григорович – заслужений працівник охорони здоров'я України. Нагороджена орденом «За заслуги» III ступеня, а також Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.

Пише вірші, володіє англійською та польською мовами. Є автором праці «Стратегія і тактика створення єдиної помісної православної церкви в Україні».

Роман Скрипін: Пані Григорович, якщо хтось діє чи в політиці, чи просто в житті, то він

керується якимись моральними настановами. Оскільки ми говоримо у Різдвяні дні, то виникає питання, до якої Ви церкви ходите, якщо ходите?

Лілія Григорович: Звичайно, ходжу. Я не тільки дочка, я й невістка священика. У мене багато чого пов’язане з вірою, з церквою. Депутатом у 1994 році я стала значною мірою тому,

що займалась замиренням людей в Галичині. І ті, і ті були українські патріоти, але одні хотіли

греко-католицької церкви, а інші – автокефалії. Я отримала тоді підтримку у доброму слові в

покійного Патріарха Володимира Романюка.

Ми є найбільшою православною державою світу, саме не Російська православна церква, а Україна є найбільшою православною державою світу у межах наших трьох православних

гілок

У мене багато чого пов’язане з нашою вірою, з духовністю. Я переконана, що держава –

це тіло, а церква – це душа. Ми є найбільшою православною державою світу, саме не Російська православна церква, а Україна є найбільшою православною державою світу у межах наших

трьох православних гілок.


20

З огляду на те, що в усіх державах, які є православними за віровизнанням, є свої помісні церкви, очевидно, згодом, з часом за Божими та людськими законами, ми прийдемо до цього.

Бо Київ – це наш православний Єрусалим для всієї центрально-східної Європи.

У мене є наукові праці цьому присвячені. Так вийшло, що мій життєвий шлях – політика і духовність завжди були близько. Тому говоримо морально.

– От бачте. Я не просто так питання поставив. Ви до якої церкви ходите?

– Я є прихожанка Української православної церкви Київського патріархату.

– Тобто, моральні настанови, християнські, православні, чи неправославні, якщо буде дискусія двох цивілізованих людей, які принаймні знають 10 заповідей, що можна робити, а що

не можна робити, то вони про них обов’язково в цій дискусії згадають.

– Якщо це християни, то немає значення, чи це греко-католики, чи римо-католики.

– Я ж казав, що християни завжди зійдуться на 10 заповідях. Якщо їх вони знають. А

якщо не знають, то в Інтернеті їх можна знайти і дотримуватись цих заповідей. І тут виникає питання: чи приналежність до церкви може вас скерувати до абсолютно різних дій? Якщо Ви

відвідуєте церкву Київського патріархату, а наш Президент України Віктор Янукович ходить до

УПЦ МП, чи може церква скерувати до абсолютно протилежних дій двох людей, які є християнами і відвідують церкву.

– Річ у тім, що мої світоглядні позиції, та віра, яка в мене в душі, сформувалась з дитинства, формувалась моїм батьком, моїм оточенням. Тому я не можу сказати, що сьогодні, прийшовши до церкви буквально, я можу перейнятись тією чи іншою проповіддю, яку я почую,

чи настановою. Тому що в моїй душі вже є ті принципи, які я відчуваю.

Кожна людина є творіння Боже. І дуже важливо – прислухатись, що є в тобі, що тобі каже Бог, що каже Бог твоєму серцю

Кожна людина є творіння Боже. І дуже важливо – прислухатись, що є в тобі, що тобі каже Бог, що каже Бог твоєму серцю. А проповідники можуть бути різні. Можуть бути такі, як

покійний Патріарх Володимир Романюк, чи Любомир Гузар, але може бути як піп Гапон. Тому

я більше покладаюсь на те, що каже мені в душі Бог.

– Зараз є преференції, які держава надає одній церкві. Ви знаєте про це.

– Безумовно.

– Це церква московського патріархату. Тобто, наші чиновники (так повелося ще за радянського часу) ходять до церкви на великі свята.

– Або не ходять.

– Вони демонстративно ходять.

– Вони ходять з такою запопадливістю тепер, як не ходили раніше. Це одне й те ж

саме.

– Вони йдуть до церкви московського патріархату. Це погано чи добре?

В тому органі, де я працюю, в так званому українському парламенті, коли я дивлюсь на запопадливе православіє антиукраїнських комуністів, я їм не вірю

– Формально це виглядає нормально. Але по суті… Кажуть, не суди і не будеш судимий.

В тому органі, де я працюю, в так званому українському парламенті, коли я дивлюсь на запопадливе православіє антиукраїнських комуністів, я їм не вірю. Бо в мене перед очима картини, коли падають бані, ламаються церкви, топчуться ікони і так далі.

Тому, коли я бачу таку запопадливість… От пішов шеф, і ми слідом за ним. Сьогодні шеф пішов в ту церкву, і ми за ним. Завтра шеф не піде до жодної церкви, і ми не будемо

ходити. Я це бачу просто як погану моду. Тому що на вірування моди не має бути, це має бути

внутрішня потреба.

Я особисто маю навіть вчену ступінь. Я є кандидат філософії, і моя наукова робота у

сфері гуманітарної і національної безпеки. Називається вона «Помісна православна церква як

чинник становлення та розвитку української нації». Тому помісна УПЦ є чинником

становлення і розвитку української нації. Всім іншим церквам в Україні – честь і повага. Але


21

якщо Ватикан – це структура міжнародна, то московська патріархія – це та структура, яка вважає всі землі, всі території інших держав, інших народів своєю канонічною територією.

Наша незалежність буде неповною, якщо ми тіло зібрали докупи, а душу віддали колись комусь в оренду.

Тому, шануючи право людини на віросповідання кожного, я вважаю, що преференції або

така позірна, пільгова увага до тієї чи іншої церкви, особливо церкви, яка має юрисдикцію в

іншій країні, яка до певної міри має амбіції на душі, території на цій землі, є не на користь національним інтересам. Зрештою, риторичне питання, чи це є добрий християнський

промисел.

– Може, я за Вас скажу, може, Ви боїтеся сказати, але треба ж речі називати своїми

іменами, Ви знаєте про роль РПЦ у структурі держави Росія або в структурі держави

Радянський Союз. Ви знаєте, що це був фактично підрозділ спецслужб, тобто КДБ було свого

часу.

– Я знаю. Коли приїжджає Патріарх Кирило. З кожним своїм приїздом дедалі більше поширює вплив в Україні, навертаючи серця і душі людей десь до іншого центру.

– Кого він навернув?

– Я статистики не веду. Але з його боку, його відкриті промови, його проповіді, його

коментарі несуть в собі антиукраїнський характер.

– Я знаю точно, що він навернув до себе сучасний український істеблішмент.

– Його не треба було навертати. Цей істеблішмент завжди був проросійський. Інша річ,

що при нинішньому Президентові з його симпатіями саме до цієї церкви, звичайно, Патріарху

Кирилу стало значно легше займатись тим, чим він завжди займався...

– Чи можна 10 заповідей тлумачити по-різному різним християнським церквам? Якщо ця влада є віруючою, глибоко віруючою, чому в неї такі дії, що викликають спротив в інших

християн, які живуть у цій державі?

Мені видається, що твердити, що українські землі, українська церква є канонічною

територією московської патріархії – це фальшиве свідчення

– 10 заповідей не мають права бути потрактованими так, як комусь хочеться. Наприклад,

«не свідчи фальшиво». Мені видається, що твердити, що українські землі, українська церква є канонічною територією московської патріархії – це фальшиве свідчення.

Твердити, що в Україні не було Голодомору, який є геноцидом, а що це просто собі така трагедія, це фальшиве свідчення. І кожен раз, коли людина звичайна чи посадова робить таке фальшиве свідчення публічно, вона відрізає свій шлях до царства вічного. І кожна віруюча людина повинна про це пам’ятати.

– На релігійну тематику навряд чи будемо говорити, щоб не ходити довкола всього, що

відбувається. Пані Ліліє, якщо говорити про християнські вчинки, то ми маємо в Україні на сьогоднішній момент доволі цікаву ситуацію. У нас є люди, які мають кримінальні справи,

порушені Генеральною прокуратурою, правоохоронними органами, СБУ. Їх викликають на допит, вони туди ходять. Чи треба перераховувати цих людей?

– Всі відомі.

– Вони належать до політичної сили БЮТ чи її сателітів. Дехто вже сидить за гратами,

дехто у слідчих ізоляторах, закордоном навіть. Ми маємо останній випадок – це затримання Юрія Луценка, який також є сателітом БЮТ. Як це назвати з християнської точки зору? Дехто

це називає політичними репресіями.

– Мені якраз з чисто людської, громадянської точки зору, це дуже не подобається. Тому

що, до певної міри, ми на тлі великого розчарування і змілення високих інтересів, особистостей,

ми знову починаємо творити мучеників і героїв. До речі, з тих самих, які десь мали піднесення, мали падіння.

Цілком зрозуміло, що переважна більшість суспільства всі ці переслідування, всі ці арешти буде трактувати як політичні переслідування. Це однозначно. Бо це команда, яка


22

відійшла. Я не особливо предметно читала, що там останнє було у звинуваченні, але коли за водія, якому щось там дали, терзають в той час, коли у нас такі дивні речі робляться...

Україна по корупції – на першому місці в Європі. Здається, питання не у водієві, а питання в тоннах, кубометрах, які проходять повз митниці, повз державний бюджет, у тих

офшорах, коштах, які гуляють із Кіпру і на Кіпр. Ось де треба прикласти руку і навести прядки,

щоб поповнити бюджет.

Я здивована діями нинішньої влади, бо вона, мені видається, веде себе дуже неграмотно,

дуже неоковирно. Вона зараз творить політичних мучеників і в’язнів, не даючи їм абсолютно

серйозних звинувачень, які були б сприйняті суспільством як такі, коли розкрилась афера віку

Я здивована діями нинішньої влади, бо вона, мені видається, веде себе дуже неграмотно,

дуже неоковирно. Вона зараз творить політичних мучеників і в’язнів, не даючи їм абсолютно

серйозних звинувачень, які були б сприйняті суспільством як такі, коли розкрилась афера віку.

Водій – це той аргумент, який особливо нікого не сколихне.

Хоча я не є палким прихильником лінії поведінки екс-міністра Луценка, але сьогодні влада чинить неграмотно. А оскільки ми говоримо про християнські речі, то, мабуть, і не по-

християнськи. Особливо в період різдвяних свят це затримання виглядає ще й не по-

християнськи показовим.

– Серед заповідей є «не вкради»…

– Я погоджуюсь.

– Але якщо поставити політиків в один ряд, то хто з них дотримується цих заповідей у

цій державі. Якщо Ви говорите тотальна корупція, то це значить, що крадуть, при чому

незалежно від кольору помаранчевого, біло-блакитного чи ще якогось.

– Я можу назвати політиків, які не крадуть. Не треба, щоб у ці різдвяні свята люди

думали, що у нас 450 падлюк у парламенті. От, наприклад, Микола Кульчинський, політв’язень, який своїм коштом випускає газети, який тягнеться з останньої копійки, щоб провести Мазепа-фест, який з останніх сил робить все, що пам’ятник Мазепі у Полтаві став реальністю, який

доклав так багато сил, щоб УПЦ КП св. Миколая запрацювала. Ось такі в нас є люди в

парламенті. Не треба казати, що всі крадуть у помаранчевій силі.

– У випадку з паном Кульчинським та Мазепою нам заважає ось це православне

християнство московського патріархату. Тому що анафему з Мазепи не зняли, яку наклала на

нього РПЦ.

– Я не знаю, до чого ви мене підводите, але з вами зараз у студії персона нон-грата через мої наукові роботи, через мою позицію по депутатському об’єднанню «За помісну православну

церкву». І мені московське православ’я ніколи не заважало, не заважає і заважати не буде. Я

переконана, що в Україні має бути наша українська канонічна православна церква, і вона постане. І нема таких сил, які б нам у цьому перешкодили.

А за Мазепу розписуватись не будемо.

– Бо це елемент впливу.

– Мазепа визнаний українським народом, це наш герой, про нього складають пісні.

– Я вам більше скажу: він є на 10-гривневій купюрі, його іменем називають вулиці, площі. Зрештою, в Києві є вулиця Мазепи, яка переходить на вулицю Лаврську. Але її частину

перейменували на прохання Кирила. Йому було неприємно, що Лавра там стоїть. Ви знаєте, таке ставлення до Мазепи – це політичний момент з руках РПЦ. Ми згадували про

використання цієї церкви як інструмент впливу.

– Це загальновідомо. Нинішня влада є прихильником УПЦ МП, яка є інструментом в

руках російської держави.

– Віруючі УПЦ МП мали б гидувати 10-гривневими купюрами і не ходити до Лаври по

вулиці Мазепи. Це ж анафема.

– Я вам скажу більше. Виходжу з Верховної Ради. Бачу, що ходять люди кругами,

моляться з хрестом. Бачу, що це московська патріархія. Питаю, а за що молитесь? Кажуть:


23

«Хотім, чтоби нашего царя Ніколая канонізіровалі». Відповідаю, що співчуваю тому бідному

царю з його бідним народом, але ж то цар сусідньої держави. Чую у відповідь: «Да что ж ви,

дєточка!».

Як багато намішано в головах нації, в якої яскраво виражено феномен бездержавної нації. Тому що в Європі ми чи не передостанні з кінця, які так довго не мали своєї держави, які ще не мають своєї церкви. Тому нам ще багато працювати. Давайте бути оптимістами.

– Добре. Давайте про політиків, які не порушують 10 заповідей, які є кришталево

чистими.

– Я вже про нього говорила, Кульчинський.

– Один?

– Ну можу назвати десяток. Ярослав Кендзьор є для мене взагалі еталон українського

політика, це депутат шести скликань.

– А чому Ви не згадуєте Президента Ющенка в цьому контексті? Ви ж його досі палка

прихильниця.

– А вам би хотілося крутеньку передачу зі мною зробити?

– А Ющенко – не політик, чи що?

– Так я почала говорити про тих колег, які зараз поруч зі мною. Але вам це нецікаво, вам

хочеться чути про Ющенка. Російський класик казав: велике бачиться на відстані. Обличчям до

обличчя обличчя не побачите.

Нам треба, щоб ще трохи минуло часу, і тоді не ви мене будете питати в цій студії, а дуже багато людей будуть говорити про те, яка роль і місія Президента Ющенка. Сьогодні ми

ще занадто близько до того, що було за п’ятиріччя Президента Віктора Ющенка.

– Може, так близько обличчям до обличчя і чинна влада, яка не порушує кримінальних

справ проти оточення Ющенка та його соратників. Чи там всі Богом помазані?

– Мені на це питання важко відповідати. Мені здається, що блок Ющенка займався тільки гуманітарною сферою. А всі економічні моменти були в руках діючої влади.

– Не зовсім так.

Я можу сказати тільки одне про Віктора Ющенка: це український президент. Що б хто

не казав, я дуже вдячна йому за правду про Голодомор, я дуже вдячна йому за ті кроки, які він

робив для того, щоб українська православна церква отримала свій статус. Хоч ми й не довершили ці кроки, але він робив їх

– Якщо б ви хотіли, щоб я сказала щось про Віктора Ющенка, я можу сказати тільки

одне: це український президент. Що б хто не казав, я дуже вдячна йому за правду про

Голодомор, я дуже вдячна йому за ті кроки, які він робив для того, щоб українська православна церква отримала свій статус. Хоч ми й не довершили ці кроки, але він робив їх.

– Це прекрасні кроки. І, може, багато хто може сказати йому дякую і може згадати його

президентство з ностальгією. Але якщо говорити про добрі вчинки чи недобрі, то тут простежується взаємозалежність. Зокрема, за президентства Ющенка на цей ринок завели

РосУкрЕнерго. І ще велике питання, хто сприяв тому, щоб ця компанія зайшла на український

ринок і торгувала газом. Ющенку належать слова: що ви думаєте про цей вонючий газ.

А зараз те, що має БЮТ, це інкриміновані справи проти неї зокрема. Це власне і є непорозуміння з компанією РосУкрЕнерго.

– А ви фахівець у газових питаннях?

– Тут не газові питання ж.

– Чи РосУкрЕнерго, чи УкрЕнергоРос, чи ЕнергоРосУкр, чи як би воно не називалось, мені абсолютно все одно. Цю компанію демонізували. Коли була ЄЕСУ – це чудово. Газова компанія Республіка – бравісімо. А от РосУкрЕнерго – це дуже погана компанія. Мені як

платнику податків все одно, чия це компанія. Мені було б цікаво, щоб в Україні був газ за тими

цінами, які могло б витягнути суспільство і промисловість. А як воно називається, мені було б

все одно.


24

– Ви самі сказали про компанії ЄЕСУ та Республіка. Я ж не кажу, що дії компанії ЄЕСУ

були виправдані на той час. От Юлія Тимошенко, коли їй ставити питання про ЄЕСУ, вона

починає дуже нервувати. І, зрештою, останній мій діалог з нею про ЄЕСУ призвів до того, що

я її більше поряд не бачив, як от Вас у студії. Все. Наше спілкування після того припинилось.

– Я педіатр. Я дуже далека від газового ринку. І ми з вами говоримо як педіатр і журналіст. То я вам кажу, що мені все одно. Наприклад, взяти компанію БББ. Якщо сто разів на день скажуть, яка погана ця компанія, всі повірять і скажуть, яка вона погана. А мені все одно,

як називається компанія, що постачає газ. Мені головне, щоб це були вигідні умови для суспільства і для економіки.

– Пані Ліліє, я Вас запитав про інші речі.

– Ви знаєте, як я оцінюю тих чи інших політиків? Я дуже співчуваю Юлії Володимирівні, бо все в житті відбувається за правилом бумеранга. Колись вона казала, що

лежачих не б’ють. Я сьогодні по лежачих просто серцем плачу. Бо знаю, хто найбільше може сьогодні жалкувати за цими 5 роками можливостей.

Я жінка. Я знаю, що жінка три кути в хаті тримає. Я знаю, що якщо вона захоче, вона все витягне. Де треба, вона покориться, де треба, вона промовчить, де треба, вона візьме все в руки

і мовчки зробить. Я це знаю. Але які були чудові 5 років. Можна було кожен день їхати на засідання уряду, їздити Україною, світом, підписувати угоди, хіхікати з чужими прем’єрами,

ввечері давати гарні прес-конференції. Це були золоті часи. Я думаю, що найбільше за часом

Президента Ющенка сьогодні жалкує екс-прем’єр Тимошенко.

– Все ж таки, чому не порушують кримінальні справи проти оточення Ющенка? Може,

він має імунітет? Чи є для цього якісь підстави?

– Очевидно, це треба питати не в мене, не депутата, не секретаря комісії, екс-педіатра Григорович стосовно таких речей. Я жодного відношення до влади, уряду та посадовців не мала. Мені здається, що не порушують тому, що нема що порушувати.

До речі, порушили. От проти Бондаря. Здається, сама Партія регіонів прилаштувала його

на заступника голови митниці.

– Але Ви прекрасно знаєте політичну біографію Бондаря, його останні політичні симпатії, за що його зняв Віктор Ющенко з посади губернатора. За відверту підтримку

Тимошенко.

– Є люди, які занадто часто міняють свою орієнтацію, я можу назвати ряд таких

політиків. Це люди прибилися спочатку Кучми, від Кучми прибилися до Ющенка, від Ющенка до Тимошенко, далі прибилися до регіонів. Ну що робити? Нещасні люди. Це наша реальність.

– А в чому їхнє нещастя?

– А в тому, що вони служать своїм заводам-пароходам, а зовсім не українським

інтересам.

– Вам не страшно стає жити в цій державі? Тому що все виходить за принципом

«справу можна завести, була б людина».

–Звичайно.

– От Ви станете незручна. Хоч ви й народний депутат, Вам щось інкримінуватимуть, є

більшість у парламенті голосів, які позбавлять Вас недоторканності. Скажімо, якщо

говорити про Вас конкретно. І мандат вже не допоможе.

– Це дуже неприємно. Я ці часи вже переживала. Віктор Андрійович деколи каже, що він

політику не любить. А я народилась в політичній сім’ї, і ту політику, яку пам’ятаю з дитинства, я дуже люблю.

Я народилась у сім’ї політично репресованого батька. Я дуже добре пам’ятаю, як

приїжджали люди, які були з батьком у Мордовії, як вони йшли до лісу, як вони гуляли і дивились, коли хотіли порозмовляти, чи довкола хтось не ходить.


25

І для мене політика – це була Україна. Я пам’ятаю ті важкі часи. Я народилась із геном

політичного страждання, який був мені переданий. Я цих часів не боюся. Витримав мій батько,

витримаю і я.

– Продовжимо розмову темою вашого профілю. Ви ж лікар. Можемо поговорити про

реформу медицини в цій країні. Ви працювали за фахом. Чи у Вас не виникало бажання не

працювати більше народним депутатом, а повернутись в систему медичного забезпечення

громадян. Бути не в Раді, а в лікарні.

– Найважливіша тема, яку я чула від народження, називалась Україна. Коли постало

питання фаху, тато мені сказав на вчителя не йти, бо там доведеться говорити неправду, що

нема такої держави Україна, що нема Бога. Інженер мене не приваблював, я не дуже математична людина. Тато порадив йти на лікаря, бо лікарі після священиків – це другі, які допомагають людям. Я обрала цей фах.

У далекому 90-му, коли почалось пробудження України, я відчувала таке щастя, яке можна було пережити в ту конституційну ніч, коли ми ухвалили Конституцію. А кожна жінка знає, яке це щастя, коли ти притискаєш новонароджене дитя, яке тобі щойно принесли.

Тому я не знаю, яка в мене була головна професія. Може, моя головна професія – бути

українським політиком. Але тоді не було України і не було політикуму. Мене часто журналісти

питають, чи ви не хотіли б повернутись у систему охорони здоров’я. Я була чудовим лікарем, я закінчила з червоним дипломом медичний інститут, я 9 років пропрацювала лікарем. І за ці роки у мене не померла жодна дитина. Я дякую Богу.

Але я вже 15 років у парламенті. За ці роки я багато освоїла. Закінчила Академію

державного управління, працювала заступником міністра. Моя кандидатська – філософія та національно-гуманітарна безпека. З огляду на це, я безумовно отримала інший фах.

Чи я могла б сьогодні повернутись працювати педіатром? Мені перші три роки, коли я прийшла у парламент, снилось, як я біжу на чергування, як я в кишені шукаю записник, бо

дитина – це не доросла людина, там мікродози прописані, щоб зробити капельницю

новонародженій дитині, це вища математика. Все треба порахувати до мікрона. І мені все снилося, що того записника немає, і я не можу скласти капельницю. Це були сни перших трьох

років.

Потім ці сни мене покинули, тому що я предметно почала займатись… Я є співавтором

закону про охорону дитинства. Хороший закон, один з небагатьох законів, який діє в Україні, принаймні в окремих його частинах. Чи я б могла б сьогодні повернутись до маленьких

недоношених дітей?

– Думаю, могли б. Колишніх лікарів не буває. Знайшли б записник і все було б добре.

– Може й могла б. Але мені здається, що мені буде дуже боліти серце за кожним

випадком. І я не знаю, чи зможу це перепустити знову. Діти – це особлива річ. Я для себе вирішила, що це дуже важка робота. І в мене перша була важка робота, і друга важка робота.

Я питала себе, чи я б повернулась до рядового педіатра. Боюся, що ні. Не тому, що я вже вважаю, що переросла цей рівень чи така погана Григорович і не хоче бути педіатром. Мені просто видається, що я буду все це дуже пропускати через серце і мені буде боляче. Коли після таких висот я прийду на низ, а в мене буде чогось не вистачати.

– Ганна Герман казала, що вона готова судна виносити.

– От санітаркою бути, взяти швабру і мити коридори я б пішла. Але взяти сьогодні відповідальність за життя дитини, мені б, може, не вистачило душевних сил. Я відверто кажу...

– Я бачу. І за це вдячний, що Ви відверті і щирі. А що Вам зараз сниться?

– Я не належу до тих людей, які ставляться так до віщих снів, які сновидіннями живуть. Практично нічого такого.

– Що Вас сьогодні турбує?

– Давайте без сновидінь. Я краще скажу, про що я молюся.


26

Господи, дай мені у цей дуже непростий час такого падіння, яке прийшло після піднесення. Такого зміління, яке прийшло після висоти, таких страшних випробувань, щоб

залишитись сама собою. Дай мені цей привілей залишитись сама собою, не зійти з того

напрямку, з тих світоглядних позицій, які я маю, як це зміг мій батько. А в нього були значно

важчі обставини, у нього були заслання. Дай мені цей привілей, цю розкіш: залишившись сама собою, вступити на Твій поріг, коли буде Твоя воля.

– Тобто не спокуситися.

– Ви мене питали, скільки моїх колег. Багато є колег. Як не парадоксально, але їх багато

в тому оточенні, яке лишилось. Це Іван Стойко.

– А з протилежного табору можете назвати?

– Я не займалась дослідженням протилежного табору. Там є кілька людей, яких я поважаю.

– Ми ж бачили, як по-християнськи гамселили своїх колег…

– Люди добрі, те, що ми бачили, це просто криміналітет.

– Ви б до Цюрка підійшли і запитали.

– Ви в мене за Цюрка не питайте. Я там поважаю, наприклад, є там хороший депутат пан

Комар, це просто виробничник з Полтавщини. Я б сказала, що він є порядна людина.

Мені важко за цих людей говорити, бо я з ними не прожила життя, не спілкувалась, не ходила щодня на наради, на фракції, не працювала під час Помаранчевої революції. Я дійсно не знаю добре цього середовища.

– Ви дипломатично відповідаєте. Ви – жінка. От згаданий пан Цюрко, чи не

підніметься у нього рука, якби Ви підійшли й запитали, друже, а що в тебе в голові і в серці?

Цікавою була б відповідь.

– А вони будуть бити всіх. Нема для них ні жінки, ні людини, якщо їм скажуть. Питається, чому в них така дисципліна? Тому що все побудовано на страху. Але я переконана, що любов переможе страх.

– Очевидно, у пана Жванії не велика любов, яка його спонукала.

– До чого? До сального золота своїх величезних замків?

– Знаєте, скільки у нього ікон в кабінеті?

– Йому це не допоможе. Для нього ікони, коли дарують, – те ж саме, що тютюнові трубки іншого колекціонера.

– У мене в руках – шляхи реалізації реформи системи охорони здоров’я в Україні. Це розроблений документ або урядом, або адміністрацією Президента. Тут є серйозні речі, йдеться про реформування цілої системи медицини. Ви з цією концепцією ознайомлені?

– Я на цій нараді не була. Ця реформа готувалась в адміністрації Президента економістом. Я віддаю належне її фаховому рівню – пані Акімовій. Я, як і ви, мала можливість ознайомитись з нею або з Інтернету, або з брошурки.

Можу сказати, що це не така страшна реформа, як пенсійна чи податкова. Тому що

медична реформа не те, що назріла, а перезріла. Уявіть собі, що наша система господарювання називається ринковою. Ми у ній вже живемо 8-ий рік.

– А система охорони здоров’я радянська.

– Так, радянська, планова імені Семашко, де ми фінансуємо не хворого, а ліжко-день. Де ми робимо умови не для лікаря, а для лікувального закладу. Уявіть собі, який парадокс: у нас не вистачає лікарів. Навіть у місті Києві не вистачає педіатрів. Але за кількістю лікарів на 100

тисяч населення ми – попереду всієї Європи. По площах лікувальних установ ми – попереду

Європи. А по наданню якості медичної допомоги ми є позаду, як і по зарплаті лікаря. Таким

чином, виходить, що в нас в ринковій країні система охорони здоров’я імені Семашка, яка 20

років не реформувалась.


27

Ми повинні змінити фінансові потоки, вони повинні йти за пацієнтом. Ми повинні надати статус самостійного господарського некомерційного закладу медичній установі. Щоб

вони самі, знаючи кожну свою копійку, кількість операцій, які вони проводять, кількість затратного матеріалу, приблизно орієнтуючись на попередній рік, на договірній основі могли

закладати кошти під те чи інше і мати право це робити.

Якщо ми зараз намалюємо коло і візьмемо здоров’я людини за 100%, то 50% нашого

здоров’я залежить від способу життя. П’єш – не п’єш. Палиш – не палиш. Їси холестерин чи не їси. 20% - це наша спадковість. Ще 20% – це екологія, в якій ми живемо. І тільки 10% – модель медицини, про яку ми ведемо мову. Як ви вважаєте, що дешевше: міняти медичну модель (а її треба міняти) чи міняти свій спосіб життя?

– Це надто глибоко. Давайте зараз пропаганду до українців «припиніть пити». Уявляю,

нас зараз слухають 8-го січня у святкові дні. Уявляєте реакцію біля приймачів? Аж

пересмикнуло людей із чаркою.

– Я всім кажу: смачного! Все треба вміти робити: і пити, і веселитися.

– Ви підтримуєте цю реформу?

– У цій реформі є багато розумних речей. І ця реформа не є такою болючою і драконівською, якою була податкова реформа.

– Але ця реформа не призводить до фактично повного роздержавлення медицини.

Тобто, вона буде висіти тягарем на наших шиях. Ви прекрасно це розумієте. Можна було піти

радикальніше. Можна було ліквідувати державну медицину або поставити її у рівні умови з приватною. А потім на тендерних умовах ці лікарні, заклади з медобслуговування отримували б

фінансування від держави. Це тут не закладено.

– Конституція робить усі форми власності рівними, не треба ще ухвалювати законів.

– Конституція нам гарантує безкоштовну медицину.

– Це 49 стаття. Але 95 стаття Конституції каже, що в межах бюджетного фінансування.

– А чому народні депутати лікуються у Феофанії, а не йдуть у лікарню за місцем

проживання? Що це за привілей? Чи не варто було б почати з Феофанії і відмовитись від

особливого статусу. Тому що депутат, який потрапляє у Феофанію, то він очевидно не знає, з чим приїжджає пересічна швидка і як лікують у звичайній лікарні, де матраци всі у плямах? А

іноді немає простирадла.

– Я лікувалась і в звичайних лікарнях, і довелось потрапити на операцію у Феофанію. Те, що на Феофанію в цьому бюджеті виділені знову величезні кошти – це недобре. Якби їх

скерували на вторинну і первинну ланки медицини (мається на увазі сільська медицина, в першу чергу), звичайно ми б мали більший ефект.

Моя позиція щодо Феофанії така. Ви не повірите, але у нас в країні немає жодного

лікувального закладу, де була б така апаратура. Треба відкрити її для людей, щоб туди могла потрапити будь-яка людина.

– Ви знаєте, що скажуть звичайній людині, якщо вона прийде в Феофанію.

– Знаю. Я кілька разів намагалась туди покласти тяжко хворих людей. Вдавалось в кращі часи на два тижні безкоштовно. Далі брала свої депутатські гроші і доплачувала. Це така реальність.

– А депутати нічого не платять. Їхнє здоров’я в наших руках.

– У Феофанію потрапляють нещасні босяки. Такі як Гнаткевич, якого побили. Той самий

Коля Кульчинський, в якого були проблеми. А наші круті, а їх більша частина, їдуть собі спокійно в Німеччину, Іспанію і так далі. Ви забуваєте, що той депутат, який користується депутатським санаторієм у Феофанії, це депутат, що живе на депутатську зарплату. А їх дуже мало. Всі інші – закордоном.

Documents

РАДА УКРАЇНИ - rada.gov.ua · 2012. 6. 29. · організована громадським об ’єднанням « Ніхто , крім нас» та Київською