БАБАЇ— с-ще міськ. типу Харків.р-ну Харків. обл. Розташов. нар. Уди (прит. Сіверського Дінця,бас. Дону), поблизу залізничноїст. Покотилівка. Перша згадкапро Б. у писемних джерелах дату-ється під 1643. Від 50-х рр. 17 ст.входило до Харківського полку.Під час гайдамацького руху 50—70-х рр. 18 ст. місц. жителі під-тримали козац.-сел. загони, щодіяли біля Б.

Смт від 1938.З Б. пов’язані імена діячів

укр. к-ри, зокрема 1774 тут живфілософ і поет Г.Сковорода (збе-рігся донині будинок, де він пра-цював).

Літ.: Слюсарський А.Г. СлобідськаУкраїна. Х., 1954; ІМіС УРСР. Харків-ська область. К., 1967; Памятники ис-тории и культуры Украинской ССР:Каталог-справочник. К., 1987; Бабаї:Збірник архівних документів і матеріа-лів. Х., 1996.

Р.Ю. Подкур.

БАБЕЛЬ Ісаак Еммануїлович(13(01).07.1894—27.01.1940) — рад.письменник. Н. в Одесі в єврейс.сім’ї торговця. Навч. в Одес. ко-мерційному уч-щі. Закінчив Київ.комерційний ін-т (1915). 1920пішов добровольцем до ПершоїКінної армії під командуваннямС.Будьонного.

Майстер короткого оповідан-ня. Змальовував події громадян.війни на тер. України (зб. опо-відань «Конармия», 1926); життяєврейс. бідноти дореволюц. Оде-си й злочинного світу («Одесскиерассказы», 1931; п’єса «Закат»,1928). Автор кількох кіносцена-ріїв. Деякі статті та нотатки під-писував псевд. К.Лютов. У 1930-тірр. майже не друкувався.

У трав. 1939 заарештований забезпідставним звинуваченням уантирад. діяльності. Під час аре-шту конфісковано усі рукописи.26 січ. 1940 винесено смертнийвирок, наступного дня страчений.1954 реабілітований.

Похований у Москві, в Донсь-кому монастирі. Книги Б. пере-кладено багатьма мовами світу.

Літ.: Воспоминания о Бабеле. М.,1989; Маркиш Ш. Бабель и другие. К.,1996; Поварцев С. Причина смерти —расстрел. М., 1996.

Л.О. Гаврилюк.

БАБЕНКО Трохим Іванович (Ота-ман Голий; 1898—15.12.1921) —один з кер. повстанського сел. ру-ху 1920—21. Н. в с. Хрещатик (ни-ні село Черкас. р-ну Черкас.обл.). Працював офіціантом нарічковому пароплаві (на р. Дніп-ро). Учасник Першої світової вій-ни. Старшина Армії УкраїнськоїНародної Республіки. 1919 — набоці рад. влади, призначений во-єнкомом у м-ко Городище. 1920взяв участь у антибільшовицько-му русі на тер. сучасної Черкас.обл., в р-ні с. Мліїв (нині село Го-родищенського р-ну), Городища,міст Канів, Корсунь (нині м. Кор-сунь-Шевченківський). Очолювавт. зв. Мліївську республіку. Згідноз рад. джерелами, під кінець 1920його загін був одним з найчис-ленніших повстанських з’єднаньв Україні (налічував бл. 4 тис. бій-ців). Убитий чекістами 15 груд.1921.

Літ.: Героїзм і трагедія ХолодногоЯру. К., 1996.

В.І. Прилуцький.

БАБИ КАМ’ЯНІ —див. Половець-кі статуї.

БАБИН ЯР — одне з найвідо-міших пам’ятних місць, пов’яза-них із людською трагедією. У ро-ки Другої світової війни — місценацистського геноциду. На тер.Б.Я. — у ті роки це була мережаглибоких ярів на пн.-зх. околиціКиєва довжиною 2,5 км, оточе-них, з одного боку, пустирем іурочищем, а з другого — кладови-щем (нині — на тер. Сирецькогожитлового масиву) — починаючи

з 29 верес. 1941 і до жовт. 1943 гіт-лерівські окупаційні власті зни-щили понад 100 тис. осіб.

Спочатку масово розстрілюва-ли лише нас. єврейс. національно-сті з метою реалізації расистськоїюдофобської програми Націонал-соціаліст. робітн. партії Німеччиниз «остаточного вирішення єврейсь-кого питання» («енделезунг»). По-первах гітлерівська адміністраціяспробувала організувати в місті єв-рейс. погром. Для цього було роз-повсюджено чутки, в яких євреїзвинувачувались у вчинених на-прикінці верес. вибухах і пожежаху центрі міста (насправді це вчи-нили не вони, а рад. військ. дивер-санти та рад. спецпідрозділи держ.безпеки, щоб завдати шкоди оку-пантам). Коли задум не вдався,окупаційні власті під приводомсфабрикованих від імені місц. жи-телів «вимог покарання» євреївоголосили наказ про масову від-правку євреїв з міста нібито задляїхнього захисту від самосуду з бокунаселення. Прибулих для відправ-ки відвели до Б.Я., де знищили. Удонесенні до Берліна про події на

Б

І.Е. Бабель.

Пам’ятник жертвам Бабиного Яру.Скульптори М.Лисенко, О.Вітрик,В.Сухенко, архітекториА.Ігнащенко, М.Іванченко,В.Іванченков, 1976.

окупованій тер. за 7 жовт. 1941зондеркоманда 4-«а» повідомляла:«За погодженням з комендантомміста було видано заклик до всіхєвреїв зібратись у понеділок, 29вересня, до восьмої години у виз-наченому місці. Ці заклики булирозклеєні членами створеної укра-їнської міліції по всьому місту. Од-ночасно усно було також повідом-лено, що всі євреї Києва пересе-ляються. У взаємодії зі штабомгрупи і двома командами полку по-ліції «Південь» 29 і 30 вересня зон-деркоманда 4-«а» стратила 33 771єврея». Усього за час окупації вБ.Я. розстріляно й знищено в «ду-шогубках» понад 50 тис. громадянєврейс. національності. Відомі фа-кти рятування киянами від загибе-лі людей єврейс. національності.По війні понад півсотні рятівниківудостоєні почесного звання «Пра-ведники Бабиного Яру».

У Б.Я. гітлерівці розстрілялитакож десятки тис. громадян укр.,рос., циганської та ін. національ-ностей (серед них — моряки Дніп-ровської військової флотилії, в’язніСирецького табору військовополо-нених, учасники комуніст. анти-гітлерівського підпілля, чл. Орга-нізації українських націоналістів).Перед залишенням Києва окупа-ційні власті провадили роботи звикопування, спалення й роз-дріблення кісток жертв розст-рілів. Наприкінці верес. 1943 ко-манда в’язнів (327 осіб), зайнятана цих роботах, вчинила масовувтечу, але врятуватися вдалосялише 14 особам.

Пам’ять про трагедію в Б.Я.увічнено чотирма пам’ятниками,документальною повістю А.Куз-нецова «Бабин Яр», симфонієюД.Клебанова, документальнимикінофільмами тощо.

Літ.: Дзюба І. У 25-ті роковини роз-стрілів у Бабиному Яру. «Українськеслово», 1967, ч. 134; Добрянський М. Ба-бин Яр. «Український самостійник»,1968, ч. 136;Нагель Г. В боях нашего ве-ка. М., 1987; Шимановский М. БабийЯр: Страницы трагедии. К., 1991; Уни-чтожение евреев СССР в годы немец-кой оккупации 1941—1944: Сборникдокументов и материалов. Иерусалим,1991; СпекторШ., Кіншиц М. Бабин Яр.Ієрусалим, 1991; Черная книга. К.,1991; Трагедія Бабиного Яру. К., 1991;Бабин Яр: Материалы. Израиль, 1993;Левітас Ф. Євреї України в роки Другоїсвітової війни. К., 1997; Україна вДругій світовій війні в документах.Збірник німецьких архівних матеріалів(1941—1942), т. 2. Львів, 1998; ВідлунняБабиного Яру: Поетична антологія,вид. 2. К., 2001.

М.В. Коваль.

БАБИНСЬКА КУЛЬТУРА— див.Багатоваликової (багатопружко-вої) кераміки культура.

БАБИЧ Михайло Павлович (22.07.1844—07.08.1918) — наказнийотаман Кубанського козацькоговійська від 3 лют. 1908 по 26 берез.1917. Перший (од часу створенняКубанського війська) отаман-ку-банець з родових кубанських ко-заків. Н. в сім’ї ген. П.Бабича. За-кінчив Михайлівський кадетсь-кий корпус у Воронежі (нинімісто в РФ). Службу почав 1862 вТарутинському батальйоні. 1863направлений на Кавказ, бравучасть у поході проти горців, по-тім служив в армійських стройо-вих частинах. Перебував у складіЄреванського загону під час ро-сійсько-турецької війни 1877—1878,штурмував фортецю Баязет (нинімісто в Туреччині), одержав чинкапітана. 1880—81 брав участь убойових діях проти ахалтекинцівпід командуванням ген. М.Ско-белєва. 1888 призначений коман-диром 4-го Кубанського пластун-ського батальйону, від 1891 Ново-баязетського і 156-го Єлизаветсь-кого піх. полків, одержав чин по-лковника. 1897 — отаман Єкате-ринодарського від. Кубанськоїобл. 1899 одержав чин генерал-майора і переведений на посадупом. наказного отамана. Від груд.1906 до 1908 – військ. губернаторобласті. 1907 за відмінну службунадано чин генерал-лейтенанта.У лют. 1908 за поданням намісни-ка царя на Кавказі призначенийнаказним отаманом Кубанськогокозац. війська. Поміж козацтва Б.був знаний як добрий адміністра-тор і безкорислива людина. Уйого формулярному списку в гра-фі про майновий стан записано:«Крім утримання по службі, нічо-го не має». У берез. 1917 у зв’язкуз хворобою наказом Тимчасовогоуряду звільнений зі служби з мун-диром і пенсією. 7 серп. 1918 від-ставний 74-річний отаман бувстрачений більшовиками у м.П’ятигорськ (нині місто Ставро-польського краю, РФ), біля під-ніжжя гори Машук.

Літ.: Казачий словарь-справочник,т. 1. Кливленд, США, 1966; Екатерино-дар—Краснодар 1793—1993. Два векагорода в датах, событиях, воспомина-ниях: Материалы к Летописи. Красно-дар, 1993; Энциклопедический словарьпо истории Кубани с древнейших вре-мен до октября 1917. Краснодар, 1997.

Є.Д. Петренко.

БАБІЙ Борис Мусійович (25.07.1914—19.09.1993) — укр. право-знавець, історик д-ви і права. Д-рюрид. н. (1964), проф. (1966), чл.-кор. (1967), акад. АН УРСР (1972).Засл. діяч н. і т. УРСР (1974). Н. вс. Гурівці (нині село Козятинсь-кого р-ну Він. обл.). Закін. юрид.ф-т Київ. ун-ту (1940). 1940—47 —на прокурорських посадах у Чер-воній армії (від 1946 — Радянськаармія). 1947—49 — на викладаць-кій та адм. роботі в Київ. ун-ті.Від 1949 — в Секторі д-ви та пра-ва (від 1969 — Ін-т д-ви та права)АН УРСР. Зав. від. (1966—88),дир. (1974—88) Ін-ту д-ви та пра-ва АН УРСР. Акад.-секретар Від-ня економіки, історії, філософії таправа (з 1976 — Від-ня історії,філософії та права) АН УРСР(1970—88). Від 1988 — радникПрезидії АН УРСР. Автор праць зісторії та теорії д-ви і права УРСР ірад. буд-ва. Держ. премія УРСР(1981). Нагороджений двома орде-нами Вітчизняної війни 1-го ст.(обидва — 1945) та ін. нагородами.

П. у м. Київ.Тв.: Возз’єднання Західної Украї-

ни з Українською РСР. К., 1954; Міс-цеві органи державної влади Українсь-кої РСР в 1917—1920 рр. К., 1956;В.І. Ленін і будівництво УкраїнськоїРадянської держави. К., 1957; Україн-ська Радянська держава в період відбу-дови народного господарства (1921—1925 рр.). К., 1961; Государственноестроительство и право УкраинскойССР в период восстановления народ-ного хозяйства (1921—1925 гг.). К.,1963; Союз РСР і роль України в йогоутворенні. К., 1972; Правовые иссле-дования в Академии наук УкраинскойССР. 1919—1973. К., 1974; Очерк раз-вития правовых исследований в Укра-инской ССР. 1919—1984. К., 1984.

Літ.: Б.М. Бабий: [Библиогра-фия]. К., 1984; Мурашин Г., Кульчиць-кий В. Ювілей вченого (До 70-річчя здня народження юриста Б.М.Бабія).«Радянське право», 1984, № 7; БабійБорис Мусійович. «Правова держава»,1994, вип. 5. Національна академіянаук України: Персональний склад.1918—1998. К., 1998.

О.В. Ясь.

БАБУШКІН Іван Васильович(парт. псевд.: Микола Миколайо-вич, Богдан та ін.; 03.01.1873—18.01.1906) — професіональнийреволюціонер, більшовик. Н. в с.Леденське Тотемського пов. Во-логодської губ. (нині с-ще міськ.типу ім. Бабушкіна Вологодськоїобл., РФ) в сім’ї селянина-бідня-ка. Протягом 1887—91 працювавучнем слюсаря в торпедній майс-терні Кронштадтського порту, відліта 1891 — слюсарем Семяни-

158БАБИНСЬКА

Б.М. Бабій.

І.В. Бабушкін.

М.П. Бабич.

ковського з-ду в Санкт-Петер-бурзі. 1894 вступив до марксистсь-кого гуртка, яким керував В.Ле-нін. 1895 брав активну участь удіяльності петербурзького «Союзуборотьби за визволення робітничогокласу». В січ. 1896 заарештованийі в лют. 1897 висланий до Катери-нослава (нині м. Дніпропетровськ).У груд. 1897 виступив одним зініціаторів створення катеринос-лавського «Союзу боротьби за виз-волення робітничого класу», якийпід його кер-вом намагався по-ширити свій вплив на низку пром.центрів Донбасу, організував у се-лах навколо Катеринослава сільс.гуртки «Начало», «Зіронька», «Впе-ред», які були зв’язані з катери-носл. «Союзом боротьби…». Ужовт. 1898 очолив Катериносл.к-т Російської соціал-демократич-ної робітничої партії. 1900 висту-пив одним з ініціаторів виданнягаз. «Южный рабочий», був аген-том і кореспондентом «Искры».1901 ув’язнений в Катериносл.в’язниці, звідки в лип. 1902 втік іемігрував до Лондона, де написав«Спогади» про революц. діяльність1893—1900. Восени 1902 неле-гально повернувся до Росії і про-довжував революц. роботу. У січ.1903 знову заарештований і засла-ний на 5 років до Верхоянська(нині місто Республіки Саха (Яку-тія), РФ). Звільнившись за амніс-тією 1905, Б. брав активну участьу революції 1905—1907, входив доЧитинського та Іркутського к-тівРСДРП. В січ. 1906 під час транс-портування зброї повсталим наст. Слюдянка (нині місто Іркутсь-кої обл., РФ) захоплений караль-ним загоном і без суду розстріля-ний на ст. Мисова (нині м. Ба-бушкін в Республіці Бурятії, РФ).

Тв.: Воспоминания Ивана Васи-льевича Бабушкина (1893—1900). М.,1955.

Літ.: Новоселов М.А. Иван Васи-льевич Бабушкин. 1873—1906. М.,1954; Рашев П., Яременко Е. Револю-ционная деятельность И.В. Бабушки-на на Украине. К., 1955.

Ю.П. Лавров.

БАВАРІЯ — істор. область, феде-ральна земля у ФРН. Пл. —70,6 тис. км2. Нас. 12 млн осіб(1996). На тер. Б. мешкають тригрупи нас., яких розрізняють замовним діалектом та звичаями:на пд. і сх. землі — старобаварнінімці (бавари), на пн. — фран-конці, на пд.-зх. — баварські шва-би. Межує з Австрією та Чехією.Столиця — Мюнхен. Пн. області

Б. більш розвинуті у пром. відно-шенні.

Зв’язки України з Б. сягаютьсередньовіччя, тоді була налаго-джена торгівля Києва з м. Реґенс-бурґ. Від 16 ст. укр. молодь навч. увищих школах Б. Укр. козакибрали участь у 30-літній війні вармії курфюрста Максиміліана IБаварського (1573—1651). П.Ор-лик мав політ. зв’язки з курфюрс-том Карлом VII Альбрехтом (1726—45). У Мюнхені працювали видат-ні укр. митці — графік Г.Нарбут,худож. О.Мурашко, скульп. М.Па-ращук. Після Другої світової війнив Б. виникло найбільше скупчен-ня укр. політ. еміграції: 1946 кіль-кість українців у Б. досягала100 тис. осіб. Згодом багато з нихвиїхало до США, Канади та ін.амер. країн. Нині українців най-більше мешкає у Мюнхені, де зо-середжена їхня політ., громад.,культ. діяльність. Особливо акти-візувалася вона в 1990-х рр., післявозз’єднання Німеччини і про-голошення України незалежноюд-вою. Наприкінці 1990-х рр. уМюнхені створено «Робочий фо-рум України», який сприяє по-глибленню укр.-нім. зв’язків у різ-них сферах сусп. життя. У Б.діють: Український вільний універси-тет, Укр. тех. екон. ін-т, Бого-словська академія УАПЦ, НТШ,УВАН, укр. театри й хори, розви-вається укр. преса.

Літ.: Германия: Страна представ-ляется. Бонн, 1990; Німеччина у фак-тах. Франкфурт-на-Майні, 1996; Яци-шин М. Українсько-німецькі культурнізв’язки кінця 80-х — 90-ті рокиХХ століття. Луцьк, 1999.

І.М. Кулинич.

БАВАРСЬКИЙ ГЕОГРАФ, «Описміст та областей на північ від Ду-наю» — геогр. твір, написаний ушвабському монастирі Райхенау в2-й пол. 9 ст. Це перелік понадпівсотні племен і народів Центр. іСх. Європи. Серед них згаданорусів (Ruzzi), бужан (Busani), ули-чів (Unlizi), хозар (Caziri). Іденти-фікація більшості назв украй ут-руднена. Зв’язок швабського мо-настиря з місією Кирила і Мефодіянаводить на думку, що при ство-ренні Б. г. могли бути використа-ні дані, зібрані під час місіонерсь-кої діяльності останніх серед сло-в’ян.

Літ.: Назаренко А.В. Немецкие ла-тиноязычные источники IX—XI веков:Тексты, перевод, комментарий. М.,1993; Горский А.А. Баварский географ и

этнополитическая структура восточ-ного славянства. В кн.: Древнейшиегосударства на территории ВосточнойЕвропы. 1995 год. М., 1997.

А.Г. Плахонін.

БАГАЛІЙ Дмитро Іванович (07.11.1857—09.02.1932) — укр. істо-рик, громад. та політ. діяч. Акад.УАН (1918). Батько А.Багалій-Татаринової. Н. в м. Київ у сім’їремісника. Закінчив 1-шу Київ.класичну г-зію (1876). Того ж ро-ку вступив на історико-філол. ф-тКиїв. ун-ту, де приєднався додемократ. ч. студентства. Заучасть у виступі студентів 1876виключений на півроку з ун-ту зправом відновлення. 2-й семестрнавч. у Харків. ун-ті. 1877 повер-нувся на навчання на історико-філол. ф-т Київ. ун-ту, який за-кінчив 1880. 1882 захистив дис. навчений ступінь магістра рос. істо-рії. Від 1887 — д-р історії. РекторХарків. ун-ту (1906—10). Займав-ся громад. та політ. діяльністю.Ще під час навч. у Київ. ун-тівступив до напівлегальної моло-діжної орг-ції «Кош». Члени її ви-ступали за нац. права укр. народупід гаслами просвітництва. Від1880 — чл. Київ. громади. З пере-їздом до Харкова став від 1883 чл.Харківського історико-філологічно-го товариства. На сторінках пе-ріодичного зб. т-ва опублікувавзначну кількість своїх матеріалів зісторії Слобідської України. Один зорганізаторів істор. архіву та ет-ногр. худож. музею Харкова. Го-лова видавничого к-ту Харків.т-ва поширення писемності внароді. Голова правління Харків.громад. б-ки (1893—1905). 1901обраний чл. Харків. міськ. думи,в якій очолив музейну комісію.Очолював підготовчий к-т з про-ведення XII археол. з’їзду в Хар-кові (1902; див. Археологічні з’їзди).1905 вступив до Конституційно-демократичної партії, співробіт-ничав у кадетській газ. «Мир».Брав активну участь у виборчійкампанії 1906 у I Держ. думу (див.Державні думи), пропагуючи про-граму кадетів. Обраний виборщи-ком у Держ. думу за списком ка-детської партії. Від 1906 — чл.Держ. ради Російської імперії відун-тів. У своїх виступах вимагавширокої політ. амністії та скасу-вання смертної кари в країні.

Після розгону царським уря-дом 1906 I Держ. думи на знакпротесту вийшов зі складу Держ.ради. 1911 його вдруге обрано чл.Держ. ради від ун-тів, в якій він

159БАГАЛІЙ

Д.І. Багалій.

виступав проти станових привіле-їв у сусп-ві, домагався розширен-ня прав жінок та сприяв розвит-кові науки. У ці роки Б. утвердив-ся на позиціях рос. політ. лібера-лізму. 1914 обраний міськ. голо-вою Харкова. Після Лютневої ре-волюції 1917 приєднався до політ.руху укр. ліберально-демократ.інтелігенції. На виборах до ново-го складу міськ. думи вчений ви-ступав від укр. демократ. блоку.Чл. Центр. к-ту охорони пам’ятокстаровини й мист-ва в Україні(1917). Після 1917 відійшов відполіт. життя, пізніше відмовивсявід посади прем’єр-міністра вуряді Української Держави. 1918 —чл. Культ. комісії в складі Миро-вої делегації Укр. Д-ви на перего-ворах з РСФРР. 1918—19 читавлекції у Харків. ун-ті й на Вищихжін. курсах та займався громад.діяльністю: очолив у Харкові культ.-просвітницьке т-во «Просвіта»,працював у складі Комісії з під-готовки законопроекту СтатутуУАН. Разом із В.Вернадським іА.Кримським очолив роботу зістворення УАН. Визнанням наук.і громад. заслуг вченого стало йо-го обрання першим віце-прези-дентом УАН і першим головоюісторико-філол. від-ня УАН. Ізвстановленням в Україні рад. вла-ди Б. наприкінці 1920-х рр. пе-рейшов на її бік, брав активнуучасть в організації науки. 1919—20 — чл. Всеукр. к-ту охоронипам’яток мист-ва і старовини. Ужовт. 1921 під його кер-вом ство-рено н.-д. каф-ру історії України,кер. якої він був до кінця життя.1930 каф-ра була реорганізована вбагатогалузевий Науково-досліднийінститут історії української куль-тури імені академіка Д.Багалія.Вчений очолив також перший вкраїні НДІ з вивчення життя татворчості Т.Шевченка (Ін-т ТарасаШевченка, 1926). Брав активнуучасть у створенні рад. вищоїшколи. На поч. 1920-х рр. увій-шов до Комісії консультантівпри Наркомосі УСРР, створеної1920 для розробки програми ВШ.З реформуванням Харків. ун-ту вАкад. теор. знань обіймав посадудекана і зав. каф-ри. Після ство-рення Харків. ін-ту нар. освіти ідо 1927 працював у ньому проф.,викладаючи курс історії України.Значний вклад вніс у розвитокархів. справи, очолюючи спочат-ку архів. секцію Харків., а згодомВсеукр. к-ту з охорони пам’ятокмист-ва і старовини (1920), був

заст. голови Гол. архів. управлін-ня УСРР, кер. Центр. архів. упра-вління УСРР (1923—24), сприявналагодженню видавничої діяль-ності Укрцентрархіву. 1925 в ходіВсеукр. архів. наради виступивініціатором ухвалення рішень тазвернення до уряду УСРР щодоповернення з Росії архів. фондівта документів, що стосуютьсяісторії України.

У своїй творчості в дорад. пе-ріод Б. спирався на ідеї позити-вістської (див. Позитивізм в істо-ричній науці) історіографії 19 —поч. 20 ст. Його наук. діяльністьбула пов’язана переважно з до-слідженням конкретних проблемісторії України 2-ї пол. 17— 19 ст.Вченим тоді було опубл. понад350 наук. праць з історії Лівобере-жної України, Слобідської та Пд.України 15—18 ст., з історії укр.к-ри, історіографії, археології, іс-тор. географії, джерелознавствата сусп.-політ. думки. За одну зпраць — рецензію (на роботуО.Лазаревського «Описание Ста-рой Малороссии»), яка мала влас-ну наук. цінність, учений одержавзолоту медаль Петерб. АН. Низкудосліджень присвячено соціаль-но-юрид. проблематиці, насампе-ред історії магдебурзького права наЛівобереж. Україні. Центр. місцеу творчості Б. займала історіяСлобідської України, якій вінприсвятив понад 100 праць, запо-чаткованих публікацією 1887 док-торської дис. під назвою «Очеркиистории колонизации и быта сте-пной окраины Московского госу-дарства». Важливим етапом у до-слідженні Слобожанщини ставвихід у світ 2-томної «Историигорода Харькова за 250 лет его су-ществования» (у співавт. з Д.Міл-лером) та «Історії Слобідської Ук-раїни» — першої узагальнюючоїісторії краю. Б. досліджував та-кож історію Харків. ун-ту та жит-тя й діяльність видатних сусп. ікульт. діячів краю: В.Каразіна,Г.Данилевського, П.Гулака-Арте-мовського. Ще однією темою, якапривертала увагу вченого, була іс-торія заселення й освоєння Пд.України. Б. показав прямий зв’я-зок між політикою царського уря-ду щодо заселення краю й встано-вленням там кріпацтва. Перекон-ливо довів, що, незважаючи напривілеї, надані царським урядоміноземцям, осн. колонізаторамибули укр. переселенці, насампе-ред запорожці, як найбільш при-стосовані до місц. умов. Працівченого відзначалися комплекс-

ним підходом до вивчення проб-лем та намаганням досліджуватиїх винятково на основі першодже-рел.

У рад. період 1920-х — поч.1930-х рр. наук. діяльність Б. роз-вивалася по двох основних, тіснопов’язаних напрямах: критично-му засвоєнню основ рад. історіо-графії (у зв’язку з цим він переро-бив свою докторську дис. і підго-тував її нове вид. під назвою «Іс-торія колонізації Слобідської Ук-раїни», яке, проте, так і не булоопубл.) і розмежуванню з немарк-систською історіографією (цейнапрям набув у його творчостіцілеспрямованого характеру від2-ї пол. 1920-х рр.). Свою точкузору на тогочасні напрями і шко-ли у вивченні історії України Б.обґрунтував у вступі до «Нарисуісторії України на соціально-еко-номічному ґрунті» (1928), в якомувперше в рад. історіографії спро-бував узагальнити виклад історіо-графії історії України 19 — поч.20 ст. Вибір на користь марксист-ської методології, підтримка по-літ. курсу рад. влади забезпечилиБ. можливість наук. діяльності.Вчений звернувся до історії Кири-ло-Мефодіївського товариства іролі в ньому Т.Шевченка, життята творчості укр. філософа Г.Ско-вороди, польського повстання 1863—1864 та декабристів руху в Україні,якому приділив велику увагу. Підчас святкування 100-ліття пов-стання декабристів (1925) висту-пив перед ученими Харкова зпромовою, яка була опубл. окре-мим виданням. Загострення екон.та політ. ситуації в країні на рубе-жі 1920—30-х рр., атмосфера заг.підозрілості й страху, кампаніяборотьби з «пережитками мину-лого», політизація й уніфікаціяінтелектуального життя та вста-новлення режиму тотального те-рору дещо змінили тональністьйого статтей і промов. Однак, не-зважаючи на дедалі частішу кри-тику праць ученого в рад. пресі тарізні звинувачення на його адре-су, на значну кількість перевірок ікомісій в НДІ історії укр. к-ри,який очолював Б., до останньогодня він був офіційно визнаноюпостаттю в сусп., наук. й культ.житті країни.

П. у м. Харків.Тв.: Генеральная опись Малорос-

сии: Эпизод из деятельности первогоправителя Малороссии гр. П.А. Ру-мянцева-Задунайского. «Киевская ста-рина», 1883, кн. 11; Займанщина в Ле-вобережной Украине XVII—XVIII ст.

160БАГАЛІЙ

Там само, кн. 12; Очерки из историиколонизации и быта Степной окраиныМосковского государства. М., 1887;Колонизация Новороссийского края ипервые шаги его по пути культуры (ис-торический этюд). К., 1889; Магдебург-ское право в городах ЛевобережнойУкраины. «Журнал Министерства на-родного просвещения», 1892, № 3; Іс-торія Слобідської України. Х., 1918;Заселення Південної України і першіпочатки її культурного розвитку. Х.,1920; Нарис української історіографії,т. 1, вип. 1—2. К., 1925; Т.Г. Шевчен-ко і Кирило-Мефодіївці. Х., 1925; Де-кабристи на Україні. Х., 1926; Україн-ський мандрований філософ Г.С.Ско-ворода. Х., 1926; Нарис історії Українина соціально-економічному ґрунті. К.,1928; Т.Г.Шевченко — поет пригноб-лених мас. Х., 1931; Два нових доку-менти про готування польського повс-тання на Україні 1863 року. К., 1933.

Літ.: Барвинский В.А. Труды Д.И. Ба-галия по истории Малороссии. «Сбор-ник Харьковского историко-филоло-гического общества», 1911, т. 20; Сар-бей В.Г., Кравченко В.В. Академік АНУРСР Д.І.Багалій (До 125-річчя з днянародження). «УІЖ», 1982, № 11;Кравченко В.В. Д.И.Багалий: Научнаяи общественно-политическая деятель-ность. Х., 1990.

Н.О. Герасименко.

БАГАЛІЙ-ТАТАРИНОВА ОльгаДмитрівна (07.10.1890—1942) —укр. історик, архівіст, бібліограф,бібліотекознавець. Донька акад.Д.Багалія, його секретар і поміч-ниця. Н. в м. Харків. Закінчила іс-торико-філос. ф-т Вищих жін.курсів у Москві (1914), тримісячнікурси бібліотекарів (1918) та ар-хівознавчі курси у Харкові (1923).1918—33 (з перервою) — бібліоте-кар б-ки ім. В.Короленка в Хар-кові. 1920—25 — асистент каф-рирос. історії, зав. кабінетом історіїУкраїни Харків. ін-ту нар. освіти.Читала курси історіографії Росіїта історію соціальних рухів у Ро-сії. 1922—27 — архівіст (з пе-рервою) Харків. істор. архіву. Впо-рядковувала, описувала і виявля-ла документи з історії масонства,декабристів на Слобідській Україні(див. Декабристів рух), військовихпоселень у Пд. Україні в 1-й пол.19 ст.

Одночасно 1922—25 — аспі-рантка, 1925—33 — секретар іс-тор. секції, н. с. Харків. н.-д.каф-ри історії укр. к-ри (з 1930 —Інститут) ім. акад. Д.Багалія. 1930—34 — позаштатний співробітникКомісії для виучування соціаль-но-екон. історії України 18—19ст. у зв’язку з історією революц.боротьби (голова — акад. Д.Бага-лій, керівник — проф. О.Оглоб-

лин, вчений секретар — Н.Полон-ська-Василенко). 1932 після смертібатька описувала і впорядковува-ла його архів, була одним з орга-нізаторів видання його творчоїспадщини у 15 т. (проект не бувреалізований). 1934—35 — н. с.Ін-ту Тараса Шевченка. Від 1935на пенсії. 1936—41 співпрацювалаз Ін-том української літературиАН УРСР. В роки Великої вітчиз-няної війни Радянського Союзу1941—1945 під час гітлерівськоїокупації на поч. 1942 була зарахо-вана до групи істориків і архівіс-тів на чолі з В.Міяковським длянаписання історії архівної справив Україні.

П. у м. Харків.Тв.: До джерел про декабристсь-

кий рух на Україні. «Архівна справа»,1926, кн. 2/3; Записки І.Є. Бецькогопро лютневі дні 1848 р. в Парижі. Тамсамо, 1927, кн. 2/3; Нариси з історіївійськових поселень на Україні. «Нау-кові записки Науково-дослідчої катед-ри історії української культури», 1927,№ 6; Матеріали до історії декабристсь-кого руху на Україні. В кн.: Нариси зсоціально-економічної історії Украї-ни, т. 1. К., 1932; Матеріали до історіїпольського повстання на Правобереж-ній Україні 1863 року. «Архівна спра-ва», 1933, № 7/8 [у співавт.].

Літ.: Кравченко В.В. Д.И. Багалей:Научная и общественная деятель-ность. Х., 1990; Богдашина О.М. Діяль-ність Харківської науково-дослідноїкафедри історії української культуриім. акад. Д.І. Багалія. Х., 1994; Богда-шина О.М., Кравченко В.В. Багалій-Та-таринова Ольга Дмитрівна. В кн.:Українські архівісти: Біобібліографіч-ний довідник, вип. 1. К., 1999; Богда-шина О., Верба І. Листи Н.Д. По-лонської-Василенко до О.Д. Багалій-Татаринової. В кн.: Наукові запискиІнституту української археографії таджерелознавства ім. М.С. Грушевсько-го: Збірник праць молодих вчених тааспірантів, т. 3. К., 1999; Матяш І. Ар-хівна наука і освіта в Україні 1920—1930-х років. К., 2000.

І.В. Верба.

БАГАТОВАЛИКОВОЇ (БАГА-ТОПРУЖКОВОЇ) КЕРАМІКИКУЛЬТУРА, Бабинська культу-ра— археол. к-ра початку пізньогобронзового віку (16—14 ст. до н. е.).Виникла внаслідок трансформаціїк-р катакомбної культурно-істо-ричної спільності, посиленої конта-ктами із щойно сформованимикульт. утвореннями Волго-Уралля.Поширена в степовій і лісостепо-вій зонах від Дону до Пруту (прит.Дунаю). У Криму та пониззі Дону вцей час створюється спорідненак-ра — кам’янсько-лівенцівська зкам’яними житлами та фортеч-

ними мурами. Найбільш відоміпоселення Б. (б.) к. к. — Баби-не III (біля с. Бабине Верхньоро-гачицького р-ну Херсон. обл.),Княжа гора (біля м. Канів), Воли-нцеве (біля с. Волинцеве Пути-вльського р-ну Сум. обл.). Розта-шов. на низьких терасах, трапля-ються й на високих горбах. Житла— напівземлянки, зрідка наземні,глинобитні. Посуд переважно ви-сокий з біконічними боками.Прикметною ознакою деякихвиробів є багатоваликовий тапрокреслений лінійно-кутовийорнамент. Ін. речі: бронз. ножі,тесла, сокири, гривни, кам’янімолотки-сокири, булави, креме-неві вістря стріл, фаянсове нами-сто, рогові та кістяні пряжки йпсалії. Племена Б. (б.) к. к. займа-лися скотарством, рільництвом,

рибальством. Поховання — в мо-гилах (курганах), влаштовані в не-глибоких ямах, часто з кам’янимичи дерев’яними домовинами-зру-бами, колодами. Поховані — взібганому стані, на лівому боці,орієнтовані головою переважнодо зх. чи сх. У могилах зрідка єпосуд, пряжки, ножі, прикраси,кістки тварин.

Літ.: Братченко С.Н. К вопросу осложении бабинской культуры (мно-говаликовой керамики). В кн.: Виль-нянские курганы в Днепровском Над-порожье. К., 1977; Березанская С.С.Культура многоваликовой керамики.В кн.: Культуры эпохи бронзы на тер-ритории Украины. К., 1986.

С.Н. Братченко.

БАГАЧКА — назва до 1925 смтВелика Багачка.

БАГГЕ (Bagge) Джон Піктон(1877—1967) — брит. дипломат.

161БАГГЕ

О.Д. Багалій-Татаринова.

Посуд культури багатоваликовоїкераміки.

Від 1903 перебував на кон-сульській службі. 1905—17 пра-цював у Російській імперії, 1917—18 — в. о. ген. консула в Одесі, усіч.—лют. 1918 — офіц. представ-ник Великої Британії в уряді Ук-раїнської Народної Республіки. Тіс-но співпрацював на цій посаді зфранц. представником ген. Ж.Та-буї. Прагнув домогтися від укр.уряду підтримки продовженнявійни країн Антанти з Німеччи-ною та її союзниками, при цьомупропонував фінансову й тех. до-помогу Великої Британії. Крити-кував укладення Брестського мир-ного договору УНР з державамиЧетверного союзу 9 лютого 1918.Після захоплення Києва рос. війсь-ками М.А.Муравйова залишився умісті і зав’язав контакти з більшо-вицьким командуванням. Передвступом укр. і нім. військ до Ки-єва (див. Австро-німецьких військконтроль над територією України1918) 22 лют. 1918 покинув місто.1928—37 — кер. закордонного під-розділу Департ. зовн. торгівлі приМЗС Великої Британії. 1937 звіль-нився зі служби.

Р.Б. Сирота.

БАГНЕТ (запозичення з польс.,від франц. baionette, утвореноговід назви м. Байонна, що, за тра-дицією, вважається місцем ви-найдення Б.) — колюча та ріжучахолодна зброя, що кріпиться надульній частині ствола ручної во-гнепальної зброї і призначаєтьсядля рукопашного бою. З’явився всеред. 17 ст. у Франції. Спочаткуце був ніж (короткий спис), руко-ятка якого встромлялася в дулорушниці. Наприкінці 17 ст. з’яв-ляються Б. з трубкою замість ру-коятки. Вона давала змогу наст-ромляти Б. ззовні дульного отво-ру, уможливлюючи стрільбу зпримкнутим Б. В Рос. д-ві 3-гра-нний Б. з трубкою прийняли наозброєння 1708 (наприкінці 19 ст.його замінив 4-гранний). У пе-ріод між світ. війнами викорис-товувалися гранчасті Б. (СРСР,Франція) та клинкові у виглядіножа або кинджала (Німеччина,Японія та ін.), під час Другоїсвітової війни застосовувалися та-кож невід’ємні Б. (у похідномуположенні складалися та фіксува-лися вздовж ствола). Відомі Б.-ніж (кріпиться до автомата, снай-перської гвинтівки) та невід’єм-ний клинковий Б. (кріпиться докарабіна).

Д.С. Вирський.

БАГРАМЯН Іван Христофорович(02.12.1897—21.09.1982) — рад.військ. діяч. Маршал Рад. Союзу(1955), двічі Герой Рад. Союзу(1944, 1977). Н. на ст. Єлизавет-поль (нині м. Гянджа, Азербай-джан) в сім’ї залізничника. УЧервоній армії (див. Радянськаармія) від 1920, командував ескад-роном, від 1923 — кавалерійс. по-лком. 1934 закінчив Військ. акад.ім. М.Фрунзе, 1938 — Військ.акад. Генштабу. На початку Вели-кої вітчизняної війни РадянськогоСоюзу 1941—1945 Б. був на посадінач. оперативного від. — заст.нач. штабу Київ. особливоговійськ. округу, який з першогодня війни перетворено на штабПд.-Зх. фронту. Згодом обіймавна різних фронтах посади зам.нач. і нач. штабу фронту, коман-дував 11-ю гвард. армією і війсь-ками 1-го Прибалтійського фрон-ту. Після війни — команд. війсь-ками Прибалтійського військ.округу. 1955—56, 1958—68 — заст.міністра оборони СРСР. 1956—58— нач. Військ. акад. Генштабу.Нагороджений 5-ма орденамиЛеніна та ін. відзнаками.

П. у м. Москва.Тв.: Фронтовими дорогами. К.,

1971.І.М. Кулинич.

БАГРЯНИЙ Іван Павлович(справжнє прізв. — Лозов’ягін;02.10 (19.09).1906—25.08.1963) —укр. публіцист, письменник,політ. діяч. Н. в с. Куземин (нинісело Охтирського р-ну Сум. обл.).Закінчив Краснопільську худож.-керамічну шк., 1926—28 навч. уКиїв. худож. ін-ті. Обіймав низкупосад в різних орг-ціях, працювавна шахтах Донбасу. Перший йоговірш «У місто», за підписом «І.Баг-ряний», надруковано в київ. ж.«Глобус» за 1926 (деякі дослідни-ки вважають, що він видавав своїтвори й раніше). Належав до літ.орг-ції письменників Києва «Ма-йстерня революційного слова». 1927виходить перша зб. поезій «Домеж заказаних», 1929 — поема«Aве Maрія», відразу забороненацензурою. 16 квіт. 1932 Б. заареш-товано і після 11 місяців уз’язне-ння у Харків. «внутрішній тюрмі»засуджено на 5 років таборів і від-правлено на заслання на ДалекийСхід. Не побувши на волі й року,Б. знову заарештований. 1940 узв’язку з тяжкою хворобою леге-нів був звільнений. В роки Вели-кої вітчизняної війни РадянськогоСоюзу 1941—1945 за гітлерівської

окупації жив в Охтирці, працювавред. газ. «Голос Охтирщини».1943 виїхав до Галичини, де взявучасть у створенні Української го-ловної визвольної ради. Написавроман «Звіролови» (1944, пере-вид. 1946—47 під назвою «Тигро-лови»). Незабаром емігрував доСловаччини, потім Австрії та Ні-меччини (поселився в м-ку Но-вий Ульм).

На еміграції займався гро-мад.-політ. та журналістськоюдіяльністю: засн. газ. «Українськівісті», ініціатор створення, а по-тім лідер Укр. революц.-демократ.партії, був обраний заст. і голо-вою Укр. нац. ради, організатор ізасн. Об-ня демократ. укр. моло-ді. Один із засн. об-ня укр. пись-менників «Мистецький українсь-кий рух», а після припинення йо-го діяльності вступив до ін. об-ня — «Слово». Також плідно пра-цював як письменник; залишивнизку визначних творів: романи«Сад Гетсиманський» (1950),«Буйний вітер» (1957), «Людинабіжить над прірвою» (1965), по-вісті та ін. Нині осн. його худож.твори перевидано в Україні.Опубл. також публіцистичні роз-відки — «Публіцистика: Доповіді,статті, памфлети, рефлексії, есе»(1997). Лауреат Держ. преміїім. Т.Шевченка (1992, посмертно).

П. у м. Сант-Блазієн. Похова-ний в м-ку Новий Ульм. Намогилі встановлено пам’ятник.

Літ.: Жулинський М. Іван Багря-ний. «Слово і час», 1991, № 10; Лав-ріненко Ю. Іван Багряний — політич-ний діяч і письменник. В кн.: Україн-ське слово: Хрестоматія українськоїлітератури та літературної критикиХХ ст., т. 2. К., 1993; Світ Івана Багря-ного. За матеріалами обласної науко-во-практичної конференції. Чернігів,1996; Сподарець М.П. Багряний — пи-сьменник і громадянин (До дев’янос-торіччя з дня народження). К., 1996.

Л.А. Шевченко.

БАДАН-ЯВОРЕНКО ОлександрІванович (01.03.1894—03.11.1937) —укр. політ. діяч, історик. Д-р пра-ва. Н. в с. Вілька Мазовецька (ни-ні с. Волиця Жовківського р-нуЛьвів. обл.). Під час Першої світо-вої війни служив в австро-угор.війську, учасник боїв за Львів вукраїнсько-польській війні 1918—1919.1919 переїхав до Чехословаччини іотримав громадянство, того жроку перебрався до Відня. Особи-стий секретар В.Винниченка підчас його приїзду в Україну (24трав. — 23 верес. 1920). Здобувправничу, філос. та дипломатич-

162БАГНЕТ

І.П. Багряний.

І.Х. Баграмян.

О.І. Бадан-Яворенко.

ну освіту в ун-тах Кракова, Відняй Праги. Працював держ. службо-вцем, адвокатом у Словаччині таЗакарпатській Україні. Належавдо соціал-демократ. партії, від1924 — Комуніст. партії Чехосло-ваччини. 1926 його позбавленогромадянства ЧСР, переїхав доУСРР. Працював у Держплані,викладав у Комуністичному універ-ситеті імені Артема. Учений сек-ретар Наркомосу УСРР (1927—30).Ред. «Статей і промов» (т. 1, 2, 4,5) М.Скрипника, чл. правліннят-ва «Історик-марксист» (див. То-вариство істориків-марксистів). 1929виключений із КП(б)У та т-ва«Історик-марксист» за «яворщи-ну» (див. Д.Яворницький). Зав. ре-дакцією чужомовних словниківУРЕ, проф. всесвітньої історіїхарків. вузів (1930—33). Заареш-тований 19 лют. 1933 (див. «Ук-раїнської військової організації»справа 1933). Судовою «трійкою»при колегії ДПУ УСРР 23 верес.1933 засуджений до 10 років по-збавлення волі. Утримувався уВерхньоуральському політ. ізоля-торі ОДПУ та на Соловках. Особ-ливою «трійкою» УправлінняНКВС СРСР по Ленінгр. обл.9 жовт. 1937 засуджений до розст-рілу. Вивезений із Соловків істрачений поблизу залізничноїст. Медвежа Гора (нині станція вРеспубліці Карелії, РФ). Реабіліто-ваний Військ. трибуналом Київ.військ. округу 18 лют. 1959.

Автор праці «ЗакарпатськаУкраїна: соціально-економічнийнарис» (1929), низки наук. статей.

Літ.: Винниченко В. Щоденник,т. 1—2. Едмонтон—Нью-Йорк, 1980—83; Рубльов О.С., Черченко Ю.А. Ста-лінщина й доля західноукраїнської ін-телігенції (20—50-ті роки ХХ ст.). К.,1994; Рубльов О., Фельбаба М. О.І.Бадан-Яворенко — Учений секретарНКО УСРР, завідуючий сектором чу-жомовних словників «УРЕ». «ІсторіяУкраїни: Маловідомі імена, події,факти», 2001, вип. 12.

О.С. Рубльов.

БАДЕНІ (Badeni) Казимир(14.10.1846—09.07.1909) — депу-тат Галицького крайового сейму(1883—1909), намісник Галичини(1888—95), прем’єр-міністр Авст-рії (1895—97, див. Австро-Угор-щина), граф. Д-р права. БратС.Бадені. Н. в с. Сурохів, біляЯрослава (нині Польща). Закін-чив юрид. ф-т Краківського універ-ситету. Мав репутацію здібногоадміністратора й майстра комп-ромісу. Саме завдяки його сприт-ності довготривалі польс.-укр.

угодові контакти завершилися1890 порозумінням на форумі Га-лицького сейму («нова ера»). Укр.громад. думка несправедливо по-кладала на Б. осн. відповідаль-ність за брутальні вибори (їх булоназвано баденівськими) до Гали-цького крайового сейму 1895, аособливо до австрійс. парламенту1897, хоча насправді за виборчізловживання були відповідальніпрезидент польс. Центр. передви-борчого к-ту для Сх. Галичиниграф В.Дідушицький і намісникГаличини кн. Є.Санґушко. Тема«баденівських виборів» була ви-користана під час повалення коа-ліцією нім. шовіністів, антисе-мітів та соціал-демократів уряду,очолюваного Б. Наслідком цієї не-далекоглядної поведінки укр. по-літиків стало призначення 1898намісником Галичини представ-ника подоляків графа Л.Пінінсько-го, через що започаткована Б. про-грама широкомасштабних конце-сій на користь українців була фа-ктично згорнута.

П. у м. Буськ.Літ.: £azuga W. «Rody polskie» w

Austrii: Gabinet Kazimierza hr. Bade-niego. 1895—1897. Poznaс, 1991; Арку-ша О. Галицький сейм: Виборчі кам-панії 1889 і 1895 рр. Львів, 1996; Чорно-вол І. Українська фракція Галицькогокрайового сейму: 1861—1901. Львів,2002.

І.П. Чорновол.

БАДЕНІ (Badeni) Станіслав (07.09.1859—12.10.1912) — польс. гро-мад. діяч, граф. Д-р права й філо-софії. Брат К.Бадені. Н. в с. Суро-хів, біля Ярослава (нині Польща).Закінчив Краківський університет.1883—1912 — посол (депутат) Га-лицького крайового сейму, 1895—1901, 1903—12 — маршалок, від1891 — чл. палати панів австрійс.парламенту. Один із лідерівстаньчиків. Затятий ворог пансла-візму й москвофілів (див. Москво-фільство), принциповий прихи-льник народовців і польс.-укр.співпраці, намагань українцівзбільшити кількість укр. сеймо-вих мандатів (чого вдалося до-сягти після його смерті 1914). Гро-мад. думка в міжвоєн. (1919—39)Польщі покладала на Б. відпо-відальність за сприяння швидкомупрогресові укр. руху в Галичині,який нібито і призвів доукраїн-сько-польської війни 1918—1919.

П. у м. Радехів.Літ.: Starzynski S. Badeni Stanisіaw

Marcin. В кн.: Polski sіownik biograficz-ny, t. 1. Krakуw, 1935.

І.П. Чорновол.

БАДЕНСЬКА ШКОЛА — див.Неокантіанство в історичній науці.

БАДЕР Отто Миколайович (29.06.1903—06.01.1980) — рос. архео-лог, педагог. Д-р істор. наук(1964). Н. в с. ОлександрівськеГадяцького пов. Полтав. губ. За-кінчив археол. від-ня ф-ту сусп.наук 1-го Моск. ун-ту (1926).Працював в Ін-ті антропологіїпри цьому ун-ті. 1927—30 — вче-ний-спеціаліст з археології в му-зейному від. Головнауки Нарко-мосу СРСР. 1932—41 — ст. н. с.Моск. секції Держ. акад. історіїматеріальної к-ри. 1937 за сукуп-ністю праць йому присудженовчений ступінь канд. істор. наук.1946—54 — доц. Пермського ун-ту, від 1955 до 1980 — ст. н. с. Ін-ту археології АН СРСР. Автор по-над 250 наук. та наук.-популярнихпраць, у яких висвітлюються про-блеми первісної історії — від па-леоліту до епохи раннього залізана тер. Криму, Уралу, Верхньогота Середнього Поволжя. Особли-ве місце займають праці, які ста-ли результатом дослідження тарозкопок у Криму. Протягом1927—30 виявив понад сто стоя-нок та місцезнаходжень з кам.знаряддями у центр. та сх. яйлах(плосковершинні плато) Крим.гір. 1930—34 розкопав і вивчивстоянки Джейлау-Баш на Чатир-дазі та Балин-Кош. 1937—39 від-крив та здійснив розкопки мус-тьєрської стоянки біля Вовчогогроту (Сх. Крим).

П. у м. Москва.Тв.: Крупнейшая мустьерская сто-

янка у Волчьего грота в Крыму. «Во-просы древней истории», 1939, № 1;Изучение эпипалеолита КрымскойЯйлы. «Советская археология», 1940,т. 5; Периодизация и стратиграфия па-леолита Восточной Европы. «ВісникАН УРСР», 1960, № 8; Об изображе-нии мамонта с Каменной Могилы. Вкн.: Кавказ и Восточная Европа в дре-вности. М., 1973.

Літ.: Зарецкая О.Н. Список печат-ных работ О.Н. Бадера. В кн.: Памят-ники древнейшей истории Евразии.М., 1975; Кольцов Л.В. Памяти ОттоНиколаевича Бадера (1903—1980). «Со-ветская археология», 1980, № 2;Мезен-цева Г. Дослідники археології України.Чернігів, 1997.

О.Д. Кузьминська.

БАДЗЬО Юрій Васильович (н.25.05.1936) — громад. і політ. діяч,публіцист, учасник нац.-демо-крат. руху в Україні від поч.1960-х рр. (див. Дисидентський рух1960—1980-х років в Україні). Н. вс. Копинівці (нині село Мукачів-

163БАДЗЬО

О.М. Бадер.

Ю.В. Бадзьо.

К. Бадені.

ського р-ну Закарп. обл.) в бага-тодітній сел. родині. 1958 закін.філол. ф-т Ужгородського ун-ту.1958—61 — учитель, дир. восьми-річної шк. на Мукачівщині, чл.бюро райкому ЛКСМУ. 1961—64 — аспірант, 1964—65 — м. н. с.Ін-ту літератури ім. Т.ШевченкаАН УРСР. Кандидатську дис.«Критерій правди в оцінці літера-турно-художнього твору» не захи-стив через переслідування. 1961—64 — чл. Ради першого в Українінеформального об-ня нац.-демо-крат. напряму — Київ. клубу тво-рчої молоді. За участь у шевчен-ківських вечорах та акції протеступроти політ. арештів під час пре-м’єри фільму С.Параджанова«Тіні забутих предків» у серп.1965 звільнено з роботи та виклю-чено з КПРС. Впродовж 1965—74був безробітним, викл., корек-тором, ред., 1974—79 — вантаж-ником. 1972—79 підготував пра-цю «Право жити» про колоніаль-не становище України, рукописякої (1400 с.) був викрадений зквартири. За антирад. пропагандузасуджено 12 груд. 1979 на 7 роківув’язнення (відбував у таборі ЖХ-385/3-5 в с-щі Барашево, ниніРеспубліка Мордовія, РФ) та 5 —заслання (смт Хандига, нині Рес-публіка Саха (Якутія), РФ). Черезвідмову писати клопотання прозвільнення вийшов на волю лише9 груд. 1988. 1989—90 працювавзав. від. Товариства українськоїмови імені Т.Шевченка, 1990—92 —голова Нац. ради Демократ. партіїУкраїни. В Ін-ті філософії НАНУкраїни — з черв. 1993 (ред.). Чл.Спілки письменників України(1996). Лауреат премії ФундаціїОмеляна і Тетяни Антоновичів(1999).

Тв.: Відкритий лист: До ПрезидіїВерховної Ради Союзу РСР та Цент-рального Комітету КПРС. Нью-Йорк,1980; Влада—опозиція—держава в Ук-раїні сьогодні. Думки проти течії. К.,1994; «Право жити: Україна в складіСРСР, людина в системі тоталітарногосоціалізму». К., 1996.

Літ.: Світлична Н. З живучого пле-мені Дон Кіхота… Про людей україн-ського опору. «Сучасність», 1983,№ 10; Головко Т. Від дисидента долідера партії. «Трибуна», 1991, № 4;Куценко Г. «Дякую за книжку і пе-ро». «Зона», 1996, № 11; Кириченко С.«Хочеш працювати для України, си-ну?..». «ЛУ», 1999, 6 трав.; Гаврош О.Право жити. «Україна молода», 1999,4 верес.

Ю.Д. Зайцев.

БАЖАН Микола Платонович(09.10(26.09).1904—23.11.1983) —

укр. поет, держ. і громад. діяч.Акад. АН УРСР (1951), ГеройСоц. Праці (1974). Н. в м. Кам’я-нець-Подільський. 1923—25 навч. уКиїв. ін-ті зовн. зносин. Друкува-тися почав з 1919.

На початку своєї діяльностібув зв’язаний з групами Вільної ака-демії пролетарської літератури —«Літературний ярмарок» і «Новагенерація». Здобув визнання якавтор збірок поезій «17-й пат-руль» (1926), «Різьблена тінь»(1927) і особливо «Будівлі» (1929),в яких проявилося прагнення по-ета звільнитися від впливу футу-ризму і конструктивізму. В нихБ. виступає як експресіоніст зенергійним висловом, прагнен-ням монументальності, глибокоюзацікавленістю укр. минулим.

За збірки поезій «Дороги»,«Поезія» (обидві 1930) та низкуін. творів підданий гострій крити-ці: висувалося звинувачення увідриві від рад. дійсності, абстра-кціонізмі, ідеалізмі та навіть на-ціоналізмі. Поступово поет всебільше переходить на позиції офіц.стилю рад. літ. В 1930-ті рр. вінпише поему «Безсмертя» (1935—37), присвячену С.Кірову.

У книгах, опубл. під час Вели-кої вітчизняної війни РадянськогоСоюзу 1941—1945 («Клич вождя»,«Клятва», «Данило Галицький»,усі — 1942; «Сталінградський зо-шит», 1943), розвинуто теми рад.патріотизму, суворої героїки боро-тьби народу проти нацизму.

Зб. «Англійські враження»(1948), твори 1946—47, «Вибране»(1951) відповідають духові офіц.рад. ідеології. Розширення тема-тичних обріїв і філос. заглибле-ність осн. поетичних мотивів ха-рактерні для доробку наступнихроків. У поемі «Політ крізь бурю»(1964, Держ. премія УРСР ім.Т.Г.Шевченка, 1965) проявилосяпрагнення розкрити тему духов-ної спадкоємності поколінь. Дозб. «Карби» (1978, Ленінська пре-мія, 1982) ввійшли твори, овіяніглибоким ліризмом.

Б. як поет пережив еволюціювід дещо «аскетичного» революц.романтизму до барвисто метафо-ричного «політонального», за сло-вами П.Тичини, реалістичногописьма в часи творчої зрілості.

Автор численних літ.-критич-них публікацій. За участь у підго-товці «Історії українського мисте-цтва» присуджено Держ. преміюУРСР (1971).

Вніс значний вклад у розви-ток перекладацької справи в Ук-

раїні. Автор перекладів поемиШо-та Руставелі «Витязь у тигровійшкурі» (Держ. премія Грузин. РСРім. Ш.Руставелі, 1937), творівО.Пушкіна, В.Маяковського, А.На-вої, Д.Гурамішвілі, грузин. поетіврад. періоду, творів білорус., узб.,казах., естон., латв. авторів, вір-шів Р.-М.Рільке, А.Міцкевича,Ю.Словацького, Й.Ґете, Й.Гель-дерлінга, Г.Гейне, Р.Тагора та ін.

Працював ред. і сценаристомна Одес. кіностудії, редагував ж.«Кіно» (1926—30), під час війни —газ. «За Радянську Україну». 1943—48 — заст. голови РМ УРСР,1945—48 — голова урядових ко-місій з охорони пам’яток історіїта к-ри України, 1953—59 — голо-ва Спілки письменників України,1958—83 — гол. ред. «УкраїнськоїРадянської Енциклопедії» (нинівид-во «Українська енциклопедія»ім. М.Бажана).

Депутат ВР СРСР 2—5-госкликань, ВР УРСР 6—11-го скли-кань. Держ. премія СРСР (1945,1948). Нагороджений орденами імедалями.

П. у м. Київ.Тв.: Твори, т. 1—4. К., 1974—75;

Твори, т. 1—4. К., 1984—85.Літ.: Крижанівський С.Микола Ба-

жан. К., 1954; Суровцев П. Поэзия Ми-колы Бажана. М., 1970; Про МиколуБажана. К., 1984; Голубєва З.С. Мико-ла Бажан. К., 1984.

Л.А. Шевченко.

БАЖАНСЬКИЙ Михайло (псевд.:Михайло Вірлиний, Пелехатий,Кудеяр та ін.; 06.02.1910—18.01.1994) — укр. громад. і політ. діяч,письменник, публіцист, краєзна-вець. Н. в м. Снятин. Початковуосвіту здобув у місц. нар. шк., г-зіїта польс. серед. шк. м. Коломия.Від 1921 учасник та організаторпластунських (див. «Пласт») орг-цій на Снятинщині (1922—23).Чл. Української військової орга-нізації, політв’язень (1927—28).Від 1929 — у Чехословаччині, слу-хач Українського вільного універси-тету. Співорганізатор I з’їзду Со-юзу укр. пластунів-емігрантів(СУПЕ, 1930), ред. «Молодогожиття» та «Пластової трибуни»;чл. та кер. пластових таборів уКарпатській Україні (1930—37).Голова укр.-литов. т-ва в Празі(1936), курінний старшопластун-ського куреня ім. О.Вахнянина(Прага, 1936—39), секретар Укр.європ. об-ня. Співробітник в уря-ді Карпатської України (1938—39).Дир. дослідного ін-ту України уЛьвові (1941—43), ред. місячника

164БАЖАН

М.П. Бажан.

М. Бажанський.

«Сурми» (1941—43). Референтліт.-мистецького клубу (1941—43) та чл. культ. ради м. Львів.В’язень нім. таборів (від 1943).Організатор табору для переміще-них осіб (Ашаффенбурґ, 1945—49), співробітник тижневика «Не-діля», чл. Спілки журналістів уНімеччині. Курінний 6-го куреняСУПЕ «Закарпатці» (від 1946), го-лова контрольних комісій СУПЕ(1945) та Гол. пластової старшини(1946—49), голова пластової обла-сті Ашаффенбурґ (до 1949). Від1949 — у м. Детройт (США). Чл.т. зв. дієвої Гол. пластової стар-шини, голова її контрольної ко-місії (1950—52). Співробітник низ-ки укр. періодичних вид., ред.бюл. «За чаром Срібної Землі»(1950—58), тижневика «Українсь-кий Прометей» та ж. «Снятин» (з1968). Голова літ.-мистецькогоклубу в Детройті (1951—56), ред.«Книги митців» (1954). Чл. Гол.пластової ради (1952—58), чл. таген. секретар Гол. пластової пула-ви (1958—62). Голова Метропо-літального від. Українського кон-гресового комітету Америки (1962—-65), голова К-ту поневолених на-родів (1962—64). Фундатор му-зею-архіву та укр. б-ки (понад12 тис. т.), переданих Українсько-му науковому інститутові Гар-вардського університету (1974). Ав-тор бл. 100 тв. та публікацій.

П. у м. Детройт.Тв.: Краса Снятинщини: Ріки, по-

токи, ліси, луги, сади, міста і села тависока матеріяльна і духова культураїхніх жителів. В кн.: Гаслова енцикло-педія. Детройт, 1982; Творчий дина-мізм патріотизму моїх земляків: відперших проявів організованих сус-пільних гуртків, церковних братств,ремісничих цехів аж до «Січей», «Со-колів», «Просвіт», «Рідних шкіл» та бо-йових формацій і політичних партій.Там само; Вічно житимуть... Постатівід зарання історії аж до найновішихчасів: Біографічний словник. Детройт,1984; Мемуарна мозаїка. К., 1998.

Літ.: Вірний син своєї землі: (Нек-ролог). «Українське слово», 1994, 24 лют.;Король І. У вічну пам’ять М.Бажан-ському. «Свобода», 1994, 4 берез.; Ка-сіян С. Св. п. М.Бажанський. Там са-мо, 19 берез.; Керницька Д. У світлу па-м’ять М.Бажанського. Там само, 10трав.

В.П. Швидкий.

БАЗАВЛУК — у минулому вели-кий о-в, що лежав у Чортомлиць-кому рукаві Дніпра, навпротир. Підпільна, поблизу нинішньо-го с. Капулівка Нікопольськогор-ну Дніпроп. обл. Іноз. дослід-ники Б.Папроцький, Е.Лясота і Г.

де Боплан наприкінці 16 — 1-йпол. 17 ст. описали його розташу-вання, особливості рельєфу йприродного середовища. У 20 ст.про Б. писали Д.Яворницький,А.Кащенко та ін. Форма о-ва нага-дувала прямокутний трикутник,довжина двох менших сторін яко-го сягала 2 км. Від 1593 до 1638 наБ. перебувала друга за часомстворення Запорозька Січ — Ба-завлуцька Січ. Нині о-в залито во-дами Каховського водосховища.Тривалий час дослідники помил-ково пов’язували Б. з історієюЧортомлицької Січі (1652—1709).

Літ.: Щербак В.О. Базавлуцька Січ(1593—1638). В кн.: Козацькі січі: На-риси з історії українського козацтваXVI—XIX ст. К.—Запоріжжя, 1998.

Я.І. Дзира.

БАЗАВЛУЦЬКА СІЧ— місцезна-ходження козац. січі (див. Запоро-зька Січ) протягом 1593—1638 нао-ві Базавлук. Б. С. закладено во-сени 1593 після зруйнування та-тарами Томаківської Січі. Вибірмісця зумовлювався важкодосту-пністю місцевості для турків і та-тар — Січ займала підвищену час-тину о-ва.

Із Б. С. майже щороку здійс-нювалися військ. експедиції: доОчакова, Кілії, Ізмаїла, Кафи та ін.турец. фортець у Пн. Причорно-мор’ї. Козац. чайки досягали й бе-регів Анатолійського п-ова (п-івМала Азія), зокрема під проводомП.Конашевича-Сагайдачного та М.До-рошенка. Часто практикувалисяпіші експедиції в степ і сусіднікраїни.

Від 1625 Б.С. стала центроморганізації повстанських загонів,що боролися проти соціального йнац. гноблення в Україні (див.Жмайла Марка повстання 1625,Федоровича Тараса повстання 1630,Павлюка повстання 1637). Із Січівийшли перші письмові звернен-ня ватажків козацтва до народу,що містили гасла соціальної йнац.-визвол. боротьби.

Найпізніші свідчення про Б.С. належать до часу козац. по-встання під кер-вом Я.Острянина(згодом — Д.Гуні) 1638. Навесніпольс. каральне військо на чолі зкомісаром К.Мелецьким спробу-вало оволодіти козац. твердинею,щоб повернути в панське піддан-ство всіх нереєстровиків, а такожзнищити запороз. чайки. Козакивідбили штурм. Після капітуляціїповстанців на р. Старка (серп.1638) гетьман польний короннийМ.Потоцький з великими військ.силами рушив на Запорожжя ізруйнував Б. С.

Літ.: Щербак В.О. Базавлуцька Січ(1593—1638 рр.). В кн.: Козацькі січі.Нариси з історії українського козацтваXVI—XIX ст. К.—Запоріжжя, 1998.

В.О. Щербак.

БАЗАР, місце трагічної загибелізагону українських вояків арміїУНР 1921. Б. — село Народиць-кого р-ну Житомир. обл., на сх.від м. Коростень. 1921 тут трагічнозакінчився листопадовий похід(див. Другий Зимовий похід АрміїУНР 1921) сформованої з інтерно-ваних у Польщі укр. вояків групиповстанців під проводом ген.-хо-рунжого Ю.Тютюнника. 17 лис-топ. рад. війська під командуван-ням Г.Котовського оточили повс-танців біля с. Малі Міньки (цьогож р-ну; нині знято з обліковихданих). Понад 400 повстанців за-гинуло, деякі, щоб не потрапи-ти до рук більшовиків, заподія-ли собі смерть, 537 опинилися вполоні. З останніх десятки пора-нених померли, 41 офіцера під-дали дальшим допитам, решту —359 засуджено на смертну кару.Після суду полонених перевелидо Б. і розмістили в церкві. Ніхтоз них не скористався пропози-цією перейти на бік РСЧА (див.Радянська армія). Вранці 22 лис-топ. засуджених розстріляли і по-ховали біля церкви.

Літ.: Тютюнник Ю. З полякамипроти Вкраїни. Х., 1924.

О. Вішка.

165БАЗАР

Трагедія під Базаром.Більшовикирозстрілюють 359героїв листопадовогорейду 1921 р.,полоненихкіннотоюКотовського.Худож. —Л.Перфецький.Париж, 1929.Фрагмент.

БАЗИЛЕВИЧ Георгій Дмитрович(07.02(26.01).1889—03.03.1939) —рад. військ. діяч, комкор (1935).Н. в с. Криски (нині село Короп-ського р-ну Черніг. обл.) в сел.родині. Закінчив Київ. військ.уч-ще (1910), учасник Першоїсвітової війни, підполковник. Піс-ля Лютневої революції 1917 —заст. голови солдатського к-туОкремої армії Пд.-Зх. фронту, чл.РСДРП(б). Від берез. 1918 — вЧервоній армії (див. Радянськаармія), командир взірцевого заго-ну в Москві, чл. Вищої військ. ін-спекції. Від осені 1918 до трав.1919 — чл. РВР 8-ї армії. 1919 —нач. Других моск. піх. курсів ком-складу, командував окремимиділянками Пд., Пд.-Сх. і Кавказ.фронтів. Від лют. 1920 — команд.військами Донської обл., в квіт.—серп. — Пн.-Кавказ. військ. округу.У верес. 1920 — січ. 1921 — ко-манд. Укр. запасної армії, окруж-ний військ. комісар. 1921—22 пе-ребував при РВР Республіки, на-далі командував військами Моск.,Приволзького військ. округів. Відквіт. 1931 до листоп. 1938 — сек-ретар Комісії і К-ту оборони РНКСРСР. Чл. ЦВК, Всерос. ЦВК,депутат ВР СРСР 1-го скликання.Нагороджений орденами Черво-ного Прапора і Червоної Зірки.

Репресований. Страчений.Літ.: Мерецков К.А. Г.Д.Базилевич.

«ВИЖ», 1964, № 2.Л.В. Гриневич.

БАЗИЛОВИЧ Іоаникій та його«Короткий нарис фундації ФедораКоріятовича». Б. (1742—1821) —церк. і громад. діяч, один із пер-ших істориків Закарпатської Ук-раїни. Н. в с. Гливище Ужансько-го комітату (Сх. Словаччина). Ос-віту здобув в Ужгороді та Кошице(нині місто в Словаччині). Упро-довж 38 років був протоігуменомправосл. Мукачівського Свято-Ми-колаївського монастиря. Впоряд-ковуючи фонди монастирськоїб-ки й єпархіального архіву,зібрав багатий матеріал, що ставджерельною основою написаннякількох праць з історії Закарпат-тя. Найкращою серед них (і пер-шою відомою на сьогодні книгоюзакарп. автора) є «Короткий на-рис фундації Федора Коріятови-ча», написаний лат. мовою і вида-ний у двох книгах в Коши-це (1-ша — 1799 і 2-га — 1804—05). Книга підготовлена з метоюобґрунтувати право власності Му-качівського монастиря на подаро-вані йому кн. Федором Коріятови-чем наприкінці 14 — поч. 15 ст.

земельні маєтності, для захисту їхвід зазіхань вищого катол. духів-ництва Угорщини. Осн. змісткниги (історія литов.-рус. родуКоріятовичів, діяльність його пред-ставника Федора на Закарпатті всеред. 14 — на поч. 15 ст. та істо-рія Мукачівського монастиря йоднойменної єпархії до 1798) по-даний в тісному зв’язку зі світсь-кою історією краю. Наук. цін-ність праці насамперед у тому, щоавтор навів важливі джерела —десятки грамот, привілеїв і ре-скриптів угор. королів, папські бу-лли, різні розпорядження мука-чівських єпископів тощо і один ізперших в укр. історіографії пору-шив питання етногенезу слов’янта автохтонності (див. Автохтони)русинів Закарпаття. Праця Б. —визначна пам’ятка укр. к-ри вза-галі та істор. науки зокрема, вонапоклала поч. вивченню історії йдуховного життя Закарпаття місц.істориками-краєзнавцями.

П. у м. Ужгород, похований вМукачівському монастирі.

Тв.: Brevis notitia fundationis Theo-dori Koriathovits... in monte Csernek adMunkacs. Cassoviac, 1799, 1804—05.

Літ.: Данилюк Д., Ілько В. З історіїзаселення та розвитку культури Закар-паття в добу феодалізму (до серединиXIX ст.). Ужгород, 1990; Нариси істо-рії Закарпаття, т. 1. Ужгород, 1993; Да-нилюк Д. Історія Закарпаття в біогра-фіях і портретах (з давніх часів до по-чатку ХХ ст.). Ужгород, 1997.

С.В. Віднянський.

БАЙ (de Baye) Амур-Огюст-Луї-Жозеф-Бертельо де (31.01.1853—1931) — франц. археолог, етног-раф, історик та мандрівник. Ба-рон, згодом маркіз. Н. в м. Париж(Франція). 1870 відкрив у Шам-пані (істор. обл. на пн. сх. Фран-ції) бл. 100 гротів доби неоліту,палеолітичні стоянки та могиль-ники. Вивчав походження доро-гоцінних мистецьких виробів до-би Великого переселення народів іпадіння Рим. імперії. Від кін.1880-х рр. займався археологією,етнографією та історією окремихрегіонів Російської імперії, зокре-ма України. Офіц. представникфранц. мін-ва нар. освіти на ан-трополого-археол. з’їзді у Москві,звіт про який і свої реферати наньому опублікував 1893. Лекціюпро Київ княжої доби прочитав ум. Реймс (Франція) й двічі у Па-рижі (1896). 1898 відкрив палео-літичну стоянку біля ст. Ільськоїна Кубані (нині смт Ільський Кра-снодарського краю, РФ). Дослід-жував готську к-ру (див. Готи) в

Криму. На 6-й виставці предметів,вивезених з Росії (1901), експону-вав речі з розкопок В.Хвойки і вла-сних розкопок, зокрема, дукачі,дві старовинні вишивані жін. со-рочки. Писав про фібули 7 ст. вУкраїні (1908). Товаришував зВ.Горленком, про якого написавброшуру «Une page de critique lit-tйraire sur l’Ukraine» (1904). Чл.Моск. археол. т-ва (1890). Чл.-кор. Т-ва любителів давнього пи-сьменства (1898).

Тв.: Реферат о кресте, которымпреподобный Сергий благословилкнязя Дмитрия Ивановича на борьбу сМамаем. «Труды комиссии для разбо-ра древних актов», 1890, № 12; Rapportsur le Congrйs international d’Anthropo-logie de Moscou. Paris, 1893; Souvenir ducongrйs international d’Anthropologie deMoscou. Paris, 1893; Йtudes sur l’ar-chйologie de l’Ukraine. Paris, 1895; Kiev:La mиre des villes russes. Paris, 1896; EnPetite-Russie: Souvenirs d’une Mission.Paris, 1903.

Літ.: Библ. (Ф.Волков). «Киевскаястарина», 1894, декабрь; Библ. «Киев-ская старина», 1897, февраль; «Исто-рический вестник», 1899, т. 75, январь;В.[олков] Ф. Выставка барона де Бая вMusee Guimet в Париже. «Киевскаястарина», т. 75, 1901, т. 74, июль—ав-густ. Археологическая летопись: Ката-лог Екатеринославского областногомузея имени А.Н. Поля; Археология иэтнография. Екатеринослав, 1910,№ 135—136; Императорское Московс-кое Археологическое общество в пер-вое пятидесятилетие его существова-ния: 1864—1914, т. 2. М., 1915; Бор-щак І. З моєї книгозбірні. «Науковийзбірник [УВАН]», т. 2. Нью-Йорк,1953; Нестеров М.В. Из писем. [Ле-нинград], 1968; Валентин Серов в вос-поминаниях, дневниках и перепискесовременников, т. 2. Л., 1971; Валец-кая Э.Б. Сказы о древних курганах.Новосибирск, 1981.

С.І. Білокінь.

БАЙБУЗА Тихон (р. н. і р. с. не-від.) — ватажок запороз. козацтва.Син черкас. боярина МихайлаБайбузи, який володів маєтностя-ми в бас. р.Сула та її притоківУдай і Солониця на ЛівобережжіДніпра. У 90-х рр. 16 ст. Б. очолю-вав реєстрове військо, брав участьу мор. експедиціях запорожців.Влітку 1598 разом з кошовим ота-маном Ф.Полоузом здійснив похідіз Базавлуцької Січі, який через су-перечності серед козаків заверши-вся невдало. Сини Б. Федір та Ос-тафій брали участь у козац.-сел.повстаннях 1620—30-х рр. та на-ціональній революції 1648—1676.

Літ.: Голобуцький В.О. Запорозькекозацтво. К., 1994.

В.О. Щербак.

166БАЗИЛЕВИЧ

Іоаникій Базилович.

Г.Д. Базилевич.

БАЙДА — див. Д.Вишневецький.

БАЙДАК — річкове плоскодоннеоднощоглове дерев’яне судно зістерном, довжиною 30—60 м, ван-тажопідйомністю до 200 т. Протя-гом 16—18 ст. використовувалосязапороз. козаками як військ. суд-но, а також для перевезення ван-тажів по Дніпру та його притоках.Б. інколи називали берлином.

В.О. Щербак.

БАЙЕР (Bayer) Ґотліб-Зігфрід (внім. літ. Теофіл Зигфрид; 06.01.1694—10.02.1738) — нім. історик,філолог. Акад. Петерб. АН (1725).Н. в м. Кенігсберг (нині м. Ка-лінінград, РФ) у сім’ї емігрантів зУгорщини. Батько Б. підроблявживописом. До 1709 навч. у коле-гії Фрідріха в класі відомого гума-ніста Еґерса, а 1710—13 — у Ке-нігсберзькому ун-ті. 1714—17 ба-гато мандрував Німеччиною, вив-чав давні та сх. мови. 1715 захис-тив дис., присвячену трактуван-ню напису на хресті Ісуса Христа.1717 отримав звання магістра уЛейпцигу. 1717—25 викладав вун-ті Кенігсберга, працював про-ректором міськ. кафедральноїшколи. За рекомендацією мате-матика, акад. Петерб. АН Х.Гольд-баха був запрошений до Санкт-Петербурга, де обійняв посадукер. каф-ри старожитностей та сх.мов (лют. 1726) новоутвореноїПетерб. АН. Осн. увагу приділяввивченню сх. та давніх мов. За-відував академічною г-зією, 1732—37 після від’їзду історика та архе-ографа, акад. Петерб. АН Г.-Ф.Міл-лера до Сибіру редагував кількавипусків наук. час. «Sammlungrussisсher Geschichte». Навч. май-бутнього рос. імп. Петра II (1727—30) антич. історії. Після смертіПетра II наближений до дворуАнни Іванівни, був щирим прибіч-ником Е.-І.Бірона.

Б. заклав основи істор. наукив Росії. Окрім робіт з історії тафілології Давнього світу, написавнизку робіт з історії скіфів та сар-матів. Буквально сприйняв по-відомлення давньорус. літописівпро запрошення варягів, висунувприпущення про запозиченняслов’янами к-ри та державності внорманів та герм. народів, тим са-мим заклав початки «норманськоїтеорії» походження Русі (див.Норманська проблема). Не знаючирос. мови, вивчав «Повість вре-менних літ» у нім. перекладі. За-слугою його є те, що він був од-ним з перших, хто в дослідженняхісторії Русі звернувся до вивчення

повідомлень давніх авторів, зо-крема Геродота, Константина VIIБагрянородного, джерел сканд.походження.

У дослідженні історії сх. сло-в’ян Б. активно співробітничав зФ.Прокоповичем. Частина їхньоголистування збереглася.

Через конфлікт із секретаремПетерб. АН І.-Д.Шумахером 1737змушений був полишити посаду іпланував повернутися до Пруссії.

Раптово помер від застуди вС.-Петербурзі.

Тв.: Ad Petrum II Augustum Im-peratorem, cum insignia imperii sancti-ssimis caeremoniis Moscouae capesseret.Academia Petropolitana, 1728; Auszug derдltern Staatsgeschichte zum GebrauchPetri II. Peterburg, 1728; О начатке идревних пребывалищах скифов. В кн.:Краткое описание Комментариев Ака-демии наук. СПб., 1728; О местополо-жении Скифии, каково было в летаГеродотовы. Там само; Краткое описа-ние всех случаев, касающихся Азова отсоздания сего города до возвращенияонаго под российскую державу. СПб.,1738; География российская из Кон-стантина Порфирогенита, т. е. багря-нородного или порфирородного. СПб.,1767; География российская и соседст-венных с Россиею областей около 947году из книг северных писателей выб-рана. СПб., 1767; Сочинение о ва-рягах. СПб., 1767.

Літ.: Пекарский П. История импе-раторской Академии наук в Петербу-рге, т. 1. СПб., 1870; Алпатов М.А. Рус-ская историческая мысль и ЗападнаяЕвропа (XVIII — первая половинаXIX в.). М., 1985.

А.Г. Плахонін.

БАЙКОВИЙ ЦВИНТАР — най-більш відоме у Києві й Українікладовище. Відкрито 14 груд.1833. Спочатку тер. становила бл.5 десятин землі. В подальшому нераз розширювався: нині — понад50 га. Назва походить від назвихутора ген. С.Байкова, учасникаВійни 1812. Паралельно мав наз-ви — «Либідський», «Дмитрів-ський». Цвинтар складається зСтарої (7 ділянок) та Нової (нині52 ділянки) частин, остання берепочаток від 1876, існують пра-восл., катол., лютеранська скла-дові. В ході Першої світової війни,у 1916, відкрито військ. частинукладовища.

Розташов. у живописній міс-цевості. Природна стежка, щойшла вгору, згодом перетвори-лася на широку дорогу, яка відо-кремила старий цвинтар (ліворуч)від нового. 24 серп. 1841 на пра-восл. ч. відкрито дерев’яну церквусв. Димитрія Ростовського (нинітам пам’ятний знак), 1897 її ро-зібрано, а матеріал використано

для побудови Макарівської дере-в’яної церкви на Щекавиці. 5 лис-топ. 1889 відкрито нову, кам’януцеркву.

Б. ц. має алею для почеснихпоховань видатних діячів науки,к-ри, освіти. На новому правосл.цвинтарі поховані, зокрема, М.Гру-шевський, В.Антонович, М.Стариць-кий, М.Лисенко, Б.Грінченко, І.Не-чуй-Левицький. На старому катол.цвинтарі — М.Понятовський (ві-домий польс. видавець), вченіГ.Бельке і Г.Фанберг, а на ново-му — польс.- укр. публіцистиА.Марцінковський, Ю.Висоцький,Е.Пржевуський, видавець Ю.За-вадський. На старому кладовищіпоряд із своїми рідними похованаі Леся Українка.

Літ.: Київ: Провідник. К., 1930;Проценко Л.А. Історія Київського нек-рополя. К., 1994; Її ж. Київський нек-рополь. К., 1995.

П.І. Скрипник.

БАЙОВ (Баиов) Олексій Костян-тинович (06.02.1871—08.09.1935) —військ. історик і теоретик, гене-рал-лейтенант. Н. в м. Умань. Ізполтав. дворян, син генерала. За-кінчив Володимирський кадетсь-кий корпус у Києві, 2-ге військ.Костянтинівське уч-ще (1890) таІмператорську військ. акад. вСанкт-Петербурзі (1896). Служиву Віленському військ. окрузі. 1902призначений штаб-офіцером, зав.навч. частини, управителем справ(1904—14), водночас від 1906 —проф. каф-ри історії військ. ми-ст-ва Акад. Генштабу, Військ.-істор. комісії з опису рос.-япон.війни 1904—05. Автор праць з іс-торії військ. мист-ва. Ред. «Из-вестий Императорской Николаев-ской военной академии» (1910—14), один із засн. Рос. військ.-істор. т-ва і ред. його журналу(1912—14). Під час Першої світо-вої війни був ген. для доручень прикоманд. 8-ю армією, нач. штабуармійського корпусу і 3-ї армії,командиром піх. д-зії 50-го армій-ського корпусу. Після Жовтневоїреволюції 1917 очолював комісію зупорядкування істор. архівів приКомісаріаті військ.-навч. закладівПетрогр. військ. округу. Протезгодом воював у Пн.-Зх. армії ген.від інфантерії М.Юденича, потра-пив до Естонії, де до 1926 викла-дав у Талліннському військ. уч-щіі на курсах Генштабу естон. армії.На еміграції друкувався в ж. «Ча-совой» та газ. «Возрождение» (Па-риж). За військ.-теор. поглядаминалежав до «академічної школи»

167БАЙОВ

рос. військ. теоретика Г.Леєра.Був засн. «російської школи», якастверджувала, що військ. доктри-на мусить мати нац. характер і бу-дуватися на вивченні рос. військ.мист-ва у його класичних зразках.Найповніше свої погляди виклаву праці «История военного искус-ства как наука» (1912).

П. у м. Таллінн.Тв.: Военно-географический и

статистический очерк Северной Ко-реи. СПб., 1904; Приказы графа Ми-ниха в 1736—1739 гг. В кн.: Сборниквоенно-исторических материалов,вып. 14. СПб., 1904; Русская армия вцарствование императрицы Анны Ио-анновны: Война России с Турцией в1736—39 гг., т. 1—2. СПб., 1906; Курсистории русского военного искусства,вып. 1—7. СПб., 1909—13; Военное де-ло в эпоху императора Павла I. В кн.:История русской армии и флота, т. 3.М., 1911; Значение В.О. Ключевскогодля русской военной историческойнауки. «Известия Императорской Ни-колаевской военной академии», 1911,№ 21; История русской армии: Курсвоенных училищ, вып. 1, СПб., 1912;Записка об инструкции отделам Им-ператорского Русского военно-исто-рического общества, кн. 1. СПб., 1913;Национальные черты русского воен-ного искусства в романовский периоднашей истории. СПб., 1913; Конспектпо истории военного искусства Рос-сии. СПб., 1914; Отзыв о сочиненииН.П. Волынского «Постепенное раз-витие русской регулярной кавалерии вэпоху Петра Великого». Пг., 1917.

Літ.: Павловский И.Ф. Краткий би-ографический словарь. Полтава, 1912;Його ж. Первое дополнение. Полтава,1913; Бескровный Л.Г. Очерки военнойисториографии России. М., 1962; Кли-мова К. Перший військово-історичнийчасопис в Україні. «Військово-істо-ричний альманах», 2001, ч. 2(3).

С.І. Білокінь.

БАЙРАМ (турец. bairam — свя-то) — тюркська назва визначногореліг. свята. Термін Б. є складо-вою частиною назв двох найголо-вніших мусульманських свят:Рамазан-Б. і Курбан-Б. Рамазан(ураза, кучук)-Б. («‘їд ал-фітр»арабів) — це свято розговіння начесть завершення місяця посту,починається 1 шеввала (на поч.жовт.). Курбан (буййук)-Б.(«‘їд ал-адхв» арабів) — святоофірних (жертовних) тварин Б.(на спомин про готовність Ібра-гіма-Аврама принести сина вжертву Аллахові), починається з10 зу-ль-хіджжа (збігається із за-вершенням щорічного паломниц-тва-хаджу до Мекки). Кожне зсвят продовжується 3—4 дні й су-проводжується спец. молитвами,святковою трапезою, відвіданням

могил предків та навідуваннямдрузів, яким приносять подарун-ки. Бідним під час Рамазан-Б.роздають милостиню грішми, апід час Курбан-Б. — м’ясомсвіжозабитих тварин (на це йдеприблизно 2/3 м’яса кожної тва-рини). В Туреччині Б. називаютьтакож християн. свято Пасхи. Підчас святкування Б. зазвичай забо-ронялося ведення війни. В укр.історії в зв’язку з цим пам’ятнийКурбан-Б., який припав на часБерестецької битви 1651 і відохо-тив кримськотатар. союзниківБ.Хмельницького від бойових дій.

Літ.: Мец А. Мусульманский ре-нессанс. М., 1977.

Д.С. Вирський.

БАКАЇВ ШЛЯХ (Бакаєв шлях) —татар. шлях (сакма) на Лівобереж-ній Україні. За переказом, назва-ний так за прізвищем татар. му-рзи Бакая, який здійснював цимшляхом набіги на порубіжні Кур-щину та Орловщину (нині тер.РФ), коли ще не існувала захиснаБєлгородська оборонна лінія 16—17 ст. Вів фактично з м. Путивль,південніше м. Рильськ (нинімісто Курської обл., РФ), перети-наючи Лосицьку дорогу таМурав-ський шлях.

Літ.: Багалій Д.І. Історія Слобідсь-кої України. Х., 1993; Звагельський В.Б.Лосицька дорога. «Сумська старови-на», 1999, № 5—6.

В.В. Пришляк.

БАКАЛАВР (лат. baccalaurens, відbaccalaureгtus — увінчаний лавра-ми) — 1) перший вчений ступіньв деяких країнах; 2) особа, якаодержала диплом про закінченнясередньої освіти (у Франції тадеяких ін. країнах); 3) першийвищий освітній ступінь.

У середньовічних ун-тах сту-пінь Б. надавався після складанняіспиту. У деяких ун-тах, напр.,Кембриджському, ступінь Б. от-римували лише студенти ф-тумист-в (faculty of Arts), на ін.ф-тах першим був ступінь ма-гістра; Б. міг стати студент, якийдосяг 17-річного віку і провчивсяв ун-ті 1,5—3 роки; Б. продовжу-вав навч. в ун-ті, але отримувавправо читати лекції, зокрема наф-ті мист-в — основи граматики,риторики й логіки. Багато Б. ста-вали домашніми вчителями. Якдомашні вчителі Б. в Україні зга-дуються в документах 16 ст. У18 ст. Б. називали студентів Ки-єво-Могилянської академії. На ка-нікули вони розходилися по

Україні й навчали дітей грамоти.Традиції надання ступеня Б. збе-реглись у європ. та амер. ВШ, ни-ні впроваджуються і в Україні.

О.М. Дзюба.

БАКАЛО Іван Іванович (псевд. —І.Мар’єнко; 12.02(31.01).1898—08.04.1972) — економіст, педагог, ра-дянолог. Н. поблизу м.Миргород усел. сім’ї. Закінчив екон. ф-т Ки-їв. комерційного ін-ту (1922). Ко-мендант Миргорода. Від 1922викл. екон. географії у Миргород.соціально-екон. технікумі, орга-нізував приватну Миргород. торг.-пром. шк. (1923—25). Від 1926 — уХаркові. Заст. зав. стат.-кредит-ним від. Харків. сільбанку (1926),від 1927 — у т-ві «Сільський госпо-дар», 1929—33 — ст. н. с. Харків.НДІ реконструкції с. госп-ва.1931—33 — асистент Харків. с.-г.ін-ту, викл. заг. курсу статистикив Зоотех. ін-ті. Восени 1933 доб-ровільно залишив викладацькуроботу в вузах; з НДІ був звільне-ний з політ. мотивів. Зазнав пере-слідувань від комуніст. властей.1934—35 — у т-ві «Самопоміч», вуправлінні шосейних доріг. 1936—41 учителював (викладав геогра-фію, геологію), методист Харків.методичного кабінету географії,заочно навч. у Харків. пед. ін-ті. Вроки Великої вітчизняної війни Ра-дянського Союзу 1941—1945 підчас гітлерівської окупації — дир.Миргород. музею, інспектор по-чаткових шкіл Миргород. пов. Від1944 — на еміграції в Німеччині,від 1947 — чл. управи Обласногопредставництва укр. еміграції,його голова. Праці присвяченіс.-г. економіці, зокрема ефектив-ності кредиту в індивідуальнихг-вах; рад. педагогіці та історіїСРСР. Написав кілька підручни-ків. Прихильник соборноправно-го устрою УАПЦ, голова Ашаф-фенбурзького церк. собору духо-венства і мирян УАПЦ-Соборно-правної 25—26 серп. 1947. Чл. пе-редсоборної комісії і чл. президіїцерк. собору УАПЦ-Соборно-правної 16—18 груд. 1956 у Карлс-руе. 1954—61 1-й заст. дир. Інсти-туту для вивчення СРСР. 1963 пе-реїхав до США. Дійсний чл. Укра-їнської вільної академії наук у США.

П. у м. Нью-Йорк.Тв.: Фізична географія. Більом-

берґ, 1946; Показник географічнихназв на методичні вказівки. Авґсбурґ,1946; Читання з географії України вхудожніх образах. Ганновер, 1946;Б.М. Мартос. В кн.: Український збір-

168БАЙРАМ

ник, кн. 15. Мюнхен, 1959; К вопросуо проблеме производства молока и мо-лочных продуктов в СССР. Мюнхен,1963; Modernization and Diversity inSoviet Education. New York, 1971 [успівавт.]; Національна політика Ле-ніна. Мюнхен, 1974.

Літ.: Пам’яті проф. Івана Бакала.«Свобода», 1972, ч. 75, 22 квіт.; Бурко Д.Пам’яті друга. «Українські вісті», 1973,ч. 23 (2065), 24 черв.; Власовський І.Нарис історії Української Православ-ної Церкви, т. 4, ч. 2. Нью-Йорк, 1975.

С.І. Білокінь.

БАКОВЕЦЬКИЙ-МОКОСІЙЙосип (р. н. невід. — бл. 1655) —церк. діяч, унійний єпископ Во-лодимирський і Берестейський.Н. на Волині. Виходець з укр.шляхетського роду. Замолоду слу-жив секретарем у польс. короляСигізмунда III Ваза. Пізніше обій-мав одну з земських посад у Во-линському воєводстві. Вступив дочернечого ордену василіан (див.Василіани), що відкрило йомуперспективу для церк. кар’єри.1619 призначений архімандри-том Жидичинського Свято-Ми-колаївського монастиря (фактич-но ж вступив на посаду 1626).1632 Сигізмунд III надав Б.-М.Володимирську й Берестейськуєпископську каф-ру, а унійниймитрополит Київ. Йосип Рут-ський висвятив його на єпископа.Б.-М. наполегливо добивавсязміцнення позицій унійної церк-ви в Україні. Зокрема, він відігравактивну політ. роль у підготовціузгоджувального собору право-славних і унійців Речі Посполитої1629. На сеймі 1629 став одним завторів проекту конституції щодоцього собору. З його ініціативи вобхід сеймової постанови проскликання церк. собору (для «за-спокоєння» православних і уній-ців) було прийнято відповіднийкоролів. універсал, в якому йшло-ся про об’єднання православних зкатоликами (див. Львівський пра-вославно-унійний церковний собор1629; Унійний церковний собор уВолодимирі 1629; Київський право-славний церковний собор 1629).

Літ.: Малевич А. Древняя жиди-чинская архимандрия на Волыни. По-чаев, 1905; Жукович П.Н. Материалыдля истории Киевского и Львовскогособоров 1629 года. СПб., 1911; Polskisіownik biograficzny, t. 1. Krakуw, 1935;Сас П.М. Політична культура україн-ського суспільства (кінець XVI — пер-ша половина XVII ст.). К., 1988.

П.М. Сас.

БАКОТА, археологічна пам’ятка— багатошарове поселення; літо-писне давньорус. місто на Серед-

ньому Дністрі. Розташов. на тер.колиш. села Бакота Кам’янець-Подільського р-ну Хмельн. обл.(нині знято з облікових даних).Широко досліджувалася І.Вино-куром 1963—64, 1980—91. Відкри-то 54 житла черняхівської культу-ри, 16 напівземлянок кін. 4—5 ст.,10 жител 6—7 ст., 7 жител і госп.споруд 9—11 та 12—13 ст., а такожгончарні горни й залишки залізо-робного вир-ва черняхівської к-ри,серед. і третьої чверті 1-го тис. н. е.

Давньорус. Б. складалася з ди-тинця, посаду та скельного хрис-тиян. монастиря. На посаді до-сліджено гончарні майстерні, ме-талургійні печі та кузні. Від 13 ст.на місці дитинця існував могиль-ник (55 поховань). Дослідженотакож кам’яний палацовий ком-плекс 14—15 ст.

Літ.: Винокур І.С., Горішній П.А.Бакота. Кам’янець-Подільський, 1994.

І.Б. Зеленецька.

БАКУЛЬ Валентин Миколайович(11.08(30.07).1908—05.06.1978) —вчений-матеріалознавець, орга-нізатор науки і вир-ва. Д-р тех. н.(1968). Герой Соц. Праці (1963),засл. діяч н. і т. УРСР (1968). Н. вс. Чернишівка (нині в межах с.Слобода Немирівського р-ну Він.обл.). Від 12 років наймитував.Після закінчення 1927 брацлав.профтехшколи працював на різ-них посадах в об-ні «Вугілля», уВугільному ін-ті, на з-ді «Союз-твердосплав», на верстато-інстру-ментальному з-ді в м. Харків. У1930-ті рр. за його участі створеномарки твердих сплавів з підвище-ною динамічною міцністю —ВК-12 і ВК-15. Оснащені цимисплавами інструменти вперше усвіт. практиці були використанідля ударно-перфораторного бу-ріння шпурів у вугільних шахтах.

1941—44 працював нач. мех.цеху з вир-ва танк. моторів наевакуйованому з-ді № 186 у Перм-ській обл. РФ. 1944 вернувся доХаркова, працював нач. цеху і гол.конструктором на з-ді «Гідропри-вод». 1949 закінчив Всесоюзнийзаочний політех. ін-т. 1949—56 —нач. Харків. філіалу «Твердо-сплав»; 1956—59 — нач. Укртвер-досплаву й дир. дослідного з-дуВсесоюзного НДІ твердих сплавів(м. Київ); 1959—61 — нач. Центр.конструкторсько-технологічногобюро твердосплавного і алмазно-го інструменту Держплану УРСР(м. Київ). Від 1961 дир. новоство-реного Укр. н.-д. і конструкторсь-ко-технологічного ін-ту синтети-

чних надтвердих матеріалів та ін-струменту Держплану УРСР (з1972 — Ін-т надтвердих матеріалівАН УРСР). Під його кер-вом і забезпосередньої участі виконанокомплекс робіт з розробки пром.технології вир-ва синтетичних ал-мазів, створено низку марок ви-сокоміцних порошків синтетич-них алмазів, апарати й установкивисокого тиску для отримання ал-мазних порошків, синтезованонові надтверді матеріали — кубо-ніт, славутич, ісміт, дісміт.

Розробки Ін-ту надтвердихматеріалів, яким керував Б. до1977, лягли в основу створеннякількох алмазних з-дів, у т. ч. вУкраїні — Полтав., Львів., Борис-лавського.

Лауреат Ломоносовської пре-мії АН СРСР 2-го ст. (1963). Ав-тор 342 наук. праць, у т. ч. 91 ви-находу, 141 патенту в зарубіжнихкраїнах. Під його наук. кер-вомзахищено 23 канд. дис.

Трудова діяльність Б. відзна-чена орденом Леніна та ін. урядо-вими нагородами.

П. у м. Київ.Ін-ту надтвердих матеріалів

АН УРСР 1990 присвоєно йогоім’я.

Н.Ф. Колесниченко.

БАКУНІЗМ — один із напряміванархізму, заснований рос. анар-хістом М.Бакуніним (1814—76)(гол. роботи «Реакція в Німмечи-ні», «Федералізм, соціалізм та ан-титеологізм», «Державність і анар-хія», «Бог і держава»). М.Бакунін ійого прихильники вважали, щона зміну держ. централізації ма-ють прийти федералізм та само-врядування, а замість капіталіст.гноблення — соціалізм і колектив-на власність. Особливо критику-валася держава. М.Бакунін вва-жав, що «там, де починається дер-жава, закінчується індивідуальнасвобода і навпаки». За характеромставлення до д-ви він розрізнявгерм. народи (більш схильні додержавності, централізму, бюро-кратизму), з одного боку, та ро-манські й слов’ян. народи (більшсхильні до свободи й самовряду-вання) — з іншого. ПрихильникиБ. закликали до соціальної рево-люції, яка знищить держ. інститу-ції. Хоча революцію мають готу-вати таємні т-ва революціонерів,за своєю формою вона мала бути«стихійним бунтом» «чорноробо-чого люду» (пролетаріату) в Єв-ропі та селян у Росії. Б. був розпо-всюдженим у Франції, особливо

169БАКУНІЗМ

В.М. Бакуль.

М.О. Бакунін.

за часів Паризької комуни 1871,Італії, Іспанії, Росії та ін. країнах.За оцінкою Г.Плеханова, Б. буврос. різновидом бланкізму, тількивідрізнявся ідеалізацією рос. се-лянства. Прихильники Б. створи-ли окреме крило в Інтернаціона-лі I та опонували там прихильни-кам К.Маркса.

Літ.: Графский В.Г. Бакунин. М.,1985; Конев С.Н. Революция и анар-хизм. М., 1987; Исаев А.К., Олейни-ков Д.И. Бакунизм нуждается в болеесерьезном изучении. «Вопросы исто-рии», 1989, № 2; Пронякин Д.И. Анар-хизм: исторические претензии и воп-росы истории. Л., 1990.

В.В. Головко.

БАКУРИНСЬКІ — козац.-стар-шинський, згодом дворянськийрід, засн. якого був шляхтич Ми-кола Б. (р. н. невід. — п. перед1656), який брав участь у поході1607 польс. короля Сигізмунда IIIВаза на Смоленськ (нині місто вРФ; див. Польсько-російська війна1607—1609), згодом перейшов доБ.Хмельницького та загинув під часвійськ. кампанії. Його нащадкислужили значковими товаришамита військовими товаришами у Чер-нігівському полку. Один з онуківродозасновника — Яків Юрійович(р. н. невід. — п. після 1749) —посідав уряд Роїського сотництва(1716—38). Цю посаду обіймав1738—60 і його син — ЛеонтійЯкович (р. н. невід. — п. перед1781). Син Леонтія — Яків Леон-тійович (бл. 1740—1801) — був та-ємним радником (1797), Мало-рос. цивільним (1797) та Черніг.губернатором (1797).

Рід Б. внесено до 6-ї ч. Родо-відної книги Черніг. губ., а герб —до 9-ї ч. «Общего гербовника дво-рянских родов Всероссийскойимперии».

Літ.: Модзалевский В.Л. Малорос-сийский родословник, т. 1. К., 1908;Лазаревский А.М. Очерки старейшихдворянских родов в Черниговской гу-бернии. В кн.: Записки Черниговскогогубернского статистического комите-та, кн. 2.

В.В. Томазов.

БАЛАБАН Гедеон (світське ім’я —Григорій; 1530 — 10.02.1607) —церк. і освіт. діяч. Н. в сім’ї Арсе-нія Балабана, майбутнього єпис-копа Галицького і Львівського(1549—65). Від 1566 номінальний,

а з 1576 — фактичний єпископГалицький і Львівський. 1582 ви-ступив проти запровадження вУкраїні григоріанського календа-ря. 1585 сприяв викупу Львівськимбратством друкарні І.Федорова тавідкриттю Львівської братськоїшколи. Однак уже з 1586 веде бо-ротьбу з Львів. братством з при-воду отримання останнім від ан-тіохійського патріарха ЙоакимаIV Доу ставропігії, що підривалоавторитет єпископської влади.1590 — один з організаторів та ак-тивний учасник з’їзду єпископів ум. Белз, який започаткував об’єд-нання укр. правосл. і катол. цер-ков. Змінив свої позиції, виступи-вши проти Берестейської церков-ної унії 1596, взяв участь в анти-унійному правосл. соборі в Бресті(нині місто в Білорусі), після чогобув призначений екзархом конс-тантиноп. патріарха (див. Конс-тантинопольський патріархат). Уцьому ж році відкрив у своєму ма-єтку в с. Стрятин (нині с. СтратинРогатинського р-ну Івано-Франк.обл.) греко-слов’ян. шк. та Стря-тинську друкарню, а також дру-карню в с. Крилос, де видававцерк. та учбові книги (Служебник1604, Требник 1606, УчительнеЄвангеліє).

П. в Унівському Свято-Успен-ському монастирі.

Н.А. Головата.

БАЛАБАН Діонісій (чернечеім’я — Іларіон; р. н. невід. — (10)05.1663) — церк. і політ. діяч, мит-рополит Київ. і Галицький. Похо-див з давнього шляхетського родуз Волині і Галичини. Навч. в Ки-єво-Могилянському колегіумі (див.Києво-Могилянська академія), бувєпископом у Холмі (1650—52;нині м. Хелм, Польща), Луцьку(1655) і, нарешті, київ. митропо-литом (1657—63). Його сан бувпідтверджений константиноп. па-тріархом (див. Константинополь-ський патріархат). Б. відстоювавнезалежність укр. правосл. церк-ви від зазіхань Рос. д-ви, рішучевідмовився прийняти митрополи-че висвячення в Москві. Через це1658 змушений був перенестисвою резиденцію з Києва, де пе-ребувала моск. військ. залога, догетьман. столиці Чигирина. Йогоцерк. діяльність припадає на важкідля Укр. козац. д-ви роки гетьма-нування І.Виговського та Ю.Хмель-ницького. Б. підтримував політикуВиговського, брав участь у скла-данні Гадяцького договору 1658 зПольщею. 1663 постриг у ченціЮ.Хмельницького в Канівськомумонастирі.

П. у м. Чигирин.Літ.: Митрополит Іларіон. Україн-

ська церква за час руїни. Вінніпег, 1956;Власовський І. Нарис історії Україн-ської Православної Церкви, т. 2.Нью-Йорк—К., 1990.

Я.І. Дзира.

БАЛАБАН Ісая (світське ім’я —Іван; р. н. невід. — 1619, за ін. да-ними, 1620) — церк. і культ.-освіт.діяч. Походив із шляхетської ро-дини Балабанів, небіж львів. єпи-скопа Гедеона Балабана. Один іздіячів Балабанівського літ.-видав-ничого гуртка в с. Стрятин (ниніс. Стратин Рогатинського р-нуІвано-Франк. обл.) та с. Крилос.Архімандрит Унівського Свято-Успенського монастиря (1597). Бувзапрошений князем В.-К.Остро-зьким до м. Острог, призначенийігуменом Дерманського Свято-Троїцького монастиря (1606). Ке-рував Острозькою друкарнею, якуперенесено 1603 до ДерманськогоСвято-Троїцького монастиря, апісля 1605 повернуто до Острога.Брав участь у підготовці довидання пер. з грец. мови зб. Фе-дора Авукара проти єретиків(1611), який так і не був виданий.У рукописі міститься похвала Б.,складена від імені одного з учнівОстрозької школи. У королів. при-

170БАКУРИНСЬКІ

Гедеон Балабан.

Діонісій Балабан.

Герб родуБакуринських.

вілеї 1620 про Б. згадано вже якпро померлого.

Літ.: Исаевич Я.Д. Преемники пер-вопечатника. М., 1981;Мицько І.З. Ос-трозька слов’яно-греко-латинська ака-демія (1576—1636). К., 1990.

О.М. Дзюба.

БАЛАБАН Маєр (1877—1942) —польс. і єврейс. історик. Працю-вав у Львові, згодом у Варшаві, дебув проф. Варшавського ун-ту.Автор праць з історії євреїв вУкраїні, Польщі, Австрії. Обґрун-тував погляд, що найстаріша єв-рейс. громада Львова виникла вкняжу добу на місці пізнішого пе-редмістя Підзамче. Впровадив донаук. обігу численні документи зісторії євреїв Львова 16—19 ст.Загинув у Варшавському гетто.

Тв.: Їydzi lwowscy na przeіomie XVIi XVII wieku. Lwуw, 1906; Dzielnicaїydowska, jej dzieje i zabytki. Lwуw,1909; Dzieje Їydуw w Galicji i Rzeczypo-spolitej Krakowskiej, 1772—1868. Lwуw,1916.

Я.Д. Ісаєвич.

БАЛАБАНОВ Михайло (Самуїл)Соломонович (псевд. — М.Дуб-ровський; 09.01.1873 — р. с. не-від.) — журналіст, історик, політ.діяч. Н. в м. Чернігів. Навч. у Чер-ніг. і Новгород-Сіверській г-зіях,від 1892 — у Київ. ун-ті. Чл. Сою-зної ради об’єднаних студентсь-ких земляцтв і орг-цій, соціал-де-мократ. гуртків, групи Ю.Мельни-кова, київського «Союзу боротьбиза визволення робітничого класу».За участь у демонстрації 1897 зприводу самогубства у Петропав-ловській фортеці народниці М.Віт-рової заарештований, виключе-ний з ун-ту. Того ж року вступивдо Новорос. ун-ту (Одеса), якийзакінчив 1898. Від 1894 почав літ.діяльність: перші статті опубліку-вав у київ. газ. «Жизнь и искусст-во», ж. «Новое слово» (1899—1900).1901—04 жив у Ростові-на-Дону(нині місто в РФ), 1903—04 — чл.Донського к-ту Російської соціал-демократичної робітничої партії,ред. «Донской речи». Разом зЙ.Мошинським організував До-нец. союз гірничозаводських ро-бітників, ред. усіх видань Союзу.Із 1903 — меншовик. 1904—05жив у Києві, був співробітни-ком газет «Киевские отклики»,«Киевское слово». Від 1905 — уСанкт-Петербурзі, чл. редакції,секретар газ. «Начало», об’єднано-го органу «Северный голос» —«Наш голос», співробітник ін. ме-ншовицьких видань: «Отклики сов-

ременности», «На очереди». 1906 —секретар с.-д. фракції I Держ. ду-ми (див. Державні думи). Від 1911знову у Києві, співробітник газ.«Киевская мысль», друкувався та-кож у газ. «Киевские вести», мен-шовицьких органах «Наша заря»,«Дело» тощо. 1917—18 — гласнийКиїв. міськ. думи, чл. Київ. таВсеукр. к-тів РСДРП (меншови-ків), чл. Української ЦентральноїРади і Малої ради (див. КомітетУкраїнської Центральної Ради), чл.редколегії газ. «Знамя труда». Уберез. 1920 за вироком ревтрибу-налу в Києві позбавлений політ.прав на час громадян. війни (див.Київських меншовиків справа 1920).Пізніше — проф. Ленінгр. ін-тунар. г-ва. Автор праць з історії ро-бітн. і революц. рухів у Росії. По-дальша доля невідома.

Тв.: Нариси з історії робітничогокласу в Росії, ч. 1—3. К.—М., 1923—26;До історії робітничого руху на Україні.К., 1925.

Л.Д. Федорова.

БАЛАБУЄВ Петро Васильович(н. 23.05.1931) — укр. авіаконст-руктор. Д-р тех. н. (1988), дійснийчл. Інженерної акад. України.Засл. діяч н. і т. України (1991).Герой Соц. Праці (1975), ГеройУкраїни (з врученням орденаДержави, 1999). Н. в с. Валуйське(нині село Станично-Луган. р-нуЛуган. обл.). 1954 закінчив Хар-ків. авіац. ін-т і відтоді працюєна Авіац. наук.-тех. комплексіім. О.Антонова (АНТК). Від 1971 —гол., від 1984 — ген. конструктор.

Брав участь у створенні бл.100 типів та модифікацій «Анів»,зокрема таких відомих усьомусвітові, як АН-8, АН-12, АН-22«Антей», АН-28, АН-32, АН-38,АН-70, АН-72, АН-124, АН-225«Мрія», АН-140. Автор бл. 100 на-ук. праць; серед осн. розроблюва-них ним тем — наук. основи про-ектування багатоцільових літаків,що базуються на ґрунтових аеро-дромах; концепція аеродинаміч-ного й вагового компонуванняширокофюзеляжних транспорт-них літаків із помірним суперкри-тичним профілюванням крил змалим запасом стійкості, якувперше в світі було запровадженона літаку АН-124 «Руслан». Роз-робив та втілив на АНТК методиавтоматизованого проектування йконструювання літаків. В резуль-таті сформовано вітчизн. наук.шк. автоматизованого проекту-вання транспортних літаків.

Депутат ВР УРСР 11-го скли-кання. Лауреат Держ. премії СРСР(1973), Держ. премії УРСР (1979),премії ім. О.Антонова НАН Укра-їни (2000). Відзначений нагорода-ми: орденами Леніна, ТрудовогоЧервоного Прапора, Почесною від-знакою Президента України (1992),орденами «За заслуги» 2-го (1997)і 1-го (1998) ступенів, ЯрославаМудрого 5-го ст. (2001), медалями.

Літ.: Хто є хто в економіці, культу-рі, науці Києва, т. 1. К., 1999.

О.Н. Кубальський.

БАЛАБУХА Сергій Павлович(03.10(21.09).1857 — р. с. невід.) —революціонер-народник. Н. вм. Київ у дворянській родині.1878 полишив навчання у Меди-ко-хірургічній акад. в Санкт-Пе-тербурзі, щоб взяти участь у «хо-дінні в народ». 1880 за належністьдо революц. орг-ції засуджений дозаслання в Тобольськ (нині містоТюменської обл., РФ), яке заміне-но ув’язненням. Після звільненнянавч. у Харків. й Казанському ун-тах. 1882 за участь у студентськомурусі висланий з м. Казань (ниністолиця Татарстану, РФ) до Києвапід нагляд поліції. 1885 — один зорганізаторів народницького (див.Народництво) гуртка у Харкові, защо 1886 заслано на 5 років до Си-біру. Від 1903 примкнув до Партіїсоціалістів-революціонерів.

Літ.: Волощенко А.К. Нариси з істо-рії суспільно-політичного руху наУкраїні в 70-х — на початку 80-х роківХIX ст. К., 1974.

В.І. Попик.

БАЛАКЛАВА — істор. місце вКриму (нині переважно тер.Балаклавського міськ. р-ну м. Се-вастополь). На березі зручної длямореплавства Балаклавської бух-ти ще в 1 тис. до н. е. виникло по-селення. У 7— 6 ст. до н. е. тутмешкали таври, які іменувалисвоє с-ще Плакій (Палакій, Па-лакіон). Згодом їх потіснили гре-ки-колоністи, котрі назвали цемісце Символон. Воно належалодо сфери впливу Херсонеса Тав-рійського. Від 9 ст. тут існувавСвято-Георгієвський монастир(згодом мав славу найстарішогов Криму, 1891 святкував своє1000-ліття). 1357 місто захопилигенуезці, дали йому назву Чемба-ло й збудували тут фортецю. По-при зростання значення остан-нього як екон. центру, завоюва-ти симпатії місц. греків нові во-лодарі не змогли. 1433 тут від-булося повстання, жорстоко при-

171БАЛАКЛАВА

П.В. Балабуєв.

М. Балабан.

душене генуезцями. 1475 містоздобули турки, від яких пішла на-зва Б. (у пер. — «гніздо риб»).Утім, за турків місто втрачає по-переднє значення. Під час росій-сько-турецької війни 1768—177423 черв. 1773 у морі перед містомдва невеликі рос. кораблі розбиличотири турец., що саме йшли здесантом до Криму.

У зв’язку з приєднаннямКримського ханства до Російськоїімперії (1783) мусульманське нас.Б. масово емігрувало до Туреччи-ни. Царський уряд оселив тут гре-ків з Іонічних о-вів, які бралиучасть у російсько-турецькій війні1768—1774 на боці Росії. З нихбув утворений Балаклавський ба-тальйон з обов’язками прикор-донників Крим. узбережжя (від-значився під час Кримської війни1853— 1856, розформований 1859).Мешканці м-ка, що тепер нале-жало до Ялтинського пов. Таврій-ської губернії, взяли активнуучасть у буд-ві Севастополя, міс-том-супутником якого надалі стаєБ. Під час Крим. війни Б. була ба-зою англ. десанту. Рос. арміяспробувала відрізати частини анг-лійців під Севастополем від їх-нього балаклавського плацдарму.13 жовт. 1854 відбувся бій, пам’я-тний як рос., так і англ. військо-вим. Росіяни, попри тимчасові ус-піхи, не спромоглися тоді взяти Б.

Наприкінці 19 ст. Б. відома яккліматичний курорт.

1925 в Б. мешкало 2 тис. жи-телів (переважно греки). 1930—57 —центр Балаклавського р-ну. 1957осн. ч. р-ну включено в межі м.Севастополь і утворено Балаклав-ський міськ. р-н, 1976 з пн. ч.р-ну утворено м. Білокам’янськ(нині Інкерман).

Літ.: Латышев В.В. Известия древ-них писателей греческих и латинскихо Скифии и Кавказе, т. 1—2. СПб.,1896—1904; Зевакин Е.С., Пенчко Н.А.Из истории социальных отношений вгенуезских колониях Северного При-черноморья в XV веке. «Историческиезаписки», 1940, № 7; ІМіС УРСР.Кримська обл. К., 1974.

Д.С. Вирський.

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ ПОЛК тайого полковник Я. Черніговець.Б.п. — козац. військ. й адм.-тер.одиниця в Слобідській Україні 2-їпол. 17 ст. Утв. 1669—70. Йогоочолював колиш. черніг. полк.Я.Черніговець, який 1663 пересе-лився на Бєлгородщину з полк.І.Безпалим. 1663—70 Я. Черніго-вець служив осадчим та отаманому Балаклії, збудував м-ка та сло-

боди вздовж р. Сіверський До-нець (прит. Дону) на татар. бро-дах (переважно на тер. сучасноїХарків. обл.) — Андрієві Лози(нині смт Андріївка Балаклійсь-кого р-ну), Бишкин (нині с. Чер-каський Бишкин Зміївськогор-ну) і Савинці (нині с-ще міськ.типу Балаклійського р-ну), в сте-пу між двох озер фортецю Лиман(нині село Зміївського р-ну),сприяв заселенню Донецької ок-руги, за що дістав право на пол-ковництво. 1669 одержав у своєрозпорядження козаків новозбу-дованих Балаклії, Змієва, Дворіч-ної (нині с-ще міськ. типу), Царе-борисова (нині с. Червоний ОскілІзюмського р-ну), фортеці Мая-цька (нині с. Маяки Слов’янсько-го р-ну Донец. обл.). 1676 Б. п.приєднано до Харківського полку.Деякий час потому на чолі цихполків стояли два полковники: уХаркові — Г.Донець, у Балаклії —Я.Черніговець. Згідно з указомвоєводи кн. Г.Ромодановського,1677 Я.Черніговця з полковництваусунуто, а Б. п. остаточно підпо-рядковано харків. полковнику.Клопотання Я.Черніговця про по-вернення йому Б. п. царськийуряд не задовольнив. Він одержавподарунки і доживав вік у Балакліїяк її осадчий.

Літ.: Багалій Д.І. Історія Слобідсь-кої України. Х., 1990.

В.В. Панашенко.

БАЛАКЛІЯ (1817—91 — Новосер-пухів) — місто Харків. обл., рай-центр. Розташов. на р. Сівер-ський Донець (прит. Дону). Заліз-нична ст. Тер. Б. була заселена здавніх часів; неподалік міста збе-реглися сліди двох неолітичнихстоянок, поселення бронзовоговіку, скіф. курган (див. Скіфи). У17 ст. вона активно заселялася пе-реселенцями з Правобережної Ук-раїни; 1663 у гирлі р. Балаклійка(прит. Сіверського Дінця) осели-лося кількасот осіб на чолі з полк.Я.Черніговцем (див. Балаклій-ський полк). 1664 Б. уже мала 150дворів і виконувала роль фортецідля оборони від нападів крим. та-тар. Бл. 1669—70 стала центромБалаклійського полку, який існу-вав до 1677, пізніше належала доХарківського полку та новоств.Ізюмського полку. У 18 ст. Б. —великий торг. центр, в якому від-бувалося 5 ярмарків на рік. Нас.займалося землеробством, ремес-лами. Мешканці Б. брали активнуучасть у козац. повстаннях підпроводом С.Разіна, К.Булавіна

(див. Булавінське повстання 1707—1709), О.Пугачова. Від 1782 Б. —волосний центр Зміївського пол-ку. Після переведення 1817 увійськ. відомство за назвою роз-квартированого тут полку Б. пе-рейм. на Новосерпухів. Ця назвазбереглася до 1891. Райцентр з1923. 1938 віднесена до категоріїміст. У роки Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945окупована гітлерівськими війсь-ками від 9 груд. 1941 по 5 лют.1943.

Літ.: ІМіС УРСР. Харківська об-ласть. К., 1967; Гошовська В.А., Кло-чан Д.Ф. Балаклія. Путівник. Х., 1991.

П.Т. Тронько.

БАЛАСОГЛО Олександр Панте-леймонович (04.11(23.10).1813—30(18).01.1893) — моряк, чиновник,архівіст, поет, педагог, фолькло-рист. Чл. Рос. геогр. т-ва (1846).Н. в м. Херсон. Син обрусілогогрека, мор. офіцера. До 12 роківнавч. вдома, перебуваючи з бать-ками у містах Таганрог Катерино-славської губернії (нині місто Рос-товської обл., РФ), Ізмаїл, Кілія,Миколаїв та Севастополь. Від 1826 —гардемарин Чорномор. флоту, з1827 служив на флагманськомукораблі «Париж». Брав участь уросійсько-турецькій війні 1828—1829, після чого переведений наБалт. флот до Мор. корпусу.Взимку 1829/30 номінований намічмана. 1834—35 — вільний слу-хач Петерб. ун-ту. Від 1835 — чи-новник Мін-ва нар. освіти, 1841—47 — в архіві МЗС (останній чин —надвірний радник). Протягом 1840—42 спільно з архіт. П.Норевимукладав періодичне вид. «Памят-ник искусств и вспомогательныхзнаний».

Од 1845 — активний чл. гурт-ка М.Буташевича-Петрашевсько-го (див. Петрашевці), де, зокрема,виступив з проектом улаштуваннякнижкової комори з б-кою тадрукарнею. Навесні 1849 зааре-штований. У Петропавловськійфортеці склав автобіографічне по-яснення, сміливо назвавши себе«найрадикальнішим утопістом»,«комуністом», «фур’єристом», об-стоював нагальну потребу в Росіїконституційного ладу та вважав,що «Малоросія, вірогідно, відо-кремиться». Восени того ж рокузасланий до м. Петрозаводськ(нині місто в РФ), з 1850 служив уОлонецькому губернському прав-лінні. Зробив у Карелії фольклор-ні записи, частково опубл. по йо-го смерті у час. «Живая старина»(1897, № 1).

172БАЛАКЛІЙСЬКИЙ

1851 в листі до імп. Миколи Iзвинуватив управителя Третім від-діленням Л.Дубельта у держ. зра-ді — як тирана чесних людей, защо знову потрапив до Петропав-ловської фортеці. Зазнав нерво-вого стресу, був визнаний душев-нохворим і з психіатричної лікар-ні відправлений до Миколаєва підтаємний поліцейський нагляд,який тривав до 1857. Тоді ж почаввикладати історію у чорномор.штурманських класах.

П. у м. Миколаїв.Тв.: Стихотворения Веронова.

СПб., 1838 [у співавт.]; Буква h. Руко-водство к употреблению этой буквы вписьме. СПб., 1860; Восточная Си-бирь. «Чтения в Императорском об-ществе истории и древностей российс-ких», 1875, кн. 2; Обломки. Николаев,1875.

Літ.: Петрашевцы, т. 2. М.—Л.,1927; Поэты-петрашевцы. Л., 1940;Дело петрашевцев, т. 2. М.—Л., 1941;Философские и общественно-полити-ческие произведения петрашевцев. М.,1953; Базанов В.Г. Карелия в русскойлитературе и фольклористике XIX в.Петрозаводск, 1955; Полевой Б.П.Опознание статей петрашевца Баласо-гло о Сибири, Дальнем Востоке и Ти-хом океане (1847). «История СССР»,1961, № 1; Утков В.Г. Книги и судьбы.М., 1981; Тхоржевский С.С. Баласогло.В кн.: Русские писатели: 1800—1917,т. 1. М., 1989.

П.Г. Усенко.

БАЛИКА Богдан (Божко; 2-гапол. 16 ст. — після 1621) — укр.літописець і мемуарист. Походивіз відомого в 16—17 ст. київ.міщансько-шляхетського роду Ба-ликів. Дружина Б. була дочкоюкиїв. бурмистра Себастіяна Ан-дрійовича. 1612—13 Б. брав участьу походах Війська Запорозького наРос. д-ву під час «смутного вре-мени», разом з козаками та польс.військом став учасником облогиМоск. Кремля (1612). Складавкозац. вимоги до уряду Речі По-сполитої на переговорах у Жито-мирі 1614: його підпис стоїть піс-ля підпису гетьмана П.Конашеви-ча-Сагайдачного.

Б. — автор першої в Україніісторико-мемуарної повісті «ПроМоскву, про Дмитрія, царика мо-сковського ложного». Він же пе-реписав і відредагував літописнийізвод 1620 Кирила Івановича,уставника Успенської церкви наПодолі, потім — ченця. Ця пам’я-тка, незважаючи на її загаломкомпілятивний характер, міститьчимало цінних оригінальних відо-мостей, частину яких вніс Б. Йогоредакція покладена в основу де-

що пізнішого літописного ізводут. зв. Короткого київ. літописученця Іллі Кощаковського, устав-ника Києво-Межигірського Спасо-Преображенського монастиря (до1717), потім Підгородиського мо-настиря (1717—20).

Літ.: Антонович В. Записки киевс-кого мещанина Божка Балыки о мос-ковской осаде 1612 г. «Киевская ста-рина», 1882, № 7; Сборник летописей,относящихся к истории Южной и За-падной Руси. К., 1888; Мыцык Ю.А.Украинские летописи XVII века. Дне-пропетровск, 1978.

Ю.А. Мицик.

БАЛИКИ — одна з найвідомішихкиїв. міщансько-шляхетських ро-дин 16—17 ст. Перша згадка проних міститься в ревізії 1552 Київ.замку, де як міщанин замковоїюрисдикції фігурує Павло Бали-ка. Його син Хатян Павлович, пе-рейшовши під юрисдикцію київ.магістрату, став райцею, а 1577—79 — бурмистром Київ. магістра-ту. Їхні родичі займали чільні по-сади в органах міськ. самовряду-вання: Хоцько, будучи купцем,1572 обіймав посаду райці, а від1578 до 1580 — бурмистра; Яцько(Діонисій) протягом 1575—78 буврайцею, 1578—92 — бурмистром.Королів. привілеєм 13 черв. 1593Яцько Балика затверджений напосаді київ. війта і обіймав її докінця життя (1612). Будучи вій-том, він вживав шляхетський герб«Абданк». Мав синів — Олександ-ра, Созона, Богдана (див. Б.Бали-ка) та дочку Федору. Останнявперше одружилася з бурмистромФедором Митковичем, вдруге — зкиїв. шляхтичем ОлександромОлекшичем-Герановським. Доч-ки Федори від першого шлюбутакож побралися з шляхтича-ми: Богдана — з Дмитром Дени-совичем Хованським, Люція — зкнязем Семеном Івановичем Ли-кою. Обидві змагалися за батьків-ський спадок 1611—18 із своїмиопікунами — рідними дядькамиОлександром та Созоном. Остан-ні впродовж життя мешкали наПодолі по вул. Свято-Духівській,обіймали посади бурмистрів:Олександр — 1608—12, Созон —1611—28. Королів. привілеєм 25лют. 1628 Созон був затвердже-ний війтом (у лют. 1629). УчнямиКиїв. братської шк. були Леонтійта Петро Созоновичі. 18 лип. 1633Петро, будучи райцею, брав акти-вну участь у нападі міщан на ре-зиденцію київ. греко-катол. мит-рополита у Софійському монас-тирі (див. Софійський собор). Ін.

представники родини також обій-мали посади в міськ. уряді: бур-мистрами були Яцько (1622—30)та Михайло (1629—50), старшимлавником — Петро (1653—54). Уджерелах містяться спомини пропредставниць родини — УлянуБаличанку (згадується під 1646),дружину шляхтича Войтеха Соко-ловського, та Катерину Баличанку(згадується під 1708), дружинуЯкова, про якого ін. відомостейнемає. На схилі життя ці жінкистали черницями монастиря наПечерську.

Літ.: Антонович В. Записки киевс-кого мещанина Божка Балыки о мос-ковской осаде 1612 г. «Киевская ста-рина», 1882, № 7; Киевская летопись1241—1621 гг. В кн.: Сборник летопи-сей, относящихся к истории Южной иЗападной Руси. К., 1888;Мухин М. Ки-ево-Братский училищный монастырь.К., 1893; Київський літопис першоїчверті XVII ст. «УІЖ», 1989, № 2; Тесаме, № 5; Сакович К. Вірші на жаліс-ний погреб... Петра Конашевича Са-гайдачного. В кн.: Українська літера-тура XVII ст. К., 1987; Яковенко Н.М.Українська шляхта з кінця XIV до се-редини XVII ст. (Волинь і ЦентральнаУкраїна). К., 1993; Грушевський М.С.Історія України-Руси, т. 7. К., 1995.

Н.О. Білоус.

БАЛИЦЬКИЙ Всеволод Аполло-нович (27.11.1892—27.11.1937) —один з кер. ЧК в Україні. Н. вм. Верхньодніпровськ. 1912—15навч. на юрид. ф-ті Моск. ун-ту.1915 мобілізований до рос. армії,закінчив Тифліську шк. прапор-щиків, служив у 14-му запасномуполку на Кавказ. і Перськомуфронтах. 1913—15 — належав доменшовиків. Від лют. 1917 —голова полкового к-ту згаданогополку, від жовт. 1917 — голова га-рнізонної Ради солдатських депу-татів у м. Тавриз (Тебріз, Іран).1918 — в’язень тюрми грузин. ме-ншовицького уряду. Того самогороку відряджений Кавказ. край-комом РСДРП(б) до Москви. Від1918 — в чекістських органах: ке-рував діяльністю особливих від.,працював зав. від., чл. Колегії,зав. секретаріатом ВУЧК, головаЧК у Гомелі (нині місто в Біло-русі), голова реввійськтрибуналуГомельського укріпрайону, голо-ва укр. Орг. комісії, політ. інспек-тор Всерос. ЧК, голова Волин. гу-бчека в Житомирі. Від груд.1919 — голова Київ. губчека таповноважний представник Все-рос. ЧК наПравобережній Україні,від квіт. 1920 — заст. головицентр. управління ЧК, від квіт.

173БАЛИЦЬКИЙ

В.А. Балицький.

1921 до берез. 1922 — заст. голо-ви, водночас — команд. війська-ми ВУЧК. Від берез. 1922 — заст.голови ДПУ, від 1 верес. 1923 до25 лип. 1931 — голова ДПУ УСРРі повноважний представникОДПУ по УСРР (від берез. долистоп. 1930 — за сумісництвомнарком внутр. справ УСРР). Від18 верес. 1923 до 10 лип. 1934 —чл. Колегії ОДПУ СРСР. Підкер-вом Б. зміцнено чекістськіоргани в Україні як органи кому-ніст. диктатури, здійснено їхнєперетворення на політ. поліцію,яка контролювала практично всісфери життя сусп-ва і всі верствинаселення, започатковано органі-зацію в Україні відкритих суд.процесів, багатьох «закритих» справ,висилок і розстрілів «класово во-рожих елементів». Від 31 лип.1930 до 10 лип. 1934 — заст. голо-ви ОДПУ СРСР, від листоп. 1932до лют. 1933 — особливоуповно-важений ОДПУ по Україні. Разоміз П.Постишевим відряджений вУкраїну за постановою ЦКВКП(б) від 24 січ. 1933, де вико-нував завдання щодо остаточноїліквідації сел. спротиву колекти-візації сільського господарства заумов голодомору 1932—1933 та бо-ротьби із «скрипниківщиною»(див. М.Скрипник), тобто фактич-ної ліквідації українізації політи-ки та її наслідків. Від 11 лип. 1934до 11 трав. 1937 — нарком внутр.справ УСРР. Від 1925 — чл.ЦК КП(б)У і від 1927 — політбю-ро ЦК КП(б)У, на XVII з’їздіВКП(б) (1934) обраний чл. ЦКВКП(б). Від трав. до 19 черв.1937 — нач. Управління НКВС поДалекосхідному краю у Хабаров-ську. На червневому (1937) пле-нумі ЦК ВКП(б) виведений зіскладу чл. ЦК ВКП(б) та виклю-чений з партії. Заарештований занаказом наркома внутр. справСРСР М.Єжова (див. Єжовщина)7 лип. 1937 за звинуваченням ворганізації «антирадянського за-колоту в НКВС УРСР» і засудже-ний до розстрілу в особливомупорядку. Вирок виконано в Мос-кві. Не реабілітований.

Літ.: Золотарьов В.А., Шаповал Ю.І.«Гільйотина України». «ЛУ», 1992, №36, 37; Шаповал Ю. Україна 20—50-хроків: сторінки ненаписаної історії.К., 1993; Золотарьов В.А., Шапо-вал Ю.І. В.А.Балицький. На шляху доправди про нього. «УІЖ», 1993, № 4—6, 7—8; Шаповал Ю. та ін. ЧК—ГПУ—НКВД в Україні: особи, факти, доку-менти. К., 1997.

Ю.І. Шаповал.

БАЛІСТА (від лат. ballista — ядро,метальний снаряд, з грец. ��� �

�� — кидаю) — давня метальназброя, за допомогою якої на суп-ротивника під невеликим кутомугору кидалося каміння (інколивагою понад 200 кг) або довгі па-лі, на загостреному кінці обшитізалізом. Б., зокрема, застосовува-ли за кілька століть до н.е. грекита римляни. Вона мала колеса іпересувалася за допомогою ко-ней, тому називалася також cor-robalistae. Як оборонна та облого-ва зброя Б. застосовувалася і засередньовіччя.

О.І. Гуржій.

БАЛКАНСЬКІ ВІЙНИ 1912—1913. Велися за перерозподіл зе-мель Османської імперії на Балка-нах. Встановили нову геополіт.диспозицію в Пд.-Сх. Європі, за-в’язали вузли складних етнополіт.та територіальних проблем наБалканах. Безпосереднім приво-дом до Б. в. стала відмова Туреч-чини надати автономію Македо-нії. Перша балканська війна(9 жовт. 1912 — 30 трав. 1913) від-бувалася між д-вами Балкансько-го союзу (Болгарія, Греція, Сер-бія, Чорногорія) і Туреччиною.Спільною метою союзників булозвільнення своїх країн від турец.ярма та створення нац. д-в, в ін.питаннях їхні нац. інтереси незбігалися. Болгарія та Сербія пра-гнули закріпитись у Македонії,Болгарія бажала отримати вихіддо Егейського м., Сербія боро-лася за вихід до Адріатичного м.

Нещодавня італо-турец. війна1911—12 послабила Туреччину.Нова війна застала ЗС Туреччинив стані реорганізації. У груд. 1912в Лондоні було підписано пере-мир’я між Туреччиною і Болга-рією та Сербією. Після приходудо влади Енвера-паші бойові діївідновилися, вони тривали доквіт. 1913. За Лондонським мир-ним договором 1913 Туреччинавтрачала свої європ. володіння,визнавалася незалежність Алба-нії, спірним залишався розподілвпливу в Македонії. Успіхи Бол-гарії, яка майже захопила чорно-мор. протоки, схвилювали Ро-сійську імперію. Австро-Угорщината Німеччина були проти виходуСербії до Адріатичного м. Все цепризвело до другої балканськоївійни (29 черв. — 10 серп. 1913)між Болгарією, з одного боку, Се-рбією, Грецією, Чорногорією, дояких приєдналися Румунія й Ту-реччина — з ін. Болгари атакува-

ли сербів і греків у Македонії, во-дночас румуни почали наступ наСофію. 29 лип. 1913 Болгарія ка-пітулювала. За Бухарестським ми-рним договором 1913 Болгаріявтратила Македонію, Зх. Фракію,Пд. Добруджу. Румунія зблизи-лася з Антантою, а Болгарія пе-рейшла на бік австро-нім. блоку.Напередодні Першої світової війниБалкани стали полігоном для ши-рокого застосовування кулеметів,літаків, броньованих автомобілів,радіозв’язку.

Літ.: Пенков С. Международни до-говори на България (1681—1947). Со-фия, 1912; Мартыненко А.К. Русско-болгарские отношения 1908—1912. К.,1954; Жебокрицкий В.А. Болгария вовремя Балканских войн 1912—1913 гг.К., 1961.

А.Ю. Мартинов.

БАЛТА — місто Одес. обл., рай-центр. Розташов. на р. Кодима(бас. Пд. Бугу), за 8 км від за-лізничної ст. Балта. Нас. 23,6 тис.осіб (1998). Поселення виниклобіля збудованої турками в 1-йпол. 16 ст. фортеці й до 1791 пере-бувало під юрисдикцією Ос-манської імперії. За Ясським мир-ним договором 1791 відійшло доРосійської імперії і було включенодо складу Тираспольського пов.Херсонської губернії. 1797 до Б.приєднано м-ко Єленськ (Юзеф-град) і за указом імп. Павла I «Оприсоединении слободы Балта кгороду Еленску с переименова-нием оного Балтою» вона стаємістом і адм. центром найбіль-шого повіту Подільської губернії.

У 19 ст. Б. — торг. і ремісни-чий центр, тут діяли тютюноваф-ка, винокурний, пивоварний,два миловарні, чавуноливарний, 8цегельних з-дів. 1865 побудованопершу в Україні залізницю Оде-са—Балта.

Від 1923 Б. — райцентр.1924—29 — столиця новоутворе-ної Автономної Молдав. СРР, від1937 —Молдавська Автономна Ра-дянська Соціалістична Республіка.Від 1940 — у складі Одес. обл. Вроки Великої вітчизняної війниРадянського Союзу 1941— 1945 від5 серп. 1941 по 29 берез. 1944 булоокуповане румун. військами (див.Трансністрія).

Археол. пам’ятки — поселен-ня 2 тис. до н. е.

Літ.: ІМіС УРСР. Одеська область.К., 1969; Бойко Е.А. и др. Балта:Путеводитель. Одесса, 1981; Истори-ческое краеведение Одесщины: Сбор-ник материалов. Одесса, 1992; Балта:Коротка історична довідка. Одеса, б. р.

Я.В. Верменич.

174БАЛІСТА

БАЛТИ — племена індо-європ.мовної групи, які в 1—11 ст. насе-ляли пд.-сх. Прибалтику до Верх-нього Дніпра. «Повість временнихліт» згадує корсь, лівь, голядь,литву, ятвягів та ін. балтські пле-мена, які платили данину князямКиївської Русі. У 12 ст. сх. Б. (го-лядь та ін.) були асимільованіслов’янами. У 13 ст. частина Б.увійшла до Великого князівстваЛитовського, ін. частина підкоре-на Тевтонським орденом та Лівон-ським орденом. Зх. Б. — предки су-часних литовців і латишів.

А.Г. Плахонін.

БАЛТІЙСЬКО-ЧОРНОМОРСЬ-КА ДУГА — історично сформова-ний регіон, розташов. між Балтій-ським і Чорним морями. РозпадСРСР поставив питання геополіт.самовизначення нових незалеж-них д-в. У берез. 1992 Укр. респ.партія закликала створити бал-тійсько-чорномор. зону інтенсив-ної екон. співпраці. Незабаромправі польс. політ. сили висунулиідею Б.-Ч. д., до якої, крім Поль-щі, геополітично належать країниПрибалтики (Литва, Латвія, Ес-тонія), Білорусь, Україна, Молдо-ва, країни Закавказзя (Азербай-джан, Вірменія, Грузія). У 2-йпол. 1990-х рр. цю ідею підтрима-ли США, вони намагалися ство-рити «санітарний кордон» навко-ло Росії, але на перешкоді реа-лізації усіх цих планів став рос.-білорус. міждерж. союз, підписа-ний у трав. 1997.

Україна є важливим геополіт.центром названого регіону, асо-ційованим учасником Балт. ради,до якої належать скандинавськікраїни, Росія, країни Прибалти-ки. Вона виступає за розвитокрівноправного взаємовигідного дво-та багатостороннього співробітни-цтва з усіма д-вами регіону. Об’єк-тивна зацікавленість у розвиткутранспортної інфраструктури міжБалтійським та Чорним морямиспонукала Грузію, Україну, Азер-байджан, Молдову створити 1997неформальне об-ня ГУАМ (за пер-шими літерами назв д-в). У квіт.1999 до участі в названому угрупо-ванні залучився Узбекистан (об-нястало називатись ГУУАМ), що ма-ло перетворити Б.-Ч. д. на складо-ву ланку відроджуваного Великогошовкового шляху. Відкрито транс-портну переправу Поті (Грузія) —Іллічівськ (Одес. обл.) — Варна(Болгарія). 10—11 верес. 1999 ум. Ялта відбувся 1-й саміт країнбалт.-чорномор. регіону, істор.

перспектива якого залежить відуспішності розбудови т. зв. Вели-кої Європи, уникнення новихрозподільчих ліній в процесі роз-ширення Європейського союзу таНАТО, залучення Росії до співро-бітництва.

Літ.: Кисельов Є.Л. Балто-Чорно-морська дуга: кінець історії чи її поча-ток? «Придніпровський науковий віс-ник», 1998; Україна між Росією та За-ходом. Матеріали міжнародного круг-лого столу. К., 2000; Ялта-2000. РольЄвропи у XXI столітті: Матеріали між-народної наукової конференції. К.,2000.

А.Ю. Мартинов.

БАЛУДЯНСЬКИЙ (Балуг’ян-ський) Михайло Андрійович (26.09.1769—03.04.1847) — рос. уче-ний-правознавець, держ. діяч іреформатор. Н. в с. Верхня Оль-шава Бардіївського округу наПряшівщині в сім’ї інтелігентів за-карп. русинів-українців. Вчивсяна філос. ф-ті Угор. королів. акад.в Кошице (нині місто в Словач-чині), 1789 закінчив юрид. ф-тВіденського ун-ту, з 1797 — д-рправа Будапештського ун-ту, ви-кладав у навч. закладах Австрійс.імперії. 1804 запрошений доСанкт-Петербурга на посадупроф. Пед. ін-ту з політ. та екон.наук, торг. й фінансового права.1819—21 — декан юрид. ф-ту іперший ректор Петерб. ун-ту,склав його статут. 1824 залишивун-т і став чл. комісії М.Спе-ранського зі складання Зводу за-конів Російської імперії, 1825, піс-ля перетворення комісії на 2-гевід-ня Власної Його Імператорсь-кої Величності канцелярії — їїнач. За активної участі Б. підгото-влено й видано 15 т. Повногозібрання законів і Зводу законівРос. імперії та 12 т. Зводу військ.постанов. Б. — автор значноїкількості проектів, записок з адм.права, фінансів, аграрних відно-син, місц. управління (критику-вав феодально-кріпосницькі від-носини й обґрунтував необхід-ність реформ) і наук. праць, вт. ч.: «Изображение различныххозяйственных систем», «Рассу-ждение о средствах исправленияучреждений и законодательства вРоссии», «О зернохранилищах»тощо, чимало з яких не булоопубл. Багато зробив для зміц-нення міжнар. наук. і культ. зв’яз-ків Росії з європ. країнами.

Від 1837 — потомствений дво-рянин, згодом — таємний радник,статс-секретар, сенатор, близькийдо царського двору.

П. у С.-Петербурзі; похова-ний «за заслуги перед Отечест-вом» у Троїце-Сергієвій лаврі(м. Сергієв Посад, РФ).

Літ.:Фатеев А.Н. Академическая игосударственная деятельность М.А.Ба-лудянского в России. Ужгород, 1931;Косачевская Е.М. Михаил АндреевичБалугьянский и Петербургский уни-верситет первой четверти XIX в. Л.,1971; Данилюк Д.Д. Історія Закарпаттяв біографіях і портретах (з давніх часівдо початку ХХ ст.). Ужгород, 1997.

С.В. Віднянський.

БАЛЬЗАК Оноре де (20.05.1799—18.08.1850) — франц. письмен-ник. Н. у м. Тур (Франція) в роди-ні чиновника, селянина за похо-дженням Бернара-Франсуа Баль-зака (1746—1829) та його дружиниАнни-Шарлотти-Лори, в дівоцтвіСаламб’є (1778—1854). Навч. урізних заг.-освіт. закладах і в па-ризькій шк. права, практикував унотаріальній конторі. Двічі невда-ло балотувався в депутати Нац.зборів (1832, 1848).

Автор прозових і драм. творів,зокрема багатотомної епопеї «Люд-ська комедія», до якої ввійшли«Шуани» (1829), «Гобсек» (1830),«Євгенія Гранде» (1833), «Трид-цятилітня жінка» (1831—34), «Бать-ко Горіо» (1834), «Втрачені ілюзії»(1837—43), «Блиск і злидні курти-занок» (1838—47) та ін. романи,що викликали читацьке захоп-лення, в т. ч. в Україні.

1832 зацікавився листом, на-дісланим йому з Одеси Е.Ган-ською, і заочно познайомився з від-правницею. 1833 зустрівся з Ган-ською у Швейцарії, а після кіль-кох побачень протягом 1835— 46 уВідні, Санкт-Петербурзі, Німеч-чині, Італії та Франції таємно за-ручився з нею в Страсбурзі (Фра-нція).

У верес. 1847 через Броди, Ра-дивилів, Дубно, Корець, Новоград-Волинський,Житомир, Бердичів при-їхав до маєтку Е.Ганської (офіцій-но — на запрошення ЖоржаМнішека, чоловіка її дочки Ган-ни), здебільшого мешкав у палаціс. Верхівня Сквирського пов. Ки-їв. губ. (нині село Ружинськогор-ну Житомир. обл.), де фактичнозакінчив епілог «Людської коме-дії» — повість «Посвячений»;працював і над ін. творами. Гос-тював у м-ку Вишнівець. Висувавплани підприємництва в Україні.Того року вперше відвідав Київ,про котрий започаткував епісто-лярний нарис (незакінчений текстнадруковано 1927). У лют. 1848

175БАЛЬЗАК

М.А. Балудянський.

О.де Бальзак.

повернувся до Парижа, з осені —знов у Верхівні. 1849— 50 навіду-вав Київ, бував на Київськомуконтрактовому ярмаркові. 14(02) бе-рез. 1850 в бердичівському кос-тьолі Святої Варвари повінчався зГанською, наступного місяця по-дружжя залишило Україну.

П. у м. Париж (Франція).Літ.: Алексеев М.П. Бальзак в

России. «Красный архив», 1923, № 3;Савченко Ф. Бальзак на Україні. «Ук-раїна», 1924, кн. 1—2; Гроссман Л. Ба-льзак в России. «Литературное насле-дство», 1937, т. 31—32; Борщак І. Го-норе Бальзак. «Україна: Українознав-ство і французьке культурне життя»,1950, зб. 3; Наливайко Д.С. Україна уБальзака. «Іноземна філологія», 1965,вип. 2; Вядро Ш. Бальзак на Воли-ні. «Жовтень», 1968, № 4; Наливай-ко Д.С. Оноре Бальзак: Життя і твор-чість. К., 1985; Козельський Я. Бальзаку Верхівні. Стара Синява, 1991; Ка-вун О. У Верхівні, де Лувр високий...«Голос України», 2002, 17 серп.

П.Г. Усенко.

БАЛЬМЕН Антон Богданович де(1741—15(04).10.1790) — граф,військовик, ген.-поручик (1780).Син командира 2-го Моск. піх.полку Богдана де Бальмена, поле-глого в рос.-швед. війні 1741.Приписаний 1751 до гвардії,1758 — офіцер, 1762 — ад’ютантгетьмана К.Розумовського. Відзими 1768/69 — полковник, ко-мандир Ростовського карабінер-ного полку. Брав участь у росій-сько-турецькій війні 1768—1774, воблозі й штурмі фортеці Бендери(нині місто в Молдові), подоланніПерекопської лінії, здобутті Ка-фи. 1774 — ген.-майор, переведе-ний до Укр. армії. 1775 — учасникруйнування Запорозької Січі. 1776—83 командував експедиційним за-гоном у Криму, домагався приєд-нання Кримського ханства до Рос.імперії, прийняв зречення остан-нього хана Шагін-Гірея. Був наго-роджений орденами св. Анни 1-гост. та св. Олександра Невського.

З осені 1783 — нач. д-зії вХерсоні, від 1784 — дир. сухопут-ного шляхетського корпусу вСанкт-Петербурзі, орловський ікурський ген.-губернатор. Учас-ник російсько-турецької війни1787—1791. Від 1789 — у діючійармії на Дністрі, 1790 командуваврос. військом на Кавказі.

П. у м. Георгієвськ (нині містоСтавропольського краю, РФ).

Літ.: С-въ Д. Бальмены-де. В кн.:Русский биографический словарь, т. 2.СПб., 1900; Кузьменко А. Друже не-забутий... К., 1989.

П.Г. Усенко.

БАЛЬМЕН Яків Петрович де(28(16).07.1813—26(14).07.1845) —військовик, художник, літератор.Онук А. де Бальмена. Н. у с. Ли-новиця Пирятинського пов. Пол-тав. губ. (нині с-ще міськ. типуПрилуцького р-ну Черніг. обл.) вродині відставного гвард. капіта-на Петра де Бальмена та його дру-жини Софії, дочки сенатора Оле-ксандра Башилова. Закінчив Ні-жин. г-зію вищих наук (1832). Во-сени того ж року — унтер-офіцер,наступного літа — офіцер Білго-родського уланського полку наХарківщині (у військових поселен-нях). 1837 переведений до Охтир-ського гусарського полку наПобужжя, 1838 — до 4-ї легкої ка-валерійс. д-зії, розквартированої вЦарстві Польському, 1839 — дом. Умань. 1841 — у штабі Зведено-го кавалерійс. корпусу (м. Возне-сенськ), 1842 — знову в 4-й д-зії,штаб якої того ж року було пе-редислоковано до м. Вінниця. 1843—ад’ютант нач. штабу 5-го піх. кор-пусу в м. Одеса. 1844—45 — наКавказ. війні. Згинув у Даргинсь-кому поході (тіло не знайдено).

Писав прозу різними мова-ми — рос., франц. і, частково,укр. (за словами М.Костомарова,скомпонував «Подністрянку»).Вів щоденники, зокрема під часподорожі Кримом 1842, витворивальбоми власних малюнків.

Приятелював із Т.Шевченком,уклав і проілюстрував рукописнузб. його віршів у польс. транс-

літерації (спільно з Михайлом Ба-шиловим). Б. присвячено Шев-ченків «Кавказ» (1845), заверше-ний епітафією «І тебе загнали,мій друже єдиний...».

Тв.: Повісті. Х., 1988.Літ.: Верещагин В. Старый днев-

ник. «Русский библиофил», 1912, № 5;Лернер Н. Я.П. де Бальмен, друг Т.Г.Шевченка. «Каторга и ссылка», 1928,№ 2; Кузьменко А. Друже незабутий...К., 1989; Чернігівщина: Енциклопе-дичний словник. К., 1990.

П.Г. Усенко.

БАЛЬЦЕР (Balzer) Освальд-Ма-р’ян (23.01.1858—11.01.1933) —польс. історик права. Н. в м. Ходо-рів. Проф. Львів. ун-ту (1887),дир. Крайового архіву гродських іземських актів у Львові (1891), від1901 засн. і довголітній головаТ-ва підтримки польс. науки(1920 реорганізоване у Польс. на-ук. т-во у Львові); дійсний чл.НТШ (1926) і багатьох ін. наук.асоц. Досліджував держ. і адм.устрій Польщі доби середньовіччя,історію давнього права слов’ян. Упраці «Генеалогія Пястів» подавчимало відомостей про династич-ні шлюби польс. князів і королів зРюриковичами. На високому наук.рівні здійснив публікації юрид.пам’яток вірм. колоній Зх. Украї-ни (див. Вірменські колонії в Ук-раїні 16—18 ст.) і книги кри-мінальних справ Сяноцького грод-ського суду за 1554—1638 — цінно-го джерела про опришківськийрух (див. Опришки) в Надсянні таЛемківщині.

П. у м. Львів.Тв.: Genealogia Piastуw. Krakуw,

1895; Historia ustroju Austrii w zarysie.Lwуw, 1899; Historia porуwnawcza prawsіоwiaсskich. Lwуw, 1900.

Літ.: Заїкин В. Пам’яті великоговченого: З приводу смерті проф. О.Баль-цера. «Дзвони», 1933, № 1; Dabkow-ski P. Oswald Balzer. Їycie i dzieіa.Lwуw, 1934.

Т.Ю. Гошко.

БАЛЮЗ Жан Казимир де (04.08.1648—26.04.1718) — франц. ди-пломат кін. 17 — поч. 18 ст. Синпридворного польс. королеви Ма-рії Людовики, хрещеник польс.короля Яна II Казимира Ваза.Н. вм. Варшава. Початкову освіту тавиховання здобув при королів.дворі, де був пажем, а вищу — вПарижі. Наприкінці 1703 відправ-лений франц. королем ЛюдовикомXIV доМоскви у справі торг. пере-говорів та посередництва міжшвед. королем Карлом XII та рос.царем Петром I. Місія була не-

176БАЛЬМЕН

Я. де Бальмен.

Я. де Бальмен. Ілюстрація до поемиТ.Шевченка «Гамалія».

О.-М. Бальцер.

вдалою. На зворотному шляхувідвідав Батурин, де зустрівся згетьманом І.Мазепою, котрогознав ще з Варшави. Б. прагнув ви-відати політ. позиції гетьмана тазібрати додаткові відомості щодозаг. стану міжнар. відносин у Сх.Європі. Про ці відвідини залиши-вся лист Б., опубл. І.Борщаком. Уньому наводяться дані про зов-нішність, особисті якості Мазепи,рівень його освіченості, владніповноваження, авторитет у Війсь-ку Запорозькому, а також про йогоорієнтації в зовн.-політ. справах.Наприкінці 1704 Б. повернувся доВаршави, де працював секретаремфранц. посольства. 1710—11 їздивдо Москви в справі налагодженняфранц. посередництва між Шве-цією та Рос. д-вою. Петро I зновувідповів відмовою. У трав. 1711 Б.покинув Росію і поїхав до Львова,звідти 1713 повернувся до Варша-ви.

П. у м. Варшава.Літ.: Борщак І. Мазепа. Людина й

історичний діяч. «ЗНТШ», 1933, т. 152;Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в за-хідноєвропейських джерелах 1687—1709. Мюнхен—К., 1988.

В.В. Станіславський.

БАЛЮК Іван (15.03.1894—27.07.1915) — громад. діяч, поет, пу-бліцист. Н. в с. Трибухівці (нинісело Бучацького р-ну Терноп.обл.). Закінчив г-зію у м. Бучач(1914). Активний учасник нац.молодіжного руху, кер. драгома-нівського гуртка, чл. повітовогопроводу філії «Просвіти» —«Січі». З початкомПершої світовоївійни у серп. 1914 вступив добро-вольцем до Легіону Українськихсічових стрільців. На фронті — чл.стрілец. творчого об-ня, співро-бітник видань «Шляхи», «ВісникСоюзу визволення України», авторстатей ідейно-патріотичного зміс-ту, військ.-істор. нарисів, поетич-ної зб. «Скошений цвіт». Загинув1915 у бою біля с. Завалів (нинісело Підгаєцького р-ну Терноп.обл.).

Літ.: Вітовський Д. Із сумно-яснихнастроїв. «Шляхи», 1915, ч. 2; Заклин-ський М. Спомини про Івана Балюка.«ЛНВ», 1929, т. 4; Українські СічовіСтрільці 1914—1920. Львів, 1935; Ріпе-цький С. Українське Січове Стрілецт-во. Нью-Йорк, 1956.

К.Є. Науменко.

БАН (denarii banales — денарії ба-на, тобто денарії правителя) —назва дрібних срібних монет се-ред. 16—18 ст. у Молдові та на Бу-

ковині. Ця високоякісна монета(0,5—0,35 г) — її карбували баниугор. Словенії за Бели IV, згодом,до 1354, бани Словенії та Севери-ну (Северинський банат), а з 1377і князі Валахії (див. Волощина) —свого часу поширилася в приду-найських країнах. Є згадки прообіг Б. у Львові 16 ст.

Літ.: Огуй О.Д. Монетно-лічильнінайменування на Буковині та в Мол-дові в кінці 14 — першій третині 19 ст.Чернівці, 1997.

О.Д. Огуй.

БАНАЛІТЕТ (франц. banalitй, відbanal — те, що належить сюзере-ну) — середньовічне монопольнеправо в Європі (у т. ч. в Україні),за яким власник землі, млина,озера тощо надавав можливістькористуватися цими об’єктамизалежним від нього селянам абоміщанам (громаді) за плату нату-рою чи грішми. За порушення Б.встановлювався штраф, інодіконфісковувалося майно або про-дукти.

О.І. Гуржій.

БАНДЕРА Андрій (1882—10.07.1941) — громад. і реліг. діяч. Га-личини. Батько С.Бандери. Н. ум. Стрий. Закінчив Стрийськуг-зію (1905), богословський ф-тЛьвів. ун-ту (1907), висвяченийна священика. Брав участь у гро-мад.-політ. житті, юнаком всту-пив до лав Нац.- демократ. партії,здійснював агітаційну роботу вперіод виборчих кампаній, бувактивістом т-ва «Сільський госпо-дар». Обирався чл. Укр. нац. ради(1919). Будучи священиком у с.Ягільниця (нині село Чортківсь-кого р-ну Терноп. обл.), у черв.1919 вступив до Української Гали-цької армії, де був польовим духів-ником 3-ї Бережанської бригади3-го корпусу УГА. Учасник боївна Правобереж. Україні протибільшовицьких і денікінськихвійськ. Від 1920 — парох ус. Старий Угринів на Станіслав-щині (нині село Калуського р-нуІвано-Франк. обл.). Виховав се-меро дітей. Після приєднання Зх.України до УРСР під час масовихрепресій рад. влади 23 трав.1941 заарештований органамиНКВС у с. Тростянець Долинсь-кого р-ну Станіславської обл.(нині Івано-Франк. обл.) й виве-зений до Києва. За вирокомвійськ. трибуналу страчений.

Літ.: Орнат Я. Хрестоматія нашогоболю. «Поклик сумління», 1995, № 24.

К.Є. Науменко.

БАНДЕРА Степан Андрійович(псевд.: Старий, Баба, Бийлихо;01.12.1909—15.10.1959) — теоре-тик і провідний діяч укр. нац.-визвол. руху 1930—50-х рр. СинА.Бандери. Н. в с. Старий Угринів(нині село Калуського р-ну Іва-но-Франк. обл.). Чл. Українськоївійськової організації (1928), Орга-нізації українських націоналістів (з1929), крайової екзекутиви ОУНна зх.-укр. землях (од 1931), заст.крайового провідника ОУН (зчерв. 1932). Від 1933 — крайовийпровідник ОУН на зх.-укр. зем-лях. Засуджений до смертної карина Варшавському процесі ОУН1935—1936 та Львівському процесіОУН 1936, згодом міру покараннябуло замінено на довічне ув’яз-нення. Утримувався в тюрмі «Свя-тий хрест» у Варшаві (1933—39).Після звільнення, зумовленогорозвалом Польс. д-ви на поч. Дру-гої світової війни, очолив опози-ційну течію в проводі укр. націо-налістів, прибічники якої наполя-гали на радикалізації форм і мето-дів боротьби. II Великий збірОУН у квіт. 1941 обрав його голо-вою революц. проводу, який під-готував «похідні групи» ОУН таініціював проголошення віднов-лення укр. державності 30 черв.1941. Заарештований гітлерівця-ми та ув’язнений у концтаборі За-ксенгаузен (6 лип. 1941). Звільне-ний у верес. 1944. Повернувся довиконання обов’язків головиОУН. Внаслідок розходжень зкер-вом крайового проводу ОУНу серп. 1952 залишив пост головиОУН. 1946—53, 1956—59 — головапроводу закордонних ч. ОУН.Жив у містах Інсбрук (Австрія),Зеєнфельд, Мюнхен. Убитий аге-нтом КДБ Б.Сташинським у Мю-нхені. Прізвище Б. є символом укр.нац.-визвол. руху 1930—50-х рр.

Тв.: Перспективи Української Ре-волюції. Мюнхен, 1978.

Літ.: Дужий П. Степан Бандера —символ нації, ч. 1—2. Львів, 1996—97;Кук В. Степан Бандера. Івано-Фран-ківськ, 1999.

О.Й. Стасюк.

БАНДОЛЕТ — коротка гладко-ствольна рушниця (своєріднийвидовжений пістолет), поширенав Україні у 17 ст. Цей тип ручноївогнепальної зброї використову-вався здебільшого в кавалерії. Б.був на озброєнні козац. військапід час національної революції1648—1676. Довжина ствола (наньому монтувалися приціл і муш-ка) — бл. 60 см, калібр — 10 мм. Б.оснащувався іскровим механіз-

177БАНДОЛЕТ

І. Балюк.

А. Бандера.

С.А. Бандера.

мом — ударно-кремінним замкомнідерландського типу з внутр.пружиною. У верхню грань при-клада вправлялася коробочка длязапасних кременів.

Літ.: Стороженко І.С. Богдан Хме-льницький і воєнне мистецтво у Виз-вольній війні українського народу се-редини XVII століття, кн. 1. Дніпропе-тровськ, 1996; Археологія доби україн-ського козацтва XVI—XVIII ст. К.,1997.

П.М. Сас.

БАНКИ (від італ. banco — лавкаміняйла) — фінансові установи,що акумулюють чинні грошовізнаки та ін. нагромадження (зо-лоті запаси, цінні папери тощо),надають кредити, випускають вобіг цінні папери, здійснюють ва-лютні розрахунки, операції з до-рогоцінними металами тощо.

Витоки банк. справи сягаютьантичності. Перші спроби Б. взя-ти під контроль економіку пов’я-зані з діяльністю флорентійськихбанкірів на рубежі 13—14 ст., ге-нуезьких — у 2-й пол. 16 — напоч. 17 ст., амстердамських — у18 ст. (до 1789). Потенціал Б. спо-вна визрів у 19 ст., коли центромбанк. активності стає ВеликаБританія.

Від 15 ст. беруть початокспроби організації держ. Б.(1401 — «Таула де Камбіс» у Бар-селоні, 1407 — «Каса ді СанДжорджо» в Генуї, 1587 — «БанкоРіальто», 1609 — Амстердамськийбанк, 1619 — венеційський «Бан-ко Джиро»). 1694 засновано Англ.банк, що вперше став займатисяне лише депозитами та переказа-ми, а й наданням позик. 1844 заним закріплено статус Центр.банку Великої Британії. (Центр.банк Франції заснований 1800,Фінляндії — 1811, Японії — 1882.)

На теренах України європ. Б.активно працюють із 15 ст. («Касаді Сан Джорджо» 1453—75 конт-ролював Кафу та ін. крим. коло-нії генуезців, помітним центромбанк. операцій з 15 ст. стає Львів,із 16 ст. — Володимир (нинім. Володимир-Волинський) та ін.міста).

У Російській імперії, до складуякої входила значна ч. тер. Украї-ни, банк. справа була монопо-лізована д-вою (до 1860-х рр.).Початки держ. кредиту датуються1733, коли Монетна контора вСанкт-Петербурзі почала видава-ти позички під 8 % річних (під за-ставу золота чи срібла). 1754 ство-рено два держ. Б. — Дворянський(позичкові банки для дворянства

в Санкт-Петербурзі та Москві приСенаті й Сенатській конторі) таКупецький (банки для поліпшен-ня комерції при Петерб. порту такупецтва при Комерц-колегії).Ефект від них був малий, томуКупецький банк було закрито1782, а Дворянський — 1785. 1768відкрито два асигнаційних Б., щотакож були малоуспішними. 1786замість них засновано Держ. по-зичковий та Держ. асигнаційнийБ. На відміну від ін. фінансовихустанов, Держ. позичковий банквід початку призначався для дов-гострокового кредитування. Вінвидавав позики поміщикам (натермін до 30 років) під заставу ма-єтків (на це спочатку було виділе-но 33 млн рублів казенних гро-шей). 1802 з ним злився Допомо-говий для дворянства банк(засновано 1797). Існував такожАстраханський банк (1764—1821).1797—1817 у Росії як кредитніустанови діяли і т. зв. обліковіконтори. В Україні 1781—88 діяливимінні (Київ, Харків, Ніжин,Херсон, Одеса), а 1806—17 — дис-контні контори (Одеса, Феодосія)Держ. асигнаційного банку. 1817останній реорганізовано в Держ.комерційний банк із завданнямсприяти торг.-пром. розвитковікраїни (мав контори в Одесі — з1819, Києві — з 1839, Харкові —1843 з філією в Полтаві від 1852).Найуспішнішим банк. проектомна теренах Рос. імперії 1-ї пол.19 ст. був Польс. банк (засновано1828). Від 1-ї пол. 19 ст. ведутьпочаток і громад. міські банки (всеред. 19 ст. їх було 15), що малимісц., благочинний і становий ха-рактер. Були поширені неофіц.банк. установи, зокрема, середєврейс. громад України.

Після реформ 1860-х рр. част-ка д-ви на ринку банк. послуг уРосії залишилася значною. 1860Держ. комерційний банк реорга-нізовано в Держ. банк (з 1896 —Центр. емісійний банк), який мавв Україні три контори — в Києві,Одесі і Харкові та 24 від-ня в ін.містах (обслуговували переважнокрупне поміщицьке підприємни-цтво). Селян. поземельний (за-снований 1882) та Дворянськийземельний (засновано 1885) Б.надавали послуги іпотечного (підзаставу землі) кредиту (в Україніперший мав 9 від-нь, другий — 7).

Від 2-ї пол. 19 ст. бурхливорозвиваються рос. приватні Б. Із39 акціонерних Б. країни в Украї-ні функціонувало 10: Київ. прива-тний комерційний (1868—1918),

Харків. торг. (1868—1901), Одес.комерційний (1870—78), Київ.пром. (1871, з 1896 — Пд.-рос.пром., 1908 увійшов до Об’єдна-ного банку), Миколаїв. комерцій-ний (1872—84), Катеринослав.комерційний (1872—1901), Кре-менчуцький комерційний (1872—94), Кам’янець-Подільський (1873—79), Одес. обліковий (1879—1918),Одес. торг.-пром. (1888, 1893 пе-ретворений в Одес. від-ня Банкудля зовн. торгівлі).

Поширені були міські Б., щостворювалися на кошти міськ. т-ві здійснювали свої операції підконтролем міськ. дум. На кін. 19ст. в Україні налічувалося 33міськ. громад. Б. Вони давали по-зики під заставу нерухомості йкредитували переважно місц.пром-сть: київ. Б. — гол. чин. цу-крово-рафінадні й борошномель-ні підпр-ва; харків. та катериносл.Б. — кам’яновугільні та металур-гійні.

На укр. землях Австро-Угор-щини панував привілейований Ав-стрійс. нац. банк (засновано 1816,від 1878 став називатися Австро-угор. банк), який мав свої від-ня умістах Галичини, Буковини й За-карпатської України. Наприкінці19 ст. виникають укр. Б.: Укр. ща-дниця «Віра» (1894) в Перемишлі(нині Пшемисль, Польща), кре-дитне т-во «Дністер» (1895), «Кра-йовий союз кредитовий» (1898,від 1924 — Центробанк), Земель-ний банк гіпотечний (1910) та ін.у Львові. Після Першої світовоївійни на Галичину, Закарпаття таБуковину відповідно поширюва-лися банк. системи Польщі, Чехо-словаччини та Румунії. Найпоміт-нішим у цей час укр. Б. був кооп.пром. банк — Промбанк (1935) уЛьвові, 1939 вся місц. банк. мере-жа була ліквідована рад. владою.

За часів української революції1917—1921 в Україні функції укр.держ. банку спочатку виконувалаКиїв. контора Держ. банку Росії.Держ. банк і Держ. земельнийбанк засновано лише за гетьману-вання П.Скоропадського.

У рад. Росії декретом РНК від8 груд. (25 листоп.) 1917 ліквідо-вано Держ. земельний Б., а 27 (14)груд. 1917 декретом Всерос. ЦВКнаціоналізовано і злито із Держ.банком усі приватні Б.; банк.справа оголошувалася держ. мо-нополією. Відтак утворився Нар.банк РСФРР (припинив існуван-ня у січ. 1920). Перехід до новоїекономічної політики сприяв за-снуванню 4 жовт. 1921 Держ. бан-

178БАНКИ

ку РСФРР, 6 лип. 1923 його реор-ганізовано у Держ. банк СРСР(місц. орган в Україні з 12 жовт.1921 — Всеукр. контора в Харко-ві). 1922—24 в СРСР заснованогалузеві Б. В Україні діяли: Все-укр. контори Торг.-пром. банку(1922) та Банку для зовн. торгівліСРСР (1924, відомий також якЗовнішторгбанк), чимало філійВсерос. кооп. банку, а такожресп. і місц. Б. та кредитні уста-нови: Всеукр. кооп. банк (1922),Український сільськогосподарськийбанк (1923), місц. комунальні Б.,т-ва с.-г. кредиту, т-ва взаємногокредиту, кредитні т-ва та міськіломбарди. Галузеві Б. реорганізо-вано 1932 в чотири Б. довгостро-кових вкладень — Промбанк,Сільгоспбанк, Всекобанк (від1936 — Торгбанк, 1957 — ліквідо-вано) і Цекобанк із системоюмісц. комунальних Б. 1959 Сіль-госпбанк, Цекобанк і місц. кому-нальні Б. ліквідовано, їхні функ-ції перейшли до Держбанку таПромбанку, останній перейм. наВсесоюзний банк фінансуваннякапітальних вкладень (Будбанк).Крім них, до банк. системи Рад.Союзу входили Зовнішторгбанкта ощадні каси. Держ. банк СРСРзалишався єдиним емісійним, ка-совим та розрахунковим центрому країні. Він здійснював грошовуемісію і організовував грошовийобіг, проводив коротко- та довго-строкове кредитування нар. го-сп-ва й нас., здійснював госп.розрахунки, касове виконаннядерж. бюджету, міжнар. кредитній розрахункові операції та опера-ції з дорогоцінними металами йіноз. валютою.

20 берез. 1991 створено Нац.банк України на базі Укр. респ.від-ня Держ. банку СРСР. ВУкраїні сформовано дворівневубанк. систему: НБУ та мережа ко-мерційних Б. Від берез. 1991 дотрав. 1999 її діяльність регулюва-лася Законом України «Про бан-ки і банківську діяльність» таПостановою Президії ВР України«Про Статут Національного бан-ку України» від 7 жовт. 1991, азгодом Законом України «ПроНаціональний банк України»(1999, із змінами й доповненнями2000). Майже 4/5 статутних фон-дів комерційних Б. утворено сво-го часу на кошти держ. підпр-в.

Літ.: Борисович Г. Укринбанк. Вкн.: Кредит за 10 лет: Сборник. М.,1927; Альтерзон С.Г. Нарис розвиткуКиївської кредитової системи. К., 1929;Гиндин И.Ф. Русские коммерческие

банки: Из истории финансового капи-тала в России. М., 1948; Боровой С.Я.Кредит и банки России (серединаXVII в. — 1861 г.). М., 1958; Атлас М.Развитие государственного банка вСССР. М., 1958; Вдовин В. Крестьянс-кий поземельный банк (1883—1895гг.). М., 1959; Гиндин И.Ф. Государст-венный банк и экономическая поли-тика царского правительства (1861—1892). М., 1960; Бовыкин В.И. Зарожде-ние финансового капитала в России.М., 1967; Госбанк СССР и его роль вразвитии экономики страны, 1921—1981. М., 1981; Стройбанк СССР:1922—1982. Сборник статей. М., 1982;Ананьич Б.В. Банкирские дома в Рос-сии. 1860—1914 гг. Очерки историичастного предпринимательства. Л.,1991; Кульчицький С. Комунізм в Укра-їні: перше десятиріччя (1919—1928).К., 1996; Бродель Ф. Матеріальна ци-вілізація, економіка і капіталізм,XV—XVIII ст., т.2. К., 1997; Основніпоказники діяльності банків Україниза станом на 1.10.2002 р. «ВісникНаціонального Банку України», 2002,№ 12.

Д.С. Вирський, В.О. Крот.

БАНКНОТИ (від англ. bank-note,нім. banknote), банківські білети—грошові знаки, які випускають вобіг центр. банки.

Історично Б. виникли на базіметалевого обігу, заміняли мета-леві гроші і спочатку були знакомзолота й знаком кредиту. Вонислугували додатковим елементому платіжно-розрахунковому меха-нізмі, основу якого становили по-вноцінні гроші. Вперше паперовігроші з’ явились у Китаї в 9 ст. задинастії Тан, хоча записки та че-ки використовувалися ще купця-ми й банкірами давнього Вавило-ну. Із 15 ст. у країнах Зх. Європияк засіб платежу поширюєтьсявексель. Банк. білети, емісія якихрегламентувалася д-вою, впершебули випущені при заснуванніАнгл. банку 1694. 1833 вони пере-творилися в нац. гроші. У Фран-ції Б. стали видом заг.-нац. гро-шових знаків протягом 1800—03,у Пруссії — 1846, Голландії (ниніНідерланди) — 1814—30. В Росій-ській імперії паперові гроші (асиг-нації) з’являються 1769. До кін.1-ї пол. 19 ст. банкнотний обігбув розвинутий недостатньо і об-слуговував гол. чин. розрахункиміж підприємцями. В 2-й пол.19 — на поч. 20 ст. складаєтьсясистема регулювання емісії Б.,яка відповідала вимогам тогочас-ного вир-ва. Б. почали викорис-товувати не тільки у сфері опто-вого обігу, а й як платежі при ви-платі заробітної плати та як засібобігу в роздрібній торгівлі. Б.поступово втрачають властивість

бути знаком золота і в 2-й пол. 20ст. стають лише знаком кредиту.

Перші власне укр. гроші (гри-вні) були випущені 1917 з утво-ренням Української Народної Рес-публіки. В Рад. Україні викорис-товувалися Б. Держбанку СРСР.Після 1991 нац. валютою Українипевний час був карбованець. Від1996 запроваджено гривню.

Літ.: Тхоржевський Р.Й.Нариси іс-торії грошей в Україні: (з давніх часівдо сучасності). Тернопіль, 1999; Йогож. Нариси історії паперових грошейна Тернопільщині XX ст. (з катало-гом). Тернопіль, 2000; Загородній А.Г.та ін. Дизайн і захист грошових знаківУкраїни. Львів, 2000.

В.О. Крот.

БАННІВСЬКЕ — назва 1938—64м. Святогірськ.

БАННО-ТЕТЯНІВКА — назва до1938 м. Святогірськ.

БАНТИШ-КАМЕНСЬКИЙ Дми-тро Миколайович (16(05).11.1788—06.02(25.01).1850) — історик іархеограф. Син М.Бантиш-Ка-менського. Н. в м. Москва. Від1800 — юнкер Моск. архіву Коле-гії закордонних справ. 1808 від-відав з дипломатичною місієюСербію. Згодом написав кн.«Мандрівка до Молдавії, Воло-щини і Сербії», де вміщено ціка-вий матеріал про Київ, Полтаву,Ніжин та ін. укр. міста. 1812 —слухач Моск. ун-ту. З 1814 служ-бовець Колегії закордонних справу Санкт-Петербурзі, 1816 — пра-витель канцелярії київ. військ. гу-бернатора кн. М.Рєпніна-Волкон-ського. 1825—28 — цивільний гу-бернатор м. Тобольськ (нині міс-то в РФ), 1836—37 — віленськийгубернатор.

Наук. спадщина Б.-К. великай різноманітна, складається пе-редусім з істор. монографій і до-сліджень. Серед них — «Діяннязнаменитих полководців і мініст-рів, які служили за царювання ім-ператора Петра Великого» (ч.1—2, 1813), «Біографії російськихгенералісимусів і генерал-фельд-маршалів» (ч. 1—2, 1840) та ін.Його праці з укр. історії написаніна основі багатьох архів. та ін. до-кументальних джерел. Найвідо-міші: 4-томна «Історія Малої Ро-сії від часу приєднання її доРосійської держави за царя Олек-сія Михайловича з коротким ог-лядом первісного стану цьогокраю» (1822), «Словник достопа-м’ятних людей Російської землі»

179БАНТИШ

Д.М.Бантиш-Каменський

(ч. 1—5, 1836, додаткові ч. 1—3,1847), де вміщено 631 біографіч-ний нарис, «Джерела малоросій-ської історії» (ч. 1—2, 1858).

П. у м. С.-Петербург, похова-ний у Москві.

П.Т. Тронько.

БАНТИШ-КАМЕНСЬКИЙ Ми-кола Миколайович (27(16).12.1737—01.02(20.01).1814) — істо-рик і археограф. Батько Д.Бан-тиш-Каменського. Н. в м. Ніжин.Походив з роду рос. дворян мол-дов. походження. Його батькоМикола Костянтинович Бантишпісля одруження із молдов. дво-рянкою Каменською приєднавпрізв. дружини. Освіту Б.-К. здо-був у Ніжин. грец. шк., закінчивКиїв. акад. (1754, див. Києво-Мо-гилянська академія), далі навч. уМоск. слов’яно-греко-лат. акад.,закінчив Моск. ун-т (1762). Від1762 працював у Моск. архіві Ко-легії закордонних справ: спочаткуархіваріусом, від 1800 управите-лем архіву. Уклав чимало темати-чних описів, серед них — «Исто-рическое описание о временицарствования и о форме титуловцаревны Софии Алексеевны».

1765 Б.-К. здійснив опис таупорядкування архів. справ Ки-єво-Печерської лаври. Протягомусього життя Б.-К. не поривавзв’язків з Україною, його працітак чи інакше висвітлюють її істо-рію. Це «Дипломатическое собра-ние дел между российским и по-льским дворами с самого начала(1487 г.) по 1700 г.» (1860—1862),30-томне вид. «Дневные записи»,де вміщені всі справи Колегіїзакордонних справ з 1727 до 1738.1799 склав «Реестр и описаниемалороссийских и татарских дел».1805 видав працю «Историческоеописание возникшей в Польшеунии», яка й досі не втратила сво-го наук. значення для укр. істо-ріографії. Ним підготовлено «Ал-фавит всем входящим и исходя-щим делам архива с 1720 по1811 гг.» (94 книги архів. справ),ґрунтовне дослідження «Сокра-щенное дипломатическое извес-тие о взаимных между россий-скими монархами и европейски-ми державами... переписках и до-говорах... с 1483 по 1800 год» (т. 1—4; 1894—1902) та ін. Б.-К. — авторчисленних підручників для духов-них семінарій. Був чл. багатьохнаук. т-в, зокрема почесним чл.Петерб. АН, Моск. ун-ту, дійс-ним чл. Моск. т-ва історії тастарожитностей рос., віце-прези-

дентом Російського біблійного то-вариства та ін. Подарував архіву30 рукописів, у т. ч. відомий тв.«Летописец келейный» святителяДимитрія Ростовського. Більшістьйого праць оприлюднено післясмерті.

П. у м. Москва.Літ.: Словарь достопамятных лю-

дей русской земли. М., 1836; Венге-ров С.А. Критико-биографическийсловарь русских писателей и ученых,т. 2. СПб., 1891; Русский биографиче-ский словарь, т. 2. СПб., 1900; Замлин-ський В. Батько і син Бантиш-Камен-ські. «Київська старовина», 1994, № 1.

О.Д. Кузьминська.

БАНУЛЕСКО-БОДОНІ Гавриїл(світське ім’я та по батькові — Гри-горій Григорович; 1746—11.04(30.03).1821) — київ. митрополит,проповідник. Н. в м. Бістріца,Трансільванія (нині Румунія). Ос-віту здобув у Семиградській шк.,1771 розпочав навчання у Київ.акад. (див. Києво-Могилянськаакадемія), де слухав курс богосло-в’я. Побував у грец. школах нао-вах Патмос, Хіос, а також на Афо-ні. 1779 прийняв постриг в Конс-тантиноп. Свято-Успенському мо-настирі (див. Константинополь-ський патріархат), потім три ро-ки вивчав грец. мову на о-ві Пат-мос. 1782 повернувся в Ясси (ни-ні Румунія) й став проповідникомпри митрополичій каф-рі. 1782 назапрошення слов’ян. і херсон. ар-хієпископа Никифора Феотокіпереїхав до Полтави, був префек-том духовної семінарії, 1788 ставректором Катериносл. слов’ян.семінарії. 1792 призначений мит-рополитом Молдовлахійським,але був ув’язнений турец. владою.Після звільнення 1793 повернув-ся до України, де його поставилиєпископом Катериносл. і Херсо-несько-Таврійським. Протягом1799—1804 — митрополит Київ. іГалицький. Б.-Б. намагався узго-дити церк. службу на Правобере-жній Україні, приєднаній до Ро-сійської імперії після 2-го (1799) і3-го (1795) поділів Польщі (див.Поділи Польщі 1772, 1793, 1795), зрос. церк. канонами. Вилучав зцерков унійні вид. церковнослу-жебної літ., ліквідував давню тра-дицію вибору парафіянами церк.причту, право спадковості свя-щенства у приході, запровадивобов’язкове навчання дітей свя-щеників у духовних школах, забо-ронив церк. причетникам (манд-рівним дякам) переходити з місцяна місце. Як протектор Київ.акад. сприяв розширенню про-

грам, запровадив нові класи но-тного співу та інструментальноїмузики (1801), а також медицини(1802). 1808 призначений екзар-хом Молдовлахійським —Молдо-ви, Волощини та Бессарабії, що вцерк. відношенні виводилися з-підюрисдикції Константинопольсько-го патріархату і підпорядковували-ся Синоду. 1813—21 — митропо-лит Кишинівський і Хотинський.Впроваджував румун. мову в церк.службу, 1814 заснував друкарню, деза його сприяння було видано Слу-жебник та Новий Завіт в перекладірумун. мовою. Відкрив в Кишиневі(Молдова) семінарію, а також світ-ську шк., організовував ланкастер-ські шк. в Бессарабії.

П. у м. Кишинів.Літ.: Чеховский В. Киевский мит-

рополит Гавриил Банулеско-Бодони(1799—1803). К., 1905; Бабий А.И. Пра-вославие в Молдавии: История и сов-ременность. Кишинев, 1988; Задорож-на О.Ф. Банулеско-Бодоні. В кн.: Ки-єво-Могилянська академія в іменах.К., 2001.

О.М. Дзюба.

БАПТИЗМ В УКРАЇНІ. Бап-тизм — напрям у протестантиз-мі, що виник у 17 ст. в Англії. Пер-ші євангельсько-баптистські об-щини в Україні з’явилися на пд.України та на пд. ЛівобережноїУкраїни в 60—80-ті рр. 19 ст. Упро-довж десятиліть баптистські общи-ни й окремі віруючі зазнавалидискримінації з боку царськогоуряду та РПЦ. В роки Першоїсвітової війни діяльність баптистіввсіляко переслідувалась. За Рад.Союзу у 1930-х рр. Союз баптистівСРСР було розпущено. 1944 час-тина баптистів разом з євангельсь-кими християнами, п’ятдесятника-ми та братськими менонітамиоб’єдналася в єдину орг-ціюСпілку Євангельських християн-баптистів. 1963 була ств. єдинаорг-ція Всесоюзна рада євангель-ських християн-баптистів. Від1990-х рр. чисельність баптистів вУкраїні поступово зростає.

Літ.: История евангельско-баптис-тского движения в Украине. Материа-лы и документы. Одесса, 1998.

О.О. Крижановська.

БАР — місто Він. обл., райцентр.Розташов. на р. Рів (прит. Пд. Бу-гу), за 6 км від залізничної ст. Бар.Нас. 19 тис. осіб (1998).

Уперше згадується під назвоюРов 1425. Місто, що належало то-ді шляхтичу Стогнєву Рею, 1452татар. військо взяло приступом.Через півстоліття замок було від-

180БАНТИШ

М.М. Бантиш-Каменський.

ГавриїлБанулеско-Бодоні.

будовано і передано в управліннявоєводі Станіславу Одровонжу.1537 польс. королева Бона Сфор-ца Арагонська (дружина Сигіз-мунда I) купила Ров у Одровонжіві перейменувала його на Б. (начесть свого родового міста-кня-зівства Барі в Італії). 1538 жите-лям Б. надано податковий при-вілей на 16 років, а 1540 — магде-бурзьке право. 1546 Б. став цент-ром староства. Важливий при-кордонний пункт, він уславивсяяк один із центрів козац. орга-нізації (зокрема діяльністю барсь-кого старости Б.Претвича). Мавдва магістрати (рус. і польс.).1558 татари знову спалили місто.1636 до Б. переніс свою резиден-цію гетьман великий короннийС.Конецпольський, за наказомякого Г. де Боплан збудував кам.замок на місці дерев’яного.

За часів національної революції1648—1676 Б. не раз переходив зрук у руки (див., зокрема, Барськаоблога 1648). 1676 місто захопилитурки, а з поверненням до складуРечі Посполитої 1699 він увійшовдо зони відродження козацтва вПравобережній Україні. ПовстанціС.Палія час від часу контролюва-ли місто. Протягом 18 ст. Б. пере-бував у зоні поширення гайдама-цького руху (1734 гайдамаки захо-пили місто). Тут 29 лют. 1768 булапроголошена Барська конфедера-ція 1768, що дала поштовх Коліїв-щині та привід для 1-го поділу По-льщі 1772 (див. Поділи Польщі1772, 1793, 1795). У черв. 1768війська рос. ген. П.Кречетниковаприступом здобули замок, де за-чинилися конфедерати. Після2-го поділу Польщі 1793 Б. — ускладі Російської імперії спочаткуяк м-ко Брацлавського намісницт-ва, а від 1797 — Могилівськогопов. Подільської губернії. До 1831мав польс. монастирську шк., щоробило Б. помітним центром польс.к-ри на Правобережжі. Протягом19 — поч. 20 ст. Б. відомий на По-діллі своїм гончарним промислом.Значний відсоток городян скла-дали євреї (1897 — 58 %).

У 20 ст. Б. занепав (1897 було10 500 мешканців, 1937 стало5500). За часів української револю-ції 1917—1921 тут пройшли бої збільшовиками Запорізького корпу-су Армії УНР (у берез. 1919) таУкр. д-зії (влітку 1920). 1919відбувся єврейс. погром. Рай-центр від 1923 (спочатку Могилів-ської округи Подільської губ., а від1932 — у складі Він. обл.). Статус

міста здобув 1938. У роки Великоївітчизняної війни РадянськогоСоюзу 1941—1945 за часів гітле-рівської окупації од 16 лип. 1941до 25 берез. 1944 тут існував осе-редок руху Опору.

У Б. народився вітчизн. мате-матик В.Буняківський. Архіт. па-м’ятки: замок (залишки) 17 ст.;монастир Покрова Пресвятої Бо-городиці (кляштор кармелітів;1701—1908); церква Успіння Бо-городиці (1757); костьол св. Анни(1811).

Літ.: ІМіС УРСР. Вінницька об-ласть. К., 1972; Подолинний А. МістоБар: Путівник. Одеса, 1990; Історіярідного краю. Бар, 1992; Грушевсь-кий М.С. Барське староство: Історичнінариси (XV—XVIII). Львів, 1996.

Д.С. Вирський.

БАРАБАШ Іван (р. н. невід. —24.04.1648) — військ. осавул реєс-трового Війська Запорозького. На-лежав до старшинського угрупо-вання польс. орієнтації. У квіт.1646 в складі козац. посольствавзяв участь у таємних переговорахз польс. королем Владиславом IVВаза щодо збільшення козац. ре-єстру, відновлення «стародавніхвольностей» і підготовки мор. по-ходу проти Османської імперії. Занаказом гетьмана великого корон-ного М.Потоцького у 2-й декадіквіт. 1648 разом з військ. осаву-лом І.Караїмовичем очолив похідна човнах 4—5 тис. реєстровиків іжовнірів на Запорозьку Січ протиповстанців Б.Хмельницького. Незаставши їх на Січі, бл. 23 квіт.він разом з чигиринським полк.С.-М.Кричевським на чолі кількохсотень воїнів вирушив до о-ва То-маківка, де перебувала залога по-встанців, і зайняв її. 24 квіт. біляКам’яного Затону (нині м. Ка-м’янка-Дніпровська Запоріз. обл.)навпроти Микитиного Рогу (нинім. Нікополь) реєстрові козаки підпроводом Ф.Джалалія повстали ізахопили Б. та ін. вірних Польщістаршин. За вироком зібраноїчернецької (чорної) ради усіх цихстаршин стратили.

Літ.: Крип’якевич І.П. Богдан Хме-льницький. Львів, 1990; Грушевсь-кий М.С. Історія України-Руси, т. 8, ч. 2.К., 1995; Смолій В.А., Степанков В.С.Богдан Хмельницький: Соціально-по-літичний портрет. К., 1995; Сторожен-ко І.С. Богдан Хмельницький і воєннемистецтво у Визвольній війні українсь-кого народу середини XVII сторіччя,кн. 1. Дніпропетровськ, 1996.

В.С. Степанков.

БАРАБАШ Яків Федорович (р. н.невід. — 1658) — кошовий отаман

Запорозької Січі. Наприкінці 1657вперше в історії Запорожжя при-йняв титул кошового гетьмана.Разом із полтав. полк. М.Пуш-карем підняв повстання проти ге-тьмана І.Виговського. Після по-разки від гетьман. військ під Пол-тавою 11—12(1—2) черв. 1658 Б.перебував під захистом бєлгород-ського воєводи кн. Г.Ромодановсь-кого у таборі в Прилуцькому полку.Під час переїзду під охороною Ро-модановського в Київ до воєводиВ.Шереметєва 3 верес. (24 серп.)1658 був захоплений у м-ку Гого-лів (нині село Броварського р-нуКиїв. обл.) гетьман. військами.Страчений за наказом І.Ви-говського після 21(11) верес. 1658.

Літ.: Грушевський М.С. ІсторіяУкраїни-Руси, т. 10. К., 1998; Яковле-ва Т. Гетьманщина в другій половині50-х років XVII століття: Причини іпочаток Руїни. К., 1998.

В.М. Горобець.

БАРАЛЬ Арнольд Густавович(псевд.: Савка, Владислав; 31.05.1890—07.10.1957) — політ. діяч. Н.в м. Львів. Гімназистом бравучасть в укр. нац.-визвол. русі.Закінчив філос. ф-т Львів. ун-ту.Один із засн. Комуністичної пар-тії Східної Галичини (1919), чл. їїЦК, заст. голови, чл. політбюро іорг. к-ту. Від лип. 1920 — у складіГалицького революційного коміте-ту. Після окупації Галичини По-льщею (1920) перебував на неле-гальному становищі, за завдан-ням Комінтерну (див. Інтернаціо-нал III) виїхав до Австрії, де нала-годив вид-во комуніст. літ. Всту-пив до Комуніст. партії Австрії,редагував її орган «Роте фане», з1921 — чл. політбюро. Наприкінці1920-х рр. виїхав до СРСР, всту-пив до ВКП(б) і працював в апа-раті Профінтерну (Червоний ін-тернаціонал профспілок) та вдерж. установах. Від 1932 у зв’язкузі станом здоров’я відійшов відактивної діяльності.

П. у м. Москва.Літ.: Борці за возз’єднання. Біо-

графічний довідник. Львів, 1989.

К.Є. Науменко.

БАРАН Володимир Данилович (н.09.08.1927) — укр. археолог. Д-рістор. н. (1973), проф., чл.-кор.НАН України (1995). Н. в с. Де-м’янів (нині село Галицького р-нуІвано-Франк. обл.). Закінчив Ро-гатинське пед. уч-ще (1946), іс-тор. ф-т Львів. пед. ін-ту (1950).1951—53 працював зав. від. держ.архіву Львів. обл., 1953—67 — н. с.

181БАРАН

А.Г. Бараль.

В.Д. Баран.

Ін-ту сусп. наук АН УРСР у Льво-ві, 1967—69 — доц. Львів. ун-ту.Від 1969 — в Ін-ті археологіїАН УРСР (нині Ін-т археологіїНАН України): заст. дир.,в. о. дир., від 1974 — зав. від. сло-в’ян. археології. Сфера наук. ін-тересів — проблеми походженнята ранньої історії слов’ян, етно-культ. процеси в Сх. Європі1 тис. н. е. Дослідив чимало ран-ньослов’ян. археол. пам’яток 6—7 ст. у Подністров’ї та Зх. Побуж-жі: Ріпнів I, II, Ракобути (обидваЛьвів. обл.), Зелений Гай (Тер-ноп. обл.), Бовшів II (Івано-Франк.обл.), Звиняч (Терноп. обл.), Ра-шків I, II, III (Чернів. обл.), Тере-мці (Хмельн. обл.) та ін. Наук. до-робок — 7 власних і 8 колектив-них монографій, бл. 200 наук.статей. Багато зусиль доклав достановлення укр. школи археоло-гів-славістів; є чл. кількох між-нар. та зарубіжних археол. інсти-туцій.

Тв.: Поселення перших століть на-шої ери біля с. Черепин. К., 1961; Ран-ні слов’яни між Дністром і Прип’яттю.К., 1972; Черняхівська культура. К.,1981; Пражская культура Поднестро-вья (по материалам поселений у с. Ра-шкова). К., 1988; Давні слов’яни. К.,1998.

Літ.: Мезенцева Г. Дослідники ар-хеології України. Чернігів, 1997; До70-річчя В.Д. Барана. «Археология»,1997, № 3.

С.П. Юренко.

БАРАН Михайло Лукич (1880—14.11.1937) — укр. громад., політ.і військ. діяч. Н. в с. Скала-По-дільська. Навч. в Терноп. г-зії,закінчив мат.-фіз. ф-т Чернів.ун-ту та однорічні курси Львів.торг. акад. Від 1903 — чл. Україн-ської соціал-демократичної партії.Від початку Першої світової війниу серп. 1914 добровільно вступивдо Легіону Українських січовихстрільців. Від верес. — командирсотні в боях на рос. фронті. На-прикінці року потрапив у полон.Під час перебування в Росії всту-пив до РКП(б). Після переходу влют. 1920 частин Української Га-лицької армії до складу РСЧАпризначений команд. 1-ї бригадиЧервоної Української Галицькоїармії, яка брала участь у боях напольс. фронті (див. Польсько-ра-дянська війна 1920). Влітку 1920 —заст. голови Галицького револю-ційного комітету (Галревкому),чл. політбюро ЦК Комуністичноїпартії Східної Галичини, автор іред. декларацій, декретів та ін.законодавчих актів Галревкому.

1920—21 брав участь у підготовціРизького мирного договору міжРСФРР і УСРР та Польщею 1921.Згодом очолював вищі навч. за-клади Києва і Харкова, працював вапараті ЦК КП(б)У.

1933 репресований. Страче-ний 1937 органами НКВС СРСРв урочищі Сандармох, поблизум. Медвежогорськ (нині місто вКарелії, РФ).

Літ.: За волю України: Історичнийзбірник УСС. Нью-Йорк, 1967; Борціза возз’єднання: Біографічний довід-ник. Львів, 1989; Литвин М., Наумен-ко К. Історія ЗУНР. Львів, 1995.

К.Є. Науменко.

БАРАН Степан (25.01.1879—04.06.1953) — політ. та громад. діячГаличини, публіцист, правозна-вець. Д-р права (1909), дійснийчл. НТШ. Н. в м-ку Крукеничі наЛьвівщині (нині село Мостисько-го р-ну Львів. обл.). 1913—39 чл.Укр. нац.-демократ. партії (див.Українське національно-демокра-тичне об’єднання), чл. її Нар. к-ту,1913—18 — його секретар. Чл.президії Головної української радиу Львові. У роки Першої світовоївійни — чл. Загальної українськоїради; представник Ради в дипло-матичній місії на Балканах 1915;1918—19 — Української національ-ної ради ЗУНР і секретар земель-них справ та опіки у Державномусекретаріаті ЗУНР на чолі зК.Левицьким. 1928—39 — депутатВаршавського сейму. Протягомбагатьох років був адвокатом насуд. політ. процесах, де обстоювавінтереси українців у земельній таосвіт. справах. Від 1944 жив уНімеччині. 1951—53 — голова ви-конкому Укр. нац. ради. Публіци-стична діяльність у газетах «Діло»,«Свобода» (гол. ред.), «Кар-патські вісті» та ін. Автор працьпро галицьке шкільництво, аграр-ні й церк. проблеми Зх. України.Осн. праці: «Статистика серед-нього шкільництва в Сх. Галичинів 1848— 1898 рр.» (1910), «Історіяукраїнської адвокатури» (1934),«По неволі — визволення» (1940),«Митрополит Андрій Шептиць-кий: Життя і діяльність» (1947),«Земельна справа в Галичині»(1948) та ін.

П. у м. Мюнхен.Літ.: Волинець С. Передвісники і

творці листопадового зриву. Вінніпег,1965.

В.І. Горинь.

БАРАН-БУТОВИЧ Степан Гав-рилович (17.05.1877—1944) — пе-

дагог, музейний працівник, архе-олог. Н. в с. Козел (нині смт Ми-хайло-Коцюбинське). Навч. у Чер-ніг. духовній семінарії. ЗакінчивПетерб. історико-філол. ін-т(1901). Працював у навч. закладахміст Олександрівськ (нині Запо-ріжжя), Варшава і Москва. 1918переїхав до Чернігова. Викладав уЧерніг. ін-ті нар. освіти. Бравучасть у діяльності Черніг. наук.т-ва, водночас від 1927 завідуваввід. Черніг. істор. музею. 1934звільнений з роботи за звинува-ченням в ідеологічних ухилах.1938 заарештований і засудженийдо 8 років позбавлення волі зазвинуваченням у «Музейній спра-ві» в Україні 1938. 1939 ВерховнийСуд УРСР скасував цей вирок.Восени 1941 за окупації Черніговагітлерівцями очолив від. к-ри таосвіти міськ. управи. 1944 страче-ний на підставі вироку рад.військ. трибуналу.

Досліджував археол. старожи-тності Чернігівщини. УчасникМезинської (1932) та Поліської(1933) експедицій ВУАН. Авторнизки статей з археології та крає-знавства, книг «Людвисарськівироби XVII—XVIII ст. у Чер-нігівському державному музеї»(1930), «Чернігів як об’єкт істо-рично-краєзнавчих студій» (1931).

Літ.: Мезенцева Г. Дослідники ар-хеології України. Чернігів, 1997.

О.Б. Коваленко.

БАРАНІВКА — місто Житомир.обл., райцентр. Розташов. на обохберегах р. Случ (прит. Горині,бас. Дніпра) при впадінні в неїр. Душнівка, за 24 км від заліз-ничної ст. Радушне. Вперше зга-дується 1565 як село, що входилодо Великого князівства Литов-ського. На поч. 17 ст. — в складіПолонської волості Волинськоговоєводства. Не раз піддаваласяруйнуванню. Власники Б. в 17 ст. —князі Острозькі, Любомирські.

Від 1786 Б. — волосний центрНовоград-Волин. пов. Волин. губ.Заснований тут 1802 фарфоровийз-д, який переходив од одноговласника до ін., відомий далеко замежами України.

1923—62 та від 1966 райцентр.З 1938 — с-ще міськ. типу, од2001 — місто.

В роки Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945 за часів гітлерівської оку-пації від 12 лип. 1941 по 3 січ.1944 в Б. діяла підпільна орг-ція,в р-ні — партизан. загін.

182БАРАН

С. Баран.

М.Л. Баран.

Пам’ятники: Лесі Українці(1971), землякам, які загинули уВеликій вітчизн. війні (1975),партизанці О.Сябрук (1975).

Є.М. Скляренко.

БАРАНОВ Петро Йонович (22(10).09.1892—05.09.1933) — рад. військ.діяч. Н. в м. Санкт-Петербург всім’ї робітника. Чл. РСДРП(б) —ВКП(б) з 1912. За революц. ді-яльність не раз був заарештова-ний. Під час Першої світової війни1915 його мобілізовано на військ.службу, дезертирував, вів неле-гальну революц. діяльність уХаркові, засуджений до 8 роківкаторги. Звільнено в лют. 1917,в лип. направлено на Румунськийфронт, у верес. обрано в к-тРСДРП(б) 8-ї армії, тоді ж при-значено головою фронтового від.Румчероду. За ініціативи Б. утво-рено тимчасовий фронтовий к-тРСДРП(б), який на поч. груд.проголосив себе ревкомом Румун.фронту, який Б. і очолив. Бравучасть у переговорах з військ.міністром Румунії Янковеску, атакож команд. рос. арміями наРумун. фронті Д.Щербачовим.Від січ. 1918 — голова Військо-во-революц. к-ту 8-ї армії, уквіт. — команд. 4-ю Донец. ро-бітн. армією, далі воював на Пів-денному фронті, Сх. й Туркестан-ському фронтах. Листоп. 1920 —січ. 1921 — чл. РВР 14-ї армії.1921 — нач. політуправління ЗСУкраїни й Криму. Після перебу-вання на військ. роботі в Туркес-тані призначений нач. і коміса-ром броньових сил РСЧА (1923,див. Радянська армія). Від серп.1923 зам., з груд. 1924 нач. Війсь-ково-повітряних сил РСЧА, депровадив роботу з їх перебудовивідповідно до військ. реформиМ.Фрунзе 1924—25. 1925—31 —чл. РВР СРСР. Далі займався роз-витком рад. авіації, працюючи зчерв. 1931 у Президії Вищої радинар. г-ва, а із січ. 1932 заст. нар-кома важкої пром-сті й нач. Гол.управління авіац. пром-сті. Наго-роджений орденами СРСР і рес-публік Серед. Азії.

Загинув 1933 в авіаційній ка-тастрофі. Похований у Москві наКрасній пл. біля Кремлівськоїстіни.

Р.Г. Симоненко.

БАРАНОВИЧ Лазар (світськеім’я — Лука; бл. 1620—13.09.1693,за ін. даними, 1694) — укр. пись-менник, церк. і політ. діяч 2-ї пол.17 ст. Існують припущення, що

його батьківщиною була Чер-нігівщина. Ймовірно, освіту здо-був у Київ. колегіумі, навч. такожу Віленському, Калішському єзу-їтських колегіумах. Від 1642 —викл. граматики, пізніше — проф.поетики, риторики, від 1650 —проф. філософії, ректор Києво-Могилянського колегіуму (див.Києво-Могилянська академія). Від1659 — черніг. архієпископ і міс-цеблюститель Київ. митрополи-чої каф-ри. 1674 у Новгород-Сі-верському заснував друкарню (зажиття Б. було надруковано понад50 кн.), 1679 переніс її до Чер-нігова; навколо друкарні утворив-ся літ. осередок, відомий пізнішеяк «Чернігівські Атени». Як по-літ. і церк. діяч дотримувався рос.орієнтації. Водночас прагнув збе-регти юрисдикцію константиноп.патріарха (див. Константинополь-ский патріархат) та незалежністьукр. духовенства від Моск. пат-ріархату й цивільні привілеї укра-їнців. Продовжував полеміку зкатоликами та унійцями, відсто-ював принципи реліг. толерант-ності. Автор проповідей, віршів,полемічно-богословських тракта-тів. Писав польс. і укр. мовами:«Меч духовний» (К., 1666), «Апол-лонова лютня» (Львів, 1671), «Тру-би словес проповідних» (К., 1674).

Тв.: Письма преосвященного Ла-заря Барановича. Чернигов, 1863.

Літ.: Выгодованец Н.И. Лазарь Ба-ранович — украинский писатель вто-рой половины XVII в. Львов, 1971.

В.М. Матях.

БАРАНОВИЧ Олексій Іванович(1892—03.05.1961) — укр. історик.Д-р істор. н. (1951). Н. в м. Ста-рокостянтинів. 1911—16 навч. наісторико-філол. ф-ті Петрогр. ун-ту. 1916—20 викладав історію вг-зіях на Волині. 1918 працював убібліографічно-архів. від. Гол.управління у справах мист-в танац. к-ри. 1920—23 — зав. від.повітнаросвіти, зав. пед. курсами,зав. місц. музеєм та архівом у Ста-рокостянтинові. 1923—25 ви-кладав у школах Києва. 1924—26 — аспірант, 1926—30 — н. с.н.-д. каф-ри історії України приВУАН. 24 жовт. 1926 захистивпромоційну працю «Нариси маг-натського господарства на півдніВолині у XVIII ст.». 1923—33 —н. с. Історико-геогр. комісії приВУАН, 1930—33 — Комісії звивчення соціально-екон. історіїУкраїни при ВУАН, 1934 — н. с.Історико-археогр. ін-ту ВУАН. Упередвоєн. період викладав у вузах

м. Сімферополь. Учасник Великоївітчизняної війни Радянського Сою-зу 1941—1945. Від 1945 працювавв Ін-ті історії АН СРСР (Москва).1946 захистив канд. дис. «Панськемісто за часів Речі Посполитої.СтарокостянтинівXVI—XVIII ст.», 1951 — доктор-ську «Магнатське господарствона півдні Волині в XVIII ст.».

Вивчав соціально-екон. істо-рію України, Білорусі, Литви таПольщі 16—18 ст. Автор бл. 50 на-ук. праць, у т. ч.: «Панське містоза часів Польської держави: Ста-рий Костянтинів» (1928), «Залюд-нення Волинського воєводства впершій половині XVII ст.» (1930),«Залюднення України перед Хме-льниччиною. Волинське воєводст-во» (1931), «Помещичий город вре-мен Речи Посполитой» (1947),«Магнатское хозяйство на юге Во-лыни в XVIII в.» (1955), «Украинанакануне освободительной войнысередины XVII в.» (1959).

П. у м. Москва.Літ.: Олексій Іванович Баранович.

(Некролог). «УІЖ», 1961, № 5; Швидь-ко А.К. Вопросы социально-эконо-мического развития ПравобережнойУкраины XVI—XVIII вв. в трудахА.И.Барановича. В кн.: Некоторые во-просы отечественной историографиии источниковедения. Днепропетровск,1976; Білокінь С.І. Київська школаакад. М.С.Грушевського. «УІЖ», 1996,№ 5; Юркова О. Дослідження О.І.Ба-рановичем магнатського господарст-ва Волині XVI—XVIII ст. на тереніНауково-дослідної кафедри історіїУкраїни у Києві (1924—1930). «Ук-раїнський історик», 1996, № 1—4.

О.В. Юркова.

БАРАНОВСЬКИЙ АнатолійМаксимович (11.02.1906—01.02.1987) — держ. діяч і дипломатрад. доби. Н. в м. Київ. 1920—30 —працівник податкової інспекції,комсомольських і рад. органівЖитомирщини. Закінчив Харків.плановий ін-т Держплану УСРР(1933). 1933—40 — ст. економіст,нач. сектору, від., заст. голови,голова Держплану УСРР—УРСР.1941 — заст. голови РНК УРСР.На початку Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945 в умовах наступу гітлерівсь-ких військ на Україну проводивзначну роботу щодо перебазуван-ня важливих підпр-в на сх. дляналагодження масового вир-ваозброєння та боєприпасів. 1941—42 — нач. оперативної групи зпром-сті Військ. ради Пд. фронту.1942—44 — експерт міністра закор-донних справ СРСР з екон. пи-

183БАРАНОВСЬКИЙ

Лазар Баранович.

П.Й. Баранов.

А.М. Барановський.

тань, брав активну участь у підго-товці екон. статей (угод) про пере-мир’я з союзниками Німеччини уДругій світовій війні. 1944—52 —заст. голови РНК УРСР (з 15 бе-рез. 1946 — РМ УРСР). 18 груд.1945 від імені уряду УРСР Б. під-писав у Вашингтоні угоду про до-помогу Україні Міжнародної орга-нізації допомоги постраждалим відвійни (ЮНРРА). Кер. укр. делега-ції на IV сесії ЮНРРА (берез.—трав. 1946). Брав активну участь уПаризькій мирній конференції 1946;як представника України обраноголовою комісії з політ. і терито-ріальних питань по Румунії, де нелише відстоював інтереси Украї-ни, а й заперечував окремі безпід-ставні вимоги деяких д-в щодоРумунії. Очолював підкомітет,спеціально ств. для визначеннячехословацько-угор. кордону вр-ні Братислави (Словаччина).Кер. делегації УРСР на Бєлградсь-кій конференції 1948, що виробилаКонвенцію про режим судно-плавства на р. Дунай. 10 черв.1951 — 10 трав. 1954 Б. — міністрзакордонних справ УРСР. 1950—54 очолював делегацію Українина V—VIII сесіях ГА ООН. Ускладних умовах диктату делегаціїСРСР, виявляючи принциповість,сміливо опонував її главі А.Ви-шинському. 1954—57 — голова Держ-плану, заст. голови РМ УРСР,1957—61 — перший заст. головиДержплану — міністр УРСР, 1961—79 — міністр фінансів УРСР.1952—81 — чл. ЦК КомпартіїУкраїни, 1946—80 — депутат ВРУРСР. Нагороджений багатьмаорденами й медалями СРСР.

П. у м. Київ.Р.Г. Симоненко.

БАРАНОВСЬКИЙ ХристофорАнтонович (19.12.1874—1941) —укр. держ., громад. і кооп. діяч. Н.на Київщині. 1914 — чл. Ради ки-їв. спілки установ дрібного кре-диту. Засн. і дир. Союзбанку в Ки-єві — центр. установи дрібногокредиту (1907—17). Перший ген.секретар фінансів Генерального се-кретаріату Української Централь-ної Ради (черв.—серп. 1917). Гол.радник Центр. укр. с.-г. союзу,Всеукр. кооп. страхового союзу,голова управи Укр. нар. кооп.банку (1918—19). Чл. виконавчо-го губернського к-ту Київщини,делегації УЦР на переговорах зТимчасовим урядом про затвер-дження складу та статуту Ген. се-кретаріату УЦР (лип. 1917), деле-гації Української Держави на мир-

них рос.-укр. переговорах (трав.1918). Ред. кооп. газ. «Комашня»(1917—18). Брав участь у міжнар.кооп. конгресах та конференціях.Міністр фінансів доби ДиректоріїУНР в уряді В.Прокоповича (черв.—жовт. 1920). Від 1920—на еміграції.

П. у м. Сан-Паулу (Бразилія).Літ.: Памятная книжка Киевской

губернии с приложением Адрес-Ка-лендаря губернии на 1914 г. К., 1914;Гнатишак М. Державні гроші України1917—1920 років. Клівленд, 1973; Вин-ниченко В. Щоденник, т. 1—2. Едмон-тон—Нью-Йорк, 1980—83; Верстюк В.,Осташко Т. Діячі Української Цент-ральної Ради: Біографічний довідник.К., 1998; Українські кооператори: Іс-торичні нариси. Львів, 1999.

М.Ф. Дмитрієнко, О.В. Ясь.

«БАРБАРЕУМ»— генеральна ду-ховна семінарія, заснована 1774імп. Марією-Терезією у Відні прицеркві св. Варвари. Готувала ви-сокоосвічені кадри греко-катол.духовенства з-поміж хорватів, се-рбів, галицьких і закарп. україн-ців, румунів, які мешкали на тер.Австрійс. монархії, для поширен-ня унії (див. Берестейська церков-на унія 1596). Контингент склада-вся з випускників г-зії і налічував1775 — 22, 1780 — 48 осіб. Утри-мувалася за рахунок коштів із єзу-їтського фонду та тих, що вноси-лися відповідними єпархіямипропорційно до кількості відпра-влених на навчання кандидатів.Навчання тривало 7 років, слухачіу Віденському університеті опано-вували грец. і нім. мови, а власнеу семінарії — церк. обряди і спів,користувалися багатою універси-тетською б-кою. Для слухачів-ук-раїнців важливе значення малознайомство з тогочасними почи-наннями на ниві нац. відроджен-ня зх. і пд. слов’ян та румунів. На-бувши певного досвіду і знань,випускники «Б.» верталися на ба-тьківщину, де ставали кандидата-ми на вищі церк. посади, викла-дачами ун-тів та духовних се-мінарій. З-поміж українців вихо-ванцями семінарії були митро-полит А.Ангелович, єпископиО.Пов-чій, Г.Таркович, М.Скородинсь-кий, історики І.Базилович, М.Га-расевич та ін. Iз заснованого «Б.» уВідні започатковано греко-катол.богослужіння, і згодом церквасв. Варвари стала для греко-като-ликів парохіальним (парафіяль-ним) центром. «Б.» ліквідовано зарозпорядженням імп. Йосифа II1784, а її спадкоємницею сталановозаснована Львів. греко-катол.духовна семінарія як гол. для всіх

греко-катол. семінаристів Авст-рійс. монархії.

Літ.: Андрухович А. Віденське Bar-bareum. Iсторія королівської Генераль-ної греко-католицької семінарії прицеркві св. Варвари у Відні з першогоперіоду її існування (1775—1784). Вкн.: Греко-католицька духовна семіна-рія у Львові, ч. 1. Львів, 1935.

Ф.І. Стеблій.

БАРБАРО Іосафат (1413—1494) —знатний венеціанець, купець, ди-пломат і держ. діяч. 1436—52 живу венеціанській колонії Тана ( по-близу нинішнього м. Азов) в гирлір. Дон. Повернувшись на батьків-щину, став держ. діячем і викону-вав важливі доручення Сенату ре-спубліки Венеція в Далмації, Ал-банії, Персії. Б. був освіченоюлюдиною, знав кілька мов, зокре-ма татарську. У лют. 1474 посла-ний урядом Венеції до персидсь-кого шаха Узун-Хасана з метоюсхилити його до участі у війні, якуреспубліка замислила проти Ос-манської імперії (турки загрожува-ли венеціанським володінням вIталії та її впливу в Греції). Про-тягом трьох років Б. безуспішносхиляв Узун-Хасана до війни з Ту-реччиною. 7 берез. 1479 повернув-ся до Венеції. Видрукував книж-ки — «Подорож до Тани» і «Подо-рож до Персії». У першій описавМоскву. Можливо, побував там назворотному шляху з Персії, як цезробив його сучасник А.Конта-ріні. Однак видавець твору Б.-О. Скржинська вважає, що Б. невідвідав Москви, а скористався

184БАРАНОВСЬКИЙ

Х.А. Барановський.

Початок твору І. Барбаро«Подорож до Тани і Персії».Рукопис бібліотеки св. Маркау Венеції. Поч. 16 ст.

якимось усним чи писемним дже-релом.

Літ.: Барбаро и Контарини о Рос-сии. Л., 1971.

М.Ф. Котляр.

«БАРБАРОССА», план «Барбарос-са» — 1) заг. стратегічна концеп-ція агресивної війни гітлерівськоїНімеччини проти СРСР, 2) опера-тивний план ведення воєн. дій наСх., 3) наступальна операція на ви-конання плану «Б.». Умовною на-звою агресії стало ім’я герм. імп.12 ст. Фрідріха I Барбаросси, заякого «Священна Римська імперіягерманської нації» розпочала на-ступ на сх. Європи і завоювала зе-млі полабських слов’ян.

1. Заг. стратегічна концепціявійни містилася в директиві № 21верховного командування ЗС Ні-меччини (ОКВ), розробленій занаказом А.Гітлера і затвердженійним 18 груд. 1940. В її основі ле-жав геополіт. задум (див. Геопо-літика) — приєднати до Німеччи-ни щонайменше 5 млн км2 тер.Сх. Європи, у т.ч. європ. ч. СРСР(усю тер. СРСР до Уралу), для пе-ретворення її на життєвий прос-тір нім. «раси панів». Слов’яни таін. народи за ген. планом «Ост»мали бути частково витіснені вАзію, частково знищені або пере-творені на залежну від нім. коло-ністів категорію населення.

Війна проти СРСР була гол.частиною всієї гітлерівської воєн.політ. стратегії. Першим етапом їїздійснення стала війна з Поль-щею (1939). Пропозицією поділи-ти Польщу А.Гітлер приманивЙ.Сталіна укласти 12 серп. 1939пакт про взаємний ненапад. Цезвільнило Німеччину від необхід-ності тримати половину армії насх. кордоні і принесло їй блиска-вичну перемогу над англо-франц.блоком, результатом чого ставрозгром Франції (1940). Післяцього Гітлер негайно розгорнувпідготовку до нападу на СРСР.Укладений пакт про ненапад невідтягнув, а прискорив вибухрад.-нім. війни. Гітлерівський на-пад на СРСР не був превентив-ним — він втілив саму суть раси-стської геополітики Гітлера, ви-кладеної у 2-х т. його книги «Мояборотьба» ще 1925—26.

Після розгрому Франції на зх.залишилась незборена ВеликаБританія, кер-во якої рішуче від-кинуло повторні мирові пропози-ції Гітлера. Велику Британію під-тримували нейтральні США, якіще не мали справжньої армії, що

відповідала б тогочасним стан-дартам, але почали її розбудову-вати. Для Німеччини тут криласянебезпека відновлення в наступніроки Зх. фронту — вторгнення наконтинент з Британських о-вів.Гітлер був змушений поспішати зпоходом на сх., щоб швидше роз-громити Рад. Союз, а тоді кинутивсі сили проти Великої Британії ізавоювати її, доки потенційназагроза на зх. не стане реальніс-тю. Тому директива № 21 ОКВпочиналася з нагадування проАнглію: «Німецькі збройні силиповинні бути підготовлені до то-го, щоб ще до закінчення війнипроти Англії розбити РадянськуРосію в ході однієї швидкої кам-панії (справа «Барбаросса»)». Далівказувалось, що «основні силиросійських сухопутних військ,розташовані в Західній Росії, по-винні бути знищені сміливимиопераціями шляхом глибокого йшвидкого просування танковихклинів», які не допустять відходупротивника вглиб його тер. На-ступ мали вести три групи армій:«Південь» — на Україну, «Центр»— на Москву, «Північ» — на Ле-нінград (нині Санкт-Петербург).Завершення підготовки нападу —15 трав. 1941. Гол. удар мала за-вдати група армій «Центр» двоматанк. з’єднаннями на флангах.Після розгрому рад. військ пів-нічніше Прип’ятських боліт поту-жні сили лівого крила центр. гру-пи армій мали наступати не відра-зу на Москву, а просуватися спо-чатку на пн. для допомоги опера-ції у Прибалтиці й у взятті Ленін-града і лише після цього планува-лося іти на Москву.

Детально в директиві № 21ОКВ було розписано тільки дії наУкраїні: «Група армій, що діє напівдень від Прип’ятських боліт,має концентричними ударами, зосновними силами на флангах,знищити російські війська, роз-міщені в Україні, ще до їх відходудо Дніпра.

З цією метою головний ударзавдається з району Любліна в за-гальному напрямі на Київ. Одно-часно війська, розміщені в Руму-нії, форсують Прут у його нижнійтечії та здійснюють глибоке охоп-лення противника. На румунськуармію припадає завдання скуватиросійські сили всередині утворю-ваних кліщів».

2. На виконання директиви№ 21 ОКВ головнокомандуваннясухопутних сил (ОКГ), яке мало

керувати воєн. діями проти СРСР,розробило директиву «Стратегіч-не зосередження та розгортаннявійськ». Саме ця оперативна ди-ректива ОКГ, підписана 31 січ.1941, й була власне планом «Б.».У ній встановлювався склад і гру-пування сил вторгнення, конкре-тизувалися напрями наступаль-них дій не лише армійських груп,а й армій, форми їхніх операцій,лінії розмежування. Гол. страте-гічна ідея, покладена в основуплану «Б.», полягала в тому, щобу перші ж тижні боїв розчлену-вати, оточити і по частинах роз-бити Червону армію (див. Радян-ська армія). Нім. верховне коман-дування вважало, що всі осн. силиЧервоної армії були розташов.між зх. кордоном СРСР та лінієюрічок Дніпро — Зх. Двіна, і томурозгром цих угруповань означа-тиме повну поразку Рад. Союзу. ВЄвропі після перших же ударів, вякі вермахт укладав усю свою си-лу, жертви гітлерівських нападіввтрачали здатність чинити ефек-тивний опір агресорові. ЛініяДніпро—Зх. Двіна в оперативно-му плані ОКГ фігурувала як рубіжперемоги, за яким не повинно бу-ти серйозного й організованогоопору. На лінії Дніпро—Зх. Двінаосновні воєн. дії на тер. СРСР,передбачені планом «Б.» фактич-но закінчувалися. Наступні опе-рації, коли б у них виникла потре-ба, мали плануватись залежно відситуації.

17 берез. 1941 А.Гітлер нака-зав докорінно змінити план на-ступу на Україні: замість двосто-роннього охоплення усього Пра-вобережжя зустрічними танк.клинами через Зх. Україну і Бес-сарабію — завдати серповиднийудар усіма танк. силами групи ар-мій «Південь» від Зх. України наКиїв, а далі поворотом вздовжДніпра до Чорного м. Позбавле-ний танків пд., румун., фланг нім.групи армій «Південь» отримавзавдання наступати тільки через10 днів після початку війни, усіля-ко стримуючи відхід рад. військ зБессарабії, поки вістря танк. сер-па заходитиме їм в тил з пн. 21 бе-рез. ОКВ видало відповідну дире-ктиву з новим текстом укр. части-ни плану «Б.» на заміну першоговаріанта своєї директиви № 21.Новий текст, внесений заднім чи-слом і в директиву ОКГ від 31 січ.1941, став другим, остаточним ва-ріантом плану «Б.». На Нюрнбер-зькому процесі 1945—1946, однак,а далі й у всіх моск. виданнях (і закордоном) завжди помилково фі-

185БАРБАРОССА

гурував скасований перший ва-ріант директиви № 21 ОКВ.

Спершу напад на СРСР булопризначено на 16 трав., найближ-чий день по завершенню підго-товки. Внаслідок війни на Балка-нах, що «вклинилась» у графік,Гітлер переніс виступ на 22 черв.Командування вермахту було пе-реконане, що здійснення плану«Б.» принесе Німеччині перемогуна сх. до настання рос. холодів.Тому зимове обмундирування длявійськ було заготовлено лише нату ч. (одну третину) особовогоскладу, яка мала залишитися наокупованій тер. Решту військапланувалося відвести назад, в Єв-ропу, до початку зими. Нім. авіац.командування виявилося більшзавбачливим, і його персонал непостраждав від лютих морозів зи-ми 1941/42.

3. Напад гітлерівської Німеч-чини на СРСР розпочався між04.05—04.30 за моск. часом у не-ділю 22 черв. 1941 на фронті відБалтики до Карпат. Агресор ки-нув у наступ 19 танк., 15¼ мото-ризованих, 118 піх., 9 охоронних і1 кавалерійс. д-зії. За даними нач.нім. генштабу Ф. Гальдера, в нихбуло 3,2 млн осіб (75 % армії).Крім того, були ще 4 д-зії військСС. Усі ці сили мали 2,8 тис. се-редніх і 912 легких танків, 47 260гармат і важких мінометів. Повіт-ряні сили — 3470 літаків, з них1378 бомбардувальників і 1036винищувачів. Іхній персонал ра-зом з частинами протиповітряноїоборони та авіапольовими д-зія-ми становив 650 тис. осіб.

Зх. фронти (групи армій)Червоної армії на початок війниналічували 2 718 674 червоноар-мійці та командири і 153 608 вій-ськовослужбовців військ НКВС.На озброєнні фронтових військбуло тоді 13 924 танки (з них11 135 справних) із заг. числа25 784 танки Червоної армії; 8974літаки (з них 7593 справних);57 041 гармата. Всього в Червонійармії (без авіації) було 4 605 321особа, в авіації — 475 656 осіб.Разом з оголошеною мобілізацієюце забезпечило негайний могут-ній потік підкріплень для фронту,чого не могло бути в німців.

Ліве, ударне, крило групи ар-мій «Південь», яке наступало наУкраїну з пд. Польщі, за планом«Б.» складали 1-ша танк. група,6-та і 17-та польові (заг.-військ.)армії. Їхній склад: 5 танк., 4 мото-ризовані, 24 піх. д-зії (далі з ре-зерву надійшло ще 10 піх. д-зій).

Праве крило, в Румунії, — 11-тапольова армія — 7 піх. д-зій, жод-ного танка. Усі сили групи армій«Південь» 887 тис. осіб, 600 сере-дніх і 250 легких танків, 331 бом-бардувальник, 352 винищувачі. Заданими розпису бойових сил, на27 черв. до 11-ї нім. армії були до-дані Румунією 4 піх. д-зії та 7 бри-гад, з них одна механізована.

Пізніше в групі армій «Пів-день» воювали 17 румун., 3 італ.,

2½ угор., 2½ словац. д-зії. В нихперебувало 507 тис. солдатів іофіцерів. Вони мали свої танки йавіацію (здебільшого застарілі).Усі сателітні війська А.Гітлер ха-рактеризував як нездатні вестинаступальні дії.

Генштаб Червоної армії з літа1940 також проробляв різні ва-ріанти власного плану наступаль-ної війни проти Німеччини. Най-більш обіцяючим вважався ва-ріант, що був абсолютно подіб-ний до гітлерівської схеми насту-пу на Україну, але націлений назх.: могутнім лівим крилом завда-ти удар із Зх. України у напряміна м. Краків (Польща), а даліправим поворотом — до Балтійсь-кого м., оточуючи все сх. угрупо-вання нім. військ. Допоміжнийудар — з білостоцького виступуна правому крилі наступу. Генш-таб пропонував почати війну вліт-ку 1941. Однак Й.Сталін волівкраще приготуватись: у лют. 1941він затвердив грандіозну програ-му випуску на літо 1942 16,5 тис.середніх і важких танків нових ти-пів. З перспективою отриманняцих поповнень формувалися 20нових мехкорпусів. Кожен з нихза штатом мусив мати 1031 танк і268 бронемашин, але на початоквійни жоден не мав повного ком-плекту, бо маса танків була роз-порошена. Ця програма розбудо-ви танк. сил свідчить, що своювійну з виходом до АтлантикиСталін, найімовірніше, мав наміррозпочати не раніше літа 1942.

Відповідно до задумів майбут-ньої війни, здійснювалося групу-вання рад. військ із зосереджен-ням гол. сил у Зх. Україні. Наслід-ком цього заходу стало те, що ко-ли нім. група армій «Північ», запланом «Б.», швидко просуваласявперед, а під ударами групи армій«Центр» Зх. фронт Червоної арміїу перші ж дні розвалився, відкрив-ши ворогові шлях на Смоленськ(нині місто в РФ) — ворота Моск-ви, то наступ групи армій «Пів-день» на Україні відразу загальму-вався, зустрівши впертий опір не-сподівано великих сил рад. військ.

Відтинок кордону від р. При-п’ять (прит. Дніпра) до Карпат нашляху ударного крила нім. групиармій «Південь» обороняли 5-та,6-та і 26-та армії рад. Південно-За-хідного фронту. Вздовж Карпат дор. Прут стояла 12-та армія. В нихбуло 32 стрілец. та 2 кавалерійс.д-зії. Кожна армія була підсиленамехкорпусом. Ще 4 мехкорпусибули резервом фронту. Кожен зних мав 2 танк. та одну мехд-зію.Був ще 1 повітряно-десантнийкорпус. Молдав. відтинок пор. Прут від м. Ліпкани до моряобороняв Південний фронт, утво-рений на базі Одеського військово-го округу. Його складали 3 армії —9-та, Приморська і 18-та (прибулаз поч. воєн. дій на Пд.-Зх. фрон-ті). Обидва фронти мали 1,4 млнособового складу. На поч. війниПд.-Зх. фронт було повністюукомплектовано за штатом воєн.часу. Бракувало лише частини ме-диків і техперсоналу. Цей фронтмав 6998 танків, Пд. фронт —1071 танк. Кількість найновішихна той час танків Т-34 та КВ,яким не було рівних у світі, пере-вищувала в Зх. Україні число всіхтанків ворожої групи армій «Пів-день». Обидва фронти мали 26,6тис. гармат проти 16 тис. воро-жих, 4,7 тис. літаків усіх типівпроти 1,8 тис. нім. і сателітних.

Матеріально СРСР був підго-товлений до війни не гірше заНімеччину, але червоний офіцер-ський корпус втратив кращу час-тину командирів під час сталінсь-ких репресій (див. Єжовщина).Крім того, моральний дух піхоти,осн. масу якої складали селяни,було підірвано системою колгосп-ного кріпацтва. На мінськомунапрямі, напр., перебігли до во-рога у полон 12-та, 89-та, 103-тястрілец. д-зії. Стара рос. армія та-кого не знала. Саме ці фактори, ане несподіваний напад ворога,стали головною причиною катас-трофічних поразок Червоної армії1941-го року.

Могутні танк. сили Пд.-Зх.фронту не спинили ворога. В би-тві танковій в Західній Україні1941 вони були розгромлені, лишена тиждень затримавши против-ника. 30 черв. Пд.-Зх. фронт от-римав наказ Ставки ВерховногоГоловнокомандування з боямивідступити на лінію укріпленьстарого (до 1939) кордону. Удар-ний клин ворожих військ (1-шатанк. група німців) осідлав вісьсвого наступу — шосе Рівне — Но-воград-Волинський — Житомир —

186БАРБАРОССА

Київ. 8 лип. після прориву пн. се-ктору оборони, що проходив полінії демонтованих перед війноюстарих укріплень, упав Ново-град-Волинський, 9-го ворог за-йняв Житомир. Шлях на Київ буввідкритий, проте в ніч на 10 лип.А.Гітлер видав директиву: «Дру-гий ешелон 1-ї танкової групи по-винен поставити заслон протиКиєва, уникаючи при цьому шту-рму міста». Танк. групі наказува-лося від Житомира і Бердичева«негайно повернути на південь».Затримка під Києвом могла зірва-ти передбачене планом «Б.» веле-тенське оточення усіх рад. військна Правобережній Україні. Це йврятувало на певний час Київ, ос-кільки, як розповів М.Хрущов, то-дішній 1-й секретар ЦК КП(б)У,«раптом ми опинились черезкілька днів з початку війни... у та-кому становищі, що Київ й три-мати нічим, нема сил: ні озброєн-ня, ні солдатів».

В ейфорії отриманих перемогнач. генштабу нім. сухопутнихсил ген.-полк. Ф.Гальдер ще 3 лип.записав у службовому щоденни-ку, що «кампанію проти Росії ви-грано протягом 14 днів». І далі:«Коли ми форсуємо Західну Двінуі Дніпро, то мова піде не так пророзгром збройних сил противни-ка, як про те, щоб забрати у про-тивника його промислові регіоний не дати йому можливості, вико-ристовуючи велетенську потугуйого індустрії та невичерпні люд-ські резерви, створити нові збройнісили». Гол. оперативна ідея плану«Б.» залишалась незмінною: роз-громом осн. сил Червоної арміїперед лінією Дніпро — Зх. Двінапозбавити Рад. Союз спроможно-сті ефективно продовжувати бо-ротьбу.

Тому на р. Ірпінь (прит. Дніп-ра) під Києвом танк. розвідканімців тільки навідалася і негайнозабралася геть, бо завданням 1-їтанк. групи було чимдуж гнати напд., вздовж Дніпра до моря, охоп-люючи з тилу всі рад. війська вПравобереж. Україні. Та саме наПравобережжі агресора чекав про-вал, який зламав план «Б.».

Перша непомітна для нім.генштабу тріщина була спричи-нена логікою самого плану. Нім.групи армій «Центр» і «Південь»за цим планом мали обминатилісисто-болотистий бас. р. При-п’ять як незручний для швидкогонаступу. Але рад. генштаб ще пе-ред війною поставив на зх. краюбасейну сильну 5-ту армію з 22-м

мехкорпусом, що мав 712 танків.Тому, коли ударне крило нім. гру-пи армій «Південь» після танк.битви в Зх. Україні рушило на сх.,5-та армія залишилася поза пери-метром його оточувального мане-вру. Ближче до неї, на лівомуфланзі 1-ї танк. групи, наступалапотужна 6-та нім. армія, якій і до-велося вести боротьбу з 5-ю ар-мією. Це гальмувало нім. піхоту,без якої танк. оточення було не-ефективним. Зайнявши оборонувід Коростеня до Києва, 5-та ар-мія не лише скувала значні сили6-ї нім. армії, унеможлививши длянеї серйозний наступ на Київ, а йзавдала удар з пн. під Новоград-Волинським, перерізавши на де-який час гол. артерію постачання1-ї танк. групи. Наступ 1-ї танк.групи був зупинений фланговимиударами рад. військ під Житоми-ром, Бердичевим і Білою Церквою,далі її просування загальмувалося врайоні Дніпропетровська.

Наслідком впертої боротьбирад. військ було те, що нім. танкилише 18 серп. досягли моря біляХерсона, завершивши свій маневроточення. Але оточити й знищитина Правобережжі, під Уманню,німцям вдалося лише дві рад. ар-мії — 6-ту і 12-ту. Решта перейш-ла на лівий берег Дніпра, в т. ч.37-ма армія, утворена для оборо-ни Києва, 9-та і 18-та армії Пд.фронту, а його Приморська арміяще два місяці тримала оборону воточеній Одесі, звідки евакуюва-лася до Криму.

Провал гітлерівського планувоєн. дій у Правобереж. Україні, дебуло зосереджене найсильніше уг-руповання військ Червоної армії,означав провал всього плану «Б.».

Літ.: Коваль В.С. Перший і другийваріанти плану «Барбаросса» (україн-ська частина). «Військово-історичнийальманах», 2000, ч. 1; Мельтюхов М.И.Упущенный шанс Сталина: СоветскийСоюз и борьба за Европу: 1939—1941(документы, факты, суждения). М.,2000.

В.С. Коваль.

БАРВІНКІВСЬКО-ЛОЗІВСЬКАОПЕРАЦІЯ 1942 — наступальнаоперація Червоної армії (див. Ра-дянська армія), здійснена силамиПівденно-Західного фронту й Пів-денного фронту, проведена 18—31січ. в р-ні міст Барвінкове і Лозова(обидва Харків. обл.). Задум рад.командування полягав у тому,щоб ударом військ суміжних крилПд.-Зх. (команд. — ген.-лей-тенант Ф.Костенко) і Пд. (ко-

манд. — ген.-лейтенант Р.Мали-новський) фронтів прорвати обо-рону на стику 6-ї і 17-ї польовихармій ворога між містами Балак-лія та Артемівськ і, розвиваючинаступ на Запоріжжя, увійти втил донбасько-таганрозького уг-руповання противника, відрізатишляхи відступу на зх., надалі бло-кувати його на узбережжі Азовсь-кого м. й знищити. Частиною силлівого крила Пд.-Зх. фронту пла-нувалося завдати удару в заг. на-прямку на м. Красноград з метоюзабезпечення операції з пн. і по-дальшого визволення Харкова.

В результаті Б.-Л.о. рад. війсь-ка прорвали фронт противникавздовж 100 км, підставили під за-грозу комунікації донбаськогоугруповання ворога і скували нацьому напрямі значні його сили,не дали йому змоги їх перекинутина ін. напрям. Ворог зазнав тяж-ких втрат. Але завдання фронтівбули виконані не повністю. Цезначною мірою пояснюється по-вільним розвитком прориву й не-вчасними діями щодо розширен-ня його флангів, що дало змогупротивникові перегрупуватися.Вплинуло також недостатнє поси-лення кавалерійс. корпусів танка-ми й артилерією. Мали місце й не-доліки в організації взаємодії міжфронтами та арміями, артилерієюі матеріально-тех. забезпеченнямоперації.

Літ.: Савин М.В. Барвенково-Лозо-вская операция: Краткий оператив-но-тактический очерк. М., 1943; Исто-рия Великой Отечественной войныСоветского Союза. 1941—1945, т. 2.М., 1961.

О.В. Буцько.

БАРВІНКОВА СТІНКА— назва в2-й пол. 17 ст. м. Барвінкове.

БАРВІНКОВЕ — місто Харків.обл., райцентр. Розташов. в долинір. Сухий Торець (бас. СіверськогоДінця). Залізнична ст. Про давнєзаселення тер. міста свідчать курга-ни царських скіфів та печенізькікам’яні баби. Слобода БарвінковаСтінка була заснована 1651—53 ко-заками на чолі з отаманом IваномБарвінком. Протягом 1690—1705 вслободі жив козак С.Драний —один із ватажків Булавінського повс-тання 1707—1709. За участь меш-канців слободи у цьому повстанні,а також за те, що кошовий Запо-розької Січі К.Гордієнко, який під-тримав I.Мазепу, мав хутір поряд ізслободою, за указом Петра Iостання була спалена.

187БАРВІНКОВЕ

Відновлення слободи датуєть-ся 1760. Невдовзі вона стала цент-ром Барвінкостінківської паланкиВійська Запорозького. Після зни-щення 1775 Запороз. Січі козакамслободи було оголошено волю,багато хто з них переселився наКубань. Від 1777 Б. — військ. ка-зенна слобода. Коли імп. Катери-на II 1786 відвідала тут дерев’януцеркву, де зберігалися козац. ре-ліквії, місц. жителі побачили вцьому оскверніння (жінкам від-відувати козачу церкву було забо-ронено) і будівлю спалили.

Після 1775 Б. входило до Азов-ської, від 1802 — Катериносл., від1835 — Харків. губерній. Післяселянської реформи 1861 — волос-ний центр Iзюмського пов. Харків.губ. Тут працювали мех.-ливарнийі олійний з-ди, парові млини.

1923 Б. стало центром р-ну,що входив до Iзюмської округи, з1932 — у складі Харків. обл. Рай-центр 1923—62 та від 1966. 1938надано статус міста.

В історію Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945 Б. увійшло як місце трагедії:у трав. 1942 і в лют. 1943 тут двічіпотрапляли в оточення ударні си-ли Пд.-Зх. фронту (див. Харківсь-ка операція 1942). Б. була визволе-на від гітлерівських окупантівуперше 24 січ. 1942 (див. Барвін-ківсько-Лозівська операція 1942),вдруге — після повторної окупа-ції — 2 лют. 1943, остаточно —9 верес. 1943. Місто було майжеповністю зруйноване.

Пам’ятки арх-ри: два житловібудинки 19 ст. та церква УспінняПресвятої Божої Матері (1884),збудована на честь визволенняБолгарії від турец. гноблення (вцьому визволенні барвінківцібрали активну участь).

Літ.: IМіС УРСР. Харківська об-ласть. К., 1967; Горлач Ф.С., Касья-нов В.П. Барвінкове: Iсторико-крає-знавчий нарис. Х., 1970.

П.Т. Тронько.

БАРВІНОК Володимир Іванович(22.07.1879 — р. с. невід.) — церк.історик-візантолог, бібліограф.Н. в м-ку Охрамієвичі (нині селоКорюківського р-ну Черніг. обл.).Закінчив Київ. духовну акад. (1905),Петерб. археол. ін-т (1908). 1908—11 навч. на історико-філол. ф-тіПетерб. ун-ту. 1911 дістав ступіньмагістра богослов’я. До кін. 1917працював у центр. установах Си-ноду. Одночасно (1912—17) викла-дав історію у Петерб. реальномууч-щі А.Гельда.

Від 1918 працював в Україні.1919—28 — співробітник істори-ко-філол. від. ВУАН з окремихнаук. доручень, 1924—33 працю-вав у Всеукраїнському археологіч-ному комітеті (ВУАК): 1928—30 — секретар Софійської комісіїВУАК та мистецького від. ВУАК,1930—33 — секретар ВУАК.

Автор праць з історії правосл.церкви та її діячів, зокрема: «Ни-кифор Влеммид и его сочинения»(1911), «Об обязанностях госуда-рей по воззрению Никифора Влем-мида» (1911); статей історико-юрид. змісту. Описував стародру-ки київ. книгозбірень, церкви наЩекавиці та Андріївської церкви,лат. й польс. стародруки в архівахі б-ках Москви та Ленінграда (ни-ні Санкт-Петербург).

Літ.: Наука и научные работникиСССР, ч. 6. Л., 1928; Iсторія Націо-нальної академії наук України. 1929—1933: Документи і матеріали. К., 1998.

О.В. Юркова.

БАРВІНОК Ганна (справжнєпрізв., ім’я та по батькові Біло-зерська-Куліш Олександра Ми-хайлівна, ін. псевд. — А.Нечуй-Вітер; 05.05(23.04).1828—06.07 (23.06).1911) — письменниця. СестраВ.Білозерського, дружина П.Ку-ліша. Н. на х. Мотронівка (нині вскладі с. Оленівка Борзнянськогор-ну Черніг. обл.). Навч. у прива-тних пансіонах. Разом з чоло-віком після розгрому Кирило-Ме-фодіївського товариства (1847)поїхала на заслання до Тули (нинімісто в РФ), від 1854 жила вСанкт-Петербурзі, а 1883 повер-нулася в Мотронівку. Була знайо-ма з Т.Шевченком, написала пронього спогади. Перші оповіданняопубл. наприкінці 1850-х рр. в аль-манасі «Хата» та ж. «Основа», піз-ніше друкувалася в ж. «Киевскаястарина», альманахах «Руська ха-та», «Рада» та ін. Осн. теми їїтв. — життя укр. селянства, ро-динно-побутові проблеми, тяжкадоля жінки-селянки. Першу зб.оповідань видано 1902 в Києві.

П. на х. Мотронівка.Тв.: Оповідання з народних уст.

К., 1902; Оповідання. Полтава, 1919;Вибрані твори. К., 1927.

Літ.: Гринченко Б.Д. А.М.Кулиш.Ганна Барвинок. Чернигов, 1901; Чу-бинський В. Ганна Барвінок. В кн.: Ба-рвінок Г. Вибрані твори. К., 1927; Де-нисюк К.І. Талант без талану. «Вітчиз-на», 1968, № 12.

В.І. Кізченко.

БАРВІНСЬКИЙ Василь Олексан-дрович (20.02.1888—09.06.1963) —укр. композитор, піаніст, музико-знавець, педагог, громад. діяч.Д-р мистецтвознавства (1940).Почесний д-р Українського вільно-го університету в Празі (1938). Н.в м. Тернопіль. Закінчив муз. шк.К.Микулі у Львові (1905). Навч.по класу фортепіано у Львів. кон-серваторії (у чеського педагогаВ.Курца, 1905—06) і одночасно наюрид. ф-ті Львів. ун-ту. 1907 про-довжив муз. освіту в Карловомуун-ті (Прага, у проф. В.Новака).1915—39 дир. і проф. Вищого муз.ін-ту ім. М.Лисенка у Львові;1939—41 та 1944—48 — дир. Львів.консерваторії. Перші авторськіконцерти Б. відбулися 1913 уПразі, 1914 — у Львові. 1928 від-відав Рад. Україну, дав кілька ав-торських концертів у Києві, Хар-кові, Дніпропетровську, Одесі.1934 — один з організаторів і чле-нів правління, 1936—39 — головаСпілки укр. професійних музи-кантів, чл. муз. т-ва ім. М.Лисен-ка. 1939 — депутат Народних збо-рів Західної України, згодом — де-путат Львів. обласної ради депута-тів трудящих. 1944—48 — головаЛьвів. від-ня і чл. правління Спіл-ки композиторів України. Внас-лідок наклепу 29 січ. 1948 арешто-ваний, заочно засуджений і ви-сланий разом із дружиною на де-сять років до мордовських таборів(нині тер. РФ). Повернувся 1958із заслання у Львів, де й помер.1964 реабілітований.

Осн. твори: кантати «Заповіт»(на слова Т.Шевченка, 1917), «На-ша пісня, наша туга», «Пісня проВітчизну» (на слова М.Рильсько-го, 1940); для симфонічного орке-стру — «Українська рапсодія»(1911), увертюра-поема (1930); ка-мерно-інструментальні твори: се-кстет, квінтет, два квартети, тріо;тв. для фортепіано, скрипки, віо-лончелі, цикли п’єс «Вісім прелю-дій» (1908), «Пісня. Серенада. Iмп-ровізація» (1911), «Любов» (1913—15); шість мініатюр на укр. теми(1920); 20 дитячих п’єс на темиукр. нар. пісень (у т.ч. цикл з 10п’єс «Наше сонечко», 1935); хо-рові твори, солоспіви для голосув супроводі оркестру, обробкиукр. нар. пісень. Б. — автор окре-мих статей з історії укр. музики,про Бела Бартока, М.Лисенка,В.Косенка, С.Людкевича.

Літ.: Рудницький А. Українська му-зика. Мюнхен, 1963;Павлишин С.С. Ва-силь Барвінський. К., 1990; Культурне

188БАРВІНОК

Ганна Барвінок.

Вас.О. Барвінський.

життя в Україні: Західні землі: Доку-менти і матеріали, т. 1—2. К., 1995—96.

Т.Ю. Галайчак.

БАРВІНСЬКИЙ Віктор Олексан-дрович (28.10.1885 — бл. 1940) —укр. історик, архівіст. Учень Д.Ба-галія. Н. в с. Базаліївка Вовчансь-кого пов. Харків. губ. (нині селоЧугуївського р-ну Харків. обл.).Закінчив історико-філол. ф-т Хар-ків. ун-ту (1909), залишений приун-ті як професорський сти-пендіат. Одночасно викладав іс-торію у серед. освіт. закладах Хар-кова. 1915—19 працював у б-ціХарків. ун-ту. З 1919 — приват-до-цент ун-ту, викл. Акад. теор.знань, Харків. ін-ту нар. освіти(1920—24). Чл. Харків. історико-філол. т-ва.

1922—34 — дійсний чл. Нау-ково-дослідного інституту історіїукраїнської культури імені ака-деміка Д.Багалія, 1923—26 керу-вав істор. секцією. 1926—27 — по-заштатний співробітник Комісії звиучування зх.-рус. та укр. правапри ВУАН.

Працював як зав. від. архіво-знавства архів. секції Всеукр. к-туохорони пам’яток мист-ва та ста-ровини і Центр. архів. управління(ЦАУ) УСРР (1921—25), вченийархівіст та інспектор-інструкторЦАУ УСРР. З 1929 — зав. Центр.архіву давніх актів у Харкові, піз-ніше — ст. н. с. архіву. Досліджу-вав історію Лівобережної України17—18 ст., зокрема питання засе-лення і становища селян до і піс-ля національної революції 1648—1676. Автор статей історико-ет-ногр. та історіографічного харак-теру, з питань архів. справи.

1937 заарештований і за сфа-льсифікованим звинуваченнямзасуджений до 10 років ув’язнен-ня в таборах. Помер в ув’язненні(Тайшетлаг Гулаг НКВС СРСР;нині тер. РФ). Дата смерті не-відома.

Тв.: Крестьяне в ЛевобережнойУкраине XVII—XVIII ст. Х., 1909;Д.П.Миллер: Биографический очерк.«Вестник Харьковского историко-фи-лологического общества», 1914, вып. 5;Короткий нарис історії архівної спра-ви на Україні та діяльності Укрцентр-архіву за 1924 р. «Архівна справа»,1925, № 1; Замітки до історії мануфа-ктури в Лівобережній Україні XVIII ст.«Науковий збірник Харківської науко-во-дослідної кафедри історії українсь-кої культури», 1926, № 2—3; До питан-ня про індукту та евекту в Гетьманщи-ні. Там само, 1927, № 6; Архівознавст-во. Х., 1932 [у співавт.].

Літ.: Наука и научные работникиСССР, ч. 6. К., 1969; Історія Націо-

нальної академії наук України. 1924—1928: Документи і матеріали. К., 1998;Бутич І., Коваль О. Барвінський Вік-тор Олександрович. В кн.: Українськіархівісти: Біобібліографічний довід-ник, вип. 1. К., 1999.

О.В. Юркова.

БАРВІНСЬКИЙ Володимир Гри-горович (псевд.: Василь Барвінок,Ришмидинов; 25.02.1850—03.02.1883) — укр. політик, громад. ді-яч, публіцист, письменник. БратОл.Барвінського та Ос.Барвінсько-го. Н. в с. Шляхтинці (нині селоТерноп. р-ну Терноп. обл.) у сім’їсвященика. 1872 закінчив прав-ничий ф-т Львів. ун-ту. Один ізорганізаторів та ідеологів наро-довського руху (див. Народовці) вГаличині, стояв біля витоків укр.варіанта концепції «органічноїпраці», що орієнтувала укр. діячівна використання легальних мож-ливостей для зміцнення мате-ріальних та інтелектуальних силнароду, введення його в контекстєвроп. політ. цінностей, виступавза налагодження рівноправнихукр.-польс. взаємин. Наприкінці1860-х рр. належав до активнихтворців т-ва «Просвіта». Ред. час.«Правда» (1876—80), засн., вида-вець і ред. газ. «Діло» (1880—83).Організатор першого укр. нар.віча у Львові (1880). Автор чис-ленних статей на політ. і сусп. те-ми, низки прозових творів (по-вість «Скошений цвіт» тощо).

П. у м. Львів.Літ.: Хропко В. Поставити народ у

своїй хаті на свою силу з своєю во-лею... «Слово і час», 1993, № 8; Павли-шин С. Пам’ять роду і народу. «Дзвін»,1993, № 4—6; Мудрий М. Українськінародні віча у Львові 1880 і 1883 років(місто на шляху до масової політики).В кн.: Львів: місто — суспільство —культура, т. 3. Львів, 1999.

М.М. Мудрий.

БАРВІНСЬКИЙ Олександр Гри-горович (06.06.1847—25.12.1926) —укр. політик, історик, педагог. БратВ.Барвінського та Ос.Барвінського.Н. в с. Шляхтинці (нині село Тер-ноп. р-ну Терноп. обл.). Від 1865вивчав історію та слов’ян. філо-логію у Львів. ун-ті, зблизився злідерами народовців, був головоювідновленої львів. громади, спів-засн. час. «Правда». Від 1871 ви-кладав у Терноп. учительській се-мінарії. На зламі 1870—80-х рр.разом із братами Володимиром таОсипом розробляв програму на-родовського руху, стояв біля ви-токів газ. «Діло». По смерті Воло-димира зосередився на організа-

ції просвітницької роботи на Тер-нопільщині, з 1886 започаткуваввидання «Руської історичної біб-ліотеки» (Тернопіль—Львів). Від1888 — проф. держ. учительськоїсемінарії у Львові. 1890 виступивприхильником «нової ери», що ма-ла на меті досягти порозумінняміж поляками і галицькими украї-нцями (див. Галичина), які стоялина ґрунті австрійс. держ. ідеї, йдати можливість останнім політ. ікульт.-екон. розвиватися. Керу-вав групою львів. народовців, якірозробляли та реалізовували т. зв.новоерівські ідеї. Відстоював ши-роке бачення заг.-укр. питання зурахуванням міжнар. взаємин,концепції «органічної праці» таукр.-польс. порозуміння, європеї-зацію укр. сусп-ва, активну пар-ламентську політику, союз із Ук-раїнською греко-католицькою цер-квою, виступав проти русифікації.1891—1907 — депутат Держ. ради,1894—1903 — Галицького крайо-вого сейму; очолював Укр. пед.т-во (1891—96), Наукове товарист-во імені Шевченка (1892—97), бувзаст. голови «Просвіти». 1889—1918 — чл. Крайової шкільної ра-ди, сприяв запровадженню фоне-тичного правопису. 1896 очоливКатол. русько-народний союз,який 1911 трансформувався уХристиянсько-сусп. партію. 1917іменований довічним чл. палатипанів австрійс. парламенту. 1918—19 у Державному секретаріаті ЗУНРсекретар освіти і віросповідань.Після падіння ЗУНР відійшов відполітики та зосередився на літера-турознавчих дослідженнях.

П. у м. Львів.Тв.: Спомини з мого життя, ч. 1—

2. Львів, 1913.Літ.: Чорновол І.П. Польсько-укра-

їнська угода 1890—1894 рр.: генеза, пе-ребіг подій, наслідки. Львів, 1995; Ар-куша О. Олександр Барвінський (До150-річчя від дня народження). Львів,1997; Павлишин С. Олександр Барвін-ський. Львів, 1997.

О.Г. Аркуша.

БАРВІНСЬКИЙ Осип Григорович(верес.1844—08.02.1889) — укр.письменник, церк. та громад. ді-яч. Брат В.Барвінського та Ол.Бар-вінського. Н. в с. Шляхтинці (нинісело Терноп. р-ну Терноп. обл.).Навч. у Львів. греко-катол. духов-ній семінарії та Львів. ун-ті. Вис-вячений на священика, був па-рохом у с. Сировари (нині селоЗборівського р-ну Терноп. обл.).Разом із братами Володимиром таОлександром розробляв програмународовського руху (див. Наро-

189БАРВІНСЬКИЙ

В.Г. Барвінський.

Ол.Г. Барвінський.

довці). Автор популярних у Гали-чині істор. драм «Павло Полубо-ток, наказний гетьман України»,«Чернігівка», незавершених —драми «Тиміш Хмельницький»,трилогії «Iван Виговський», істор.повістей «За правду і волю», «Пе-реяслав». Розглядав літ. творчістьяк засіб піднесення нац. свідомо-сті народу. Виступав зі статтямина сусп.-політ. та літ. теми в час.«Правда» та газ. «Діло». Дбав прополіпшення добробуту селян, пу-блікував популярні книжечки нагосп. теми у вид-ві т-ва «Прос-віта» (див. Просвіти).

П. у с. Сировари.О.Г. Аркуша.

БАРГ Михайло Абрамович (01.05.1915—21.05.1991) — рад. істо-рик. Д-р істор. н. (1958), проф.(1960). Н. в м-ку Сатаново По-дільської губ. (нині смт Сатанів).1930—32 — студент автодорож-нього технікуму, 1932—34 — Ін-тунар. освіти (обидва у м. Кам’я-нець-Подільський), 1934—36 — со-ціально-екон. ф-ту Київ. пед. ін-ту. 1941 закінчив істор. ф-т Хар-ків. ун-ту. 1943—47 — аспірантІн-ту історії АН СРСР. Канд. дис.з історії англ. феодалізму захис-тив 1947. 1968—91 працював вIн-ті заг. історії АН СРСР. Фа-хівець з історії Англії доби феода-лізму та Нового часу, Європи5—18 ст., європ. к-ри, теорії бур-жуазних революцій. Особливу ува-гу приділив методології істор.досліджень, онтологічним проб-лемам істор. розвитку, розробцікатегоріального апарату істор.науки. Перший у вітчизнянійнауці розкрив категорію «час іс-торичний». Останні роки при-діляв увагу вивченню теор. проб-лем цивілізаційної теорії.

Тв.: Кромвель и его время. М.,1950; Исследования по истории анг-лийского феодализма в XI—XIII вв.М., 1962; Понятие всемирно-истори-ческого как познавательный принципмарксистской исторической науки.М., 1973; Проблемы социальной исто-рии в освещении современной запад-ной медиевистики. М., 1973; Шекспири история. М., 1976; Категории и ме-тоды исторической науки. М., 1984;Эпохи и идеи. Становление историз-ма. М., 1987; Великие социальные ре-волюции XVII—XVIII веков в структу-ре переходной эпохи от феодализма ккапитализму. М., 1990 [у співавт.];Великая английская революция впортретах ее деятелей. М., 1991; ОтМакиавелли до Юма: Становлениеисторизма. М., 1998 [у співавт.].

Літ.: Винокурова М.В. ПамятиМ.А.Барга. «Средние века», 1991,

вып. 54; Павлова Т.А., Черняк Е.Б.Михаил Абрамович Барг. В кн.: Пор-треты историков. Время и судьбы, т. 2.М.—Иерусалим, 2000.

А.Г. Плахонін.

БАРДАХ (Bardach) Юліуш (н.03.11.1914) — польс. історик д-виі права. Проф. (1955), чл. Iтал.(1974) та Польс. (1983) АН. Н. вм. Одеса. Закінчив Вільнюськийуніверситет. У роки Другої світо-вої війни — у сформованому вСРСР Війську Польському. 1954—69 — дир. Iн-ту історії права Вар-шавського ун-ту, одночасно 1953—59 — віце-дир., 1960—68 — зав. се-ктору д-ви і права Iн-ту історіїПольс. АН. Гол. ред. фундамен-тальної п’ятитомної «Iсторії дер-жави і права Польщі» (1957—82),особисто написав т. 1-й і у спів-авт. — т. 4-й. Один із авторів1-го т. «Iсторії польського сейму»(1984). Досліджуючи історіюдержавотворення і права Великогокнязівства Литовського 14—17 ст.,значну увагу приділив висвітлен-ню впливу давньорус. права направовий устрій литов. д-ви(«Дослідження устрою і права Ве-ликого князівства ЛитовськогоXIV—XVII ст.», 1970, 1994; «Знайновіших досліджень “Руськоїправди”», 1990; «Поляки і народиісторичної Литви — спроба систе-много аналізу»). 1960—68 — пер-ший віце-голова Польс. істор.т-ва. Автор монографій: «Iсторіяпольської держави і права» (успівавт. — 4-те вид., 1985), «Вац-лав Александер Мацєйовський ійого сучасники» (1971), зб. праць«Давня і недавня Литва» (1988)та ін.

Літ.: Studia z ustroju i prawa Wiel-kiego Ksiкstwa Litewskiego. XIV—XVII w. Warszawa, 1970; Кульчиць-кий В.С. Грунтовне дослідження спіль-них проблем державно-правового роз-витку братніх народів. «Проблеми пра-вознавства», 1975, т. 32; Z najnowszychbadaс nad Prawd№ Rusk№. «Czasopismoprawnohistoryczne», 1990, z. 1—2; Pola-cy a narody Litwy historycznej — Probaanalizy systemowej. «Kultura i Spoіeczeс-stwo», 1994, N 2; Parlament, prawo,ludzie. Studia ofiarowane profesorowieJuliuszu Bardachowi w szeœжdziesi№ciole-cie pracy tworczej. Warszawa, 1996.

І.Т. Лісевич.

БАРДІЖ Кіндрат Лукич (09.03.1863—09.03.1918) — один із вида-тних політ. діячів Кубані. Н. в ста-ниці Брюховецька (нині станицяКраснодарського краю, РФ). Навч.в Кубанській військ. г-зії, звідки1885 за участь в укр. нелегальномугуртку був виключений. До 1898

перебував на військ. службі. Від1903 — отаман станиці Брюхове-цька. Був обраний депутатом Дер-жавної думи Російської імперії1-го, 2-го та 3-го скликань. Одно-часно — один із дир. Чорномор.-Кубанської залізниці, збудованоїкоштом укр. кооп. спілок. ПісляЛютневої революції 1917 повер-нувся на Кубань як комісар (див.Губернські комісари) Тимчасовогоуряду. Зняв з себе повноваженняпісля того, як Кубанська радаприйняла Конституцію Кубансь-кого краю. Був обраний представ-ником Кубані при Тимчасовомууряді.

Після Жовтневої революції1917 затверджений Кубанськоюзаконодавчою радою на посадучл. Кубанського уряду. Завідуваввнутр. справами Кубані. Намагав-ся конструктивно вирішувати су-перечності між козаками та чу-жинцями, проводив послідовнупроукр. та антибільшовицьку по-літику. Був засн. від-нь Вільногокозацтва серед укр. нас. Кубані.Під час наступу Червоної армії(див. Радянська армія) 1918 нама-гався із загоном вільних козаківпрорватися в Грузинську респуб-ліку. Під м. Туапсе (нині містоКраснодарського краю, РФ) бувзахоплений більшовиками, які спо-чатку розстріляли у нього на очахсинів, потім і його самого.

Літ.: Іванис В. Стежками життя,кн. 1—4. Новий Ульм, 1958—62; Каза-чий словарь-справочник. Кливленд,1966; Іванис В. Боротьба Кубані за не-залежність. Мюнхен, 1968; Білий Д.Д.Малиновий клин: Нариси з історіїукраїнського населення Кубані. К.,1994; Польовий Р. Кубанська Україна.К., 2002.

Д.Д. Білий.

БАРДІЛІ Йоганн Вендель (1676—29.08.1740) — історик, теолог, ду-хівник і секретар вюртемберзько-го принца Максиміліана Емману-еля. Н. в м. Ройтлінген (Німеччи-на). Вивчав теологію в Тюбінген-ському ун-ті, де здобув ступіньмагістра. Від 1703 був польовимкапеланом Максиміліана Емману-еля. Разом з останнім, який із1708 перебував на службі у швед.короля Карла XII як командирдрагунського полку, деякий часжив в Україні. Повернувшись набатьківщину, отримав посаду проф.історії у Штутгарті, а від 1730 бувпарохом у Гербрехтлінгені й рад-ником при вюртемберзькому дво-рі. Залишив спогади, в яких опи-сав дії шведів протягом 2-го пе-ріоду (1707—09) Північної війни

190БАРГ

М.А. Барг.

К.Л. Бардіж.

1700—1721 в походах від Саксонії(Німеччина) до м. Бендери (нинімісто в Молдові). Особливо важ-ливими для укр. історії є розпо-віді про причини переходу геть-мана I.Мазепи на бік швед. коро-ля, конфлікти шведів з місц. нас.,прихід частини запорожців напідтримку короля й гетьмана,участь козаків в облозі Полтавита відмова турец. султана Агме-да ІІІ видати I.Мазепу Петру I. Б.залишив цікавий портретний описукр. гетьмана, якого бачив на поч.листоп. 1708. Також вмістив ко-роткий нарис історії України,описав її природні багатства, при-ділив особливу увагу походженнюкозацтва та його звичаям. Впершеспогади побачили світ нім. мовоюу скороченому варіанті 1730 вШтутгарті, а 1739 та 1755 їх вида-но у повному обсязі, відповідно —у Франкфурті-на-Одері та Лейпци-гу (Німеччина); 1740 опубл. такожфранц. мовою. Як істор. джерелоспогади Б. заслуговують на довіру,вони вирізняються точністю описуподій та об’єктивністю позиції ав-тора.

Літ.: Мацьків Т. Гетьман Iван Ма-зепа в західноєвропейських джерелах1687—1709. Мюнхен, 1988; Наливай-ко Д. Очима Заходу. Рецепція Українив Західній Європі XI—XVIII ст. К.,1998.

В.В. Станіславський.

БАРЕНБОЙМ Ісак Юлісович(21.10.1910—27.08.1984) — укр.теоретик і практик мостобудуван-ня. Канд. тех. н., засл. будівель-ник УРСР, Герой Соц. Праці(1943). Н. в м. Вознесенськ. Закін-чив Одес. ін-т цивільного та ко-мунального буд-ва (1933). Нач.служби міськ. транспорту м. Ста-ліно (нині м. Донецьк). Уже в до-воєн. роки став автором кількохінженерних проектів, зокрема буд-ва гранітної набережної Дніпра вКиєві. Під час Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945 — нач. мостовідбудовногозагону. За його проектом і під йо-го кер-вом під час визволенняКиєва було за 13 днів — це світ.рекорд — збудовано міст черезДніпро. У повоєн. роки продов-жував працювати в галузі мосто-будування. Під його кер-вом збу-довано унікальні мости черезДніпро та його прит. Десну, черезПд. Буг та його прит. Інгул, черезПрут (прит. Дунаю), Смотрич(прит. Дністра) та ін.

Очолив спорудження пер-шого в світі суцільнозварного(1543 м довжини) мосту через

Дніпро — міст ім. Є.Патона, а та-кож ін. мостів у Києві. Вніс знач-ний вклад у розробку теор. основмостобудування. Автор низки на-ук. праць, зокрема монографій«Строительство железобетонныхмостов» (1971), «Индустриальноестроительство мостов» (1978) таін.

Лауреат Держ. премії СРСР(1948). Нагороджений двома ор-денами Леніна, двома орденамиВітчизняної війни, орденамиЧервоної Зірки, Червоного Пра-пора, Трудового Червоного Пра-пора, Дружби народів, багатьмамедалями.

П. у м. Київ.Л.А. Шевченко.

БАРИШІВКА — с-ще міськ. типуКиїв. обл., райцентр. Розташов. нар. Трубіж (прит. Дніпра). Залізни-чна ст. Згадується від 1603 як «го-родище Баришовське», 1630 — як«місто Баришове», укріпленийпункт. Нас. брало участь у Федо-ровича Тараса повстанні 1630.Торг.-ремісничий центр на Ліво-бережній Україні. Смт від 1958.Райцентр 1930—62 та від 1965. Уроки Великої вітчизняної війниРадянського Союзу 1941—1945 Б.була окупована гітлерівськимивійськами від 17 верес. 1941 до 21верес. 1943.

1843—44 Б. відвідував Т.Шев-ченко, який за місц. матеріаламинаписав поему «Розрита могила».Уродженці Б. — письменник П.Ко-лесник, поет О.Сорока.

Літ.: Стороженко А.В. Очерки Пе-реяславской старины. К., 1900; IМіСУРСР. Київcька область. К., 1971.

Л.В. Шевченко.

БАРИШНИЦТВО — посередни-цькі торг. послуги. В Україні роз-винулося за умов панування торг.складського права, що заборонялоприїжджим купцям торгівлю міжсобою і гарантувало місц. жите-лям право на надання торг. по-слуг купецтву, яке прибуло в данумісцевість. Баришники обслуго-вували велику, насамперед між-нар., торгівлю, допомагали в ор-ганізації продажу товарів, приве-зених іноземцями в Україну, а та-кож закупівель товарів на екс-порт, перебували під юрисдик-цією міськ. урядів. Баришницькіпослуги, як правило, оплачували-ся четвертиною прибутку — «ба-ришем». Відомі спроби монопо-лізації баришницького промислу,зокрема, в Ніжині на поч. 18 ст.

О.Ф. Сидоренко.

БАРИШОВЕ — назва в 17 ст. смтБаришівка.

БАРКА Василь Костянтинович (спра-вжнє прізв. — Очерет, псевд. —Iван Вершина; 16.07.1908—11.04.2003) — укр. поет-модерніст, про-заїк, літературознавець, перекла-дач. Н. в с. Солониця (Полтавщи-на) в козац. родині. Вчився в ду-ховному уч-щі м. Лубни, закінчивтрудову шк. і пед. технікум (1927).Викладав фізику й математику вшахтарському висілку «Сьома ро-та» Попаснянського р-ну Бахмут-ської округи на Донбасі. Викривзловживання місц. влади і томузмушений був поспіхом виїхатина Кубань (1928). Перші вірші, на-діслані Б. до П.Тичини, були опубл.в ж. «Червоний шлях» (1929). Здо-був філол. освіту в Краснодарсь-кому пед. ін-ті. Був чл. укр. секціїКраснодарської асоц. пролет. пи-сьменників. 1930 вийшла поетич-на зб. «Шляхи», розкритикованаза відірваність від соціаліст. дійс-ності. Після вимушеної збірки навироб. тематику «Цехи» (1932) за-мовк на 10 років. 1933—34 ледвене помер від голоду. Закінчив ас-пірантуру, викладав історію сере-дньовічної зарубіжної літ. в Крас-нодарському пед. ін-ті. 13 берез.1940 захистив у Москві канд. дис.про стиль «Божественної комедії»Данте. 1941 пішов на фронт. 10серп. 1942 контужений, довгохворів; захоплений німцями наКубані й вивезений до Берліна.Завдяки Б.Кравціву отримав по-саду коректора у вид-ві «Голос».1950 виїхав до США. Жив уНью-Йорку, працював кочега-ром, мийником вікон, голодував.Байдужий до матеріального до-статку, хворий на стенокардію інапівсліпий, продовжував літ.діяльність. Пізніше усамітнився ум. Глен Спей, в горах.

Б. — автор багатьох збірокфілос.-містичних поезій: «Апос-толи» (1946), «Білий світ» (1947),«Псалом голубиного поля» (1958),«Океан» (1959), «Лірник» (1968),4-томної поеми «Свідок для Сон-ця Шестикрилих» (1952—77; вид.1981); романів — «Рай» (1953),«Жовтий князь» (1963, про го-лодомор 1932—1933 в Україні),«Душі едемітів» та «Спокутеник іключі землі»; літ.-критичних зб.есе «Жайворонкові джерела»(1956), «Уваги про поезію старо-винну і сучасну» (1958), «Хлібо-робський Орфей, або Кларнетизм»(1961, про творчість П.Тичини),«Правда Кобзаря» (1961), «Твор-

191БАРКА

В.К. Барка.

І.Ю. Баренбойм.

чість» (1968), «Земля садівничих:Есе», т. 1—2 (1977); п’єси «Госпо-дар міста» та ін. Перекладав укр.мовою твори Данте і В.Шекспіра(1969). У драм. поемі «Кавказ»(1950) передбачив розвал СРСР, ав ліричній поемі «Апостоли» —відродження християнства в Ук-раїні. Послідовник і проповідникхристиян. філософії і моралі, сто-яв осторонь від сусп.-політ. справукр. громади.

За бажанням Б. і при сприян-ні мецената М.Коця частину ар-хіву митця 27 трав. 1996 передановідділу рукописів Ін-ту літературиім. Т.Г.Шевченка НАН України.

П. у м. Ліберті (шт. Нью-Йорк, США).

Тв.: Жовтий князь. К., 1991; Лір-ник. К., 1992; Океан. К., 1992; Споку-теник і ключі землі. К., 1992; Суднийстеп. К., 1992; Душі едемітів. К., 1994.

Літ.: Полтава Л. Тріумф українсь-кого роману у Франції. «Визвольнийшлях», 1982, № 7; Салига Т. У косміч-ній гармонії: Про В.Барку. «Дзвін»,1990, № 9; Ковалів Ю. Василь Барка.«Слово і час», 1992, № 2; Роман ижизнь: Материалы научно-теоретиче-ской конференции по роману В.Барки«Желтый князь». Краснодар, 1994;Крикуненко В. Міст до Атлантиди.«Дніпро», 1994, № 5/6; Ковальчук О.Г.Голгофа України: «Жовтий князь»В.Барки та «Сад Гетсиманський» І.Ба-гряного. Ніжин, 1995; Архів ВасиляБарки в Києві. «Слово і час», 1996,№ 8/9; Мовчан Р. Роман В.Барки«Жовтий князь». «Українська мова ілітература в школі», 1998, № 1;Пушков В. Страдницька доля ВасиляБарки. «Слово і час», 2000, № 9.

Г.П. Герасимова.

БАРКЛАЙ-ДЕ-ТОЛЛІ МихайлоБогданович (24.10.1761—26.05.1818) —рос. полководець, князь. Гене-рал-фельдмаршал (1814). Н. вс. Памушисе Ліфляндської губ.(нині Литва) в сім’ї військовика.1770 був записаний до Псковсь-кого карабінерного полку рос. ар-мії. Службу розпочав 1776 вахміс-тром. Під час російсько-турецькоївійни 1787—1791 відзначився приштурмі м. Очаків і в битві під Кау-шанами (нині м. Кеушень в Мол-дові). Учасник рос.-швед. воєн(1788—90, 1808—09), польс. кам-панії (1791—94). У ході рос.-пруссько-франц. війни 1806—07на чолі авангарду рос. військ стій-ко захищав Прейсіш-Ейлау (нинім. Багратіоновськ Калінінградсь-кої обл., РФ), був поранений.1810—12 — військ. міністр. Підчас Війни 1812 командував 1-ю Зх.армією. Стратегічний відступ рос.армії, здійснений ним як голов-

нокоманд. на першому етапі вій-ни, зірвав плани Наполеона I бли-скавично виграти кампанію. УБородінській битві 1812 команду-вав правим флангом і центромрос. військ, виявивши полковод-ницьку майстерність і особистухоробрість. 1813 — команд. 3-юармією, невдовзі після смерті М.Ку-тузова призначений головноко-манд. рос.-прусськими війська-ми. Виграв битву з французамипід Кульмом (нині м. Хомутець,Чехія), за що був нагородженийорденом св. Георгія 1-го ст. Від-значився у Битві народів під Лей-пцигом 16—19(04—07) жовт. 1813.За заслуги у цій битві одержав ти-тул графа, за взяття Парижа —чин генерал-фельдмаршала і ти-тул князя. Кавалер багатьох ор-денів Російської імперії і європ.країн.

П. по дорозі на нім. мінераль-ні води у м. Iнстербург (нинім. Черняховськ Калінінградськоїобл., РФ).

Літ.: Бантыш-Каменский Д.Н. Био-графии российских генералиссимусови генерал-фельдмаршалов, ч. 3. СПб.,1840; Тарле Е.В.Нашествие Наполеонана Россию. 1812 год. В кн: Тарле Е.В.Сочинения, т. 7. М., 1959; Балязин В.Н.Фельдмаршал Михаил Богданович Ба-рклай-де-Толли: Жизнь и полководче-ская деятельность. М., 1990.

В.О. Нерод.

БАРКУЛАБІВСЬКИЙ ЛІТОПИС,Варкулабівський літопис — неве-лика за обсягом істор. хроніка,складена наприкінці 16 — поч.17 ст. Вважають, що її автором бувсвященик білорус. м-ка Баркула-бово (нині с. Борколабово Моги-льовської обл., Білорусь) ФедірФилипович. Уперше був опубл.1877 П.Кулішем, який дав йому йназву. Б.л. охоплює події 1562—1608, що відбувалися в Білорусі,Україні, Литві й Польщі. Подаєінформацію про історію Баркула-бова, Могильова, Орші, Полоць-ка, Мінська (усі нині міста в Біло-русі) та ін. Гол. місце займаютьоповідання про церк.-реліг. жит-тя, подорож константиноп. пат-ріарха Єремії II Траноса до Моск-ви, гоніння на православ’я, боро-тьбу з унією (див. Берестейськацерковна унія 1596) і католициз-мом, до яких автор ставиться во-роже. Негативно характеризуєініціаторів Берестейської церк.унії 1596. Докладно описує Берес-тейський (унійний) собор 1596,учасником якого був. Свідчить,що митрополитів і владик силою

змушували присягати на унію,встановлювати нові свята, при-ймати григоріанський календар.Істор. цінність мають докладнівідомості про місц. події, стихійнілиха — неврожайні роки, повені,люті морози та великі сніги, дощі,епідемії тощо (зазначено, що в го-лодні роки білоруси масово пере-селялися в Україну). У Б. л. чи-мало уваги приділено укр. істор. ікульт. подіям. Зокрема, розпо-відається про перебування в Біло-русі, починаючи з 1587, реєстро-вих козаків і запороз. козаків —С.Кішки, І.Куцьковича та ін. До-кладно описано Наливайка повс-тання 1594—1596 в білорус. кра-ях, здобуття Могильова, шляхет-ських замків, а також про поразкуНаливайка на р. Сула (прит.Дніпра) біля м. Лубни і стратуйого у Варшаві. Подано інформа-цію про перебування в Білорусіукр. культ. діячів Ю.Рогатинця,Ст.Зизанія та Л.Зизанія,М.Смот-рицького, заснування братств ішкіл тощо. Автор позитивно ха-рактеризує політику польс. коро-ля Стефана Баторія, пише прошляхетські міжусобиці й чварипід час виборів королів. Розпо-відає про війну Баторія з рос.царем Іваном IV ВасильовичемГрозним і вбивство останнім си-на, про спустошення рос. війсь-ками Могильова, Полоцька танавколишніх сіл, війну за м. Смо-ленськ (нині місто в РФ), пере-мир’я Л.Сапіги з Рос. д-вою. По-дано відомості про Лжедмитрія II,який начебто дитиною був виве-зений в Україну.

Літ.: Довнар-Запольський М.В. Бар-кулабовская летопись. К., 1908; Мар-ченко М.І. Українська історіографія (здавніх часів до середини XIX ст.). К.,1959.

Я.І. Дзира.

БАРОКО — один із стилів мист-ва в історії європ. к-ри, співвідно-сних стилю світосприйняття і ми-слення, зрештою, стилю життя. Б.проявилося не лише в літ. й ми-ст-ві, а й в ін. сферах духовноїк-ри: філософії, науці, історіогра-фії, педагогіці тощо, що дає змогукваліфікувати його і як епохукультури.

Все ще поширеним є розумін-ня Б. як породження кризи Відро-дження (Ренесансу), що визрілапід кін. 16 ст. Той світ, що проек-тувався ідеологемою ренесансно-го гуманізму як впорядкований ігармонійний, обернувся ірраціо-нальним хаосом, а людина — су-

192БАРКЛАЙ

М.Б. Барклай-де-Толлі.

перечливою істотою, роздвоєноюміж добром і злом. Але ця кризазнайшла своє вираження не в Б.,а в ман’єризмі, проміжній течіїміж ренесансом і Б., що пошири-лася на Зх. наприкінці 16 — поч.17 ст. Б. ж було спробою нової ін-теграції духовної к-ри, новогоідейного й худож. синтезу, алевже на ін., не ренесансній, світо-глядній і естетико-худож. основі.Не раціоналізований ренесанс-ний антропоцентризм, що пере-ходить в обожнення людини, а та-ємничість світу (трансцендентно-містична парадигма буття) стано-вить цю основу. Б. «розімкнуло вбезконечність» світовідчуття лю-дини, відкрило загадкові глибинияк зовн. фіз., так і внутр. духовно-го світу, в осягненні яких ірраціо-налізм, містичні осяяння поєдну-ються з логічністю і науковістю.

Б. як епосі духовної к-ри при-таманні свої особливі риси, щотією чи ін. мірою проявляються врізних його варіантах. Насампе-ред це універсальність, потенцій-на спрямованість до масштабнос-ті, всеохоплюваності в репрезен-тації феноменів буття. У філосо-фії це проявилося у творенніуніверсальних філос. систем 17 ст.від Т.Гоббса до Г.Лейбніца. Якщоренесансна історіографія практи-кувала біографії, локальні історіїміст, регіонів тощо, то бароковіісторики виходять на глобальніобшири часу й простору, пишутьтвори в кілька десятків томів,прагнучи охопити історію як не-скінченний динамічний процес.В літ. й мист-ві це прагненняпроявляється як на сюжетно-те-матичному рівні, так і в структуріобразів та композицій, що тя-жіють до безконечності.

Наступною знаковою рисоюбарокового стилю мислення йтворчості є динамізм. Як показавще швейцарський мистецтвозна-вець Г.Вельфлін, на противагу ре-несансу з його величавими й гар-монійними, але статичними об-разами й композиціями, Б. від-значається внутр. напругою і ди-намікою. Світ Б. — це світ, що незнає спокою, його атрибутивніякості — спонтанний рух, мінли-вість, метаморфози. Фундамен-тальною рисою Б. є також тяжін-ня до контрастів та антитез якформальних, так і семантичних —миті й вічності, краси й потвор-ності, духовності й чуттєвості,життя й смерті тощо. Люди часівБ. жили у світі, де, кажучи слова-ми В.Шекспіра, «розпалася гар-

монія», у світі контрастів і анти-номій, що мислилися ними якбуттєва норма і водночас як есте-тичний принцип, що реалізовував-ся в поетиці контрастів.

Стильова домінанта Б. — ме-тафоричність, доведена до своє-рідної системності. В метафорідоба Б. вбачала і модель світу, ізасіб його пізнання. Для Б. сут-ність речей і явищ уже не в самихречах і явищах, а в зв’язках і спів-відношеннях між ними. Іспансь-кий теоретик Б.Б.Грасіан-і-Мо-ралес наголошував у трактаті «До-тепність, або мистецтво ума» (1648),що осн. завданням «ума» є вияв-лення зв’язків між речами і яви-щами, особливо тих, що не ле-жать на поверхні, а той засіб, здопомогою якого реалізується цезавдання, він вбачав у метафорі. Вк-рі Б. стверджується принципо-во новий підхід до метафори, зорнаменту худож. мови вона пе-ретворюється на її найконструк-тивніший елемент, виступає вжене окрасою стилю, а вираженнямсамої суті зображуваного. Вважа-ється, що вона є ключем до пі-знання сущого. Розробляєтьсясвоєрідна ієрархія метафор, якувінчає т. зв. Символічна метафо-ра, що виражає таємничі зв’язкисвітового цілого.

Б. характеризується такожустремлінням до посиленої емо-ційної дії. Барокові мислителі ймитці не визнавали спокійноїспоглядальності, вони прагнулизахоплювати й вражати читачів(глядачів), викликати у них по-трясіння, афект. Однак стиль Б.субстанційно не є виключно емо-ційним, він настільки ж емоцій-ний, як і інтелектуальний. Черезнього здійснювався вплив насвідомість і розум. З цим пов’яза-на не тільки «винахідливість ума»,а й пишна декоративність Б., йо-го знамениті «перебільшення» й«надмірності».

У добу Б. продовжувався роз-початий Відродженням бурхли-вий розвиток усього ансамблюмист-в — арх-ри, скульптури, жи-вопису, музики, літ. тощо. Збе-рігається й пріоритетність у цьо-му ансамблі образотворчого ми-ст-ва, представленого такими ве-ликими митцями, як М.Караваджо,Дж.Берніні, Д.Веласкес, Б.Мурільо,П.Рубенс, А.ван Дейк, Г.Ремб-рандт та ін. Б. є принципово но-вим етапом і високим злетом му-зики, це час К.Монтеверді йА.Вівальді, Г.Генделя і Й.Баха.Воно є також однією з яскравих

епох європ. літ. Найпотужнішепроявилося в іспанській літ., утворчості П.Кальдерона, Ф.Кеве-до, Тірсо де Моліни, Х.Аларконата ін. письменників.

В історії європ. к-ри доба Б.знаменна й тим, що в цей часнабувають значного розвитку ін-теграційні процеси континен-тального масштабу. Йдеться пропроцеси зближення к-р «латинсь-кої» Європи й візантійсько-сло-в’ян., двох «дочірніх» (визначен-ня А.Тойнбі) і водночас відміннихцивілізацій, що склалися в серед-ньовіччі, відгалузившись від спіль-ного кореня — антич. цивілізаціїта її пізнього породження — хрис-тиянства. Зокрема, Б. стало пер-шим спільним «великим стилем»всієї європ. худож. к-ри, якими небули ні готика, ні ренесанс. Яквідомо, ренесанс розквітнув у«латинській» Європі й лише спо-радично проявився на правосл.-слов’ян. Сх.

На правосл.-слов’ян. Сх. Б.найраніше сформувалося і набулонайзначнішого розвитку в Украї-ні. В 2-й пол. 17 — 1-й пол. 18 ст.Київ став центром барокової к-ри,звідки її впливи ширяться як впн.-сх. напрямку, на Росію, так і в

193БАРОКО

Одна з визначних пам’ятокукраїнського бароко. Дзвіницяна Дальніх печерах Києво-Печерськоїлаври. 1761. АрхітекториІ. Григорович-Барський, С. Ковнір.

пд.-зх., на Балкани. Тоді ж роз-ширюються міжнац. відносиниукр. к-ри. Як і раніше, вона вхо-дить до правосл.-слов’ян. регіону,але для її поступу дедалі біль-шого значення набувають зв’язкиз польс. і зх.-європ. к-рами.

Б. було наднац. стилем, аленаділеним специфічною пластич-ністю, здатністю «пристосовува-тися» до нац. і регіональних умові традицій. Воно характеризуєтьсячисленністю модифікацій і стро-катістю нац. і регіональних ва-ріантів. Б. катол. Пд. Європи іс-тотно відрізняється від Б. протес-тантської Пн., але особливоюсвоєрідністю відзначається Б. пра-восл. Сх., зокрема укр. Його фун-даментальна відмінність полягаєв тому, що укр. і загалом пра-восл.-слов’ян. барокова к-ра булак-ра несекуляризована, їй не пе-редувала розвинена ренесанснак-ра, як це було на Зх. Все пра-восл.-слов’ян. Б. здебільшого не-перервно пов’язане з середньо-вічною к-рою, яка тут не зналарозриву. Ренесанс не був для ньо-го одним із базових складових,певні ренесансні елементи й ін-тенції входили в нього гол. чин.синхронно, в процесі розвитку.

Ця фундаментальна особли-вість укр. Б. наочно розкриваєть-ся на його змістовому рівні, в до-мінуванні духовної (в сенсі ре-ліг.-церк.) тематики. На цьомурівні воно здебільшого ще впису-ється в контекст середньовічноїк-ри, але зазнає дедалі сильнішихвпливів новочасної к-ри.

Цілком виразно й системноналежність укр. Б. до європ. про-являється на формальному рівніукр. барокової літ. й мист-ва. Щеодна його фундаментальна особ-ливість полягає в тому, що пере-важно традиційний духовнийзміст знаходить вираження в но-вій худож. мові. Загалом стилевіукр. Б. притаманні всі заг. риси Б.В ньому культивувалися усклад-нена метафоричність і символі-ка, контрасти й антиномії, ок-сюморони, риторичні фігури, ем-блематика тощо. Цей стиль ціл-ком виразно проявляється в тво-рах укр. письменників від І.Ви-шенського до Г.Сковороди, твор-чість яких є вищим і універсаль-ним вираженням к-ри укр. Б. Во-дночас в укр. бароковій літ. роз-починається формування жанро-вої системи, ідентичної європ.жанровій системі Нового часу, зпідсистемами ліричних і драм.жанрів.

Літ.: Angiol A. Die Slowiscke barockwelt. Leipzig, 1960; Барокко в славянс-ких культурах. М., 1982; Українськелітературне бароко. К., 1987; Україн-ське бароко та Європейський кон-текст. Архітектура. Образотворче мис-тецтво. Театр і музика. К., 1991; Укра-їнське бароко. Матеріали I конгресуМіжнародної асоціації україністів. К.,1993; Макаров А. Світло українськогобароко. К., 1994; Ушаков Л. Світ укра-їнського бароко. Х., 1994.

Д.С. Наливайко.

БАРОНІЙ (Baronius)Цезар і його«Церковні аннали». Б. (31.10.1538—30.06.1607) — італ. церк. історик,катол. чернець. Н. в м. Сора (Іта-лія). Вчився у Вероні, Неаполі,Римі, став катол. священиком,1596 отримав сан кардинала. Чл.чернечої конгрегації ораторіан-ців, які займалися проблемами іс-торії та літ. (1557), сповідник Па-пи Климента VIII (1595), папсь-кий бібліотекар (1596). По смертіПапи Льва XI (1605) став одним ізповажних кандидатів на папськийпрестол і лише через протестIспанії, невдоволеної його кни-гою «Про сицилійську монар-хію», не був обраний папою. Бравучасть у переговорах з укр. церк.ієрархами щодо прийняття унії(див. Берестейська церковна унія1596). Згодом ватиканський істо-рик Барнабеус видав його біогра-фію («Vita Baronii», Рим, 1651).

У відповідь на вихід у світпротестантської церк. хроніки«Магдебурзькі центурії» (13 то-мів), де події висвітлювалися зантикатол. позицій, Б. створив«Церковні аннали» (Annales eccle-siastici) у 12 томах, видані 1588—1607. Кожен том твору присвячу-вався окремому століттю, і такимчином було охоплено події відапостольських часів до 1198. Надцим твором Б. працював з 1588 до1607. Оскільки він був кер. Вати-канської б-ки і мав доступ донайсекретніших папських архівів,то в його творі, особливо в остан-ніх томах, багато унікальних да-них з історії християнства. ЧасомБ. використовував явно недосто-вірні джерела. Твір є відверто тен-денційним, написаним з позиційапологетизації папства, але невтратив свого значення й досі,справив значний вплив на катол. іпротестантську історіографію 16—18 ст. Його не раз видавали і пе-рекладали різними мовами, не-рідко доповнювали, робили в ньо-му інтерполяції. 1689 чернець-францисканець А.Паджі зробивдодаток у 4-х т. до «Церковниханналів», де охоплено події з 1198

до 1565. Виданий разом з творомБ., у якому були виправлені деякіпомилки. Значну популярність вУкраїні здобув польс. пер. «Цер-ковних анналів», здійснений єзуї-том П.Скаргою. У Польщі чер-нець-домініканець С.Бзовськийпродовжив твір Б. до 1572. В Рос.д-ві цей твір перекладали з польс.видань (найвідоміший рукопис-ний пер. 1687). Особливою попу-лярністю він користувався в сере-довищі старообрядців (див. Ста-рообрядництво), які розширювалитекст своїми оригінальними до-повненнями. У зв’язку з цим Си-нод видав скорочену версію твору(«Деяния церковныя и гражданс-кие…», М., 1719), вилучивши міс-ця, спрямовані проти православ’я.В Україні твір Б. часто викорис-товували письменники-полеміс-ти, літописці, напр.: З.Копистен-ський, А.Кохановський, С.Величко,Г.Граб’янка.

Б. є також автором деяких ін.праць, у т. ч. твору, спеціальноприсвяченого походженню Київ-ської Русі. Останній був ще зажиття автора перекладений і ви-даний франц. мовою (Париж, 1599),пізніше перевиданий («Discoursde l’origine des Russiens», Париж,1856).

П. у м. Рим.Літ.: Лебедев А.П. Церковная исто-

риография в главных ее представите-лях с IV до XX века. СПб., 1903;Roncalli A. Il cardinale Cesare Baronius.Roma, 1961.

Ю.А. Мицик.

БАРОНЧ (Bar№cz) Садок (справ-жнє ім’я — Вінцентій Фереріуш,Вінкентій Ферерт; 29.04.1814—02.04.1892) — вірм.-польс. та укр.історик. Н. в м. Станіслав (ниніIвано-Франківськ). Навч. у Львів.ун-ті, який залишив і став чен-цем-домініканцем. Автор працьпольс. мовою з історії зх.-укр.міст: Броди, Жовква, Львів, Ста-ніслав, Тисмениця, Бучач, Язло-вець (нині село Бучацького р-нуТерноп. обл.), Ярослав (нині тер.Польщі); досліджень з історіївірм. народу, серед яких: «Жит-тєписи визначних вірмен у Поль-щі» (1856), «Нариси вірменськоїісторії» (1869); творів з історіїкатолицьких чернечих орденів.Збирав у Галичині та на Поділліукр. фольклор (опубл. у зб. «Каз-ки, фрашки, перекази, прислів’ята пісні на Русі», 1866, доповненевид. 1886).

П. у м-ку Підкамінь.

194БАРОНІЙ

Цезар Бароній.

Літ.: Крип’якевич И.П. Садок Ба-ронч — историк армян бывшей Гали-ции. В кн.: Исторические связи и дру-жба украинского и армянского наро-дов. Ереван, 1961; Дашкевич Я.Р. Вір-менський історик С.Баронч як дослід-ник минулого України. «УІЖ», 1964,№ 2; Його ж. Армянский ученый Са-док Баронч как собиратель украинско-го фольклора. «Историко-филологи-ческий журнал», 1965, № 1.

П.М. Бондарчук.

БАРСОВ Микола Павлович(27.04.1839—23.11.1889) — рос. іс-торик, один із засн. рос. школиістор. географії. Проф. Варшавсь-кого ун-ту (1888). Н. в м. БолховОрловської губ. (нині містоОрловської обл., РФ). ЗакінчивПетерб. ун-т (1861). Автор наук.праць з істор. географії ДавньоїРусі (див. Київська Русь) 9—14 ст.,історії шкільної справи в слов’ян.країнах. Серед них: «Школы наВолыни и Подолии» (1863), «Ма-териалы для историко-географи-ческого словаря Древней Руси»(1865), «Очерки русской истори-ческой географии. География На-чальной (Несторовой) летописи»(1873, 2-ге вид. — 1885).

П. у м. Варшава.Літ.: Историография истории

СССР. С древнейших времен до Вели-кой Октябрьской социалистическойреволюции. М., 1971.

С.І. Кот.

БАРСУК-МОЙСЕЄВ (первісноМойза чи Мойся) Хома Іванович(1768 — черв. або лип. 1811) —лікар, учений, перекладач. Родомз України. Навч. в Київ. акад. (див.Києво-Могилянська академія). 1785склав трактат «О превосходномблаженстве человеческом», прис-вячений київ. совісному суддіД.Оболонському. Утворив собі но-ве, подвійне прізвище, русифіку-вавши старе та додавши його доанаграми слова «бурсак» (пере-ставив місцями дві голосні бук-ви). 1788 вступив на мед. ф-тМоск. ун-ту. 1794 першим у цьо-му закладі здобув ступінь д-ра ме-дицини (із золотою медаллю). Якекстраординарний проф. викла-дав фізіологію та ряд ін. курсів.Переклав рос. мовою низку працьзарубіжних авторів, у т. ч. — нім.натураліста I.Блуменбаха. Отри-мав чин надвірного радника.

П. у м. Москва.Літ.: Евгений, митрополит [Болхо-

витинов Е.]. Словарь русских светскихписателей, соотечественников и чуже-странцев, писавших в России. М.,1838; Змеев Л.Ф. Русские врачи-писа-тели, вып. 1. СПб., 1886; Венгеров С.А.

Критико-биографический словарь рус-ских писателей и ученых (от началарусской образованности до нашихдней), т. 2. СПб., 1891; Жиляко-ва Э.М. Барсук-Моисеев. В кн.: Сло-варь русских писателей XVIII века,вып. 1. Л., 1988.

П.Г. Усенко.

БАРСУКОВ Микола Платонович(20(08).11.1838 — 06.12(23.11).1906) — рос. археограф, бібліо-граф, історик. Працював в Архе-ографічній комісії при Петерб.АН, в архіві Синоду (1863—83) тазав. архівом Мін-ва нар. освіти.Наук. діяльність Б. пов’язана зпідготовкою та публікацією цін-них істор. джерел, складаннямпокажчиків, бібліографічних ви-дань. Значне місце в його творчійспадщині займають праці бібліог-рафічного характеру та докумен-тальні біографії. Вони збереглинаук. цінність завдяки залучен-ням до них архів. матеріалів. Зо-крема, такими є його «Воспо-минания о Н.И. Костомарове иА.Н. Майкове» (СПб., 1898).

Тв.: Указатель к восьми томамПСРЛ, т. 1. СПб., 1868 [у співавт.];Список книг церковной печати, хра-нящихся в библиотеке св. Синода.СПб., 1871; Жизнь и труды П.М.Строе-ва. СПб., 1878; Русские палеологи со-роковых. СПб., 1880; Жизнь и трудыМ.П.Погодина, кн. 1—22. СПб., 1888—1910.

Лит.: Рудаков В.Е. Хронологичес-кий список учено-литературных тру-дов Н.П. Барсукова. СПб., 1909.

Н.О. Герасименко.

БАРСЬКА КОНФЕДЕРАЦІЯ 1768— військ.-політ. союз частинипольс. шляхти і магнатів, опози-ційно налаштованих до офіц. кур-су короля Станіслава-Августа По-нятовського на дотримання умовВаршавського договору 1768 та не-вдоволених політ. втручанням Ро-сійської імперії у внутр. справи РечіПосполитої. Проголошений 29 лют.у м. Бар. Формальним приводомдля його створення стала рати-фікація сеймом 1767—68 Варшав-ського договору, яким передбача-лося певне послаблення конфе-сійних суперечностей в Речі По-сполитій та врегулювання проб-леми дисидентів (віровідступни-ків, що відійшли від догм панів-ної релігії). Розгорнувшись (підгаслами боротьби за катол. віру тазбереження традиційних привіле-їв шляхти) на тер. Поділля та Бра-цлавщини, виступ конфедератівшвидко поширився по всій Пра-вобережній Україні та ін. тер. РечіПосполитої. Додатковий драма-

тизм у розвиток подій вніс нац.-визвол. рух українців — Коліївщи-на (1768—69). Лідери конфедера-ції (А. та М.Красінські, М.Пац,І.Потоцький, Ю.Сапіга, Ю.Пула-ський) вели інтенсивні диплома-тичні переговори з урядами Ос-манської імперії, Франції, Австріїта деяких ін. д-в з метою нейтра-лізації політ. тиску з боку Рос.імперії. Разом з тим конфедераціязасвідчила розкол в середовищіпольс. панівної еліти. Відсутністьєдності в таборі опозиціонерів,слабкість дисципліни та організа-ційних засад у війську конфедера-тів, високі контрибуції і податкина місц. населення, що вело допідриву економіки краю, спричи-нили поразку руху. Незважаючина підтримку з боку Франції,військ. сили опозиції в серед. 1772були розгромлені рос. та авст-рійс. підрозділами, а також части-нами вірного Станіславу-АвгустуПонятовському королів. війська.Тисячі конфедератів загинули наполі бою, багатьох з них булозаслано до Сибіру, частина кер-ваемігрувала за межі королівства.Найвідчутнішим політ. наслідкомБ.к. став 1-й поділ Польщі 1772(див. Поділи Польщі 1772, 1793,1795).

Літ.: Radom i Bar. 1767—1768.Poznaс, 1874; Konopczynski W. Konfe-deracja Barska, t. 1. Warszawa, 1936; His-toria Polskа, t. 2. Warszawa, 1958; Cegiel-ski T.Das alte Reich und die erste TeilungPolens, 1768—1774. Warszawa—Stutgart,1988; Cegielski T., Kadziela L. RozbioryPolski 1772—1793—1795. Warszawa, 1990;Брязгунов Ю. Барська конфедерація:сигнал із минулого. «Неопалима купи-на», 1995, № 5—6.

В.А. Смолій.

БАРСЬКА ОБЛОГА 1648 — боїукр. повстанських загонів протя-гом 25—31 лип. за м. Бар — рези-денцію гетьманів великих корон-них в Україні. В останній декаділип. 1648 чисельність польс. зало-ги в Барі, очолюваної галицькимстаростою А.Потоцьким, склада-ла бл. 2 тис. осіб. Мала понад 50гармат, 5 тис. мушкетів і 100 бо-чок пороху. Полки повстанців бу-ли сформовані з селян та міщан усеред. лип. в м-ку Ялтушків (нинісело Барського р-ну Він. обл.). 25лип. повстанці розпочали наступна Бар, оволоділи його передміс-тям — м-ком Чемериське (нинісело Барського р-ну Він. обл.), асаме місто взяли в облогу. Невдо-взі до Бара підійшли козац. полкина чолі з полковниками Брацлав-цем і Габачем. Кер-во облогою

195БАРСЬКА

М.П. Барсуков.

взяв на себе, очевидно, Брацла-вець. Готуючись до штурму, повс-танці рили шанці, ставили па-лісад, готували драбини й гуляй-городи. Брацлавцю вдалося поро-зумітися з частиною барськихміщан-українців, які пообіцялидопомогу.

Ранком 28 лип. під прикрит-тям густого туману повстанціпішли на приступ Бара. Вони за-вдали гол. удару з боку Замковихта Iванківських воріт, де їх най-менше чекали поляки. За допо-могою барських міщан-українцівповстанці захопили вали і прони-кли в м-ко Ляцьке (назва частиниБара). Польс. залога зазнала ве-ликих втрат. Її рештки заховалисяв замку. Наступного дня відбули-ся переговори з обложеними. Хо-ча А.Потоцький здався, однакжовніри продовжували чинитиопір. Ранком 31 лип. повстанціоволоділи замком.

Здобуття Бара сприяло розви-тку нац.-визвол. і соціальної бо-ротьби на Зх. Поділлі.

Літ.: Легкий В.И. КрестьянствоУкраины в начальный период освобо-дительной войны 1648—1654 гг. Л.,1959; Документы об освободительнойвойне украинского народа. 1648—1654 гг. К., 1965; Михайлина П.В. Виз-вольна боротьба трудового населенняміст України (1569—1654). К., 1975;Степанков В.С. Розвиток подій Націо-нально-визвольної війни на територіїПоділля влітку 1648 року. В кн.: По-дільська старовина. Вінниця, 1993;Грушевський М.С. Iсторія України-Ру-си, т. 8, ч. 3. К., 1995; Мицик Ю. Буре-мний 1648 рік (добірка неопублікова-них джерел). В кн.: Національно-виз-вольна війна українського народу се-редини XVII століття: політика, ідео-логія, військове мистецтво. К., 1998.

В.С. Степанков.

БАРТАТУА — див. Партатуа.

БАРТЕЛЕМІ МІСІЯ — військ.-розвідувальна й дипломатичнамісія, надіслана до Польщі голов-нокоманд. військами Антанти вПд.-Сх. Європі маршалом Л.Фра-нше Д’Еспре з метою врегулюван-ня польс.-чеського й польс.-укр.збройних конфліктів. Складаласяіз 70 (переважно франц.) офіцерівна чолі з ген. Ж.Бартелемі. 19 січ.1919 Б.м. через Прагу й Варшавуприбула до Кракова, де встанови-ла довірчі взаємини з польс. влас-тями. Поїздом, яким Б.м. діста-лася до Львова, було відправленой зброю для польс. частин, щовикликало протест митрополитаА.Шептицького.Позиція Б.м. що-до українсько-польської війни 1918—

1919 виходила з далеких від реа-лій оптимістичних запевнень ко-манд. армією «Схід» Т.Розвадовсь-кого і була орієнтована не на укла-дення перемир’я, а лише припи-нення вогню. Б.м. спочатку двічівідмовилася вести переговори проперемир’я з представниками Ук-раїнської Галицької армії, перегово-ри розпочалися лише 1 лют. і за-вершилися безрезультатно.

З прибуттям 13 лют. 1919 доВаршави з Парижа Міжнар. ко-місії в польс. справах (комісіїЖ.Нуланса) Б.м. стала її підроз-ділом. Того ж дня кер-во Б.м.брало участь у зустрічі з Ю.Піл-судським. 14 і 15 лют. комісіяЖ.Нуланса обговорила доповідьБ.м. про стан справ у Східній Га-личині. Скрутне становище польс.військ обумовило рішення скеру-вати Б.м. на прискорення підпи-сання перемир’я. 22 лют. команд.УГА М.Омелянович-Павленко по-годився припинити воєн. дії надобу. У ніч з 23 на 24 лют. у Льво-ві підписано відповідну угоду, а25 лют. там же почалися перего-вори про перемир’я. Спробичленів делегації ЗУНР Є.Вітвиць-кого, М.Лозинського, О.Бурачин-ського, В.Тенницького, представ-ників УГА обґрунтувати позиціюукр. сторони виявилися мар-ними. Водночас делегат СШАР.Лорд запевнив польс. військо-вих, що «історичні й політичніправа» Польщі будуть захищені,до неї відійдуть Львів і нафтовіродовища Прикарпаття. 27 лют.Б.м. і укр. делегати виїхали дом. Ходорів, де в штаб-квартиріУГА в присутності вищих керів-ників ЗУНР Є.Петрушевича йС.Голубовича зустрілися з С.Пет-люрою. Сподівання керівниківЗУНР на підтримку з боку керів-ника УНР не виправдалися.28 лют. 1919 у Львові Б.м. в ульти-мативній формі зажадала від де-легатів ЗУНР згоди на заздалегідьвироблені нею умови перемир’я.

Ст. 1 угоди проголошувала:перемир’я є чисто військ., воноаж ніяк не впливатиме на майбут-нє рішення конференції (див. Па-ризька мирна конференція 1919—1920), але триватиме до його про-голошення. Ст. 2 містила опис«лінії Бартелемі», за яку на сх.відводилися частини УГА — відпн. кордону Галичини вздовж Зх.Бугу на пд., залишаючи полякамміста Кам’янку (нині м. Кам’ян-ка-Бузька) та Бібрку, даліМикола-їв (Львів. обл.), Турчанський таДрогобицький повіти. З обох сто-рін «лінії Бартелемі» утворювала-

ся 3-кілометрова нейтральна зо-на (ст. 4). Ст. 5 передбачала звіль-нення військовополонених та ін-тернованих. Ст. 6, 7 і 8 забороня-ли відчуження власності, конфіс-ковані маєтки поверталися воло-дарям. Ст. 9—11 регулювали екс-плуатацію нафтових родовищ,продаж пального. УГА зобов’язу-валася тимчасово їх охороняти. Ціта ін. питання, пов’язані з експлу-атацією родовищ, регулювалися«Додатковим договором щодо на-фти». Контроль за виконаннямумов перемир’я брали на себе Ан-танта і США.

Умови перемир’я були вкрайневигідними для УГА, погіршува-ли становище ЗУНР, перспективинац.-визвол. боротьби на зх.-укр.землях. Укр. спільнота Сх. Гали-чини — військові та мирне нас. —рішуче не сприйняла умов пере-мир’я, продиктованих Б.м. У нічна 1 берез. командування УГАскасувало домовленість щодо при-пинення вогню. У відповідь Б.м.висунула новий ультиматум і 2 бе-рез. 1919 залишила Львів.

Р.Г. Симоненко.

БАРЯТИНСЬКИЙ Іван Федоро-вич (р. н. невід.—1738) — рос.військ. і держ. діяч, генерал-ан-шеф, князь. Брав активну участь уПівнічній війні 1700—1721, певнийчас у чині бригадира командувавполком. За виявлену доблесть умор. битві поблизу о-ва Гренгам уБалтійському м. (нині тер. Фін-ляндії) 27 лип. 1720 отримав золо-ту медаль. Брав участь у Персид-ському поході Петра I. За прав-ління Катерини I дістав чин гене-рал-майора і призначення на по-саду чл. присутствія Моск. конто-ри Воєн. колегії. Стрімке просу-вання Б. по службі розпочалося вроки правління Анни Іванівни і бу-ло зумовлене його активною уча-стю в боротьбі з «верховниками» улют. 1730 на боці імператриці.Після відновлення петровськогоСенату 4 берез. 1730 Б. отримавзвання сенатора, а 23 квіт. цьогож року був пожалуваний чиномген.-лейтенанта. 1734 Б. разом зкн. О.Шаховським і полк. Гу-р’євим увійшов від рос. сторонидо складу новоств. Правління ге-тьманського уряду. 1736 фактичноочолив його. Реалізовуючи полі-тику царського уряду, спрямовануна обмеження міськ. самовряду-вання та уніфікацію адм. норм іпорядків Гетьманщини із заг.-рос.зразками, Б. наказав заарештува-ти весь склад київ. магістрату, а

196БАРТАТУА

також вилучити та відправити доСанкт-Петербурга всі королів. йцарські грамоти, що визначалипривілеї Києва, «…дабы оные попродолжению времени из памятиу них вышли, и не имели на чтоссылаться». Значний негативнийрезонанс дістала в Україні й спра-ва з арештом за наказом Б. черніг.архієрея I.Рогалевського через йо-го зверхнє ставлення до рос. ка-пітана. 9 лют. 1737 Б. надано чинген.-аншефа. В роки Кримськихпоходів 1737 і 1738 (див. Росій-сько-турецька війна 1735—1739) вінопікувався справами комплекту-вання полків, забезпечення їхпровіантом і фуражем, деякий часкомандував військами, зосередже-ними на кордоні з Кримським хан-ством. Його діяльність призвеладо розорення г-ва Гетьманщини.

Літ.: Полное собрание законовРоссийской империи, т. 5—8. СПб.,1830; Голиков И.И. Деяния Петра Ве-ликого, т. 7—9, 13. М., 1836—39; Де-лімарський Р. Магдебурзьке право уКиєві. К., 1996.

В.М. Горобець.

БАРЯТИНСЬКИЙ Олександр Пе-трович (18(07).01.1798—31(19).08.1844) — князь (до серед. 1826), дека-брист, письменник. Син поміщика,чиновника. Вихований в єзуїтсько-му пансіоні в Санкт-Петербурзі,слухав лекції юриста проф. В.Ку-кольника в Гол. пед. ін-ті (1815).Після нетривалої служби пере-кладачем Колегії закордоннихсправ вступив юнкером до лейб-гвардії Гусарського полку в січ.1817. Влітку того ж року — кор-нет, із 11 листоп. (30 жовт.)1819 — поручик, із 29(17) берез.1825 — штаб-ротмістр.

1820 призначений до Тульчинаад’ютантом команд. 2-ю армієюП.Вітгенштейна. Товаришував зП.Пестелем, поділяючи його респ.погляди та радикалізм. Входив до«Союзу благоденства». Від 1821 —чл. Пд. т-ва (див. Декабристів рух),за дорученням якого 1823 вів пе-реговори про координацію дій зПн. т-вом.

Писав вірші та філос. прозуфранц. мовою. 14 своїх поезій ви-дав 1824 у Москві в кн. «Quelquesheures de loisir a Toulchin» («Годи-ни дозвілля в Тульчині»). Нафранц. мову перекладав «Руськуправду» П.Пестеля. Заступив ос-таннього на чолі Тульчинськоїуправи у груд. 1825. На поч. 1826узятий під варту в м.ТираспольХерсон. губ. (нині місто в Молдо-ві), 15(03) січ. відправлений до

С.-Петербурга, 27(15) січ. замк-нений у Петропавловській форте-ці (в її Алексєєвському равеліністворив низку стансів). Покара-ний за 1-м розрядом, страта за-мінена довічними каторжнимироботами, невдовзі встановлено20-річний термін каторги. Відліта 1826 ув’язнений в Кексго-льмі, з весни до осені 1827 — уШліссельбурзькій фортеці, з груд.того ж року — в Читинськомуострозі, від 1830 — у Петров-ському заводі (нині м. Пет-ровськ-Забайкальський Читин-ської обл., РФ). Попри репресіїта недугу продовжив літ. пра-цю. Спільно з В.Давидовим уклаврукописну зб. «Плоды тюрем-ной хандры». По скороченні до 13літ каторги лікувався на Туркій-ських мінеральних водах (у Буря-тії) і в Красноярську (1839), протей надалі тяжко хворів. 1840 пе-реведений на поселення дом. Тобольськ (нині місто Тюмен-ської обл., РФ), помер у місц. лі-карні.

Літ.: Модзалевский Б.Л. ДекабристБарятинский и его стихотворения.«Былое», 1926, № 1; Кислицина Е.Г.Поэт-декабрист А.П.Барятинский. Вкн.: Сборник статей к сорокалетиюученой деятельности академика А.С. Ор-лова. Л., 1934; Восстание декабрис-тов: Материалы, т. 10. М., 1953.

П.Г. Усенко.

БАРЯТИНСЬКИЙ Юрій Мики-тович (р. н. і р. с. невід.) — рос.військ. діяч, князь, боярин, во-євода київ. і бєлгородський. 1658разом із старшим воєводоюВ.Шереметєвим командував зало-гою у Києві. У серп.-верес. 1658брав участь у відбитті наступу наКиїв укр. військ під командуван-ням Д.Виговського (див. Виговсь-кі). Б. зруйнував частину міста,знищив багато мирних жителів,що спричинило зростання анти-рос. настроїв. У жовт. 1658 Б. за-вдав поразки укр.-татар. військаму битві під м. Васильків. У 2-й пол.1660 виконував обов’язки бєлго-родського воєводи. Брав участь вукр.-рос. війні 1668—69. Зокрема,16 лют. 1668 розгромив під Охти-ркою загін військ, вірних гетьмануI.Брюховецькому, полонених на-казав стратити, піддавши передтим тортурам. Востаннє ім’я Б.згадується в грамоті земськогособору 1682 про ліквідацію місни-цтва.

Літ.: Южнорусские летописи, от-крытые Н.Белозерским, т. 1. К., 1856;Акты, относящиеся к истории Южной

и Западной России, т. 4, 6, 7, 15. СПб.,1872—92; Эйнгорн В. О сношениях ма-лороссийского духовенства с московс-ким правительством в царствованиеАлексея Михайловича. М., 1899; Літо-пис Самовидця. К., 1971; Костома-ров Н.И. Бунт Стеньки Разина. М.,1994; Грушевський М.С. Iсторія Украї-ни-Руси, т. 9, ч. 2. К., 1997; Те саме,т. 10. К., 1998.

В.М. Горобець.

БАР’ЯХТАР Віктор Григорович (н.09.08.1930) — фізик. Акад. АНУРСР (1978, з 1994 НАН Украї-ни). Засл. діяч н. і т. УРСР (1980).Н. в м. Маріуполь. Закінчив Хар-ків. ун-т (1953). 1954—73 працю-вав у Харків. фіз.-тех. ін-ті,1973—82 — зав. від. Донец. фіз.-тех. ін-ту АН УРСР, 1982—85 —Ін-ту теор. фізики АН УРСР,1985—89 — дир., 1989—95 — зав.від. Ін-ту металофізики АНУРСР, з 1985 — також зав. каф-риКиїв. ун-ту, з 1995 — дир. Ін-тумагнетизму НАН України та з1996 — декан ф-ту в Київ. політех.ін-ті; 1982—89 — академік-секре-тар Від-ня АН УРСР, 1990—98 —віце-президент НАН України.

Наук. праці присвячено теоріїмагнетизму, фізиці металів, фізи-ці плазми, надпровідності. Спіль-но з ін. вченими відкрив магніто-акустичний резонанс (1956) і про-міжний стан в антиферомагнети-ках (1970). Створив наук. школу.

Держ. премія України (1971,1986). Премії ім. К.СинельниковаАН УРСР (1978), ім. М.КриловаАН УРСР (1985) та ім. М.Бого-любова АН України (1993). Поче-сна відзнака Президента України(1994). Ордени: Трудового Черво-ного Прапора (1971), Леніна(1986), кн. Ярослава Мудрого5-го ст. (1998).

Літ.: Віктор Григорович Бар’яхтар.К., 1990.

Ю.О. Храмов.

БАСАРАБ Матей (р. н. невід. —1654) — господар Волощини 1632—54. Послідовно зміцнював цент-ралізовану владу в країні, сприявїї екон. розвиткові. 1652 видавперший зб. писаних законів Во-лощини. За допомоги митрополи-та Київ. і Галицького П.Могиливідкрив друкарні в Кимпулунгу іГоворі (нині міста в Румунії). З1650 разом із трансільванським(семиградським) кн. Ракоці Дєр-дєм II виступив проти союзуУкраїни з Молдовою. 1653, під-тримуючи кандидатуру претен-дента на молдов. престол Стефа-на Георгіцу, разом з Ракоці Дєр-

197БАСАРАБ

О.П. Барятинський.

В.Г. Бар’яхтар.

Матей Басараб.

дєм II воював проти військ мол-дов. господаря Василя Лупула таукр. полків на чолі з Т.Хмельниць-ким. Доклав чимало зусиль длятого, щоб розірвати укр.-крим.союз і послабити військ.-політ.активність Б.Хмельницького в при-дунайському регіоні.

Літ.: Акты, относящиеся к исто-рии Южной и Западной России,т. 3. СПб., 1861; Те саме, т. 8. СПб.,1872; Памятники, изданные Киевскойкомиссиею для разбора древних актов,т. 3. К., 1898; Документи Богдана Хме-льницького (1648—1657). К., 1961.

В.М. Горобець.

БАСАРАБ Ольга (дівоче прізв.Левицька; 01.09.1889—12.02.1924) —громад. та політ. діячка. Н. вс. Підгороддя (нині село Рогатин-ського р-ну Iвано-Франк. обл.) всім’ї священика. Навч. у нім. нар.шк. у Вайсваллері (Сілезія). 1909закінчила ліцей для укр. дівчат уПеремишлі (нині Пшемисль,Польща). Студентка Торговоїакад. у Відні. Організатор першихдівочих дружин т-ва «Пласт». Чл.управління Укр. жін. союзу і сту-дентського т-ва «Січ» у Відні. Чл.першої жін. роти Легіону Україн-ських січових стрільців. У рокиПершої світової війни займаласядоброчинною й освіт. діяльністюу К-ті допомоги пораненим таК-ті допомоги цивільному нас.,за що була відзначена міжнар.орг-цією Червоного Хреста. Пра-цювала в посольстві УНР в Фін-ляндії. Радник посольства ЗУНР уВідні. Одна з організаторів і чл.Гол. управи філії Союзу україноку Львові (1924). Заарештованапольс. поліцією 2 лют. 1924 заприналежність до Української вій-ськової організації. У ніч з 12 на 13лют. 1924 закатована у в’язниці.Похована на Янівському цвинтаріу м. Львів.

Літ.: Луговий О. Визначне жіноцт-во України. К., 1994.

О.Й. Стасюк.

БАСАРГІН Микола Васильович(1799 або 1800—15(03).02.1861) —декабрист, військовик, історик,мемуарист. Н. у Владимирськійгуб., Росія. Походив з поміщиць-кої родини. Здобув домашнюосвіту. Від зими 1817/18 до весни1819 навч. у моск. уч-щі колоно-водів; по закінченні був но-мінований прапорщиком і зали-шений викладати мат. науки. Від1820 служив у м-ку Тульчин, ставпідпоручиком, а невдовзі й пору-чиком, ад’ютантом нач. штабу 2-ї

армії П.Кисельова (від 1825 — ст.ад’ютантом гол. штабу армії).Складав хроніку походів ген.-фельдмаршала Б.-К.Мініха. 1823нагороджений орденом св. Анни3-го ст. 1824 повінчався з княж-ною Марією Мещерською. Во-сени 1825, по її смерті, тяжкозахворів.

Від 1819 — чл. «Союзу благо-денства», від 1821 — Пд. т-ва(див. Декабристів рух). На поч.1826 заарештований і відправле-ний до Санкт-Петербурга. 27(15)січ. ув’язнений у Петропавловськуфортецю. Влітку того ж року лис-товно покаявся імп. Миколі I.

Засуджений за 2-м розрядомна 20-літню каторгу (термін по-ступово скорочено більш як на-половину). 1827 допровадженийдо Читинського острогу, 1830 —на Петровський завод (нині м.Петровськ-Забайкальський Чи-тинської обл., РФ). 1836 переве-дений на поселення до ТуринськаТобольської губ. (нині містоСвердловської обл., РФ). 1839 од-ружився з дочкою місц. офіцераМарією Мавріною (1821—46).

Від 1-ї пол. 1840-х до 2-ї пол.1850-х рр. перебував у різнихмістах Сибіру, в т.ч. на цивільнійслужбі: від 1845 — у м. Омськ(нині місто в РФ) у канцелярії«прикордонного управління си-бірськими киргизами», від 1848 —у м. Ялуторовськ (нині Тюмен-ської обл., РФ) у земському суді.Разом з Є.Оболенським володівмлином на р. Тобол (прит. Ірти-ша). Взяв шлюб із володаркоюКоптольського склоробного під-пр-ва, вдовою Ольгою Медве-дєвою (сестра Д.Менделєєва). За-ймався просвітницькою діяльніс-тю, краєзнавством. У своїй роди-ні виховував дочку померлого1844 декабриста М.Мозгалевсь-кого Пелагею. Власні спогадивиклав у низці мемуарних мате-ріалів, зокрема в «Записках», якіпротягом 1850—60-х рр. поши-рювалися нелегально (вперше на-друковані 1872 П. Бартенєвим узб. «Девятнадцатый век»). Амніс-тований 1856.

1857 відвідував Київ і гостюваву Миронівці. Побував у Тульчині.Надалі мешкав у Смоленській таВладимирській губ., у Підмос-ков’ї.

П. у м. Москва. По смерті за-лишив велику рукописну спад-щину.

Тв.: Записки. Красноярск, 1985.Літ.: Восстание декабристов: Ма-

териалы, т. 8. Л., 1925; Восстание дека-

бристов: Документы, т. 12. М., 1969;Порох И.В. Н.В. Басаргин и его «Запи-ски». В кн.: Мемуары декабристов:Южное общество. М., 1982; Житомир-ская С.В., Мироненко С.В. Из архиваИ.И. Пущина: Письма Н.В. Басаргина.В кн.: Сибирь и декабристы, вып. 3.Иркутск, 1983; Пасецкий В.М., Пасец-кая-Креминская Е.К. Декабристы-есте-ствоиспытатели. М., 1989.

П.Г. Усенко.

БАСАРИНКА— один із видів від-робітків укр. селян на можновла-дців у 19 — поч. 20 ст. За оренду-вання землі, дозвіл випасати ху-добу, позички тощо селяни зобо-в’язувалися відпрацьовувати напоміщиків і заможну сільс. буржу-азію власним реманентом і тяг-лом від одного і більше днів натиждень протягом року.

Літ.: Історія селянства УкраїнськоїРСР, т.1. К., 1967.

О.І. Гуржій.

БАСИЛЕЙ, василевс (грец. �������) — у Стародавній Греції (мікен-ська доба та часи «Іліади») прави-тель самоврядного поселення,вождь племені (як правило, спад-ковий). У Спарті, а потім в ел-ліністичних д-вах (у т.ч. в Боспор-ському царстві з часів СпартокаIII) — цар. В Афінах — спочаткуглава племені або союзу племен,пізніше — другий архонт. Титулрим. імператора, починаючи зАвгуста (27 до н.е. — 14 н.е.), зго-дом збережений у титулатурі ім-ператорів Візантії. Після хрещен-ня Київської Русі були спроби ви-користання титулу Б. стосовно довел. київ. князів — ВолодимираСвятославича та ін.

Літ. Толочко О.П., Толочко П.П.Київська Русь. К., 1998.

Д.С. Вирський.

БАСИСТИЙ Микола Єфремо-вич (22(10).05.1898—20.10.1971) —рад. воєначальник, адмірал (1949).Н. в с. Юр’ївка (нині село Добро-величківського р-ну Кіровогр.обл.). Від 1915 проходив військ.службу на Чорномор. флоті. Від1918 — у Робітн.-сел. червономуфлоті, воював на кораблях Волзь-кої і Каспійської флотилій. Від1919 — чл. ВКП(б). Від 1922 —політпрацівник Мор. сил Чорно-го і Азовського морів (з 1935 Чор-номорський флот СРСР), надаліпроходив службу на Тихоокеансь-кому флоті. Закінчив Військ.-мор. акад. (1931), Акад. Генштабу(1938). З 1937 — військ. радникресп. флоту в Iспанії. 1938 коман-дував крейсером «Червона Украї-

198БАСАРАБ

М.Є. Басистий.

М.В. Басаргін.

О. Басараб.

на», пізніше — загоном легкихсил.

В роки Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945 керував бригадою крейсерівна Чорномор. флоті, брав участь упідготовці й проведенні Керченсь-ко-Феодосійської десантної операції1941—1942. Надалі — командирескадри, з листоп. 1944 — нач.штабу, з листоп. 1948 — команд.Чорномор. флотом. 1951—53 —перший заст. військ.-мор. міністраСРСР, 1953—58 — заст. головно-команд. ВМФ СРСР, 1958—60 —в групі ген. інспекторів Мін-ваоборони СРСР. Від верес. 1960 —у відставці. Депутат ВР СРСР3—4-го скликань, кандидат у чл.ЦК КПРС. Нагороджений 2-маорденами Леніна, 4-ма орденамиЧервоного Прапора, орденамиКутузова, Ушакова 2-го ст., меда-лями.

П. у м. Москва.Тв.: Море и берег. М., 1970.

Л.В. Гриневич.

БАСИСТЮК Ольга Іванівна (н.19.08.1950) — співачка (ліричнесопрано). Нар. арт. УРСР (1985;від 1991 — України). Н. в с. Поля-ни Волочиського р-ну Кам’янець-Подільської обл. (нині село Хмельн.обл.). 1974 закінчила Львів. кон-серваторію. Протягом 1975—84 —солістка Львів. філармонії. З 1981 —солістка Будинку органної та ка-мерної музики України у Києві. Урепертуарі співачки — твори укр.,рос. композиторів (М.Лисенко,Я.Степовий, М.Аркас, М.Глинка,С.Рахманінов, П.Чайковський) тазарубіжних композиторів (Й.Бах,В.Белліні, Дж.Верді, Г.Гендель,Дж. Пуччіні, Ф.Шуберт), нар.пісні в спец. органних транскрип-ціях. Лауреат міжнар. конкурсіввокалістів у Ріо-де-Жанейро (1975,Гран-прі; Бразилія), Плевені, (1976,1-ша премія, золота медаль; Бол-гарія), міжнар. конкурсу грамза-пису в Братиславі, який орга-нізувало ЮНЕСКО (1978). 1987Б. присуджено Держ. преміюУРСР ім. Т.Шевченка за концер-тні програми останніх років.

Літ.: Великанова О. Ольга Басис-тюк. «Музыкальная жизнь», 1987,№ 16; Клейменова О. Оркестр і прима-донна. «Голос України», 1998, 19 трав.;Литвинова О.Перлини української во-кальної музики. «Українська музичнагазета», 1998, № 2.

Г.Г. Єфіменко.

БАСКАК (тюрк.) — чиновник ви-сокого рангу адміністрації Мон-гол. імперії та Золотої Орди. Бас-

кацтво — одна з гол. складовихсистеми володарювання монгол.феод. еліти в завойованих країнахз осілим населенням. За свідчен-ням Джованні да Плано Карпіні,Б. відали збором данини, набо-ром рекрутів до війська, пильну-вали за дотриманням порядку, за-ймалися придушенням опорумонгол. правлінню. Б. признача-лися в найбільш залежні від Золо-тої Орди центри Русі. Там булаїхня постійна резиденція, вонимали невеликі військ. загони. Б.збирали інформацію, наглядализа політ. обстановкою в регіоні.Скупа інформація пізніших писе-мних джерел не дає змоги точновизначити час запровадження йскасування баскацтва на Русі, ме-режу його поширення, статус Б. іхарактер їхніх відносин з місц.князівською владою. Мабуть, ба-скацтво запроваджено на Русі від-разу після монголо-татарськоїнавали, однак у різних її регіонахнеодночасно. Функціонуваннябаскацтва залежало від стану ор-динської міськ. бюрократії, і, мо-жливо, Б. були поступово заміне-ні даругами й послами в зв’язку ззанепадом у 2-й пол. 14 ст. золо-тоординських міст і ослабленнямцентр. влади.

Літ.: Насонов А.Н. Монголы иРусь. М.—Л., 1940; Зимин А.А. Народ-ные движения 20-х годов XIV в. и лик-видация системы баскачества в севе-ро-восточной Руси. «Известия Акаде-мии наук СССР. Серия истории и фи-лософии», 1951, т. 9, № 1; Карга-лов В.В. Существовала ли на Руси «во-енно-политическая баскаческая орга-низация» монгольских феодалов? «Ис-тория СССР», 1961, № 1; Його ж. Вне-шнеполитические факторы развитияфеодальной Руси. М., 1967; Його ж.Баскаки. «Вопросы истории», 1971,№ 5; Vasary I. The Origin of Institutionof Basqaqs. В кн.: Acta Orient. Acad.Scient. Hungaricae 32,2. Budapest, 1978;Thomas T. Allsen. Mongol Census —Taking in Rus; 1245—1275. «HarvardUkrainian Studies», v. 1, March, 1981;Charles J.Halperin. Russia and GoldenHorde: The Mongol impact on MedievalRussian History. Bloomington, 1987; Чу-каев В.А. Русь и Золотая Орда. Днеп-ропетровск, 1998.

Ф.М. Шабульдо.

БАССАЛИГО Дмитро Миколайо-вич (25(13).11.1884—1969) — парт.і держ. діяч рад. доби. Н. в м-куДудичі (нині село Гомельськоїобл., Білорусь) в родині сільс. фе-льдшера. Чл. РСДРП(б) — КПРС(1903). Брав участь у революц. ру-сі. Керував бойовими дружинамипід час збройного повстання в

Харкові (1905). Делегат V з’їздуРСДРП(б) (1907). Секретар Хар-ків. орг-ції РСДРП(б) (1908). Навч.в Моск. ун-ті та студії К.Станіс-лавського. Грав на сцені Малоготеатру (1913—16). Брав участь угромадян. війні 1918—21. Комісарбригади 47-ї стрілец. д-зії. Від1920 — зав. Центр. управління те-атрів Наркомосу РСФРР. Від1923 — на адм. посадах у кінема-тографії: дир. «Пролеткино», дир.ф-ки «Радиофильм», вироб. гру-пи «Востокфильм». Від 1938 пра-цював у Держ. Третьяковськійгалереї, з 1944 — у Наркоматізакордонних справ СРСР. Від1945 — персональний пенсіонер.Нагороджений орденом Леніна.

П. у м. Москва.Літ.: Баранченко В.Е. Участник

трех революций. «Вопросы истории»,1980, № 1.

О.В. Ясь.

БАСТАРНИ (лат. Bastarnae) — да-вні племена, які, згідно з антич.писемними джерелами, напри-кінці 3 ст. до н. е. мігрували в Ни-жнє Подунав’я (імовірно, з Кар-пато-Дністровського регіону). Пи-тання про їхнє походження таетнічну належність дискусійне.Більшість учених, слідом за Та-цітом, вважають їх германцями.Деякі дослідники, спираючись наТита Лівія, називають їх галлами(кельтами). За Страбоном, існу-вало кілька угруповань (колін) Б.,а саме: атмонів та сидонів, які ме-шкали «усередині материка» посусідству з тирагстами й герман-цями, а також певкинів, що «зай-няли острів Певку» у дельті Ду-наю. За Плутархом, Б. — це войо-вничий народ, який не вмів ніорати землю, ні пасти худобу. Б.виступали як найманці (союзни-ки) Македонії у її війнах 182—179і 171—168 до н. е. проти Риму(див. Рим Стародавній), а такожвходили до антирим. понтійськоїкоаліції на чолі з Мітрідатом VIЄвпатором 88—61 до н. е. Булирозбиті 29 до н. е. рим. полковод-цем Марком Ліціпієм і відкинутіза Дунай. 273—280 н. е. за рим.імп. Проба 100 тис. Б. були пере-селені у рим. Фракію. Востаннє Б.згадуються в 4 і навіть у серед. 6 ст.(напр., Стефаном Візантійським,Амміаном Марцелліном, Йорданом).Археол. відповідником Б. вченівважають пам’ятки поєнешті-лука-шівської культури, що займали тер.Карпато-Дністровського регіонув 2—1 ст. до н. е.

199БАСТАРНИ

О.І. Басистюк.

Літ.: Латышев В.В. Известия древ-них писателей греческих и латинскихо Скифии и Кавказе, т. 1—2. СПб.,1893.

С.П. Пачкова.

«БАТАЛЬЙОН РІББЕНТРОПА»1941—1944 — батальйон особли-вого призначення військ СС, ств.при МЗС Німеччини з ініціати-ви рейхсміністра Й.Ріббентропа,який був його шефом. Командирбатальйону — штурмбанфюрерСС Кюнсберг. Завданням «Б.Р.»було після окупації великих містзахоплювати культ. та істор. цін-ності, б-ки, документацію наук.установ, архів. фонди тощо і від-правляти їх як «трофеї» до Німеч-чини. На тер. України діяла 4-тарота «Б.Р». Найбільших збитківзазнав Київ, де було пограбованоб-ку АН УРСР, Києво-Печерськулавру, музеї Укр. образотворчогомист-ва, Рос. мист-ва, Зх. та Сх.мист-в, Центр. музей Т.Шевчен-ка, вивезено унікальні древніхроніки Сходу, рус. літописи,першодруки I.Федорова, грамотирос. царів та універсали укр.гетьманів, нумізматичні колекції,колекції старовинної зброї, тво-ри I.Рєпіна, В.Верещагіна, М.Ге,I.Айвазовського, I.Шишкіна та ін.У Харкові з картинної галереївивезено кілька сотень картині творів скульптури, а з б-киім. В.Короленка — багатотисяч-ний фонд цінної літератури. Бага-то цінностей привласнювалосяслужбовцями «Б.Р.», а також чино-вниками окупаційної адміністра-ції, офіцерами й солдатами верма-хту.

М.В. Коваль.

БАТАЛЬЙОН РУСЬКИХ ГІР-СЬКИХ СТРІЛЬЦІВ — військ.формування, ств. в Галичині зініціативи Головної руської ради(ГРР) згідно з ухвалою австрійс.імп. Франца-Йосифа I від 10 бе-рез. 1849 на зразок подібних фор-мувань у Нижній Австрії та Штіріїдля захисту краю на галицько-угор. пограниччі від можливогопроникнення військ. загонів по-всталої Угорщини. ГРР розрахову-вала на його трансформацію умайбутньому в специфічно нац.військ. формування для захистуінтересів укр. спільноти і постій-но ним опікувалася, створившидля цього спец. комісію. Компле-ктувався гол. військ. командуван-ням Галичини з числа доброволь-ців і був підпорядкований військ.мін-ву.

Мав 6 сотень, в яких було1410 вояків (згодом сформована7-ма сотня). Командантом бувмайор Ватерфліт, офіцерськийкорпус складався з німців (пере-важно на вищих посадах) і украї-нців (переважно на нижчих по-садах).

На поч. трав. 1849 батальйонпроходив навч. збір у Львові. Ви-кладання правил військ. службивідбувалось укр. мовою. Одно-стрій (уніформа) мав елементинар. одягу. В його спорядженнібрали участь чл. місц. єврейс.громади. Вживалися заходи щодостворення батальйонного муз.гурту та встановлення власногопрапора, для якого мати імпера-тора Софія пожертвувала темно-синю шовкову стрічку. Особовийсклад брав участь у нар. святі уЛьвові з нагоди 1-ї річниці скасу-вання панщини 15 трав. 1849.Офіцерський корпус 8 черв. побу-вав на прийомі в ГРР.

6 верес. 1849 батальйон виру-шив зі Львова до Угорщини, деперебував до кін. груд., беручиучасть у підтриманні громад. по-рядку, а 3 січ. 1850, під час повер-нення до Перемишля (нині м. Пше-мисль, Польща), був розформова-ний, оскільки після придушенняугор. повстання потреба в йогодопомозі відпала.

Літ.: Кревецький І. Батальйон русь-ких гірських стрільців 1849—1850.«ЗНТШ», 1912, т. 107; Щурат В. Гали-цько-українські стрільці 1848 р. «Сво-бода», 1915, 25 черв.

Ф.І. Стеблій.

БАТАЛЬЙОНИ ХЛОПСЬКІ (довесни 1941 — Хлопська сторо-жа) — конспіративні польс.збройні формування в Другійсвітовій війні, засн. в листоп. 1940еміграційним урядом Польщі вЛондоні. У своєму складі вонимали 1941 — 12, у лип. 1944 — 16тис. бійців. Б.х. створювалися наокупованій тер. в сільс. місцевостій діяли як нар. самооборона, вод-ночас мали 70 партизан. від. і впереважній більшості становилирезерв Армії Крайової (АК; пере-дали їй бл. 40 тис. вояків). У Гали-чині 1942 заснували Дев’яту окру-гу, якою командували: Я.Шрам,А.Цужите, Я.Новак. 1943—44 вза-ємодіяли з рад. партизанами. Піс-ля вступу в зх. області Українирад. військ Б.х. спільно з АК ого-лошено ворожими формуваннямиі роззброєно, а особовий складздебільшого відправлено у конц-

табори. Припинили існуваннявлітку 1944.

Літ.: Przybysz K., Wojtas A. BatalionyChіopskie, t. 1. Warszawa, 1985; Ілю-шин І. Польське підпілля на територіїЗахідної України в роки Другої світовоївійни. В кн.: Україна—Польща: Важкіпитання. Варшава, 1998.

К.Є. Науменко.

БАТИЙ (Бату, Саїн-хан; 1208—1255) — хан монголів, онук Чин-гізхана, другий син Джучі, воло-дар зх. улусу Монгол. імперії. Накурултаї 1235 призначений голов-нокоманд. походу монголо-тата-рів в Сх. і Центр. Європу. ВійськаБ. 1236—37 завоювали ВолзькуБолгарію (див. Болгари волзькі),знищили об’єднання половців,1237—38 розорили землі Пн.-Сх.Русі, 1239—41 — Пд. Русі. У груд.1240 взяли Київ і через земліЗх. Русі рушили до Польщі, Угор-щини. 1242, після смерті великогохана Угедея, Б. вернувся у волзькістепи, які стають центром йогоулусу — Орди (див. Золота Орда)із столицею з 1243 у м. Сарай-Ба-ту. За роки правління Б. склаласясистема монгол. володарюванняземлями Русі. Перші десятиліттяпісля монголо-татарської нава-ли — період остаточного занепадуКиївської Русі.

А.Г. Плахонін.

БАТИЦЬКИЙ Павло Федоро-вич (27(14).06.1910—17.02.1984) —військ. діяч. Маршал Рад. Союзу(1968), Герой Рад. Союзу (1965).Н. в м. Харків. Закінчив Військ.акад. ім. М.Фрунзе (1938),Академію Генштабу (1948). Довійни — командир ескадрону,нач. штабу мотобригади й д-зії.Під час Великої вітчизняної війниРадянського Союзу 1941—1945 ко-мандував стрілец. д-зією, з лип.1943 — корпусами на Воронезько-му фронті, Степовому фронті,Першому Українському фронті, Дру-гому Українському фронті, 1-му і3-му Білорус. фронтах. Його вій-ська взяли участь у форсуванніДніпра на пд. від м. Канів, в райо-ні Черкас, в Корсунь-Шевченківсь-кій операції 1944, у визволеннім. Умань. У післявоєн. роки — навідп. командних посадах. 1965—66 — 1-й заст. нач. Генштабу ЗССРСР, 1966—78 — головноко-манд. військами протиповітряноїоборони країни, заст. міністраоборони СРСР. З 1978 — в групіген. інспекторів Мін-ва оборониСРСР. Депутат ВР СРСР од 1962.

П. у м. Москва.

200БАТАЛЬЙОН

П.Ф. Батицький.

Літ.: Маршал Советского СоюзаП.Ф.Батицкий. «ВИЖ», 1980, № 6; Ге-рои огненных лет, кн. 8. М., 1985; Ге-рои Советского Союза: Краткий био-графический словарь, т. 1. М., 1987.

Н.М. Руденко.

БАТОЗЬКА БИТВА 1652— битваукр. війська під командуваннямБ.Хмельницького з польс. війсь-ком, очолюваним великим ко-ронним гетьманом М.Калиновсь-ким, що відбулася 1—2 черв. (22—23 трав.) неподалік гори Батіг ім-ка Батіг (нині с. ЧетвертинівкаТростянецького р-ну Він. обл.).Білоцерківський договір 1651 зво-див нанівець політ. автономіюУкр. козац. д-ви. Щоб домогтисязвільнення окупованої полякамитер. козац. України, Б.Хмельни-цький в трав. 1652 із 12—15 тис.українців і 15—20 тис. татар нур-редин-султана Кази-Гірея виру-шив у похід. Польс. військо міс-тилося в погано укріпленому та-борі, розташов. на рівнині, направому березі р. Пд. Буг, непо-далік гори Батіг та м-ка Батіг. Во-но налічувало бл. 12 тис. кінноти,8 тис. піхоти, 10—15 тис. озбро-єних слуг.

Вийшовши з м-ка Тарасівка внапрямку до Умані, Б.Хмельни-цький послав в авангард свогосина Т.Хмельницького з частиноюукраїнців і татар. По дорозі догетьмана приєдналися козакиУманського полку. Передні татар.підрозділи з’явилися на лівомуберезі Пд. Бугу вже 29(19) трав.Ген. З.Пшиємський радив М.Ка-линовському залишити в таборіпіхоту й артилерію, а з кіннотоюпробиватися до Брацлава або ж дом. Кам’янець (нині м. Кам’янець-Подільський), діждатися там під-ходу нових полків і повернутися зними на допомогу обложеним.Однак М.Калиновський відхиливцей план. 1 черв. (22 трав.) Т.Хме-льницький переправився через Пд.Буг і з’явився біля ворожого табо-ру. М.Калиновський послав про-ти нього 3 кінних полки, якізмусили відступити українців ітатар на 3,5— 4 км. На допомогуТ.Хмельницькому прибули свіжісили, які заманили жовнірів у за-сідку, розгромили їх і змусиливтікати до табору.

У ніч на 2 черв. (23 трав.)підійшов з осн. силами Б.Хмель-ницький. З’ясувавши слабкі міс-ця у ворожих позиціях, у 2-й пол.дня 2 черв. (23 трав.) гетьман на-казав їх атакувати. Після півго-динного бою польс. кіннота поча-

ла швидко відступати до табору.Переслідуючи її, українці й тата-ри вдарили на польс. укріплення.Серед жовнірів виникла паніка.Кіннота зробила спробу втекти,переправившись через Пд. Буг.М.Калиновський наказав нім.піхотинцям відкрити по ній во-гонь, завдяки чому втечу було зу-пинено. Тим часом у таборі спа-лахнули запаси сіна й соломи.Скориставшись сум’яттям, украї-нці й татари увірвалися до табору.М.Калиновський з частиною жо-внірів заховався в редутах нім.піхотинців. Після сильного гар-матного обстрілу й штурму цихукріплень опір противника булозламано. Загинули М.Калиновсь-кий, його син Самуель, З.Пши-ємський та багато ін. магнатів іродовитих шляхтичів. Поляглимайже вся піхота, половина гуса-рів Речі Посполитої і 5—7 тис.слуг. Такого розгрому польс. ар-мія ще не знала. Недарма сучас-ники порівнювали блискучу пе-ремогу Б.Хмельницького з пере-могою карфагенського полковод-ця Ганнібала над римлянами вбитві під Каннами 216 до н. е. Б.б.означала розірвання Білоцерків-ського договору й ознаменувалавиборення Укр. козац. д-вою не-залежності.

Літ.: Костомаров Н.И. Богдан Хме-льницкий, т. 2. СПб., 1884; Wimmer J.Wojsko polskie w drugiej poіowie ХVIIwieku. Warszawa, 1965; Крип’якевич І.П.Богдан Хмельницький. Львів, 1990;Тис-Крохмалюк Ю. Бої Хмельницько-го. Військово-історична студія. Львів,1994; Грушевський М.С. Історія Украї-ни-Руси, т. 9, ч. 1. К., 1996; Сторожен-ко І.С. Богдан Хмельницький і воєннемистецтво у Визвольній війні україн-ського народу середини ХVII століття,кн. 1. Дніпропетровськ, 1996; Смо-лій В.А., Степанков В.С. Українськанаціональна революція ХVII ст. (1648—1676 рр.): Україна крізь віки, т. 7. К.,1999.

В.С. Степанков.

БАТОЗЬКА БИТВА 1672 — битваміж укр.-татар.-турец. військомна чолі з гетьманом Правобе-режної України П.Дорошенком іпольс.-укр. військом під команду-ванням регіментаря К.Лужецько-го та гетьмана М.Ханенка, що від-булася 18(08) лип. на правому бе-резі р. Пд. Буг неподалік гори Ба-тіг і м-ка Батіг (нині с. Четверти-нівка Тростянецького р-ну Він.обл.). На поч. лип. (ст. ст.) 1672П.Дорошенко, маючи 7 тис. коза-ків, а також понад 10 тис. татар ітурків, перейшов у наступ. БратП.Дорошенка Г. Дорошенко на чо-лі авангардних сил взяв в облогукозац. полк Перебийноса (1,5 тис.

201БАТОЗЬКА

осіб), який поспішав до таборуМ.Ханенка. На допомогу обложе-ним у ніч на 18(08) лип. з м-каЛадижин (нині місто Тростянець-кого р-ну Він. обл.) вирушилиК.Лужецький з 6—8 тис. жовнірів(разом із слугами) та М.Ханенко(4,5 тис. козаків). Ранком 18(08)лип. вони вивели з оточення ко-заків Перебийноса й почали пере-слідувати підрозділи П.Дорошен-ка, який з боєм повільно відходивчерез рівнину неподалік м-ка Ба-тіг до переправи через Пд. Буг. За-підозривши пастку, М.Ханенковирушив до Ладижина. ОднакП.Дорошенко швидко переправивз лівого берега річки на правийосн. сили свого війська й атакувавпротивника. У жорстокому боюпідрозділи К.Лужецького та М.Ха-ненка зазнали поразки. Полягло йпотрапило до полону щонаймен-ше 4—5 тис. жовнірів і козаків.Після здобутої перемоги П.Доро-шенко, діждавшись підходу крим.хана Селім-Гірея, вирушив дом. Кам’янець (нині м. Кам’янець-Подільський), куди з військом пря-мував турец. султан Мегмед IV(див. Галицька кампанія турець-ко-татарсько-українських військ1672).

Літ.: Kochowski W. Rocznikоw Pol-ski klimakter W. Lipsk, 1853; Kluczycki G.Pisma do wieku i spraw Jana Sobieskiego,t. 1, cz. 2. Krakоw, 1881; Wimmer J.Wojsko polskie w drugiej poіowie ХVIIwieku. Warszawa, 1965; Дорошенко Д.Гетьман Петро Дорошенко. Огляд йо-го життя і політичної діяльності. Нью-Йорк, 1985; Смолій В.А., Степан-ков В.С. Українська національна рево-люція ХVII ст. (1648—1676 рр.): Украї-на крізь віки, т. 7. К., 1999.

В.С. Степанков.

БАТУРИН — с-ще міськ. типуБахмацького р-ну Черніг. обл.Розташов. на р. Сейм (прит. Дес-ни, бас. Дніпра), за 19 км від за-лізничної ст. Бахмач. Час засну-вання Б. невідомий; в істор. дже-релах вперше згадується 1625, ко-ли польс. король Сигізмунд IIIВаза після приєднання Черніго-во-Сіверської землі до Речі По-сполитої збудував тут фортецю. Всеред. 17 ст. нас. Б. брало активнуучасть у національній революції1648—1676. Вже наприкінці трав.1648 місто звільнено від поляків.Впродовж 2-ї пол. 17 — поч. 18 ст.Б. був резиденцією гетьманів Лі-вобережної України, сотенним міс-том спочатку Стародубського пол-ку, а від 1654 — Ніжинського пол-ку. Б. був у цей час значним міс-том, мешканці якого користува-

лися магдебурзьким правом.Понад25 % жителів міста належали докупецтва. Три рази на рік у Б. від-бувалися великі ярмарки, значно-го розвитку набули ремесла тамлинарство. У верес. 1654 Б. «зівсіма угіддями і селами», згідно зграмотою рос. царя Олексія Ми-хайловича, був пожалуваний І.Зо-лотаренку. 1663 у Б. гетьманІ.Брюховецький уклав з представ-никами царського уряду Бату-ринські статті 1663. Місцем ге-тьман. резиденції Б. став у рокиправління Д.Многогрішного, від-повідно до Глухівських статей1669. Права адм. центру Лівобе-реж. України Б. зберігав і в рокиправління І.Самойловича та І.Ма-зепи. 2 листоп. 1708, після перехо-ду І.Мазепи на бік швед. короляКарла XII, Б. був захоплений рос.військами під командуванням кн.О.Меншикова. Місто було вщентзруйновано, а жителів знищено.За наказом Петра I гетьман. ре-зиденцію перенесено до м. Глухів.У лип. 1709 цар дозволив зновузаселити Б., але «за зраду» зо-бов’язав мешканців сплачуватидо скарбниці спец. податок. 1725рос. імп. Катерина I подарувалаБ. О.Меншикову, але після 1727місто знову переведено в рангдерж. Вдруге адм. центром Геть-манщини Б. стає 1750 — в часи ге-тьманування К.Розумовського. У2-й пол. 18 ст. місто переживалочаси госп. піднесення, інтенсив-ної забудови. У Б. велася підго-товка до відкриття першого вУкраїні світського вищого навч.закладу. Після 1861 Б. поволівтрачає значення госп. та культ.центру Лівобереж. України.

До жовт. 1917 — заштатнем-ко Конотопського пов. Черніг.губ. 1923 одержав статус села іцентру р-ну Конотопської округи.Від 1932 — Черніг. обл. З 1960 —с-ще міськ. типу. Райцентр1923—31 та 1935—60. В роки Ве-ликої вітчизняної війни Радянсько-го Союзу 1941—1945 був окупо-ваний гітлерівськими військамивід 9 верес. 1941 до 5 верес. 1943.Нині в Б. архіт. пам’ятки — парк ібудинок В.Кочубея, палац К.Розу-мовського (споруджений 1799—1803 за проектом архіт. Ч.Каме-рона в стилі класицизму). У Б.розміщений відділ Черніг. істор.музею.

Літ.: Бантыш-Каменский Д.Н. Ис-точники малороссийской истории, со-бранные Д.Н.Бантышем-Каменским,ч. 2. М., 1859; Акты, относящиеся кистории Южной и Западной России,т. 3, 10. СПб., 1861; Те саме, т. 10.

СПб., 1878; Лазаревский А. Описаниестарой Малороссии, т. 2. К., 1893; Пе-реписні книги 1666 року. К., 1933;Крип’якевич І.П. Богдан Хмельниць-кий. Львів, 1990.

В.М. Горобець, Я.В. Верменич.

БАТУРИНСЬКА ЗМОВА 1672 —змова в Батурині вищої козац.старшини та рос. військових, урезультаті якої було усунено відвлади гетьмана Лівобережної Ук-раїни Д.Многогрішного. ПричиноюБ.з. стало невдоволення як козац.старшини, так і царського уря-ду політикою гетьмана — його на-мірами разом з гетьманом Пра-вобережної України П.Дорошенкомта при допомозі Кримського хан-ства й Османської імперії воюватиз союзником Рос. д-ви — польс.королем. З боку укр. старшини узмові брали участь ген. старшиниП.Забіла, І.Самойлович, І.Домон-тович та К.Мокрієвич. Змовникипідтримували тісні контакти зрос. військ. адміністрацією —ніжин. воєводою I.Ржевським таголовою моск. стрільців при геть-манові — Нейоловим. План зако-лоту розроблено спільно з рос.військовими в ніч з 7 на 8 берез.1672, а в ніч з 12 на 13 берез.Д.Многогрішного заарештувалита ув’язнили в Батуринському зам-ку. Побоюючись звільнення геть-мана з-під варти, його перепрова-джено для слідства й суду до Мос-кви. Не чекаючи навіть початкуслідства над опальним гетьманом,цар Олексій Михайлович грамотоювід 22 берез. 1672 схвалив дії змо-вників.

Літ.: Акты, относящиеся к исто-рии Южной и Западной России, т. 9.СПб., 1871; Эйнгорн В. Сношения ма-лороссийского духовенства с московс-ким правительством в царствованиеАлексея Михайловича. М., 1899; Літо-пис Самовидця. К., 1971.

В.М. Горобець.

БАТУРИНСЬКИЙ КРУПИЦЬ-КИЙ СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКИЙМОНАСТИР. Розташов. на березір. Сейм (прит. Десни, бас. Дніп-ра) на природному підвищеннібіля с. Осіч Бахмацького р-ну Чер-ніг. обл. За деякими даними, за-снований за часів Київської Русі.Діяв як чол. монастир. Зазнавруйнувань у серед. 13 ст. Відбудо-ваний на поч. 17 ст. 1680 на кош-ти ген. судді І.Домонтовича (див.Домонтовичі) зведено великийп’ятибанний, хрещатий, дев’я-тидільний Свято-Миколаївськийсобор. В його іконостасі містила-ся гол. святиня — чудотворна іко-

202БАТУРИН

на св. Миколая Мірлікійського.Був добре укріпленою фортецею,оточеною валами з дерев’янимистінами та вежами. 1708 після пе-реходу I.Мазепи на бік швед.короля Карла XII рос. військамина чолі з О.Меншиковим булозруйновано дзвіницю, келії, при-тулки для прочан. На поч. 19 ст.відбудовано трапезну з Спасо-Преображенською церквою і дзві-ницю. Остання знову була пере-будована 1823—25. 1846 монастирпостраждав від пожежі. Значнихушкоджень було завдано і під часДругої світової війни, а на поч.1960-х рр. Свято-Миколаївськийсобор був розібраний. Нині збе-реглися дзвіниця, тепла трапезна,Спасо-Преображенська церква,будинок настоятеля і залишкимуру. При монастирі існувалаб-ка. Книги польс. мовою буловтрачено у 18 ст., а латиномовні в19 ст. передано до Софійського со-бору в Києві. З монастирем пов’я-зана діяльність святителя Димит-рія Ростовського — ігумена 1682—83, який 1690—92 у келії монасти-ря працював над створенням«Житія святих» (див. Четьї мі-неї) та Івана Мигури — граверапоч. 18 ст.

У груд. 1999 відновлений якжін. монастир УПЦ (МП).

Літ.: Крупицкий Батуринский тре-тьеклассный мужеский монастырьсв. Николая. Чернигов, 1859; Белоусо-вич Л. Николаевский Крупицко-Бату-ринский монастырь. Чернигов, 1859;Цапенко М. Архитектура Левобереж-ной Украины. М., 1967; Чернігівщина:Енциклопедичний довідник. К., 1990;Віроцький В.Д. та ін. Монастирі та хра-ми землі Сіверської. К., 1999.

В.В. Станіславський.

БАТУРИНСЬКІ СТАТТІ 1663 —п’ять умов, що їх уклав 17 груд. вБатурині гетьман I.Брюховецькийз представниками царського уря-ду дяками Башмаковим і Фроло-вим як додаток до осн. Переяслав-ських статей 1659. Б.с. накладалина укр. сторону зобов’язання:утримувати коштом місц. нас.рос. військо, введене в Українудля її захисту від ворогів, а такожвійськ. залоги при воєводах (1-йпункт); вертати в Росію втікачів,причому під загрозою смертноїкари тим, хто буде приймати їх чидопомагати їм переховуватися(2-й пункт); упорядкувати козац.реєстр, визначений попереднімидоговорами (3-й пункт); заборо-нити укр. купцям вивозити збіж-жя на продаж у ПравобережнуУкраїну, або принаймні зобов’я-

зати їх робити це з метою агітаціїна користь рос. царя (4-й пункт),а також заборонити їм «вивозитигорілку й тютюн в російські міс-та», щоб не порушувалася держ.горілчана й тютюнова монополіяв Росії (5-й пункт). Після трива-лих дискусій уряд Брюховецькогозмушений був погодитися на умо-ви рос. сторони, але при цьомузалишив за собою право апелю-вати до царя з приводу скасуван-ня 2-го і 3-го пунктів договору.Пункт 1-й також не був реа-лізований на практиці, протестворював прецедент, який буввикористаний царським урядомпри укладенні Московських ста-тей 1665.

В.М. Горобець.

БАТЬКІВЩИНА (див. такожВітчизна) — первісно термін вжи-вався у сімейно-майновій сфері(споріднені поняття: отчина (во-тчина) — вітчизна, материзна,дідизна тощо) та для позначеннямісця народження. З часом (бл. 16ст.) став набувати широкого гро-мад.-тер. та культ.-істор. змісту,означаючи певний істор. регіонабо й д-ву. Сформувалась стійкатенденція ототожнювати Б. з на-цією. У зв’язку з цим виокреми-лось поняття «історична Б.», щотрактується як спільна колисканац. чи етнічної спільноти, зякою незалежно від місця наро-дження чи проживання іденти-фікує себе та чи ін. конкретнаособа. Можливість брати участь удолі Б. сприймається сьогодні якодне з природних прав людини ігромадянина. Згадкою про пер-винний смисл слова Б. нині є ви-раз «мала Батьківщина».

Д.С. Вирський.

«БАТЬКІВЩИНА»— від 1879 по-пулярна політ.-наук., від 1892 —політ.-екон. газета, призначенадля народу, здебільшого селянст-ва. Заснована з ініціативи й запідтримки Ю.Романчука у Львові.Виходила 1879—96; спочатку і до1893 — двічі на місяць, від 1893 —щотижня. У «Б.» було використа-но історико-етимологічний право-пис. Вміщувала 9 рубрик. Ред.:М.Желехівський (1879—80), В.По-дляшецький (1880—85), В.Нагір-ний (1885—90), В.Левицький (1890),К.Паньківський (1892), М.Галей-ко (1893—94), М.Струсевич (1895—96). Від 1896 замість «Б.» почалавиходити газ. «Свобода».

В.С. Пашук.

БАТЮШКОВ Помпей Миколайо-вич (1811—20.03.1892) — рос. істо-рик. Молодший брат поета К.Ба-тюшкова. Дослідник історії, етно-графії та археології пн.-зх. тапд.-зх. України. Його праці «Ат-лас народонаселения западно-рус-ского края по исследованиям»(1865), «Памятники русской стари-ны в Западных губерниях» (1865—86), «Холмская Русь. Историческиесудьбы Русского Забужья» (1887),«Волынь. Исторические судьбыЮго-Западного края» (1888), «По-долия» (1891), доповнені числен-ними альбомами малюнків давни-ни, гравюрами, історико-геогр.картами, є цінними джерелами длядослідників історії України.

Літ.: Венгеров С.А. Критико-био-графический словарь русских писате-лей и ученых (от начала русскойобразованности до наших дней), т. 2.СПб., 1891; Його ж. Источники слова-ря русских писателей, т. 1. СПб., 1990.

О.Д. Кузьминська.

БАХ Олексій Миколайович (доохрещення — Абрам Літманович;

203БАХ

БатуринськийКрупицькийСвято-Миколаївськиймонастир. Малюнокпоч. 18 ст.

П.М. Батюшков.

О.М. Бах.

17(05).03.1857—13.05.1946) — ре-волюц. діяч, публіцист, учений.Д-р honoris causa Лозаннськогоун-ту (1917), дійсний чл. АНСРСР (1929), Герой Соц. Праці(1945).

Н. в м. Золотоноша в родинітехніка-винокура. Навч. у 2-йКиїв. г-зії. 1875 вступив на фіз.-мат. ф-т Київ. ун-ту. Учасник сту-дентських заворушень 1878. За-сланий до Бєлозерська (нинімісто Вологодської обл., РФ), то-го ж року через хворобу переведе-ний на Катеринославщину — дом. Новомосковськ, потім — м. Бах-мут (нині м. Артемівськ). Напри-кінці 1881 — у м-ку Бориспіль (підтаємним наглядом поліції).

Після поновлення в Київ. ун-тіочолив місц. групу «Народної волі»(1882). Здійснював соціаліст. про-паганду серед робітників, поши-рював прокламації, у т.ч. ним жескладені. На поч. 1883 заарештова-ний, допитаний жандармами щодойого участі в конспіративній орг-ції, проте не був викритий. Від вес-ни 1883 — у підпіллі. Автор агіта-ційної брошури «Царь-голод» (від1905 до 1917 не раз перевидавала-ся, зокрема під заголовком «Эко-номические очерки», а в укр.пер. — «Економічні нариси»).

1885 емігрував. Співпрацювавіз паризьким ж. «Moniteur Scien-tifique». Від 1890 — дослідник у«Колеж де Франс». 1891—92 підпрізвищем Лемперт мешкав уСША, співробітничав у нью-йоркському час. «The World». 1894—1917 — на власній наук.-вироб.експериментальній базі поблизуЖеневи (Швейцарія).

1905 — секретар закордонногок-ту есерів (див. Партія соціаліс-тів-революціонерів). 1917 — у пет-рогр. вид-ві «Земля и воля». 1918продовжив наук. діяльність. Ра-зом із Б.Збарським організувавлабораторію для потреб хім.пром-сті, згодом — Хім. ін-т. 1920створив Біохімічний ін-т Нарко-мату охорони здоров’я, а 1935спільно з О.Опаріним — Iн-т біо-хімії АН СРСР у Москві. 1939—45 — акад.-секретар Від-ня хім. на-ук АН СРСР.

1907 у ж. «Былое» надрукувавсвої спогади. 1926 подав авто-біографію для Енциклопедичногословника братів Гранатів (див.Гранат, енциклопедичний словник).

Нагороджений 4-ма орденамиЛеніна та орденом ТрудовогоЧервоного Прапора, лауреат Ста-лінської премії (1941), депутат ВРСРСР 1-го скликання.

П. у м. Москва.Тв.: Экономические очерки. Одес-

са, 1905; Економічні нариси. СПб.,1906; История народного хозяйства,ч. 1. Ярославль, 1919; Записки народо-вольца. М.—Л., 1929; Собрание трудовпо химии и биологии. М., 1950.

Літ.: До 80-річчя з дня народжен-ня і 50-річчя наукової діяльності акад.О.М. Баха. «Український біохімічнийжурнал», 1937, № 2; Алексей Никола-евич Бах. М.—Л., 1946; Проценко А.П.Академік Бах — основоположник віт-чизняної біохімії. К., 1952; Бах Л.А.,Опарин А.И. Алексей Николаевич Бах.М., 1957; Деятели СССР и революци-онного движения России. М., 1989.

П.Г. Усенко.

БАХМАЧ — місто Черніг. обл.,райцентр. Розташов. на р. Бор-зенка (прит. р. Борзна, бас. Дніп-ра). Залізничний вузол. Нас.21,2 тис. осіб (2001).

Уперше згадується 1147 якБохмач. Сучасне місто виникло в60—70-х рр. 19 ст. у зв’язку з спо-рудженням Курсько-Київ. та Лі-баво-Роменської залізниць за 2 кмвід с. Б., яке існувало на місці дав-нього Бохмача. Від 1923 — рай-центр Чернігівської округи, від1932 — Черніг. обл. 1938 одержавстатус міста. В роки Великої віт-чизняної війни Радянського Союзу1941—1945 від 10 верес. 1941 до 9верес. 1943 був окупований гітле-рівськими військами.

Серед археол. пам’яток: ку-ргани 2—1 тис. до н. е., давньо-рус. поселення 11—13 ст.

Літ.: IМіС УРСР. Чернігівськаобласть. К., 1972; Чернігівщина: Ен-циклопедичний довідник. К., 1990;Проблеми історичного і географічно-го краєзнавства Чернігівщини. Чер-нігів, 1991.

Я.В. Верменич.

БАХМУТ — назва до 1924 м. Ар-темівськ.

БАХМУТСЬКА ПРОВІНЦІЯ —адм.-тер. одиниця пн. ч. укр. сте-пів 18 ст. Ств. 1719 на базі Бах-мутського пов. Азовської губернії(з 1725 — Воронезька губ.). З 1710в Бахмуті (нині Артемівськ) діялавоєводська, а з 1719 — провінцій-на канцелярія. 1765—74 Б.п. вхо-дила до складу першої Новоросій-ської губернії як повіт, що склада-вся з Бахмутського і Самарськогогусарських полків, Луганськогопікінерського полку, держ. і по-міщицьких сіл. 1775 Бахмутськийпов. знову відійшов до Азовськоїгуб., в якій була відновлена Б.п.,що вмістила Бахмутський пов. іСлов’яно-Сербію. 1776 після при-

єднання до Азовської губ. земельВольностей Війська Запорозькогонизового відбулися нові зміни вадм.-тер. устрої Б.п. До її складуввійшли Бахмутський пов. (держ.й поміщицькі слободи, 16 рот по-селенського Бахмутського полку);Торський пов. (м. Тор, нині Сло-в’янськ, Райгородок, нині с-щеміськ. типу, Маяки, нині селоСлов’янського р-ну, усі Донец.обл.); пов. фортеці св. Дм. Рос-товського (нині м. Ростов-на-Дону, РФ), Таганрозький пов.(слободи Покровська, Троїцька,Микільська); Нова Дніпровськалінія (фортеці Олександрівська,нині м. Запоріжжя; Микитинська,нині смт Комишуваха Оріхівськогор-ну; Кирилівська, поблизу суча-сного с. Гусарка Куйбишевськогор-ну, усі Запоріз. обл.; Захар’ївсь-ка, нині с. Захарівка Першотрав-невого р-ну Донец. обл. та Пет-рівська, нині с. НовопетрівкаБердянського р-ну Запоріз. обл.);повіти, ств. на основі запороз. па-ланок — Самарський, Личківсь-кий, Кінсьководівський, Кальміу-ський, Протовчанський і Барвін-костінківський. 1782 Б.п. ліквідо-вана, як і ін. провінції, у зв’яз-ку з запровадженням в Росій-ській імперії поділу на губернії іповіти.

Літ.: Полное собрание законовРоссийской империи. Отделение 1,т. 5. № 3380; т. 7. № 4700; т. 17.№ 12376; т. 20. № 14252; т. 22. № 15910.СПб., 1830; 1833; 1842; 1843; Скальков-ский А. Хронологическое обозрениеНовороссийского края, ч. 1. Одесса,1836.

В.В. Панашенко.

БАХМУТСЬКИЙ СОЛЯНИЙСИНДИКАТ — одне з монопо-лістичних об’єднань добувноїпром-сті Російській імперії поч.20 ст. з осередком у м. Бахмут(нині Артемівськ). Виникло набазі Торських родовищ Катери-нославщини. Осн. мета — регу-лювання вир-ва та продажу солі йконцентрація у своїх руках бл.40 % її збуту. Вже 1900—03 влас-ники кількох варниць Пд. Украї-ни починають шукати шляхи вза-ємної координації дій на внутр.ринках, результатом чого й сталопідписання 1904 в Одесі п’ятьма зних відповідної угоди, навколоякої і почав формуватися Б.с.с.Справами синдикату керувала Ра-да представників, яка вирішувалавсі питання, пов’язані з нормуван-ням, квотами замовлень, ціновоюполітикою, легалізацією новоїорг-ції (останнє було досягнуто

204БАХМАЧ

після створення АТ «Бахмутськасіль», яке стало офіц. осередкомБ.с.с. та його гол. магазином), по-довженням первісної угоди (1906 і1908). Б.с.с. належали філіали уВаршаві, Харкові, Євпаторії, Фео-досії. Він займався постачаннямсолі багатьом підпр-вам харчовоїпром-сті Катеринославщини, По-лтавщини, Київщини, намагавсяпідпорядкувати своєму впливовіПд.-Рос. солепром. т-во, конкуру-вав з ін. соляним синдикатом —«Т-вом солепромисловців Євпато-рійсько-Одеського району». 1909через внутр. суперечності Б.с.с.розпався.

Літ.: Указатель действующих вИмперии акционерных предприятий иторговых домов. СПб., 1905; Хро-мов П.А. Очерки экономики Россиипериода монополистического капита-лизма. М., 1960.

О.М. Машкін.

БАХМУТСЬКИЙСТРАЙК 1765—один із перших в Україні виступівробітних людей на держ. солянихпромислах Слобідської України.Причина страйку — збільшенняповинностей на бахмутських іторських держ. солеварнях (Бах-мут — нині м. Артемівськ, Тор —м. Слов’янськ). Відбувся під часзаміни попередніх заводських ро-бітників новоприбулими. Саметоді було зачитано указ імп. Ка-терини II про необхідність рете-льного виконання робочими ка-зенних повинностей. Вислухавшиуказ, понад 150 селян на чолі з со-леваром Б.Андрєєвим відмовили-ся йти на казенні роботи, поста-вили вимоги зменшити обсяг по-винностей та поліпшити умовипраці. Адміністрація з допомогоювійськ. загону силою змусиларобітників приступити до роботи.Андрєєва як зачинщика жорстокопобито батогами.

Літ.: Гуржій І.О. Зародження ро-бітничого класу України. К., 1958.

Т.І. Лазанська.

БАХМУТСЬКІ КОЗАКИ. 1701царський уряд доручив охоронувідібраних у казну Бахмутськихсоляних розробок бахмутським,торським і маяцьким козакам(Бахмут — нині м. Артемівськ,Тор — м. Слов’янськ, Маяки — се-ло Слов’янського р-ну Донец.обл.), які організаційно були об’-єднані в Бахмутську козац. ком-панію. Від берез. 1721 Б.к. булипідпорядковані Військ. колегії. 27жовт. 1748 на базі цієї компаніїсформовано Бахмутський кінний

козац. полк, який 11 черв. 1764перетворено на Луган. пікінерсь-кий полк і введено до складу регу-лярної кавалерії. Спадкоємцемцього полку згодом став 4-й гусар-ський маріупольський ген.-фель-дмаршала кн. П.Вітгенштейнаполк, що дислокувався у м. Білос-ток (нині Польща) і входив до 4-їкавалерійс. д-зії 6-го армійськогокорпусу Варшав. військ. округу.

Літ.: Казин В.Х. Казачьи войска.Краткая хроника казачьих войск и ир-регулярных частей. СПб., 1912; Звеги-нцов В.В. Хронология русской армии1700—1917 гг., ч. 1. Париж, 1961; Галу-шко Ю.А. Казачьи войска России.Краткий историко-хронологическийсправочник казачьих войск до 1914 г.М., 1993.

Є.Д. Петренко.

БАХТІН Іван Іванович (1755 або1756—26(14).04.1818) — військо-вик, урядовець, письменник. Дій-сний статський радник (1803).Кавалер ордена св. Анни 1-го ст.(1806). Почесний чл. Харків.ун-ту (1809) і Філотех. т-ва (1815).Із дворян. 1772 вступив до арміїсержантом, брав участь у російсь-ко-турецькій війні 1768—1774.1776 пішов у відставку в чиніпідпоручика артилерії. Від 1782 —на цивільній службі в різних губе-рніях. 1797 — радник Експедиціїдерж. рахунків. Виконував персо-нальні доручення імп. Олександ-ра I, розслідуючи фінансові злов-живання поміщиків.

1803—14 — губернатор Слобід-ської України. Сприяв утвореннюХарків. ун-ту. 1814 обраний зовн.чл. Харків. т-ва наук (1817 ставдійсним чл.). У рос. періодиці де-бютував 1786 поет. добіркою насторінках петерб. ж. «Лекарствоот скуки и забот». Оригінальнітвори (у т. ч. — антикріпосницькоїспрямованості) та переклади зфранц. вміщено в тобольськомумісячнику «Иртыш, превращаю-щийся в Иппокрену» (1789—91).1810 надрукував вірші в час. «Рус-ский вестник». 1811 виступив у ж.«Вестник Европы» з листом провласну п’єсу «Ревнивый», написа-ну 1795 і поставлену харків. теат-ром з благодійною метою. Співро-бітничав у час. «Дух журналов»(1816—17).

1816 у Санкт-Петербурзі ви-дав свої кн.: «И я автор, или Раз-ные мелкие стихотворения», «Ре-внивый, драма в пяти действиях»,«Вдохновенные идеи» (міститьавтобіографічні дані).

П. у м. С.-Петербург.

Літ.: Письма императора Алексан-дра Павловича к статскому советникуИ.И. Бахтину. «Русская старина», 1870,№ 1; Багалей Д.И., Миллер Д.П. Ис-тория города Харькова за 250 лет егосуществования (с 1655-го по 1905-йгод), т. 2. Х., 1912; Чмыхало Б.А. Опытреконструкции одной биографии (поэти чиновник И.И.Бахтин). В кн.: Тенде-нции развития русской литературы Си-бири в XVIII—XIX вв. Новосибирск,1985; Кочеткова Н.Д. Бахтин. В кн.:Словарь русских писателей XVIII века,вып. 1. Л., 1988; Зорин А.Л. БахтинИван Иванович. В кн.: Русские пи-сатели: 1800—1917, т. 1. М., 1989; Посо-хов С.И., Ярмыш А.Н. Губернаторы игенерал-губернаторы. Х., 1997.

П.Г. Усенко.

БАХЧИСАРАЙ (з татар. — «палацсадів», «сад-палац») — місто АРКрим, райцентр. Розташов. в до-лині р. Чурук-Су (прит. р. Кача).Залізнична ст. Нас. 27,9 тис. осіб(2000).

У минулому Б. був столицеюКримського ханства.

Уперше згадується 1502, хочавідомо, що ще на межі 13—14 ст.тут утворився татар. бейлик бея зроду Яшлавських, що був напівза-лежним князівством з центром вКирк-Ор (нині Чуфут-Кале за3 км від Б.).

Місто будувалося як головнемісцеперебування крим. ханів.Наприкінці 17 ст. Б. налічував бл.6 тис. жителів і був другим заекономічним значенням (післяКафи) містом Криму. Місто булоподілене на понад 30 кварталів-приходів з мечеттю в центрі кож-ного кварталу. Тут було укладеноБахчисарайський мир 1681 (пере-мир’я на 20 років) між Рос. д-вою,Османською імперією, Кримськимханством. У 18 ст. ремісники Б.об’єднувались у 32 цехи, особливославилися місц. чинбарі. Виснаж-ливі рос.-турец. війни підривалиміське г-во (особливо пам’ятнимє спалення Б. рос. військами 1736).Після приєднання Кримськогоханства до Російської імперії (1783)місто перестало відігравати по-мітну роль у політ. та екон. життіна п-ові, значна ч. його мешкан-ців емігрувала до Туреччини.

Б. зберіг ознаки традиційноїзабудови, зокрема палац крим.ханів. Це притягувало до міста ба-гатьох відвідувачів Криму, зокре-ма митців (О.Пушкіна, А.Міцке-вича, Лесю Українку, М. Коцюбин-ського).

У 2-й пол. 19 ст. — на поч.20 ст. Б. став центром кримськота-тар. нац. відродження. Від 80-х рр.19 ст. тут діяв кримськотатар. те-атр та ін. культ. центри; 26 лис-

205БАХЧИСАРАЙ

топ. 1917 в Б. проходив кримсь-котатар. з’їзд (Курултай), що ого-лосив себе нац. парламентом,прийняв 1-шу Конституцію Крим.Демократичної Нар. Республіки.

Райцентр від 1921.В роки Великої вітчизняної

війни Радянського Союзу 1941—1945 за гітлерівської окупації (2листоп. 1941 — 14 квіт. 1944) в ра-йоні Б. діяв партизан. загін. Утрав. 1944 за рішенням урядуСРСР крим. татари (більшість нас.міста) були депортовані з Криму.Їхні оселі передано переселенцямз різних р-нів Рад. Союзу.

1992 у Б. відкрито Кримсько-татар. культ.-просвітницький ет-

ногр. центр.У місті діє Бахчисарайський іс-

торико-культурний заповідник.Літ.: ІМіС УРСР. Кримська об-

ласть. К., 1974; Нагаевская Е.В. Бахчи-сарай-Bakhchisarai: Путеводитель. Сим-ферополь, 1979; Крымскотатарская эн-циклопедия, т. 1. Симферополь, 1993;Бахчисарайский историко-культурныйзаповедник: Путеводитель. Симферо-поль, 1995.

Д.С. Вирський.

БАХЧИСАРАЙСЬКИЙ ДОГО-ВІР 1648 — укр.-крим. договірпро військ.-політ. союз, укладе-ний в берез. між Б.Хмельницьким

та крим. ханом Іслам-Гіреєм III.Готуючи збройне повстання про-ти Речі Посполитої, Хмельниць-кий восени 1647 почав налаго-джувати стосунки з крим. верхів-кою. У 2-й пол. січ. 1648 він на-правив посольство Я.Клиші доБахчисарая з проханням надісла-ти військ. допомогу проти РечіПосполитої. Зважаючи на давнюворожнечу з Військом Запорозь-ким, Iслам-Гірей III відповів від-мовою. У 2-й декаді лют. Б.Хме-льницький відрядив нове посоль-ство до Бахчисарая, яке домогло-ся укладення договору. Його умо-ви передбачали: встановленнядружніх відносин Війська Запо-роз. і Кримського ханства; надан-ня взаємної військ. допомоги; за-борону татарам спустошуватиукр. землі й брати ясир; оплатуукр. стороною послуг татар. вій-ська грошима, продовольством,фуражем, а також частиноювійськ. здобичі. Умови Б.д. визна-чили характер укр.-крим. відно-син у серед. 17 ст. Він відіграв ва-жливу роль у боротьбі Українипроти Речі Посполитої впродовж1648—53, зокрема в здобутті укра-їнцями перемог у Жовтоводськійбитві 1648, Корсунській битві1648, Пилявецькій битві 1648, Збо-

рівській битві 1649, Батозькій би-тві 1652.

Літ.: Крип’якевич І.П. Богдан Хме-льницький. Львів, 1990; Мицик Ю.А.,Стороженко І.С. Засвіт встали коза-ченьки: Нариси. Дніпропетровськ, 1990;Смолій В.А., Степанков В.С. БогданХмельницький: Соціально-політичнийпортрет. К., 1995; Грушевський М.С.Iсторія України-Руси, т. 8, ч. 2. К., 1995.

В.С. Степанков.

БАХЧИСАРАЙСЬКИЙ ІСТОРИ-КО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІД-НИК — комплекс пам’яток ум. Бахчисарай та на його околи-цях. Це, зокрема, стародавня Ус-пенська церква, вирубана в скеліу 8 ст. (по дорозі на Чуфут-Кале).Ремонтно-реставраційними робо-тами 1965—66 відновлено її зовн.стіну та втрачену ч. східців, реста-вровано живопис 19 ст. На тер.міста збереглося багато дюрбе(надгробні мавзолеї), школа, ме-четь 16—18 ст. В центрі Бахчиса-рая, на березі невеликого струмкапам’ятка арх-ри — ансамбль«Ханський палац» (колиш. рези-денція крим. ханів). Створювавсяітал., іранськими, турец., укр. тарос. майстрами протягом 16—18ст. До ансамблю входять 15 об’єк-тів, які мають самостійне ар-хіт.-худож. значення. Серед них:

206БАХЧИСАРАЙСЬКИЙ

гол. корпус палацу, Соколина ба-шта, Ханська мечеть, дюрбе Діля-ри Бікеч, Пд. дюрбе, бібліотечнийкорпус, Катерининська миля таін. Невід’ємною ч. ханського па-лацу були сади з фонтанами табасейнами. Вони дали назву міс-ту, яка перекладається як «сад-па-лац» або «палац садів». У спорудахпалацу функціонує Бахчисарайсь-кий історико-археол. музей.

До складу заповідника вхо-дять також печерні міста Ескі-Кермен та Чуфут-Кале.

Літ.: Васышкин Н.Н. Памятникиархитектуры крымских татар. М.—Л.,1927; Історія українського мистецтва,т. 2. К., 1967; Памятники градострои-тельства и архитектуры УкраинскойССР, т. 2. К., 1985; Малий словник іс-торії України. К., 1997; Пам’ятки ар-хітектури та містобудування України:Довідник Державного центру націо-нального культурного надбання. К.,2000.

Р.І. Бондаренко.

БАХЧИСАРАЙСЬКИЙ МИР1681 — мирний договір між Ос-манською імперією та Кримськимханством, з одного боку, і Рос.д-вою з іншого боку, підписаний13 січ. 1681 у м. Бахчисарай про20-річне перемир’я. За доручен-ням турецького султана Мегме-да IV його підписав крим. ханМюрад-Гірей, від імені рос. царяОлексія Михайловича — стольникВ.Тяпкін, дяк Н.Зотов та укр.канцелярист (писар) С.Ракович.За Б.м. припинялася війна, щорозпочалася 1676 між Осман. ім-перією та Крим. ханством, з од-ного боку, та Рос. д-вою і Укр.козац. д-вою — з ін. Згідно з дого-вором, султан визнавав зверхністьрос. царя над Лівобережною Укра-їною, а також Києвом, Василько-вом, Трипіллям і Дідівщиною(нині села Київ. обл.) та Радоми-шлем, що на правому березі Дніп-ра. Влада царя поширювалася та-кож на Запорозьку Січ. Під зверх-ністю Туреччини залишалися По-ділля і Пд. Київщина, а татаризберігали право кочувати та по-лювати у пд.-укр. степах. Кордонміж д-вами відновлювався поДніпру. На вимогу представникаУкраїни султан зобов’язувався незаселяти «козацькі землі» між Пд.Бугом і Дніпром, а також, як ірос. цар, не брати укр. городовихкозаків під свою протекцію. Росіязобов’язувалася щорічно сплачу-вати хану данину. Українці могливільно ловити рибу в Дніпрі тайого притоках, добувати сіль улиманах, плавати по Дніпру до

Чорного м. Було домовлено проперіодичний обмін полоненими.Відразу після укладення мируМегмед IV почав зміцнюватисвою владу на Правобережній Ук-раїні, віддавши її молдов. госпо-дареві Г.Дуці (1681—83), який,всупереч договору, дозволив осе-лятися тут новим поселенцям.Остаточний варіант договору ра-тифіковано султаном у квіт. 1682в Стамбулі. У ньому вже не згаду-валося про те, що частина право-береж. земель України мала зали-шатися незаселеною. Проти цихумов Б.м. виступила Річ Посполи-та, яка продовжувала боротьбу заПравобережжя. З боку Осман. ім-перії укладення цього договорубуло спробою тиску на Польщу,щоб змусити її до поступок підчас турец.-польс. переговорів. Усвою чергу, рос.-турец. домовле-ності 1681—82 посилювали пози-ції царського уряду на Лівобереж.Україні. Невдоволення догово-ром виявляв гетьман Лівобереж.України I.Самойлович, адже Б.м.розчленував Україну між сусід-німи д-вами.

Літ.: Смирнов В.Д. Крымское ханс-тво под верховенством ОттоманскойПорты до начала XVIII века. СПб.,1887; Заруба В.Н. Украинское казац-кое войско в борьбе с турецко-та-тарской агрессией (Последняя чет-верть XVII в.). Х., 1993; Гуржій О.І., Чу-хліб Т.В. Гетьманська Україна. К., 1999.

Т.В. Чухліб.

БАЧИНСЬКИЙ Анатолій Діоми-дович (21.05.1933—08.04.1995) —укр. історик, археограф. Заслуже-ний працівник к-ри України. Н. вм. Одеса в родині лікарів. 1957 за-кінчив істор. ф-т Одес. ун-ту, з1960 — викладач. Канд. дис. —«Народна колонізація придунай-ських степів у 18 — на поч. 19 ст.»

(1969). Досліджував заселенняПд. України 18—19 ст., історіюкозацтва й Задунайської Січі, Ве-ликої вітчизняної війни Радянсько-го Союзу 1941—1945 і соціально-екон. буд-ва в придунайських зе-млях України 40—50-х рр. 20 ст.,укр.-болгар. зв’язки 19 — поч.20 ст. Автор 8 монографій, 300 на-ук. статей. Осн. праці: «Справжнідругарі» (1969), «НепокоренныйДунай» (1985), «Січ Задунайська1775—1828» (1994), «Буджацьказаграва» (1995). Нагородженийорденом Кирила і Мефодія 2-гост. (Болгарія), грамотою ПрезидіїВР УРСР за участь у виданні«Iсторії міст і сіл УРСР».

П. у м. Одеса.Літ.: Анатолій Діомидович Бачин-

ський: Біобібліографія учених Одесь-кого державного університету ім.I.I.Мечникова. Одеса, 1994.

О.А. Бачинська.

БАЧИНСЬКИЙ Андрій Федоро-вич (14.11.1732—19.12.1809) —греко-катол. церк. діяч і просвіти-тель Закарпатської України. Н. вс. Бенятино (нині Словаччина) усім’ї священика. Закінчив г-зію вУжгороді, філос. студії в Тирнові(нині місто Велико-Тирново вБолгарії), вивчав богослов’я вмістах Мукачеве і Тирново. Ви-свячений на священика 1756. З1758 — пом. пароха, з 1760 — па-рох м. Дорог (нині Угорщина) іархідиякон. 1771 делегований зклопотанням до імп. Марії-Тере-зії, домігся звільнення з-під юри-сдикції лат. єпископів у Егері(нині Угорщина) і утвердженняМукачівської єпархії. Від 1771 —канонік, з 1772 — єпископ Мука-чівський. Був одним з ініціаторівзаснування «Барбареуму», «Studi-um Ruthenum». 1774 і 1779 домага-вся відкриття митрополії для гре-

207БАЧИНСЬКИЙ

А.Д. Бачинський.

А.Ф. Бачинський.

Ханський палацу Бахчисараї.Фото поч. 20 ст.

ко-католиків. 1779 — один ізканд. на Львів. єпископство,1808 — на Галицьку митрополію.1777 переніс резиденцію єпархії зМукачевого до Ужгорода, де за-снував духовну семінарію з ви-кладанням у ній спочатку укр.нар. (з домішкою церковносло-в’ян.) та рум. мовами, згодом лат.,а також велику б-ку (9 тис. т.).Доклав чимало зусиль до остаточ-ного утвердження унії (див.Берестейська церковна унія 1596) вЗакарпатті. В посланнях до духо-венства закликав засновувати нар.(парафіяльні) школи, навчатидітей рідною мовою. Опікувавсядрукуванням книг, видав кате-хізис, Біблію (1804), сприяв пуб-лікації істор. праць I.Пастелія,I.Базиловича. Культ.-освіт. діяль-ність Б. заклала основи для фор-мування нац. свідомості й нац. від-родження українців Закарпаття.

П. у м. Ужгород.Літ.: Андрухович А. Віденське Bar-

bareum. Iсторія королівської генераль-ної греко-католицької семінарії прицеркві св. Варвари у Відні з першогоперіоду її існування (1775—1784). Вкн.: Греко-католицька духовна семіна-рія у Львові. Матеріали і розвідкизібрав о. проф. др. Йосиф Сліпий, ч. 1.Львів, 1935; Шлепецький А. Мукачівсь-кий єпископ Андрій Федорович Ба-чинський та його послання. В кн.: На-уковий збірник Музею українськоїкультури у Свиднику, т. 3. Пряшів,1967; Данилюк Д. Iсторія Закарпаття вбіографіях і портретах (з давніх часівдо початку ХХ ст.). Ужгород, 1997.

Ф.І. Стеблій.

БАЧИНСЬКИЙ Володимир Ми-колайович (25.05.1880—25.05.1927) —укр. політ. діяч, адвокат. Н. вм. Самбір. Напередодні та в рокиПершої світової війни — депутатГалицького крайового сейму і австр.парламенту, секретар Укр. нац.-демократ. партії. 1921—23 — го-лова Укр. нац. ради, Міжпартій-ної ради, Нар. к-ту Української на-родної трудової партії (УНТП).Згодом один із лідерів правогокрила УНТП, яке виступало за«реальну» політику щодо Польщів укр. землях. 1925—26 — чл. Ук-раїнського національно-демокра-тичного об’єднання, виключенийза угодовство. У стані нервовогорозладу вчинив самогубство.

Похований у м. Львів.Літ.: Народний з’їзд. Політичний

огляд і звіт з діяльності. «Діло», 1923,25 трав.; Кедрин І. Життя — Події —Люди. Нью-Йорк, 1976; Сливка Ю.Ю.Західна Україна в реакційній політиціпольської та української буржуазії(1920—1939). К., 1985; Torzecki R. Kwe-

stia ukraiсska w Polsce w latach 1923—

1929. Krakоw, 1989.

О.Ю. Зайцев.

БАЧИНСЬКИЙ Едмунд (1880—1947) — укр. політ. та громад. діяч,суддя. Н. в с. Калини (нині селоТячівського р-ну Закарп. обл.).1925—29 — депутат чехословац.парламенту. 1929—39 — сенаторвід Респ. землеробської партії.Один із провідних діячів русо-фільської орієнтації. Голова культ.-просвітницького «Товариства Ду-хновича», видавець кількох газет.Входив до складу урядів автоном-ної Підкарпатської Русі на чолі зА.Бродієм (11 жовт. 1938) та А.Во-лошиним (26 жовт. 1938).

Заарештований органамиНКВС 1945. Помер у в’язниці.

В.І. Прилуцький.

БАЧИНСЬКИЙ Євген Васильо-вич (24.08.1878—1978) — укр. по-літ. і церк. діяч, журналіст, дип-ломат. Н. у м. Катеринослав (ниніДніпропетровськ) у високоосвіче-ній шляхетній родині (батько —колиш. капітан рос. армії, а ма-ти — з роду гетьмана І.Виговсько-го). По закінченні кадетськогокорпусу в м. Орел (нині місто вРФ) Б. навч. в Михайлівськомуартилер. уч-щі в Санкт-Петербу-рзі. Редагував ж. «Михайловец»,що виходив 1902—03, де друкувавматеріали про Україну. Закінчив-ши Михайлівське артилер. уч-ще(1905), служив офіцером у фортеціОсовець (нині тер. Польщі) на ро-с.-нім. кордоні. Був чл. таємноїорг-ції «Всеросійський союз офі- -церів», яка планувала примуситиімп. Миколу II проголосити конс-титуцію й встановити федератив-ний устрій в Росії.

На поч. 1908 за участь у повс-танні в Осовецькій фортеці бувзаарештований і ув’язнений в су-мнозвісних «Хрестах» (тюрма ум. Санкт-Петербург). Після втечіз в’язниці нелегально дістався доФранції, де залишився як політ.емігрант. Був фундатором і скарб-ником Укр. клубу в Парижі, дру-кував статті про Україну у франц.пресі.

1910 побував на Буковині,брав участь у вічах, виступав назахист укр. ун-ту в м. Чернівці, защо знову заарештований. Звіль-нившись з ув’язнення (1911), че-рез Швейцарію повернувся доФранції. 1913—14 працював уВерсалі у Вищій садівничій шк.

До Першої світової війни співпра-цював в укр. часописах «Дзвінок» і«Діло» (Львів), «Рада» (Київ), «Сніп»(Харків), «Рідний край» (Полта-ва) та ін. 1914 переїхав до Женеви(Швейцарія), де 1915 став фунда-тором і секретарем укр. т-ва «Гро-мада». 1915—16 прослухав три се-местри на соціально-екон. ф-тіЛозаннського ун-ту.

1915—17 виконував обов’язкипредставника Союзу визволенняУкраїни (СВУ) в Швейцарії, ро-бив огляди преси для «ВісникаСВУ» та був ред. місячника «LaRevue Ukrainienne».

Згодом опублікував свої спо-гади «Рік 1917. Початок другої ре-волюції в Росії, як вона відбиласясеред українців у Швейцарії. (Затогочасними нотатками)» («Ви-звольний шлях», Лондон, 1958).Разом з П.Чикаленком заснував«Українську книгарню» у Лозанні(Швейцарія), яка діяла 1917—19.

Від трав. 1917 — ред. тижне-вика «L’Ukrainе» та заст. дир.Укр. пресового бюро в Лозанні.Наприкінці 1918 Директорія УНРпризначила його консулом УНР вЛозанні. 1921 — делегат від Ук-раїнської автокефальної православ-ної церкви на конгресі «Універ-сального альянсу для міжнаціо-нального братства через церкву» вЖеневі, де зачитав меморандумпро УАПЦ. Від 1922 — офіц. упов-новажений від УАПЦ (Київської)у Зх. Європі. 1925—26 видававцерк. бюлетень «Благовісник», щовиходив кількома мовами, бравучасть у Всесвітньому церк. кон-гресі в Стокгольмі (Швеція). 1929закінчив теол. ф-т Женевськогоун-ту. Від 1930 видавав церк. бю-летень «Екклезія» франц. і укр.мовами. У Женеві заснував Укр.клуб, який організовував акції«порятунку голодуючих» під часголодомору 1932—1933 в Україні.

Багато років був кореспон-дентом часописів, що видавали-ся укр. та ін. мовами, зокрема«Шлях» (Зальцведель), «Українськеслово» (Берлін), «Українська три-буна» (Варшава), «Америка» (Фі-ладельфія), «Діло», «Рідний край»(Львів), «Воля» (Відень), «Нове жит-тя» (Прага), «Дніпро» (Чикаго),«Дзвін» (Рівне) та ін.

З 1939 за призначенням урядуУНР на еміграції був дир. Центр.допомогового к-ту Укр. Червоно-го Хреста на чужині. 1945—46 ма-теріально допомагав укр. емігран-там, які після Другої світової війниперебували в таборах для пересе-

208БАЧИНСЬКИЙ

В.М. Бачинський.

Є.В. Бачинський.

ленців, пожертвувавши 2 тис. дол.особистих заощаджень. 1955 Б.висвячений на єпископа УАПЦ —Соборноправної. Багато зробивдля зміцнення укр. правосл. цер-кви в країнах Європи.

П. у м. Бюль (Швейцарія).Літ.: Бачинський М.С. Олександр

та Євген Бачинські. В кн.: Українськабіографістика, вип. 2. К., 1999; Стрель-ський Г. Діячі України доби національ-но-визвольних змагань (1917—1920 рр.).«Iсторія в школі», 2000, № 3; Його ж.Українські дипломати доби національ-ного державного відродження (1917—1920 рр.). К., 2000.

Г.В. Стрельський.

БАЧИНСЬКИЙ Лев Васильович(14.07.1872—11.04.1930) — укр.громад. і політ. діяч, правник. Н.в с. Серафинці (нині село Горо-денківського р-ну Iвано-Франк.обл.). Закінчив юрид. ф-т Чернів.ун-ту. У м. Станіслав (нині Iва-но-Франківськ) відкрив адвокат-ську контору. 1900 брав участь узаснуванні спортивно-пожежногот-ва «Січ» у с.Завалля (нині селоСнятинського р-ну Iвано-Франк.обл.). Чл. та голова Русько-україн-ської радикальної партії. 1907,1911—18 — депутат австрійс. пар-ламенту. 1914 увійшов до Головноїукраїнської ради. 1915—16 — чл.Заг. укр. ради у Відні. 1918—19 —віце-президент Української націо-нальної ради ЗУНР, один із авторів«передвступного» договору від 3січ. 1919 про злуку УНР і ЗУНР(див. Акт злуки 1919) та законупро заг. реформу. У січ. 1919 очо-лював делегацію ЗУНР на святізлуки в Києві. Від 1926 — головаУкраїнської соціалістичної ради-кальної партії. 1928—30 — депутатпольс. сейму.

П. поблизу м. Відень, похова-ний у м. Станіслав.

Літ.: Погребенник Ф. Левко Бачин-ський. Коломия, 1994.

П.В. Шкраб’юк.

БАЧИНСЬКИЙ Омелян (1833—10.07.1907) — укр. актор і режи-сер, кер. театру. Н. в с. Жукотин(нині село Турківського р-нуЛьвів. обл.). 1852—57 працював упольс. театрі, 1858—63 — антреп-ренер польс.-укр. трупи, що ви-ступала на Сх. Поділлі (на Жито-мирщині та в Кам’янці-Подільсь-кому), в Одесі й Києві. Згодом —організатор і перший дир. укр.професійного театру т-ва «Руськабесіда» у Львові (1864—67; 1873 і1880). Поставив п’єси «Маруся»(за Г.Квіткою-Основ’яненком),

«Вечір на хуторі» (за тв. М.Гоголя)та ін. Як актор відзначався в ро-лях комедійного плану. 1894 за-лишив театр. Його дружина Тео-філія (1837—1906) була таланови-тою артисткою.

П. у м. Самбір у злиднях.В.І. Горинь.

БАЧИНСЬКИЙ Юліан Олексан-дрович (псевд. і криптоніми: Су-мний, Юродивий, Julian B., Ю.Б.;28.03.1870—06.06.1940) — укр.громад. і політ. діяч, публіцист.Н. в с. Новосілка (нині село Під-гаєцького р-ну Терноп. обл.).Навч. у Львів. (юрид. ф-т) та Бер-лінському ун-тах. Один із засн.Русько-української радикальної пар-тії (1890), а 1899 — Української со-ціал-демократичної партії (до1914 — голова). Автор праці «Ук-раїна irredenta», в якій обґрунту-вав необхідність створення Укр.незалежної д-ви (1895, 1900,1924). Опубл. також праці «Льос-си» (1904), «Українська іммігра-ція в З’єднаних Державах Амери-ки» (1914), «Большевицька рево-люція і українці: критичні заміт-ки» (1925, 1928), «Як я видав “Ук-раїнську еміграцію”: зразок куль-тури “Українського Піємонту” зпоч. ХХ віку» (1930) та ін. 1918Б. — чл. Української національноїради ЗУНР; 1919 — представникУНР у Вашингтоні. Наприкінцілистоп. 1933 разом з дочкою Оле-ною приїхав до Харкова. Працюваву ред. «Української радянської ен-циклопедії».

У листоп. 1934 заарештова-ний. Загинув у концтаборі.

Літ.: Українська журналістика віменах; вип. 1. Львів, 1994; Шапо-вал Ю. Помилування не просив: не-відомі сторінки біографії Юліана Ба-чинського. «ЛУ», 1996, 22 лют.; Бе-гей І. Юліан Бачинський: соціал-де-мократ і державник. К., 2001.

П.В. Шкраб’юк.

«БАШЕНЦІ» — сформована 1874група радикально налаштованоїмолоді, переважно студентів Но-ворос. ун-ту, які поділяли погля-ди ідеолога народництва П.Лав-рова. Назва походить від місцязібрань у башті будинку Новико-ва в Одесі.

Навколо лідерів «Б.» — Г.По-пка, I.Волошенка, Ф.Щербини —громадилися насамперед земля-ки, в т.ч. вихідці зі ставро-польської семінарії Є.Побєдонос-цев, Л.Добровольський, П.Улья-нов, а також П.Iвановська, Г.Чер-нявська, А.Шаповалова та ін.

Дотримувалися неписанихправил ведення соціаліст. пропа-ганди, «ходіння в народ». Налаго-дили зв’язки з Лавровим, петерб.народниками та «Південноросійсь-ким союзом робітників», після роз-грому якого прилучили до себечастину його членів, зокрема Гна-та й Iвана Iвичевичів, Г.Iванченка.1876 Попко звітував про діяль-ність «Б.» на з’їзді «лавристів» уПарижі.

1877 гурт припинив своє існу-вання. Щербина з дружиною (А.Ша-поваловою) опинився на засланніу Вологодській губ., Попко, Во-лошенко, Iванченко, брати Iвиче-вичі пристали до київ. революц.народників, Побєдоносцев і Уль-янов повернулися на Ставропол-ля (нині край РФ).

Літ.: Лавров П.Л. Народники-про-пагандисты 1873—1878 гг. Л., 1925; Ру-дько М.П. Революційні народники наУкраїні (70-ті роки XIX ст.). К., 1973.

П.Г. Усенко.

БАШКИРИ В УКРАЇНІ. Біль-шість башкирів оселились в Укра-їні за рад. часів унаслідок трудовоїміграції в СРСР. Тюркське похо-дження (термін «башкир» утво-рився від тюркських «баш» — го-лова та «курт» — вовк) зближуєбашкирів в Україні з кримськимитатарами. Вони часто маютьспільні громад. інституції (Респ.федерація татар і башкирів Кри-му). Башкири складають нині од-ну з нацменшин України (на 2001—4,2 тис. осіб, 0,008 % від усьогонас. України). Істор. батьківщи-ною башкирів є Республіка Баш-кортостан, що входить до РФ направах автономії. Нині 40 % баш-кирів мешкають за межами Рес-публіки Башкортостан (башкиристановлять 0,9 % нас. останньої).Україна не належить до країн, деіснує значна башкирська діаспо-ра. Дружні стосунки між Украї-ною і Республікою Башкортостан(2002 підписана угода про екон.і гуманітарне співробітництво)сприяють задоволенню культ. по-треб діаспор в обох країнах (75тис. українців Башкортостану ма-ють найкращі в РФ умови длярозвитку культ.-нац. сфери: тутдіють нац. школи, укр. т-во «Коб-зар» тощо).

Літ.: Башкортостан: Культура и ис-кусство. Уфа, 2000; Рахматуллина З.Я.Башкирская традиция: Социально-философский анализ. Уфа, 2003.

Д.С.Вирський.

БАШМАЧКА, городище — пам’я-тка черняхівської культури. Розта-

209БАШМАЧКА

Л.В. Бачинський.

О. Бачинський.

Ю.О. Бачинський.

шов. біля с. Башмачка Солонян-ського р-ну Дніпроп. обл. Укріп-лення розміром 40 60 м, з полязахищене ровом та поділеною накліті кам’яною стіною 3 м завтов-шки з дерев’яним верхом, на від-стані 24 м — другий рів. Рештастін — дерев’яні на підмурку.Всередині стояла центр. будівля,вздовж стін — житла. Городищемогло бути резиденцією місц. во-ждя. Поблизу на могильникузнайдено курганне поховання«князівського» рангу. Датуєтьсякін. 3—4 ст.

Літ.: Смиленко А.Т. Городище Ба-шмачка III—IV в. н. е. К., 1992.

Б.В. Магомедов.

БАШТАНСЬКА РЕСПУБЛІКА1919 — сел. територіальне про-тиденікінське формування (див.Денікіна режим в Україні 1919—1920) з центром у с. Полтавка (Ба-штанка) на тер. сучасної Микола-їв. обл. (з 1928 Баштанка, нинімісто). 15 верес. 1919 жителі с. Пол-тавка почали боротьбу проти де-нікінців. До них приєдналися жи-телі навколишніх сіл: Балацьке(нині в складі с. Христофорівка),Піски, Христофорівка (усі Баш-танського р-ну), Сергіївка (Берез-негуватського р-ну). Тер., підкон-трольна повстанцям, охоплювала1,5 тис. км2. Їхні військ. сили на-лічували 3 тис. бійців.

30 верес. сформовано штабБ.р. (нач. штабу — есер-бороть-бист П. Тур). Під його проводомбуло здійснено низку бойових опе-рацій, зокрема: зруйновано заліз-ничну колію між ст. Явкине—Новополтавка, Лоцкине—Явкине;порушено телеграфний зв’язок полінії: Херсон—Миколаїв— Полта-ва—Харків; визволено від де-нікінців с. Горіхівка (нині с-щеЖовтневого р-ну), Калівка таст. Водопій (нині тер. м. Мико-лаїв); організовано похід на Ми-колаїв. Повстанці підтримувализв’язки з Висунською нар. респу-блікою (з центром у посаді Ви-сунськ, нині село Березнегуватсь-кого р-ну; існувала від верес. до21 листоп. 1919).

12 листоп. Полтавка була роз-громлена військами ген.-майораЯ.Слащова, однак боротьба про-довжувалась, і базою партизансь-кого загону Б.р. стала єврейс. ко-лонія Ефінгар (нині с. ПлющівкаБаштанського р-ну). Загін налічу-вав 200 бійців і використовувавтактику розсіювання. Повстанцідіяли біля колонії Добра (ниніс. Добре Баштанського р-ну) та

с. Березівка. Остаточно загін роз-громлено 27 груд. 1919 в с. Пол-тавка. 1925 IX Всеукр. з’їзд радприйняв постанову про нагоро-дження с. Полтавка (Баштанка)почесним Червоним прапором.

Літ.: Боротьба за владу Рад на Ми-колаївщині. Миколаїв, 1959; Балко-вий П.М. Війна без флангів. К., 1966;Супруненко Н.И. Очерки гражданскойвойны и иностранной интервенции наУкраине. М., 1966; Котляр Ю.В. Повс-танський рух селян Півдня України:Висунська і Баштанська республіки(1919—1920 рр.). Миколаїв, 1999.

Ю.В. Котляр.

БАШУЦЬКИЙ Олександр Пав-лович (11.04(30.03).1803—07.04(26.03).1876) — військовик, жур-наліст, видавець, історик. Н. вСанкт-Петербурзі в родині дво-рянина з Черніг. губ. Павла Ба-шуцького, петерб. коменданта.Навч. в Пажеському корпусі (1811—22). Військ. службу почав прапор-щиком лейб-гвардії Ізмайловсь-кого полку. Від 1824 — ад’ютантпетерб. генерал-губернатора Ми-хайла Милорадовича, якого су-проводжував по Сенатській пл.26(14) груд. 1825, коли того смер-тельно поранив декабрист П.Ка-ховський. 1849 записав свої спога-ди про цей день (опубл. Вільноюросійською друкарнею з 1860 та в«Историческом вестнике» 1908).Від 1833 — на цивільній службі, з1836 — камергер, 1849 — дійснийстатський радник.

Автор розвідки «ПанорамаСанкт-Петербурга» (ч. 1—3. СПб.,1834), статей у газетах «Севернаяпчела», «Санкт-Петербургские ве-домости», журналах «Отечествен-ные записки», «Сын Отечества»та ін. Ініціатор і укладач альмана-ху «Наши, списанные с натурырусскими», поширеного в 14 вип.1841—42 (серед запрошених нимдо праці — Г.Квітка-Основ’янен-ко, на племінниці якого Марії вінбув одружений; Основ’яненко, всвою чергу, залучив Т.Шевчен-ка — як художника-ілюстратора).

Протягом 1830-х рр. видавнизку часописів із цінними мате-ріалами, в т.ч.: «Журнал общепо-лезных сведений» (1835—39) й«Листок промышленности, реме-сел, искусств и фабрик» (1838—39). 1840 з присвятою Г. Основ’я-ненку випустив «Очерки из порт-феля ученика натурного класса.Тетрадь первая: Мещанин». На-писав передмову до «Театрально-го альбома» (1842—43). Власнийтвір «Самоотверженные» вмістив

в альманасі «Молодик» 1844. Реда-гував тижневик «Иллюстрация»(1847—49).

Наприкінці 1849 отримав від-ставку через зведений на ньогонаклеп, пішов послушником домонастиря (деякий час перебуваву Києво-Печерській лаврі). 1854 по-вернувся «в мир», зайнявся місіо-нерською діяльністю, благочин-ністю, збиранням коштів на церк.заходи, малював образи. Виступаву газ. «Домашняя беседа для на-родного чтения» В.Аскоченського.На схилі віку захопився гомео-патією, безкорисливо лікував нуж-денних.

П. у м. С.-Петербург.Літ.: Смирнов-Сокольский Н. Рас-

сказы о книгах. М., 1983; Наши, спи-санные с натуры русскими. М., 1986;Шикин В.Н., Охотин Н.Г. Башуцкий. Вкн.: Русские писатели: 1800—1917, т. 1.М., 1989; Листи до Тараса Шевченка.К., 1993; Карташова И.В. Башуцкий. Вкн.: Русские писатели: XIX век, ч. 1.М., 1996.

П.Г. Усенко.

БАЮРАК Василь Гнатович (1722—25.04.1754) — один із кер. рухуопришків у 40—50-х рр. 18 ст. у Зх.Україні, соратник О.Довбуша.Н. вс. Дора (нині в межах м. Яремча) всім’ї селянина-бідняка. Юнакомпрацював у с. Ясенів (нині с.Верхній Ясенів Верховинськогор-ну Івано-Франк. обл.) вівчарему заможного господаря. 1744 ра-зом з батьком пристав до О.Дов-буша. Тоді вони напали на м-коБогородчани, де вбили кількох жо-внірів. 1745 здійснили рейд нас. Микуличин (нині село Ярем-чанської міськради). Після заги-белі Довбуша бл. 4 років вів влас-не сел. г-во. До активної повстан-ської діяльності повернувся 1750.Певний час діяв спільно з братомПетром і невінчаною дружиною,поки ті не загинули. Чинив напа-ди переважно малими ватагами(бл. 10 осіб) на Покутті та Буко-вині, переховувався у Молдові йна «польській стороні». Його опо-рними пунктами були села Ясеніві Довгопілля (нині с. ДовгополеВерховинського р-ну). Розорявздебільшого двори багатих госпо-дарів, лихварів і корчмарів, якихнерідко вбивав разом з дружина-ми та дітьми. Мстився можновла-дцям за скривджених бідняків,повертав останнім їхні борговірозписки. 1754 Б. було схоплено,ув’язнено і після допиту та кату-вань 25 квіт. за вироком суду при-людно четвертовано у м. Ста-ніслав (нині Івано-Франківськ).

210БАШТАНСЬКА

Літ.: Целевич Ю. Опришки. В кн:Розвідки про народні рухи на Украї-ні-Руси в XVIII в. Львів, 1897; Грабове-цький В. Антифеодальна боротьба кар-патського опришківства XVI—XIX ст.Львів, 1966.

О.І. Гуржій.

БАЯН — аварський каган (див.Авари), який жив у 2-й пол. 6 ст.н.е. і першим правив на новій ба-тьківщині цього племені — вПаннонії (тер. сучасної зх. Угор-щини, пн. ч. Югославії і сх. Авст-рії). Йому підпорядковувалисячисленні племена, які проживалитут, — слов’яни, гепіди. Антропо-логічні матеріали також вказуютьна різноетнічний склад Аварсько-го каганату — в могилах виявленіяк європеоїди, так і монголоїди.Війська Б. кілька разів загрожува-ли Константинополю.

О.П. Моця.

БЕГМА Василь Андрійович (01.01.1906—12.08.1965) — кер. пар-тизан. руху в роки Великої вітчиз-няної війни Радянського Союзу1941—1945.Н. в м. Одеса в робітн.родині. З 1928 займав керівні ком-сомольські, профспілкові та парт.посади в Херсоні, Дніпроп. та Хар-ків. обл., 1938 був у апараті ЦККП(б)У. 1939—41 — перший сек-ретар Рівнен. обкому КП(б)У.1941—42 — чл. Військ. ради 12-їармії. 1942—44 — секретар Рівнен.підпільного обкому КП(б)У, ке-рував партизан. боротьбою протигітлерівських загарбників на Рів-ненщині, команд. з’єднання. Б.присвоєно звання генерал-майо-ра. 1945—49 — 1-й секретар Рів-нен. обкому КП(б)У, 1950—59 —Хмельн. обкому КП(б)У. Від трав.1959 — голова парт. комісії ЦККП(б)У. Нагороджений 4-ма ор-денами Леніна, ін. орденами і ме-далями.

П. у м. Київ.Літ.: Украинская ССР в Великой

Отечественной войне Советского Со-юза, т. 3. К., 1975; Народная война втылу фашистских оккупантов на Укра-ине 1941—1944, кн. 1—2. К., 1985.

В.І. Клоков.

БЕЖАНОВСЬКИЙ СтаніславЮзеф (1628—10.11.1693) — польс.історик, поет. Н. в м. Львів у ро-дині міщан. Навч. в Краківськомуун-ті (1655 — магістр вільнихмист-в). Від 1666 — проф. поети-ки в цьому ж ун-ті. Як історіографКраківського ун-ту (від 1689)уклав хроніку ун-ту за 1666—88(«Annalium fundationis Petricianaeab Anno Christi 1666 usque ad An-

num 1688»), в якій, окрім універ-ситетських справ, стисло описавподії часів Яна II Казимира Ваза іМіхала-Корибута Вишневецького,а також, більш докладно, Яна IIIСобеського. 1884 Ф.Майхровичемвидано матеріали за 1683 рік; весьрукопис зберігався в б-ці Оссоліне-уму. Б. був також автором бага-тьох панегіриків.

П. у м. Краків (Польща).Літ.: Batowski A. Roczniki S.J. Bieїa-

nowskiego. Lwуw, 1842.Д.С. Вирський.

БЕЗАК Олександр Павлович(1801—11.01.1869 (30.12.1868)) —рос. держ. діяч. Н. в сім’ї колиш.секретаря правительствуючогоСенату. Закінчив Царськосельсь-кий ліцей (1819). Відзначився підчас російсько-турецької війни 1828—1829 та придушення польськогоповстання 1830—1831. Генерал-ад’ютант, нач. штабу інспектораартилерії (1849). Генерал від арти-лерії (1859). Команд. 3-го армій-ського корпусу (1856), окремогооренбурзького корпусу (1860).Здійснив кілька успішних військ.експедицій до Туркестану (1861—64). Чл. Держ. ради. Після при-значення київ., подільським таволин. генерал-губернатором (1865)енергійно проводив політику ру-сифікації та намагався послабитивплив польс. культ. традиції, зо-крема, заборонив друк Бердичів-ського календаря польс. мовою,збільшив кількість мирових посе-редників лише з росіян, контро-лював продаж викупних актів намаєтки польс. поміщиків тількиособам рос. походження, закривкілька костьолів та монастирів.Iніціював низку законодавчих за-ходів, які були спрямовані на пе-рехід земельної власності на Пра-вобережній Україні від поляків доросіян. З ініціативи Б. царськимуказом 1866 було скасовано Ка-м’янецьку римо-католицьку єпар-хію, яку замінено на правосл. ві-каріат. Велику увагу приділяв буд-ву залізниць та ін. шляхів сполу-чення.

П. у м. Санкт-Петербург.Літ.: Фамильный архив Безак.

«Московские ведомости», 1866, № 26;Никотин И.А. Столетний период(1772—1872) русского законодательст-ва в воссоединенных от Польши губе-рниях и законодательство о евреях(1649—1876), т. 1. Вильна, 1886;Шанд-ра В. Київський генерал-губернаторО.П.Безак та інтеграція Правобереж-ної України у складі Російської імпе-рії. «Київська старовина», 1997, № 6; Їїж. Київське генерал-губернаторство:1832—1914. К., 1999.

О.В. Ясь.

БЕЗБОРОДЬКИ — козацько-старшинський, згодом дворян-ський рід з Переяславщини. ЯківІванович (р. н. невід. — бл. 1730) —значковий товариш, учасник по-ходу укр. козац. полків у складірос. армії в Персію (Іран) 1726.Мав маєтності в Переяслав. сотніПереяславського полку. АндрійЯкович (1711—1780) — синЯ.І.Безбородька — генеральнийписар, згодом генеральний суддя.Мав маєтки у пн. й центр. р-нахЛівобережної України. Ілля Анд-рійович (16 лют. 1756 — 3 черв.1815) — син А.Я.Безбородька,генерал, сенатор, дійсний таєм-ний радник, граф. Учасник ро-сійсько-турецької війни 1768—1774і російсько-турецької війни 1787—1791. Очолював лівий фланг військО.Суворова при Ізмаїла штурмі1790. Власник маєтків у Росії,Україні, Литві. На його кошти такошти його брата ОлександраАндрійовича (див. О. Безбородько)засновано 1820 г-зію вищих науку м. Ніжин (з 1832 — Ніжинськийліцей).

Літ.: Лазаревский А.М. Очерки ма-лороссийских фамилий. Материалыдля истории общества в XVII—XVIII вв. «Русский архив», 1875, кн. 1;Григорович Н.И. Канцлер князь Алек-сандр Андреевич Безбородько. В связис событиями его времени, т. 1—2.СПб., 1879—81;Модзалевский В.Л.Ма-лороссийский родословник, т. 1. К.,1908.

О.І. Гуржій.

БЕЗБОРОДЬКО Олександр Ан-дрійович (25.03.1747—17.04.1799) —укр. старшина, дипломат і держ.діяч Російської імперії. Від 1797 ка-нцлер і найясніший князь. Чл.Петерб. АН (1784), мав званняпочесного аматора петерб. Акад.мист-в. Н. в м. Глухів. Син АндріяЯковича, брат Іллі Андрійовича

211БЕЗБОРОДЬКО

В.А. Бегма.

О.П. Безак.

А.Я. Безбородько.

Герб роду Безбородьків.

І.А. Безбородько.Портрет худож.Д.Г. Левицького.

(див. Безбородьки). Одержавшиґрунтовну домашню освіту, навч.в Київській акад. (див. Києво-Мо-гилянська академія), 1765 — бунчу-ковий товариш і правитель канце-лярії ген.-губернатора Лівобереж-ної України П. Румянцева (див.П.Румянцев-Задунайський). 25 ве-рес. 1769 призначений чл. Ген.суду, відстоював застосування всудочинстві норм звичаєвого пра-ва. Під час російсько-турецькоївійни 1768—1774 командував укр.полками. Після війни — київ. по-лковник. 1775 — статс-секретарімп. Катерини II. Згодом призна-чений чл. Держ. ради, фактичнокерував Колегією закордоннихсправ. Подав імператриці «Мемо-ріал у справах політичних», по-кладений в основу програми дійна Балканах і в Сх. Європі. Б. го-тував зустріч Катерини II з польс.королем Станіславом-АвгустомПонятовським 8 трав. 1787 в м.Канів. Як дипломат відіграв по-мітну роль у підготовці та здійс-ненні 2-го (1793) і 3-го (1795) по-ділів Польщі (див. Поділи Польщі1772, 1793, 1795), а також укла-денні Ясського мирного договору1791. Вмілий і досвідчений царе-дворець, користувався глибокоюдовірою імператриці, мав від неїчисленні нагороди та «милості».Перебуваючи на посаді канцлераРос. імперії, Б. ревно проводивцаристську політику на міжнар.арені. Він представляв інтересинайпоміркованішого крила в укр.автономістському русі 18 ст.1788—90 Б. опонував проектамВ.Капніста, які підтримував кн.Г.Потьомкін щодо створення ко-зац. війська на Україні. 1794 від-кинув пропозицію кн. М.Репнінапро сформування полків з колиш.запорожців для боротьби з польс.повстанням 1794 під кер-вомТ.Косцюшка. Він вбачав у цьомунебезпеку «збаламутити народ,що пам’ятає Хмельницького».Його непокоїли також контактиукраїнців Правобережної Україниз польс. повстанцями. Будучиодним із найбільших магнатівУкраїни, володарем великих ма-єтків у Білорусі, Орловській таВоронезькій губ., Б. належав дочастини укр. старшини, яка праг-нула «спокою» в усій Рос. імперії.Навколо Б. гуртувалися українці,що займали чи прагнули зайнятивисокі посади в Санкт-Петербур-зі, серед них були майбутні мініс-три П.Завадовський і Д.Трощин-ський. Наприкінці життя Б. йогоплемінник В.Кочубей (див. Кочу-

беї) керував Колегією закордон-них справ. 23 жовт. 1798 Б. при-значено віце-канцлером.

Б. спільно з В.Рубаном вважа-ється автором «Краткой летописиМалой России с 1506 по 1770год». Він прагнув слави щедрогомецената і заповів 210 тис. рублівна створення у м. Ніжин г-зії ви-щих наук (від 1832 — Ніжинськийліцей).

П. у м. С.-Петербург.Літ.: Григорович Н.И. Канцлер

князь Александр Андреевич Безборо-дько. В связи с событиями его време-ни, т. 1—2. СПб., 1879—81; Когут З.Російський централізм і українська ав-тономія: Ліквідація Гетьманщини,1760—1830. К., 1996.

Р.Г. Симоненко.

БЕЗКРОВНИЙ Кузьма Якимович(1876—1937) — укр. громад. і по-літ. діяч, економіст. Н. в станиціАхтирська (нині смт АхтирськийКраснодарського краю, РФ). На-щадок отамана Чорноморськогокозацького війська О.Безкровного(1780—1837). Голова кубанськоїделегації на відкритті пам’ятникаІ.Котляревському в Полтаві (1903).Чл. кубанського від-ня РУП(1900) і підпільної Укр. ради,один із засн. Укр. кредитовогот-ва в Харкові. Від 1917 — чл. Ку-банської військ. ради (згодом Ку-банська крайова рада), Законо-давчої ради. Вивів Кубань з церк.підпорядкування Ставропольсь-кої єпархії, заснував Кубанськуєпархію. Один з ініціаторів ство-рення Кубанської Народної Респуб-ліки і проголошення її конститу-ції, прийняття резолюції прооб’єднання Кубані й України нафедеративних засадах (січ.—лют.1918). Був чл. кубанської делегаціїдо гетьмана П.Скоропадського(лип. 1918), яка уклала таємнийдоговір про об’єднання Кубані йУкраїнської Держави. Займав у ку-банському уряді посаду міністравнутр. справ (1919). Від 1920 — наеміграції. 1923 — дир. укр. шк.для інтернованих українців вм. Юзефов (Чехія), пізніше —проф. Української господарськоїакадемії в Подєбрадах (Чехія), ви-давець час. «Кубанський край»,автор численних статей, підруч-ників і спогадів, які були виданіУкраїнським науковим інститу-том у Варшаві.

П. у м. Прага (Чехія).Літ.: Сулятицький П. Нариси з іс-

торії революції на Кубані, т. 1. Прага,1925; Іванис В. Стежками життя,кн. 1—4. Новий Ульм, 1958—62;Його ж.Боротьба Кубані за незалежність. Мю-

нхен, 1968; Білий Д.Д. Малиновийклин: Нариси з історії українськогонаселення Кубані. К., 1994; Польо-вий Р. Кубанська Україна. К., 2002.

Д.Д. Білий.

БЕЗКРОВНИЙ Олексій Данило-вич (1785—09.11.1833) — військо-вик, генерал-майор, наказнийотаман Чорноморського козацькоговійська. Отримав домашню освіту.1800 вступив на військ. службу,1803 за хоробрість у боях з горця-ми став сотенним осавулом. 24жовт. 1808 отримав чин хорунжо-го. 1811 Б. як одного з хоробрихкозаків було вибрано в лейб-гвард. Чорномор. сотню, у складіякої він брав участь у боях зфранц. військами влітку 1812, від-значившись у Бородінській битві1812. Від груд. 1812 на чолі Чор-номор. сотні брав участь у захоп-ленні м. Юрбург (нині м. Юрбар-кас, Литва), 8 і 9 трав. 1813 у битвіпід м. Баутцен (нині ФРН). У Би-тві народів під Лейпцигом 1813 Б.тяжко поранено, все ж він бравучасть ще в 12 боях. 1816 йому на-дано чин штаб-ротмістра, 1817 —ротмістра. Указом від 27 жовт. пе-реведено з лейб-гвардії в Чорно-мор. військо в чині підполковни-ка. 20 квіт. 1818 присвоєно званняполковника. 1821 командував 9-мкозац. полком. 1822 і 1823 бравучасть у закубанських походах узагоні Власова. 16 трав. 1823 при-значено команд. 3-го кінного пол-ку, з яким до листоп. 1826 перебу-вав на тер. Польщі. 27 верес. 1827призначено отаманом Чорномор.козац. війська у битвах. Під час ро-сійсько-турецької війни 1828—1829очолював особливий Таманськийзагін. За хоробрість і розпорядли-вість у бою під Анапою (нині містоКраснодарського краю, РФ) при-своєно військ. звання ген.-майораі нагороджено орденом св. Георгія4-го ст. Від ран Б. тяжко захворів іневдовзі помер.

Літ.:Фелицын Е.Д. Кошевые, войс-ковые и наказные атаманы бывшегоЧерноморского, Кавказского линей-ного и ныне Кубанского казачьеговойска. В кн.: Кубанское казачье войс-ко. Воронеж, 1888; Петин С. Собст-венный Его Императорского Величес-тва конвой. СПб., 1899; Королен-ко П.П. К биографии генерал-майораБезкровного. «Кубанский сборник»,1904, т. 11; Орлов П. Кубанские казаки.Екатеринодар, 1908; Кияшко И.И. Ку-банцы в войне 1812 г. «Кубанский сбор-ник», 1913, т. 18; Щербина Ф.А. Исто-рия Кубанского казачьего войска,т. 1—2. Екатеринодар, 1910—13.

Є.Д. Петренко.

212БЕЗКРОВНИЙ

О.А. Безбородько.Портрет худож.Д.Г. Левицького.

К.Я. Безкровний.

БЕЗМІН — міра ваги і ручнийприлад для зважування. На укр.землях у 14—18 ст. Б. зважувалилій, сало, мед, прядиво, сіль то-що. Як міра ваги становив бл.двох пудів (32,76 кг).

Літ.: Сидоренко О.Ф. Історична ме-

трологія Лівобережної України XVIII ст.

К., 1976.

Н.О. Герасименко.

БЕЗМОНЕТНИЙ ПЕРІОД —доба в історії товарного обігу вДавній Русі. В давньорус. монет-ному карбуванні, ймовірно, булаперерва: від поч. 11 ст. (припи-нення випуску срібляників) до 2-їпол. 14 ст. (відновлення монетно-го вир-ва в пн.-рус. князівствах, атакож Києві). Більшість нумізма-тів стверджують повну відсутністьмонетного обігу на сх.-слов’ян.землях у Б.п., хоча пд.-рус. скар-би 12—13 ст. містять невеликукількість монет, а згадки писем-них джерел 12—13 ст. про куни івекші (1/6 куни) з тер. як Пн., такі Пд. Русі не залишають сумнівів утому, що йдеться про тогочаснікарбовані монети. Однак безмісцевого карбування і припливумонет зі Сх. (з 2-ї пол. 10 ст.) і Зх.(з поч. 12 ст.) обіг монет на Русіповолі згасав. Давньорус. ринокпочинаючи від серед. 11 ст. дляПд. і від 2-ї пол. 12 ст. для Пн. Ру-сі дедалі більше відчував нестачумонети. У великих торгових уго-дах монети, очевидно, було за-мінено монетними гривнями (злив-ками срібла стандартної форми йваги). Дискусійним залишаєтьсяпитання, що саме заступило мо-нети в повсякденному обігу. Існу-ють теорії шкіряних і хутрянихгрошей. Але шматочки шкіри зклеймом могли бути лише креди-тними грішми, існування якихнеможливе в сусп-вах того часу;неміцні ж шкурки хутряних звірівмогли лише тимчасово замінюва-ти монети, насамперед на вели-ких міжнар. торгах (адже вонишвидко витиралися при переда-ванні з рук у руки, втрачаючи то-варний вигляд і цінність).

Можливо, у Б.п. поряд із гри-внями й невеликою кількістю мо-нет (маса яких в обігу невпиннозменшувалася) на ринку перебу-вали й виконували роль розмінноїмонети срібний лом, а також різ-номанітні товаро-гроші: шиферніпрясла, скляні намистини, муш-лі-каурі, дрібні вироби з металу,що високо цінувались у су-спільстві.

Літ.: Бекетов И.П. Краткое обоз-рение древних ходячих монет под на-званием кун, бывших в употреблениив России. «Труды и летописи Общест-ва истории и древностей российских»,1883, т. 6; Янин В.Л. Денежно-весовыесистемы русского средневековья. М.,1956; Спасский И.Г. Русская монетнаясистема. Л., 1970; Котляр Н.Ф. Ещераз о «безмонетном» периоде денеж-ного обращения Древней Руси. «Вспо-могательные исторические дисципли-ны», 1973, т. 5.

М.Ф. Котляр.

БЕЗПАЛИЙ Іван (р. н. невід. —поч. 1718) — наказний гетьманУкраїни (1658—59). Належав докозац. старшини Уманського пол-ку. До обрання гетьманом наказ-ним обіймав посаду генеральногосудді. В листоп. 1658 під м-комВарва козацькою радою обмежено-го складу, що була під контролемрос. підрозділів кн. Г.Ромоданов-ського, обраний наказним гетьма-ном. Його ставка містилася у м.Ромни. Від весни 1659 разом з рос.військами, очолюваними князя-ми О.Трубецьким, Г.Ромоданов-ським, С.Пожарським, С.Львовимта Ф.Куракіним, взяв участь у бо-йових діях проти загонів І.Вигов-ського, в т. ч. у взятті деяких укр.міст, облозі (трав.—лип. 1659) м.Конотоп. Після обрання на геть-манство Ю.Хмельницького Б. зновуген. суддя. На поч. 18 ст. став чен-цем, згодом прийняв схиму.

Літ.: Костомаров Н.И. ГетманствоВыговского. В кн.: Костомаров Н.И.Собрание сочинений: Историческиемонографии и исследования, т. 2.СПб., 1863; Герасимчук В. Виговськийі Юрій Хмельницький. «ЗНТШ», 1904,т. 59, кн. 3; Там само, т. 60, кн. 4; Вели-чко С.В. Літопис, т. 1. К., 1991; Яковле-ва Т. Гетьманщина в другій половині50-х років XVII ст. К., 1998.

В.В. Станіславський.

БЕЗПАЛКО Йосип Іванович (13.05.1881—1950) — громад. і політ.діяч. Н. в м. Чернівці у біднійміщанській родині. Через політ.діяльність виключено з г-зії. 1899заснував таємний гурток гімна-зійної та студентської молоді.1901—02 редагував газ. «Букови-на» — орган буковинської нац.орг-ції. 1903 розпочав пед. діяль-ність. Засн. одного з перших наБуковині т-в «Січ» і ред. учитель-ського час. «Промінь» (1903).1907—08 — крайовий секретарпрофспілок Буковини. 1907—14засн. і голова крайової орг-ціїУкраїнської соціал-демократичноїпартії на Буковині, 1908—14 ред.місц. парт. органу — газ. «Борба».

1915—16 — голова просвітньої ко-місії у таборі для укр. військово-полонених (м. Раштатт, Німеччи-на). Листоп. 1918 — комісарм. Чернівці. Груд. 1918 — квіт.1919 — чл. Укр. нац. ради Буко-вини, Української національної ра-ди ЗУНР. Обрано до ЦК УСДРП.Міністр праці УНР в урядіБ.Мартоса (1919—20). 1920 еміг-рував до Чехословаччини, викладавнім. мову в Українській господар-ській академії в Подєбрадах (Че-хія). Автор наук. розвідок з історіїукр.-нім. відносин. 1938 обраноголовою Українського січового со-юзу. 1947 схоплений спецслуж-бами СРСР, доправлений до Рад.Союзу та репресований. Загинув уконцтаборі (Казахстан).

Літ.: Наріжний С. Українська еміг-рація. Культурна праця українськоїеміграції між двома світовими війна-ми, ч. 1. Прага, 1942; Підкова І.,Шуст Р. Довідник з історії України,т. 1. К., 1993.

Т.С. Осташко.

БЕЗПАРТІЙНІ РОБІТНИЧІ ЙСЕЛЯНСЬКІ КОНФЕРЕНЦІЇ —одна з найпоширеніших форм ви-явлення настроїв та залучення ши-роких трудящих мас на бік більшо-вицького режиму впродовж 1-го10-річчя його існування.

Перші безпарт. конф. почалипроводитися: робітн. — наприкін-ці 1918 в Москві, сел. — восени1919 в Ярославській губ. (Росія).Тематика та строки конф. визна-чалися ЦК РКП(б). На безпарт.конф. делегати обиралися на заг.зборах, сільс. сходах. Це значнообмежувало для режиму можли-вості маніпулювання складомконф. і давало змогу брати в нихучасть різним політ. силам.

В УСРР за прикладом РСФРРбезпарт. конф. почали скликатисяна поч. 1920. Найчастішими булисел. конф. Тільки 1920 на всіх рів-нях їх відбулося 117. Розглядалисярізноманітні питання, які най-більше цікавили селян. З метоюпідняття авторитету безпарт.конф. на них з доповідями частовиступали чл. РНК УСРР таВУЦВК.

Селяни активно використову-вали той факт, що делегати оби-ралися на сільс. сходах, і прагну-ли посилати на конф. представ-ників усіх прошарків. Особливуактивність на цих сходах виявля-ли найзаможніші верстви, дляяких виступи на конф. на поч.1920-х рр. були чи не єдиною мо-жливістю легально висловити свої

213БЕЗПАРТІЙНІ

Й.І. Безпалко.

вимоги. Незважаючи на протидіювластей, склад делегатів поступо-во, але неухильно змінювався нена користь прихильників більшо-вицького режиму. Вже 1924 замо-жні селяни становили 10—15 %від заг. кількості делегатів. Томудуже швидко такі конф. стали нестільки місцем для політ. обробкиселян, як розраховував рад. уряд,скільки форумами, де селяни на-магалися донести до властей своєставлення до політики рад. владищодо селян, як-то: непропорцій-не збільшення податкового тяга-ря, «ножиці цін» та ін. З серед.1920-х рр. до екон. питань почи-нають додаватися політ. Селянивимагали поліпшення діяльностінизового рад. апарату, ліквідаціїкомітетів незаможних селян, від-новлення діяльності сел. спілок.Остання вимога викликала особ-ливе занепокоєння режиму, бозагрожувала самим його підвали-нам. Поступово такі «антирадян-ські», на думку властей, вимогизвучали на конф. дедалі частіше.Вони свідчили про усвідомленняселянством своїх потреб та ін-тересів. Намагаючись не допусти-ти подальшого їх викристалізу-вання, держ. органи почали обме-жувати коло питань, які виноси-лися на порядок денний, та де-далі рідше скликати конф., ажпоки наприкінці 1920-х рр. вонизовсім перестали відбуватися.

Робітн. конф. набули широ-кого розмаху переважно з 1925,хоча програму їх роботи було за-тверджено політбюро ЦК РКП(б)ще 4 трав. 1921. Поступово ро-бітн. конф. було замінено ін. фор-мами, зокрема вироб. нарадами.

О.І. Ганжа.

БЕЗПРИТУЛЬНІСТЬ ДИТЯЧАна початку 20 ст. Б.д. (тобто такестановище неповнолітніх у сусп-ві, коли вони живуть без піклу-вання з боку дорослих про їхнєфізичне і психічне життя, мате-ріальні потреби та духовний роз-виток) вперше набула в Україніознак соціального лиха у 2-йпол. 19 — на поч. 20 ст.

У Російській імперії не існува-ло держ. системи піклування пробезпритульників. Програма боро-тьби з Б.д., накреслена царськимурядом на Всерос. нараді щододогляду дитинства напередодніПершої світової війни, не викону-валася через брак коштів. Нечис-ленні держ. дитячі будинки булистворені лише для немовлят. Ді-тей старшого віку доглядали не-

держ. благодійницькі орг-ції. Най-більшими серед них були Київ.т-во землеробських колоній, Чер-ніг. т-во догляду, Харків. т-воденних притулків, Одес. т-вопорятунку немовлят та ін. У їхвіданні було 99 притулків, але во-ни не вважалися виховними йосвіт. закладами. Працювали йденні заклади для безпритульнихдітей (денні дитячі будинки, пло-щадки), які утримувалися на ко-шти д-ви і громад. орг-цій.

Порушення сусп. зв’язків іекон. криза, що спричинилисявійнами і революціями 1914—21(див. Перша світова війна, Лют-нева революція 1917, Жовтнева ре-волюція 1917, українська революція1917—1921, громадянська війна вУкраїні 1917—1921), а пізніше го-лодом 1921—1923, призвели до ка-тастрофічного зростання безпри-тульників в Україні — 2 млн осіб.

Рад. уряд створив держ. систе-му соціального захисту безприту-льних дітей, яка передбачала їхнєвиховання, освіту, професійнупідготовку. Осн. орг. формою ста-ли дитячі будинки (дошкільногой шкільного віку, для фізично не-повноцінних і розумово відсталихдітей) і, зокрема, дитячі м-ка яккомплекси різнотипних закладів.Уже наприкінці 1922 в Українідіяло 1511 дитячих будинків, 33трудові колонії, 14 трудових ко-мун, 9 дитячих м-чок, 22 будинкидля підлітків, в яких виховувалося170 тис. дітей.

Держ. програма боротьби з Б.д. передбачала передачу дитячихзакладів на утримання труд. коле-ктивів, а окремих безпритульни-ків — на виховання у родини.Тільки 1922 в родинах знайшлипритулок 35 тис. дітей.

Протягом 1920—30-х рр. про-блема Б. д. в УСРР була практич-но вирішена.

О.М. Мовчан.

БЕЗРУЧКО Марко Данилович(31.10.1883—10.02.1944) — укр.військ. діяч, генерал-хорунжийАрмії УНР (жовт. 1920). Н. в м.Великий Токмак Таврійської губ.(нині м. Токмак). Закінчив Одес.піх. юнкерське уч-ще (1908), Ім-ператорську військ. акад. (1914) уСанкт-Петербурзі. Учасник Пер-шої світової війни— підполковник,нач. штабу 30-го артилер. корпусуПд.-Зх. фронту. Один із засн. укр.армії, брав участь в українізаціїфронтових частин рос. армії. ЗаУкраїнської Держави працював уГенштабі. Перейшов на бік Дире-

кторії, очолив оперативний від.Генштабу Армії Української На-родної Республіки. Від квіт. 1919 —полковник, нач. штабу корпусуСічових стрільців, чл. Стрілецькоїради, з січ. 1920 — командир 6-їстрілец. д-зії Січових стрільців.Брав участь у Першому Зимовомупоході Армії УНР 1919—1920. Піс-ля походу інтернований у таборив Каліші, згодом — у Щипйорно,там розпочав працювати надсвоїми спогадами. У берез. 1920Б. і ген. О.Удовиченко сформувалидві стрілец. д-зії. 7 трав. 1920 д-зіяБ. разом із польс. армією зайнялаКиїв. Б. відзначився в обороні За-мостя (нині м. Замосць, Польща).Верес.—листоп. 1920 — команду-вав Середньою групою АрміїУНР. Наприкінці 1920 очолюваввійськ. місію і штаб Армії УНР уВаршаві. 1920—24 — військ. мі-ністр і віце-міністр уряду УНР наеміграції у Польщі, чл. Вищоївійськ. ради УНР. 1931—35 — го-лова Укр. воєн.-істор. т-ва у Вар-шаві. З початком Другої світовоївійни активно підтримував Орга-нізацію українських націоналістів.

П. у м. Варшава.Тв.: Січові стрільці в боротьбі за

державність. В кн.: Історія січовихстрільців. К., 1992.

О.Д. Бойко.

БЕЙ (бег, бек) — титул правите-лів або військ. начальників у Ос-манській імперії, Кримському ханс-тві та ін. тюркських д-вах. У сул-танській Туреччині бейлербей —князь, гол. бей, бей над беями,гол. правитель цивільної адмініс-трації та військ. сил, якими вінкомандував під час походів. УКрим. ханстві беї (кирим-беї, ка-рачі) — гол. предводителі татар.родів чи племен. Очолювали бей-лики. Найпершими були Гіреї, заними йшли Ширинські, Мансу-рови, Аргинські, Баринські, Си-джутські (Сенжутські). Вони по-сідали найвищий щабель серед ін.васалів хана, вважалися нащадка-ми перших завойовників Криму,обирали і затверджували хана, ко-ристувалися правом самостійновирушати в походи й здійснюватиграбіжницькі напади на непідвла-дні хану чи Туреччині землі, всту-пали в дипломатичні зносини зофіц. особами ін. країн, зокремамоск. князями. Беї трималися неяк васали хана, а як його союзни-ки, нерідко об’єднувалися в опози-цію, якщо вбачали з боку остан-ньої порушення своїх прав. У разі

214БЕЗПРИТУЛЬНІСТЬ

М.Д. Безручко.

підтримки з боку Осман. імперіїопозиційні беї зміщували хана зпрестолу.

Літ.: Кондараки В.Х. Универсаль-ное описание Крыма, ч. 8—13. СПб.,1875; Вишневский В.А. Феодализм вКрымском ханстве. М., 1930.

В.В. Панашенко.

БЕЙ Василь (псевд.: Улас, Титар,Василенко, Василенко Улас;1922 — трав. 1952) — публіцист,учасник визвол. змагань 1940—50-х рр. Н. в с. Литвинів (нинісело Підгаєцького р-ну Терноп.обл.). Закінчив г-зію в м. Бережа-ни, 1939—41 — студент мед. ф-туЛьвів. ун-ту. Провідник юнацтваОрганізації українських націоналіс-тів Бережанської округи, 1941учасник підстаршинської шк.ОУН(б) у Поморянах. 1941—42в’язень нім. тюрем. 1942—44 об-ласний провідник юнацтва ОУНТернопільщини. 1945—47 — кра-йовий референт пропаганди ОУНсамостійників-державників (СД)Подільського краю, 1947—49 йогокрайовий провідник. 1949—52кер. ОУН СД на Осередніх і Сх.укр. землях (ОСУЗ). Чл. Гол. про-воду ОУН СД. Активний допису-вач до підпільних газет і журналів.Автор праць «Як це насправді здопомогами російського народу»(1949), «До питання нашої політ-пропагандивної роботи у східньо-українському середовищі» (1952),«Перспективи розвитку націо-нально-визвольної боротьби вСхідній Україні» (1951—52) та ін.Нагороджений Українською голов-ною визвольною радою СрібнимХрестом заслуги (1948). Заареш-тований МДБ (1951), невдовзі по-вернувся у підпілля й продовживборотьбу. Загинув за невідомихобставин в с. Чернихів (нині селоЗборівського р-ну Терноп. обл.)

Літ.: Содоль П. Українська Повста-нча Армія, 1943—1949: Довідник. Нью-Йорк, 1994.

О.Й. Стасюк.

БЕЙЛИК — земельне володінняпатріархального родового об’єд-нання, удільне князівство на чолі збеєм у періоди родоплемінного ла-ду, середньовіччя, Нового часу наБл. Сході, у Серед. Азії, Закавказ-зі, Пн. Африці, Кримському ханст-ві. Відповідник араб. емірату.

Система поділу тер. Крим.ханства на Б. була успадкованавід Золотої Орди. Ханство поділя-лося на Б.: кримськотатар. родівШирін, Барин, Аргин, Яшлав(Сулеш) та Седжет; ногайського

роду Мансур (Мангит); половець-кого роду Кипчак. Частина Б. тутбула утворена шляхом захопленняземель родовими військ. загона-ми (у 13 ст., до встановлення вла-ди династії Гіреїв), ч. з’явилася якпожалування ханів.

Після утворення Крим. ханст-ва беї стали васалами хана. Успец. привілеї хана фіксувалисяправа бейського роду на землю,його імунітети та васальні повин-ності. За умови припинення бей-ської династії чи зради бея Б. мігперейти хану. Бей обирався пред-ставниками роду і затверджува-вся ханом. Частина земель Б. вхо-дила до домену бейського роду,ч. виділялася в умовне землево-лодіння за військ. службу бейсь-ким васалам — мурзам. Нас. окре-мого Б. складало окремі підроз-діли нар. та феод. ополчень і регу-лярної армії. Б. мав часткову ав-тономію у адм., суд. і фінансовихсправах.

Найбільшим за розміром бувБ. роду Ширін. Він займав тер.Пн. та Сх. Криму — від м. Ор-Ка-пи (нині Армянськ) на пн., м. Кара-субазар (нині Білогірськ) на зх. і дом. Боспор (нині Керч) на сх., з адм.центром у м. Солхат (нині СтарийКрим). Центр. органом управлінняБ. роду Ширін був диван.

Значними були також Б. родівАргин, Яшлав, Мансур, Барин.

Б. роду Аргин обіймав ч. Пд.Криму від м. Кафа до м. Солдайя(нині Судак). Б. роду Яшлав за-ймав ч. Пд.-Зх. Криму між річка-ми Кача та Альма. Б. роду Мансурз’явився у 17 ст. і охоплював Зх.Крим від м. Саки до м. Ак-Мечеть(нині смт Чорноморське), з цент-ром у останньому.

Б. роду Барин знаходився уПн. Криму між м. Ак-Шеїх (нинісмт Роздольне) та м. Айбар (ниніс. Войкове Первомайського р-ну).

Літ.: Смирнов В. Крымское ханст-во под верховенством ОттоманскойПорты до начала ХVIII ст. СПб., 1887;Лашков Ф. Исторические очерки крым-ско-татарского землевладения. Сим-ферополь, 1897; Кримський А. Студії зКриму. К., 1930; Сыроечковский В.Му-хаммед-Гирей и его вассалы. «Ученыезаписки Московского государствен-ного университета», 1940, вып. 61;Manz B.F. The Clans of the CrimeanKhanate: 1466—1532. «Harvard Ukraini-an Studies», 1978, vol. 2, N 3.

О.В. Кресін.

БЕЙЛІС Вольф Менделевич (24.03.1923—15.02.2001) — арабіст,джерелознавець. Д-р істор. н.(1975), проф. (1978). Н. в м. Васи-льків у родині службовців. 1940—

41, 1946—50 навч. на істор. ф-тіКиїв. ун-ту. Учасник Великої віт-чизняної війни Радянського Союзу1941—1945. 1941 — солдат, 1942—46 — офіцер Червоної армії (від1946 — Радянська армія); 1950—64— вчитель, завуч, дир. СШ№ 1 м.Чорнобиль. З 1964 — в Лугансько-му пед. ін-ті: викл., з 1970 — доц.,з 1978 — проф., 1978—89 — зав.каф-ри заг. історії. Аспірантурузакінчив у секторі феодалізмуІн-ту історії АН СРСР. Канд. дис.«Твори ал-Масуді як джерело з іс-торії Східної Європи 10 ст.» захи-стив під кер-вом рад. сходознав-ця-медієвіста, проф. Б. Заходера вІн-ті народів Азії АН СРСР. Док-торську дис. «Твори Мас’уд ібнНамдара як джерело з історії Ар-рана і Шірвана початку 12 ст. і па-м’ятник середньовічної арабськоїлітератури» захистив у від-ні сусп.наук АН Азерб. РСР. Автор понад100 наук. праць. Нагороджений2-ма орденами та 9-ма медалямиСРСР, пам’ятним знаком «50 ро-ків визволення України».

П. у м. Луганськ.Тв.: Мас’уд ибн Намдар. Сборник

рассказов, писем и стихов. Факси-миле текста, предисл. и указателиВ.М.Бейлиса. М., 1970; Ал-Идриси о Во-сточном Причерноморье иЮго-Восточ-ной окраине русских земель. В кн.:Древнейшие государства на террито-рии СССР: Материалы и исследова-ния. 1982 г. М., 1984; Политическиемотивы в творчестве поэта ал-Газзи(1049—1129). В кн.: Письменные па-мятники Востока: Историко-филоло-гические исследования. 1976—1977 гг.М., 1984; Представление о цивилиза-циях древности в системе историческихзнаний ал-Йакуби и ал-Масуди. В кн.:Ислам и проблемы цивилизационныхвзаимодействий. М., 1994; К анализуисточников для биографии Абу Исмаи-ла ал-Хусайна ат-Тугра’н. В кн.: Восто-чное историческое источниковедениеи специальные исторические дисцип-лины. М., 1994.

Літ.: Милибанд С.Д. Биобиблио-графический словарь советских восто-коведов. М., 1975; Список основныхнаучных трудов доктора историческихнаук, профессора В.М.Бейлиса. «На-роды Азии и Африки», 1984, № 5.

В.М. Даниленко.

БЕЙЛІСА СПРАВА — судовийпроцес, організований 1913 уКиєві над євреєм Менделем Бей-лісом (н. 1874 у Києві — п. 1934поблизу Нью-Йорка, США), при-кажчиком цегляного з-ду київ.передмістя, звинуваченим у вбив-стві укр. хлопчика А.Ющинсько-го. Інспірована рос. чорносотенни-

215БЕЙЛІСА

ми орг-ціями (див. «Чорна сот-ня») в Україні, Б.с. мала на метіпідбурити українців до антисе-мітських акцій. Час її появи небув випадковим. 9 лют. 1911 IIIДерж. дума почала обговорюватизаконопроекти про скасуваннямеж єврейс. осілості. Це викли-кало обурення і занепокоєнняантисемітськи налаштованих мо-нархістських партій і чорносотен-них орг-цій, які всі сили кинулипроти цього проекту. Вичерпав-ши звичні на той час антисе-мітські гасла, вони вдалися дореанімації висунутого проти євре-їв ще у середньовіччі звинува-чення, що нібито через вимогисвого віровчення євреї викори-стовують для реліг.-обрядових,«ритуальних» цілей християн.кров. Це звинувачення треба булодовести на якійсь конкретнійсправі. Саме в цей час поліціярозслідувала вбивство А.Ющин-ського, труп якого було знайденона околиці Києва, поблизу з-ду, депрацював М.Бейліс. Уже в берез.1911 київ. чорносотенці висунуливерсію про ритуальний характерубивства хлопчика. Влада підтри-мала цю версію. Залучений дослідства експерт, відомий київ.психіатр І.Сікорський, погодивсядати відповідь на питання проку-ратури, чи можливо на підставіаналізу трупа убитого визначитинаціональність убивці. Сікорськийзаявив, що вбивцями хлопчика єєвреї. З богословською експер-тизою виступав ксьондз І.Пра-найтіс, який тенденційно підібра-ними з єврейс. книг уривкамитекстів «доводив» невгамовну не-нависть євреїв до іновірців і на-самперед до християн. Отже, за-лишилося тільки підшукати дляпроцесу його гол. героя — вбив-цю-єврея. Не зупинив процесу ітой факт, що жандармській по-ліції, яка паралельно з прокура-турою вела розслідування, буливже відомі справжні вбивці —київ. бандитка Віра Чеберяк зісвоїми спільниками. За вказівкоюМін-ва юстиції вбивці були звіль-нені від суду. Натомість 12 лип.1911 заарештовано М.Бейліса.Чорносотенна преса розгорнулашалену антисемітську агітацію,закликаючи до єврейс. погромів.На підтримку Бейліса підняласяпередова укр. і рос. інтелігенція.У Франції на його захист висту-пив франц. письменник А.Франс.В.Короленко написав відкритоголиста в газ. «Речь» (30 листоп.1911) під назвою «К русскому

обществу. По поводу кровавогонавета на евреев», під яким під-писались А.Андрєєв, О.Блок, О.Куп-рін, Д.Мережковський, О.М.Толс-той, В.Вернадський, М.Туган-Ба-рановський. М.Бейліс провів підслідством 2 роки. Чорносотенцібули безсилі переконати прися-жних у причетності Бейліса доритуального вбивства. Кращіадвокати представляли інтересиБейліса на суді: О.Грузенберг,О.Зарудний, М.Карабчевський,Д.Григорович-Барський, В.Мак-лаков. «Доводи» І.Сікорського таІ.Пранайтіса розбили психіатрВ.Бехтєрєв, семітолог П.Коков-цев, проф. Київ. духовної академіїсвященик О.Глаголєв, моск. раввінЯ.Мазе. 30 жовт. 1914 суд при-сяжних, складений переважно зпростого укр. люду, виправдавМ.Бейліса. 1926 у Нью-Йоркувийшли мемуари Бейліса «Історіямоїх страждань».

Літ.: Дело Бейлиса. Стенограммы,т. 1—3. К., 1913; Тагер А. ЦарскаяРоссия и дело Бейлиса. В кн.: Королен-ко В.Г. Собрание сочинений, т. 9. М.,1955; Милибанд С. Д. Биобиблиогра-фический словарь советских востоко-ведов. М., 1975; Прицак О. Без сходо-знавства. «Східний світ», 1993, № 1;Справа Бейліса: Погляд із сьогодення.В кн.: Тези міжнародної наукової кон-ференції до 80-річчя закінчення про-цесу в справі Бейліса (Київ, 28—29жовт.1993).К.,1994.

П.В. Голобуцький.

БЕКЕТОВ Микола Миколайович(13(01).01.1827—13.12(30.11).1911)— вчений, педагог, основополож-ник фіз.-хім. наук. школи. ГоловаХарків. від-ня Рос. тех. т-ва (1880),голова Рос. хім. т-ва, дійсний чл.Петерб. АН (1886). Батько О.Беке-това. Н. в с. Алфер’євка (Нова Бе-кетовка, нині село Пензенськоїобл., РФ) в родині мор. офіцераМ.Бекетова. З 1844 навч. в Петерб.ун-ті (до 3-го курсу). Закінчив Ка-занський ун-т (1849). Магістерсь-кий ступінь здобув у Петерб. ун-ті1854 (дис. виконав у хім. лабора-торії Медико-хірургічної акад.1853). З 1855 — ад’юнкт хімії уХарків. ун-ті (від 1859 — проф.).1858 відбув у наук. відрядження закордон. 1859 виступав на засіданніПаризького хімічного т-ва. 1860одружився з Оленою Мільгоф (уних було п’ятеро дітей).

Автор низки відкриттів, у т. ч.тих, що стали підґрунтям алюміно-термії. 1864 заснував фіз.-хім. від-ня Харків. ун-ту (проіснувало до1884, останній випуск — 1888), де,

крім лекцій, налагодив практичнізаняття. 1865 опублікував доктор-ську дис. Брав участь у місц. т-вахпоширення грамотності в народі тапідтримки нужденних студентів.

1868 Б. обраний проф. хіміїНоворос. ун-ту (Одеса), але напрохання колег залишався у Хар-кові. Від 1869 друкувався в час.«Журнал Русского химическогообщества». 29 груд. 1880 (ст. ст.)йому була присуджена Ломоно-совська премія Петерб. АН.

З 1887 — знов у Санкт-Петер-бурзі, провадив дослідження вакадемічній хім. лабораторії, вик-ладав хімію на Вищих жін. кур-сах, а також майбутньому імп.Миколі II. Крім того, 1890 читавлекції у Моск. ун-ті.

П. у м. С.-Петербург.Літ.: В память 50-летия ученой де-

ятельности Николая Николаевича Бе-кетова. Х., 1904; Памяти Николая Ни-колаевича Бекетова. СПб., 1913; Тур-ченко Я.И. Николай Николаевич Беке-тов. М., 1954.

П.Г. Усенко.

БЕКЕТОВ Олексій Миколайович(19.11.1862—23.11.1941) — архіте-ктор, педагог. Син М.Бекетова.Н. в м. Харків. Закінчив 1-ше ре-альне уч-ще в Харкові. 1881—88навч. в петерб. Акад. мист-в. Задипломний проект курортного за-лу на березі моря одержав великузолоту медаль і звання класногохудож. 1-го ст. 1889 вернувся доХаркова, де розпочав професійнудіяльність. 1894 одержав званняакад. арх-ри за програму на про-ект б-ки з галереєю видатних лю-дей і музеєм нумізматики. Від1896 обіймав посаду проф. Хар-ків. технологічного ін-ту. Вико-ристовував худож. засоби й при-йоми ренесансу (див. Відроджен-ня), бароко, мусульманського зод-чества, модерну, класицизму, ам-піру, моск. зодчества 16—17 ст. іукр. нар. мист-ва. В його майсте-рнях сформувався талант творцяукр. архіт. стилю В.Кричевського.

Творча спадщина архіт. Б.тільки в Харкові налічує понад 50осн. споруд. За його проектамибудувалися споруди адм. й навч.установ, особняки в Катеринос-лаві (нині Дніпропетровськ), Сім-ферополі, Алушті, Лубнах, Києві,Новочеркаську, Ростові-на-Дону(обидва останні нині міста в РФ)та ін. містах України й Росії. Пи-сав і друкував статті у місц. пресій столичних часописах з фаховихпитань.

216БЕКЕТОВ

М.М. Бекетов.

О.М. Бекетов.

Як худож.-аквареліст виконавнизку пейзажів Криму і творів заархіт. мотивами.

П. у м. Харків.Літ.: Словник художників Украї-

ни. К., 1973; Тимофієнко В. Зодчі Ук-раїни кінця XVIII — початку ХХ сто-ліття: Біографічний довідник. К., 1999.

Р.І. Бондаренко.

БЕКМАН Яків Миколайович(05.10(23.09).1836—18(06).10.1863) —революц. діяч, журналіст. Н. в м.Зіньків у родині дрібної шляхти.Серед. освіту здобував у Полтавів кадетському корпусі та в г-зії,яку закінчив 1855. Навч. у Хар-ків. ун-ті. Один із засн. місц.революц. демократ. гуртка (1856).За організацію студентських заво-рушень 1858 виключений з ун-ту.Вільний слухач Київ. ун-ту 1859.Брав участь у створенні недільнихшкіл, підтримував П.Павлова. З2-ї пол. 1859 — співробітник газ.«Киевский телеграф», виступав ізполіт. оглядами.

У лют. 1860 заарештований.Від 18(06) берез. до 6 лип.(24черв.) того ж року — в’язень Пет-ропавловської фортеці, після чого— на засланні у Вологодській губ.Восени 1862 повернутий до Пет-ропавловської фортеці, звинува-чений у «малоросійській пропа-ганді». 12 січ. 1863 (31 груд. 1862)адміністративно висланий до м.Самара (нині місто РФ).

П. у Самарській губ.Літ.: Козьмин Б.П. Харьковские

заговорщики 1856—1858 годов. Х.,1930; Таубин Р.А. Я.Н. Бекман и харь-ковско-киевское тайное общество. Вкн.: Революционная ситуация в Рос-сии в 1859—1861 гг. М., 1963; Мара-хов Г.І. Т.Г. Шевченко в колі сучас-ників. К., 1976;Варварцев Н.Н. Проб-лемы итальянской революции на стра-ницах «Киевского телеграфа» (втораяполовина 1859 — начало 1860 г.). Вкн.: Культурные и общественные свя-зи Украины со странами Европы. К.,1990; Varvartsev M. Il democratico ucrai-no Jaciv Becman e la «questione italiana»nella metа del secolo XIX. «Rassegnastorica del Risorgimento», 1995, № 1.

П.Г. Усенко.

БЕЛА IV (1206—1270) — корольУгорщини (1235—70) з династіїАрпадів. Продовжував політикубатька та співправителя — короляАндраша II проти намагань Дани-ла Галицького об’єднати Галицькекнязівство й Волинське князівство.Підтримував противника ДанилаРостислава Михайловича, якийодружився з дочкою Б. IV. Післямонголо-татарської навали та по-

разки у Ярославській битві 1245 Б.IV уклав союз із Данилом, скріп-лений шлюбом старшого синаДанила — Лева Даниловича і донь-ки Б. IV — Констанції. Б. IV нама-гався використати допомогу ін.сина Данила — Романа Даниловичав боротьбі за австрійс. спадщинудинастії Бабенсбергів. НамаганняДанила залучити Б. IV до спільноїборотьби з Золотою Ордою закін-чилися безрезультатно. В добуправління Б. IV 1238 до Угорщи-ни переселилася половецька ор-да хана Котяна Сутойовича.

А.Г. Плахонін.

БЕЛЕНКОВИЧ Олександр Ми-хайлович (11.04(30.03).1893—15.12.1937) — рад. військ. діяч. Н. вм. Харків. Чл. РСДРП – ВКП(б) з1917. У листоп. 1917 — нач. штабуЧервоної гвардії Харкова, від груд.— комендант штабу військ РСЧА(див. Радянська армія), які велибої проти Української ЦентральноїРади. Впродовж 1918—20 коман-дував частинами Червоної армії, ут. ч. Центр. групи військ Укр.фронту, Окремої бригади, керу-вав бойовою дільницею Харків.військ. округу. Брав участь у бояхпроти австро-німецьких військ,Армії Української Народної Респуб-ліки, денікінців, у польсько-радян-ській війні 1920. Надалі обіймавкерівні посади в Червоній армії,працював в авіац. пром-сті. Реп-ресований. Страчений.

Літ.: Великий Жовтень і грома-дянська війна на Україні. К., 1987.

Л.В. Гриневич.

БЕЛЕЦЬ — місц. міра об’єму тамісткості. У джерелах зафіксованоїї застосування на Волині в 16 ст.

Літ.: Винник В.О. Назви одиницьвиміру і ваги в українській мові. К.,1966.

Н.О. Герасименко.

БЕЛЗ — місто Сокальського р-нуЛьвів. обл. Розташов. на р. Соло-кія (ліва прит. Зх. Бугу, бас. Віс-ли). Залізнична ст. Нас. 2,5 тис.осіб (1998). Перша згадка про Б. уписемних джерелах датується1030 (див. Белзька земля). У12—13 ст. Б. — центр Белзькогокнязівства, в 15—18 ст. — центрБелзького воєводства. 1388 захоп-лений Польщею. 1509 отримавмагдебурзьке право. На поч. 16 ст.сформувався як ремісничий іторг. центр. Після 1-го поділу По-льщі 1772 (див. Поділи Польщі1772, 1793, 1795) відійшов до Авс-трії (з 1867 — Австро-Угорщина).

Після розпаду Австро-Угорщини(1918) увійшов до складу Західно-української Народної Республіки.1919—39 належав Польщі. У ве-рес. 1939 окуповано нім. війська-ми. У лип. 1944 визволений війсь-ками 1-го Укр. фронту. За угодоюміж СРСР і Польщею від 16 серп.1945 відійшов до Польщі. На ос-нові договору між цими країнамивід 15 лют. 1951 передано до скла-ду УРСР. З 1951 — місто. 1951—62 — центр Забузького р-ну.

Пам’ятки: городище (10—14ст.), могильник (11—13 ст.), по-селення (11— 13 ст.), монастири-ще і монастирське кладовище(11—13 ст.), церква (дерев’яна, 17ст.), костьол домініканців (16—18 ст.), башта (1606), пам’ятникна пошанування 950-річчя першоїлітописної згадки про місто.

Ю.З. Данилюк.

БЕЛЗЬКА ЗЕМЛЯ— територіаль-не утворення у Побужжі (тер. басЗх. Бугу). Була важливим терито-ріальним компонентом форму-вання Волинської землі. Склаласянаприкінці 10 — поч. 11 ст. нав-коло м. Белз, відбитого 1030 у По-льщі Ярославом Мудрим і введе-ного до складу Давньорус. д-ви(див. Київська Русь). Тер. Б. з.важко окреслити. З літопису відо-мо, що найпівнічнішим її містомбув Всеволож, найпівденнішим —Бужськ. У 2-й пол. 12—13 ст. Б. з.була удільним князівством, якевідокремилося за Мстислава Ізяс-лавича наприкінці 1160 з Володи-миро-Волин. князівства, діста-лось його 3-му синові ВсеволодуМстиславичу. По смерті Всеволо-да (1195) Б. з. розділено між йогосинами на власне Белзьке князівс-тво, де княжити став старшийсин Олександр Всеволодич, і Чер-венське князівство, де сів молод-ший — Всеволод. Після кончиниостаннього (бл. 1214) Червенськекнязівство було приєднано Олек-сандром до Белзького. Протягом1-ї третини 13 ст. Олександр Все-володич прагнув об’єднати підсвоєю владою Волин. землю, алезазнав поразки у боротьбі з Дани-лом Галицьким (1234), після чогоБелзьке князівство приєднано доГалицько-Волинського князівства.По смерті Данила (1264) Галиць-ко-Волин. князівство розпалось іБелзьке князівство відновилося. ЗГалицько-Волинського літопису ві-домо, що 1288 ним володів синДанила — Лев Данилович.

М.Ф. Котляр.

217БЕЛЗЬКА

Бела IV.

БЕЛЗЬКЕ ВОЄВОДСТВО— адм.-тер. одиниця у складі КорониПольської (з 1569 — Речі Посполи-тої). Ств. 1462, коли тер. колиш.Белзького князівства було приєд-нано до Польщі. Займало регіонСеред. Побужжя (тер. бас. Зх.Бугу). Б. в. було найменшим заплощею на укр. землях, які опи-нилися у складі Польс. королів-ства, і займало передостаннє міс-це за чисельністю нас. Його тер.становила бл. 8900 км2. Склада-лося з повітів: Белзького (біль-ший за три ін., разом узяті), Бузь-кого, Городельського і Грабове-цького. У 18 ст. існував ще Люба-чівський пов. Після 1-го поділуПольщі 1772 (див. Поділи Польщі1772, 1793, 1795) більша його час-тина відійшла до Австрії, у складіПольс. д-ви залишилася невеликатер. із м. Дубенка (нині с. Дубин-ки Мостиського р-ну Львів. обл.)та прилеглими селами, яка й на-далі називалася Б. в. Остаточноліквідовано 1793. У Б. в. перева-жали малі міста. Воєводство буловисокорозвинутим регіоном, з 16ст. у ньому розпочалося товарневир-во зерна, що спричинило по-силення визиску селянства, вста-новлення чотириденної панщини ізагострення соціальних супереч-ностей. Велике значення дляекон. розвитку регіону мала суд-ноплавна р. Зх. Буг, яка булаважливою торг. артерією. У 16—17 ст. Б. в. спустошували періоди-чні турец.-татар. наскоки, протевід них воно страждало менше,ніж ін. укр. землі. У жовт. — напоч. груд. 1648 тер. Б. в. перебу-вала під контролем військ Б. Хме-льницького (окрім м. Белз і кляш-тора бернардинців у м. Сокаль). Начолі з Д.Виговським (див. Вигов-ські) козаки вдруге були у Белз-щині в жовт.— листоп. 1655.

Літ.: Коструба Т. Белз і Белзька зе-мля від найдавніших часів до 1772 р.Нью-Йорк—Торонто, 1989; Janeczek A.

Osadnictwo pogranicza polsko-ruskiego.

Wojewоdztwo Belskie od schyіku XIV do

pocz№tku XVII w. Warszawa, 1993.

Я.Б. Книш.

БЕЛЗЬКЕ КНЯЗІВСТВО — тер.-держ. утворення, що склалось у2-й пол. 12 ст. на тер. Серед. По-бужжя (тер. бас. Зх. Бугу) навколом. Белз. Першим белзьким кн. бувВсеволод Мстиславич (1170—95),який після смерті свого братаСвятослава Мстиславича зумівприєднати до князівства Червен-ське князівство. Його син Олек-сандр Всеволодич (1195—1210, 1215—

34 з перервою) був осн. супротив-ником Романовичів у боротьбі заВолинь. Упродовж короткого про-міжку часу Белзом володів Васи-лько Романович. У 1-й третині 13 ст.цей уділ не раз зазнавав спус-тошень від князівських міжусо-биць. Після полонення Олексан-дра 1234 Данилом Галицьким Б. к.було остаточно приєднане до Га-лицько-Волинського князівства.Після смерті (1340) останньогогалицько-волин. кн.Юрія II Боле-слава Белзька земля стала об’єк-том боротьби між Польщею і Ли-твою, а пізніше — й Угорщиною.Спочатку її захопили литовці,1349—50 нею володіли поляки.На поч. 50-х рр. 14 ст. тут утвер-дився Юрій Наримунтович, якийволодів і Холмом (нині Хелм, По-льща). Після чергового військ.зіткнення з Казимиром III Вели-ким 1366 він потрапив у васальнузалежність від Польщі, у якій пе-ребував до 1370. Тільки 1377об’єднане угорсько-польс. війсь-ко, очолене королем ЛайошемВеликим (Угорщини 1342—82,Польщі під іменем Людовик I Ве-ликий з 1370), примусило Юріяостаточно відмовитися від цьогоуділу. 1388 король Владислав IIЯгайло віддав Б. к. своїм васалам— західномазовецькій гілці Пяс-тів. Земовит IV (1388—1426) роз-давав землі мазовецькій шляхті,на ній засновувалися катол. кос-тьоли, запроваджувався польс.адм.-правовий устрій. Така по-літика викликала незадоволенняукр. нас., що вилилося у повстан-ня 1431, яке придушували значнівійськ. сили. Припинення динас-тії західномазовецьких Пястів1462 спричинило входження Б. к.безпосередньо до Корони Польсь-кої і перетворення його на Белзькевоєводство.

Літ.: Котляр М.Ф. Галицько-Во-линська Русь. К., 1998; Крип’якевич І.П.Галицько-Волинське князівство. Львів,1999.

Я.Б. Книш.

«БЕЛЛІНО-ФЕНДЕРІХ» — па-йове т-во, що виникло 1873 з ме-тою розширення вир-ва на за-снованому 1860 в Одесі мех., ча-вуноливарному та суднобудівно-му з-ді, одному з найбільших зарозмірами підпр-в відповідногопрофілю у тогочасній Україні.Правління, до складу якого вхо-дили Г.Коммерель, Г.Ган та І.Кун,також містилося в Одесі. Крімз-ду, т-ву належав Одес. еллінгдля піднімання кораблів на ре-

монт, збудований на кошти прав-ління на землі, одержаній у кон-цесію від царського уряду Росій-ської імперії. Осн. капітал т-ва —600 тис. руб. Т-во виконувало ро-боти на замовлення Мор. мін-ва,приватних осіб та організацій, ви-готовляло широкий асортиментметаловиробів, машин та механіз-мів, пром. устаткування, земле-робських, агрономічних та с.-г.знарядь праці.

Діяльність т-ва активно спри-яла становленню вироб. традиційукр. важкої індустрії.

Літ.: Указатель действующих вИмперии акционерных предприятий иторговых домов. СПб., 1905; Акционе-рно-паевые предприятия России. Пг.,1915.

О.М. Машкін.

БЕЛЬКЕВИЧ Сильвестр (світськеім’я та по батькові — Степан Анд-рійович; р. н. невід. — 1567) —київ. правосл. митрополит (1555—67). Шляхтич за походженням. Доотримання митрополії був коро-лів. віленським скарбником і меч-ником. За заслуги перед польс.королів. двором 1551 отримавпривілей на митрополію ще зажиття попереднього митрополи-та, проте «нареченним» митропо-литом проголошений лише 1556.У цьому ж році прийняв постригпід ім’ям Сильвестра. Є відомостіпро скликання Б. 1565 церк. со-бору у Вільно (нині м. Вільнюс),для вирішення питань протидіїпоширенню протестантизму тавиправлення внутрішньоцерк. не-гараздів.

Літ.: Макарий (Булгаков). Историярусской церкви, т. 9. СПб., 1888; Улья-новський В.І. Історія церкви та релігій-ної думки в Україні, кн. 1. К., 1994;Євгеній, митрополит (Болховитинов).Вибрані праці з історії Києва. К., 1995.

Н.А. Головата.

БЕ(Є)ЛЬОВСЬКИЙ (Bielowski)Август (27.03.1806—12.10.1876) —польс. історик і археограф, поет,перекладач. Н. в с. Креховичі До-линського пов. (нині село Рожня-тівського р-ну Івано-Франк. обл.)в сім’ї службовця. Вчився в школі(м. Станіслав, нині Івано-Фран-ківськ), у греко-катол. г-зії оо. Ва-силіан в Бучачі, 1828 вступив доЛьвів. ун-ту (вивчав філософію іправо). Брав участь у польськомуповстанні 1830—1831, потім вер-нувся в ун-т; 1834—36 ув’язненийавстрійс. властями за участь в та-ємній орг-ції «Союз друзів наро-ду». Закінчив навчання в ун-ті та

218БЕЛЗЬКЕ

А. Бе(є)льовський.

в Торг. акад. Здійснив перший вПольщі повний пер. «Слова о пол-ку Ігоревім» (віршований і прозо-вий) із власними поясненнями(«Похід Ігоря на половців», 1833).1838 разом із Л.Семенським ви-дав зб. «Думки», де вмістив своїпереспіви укр. нар. дум («Русал-ка», «Довбуш», «Сава» та ін.). Уліт. альманасі «Зеновія» опубліку-вав «Пісню про Генріха Побож-ного» (1839), написану під впли-вом «Слова о полку Ігоревім». Пе-рекладав тв. Ф.Шіллера, Й.В.Гете,укр. та сербські нар. пісні. Після1840 займався наук. досліджен-нями. Від 1845 працював у Нац.ін-ті ім. Оссолінських, 1850 (фор-мально 1869) став його дир.; з1862 — ред. органу Ін-ту «Біб-ліотека Оссолінських» (див. Оссо-лінеум). У зв’язку зі своєю істори-ко-видавничою працею 1847—57подорожував, працюючи в б-кахПольщі, Австрії, Німеччини, а та-кож Санкт-Петербурга і Москви.Підтримував дружні та наук. сто-сунки з І.Вагилевичем; у черв.1858 у Львові познайомився зЯ.Головацьким та П.Кулішем. Ра-зом із Вагилевичем видав ори-гінальний текст т. зв. ЛітописуНестора з пер. польс. мовою та зпоясненнями (Львів, 1864). 1864—76 упорядкував і видав 3-томну зб.польс. істор. хронік та ін. доку-ментів «Monumenta Poloniae histo-rica» («Історичні пам’ятки Поль-щі»), що містить важливі матеріа-ли для вивчення історії України;досліджував історію бойків, гуцу-лів; опублікував матеріали з істо-рії руху опришків («Покуття»,1857). За істор. дослідження рядакадемій і наук. т-в обрали Б. сво-їм чл. (зокрема, Петерб. АН).

П. у м. Львів.

Тв.: Wsteр krytyczny do dziejоwPolski. 1850; Pokucie. В кн.: Czas: Do-

datеk miesieczny, t. 6. Krakоw, 1857.Літ.: Кордуба М. Зв’язки В.Анто-

новича з Галичиною. «Україна», 1928,№ 5 (30); Грушевський М.С. Щоденник(1888—1894 рр.). К., 1997; Кічак І.Перший польський переклад «Слова».«Визвольний шлях», 1997, № 8; Крю-ков А., Томин Ю. Давній Галич і Гали-чина в польських дослідженнях XIX —поч. ХХ ст. В кн.: Галич і галицька зе-мля в державотворчих процесах Украї-ни. Івано-Франківськ—Галич. 1998.

Г.П. Герасимова.

БЕЛЯ (одиниця виміру) — паку-нок різних товарів, залежно від їхвиду, розміру: а) сукна 10 поста-вів; б) паперу 10 риз; в) полотна60 поставів.

Літ.: Торгівля на Україні XIV —середини XVII століття. Волинь іНаддніпрянщина. К., 1990.

Н.О. Герасименко.

БЕНАРДОС Микола Миколайо-вич (08.07(26.06).1842—21(08).09.1905) — винахідник. Н. в с. Бе-нардосівка Єлизаветградськогопов. Херсон. губ. (нині с. МостовеБратського р-ну Миколаїв. обл.).1862—66 навч. на мед. ф-ті Київ.ун-ту, 1866—67 — у Петровськійземлеробській і лісовій акад. уМоскві (нині Тімірязєвська с.-г.акад.). 1867 їздив до Парижа(Франція). Жив у Костромськійгуб., від 1884 — у Санкт-Петер-бурзі. 1898 переїхав до Фастова.Осн. напрями винахідницької ді-яльності — електротехніка, елект-розварювання. 1881 винайшов ду-гове електрозварювання металів ізаклав основи перспективних на-прямів у розвитку зварювальноїтехнології. Розробив усі типи су-часних зварних з’єднань; ори-гінальні вугільні та вугільно-ме-талеві електроди різної форми;точкове контактне зварювання.Запровадив механізацію і автома-тизацію зварювальних процесів.Висловив ідею зварювання в га-зовому струмені й під флюсом.Здійснив різання металів під во-дою. Автор багатьох технологіч-них і конструкторських рішень угалузі дугового електрозварюван-ня, різання і наплавлення; чис-ленних винаходів у галузях заліз-ничного й водного транспорту,енергетики, військ. справи, сільс.госп-ва, акумуляторобудування,побутової техніки.

П. у м. Фастів.Літ.: Чеканов А.А. Николай Нико-

лаевич Бенардос. М., 1983.

Л.О. Гаврилюк.

«БЕНДЕРСЬКА КОМІСІЯ»1709—1) суд. процес з розподілу майнащойно померлого гетьмана І.Ма-зепи, що проводився комісією,призначеною швед. королем Кар-лом XII 28—30 листоп. у м. Бен-дери (на той час — безпосереднєволодіння Османської імперії; ни-ні — місто в Молдові; поблизуБендер після поразки в Полтавсь-кій битві 1709 був розташов.швед. військ. табір — бл. 300осіб), між племінником гетьманаА.Войнаровським та частиною ко-зацької старшини й Війська Запо-розького (див. Мазепинська емігра-ція), а також 2) комплекс доку-ментів (нині — пам’яток укр. по-літ. та правової думки), пов’яза-

них з цією справою. Документи«Б.к.» знайдені М.Возняком уПольс. нар. б-ці (м. Варшава). Ко-зац. старшина Гетьманщини (начолі з ген. обозним І.Ломиков-ським) та Кіш Запорозької Січі (начолі з кошовим отаманом К.Гор-дієнком) у суперечці щодо спад-щини І.Мазепи звернулися за по-середництвом до Карла ХII. Швед.королю було направлено трак-тат — «Покірний меморіал Запо-розького Війська до Святого Ко-ролівського Маєстату Швеції» від7 жовт. (26 верес.) 1709. У доку-менті старшина заперечувала ле-гітимність правління гетьманаІ.Скоропадського і проголосиласебе тимчасовим вищим предста-вницьким органом Війська Запо-розького на час безгетьманства. Утрактаті викладено також поло-ження угоди, яку новообраний ге-тьман мав укласти із швед. коро-лем. За цією угодою Швеція малавзяти на себе зобов’язання вестивійну з Рос. д-вою до повногозвільнення укр. земель (у кордо-нах, визначених Зборівським дого-вором Криму з Польщею 1649), апісля звільнення України гаран-тувати останній незалежність татериторіальну цілісність. Стар-шина наполягала на необхідностіукладення Швецією союзного до-говору з Осман. імперією та га-рантування у ньому інтересів Вій-ська Запорозького. Питання прогетьман. майнову спадщину ви-кликало появу ще трьох докумен-тів: «Відповіді на витяг із меморіа-лу Запорозького Війська» А.Вой-наровського (22—25 жовт.), «Від-повіді Запорозького Війська нанеоправдану доповідь пана Вой-наровського щодо другого пунктуПокірного меморіалу цього ж Вій-ська до Святого КоролівськогоМаєстату» (25—30 жовт.) та «Реп-ліки на відповідь старшини Запо-розького Війська» А.Войнаров-ського (30 жовт. — 9 листоп.). Цідокументи й стали предметом роз-гляду суд. процесу, що проводивсяпризначеними для цього КарломХII швед. офіцерами. У «Мемо-ріалі» старшина проголошуваладемократ. політ. устрій ВійськаЗапорозького, засудила авторита-рні тенденції у правлінні І.Ма-зепи. На думку старшини, геть-ман є виборною посадовою осо-бою; обирає гетьмана козац. стар-шина; на час безгетьманства гене-ральна старшина перебирає на се-бе гетьман. повноваження та ор-ганізовує вибори; влада гетьманаістотно обмежена старшинськоюрадою; під контролем старшини

219БЕНДЕРСЬКА

М.М. Бенардос.

перебувають витрати з держ. ска-рбу (відділеного від приватногогетьман.), з посадових осіб геть-ман призначає тільки ген. стар-шину; усі ін. посади є виборними;у виборах на посади беруть участьусі козаки.

Під час «Б.к.» виникла супе-речка: чи правомочний Кіш Запо-роз. Січі бути стороною у процесіпро гетьман. майно. А.Войнаров-ський визначив Вольності ВійськаЗапорозького низового як цілкомокремий політ. організм, що непідлягає владі гетьмана. Старши-на вказувала на істор. зв’язок За-порозької Січі з Гетьманщиною. Наоснові доповіді «Б.к.» Карл ХII ви-знав право на спадщину І.Мазепиза А.Войнаровським. Правотвор-чість, що була зреалізована в доку-ментах, які розглядалися «Б.к.»,стала важливим етапом у розвиткуукр. політ. та правової думки,сприяла ревізії основ д-ви і праваГетьманщини, була однією з гол.передумов появи «Пактів і Конс-титуції прав і вольностей ВійськаЗапорозького» 1710.

Літ.: Молчановский Н. Несколькоданных о смерти и наследстве Мазепы.«Киевская старина», 1903, № 1; Колес-са Ф. Матеріали до історії козаччини з1709—1721 рр., зібрані в ШведськімДержавнім Архіві в Штокгольмі. «Ді-ло», 1910, ч. 33—40 (23 лют.); Кордт В.Матеріали з Стокгольмського держав-ного архіву до історії України другоїполовини ХVII — початку ХVIII вв.«Український археографічний збір-ник», 1930, т. 3; Возняк М. Бендерськакомісія по смерті Мазепи. В кн.: Мазе-па: Збірник, ч. 1; Грушевський М.Шведсько-український союз 1708 ро-ку. В кн.: Великий українець: Матеріа-ли з життя та діяльності М.С. Гру-шевського. К., 1992; Субтельний О.Мазепинці: Український сепаратизмна початку ХVIII ст. К., 1994; Кресін О.«Бендерська комісія» 1709 року і пи-тання про політичні та правові основиорганізації влади у Гетьманщині.«Держава і право», 1999, вип. 3; Йогож. Політико-правова спадщина укра-їнської політичної еміграції першоїполовини ХVIII ст. К., 2002.

О.В. Кресін.

БЕНДЕРСЬКА КОНСТИТУЦІЯ1710 (Конституція Пилипа Орли-ка) — документ під назвою «Пак-ти і Конституція прав і вольно-стей Війська Запорозького» 1710,укладений на договірній основі16(05) квіт. 1710 між гетьманомП.Орликом та козац. старшиною ум. Бендери (нині Молдова).

Т.В.Чухліб.

БЕНЕВСЬКИЙ (Беньовський)Станіслав Казимир (1620—1676) —

черніг. воєвода, польс. дипломат.Був прихильником порозуміння зУкр. козац. д-вою на основі ви-знання за нею автономії у складіРечі Посполитої. Мав гнучкий ро-зум, умів іти на компроміси ймайстерно інтригувати. 1657—60очолював польс. делегації на пе-реговорах із Б.Хмельницьким, І.Ви-говським та Ю.Хмельницьким. Віді-грав важливу роль у підготовці йпідписанні Гадяцького договору1658. Сприяв формуванню середукр. політ. еліти угрупованняпольської орієнтації.

Літ.: Герасимчук В. Виговщина іГадяцький трактат. «ЗНТШ», 1909,т. 87—89; Kubala Z. Wojny dunskie i pokоj

Oliwski (1657—1660). Lwоw, 1921; Histo-ria dyplomacji polskiej, t. 2. Warszawa,1982; Грушевський М.С. Історія Украї-ни-Руси, т. 8, ч. 2. К., 1997; Те саме,т. 10. К., 1998.

В.С. Степанков.

БЕНЕДИКТ ХV (Benedictus, мар-кіз Джакомо делла К’єза;21.11.1854—22.01.1922) — рим. па-па з верес. 1914. Н. в м. Генуя (Іта-лія). У роки Першої світової війни,дотримуючись нейтралітету, нама-гався запобігти розширенню вій-ни, виступав з миротворчимиініціативами. 1914 створив Бюроопіки над військовополоненими,Довідкове бюро про полонених ізагиблих, організував санітарну іпродуктову допомогу жертвам вій-ни. 24 листоп. 1919 оголосив ен-цикліку (послання рим. папи всімкатоликам) із закликом до поря-тунку дітей від голодної смерті,незалежно від національності тавіросповідання їхніх батьків. Піс-ля війни налагодив дипломатичністосунки з багатьма д-вами, ство-ривши умови для наступногоукладання конкордатів (угод, щорегулюють становище катол. цер-кви в д-ві, з якою укладається уго-да). Прихильно ставився до відро-дження укр. державності, 1919прийняв надзвичайну дипломати-чну місію Української Народної Ре-спубліки на чолі з М.Тишкевичем.Надавав гуманітарну допомогунас. і катол. духовенству Украї-ни. 13 лют. 1920 призначив апос-тольським візитатором в УкраїніДж. Дженоккі, який внаслідок не-сприятливих геополіт. обставинне зміг прибути за призначенням.Започаткував новий етап місійноїдіяльності РКЦ на Сх., що ґрунту-вався на повазі до нац. к-р та зви-чаїв, визнанні прав місц. нас. 1917створив Конгрегацію у справах Сх.

Церков і заснував Папський сх.ін-т; 1918 відродив в Україні лік-відовану 1866 імп. Олександром IIКам’янецьку римо-катол. єпар-хію.

П. у м. Рим.Літ.: Zatko J. Descent into Darkness:

The Destruction of the Roman CatholicChurch in Russia, 1917—1923. Notr-Da-me (Indiana), 1965; Хома І. Апостольсь-кий престіл і Україна: 1919—1922 рр.Рим, 1987; Гентош Л. Дипломатичніконтакти Української Народної Респу-бліки з Апостольською столицею в1919—1921 рр. у контексті східної по-літики Римської курії. «Україна модер-на», 2000, ч. 4/5.

Н.С. Рубльова.

БЕНЕДИКТИНЦІ — послідов-ники катол. чернечого ордену, за-снованого 530 Бенедиктом Нур-сійським (480—543, за ін. даними550) в Італії. Статут вимагав суво-рої дисципліни й дотриманнятрьох правил: постійного пере-бування в монастирі, утриманняй послуху, обов’язкової праці. Із7 ст. ці правила почали застосову-ватися і до жінок-бенедиктинок.На 13 ст. кількість монастирівзросла, Б. стали одним із найбіль-ших і багатих католицьких черне-чих орденів. Займалися просвітни-цькою діяльністю, організовувалишколи, збирали б-ки. Поширю-вали католицизм на слов’ян. зем-лях і в Прибалтиці. У Польщі во-ни з’явилися наприкінці 10 ст.,перші монастирі фундовано 1006.У середньовіччі в Короні Польськійіснували численні монастирі Б. ВУкраїні вони з’явилися наприкін-ці 14 ст.: в Галичині — у м. Львів,на Поділлі — у містах Кам’янець(нині м. Кам’янець-Подільський)та Язловець (нині село Бучацькогор-ну Терноп. обл). У Речі Посполи-тій під час швед. навали 1654бенедиктинські монастирі булизруйновані. На тер. України, щовходила до Російської імперії,вони ліквідовані царським уря-дом 1864.

Літ.: Trajdos T. Koœciуz katolicki naziemiach ruskich Korony i Litwy, t. 1.Wrocіaw, 1983; Gloger Z. Encyklopediastaropolska, t. 1. Warszawa, 1985; Полон-ська-Василенко Н. Історія України, т. 1.К., 1993; Христианство: Словарь. М.,1994; Релігієзнавчий словник. К., 1996.

Т.О. Комаренко.

БЕНЕФІЦІЙ (від лат. benefi-cium — благодіяння) — 1) у рим.праві — привілей, податкові піль-ги, що надавались окремій осо-бі або групі осіб за особливі за-слуги чи з ін. мотивів; 2) за часів

220БЕНДЕРСЬКА

Бенедикт XV.

середньовіччя — земельні чи ін.пожалування (зазвичай тимчасо-вого характеру) за виконаннявійськ. чи адм. служби. Поняття Б.споріднене з термінами «феод»,«лен» тощо. Зберігалося тривалийчас завдяки консерватизмові кан-целярської лексики, зокрема в та-кій інституції, як катол. церква(див. Католицизм).

Літ.: Блок М. Феодальне суспільст-во. К., 2002.

Д.С. Вирський.

БЕНЕШ (Beneš) Едвард (28.05.1884—03.09.1948) — чехословаць-кий політ. і держ. діяч. Н. в м.Кожлані (Чехія). Один із засн. йбудівничих Чехословаччини. 1918—35 — міністр закордонних справ,1921—22 — прем’єр-міністр, 1935—38 і 1940—48 — президент ЧСР.Один із кер. чехословац. делега-ції на Паризькій мирній конферен-ції 1919—1920, творець Малої Ан-танти. Сприяв встановленнюмаксимально вигідних для ново-утвореної ЧСР кордонів, зокрема,приєднанню до неї ЗакарпатськоїУкраїни («Підкарпатська Русь»;див. Сен-Жерменський мирний до-говір 1919), якій надавав великогозначення як «мосту» до Румунії йСРСР. Своєю ліберально-демок-рат. політикою Б. сприяв соціаль-но-екон. й культ. піднесенню За-карпаття у період між світовимивійнами. 1938 в часи загрози гіт-лерівської агресії відмовився відвійськ. допомоги з боку СРСР, неотримавши, як стверджує він усвоїх спогадах, від рад. уряду під-тверджень в її конкретності й до-статності та боячись ймовірноїбільшовизації Чехословаччини.Уряд ЧСР вимушений був прий-няти Мюнхенську угоду 1938. Ужовт. 1938 пішов у відставку йемігрував до США, потім до Ве-ликої Британії. 1940 в Лондоністворено емігрантський чехосло-вац. уряд та Нац. раду, і Б. зновустав президентом. У груд. 1943 вМоскві підписав рад.-чехословац.договір про дружбу, взаємну до-помогу і післявоєнне співробіт-ництво, а після визволення 1945Чехословаччини погодився напідписання рад.-чехословац. дого-вору про включення Закарпаттядо складу СРСР. 1946 обранийпрезидентом, в лют. 1948 змуше-ний був прийняти відставку мініс-трів-демократів і змиритися з ко-муніст. переворотом, але черезкілька місяців відмовився підпи-сати нову конституцію і в черв.подав у відставку.

П. у м. Сезімово-Устя (Чехія).Тв.: Речь о Подкарпаторусской

проблеме. Ужгород, 1934.Літ.: История Чехословакии, т. 3.

М., 1960.С.В. Віднянський.

БЕНКЕНДОРФ Олександр Хрис-тофорович (04.07(23.06).1781 або1783—05.10(23.09).1844) — рос.держ. діяч, генерал-ад’ютант (1819),сенатор (1826), граф (1832), один ізгол. провідників консервативноїполітики імп. Миколи I. Почес-ний чл. Петерб. АН (1827). Похо-див з остзейських поміщиків. За-кінчив єзуїтський пансіон уСанкт-Петербурзі (1798). Бравучасть у війні з Францією (1805—07), російсько-турецькій війні1806—1812, Війні 1812 і закордон-ному поході рос. армії 1813—14.1821 подав імп. Олександру I до-повідну записку про діяльність«Союзу благоденства». Брав участьу придушенні повстання декабри-стів (див. Декабристів рух) і в роз-праві над його учасниками. Відлип. 1826 — шеф окремого корпу-су жандармів і нач. Третього від-ділення. За наказом Миколи I осо-бисто наглядав за О.Пушкіним,учасниками польс. нац.-визвол.руху, за слідством у справі сел. за-ворушень 1840-х рр. Поступово пе-рейшов на бік прихильників скасу-вання кріпацтва, в якому вбачавпричину сел. повстань. Виступавза пом’якшення держ. політикистосовно євреїв. Уся діяльність Б.була спрямована на зміцненнясамодержавства.

Літ.: Занковский П.А. Правитель-ственный аппарат самодержавнойРоссии в XIX в. М., 1978; Рац Д. Отри-цательно добрый человек. В кн.: Фа-кел. 1990. Историко-революционныйальманах. М., 1990.

О.Ф. Овсієнко.

БЕРВІ-ФЛЕРОВСЬКИЙ ВасильВасильович (Вільгельм Вільгель-мович; справжнє прізв. — Берві,псевд.: Флеровський та ін.; 10.05(28.04).1829—04.10.1918) — рос.соціолог, економіст, публіцист,народник. Н. в м. Рязань (нинімісто в РФ). Закінчив юрид. ф-тКазанського ун-ту (1849). 1849—61 працював у мін-ві юстиції уСанкт-Петербурзі, займався на-ук.-викладацькою діяльністю,зблизився з революц. інтеліген-цією. 1862—87 його кілька разівзаарештовували, відбував заслан-ня в Астрахані, Сибіру, Архан-гельській губ. 1893 виїздив доЛондона та Женеви (Швейцарія).

1896 — співробітник земства вКостромі (нині місто в РФ), з1897 працював бухгалтером уЮзівці (нині м. Донецьк). Б.-Ф.сформував принципи «револю-ційної етики» як «релігії рівнос-ті». Вважав народ творцем історії,обстоював думку, що на принци-пах демократії та самоуправлін-ня народ зможе побудувати «сус-пільство-організм», яке забезпе-чить повну рівність усіх громадяні створить умови для вільного роз-витку особистості. У філософії за-ймав матеріалістичні позиції: роз-виток органічного життя на землірозумів як результат тривалої ево-люції; в теорії пізнання визнававвзаємозв’язок та взаємозалежністьявищ у природі та сусп-ві. «Неви-черпним джерелом невичерпногоруху» вважав суперечності.

П. у м. Юзівка.Літ.: Шелгунов Н.В. Воспомина-

ния. М.—Пг., 1923; Аптекман О.В. Ва-силий Васильевич Берви-Флеровский.По материалам бывшего 3-го отделе-ния и ДГП. Л., 1925; Подоров Г.М.Экономические воззрения В.В. Бер-ви-Флеровского. М., 1952.

Н.М. Северикова.

БЕРГ Лев Семенович (14(02).03.1876—24.12.1950) — рос. гео-граф, біолог. Акад. АН СРСР(1946), засл. діяч н. РСФРР (1934;від 1937 — РРФСР). Н. в м. Бен-дери (нині місто в Молдові). За-кінчив Моск. ун-т (1898). 1905—13 — зав. від. Зоологічного музеюПетерб. АН. 1916—50 — проф.,зав. каф-ри фізичної географіїПетрогр. (від 1924 — Ленінгр.)ун-ту. 1922—34 — зав. від. Держ.ін-ту дослідної агрономії (з 1930—Ін-т рибного г-ва). 1934—50 — зав.лабораторії Зоологічного ін-туАН СРСР, 1940—50 — президентГеогр. т-ва СРСР.

Досліджував озера Зх. Сибіру,Серед. Азії і Казахстану, 1912—14 — природу Черніг. губ. Авторпонад 700 наук. праць, переважноз фізичної географії, лімнології,іхтіології, кліматології, палеонто-логії, гідрології. Створив вченняпро геогр. ландшафт, розвинувучення рос. природознавця В.До-кучаєва про природні зони. Опи-сав ландшафтні зони України, за-ймався історією рос. географії ірос. геогр. відкриттів.

Ім’ям Б. названо кілька геогр.об’єктів у різних частинах світу.Його ім’я входить до лат. назвкількох десятків рослин і тварин.

Лауреат Сталінськоі премії(1951, посмертно).

221БЕРГ

Е. Бенеш.

Л.С. Берг.

О.Х. Бенкендорф.

В.В. Берві-Флеровський.

П. у м. Ленінград (нині Санкт-Петербург).

Літ.: Крупенников И.А. Л.С. Берг.Кишинев, 1976; Мурзаев Э.М. Лев Се-менович Берг. М., 1983.

Л.О. Гаврилюк.

БЕРГ Микола Васильович (05.04(24.03).1823—28(16).06.1884) — жу-рналіст, художник, історик, пере-кладач, викладач, мемуарист. Н. вм. Москва в родині чиновника.Навч. в томському уч-щі, тамбов-ській та моск. г-зіях, Моск. ун-ті(три курси історико-філол. ф-ту).Як літератор дебютував 1845 учас. «Москвитянин». Викладав уМоск. уч-щі живопису, різьби тазодчества, служив у конторі бан-ку. Учасник Кримської війни 1853—1856 (перебував при штабі голов-нокоманд. кн. О.С.Меншикова,брав участь у боях). 1855—57 опу-блікував у рос. пресі листи з армії,спомини, оповідання з військ. те-матики. У Москві 1858 видав дво-томник «Записки об осаде Севас-тополя» з додатком власних ма-люнків «Севастопольский аль-бом». Перекладав із багатьох мов,у т. ч. укр.: «Думку» та «Гамалію»Т.Шевченка в кн. «Кобзарь» за ре-дакцією М.Гербеля (СПб., 1860),низку нар. пісень і коломийок узб. «Песни разных народов» (М.,1854) і «Поэзия славян» (СПб.,1871).

Подорожував різними країна-ми, свої зарубіжні нотатки вмі-щував у місячнику «Современ-ник» та ін. вид. 1859 — кореспон-дент ж. «Русский вестник» на ав-стрійсько-італо-франц. війні, був,зокрема, в загоні Дж.Гарібальді,1863 від час. «Библиотека для чте-ния» й газ. «Санкт-Петербургскиеведомости» приїхав до Польщі.Оселившись у Варшаві, склав «За-писки о польских заговорах ивосстаниях», які від 1870 булипочасти друковані часописами«Русский архив» і «Русская стари-на», а в повному обсязі побачилисвіт чотиритомником (Познань,1884—85). З 1868 — лектор рос.мови та літ. у варшавській Гол.школі (з 1869 — ун-т). 1872 в ж.«Русская старина» опублікувавспогади про М. Гоголя. 1874—77редагував офіціозний «Варшав-ский дневник».

П. у м. Варшава.Тв.: Посмертные записки. «Рус-

ская старина», 1890—92.Літ.: Цимеринов Б.М. Источники и

происхождение «Записок об осаде Се-вастополя». В кн.: Малоисследован-ные источники по истории СССРXIX—

XX вв. М., 1964; Боборыкин П.Д. Вос-

поминания, т.1. М, 1965 ; Sztakelberg J.I.

«Pamiкtniki o polskich spiskach i pow-staniach 1831—1864» N.W.Berga. «Przeg-l№d historyczny», 1968, N 1; ШтакельбергЮ.И. Берг Николай Васильевич. В кн.:Русские писатели: 1800–1917, т.1. М.,1989; Подольская И.И. Николай Василь-евич Берг. В кн.: Русские мемуары. М.,1990; Селиванов Ф.М. Берг. В кн.: Рус-ские писатели: XIX, ч.1. М., 1996.

П.Г. Усенко.

БЕРДИ — назва до 1841 м. Бер-дянськ.

БЕРДИЧІВ — місто обл. підпо-рядкування Житомир. обл., рай-центр. Розташов. на р. Гнило-п’ять (прит. Тетерева, бас. Дніп-ра). Залізничний вузол. Нас.88 тис. осіб (2001).

Тер., на якій розташов. місто,заселена з 2 тис. до н. е. Тут вияв-лено поселення бронзового віку тазалишки двох поселень черняхів-ської культури. Є відомості про те,що 1320 ця місцевість була пода-рована вел. кн. литов. Гедиміномродині Тишковичів. Виникненняхутора, який пізніше дістав назвуБ., відноситься до серед. 15 ст.1483 його зруйнували крим. тата-ри. 1546 в акті розмежування зе-мель між Великим КнязівствомЛитовським і Короною ПольськоюБ. згадується як власність Тишко-вичів.

Після Люблінської унії 1569 Б.відійшов до Польщі. З часу побу-дови тут Я.Тишковичем замку,млина, монастиря (1627) Б. стаємістечком. 1630 власник подару-вав монастир катол. орденові Бо-сих кармелітів (див. Кармеліти).Під час національної революції1648—1676 загони повстанців начолі з М.Кривоносом визволилим-ко, зруйнувавши при цьому за-мок і монастир. Б. увійшов до Ки-ївського полку. Протягом усієї вій-ни тут стояв козац. гарнізон. ЗаАндрусівським договором (переми-р’ям) 1667 Б. у складі Брацлавсь-кого воєводства відійшов до РечіПосполитої. Нас. брало участь укозац. повстанні під проводомС.Палія (1702—04), який біля Б.1703 розгромив польс. військо.

У тривалій боротьбі за замокміж нащадками Я.Тишковича таорденом кармелітів перемога ви-явилася на боці останніх. 1739—54 кармеліти побудували кафед-ральний костьол, відкрили шк.,друкарню. Від серед. 18 ст. м-ко увласності князів Радзивіллів. Піс-ля 2-го поділу Польщі 1793 (див.

Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) Б.увійшов до складу Волинської гу-бернії як м-ко Житомир. повіту.На 1798 його нас. складало4820 осіб. 1844 Б. включено доМахнівського пов. Київської губе-рнії, 1845 набуває статусу міста, а1846 стає центром повіту.

Од серед. 19 ст. Б. — важли-вий торг.-пром. і культ. центрПравобережної України. Тут відбу-валися щорічні ярмарки. На кін.19 ст. у місті налічувалося 25 пром.підпр-в. 1877 у Б. виникло чаву-ноливарне підпр-во, яке виготов-ляло апаратуру для цукровоїпром-сті, 1897 воно перетворенена машинобудівний з-д «Про-грес». 1900—06 засновано пісоч-ний і рафінадний цукрові з-ди.

За кількістю жителів у серед.19 ст. Б. посідав четверте місце вУкраїні (після Одеси, Києва таХаркова). На 1863 тут проживало51 625 осіб, з них 46 149 євреїв(93 %). У 19 ст. Б. — один з гол.центрів хасидизму.

Під час Першої світової війни уБ. був дислокований штаб Півден-но-Західного фронту, який у верес.(серп.) 1917 став одним з осеред-ків заколоту ген. від інфантеріїЛ.Корнілова. Від 1923 — окружнийцентр, від 1932 входив до складуВін., а з верес. 1937 — Житомир.областей. Райцентр 1923—30 та з1939. В роки Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945 від 8 лип. 1941 по 5 січ. 1944місто окуповане гітлерівцями.Визволене військами 1-го Укр.фронту.

Уродженцями Б. є поет М.Аб-рамович (1859—1940), оперна спі-вачка М.Будкевич (1869—1943),письменники В.Гроссман (1905—64), В.Нестайко (н. 1930).

Істор. та археол. пам’ятки: по-селення 2—5 ст., комплекс спорудкармелітського монастиря (15—18 ст.), костьол св. Варвари (се-ред. 19 ст.), в якому 1850 вінчавсяО. де Бальзак.

Літ.: ІМіС УРСР. Житомирськаобласть. К., 1974; Костриця М.Ю.,Кондратюк Р.Ю. Історико-географіч-ний словник Житомирщини, т. 1. Жи-томир, 2002.

Я.В. Верменич.

БЕРДИЧІВСЬКА ОКРУГА —адм.-тер. одиниця УСРР (див. Ок-руга). Утв. 1923 у складі Київськоїгубернії. Окружний центр — м.Бердичів. Налічувала 13 р-нів.Протягом 1924—30 змінювалисямежі округи. Ліквідована 2 верес.1930.

222БЕРГ

М.В. Берг.

Літ.: Матеріали до опису округУСРР. Статистичні характеристики.Бердичівська округа. Х., 1926.

Я.В. Верменич.

БЕРДИШ (від угор. bard — соки-ра, колун) — вид зброї, яка вико-ристовувалася в 14—17 ст. Це бу-ла сокира із загостреним лезому вигляді півмісяця (бл. 60—100 см), насаджена на довгий дер-жак (топорище бл. 2 м). Внизу

держака нерідко знаходився т.зв.стоп або залізна оковка. Мавкілька модифікацій, різну вели-чину. Застосовувався в боях піхо-тою, переважно стрільцями, якіносили Б. на ремені за спиною. Віноз. арміях «бердишники» вва-жалися кращою частиною піхоти.

Б. був ще підставкою для ручноївогнепальної зброї. Відоме засто-сування його в рос. армії (див.Стрільці), укр. козаками, особистоБ.Хмельницьким.

Літ.: Висковатов А.В. Историчес-кое описание одежды и вооруженияроссийских войск. СПб., 1899—1902;Kwasniewicz W. 1000 sіуw o broni bialej iuzbrojniu ochronnym. Warzawa, 1981;Попенко В.Н. Холодное оружие. М.,1996.

О.І. Гуржій.

БЕРДНИК Олесь (Олександр)Павлович (25.12.1927—18.03.2003)— письменник, правозахисник.Н. в с. Вавилове (нині село Снігу-рівського р-ну Миколаїв. обл.).1945—49 навч. у театрі-студії ім.І.Франка. Працював актором,декоратором-вітражистом в об-ні«Художник». 1949 заарештованийза звинуваченням в «антира-дянській діяльності» і засудженийдо 10 років виправно-трудовихтаборів. Після повернення з ув’яз-нення від 1953 займався літ.

діяльністю, став чл. Спілки пись-менників України. За участь у ди-сидентському русі 1976 (див. Ди-сидентський рух 1960—1980-х ро-ків в Україні) виключено зі складуСпілки.

У листоп. 1976 разом із М.Ру-денком, П.Григоренком, О.Мешкостав чл.-засн. Української громад-ської групи сприяння виконанню Гель-сінкських угод. 1977 після арештуголови М.Руденка виконував обо-в’язки кер. групи. В берез. 1979заарештований органами КДБ, ав груд. 1979 засуджений на 6 роківпозбавлення волі та 3 роки за-слання. Покарання відбував уПермських таборах особливогорежиму. В берез. 1984 указомПрезидії ВР УРСР Б. помилува-но. Очолював громад. орг-цію «Ук-раїнська духовна республіка».

П. у м. Київ.Літ.: Сорока М. Олесь Бердник:

Письменники України — жертви ста-лінських репресій. «ЛУ», 1991, 16трав.; Конотопець Н. Все життя шукатиістину... Олесеві Берднику — 70. Тамсамо, 1996, 12 груд.

О.Г. Бажан.

БЕРДЯЄВ Микола Олександро-вич (18(06).03.1874—24.03.1948) —рос. філософ, публіцист. Н. вм. Київ. Виховувався в Київ. ка-детському корпусі. З 1894 навч.на природничому, потім на юрид.ф-ті Київ. ун-ту. Участь у с.-д. ру-сі стала причиною арешту Б. тавиключення його з ун-ту (1898).Вже в першій значній праці Б.«Субъективизм и индивидуализмв общественной философии.Критический этюд о Н.К.Михай-ловском» (1901) визнання марк-систського історизму доповню-ється критичними характеристи-ками «філософського матеріаліз-му». Участь Б. у зб. «Проблемыидеализма» (1902) засвідчила ос-таточний перехід дослідника напозиції реліг. філософії. 1904—05редагував реліг.-філос. журнали«Новый путь» та «Вопросы жиз-ни». Після революції 1905—1907виступав проти рос. радикалізмуяк лівого, так і правого напряму(ст. «Философская истина и ин-теллигентская правда» у зб.«Вехи», 1909; «Духовный кризисинтеллигенции. Статьи по обще-ственной и религиозной психо-логии», 1910). Гол. в наступнийперіод його працями стали книги«Философия свободы» (1911) та«Смысл творчества» (1916). Став-лення до Лютневої революції 1917у Б. було суперечливим: падіння

самодержавства він вважав неми-нучим, але і «вступ у велику не-відомість» післяреволюц. майбут-нього сприймав як загрозу хаосу,падіння «в безодню насилля».Останні настрої незабаром пере-могли: на перший план у йогороздумах виступає тема револю-ції, яка приводить до руйнації ор-ганічної ієрархії сусп-ва, «зни-щення раси кращих», занедбаннякульт. традиції — «Философия не-равенства» (1923). НеприйняттяЖовтневої революції 1917 та біль-шовизму не завадило Б. проявлятивиняткову публічну активність:він виступав з лекціями, викладавв ун-ті, організував Акад. духовноїк-ри (1918–22), проводив семінар зтворчості Ф.Достоєвського. 1922висланий більшовицьким урядом зРСФРР за кордон. Тривалий часжив у Берліні (Німеччина). Бувдеканом від-ня історії Рос. наук.ін-ту. Європ. відомість принеслайому робота «Новое средневеко-вье. Размышление о судьбе Рос-сии и Европы» (Берлін, 1924).Осмислення трагічного досвідурос. революцій та тенденцій єв-роп. розвитку привело Б. до дум-ки про закінчення «безрелігійної»,«гуманістичної епохи» і про вступлюдства в «сакральну» епоху «но-вого середньовіччя», яка характе-ризується реліг. відродженням іреліг. конфліктами, зіткненнямхристиян. та антихристиян. ідей. Відейній боротьбі 20 ст., на його ду-мку, будь-яка важлива ідея неми-нуче набуває реліг. сенсу. Це сто-сується і комунізму: «комуністич-ний інтернаціонал є вже явищемнового середньовіччя». Від 1925 до1940 Б. був ред. ж. «Путь» — про-відного вид. реліг.-філос. думкирос. зарубіжжя, де також пуб-лікували свої статті представникиєвроп. реліг. філософії (Ж.Марі-тен, П.Тілліх та ін.). Став актив-ним учасником європ. філос. про-цесу, підтримував стосунки з бага-тьма зх. мислителями: Е.Муньє,Г.Марселем, К.Бартом та ін. Свої-ми найважливішими працямиемігрантського періоду Б. вважав«Философию свободного духа» (ч.1—2. 1927—28), «О назначении че-ловека» (1931), «О рабстве и свобо-де человека» (1939), «Опыт эсхато-логической метафизики» (1947).Вже після смерті філософа поба-чили світ його книги: «Само-познание. Опыт философской ав-тобиографии», «Царство Духа ицарство кесаря» (обидві—1949),«Экзистенциальная диалектикаБожественного и человеческого»

223БЕРДЯЄВ

О.П. Бердник.

М.О. Бердяєв.

Бердиш Б. Хмельницького.

Бердиш.

(1952). 1947 Б. присуджено зван-ня д-ра теології Кембриджськогоун-ту (м. Кембридж у ВеликійБританії).

П. у м. Кламар (поблизу Па-рижа, Франція).

Літ.: Полторацкий Н.П. Бердяев иРоссия. Нью-Йорк, 1967; Н.А. Бердя-ев pro et contrа. В кн.: Антология гно-зиса, т. 1. СПб., 1994; Ильин В.Н. Бер-дяев и судьба русской философии.«Звезда», 1995, № 11.

В.В. Сербиненко.

БЕРДЯЄВ Сергій Олександрович(найбільш поширені псевд.:С.Обуховець, С.Киевский, Ста-рий театрал, Е.Велизарий; 30.01.1860—06.11.1914) — поет, проза-їк, літ. критик, перекладач-поліг-лот, мистецтвознавець, театраль-ний оглядач, журналіст, пуб-ліцист, популяризатор науки. Н. вм. Київ. Батько — офіцер, мати —княжна О.Кудашева. Навч. у Ко-легії Павла Ґалаґана, в Мор. кор-пусі (м. Санкт-Петербург), у Вю-рцбурзі (Німеччина) і Брюсселі(Бельгія). За фахом — лікар; в чи-ні колезького регістратора вий-шов у відставку і присвятив себеліт. діяльності.

Друкуватися рос. мовою по-чав у 1870-х рр., укр. — у1880-х рр. В його творчій спадщи-ні — вірші, театральні огляди, пу-бліцистика і наук.-популярні на-риси. Доробок Б. сягає більше ти-сячі праць. Тематика творів: сусп.-політ. рухи, нац.-визвол. бороть-ба. Як поет, оспівував працю, ко-хання, природу, рідний край. Б.листувався з багатьма діячамиукр. к-ри, був у дружніх стосункахз Лесею Українкою. Автор майжеста віршів укр. мовою, ч. їх опубл.у Галичині й Буковині І.Франком іО.Маковеєм. Перекладав М.Ста-рицького, Ю.Федьковича, Д.Мор-довця, М.Вороного.

Тв.: Стихотворения. Одесса, 1891;2-е изд. К., 1895; 3-е изд. К., 1896; Пе-сни шарманки. М., 1908.

Літ.: Венгеров С.А. Критико-био-графический словарь русских писате-лей и ученых (от начала русскойобразованности до наших дней), т. 3.СПб., 1892; Рыбаков М.А. С.А. Бер-дяев. В кн.: Лица: Биографическийальманах, вып. 3. М.—СПб., 1993.

М.О. Рибаков.

БЕРДЯНСЬК (до 1841 — Берди, з1939 до 1958 — Осипенко) — міс-то обласного підпорядкування За-поріз. обл., райцентр. Розташов.на узбережжі Азовського м. Заліз-

нична ст., мор. порт, аеропорт.Нас. 122 тис. осіб (2001).

Спорудження 1770 Дніпровсь-кої лінії 1768—1774 викликалоприплив до цих місць нових посе-ленців. На поч. 19 ст. тут уже іс-нувало поселення Берди, поблизуякого 1827 на березі Бердянськоїзатоки розпочалося спорудженняпристані. 1841 поселення Бердипроголошено містом і перейме-новано в Б. Таку ж назву дістав імор. порт. Від 1842 — повітовемісто Таврійської губ.

З 1925— райцентр. У роки Ве-ликої вітчизняної війни Радянсько-го Союзу 1941—1945 від 7 жовт.1941 по 17 верес. 1943 окупованегітлерівськими військами.

Б. — значний пром. центр наПд. України. Має худож. і крає-знавчий музеї. Б. — грязьовий ікліматичний курорт. Нагородже-ний 1977 Почесною ГрамотоюПрезидії ВР УРСР. У місті наро-дились: укр. письменник і етно-граф О.Сластіон, укр. фізик, акад.АН УРСР О.Галкін, укр. письмен-ник Т.Зіньківський.

М.С. Бачинська.

БЕРЕГИНІ — жін. персонажіслов’ян. міфології. Давньорус.«Слово об идолах» (тлумачення«Слова Григория Богослова на св.Крещение») говорить, що слов’я-ни початково «клали требы оупи-рем берегыням». «Слово ИоаннаЗлатоустого» зазначає, що Б. було«три девять сестрениць» (тобтобагато). Там же шанування Б. зга-дується поряд із поклонінням во-ді: «и рекам и источникам и бере-гыням». Це дає змогу пов’язуватиБ. з берегами водоймищ і зближу-вати з водними божествами — ру-салками. Останні зберегли назву«Б.» і в домовому різьбленні рос.Півночі.

В одному старовинному по-вчанні духовним дітям говорить-ся: «и мокоши и перегини и вся-ким богом мерзьким требам неприближайся». Тут «перегини»(старослов’ян. — горб, вкритийлісом), очевидно, це ті, хто меш-кає на горі (найдавніше значенняслова «брег» (берег) — гора). То-му, на думку рос. історика, фоль-клориста та етнографа О.Афа-насьєва, у Б. можна вбачати якгірських духів, горинь, так і водя-них дів, які блукають берегамирічок і струмків.

Згідно з Б.Рибаковим, зв’язокБ. з поняттями «берег» і «оберіга-ти» співвідносить їх з добрим на-

чалом і протиставляє силам зла,які у повчаннях проти язичницт-ва слов’ян були представлені упи-рями.

Літ.: Рыбаков Б.А. Язычество древ-них славян. М., 1981; Иванов В.В., То-поров В.Н. Берегини. В кн.: Мифы на-родов мира, т. 1. М., 1987; Афанась-ев А.Н. Поэтические воззрения славянна природу, т. 2—3. М., 1994.

Ю.Г. Писаренко.

БЕРЕГОВЕ — місто Закарп. обл.,райцентр. Розташов. у долині р.Тиса (бас. Дунаю). Залізнична ст.Нас. 30,1 тис. осіб (1998). На тер.міста виявлено залишки пізньо-палеолітичної стоянки (понад 12тис. років тому), поселення епо-хи неоліту (4—5 тис. до н. е.), до-би пізньої бронзи (кін. 2 тис. дон. е.), часу Великого переселеннянародів, а також поселення сло-в’ян 10—11 ст.

Засн. міста 1063 став угор.принц Ламперт, який побудувавтут свій палац. Наприкінці 11 ст.місто мало назву Лампертхаза, апотім Лампертсас. Назва «Бере-гас» вперше згадується в грамоті1499.

1241 орди хана Батия настіль-ки спустошили місто, що угор.король Бела IV змушений був пе-реселити сюди нових поселенців інадати їм низку привілеїв. Меш-канці міста отримали право віль-ного пересування, користуваннялісом, від 1247 — право вільноїторгівлі. 1342 надано статус коро-лів. міста. У 13—14 ст. Б. стаєзначним торг. центром із правомпроведення ярмарків. Від серед.15 ст. набуває розвитку ремісниц-тво.

Наприкінці 17 ст. Б. входитьдо складу Австрії (від 1867 — Авс-тро-Угорщина). Мешканці містабрали участь у нац.-визвол. війніугор. народу 1703—11 під кер-вомкн. Ференца II Ракоці проти по-сягань Габсбургів.

1824 Б. отримало право про-ведення ярмарків 12 разів на рік.Із скасуванням кріпаччини почи-нається пром. розвиток міста.З’являються підпр-ва, відкриваю-ться банки, ощадна каса, кредит-ні установи.

27 квіт. 1919 Б. окуповане че-хословац. і румун. військами. На-прикінці 1919 — у складі Чехосло-ваччини (див. Сен-Жерменськиймирний договір 1919), від 4 листоп.1938 — у складі гортистської Уго-рщини. За договором між СРСР іЧехословаччиною від 29 черв.1945 Б. у складі Закарпатської

224БЕРДЯЄВ

України возз’єднано з УРСР. Від1946 — місто. 1946—53 — центрокруги, від 1953 — райцентр.

Пам’ятки арх-ри: костьол 13—15 ст.; ансамбль споруд «Графськеподвір’я», 1629; церква і дзвіниця17 ст.

Літ.: ІМіС УРСР. Закарпатськаобласть. К., 1969; Угляй А.И. и др. Бе-регово: Путеводитель. Ужгород, 1983;Памятники истории и культуры Укра-инской ССР: Каталог-справочник. К.,1987; Нариси історії Закарпаття, т.1—2. Ужгород, 1993—95.

Г.А. Вербиленко.

БЕРЕГОВИЙ Георгій Тимофійо-вич (15.04.1921—30.06.1995) —військовик, льотчик-космонавтСРСР, генерал-лейтенант авіації.Двічі Герой Рад. Союзу (1944,1968), засл. льотчик-випробувачСРСР (1961), канд. психол. н. Н. вс. Федорівка (нині село Карлівсь-кого р-ну Полтав. обл.). У рокиВеликої вітчизняної війни Радянсь-кого Союзу 1941—1945— льотчик-штурмовик, командир ескадрильї90-го гвард. штурмового авіац.полку (4-та гвард. штурмова аві-ац. д-зія, 5-й штурмовий авіац.корпус, 5-та повітряна армія, 2-йУкр. фронт). Здійснив 185 бойо-вих вильотів. 1948—64 — льот-чик-випробувач. Від 1964 — у за-гоні космонавтів. У жовт. 1968здійснив тривалий політ на кос-міч. кораблі «Союз-3» і маневру-вання та зближення з безпілот-ним косміч. кораблем «Союз-2».1972—87 — нач. Центру підготов-ки космонавтів.

П. у м. Москва.Тв.: Угол атаки. М., 1976; О време-

ни и о себе. М., 1982; Три высоты. М.,1986.

Літ.: Романов А.П. и др. Сыны го-лубой планеты. М., 1981; Ребров М.Ф.Советские космонавты. М., 1983; Со-мов Г.А. Третья высота. М., 1983.

Л.М. Хойнацька.

БЕРЕГОВСЬКИЙ Мусій Якович(1892—02.08.1961) — музикант,збирач та дослідник муз. фольк-лору. Н. в м-ку Термахівка (нинісело Іванківського р-ну Київ.обл.) в сім’ї вчителя. У Києві за-кінчив г-зію та Київ. консервато-рію (1920) з класу композиції. Од-ночасно викладав музику в єв-рейс. школах, керував хором;1920—21 — дир. муз. шк. «Куль-тур-Ліги» у Києві. 1922—24 про-довжив навчання в Петрогр. кон-серваторії, викладав співи в дитя-чому будинку для єврейс. сиріт —жертв погромів. 1927—50 працю-

вав у закладах АН УРСР, в Ін-тієврейс. пролетарської к-ри, Київ.консерваторії, Кабінеті єврейськоїкультури АН УРСР. Від 1927 що-річно виїздив в експедиції збира-ти єврейс., укр., білорус. нар. піс-ні різних жанрів та інструмен-тальну музику.

До 1941 фонотека Б. нарахо-вувала до 1200 фоноваликів.1944—45 Б. записав від уцілілихв’язнів єврейс. гетто 70 пісень.Готував до друку 5-томне до-слідження «Єврейський музич-ний фольклор» (1-й т. вийшов1934). 1950—55 — в’язень Гулагу.Реабілітований 1956.

Тв.: Еврейская инструментальнаямузыка. К., 1937; Еврейская советскаяпесня. М., 1940; Еврейская народнаяинструментальная музыка. М., 1987.

Літ.: Береговская Э.М. Арфы на ве-рбах: Призвание и судьба Моисея Бе-реговского. М.—Иерусалим, 1994.

М.О. Рибаков.

БЕРЕЖАНИ — місто Терноп.обл., райцентр. Розташов. на р. Зо-лота Липа (прит. Дністра). За-лізнична ст. Нас. 18,3 тис. осіб(1998). Перша письмова згадка1375. 14—18 ст. — під владоюПольщі. 1530 надано магдебурзькеправо. 1554 польс. магнати Се-нявські збудували замок-форте-цю, що 1675—76 витримав облогутурец. військ. Нас. Б. бралоучасть у національній революції1648—1676. 1648 військо, очолю-ване Б.Хмельницьким, при під-тримці місц. нас. оволоділо зам-ком. Після 1-го поділу Польщі1772 (див. Поділи Польщі 1772,1793, 1795) — під владою Австрії(від 1867 — Австро-Угорщина).1781 — повітове місто. Післярозпаду Австро-Угорщини в лис-топ. 1918 увійшло до складу За-хідноукраїнської Народної Респуб-ліки. 1919—39 — під владоюПольщі. Від 1939 — у складіУРСР (див. Возз’єднання україн-ських земель в єдиній державі). Від1940 — райцентр. В роки Великоївітчизняної війни Радянського Со-юзу 1941–1945 від 7 лип. 1941 по22 лип. 1944 окуповане гітлерів-ськими військами, входило доскладу Генеральної губернії.

У Б. народилися поет і пе-рекладач С.Твердохліб, нар. ху-дож. України О.Кульчицька; за-кінчили г-зію поет М.Шашкевич,письменники М.Яцків, Б.Лепкий;бували О. Маковей, І.Франко, живі працював письменник А.Чай-ковський.

На околицях міста виявленозалишки стоянок доби палеолітупізнього.

Споруджено пам’ятник вої-нам-визволителям. Пам’ятки арх-ри: див. «Бережани».

Літ.: ІМіС УРСР. Тернопільськаобласть. К., 1973; Вихрущ В.П. Терно-пільщина. К., 1983; Лавренюк В.А., Рад-зієвський В.О. Тернопільщина тури-стська. Львів, 1983; Чернецький А.Славне місто Бережани. «Старожитно-сті», 1994, № 7—8; Кущ В. Бережани.Там само, 1995, № 1—2.

І.В. Савченко.

«БЕРЕЖАНИ» — історико-архіт.заповідник, комплекс споруд16—18 ст., які збереглися у м. Бе-режани. Найвидатнішою пам’ят-кою комплексу є замок (1554) —витвір оборонної арх-ри Україниепохи Ренесансу (див. Відроджен-ня). Він створювався протягомкількох будівельних періодів заучастю італ. майстрів. У 17 ст. за-мок одержав зовн. укріплення зановоголл. системою, схема якихбула розроблена Г. де Бопланом.Замок має форму неправильногоп’ятикутника. Забудова двору пред-ставлена чотирма двоповерхови-ми корпусами й триповерховимгол. палацом.

Одночасно із замком будував-ся Троїцький костьол (1554). Якзамковий костьол-усипальницявін є однією з видатних пам’ятоку стилі ренесансу в Україні. Обо-ронне значення мали комплекси зкостьолами: Різдва Богородиці(1600) з дзвіницею (1741) та Ми-колаївський (1630—83) з келіями(1716—42), споруджені для мона-стиря бернардинців. Збереглася де-рев’яна Миколаївська церква(1691), яка є зразком галицькоїшколи дерев’яного зодчества.

Ратуша (1811) віддзеркалюєриси провінційного містобуду-вання свого періоду.

Троїцький собор (1768, пере-будований 1892—1903) — цегля-ний, прямокутний у плані, три-нефний, однобаневий з граньова-ною апсидою, має виразну ком-позицію гол. фасаду з двома од-ноярусними вежами — дзвіниця-ми. У декорі екстер’єру та ін-тер’єру використані стилізованіформи рококо.

Літ.: Памятники градостроительс-тва и архитектуры Украинской ССР,т. 4. К., 1986; Пам’ятки архітектури тамістобудування України: Довідник Дер-жавного центру Національного куль-турного надбання. К., 2000.

Р.І. Бондаренко.

225БЕРЕЖАНИ

Г.Т. Береговий.

БЕРЕЖИЦЬКИЙ Прокіп (р. н. ір. с. невід.) — чигиринський пол-ковник, генеральний суддя. Похо-див із шляхетської родини Семе-на Бережицького, яка проживалау Київському воєводстві й перебу-вала у родинному зв’язку зБ.Хмельницьким (Б. був небожемгетьмана). З початком національ-ної революції 1648—1676 брав ак-тивну участь у боротьбі за визво-лення України. Восени 1648 — ко-зац. отаман у м. Ніжин. Значить-ся в козац. реєстрі з 1649. Служиву Чигиринській сотні Чигиринсь-кого полку. Брав участь у квітне-вих укр.-рос. переговорах 1658 вМоскві щодо придушення повс-тання проти гетьмана І.Виговсько-го, яке очолювали полтав. полк.М.Пушкар і кошовий Я.Барабаш.У період міжусобної війни 1658—63 (див. Громадянські війни другоїполовини 1650—першої половини1660-х років в Україні) Б. відійшоввід активної політ. і військ. діяль-ності.

Перебуваючи від 1658 на по-саді чигиринського полковника, усерп. 1665 підтримав обрання ге-тьманом П.Дорошенка. У квіт.1666 їздив у складі посольства доВаршави обстоювати інтересиУкр. козац. д-ви. Очевидно, на-прикінці 1660-х рр. став ген. суд-дею. Протягом 1668—72 підтри-мував П.Дорошенка в його боро-тьбі з претендентами на гетьман.булаву П.Суховієм і М.Ханенком. Улисті до польс. короляМіхала-Ко-рибута Вишневецького (лют. 1671),написаному спільно з ін. ген. суд-дею — С.Половцем, засвідчив під-тримку городовим козацтвом істаршиною політики П.Дорошен-ка. Разом з ін. старшинами в лют.1671 звернувся з листом до запо-роз. козацтва, в якому засуджува-лися умови Острозького договору1670 з Річчю Посполитою. На поч.1674 Б. їздив на Запорозьку Січ,щоб досягти політ. порозуміння іззапорожцями. Після капітуляціїП.Дорошенка у верес. 1676 передвійськами кн. Г.Ромодановськогота І.Самойловича залишився в Чи-гирині. Подальша доля невідома.

Літ.: Костомаров Н.И. Руина. Вкн.: Костомаров Н.И. Собрание сочи-нений: Исторические монографии иисследования, кн. 6, т. 15. СПб., 1905;Дорошенко Д. Гетьман Петро Доро-шенко. Огляд його життя і політичноїдіяльності. Нью-Йорк, 1985; Грушевсь-кий М. Історія України-Руси, т. 10. К.,1998.

В.С. Степанков.

БЕРЕЖКОВ Михайло Миколайо-вич (1850—1935) — укр. історик.

Проф. Ніжин. історико-філол.ін-ту, дослідник історії Ніжина.На каф-рі заг. історії вивчав архе-ол. пам’ятки та архів. джерела зісторії Криму, Пд. України, Чер-нігівщини. Осн. праці опубліку-вав у 1890—1900-х рр.: «Блажен-ный Игорь Ольгович князь Нов-городский и великий князь Киев-ский» (1893); «Крымские дела встаром царском архиве XVI векана основании современной архи-вной описи» (1894); «Город Не-жин в начале XIX века по описа-нию московских путешественни-ков (Заметки к истории города)»(1895); «А.Ф.Шафонский и еготруд: Черниговского наместни-чества топографическое описа-ние» (1910).

Літ.: Записки Ніжинського інсти-туту народної освіти та науково-дос-лідної кафедри історії культури й мовипри інституті. Ніжин, 1927—30; Гор-бан В.М. Ніжинському педінституту —150 років. «Радянська школа», 1970,№ 10; Ніжинський педінститут ім.М.В.Гоголя. Путівник до 150-річчя.К., 1970; Розвиток історичної наукив Ніжинському педагогічному інсти-туті ім. М.В.Гоголя (до 150-річчя вузу).«УІЖ», 1970, № 9; Спринчак Я.О., Чап-ля І.К. Славний ювілей вищої школи уНіжині. «Мовознавець», 1970, № 5;Костенко П. Ніжинський педінститут.«Пам’ятники України», 1971, № 4.

П.Т. Тронько.

БЕРЕЗА КАРТУЗЬКА — концен-траційний табір, призначений дляутримання політв’язнів. Ств.згідно з декретом президента По-льщі І.Мосціцького від 18 черв.1934 поблизу однойменного м-ка(нині м. Береза Брестської обл.,Білорусь). Більшість ув’язненихскладали українці (члени Орга-нізації українських націоналістівта Комуністичної партії ЗахідноїУкраїни). 1934 тут перебувало 200осіб, влітку 1939 — бл. 3 тис., у ве-рес. 1939 — бл. 7 тис. (у т. ч. 4,5тис. українців). Був під безпосере-днім наглядом полк. К.Бєрнаць-кого. Коменданти табору — Б.Гре-фнер і Й.Камаля. Б.К. відзначала-ся особливо жорстоким режи-мом. До в’язнів застосовувалисятортури. Табір припинив існуван-ня 18 верес. 1939, після поразкиПольщі на початку Другої світовоївійни.

Літ.: Макар В. Береза Картузька(Спомини в 1934—35 рр.). Торонто,1956.

В.І. Прилуцький.

БЕРЕЗАНСЬКЕ ПОСЕЛЕННЯ —давньогрец. поселення міськ. ти-

пу в Пн. Причорномор’ї. Розта-шов. на о-ві Березань. У давнинуце був п-ів. Б. п. засноване вихід-цями з м. Мілет (нині тер. Туреч-чини) у 2-й пол. 7 ст. до н. е. іпроіснувало до 3 ст. н. е. (див. Ан-тичні держави Північного Причор-номор’я). Ототожнюється з Бори-сфеном (Борисфенідою) або із«Ємпорієм борисфенітів» давньо-грец. історика Геродота. Про за-снування Борисфена 647/646 дон. е. повідомляє рим. історик Єв-севій Кесарійський. СпочаткуБ. п. відігравало роль політ. йекон. центру регіону. Наприкінці6 — поч. 5 ст. до н. е. увійшло доскладу Ольвійського полісу (див.Ольвія). В елліністичний період(див. Еллінізм) життя на Б. п. май-же завмерло. У перші ст. н. е. тутбуло розташов. святилище АхіллаПонтарха, про що свідчать чис-ленні епіграфічні знахідки.

Розкопки Б. п. ведуться з кін-ця 19 ст.: Р.Прендель (1884), Б.Фа-рмаковський (1896), Г.Скадовський(1900—01), Е. Штерн (1904—13),М.Болтенко (1927—31; 1946—48),В.Лапін (1960—80), К.Горбунова(1962—72), Л.Копейкіна (1973—80), Я.Доманський (1982—90),С.Мазараті (1982—84), С.Соловйов(1991), В.Назаров (1988—98).

Літ.: Болтенко М.Ф. Историческиесудьбы острова Березани. «ЗапискиОдесского археологического общест-ва», 1960, т. 1(34); Лапин В.В. Гречес-кая колонизация Северного Причер-номорья. Критический очерк отечест-венных теорий колонизации. К., 1966;Горбунова К.С. Древние греки на остро-ве Березань. Л., 1969; Виноградов Ю.Г.О политическом единстве Березани иОльвии. В кн.: Художественная куль-тура и археология античного мира.Сборник памяти Б.В. Фармаковского.М., 1976; Горбунов К.С. Аттическая че-рнофигурная керамика из раскопок1962—1971 гг. на участке Г о. Березань.В кн.: Художественные изделия анти-чных мастеров. Л., 1982; КопейкинаЛ.В. Родосско-ионийская керамикаVII в. до н. э. с о. Березань и ее значе-ние для изучения раннего периода су-ществования поселения. Там само;Крыжицкий С.Д., Отрешко В.М. К про-блеме формирования Ольвийского по-лиса. В кн.: Ольвия и ее округа. Сбор-ник научных трудов. К., 1986; Русяе-ва А.С. Березанское поселение: Некро-поль. В кн.: Археология УкраинскойССР, т. 2. К., 1986; Її ж. Милет—Диди-мы—Борисфен—Ольвия. Проблемы ко-лонизации Нижнего Побужья. «Вест-ник древней истории», 1986, № 2; На-заров В.В. Древнегреческое поселениена острове Березань. Николаев, 1997;Vinogradov Y.G. A Maiden’s Golden Bu-rial from Berezan, the Island of Achilles.«Expedition», 1994, vol. 36.2(23).

В.В. Назаров.

226БЕРЕЖИЦЬКИЙ

БЕРЕЗАНСЬКОЇ ФОРТЕЦІШТУРМ 1788 — здійснено 7 лис-топ. 1788 козаками Чорномор-cького козацького війська під часросійсько-турецької війни 1787—1791. Восени 1788 Гасан-паша,команд. турец. флотилією, що сто-яла біля Очакова, значно укріпивфортецю на о-ві Березань. Колиосінні бурі змусили Гасан-пашувивести флот з-під Очакова, кн.Г.Потьомкін наказав чорномор-цям захопити острови. Вранці 7листоп. козаки на чолі з А.Голо-ватим на очах у всієї рос. армії ітурків, що засіли у фортеці, сілив свої човни та в супроводіфлотилії канонерських човнів Й.де Рібаса стрімко рушили по мо-рю до о-ва. Незважаючи на вбив-чий вогонь ворожих гармат, вонивсе ж таки підпливли до о-ва навідстань пострілу і зробили залп згармат і рушниць, а потім кину-лись у воду й рвучко рушили донеприступного берега, зім’ялипередові турец. частини і захопи-ли берегову батарею. Повернув-ши проти фортеці захоплені гар-мати й встановивши свої, зняті зчовнів, чорноморці почали гро-мити Березанську фортецю. Утой саме час почався обстріл Бе-резані з рос. човнів. Турки булизмушені здати фортецю.

Літ.:Фельцын Е.Д. Кубанское каза-чье войско 1696—1888 г.: Сборниккратких сведений о войске. Воронеж,1888; Щербина Ф.А. История Кубанс-кого казачьего войска, т. 1. Екатери-нодар, 1910.

Є.Д. Петренко.

БЕРЕЗАНЬ, місто — місто облас-ного підпорядкування Київ. обл.Розташов. на р. Недра (прит. Тру-бежа, бас. Дніпра). Залізнична ст.Нас. 15,7 тис. осіб (1998). Засно-ване на поч. 17 ст. переселенцямиз Правобережної України, які тіка-ли сюди від панського гніту.Вперше згадується 1616. Це булом-ко Переяславського старостваКиївського воєводства і 1620 нале-жало кн. Я.Острозькому. Місце-вість багата на сировину для вир-васелітри (див. Буди поташні), яку всуміші з порошком березовоговугілля (тоді в цій місцевості рос-ли великі березові гаї) та сіркивикористовували для вир-ва по-роху.

Під Б. посли Б.Хмельницькоговручили кн. Я.Вишневецькому ли-ста, в якому гетьман пропонувавтому перейти на бік повсталогонароду. Після визволення відпольс. шляхти Б. стала сотенним

м-ком Переяславського полку. 1666березанці під проводом козакаМ.Хоменка брали участь у повс-танні, що спалахнуло на Лівобере-жній Україні. Затяжна війна при-звела до занепаду селітряних про-мислів. З 1802 — волосне м-ко Пе-реяслав. пов. Полтав. губ.

Райцентр 1925—30 та 1935—62. В роки Великої вітчизняної вій-ни Радянського Союзу 1941— 1945місто було окуповане гітлерівця-ми від 16 верес. 1941 по 21 верес.1943. З 1981 — місто, з 1994 —місто обласного підпорядкуван-ня.

У Б. народилися мандрівнийпросвітитель І.Турчиновський талітературознавець і письменникІ.Басс. 1753 Б. відвідав Г.Сковоро-да. 1843 сюди приїздив Т.Шев-ченко.

М.С. Бачинська.

БЕРЕЗАНЬ, острів (Борисфен,Борисфеніда, Св. Еферія — ан-тич.; Дольний, Буян — давньо-рус.; Бурю-узень-ада — турец.;Барберезе — італ.) — о-в у пн. ча-стині Чорного м., за 12,8 км відОчакова. Довжина — бл. 850 м,ширина — від 200 м на пд. до850 м на пн. Висота — до 20 м. Удавнину це був п-ів. Давньогрец.Березанське поселення існувало тутз 2-ї пол. 7 ст. до н. е. до пізньоел-ліністичного часу, на поч. н. е.воно відродилося на частинісвоєї первісної тер. У 10—12 ст.виникло слов’ян. поселення. У13 ст. Б. захопили монголо-тата-ри, 14 ст. — вел. кн. литов. Ві-товт, 15 ст. — крим. татари, піз-ніше — турки. Укр. козаки вико-ристовували Б. як опорний пункту своїх мор. походах на турец.примор. міста. 1788 загін чорно-мор. козаків (див. Березанськоїфортеці штурм 1788) під часросійсько-турецької війни 1787—1791 оволодів турец. фортецеюна о-ві.

Б. — місце розстрілу 19(06)берез. 1906 учасників Севасто-польського збройного повстання1905: лейтенанта П.Шмідта, мат-росів С.Частника, О.Гладкова,М.Антоненка. 1917 на місці по-ховання розстріляних морякизбудували склеп, пізніше за прое-ктом студентів Одес. інж.-буд. таМиколаїв. суднобуд. ін-тів тамвстановлено пам’ятник у виглядібунтівного вітрильника.

Літ.: Капошина С.И. Из историиколонизации Нижнего Побужья. «Ма-териалы и исследования по археоло-гии СССР», 1956, № 50; ІМіС УРСР.Миколаївська область. К., 1971; Наза-

ров В.В.По поводу локализации остро-ва св. Эферия. В кн.: Україна—Греція:історія та сучасність: Тези II Міжна-родної наукової конференції. К., 1995.

Л.П. Маркітан.

БЕРЕЗИЙ— літописне місто Чер-нігівського князівства на правомуберезі р. Десна (прит. Дніпра), за36 км на сх. від Чернігова. Нинітут смт Березна. Уперше згаду-ється в Іпатіївському літописі під1152 з приводу відбиття нападуполовців. Виник у 11 ст. як князів-ська фортеця на шляху Чернігів —Новгород-Сіверський. Бл. 1156 Б.разом з Вщижем виділений чер-ніг. кн. Святославом Ольговичем всамостійний уділ, переданий Свя-тославу Володимировичу (з дина-стії Давидовичів) та незабаромвідібраний за непокору. 1239 здо-бутий військом хана Батия.

Городище виявлене археоло-гами у 18 ст. (О.Шафонський).Розташов. у центрі сучасногос-ща міськ. типу, в урочищі Зам-ковище, на невисокому мисі про-довгуватої форми при злитті двохручаїв — Сухоносівка і Клевень.Складається з двох майданчиків(60 � 30 м та 150� 100 м, заг. пл. 1,5га), укріплення яких не зберегли-ся. Потужність культ. шару 0,2—0,3 м. Зі сх. та пд. сх. до городищапримикали відкриті посади. 1981та 1989 обстежувалося укр. архео-логом В.Коваленком. Дослідженедвох’ярусне гончарне горно 12—13 ст., виявлено залишки залізо-робного та ковальського ремесел.

На курганному некрополі напн. від Б. 1881 Д.Самоквасов роз-копав 16 з 32 курганів, які в підку-рганних ямах містили тілопокла-дення у дерев’яних трунах з дріб-ним інвентарем 11—12 ст. (дротя-ні, срібні та мідні скроневі кіль-ця, бронз. ґудзики).

Літ.: Самоквасов Д.Я. Могилырусской земли. М., 1908; Ипатьевская

227БЕРЕЗИЙ

Березанська фортеця.Сучасний вигляд.

летопись. В кн.: ПСРЛ, т. 2. М.—Л.,1962; Коваленко В.П. Обстеження літо-писного Березого. В кн.: Археологічнівідкриття в Україні 1993 р. К., 1997.

В.П. Коваленко.

«БЕРЕЗІЛЬ», журнал — літ.-ху-дож. та громад.-політ. журналНац. спілки письменників Украї-ни. Видається укр. мовою із січ.1956 у Харкові (до січ. 1991 вихо-див під назвою «Прапор»). Дру-кує оригінальні тв. сучасних укр.письменників, публіцистику, літ.критику, переклади тощо.

До 2-ї пол. 1980-х рр. публіка-ції в часописі (як і в ін. періодич-них літ. вид. УРСР) зазнавали су-ворого ідеологічного контролю.Однак навіть тоді на сторінкахжурналу з’являлися яскраві творисучасної укр. літ., помітні дослі-дження, зокрема «Російсько-ук-раїнський словник сталих вира-зів» І.Виргана та М.Пилинської.Значне місце часопис надававпроблематиці краєзнавства Сло-бідської України.

Від 2-ї пол. 1980-х рр. часописпід кер-вом гол. ред. Ю.Стад-ниченка став активним учасни-ком процесів нац. відродження. Уньому друкуються тв., які впро-довж багатьох десятиліть були за-боронені або замовчувалися (ро-ман «Записки кирпатого Мефіс-тофеля» В.Винниченка, драма «На-родний Малахій» М.Куліша, «Іс-торія Слобідської України» Д.Ба-галія та ін.). Водночас з’являють-ся гострі тв. письменників-«ві-сімдесятників» (Ю.Андрухович,В.Діброва, М.Рябчук та ін.).

Здійснена у січ. 1991 зміна на-зви часопису стала результатомсвідомої настанови редакції навідродження яскравих літ. та ху-дож.-мистецьких традицій Харко-ва — столиці УСРР доби «роз-стріляного Відродження», коли тутдіяв однойменний театр, очолю-

ваний Л.Курбасом. Криза роківнезалежності боляче позначиласяі на «Б.»: істотно зменшиласякількість передплатників (від по-над 10 000 до бл. 1000), у зв’язку зчим редакція перейшла від фор-мату місячника до двохмісячника.

Від 2-ї пол. 1990-х рр. «Б.»здійснює також книговидавничудіяльність. Зокрема, 2001 журналспільно з вид-вом М.Коця видавдва томи унікальних спогадів «Я —мене — мені (і довкруги)» визнач-ного укр. філолога, колиш. хар-ків’янинаЮ.Шевельова (ЮріяШе-реха), який аж до смерті (2002)входив до редколегії «Б.».

Н.П. Старченко.

«БЕРЕЗІЛЬ», театр — модернийукр. театр, заснований 1922 мис-тецьким об-ням «Березіль» якекспериментальна студія. До кін.1933 худож. кер. — реж. Л.Курбас.До 1926 працював у Києві, від1926 — у Харкові. Мав статусдерж. театру. Виразну нац. пози-цію поєднував із новими ідеямита формами зх.-європ. театраль-ної к-ри (експресіонізм, констру-ктивізм). Під час боротьби з т. зв.укр. бурж. націоналізмом і «націо-нал-ухильництвом» колектив теат-ру було звинувачено в націоналіз-мі й формалізмі, відриві від рад.дійсності й рос. театру. 1935 «Б.»перейм. на Харків. укр. драм. те-атр ім. Т.Шевченка.

Літ.: Курбас Л. Шляхи «Березіль».«Вапліте». Х., 1927; Рулін П.На шляхахреволюційного театру. К., 1972; Гір-няк Й. Спомини. Нью-Йорк, 1982;Лесь Курбас: Статьи и воспоминанияо Лесе Курбасе. «Литературное насле-дие», 1988.

О.М. Мовчан.

БЕРЕЗНА — с-ще міськ. типуМенського р-ну Черніг. обл. Роз-ташов. за 36 км на сх. від за-лізничної ст. Чернігів. Нас.5,8 тис. осіб (2001). Вперше

(під назвою Березий) згадується вІпатіївському літописі під 1152 зприводу відбиття нападу половців.У 17 ст. належало польс. магнату,вел. коронному гетьману М.По-тоцькому, який збудував тут зем-ляну фортецю. 1654—1782 — со-тенне м-ко Чернігівського полку,мало ратушу. З 1781 — повітовемісто Чернігівського намісництва,1802 — заштатне місто Чер-нігівської губернії. 1866 нас. містастановило 8451 особу, діяли свіч-ний і цегельні з-ди, поштовастанція. З 1923 — у складі Чер-нігівської округи. 1923—60 — рай-центр. С-ще міськ. типу з 1924.Від 1932 — у складі Черніг. обл.

Археол. пам’ятки: замковищелітописного м. Березий 11—13 ст.,поселення 2—5 ст., 11—13 ст.Уродженець Б. — укр. компози-тор і хоровий диригент Г.Ве-рьовка.

Літ.: ІМіС УРСР. Чернігівськаобласть. К., 1972; Чернігівщина: Енци-клопедичний довідник. К., 1990.

Я.В.Верменич.

БЕРЕЗНЕ — с-ще міськ. типуРівнен. обл., райцентр. Розта-шов. на лівому березі р. Случ(прит. Горині, бас. Дніпра) за20 км від залізничної ст. Ма-линськ. Перша писемна згадка —1584 (Березне або Андріїв). На-зва змінювалася: Береженка, Бе-режне, в 19 ст. закріпилася ни-нішня. У 1-й третині 17 ст. м-ко,оточене муром з двома брамами,входило до Луцького пов. Поль-щі, від 1797 — волосний центр Во-линської губернії Російської імперії.Діяли невеликі напівкустарніпідпр-ва (суконна ф-ка, цегель-ний з-д, млини, винокурні та ін.).За Ризьким мирним договором міжРСФРР і УСРР та Польщею 1921м-ко відійшло до Польщі, сталоцентром гміни (волості) Рівнен., авід 1925 — Костопільського пов.Від верес. 1939 — у складі УРСР(див. Возз’єднання українських зе-мель в єдиній державі). Від 1940 —райцентр. В роки Великої вітчиз-няної війни Радянського Союзу 1941—1945 було окуповане гітлерівсь-кими військами від 6 лип. 1941 по10 січ. 1944. С-ще міськ. типу від1957.

Споруджено пам’ятник хірур-гу М.Пирогову. На околиці Б. вурочищі Мошила — кургани10—12 ст.

Літ.: Архив Юго-Западной Рос-сии, ч. 6, т. 1. К., 1876; Струтинс-

228БЕРЕЗІЛЬ

Підневільнапраця робітників.

Сцена з постановки«Газ» Г.Кайзера

в театрі «Березіль».Реж. — Л.Курбас,

худож. — В.Меллер.22 квітня 1923.

кий Н. Подвиг. Львов, 1964; Бегма В.,Кизя Л. Шляхами нескорених. К.,1965.

Є.М. Скляренко.

БЕРЕЗНЕВА МАНІФЕСТАЦІЯВ КИЄВІ 1917, Українська (берез-нева) маніфестація в Києві — від-булася 1 квіт. (9 берез.) 1917 яксвято вільної України і стала пер-шим оглядом сил укр. нац. руху.Організована за ініціативи Укра-їнської Центральної Ради, воназібрала під жовто-блакитні зна-мена бл. 100 тис. вояків-українцівКиїв. гарнізону, курсантів військ.шкіл та шкіл прапорщиків, робіт-ництва, інтелігенції, учнівськоїмолоді й селянства. Проходилапід гаслами: «Хай живе вільнаУкраїна!», «Хай живе демократи-чна федеративна республіка!»,«Хай живе національно-терито-ріальна Україна!». Колони демон-странтів на чолі з представникамиУЦР та Укр. військ. к-ту пройшливід Володимирського собору доМіськ. думи (будинок не зберігся,нині тер. майдану Незалежності),а звідти — на Софійський май-дан, де їх урочисто зустріло духо-венство. Тут відбулися посвятакорогви укр. війська і 1-ше укр.віче. Саме у цей день М.Гру-шевський у своїй промові передМіськ. думою закликав укр. народдо буд-ва автономної України.Вироблені УЦР вимоги до Тимча-сового уряду були викладені в ре-золюції, одноголосно ухваленійвіче. Поряд з висловленням під-тримки Тимчасовому урядові ви-сувалися вимоги щодо негайногоприйняття декларації про визнан-ня широкої автономії України,скликання Установчих зборів, якімали затвердити автономний лад,«котрий на Україні заводимо».Втілення у життя цих постановпокладалося на УЦР, яка мала ве-сти переговори з Тимчасовимурядом.

Літ.: 1917 год на Киевщине. Хро-ника событий. К., 1928; УкраїнськаЦентральна Рада: Документи і мате-ріали, т. 1. К., 1999.

О.Й. Щусь.

БЕРЕЗНЕВІ СТАТТІ 1654 —усталена в історіографії назвакомплексу документів, якими бу-ло юридично оформлено укр.-рос. договір 1654. Вони називали-ся ще «Переяславським догово-ром», «Договором Богдана Хмель-ницького» тощо. Оригінали доку-ментів договору не збереглися.Відомі тільки їхні копії та чернет-

ки. Укр. Б. с. складаються з кіль-кох документів: ухвалених рос.царем Олексієм Михайловичем«Статей Богдана Хмельницького»від 2 квітня (23 берез.), «Жалува-ної грамоти» царя гетьманові йВійську Запороз. від 6 квітня (27берез.) й «Жалуваної грамоти»шляхті від 6 квітня (27 берез.).Укр. сторона подала свої умови уформі прохань-чолобитних до ца-ря. Акти царського уряду малиформу «пожалувань» з боку царя.

Після ухвали Переяславськоюрадою 1654 рішення прийнятипротекцію рос. царя укр. урядрозробив проект майбутнього до-говору з Росією — «Прохання»(«Просительні статті») з 23 пунк-тів (статей). 27(17) лют. посольст-во, очолюване ген. суддею С.Бог-дановичем-Зарудним і переяслав.полк. П.Тетерею, виїхало з Чиги-рина до Москви, куди прибуло22(12) берез. Переговори тривализ 23(13) берез. до 5 квітня (26 бе-рез.) і відбувалися в гострих дис-кусіях. 31(21) берез. укр. послиподали нову редакцію проектудоговору з 11 статей (не було вне-сено 7 статей першого варіанта, 5статей було об’єднано в 3, а ще 3статті — в одну), що дістала назву«Статті Богдана Хмельницького».З деякими поправками вони, завинятком статті про утриманнязалог у фортеці Кодак і на Запо-розькій Січі, були затверджені рос.стороною. Статті першого варіан-та проекту договору («Прохання»з 23 статей), які не увійшли допроекту з 11 статей, з деякими по-правками були підтверджені цар-ськими грамотами. 6 квіт. (27 бе-рез.) укр. посольству вручили «Стат-ті Богдана Хмельницького», «Жа-лувану грамоту» Б.Хмельницькомута Війську Запороз., «Жалувануграмоту» шляхті та ін. документи.

За Б. с. передбачалося збере-ження в Україні форми урядуван-ня й устрою Укр. козац. д-ви, їїтер., адм.-тер. устрою, суду й су-дочинства, фінансової та фіскаль-ної систем, а також соціальноїструктури сусп-ва і соціально-екон. відносин, що склалися в хо-ді національної революції 1648—1676. Підтверджувалися всі правай привілеї козацтва, шляхти, ду-хівництва і міщан та незалежністьукр. уряду щодо проведення внутр.політики. У Києві мав бути рос.воєвода з кількатисячним підроз-ділом з метою надання укр. сто-роні допомоги в боротьбі протизовн. ворога. Чисельність козац.реєстру встановлювалася у 60 тис.осіб, визначалися розміри платні

козакам і старшині. За Б. с. Рос.д-ва зобов’язувалася вступити увійну проти Речі Посполитої й на-дати козац. Україні допомогу привідбитті нападу військ. загонівКримського ханства. Зі свого бо-ку, укр. уряд визнав протекціюцаря, погодився виплачувати ко-жного року певну суму податківдо рос. скарбниці, втратив правона самостійні дипломатичні від-носини з Річчю Посполитою йОсманською імперією, а також по-винен був інформувати царськийуряд про зміст переговорів із по-сольствами ін. д-в, які прибувалиб до укр. уряду.

Правова невизначеність у Б. с.відносин між Укр. козац. й Рос.д-вами спричинила різні оцінкицих статей з боку дослідників. Од-ні з них вбачали у цьому договоріунію, другі — військ. союз, тре-ті — протекторат, четверті — васа-літет, п’яті — неповне включеннядо складу Рос. д-ви, шості — при-єднання України до Росії, сьо-мі — «возз’єднання» України зРосією. Найвірогідніше, договір(за формальними правовими оз-наками) передбачав встановленнявідносин номінальної васальноїзалежності чи протекторату. Йогозначення полягало в тому, щовін у юрид. формі зафіксував актвідокремлення й незалежностікозац. України від Речі Посполи-тої, засвідчив визнання Українияк окремої д-ви з боку Росії, а та-кож відкрив перспективу урядовіБ.Хмельницького разом із Росієюдовести до переможного кінцявійну проти Речі Посполитої. Од-нак царський уряд став на шляхпорушення умов Б. с., намагаю-чись обмежити внутр. суверенітетУкр. козац. д-ви. Тому укр.-рос.договір проіснував 4,5 року і буврозірваний гетьманом І.Виговсь-ким у зв’язку з укладанням Гадя-цького договору 1658 з Річчю По-сполитою.

Літ.: Акты, относящиеся к исто-рии Южной и Западной России, т. 10.СПб., 1878; Яковлів А. Українсько-мо-сковські договори в XVII—XVIII віках.Варшава, 1934; Брайчевський М. При-єднання чи возз’єднання? (Критичнізамітки з приводу однієї концепції).«Україна», 1991, № 16—17; Грушевсь-кий М. Переяславська умова України зМосквою 1654 року. Статті й тексти. Вкн.: Грушевський М. Хто такі українці ічого вони хочуть. К., 1991; Липинсь-кий В. Україна на переломі 1657—1659.Замітки до історії українського держа-вного будівництва в XVII-ім столітті.Філадельфія, 1991; Мицик Ю. Полин-корінь (Скільки діяв українсько-росій-ський договір 1654 року?). «Старожит-ності», 1991, № 1; Цибульський В. Пе-

229БЕРЕЗНЕВІ

реяславська угода 1654 року у зарубіж-ній історіографії. Рівне, 1993; Апано-вич О.М. Українсько-російський дого-вір 1654 р.: Міфи і реальність. К., 1994;Смолій В.А., Степанков В.С. БогданХмельницький: Соціально-політичнийпортрет. К., 1995; Українсько-російсь-кий договір 1654 р.: нові підходи до іс-торії міждержавних стосунків. К., 1995.

В.С. Степанков.

БЕРЕЗНЕГУВАТЕ — с-ще міськ.типу Миколаїв. обл., райцентр.Розташов. на р. Висунь (прит. Ін-гульця, бас. Дніпра), за 12 км відзалізничної ст. Березнегувата. За-пороз. козаки оселилися тут у80-х рр. 18 ст. 1795 сюди прибулобагато селян-втікачів з Чернігів-щини й Полтавщини. Від 1820 —адміралтейське поселення.

У роки Великої вітчизняної вій-ни Радянського Союзу 1941— 1945від 18 серп. 1941 по 14 берез. 1944окуповане гітлерівськими війсь-ками. Звільнене в результаті Бере-знегувато-Снігурівської наступаль-ної операції 1944. Від 1956 — с-щеміськ. типу. Райцентр 1923—62 тавід 1965.

Літ.: ІМіС УРСР. Миколаївськаобласть. К., 1971; Памятники историии культуры Украинской ССР: Ката-лог-справочник. К., 1987.

Я.В. Верменич.

БЕРЕЗНЕГУВАТО-СНІГУРІВСЬ-КА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ1944. Проводилася 6–18 берез.військами Третього Українськогофронту на пд. Правобереж. Укра-їни на миколаїв.-одес. напрямкуз метою розгрому противника міжрічками Інгулець (прит. Дніпра)та Пд. Буг. Гол. удару завдано зплацдармів на р. Інгулець на пд.від м. Кривий Ріг з метою розсікти6-ту нім. армію, а потім поверну-ти війська на пд. та вдарити потилах противника. 6 берез. війсь-ка 3-го Укр. фронту перейшли внаступ. 12 берез. рад. війська вий-шли на р. Інгулець південнішес. Снігурівка (нині містоМиколаїв.обл.), заблокували шляхи відсту-пу осн. силам 6-ї армії противни-ка. 13 нім. д-зій в р-ні Березнегу-вате — Снігурівка опинилися підзагрозою оточення, яке, однак, невдалося завершити, тому що осн.сили Червоної армії (див. Радян-ська армія) були втягнуті у важкібої з противником за 20—30 кмвід Березнегуватого, а резервів урозпорядженні команд. фронтомне було. 18 берез. війська фронтувийшли до р. Пд. Буг у напрямкуМиколаєва. 8 д-зій 6-ї армії верма-хту були розгромлені. Під час

операції противник втратив вбити-ми 36 800 солдатів та офіцерів,полоненими — 13 870. Протягом13 днів війська 3-го Укр. фронтувизволили значну частину тер.Правобереж. України й зайняливигідне положення на одес. напря-мку (див. Одеська наступальнаоперація 1944).

Літ.: Украинская ССР в ВеликойОтечественной войне Советского Со-юза 1941—1945 гг., т. 3. К., 1975; Исто-рия военного искусства. М., 1984.

Л.В. Кондратенко.

БЕРЕЗНЯК Євген Степанович (н.25(11).02.1914) — освітянин, в ро-ки Великої вітчизняної війни Ра-дянського Союзу 1941—1945 —партизан, розвідник. Канд. пед. н.(1968). Засл. учитель України(1961). Герой України (2001). Н. вм. Катеринослав (нині Дніпропе-тровськ). 1928 закінчив пед. тех-нікум у м. Зінов’євськ (нині Кіро-воград), 1933 — вчительський ін-ту Бердянську. 1933—39 — вчитель,дир. шк., зав. райвно (районноговід. нар. освіти) у Дніпроп. обл.,1939—41 зав. рай- і міськвно уЛьвові. Від серп. 1941 — секретарПетропавлівського підпільногорайкому КП(б)У на окупованійгітлерівцями Дніпропетровщині.Організовував і особисто зай-мався підпільною діяльністю наокупованій тер. Петропавлівсько-го й Межівського р-нів. 1 квіт.1942 влаштувався робітником назалізниці. Після визволення вжовт. 1943 м. Дніпропетровськ —зав. сектору Дніпроп. обкомуКП(б)У. Невдовзі Б. направленоу Моск. розвідувальну шк. Гол.розвідувального управління Ген-штабу Червоної армії. (див. Ра-дянська армія). По закінченні нав-чання відкомандировано у розпо-рядження розвідувального від.штабу Першого Українського фрон-ту, там призначено командиромдесантної розвідувальної групиособливого призначення. У ніч на19 серп. 1944 на чолі групи пере-правлено за лінію фронту для ве-дення воєн. розвідки у м. Краків(Польща), де зосереджувалося бл.10 д-зій ворога. Після приземлен-ня захоплений гестапо, проте йо-му вдалося втекти. Очолюванийним загін діяв у ворожому розта-шуванні 156 днів, передав у штаб1-го Укр. фронту понад 140 радіо-грам, що містили важливі дані.Завдяки мужнім оперативнимдіям керованої Б. розвідувальноїгрупи особливого призначення«Голос» врятовано стародавнє

м. Краків, заплановане до цілко-витого знищення гітлерівцями.Після виходу з ворожого тилу Б.направлено на «державну пере-вірку» до фільтраційного таборуНКВС у м. Подольськ (нині міс-то Моск. обл., РФ). Після звіль-нення в серп. 1945 — на керівнійроботі в органах нар. освіти Льво-ва, 1947 закінчив пед. ін-т у Льво-ві, 1954—98 — в мін-ві освіти Ук-раїни: інспектор, заст. нач. і нач.управління шкіл, пров. н. с. Акад.пед. наук України. Із квіт. 1998 —пенсіонер.

За подвиги у війні 1941—45 таврятування Кракова Б. відзначенонагородами СРСР, України, По-льщі, занесено до переліку рятів-ників Кракова та нагородженоЗолотою відзнакою міста. Проподвиг Б. й очолюваних ним роз-відників створено багатосерійнийфільм «Майор Вихор». Автор чис-ленних наук. праць з питань упра-вління освітою, навчання й вихо-вання, а також спогадів з воєн.часу, перекладених багатьма мо-вами світу.

Р.Г. Симоненко, Л.Г. Хало.

БЕРЕЗОВСЬКИЙ Лесь (Олек-сандр) Іванович (р. н. і р. с. не-від.) — учасник нар. повстання наПокутті восени 1648. Походив здрібної укр. шляхти, мешкав у с.Березів Коломийського пов. При-єднався до повстанських загонівС.Височана, ставши одним із най-ближчих його пом. Джерела нази-вають Б. «головним ад’ютантом ікерівником штабу» С.Височана.Мав звання осавула. Брав участь уздобутті найміцнішого на ПокуттіПнівського замку (нині руїнизамку у с. Пнів Надвірнянськогор-ну Івано-Франк. обл.), налаго-дженні зв’язків з військамиБ.Хмельницького, організації окре-мих повстанських операцій. На-прикінці 1648 з частиною повста-нців під тиском польс.-шля-хетських корогов перейшов наПравобережну Україну.

Літ.: Томашівський С. Народні ру-хи в Галицькій Русі 1648 р. «ЗНТШ»,1898, т. 23—24; Грабовецький В.В. За-хідноукраїнські землі в період народ-но-визвольної війни 1648—1654 рр. К.,1972.

В.В. Станіславський.

БЕРЕЗОВСЬКИЙ Максим Созон-тович (16.10.1745—22.03.1777) —укр. композитор, співак. Н. в м.Глухів в козац. родині. Навч. уГлухівській співацькій школі та Ки-їв. акад. (див. Києво-Могилянська

230БЕРЕЗНЕГУВАТЕ

Є.С. Березняк.

академія), де почав писати твори.Від 1758 — співак Придворноїспівацької капели (Оранієнбаум,нині м. Ломоносов С.-Петерб.міськради, РФ). 1769—71 навч. уБолонській акад. у Дж.Мартіні,одержав звання акад.-композитораі став чл. Болонського філармо-нічного т-ва. Автор опери «Де-мофонт» — першої опери, ств. укр.композитором (поставлена 1773 вЛіворно, Італія). 1774 вернувся доСанкт-Петербурга, де невдовзіпомер на 32-му році життя.

Б. — перший представникраннього класичного стилю в укр.музиці, один із творців укр. хо-рального стилю в духовній музи-ці, автор перших зразків камер-но-інструментальних жанрів увітчизн. муз. творчості.

Тв.: «Іфігенія» (незакінчена опе-ра), 17 хорових концертів (найвизнач-ніший — «Не отвержи мене во времястарости»), цикл літургійних співів,соната для скрипки й чембало та ін.

Літ.: Кудрик В. Огляд історії укра-їнської церковної музики. Львів, 1937;Маценко П. Д.С.Бортнянський і М.С.Бе-резовський. Вінніпег, 1951; Витвиць-

кий В. Максим Березовський: Життя ітворчість. Джерсі-Сіті, 1974; Шреєр-Ткаченко О. Історія української му-зики. К., 1980; Добрянський М. Украї-на і Росія. «Літопис Червоної Ка-лини», 1994, № 1/3; Бенч О. МаксимБерезовський і співоча традиція ук-раїнців. «Український світ», 1995,№ 7/12; Муратова В. «Не отвержи ме-не...». «Зеркало недели», 1997, 22—28берез.

Г.П. Герасимова.

БЕРЕНДЕЇ — плем’я тюркськогопоходження. Наприкінці 11—13 ст.населяли лісостеповий кордонКиївської Русі від Владимиро-Суз-дальського князівства до Галиць-ко-Волинського князівства. 30-тис.орда Б. згадується у 12 ст. в Угор-щині. Історики не дійшли згодищодо походження Б. — їх вважа-ють як частиною об’єднання тор-ків, так і нащадками кипчацького(половецького) роду Баяндур. Влітописах Б. виступають васаламидавньорус. князів. Із серед. 12 ст.вони поступово входять до складуоб-ня чорних клобуків (див. Кло-буки чорні).

Літ.: Расовский Д.А. Печенеги, то-рки и берендеи на Руси и в Угрии. Вкн.: Seminarium Kondakovianum. Praga,1933; Плетнева С.А. Половцы. М.,1990.

А.Г. Плахонін.

БЕРЕСТЕЙСЬКА ЗЕМЛЯ, Бере-стейщина — істор. регіон у серед-ній течії р. Зх. Буг (бас. Вісли).7—9 ст. належала до тер. розсе-лення сх.-слов’ян. племені ду-лібів. З 10 ст. — у складі КиївськоїРусі, з 2-ї пол. 12 ст. — у складіВолинського князівства, з 1199 —Галицько-Волинського князівства.1270—88 входила до володінь кн.Володимира Васильковича, 1288—92 — кн. Мстислава Даниловича.У 1-й пол. 14 ст. Б. з. увійшла доТрокського князівства (з 1413воєводства) у складі Великого кня-зівства Литовського, 1513—20 — уПідляському воєводстві (назваПідляшшя закріпилася за її зх. ч. змістами Дорогочин, Бєльськ, ниніБєльськ-Подляски, Мельник, Су-раж, нині всі Польща). Після1566, коли з Підляського воєвод-ства було виділене Берестейськевоєводство, назва «Берестейщи-на» закріпилася за цим воєводст-вом (сх. ч. колиш. Берестейськоїземлі з містами Берестя, Пінськ,Кобрин (нині обидва міста Брест-ської обл., Білорусь)). Нас. Берес-тейщини брало активну участь укозац. повстаннях і національнійреволюції 1648—1676. 1657 пінськашляхта проголосила своє вхо-

дження з усім повітом до Укр. ко-зац. д-ви; було створено Пінсько-Турівський полк. Після 2-го поділу(1793) і 3-го поділу (1795) Польщі(див. Поділи Польщі 1772, 1793,1795) у складі Російської імперії. ЗаБрестськими мирними договора-ми 1918 (див. Брестський мирнийдоговір між УНР і державами Чет-верного союзу від 9 лютого 1918 таБрестський мирний договір міжРСФРР і державами Четверногосоюзу від 3 березня 1918) вона булавизнана за Україною. У Бресті бувадм. осередок укр. держ. адмініст-рації Берестейщини, Холмщини іПідляшшя. За режиму гетьманаП.Скоропадського Берестейщинаразом з ін. зх. поліськими земля-ми утворила Поліське староствоУкраїнської Держави. На поч. 1919Берестейщину окупувало польс.військо. У 1920— 30-х рр. належа-ла до Поліського воєводства По-льщі. Тут діяли укр. громад.,освіт. й політ. орг-ції. 1939—41 івід 1944 — у складі Білорусі. Авто-хтонне (див. Автохтони) нас.Берестейщини, яке здавна входи-ло до укр. етнічного масиву, роз-мовляє зх. поліським діалектомукр. мови. Проте після 1945 укр.шк. тут були ліквідовані. Від поч.1990-х рр. пожвавився укр. культ.-освіт. рух. 1990 засновано Укр.громад.-культ. т-во Брестської обл.,1991 почала виходити газ. «ГолосБерестейщини». Від 1994 діє гро-мад. орг-ція «Просвіта Берестей-щини», яка видає час. «Берестей-ський край». З 1996 у Брестськомудерж. ун-ті працює кабінет украї-ністики (див. Українознавство),викладається укр. мова й літ., іс-торія України.

Літ.: Леонюк В. Словник Берестей-щини. Львів, 1996; Петренко А. Берес-тейщина в складі УНР. «Берестей-ський край», 1996, № 2; Полісся: ет-нікос, традиції, культура. Луцьк, 1997;Hawryluk J. Ziemia Brzeska w dobiepaсstwowoœci ruskiej (X—XIV w.). «Kra-kowskie zeszyty ukrainoznawcze», 1996—97, v. 5—6; Винниченко І. Українці Бе-рестейщини, Підляшшя і Холмщини впершій половині ХХ ст.: Хроніка по-дій. К., 1999.

Я.Д. Ісаєвич.

БЕРЕСТЕЙСЬКА ЦЕРКОВНАУНІЯ 1596 — церк.-істор. подія,внаслідок якої більшість ієрархівКиївської митрополії перейшлаз-під юрисдикційного підпоряд-кування Константинопольськомупатріархату під верховенство Рим.престолу (див. Ватикан), зберіга-ючи візант.-слов’ян. обрядовість,власні ієрархічно-адм. структури,

231БЕРЕСТЕЙСЬКА

М.С. Березовський.Скульптор М. Горловий. 1992.

канонічний правопорядок та ду-ховно-культ. спадщину.

Гол. причиною унії був глибо-кий занепад правосл. церк. життяна укр.-білорус. землях у складікатол. Речі Посполитої. Осн. без-посередніми чинниками кризибули втрата нац. освіченої елітита полонізація знаті; залежністьієрархії й духовенства від волісвітських патронів, корумпова-ність і деморалізація кліру; зане-пад заг. освіти і богословськихнаук; занехаяння традиційної со-борної практики управління,втрата зв’язків з ін. центрами сх.християнства та відсутність під-тримки від Константиноп. церк-ви, яка під осман. правліннямпісля падіння Константинополя(1453) сама опинилася на межівиживання. Обезсилювали Русь-ку правосл. церкву в Речі Поспо-литій також протестантські течії,що з’явились у Польщі та Литві(вони зачепили не лише панівнукатол., а й, частково, правосл. це-ркву), і реакція на них католициз-му, який, почасти стримавши на-ступ протестантизму, спрямувавудосконалене вістря богословсь-кої полеміки на викриття вад рус.православ’я, пропонуючи як по-рятунок перехід під папську юрис-дикцію. Це відображено у творахтаких катол. полемістів, як С.Го-зій, Б.Гербест, А.Поссевіно та,особливо, у трактаті «Про єдністьЦеркви Божої під одним пасти-рем та про грецьке від тої єдно-сті відступлення» (1577) єзуїтаП.Скарги.

Загроза протестантизму, за-киди і відверті утиски з боку като-ликів, усвідомлення кризовостівласного церк. життя на фонізмін у сусідів були тими рушіями,які вивели православних з інерціїзастою. Опинившись перед ви-кликом християн. Заходу, деякіцерк. діячі поступово стали вба-чати там готові моделі й засобидля проведення реформ у Київ.митрополії. Ініціативу в русі задуховно-культ. відродження ви-явили насамперед миряни, нечи-сленні, але досить заможні та тодіще впливові правосл. магнати (якГ.Ходкевич або кн. В.-К.Остро-зький) і міщани, об’єднані у брат-ства, які, долаючи байдужість, ато й відвертий спротив єпископа-ту, взялися за розвиток книгодру-кування, освіти, в т. ч. богослов-ської полеміки, сприяючи кращо-му усвідомленню власної реліг.ідентичності та особливого міс-ця у ній візант. спадщини.

Сх. ієрархи, не маючи змогиістотно оновити Церкву на влас-них землях, почали виявляти за-цікавлення духовною боротьбоюв Україні й Білорусі, хоча їхні від-відини укр.-білорус. земель, якправило, були пов’язані з подоро-жами до Москви за милостинею.Однак навіть така побічна увагасприяла поліпшенню справ уЦеркві. Перебування патріархівЙоакима Александрійського (1585—86) та Єремії II Константинополь-ського (1588—89) започаткувалонизку радикальних реформ у Ки-їв. митрополії, спрямованих наподолання негараздів та віднов-лення канонічного правопорядкуй авторитету церк. влади. Так,Єремія II усунув правлячого ма-лодіяльного митрополита Ониси-фора Дівочку і за згодою польс.короля Сигізмунда III Ваза висвя-тив на його місце Михайла Рого-зу. Невдовзі він призначив луць-кого єпископа К.Терлецького сво-їм екзархом, уповноваживши йо-го наглядати за діяльністю всіхрус. владик, включно з митропо-литом. Саме останнє породиловідносини неприязні у правосл.верхівці. Патріарх надав широкіпривілеї братствам мирян, зокре-ма у Львові та Вільно (нині Віль-нюс), виводячи їх з-під владимісц. єпископів та даруючи їмправо контролювати поведінкуієрархів і духовенства. Реформа-торська діяльність Єремії II у Ки-їв. митрополії сприяла зростаннюусвідомлення серед її єпископатупотреби в змінах та стала водно-час опорою для діяльності мирсь-ких лідерів, хоча запровадженіпатріархом нововведення радшевнесли дезорганізацію в існуючіструктури управління і захиталитрадиційні підвалини сх.-христи-ян. церк. устрою.

Невдовзі після від’їзду пат-ріарха Єремії II з України у лип.(черв.) 1590 владики Київ. церквизібралися на перший після довгоїперерви собор у Бересті. Прове-дення соборів у наступних рокахстало регулярним і засвідчило просерйозність намірів ієрархії відно-вити свій авторитет та перебратипід свій нагляд реформування Цер-кви на традиційних еклезіологічнихзасадах. З цією першою соборноюзустріччю пов’язана й перша конк-ретна ініціатива єпископів щодоунії з Римом. Владика К.Терлець-кий з Луцька, Леонтій Пельчиць-кий з Пінська (нині місто Брестсь-кої обл., Білорусь), Діонісій Зби-руйський з Холма (нині Хелм, По-

льща) та Г.Балабан зі Львова під-писали 3 лип. (24 черв.) 1590 де-кларацію, в якій висловили готов-ність визнати зверхність Риму,наполягаючи на збереженні тра-диційних обрядів і устрою своєїЦеркви та домагаючись від Сигіз-мунда III гарантій юрид. рівностіз латинниками. Протягом наступ-них років ініціатори поширили йдеталізували свої вимоги у новихдокументах аж до вироблення ос-таточних «Артикулів, які віднося-ться до з’єднання з РимськоюЦерквою» 10(01) черв. 1595, узго-джуючи їх з лат. ієрархами і пред-ставниками цивільної влади РечіПосполитої та заручившись під-тримкою київ. митрополита Ми-хайла Рогози й усіх ін. єпископів.«Артикули...» відображають ус-відомлення ієрархією еклезіальноїгідності та церк. помісності, їхнєщире бажання досягти такого по-єднання з Рим. престолом, яке непорушувало б обрядових традиційхристиян Сходу та забезпечувалоб їм однакові права й привілеї зримо-католиками, оберігаючи жит-тєздатність їхньої власної, утиску-ваної Церкви.

Особливу роль у формулю-ванні позиції єпископату відігра-вали патріарший екзарх К.Тер-лецький та І.Потій, який, на про-хання кн. В.-К.Острозького, по-кинув берестейське каштелянствоі сенаторське крісло та прийняввід короля призначення на Воло-димирське єпископство, щоб вті-лити в життя наміри князя щодоунії з Римом, про які той ще у1580-х рр. заявляв представникампапи і які виклав у вигляді конк-ретних пропозицій у листі до Іпа-тія від 15(06) черв. 1593. В.-К.Ос-трозький вважав, що Київ. митро-полія повинна домовитися зі сх.патріархами, Моск. патріархатомі Молдав. правосл. церквою проспільну участь у порозумінні зЛат. (тобто Рим.) Церквою.

Єпископи тримали свої при-готування у таємниці й практичновиключили з переговорів ширшікола мирян, що й стало однією згол. причин зростання спротивупланам ієрархії. Це, однак, не пе-решкодило усім єпископам на со-борі 21(12) черв. 1595 прийнятиостаточне рішення про унію таделегувати двох своїх представни-ків — Іпатія й Кирила — для їїукладання в Римі. Там після до-кладного перегляду «Артикулів...»і визнання віри, яке було складе-но посланцями від імені всієїієрархії за формулою, виробле-

232БЕРЕСТЕЙСЬКА

ною Тридентським собором, 23груд. 1595 папа Климент VIIIприйняв рус. владик з їх духовен-ством і вірними в лоно катол. Це-ркви, про що офіц. оголошувало-ся у виданій того ж дня апостоль-ській конституції Magnus Do-minus et laudabilis nimis. Рим, хочпрямо й не покликаючись на«Артикули...», гарантував дотри-мання практично всіх домаганьєпископату та врегулював юрис-дикційний статус Київ. митропо-лії в буллі Deset RomanumPontificem, а також доклав вели-ких зусиль, щоб забезпечитиприйняття унії, звернувшись злистами до короля та провіднихсвітських і церк. діячів Речі По-сполитої.

Папські документи свідчать,що відповідно до посттридентсь-кої еклезіології, поширеної уРим. курії, ця унія не розглядала-ся як об’єднання двох окремихЦерков, а як «примирення і наве-рнення руських єпископів до Ка-толицької Церкви» після «засуд-ження й відкинення єресей, по-милок і схизм». Тобто Рус. церкване вважалася помісною Церквою,а, радше, сукупністю окремихєпископів та вірних, приєднанихдо Рим. церкви, зі спец. церк. тадисциплінарним статутом, нада-ним папою з огляду на етнічні таістор. особливості. Ця обставинатакож неабияк спричинилася дозміцнення опозиції супроти такоїунії.

Після повернення Іпатія йКирила у Бересті в кафедральнійцеркві св. Миколая 15(06)—19(10)жовт. 1596 під кер-вом митропо-лита й за участі більшості єпис-копів, представників папи й ко-роля відбувся черговий собор, наякому було затверджено уній-ний акт двох рус. представниківу Римі.

Водночас опозиція під прово-дом кн. В.-К.Острозького та пре-дставника константиноп. пат-ріархату Никифора і двох укр.владик: Г.Балабана й МихайлаКопистенського, які раніше нале-жали до ініціаторів унійних захо-дів, а протягом останнього рокуперейшли до табору її супротив-ників, провела у тому ж місті свійсобор, на якому відкинула прого-лошену унію.

Після невдалих спроб досягтипорозуміння два собори себе вза-ємно викляли, поклавши початокболісному поділові Київ. митро-полії на унійну і правосл. части-ни, що спричинило до тривалої

реліг. полеміки та міжконфесійно-го протистояння, яке відобразило-ся на розбіжності оцінок Б.ц.у. упізнішій історіографії та позначи-лося на міжцерк. взаєминах вУкраїні.

Літ.: Documenta Unionis Berestensiseiusque auctorum (1590—1600). Wely-kyj-Romae, 1970; Основні документиБерестейської унії. Львів, 1996; Дмит-риев М.В. и др. Брестская уния 1596 г. иобщественно-политическая борьба наУкраине и в Белоруссии в концеXVI — начале XVII в., ч. 1. М., 1996;Halecki O. Od unii florenckiej do uniiвreskiej, t. 1—2, Lublin, 1997; Гудзяк Б.Криза і реформа: Київська митропо-лія, Царгородський патріархат і генезаБерестейської унії. Львів, 2000.

Б.О. Гудзяк, О.Ю. Турій.

БЕРЕСТЕЙСЬКЕ ВОЄВОД-СТВО — адм.-тер. одиниця у РечіПосполитій. Утворена 1566 на те-ренах давньорус. Берестейськоїземлі і Турово-Пінської землі, яківід 1320 входили до складу Трок-ського князівства Великого князів-ства Литовського. Після Люблін-ської унії 1569 лишилося під вла-дою Литви. Поділялося на Берес-тейський і Пінський повіти, 1791утворено ще Кобринський і Пін-сько-Зарічнянський (згодом пе-рейм. на Запінський). На зх. і пд.зх. Б.в. переважало укр. нас., напн. і сх. — білорус.

Б.в. було великим центромекспортної торгівлі хлібом, знач-ним культ. осередком. Берестей-ське братство (див. Братства) ак-тивно виступало на оборону нац.самобутності і православ’я, займа-лося реліг.-благодійницькою дія-льністю. У Бересті 1596 відбулисядва церк. собори, один з якихпроголосив унію правосл. і катол.церков і визнав зверхність рим.папи (див. Берестейська церковнаунія 1596), а другий рішуче опро-тестував це рішення. Надалі Во-лодимиро-Берестейська єпархіябула ареною гострої боротьби міжприбічниками і противникамиунії. Б.в. було тереном активноїдіяльності унійного чернецькогоордену василіан.

Нас. Б.в. брало активну участьу національній революції 1648—1676, подаючи допомогу військуБ.Хмельницького. Коли 1657 ко-зац. військо зайняло Берестя таін. міста воєводства, пінська шля-хта заявила про добровільне при-лучення до Укр. козац. д-ви. Натер. Б.в. був утворений Пінсько-Турівський полк. Після 3-го поділуПольщі 1795 (див. Поділи Польщі1772, 1793, 1795) тер. Б.в. увійшла

до складу Російської імперії і Б.в.перестало існувати.

Літ.: Лисенко П.Ф. Берестье. Мінск,1985; Леонюк В. Словник Берестейщи-ни. Львів, 1996; Полісся: етнікос, тра-диції, культура. Луцьк, 1997.

Я.В. Верменич.

БЕРЕСТЕЦЬКА БИТВА 1651 —відбулася 28 (18) черв. —10 лип.(30 черв.) 1651 неподалік відм. Берестечко між укр. військомна чолі з Б.Хмельницьким і польс.військом під проводом короляЯна II Казимира Ваза. Напередо-дні, 22— 26 (12—16) черв., польс.військо (100—120 тис. жовнірів ішляхтичів та 120 тис. слуг і обоз-них) переправилося через р. Стир(прит. Прип’яті, бас. Дніпра) ірозташувалося табором на її пра-вому березі навпроти Берестечка.25(15) черв. Б.Хмельницький, до-чекавшись підходу 40 тис. татарпід проводом хана Іслам-Гірея III,вирушив назустріч польс. військуна чолі 100—110-тис. армії при120 гарматах з Колодинського по-ля, прямуючи через околиці м. Кре-менець до м-ка Козин (нині се-ло Радивилівського р-ну Рівнен.обл.) на р. Пляшівка (прит.Стиру).

Вночі проти 28(18) черв. аван-гард укр.-татар. кінноти перепра-вився під Козином через р. Пля-шівку. Ранком татар. підрозділизав’язали сутички з польс. сила-ми. Це стало поч. Б. б. У її розвит-ку вирізняють три етапи: першийохоплює бої 28—29(18—19) черв.;другий — 30(20) черв.; третій1—10 лип.(21—30 черв.). В 2-йпол. дня 28(18) черв. бл. 5—7 тис.татар і козаків атакували правекрило польс. війська, а згодом —ліве. Бл. 17-ї години польс. кінно-та перейшла у контрнаступ і за-вдала їм поразки. Вночі підійшлиосн. сили укр.-татар. кінноти.Ранком 29(19) черв. король вивіву поле лише кінноту. Бл. 12-ї го-дини укр.-татар. підрозділи (ко-заків і татар було порівну) атаку-вали ліве крило поляків, а пізнішезавдали поразки жовнірам право-го крила. Вночі прибув, подолав-ши шлях від Козина до с. Острів(нині село Радивилівського р-нуРівнен. обл.), укр. табір з піхотоюта артилерією. Тим часом Іслам-Гірей III розпочав таємні перего-вори з польс. королем. Хан був незацікавлений у розгромі Польщі іу виборенні Україною незалежно-сті. На світанку 30(20) черв.Б.Хмельницький почав шикувативійсько до бою. У центрі було

233БЕРЕСТЕЦЬКА

розташовано чотири табори: осн.,захищений десятьма рядами во-зів, і три менші: зліва від осн. —один, справа — два. На правомукрилі гетьман розмістив кінноту,

ліве зайняли татари. Лінія фронтуукр.-татар. війська простягаласяна 9 км. Ян II Казимир Ваза нака-зав знищити мости через р. Стир.Польс. військо вишикувалося за

«головним зразком», кіннота булапосилена підрозділами піхоти.Наперед, у центр, було висунутоартилерію, трохи позаду розташу-валася піхота, а за ними — підроз-діли кінноти, драгунів і рейтарів.Командував центром особистокороль. На правому фланзі, якимкомандував великий короннийгетьманМ.Потоцький, розташува-лися полки кінноти й майже по-ловина посполитого рушення шля-хти. Лівим флангом (де також пе-ребували полки кінноти й рештапосполитого рушення) команду-вав польний гетьман М.Калинов-ський. Лінія фронту простягаласяна 9,5 км. З 10-ї години ранку,коли почав розсіюватися густийтуман, укр.-татар. підрозділи роз-почали перші атаки. О 12-й годиніІслам-Гірей III імітував наступ направе крило поляків. Через годинупольс. артилерія відкрила вогоньпо укр.-татар. позиціях, і хан від-вів за пагорб більшість свого вій-ська.

Бл. 16-ї години коронний ге-тьман Я.Вишневецький розпочаватаку кіннотою лівого крила польс.армії. Козаки та окремі підроз-діли татар у жорстокому бою зму-сили жовнірів відступити. Щобврятувати їх від розгрому, корольперекинув сюди нім. піхоту такінні полки. У цей критичний мо-мент долю битви могла легко ви-рішити атака татар. Проте хан немав наміру наступати. Скористав-шись цим, Ян II Казимир повів унаступ підрозділи центру польс.армії. По ставці Іслам-Гірея III бу-ло зроблено постріл з гармати, іхан разом зі своїм військом почаввідступ у напрямку м-ка Лешнів(нині село Бродівського р-нуЛьвів. обл.), Ян II Казимир кинувусі сили проти українців. Б.Хмель-ницький організував відступ своговійська в долину р. Пляшівка. Піс-ля цього гетьман кинувся навздогінза ханом, сподіваючись повернутийого назад. Проте Іслам-Гірей IIIпродовжив відхід на пд. України.Він насильно затримав при собі іБ.Хмельницького. Вночі проти1 лип. (21 черв.) король наказавубити всіх полонених українців,більшість яких становили тяжко-поранені.

Розпочалася облога укр. табо-ру, центр якого перебував надр. Плісня (рукав Пляшівки, ниніце суха долинка в центрі с. Ост-рів). Протягом 2—9 лип.(22—29черв.) наказними гетьманами оби-ралися Ф.Джалалій, М.Гладкий таІ.Богун. За відсутності Б.Хмель-

234БЕРЕСТЕЦЬКА

ницького старшина не спромог-лася встановити тверду дисцип-ліну і розробити чіткий план обо-ронних дій. Водночас у боях 2—4 лип. (22—24 черв.) українці за-свідчили велику мужність. Вониздійснювали сміливі вилазки івідхилили вимогу короля капіту-лювати. Все ж серед обложенихрозпочався розбрат. На бік ворогаперейшов полк. М.Криса. Від8 лип. (28 черв.) під кер-вом І.Бо-гуна розпочалася підготовкатрьох переправ через р. Пляшівкадля виходу з оточення. Внаслі-док поганої організації відступ10 лип. (30 черв.) перетворився навтечу, під час якої загинуло бл.4—8 тис. козаків. Однак осн. силиукр. війська вирвалися з оточення.Вдалося врятувати також біль-шість гармат. Невмирущою славоювкрили себе воїни (бл. 300 коза-ків), які героїчно загинули, при-криваючи відступ. Поразка підБерестечком перекреслила наміриБ.Хмельницького довести до пе-реможного кінця війну з РіччюПосполитою, засвідчила ненадій-ність військ.-політ. союзу зКримським ханством, різко погір-шила становище Укр. козац. д-ви,яка змушена була погодитися наукладання Білоцерківського дого-вору 1651.

Літ.: Костомаров Н.И. БогданХмельницкий, т.2. СПб., 1884; Kubala L.Bitwa pod Beresteczkiem. Warszawa,1909; Каманин И.М. Битва казаков споляками под м. Берестечком в июне1651 г. (с 2-мя планами и 4-мя сним-ками). К., 1910; Widacki j. KniаŸ Jare-ma. Katowice, 1984; Крип’якевич І.П.Богдан Хмельницький. Львів, 1990;Берестецька битва в історії України.Матеріали і тези I—VIII республікан-ських науково-теоретичних конферен-цій. Рівне, 1990—97; Тис-Крохма-люк Ю. Бої Хмельницького. Військо-во-історична студія. Львів, 1994; Гру-шевський М. Історія України-Руси,т. 9, ч. 1. К., 1996; Стороженко І.С. Бо-гдан Хмельницький і воєнне мистецт-во у Визвольній війні українського на-роду середини XVII століття, т. 1.Дніпропетровськ, 1996; Смолій В.А.,Степанков В.С. Українська національ-на революція XVII ст. (1648—1676 рр.):Україна крізь віки, т. 7. К., 1999.

В.С. Степанков.

БЕРЕСТЕЧКО — місто Горохів-ського р-ну Волин. обл. Розта-шов. у верхів’ї р. Стир (прит.Прип’яті, бас. Дніпра), за 25 кмвід залізничної ст. Горохів. Нас.1,9 тис. осіб (1998).

Б. виникло як передмістя адм.центру удільного князівства — м.Перемиль (нині село Горохівського

р-ну). Після зруйнування остан-нього монголо-татарами перетво-рюється на самостійне поселення.В документах 15 ст. згадується яксело Берестки Перемильської во-лості. В 15 — на поч. 16 ст. нале-жало родові Боговітинів, які похо-дили від давньорус. князів Кроко-тків. Від 1544 переходить як посагза дружину Ф.Боговітину у воло-діння київ. воєводи кн. Ф.Прон-ського. 1547 згідно з привілеємкороля Сигізмунда II Августа діс-тає магдебурзьке право і набуваєстатусу міста. Б. свого часу воло-діли: кн. О.Пронський, який пе-рейшов 1595 у католицтво (див.Католицизм), а згодом — у каль-вінізм (див. Протестантизм), графА.Лещинський (кальвініст). Післяпереходу у 2-й чв. 17 ст. у володін-ня А.Вишоватого, послідовникааріанського вчення Ф.Социна (див.Социніанство), місто стає на де-який час гол. центром аріанствана Волині.

Під час національної революції1648—1676 місто не раз спустошу-валося. Біля Б. проходила Берес-тецька битва 1651. У 2-й пол. 17ст. Б. приходить у занепад. 1765власник міста Я.Замойський по-будував костьол для чернечого ор-дену тринітаріїв. Після 2-го поділуПольщі 1793 (див. Поділи Польщі1772, 1793, 1795 ) Б. опиняється вскладі Російської імперії, набуваєстатусу волосного центру Волинсь-кої губернії. У кін. 18 ст. внаслідокепідемії чуми, що спалахнула наВолині, місто знов занепадає.

Від 2-ї пол. 19 ст. спостеріга-ється значний пром. розвитокміста. Почали працювати лісопи-льний, сукновальний, цегельний,винокурний, пивоварний, смо-ляний і вапняний з-ди. На поч.20 ст. засновано кінний з-д.

Під час Першої світової війни ігромадянської війни в Україні 1917—1921 місто часто переходило з руку руки і зазнало значних руйну-вань. Від 1920 Б. — у складі Поль-щі. Од 1939 — у складі УРСР (див.Возз’єднання українських земель вєдиній державі). 1940—59 — рай-центр. У роки Великої вітчизняноївійни Радянського союзу 1941—1945 від черв. 1941 по квіт. 1944було окуповане гітлерівцями.

1846 Б. відвідав Т.Шевченко,який присвятив подіям 1651 пое-зію «Ой чого ти почорніло, зеле-неє поле?».

Архіт. та істор. пам’ятки: «Му-рований стовп» на могилі кн.О.Пронського (16 ст.), храм-па-м’ятник «Козацькі могили» (19 ст.),

Каплиця Фекли (17 ст.), Троїць-кий костьол (1765).

Літ.: ІМіС УРСР. Волинська об-ласть. К., 1972.

В.В. Головко.

БЕРЕСТОВЕ — князівське село,позаміська резиденція вел. князівкиїв., що було неподалік від Ки-єво-Печерської лаври. Вперше зга-дується у «Повісті временних літ»під 980. У 10—11 ст. в Б. розташо-вувалася церква св. Апостолів, депресвітером був майбутній митро-полит Київ. Іларіон. У Спаськомумонастирі, який згадується з 1072,зведено муровану Спаса на Берес-тові церкву, що збереглася доте-пер. 1157 тут поховано вел. кн. ки-їв. Юрія Долгорукого, його синаГліба (1173), сестру Євфимію Воло-димирівну (1135). Час зведенняцеркви остаточно не визначено:60-ті рр. 11 ст. (В.Булкін), рубіж11—12 ст. (М.Каргер, П.Толочко),1013—25 (Ю.Асєєв та ін.). Значніреставраційні роботи 1640—43провів київ. митрополит П.Моги-ла, якого зображено на ктиторсь-кій композиції.

1909—14 церкву обстежував іреставрував П.Покришкін. Дослід-женнями вчених 1970—80-х рр.(Ю.Асєєва, М.Штендера, В.Хар-ламова) виявлено фрески 12 ст.,графіті, поховання у шифернихсаркофагах, нові деталі архіт. кон-струкцій. Встановлено, що споча-тку церква мала вигляд тринефноїшестистовпової однобаневої бу-дівлі з трьома притворами; кладка— утоплені ряди плінфи без про-шарків бутового каміння.

Літ.: Асеев Ю.С. Архитектура древ-

него Киева. К., 1982; Мовчан І.І. Дав-ньокиївська околиця. К., 1993; Бул-

235БЕРЕСТОВЕ

Церква Спасана Берестові.

кин В.А. О времени построения церквиСпаса на Берестове. «Археологія»,1995, № 2.

Г.Ю. Івакін.

БЕРЕСТОЛОГІЯ — спеціальна іс-торична дисципліна, що досліджуєсередньовічне письмове джере-ло — берестяні грамоти, відкриті26 лип. 1951 при розкопках Нов-города експедицією під кер-вомрос. археолога А.Арциховського.Осн. маса цих грамот знайдена ум. Новгород Великий (бл. 1000), атакож у містах Стара Руса (Новго-родська обл., РФ), Смоленськ,Псков, Твер та ін. (РФ). На тер.України знайдено поки що єдинуберестяну грамоту у ЗвенигородіГалицькому археологом І.Свєш-ніковим. Найдавніший запис набересті датується 1-ю пол. 11 ст.,найпізніший — 2-ю пол. 15 ст.Тексти видряпували на бересті за-лізними, бронз. й рідше кісткови-ми стрижнями. Обов’язковою умо-вою тривалого збереження грамоту культ. шарі ґрунту є його підви-щена вологість, що унеможлив-лює приплив повітря. У 11—14 ст.береста була дешевим матеріаломдля письма. Впровадження папе-ру і його масове поширення у сх.-слов’ян. світі з серед. 15 ст.спричинило припинення письмана бересті.

Найбільшу цінність мають бе-рестяні грамоти 11 — 1-ї пол. 13 ст.Нині їх налічується понад 400. Зажанром це різноманітні докумен-ти, листи, азбуки, шкільні вправитощо. Новгородські берестяні гра-моти засвідчують жваві торг.зв’язки міста з ін. рус. містами,зокрема з Києвом. Вони є свідкамимасового розповсюдження грамо-ти у Давній Русі (див. КиївськаРусь) і належать до категорії масо-вих джерел з історії середньовічноїРусі; їх число зростає з кожнимроком.

Літ.: Черепнин Л.В. Новгородскиеберестяные грамоты как историческийисточник. М., 1969; Янин В.Л. Я по-слал тебе бересту... М., 1998.

М.Ф. Котляр.

БЕРЕСТЯ — давньорус. місто,центр однойменного удільногокнязівства. Розташов. при впадіннір. Мухавець у р. Зх. Буг, нині тер.сучасного м. Брест (Білорусь).Вперше згадано в Новгородськомупершому літописі під 1017 як містодревлян. Засновано як укріпленнята торговий центр на кордоні зПольщею і як база для походів наземлю ятвягів. Наприкінці 10 ст.

увійшло до складу Київської Русі, у12 ст. слугувало за земельний ре-зерв київ. князів, поки не потра-пило остаточно під владу князів-ської династії Мономашичів. Пер-шим з відомих нам удільних князівБ. був син Ярополка Ізяславича —Ярослав Ярополчич (1101). Часомвходило до складу Туровського кня-зівства, а в 13 ст. опинилося вскладі Волинського князівства. 1217Б. підкорено Данилом Галицьким іпізніше разом із Волинню переданойого брату Васильку Романовичу.Після смерті сина останнього —Володимира Васильковича пере-йшло у володіння Мстислава Да-ниловича. 1352 увійшло до складуВеликого князівства Литовського—його отримав син Гедиміна — Кейс-тут, а пізніше, у спадок, —Вітовт. У 15 ст. стало центром од-нойменного воєводства.

Б. досліджено білорус. архео-логом П.Лисенком. Укріпленнядитинця не збереглися, оскількибули знищені при буд-ві Брест-ської фортеці в 19 ст. Численнізнахідки кераміки, знарядь праці,зброї та прикрас датуються 11—13 ст.

Літ.: Насонов А.Н. «Русская земля»и образование территории древнерус-ского государства. Историко-геогра-фическое исследование. М., 1951;Лысенко П.Ф. Берестье. Минск, 1985.

А.Г. Плахонін.

БЕРЕСТЯНЕ, комплекс архео-логічних пам’яток — ранньосеред-ньовічні пам’ятки (городище, се-лища, курганні могильники) біляс. Берестяне Ківерцівського р-нуВолин. обл. Проведені розкопкимогильників (1983—94), які роз-міщені у трьох групах. Кургани вурочищі Сермень (11 могил) з ті-лопокладаннями на рівні давньо-го горизонту зх. орієнтації за ви-явленим інвентарем (горщики,скроневі бронз. кільця, прядки)датуються 12 ст. У другому моги-льнику, що розташов. в урочищіМайдан і налічує 8 насипів кін.10 — останньої чверті 11 ст., про-стежено тілопокладання із зх. тасх. орієнтацією і виявлено срібнігроноподібні скроневі кільця, на-мистини із сердоліку та скла, пря-жки. Серед 26 курганів в урочищіГолова зафіксовано аналогічнийобряд поховання та супровіднийінвентар 11 ст.

Літ.: Hupalo W. Wyniki badaс nacmentarzysku kurhanowym kolo wsi Be-resciany na Wolyniu. «Materialy i spra-wozdania Rzeszowskiego osrodka archeo-logicnеgo», 1990, t. 12; Гупало В. До-

слідження курганного могильника вуроч. Сермень біля села Берестяне.Там само, 1995, т. 16; Його ж. Дослід-ження курганного могильника в уроч.Майдан біля села Берестяне. Там само,1996, т. 17.

В.Д. Гупало.

БЕРЕТТІ (Beretti) — архітектори,батько і син. Вінченцо (ВікентійІванович) Б. (14.06.1781, Італія —18(06).08.1842, Київ) та Алессанд-ро (Олександр Вікентійович) Б.(07.10.1817, за ін. даними, 1815 чи1816, Санкт-Петербург — 06.06.1895, Київ). Фахову освіту здобулив петерб. Акад. мист-в. Працюва-ли в Києві (Вінченцо Б. — від1837, Алессандро Б. — від 1842).Своєю діяльністю визначили осн.напрям розвитку міста як істор. ікульт. центру України, використо-вували в буд-ві стилі класицизму йренесансу (див. Відродження). Заген. планом 1837, у розробці яко-го гол. роль відіграв Вінченцо Б.,враховувалися багатовікові тради-ції київ. забудови, особливості на-вколишнього ландшафту, збере-ження пам’яток старовини, включ-но з укріпленням Золотих воріт.До його праць належать гол. (чер-воний) корпус Київ. ун-ту, Ін-тшляхетних дівчат (нині Міжнар.центр к-ри та мист-в), завершен-ня буд-ва Олександрівського кос-тьолу. З іменем Алессандро Б. по-в’язана поява фундаментальнихспоруд 1-ї Київ. г-зії (нині корпусКиїв. ун-ту на бульварі Т. Шев-ченка), першого в Україні Анато-мічного театру (нині тут розміще-но частину б-ки Нац. мед. ун-тупо вул. Б.Хмельницького, № 37),він — співавт. проекту Володимир-ського собору та ін. споруд. Длявиховання місц. зодчих Б. започа-ткували в Києві університетськівиклади архіт. мистецтва.

Тв.: Беретти А. О строящемсясоборе во имя св. Владимира. К., 1884.

Літ.: Бутник-Сіверський Б.С. Ар-хітектор В.І.Беретті в Києві. К.—Львів, 1947.

М.М. Варварцев.

БЕРЗІН (Берзіньш) РейнгольдЙосипович (Язепович; 04.07. 1888—11.11.1939) — рад. військ. діяч. Н.у Вальмієрському (Вольмарсько-му) пов. Ліфляндської губ. (нинітер. Латвії) в сім’ї наймита. Змал-ку працював пастухом, робітни-ком, від 1909 — вчителював. Од.1905 чл. РСДРП(б)—ВКП(б). 1911за розповсюдження більшовиць-кої літ. заарештований, рік пере-бував у в’язниці. Від 1914 — в рос.армії. Закінчив шк. прапорщиків

236БЕРЕСТОЛОГІЯ

В. Беретті.

Р.Й. Берзін.

А. Беретті.

(1916). Учасник Першої світовоївійни. 1917 — голова військ.-рево-люц. к-ту 40-го корпусу, чл. ви-конкому і Військ.-революц. к-ту2-ї армії Зх. фронту. Із листоп.1917 керував військами Пн. гру-пи, брав участь у розгромі біль-шовиками Ставки верховного го-ловнокоманд. М.Духоніна в м. Мо-гильов (нині місто в Білорусі). Угруд. 1917 на чолі 1-го Мінськогореволюц. загону направлений вУкраїну. В ході війни РадянськоїУкраїни за підтримки РСФРР про-ти УНР 1917—1918 командував 2-юреволюц. армією. У лют.—берез.1918 — головнокоманд. Зх. рево-люц. фронту. Від черв. 1918 — го-лова Вищої військ. інспекції вСибіру, команд. Пн.-Урало-Си-бірського фронту, 3-ї армії (лип.—листоп. 1918). У груд. 1918 — черв.1919 — інспектор армії рад. Латвії,чл. РВР Зх. (лип.—груд. 1919), Пд.(груд. 1919 — січ. 1920) та Пд.-Зх.(січ.—груд. 1920) фронтів. Відгруд. 1923 до лип. 1924 — чл. РВРТуркестанського фронту. Нагоро-джений орденом Червоного Пра-пора, орденами Червоного Прапо-ра Хорезмської Нар. Рад. Респуб-ліки та Трудового ЧервоногоПрапора Бухарської Нар. Рад.Республіки (усі — 1922). Після за-вершення громадян. війни пра-цював у військ. пром-сті, нарком-земі РРФСР. Репресований. Стра-чений.

Тв.: Этапы организации и разви-тия Красной армии. Х., 1920; Запас-ные армии. «Революционный фронт»,1920, № 12, 17—18; Борьба с бандитиз-мом. Там само, 1920, № 5; Узколиней-ные железные дороги на Правобереж-ной Украине. К., 1921.

Літ.: Гриневич Л. Берзін РейнгольдЙосипович. В кн.: Історія українсько-го війська. Львів, 1996.

Л.В. Гриневич.

БЕРИНДА Памво (світськеім’я — Павло; між 1555 та 1560 —23(13). 07.1632) — укр. поет, дру-кар, гравер, лексикограф. Невідо-мо, де здобув освіту, але був блис-кучим знавцем церковнослов’ян.,грец. й лат. мов. Розпочав своюдіяльність як друкар і гравер уСтрятинській друкарні та Крило-ській друкарні, заснованих єпи-скопом Галицько-Львів. Г.Бала-баном, де за його участі було вида-но «Служебник» (1604), «Треб-ник», «Євангеліє учительне» (оби-дві — 1606). Тут же став укладатисвій «Лексіконъ славеноросскій иименъ тлъкованіє», над яким пра-цював протягом багатьох років.Переїхав до перемишльського єпи-

скопа Михайла Копистенського.1613 згаданий у прибутково-вида-ткових книгах Львівського братс-тва як чл. братства, чернець Пам-во. Очолив Львівську братськудрукарню, де видав книгу «ІоаннаЗлатоустого о священстві» (1614)та власні вірші «На РождествоХриста Бога і Спаса нашого ІсусаХриста для утіхи православнимхристиянам» (1616) з присвятоюльвів. єпископу Є. Тисаровському.Їх декламували учні братської шк.як коляду владиці. Є.Плетенець-кий запросив його до Києва дляорганізації книговидавничої спра-ви. Незабаром разом із сином Лу-кашем і братом Стефаном пере-їхав до Києва. Був ред. першоговид. «Часослова» Києво-Печерсь-кою друкарнею. Виправляв і звірявз грец. виданнями тексти впершевиданих церковнослов’ян. мовою«Бесід Іоанна Златоустого на 14послань св. ап. Павла» (1623) та

«Бесід Іоанна Златоустого надіяння св. апостолів» (1624), бравучасть у підготовці ін. лаврськихвидань. Автор передмов, присвят,післямов, йому належать кількагравюр, вміщених у виданняхСтрятинської друкарні та лаврсь-кої друкарні. Сім гравюр із текс-тами, підписаних монограмою«ПБ», видані окремо (1626—29).1627 власним коштом опублікував«Лексикон...», в якому бл. 7 тис.слів церковнослов’ян. мови пере-кладено або витлумачено укр.розмовною мовою. Словник ви-користовувався в шкільній прак-тиці, перевиданий 1653 друкар-нею Кутеїнського монастиря білям. Орша (нині місто в Білорусі).Б. представляв укр. культ.-освіт.рух, який не поривав з греко-сло-в’ян. традиціями, але був орієнто-ваний на засвоєння досягненьлатиномовної зх.-європ. к-ри.

П. у Києві, похований у Ки-єво-Печерській лаврі.

Тв.: Лексикон словенороський. К.,1961; Вірші. В кн.: Українська поезія.Кінець XVI — початок XVII ст. К.,1978.

Літ.: Німчук В.В. Староукраїнськалексикографія в її зв’язках з російсь-кою та білоруською. К., 1980; Степо-вик Д.В. Українська графіка XVII—XVIII століть: Еволюція образної сис-теми. К., 1982.

О.М. Дзюба.

БЕРИСЛАВ — місто Херсон.обл., райцентр. Пристань на Ка-ховському водосховищі на Дніпрі,за 12 км від залізничної ст. Ко-зацька. Нас. 17,1 тис. осіб (1998).

Уперше згадується на поч. 15ст. як литов. фортеця та митницяпід назвою «Вітовтова митниця».Після смерті вел. кн. литов. Віто-вта переходить під контролькрим. татар, які бл. 1450 збудува-ли тут фортецю Казікермен (абоКизикермен, з турец. — «Судей-ська фортеця», від слова «кази» —суддя; ін. варіант пер. — «Дівочафортеця»). Наприкінці 1660-х рр.зводиться кам. фортеця — один зопорних пунктів турец. пануван-ня в Пн. Причорномор’ї. Розта-шов. у районі пристані сучасногоБ. і складалася з малого, серед-нього і великого м-чок. Малем-ко (цитадель) містилося на кам.скелі поруч балки Кизикерменки.1678—79 фортецю було значнорозширено — зі сх. боку замку до-будували «середнє» м-ко з кам.стінами. Казікермен оточував ве-ликий форштадт (передмістя) із зе-мляними укріпленнями. Місто ра-зом з ін. сусідніми фортецями —

237БЕРИСЛАВ

Памво Беринда. «На Рождествовірші...». 1616. Титульний аркуш.

Памво Беринда. «Лексикон». 1627.Титульний аркуш.

Таванню, Іслам-Керменом, Ша-гін-Керменом — забезпечувалоохорону татар. переправи черезДніпро. Воно було серйозною пе-решкодою для мор. походів запо-рожців і плацдармом для нападівна Україну. Козаки постійно за-грожували Казікермену. 1670І.Сірко взяв його в облогу, а черезрік частково зруйнував. 31 лип.1695 фортеця була захопленарос.-укр. військами Б.Шереме-тєва та І.Мазепи під час успішно-го Дніпровського походу (див.Азовсько-Дніпровські походи 1695—1696). 1698 під час Крим. походурос.-укр. армія брала фортецю воблогу. За умовами Константино-польського мирного договору 1700вона мала залишатися незаселе-ною. Утім, місто фактично про-довжувало існувати у 18 ст. якзначний пункт транзитної торгів-лі. Після російсько-турецької війни1768—1774 Казікермен — у складіРосійської імперії (певний час іс-нував навіть Кизикерменськийпов. Херсон. провінції Новоросій-ської губернії). Заселявся переваж-но переселенцями з Полтав. таЧерніг. губ. 1784 його було пе-рейменовано на Б. Від 1803 —місто Херсон. пов. Херсонської гу-бернії.

Місто, де сходилися чумацькішляхи, наприкінці 19 ст. відігра-вало помітну роль у торгівлі регіо-ну (щороку через Дніпро берис-лавськими поромами перевози-лося бл. 100 тис. возів вантажу).Напередодні Першої світової вій-ни Б. — значний екон. центр губ. з16-тис. нас. Мав помітну єврейс.громаду (за переписом 1897 —28 % жителів Б.).

Від 1923 — райцентр Херсонсь-кої округи Одеської губернії (від1932 — Одес. обл., від 1937 —Ми-колаїв. обл., від 1944 — Херсон.обл.). Статус міста набув 1938.Під час Великої вітчизняної війниРадянського Союзу 1941—1945 від23 серп. 1941 по 11 берез. 1944 оку-поване гітлерівцями. Протягомсерп.—листоп. 1941 в плавнях підБ. діяв партизан. загін. Нині Б.відомий як виноробний центр.

Пам’ятка арх-ри: церква Вве-дення в храм Пресвятої Богоро-диці (1725).

Літ.: Топографическое описаниедоставшимся по мирному трактату отОттоманской Порты во владение Рос-сийской империи землям. 1774 г.«Записки Одесского общества историии древностей» 1868, т. 7; ІМіС УРСР.Херсонська область. К., 1972; Україн-

ське козацтво: Мала енциклопедія.К.—Запоріжжя, 2002.

Д.С. Вирський.

БЕРІЯ Лаврентій Павлович (29(17).03.1899—23.12.1953) — парт. ідерж. діяч СРСР, один з кер. рад.органів держ. безпеки. Н. вс. Мерхеулі (нині Абхазія, Грузія).Закінчив мех.-буд. тех. уч-ще вБаку (1919). Чл. РСДРП(б) —КПРС з 1917. 1921—31 працювавв органах розвідки і контррозвід-ки ЧК—ДПУ Азербайджану і Гру-зії. Від 1927 — голова Грузин. іЗакавказького ДПУ, одночаснопредставник ОДПУ в Закавказ.Соціаліст. Федеративній Рад. Рес-публіці (ЗСФРР). Від 1931 переве-дено на парт. роботу на посаду1-го секретаря ЦК КП(б)Грузії,тоді ж (1932) був 1-м секретаремЗакавказ. крайкому і Тбіліськогоміськкому партії. У серп. 1938 при-значено 1-м заст. наркома внутр.справ СРСР. Одночасно очолювавз верес. до груд. 1938 Головнеуправління держ. безпеки НКВССРСР. У листоп. 1938 заступивМ.Єжова (див. Єжовщина) на по-саді наркома внутр. справ СРСР,перебував на цій посаді до груд.1945, тоді ж (1941—46) — заст. Го-лови РНК СРСР за сумісницт-вом. На поч. Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945 призначено чл. Держ. к-туоборони (ДКО) СРСР (куратороборонної пром-сті). Від лип.1945 — Маршал Рад. Союзу. Відтрав. 1944 — заст. голови ДКОСРСР. 1946—53 — заст., 1-й заст.Голови РМ СРСР. Канд. в чл. ічл. політбюро (президії) ЦКВКП(б)—КПРС (1939—53). Одиніз організаторів масових репресійв СРСР у довоєн. й повоєн. роки.Стояв біля витоків вир-ва ядерноїзброї в СРСР. Після смерті Й.Ста-ліна, намагаючись утриматись привладі, здійснив спробу розпочатипом’якшення репресій, проводивконсультації в нац. республіках зприпинення суцільної русифіка-ції. На поч. черв. 1953 зустрівся зЙ.Сліпим та запропонував відно-вити діяльність Української греко-католицької церкви. Але 26 черв.1953 Указом Президії ВР СРСР Б.знято з усіх посад, позбавленоусіх звань та нагород, заарешто-вано, засуджено Військ. колегієюВерховного Суду СРСР до розст-рілу. Страчений у м. Москва.

Літ.: Органы государственной бе-зопасности СССР в Великой Отечест-венной войне: Сборник документов,т. 1, кн 1. М., 1995; Лубянка — ВЧК—

ОГПУ—НКВД—НКГБ—МГБ—МВД—КГБ. 1917—1960. М., 1997.

Т.В. Вронська.

БЕРКУТ Леонід Миколайович(02.06.1879—12.02.1940) — укр. іс-торик. Д-р історії європ. к-ри(1928). Н. в м. Київ. 1901 по закін-ченні історико-філол. ф-ту Київ.ун-ту залишений там як профе-сорський стипендіат. 1907—09 пе-ребував у наук. відрядженні вНімеччині та Франції, де студіювавзх.-європ. середньовічну історію,палеографію, право. 1909— 17 —доц., проф. Варшавського ун-ту.Одночасно від 1910 викладав навищих жін. курсах у Варшаві. 1913брав участь у 3-му Міжнар. істор.конгресі в Лондоні як представ-ник Варшавського ун-ту.1918—22 — проф. Донського ун-ту (м. Ростов-на-Дону, РФ). З1922 — проф. Київ. ін-ту нар.освіти, згодом — Київ. ун-ту.

Автор бл. 30 монографій, ут. ч. «Введение в историю среднихвеков», «История немецких горо-дов в средние века» (обидві —Варшава, 1911), «Етюди з джере-лознавства середньої історії. Пе-ріод утворення і консолідації на-ціональних держав на романо-германському заході» (К., 1928).

П. у м. Київ.Літ.: Наука и научные работники

СССР, ч. 6. Л., 1928.

О.В. Юркова.

БЕРЛАДНИКИ— войовниче нас.Нижнього Подунав’я і Подніст-ров’я (див. Берладь), різновид бро-дників. Двічі згадуються в Київсь-кому літописі: 1158 у Подунав’ї Б.підтримали князя-ізгоя Івана Рос-тиславича Берладника у боротьбіз його братом у перших ЯрославомВолодимировичем, а 1159 оволо-діли київ. портом Олешшя на Ни-жньому Дніпрі, після чого пода-лись на Дунай, але київ. військона чолі з боярами Юрієм Несте-ровичем та Якуном наздогнало їхпоблизу м. Дичин і відняло «по-лон». Напевне, Б. називали ту ч.бродників, що підтримала ІванаБерладника. Мабуть, не випадко-во по його смерті (1161) літописибільше не згадують Б.

М.Ф. Котляр.

БЕРЛАДЬ, місцевість— територіяміж річками Дністер і Дунай, щоне входила до жодного рус. кня-зівства. Названа за м. Берладь (ни-ні м. Бирлад у Румунії, на р. Бир-лад, що впадає в Сірет, прит. Ду-наю). Там переховувався небіж

238БЕРІЯ

Л.П. Берія.

Л.М. Беркут.

галицького кн. Володимирка Воло-даревича — Іван Ростиславич піс-ля невдалої спроби 1145 відібратиГалич (давній) у дядька (відтоді лі-тописці називають Івана Рости-славича Берладником). Немає під-став вважати, що існувало Бер-ладське князівство Івана, як ду-мало багато істориків 19 — 1-ї пол.20 ст. Б. була населена вільнимилюдьми з багатьох давньорус. зе-мель, втікачами від князів і боярабо просто шукачами пригод. Вочах панівної верхівки Давньорус.д-ви Б. стала символом свавілля йбеззаконня, місцем скупченнявикинутих із сусп-ва людей, прощо свідчать слова владимиро-суз-дальського кн. Андрія Боголюбсь-кого, з презирством кинуті ним1173 Давиду Ростиславичу, кот-рого він прагнув вигнати з Русі:«А ты поиди в Берладь, а в Русь-кой земли не велю ти быти». Б.була густо населена: 6 тис. вихід-ців з Б. 1158 підтримали Івана Ро-стиславича у війні проти галиць-кого кн. Ярослава Володимирови-ча, а 1159 берладники ненадовгозаволоділи київ. портом Олешшяна Нижньому Дніпрі. Б. була міс-цем життя бродників.

М.Ф. Котляр.

БЕРЛИ — укр. козац.-старшин-ський рід, відомий від 2-ї пол.17 ст. до 20 ст. Походив від реєст-рового козака Корсунського полкуОлександра Берло (1649). Іван Б. —піх. полковник (1669), мглинсь-кий сотник (1671—72). Ін. ІванБ. — вороньківський сотник (1678,1696—1705), переяслав. полковийсуддя (1706—11), знатний військо-вий товариш (1712—15). ВасильІванович Б. — вороньківський со-тник (1715—21). Данило ІвановичБ. — «под знаком бунчуковым зо-стаючий». Іван Васильович Б. —вороньківський сотник (1718—30), бунчуковий товариш (1737).Володимир Данилович Б. — вознийВороньківської сотні (1767—73),полковий писар. Іван АндрійовичБ. — військовий канцелярист(1764), полковий суддя у відставці(1773). Матвій ВолодимировичБ. — полковий канцелярист і за-сідатель київ. земського суду(1784). Кілька вихідців із цьогороду обрали шлях церк. служби.Андрій Б. (син Івана — вороньків-ського сотника), не бажаючи йтив Гілянський похід, прийняв сансвященика переяслав. Успенськоїцеркви, згодом мав посаду пере-яслав. протопопа (1731—36). Його

старший брат Андрій Б. (чернечеім’я — Арсеній) одержав освіту вКиєво-Могилянському колегіумі(див. Києво-Могилянська академія)та у Львові, прийняв чернецтво вКиєво-Печерській лаврі і став про-фесором граматики в Київ. акад.Його сходження по щаблях церк.ієрархії зростало: архідияконКиїв. митрополії (1717), ієромо-нах (1722), архімандрит і насто-ятель Києво-Межигірського Спа-со-Преображенського монастиря(1722—28), єпископ Переяслав. іБориспільський (1733—44). 1738 уПереяславі (нині Переяслав-Хме-льницький) зорганізував буд-во ізаснував семінарію. Нащадки ізроду Б. протягом 18 ст. служили врос. армії. Один із останніх Б. —Олександр Львович— навч. у Київ.ун-ті, служив земським нач. Мо-зирського пов. Мінської губ. (1888),титулярним радником (1902).Відомим істориком і філологомбула Ганна Б. (див. Г.Берло).

Літ.: Берло Г.Л. Арсений Берло,епископ Переяславский и Борисполь-ский. 1744: Биографический очерк. К.,1904;Модзалевский В.Л.Малороссийс-кий родословник, т. 1. К., 1908.

В.В. Панашенко.

БЕРЛИНСЬКИЙ Максим Федо-рович (17(06).07.1764—18(06).11.1848) — укр. історик і археолог.Н. в с. Нова Слобода (нині селоПутивльського р-ну Сум. обл.) вродині священика. Освіту здобув1776—86 у Київ. акад., 1787—88 —в Петерб. учительській семінарії.Від 1788 працював у Києві учите-лем і дир. Гол. нар. уч-ща (від1809 — г-зія, від 1812 — г-зія ви-щих наук). Викладав історію йгеографію, завідував б-кою, ка-бінетом мінералів і рослин. Про-тягом 50 років здійснював метео-рологічні спостереження.

Роботу в уч-щі поєднував ізвикладацькою діяльністю в Київ.акад., для слухачів підготував під-ручник «История российская дляупотребления юношеству» (М.,1800), який був визнаний кращимв акад. 1802 підготував істор. до-відку про Гол. нар. уч-ще Києвадля подання в Комісію із ство-рення нар. уч-щ. Активно вивчавминуле Києва. 1815 познайомив-ся з держ. канцлером і меценатомграфом М.Румянцевим. За йогодорученням збирав матеріали продавній Київ, обстежував монас-тирські б-ки, робив виписки, ко-пії з літописів, синодиків, збиравдані про правлячі монарші динас-

тії, церк. ієрархів, копіював грец.написи Софійського собору, ін-формував про археол. знахідки,рідкісні предмети з приватних ко-лекцій, котрі купував на проханняканцлера. 1828 обраний чл. «Об-щества истории и древностей рос-сийских».

1834 Б. призначено інспекто-ром Київ. г-зії, головою правлін-ня Київ. ун-ту (до приїзду першо-го ректора М.Максимовича 13 лип.1834). У жовт. 1834 в чині статсь-кого радника пішов у відставку.Продовжував свої н.-д. пошуки:брав активну участь в організації іроботі Тимчасового комітету длядослідження старожитностей Ки-єва (1835—43), надавав консуль-тації під час археол. розкопок чирозгляду питань, пов’язаних з іс-торією, пам’ятками міста.

Протягом 1798—99 підготувавґрунтовну працю «История городаКиева», рукопис якої знайшли ли-ше 1970 в б-ці ім. Салтикова-Щедріна в Ленінграді (нині Санкт-Петербург). У ній висвітлена істо-рія Києва з 9 до 18 ст., наведеночисленні відомості археол.-топо-графічного характеру.

Враховуючи вагомий внесокБ. у дослідження історії Києва,Київ. археогр. комісія 1843 обралайого почесним чл. У Києві Б.проживав на Липках, недалеко відг-зії, у власній садибі (нині — вул.Лютеранська, 27/31).

П. у Києві, похований на Бай-ковому цвинтарі.Могила не збере-глася.

Тв.: Разделение Малороссии наполки. «Улей», 1811, № 3; О могилеАскольдовой в Киеве. Там само, № 5;О городе Киеве. Там само, № 8; Крат-кое описание Киева. СПб., 1820; О на-ходке серебряных слитков в развали-нах Десятинной церкви. «Отечествен-ные записки», 1826, ч. 28, № 80; Исто-рическое обозрение Малороссии и го-рода Киева. «Молодик», 1844; Історіяміста Києва. К., 1991.

Літ.: Максимович М. Поминка оМ.Ф.Берлинском. «Временник Мос-ковского общества истории и древно-стей российских», 1850, т. 5; Щерби-на В.И. Первый киевский археологМ.Ф.Берлинский. «Киевская старина»,1896, № 12.

П.Т. Тронько.

БЕРЛІНСЬКА НАСТУПАЛЬНАОПЕРАЦІЯ 1945 — операція Пер-шого Білоруського фронту, 2-гоБілорус. фронту та Першого Укра-їнського фронту 16 квіт. — 8 трав.(команд. відповідно маршалиГ.Жуков, К.Рокоссовський, І.Ко-нєв), яка завершила розгром гіт-

239БЕРЛІНСЬКА

М.Ф. Берлинський.

лерівських військ під час Другоїсвітової війни, привела до падінняБерліна. На Берлінському напря-мку наступу рад. військ по р. Одері його прит. Нейсе гітлерівцямибуло споруджено міцний оборон-ний рубіж, заг. глибина якого ра-зом з укріпленнями Берліна дося-гла 100 км. Гітлерівці сконцент-рували тут групи армій «Вісла» і«Центр», які нараховували 53 піх.,7 танк., 9 моторизованих, 5 ар-тилер. д-зій, 4 артилер. корпуси,16 артилер. і мінометних бригад,бл. 50 різних полків і 100 окремихпіх. батальйонів (всього бл. 1 млнвояків). У Ставці Верховного Го-ловнокомандування наступальнаоперація на Берлін була переваж-но визначена ще в листоп. 1944,уточнювалася в процесі Вісло-Одерської наступальної операції1945, Сх.-Прусської та Померан-ської операцій. Директивою 1-муУкр. фронту наказувалося: роз-громити угруповання противникав р-ні м. Котбус і південніше Бер-ліна; ізолювати гол. сили групиармій «Центр» від берлінськогоугруповання військ і цим забезпе-чити з пд. удар 1-го Білорус. фро-нту. 18 квіт. 1-й Укр. фронт отри-мав наказ наступати на Берлін зпд., щоб полегшити прорив вій-ськам 1-го Білорус. фронту, які«загрузли» в боях на Зеловськихвисотах. Переборюючи запеклийопір ворога, війська 1-го Укр.фронту 18 квіт., а війська 1-гоБілорус. фронту 19 квіт. прорвалиоборонні смуги противника і23 квіт. увійшли до околиць Бер-ліна, а наступного дня з’єдналисяна пд.-сх. від Берліна. 24 квіт. вій-ська 1-го Укр. фронту форсувалир. Ельба і зустрілися з амер. війсь-ками в р-ні Торгау. Війська 2-гоБілорус. фронту перейшли в на-ступ 20 квіт. і 25 квіт. прорвалигол. смугу оборони ворога півден-ніше Штеттіна (нині Щецін,Польща). 25 квіт. війська 1-гоБілорус. та 1-го Укр. фронтів зу-стрілися західніше Берліна в р-ніКетцина. Після жорстоких вулич-них боїв 26—28 квіт. берлінськеугруповання було розчленованерад. військами на 3 ізольовані ча-стини. 30 квіт. було взято рейхс-таг, 2 трав. гарнізон Берліна склавзброю, а 8 трав. представник Го-ловнокомандування ЗС нацист-ської Німеччини підписав у Бер-ліні акт про беззастережну капіту-ляцію.

Літ.: Важнейшие операции Вели-кой Отечественной войны 1941—1945 гг. М., 1956; Типпельскирх К. Ис-

тория Второй мировой войны. М.,1956; Вторая мировая война 1939—1945 гг. М., 1958; Деборин Г.А. Втораямировая война. М., 1958; Кузнецов В.Операция, завершившая разгром фа-шистской Германии. «ВИЖ», 1960,№ 5.

І.М. Кулинич.

БЕРЛІНСЬКА (ПОТСДАМСЬ-

КА) КОНФЕРЕНЦІЯ 1945 — пе-реговори голови РНК СРСРЙ.Сталіна, президентаСШАГ.Тру-мена, прем’єр-міністра ВеликоїБританії У.Черчілля (в ході конфе-ренції його замінив новий пре-м’єр-міністр К.Еттлі) про перехідЄвропи від війни до миру. Відбула-ся 17 лип. — 2 серп. у пригороді Бе-рліна — Потсдамі.

Центр. на конференції булопитання про дальшу політику що-до Німеччини. Голови урядівтрьох д-в ухвалили, що в періодокупації, незважаючи на поділНімеччини на чотири зони, вонарозглядатиметься як єдине екон.й політ. ціле. В усіх окупованихзонах повинна провадитися однаполітика щодо нім. нас., її метоюпроголошувалося цілковите роз-зброєння та демілітаризація Ні-меччини, ліквідація всіх нацист-ських і військ. орг-цій та інститу-цій, допомога нім. народові устворенні демократ. і миролюбноїд-ви. В галузі економіки мали бу-ти ліквідовані нім. монополії —картелі, трести, синдикати, всяпром-сть, здатна служити воєн.цілям.

Конференція ухвалила, що за-собом екон. роззброєння та де-мілітаризації Німеччини станутьрепарації у вигляді демонтажупром. підпр-в і передачі їхньогоустаткування країнам, які най-більше постраждали від нім. агре-сії. Заг. суму репарацій визначеноу розмірі 20 млрд дол. США.СРСР мав отримати половину цієїсуми. Гол. воєн. злочинців —вище політ. та військ. кер-во на-цистської Німеччини, винне урозв’язуванні агресії та порушен-ні міжнар. законів ведення вій-ни, — було ухвалено передатиМіжнар. військ. трибуналові.

На конференції прийнято рі-шення про створення Радиміністрів закордонних справ длярозробки проектів мирних дого-ворів з Італією, Румунією, Болга-рією, Угорщиною, Фінляндією,Німеччиною.

Конференція ухвалила пере-дати Польщі сх. тер. Німеччини

до річок Одер та його прит.Нейсе. Сх. Пруссію було поділеноміж Рад. Союзом і Польщею. Ве-лика трійка ухвалила, що в краї-нах Сх. Європи мають відбутисявільні демократ. вибори. Рад. Со-юз порушив цю ухвалу, встанови-вши в Сх. Європі владу комуніст.режимів. Особливо серйозним бу-ло порушення Рад. Союзом рі-шень конференції щодо нім. пи-тання. Уже 1946 в рад. зоні Німеч-чини була створена т. зв. нар. по-ліція, котра жила у казармах і булапо суті новою нім. армією.

Літ.: Дипломатический словарь,т. 2. М., 1950.

В.С. Коваль.

БЕРЛІНСЬКИЙ КОНГРЕС1878—міжнар. конгрес (1 черв. —1 лип.), скликаний для перегово-рів щодо перегляду умов Сан-Стефанського мирного договору1878, що завершив російсько-ту-рецьку війну 1877—1878. Ініціато-рами конгресу стали Австро-Угор-щина та Велика Британія, які небажали посилення позицій Росій-ської імперії на Балканах, зокремастворення там великої слов’ян.д-ви — Болгарії. Росія, послабле-на війною і не підтримана Німеч-чиною, змушена була піти напоступки і погодитися на скли-кання Б.к. Берлінський трактат,підписаний 1 лип. представника-ми великих д-в, значно змінивумови Сан-Стефанського догово-ру на шкоду Росії та ін. слов’ян.народів Балканського п-ва. Б.к.підтвердив незалежність Сербії,Чорногорії та Румунії, але тер.Чорногорії була скорочена на двітретини, а тер. Болгарії — більшяк наполовину: її пн. ч. визнава-лася номінально залежною відОсманської імперії, але фактичносамостійним князівством. Маке-донію, яка за Сан-Стефанськимдоговором входила до складу Бол-гарії, повернуто Осман. імперії.Болг. тер. на пд. від Балканськогохребта перетворено на осман. а.о. — Сх. Румелію. Румунія одержа-ла Пн. Добруджу замість приду-найської смуги Бессарабії, щовідійшла до Росії (але без гирлар. Дунай, яке залишалося за Ру-мунією). За Росією в Закавказзібуло закріплено міста: Карс, Ар-даган (обидва нині Туреччина) іБатум (нині м.Батумі в Грузії) зокругами. Берлінський трактатдіяв до Балканських війн 1912—1913. 1908 Болгарія оголосила себенезалежною від Туреччини д-вою,а Австро-Угорщина анексувалаБоснію і Герцеговину.

240БЕРЛІНСЬКА

Літ.: Международные отношенияи внешняя политика СССР. М., 1957;История дипломатии, т. 2. М., 1963.

І.М. Кулинич.

БЕРЛІНСЬКИЙ УНІВЕРСИ-

ТЕТ — один із найбільших ун-тівНімеччини. Заснований 1809.Спочатку складався з 7-ми ф-тів:права, філос., мед., теології, фар-мацевтичний, зуболікарський іс.-г. Незабаром до нього булоприєднано низку ін-тів. З Б.у. по-в’язана діяльність багатьох видат-них учених: філософів Г.Геґеля,Й.Фіхте, філологів Якоба і Віль-гельма Грімм, історика Т.Момм-зена, фізиків Г.Гельмгольця, А.Ейн-штейна, М.Планка, медиків А.Гре-фе, Р.Коха, Р.Вірхова та ін.

У 19 ст. у Б.у. навчалася неве-лика кількість молоді з України.Після Першої світової війни чима-ло укр. емігрантів були студента-ми Б.у. Серед них: З.Пеленсь-кий, І.Витвицький, Б.Крупницький,М.Демкович-Добрянський, Р.Да-нилевич та ін. В Б.у. читали лек-ції, виступали з наук. доповідямиукр. науковці: С.Смаль-Стоцький,Д.Чижевський, Б.Матюшенко, В.Ку-бійович, І.Лоський, В.Леонтович,З.Кузеля. Я.Рудницький працюваву Фонетичному ін-ті Б.у. у проф.Д.Вестермана, який запросив йо-го туди для опрацювання укр. діа-лектичних текстів.

1946 ун-ту присвоєно ім’я ви-датних нім. учених Александра іВільгельма Гумбольдтів.

Нині Б.у. має 26 ф-тів, які го-тують магістрів та бакалаврів заспеціальностями: право, еконо-міка, соціальні дисципліни, куль-турологія, медицина, комплексприродничих наук. В ун-ті на-вчається понад 30 тис. студентів ізбагатьох країн світу.

Літ.: Яріш В., Сулима М. Українці вБерліні. 1918—1945 рр. Торонто, 1996;Fischer Weltalmanach. Mьnchen, 1999.

Н.В. Кривець.

БЕРЛО Ганна Львівна (05.10.1859—1942) — укр. історик, філо-лог, педагог. Походила з укр. ко-зац.-старшинського роду (див.Берли). Н. в м-ку Вороньків Пере-яслав. пов. Полтав. губ. (нині се-ло Бориспільського р-ну Київ.обл.). Чл. Українського науковоготовариства в Києві. У 1920-х рр.працювала у ВУАН: н. с. Комісіїзі складання біографічного слов-ника діячів України, чл. Постій-ної комісії зі складання словникаживої укр. мови, нештатний по-

стійний співробітник Комісії іс-торії Лівобережної та СлобідськоїУкраїни. На поч. 1900-х рр. дру-кувалася в «ЛНВ» під крипто-німом «А.Л.» і псевд. «Г.Альбова», ужурналах «Україна» та «За сто літ»(1927—30). Автор роботи «Арсе-ний Берло, епископ Переяславс-кий и Бориспольский. 1744 г.: Би-ографический очерк» (К., 1904) танизки статей-спогадів про визнач-них укр. діячів.

П. у м. Київ.Літ.: Наука и научные работники

СССР, ч. 4. Л., 1928; Історія Академіїнаук України. 1918—1923: Документи іматеріали. К., 1993; Історія Націо-нальної Академії наук України. 1924—1928: Документи і матеріали. К., 1998.

О.В. Юркова.

БЕРНАРДАЦЦІ Олександр Йоси-пович (1831—13.08.1907) — архіте-ктор. Н. в м. П’ятигорськ (нинімісто Ставропольського краю,РФ). Закінчив Петерб. буд. уч-ще(1850). Працював міськ. архіте-ктором міст Кишинів (1856—58)та Одеса (1878—1907), де спору-див багато урядових, громад. іприватних будівель. Серед них вОдесі — готель «Брістоль» (1899,відомий як готель «Червоний»),будинок взаємного кредиту (1901,відомий донедавна як будинокпарт. освіти). Здобув широку по-пулярність серед майстрів арх-ри.Працював у стилі італ. Відроджен-ня. Під кер-вом Б. спорудженоприміщення одес. Нової біржі(нині — філармонія) із залом пл.бл. 900 м2 (1894—99). Фасад бу-дівлі виконано в стилі флорентій-ського Відродження з традицій-ним для цього стилю розвинутимкарнизом. Карниз зроблено з гра-ніту, стіни оздоблено білим мар-муром і керамічною плиткою. Ро-боти Б. завжди відзначалися ве-ликою майстерністю. За йогоавторством збудовано понад 100споруд в Одесі, Кишиневі таБендерах (нині обидва міста вМолдові).

П. у м. Одеса.Т.О. Комаренко.

БЕРНАРДИНЦІ — 1) друга назваченців катол. ордену цистерціан-ців після його реорганізації 1115Бернаром Клервоським (1090—1153); 2) назва ченців орденуфранцисканців, що були прихиль-никами франц. теолога-францис-канця Бернардина Сієнського.Оновлений Статут затверджено1119. Один із впливових орденівдоби середньовіччя, його ченці дія-

ли в різних країнах Європи. У По-льщі вперше осіли 1453 у Краковіпри соборі св. Бернарда.

В Україні Б. з’явилися у 2-йпол. 15 ст. у Львові (1460), Ярмоли-нцях, Янові (нині с. Іванів Кали-нівського р-ну Він. обл.). 1628 уРечі Посполитій налічувалося 57монастирів Б., з них 15 в Україні.Наприкінці 18 ст. настав спад їх-ньої діяльності. У 19 ст. майже всімонастирі Б. в Україні були ска-совані урядами Російської імперіїта Австрії.

Літ.: Kantak K. Вernardyni Polscy,t. 1. Lwуw, 1933; Його ж. FranciszkaniePolscy. Krakуw, 1937; Gloger Z. Ency-klopedia staropolska, t 1. Warszawa, 1985;Ульяновський В.І. Історія церкви та ре-лігійної думки в Україні, кн. 2. К.,1994; Крижанівський О.П., Плохій С.М.Історія церкви та релігійної думки вУкраїні, кн. 3. К., 1994; Христианство:Словарь. М., 1994; Ярош О. Сходинка-ми посвяченого життя. «Людина ісвіт», 1997, № 7; Релігієзнавчий слов-ник. К., 1998.

Т.О. Комаренко.

БЕРНАЦЬКИЙМихайло Володи-мирович (04.10.1876—16 або 17.07.1943) — економіст, політ. діяч,публіцист. Масон (див. Масон-ство). Закінчив 1-шу Київ. г-зію(1894) з золотою медаллю та Київ.ун-т. Слухав лекції у Берліні.Проф. політ. економії. Читав лек-ції в Петерб. політех. та Петерб.технологічному ін-тах. Співробіт-ничав у легальних марксистськихжурналах («Образование», «Сов-ременный мир» та ін.). Відкидавідеї націоналізації землі та безко-штовної експропріації приватнихземель. Після Лютневої революції1917 керував від. праці Мін-ваторгівлі й пром-сті Тимчасовогоуряду (з кін. лип. — заст. мініст-ра). 8 трав. (25 квіт.) 1917 під йогоголовуванням при від. праці

241БЕРНАЦЬКИЙ

Берлінськийуніверситет.

О.Й. Бернардацці.

М.В. Бернацький.

Мін-ва торгівлі й пром-сті про-ведено нараду для обговореннязаконопроекту про страйки, наякій відхилено вимоги робітни-ків. Один з організаторів Ради-кально-демократ. партії (черв.,ст. ст.). Від кін. лип. (ст. ст.)управляв мін-вом, з 8 жовт.(25 верес.) — міністр фінансів уТимчасовому уряді. У жовт. фак-тично призупинив дію подат-кових законів. Арештований уЗимовому палаці уночі проти8 листоп. (26 жовт.) 1917 (див.Жовтнева революція 1917). Екс-перт фінансової комісії на рос.-укр. переговорах у трав.—жовт.1918. Вважав, що при вирішенніпитання, на яку частку майнаколишньої Російської імперії можепретендувати Українська Держа-ва, необхідно керуватися не од-ним принципом, а мінімум трьо-ма: ділити слід за територією,кількістю нас. та обсягами подат-ків. Міністр фінансів в урядахА.Денікіна та П.Врангеля. Емігру-вав до Франції, де керував еміг-рантським фінансовим к-том.

П. у м. Париж.Архів Б. зберігається у Батле-

рівській б-ці Колумбійського ун-ту (Нью-Йорк, США; Бахметєв-ський архів).

Тв.: К аграрному вопросу. СПб.,1906; О государстве будущего. СПб.,1906; Валютная проблема на Украине.«Голос жизни», К., 1918, № 7—8; Не-отложная задача. «Утро», К., 1918,№ 1, 1 декабря; Золотая или бумажнаявалюта? Там само, № 5, 6 декабря;Wдhrungsreform in der Tschechoslowakeiund in Sowjet-Russland. Mьnchen—Leipzig, 1924 [у співавт.]; MonetaryPolicy of the Russian Government duringthe War. В кн.: Russian Public Financeduring the War. New Haven—London,1928.

Літ.: Столетие Киевской Первойгимназии, т. 1. К., 1911; Рада 1919,№ 8 (35), 11 верес.; Парижский вест-ник. 1943, № 67, 25 сентября; 1944,№ 107, 8 июля; Новое слово. Берлин,1943, № 62, 4 августа; Ижболдин Б.С.Некролог. «Новый журнал», 1947,кн. 17; Врангель П.Н. Воспоминания.Франкфурт-на-Майне, 1969; Полити-ческие деятели России 1917: Биогра-фический словарь. М., 1993.

С.І. Білокінь.

БЕРНАШІВКА, багатошарове по-селення — археол. об’єкти біляс. Бернашівка Могилів-Подільсь-кого р-ну Він. обл., в урочищіВерхня Долина на лівому березі р.Дністер. 1977—78, 1987, 1989—95 досліджені об’єкти трипільсь-кої культури (4 тис. до н. е.), поє-нешті-лукашівської культури (3—

4 ст. н. е.) та празької культури(5—7 ст. н. е.). Унікальним є від-криття Й.Винокуром житла-май-стерні слов’ян. ювеліра кін. 5—6 ст. н. е. У майстерні знайдено64 кам’яні ливарні формочкиювеліра і керамічний тигель-ллячку. Формочки виготовлено змісц. порід. Метал плавили без-посередньо в житлі у печі-кам’ян-ці. У формах відливали п’ятипа-льчасті фібули (застібки), нашив-ки й підвіски, медальйони та пря-жки, пронизки, кільця, пластинита ін. предмети. Матеріали Берна-шівської майстерні засвідчуютьвисоку професійність слов’ян.майстрів-ювелірів.

Літ.: Винокур Й.С. Слов’янськіювеліри Подністров’я. Кам’янець-По-дільський, 1997.

В.Д. Баран.

БЕРНШТЕЙН Михайло Дави-дович (03.01.1911(21.12.1910) —07.12.2002) — укр. літературозна-вець, критик. Канд. філол. н.(1948), д-р філол. н. (1960). Н. вм-ку Великий Токмак Бердянсь-кого пов. Таврійської губ. (нинім. Токмак). Свою наук.-дослід-ницьку й літ. діяльність почав у1930-х рр. (статті та рецензії ужурналах «Темпи», «Молодняк»,«Зоря»). 1930—34 навч. у Запоріз.пед. ін-ті на ф-ті літ. та мови.1934—35 працював журналістом укиїв. газ. «Вісті». 1938 закінчиваспірантуру Київ. ун-ту і залиши-вся там працювати. Учасник Ве-ликої вітчизняної війни РадянськогоСоюзу 1941—1945. 1946—48 — викл.ун-ту, одночасно працював в Ін-ті літ. ім. Т.Шевченка АНУРСР.Йо-го наук. діяльність зосереджена надослідженні історії творчості Т.Шев-ченка, І.Франка (1984), Марка Вов-чка (1952, 1955), І.Манжури(1977), М.Драгоманова, П.Куліша(1969), М.Старицького (1963,1965), ПанасаМирного, Лесі Укра-їнки, О.Білецького (1963) та ін.Один із співавт. академічного де-сятитомного вид. творів Т.Шев-ченка, «Історії української літера-тури» у 8 т. (т. 3, 4, 1968—69), ви-дань творів окремих письменників.Опублікував низку статей протворчість А.Малишка, О.Ільченка,О.Корнійчука, Н.Рибака, М.Стель-маха, З.Мороза. Автор 120 наук.робіт. За 50 років наук. діяльностістворив наук. шк. з проблемсистемного аналізу укр. літ. про-цесу 19 ст. Держ. премія УРСРім. Т.Шевченка (1988) за розроб-ку текстологічних принципів на-

ук.-критичного зібр. творів І.Фран-ка у 50 т. (1976—86).

П. у м. Київ.Літ.: Рудик О. Майже ровесник

віку [До 85-річчя М.Д.Бернштейна].«ЛУ», 1996, 8 лют.

М.В. Юр.

БЕРНШТЕЙН Сергій Натанович(06.03(22.02).1880—26.10.1968) —математик. Акад. ВУАН (1925; з1936 АН УРСР) та АН СРСР(1929), д-р математики (1904, Па-риж), д-р чистої математики(1914, Харків), проф. (1907). Н. вм. Одеса. 1899 закінчив Паризь-кий ун-т (Сорбонну) та (1901)Паризьку вищу електротех. шк.1908—33 працював у Харкові:1908—18 — на Вищих жін. курсах;1920—33 — проф. Харків. ун-ту.Від 1934 до 1941 у Ленінгра-ді (нині Санкт-Петербург) —проф. ун-ту та політех. ін-ту, з1935 — одночасно співробітникМатематичного ін-ту ім. В.Сте-клова (Москва). У Харкові, Ленін-граді та Москві заснував наук.школи. Досліджував питання тео-рії диференціальних рівнянь, тео-рії функцій та теорії ймовірнос-тей. Б. разом з учнями створивнову галузь теорії функцій — кон-структивну теорію функцій. Лау-реат Держ. премії СРСР (1942).Нагороджений 2-ма орденами Ле-ніна та орденом Трудового Черво-ного Прапора.

П. у м. Москва.Тв.: Теория вероятностей. М.—Л.,

1946; Собрание сочинений, т. 1—4. М.,1952—64.

Літ.: Кузьмин Р.О.Математическиеработы С.Н.Бернштейна. «Успехи ма-тематических наук», 1940, вып. 8; Ахи-езер Н.И. Академик С.Н.Бернштейн иего работы по конструктивной теориифункций. Х., 1955.

В.І. Кізченко.

БЕРСТЕЛЬ Олександр Карлович(1788 або 1789—23(11).11.1830, заін. даними, 1835) — декабрист,військовик. Із дворян Казанськоїгуб., син рос. урядовця КарлаБерстеля, уродженця м. Штеттін(нині м. Щецин, Польща). По за-кінченні 2-го кадетського корпусу(Санкт-Петербург) з осені 1805 —підпоручик 11-го артилер. полку вКиєві, 1806 — 13-ї артилер. брига-ди, з якою 1807 переведений доХерсона. 1808 — поручик. Бравучасть у російсько-турецькій війні1806—1812. За хоробрість у битвіза Ізмаїл 1808 став кавалером ор-дена св. Анни 4-го ст. УчасникВійни 1812, антинаполеонівськихпоходів 1813—14 та 1815. За бої, в

242БЕРНАШІВКА

М.Д. Бернштейн.

С.Н. Бернштейн.

т.ч. на Волині, нагороджений па-м’ятною срібною медаллю. 1813 —штабс-капітан. Одружився з доч-кою прусського майора ГуставаІмгова Марією.

1818 — капітан, наставник ушколі юнкерів 3-го піх. корпусу,серед яких були майбутні декаб-ристи О.Пестов, брати А.Борисовта П.Борисов. Од 1819 — коман-дир різних рот. Від 1824 — підпо-лковник.

З осені 1825 — чл. Товаристваз’єднаних слов’ян. Арештований 1лют. (20 січ.) 1826 у м-ку Рокитне,ув’язнений первісно в Білій Церк-ві, а від 13(01) лют. до 2 серп. (21лип.) — у Петропавловській фор-теці. За 7-м розрядом (як при-належний до таємного т-ва, обіз-наний з метою декабристів таїхнім задумом позбавити волі ім-ператорську сім’ю) у лип. 1826 за-суджений до дворічних каторж-них робіт. Покарання відбував уБобруйську (нині місто в Респуб-ліці Білорусь); термін було скоро-чено до одного року. 1827 відда-ний в солдати на Кавказ. Загинуву сутичці з горцями.

Літ.: «Поминальный список», со-ставленный М.И.Муравьевым-Апо-столом. В кн.: Декабристы. М., 1907;Восстание декабристов: Материалы,т. 8. Л., 1925; В.М. [Міяковський В.].Декабрист Берстель. В кн.: Декабри-сти на Україні. К., 1926; Восстание де-кабристов: Документы, т. 13. М., 1975.

П.Г. Усенко.

БЕРТИНСЬКІ АННАЛИ — хро-ніка, ств. Пруденцієм — придвор-ним капеланом імператорівфранків Людовіка Благочестиво-го (814—840) і його сина Карла IIЛисого (король Зх.-Франкськогокоролівства з 840; імператорфранків 875—877). Названа заабатством св. Бертина (Пн. Фран-ція), де було знайдено рукописБ. а. За свідченням Б.а., 839 імп.Візантії Феофіл переслав до дво-ру Людовіка Благочестивого по-слів «хакана росів», які не могливернутися прямим шляхом додо-му. Розслідування, здійснене занаказом імператора, показало,що згадані посли були шведами запоходженням. Ці свідчення —найдавніша згадка русі в зх. дже-релах, вони тривалий час слугува-ли гол. аргументом «норманськоїтеорії» походження Русі (див.Норманська проблема).

Літ.: Назаренко А.В. Немецкие ла-тиноязычные источники IX—XIII ве-ков: Тексты, перевод, комментарий.М., 1993.

А.Г. Плахонін.

БЕРТЬЄ-ДЕЛАГАРД ОлександрЛьвович (1842—1920) — рос. інже-нер, археолог, нумізмат. Н. вм. Севастополь. 1870—90 працю-вав інженером у Таврійській губ.Багато зробив для поліпшенняблагоустрою краю: Одес., Ялтин-ський, Севастопольський і Фео-досійський торг. порти, Феодо-сійська гілка залізниці, перші во-допроводи в примор. містах Кри-му були збудовані під його кер-вом. За активної діяльності Б.-Д.споруджено Приморський буль-вар, адміралтейство, дороги вм. Севастополь. Протягом понад20 років був віце-президентом іфактичним кер. Одеського това-риства історії та старожитнос-тей. Осн. його праці — в галузіархеології й історії монетноїсправи античних держав Північ-ного Причорномор’я. Одним із пер-ших залучив метрологічні данідля дослідження грошового обігу.Вивчав істор. географію Пд. Росіїв давні часи і середні віки. Напи-сані ним праці лягли в основусучасних знань про стародавнійКрим. Архів Б.-Д. зберігається уКрим. краєзнавчому музеї (м. Сім-ферополь), у ньому містяться не-опубл. праці, плани, креслення,схеми, фотографії, архіт. вимірипечерних міст Пд.-Зх. Криму.

П. у м. Ялта.Літ.: Архів О.Л. Бертьє-Делагарда.

«Архіви України», 1966, № 6; ІМіСУРСР. Кримська область. К., 1974.

П.І. Скрипник.

БЕРШАДЬ — місто Він. обл.,райцентр. Розташов. при впадіннір. Берладинка (Бершадка) в р.Дохна (прит. Пд. Бугу). Залізнич-на ст. Нас. 14,3 тис. осіб (1999).

Уперше згадується під 1459. У1610-х рр. осадчий князя Я.Зба-разького В.Босий заклав замок наБершадці, що став пристанищемподільських козаків. 1617 замокна вимогу турків було зруйнова-но, що, втім, не припинило укр.колонізації краю. Згодом Б. нале-жала магнату Я.Тишкевичу, потімкн. Я.Вишневецькому. За часів на-ціональної революції 1648—1676 —сотенне місто Уманського пол-ку. 1672—99 — під контролем Ос-манської імперії, пізніше поверну-те Польщі. Зона активності гай-дамаків у 18 ст. (див. Гайдамаць-кий рух). За 2-м поділом Польщі1793 (див. Поділи Польщі 1772,1793, 1795) — у складі Російськоїімперії. Від 1797 Б. — повітовемісто Подільської губернії, а від1804 — м-ко Ольгопільського пов.

тієї ж губернії. Один із першихцентрів цукроваріння (цукровийз-д з 1827). У 19—20 ст. існувалазначна єврейс. громада (за дани-ми перепису 1926 — 59 % нас. Б.).На поч. 19 ст. Б. — центр хасидизму.

За часів української революції1917—1921 у Б. мали місце єв-рейс. погроми, у квіт.—трав. 1920тут велися запеклі бої повстанцівЮ.Тютюнника з більшовиками.Від 1923 — райцентр Гайсинськоїокруги Подільської губ., від1932 — Він. обл.

За часів Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945Б. знаходилася під румун. окупа-цією від 29 лип. 1941 по 14 берез.1944 (див. Трансністрія). В Б. іс-нувало велике єврейс. гетто, діявосередок руху Опору. Статус містапоселення отримало в груд. 1966.Нині Б. — відомий с.-г. центр.

Літ.: ІМіС УРСР. Вінницька об-

ласть. К., 1972.

Д.С. Вирський.

БЕСІДОВСЬКИЙ (Бесєдовсь-кий) Гірш Зелікович (Грицько;Григорій Семенович, ГригорійЗіновійович; 1896 — імовірно,1976 або 1977) — дипломат УСРРта СРСР, перебіжчик (1929). Н. вм. Полтава в міщанській єврейс.родині. Закінчив лісовий ф-тХарків. с.-г. ін-ту (1918). Належавдо рос. Партії соціалістів-револю-ціонерів, згодом — Українськоїпартії соціалістів-революціонерів(лівих). Від 1920 чл. КП(б)У. Напоч. 1920-х рр. — на дипломатич-ній роботі: 1-й секретар Повнова-жного представництва УСРР уПольщі (1922); повірений у спра-вах УСРР у Польщі (1923); рад-ник посольства СРСР у Польщі —представник інтересів УСРР(1923—25); радник, повірений усправах Посольства СРСР в Япо-нії (1926—27); радник ПосольстваСРСР у Франції — представникінтересів УСРР (1927— 29). Чл.ВУЦВК. Почав розходитися злінією рад. кер-ва й висловлюва-ти опозиційні погляди. 2 жовт.1929, будучи тимчасовим повіре-ним у справах (за відсутності по-сла В.Довгалевського), під за-грозою арешту й примусового ви-везення до СРСР утік з посольст-ва, звернувся до франц. поліції,за допомогою якої звільнив дру-жину та сина, яких утримували якзаручників. Демонстративно ро-зірвав з більшовицьким режимом,дав численні інтерв’ю та опуб-

243БЕСІДОВСЬКИЙ

О.Л. Бертьє-Делагард.

Г.З. Бесідовський.

лікував у паризьких часописах се-рію викривальних статей про за-лаштункові подробиці внутр. ізовн. політики СРСР, у т. ч. в«українському питанні». В рокиДругої світової війни — учасникфранц. руху Опору. Був заарешто-ваний й утримувався в таборі дляінтернованих. У повоєн. час за-ймався переважно літ. працею. Задеякими даними — таємнийагент, якого рад. спецслужби ви-користовували для постачання наЗх. дезінформації про ситуацію вСРСР.

П. у Франції.Тв.: Pamiкtniki dyplomaty sowie-

ckiego. Poznaс, 1929; На путях к Тер-мидору. Париж, 1930. Те саме. М.,1997.

Літ.: Ковалевський М. При джере-лах боротьби: Спомини, враження, ре-флексії. Інсбрук, 1960; Brook-Shep-herd G. The Storm Petrels. London, 1977;рос. пер.: Брук-Шеперд Г. Судьба сове-тских перебежчиков. «Иностраннаялитература», 1990, № 6.

О.С. Рубльов.

БЕСКИД Антон Григорович(1855—1933) — правник, політ.діяч Закарпатської України. Д-рправа. Дотримувався чехосло-вац. і русофільської орієнтації. Н.в с. Ганігівка Шаришського ко-мітату (нині — Сх. Словаччина).Закінчив Ужгород. г-зію і Будапе-штський ун-т. Займався адвокат-ською практикою в Будапешті(1883—85), Кежмарку (1885—1906)і Пряшеві (1906—10, нині Пре-шув, обидва Словаччина), де вод-ночас був і юрисконсультом Пря-шівської греко-катол. єпархії. Про-тягом 1910—18 — депутат угор. па-рламенту від Нар. партії, представ-ляв Любовнянський пов. У листоп.1918 очолив Пряшівську нар. раду іодним із перших почав відстоюва-ти думку про входження Закарп.України до складу Чехословаччи-ни. Б. — один із авторів меморан-думу до празького уряду й Пари-зької мирної конференції 1919—1920, в якому вимагалося приєд-нати до ЧСР Лемківщину. Від січ.1919 — делегат Паризької мирноїконф. від Закарпаття. У трав. 1919очолив Центральну руську народнураду (ЦРНР), яка виникла в ре-зультаті об’єднання Старо-Лю-бовнянсько-Пряшівської, Ужго-родської, Свалявської, Сигетсь-кої і Хустської нар. рад. Очолюва-на Б. ЦРНР прийняла рішенняпро добровільне входження За-карпаття до складу ЧСР. Післярозколу в ЦРНР Б. у жовт. 1919очолив русофільську фракцію.

Заперечував приналежність за-карп. русинів до укр. народу. Про-тестував проти вимог делегаціїУкраїнської Народної Республікина Паризькій мирній конф. виве-сти чехословац. війська із Закар-паття, мотивуючи це тим, що ру-сини є частиною рос. народу і немають нічого спільного з укр. по-літ. рухом. Б. постійно підтриму-вав «Общество им. Духновича» ібув причетний до спроби зірватиустановчі збори т-ва «Просвіта» вУжгороді 29 квіт. 1920, на якихмала виникнути ця культ.-освіт.орг-ція. 1920 виступив одним іззасн. Руського нар. банку. Від1923 і до смерті займав посаду гу-бернатора Підкарпатської Русі.

Літ.: Магочій П.Р. Формуваннянаціональної самосвідомості: Підкар-патська Русь (1848—1948). Ужгород,1994; Шандор В. Спомини, т. 1. Ужго-род, 1996; Павленко Г.В. Діячі історії,науки і культури Закарпаття. Ужгород,1997.

М.М. Вегеш.

БЕССАРАБІЯ— істор. регіон міжріками Дністер, Прут (прит. Ду-наю) і гирлом Дунаю. Нині на йо-го теренах — значна ч. Одес. обл.,Чернів. обл. (див. Хотинщина) таосн. ч. тер. Молдови. До поч. 19 ст.Б. називалася лише пд. частинацього регіону. Назва походить відпрізвиська володаря цих земельБессараба.

Рівнинний рельєф дністров-сько-прутського межиріччя тагеогр. розташування (шлях з Азіїдо Європи) обумовили зосере-дження тут у 1-му тисячолітті зна-чних міграційних потоків. Від3 ст. тут проходили готи, гуни,авари, ін. племена. На поч. 6 ст.з’явилися (за ін. джерелами — ве-рнулися) слов’яни давні. У Б. ви-явлено бл. 100 поселень слов’ян.Регіон у різні часи перебував підвпливом скіф., сарматської таантської к-р. Пізніше тут побува-ли печеніги, торки, половці (з тю-ркськими племенами пов’язанийетногенез гагаузів).

У 11—14 ст. землі Б. входилидо складу Київської Русі, Галиць-кого князівства. На тер. Б. жилиберладники.

У серед. 14 ст. утворене направобережжі р. Прут Молдавськекнязівство поширює свою владу йна лівобережжя, передусім йогоцентр. Молдовани й українці —найбільші за чисельністю корінніетноси Б. Молдов. літопис засвід-чив, що в серед. 14 ст. українцінаселяли «Хотин і всю дністров-

ську зону, Оргіївський, Сороксь-кий повіти». За дослідниками,зокрема Л.Польовим, вони скла-дали 39,5 % нас. усього Молдав.князівства. Їхня частка у нас. са-мої Б. більша. Вона поповнюва-лася за рахунок природного при-росту, а також стійких міграцій.

Взаємини між українцями ймолдованами в Б., як і в Буковині,визначалися тривалими істор.зв’язками, спільною релігією, по-дібними соціальними умовами тажиттєвою необхідністю об’єднан-ня сил проти агресії Османськоїімперії. Загарбання Б. осман. за-войовниками різко погіршилостановище українців. Р-н їх най-більшого поселення з часів уличівХотинщина (Хотинська райя)опинився під безпосередньою ад-міністрацією турец. військових.

Українці проживали по всійтер. Б. Наприкінці 16 — поч. 17 ст.(після Берестейської церковної унії1596) галицькі православні втіка-ли від реліг. переслідувань заПрут. Наступна хвиля переселеньна Б. з пн. обумовлена переважнодальшим закріпаченням селян.Наприкінці 18 ст. гол. джерела пе-реселень змінюються. Активізаціябалканської політики Російськоїімперії, послаблення Туреччини, їївідступ з Б. і далі на пд. сприяютьактивному відновленню зв’язківміж ліво- і правобережжям Дніс-тра.

Наприкінці 19 ст. наймену-вання різних груп укр. нас. Б. міс-тили відомості про їхнє попере-днє місцепроживання. Прибулі зГаличини називалися руснаками,жителі Хотинщини й Сороксько-го та Ясського пов., що належалидо турец. військ. адм. р-ну —райї, — райлянами. Українці зПричорномор’я й Пд., які перева-жно заселяли Подунав’я, а такожБендерський та Оргіївський пов.,відповідно до офіційної рос. лек-сики, йменувалися малоросами.

Важливу роль в освоєнні Пд.Б. відіграли запороз. козаки, щопоселилися на Дунаї після пер-шого руйнування Запорозької Січі1709. Наприкінці 60-х рр. 18 ст.вони прибувають сюди у складірічкової флотилії. Після зруйну-вання Нової Січі до Подунав’я йПридністров’я прийшли козаки(переважно сірома) разом із по-сполитими й створили Задунай-ську Січ. Утікачі зберегли устрійхристиян. козац. республіки. Укр.нас. Б. зростало й за рахунокселян-втікачів із ПравобережноїУкраїни та Лівобережної України.

244БЕСКИД

Сюди йшли, щоб уникнути крі-посної залежності. Спроби Туре-ччини використати ЗадунайськуСіч для зміцнення своїх позицій вБ. провалилися: значна частинакозаків приєдналася до рос. арміїі визволяла Б. й Причорномор’явід турец. ярма (див. Російсько-турецька війна 1806—1812). Післявключення 16 трав. 1812 Б. доскладу Росії (див. Бухарестськиймирний договір 1812) укр. козакиволонтерських полків, Усть-Ду-найського Буджацького козацькоговійська та Дунайського козацькоговійська активно заселяють Бу-джак. Посполиті ставали держ.селянами або вільними поселен-цями.

Із 2-ї пол. 18 ст. у Пд. Б. пере-селяються болгари, які прагнулизнайти за Дунаєм захист від ту-рец. переслідувань.

Внаслідок реформи управлін-ня держ. селянами, яку здійсниврос. міністр держ. маєтностейграф П.Кисельов (див. КисельоваП. реформа 1837—1841), та ін. за-ходів до Б. масово переселялисяселяни укр. губ. Утворювалисяукр. села в нинішніх р-нах Мол-дови — Дондюшанському, Бри-чанському, Слободзейському таін. За даними перепису 1897, у Б.проживало 380 тис. українців, щостановило 19,6 % всього нас. Піз-ніші, румун., переписи нас. всієїБ. не дають достовірних даних.

Незважаючи на жорстку по-літику русифікації, укр. нас. Б., які молдовське, зберігало риси нац.ідентичності, традиції нар. побутуі фольклор. Це засвідчує твор-чість І.Нечуя-Левицького— актив-ного учасника життя укр. громадиКишинева, М.Коцюбинського, якийу складі філоксерної експедиціїпройшов дорогами Подунав’я.

Перша світова війна перетво-рила Б. на об’єкт міжнар. торгу.Повалення самодержавства в бе-рез. (лют.) 1917 (див. Лютнева ре-волюція 1917) активізувало між-нар. чинники: з одного боку, пра-гнення втримати Б. у складі«єдиної та неподільної Росії», а здругого — зробити її частиною«великої Румунії».

Румунія вдалася до збройноговторгнення. Окупанти зустрілизаг. опір. 5—9 берез. 1918, відпо-відно в Яссах (Румунія) та в Оде-сі, Румунія підписала угоду зРСФРР про відведення своїхвійськ з Б.: Румунія зобов’язува-лася «очистити Бессарабію про-тягом двох місяців». Однак уряд

Румунії не виконав цього зобов’я-зання. Одночасно на переговорахз Центр. д-вами, укладаючи Буха-рестський мирний договір 1918, Ру-мунія погодилася «на прохід черезМолдавію та Бессарабію австро-угорських військ, призначенихдля окупації Південної України».Домагаючись приєднання Б., урядРумунії пропонував військ. допо-могу інтервентам.

Жодна із сил, які брали участьу громадянській війні в Україні1917—1921, не визнала анексії Б.Принципову позицію щодо май-бутнього Б. 19 берез. 1918 виклавМ.Грушевський: «З українськоїсторони ніхто не має претензій наті часті Бессарабії, в яких біль-шість становить молдавська люд-ність... Мова може бути тількипро ті території, в яких молдавсь-ка людність не має абсолютноїбільшості. Се мова про північнучастину Бессарабії й полудневу».

Фальсифіковане рішення Сфа-тул церій 25 листоп. 1918, що ста-ло підставою приєднати Б. до Ру-мунії, виникло всупереч рішучимпротестам представників укр.

нас., їх було піддано жорстокимрепресіям, окремих знищено фі-зично. Проти укр. руху діяли аре-штами й розстрілами. Нечуваножорстоко придушено Хотинськеповстання 1919, окремі укр. селаважка артилерія зрівняла з зем-лею.

Всупереч протестам Українита прагненням місц. нас., держа-ви-переможниці (крім США) Па-ризьким протоколом 28 жовт.1920 (див. «Бессарабський прото-кол» 1920) санкціонували загар-бання Б. Румунією. Підтримка аг-ресії та беззаконь закріпила коло-ніальне становище укр. нас.,вкрай ускладнивши міжнар. від-носини в цій частині Європи. Ру-сифікація змінилася брутальноюрумунізацією українців Б. Їхнявизвол. боротьба жорстоко приду-шувалась. Окремі прояви укр.культ. життя мали місце лише напн. (Хотинщина) й пд. (Акерман-щина та Ізмаїльщина) Б. Громад.життя практично не існувало.

28 черв. 1940 Румунія прийня-ла ультиматум уряду СРСР та зре-клася Б. Центр. регіон Б. разом із

245БЕССАРАБІЯ

частиноюМолдавської АвтономноїРадянської Соціалістичної Респуб-ліки (до 1937 — Автономна Мол-дав. СРР), що від 1924 існувала ускладі УСРР (від 1936 — УРСР),утворили Молдав. РСР. Місцево-сті компактного проживання ук-раїнців — Хотинський пов. на пн.(нині в межах Чернів. обл.), Акер-манський та Ізмаїльський на пд.(нині в межах Одес. обл.) — об’-єдналися з Україною. В ході Вели-кої вітчизняної війни РадянськогоСоюзу 1941—1945 протягом 1941—44 Румунія здійснювала нову оку-пацію Б.

У післявоєн. період возз’єдна-ні з Україною тер. Б. розвивалисяразом зі всією Україною, пережи-ваючи її успіхи й невдачі в еконо-міці, к-рі, нац. буд-ві.

Пд.-зх. кордони України таМолдови по р. Прут (прит. Ду-наю) зафіксовано Паризькими ми-рними договорами 1947, підписа-ними д-вами антигітлерівської ко-аліції, УРСР включно.

Наприкінці 1950-х рр. у Мол-дав. РСР закрито школи з укр.мовою навчання. 1991 у незалеж-ній Молдові на держ. рівні схва-лено постанови, що мають сприя-ти нац. відродженню укр. нас.Цьому має сприяти й розвитокдружніх взаємин між суверенни-ми Україною та Молдовою.

Літ.: Берг Л.С. Население Бессара-бии. Этнографический состав, числен-ность. Пг., 1923; Мохов Н.А. Очеркиистории молдавско-русско-украинс-ких связей. Кишинев, 1961; Историче-ские связи народов СССР и Румыниив XV — начале XVIII в.: Документы иматериалы, т. 1—3. М., 1970; Бачинсь-кий А.Д., Бачинська О.А. Козацтво наПівдні України. 1775—1869. Одеса,1995.

Р.Г. Симоненко.

«БЕССАРАБСЬКИЙ ПРОТО-КОЛ» 1920 — широковживананазва договору між д-вами Ан-танти й Румунією щодо Бессара-бії, підписаного 28 жовт. 1920.Підготовлено на конф. послів д-вАнтанти, на яку поклали завдан-ня оформити розв’язання неви-рішених Паризькою мирною кон-ференцією 1919—1920 питань по-воєн. устрою. Майбутнє Бессара-бії цілком залежало від подій1918—20 в Україні та Росії. Во-ліючи віддати Бессарабію Руму-нії, кер. Антанти рахувалися й зінтересами свого союзника —«білої» Росії. Після поразки ген.А.Денікіна засідання Паризькоїмирної конф. 20 січ. 1920 підтри-

мало одноголосно рекомендаціюкомісії в румун. справах віддатиБессарабію Румунії. 3 берез. 1920Д.Ллойд-Джордж повідомив: рі-шення відкладено до виведеннявійськ Румунії з Угорщини. Ве-лика Британія й Франція домага-лися також задовольнити власніінтереси у судноплавстві на Ду-наї, фінансах та нафтовидобутку.Вони вимагали компенсаційнихвиплат за майно своїх громадян уБессарабії. Конф. послів зобов’я-зувала Бухарест підписати Дого-вір про охорону прав нац. мен-шин. США зайняли окрему пози-цію, відмовившись підписувати«Б.п.» як такий, що суперечитьміжнар. праву. «Уряд, — наголосив12 черв. 1920 держ. секретар СШАБ.Колбі, — в жодному разі не мо-же бути учасником міжнародногодоговору, що передбачає розчле-нування Росії». Його рішуче під-тримав президент США Т.В.Віль-сон. Задовольнивши власні ін-тереси, Англія восени 1920 актив-но лобіювала підписання «Б.п.».Вона не погодилася із пропози-цією Франції, а саме: зачекатизміни позиції США або домовле-ності Румунії з Москвою чиП.Врангелем. (Інтереси Українивзагалі не бралися до уваги.)4 жовт. текст «Б.п.» разом із ви-могою підписати територіальну йекон. угоди, що становили части-ну Севрського мирного договору1920, передано Румунії, яка 14жовт. дала на це згоду. В ходіпереговорів міністра закордоннихсправ Румунії Т.Іонеску в Лондо-ні й Парижі текст «Б.п.» було ос-таточно відпрацьовано. 28 жовт.1920 на конф. послів його підпи-сали представники Англії, Фран-ції й Італії та Т.Іонеску (пізнішеце зробив і посол Японії). Ст. 1«Б.п.» проголошувала: «ВисокіДоговірні Сторони визнають цимсуверенітет Румунії над терито-рією Бессарабії, розташованоюміж існуючим кордоном Румунії,Чорним морем, течією Дністравід його гирла до точки, де він зу-стрічає старий кордон Буковини зБессарабією, і далі цим кордо-ном». Передаючи Бессарабію Ру-мунії, Антанта не зачиняла дверідля майбутньої домовленості ізРосією, «як тільки буде створеноуряд, ними визнаний» (ст. 9).1 листоп. 1920 уряд УСРР разом ізурядом РСФРР висловив рішучийпротест урядам Франції, Італії,Англії та Румунії з приводу укла-дання «Б.п.», заявивши, що невизнає «скільки-небудь правоси-

льною угоду, яка стосується Бес-сарабії».

Літ.: Советские Россия—Украинаи Румыния: Сборник дипломатичес-ких документов и исторических мате-риалов. Х., 1921; Симоненко Р.Г. Вічнозелені гілки України: Північна Буко-вина і Південна Бессарабія. К., 1992.

Р.Г. Симоненко.

БЕСТУЖЕВ-РЮМІН МихайлоПавлович (04.06(23.05).1801—25(13).07.1826) — декабрист, війсь-ковик. Н. в с. Кудрьошки Горба-товського пов. Нижегородськоїгуб. у родині дворянина ПавлаБестужева-Рюміна та його дружи-ни Катерини (в дівоцтві — Гру-шецької). Від 1816 мешкав у м.Москва. Освіту здобув удома, зо-крема навчаючись у професорівМоск. ун-ту та педагогів-інозем-ців. 1818 розпочав військ. службуюнкером Кавалергардського по-лку. 1820 — у лейб-гвардії Семе-новському полку, а після сол-датського заворушення в полкупереведений із Санкт-Петербургадо учбового батальйону Полтав.піх. полку. Від 1821 — прапор-щик, батальйонний ад’ютант, від1822 — фронтовий ад’ютант, з1824 — підпоручик.

1823 у Києві прийнятий С.Му-равйовим-Апостолом до Пд. т-ва(див. Декабристів рух), став у ньо-му одним із кер. Налагодив пере-говори про взаємодію з конс-піративним польс. Патріотичнимт-вом. 1825 до Васильківськоїуправи приєднав Товариство з’єд-наних слов’ян. Співавт. «Право-славного катехізису», проектів ре-волюц. виступу. Активний учас-ник Чернігівського полку повстан-ня. 15(03) січ. 1826 взятий підарешт на полі бою, допровадже-ний до Білої Церкви. 31(19) січ.ув’язнений до Петропавловськоїфортеці, закутий у ручні кайданивід 23(11) лют. по 12 трав.(30 квіт.). З усіх декабристів йомуінкриміновано найбільше держ.злочинів, у т. ч. — задум царе-вбивства, плани знищення чи ви-гнання імператорської сім’ї, скла-дання прокламацій і виголошен-ня підбурливих антиурядових про-мов, утягнення офіцерів і солдатівдо збройного заколоту, намір «ві-докремлення областей від імпе-рії».

Засуджений до повішення 23(11) лип. 1826. Через два дні стра-чений водночас із С.Муравйовим-Апостолом, П.Пестелем, К.Рилє-євим, П.Каховським.

246БЕССАРАБСЬКИЙ

М.П. Бестужев-Рюмін.

Літ.: Модзалевский Б.Л. Страницыиз жизни декабриста М.П. Бестуже-ва-Рюмина. В кн.: Памяти декабрис-тов, вып. 3. Л., 1926; Декабристи наУкраїні. К., 1926; Восстание декабрис-тов: Материалы, т. 9. М., 1950;Мачуль-ский Е.Н. Новые данные о биографиидекабриста М.П.Бестужева-Рюмина.«Исторические записки», 1975, т. 96.

П.Г. Усенко.

БЕТАНКУР (Bйthencourt у Mo-lina) Огюстен (Августин Авгус-тинович; 01.02.1758—26(14).07.1824) — іспан. інженер і вчений,один із фундаторів політех. освітив Європі. Н. на о-ві Тенеріфе (Ка-нарські о-ви, Іспанія). За посе-редництвом рос. посла в МадридіІ.Муравйова-Апостола 1808 пере-їхав на службу до Санкт-Петер-бурга. Працював гол. дир. шляхівсполучення Російської імперії.1820 здійснив дослідницьку подо-рож по Криму й Пд. Україні. Роз-робив цілісну систему транспорт-них зв’язків для екон. об’єднаннярегіонів України, особливо длярозвитку річкового судноплавст-ва. Задля забезпечення виходуукр. товарів на міжнар. ринкиініціював побудову від Керчі доОдеси портів, мостів та ін. інже-нерних споруд примор. зони.Освіт. ідеї Б. вплинули на орга-нізацію тех. навчання в Україні.

П. у м. С.-Петербург.Літ.: Боголюбов О., Гарсія-Діє-

го Х.А. «Задля розвитку народного ба-гатства»: А. де Бетанкур та його «укра-їнська подорож». «Вісник НАН Украї-ни», 1994, № 6.

М.М. Варварцев.

БЕХТЕР — захисний металевийобладунок воїна, поширений вУкраїні у 15—17 ст. Призначавсядля захисту від холодної, а такожручної вогнепальної зброї. Наби-рався з металевих квадратнихпластинок, що з’єднувалися кіль-цями у кілька рядів. Внизу роби-лося кольчужне облямування абозалізна сітка. Бокові й плечовірозрізи застібалися пряжками іззапряжниками або ремнями з ме-талевими наконечниками. Длявиготовлення Б. використовува-лося від кількох десятків до1,5 тис. пластинок. Причому спо-сіб їх монтування передбачав по-двійне або, в деяких випадках,потрійне покриття. Іноді до Б. на-рощували кольчужний комір і ру-кави. В середньому його вага ся-гала 5—7 кг, а довжина — 66 см.

Літ.: Саввитов П. Описание ста-ринных русских утварей, одежд, ору-жия, ратных доспехов и конского при-

бора, в азбучном порядке расположен-ное. СПб., 1896; Денисова М.М. и др.Русское оружие: Краткий определи-тель русского боевого оружия XI—XIX веков. М., 1953; Кирпичников А.Н.Военное дело на Руси в XIII—XV вв.Л., 1976; Сас П.М. Феодальные городаУкраины в конце XV — 60-х годахXVI в. К., 1989.

П.М. Сас.

БЕЦ Володимир Олексійович(26.04.1834—12.10.1894) — укр. лі-кар-анатом та гістолог, громад.діяч. Д-р медицини (1863). Н. вм. Остер. Освіту здобув у Ніжин.та 2-й Київ. г-зіях. Закінчив Київ.ун-т (1860). Працював на каф-ріанатомії цього ун-ту. Від 1868 —екстраординарний проф. каф-рианатомії. Автор бл. 50 наук.праць. Праця «Атлас человечес-кого мозга» отримала світ. ви-знання.

Б. брав активну участь у гро-мад. житті Києва, у т. ч. у ство-ренні в Києві Т-ва дослідниківприроди, був чл. багатьох наук.т-в, дир. Анатомічного театру вКиєві, чл. Паризького антропо-логічного театру, Лейпцизькогоетногр. музею, Імператорськогот-ва любителів природи та ін.Палкий патріот міста та Київ.ун-ту, подарував останньому ве-личезну колекцію гістологічнихпрепаратів мозку (10 тис. штук).1883 спільно з В.Антоновичем під-готував і опублікував монографію«Исторические деятели Юго-За-падной России в биографиях ипортретах», до якої увійшло де-в’ять портретів, біографій та жит-тєписів видатних гетьманів Укра-їни.

П. у м. Київ.Літ.: Биографический словарь

профессоров и преподавателей Импе-раторского университета св. Владими-ра (1834—1884). К., 1884; Історія Київ-ського університету: 1834—1959. К.,1959; Смолій В.А., Ричка В.М. В.Б.Ан-тонович як історик українського коза-цтва. «УІЖ», 1990, № 9.

О.Д. Кузьминська.

БЕЦЬКИЙ Іван Єгорович (1818—1890) — літератор, видавець, чи-новник, доброчинець. Чл.-кор.Петерб. АН (1857), почесний чл.Харків. ун-ту (1869). Почеснийчл. Імператорської публічної б-ки(1869), дійсний чл. Моск. т-ва да-вньорус. мист-ва (1878). Поза-шлюбний син кн. Ю.Трубець-кого, записаний моск. міщани-ном. Вихований М.Погодіним.Слухав лекції Ю.Венеліна. Навч. уМоск. (1837—39) та Харків. (1840—42) ун-тах. Від 1843 служив у хар-

ків. дворянському депутатськомузібранні.

Прихильник і наслідувач нім.письменника Жана Поля, пере-кладач його творів. Друкувався в«Современнике» (1838) та ін. рос.часописах. Видавав альманах«Молодик».

1844—49 подорожував Чехією,Німеччиною, Францією, Італією.Від 1849 — чиновник із особливихдоручень канцелярії моск. гене-рал-губернатора. 1851 в чині ко-лезького секретаря пішов у від-ставку. 1852 жив у Італії, опікаю-чи свого молодшого брата кн.І.Трубецького.

Придбані на власні кошти закордоном худож. цінності, книги,документи дарував музеям, зокре-ма при Харків. ун-ті. Переслав доХаркова понад 500 картин, які ра-зом з ін. колекціями були покла-дені в основу місц. музею краснихмист-в і старожитностей.

П. у м. Флоренція (Італія).Літ.: Хроника. «Харьковские гу-

бернские ведомости», 1885, 17 апреля;Срезневский В.И. И.Е.Бецкий — изда-тель «Молодика». СПб., 1900; Ре-дин Е.К. И.Бецкий и музей изящныхискусств и древностей Харьковскогоуниверситета. Х., 1901.

П.Г. Усенко.

БЕЧАСНОВ (Бечасний) Володи-мир Олександрович (1802—23(11).10.1859) — декабрист, військовик.З дворян Рязанської губ. Син ма-йора Олександра Бечаснова тайого дружини Надії, яка по смертічоловіка мешкала в м. Кремен-чук (1826). Навч. у рязанськихосвіт. закладах — уч-щі та г-зії(не закінчив), з 1814 — у 2-му ка-детському корпусі в Санкт-Пе-тербурзі. 1820 — унтер-офіцер,1821 — прапорщик 8-ї артилер.бригади (у м-ку Лютенька Пол-тав. губ., нині село Гадяцькогор-ну Полтав. обл., та на Волині).Чл. Товариства з’єднаних слов’янвід 1823, вів агітацію серед солда-тів. 1825 виявив готовність убитицаря.

5 лют. (24 січ.) 1826 арештова-ний. ІзЖитомира доставлений доС.-Петербурга. Понад півроку пе-ребував у Петропавловській фор-теці. Засуджений до страти, за-міненої довічною каторжноюпрацею, строк якої було потім ви-значено 20-річним і поступовоскорочено до 13 років. 1826—27ув’язнений у Свартгольмськійфортеці, три роки був у Читинсь-кому острозі, від осені 1830 — напримусовій праці у Петровському

247БЕЧАСНОВ

О. Бетанкур.

В.О. Бец.

І.Є. Бецький.

В.О. Бечаснов.

заводі (нині м. Петровськ-Забай-кальський Читинської обл., РФ).Від серп. 1839 — на поселенні в Сх.Сибіру. Досконало оволодівши накаторзі франц. мовою, викладав їїдітям місц. ген.-губернатора В.Ру-перта. 1846 взяв шлюб із селянкоюГанною Кичигіною і мав семеродітей. Влаштував невелике вир-воконопляної олії.

П. у нестатках в Іркутську.Похований у місцевому Знамен-ському монастирі.

Літ.: Кубалов Б.Г. Декабристы вВосточной Сибири. Иркутск, 1925;Восстание декабристов: Материалы,т. 8. Л., 1925; Те саме, т. 5. М.—Л.,1926; В потомках ваше племя оживет.Иркутск, 1986.

П.Г. Усенко.

БЄЛГОРОДСЬКА ОБОРОННАЛІНІЯ 16—17 ст. (Бєлгородськачерта) — лінія оборонних укріп-лень на пд. кордоні Рос. д-ви(Московії), створена наприкінці16—17 ст. для захисту нас. від гра-біжницьких наскоків крим. та но-гайських татар (див. Ногайськаорда). Починалася від Охтирки,прямувала до Бєлгорода, Остро-гозька (нині Воронезької обл.),Воронежа й Тамбова (нині міста вРФ), перетинаючи Кальміуськийшлях (Усерд, нині с. Стрєлецьке),Муравський шлях (Короча) таІзюмський шлях (Яблунов, нинівсі у Бєлгородській обл., РФ).Перші міста-фортеці — Воронежта Бєлгород (від назви останньоговиникла й назва всієї оборонноїлінії) були засновані наприкінці16 ст. На поч. 40-х рр. 17 ст. булозбудовано ще 18 міст-фортець,які мали артилерію, і створено2 укріпрайони. Прикордонні за-гони, сформовані для служби вцих містах, комплектувалися зукр. слобідських козаків та селян,рос. служилих людей (стрільців,козаків та пушкарів), їх заг. чисе-льність перевищувала 10 тис. осіб.Уряд частково переселяв сюдилюдей з пн. областей. Нас. укріп-лених міст займалося землеробст-вом, тваринництвом, полюван-ням, рибальством, бортництвом,а також зобов’язане було охороня-ти Б.о.л. Окремі міста-фортеці,найважливіші з яких були кам’яні,контролювали рух по шляхах; умісцях переходу нас. через Б.о. л.будувалися опорні пункти з дере-в’яними вежами, підйомні мости,«засічні ворота», остроги. Міжними на лісових ділянках булоутворено суцільні завали-засіки,на відкритих ділянках — системуровів, частоколів та валів. Для по-

легшення нагляду та охорони за-сіки ділилися на окремі ланки.Ліси, де проходили укріпленілінії, було заборонено вирубува-ти, і вони називалися заповідни-ми. Наприкінці 17 ст., після при-єднання Лівобережної України таподальшого розширення на пд.тер. Рос. д-ви, Б.о.л. втратиласвоє значення.

Літ.: Багалій Д.І. Історія Слобідсь-кої України. Х., 1918; Новосельский А.А.Борьба Московского государства с тата-рами в первой половине XVII в. М.—Л.,1948; Загоровский В.П. Белгородскаячерта. Воронеж, 1969; История Украин-ской ССР, т. 2. К., 1982.

Н.В. Грєхова.

БЄЛГОРОДСЬКО-ХАРКІВСЬКАНАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ1943 — військ. операція Червоноїармії (див. Радянська армія) у ро-ки Великої вітчизняної війни Ра-дянського Союзу 1941—1945. Здій-снювалася в ході Курської битви1943 силами Воронезького фронтута Степового фронту, а на завер-шальному етапі також Південно-Західного фронту 3—23 серп. зметою розгрому бєлгородсько-харків. угруповання ворога і ство-рення умов для визволення Ліво-бережної України. Під час наступурад. війська 5 серп. визволилим. Бєлгород (нині місто в РФ),11 серп. перетнули залізницюХарків—Полтава і вийшли дозовн. оборонного обводу м. Хар-ків. 23 серп. війська Степовогофронту за сприяння Воронезько-го фронту і Пд.-Зх. фронту звіль-нили Харків. Після визволенняБєлгорода й Харкова стало мож-ливим зосередження військ п’ятирад. фронтів — Центрального фро-нту, Воронезького, Степового,Пд.-Зх. фронтів і Південного фро-нту — на стратегічному пд.-зх.напрямі з метою звільнення важ-ливих пром. і с.-г. р-нів — Донба-су і всієї Лівобереж. України, фор-сування Дніпра і створення стра-тегічних плацдармів на Правобе-режній Україні.

За мужність і відвагу, проявленіу боях за Харків, десятьом стрілец.д-зіям Степового фронту присво-єно найменування «Харківські».

Літ.: История Великой Отечест-венной войны Советского Союза.1941—1945, т. 5. М., 1964; Боев М. Вбоях за Белгород. Воронеж, 1973; Ис-тория второй мировой войны. 1939—1945, т. 7. М., 1976; Манагаров И.Ф.В сражении за Харьков. Х., 1983.

Т.С. Першина.

БЄЛГРАДСЬКА КОНФЕРЕН-ЦІЯ 1948 — відбулася 1948 на ви-конання постанови Ради мініст-

рів закордонних справ (РМЗС; за-снована за рішенням Берлінської(Потсдамської) конференції 1945для підготовки мирних договорівз колиш. країнами-учасницямигітлерівського блоку, а також ін.справ; до складу РМЗС входи-ли міністри закордонних справСРСР, Китаю, США, ВеликоїБританії та Франції; припиниладіяльність 1949) від 1946 з метоюпіслявоєн. врегулювання між-нар.-правового режиму р. Дунай.В конф. брали участь представни-ки придунайських д-в — СРСР,УРСР, Болгарії, Угорщини, Руму-нії, Чехословаччини, Югославії, атакож США, Великої Британії іФранції як членів РМЗС, з дорад-чим голосом — представники Ав-стрії. Активну участь у роботіконференції брала укр. делегація,очолювана заст. голови РМ УРСРА.Барановським. В результаті об-говорення була розроблена Кон-венція про режим судноплавствана Дунаї, підписана придунайсь-кими д-вами 18 серп. 1948. Кон-венцією встановлено демократ.статус використання Дунаю —його судноплавної ч. (від м. Ульму Німеччині до гирла Дунаю з ви-ходом до Чорного м.) — як між-нар. європ. судноплавної магіст-ралі для громадян і товарів усіхд-в на основі рівності щодопортових і навігаційних зборів таумов торг. судноплавства. Військ.суднам недунайських д-в заборо-нялося плавати по Дунаю. Приду-найські д-ви зберігали правоюрисдикції в своїх внутрішніхтер. водах, свої суверенні права йодночасно гарантували охоронуінтересів міжнар. торгівлі й культ.зв’язків на Дунаї. Бєлградськаконвенція про режим судноплав-ства на Дунаї набула чинності 11трав. 1949. 1949 відповідно до ст. 5Конвенції створена Дунайськакомісія. 1960 до Конвенції приєд-налася Австрія як повноправнийчлен.

Літ.: Почкаева М.В. Международ-но-правовой режим судоходства наДунае. М., 1951.

І.М. Мельникова.

БЄЛГРАДСЬКИЙМИРНИЙДО-ГОВІР 1739. Укладений 29(18)верес. 1739 між Російською імпе-рією й Османською імперією післяприпинення російсько-турецькоївійни 1735—1739. Від Росії трак-тат до договору підписав посолФранції при султанському дворімаркіз де Вільнев, від Туреччи-ни — великий візир Мегмед-па-

248БЄЛГОРОДСЬКА

ша. Крім трактату, до системи до-говору включалися: конвенціяпро кордони, укладена 19(08)жовт. 1739 у м. Ніш (Сербія); кон-венція про витлумачення окре-мих статей трактату, укладена28(17) груд. 1739 в Стамбулі; кон-венція про визнання імператор-ського титулу за рос. царем іповернення Росії м. Азов, укладе-на 6 верес. (26 серп.) 1741 вСтамбулі і повторена 10 квіт. (30берез.) 1747. Гарантом виконаннядоговору виступила Франція. Допідписання Б.м.д. Росію спонука-ли: укладення 1 верес. (21 серп.) вБєлграді Австрією (союзницеюРосії в цій війні) сепаратного пре-лімінарного мирного договору зТуреччиною, за яким останнійповерталися Сербія і Мала Вала-хія (див. Волощина), переговориШвеції з Туреччиною про умовисоюзного і оборонного договору.За умовами Б.м.д. Росія поверта-ла собі Азов, однак зобов’язува-лася зруйнувати фортифікаційніспоруди. Росії дозволялося збуду-вати фортецю проти о-ва Черка-ського на Дону, а Туреччині — угирлі р. Кубань. Росії забороня-лося тримати й будувати військ.або торг. флот у Чорному й Азов-ському морях. За взаємною зго-дою сторін тер. Великої й МалоїКабарди (нині тер. РФ) мала слу-жити «бар’єром між обома імпе-ріями». Артикул 5 трактату від29(18) верес. 1739 містив зобов’я-зання утримувати крим. татар, зодного боку, козаків і калмиків —з ін., від наскоків та походів. Уцілому цей договір не відповідавгеополіт. цілям Рос. імперії на пд.напрямку її зовн. політики і буванульований Кючук-Кайнарджій-ським мирним договором 1774.

Літ.: Юзефович Т. Договоры Рос-сии с Востоком, политические и тор-говые. СПб., 1869; Бантыш-Каменс-кий Н. Обзор внешних сношений Рос-сии (по 1800 год), ч. 1. М., 1894; Тесаме, ч. 4. М., 1902.

В.С. Степанков.

БЄЛІКОВ Михайло Олександро-вич (н. 28.02.1940) — кіноопера-тор та режисер. Засл. діяч мист-вУРСР (1988), акад. Акад. мист-вУкраїни (1996), нар. арт. України(2000). Н. в м. Харків. 1963 закін-чив Всесоюзний держ. ін-ткінематографії, 1973 — Вищі ре-жисерські курси (обидва —м.Москва). Працював на Харків.студії телебачення. Від 1963 —оператор і режисер Київ. кіносту-дії. Від 1987 — 1-й секретар прав-

ління, від 1996 — Голова Спілкикінематографістів України (з 2000Нац. спілка кінематографістівУкраїни). Оператор кінофільмів«Казка про Хлопчиша-Кибальчи-ша» (1964, реж. Є.Шерстобитов),«Варчина земля» (1969, у співавт.,реж. А.Буковський). Був режисе-ром фільмів «Стара фортеця»(1973), «На короткій хвилі»(1977), «Незрима робота» (1979).Найвідомішою стала стрічка «Нічкоротка» (1-й приз і диплом закращий фільм для дітей та юнацт-ва на XV Всесоюзному кінофес-тивалі у м. Таллінн, Естонія,1982, гран-прі Міжнар. кінофес-тивалю в м. Мангейм, Німеччина,1982). Відомими стали також філь-ми «Які молоді ми були» (1986),«Розпад» (1989, золота медаль 47-го Міжнар. кінофестивалю у Ве-неції, Італія, 1990), «Святе сімей-ство» (1997). 1986 разом з В.Туш-ковським та О.Левченком отри-мав Держ. премію УРСР ім. Т.Шев-ченка за фільми «Ніч коротка» та«Які молоді ми були».

Г.Г. Єфіменко.

БЄЛОУСОВ Сергій Миколайович(06.03.1897—11.07.1985) — істо-рик. Канд. істор. н. (1947), дир.Ін-ту історії України АН УРСР(1936—41). Н. в м. Тула (нинімісто в РФ) у сім’ї робітника. За-кінчив початкову шк., від 1909працював у зброярській майстер-ні, друкарні, на Тульському збро-йовому з-ді. Від 1920 — на парт.-комсомольській роботі. Навч. уМоскві в Комуніст. акад. (1924—26) та Ін-ті червоної професури(1930—33, від-ня парт. буд-ва таісторії партії). 1932—33 — зав.каф-ри історії партії і парт. буд-ва, в. о. проф. 2-го Моск. облас-ного комуніст. ун-ту в м. Тула(1932—33). У лют. 1933 призначе-но нач. політвідділу ГрушківськоїМТС Одес. обл. Секретар Бобри-нецького райкому КП(б)У Одес.обл. (1934—36). 23 листоп. політ-бюро ЦК КП(б)У, а 26 груд. 1936Президією АН УСРР призначенодир. Ін-ту історії України. 1937—38 (за сумісництвом) — секретарпарткому АН УРСР. За редакцієюБ. Ін-т 1937—41 опубл. зб. статейз історії України, кілька випусків«Нарисів з історії України» та ін.Від лип. 1941 до лип. 1946 — уЧервоній армії (див. Радянськаармія). Після демобілізації пра-цював в Ін-ті історії України —ст. н. с., в. о. зав. від. історії рад.сусп-ва (1951—55). За сумісницт-вом викладав в Ін-ті підвищення

кваліфікації, викл. марксизму-ле-нінізму при Київ. ун-ті. Канд.дис. — «УРСР у боротьбі за завер-шення будівництва соціалістич-ного суспільства. 1935 — червень1941». Підданий критиці в поста-нові ЦК КП(б)У «Про політичніпомилки й незадовільну роботу Ін-ституту історії України АНУРСР» (29 серп. 1947). Від 1964 —на пенсії. Автор бл. 100 робіт, ут. ч. «Возз’єднання українськогонароду в єдиній Українській Ра-дянській державі» (1951); «Відбу-дова і розвиток народного госпо-дарства та культури УРСР в чет-вертій сталінській п’ятирічці(1946—1950 рр.)» (1953); «КПРС—натхненник і організатор кому-ністичного будівництва на Украї-ні» (1960) та ін.

Нагороджений орденом Ле-ніна (1934).

П. у м. Київ.Літ.: Коваль М.В., Рубльов О.С. Ін-

ститут історії України НАН України:перше двадцятиріччя (1936—1956 рр.).«УІЖ», 1996, № 6; У лещатах тоталіта-ризму: Перше двадцятиріччя Інститутуісторії України НАН України (1936—1956 рр.), ч. 1—2. К., 1996; Документипро створення і перші роки діяльностіІнституту історії України АН УРСР1936—1941 рр. К., 2001.

О.С. Рубльов.

БЄЛЬСЬКА — назва до 30-х рр.18 ст. м. Старобільськ.

БЄЛЬСЬКИЙ Федір Іванович(р. н. невід. — після 1506) — князьз литов. династії Гедиміновичів,володар Білої Русі й земель вУкраїні. Перша звістка про Б. ся-гає 1476, коли він підписав листмитрополита Мисаїла до рим.папи Сікста IV, виразно проуній-ний за спрямуванням. 1481 разоміз князями Михайлом Олелькови-чем й Іваном Гольшанським Б.виступив організатором змовикнязів (див. Змова князів 1481),маючи на меті детронізацію (а мо-жливо, й убивство) Казимира IVЯгеллончика та возведення на ве-ликокнязівський стіл МихайлаОлельковича, котрий формальномав на нього більші права. Дляцього Казимира IV запросили навесілля Б. Змову було викрито, а їїучасників (30 серп. 1481) страти-ли, за винятком Б., який утік доМоскви, перейшовши на службудо Івана III Васильовича, за щодістав маєтки Демон і Мореву.1493—97 був ув’язнений. 1498 од-ружився з рязанською княги-нею — сестрою Івана III Анною

249БЄЛЬСЬКИЙ

М.О. Бєліков.

С.М. Бєлоусов.

Василівною, завдяки чому поро-дичався з ним. Брав участь у по-ходах на Твер (1485) і Казань(1506), а також російсько-литовсь-кій війні 1500—1503.

Літ.: Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od koсca XIV wieku. Warszawa,1895; Papйe F. Polska i Litwa na przelo-

mie wiekоw srednich, t. 1. Krakуw, 1904;Базилевич К.В. Внешняя политикаРусского централизованного государс-тва. Вторая половина XV в. М., 1952;Зимин А.А. Формирование боярскойаристократии в России во второй по-ловине XV — первой трети XVI в. М.,1988; Кром М.М.Меж Русью и Литвой:Западнорусские земли в системе русс-ко-литовских отношений конца XV —первой трети XVI в. М., 1995.

О.В. Русина.

БЄЛЬСЬКІ (Bielski, Bulski, Wolski)Мартин (1495—18.12.1575) та йогосин Йоахим (1550—1599) і їхня«Польська хроніка». Обидва —польс. історики, письменники. По-ходили з роду мазовецької шлях-ти м. Бяла (Польща). Мартиннавчався в Краківській акад., бувпослом сейму. Йоахим закінчивКраківський університет, працю-вав у королів. канцелярії, мав до-ступ до держ. архівів, був дипло-матом, тривалий час жив в Украї-ні. Мартин залишив низку істор.,поетичних і публіцистичних тво-рів, написаних польс. мовою, зо-крема велику за обсягом «Хронікувсього світу» (1551), «Життєписфілософів» (1534), «Лицарськусправу» (1569) та ін. Йоахим сут-тєво переробив і доповнив бать-кову хроніку й видав під назвою«Польська хроніка» (Kronika Pols-ka, 1586), згодом довів її до 1598.

Перше видання хроніки щед-ро ілюстроване зображеннями ко-ролів, полководців, картинамибитв, гербами. У ньому на вели-кому джерельному матеріалі (пра-цях Я.-І.Длугоша, Мєховіта, М.Кро-мера, Б.Ваповського та ін., а такожукр., чеських, литов., прусськихта ін. літописах) Мартин, як і йо-го попередники, ґрунтовно в хро-нологічній послідовності виклавісторію та географію Польщі знайдавніших часів — від князю-вання Леха, Попеля, династії Пя-стів. Польс. історію він розкри-ває у взаєминах з історією Украї-ни, Литви, Пруссії, Чехії, Угор-щини, Рос. д-ви, Волощини, Вати-кану, Інфлянтів та ін., вплітає втканину хроніки окремі оповідан-ня про ці краї, а також ін. різно-рідну інформацію. Докладно опи-сує битви з хрестоносцями, турка-ми, татарами. Заг. канвою хроніки

є історія правлінь і політикипольс. королів і магнатів.

Чимало місця в хроніці відве-дено історії України. Є в ній неве-лике оповідання «Про руськийнарод», в якому мова йде про рус.племена, про перших київ. кня-зів, починаючи від Кия, Щека іХорива. Є цінні відомості про іс-торію Галицько-Волинського кня-зівства, зв’язки між укр. і польс.магнатами, реліг. і культ. відноси-ни, окремі явища. В оповіданні«Про козаків» йдеться про істо-рію Запорозької Січі та реєстровихкозаків.

Докладно змальовано укріп-лені козац. о-ви на Дніпрі та ін.річках, досить повно передано іс-торію смерті гетьмана кн. Д.Виш-невецького, є багато відомостейпро Івана Підкову, його боротьбуразом із запороз. козаками за во-лоський престол та страту у Льво-ві. Детально описано Косинськогоповстання 1591—1593 і особливоНаливайка повстання 1594—1596,а також тактику ведення бою за-порожцями. Вказано на важливуроль козаків у захисті України відпостійних спустошливих татаро-турец. нападів. Хроніка міститьбагато кількісних даних про люд-ські жертви й матеріальні втратиукраїнців від степових кочовиків,від стихійних лих.

До цієї хроніки, складеної зпатріотичних польс.-шляхетськихпозицій, охоче зверталися укр.літописці 17—18 ст. Як цінне іс-тор. джерело її використовуютьвсі укр. історики 19—20 ст., якідосліджують історію козацтва йУкраїни.

Тв.: Kronika Marcina Bielskiego,t. 1—3. Sanok, 1856.

Літ.: Sobuszanski F.M. Ozycin, pra-cach pismiennych Marcina, JoachimaBielskich. В кн.: Joachima Bielskiegodadszy ciag Kroniki Polskiej. Warszawa,1851; Дзира Я. Татаро-турецькі нападина Україну ХIII—ХVI. «Українськийісторико-географічний збірник», 1971,вип. 1; Його ж. Хроніка Мартина таЙоахима Бєльських про історію козац-тва. «Наука і культура, Україна», 1991,вип. 25.

Я.І. Дзира.

БЄЛЯЄВ Іван Дмитрович (1810—01.12(19.11).1873) — рос. історик.Н. в м. Москва в родині священи-ка. Закінчив юрид. ф-т Моск.ун-ту (1833). Проф. історії праваМоск. ун-ту (1852—73), секретар«Московского общества историии древностей российских». Заредакцією вченого виходив часо-пис т-ва «Временник» (1849—57),

в якому були широко представле-ні архів. матеріали з історії Рос.д-ви, праці з історії права, воєн.справи, госп-ва, побуту, літопи-сання в Росії. Б. належить першев рос. історіографії дослідженняісторії селянства з часів КиївськоїРусі включно до 18 ст. («Крестья-не на Руси», 1859). Учений про-стежив процес розвитку кріпацт-ва як сукупності правових інсти-тутів. Опублікував цінні істор.джерела, багато зробив для розви-тку археографії та архівознавства.Праці написані під впливом сло-в’янофільської (див. Слов’янофі-ли) концепції, завдяки викорис-танню великої кількості джерелмають довідкове й пізнавальнезначення. Колекція стародавніхрос. актів і рукописів, зібраних Б.,зберігається в Москві. У ній —літописи й пам’ятки літописногохарактеру, рукописи з історії Цер-кви, старовинна церк. і світськаліт., законодавчі пам’ятки, прива-тні листи.

П. у м. Москва.Літ.: Викторов А. Собрание руко-

писей И.Д.Беляева. М., 1881; Мрочек-Дроздовский П.Н. Список трудовИ.Д.Беляева. «Чтения в Обществе ис-тории и древностей российских», 1905,кн. 2; Рубинштейн Н.Л. Русская исто-риография. М., 1941.

Г.Г. Денисенко.

БЖЕЗИНСЬКИЙ Збігнєв (н. 28.03.1928) — вчений, держ. і політ.діяч США. Н. в м. Варшава в сім’їдипломата Т.Бжезинського. 1950закінчив ун-т Макгіл (Монреаль,Канада), 1953 здобув ступінь д-рафілософії в Гарвардському ун-ті(США). 1954 видав першу кн.«Політичний контроль в Радянсь-кій армії». Швидко став одним ізпровідних радянологів завдяки пра-цям: «Безперервна чистка» (1956),«Тоталітарна диктатура і автокра-тія» (1957, у співавт.), «Радян-ський блок: єдність і суперечнос-ті» (1962). 1953—60 викладав у Га-рвардському, 1960—89 — Колум-бійському (Нью-Йорк) ун-тахСША. Глибоке вивчення внутр.процесів у СРСР і союзних йомукраїнах вплинуло на позицію Б.щодо різноманітних проблем про-тистояння США—СРСР. Залуче-ний президентом Дж.Кеннеді дорозробки засад зовн. політикиСША. Став одним з авторів докт-рини «наведення мостів», націле-ної на розклад суперника зсере-дини шляхом діяльного викорис-тання зростаючих труднощів урозвитку СРСР та його союзни-ків, об’єктивних і суб’єктивних

250БЄЛЬСЬКІ

І.Д. Бєляєв.

З. Бжезинський.

суперечностей у взаєминах міжними, неврегульованості нац. пи-тання тощо. 1966—68 Б. — чл. Ра-ди політ. планування при держ.департаменті, 1973—76 — головазаснованої Д.Рокфеллером «Тро-їстої комісії» для аналізу міжнар.становища. 1977—81 — пом. прези-дента Дж. Картера з нац. безпеки.Домагався визнання домінуючоїролі у зовн. політиці США курсуна загострення глобального супе-рництва з СРСР, активізацію ак-цій США у Центр.-Сх. Європі,враховуючи, зокрема, події 1980—81 у Польщі, ускладнення у ки-тайс.-рад. відносинах, ситуацію, вякій опинився СРСР після вторг-нення в Афганістан (див. Афган-ська війна 1979—1989).

Залишивши офіц. посаду, Б.продовжував активно впливатина зовн. політику США, працюю-чи 1985 в Президентській комі-сії у справах військ.-хім. зброї,1987—88 — в комісії Ради нац.безпеки та держ. департаменту здовгострокової стратегії, у Прези-дентській комісії з нагляду над за-кордонною розвідувальною діяль-ністю тощо.

Б. продовжує наук., виклада-цьку й політ. діяльність, береучасть у міжнар. зустрічах. Вияв-ляє постійний інтерес до України.16 груд. 1960 він виступив в Укр.акад. мист-в і наук (Нью-Йорк) здоповіддю «Враження від поїздкидо України», відтоді зміцнилисяйого зв’язки з діячами укр. діас-пори. Активно працюючи в га-лузі геополітики й геостратегії,Б. наголошує на вагомій роліУкраїни у новому розкладі сил вЄвропі та світі після розпадуСРСР. Виступаючи за дійовестратегічне партнерство Польщі йУкраїни, він водночас є против-ником зміцнення зв’язків міжУкраїною і РФ. Б. належить знач-ний особистий внесок у налаго-дженні взаємин між США й Ук-раїною. Він — голова дорадчоїАмер.-укр. консультативної ради,що сприяє співробітництву двохкраїн. Нагороджений укр. орде-ном Ярослава Мудрого, почеснийгромадянин м. Львів.

Тв.: Великі перетворення. «Полі-тична думка», 1994, № 3; Великая шах-матная доска. М., 1999.

Р.Г. Симоненко.

БЖЕСЬКИЙ Роман Стефанович(псевд. і криптоніми: Роман Мли-новецький, Роберт Паклен, Ро-ман Задеснянський, Роман За-дніпровський, І.М., М.Р. та ін.;

04.04(23.03).1894—04.04.1982) —літературознавець, історик, про-заїк, поет, журналіст, ред., ху-дож., громад. і політ. діяч. Н. вм. Ніжин у польс.-укр. шляхетсь-кій родині. 1916 закінчив Черніг.г-зію, де був чл. «Братства само-стійників». Після Лютневої рево-люції 1917 — пом. нач. міліції міс-та; у верес. — комісар Мін-ваосвіти. Деякий час був інструкто-ром УЦР, у лавах Січових стріль-ців у Києві. Від берез. 1918 — слу-жбовець МЗС. Ув’язнений біль-шовиками. Після втечі з тюрмиопинився наприкінці 1920 ум. Кременець, де організував під-пільний гурток «Юнак» і бл.20 років провадив значну гро-мад.-політ. та культ.-освіт. робо-ту. Як поет і мемуарист («Згадки зминулого (1916—1921)») активноспівробітничав з «Літературно-науковим вістником», «ЛітописомЧервоної Калини» та ін. 1934 по-трапив до польс. концтабору Бе-реза Картузька. Від літа 1941 —заст. ред. газ. «Волинь» у Рівному.Від кін. 1943 — у Празі, потім унім. таборах ДП. 1946—50 видававу Мюнхені неперіодичний «Віст-никівець». 1950 емігрував з роди-ною до США (Нью-Йорк, Дет-ройт). Автор зб. віршів 1922—60-х рр. «Говорить серце»; руко-писи поезій воєн. пори загинулиу Празі; один з віршів — «Укра-їнський гімн» — став піснеюУПА. Як худож. залишив низкупортретів (Ю.Словацького, Лесі Ук-раїнки та ін.) і пейзажів. Дослід-ник історії України та укр. літ. —періодів і тем, які не розглядалисяза рад. доби.

П. у м. Детройт. Поховано наукр. цвинтарі у м. Баунд-Брук(шт. Нью-Джерсі).

Тв.: Еволюція світогляду ЛесіУкраїнки. Мюнхен, 1945; Трагедія Ми-коли Хвильового — трагедія нашогопокоління. Мюнхен, 1948; Переяслав-ські кайдани. Нью-Йорк, 1954; Пере-яславська умова в планах БогданаХмельницького та «Переяславська ле-генда». Торонто, 1954; Політичні ідеїтворів Миколи Куліша. Мюнхен, 1955;Нариси з стародавньої та давньої істо-рії українського народу. Мюнхен,1964; Національно-політичні поглядиМ.Драгоманова, їх вплив та значення.Торонто, 1980.

Літ.: Хроніка. «Наше минуле»,1918, № 2; Самчук У. Планета Ді-Пі:Нотатки й листи. Вінніпег, 1979; Чер-нихівський Г.Життєвий і творчий шляхРомана Бжеського. «Самостійна Укра-їна», 1996, № 1—2; Свідзинський А.Речники української незалежності назламі століть. «Розбудова держави»,1997, № 5; Дашкевич Я. Роман Бжесь-

кий, життя й історико-публіцистичнадіяльність. «Українські проблеми»,1998, № 1; Сенькусь М. Програма ні-жинців. «Слово і час», 1998, № 3; Ук-раїнська журналістика в іменах, вип. 6,Львів, 1999; Квіт С. Дмитро Донцов:Ідеолог. Портрет. К., 2000; Черни-хівський Г. Портрети пером. Креме-нець—Тернопіль, 2001.

Г.П. Герасимова.

БИКІВНЯ — місце похованняжертв політ. репресій 1937—41.Розташов. за 1,5 км від колиш.х. Биківня на околиці Києва, по-близу автостради Київ—Бровари.Вперше останки жертв були вияв-лені місц. жителями восени 1941.1944, вже після визволення відгітлерівців, рад. комісія у справівоєн. злочинів оголосила биків-нянське поховання місцем похо-вання в’язнів Дарницького таборувійськовополонених, в якому гітле-рівці стратили 75 тис. рад. сол-датів і офіцерів. Таке рішення ко-місія ухвалила на тій підставі, щоДарницький концтабір був розта-шов. за 5 км від биківнянськогопоховання. 1971 друга урядовакомісія знову визнала ці похо-вання могилами жертв гітлерів-ських окупантів. Тоді ж було пе-репоховано понад 4 тис. остан-ків. 1987 третя урядова комісіяпідтвердила висновки двох попе-редніх комісій. Під час її роботи

251БИКІВНЯ

Р.С. Бжеський.

Пам’ятник при в’їздідо Биківнянського

меморіалу.

Биківня.Хрест-пам’ятник

загиблим.

було перепоховано ще понад2 тис. останків, а на місці похо-вання встановлено кам’яну пли-ту, на якій зафіксовано, що там«поховано 6329 радянських сол-датів, партизанів і цивільних гро-мадян, знищених фашистськимизагарбниками у 1941—1943 рр.».1988 РМ УРСР зобов’язала вив-чити питання, пов’язане з биків-нянським похованням. У процесірозслідування й наступного пере-поховання виявлено особисті речіокремих жертв, завдяки чому вда-лося встановити прізвища деякихосіб, заарештованих 1936—41. Суд.-мед. експертиза дала змогу зро-бити остаточний висновок, що тобули останки жертв сталінськихрепресій — рад. громадян, стра-чених НКВС 1937—41. 1988 жерт-ви перепоховано до братської мо-гили, яка складається з кількохпоховань. Кількість жертв биків-нянського поховання остаточноне встановлена: наводяться різніцифри — 6323, 6329, 6783, понад7 тис., 120 тис., 225 тис. осіб.

Літ.:Швець О.Шлях встановленняістини непростий. «Вечірній Київ»,1989, 31 берез.; Тригуб В. Что же былов Быковне. «Комсомольское знамя»,1989, 30 апр.; Киселев С. Еще раз о Бы-ковне. «Литературная газета», 1990,10 окт.; Царинник М. Биківня. І жод-ного обвинуваченого. «Всесвіт», 1992,№ 10; Пам’ять Биківні: Документи таматеріали. К., 2000.

Т.В. Вронська.

БИКОВ Леонід Федорович (12.12.1928—11.04.1979) — укр. актор те-атру і кіно, кінорежисер, сцена-рист. Нар. арт. УРСР (1974). Н. вс. Знам’янка (нині у складі смтЧеркаське Слов’ян. р-ну Донец.обл.) в родині робітника, яка від1929 жила у м. Краматорськ, а підчас евакуації — у м. Барнаул (Ал-тайський край, РФ). Після 8-гокласу вступив до льотного уч-щау м. Кривий Ріг, але через місяцьвиключений за те, що додав собізайвий рік. По закінченні шк.1947 вступив до Харків. театраль-ного ін-ту. Ще студентом-дипло-мантом був запрошений особистореж. М.Крушельницьким до Хар-ків. укр. драм. театру ім. Т.Шев-ченка на роль кочегара Паллади в«Загибелі ескадри» О.Корнійчука.1951—60 блискуче зіграв в театрі ро-лі П.Корчагіна в інсценізації «Якгартувалася сталь» М.Островського,Жанека у п’єсі В.Минка «Не нази-ваючи прізвищ», Володі в п’єсіА.Школьника «Людина шукає ща-стя» та ін. Паралельно від 1952

почав зніматися у реж. Ф.Ермлерав кіноф-мі «Победители» (не вий-шов на екран). Протягом 1954—60зіграв ролі конюха Сашка («Судь-ба Марины», 1954), Максима Пе-репелиці в однойм. кіноф-мі (1956),Богатирьова («Дорогой мой чело-век», 1958), Акішина («Доброволь-цы», 1958) та ін. 1960— 69 пра-цював на кіностудії «Ленфільм»:знявся у кіноф-мах «Алешкиналюбовь», «Когда разводят мосты»(обидва — 1961), «На семи вет-рах» (1962), поставив кінокомедію«Зайчик» (1965), в якій зіграв гол.роль, знімав сюжети для кіножур-налу «Фитиль». Від 1969 — накіностудії ім. О.Довженка. 1971поставив телефільм «Где вы, ры-цари?». Всенар. визнання й лю-бов принесли Б. кіноф-ми проВелику вітчизняну війну Радянсь-кого Союзу 1941—1945 — «В бойидут одни “старики”» (1974) і«Аты-баты, шли солдаты» (1977),за які він отримав Держ. преміюСРСР як режисер і актор (ролі ка-пітана Титаренка і старшини Свят-кіна). Кіноф-м «В бой идут...»отримав також премії Всесоюзно-го кінофестивалю в м. Москва іМіжнар. кінофестивалю в м. Кар-лові Вари (Чехія). Всього Б. зіграву кіно бл. 20 ролей, написав кількасценаріїв. Мист-во Б. відзначалосяліризмом, м’яким гумором, гума-нізмом та добротою; його героямибули люди душевно тонкі, інте-лігентні, мужні й принципові. Лау-реат Держ. премії ім. Т.Шевченка(1977).

Загинув в автокатастрофі на40-му км траси Іванків—Київ.Згідно з його листом-заповітомдо І.Миколайчука та М.Мащенка,похорон Б. на Байковому цвинтарів Києві відбувся без офіц. почес-тей, промов і траурних маршів,лише «співоча ескадрилья» вико-нала «Смуглянку». На фасаді бу-динку по вул. Туманяна, 8, де живБ., встановлено меморіальну до-шку (1980, скульп. В.Борисенко),на могилі — погруддя (1982,скульп. А.Фуженко, архіт. Т.Дов-женко). Кінорежисер Л.Осика від-мовився закінчити кіноф-м «При-шелец», над яким почав працюва-ти Б. за власним сценарієм(1979), і натомість зняв кіноф-мпро славетного актора, «...якоголюбили всі» (1982). 1994 ім’я Б.отримала мала планета, відкрита1973 астрономом Л.Черних уКрим. астрофіз. обсерваторії. 1996опубліковано кн. спогадів про Б.під назвою «Будем жить!».

Тв.: В бой идут одни старики: Ки-носценарий. К., 1975.

Літ.: Кинословарь, т. 1. М., 1966;Корогодський Р. Літати. «Вітчизна»,1978, № 12; Зоркий А. «Я очень многоепонял на земле». «Советский экран»,1979, № 12; Зінич С.Г., Капельгородсь-ка Н.М. Фільми про незабутнє: Нарис.К., 1983; Корогодський Р. Іменем гляда-чів. «Жовтень», 1984, № 2; Його ж. Ек-ран героїки: На матеріалі творчостіЛ.Бикова, М.Мащенка. К., 1985; Мит-ці України. К., 1992; Мистецтво Укра-їни, т. 1. К., 1995; Мащенко М. ЛеонідБиков. «Культура і життя», 1997,30 лип.; Брюховецька Л. Ефект ЛеонідаБикова. «Кіно—Театр», 1999, № 2;Капельгородська Н. та ін. Українськийбіографічний кінодовідник. К., 2001.

Г.П. Герасимова.

БИКОВСЬКИЙ Лев Юстимович(10.04.1895—11.01.1992) — укр.бібліограф, книгознавець, бібліо-текознавець, геополітик, історикта мемуарист. Н. в с. ВільхівкаЗвенигородського пов. Київ. губ.у сім’ї лісничого. Закінчив 1912комерційну шк. у м. Звенигородка,навч. у Політех., згодом Лісовомуін-тах у Санкт-Петербурзі (1912—15). Під час військ. служби ставодним із організаторів Укр. гро-мади в Трапезунді (нині м. Траб-зон, Туреччина). Вернувшись вУкраїну, працював секретарем укиїв. вид-ві «Друкар» (на поч.1918) та співпрацівником Все-нар. б-ки України в Києві (з1919). Перебував під впливомЮ.Меженка. Наприкінці 1919 —поч. 1920 навч. в Українськомудержавному Кам’янець-Подільсько-му університеті, працював вуніверситетській б-ці. Зиму 1920/21 провів у с. Лозуватка на Звени-городщині (нині село Шполянсь-кого р-ну Черкас. обл.), видававЛітопис громадської б-ки Лозу-ватського т-ва «Просвіта». У лис-топ. 1921 виїхав до Польщі, депродовжив редакційно-видавничусправу. 1927 закінчив Українськугосподарську академію в Подєбра-дах (Чехословаччина). Був учнемчеського книгознавця Л.Жівно-го, розвинув теор. засади бібліо-логії, написав монографію «За-мітки про книгознавство та кни-говживання» (Подєбради, 1923).Видав три зб. «Українського кни-гознавства» (1922). 1923—29 —представник Укр. наук. ін-ту кни-гознавства. Від осені 1928 до осені1944 працював у Варшавській пу-блічній б-ці (з 1942 — її дир.). Ра-зом з Ю.Липою 1938—39 заснувавУкр. чорномор. ін-т у Варшаві. Заініціативи В.Міяковського напри-кінці 1944 почав писати спогади.

252БИКОВ

Л.Ф. Биков.

Л.Ю. Биковський.

Від 1963 вийшло кілька докумен-тованих томів — «Книгарні—біб-ліотеки—Академія» (1971). У черв.1948 виїхав до США, де спершуоселився у Нью-Йорку, а 1954 —у Денвері (шт. Колорадо), де1954—63 працював у місц. публіч-ній б-ці. Активно співпрацював зУВАН (обраний її чл.-кор.) таУкр. істор. т-вом.

П. у м. Денвер.Тв.: У службах українській книж-

ці. Львів—Нью-Йорк, 1997.Літ.: Казакова Н.Л. Л.Биковський.

Біобібліографічний нарис. К., 1996.

С.І. Білокінь.

БИЛИНИ (старини) — жанр ге-роїчного епосу. Билинні сюжетистворені переважно в часи Київсь-кої Русі. Здебільшого Б. прослав-ляють подвиги нар. героїв-бога-тирів і своїм сюжетом пов’язані зКиєвом та кн. Володимиром Свя-тославичем. Гол. центри билин-ного епосу — Київ, Чернігів, Галич(давній) і Новгород Великий. Б. ма-ють реальну істор. основу, про-тотипами героїв могли бути ре-альні істор. особистості, сюжетиіз життя яких протягом тривалогочасу обросли надзвичайними див-ними рисами.

Найбільш популярними булиБ. про Іллю Муромця, ДобринюНікітича та Альошу Поповича.Більшість Б. була записана в кін.18—19 ст. на пн. Росії, в Українібилинні сюжети збереглися в ін.фольклорних жанрах. Зокрема,відомі укр. нар. казки про ІллюМуромця, думи про Олексія По-повича, пісні про Джурила.

Літ.:Миллер О.Ф.Илья Муромец ибогатырство киевское. СПб., 1869; Ас-тахова А.М. Былины: Итоги и пробле-мы изучения. М., 1966; Азбелев С.Н.Историзм былин и специфика фольк-лора. Л., 1982; Калугин В.И. Струнырокотаху...: Очерки о русском фольк-лоре. М., 1992.

С.Б. Хведченя.

БИСТРИЦЬКИЙ (Бистршиць-кий) Андрій Андрійович (1799—1872) — декабрист, військовик. Здворян Київської губернії. Військ.службу розпочав 1817 юнкеромЧерніг. кінно-єгерського полку.До Черніг. піх. полку переведе-ний 1819 (від цього ж року — пра-порщик, 1823 — підпоручик).

Не належав до таємних т-в,але взяв участь у Чернігівськогополку повстанні. На чолі мушке-терської роти 13(01) січ. 1826прибув із м-ка Германівка (нині

село Обухівського р-ну Київ.обл.) до Великої Мотовилівки(нині село Фастівського р-ну Ки-їв. обл.), підтримав повсталих од-нополчан. Контужений 15(03) січ.1826. Могильовським судом 1-їармії засуджений до страти, зго-дом за царською конфірмацієюзасланий на каторгу. Після здійс-неної над ним у м. Острог грома-дян. страти (13(01) серп. 1826)мав рушити з етапом до Сибіру,проте дорогою занедужав, до17(05) верес. утримувався в київ.в’язниці. Надалі відправлений підвартою пішки до Москви (де зновудовго хворів) і 1827 — до Іркут-ська, куди дістався влітку 1828, зверес. того ж року покарання від-бував у Читинському острозі, зосені 1830 — Петровському заводі(нині м. Петровськ-Забайкаль-ський Читинської обл., РФ). Від1839 — на поселенні в с. Хому-тово Кудинської волості Іркутсь-кої губ., від 1850 — у с. МухановоБаргузинського пов. цієї ж губ.Амністований Олександром II 1856.Проживав у м. Київ та Подільськійгубернії. Товаришував із С.Тру-бецьким. Спогади Б. використавФ.Вадковський в оповідці «БелаяЦерковь».

Літ.: Восстание декабристов:Материалы, т. 8. Л., 1925; Те саме, т.6.М.—Л., 1929; Нечкина М.В. Движениедекабристов, т. 2. М., 1955; В потомкахваше племя оживет. Иркутск, 1986;Трубецкой С.П. Материалы о жизни иреволюционной деятельности, т. 2.Иркутск, 1987.

П.Г. Усенко.

БИТВА ЗА ДНІПРО 1943 — на-ступальні операції Червоної армії(див. Радянська армія), здійсненііз серп. по груд. силами Цент-рального фронту, Воронезькогофронту, Степового фронту, Пів-денно-Західного фронту та Півден-ного фронту (з 20 жовт. 1943 від-повідно — Білоруський фронт,Перший Український фронт, Дру-гий Український фронт, ТретійУкраїнський фронт, ЧетвертийУкраїнський фронт) і проведені зметою визволення ЛівобережноїУкраїни, Донбасу, форсуванняДніпра та виходу на Правобе-режну Україну. Загалом військацих фронтів налічували 2633 тис.осіб, понад 51 200 гармат і міно-метів, 2400 танків і самохіднихартилер. установок, 2850 літаків.Зазнавши поразки у битві підКурськом (див. Курська битва1943), коли стратегічна ініціативаостаточно перейшла до рук рад.

військ, нім. командування ви-рішило організувати стабільнуоборону Подніпров’я, аби зберег-ти за собою найважливіші в екон.відношенні р-ни України. Протеплан прискореними методамизбудувати потужну оборонну лі-нію («Східний вал»), що була роз-рекламована міністром освіти іпропаганди нацистської Німеч-чини Й.Геббельсом як нездолан-ний рубіж стратегічної оборони,залишився переважно на папері.А.Гітлер боявся, що його генера-ли прагнутимуть відсиджуватися вобороні. Не вживаючи належнихзаходів для спішного буд-ва «Схід-ного валу», він вважав, що р. Дніп-ро сама по собі стане нездолан-ним рубежем для рад. військ,твердинею захисту «німецької до-мівки». Та гол. перешкодою вспорудженні «Східного валу» ставуспішний наступ Червоної армії.Рад. військам протистояло нім.угруповання — 1240 тис. солдатівта офіцерів, 12,6 тис. гармат імінометів, 2,1 тис. танків і штур-мових гармат і 2,1 тис. літаків.

На першому етапі битви заДніпро (серп.—верес. 1943) війсь-ка Центр. фронту провели успіш-ну Чернігівсько-Прип’ятську на-ступальну операцію 1943, вийшов-ши до Дніпра і захопивши плац-дарми на його правому березі. То-ді ж війська Воронезького фрон-ту, розвиваючи наступ на київ.напрямку, утворили Букринськийплацдарм 1943 поблизу с. ВеликийБукрин (нині село Миронівсько-го р-ну Київ. обл.). Війська Сте-пового фронту наприкінці верес.1943 форсували Дніпро в р-нім. Кременчук. Водночас військаПд.-Зх. та Пд. фронтів протягомсерп.—верес. визволили Донбас ітакож вийшли до Дніпра. Опини-вшись перед перспективою гі-гантського «котла», війська групиармій «Південь», згідно з наказомкомандування вермахту від 15 ве-рес., відступили на заздалегідьпідготовлені позиції на Правобе-режжі. Згідно з директивою Став-ки Верховного Головнокоманду-вання від 9 верес. 1943, команду-вання фронтів почало готувативійська до форсування Дніпра наусьому 750-кілометровому фрон-ті, від смт Лоїв (нині місто Го-мельської обл., Білорусь) до Запо-ріжжя, притому з ходу, «на пле-чах» противника, який відступав.

Ці завдання наступаючим вій-ськам доводилося вирішувати без

253БИТВА

А.А. Бистрицький.

належної підготовки і до того ж забраком переправних засобів. Пе-реправлялися спочатку без важкоїтехніки і через погодні умови безприкриття з повітря. Як могло,допомагало нас. придніпровськихсіл. Партизани, виконуючи за-вдання командування Червоноїармії, захопили, утримали й обла-днали 25 переправ через Дніпрота його притоки Десну і При-п’ять.

На другому етапі операції(жовт.—груд. 1943) розгорнуласяборотьба за плацдарми з одночас-ною ліквідацією передмостовихукріплень противника. Із 23 плац-дармів, захоплених рад. війська-ми на правому березі Дніпра, осо-бливі надії покладалися на Бук-ринський плацдарм, з якого на-мічалося повести наступ на Київ.Але від цього наміру довелося від-мовитися: надто міцною тут буланім. оборона, що спиралася нависокий берег Дніпра. Наступ наКиїв було здійснено з Лютізькогоплацдарму 1943. 6 листоп. війська1-го Укр. фронту визволили відгітлерівців столицю України. Утой час війська 2-го, 3-го і 4-гоУкр. фронтів брали участь у битвіза Дніпро на пд. У ході тримісяч-них боїв армії 2-го і 3-го Укр.фронтів, ліквідувавши запоріз.плацдарм противника і визволив-ши Запоріжжя та Дніпропет-ровськ, створили на Дніпрі другийвеликий плацдарм стратегічногозначення. Білорус. фронт захопивобширний плацдарм на пд. відм. Жлобин (Білорусь). Війська4-го Укр. фронту, провівши Ме-літопольську наступальну опера-цію 1943, очистили від гітлерівцівпониззя Дніпра.

У ході битви за Дніпро рад.війська завдали тяжких поразоквійськам груп армій «Південь» і«Центр», розгромивши 60 д-зій.Було визволено понад 38 тис.населених пунктів, у т. ч. 160 міст.Успішна битва за Дніпро, ставшикульмінацією битви за Україну,відкрила перед Червоною армієюнові стратегічні перспективи. Бу-ло створено умови для визволен-ня Правобережжя та Пд. України.Рад. війська збагатилися ціннимдосвідом форсування великих во-дних перепон, який надалі стававїм у пригоді. За масовий героїзмта відвагу 2438 солдатів, офіцерівта генералів 30 національностей,усіх родів військ були удостоєнізвання Героя Рад. Союзу. Десят-ки частин і з’єднань дістали поче-сні найменування за назвами тихміст, які вони визволяли. Битва за

Дніпро стала завершенням корін-ного перелому в ході Великої віт-чизняної війни Радянського Союзу1941—1945 й усієї Другої світовоївійни.

Літ.: Украинская ССР в ВеликойОтечественной войне Советского Со-юза, 1941—1945 гг., т. 1—3. К., 1975;Василевский А.М. Дело всей жизни. М.,1983; Днепр — река героев. К., 1983;Історія України: Нове бачення, т. 2.К., 1996.

М.В. Коваль.

БИТВА ПІД МОСКВОЮ 1941—1942, Московська битва 1941—1942 — одна з вирішальних битвВеликої вітчизняної війни Радян-ського Союзу 1941—1945 і Другоїсвітової війни. Поділялася на обо-ронні (30 верес. — 5 груд. 1941) танаступальні (5 груд. 1941 —20 квіт. 1942) операції. В ході бит-ви було розгромлено групу армій«Центр» ген.-фельдмаршала Ф.фон Бока (2-га, 4-та, 9-та польовіармії, 2-га, 3-тя, 4-та танк. групи,всього 1 млн 800 тис. вояків, біль-ше 14 тис. артилер. гармат та міно-метів, 1700 танків, 1390 літаків).

30 верес. 1941 гітлерівські вій-ська розпочали проведення опе-рації «Тайфун», яка мала на метірозгром моск. угруповання військЧервоної армії (Зх., Резервний,Брянський фронти; див. Радян-ська армія) і захоплення м. Моск-ва. Маючи чисельну перевагу нагол. напрямах удару, війська гру-пи армій «Центр» прорвали обо-рону рад. військ. Для більш чітко-го кер-ва рад. військами 10 жовт.1941 було об’єднано Зх. і Резерв-ний фронти (команд. — ген. арміїГ.Жуков), а 17 жовт. 1941 з право-го крила Зх. фронту сформованоКалінінський фронт (команд. —ген.-полк. І.Конєв). Наступ групиармій «Центр» був зупинений нарубежі південніше Волоколамсь-кого водосховища—Дмитрова—Яхроми—Красної Поляни (в27 км від Москви), східніше Іст-ри, західніше Кубінки—Наро-Фомінська—Серпухова, східнішеАлексіно—Тули. Оборонні бої да-ли можливість рад. командуван-ню перекинути д-зії з Сибіру таСеред. Азії і провести перегрупу-вання військ. 5—6 груд. 1941 рад.війська перейшли в контрнаступ,а 7—10 січ. 1942 розгорнули на-ступ по всьому фронту. За січ.—квіт. 1942 війська Зх., Калінінсь-кого, Брянського (команд. —ген.-полк. А.Єременко) і Пн.-Зх.(команд. — ген.-лейтенант П.Ку-рочкін) фронтів відкинули проти-вника на 100—250 км і звільнилиміста Калінін (нині м. Твер в РФ),

Калуга, Істра, Волоколамськ, На-ро-Фомінськ, Можайськ.

Це була перша поразка гітле-рівської армії в роки II світ. вій-ни, яка розвіяла міф про її «непе-реможність».

У битві брали участь тисячіукр. солдатів і офіцерів, зокремагенерали В.Хоменко, Д.Лелюшен-ко, Ф.Костенко.

Літ.: Разгром немецко-фашистс-ких войск под Москвой. М., 1964; Му-риев Д.З. Провал операции «Тайфун».М., 1972.

Р.Ю. Подкур.

БИТВА ТАНКОВА В ЗАХІДНІЙУКРАЇНІ 1941 — бої механізова-них корпусів Південно-Західногофронту Червоної армії (див. Ра-дянська армія) 23—29 черв. з нім.1-ю танк. групою на тер. Волин.,Львів. та Ровен. (нині Рівнен.)обл. на початку Великої вітчизня-ної війни Радянського Союзу 1941—1945. 1-ша танк. група була удар-ною силою гітлерівського наступуна Україну. За планом «Барбарос-са», маючи на своєму лівому фла-нзі, уступом назад, 6-ту, а на пра-вому — 17-ту польову армії, 1-шатанк. група з р-ну м. Люблін (По-льща) повинна була швидкопросунутися по автомагістраліЛуцьк—Ровно (нині Рівне)—Ново-град-Волинський—Житомир—Київ.Далі вона мала повернути на пд. сх.і, не збавляючи темпу, рухатися заплином Дніпра до моря, оточуючиз тилу всі сили Червоної армії наПравобережній Україні. Танк. групаскладалася з 3 корпусів (загалом 5танк. і 4 моторизовані д-зії), якімали 600 середніх та 250 легкихтанків. Рад. Пд.-Зх. фронт, якийобороняв Зх. Україну та Правобе-режжя, за кількісним споряджен-ням був найсильнішим з усіхфронтів, що зустріли ворожий на-пад. Він мав 16 танк. і 8 механізо-ваних д-зій у складі 8 механізова-них корпусів, до 7 тис. справнихтанків, які нічим не поступалисяперед нім., а найновіші Т-34 та КВїх істотно переважали.

Увечері 22 черв., після пере-бігу більш як 12 годин від початкунападу гітлерівців на СРСР, немаючи реального уявлення прохід бойових дій через хаос і пору-шення зв’язку на фронті, за про-позицією нач. Генштабу Г.Жу-кова, схваленою Й.Сталіним,нарком оборони С.Тимошенко ви-дав директиву до заг. контрнас-тупу. Командуванню Пд.-Зх. фро-нтом наказувалося силами п’я-тьох механізованих корпусів ото-

254БИТВА

чити й розгромити ударне угрупо-вання ворога, що наступало, зрубежу: Володимир-Волинський—Кристинопіль (нині Червоноград);кліщі двостороннього охопленнязімкнути на м. Люблін. Але вже23 черв. на відтинку, названому вдирективі, зяяв 50-кілометровийрозрив оборони, через який вУкраїну сунув нім. танк. клин. Ко-мандуванню фронтом довелосядіяти відповідно до ситуації. Йогооперативний задум передбачаввиставлення артилер. й танк. пе-репон на шляху ворожої танк.групи та удари по її флангах. З пд.напряму удари мали завдати 4-й,8-й та 15-й механізовані корпуси,з пн. — 9-й, 19-й, 22-й. Разом зтисячами танків старих типів во-ни мали 865 КВ і Т-34, тобто біль-ше, ніж вся нім. танк. група. Алемеханізовані корпуси Пд.-Зх.фронту, що перебували в стадіїформування та переозброєння,були розміщені глибоко в тилу,на різних напрямках і відстаняхвід кордону, деякі танк. части-ни — за 200—300 км і далі. Пере-групування вимагало часу, якогоне було, у бій відразу вступали ча-стини, найближчі до ворога.

Перші зустрічні танк. бої знім. ударним угрупованням роз-горілися 23 черв. на його пд. фла-нзі, під м. Радехів, куди від м. Бро-ди було спрямовано 15-й меха-нізований корпус. Проти пн.флангу нім. наступу, на сх. відВолодимира-Волинського, мав за-вдавати удари 22-й механізованийкорпус, але він застряг у болотах.З самого початку бої виявили си-льні сторони агресора — високувиучку танк. екіпажів, чітку коор-динацію дій, силу протитанк. ар-тилерії і приголомшливу ефектив-ність нім. авіації у боротьбі з тан-ками. У рад. бронетанк. військ,поряд з високим бойовим духом,бої виявили протилежні якості —низький рівень підготовки екіпа-жів, особливо механіків-водіїв,яким належить ключова роль утанк. бою, хаотичність дій коман-дування внаслідок слабкої розвід-ки та частої відсутності зв’язку,нечисленність протитанк. артиле-рії, беззахисність від ударів авіа-ції. Остання обставина мала ката-строфічні наслідки. Нім. літакиточними ударами нищили мали-ми бомбами рад. танки на маршій на полі бою, де їхнє зелене по-фарбування чітко відрізнялося відтемно-сірого нім.

Долаючи впертий опір танків,артилерії й піхоти Червоної армії,

нім. танк. клин сунув на сх. Гол.р-ном танк. боїв став простір відміст Радехів і Броди до Дубно іЛуцька. Два останні міста, взятіворогом 25 черв., відкривалишляхи на Ровно. КомандуванняПд.-Зх. фронту, ведучи важкі обо-ронні бої, завершувало підготовкуфлангових контрударів з пн. і пд.,призначених на 26 черв. 9-й і 19-ймеханізовані корпуси, що насвітанку того дня вийшли у р-нміж Ровно і Луцьком, зазнавшина марші зі сх. великих втрат відавіації, мусили частинами відразуйти в наступ, щоб ударами з пн.розгромити дубненське угрупо-вання ворожих танків. Взяти Дуб-но вдалося 27 черв. танкістам 8-гомеханізованого корпусу, які з пд.завдали гол. удар разом з 15-м ме-ханізованим корпусом назустріч9-му і 19-му механізованим кор-пусам. 4-й і 22-й корпуси, зв’яза-ні боями у р-нах свого розташу-вання, не змогли взяти участі взаг. операції. Та незважаючи налокальні успіхи рад. танкістів,грандіозна танк. битва на Зх.Україні закінчилася 29 черв. не накористь Пд.-Зх. фронту. В ній за-гинув цвіт тодішніх бронетанк.військ Червоної армії. Але то небула перемога нім. танк. зброї —тисячі рад. танків стали жертвоюнім. авіації, що залишилося не-поміченим рад. і рос. воєн. істо-ріографією. 28 черв. німці здобу-ли Ровно. Ворожий танк. клиносідлав вісь свого наступу. 30черв. Гол. командування Черво-ної армії наказало Пд.-Зх. фрон-тові відійти на лінію укріпленьстарого кордону.

Літ.: Українська РСР у ВеликійВітчизняній війні Радянського Союзу,1941—1945 рр., т. 1. К., 1967; Советс-кие танковые войска. 1941—1945: Во-енно-исторический очерк. М., 1973;Бежанов В. Танковый погром 1941года (Куда исчезли 28 тысяч советскихтанков?). М.—Минск, 2000.

В.С. Коваль.

БИТИНСЬКИЙМикола (псевд. —М.Оверкович; 24.11.1893—24.12.1972) — мистецтвознавець, худож-ник, геральдист. Автор кількох де-сятків наук. розвідок та малярсь-ких тв. у царині геральдики, векси-лології, фалеристики та сфрагісти-ки, що сприяли становленню йформуванню підвалин укр. гера-льдики та ін. споріднених спеціа-льних історичних дисциплін. Н. вм. Літин. Початкову (1904—08),худож. (від. малярства Худож.-пром. шк., 1908—12) та пед. (дво-

річні пед. курси, 1912—14) осві-ту здобув у м. Кам’янець-Поділь-ський. 1914—17 перебував навійськ. службі у рос. армії. У ранзімолодшого старшини брав участьу подіях української революції1917—1921. Збройну боротьбу за-вершив у складі 6-ї Січовоїстрілец. д-зії, інтернованої у лис-топ. 1920 на тер. Польщі. Викону-вав обов’язки заст. нач. культ.-освіт. від. Групи інтернованих укр.військ у таборі Олександрово.1922—23 працював учителем укр.навч. закладів у таборі Щипйорно.1924—29 навч. на істор.-літ. від.Українського високого педагогічногоінституту ім. М.Драгоманова уПразі. 1939 учителював в Укр.держ. г-зії в с. Білки (нині село Ір-шавського р-ну Закарп. обл.), девступив до лав Карпатської Січі.Певний час перебував на службі вУправі Музею визвольної боротьбиУкраїни в Празі, а 1942—45 — напримусовій праці в Німеччині.1945—50 учителював в укр. освіт.закладах у таборах для переміще-них осіб, займався політ., громад.,культ.-освіт. роботою.

1951 емігрував до Канади, депрацював викл. історії України таукр. мист-ва на Курсах україно-знавства ім. І.Котляревського вм. Торонто. Автор підручників «Ар-хітектура», «Українське малярст-во», поетичної зб. «В громі і бурі».У різні роки співпрацював у бага-тьох укр. час. у Польщі, Чехосло-ваччині, Німеччині, Канаді та США.Найбільш знані мистецькі праці зукр. геральдики та фалеристики:Держ. відзнаки України, виготов-лені у 30-х рр. 20 ст. на замов-лення уряду УНР на еміграції, «Аль-бом гербів українських земель» (32таблиці), проект відзнаки — хрестаім. Симона Петлюри та ін.

П. у м. Торонто.Літ.: Н.Н. Полковник Микола Би-

тинський (1893—1972). «Вісті комба-танта», 1973, № 1.

Ю.К. Савчук, Л.М. Шпильова.

БИТИЦЬКЕ ГОРОДИЩЕ — ук-ріплення волинцівської культури,найбільш імовірними носіямиякої вважають сіверян. На сьогод-ні це єдине відоме городище цієїк-ри. Розташов. у Сум. р-ні Сум.обл. Датується з серед. 8 ст., зане-пало на межі 8—9 ст. Вирізняєть-ся за топографією (високий оста-нець корінного берега р. Псел,прит. Дніпра), розмірами (понад7 га), фортифікацією, складом зна-хідок. Розкопки та знахідки (понад60 жител, бл. 250 металевих виро-

255БИТИЦЬКЕ

М. Битинський.

бів, два скарби прикрас і знарядьпраці та ін.) свідчать про співісну-вання у Б.г. двох етнічно різних(слов’яни давні та тюрки), з різни-ми госп. укладами та побутовимизвичками (землероби та кочови-ки) груп мешканців.

Літ.: Сухобоков О.В., Юренко С.П.Новое в изучении памятников волын-цевского типа. В кн.: Славянская архе-ология: Этногенез, расселение и духо-вная культура славян. М., 1993.

О.В. Сухобоков.

БИХІВСЬКИЙ ПОЛК — військ.одиниця, що протягом листоп.1658 — груд. 1659 дислокуваласяна тер. Пд.-Сх. Білорусі й підпо-рядковувалася білорус. полк. І.Не-чаю. На чолі Б.п. стояв полк.Д.Виговський (див. Виговські).Особовий склад сформовано з2 тис. укр. козаків та покозаченихбілорус. селян. Брав активнуучасть в обороні Старого Бихова(нині м. Бихов Могильовськоїобл., Білорусь) в черв.—груд. 1659.Після взяття штурмом рос. війсь-ками Старобихівської фортеціБ.п. було розформовано. Іноді вістор. джерелах термін «Б.п.» зу-стрічається як одна з назв Білору-ського полку — адм.-тер. одини-ці — в часи, коли його адм. центрмістився в Новому Бихові (нинісело Могильовської обл.) чи Ста-рому Бихові.

Літ.: Саганович Г. Невядомая вай-на: 1654—1667. Минск, 1995; Грушевсь-кий М.С. Історія України-Руси, т. 9,ч. 1—2. К., 1996—97; Горобець В.М.Білорусь козацька: Полковник ІванНечай та українські змагання за Пів-денно-Східну Білорусь (1655—1659).К., 1998.

В.М. Горобець.

БИХОВЦЯ ХРОНІКА — найши-рший з білорус.-литов. літописів;містить цінні відомості з історіїУкраїни. Названий за прізв. влас-ника, поміщика О.Биховця. Єди-ний список цієї пам’ятки зникневдовзі після її публікації 1846литов. істориком Т.Нарбутом;тож тривалий час Б.х. вважаласяфальсифікатом. Нині її автентич-ність не викликає сумнівів у фа-хівців. Б.х. не має поч. й кінцівки.Висвітлює події з 13 ст. і до 1506.Укладена в 1-й третині 16 ст.

Вид.: Pomniki do dziejуw litewskich.Wilno, 1846; ПСРЛ, т. 17. СПб., 1907;Хроника Быховца. М., 1966; ПСРЛ,т. 32. М., 1975.

Літ.: Saluga R. Bychovco kronika.«Lietuvos TSR Mokslu Akademijos dar-bai», ser. «A», 1959, N 1 (6); Ochmanski.Nad kronik№ Bychowca. «Studia rуdіoz-nawcze», 1967, t. 12; Ючас М.А. Хро-

ника Быховца. В кн.: Летописи и хро-ники. 1973 г. М., 1974; Улащик Н.Н.Введение в изучение белорусско-лито-вского летописания. М., 1985.

О.В. Русина.

БИЧ Лука Лаврентійович (1875—12.01.1944) — укр. політ. і громад.діяч Кубані, правник, економіст.Н. в станиці Павловська (ниністаниця Краснодарського краю,РФ). Закінчив Моск. ун-т. Трива-лий час працював секретарем но-ворос. міськ. управи. Через укр.погляди не був затверджений напосаду голови міськ. управи. Від1900 — дир. банк. від-ня «Схід-ного товариства транспорту поВолзі та Каспійському морю».1912 — голова міськ. управим. Баку (Азербайджан). Впершедля Баку вирішив проблему пос-тачання міста питною водою.Після Лютневої революції 1917призначений нач. постачання Кав-каз. армії. Відразу після виник-нення Кубанської крайової радиобраний головою Кубанськогоуряду (1917). Принципово висту-пав за об’єднання Кубані й Украї-ни, протидіяв великодерж. по-літиці А.Денікіна. Входив до скла-ду делегації Кубані до УкраїнськоїДержави, яка уклала з П.Скоро-падським таємний договір прооб’єднання Кубані та України(лип. 1918). Був одним з ініціато-рів утворення укр. Пд.-Сх. союзу(1919). На поч. 1919 — голова де-легації Кубанської Народної Респу-бліки на Паризькій мирній конфе-ренції 1919—1920. Від 1920 — наеміграції. Відзначився як науко-вець та активний діяч укр. емігра-ції в Чехословаччині. Від 1922 —проф. екон. ф-ту Української гос-

подарської академії в м. Подєбра-ди (Чехія), пізніше обіймав поса-ду її ректора. Написав низку наук.праць, у т.ч. з історії укр. нас. Ку-бані.

П. у м. Подєбради.Тв.: Кубань у кривому дзеркалі.

Прага, 1927.Літ.: Сулятицький П. Нариси з іс-

торії революції на Кубані, т. 1. Прага,1925; Іванис В. Стежками життя, кн. 1—4. Новий Ульм, 1958—62; Його ж. Бо-ротьба Кубані за незалежність. Мюн-хен, 1968; Білий Д.Д.Малиновий клин:Нариси з історії українського населен-ня Кубані. К., 1994; Польовий Р. Ку-банська Україна. К., 2002.

Д.Д. Білий.

БІБІКОВ Дмитро Гаврилович(21.09.1792—22.02.1870) — рос.військ. і держ. діяч. Чл. Держ. ра-ди, сенатор. Учасник Війни 1812.Походив із дворян Моск. губ. Н. всім’ї генерал-майора. Отримав до-машню освіту. Генерал-ад’ютант,генерал від інфантерії. Перебувавна посадах віце-губернатора уВладимирській, Саратовській таМоск. губ. (1819—24), дир. де-парт. Мін-ва фінансів (1824—37).Володів бл. 3,5 тис. га землі з10 тис. селян у центр. рос. губер-ніях. Київ. військ., подільський іволин. генерал-губернатор (29 груд.1837 — 30 серп. 1852), міністрвнутр. справ Росії (30 серп.1852 — 20 серп. 1855). Ініціаторадм.-політ. і соціально-екон. за-ходів щодо інтеграції Правобере-жної України у складі Російськоїімперії. Здійснював русифікаціюполонізованої Правобереж. Укра-їни, зокрема відмінив чинністьЛитов. статуту (див. Статути Ве-ликого князівства Литовського) іперевів (1840) судочинство краюна засади Зводу законів Російськоїімперії, замінював місц. чиновни-ків держ. установ на рос., влашту-вав перевірку шляхетських правна дворянство, в результаті чогозначна частина шляхти була пере-ведена до податного стану, прово-див секуляризацію земельних во-лодінь катол. духовенства. Запро-вадив інвентарні правила 1847—1848, які регулювали відносиниселян і поміщиків. Вжив низкузаходів для поширення рос. ос-віти й к-ри та репресивного конт-ролю за польс. культ. традицією,для чого домігся від імп. Миколи Iспершу підпорядкування собі Ки-їв. учбового округу в «політичнихі поліцейських питаннях», а потімпрямого суміщення в своїй особіпосади, яку він уже займав, і по-

256БИХІВСЬКИЙ

«Хроніка Биховця». Титульнийаркуш першого видання.Вільно, 1846.

Л.Л. Бич.

Д.Г. Бібіков.

сади попечителя даного округу(1848—52).

Літ.: Шандра В. Административ-ная деятельность Д.Г.Бибикова иМ.В.Юзефовича по развитию архивно-го дела на Украине. В кн.: Междунаро-дная научная конференция «Историкии архивисты: сотрудничество в сохра-нении и познании прошлого в интере-сах настоящего и будущего». М., 1987;Її ж. Генерал-губернатор Д.Г.Бібіков:спроба політичного портрета. В кн.:Третя академія пам’яті професора Во-лодимира Антоновича: Доповіді іматеріали. К., 1996; Її ж. До історіїКиївського генерал-губернаторства:Настанови Д.Г.Бібікова. «Студії з ар-хівної справи та документознавства»,1996, т. 1.

В.С. Шандра.

БІБІКОВ Сергій Миколайович(14(01).09.1908—21.11.1988) — укр.археолог. Д-р істор. н., чл.-кор.АН УРСР (1958), чл.-кор. Центр.археол. ін-ту в Берліні, засл. діячн. УРСР (1975). Н. в м. Севасто-поль, де здобув середню освіту.Наприкінці 1920-х рр. доля звелайого з відомим археологом, фа-хівцем у галузі палеоліту Г.Бонч-Осмоловським. У його експедиціяхБ. пройшов початкову шк. архео-логії, за його ж порадою вступивдо Ленінгр. ун-ту, по закінченніякого (1931) прийнятий на роботудо Ін-ту історії матеріальної к-риАН СРСР. Як археолог Б. форму-вався в оточенні таких видатнихучених, як П.Єфименко, В.Ровдо-нікас, М.Артамонов, О.Окладни-ков, Б.Піотровський, П.Борисков-ський. За 20 років він пройшовшлях від н.с. до кер. установи.

1955 Б. переїхав до Києва, де33 роки працював у Ін-ті археоло-гії АН УРСР (нині Ін-т археологіїНАН України), з яких 14 був йогодир. Великою заслугою Б. передукр. археологією є надання їй іс-тор. спрямування. Його знамени-тий заклик «за речами бачити лю-дей, що їх породили» став факти-чно програмою роботи укр. архе-ологів. Однодумцями Б. булипровідні укр. археологи М.Рудин-ський, Л.Славін, О.Треножкін,В.Довженок, Ю.Захарук та ін. Заавторської участі та за редакцієюБ. були створені такі фундамен-тальні праці: «Нариси стародав-ньої історії УРСР» (1967), 3-том-на «Археологія Української РСР»(1971—75). Йому належить такожідея написання багатотомної «Дав-ньої історії України».

Теор. узагальнення Б. завждимали широку джерелознавчу базу.Її складали, зокрема, результати

здійснених ним розкопок у Криму,на Уралі, річках Дністер і Дніпро.Надзвичайно вагомий внесок зро-бив Б. у вивчення трипільськоїкультури, успішно продовжившисправу В.Хвойки,М.Біляшівського,М.Макаренка. Його монографія«Поселение Лука Врублевецкаяна Днестре» (1953) і досі є кра-щою. Приголомшливе враженняна наук. світ справила моногра-фія Б. «Древнейший музыкаль-ный комплекс из костей мамон-та» (1981), у якій запропонованобезпрецедентну гіпотезу про му-зику в палеоліті. За сучасноюкласифікацією, мізинські кістки(див. Мізин) можуть бути віднесе-ні до підгрупи муз. інструментівударного типу. Експеримент му-зиканта В.Колокольникова підт-вердив правильність висновку Б.Це відкриття набуло широкогоміжнар. розголосу, а книгу Б. пе-рекладено багатьма мовами світу.

Усе творче життя Б. займавсяпроблемою взаємин людини іприроди. Їй присвячено низкуґрунтовних праць, у яких висвіт-лено питання кризи мисливсько-го г-ва в кам’яному віці, палеоеко-номіки та палеодемографії в ме-золіті й неоліті України. Виснов-ки, яких дійшов учений, багато вчому змінили традиційну маркси-стську схему лінійного поступово-го істор. розвитку первісного су-сп-ва. Є всі підстави говорити прошк. Б., яка не обмежується лишеУкраїною. Його учні й послідов-ники працюють у Росії, Молдові,Азербайджані та ін. країнах.

Лауреат Держ. премії УРСР.Нагороджений орденом «ЗнакПошани».

П. у м. Київ.П.П. Толочко.

БІБЛІЇ ПЕРЕКЛАДИ УКРАЇН-СЬКОЮ МОВОЮ. Першими збібл. текстів (див. Біблія) перекла-дено укр. мовою Євангелія. Вва-жається, що перший переклад ви-конано у волин. монастирях ар-хімандритом Григорієм, це — Пе-ресопницьке Євангеліє (1556—61).Пізнішим часом датуються Єван-гелія: Тяпинського (1570—80),Житомирське (1571), Негалевсь-кого (1581), Літківське (1595) таін. Зазначені пер. базувалися налютеранському тексті Нового За-віту Секлюціана 1533, С.Будного1570 та ін. Окремі уривки пере-клав І.Галятовський (1688).

Переклад Нового Завіту П.Мо-рачевського, виконаний 1860, алезаборонений Валуєвським цирку-

ляром 1863, був виданий 1906.Відомі також пер. Євангелія свя-щеників проф. Я.Левицького(1921), М.Кравчука (1937) та Т.Га-лущинського (1946).

Перший повний пер. СвятогоПисьма розпочав 1860 П.Куліш,але рукопис згорів під час пожежі.Вдруге він розпочав його разом ізІ.Пулюєм (останньому належитьпер. Псалтиря) за грец. текстом:Novum Testamentum Graece, Co-loniae Agrippinae 1866, Typi W.Has-sel. Їм допоміг І.Нечуй-Левицький,який переклав Книгу Рути, 1-шута 2-гу Книги Паралипоменон,Книги Езри, Неємії, Естери таПророка Даниїла. Переклад вий-шов у світ у січ. 1904. Другий пов-ний пер. Біблії належить митро-политові Іларіону (І.Огієнку). Впочатковій редакції пер. 4-х Єва-нгелій він виконав, проживаючив Галичині (1922—26) у м. Винни-ки (нині підпорядковане Львів.міськраді) та Львові. Старий Завітперекладено з гебрейського текс-ту «Biblia Hebraica», а Новий — загрец. текстом «Novum Testamen-tum Graece» за ред. Е.Нестлє. По-вний пер. Біблії завершено влітку1940 (опубл. у черв. 1962). Остан-ній пер. належить греко-католи-кові І.Хоменку.

Літ.: Іларіон. Новий переклад Біб-лії: Історичний нарис. «Віра й куль-тура», 1962, ч. 10—11; Костів К. Новевидання української Біблії. Там само,ч. 12.

С.І. Білокінь.

БІБЛІОГРАФІЧНА КОМІСІЯВУАН. Заснована 1927. Голова —акад. М.Птуха, секретар — М.Са-гарда. Активну участь у роботі ко-місії брали книгознавець М.Год-кевич, С.Єфремов, С.Маслов,Ю.Ме-женко та С.Постернак. Завдан-ням комісії було створення ви-черпного всеукр. бібліографічно-го репертуару. 11—14 квіт. 1927у Всенар. б-ці України відбувсяперший пленум комісії, резолю-ції якого опубл. у «Бібліографіч-ному збірнику» (ч. 3, 1927). Осн.вид. — «Методологічний збірник»(т. 1, 1928), де вміщено праці:про бібліографічний опис арку-шівок — Н.Заглади; аноніми тапсевд. в заг. та укр. бібліографії —Н.Кравченко-Максименкової; за-вдання бібліографії укр. періоди-ки — М.Сагарди; бібліографіюукр. бібліографії — М.Ясинсько-го; інструкції та план роботи надскладанням укр. бібліографічногорепертуару 16—18 ст. — С.Мас-лова та ін. Видано також покаж-чики праць Ф.Вовка, Г.Вовк,

257БІБЛІОГРАФІЧНА

С.М. Бібіков.

П.Куліша, Є.Кирилюка (всі — 1929).Складено анкету для ген. облікубібліографічної роботи в Україніта про Україну (1928).

Літ.: Історія Національної Акаде-мії наук України, 1924—1928: Доку-менти і матеріали. К., 1998.

С.І. Білокінь.

БІБЛІОГРАФІЯ ІСТОРІЇ УКРА-ЇНИ. Засновником ретроспекти-вної бібліографії історії Українивважається О.Лазаревський («Опытуказателя источников для изуче-ния Малороссийского края»). Ре-єстрація поточної українознавчоїліт. проводилась у журналах «Ки-евская старина» та «Записках На-укового товариства імені Шевчен-ка». Широка україніка вміщува-лась у працях П. і Б. Ламбіних,В.Межова, В.Іконникова, в «Обоз-рении трудов по славяноведе-нию», а також в оглядах польс. ав-торів (Л.Фінкель). У 1920-х рр.центрами Б. і. У. були істор. сек-ція УАН, де в ж. «Україна» підкер-вом М.Грушевського друкува-лися щорічні огляди українознав-чої літ. з матеріалом за 1926—30,Харків. н.-д. каф-ра історії укр.к-ри Д.Багалія («Бібліографія іс-торії України 1917—1927 рр.» та«Бібліографія історії України 1928р.») і, до певної міри, Істпарт.Окремі бібліографічні покажчикивипускали наук. б-ки, зокремаВсенар. б-ка України, де з’яви-лися «Матеріяли до краєзнав-чої бібліографії України» (1930)Ф.Максименка. Поза межами УСРРбібліографію з історії Українипровадили І.Калинович,М.Кордуба.З’явилося чимало покажчиківкраєзнавчих. У повоєнні роки по-кажчики з археології видав І.Шов-копляс, з історії Києва — Н.Ше-ліхова, «Збірки історичних відо-мостей про населені пунктиУкраїнської РСР» Ф.Максименко(1964). На еміграції звертають насебе увагу покажчики Р.Вереса,Б.Винара, О.Соколишина (англо-мовна україніка), Л.Биковського(книгознавство), М.Бойка («Во-линіана»), І.Чайковського (мемуа-ристика). Огляд дореволюц. укр.бібліографії зробив І.Корнейчик.Багато укр. матеріалу є в заг.-рос.покажчиках, що виходили за реда-кцією П.Зайончковського, —«Справочники по истории дорево-люционной России» та «Историядореволюционной России в днев-никах и воспоминаниях».

С.І. Білокінь.

БІБЛІОГРАФІЯ НАЦІОНАЛЬ-НА — вид бібліографії, що забез-печує облік документів, ств. абовиданих певною нацією на її ет-нічній тер., а також документів,які ств. або видані за територіаль-ними межами її суцільного про-живання, але пов’язані з неюзмістом, мовою, походженням ав-торів. Б. н. називають «візитноюкарткою національної культури»(Т.Тодоров-Боров). Бази даних зБ. н. «живлять» усе розмаїття су-часних інформаційно-бібліогра-фічних систем, мереж, програм —нац. і міжнар., універсальних і га-лузевих, держ. і приватних. Захронол. ознакою документів, якіобліковуються, розрізняють: рет-роспективну нац. бібліографію(РНБ) та поточну нац. бібліогра-фію (ПНБ). РНБ обліковує доку-менти, нагромаджені за певнийперіод, а ПНБ систематично ре-єструє нові документи. Осн. фун-кції ПНБ — регулярність обліку йоперативність інформування. РНБіснує від 16 ст.: її започаткувалироботи англійців Дж.Бейла (1548)і Е.Маунселла (1595), італійцяА.Доні (1550—51), французів Ф.Де-лакруа де Мена (1584) та А. дюВердьє (1585), поляка Ш.Старо-вольського (1627). На поч. 19 ст.з’являється ПНБ, що зумовленопотребами книжкової торгівлі танауки. Не останню роль тут зігра-ли потреби цензури. Першим пе-ріодичним вид. ПНБ стала «Біб-ліографія Французької імперії».За декретом Наполеона I вонадрукувалася як тижневик. У60—70-х рр. 18 ст. у працях фран-цуза Г.Дебюра та австрійця М.Де-ниса вже вживається власне тер-мін «Б. н.». Визначення Б. н. всеще є складною справою. Сучаснізх. вчені при цьому акцентуютьувагу, як правило, на об’єкті біб-ліогр. обліку, приділяють більшеуваги ПНБ. Так, американкаЕ.Коновер пише: «Ідеальна біб-ліографія (мається на увазі ПНБ)створюється на основі повногопереліку всіх книг, документів,брошур, періодичних видань таінших друкованих матеріалів, щоопубліковані в межах однієї краї-ни за попередній рік або з мен-шим інтервалом». Її співвітчиз-ник Л.Ліндер вважає, що нац. біб-ліографічний покажчик має відо-бражати: вид., випущені на тер.даної країни; всі матеріали продану країну, незалежно від місцяїхнього випуску; публікації мо-вою країни; твори вихідців із да-ної країни, незалежно від місця

їхнього проживання; твори пред-ставників корінної національнос-ті цієї країни, незалежно від місцянародження і проживання; вид.,що друкуються для даної країнипоза її тер. Визначення терміна«Б. н.» пов’язують на Зх. також зідеологією програми Універсаль-ного бібліографічного обліку (УБО),яка зорієнтована на облік творів,що вийшли на тер. окремої краї-ни і підпадають під дію законупро обов’язковий примірник. От-же, поняття «Б. н.» охоплює: біб-ліографію вид., що вийшли натер. проживання певного народу(д-ви); бібліографію вид., що вий-шли певною мовою (мовами), не-залежно від тер.- держ. кордонів;бібліографію, що має предмет-но-етнічні ознаки, а також бібліо-графію вид. про країну, які вийш-ли за кордоном, зарубіжні вид.нац. авторів чи вид. вихідців із да-ної країни (останні називаютьекстеріорикою). Бібліографію, щобазується на держ.-тер. принципіобліку, часто називають держ.Для народів, які здавна маютьнац. д-ву, Б. н. може збігатися здерж., якщо в межах останньоїобліковується все, що виходитьна даній тер. та держ. мовою, не-залежно від держ. кордонів. На-приклад, у Франції держ. бібліог-рафія є саме такою. Облік тут від-бувається на основі закону прообов’язковий примірник і догово-рів із зарубіжними фірмами, якізаймаються проблемами бібліо-графії у своїх країнах. Для тота-літарних д-в, які контролюютьусю продукцію, що видається вкраїні, держ. бібліографія не вра-ховує екстеріорику, оскільки, залогікою тоталітарної думки, та су-перечить держ. інтересам. Нації,які тривалий час не мали держ.незалежності, дотримуються прин-ципу, що Б. н. має обліковувативид., не беручи до уваги, де вонинадруковані, крім того, під нац.книгодруком вони розуміють ікниги, що виходили мовою пану-ючої нації. Останнє особливо ак-туальне для України, адже на їїтер. книгодрукування провадило-ся польс., рос., нім. та ін. мовами.Повна тотожність можлива міждерж. бібліографією та ПНБ. Од-нак принципи відбору та облікуРНБ часто не збігаються з об-ліком держ. бібліографії. Середінституцій, які можуть виконува-ти функцію створення Б. н. —бібліографічний ін-т, книжковапалата, нац. центр документаліс-тики тощо, — найбільш відповід-

258БІБЛІОГРАФІЯ

ною цій функції є нац. б-ка(НБ) — гол. бібліотечна установад-ви, що відповідає за збирання ізбереження всієї книжкової про-дукції країни, а також іноз. літ.

НБ розглядає Б. н. як одну знеодмінних своїх функцій. Порядз функціями створення повногофонду — вид., що публікуються вкраїні, зберігання депозитарногопримірника нац. публікацій, під-бору іноз. літ. — існують і сутобібліографічні: публікація ПНБ,планування та координація біб-ліографічної інформації, що ство-рюється в країні, а також скла-дання РНБ. Про це не раз зазна-чалось у документах ЮНЕСКО,Міжнар. федерації бібліотечнихасоціацій та установ, Міжнар. фе-дерації з документації тощо. Запідтримки ЮНЕСКО були здійс-нені дослідження, результатияких допомогли впровадити про-граму нац. бібліографічного об-ліку (програма УБО). Реалізаціяпрограми УБО НБ розвиненихкраїн світу пожвавила процесстворення Б. н. у країнах Африки,Океанії, Пд. Америки.

Сьогодні гол. орг-цією в Ук-раїні, яка відповідає за стан робітв галузі держ. бібліографії і, зо-крема, здійснює повний стат. об-лік, комплектування й зберіганнядрукованої продукції країни (т.зв. документальна пам’ять Украї-ни), є не НБ, а Книжкова палатаУкраїни. Це зумовлено історич-ним минулим укр. держави, їївходженням від 1922 по 1991 доскладу СРСР.

Літ.: Тюлина Н.И. О некоторых ас-пектах культурной миссии националь-ных библиотек. «Советское библиоте-коведение», 1990, № 4; Гуменюк М.П.Підсумки необхідні: До проблемистворення повної бібліографії україн-ської книжки. В кн.: Біля джерел ук-раїнської радянської бібліографії. К.,1991; Beaudiquez M. National Biblio-graphy as Witness of National Memory.«IFLA Journal», 1992, N 2, vol. 18; Голо-буцький П.В., Жлудько Е.М. «Дер-жавна» та «національна» бібліографія:визначення понять. В кн.: Національ-на бібліографія: стан і тенденції розви-тку. Матеріали міжвідомчої науковоїконференції 13—14 квіт. 1994, м. Київ.К., 1995; Омельчук В.О. Національнабібліографія України: тенденції розвит-ку, проблеми розробки. «Бібліотечнийвісник», 1995, № 5; Сенченко Н.И., Ва-сильев А.В. Информационные продук-ты Книжной палаты Украины. В кн.:Библиотеки и ассоциации в меняю-щемся мире: новые технологии и но-вые формы сотрудничества. Ялта, 1996;Голобуцький П.В. Проблеми створеннясучасної моделі національної бібліог-рафії. «Рукописна і книжкова спад-

щина», 1996, вип. 3; Левин Г.Л. Нацио-нальная библиография: Структура.История. Перспективы. «Мир библио-графии», 1998, № 1.

П.В. Голобуцький, Е.М. Жлудько.

БІБЛІОГРАФОЗНАВСТВО —наук. дисципліна, об’єктом ви-вчення якої є діяльність, що за-безпечує вир-во та функціонуван-ня бібліографічної інформації усусп-ві. Предмет Б. — вивченнязакономірностей виникнення, ста-новлення, функціонування й роз-витку бібліографічної діяльності.У структурі Б. виділяють заг. тагалузеву частини (перша вивчаєуніверсальну бібліографічну дія-льність, друга — галузеву), а та-кож фундаментальний та функ-ціонально-прикладний напрями.До фундаментального напрямуналежать методологія, теорія таісторія бібліографічної діяльності.Серед стрижневих проблем цьогонапряму: розвиток категоріаль-но-понятійного апарату, дослід-ження бібліографічної інформа-ції, класифікація бібліографії, те-оретико-методологічні засади роз-витку нац. бібліографії. У межахфункціонально-прикладного на-пряму досліджується комплекспроблем вир-ва і розповсюджен-ня бібліографічної інформації,оптимізації довідково-бібліогра-фічного апарату, інтенсифікаціїбібліографічної діяльності в умо-вах інформатизації сусп-ва.

Серед фундаторів укр. Б. —Д.Балика, Ю.Меженко (Іванов-Меженко), Ф.Максименко, М.Са-гарда, М.Ясинський. За роки неза-лежності в Україні сформувалисявласні наук. бібліографознавчіцентри, серед яких чільне місцезаймає Бібліотека національна Ук-раїни імені В.Вернадського. Про-відні вітчизн. фахівці найбільшплідно розвивають теоретико-ме-тодологічні засади бібліографоз-навства (Г.Швецова-Водка), істо-рію укр. бібліографії (І.Корней-чик, Н.Королевич), нац. бібліогра-фію України (Я.Дашкевич, Л.Дуб-ровіна, В.Омельчук), інформати-зацію бібліографічної діяльності(М.Сенченко, М.Слободяник,Л.Філіпова), галузеве Б. (Л.Голь-денберг, О.Довгопола, Н.Коло-сова).

Літ.: Корнейчик І.І. Історія україн-ської бібліографії: Дожовтневий пе-ріод. Х., 1971; Швецова-Водка Г.М. За-гальне бібліографознавство: Основитеорії бібліографії. Рівне, 1995; Короле-вич Н.Ф. Українські бібліографи ХХ ст.К., 1998.

М.С. Слободяник.

БІБЛІОЛОГІЯ (від грец. ��� ��—книга, ����� — слово, вчення) —1) термін, що до 1950-х рр. широ-ко використовувався для озна-чення міждисциплінарної галузі,яка охоплює кілька спорідненихдисциплін — бібліографію, біб-ліотекознавство, книгознавствота ін. і вивчає книжкову справувід етапу створення книги до їїпоширення, а також досліджуєвикористання книжкової продук-ції споживачем та функціонуван-ня й циркуляцію бібліографічної,книгознавчої та ін. інформації(бібліотечне середовище, бібліо-течний та бібліографічний проце-си тощо); 2) термін, у змістовно-му відношенні рівнозначний кни-гознавству. Книгознавство маєрозгалужені міждисциплінарнізв’язки, у т.ч. з багатьма спец. іс-тор. дисциплінами (археографією,архівознавством, бібліографознавс-твом, джерелознавством, іконо-графією, маргіналістикою, мемуа-ристикою, музеєзнавством, коди-кологією, літописознавством, па-леографією та ін.), а також з ін. на-ук. галузями й дисциплінами(психологією, педагогікою, соціо-логією, наукознавством, філосо-фією науки, статистикою, ети-кою, естетикою та ін.). Ці зв’язкизначною мірою визначали зміст іфункціональне призначення по-няття Б., яке широко використо-вувалося протягом 19 — 1-ї пол.20 ст. в істор. науці та соціогума-нітарних дисциплінах. Поряд зтерміном «Б» застосовувалися йін. дефініції (бібліогнозія, бібліо-софія та ін.) для підкресленнякомплексного, універсального ха-рактеру книгознавчих дослід-жень, філос., соціокульт. та пси-хологічного аспектів книгознавс-тва. Похідні дефініції від терміна«Б.» вживалися у назвах низкинаук. т-в, гуртків, часописів тощо.1899 у Санкт-Петербурзі заснова-но «Русское библиологическоеобщество», яке проіснувало до1930. В Україні 1923—30 за редак-цією Ю. Меженка щоквартальновиходив час. «Бібліологічні вісті».

У сучасних дослідженнях тер-мін «Б.» майже не вживається.Зрідка його застосовують для ви-різнення книгознавчих студій зміждисциплінарним профілем іскладною та широкою предмет-ною областю дослідження, а та-кож у ретроспективному розумін-ні щодо книгознавства 19 — поч.20 ст.

Літ.: Строев П.М. Библиологичес-кий словарь и черновые к нему мате-

259БІБЛІОЛОГІЯ

риалы. СПб., 1882; Библиологическийсборник, т.1, вып.1. Пг., 1915; Грінчен-ко Б.Про книги. К., 1917; Биковський Л.До наших бібліологічних справ у 1921році. «Українська трибуна», 1922,№ 37; Його ж. Спроба схеми бібліо-логії (Таблиця). «Українське книго-знавство», 1922, зб.3; Чижевський Д.Психологія та бібліотекознавство.«Книголюб», 1928, № 4; Биковський Л.Книгознавство. Бібліографія та бібліо-текознавство: Програма. Каліш, 1933;Андрусяк М.Післявоєнна історіографіяукраїнської книги. «Українська кни-га», 1937, № 1; Крип’якевич І. З львів-ських бібліотек XVIII ст. Там само,1937, № 3; Його ж. До історії львівсь-кого книгарства в XVII ст. Там само,1938, № 2; Пеленський Є.-Ю. Культурай культ української книги. В кн.: Зкнижкою і газетою в нарід. Краків,1940; [Міяковський В.В.]. Бібліологічнівісті. «Українські бібліологічні вісті»,1948, № 1; Пеленський Є.-Ю. Початкидрукарства. Франкфурт, 1948; Винар Л.Бібліографія бібліологічних праць Іва-на Крип’якевича. «Сучасність», 1968,№ 9; Книга и книжное дело в Украин-ской ССР. К., 1985; Голобуцький П.Українське книгознавство 20-х років.«Бібліотечний вісник», 1994, № 5/6;Бібліологічні вісті, 1923—1930: Систе-матичний анотований покажчик. К.,1996.

О.В. Ясь.

БІБЛІОТЕКА ДЕРЖАВНА ІСТО-РИЧНА УКРАЇНИ, Державна іс-торична бібліотека України —книгосховище істор. книги, центрбібліографічної роботи з питанькраєзнавства історичного. Засно-вана 1939 на базі книжкових фон-дів київ. Істор. та Антиреліг. му-зеїв. Під час гітлерівської окупаціїКиєва будинок б-ки було зруйно-вано. У лип. 1952 відновила своюроботу. Міститься на тер. Києво-Печерського історико-культурногозаповідника. Осн. функції: бібліо-течне обслуговування нас., депо-зитарій істор. літ., організацій-но-методична допомога б-камУкраїни та координація діяльно-сті з питань бібліографії в галузіістор. краєзнавства. Фонд скла-дає понад 750 тис. прим. укр., рос.,англ., нім., франц., польс. та ін.мовами, у т.ч. палеотипи, колекціїкниг кириличного друку 16—17 ст.,книг гражданського друку 18—19 ст., рос. сатиричної періодики1905— 07, літ. з історії мист-ва, атакож мікрофільми та мікрофіші.Бібліографічні картотеки б-ки:іноз. літ. за місцем видання (15—17 ст.), стародруків за друкарнями(до 1825), зведена картотека мате-ріалів з історії міст і сіл України (з19 ст.). Бібліографічні вид. б-ки:«Нові надходження з історії до

Державної історичної бібліотекиУкраїни», «Історія України: Нау-ково-допоміжний покажчик лі-тератури», «История фабрик изаводов», «Памятники историии культуры Киевской области»,«Памятники истории и культурыКиева».

Літ. Макаренко Л.Л., Жевахов П.І.Діяльність Державної історичної біб-ліотеки УРСР. «УІЖ», 1962, № 5; Се-менов Б.Г. Державній історичній біб-ліотеці УРСР — 25 років. Там само,1964, № 6; В мире книжных сокровищ:Путеводитель. К., 1987; Государствен-ная историческая библиотека Украин-ской ССР (1939—1989): Библиографи-ческий указатель. К., 1989; Скарбницяісторичної книги: Інформаційнийлист-путівник по Державній історич-ній бібліотеці УРСР. К., 1989; Сту-пак Л.Ю. Бібліографічна діяльністьДержавної історичної бібліотеки. «Бі-бліотечний вісник», 1994, № 3; Бібліо-течна Україна: Довідник. К., 1996;Державна історична бібліотека Украї-ни (1939—1999): Бібліографічний по-кажчик. К., 1999; Державній історич-ній бібліотеці — 60: Ювілейний збір-ник. К., 1999.

О.В. Ясь.

БІБЛІОТЕКА ІМЕНІ СИМОНАПЕТЛЮРИ В ПАРИЖІ, Україн-ська бібліотека імені Симона Пет-люри в Парижі — найстаріша укр.інституція в Зх. Європі, осередокукр. культ. життя у Франції. Запо-чаткована 1926 з ініціативи К-тувшанування пам’яті С.Петлюри,який передав на її створення пер-ші фонди. Значну підтримку б-цітакож надали Уряд УНР наеміграції у Польщі та редакція час.«Тризуб». З 1927 підготовчу ро-боту проводила Статутна радаб-ки в складі: В.Прокопович (го-лова), І.Косенко, І.Рудичів, О.Удо-виченко, О.Шульгін. Офіц. відкрит-тя відбулося 25 трав. 1929. Зусил-лями укр. еміграції б-ка 1940зібрала фонди, що нараховувалибл. 15 тис. т., мала багато компле-ктів періодичної преси, архів. до-кументи. До її складу входив му-зей С.Петлюри, в якому зберіга-лися його речі та обстановка кім-нати, де він проживав у Парижі.Було відкрито філії в чотирьохмістах Франції та Люксембурзі.Під час Другої світової війни в січ.1941 фонди б-ки конфіскувало ге-стапо, їх вивезли до Німеччини.У повоєн. роки розшуки не далипозитивних результатів. За дани-ми сучасних досліджень, значнач. бібліотечних та архів. фондівбула вивезена до СРСР і зосе-реджена в Москві, згодом окремівидання потрапили до б-к Києва

та Мінська (Білорусь). Відро-дження б-ки розпочалося 1945шляхом нової комплектації фон-дів. 1968 дирекція б-ки виграласуд. процес проти уряду ФРН ідомоглася виплати компенсації зазаподіяні в роки війни збитки, щодало змогу придбати нове при-міщення та значно поповнитизібрання. Нині фонди б-ки скла-дають бл. 30 тис. т., значну цін-ність мають від. періодичної пре-си та архів. матеріалів. При б-цівідновлено Музей Симона Пет-люри, з 1990 діє також постійнавійськ.-істор. виставка, присвяче-на добі Української Народної Рес-публіки 1917—20. Виходить щоріч-ний бюлетень. Від 1991 б-ка маєсвоє представництво в Києві.

Літ.: Українська бібліотека іменіС.Петлюри в Парижі: Інформаційнийбюлетень [б.н.]. Париж, 1931; 1936;1938; Ionkovsky A. The Symon PetliuraUkrainian Library in Paris. «Harvard Uk-rainian Studies» 14 (1—2), june, 1990;Михальчук В. Українська бібліотекаім. С.Петлюри в Парижі (1926—1998).К., 1999; Kennedy P. Grimsted. The Ody-ssey of the Petliura Library and the Reco-rds of the Ukrainian National Republicduring World War II. В кн.: Cultures andNations of Central and Eastern Europe:Essays in Honor of Roman Szporluk.Cambridge, 2000.

С.І. Кот.

БІБЛІОТЕКА НАУКОВА ІМЕНІВ.Г. КОРОЛЕНКА В ХАРКОВІ,Харківська державна наукова біб-ліотека ім. В.Г.Короленка — другав Україні за обсягом фондів післяНБУВ. Заснована 1886 місц. інте-лігенцією як Харків. громад. б-ка.Першим головою правління бувБ.Філонов. Від 1893 до 1905 начолі правління стояв видатний іс-торик Д.Багалій. Серед громад.б-к Рос. імперії Харків. б-ка від-значалася темпами зростання тарозмахом просвітницької діяль-ності. 1903 у б-ці створено від. ру-кописів. Від 1906 до 1917 діяв укр.відділ. Від 1922, коли б-ці булоприсвоєно ім’я В.Короленка, вонапочала одержувати обов’язковіпримірники книг, що видавалисяв СРСР. Статус держ. наук. б-киотримала 1930. Наприкінці 1930-хрр. стала однією з трьох найбіль-ших б-к СРСР. Книжковий фондзначно постраждав у роки Великоївітчизняної війни Радянського Со-юзу 1941—1945 під час гітлерівсь-кої окупації 1941—43. Загинулоабо було вивезено бл. 600 тис.прим. книг, у т. ч. унікальних руко-писів і стародруків.

Нині б-ка має понад 7 млн

260БІБЛІОТЕКА

одиниць зберігання (з них книг —понад 2,5 млн) більш ніж 200 мо-вами світу. Колекція стародруківі рідкісних вид. налічує понад50 тис. одиниць зберігання, середяких вид. 16—18 ст., книги особи-стих зібрань С.Яворського, М.Гнє-дича, М.Старицького та ін. Руко-писний фонд б-ки містить 1,5 тис.одиниць зберігання, у т. ч. пам’я-тки 14—15 ст., автографи, особис-ті архіви.

Б-ка видає спец. тематичнікаталоги, зб. наук. праць, постій-но організує екскурсії, виставки,читацькі конференції. Від 1978тут діє громад. клуб «Краєзна-вець». 1993 за внесок у розвитоккраєзнавства б-ка була відзначенапремією ім. Д.Яворницького.

Б-ка підтримує міжнар. кни-гообмін зі 100 партнерами майжеіз 20 країн Європи, Азії, Америки.За останні роки в її складі виник-ли укр.-канадська, австрійс., нім.б-ки.

В.В.Кравченко.

БІБЛІОТЕКА НАУКОВОГО ТО-ВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕН-КА У ЛЬВОВІ — наук. б-ка, за-снована 1894 Науковим товари-ством імені Шевченка; перша іпротягом тривалого часу єдинанаук. українознавча книгозбірня.Одним із її засн. був О.Кониський.1914 мала 70 тис. т. книг і бл. 500рукописів, 1938 — 200 тис. т. і бл.1500 рукописів. Керівниками їїбули визначні бібліотекознавці йбібліографи І.Кревецький та В.До-рошенко. Збирала всі найважли-віші укр. та іноз. вид. про Украї-ну, вела інтенсивний міжнар.книгообмін. 1940 передана в під-порядкування Львів. б-ки АНУРСР (нині Львівська наукова біб-ліотека імені В.Стефаника НАНУкраїни), однак фонди залиши-лись у старому приміщенні, крімрукописів, стародруків і тих, якібули передані до спецфондів.(Після 1947 сформувалися б-киНТШ у Нью-Йорку (США), Сар-селі (поблизу Парижа, Франція),Торонто (Канада) і Мельбурні(Австралія).) З відновленням 1989НТШ у Львові т-во почало фор-мувати нову бібліотечну збірку,значною мірою за рахунок по-жертв установ та осіб з укр. діа-спори.

Літ.: Кревецький І. Бібліотека Нау-кового товариства ім. Шевченка уЛьвові. Львів, 1923; Дорошенко В. Біб-ліотека Наукового товариства ім. Шев-ченка у Львові. Нью-Йорк, 1961.

Ю.П. Ясіновський.

БІБЛІОТЕКА НАЦІОНАЛЬНАПАРЛАМЕНТСЬКА УКРАЇНИ,Національна парламентська бібліо-тека України — всеукр. книгосхо-вище та наук. центр у галузі біб-ліотекознавства та бібліографії.Заснована 1866 як Київ. публічнаб-ка. Від 1957 — Держ. респ. б-каУРСР ім. КПРС. Від 1991 —Держ. респ. б-ка України. Від1994 — Нац. парламентська б-каУкраїни. Включена до Держ. ре-єстру нац. культ. надбання та Пе-реліку об’єктів заг.-держ. власно-сті, що не підлягають приватиза-ції. Осн. функції: інформаційно-бібліографічне обслуговуваннянар. депутатів, працівників ВР Ук-раїни, урядових органів та осіб,діяльність яких пов’язана з вико-нанням держ. завдань; бібліотеч-не обслуговування населення;держ. сховище повного репертуа-ру нац. друку і літ. про Україну;універсальний депозитарій; коор-динація н.-д. роботи з бібліотекоз-навства, книгознавства та бібліог-рафії. Фонд становить понад 4 млнприм. укр., рос., англ., франц.,нім., польс., чеською та ін. мова-ми, у т. ч. стародруки, рідкісні тацінні вид. (16—20 ст.), книжковіколекції з літературознавства,мовознавства, філософії, психоло-гії, історії, етики (17—20 ст.), нот-ні, картографічні, образотворчівид., мікрофіші, грамзаписи. Дру-ковані каталоги: зведений укр.книги у фондах держ. б-к та музе-їв України (1574—1917), зведенийзарубіжних книг, що одержуютьб-ки міста (4 вип. на рік), зведе-ний зарубіжних періодичних вид.,що надходять до б-к України (1вип. на 2 роки). Електронні ката-логи: нових надходжень, видань,що продовжуються, підсобногофонду відділу обслуговування.Бібліографічні вид. б-ки: «Загаль-ні питання культури», «Загальніпитання мистецтва», інформацій-ні списки нових надходжень,«Календар знаменних і пам’ятнихдат», «Художня література. Кри-тика. Літературознавство», «Мис-тецтво», «Бібліотекознавство і біб-ліографія», «Громадсько-політичнежиття України».

Літ.: Скарбниця людського розу-му. Х., 1966; Бібліотека і час: Ювілей-ний збірник до 130-річчя Національ-ної парламентської бібліотеки Украї-ни. К., 1996; Бібліотечна Україна: До-відник. К., 1996; Літопис Національ-ної парламентської бібліотеки Украї-ни, ч. 1. К., 1996; Національна парла-ментська бібліотека України (1866—1996): Науково-допоміжний бібліогра-фічний посібник. К., 1997.

О.В. Ясь.

БІБЛІОТЕКА НАЦІОНАЛЬНАУКРАЇНИ ІМЕНІ В.І. ВЕРНАД-СЬКОГО — гол. всеукр. книго-збірня, заг.-держ. комплекснийнаук.-інформаційний, наук.-дос-лідний, наук.-методичний та культ.-просвітницький центр, найбільшеза обсягом документно-інформа-ційних ресурсів книгосховищеУкраїни.

Днем заснування б-ки вважа-ється 15(02) серп. 1918. Саме тодігетьман П.Скоропадський підпи-сав ухвалений Радою міністрівУкраїнської Держави закон «Проутворення Фонду Національноїбібліотеки Української Держави»,опубл. 21(08) серп. 1918 у «Дер-жавному вістнику». Вказувалося,що для заснування Нац. б-ки Укр.Д-ви в м. Київ утворюється «ФондНаціональної бібліотеки», в ньо-му «мають бути зібрані всі пам’ят-ки духовного життя українськогонароду і України». Міністровіосвіти і мист-в, яким тоді був М.Василенко, доручалося розробитиі внести на затвердження РМ ста-тут і штати Нац. б-ки, створитиТимчасовий к-т для її заснуванняі звернутися «до всієї людностіУкраїнської Держави з закликомпро підтримання цієї справи йвідкрити загальну передплату дляпобільшення Фонду». Для б-ки зкоштів Держ. скарбниці виділяло-ся 500 тис. карбованців.

Із 23 серп. 1918 до 8 квіт. 1923активно і плідно функціонувавТимчасовий к-т для заснуванняНац. б-ки Укр. Д-ви (назва к-туне раз змінювалася), до якогоувійшли видатні вчені та діячік-ри, зокрема В.Вернадський, С.Єф-ремов, Г.Житецький, А.Кримсь-кий, В.Кордт. Діяльність б-ки ор-ганізовувалась та підтримуваласьсилами відомих учених і культ.діячів — М.Василенка, Д.Багалія,П.Стебницького, П.Тутковського,В.Міяковского, В.Липського, Д.Гра-ве та ін.

Величезну роботу зі створен-ня Нац. б-ки України провів В.Ве-рнадський. Перебуваючи в Києвіу зв’язку з організацією УАН, вінодночасно очолював і Тимчасо-вий к-т із заснування б-ки. Як і вмодель створюваної Акад., так і вмодель б-ки він заклав орга-нізаційні принципи установ заг.-нац. і світ. значення, зокрема,б-ка мала бути триєдиним комп-лексом — бібліотечним, інформа-ційним, освітнім.

В.Вернадський вникав у всідеталі бібліотечної справи: від об-

261БІБЛІОТЕКА

міну літ., організації читальнихзалів і каталогів до наук. бібліотеч-ної роботи. Особисто займавсякомплектуванням, закупівлею біб-ліотечних колекцій, організацієюпередачі Нац. б-ці б-к закритихустанов, видачею охоронних гра-мот для б-к, посилав гінців закордон для пошуків і закупівлінайновішої літ. чи рукописів тастародруків.

Концепція Нац. б-ки була ви-кладена у «Відозві від Тимчасово-го Комітету для заснування На-ціональної бібліотеки Українсь-кої Держави в Києві». «Завданняцієї бібліотеки,— говорилось увідозві, — те, щоб закласти наВкраїні велику книгозбірню все-світнього типу, яка гуртувала б усобі все, що витворено людськоюдумкою та знаттям по всіх нау-ках, — таку книгозбірню, щоб да-вала спромогу, не виїздячи з краї-ни, познайомитися в як найпов-нішій мірі з світовою літературоюпо всіх паростях людського знат-тя, писаною геть усіма мовами».Крім цього, спец. завданням ста-вилося закласти укр. від. (Ucra-inica), присвячений літ. про Укра-їну та укр. народ, і в ньому збира-ти все, що друкувалося будь-колиі будь-де укр. мовою, літ., писанувсіма мовами про історію і к-руукр. народу, про народи, які жи-вуть на тер. України, про природуУкраїни та ін. Б-ці ставилось вобов’язок збирати укр. рукописи,архіви «усіх діячів духовного жит-тя українського народу, де б вонине жили і діяли», стати не лишекнигозбірнею, а й наук. книго-знавчою, бібліографічною, освітян-ською, культ.-просвітницькоюустановою, довідковим, інформа-ційним, каталогізаційним цент-ром. Мета — домогтися того,«щоб Національна бібліотека зро-билася не тільки могутнім і вели-ким розсадником світла знаття такультури на рідній нам Україні,ба й великою інституцією всесвіт-ньою».

На основі записки Вернадсь-кого розроблено й прийнято Ста-тут б-ки. Встановлювалась за-гальнодоступність і безплатне ко-ристування бібліотечними фон-дами. До обов’язків б-ки входилапідготовка зведеного каталогу, деб були відображені книжки всіхкнигозбірень України. На неї по-ширювалися всі пільги, що пере-дбачалися для Академії. З ініціа-тиви В.Вернадського було вста-новлено, що Нац. б-ка одержуєбезплатно по два примірники всіх

видів видань з усіх друкареньУкраїни.

У 1920—30-ті рр. в б-ці пра-цювали відомі укр. вчені: Д.Ба-лика, Г.Житецький, Б.Зданевич,В.Козловський, Ф.Максименко,С.Маслов, Ю.Меженко, С.Пос-тернак, П.Попов, М.Сагарда,Є.Ківлицький, М.Ясинський таін. Вони створили не тільки біб-ліотечну , а й наук. установу, якамала всебічно, ґрунтовно вивчатикнигу. Ця концепція забезпечилаподальший оригінальний і само-бутній розвиток творчого організ-му б-ки, яка з роками стала гол.осередком у країні не тільки біб-ліографічної діяльності, а й цент-ром комплексу наук. дисциплін:бібліотеко-, книго-, бібліографоз-навства, інформатики.

Впродовж 1918—96 рр. б-каяк держ. інституція і складова ча-стина АН (див. Національна ака-демія наук України) не раз зміню-вала свої функції, напрями діяль-ності та назви: Нац. б-ка Укр.Д-ви (1918), Нац. б-ка України умісті Києві при УАН (1919); Все-нар. (Нац.) б-ка України приВУАН у м. Києві (1919—20); Все-нар. б-ка України в Києві (1920—34); Держ. б-ка ВУАН (1934—36);Б-ка АН УРСР (1936—48); Держ.публічна б-ка УРСР (1948—65);Центр. наук. б-ка АН УРСР(1965—88); з 1988 — Центр. наук.б-ка АН УРСР ім. В.І. Вернадсь-кого. Указом Президента Українивід 5 квіт. 1996 їй надано статуснац. та перейменовано в Нац.б-ку України імені В.І. Вернадсь-кого (НБУВ). Водночас воназалишилась у підпорядкуванніНАН України, входить до її Від-ня історії, філософії й права.

1993 розроблено нову концеп-цію структури і функцій б-ки,спрямовану на оптимізацію вико-ристання її багатоаспектних поте-нційних можливостей як заг.-держ.наук.-інформаційного комплек-су, найзначнішого за документ-ними ресурсами книжкового тарукописного держ. сховища Ук-раїни, а також провідної у своїйгалузі н.-д. установи, яка вирішуєколо взаємопов’язаних книго-,бібліотеко-, бібліографо-, архіво-знавчих, наук.-інформаційних таін. питань. У новій структурі б-кифункціонують ін-ти та центри,які забезпечують комплексне ви-рішення завдань збирання, збе-рігання й використання докумен-тної інформації та документно-інформаційних ресурсів: ство-

рено п’ять НДІ (бібліотекознавст-ва, укр. книги, рукопису, архіво-знавства, біографічних дослід-жень) та чотири центри (бібліоте-чно-інформаційних технологій,консервації і реставрації, культ.-просвітницький, ред.-видавничий).Новий зміст діяльності б-ки зумо-вив необхідність підготовки кад-рів вищої кваліфікації. В б-ці від-крито аспірантуру, докторантурута спеціалізовану раду із захистуканд. і докторських дисертацій. За10 років б-ка підготувала понад 50д-рів і канд. наук у галузі книго-,бібліотеко-, бібліографознавства,інформатики.

Для розвитку нац. та наук.-ін-формаційних функцій НБУВ в їїструктурі створено також такі під-розділи: уже згаданий Фонд пре-зидентів України, де збираються,зберігаються і впроваджуються донаук. й культ. обігу документніматеріали, що відображають по-літ. і держ. діяльність та життяпрезидентів України; Нац. юрид.б-ка, яка діє на основі Положен-ня, затвердженого постановоюКМ України від 31 січ. 2000 і маєна меті формування інформацій-них ресурсів у галузі законознавс-тва та права, обслуговування ни-ми споживачів інформації різнихкатегорій; Служба інформацій-но-аналітичного забезпечення ор-ганів держ. влади, на основі якоїрозгортається комплексна аналіти-чна, прогностично-консультаційнасистема, покликана інформаційной аналітично забезпечувати проце-си реформування укр. сусп-ва і набазі документних матеріалів та еле-ктронних потоків інформації ана-лізувати політ. й соціально-екон.процеси в Україні, процеси держа-вотворення тощо.

НБУВ виступила ініціаторомв розробленні програми виданнякнижкової серії «Президентськабібліотека: Духовні першоджере-ла України». Положення про цюсерію затверджено Указом Прези-дента України від 25 трав. 1999 за№ 567/99.

НБУВ видає низку фундамен-тальних наук. праць у галузі істо-рії к-ри, нац. бібліографії, руко-писної та книжкової спадщини,історії книги й бібліотечної спра-ви, серію друкованих каталогів іпокажчиків спеціалізованих фон-дів (рукописних, нотних, образот-ворчих, картографічних видань,вітчизн. та іноз. періодики), ста-родруків й рідкісних видань, ко-

262БІБЛІОТЕКА

лекцій, наук.-практичний і теор.ж. «Бібліотечний вісник», збірни-ки «Наукові праці НБУВ», «Ру-кописна та книжкова спадщинаУкраїни», «Українська «біографіс-тика», «Библиотеки националь-ных академий наук: проблемыфункционирования, тенденции ра-звития» (орган Ради директорівнаук. б-к та інформаційних цент-рів академій наук — членів Між-нар. асоц. академій наук —МААН), аналітичний ж. «Украї-на: події, факти, коментарі», дващоденних інформаційних бюле-теня: «Резонанс» (на основі ана-лізу матеріалів Інтернет-виданьпро Україну) та «Україна регіо-нальна сьогодні» (на базі аналізуджерел інформації в областяхУкраїни). Від 1999 НБУВ спільноз Ін-том проблем реєстрації ін-формації НАН України щоквар-тально видає укр. реферативнийж. «Джерело», який виходить утрьох галузевих серіях.

НБУВ — чл. багатьох міжнар.та вітчизн. бібліотечних об-нь:Міжнар. федерації бібліотечнихасоц. та установ, Конф. європ.нац. б-к, Бібліотечної асамблеїЄвразії, Міжнар. асоц. муз. б-к,архівів і документних центрів. Набазі книгозбірні НБУВ діють про-фесійні об-ня: Асоц. б-к України,Рада директорів наук. б-к та ін-формаційних центрів академійнаук — членів МААН та Укр.біографічне т-во. Б-ка здійснюєкнигообмінні зв’язки з 1105 наук.установами в 66 країнах світу,щорічно проводить міжнар. конф.,симпозіуми, наради з актуальнихпитань розвитку діяльності б-к всучасному світі, інформаційноїдіяльності наук. б-к та інформа-ційних центрів.

Фонд НБУВ (майже 14 млнодиниць зберігання — од. зб.)універсальний як за змістом, так іза видами документів. Тут є ін-формація на різних носіях — відклинописних табличок і єгип. па-пірусів (3 тис. до н.е.) до елект-ронних баз і банків даних. Зібра-но абсолютну більшість того, щовидано укр. мовою і мовами ін.народів в Україні. НБУВ активнопоповнюється виданнями й ар-хівами української діаспори. Середунікальних пам’яток писемності вб-ці зберігаються, зокрема, Київ.глаголичні листки (10 ст.) — одиніз найдавніших вітчизн. рукопи-сів, Пересопницьке Євангеліє (1556—61) — перший пер. євангельсько-

го тексту укр. книжною мовою,книжка «батька історії» — дав-ньогрец. історика Геродота «Істо-рія» (вид. 1494), в одному з роз-ділів якої описане життя степовихскіфів-землеробів та ін. племен натер. України в 5 ст. до н.е., та ба-гато ін. У НБУВ представлені па-м’ятки зх.-європ. книгодруку15—16 ст., інкунабули, палеоти-пи, книжкова продукція знамени-тих європ. фірм — Альдів (див.Альдини), Етьєнів, Плантенів,Ельзевірів; одне з найбільших україні зібр. книг кириличногодруку; першодруки і стародруко-вані книги з Моск. друкарні,Львівської братської друкарні, Ос-трозької друкарні, Києво-Печерсь-кої друкарні, Почаївської друкар-ні, Віленської друкарні, Новго-род-Сіверської друкарні, зокремамоск. «Апостол» (1554) і «Апос-тол» львівський 1574 І.Федорова,Віленське «Євангеліє» П.Мстис-лавця (1575), «Требник» ПетраМогили 1646. У фонді бібліотеч-них та істор. колекцій зберігають-ся різні великі бібліотечні зібр.минулого (б-ки Київської духовноїакадемії, Ун-ту св. Володимира,Острозької академії та ін.) та мен-ші за обсягом збірки істор. колек-цій — систематизовані книжковізібр. відомих осіб, які мають зна-чну історико-культ. цінність. Се-ред найцікавіших істор. колекційвирізняються: б-ка останньогопольс. короля Станіслава-Авгус-та Понятовського, відома під на-звою Королів. б-ка — «Регія»; ро-дове зібр. польс. вченого і меце-ната кн. Юзефа Олександра Яб-лоновського; колекція відомихпольс.-литов. держ. і освіт. діячівграфів Йоахима та Адама Хрепто-вичів, яка складалася протягом2-ї пол. 18 — поч. 19 ст.

Зал картографії — єдиний вУкраїні спеціалізований бібліоте-чний підрозділ, який обслуговуєчитачів картографічними видан-нями й матеріалами з геодезії,картографії, геології, географії таін. наук про Землю. У масиві до-сить унікального картографічногофонду різноманітні карти, атласи,плани, картограми та ін. матеріа-ли 16 ст., вітчизн. й зарубіжні,різні за мовами, тематикою, при-значенням і виготовленням.

Газетні фонди НБУВ — єди-ний спеціалізований архів цьоговиду друку в Україні. Укр. газетипредставлено від 1818 — «Харь-ковские известия» (вид. Харків.ун-ту), рос. від 1732 («Санкт-Пе-

тербургские губернские ведомос-ти»), іноз. — з 1728 («Gazeta Wars-zawska» — «Варшавська газета»).Перша газета, що виходила укр.мовою — «Хлібороб» (1905, Луб-ни). Загалом газетні фонди НБУВналічують бл. 182 тис. річних ком-плектів газет.

Зібрання від. зарубіжної укра-їніки, заснованого 1991, стало до-ступним для широкого кола чита-чів після скасування тривалоїдерж.-парт. (комуніст.) цензурита головлітівських заборон. Вономістить праці українців, вид. укр.мовою, дослідження про україн-ців та Україну, виданих поза її су-часними межами.

Фонди від. формування муз.фонду — найбільше нотосховищев Україні і одне з найбагатших усвіті — налічує бл. 225 тис. од. зб.Зібр. нот охоплює вид. від 2-ї пол.17 ст., здебільшого це всі види но-тної продукції, що видавалися йвидаються в Україні. Особливоюцінністю фонду є колекція нот іззібр. роду Розумовських. Вони да-туються 2-ю пол. 18 — серед.19 ст. і походять з більшості країнЄвропи. Багато з них рідкісні йунікальні, єдині в світі.

Фонд від. образотворчих мист-вмістить понад 262 тис. од. зб. різ-номанітних мистецьких творівлюдства, в т.ч. й нас. України, від17 ст. і до наших днів: лубки, гра-вюри, різноманітні ілюстраціїмісцевостей, архіт. пам’яток, іс-тор. подій, книги, журнали, аль-боми, репродукції мистецькихтворів, листівки, плакати, порт-рети.

Зібр. від. юдаїки (бл. 142 тис.од. зб.) складається з багатьох ко-лекцій єврейс. літ. та рукописів.Тут зберігаються архіви єврейс.т-в, що існували на тер. України,й приватні архіви, пам’ятки дру-ку, книжкові, журнальні, газетнівидання. Серед архів. фондів єдокументи та творчі матеріалиА.Гаркаві, Н.Бакета,Шолом-Алей-хема, М.Береговського та бага-тьох ін. діячів єврейс. к-ри.

У від. довідково-бібліографіч-ного обслуговування зібрано по-над 250 тис. од. зб. найрізноманіт-ніших джерел інформації: віт-чизн. та зарубіжні енциклопедії,заг. й галузеві довідники і бібліог-рафічні покажчики, нац. бібліог-рафії зарубіжних країн, бібліогра-фічні, реферативні, оглядово-аналітичні вид. органів наук.-тех.інформації міжнар. інформацій-них центрів.

263БІБЛІОТЕКА

У бібліотечних колекціях йархів. фондах зберігаються книж-ки та рукописи видатних укр. іс-ториків: Д.Багалія, М.Василенка,М.Грушевського, І.Гуржія, К.Гус-листого, В.Іконникова, О.Левиць-кого, М.Петровського, Д.Явор-ницького та ін.

Щодня бл. півтори—дві тися-чі користувачів працюють у 20заг. та спеціалізованих читальнихзалах (гуманітарних, природни-чих і тех. наук, нових надходжень,вітчизн. й зарубіжної періодики,довідково-бібліографічних ви-дань, публікацій ООН, Австрійс.,Іранської б-к, дисертацій та ви-дань на мікроносіях, бібліотекоз-навчої літ., зарубіжної україніки,стародруків й рідкісних видань,рукописів, газетних, нотних, кар-тографічних видань, естампів ірепродукцій, сходознавства, біб-ліотечних зібрань та істор. колек-цій).

НБУВ формує власні елект-ронні ресурси та забезпечує до-ступ до світ. інформаційних ме-реж. На вебсайті НБУВ представ-лено каталог поточних надхо-джень до б-ки (з 1994), картотекивидань світ. репертуару (з 1980),заг.-держ. реферативна база да-них наук. видань України (з 1998),16 тис. повнотекстових електрон-них документів.

До послуг користувачів у Ін-тернет-залі і в довідково-бібліог-рафічному від. — діючі в Україніелектронно-інформаційні систе-ми. Через Інтернет відвідувачіНБУВ можуть зайти на будь-якібази даних світу, що є у відкрито-му доступі.

У НБУВ з самого початку їїіснування нагромаджуються ру-кописи докторських і канд. дис., ут.ч. на істор. теми, що захищаю-ться в Україні, автореферати дис.,що захищалися в СРСР. З 1999ведеться електронна база рефера-тів, опубл. в Україні наук. книг істатей на істор. теми. Б-ка має та-кож текстові й електронні рефе-ративні бази Ін-ту наук. інформа-ції США та Ін-ту наук. інформаціїз сусп. наук Росії.

Стратегія розвитку НБУВ —створення мультиресурсної базий організація мультисервісногоінформаційного обслуговування,в т.ч. з істор. тематики.

Фонди рукописів, стародру-ків, рідкісних видань, істор. коле-кцій, архів. фонд та депозитарійНБУВ занесено до переліку наук.об’єктів, що становлять нац.культ. надбання України. НБУВ

має свідоцтво Мін-ва освіти і нау-ки України про внесення її доДерж. реєстру наук. установ,яким надається підтримка д-ви.

Б-ка розміщується в кількохприміщеннях: в Головному кор-пусі (Київ, просп. 40-річчя Жовт-ня, 3) розташов. Фонд президен-тів України, осн. фонди літ., ал-фавітний та систематичний ката-логи, абонемент, читальні залиліт. природничого й тех. профілю,гуманітарного профілю, юрид.б-ка, зали довідково-бібліогра-фічного обслуговування, карто-графічних видань, періодики, но-вих находжень, дисертацій, біб-ліотекознавчої літ., зарубіжноїукраїніки, публікацій ООН, Авст-рійс. та Іранська б-ки. В Центрібібліотечно-інформаційних тех-нологій у комп’ютерному залі чи-тачам надається доступ до елект-ронних ресурсів б-ки та мережіІнтернет.

У філії № 1 (Київ, вул. Воло-димирська, 62) зберігаюється іс-торико-культ. фонди та працю-ють читальні зали відділів: старо-друків та рідкісних видань, біб-ліотечних зібрань та істор. колек-цій, образотворчих мист-в, фор-мування муз. фонду, газетнихфондів та фонду юдаїки, рукопи-сів, архівного фонду НАНУ.

У філії № 2 (просп. Вернадсь-кого, 79) здійснюється оператив-не обслуговування читачів Академ-містечка.

Літ.: Центральна наукова бібліоте-ка імені В.І. Вернадського Академіїнаук України, 1918—1993 рр.: Біблі-ографічний покажчик. К., 1993; На-ціональна бібліотека України імені В.І.Вернадського. В кн.: Бібліотеки На-ціональної Академії наук України. К.,1996; Онищенко О., Попроцька В. Нау-кова діяльність Національної бібліоте-ки України імені В.І. Вернадського(1993—1998). «Бібліотечний вісник»,1998, № 3; Дубровіна Л.А., Онищен-ко О.С. Національна бібліотека Украї-ни імені В.І. Вернадського в 1918—1988 рр.: основні етапи розвитку. «Біб-ліотечний вісник», 1998, № 5; Їх же.Історія Національної бібліотеки іменіВ.І. Вернадського. 1918—1941. К.,1998; Національна бібліотека Україниімені В.І. Вернадського, 1918—1998:Бібліографічний покажчик літературиза 1993—1998 рр., К., 1998; Онищен-ко О., Попроцька В. Основні підсумкинаукової діяльності. Національна біб-ліотека України імені В.І. Вернадсько-го. «Бібліотечний вісник», 2000, № 2;Дубровіна Л.А., Онищенко О.С. ІсторіяНаціональної бібліотеки імені В.І. Ве-рнадського (1941—1964). К., 2003.

О.С. Онищенко.

БІБЛІОТЕКА НІЖИНСЬКОГОДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНО-ГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІМ.ГОГОЛЯ. Ств. на основі б-киім. кн. О.Безбородька (заснована1820, див. О.Безбородько), що збе-рігала таку назву до 1917. Сучаснийкнижковий фонд комплектуєтьсяліт. з історії, філології, математики,фізики та ін. галузей знань і ста-новить бл. 1 млн одиниць збері-гання. Є також рідкісні вид. 16—19 ст. Рукописи нараховують бл.100 одиниць зберігання. До книж-кового фонду увійшли особистізібр. проф. Петерб. історико-фі-лол. ін-ту І.Штейнмана (960 прим.),проф. Моск. ун-ту С.Шевирьова(7359 прим.), проф. Лейпцизькогоун-ту Ф.Ричля (4930 прим.), дубле-тні екземпляри колекції «Polonica»Варшавського ун-ту, б-ка ніжин.Олександрівського грец. уч-ща, атакож зібр. викладачів пед. ін-туБ.Яцемирського, М.Бережкова,І.Турцевича та ін.

Б-ка зберігає принципи орга-нізації, розміщення фонду, довід-ково-бібліографічного апарату кін.19 ст. 1964 було введено система-тично-алфавітне розміщення книг,але тільки щодо нових надхо-джень. Система каталогів, окрімвищезгаданих, включає ген. си-стематичний каталог, алфавітні,систематичні та підсобні фондивідділів, систематичну картотекустатей тощо, а також електрон-ний каталог нових надходжень(2002).

Літ.: Добиаш А. Заметки об основ-ной библиотеке Историко-филологи-ческого института князя Безбородько,составленные по случаю реорганиза-ции библиотеки. Нежин, 1865; Сперан-ский М.Н. Описание рукописной биб-лиотеки Историко-филологическогоинститута князя Безбородько в Нежи-не, т. 1—2. М.—Нежин, 1900—01; Би-сько І.Д. Минуле та сучасне вузівськоїбібліотеки. «УІЖ», 1970, № 9; ЛенченкоН., Литвиненко Л. 175 років бібліотеціНіжинського педагогічного інститутуім. М.Гоголя. «Бібліотечний вісник»,1995, № 6.

Оксана Ковальчук.

БІБЛІОТЕКА ЯРОСЛАВА МУД-РОГО. Час її заснування не-відомий. У «Повісті временнихліт» про неї згадується під 1037.Віддаючи належне Ярославу Муд-рому, літописець після розповідіпро користь книг, які — «суть ре-ки напояющие вселенную», гово-рить, що «Ярославъ же сей, якожерекохом, любил бе книги, многонаписав и положи в святей Со-фии церкви».

264БІБЛІОТЕКА

Цим і вичерпуються літописніджерела про першу б-ку КиївськоїРусі. Подальша її доля невідома.Ми мало знаємо про первиннемісце розташування книгозбірній книгописної майстерні при ній,а також кількісний і якіснийсклад її фонду. Щодо книжокб-ки, літопис наголошує на виня-тково церк. їх напрямі. Очевидно,більшість із них справді булицерк., адже потреба в них диктува-лася поширенням на Русі христи-янства. Одначе поряд з церк. пе-рекладалися, напевно, й книжки,що містили відомості зі світ. істо-рії, географії, астрономії, філос. іюрид. трактати, публіцистичнітвори. Саме вони послужили ос-новою для перетворення СофіїКиїв. (див. Софійський собор) нацентр літописання і передової ду-мки.

У Софії Київ. було укладеноперший літописний звід 1037—39,написано і проголошено знаме-ните «Слово про Закон і Благо-дать» київ. митрополита Іларіона,створено «Ізборнік Святослава»,написано «Послання до Смолен-ського пресвітера Фоми» київ.митрополита Климента Смоляти-ча. Знайомство з творами Іларіо-на і Климента Смолятича переко-нує в тому, що їм були відомі осн.положення філос. вчень Платона,Арістотеля та ін. філософів дав-ніх часів.

Є підстави стверджувати, щоб-ка Софії Київ. і книгописнамайстерня, заклали основу б-киКиєво-Печерського монастиря(див. Києво-Печерська лавра), атакож б-к ін. великих міст Русі. Запідрахунками спеціалістів, книго-збірня Софійського собору на-лічувала понад 950 томів.

З приводу подальшої доліб-ки думки дослідників розділи-лися. Одні вважають, що частинаїї книг напередодні монголо-та-тарської навали розійшлася поб-ках різних соборів і монастирів,а решта загинула 1240 при спа-ленні Києва. Ін. сподіваються, щокниги вдалося сховати десь у ки-їв., а то навіть і прикиїв. підзе-меллях. На думку відомого ле-нінгр. дослідника-книгознавцяМ.Розова, сліди б-ки Ярославатреба шукати в «Ізборніку Свято-слава», а також у 20 ін. давньо-рус. рукописах, які зберігаютьсяв Санкт-Петербурзі в Рос. нац.б-ці ім. Салтикова-Щедріна. Мо-жливо, якісь книжки із Софії бу-ли переміщені в Києво-Печер-ський монастир. Павло Алеппсь-

кий 1653 писав, що в Києво-Пе-черському монастирі є прекраснекнигосховище з безліччю доро-гих книг, у т. ч. й пергаментних,яким не менше 500 років. Нажаль, безцінна б-ка монастирязгоріла 1718, і визначити, якікнижки із Софійського соборубули в ній, ми вже не зможемо.

П.П. Толочко.

БІБЛІОТЕКИ — заклади к-ри,що збирають, опрацьовують заспец. методиками, зберігають івивчають різні види друкованої, анині також — аудіовізуальноїпродукції, обслуговують відвіду-вачів і надають їм бібліографічнуінформацію.

Початок історії книгозбиран-ня пов’язується з Б. ассірійськогоцаря Ашшурбаніпала у м. Ніне-вія. 540 р. до н.е. афінський тиранПісістрат заснував Б. в Афінах.Особисті книжні колекції з’явля-ються в антич. часи (див. Анти-чність) у давньогрец. письменни-ків та вчених — Евріпіда, Евкліда,Арістотеля. Б. Арістотеля сталазразком для єгипетського царяПтолемея II при створенні сла-ветної Александрійської Б. В се-ред. 1 ст. до н.е. вона налічувалабл. 700 тис. рукописів із різних га-лузей наук. знань, загинула підчас пожежі 47 р. до н.е. Першігромад. Б. з’явилися у Римі Ста-родавньому.

На тер. України найдавнішоюбула б-ка Ярослава Мудрого —перша Б. Київської Русі, заснована

1037 при Софійському соборі в Ки-єві. В 11 ст. була створена такожБ. Києво-Печерської лаври, біль-шість скарбів якої знищила поже-жа 1718. Великий вплив на розви-ток укр. к-ри мали Б. Києво-Ме-жигірського Спасо-Преображенсь-кого монастиря, Почаївського таЧерніг. монастирів. У 16—17 ст.Б. створювалися при церк. братс-твах: найцінніші зібр. рукописів ідрукованих видань мали Львівськебратство, Луцьке братство, Чер-ніг. братство, Київ. братство. Ба-гатими були Б. укр. гетьманів, зо-крема І.Мазепи, П.Орлика, К.Розу-мовського, визначних духовнихосіб – Інокентія Ґізеля, ФеофанаПрокоповича, Стефана Яворськогота ін. Величезні культ. скарби зо-середжували у своїх фондах Б. Ки-єво-Могилянської академії та Ост-розької академії. Із відкриттямун-тів у Львові (1784), Харкові(1805), Києві (1834), Одесі (1865),Чернівцях (1875) ці міста сталивеликими бібліотечними цент-рами.

У 19 ст. з ініціативи місц. інте-лігенції громад. (публічні) Б. вУкраїні були засновані в Одесі(1829), Києві (1866), Харкові(1886). В 60—70-ті рр. 19 ст. вини-кли перші нар. Б. на Херсонщиніта Харківщині. Свої Б. мали наук.т-ва, архів. комісії, Київська духо-вна академія та духовні семінарії,музеї. 1913 в Україні налічувалося3153 Б. із фондом бл. 2 млнпримірників. Б. перебували піджорстким контролем цензури;укр. книга, яка зазнавала постій-них переслідувань, була в нихпредставлена в мінімальній кіль-кості. Укр. відділи почали ство-рюватися у великих Б. лише післяреволюції 1905—1907. Серед нихнайповнішим був від. Харків. гро-мад. б-ки, що мав окремий друко-ваний каталог.

У Зх. Україні Б. при вищихнавч. закладах, як правило, булидоступні і для масового читача. Зчасом деякі з них, як, приміром,Б-ка закладу ім. Оссолінських(Оссолінеум), б-ка-архів Дідуши-цьких у Львові набули характерупублічних. Цінну збірку інкуна-бул (понад 200) мала Університет-ська (польс.) Б-ка у Львові. Львів.міська б-ка, заснована 1917, рете-льно збирала матеріали, що сто-сувалися історії міста. Проте і тутукр. книга становила зовсім неве-лику частину фондів. Першимиб-ками на Зх. Україні, які задек-ларували свій укр. статус, були:

265БІБЛІОТЕКИ

Пам’ятна стела на відзнакузаснування Ярославом Мудримпершої в Київській Русі бібліотекипри Софійському соборі.Скульптор І.П. Кавалерідзе. 1969.

заснована 1849 б-ка Народного до-му у Львові, а також утворена 1868книгозбірня львів. «Просвіти»,впродовж 20 років очолюванаО.М. Огоновським. Статус пова-жної наук. установи здобула б-каНаукового товариства імені Шев-ченка, одним із фундаторів якоїбув О. Кониський. На 1 січ. 1939вона мала 72 828 назв книг. Засприяння М. Грушевського прит-ві було створено Бібліографічнебюро, яке видавало «Матеріали доукраїнської бібліографії».

Скасування заборон на укр.друк після революції 1905—07відкрило шлях до створення кни-гозбірень при «Просвітах» у Над-дніпрянській Україні. Однією зперших заснувала власну б-ку ки-їв. «Просвіта» на чолі з Б.Грін-ченком. Свої Б. мали укр. клуби,Українське наукове товариство уКиєві. Нац. б-ка Української Дер-жави у Києві (див. Бібліотека на-ціональна України імені В.І. Вернад-ського) була заснована відповід-но до Закону гетьман. уряду від15(02) серп. 1918. Уже за рад. вла-ди, 2 трав. 1919, її було перейме-новано на Всенар. б-ку; 1923 їйбуло передано бібліотечні фондиКиїв. духовної акад. та кількохмонастирів. 1935 її було злито зб-кою АН УРСР. НапередодніВеликої Вітчизняної війни Радян-ського Союзу 1941—1945 в Українібуло 44 662 Б. із заг. фондом 102млн книг, під час війни бібліо-течна система зазнала значнихвтрат — було зруйновано понад 40тис. Б., знищено бл. 80 млн книг.

Відновлення бібліотечної ме-режі України після війни відбува-лося паралельно з великою робо-тою з упорядкування і наук. опра-цювання фондів, підготовкоюрізноманітних бібліографічних до-відників. Через 40 років по війніна укр. теренах у 1984 діяло 25 999Б. з бібліотечним фондом 411,7млн прим. Бібліотечними фонда-ми користувалося бл. 25 млн осіб.Проте на роботі бібліотечної га-лузі виразно позначався комуніст.ідеологічний диктат: значна ч.фондів, зокрема в галузі украї-ніки, лишалася недоступною дляпересічного читача; за спец. спи-сками з фондів постійно вилуча-лися книжки небажаного для вла-ди змісту.

Нині в незалежній Українірозвивається мережа Б. різних ви-дів (публічних, для юнацтва, дітей,наук. та спец.; спеціалізовані, заг.користування, для осіб з фізични-

ми вадами та ін.), заснованих надерж. (заг.-держ. та комунальній),колективній чи приватній формахвласності. До системи Мін-вак-ри та мист-в України належатьБібліотека національна парламен-тська України, Бібліотека держа-вна історична, Держ. б-ка Украї-ни для дітей, Держ. б-ка Українидля юнацтва, обласні універсальнінаук. Б. в Одесі та Харкові, обласніБ. для дітей, обласні Б. для юнац-тва, міські, районні та сільс. Б.

НБУВ очолює мережу Б. НАНУкраїни. Мед. б-ка на чолі зДерж. мед. б-кою України підпо-рядковані Мін-ву охорони здоро-в’я України, с.-г. Б. з їх наук.-методичним центром — Центр.с.-г. б-кою — Укр. Акад. аграрнихнаук, Мін-ву с. госп-ва та ін. Б.учбових закладів представлені Б.ун-тів, ін-тів, шкільними Б. тощо.Важливу роль у налагодженні біб-ліотечно-інформаційного забез-печення окремих категорій чита-чів відіграють профспілкові Б., Б.для сліпих та ін. Загалом в Украї-ні налічується бл. 45 тис. Б. із су-купним книжковим фондом 700млн прим.

В основу бібліотечно-інфор-маційного законодавства Українипокладена концепція інтелекту-альної свободи. Діяльність Б. ба-зується на Конституції України таздійснюється відповідно до зако-нів України «Про інформацію»(1992), «Про бібліотеки та бібліо-течну справу» (1995). УказомПрезидента України від 14 трав.1998 30 верес. проголошено Все-укр. днем Б.

Управління бібліотечною спра-вою здійснює Мін-во к-ри тамист-в України, а також ін. мін-ва й відомства, яким підпорядко-вані Б. та їхні мережі.

1995 була створена Укр. біб-ліотечна асоц. — професійна гро-мад. орг-ція, метою якої є всебіч-не сприяння розвитку бібліотеч-ної справи в Україні. Працюютьтакож Асоц. Б. України, Укр. асоц.працівників дитячих Б., Харків.бібліотечне т-во, Асоц. сучаснихінформаційних технологій.

Завдяки Інтернету появивсяновий тип електронних Б. Добір-ки істор. матеріалів представленіу Б.: «Хронос», «Історія України»,«Наукова електронна бібліотекаУкраїни», «Українська класика,рукописи, стародруки», «Елект-ронна бібліотека української літе-ратури» (Канада), «Українська біб-ліотечка» та ін.

Літ.: Пастернак С. ВсенароднаБібліотека України при ВУАН у м. Ки-єві. К., 1924; Сірополко С. Бібліотечнасправа на Великій Україні від 1917 р.Прага, 1932; Книговедение: Энцикло-педический словарь. М., 1982; Держав-ні бібліотеки: сучасні проблеми і перс-пективи. К., 1993; Історія Національ-ної парламентської бібліотеки Украї-ни, ч.1. К., 1996; Ківшар Т. Українсь-кий книжковий рух як історичне явище(1917—1923). К., 1997; БиблиотекарьУкраины: Информационный листокУкраинской библиотечной ассоциа-ции. 2003, № 5.

Я.В. Верменич.

БІБЛІОТЕКОЗНАВСТВО — на-ук. дисципліна, яка вивчає цілі,принципи, зміст, систему і формисусп. використання друкованихтв., а також функції, організаціюта призначення б-к у конкретнихсоціокульт. умовах певної істор.доби. Структура сучасного Б.складається з теорії, методології,методики та історії бібліотечноїсправи, прикладного Б., зокремаз вивчення форм та напрямів пра-ктичної діяльності, функціональ-ного та типологічного поділу б-к,обслуговування читачів та уста-нов, каталогізації, інформаційнихтехнологій та їх впровадження убібліотечну справу, організації тауправління тощо. У системі Б.б-ка розглядається як центр. еле-мент, який організовує та регулюєвзаємовідносини між осн. маси-вами друкованої інформації та їїспоживачами. Б. має розгалуженіміждисциплінарні зв’язки, у т. ч. збагатьма спец. істор. дисципліна-ми (бібліографознавством, джере-лознавством, книгознавством, ме-муаристикою, маргіналістикою, ко-дикологією, літописознавством, па-леографією, музеєзнавством та ін.),а також з низкою ін. наук. галузейта дисциплін (психологією, педа-гогікою, соціологією, інформати-кою та ін.).

Літ.: Меженко Ю. Бібліотечна тех-ніка. К., 1922; Чижевський Д. Пси-хологія та бібліотекознавство. «Книго-люб», 1928, № 4; Сірополко С. Бібліоте-чна справа на Великій Україні від1917 р. Там само, 1932, № 2; Биковсь-кий Л. Книгознавство, бібліографія табібліотекознавство: Програма. Каліш,1933; Його ж. Національна БібліотекаУкраїнської Держави(1918—1921).Авгс-бург—Майнц—Кассель, 1947; Його ж.Педагогіка бібліотечна. Франкфурт,1948; Васильченко В. Очерки историибиблиотечного дела в России Xi—XVIII в. М., 1948; Бібліотекознавство ібібліографія, 1966—1992, вип. 3—31;Библиотековедение и библиография взарубежных странах: 1971—1991, вып.1—131; Бібліотекознавство і бібліог-рафія України, 1971—1999, вип. 1—57;

266БІБЛІОТЕКО-ЗНАВСТВО

Библиотековедческие исследования:Методология и методика. М., 1978;Ванеев А.Н. Развитие библиотековед-ческой мысли в СССР. М., 1980; Ши-ра Дж.Х. Введение в библиотековеде-ние. М., 1983; Библиотечное дело:Терминологический словарь. М., 1986;Тюлина Н.И. Национальная библиоте-ка: Опыт типологического анализа.М., 1988; Астапович Е.Г. Библио-течная технология: эволюция и прог-ноз. В кн.: Прогрессивные библио-течные технологии: организация и уп-равление. К., 1989; Бібліотекознав-ство: Теорія, історія, організація діяль-ності бібліотек. Підручник. Х., 1993;Бібліотечно-бібліографічні класифіка-ції та інформаційно-пошукові систе-ми: Тези доповідей міжнародної на-укової конференції (Київ, 10—12 жовт-ня 1995 р.). К., 1995; Проблеми вдо-сконалення каталогів в наукових біб-ліотеках: Матеріали міжнародної нау-кової конференції (Київ, 14—17 жовт-ня 1997 р.). К., 1997; Чекмарьов А.О. таін. Національна система електроннихбібліотек. К., 1998.

О.В. Ясь.

БІБЛІЯ (від грец. ��� � — кни-жки) — сукупність текстів різнихепох і авторів, яка сприймаєтьсявсіма християн. конфесіями (див.Християнство) як СвященнеПисання. Результат складної пра-ці з селекції цих текстів прийнятоназивати каноном, а більш абоменш близькі за жанром, але такі,що не увійшли до канону, текс-ти, — апокрифами. Перша ч. Б. воригіналі складається з текстів настародавніх семітських мовах(староєврейс., частково арамей-ській) та називається християна-ми Старим Завітом. Ці тексти завинятком кількох, що ввійшли доправосл. та катол. канону (хоча невключених до канону протестант-ськими конфесіями), є такожСвященним Писанням для іудаїз-му, в середовищі прихильниківякого вони позначаються єврейс.абревіатурою «Танак» за перши-ми літерами слів «Тора» (torah),«Пророки» (nebijim), «Писання»(ketubim). Друга частина Б. в ори-гіналі — це збірка грец. текстів.Вони вважаються священнимилише християнами і мають назвуНовий Завіт. Обидві ці на-зви — Старий Завіт (СЗ) і НовийЗавіт (НЗ) — пов’язані з центр.ідеєю Біблії — ідеєю «Завіту»,тобто взаємної обіцянки вірності,союзу, який Бог укладає зі своїмиобранцями: у СЗ мова йде про до-сягнення такого союзу з Авраа-мом та його нащадками, про йогооновлення під час чудесного ви-ходу євреїв із Єгипту, про вірністьБога цьому обраному народові,

причому в пророка Єремії впершезастосовується словосполучення«новий завіт», що говорить пробільш чисте та поглиблене став-лення людей до Бога; темаНЗ — здійснення саме цього об-рання для віруючих у Христа іуде-їв та колиш. язичників. Таким єпершопочатковий сенсовий кон-текст співвідношення термінів«Старий Завіт» та «Новий Завіт».

СЗ об’єднує в собі тексти ці-лого тисячоліття (12—1 ст. дон. е.). Він існує у двох версіях: т.зв. масоретській (за назвою єв-рейс. вчених 1 тис. до н.е.), якоригінальний єврейс.-арамейськийтекст (з діакритичними знаками,плодом праці цих вчених), і як т.зв. Септуагінта (лат. — «Сім-десят», традиційною мовою рос.правосл. богослов’я — «Переклад70 тлумачників») — грец. пер., щовиник в Александрії елліністич-ної (див. Еллінізм) епохи (3—1 ст.до н. е.) та доповнений новимитекстами, частково перекладени-ми грец., частково написанимигрец., часом сюжетно пов’язани-ми з нещодавніми істор. подіями(як 1-ша та 2-га книги Маккаве-їв). Хоча Септуагінта виникла віудейському середовищі ще дохристиянства, її доля тісно пов’я-зана з ним; саме вона склала ос-нову рецепції СЗ у християнгрец.-рим. світу, а іудаїзм пізнішевідмовився від неї. Між версіямиє певні розбіжності, пов’язані знеминучою варіативністю перек-ладу з іншомовного тексту (тен-денційні мотиви такої варіатив-ності, зумовлені боротьбою реліг.течій, також не можуть бути пов-ністю виключеними, але їхнє зна-чення не слід перебільшувати, якце неодноразово робилось обомасторонами в реліг. полеміці).

Перша і центр. частина кано-ну СЗ — П’ятикнижжя або Тора(власне «вчення», в традиційнійхристиян. передачі, що має давнікоріння, — «закон»). Її відкриваєКнига Буття, яка має формусвітової хроніки: розповідь просотворення світу, про гріхопадін-ня Адама, про розростання людс-тва та його розподіл на племената народи підготовлює центр. те-му обрання прародителя єврейс.народу Авраама, яке було поши-рене через його сина Ісаака, йогоонука Якова і через 12 синів Яко-ва (прабатьків 12 «колін Ізраїль-ських») на всіх його нащадків.Наступні книжки розповідаютьпро «вихід» народу Божого на чо-лі з пророком Мойсеєм з рабства

в Єгипті, дарування цьому наро-дові Богом встановленого сак-рального закону на горі Синайчерез Мойсея, про скитання в пу-стелі та прихід до «землі обітова-ної» (Палестини). Центр. тема —законодавство — охоплює осн. ре-ліг.-моральні принципи (10 запо-відей) та ритуальні вказівки іправові норми. Важливо, що длясвідомості, яка втілилася в СЗ,немає й не може бути жодної гра-ні, яка б принципово відрізнялаодне від іншого.

За П’ятикнижжям ідуть хро-нікальні книжки, які продовжу-ють розповідь — через завоюван-ня Палестини та домонархічнудобу влади т. зв. суддів до виник-нення на межі 2-го — 1-го тис. дон. е. Ізраїл. царства, потім до йогорозподілу на пд. (Іудейське) тапн. (Ізраїл.) царства та подальшихкриз. Разом із власне пророцьки-ми текстами (Ісаї, Єремії, Єзекії-ля та малих пророків) ці книжкискладають 2-гу ч. масоретськоїверсії СЗ — «Пророки». Пророць-ка літ., яка досягла свого розквітуз 2-ї пол. 8 ст. до н.е., доповню-ється юридично-ритуалістичноютрадицією інтенсивного акцен-тування морального принципу.Нарешті, поетичні тв. різних жан-рів, т. зв. книги премудрості —Псалтир (реліг. гімни, здебіль-шого пов’язані з храмовим бого-служінням), Книга Притч Соло-мона (дидактичні афоризми), Кни-га Йова (постановка питання просенс страждань), Пісня над пісня-ми, Плач Єремії (оплакуваннязагибелі Єрусалима), Екклезіаст(афоризми), а також Книга Дани-їла — поєднані в масоретськомурозділі «Писання» з подальшимихронікальними книжками, до якихналежить також Книга Рут, ос-кільки остання фраза включає їїновелістичний сюжет до передіс-торії царської династії.

НЗ — це зібр. текстів 2-ї пол.1 ст. н. е. (доповнених на поч.2 ст.) грец. мовою (т. зв. койне).Основу складають тексти розпо-відні: чотири Євангелія (від грец.�������� — блага звістка) відМатвія, від Марка, від Луки, відІоанна (далі — МТ, МК, ЛК, ІН)та Діяння апостолів. Предмет роз-повідей Євангелій — життя, чуде-са, вчення, страта (через звичайнев практиці рим. адміністраціїІудеї розп’яття на хресті) та по-смертне воскресіння Ісуса Хрис-та, а в Діяннях апостолів — першікроки новонародженої християн.церкви в Єрусалимі, початок про-

267БІБЛІЯ

повіді християнства серед язич-ників та спец. місіонерська діяль-ність ап. Павла. Перші три Єван-гелія об’єднані великою кількіс-тю спільних епізодів, у зв’язку зчим їх прийнято називати «си-ноптичними» (тобто такими, щоуможливлюють спільний поглядна їх сукупність); окремо стоїтьІН, яке не лише позначене особ-ливостями понятійного словни-ка, а й передбачає ін. хронологіюподій, акцентує увагу на такихепізодах (напр., воскресіння Ла-заря), яких взагалі немає у т. зв.синоптиків. Та обставина, що різ-ні Євангелія мають різний підбірепізодів, а також окремі розбіж-ності у їх викладі, спонукалозібрати євангельські розповіді вєдиний звід, що було зроблено всеред. 2 ст. Татіаном — творцемДіатессарона (грец. — «четвероя-ка гармонія»). Хоча Діатессаронбув досить популярним у ран-ньохристиян. часи, особливо всередовищі «варварів», Церквазробила сміливий вибір на ко-ристь чотирьох різних Євангелій.Їхня адресність та коло інтересівдосить відмінні. Так, для МТ ха-рактерним є звернення насампе-ред до іудейського читача (почи-наючи від походження Ісуса Хри-ста від Адама та Давида). МК маєна увазі жителя Рим. імперії, малопов’язаного з будь-якою особли-вою культ. традицією. ЛК зверта-ється до носіїв елліністичної к-ри,нарешті, ІН передбачає коло чи-тачів, об’єднаних інтересом домістики. Величезну літ. породилопитання про залежність однихсиноптичних Євангелій від ін. Усвіт. науці широко прийнята (з18 ст.) «теорія двох джерел», якаприпускає, що Євангеліє МК єосновою для розповідей МТ таЛК, що другим спільним дже-релом стало зібр. промов Ісуса тарозповідних епізодів. Багато дис-кусій викликає структура Діяньапостолів.

Першопочатковою частиноюНЗ є послання апостолів — по-вчальні в моральному та доктри-нальному сенсі епістолярні текс-ти, звернені до християн. общинабо до окремих осіб. Велике зна-чення надається корпусу 14 по-слань, пов’язаних з ім’ям ап. Пав-ла. Увага цих послань до внутр.,екзистенційних суперечностейлюдського буття зробила їх важ-ливим імпульсом для зх. духовно-сті, починаючи від Августина доМ.Лютера. Заключна книга НЗ —Апокаліпсис, або Пророцтво Іоан-

на Богослова — есхатологічнарозповідь про майбутні подіїостанніх днів світу.

Ті, хто складали канон, спе-ціально розмістили тексти такимчином, щоб Біблію відкривали сло-ва Книги Буття: «Спочатку Богстворив небо та землю», а закін-чували слова Апокаліпсиса: «При-йди, Господи Ісусе!», цим вонинамагалися донести до читачадинамічну напругу між початкомі кінцем священної історії, під-креслити те, що присутнє в тек-стах.Переклади Біблії. Особливу рольв історії європ. к-ри відіграв лат.пер., зроблений наприкінці 4 ст.Ієронімом (342—420), на його ос-нові виникла т. зв. Вульгата(editio Vulgata — «загальнопри-йняте видання», термін бере по-чаток від офіц. вид. Рим. курії1590), яка до II Ватиканського со-бору (1962—65) була основою те-ологічної та літургійної творчостів ареалі католицизму. Серед ста-родавніх пер. Б. назвемо такожкоптський, ефіопський, вірм.,грузин., готський. Слов’ян. пер.Б. здійснили брати Кирило і Ме-фодій на основі старослов’ян. мо-ви. Пер. Б. нім. мовою 1534 здійс-нив М.Лютер (див. Лютеранство;про пер. Б. укр. мовою див. Бібліїпереклади українською мовою).Перша повна російськомовна пу-блікація Б. здійснена лише 1876(Синодальна).

Літ.: Солярский П.Ф. Опыт биб-лейского словаря собственных имен,т. 1—5. СПб., 1879—87; АрхимандритНикифор. Иллюстрированная полнаяпопулярная Библейская энциклопе-дия, вып. 1—4. М., 1891; Библия. Ли-тературные и лингвистические иссле-дования, вып. 1. М., 1998.

С.С. Аверинцев.

«БІБЛОС», повна назва «Біблос:Журнал української бібліогра-фії» — бібліографічний ілюстро-ваний часопис (двомісячник). Ви-давався в США протягом 1954—74, усього 167 чисел. Виходив підредакцією Н.Сидора-Чарторий-ського. У «Б.» розміщувалися пе-реліки нових видань книг укр.еміграційних вид-в із різнихгалузей українознавства. Друкува-лися рецензії на різноманітнівидання. Вміщувалися такожокремі статті з історії Церкви вУкраїні (зокрема про Львівськісиноди 1891 і 1897 Українськоїгреко-католицької церкви), джере-лознавства історії України, історіїукр. друкарства. Подавалася та-

кож хроніка культ., наук. і громад.життя укр. діаспори в США.

В.В. Головко.

БІБРКА — місто Перемишлянсь-кого р-ну Львів. обл. Розташов. удолині р. Бібрка (ліва прит. Дніст-ра), за 6 км від залізничноїст. Глібовичі. Нас. 4,4 тис. осіб(1998).

Уперше назва Б. згадується вГалицько-Волинському літописі під1211. Існувало як м-ко вже в 1-йпол. 15 ст. 1569 отримало магдебу-рзьке право. Нас. Б. брало активнуучасть у національній революції1648—1676, сприяло оснащеннюзагонів Б.Хмельницького під часйого походу в Галичину 1648. Піс-ля 1-го поділу Польщі 1772 (див.Поділи Польщі 1772, 1793, 1795)відійшла до Австрії (від 1867 —Австро-Угорщина). Після розпадуостанньої увійшла до складу За-хідноукраїнської Народної Респуб-ліки. 1919—39 належала Польщі.Наприкінці верес. 1939 зайнятарад. військами. Від 1 листоп. 1939у складі УРСР (див. Возз’єднанняукраїнських земель в єдиній держа-ві). Від 1939 — місто. Райцентр1940—62. В роки Великої вітчиз-няної війни Радянського Союзу 1941—1945 окупована гітлерівськимивійськами від. кін. черв. 1941 докін. лип. 1944, входила до складуГенеральної губернії.

Із Б. пов’язані імена діячівукр. к-ри: поетеси У.Кравченко,що працювала вчителькою місц.шк.; І.Франка, який не раз відвіду-вав місто, брав участь у різнихгромад. і культ. заходах.

Пам’ятка арх-ри 17—20 ст. —костьол.

Літ.: З історії західноукраїнськихземель, т. 1. К., 1957; ІМіС УРСР.Львівська область. К., 1968; Памятни-ки истории и культуры УкраинскойССР: Каталог-справочник. К., 1987.

Ю.З. Данилюк.

БІДА Костянтин Йосипович (24.09.1916—11.04.1979) — укр. мово-знавець, літературознавець. Д-рслов’ян. філології (1943), проф.(1957), дійсний чл. НТШ, УВАН,Канад. та Амер. асоц. компарати-вного літературознавства та ін.наук. інституцій. Закінчив гума-нітарний ф-т Львів. ун-ту (1939),у Віденському ун-ті отримав зван-ня д-ра слов’ян. філології, там жепрацював н.с. каф-ри слов’ян.філології (1943—45). Продовжу-вав навч. у Бернському ун-ті(Швейцарія, 1946—47). Від 1952 —викл. ф-ту слов’янознавства От-

268БІБЛОС

тавського ун-ту; від 1953 — гро-мадянин Канади, від 1957 —проф. і зав. каф-ри славістикиОттавського ун-ту. Спеціаліст зіслов’ян. філології, порівняльно-го літературознавства та історіїукр. літ. Співробітничав з Укра-їнським католицьким університе-том у Римі та Українським вільнимуніверситетом у Мюнхені. Пред-ставляв Канаду та укр. науку начисленних міжнар. наук. з’їздах.Автор понад 80 наук. праць укр.,рос., англ., іспан., нім., франц.мовами. Ред. вид. «Перший Коб-зар Шевченка» (Оттава, 1961),«Poesie du Quebec Contemporain»(Оттава, 1968), «Slavs in Canada»,т. 1—2.

П. у м. Оттава.Тв.: Релігійні мотиви в наукових

творах Івана Франка. «Фенікс», 1956,№ 7; На вершинах ідеї і форми: кількадумок про творчість Шекспіра. Торон-то, 1958; Союз гетьмана Мазепи з Кар-лом XII. Вінніпег, 1958; Lesya Ukra-inka: Life and Work. Toronto, 1968; Іоа-никій Галятовський і його «Ключ ра-зуменія». Рим, 1974; Київська «Грама-тика» з 1705 року. Рим, 1978.

Літ.: Курдидик А. Книга мистців ідіячів української культури — учасни-ків першої зустрічі українських мис-тців Америки і Канади з громадянст-вом. Торонто, 1954; Марунчак М. Істо-рія українців Канади, т. 2. Вінніпег,1974; Ukrainians in North America: ABiographical Directory. Champaign,1975; Бойко Ю. Цінне видання.«Сучасність», 1978, № 2; Боровик М.Століття українського поселення в Ка-наді (1891—1991). Монреаль, 1991.

Г.П. Герасимова.

БІДА (Бєда) Леонід Гнатович(16.08.1920—26.12.1976) — війсь-ковик. Засл. військ. льотчик СРСР,ген.-лейтенант авіації (1972). Дві-чі Герой Рад. Союзу (1944, 1945).Н. в с. Новопокровка (нині Кус-танайської обл., Казахстан) в сел.родині. Закінчив Уральський учи-тельський ін-т (1940) і з цьогороку в Червоній армії (див. Радян-ська армія). Закінчив Чкаловськувійськ. авіац. шк. пілотів (1942).Учасник Великої вітчизняної війниРадянського Союзу 1941—1945 відсерп. 1942. Командир штурмовоїескадрильї (8-ма повітряна армія,Четвертий Український фронт).На квіт. 1944 здійснив 109 бойо-вих вильотів. 26 жовт. 1944 йогонагороджено медаллю «ЗолотаЗірка». За наступні 105 бойовихвильотів помічнику командира75-го гвард. штурмового авіац.полку (1-ша повітряна армія, 3-йБілорус. фронт) гвардії майору Б.29 черв. 1945 вдруге присвоєне

звання Героя Рад. Союзу. Закін-чив Військ.-повітряну акад.(1950), Військ. акад. Генштабу(1957). Від 1966 — на відповідаль-ній роботі в Рад. армії. Загинувпри виконанні службових обо-в’язків у м. Мінськ (Білорусь).

Літ.: Леонид Игнатьевич Беда.Минск, 1979; Андреев Н., Овсянников В.Леонид Беда. В кн.: Летчики. М., 1981;Наливайко Б.М. На грозных «илах».Минск, 1981; Андреев Г. Понималидруг друга без слов. «Авиация и космо-навтика», 1984, № 6; Навечно в сердценародном. Минск, 1984.

Н.М. Руденко.

БІДЕРМАН (Bidermann) ГерманІгнац (1831—1892) — австрійс. іс-торик та економіст. Н. в м. Ві-день. Освіту здобув в ун-тах Від-ня, Інсбрука, Геттінгена й Лейп-цига. Від 1855 — приват-доц.держ. наук Пештського ун-ту, від1858 — ординарний проф. держ.наук Кашауської (Кишицької)юрид. акад., від 1860 — в Пресбур-зькій (Братиславській) юрид. акад.,від 1861 — викл. в Інсбрукськомуун-ті, від 1871 — проф. Грацькогоун-ту.

Б. — автор численних праць зісторії державності, економіки тастатистики Австро-Угорщини: «Тех-нічна освіта в Австрійській імпе-рії» (1854), «Металургія в Угор-щині» (1857), «Історія австрійсь-кої Державної Ради» (1869—1879),«Історія австрійської загально-державної ідеї» (1867), «Про мер-кантилізм» (1870) та ін. У той жечас написав низку праць, присвя-чених історії зх.-укр. земель таїхнього населення. Це: «Русин-ська національність та її значеннядля Австрії», «Російські інтриги вУгорщині» (обидві — 1867), «Уго-рські русини, їх територія, занят-тя та історія» (1862—67, ч. 1—2),«Буковина під австрійським упра-влінням. 1775—1875» (1876) та ін.Б. фактично перший створив уза-гальнюючі наук. праці з проблемрусинства Карпатського регіону(передусім Буковини й Закарпат-ської України), зробив спробу ком-плексно дослідити нац. життя укр.нас. цього регіону. Рівень дослід-жень був досить високим, хочаокремі опубліковані Б. думки татвердження й дотепер виклика-ють дискусії серед учених.

П. у м. Грац (Австрія).Тв.: Die Ungarischen Ruthenen, ihr

Wohngebiet, ihr Erwerb und ihre Ges-chichte, teil 1—2. Innsbruck, 1862—67;Die ruthenische Nationalitдt und ihre Be-deutung fьr Цsterreich. Wien, 1867; Rus-sische Umtriebe in Ungarn. Ein Beitrag

zur Geschichte Цsterreichs wie Russlands.Mit einem Anhange: Zur Statistik derUngarischen Slaven. Innsbruck, 1867;Die Bukowina unter цsterreichischer Ver-waltung 1775—1875. Lemberg, 1876.

Літ.: Тімков М. Закарпаття в до-слідженнях австрійського історика Гер-мана Ігнаца Бідермана. Ужгород, 1993.

С.В. Віднянський, М.В. Олашин.

БІДЛО (Bidlo) Ярослав (17.11.1868—01.12.1937) — чеський істо-рик. Проф. Карлового ун-ту вПразі. Дійсний чл. НТШ у Львові.Займався історією Візантії таПольщі, історією реліг. общини«чеських братів». Активно працю-вав на ниві чесько-укр. наук.зв’язків: публікував у чеських на-ук. часописах рецензії на укр. вид.,зокрема на кн. М.Грушевського«Історія України-Руси», а також напраці К.Студинського, А.Кримсько-го та ін. Не раз виступав з повідо-мленнями про стан укр. науки насторінках «Prager presse».

Осн. праці: «Чеські брати упершому вигнанні», «Акти чеськихбратів», «Візантійська культура».

П. у м. Прага.Літ.: Necas Jaromir. Uprimne slovo o

stycich иesko-ukajinskych. K.—Praha,1919.

І.В. Євсеєнко.

БІДНОВ Василь Олексійович(псевд.: В.Широчанський, В.Сте-повий, В.Поперешній; 14(02).01.1874—01.04.1935) — укр. історик,бібліограф, архівіст, дослідникісторії Церкви. Н. в с. Широке(нині с-ще міськ. типу Дніпроп.обл.) в родині заможних селян.Закінчив Херсон. духовне уч-ще(1889), Одес. духовну семінарію(1896), Київ. духовну акад. (1902).Брав активну участь у діяльності«Семінарської громади». Викла-дав в Астраханській (1902—03) таКатериносл. (з 1905) духовних се-мінаріях. Від 1903 у Катерино-славі (нині Дніпропетровськ) —пом. інспектора, викладач. Бравучасть у роботі Катериносл. вче-ної архів. комісії та катериносл.«Просвіти». Редагував «ЛетописьЕкатеринославской ученой архив-ной комиссии». Секретар Катери-носл. вченої архів. комісії (1906—09). 1909 отримав ст. магістра бо-гослов’я. Разом з Д.Дорошенкомвидавав тижневик «Дніпрові хви-лі» (1910—14). Засн. Катериносл.єпархіального церк.-археол. к-ту(1911). Від 1917 редагував часопи-си «Степ» та «Вісник товариства“Просвіта”». Чл. Товариства ук-раїнських поступовців (1909), Ук-раїнської партії соціалістів-феде-

269БІДНОВ

В.О. Біднов.

Л.Г. Біда.

ралістів (1917). Чл. УкраїнськоїЦентральної Ради (1917—18). Від1918 — екстраординарний проф.,від 1919 — декан богословськогоф-ту Українського державногоКам’янець-Подільського універси-тету. Від 1921 — на еміграції.Засн. і ректор Укр. нар. ун-ту вЛанцутському таборі для інтер-нованих 1921 (див. Ланцут). Вик-ладав історію Церкви в Креме-нецькій духовній семінарії (1921—22). Редагував двотижневик «Пра-вославна Волинь» (1921—22). Проф.Українського вільного університетув Празі, Української господарськоїакадемії в Подєбрадах (1922—28)та Українського високого педагогіч-ного інституту ім. М.Драгомано-ва. З 1928— проф. богословськогоф-ту Варшавського ун-ту. Дійс-ний чл. Церк.-істор. та археол.т-ва при Київ. духовній акад.,Укр. наук. т-ва у Києві та НТШ.Почесний чл. Катеринославськогообласного музею ім. О.Поля. Фун-датор та перший секретар Укра-їнського історично-філологічноготовариства (1923—29), один ізфундаторів Музею визвольної бо-ротьби України (обидва — у Пра-зі). Автор праць з історії Катери-нославщини, запороз. козацтва,історії Церкви, освіти та к-ри,укр. історіографії, зокрема студійпро Д.Антоновича, М.Грушев-ського, О.Лазаревського,М.Петро-ва, А.Скальковського, Є.Сіцінського,К.Харламповича, Д.Яворницького таін., архівознавства, бібліографії,мемуаристики, біографістики, ут.ч. розвідок про митрополитаМакарія (Булгакова), єпископаВасилія (Богдашевського), І.Гло-бу, П.Калнишевського, Г.Каплуна,О.Русова, В.Сокальського, Ф.Фо-мича, К.Шейковського, Я. таІ.Шиянів та ін., а також описівКатериносл. духовної семінарії таКатериносл. єпархії. Опублікувавкомплекс документів Січовогоархіву з останніх десятиліть існу-вання запороз. козацтва.

Тв.: Последний кошевой Запо-рожья П.Ив.Калнышевский. «Лето-пись Екатеринославской ученой архив-ной комиссии», 1904, вып. 1; Мате-риалы для истории церковного ус-тройства на Запорожье (Из архиваЕкатеринославской духовной конси-стории). Там само, 1908, вып. 4; Пра-вославная церковь в Польше в Литве(по Volumina Legum). Екатеринослав,1908; Сведения об архиве Екатерино-славской духовной консистории: До-кументы XVIII в. «Летопись Екатери-нославской ученой архивной коми-ссии», 1908, вып. 4; Краткое историче-ское известие о Славенской епархии,ныне именуемой Екатеринославскою,

ее архиереях и семинарии. Там само,1909, вып. 5; Преосвященный Фео-досий [Макаревский], епископ Екате-ринославский и Таганрогский, и еготруды по истории Екатеринослав-щины. Там само, 1910, вып. 6; «Пред-ложения» князя Г.А.Потемкина-Тав-рического Екатеринославской казен-ной палате (1788 г.). Там само, 1912,вып. 8; Материалы для истории коло-низации бывших запорожских владе-ний. Там само, 1913; До історії Заду-найської Січі. «Україна», 1914, № 3;Список иерархов Екатеринославскойепархии. Екатеринослав, 1915; Щочитати по історії України (Коротенькаісторіографія України). Кам’янець-Подільський, 1919; Аполлон Скаль-ковський як історик Степової Украї-ни. В кн.: Науковий ювілейний збір-ник українського університету в Празі,присвячений п. Президенту Чесько-Словацької республіки проф. д-руТ.Г.Масарикові для вшанування 75-літ-ньої річниці його народження, ч. 1.Прага, 1925; Забутий діяч (Пам’ятіО.Косинського). «ЛНВ», 1925, №7— 8;«Устное повествование запорожцаН.Л.Коржа» та його походження йзначення. Прага, 1926; Дмитро Анто-нович. «ЛНВ», 1927, № 11; З історіїгрошових знаків на Україні. «ЗапискиУкраїнської господарської академії вЧСР», т. 1, Подєбради, 1927; Олек-сандр Лазаревський (З нагоди 25-їрічниці його смерті). Львів, 1927;Січовий архімандрит Володимир Со-кальський в народній пам’яті та освіт-ленні історичних джерел. «ЗНТШ»,1927, т. 147; Перші два академічні рокиУкраїнського Державного Універси-тету в Кам’янці-Подільському (Ури-вок із спогадів). «ЛНВ», 1928, № 11;Праці акад. Миколи Петрова з історіїукраїнського письменства. «Книго-люб», 1929, № 1—2; Праці проф.С.Голубєва з історії України. Там са-мо, 1930, № 1; Бібліографічна діяль-ність о. Єфимія Сіцінського. Там са-мо, 1931, № 2; Дзвони. Короткіісторичні відомості. Варшава, 1931;Одна з спроб перекладу Біблії на ук-раїнську мову. «Книголюб», 1931, № 1;К.В.Харлампович. «Е����», 1933, № 2�

Марія Магдалина, мати гетьманаІ.Мазепи. В кн.: Мазепа: Збірник, т. 1.Варшава, 1938; Церковна анатема наГетьмана Івана Мазепу. Там само, т. 2.Варшава, 1939; Школа й освіта наУкраїні. В кн.: Українська культура:Лекції за ред. Д.Антоновича. К., 1993.

Літ.: Прокопович В. Пам’яті В.Бід-нова. «Тризуб», Париж, 1935, № 30—31; Чикаленко-Келлер Г.Є. Пам’ятіВ.О.Біднова. Там само, № 28—29; Па-м’яті професора Василя Біднова: За-сідання Укр. історико-філол. т-ва уПразі дня 30 квітня 1935 року. Прага,1936 [Бібліогр. праць Б. С. 29—32];Ульяновський В.І. В.О.Біднов. «УІЖ»,1992, № 10—11; Абросимова С.В. Нау-кові розвідки Василя Біднова. «Ко-зацтво», 1996, № 7; Чабан М. ВасильБіднов у спогадах сучасників. «Борис-фен», 1996, № 3; Ульяновський В.І.

Історик церкви Василь Біднов. «Дніп-ропетровський історико-археографіч-ний збірник», 1997, вип. 1; Салама-ха І.В. В.Біднов як дослідник запо-розького козацтва. «Придніпровськийнауковий вісник: Історія та філосо-фія», 1998, № 35.

В.І. Ульяновський, О.В. Ясь.

БІДНЯК Микола Петрович (01.02.1930—29.10.2000) — укр. худож-ник-символіст. Проф. Львів. акад.мист-в, чл. Спілки худож. Украї-ни (1994). Н. у м. Торонто (Кана-да). Батько Б. 1923 переселився вКанаду з буковинського с. Лен-ківці (нині село Кельменецькогор-ну Чернів. обл.). 1937 Б. поїхавдо батькових родичів на Буковину.1941 із сім’єю дядька виїхав доНімеччини. 1943 під час роботина полі внаслідок вибуху мінивтратив обидві руки. 1950 повер-нувся в Канаду. Завдяки підтрим-ці доброчинця П.Зварича закін-чив Ін-т технології й мист-ва вКалгарі й Онтарійський коледжмист-ва в Торонто. Багаторічнийчл. Міжнар. асоц. художників, якімалюють вустами та ногами. Три-валий час жив у Європі, зокрема вм. Мішкольц (Угорщина), у роди-чів дружини Ілони. В його твор-чому стилі синтезовано кращіздобутки й традиції Пд. Америки,Європи й України. Працював угалузі живопису, графіки, іко-нопису, книжкової ілюстрації, де-коративно-ужиткового мист-ва таін. Найвизначніші ікони — «Спас»,«Богородиця», «Чорнобильська Бо-гоматір» (1992), св. Димитрія Со-лунського; портрети А.Шептиць-кого, сотника УСС І.Андруха; «Лю-дина в огні», «Ангел над Львовом»(1991), «Бандурист», «Гайдамака»,«Козак Мамай». Твори Б. зберіга-ються в музеях та приватних ко-лекціях у багатьох країнах світу.Від 1993 жив в Україні. ЛауреатДерж. премії України ім. Т.Шев-ченка (1995) за серію істор. кар-тин і портретів. Мав численніміжнар. відзнаки; персональні ви-ставки більш як в 10 країнах Єв-ропи і Пд. Америки, у т.ч. в Укра-їні (1994). Знамениту «Чорно-бильську Богоматір» подарувавНац. ХМ України.

Літ.: Зубанич Ф. Світ Бідняка. «Віт-чизна», 1991, № 6; Базелюк М. Зна-йшов духовне опертя. «Українськакультура», 1994, 4/6; Від благословен-ня Папи Римського до премії ім. Т.Шев-ченка. «Дзвін», 1995, № 4; Саноцька Х.Творчість — подвигу гідна. «Свободанародів», 1995, № 2; Її ж. З добром іназустріч людській недолі. «Зерна»,1996, № 3; Черех І. Зі сплаву мужностій таланту. «Українська культура», 1996,

270БІДНЯК

М.П. Бідняк.

№ 12; Бадяк В. Митець: на похвалуМиколи Бідняка з оказії його ювілею.Львів, 2000; Шевченківські лауреати(1962—2001): Енциклопедичний до-відник. К., 2001.

Г.П. Герасимова.

БІЖЕНЦІ ТА ПЕРЕМІЩЕНІОСОБИ — категорії осіб, які піс-ля подій Другої світової війни булиспеціально саме так визначені до-кументами Організації Об’єднанихНацій. «Біженець»— це особа, якапокинула країну, громадяниномякої вона є, чи попереднє звичнемісце свого проживання, або осо-ба, яка перебуває поза межамисвоєї країни чи звичного місцясвого проживання і яка, незалеж-но від того, зберегла вона своєгромадянство чи ні, стала жерт-вою нацистського чи ін. режимів,що брали участь у II світ. війні набоці гітлерівців, чи жертвою ре-жимів, які допомагали Німеччиніта її сателітам. Проблема біженцівіснувала і до II світ. війни, однакстатус біженця не був юридичнооформленим. Біженцями вважа-лися і вважаються нині такожособи, які опинилися поза межа-ми країн походження чи постій-ного місця проживання з причинрасового, реліг. або етнічного ха-рактеру чи внаслідок політ. пере-конань. «Переміщені особи» — цеті, хто заходами нацистського ре-жиму були вислані з країн свогогромадянства або попередньогомісця проживання з расових, ре-ліг. чи політ. мотивів або вивезеніз метою використання їх як деше-вшої робочої сили. Окрім дорос-лих, певну ч. осіб, які опинилисяпоза межами своїх країн, склада-ли діти-сироти, які також фор-мально вважалися біженцями. Осо-би з тер. України складали значнуч. контингенту переміщених осіб —понад 200 тис. осіб. Справами Б.та п. о. спочатку відала ств. 1943Адміністрація допомоги і відбудовиОб’єднаних Націй, 1948 її замінилаМіжнародна організація у справахбіженців. Від 1951 й понині функ-ціонує Управління Верховногокомісара ООН у справах біженців.Розв’язання проблем біженців ре-гулюється нині принципами йнормами гуманітарного права,спрямованими, з одного боку, наобмеження засобів і методів ве-дення війни, а з ін. — на захистправ людини в умовах збройнихконфліктів, а також нормами, щопередбачають кримінальну відпо-відальність за порушення законіві звичаїв ведення війни.

Літ.: Павленко М.І. «Біженці» та«переміщені особи» в політиці імпе-ріалістичних держав: (1945—1949 рр.).К., 1979.

М.І. Павленко.

БІЗАНЦ Альфред (15.11.1890—1949) — укр. військ. діяч. Н. вс. Дорнфельд (нині с. ТернопілляМиколаїв. р-ну Львів. обл.) в сім’їнім. колоніста. Закінчив австрійс.кадетську шк. у Львові (1910),Військ. акад. (1914). У роки Пер-шої світової війни — на італ. фро-нті. Від листоп. 1918 — старшинаУкраїнської Галицької армії, ко-мандир бойової групи «Щирець»,7-ї Львів. бригади в боях напольс., більшовицькому та де-нікінському фронтах (1918—19).Нач. від. Генштабу Армії УНР(1920—21), підполковник.

У період між світ. війнами пе-ребував у відставці, мешкав уЛьвові. В період Другої світовоївійни — нач. від. соціального за-безпечення укр. нас. Генеральної гу-бернії (1939—41), дистрикту «Гали-чина» (1941—44), полковник. Спри-яв визволенню понад 1500 війсь-ковополонених українців з конц-табору «Цитадель» у Львові. Го-лова Військ. управи укр. д-зіїСС «Галичина» (1943—44). Восени1945 арештований рад. військ.контррозвідкою «Смерш» у Відній переданий Польщі, звідти — доСРСР і відправлений до Потьми(нині с-ще міськ. типу в Респуб-ліці Мордовія, РФ), де за виро-ком суду страчений.

Літ.: Удовиченко О. Україна у війніза державність. Вінніпег, 1954; Німе-цькі колонії в Галичині. Львів, 1996;Литвин М. Українсько-польська війна1918—1919 рр. Львів, 1998.

К.Є. Науменко.

БІЗАЧЧІОНІ Майоліно (р. н. ір. с. невід.) — італ. історик 17 ст.,автор «Історії громадянських війностаннього часу» — циклу моно-графій про соціальні й нац.-визвол. рухи в європ. країнах се-ред. 17 ст. (Англії, Італії, Франціїта ін.). На основі використаннябагатого фактичного матеріалувідтворив об’єктивну панорамусусп.-політ. боротьби народів завласні свободи й привілеї (у світлітогочасної «проромантичної» кон-цепції). Найбільшу увагу в «Істо-рії громадянських війн…» Б. при-ділив дослідженню бурж. револю-ції (1640—60) в Англії та нац.-визвол. боротьбі в Україні, значнач. якої входила тоді до складуПольщі. Вперше в історіографії

створив монографію про націо-нальну революцію 1648—1676 вУкраїні. У ній відзначив жорстокегноблення селян і козаків з бокупольс. знаті й короля як одну зпричин повстання, підкреслюваввсеукр., нац.-визвол. і конфесій-ний характер боротьби; змалювавБ.Хмельницького талановитим держ.діячем, полководцем, політиком ідипломатом.

Літ.: Наливайко Д.С. Західноєвро-пейські історико-літературні джерелапро визвольну війну українського на-роду 1648—1654 рр. «УІЖ», 1969, № 11;Його ж. Козацька християнська респу-бліка (Запорозька Січ у західноєвро-пейських літературних пам’ятках). К.,1992; Його ж. Очима Заходу. РецепціяУкраїни в Західній Європі XI— XVIII ст.К., 1998.

В.С. Степанков.

БІЛА ОРДА (тюрк. Ак-Орда) —назва крайньої зх. ч. Монгол. фе-од. імперії; володіння старшогосина Чингізхана. Ця назва виник-ла й закріпилася за правим (зх.)крилом Золотої Орди згідно з за-гальними кольорово-просторови-ми уявленнями, притаманнимиєвразійським кочівникам, і відпо-відною традицією поділу військай д-ви (ліве крило Золотоордин-ської д-ви мало назву — Синя ор-да). У сучасній наук. літ. Б.о. ото-тожнюється з тією ч. тер. ЗолотоїОрди, що простяглася на зх. відВолги і сягала в останній чверті13 ст. Нижнього Дунаю. Основуландшафту Б.о. становив Полове-цький степ (Дешт-і-Кипчак) —степова зона на пн. від Каспійсь-кого, Азовського і Чорного морів.У часи максимального розширен-ня тер. Золотоординської д-ви дотериторіальних володінь Б.о. вхо-дила також лісостепова зонаУкраїни (від верхів’їв СіверськогоДінця й Дону до середньої течіїДністра). Б.о. стала доменом пра-влячої в Золотій Орді династії Ба-туїдів. Як засвідчують ярлики(див. Ярлики ханські) золотоор-динського хана Тохтамиша 1393до польс. короля Владислава IIЯгайла, щорічна данина й різнігрошові побори з нас. укр. земельнадходили саме до Б.о. У соціаль-но-екон. і мілітарному відношен-нях Б.о. була найрозвинутішою йнайпотужнішою ч. Золотоордин-ської д-ви. Тут найшвидше розви-валися феод. відносини і форму-валося велике феод. землеволо-діння у формі суюргала, виникалиординські міста й центри карбу-вання монет, сильніше проявля-лися в середовищі місц. знаті се-паратистські тенденції. Серйоз-

271БІЛА

А. Бізанц.

ного удару по єдності Б.о. завдавтемник Ногай, заснувавши в ос-танній чв. 13 ст. у зх. її ч. улус, по-літ. протиставлений ханській вла-ді. Але найбільших втрат Б.о. за-знала в результаті антиординськоїкампанії Великого князівства Ли-товського 1362: її подальше існу-вання у попередніх територіальних,політико-адм., екон. і соціокульт.формах стало неможливим. Від-тоді почався нестримний занепадБ.о. і Золотоординської д-ви вцілому, що призвів до її розпаду у20-х рр. 15 ст. на кілька ворогую-чих між собою ханств.

Літ.: Vernadsky G. The mongols andRussia. New Haven, 1953; Сафаргали-ев М.Г. Распад Золотой Орды. Са-ранск, 1960; Федоров-Давыдов Г.А. Ко-чевники Восточной Европы под влас-тью золотоордынских ханов. М., 1966;Його ж. Общественный строй ЗолотойОрды. М., 1973; Юдин В.П. Орды: Бе-лая, Синяя, Серая, Золотая. В кн.: Ка-захстан, Средняя и Центральная Азияв XVI—XVIII вв. Алма-Ата, 1983; Hal-perin Ch.J. Russia and the Golden Horde.Bloomington, 1985; Halkovic S.A. TheMongols оf the West. Bloomington, 1985;Егоров В.Л. Историческая географияЗолотой Орды. М., 1987; Шабуль-до Ф.М. Возвращаясь к синеводскойпроблеме: о некоторых результатах ипоследствиях антиордынской кампа-нии Великого княжества Литовского в1362 г. В кн.: Славяне и их соседи.Сборник тезисов 17 конференции па-мяти В.Д.Королюка: Славяне и коче-вой мир. М., 1998.

Ф.М. Шабульдо.

БІЛА РУСЬ (Білорусія, Білорусь,Біларусь) — термін для позначен-ня: різних регіонів пн.-сх. Русі в12—16 ст.; білорус. земель у вер-хів’ях Дніпра, Зх. Двіни та Німанув 14—20 ст. Відзначається синк-ретизмом та багатозначністю.Впродовж різних істор. періодіввикористовувався як: 1) назвапн.-зх. тер. в етногеогр. та етно-політ. контекстах; 2) істор. прав-нича дефініція в титулах рос. са-модержців; 3) елемент офіц. ім-перської доктрини «трьох руськихнародностей» — великоросів, ма-лоросів та білорусів (всерос. тріа-да — Велика, Мала та Біла Русь).

Протягом 12—16 ст. для вжит-ку терміна «Б.Р.» характерна мін-ливість геогр. локалізації та відсу-тність чіткої адресної спрямова-ності: застосовувався як щодовласне білорус. земель, так і сто-совно Ростовсько-СуздальськоїРусі, Великого князівства Москов-ського чи Рус. д-ви. Окремі вчені,зокрема В.Татищев, стверджу-ють, що назва Б.Р. вживалася вже

в Розкольницькому та Ростовсь-кому манускриптах під 1135. Де-фініція Б.Р., на думку дослідни-ків, побутувала в титулах великихкн.Юрія Долгорукого та Андрія Бо-голюбського. Історики пов’язуютьтермін «Б.Р.» з тер. Полоцькогокнязівства та з давньорус. земля-ми, на яких мешкали кривичі.Вважається, що одна з першихзгадок про Б.Р. в іноз. джерелахміститься в польс. хроніці Я.Чар-нковського бл. 1384. В іноз. дже-релах дефініція Б.Р. вживалася вширокому сенсі як синонім тер-мінів «Велика Русь», «Московія(Московщина)», а також у вузь-кому — для позначення Новго-родської та Псковської земель. ЗаІвана III Васильовича назва Б.Р.введена до титулу великого князямосковського. Деякі вчені вбача-ють у цьому сх. вплив, зокрема під-креслюють, що татари тривалийчас називали рос. царів «білимиімператорами». На карті італійцяФра-Мауро 1459 під назвою «Б.Р.»локалізовані моск. та новгород-ські землі. Пд.-нім. поет П.Зухен-варт наприкінці 14 — поч. 15 ст.згадує Б.Р. у своїх творах пропригоди лицарів, які воювали зЛитвою та Московією. На поч. 17ст. церк. ієрархи вживали термін«Б.Р.» для позначення земельМстиславського, Оршанського таМогильовського єпископств. 1655після успіхів рос. військ на тери-торії Б.Р. титул «Белыя России»введений до титулу рос. царів. Зсеред. 17 ст. цей термін здебіль-шого використовують для на-зивання білорус. земель. 1662 влистуванні папського нунція То-реса у Варшаві геогр. кордониБ.Р. визначалися «від Риги, сто-лиці Ліфлянції, до московськогокордону». 1766 у «Географічномусловнику» Х.Карпинського доБ.Р. віднесено землі Мстиславсь-кого, Полоцького, Вітебського таСмоленського воєводств. Стосов-но зх. ч. білорус. земель (ВерхнєПонімання) до 17—18 ст. побуту-вали назви: Чорна Русь, яку пов’я-зують з балтським топонімом«Кірсновія» («Чорна земля»), Ли-тов. Русь, Литва та ін. Від кін.18 ст. поняття Б.Р. вживалося дотер., які увійшли до Російської ім-перії після поділів Польщі 1772,1793, 1795. Поступово назва Б.Р.трансформувалась у термін «Біло-русія». Останній набув значногопоширення з об’єднанням (1796)Могильовського та Полоцькогонамісництв у Білорус. губ. До1840 ця дефініція використовува-

лася до земель, які входили доскладу Могильовської, Мінської(обидві — повністю), Вітебської,Гродненської та Віленської губ.(всі три — частково). З поч. 30-хрр. 19 ст. рос. царат провадив уБілорусії політику етнокульт. тамовної асиміляції (русифікації),виявами якої стали заборона гре-ко-катол. церкви, білорус. мови вділоводстві, освіті, богослужінніта ін. галузях сусп. життя. За ука-зом рос. імп. Миколи I від 18 лип.1840 назва Б.Р. (Білорусія) булазаборонена для вжитку в офіц.діловодстві. Натомість впровадже-ні терміни «Північно-Західнийкрай» та «Західна Росія». Термін«Б.Р.» побутував у неофіц. вжитку.Наприкінці 19 — поч. 20 ст. це по-няття здебільшого використовува-лося для позначення тер. Моги-льовської та Мінської губ. (всіхповітів), 6 повітів Віленської губ.(Ошмянський, Вілейський, Вілен-ський, Дісненський, Лідський,Свенцянський), 7 повітів Вітебсь-кої губ. (Вітебський, Веліжський,Городоцький, Дриссенський, Ле-пельський, Невельський, Полоць-кий), 5 повітів Гродненської губ.(Гродненський, Волковиський,Пружанський, Слонімський, Со-кольський). Мали місце й ін. ло-калізації.

За доби СРСР термін «Білору-сія» широко застосовувався в ет-нополіт. контексті як синонім од-нієї з рад. республік. Від 1992 ви-дозмінена форма терміна Б.Р. єофіц. назвою незалежної д-ви —Республіки Білорусь. Щодо інтер-претації значення словосполучен-ня «біла русь» побутують різніверсії: «вільна, велика та світлакраїна», тобто землі, вільні відмонголо-татар. панування, анти-теза стосовно Литов. або ЧорноїРусі («підкорена, мала країна»);регіон, заселений племенами, щоносили світлий одяг або малисвітлу пігментацію волосся таочей; тер., на яких мешкали хрис-тияни, на противагу Чорній Русі,нас. якої складали язичники, таін. Словосполучення «біла русь»,вірогідно, східного походження.Можливо, пов’язане з кочовою,тюркською істор.-культ. тради-цією, де сторони світу ототожню-валися з певним кольором (бі-лий — зх., чорний — пн. тощо).

Проблеми походження, інтер-претації та функціонального при-значення терміна «Б.Р.» й досі за-лишаються дискусійними. В суча-сній науці його застосовують зде-

272БІЛА

більшого у ретроспективномуплані.

Літ.: Лакиер А. История титуловгосударей России. «Журнал Минис-терства народного просвещения»,1847, № 4; Акты, относящиеся к исто-рии Южной и Западной России, т. 14.СПб., 1889; Карский Е.Ф. Белорусы:Введение к изучению языка и народ-ной словесности. Вильно, 1904; Люба-вский М.К. Очерк истории Литовско-Русского государства до Люблинскойунии включительно. М., 1915; Грушев-ський М. Велика, Мала і Біла Русь.«Україна», 1917, кн. 1/2; Анучин Д.Н. Квопросу о белорусской территории. Вкн.: Курс белорусоведения: Лекции,читанные в Белорусском народномуниверситете в Москве летом 1918 го-да. М., 1918—20; Любавский М.К. Ос-новные моменты истории Белоруссии.М., 1918; Турук Ф. Белорусское движе-ние: Очерк истории национального иреволюционного движения белорус-сов. М., 1921;Ильинский Г.А. К вопросуо происхождении названия «БелаяРусь». «Slavia», 1927, № 2/3; Соло-вьев А. Белая и Черная Русь (Опыт ис-торико-типологического анализа). Вкн.: Сборник Русского археологичес-кого общества вЮгославии, т. 3. Бел-град, 1940; Державин Н.С. Происхож-дение русского народа: великорусско-го, украинского и белорусского. М.,1944; Соловьев А. Великая, Малая и Бе-лая Русь. «Вопросы истории», 1947,№ 7;Пьянков А.П. Происхождение бело-русского народа. Минск, 1948; Тати-щев В.Н. Избранные труды по геогра-фии России. М., 1950; Акіншэвіч Л.Пра «Цывілізацыйныя Асновы» бела-рускага гістарычнага працэсу. «ЗапісыБеларускага Інституту Навукі і Маста-цтва», 1953, № 2; Юхо Я. Про назвуБєларусь. «Полымя», 1968, № 1; Анд-русяк М. Терміни «руський», «рось-кий», «російський» і «білоруський» впублікаціях XVI—XIX ст. В кн.: Збір-ник на пошану Івана Мірчука (1891—-1961). Мюнхен—Нью-Йорк—Париж—Вінніпег, 1974; Угрин К. Поняття «Ру-си-Русі» в західноєвропейській карто-графії XVI— XVIII ст. Мюнхен, 1975;Саливон И.И. и др. Очерки по антропо-логии Белоруссии. Минск, 1976; Ива-нов В.В. Цветовая символика в гео-графических названиях: в свете дан-ных о Белоруссии. В кн.: Балто-сла-вянские исследования. 1980. М., 1981;Улащик М.М. Белая и Черная Русь в«Кронике» Матвея Стрыйковского. Вкн.: Исследования по истории и исто-риографии феодализма. М., 1982; Імятвае — Белая Русь. Мінск, 1991; Рога-лев А.Ф. Белая Русь и Белорусы (В пои-сках истоков). Гомель, 1994.

О.В. Ясь.

БІЛА ЦЕРКВА — місто облас-ного підпорядкування Київ. обл.,райцентр. Розташов. на р. Рось(прит. Дніпра). Залізнична ст.Нас. 200 тис. осіб (2001).

Істор. попередником Б.Ц. бу-ло м.Юр’їв (Георгів, Гюргев, Юр-

гев), засноване 1032 ЯрославомМудрим як укріплений пункт настеповому прикордонні. Ниніш-ня назва вперше зустрічається влітописах 12 ст. Після зруйнуван-ня монголо-татарами та відбудо-ви місто перейшло під контрольВеликого князівства Литовського(1363). У серед. 16 ст. у Б.Ц. збу-довано замок-фортецю. Після Люб-лінської унії 1569 вона опиняєтьсяу складі Корони Польської як ста-роство (у володінні кн. В.-К. Ос-трозького). 1589 місто конфлікту-вало зі своїм патроном (див.Білоцерківське міське повстання1589—1590). Історія Б.Ц. тіснопов’язана з козац. рухом, її жителібрали участь у Косинського повс-танні 1591—1593, Наливайка повс-танні 1594—1596, у повстанні1638 під проводом Я.Острянина.Вона стала центром одного з 6 ко-зац. («старих») полків ще до поча-тку національної революції 1648—1676. Після 1648 — полкове містоБілоцерківського полку і, як ін. по-лкові міста, набула рис адм. цент-ру Укр. козац. д-ви. Після пораз-ки в Берестецькій битві 1651Б.Хмельницький зупинив тут польс.армію. Бої під Б.Ц. виснажили су-перників і змусили укласти комп-ромісний Білоцерківський договір1651. За Андрусівським договором(перемир’ям) 1667 місто залиша-лося під контролем Речі Посполи-тої. Уряд останньої бажав зроби-ти відбудований Білоцерківськийзамок опорним пунктом свого па-нування в регіоні. Проте під часповстання під проводом С.Палія(1702—04) замок здобули козаки.Вони також воліли бачити в Б.Ц.нову столицю козац. Правобе-режної України. Ці плани поділявтакож І.Мазепа, який перевіз сю-ди ч. гетьман. клейнодів. Місто бу-ло в центрі уваги походу гетьманаП.Орлика на Правобереж. Украї-ну 1711. Окупований росіянаминаприкінці 1708, Білоцерківськийзамок лише 1714 був повернутийПольщі. Протягом 18 ст. Білоцер-ківщина була охоплена гайдама-цьким рухом.

1775 місто перейшло у влас-ність магнатів Браницьких, якіпісля 2-го поділу Польщі 1793(див. Поділи Польщі 1772, 1793,1795) стали рос. підданими (1859до них у Б.Ц. на полювання при-їздив імп. Олександр II). Ф.-К. Бра-ницький заснував тут дендропарк«Олександрія». Нині це найбіль-ший (понад 200 га) архітектурнооформлений ландшафтний парк вУкраїні.

У 19 — на поч. 20 ст. місто,яке входило до складу Васильків-ського пов., виростає в один ізнайбільших торг. і пром. центрівКиївської губернії (1904 — 53,4 тис.осіб). Цьому сприяло прокладен-ня залізничної гілки Фастів —Знам’янка (нині місто Кіровогр.обл.), що 1876 пройшла черезБ.Ц. Як і повсюди на Правобе-режжі, значну ч. нас. міста скла-дали євреї (за переписом 1897 —53 % жителів). 1905 відбувся єв-рейс. погром.

За часів української революції1917—1921 Б.Ц. стала центромруху Вільного козацтва (кін. 1917),згодом звідси розпочалося проти-гетьманське повстання 1918 (див.Українська Держава), що привелодо влади Директорію УНР. 1919—20 проходили погроми єврейс.нас. Від 1923 — центр Білоцерків-ської округи Київ. губ. та рай-центр. Від 1932 — у складі Київ.обл. В роки Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945 під час гітлерівської окупаціїміста (від 16 лип. 1941 по 4 січ.1944) у Б.Ц. існував осередок рухуОпору.

Б.Ц. сьогодні знаходиться се-ред міст Київщини, які розвиваю-ться найдинамічніше.

Уродженцем міста є живопи-сець Л. Долинський. У Б.Ц. про-живали та відвідували її в різні ча-си Т.Шевченко, І.Сошенко, М.Ча-лий, І.Нечуй-Левицький, ШоломАлейхем, Ю.Смолич, Л.Курбас та ін.

Пам’ятки арх-ри: Свято-Ми-колаївська церква (1706); костьолсв. пророка Іоанна Хрестителя(1789); торгові ряди (1809—14);Спасо-Преображенський собор(1833); церква св. Марії Магдали-ни (1843) та інші.

Літ.: Похилевич Л. Сказания о на-селенных местностях Киевской губер-нии. К., 1864; Грисюк М. Парк «Олек-сандрія». К., 1967; ІМіС УРСР. Київ-ська область. К., 1971; Біла Церква:Шлях крізь віки: Історичний нариспро Білу Церкву. Біла Церква, 1994;Федотов В.М. Біла Церква: Нотаткиархітектора міста. Біла Церква, 1998.

Д.С. Вирський.

БІЛАНЮК Петро Борис (04.08.1932—08.09.1998) — укр. катол.священик, теолог, ред. час. «Зарідну церкву» (1966—72). Чл. НТШ,Укр. істор. т-ва, Канад. теологіч-ного т-ва, Амер. катол. істор.асоц., Міжнар. т-ва політ. психо-логії, Середньовічної акад. Аме-рики та ін. Н. в м-ку Заліщики. За-кінчив Духовну семінарію в Мон-

273БІЛАНЮК

реалі (Канада, 1953), Монреальсь-кий ун-т (1955). Навч. в Папсько-му ун-ті в Римі (1955—65). Докто-рати: Мюнхенський ун-т (1961) —теологія, історія Церкви; Україн-ський вільний університет в Мюн-хені (1972) — філософія. Викла-дав у 1960—70-х рр. в ун-ті Св.Михайла в Торонто (Канада), вУВУ та Фордемському ун-ті(США). Автор праць з історії укр.церкви та культури. Редагував ра-зом із Б.Стебельським «Ювілей-ний збірник наукових праць з на-годи 100- річчя НТШ і 25-річчяНТШ у Канаді» (Торонто, 1977).

П. у м. Торонто.Тв.: De Magisterio Ordinario Summi

Pontificis. Toronto, 1966; Українськацерква, її сучасне й майбутнє. Торон-то—Чикаго, 1966; The Fifth LateranCouncil (1512—1517) and the ЕasternChurches. Toronto, 1975; Studies inEastern Christianity, vol. 1—2. Toronto,1977, 1982.

Літ.: Ukrainians in North America:A Biographical Directory of NoteworthyMen and Women of Ukrainian Origin inthe United States and Canada. Cham-paign, 1975; Петро Біланюк. «БюлетеньКІУС», 1977, т. 2, № 1; Петро Біланюк.Там само, 1979, т. 3, № 2; Rеgister:Scholars, Researchers and Academic inUkrainian and Ukrainian Canada studiesin Canada. Edmonton, 1985/ 1986; Ма-рунчак М. Біографічний довідник доісторії українців Канади. Вінніпег,1986; Наукова хроніка: Відійшли у віч-ність: Петро Біланюк. «Українськийісторик», 1998, т. 35, № 1/4.

О.В. Ясь.

БІЛАС Василь («Оса»; 17.09.1911—23.12.1932) — чл. Україн-ської військової організації і Орга-нізації українських націоналістів.Н. в м. Трускавець. Закінчив 7класів нар. шк. Активно діяв ускладі бойової п’ятірки, організо-ваної З.Коссаком на Дрогобиччи-ні. Брав участь у експропріацій-них актах. Після нападу на по-штове від-ня в м. Городок 30 лист.1932 Б. та його дядька Д.Да-нилишина заарештували. В ходідосудового розслідування їх булотакож обвинувачено у вбивстві 29серп. 1931 у Трускавці Т.Голув-ка (за ін. даними, замах вчинивР.Шухевич). Суд, що проходив17—22 груд. 1932 у Львові, засудивБ. та Д.Данилишина до смерті.Наступного дня їх було повішеноу львів. тюрмі «Бригідки». Стратавикликала осуд і мала великийвплив на поширення діяльностіОУН на зх.-укр. землях. На знакпротесту місц. нас. бойкотувалопольс. алкогольні та тютюнові

підпр-ва (т. зв. протиалкогольна іпротитютюнова акції).

Літ.: Політичний терор і тероризмв Україні XIX—XX ст.: Історичнінариси. К., 2002.

В.І. Прилуцький.

БІЛАС Лев-Ростислав Ростисла-вич (н. 07.08.1922) — історик,політолог, бібліотекознавець. Н.в м.Львів. Навч. у Відні та Гей-дельберзі (Німеччина), 1954 —докторант у Гейдельберзькомуун-ті. 1957—59 — ред. часописів«Сучасна Україна» і «Українськалітературна газета». 1959—61 сту-діював тюркологію у Стамбуль-ському ун-ті. Від 1963 співпрацю-вав зі Східноєвропейських дослід-жень інститутом ім. В.Липин-ського у Філадельфії (США) якред. істор. секції та ред. повноговидання творів В.Липинського.Був наук. працівником Держ.б-ки в Гамбурзі (Німеччина). Від1984 — на пенсії, проживає по-близу м. Інсбрук (Австрія). Автордосліджень істор. спадщини М.Гру-шевського та В.Липинського, ста-тей з політ. розвитку України таін. д-в Сх. Європи, студій з біб-ліотекознавства та книгознавства.Працює також у галузі етнології.Досліджував погляди англ. філо-софа Т.Гоббса і переклав укр.мовою його твір «Бегемот» (1996).

Тв.: Geschichtsphilosophie und ide-ologische Voraussetzumgem der geschic-htlichen und politischen KonzeptionM.Hreševskyis. «Jahrbьcher fьr Geschic-hte Osteuropas», 1956, N 3.

Я.Д. Ісаєвич.

БІЛАШ Борислав Миколайович(н. 09.05.1929) — громад. діяч, до-слідник історії укр. шкільництва,поборник багатокультурності ймовної мозаїки в Канаді. Дійснийчл. УВАН.

Н. в м. Вінніпег (Канада) вродині вчителя. Навч. в Манітоб-ському ун-ті. 1957 дістав ступіньбакалавра, 1960 — магістра. 1971захистив докторську дис. в Укра-їнському вільному університеті.1969—75 працював асистентом, азгодом радником з питань багато-культурності й сучасних мов умін-ві к-ри та багатокультурності.Від 1975 — викл. методології укр.мови в Манітобському ун-ті.1962—64 керував освіт. курсамиосередку укр. к-ри й освіти, від1973 — голова Канадської асоц.учителів укр. мови, перший голо-ва Світ. координаційної вихов-но-освіт. ради, голова Крайового

центру укр. шкільних рад, чл. до-радчої групи мін-ва освіти пров.Манітоба, голова укр. програмно-го к-ту при департ. провінції,кілька разів обирався головоюМанітобської асоц. сучасних мов.Автор низки досліджень, у т.ч.«Англійсько-українське шкільни-цтво в державній системі Маніто-би» (Мюнхен—Вінніпег, 1984).

Літ.: Волиняк П. За багатокультур-ність в Канаді. «Нові дні», 1963, № 12;Західноканадський збірник. Едмон-тон, 1975; Ukrainians in North America.Champaign, 1975; Марунчак М. Біогра-фічний довідник до історії українцівКанади. Вінніпег, 1986.

О.О. Ковальчук.

БІЛАШ Віктор Федорович (1893—29.01.1938) — один з кер. махнов-ського руху (див. Н.Махно). Н. вс. Новоспасівка (нині с. Осипен-ко Бердянського р-ну Запоріз.обл.). 1918 на чолі новоспасівсь-кого партизан. загону вів бороть-бу проти австро-нім. військ (див.Австро-німецьких військ контрольнад територією України 1918) тарежиму гетьмана П.Скоропад-ського (див. Українська Держава),восени приєднався до повстанців,яких очолював Н.Махно. Воював ускладі 3-ї бригади 1-ї Задніпров-ської д-зії Червоної армії та Рево-люц. повстанської армії України(махновців). 1919—20 у різний часобіймав посаду нач. штабу, ко-мандував 2-ю бригадою, був чл.Реввійськради повстанської армії.17 лип. 1921 покинув Махна і по-дався із загоном повстанців наКубань, де 23 верес. 1921 заареш-тований чекістами. Перебуваючив харків. в’язниці, 22 квіт. 1922дав детальні свідчення у справіН.Махна, яку розглядав Верхов-ний трибунал при ВУЦВК(Н.Махна було визнано банди-том). За вказівкою і під наглядомчекістів Б. написав спогади промахновщину. 1923 його звільнено.У 1920—30-х рр. працював на«Південсталі» та ін. підпр-вах. Во-дночас — таємний агент НКВС,написав ще два варіанти своїхспогадів.

16 груд. 1937 заарештований.Тв.: Махновщина (Отрывки из во-

споминаний В.Белаша). «Летописьреволюции», 1928, № 3; Дороги Несто-ра Махна. К., 1993 [у співавт.].

Літ.: Яруцкий Л. Махно и махнов-цы. Мелитополь, 1990; Серьогін С. Тре-тій шлях. Гуляйполе, 1998.

В.М. Волковинський.

БІЛАШ Олександр Іванович(06.03.1931 — 06.05.2003) — укр.

274БІЛАС

В. Білас.

О.І. Білаш.

композитор і поет. Засл. діячмист-в УРСР (1969) Нар. арт.УРСР (1977; від 1991 — нар. арт.України), нар. арт. СРСР (1990).Герой України (2001). Н. вс. Градизьк (нині с-ще міськ. ти-пу Глобинського р-ну Полтав. об-л.) в сел. родині. Протягом1951—57 навч. на композиторсь-кому ф-ті Київ. консерваторії укласі М.Віленського. 1956—61 —викл. Київ. пед. ін-ту. З 1962 —чл. Спілки композиторів УРСР(СКУ; нині Національна спілкакомпозиторів України). З 1968 —заст. голови правління СКУ, а1976—94 — голова правління їїКиїв. орг-ції.

Найбільш відомий як автормузики до пісень (понад 260). Удоробку композитора (до 2001) 5опер, 4 оперети, 7 творів для сим-фонічного та духового оркестру, 3вокально-симфонічних твори, 7інструментальних та вокально-ін-струментальних творів, 3 цикливокальних творів та 1 хоровий.Написав музику до 8 драм. виставта 29 кіноф-мів, створив 2 циклипісень для дітей. З кін. 1970-х рр.чимало уваги приділив поетичнійтворчості. Після виходу в світ во-сьмої поетичної зб. (2000) Б. булоприйнято до Національної спілкиписьменників України.

Лауреат респ. премії ім. М.Ос-тровського (1966), всесоюзної пре-мії Ленінського комсомолу (1968),Держ. премії УРСР ім. Т.Г.Шев-ченка (1975).

П. у м. Київ.Літ.: Немирович І.О. Олександр Бі-

лаш. К., 1979; Немирович І.О., Сікор-ська І.М. Олександр Білаш — дві му-зи — два крила. К., 2001.

Г.Г. Єфіменко.

БІЛГОРОД — літописне місто направому березі р. Ірпінь (прит.Дніпра); нині с. Білогородка Ки-єво-Святошинського р-ну Київ.обл. Було другим (як і Вишгород)значним передмістям столиці Ки-ївської Русі. За свідченнями пись-мових джерел, збудоване 991.Місто складалося з двох укріпле-них ч. — дитинця та окольногограду заг. пл. бл. 100 га. Відіграва-ло значну роль в обороні Києва —було його зх. форпостом. Частотут сидів надійний союзник вел.київ. кн. (як правило, його син).Вірогідно, в місті розміщувався йкнязівський двір. У 12 ст. висту-пає як центр князівства, якепостійно перебувало під контро-лем Києва. 1117 Володимир Моно-

мах посадив тут свого синаМсти-слава Великого, а 1149Юрій Долго-рукий— сина Бориса. Втрата київ.князем цієї фортеці, по суті, озна-чала втрату ним і Києва. Напри-кінці 12 ст. тут утверджується Рю-рик Ростиславич — спочатку су-противник, а потім співправительвел. київ. кн. Святослава Всеволо-дича (1181—94). Зруйнований1240 під час монголо-татарськоїнавали.

Оборонні вали становили со-бою складну фортифікаційнуспоруду, важливими елементамиякої були кладка із цегли-сирцюта дерево-земляні конструкції.Для аристократичної ч. міста ха-рактерними були великі за роз-мірами житлові будівлі. Б. бувцентром єпископії. Про високийрівень культової арх-ри свідчатьзалишки двох храмів — тринеф-ної церкви св. Апостолів з трьомаапсидами (стіни були розписаніфресками та золотом по тиньку, апідлога викладена різнокольоро-вими полив’яними плитками) таневеликого одноапсидного храму,біля якого знайдено білокам’янийсаркофаг.

Літ.: Толочко П.П. Киев и Киевс-кая земля в эпоху феодальной раздро-бленности XII—XIII веков. К., 1980.

О.П. Моця.

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКАФОРТЕЦЯ (від 1503 до 1944 —Акерманська фортеця) — пам’яткаарх-ри фортифікаційних споруд15 ст. у м. Білгород-Дністровський.Фортеця (під назвою Білгород-ська) споруджена 1438—54 майст-ром Федорком. Заг. пл. фортеці —бл. 8 га, а разом з прифортечниммайданчиком — бл. 12 га. Довжи-на зовн. муру — майже 2 км, висо-та — бл. 7 м, товщина — бл. 6 м.

Фортеця у свій час мала важ-ливе стратегічне значення в По-дністров’ї. 1454—84 належала доМолдавського князівства. 1484—1812 була власністю Османськоїімперії. За Бухарестським мирнимдоговором 1812 Бессарабія і Акер-манська фортеця відійшли до Ро-сійської імперії. 1832 втратилавійськ. значення. Нині на тер.фортеці знаходиться філіал Білго-род-Дністровського краєзнавчогомузею.

Літ.: Богданович Л.А. Белгород наДнестре. СПб., 1910; Белгород-Днест-ровская крепость. Одесса, 1961; Клю-чик А.Г. Белгород-Днестровский. Одес-са, 1970; Білгород-Дністровська фор-теця. Одеса, 1971.

П.І. Скрипник.

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ(до 1944 — Акерман) — містообласного підпорядкування Одес.обл., райцентр. Розташов. направому березі Дніпровськоголиману, за 100 км від Одеси. Мор.порт, залізнична ст. Нас. 52 тис.осіб (2001).

У 6 ст. до н. е. на цьому місцівиникла грец. колонія Тіра. У 2-йпол. 1 ст. н. е. Тіра потрапила підзверхність Риму (див. Рим Старо-давній). У 8—9 ст. слов’ян. пле-

275БІЛГОРОД

Реконструкція укріплень Білгорода(за М.Г. Городцовимі Б.О. Рибаковим).

Білгород-Дністровськафортеця.

мена уличів і тиверців заснувалим. Білгород, у 12—13 ст. воноувійшло до складу Галицько-Во-линського князівства. В 13—15 ст.місто належало генуезцям, якіназвали його Монкастро (Мав-рокастро). Збереглися решткизбудованої ними фортеці. На поч.15 ст. місто увійшло до складуМолдавського князівства, невдовзістало столицею Нижньої Мол-давії під назвою Четата-Албе(Біла фортеця). 1484 захопленеОсманською імперією і переймено-ване 1503 на Акерман (Білийкамінь). Понад три століття містоперебувало під владою Осман-ської імперії. Під час російсько-турецької війни 1768—1774 та ро-сійсько-турецької війни 1787—1791Акерман двічі (1770, 1789) пере-ходив у руки рос. військ, але заумовами мирних договорів повер-тався Туреччині. За умовами Бу-харестського мирного договору 1812Акерман відійшов до Російськоїімперії. 1918—40 — у складі Ру-мунії. Від 1940 — у складі УРСР(див. Возз’єднання українських зе-мель в єдиній державі). 7 серп. —7 груд. 1940 центр Акерманськоїобл. і від 7 груд. 1940 у складі Із-маїльської області. В роки Великоївітчизняної війни Радянського Со-юзу 1941—1945 місто було підрумун. окупацією, яка тривала від25 лип. 1941 по 22 серп. 1944. 9 серп.1944, за два тижні до визволенняйого рад. військами, рад. урядоммісту було повернуто істор. назву;його стали називати Б.-Д. на від-міну від м. Бєлгород (нині місто вРФ). Від 1957 — райцентр.

Археол. пам’ятки: городищеТіра, середньовічний Білгород,підкурганний склеп антич. часу«Скіфська могила». Архіт. пам’-ятки: Вірм. та Грец. церкви 14—15 ст., фортеця (1438—54).

Літ.: ІМіС УРСР. Одеська область.К., 1969; Наниев П.И. Белгород-Дне-стровский: Путеводитель. Одесса, 1985.

Я.В. Верменич.

БІЛГОРОДСЬКА ОРДА (Бу-джацька, Добруджська, Мала Но-гайська) — об’єднання напівко-чових ногайських племен, щосформувалося у 2-му десятиріччі14 ст. і зайняло степи між гирла-ми Дністра й Дунаю від Білгорода(нині Білгород-Дністровський) доКілії. Степи сягали понад 200 кмдовжини і бл. 150 км ширини.Наприкінці 15 ст. ця тер. потра-пила під владу Османської імперії.1569 із прикаспійських степів донеї переселилося 30 тис. астра-

хансько-ногайських родин (див.Ногайська орда), яких з часом ста-ли називати буджацькими татара-ми. Назва походила від м-ка Бу-джак (нині с-ще міськ. типу, Мо-лдова) на Дністровському лимані,яке було їхнім гол. адм. центром.Масовий приплив ногайців у біл-городські (буджацькі) степи роз-почався на поч. 17 ст. Прибувалипереважно бідні, гнані голодомногайські татари. Б.о. перебувалау васальній залежності від Крим-ського ханства, а Акерман (ниніБілгород-Дністровський) з нав-колишніми землями вздовж Чор-ного м., придунайські землі нав-коло Кілії, Ізмаїла разом з Бенде-рами (нині місто в Молдові) булипід верховенством Туреччини.Центр. поселеннями Б.о. були:місто-фортеця Акерман, м-ко Ка-ушани (нині місто в Молдові), вякому містилася резиденція крим.хана під час його перебування вБ.о., м-ко Буджак, невелика фор-теця Паланка на Дністрі, м-коТатар-Бунар (Кара-Буна, Карбо-на) на р. Кагальник (нині м. Та-тарбунари), Тобак біля оз. Ялпуг(нині с. Табаки Болградськогор-ну Одес. обл.), Салкуца на р. Бот-на (нині Молдова). Переважнабільшість нас. мешкала улусами(кочовищами), від 80 до 90 улусів.Безпосереднє кер-во краєм здійс-нювали мурзи. Крим. хан періоди-чно призначав свого намісника вБ.о. з титулом сераскіра (із динас-тії Гіреїв). Нас. орди займалосяконярством, розведенням великоїрогатої худоби, овець, вирощуван-ням пшениці, жита, ячменю, про-са, зрідка — виноградарством.Унаслідок низького рівня розвит-ку продуктивних сил білгородськіногайці не могли себе прогодува-ти. У пошуках засобів до існуван-ня вони вдавалися до грабіжниць-ких нападів на сусідні землі з ме-тою захоплення здобичі. У 1-йпол. 17 ст. Б.о. могла виставити впохід від 15 до 30 тис. осіб.

Особливою агресивністю від-значався правитель Б.о. Канте-мір-мурза. Він часто очолювавнапади на Поділля, Галичину й Во-линь. Після Хотинської війни 1621турец. султан Осман II призначивКантеміра на пост паші Очакова,Сілістрії (нині м. Сілістра в Бол-гарії) і Бабадага (нині м. Бабадачв Румунії), поклав на нього обо-в’язки охоронця турец.-польс.порубіжжя і прийняв під своє без-посереднє покровительство. Вна-слідок цього Кантемір переставвизнавати васальну залежність від

Криму. Туреччина використову-вала Б.о. на чолі з Кантеміром дляприборкання непокірних ханів уКриму, а також спрямовувала їївторгнення в межі Речі Посполи-тої, насамперед на укр. землі.1628 Кантемір-мурза дістав титулвізира — правителя узбережжяЧорного м. й гирла Дунаю разом зСілістрією та Акерманом.Це при-звело до втручання його у внутр.життя Криму, засилля там чис-ленних його родичів і загостреннявнутр. боротьби між крим. і білго-родськими мурзами. У подальшо-му правителі Б.о. прагнули позба-витися верховенства і крим. хана,і султанської Туреччини. У ходіросійсько-турецької війни 1768—1774 Б.о. визнала протекторат Ро-сійської імперії (1770), пересели-лась у приазовські степи між Ка-м’янкою і м. Азов. Білгородськийстеп відійшов до Крим. ханства.Бендерський паша, скориставшисьпроголошеною незалежністю Крим.ханства від Туреччини (1774), заво-лодів краєм. Після Кримської вій-ни 1853—1856 більшість Б.о. еміг-рувала до Туреччини.

Літ.: Яворницький Д.І. Історія запо-розьких козаків, т. 1. К., 1990; Тун-манн. Крымское ханство. Симферо-поль, 1991.

В.В. Панашенко.

БІЛГОРОДСЬКИЙ ГОСТИ-НЕЦЬ, Стара житомирська дорога(Старе путище) — давній шлях,який з Києва через Білгород (Біло-городку) вів на Житомир, Пересо-пницю і Луцьк. Дещо змінив свійнапрям після спустошення Києвапід час монголо-татарської навалиу груд. 1240. У джерелах згадуєть-ся також під 1479, 1603 і 1605.

Літ.: Rulikowski E. Dawne drogi iszlaki na prawym brzegu Dniepru і ichznaczenie historyczne. «Ateneum», War-szawa, 1878, t. 3, z. 3; Руська (Волин-ська) метрика: Регести документів Ко-ронної канцелярії для українськихземель (Волинське, Київське, Брац-лавське, Чернігівське воєводства) 1569—1673. К., 2002.

В.В. Пришляк.

БІЛЕНЬКИЙ Ярослав (1883—1945) — педагог і науковець, гро-мад. та політ. діяч. Н. в м. Самбір.Нар. шк. закінчив у Самборі, піз-ніше навч. в Сокальській г-зії.Вищу освіту розпочав на філос.ф-ті Львів. ун-ту, а завершив уВіденському університеті.

Від 1906 — учитель укр. мовий літератури. За рос. окупації Га-личини в роки Першої світової вій-ни 1914 жив у Відні, а після відсту-

276БІЛГОРОДСЬКА

пу рос. військ працював дир. Яво-рівської г-зії. Листопадові події1918 (див. Листопадова націо-нально-демократична революція вГаличині 1918) застали Б. в м. Со-каль, де він був призначений ко-місаром уряду ЗахідноукраїнськоїНародної Республіки, видавав гро-мад.-політ. час. «Голос з-над Бу-гу». 1919 виїхав до м. Кам’янець-Подільський, де працював приМін-ві освіти уряду УНР, орга-нізовуючи укр. шкільництво. У1920—30-ті рр. — викл. укр. мовив Академічній гімназії у Львові.

Активний чл. т-ва «Українсь-ка громада», співробітник друко-ваних видань т-ва «Рідна школа»,а від 1932 — ред. ж. «Українськашкола».

1939—41 — викл. Львів. ун-ту.У лип. 1941 — секретар у Раді се-ньйорів, яку 24 лип. реорганізова-но в Українську національну раду уЛьвові на чолі з д-ром К.Ле-вицьким.

1944 працював у Львові, а піз-ніше переїхав до Самбора, де вчи-телював у пед. шк. Там і помер.

Літ.: Сениця П. Професори Укра-їнської академічної гімназії. В кн.:Ювілейна книга Української академіч-ної гімназії у Львові. Філадельфія—Мюнхен, 1978.

І.Я. Соляр.

БІЛЕЦЬ — міра об’єму, близькадо кварти (бл. 1 л). Поширена натер. Волині і Наддніпрянської Ук-раїни в 14 — серед. 17 ст. Служиладля виміру меду та горілки.

Літ.: Торгівля на Україні. XIV —середина XVII століття. Волинь і Над-дніпрянщина. К., 1990.

Н.О. Герасименко.

БІЛЕЦЬКИЙ Андрій Олександро-вич (12.08.1911—10.04.1995) —укр. вчений-філолог, антикозна-вець, перекладач. Д-р філол. н.(1952), проф. (1953). Син О.Білець-кого, брат П.Білецького. Н. вм. Харків. Закінчив філол. ф-тХарків. ін-ту проф. освіти (1933).1946—83 очолював каф-ру класи-чної філології і заг. мовознавствав Київ. ун-ті. Постійно читав різ-ні курси і спецкурси, був наук.кер. десятків дисертаційних дос-ліджень. Автор низки монографійі сотень статей. Творчі здобуткиБ. охоплюють кілька галузейзнання — філологію, історію, ар-хеологію, епіграфіку, міфологію,неоелліністику тощо. Значне міс-це в наук. діяльності займали до-слідження давньогрец. написівОльвії. Працюючи в Ін-ті архео-

логії 1988—89, Б. переклав укр.мовою «Історію в дев’яти книгах»Геродота (видрукувана 1993). Цеперше в Україні повне вид. творуславнозвісного «батька історії» зкоментарями.

П. у м. Київ. 1997 у Києвізасновано Наук. історико-філол.т-во ім. А.Білецького.

Літ.: Міжнародна наукова конфе-ренція пам’яті професора А.О.Білець-кого (1911—1995). Тези доповідей. К.,1996; Записки Історико-філологічноготовариства Андрія Білецького, вип.1—2. К., 1997—98.

А.С. Русяєва.

БІЛЕЦЬКИЙ Леонід Тимофійо-вич та його концепція поступу ук-раїнського літературознавства. Б.(05.05.1882—05.02.1955) — укр.літературознавець. Д-р філології(1936), президент Українськоївільної академії наук (1948—52),дійсний чл. НТШ. Н. в с. Листви-нівка Київ. губ. (нині село Наро-дицького р-ну Житомир. обл.).Закінчив екстерном Київ. класич-ну г-зію. У Київ. ун-ті під кер-вомпроф. В.Перетца вивчав рос. таукр. літ. і після завершення на-вчання (1913) був залишений дляпідготовки до професорськогозвання. Від 1918 — приват-доц.Українського державного Кам’я-нець-Подільського університету,1921—23 — викл. історії укр. літ. уЛьвівському таємному українсько-му університеті. 1923—25 на за-прошення Українського громад-ського комітету у Празі (Чехія)обіймав посаду ректора Україн-ського високого педагогічного інс-титуту ім. М.Драгоманова. Від1925 — приват-доц. каф-ри укр.літ., а од 1932 — проф. каф-риукр. права в галузі дослідженнястаровинних пам’яток Українсь-кого вільного університету в Празі(на цій посаді працював до 1945).Одночасно з 1938 — д-р філософіїКарлового ун-ту в Празі. Передвступом рад. військ у Прагу пере-брався до м. Ульм (Німеччина),що входило до амер. окупаційноїзони. У таборах для переміщенихосіб розробляв навч. плани длянар. шкіл, г-зій, УВУ. Кер. культ.-освіт. від. Центр. представництваукр. еміграції в Німеччині. 1949переїхав на постійне проживаннядо Канади й оселився у Вінніпезі.Дир. осередку укр. к-ри й освіти уВінніпезі, голова Культ.-освіт. ра-ди К-ту українців Канади, проф.колегії св. Андрея. У цей періодздійснив 4-томне вид. творівТ.Шевченка, яке відрізнялося від

попереднього тим, що твори пое-та були подані за первісними ва-ріантами.

Коло наук. зацікавлень Б.охоплювало проблеми теорії та іс-торії літ., а також літ. критики,але осн. його праці стосувалисясфери методології. Власний підхіддо аналізу худож. літ. Б. розроблявна основі положень психологічноїшк. О.Потебні, доповнивши їхздобутками філол., культ.-істор.,компаративістичної та ін. шкіл.Перша книжка вченого «Поезія таїї критика» (Львів, 1921) ґрунту-ється на ідеях О.Потебні, що пси-хологічні умови виникнення сло-ва такі ж, як і виникнення худож.образу й цілого твору. ЗгодомБ. зосередився на таких темах:еволюція уявлення: від міфу дометафори; зовн. й внутр. формитвору; етапи акту творення та ак-тивний характер читацького сприй-няття тощо. Значну увагу при-діляв дослідженню естетичноїконцепції О.Потебні («Перспек-тиви літературно-наукової крити-ки», 1924), намагався рекон-струювати цілісну систему погля-дів останнього на літературу.

Б. поставив своїм завданнямрозкрити етапи становлення укр.літературознавчої думки в конте-ксті розвитку літературознавчихконцепцій у Європі. Цьому при-свячена фундаментальна праця«Основи української літератур-но-наукової критики» (Прага,1925; К., 1998). Вона й досі зали-шається найґрунтовнішим до-слідженням методологічних аспе-ктів укр. літературознавчої думкивід поетик професорів Києво-Мо-гилянської академії 17—18 ст. допраць укр. літературознавців поч.20 ст. Формування літературоз-навчої думки в Україні Б. зарахо-вує до 2-ї пол. 17 ст., коли була за-снована Києво-Могилянська акад.,що стала важливим центром ре-ліг. і культ.-просвітницьких ідей,які поширилися далеко за межіУкраїни. Заслугою цієї шк. Б. вва-жає передусім те, що вона створи-ла наук. традицію укр. літературо-знавства, заклала основу її даль-шого розвитку протягом 19—20 ст. Він «реабілітує» літ., якатворилася книжною мовою тогочасу і яку в 19 і почасти 20 ст. ого-лосили схоластичною, чужою йнезрозумілою сучасному читачеві.В праці показано, що літературо-знавчі школи, які виникали в Єв-ропі, проникали в Україну з де-яким запізненням і переважно че-рез посередників, тут вони пере-пліталися і взаємодіяли між со-

277БІЛЕЦЬКИЙ

Л.Т. Білецький.

бою. До того ж укр. літературоз-навці були не просто популяриза-торами зх.-європ. літературознав-чих концепцій, а творчо розвива-ли їх, виходячи з нац. характеру іособливостей поступу укр. літ.Констатуючи, що в М.Максимо-вича і М.Костомарова принципиміфологічної шк. поєднані зпринципами культ.-істор. шк., вО.Потебні психологічний підхіддоповнюється рисами порівняль-но-істор. підходу, а в працях І.Фран-ка простежується еволюція відсоціологічного підходу до естети-ко-психологічного, Б. намагавсяоб’єднувати принципи міфоло-гічної, культ.-істор. та компара-тивістичної шкіл у ширшу катего-рію — істор. школу.

Спираючись на світогляд фі-лос. позитивізму, дослідник до-тримується принципу історизму впідході до конкретних літературо-знавчих концепцій, бачить нетільки можливості, а й межі кож-ної з них, що випливають з її осн.методологічної засади. Зокрема,характеризуючи міфологічну шк.як перший етап істор. школи, Б.зауважував, що її представники —М.Максимович, О.Бодянський,П.Куліш та ін. розглядали літ. твіряк сусп.-істор. документ, тракту-вали худож. літ. як сукупність ус-них і писаних творів, у яких від-билася душа народу, вірністьжиттю, але часто ігнорували ху-дож. твір як самостійну естетичнукатегорію. Ця обмеженість істор.шк. ще виразніше виявилася впізнішому намаганні інтерпрету-вати худож. твір з позицій тієї чиін. ідеології, що йшло, з одногобоку, від звуженого трактуванняідей заснованої культ.-істор. шк.І.Тена з його тріадою «раса»,«середовище», «момент», а з ін. —від впливу т. зв. реальної критикиМ.Добролюбова, яка ставилася дохудож. твору як до явища реаль-ної дійсності.

Б. розглядає розвиток літера-турознавчої думки як ціліснийпроцес. Щоправда, в опублікова-них працях він не вдавався до ви-світлення новітніх теор. концеп-цій. Побачила світ тільки 1-шакн. його узагальненого дослід-ження. До 2-ї мав увійти розгляддвох найголовніших шкіл літера-турознавства — психологічної,розробленої у «Перспективах лі-тературно-наукової критики», тафілол., що включала й формаль-но-поетичну теорію, яка мала бу-ти репрезентована укр. вченимиЮ.Меженком та Б.Якубським.

Характерно, що на відміну відД.Чижевського та В.Сімовича, Б.залишився осторонь ідей Празь-кого лінгвістичного гуртка струк-туралістів. Судячи із зацікавленьученого, він був людиною радше19, аніж 20 ст., орієнтованою нагуманістичні та естетичні вартос-ті, утверджені традицією.

Серед пріоритетів Б. як істо-рика літ. та критика була твор-чість Т.Шевченка, І.Франка, М.Ко-цюбинського, В.Самійленка, М.Во-роного, П.Тичини, але його увагине привернула творчість предста-вників тогочасного празького літ.середовища, зокрема поезія Є.Ма-ланюка, О.Стефановича, О.Ляту-ринської та ін. Заслуговує на ува-гу монографія Б. «“Руська Прав-да” й історія її тексту», над якоюучений працював протягом 1930-х рр.На жаль, завершений варіантпраці втрачений, первісний із до-датковими матеріалами був підго-товлений до друку Ю.Книшем івиданий 1993 у Вінніпезі. На ос-нові аналізу пам’ятки Б. дово-дить, що чим «ближчим» є текстчисленних її варіантів до найста-рішого, тобто до первісного дже-рела, тим мова його є більш бли-зькою до мови староукр. періодукняжої доби.

Тв.: Перспектива в літературнійкритиці. 1925; Принципи в літератур-ному дослідженні і критиці. 1927; Істо-рія української літератури. Аугсбург,1947; Марко Вовчок та її творчість.1948; Віруючий Шевченко. Вінніпег,1949; Три сильветки (Про Марка Вов-чка, О.Кобилянську, Лесю Українку).Вінніпег, 1951; Українські піонери вКанаді. Вінніпег, 1951; Перша читан-ка: Підручник. 1951; Рідне слово: Під-ручник. Вінніпег, 1956.

Літ.: Мандрика М. Леонід Білець-кий. Вінніпег, 1957; Ільницький М. Іс-торик українського літературознавст-ва. В кн.: Критики і критерії. Львів,1998.

М.М. Ільницький.

БІЛЕЦЬКИЙ Олександр Іванович(02.11(21.10).1884—02.08.1961) —укр. історик літератури. Акад. АНУРСР (1939), акад. АН СРСР(1958). Засл. діяч н. УРСР (1941).Батько А.Білецького і П.Білець-кого. Н. поблизу Казані (нинімісто в Татарстані, РФ) в сім’ї аг-ронома. Вчився в Казанській, апотім Харків. г-зіях. Закінчив1907 історико-філол. ф-т Харків.ун-ту. 1918 захистив магістерськудис. Читав лекції у Харків., Київ.ун-тах, ін. вузах. 1939—41 і з 1944до кінця життя очолював Ін-тлітератури АН УРСР. 1946—48 —

віце-президент АН УРСР, гол.ред. ж. «Радянське літературозна-вство». Автор численних праць зтеорії літ., з історії давньої та но-вої укр. літ., а також з історії зх. тарос. літератур.

Значна ч. досліджень Б. при-свячена проблемам давньої йсучасної укр. літ. Вивчав творчістьС.Полоцького, І.Вишенського, Г.Ско-вороди. Всебічно проаналізував ху-дож. досягнення І.Котляревсько-го, Г.Квітки-Основ’яненка, Мар-ка Вовчка, І.Нечуя-Левицького,Па-наса Мирного, М.Коцюбинського,Лесі Українки. Особливу увагуприділив обґрунтуванню визнач-ного місця Т.Шевченка в світ. літ.Вперше в рад. Україні поставивпитання про світ. значення укр.літ., її місце в світ. літ. процесі.

Досліджував рос. класичну літ.Ґрунтовні дослідження присвяче-но творчості Ф.Достоєвського,М.Лєскова, І.Тургенєва, О.Пуш-кіна, М.Лермонтова, М.Гоголя таін. Однією з гол. тем у наук. пра-цях була тема єднання двох літ. —укр. та рос.: «Шевченко і російсь-ка культура», «Шевченко і сло-в’янство» (1953), «Гоголь і україн-ська література» (1954), «Шляхирозвитку російсько-українськогоєднання» та ін. Був одним із кра-щих знавців антич. та зх.-європ.літ. Склав кілька хрестоматій зісторії зарубіжних літ. в укр. пе-рекладах. Плідно працював у га-лузі теорії літ., розробляв пробле-ми мист-ва слова, природи і фун-кцій літ. як різновиду мист-ва,психологію літ.-худож. творчостіта ін.

Був одним із найавторитет-ніших кер. молодих дослідників.

П. у м. Київ.Літ.: Гудзій М.К. Олександр Івано-

вич Білецький. К., 1959; Про Олексан-дра Білецького. Спогади, статті. К.,1984.

Л.А. Шевченко.

БІЛЕЦЬКИЙ Платон Олександ-рович (08.11.1922—05.05.1998) —укр. мистецтвознавець і худож-ник. Син О.Білецького, брат А.Бі-лецького. Н. в м. Харків. Навч.1939—41 у Харків. худож. уч-щі,1943—44 — у Моск. та 1944—49 —Київ. худож. ін-тах. Від 1957 по-чав працювати як учений в галузімистецтвознавства. Від 1959 —викл., від 1969 — проф. Київ. ху-дож. ін-ту. Автор наук. праць з те-орії та історії укр. мист-ва, зокре-ма: «Георгій Іванович Нарбут.Нарис про життя і творчість»(1959), «Козак Мамай. Українськанародна картина» (1960), «Ук-

278БІЛЕЦЬКИЙ

О.І. Білецький.

П.О. Білецький.

раїнське мистецтво у світовомухудожньому процесі» (1974), «Ук-раїнський портретний живопис17—18 ст.» (1981). Найвідомішіживописні тв. — портрети І.Фран-ка (1951), М.Гоголя (1952), Ю.Шум-ського (1954), «Іспанський танок»(1956—57). Лауреат Держ. преміїУРСР ім. Т.Шевченка (1982).

П. у м. Київ.Літ.: Кара-Васильєва Т., Фомен-

ко В. Вчений і художник Платон Біле-цький (До 75-річчя від дня народжен-ня). «Народна творчість та етногра-фія», 1977, № 4; Митці України. К.,1992; Побожій С.І. Історик мистецтваПлатон Білецький. «Українське мис-тецтвознавство», 1993, вип. 1; ПлатонОлександрович Білецький (Некролог).«Народна творчість та етнографія»,1998, № 4.

С.І. Кот.

БІЛЕЦЬКИЙ-НОСЕНКО ПавлоПавлович (27(16).08.1774 — 23(11).06.1856) — педагог, етног-раф, письменник. Н. в м. Прилу-ки. Походив із старовинного ко-зац.-старшинського роду. 1793 за-кінчив шляхетський сухопутнийкадетський корпус у Санкт-Пе-тербурзі. Деякий час перебував навійськ. службі. Брав участь у битвіпри Очакові (1788) та в штурміПраги, передмістя Варшави (1794).1798 вийшов у відставку в чинікапітана й оселився у Прилуках.1804 — підсудок Прилуцького по-вітового земського суду. 1798 за-снував двокласне нар. уч-ще, піз-ніше перетворене на трикласнеповітове, та приватний пансіондля шляхетних дітей, що існувавдо 30-х рр. 19 ст. Його творча спа-дщина надзвичайно різноманіт-на. Він залишив понад 60 творів збагатьох галузей знання — історії,філософії, медицини, с. госп-ва,філології, етнографії, фольклори-стики тощо. Осн. з них: «Сказкина малороссийском языке» (1812);«Баллады на малороссийском язы-ке» (1822—29); «Зиновий БогданХмельницкий» (1829); «Лингвис-тические памятники поверий умалороссиян, их свадебные обря-ды с народными песнями» (1839—40). Б.-Н. підтримував тісні зв’яз-ки з наук. колами — Т-вом наукпри Харків. ун-ті та Вільнимекон. т-вом. Перекладав рос. таукр. мовами худож. тв. франц.письменників. У літ. творчостібув послідовником І.Котлярев-ського.

П. у с. Лапинці (нині в складім. Прилуки).

Тв.: Словник української мови.К., 1966; Поезії. К., 1973.

Літ.: Список сочинений П.П.Бе-лецкого-Носенко. «Московитянин»,т. 2, № 8, кн. 2, 1855; Петров Н.И.Очерки истории украинской литерату-ры XIX столетия. К., 1884;Маслов В.И.Неизданный роман П.П. Белецкого-Носенко «Зиновий Богдан Хмельниц-кий (1829)». «Наукові записки Київ-ського Університету», 1954, № 13,вип. 2.

В.В.Томазов.

БІЛЕЦЬКІ-НОСЕНКИ — ко-зац.-старшинський, згодом дво-рянський рід, що походив відправобереж. шляхтича Івана Біле-цького (р. н. невід. — перед 1665).Іван був одружений з сестроюприлуцького полкового писаряСемена Раковича Анастасією (р.н. невід. — 1721), яка після йогосмерті вдруге вийшла заміж — заприлуцького полк. (1708—14) і ге-нерального суддю (1714—15) ІванаЯремовича Носа. Нащадки відшлюбу Анастасії з Білецькимприєднали до свого прізвища ро-дове ім’я вітчима та стали зватисяБ.-Н. Пасерб Івана Носа — ІванІванович Б.-Н. (р. н. невід. —1709) посідав уряд сотника среб-рянського (1680), онук — ПетроІванович (р. н. невід. — 1734) —прилуцького полкового хорунжо-го (1709, 1720—24), прилуцькогополкового сотника (1724—33) таприлуцького наказного полк.(1728—29), правнук — НикифорПетрович (р. н. невід. — 1761) —прилуцького полкового осавула(1738—61). З цього роду походитьі відомий педагог, етнограф таписьменник Павло ПетровичБілецький-Носенко (1774—1856).

Рід. Б.-Н. внесений до 2-х ч.Родовідних книг Полтав. та Чер-ніг. губерній.

Літ.: Модзалевский В.Л. Малорос-сийский родословник, т. 1. К., 1908.

В.В. Томазов.

БІЛИЙ Володимир Васильович(27.10.1894—22.11.1937) — педа-гог, етнограф, один із організато-рів краєзнавчого руху в Україні.Н. в с. Костянтинівка Полтав.губ. (нині село Сахновщинськогор-ну Харків. обл.). 1920 закінчивісторико-філол. ф-т Київ. ун-ту.Працював викл. народознавства,укр. мови та літ. у Переяслав. пед.технікумі, від 1922 — у технікумахта трудових шк. Києва, водночаспроводив наук. дослідження у га-лузі літ., фольклору та етнографії,надсилав свої наук. розвідки доЕтнографічної комісії при ВУАН.Від кін. 1924 працював зав. ет-ногр. від. Катериносл. краєзнав-

чого музею. Під впливом Д.Явор-ницького у жовт. 1925 вступив доаспірантури Катериносл. н.-д.каф-ри українознавства, а від січ.1926 продовжив навчання в ас-пірантурі каф-ри мовознавства іліт. при Київ. ін-ті нар. освіти.Навчання поєднував з роботою вЕтногр. комісії при ВУАН, чл.якої був від 1924: опрацьовувавтеор. проблеми фольклору, буводним із ентузіастів популяриза-ції краєзнавства серед широкихсел. мас, редагував «Етногра-фічний вісник» ВУАН. Від поч.1930-х рр. — кер. Етногр. комісії,чл. бюро Істор. циклу ВУАН,ст.н.с. ВУАН. 1934 звільнений зроботи за сфальсифікованимизвинуваченнями в порушенні ка-дрової політики, гальмуванні пе-ребудови роботи істор. установВУАН і популяризації ворожоїпродукції. 20 черв. 1937 заареш-тований за звинуваченням в акти-вній діяльності в укр. нац. орг-ціїнаук. працівників ВУАН. 22 лис-топ. 1937 страчений у Києві.

Автор численних наук. праць,написаних укр. мовою. Середних — наук. ст. «Типи сучасногосела», «Минуле етнографії наДніпропетровщині», а також мо-нографія «С.Д.Ніс і його етногра-фічна діяльність».

Літ.: Бабенко Л. Ціна гідності —смерть (В.В.Білий). В кн.: Репресованекраєзнавство (20—30-ті роки). К.,1991.

О.Д. Кузьминська.

БІЛИЙ РУХ в Україні. Б. р. — ан-тибільшовицький рух 1917—20.Отримав назву за аналогією з мо-нархістським повстанським ру-хом під час Французької революціїкінця 18 століття (прапор монар-хістів був білого кольору). Осн.політ. платформа Б. р. в Украї-ні — встановлення військ. дикта-тури для порятунку і відновлення«єдиної та неподільної Росії».

Події в Україні 1917—18 булилише опосередковано пов’язані зБ. р. У берез.—квіт. 1918 по тер.України за маршрутом Ясси—Дон, ліквідуючи рад. установи тазнищуючи більшовицькі військ.формування, пройшов доброво-льчий загін полк. М.Дроздов-ського. В Українській Державінеофіційно діяло представництвоДобровольчої армії на чолі з ген.П.Ломновським. Пропозиції ге-тьмана П.Скоропадського проспільну боротьбу з більшовикамиген.-лейтенант А.Денікін відкинув,

279БІЛИЙ

П.П. Білецький-Носенко.

бо це означало б визнання неза-лежності України де-факто.

Дії Б. р. 1919—20 безпосеред-ньо пов’язані з Україною. Навес-ні 1919 ЗС Пд. Росії під проводомА.Денікіна захопили Донбас і ве-лику тер. від Харкова до Катери-нослава (нині Дніпропетровськ) іХерсона. В ході заг. наступу де-нікінців на Москву восени 1919була загарбана майже вся Украї-на. На окупованій денікінцямиукр. землі (див. Денікіна режим вУкраїні 1919–1920) проголошува-лася ідея «єдиної та неподільноїРосії», здійснювалися погромиукр. культ. установ і шкіл, прово-дилися масові репресії проти укр.інтелігенції. Незважаючи на від-верту антиукр. політику денікін-ської адміністрації, укр. уряд на-магався порозумітися з команду-ванням ЗС Пд. Росії для організа-

ції спільних дій проти Червоноїармії (див. Радянська армія). Укр.армія намагалась уникати зброй-них сутичок з денікінцями. Протена поч. жовт. 1919 Добровольчаармія перейшла в наступ протиАрмії Української Народної Респуб-ліки. Попри значну допомогу чис-ленних повстанських загонів тареволюц. повстанської армії Ук-раїни Н.Махна, які діяли в тилуденікінських військ, знекровленапостійними боями та епідемічни-ми хворобами Армія УНР зазналапоразки. Наслідком цього сталопідписання 6 листоп. 1919 сепарат-ної угоди між командуванням До-бровольчої армії та УкраїнськоїГалицької армії про входження ос-танньої до складу ЗС Пд. Росії. Вході контрнаступу червоного Пів-денного фронту 11 жовт. — 18 лис-топ. 1919 денікінські війська за-

знали нищівної поразки. За цихумов командування Добровольчоїармії почало шукати порозумінняз повстанськими загонами та Ар-мією УНР, але останні відмови-лися від співпраці. Залишки ЗСПд. Росії відступили до Криму, деутворили Російську армію на чолі зген.-лейтенантом П.Врангелем.

7 черв. 1920 Рос. армія розпо-чала наступальні дії на Пд. Украї-ни, захопивши Пн. Таврію та пд. ч.Катеринославщини. 28 жовт. 1920розпочався контрнаступ червоногоПд. фронту, в ході якого було роз-громлено значні сили врангелівціву Таврії, подолано Перекопські йЧонгарські укріплення й захопленоКрим. Залишки армії на чолі з ген.П.Врангелем у листоп. 1920 еваку-ювалися до Туреччини.

Літ.: Деникин А.И. Поход на Моск-ву (Очерки русской смуты). К., 1990;

280БІЛИЙ

Удовиченко О.І. Україна у війні за дер-Удовиченко О.І. Україна у війні за дер-жавність. К., 1995.

А.О. Буравченков.

БІЛИЙ Сава (р. н. невід. —1795) — полковник Чорноморсько-го козацького війська. Брав актив-ну участь у російсько-турецькійвійні 1787—1791, зокрема у Бере-занської фортеці штурмі 1788, би-твах з турками під Очаковом, Бен-дерами (нині місто в Молдові),Ізмаїлом. Очолив перший загінчорноморців-переселенців з-заПд. Бугу на Кубань, який налічу-вав 3847 піших козаків з гармата-ми і був відправлений на 51 човні.Флотилія на чолі з Б. у супроводіяхти з бригадиром Пустошкіним,спеціально відрядженим для цієїмети до козаків царським урядом,вирушила 16 серп. 1792 з Очаків-ського лиману і 25 серп. прибуладо Тамані (нині село Краснодар-

ського краю, РФ). Це були першіпереселенці Чорномор. козац.війська, які ступили на кубанськуземлю. Козац. човни було розван-тажено, гармати й припаси дляних залишено на деякий час уФанагорійській фортеці, гол. си-ли козаків розташов. у Тамані, ачастину на човнах відправлено влимани біля гирла Кубані як вар-товий загін для спостереження зачеркесами. Після переселення наКубань Б. переважно мешкав уТамані, хоч мав виділене йомупід буд-во місце в Єкатеринодарі(нині м. Краснодар, РФ). Буву дружніх стосунках з військ. суд-дею М.Гуликом.

П. у станиці Тамань.Літ.: Щербина Ф.А. История Ку-

банского казачьего войска, т. 1. Екате-ринодар, 1910; Очерки истории Куба-ни с древнейших времен по 1920 г.Краснодар, 1996; Энциклопедический

словарь по истории Кубани с древней-ших времен до октября 1917 г. Красно-дар, 1997.

Є.Д. Петренко.

БІЛИЙ Сидір Гнатович (1735—1788) — кошовий отаман Військавірних козаків, яке було ств. пе-ред початком російсько-турецькоївійни 1787—1791 з колиш. запо-роз. козаків. Наприкінці 1774, пе-ребуваючи на посаді військ. оса-вула, очолив депутацію запороз.козаків до царського уряду з кло-потанням про захист прав і во-лодінь запорожців. У той час, ко-ли Б. перебував з депутацією уСанкт-Петербурзі, рос. військапід кер-вом ген. П.Текелія зруй-нували Запорозьку Січ. Після зни-щення Січі Б. наполегливо кло-потав про створення козац. війсь-ка. 1783 Г.Потьомкін доручив йо-му зібрати козаків-добровольців і

281БІЛИЙ

сформувати з них тисячний полк.1787 Б. був серед козац. старшин,які передали звернення до імп.Катерини II (під час її перебуван-ня у м. Кременчук), в якому йшло-ся про створення нового козац.війська, а також пропонувалисяпослуги в майбутній війні зОсманською імперією. У січ. 1788Б. обрано кошовим отаманом но-воств. Війська вірних козаків. 27лют. 1788 отримав передані йому

царським урядом запороз. прапо-ри, перначі та булаву. У бою з ту-рец. флотилією під Очаковом 11черв. 1788 Б. смертельно поране-но, і 17 черв. він помер. Похова-ний в Кінбурзькій Олександрів-ській церкві.

Літ.: Щербина Ф.А. История Ку-банского казачьего войска, т. 1. Екате-ринодар, 1910; Казачий словарь-спра-вочник, т. 1. Кливленд, 1966.

Є.Д. Петренко.

БІЛИК Іван Іванович (н. 17.01.1929) — письменник, журна-ліст, перекладач. Н. в с. Градизьк(нині с-ще міськ. типу Глобинсь-кого р-ну Полтав. обл.) в сел. ро-дині. Викладав у сільс. шк. Від1956 почав друкуватися. По закін-ченні ф-ту журналістики Київ.ун-ту, де вчився 1956—61, працю-вав у редакціях газ. «Робітнича га-зета», «Молодь України», «Літера-турна газета». Від 1967 — чл.Спілки письменників СРСР. Піс-ля публікації роману «Меч Арея»(1972) Б. звільнено з роботи, а«ідейно хибний» твір вилучено зб-к, ще не продані екземплярипущено під ніж. Протягом 5 роківБ. поневірявся без роботи. Тимчасом «Меч Арея» видано уВеликій Британії, США і Канаді.Справа Б. набула небажаного длярад. влади розголосу; тоді тер-міново було опубл. роман Б.«День народження Золотої Риб-ки» (1977) про буд-во ГЕС, шкід-ливої для навколишнього середо-вища; автора прийняли на редак-торську роботу в ж. «Всесвіт». Пе-ру Б. належать також романи«Танго» (1968; про життя укр.еміграції), «Земля королеви Мод»(1982), «Похорон богів» (1986;про Київську Русь 9—10 ст.), «Дикібілі коні» (1989; про похід персь-кого царя Дарія I в Скіфію у 6 ст.до н.е.), «Золотий Ра» (вільнийпереказ «Історій» Геродота, Держ.премія України ім. Т.Шевченка,1992), «Не дратуйте грифонів»(1993, Всеукр. премія ім. М.Ста-рицького), «Яр» (про боротьбу укр.націоналістів за державність, якийбл. 30 років пролежав у шухляді)та «Цар і раб» (про стародавніхскіфів). Переклав понад 20 рома-нів болг. письменників (А.Гуляш-ки, Б.Райнова, П.Вежинова та ін.).

Літ.: Климишин М. Роман «МечАрея» на славу України. «Визвольнийшлях», 1978, № 2; Письменники Ра-дянської України. 1917—1987. К., 1988;Кравченко І. Іван Білик і його роман«Похорон богів». «Вітчизна», 1988,№ 5; Славинський М. Добриня, Воло-димир та інші… «Київ», 1988, № 2;Мо-гиленко А. Чтоб кесарево не было без-божным. «Радуга», 1992, № 1—2; Ми-хайленко А. Відтворювати історичнеобличчя України. «ЛУ», 1996, 18 квіт.;Чикирисов Ю. Незвичний автограф.Там само, 1996, 25 квіт.

Г.П. Герасимова.

БІЛИКИ — с-ще міськ. типу Ко-беляцького р-ну Полтав. обл. Роз-ташов. на правому березі р. Вор-скла (прит. Дніпра). Нас. 6,4 тис.осіб (1990).

282БІЛИК

І.І. Білик.

Засноване як стратегічнийпункт у 1-й пол. 17 ст. За перепи-сом 1765 — козац. поселення, щовходило до складу Полтавськогополку.

1923—25 — райцентр, а від3 черв. 1925 — у Кобеляцькомур-ні Полтавської округи. Від 1932у складі Харків. обл., від 1937 —Полтав. обл. В роки Великої віт-чизняної війни Радянського Союзу1941—1945 під час гітлерівськоїокупації (16 серп. 1941 — 24 серп.1943) на примусові роботи доНімеччини було вивезено 224 жи-теля Б.

У Б. — літ.-меморіальний му-зей Мате Залки, Білицький музейісторії та художньо-ужитковогомист-ва.

Уродженцями Б. є Герой Рад.Союзу Ф. Марченко, укр. пись-менник В.Замковий.

Пам’ятники: Т.Шевченкові,Мате Залці, Ф.Марченку, братсь-ка могила воїнів, які загинули підчас визволення с-ща від гітлерів-ців.

Літ.: Полтавщина: Енциклопедич-ний довідник. К., 1992.

О.Г. Бажан.

БІЛИНСЬКИЙ Михайло Івано-вич (04.11.1888—17.11.1921) —укр. військ. діяч, контр-адміралВМФ УНР. Н. в с. Драбове-Баря-тинське (нині смт Драбів Черкас.обл.). Закінчив Мор. кадетськийкорпус (1909, Санкт-Петербург),служив на Балт. флоті. УчасникПершої світової війни, пом. ко-мандира 2-го Балт. флотськогоекіпажу (1917). Від 1918 — в укр.ВМФ, пом. нач. Гол. госп. управиМор. мін-ва. Від груд. 1918 очо-лював Мор. мін-во УНР. Від квіт.1919 — командир 1-ї Укр. д-зіїмор. піхоти. Міністр внутр. справУНР (1920—21), входив до складуВсеукр. нац. ради. Інтернований зАрмією УНР у Польщі. 1921 —нач. управління штабу Повстан-ської армії ген.-хорунжого Ю.Тю-тюнника, брав участь у ДругомуЗимовому поході Армії УНР 1921 натер. рад. України.

Загинув у бою біля с. МаліМіньки (були у Народицькомур-ні Житомир. обл. і нині виклю-чені з облікових даних).

Літ.: Удовиченко О. Україна у війніза державність. Вінніпег, 1954; ДругийЗимовий похід: Листопадовий рейд:Базар. К., 1995; Колянчук О. Генера-літет українських визвольних змагань.Львів, 1995; Якимович Б. Збройні силиУкраїни: Нарис історії. Львів, 1996.

К.Є. Науменко.

БІЛІМОВИЧ Антон Дмитрович(20.06.1879—17.09.1970) — укр.математик, механік. Чл.-кор.(1925), дійсний чл. (1936) Сербсь-кої АН та мист-в. Н. в м. Жито-мир у сім’ї військ. лікаря. 1903 за-кінчив з відзнакою мат. від-няфіз.-мат. ф-ту Київ. ун-ту. 1912захистив магістерську дис. Від1915 — ординарний проф. каф-риматематики Новорос. ун-ту (Оде-са). У берез. 1918 Б. обрали ректо-ром цього ун-ту. У січ. 1920 еміг-рував до Сербії, працював уБєлградському ун-ті.

Був одним із фундаторів Рос.академічного гуртка в Югославії(1920), Мат. ін-ту Сербської АН(трав. 1946), Югосл. т-ва меха-ніків (почесний голова з 1964).Брав активну участь у видавничійдіяльності співвітчизників-еміг-рантів.

П. 1970 у м. Бєлград (ниніСербія і Чорногорія).

Літ.: Билимович Антон Дмитрие-вич. В кн.: Русское зарубежье. Золотаякнига эмиграции. Первая треть ХХ ве-ка. М., 1997; Професори Одеського(Новоросійського) університету: Біо-графічний словник, т. 1. Одеса, 2000.

Г.Г. Єфіменко.

БІЛОБОЦЬКИЙ (Білоблоцький)Ян (бл. 1600 — після 1661) —польс. поет, історик. Походив ізшляхетської родини з с-ща Біло-боки поблизу Пшеворська (Поль-ща). Вірогідно, навч. в Замойськійакадемії. Мав зв’язки з домомкнязів Острозьких та з кн.С.Любомирським (див. Любомир-ські). Королів. секретар за Владис-лава IV Ваза і Яна II КазимираВаза; кременецький войський.Брав участь у боротьбі з козака-ми, описав у віршованих творах,що вихваляли діяння кн. Я.Ви-шневецького, деякі події націо-нальної революції 1648—1676. Ви-дав друком компілятивну зб. жит-тєписів польс. королів під назвою«Годинник, у короткому зібранніподії часів Королівства Польсь-кого, що йде віками королів»(1661). Був прихильником сар-матського істор. міфу (див. Сар-матизм).

Д.С. Вирський.

БІЛОВЕЖА— літописне місто напд. кордонах Черніг. землі. За-сноване в 11 ст. Уперше згадуєть-ся в «Повчанні» Володимира Моно-маха при описі подій 1085, колибіля Б. був розбитий загін полов-

ців із 900 осіб. Городище Б. малоокруглу форму (200 м 190 м),було оточене нині розораним ва-лом бл. 1,6 м заввишки, розташов.за 0,7 км на пд. зх. від ст. Городок(1 км на пд. сх. від с. БіловежіДругі Бахмацького р-ну Черніг.обл.), на невеликому підвищеннісеред болота, з якого беруть вито-ки р. Остер (ліва прит. Десни),Ромен та Удай (прит. Сули, бас.Дніпра). Із зх. та пн. сх. від горо-дища були розташов. неукріпленіпосади (150 м 50—70 м та300 м 200 м). Контролювалопрохід через болота з Посулля доЧернігова. 1117 сюди під тискомполовців переселилися решткинас. Саркела — Білої Вежі у По-донні. 1147 спалене військамивел. київ. кн. Ізяслава Мстислави-ча, 1239 зруйноване під час монго-ло-татарської навали, після чогоне відбудовувалося.

Уперше локалізоване та дослі-джувалося В.Коваленком і Ю.Си-тим 1985. Зафіксовано сліди за-лізоробного та бронзоливарногоремесел. У 19 ст. на тер. городищамістилася нім. колонія Белемеш.

Літ.: Лаврентьевская летопись. Вкн.: ПСРЛ, т. 1. М.—Л., 1962; Ипатье-вская летопись. В кн.: Там само, т. 2.М.—Л., 1962; Коваленко В.П., Сы-тый Ю.Н. Летописная Беловежа (к во-просу о локализации). В кн.: Археоло-гия славянского Юго-Востока. Воро-неж, 1991.

В.П. Коваленко.

БІЛОВЕЗЬКА УГОДА ПРОСТВОРЕННЯ СНД 1991. Підпи-сана 8 груд. в держ. резиденціїВіскулі (Зх. Білорусь). Угода про-голошувала створення Співдруж-ності Незалежних Держав— Біло-русі, Росії та України. Її підписа-ли: за Республіку Білорусь — го-лова ВР С.Шушкевич та головаРМ В.Кебіч, за РФ — президентБ.Єльцин та держ. секретарГ.Бурбуліс, за Україну — прези-дент Л.Кравчук та прем’єр-міністрВ.Фокін. Сторони угоди підтвер-дили, що вони дотримуютьсяпринципів Статуту ООН, Заклю-чного акта Наради з безпеки йспівробітництва в Європі, підпи-саного 1 серп. 1975 у м. Гельсінкі(Фінляндія), та ін. міжнар. зобо-в’язань. Водночас сторони угодипроголосили, що з часу її ухва-лення на тер. Білорусі, Росії таУкраїни чинними є лише законицих республік, а закони колиш.СРСР втрачають силу, діяльністьсоюзних органів влади — зупи-няється. Сторони зобов’язалися

283БІЛОВЕЗЬКА

М.І. Білинський.

А.Д. Білімович.

розвивати рівноправну та взаємо-вигідну співпрацю своїх народівта д-в у сфері політики, еконо-міки, к-ри, освіти, охорони здо-ров’я, науки, торгівлі, охоронинавколишнього середовища то-що. В угоді проголошувалися не-доторканність існуючих кордонів,гарантії їхньої відкритості та сво-боди пересування громадян. Та-кож вона містила перелік осн. на-прямів спільної діяльності, якуд-ви мають здійснювати черезузгоджувальні інститути: коорди-нація зовн.-політ. діяльності, спів-праця у формуванні заг. екон.простору, у розвитку митної по-літики, охорони довкілля, мігра-ційної політики та боротьби з ор-ганізованою злочинністю. Сторо-ни взяли на себе зобов’язанняоб’єднувати та узгоджувати зу-силля для мінімізації наслідківЧорнобильської катастрофи 1986.Угода проголошувалася відкри-тою для приєднання до неї всіхреспублік колиш. СРСР. Офіц.місцем перебування координую-чих органів Співдружності булоназвано Мінськ (Білорусь). Черезкілька днів парламенти трьох д-вратифікували угоду про створен-ня СНД.

О.Н. Кубальський.

БІЛОГІРСЬК (до 1944 — Карасу-базар) — місто АР Крим, рай-центр. Розташов. на р. Біюк-Ка-расу, в центр. ч. Крим. п-ва, за43 км від залізничної ст. Сімфе-рополь. Нас. 17,8 тис. осіб (1998).Перші письмові згадки про Кара-су-базар (у пер. з татар. — базарЧорної річки) від 13 ст. Від1783 — у складі Російської імперії.Від 1926 — місто, від 1935 — рай-центр. В роки Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945 було окуповане гітлерівцямивід 1 листоп. 1941 до 13 квіт. 1944.

Під охороною д-ви перебува-ють залишки караван-сараю Таш-хана (Кам’яний палац) 17 ст.,встановлена меморіальна дошкана фасаді будинку школи, де навч.тричі Герой Соц. Праці, вчений-фізик К.Щолкін.

Літ.: ІМіС УРСР. Кримська об-ласть. К., 1974; Килесса В.Г. Белогорск.Краеведческий очерк. Симферополь,1979; Памятники истории и культурыУкраинской ССР: Каталог-справоч-ник. К., 1987; Килесса В.Г. Белогорск:Путеводитель. Симферополь, 1988;Кримські татари. 1944—1994. Статті,документи, свідчення очевидців. К.,1995.

Т.Ф. Григор’єва.

БІЛОГІР’Я (до 1946 — Ляхівці) —с-ще міськ. типу Хмельн. обл.,райцентр. Розташов. на р. Горинь(прит. Прип’яті, бас. Дніпра).Залізнична ст. Суховоля. Нас.5,3 тис. осіб (1998). Уперше згаду-ється 1441. Назва походить від «бі-лих гір» — оголених покладів крей-ди навколо с-ща. Від 1569 під вла-доюПольщі. 1583 надано магдебур-зьке право. Наприкінці 16 — поч.17 ст. збудовано одну з найбільшихна Волині дерев’яних фортець.1795 — у складі Зх. Волині приєд-нано до Російської імперії.

У роки Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945в період гітлерівської окупаціївід 5 лип. 1941 до 5 берез. 1944 тутдіяло партизан. з’єднання під ко-мандуванням А.Одухи.

Від 1960 — смт. Райцентр1923—62 та з 1965.

Літ.: ІМіС УРСР. Хмельницькаобласть. К., 1971.

Р.В. Маньковська.

БІЛОГОРОДКА (Білгородка) —село Києво-Святошинського р-нуКиїв. обл. Розташов. на правомуберезі р. Ірпінь (прит. Дніпра), за22 км від м. Київ та 8 км від заліз-ничної ст. Боярка.

Перша згадка в літописі на-лежить до 980. В ній ідеться якпро заміську резиденцію вел.київ. кн. Володимира Святослави-ча. 991 тут збудовано фортецю(див. Білгород).

1240 фортецю і місто знищенопід час монголо-татарської навали.Відродження тер. як села відбулосяв 14—15 ст., коли місцевість пере-бувала під владою Великого князів-ства Литовського. Після Люблін-ської унії 1569 перейшло до шля-хетської Польщі. Селяни Б. бра-ли участь у Косинського повстанні1591—1593, Наливайка повстанні1594—1596, у козац.-сел. повстан-нях 1-ї пол. 17 ст., у національнійреволюції 1648—1676. Б. належа-ла до земель, які відповідно доАндрусівського договору (переми-р’я) 1667 на 2 роки, а згідно з«Вічним миром» 1686 — остаточноперейшли до складу Рос. д-ви.

На початку Великої вітчизня-ної війни Радянського Союзу 1941—1945 біля села споруджувалисьукріплення першої лінії оборониКиєва (від Дніпра вздовж йогоприт. р. Ірпінь); було окупованегітлерівцями від 19 верес. 1941 до6 листоп. 1943.

Л.В. Шевченко.

БІЛОГОРОДСЬКИЙ ШЛЯХ —дорога, яка вела з Криму на Оча-ків до Акермана (Білий камінь;нині м. Білгород-Дністровський).Згаданий у грамоті 1694 моск. па-тріарха Адріана до І.Мазепи та ли-стуванні гетьмана з рос. царями.Крім торг. функцій, слугував од-ним із маршрутів для дипломати-чних подорожей з Кримського хан-ства до Речі Посполитої.

Літ.: Величко С. Літопис, т. 2. К.,1991.

В.В. Пришляк.

БІЛОГРУД Григорій (р. н. і р. с.невід.) — уман. полк., дипломатУкр. козац. д-ви 2-ї пол. 17 ст. Н.,імовірно, в с. Бабанка (нині с-щеміськ. типу Уманського р-ну Чер-кас. обл.). У 2-й пол. 50-х рр.17 ст. став бабанським сотникомУманського полку. 2 трав. 1659присягав на вірність умовам Гадя-цького договору 1658 у Варшаві,підписався під статтями Чуднівсь-кого договору 1660. Від 1665 —уман. полк. 18 серп. присягнув навірність гетьману П.Дорошенку.Відіграв важливу роль у розгроміпольс. війська під Браїловим (див.:Браїлівська битва 1666). Вліткунаступного року здійснив роз-відувальний рейд у Галичину. На-прикінці серп. 1668 разом ізЛ.Брускевичем виїхав до Стамбу-ла вести переговори про умовиприйняття протекції Османськоїімперії. У 1-й пол. 1670 знову двічівідвідував столицю Осман. імпе-рії, добиваючись відокремленнякозац. України від Польщі по ет-нічному кордонові розселенняукраїнців, стримування ворожихдій щодо України з боку Кримсь-кого ханства та надання Українівійськ. допомоги. Розчарував-шись у турец. протекції, разом зін. правобереж. полковникамибрав участь у серед. берез. 1674 вроботі Переяслав. ради, яка обра-ла гетьманом «обох сторін Дніп-ра» І.Самойловича. Для обстою-вання інтересів правобереж. геть-манства у складі посольства виїз-див до Москви. Подальша доляневідома.

Літ.: Костомаров Н.И. Руина. Вкн.: Костомаров Н.И. Собрание сочи-нений: Исторические монографии иисследования, кн. 6, т. 15. СПб., 1905;Дорошенко Д. Гетьман Петро Доро-шенко. Огляд його життя і політичноїдіяльності. Нью-Йорк, 1985; Крикун М.Інструкція послам Війська Запорозько-го на Варшавський сейм 1666 року і від-повідь короля Яна Казимира на неї.«Україна модерна», 1999, число 2—3.

В.С. Степанков.

284БІЛОГІРСЬК