СВЯТО ПЕРШОЇ СПОВІДІ Й ... - stsvo.org · СВЯТО ПЕРШОЇ СПОВІДІ Й УРОЧИСТОГО СВЯТОГО ПРИЧАСТЯ. ÖÅÐÊÎÂÍÈÉ ÂIÑÍÈÊ

Ч. 6 (1009), Рік XLVIIІЧЕРВЕНЬ 2018

No. 6 (1009), Vol XLVIIІJUNE 2018

СВЯТО ПЕРШОЇ СПОВІДІЙ УРОЧИСТОГО СВЯТОГО ПРИЧАСТЯ

ÖÅÐÊÎÂÍÈÉ ÂIÑÍÈÊ - ЧЕРВЕНЬ 2018

2

Просимо користувати iз парафіяльного вебсайту:www.stsvo.org

ПАРАФІЯЛЬНИЙ ОСЕРЕДОК2247 W. Chicago Ave. Chicago, IL 60622 Тел. (773) 384-6400

Пригадуємо, що можна замовити приміщення в нашому Осередку який знаходиться у самому центрі Українського села - на різні родинні імпрези, дні народження, хрестини, весілля і забави.Заохочуємо батьків, котрих діти приступають до Першого Врочистого Св. Причастя і Першої Св. Сповіді, щоб користали і вже замовляли собі приміщення в нашому Осередку.До ваших послуг професійна обслуга, вишукана їжа, а також величезна паркова площа, нададуть вам приємний час у колі родини і друзів.

ПАРАФІЯЛЬНА РАДІОПРОГРАМА- НЕДІЛЬНІ ДЗВОНИ -

Ви можете замовляти ваші привіти, побажання для ваших рідних, знайомих.

Слухайте радіопередачу кожного вівторкао годині 8:00 вечора із радіостанції

WSBC 1240 AM (на півночі)WCFJ 1470 AM (на півдні)

ÓÊÐÀ¡ÍÑÜÊÈÉ ÊÀËÅÍÄÀÐ

JUNE 2018

ЧЕРВЕНЬ 2018


3

СВЯТО ПЕРШОЇ СПОВІДІ Й УРОЧИСТОГО СВЯТОГО ПРИЧАСТЯ

“Кудипоспішаєш,хорошадитино, Такзранку,біляваголубко?” “Йдувцерквумолитись,доБогавгостину, Щобтампричаститисьматусю.”

Усукнібіленькійсіяє,якзірка,Дівчаткозлицемповнимщастя.Уцерквібіленька,якбілалебідка,ВрочистоідедоПричастя.

“Атичий,козаче,такийчемнийсинку, Кудийдешранесенькозхати?” “ДоБогаХристаяспішусьнахвилинку, Вінбудеменепричащати.“

В неділю 20 травня 2018 року у соборі св. Володимира і Ольги відбулось свято Першої сповіді й урочистого Святого Причастя. Цього року до першої сповіді і урочистого Святого Причастя приступили 18 дітей. Уся церква, вся

Божа родина раділа разом з діточками, усі ангели і святі веселились, бо наші дітки, вперше у святій тайні сповіді пригорнулись до нашого люблячого і милосердного Бога. Перша сповідь - дуже важлива подія в житті кожної дитини. Приходить момент, коли дитина вже усвідомлює різницю між добром і злом, правдою і неправдою і настає час готуватися до Першої Святої Сповіді. Це і перші кроки в доросле життя. Велика праця і батьків навчити дітей не боятися визнавати свої помилки, обдумувати їх і старатися виправитись. Тайна покаяння є одним з найважливіших пунктів в житті кожного з нас. Хлопчики і дівчатка надовго запам’ятають день, коли прийняли Пресвяту Євхаристію -найбільший скарб для безсмертної душі кожного християнина. Діти готувалися до цього дня майже цілий рік. Вони відвідували уроки в “Українському культурному осередку,” де їхні вчительки Людмила Кривокульська і Марія Щерб’юк вчили їх основи

4


християнської етики, а також парох отець Олег Кривокульський на недільних Літургіях у своїх проповідях вчив їх, як крок за кроком потрібно пізнавати Господа Бога і вчитися аналізувати свої вчинки.

Батьки і діти чекали цього святкового дня з нетерпінням. І ось цей довгоочікуваний день настав. Одночасно радість і хвилювання переповнювали дитячі серця. Дівчатка були

одягнені в сніжно-білі сукні з традиційною вишивкою а їхні голівки прикрашали віночки з білих троянд. Хлопчики мали святкові костюми, які доповнювали сорочки-вишиванки. Всі діти були схожі на маленьких ангеликів, які прийшли

в храм до Господа Бога, щоб він їх благословив і допоміг у всіх їх починаннях у християнському житті. Ми зичимо вам, дорогі першопричасники,

5


На Многая і Благая Літа!

ОтціДушпастирі,ПарафіяльнаРада,прицерковніорганізації та установи, усі парафіяни СоборуСвятих Володимира і Ольги щиро вітаютьВсесвітлішогоотцяСтепанаКостюкаізнагоди12-ліття його священослужіння та бажаютьйому багатих Божих Ласк, кріпкого здоров’я,мудрості та витривалості у душпастирськійпраціуБожомуВиноградникунанашійпарафії!

впевнено мандрувати цим християнським шляхом, на який ви свідомо вступили сьогодні. Не порушуйте Божих заповідей, в будь-яких

обставинах намагайтесь пронести іскринку світла й доброти, яку ви віднайшли сьогодні і зуміти пронести її через усе християнське життя, нею ж запаліть багаття радості і любові в інших. Нехай у цій мандрівці вами опікується наш люблячий Небесний Батько, ангел-хоронитель, дбайлива родина, духовні наставники і мудрі вчителі, а на сторожі кожного дня нехай стане Слово Боже - щира і всесильна молитва. Будемо надіятися, що скарб Пресвятої Тайни Євхаристії буде одним з найголовніших скарбів в вашому житті.

ІринаТурчмановичіЛесяЛевандовська.

6


ПЕРЕТВОРИТИ НА ВИНО ЛЮДЕЙ,ПОДІБНИХ ДО ВОДИ

Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 16 квітня Такими-то є чуда Христові, плоди яких виявляються набагато кращими і чудовими від тих, які творяться у природі. Так і в інших випадках, коли Христос оздоровлював який-небудь хворий орган тіла, то робив його кращим від здорових членів. Те, що вода насправді перетворилася на вино,

до того ж найкраще, могли засвідчити не тільки слуги, але й весільний староста та наречений; те, що це вчинив Христос, могли підтвердити слуги, які черпали воду. Таким чином, якщо би це чудо не стало явним у той час, то не могли би мовчати про нього згодом. Отож, Христос залишав на майбутнє багато необхідних свідчень. Те, що Він перетворив воду на вино, про це свідчили слуги; те, що це було добротне вино, свідками стали староста та наречений. Очевидно, наречений щось відповів на слова старости, але євангеліст, поспішаючи до важливих справ, згадав винятково чудо, а решту –

опустив. Треба було, звичайно, знати, що Христос перетворив воду на вино, але що сказав наречений старості, додавати це євангеліст не вважав за потрібне. Між іншим, багато чуд, які були спочатку маловідомі в деталях, з плином часу стали знаними, тому що їх переповідали в деталях люди, які з початку були їх очевидцями. Але як тоді Ісус перетворив воду у вино, так й тоді і сьогодні не перестає змінювати звичаї людей слабких та незосереджених. Є, − кажу, − люди, які нічим не відрізняються від води, − так, вони холодні, рідкі, зовсім нетверді. Людей, які знаходяться в такому стані, наш обов’язок – привести до Господа, щоб Він підтримував їхні звичаї, повідомити якість вина, щоб вони не розсіювалися, але набули постійності, на радість собі й іншим. Хто є тими холодними людьми, як не ті, які багато займаються справами теперішнього життя, які не зневажають насолод світу цього, любителі слави й влади? Усе це потоки, які ніколи не зупиняються, але постійно, з більшою стрімкістю, несуться в прірву. Сьогодні – багатий, завтра – жебрак; сьогодні приходить з людиною, яка повідомляє офіційні новини, на колісниці, супроводжуваний багатьма берлоносцями (тими, що несуть жезли – прим. ред.), а на наступний день нерідко поселяються в темниці, полишаючи проти волі цей самообман.

св.ЙоанЗолотоустий

Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.

Джерело:CREDO:

http://credo.pro/2018/04/205751

7


СІМ’Я ЯК МІСЦЕ ЗЦІЛЕННЯ НАШИХ ПРИСТРАСТЕЙ

Християнське життя у сім’ї – це життя на подобу життя Троїчного Бога. Сім’я як спілкування осіб, відображає єднання в повноті любові Святої Трійці, у якій усі три Особи зберігають Свою іпостась (особовість), не порушуючи єдності між собою, і представляють одну нероздільну Божу природу трьох Божественних Осіб. Класичне визначення «Один у Трьох й Три в Одному» точно виражає усю сутність особових стосунків Троїчного Бога, і є зразком для кожної християнської сім’ї. З огляду на те, що ця догма формує спосіб нашого мислення та поведінки, християнські стосунки у сім’ї полягають не лише у збереженні особистості кожного члена, але й в реалізації любові у сімейному союзі, завдяки якому члени є одним нероздільним та нерозривним тілом.На думку Отців Церкви, порушення єдності між людьми пояснюється порушенням цілісності особистості, спотворенням образу Божого та притаманної йому краси, що приводить людину до індивідуалізму, відокремлення, відчуження та інших сумних наслідків. Як висновок, людиною починають керувати пристрасті, які є хворобою людської природи, постійним і лихим ворогом спасіння. Кожна людина, де б вона не жила, знаходиться перед твердою стіною людських пристрастей, які вона повинна перемогти, щоб увійти у спілкування в любові з живим Богом і Творцем, та людьми, які є її співбратами та образом Божим. Це особливо звершується у сім’ї, де людські стосунки повинні стати дуже близькими, на зразок одного спільного тіла, яке носитиме усі житейські тягарі. Святі Христової Церкви на основі свого досвіду та мудрості від Бога, а передусім досвіду святого життя Ісуса Христа на землі, поділяють людські пристрасті на три види. Тими пристрастями немов зброєю спокушав диявол нашого Господа, коли він постив у пустелі. Тому ті пристрасті вважаються головними. Вони складають повне

коле диявольських спокус, а перемога над ними означає повну перемогу й роззброєння диявола. Це марнославство, себелюбство і хтивість (пожадливість). Ціль тих пристрастей – усе зруйнувати. Вони починаються з нас, поширюються на оточуючих та сім’ю, щоб віддалити нас від нашого Бога і Спасителя. Марнославство, егоїзм – це джерело і корінь нашого спотвореного становища після гріхопадіння. Марнославство засліплює розум, виганяє з нього світло Боже, штовхає людину на жахливі помилки. Воно діє як смертоносне оп’яніння, яке кидає нас у безодню нещастя. Марнославство неспроможне побачити правду, бо живе у хибному світі, штучно створеному нашою хворобливою, себелюбною фантазією. Ця пристрасть долається стриманістю, терпеливістю, прийняттям добрих порад досвідчених людей. Коли людина покладається не лише на власні думки та рішення, а упокорюється, приймаючи погляд інших, тоді вона звільняється від пут егоїзму, входить у простір смирення, простір свободи. Смирення – це те, чим наповнене серце Христа, а саме покорою. Ті дві чесноти – смирення і покора – це необхідні опори, на яких тримається будівля християнського подружжя, яка повинна витримати усі внутрішні й зовнішні бурі та напасті. У колі сім’ї, де тілесний і духовний вік кожного члена різний, де у кожного свій настрій та духовний стан, саме покора стає об’єднуючим чинником. Саме вона провадить до зрілості й досконалості. Наступна пристрасть, яка народжується від попередньої, — це себелюбство. Це – нерозумна любов до себе, обожнювання свого «я», яке прагне того, щоб все оберталось довкола особистих задоволень і бажань. Себелюбство – це крайній індивідуалізм, який руйнує будь-які стосунки тому, що людина не може або не хоче відмовити собі. Себелюбство зроджує бунт та свавілля, що часто веде до розпаду сім’ї. Коли точкою відліку для усіх вчинків й почуттів стає наша власна персона,

8


приємність та вигода, тоді зрозумілою є причина багатьох розлучень: пояснення на кшталт «він мені не підходить», «вона мені не подобається», «він мене не розуміє», «ми не підходимо одне одному».Себелюбство робить нас жорсткими й черствими, сліпими і байдужими. Через прагнення до задоволення своїх примх ми стаємо байдужими до всього, що відбувається довкола нас, не замислюємось над травмами, які можемо спричинити іншим членам сім’ї, особливо дітям. Засобом від себелюбства, згідно святих Отців Церкви, є безкорислива любов. Любов не мислить свого, наслідує свого учителя Христа, Який віддав себе за життя світу (пор. Ів. 6, 51).

Любов – це відмова від егоїзму, дарування себе, смирення і нове становлення людської особистості. Любов – це головна, здорова діяльність людської душі. Однак, аби могти зректися себе задля іншого, упокоритись і наповнитись життям, потрібно спрямувати любов, передовсім, до Бога, а тоді через Бога до людини і всього творіння. Членам

сім’ї необхідне життя у Христі, аби вони зрозуміли, у чому полягає істинний сенс любові, де вона починається і чого прагне осягнути, як правильно любов розвивати, щоб вона була чистою, вільною від хворобливих почуттів та індивідуалізму. Третя пристрасть, що тісно пов’язана з двома попередніми, це хтивість (тілесна пожадливість). Зазвичай, вона проявляється у вигляді відмови від працелюбності, небажання робити зусилля та вчинки задля добра ближніх, абсолютизації та захоплення пошуком насолод. Причини пожадливості закорінені у душевній хворобі людини після гріхопадіння, і затьмаренні розуму, який віддалився від Бога, на що реагує також наше тіло, яке повинно

бути храмом Святого Духа, членом Ісуса Христа. Пожадливість своєю головною ціллю й сенсом у подружжі має пошук різних насолод й розваг, які цілковито заполонюють людину. Пожадливість позбавляє людей спілкування, оскільки примушує дивитись на іншу людину лише як на річ. Пожадливість примушує нас віддавати перевагу зовнішньому, а не внутрішньому, внаслідок

9


чого виникає відчуття постійного незадоволення й ненаситності. Якщо пожадливість домінує в людині, то поступово перетворює її на свого раба і невільника, штовхає на поведінку, яка позбавлена Божого благословення та справжньої свободи Церкви, а остаточно завдає смертного удару сімейним узам, нерозривній та справжній любові, руйнує усе найблагородніше у людині. Протиотрутою для цієї хвороби душі є працелюбність, готовність до боротьби, набуття усякої чесноти. Також Христова Церква є духовною лікарнею, оскільки скерована на аскезу та працю, які виховують у людей правильне ставлення до речей, яке, згідно Максима Ісповідника, необхідне для вірного судження про духовні справи. Працелюбність, аскеза (обмеження), а головно любов і Божественний запал, втримує людину на висотах образу Божого, скеровує до цілі – уподібнення до Бога. Ті три пристрасті поборюють людину як у шлюбі, так і у чернечому житті, залучаючи до цього різну зброю та методи, переслідуючи лише одну ціль: завадити людині здобути освячення й спасіння. Природній запал преображає пристрасну людину, освячуючи її душу та тіло. Тоді людський розум стає вільним й видає правильні судження про речі, провадить тіло до освячення й стриманості. Святий Іван Золотоустий закликає нас: «Зробіть свій дім Церквою». Сім’я як Домашня Церква хай стане місцем духовного лікування наших пристрастей. Подібну роль у християнстві виконує монастир. Спільне життя, спільне проживання, сімейне спілкування, функціонування Домашньої Церкви обточують складності характеру, навчають любові та служінню, доводять що без любові й духовного зросту в Христі сімейне життя є хитким й нетривким. Тобто, в будь-який момент може зруйнуватись. Святий Іван Золотоустий називає сім’ю ареною, місцем боротьби та випробувань. Насправді кожна сім’я проходить складний шлях випробувань, спокус, важких скорбот, тому аби не втонути у житейському морі потрібна

непорушна скеля, якою є Христос та його Церква. Таїнство шлюбу має велику гідність як стосовно Христа, так і його Церкви (пор. Ефес. 5:32). Господь применшив себе, став Людиною, і відтоді годує та піклується Церквою як її небесний Наречений та вічний Голова. Церква без Христа не може існувати, і Христос не роздає людям свої Таїнства поза Церквою. Так і в подружжі ніхто не може жити без іншого. Домашня Церква не може постати, якщо главою сім’ї не стане Христос. Господь бажає спасіння та обоження кожної людини. Це кінцева мета цілого нашого життя. Отже, і сім’я, і чернецтво – не самоціль, а засіб для нашого спасіння. Всі форми життя швидкоплинні й минущі, і їх слід оцінювати відповідно до того, чи вони ведуть нас до вічного Божого Царства. Якщо сім’я не веде до Христа, тоді всі її успіхи – тимчасові, маловагомі й приречені на смерть, як і сама сім’я, яка є лише способом життя цього земного світу. Сім’я досягає свою мету не світськими успіхами її членів, і не тим, що вона залишились нерозривною аж до смерті, а духовною працею – освяченням і обоженням своїх членів. Будь-яка інша оцінка сім’ї людськими і світськими критеріями є несправедливою, і свідчить про неймовірно обмежені можливості людського судження. Сучасний святий чернець стверджує: «Коли ми вчимося долати свій егоїзм, то стаємо справжніми членами своєї сім’ї, а ставши справжніми членами своєї сім’ї завдяки подоланню егоїзму, стаємо справжніми членами всієї людської сім’ї Адама, і тоді стаємо здатними молитися Богу за весь світ». А це – не що інше, як царювання Святого Духа в нашому серці. Якщо хочемо, щоб виправився світ, спочатку виправимо себе і свої сім’ї.

Переклад:ІгорЛеньоДжерело: Митрополит Афанасий Лимасольский. Открытое сердце Церкви. — М.: Изд-во Сретенского монастыря, 2014. С. 198–207.

Митрополит Афанасій Ніколау, єпископ Кіпрської православної Церкви, сучасний

православний богослов.

10


ДІТИ - КВІТИ МАЙБУТНЬОГО

Місяць травень – місяць Матінки Божої. В цьому місяці в парафії св.Володимира і Ольги в Чікаго та й напевно по всіх церквах відправляються маївки, молебні до Матінки Божої. Тільки вона, Матінка Божа є заступницею для всіх нас, а особливо заступницею дітей. Тяжко повірити, що десь живуть діти покинуті

батьками. Виховуються у спеціальних будинках. А може маму дітям замінили сестри- монахині? В с. Крихівці в Івано-Франківську є містечко Божого Милосердя св.о. Миколая там виховуються діти-сироти від маленьких до одруження. Сестри віддають їм свою материнську любов, віддають все найкраще дітям. Віддають дітям те, що не змогли

11


дати батьки. При парафії св. Володимира і Ольги діють різні прицерковні організації, крамнички. Моляться “Матері в молитві”. При парафіяльній раді працюють різні референтури, зокрема референтура суспільної опіки. Парафія своїми переходовими коштами та всі вище перераховані парафіяльні одиниці, поодинокі парафіяни постійно підтримують дітей сиріт в Україні. Ще з 1971 року виходить “Церковний Вісник”. Його також отримують діти – сироти. “Церковний Вісник” інформує парафіян і весь світ про парафіяльне та церковне життя. Його розсилаємо парафіям у США, Канаді, Австралії..

Церковний журнал став знаним далеко за його межами завдяки суспільні праці у соборі св. Володимира і Ольги. Парафія – це велика українська родина що пригортає, помагає, запрошує до молитви. Тому спільно робім добро. Робім добро дітям. Бо хто сіє добрі плоди, то й і їх пожинає. Пам’ятаймо в своїх молитвах про дітей сиріт. Діти – це велика надія майбутнього! Підтримуймо фінансово, своєю працею парафію св. Володимира і Ольги яка завжди допомагає усім потребуючим в Україні дітям.

МаріяЩерб’юк

Молитва до Божої Матері(Молитва сиріт та опущених).

Царице моя предобра і надіє моя Богородице! Мати сиріток і Опікунко опущених, Радосте сумних і Покровителько покривджених, зглянься на мене, споглянь на мій смуток і горе та поможи мені

немічному(ій), Ти знаєш мою кривду та бачиш мою неміч, безрадність та беззахисність. Тебе я прошу, заопікуйся мною, поможи мені, візьми мене за руку та веди, як Мати, бо не маю ніякої іншої помочі, крім Тебе, ані іншої Заступниці. Ні звідки не очікую потіхи ані поради, тільки від Тебе, о Божа Мати,

тож захорони мене і під свій Покров прийми мене на вічні віки. Амінь.

(Взятоізмолитовника“БлагодарімГоспода”Львів,1943р.)

12


“ВІРА І РОЗУМ” ОЧИМА ПРОТЕСТАНТАМихайлоЧЕРЕНКОВ

Авторські рефлексії присвячені переосмисленню основних положень папського послання “Віра і розум” в контексті діалогу з провідними протестантськими інтелектуалами – Карлом Генрі та Алвіном Плантінгою. У той час як світ “постправди” нигілізує і віру, і розум, цинічно відкидаючи аргументи християнської філософії і теології, гармонізація віри і розуму всередині кожної окремої християнської традиції і соборна гармонізація християнських традицій віри і розуму стають умовою виживання академії і Церкви, культури й суспільства.

Двадцять років тому вийшла в світ енцикліка Івана Павла II «Віра і розум» (Fides et ra-tio) – важливий документ для всієї Церкви, єдиної в різноманітті своїх конфесійних проявів. Навіть більше, це змістовний і надихаючий маніфест для мирян, для тих християнських інтелектуалів, чиє покликання реалізується по той бік церковних стін, у самому вирі суспільного життя. Моє особисте сприйняття папського послання зумовлене двома впливами: моєю філософською освітою і протестантською богословською традицією. Зіставлення з ними створює цікаве перекликання, у якому найближчими співбесідниками виступають баптист Карл Генрі й реформат Алвін Плантінґа. В цій компанії Іван Павло II не виглядає чужим і зустрічається із розумінням. При цьому конфесійна і культурна різниця забезпечують багатий на неочікувані питання ґрунт для дискусії. Отже, послання «Віра і розум» (1998) цікаво читати разом з доповіддю «Порада християнським філософам» (1983) Алвіна Плантінґи та циклом резерфордівських лекцій Карла Генрі, зібраних під назвою «Християнин серед філософів» (1989). При тому що я не збираюся порівнювати їхні позиції, цікаво, як при різниці настроїв та підходів, всі вони виявилися єдиними (принаймні, у моїй особистій життєвій історії) у своєму заклику до «християнських філософів» примирити й взаємно посилити віру і розум. У цьому плані для розуміння відносин

віри і розуму важливими є п’ять ключових слів: фундамент, бачення, пошук, традиція і спільність. Фундамент. Християнський світогляд будується на власному фундаменті, на якому віра і розум знаходять гармонію, не конфлікт. Почну з більш близьких для мене, з протестантів. Як і варто було очікувати, Плантінґа поводиться більш зухвало, пропонуючи християнським філософам починати зі своїх власних засад, не підлаштовуючись під філософську спільноту: «Виявляти, по-перше, більше незалежності та автономії… більше впевненості у собі, рішучості або відваги» [2, с. 491]. Розуміючи філософію як систематизацію, розвиток і поглиблення дофілософських переконань, він закликає християн поводитись впевнено, адже «ми маємо повне право на свої філософські погляди» [2, с. 491]. Відповідно, «християнська філософська спільнота не повинна думати про себе як про учасника цієї спільної спроби визначити вірогідність або філософську можливість віри в Бога. Християнський філософ цілком обґрунтовано виходить з факту існування Бога» [2, с. 478]. Очевидно, «Віра та розум» пропонує більш делікатну, обережну перспективу, яка виходить не тільки з Бога (як зворотня перспектива), але й з реальності світу (перспектива пряма), не тільки зі сміливого дофілософського досвіду віри, але й також із розуму, що філософствує, з його сумнівами та відчаями. У зв’язку з цим цікаво почути жалкування Карла Генрі, інтелектуального лідера євангельських

13


християн США і засновника впливового журналу «Християнство сьогодні», про те, що «християнську теологію просто затопила нелюбов до розуму» [1, с. 19]. І це він говорить не тільки про Рудольфа Бультмана, але також і про Карла Барта (!). «Філософам дуже подобається, що Бог у нього – вище за логіку, і не підкорюється закону суперечності. На їхній погляд, Барт, сам того не бажаючи, підтримує думку про те, що об’єктивно існуючий Бог – тільки

сторонній продукт людської уяви» [1, с. 19], – жалкує Генрі, і відразу поспішає відмежуватися від євангельських фідеїстів: «Такі погляди не потрібно змішувати з євангельською ортодоксією.

Теїсти, які опираються на Євангелію, вважають неприйнятним будь-який ірраціоналізм, будь-які твердження про те, що нібито саме недоладність, позарозумовість роблять віру достовірною, а послух, духовна дисципліна вимагають «ривка віри», що не залежить від раціональних міркувань. Хто стверджує, що у визначенні вихідних істин віра передує спекулятивному мисленню, той не зобов’язаний заперечувати розум та факти, як ті, що не стосуються істинної віри» [1, с. 23]. На відміну від «аналітичного теїста» Плантінґи, Генрі не уживає аналітичний метод, він тяжіє до метафізики та нарікає, що «слово «Бог» позбавили метафізичного значення, і сьогодні немає об’єктивних критеріїв, щоб відрізнити добро від зла, неправду – від істини» [1, 19]. У нього значно більше оптимізму з приводу раціональної аргументації віри та преємства філософської традиції. Тут він дуже близький до позиції папи, який жалкує про «невіру у здібності розуму, характерну для більшості концепцій сучасної філософії, яка відмовляється від метафізичних розміркувань про споконвічні питання людини та зосереджується на окремих вузьких проблемах, іноді суто формальних» [3]. Понтифік закликає «філософів, як християнських, так і нехристиянських, повірити у здібності людського розуму» [3]. Для нього «віра стає захисницею філософії». До речі кажучи, для протестантів така фраза була б немислимою, для них філософія – лише одна з мов, або інструментів віри. Бачення. Християнський світогляд пропонує цілісне бачення, в якому віра та розум здатні відкривати провіденційний лад та мету. Як і варто було очікувати, в дискусіях про віру та розум протестанти – інструменталісти, куди менш уважні до історії та культури. Вони сфокусовані головним чином на епістемологічних питаннях, у той час як для Івана Павла II Бог відкриває Себе не стільки в спекулятивних розміркуваннях, скільки в історичних подіях: «Історія і долі народу – це дійсність, яку варто осягати, аналізувати й оцінювати

14


за допомогою засобів, якими користується розум, але так, щоб віра не була усунена від цього процесу. Віра необхідна не для того, щоб позбавити розум автономії або обмежити його поле діяльності, але лише для того, щоб пояснити людині, що в цих долях присутній і діє Бог Ізраїля. Отже, справжнє пізнання світу та історичних подій неможливе, якщо відсутня віра в Бога, Який діє в них»; так «історія стає тією сферою, в якій ми можемо бачити дії Бога для людей» [3]. Причому саме «віра загострює внутрішній зір і просвітлює розум, дозволяючи йому побачити у низці подій присутність Провидіння» [3]. Віра налаштовує наше бачення історії належним чином, відкриваючи непомітний донині порядок. Така роль віри, що “налаштовує”, стосується не тільки сфери історії, але й усіх здібностей і сфер пізнання. Певен, що Плантінзі сподобався б тезис папи про те, що розум повинен не тільки керуватися вірою, але й функціонувати належним чином: «Розум повинен дотримуватися деяких основних принципів… Якщо людина за допомогою свого інтелекту не може розпізнати в Бозі Творця всього існуючого, то причина полягає не стільки у відсутності необхідних засобів, скільки в перешкодах, створених його незалежною волею та гріхами» [3]. Інакше кажучи, проблема не стільки в нездатності розуму, скільки у впертості гріховної людської волі, яка відмовляється упокоритися перед таємницею й прийняти істину як Божий дар, адже «Одкровення вносить в історію людства деякий вихідний пункт, яким людина не може нехтувати, якщо хоче осягнути таємницю свого буття; з іншого боку, це пізнання неодмінно повертається до таємниці Бога, яку розум не здатний до кінця зрозуміти, а може лише прийняти її вірою» [3]. Гадаю, що і Плантінґа, і Генрі охоче підписалися б під цим тезисом: для активації своїх пізнавальних здібностей людина повинна просто прийняти християнське одкровення як вихідний пункт для всіх подальших інтелектуальних пошуків.Пошук. Віра і розум мотивують і скеровують пошук

людини у напрямі Бога. При цьому протестанти скажуть, що папа переоцінює жагу людей до істини, особливо, у нашому світі постправди. Дійсно, Іван Павло II визначає людину як «ту, що шукає істину», тож для нього «література, музика, живопис, скульптура, архітектура та інші плоди її творчого інтелекту стали засобами виявлення невдоволеності, яка спонукає людину до безупинного пошуку» [3]. Важко погодитись з його оптимістичною оцінкою людини, нібито «ніхто не може байдуже ставитися до того, чи істинні його знання чи ні». Через двадцять років після того, як енцикліка побачила світ, ця жага до пошуку істини здається все менш очевидною. У той час, коли протестанти відстоюють етику своїх спільнот віри, папа – значно більший оптиміст з приводу «вселюдної етики»: «Філософія, в якій сяє хоча б тільки частина істини Христа, – Того, Хто єдиний остаточно розв’язує проблеми людини, – стає міцним фундаментом істинної й водночас вселюдної етики, якої сьогодні так потребує людство» [3]. У свою чергу можливість вселюдської етики ґрунтується на метафізичних та метаісторичних істинах. Тут метафізика виступає проти аналітичної традиції. Для папи, «богослов’я, позбавлене метафізичного виміру, не змогло вийти за межі аналізу релігійного досвіду, а усвідомлення віри не змогло б точно виявити універсальну та трансцендентну цінність істини Божого одкровення. Необхідність авторитету метафізики стане очевидною, якщо ми звернемо увагу на розвиток форм герменевтичних наук і різних форм мовного аналізу в теперішній час. Результати цих пошуків можуть виявитися корисними для розуміння віри, оскільки вони розкривають структуру нашого мислення і мовлення, а також зміст, що міститься у мові. Проте окремі представники цих наук зводять пошуки до одного питання, а саме, яким чином людина осягає та відображує дійсність, і не намагаються визначити, чи здатен розум розкрити її сутність. Хіба таке ставлення не є ще одним проявом сучасної кризи віри у здібності розуму?» [3].

15


Традиція. Відносини віри і розуму можна розуміти й коригувати у межах певних традиціях, або у зіставленні з ними. Вищезгадана апеляція до метафізики є лише окремим випадком більш фундаментального питання – ставлення до традиції. Очевидно, що для протестантів ця тема що більше болюча, то менше обговорювана. Але для папи «у сучасній ситуації найбільше важливо, щоб окремі філософи змогли пропагувати наново відкриту вирішальну роль традиції у формуванні належної форми пізнання. Бо наслідування традиції – це не тільки спогади про минуле; у значній мірі воно виявляє визнання цінності культурної спадщини, що належить всім людям. Можна навіть сказати, що це ми належимо традиції й не маємо права нею самовільно керувати» [3]. Інакше кажучи, вихідним пунктом для розуму є не просто віра як одкровення, але одкровення віри, що дане і доступне в рамках традиції. Папа захищає традицію не тільки від секулярної агресії, але й від протестантського «фідеїзму», «який не визнає, що раціональні знання і філософські розміркування зумовлюють розуміння віри та навіть саму можливість віри в Бога. Розповсюдженим проявом фідеїстських тенденцій у наш час є «біблеїзм», який хотів би зробити читання Святого Письма та його екзегезу єдиним істинним вихідним пунктом» [3].Тут – ключовий момент в дискусії протестантів і католиків. Для перших істина відкривається через Слово Боже і дар віри. Для других Одкровенням виступає вся історія в її цілісноті й тяглості, все життя в його протиріччях. Тому протестантам важко погодитись, що людина – це «та, хто шукає істину»; що «необхідно філософствувати з Марією»; а «глибині віри має відповідати завзяття розуму». Сильний протестантський акцент на вірі порушує баланс віри і розуму, принижує розум. Спільність. Примирення віри і розуму відкриває можливість для примирення людей і традицій. Я певний, що голоса Плантінґи та Генрі охоче б приєдналися до заклику Івана Павла II зблизити та примирити віру і розум у послусі Слову Божому та благовісті світу. Цей

заклик звернений не тільки до християнських філософів, але й до богословів Церкви: «Закликаю філософів і викладачів філософії, щоб вони, завжди додержуючись актуальної філософської традиції, мали мужність повернути філософській думці аспект істинної мудрості та істини, в тому числі метафізичної. Нехай вони будуть готові прийняти вимоги, які висуває Слово Боже, і спроможуться відповісти на них своїми розміркуваннями та аргументацією. Я також закликаю тих, хто відповідає за підготовку священиків, як академічну, так і пастирську, насамперед дбати про філософську підготовку тих, хто буде благовістити Євангелію сучасній людині, і в першу чергу, – тих, хто збирається присвятити себе вивченню і викладанню богослов’я» [3]. Так тема академічна стає темою літургійною, еклезіальною. Відносини віри і розуму – частина більшого питання про відносини різних покликань всередині церкви, а також різних традицій церкви. Якщо цей заклик буде почутий і прийнятий Церквою в єдності й різноманітті її внутрішніх течій, якщо віра та розум наших традицій зможуть розкритися і зміцнити одне одного, ми перестанемо говорити про постхристиянство і постправду і знову будемо говорити про істину, любов і красу нашої віри. Більше того, ми зможемо явити світу істину, любов і красу нашої віри через те, як ми слухаємо один одного і вчимося від іншого. Єдності віри має відповідати соборність розуму. Ось чому богословсько-філософські питання взаємовідносин віри та розуму як таких неминуче повертаються на практично-еклезіальне питання про можливу гармонію різних версій віри та розуму, що дані й зрозумілі всередині різноманітних традицій есхатологічно єдиної, але історично розділеної Церкви. Коли ми погоджуємо віру та розум всередині наших окремих традицій, ми неминуче виходимо на інший рівень, метарівень – примирення самих традицій в оновленій єдності віри та конгеніальності оновленого розуму.

РІСУ

16


ВАЖКІ ПИТАННЯМилосердя і пекло: чи немає протиріччя?

ПИТАННЯ: Чи не суперечить незворотність пекла Божественному милосердю?ВІДПОВІДЬ: Незворотність і вічність пекла - це істина, яка здається не відповідає вірі в милосердя Бога. Тому завжди були мислителі, які висували гіпотезу про зворотність пекла. Вони міркували про те, що Бог міг би і позбавити від пекла після необхідної кари, хай навіть найжахливішої і тривалої. Звичайно, Всемогутній Бог міг би позбавити від пекла після необхідної кари, - але поза волею Божою є і завзятість грішника, воля засудженого, який не бажає любити Бога і хоче залишатися в пеклі. Ніхто, навіть Бог, не може примусити людину до любові.

Пекло розташоване у вічності, в контексті, де немає ні початку, ні кінця: мова йде про мить, яка ніколи не проходить. Приречені на нього не можуть покаятися - «у них немає часу для покаяння, тому що вони вийшли з часу і стали в’язнями миті, за якою не наступить жодна подальша мить», - стверджує сучасний богослов кардинал Джакомо Біффі. У Святому Письмі ми знаходимо слова Ісуса про остаточне виключення з вічного життя: «Кажу бо вам, що ніхто із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері, бо багато покликаних, але мало вибраних» (Лк 14,24); «коли око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі ввійти у Царство Боже однооким, ніж з двома очима бути кинутим у пекло, де черв’як їхній не вмирає і вогонь не вгасає» (Мк 9,47-48); «Якщо ж рука твоя або нога твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненому в огонь вічний» (Мт 18,8); «Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його» (Мт 25,41); «І підуть ті на вічную муку, а праведники в життя вічне» (Мт 25,46). Святе Письмо спростовує припущення, ніби «вічність» означає лише «дуже довгий час», як хотіли б деякі мислителі. Святий Августин казав, що рай і пекло або обидва вічні, або жодне з них не вічне. В Апокаліпсисі знаходимо такі слова: «І дим їхніх мук підійматиметься вічні віки, і не мають спокою ні вдень, ні вночі ті, що вклоняються звірині та образу її, і приймають знамено ймення його» (Одкр 14,11). Вираз “на віки вічні” ніколи не використовується для позначення закінченого відрізку часу і володіє тим самим змістом, як і по відношенню до Бога, що живе вічно: “Хто сидить на престолі й живе віки вічні” (Одкр 4,9).

Джерело:радіоВатикан

17


ВАЖКІ ПИТАННЯЧи пов’язане охолодження віри з ростом добробуту

ПИТАННЯ: Чи може бути пов’язане зростання добробуту європейців з охолодженням віри?ВІДПОВІДЬ: Для початку давайте розберемося, чи дійсно європейці стали жити краще. Незважаючи на те, що прагнення до процвітання і гідного життя стало головною метою всіх і кожного в європейській спільноті, основні економічні показники провідних європейських країн за останні 50 років говорять нам, скоріше, про занепад економічного благополуччя європейців, ніж про його зростання.Чому ж тоді в Європі, та й в усьому світі, спостерігається охолодження віри? Роз’яснюючи апостолам «ознаки Свого пришестя й кінця віку», Ісус говорить, що «... через беззаконня любов

багатьох охолоне» (Мт 24,12). Католицька Церква вчить, що «до другого пришестя Христа Церква повинна пройти через останнє випробування, яке підірве віру у багатьох віруючих. Переслідування, які супроводжують земне паломництво Церкви, відкриють «таємницю беззаконня» в формі лжерелігії, що приносить людям уявне вирішення їх проблем ціною відступництва від істини. Крайня форма лжерелігії є поклоніння антихристу, тобто лжемессіанізм, де людина прославляє себе саму замість Бога і Його Месії, який прийшов у плоті»(ККЦ 675).Церква вступить в Славу Царства тільки через цю останню Пасху, де вона піде за Своїм Господом в Його смерті і воскресінні. Царство, таким чином, буде здобуто не через історичне торжество Церкви, досягнуте просуванням вгору, але через перемогу Бога над злом в його останньому наступі, перемогу, яка змусить зійти з неба Його Наречену. Торжество Бога над заколотом зла прийме форму Страшного суду після остаточного космічного краху цього минущого світу.

Джерело:радіоВатикан

ВАЖКІ ПИТАННЯЧи правда, що перші християни вірили в минулі життя і реінкарнацію? ПИТАННЯ: Чи правда, що перші християни вірили в минулі життя і реінкарнацію, яка позиція Церкви в свої перші роки і зараз з цього питання?ВІДПОВІДЬ: Вчення про можливість відновлення в земному житті - апокатастасісе - розвинув Оріген і деякі інші християнські автори. Це вчення виходило з філософії Платона, язичницького мислителя, згідно з яким душі втілюються, поки не досягають повного очищення. Однак ця ідея ніколи не була властива ні юдейській, ні християнській культури, згідно з якою тіло - це складова частина людини, а не місце очищення. Апокатастасіс, метемпсихоз (переселення душ), реінкарнація - це предмет буддійської і інших східних філософій.

Святий Августин згадує про цю ідею Орігена як про єресь. У Святому Письмі немає нічого, що могло б змусити припустити, ніби померла людина повертається до земного життя, нехай навіть і заради очищення. У Старому Завіті така гіпотеза виключається твердженнями про неможливість спокутування в якомусь новому існування. «Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, тому що в могилі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрості», - каже Еклезіаст (9,10). «Ніщо нехай не перешкоджає тобі виконати обітницю вчасно, і не відкладай виправдання до смерті», - говорить Книга Ісуса, сина Сираха (18,22). У Новому Завіті

18


також немає нічого, що наводить на думку про реінкарнацію. З самого початку Своєї проповіді Ісус чітко протиставляє ситуацію, в якій ми знаходимося в нашому земному житті, і ситуацію, в якій опинимося після смерті.У притчі про багача і злиденного Лазаря Авраам каже: «Дитино, згадай, що ти одержав твої блага за життя твого, а Лазар – лиха свої; тепер він тут тішиться, а ти мучишся А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що бажають перейти звідси до вас не можуть, також і звідти до нас не переходять»(Лк 16,25-26). Ісус неодноразово наголошує на необхідності не спати, бути готовими до смерті, тому що після неї вже неможливо буде виправити ситуацію: «Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так. Істинно кажу вам, що над цілим маєтком своїм він поставить його. А коли раб той скаже у серці своїм: Забариться пан мій, і почне бити слуг та служниць, їсти та пити та напиватися, - то прийде пан того слуги дня, в якого він не сподівається, і о годині, якої не думає, і відлучить його, і призначить долю йому з невірними»(Лк 12,43-46). Переконаність у тому, що слід скористатися єдиним дарованим нам життям, звучить також в посланнях святих апостолів. Так, святий Павло напоумляє: «Не обманюйте себе: Бог осміяний бути не може. Що посіє людина, те й пожне! Бо хто сіє для свого тіла, той з тіла свою пожне тління, а хто сіє для духа від духа пожне життя вічне. А роблячи добре, не сумуємо, бо свого часу пожнемо, коли не ослабнемо. Отже, поки маємо час, робімо добро всім, а найбільш одновірним »(Гал ,7-10). І ще: «Тому ревно намагаймося з усіх сил йому подобатися: чи ми в тілі, чи поза тілом. Бо мусимо всі ми з’явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що він робив, живучи в тілі, добре чи зле»(2 Кор 5,9-10). «Будь вірний до смерті, і дам тобі вінець життя, - говорить Книга Одкровення св. Івана (2,10). - Відтепер Блаженні ті мертві,що вмираютьє в Господі! Так, каже Дух, вони від праць своїх заспокояться, бо їхні діла йдуть слідом за ними»(14,13).Святе Письмо гранично ясне щодо одного життя:

«людям призначено вмерти один раз, а потім суд» (Євр 9,27). Святі Отці, а також стародавні християнські автори, які жили найближче до епохи апостолів і Божественного одкровення, з ясністю свідчать ту ж саму віру. Так, Псевдоклимент у Другому посланні до Римлян пише: «У той час як ми знаходимося в цьому світі, щиро покаймося в гріхах нашої плоті, щоб бути врятованими Господом, - поки у нас є час на покаяння. Бо після того як ми підемо з цього світу, ми не зможемо більше ні сповідатися, ні покаятися»(8,2). Святий Кипріян писав про те ж: «Для того, хто живе ще в цьому світі, ніяке покаяння не пізно» (До Деметріана, 25). Іларія Піктавійський в коментарях на Псалми писав: «Вмираючи, ми втрачаємо свободу. І тоді, по заслугах колишньої волі, певний закон спочинку або кари приймає волю вмираючого. У той час ніяка воля не буде більше вільної, але буде зобов’язаною». «Для мертвих в пеклі, - писав св. Григорій Назианзин, - немає ні сповіді, ні виправлення вдачі. Бог встановив життя і справи для земного життя, для загробного ж - суд над скоєним»(Oratio 16).Господь завжди нагадував про велич, цінності і унікальності нашого земного життя, яке вимагає, щоб ми були пильні, вимагає аскетичних зусиль. «І озвався до Нього: Господи! Чи мало рятуються? Він же сказав їм: намагайтесь ввійти тісними ворітьми, бо кажу вам, багато будуть намагатися ввійти, та не зможуть. Як устане Господар та двері замкне, ви, стоячи поза, станете стукати в двері й казати: Господи! Господи! відчини нам, але Він скаже вам у відповідь: не знаю вас, звідки ви. Тоді станете ви говорити: Ми їли й пили перед Тобою, і на вулицях наших навчав Ти. Але Він скаже: говорю вам: не знаю вас, звідки ви; Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду. Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова, та пророків усіх в Царстві Божім, себе ж вигнаних геть»(Лк 13,23-28). Перспектива реінкарнації виключає існування пекла. Людина нібито перевтілюється аж до остаточного очищення. Це явно суперечить Святому Письму.

Джерело:РадіоВатикан

19

ÖÅÐÊÎÂÍÈÉ ÂIÑÍÈÊ - ЧЕРВЕНЬ 2018С

ТОРІ

НК

А П

АРА

ФІЯ

ЛЬН

ОЇ

РАД

И •

СТО

РІН

КА

ПА

РАФ

ІЯЛ

ЬНО

Ї РА

ДИ

• С

ТОРІ

НК

А П

АРА

ФІЯ

ЛЬН

ОЇ

РАД

И •

СТО

РІН

КА

ПА

РАФ

ІЯЛ

ЬНО

Ї РА

ДИ

СТОРІН

КА П

АРАФ

ІЯЛЬН

ОЇ РА

ДИ

• СТОРІН

КА П

АРАФ

ІЯЛЬН

ОЇ РА

ДИ

• СТОРІН

КА П

АРАФ

ІЯЛЬН

ОЇ РА

ДИ

• СТОРІН

КА П

АРАФ

ІЯЛЬН

ОЇ РА

ДИ

СТОРІНКА ПАРАФІЯЛЬНОЇ РАДИРІК 2018

50-ЛІТТЯ ПАРАФІЇ СВВ. ВОЛОДИМИРА І ОЛЬГИ

СЕСТРИЦТВА ПОКРОВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ та БРАТСТВА СВ. АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА

***********************************40-ЛІТТЯ ШКОЛИ БАЛЕТУ ТА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ТАНКУ

*********************************** 30-ЛІТТЯ УКРАЇНСЬКОГО КУЛЬТУРНОГО ОСЕРЕДКУ ПРИ ПАРАФІЇ

“В осередку життя і діяння кожної людини повинно стояти духовне життя, розвій розуму і ублагороднювання волі. А їх найвищою чинністю є возношення духа до Бога – молитва”. БлаженнішийПатріярхЙосифСліпий

“Ви дуже сильні, якщо бажаєте добра, якщо стараєтеся, якщо гуртуєтеся, якщо намагаєтеся спільно творити добро, жити чесно, жити творчо.” “Прошу вас: моліться! Моліться за нашу Церкву, щоб вона розвивалася, щоб вона славила Господа Бога і служила українському народові”. БлаженнішийЛюбомирГузар

Складаємо ґратуляції танцювальному ансамблю – “Громовиця” за ще одну цікаву та успішну імпрезу - Товариський Вечір “38,142 Миль Подорожі” – яка відбулася 12-го травня в Культурному Осередку при Парафії св. Володимира і Ольги.

Дякуємо Братству св. архистратига Михаїла за вручення троянд всім паням які загостили на каву до церковної аудиторії в День Матері.

Дякуємо дитячому хору школи св. о. Миколая під керівництвом п. Іри Дичій за соловїне відспівання Святої Літургії в день Першого Врочистого Причастя.

У канцелярії можна придбати перевиданий диск котрий описує тематику та розміщення іконографії в українських церквах. На диску іконографія нашого собору св. Володимира і Ольги. Диск англійською або українською мовою. Ціна $20.00. Диск цікавий та науковий. Гарний дарунок дітям та приятелям.

Запрошуємо загостити до Крамнички “Джерело” при вході до Храму в якій знаходиться обширний склад духовної літератури для дорослих та дітей. Крамничка відкрита в неділі поміж Святими Літургіями.

20

ÖÅÐÊÎÂÍÈÉ ÂIÑÍÈÊ - ЧЕРВЕНЬ 2018СТ

ОРІ

НКА

ПА

РАФ

ІЯЛ

ЬНО

Ї РА

ДИ

• С

ТОРІ

НКА

ПА

РАФ

ІЯЛ

ЬНО

Ї РА

ДИ

• С

ТОРІ

НКА

ПА

РАФ

ІЯЛ

ЬНО

Ї РА

ДИ

• С

ТОРІ

НКА

ПА

РАФ

ІЯЛ

ЬНО

Ї РА

ДИ С

ТОРІН

КА

ПА

РАФІЯ

ЛЬН

ОЇ РА

ДИ

• СТО

РІНК

А П

АРАФ

ІЯЛ

ЬНО

Ї РАД

И • С

ТОРІН

КА

ПА

РАФІЯ

ЛЬН

ОЇ РА

ДИ

• СТО

РІНК

А П

АРАФ

ІЯЛ

ЬНО

Ї РАД

И

СТОРІНКА ПАРАФІЯЛЬНОЇ РАДИ

ДРУГА ЗБІРКА В НЕДІЛІ І СВЯТА

6-3 Школа св. Миколая

6-10 Ремонт/Розбудова Парафії

6-17 Український Католицький Університет (УКУ)

6-24 Вісник

7-1 Школа св. Миколая

7-8 Ремонт/Розбудова Парафії

7-15 Охолодження

7-22 Фінансова збірка “До ВИСОТ – Ювілейний Фонд для Віднови Аудиторії із Віндою”

7-29 Вісник

ПАРАФІЯЛЬНИЙ КАЛЕНДАР 2018

3-го червня Річний Попис Школи Балету та Українського Народного Танку

22-го липня Храмовий Празник

8-го до 9-го вересня Парафіяльний Фестин

29-го вересня Ювілейна Імпреза з нагоди 30-ліття Укр. Культурного Осередку

14-го жовтня СвятоПокровський Празник

11-го листопада Ювілейне відзначення 50-ліття Парафії

Просимо заздалегідь зголошуватися про вінчання та хрещення в канцелярії Парафії.

У “діточій кімнаті” в Храмі вставлено телевізор. Запрошуємо батьків із немовлятками

та маленькими дітьми користуватись цією кімнатою. Малі діти матимуть можливість в

повні бачити відправу Святої Літургії.

21


МД, Галаник РО, Гідей М, Гуцалюк ВН, Доцяк М, Єдинак БГ, Жук МІ, Зварич К, Ільчишин БО, Какапіч ВІ, Кліш І, Костриба ТІ, Чорномаз С і Коцюба Н, о. Кривокульський ОЛ, Лабазевич АМ, Лабазевич РР, Малинка ЯГ, Маріуц ІІ, Мартинюк ЄЛ, Недошитко ВМ, Недошитко РТ, Огаренко ІН, Паробок МЛ, Ривак МН, Савчук ЮО, Сенчишак МЄ, Сенько В, Скоморох ПМ, Собко БЛ, Собчук С, Тхорик Ольга, Чабан МО, Чепинець ІІ, Щерб’юк АН, Яримович АГ, Ярмола ГЛ; 23.00 – меншими пожертвами.

На Цвинтар Св. о. Миколая(збірка в церкві 20.V.2018)

100.00 – Яхторович Р; 50.00 – Караван ОІ, Качор О, Мурська Х; 30.00 – Смик РМ; 25.00 – Гончаров ВМ, Коверко ОЛ, Колодзей АС, Кузич ЮТ, Лончина ВР, Савин О; 20.00 – Березецька М, Волошин ВО, Дзюк О й І, Клиш М, Кулій АН, Медвідь ІО, Скрупський ВМ, Шняк ВН; 10.00 – Винниченко М, Данчишин БМ, Дахнівська Р, Дида ІЛ, Кліщ БС, Коломиєць Л, о. Кривокульський ОЛ, Крутяк ПА, Кукуруза ВО, Куликівський ГТ, Мартинюк ЄЛ, Скрупський МГ, Скрупський ПЛ, Телятинський АЛ, Терлецький ІО, Трач ОМ, Фіщук ОЛ, Шеремета Л, Щерб’юк ВМ; 5.00 – Антонюк О і АЛ, Бабій ОН, Багрій ЄЛ, Березюк ЄО, Богуцький ФС, Гринчишин Є, Доцяк М, Костриба ТІ, Дерев’яний ПН, Добрянська М, Доманчук ПЛ, Жук МІ, Ільчишин БО, Кліш І, Конопка ТН, Лехняк АЛ, Малинка ЯГ, Микитюк С, Музика ОО, Лотоцький ЮН, Пачашинський РГ, Подьо БІ Ривак МН, Сетрас І, Сотніков ОГ, Стебельський М, Хом’як АР, Чабан МО, Чех РА, Шепта ЯХ, Яримович АГ; 16.00 – меншими пожертвами.

На Ремонт та Розбудову Парафії (зібрано в канцелярії до 23.V.2018)

250.00 – Каганець ВЕ; 85.00 – Гурмак Л; 50.00 – Карабінович О і Н.

ПОЖЕРТВИНедільна збірка

22.IV.2018 $ 1,560.00 конвертами $ 1,011.00 без конверт $ 2,571.00 разом

29.IV.2018 $ 1,613.00 конвертами $ 1,121.00 без конверт $ 2,734.00 разом 6.V.2018 $ 1,480.00 конвертами $ 967.00 без конверт $ 2,447.00 разом

13.V.2018 $ 1,418.00 конвертами $ 1,022.00 без конверт $ 2,440.00 разом 20.V.2018 $ 1,357.00 конвертами $ 1,402.00 без конверт $ 2,759.00 разом

На Ремонт та Розбудову Парафії(збірка в церкві 13.V.2018)

100.00 - Верещак ЯХ, Савечко ПТ, Хринівська В; 50.00 – Кузич ЮТ, Савин О; 30.00 – Скрупський МН, Федащин Л; 25.00 – Боднар БЛ, Гончаров ВМ, Дахнівська Р, Канафоцька Л, Коверко ОЛ, Куликівський ГТ, Лончина ВР, Максимчук ІП; 20.00 – Багрій ЄЛ, Гонтар БА, Грицак ІГ, Ільчина ЯЛ, Качор О, Кліщ БС, Коломиєць Л, Крутяк ПА, Лотоцький ЮН, Мандрика ВМ, Медвідь ІО, Мойсей ОН, Сендунь АМ, Скрупський ПЛ, Скрупський МГ, Трач ОМ; 12.00 – Доманчук ПЛ; 10.00 – Бас ДГ, Березецька М, Біланич С, Бітківська Н, Винниченко М, Вільчик Л, Данчишин БМ, Дерев’яний ПН, Духовий ВО, Капеняк РЗ, Клиш М, Косач Х, Крицун ІВ, Кулій АН, Куліш О, Нагаджина ЯМ, Пачашинський РГ, Подьо БІ, Скрупський ПЛ, Смик РМ, Сохань БН, Стадник А, Тейлор Н, Телятинський АЛ, Тельвак ВО, Терлецький ІО, Хома Л, Щерб’юк ВМ; 5.00 – Антонюк О і АЛ, Березюк ЄО, Бобель РВ, Божик ЮА, Власенко ПД, Вовк

22


П’ятниця, 8 червня Н Асеведо за бл. пам. Марію, Миколу, Юрія, Романа і Владика (П)

Субота, 9 червня8:00 рано Род Абрамюк за бл. пам. Persephone Stavropoulos (П)9:00 рано ГСабірзабл.пам.Інну(40день)(П)GLivengoodзабл.пам.Богдана Яворського (П) ВТ Бойчук за бл. пам. Наталю, Єлену, Олександра, Надію, Мирослава, Тамару, Зою, Віктора, Якова, Марію і Анну (П) Хор “Прометей” за бл. пам. померлих членів хору (П) С Максим за бл. Василя, Марію, Стефана, Максима, Івана, Йосифа, Ольгу і Галину (П)

На тиждень від 11 червня до 16 червняПонеділок, 11 червня*Парафія за мир в Україні

Вівторок, 12 червня І Береза за бл. пам. Семена, Нусю, Дмитра, Анну, Марію, Параскевію, Павла, Петра, Ксеню, Миколу, Марію, Мирона, Євгенію, Зеновію, Євгена, Мірка, Ігора і Антона (П)М Кріслата і М Палка за бл. пам. Анну Кульчицьку (П)

Середа, 13 червня *АІ Субота в подяку Господеві за отрмаииі ласки

Четвер, 14 червняН Маґала за бл. пам. Андрія Косача (П)

П’ятниця, 15 червняА Зарична за бл. пам. Анатолія Бенька (П)

Субота, 16 червня 8:00 рано Приятелізабл.пам.МарусюСлободян(2річн)(П)АШалевазабл.пам.Катерину(3річн)іТеодораОлійників(17річн)(П)РодВанВорисіПолянськийзабл.пам.Василину(4річн)іАфанасіяЧернюків(П)РодКачор,КолодзейіІльчиназабл.пам.ЛукіянаІльчину(20річн)(П) О Покорна за бл. пам. Павла,

- СВЯТІ ЛІТУРГІЇ -(Закінченняізстор.24)“До Висот”

500.00 – Субота АІ;150.00 – Федчина ВД.

Патріярший Собор в Києві 20.00 – Березюк ЄО.

Український Католицький Університет 20.00 – Березюк ЄО.

Львівська Духовна Семінарія 20.00 – Березюк ЄО.

Сироти в Україні 20.00 – Березюк ЄО.

Фонд Патріярха Святослава 20.00 – Березюк ЄО.

Допомога Україні500.00 – Фундація Каси “Самопоміч”;

З нагоди…“До Висот”

100.00 – Шпак РО з нагоди вінчання доньки Соломії і Романа. 100.00 – Березюк ЄО з нагоди вінчання сина Віталія і Галини.

В пам’ять…“До Висот”

100.00 – Marenin GH в пам. Мирослава Салдана. 100.00 – Дикун РМ в пам. Мирослава Салдана. 100.00 – Паверз ВГ в пам. Мирослава Салдана. 100.00 – Мілянез ЮС в пам. батьків Миколи і Анни Крижанович. 50.00 – Смишнюк О в пам. Анни Кульчицької. 50.00 – Rueckert CL в пам. Мирослава Салдана. 30.00 – Livengood G в пам. Богдана Яворського.

Квіти 50.00 – Горб Н в пам. батька Володимира Березецького.

З Похорону…100.00 – Ірена Белей100.00 – Мирослав Салдан

23


Воїслава, Катерину, Драґана Покорних, Ольгу, Григорія і Євгена Данилків та Ярославу Сенюту (П)9:00 рано Родзабл.пам.МихайлаГарауса(6річн)(П)РодКосачіГараусзабл.пам.Василя(25річн),Софію(4річн),АндріяКосачівтаДмитраЗаболотного(П) Л Вислоцька за бл. пам. Марію (П) ВТ Бойчук за бл. пам. Наталю, Єлену, Олександра, Надію, Мирослава, Тамару, Зою, Віктора, Якова, Марію і Анну (П)

На тиждень від 18 червня до 23 червняПонеділок, 18 чернвя Родзабл.пам.МихайлаГарауса(6річн)(П)*ПТ Савечко за здоров’я Павла, Тетяни, Наталі і Андрія

Вівторок, 19 червняРод за бл. пам. Еміліяна і Михайлину Басюк (П)

Середа, 20 червняН Асеведо за бл. пам. Марію Стасюк (П)

Четвер, 21 червня С Куцан і А Д’Аґостіно за бл. пам. Володимира Куцана (П)

П’ятниця, 22 червняРод за бл. пам. Еміліяна і Михайлину Басюк (П)

Субота, 23 червня8:00 рано *Парафія за мир в Україні9:00 рано Родзабл.пам.НінуПавлюк(11річн)(П) ВТ Бойчук за бл. пам. Наталю, Єлену, Олександра, Надію, Мирослава, Тамару, Зою, Віктора, Якова, Марію і Анну (П) Г Кузьмик за бл. пам. Богдана Яворського (П)

На тиждень від 25 червня до 30 червняПонеділок, 25 червняРод за бл. пам. Еміліяна і Михайлину Басюк (П)

Вівторок, 26 червня*Парафія за мир в Україні

Середа, 27 червняПарафія за бл. пам. Ігора Гуменюка (П)

Четвер, 28 червняРод за бл. пам. Еміліяна і Михайлину Басюк (П)

П’ятниця, 29 червняСППБ-св. Покрова, Парма за бл. пам. Анну Кульчицьку (П)

Субота, 30 червня8:00 рано *Парафія за мир в Україні9:00 рано Т Куцинда за бл. пам. Стефана і Єви Куциндів, Параскевії і Василя Шарій та Марію Ланник (П) ВТ Бойчук за бл. пам. Наталю, Єлену, Олександра, Надію, Мирослава, Тамару, Зою, Віктора, Якова, Марію і Анну (П)

З нагоди ювілейного 50 ліття парафії Св. Володимира і Ольги. Відбудеться проща

слідами Патріярха Йосифа Сліпого нашого Мойсея УГКЦ до Святої Землі з 18-го червня

по 2-ге липня 2018р.Усім щиро вдячні хто бере участь у цій прощі.

ВЕЛИКОГОБАЖАЙТЕ

24


(Закінченнянастор.22)

СВЯТІ ЛІТУРГІЇ(кожного ранку о годині 8:00)

На тиждень від 28 травня до 2 червня Понеділок, 28 травня ПОНЕДІЛОК СВ. ДУХА 8:00 рано Парафія за бл. пам. померлих ветеранів (П)6:30 веч. *Парафія за мир в Україні

Вівторок, 29 травняРод за бл. пам. Еміліяна і Михайлину Басюк (П)

Середа, 30 травня ХКосачзабл.пам.Софію(4річн)(П)Род Абрамюк за бл. пам. Николу (П)

Четвер, 31 травняПарафіязабл.пам.БлаженнішогоЛюбомираГузара(1річн)(П)СППБ-св. Покрова, Парма за бл. пам. Анну Кульчицьку (П)

П’ятниця, 1 червняР Цяпало за бл. пам. Оксану, Петра, Осипу і Григорія (П)

Субота, 2 червня 8:00 рано Род за бл. пам. Еміліяна і Михайлину Басюк (П)9:00 рано М Фішер за бл. пам. Миколу, Анну, Андрія, Михайла, Марію, Михайла (П) М Фішер за бл. пам. Параскевію, Павліну, Івана, Ірену і Івана (П) ЄЛ Андрус за бл. пам. Марію Стірльчук (П) І Кліш за бл. пам. Анну Кульчицьку (П)

На тиждень від 5 червня до 10 червняПонеділок, 4 червня *Парафія за мир в Україні

Вівторок, 5 червня МВ Кондришин за бл. пам. Василя і Агафію (П)Род Коломиєць і Караван за бл. пам. Юрія Карпюка (П)

Середа, 6 червня Парафія за бл. пам. Ольгу Івасєчко (П)

Четвер, 7 червня Род за бл. пам. Еміліяна і Михайлину Басюк (П)

УКРАЇНСЬКИЙ КАТОЛИЦЬКИЙ СОБОРСВЯТИХ ВОЛОДИМИРА І ОЛЬГИ В ЧІКАҐО

ДУШПАСТИРІ

о. Крилошанин Олег КривокульськийVery Rev. Oleh Kryvokulsky – Pastor

2245 W. Superior St. Chicago, IL 60612 Tel. (312) 829-6805email: [email protected] [email protected]

о. Архимандрит Іван А. КротецьRt. Rev. Archimandrite Ivan A. Krotec – Pastor Emeritus

2245 W. Superior St. Chicago, IL 60612Cell phone: (312) 933-3820

о. Степан КостюкRev. Stepan Kostiuk

2245 W. Superior St. Chicago, IL 60612 Tel. (708) 583-9875email: [email protected]

о. Роман АртимовичRev. Roman Artymovych

2245 W. Superior St. Chicago, IL 60612 Tel. (773) 634-0604email: [email protected]

ПАРАФІЯЛЬНИЙ УРЯДSts. Volodymyr and Olha Ukrainian Catholic Church

2245 W. Superior St. Chicago, IL 60612 Tel. (312) 829-5209Fax: (312) 829-4113 email: [email protected]

Парафіяльний Уряд відкритийвід понеділка до п’ятниці - від год. 9 ранку до 5 по пол.

в суботу – від год. 9 ранку до 12 в пол.в неділю – від год. 9 ранку до 1 по пол.

У Парафіяльному Уряді можна полагодити справи реєстрації, вплати на різні потреби й ін.

СВЯТІ ЛІТУРГІЇв неділі: 8:00, 9:30 i 11:30 ранку

у свята: 8:00 і 10:00 ранку та 6:30 вечорав понеділок - п’ятниці: 8:00 вранці; в суботу: 8 і 9 вранці

СОБОР СВЯТИХ ВОЛОДИМИРА І ОЛЬГИ739 N. Oakley Blvd., Chicago, IL 60612Телефон до авдиторії: (773) 276-3990

ПАРАФІЯЛЬНИЙ ОСЕРЕДОК2247 W. Chicago Ave. Chicago, IL 60622 Tel. (773) 384-6400

УКРАЇНСЬКИЙ КАТОЛИЦЬКИЙ МІСЯЧНИК- ЦЕРКОВНИЙ ВІСНИК -

Видає парафія Святих Володимира і Ольги в Чікаґо

Printing: PROCON GS, Inc.Chicago, IL

Documents

СВЯТО ПЕРШОЇ СПОВІДІ Й ... - stsvo.org · СВЯТО ПЕРШОЇ СПОВІДІ Й УРОЧИСТОГО СВЯТОГО ПРИЧАСТЯ. ÖÅÐÊÎÂÍÈÉ ÂIÑÍÈÊ