МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ»

Кваліфікаційна наукова

праця на правах рукопису

Соловаров Андрій Валерійович

УДК 336.71:336.63

ДИСЕРТАЦІЯ

БОРГОВА БЕЗПЕКА БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Дисертація містить результати власних досліджень.

Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на

відповідне джерело_____________А. В. Соловаров

Науковий керівник: Барановський Олександр Іванович, доктор економічних

наук, професор

Київ – 2019

2

3

АНОТАЦІЯ

Соловаров А. В. Боргова безпека банківського сектору економіки

України. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

зі спеціальності: 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит. – ДВНЗ «Університет

банківської справи». – Київ, 2019.

У дисертації вирішено важливе наукове завдання щодо уточнення

теоретико-методологічних засад, вдосконалення методичних підходів та

розробки практичних рекомендацій з підвищення рівня боргової безпеки

банківського сектору економіки України. Доведена правомірність

поглиблення теоретичного уявлення про боргові (в широкому розумінні, а не

лише як кредитні) ресурси, їх місце і роль у функціонуванні економічних

агентів. Охарактеризовані особливості руху/кругообігу боргових ресурсів.

Наведено класифікацію різновидів боргових зобов’язань банківського

сектору національної економіки. Обґрунтовано спорідненість боргу і

кредиту.

Визначено сутність боргової безпеки банківського сектору

національної економіки, наведене її авторське тлумачення, наголошено на

необхідності комплексного підходу до розгляду цього поняття. З’ясовані

складові боргової безпеки банківського сектору.

З’ясоване місце боргової безпеки банківського сектору національної

економіки в безпеці боргового простору країни.

Виявлено інтегративність і адитивність боргової безпеки банківського

сектору національної економіки, її взаємозв’язок і взаємозумовленість з,

зокрема, депозитною, кредитною, валютною, інвестиційною, інфляційною,

ресурсоутворювальною і фінансовою безпекою банківського сектору

загалом, а також бюджетною, податковою, борговою, валютною і

фінансовою безпекою держави загалом.

З’ясовані системні, економічні, фінансові, соціальні, нормативно-

правові, політичні, управлінські, маркетингові, боргові, демографічні,

4

глобалізаційні, психологічні чинники боргової безпеки банківського сектору

національної економіки, наведене авторське бачення його боргової політики

і боргової стійкості.

Виокремлені основні загрози борговій безпеці банківського сектору

національної економіки та представлено їх детальну класифікацію.

Наведено перелік індикаторів боргової безпеки банківського сектору з

урахуванням виокремлення їх груп для оцінки різних аспектів його боргових

відносин. Запропоновано оцінювати боргову безпеку банківського сектору за

критеріями: його фінансова незалежність, боргове навантаження,

трансформація фінансових ресурсів, стан заборгованості, боргова стійкість,

якість активів, кредитоспроможність корпоративних позичальників, стан

управління банківським сектором боргом, ризики боргових відносин

банківського сектору.

Наголошено на відсутності цілісної системи врегулювання боргових

проблем, забезпечення боргової безпеки банківського сектору економіки

України. Визначено основні недоліки наукового, законодавчого і

нормативно-правового, організаційного, методичного, облікового,

статистичного забезпечення боргової безпеки вітчизняного банківського

сектору та їх негативні наслідки.

Проаналізовано тенденції зміни обсягу і структури боргу вітчизняного

банківського сектору економічним агентам та боргу останніх банківському

сектору. Виявлено ризики фондування банківського сектору, чинники, що

зумовлюють стан боргової безпеки банківського сектору економіки України.

Критично оцінена практика рефінансування НБУ вітчизняних комерційних

банків та її вплив на боргову безпеку банківського сектору, бюджетну,

боргову, валютну й інфляційну безпеку держави.

Визначено статус нетто-кредитора вітчизняного банківського сектору у

відносинах з іншими економічними агентами країни. Наголошено на

істотному погіршенні якості заборгованості клієнтів комерційним банкам,

оцінено її за державними комерційними банками та банками, що входять до

5

іноземних банківських груп, комерційними банками з приватним

вітчизняним капіталом, визначено негативні наслідки такої ситуації.

Проведено компаративний аналіз обсягу і структури зовнішнього боргу

вітчизняного банківського сектору і зовнішнього боргу банківських секторів

зарубіжних країн.

Для повноцінної оцінки боргової безпеки вітчизняного банківського

сектору визначено і проаналізовано обсяг його сукупного боргу, а також

частки у ньому його внутрішньої і зовнішньої складових.

З’ясовано чинники, що знижують боргову безпеку вітчизняного

банківського сектору.

Проаналізовано динаміку виконання вітчизняним банківським

сектором установлених НБУ економічних нормативів, що регламентують

його боргові відносини, порівняно фактичні результативні показники у цій

сфері з пороговими значеннями індикаторів боргової безпеки банківського

сектору.

Критично оцінено рівень безпечності внутрішньої заборгованості

банківського сектору України та стан безпечності його зовнішньої

заборгованості.

Систематизовані передумови зниження рівня боргової безпеки

вітчизняного банківського сектору та чинники, що унеможливлювали його

подальше підвищення.

Визначено основні напрями підвищення рівня боргової безпеки

банківського сектору економіки України. Особливу увагу приділено

підвищенню рівня наукового супроводу, удосконаленню нормативно-

правової регламентації та правозастосовної практики її забезпечення,

формуванню боргової політики, удосконаленню управління внутрішнім і

зовнішнім боргом БС.

Запропоновані конкретні вектори вдосконалення наукової,

законодавчої і нормативно-правової, регуляторної, методичної,

інформаційно-аналітичної, технологічної складових забезпечення боргової

6

безпеки банківського сектору національної економіки з визначенням

механізмів реалізації пропонованих новацій.

Наведено авторський підхід до оцінки боргової стійкості банківського

сектору економіки України, визначені показники, що мають підлягати оцінці.

Наголошено на необхідності для забезпечення боргової стійкості

формування й реалізація Стратегії управління боргом банківського сектору,

яка має бути пов’язаною з загальною стратегією розвитку БС і містити

перелік конкретних заходів у цій сфері.

З’ясовано ризики, пов’язані з борговими відносинами банківського

сектору, визначені вимоги до їх моніторингу та перелік необхідної

інформації.

Запропоновано підхід до оцінки соціально-економічної ефективності

забезпечення боргової безпеки банківського сектору вітчизняної економіки.

Наголошено на важливості визначення ефективності: моделі управління

боргом банківського сектору; структури його сукупного боргу за критеріями

диверсифікації джерел, строковості і ринковості запозичень й їх номінування

в національній/іноземних валютах, умов емісії боргових цінних паперів;

розміщення їх комерційними банками, відносин з інвесторами на борговому

ринку, використання (результативності, продуктивності, економічності)

внутрішніх і зовнішніх запозичень; адаптації банківського сектору до

викликів/загроз у сфері його боргових відносин; адміністрування та вжитих

заходів з забезпечення його боргової безпеки.

Визначені складові оцінки комплексності забезпечення боргової

безпеки банківського сектору економіки України та питання, які має

охоплювати його боргова політика, наведені критерії, кількісні й якісні

показники її економічної і соціальної ефективності.

Значна увага приділена оцінці ефективності функціонування

міжбанківського кредитного ринку, карткового бізнесу, операційних витрат

комерційних банків на кредитну діяльність і придбання/розміщення цінних

паперів, механізму повернення кредитів/заставно-гарантійного механізму.

7

Ключові слова: борг, банківський сектор, боргова безпека, чинники

боргової безпеки, загрози борговій безпеці, боргова стійкість, система

забезпечення боргової безпеки, індикатори боргової безпеки банківського

сектору

8

SUMMARY

Solovarov A. V. Debt security of the banking sector of Ukraine’s economy. –

Manuscript.

The dissertation work for a PhD degree in economics, specialty 08.00.08 –

money, finance and credit. – SHEI «Banking University» Kyiv, 2019.

The dissertation solves an important scientific task to refine theoretical and

methodological principles, improve methodological approaches and develop

practical recommendations for raising the level of debt security of the banking

sector of Ukraine’s economy. It is proved the legality of deepening the theoretical

concept of debt (in the broad sense, and not just as credit) resources, their place

and role in the functioning of economic agents. Characterized features of the

motion / cycle of debt resources. The classification of varieties of debt obligations

of the banking sector of the national economy is presented. The affinity of debt and

credit is substantiated.

The essence of debt security of the banking sector of the national economy is

determined, its author's interpretation is given, the necessity of an integrated

approach to the consideration of this concept is emphasized. The components of

debt security of the banking sector are identified.

The place of debt security of the banking sector of the national economy in

the security of the country's debt area is determined.

The integrity and additivity of the debt security of the banking sector of the

national economy, its interconnection and interdependence with, in particular,

deposit, credit, currency, investment, inflation, resource-generating and financial

security of the banking sector in general, as well as budget, tax, debt, currency and

financial security of the state as a whole.

The systemic, economic, financial, social, regulatory, political, managerial,

marketing, debt, demographic, globalization, psychological factors of debt security

of the banking sector of the national economy are determined, author's vision of its

debt policy and debt sustainability is presented.

9

The main threats to the debt security of the banking sector of the national

economy are identified and their detailed classification is presented.

The list of indicators of debt security of the banking sector is given, taking

into account the allocation of their groups for evaluation of various aspects of its

debt relations. It is proposed to assess the debt security of the banking sector

according to the criteria: its financial independence, debt burden, transformation of

financial resources, debt standing, debt sustainability, asset quality, corporate

borrowers' creditworthiness, state of governance of the banking sector, risks of

debt relations of the banking sector.

It was emphasized that there is no integral system of debt settlement and

debt security of the banking sector of Ukraine’s economy. The main shortcomings

of the scientific, legislative and normative-legal, organizational, methodical,

accounting, statistical provision of debt security of the domestic banking sector and

their negative consequences are determined.

The tendencies of the volume and structure of the debt of the domestic

banking sector to economic agents and the debt of the last banking sector are

analyzed. The risks of financing the banking sector, factors that determine the state

of debt security of the banking sector of Ukraine’s economy are identified. The

practice of NBU refinancing of domestic commercial banks and its impact on the

debt security of the banking sector, budget, debt, currency and inflationary security

of the state are critically evaluated.

The status of net creditor of the domestic banking sector in relations with

other economic agents of the country is determined. The significant deterioration

of the quality of customer's debt to commercial banks was assessed, it was assessed

by state commercial banks, banks that are part of foreign banking groups,

commercial banks with private domestic capital, and the negative consequences of

such a situation were determined.

A comparative analysis of the volume and structure of the external debt of

the domestic banking sector and external debt of banking sectors of foreign

countries has been carried out.

10

For a complete assessment of the debt security of the domestic banking

sector, the volume of its total debt, as well as its internal and external components,

is determined and analyzed.

The factors that undermine the debt security of the domestic banking sector

are found out.

The dynamics of performance of the domestic banking sector by the NBU of

the economic norms regulating its debt relations, comparatively actual

performance indicators in this sphere with thresholds of the indicators of debt

security of the banking sector are analyzed.

The level of security of domestic indebtedness of the banking sector of

Ukraine and the state of security of its external debt are critically assessed.

Systematized prerequisites for reducing the level of debt security of the

domestic banking sector and factors that made it impossible to further increase.

The main directions of raising the level of debt security of the banking sector

of Ukraine’s economy are determined. Particular attention is paid to raising the

level of scientific support, improving the regulatory and legal regulation and

enforcement practice of its provision, the formation of debt policy, and improving

the management of internal and external debt of the BS.

The specific vectors of improvement of the scientific, legislative and

regulatory, regulatory, methodological, informational and analytical, technological

components of securing the debt security of the banking sector of the national

economy with the definition of mechanisms for implementing the proposed

innovations are proposed.

The author's approach to the assessment of the debt stability of the banking

sector of the Ukrainian economy is presented, the indicators to be evaluated are

determined.

It was emphasized on the need to ensure the debt sustainability of the

Banking Sector Debt Management Strategy, which should be related to the general

strategy of the BS development and to list the specific measures in this area.

11

The risks associated with the banking sector debt obligations, the

requirements for their monitoring and the list of necessary information have been

identified.

The approach to the assessment of the social and economic efficiency of

securing the debt security of the banking sector of the domestic economy is

proposed. It is stressed on the importance of determining the efficiency: the model

of debt management of the banking sector; the structure of its total debt according

to the criteria of diversification of sources, timeliness and marketability of

borrowings and their nomination in national / foreign currencies, terms of issue of

debt securities; placing them commercial banks, relations with investors in the debt

market, use (effectiveness, productivity, profitability) of internal and external

borrowings; adaptation of the banking sector to the challenges / threats in its debt

ratio; administration and measures taken to secure its debt security.

The components of assessing the complexity of securing the debt security of

the banking sector of Ukraine’s economy and the issues that should cover its debt

policy are defined, the criteria, quantitative and qualitative indicators of its

economic and social efficiency are given.

Considerable attention is paid to the assessment of the efficiency of the

functioning of the interbank credit market, card business, operating costs of

commercial banks for lending and acquisition / placement of securities, the

mechanism of repayment of loans / mortgage and guarantee mechanism.

Key words: debt, banking sector, debt security, determinants of debt

security, threats to debt security, debt sustainability, system for ensuring debt

security, debt security indicators of the banking sector

12

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ

ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

1. Соловаров А. В. Сутність боргової безпеки банківського сектору

національної економіки / А. В. Соловаров // Вісник Університету банківської

справи. – 2017. – № 2. – С.27-33 (Index Copernicus). – 0,62 д. а.

2. Соловаров А. В. Складові боргової безпеки банківського сектору /

А.В. Соловаров // Бізнес Інформ. – 2017. – №11. – C. 355–361 (Index

Copernicus) – 0,65 д. а.

3. Соловаров А. В. Індикатори боргової безпеки банківського сектору

національної економіки / А. В. Соловаров // Вісник Університету банківської

справи. – 2018. – № 1. – С.11-18 ( Index Copernicus, Ulrich’s Periodicals

Directory (США), ResearchBib (Японія)) – 0,83 д. а.

4. Соловаров А. В. Підходи до оцінки боргової стійкості банківського

сектору України / А. В. Соловаров // Науковий вісник Ужгородського

університету. Серія «Економіка». – 2018. – Випуск 52. – С.199-205 (Index

Copernicus, CrossRef (США)) – 0,81 д.а.

5. Соловаров А. В. Характеристика формівних підсистем системи

забезпечення боргової безпеки вітчизняного банківського сектору /

А.В.Соловаров // Фінансовий простір. – 2018. – Випуск 3. – С.120-128

(EBSCO Publishing (США), Open Academic Journal Index (OAJI), CiteFactor

(США), Universal Impact Factor (Австралія), ResearchBib (Японія)) – 1,05 д.а.

Статті в інших виданнях

6. Соловаров А. В. Деякі аспекти банківського нагляду як інструменту

впливу центрального банку / А. В. Соловаров // Молодий вчений. – 2015. – №

1. – С.74-78. – 0,4 д.а.

Публікації апробаційного характеру

7. Соловаров А. В. Теоретичні аспекти боргової безпеки у контексті

фінансової безпеки держави / А. В. Соловаров // Банківська система України

в умовах глобалізації фінансових ринків [Текст]: Матеріали IX Міжнародної

13

науково-практичної інтернет-конференції. 25-26 листопада 2015 р. – Черкаси:

ЧННІ ДВНЗ «Університет банківської справи», 2015. – С.69-72. – 0,15 д.а.

8. Соловаров А. В. Процентна політика банків [Текст] / А.В. Соловаров

// Актуальні питання економічних наук (м. Київ, 13-14 березня 2015 р.). –

Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2015. – С.111-112. – 0,1 д.а.

9. Соловаров А. В. Боргова безпека банківського сектору національної

економіки // Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної

конференції «Сучасний стан та перспективи розвитку економіки, обліку,

фінансів та управління в Україні та світі» (м.Полтава, 14 листопада 2017). –

С.192-193. – 0,17 д.а.

10. Соловаров А. В. Значущість забезпечення боргової безпеки

банківського сектору / А. В. Соловаров // Фінансові аспекти розвитку

держави, регіонів та суб’єктів господарювання: сучасний стан та

перспективи. Збірник матеріалів V Міжнародної науково-практичної

конференції 20-21 листопада 2017 року м. Одеса. – Одеса: Бондаренко М.О.,

2017. – С.217-218. – 0,15 д.а.

11. Solovarov A. Some features of the debt safety of Ukraine / А. Solovarov

// III Interdisciplinary Scientific and Practical Conference «Modern society

cooperation and partnerships» 1st July, 2017. – Warsaw, Poland[Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http:// conf.clmconsulting.pl/ index.php/ SC/2017/

paper/view/60/81 – 0,25 д.а.

12. Соловаров А. Зниження проблемної заборгованості як напрям

підвищення рівня боргової безпеки банківського сектору / А. Соловаров //

Фінансово-кредитна система: вектори розвитку: збірник матеріалів ІІІ

Міжнародної науково-практичної конференції (м. Ужгород, 26 квітня 2018 р.)

– Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2018. – С.150-151. – 0,14 д.а.

13. Соловаров А. В. Проблемні питання забезпечення боргової безпеки

банківського сектору в Україні / А. В. Соловаров // Економічна та

інформаційна безпека: проблеми та перспективи: Матеріали міжнародної

14

науково-практичної конференції (м. Дніпро, 27 квітня 2018 р.) . – Дніпро:

Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2018. – С.193-195 – 0,12 д.а.

14. Соловаров А. В. Чинники боргової безпеки банківського сектору

економіки України / А. В. Соловаров // Проблеми забезпечення ефективного

функціонування та стабільного розвитку банківської системи та економіки:

тези доповідей учасників VІІІ Всеукраїнської науково-практичної

конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. – Київ : ДВНЗ

«Університет банківської справи», 2018. –С.63-65. – 0,19 д.а.

15

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень………………………………………………… 14

ВСТУП.............................................................................................................. 15

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ БОРГОВОЇ БЕЗПЕКИ

БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ.................. 23

1.1. Сутність та складові боргової безпеки банківського сектору............... 23

1.2. Взаємозв’язок і взаємозумовленість боргової безпеки банківського

сектору з фінансовою безпекою сектору і національної економіки………. 38

1.3. Загрози борговій безпеці банківського сектору та індикатори оцінки її

рівня.................................................................................................................... 59

Висновки до розділу 1........................................................................................ 79

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОГО СТАНУ БОРГОВОЇ

БЕЗПЕКИ ВІТЧИЗНЯНОГО БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ…………….........84

2.1. Характеристика підсистем системи забезпечення боргової безпеки

банківського сектору економіки України……………………………………...84

2.2. Оцінка рівня безпечності внутрішньої заборгованості банківського

сектору України...................................................................................................106

2.3. Вимір стану безпечності зовнішньої заборгованості і дотримання

порогових значень індикаторів боргової безпеки банківського

сектору..................................................................................................................133

Висновки до розділу 2.........................................................................................151

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ БОРГОВОЇ БЕЗПЕКИ

БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ……………………..156

3.1. Вектори зростання боргової безпечності банківського сектору

вітчизняної

економіки………………………………………………………………………..156

3.2. Підходи до оцінки боргової стійкості банківського сектору економіки

України………………………………………………………………………….174

3.3. Науково-методичний підхід до оцінки ефективності забезпечення

боргової безпеки банківського

сектору………………………………………………….186

Висновки до розділу 3.........................................................................................200

ВИСНОВКИ.........................................................................................................204

16

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...209

ДОДАТКИ………………………………………………………………………234

17

Перелік умовних скорочень

ББ – боргова безпека

БС – банківський сектор

БББС – боргова безпека банківського сектору

БКІ – бюро кредитних історій

ВВП – валовий внутрішній продукт

ВСУ – Верховний суд України

ДФСУ – Державна фіскальна служба України

ЄС – Європейський Союз

ЗВР – золотовалютні резерви

КБ – комерційні банки

МІП – Міжнародна інвестиційна позиція

МВФ – Міжнародний валютний фонд

МКР – Міжбанківський кредитний ринок

МФО – міжнародні фінансові організації

НАБУ – Незалежна асоціація банків України

НБУ – Національний банк України

НКЦПФР – Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку

ОВДП – облігації внутрішньої державної позики

ПО – пов’язані особи

ФБ – фінансова безпека

ФГВФО – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

ФПГ – фінансово-промислові групи

ЦБ – центральний банк

ЦП – цінні папери

EBITDA (Earnings before interest, taxes, depreciation and amortization) – обсяг

прибутку до вирахування витрат на сплату податків, відсотків і нарахованої

амортизації

LTV (Loan-to-value) – відношення основної суми кредиту до ринкової

вартості забезпечення, тобто вартості нерухомості на момент видачі кредиту

NPL (non-performing loan) – непрацюючі кредити

18

19

ВСТУП

Актуальність дослідження. Боргове фінансування функціонування

банківського сектору (БС) за дотримання його оптимальних параметрів

позитивно позначається на можливості зростання кредитування реального

сектору національної економіки та домогосподарств, поліпшення

фінансового стану банківських установ. Водночас, неконтрольоване

зростання заборгованості БС, її нераціональна структура за неефективного

управління його сукупним боргом і використання запозичених коштів

спричиняє підвищення не лише його уразливості, а й національної економіки

загалом, унеможливлює забезпечення фінансової стабільності в країні. Ось

чому забезпеченню боргової безпеки банківського сектору (БББС) економіки

України слід приділяти значну увагу. Втім, сучасний стан формування

боргової політики, протидії загрозам борговій безпеці (ББ), управління

борговими ризиками вітчизняного БС не відповідає вимогам сьогодення,

провокує зростання його кредитних, відсоткових і валютних ризиків і ризику

неплатоспроможності, а, відтак, погіршення фінансової стійкості й

стабільності як окремих комерційних банків (КБ), так і БС загалом.

Значущість дослідження проблематики БББС економіки України

зумовлюється більшою уразливістю КБ у разі великого обсягу їх зовнішньої

заборгованості порівняно з нефінансовими корпораціями, значними

валютними ризиками.

Питання боргової безпеки держави досліджували Т. Богдан, Дж.

Б’юкенен (J. Buchanan), О. Власюк, С. Дідур, М. Карлберг (Carlberg), В.

Козюк, Н. Кравчук, П. Кругман (Р. Krugman), В. Кульков, В. Лісовенко, Л.

Лондар, Н. Лубкей, І. Лютий, І. Мальцева, Р. Масгрейв (R. Musgrave), Е.

Меаде (Meade), Л. Омельченко, О. Присяжнюк, К. Рейнхарт (С. Reinhart), К.

Рогофф (K. Rogoff), А. Саркісянц, І. Суміна, А. Сухоруков, О. Футерко, С.

Цвирко.

Проблематикою боргу БС національної економіки, його боргової

безпеки, міжнародного боргового фінансування банківських установ

20

займались такі вітчизняні і зарубіжні дослідники, як О. Барановський, З. Боді

(Z. Bodie), Р. Вовченко, Є. Данилова, В. Дмитрієв, М. Єрмошенко, Х. Жу

(H.Zhu), С. Іванов, О. Кириченко, Ф. Мишкін (F. Mishkin), Дж. Сінки (J.

Sinkey), Ф. Фабоцці (F. Fabozzi), Дж. Ван Хорн (J. Van Horn), У. Шарп (W.

Sharpe).

Утім, маловивченими залишаються питання визначення сутності БББС

національної економіки, чинників, що її зумовлюють, та загроз цьому

різновиду фінансової безпеки, оптимального обсягу, структури і впливу

боргу КБ на фінансову стійкість БС національної економіки, можливості

обслуговування банками своїх зобов’язань, перспектив єврооблігаційних

позик і синдикованих кредитів у фінансуванні банків, формування й

реалізації боргової політики БС.

Таким чином, значущість та логічна незавершеність досліджень БББС

національної економіки зумовлюють актуальність теми даної дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень ДВНЗ

«Університет банківської справи». В ході виконання НДР «Реформування

фінансово-кредитної системи: методологія та практика» (номер державної

реєстрації 0115U005652) дисертантом уточнено сутність боргової безпеки,

визначені її різновиди, чинники та загрози борговій безпеці банківського

сектору національної економіки, НДР «Місце і роль банківської системи в

забезпеченні фінансової безпеки України» (номер державної реєстрації

0117U004520) дисертантом визначені місце і роль боргової безпеки в

забезпеченні фінансової безпеки банківського сектору національної

економіки зокрема і держави загалом.

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є уточнення

теоретико-методологічних засад, вдосконалення методичних підходів та

розробка практичних рекомендацій з підвищення рівня боргової безпеки

банківського сектору економіки України.

21

З огляду на визначену мету в дисертації поставлені і вирішені такі

завдання:

уточнити сутність боргової безпеки банківського сектору національної

економіки;

з’ясувати інтегративність і адитивність боргової безпеки банківського

сектору національної економіки;

визначити чинники, що зумовлюють боргову безпеку банківського

сектору національної економіки;

з’ясувати загрози борговій безпеці банківського сектору національної

економіки;

визначити порядок оцінки і перелік індикаторів боргової безпеки

банківського сектору національної економіки;

проаналізувати стан забезпечення боргової безпеки банківського

сектору економіки України, визначити проблеми, недоліки, невирішені

питання в цій сфері;

визначити основні напрями підвищення рівня боргової безпеки

вітчизняного банківського сектору;

розробити підходи до оцінки боргової стійкості банківського сектору

економіки України;

запропонувати підхід до оцінки ефективності забезпечення боргової

безпеки банківського сектору.

Об’єктом дослідження є формування, обслуговування і погашення

внутрішнього і зовнішнього боргу банківського сектору економіки України.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади, методичні

підходи і практика забезпечення боргової безпеки вітчизняного банківського

сектору.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну базу дослідження

становлять теорії фінансів, заощаджень, фінансових ринків, зовнішньої

заборгованості, банківської справи. В дисертації використані загальнонаукові

методи дослідження (діалектичний метод пізнання, наукова індукція та

22

дедукція, аналізу і синтезу) – для визначення сутності боргової безпеки

банківського сектору національної економіки, її інтегративності і

адитивності, чинників і загроз БББС та індикаторів оцінки її рівня; методи

систематизації, групування, порівняння, аналогій, коефіцієнтів,

структурного, факторного, статистичного та компаративного аналізу,

емпіричного пізнання, експертних оцінок – для оцінки стану БББС економіки

України; системний підхід, методи функціонального аналізу, наукової

абстракції, декомпозиції – для розробки методичних підходів і практичних

рекомендацій з підвищення рівня ББ вітчизняного БС.

Інформаційною базою дослідження є: законодавчі та нормативно-

правові акти України, статистичні матеріали Державної служби статистики

України, дані Міністерства фінансів України, Національного банку України і

Рахункової палати України, вітчизняних комерційних банків, матеріали

міжнародних фінансових організацій, праці вітчизняних і зарубіжних вчених

з проблематики дослідження, Інтернет-ресурси, розрахунки автора.

Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що:

вперше:

наведено визначення БББС як кредитної і боргової стратегії/політики,

інфраструктури боргових відносин; стану заборгованості; розміру

винагороди кредиторів; стану державного регулювання боргових відносин,

корпоративного управління загалом і ризик-менеджменту зокрема,

забезпечення заборгованості БС за кредитами та борговими ЦП, що

уможливлюють неризиковане своєчасне і в повному обсязі обслуговування й

повернення боргових зобов’язань, ефективне використання запозичень,

зумовлює його боргову стійкість. Такий підхід уможливлює комплексне

визначення сутності БББС і розробку підходів і заходів з її забезпечення;

удосконалено:

класифікацію різновидів боргових зобов’язань БС національної

економіки за рахунок виокремлення, поряд із загальновизнаними, таких

класифікаційних ознак, як причини виникнення, інтегрованість,

23

персоніфікація, характер, швидкість накопичення, безпечність,

обліковуваність, способи перетворення. Це дозволяє врахувати специфіку

впливу боргових зобов’язань БС на забезпечення його ББ;

тлумачення боргової політики БС національної економіки з огляду на

введення в нього тези про важелі і стимули забезпечення безпечного рівня

його сукупного, внутрішнього і зовнішнього боргів шляхом диверсифікації їх

резидентної, часової, цінової й валютної структури, а також сфер

використання. Дана позиція уможливлює підвищення обґрунтованості

запозичень БС і підвищення ефективності їх використання;

трактування боргової стійкості БС шляхом акцентування уваги, на

відміну від існуючих поглядів, на здійсненні запозичень з урахуванням

оптимальної структури і максимального використання можливостей

боргових інструментів та не перевищенні борговим навантаженням на

витрати БС встановлених нормативів, що дозволяє визначити її роль у

забезпеченні БББС;

методичні підходи до оцінки боргової стійкості БС національної

економіки за допомогою виокремлення таких її напрямів, як:

наявність/відсутність обмежень на: обсяг запозичень/боргових зобов’язань

БС, витрат на їх обслуговування, розмір проблемної заборгованості; потреба

у запозиченнях; боргова залежність БС; доступність БС до фінресурсів,

необхідних для виконання його боргових зобов’язань; кількість і ліквідність

боргових інструментів; валютна структура, строковість і графік погашення

боргу БС і відсотків; частка ринкового боргу у сукупному; коефіцієнт зміни

боргового навантаження БС; частка витрат на обслуговування боргу БС у

загальному обсязі його витрат; показник рівномірності платежів;

спроможність/неспроможність БС вчасно і повністю виконувати свої боргові

зобов’язання; наявність/відсутність необхідності реструктуризації/дефолту/

списання боргу БС; чинники боргової політики і загрози борговій стійкості

БС; базовий й альтернативні прогнозні сценарії зміни параметрів сукупного

24

боргу БС та його складових. Такий підхід дозволяє комплексно оцінити

боргову стійкість БС;

дістало подальшого розвитку:

визначення особливостей руху/кругообігу боргових ресурсів завдяки

виокремленню, поряд з загальновживаними, таких його характеристик, як:

зростання вартості, дотримання рівнорозмірності залучених і розміщених

боргових ресурсів та їх ефективне використання; необхідність узгодження

інтересів учасників боргових відносин; розширене відтворення боргів (так

званий «борговий зашморг»); можливість різкого обмеження резидентів в

доступі до світового кредитного ринку (ефект «sudden stop»); залежність від

кризових проявів; безперервність даного процесу. Такий підхід сприяє

поглибленню розуміння сутності боргових відносин і обмежників їх

розвитку;

обґрунтування спорідненості боргу і кредиту з огляду на акцентування

уваги на: борговій природі кредиту, відображенні ним боргових відносин,

його місці в боргу економічних агентів; реалізації частини емітованих банком

боргових зобов’язань кредиторам, укладанні кредитної угоди при купівлі

боргових ЦП; природі кредитного ризику. Це дозволяє більш комплексно

підійти до усвідомлення сутності ББ;

визначення безпеки боргового простору країни внаслідок

виокремлення макро- (боргова безпека держави/країни), мезо- (боргова

безпека сектору економіки (в т.ч. банківського), галузі, регіону), мікро-

(боргова безпека господарюючих суб’єктів (у т.ч. комерційних банків) і

лихварів) і нанорівня (боргова безпека домогосподарств). Це дозволяє

уточнити місце БББС в безпеці боргового простору країни;

з’ясування чинників БББС завдяки доповнення їх переліку такими, як:

умотивованість БС; поведінкові моделі КБ, їх компетенція і акценти їх

кредитної й інвестиційної політики; рівень державних боргових зобов’язань у

борговому портфелі БС; боргова місткість БС; доларизація банківських

зобов’язань; довіра/недовіра на МКР; використання/невикористання лімітів

25

заборгованості банків перед нерезидентами; спрямованість пруденційної

політики ЦБ; інфляція; розвиток кредитоманії в суспільстві та ступінь

поширення фінансового шахрайства в банківській сфері; наявність/

відсутність значної кількості безпечних/критичних за сукупною/

внутрішньою/зовнішньою заборгованістю КБ, джерел нового фінансування,

економічних санкцій проти країни, державних гарантій для банківських

облігацій, права кінцевих зовнішніх позичальників на дострокове погашення

кредитів, обмежень у кредитних угодах, активів високої кредитної якості,

тінізації зовнішньої заборгованості КБ. Подібний підхід дозволяє визначити

чинники-стимулятори і чинники-дестимулятори підвищення рівня БББС;

обґрунтування переліку індикаторів оцінки БББС за допомогою

групування їх, на відміну від існуючих підходів, з огляду на оцінку такої

безпеки за такими критеріями, як: фінансова незалежність БС, його боргове

навантаження, трансформація фінансових ресурсів БС, стан його

заборгованості, боргова стійкість БС, якість його активів,

кредитоспроможність корпоративних позичальників, стан управління БС

боргом, ризики боргових відносин БС, що уможливлює підвищення

об’єктивності і комплексності такої оцінки.

Практична значущість дослідження полягає тому, що

запропоновані автором теоретико-методологічні положення і практичні

рекомендації можуть бути використані комерційними банками,

саморегулівними організаціями, регулятором ринку банківських послуг і

закладами вищої освіти. Зокрема, визначені дисертантом основні напрями

підвищення рівня БББС економіки України застосовані Незалежною

асоціацією банків України при розробці програмних документів і заходів з

поліпшення регулювання внутрішнього і зовнішнього боргу БС (довідка №

4979-19/11 від 19 листопада 2018 р.).

Підходи до оцінки боргової стійкості БС і підвищення її рівня

використані в роботі Харківського банківського союзу при формуванні

стратегічного бачення розвитку банків Харківського регіону і розробці

26

внутрішніх методичних документів, що регламентують їхню кредитно-

інвестиційну діяльність, а також в практиці освоєння боргових інструментів

(довідка № 02-2019 від 6 лютого 2019 р.).

Представлені в дисертаційній роботі теоретико-методологічні засади,

методичні підходи і практичні рекомендації з підвищення рівня БББС

економіки України використані в навчальному процесі ДВНЗ «Університет

банківської справи» при складанні навчальної програми і підготовці

методичного забезпечення з дисципліни «Філософія економічної безпеки»

(довідка № 09-007/1404 від 14 листопада 2018 р.).

Особистий внесок дисертанта. Дисертація є самостійно виконаною

науковою роботою, що містить авторські положення, висновки і пропозиції.

З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані

лише виключно результати дослідження автора.

Апробація результатів дослідження. Результати та висновки роботи

обговорювались і отримали позитивні оцінки на 8 міжнародних і

всеукраїнських науково-практичних конференціях: IX міжнародній науково-

практичній інтернет-конференції (м. Черкаси, 2015 р.), ІІ міжнародній

науково-практичній конференції «Актуальні питання економічних наук» (м.

Київ, 2015 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасний стан

та перспективи розвитку економіки, обліку, фінансів та управління в Україні

та світі» (м. Полтава, 2017), V Міжнародній науково-практичній конференції

«Фінансові аспекти розвитку держави, регіонів та суб’єктів господарювання:

сучасний стан та перспективи» (м. Одеса, 2017), III Interdisciplinary Scientific

and Practical Conference «Modern society cooperation and partnerships»

(Warsaw, 2017), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції

«Фінансово-кредитна система: вектори розвитку» (м. Ужгород, 2018 р.),

Міжнародній науково-практичній конференції «Економічна та інформаційна

безпека: проблеми та перспективи» (м. Дніпро, 2018 р.), VІІІ Всеукраїнській

науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених (м.

Київ, 2018 р.).

27

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 14 наукових

праць, з яких 5 статей в фахових виданнях, включених до міжнародних

наукометричних баз, 1 стаття – в інших виданнях. Загальний обсяг

публікацій – 5,63 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох

розділів, висновків, списку використаних джерел з 249 найменувань,

додатків. Обсяг основного змісту дисертації становить 206 сторінок, де

розміщено 23 таблиці та 23 рисунки.

28

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ БОРГОВОЇ БЕЗПЕКИ

БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

1.1. Сутність та складові боргової безпеки банківського сектору

національної економіки

Все відчутніше останнім часом учені й практики обговорюють

існування боргової економіки, з якою зіштовхуються як розвинені країни, так

і країни, що розвиваються, і з перехідною економічною системою,

неодмінним атрибутом якої є ББ.

Втім, поняття «боргова безпека» на сьогодні ще не дістало

однозначного розуміння. Певними аспектами ББ займалися Дж. Б’юкенен

(James Buchanan), Е. Меаде (Meade), Р. Масгрейв (Richard Abel Musgrave), у

роботах яких державний борг розглядається як тягар для економічного

розвитку; М. Карлберг (Carlberg), що досліджував вплив державних позик на

рівень споживання; Т. Богдан, що займалася моделюванням впливу

внутрішніх державних позик на макроекономічну ситуацію в Україні[13, c.7].

На наш погляд, в контексті ББ правомірно, насамперед, вести мову й

про поглиблення теоретичного уявлення про боргові (в широкому розумінні,

а не лише як кредитні) ресурси, їх місце і роль, а також рух/кругообіг (рис.

1.1) в національній економіці. Так, рух/кругообіг боргових ресурсів

супроводжується як зростанням їх вартості, так і необхідністю дотримання

рівнорозмірності залучених і розміщених боргових ресурсів і узгодження

інтересів учасників боргових відносин, що зумовлює безперервність даного

процесу. Причому борги одних економічних агентів одночасно є

активами/багатством інших. При цьому великого значення набуває потреба

ефективного використання боргових ресурсів.

Певне підтвердження вищезазначеному знаходимо у Д. Рікардо, який,

цитуючи парламентський виступ Гескісона, зокрема, зазначав, що в

29

Рис. 1.1. Кругообіг боргових ресурсів в національній економіці

Джерело: розробка автора

основі припущення, що старий борг сплачений, лежить та обставина, що ми

взяли нову позику, на значно більшу суму[142 ,с.235]. Тобто, на наш погляд,

у такому разі можна вести мову про розширене відтворення боргів, так

званий «борговий зашморг», коли нові запозичення йдуть на обслуговування/

погашення вже існуючих боргових зобов’язань (ці процеси ще звуться Понці-

фінансуванням/фінансовою крихкістю[147]), а їх рух розглядати як боргові

потоки капіталу. Хоча слід зазначити, що під Понці-фінансуванням

розуміють і надання довгострокових кредитів за рахунок короткострокових

зобов’язань.

При цьому слід ураховувати, що певною перешкодою нормальному

кругообігу боргових ресурсів в національній економіці може бути різке

обмеження резидентів в доступі до світового кредитного ринку (ефект

«sudden stop»).

Формування кредиторами тимчасо-

во вільних коштів, які можна вико-

ристати для надання кредитів, прид-

бання боргових ЦП емітентів

Формування кредиторами позиково-

го капіталу та фондів, що спрямову-

ються на купівлю боргових ЦП

емітентів

Отримання позичальниками креди-

тів і коштів за емітовані боргові ЦП

Формування позичальниками кош-

тів на обслуговування і погашення

кредитів, обслуговування і викуп

боргових ЦП

Розміщення/використання позича-

льниками отриманих кредитів і ко-

штів за емітовані боргові ЦП на

виробництво товарів, виконання

робіт, надання послуг, інвестиції,

формування резервів, спекулятивні

операції, погашення вже існуючих

боргів

Обслуговування і погашення пози-

чальниками кредитів, обслугову-

вання і викуп боргових ЦП

Розміщення кредиторами серед пози-

чальників позикового капіталу та фо-

ндів, що спрямовуються на купівлю

боргових ЦП емітентів

Розрахунок кредиторів з фізични-

ми і юридичними особами, держа-

вою, які надавали їм ресурси для

надання кредитів, придбання

боргових ЦП емітентів

30

Крім того, на кругообігу боргових ресурсів певною мірою

позначаються кризові явища. Так, лауреат Нобелівської премії з економіки П.

Кругман зазначає, що фінансова криза уходила корінням в більш широку

проблему надмірної заборгованості, а пояснення даному феномену дає

концепція балансової рецесії (balance sheet recession), що базується на аналізі

«боргової дефляції» (debt deflation) американського економіста І. Фішера.

Логіка цієї концепції будується на припущенні, що з якоїсь причини

позичальники і кредитори не беруть до уваги ризики своєї діяльності; багато

родин і/або фірми збільшують свої борги до надмірного рівня. В якийсь

момент кредитори починають усвідомлювати високий ступінь ризику

заборгованості і тиснути на позичальників, змушуючи їх погашати борги

(процес делевериджа). Для виплати боргів позичальники вимушені

скорочувати повсякденні витрати. Якщо такий перебіг подій охоплює велику

кількість людей одночасно, то економіка занурюється в депресію. Часто

процес розвивається за принципом спіралі, що розкручується, – падаючі

доходи ще більше ускладнюють виплату боргів, що спричиняє подальше

погіршення стану економіки[230].

Причому відбулось зміщення акцентів: якщо у класиків дефляція –

причина кризи, яка в подальшому виражається у збільшенні реального

боргового тягаря економічних агентів, то, за Фішером, вона є формою

реалізації кризи, її онтологією, а причина саме пов’язана з диспропорційним

зростанням боргу[179].

Кредитори прагнуть високої рентабельності вкладень, хоча це

підвищує уразливість позичальників. Все це зветься «прокляттям кредитора»

(malédiction du prêteur). Країни, підприємства і домашні господарства, які

користуються значними залученими ззовні коштами, стають уразливими,

оскільки стають обтяженими високими боргами і залежними від ринків

капіталів. Це «прокляття позичальника» (malédiction de l’emprunteur)[246].

А К. Рейнхарт та К. Рогофф[139] наголошують, що великі боргові

зобов’язання роблять економіку уразливою в плані довіри споживачів,

31

особливо коли борг короткостроковий і вимагає постійного рефінансування.

Буми економіки, що живляться боргами, дають фальшиві підтвердження

політики уряду і здатності фінансових інститутів створювати прибуток, а

також ілюзії відносно підвищення стандартів життя.

Поряд з цим, потребує вирішення питання визначення співвідношення

між боргом і кредитом. Так, є два основні тлумачення походження слова

«кредит». Одні економісти вважають, що це поняття бере початок від

латинського credit, що означає «він вірить» (чи від credо – вірю). Інші

пов’язують його появу з латинським creditum, що перекладається як «позика»

(борг)[195]. Зустрічається тлумачення кредиту і як віри в людину чи фірму, і,

насамперед, їх здатність і готовність своєчасно і належним чином виконувати

свої боргові зобов’язання[233].

Існує думка, що незбалансованість боргу (просторова, функціональна й

інституціональна) і кредиту в світовій економіці спричиняє «проблему

глобальних дисбалансів»[2, c.123]. Утім, на наш погляд, неправомірно

протиставляти борг і кредит, оскільки, по-перше, кредит має боргову

природу, відображає боргові відносини між кредитором і позичальником, по-

друге, за світовою практикою, є неодмінною складовою боргу економічних

агентів, а по-третє, банк, що емітує боргові зобов’язання, продає частину

активів кредиторам, а купівля боргових ЦП, по суті, є укладанням кредитної

угоди. Крім того, спорідненість боргу і кредиту зумовлюється природою

кредитного ризику, який в економічній літературі тлумачиться здебільшого

як ризик грошових втрат кредитора внаслідок невиконання

клієнтами/контрагентами банків своїх зобов’язань, що супроводжується

повним/частковим неповерненням/непогашенням основної суми боргу і/або

відсотків за ним у визначені договором строки, пролонгацією договору,

відстрочкою виплат, зміною вартості відсоткових активів та їх дохідності,

можливим зниженням прибутків банків. Утім, слід ураховувати, що

кредитний ризик рівною мірою притаманний як банкам, так і їх клієнтам і

32

контрагентам. А, скажімо, Дж. Сінкі молодший ототожнює кредитний ризик

з ризиком дефолту[157, c.1001].

На думку Д. Пліона[240, c.58], кредит щільно пов’язаний з цінами на

активи: що вони вище, то більше покупців готові брати гроші в борг. Саме ці

механізми лежать в основі бульбашок на ринку нерухомості, що

започаткували нещодавню фінансову кризу.

За С. Лі, П. Уеблі і Р. Левіном, необхідно розрізняти поняття кредиту

(довільного, чи керованого, боргу) і некерованого боргу. В першому випадку

передбачається, що позичальник (родина) в принципі може розплатитися з

кредитором в будь-який час, а в другому – що боржник або не в змозі

повернути борг внаслідок матеріальних труднощів, або взагалі намагається

уникнути розплати[232].

Б. Бабаєв і А. Родніна наголошують, що в умовах нормальної

економіки позичальники використовують кредитний ресурс у виробничих

цілях, підсумком яких є створення продукту і формування його вартості.

Частина створеної нової вартосі (додана вартість) є вартісним еквівалентом

самого використаного кредиту з урахуванням нарахованих на нього

відсотків. Цей процес носить об’єктивний характер, він пов’язаний з

виробничою й інвестиційною діяльністю. Його можна самостійно дослідити,

розширюючи цю тему за рахунок різних моментів утворення вартості. Однак

одночасно йде процес, паралельний цьому об’єктивному процесу, коли

формується система боргових відносин кредитора з позичальником. Ці

боргові відносини набувають форми фінансових зобов’язань одного

(позичальника) по відношенню до іншого (кредитора). Це саме те, що зветься

боргом. В даному випадку важливі такі питання, як розмір боргу, його

структура, розмежування основного боргу і нарахованих на нього відсотків,

строки погашення, забезпечення боргу, гарантії, страхові відносини.

Нормальна економічна і фінансова ситуація полягає в тому, що

величина боргу з урахуванням відсотків дорівнює величині вартісного

еквівалента, створеного за допомогою тих коштів, які не лише працюють в

33

реальному секторі, створюють вартість, але й сформували сам борг. Цю

відповідність можна тлумачити як економічний закон боргу[3, c.57].

Водночас, усі боргові відносини, на наш погляд, слід розглядати через

призму ББ економічних агентів. Утім, досі немає єдиного бачення й щодо

виокремлення ББ як неодмінного елемента економічної чи фінансової

безпеки. Одні дослідники називають ББ складовою економічної безпеки, інші

– фінансової (дисертант дотримується саме другого підходу).

В. Кульков, називаючи ББ найважливішим елементом фінансової

безпеки, ототожнює її з борговою стійкістю (debt sustainability) національної

економіки. Вчений наголошує на дуалізмі ББ, зазначаючи, що, по-перше, це

чисто економічні аспекти боргу: додаткове фінансування економічного

розвитку, покриття дефіциту бюджету, розширення фондового ринку,

взаємозв’язок останнього з грошово-кредитним ринком, «ефект витіснення»,

«управління боргом» і ціла низка конкретних фінансово-економічних

проблем. По-друге, це істотний вплив боргу на національну економічну

безпеку, тобто на спроможність країни витримати і скоротити борговий

тягар, зберегти фінансовий і загальноекономічний суверенітет, не допустити

розростання кризових процесів, зниження національної

конкурентоспроможності, посилення диспропорцій у розвитку регіонів[91,

c.42].

На думку цього дослідника, ББ країни – це такий стан (рівень)

державної заборгованості, за якого країна здатна здійснювати стійке

функціонування фінансової системи і національної економіки загалом,

забезпечуючи одночасно ефективне використання державних запозичень в

національних інтересах, своєчасну сплату боргів (як основної суми, так і

відсотків), недопущення критичного накопичення боргового тягаря,

збереження фінансового суверенітету, економічної і політичної незалежності

країни[91, c.42-43].

34

Загалом погоджуючись з таким тлумаченням, слід зазначити, що ББ

має забезпечувати не лише стійке функціонування фінансової системи і

національної економіки загалом, а й їх поступальний розвиток.

А, скажімо, О. Махмудов виокремлює кредитно-боргову безпеку

держави[100, c.370]. У цьому зв’язку слід підкреслити, що, як вже зазначав

дисертант, неправомірно відокремлювати поняття «кредит» і «борг» з огляду

на їх єдину природу. Відтак, такий підхід не можна вважати коректним.

Крім того, сучасні дослідники розглядають ББ здебільшого стосовно

держави/країни та її регіонів. Так, висловлюється й думка, що боргова

безпека означає такий рівень заборгованості держави, який є достатнім для

вирішення поточних соціально-економічних проблем і не впливає на

фінансову стабільність держави та її суверенітет[50]. Утім, як вже

наголошувалось дисертантом, не можна розглядати ББ лише в статиці, тобто

для вирішення виключно поточних соціально-економічних проблем. Крім

того, не можна погодитись і з відсутністю впливу ББ на фінансову

стабільність держави та її суверенітет.

Розглядають ББ як певний рівень державної заборгованості,

співвідношення її складових, вартості обслуговування та обсягів погашення,

який дозволяє уникнути виникнення дисбалансів у системі державних

фінансів та забезпечити сталий економічний розвиток країни[113, c.124].

Тлумачать ББ також і як відповідний рівень боргової незалежності,

стабільності та платоспроможності країни в умовах впливу на неї

ризикотвірних дестабілізуючих чинників державного боргу, іншими словами,

рівень внутрішньої та зовнішньої заборгованості держави, за якого уряд

здатний своєчасно та у повному обсязі виконувати взяті на себе боргові

зобов’язання та забезпечувати стійкий економічний розвиток[86, c.11].

А, наприклад, Т. Богдан тлумачить ББ як досягнення такого рівня

державного й зовнішнього сукупного боргу, співвідношення між

структурними складовими боргу, вартості обслуговування боргу і цільової

спрямованості запозичених коштів, які забезпечують вирішення нагальних

35

соціально-економічних потреб держави і не створюють загроз для

стабільності вітчизняної фінансової системи й поступального розвитку

економіки країни[20].

Вбачають у ББ держави і критичний рівень державної заборгованості,

який дозволяє зберегти стійкість фінансової системи країни до внутрішніх і

зовнішніх загроз, забезпечити певний рівень відносної незалежності держави,

зберігаючи при цьому можливість країни здійснювати виплати і погашення

основної суми і відсотків (відповідно до зафіксованого у кредитному

контракті графіка платежів), підтримуючи належний рівень

платоспроможності та кредитного рейтингу[192, c.40]. Однак, на наш погляд,

ББ держави позначається на стійкості не лише фінансової системи країни, а

на національній економіці загалом.

На думку О. Барановського, ББ держави – це рівень внутрішньої і

зовнішньої державної заборгованості з урахуванням вартості її

обслуговування та ефективності використання внутрішніх і зовнішніх

запозичень та оптимального співвідношення між ними, достатній для

вирішення нагальних соціально-економічних потреб, що не загрожує

втратою суверенітету і руйнуванням вітчизняної фінансової системи[15,

c.275]. Слід зазначити, що практично це ж визначення з незначними

модифікаціями наведено і в чинних нормативних документах, датованих

2013 роком[136].

Водночас, визначенню сутності БББС економіки країни приділяється

явно недостатньо уваги. Доцільність же спеціального дослідження БББС

національної економіки зумовлена тим, що він формує корпоративний

інтерес, з позиції маркетингу у комерційних банків положення на ринку

кредитних послуг явно краще, ніж у позичальників, особливо суб’єктів

виробничого сектору. Згідно з теоретичним тлумаченням банків як

квазісуспільної організації, у них має бути певна лінія економічної

поведінки, однак в рамках реальної дійсності нерідко бере гору чисто

комерційне начало. Ці інші обставини актуалізують тему узгодження

36

інтересів учасників кредитного процесу (і боргових відносин загалом – А. С.)

[4, c.107]. Крім того, БББС значною мірою зумовлюється розвитком

культури випереджаючого споживання. Так, тривалий час кредит сприймався

як певна моральна небезпека, тоді як розплата на місці належала до

буржуазних чеснот. Але подібний психологічний спротив явно слабшає. Нині

народилась нова мораль: мораль випереджаючого споживання стосовно

накопичення, мораль форсованого інвестування, прискореного споживання і

хронічної інфляції (накопичувати гроші стає безглуздо); звідси бере початок

вся сучасна система, де річ спочатку купують, а потім уже викупають своєю

працею[181, с. 83].

Крім того, обсяг боргу БС є одним з найважливіших показників, що

характеризують обґрунтованість формування й реалізації фінансової та

грошово-кредитної політики в державі. Зростання ж боргових проблем БС

зумовлює уповільнення не лише його розвитку, а й національної економіки

загалом, зниження суверенних боргового та кредитного рейтингів.

Надірна ж заборгованість БС може спричинити коригування

економічної і фінансової політики держави, яка за кризових обставин буде

змушена рятувати системно важливі КБ.

І, нарешті, саме БС багатьох країн світу є основним джерелом

фінансування національної економіки і саме в ньому зосереджуються ризики

його клієнтів (як вкладників, так і позичальників) і контрагентів, що

спричиняє лавиноподібне зростання сукупного ризику банківських установ

за несприятливого розвитку ринкової ситуації та його трансляції на

споживачів банківських послуг.

Поряд з цим, кризи в Мексиці (1994 р.), Гонконгу (1997-1998 рр.),

Кореї (1998 р.) свідчать, що в найкритичніших ситуаціях держава перебирає

на себе фінансування корпоративних боргів, вагому частку яких становлять

саме борги банківського сектору національної економіки, що негативно

позначається на фінансовій безпеці держави загалом.

37

А, оцінюючи наслідки використання деривативів загалом, можна

зазначити, що найбільш постраждалим виявився саме БС, де в основному і

накопичились «погані» активи. Під питанням опинилась заставна вартість

базових фінансових інструментів, різко скоротилось кредитування, виникла

криза ліквідності[111, с. 18].

І, нарешті, ризик накопичення зовнішнього боргу БС зумовлює й

зростання валютного, кредитного, відсоткового ризику і ризику

неплатоспроможності.

Водночас, в економічній літературі відсутнє чітке однозначне

визначення сутності корпоративного боргу БС національної економіки як

сумарних боргових зобов’язань банків другого рівня резидентам і

нерезидентам.

Проблематиці ББ в банківській сфері приділено недостатньо уваги. Так,

О. Барановський безпеку центрального банку визначає як багатопланове

поняття, оскільки за своєю сутністю – це: безпека його функціонування як

такого, а також безпечність його законодавчих ініціатив, підзаконних актів,

формування й реалізації грошово-кредитної, валютної і боргової політики і

поточної регуляторної і наглядової діяльності для функціонування КБ, інших

учасників фінансової системи, суб’єктів господарювання реального сектору

національної економіки і населення.

Він також наголошує, що правомірно вести мову про безпеку роботи з

грошовими коштами, дорогоцінними металами і ЦП у відділеннях банків і

під час транспортування; депозитну, кредитну, валютну, інвестиційну і

боргову безпеку КБ[14, c.49,126]. При цьому визначання ББ КБ цей

дослідник не наводить.

Р. Вовченко виокремлює такі різновиди фінансової безпеки БС, як

ресурсоутворююча, депозитна, кредитна, валютна, інфляційна, інвестиційна,

боргова[36]. Проте, й у нього немає визначення сутності БББС.

З огляду на вищенаведене, під БББС національної економіки, на наш

погляд, слід розуміти такі:

38

кредитну і боргову стратегію/політику БС, інфраструктуру боргових

відносин економічних агентів, облік і моніторинг, аудит ефективності

боргових зобов’язань КБ, які дозволяють уникнути його боргової залежності,

критичного накопичення боргового тягаря, виникнення боргової кризи,

банкрутства комерційних банків й забезпечують їх безперебійне

функціонування та поступальний розвиток для виконання ними важливих

соціально-економічних завдань, оптимізують перебіг боргового процесу;

стан заборгованості БС, розмір і структура якої уможливлює виконання

ним повною мірою поточних і майбутніх зобов’язань з її обслуговування і

погашення без шкоди своєму розвитку і виключає необхідність списання і/або її

реструктуризації/конверсії, сприяє підвищенню кредитних й інвестиційних

рейтингів, дозволяє протистояти наявним/потенційно можливим викликам і

загрозам, мінімізувати ризики;

розмір винагороди кредиторів, достатній для мінімізації ризику

неповернення/неповного повернення/несвоєчасного повернення кредитів та

рівень боргового навантаження на бюджети клієнтів БС, що дозволяє їм

вчасно і повною мірою розраховуватись за отримані від КБ кредити;

стан державного регулювання боргових відносин, корпоративного

управління загалом і ризик-менеджменту зокрема в БС, наявність методів

кредитування і розвитку системи надання кредитів, емісії й реалізації боргових

ЦП, що уможливлюють не ризиковане своєчасне і в повному обсязі

обслуговування й повернення боргових зобов’язань/боргових вимог, ефективне

використання запозичень;

ступінь забезпечення заборгованості БС за кредитами та борговими ЦП,

що зумовлює його боргову стійкість.

Причому при визначенні структури заборгованості БС слід

виокремлювати не лише внутрішній і зовнішній, коротко- і довгостроковий, а й

основний борг, відсотки й штрафи. Крім того, слід мати на увазі, що отримання

внутрішніх кредитів (за інших рівних умов) є безпечнішим, ніж зовнішніх.

Доречно, на наш погляд, враховувати також і різну безпечність ануїтетних

(сплачуваних рівними частками, в яких розмір боргу, що щомісячно

39

погашається, зростає, а сплачуваних відсотків – знижується) і

диференційованих/зменшуваних (величина боргу, що погашається, незмінна, а

відсоткові виплати з кожним випадком зменшуються) платежів.

Рівень БББС значною мірою зумовлюється кількістю боржників, чиї

шанси на повернення заборгованості розглядаються КБ як мінімальні.

Інфраструктуру боргових відносин економічних агентів складають

кредитні бюро, колекторські агентства, фінансовий омбудсмен.

БББС національної економіки – поняття комплексне, оскільки в даному

випадку її слід розглядати, по-перше, як безпечний рівень боргових зобов’язань

БС іншим економічним агентам (державі, урядам інших країн, міжнародним

фінансовим організаціям, ТНК, іноземним банкам, клієнтам банківських

установ); по-друге, як безпечний рівень боргових зобов’язань держави, клієнтів

і контрагентів банкам, що утворюють БС; по-третє, як безпечний рівень

боргових зобов’язань БС для ББ держави зокрема і ББ країни загалом (рис. 1.2).

Крім того, БББС визначає й безпеку фінансування національної економіки,

оскільки його борг можна розглядати і як одну з форм як залучення грошових

ресурсів, так і такого фінансування.

Перший аспект передбачає, прямі запозичення КБ на внутрішньому і

зовнішніх ринках, випуск боргових ЦП, які є інструментом боргового ринку

(ринку боргових інструментів/ринку боргових зобов’язань), а відтак, ринкову

вартість їх кредитного ризику, а також надання банками гарантій

(обов’язкових/договірних, відкличних/ безвідкличних, умовних/ безумовних,

митних/тендерних, на користь держави/приватних осіб,

передаваних/непередаваних) кредитору сплатити необхідну суму в разі

40

Рис. 1.2. Складові БББС національної економіки та її взаємозв’язок з ББ держави і

країни

Джерело: розробка автора

неналежного виконання боржником своїх договірних зобов’язань,

прокредитувати, здійснити платіж. При цьому банківська гарантія виконує

споріднені зі страхуванням функції убезпечення боргових відносин і

розподілу ризиків, що виникають у цій сфері, з кредитними системами –

способу фінансування, з платіжними системами – засобу платежу.

БББС національної економіки

Безпека боргових зобов’язань

БС іншим економічним аген-

там (державі, урядам інших

країн, міжнародним фінансо-

вим організаціям, ТНК, ЦБ,

іноземним банкам, клієнтам

банківських установ)

Безпека боргових зобов’язань

клієнтів і контрагентів банкам,

що утворюють БС національ-

ної економіки

Безпека банківсь-

ких гарантій

Безпека прямих запозичень

КБ на внутрішньому і зовні-

шніх ринках (кредити рефіна-

нсування, міжбанківські і

синдиковані кредити)

Безпека банківсь-

ких гарантій як

способу забезпе-

чення зобов’язань

банків сплатити

кредиторам необ-

хідну суму в разі неналежного вико-

нання боржником

своїх договірних

зобов’язань

Безпека повернення наданих

БС кредитів клієнтам і контр-

агентам та факторингу

Безпека банківсь-

ких гарантій як

кредитного про-

дукту

Безпека банківсь-

ких гарантій як

засобу платежу

Безпека платіжних доручень, документар-

ного чи резервного акредитивів, що умож-

ливлює використання банківської гарантії

як розрахункового інструменту

Безпека випущених банками

боргових цінних паперів на

внутрішньому і зовнішньому

ринках (облігацій в національ-

ній валюті; простих єврооблі-

гацій; субординованих євроо-

блігацій; облігацій, забезпече-

них активами; нот, ціна яких

прив’язана до акцій/ біржових

індексів; дисконтних і індек-

сованих облігацій; облігацій

CMO з розбивкою всього ви-

пуску на транші з різними

умовами погашення; обліга-

цій CDO)

Безпека боргових зобов’язань

держави, муніципальних утво-

рень, ЦБ банкам, що утворю-

ють БС національної економі-

ки

Безпека обслуговування і пога-

шення придбаних БС держав-

них цінних паперів, депозитних

сертифікатів ЦБ

ББ держави

ББ країни

41

Розглядаючи безпеку прямих запозичень банків слід брати до уваги й

ситуацію, що зветься кредитною експансією, під якою розуміють банківський

кредитний процес з мультиплікаційним й інфляційним очікуванням, що

відбувається в фінансовій системі країни і включає головним чином

кредитний обмін між вітчизняними банками і банками-нерезидентами (в

обсягах, що наближаються або порівняних з фінансовими запасами країни), з

наступним інтенсивним розширенням вітчизняними банками інших операцій

з метою отримання прибутку. При цьому наслідками кредитної експансії

називають: інфляцію, схильність до зарубіжного фінансового впливу,

складність погашення заборгованості, втечу капіталу, пагубність «коротких»

грошей[161, c.206, 209-210].

Безпеку випущених банками боргових ЦП, на наш погляд, слід

розглядати в розрізі безпеки ЦП для покриття поточних/ інвестиційних витрат,

використовуваних/не використовуваних у формуванні інвестиційного капіталу.

При цьому слід брати до уваги, що випуск банками боргових ЦП уможливлює

залучення більш «довгих» (ніж за прямого кредитування) коштів, дозволяє

позбутись залежності від певного кредитора і ризику дострокового повернення

коштів. А, якщо ж КБ вдаються до амортизаційних позик, що передбачають

погашення частинами впродовж строку їх обігу, а не одноразово, вони

отримують можливість встановлення зручних графіків погашення таких

зобов’язань, а, відтак, регулювання витрат на обслуговування боргу.

У контексті БББС доцільно виокремлювати і безпеку гібридних

фінансових інструментів, що мають мішані характеристики боргу і капіталу.

Ноти, пов’язані з кредитом, є проміжним етапом між кредитами і

єврооблігаціями, що поєднує переваги обох інструментів.

Аналіз тенденцій розвитку міжнародного банківського кредитування

дозволяє виявити в його складі важливу роль ринку єврокредитів, який за

останні кілька десятиліть зазнав значної еволюції і на початок XXI ст.

вступив у фазу зрілості, про що свідчить стійко високий рівень показників

42

кредитування банками в іноземній валюті, яке й утворює зміст ринку

єврокредитів[51].

Безпека боргових зобов’язань держави, муніципальних утворень, ЦБ

банкам, що утворюють БС національної економіки складається з безпеки

обслуговування і погашення придбаних БС державних ЦП, депозитних

сертифікатів ЦБ.

У свою чергу, безпека боргових зобов’язань клієнтів і контрагентів

банкам, що утворюють БС національної економіки, включає безпеку повернення

наданих БС кредитів клієнтам і контрагентам та факторингу.

Безпека банківських гарантій передбачає:

безпеку банківських гарантій як способу забезпечення зобов’язань банків

сплатити кредиторам необхідну суму в разі неналежного виконання боржником

своїх договірних зобов’язань;

безпеку банківських гарантій як кредитного продукту;

безпеку банківських гарантій як засобу платежу.

При цьому останній означений різновид безпеки, в свою чергу, включає

безпеку платіжних доручень, документарного чи резервного акредитивів, що

уможливлює використання банківської гарантії як розрахункового інструменту.

При характеристиці складових БББС слід провести порівняльний аналіз

окремих джерел фінансування банківських активів (табл. 1.1).

І хоча отримати кредити значно простіше порівняно з емісією облігацій,

останні, будучи інструментом активного управління боргом БС, дозволяють

залучати більш «довгі» фінансові ресурси, мають вищу ліквідність і можуть

бути легко реалізовані, тоді як перехід права вимоги за кредитом істотно

складніший.

Зовнішні запозичення КБ, будучи наслідком глобалізації фінансового сектору,

не лише впливають на обсяг і якість ресурсної бази кожного з них, але й

зумовлюють структуру ресурсної бази БС загалом, являючи чинник ризику.

Більше того, зовнішні позики банків істотно впливають на рух капіталу і

платіжний баланс країни. Поряд з цим, КБ часто залучають зовнішні позики на

тривалий строк і, як правило, за плаваючими відсотковими ставками. А, відтак,

43

якщо банк повністю не хеджує відсотковий ризик, то приймає високий ризик-

профіль[102, c.79,81].

Таблиця 1.1

Порівняльний аналіз джерел фінансування банківських активів

Чинники Синдиковані кредити Єврооблігації Сек’юритизація

Опис Кредити, що надаю-

ться спільно кількома

фінансовими інститу-

тами

Облігації, номіновані

в валюті, відмінній

від валюти країни

випуску

Облігації, забезпечені

грошовим потоком за

активами

Строк 1–3 роки (5 років –

для лідерів ринку)

До 5 років До 5 років (до 10 в

разі іпотеки)

Складність структуру-

вання угоди

Низька Середня Висока

Звернення до дефолту Так Так Ні

Вивільнення капіталу Ні Ні Так

Поліпшення зваже-

ної ціни капіталу

Ні Ні Так

Рейтинг Не вимагається Так Так

Дохідність активів Не змінюється Не змінюється Підвищується

Вартість залучення Висока Середня Низька Джерело: [41]

Загалом позитивні і негативні результати зовнішніх запозичень БС

представлені у табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Позитивні і негативні результати зовнішніх запозичень БС

Позитивні результати Негативні результати

Істотне джерело формування активів БС Значна залежність від ситуації на міжнарод-

ному ринку капіталу

Покращення строкової структури пасивів Негативний вплив на платіжний баланс

країни

Диверсифікація ресурсної бази Зростання відсоткового ризику, який

приймає БС

Накопичення досвіду проведення

міжнародних операцій

Зростання операційного ризику внаслідок

суттєвого ускладнення структури угод

Стимул удосконалення систем ризик-менед-

жменту і внутрішнього контролю

-

Здешевлення ресурсної бази БС -

- Значні розриви ліквідності за окремими

валютами, прийняття валютного ризику Джерело: [102, c.82]

При цьому слід ураховувати, що зміна правил банківського

посередництва істотно впливає на управління ризиками. Для одночасного

задоволення вимог акціонерів про підвищення рентабельності і вимог

пруденційного нагляду банки перейшли на так звані «ринкові посередницькі

44

операції» (intermédiation de marché), що передбачають активну діяльність на

фінансових ринках, і виключили зі своїх балансів частину активів і

пов’язаних з ними ризиків. За рахунок активного використання похідних

інструментів і особливо трансформації боргових зобов’язань в ЦП

(сек’юритизації) банки передали кредитування і, відтак, відповідні ризики

небанківським фінансовим інститутам. Відхід банків від традиційного

посередництва, в рамках якого вони надавали кредити і відображали їх в

своїх балансах, а також контролювали якісні показники і результати

діяльності позичальника, спричинив формування паралельного БС –

тіньового, який не контролюється регулятором і слугує основним джерелом

субстандартних кредитів. Створюючи складні продукти, інвестиційні банки

змішують різні ризики, тим самим ускладнюючи їх оцінку. Непрозорість

операцій цих інститутів посилюється в силу того, що сек’юритизовані

продукти продаються на ринку за прямою домовленістю. Сек’юритизація

веде не до перекладання ризиків на тих, хто більшою мірою спроможний їх

нести, як стверджує неоліберальна теорія, а до підвищення загального рівня

ризику в фінансовій системі. Фінансова криза є результатом надмірної

концентрації ризиків в частці банків й інвестиційних фондів, зокрема, в

хедж-фондах[240].

При розгляді БББС слід ураховувати безпеку основного боргу/тіла

кредитних запозичень і безпеку кредитних відсотків, а також безпеку

запозичень в іноземній валюті і запозичень у національній валюті.

1.2. Взаємозв’язок і взаємозумовленість боргової безпеки

банківського сектору з фінансовою безпекою сектору і національної

економіки

Великого значення у визначенні теоретичних засад БББС національної

економіки набуває з’ясування її інтегративних (її місце і роль як цілісної

45

системи в системах фінансової безпеки БС і фінансової безпеки держави

загалом) і адитивних (риси, що визначаються окремими складовими її

підсистем та зовнішнім середовищем функціонування БС) властивостей.

БББС національної економіки – неодмінна складова його фінансової

безпеки і посідає в її забезпеченні зокрема і фінансовій безпеці держави

загалом чільне місце (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Взаємозв’язок і взаємозумовленість складових фінансової безпеки

банківського сектору національної економіки та фінансової безпеки держави Джерело: розробка автора

Взаємозв’язок і взаємозумовленість боргової і депозитної безпеки БС

визначається тим, що депозити по суті є борговими зобов’язаннями КБ, а

загальний рівень боргу останніх впливає на довіру до банківських установ, а

відтак – розвиток депозитної діяльності. Чим вищим є рівень депозитної

безпеки БС, тим вищим є рівень його боргової безпеки.

Фінансова безпека БС національної економіки

Боргова безпека БС

Валютна безпека

БС

Інвестиційна без-

пека БС

Депозитна безпека

БС

Кредитна безпека

БС

Боргова безпека

держави

Бюджетна безпека

держави

Ресурсоутворюваль-

на безпека БС

Інфляційна

безпека БС

Валютна безпека

держави

Податкова безпека

держави

Безпека грошово-

го обігу

Інфляційна

безпека держави

Фінансова безпека

нефінансових

корпорацій

Зовнішньоекономі-

чна безпека держа-

ви

Фінансова безпека держави

46

Взаємозв’язок і взаємозумовленість боргової і кредитної безпеки БС

полягає в тому, що кредити значною мірою зумовлюють рівень його боргової

безпеки, а остання, в свою чергу – обсяг і структуру наданих банками

кредитів. Чим вищим є рівень відсоткових ставок і проблемної кредитної

заборгованості, тим нижчим – рівень боргової безпеки. Водночас, унаслідок

зростання частки проблемних кредитів, що супроводжується підвищенням

ризиків їх неповернення, відсоткова ставка для сумлінних позичальників є

вищою, оскільки банкіри закладають ризиковану складову в ціну кредиту.

Взаємозв’язок і взаємозумовленість боргової і валютної безпеки БС

проявляється в тому, що від масштабу і структури валютної складової його

заборгованості значною мірою залежить можливість вчасних і повних

розрахунків за її обслуговування і погашення. Повернення зарубіжних

кредитів у разі неможливості їх реструктуризації ускладнюється, оскільки

отримані кошти КБ спрямовують на кредити домогосподарствам і суб’єктам

господарювання, що спричиняє невідповідність обсягів валютних активів і

пасивів в банківських балансах. Водночас, чим більш волатильним є курс

національної грошової одиниці і рівень доларизації національної економіки

загалом і БС зокрема, тим нижчим є рівень боргової безпеки останнього.

Взаємозв’язок і взаємозумовленість боргової і інвестиційної безпеки

БС полягає в тому, що в умовах гострої нестачі інвестиційних ресурсів БС

вдається до внутрішніх і зовнішніх запозичень. Чим вищим є рівень боргової

безпеки, тим вищим є й рівень його інвестиційної безпеки.

Взаємозв’язок і взаємозумовленість боргової і ресурсоутворювальної

безпеки БС проявляється в тому, що в умовах нестачі власних ресурсів БС

вдається до запозичень. Чим вищим є рівень БББС, тим вищим є й рівень

його ресурсоутворювальної безпеки.

Взаємозв’язок і взаємозумовленість боргової й інфляційної безпеки БС

визначається тим, що в умовах зростання інфляції відбувається девальвація

національної грошової одиниці, а відтак і необхідність витрачання більшого

47

обсягу коштів на обслуговування і погашення боргу. Чим вищим є рівень

інфляційної безпеки БС, тим вищим є й рівень його боргової безпеки.

Безумовно, існує взаємозв’язок і взаємозумовленість між БББС та

безпечним рівнем його доходів і витрат. Зокрема, негативно на

рентабельність капіталу БС національної економіки впливає зростання

субординованого боргу в структурі його капіталу[220, c.].

Впливає рівень БББС і на його фінансову безпеку загалом.

Пов’язана БББС національної економіки і з бюджетною, податковою,

борговою, валютною та зовнішньоекономічною безпеками держави, оскільки

його надмірні борги можуть спричинити зростання несплати податків,

бюджетного дефіциту, державного і суверенного боргу, а його повернення в

умовах міцніючої вільноконвертованої валюти негативно позначається на

валютних резервах, а її девальвації – збільшує витрати на обслуговування

зовнішнього боргу і борговий тягар БС загалом. Повернення й

обслуговування великого зовнішнього боргу БС істотно впливає на

національний валютний ринок. Поряд з цим, зниження курсу національної

грошової одиниці спричиняє зростання частки зовнішнього боргу в пасивах

банківського сектору національної економіки. Крім того, проблеми з

поверненням валютних кредитів знижують рівень валютної безпеки

громадян, котрі не мають постійних валютних надходжень. І, врешті-решт,

глобальна фінансова економіка збільшила загрозу суверенних боргових криз,

яка зумовлює нову хвилю вже корпоративних боргових криз, насамперед, в

банківській сфері. Розвиток же банківських криз може зумовити кризи

корпоративної заборгованості, тобто виникає своєрідна ланцюгова реакція

перманентної боргової кризи[198, c.49-50].

К. Рeйнхарт і К. Рогофф, крім цього, зазначали, що банківські кризи (як

внутрішні, так і ті, що виходять з міжнародних фінансових центрів) часто

передують чи супроводжують кризи суверенної заборгованості. При цьому ці

дослідники акцентують увагу на тому, що обсяг внутрішнього кредиту, як і

будь-який інший показник заборгованості, різко зростає перед банківською

48

кризою і зменшується після неї. Для стримування банківської кризи уряди

вдаються до масованих запозичень у приватних банків, тим самим

підриваючи власну платоспроможність[241].

Натомість, підвищення ризику неплатоспроможності держави

внаслідок накопичення державного боргу негативно позначається на

банківських витратах на консолідування боргу через[217]: 1) послаблення

банківських балансів; 2) зниження вартості заставного забезпечення, яке

банки можуть використовувати для залучення коштів оптового фондування;

3) зниження рейтингу банків; 4) зменшення переваг фінансування,

отримуваних банками за допомогою прямих і опосередкованих державних

гарантій.

Позначається БББС і на безпеці грошового обігу і інфляційній безпеці

держави та навпаки, оскільки фідуціарні (фіатні) гроші як кредитні гроші є

борговими зобов’язаннями як центрального, так і КБ, а надмірні зовнішні (а

часом – і внутрішні) запозичення провокують зростання грошової маси,

зумовлюють надлишкову ліквідність БС, а також розкручують інфляційні

процеси, підвищуючи інфляційний тиск на національну економіку. Натомість

дефляційна політика спричиняє збільшення боргового тягаря. Водночас,

жорсткий контроль грошової маси найчастіше несумісний з монетизацією

боргу. Крім того, високі відсоткові ставки ЦБ зумовлюють зростання

зовнішнього боргу БС.

При цьому боргової дефляції (коли боргові проблеми зумовлюють

скорочення сукупного попиту і підвищують ризики дефляції) можна

уникнути завдяки ув’язці відсоткових виплат з прибутками боржників. Лише

в умовах перевищення зобов’язаннями боржників їх прибутків

обслуговування боргу зменшує сукупний попит і зумовлює дефляційні

процеси. Коли прибутки боржників перевищуватимуть виплати за боргом,

виплата відсотків не супроводжуватиметься зниженням попиту[106, c.226].

Існує чіткий зв’язок і між БББС і фінансовою безпекою нефінансових

корпорацій, оскільки зростання залучення вітчизняними позичальниками

49

іноземних кредитів і позик свідчить про слабкість фінансового сектору

національної економіки, непривабливість відсоткових ставок і строків

кредитування КБ країни.

Є взаємозв’язок БББС з зовнішньоекономічною безпекою держави.

Так, за обслуговування і повернення КБ зовнішнього боргу (за його великого

розміру) відбувається значний відплив капіталу за межі країни, що негативно

позначається на її зовнішньоекономічній безпеці.

Проблематика зовнішньої заборгованості банків активно досліджується

і в моделях валютної кризи, насамперед, в моделях «валютної кризи третього

покоління», що є синтезом моделей трьох видів криз: банківської, валютної і

боргової. «Третє покоління» моделей валютної кризи розглядає зовнішній

борг банків як детермінанту, що зумовлює зниження стійкості БС, швидше

настання кризи. Згідно з моделлю Хайбіна Жу[250], джерелом виникнення

подвійної банківської і валютної кризи є іноземні запозичення БС, внаслідок

яких невеликий внутрішній шок (зниження дохідності в країні) спричиняє

негативні наслідки (відплив капіталу, валютну кризу). Натомість, за моделлю

Кругмана, головним джерелом нестабільності є надмірна зовнішня

заборгованість корпоративного сектору загалом, а не лише банків. Водночас,

ця модель може описувати і кризу, зумовлену зовнішнім боргом банків,

особливо в разі, якщо зарубіжні ресурси в економіку країни залучаються

значною мірою шляхом зовнішніх запозичень банків і наступного

кредитування нефінансових компаній. Таким чином, моделі «третього

покоління» підтверджують, що надмірний зовнішній борг БС є чинником

виникнення банківської і валютної кризи, оскільки зовнішній борг

номінований в іноземній валюті, тоді як банківські активи – в місцевій

валюті, а в разі різких шоків на міжнародному фінансовому ринку чи

всередині країни іноземні кредитори можуть вимагати погашення своїх

зобов’язань і вивести кошти з країни. Це тиснутиме на резерви банків і може

викликати «набіг» вкладників. В цьому разі проблема зовнішнього боргу

банків є складовою більш загальної проблеми відтоку капіталу з країни[45].

50

А серед типових характеристик кризи, зумовленої надмірним

зовнішнім боргом БС, Є. Данилова виокремлює: кредитний бум в роки, що

передують кризі; переважання короткострокового боргу в структурі

іноземних запозичень банків; відмову кредиторів при зростанні ризиків

рефінансувати заборгованість; намагання банків перекласти свої валютні

ризики на клієнтів; державне обмеження прямих іноземних інвестицій;

наявність переоцінених валютних курсів, що сприяють надлишковому

залученню зовнішнього боргу банками, в умовах режиму фіксованого

валютного курсу; великий обсяг державних гарантій банкам, що сприяє

поширенню кризи за межі БС країни[45].

Важливе місце у визначенні теоретичних засад БББС національної

економіки належить з’ясуванню її місця і ролі в безпеці боргового простору

країни (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Позиціонування БББС національної економіки в безпеці боргового простору

країни

Джерело: авторська розробка

При цьому в сучасному економічному лексиконі лихварями прийнято

вважати продавців позик, ціна яких є надмірною (вище визначеного законом

максимуму дозволенного відсотка/ставок провідних суб’єктів боргового

Безпека боргового простору країни

Рівні боргової безпеки

Макрорівень Мезорівень Мікрорівень Нанорівень

Боргова безпека

держави, боргова

безпека країни

Боргова безпека

сектору національ-

ної економіки (в т.

ч. і банківського),

боргова безпека

галузі господарсь-

кого комплексу,

боргова безпека

регіону

Боргова безпека

господарюючих

суб’єктів (у т.ч.

комерційних

банків) і лихварів

Боргова безпека

домогосподарств

51

ринку), а також суб’єктів ринку позик, що незаконно займаються

лихварством як промислом[68, с.34], тобто підприємців, що отримують

постійні доходи від надання позик, у т. ч. за «прийнятними» ставками, без

сплати податків з даного бізнесу (що практично може класифікуватися як

незаконна банківська діяльність і незаконне підприємництво)[134, c.126].

В економічній літературі відсутнє єдине бачення й чинників БББС. Так,

Г. Пестова на основі побудованих моделей агрегованого кредитного ризику

банківського сектору виявила, що основними чинниками якості позик (як

однієї із складових ББ – Андрій Соловаров) на макрорівні є: динаміка

реального ВВП (фаза бізнес-циклу), стійкість курсу національної валюти

(наявність/відсутність девальвації і її масштаб), динаміка кредитного ринку

(збалансованість розміщених і залучених банками коштів), ринкова вартість

застав за кредитами (житла і акцій), показники захищеності від ризиків

(капіталізація, рівень резервування за позиками)[124].

На безпеку БС національної економіки впливає й стан зовнішньої

корпоративної заборгованості банків, що в умовах нестабільності курсу

національної валюти створює значні ризики для всієї фінансової системи та

економіки загалом[79, c.160-161].

За оцінками експертів МВФ, країни з істотними борговими

зобов’язаннями фінансового сектору продемонстрували непристосованість

до останньої фінансово-економічної кризи[238].

Р. Вовченко серед чинників БББС називає боргову кризу, яка охоплює

державу, суб’єктів господарювання різного профілю та

домогосподарства[36].

Забезпечення БББС буде повноцінним за умови безпечності

використовуваних при роздрібному і корпоративному кредитуванні

нерухомості, автомобілів, інших транспортних засобів як застави з реальною

ринковою вартістю, а рефінансуванні ЦБ КБ – векселів, поручництв КБ, прав

вимоги за кредитними угодами (кредитних вимог) та співвідношення між

ними. Остання вимога пояснюється великою ризикованістю такого боргового

52

зобов’язання, як вексель, обмеженнями, що супроводжують кредитні угоди

(дотримання чинного законодавства, чіткий термін погашення суми

основного боргу, відсутність обмежень для переходу прав вимог кредитора

до іншої особи без згоди позичальника).

ББ зумовлюється станом корпоративного управління загалом і ризик-

менеджменту зокрема.

Складовою БББС, на наш погляд, слід вважати і безпеку здійснюваного

банками-факторами факторингу – комплексу фінансових послуг, що

надається клієнту в обмін на уступку дебіторської заборгованості, і включає в

себе фінансування поставок товарів, страхування кредитних ризиків,

визначення стану дебіторської заборгованості і роботу з дебіторами з

своєчасної оплати, уможливлює покупцю відстрочити платежі, а

постачальнику отримати основну частину оплати за товар відразу після його

поставки[70, c.108].

Другий аспект БББС передбачає забезпечення безпечного рівня

боргових зобов’язань держави, клієнтів (у т.ч. держателів кредитних карток) і

контрагентів банкам, що утворюють БС, уникнення проблемних боргів. При

цьому слід зазначити, що існують різні підходи до віднесення боргів до

проблемних. Це і ситуація, коли позичальник неспроможний сплачувати

зобов’язання без синхронного скорочення інших витрат, і неспроможність їх

сплачувати впродовж певного періоду. Причому західні дослідники в цьому

плані використовують термін «боргова спіраль» як узагальнення таких

стадій, як утворення проблемних платежів, штрафні санкції, «жонглювання»

фінансами (сплата кредиторам, які найбільше тиснуть), тиск кредиторів,

фінансовий крах (банкрутство), вжиття нереалістичних заходів, судові

процеси і визначення загальної суми втрат[227; 248]. Водночас, під

«борговою спіраллю» розуміють і ситуацію, коли до нових запозичень

вдаються не для виробничого використання, а для обслуговування і

погашення накопиченої заборгованості.

53

Крім того, окремо слід зазначити, що використання банками державних

облігацій своїх країн може сформувати не зовсім адекватне сприйняття

ризиків, притаманних таким активам, що може створити ілюзію стійкості.

Ринковим вимірником ризиків державних боргів можуть виступати

інструменти кредитного захисту (credit default swaps), зокрема, відхилення

поточних котирувань інструментів кредитного захисту за аналізованим

емітентом від базового показника. Як правило, базовим параметром виступає

умовний «еталон надійності», тобто інструмент, що має найменші ризики.

Правда, часті і різкі коливальні рухи на ринках кредитного захисту знижують

практичну доцільність використання даного інструменту як індикатора

ризиків за державними облігаціями. В будь-якому разі наглядовим органам

слід регулярно відстежувати і переглядати ризикові коефіцієнти за

конкретними активами. Збільшення вкладень в державні облігації істотно

підвищить залежність банківського сектору від стану бюджетної сфери

конкретних груп емітентів. Як наслідок, сформується канал поширення

фіскальних ризиків в банківську сферу внаслідок погіршення

макроекономічної кон’юнктури[189, c.27-28].

Крім вищезазначених складових БББС національної економіки,

необхідно виокремлювати безпеку формування його сукупного/

внутрішнього/зовнішнього/гарантованого боргу, безпеку обслуговування і

безпеку схем погашення названих різновидів боргу (ануїтетна,

диференційованого і наростального платежів).

Доцільно особливу увагу приділяти оцінці прямого запозичення уряду/

розміщенню держборгу в підконтрольних фінансових інститутах, до яких,

зокрема, належать державні банки.

Правомірно ставити питання і про боргову безпеку модернізації як

стану захищеності БС, що здійснює модернізацію свого функціонування, від

загроз неможливості розрахуватись з кредиторами цих процесів.

Водночас, на наше переконання, правомірно вести мову про безпеку

поточного та потенційно можливого рівня боргу БС національної економіки,

54

його зовнішньої та внутрішньої складової, а також безпеку всіх учасників

боргових відносин.

Поряд з цим, ураховуючи зростання значущості синдикованих

зовнішніх кредитів і єврооблігаційних позик КБ при оцінці БББС

національної економіки слід оцінювати безпеку всіх учасників таких угод:

позичальників; організаторів/лід-менеджерів (зазвичай першокласних

міжнародних банків); банків-учасників синдикату; юридичних та податкових

консультантів, а також спеціально створюваних при випуску єврооблігацій

юридичних осіб (bankruptcy-remote special purpose vehicle, SPV).

Водночас, надання синдикованих кредитів БС національної економіки

внутрішнім позичальникам знижує ризик концентрації боргу кредитором.

Структура боргу постійно змінюється. Ф. Блек і Дж. Кокс[218]

наголошували на існуванні субординації боргу в пасивах компанії.

Загалом комплексний підхід до з’ясування сутності БББС національної

економіки передбачає необхідність чіткої класифікації різновидів його

боргових зобов’язань (табл.1.3).

Утім вимоги до безпечності боргових зобов’язань банків зазнають

еволюційних змін. Так, при купівлі облігацій КБ інвесторам мають бути

надані додаткові гарантії, а саме: не лише детальніше розкриття інформації,

але й інструменти, які гарантують, що зміна номінальної вартості

провадитиметься фінансовим регулятором лише після ретельного аналізу

кожного окремого випадку. Правило «всі кредитори рівні» відіграє тут

ключову роль. Його мета – гарантувати, що жоден кредитор не зазнає більше

збитків внаслідок надання фінансової допомоги банку, ніж він зазнав би в

разі звичайного банкрутства фінансового інституту. До прийняття Директиви

про фінансове оздоровлення і санацію банків держателі облігацій глобальних

системно-значущих банків були впевнені, що ця системна значущість і

необхідність збереження стабільності фінансової системи змусить

Таблиця 1.3

Класифікація різновидів боргових зобов’язань БС національної економіки

Класифікаційні ознаки Різновиди боргових зобов’язань

55

Види угод кредити, кредитні лінії, овердрафт, акредитиви, факто-

ринг, лізинг, гарантії, поручництва

Причини виникнення утворені внаслідок невідповідності строковості залучених

і наданих коштів, кризових явищ

Інтегрованість сукупні, одиничні

Вектор фінансових потоків вхідні, вихідні

Джерело внутрішні, зовнішні; від центробанку, господарюючих

суб’єктів і домогосподарств, урядів; з міжбанківського

ринку, з міжнародного боргового ринку

Категорії прямі, умовні (гарантії, поручництва)

Номінованість в національній валюті, в іноземній валюті

Персоніфікація персоніфіковані, пулові

Умови фінансування гібридні, сек’юритизовані,

Черговість погашення першочергового погашення (старші), субординовані

Інструменти кредитного

ринку

у вигляді синдикованих кредитів, мезонінних кредитів,

POS-кредитування (надання кредитів безпосередньо в то-

рговельних точках), ЕСА-фінансування (фінансування че-

рез агентство кредитування експорту), LBO-фінансування

(фінансування левереджевого викупу), авальні кредити,

акцептні кредити, вексельні кредити, ломбардні кредити,

споживчі кредити, інвестиційні кредити, іпотечні

кредити, краудлендингові кредити

Характер розрахункові, податкові, пірамідального фінансування

Строковість погашення коротко-, середньо-, довгострокові

Стан поточні, конверсійні, пролонговані, відстрочені, списані,

перекуплені

Проблемність стандартні, субстандартні; погашені, прострочені,

проблемні; нормальні, безнадійні

Наявність наявні, потенційно можливі, непередбачувані

Періодичність періодичні, постійні

Гарантування гарантовані, негарантовані

Спрямування на поточні потреби, покриття тимчасового дефіциту

ліквідності, капітальні потреби, модернізацію

банківського сектору

Забезпеченість забезпечені заставою, незабезпечені

Масштабність незначні, середні, великі;

Швидкість накопичення швидкозростаючі, повільно зростаючі

Безпечність помірні, надмірні, граничні, критичні

Керованість керовані, некеровані

Вчасність погашення достроково погашені, прострочені

Правила платежів з фіксованими ставками, з перемінними ставками, з

наростаючим платежем, індексовані

Спосіб погашення з ануїтетними платежами, диференційованим

погашенням

Обертання на ринках що обертаються на первинному ринку, на вторинному

ринку

Регульованість регульовані, нерегульовані

Структурованість структуровані (вексельні і облігаційні позики, євробонди,

кредитні ноти), неструктуровані (інвестиційні банківські

кредити, брідж-кредити під майбутнє ІРО)

Обліковуваність обліковувані, необліковувані

56

Реструктуризованість реструктуризовані, нереструктуризовані

Способи перетворення обмінювані на фінансові інструменти, реформи, активи

Складено автором

регуляторів надати фінансову допомогу банкам і не дозволить їм стати

банкрутом. Такий підхід був безпечним для кредиторів, оскільки збитки

покривались лише акціонерами і платниками податків. Проте, від подібної

парадигми too big to fail відмовились, оскільки той факт, що кредитори не

несуть жодних збитків, виглядає несправедливим для суспільства і

фінансових регуляторів. Відтак, навіть принцип «всі кредитори рівні» не

змінив наміри застосовувати механізми bail-in (на використання облігацій

bail-in має бути дозвіл фінансового регулятора) при рятуванні банків, ніж

запускати механізм bailout (викуп) за рахунок платників податків[178, c.153-

154].

Разом з тим, як показав перебіг кризи 2007–2008 рр., суттєво на

борготворення в державі може вплинути й банківський сектор, оскільки для

стабілізації фінансової системи багатьом банкам, що опинилися на межі

банкрутства, для уникнення їх дефолту з огляду на їх неналежну боргову

безпеку надавалась суттєва фінансова допомога за рахунок державних

запозичень[49].

Утворення боргу БС національної економіки спричиняють:

невідповідність (за обсягами і строковістю) залучених КБ і наданих ними

ресурсів, проблемність сфер корпоративних фінансів і фінансів

домогосподарств, що зумовлює брак довгострокових ресурсів; збільшення

витрат на організацію банківництва за незмінних/знижуваних доходів;

зростання напруженості в сфері державного боргу; циклічність економічного

розвитку.

Серед чинників БББС національної економіки, на наш погляд:

умотивованість БС (зумовленість зростання заборгованості

комерційних банків внаслідок комерційної вигоди/політичної доцільності,

зумовленої вимогами держави);

національна модель споживання (структура витрат економічних

57

агентів, рівень заощаджень);

поведінкові моделі КБ (вичікувальна, активна (реструктуризація боргів

і перегляд кредитної політики), примусова, пасивна (перегляд кредитної

політики і вимог до позичальників), змішана (підвищення жорсткості

кредитної політики, позбавлення від проблемних активів));

акценти кредитної політики КБ (на фізичних осіб/корпоративних

клієнтів);

інвестиційна політика КБ (банки, які мають довгострокові перспективи

зростання, меншою мірою віддають перевагу довгостроковим зобов’язанням,

оскільки в такому разі акціонери будуть вимушені істотну частку доходів,

отримуваних банком, передавати кредиторам[237]);

компетенція КБ (тимчасово вільні гроші взяти в борг дешевше у тих,

хто не знає, що з ними робити; дати в борг дорожче ці гроші тим, хто їх

здатен повернути; довгостроково успішний банк дає в борг гроші лише на

тому суверенному ринку, на якому їх збирає у кінцевих інвесторів[80, c.50-

51]);

наявність/відсутність значної кількості безпечних/критичних за

сукупною/внутрішньою/зовнішньою заборгованістю КБ;

рівень державних боргових зобов’язань у борговому портфелі БС

(надмірне накопичення в банках цих зобов’язань загрожує банківськими

кризами, оскільки навіть оцінка рівня боргового ризику не є достатнім

запобіжником їм);

глобалізація грошових боргових потоків, що зумовлює зростання

масштабів боргового ринку, підвищення рентабельності боргових операцій,

утім, спричиняє збільшення фінансових ризиків і негативно позначається на

стійкості системи запозичень;

лібералізація національного боргового ринку, що зумовлює зростання

конкуренції банківських і небанківських фінансових установ на кредитному

ринку;

58

наявність/відсутність джерел нового фінансування (скажімо, якщо

типова держава єврозони змушена знаходити нові кредити приблизно на 10%

від загальної суми боргу щорічно, то типовий банк єврозони змушений

знаходити 10% щоденно його загального боргового навантаження. Ця

щоденна потреба в мільярдах євро свіжої ліквідності означає, що спіраль

банківської кризи може почати закручуватися з надзвичайною

швидкістю[122, c.54]);

строк/тривалість залучень/запозичень та їх ціна (ще в 1863 р. тодішній

керівник Департаменту банківського нагляду Х’ю Мак-Калох звернувся з

листом до всіх банків США, в якому містились настанови, що увійшли в

історію як «десять заповідей банкіра», серед яких, зокрема: не давайте позик,

за якими Вам не пропонують відповідного забезпечення; жодним чином не

сприяйте спекуляції і не прощайте її; надавайте позики лише для законних і

виправданих угод; надавайте кредити на максимально короткий строк, який

тільки може дозволити собі клієнт[105, c.62]);

наявність/відсутність економічних санкцій проти країни;

наявність/відсутність державних гарантій для банківських облігацій;

боргова місткість БС (його здатність обслуговувати і погашати борг за

рахунок власних доходів);

наявність/відсутність документального договірного зобов’язання, яке

бере на себе позичальник, що містить перелік дій, які він має виконати/не

виконувати на час кредитної угоди, невиконання яких уможливлює

оголошення кредитором дефолту позичальнику;

можливість/неможливість реструктуризації боргу БС;

наявність/відсутність права кінцевих зовнішніх позичальників на

дострокове погашення кредитів;

наявність/відсутність обмежень у кредитних угодах, що

уможливлюють узгодження інтересів акціонерів і кредиторів, полегшення

отримання і зниження вартості боргового фінансування;

співвідношення між внутрішньою і зовнішньою заборгованістю;

59

доларизація банківських зобов’язань;

довіра/недовіра на міжбанківському ринку;

наявність/відсутність активів високої кредитної якості (за різними

оцінками[189, c.26], вимоги з ліквідності Базеля III, зокрема, дотримання

нормативів покриття ліквідності і чистих стійких пасивів, зумовлять

зростання попиту на надійні активи в розмірі 2-4 трлн. дол., або 15–30% від

загального обсягу банківських активів);

використання/невикористання лімітів заборгованості банків перед

нерезидентами;

наявність/відсутність жорстких обмежень з забезпечення валютних

позик і встановлення межі відкритої валютної позиції за форвардами;

спрямованість пруденційної політики ЦБ;

інфляція, що знецінює номінальну вартість внутрішнього боргу БС;

наявність/відсутність тінізації зовнішньої заборгованості КБ, оскільки

можливе створення заборгованості самим собі в разі залучення коштів у

своїх акціонерів («самокредитування») з метою податкової оптимізації, що

спричиняє виплату їм дивідендів під виглядом відсотків за позиками;

розвиток кредитоманії (зростання кредитів у геометричній прогресії і

відсотка їх неповернення) в суспільстві та ступінь поширення фінансового

шахрайства в банківській сфері.

Певною мірою, на наш погляд, чинником БББС є й участь (або

відсутність такої) у мезонінному фінансуванні, оскільки, по-перше, під ним

розуміється гібридне фінансування, що поєднує в собі ознаки боргового і

пайового фінансування (прямих інвестицій); по-друге, для позичальника

мезонін привабливий можливістю отримання фінансування за недостатності

забезпечення чи невідповідності фінансовим вимогам для залучення

стандартного банківського кредиту, а також поліпшення умов доступного

банківського фінансування (максимально припустиме відношення боргу до

обсягу прибутку до вирахування витрат за відсотками, сплати податків та

амортизаційних відрахувань) позичальника в рамках мезонінного кредиту в

60

1,5–2 рази вище, ніж за звичайним кредитом, а фінансування з іншого

джерела без погіршення стану банку розглядається банками як плюс.

При цьому мезонінна позика є механізмом мезонінного фінансування,

де переважають боргові характеристики і присутні такі інструменти, як

субординовані кредити, позики «з умовною участю», субординовані

облігаційні позики, конвертовані облігації й облігації з варантами.

Наявність «подушки безпеки» у вигляді конвертованих боргових

зобов’язань, поточні виплати за якими можуть бути відстрочені/виключені в

разі фінансового стресу компанії, підвищує довіру старших кредиторів до

емітента[178, c.10, 18-19, 31, 119].

Старшими кредиторами, як правило, є КБ, оскільки їх права вимоги на

активи мають право «старшинства»[157, c.541].

Важливе місце в забезпеченні БББС має належати формуванню й

реалізації його боргової політики. Утім, це питання залишається

нерозв’язаним як в теоретичній, так і практичній площинах.

У теоретичному плані дослідники вдаються до характеристики сутності

боргової політики держави, регіонів, муніципальних утворень, тоді як

невизначеною є сутність боргової політики суб’єктів господарювання,

галузей господарського комплексу і секторів економіки. Крім того,

недостатньо обґрунтованими є й існуючі тлумачення боргової політики.

Так, І. Бабич характеризує боргову політику як безперервний процес

розробки стратегії з управління державним боргом і тактичних заходів з її

реалізації в цілях підтримання обсягу боргу на економічно безпечному рівні з

урахуванням диверсифікації часової структури боргу на перспективу[6].

Проте, на наш погляд, по-перше, політика не є процесом. По-друге, не можна

зводити боргову політику виключно до управління державним боргом. По-

третє, має враховуватись не лише диверсифікація часової структури боргу.

О. Волинська тлумачить боргову політику як діяльність органів влади з

управління державним боргом, що формує ідеологію управління державними

запозиченнями, визначає стратегію і тактику управління державним боргом і

61

основні напрями органів влади з їх реалізації[37]. З таким визначенням також

не можна погодитись, оскільки в ньому порушено причинно-наслідковий

зв’язок: не діяльність формує ідеологію, а навпаки. Крім того, неправомірно

розглядати боргову політику як діяльність органів влади з управління

державним боргом (про абсолютизацію якого вже йшлося). Така діяльність

радше може бути не політикою як такою, а її реалізацією.

Н. Синютка розглядає муніципальну боргову політику як циклічний,

мультифункціональний та багатостадійний процес, підконтрольну

національному уряду комплексну діяльність місцевих органів влади, які

мають повноваження щодо залучення боргових ресурсів, надання гарантій та

визначають напрями їх використання з метою стимулювання інноваційної та

інвестиційної активності на території підпорядкованої адміністративно-

територіальної одиниці, забезпечують на базовому бюджетному рівні

управління боргом та згенерованими ним ризиками, здійснюють заходи з

його обслуговування (за необхідності – рефінансування, реструктуризацію)

та погашення[158]. Такий підхід конкретизує спрямованість боргової

політики: залучення боргових ресурсів та напрями їх використання, надання

гарантій, управління боргом та суміжними ризиками, заходи з

обслуговування і погашення. Проте, про недоцільність асоціювання боргової

політики з процесом/діяльністю дисертант зазначав вище.

Боргову політику в економічній літературі здебільшого розглядають як

складову бюджетної політики. Однак, на наш погляд, вона є окремим

різновидом фінансової політики і пов’язана, і взаємозумовлена практично з

усіма її складовими.

Після глобальної фінансово-економічної кризи 2007–2008 рр.

загальною світовою тенденцією стало трансформування боргової політики у

ризик-орієнтовану, зміст якої полягає у ранній ідентифікації боргових

ризиків, розробленні заходів протидії, зосередженні фінансових,

організаційних, людських ресурсів на напрямах найбільш небезпечного

впливу[49].

62

Боргова політика БС національної економіки, на наш погляд, – це

курс, на основі якого формують і реалізують сукупність стратегічних і

тактичних цілей, завдань і заходів, засобів, інструментів і методів з

планування і прогнозування, регулювання й управління його сукупним,

внутрішнім і зовнішнім боргами, важелів і стимулів забезпечення їх

безпечного рівня шляхом диверсифікації їх резидентної, часової, цінової й

валютної структури, а також сфер використання.

А оскільки, БС є сукупністю КБ, кожен з яких має свої інтереси, активи

й специфіку діяльності, можна вести мову лише про загальні тенденції

формування і реалізації боргової політики БС, зумовлені специфікою його

функціонування. Отже, боргова політика БС має формуватись і

реалізовуватись на основі взаємодії і взаємозумовленості регулятора ринку

банківських послуг і КБ, саморегулівних організацій ринку.

Метою боргової політики БС як сукупності КБ є з’ясування

оптимального співвідношення між потребами сектору в додаткових

фінансових ресурсах і витратами на їх залучення, обслуговування і

погашення, визначення необхідного для забезпечення пріоритетних напрямів

діяльності та його ефективного функціонування, безперервності, надійності й

безпечності обсягу боргових ресурсів.

Основними завданнями боргової політики БС мають бути: визначення

порядку і принципів боргових відносин, оптимізація структури та

підвищення ефективності використання його внутрішніх і зовнішніх

запозичень; підтримання рівня його боргового навантаження та витрат на

його обслуговування й погашення на безпечному рівні; забезпечення

своєчасного і повного виконання боргових зобов’язань, стримування

зростання витрат на це за дотримання його коротко- і довгострокової

ліквідності; мінімізація ризиків залучення, запозичення і використання

боргових ресурсів; ведення обліку і здійснення контролю за боргом.

Особливе місце в реалізації боргової політики БС має належати дієвому

управлінню його боргом, що тлумачиться в економічній літературі як:

63

процес розробки й реалізації стратегії управління заборгованістю, що

уможливлює залучення необхідного фінансування, виконання цільових

установок щодо ризикованості і витрат[109];

сукупність взаємопов’язаних заходів з визначення обсягів, строків,

форм і умов формування, погашення і обслуговування боргових зобов’язань

у взаємозв’язку з управлінням зовнішніми активами[155, c.52]; виплати

доходів кредиторам і погашення позик, зміни умов чинних позик, визначення

умов і випуску ЦП[42, c.129]; обслуговування боргів (погашення основної

суми і виплата відсотків кредиторам; моніторинг обсягу й рівня боргу;

взаємовідносини з кредиторами з урегулювання старих боргів і надання

нових кредитів; реструктуризації, рефінансування і конверсії боргів[199,

c.130].

Загалом, на наш погляд, на БББС національної економіки впливають

такі групи чинників (рис. 1.5).

При цьому особливої уваги в контексті даного дослідження заслуговує

такий борговий чинник, як боргова стійкість БС.

Утім, боргова стійкість у науковій літературі розглядається

здебільшого стосовно національної економіки загалом, регіонів, сфери

державного управління, державного і місцевих бюджетів, податково-

бюджетної сфери, державних запозичень і державного боргу. Визначення ж

сутності боргової стійкості БС та підходи до її оцінки сьогодні відсутні. Ось

чому вкрай необхідно з’ясувати сутність цього поняття і розробити підходи

до її оцінки, що дозволить підвищити обґрунтованість оцінки боргової

стійкості та заходів з підвищення рівня БББС економіки України.

Основними підходами до дослідження поняття «боргова стійкість» є

підхід, що: Чинники БББС національної економіки

Системні чинники

Методи і важелі впливу уряду і центробан-ку на

боргову стійкість БС

Економічні чинники

ВВП, рівень зайнятості, рентабельність ви-

робництва, індекс інфляції, рівень доходів

населення і корпоративних фінансів, інвес-

Політичні чинники

Розподіл владних повноважень, внут-

Нормативно-правові чинники

Передбачуваність, стабільність, адаптив-

вність законодавства, несуперечливість

законів і підзаконних актів, що регламен-

тують боргові відносини

64

Рис. 1.5. Чинники впливу на БББС національної економіки

Джерело: розробка автора

об’єднує три внутрішньо притаманні їй характеристики, такі як: а)

безумовна здатність повністю і вчасно виконати боргові зобов’язання; б)

65

відсутність зростання боргового навантаження; в) відсутність необхідності

реструктуризації чи списання боргу;

передбачає безперешкодний доступ до фінансових ресурсів,

необхідних для повного та вчасного виконання боргових зобов’язань[103,

c.106].

Водночас, переважна більшість підходів зосереджує увагу на

визначенні рівня боргової стійкості, фокусуючи увагу на рівні боргу, не

враховуючи його складових компонентів[1, c.98].

А. С. Митрофанова визначає боргову стійкість як спроможність

виконувати свої боргові зобов’язання без зростання боргового тягаря та не

вимагаючи реструктуризації боргу[103, c.110].

Тлумачиться боргова стійкість і як здатність до своєчасного та повного

виконання боргових зобов’язань без суттєвого накопичення додаткового

боргу, проведення його реструктуризації чи списання з одночасним

забезпеченням прийнятного рівня економічного зростання[26, c.4].

Експерти МВФ в оцінці боргової стійкості виокремлюють такі її

властивості, як рівень накопиченого боргу, його динаміку, уразливість

структури, потребу у запозиченнях[202, c.186].

Наголошується, що боргову стійкість (debt sustainability) доцільно

розглядати як такий стан обсягу і структури заборгованості, який дозволяє

країні-позичальниці виконувати поточні і майбутні зобов’язання щодо її

обслуговування, і виключає необхідність вдаватися до списання чи

реструктуризації заборгованості. При цьому вважається, що боргова позиція

є стійкою, якщо відношення боргу до ВВП перебуває на незмінному рівні,

або через певний період часу знижується. Водночас, висловлюється й думка,

що забезпечення боргової стійкості вимагає не обмеження рівня боргу, а

стримування у довгостроковій перспективі темпів його зростання[141, c.50].

На наш погляд, під борговою стійкістю БС слід розуміти стан, за

якого здійснювані БС запозичення здійснюються з урахуванням

оптимальної структури і максимального використання можливостей

66

боргових інструментів, боргове навантаження на витрати БС не

перевищує встановлених нормативів, а накопичений ним борг може бути

обслуговуваний у будь-який момент часу.

Авторські підходи до оцінки боргової стійкості БС представлені в п.3.2

дисертації.

Водночас, комплексний підхід до визначення теоретико-

методологічних засад БББС національної економіки вимагає чіткого

з’ясування загроз їй та індикаторів оцінки її рівня, чому і буде присвячено

наступний підрозділ.

1.3. Загрози борговій безпеці банківського сектору та індикатори

оцінки її рівня

На рівень БББС національної економіки впливають численні загрози.

Визначення ж загроз БББС потребує, насамперед, з’ясування їх сутності,

переліку і особливостей прояву.

Загроза як форма вираження протиріччя завжди має предметний

характер. Вона конкретна, наповнена певним змістом і, якщо її небезпека

чітко виражена, набуває конкретної характеристики. Таким чином, джерелом

формування загрози безпеці є розмаїття внутрішніх і зовнішніх протиріч

суспільного розвитку в конкретній країні і на міжнародній арені в різних

сферах людської діяльності. Це одночасно і головний вихідний критерій для

виокремлення тих суспільних відносин, які й формують систему соціальних

взаємодій у сфері безпеки[211, c.13].

Під загрозою розуміють сукупність умов, процесів, чинників, що

перешкоджають реалізації національних економічних інтересів або

створюють небезпеку для них і суб’єктів господарської діяльності. Загроза ж

економічній безпеці може бути визначена в кінцевому вигляді як якась

67

шкода, інтегральний показник якої характеризує ступінь зниження

економічного потенціалу за певний проміжок часу[18].

Формування середовища банківської безпеки передбачає розгляд загроз

не як спонтанного явища, а як наслідку будь-яких негативних для вітчизняної

банківської системи тенденцій розвитку. Оскільки глобалізація розмиває

зовнішні і внутрішні кордони, то ці тенденції в багатьох випадках виникають

у результаті протиріч, породжуваних об’єктивною розбіжністю інтересів

учасників глобальної економічної системи. Ризики, загрози й конфлікти

являють собою форми прояву єдиного процесу підриву і руйнування

банківської безпеки[14, c.171].

Виокремлення основних загроз ББ є дуже важливим, оскільки

дозволить провести їх подальшу систематизацію та нейтралізувати негативні

впливи, зокрема, під час формування та проведення боргової політики. Адже,

як відомо, загрози видозмінюються залежно від стану та рівня розвитку

економічної системи, і тому лише постійне їх відстеження і визначення

надасть можливість своєчасно розробити та здійснити практичні заходи щодо

зниження негативного впливу таких загроз чи їх повної ліквідації, що в свою

чергу допоможе полегшити та підтримати на належному рівні стан

фінансової безпеки держави загалом та ББ зокрема[23, c.172].

Комплексна оцінка загроз ББ, які мають екзогенний характер або

породжуються незбалансованою фіскальною, монетарною, валютною чи

загальноекономічною політикою, має стати головним компонентом системи

моніторингу боргової безпеки. Ця система покликана ідентифікувати ризики,

що загрожують дотриманню ББ, та умови (фактори), які визначають

загострення цих ризиків, або ж можуть пом’якшити їх вплив на стан ББ[20,

c.9].

Однак, сьогодні в економічній літературі здебільшого розглядаються

загрози ББ держави і регіонів, домогосподарств (і то без належної

конкретизації, визначення їх переліку і вектору дії), а логічно завершені

дослідження проблематики загроз БББС національної економіки відсутні.

68

Так, зокрема, зазначається, що щорічне зростання як загального обсягу

державного боргу, так і відношення до ВВП, зовнішнього державного боргу

та частки державного боргу, номінованого в іноземній валюті, одночасно з

підвищенням курсу іноземних валют створює додаткові загрози ББ

держави[23, c.172].

Існує й думка, що суттєві загрози ББ породжуються аномально високим

рівнем державного і гарантованого державою боргу відносно доходів

держбюджету, великою часткою боргових зобов’язань, деномінованих в

іноземній валюті чи прив’язаних до обмінного курсу, значними обсягами

вилучення валютних ресурсів з експортної виручки на зовнішньоборгові

виплати всіх секторів економіки, а також низьким рівнем міжнародних

резервів відносно суми короткострокових зовнішніх зобов’язань резидентів

та погашення довгострокового зовнішнього боргу впродовж року[20, c.14].

При цьому наголошується, що виникнення боргових ускладнень може

становити пряму загрозу для збереження стабільності БС, платіжного

балансу, валютного ринку. Зокрема, у кризових умовах можливе поширення

боргових проблем держави на БС чи валютний ринок. Загроза дефолту уряду

може спровокувати відплив вкладів з банків чи паніку на валютному ринку.

Крім того, інвестування банками значних сум коштів у державні ЦП може

загрожувати їх платоспроможності у випадку переходу цих активів до

категорії проблемних[20, c.15].

До загроз ББ держави відносяться й:

погіршення макроекономічних показників і стану фінансової системи,

економічна рецесія, зниження бюджетного фінансування державних витрат,

дефіцит держбюджету, погіршення структури і зниження ліквідності

боргових інструментів, трансформація умовних боргових зобов’язань уряду у

фактичні, критична залежність від зовнішніх запозичень, втрата доступу на

зовнішні ринки запозичень, надмірні обсяги державних гарантій боргових

зобов’язань, безсистемність і неефективність політики держави в управлінні

державним внутрішнім і зовнішнім боргом, припинення платежів з

69

обслуговування боргу; дестабілізація кредитних відносин; політична

нестабільність і зростання соціальної напруженості в країні;

зростання до загрозливих параметрів боргового навантаження,

надмірне залучення коштів на недосить вигідних умовах поряд з

нераціональністю їх використання; відмова від реструктуризації ОЗДП[95];

висока вартість державних запозичень; швидке «проїдання»

запозичених коштів; збільшення витрат на погашення та обслуговування

державного боргу; низький кредитний рейтинг держави; падіння позицій

країни за індексом глобальної конкурентоспроможності[34, c.43];

значний корпоративний борг; інерційність, відсутність механізму

швидкого реагування на прийняття рішень у борговій сфері[16, c.23];

висока частка запозичень, що мають короткостроковий характер;

пікові навантаження на держбюджет при здійсненні платежів за державним

та гарантованим державою боргом; типовий ефект «витіснення інвестицій»

[191, c.172];

граничне наближення інтегрального показника боргової безпеки до

його критичного значення[205].

З метою ідентифікації загроз ББ країни визначено такий перелік

боргових показників та їх граничних значень (табл. 1.4).

Таблиця 1.4

Індикатори ідентифікації загроз ББ країни

Джерело: [25, c.325]

При характеристиці загроз БББС національної економіки слід

розрізняти загальні і специфічні, наявні і ймовірні, внутрішні й зовнішні,

реальні та уявні, основні і другорядні, критичні, стійкі і зростаючі загрози.

70

Утім, усталеного бачення загроз БББС сьогодні немає. Дослідники

включають ті чи інші загрози цьому різновиду безпеки в перелік загроз

банківській безпеці загалом.

Так, О. І. Барановський серед зовнішніх загроз банківській безпеці

виокремлює такі загрози, що можуть бути визнані загрозами БББС, як:

істотне покриття недостачі пропозиції масштабних і довгих капіталів

для корпоративного сектору вітчизняної економіки за допомогою залучення

зарубіжного фінансування;

безумовне домінування західних банків у сфері першого публічного

продажу акцій як на глобальному, так і на національному ринках, а також у

сфері злиття і поглинання;

непрозорість структури власності клієнтів КБ;

невизначеність перспектив розвитку бізнесу потенційних

позичальників;

масове дострокове витребування вкладниками строкових вкладів[14,

c.173-174].

Натомість серед внутрішніх загроз банківській безпеці О. І.

Барановський виокремлює такі загрози, які по суті є загрозами БББС, як:

зниження відношення ліквідних активів банків до їх зобов’язань;

збереження в деяких банків значної залежності від внутрішнього

міжбанківського ринку; мала місткість ринку міжбанківського кредитування;

невисокий рівень довіри на міжбанківському ринку; ризик ліквідності (ризик

не знайти контрагента, готового надати кредит на прийнятних умовах);

здійснення банками сумнівних операцій (як правило, операцій,

пов’язаних з «оптимізацією» оподаткування в інтересах власників банків) як

від свого імені, так і за дорученням клієнтів, що пов’язано з можливістю

підвищених ризиків заперечування відповідних дій банків податковими

органами, відпливом клієнтів і грошових коштів, виникненням збитків і

втратою платоспроможності;

71

відсутність затвердженої методики оцінки для всіх типів фінансових

ризиків; виявлення не всіх ризиків, притаманних використовуваним

фінансовим інструментам; неповне визначення ризиків для всіх контрагентів;

відсутність оцінок чутливості інструментів до ризиків[14, c.174-175].

Р. Вовченко зазначає, що БББС істотно підриває боргова криза, яка

охоплює державу, суб’єктів господарювання різного профілю та

домогосподарства[36].

Загрозу БББС становить не стільки його борг як такий, скільки його

нераціональна структура, збільшення витрат з його обслуговування та

нестача коштів на його погашення, несвоєчасне здійснення відповідних

платежів, тобто його структурні і вартісні параметри.

Так, істотною загрозою БББС є саме закредитованість населення, тобто

не лише великий обсяг його боргів за кредитами, а й неможливість їх

своєчасно погашати. Скажімо, Федеральна резервна система США

використовує для оцінки цього стану два показники: коефіцієнт

обслуговування боргу (Debt Service Ratio, DSR) (платежі з обслуговування

кредитів (іпотека й споживчі кредити)/наявний грошовий дохід

домогосподарства) і коефіцієнт фінансових зобов’язань (Financial Оbligations

Ratio, FOR) (до зобов’язань додаються й платежі за лізинг автомобілів, плата

за оренду чи страховку житла, податки на майно).

Індикаторами рівня заборгованості домогосподарств, що

розраховуються на даних макростатистики без використання опитувань

населення, є: відношення розміру боргу домогосподарств до ВВП (Leverage

to GDP Ratio) і до наявних грошових доходів населення (Consumer Leverage

Ratio CLR) (обсяг усіх непогашених кредитів до річних наявних грошових

доходів населення) [89, c.31]. Наприклад, в США Бюро з захисту прав

споживачів фінансових послуг (Consumer Financial Protection Bureau) внесло

правки до Правила Z (Regulation Z), згідно з якими позичальник може

отримати іпотечний кредит лише в разі, якщо відношення боргу до доходу не

перевищуватиме 43%. Установлена гранична частка боргових виплат в

72

щомісячному доході позичальника перебуває в межах діапазону,

рекомендованого Світовим банком – 30–50%[112, c.42].

Загрожують БББС й нав’язування КБ клієнтам банківських послуг за

відсутності реальної потреби в них, їх недобросовісна реклама, недостатні

вимоги до позичальників, неконтрольоване надання кредитів, що спричиняє

погіршення якості кредитного портфеля за істотного зростання витрат коштів

на резервування.

Загрозу БББС становлять і вимоги дострокової виплати всієї суми

боргу за невиконання зобов’язань за наданими позиками.

Загроза істотного зростання зовнішніх зобов’язань БС криється в

збільшенні частки іноземного капіталу в його статутному капіталі і активах.

Загрозою борговій безпеці є й низька фінансова грамотність

споживачів банківських послуг, яка, допомагає зрозуміти ключові фінансові

поняття і використовувати їх для прийняття рішень про доходи, витрати і

заощадження, для вибору відповідних фінансових інструментів, планування

бюджету, нагромадження коштів на майбутні цілі тощо[193, c.5].

Утім, мало лише виявити ті чи інші загрози БББС, а слід оцінити рівень

їх негативного впливу, що можливе лише за наявності системи відповідних

індикаторів ББ.

Завданнями механізму оцінки загроз є: класифікація загроз, кількісна

оцінка й прогноз їх рівня, аналіз та оцінка взаємозв’язків між ними,

визначення ступеня впливу окремих загроз на формування підсумкового

показника рівня безпеки. Підставою для оцінки загроз і збитків від їхнього

впливу є критерії тих чи інших аспектів банківської безпеки, які можуть бути

кількісними чи якісними показниками – індикаторами безпеки. При цьому

перелік загроз і система відповідних індикаторів повинні не просто

констатувати диспаритети в розвитку банківського сектору, а виявляти

генезис їх утворення, враховувати причинно-наслідкові залежності[14, c.172].

Оцінка рівня ББ здійснюється за допомогою різних методів:

73

методу порівняльного аналізу, що дозволяє провести співставлення

різних боргових позицій, фактичних і порогових рівнів зовнішньої і

внутрішньої заборгованості, вітчизняних і зарубіжних обсягів боргової

економіки;

балансового методу, що дозволяє співвіднести зовнішні активи і пасиви

і визначити в підсумку сальдовані результати боргової діяльності[90, c.2];

коінтеграційного аналізу, на основі якого визначаються довгострокові

співвідношення, що інтерпретуються як функції попиту і пропозиції, а також

позавибіркового оцінювання (в рамках цієї концепції припускається, що

параметризація співвідношення між показником заборгованості і

фундаментальними чинниками, отримана на основі даних країн з ринками,

що формуються, може бути викривленою)[53];

ідентифікації боргових ризиків (небезпечного обсягу, рефінансування

(неможливості обслуговування боргу за рахунок поточних доходів),

відсотковий, валютний, ліквідності, утворення випадкових (умовних) боргів,

операційний) для оцінки оптимальності боргового портфеля.

При цьому порогові значення індикаторів ББ можуть визначатись за

допомогою раціонування (англ. rationing) – нормування, встановлення

певних обмежень, моделювання, використання кращих зарубіжних практик.

Для оцінки державної боргової політики використовують метод

цільових орієнтирів, згідно з яким на основі аналізу кон’юнктури

національного і світового фінансових ринків, а також з урахуванням

фінансових потреб держави в плановому періоді розробляються і нормативно

фіксуються конкретні показники, які мають бути отримані в результаті

здійснення позикових операцій і операцій з управління державним

боргом[77, c.2].

На наш погляд, ці методи можуть застосовуватись і в оцінці БББС

національної економіки.

МВФ і Світовий банк рекомендують оцінювати боргову стійкість країн

з низьким і середнім рівнем доходів на основі[245]:

74

прогнозного аналізу рівня боргового навантаження і розміру боргових

виплат з використанням базового сценарію і стрес-тестування;

оцінки боргової стійкості з огляду на порогові значення індикаторів

розміру державного боргу та витрат на його обслуговування;

аналізу боргових стратегій урядів.

При оцінці рівня боргової безпеки увага переважно приділяється

виокремленню індикаторів ББ держави/країни. Так, з 2013 р. експертами

МВФ застосовується нова методика оцінки боргової стійкості, покликана

якісно поліпшити попередні підходи до оцінки безпечного рівня боргового

навантаження для країн з розвиненими і тими, що розвиваються, ринками.

Пропонується оцінювати боргову стійкість держав, виходячи з рівня

накопиченого боргу, його динаміки, потреби державного сектору в

запозиченнях, а також уразливості структури боргу. Особливістю нового

підходу є те, що при аналізі безпечного рівня держборгу пропонується

розрізняти країни, які мають доступ на міжнародні ринки капіталу, і країни з

низьким рівнем доходів, які переважно використовують пільгові джерела

фінансування[201, c.214].

Для виміру боргового навантаження у світовій практиці

використовують відношення кредиту приватного сектору до ВВП, порогове

значення якого становить 90-100%. При перевищенні цим показником

порогового значення, як свідчать емпіричні дослідження[215; 222],

відбувається уповільнення економічного зростання.

Порогове значення корпоративного боргу нерезидентам має становити

50-60% від порогового значення по внутрішньому корпоративному боргу,

тобто перебувати в межах 40-50% ВВП[19].

Водночас, існують різні погляди дослідників на перелік і порогові

значення індикаторів БББС. Так, такими вважають визначені з урахуванням

показників достатності власного капіталу банків, нормативів, що лімітують

максимальний розмір зобов’язань перед іноземними банками, показників

ризиків БС відношення[212, c.16-17]:

75

зовнішньої заборгованості БС до його сумарних активів (не більше

25%[206, c.84] -30%);

іноземної сукупної банківської позиції до сукупного власного капіталу

БС (не більше 20%).

Друге порогове значення (що характеризує частку іноземної позиції в

капіталі банку) має бути доповнено показником, що враховує

результативність розміщення сукупної іноземної банківської позиції і

відображає відношення сукупної міжнародної чистої валютної позиції КБ

(різниця між сукупними міжнародними пасивами КБ і їх сукупними

міжнародними активами) до сукупного власного капіталу КБ (не більше 4%).

А порогове значення за зовнішніми облігаційними позиками КБ, що

визначається на основі порогового значення за зовнішніми корпоративними

облігаційними позиками (10% від ВВП) і частки КБ в загальному обсязі цих

позик (близько 30%), становить 3% до ВВП[206, c.84-85].

Є. Данилова зазначає, що важливу роль для стабільності БС відіграє не

лише співвідношення «зовнішній борг банків/активи», але й забезпеченість

боргу золотовалютними резервами (ЗВР). В рік кризи в Кореї зовнішній борг

КБ становив 28% пасивів БС, а його обсяг перевищував ЗВР в 4,5 раза, а в

Казахстані частка зовнішнього боргу – понад 50% пасивів КБ, тоді як ЗВР

перевищували зовнішній борг КБ. На думку цієї дослідниці, слід брати до

уваги і відношення сукупного зовнішнього боргу країни до резервів, оскільки

надмірний обсяг зовнішньої заборгованості держави і корпоративного

нефінансового сектору також може спричинити кризу, яка врешті-решт

призведе до серйозних втрат БС. Наприклад, в Аргентині частка зовнішнього

боргу в пасивах банків становила менше 15%, а відношення боргу до ЗВР –

113%, однак зовнішній борг держави більш ніж в 6 разів перевищував ЗВР,

що, поряд з завищеним фіксованим курсом валюти, зумовило девальвацію

песо і банківську кризу в 2001 році. Тому умову з співвідношення

зовнішнього боргу банків і ЗВР слід розглядати як необхідну, але не

достатню. Виходячи з досвіду криз за 15 років, Є. Данилова робить висновок,

76

що частка зовнішнього боргу в структурі пасивів банків нижче 10-15% є

безпечною (Бразилія, Чехія), однак за рівня цього показника в 15-20% ЗВР

мають хоча б вдвічі перевищувати обсяг зовнішнього боргу банків. Частка

зовнішнього боргу в пасивах понад 20% і відношення «борг банків/ЗВР»

понад 100% в разі різкої зміни умов на фінансовому ринку вже є підставою

очікувати банківську кризу. Чіткий критерій щодо співвідношення

«зовнішній борг країни/ЗВР» сформулювати складно: в деяких країнах воно в

окремі періоди становило 200-500%, однак фінансової кризи це не зумовило,

тоді як в інших країнах такі рівні спричиняли кризи. Водночас, даний

показник на рівні понад 500% завжди спричиняв кризи (Туреччина – 571,6%

в 2001 р., Корея – 854% в 1997 р., Аргентина – 1165% в 2003 році)[45].

А, наприклад, ЄБРР традиційно дотримується співвідношення

борг/власний капітал в розмірі 1:1[69].

Р. Вовченко індикаторами БББС національної економіки вважає: розмір

і питому вагу його внутрішньої і зовнішньої заборгованості в сукупному

обсязі внутрішньої і зовнішньої заборгованості економічних агентів країни

загалом; відношення заборгованості БС до ВВП; співвідношення внутрішньої

і зовнішньої заборгованості БС; тривалість і ціну запозичень; частку

короткострокового боргу у сукупному обсязі заборгованості[36].

Індикаторами БББС визначають і[99]:

відношення зовнішнього боргу банків до їх активів (за прецедентом

1998 р., за триразового послаблення курсу національної валюти, якщо

зовнішні зобов’язання банків становлять понад 30% активів, то вони стають

неплатоспроможними, і ймовірність банкрутства в цьому разі дуже велика);

відношення внутрішнього боргу банків до їх активів (не повинно

перевищувати 30% в стабільних макроекономічних умовах);

співвідношення короткострокової і довгострокової зовнішньої

заборгованості банків (довгострокова і короткострокова заборгованість

мають співвідноситися одна з одною як 70:30).

77

Щоб урівноважити ризики в сфері внутрішньої і зовнішньої

заборгованості інституціональних суб’єктів в стабільних внутрішньо- і

зовнішньоекономічних умовах зовнішній і внутрішній борг банків і

корпорацій має співвідноситися один з одним як 50:50. Слід ураховувати,

що прагнути співвідношення зовнішнього і внутрішнього боргу на рівні

50:50 слід лише за збалансованих за рівнем ризиків зовнішніх і внутрішніх

фінансових і економічних умов.

Ж. Голодова і Г. Абакумова говорять і про доцільність установлення

для системно значущих банків обов’язкових нормативів граничного рівня

зовнішніх боргів[40, c.49-50], що розраховуються як обсяг зовнішніх

запозичень банку/обсяг власного капіталу банку (граничне значення даного

нормативу залежно від величини їх активів може бути в межах 2–3) або обсяг

запозичень банку на зарубіжних ринках/обсяг сукупних зобов’язань (не

більше 0,3), а також нормативу забезпеченості короткострокових зобов’язань

власним капіталом банку (обсяг короткострокових запозичень банку на

зарубіжних ринках/обсяг власного капіталу – 0,8-0,9).

Для запобігання утворенню боргового тягаря в БС пропонують[210,

c.120-122]:

установлення ліміту на обсяг біржових операцій банків, пов’язаних з

валютними ф’ючерсами і опціонами;

введення лімітів: за вимогами і зобов’язаннями в іноземній валюті, а

також на частку отриманих іноземних позик і випуску облігацій;

запровадження нормативу резервування зовнішніх зобов’язань,

залучених шляхом випуску боргових ЦП (не менше 6-7% від суми коштів,

залучених шляхом реалізації на зовнішніх ринках даного виду ЦП);

підвищення нормативу обов’язкових резервів за коштами, залученими

від іноземних банків/фінансових організацій в іноземній валюті як мінімум

на 2% до потенційних 5%;

запровадження аналогії й різновидів податку Тобіна.

Серед індикаторів БББС називають і[56, c.31]:

78

відкриту валютну позицію банків (не більше 20% власних коштів

(капіталу));

відношення іноземної сукупної банківської позиції (різниця між

сукупними міжнародними пасивами банків і їх сукупними міжнародними

активами) до сукупного власного капіталу БС (не більше 20%).

Пропонується і запровадження ліміту зовнішньої заборгованості банків

перед нерезидентами в розмірі 20% пасивів банку[22, c.32]; нормативу

забезпеченості короткострокових зобов’язань власним капіталом банків –

0,8-0,9; нормативу покриття кредитів (обсяг наданих кредитів/обсяг

залучених депозитів) – 1,5[40, c.50].

Виходячи з того, що відношення сукупних активів БС до ВВП має

становити не менше 100–120%, а частка кредитного портфеля в активах – не

менше 45–60%, обсяг банківських кредитів корпоративному сектору має

перебувати в межах 70–75% до ВВП. З урахуванням корпоративних позик

дане порогове значення по внутрішньому корпоративному боргу

становитиме 90% до ВВП[207, c.56].

Порогове значення корпоративного боргу нерезидентам має становити

50–60% від порогового значення за внутрішнім корпоративним боргом, тобто

перебувати в межах 50% до ВВП[208, c.107-108].

На підставі дослідження 18 країн ОЕСР за 1980-2010 рр. С. Чикеті, M.

Moханті і Ф. Замполі дійшли висновку, що граничний рівень урядового боргу

– 85% до ВВП, для корпоративного боргу – 90% до ВВП, для боргу

домогосподарств – 85% до ВВП[223]. Граничний рівень корпоративного

боргу у 90% наводять і К. Рейнхарт та К. Рогофф[139].

Крім того, борговий тягар вважається прийнятним, коли відношення

накопиченого боргу до поточного ВВП зберігається незмінним[249].

Численні дослідження останніх років свідчать, що єдиним індикатором

загрози виникнення фінансової кризи на ранній стадії є показник кредитного

розриву (credit-to-GDP gap), що характеризує різницю між відношенням

кредиту до ВВП і середнім рівнем цього співвідношення за минулі періоди.

79

Вважається, що коли даний показник перевищує 8 в.п., БС країни може

зіштовхнутися з кризою в будь-який момент[221]. Водночас, є багато

свідчень того, що розрив понад 4 в. п. є ознакою прийдешньої фінансової

кризи, або уповільнення економічного зростання, або одного й другого

одночасно. З 43 країн, де відношення наданих кредитів до ВВП упродовж 5

років зросло більше, ніж на 30 в. п., 38 країн зазнали фінансових криз[235,

c.3].

О. Караніна і В. Загарських як додатковий показник бюджетно-

фінансової безпеки регіону пропонують частку кредитів КБ в структурі

боргу, що характеризує ступінь ризикованості комерційних запозичень під

вищі відсотки і з жорсткішими строками повернення[78, c.105]. На наш

погляд, цей показник може бути й індикатором БББС національної

економіки.

Ранньому попередженню прийдешніх системних банківських криз

сприятиме розрахунок коефіцієнта обслуговування боргу (англ. Debt Service

Ratio – DSR), що є додатковим системним індикатором визначення

уразливості реальної економіки[225] і визначається як відношення потоку

платежів з накопиченого боргу (погашення основної частини боргу і виплата

відсотків) до величини поточних доходів. За припущення про рівномірний

розподіл платежів за боргом (ануїтетного платежу) коефіцієнт

розраховується таким чином[53]:

,

де D – величина сукупної заборгованості за кредитом, i – середній

рівень відсоткових ставок за виданими кредитами, s – середній строк до

погашення, Y – поточний дохід населення.

З огляду на це, як зазначають дослідники, ліміт надання коштів в

кредит не повинен перевищувати 30-50% від доходів[53, c.12]. Однак для

громадян з низьким і середнім рівнем доходу при настанні кризових явищ в

економіці 30%-ий борг від рівня доходів може виявитися критичною точкою

80

відліку дефолту і серйозно вплинути на рівень добробуту. Розмір щомісячної

виплати має варіюватися на основі комплексного розрахунку параметрів, що

характеризують добробут позичальника, тобто встановлювати сукупну

щомісячну виплату за кредитами залежно від належності до тієї чи іншої

дохідної групи, враховуючи кредити в усіх банках[148, c.25].

Серед індикаторів БББС, на наш погляд, мають бути і:

для оцінки фінансової незалежності БС:

ступінь залежності БС від зовнішніх і внутрішніх джерел

фінансування/коефіцієнт фінансової залежності/леверидж (чистий борг/

власний капітал. Хоча слід зазначити, що існує й точка зору, що максимізація

капіталізації зумовлюється доведенням частки боргу в капіталі до 100% за

наявності «податкового щита», що зменшує базу оподаткування[236]);

коефіцієнт реальної боргової залежності БС (обсяг майбутніх

зобов’язань з обслуговування боргу БС (погашення основної суми і

відсотків), дисконтованих за ринковою ставкою/ ВВП);

рівень залежності БС від міжбанківського кредитного ринку;

сукупний геп БС в іноземній валюті (різниця між активами і

зобов’язаннями), що свідчить про достатність/відсутність валютної

ліквідності КБ для обслуговування зовнішнього боргу. Причому цей

показник є індикатором не лише боргової, а й валютної безпеки БС;

для оцінки боргового навантаження:

темпи зростання відношення банківських кредитів приватному сектору

до ВВП (фінансовий обвал імовірніший, якщо відношення приватного боргу

до ВВП зростає приблизно на 17 чи більше відсотків упродовж п’яти років і

перевищує 150 відсотків[229, c.18]);

темпи зростання заборгованості БС та їх співвідношення з темпами

зростання сукупного боргу країни;

рівень закредитованості національної економіки БС (обсяг наданих КБ

кредитів/ВВП);

81

рівень концентрації банківських активів в розрізі окремих секторів

національної економіки, галузей господарського комплексу та економічних

агентів;

кількість держателів боргу;

заборгованість резидентів БС;

динаміка чистої позиції за зовнішнім боргом банків (різниці між

зовнішнім боргом і зовнішніми активами банків);

ліміт боргового навантаження (за Базелем ІІІ – 3%, тобто банківські

активи за балансовими і позабалансовими статтями не мають перевищувати

капітал банку більш ніж у 33 рази);

частка банківських кредитів у боргових зобов’язаннях галузей

господарського комплексу і регіонів країни;

профіль позикової потужності як обсяг боргових зобов’язань, за якого

розмір щорічних виплат з погашення боргу в плановому періоді не має

перевищувати різницю між обсягом доходів БС і обсягом поточних витрат за

той самий період;

прийнятний рівень накопиченого БС боргу (рівень, за якого БС в змозі

його обслуговувати таким чином, щоб співвідношення борг/ВВП було

стабільним/зменшувалося);

для оцінки трансформації фінансових ресурсів БС:

коефіцієнт трансформації (залучені БС фінансові ресурси/надані ним

кредити), що характеризує перерозподіл ліквідних грошових накопичень

(насамперед, депозитів) у середньо- і довгострокові кредити, дозволяє

оцінити, яку частку залучених коштів слід розмістити в кредити, чи немає

витоку капіталу з банків (пороговим значенням даного коефіцієнта слід

вважати рівень 0,1, тобто розмістити в кредити можна не менше 10 %

залучених ресурсів)[38];

для оцінки стану заборгованості БС:

коефіцієнти відношення обсягу позикової заборгованості окремого

клієнтського сегменту до сукупного кредитного портфеля БС;

82

рівень заборгованості ПО у сукупному обсязі боргу БС;

відношення чистого боргу до активів БС (ступінь його фінансової

стійкості);

коефіцієнт чистого боргу (чистий борг/прибуток до вирахування

відсотків, податків і амортизації);

частка короткострокового чистого боргу в загальному боргу БС;

негарантований державою зовнішній борг державних КБ;

дюрація ринкового портфеля (середній строк до погашення державних і

корпоративних облігацій);

для оцінки боргової стійкості БС:

коефіцієнт фінансової стійкості (власний капітал+довгострокові

зобов’язання/валюта балансу);

час утримання від зовнішніх запозичень (наприклад, за Пабло Гвідотті,

управління країнами зовнішніми активами та зобов’язаннями має

відбуватись таким чином, щоб можна було утримуватись від зовнішніх

запозичень принаймні один рік[67, с.37];

рівень боргового навантаження/ступінь покриття зобов’язань власними

коштами (капітал/пасиви БС);

боргова стійкість БС (обсяг його боргових зобов’язань і витрат з їх

обслуговування/ВВП);

для оцінки якості активів:

співвідношення проблемної заборгованості і проблемних активів;

відношення простроченої і сумнівної заборгованості до акціонерного

капіталу БС;

співвідношення обсягу резервів за сумнівними боргами і кредитного

портфеля клієнтів БС з проблемними кредитами і сумнівною заборгованістю;

співвідношення резерву на втрати за сумнівними боргами і обсягу

відсоткових доходів БС;

коефіцієнт проблемних позик/«якості кредиту» (залишок заборгованості

за рахунками простроченої і сумнівної заборгованостей – резерв на втрати за

83

сумнівними боргами/чистий кредитний портфель. Якщо цей показник

становить понад 5%, вважається, що у банків є проблеми з поверненням

кредитів[43]);

для оцінки кредитоспроможності корпоративних позичальників:

коефіцієнт неповернення основної суми боргу;

коефіцієнт обслуговування боргу (частка прибутку на погашення

відсоткових і фіксованих платежів);

коефіцієнт покриття відсотка (прибуток/відсоткові платежі за певний

період);

коефіцієнт покриття відсоткових платежів (прибуток/відсотки+

лізингові платежі+дивіденди за привілейованими акціями+інші фіксовані

платежі);

коефіцієнт Бівера (чистий прибуток+амортизація/запозичені кошти);

Roll Rate – індикатор, що характеризує частку переходу заборгованості

(строковий і прострочений основний борг) в наступну категорію

простроченої заборгованості за місяць;

Recovery – обсяг грошових коштів, що надійшли в погашення

основного боргу і відсотків за кредитами, що увійшли до категорії

простроченої заборгованості 360+[47];

для оцінки стану управління БС боргом:

ефективність стягнення коштів з неплатоспроможного підприємства

(згідно з дослідженням Doing Business, світовий рейтинг України за

показником «розв’язання неплатоспроможності», що враховує ефективність

стягнення коштів з неплатоспроможного підприємства, знижується. За 2017

р. наша країна опустилась з 148 місця на 150. За даними дослідників, з $1

боргу в Україні вдається повернути в середньому $0,075, тоді як в країнах

Центральної Азії – $0,38, а в країнах ЄС, США, Австралії, Швейцарії,

Норвегії, Японії – $0,73. Строк стягнення – майже три роки, тоді як в Європі і

США – трохи більше півтора року[149]);

84

адміністративна вартість боргу БС (сума видатків на управління

боргом/обсяг боргу БС);

для оцінки ризиків боргових відносин БС:

ризик несплати боргу (обсяг боргу/величина EBITDA (Earnings before

interest, taxes, depreciation and amortization – обсяг прибутку до вирахування

витрат на сплату податків, відсотків і нарахованої амортизації);

коефіцієнт ризику дефолту банківського сектору (виплати за його

внутрішнім боргом/доходи БС);

коефіцієнт ризику дефолту БС з урахуванням виплат за його зовнішнім

боргом (виплати за його внутрішнім боргом/різниця між доходами БС і

виплатами за його зовнішнім боргом);

коефіцієнт ризику дефолту БС з урахуванням рефінансування боргу

(різниця між виплатами за внутрішнім боргом БС і його внутрішніми

запозиченнями/різниця між доходами БС і виплатами за його зовнішнім

боргом);

точка дефолту (момент, коли обслуговування боргу за первинними

зобов’язаннями стає для БС дорожчим, ніж прохання про реструктуризацію

боргу, з урахуванням репутаційних й інших втрат).

Крім того, на нашу думку, доцільно з цією ж метою використовувати й

передбачені Базелем ІІІ нормативи:

покриття ліквідності (зобов’язує мати на балансі обсяг ліквідних

активів, достатній для покриття відтоків коштів упродовж одного місяця, без

можливості залучення додаткового фондування. Ці активи мають прийматися

ЦБ як забезпечення і, принаймні, на 60 % складатись із грошових коштів,

облігацій ЦБ і державних боргових зобов’язань);

чистих стійких пасивів (зобов’язує банки мати стабільне покриття за

низьколіквідними активами, тобто тих, що не зможуть бути реалізованими

без істотної втрати вартості впродовж року (іпотечні кредити; кредити

підприємствам; ЦП до погашення; резерви за кредитною заборгованістю;

похідні фінансові інструменти). До джерел фінансування таких пасивів

85

належать, насамперед, власний капітал, а також інші довгострокові джерела

фінансування. Економічна сутність цього нормативу полягає в приведенні у

відповідність строковості активних і пасивних операцій і є певною мірою

реакцією на поширену раніше практику довгострокового кредитування за

рахунок короткострокового фондування[188, c.65-66].

Індикатором ББ може слугувати і борговий навіс, який П. Кругман

визначав як стан, за якого зведена вартість майбутніх доходів, що

отримуються від реформ, які провадяться завдяки зовнішнім запозиченням,

не перевищують витрати на обслуговування зовнішнього боргу[231]. При

цьому нарощування обсягів зовнішніх позик збільшує ризик утворення

боргового навісу, що спричиняє падіння інвестиційної активності в країні,

негативно позначається на економічному зростанні, структурних і податково-

бюджетних реформах, а в деяких випадках – стримує їх здійснення, особливо

в країнах з відносно низьким рівнем доходу[183, c.58].

Кількісна оцінка ефектів дефолту необхідна для визначення «точки

дефолту» (default point) – моменту, коли обслуговування боргу за

первинними зобов’язаннями стає дорожчим для позичальника, ніж прохання

про реструктуризацію боргу, з урахуванням репутаційних й інших витрат.

Така оцінка уможливлює визначення рівня прийнятного боргу, а також

справедливої ціни запозичень[202, c.183].

І, нарешті, для комплексної оцінки рівня БББС слід проводити його

порівняння з заборгованістю тіньового банкінгу. Так, скажімо, лише в Китаї

борги тіньового банкінгу, основними механізмами здійснення якого є

трастові рахунки; продукти, пов’язані з послугами з управління приватним

капіталом; міжфірмове кредитування; мікрокредитування; неформальне

кредитування, вимірюються приблизно 6,5 трлн. дол. [201, c.203]. А в США

високопосадовці не оцінили небезпеку тіньової банківської системи,

утвореної інвестиційними банками і хедж-фондами. Складні позабалансові

методи сек’юритизації і створення похідних ЦП дозволяли «тіньовим»

86

банкам приховувати частку позикового капіталу від інвесторів і контрольно-

наглядових органів[243].

Неконтрольоване функціонування альтернативної банківської системи,

згідно з підсумками розслідування Конгресом США причин і наслідків

фінансової кризи, стало однією з найважливіших причин кредитного колапсу

2007–2009 рр. Скорочення вартості активів альтернативної системи

приблизно на 5 трлн. дол. – достатньо точна характеристика загальних

фінансових втрат першої фази кризи сек’юритизації.

Простий зв’язок між кредитором, банком і боржником шляхом

сек’юритизації трансформувався в багатоланковий, зі зворотними зв’язками,

ланцюг фінансового посередництва. Виникнення подібних ланцюгів

посилило ризикованість фінансових операцій. У результаті сучасні фінанси,

абсорбуючи ризики, зумовлені взаємодіями учасників ринку, особливо

явищами «наслідування» (herding), збільшують імовірність виникнення

екстремальних подій (феномен «товстих хвостів»).

Під час кризи 2007–2009 рр. «токсичні» активи опинились, врешті-

решт, на балансах найбільших банків, що їх створили[160, c.32].

При оцінці рівня БББС слід ураховувати і масштаб негативних

наслідків не вкладання його в порогові значення. Так, серед останніх,

зокрема, можна виокремити: перешкоджання накопиченню БС капіталу та

зниження ефективності його функціонування; зменшення кредитного

потенціалу, зростання ризикової премії, уповільнення темпів соціально-

економічного зростання; зменшення податкових надходжень від БС і

небанківських корпорацій, зростання навантаження на держбюджет у зв’язку

з необхідністю підтримки/націоналізації системно значущих КБ; дефолт

банківських інститутів; викривлення ціноутворення на фінансових ринках;

зростання соціальної ізольованості зневірених проблемних позичальників.

Висновки до розділу 1

87

Дослідження теоретико-методологічних засад БББС національної

економіки дало змогу зробити такі висновки:

1. У контексті ББ необхідно, насамперед, поглибити теоретичне

уявлення про боргові (в широкому розумінні, а не лише як кредитні) ресурси,

їх місце і роль, а також рух/кругообіг. Так, рух/кругообіг боргових ресурсів

супроводжується як зростанням їх вартості, так і необхідністю дотримання

рівнорозмірності залучених і розміщених боргових ресурсів і узгодження

інтересів учасників боргових відносин, що зумовлює безперервність даного

процесу. Причому борги одних економічних агентів одночасно є

активами/багатством інших. При цьому великого значення набуває потреба

ефективного використання боргових ресурсів.

2. Неправомірно протиставляти борг і кредит, оскільки, по-перше,

кредит має боргову природу, відображає боргові відносини між кредитором і

позичальником, по-друге, за світовою практикою, є неодмінною складовою

боргу економічних агентів, а по-третє, банк, що емітує боргові зобов’язання,

продає частину активів кредиторам, а купівля боргових ЦП, по суті, є

укладанням кредитної угоди. Крім того, спорідненість боргу і кредиту

зумовлюється природою кредитного ризику, який в економічній літературі

тлумачиться здебільшого як ризик грошових втрат кредитора внаслідок

невиконання клієнтами/контрагентами банків своїх зобов’язань, що

супроводжується повним/частковим неповерненням/непогашенням основної

суми боргу і/або відсотків за ним у визначені договором строки,

пролонгацією договору, відстрочкою виплат, зміною вартості відсоткових

активів та їх дохідності, можливим зниженням прибутків банків. Утім, слід

ураховувати, що кредитний ризик рівною мірою притаманний як банкам, так

і їх клієнтам і контрагентам.

3. Під БББС національної економіки слід розуміти:

такі кредитну і боргову стратегію/політику БС, інфраструктуру боргових

відносин економічних агентів, облік і моніторинг, аудит ефективності

боргових зобов’язань КБ, які дозволяють уникнути його боргової залежності,

88

критичного накопичення боргового тягаря, виникнення боргової кризи,

банкрутства КБ й забезпечують їх безперебійне функціонування та

поступальний розвиток для виконання ними важливих соціально-

економічних завдань, оптимізують перебіг боргового процесу;

стан заборгованості БС, розмір і структура якої уможливлює виконання

ним повною мірою поточних і майбутніх зобов’язань з її обслуговування і

погашення без ущербу своєму розвитку і виключає необхідність списання

і/або її реструктуризації/конверсії, сприяє підвищенню кредитних й

інвестиційних рейтингів, дозволяє протистояти наявним і потенційно

можливим викликам і загрозам, мінімізувати ризики;

розмір винагороди кредиторів, достатній для мінімізації ризику

неповернення/неповного повернення/несвоєчасного повернення кредитів та

рівень боргового навантаження на бюджет клієнтів БС, що дозволяє їм

вчасно і повною мірою розраховуватись за отримані від КБ кредити;

стан державного регулювання боргових відносин, корпоративного

управління загалом і ризик-менеджменту в БС зокрема, наявність методів

кредитування і розвитку системи надання кредитів, емісії й реалізації

боргових ЦП, що уможливлюють не ризиковане своєчасне і в повному обсязі

обслуговування й повернення боргових зобов’язань/боргових вимог,

ефективне використання запозичень;

ступінь забезпечення заборгованості БС за кредитами та борговими

ЦП, що зумовлює його боргову стійкість.

4. БББС національної економіки – поняття комплексне, оскільки її слід

розглядати, по-перше, як безпечний рівень боргових зобов’язань БС іншим

економічним агентам (державі, урядам інших країн, міжнародним

фінансовим організаціям, ТНК, іноземним банкам, клієнтам банківських

установ); по-друге, як безпечний рівень боргових зобов’язань держави,

клієнтів і контрагентів банкам, що утворюють БС; по-третє, як безпечний

рівень боргових зобов’язань БС для ББ держави зокрема і ББ країни загалом.

89

5. При розгляді БББС слід ураховувати безпеку основного боргу/тіла

кредитних запозичень і безпеку кредитних відсотків, а також безпеку

запозичень в іноземній валюті і запозичень у національній валюті; безпеку

формування його сукупного/внутрішнього/зовнішнього/гарантованого боргу,

безпеку обслуговування і безпеку схем погашення названих різновидів боргу

(ануїтетна, диференційованого і наростального платежів); безпеку поточного

та потенційно можливого рівня боргу БС.

6. Серед чинників БББС національної економіки: умотивованість БС;

поведінкові моделі КБ; акценти їх кредитної політики; інвестиційна політика

КБ; компетенція КБ; наявність/відсутність значної кількості безпечних/

критичних за сукупною/внутрішньою/зовнішньою заборгованістю КБ,

джерел нового фінансування, економічних санкцій проти країни, державних

гарантій для банківських облігацій, права кінцевих зовнішніх позичальників

на дострокове погашення кредитів, обмежень у кредитних угодах, активів

високої кредитної якості, тінізації зовнішньої заборгованості КБ; рівень

державних боргових зобов’язань у борговому портфелі БС; глобалізація

грошових боргових потоків; лібералізація національного боргового ринку;

строк/тривалість залучень/запозичень та їх ціна; боргова місткість БС;

можливість/неможливість реструктуризації боргу БС; співвідношення між

внутрішньою і зовнішньою заборгованістю; доларизація банківських

зобов’язань; довіра/недовіра на міжбанківському ринку; використання/

невикористання лімітів заборгованості КБ перед нерезидентами;

спрямованість пруденційної політики ЦБ; інфляція; розвиток кредитоманії в

суспільстві та ступінь поширення фінансового шахрайства в банківській

сфері.

7. БББС національної економіки – це курс, на основі якого формують і

реалізують сукупність стратегічних і тактичних цілей, завдань і заходів,

засобів, інструментів і методів з планування і прогнозування, регулювання й

управління його сукупним, внутрішнім і зовнішнім боргами, важелів і

стимулів забезпечення їх безпечного рівня шляхом диверсифікації їх

90

резидентної, часової, цінової й валютної структури, а також сфер

використання.

8. Під борговою стійкістю БС слід розуміти стан, за якого здійснювані

банківським сектором запозичення здійснюються з урахуванням оптимальної

структури і максимального використання можливостей боргових

інструментів, боргове навантаження на витрати БС не перевищує

встановлених нормативів, а накопичений ним борг може бути

обслуговуваний у будь-який момент часу.

9. Виокремлення основних загроз ББ є дуже важливим, оскільки

дозволить провести їх подальшу систематизацію та нейтралізувати негативні

впливи, зокрема, під час формування та проведення боргової політики. При

характеристиці загроз БББС національної економіки слід розрізняти загальні

і специфічні, наявні і ймовірні, внутрішні й зовнішні, реальні та уявні,

основні і другорядні, критичні, стійкі і зростаючі загрози. Загрозу БББС

становить не стільки його борг як такий, скільки його нераціональна

структура, збільшення витрат з його обслуговування та нестача коштів на

його погашення, несвоєчасне здійснення відповідних платежів, тобто його

структурні і вартісні параметри. Загрожують БББС й нав’язування КБ

клієнтам банківських послуг за відсутності реальної потреби в них, їх

недобросовісна реклама, недостатні вимоги до позичальників,

неконтрольоване надання кредитів, що спричиняє погіршення якості

кредитного портфеля за істотного зростання витрат коштів на резервування.

10. Серед індикаторів БББС слід виокремлювати індикатори для

оцінки: фінансової незалежності БС, його боргового навантаження,

трансформації його фінансових ресурсів, стану його заборгованості, його

боргової стійкості, якості його активів, кредитоспроможності корпоративних

позичальників, управління ним боргом, ризиків його боргових відносин.

Основні результати дослідження опубліковано в працях: [162-166; 168-

172; 174; 244]

91

92

РОЗДІЛ 2

ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОГО СТАНУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

БОРГОВОЇ БЕЗПЕКИ ВІТЧИЗНЯНОГО БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ

2.1. Характеристика підсистем системи забезпечення боргової

безпеки банківського сектору економіки України

Сьогодні в Україні цілісна система врегулювання боргових проблем,

забезпечення БББС відсутня. Відтак, аналізу можуть бути піддані лише

окремі складові забезпечення ББ, якими, з погляду безпекознавства, є

наукова, нормативно-правова, організаційно-методична, інформаційно-

аналітична складові, які самі перебувають більшою мірою у стадії

становлення.

Забезпечення БББС неможливе без належного наукового забезпечення.

Утім, маловивченими залишаються питання визначення сутності БББС

національної економіки, чинників, що її зумовлюють, та загроз цьому

різновиду фінансової безпеки, оптимального обсягу, структури і впливу

боргу КБ на фінансову стійкість БС національної економіки, можливості

обслуговування банками своїх зобов’язань, перспектив єврооблігаційних

позик і синдикованих кредитів у фінансуванні банків, вимірності нецінових

вимог КБ до кредитування, формування й реалізації боргової політики БС.

Не отримали логічного завершення і дискусії з співвідношення

банківської гарантії й інших фінансових продуктів, її попиту і пропозиції,

напрямів розширення використання. Бракує й досліджень щодо оцінки

ймовірності дефолтів корпоративних і індивідуальних позичальників КБ.

Нормативно-правова складова забезпечення ББ вітчизняного БС

характеризується низкою проблем, недоліків і невирішених питань.

Зокрема, чинне вітчизняне законодавство не містить чіткого

однозначного тлумачення сукупності боргових зобов’язань БС. Так, Закон

93

України «Про банки і банківську діяльність»[57] трактує банківський кредит

як будь-які зобов’язання банку надати певну суму грошей, гарантію,

зобов’язання придбати право вимоги боргу, продовження строку погашення

боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення

заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших

зборів з такої суми. Цим же законом визначено субординований борг

(звичайні незабезпечені банком боргові капітальні інструменти, які за

умовою договору не можуть бути забрані з банку раніше 5 років, а у випадку

банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій

всіх інших кредиторів). Банкам забороняється прямо чи опосередковано

надавати кредити для придбання власних ЦП, акцій інших банків та надання

субординованого боргу банкам. Використання ЦП власної емісії для

забезпечення кредитів можливе з дозволу НБУ. У разі несвоєчасного

погашення кредиту або відсотків за його користування банк має право

видавати наказ про примусову оплату боргового зобов’язання, якщо це

передбачено угодою.

Водночас, про визначення решти боргових зобов’язань КБ у даному

законі не йдеться.

За Законом України «Про Національний банк України» НБУ має

переважне і безумовне право задовольняти будь-яку основану на здійсненому

рефінансуванні банку вимогу, оформлену у встановленому законом порядку,

за якою настав строк погашення, що реалізується шляхом списання у

безспірному порядку заборгованості з рахунків банку і відчуження майна, що

перебуває у заставі як забезпечення вимог НБУ, та задоволення вимог за

рахунок чистого доходу від їх відчуження. НБУ здійснює відчуження майна,

набутого у власність, у рахунок погашення боргу за наданими банкам

кредитами для підтримки ліквідності у визначеному ним порядку, без

погодження з іншими органами державної влади[58]. Водночас, у законі

жодним чином не регламентовано регулювання боргових відносин БС,

організація нагляду за дотриманням їх безпечних параметрів.

94

У чинному законодавстві відсутні визначення банківської гарантії, що

б містило її змістовні характеристики, а також порядок її застосування, а

також дієвий механізм впливу на позичальників, що мають ризиковані

боргові зобов’язання.

У законодавстві відсутнє і чітке визначення дефолтів таких емітентів

ЦП, як КБ. Натомість, НБУ оперує терміном «неплатоспроможний банк».

Оскільки підстави для визнання неплатоспроможним включають

невиконання банком певної частини зобов’язань, існує можливість фіксувати

дефолт банківської установи за фактом визнання банку неплатоспроможним.

Ще однією ознакою верифікації дефолту може бути позбавлення ліцензії та

ліквідація банку за порушення законодавства в сфері фінансового

моніторингу. При цьому, враховуючи, що рейтингове агентство не має

повноважень та відповідних заходів впливу щодо перевірки об’єкта

рейтингування на предмет зазначених порушень, дефолт банку в цьому

випадку є слабко прогнозованим[190].

Позитивно на БББС має позначитись чинний Закон України «Про

споживче кредитування», який забороняє кредиторам пропонувати кредити

без ретельної перевірки платоспроможності позичальника та рекламувати

кредити з нульовою відсотковою ставкою; зобов’язує зазначати реальну

відсоткову ставку, максимальний строк і розмір кредиту та першого внеску,

надавати кредитний паспорт (він має міститись на офіційних веб-сайтах

банків і кредитних посередників) до укладання договору; нав’язування

клієнту послуг третіх осіб, що надають страхові/нотаріальні послуги;

публікувати список своїх кредитних посередників на офіційному веб-сайті.

Крім того, загальний розмір пені не може перевищувати подвійну облікову

ставку НБУ і 15% боргу, а пені і штрафів – 50% обсягу кредиту. Зміни

торкнулись і погашення проблемної заборгованості: насамперед, погашається

прострочена сума, далі – тіло кредиту і відсотки, і, нарешті – пені і штрафи.

При цьому особливої уваги потребує прозорість умов кредитування.

Незалежні дослідження свідчать, що банки не надають достатньо інформації

95

про умови кредитів, як вимагає Закон України «Про споживче

кредитування». Це також закладає ризики втрат банків за кредитами в разі,

якщо клієнт недооцінив розмір відсоткових та комісійних платежів у момент

отримання кредиту[62, c.4].

За оцінками законодавців[151], чинне законодавство України має низку

прогалин, що знижують ефективність функціонування БС, блокуючи

відновлення кредитування, створюючи зайві бюрократичні перепони та

дозволяючи доволі успішно користуватися цим недобросовісним боржникам

для того, щоб не повертати борги кредиторам і уникати відповідальності за

невиконання своїх зобов’язань. Це, зокрема: незахищеність прав кредиторів;

неефективний (формальний) інститут поручництва; складний і ризикований

механізм визначення мінливої відсоткової ставки; недосконалість

інструментів позасудового врегулювання, що на практиці нівелює

застосування цього способу врегулювання боргу; прогалини в законодавстві,

які дозволяють відчужувати майно боржників без згоди заставодержателя.

На заваді підвищенню рівня БББС й відсутність законодавчих норм про

особливості врегулювання простроченої заборгованості (який би

регламентував чіткі правила та обмеження щодо повернення простроченої

заборгованості), реструктуризацію боргів фізичної особи або визнання її

банкрутом, відповідальність посадових осіб підприємств-боржників (що

уможливлює використання ними сумнівних або відверто незаконних методів

протидії вимогам кредиторів).

Ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зобов’язує

НБУ приймати рішення про віднесення банку до категорії проблемних за

умови, якщо банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк

якої настав п’ять і більше робочих днів тому, ст. 76 – у разі невиконання

банком упродовж п’яти робочих днів поспіль двох і більше відсотків своїх

зобов’язань перед вкладниками та іншими кредиторами після віднесення

банку до категорії проблемних. Утім, на практиці є випадки, коли регулятор

не виконував такі зобов’язання, мотивуючи це, скажімо, наявністю судового

96

спору між банком та клієнтом, або уявляючи, що йому нічого невідомо про

наявність заборгованості. Водночас, оприлюднення інформації про таку

заборгованість може спричинити дострокове стягнення з банку

заборгованості за зобов’язаннями перед кредиторами, встановлення лімітів

по його міжбанківських операціях, відтік коштів тих клієнтів, котрі

прискіпливо ставляться до його фінансового стану.

Попри те, що ст. 58 Закону України «Про банки і банківську

діяльність» зобов’язує власників істотної участі вживати своєчасних заходів

для запобігання настання неплатоспроможності банку, приклад банку

«Новий», в якому держава через КБ «Південне» була власником істотної

участі, свідчить, що на практиці цей обов’язок не виконувався.

Поряд з цим Закон України «Про фінансову реструктуризацію» не

стимулює недобросовісних позичальників, насамперед, великі корпорації

сплачувати свої борги.

Так і не прийнято закон «Про внесення змін до деяких законодавчих

актів України щодо підвищення довіри між банками та їх клієнтами», а

відтак неврегульованими належним чином залишилося питання строку дії

поручительства. За чинним порядком, за відсутності в договорі строку

поручительства, воно припиняється, якщо кредитор упродовж шести місяців

з настання терміну виконання основного зобов’язання (включаючи вимогу

банку про дострокове погашення) не пред’явить позов поручителю.

Пропонувалось вшестеро збільшити строк давності і змінити підхід до

припинення поручительства в разі зміни зобов’язання без згоди поручителя

не цілковито, а лише в частині збільшення обсягу його відповідальності (за

чинним порядком, в разі зміни кредитного зобов’язання без згоди

поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності,

поручительство припиняється стосовно всього обсягу зобов’язання). При

цьому позичальники й поручителі не змогли б визнавати загалом

припиненими договори поручительства, якщо поручитель не погодився на

зміни в кредитному договорі, а ліквідація боржника-юридичної особи не

97

припиняло б поручительство і заставу, якщо до припинення такого боржника

кредитор додав судовий позов до поручителя/заставодавця внаслідок

порушення ним зобов’язання. Такі новації мали б підвищити захист інтересів

КБ.

Певною мірою підвищенню рівня БББС вітчизняної економіки мають

прислужитися рішення НБУ. Так, постановою №77 від 8 серпня 2017 р. «Про

внесення змін до Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на

здійснення інвестицій за кордон» НБУ спростив купівлю КБ євробондів,

випущених в рамках угоди про залучення у емітента боргу. Для цього

відтепер не потрібна індивідуальна ліцензія, можна діяти в межах

генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій в частині залучення й

розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках. Такі новації

сприятимуть удосконаленню управління ліквідністю банків й їх зовнішніми

борговими зобов’язаннями і не вливатиме негативно на стан валютного

ринку1.

Водночас, хоча законодавством передбачено, що поручителі є

солідарними боржниками (якщо договором поруки не встановлено інше), і

кредитор має право пред’явити їм вимогу погашення заборгованості або

звернути стягнення на заставу незалежно від стягнення боргу безпосередньо

з боржника, НБУ постановою правління № 259 обмежив себе в такому праві,

встановивши порядок стягнення заборгованості за кредитами

рефінансування, за яким, списанню, насамперед, підлягають кошти з

коррахунку банку і лише за їх нестачі для задоволення своїх вимог

стягнення накладається на інше забезпечення.

Підвищити рівень БББС могла би запроваджена з квітня 2016 р.

можливість використання механізму роловера (надання КБ кредитів для

погашення кредитів рефінансування та овернайт під заставу облігацій

внутрішньої державної позики (ОВДП) та депозитних сертифікатів НБУ). 1 Про внесення змін до Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за

кордон. Постанова правління НБУ №77 від 8 серпня 2017 р.[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0077500-17

98

Проте, внаслідок практичної відсутності залучень БС довгострокових

кредитів, такий роловер в 2017 р. дещо погіршився.

Позитивно на підвищенні БББС має позначитися внесення НБУ змін до

нормативних актів щодо можливості дострокового викупу вітчизняними

банками випущених ними євробондів.

Методики визначення непрацюючих кредитів (non-performing

loan (NPL)), які використовувались тривалий час, розширювали можливості

банків маніпулювати визнанням активів як NPL (про що свідчить стрибок

частки NPL в загальній сумі кредитів з 30,47% на кінець 2016 р. до 56,6% на

квітень 2017 р. (при цьому, таке підвищення зумовлено зміною методології

обрахунку показника (+3,6%), виключенням позабалансових активів з бази

обрахунку (+7,4%), переоцінкою якості кредитного портфеля Приватбанком

після націоналізації (+15,1%)); ускладнювали оцінку цього показника в

довгостроковій перспективі[82].

Прийняттям Положення про визначення банками України розміру

кредитного ризику за активними банківськими операціями, затвердженого

постановою НБУ від 30.06.2016 № 351, завершилася робота над новим

підходом до оцінки кредитних ризиків банків, який відповідає МСФЗ 9

(Фінансові інструменти) і ґрунтується на Базельських принципах

банківського нагляду. поєднує чіткі деталізовані правила та загальні

принципи оцінки кредитного ризику, що передбачає можливість

використання обґрунтованого судження як банку, так і регулятора. У

результаті банки не зможуть не визнавати низьку якість активів,

посилаючись на формальні правила.

Для розрахунку величини очікуваних збитків положенням передбачено

застосування рекомендованої Базельським комітетом з банківського нагляду

формули, яка використовує три компоненти: імовірність дефолту боржника

(PD – probability of default), рівень втрат у разі дефолту (LGD – loss given

default) та борг за активом (EAD – exposure at default). Відтепер банки не

99

зможуть не визнавати низьку якість активів, посилаючись на формальні

правила.

Для розрахунку величини очікуваних збитків положенням передбачено

застосування рекомендованої Базельським комітетом з банківського нагляду

формули, яка використовує три компоненти: імовірність дефолту боржника

(PD – probability of default), рівень втрат у разі дефолту (LGD – loss given

default) та борг за активом (EAD – exposure at default).

Зміна підходу до оцінки кредитних ризиків спрямована на забезпечення

повної і своєчасної оцінки банками величини кредитного ризику, що

сприятиме коректному розрахунку їх капіталу та, у кінцевому результаті,

посилить фінансову стійкість БС[145, c.73], а отже і його боргову безпеку.

Поряд з цим, як свідчить проведене автором дослідження,

застосовувані внутрішньобанківські методики оцінки кредитоспроможності

позичальників і оцінки кредитних ризиків неповною мірою відповідають

вимогам комплексності, обґрунтованості і коректності, позаяк результати

здійснених на їх основі оцінок унеможливлюють всебічну характеристику

діяльності позичальників, оцінку системи їх внутрішнього контролю. Це

значною мірою стримує розвиток довгострокового банківського

кредитування, особливо кредитування інновацій, що пов’язано з

підвищеними ризиками.

Крім того, зазначені недоліки зумовлюють і зростання розтрати і

розкрадання кредитних коштів, що виникають внаслідок надмірної довіри до

постійних клієнтів, неякісної перевірки їх бухгалтерської звітності і

кредитних історій БКІ та майна, що надається в заставу, фактичного стану

бізнесу.

Поряд з цим, при оцінці строкової структури зовнішніх запозичень не

враховується ризик вимог іноземних кредиторів достроково погасити певну

частину боргу за кредитними угодами з невизначеною датою його

повернення.

100

Відсутні у КБ і єдині методичні підходи до визначення їх економічного

капіталу, через величину якого відображається їх сукупний кредитний ризик,

і який корелює з імовірністю дефолту позичальників.

Неналежним чином опрацьовані й підходи до кількісної й якісної

оцінки кредитного ризику, юридичних і податкових ризиків позичальників.

Результати діагностики НБУ в 2016 р. показали, що КБ неадекватно

відображають якість кредитного портфеля та визнають кредитні ризики. Так,

наприклад, заявлена КБ частка проблемних кредитів (IV та V категорії

якості) становила 30,5% на кінець 2016 р. (28,2% на 01.01.2016). Це значно

нижче ніж показники, визначені під час діагностичного обстеження. Для

усунення цих недоліків фінустанови зобов’язали сформувати трирічні плани

капіталізації та зниження обсягів кредитування пов’язаних осіб (ПО)[145,

c.66].

Сьогодні рівні резервування за схожими портфелями в різних КБ дуже

відрізняються. Це може свідчити про те, що окремі КБ недооцінюють можливі

втрати від знецінення кредитів[62, c.4].

Дозвіл НБУ КБ з російським капіталом конвертувати в капітал

заборгованість перед материнськими структурами спричинив ситуацію, коли в

2016 р. РФ стала одним з найбільших інвесторів у вітчизняну економіку (кілька

мільярдів доларів), а дочки російських КБ виконали свої програми

докапіталізації.

Існують численні проблеми і в організаційному забезпеченні боргових

відносин БС вітчизняної економіки. Так, кредитування ПО було звичною

практикою для українських КБ упродовж багатьох років. У минулому

законодавство та практика його застосування, норми НБУ не обмежували такі

операції, адже визначали ПО винятково за формальними ознаками, не давали

змоги належно його виявляти та обмежувати, тож воно було масштабним і

прихованим, та створювало значні ризики, що реалізувалися впродовж минулої

кризи. ПО, як правило, неопераційні компанії або підприємства із слабким

фінансовим станом. Під час минулої кризи борги ПО швидко перетворилися на

непрацюючі, ставши потужним джерелом тривалої нестабільності у

101

фінансовому секторі, а також причиною значних втрат держави, звичайних

клієнтів КБ та економіки загалом. Відтак кредити, за своєю суттю видані ПО,

були неналежно відображені у звітності КБ. Наслідок – на середину 2015 р.

обсяг кредитів ПО, визнаних усіма КБ, становив лише 1,5 млрд. грн (рис. 2.1 ).

Рис. 2. 1. Кредити, надані ПО, млрд. грн в 2014-2018 рр. Джерело: [62, c.62]

Кредитування ПО відволікало фінансові ресурси від ринкового бізнесу,

який міг використати їх значно ефективніше, забезпечуючи банкові належні

відсоткову ставку та рівень обслуговування зобов’язань, а економіці – більші

стійкість і динаміку. Отримані кредити часто спрямовувалися на

неефективні, ризиковані та зрештою нерентабельні вкладення, що

створювало високі ризики для КБ і всієї економіки[62, c.62].

Попри істотну потенційну конкурентоспроможність банківської

гарантії, цей інструмент в Україні не отримав належного поширення, позаяк

відчувається її значна залежність від державного регулювання та

забюрократизованість в отриманні, потенційні споживачі (принципали)

недостатньо обізнані про її властивості, а банки-гаранти висувають високі

вимоги до принципалів. Крім того, на заваді широкому поширенню

банківських гарантій і відсутність пролонгації платежів за нею та

переведення прав бенефіціара по гарантії, що зумовлює необхідність в

отриманні нових гарантійних документів.

102

Зростання останніми роками обсягу проблемних кредитів у БС

економіки України значною мірою було зумовлене агресивною кредитною

політикою комерційних банків, зростанням комерційного кредитування за

некомпетентності і корумпованості як окремих кредитних менеджерів, так і

часом кредитних комітетів КБ загалом, що матеріалізувалось в наданні

кредитів ненадійним позичальникам, з неліквідними заставами, без

належного аналізу представлених бізнес-планів. Так, найбільш ліквідна

застава – грошові кошти, ОВДП й інші ЦП – становить незначну частку –

7%. На гарантії уряду й установ із інвестиційним рейтингом припадає трохи

більше – 15%. Низький рівень покриття кредитів заставою, яка була б

прийнятна та відповідала вимогам НБУ, свідчить про наявність ризикових

практик корпоративного кредитування без належного забезпечення. У разі

дефолту КБ часто не має достатніх важелів упливу, щоб змусити

недобросовісних боржників відновити платіжну дисципліну. Якісне

забезпечення має стати необхідною умовою кредитування, ураховуючи

низький рівень захисту прав кредиторів в Україні[62, c.46].

Дуальним є вплив на БББС нового порядку резервування. Так, з одного

боку формування стовідсоткових резервів на суму платежу на 1 день, а також

резервування кредитних портфелів спонукатиме КБ більш прискіпливо

ставитись до своїх клієнтів, а з другого – зумовлюватиме зростання

відрахувань у резерви, що знижуватиме їх платоспроможність та

підвищуватиме ціну кредитів з усіма негативними наслідками, що це

супроводжують.

На БББС, безумовно, позначається організація списання КБ боргів.

Утім, результативність такої практики вкрай низька. Так, попри те, що ще

наприкінці 2010 р. НБУ встановив процедуру списання боргу за кредитами

для всіх КБ (списують борги з резерву, переміщуючи їх на позабалансові

рахунки), що мають право списувати кредит, прострочення за яким становить

понад 90 днів, і позичальник в найближчому майбутньому не в змозі її

погасити і далі виконувати свої зобов’язання за кредитом, КБ не часто

103

вдаються до такої процедури. Це зумовлено тим, що списання кредитів КБ

передбачає сплату податку. Списуючи борг юридичним особам КБ має

сплатити податок у розмірі 25 % від загальної суми, фізичним особам – 15 %.

Однак, безнадійні кредити для КБ – справжній баласт, який негативно

позначається на їх офіційній звітності і фінансовому стані загалом. З великим

проблемним кредитним портфелем КБ дуже складно знайти інвесторів і

залучити іноземний капітал. Очистка ж кредитного портфеля від зайвої

заборгованості дозволить КБ активніше надавати нові позики. Крім того,

списання таких боргів вивільнює резерви і знижує навантаження на капітал

КБ.

В 2015 р. списання кредиту стало спасінням для багатьох КБ.

Списувались в основному дрібні борги за кредитними картками, беззаставні

споживчі кредити і ті, з якими виникли серйозні проблеми[175].

Позитивно на рівень БББС впливає й запроваджені наказом № 484, що

набрав чинності 31.05.2013 р., зміни до Порядку списання безнадійного

податкового боргу платників податків. Зокрема, передбачено, що підставою

для списання податкового боргу з безнадійним статусом, поряд з внесенням

до Державного реєстру запису про припиненні платника податків на підставі

рішення суду, є податковий борг КБ, за яким прийнято рішення про

ліквідацію на основі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

(ФГВФО) про затвердження звіту про завершення ліквідації КБ чи рішення

НБУ про затвердження ліквідаційного балансу, прийняття остаточного звіту

ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.

Водночас, залишаються податкові перепони в роботі КБ з проблемними

кредитами, зумовлені неоднозначним застосуванням податкового

законодавства при роботі з не обслуговуваними проблемними кредитами,

списанні заборгованості, формуванні резервів, повідомленні позичальників

про прощення/анулювання боргів, що спричиняє додаткове податкове

навантаження, а, відтак, може спричинити й зростання податкового боргу.

104

Певною мірою позитивно на БББС позначається використання в

банківській діяльності кредитних посередників/агентів, які отримали право

здійснювати ідентифікацію клієнта і оформлювати анкети з фінмоніторингу,

продаж банківських карток. А відтак, у КБ знижується потреба у штатних

співробітниках, які раніше цим займались, розширенні мережі відділень (на

створення одного йде 3-4 млн. грн, а щомісячне утримання 100-200 тис. грн) і

точок присутності.

Однак, у вітчизняному БС відсутня система управління його сукупним

боргом, яка б сприяла зниженню ризиків періодичного безконтрольного

нарощування внутрішніх і зовнішніх запозичень, передбачала б

відповідальність за неефективне управління всіма їх різновидами.

Зниження рівня БББС супроводжується розвитком невластивої

банківській специфіці діяльності з управління отриманими активами

внаслідок стягнення за боргами, створенням для цього відповідних

структурних одиниць у банківських установах на кшталт підрозділів

управління інвестиційною нерухомістю, стягненою у судовому порядку, яка

викупається чи ставиться на баланс, а згодом продається.

В Україні, по суті, відсутній вторинний ринок кредитів.

Об’єктивна оцінка продажу (а ним займаються переважно КБ з

іноземним капіталом) КБ проблемних боргів ускладнюється тим, що

банківські установи часто вважають такі дії комерційною таємницею. Так, за

подібними угодами, здійсненими в 2016-2017 рр. Правекс-Банком (найбільша

угода передбачала продаж портфеля на 2,2 млрд. грн), ОТП Банком

(портфель на 3 млрд. грн був проданий лише за 126 млн. грн (4,4%

номіналу)) і Укрсиббанком, не оприлюднювались ні кінцеві покупці, ні

рівень дисконту, з яким продавались крупні портфелі боргів. Хоча, за

експертними оцінками, максимально в Україні такий продаж може принести

30% вартості портфеля споживчих кредитів, 10% – за іншими кредитами.

При цьому проблемні портфелі вітчизняних КБ більш ніж наполовину

складаються з нарахованих, але не сплачених відсотків і пені.

105

Крім того, зазначена оцінка ускладнюється й тим, що рівень NPL КБ

часто занижений, а їх продаж часом є номінальним, оскільки проблемні

кредити залишаються в межах банківської групи.

Особливе місце в забезпеченні БББС належить дієвості практики

списання проблемних кредитів. Так, чинний з 2015 р. меморандум між КБ і

позичальниками дозволив громадянам конвертувати залишок валютного

кредиту під заставу нерухомості до еквівалента 2,5 млн. грн за курсом НБУ

на 1 січня 2015 р. (близько 158,5 тис. дол.), при цьому за кредитами для

придбання соціального житла (квартира 60 кв. м чи будинок до 120 кв. м) КБ

списували до 50% боргу[110].

Крім того, рішенням ДФСУ КБ дозволили списувати безнадійні кредити

без податкових наслідків. Утім, у державних комерційних банках будь-яке

дисконтування, прощення частини боргу, зниження ставки неможливі без

рішення наглядових рад.

Водночас, Росія вдалася до списання боргів кримчан в українських КБ

(станом на березень 2014 р., вони надали кредитів на загальну суму 16,6

млрд. грн), що суперечить світовій бізнес-практиці.

Підвищенню об’єктивності оцінки рівня БББС сприяв перехід від

оцінки заборгованості як стандартної, субстандартної, під контролем,

сумнівної і безнадійної до оцінки рівня непрацюючих (non-performing

loans/NPL) (за якими позичальник упродовж 90 днів не сплачує відсотки) та

визнаних дефолтними кредитів, навіть без прострочки (кредити

позичальникам, у яких відсутні персонал, необхідний для операційної

діяльності, або майно та основні засоби в разі надання кредиту на

неопераційну компанію), реструктуризовані кредити, якщо інші кредити

цьому позичальнику були списані частково чи повністю, якщо позичальник

не подав до банку фінансову звітність).

Підхід, що існував донедавна, уможливлював урахування в кредитному

портфелі позабалансових активів, що зменшувало рівень проблемних

кредитів, спонукало КБ до певних маніпуляцій. Новий порядок більшою

106

мірою відповідає міжнародним стандартам. Хоча материнські структури

вітчизняних КБ з іноземним капіталом й раніше спиралися в оцінці

проблемних кредитів на дані міжнародного аудиту. При цьому

враховувались прострочені понад 90 днів, але не знецінені кредит; не

прострочені, але знецінені; прострочені і знецінені кредити.

На початок 2017 р. «Креді агріколь» мав лише 20% дефолтних або

прострочених кредитів, «Райффайзен Банк Аваль» – 28%, ПУМБ – 41%

прострочених або знецінених кредитів, Укрсоцбанк – 47% прострочених,

«Альфа Банк» – 58% прострочених або знецінених кредитів[140].

Підвищенню рівня БББС сприятиме взаємовигідний як для КБ, так і

позичальників-фізичних осіб викуп боргу останніх у КБ фізичними особами,

оскільки колекторство у вітчизняних реаліях має низьку ефективність (обсяг

повернених проблемних кредитів нижче витрат на колекторські послуги). До

того ж залучення колекторських фірм спричиняє й репутаційні втрати КБ.

Крім того, позичальники можуть стикатися з ситуацією, коли за місцем

проживання не виявиться банк, через який можна погасити заборгованість,

або правонаступник прав вимоги буде не банківською установою.

За Регламентом ФГВФО, дозволений викуп боргу у КБ, що

ліквідується, фізичними особами (причому прямий викуп безпосереднім

боржником заборонений), що розширює коло потенційних покупців

кредитних портфелів.

Неоднозначно на рівень БББС впливає організація роботи КБ з

кредитними історіями позичальників. Так, функціонування кредитних бюро,

з одного боку, позитивно позначається на інформованості КБ про кредитну

історію клієнтів, підвищуючи тим самим їх ББ. Водночас, з другого боку,

значна ціна послуг кредитних бюро зумовлює підвищення собівартості

кредитів. Крім того, інформація про кредитну історію одного й того ж

клієнта може кардинально різнитися в кредитних бюро, що спричиняє різкі

коливання кредитних рейтингів позичальників, підвищує кредитні ризики

107

КБ, а відтак, не дає їх об’єктивної оцінки. Зазначені недоліки в свою чергу

підривають БББС.

Питання ж щодо створення єдиного державного кредитного реєстру на

базі НБУ (а подібні інституції ефективно функціонують в 91 країні світу),

який би ліквідовував зазначені суперечності, знизив, за експертними,

оцінками ціну кредитів на 2%, тривалий час не вирішувалось. І тільки в

травні 2018 р. постановою НБУ було затверджено Положення про Кредитний

реєстр Національного банку України.

Неоднозначно на БББС впливають судові рішення. Так, постанова

Верховного суду України (ВСУ) від 10.02.2016 за справою №6-216цс14

перешкоджатиме ухиленню недобросовісних позичальників від виконання

зобов’язань за кредитними договорами, оскільки визначає, що ліквідація

боржника за кредитним договором за наявності його заборгованості не є

підставою для припинення договору іпотеки, укладеного для забезпечення

виконання кредитного договору боржником.

Водночас, негативно на рівні БББС позначиться рішення ВСУ за

справою №6-16цс15 про те, що на стягнення основної суми боргу КБ

відводиться максимум 3 роки (строк позовної давності), а на штрафи – 1 рік.

Відтак, якщо позичальник не підписав договір про його пролонгацію, а КБ не

вклався в трирічний термін, то не отримує існуючу заборгованість. Однак, не

вкладання у зазначені строки може бути не лише провиною КБ, а й статус-

кво з виконанням судових рішень, що вимагає значних зусиль, коштів і часу.

Тим більше, що стягнення заборгованості крупних боржників і в ЄС триває 3

і більше років.

Негативно на БББС впливатиме (за синхронного позитивного впливу

на ББ домогосподарств) рішення ВСУ за справою №6-1881цс16, згідно з

яким громадяни мають право на додаткову компенсацію (інфляційний

відсоток і додаткові 3% в день) в разі, якщо вклад переказаний на картковий

рахунок, але фактично не виданий через касу.

108

Певною мірою впорядкувати ціноутворення на банківські кредити, а

відтак, нівелювати загрози оскарження встановлення КБ неправомірних

комісій та зростання проблемних кредитів, що негативно позначається на

БББС, покликане й рішення ВСУ за справою № 6-2071цс16, яким усі

псевдокредитні комісії (наприклад, разова комісія в момент надання кредиту)

визнані нікчемними, а їх сплата необов’язковою. Зазначається також, що

платою за кредит має бути виключно відсоткова ставка.

Крім того, рішенням ВСУ за справою № 6-2322цс16 КБ не мають права

нараховувати зазначені в договорі відсотки після закінчення строку дії

кредитної угоди. За таких умов має застосовуватись облікова ставка НБУ.

За нинішньої судової практики КБ не мають реальних інструментів

захисту своїх прав. Украй низький рівень покриття кредитів якісною

заставою – також значна проблема для БС, що стала фактором виникнення

значних збитків від непрацюючих кредитів[62, c.43].

У зв’язку з «банкопадом» у вітчизняній судовій практиці з’явились такі

до того невідомі справи, як оскарження акціонерами КБ введення тимчасової

адміністрації і ліквідаційної процедури, а також таких угод КБ, що їм

передували, як залік вимог за кредитними зобов’язаннями перед КБ і

зобов’язаннями КБ перед вкладниками/клієнтами.

Разом з тим, БББС підриває правозастосовна практика, яка полягає у

зловживанні правом та купівлі рішень, тривалості досудового розслідування

(внаслідок нестачі кваліфікованих слідчих) та винесення судом рішень (час

прийняття рішень про стягнення заборгованості коливається в діапазоні від

кількох місяців до кількох років), можливості закриття кримінальних

проваджень у зв’язку з завершенням термінів досудового розслідування,

украй низькому відсотку й розтягуванню виконання судових рішень

(стягнення боргу за рахунок предмета іпотеки потребує 2-3 роки, після чого

банк (сплативши різноманітні мита, внески та комісійні виконавцям) у

найкращому разі одержить менше половини вартості проданої нерухомості),

109

що уможливлює ухилення боржників від виконання зобов’язань, виведення

ними активів, а відтак, втрати КБ.

ФГВФО було подано 77,8 тис. судових позовів на понад 188 млрд. грн

Проте, здебільшого вони залишаються без задоволення. Крім того, у

виконавчій службі застрягло 119 тис. справ на 162 млрд. грн

Негативно на БББС позначалась і практика, за якої за обіцяних 0%

річних за кредит, кінцева плата по ньому вимірювалась у 120-150%.

Перед КБ постала необхідність удосконалити механізм управління

ліквідністю та сформувати «подушку безпеки» з високоякісних ліквідних

активів на випадок непрогнозованого відпливу коштів. З цією метою

регулятор у 2018 р. запровадив LCR – новий норматив ліквідності

(коефіцієнт покриття ліквідністю), що забезпечить стійкість КБ до шоків

ліквідності. У світі, зокрема, в ЄС, мінімальне значення коефіцієнта LCR

установлено на рівні 100%[143, c.67; 144, c.37; 62, c.56].

НБУ разом із банківською спільнотою розпочали обговорення нового

інструмента капіталу – довгострокового субординованого боргу, який стане

частиною основного капіталу. Це перший крок у приведенні структури

регулятивного капіталу КБ до стандартів Базеля та вимог європейського

законодавства. Впровадження нової структури капіталу заплановано на 2019

рік.

А впродовж наступних двох років КБ будуть зобов’язані вибудувати

ефективні системи управління ризиками. Це вимога нового положення НБУ

«Про організацію системи управління ризиками в банках України та

банківських групах». Постанова містить синтез ключових рекомендацій

Базеля. Передусім вона запроваджує нові повноваження органів управління

КБ під час здійснення контролю за ризиками. Установлено жорсткі вимоги

до процесів оцінювання та контролю ризиків (кредитного, ринкового,

операційного, відсоткового ризику банківської книги, ліквідності), їх фіксації

та реагування на них відповідальними особами та органами КБ.

110

Запроваджується вимога обов’язкового стрес-тестування для оцінювання

ризиків та спроможності їм протистояти[62, c.5].

На рівень БББС істотно впливає стан бухгалтерського обліку. Так,

скажімо, якщо до кінця 2017 р. КБ за МСБО 39 «Фінансові інструменти:

визнання і оцінка» формували резерви під знецінений кредит за фактом

проблеми, що виникла (що спричиняло запізніле визнання кредитних збитків

і недооцінку резервів), то з 1 січня 2018 р. вони формують резерви за

принципом «потенційно можливих збитків» («forward looking») на момент

видачі кредиту. При цьому такій оцінці підлягатимуть не лише нові, а й чинні

кредити. Причому, якщо раніше розмір резервів розраховувався з огляду на

найреалістичніший сценарій життєвого циклу кредиту, то відтепер – середнє

значення всіх можливих сценаріїв, зважене на імовірність настання кожного.

Такий порядок за зменшення кількості рахунків у звітності підвищить

аналітичність інформації (як виник кредит/актив (придбаний/наданий),

очікувані доходи від його продажу, потенційний грошовий потік від

погашення кредиту).

Загалом відсутність єдиних методології обліку всіх різновидів боргових

зобов’язань і бази даних унеможливлює формування БС вітчизняної

економіки обґрунтованої боргової стратегії.

За експертними оцінками, загальна потреба КБ в додатковому капіталі

з впровадженням стандарту МСФЗ 9 оцінюється в 30 млрд. грн

Не додає обґрунтованості і достовірності визначенню рівня БББС

України і склад і порядок оприлюднення офіційної інформації регулятора та

статистичної звітності, а також рейтингових оцінок. Так, довгий час

відчувався дефіцит офіційної інформації про рефінансування НБУ КБ. До

2014 р. оприлюднювалась лише загальна сума боргу КБ перед НБУ і

показники наданого рефінансування на певну дату. Водночас, була відсутня

інформація про його одержувачів, найбільш проблематичні довгострокові/

стабілізаційні кредити, оперативне (відбувалось лише раз на рік) повернення

КБ боргу. В кризові 2014-2015 рр. НБУ започаткував оприлюднення списків

111

одержувачів кредитів більш ніж на 30 днів. Останнім же часом в оборотно-

сальдових балансах банків міститься інформація не лише про обсяги

рефінансування, але й обороти по ньому.

Хоча НБУ і публікує в рамках оцінки зовнішнього боргу України

узагальнюючі дані про зовнішній корпоративний борг вітчизняних КБ,

цього явно недостатньо для повноцінної оцінки їх боргових позиції,

стійкості, безпеки. Первинні ж дані щодо такої заборгованості, що є в

розпорядженні НБУ, недоступні зовнішнім користувачам, а сам регулятор

не наводить розлогих аналітичних викладок про статус-кво в цій царині. А

відтак, офіційні оцінки доводиться доповнювати даними, що містяться в

інших джерелах і далеко не завжди відрізняються об’єктивністю.

Статистика НБУ зовнішні позики БС зі строком понад один рік

неправомірно відносить до довгострокових кредитів (тоді як у світі такими

вважаються кредити на понад 5 років), не виокремлює середньострокові

кредити (до 5 років) в певну категорію як це має місце в світовій практиці.

Вітчизняним КБ бракує інформації для з’ясування статистичними

методами очікуваних збитків, особливо наслідків дефолту боржників, а

також продажів банківських гарантій. Практично не фіксувались

статистикою позабалансові рахунки. Проглядались лише невикористані

ліміти по безвідкличних (на отримання яких не потрібне додаткове

узгодження з КБ (скажімо, невикористаний ліміт за кредитною карткою)

кредитах, наданих клієнтам.

Оскільки активи, отримані в заставу, не належать КБ, вони не

можуть фіксувати їх на своїх балансах. Утім, аналітичний облік

здійснюється на відповідних позабалансових рахунках, які дають також

уявлення про обсяг гарантій, акредитивів, авалів, наданих КБ клієнтам, й

обсяг активів останніх у довірчому управлінні. Не відображаються на

балансі й операції з деривативами (валютними форвардами), тому їх не

видно у звичайній звітності.

112

Лише з березня 2017 р. НБУ розпочав щомісячно оприлюднювати

статистику щодо неробочих (дефолтних) кредитів. За чинним порядком

поняття «неробочі активи/кредити» максимально наближене до

загальноприйнятого в світовій практиці поняття «non-performing exposures/

loans» (NPE/NPL). А це означає, що під ними розуміються кредити з

простроченням платежу більше 90 днів (30 – для КБ) чи за якими

погашення боргу є малоймовірним без стягнення забезпечення.

З 01.09.2017 розпочата публікація розподілу кредитів, наданих

фізичним і юридичним особам за класами боржника, інформації про

кредити, надані фізособам-підприємцям (табл. 2.1). На початок листопада

2017 р.[152] ФОП заборгували КБ 3,5 млрд. грн, з яких 710 млн. грн –

валютні позики. Це мізерна сума, якщо врахувати, що кредити

підприємств-юридичних осіб перевищують 810 млрд. грн

Таблиця 2.1

Валютна структура кредитування підприємств фізичних осіб-підприємців в Україні на кінець 2017 р.

Розмір підприємств Кредити в гривні,

млн. грн

Кредити в

валюті, млн. грн

Всього кредитів,

млн. грн

Крупні підприємства - - -

Середні підприємства 257 101 358

Малі підприємства 169 185 353

Мікропідприємства Річний дохід

від €500 тис.

до €2 млн.

105 84 189

Річний дохід

від €50 тис. до

€500 тис.

14 6 20

Річний дохід в

до €50 тис.

839 228 1067

Розмір не визначений - - 1515

Джерело: [152]

Мікропідприємства з річним доходом до €50 тис. – найбільш

закредитовані. Частіше вони беруть середньострокові позики до 5 років (табл.

2.2).

За даними НБУ, середньозважена ставка за новими гривневими кредитами

для мікропідприємств з річним доходом до €50 тис. становила 25% річних на

початок листопада 2017 року. Дешевше всього, КБ готові були кредитувати

середні підприємства – 18,7% річних. Всього ж, середня ставка по

підприємствах усіх розмірів була на рівні 23,1% річних (табл. 2.3).

113

Таблиця 2.2

Строкова структура кредитування підприємств фізичних осіб-підприємців в Україні на кінець 2017 р. Розмір Кредити до року,

млн. грн

Кредити від року до

5 років, млн. грн

Кредити від 5

років, млн. грн

Крупні підприємства - - -

Середні підприємства 189 122 47

Малі підприємства 76 173 104

Мікропідприємства Річний дохід

від €500 тис.

до €2 млн.

43 64 82

Річний дохід

від €50 тис. до

€500 тис.

5 4 11

Річний дохід

до €50 тис.

291 635 140

Джерело: [152]

Середньозважена ставка за подібними позиками для підприємств-

юридичних осіб становила 14,8% річних в гривні.

Таблиця 2.3

Середня ставка за кредитами підприємствам фізичних осіб-підприємців в Україні на кінець 2017 р. Розмір Середня ставка в гривні

Крупні підприємства -

Середні підприємства 18,70%

Малі підприємства 21,50%

Суб’єкти мікропідприємництва Річний дохід від

€500 тис. до €2 млн.

20,10%

Річний дохід від €50

тис. до €500 тис.

24,70%

Річний дохід до €50

тис.

25,00%

Розмір не визначений 22,70%

Джерело: [152]

У звітності окремих КБ відсутні дані про структуру кредитного

портфеля (кредити фізичним і юридичним особам, різновиди кредитів),

покриття кредитів резервами, обсяги неповоротних кредитів, оскільки

замість визнання останніх КБ вдаються до домовленостей з позичальниками

про їх реструктуризацію/схем, що уможливлюють не відображати збитки у їх

балансі, вкладатися у встановлені економічні нормативи НБУ.

Проведене автором дослідження засвідчило, що проблему становить і

відсутність вимірності нецінових вимог до кредитування, що

встановлюються вітчизняними КБ (особливо за макроекономічної

невизначеності), їх належного моніторингу, що в умовах реалізації політики

кредитного раціонування унеможливлює їх кількісний аналіз та оцінку

впливу цінових і нецінових умов кредитування на учасників боргових

114

відносин БС, а, відтак, спричиняє зниження доступності кредитів й обсягів

кредитування. З цього можна зробити висновок, що вітчизняні КБ не завжди

в своїй кредитній політиці віддають пріоритет установленню відсоткових

ставок.

Недосконалою залишається й практика рейтингування як окремих

КБ, так і БС загалом, що певною мірою підриває його ББ. Так, лише

впродовж 2014-2015 рр. кількість платоспроможних українських КБ

скоротилася зі 180 (з них кредитний рейтинг мали 117 банків) до 119

установ (кредитний рейтинг мали 85 установ). При цьому серед 63 КБ,

визнаних неплатоспроможними, було виведено з ринку 50 КБ, які за рік до

запровадження тимчасової адміністрації мали довгостроковий кредитний

рейтинг позичальника. Середній рівень кредитних рейтингів КБ за рік до

визнання їх неплатоспроможними впродовж 2014-2015 рр. залежно від

рейтингового агентства перебував у діапазоні від uaBBB– до uaA+.

Середній рівень кредитного рейтингу КБ, визнаних неплатоспроможними,

у портфелі НРА «Рюрік» за рік до запровадження адміністрації відповідав

uaBBB. НРА «Рюрік» попереджало ринок про зниження

кредитоспроможності КБ шляхом зниження рейтингу до спекулятивного

рівня або його призупинення в середньому за 52 дні до визнання КБ

неплатоспроможним (без урахування КБ, які було виведено з ринку за

порушення законодавства з питань фінансового моніторингу – за 65

днів)[88].

У 2013 р. міжнародні рейтингові агентства почали активно

знижувати кредитні рейтинги українських КБ за національною шкалою. А,

оскільки рейтинги від міжнародних агентств отримують переважно

найбільші українські КБ, які найбільше впливають на діяльність БС, його

інтегральний рейтинг також почав знижуватись.

Відмова впродовж останніх років найбільших КБ від співпраці з

міжнародними агентствами, які мають консервативні підходи, на користь

115

національних рейтингових агентств дозволило уникнути прецедентів, коли

один банк одночасно мав кредитний рейтинг від міжнародного агентства

на рівні uaB– та від національного агентства – на рівні uaAA. Таким

чином, кризові явища в БС обумовили актуальність питання не тільки

стосовно кількості кредитних рейтингів, але й стосовно їх якості[88].

Таким чином, проведене автором дослідження засвідчило наявність,

поряд з певними позитивними зрушеннями у забезпеченні БББС,

численних проблем, недоліків і невирішених питань наукового,

нормативно-правового, правозастосовного, організаційно-методичного та

інформаційно-аналітичного характеру.

2.2. Оцінка рівня безпечності внутрішньої заборгованості

банківського сектору України

Виходячи з авторської позиції стосовно складових внутрішнього

боргу БС національної економіки, викладеної в п.1.1, проаналізуємо борг

вітчизняного БС економічним агентам України та борг економічних

агентів України БС вітчизняної економіки.

Нова композиція боргу вітчизняного БС економічним агентам

виглядає таким чином (табл. 2.4).

Борг вітчизняного БС економічним агентам України в 2013-2017 рр.

щорічно (крім 2015 р.) зростав. За цей період він збільшився в 1,3 раза.

Найбільший його приріст спостерігався в 2014 р. – 19,9%, найменший в

2017 р. – 4,6%.

Упродовж аналізованого п’ятиріччя структура боргу вітчизняного

БС економічним агентам України не зазнала суттєвих змін. Так, упродовж

цього періоду найбільшу частку в зазначеному боргу становили кошти

клієнтів, мінімальне значення цього показника зафіксоване в 2014 р. –

116

67,3%, максимальне в 2017 р. – 80,7%, що власне відповідає основному

призначенню КБ. Другою за значущістю складовою були інші залучені

кошти (від 5% в 2013 р. до 9,9% – в 2016 р.).

Таблиця 2.4

Борг вітчизняного БС економічним агентам України на кінець року, млн. грн*

Показники 2013 2014 2015 2016 2017

Залишок коштів на кореспондентських

і транзитних рахунках КБ

Частка у внутрішньому боргу БС

36702

4,1

33252

3,1

38462

3,7

49732

4,5

48010

4,2

Кредити рефінансування НБУ

Частка у внутрішньому боргу БС

Частка у зобов’язаннях КБ, %

з них:

прострочених та індивідуально знеціне-

них

частка у загальному обсязі кредитів

рефінансування, %

кредитів, прострочених більше 360 днів

частка у загальному обсязі кредитів

рефінансування, %

Повернення кредитів рефінансування

33581

3,8

3,1

27757

34,6

1078

1,3

-

149891

14,1

9,2

56443

49,8

1078

1,0

5700

61412

6,0

4,6

84713

80,0

13656

12,9

1100

51265

4,7

2,0

-

-

-

-

30200

41259

3,6

1,6

-

-

-

-

4600

Інші міжбанківські кредити БС

Частка у внутрішньому боргу БС

у т.ч.:

до 1 року

від 1 року до 5 років

більше 5 років

в національній валюті

18771

2,1

17611

812

348

11785

6985

12310

1,2

10477

1117

716

7730

4580

7503

0,7

5122

1507

873

2678

4824

5176

0,5

3779

852

546

3147

2030

5850

0,5

2876

2904

71

2538

3313

Субординований борг БС

Частка у внутрішньому боргу БС

Частка в структурі зобов’язань БС, %

39651

4,5

3,7

65598

6,2

5,6

59918

5,8

5,2

25304

2,3

2,2

14852

1,3

1,2

Кошти клієнтів БС

Частка у внутрішньому боргу БС

у т.ч.:

Кошти юридичних осіб

Кошти фізичних осіб

Депозити, залучені КБ

702914

79,0

261022

441892

669974

718206

67,3

295473

422733

675093

760295

73,9

360453

399842

716728

860039

78,1

424212

435827

793475

930004

80,7

450003

480001

898844

Боргові ЦП, емітовані КБ (крім

емітованих в іноземній валюті)

Частка у внутрішньому боргу БС

12256

1,4

3273

0,3

222

0,02

208

0,02

173

0,02

Інші залучені кошти

Частка у внутрішньому боргу БС

44396

5,0

82871

7,8

99716

9,7

108850

9,9

110640

9,6

Зобов’язання БС з поточного податку

на прибуток

Частка у внутрішньому боргу БС

882

0,1

273

0,03

350

0,03

84

0,008

510

0,04

Відстрочені податкові зобов’язання БС

Частка у внутрішньому боргу БС

589

0,07

844

0,08

1317

0,1

555

0,05

880

0,08

117

Усього 889742 1066518 1029195 1101213 1152178 * Ураховані складові внутрішнього боргу банківського сектору, які чітко простежуються в статистиці НБУ.

Джерело: Складено та розраховано автором за: [54, c.254; 76; 116; 138; 145, c.67]

БС останніми роками у фондуванні здебільшого покладався на

внутрішні джерела ресурсів, частка коштів населення і бізнесу в його

зобов’язаннях на початок 2017 р. становила 73,4%, 2018 р. – 77%, а на

середину 2018 р. – понад 80%, з яких більше половини припадає на

домогосподарства, що в свою чергу підвищило ризик незабезпечення

ліквідності, адже внутрішні ресурси є переважно короткостроковими, що

негативно позначається на БББС.

Поліпшення фінансового стану домогосподарств збільшило їх вагу як

нетто-кредитора КБ. У 2017 р. обсяг припливу коштів населення до

платоспроможних КБ становив 42 млрд., з яких 38 млрд. у гривні. Це більше,

ніж приріст роздрібних гривневих кредитів ‒ 29 млрд. грн Відтак за минулий

рік співвідношення кредитів до депозитів населення (loan-to-deposit ratio,

LtD) зменшилося на 1,5 в.п. до 35,2%, сукупне боргове навантаження

домогосподарств скоротилося з 11% річного наявного доходу до 10%[62,

c.30]. Це певною мірою підвищує рівень БББС.

На початок 2017 р. частка депозитів фізичних і юридичних осіб у

сукупних зобов’язаннях КБ становила майже ¾, тобто вони покладалися

виключно на внутрішні джерела фондування, а зовнішні кредити погашалися

за графіком/конвертувалися в капітал. Причому обсяги валютних ресурсів,

залучених на вітчизняному ринку, перевищують валютні ресурси з зовнішніх

ринків. Утім, залучені кошти – короткі: поточні вклади/депозити до 1 місяця,

що робить БС уразливим в разі різного роду шоків.

КБ, що мали потребу в докапіталізації, в 2016 р. частково конвертували

в капітал зобов’язання перед материнськими структурами у формі

субординованого боргу та міжбанківських кредитів[145, c.67].

Частка субординованого боргу в зобов’язаннях БС зменшилася в 2017-

2018 рр. до 1,2% з пікових 6,5% у І кв. 2015 р. внаслідок його масової

конвертації в капітал упродовж 2015 – 2016 років. Цей борг відіграв вагому

118

роль як джерело поповнення основного капіталу КБ, але на сьогодні його

потенціал конвертації практично вичерпано. Завдяки макрофінансовій

стабільності та високій ліквідності КБ не потребували підтримки НБУ:

частка його кредитів у зобов’язаннях скоротилася до мінімальних значень за

10 років – 1,6% у 2017р. і 1,0% у 2018 році[62, c.32].

Чітка тенденція емісії БС боргових ЦП в 2013-2017 рр. не

простежувалась, оскільки в 2014 р. відбулось її зниження порівняно з

попереднім роком в 3,7 раза, а в 2015 р. її обсяг знову зріс в 3,9 раза,

знизившись в 2016 р. в 2,5 раза. Найнижчий обсяг емісії був зафіксований в

2017 р. – 173 млн. грн В цьому році, на відміну від попередніх, були

емітовані лише гривневі ЦП. Причому в 2015 р. ЦП в іноземній валюті

становили 98,3% загальної емісії, а в 2016 р. – 96,2%, що негативно

позначається на БББС, оскільки збільшує ризикованість такого роду

запозичень в умовах розгортання кризових явищ у світовій економіці.

Виникнення кризових фаз у вітчизняному БС супроводжується різким

збільшенням ризику ліквідності (за мінімальних значень відповідного

індикатора 14,30% у 2008 р. та 20,83% у 2014 р.), коли НБУ для забезпечення

його фінансової безпеки мав негайно надавати кредити рефінансування тим

КБ, які, з одного боку, потребували їх у зв’язку з масовим вилученням

депозитів, а з іншого, – з підвищенням кредитного ризику при зростанні

цього індикатора до 11,24% у 2010 р., 22,1% – у 2015 р. та 24,1% – у 2016

році.

Кредити рефінансування в регулюванні ліквідності КБ України як

один з індикаторів фінансової безпеки БС у докризові 2007, 2010–2013 рр.,

які характеризувалися зростанням довіри до КБ та до національної валюти як

засобу заощадження, або майже не використовувалися, або мали незначні

обсяги. З іншого боку, в кризові 2008 і 2014 рр., коли відбувалося критичне

зниження рівня ліквідності КБ, виникали проблеми зі своєчасним

здійсненням виплат та поверненням депозитів, своєчасним проведенням

119

розрахунків, обсяги рефінансування НБУ зростали в десятки разів (до

163165,8 млн. грн у 2008 р. та до 150768,7 млн. грн у 2014 р.)[54, c.251-252].

Водночас, підвищення в 2014 р. ставки рефінансування на 7-12,6 в. п.,

скорочення НБУ наприкінці 2015 р. строку надання кредитів рефінансування

шляхом проведення тендерів (максимум 90 днів замість одного року; в I кв.

2017 р. кожний четвертий тендер уможливлював залучення коштів на строк

до 90 днів, а решта – лише до 14 днів[44]), виключення з переліку застав за

цими кредитами іпотечних облігацій, ЦП Державної іпотечної установи,

облігацій місцевих позик і запровадження списання в безспірному порядку

заборгованості КБ перед НБУ за рефінансуванням з кореспондентських

рахунків банку-боржника, відкритих в інших вітчизняних КБ, негативно

позначилися на рівні БББС.

Поряд з цим, про неефективне використання коштів рефінансування

свідчить, зокрема, той факт, що, згідно зі звітними даними про надані у 2016

р. НБУ кредити на строк більше 30 календарних днів, ПАТ «КБ «Хрещатик»

отримав 190 млн. грн таких кредитів, маючи на кінець 2015 р. від’ємне

значення як власного, так і регулятивного капіталу. Отже, кредити

рефінансування надавались ПАТ «КБ «Хрещатик» за умов серйозної нестачі

капіталу, до вирішення питання його капіталізації в лютому 2016 р., а вже у

червні того ж року було прийняте рішення про виведення банку з ринку та

початок процедури ліквідації. Аналогічна ситуація спостерігалась за

багатьма іншими КБ, тим самим порушувалася основна вимога до

рефінансування КБ – мінімізація кредитного ризику. Таким чином, вплив

показника платоспроможності й достатності капіталу КБ України на якісну

структуру кредитів рефінансування, наданих НБУ КБ для підтримки їх

ліквідності, не враховувався, що негативно впливало на загальний рівень

фінансової (і, насамперед, боргової – А. С.) безпеки БС України[54, c.255].

До речі, в 2016 р. такий кредит у розмірі 251,4 млн. грн отримав і

Діамант Банк, згодом визнаний неплатоспроможним[75]. Як заставу КБ

надали ОВДП і/або валюту. В 2017 р. НБУ надав такі кредити лише кільком

120

банкам: Ощадбанку – на 5 млрд. грн, Укргазбанку – 2,6 млрд. грн, Альфа-

Банку – 625 млн. грн, Ідеа Банку – 72 млн. грн[76]

Водночас на портфель рефінансування НБУ наприкінці 2016 р.

найбільше вплинула націоналізація Приватбанку, який на початок грудня

був найбільшим боржником регулятора – близько 19 млрд. грн Буквально на

другий день після націоналізації, 20 грудня, НБУ надав Приватбанку 15

млрд. грн рефінансування до кінця року, а 28 грудня – ще 10 млрд. грн Тобто,

сумарно борг з рефінансування досяг приблизно 44 млрд. грн! 30 грудня НБУ

монетизував (викупив) ОВДП майже на 26 млрд. грн, внесених Мінфіном до

статутного капіталу Приватбанку. Ці кошти були спрямовані на погашення

заборгованості з рефінансування[44].

Подібна практика, безумовно, негативно позначалась не лише на БББС,

оскільки замість реального в зазначеному обсязі кредиту рефінансування

виникла додаткова позиція в портфелі ОВДП, а й бюджетній безпеці

держави, оскільки вимагала виділення непередбачених у бюджеті коштів на

націоналізацію найбільшого КБ (на докапіталізацію Приватбанку були

випущені ОВДП майже на 117 млрд. грн з обертанням до 15 років за ставкою

до 10,5% річних). Крім того, вона негативно вплинула й на боргову безпеку

держави, оскільки, за даними НБУ, 2016 р. сума державного та гарантованого

державою боргу України збільшилася у гривневому еквіваленті на 357,58

млрд. грн, при цьому у доларовому еквіваленті державний та гарантований

державою борг збільшився на $5,47 млрд. Основною причиною таких змін є

здійснення фінансування державного бюджету за рахунок державних

запозичень, капіталізація ПАТ КБ «Приватбанк» відповідно до постанови

КМУ від 18.12.2016. № 961 (зі змінами) та ФГВФО відповідно до постанови

КМУ від 28.12.2016 №1003, девальвація національної валюти, курс якої по

відношенню до долара США зріс з близько 24,00 грн/$ на кінець 2015 р. до

близько 27,19 грн/$ на кінець грудня 2016 року[74].

121

Крім того, за підсумками 2016 р. зафіксовано історично високий збиток

БС – 159 млрд. грн, який, насамперед, зумовило формування резервів під

кредитний портфель Приватбанку на 145 млрд. грн [143, c.70]

І, хоча після націоналізації Приватбанку держава має 56% активів і

75% карткових продуктів у державних КБ, нинішня ситуація не вписується в

світові стандарти, коли сенс держбанків полягає в створенні унікальної

соціальної цінності (продукту/послуги), яку не спроможні надати приватні

КБ (започаткування банків розвитку й забезпечення фінансової

інклюзивності (пропозиція банківських послуг у віддалених/малонаселених

районах).

Водночас, в 2016 р. «живі» КБ достроково позбавлялися боргів перед

НБУ. На початок 2017 р. заборгованість КБ (серед них 6 діючих) перед НБУ

за наданими кредитами рефінансування становила 74,8 млрд. грн, що на 31

млрд. грн, або на 29,3%, нижче показника на 1 січня 2016 р. Заборгованість

Приватбанку становила трохи менше 18 млрд. грн, Ощадбанку (який в 2015-

2016 рр. виплатив регулятору 17,3 млрд. грн, що становило майже 90%

загального обсягу заборгованості) – 2,6 млрд. грн, Укргазбанку – майже 600

млн. грн В липні 2016 р. Укрексімбанк достроково в повному обсязі

розрахувався з НБУ за кредитами з кінцевою (плановою) датою погашення в

червні 2020 р. На сім місяців раніше повністю виплатив заборгованість за

стабілізаційним кредитом НБУ і банк «Кредит-Дніпро». Повністю і

достроково розрахувався за кредитами у розмірі 485 млн. грн, отриманими

від НБУ ще в 2008-2009 рр., і ПУМБ. Це ж стосується і банку «Південний»,

який достроково погасив стабілізаційний кредит НБУ у 338 млн. грн[44].

Наведені факти свідчать, що майже чверть заборгованості

вітчизняного БС за кредитами рефінансування НБУ припадала на

Приватбанк, що можна вважати надмірною концентрацією даної

заборгованості. Загалом же зазначена заборгованість лише трьох

державних КБ наближалась до третини її сукупного обсягу. Якщо ж взяти

до уваги борги лише діючих КБ перед НБУ (22,6 млрд. грн), то

122

вищезазначені частки заборгованості становлять 80% і 91%, відповідно.

Загалом платоспроможні КБ за 2016 р. зменшили заборгованість перед

НБУ за кредитами рефінансування на 55%.

Утім, виникла проблема повернення близько 60 млрд. грн

рефінансування, що зависло у 24 банків-банкрутів, з яких близько 10 млрд.

грн – борги «VAB Банку» і банку «Фінансова ініціатива», 5 млрд. грн –

«Фінанси і кредит»[44]. А за 10 міс. 2017 р. НБУ повернули лише 1,377

млрд. грн рефінансування неплатоспроможним КБ.

Загалом же банки-банкрути (а лише з 2014 по 2017 р. з ринку

виведено 90 банків) винні державі і вкладникам майже 145 млрд. грн

Серед найбільших боржників: «Дельта-банк» (51,8 млрд. грн), «Фінанси і

кредит» (27,3 млрд. грн), «ВіЕйБі Банк» і «Фінансова ініціатива» (26,1

млрд. грн), банк «Надра» (15,7 млрд. грн), «Імексбанк» (9,4 млрд. грн),

«Платинум банк» (6,5 млрд. грн), банк «Форум» (7,7 млрд. грн) (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Борги найбільших банків-банкрутів в Україні перед державою і вкладниками

Банк Інсайдерські кредити Борги, млрд. грн

обсяг,

млрд. грн

частка ко-

рпоратив-

ного порт-

феля, %

перед

ФГВФО

(за випла-

ти до 200

тис. грн

перед

НБУ

перед

вкладни-

ками-фіз-

особами

«200+»

перед

вкладни-

ками-юр-

особами

Всього

Дельта Банк 11,2 30 16,1 8 15,3 12,4 51,8

Фінанси і кредит 22 76 10,5 6,3 6,5 4 27,3

ВіЕйБі Банк

28,2

70 7,1 3 2,9 0,5

26,1 Фінансова

ініціатива

96

3,9

7,2

1

0,5

Надра 2,2 63 3,9 9,8 1,5 0,5 15,7

Імексбанк 13,1 90 4,4 3,4 1,1 0,5 9,4

Платинум Банк 2,7 96 4,9 0,3 0,5 0,8 6,5

Форум 2,2 30 2,9 0 2,4 2,4 7,7 Джерело: [107]

Крім того, роздані банкам-банкрутам 100 млрд. грн рефінансування

замість нормалізації ситуації безпосередньо в них фактично пішли не лише

на підтримку бізнесів їх власників, але й заполонили валютний ринок, що

123

значною мірою (крім, звичайно, недолугої валютної політики НБУ)

позначилось на триразовій девальвації гривні і двозначній інфляції,

підвищенні ціни банківських кредитів.

За даними НБУ, обсяг заборгованості КБ на 1.07.2017 перед

регулятором за наданими кредитами рефінансування становив 65,41 млрд.

гривень.

В портфелі ЦП вітчизняного БС превалюють боргові зобов’язання (табл.

2.6).

Таблиця 2.6

Обсяг зареєстрованих випусків облігацій підприємств України

у 2013–2017 рр., млн. грн

Вид емітента 2013 2014 2015 2016 2017

Усього

у тому числі:

42468 29009 11421 5515 8350

Підприємства та інші 34428 23984 11421 5515 5650

Банки 8040 4800 - - 2700

Страхові компанії - 225 - - - Джерело: [144, c.41]

У структурі обсягу зареєстрованих НКЦПФР випусків облігацій

підприємств КБ в 2015-2016 рр. не зареєстровано жодного випуску

облігацій. В 2017 р. КБ було емітовано третину всіх корпоративних

облігацій.

До ТОП-10 емітентів, які зареєстрували найбільші випуски облігацій

у 2017 р., увійшли ПАТ «Альфа-Банк» (13,2% загального обсягу емісій),

ПАТ «ОТП Банк» (9,58%) і ПАТ «Кредобанк» (5,99%). До ТОП–10

облігацій підприємств-емітентів, які користувалися найбільшим попитом

на біржовому ринку (за обсягом виконаних біржових контрактів), в 2017 р.

входили ПАТ «Таскомбанк» (59 біржових контрактів на 1,177 млрд. грн,

що становило лише 19,2% від загального обсягу виконаних біржових

контрактів на організаторах торгівлі), ПАТ «Альфа-Банк» (39 контрактів

на 497 млн. грн (8,12%)) і АТ «ОТП Банк» (2 контракти на 413 млн. грн

(6,74%)). А до ТОП–10 ТЦП з найбільшим обсягом торгів облігаціями

підприємств на біржовому ринку входили ПАТ «Таскомбанк» і ПАТ

124

«ОТП Банк», ПАТ «Кредобанк» і ПАТ «КБ «Глобус» а позабіржовому –

ПАТ «Укрсоцбанк» [144, c.41, 45-46].

На БББС позначається і податковий борг діючих й ліквідованих

банків. За даними Офісу великих платників ДФС, податковий борг

(податки і збори) 46 ліквідаційних КБ перевищує 5 млрд. гривень.

Причому, податковий борг КБ становить 30% боргу по всьому Офісу за

2017 рік. КБ, які знаходяться під управлінням ФГВФО, тобто в процесі

ліквідації, задекларували зобов’язання на 1,563 млрд. грн, або майже 80%

від загальної задекларованої по даному офісу суми податку на прибуток.

Зазначимо, що декларування таких високих зобов’язань ліквідаційними КБ

зовсім не свідчить про те, що вони будуть оплачені, оскільки, відповідно

до законодавства, яким регулюється діяльність банків після початку

процедури ліквідації, під час її здійснення у КБ не виникає жодних

додаткових зобов’язань щодо сплати податків і зборів, крім витрат,

пов’язаних із здійсненням ліквідаційної процедури[129]. Тобто, в даному

випадку можна говорити про негативний вплив подібної ситуації на

податкову, а відтак, і бюджетну безпеку держави.

А за експертними оцінками, банки, що ліквідуються, на 1.09.2017

заборгували зведеному бюджету 7,5 млрд. грн Зокрема, борг Дельта Банку

за 9 міс. 2017 р. зріс з 24 млн. грн до 2,05 млрд. грн До топ-5 боржників

увійшли «Південкомбанк», банк «Фінанси і кредит», Терра Банк і

Златобанк (рис. 2.2) [108].

Рис. 2.2. Податковий борг КБ, що перебувають у стадії ліквідації Джерело: за даними ДФС України

125

Водночас, внутрішня заборгованість вітчизняних економічних

агентів перед БС України характеризується даними табл. 2.7.

З огляду на те, що внутрішній борг економічних агентів України БС

національної економіки в 2013-2017 рр. перевищував внутрішній борг

останнього економічним агентам, можна зазначити, що вітчизняний БС є

нетто-кредитором економічних агентів нашої країни.

Внутрішній борг економічних агентів України БС національної

економіки в 2013-2016 рр. щорічно зростав (в 2016 р. він зріс порівняно з

2013 р. в 3,2 раза), а в 2017 р. проти попереднього року трохи знизився.

Найбільший приріст був зафіксований в 2014 р. – 1,9 раза, 2015 р. – 1,6

раза. В 2016 р. приріст значно уповільнився (1,4%). На відміну від

внутрішнього боргу вітчизняного БС економічним агентам України

структура внутрішнього боргу економічних агентів України БС

національної економіки

в аналізованому періоді зазнала істотних змін. Так, якщо в 2013 р.

найбільшу

Таблиця 2.7

Борг економічних агентів України БС вітчизняної економіки на кінець року, млн.

грн*

Показники 2013 2014 2015 2016 2017

Кредити та заборгованість клієнтів

у т.ч.:

Кредити та заборгованість юридич-

них осіб

Кредити та заборгованість фізичних

осіб

Частка у загальному боргу економічних

агентів БС, %

Частка у загальному обсязі активів КБ,

%

Частка проблемних кредитів у кредит-

ному портфелі, %

799228

654146

145082

66,4

62,6

7,7

718206

295473

422773

30,9

54,5

13,5

713974

616480

97494

18,7

57,0

21,1

566512

479394

87118

14,6

45,0

30,6

561328

469265

92063

14,6

30,1

55,8

Кошти обов’язкових резервів КБ в

НБУ

Частка у загальному боргу економічних

12535

2185

6333

5095

37475

126

агентів БС, % 1,0 0,09 0,2 0,1 1,0

Депозитні сертифікати НБУ

Частка у загальному боргу економічних

агентів БС, %

270407

22,5

1472737

63,4

2849235

74,5

2946856

75,9

2667036

69,2

Кошти в інших банках

Частка у загальному боргу економічних

агентів БС, %

33406

2,8

21507

0,9

65992

1,7

63498

1,6

118132

3,1

ОВДП в обігу, що знаходяться у

власності КБ, за основним боргом

Частка у загальному боргу економічних

агентів БС, %

Частка в загальному обсязі ОВДП в

обігу, %

76372

6,3

30,8

93434

4,0

20,4

81582

2,1

16,1

255465

6,6

38,3

360804

9,4

48,1

ЦП у портфелі КБ до погашення

Частка у загальному боргу економічних

агентів БС, %

4055

0,3

6125

0,3

99553

2,6

32573

0,8

99594

2,6

Дебіторська заборгованість щодо

поточного податку на прибуток

Частка у загальному боргу економічних

агентів БС, %

1976

0,2

2367

0,1

1306

0,03

1514

0,04

1562

0,04

Відстрочений податковий актив

Частка у загальному боргу економічних

агентів БС, %

4957

0,4

8081

0,3

8008

0,2

9080

0,2

7078

0,2

Усього 1202936 2324642 3825983 3880593 3853009 * Ураховані складові внутрішнього боргу банківського сектору, які чітко простежуються в статистиці НБУ.

Джерело: Складено і розраховано автором за [115; 130; 138;]

частку в останньому займали кредити та заборгованість клієнтів (66,4%), то в

2014-2017 рр. ця частка суттєво зменшилась, сягнувши на початок 2018 р.

лише 14,6%. Істотно змінилася і частка кредитів і заборгованості клієнтів в

активах БС (з 62,6% на початок 2014 р. до 30,1 – на початок 2018 р.).

Для порівняння частка кредитів в загальній сумі банківських активів в

Іспанії, Австрії, Італії, Данії, Голландії, Швеції становить близько 50%;

Франції – 40%, Німеччині – 30%.

Крім того, на окупованій території залишилося активів банків на суму

$5 мільярдів[131]. На наш погляд, цю суму правомірно враховувати в

загальному обсязі заборгованості вітчизняним комерційним банкам.

Затребуваність банківського кредитування є одним з індикаторів

фінансової доступності і визначається за допомогою аналізу попиту

позичальників на кредитні послуги.

127

З урахуванням ефекту обмінного курсу кредитний портфель суб’єктів

господарювання і населення у платоспроможних КБ за 2016 р. зменшився на

3,5% (населення – на 10%). При цьому зросли обсяги реструктуризації

валютних кредитів у гривневі (частка валютних кредитів суб’єктам

господарювання у кредитному портфелі знизилась з 59% до 53%), завдяки

чому покращилися перспективи обслуговування боргів позичальниками[145,

c.67], а, відтак – і підвищення рівня БББС.

В 2017-2018 рр. темпи зростання портфеля корпоративних кредитів є

символічними – на загальну статистику суттєво впливають списання та

відновлення кредитів на балансі (для валових показників), формування чи

розформування резервів за старими кредитами (для чистого портфеля).

Висока частка непрацюючих кредитів змушує КБ надалі дотримуватися

вкрай консервативних стандартів оцінки платоспроможності потенційних

корпоративних позичальників. Разом із тим, за оцінками НБУ, кредити

позичальникам, що не допускали дефолтів, зростають на понад 20% р/р[62,

c.4].

Після кризи 2008 р. КБ фокусувалися переважно на кредитуванні

корпорацій, в результаті чого частка кредитів фізособам у сукупному

кредитному портфелі скоротилася з 36,4% у 2008 р. до 15,7% в 2016 році.

Розгортання споживчого кредитування у 2017 р. розвернуло цей тренд,

особливо помітно за чистими кредитами. На початок травня 2018 р. частка

валових та чистих кредитів фізичних осіб становила вже 16,6% і 17,7%

відповідно. Співвідношення кредитів фізичним особам до ВВП на початок

2018 р. становило 5,7% до ВВП за валовими та 3,1% – за чистими кредитами)

і залишається дуже низьким порівняно з країнами-сусідами. Валові кредити

корпораціям продовжували скорочуватися – до 28,7% до ВВП[62, c.35].

Концентрація кредитів фізичним особам була досить високою – на 5

банків припадало 65% загального портфеля БС. Найвища концентрація – у

сегменті автокредитування – 5 банків займали 80% ринку[62, c.36].

128

Гривневі кредити суб’єктам господарювання за 2016 р. збільшилися на

71,8 млрд. грн, або 21%, а в іноземній валюті скоротилися на $4,5 млрд. в

еквіваленті. Питома вага валютних кредитів суб’єктам господарювання у

кредитному портфелі знизилася з 59% до 53%. Кредитування населення

зменшилося як у гривні, так і у валюті загалом – на 10%[145, c.67].

Кредитування населення поширено абсолютно в усіх країнах світу і

його затребуваність вважається запорукою соціальної і фінансової

стабільності економічної системи. За дослідженням BoFA, боргове

навантаження громадян в Чехії знаходиться на рівні 18%, в Росії – 20%,

Польщі – 23%, Угорщині – 28%, в Туреччині – 30% їх щорічних доходів[84].

В Україні цей показник становить 10%.

Водночас, нерозвиненим в Україні залишається карткове кредитування,

тоді як обсяг заборгованості американців за кредитними картками в червні

2017 р. досяг рекордного рівня – $1,021 трлн., перевищивши попередній

рекорд – $1,02 трлн., зафіксований в квітні 2008 року[52].

Вкрай незначними за світовим виміром є й обсяги споживчого

кредитування. За даними ж Федерального резервного банку Нью-Йорка,

зростання сукупного боргу за споживчими кредитами в США в березні 2017

р. досягло $12,73 трлн., перевищивши піковий рівень 2008 р. ($12,68 трлн)

[52].

За 2016 р. 25 КБ, частка яких в іпотечному кредитуванні становила 95%,

надали нових кредитів на нерухомість лише на 736 млн. грн, а в I кв. 2017 р.

– 178 млн. грн Натомість в РФ середньостатистична заборгованість з

іпотечного кредитування на 1 особу становить $210, що вчетверо менше, ніж

в Угорщині ($931) і втричі менше, ніж в Чехії ($631)[59, c.140].

У 2017 р. приріст портфеля гривневих кредитів (рис. 2.3) зумовило

головно нове кредитування, а не конвертація валютних боргів, як у 2016

році[116].

129

Рис. 2.3. Валові кредити суб’єктам господарювання та фізичним особам в Україні,

2015=100% Джерело: [116]

В 2017 р. портфель валютних кредитів БС помітно зменшився

внаслідок списань і реструктуризацій, що компенсувалося зростанням

гривневого портфеля. Незважаючи на бурхливе зростання роздрібного

кредитування, чисті кредити фізичним і юридичним особам практично не

змінились за фіксованим курсом. Чисті гривневі кредити (крім кредитів

Приватбанку) корпораціям зросли на 14%, у т.ч. іноземних і державних – на

18% і 13% відповідно. Гривневі ж кредити Приватбанку скоротилися на 80%

через формування резервів. Суттєво зросло кредитування населення –

приріст чистих кредитів у гривні за рік становив 42%. Драйвером зростання

кредитування населення були споживчі кредити (98% нових кредитів), тоді

як частка іпотечних кредитів скоротилася внаслідок незначних обсягів нових

кредитів і списання старих. Нове кредитування дозволило всім групам

банків, крім Приватбанку, підвищити якість кредитного портфеля за рахунок

статистичного ефекту (частину нарахованих, але несплачених відсоткових

доходів перенесено на рахунки резервів) [145, c.35]. Це в принципі негативно

позначається на рівні БББС, оскільки в кредитуванні превалюють

найнебезпечніші кредити. Утім, сьогодні обсяги нових кредитів населенню

незначні відносно загальних доходів домогосподарств, нові кредити

забезпечують лише 1,6% загальних споживчих витрат. Співвідношення

банківського боргу домогосподарств до їхніх річних доходів становить

близько 10%. Проте для найменш заможних верств населення боргове

навантаження значно вище[62, c.4].

130

Перспективи зростання прибутковості та збільшення кредитування

мають машинобудування, транспорт, сільське господарство та окремі

сегменти харчової промисловості, а також енергогенеруючі та розподільчі

компанії. Проте, попри зміцнення фінансового стану багатьох галузей,

платіжна дисципліна в них суттєво не поліпшується. Найбільші боржники не

відновили обслуговування боргу навіть після закінчення гострої фази кризи.

На сьогодні недобросовісність боржників – це набагато більша перешкода

для відновлення кредитування бізнесу, ніж фінансовий стан підприємств

(рис. 2.4). Корпоративний портфель знаходиться під тиском поганих

кредитів, зараз лише кожен третій клієнт із кредитом понад 2 млн. грн

жодного разу не допускав дефолту за кредитами[62, c.19, 35].

За результатами опитування кредитних менеджерів

найперспективнішими позичальниками є малі та середні підприємства.

Також, на думку банкірів, боргове навантаження на малі і середні

підприємства є значно помірнішим, ніж великих підприємств[62, c.40] (рис.

2.5).

Рис. 2.4. Відношення боргу до EBITDA Рис. 2.5. Оцінка поточного боргового

за галузями в Україні навантаження в Україні Джерело: ДССУ, розрахунки НБУ Джерело: [62, c.40]

Водночас, незважаючи на значне зменшення кредитів і заборгованості

клієнтів (на початок 2018 р. їх було на 237,9 млрд. грн менше, ніж у 2013 р.),

значно погіршилась їх якість. Так, частка проблемних кредитів у кредитному

портфелі БС на початок 2018 р. (рис. 2.6) становила майже 56% (у т.ч. в

національній валюті – близько 30%, іноземній – 95%; у державних КБ цей

131

показник становив понад 70% (а в Приватбанку – понад 87%), іноземних

банківських груп – 45%, КБ з приватним вітчизняним капіталом – майже

25%, неплатоспроможних КБ – 59%), що в 7,2 раза більше, ніж на початок

2014 р. Це, безумовно, підриває БББС, оскільки неповернення кредитів

спричиняє неспроможність банків розраховуватися за депозитами

домогосподарств і юридичних осіб, що провокує «банкопад», змушує

платників податків розраховуватися за банківськими боргами.

Ще напередодні останньої банківської кризи банкіри визнавали, що

реальний рівень проблемності портфелів банків сягає 40%, проте НБУ

говорив про не більше 10% не обслуговуваних кредитів. І хоча проблемні

кредити у вітчизняному БС накопичувалися десятиліттями, з огляду на

додаткові податкові зобов’язання їх списання КБ тривалий час не

регулювалося.

90% позичальників валютної іпотеки й нині не виконують свої

зобов’язання, а непрацюючі кредити, які надали до кризи, становлять близько

50% сьогоденного роздрібного кредитного портфеля. Проблемні гривневі

іпотечні кредити становлять третину від усіх наданих.

Диспозиція вітчизняного БС серед країн з найбільшими історичними

максимумами частки NPL представлена на рис. 2.7.

Рис. 2.6. Частка непрацюючих кредитів в Україні Рис. 2.7. Країни з найбільшими історичними

джерело: [61, c.41] максимумами частки NPL, %

джерело: [61, c.41]

132

Прострочування на понад 90 днів – досі визначальний чинник дефолту.

За критерієм прострочування на понад 90 днів визнано непрацюючими

більше ніж 80% кредитів. Для більшості галузей майже всі NPL пов’язані з

цим чинником. Лише для сільського господарства переважає додатковий

фактор дефолту: сформований за ним резерв становить понад 50%

непрацюючого боргу.

Тенденція до поступового скорочення рівня NPL зберігається, хоча

темп низький. Частка NPL зменшується переважно завдяки новому

кредитуванню та зростанню загального кредитного портфеля. У грошовому

вимірі обсяг непрацюючих кредитів майже не змінився та на травень 2018 р.

становив 629 млрд. грн (еквівалент $24 млрд.) [62, c.43]. А, за даними ЦБ ЄС,

за підсумками ІІ кв. 2017 р. обсяг прострочених кредитів в ЄС становив €944

млрд. За загальним обсягом токсичних активів лідирує Італія (€224 млрд.).

Далі йдуть Франція (€142 млрд.), Іспанія (€131 млрд.), Греція (€112 млрд.),

Німеччина (€58 млрд.), Голландія (€44 млрд.), Португалія (€34 млрд.),

Ірландія (€26 млрд.), Кіпр (€20 млрд.)[114]

Серед причин зазначеної проблеми: економічна й іпотечна (2009 р.)

кризи; величезна девальвація гривні, що зумовила неспроможність фізичних

й юридичних осіб сплачувати валютні кредити; поява непрацюючих кредитів

на міжбанківському ринку; недостатній нагляд НБУ за функціонуванням БС;

неналежна захищеність кредиторів.

Поряд з цим, і несплачені борги й втрата активів на тимчасово

окупованих територіях спричинили мільярдні збитки держбанків в 2014-2015

роках. Зазначена ситуація робить доволі примарною ймовірність швидкої

приватизації державних КБ, передбаченої затвердженими урядом «Основами

стратегічного реформування державного банківського сектору».

Причому слід ураховувати, що на зростання проблемної заборгованості

впливає як негативні макро-, мезо- і мікроекономічна ситуації, так і

скорочення обсягів кредитування, яке навіть за незмінного абсолютного

рівня NPL спричиняє зростання їх відносного рівня. Крім того, вкрай

133

негативним фактом є зростання рівня проблемної заборгованості на фоні

колосального зменшення кількості діючих вітчизняних КБ.

Натомість, за даними Нацкомфінпослуг, загальна сума заборгованості

за кредитам вітчизняних кредитних спілок на кінець 2017 р. становила 363,4

млн. грн В структурі заборгованості переважали неповернені кредити

строком більше 12 місяців (62,5% (227,3 млн. грн)). Частка простроченої

заборгованості в кредитному портфелі КС – 19%, що на 2,1 в.п. менше, ніж

восени 2016 року[83].

За даними ФГВФО, лише 2% іпотечних кредитів збанкрутілих КБ

обслуговуються (790 іпотечних кредитів), а решта 98% – прострочена

заборгованість. Багато позичальників перестали платити ще до банкрутства

їх банків, адже 90% всіх іпотечних кредитів надавались в іноземній валюті і

брались ще при курсі порядку 5 грн/$. Гривневих кредитів всього 10%:

приблизно половина була надана до 2009-го, а решта – в 2009-2014 роки. На

Дельта Банк і банк «Надра» припадає приблизно дві третини заборгованості

за іпотекою всіх банків-банкрутів. Цим КБ українці винні 44,3 млрд. грн за

26,1 тис. договорів. Великі портфелі іпотеки залишились у банків «Фінанси і

кредит» (5,5 млрд. грн; 3,3 тис. договорів) і «Форум» (5,3 млрд. грн; 3,6 тис.

договорів), а також Фідобанку (2,5 млрд. грн; 2,4 тис. договорів) і ВіЕйБі

Банку (1,6 млрд. грн; 1 тис. договорів). На ці 6 КБ припадає 87% усієї

іпотеки збанкрутілих КБ за обсягом кредитів і 92% - за кількістю кредитних

договорів[150].

Загалом Україна встановила світовий антирекорд. За оцінками НБУ, в

нашій країні зафіксовано найбільшу частку непрацюючих кредитів за всю

історію світових спостережень. І це при тому, що за рівнем кредитування

фізичних осіб Україна на останньому місці у Європі. Так, згідно з

дослідженням GfK Ukraine на замовлення Financial Inclusion Project (World

Bank Group), частка громадян, що звернулися за позиками впевнено

зменшується: у 2014 р. таких було 13,5%, у 2015 – 10,6%, а в 2016 – 8,8%.

Основним джерелом отримання кредитів залишаються КБ. Крім того,

134

переважна частина позичальників сплачує тільки один кредит. А головними

цілями позик є оплата щоденних витрат, придбання побутової техніки і

електроніки. Переважна кількість кредитів видавалася без застави майна та

терміном на 3 роки. Середня сума кредиту – 10,7 тис. грн, а поточної

заборгованості – 6 тис. грн Частка тих, хто можуть дозволити собі виплати за

кредитами та здатні контролювати свої зобов’язання, становить лише 1,2%

опитаних[187].

Водночас, загальний обсяг добровільної реструктуризації боргів

позичальників КБ наприкінці 2017 р. досяг 5 млрд. грн [7]. При цьому 70%

процедур за розміром портфеля стосуються ПАТ «Ощадбанк» (на суму понад

3 млрд. грн). Утім, решта державних і майже всі приватні (крім Альфа-Банку,

що реструктурував $100 млн. боргу «Торонто-Київ», Індустріалбанку,

Експрес-банку) КБ не відкрили жодної процедури.

А, скажімо, в Росії обсяг реструктурованих крупних позик юридичним

особам зріс в 2016 р. на 3%, до 4,4 трлн. руб. (наприкінці 2016 р. на

реструктуровані позики припадало 33,9% обсягу крупних позик). Позики,

реструктуровані зі збільшенням строку повернення основного боргу

(пролонговані позики), на початок 2017 р. становили 49,6% загального обсягу

реструктурованих позик (на 01.01.2016 – 43,2%). Разом з тим частка

найпроблемнішого сегмента реструктурованих позик – з простроченою

заборгованістю понад 90 днів – в загальному обсязі реструктурованих

крупних позик знизилася за рік з 4,9 до 4,0%[120, c.43].

Крім того, останніми роками почастішали випадки переуступки

проблемних кредитів. При цьому середній пакет NPL-угод не перевищував

100-200 млн. грн А, наприклад, Правекс унаслідок активного продажу

проблемних активів довів рівень NPL до 1,4%.

Невпинне прирощення показника непрацюючих кредитів (non

performing loans – NPL) засвідчило незадовільну якість кредитного портфеля.

По-перше, зростання значення NPL існує вже після вжиття удосконалених

наглядових технологій щодо багатьох КБ. По-друге, ідентифікація

135

пов’язаних кредитів на основі попереднього встановлення кінцевих

власників та бенефіціарів підтвердила припущення про те, що інсайдерські

зв’язки можуть працювати в обидва боки. При бажанні пов’язані кредити

можуть або обслуговуватись належним чином, або – перетворитись на канал

виведення з КБ активів. По-третє, концентрація NPL засвідчила факт

політично вмотивованого кредитування та нагляду, які за останній час

підсилились неоднозначними юридичними рішеннями на користь

відтермінування погашення боргів перед державними КБ.

Тож, проблема NPL в Україні не є типовим проявом кредитного циклу.

Це ставить під сумнів, чи зниження ставок, послаблення вимог щодо

формування резервів, експансія рефінансування стануть достатнім

поштовхом до відновлення кредитування.

63,6% кредитів видані фірмам, що надають «інші види послуг», є

непрацюючими[82].

Секторальна ж структура NPL має такий вигляд (рис. 2.8). Найбільший

обсяг NPL спостерігається в харчовій промисловості, електроенергетиці і

сільському господарстві і машинобудуванні, а найменший – легкій і добувній

промисловості. Найбільша ж частка таких кредитів в добувній промисловості

(83%), будівництві (79%), хімічній промисловості – 69%, тоді як в

транспортній галузі – лише 13%.

Рис. 2.8. Секторальна структура непрацюючих кредитів в Україні Джерело: [61, c.21]

136

За прогнозами Moody’s, в 2018 р. обсяги проблемних кредитів можуть

скоротитися до 45%, тоді як максимум неповернень в додефолтній Греції в

2016 р. становив 36%.

БББС істотно підривалась величезною часткою в кредитних портфелях

КБ кредитів, наданих ПО. Зміна методики визначення пов’язаних кредитів у

2015 р. дала можливість побачити, що по БС рівень пов’язаного

кредитування сягнув 63,72% у 2015 р., знижуючись до 28,8% у 2016 році.

При цьому, по окремих КБ фактичний рівень пов’язаних кредитів сягав 90-

100%. Так, за даними ФГВФО, майже 95,5% кредитного корпоративного

портфеля Платинум Банку становили саме такі кредити, сума заборгованості

за якими становить 2,7 млрд. грн Оціночна вартість цих кредитів – 110,75

млн. грн, що становить лише 4,1% від їх балансової вартості. За даними НБУ

і ФГВФО, сукупний обсяг інсайдерських кредитів в портфелі банків О.

Бахматюка – 28,2 млрд. грн (70% корпоративного портфеля «ВіЕйБі» і 96% –

«Фінансової ініціативи»), в банку К. Жеваго – 22 млрд. (76% портфеля),

банку Л. Клімова – 13,1 млрд. (90%), в банку Б. Кауфмана – 2,7 млрд. (96%),

в банку В. Новинського – 2,2 млрд. грн (30%), «Дельті» – 11,2 млрд. грн

(30%). А якщо врахувати кошти, виведені через коррахунки іноземних

банків, цю суму можна помножити на два[71].

У 2016 р. НБУ здійснив діагностичне обстеження операцій ПО в 81 КБ

(2015 р. – 18 банках), ідентифікував перевищення нормативу максимального

розміру кредитного ризику щодо заборгованості із ПО в 44 КБ.

Пов’язане кредитування змінило рівновагу між КБ та позичальниками

щодо здатності примусу до виконання зобов’язань. Так, на 5 найбільших

бізнес-груп припадає 34% валових та 17% чистих кредитів, на 10 найбільших

груп – 41% та 23%, на 20 – 49% та 23%. У 5 найбільших груп показник

непрацюючих кредитів склав 83% (кредитний ризик 81%), у 10 груп – 79%

(76%, відповідно), у 20 груп – 75% (72%). Відмінності у тому, як фактор

концентрації впливає на формування КБ резервів і на рівень NPL, засвідчує,

що КБ не завжди коректно оцінюють інституціональні ризики, з іншого боку,

137

це може свідчити про політично вмотивоване та/або інтенсивне пов’язане

кредитування[82].

Упродовж останніх років основне джерело непрацюючих кредитів – це

саме великі бізнес-групи (рис. 2.9-2.10), які не мають змоги або не бажають

обслуговувати борги, накопичені до кризи.

Рис. 2.9. Валові кредити найбільшим Рис. 2.10. Обсяги та частка непрацюючих

позичальникам* на 01.04.18 кредитів у заборгованості найбільших

Джерело: [62, c.24] позичальників на 01.04.18 Джерело: [62, c.24]

Фінансовий стан багатьох таких груп торік значно поліпшився, та їхніх

грошових потоків вистачає на повне обслуговування відсотків та поступове

погашення боргу, але на практиці цього не відбувається. У загальній

сумі кредитів, виданих 20 найбільшим групам, частка непрацюючих

становить 86%, а без урахування бізнес-групи «Приват» 76%, що на понад 25

в. п. вище від показника для решти боржників. Низка успішних

реструктуризацій окремих великих боржників принципово не змінила

ситуації.

Найбільші групи затягують реструктуризацію боргів та розраховують,

що КБ запропонують пільгові умови, наприклад, списання значної частини

боргів або нульові відсотки впродовж кількох років із погашенням

наприкінці терміну заборгованості бізнес-груп. Якщо КБ не

координуватимуться з метою врегулювання заборгованості великих груп, ці

борги ніколи не будуть повернені[62, c.24].

В Україні найбільші групи позичальників є бізнес-групами зі складною,

часто непрозорою структурою, спільним бенефіціаром та, як правило,

138

активами в кількох галузях. Зв’язки між компаніями бізнес-групи зазвичай

нестійкі: групи регулярно створюють нових юридичних осіб, можуть

переводити центр операційної діяльності та фінансові потоки з однієї

компанії на іншу тощо. Кредитування учасників таких груп створює

підвищені ризики як для окремих КБ, так і для БС, адже фінансові труднощі

в одному з напрямів бізнесу у багатьох випадках призводять до припинення

обслуговування боргів усієї групи.

Накопичення кредитів бізнес-групами зумовили два основні фактори.

Перший – складність оцінки зв’язків між позичальниками в межах групи та її

боргового навантаження загалом, а іноді й небажання КБ проводити таку

оцінку. Другий – видача кредитів на неринкових умовах, у тому числі

кредитування ПО, які входять до тієї ж бізнес-групи, що й позичальники.

Саме кредитування ПО створює додаткові ризики. КБ, що займалися ним,

отримали подвійну проблему: високу концентрацію кредитного портфеля та

низьку якість позичальників, оскільки 49% кредитної заборгованості бізнес-

груп припадає на неопераційні компанії.

Проблема концентрації великих позичальників особливо гостра для

двох найстаріших державних КБ, які впродовж тривалого часу фокусувалися

на кредитуванні підприємств та груп, наближених до бізнес-інтересів

політичних діячів. Частка десятьох найбільших груп приватних

позичальників у сукупних кредитах складає 56% одного КБ та 38% іншого.

Якість кредитів великим позичальникам набагато нижча, ніж якість

кредитного портфеля юридичних осіб загалом: частка непрацюючих кредитів

п’ятьом найбільшим групам позичальників на 30 в. п. вища від середнього

рівня і складає для двох КБ 94%[60, c.24-25].

Показовим прикладом підриву БББС є боргова політика (а радше її

відсутність – А. С.) Приватбанку. На 1 липня 2017 р. його кредитний

портфель зріс до 235 млрд. грн[184] При цьому кредити ПО становили 190

млрд. грн або 97%. Страховий резерв з 16 грудня 2016 р. зріс з 30 млрд. грн

139

до 191 млрд. грн Причому позичальників, пов’язаних з КБ, виявилось 223

(табл. 2.8).

Таблиця 2.8

Кредити пов’язаних з Приватбанком позичальників на 1.07.2017 р.

Група Кількість

позичальників

Загальний

борг, млрд.

грн

Тіло

боргу,

млрд. грн

Відсотки з

обслуговування,

млрд. грн

Всього 223 198,4 187,2 11,2

Трансформовані 36 132,8 126,9 5,9

Лізинг 41 14,7 14,5 0,2

Портфель Кіпрської філії 22 14,7 14,1 0,6

Корпоративні кредити 124 36,2 31,7 4,5 Джерело: [184]

Всі зазначені групи об’єднують такі чинники:

негативна історія новостворених компаній, що становили більшу

частину позичальників (не здійснювали операційну діяльність, мали

негативний фінансовий стан, історію життя, що не перевищувала року);

грубі порушення при видачі кредитів (надання кредитів за ставкою,

нижче затвердженої кредитним комітетом КБ, нижче ставок на залучені

ресурси); надання кредитів не на ринкових умовах, відсутність належного

забезпечення за більшістю кредитів (більша частина останнього – майнові

права, чи просто повітря; в трансформованій групі таке забезпечення

становить 100%, корпоративній – 89,1%, в кіпрському портфелі – 69%;

завищення вартості застави), прощення кредитним комітетом КБ

індексованої відсоткової ставки для 3/4 позичальників (втрати КБ

оцінюються в 20 млрд. грн);

погане обслуговування кредитів і негативна динаміка погашення.

Водночас, у ІІІ-IV кв. 2017 р. зменшилися частки кредитів, що

потрапляють у високі (гірші) класи позичальників. Це стосується і

корпоративних, і роздрібних портфелів. Для кредитів населення ключовий

фактор – нові позики: майже всі вони на момент видачі потрапляють у 1-й

клас, найкращий. Для кредитів бізнесу підвищення якості – наслідок

покращення фінансового стану позичальників. Суттєво зросла частка 4-го

класу, для якого імовірність дефолту становить 4–6%. Поступово знижується

140

частка 8-го класу, до якого позичальники часто потрапляють через ознаки

високого кредитного ризику: одночасне перевищення співвідношення боргу

до чистого доходу (>2.5x) та до EBITDA (>7.0x)[61, c.43].

Фактичне стягнення вітчизняними КБ заборгованості нерівнозначне.

Так, з грудня 2014 р. по грудень 2017 р. було задоволено 3,8 тис. позовів

Ощадбанку на майже 40 млрд. грн, у т.ч. 3,7 тис. позовів до фізичних осіб на

11,9 млрд. грн (більша частка з них – це вимоги до поручників,

бенефіціарних власників проблемних боржників) і 100 позовів до юридичних

осіб на 28 млрд. грн Утім, в рахунок погашення заборгованості фактично

стягнено 3,3 млрд. грн і майна недобросовісних позичальників на 800 млн.

грн[121]

Зниження якості кредитного портфеля і знецінення застав під кредити

зумовлює необхідність підвищення капіталізації КБ. Особливо гостро ця

проблема стоїть в державних КБ. Так, лише державні банки в 2017 р. за

рахунок емісії ОВДП були докапіталізовані на майже 71 млрд. грн А загалом

з 2009 по першу половину 2017 р. держава вклала в державні КБ 200 млрд.

грн бюджетних коштів. Це негативно позначається на ББ держави, зумовлює

квазіфіскальний бюджетний дефіцит. Водночас, купонні платежі за ОВДП в

I кв. 2017 р. становили близько 40% відсоткових доходів державних КБ.

Підриває БББС і неналежний стан забезпечення наявних кредитів.

Рівень покриття корпоративних кредитів заставою надалі низький. Для

корпоративного сегмента властиве кредитування без застави або з низьким

рівнем LTV (Loan-to-value, відношення основної суми кредиту до ринкової

вартості забезпечення, тобто вартості нерухомості на момент видачі

кредиту). Кредити без застави або з LTV понад 200% становлять близько

47% та 27% корпоративного кредитного портфеля відповідно. Значна частка

бланкових кредитів у БС (21 в.п.) зумовлена ситуацією у Приватбанку, бо до

його переходу в державну власність колишні акціонери трансформували

старі кредити в нові беззаставні, видані неопераційним компаніям.

141

Частка кредитів з LTV, меншим, ніж 100%, становить менше 10% (23%

без урахування коефіцієнта ліквідності) для загального портфеля та 21%

(59% без урахування коефіцієнта ліквідності) – для працюючих кредитів. Це

загрожує КБ утратами в разі дефолту позичальника та змушує їх визнавати

суттєвий кредитний ризик (формувати пруденційні резерви)[62, c.45].

Якщо серед гривневих кредитів населення лише чверть є

непрацюючими, то такими залишаються майже всі валютні кредити

населення (рис. 2.11)[62, c.36].

Практично незмінний рівень непрацюючих кредитів свідчить про

незахищеність прав кредиторів.

Причому, заявлена КБ частка проблемних кредитів (IV та V категорії

якості) становила 30,5% на початок 2017 р. (28,2% на 01.01.2016), що значно

нижче ніж показники, визначені під час діагностичного обстеження.

Визнання реальної якості кредитного портфеля Приватбанку та перехід БС на

нові правила оцінки кредитного ризику з 2017 р. призвели до наближення

частки проблемних кредитів до виявленої під час стрес-тестування[145, c.69].

Рис. 2.11. Валові кредити фізичним особам (із ФОП) в Україні у 2015-2018 рр., млрд.

грн Джерело: [62, c.36].

Натомість частка депозитних сертифікатів НБУ, на відміну від кредитів

і заборгованості клієнтів, в боргу економічних агентів БС істотно зросла (з

22,5% в 2013 р. до 75,9% в 2016 р. і трохи знизилась до 69,2% – на початок

2018 р.). Це зумовлено як згортанням кредитної активності БС, так і заходами

НБУ з управління його надлишковою ліквідністю. Слід зазначити, що, попри

142

негативний сукупний соціально-економічний ефект, така трансформація

значною мірою підвищує рівень БББС.

В 2016 р. КБ нарощували портфель державних ЦП. Сукупна частка

вкладень у ЦП, які можна заставити для отримання рефінансування від НБУ

(переважно – ОВДП та депозитні сертифікати НБУ), за рік зросла на 10,6 в. п.

і на початок поточного року становила 24,6% чистих активів БС. Половина

цього обсягу – ОВДП, випущені для докапіталізації Приватбанку[145, c.67].

В 2017 р. для збільшення формування статутного капіталу державних

КБ випущено ОВДП на суму 70,7 млрд. грн, із них Приватбанку – 48,4 млрд.

грн, Ощадбанку – 14,6 млрд. грн і Укрексімбанку – 7,7 млрд. грн Інші КБ

також вкладали вільну ліквідність в ОВДП та депозитні сертифікати НБУ. У

результаті портфель ЦП БС, що рефінансуються НБУ, збільшився на 107

млрд. Водночас обсяги міжбанківських кредитів і коштів у НБУ знизилися на

27 млрд. грн[145, c.35]

На початок 2018 р. у власності НБУ перебувало 48,08% усіх випущених

ОВДП, КБ – 48,07%, юридичних осіб – 2,95%, фізичних осіб – 0,2%,

нерезидентів – 0,7%. Загалом половина емісії ОВДП акумульована на

рахунках НБУ, з решти – понад 80% – на рахунках в державних КБ.

Натомість російські КБ придбавають облігації федеральної позики

(ОФП) більшою мірою в рамках управління ліквідністю і реалізації

короткострокових стратегій інвестування, віддають перевагу діапазону до

трьох років. В структурі їх активів частка ЦП не перевищує 15%, при цьому

частка ОФП – не більше 5% (фактично останні роки вона перебувала в

діапазоні 3–4%)[17, c.43].

Характеризуючи БББС, слід брати до уваги й той факт, що величезна

частка боргів КБ у разі віднесення їх до неплатоспроможних з подальшим

виведенням з ринку банківських послуг перекладається на ФГВФО, що в

свою чергу вкрай негативно позначається на бюджетній безпеці держави,

оскільки даний фонд не спроможний самотужки впоратись з покладеними на

нього функціями повернення вкладів фізичних осіб.

143

Так, 2014-2017 рр. НБУ вивів з ринку близько 100 банків. Фізичним

особам, котрі були клієнтами банків-банкрутів, ФГВФО в 2015 р.

компенсував 50,3 млрд. грн (лише вкладникам Дельта Банку – 15,5 млрд.

грн), що більш ніж втричі перевищує виплати 2014 року. Загалом за 2014-

2017 рр. ФГВФО виплатив майже 90 млрд. грн відшкодування по вкладах.

Що ж стосується погашення вимог ФГВФО до КБ, що ним

ліквідуються, то на 1.03.2017 вони (за 3,5 роки) погасили 12,3 млрд. грн

заборгованості, що становило лише 13% загального обсягу кредиторських

вимог, у т.ч. Дельта Банк – 5,13 млрд. грн (31% загального обсягу вимог

ФГВФО до банку), банк «Форум» – 1,79 млрд. грн (63%), ВіЕйБі Банк – 0,89

млрд. грн (12%).

За даними ФГВФО, КБ, ліквідація яких відбувалась під управлінням

НБУ, за 16 років погасили лише 6% загального обсягу вимог фонду.

Водночас в 2018 р. ФГВФО має погасити борг перед НБУ і повернути

10 млрд. грн Міністерству фінансів (на кінець 2017 р. заборгованість перед

мінфіном становила 59,6 млрд. грн, НБУ – 6,5 млрд. грн). За оцінками,

щорічно ФГВФО потрібно сплачувати 2,4 млрд. грн лише відсотків за

запозиченнями Мінфіну і НБУ. І це при тому, що зборів за кредитами фонд

отримує лише 3 млрд. грн[194]

В управлінні ФГВФО перебувають активи КБ балансовою вартістю

450 млрд. грн, утім їх оцінна вартість – лише 100 млрд. грн внаслідок низької

якості активів (переважно проблемних кредитів). Поряд з цим, 85,5 млрд. грн

активів «Дельти» ФГВФО оцінив в 29,04 млрд. (34% від балансової вартості);

8,3 млрд. грн активів «Платинума» – в 2,3 млрд. (28%); 24,7 млрд. грн активів

«ВіЕйБі» – в 5,6 млрд. (23%); 45,1 млрд. грн активів «Фінанси і кредит» – в

9,9 млрд. (22%); 47,4 млрд. грн активів «Надра» – в 7,9 млрд. (17%); 15 млрд.

грн активів Імексбанку – в 2,1 млрд. (14%). Якщо ж спиратися на оцінки

ФГВФО, то навіть за відносно успішного продажу за оцінною вартістю

активів Імексбанку, «Платинум Банку», «ВіЕйБі Банку», «Фінанси і кредит»

не вистачить навіть для покриття витрат на гарантійні виплати[71].

144

Таким чином, здійснений аналіз боргу вітчизняного БС економічним

агентам України та боргу економічних агентів України БС вітчизняної

економіки засвідчив існування численних проблем, пов’язаних з

недосконалою структурою таких заборгованостей, короткостроковістю

джерел фондування БС, недосконалістю рефінансування НБУ вітчизняних

КБ, нерозвиненістю емісії БС боргових ЦП, величезною часткою в

кредитному портфелі БС кредитів ПО, проблемних кредитів, перекладанням

величезної частки боргів КБ у разі віднесення їх до неплатоспроможних з

подальшим виведенням з ринку банківських послуг на ФГВФО.

2.3. Вимір стану безпечності зовнішньої заборгованості і дотримання

порогових значень індикаторів боргової безпеки банківського сектору

В 2016 р. всесвітній борг становив рекордні $152 трлн. За

результатами дослідження МВФ 113 економік світу, відношення

всесвітнього боргу до світового ВВП становило 225% (що на 175 в. п.

вище найбільшого передбаченого МВФ нормативу для країни, тоді як в

2007 р. цей показник дорівнював 200%). При цьому борги приватного

сектору становили 2/3 даної величини[226].

Зростання корпоративної заборгованості – загальносвітова

тенденція. Так, за даними Банку міжнародних розрахунків, в 2016 р.

загальносвітовий борг компаній і домогосподарств досяг 138% ВВП

порівняно з 115% в 2007 р., до початку економічного спаду. Лише для

країн з розвиненою економікою цей показник в 2016 р. становив

195%[101].

Одним із найважливіших чинників фінансової безпеки БС економіки

України є стан зовнішньої корпоративної заборгованості КБ, що в умовах

нестабільності курсу національної валюти створює значні ризики для всієї

фінансової системи та економіки загалом.

145

У 2006-2008 рр. в БС відбувалися два ключові, взаємозв’язані

процеси: 1) збільшення частки іноземного капіталу на банківському ринку

України; 2) інтенсивне здійснення зовнішніх запозичень для фінансування

активних операцій кредитування на внутрішньому ринку. Лише за ці роки

зовнішня заборгованість КБ України, деномінована в іноземних валютах

(переважно в доларах США), збільшилася майже всемеро.

Таке стрімке збільшення зовнішнього боргового тягаря вітчизняного

БС було зумовлено зростанням внутрішнього ринку кредитних послуг,

зокрема, розвитком іпотечного та споживчого кредитування, а також

інтенсифікації кредитування інвестиційних потреб великого бізнесу[79,

c.160].

Таке стрімке нарощування зовнішнього боргу відбувалося на основі

неявного припущення українських банківських менеджерів про

можливість постійного рефінансування власних зовнішніх зобов’язань.

Тобто, вони переважно розраховували у фінансових планах КБ на постійні

відсоткові виплати і виплати поточної частини довгострокового

зовнішнього боргу. При цьому необхідність виплати всієї суми боргу, а не

лише його поточної частини, не закладалася у фінансові плани більшості

українських КБ[79, c.163].

Кінцевим результатом епохи буму споживчого кредитування 2005-

2008 рр. стало критичне зростання зовнішнього корпоративного

банківського боргу (за неповних 4 роки – до $42,1 млрд.), загострення

диспропорцій поточного рахунку платіжного балансу (від профіциту $2,5

млрд. 2005 р. до дефіциту $12,8 млрд. у 2008 р.) і після відтоку капіталу

(sudden stop - effect) –

валютна і фінансово-економічна криза. Через слабкість банківського

нагляду та значну частку валютних кредитів під час кризи 2008-2009 рр.

значно зросли неякісні активи банків[180].

146

Динаміка зовнішньої заборгованості БС в контексті значень

зовнішнього боргу України загалом виглядає таким чином (табл. 2.9).

Зовнішній борг сектору інших депозитних корпорацій України

наприкінці 2017 р. становив $6,236 млрд. (5,7% до ВВП), що на $2,73

млрд. (30,4%) менше, ніж на початок року. Головним чинником цього

стало зменшення з початку року обсягів зобов’язань українських КБ за

міжбанківськими кредитами (які за методологією МВФ ураховуються за

статтею «Валюта і депозити») на $1,6 млрд. Крім того, зобов’язання за

короткостроковими депозитами нерезидентів скоротилися на $1,1 млрд.

Порівняно з початком 2016 р. зовнішні зобов’язання українських КБ

скоротилися майже вдвічі (на $6,587 млрд.). При цьому за 2017 р. валовий

зовнішній борг України зріс на $3,06 млрд. і на 1.01.2018 становив

$116,578 млрд. (106,4% до ВВП порівняно з 121,9% на початок року).

Майже половину зовнішніх зобов’язань КБ становлять кредити

міжнародних фінансових організацій державним КБ.

Загалом зовнішній борг БС в 2013-2017 рр. постійно знижувався, в

2015-2017 рр. щорічно валовий зовнішній борг КБ скорочувався на

третину. Цей чинник позитивно позначився на підвищенні рівня БББС.

Таблиця 2.9

Зовнішній борг України (за методологією МВФ, КПБ 6) на кінець року, $млн.

Показники 2013 2014 2015 2016 2017

Сектор загального держав-

ного управління

Короткострокові

Боргові ЦП

Кредити

Довгострокові

Розподіл СПЗ

Боргові ЦП

Кредити

29922

0

0

0

29922

1897

19386

8639

32884

6

6

0

32878

1779

19334

11765

35959

0

0

0

35959

1702

18838

15419

36374

0

0

0

36374

1651

19358

15365

38886

0

0

0

38886

1749

20859

16278

Центральний банк

Короткострокові

Валюта і депозити

Кредити

Довгострокові

1775

0

0

0

1775

2176

0

0

0

2176

6708

1301

0

1301

5407

6242

0

0

0

6242

7438

0

0

0

7438

147

Розподіл СПЗ

Боргові ЦП

Кредити

126

0

1649

118

0

2058

78

0

5329

109

0

6133

116

0

7322

Інші депозитні корпорації

Короткострокові

Валюта і депозити

Боргові ЦП

Кредити

Довгострокові

Валюта і депозити

Боргові ЦП

Кредити

22555

5432

4771

0

661

17123

10288

5082

1753

18752

5236

4677

0

559

13516

7131

4365

2020

12823

4121

3885

0

236

8702

3752

3490

1460

8966

3657

3477

5

175

5309

1673

2854

782

6236

2009

1878

0

131

4227

462

2761

1004

Інші сектори

Короткострокові

Боргові ЦП

Кредити

Торгові кредити та аванси

Довгострокові

Боргові ЦП

Кредити

Торгові кредити та аванси

76642

24310

0

899

23411

52332

6291

44829

1212

63239

15036

0

995

14041

48203

4665

41724

1814

54677

11571

0

734

10837

43106

2655

38452

1999

53322

12362

4

907

11451

40960

2627

36520

1813

54466

15124

0

1285

13839

39342

2932

35235

1175

Прямі інвестиції: міжфір-

мовий борг

в т.ч. торгові кредити

11185

2342

9257

1189

8562

1057

8614

1067

9552

1752

Валовий зовнішній борг 142079 126308 118729 113518 116578 Джерело: [31]

Водночас, зобов’язання БС здебільшого короткі (рис. 2.12), що створює

ризики втрати ліквідності, а, відтак, знижує рівень його боргової безпеки.

Скорочення довгострокового зовнішнього фондування та зростання частки

депозитів погіршило строкову структуру зобов’язань. На середину 2018 р.

частка зобов’язань із залишковим терміном погашення до 1 місяця становила

61,3% (+2.7 в.п. р/р). У національній валюті частка була ще вища – 76,1%

(+3.8 в.п. р/р), причому понад половина гривневих зобов’язань – кошти на

вимогу[62, c.33].

148

Рис. 2.12. Валовий зовнішній борг комерційних банків України, млрд. дол. США Джерело: [116]

Валютна структура зовнішнього боргу України на початок 2018 р.

характеризується даними табл. 2.10.

Таблиця 2.10

Валютна структура зовнішнього боргу України за станом на 01.01.2018 р.

за початковим терміном до погашення у розрізі секторів економіки, %

Долар

США

Євро СПЗ Російський

рубль

Українська

гривня

Інші

Сектор загального держав-

ного управління

Короткострокові

Довгострокові

67,4

-

67,4

12,7

-

12,7

17,1

-

17,1

-

-

-

0,5

-

0,5

2,3

-

2,3

Центральний банк

Короткострокові

Довгострокові

1,3

-

1,3

-

-

-

98,7

-

98,7

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Інші депозитні корпорації

Короткострокові

Довгострокові

79,1

61,1

87,5

10,9

16,4

8,3

-

-

-

0,2

0,2

0,3

9,0

21,9

2,9

0,8

0,4

1,0

Інші сектори

Короткострокові

Довгострокові

82,7

75,6

85,3

12,6

15,2

11,6

-

-

-

3,7

9,2

1,6

0,9

-

1,3

0,1

-

0,2

Прямі інвестиції: між

фірмовий борг

73,5

23,8

-

2,3

-

0,4

Валовий зовнішній борг 71,4 12,7 12,0 1,9 1,1 0,9

Джерело: [33]

Майбутні погашення зобов’язань БС порівняно з початком року

зменшилися на $2,3 млрд. ‒ до $2,9 млрд., з яких близько 70% становлять

виплати за короткостроковими інструментами[66].

Завдяки розміщенню в ІІ кв. 2018 р. єврооблігацій на $0,2 млрд. уперше

з 2014 р. збільшилися зовнішні зобов’язання БС за довгостроковими

борговими ЦП[73, c.36].

За 2013-2017 рр. зовнішній борг вітчизняного БС скоротився з $22,555

млрд. до $6,236 млрд., тобто на $16,319 млрд. І це в умовах трикратної

девальвації гривні і дефіциту платіжного балансу країни. Найімовірніше, що

саме тут і є ключ до розуміння прихованих причин проведеної

реструктуризації зовнішньої заборгованості України: саме зовнішні

кредитори і банківське лобі не були зацікавлені в технічному дефолті країни і

припиненні погашення зовнішніх боргів. Понад $10 млрд., отриманих від

МВФ, благополучно перекочували в КБ, а згодом спрямовані як погашення

149

заборгованості перед іноземними материнськими структурами, адже в

умовах дефіциту валюти на міжбанківському ринку, єдиним продавцем

валюти в 2014-2015 рр. часто був саме НБУ, чиї валютні резерви,

скоротившись до мінімуму, поповнювались, в основному, за рахунок

кредитів МВФ. В разі ж технічного дефолту і мораторію на виведення

капіталу в 2014-2015 рр., понад $13 млрд. не були б виведені, і девальвація

гривні була б не настільки глибока і болісна для економіки[92].

Банки продовжують конвертувати зовнішній борг до статутного

капіталу. Водночас, тривало й погашення раніше запозичених на зовнішніх

боргових ринках коштів. Так, наприклад, ПУМБ в 2017 р. домовився з

держателями його єврооблігацій про їх викуп на суму $15,981 млн. за

мінімальною ціною в 103%. З огляду на це, непогашена основна сума боргу

банку за євробондами зменшилася зі $132,3 млн. до $102,6 млн. Це сталося

внаслідок падіння ставок за валютними депозитами (4,7%), що робило

євробонди дорогим ресурсом (ставка за євробондами ПУМБ – 11%.

Непогашені євробонди мають Ощадбанк ($700 млн. з погашенням в 2023 р.

під 8,25% річних і $500 млн. – 2025 р. під 8,875%) і Укрексімбанк ($750 млн.

з погашенням в 2022 р. під 9,625%, $125 млн. – 2023 під Libor+7% і $600 млн.

– 2025 р. під 9,75%).

Планові виплати за зовнішнім боргом БС характеризуються даними

рис. 2.13.

150

Рис. 2.13. Планові виплати за зовнішнім боргом БС України в 2018-2025 рр., $млн. Джерело: [62, c.33]

Позитивним є постійне зменшення з 2020 р. виплат за зовнішніми

кредитами і єврооблігаціями вітчизняних КБ, що сприятиме підвищенню

БББС.

Для порівняння БС в структурі зовнішніх боргів окремих країн посідає

таке місце (табл. 2.11).

Таблиця 2.11

Структура зовнішніх боргів країн світу, $ млрд. (2014 р.)

Країни Загальний

уряд

Централь-

ний банк

Депозитні

інститути

(банки)

Інші секто-

ри

Прямі інве-

стиції (внут-

рішньофір-

мовий борг

Разом

США 6223,5 563,5 3019,6 6062,1 1389,4 17258,1

Велика Британія 694,2 32,7 4938,0 2857,0 697,5 9219,4

Єврозона 3305,5 424,0 4871,6 3420,8 2388,9 14410,7

Японія 872,1 42,5 1128,6 658,7 24,6 2726,4

Аргентина 73,7 7,1 2,6 35,2 28,3 147,0

Бразилія 223,0 4,2 156,7 120,9 207,8 712,5

Польща 145,8 5,8 61,0 57,2 84,4 354,2

Угорщина 59,6 2,7 22,2 22,3 75,4 182,2

Туреччина 88,2 2,5 172,4 133,9 5,4 402,4

Україна 32,9 2,2 18,8 63,3 9,2 126,3 Джерело: [159, c.31]

Так, в Україні в 2014 р. на БС припадало 14,9%, Польщі – 17,2% США

– 17,5%, Бразилії – 22,0%, країнах єврозони – 33,8%, Японії – 41,4%,

Туреччині – 42,8%, Великій Британії – 53,6%. Меншою, ніж в Україні, була

частка БС в зовнішньому боргу країни лише в Аргентині – 1,8%, Угорщині –

12,2%. Тобто, в Україні спостерігався відносно невисокий внесок БС у

сукупний зовнішній борг країни.

Становить безумовний інтерес і компаративний аналіз обсягу і

структури зовнішнього боргу вітчизняного БС і зовнішнього боргу БС

низки пострадянських країн (табл. 2.12).

Так, скорочення обсягу зовнішньої заборгованості БС властиве усім

аналізованим країнам. Утім, якщо за 2013-2017 рр. зовнішній борг

вітчизняного БС скоротився в 3,6 раза, то БС Росії – 2,2 раза, Білорусії –

151

1,8 раза, Казахстану – 1,7 раза. При цьому короткостроковий зовнішній

борг БС в Україні зменшився в 2,7 раза, Білорусії – 2,5 раза, Росії – 1,9

раза, Казахстані – 1,8 раза, що свідчить про певне підвищення рівня БББС

в нашій країні, а довгостроковий – в 4,1 раза в Україні, 2,2 – Росії, 1,7 –

Казахстані і 1,6 раза – в Білорусії. Негативом для рівня БББС в даній

ситуації є перевищення параметрами зменшення довгострокового боргу

вітчизняного БС параметрів зменшення його короткострокового боргу.

Частка ж зовнішнього боргу БС України, Росії, Білорусі та

Казахстану в зовнішньому боргу країн на 1.01.2018 р. виглядає таким

чином (табл. 2.13).

При цьому частка зовнішнього боргу вітчизняного БС в зовнішньому

боргу країни, трохи перевищуючи цей показник Казахстану, становить

лише 5,3% суверенного боргу, що майже вчетверо менше, ніж в Росії, і

втричі – ніж в Білорусії. Частка короткострокового боргу вітчизняного БС

у загальному обсязі короткострокового боргу країни в 4,6 раза нижче, ніж

у Росії, і 1,7 раза – Білорусії.

БС України має позитивне значення чистого зовнішнього боргу

(табл. 2.14), оскільки його валовий зовнішній борг перевищує зовнішні

активи

152

Таблиця 2.12

Зовнішній борг БС України, Росії, Білорусі та Казахстану на кінець року, $млн.

Показники 2013 2014 2015 2016 2017

Україна

Інші депозитні корпорації

Короткострокові

Валюта і депозити

Боргові ЦП

Кредити

Довгострокові

Валюта і депозити

Боргові ЦП

Кредити

22555

5432

4771

0

661

17123

10288

5082

1753

18752

5236

4677

0

559

13516

7131

4365

2020

12823

4121

3885

0

236

8702

3752

3490

1460

8966

3657

3477

5

175

5309

1673

2854

782

6236

2009

1878

0

131

4227

462

2761

1004

Казахстан

Банки

Короткострокові

Валюта і депозити

Кредити і позики

Інші зобов’язання

Довгострокові

Валюта і депозити

Боргові ЦП

Кредити і позики

11160,4

1227,6

829,5

316,6

81,5

9932,8

944,6

5739,7

3248,5

10119,5

1467,6

988,0

351,8

127,8

8651,9

816,0

4704,1

3131,9

7972,8

764,4

575,1

149,1

40,2

7208,4

149,4

3999,9

3059,1

7153,3

583,3

473,8

69,9

39,6

6570,0

158,4

3316,2

3095,4

6478,4

672,5

476,4

116,7

79,5

5805,9

199,0

2780,8

2826,1

Росія

Банки*

Короткострокові

Боргові ЦП

Позички і позики

Поточні рахунки і депозити

Інші боргові зобов’язання

Довгострокові

Боргові ЦП

Депозити

Інші боргові зобов’язання

209884

56745

2601

1901

49487

2756

153139

5128

146964

1047

169554

39864

1579

708

34952

2626

129689

3619

125058

1013

126235

25259

1597

1062

21448

1153

100976

4124

95968

884

114216

26685

1592

451

22824

1817

87531

4556

82478

497

98844

30636

1358

202

26814

2261

68209

4018

63940

251

Білорусія

Депозитні організації, за

виключенням ЦБ

Короткострокові

Валюта і депозити

Боргові ЦП

Кредити і позики

Інші боргові зобов’язання

Довгострокові

Валюта і депозити

Боргові ЦП

Кредити і позики

8214,4

3109,9

348,5

3,5

2740,4

17,5

5104,5

381,1

42,6

4 680,8

7381,4

2423,9

355,7

10,4

2047,1

10,7

4957,5

407,1

36,5

4513,9

6442,1

2187,2

369,4

10,4

1788,1

19,3

4254,9

158,8

81,0

4015,1

5914,9

2075,6

393,0

10,4

1657,3

14,9

3839,3

186,2

168,0

3485,1

4492,3

1248,8

431,3

10,4

796,8

10,3

3243,5

130,2

117,9

2995,4

* без боргових зобов’язань перед прямими інвесторами і підприємствами прямого інвестування

Джерело: Складено автором за: [31; 125, c.110; 126, c.176-177; 127, c.182; 128, c.175; 176, c.22; 177, c.21]

153

вітчизняних КБ у формі боргових інструментів, що за від’ємного значення

короткострокового боргу зумовлено істотним перевищенням

Таблиця 2.13

Частка зовнішнього боргу БС України, Росії, Білорусі та Казахстану в зовнішньому

боргу країн на 1 січня 2018 р., %

Країни У валовому зовніш-

ньому боргу країни

У загальному обсязі корот-

строкового боргу країни

У загальному обсязі довго-

строкового боргу країни

Україна 5,3 11,7 4,7

Росія 19,0 54,4 14,7

Білорусія 15,9 19,5 14,5

Казахстан 3,9 9,0 3,5 Розраховано автором за: [31; 125, c.110; 128, c.180; 177, c.22]

довгостроковою частиною зовнішнього боргу довгострокових зовнішніх

активів КБ. Чистий зовнішній борг БС України майже восьмеро менший

Таблиця 2.14

Чистий зовнішній борг БС України, Росії, Білорусі та Казахстану на 1.01.2018, $млн.

Показники Валовий зовнішній

борг (1)

Зовнішні активи в

формі боргових

інструментів (2)

Чистий зовнішній

борг

(3)=(1)-(2)

Україна

Інші депозитні корпорації

Короткострокові

Валюта і депозити

Боргові ЦП

Кредити

Довгострокові

Валюта і депозити

Боргові ЦП

Кредити

6236

2009

1878

0

131

4227

462

2761

1004

5872

5330

4708

622

542

45

1

496

364

-3321

-2830

0

-491

3685

417

2760

508

Білорусія

Депозитні організації, за

виключенням ЦБ

Короткострокові

Валюта і депозити

Боргові ЦП

Кредити і позики

Інші боргові зобов’язання

Довгострокові

Валюта і депозити

Боргові ЦП

Кредити і позики

4492,3

1248,8

431,3

10,4

796,8

10,3

3243,5

130,2

117,9

2995,4

1612,1

1591,6

1215,8

35,9

201,6

138,3

20,5

7,6

0,0

12,9

2880,2

-342,8

-784,5

-25,5

595,2

-128,0

3223,0

122,6

117,9

2982,5

Казахстан

Банки

6478

7067

-589 Складено автором за: [31; 125, c.110; 128, c.196]

154

білоруського показника. БС Казахстану має від’ємне значення чистого

зовнішнього боргу.

Для повноцінної оцінки БББС необхідно брати до уваги і обсяг

сукупного боргу БС, а також частки у ньому його внутрішньої і зовнішньої

складових. Так, сукупний борг БС економіки України характеризується

такими даними (табл. 2.15).

Таблиця 2.15

Сукупний борг БС економіки України на кінець року

Показники 2013 2014 2015 2016 2017

Борг БС вітчизняним еконо-

мічним агентам, млн. грн

889742

1066518

1029195

1101213

1152178

Частка боргу БС вітчизняним

економічним агентам у суку-

пному боргу БС, %

83,2

78,3

77,0

81,9

87,0

Зовнішній борг БС України,

млн. дол.

22555

18752

12823

8966

6236

Курс грн/дол. на кінець року

7,99

15,77

24,00

27,2

28,07

Зовнішній борг БС України,

млн. грн

180214

295719

307752

243875

175045

Частка зовнішнього боргу БС

України у сукупному боргу

БС, %

16,8

21,7

23,0

18,1

13,2

Сукупний борг БС,млн.грн 1069956 1362237 1336947 1345088 1327223

ВВП, млн. грн 1465198 1586915 1988544 2383182 2982920

Сукупний борг БС/ВВП, % 73,0 85,8 67,2 56,4 44,5 Джерело: розраховано автором

Сукупний борг вітчизняного БС за 2013-2017 рр. зріс на чверть, що

було зумовлено зростанням його боргу вітчизняним економічним агентам на

262,4 млрд. грн, або 29,5%, та синхронним зменшенням зовнішнього боргу

БС України на 5,2 млрд. грн, або 2,9%. При цьому позитивом є щорічне з

2014 р. зниження відношення сукупного боргу БС до ВВП, а загалом це

відношення за 2014-2017 рр. зменшилось майже вдвічі.

І, хоча в 2013-2015 рр. простежувалась негативна тенденція зростання у

сукупному боргу БС його зовнішньої складової, що негативно позначається

на рівні його ББ, в 2016-2017 рр. ситуація кардинально змінилась, що

підвищує рівень БББС економіки України.

155

Про реальний стан БББС економіки України певною мірою свідчать

результуючі показники виконання БС установлених НБУ КБ економічних

нормативів (табл. 2.16).

Таблиця 2.16

Значення економічних нормативів по БС економіки України, що характеризують

його боргову безпеку

на початок року

2014 2015 2016 2017 2018

Н1 Регулятивний капітал (млн. грн)

204976

188949

129817

109654

115818

Н2 Норматив достатності (адек-

ватності) регулятивного капі-

талу (не <10%)

18,26

15,60

12,31

12,69

16,10

Н3 Норматив (коефіцієнт) співвід-

ношення регулятивного капіта-

лу до сукупних активів (не <9%)

13,98

не розраховується

Н3-1 Норматив (коефіцієнт) співвід-

ношення регулятивного капіта-

лу до зобов’язань (не <10%)

17,41

не розраховується

Н4 Норматив миттєвої ліквідності

(не <20%)

56,99

57,13

78,73

60,79

55,55

Н5 Норматив поточної ліквіднос-

ті (не <40%)

80,86

79,91

79,98

102,14

108,08

Н6 Норматив короткострокової

ліквідності (не <60%)

89,11

86,14

92,87

92,09

98,37

Н7 Норматив максимального розмі-

ру кредитного ризику на 1

контрагента (не >25%)

22,33

22,01

22,78

21,48

20,29

Н8 Норматив великих кредитних

ризиків (не >8-кратного розмі-

ру регулятивного капіталу)

172,05

250,04

364,14

308,27

208,31

Н9 Норматив максимального роз-

міру кредитів, гарантій, пору-

чительств, наданих 1 інсайдеру

(не > 5%)

0,36

0,13

не розраховується

Н9 Норматив максимального роз-

міру кредитного ризику за опе-

раціями з ПО (не > 25%)

не розраховується

31,19

36,72

17,89

Н10 Норматив максимального суку-

пного розміру кредитів, гаран-

тій,поручительств,наданих

інсайдерам (не > 30%)

1,63

1,37

не розраховується

Н11 Норматив інвестування в цін-

ні папери окремо за кожною

установою (не > 15%)

0,04

0,01

0,002

0,001

0,0001

Н12 Норматив загальної суми інве-

стування (не > 60%)

3,15

2,97

1,10

0,60

0,22 Джерело: складено автором за [64]

156

За цими індикаторами БББС перебуває здебільшого на безпечному

рівні, крім нормативу максимального розміру кредитного ризику за

операціями з ПО (не > 25%), фактичне значення якого перевищувало

порогове в 2015 р. (31,19%) і 2016 р. (36,72%). Утім, кризові явища у

вітчизняному БС показали, що виконання економічних нормативів НБУ не

завжди об’єктивно характеризує статус-кво в БС. Відтак, для об’єктивної

оцінки реального стану БББС слід використовувати порівняння фактичних

показників, що її характеризують, і порогові значення її конкретних

кількісних й якісних індикаторів у динаміці.

Так, стан БББС економіки України в 2013-2017 рр. характеризується

даними табл. 2.17.

Розраховані нами показники БББС свідчать, що вітчизняний БС не

вкладається в багато порогових значень зазначених індикаторів. Так,

зокрема, недостатніми є сьогоденні параметри таких фактичних значень

індикаторів: сукупні активи БС до ВВП, обсяг кредитів корпоративному

сектору/ВВП, зовнішні облігаційні позики БС/ВВП, темпи зростання

відношення кредитів приватному сектору до ВВП,

Водночас, істотно перевищують порогові фактичні значення

індикаторів: внутрішній борг БС/активи БС, кредитного розриву, коефіцієнт

трансформації (залучені БС фінансові ресурси/надані БС кредити),

коефіцієнт покриття річної ставки рефінансування.

При цьому слід відзначити, що позитивом для БББС є значно менші

фактичні значення таких індикаторів, як: залежність КБ від міжбанківського

ринку; частка МБК в загальному обсязі зобов’язань БС; частка МБК,

отриманих у валюті балансу (тобто, з усіх джерел), у загальному обсязі

зобов’язань; відношення МБК до статутного капіталу БС; кредит

домогосподарствам/доходи домогосподарств.

На безпечному рівні перебуває вітчизняний БС за часткою кредитного

портфеля в активах БС, відношенням довгострокової зовнішньої

157

заборгованості БС до його короткострокової зовнішньої заборгованості,

зовнішньою заборгованістю БС до його сукупних активів/сукупних пасивів.

Таблиця 2.17

Стан БББС в 2013-2017 роках (на кінець року)

Показники Порогові

значення

2013 2014 2015 2016 2017 Співвідношення фак-

тичного і порогового

значення на 1.01.2018*

Боргове навантаження БС

Сукупні активи БС до ВВП, % ≥100-120 96,2 93,1 79,0 72,9 62,0 0,62-0,52

Борговий тягар, %

вважаєть-

ся прийнят

ним, коли

накопиче-

ний борг /

поточний

ВВП нез-

мінне

73,0

85,8

67,2

56,4

44,5

-

Внутрішній борг БС/активи БС, % ≤30 63,1 72,2 65,5 63,4 62,3 0,48

Обсяг кредитів корпоративному сек-

тору/ВВП, %

70-75

49,6

51,7

41,8

35,5

29,2

0,42-0,39

Зовнішні облігаційні позики БС/

ВВП,%

3

2,8

3,3

3,9

3,0

2,5

0,83

Темпи зростання відношення креди-

тів приватному сектору до ВВП, %

зростання

на 117%

упродовж

5 років

112,0

112,2

98,0

99,7

103,7

2017/2013 – 113,6%

0,97

Кредитний розрив (різниця між від-

ношенням кредиту до ВВП і серед-

нім рівнем цього співвідношення за

минулі періоди), відсоткових пунктів

≤ 4-8

7,1

4,8

19,1

27,5

34,7

Середній рівень за 2008-

2012 – 69,6

0,12-0,23

Фінансова незалежність БС

Показник залежності КБ від міжбан-

ківського ринку, %

Частка МБК в загальному обсязі

зобов’язань БС, %

8-18-27**

25-40***

0,02-0,01

1,7

1,1

0,7

0,5

0,5

Частка МБК, отриманих у валюті

балансу, тобто з усіх джерел, у

загальному обсязі зобов’язань, %

20-

35****

8,2

16,7

9,3

9,4

8,0

0,40-0,23

Відношення МБК до статутного

капіталу БС, %

≤600

10,2

6,9

3,5

1,7

1,2

0,002

Трансформація фінансових ресурсів БС

Коефіцієнт трансформації (залучені

БС фінансові ресурси/надані БС

кредити)

0,1 ( розмі-

стити в

кредити

можна не <

10% залу-

чених ре-

сурсів)

0,77

0,67

0,75

0,85

0,87

0,11

Закредитованість домогосподарств

Кредит домогосподарствам/доходи

домогосподарств, %

30-50%

12,2

13,7

10,1

7,9

6,9

0,23-0,14

Стан заборгованості БС

Частка кредитного портфеля в акти-

вах БС, %

≥45–60

65,0

69,6

64,1

57,8

56,3

1,25-0,94

158

Коефіцієнт покриття річної ставки

рефінансування2

≤0,85

2,32

1,13

1,07

Зовнішня заборгованість БС/сукупні

активи БС, %

≤25-30

1,6

1,2

0,8

0,5

0,3

0,01

Зовнішня заборгованість БС/сукупні

пасиви БС, %

<10-15

20

1,6

1,2

0,8

0,5

0,3

0,03-0,02

0,015

Довгострокова зовнішня заборгова-

ність БС / короткострокова зовнішня

заборгованість БС

70:30

76:24

72:28

68:22

59:41

68:22

0,97-0,73

*співвідношення фактичного і порогового значення нормовано відносно порогового значення, яке

приймається за одиницю. При цьому його розраховують як відношення фактичного значення до порогового,

якщо бажане збільшення відповідного показника БББС, і навпаки – якщо бажане його зниження

** низька, середня і висока залежність. Перевищення порогового значення в 27% свідчить про наявність

поточних труднощів в діяльності банків

*** значення показника на рівні 25% забезпечує мінімізацію витрат, 40% – мінімізацію ризику стійкості.

**** оптимальне значення

Джерело: Розраховано автором на підставі запропонованих порогових значень індикаторів у: [22, c.32; 35;

38; 45; 53, c.12; 54, c.255; 56, c.31; 72; 99; 120, c.54; 206, c.84-85; 207, c.56; 209, c.16-17; 212, c.280-283; 221;

229, c.18; 235, c.3; 249].

Певною мірою на підвищенні рівня БББС останніми роками

позначалось зосередження КБ на таких казначейських інструментах, як

ОВДП (з дохідністю до 16%) і депозитні сертифікати НБУ. Так, на початок

жовтня 2017 р. загальний обсяг ОВДП в обігу за сумою основного боргу (697

млрд. грн) становив майже 81% від депозитного портфеля КБ (862 млрд. грн)

та 72% від їх кредитного портфеля (974 млрд. грн).

При цьому, за підрахунками Інституту економіки та прогнозування

НАН України, дія ефекту витіснення призводить до зменшення темпів

приросту кредитного портфеля банків на 0,9% при залученні державних

позик із внутрішніх джерел на суму 1% ВВП[137].

На думку Р. Вовченка[36], рівень БББС знижується внаслідок:

неможливості нормального перерозподілу ресурсів через міжбанківський

ринок, орієнтованості рефінансування НБУ виключно на системно значущі

банки; відсутності системи розрахунків ліквідності, що має обслуговувати

сукупні зовнішні зобов’язання банків України; чіткого розмежування

національної і міжнародної ліквідності банків і оцінки потенційних ризиків

неможливості швидкої і ідентичної трансформації національних і

міжнародних активів вітчизняних банків один в одного.

2 Співвідношенням між середньозваженою річною ставкою за всіма інструментами рефінансування та

середньозваженою річною ставкою за кредитами у національній валюті, наданими банками (крім НБУ)

нефінансовим корпораціям [54, c.255]

159

Проведений дисертантом аналіз функціонування вітчизняного БС

дозволив систематизувати передумови зниження рівня його ББ та чинники,

що унеможливлювали його подальше підвищення.

Так, зниження рівня БББС зумовлювалось:

по-перше, укладанням сумнівних кредитних угод (за інформацією

ФГВФО, ПАТ «КБ «Південкомбанк» упродовж 2011-2014 рр. було укладено

таких угод з різними афілійованими юридичними особами на 4 млрд. грн без

належної застави (рухоме майно, ЦП та в 75% випадків – товари в обороті, а

саме відходи збагачення залізних руд). На кінець 2017 р. заборгованість за

договорами сягнула 6,06 млрд. грн Натомість ліквідні активи КБ до

запровадження тимчасової адміністрації були виведені через «схемне»

кредитування юридичних осіб, пов’язаних із власником КБ, придбання

«сміттєвих» ЦП та через операції з банком «Meinl Bank Aktiengesellschaft»

(Австрія). А в КБ «Національний кредит» 82% кредитного портфеля не було

забезпечено заставами, він купував права вимоги за завищеною вартістю,

відчужував майно за заниженими вимогами й, навіть, відмовлявся від нього

безкоштовно);

по-друге, зростанням частки проблемної заборгованості БС;

по-третє, надмірною доларизацією боргових зобов’язань;

по-четверте, надконцентрацією NPL (за даними НБУ, 255 млрд. грн, або

97% загального обсягу NPL, – кредити, надані 40 групам компаній; 82% –

20; 60% – 10; 39% – 5);

по-п’яте, виведенням з-під застави реальних активів, скасуванням

поручительства, блокуванням стягнення заборгованості виконавчою

службою, отриманням позичальниками розстрочення виплати боргів, що

перевищує строки ліквідації КБ.

Чинниками, що унеможливлювали підвищення БББС, стали:

непорівнянність розміру боргів крупних бізнесменів перед вітчизняними

КБ і вартості їх активів за публічними дослідженнями статків найбагатших

українців (загальна сума боргів, яку двадцять найбільших боржників України

160

мають повернути кредиторам, державі й населенню, становить понад $40

млрд.[24]);

ліквідація/самоліквідація майже всіх/переважної більшості юридичних

осіб-боржників за процедурою банкрутства з метою приховування фактів

злочинної мети видачі кредитів, знищення документальних доказів, а також

уникнення можливості встановлення конкретних причетних осіб та

погашення ними сум отриманих кредитних коштів. Причому ліквідатором

даних підприємств є одна й та ж особа (ПАТ «КБ «Південкомбанк»,

починаючи з 2015 р.);

ризик безпідставних виплат гарантованих відшкодувань псевдо-

вкладникам КБ/заволодіння коштами ФГВФО у разі, коли суми, що

обліковувались на рахунках фізичних осіб, були лише бухгалтерськими

записами без реального надходження коштів (КБ УФС, за оцінкою ФГВФО,

такий ризик оцінювався в 500 млн. грн Схема реалізовувалась влітку 2014 р.,

коли Донецьк, де розташований головний офіс КБ, вже був

непідконтрольним українській владі);

надзвичайно високі кредитні ставки (за даними НБУ, середньозважена

ставка за коротко- і довгостроковими кредитами фізичним особам наприкінці

2017 р. становила 26,4% річних (ефективна – від 40%), а кредитами бізнесу –

15,3%; готівкові кредити надавались КБ за ставками 40%-120% річних), що

свідчить про провокування фактичного фінансування добросовісними

позичальниками недобросовісних. Разом з тим, банкіри не виконували своїх

обіцянок: знижуючи відсотки за депозитами, підвищували їх за кредитами);

нерозвиненість у вітчизняному БС послуг перекредитування (кредитні

програми з консолідації кредитів інших КБ), оскільки мало КБ, готових брати

на себе ризики проблемних позичальників, а позичальники побоюються

додаткових платежів у зв’язку з передаванням застави;

низька рентабельність функціонування галузей господарського

комплексу;

161

неповернення коштів Світового банку з ліквідованих вітчизняних КБ

(скажімо, в даному ракурсі мова йде про кредитні лінії на вуглевидобуток,

розширення доступу до ринків фінансових послуг через КБ «Надра»,

«Фінанси і кредит» і «Кредитпромбанк», які були заморожені. Кредиторські

вимоги Міністерства фінансів України оцінюються в $6,5 млн.);

небажання інвесторів достроково позбутися євробондів вітчизняних КБ

за прийнятною для них ціною (скажімо, ПУМБ в 2017 р. бажав достроково

викупити свої єврооблігації на $40 млн., утім реально викупив на $16 млн.);

вибіркові дефолти за зобов’язаннями вітчизняних КБ (в січні 2017 р.

Standard&Poor’s знизило рейтинг Приватбанку з «R» (під наглядом

регулюючого органу) до рівня «SD» (вибірковий дефолт) у зв’язку з

конвертацією боргу в капітал, неотриманням власниками облігацій виплат

(наявні єврооблігації були анульовані, а замість них видані акції КБ). А це –

прямий сигнал зарубіжним інвесторам не розміщувати в українських КБ свої

євробонди.

На БББС негативно впливає і низька платоспроможність вітчизняних

домогосподарств і велика кількість громадян, задіяних у тіньовому секторі

економіки України.

В Україні зовнішнє синдиковане кредитування вітчизняних КБ та

випуск ними єврооблігацій не набуло значного поширення. Натомість в Росії,

за виключенням кризових 1999 і 2009 рр., єврооблігації стали для КБ більш

значущим інструментом, ніж синдиковані кредити, як за абсолютною сумою

позик, так і за строками залучення. Якщо в пікові роки залучалось кредитів

до $9 млрд. на рік, то за єврооблігації було залучено ресурсів на понад $20

млрд. Єврооблігації випускались на строк не менше 3 років, в т.ч. були

поширені позики на 5, 7 і навіть 30 років[69].

Негативно на рівні БББС позначились і зафіксований за підсумками

2016 р. історично високий збиток БС – 159 млрд. грн Його, насамперед,

зумовило формування резервів під кредитний портфель Приватбанку на 145

млрд. грн У решти КБ обсяги відрахування до резервів знизилися порівняно з

162

попереднім роком, а сукупні збитки зменшилися з 66,9 млрд. грн до 24 млрд.

грн Водночас, завдяки підвищенню доходів підприємств-позичальників їх

боргове навантаження почало нормалізовуватися[145, c.70].

Таким чином, здійснений автором аналіз свідчить про нестійкий стан

БББС економіки України, численні проблеми в її забезпеченні, що вимагає

обґрунтування основних напрямів підвищення її рівня, чому і буде

присвячено розділ 3 дисертації.

163

Висновки до розділу 2

1. Цілісна система врегулювання боргових проблем, забезпечення

БББС в Україні відсутня. У науковому забезпеченні БББС залишається

багато маловивчених і дискусійних питань, не отримали логічного

завершення наріжні засади формування системи забезпечення БББС.

Чинне вітчизняне законодавство не містить чіткого однозначного

тлумачення сукупності боргових зобов’язань БС, визначення банківської

гарантії, дефолтів КБ. Серед правових прогалин – відсутність належного

унормування: прав кредиторів; інституту поручництва; механізму

визначення мінливої відсоткової ставки; інструментів позасудового

врегулювання, відчуження майна боржників, урегулювання простроченої

заборгованості.

2. Застосовувані внутрішньобанківські методики оцінки

кредитоспроможності позичальників і оцінки кредитних ризиків неповною

мірою відповідають вимогам комплексності, обґрунтованості і коректності,

позаяк результати здійснених на їх основі оцінок унеможливлюють

всебічну характеристику діяльності позичальників, оцінку системи їх

внутрішнього контролю. Це значною мірою стримує розвиток

довгострокового банківського кредитування, особливо кредитування

інновацій, що пов’язано з підвищеними ризиками. Відсутні у КБ і єдині

методичні підходи до визначення їх економічного капіталу, через величину

якого відображається їх сукупний кредитний ризик, і який корелює з

імовірністю дефолту позичальників. Неналежним чином опрацьовані й

підходи до кількісної й якісної оцінки кредитного ризику, юридичних і

податкових ризиків позичальників.

3. Проблемами організаційного забезпечення боргових відносин БС

вітчизняної економіки є: кредитування пов’язаних осіб; неналежне

поширення банківської гарантії; агресивна кредитна політика КБ;

дуальний вплив на БББС нового порядку резервування; низька

164

результативність практики списання КБ боргів; наявність податкових

перепон в роботі КБ з проблемними кредитами; розвиток невластивої

банківській специфіці діяльності з управління отриманими активами

внаслідок стягнення за боргами, створенням для цього відповідних

структурних одиниць у КБ; відсутність у вітчизняному БС системи

управління його сукупним боргом, яка б сприяла зниженню ризиків

періодичного безконтрольного нарощування внутрішніх і зовнішніх

запозичень, передбачала б відповідальність за неефективне управління

всіма їх різновидами; відсутність в Україні вторинного ринку кредитів.

4. Відсутність єдиних методології обліку всіх різновидів боргових

зобов’язань і бази даних унеможливлює формування БС вітчизняної

економіки обґрунтованої боргової стратегії. На обґрунтованості і

достовірності визначення рівня БББС України негативно позначається і

склад і порядок оприлюднення офіційної інформації регулятора та

статистичної звітності, а також рейтингових оцінок. Публікацій НБУ

узагальнюючих даних про зовнішній корпоративний борг вітчизняних КБ

явно недостатньо для повноцінної оцінки їх боргових позиції, стійкості,

безпеки. Первинні ж дані щодо такої заборгованості, що є в розпорядженні

НБУ, недоступні зовнішнім користувачам, а сам регулятор не наводить

розлогих аналітичних викладок про статус-кво в цій царині. Недосконалою

залишається й практика рейтингування як окремих КБ, так і БС загалом,

що певною мірою підриває його ББ.

5. На фоні постійного зростання боргу вітчизняного БС економічним

агентам в 2013-2017 рр. його структура не зазнала суттєвих змін.

Покладання БС останніми роками у фондуванні здебільшого на внутрішні

джерела ресурсів (кошти населення і бізнесу) підвищило ризик

незабезпечення ліквідності, адже внутрішні ресурси є переважно

короткостроковими, що негативно позначається на БББС. Водночас,

зниження сукупного боргового навантаження домогосподарств певною

мірою підвищує її рівень.

165

6. Обсяги валютних ресурсів, залучених на вітчизняному ринку,

перевищують валютні ресурси з зовнішніх ринків. Утім, залучені кошти –

короткі: поточні вклади/депозити до 1 місяця, що робить БС уразливим в

разі різного роду шоків. Майже стовідсоткова емісія ЦП в іноземній валюті

в окремі роки негативно позначається на БББС, оскільки збільшує

ризикованість такого роду запозичень в умовах розгортання кризових

явищ у світовій економіці.

7. Рефінансування НБУ наприкінці 2016 р. негативно позначалось не

лише на БББС, оскільки замість реального в зазначеному обсязі кредиту

рефінансування виникла додаткова позиція в портфелі ОВДП, а й

бюджетній безпеці держави, оскільки вимагала виділення непередбачених

у бюджеті коштів на націоналізацію найбільшого КБ, негативно вплинула

й на ББ держави, оскільки обсяг державного та гарантованого державою

боргу України збільшилася у гривневому еквіваленті на 357,6 млрд. грн А

роздані банкам-банкрутам 100 млрд. грн рефінансування замість

нормалізації ситуації безпосередньо в них фактично пішли не лише на

підтримку бізнесів їх власників, але й заполонили валютний ринок, що

значною мірою (крім, звичайно, недолугої валютної політики НБУ)

позначилось на триразовій девальвації гривні і двозначній інфляції,

підвищенні ціни банківських кредитів.

8. З огляду на те, що внутрішній борг економічних агентів України

БС національної економіки в 2013-2017 рр. перевищував внутрішній борг

останнього економічним агентам, можна зазначити, що вітчизняний БС є

нетто-кредитором економічних агентів нашої країни. Незважаючи на

значне зменшення кредитів і заборгованості клієнтів (на початок 2018 р. їх

було на 237,9 млрд. грн менше, ніж у 2013 р.), значно погіршилась їх

якість. Так, частка проблемних кредитів у кредитному портфелі БС на

початок 2018 р. становила майже 56% (у т.ч. в національній валюті –

близько 30%, валюті – 95%; у державних КБ цей показник становив понад

70% (а в Приватбанку – понад 87%), іноземних банківських груп – 45%, КБ

166

з приватним вітчизняним капіталом – майже 25%, неплатоспроможних КБ

– 59%), що в 7,2 раза більше, ніж на початок 2014 р. Це, безумовно,

підриває БББС, оскільки неповернення кредитів спричиняє

неспроможність банків розраховуватися за депозитами домогосподарств і

юридичних осіб, що провокує «банкопад», змушує платників податків

розраховуватися за банківськими боргами. Серед причин зазначеної

проблеми: економічна й іпотечна (2009 р.) кризи; величезна девальвація

гривні, що зумовила неспроможність фізичних й юридичних осіб

сплачувати валютні кредити; поява непрацюючих кредитів на

міжбанківському ринку; недостатній нагляд НБУ за функціонуванням БС;

неналежна захищеність кредиторів.

9. БББС істотно підривається величезною часткою в кредитних

портфелях КБ кредитів, наданих ПО, що змінює рівновагу між КБ та

позичальниками щодо здатності примусу до виконання зобов’язань.

Упродовж останніх років основне джерело непрацюючих кредитів – це

саме великі бізнес-групи, які не мають змоги або не бажають

обслуговувати борги, накопичені до кризи, затягують їх реструктуризацію.

Підриває БББС і неналежний стан забезпечення наявних кредитів. Рівень

покриття корпоративних кредитів заставою надалі низький. Для

корпоративного сегмента властиве кредитування без застави або з низьким

рівнем LTV.

10. Характеризуючи БББС слід брати до уваги й той факт, що

величезна частка боргів КБ у разі віднесення їх до неплатоспроможних з

подальшим виведенням з ринку банківських послуг перекладається на

ФГВФО, що в свою чергу вкрай негативно позначається на бюджетній

безпеці держави, оскільки даний фонд не спроможний самотужки

впоратись з покладеними на нього функціями повернення вкладів фізичних

осіб.

11. Одним із найважливіших чинників фінансової безпеки БС

економіки України є стан зовнішньої корпоративної заборгованості КБ, що

167

в умовах нестабільності курсу національної валюти створює значні ризики

для всієї фінансової системи та економіки загалом. Загалом зовнішній борг

БС в 2013-2017 рр. постійно знижувався, в 2015-2017 рр. щорічно валовий

зовнішній борг КБ скорочувався на третину. Цей чинник позитивно

позначився на підвищенні рівня БББС. Водночас, зобов’язання БС

здебільшого короткі, що створює ризики втрати ліквідності, а, відтак,

знижує рівень його боргової безпеки. Позитивом є щорічне з 2014 р.

зниження відношення сукупного боргу БС до ВВП, а загалом це

відношення за 2014-2017 рр. зменшилось майже вдвічі. І, хоча в 2013-2015

рр. простежувалась негативна тенденція зростання у сукупному боргу БС

його зовнішньої складової, що негативно позначається на рівні його

боргової безпеки, в 2016-2017 рр. ситуація кардинально змінилась, що

підвищує рівень БББС економіки України.

12. Про реальний стан БББС економіки України певною мірою

свідчать результуючі показники виконання БС установлених НБУ КБ

економічних нормативів, що характеризують його боргову безпеку. За

цими індикаторами БББС перебуває здебільшого на безпечному рівні, крім

нормативу максимального розміру кредитного ризику за операціями з ПО.

Утім, кризові явища у вітчизняному БС показали, що виконання

економічних нормативів НБУ не завжди об’єктивно характеризує статус-

кво в БС. Відтак, для об’єктивної оцінки реального стану БББС слід

використовувати порівняння фактичних показників, що її характеризують,

і порогові значення її конкретних кількісних й якісних індикаторів у

динаміці. Розраховані показники БББС свідчать, що вітчизняний БС не

вкладається в більшість порогових значень зазначених індикаторів.

Основні результати дослідження опубліковано в працях: [162; 163;

165; 166; 168-170; 174]

168

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ БОРГОВОЇ БЕЗПЕКИ

БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

3.1. Вектори зростання боргової безпечності банківського сектору

вітчизняної економіки

На наш погляд, основними напрямами підвищення рівня БББС

економіки України є такі (рис. 3.1).

У вдосконаленні наукової складової забезпечення ББ потрібні подальші

наукові дослідження з з’ясування змісту БББС національної економіки,

чинників, що її зумовлюють, та загроз їй, оптимального обсягу, структури і

впливу боргу КБ на боргову і фінансову стійкість БС національної економіки,

забезпечення ефективності управління КБ запозиченими коштами, у т.ч.

позиками міжнародних фінансових організацій (МФО), можливості

обслуговування КБ своїх зобов’язань, перспектив єврооблігаційних позик і

синдикованих кредитів у фінансуванні банків, використання банківської

гарантії у розвитку боргових відносин БС, формування й реалізації його

боргової стратегії і політики.

В Законі України «Про банки і банківську діяльність», на наш погляд,

слід унормувати:

поняття «боргова стійкість банківського сектору» як стану, за якого

здійснювані БС запозичення здійснюються з урахуванням оптимальної

структури і максимального використання можливостей боргових

інструментів, боргове навантаження на витрати БС не перевищує

встановлених нормативів, а накопичений ним борг може бути

обслуговуваний у будь-який момент часу;

систему управління ризиками боргової діяльності БС, визначити з

використанням системного підходу вимоги до неї;

169

Рис. 3.1. Основні напрями підвищення рівня БББС економіки України Джерело: розроблено автором

Основні напрями підвищення рівня БББС економіки України

Удосконалення нормативно-правової

регламентації та правозастосовної

практики забезпечення БББС

Граничні обсяги сукупного бор-

гу БС, його внутрішньої і зов-

нішньої складових, ОВДП в ак-

тивах КБ, середня дюрація бор-

гових зобов’язань БС

Розвиток банківського кредитного

аутсорсингу (аутсорсингу в банків-

ських кредитних технологій)

Запровадження НБУ порядку врегу

лювання проблемної заборгованості в

КБ, що мають спільних боржників

Підвищення рівня наукового супрово-

ду забезпечення БББС

Формування боргової політики БС

Установлення цілей боргової

політики

Формування ресурсної бази

БС

Оптимізація валютної структу-

ри боргу БС, зниження частки

зовнішніх запозичень

Оптимізація часової структури

боргу БС, зниження частки ко-

роткострокових запозичень

Мінімізація витрат на запозиче-

ння, обслуговування і погашен-

ня боргу БС

Удосконалення управління внутріш--

нім і зовнішнім боргом БС

Мінімізація ризиків портфеля борго-

вих зобов’язань БС економічним

агентам і економічних агентів БС

Визначення стратегічних пара-

метрів боргової політики

Формування кредитної культу-

ри у громадян України

Удосконалення облікового і інфор-

маційно-аналітичного забезпечення

прийняття управлінських рішень у

сфері боргових відносин БС

Розробка системи оцінки результа-

тів управління борговим портфелем

БС та забезпечення БББС

Розробка НБУ рекомендацій з форму-

вання й проведення КБ боргової по-

літики і оцінки боргової стійкості

Удосконалення внутрішньобанківсь-

ких моделей розрахунку економічно-

го капіталу, оцінки кредитоспромож-

ності позичальників

Формування й реалізація Стратегії

управління боргом БС

170

відповідальність за обґрунтованість і ефективність управлінських

рішень при реалізації політики запозичень і управління боргом БС;

дієвий механізм впливу на позичальників, що мають ризиковані боргові

зобов’язання;

порогові значення сукупного/внутрішнього/зовнішнього боргу БС

(наприклад, в Казахстані в умовах фінансово-економічної кризи був

установлений ліміт зовнішніх запозичень банків в розмірі 400-600% їх

статутного капіталу[87, c.120]);

функціонування вторинного ринку кредитів, що б уможливило

залучення в цю сферу приватного капіталу і допомогу КБ в очищенні своїх

балансів від проблемних активів.

Доцільним вбачається і прийняття розробленого за участю ЄБРР

законопроекту «Про діяльність з управління заборгованістю», що має:

регламентувати діяльність компаній з управління заборгованістю/

небанківських фінансових установ, що викупатимуть у КБ кредиторську

заборгованість за ринковими цінами, працюватимуть над її врегулюванням і

реструктуризацією, формування конкурентного середовища на вторинному

ринку кредитів й удосконалення правового регулювання передачі прав

вимоги з заборгованості;

захистити позичальників, які з об’єктивних причин не можуть

повернути кошти, шляхом запровадження чітких правил й обмежень щодо

повернення простроченої заборгованості, впорядкування правил роботи на

ринку колекторських послуг.

Для впорядкування діяльності зі стягнення боргів і запобігання

незаконним методам їх збирання слід прийняти Закон України «Про

добросовісну практику стягнення боргів», який має:

усувати недобросовісне стягнення боргів, втягнення у цей процес

родини боржника/працедавця; унеможливлювати нічні дзвінки, ображання і

погрози;

171

забороняти введення боржника в оману щодо того, хто здійснює

стягнення, юридичних наслідків неплатежу, суми боргу і відсотків;

оголошення про продаж боргу для примусу позичальника його погасити;

забезпечувати державний захист позичальників від недобросовісних

дій колекторів;

не припускати публікацію списку боржників, яким інкримінується

відмова погасити борги.

Підвищення рівня БББС вимагає законодавчого унормування

відповідної процедури для фізичних осіб, які й не займаються

підприємницькою діяльністю шляхом внесення відповідних змін до Закону

України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом» або прийняття спеціального, яким визнаній фізичній особі-

банкруту надавались би право погасити борг перед банківськими установами

в розстрочку до п’яти років. Крім того, має бути унормовано, що така особа

не може претендувати на банківський кредит, не зазначивши про своє

банкрутство. План реструктуризації боргу повинен затверджуватись банком і

судом. Списання ж боргу може відбуватись виключно в разі відсутності у

фізичної особи будь-яких активів і доходів. Оголошення фізичної особи

банкрутом може відбуватись лише раз на п’ять років. Крім того, доцільно

розглянути питання й про унормування створення боргового омбудсмена для

сприяння реструктуризації заборгованості домогосподарств.

Водночас, заслуговує уваги і запровадження:

для зниження надмірної заборгованості БС економіки України і

підвищення платіжної дисципліни позичальників законодавчого обмеження

для них співвідношення борг/дохід на рівні, що не перевищує 30–40%;

голландської практики використання в оцінці кредитоспроможності

позичальників типових бюджетів, що уможливлюють адекватну оцінку як

кредиторами, так і позичальниками наявних і потенційних ризиків й їх

наслідків;

172

практики незалежного кредитного консультування для надання

позичальникам рекомендацій з урегулювання заборгованості з метою

уникнути банкрутства.

Разом з тим, необхідно законодавче унормувати:

вимоги до істотних умов договорів споживчого кредиту і прозорості

боргових банківських продуктів (в судовій практиці є рішення про те, що

підпис на договорі не тягне для позичальника юридичних наслідків, оскільки

він не розібрався в його умовах);

заборону нав’язування додаткових послуг, продуктів, сервісів (вони

мають бути безкоштовними чи можуть надаватися за плату виключно за

згодою позичальника), дотримання при цьому принципу «opt in»

(приєднання), а не «opt out» (виключення), тобто позичальник має отримати

додаткові послугу/продукт/сервіс лише в разі його волевиявлення, а не

позбутись їх – в разі відмови;

форму представлення таких договорів (структура, розмір шрифтів);

інформування клієнта про істотні цінові параметри боргового продукту

з наведенням вичерпного переліку і розміру комісій до оформлення

документів (оскільки тарифи, що наводяться часом на сайтах банків, не

дають повного уявлення про їх фактичні параметри);

співмірність штрафних санкцій за порушення умов договору (їх

встановлення в фіксованій сумі, що дорівнює витратам банку на стягнення

боргу, або встановлення максимального відсотка штрафу до суми боргу);

обмеження кількості і періодичності штрафів, установлення порогу

толерантності (умов, які дозволяють уникнути штрафних санкцій);

вимоги до рекламних матеріалів;

проведення постійного моніторингу захисту прав споживачів

фінансових послуг і оприлюднення його результатів.

Поряд з цим, для вдосконалення оцінки кредитних ризиків КБ, захисту

інтересів вкладників й інших кредиторів слід забезпечити чітке виконання

Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо

173

створення та ведення Кредитного реєстру НБУ та вдосконалення процесів

управління кредитними ризиками банків».

Ураховуючи, що БББС, поряд з іншими детермінантами, зумовлюється

й рівнем боргового навантаження на бюджет клієнтів БС, що дозволяє їм

вчасно і повною мірою розраховуватись за отримані від КБ кредити, а також

уникнення численних зловживань при стягненні боргів колекторами,

доцільно прийняти і Закон України «Про захист прав і законних інтересів

фізичних осіб при здійсненні діяльності з повернення боргів».

Для недопущення негативного впливу недостатнього рівня БББС на

бюджетну безпеку держави необхідно імплементувати в Україні практику ЄС

з гарантування того, що платники податків не нестимуть витрати на

рятування банків (Директива про санацію і врегулювання неспроможності

банків (встановлює нові обов’язкові правила для всіх держав-членів ЄС з

керованого банкрутства банків, а саме послідовність залучення коштів

акціонерів і кредиторів банку, проте, аж ніяк, не структур, що фінансуються

за рахунок платників податків), Єдиний механізм роботи з проблемними

банками (Single Resolution Mechanism) і Директива про гарантування

повернення депозитів[204]).

Водночас, НБУ необхідно розробити і затвердити Рекомендації з

формування й реалізації вітчизняними КБ боргової політики та оцінки

боргової стійкості, які б уможливили вибір моделей боргової політики з

огляду на наявне боргове навантаження банківських установ, вимір ризиків

їх сукупного боргового портфеля, внутрішнього і зовнішнього боргу,

обґрунтовану оцінку вартості його обслуговування, запобігання

(нівелювання/зниження) найвідчутнішим борговим ризикам за допомогою

превентивних і коригувальних заходів, запровадження системи раннього

попередження кризових явищ. В них необхідно навести індикатори

платоспроможності та ліквідності БС, а також ефективності розміщення

наданих і отриманих позик.

174

В даних рекомендаціях, на наш погляд, мають міститися такі боргові

індикатори БС (та їх порогові), як б свідчили про ефективність здійснюваної

БС боргової політики та прийнятний рівень його ББ:

ефективність боргової політики:

раціональність боргової політики (її базування на консервативних/

ліберальних принципах, спрямоване на досягнення як коротко-, середньо- і

довгострокових цілей);

обґрунтованість боргової політики (її базування на використанні

програмно-цільового підходу);

розширення переліку й якості використовуваних КБ боргових

інструментів;

визначення пріоритетності певних джерел боргових запозичень;

акцентування уваги на поточних/довгострокових аспектах забезпечення

боргової безпеки БС;

наявність/відсутність трансформації боргової політики БС

(спрямованість на розв’язання поточних проблем/(інноваційний розвиток

БС);

рівень боргового навантаження й платоспроможності БС;

активність внутрішніх і зовнішніх запозичень БС;

наявність/відсутність управління боргом БС як портфелем боргових

зобов’язань;

ефективність управління боргом БС (результати залучення і

запозичення коштів/витрати на їх досягнення);

якість управління структурою боргу БС;

кредитний геп (індикатор кредитної активності), що являє собою

заборгованість фізичних осіб і нефінансових корпорацій перед БС;

наявність розрахунків для базового та песимістичного сценаріїв

формування боргу (його структури, динаміки) БС з урахуванням чутливості

показників заборгованості до коливань мега-, макро-, мезо-,

мікроекономічних чинників;

175

транспарентність даних про стан боргу БС;

боргові навантаження і стійкість:

консолідований борг БС (сумарна заборгованість усіх КБ за

вирахуванням їх взаємних зобов’язань одного перед іншими);

прямі зобов’язання БС (всі зобов’язання КБ, що вимагають від них

вчасного погашення чи відсоткових виплат/основної суми кредитору, за

виключенням зобов’язань за похідними фінансовими інструментам й інших

умовних зобов’язань, фінансова відповідальність за якими може виникнути

лише в разі настання завчасно зумовлених подій);

ринкові і неринкові (кредити міжнародних фінансових організацій,

іноземних комерційних банків і фірм) боргові зобов’язання БС;

відношення заборгованості БС до ВВП;

відношення боргу БС до офіційних золотовалютних резервів;

частка внутрішньої/зовнішньої заборгованості БС у сукупному обсязі

внутрішньої і зовнішньої заборгованості економічних агентів країни;

співвідношення зовнішнього і внутрішнього боргу БС і корпорацій

реального сектору;

співвідношення внутрішньої і зовнішньої заборгованості БС;

відношення внутрішнього боргу до сукупного боргу БС;

відношення внутрішньої заборгованості БС до його сумарних активів;

відношення зовнішнього боргу до сукупного боргу БС;

відношення зовнішньої заборгованості БС до його сумарних активів;

відношення іноземної сукупної банківської позиції до сукупного

власного капіталу БС;

відношення сукупної міжнародної чистої валютної позиції БС до його

сукупного власного капіталу;

відношення єврооблігацій БС до ВВП;

частка кредитів БС в структурі його боргу;

кредитний розрив (різниця між відношенням кредиту до ВВП і

середнім його рівнем за попередні періоди);

176

коефіцієнти коротко-, середньо- і довгострокового боргів БС;

співвідношення короткострокової і довгострокової зовнішньої

заборгованості БС;

відношення боргу БС до обсягу його доходів;

боргова місткість БС (перевищення його доходів над поточними

видатками на погашення й обслуговування боргу);

співвідношення темпів зростання боргу і доходів БС, одно-/

різноспрямованість їх динаміки;

боргова потужність БС (граничний річний обсяг погашення його

боргових зобов’язань в обраному проміжку часу, що не підриває його

фінансової стійкості);

динаміка сукупного боргу БС та його внутрішньої і зовнішньої

складових;

потреба БС у внутрішніх і зовнішніх запозиченнях;

середня відсоткова ставка за борговим портфелем БС;

співвідношення між ризиком (збільшення обсягу витрат БС, пов’язаних

із зобов’язаннями, за несприятливої ситуації в майбутньому) і вартістю

запозичень БС. Цей показник має використовуватись для оцінки існуючих

зобов’язань і портфеля зобов’язань загалом, планування майбутніх

запозичень при виборі боргових інструментів);

середня тривалість запозичень БС;

середня відсоткова ставка за ринковими борговими зобов’язаннями БС;

графік погашення й обслуговування боргу БС;

відношення витрат на обслуговування і погашення боргу БС до доходів

БС;

відношення витрат на обслуговування боргу БС до його сукупних

витрат;

відношення витрат на інвестування до витрат на обслуговування і

погашення боргу БС;

наявність/відсутність дострокового погашення заборгованості перед

кредиторами;

177

частка гарантій (поручництв) в сукупному обсязі боргу БС.

Залежно від отримуваних у ході розрахунків значень БС перебуватиме

в зонах низьких, середніх і високих макроекономічних,

зовнішньоекономічних, валютних ризиків, що вимагатиме своєчасної й

адекватної реакції НБУ.

Реалізація таких рекомендацій дозволить з’ясовувати наявну боргову

ситуацію в вітчизняному БС, стан й ефективність управління КБ своїми

борговими зобов’язаннями, волатильність і спрямованість динаміки

сукупного боргу БС та його внутрішньої і зовнішньої складових, графік їх

погашення й обслуговування (з виявленням можливих піків), можливість (чи

відсутність такої) настання критичних/ передкризових ситуацій внаслідок

підвищених ризиків, спрогнозувати борговий тягар БС.

Для оптимізації пасивів КБ, підвищення обґрунтованості інвестиційних

рішень слід удосконалити вітчизняну нормативно-правову базу з

функціонування, розробити спеціалізовані регламенти і вимоги з розкриття

інформації щодо ціноутворення і оцінки ризиків структурованих боргових

фінансових інструментів (СБФІ).

Регламенти мають надавати вичерпну інформацію про ключові

особливості СБФІ, рівень ризиків і компенсацію інвесторам у разі їх

прийняття, одноразові, періодичні і додаткові витрати на придбання і

володіння цими інструментами, дії інвесторів в разі невиконання емітентом

зобов’язань, порядок оскарження, що повинно уможливити їх порівняння з

подібними даними щодо інших інвестиційних фінансових інструментів. Це

уможливить запобігання завищенню емітентами комісії, підвищення

транспарентності ринку СБФІ, залучення нових інвесторів, а, відтак,

підвищення боргової безпеки вітчизняного сектору.

Для підвищення рівня БББС на основі модернізації існуючих і

створення нових кредитних технологій необхідно розвивати банківський

кредитний аутсорсинг (аутсорсинг в банківських кредитних технологіях) –

повну/часткову передачу ними окремих етапів процесу кредитування

178

(розгляд кредитної заявки, аналіз кредитоспроможності, укладання угоди,

надання кредиту, моніторинг заборгованості, припинення дії кредитної

угоди) кредитним брокерам/дилерам, спеціалізованим організаціям зі

збирання інформації про позичальників і рейтингування, колекторським

компаніям, організаціям з управління проблемними позиками і заставами,

спеціалізованими компаніями з сервісної підтримки дистанційного

банківського обслуговування, що буде виконавцем окремих послуг/бізнес-

процесу загалом.

Удосконаленню методичного забезпечення дотримання БББС має

сприяти вдосконалення внутрішньобанківських моделей розрахунку

економічного капіталу, які повинні максимально нівелювати вплив

кредитного ризику й пропонувати підходи контролю ризик-апетиту/

толерантності до ризику завдяки виокремленню позик на інновації,

урахуванню професійного судження і його порівняння з результатами

моделювання.

Поряд з цим, мають удосконалюватись методичні підходи до

кредитування інновацій, оцінки кредитоспроможності позичальників, які

беруть у ньому участь, впровадження андерайтингу кредитування як оцінки

ризику непогашення кредиту позичальником (стрес-тестування проекту/

позичальника, порівняння стоп-чинників і критеріїв проблемності кредиту,

лімітування, оцінка ризиків).

Для удосконалення облікового та інформаційно-аналітичного

забезпечення дотримання БББС слід:

КБ удосконалювати облік його прямих й умовних зобов’язань,

інвентаризацію простроченої кредиторської заборгованості;

НБУ запровадити єдиний методологічний підхід до обліку й

інвентаризації зовнішніх боргових зобов’язань;

включити в перелік інформації, що оприлюднюється КБ, даних про

обсяг і структуру їх боргів;

179

здійснювати аналіз інформації і підтримки прийняття рішень у

взаємозв’язку борговим плануванням;

впроваджувати сучасне програмне забезпечення здійснюваних

розрахунків, закладаючи в програми для аналізу об’єктів, що кредитуються,

алгоритм аналізу, що враховує максимальну кількість можливих економічних

сценаріїв їх розвитку.

Для підвищення рівня БББС слід принципово змінити підходи до

контролю кредитного процесу, зробивши його ризик-орієнтованим не лише

для кредитора, а й позичальника, поєднавши системи внутрішнього

контролю КБ й їх клієнтів, достовірність, якість, оперативність інформації,

що надається останніми банківським установам, підвищивши ліквідувавши

тим самим закритість його процедур для позичальників та забезпечивши

контрольованість окремих процедур і бізнес-процесів, принцип відкритості

банків, передбачений Базельськими угодами, формування професійного

судження, розуміння вимог до тестування.

На часі перехід від контролю за заборгованістю БС до аудиту

ефективності вхідних/вихідних запозичень/боргових зобов’язань, управління

ними. У цьому зв’язку предметом такого аудиту мають стати визначення:

досяжності цілей боргової політики БС;

оптимальності структури боргу БС та використовуваних боргових

інструментів;

ефективності використання БС боргових ресурсів;

боргової стійкості БС;

відповідності процедури і технології управління боргом БС

міжнародним стандартам.

Удосконаленню інформаційного забезпечення дотримання БББС

сприятиме розміщення виокремленого «кабінету позичальника» на сайтах КБ

з розмежуванням режимів доступу: до моменту прийняття рішення і після

видачі кредиту (в процесі обслуговування боргу) дозволяє своєчасно

180

реагувати на зміну статусів контрольних позицій, що є ефективним

інструментом управління як для банків, так і для позичальника[213, c.302].

Для підвищення рівня БББС необхідно вдосконалити й статистичну

базу і аналітичні дослідження. А для цього потрібно Міністерству фінансів

України і НБУ готувати та публікувати офіційну аналітику з структури

внутрішнього боргу України в розрізі груп його держателів/інвесторів на

кшталт оцінкам зовнішнього боргу України за методологією МВФ в розрізі

сектору загального державного управління, центрального банку, інших

депозитних корпорацій, інших секторів за валютною структурою,

строковістю, борговими інструментами, чистою позицією.

Підвищенню рівня БББС сприятиме формування й реалізація Стратегії

управління боргом БС, яка має розроблятися НБУ, Міністерством фінансів

України (в частині боргу держбанків), НАБУ, НКЦПФР, Експертною радою

при Мінфіні з питань оподаткування, Державною службою фінансового

моніторингу України. Така стратегія має бути пов’язаною з загальною

стратегією розвитку БС і передбачати:

визначення цілей залучення боргу, надання йому продуктивного й

стимулювального характеру;

узгодження положень грошово-кредитної політики НБУ, державної

інвестиційної політики і боргової політики БС, перехід до

ризикоорієнтованої моделі останньої;

вимогу з координації боргової політики БС із державною борговою

політикою (шляхом визначення чітких механізмів співпраці в цьому питанні

НБУ і Міністерства фінансів України);

зростання конкуренції для БС з боку «тіньового/паралельного

банкінгу», тобто сфери нетрадиційного надання банківських послуг поза

межами БС України;

підвищення частки довго- і середньострокових, ринкових боргових

інструментів й їх диверсифікацію;

зменшення частки проблемної/безнадійної кредитної заборгованості;

181

підвищення результативності використання запозичень БС та їх

інвестиційної спрямованості;

отримання стимулюючих інвестиції кредитних рейтингів;

напрями розвитку емісії БС корпоративних облігацій;

вимоги до обліку і моніторингу обсягу і структури боргу;

впровадження дієвого моніторингу заборгованості БС, комплексного

аналізу детермінант зміни її обсягів і структури, ціни обслуговування і

погашення, загроз БББС;

забезпечення належного фінансового контролю за обсягами,

структурою і спрямуванням запозичень БС; поєднання державного і

корпоративного фінансового контролю на принципах державно-приватного

партнерства;

поліпшення ризик-менеджменту в сфері банківських запозичень,

впровадження стрес-тестування для оцінки боргової стійкості БС шляхом

розробки відповідних рекомендацій НБУ з використанням бенчмаркінгу;

підвищення рівня державного регулювання запозичень БС завдяки

введенню обмежень на фінансування дефіциту держбюджету КБ, що

повинно регламентуватись спеціальним обов’язковим економічним

нормативом відношення обсягу придбаних КБ ОВДП до загального обсягу

активів БС; припиненню при досягненні порогових значень по зовнішніх

запозиченнях реєстрації проспектів емісії банківських єврооблігацій,

підвищенню норми обов’язкових резервів КБ, введенню обмежень за

короткими валютними позиціями;

практику узгодження КБ з НБУ умов угод з залучення коштів на

зовнішніх ринках за умови, якщо обсяг таких залучень ≥15% загального

обсягу його фондування; підвищення норми обов’язкових резервів за

ресурсами, що залучаються від нерезидентів;

підвищення відповідальності представників гілок влади і незалежних

членів наглядових рад державних банків за їх боргову політику;

182

розширення практики надання БС державних гарантій для пільгового

кредитування економічних агентів пріоритетних галузей господарського

комплексу України і територій пріоритетного розвитку;

перегляд механізму рефінансування КБ НБУ для стимулювання їх

кредитної активності, а не купівлі ОВДП; запровадження середньострокового

рефінансування НБУ державних КБ для кредитування вітчизняних

товаровиробників;

удавання НБУ/Міністерства фінансів України, в разі потреби, до

врятування КБ, реструктуризації їх заборгованості чи заходів кількісного

пом’якшення;

запровадження НБУ і ДФСУ санкцій проти КБ, що необґрунтовано

нарощують борг і підвищують вартість його обслуговування;

розширення до 10 років горизонту боргового планування;

таргетування боргу БС, встановлення НБУ і Міністерством фінансів

України порогових значень і прогнозування (з розширенням його горизонту)

параметрів боргового навантаження БС;

включала положення про вивчення і використання кращих практик в

управлінні боргом БС країн світу.

В оцінці кредитоспроможності позичальників вітчизняним КБ слід

переходити до їх оцінки за звітністю про рух грошових коштів, які

спрямовуються як на погашення кредитів, так і подальший розвиток, та

містять інформацію про стадію розвитку господарюючого суб’єкта, його

ринкову стратегію, а також оцінки його ринкової репутації. Тим більше, що

такі звіти є випереджаючими порівняно зі звітами про фінансові результати,

що традиційно використовуються в оцінці кредитоспроможності.

При цьому до уваги мають братися: динаміка виручки, маржа EBITDA

(обсяг прибутку до вирахування витрат зі сплати податків, відсотків й

нарахованої амортизації), борг EBITDA (короткий борг) і ОДП (загальний

обсяг від’ємного грошового потоку)[186].

183

Певною мірою зниженню рівня проблемних кредитів у вітчизняних КБ

сприятиме налагодження належних обліку, аналізу і управління кредитним

ризиком. В цьому плані, зокрема, у разі прострочення виплат більш ніж на 90

днів КБ слід відмовитись від принципу накопичення, а вся сума нарахованих,

але не отриманих відсотків повинна бути списана з їх доходів[85].

Слід ширше в погашенні проблемної заборгованості практикувати

використання відкладеного продажу заставного активу й синтез мирової

угоди з входженням КБ до статутного капіталу боржників.

Водночас, КБ, поряд з показниками, що характеризують кредитний

портфель, слід аналізувати задоволеність/незадоволеність позичальників

ціною й швидкістю надання кредитів та рівнем їх обслуговування.

Крім того, підвищенню обґрунтованості оцінки рівня риятиме аналіз

динаміки його простроченої заборгованості.

Експертній раді при Мінфіні з питань оподаткування, що складається з

представників останнього, Державної фіскальної служби України, бізнес-

асоціацій і бізнес-омбудсмена, слід дати чіткі рекомендації з розв’язання

проблем, з якими стикаються КБ в сфері оподаткування стосовно списання

заборгованості, формування банківських резервів, повідомлення

позичальників про прощення/анулювання боргів (що спричиняє КБ

додаткове податкове навантаження) у зв’язку з неоднозначним тлумаченням

податкового законодавства.

Підвищенню рівня БББС має сприяти виконання колекторськими

агентствами не лише функцій з повернення всіх видів заборгованості

(причому, виключно в правових рамках), а й аналітичних досліджень, а

також профілактика виникнення заборгованості.

Підвищенню рівня БББС сприятиме й формування кредитної культури

у громадян України, для чого необхідне формування:

особистісного уявлення про зміст і роль кредиту як можливості для

забезпечення старту чи розвитку чи як небажаного, вимушеного засобу

задоволення невідкладних потреб;

184

певної кредитної поведінки (вибір доступної стратегії залучення коштів

у межах існуючого кредитного механізму);

боргової поведінки (відношення до позики, як до кредитного

фінансового інструменту, відпрацювання вміння нею користуватися, що

полягає в усвідомленні необхідності й матеріальної та моральної готовності

обслуговувати боргові позичкові зобов’язання)[104, c.233].

З метою поліпшення фондування КБ для підвищення рівня БББС слід:

скоротити термін з дня розміщення облігацій, що випускаються в

рамках програми облігацій, включених до ломбардного списку НБУ, до

початку можливості їх використання в операціях рефінансування НБУ;

КБ сформувати компетенції для надання послуг юридичним особам з

розміщення корпоративних облігацій, а фізичним особам – з інвестування

коштів в облігації;

створити на офіційному сайті НБУ спеціальну рубрику, присвячену

функціонуванню й розвитку ринку корпоративних облігацій,

схемам/процедурам їх випуску і розміщення; рішенням, що приймаються в

цій сфері; наповнювати її відповідною статистичною/аналітичною

інформацією;

НБУ стимулювати розвиток мезонінного фінансування КБ проектів,

коли останні здійснюватимуть боргове фінансування господарюючих

суб’єктів з отриманням опціону на придбання акцій позичальника/SPV

компанії в майбутньому за певною ціною;

НБУ передбачити можливість вітчизняним КБ як забезпечення

вимагати заставу/поступку дебіторської заборгованості і грошових коштів на

банківському рахунку, що в разі невиконання позичальниками кредитних

зобов’язань уможливить банкам без згоди боржників спрямовувати кошти,

що надійшли на рахунок, на погашення боргу;

НБУ для уникнення різноспрямованих дій банківських установ

запровадити порядок урегулювання проблемної заборгованості в КБ, що

мають спільних боржників.

185

Вирішення цього питання сприятиме підвищенню обґрунтованості

формування й реалізації БС боргової політики.

Слід посилити контроль за дотриманням КБ критеріїв боргової

стійкості, запровадивши обов’язків аудит корпоративних боргів банківських

установ для з’ясування, на що були витрачені внутрішні й зовнішні кредити й

позики.

Для підвищення рівня БББС НБУ слід, у разі потреби, в ліквідності КБ:

надавати найбільшим КБ кошти в обмін на їх привілейовані акції;

резервувати кошти на функціонування міжбанківського кредитного

ринку на середньостроковий період (три роки), гарантуючи емісії коротко- і

середньострокових облігацій (не більше трьох років) банками, що

потребують таких гарантій.

Слід впроваджувати практику застосування НБУ нового інструменту

підтримки ліквідності Emergency Liquidity Assistance (ELA) (відновлювальна

короткострокова кредитна лінія, якою банки зможуть скористатися в разу

відпливу депозитів) замість стабілізаційних кредитів.

Для підвищення рівня БББС вітчизняним банкам запровадити програми

з переведення ризиків кредитування на їх вкладників, які напряму

кредитуватимуть малий бізнес, перебираючи на себе повною мірою ризики

інвестування. Такі програми мають передбачати встановлення для вкладника

підвищеного відсотка на кошти; мінімальної суми інвестування, порядок

отримання доходу, а для позичальника – наявність рахунку в даному банку.

Поряд з цим, створення банківськими установами лізингової компанії

також сприятиме підвищенню рівня БББС, оскільки оцінку фінансового

стану, якості обслуговування боргу і фінансовий моніторинг КБ слід буде

проводити лише по одному позичальнику, яким і стане така компанія, а, за

наявності прострочених платежів у певних лізингоотримувачів, у КБ не

виникатиме потреба формувати підвищені резерви, позаяк лізингодавець не

відчуватиме проблем з оплатою кредиту.

186

На підвищенні рівня БББС позначиться й розширення лінійки

надаваних вітчизняними КБ послуг шляхом створення спеціалізованих

відділень з факторингового обслуговування (найпоширенішої світової

практики) або впровадження синдикованого факторингу, що базуватиметься

на співпраці банківських установ і факторингових компаній для підвищення

ефективності факторингового обслуговування завдяки тристоронній угоді

банку, факторингової компанії і клієнта, що уможливить фактору доступ до

додаткового фондування за рахунок банківських ресурсів, а банку розширити

продуктову лінійку без створення відповідного підрозділу.

В рамках факторингової діяльності вітчизняним КБ необхідно також

розвивати фінансування продажу ліцензій на програмне забезпечення;

факторингу на основі орендних платежів для орендодавців нерухомості, що

мають отримувати регулярні платежі; тендерний факторинг, що передбачає

отримання фінансування виграного тендера; переуступку вимог до

бюджетних установ у сфері ЖКГ; комплекс реверсивного (для фінансування

закупівлі сировини), передпостачального (при виконанні замовлень

покупців) і класичного факторингу.

Вітчизняним банкам для підвищення рівня БББС слід поступово

переходити на надання практикованих у світі ABL-продуктів, що базуються

на таких нематеріальних активах, як гудвіл, патенти, клієнтські бази й інші

об’єкти інтелектуальної власності, які застосовуються для забезпечення

кредитування, оскільки є ліквідними активами, що знижує ризик кредиторів.

І, нарешті, суб’єктам забезпечення БББС необхідно приділяти увагу як

поточним аспектам такої безпеки, так і довгостроковим.

Поряд з вищезазначеним, неодмінними передумовами підвищення

рівня БББС є обґрунтування підходів до оцінки боргової стійкості БС

економіки України і підвищення її рівня, а також оцінки ефективності

забезпечення боргової безпеки БС, чому, власне, й присвячено наступні

підрозділи дисертації.

187

3.2. Підходи до оцінки боргової стійкості банківського сектору

економіки України і підвищення її рівня

У забезпеченні БББС вітчизняної економіки важливе місце належить

обґрунтованій оцінці його боргової стійкості (debt sustainability) як

неодмінної й дуже важливої складової його фінансової стійкості, індикатора

його позиково-боргової діяльності, що уможливить не лише визначення

статус-кво у цій сфері, а й своєчасну розробку й реалізацію необхідних

дієвих заходів з коригування боргової політики як окремих КБ, так і БС

загалом.

Оцінку ж боргової стійкості БС слід здійснювати за такими напрямами

(рис. 3.2).

Причому, з огляду на підхід автора до тлумачення сутності боргу БС,

при оцінці його боргової стійкості слід виходити як з позиції його як

кредитора (здатності економічних агентів виконувати свої боргові

зобов’язання перед БС), так і позичальника (здатність БС виконувати свої

боргові зобов’язання перед економічними агентами).

Отже, на наш погляд, для визначення рівня боргової стійкості БС

України комплексній оцінці мають підлягати:

наявність/відсутність законодавчих/нормативних обмежень на: обсяг

запозичень/боргових зобов’язань БС, витрат на їх обслуговування, розмір

проблемної заборгованості;

потреба БС у запозиченнях;

боргова залежність БС (власний капітал/сукупні зобов’язання КБ);

коефіцієнт запозичень (частка нових запозичень у витратах БС);

доступність БС до фінансових ресурсів, необхідних для виконання його

боргових зобов’язань;

кількість і ліквідність застосовуваних боргових інструментів;

188

валютна структура, строковість і графік погашення боргу БС,

відсоткових ставок;

частка ринкового боргу у сукупному боргу БС;

коефіцієнт зміни боргового навантаження БС;

Рис. 3.2. Напрями оцінки боргової стійкості БС економіки України Джерело: розробка автора

боргове навантаження на EBINDA/витрати БС/утримання його в

безпечному діапазоні/його незмінності;

частка витрат на обслуговування боргу БС у загальному обсязі його

витрат;

коефіцієнт обслуговування боргу (debt service ratio) (поточні боргові

платежі/доходи БС);

Оцінка боргової

стійкості БС економіки

України

Оцінка спроможності/неспро-можності БС вчасно і повністю виконувати

свої боргові зобов'язання

Оцінка боргового навантаження на

EBINDA/витрати БС/ утримання його в

безпечному діапазоні/його

незмінності

Оцінка наявності/відсутності

необхідності реструктуризації/де-

фолту/ списання боргу БС

Оцінка боргової залежності БС

Оцінка чинників боргової політики і загроз борговій

стійкості БС

Оцінка базового й альтернативних прогнозних сценаріїв зміни параметрів сукупного боргу БС та його

складових

Оцінка валютної структури,

строковості і графіку погашення боргу БС, відсоткових ставок

Оцінка доступності БС до фінансових

ресурсів, необхідних для виконання його

боргових зобов'язань

189

показник рівномірності платежів упродовж тривалості кредиту

(ануїтетного платежу)[53, c.9]:

де D – величина сукупної заборгованості за кредитом; i – середній рівень відсоткових ставок за

наданими кредитами; s – середній строк до погашення; Y – поточний дохід);

спроможність/неспроможність БС вчасно і повністю виконувати свої

боргові зобов’язання;

терміни і графік погашення боргових зобов’язань;

наявність/відсутність необхідності реструктуризації/дефолту/списання

боргу БС;

чинники боргової політики і загрози борговій стійкості БС;

базовий й альтернативні прогнозні сценарії зміни параметрів

сукупного боргу БС та його складових;

наявність/відсутність у КБ кураторів/персональних менеджерів, котрі

спроможні вирішувати питання у сфері боргових відносин, що виникають

між банками та їх позичальниками; внутрішніх нормативних документів

банків, що містять ознаки проблемності заборгованості й можливої поведінки

в таких ситуаціях позичальників, а також рекомендації з дій банківських

службовців.

Причому, боргову залежність БС слід вимірювати не лише

відношенням власного капіталу до сукупних зобов’язань КБ, а й часткою

зовнішнього боргу БС у зовнішньому боргу України. Поряд з цим слід

аналізувати й відношення внутрішнього боргу БС у сукупному внутрішньому

боргу економічних агентів України.

При оцінці доступності БС до фінансових ресурсів, необхідних для

виконання його боргових зобов’язань, слід брати до уваги не лише

доступність отримання ринкового фінансування, включаючи залучення

банківських кредитів, розміщення акцій та облігацій, застосування похідних

190

фінансових інструментів з метою хеджування наявних і потенційних ризиків

фондування БС, а також легкості (можливості конвертації) реалізації

банківських активів на ринку/використання їх як застави для рефінансування

НБУ/отримання інших кредитних ресурсів.

Боргове навантаження БС повинно розраховуватись за використанням

таких показників, як: сукупний борг БС/EBIDTA (Earnings before Interest,

Taxes, Depreciation and Amortization) – обсягу прибутку до вирахування

витрат за відсотками, сплати податків та амортизаційних відрахувань);

чистий борг БС/EBIDTA; EBIDTA/відсотки до сплати; короткостроковий

борг БС/середньомісячний дохід.

В оцінці боргової стійкості БС слід використовувати й показник

базових зобов’язань (сore liabilities), що складається з депозитів населення і

нефінансових організацій в національній валюті, решти зобов’язань КБ, за

виключенням неосновних джерел фондування (запозичення КБ на

внутрішньому і зовнішньому сегментах грошового ринку, залучення коштів

від ЦБ, боргові ЦП і депозити в іноземній валюті). Теоретично показник

CoreLiab має бути позитивно пов’язаний з обсягами кредитів реальному

сектору економіки, і якщо він наближається до 1, то можна стверджувати, що

індикатор чистого стійкого фондування адекватно відображає пропозицію

банківських кредитів. Як проксі для рівня кредитного ризику

використовується показник простроченої заборгованості (NPL)[53, c.7].

А оцінка збалансованості динаміки боргового навантаження має

здійснюватись, по-перше, на основі визначення залежності відношення

кредиту до ВВП від фундаментальних чинників з урахуванням наявної

динаміки за допомогою коінтеграційного аналізу, що дозволяє з’ясувати

довгострокові співвідношення, які інтерпретуються як функції попиту і

пропозиції. Для розрахунків слід побудувати два коінтеграційних

співвідношення, що характеризують попит і пропозицію кредитів. Для

оцінки моделі корекції помилок потрібно використовувати двокрокову

процедуру: 1) за допомогою модифікованого методу найменших квадратів

191

оцінюються два коінтеграційних співвідношення; 2) будується модель

корекції помилок з включенням як її компонент залишків визначених

коінтеграційних співвідношень. Перше коінтеграційне співвідношення

базується на концепції рівноважного відношення кредитів до ВВП, а друге,

що характеризує рівняння пропозиції, будується на базі змінних БС

(структура його консолідованого балансу (обсяги кредитування, показники

ліквідності і відсоткового ризику). Як інтегральний індикатор структури

балансу слід використовувати показник чистого стійкого фондування (net

stable funding ratio), концепція якого подібна до ідеї використання показника

базових зобов’язань, необхідних для фінансування рівноважного зростання

банківських кредитів. А на основі довгострокового співвідношення попиту

на кредити може розраховуватись рівноважний рівень боргового

навантаження.

По-друге, для визначення рівноважного рівня боргового навантаження

може застосовуватись позавибіркове оцінювання з параметризацією

співвідношення кредитів і основних макроекономічних змінних на основі

більш збалансованих даних по розвинених країнах з використанням

отриманої моделі для розрахунку рівноважного відношення кредитів до ВВП

в окремій країні[53, c.6-8].

Поряд з цим, оцінка боргового навантаження на витрати БС/утримання

його в безпечному діапазоні/його незмінності, поряд з оцінкою відсотків за

борговими зобов’язаннями/дивідендами, має містити:

характеристику трансакційних витрат на збирання необхідної

інформації, підготовку й експертизу договорів кредиту/позики, оцінку

вартості застави та її страхування, емісію ЦП та їх обслуговування тощо;

визначення параметрів «податкового щита» з огляду на суму

нарахованих до сплати відсотків за борговими зобов’язаннями і

трансакційних витрат, які знижують базу оподаткування, а також чинну

ставку податку на прибуток.

192

Оцінка спроможності/неспроможності БС вчасно і повністю

виконувати свої боргові зобов’язання має включати оцінку його:

капітального (обсягу всіх випущених і непогашених зобов’язань і

відсотків за ними) і поточного (обсяг виплат за зобов’язаннями, строк оплати

яких настав) боргів;

активного (обсягу запозичень на конкретні програми й інвестиційні

проекти) і пасивного (обсягу запозичень на поточні видатки) боргів.

Мають оцінюватись і:

структура зовнішнього боргу БС за відсотковими ставками, строковістю

запозичень і видами іноземних валют;

співвідношення короткострокового зовнішнього боргу БС за залишковим

терміном погашення (річні виплати за довгостроковим боргом + обсяг

короткострокових зобов’язань) і валютних коштів, що є в його розпорядженні;

відповідність зазначених показників пороговим/оптимальним значенням,

наявність/відсутність деформацій у сфері боргових відносин БС.

В оцінці боргового навантаження на EBINDA/витрати БС/утримання його

в безпечному діапазоні/його незмінності неодмінно має бути й оцінка

ефективності витрат з управління державним боргом, для чого слід

застосовувати еталонний портфель (benchmark portfolio), схвалений НБУ, для

з’ясування параметрів якого і оцінки наявних відхилень доцільно залучати

зовнішніх експертів, консалтингові і аудиторські компанії.

В оцінці наявності/відсутності необхідності реструктуризації/дефолту/

списання боргу БС слід визначати так звану «точку дефолту» (default point)[202,

c.183], тобто момент, коли обслуговування боргу за первинним зобов’язанням

виявляється дорожчим, ніж прохання про реструктуризацію боргу, з

урахуванням втрати репутації й інших витрат.

Оцінка загроз борговій стійкості БС має враховувати всю палітру

можливих ризиків, пов’язаних з борговими відносинами БС (рис. 3.3). Серед

них, зокрема, на наш погляд, слід виокремлювати:

ризики збільшення вартості його запозичень, навантаження на видатки,

невиконання зобов’язань перед КБ суб’єктів господарювання і державних

193

гарантій, непогашення БС боргів у встановлений строк, ризики нецільового

використання БС запозичень й утраченої вигоди, ризик непередбачуваних

боргових зобов’язань (вимоги дострокового погашення боргу/його частини,

збільшення витрат на страхування зовнішніх запозичень через ризик дефолту);

ризик структурної диспропорції боргу БС у суверенному зовнішньому

боргу України; з’ясування масштабів і напрямів негативного впливу на борг

вітчизняного БС, номінований в іноземній валюті, ризиків, пов’язаних з

ситуацією на світовому ринку, падінням суверенних кредитних рейтингів,

прихованим експортом прибутків вітчизняних КБ за допомогою міжнародних

кредитних відносин, використанням офшорних схем зовнішніх кредитів

вітчизняних банків з метою нелегального вивезення запозиченого капіталу,

накладанням погашення і обслуговування боргу інфляційного чинника;

розрахунковий ризик (потенційні втрати (збитки), яких може зазнати БС

внаслідок невиплат боржником за боргом з будь-яких причин, крім дефолту);

ризик формування боргової піраміди.

Причому, за відсутності у КБ належної інформації про боргову стійкість

потенційних позичальників, слід брати до уваги їх галузеву приналежність, що

певною мірою характеризує їх надійність.

Предметом оцінки мають бути і ризики конфлікту інтересів БС й інших

економічних агентів, і відсутності/недостатнього попиту на боргові ЦП БС у

певний момент, що спричиняє неможливість задоволення його потреб у

залученні боргових ресурсів.

Крім того, слід оцінювати обсяг банківських активів у вигляді ОВДП,

оскільки їх ідентичність обсягу власного капіталу банків чи перевищення

останнього суперечить принципу диверсифікації ризиків і знижує стійкість

банківських установ загалом. Слід звертати увагу і на частку боргових ЦП БС у

нерезидентів, оскільки цей показник впливає на його боргову стійкість. І,

нарешті, потрібно оцінювати ризик втрати БС як позичальником репутації,

юридичний ризик кардинальної зміни регламентації банківських запозичень,

ймовірність операційних ризиків, пов’язаних з проведенням, реєстрацією

194

запозичень БС, недоліками бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю в

КБ.

І, насамкінець, в досліджуваній оцінці має виявлятись вплив боргової

стійкості БС на боргову стійкість держави, оскільки витрати на підтримку БС у

кризових умовах трансформуються в умовні зобов’язання бюджету. А, відтак,

доцільним є стрес-тест, який би упереджував утворення потенційно можливої

«фінансової бульбашки» в разі різкого зростання наданих

195

Рис. 3.3. Ризики в сфері боргових відносин БС

Джерело: побудовано автором

Ризики в сфері боргових відносин БС

ризик збільшення вартості

запозичень

ризик збільшення навантаження

на видатки

ризики невиконання зобов’язань

перед КБ суб’єктів господарюва-

ння і державних гарантій

ризик структурної диспропорції

боргу БС у суверенному зовніш-

ньому боргу України

ризики концентрації

ризик прихованого експорту

прибутку вітчизняних КБ за

допомогою міжнародних кре-

дитних відносин

ризик ідентичності/перевищен-

ня обсягу активів в ОВДП об-

сягу власного капіталу БС

ризик падіння суверенних

кредитних рейтингів

ризики, пов’язані з ситуацією

на світовому ринку

ризик використання офшорних

схем зовнішніх кредитів вітчиз-

няних банків з метою нелегаль-

ного вивезення запозиченого

капіталу

інфляційний ризик, що прояв-

ляється в підвищенні гривнево-

го еквівалента банківських ва-

лютних запозичень та знижен-

ні купівельної спроможності

інвестованих коштів

ризик непередбачуваних борго-

вих зобов’язань (вимоги достро-

кового погашення боргу/його

частини, збільшення витрат на

страхування зовнішніх запози-

чень запозичень через ризик

дефолту)

ризик непогашення БС боргів у

встановлений строк/дефолту

ризик неможливості реструктури-

зації боргів БС операційні ризики, пов’язані з

проведенням, реєстрацією запо-

зичень БС, недоліками бухгал-

терського обліку і внутрішньо-

го контролю в КБ ризик втрати репутації БС як

позичальником

юридичний ризик кардинальної

зміни регламентації банківських

запозичень

ризики нецільового використання

БС запозичень, утраченої вигоди

розрахунковий ризик

кредитний ризик контрагента

(кореляція вартості базового

активу з кредитною якістю

контрагента)

ризик формування боргової

піраміди

196

банківськими установами кредитів/співвідношення наданих кредитів і

залучених депозитів.

Ризики концентрації можливі при розміщенні коштів в однорідні

групи позичальників однієї галузі, регіону.

Прикладом кредитного ризику контрагента є ситуація, коли коливання

валютного курсу знижують спроможність контрагента виконувати

зобов’язання (валютний своп)/випуск контрагентом опціону (кредитного

дефолтного свопу) на власні акції.

Отже, для підвищення боргової стійкості БС зокрема і його боргової

безпеки загалом конче потрібне врахування досвіду його запозичень,

вдосконалення моніторингу, аналізу, оцінки, мінімізації ризиків внутрішніх і

зовнішніх його боргових відносин на основі впровадження дієвого ризик-

менеджменту в цій сфері. Зокрема, на часі впровадження у вітчизняну

банківську практику здійснюваного КБ і НБУ боргового моніторингу, який

би уможливив неперервне спостереження, оцінку дотримання наявних

нормативних і індикативних показників, аудит ефективності і прогнозування

обсягу і структури запозичень і накопиченого БС боргу, а також витрат на

його обслуговування і погашення. Виконання цього завдання, на наш погляд,

можливе в разі використання технології блокчейну – розподіленої бази

даних, що мітитиме інформацію про всі трансакції, які стосуються боргових

відносин у БС економіки України.

Використовувані моделі стрес-тестування боргового портфеля БС, на

наш погляд, мають (за аналогією з Настановами МВФ і Світового банку з

управління державним боргом[109]) дозволяти здійснювати такий аналіз

ризику:

прогнозувати: 1) майбутні витрати з обслуговування боргу в середньо- і

довгостроковій перспективі, базуючись на припущеннях стосовно чинників,

що визначають спроможність БС обслуговувати борг (нові потреби у

фінансуванні; строки погашення накопиченого БС боргу; відсоткові і

197

валютні характеристики нових боргових зобов’язань; 2) майбутні відсоткові

ставки і обмінні курси;

складати характеристики «профілю боргу» БС (короткострокова

заборгованість/довгострокова заборгованість; борг в іноземній валюті/борг у

національній валюті; валютний склад боргу в іноземній валюті; середній

строк боргових зобов’язань; графік строків погашення зобов’язань), що

включають ключові показники ризику наявного і прогнозованого портфеля

боргових зобов’язань на прогнозовану перспективу;

розраховувати ризик майбутніх витрат з обслуговування боргу,

резюмуючи результати стрес-тестів, складених на базі економічних і

фінансових потрясінь, на які може наразитися БС. Ризики, зазвичай,

вимірюються потенційним зростанням витрат з обслуговування боргу у

варіантах ризику, співвіднесених з очікуваними витратами;

складати підсумкові зведення витрат і ризиків альтернативних

стратегій управління портфелем боргових зобов’язань БС, виходячи з яких

можна приймати обґрунтовані управлінські рішення щодо альтернативних

варіантів майбутнього фінансування.

Для налагодження у вітчизняному БС дієвого боргового ризик-

менеджменту слід: оцінювати за результатами стрес-тестів ризики майбутніх

витрат з обслуговування боргу у вартісному еквіваленті; у характеристики

структури боргу включати основні показники ризиків наявного і

перспективного портфелів боргових зобов’язань; оцінювати витрати і ризики

альтернативних стратегій управління борговим портфелем БС.

А при оцінці строкової структури зовнішніх запозичень слід

враховувати ризик вимог іноземних кредиторів достроково погасити певну

частину боргу за кредитними угодами з невизначеною датою його

повернення.

Моніторинг ризиків у сфері боргових відносин БС має базуватись на:

жорсткіших принципах завдяки переходу від оцінки й аналізу боргових

відносин окремих КБ до оцінки й аналізу БС загалом, приділенню більшої

198

уваги аналізу зовнішнього середовища його функціонування, порівняльному

аналізу ключових показників його фінансового стану, моніторингу істотних

змін на фінансових ринках, розширенню самоаналізу КБ своїх боргових

зобов’язань;

розширенні спектру оцінки й аналізу за допомогою їх здійсненню, крім

загальновизнаних, і за такими індикаторами, як: вартість страхування ризику

дефолту БС з використанням Credit default swaps (CDS), ліквідність на

міжбанківському ринку, обсяг вкладень в інструменти суверенного боргу до

власного капіталу БС.

Для оцінки боргової стійкості БС економіки України, насамперед,

потрібна якісна інформація (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Інформація для оцінки боргової стійкості БС економіки України

Абсолютні показники

Макроекономічні

показники

ВВП України

Обсяг суверенного боргу України

Середньорічний обмінний валютний курс

Розмір річної інфляції

Метапоказники

(показники БС)

Обсяг сукупного боргу БС

Обсяг внутрішнього боргу БС

Обсяг зовнішнього боргу БС

Обсяг ринкового боргу БС

Обсяг коротко-/середньо-/довгострокового боргу БС

Обсяг боргу БС в національній/іноземних валютах

Сукупна заборгованість БС за строковими та простроченими депозита-

ми, кредитами, факторингом, фінансовим лізингом, урахованими век-

селями, ЦП, іншими активними банківськими операціями та фінансо-

ві зобов’язання КБ щодо одного контрагента (або групи пов’язаних

контрагентів)

Обсяг проблемної кредитної заборгованості БС

Сукупний дохід БС

Обсяг валютних ресурсів БС

Сукупні витрати БС

Витрати БС на обслуговування його сукупного/внутрішнього/зовні-

нього боргу

Потреба БС у нових запозиченнях

Середній термін погашення боргових зобов’язань БС

Обсяг сурогатних форм боргового фінансування (у т.ч. кредиторської

заборгованості) БС

Обсяг реструктуризації та конверсії (викуп боргу, його обмін на акціо-

нерний капітал) боргових зобов’язань БС

Відносні показники

Відношення сукупного боргу БС до ВВП

Відношення сукупного боргу БС до його доходів

199

Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) БС

Коефіцієнт фінансової рівноваги БС

Коефіцієнт фінансового ризику БС

Коефіцієнт фінансової стійкості БС

Коефіцієнт покриття боргу БС грошовими потоками від операційної діяльності

Коефіцієнт покриття чистого боргу БС після виплати дивідендів

Коефіцієнт покриття чистого боргу БС після виплати дивідендів і капітальних витрат

Коефіцієнт обслуговування боргу БС (поточні платежі за боргом/доходи)

Рівень закредитованості населення

Рівень простроченої заборгованості в БС

Динаміка сукупного/внутрішнього/зовнішнього боргу БС

Різниця між динамікою обсягу простроченої заборгованості і динамікою сукупного

кредит-ного портфеля БС

Інформація про:

Грошово-кредитну політику України на певний період

Боргову політику Міністерства фінансів України і НБУ

Виконання БС економічних нормативів НБУ

Рух капіталу через національні кордони

Прогнозні значення макропоказників

Участь позичальників у судовій тяганині і наявність майнових вимог до них з боку третіх

осіб вироками суду

Стан боргової стійкості БС зарубіжних країн

Бенчмаркінг в управлінні борговою стійкістю БС

Розвиток галузей господарського комплексу та регіонів України

Кредитна якість корпоративних позичальників і домогосподарств

Кредитні рейтинги корпоративних позичальників

Кредитні рейтинги країни, БС і окремих КБ Джерело: розробка автора

Водночас, для оцінки ризикованості перевищення граничної межі

(порогового значення) боргової стійкості БС, на наш погляд, правомірно

використовувати критерії МВФ з оцінки боргової стійкості (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Критерії ризикованості перевищення порогового значення боргової стійкості,

застосовувані МВФ

Рівень ризику Перевищення/неперевищення

порогового значення за базо-

вого сценарію

Перевищення/неперевищення

порогового значення за підсу-

мками стрес-тестування

Низький ризик Ні Ні

Помірний ризик Ні Так

Високий ризик Так Так Джерело: [228]

Підвищенню обґрунтованості оцінки боргової стійкості БС сприятиме

порівняння її рівня з рівнями боргової стійкості держави і суверенної

боргової стійкості.

200

Для підвищення боргової стійкості БС вітчизняної економіки НБУ і КБ

необхідно забезпечити регулярне виконання боргових зобов’язань, плідну

співпрацю з міжнародними і вітчизняними рейтинговими агенціями для

підтримання кредитного рейтингу БС, відповідальність за рішення в

управлінні боргом.

А, відтак, особливої уваги заслуговує розробка підходів до оцінки

ефективності забезпечення БББС, про що йтиме мова в наступному

підрозділі дисертації.

3.3. Науково-методичний підхід до оцінки ефективності

забезпечення боргової безпеки банківського сектору

У забезпеченні БББС значуще місце посідає питання визначення його

соціально-економічної ефективності загалом, а також ефективності:

моделі управління боргом БС;

структури сукупного боргу БС за критеріями диверсифікації джерел,

строковості і ринковості запозичень й їх номінування в

національній/іноземних валютах, умов емісії боргових ЦП КБ;

розміщення КБ боргових ЦП, відносин з інвесторами на борговому

ринку, використання (результативності, продуктивності, економічності)

внутрішніх і зовнішніх запозичень;

адаптації БС до викликів/загроз у сфері його боргових відносин;

адміністрування та вжитих заходів з забезпечення БББС (рис. 3.4).

У цій площині слід оцінювати й:

комплексність забезпечення БББС;

характер та ефективність боргової політики окремих КБ і БС загалом;

узгодженість боргової політики БС з його відсотковою і валютною

політикою, грошово-кредитною і валютною політикою НБУ та державною

податковою політикою, а також політикою структурних змін в економіці

України;

201

можливість запобігання/протидії викликам і загрозам, диверсифікації

ризиків у сфері боргових відносин БС;

рівень довіри позичальників до боргових ЦП БС;

Рис. 3.4. Складові оцінки ефективності забезпечення БББС

Джерело: розроблено автором

обґрунтованість моделі оцінки БББС;

об’єктивність і повноту врахування боргоформуючих чинників у БС

України.

Оцінка соціально-економічної ефективності забезпечення БББС

Оцінка ефективності моделі

управління боргом БС

Оцінка ефективності струк-

тури сукупного боргу БС за

критеріями диверсифікації

джерел, строковості, ринко-

вості запозичень, валютою і

умовами емісії боргових ЦП

Оцінка ефективності розмі-

щення БС боргових ЦП

Оцінка ефективності вико-

ристання БС внутрішніх і

зовнішніх запозичень

Оцінка рівня довіри позича-

льників до боргових ЦП БС

Оцінка комплексності забезпечен-

ня БББС

Оцінка характеру (активна/агреси-

вна/консервативна/обережна/стри-

мана/зважена/раціональна/ризико-

вана/незмінна) та ефективності бор-

гової політики окремих КБ і БС

загалом

Оцінка ефективності адаптації БС

до викликів/загроз у сфері його

боргових відносин

Оцінка узгодженості боргової по-

літики БС з його відсотковою і ва-

лютною політикою, а також грошо-

во-кредитною і валютною політи-

тикою НБУ та державною податко-

вою політикою, політикою струк-

турних змін в економіці України

Оцінка обґрунтованості

моделі оцінки БББС Оцінка можливості запобігання/

протидії викликам і загрозам, диве-

рсифікації ризиків у сфері борго-

вих відносин БС

Оцінка ефективності адмініструва-

ня та вжитих заходів з забезпечен-

ня БББС

Оцінка об’єктивності і пов-

ноти врахування боргофор-

муючих чинників у БС

України

202

Причому така оцінка, на наше переконання, має виокремлювати:

кількісні й якісні, внутрішні і зовнішні, одиничні і

сумарні/кумулятивні ефекти;

економічні (ефект обсягу діяльності БС, що характеризує, яка

частина зміни боргу БС зумовлюється зміною обсягу його діяльності;

ефект курсоутворення, що вказує на приріст зовнішнього боргу БС,

зумовлений волатильністю курсу гривні), соціальні, секторальні (для

реального і фінансового секторів економіки України), галузеві, часові

ефекти;

абсолютні і відносні, систематичні і разові/випадкові ефекти;

фіксовані і нефіксовані, позитивні/стимулюючі/антикризові

(наприклад, отримання додаткових ресурсів для поступального розвитку

БС, ефект надійності БС як першокласного позичальника) і

негативні/руйнівні/ спотворюючі (наприклад, витіснення інвестицій,

зростання боргового навантаження, «борговий навіс», «сніговий клубок»

(зростання витрат на обслуговування боргу → зниження довіри

економічних агентів і зростання відсоткових ставок → зростання витрат на

обслуговування боргу), боргова криза, дефолт, міжнародний ефект

«зараження», негативний «ефект добробуту», «ефект доміно», ефект

витіснення приватних позичальників (crowding out), низький кредитний

рейтинг БС);

лінійні і нелінійні, первинні і вторинні, коротко- і довгострокові

ефекти;

ефект зворотного зв’язку між елементами забезпечення БББС.

Для забезпечення комплексного підходу до визначення ефективності

забезпечення БББС України, на наш погляд, необхідно враховувати і:

ефективність здійснення БС запозичень, ефективність управління БС

боргом, ефективність використання БС боргових ресурсів;

ефективність державного регулювання і саморегулювання БББС;

203

маржинальну ефективність боргу БС як відношення приросту

ВВП/доходів БС до сукупного боргу БС;

ефективність форм забезпечення БББС (збереження боргової

стійкості БС, формування попиту на його боргові ЦП).

Важливим в умовах розвитку таких нових форм фінансування, як

мезонінне, є з’ясування ефективності його боргової складової

(забезпеченого і незабезпеченого банківського і субординованого

кредитів).

Ефективність розміщення КБ боргових ЦП характеризується

спрямуванням отриманих від цього коштів на інвестування конкретних

проектів чи фінансування поточних потреб КБ. Цей показник має

розраховуватись як річний обсяг банківського інвестування/обсяг

розміщення КБ боргових ЦП. Крім того, подібна ефективність має

характеризуватись рентабельністю інвестиційних проектів КБ,

профінансованих за рахунок коштів від розміщення ними боргових ЦП.

Слід визначати й ефективність процедур відповідального зберігання,

клірингу і розрахунків для таких ЦП, що має спричинити зниження

трансакційних витрат і зменшити системний ризик у цій сфері.

Ефективність відносин КБ з інвесторами на борговому ринку

зумовлює зниження їх купонних виплат за борговими ЦП. При цьому слід

брати до уваги наявність уніфікованих стандартів розкриття, адресність й

якість інформації, що доводиться КБ інвесторам, і їх результативність –

кількість укладених контрактів.

Оцінка економічної ефективності забезпечення БББС, на наш погляд,

має включати з’ясування синхронності вживаних для цього заходів чи

комплексності застосовуваного підходу. Останнє передбачає визначення

(рис. 3.5):

відповідності наукової, нормативно-правової, регуляторної,

організаційно-методичної, інформаційно-аналітичної, платіжно-

204

розрахункової, кадрової, технологічної, фінансової складових

забезпечення БББС зростаючим вимогам;

205

Рис. 3.5. Складові оцінки комплексності забезпечення БББС

Джерело: розроблено автором

Оцінка комплексності забезпечення БББС

Визначення впливу стану забезпечення

БББС на забезпечення ФББС загалом

З’ясування негативних наслідків впливу

боргових проблем вітчизняного БС на

інші сфери життєдіяльності держави

Оцінка дієвості виявлення і системати-

зації викликів і загроз БББС, ризиків у

сфері боргових відносин БС

Оцінка широти використання критеріїв

й індикаторів БББС

З’ясування належності і строковості ба-

нківських депозитів і спрямованості (ці-

льової (поточне споживання, інвестува-

ння), галузевої, регіональної) банківсь-

ких кредитів, повноти і своєчасності ви-

конання КБ й іншими економічними аге-

нтами боргових зобов’язань

Характеристика дотримання/неповно-

го дотримання/недотримання обґрунто-

ваних принципів організації забезпече-

ння БББС

Виявлення наявності/відсутності пос-

тійного моніторингу і масиву даних

про динаміку індикаторів БББС і ана-

логічних показників БС зарубіжних

країн

З’ясування якості застосовуваних для

управління борговими зобов’язання-

ми БС економіки України методів,

інструментів і важелів

Визначення ступеня координації дій

НБУ, НАБУ і КБ у забезпеченні БББС

Оцінка наявності/неналежності рівня/

відсутності відповідальності суб’єктів

забезпечення БББС за ефективність уп-

равління всіма різновидами заборгова-

ності БС вітчизняним і зарубіжним еко-

номічним агентам і контролю за забор-

гованістю вітчизняних і зарубіжних

економічних агентів БС економіки

України

Виявлення наявності/відсутності обґру-

нтованої боргової стратегії і політики

КБ і БС загалом

Оцінка відповідності наукової, нормати-

тивно-правової, регуляторної, організа-

ційно-методичної, інформаційно-аналі-

тичної, кадрової, технологічної, фінан-

сової складових забезпечення БББС

зростаючим вимогам

Визначення наявності/відсутності й

якості превентивних заходів з запобі-

гання негативним наслідкам зростан-

ня боргового навантаження і знижен-

ня боргової стійкості БС

З’ясування стану фінансової дисципліни

КБ й інших економічних агентів при

виконанні боргових зобов’язань

Виявлення наявності/відсутності обґру-

нтованого прогнозування параметрів

внутрішнього і зовнішнього боргу віт-

чизняного БС

Виявлення можливостей оптимізації

грошових потоків у ході реалізації

боргової політики КБ

З’ясування наявності/відсутності кри-

зових консультаційних центрів

боржників

Визначення обсягу витрат на забезпече-

ння БББС

206

наявності/відсутності обґрунтованої боргової стратегії і політики КБ і

БС, їх відповідності національним економічним інтересам;

впливу стану забезпечення БББС на забезпечення фінансової безпеки

БС загалом;

наслідків негативного впливу боргових проблем вітчизняного БС на

інші сфери життєдіяльності держави;

дієвості виявлення і систематизації викликів і загроз БББС, ризиків у

сфері боргових відносин БС (зокрема, наявності/відсутності ризиків

рефінансування боргу, дефолту позичальників, репутаційного ризику);

наявності/відсутності й якості превентивних заходів з запобігання

негативним наслідкам зростання боргового навантаження і зниження

боргової стійкості БС;

належності і строковості банківських депозитів і спрямованості

(цільової (поточне споживання, інвестування), галузевої, регіональної)

банківських кредитів;

повноти і своєчасності виконання КБ й іншими економічними агентами

боргових зобов’язань;

прозорості боргових відносин окремих КБ і БС загалом;

дотримання/неповного дотримання/недотримання обґрунтованих

принципів організації забезпечення БББС (наприклад, принципів:

раціональності запозичень і ефективності використання БС кредитів і позик,

збалансованості, консистентності (узгодженості) боргових зобов’язань з

фіскальною стійкістю (можливість відновлення стабільної траєкторії[219]),

забезпечення стійкості до внутрішніх і зовнішніх викликів і загроз);

широти використання критеріїв й індикаторів БББС (і не лише тих, що

мають загальновизнані порогові значення);

утримання сукупного, внутрішнього і зовнішнього боргу БС

економічним агентам і відповідних показників заборгованості економічних

агентів БС у безпечних межах;

207

співвідношення внутрішнього і зовнішнього, коротко- і

довгострокового боргу БС;

інвестиційного потенціалу сукупного боргу БС;

наявності/відсутності постійного моніторингу і масиву даних про

динаміку індикаторів БББС і аналогічних показників БС зарубіжних країн;

якості застосовуваних для управління борговими зобов’язаннями БС

економіки України методів (боргове планування/прогнозування, облік/аналіз/

оцінка/моніторинг/контроль боргових зобов’язань), способів (консолідація,

реструктуризація, рефінансування, конверсія), інструментів (податки,

відсоткові ставки, котирування) і важелів (фінансові репресії, конверсія

боргу, інфляційне знецінення номінального виразу боргу, продаж активів);

можливості оптимізації грошових потоків при реалізації боргової

політики КБ;

наявності/відсутності обґрунтованого прогнозування параметрів

внутрішнього і зовнішнього боргу вітчизняного БС (його точності);

наявності/неналежності рівня/відсутності відповідальності суб’єктів

забезпечення БББС за ефективність управління всіма різновидами

заборгованості БС вітчизняним і зарубіжним економічним агентам і

контролю за заборгованістю вітчизняних і зарубіжних економічних агентів

БС економіки України;

стану фінансової дисципліни КБ й інших економічних агентів при

виконанні боргових зобов’язань;

наявності/відсутності кризових консультаційних центрів КБ для

боржників;

ступеня координації дій НБУ, НАБУ і КБ у забезпеченні БББС;

наявності/відсутності передбачуваності і стабільності ринку боргових

зобов’язань;

можливості оптимізації співвідношення дюрації і дохідності боргових

зобов’язань БС;

208

відповідності відображення вітчизняними і зарубіжними кредитними

рейтингами, рейтингами платоспроможності й ліквідності КБ і БС стану їх

боргової безпеки;

закономірностей і особливостей динаміки внутрішнього і зовнішнього

боргу БС й інших секторів економіки України;

обсягу витрат на забезпечення БББС.

Ефективне забезпечення БББС неможливе без ефективної боргової

політики БС, яка має бути документально оформлена і оприлюднена на

сайтах регулятора ринку банківських послуг та саморегулівних організацій

банківського співтовариства, визначати її цілі, завдання, пріоритети,

механізми реалізації передбачуваних заходів. Боргова політика БС має

розроблятись НБУ, НАБУ за участю науковців і експертного середовища, а

також представників вітчизняних КБ. Така політика, на наш погляд, має

охоплювати питання:

з’ясування необхідності і особливостей розвитку боргових відносин

між БС й іншими економічними агентами, а також макро-, мезо- і

мікроефектів боргу БС;

характеру узгодження/координації боргової політики БС з грошово-

кредитною і валютною політикою НБУ, державною податковою,

інвестиційною, інноваційною, структурною і соціальною політикою;

організації взаємодії державних КБ, КБ з іноземним капіталом і КБ з

вітчизняним приватним капіталом з НБУ, Міністерством фінансів України,

НКЦПФР України, Державною службою статистики, вітчизняними й

зарубіжними інституційними інвесторами та рейтинговими агенціями в сфері

боргових відносин;

визначення сучасних боргових зобов’язань БС і тенденцій у цій сфері,

чинників, що їх спричиняють, а також внутрішніх і зовнішніх чинників, що

мають зумовлювати характер і напрями боргової політики БС;

209

окреслення безпечних параметрів обсягу і структури боргу БС на

найближчий період, середньо- і довгострокову перспективу та забезпечення

боргової стійкості БС;

пріоритетів боргової політики БС на внутрішньому і зовнішньому

ринках боргового капіталу;

детальної характеристики механізмів запозичень БС, управління ними,

своєчасного виявлення й оцінки ризиків у цій сфері, впровадження ризик-

менеджменту і напрямів розміщення й використання боргових коштів;

умов і порядку здійснення реструктуризації (рефінансування,

консолідації, конверсії, сек’юритизації й викупу боргу) боргових зобов’язань

БС;

формування дієвої системи аналізу, оцінки й прогнозування боргу БС в

усіх його проявах;

напрямів удосконалення механізмів регулювання запозичень, порядку

надання державних гарантій, моніторингу, державного і внутрішнього

фінансового контролю й аудиту ефективності управління боргом БС;

наукового, нормативно-правового, організаційно-методичного,

інструментального, кадрового, інформаційно-аналітичного, техніко-

технологічного і фінансового забезпечення й етапності реалізації боргової

політики.

При цьому особливої уваги заслуговує оцінка ефективності боргової

політики як основного дороговказу з залучення, обслуговування і погашення

боргових зобов’язань БС, а в разі потреби – їх реструктуризації, а також їх

ефективного використання на чітко визначені цілі. При цьому слід

наголосити, що від ефективності боргової політики значною мірою залежить

високий рівень БББС. А, відтак, слід визначити різновиди, критерії і

показники цієї ефективності.

Так, на наш погляд, критеріями ефективності боргової політики БС слід

вважати:

210

ступінь досягнення встановлених цілей і пріоритетів боргової

(позикової, емісійної; поточної, середньо- і довгострокової) політики

(підтримання рівня боргового навантаження на безпечному рівні, оптимізація

структури боргу, гарантоване виконання боргових зобов’язань, забезпечення

боргової стійкості БС, підвищення ефективності управління боргом і

використання боргових ресурсів, зменшення ризиків запозичень);

дотримання вимог чинного законодавства та підзаконних актів НБУ

щодо обсягу, структури і спрямованості боргових зобов’язань КБ і БС

загалом та співвідношення заборгованості БС з ВВП, заборгованістю інших

секторів економіки України, а також державних гарантій, що містяться в

борговій політиці БС;

визначення чітких стратегічних цілей і завдань боргової політики;

з’ясування пріоритетів боргової політики (скорочення обсягу боргу,

оптимізація його структури);

уникнення протиріч між окремими складовими боргової політики;

установлення меж показників боргової безпеки БС;

обґрунтованість уживаних дефініцій, визначення мети і завдань у сфері

боргових відносин БС;

системність, виваженість і несуперечливість боргової політики БС;

умотивованість запозичень БС; максимізація використання переваг і

мінімізація негативних наслідків запозичень;

забезпечення стійкості рівня і темпів зростання боргу БС;

можливість оперативного втручання у вирішення проблем, що

виникають у сфері боргових відносин БС;

відповідність запозичень БС цілям його розвитку зокрема і

макроекономічним цілям загалом;

несхильність накопиченого БС боргу до ринкових ризиків;

дотримання при формуванні і реалізації боргової політики КБ і БС

загалом принципів законності, передбачуваності, плановості, послідовності,

безперервності, спрямованості на середньо-і довгострокову перспективу,

211

помірності/прийнятності боргового навантаження і оптимальності структури

сукупного боргу, адаптивності, мінімізації ризиків, комплексності,

транспарентності;

запобігання різкій волатильності котирувань боргових зобов’язань КБ;

відповідність планових/прогнозних параметрів боргової політики БС

соціально-економічним реаліям, стадіям економічного циклу;

урахування об’єктивних закономірностей управління боргом БС;

точність і своєчасність обліку всіх боргових зобов’язань БС;

безперервність роботи з усіма кредиторами і різновидами боргу БС;

відсутність у борговій політиці КБ і БС крайностей з мінімізації одного

різновиду боргу за максимізації іншого;

запобігання виникненню пікових боргових навантажень/виплат на

доходи БС;

наявність/відсутність компетенції НБУ з рефінансування іпотечних

житлових позик й іпотечних позик фізичних осіб;

раціональність уживаних методів управління боргом БС;

мінімізацію витрат на управління боргом БС і їх відношення до доходів

БС;

можливість погашення накопиченого БС боргу за рахунок власних

активів;

результативність використання БС боргових зобов’язань;

дієвість моніторингу боргової стійкості КБ і БС загалом;

транспарентність даних про всі параметри боргу БС економічним

агентам і боргу останніх БС;

мінімізацію ризиків у сфері боргових відносин БС;

наявність дієвого державного і відомчого фінансового контролю за

станом боргу БС і аудиту ефективності боргової політики;

репутацію вітчизняного БС як першокласного позичальника, наявність

кредитних рейтингів БС економіки України не нижче інвестиційного рівня,

складених провідними світовими рейтинговими агенціями.

212

Кількісними і якісними показниками ефективності дотримання

зазначених критеріїв мають бути:

формулювання основної мети боргової політики БС як забезпечення

задоволення його потреб у запозиченнях з різноманітних джерел і своєчасне і

повне виконання ним боргових своїх зобов’язань за мінімізації витрат і

ризиків, притаманних борговим відносинам;

поширення управління боргом БС на всі фінансові зобов’язання КБ;

якість (точність) планування/прогнозування обсягу і структури боргу

БС;

борговий потенціал БС (обсяг запозичень, за якого ринкова

капіталізація БС є максимальною/спроможність БС додатково залучати

кошти), що в свою чергу свідчить про можливість кризових проявів

внаслідок підвищених ризиків реалізації боргової політики;

забезпечення оптимального рівня боргової стійкості БС;

зниження обсягу боргових зобов’язань БС і боргового навантаження на

його доходи;

частка внутрішнього і зовнішнього боргу в сукупному боргу БС;

частка ринкової і неринкової складових у сукупному боргу БС;

зменшення частки зовнішньої заборгованості БС у суверенному

зовнішньому боргу України;

зростання частки довгострокового боргу в боргу БС;

відсутність пролонгації інвестиційних проектів, що реалізуються за

рахунок позикового фінансування;

збільшення середнього строку розміщення боргових ЦП БС і

зменшення їх дохідності;

якість управління структурою боргу БС;

зменшення витрат на обслуговування боргу БС і співвідношення таких

витрат до доходів БС;

відсутність додаткових витрат внаслідок несвоєчасного використання

позикових коштів;

213

зниження витрат на консультаційні послуги в загальному обсязі позик

БС від МФО;

розмір потенційного зростання витрат на обслуговування боргу БС під

впливом зміни відсоткової політики НБУ, девальвації гривні;

обсяг додаткових витрат з обслуговування й погашення боргу БС за

реалізації властивих його борговому портфелю ризиків;

зміна середньої вартості обслуговування боргу БС унаслідок його

реструктуризації;

перевищення темпами зростання доходів БС темпів зростання його

заборгованості;

обсяг нових запозичень БС;

параметри реструктуризації боргових зобов’язань БС;

підвищення боргової стійкості БС;

ефективність використання запозичених ресурсів (ефект від

використання запозичених ресурсів/обсяг запозичених ресурсів; темпи

зростання платежів з обслуговування боргу БС не мають перевищувати

темпи зростання його сукупних доходів);

забезпечення системою управлінської інформації відображення всіх

значущих грошових потоків боргових коштів БС і її інтегрованість в системи

застосовуваних у БС обліку і звітності;

стан оприлюднення інформації про реалізацію боргової політики БС;

рівень підвищення кредитних рейтингів.

Водночас, слід зазначити, що ефективність боргової політики окремих

КБ і БС загалом може визначатись лише з певним лагом після реалізації її

етапів.

Соціальна ефективність боргової політики БС, на наш погляд, має

визначатися:

наявністю/складом ліквідних і дохідних боргових банківських

інструментів, доступних населенню, недержавним пенсійним фондам,

страховикам життя;

214

обсягами державних гарантій з соціально значущих проектів.

Водночас, детальній оцінці в характеристиці ефективності

забезпечення БББС має відводитись ефективності функціонування МКР, яка,

в свою чергу, повинна, на наш погляд, оцінюватись за: обсягами, структурою

і ціною рефінансування КБ НБУ; сегментацією МКР; рівнем перепливу

кредитних ресурсів між його сегментами; співвідношенням між обсягами

кредитів рефінансування НБУ і кредитів КБ один одному; співвідношенням

між коротко-, середньо- і довгостроковими кредитами; співвідношенням між

кредитами в гривні й іноземній валюті; наявністю/відсутністю у вітчизняних

банків статусу нетто-позичальника/нетто-кредитора; наданням/ненаданням

кредитів обмеженій групі КБ; концентрацією міжбанківських кредитів;

тенденціями в зазначених сферах; наявністю/відсутністю нормативно-

правового забезпечення статусу учасника ринку міжбанківських кредитів, яке

б унормовувало укладання угод на ньому, відповідальність контрагентів і

розв’язання спорів.

На нашу думку, ефективність забезпечення БББС значною мірою

залежить від ефективності карткового бізнесу, яка повинна оцінюватись,

насамперед, за затребуваністю клієнтами КБ відповідних різновидів

карткових продуктів і їх концентрацією на ринку банківських послуг;

часткою кредитних карток у загальній кількості банківських карток;

загальним обсягом заощаджень на карткових рахунках БС і продуктивністю

їх використання до витрат на їх емісію й обслуговування; середнім рівнем

інтервального ряду кількості активних банківських карток, що перебувають в

обігу за останні п’ять років, їх середнім абсолютним і відносним

приростом/зменшенням, вагомістю останніх у розрахунку на 1 відсоток.

Детальній оцінці в контексті визначення ефективності забезпечення

БББС, на наш погляд, має піддаватись ефективність операційних витрат КБ

на кредитну діяльність і придбання/розміщення ЦП, позаяк їх надмірне

зростання знижує ефективність функціонування банківських установ, а,

відтак, як і їх ББ зокрема, так і фінансову безпеку БС загалом. У цьому плані

215

подібні витрати мають порівнюватись з дохідністю зазначених операцій,

визначатись чинники зниження оптимальної результативності. Мають

оцінюватись і ефективність формування ресурсної бази вітчизняних КБ,

рівень впровадження в БС інформаційно-мережевих технологій, сучасних

сервісів та форм оплати праці банківських службовців.

І, нарешті, на наше переконання, важливим аспектом ефективного

забезпечення БББС є досягнення ефективності механізму повернення

кредитів/заставно-гарантійного механізму. При цьому предметом аналізу

мають стати ефективність як: способів надання БС кредитів позичальникам,

так і способів їх повернення (подушки безпеки), зокрема, комбінування

грошових і негрошових джерел їх обслуговування і погашення (з

урахуванням основних і додаткових джерел) на добровільних і примусових

засадах з огляду на ризикованість несвоєчасного/не в повному обсязі

обслуговування і неповернення кредитів. Крім того, поряд з вищезазначеним,

слід аналізувати співвідношення використання БС як заставно-гарантійного,

так і механізмів повернення кредитів, заснованих на страхуванні/хеджуванні,

а також ефективність використання досудової практики вирішення спірних

питань, що виникають у кредитних відносинах.

Висновки до розділу 3

1. Основними напрямами підвищення рівня БББС економіки України є:

підвищення рівня наукового супроводу забезпечення БББС, удосконалення

нормативно-правової регламентації та правозастосовної практики її

забезпечення, формування боргової політики БС та визначення її

стратегічних параметрів, удосконалення управління внутрішнім і зовнішнім

боргом БС, мінімізація витрат на запозичення, обслуговування і погашення

боргу, формування кредитної культури у громадян України.

2. У вдосконаленні наукової складової забезпечення ББ потрібні

подальші наукові дослідження з з’ясування змісту БББС національної

216

економіки, чинників, що її зумовлюють, та загроз їй, оптимального обсягу,

структури і впливу боргу КБ на боргову і фінансову стійкість БС

національної економіки, забезпечення ефективності управління КБ

запозиченими коштами, у т.ч. позиками МФО, можливості обслуговування

КБ своїх зобов’язань, перспектив єврооблігаційних позик і синдикованих

кредитів у фінансуванні банків, використання банківської гарантії у розвитку

боргових відносин БС, формування й реалізації його боргової стратегії і

політики.

3. В Законі України «Про банки і банківську діяльність» слід

унормувати: поняття «боргова стійкість банківського сектору», систему

управління ризиками боргової діяльності БС, визначити з використанням

системного підходу вимоги до неї; відповідальність за обґрунтованість і

ефективність управлінських рішень при реалізації політики запозичень і

управління боргом БС; дієвий механізм впливу на позичальників, що мають

ризиковані боргові зобов’язання; порогові значення сукупного/внутрішнього/

зовнішнього боргу БС; функціонування вторинного ринку кредитів.

Доцільним вбачається і прийняття розробленого за участю ЄБРР

законопроекту «Про діяльність з управління заборгованістю». Для

впорядкування діяльності зі стягнення боргів і запобігання незаконним

методам їх збирання слід прийняти закони України «Про добросовісну

практику стягнення боргів» і «Про захист прав і законних інтересів фізичних

осіб при здійсненні діяльності з повернення боргів».

4. НБУ необхідно розробити і затвердити Рекомендації з формування й

проведення вітчизняними КБ боргової політики та оцінки боргової стійкості,

які б уможливили вибір моделей боргової політики з огляду на наявне

боргове навантаження банківських установ, вимір ризиків їх сукупного

боргового портфеля, внутрішнього і зовнішнього боргу, обґрунтовану оцінку

вартості його обслуговування, запобігання (нівелювання/зниження)

найвідчутнішим борговим ризикам за допомогою превентивних і

коригувальних заходів, запровадження системи раннього попередження

217

кризових явищ. У них мають міститися такі боргові індикатори БС (та їх

порогові значення), які б свідчили про ефективність здійснюваної БС

боргової політики та прийнятний рівень його ББ.

5. Для підвищення рівня БББС на основі модернізації існуючих і

створення нових кредитних технологій необхідно розвивати банківський

кредитний аутсорсинг (аутсорсинг в банківських кредитних технологіях) –

повну/часткову передачу ними окремих етапів процесу кредитування

кредитним брокерам/дилерам, спеціалізованим організаціям зі збирання

інформації про позичальників і рейтингування, колекторським компаніям,

організаціям з управління проблемними позиками і заставами,

спеціалізованими компаніями з сервісної підтримки дистанційного

банківського обслуговування, що буде виконавцем окремих послуг/бізнес-

процесу загалом.

6. Удосконаленню методичного забезпечення дотримання БББС має

сприяти вдосконалення внутрішньобанківських моделей розрахунку

економічного капіталу, які повинні максимально нівелювати вплив

кредитного ризику й пропонувати підходи контролю ризик-апетиту/

толерантності до ризику завдяки виокремленню позик на інновації,

урахуванню професійного судження і його порівняння з результатами

моделювання. Поряд з цим, мають удосконалюватись методичні підходи до

кредитування інновацій, оцінки кредитоспроможності позичальників, які

беруть у ньому участь, впровадження андерайтингу кредитування як оцінки

ризику непогашення кредиту позичальником (стрес-тестування

проекту/позичальника, порівняння стоп-чинників і критеріїв проблемності

кредиту, лімітування, оцінка ризиків).

7. У забезпеченні БББС вітчизняної економіки важливе місце належить

обґрунтованій оцінці його боргової стійкості. Оцінці боргової стійкості БС

має підлягати: наявність/відсутність обмежень на: обсяг запозичень/боргових

зобов’язань БС, витрат на їх обслуговування, розмір проблемної

заборгованості; потреба у запозиченнях; боргова залежність БС; коефіцієнт

218

запозичень; доступність БС до фінансових ресурсів, необхідних для

виконання його боргових зобов’язань; кількість і ліквідність боргових

інструментів; валютна структура, строковість і графік погашення боргу БС,

відсоткових ставок; частка ринкового боргу у сукупному; коефіцієнт зміни

боргового навантаження БС; боргове навантаження на EBINDA/витрати

БС/утримання його в безпечному діапазоні/його незмінності; частка витрат

на обслуговування боргу БС у загальному обсязі його витрат; коефіцієнт

обслуговування боргу; показник рівномірності платежів упродовж тривалості

кредиту (ануїтетного платежу); спроможність/неспроможність БС вчасно і

повністю виконувати свої боргові зобов’язання; терміни і графік погашення

боргових зобов’язань; наявність/відсутність необхідності реструктуризації/

дефолту/списання боргу БС; чинники боргової політики і загрози борговій

стійкості БС; базовий й альтернативні прогнозні сценарії зміни параметрів

сукупного боргу БС та його складових.

8. У забезпеченні БББС значуще місце посідає питання визначення

його соціально-економічної ефективності загалом, а також ефективності:

моделі управління боргом БС, структури сукупного боргу БС, розміщення КБ

боргових ЦП, відносин з інвесторами на борговому ринку, функціонування

МКР, карткового бізнесу, заставно-гарантійного механізму кредитних

відносин, використання (результативності, продуктивності, економічності)

внутрішніх і зовнішніх запозичень.

Основні результати дослідження опубліковано в працях: [163; 165; 166;

167; 169]

219

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено важливе наукове завдання щодо підвищення

рівня БББС економіки України. Це дозволило зробити такі висновки:

1. Під БББС слід розуміти: такі кредитну і боргову стратегію/політику

БС, інфраструктуру боргових відносин економічних агентів, облік і

моніторинг, аудит ефективності боргових зобов’язань КБ, які дозволяють

уникнути його боргової залежності, критичного накопичення боргового

тягаря, виникнення боргової кризи, банкрутства КБ й забезпечують їх

безперебійне функціонування та поступальний розвиток, оптимізують

перебіг боргового процесу; стан заборгованості БС, розмір і структура якої

уможливлює виконання ним повною мірою поточних і майбутніх

зобов’язань з її обслуговування і погашення; стан державного регулювання

боргових відносин, наявність методів кредитування і розвитку системи

надання кредитів, емісії й реалізації боргових ЦП, що уможливлюють не

ризиковане своєчасне і в повному обсязі обслуговування й повернення

боргових зобов’язань/боргових вимог, ефективне використання запозичень;

ступінь забезпечення заборгованості БС за кредитами та борговими ЦП, що

зумовлює його боргову стійкість.

2. Серед чинників БББС національної економіки: умотивованість БС;

поведінкові моделі КБ; акценти їх кредитної й інвестиційної політики; їх

компетенція; наявність/відсутність значної кількості безпечних/критичних за

сукупною/внутрішньою/зовнішньою заборгованістю КБ, джерел нового

фінансування, державних гарантій для банківських облігацій, права кінцевих

зовнішніх позичальників на дострокове погашення кредитів, обмежень у

кредитних угодах; рівень державних боргових зобов’язань у борговому

портфелі БС; глобалізація грошових боргових потоків; лібералізація

національного боргового ринку; строк/тривалість залучень/запозичень та їх

ціна; боргова місткість БС; можливість/неможливість реструктуризації боргу

БС; співвідношення внутрішньої і зовнішньої заборгованостей; доларизація

банківських зобов’язань; довіра/недовіра на міжбанківському ринку;

220

спрямованість пруденційної політики ЦБ; інфляція; розвиток кредитоманії в

суспільстві та ступінь поширення фінансового шахрайства в банківській

сфері.

3. Слід розрізняти загальні і специфічні, наявні і ймовірні, внутрішні й

зовнішні, реальні та уявні, основні і другорядні, критичні, стійкі і зростаючі

загрози БББС. Загрозу БББС становить не стільки його борг як такий, скільки

його нераціональна структура, збільшення витрат з його обслуговування та

нестача коштів на його погашення, несвоєчасне здійснення відповідних

платежів, тобто його структурні і вартісні параметри. Загрожують БББС й

нав’язування КБ клієнтам банківських послуг за відсутності реальної потреби

в них, їх недобросовісна реклама, недостатні вимоги до позичальників,

неконтрольоване надання кредитів, що спричиняє погіршення якості

кредитного портфеля за істотного зростання витрат коштів на резервування.

А серед індикаторів БББС слід виокремлювати індикатори для оцінки:

фінансової незалежності БС, його боргового навантаження, трансформації

його фінансових ресурсів, стану його заборгованості, його боргової стійкості,

якості його активів, кредитоспроможності корпоративних позичальників,

управління ним боргом, ризиків його боргових відносин.

4. Цілісна система врегулювання боргових проблем, забезпечення

БББС в Україні відсутня. У науковому забезпеченні БББС не отримали

логічного завершення наріжні засади формування системи забезпечення

БББС. Не унормовані належним чином: права кредиторів; інститут

поручництва; інструменти позасудового врегулювання, відчуження майна

боржників, урегулювання простроченої заборгованості. Методики оцінки

кредитоспроможності позичальників і оцінки кредитних ризиків неповною

мірою відповідають вимогам комплексності, обґрунтованості і коректності.

Відсутні у КБ і єдині методичні підходи до визначення їх економічного

капіталу, через який відображається їх сукупний кредитний ризик.

Неналежним чином опрацьовані й підходи до кількісної й якісної оцінки

кредитного ризику, юридичних і податкових ризиків позичальників.

221

5. Проблемами організаційного забезпечення боргових відносин БС є:

кредитування пов’язаних осіб; неналежне поширення банківської гарантії;

агресивна кредитна політика КБ; дуальний вплив на БББС порядку

резервування; низька результативність практики списання КБ боргів;

наявність податкових перепон в роботі КБ з проблемними кредитами;

розвиток невластивої банківській специфіці діяльності з управління

отриманими активами внаслідок стягнення за боргами; відсутність у

вітчизняному БС системи управління його сукупним боргом.

6. Покладання БС останніми роками у фондуванні здебільшого на

внутрішні джерела ресурсів підвищило ризик незабезпечення ліквідності,

адже вони є переважно короткостроковими, що негативно позначається на

БББС. Водночас, зниження сукупного боргового навантаження

домогосподарств певною мірою підвищує її рівень. Рефінансування НБУ

наприкінці 2016 р. негативно позначалось не лише на БББС, оскільки замість

реального в зазначеному обсязі кредиту рефінансування виникла додаткова

позиція в портфелі ОВДП, а й бюджетній безпеці держави, позаяк вимагала

виділення непередбачених у бюджеті коштів на націоналізацію найбільшого

КБ, негативно вплинула й на ББ держави. А роздані банкам-банкрутам 100

млрд. грн рефінансування замість нормалізації ситуації безпосередньо в них

фактично пішли не лише на підтримку бізнесів їх власників, але й

заполонили валютний ринок, що значною мірою позначилось на триразовій

девальвації гривні і двозначній інфляції, підвищенні ціни кредитів.

7. Оскільки внутрішній борг економічних агентів України БС

національної економіки в 2013-2017 рр. перевищував внутрішній борг

останнього економічним агентам, вітчизняний БС є нетто-кредитором

економічних агентів нашої країни. Незважаючи на значне зменшення

кредитів і заборгованості клієнтів, значно погіршилась їх якість. Так, частка

проблемних кредитів у кредитному портфелі БС на початок 2018 р.

становила майже 56% що в 7,2 раза більше, ніж на початок 2014 р. Це,

безумовно, підриває БББС.

222

8. Одним із найважливіших чинників фінансової безпеки БС є стан

зовнішньої заборгованості КБ, що в умовах нестабільності курсу

національної валюти створює значні ризики для всієї фінансової системи та

економіки загалом. Загалом зовнішній борг БС в 2013-2017 рр. постійно

знижувався, в 2015-2017 рр. він щорічно скорочувався на третину. Це

позитивно позначилося на підвищенні рівня БББС. Водночас, зобов’язання

БС здебільшого короткі, що створює ризики втрати ліквідності, а, відтак,

знижує рівень його ББ. Позитивом є щорічне з 2014 р. зниження відношення

сукупного боргу БС до ВВП, а загалом це відношення за 2014-2017 рр.

зменшилось майже вдвічі.

9. Про реальний стан БББС певною мірою свідчать результуючі

показники виконання БС установлених НБУ КБ економічних нормативів, що

характеризують його ББ. За цими індикаторами БББС перебуває здебільшого

на безпечному рівні, крім нормативу максимального розміру кредитного

ризику за операціями з ПО. Утім, кризові явища у вітчизняному БС показали,

що виконання економічних нормативів НБУ не завжди об’єктивно

характеризує статус-кво в БС. Відтак, для об’єктивної оцінки реального стану

БББС слід використовувати порівняння фактичних показників, що її

характеризують, і порогові значення її конкретних кількісних й якісних

індикаторів у динаміці. Розраховані показники БББС свідчать, що

вітчизняний БС не вкладається в більшість порогових значень зазначених

індикаторів.

10. Основними напрямами підвищення рівня БББС економіки України

є: підвищення рівня наукового супроводу забезпечення БББС, удосконалення

нормативно-правової регламентації та правозастосовної практики її

забезпечення, формування боргової політики БС та визначення її

стратегічних параметрів, удосконалення управління внутрішнім і зовнішнім

боргом БС, мінімізація витрат на запозичення, обслуговування і погашення

боргу, формування кредитної культури у громадян України.

223

11. У забезпеченні БББС важливе місце належить обґрунтованій оцінці

його боргової стійкості. Оцінці боргової стійкості БС має підлягати:

наявність/відсутність обмежень на: обсяг запозичень/боргових зобов’язань

БС, витрат на їх обслуговування, розмір проблемної заборгованості; потреба

у запозиченнях; боргова залежність БС; доступність БС до фінресурсів,

необхідних для виконання його боргових зобов’язань; кількість і ліквідність

боргових інструментів; валютна структура, строковість і графік погашення

боргу БС і відсотків; частка ринкового боргу у сукупному; коефіцієнт зміни

боргового навантаження БС; частка витрат на обслуговування боргу БС у

загальному обсязі його витрат; показник рівномірності платежів;

спроможність/неспроможність БС вчасно і повністю виконувати свої боргові

зобов’язання; наявність/відсутність необхідності реструктуризації/дефолту/

списання боргу БС; чинники боргової політики і загрози борговій стійкості

БС; базовий й альтернативні прогнозні сценарії зміни параметрів сукупного

боргу БС та його складових.

12. У забезпеченні БББС значуще місце посідає питання визначення

його соціально-економічної ефективності загалом, а також ефективності:

моделі управління боргом БС, структури сукупного боргу БС, розміщення КБ

боргових ЦП, відносин з інвесторами на борговому ринку, функціонування

міжбанківського кредитного ринку, карткового бізнесу, заставно-

гарантійного механізму кредитних відносин, використання

(результативності, продуктивності, економічності) внутрішніх і зовнішніх

запозичень.

224

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абакуменко О. В. Методичні підходи до оцінки боргової стійкості:

міжнародний та вітчизняний досвід / О. В. Абакуменко, М. А. Омельяненко //

Науковий вісник Полісся. – 2015. – № 4. – С.97-104.

2. Aпoкин А. Ю. Финансовая составляющая «проблемы глобальных

дисбалансов» в мировой экономике / А. Ю. Апокин // Проблемы

прогнозирования. – 2008. – № 4. – C. 123-129.

3. Бабаев Б. Д. Долг в системе кругооборота кредитного ресурса / Б. Д.

Бабаев, А. Ю. Роднина // Многоуровневое общественное воспроизводство:

вопросы теории и практики. – 2012. – Вып. 3 (19). – С.56-59.

4. Бабаев Б. Д. Кругооборот кредитного ресурса: постановка проблемы

/ Б. Д. Бабаев, А. Ю. Роднина // Многоуровневое общественное

воспроизводство: вопросы теории и практики. – 2011. – № 1.– С.100-109.

5. Бабаев Б. Д., Роднина А. Ю. Кругооборот кредитного ресурса:

взаимосвязь политэкономического и институционального аспектов:

монография. – М.: КНОРУС, 2013. – 226 с.

6. Бабич И. В. Формирование долговой политики и управление

внутренним долгом субъекта федерации: автореф. дис. на соискание учен.

степени канд. экон. наук: спец. 08.00.10 – финансы, денежное обращение и

кредит / И. В. Бабич. – Саратов, 2013. – 19 с.

7. Банки урегулировали проблемные кредиты на 5 млрд.

грн[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://news.finance.ua/ru/news/-

/416998/banki-uregulirovali-problemnye-kredity-na-5-mlrd-grn

8. Барановський О. І. Боргова безпека / О. І. Барановський // Банківська

справа. – 1998. – № 4. – С.60-64; 1999. – № 1. – С.28-32.

9. Барановський О. І. Державний борг України: на критичній межі / О.

І. Барановський // Економічні реформи сьогодні. – 2000. – № 31. – С.23-30.

225

10. Барановський О. І. Державний борг України в системі економічної

безпеки / О. І. Барановський // Вісник Національного банку України. – 1997.

– № 4. – С.42-46.

11. Барановський О. І. Дослідження теоретичних засад боргової

безпеки держави / О. І. Барановський // Науковий вісник Ужгородського

університету. Серія «Економіка». – 2016. – Випуск 1(47). Том 1. – С.327-337.

12. Барановський О. І. Європейські банки: під тиском боргової кризи /

О. І. Барановський // Вісник Національного банку України. – 2011. – № 12. –

С.16-23.

13. Барановський О. І. Філософія безпеки : монографія : у 2 т. / О. І.

Барановський. – К. : УБС НБУ, 2014. – Т.1: Основи економічної і фінансової

безпеки економічних агентів. – 831 с.

14. Барановський О. І. Філософія безпеки : монографія : у 2 т. / О. І.

Барановський. – К. : УБС НБУ, 2014. – Т. 2 : Безпека фінансових інститутів. –

715 с.

15. Барановський О. І. Фінансова безпека в Україні (методологія оцінки

та механізми забезпечення). – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2004. – 759 с.

16. Белозеров И. П. Обеспечение безопасности в сфере

государственных заимствований: системный подход / И. П. Белозеров //

Вестник Омского университета. Серия «Экономика». – 2016. – № 1. – С. 20–

26.

17. Беляков И. В. Перспективы спроса на российский внутренний долг /

И. В. Беляков // Финансовый журнал. – 2017. – №1. – С.39-51.

18. Бендиков М. А. Экономическая безопасность промышленного

предприятия в условиях кризисного развития / М. А. Бендиков //

Менеджмент в России и за рубежом. – 2000. – № 2. – С. 17–30.

19. Бессчастнова В. Д. К вопросу о влиянии корпоративного долга на

экономику России / В. Д. Бессчастнова, О. А. Кирсанова // Вестник

Самарского муниципального института управления. – 2011. – № 4. – С.84-91.

226

20. Богдан Т. Боргова безпека та її роль у гарантуванні фінансової

стабільності / Т. Богдан // Вісник Національного банку України. – 2012. – №

4. – С.8-15.

21. Богдан Т. П. Боргова політика держави в умовах глобальної

нестабільності / Т. П. Богдан // Економіка України. ‒ 2013. ‒ № 2. – С. 4-17.

22. Богдан Т. П. Макропруденційне регулювання та контроль руху

капіталу в системі антикризового управління / Т. П. Богдан, І. В. Богдан //

Фінанси України. – 2011. – № 7. – С.14–32.

23. Бойко С. В. Боргова безпека держави у системі кредитних операцій

уряду України: економіко-математичне моделювання / С. В. Бойко //

Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики. – 2016. – Вип.

2. – С.166-176.

24. Борг 20 найбільших боржників становить понад $ 40

млрд[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://politeka.net/ua/news/

402354-opublikovan-rejting-dolzhnikov-oligarhov-infografika/

25. Боргова стійкість державних фінансів / за ред. Т. І. Єфименко, С. А.

Єрохіна, Т. П. Богдан. – К. : ДННУ «Акад. фін. управління», 2014. – 712 с.

26. Боргова стійкість як стратегічний напрям підвищення рівня

фінансової безпеки – К.: НІСД, 2016. – 50 с.

27. Бурлачков В. К. Долговая экономика: путь, ведущий в никуда / В.

К. Бурлачков // Банковское дело. – 2009. – № 8. – С.10−13.

28. Буханевич А. Д. Основні напрями реалізації безпеки іпотеки в

Україні: дис… на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за

спеціальністю 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит / А. Д. Буханевич. – Київ,

2011. – 188 с.

29. Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного

розвитку України: У 6 т. – Т. 6: Підвищення ефективності боргової політики

держави / Барановський О. І. (керівник авторського колективу) та ін. – К.:

НДФІ, 2004. – 348 с.

227

30. Бюджетний моніторинг: аналіз виконання бюджету за 2015 рік

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ibser.org.ua/UserFiles/

File/Monitoring%20Quarter %202015/KV_IV_2015_Monitoring_ukr.pdf

31. Валовий зовнішній борг України (за методологією МВФ, КПБ

6)[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://bank.gov.ua/control/uk/

publish/article?showHidden=1&art_id=65613&cat_id=44446#4

32. Валовий зовнішній борг України: чиста позиція за

секторами)[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://bank.gov.ua/

doccatalog/document?id=36693538

33. Валютна структура зовнішнього боргу України за станом на

01.01.2018р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

https://bank.gov.ua/doccatalog/ document?id=36693538

34. Вареник В. М. Оцінка боргової безпеки України / В. М. Вареник //

Європейський вектор економічного розвитку. – 2015. – № 1. – С.39-44.

35. Веленчук А. І. Аналіз використання міжбанківського кредиту у

формуванні ресурсів банку[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://

intkonf.org/velenchuk-ai-analiz-vikoristannya-mizhbankivskogo-kreditu-u-

formuvanni-resursiv-banku/

36. Вовченко Р. С. Фінансова безпека банківського сектору економіки

України: дис. …канд. екон. наук: спец. 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит / Р.

С. Вовченко. – К., 2016. – 237 с.

37. Волынская О. А. Понятие долговой политики и критерии оценки ее

эффективности / О. А. Волынская[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.misbfm.ru/article/ponyatie-dolgovoy-politiki-i-kriterii-ocenki-ee-

effektivnosti

38. Гайдук В. И. Финансовая безопасность коммерческих банков:

критерии и индикаторы / В. И. Гайдук, А. Л. Вороков // Научный журнал

КубГАУ. – 2015. – №114(10)[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://ej.kubagro.ru/2015/10/pdf/06.pdf

228

39. Гаркуша Ю. О. Рефінансування банків: вітчизняний досвід / Ю. О.

Гаркуша, І. І. Бахчиванжи // Східна Європа: економіка, бізнес та управління.

– 2017. – Випуск 3. – С.249-254.

40. Голодова Ж. Г. Внешние долги российских банков: состояние и

управление в контексте обеспечения безопасности банковского сектора / Ж.

Г. Голодова, А. В. Абакумова // Национальные интересы: приоритеты и

безопасность. – 2011. – № 30. – С.46-51.

41. Горлина Е. Ю. Моделирование секьюритизации банковских активов

в Российской Федерации: автореф. дис. на соискание учен. степени канд.

экон. наук: спец. 08.00.13 – математические и инструментальные методы

экономики (экономические науки) / Е. Ю. Горлина. – М., 2013. – 26 с.

42. Государственный и муниципальный долг / под ред. Л. И.

Ушвицкого. – М.: Финансы и статистика, 2007. – 192 с.

43. Гребеник Т. В. Кредитная политика и задачи современного

инновационного банка по формированию кредитного портфеля //

Науковедение. – 2013. – №1[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://publ.naukovedenie.ru

44. Гриньков В., Гонтарь В. Долг «живих» банков по

рефинансированию НБУ составляет всего 22,6 млрд. грн // Бизнес, №1-3 от

23.01.2017.

45. Данилова Е. О. Влияние внешнего долга коммерческих банков на

финансовую устойчивость банковского сектора России: автореф. дис. на

соискание учен. степени канд. экон. наук: спец. 08.00.10 – финансы,

денежное обращение и кредит / Е. О. Данилова. – М., 2009. – 29 с.

46. Дементьев Н. П. Конкурентоспособность экономик периферийных

стран Еврозоны и их долговые проблемы / Н. П. Дементьев // Мир экономики

и управления. – 2016. – Т. 16, № 1. – С. 5–17.

47. Демиденко М. Ю. Расчет кредитного риска по операциям с

физическими лицами и его отражение в отчетных формах ЦБ РФ и

международной отчетности / М. Ю. Демиденко // Управление

229

экономическими системами. – 2016. – № 8[Електронний ресурс]. – Режим

доступу: https://elibrary.ru/item.asp?id=26539596

48. Деревко О. Удосконалення контролю боргових ризиків з

урахуванням впливу чинника капіталізації державних банків / О. Деревко //

Фінанси України. – 2016. – № 12. – С.110-124.

49. Деревко О. С. Капіталізація державних банків як боргоутворюючий

чинник в Україні: дис. ... канд. екон. наук: спец.08.00.08 – гроші, фінанси і

кредит / О. С. Деревко. – К., 2017. – 239 с.

50. Дідур С. В. Аналіз і оцінка боргової безпеки України / С. В. Дідур,

В. І. Глухова, Л. І. Скрипник // Глобальні та національні проблеми економіки.

– 2016. – Випуск 13. – С.506-510.

51. Дмитриев В. А. Мировой финансовый рынок и долговая стратегия

России: автореф. дис. на соискание учен. степени д-ра экон. наук: спец.

08.00.14 – мировая экономика / В. А. Дмитриев. – М., 2007. – 40 с.

52. Долги американцев по кредитным картам выросли до $1,02

трлн.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://finclub.net/news/dolgi-

amerikantsev-po-kreditnym-kartam-vyrosli-do-1-02-trln.html

53. Донец С. А. Индикаторы долговой нагрузки / С. А. Донец, А. А.

Пономаренко // Деньги и кредит. – 2017. – № 4. – С.5-13.

54. Єгоричева С. Б. Аналіз ролі рефінансування в забезпеченні

фінансової безпеки банківської системи України / С. Б. Єгоричева, С. П.

Прасолова // Актуальні проблеми економіки. – 2017. – № 2. – С.249-259.

55. Желиба Б. Н. Внешний долг Беларуси и экономическая

безопасность / Б. Н. Желиба, К. А. Волосюк // Экономика и управление. –

2013. – № 1 (33). – С.58-72.

56. Жук И. Индикативная система внешнедолговой устойчивости в

Республике Беларусь / И. Жук // Банковский вестник. – 2010. – октябрь. –

С.26-32.

230

57. Закон України «Про банки і банківську діяльність»[Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2121-14/print

1443163596737121

58. Закон України «Про Національний банк України»[Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/679-14/print

1443163596737121

59. Зверев А. В. Современные особенности эффективного управления

рисками кредитного портфеля банка / А. В. Зверев, В. В. Мандрон, М. Ю.

Мишина, А. В. Холобаева // Вестник НГИЭИ. – 2017. – № 5. – С.137‒146.

60. Звіт про фінансову стабільність. – К.:НБУ, 2017. – Випуск 3. –59 с.

61. Звіт про фінансову стабільність. – К.:НБУ, 2017. – Випуск 4. – 75 с.

62. Звіт про фінансову стабільність. – К.: НБУ, 2018. – червень. – 76 с.

63. Зеленцова А. Проект «Содействие повышению уровня финансовой

грамотности населения и развитию финансового образования в РФ» / А.

Зеленцова. – М.: 2013. – С.9.

64. Значення економічних нормативів в цілому по системі

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://bank.gov.ua/control/uk/

publish/article? art_ id= 34661442&cat_id=34798593

65. Зовнішній борг України (за методологією МВФ, КПБ

6)[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://bank.gov.ua/doccatalog/

document?id= 36693538

66. Зовнішній борг України на кінець 2017 року (за методологією

шостого видання Керівництва з платіжного балансу та міжнародної

інвестиційної позиції)[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

https://bank.gov.ua/ doccatalog/document?id=36693528

67. Золотухина Т. К вопросу об определении уровня достаточности

официальных золотовалютных резервов / Т. Золотухина // Вопросы

экономики. – 2002. – №3. – С.31-50.

231

68. Иванов О. М. Нормативное ограничение стоимости кредита: запрет

ростовщичества в законодательстве зарубежных стран / О. М. Иванов //

Банковское право. – 2011. – № 2. – С.34-40.

69. Иванов С. А. Долговое финансирование российских банков на

международных рынках капитала: дис....канд. экон. наук: спец. 08.00.10 –

финансы, денежное обращение и кредит / С. А. Иванов. – Санкт-Петербург,

2011. – 214 с.

70. Иванов Э. А. Историческая, экономическая и правовая основы

факторинговых операций / Э. А. Иванов, Н. Л. Степанова // Транспортное

дело России. – 2012. – № 5. – С.107-110.

71. Ивченко Р., Сколотяный Ю. Повторное разграбление, или во что

государству и налогоплательщикам обходятся банкротства банков // Зеркало

недели, 16.07.2017.

72. Інструкція про порядок регулювання та аналіз діяльності

комерційних банків. Постанова правління НБУ № 141 від 14.04.98.

73. Інфляційний звіт. Липень 2018[Електронний ресурс]. – Режим

доступу: https://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=73913117

74. Інформаційна довідка щодо державного та гарантованого державою

боргу України (станом на 31.12.2016)[Електронний ресурс]. – Режим

доступу: https://www.minfin.gov.ua/news/borg/derzhavnyi-borh-ta-harantovanyi-

derzhavoiu-borh

75. Інформація про надані Національним банкам України банкам

кредити на строк більше 30 календарних днів у 2016 році[Електронний

ресурс]. – Режим доступу: https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=

28097214& cat_id= 14043087

76. Інформація про надані Національним банкам України банкам

кредити на строк більше 30 календарних днів у 2017 році[Електронний

ресурс]. – Режим доступу: https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=

14756436

232

77. Кабашкин В. А. Возможность внедрения стратегического аудита

государственных долговых обязательств / В. А. Кабашкин // Финансовая

аналитика: проблемы и решения. – 2010. – № 6. – С.2-7.

78. Каранина Е. В. Анализ бюджетно-финансовой безопасности

регионов России / Е. В. Каранина, В. В. Загарских // Инновационное

развитие экономики. – 2016. – № 2. – С.97-112.

79. Кириченко О. А. Вплив зовнішніх боргів на економічну безпеку

українських банків / О. А. Кириченко, В. Д. Кудрицький // Механізм

регулювання економіки. – 2010. – № 1. – С.160-169.

80. Ковалев Д. В. Коммерческий банк – не инвестор / Д. В. Ковалев //

Контроллинг. – 2010. – № 37. – С.48-59.

81. Козюк В. В. Державний борг в умовах ринкової трансформації

економіки України: моногр. / В. В. Козюк. – Тернопіль: КАРТ-БЛАНШ, 2002.

– 238 с.

82. Козюк В. Тяжелый долг. Как очистить рынок от плохих

кредитов[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://finance.liga.net/banks/

2017/11/13/articles/55554.htm

83. Количество кредитных союзов в Украине по итогам III кв.

сократились на 23,8%[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://interfax.com.ua/news/economic/467238.html

84. Коротыгина К. О. Банковское кредитование в Республике Бурятия:

«закредитованость» населения / К. О. Коротыгина // Апробация. – 2016. – №

3[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://elibrary.ru/download/ elibrary

_26351602_69696633.pdf

85. Костина Н. Н. «Проблемные» кредиты и пути совершенствования

отдела кредитования физических лиц / Н. Н. Костина // Экономика и

политика. – 2012. – № 5. – С.27-31.

86. Котіна Г. Боргова безпека України: оцінка, ризики та перспективи /

Г. Котіна, М. Степура, П. Кондро // Схід. Економічні науки. – 2017. – С.10-

15.

233

87. Красавина Л. Н. Риски в сфере внешних заимствований и проблемы

модернизации долговой политики России / Л. Н. Красавина // Проблемы

прогнозирования. – 2010. – № 4. – С.116-126.

88. Кредитний рейтинг як індикатор кон’юнктури фінансових ринків

України[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rurik.com.ua/

documents/analytic_articles/2015_Rurik.pdf

89. Кузина О. Е. Анализ динамики пользования банковскими

кредитами и долговой нагрузки россиян / О. Е. Кузина // Деньги и кредит. –

2013. – № 11. – С.30-35.

90. Кульков В. М. Внешняя долговая устойчивость российской

экономики: двойственность оценки / В. М. Кульков, И. М. Теняков //

Финансовая аналитика: проблемы и решения. – 2014. – № 47. – С.2-14.

91. Кульков В. М. Долговая безопасность экономики России:

параметры и противоречия / В. М. Кульков // Национальные интересы:

приоритеты и безопасность. – 2014. – № 12. – С.42−51.

92. Кущ А. Токсичная мачеха. Как в Украине украинским банкам

создали «гетто» // Деловая столица, 27.07.2017

93. Левин П. Проблема долговой экономики как глобальная проблема

современности / П. Левин // Современные тенденции в экономике и

управлении: новый взгляд. – 2010. – № 2. – С.31−36.

94. Лісовенко В. В. Державний борг: концептуальні засади та

макроекономічні аспекти / В. В. Лісовенко, Л. Я. Бенч, О. І. Бец // Фінанси

України. – 2014. – № 12. – С.7-31.

95. Лондар Л. П. Аналіз сучасного стану державного боргу та ключові

напрями забезпечення боргової безпеки України / Л. П. Лондар[Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/1806/

96. Лондар Л. П. Борговий складник фінансової безпеки України:

загрози та індикатори / Л. П. Лондар // Стратегічні пріоритети. – 2015. – № 2.

– С.70-78.

234

97. Лондар С. Л., Лондар О. С. Державна боргова політика України в

контексті досвіду постсоціалістичних країн-членів ЄС: монографія / за

редакцією В. М. Федосова. – Біла Церква: Видавець Пшонківський О.В.,

2016. – 242 с.

98. Лондар С. Л. Можливості трансформації сучасної боргової політики

в Україні / С. Л. Лондар, О. С. Лондар // Фінанси України. – 2016. – № 7. – С.

26-43.

99. Мальцева И. Пределы долговых обязательств государства,

корпораций и банков с позиций национальной безопасности России /

И.Мальцева // Вестник Института экономики РАН. – 2009. – № 2. – С. 131-

143.

100. Махмудов А. Г. Инвестиционная политика и управление. –

Донецк: Донбасс, 2000. – 592 с.

101. МВФ назвал ключевые риски для финансовых

рынков[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://news.finance.ua/

ru/news/-/414754/mvf-nazval-klyuchevye-riski-dlya-finansovyh-rynkov

102. Мешкова Е. И. Регулирование заимствований на международном

рынке капиталов / Е. И. Мешкова // Экономика. Налоги. Право. – 2014. – № 2.

– С.79-84.

103. Митрофанова А. С. Боргова стійкість України: стан, проблеми та

політика / А. С. Митрофанова // Проблеми економіки. – 2017. – № 1. – С.106-

111.

104. Мостовенко Н. А. Кредитна культура як прояв фінансової

поведінки споживачів кредитних послуг / Н. А. Мостовенко, Т. И. Коробчук

// Економічний форум. – 2017. – № 4. – С.229-234.

105. Муфлиев Р. Я. Реалии последствий агрессивной политики банков

по коммерческому кредитованию и необходимость в механизме обеспечения

возвратности банковских ссуд / Р. Я. Муфлиев // Путь науки. – 2015. – № 2. –

С.59-63.

235

106. Наджафов С. А. Отрыв процентной ставки от прибыльности

реального сектора: причины и последствия / С. А. Наджафов // Вестник ВГУ.

Серия: экономика и управление. – 2012. – № 2. – С.226-230.

107. Найбільші банки-банкрути винні державі та вкладникам понад 144

мільярди[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/

rubric-economy/2267268-najbilsi-bankibankruti-vinni-derzavi-ta-vkladnikam-

ponad-144-milardi.html

108. Налоговики недовольны фиктивной прибылью

банков[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://finclub.net/news/

nalogoviki-nedovolny-fiktivnoj-pribylyu-bankov.html

109. Наставления по управлению государственным долгом /

Международный валютный фонд, Всемирный банк[Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://treasury.worldbank.org/bdm/pdf/PDM_Guidelines_2001_

russian.pdf.

110. Непубличная чистка. Куда банки девают плохие кредиты //

ЛІГАБізнесІнформ, 13.09.2017[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://finance.liga.net/banks/2017/9/13/articles/54539.htm

111. Николаева Л. В. Государственная поддержка финансовой системы

как фактор сохранения устойчивого положения России в мировой экономике

в условиях финансового кризиса: дисс. … канд. наук: 08.00.14 /

Л. В. Николаева. – М., 2012. – 187 с.

112. Никулина С. И. Ключевые принципы ответственного

кредитования и регулятивные подходы в развитых странах и России / С. И.

Никулина, Т. Р. Урумов, И. Д. Раков // Финансовая аналитика: проблемы и

решения. – 2015. – № 12. – С.38-47.

113. Новосьолова О. Боргова безпека як визначальний фактор

макроекономічної стабільності держави / О. Новосьолова // Збірник наукових

праць ЧДТУ. Серія «Економічні науки». – 2014. – Випуск 35. Частина 1. –

С.123-128.

236

114. Обсяг проблемної заборгованості банків ЄС – майже 1 трлн.

євро[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https: news.finance.ua/ua/news/-

/420613/obsyag-problemnoyi-zaborgovanosti-bankiv-yes-majzha-1-trln-evro

115. ОВДП, які знаходяться в обігу, за сумою основного

боргу[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://bank.gov.ua/control/uk/

publish/article?art_id= 27843415&cat_id=44578#2

116. Огляд банківського сектору. – 2018. – Вип.6[Електронний ресурс].

– Режим доступу: https://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=64628171

117. Олійник О. В. Боргова безпека України: стан, проблеми,

перспективи / О. В. Олійник, І. В. Сідельнікова // Вісник Національної

юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. – 2011. – № 2. – С.41-

47.

118. Омельченко Л. С. Боргова безпека України та аналіз її сучасного

стану / Л. С. Омельченко, І. В. Суміна // Збірник наукових праць

Національного університету державної податкової служби України. – 2012. –

№ 1. – С.309-320.

119. Осипов А. В. Институциональное развитие сферы долговых услуг

в национальном хозяйстве / А. В. Осипов // Вестник РГТЭУ. – 2014. – № 3. –

С.43-54.

120. Отчет о развитии банковского сектора и банковского надзора в

2016 году. – М., 2017. – 136 с.

121. Ощадбанк засудил должников на 40 млрд. грн[Електронний

ресурс]. – Режим доступу: https://finclub.net/news/oshchadbank-zasudil-

dolzhnikov-na-40-mlrd-grn.html

122. Патрон П. А. Долговой кризис еврозоны: причины и пути

преодоления / П. А. Патрон // Вестник Московского университета. Серия 6.

Экономика. – 2012. – № 5. – С.45-66.

123. Педченко Н. Критерії та показники вивчення ефективності

боргової політики держави / Н. Педченко, Л. Лугівська // Бізнес Інформ. –

2013. – №12. – С. 39-44.

237

124. Пестова А. А. Моделирование взаимосвязи между

макроэкономическими переменными и показателями кредитного рынка для

целей стресс-тестирования российского банковского сектора: автореф. дис.

на соискание учен. степени канд. экон. наук: спец. 08.00.13 – математические

и инструментальные методы экономики / А. А. Пестова. – М., 2014. – 26 с.

125. Платежный баланс и внешний долг РК за 2017 год. – 2018. – май. –

178 с.

126. Платежный баланс, международная инвестиционная позиция и

внешний долг РБ за 2013 год. – Минск, 2014. – 202 с.

127. Платежный баланс, международная инвестиционная позиция и

валовый внешний долг Республики Беларусь. – Минск, 2017. – январь-июнь.

– 218 с.

128. Платежный баланс, международная инвестиционная позиция и

валовый внешний долг Республики Беларусь за 2017 год. – Минск, 2018. –

214 с.

129. Податковий борг ліквідованих банків перевищує 5 млрд.

гривень[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.rbc.ua/ukr/

news/nalogovyy-dolg-likvidiruemyh-bankov-prevyshaet-1511188446.html

130. Показники фінансової діяльності[Електронний ресурс]. – Режим

доступу: https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=34661442& cat_id=

34798593

131. Порошенко розповів, скільки активів банків втрачено в Криму та

ОРДЛО[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.pravda.com.ua/

news/2018/03/23/7175634/

132. Поточні тенденції у банківському секторі[Електронний ресурс]. –

Режим доступу: https://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=47725149

133. Присяжнюк О. Державний борг України як показник боргової

безпеки / О. Присяжнюк // Вісник соціально-економічних досліджень. – 2011.

– Вип. 2. – С. 94-98.

238

134. Продолятченко П. А. Частное и корпоративное ростовщичество:

теория и практика управления / П. А. Продолятченко // Теоретические и

прикладные аспекты современной науки. – 2015. – № 7-8. – С.124-136.

135. Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет

України на 2015 рік» / Закон України від 17.09.2015 № 704-VIII

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/

704-19.

136. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо розрахунку

рівня економічної безпеки України: наказ Міністерства економічного

розвитку і торгівлі України від 29.10.2013 р. № 1277 [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://cct.com.ua/2013/29.10.2013_1277.htm

137. Рада НБУ закликає до цільових випусків ОВДП для фінансування

економічних проектів[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://mind.ua/

news/20178584-rada-nbu-zaklikae-do-cilovih-vipuskiv-ovdp-dlya-finansuvannya-

ekonomichnih-proektiv

138. Результати проведення операцій Національного банку України з

регулювання ліквідності банків[Електронний ресурс]. – Режим

доступу: https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=27843415&cat_id=

44578#2

139. Рейнхарт К., Рогофф К. В этот раз все будет иначе. Восемь

столетий финансового безрассудства. – М.: Карьера Пресс, 2011. – 528 с.

140. Репко М. Плохие кредиты в банках выросли до 57% — или нет? //

Економічна правда, 26.06.2017[Електронний ресурс]. – режим доступу:

https://www.epravda.com.ua/rus/columns/2017/06/26/ 626441/

141. Рибак С. Боргова стійкість України: критерії оцінювання та

особливості методології / С. Рибак, О. Карапетян // Вісник. – 2011. – № 3. –

С.49-57.

142. Рикардо Д. Опыт о системе фундированных государственных

займов. Cочинения. Т. 2. – М.: Госполитиздат, 1941. – 290 с.

239

143. Річний звіт за 2016 рік Національної комісії з цінних паперів та

фондового ринку. – К., 2017. – 119 с.

144. Річний звіт за 2017 рік Національної комісії з цінних паперів та

фондового ринку. – К., 2018. – 128 с.

145. Річний звіт Національного банку України за 2016 рік. – К., 2017. –

146 с.

146. Річний звіт Національного банку України за 2017 рік. – К., 2018. –

128 с.

147. Розмаинский И. В. «Гипотеза финансовой нестабильности»

Мински: теория делового цикла XXI века[Електронний ресурс]. – Режим

доступу: http://ie.boom.ru/Rozmainsky/fragilation.htm

148. Романова Ю. В. Влияние социально-экономических факторов на

возникновение закредитованности домашних хозяйств и уровень жизни

населения / Ю. В. Романова // Уровень жизни населения регионов России. –

2016. – № 4. – С.24-30.

149. Руденко В. Государство решило взяться за проблемные активы

банков // Економічна правда, 21.09.2017[Електронний ресурс]. – Режим

доступу: https://www.epravda.com.ua/rus/publications/2017/09/21/629276/

150. Руденко В. Ипотека уйдет с молотка[Електронний ресурс]. –

Режим доступу: https://finclub.net/analytics/ipoteka-ujdet-s-molotka.html

151. Руслан Демчик: В парламенте зарегистрирован законопроект,

который призывает возобновить кредитование в Украине[Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://solydarnist.org/?p=101689

152. Рябуха А. Скільки коштує кредит для ФОП[Електронний ресурс].

– Режим доступу: https://minfin.com.ua/ua/2017/11/28/31177245/.

153. Салтыков-Щедрин М. Е. История одного города[Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://rulibrary.ru/saltykov-schedrin/istoriya_

odnogo_goroda/70

154. Саркисянц А. Г. Система международных долгов / А. Г.

Саркисянц. – М. : ДеКА, 1999. – 718 с.

240

155. Селезнев А. З. Государственный долг и внешние активы / А. З.

Селезнев, под ред. проф. В. Ю. Катасонова. – М. : ИНФРА-М, 2010. – 284 с.

156. Синки Дж. Управление финансами в коммерческих банках. – М.:

Банки и биржи, 2003. – 560 с.

157. Синки Дж. Финансовый менеджмент в коммерческом банке и в

индустрии финансовых услуг / Дж. Синки-мл. Пер. с англ. – М.: Альпина

Бизнес Букс, 2007. – 1018 с.

158. Синютка Н. Г. Формування та імплементація муніципальної

боргової політики в Україні: дис. …канд. екон. наук: спец. 08.00.08 – гроші,

фінанси і кредит / Н. Г. Синютка. – Тернопіль, 2016. – 222 с.

159. Сіденко В., Юрчишин В., Маркевич К. Борги: час брати і час

віддавати. Глобальні тенденції та виклики для України / Аналітична

доповідь. – Київ: Заповіт, 2015. – 74 с.

160. Смирнов А. Д. Долг, финансовый рычаг и кризис / А. Д. Смирнов

// Вестник Российской академии естественных наук. – 2012. – № 4. – С.31-37.

161. Смирнов Ф. А. Кредитная экспансия как угроза экономической

безопасности России (к вопросу взаимодействия с развитыми финансовыми

системами мира) / Ф. А. Смирнов // Актуальные вопросы экономических

наук. – 2011. – № 20. – С.205-211.

162. Соловаров А. В. Боргова безпека банківського сектору

національної економіки // Збірник тез доповідей Міжнародної науково-

практичної конференції «Сучасний стан та перспективи розвитку економіки,

обліку, фінансів та управління в Україні та світі» (м.Полтава, 14 листопада

2017). – С.192-193.

163. Соловаров А. В. Деякі аспекти банківського нагляду як

інструменту впливу центрального банку / А. В. Соловаров // Молодий

вчений. – 2015. – № 1. – С.74-78.

164. Соловаров А. В. Значущість забезпечення боргової безпеки

банківського сектору / А. В. Соловаров // Фінансові аспекти розвитку

держави, регіонів та суб’єктів господарювання: сучасний стан та

241

перспективи. Збірник матеріалів V Міжнародної науково-практичної

конференції 20-21 листопада 2017 року м. Одеса. – Одеса: Бондаренко М.О.,

2017. – С.217-218.

165. Соловаров А. Зниження проблемної заборгованості як напрям

підвищення рівня боргової безпеки банківського сектору / А. Соловаров //

Фінансово-кредитна система: вектори розвитку: збірник матеріалів ІІІ

Міжнародної науково-практичної конференції (м. Ужгород, 26 квітня 2018 р.)

– Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2018. – С.150-151.

166. Соловаров А. В. Індикатори боргової безпеки банківського сектору

національної економіки / А. В. Соловаров // Вісник Університету банківської

справи. – 2018. – № 1. – С.11-18.

167. Соловаров А. В. Підходи до оцінки боргової стійкості

банківського сектору України / А. В. Соловаров // Науковий вісник

Ужгородського університету. Серія «Економіка». – 2018. – Випуск 52. – С.

168. Соловаров А. В. Проблемні питання забезпечення боргової

безпеки банківського сектору в Україні / А. В. Соловаров // Економічна та

інформаційна безпека: проблеми та перспективи: Матеріали міжнародної

науково-практичної конференції (м. Дніпро, 27 квітня 2018 р.) . – Дніпро:

Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2018. – С.193-195.

169. Соловаров А. В. Процентна політика банків [Текст] / А. В.

Соловаров // Актуальні питання економічних наук (м. Київ, 13-14 березня

2015 р.). – Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2015. – С.111-112.

170. Соловаров А. В. Складові боргової безпеки банківського сектору /

А. В. Соловаров // Бізнес Інформ. – 2017. – №11. – C. 355–361.

171. Соловаров А. В. Сутність боргової безпеки банківського сектору

національної економіки / А. В. Соловаров // Вісник Університету банківської

справи. – 2017. – № 2. – С.27-33.

172. Соловаров А. В. Теоретичні аспекти боргової безпеки у контексті

фінансової безпеки держави / А. В. Соловаров // Банківська система України

в умовах глобалізації фінансових ринків [Текст]: Матеріали IX Міжнародної

242

науково-практичної інтернет-конференції. 25-26 листопада 2015 р. – Черкаси:

ЧННІ ДВНЗ «Університет банківської справи», 2015. – С.69-72.

173. Соловаров А. В. Характеристика формівних підсистем системи

забезпечення боргової безпеки вітчизняного банківського сектору / А. В.

Соловаров // Фінансовий простір. – 2018. – Випуск 3. – С.

174. Соловаров А. В. Чинники боргової безпеки банківського сектору

економіки України / А. В. Соловаров // Проблеми забезпечення ефективного

функціонування та стабільного розвитку банківської системи та економіки:

тези доповідей учасників VІІІ Всеукраїнської науково-практичної

конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. – Київ : ДВНЗ

«Університет банківської справи», 2018. –С.63-65.

175. Списание банком кредита полностью освобождает заемщика от

его погашения[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://fingid-

olimp.com.ua/ nashu-stati/spisanie-kreditov/

176. Статистичний бюллетень Банка России. – 2017. – № 11. – 318 с.

177. Статистичний бюллетень Банка России. – 2018. – № 2. – 321 с.

178. Степанова Е. О. Оценка рисков при мезонинном финансировании:

дис....канд. экон. наук: спец. 08.00.10. – финансы, денежное обращение и

кредит / Е. О. Степанова. – М., 2017. – 175 с.

179. Столбов М. Теория «долг-дефляция» и деловые циклы / М.

Столбов // Вестник Института экономики РАН. – 2010. – № 1. – С. 33-44.

180. Стратегія розвитку банківської системи 2016-2020: «Синергія

розвитку банків та індустріалізації економіки»[Електронний ресурс]. –

Режим доступу: https://kneu.edu.ua/userfiles/Credit_Economics_Department/

afedra+bankspravi/ proekt_strategi.pdf

181. Стребков Д. О. Социальные аспекты кредитного поведения

населения / Д. О. Стребков // Социологический журнал. – 2007. – № 1. – С.

83-102.

182. Сухоруков А. І. Проблеми фінансової безпеки України:

[монографія] / А. І. Сухоруков. - К. : НІПИБ, 2005. – 140 с.

243

183. Тагиев Н. Ф. Оценка реальности долгового навеса для экономики

Азербайджана / Н. Ф. Тагиев, Г. Р. Сафарали // Известия УрГЭУ. – 2010. – №

6. – С.54-59.

184. Токсичный Приватбанк[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

https://minfin.com.ua/2017/07/04/28734668/

185. Тресков В. На рубль кредита – два рубля долга / В. Тресков //

Юрист спешит на помощь. – 2015. – №1[Електронний ресурс]. – Режим

доступу: https:// bibliotechka.rg.ru/products/?SECTION_ID=10&ELEMENT_

ID=393

186. Трушина Н. Осторожно кредитовать можно [Електронний ресурс].

– Режим доступу: http: bankir.ru/noyosti. 20120426. ostorozhno-kreditoyat-

mozhno-10018929/

187. У 2016 році кредити взяли 8,8% населення України, віком від 16

років[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://nabu.ua/ua/u-2016-rotsi-

krediti-vzyali.html

188. Улюкаев С. С. Базель ІІІ и новые тенденции в банковской

деятельности / С. С. Улюкаев // Финансы и кредит. – 2013. – № 11. – С.64-68.

189. Улюкаев С. С. Дефицит надежных активов / С. С. Улюкаев //

Деньги и кредит. – 2013. – № 5. – С.25-28.

190. Фіксування дефолту за типами емітентів цінних

паперів[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.rurik.com.ua/documents/analytic_articles/ default_spec_research.pdf

191. Філончук Л. Я. Основні загрози борговій безпеці держави / Л. Я.

Філончук // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія

Економічні науки. – 2015. – Випуск 12, частина 3. – С.169-172.

192. Фінансова безпека в умовах глобалізації: Конспект лекцій. –

Тернопіль: ТНЕУ, 2005. – 196 с.

193. Фінансова грамотність : навч. посібник / авт. кол. ; за ред. д-ра

екон. наук, проф. Т.С. Смовженко. – Вид. 2-ге, випр. і доп. – К., 2013. – 311 с.

244

194. Фонд гарантирования собрался досрочно вернуть Минфину 1

млрд. грн // «Новое Время Бизнес», 28.11.2017

195. Фоот Ю. В. К вопросу о роли кредитования в рыночной

экономике / Ю. В. Фоот // Наука о человеке: гуманитарные исследования. –

2011. – № 2. – С.54-60.

196. Футерко О.І. Боргова безпека України / О.І. Футерко //

Економічний форум. – 2013. – № 4. – С.233-241.

197. Хайдаршина Г. А. Особенности мониторинга финансового

состояния западноевропейских банков в условиях кризиса суверенного долга

/ Г. А. Хайдаршина // Вестник ГМИМО. – 2012. – № 1. – С.170-175.

198. Хейфец Б. А. Глобальные дисбалансы и реформа мировой

валютно-финансовой системы / Б. А. Хейфец // Деньги и кредит. – 2012. – №

7. – С.48-56.

199. Хоминич И. П., Саввина О. В. Государственный кредит в условиях

финансовой глобализации. – М.: Финансы и статистика; ИНФРА-М, 2010. –

256 с.

200. Царук О. Концептуальні основи та статистичні індикатори оцінки

боргової безпеки держави / О. Царук // Світ фінансів. – 2007. – Вип. 1. – С.

46-50.

201. Цвирко С. Э. Актуальные проблемы управления государственным

долгом / С. Э. Цвирко // Актуальные вопросы современной науки. – 2016. –

№ 45. – С.200-218.

202. Цвирко С. Э. Долговая устойчивость: подходы, методы оценки,

способы достижения / С. Э. Цвирко // Новая наука: проблемы и перспективы.

– 2016. – 3-1. – С.182-194.

203. Цвирко С. Э. Концептуальное развитие управления

государственным долгом / С. Э. Цвирко // Наука и современность. – 2016. –

№ 43. – С.236-252.

245

204. Цибулина А. Н. Банковский и фискальный союзы в ЕС: что

важнее? / А. Н. Цибулина // Вестник МГИМО-Университета. – 2014. – № 4. –

С.155-161.

205. Чернявська О. В. Боргова безпека України як фактор фінансової

стабільності / О. В. Чернявська, А. М. Соколова // Фінансова безпека

соціально-економічного розвитку держави: сучасні проблеми та стратегічні

орієнтири : монографія / за заг. ред. О.В. Чернявської. – Полтава: ПУЕТ,

2012. – С. 46–77.

206. Шабалин А. О. Внешний долг российских банков: тенденции и

структура / А. О. Шабалин // Вестник Института экономики Российской

академии наук. – 2014. – № 3. – С.78-89.

207. Шабалин А. Динамика и масштабы государственного,

корпоративного и частного долга в современной России / А. Шабалин //

Вестник Института экономики Российской академии наук. – 2013. – № 3. –

С.48-59.

208. Шабалин А. О. Рост масштабов государственного и

корпоративного долга и экономическая безопасность России / А. О. Шабалин

// Вестник Академии экономической безопасности. – 2010. – № 6. – С.101-

109.

209. Шабалин А. О. Формирование долговой экономики России / А. О.

Шабалин // Банковское дело. – 2012. – №1. – С.12-17.

210. Шпенюк О. Е. Целевая направленность и инструментарий

управления внешними заимствованиями банковского сектора в современных

условиях / О. Е. Шпенюк // Белорусский экономический журнал. – 2013. – №

1. – С.114-125.

211. Экономика и организация безопасности хозяйствующих субъектов

/ М. Медников и др. – 2-е изд. – СПб.: Питер, 2004. – 288 с.

212. Экономическая безопасность России / Под ред. В. К. Сенчагова. –

М.: БИНОМ, 2009. – 815 с.

246

213. Юшкова С. Д. Взаимодействие систем контроля банков и

заемщиков в кредитных процессах: дис… д-ра экон. наук: спец.: 08.00.12 –

бухгалтерский учет и статистика / С. Д. Юшкова. – М., 2016. – 378 с.

214. Abbas A., Belhocine N., ElGanainy A., Horton M. A Historical Public

Debt Database // IMF Working Paper[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.excellentfuture.ca/sites/default/files/A%20Historical%20Public%20De

bt%20Database%202010_0.pdf/.

215. Arcand J.-L., Berkes E., Panizza U. Too Much Finance? // IMF

Working Paper. – 2012. – № 161.

216. Bank for International Settlement. The impact of sovereign credit risk

on bank funding conditions. Committee on the Global Financial System (CGFS).

Papers, 2011, № 43.

217. BIS (Bank for International Settlement). The impact of sovereign credit

risk on bank funding conditions. Committee on the Global Financial System

(CGFS). Papers. – 2011. – № 43.

218. Black F. Valuing Corporate Securities: Some Effects of Bond Indenture

Provisions / F. Black, J. C. Cox // Journal of Finance. – 1976. – Vol. 31, No. 2. –

Р.351-367.

219. Blanchard О. The Sustainability of Fiscal Policy: New Answers to an

Old Question / O. Blanchard, J. Chouraqui, R. Hagemann, N. Sartor // OECD

Economic Studies. – 1990. – № 15. – Р. 7–36.

220. Camara B. Ex ante capital position, changes in the different

components of regulatory capital and bank risk / B. Camara, L. Lepetit, A. Tarazi //

Applied Economics Letters. – 2013. – Vol. 45. – Is. 34. – Р. 4831-4856.

221. Campanella E., Vernazza D. Is China heading for a financial crisis? //

Economic thinking of the UniCredit Research. – L., 2016. – N14. – Mode of

access:https://www.research.unicredit.eu/DocsKey/economics_docs_2016_155461

ashx?EXT=pdf&KEY=C814QI31EjqIm_1zIJDBJLhu94u_8c_pX2vILD3Nejg=&.

222. Cecchetti S.G., Kharroubi E. Reassessing the impact of finance on

growth // BIS Working Papers. – July 2012. – № 381.

247

223. Cecchetti S., Mohanty M., Zampolli F. The real effects of debt //

Working papers № 352, September 2011[Електронний ресурс]. – Режим

доступу: www.bis.org / publ / work352.htm

224. Cordelia T. Overhang or Debt Irrelevance? Revisiting the Debt-Growth

Link / T. Cordelia, L. A. Ricci, M. Ruiz-Arranz // Washington, D.C.: International

Monetary Fund, 2005. – 55p.

225. Drehmann M. Do debt service costs affect macroeconomic and

financial stability? / М. Drehmann, M. Juselius // BIS Quarterly Review. – 2012. –

September. – P.21-35.

226. Elliott L. IMF urges governments to tackle record global debt of

$152tn[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.theguardian.com/

business/2016/oct/05/world-debt-has-hit-record-high-of-152tn-says-imf.

227. Hatcher S. Debt and deliberate self-poisoning / S. Hatcher // British

Journal of Psychiatry. – 1994. – Vol. 164. – № 1. – Р.111–114.

228. International Monetary Fund. Public Sector Debt Statistics: Guide for

Compilers and Users [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.tffs.org/pdf/method/2013/psds13ch9.pdf

229. Jia Song. The urgent problems of China banking system / S. Jia //

Economics: Yesterday, Today and Tomorrow. – 2016. – № 5. – Р.10-22.

230. Krugman P. Does he pass the test? / Р. Krugman // New York rev. of

books. – N.Y., 2014. – Vol. 61, N 12. – P. 6–10.

231. Krugman P. Financing. Forgivinga Debt Overhang / Р. Krugman //

Journal of Development Economics. – 1988. – Vol. 29. – Р.253-268.

232. Lea S. The economic psychology of consume debt / S. Lea, P. Webley,

R. Levine // Journal of Economic Psychology. – 1993. – Vol. 14, № 2. – P. 85-119.

233. Lexikon der modernen Wirtsahaftspraxis[Електронний ресурс]. –

Режим доступу: https://www.amazon.de/Lexikon-modernen-Wirtschaftspraxis-

Horst-Eckardt/ dp/B0000BSCZJ

234. Lo S., Rogoff K. Secular stagnation, debt overhang and other rationales

for sluggish growth, six years on // BIS Working Papers, 2015. – January, № 482.

248

235. Maliszewski W., Arslanalp S., Caparusso J. Resolving Сhina’s

corporate debt problem. – Wash.: IMF, 2016. – 34 p.

236. Modiliani F. The Cost of Capital, Corporate Finance and the Theory of

Investment / F. Modiliani, H. М. Merton // American Economic Review. – 1968. –

V.48. – P.261–297.

237. Myers S. Determinants of Corporate Borrowing / S. Myers // Journal of

Financial Economics. – 1977. – Vol. 5, issue 2. – Р.147-175.

238. Ostry J. Capital Inflows: The Role of Controls / J. Ostry, А. Ghosh, К.

Habermeier, M. Chamon, М. Qureshi, В. Reinhardt. – IMF Staff Position Note 10.

– 2010. – 04. February.

239. Ostry J. D., Ghosh A. R., Espinoza R. When Should Public Debt Be

Reduced? / IMF[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.imf.org/

external/pubs/ft/sdn/2015/sdn1510.pdf.

240. Plihon D. La crise des subprimes: Une crise historique du capitalisme /

D. Plihon // Problèmes écon. – P., 2014. – N 3085. – P. 57–63.

241. Reinhart C. M. From financial crash to debt crisis / C. M. Reinhart, K.

S. Rogoff // American economic review. – Nashville, 2011. – Vol. 101, N 5. – P.

1676–1706.

242. Second review under the extended fund facility and requests for

waivers of non-observance of performance criteria, re-phrasing of access and

financing assurances review – press release; staff report; and statement by the

executive director for Ukraine / IMF Country Report No. 16/319 – September

2016. – 151 p.

243. Simkovic M. Secret Liens and the Financial Crisis of 2008

[Електронний ресурс] // American Bankruptcy Law Journal. – 2009. – Vol. 83. –

Р. 253. – Social Science Research Network. – Режим доступу:

http://papers.ssrn.com/sol3/papers. cfm?abstract_id=1323190.

244. Solovarov A. Some features of the debt safety of Ukraine / А.

Solovarov // III Interdisciplinary Scientific and Practical Conference «Modern

society cooperation and partnerships» 1st July, 2017. – Warsaw,

249

Poland[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://conf.clmconsulting.pl/index.php/SC/2017/ paper/view/60/81

245. Staff Guidance Note on the Application of the Joint Bank-Fund Debt

Sustainability Framework for Low-Income Countries. – IMF. – January. – 2010

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.imf.org/external/np/pp/

eng/2010/012210.pdf

246. Sterdyniak Н. Les malédictions de la globalisation

financière[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ofce.sciences-

po.fr/clair&net/clair&net-753.htm

247. Stockman D. Krugman’s Dopey Diatribe Deifying The Public

Debt[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://

davidstockmanscontracorner.com/krugmans-dopey-diatribe-deifying-public-debt/.

248. Suto W. Capacity to make financial decisions among people with mild

intellectual disabilities / W. Suto, I. Clare, A. Holland, et al. // Journal of

Intellectual Disability Research. – 2005. – Vol. 49. – № 3. – Р.199–209.

249. Wyplosz Ch. Debt Sustainability Assessment: The IMF Approach and

Alternatives // HEI Working Paper, 2007. – № 03[Електронний ресурс]. – Режим

доступу: https://ideas.repec.org/p/gii/giihei/heiwp03-2007.html.

250. Zhu Haibin. Credit constraints, financial liberalization and twin crises //

BIS Working Paper. – 2003. – № 124.

250

ДОДАТКИ

Додаток А

Таблиця А.1

251

Продовження табл.А.1

252

Додаток Б

Таблиця Б.1

Динаміка та структура кредитів рефінансування, наданих у формі постійно діючих

інструментів НБУ, за період 2012–2016 рр.

Джерело: [39, c.253]

253

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ

ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

1. Соловаров А. В. Сутність боргової безпеки банківського сектору

національної економіки / А. В. Соловаров // Вісник Університету банківської

справи. – 2017. – № 2. – С.27-33 (Index Copernicus). – 0,62 д. а.

2. Соловаров А. В. Складові боргової безпеки банківського сектору /

А.В. Соловаров // Бізнес Інформ. – 2017. – №11. – C. 355–361 (Index

Copernicus) – 0,65 д. а.

3. Соловаров А. В. Індикатори боргової безпеки банківського сектору

національної економіки / А. В. Соловаров // Вісник Університету банківської

справи. – 2018. – № 1. – С.11-18 ( Index Copernicus, Ulrich’s Periodicals

Directory (США), ResearchBib (Японія)) – 0,83 д. а.

4. Соловаров А. В. Підходи до оцінки боргової стійкості банківського

сектору України / А. В. Соловаров // Науковий вісник Ужгородського

університету. Серія «Економіка». – 2018. – Випуск 52. – С. – (Index

Copernicus, CrossRef (США)) – 0,81 д.а.

5. Соловаров А. В. Характеристика формівних підсистем системи

забезпечення боргової безпеки вітчизняного банківського сектору /

А.В.Соловаров // Фінансовий простір. – 2018. – Випуск 3. – С.120-

128(EBSCO Publishing (США), Open Academic Journal Index (OAJI), CiteFactor

(США), Universal Impact Factor (Австралія), ResearchBib (Японія)) – 1,05 д.а.

Статті в інших виданнях

6. Соловаров А. В. Деякі аспекти банківського нагляду як інструменту

впливу центрального банку / А. В. Соловаров // Молодий вчений. – 2015. – №

1. – С.74-78. – 0,4 д.а.

Публікації апробаційного характеру

7. Соловаров А. В. Теоретичні аспекти боргової безпеки у контексті

фінансової безпеки держави / А. В. Соловаров // Банківська система України

в умовах глобалізації фінансових ринків [Текст]: Матеріали IX Міжнародної

254

науково-практичної інтернет-конференції. 25-26 листопада 2015 р. – Черкаси:

ЧННІ ДВНЗ «Університет банківської справи», 2015. – С.69-72. – 0,15 д.а.

8. Соловаров А. В. Процентна політика банків [Текст] / А. В. Соловаров

// Актуальні питання економічних наук (м. Київ, 13-14 березня 2015 р.). –

Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2015. – С.111-112. – 0,1 д.а.

9. Соловаров А. В. Боргова безпека банківського сектору національної

економіки // Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної

конференції «Сучасний стан та перспективи розвитку економіки, обліку,

фінансів та управління в Україні та світі» (м.Полтава, 14 листопада 2017). –

С.192-193. – 0,17 д.а.

10. Соловаров А. В. Значущість забезпечення боргової безпеки

банківського сектору / А. В. Соловаров // Фінансові аспекти розвитку

держави, регіонів та суб’єктів господарювання: сучасний стан та

перспективи. Збірник матеріалів V Міжнародної науково-практичної

конференції 20-21 листопада 2017 року м. Одеса. – Одеса: Бондаренко М.О.,

2017. – С.217-218. – 0,15 д.а.

11. Solovarov A. Some features of the debt safety of Ukraine / А. Solovarov

// III Interdisciplinary Scientific and Practical Conference «Modern society

cooperation and partnerships» 1st July, 2017. – Warsaw, Poland[Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http:// conf.clmconsulting.pl/ index.php/ SC/2017/

paper/view/60/81 – 0,25 д.а.

12. Соловаров А. Зниження проблемної заборгованості як напрям

підвищення рівня боргової безпеки банківського сектору / А. Соловаров //

Фінансово-кредитна система: вектори розвитку: збірник матеріалів ІІІ

Міжнародної науково-практичної конференції (м. Ужгород, 26 квітня 2018 р.)

– Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2018. – С.150-151. – 0,14 д.а.

13. Соловаров А. В. Проблемні питання забезпечення боргової безпеки

банківського сектору в Україні / А. В. Соловаров // Економічна та

інформаційна безпека: проблеми та перспективи: Матеріали міжнародної

255

науково-практичної конференції (м. Дніпро, 27 квітня 2018 р.). – Дніпро:

Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2018. – С.193-195 – 0,12 д.а.

14. Соловаров А. В. Чинники боргової безпеки банківського сектору

економіки України / А. В. Соловаров // Проблеми забезпечення ефективного

функціонування та стабільного розвитку банківської системи та економіки:

тези доповідей учасників VІІІ Всеукраїнської науково-практичної

конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. – Київ : ДВНЗ

«Університет банківської справи», 2018. –С.63-65. – 0,19 д.а.

256

ВІДОМОСТІ ПРО АПРОБАЦІЮ РЕЗУЛЬТАТІВ ДИСЕРТАЦІЇ

1) IX міжнародна науково-практична інтернет-конференція (Черкаси,

2015 р., заочна форма)

2) ІІ міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання

економічних наук» (м. Київ, 2015 р., очна форма)

3) Міжнародна науково-практична конференція «Сучасний стан та

перспективи розвитку економіки, обліку, фінансів та управління в

Україні та світі» (м. Полтава, 2017, очна форма)

4) V Міжнародна науково-практична конференція «Фінансові аспекти

розвитку держави, регіонів та суб’єктів господарювання: сучасний стан

та перспективи» (м. Одеса, 2017, заочна форма)

5) III Interdisciplinary Scientific and Practical Conference «Modern society

cooperation and partnerships» (Warsaw, 2017, заочна форма)

6) ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Фінансово-кредитна

система: вектори розвитку» (м. Ужгород, 2018 р., заочна форма)

7) Міжнародна науково-практична конференція «Економічна та

інформаційна безпека: проблеми та перспективи» (м. Дніпро, 2018 р.,

заочна форма)

8) VІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція студентів,

аспірантів та молодих вчених (м. Київ, 2018 р., очна форма).