ВІМІНА ДА ЧЕНЕДА (Vimina daCeneda) Альберто (справжнє ім’ята прізв. — Мікеле Б’янкі; 01.03.1603—11.01.1667) — італ. поет, ди-пломат, священик. Н. в м. Вене-ція (Італія). 1647 приїхав до Вар-шави, де перебував при папсько-му нунції Д.Торессі. За реко-мендацією останнього венеціан-ський посол у Відні Н.Сагредопризначив В. да Ч. посланцем доБ.Хмельницького з метою збиран-ня відомостей про Військо Запоро-зьке та попередніх переговорівщодо організації козац. походівна Туреччину. Особлива увагазверталася на союз з Кримськимханством. За рішенням польс.сенату в трав. 1650 В. да Ч. виру-шив до Чигирина і у черв. прибувтуди. Б.Хмельницький та козаць-ка рада позитивно поставилисядо пропозицій В. да Ч., однак ви-сунули зустрічні вимоги: гаранту-вання безпеки з боку Польщі,приєднання татар до козац. війсь-ка, фінансова підтримка з Вене-ції. Але невдовзі подальші перего-вори були призупинені, оскількиБ.Хмельницький виявив наміриприйняти турец. протекцію.

В. да Ч. склав реляцію, щомістить геогр., істор. та етногр.відомості про Україну і козаків,портретну характеристику Б.Хмель-ницького. Реляція була викорис-тана при написанні «Історії гро-мадянських воєн у Польщі» (Ве-неція, 1671). Наприкінці 19 ст.список реляції В. да Ч. знайденоітал. істориком Д.Ферраро й опубл.1890. Згодом Н.Молчановський ви-друкував її в рос. перекладі, а 1941з’явився укр. переклад (непов-ний). 1999 опубл. ще один варіантперекладу з оригіналу укр. мовою.

Бл. 1652 В. да Ч. повернувсядо Італії, де знову виконував обо-в’язки священика. 1653 у дипло-матичних справах його посланодо Швеції, 1655 їздив до Росії зметою організації походів донсь-ких козаків на Туреччину. 1657 та1663 брав участь у переговорах зрос. посланцями у Венеції.

П. у м. Альпаго (Італія).Тв.: Реляція про походження та

звичаї козаків. «Київська старовина»,1999, № 5.

Літ.: Молчановский Н. Донесениевенецианца Альберто Вимина о коза-ках и Б.Хмельницком [1656 г.]. «Ки-евская старина», 1900, № 1; Пирлинг П.Альберто Вимина. Сношения Венециис Украиной и Москвою. 1650—1663.«Русская старина», 1902, № 1; Корду-ба М. Венецьке посольство до Хмель-ницького [1650 р.]. «ЗНТШ», 1907,т. 78; Історія України в документах і

матеріалах, т. 3. К., 1941; Наливайко Д.Очима Заходу. Рецепція України в За-хідній Європі XI—XVIII ст. К., 1998;Константиненко К. «Реляція про похо-дження та звичаї козаків» АльбертоВіміни: історія, уява, реальність. «Ки-ївська старовина», 1999, № 5.

В.В. Станіславський.

ВІНДЕЛЬБАНД (Windelband) Віль-гельм (11.05.1848—22.10.1915) —визначний нім. філософ, методо-лог науки, зокрема історичної.Голова баденської шк. неокан-тіанства. Н. в м. Потсдам. В цент-рі досліджень В. — проблеми ме-тодології науки. Філософію ви-значав як вчення про загально-прийняті цінності. Історію роз-глядав як процес усвідомлення івтілення цінностей і кінцевоюметою істор. прогресу вважав са-мовизначення людини згідно з«етичним ідеалом». Наголошувавна особливому значенні для філо-софії питання про специфіку ме-тоду істор. наук. На противагуВ.Дільтею класифікував науки неза предметом — «науки про при-роду» та «науки про дух», а за ме-тодом — «номотетичні», які роз-глядають те, що вивчають, з точ-ки зору заг., що виражається че-рез природничо-наук. закони, танауки «ідеографічні», які розгля-дають те, що вивчають, з точкизору одиничного, його істор. не-повторності. Заперечував об’єк-тивну закономірність (див. Де-термінізм історичний) як визна-чальний принцип істор. процесів,наголошуючи на істотному впли-вові цінностей на перебіг істор.подій. Ідеї В. помітно вплинулина розвиток європ. історіографіїна межі 19—20 ст.

П. у м. Гейдельберг (Німеч-чина).

Тв.: О свободе воли. М., 1905; Фи-лософия в немецкой духовной жизниXIX столетия. М., 1910.

Літ.: Стельмах С. Історична думкана Україні в XIX — на початку ХХ сто-ліття. К., 1997.

К.Ю. Галушко.

ВІНІТАР (Вінітарій, Vuinitharius;р. н. і р. с. невід.) — король готів,наступник Германаріха, який зга-дується готським істориком Йор-даном (серед. 6 ст. н. е.) у зв’язку зподіями кін. 4 ст. н. е. Готи В., якіпотрапили у залежність від гунів,невдовзі розпочали війну з вож-дем антів Божем, але вже черезрік були розбиті союзниками ан-тів — гунами та готами — федера-

тами гунів. У битві на р. Ерак за-гинув і сам Вінітар.

Літ.: Иордан. О происхождении идеяниях гетов. Getica. М., 1960; Своддревнейших письменных известий ославянах, т. 1. М., 1991.

Р.В. Терпіловський.

ВІННИЦЬКА ОБЛАСТЬ — адм.-тер. одиниця в складі України.Утворена 27 лют. 1932. Розташов.у центр. ч. Правобережної України.Межує на пд. зх. із Молдовою, назх. — з Чернівецькою областю таХмельницькою областю, на пн. — зЖитомирською областю, на сх. —з Київською областю, Черкаськоюобластю, Кіровоградською облас-тю, на пд. — з Одеською областю.В.о. — єдиний регіон, що межує зтакою великою кількістю суб’єк-тів (7 областей і 1 д-ва). Тер. —26,5 тис. км2 (4,4 % від тер. Укра-їни).

За станом на 5 груд. 2001 чи-сельність нас. — 1771,8 тис. осіб(міське — 46 %, сільс. — 54 %).Центр — м. Вінниця. В області —27 р-нів, 17 міст, 30 с-щ міськ. ти-пу, 662 сільради, 1466 сільс. насе-лених пунктів. Нац. склад нас. —українці (90 %), росіяни (6 %),поляки та ін. національності(4 %). Для міст Вінниця, Жмерин-ка, Могилів-Подільський характер-ний більший відсоток неукр. нас.Статус історичних населенихмісць мають: міста Вінниця, Бар,Бершадь, Гайсин, Жмеринка, Іл-лінці, Могилів-Подільський, Не-мирів, Погребище, Тульчин, Хміль-ник, Шаргород, Ямпіль, с-ща міськ.типу Браїлів, Брацлав, Вороновиця,Дашів, Копайгород, Муровані Ку-рилівці, Оратів, Ситківці, Тиврів,Томашпіль, Чечельник.

За характером рельєфу В.о. —хвиляста рівнина, порізана доли-нами річок, ярами, балками. Напн. сх. відроги Придніпровсь-кої височини (322 м), на пд. зх. —відроги Подільської височини(362 м). Клімат помірно конти-нентальний, для нього характернітривале нежарке літо з достат-ньою кількістю вологи й коротказима. На тер. області — 204 річкидовжиною понад 10 км кожна, щоналежать до бас. Пд. Бугу, Дніст-ра та Дніпра. Тут виявлено най-більші в Україні поклади каоліну(білої глини), багато нерудних ко-рисних копалин.

Тер. В.о. почала заселятися вдобу палеоліту. Протягом 1 тис.н. е. сучасна Вінниччина була гус-то заселена землеробськими сло-в’ян. племенами (див. Слов’яни

565ВІННИЦЬКА

В. Віндельбанд.

давні). В 10—12 ст. входила доскладу Київської Русі, з поч. 13 —до Галицько-Волинського князівст-ва. 1362 увійшла до Великого кня-зівства Литовського. За Люблінсь-кою унією 1569 тер. відійшла доКорони Польської. Нас. брало ак-тивну участь у Наливайка повс-танні 1594—1596, в національнійреволюції 1648—1676. 1648—67 натер. області існував Вінницькийполк. За Андрусівським договором(перемир’ям) 1667 знову поверну-лася до складу Польщі, але нас.не припиняло боротьби — бралоучасть у повстанні С.Палія 1702—04, гайдамацькому русі 30—60-х рр.18 ст. За 2-м поділом Польщі 1793(див. Поділи Польщі 1772, 1793,1795) у складі Правобереж. Украї-ни приєднана до Російської імпе-рії. 1793—96 входила до Брацлав-ського намісництва, з 1797 тер. об-ласті ввійшла до складу Подільсь-

кої губернії, а пн.-сх. її ч. — до Ки-ївської губернії. В 20-х рр. 19 ст.м. Тульчин — один із центрів Пд.т-ва декабристів (див. Декабрис-тів рух). 1923 на тер. В.о. існувалиВінницька, Тульчинська, Гайсин-ська, Могилівська округи, 1925 їхчисельність скоротилася до 3-х(Вінницька, Могилів-Подільська,Тульчинська). 1932 утворено В.о.у складі 69 р-нів. На 1935 в облас-ті налічувалося 4 округи (Кам’я-нець-Подільська, Могилів-Поділь-ська, Проскурівська, Шепетівсь-ка) та 74 р-ни. Кількість р-нів нераз змінювалася (1938 — 42, 1946 —44, 1960 — 32, 1965 — 19, 1979 —25, від 1990 — 27).

Під час Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945 на окупованій гітлерівцямитер. області (лип. 1941 — 27 берез.1944) діяли бл. 50 підпільнихорг-цій. Поблизу Вінниці протя-

гом груд. 1941 — лип. 1942 буласпоруджена ставка А.Гітлера «Вер-вольф».

В.о. — один з найважливішихс.-г. регіонів України, спеціаліза-цією госп-ва є вир-во зернових,цукрових буряків та продукціїтваринництва. Провідні галузіпром-сті — маш.-буд., легка, хар-чова.

Із Вінниччиною пов’язаніжиття і діяльність історика, архе-ографа, етнографа і археологаВ.Антоновича, поетів С.Рудансь-кого і В.Свідзинського, письмен-ника М.Коцюбинського, поета іправозахисника В.Стуса, компо-зиторів М.Леонтовича і П.Ніщин-ського.

Осн. істор. пам’ятки — До-мініканський (1624) та Єзуїтсь-кий монастирі (1760), Свято-Ми-колаївська церква (1764, всі у Він-ниці), печерний храм та Покров-

566ВІННИЦЬКА

ський монастир (17 ст., обидва ус. Буша Ямпільського р-ну), Ми-колаївський собор (1754, Моги-лів-Подільський), Скельний мо-настир (11—19 ст., с. Лядова Мо-гилів-Подільського р-ну), палац(1757, Тульчин), Миколаївськиймонастир (18—19 ст., Шаргород),музей-садиба М.Пирогова (Вінни-ця).

Літ.: Сіцінський Є. Нариси з історіїПоділля, ч. 1. Вінниця, 1927; Бурдей-ний П.А., Рубін М.Б. Вінницька об-ласть. К., 1967; ІМіС УРСР. Вінницькаобласть. К., 1972; Все про Україну. К.,1998.

Я.В. Верменич.

ВІННИЦЬКА ОКРУГА — адм.-тер. одиниця в УСРР 1923—30.Утв. 1923 у складі Подільськоїгуб. Окружний центр — м. Він-ниця. Налічувала 18 р-нів. Від1925 округа — найвища адм.-тер.одиниця УСРР. Протягом 1924—30 межі В.о. кілька разів змінюва-лися. Ліквідована 2 верес. 1930.

Літ.: Матеріали до опису округУСРР. Статистичні характеристики.Вінницька округа. Х., 1926.

Я.В. Верменич.

ВІННИЦЬКА ТРАГЕДIЯ 1937—1938 — один із жахливих злочи-нів комуніст. режиму: знищенняВін. обласним управлінням НКВСв’язнів тюрми.

Більшість людей були заареш-товані 1936—38 як «вороги наро-ду». Розстріли й поховання про-водилися у трьох місцях Вінниці: вцентр. парку к-ри та відпочинку,на правосл. цвинтарі і в саду повул. Підлісній.

1940 слідчі органи НКВСУРСР порушили справу за факта-ми масових репресій у Він. обл.,які здійснювалися під кер-вомкапітана держ. безпеки I.Кораб-льова. На нього та ін. працівниківобласного управління НКВС булозаведено карну справу. На закри-тому суд. процесі Військ. трибу-налу військ НКВС Київ. військ.округу, який відбувся 26 квіт. — 6трав. 1940 у Вінниці, I.Корабльо-ва й одного з його підлеглих засу-дили до страти, однак невдовзіцей вирок замінили на 10 роківпозбавлення волі, а справу щодоін. обвинувачених працівниківобласного управління НКВС булоприпинено.

Вперше факти про В.т. булиоприлюднені гітлерівською оку-паційною владою 1943, яка, спи-раючись на свідчення очевидців,з власною пропагандистською

метою розпочала розслідування ірозкопки могил. 13—14 лип. 1943міжнар. комісія експертів, запро-шена нацистами, ексгумувала тілаз 66 могил. Було віднайдено 9 439вбитих, здебільшого «фірмовим»пострілом у потилицю. Iденти-фіковано 10 % трупів. Останкизнищених перепоховані на центр.цвинтарі. Комуніст. влада прагну-ла приховати правду про роз-стріли, стверджуючи, що йдетьсяпро могили жертв нацистів. Лишев період «перебудови», наприкін-ці 80-х рр. 20 ст. з’явилася мож-ливість розпочати пошукову ро-боту і збирати свідчення очевид-ців. Однак і досі правда про В.т.залишається неповністю розкри-тою.

З ініціативи т-ва «Меморіал»на місці перепоховань жертвтерору встановлено пам’ятнийзнак.

Літ.: The Tragedy of Vinnytsia: ma-terials of Stalin’s policy of exterminationin Ukraine during the great purge,1936—1938. Toronto—New York, 1989;Вінниця: злочин без кари. Документи,свідчення. К., 1994; Народовбивство вУкраїні. Офіційні матеріали про масо-ві вбивства у Вінниці. Львів, 1995; Ло-шицький О. «Лабораторія». Нові доку-менти і свідчення про масові репресії1937—38 років на Вінниччині. «З ар-хівів ВУЧК—ГПУ—НКВД—КГБ», 1998,№ 1/2.

Ю.I. Шаповал.

ВІННИЦЬКИЙ ГОСТИНЕЦЬ—шлях у Він. пов. Подільської зем-лі, який з Вінниці через Якушинці(нині село Він. р-ну), Літин йшовдо Широкої Греблі на р. Пд. Буг(нині село Хмільницького р-ну;усі Він. обл.), далі через Красилівдо Острога. Відомий з актовихджерел 1430. За привілеєм польс.короля Стефана Баторія від20 верес. 1578 біля шляху було за-кладено м. Літин.

Літ.: Грамоты великих князей ли-товских с 1390 по 1569 год. К., 1868;Словник староукраїнської мови XIV—XV ст., т. 1. К., 1977; Отамановсь-кий В.Д. Вінниця в XVI—XVI століт-тях: Історичне дослідження. Вінниця,1993.

В.В. Пришляк.

ВІННИЦЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙМУЗЕЙ. Заснований у м. Вінницяв трав. 1918. Відкритий для від-відування 1919 як історико-побу-товий музей. Iніціаторами йогостворення були місц. краєзнавціГ.Брілінг (перший дир. музею),В.Коренєв, Г.Александрович, С.Сло-бодянюк-Подолян та ін. Початко-

ва колекція нового закладу скла-далася переважно з худож. тв.,предметів побуту, гончарства, ме-блів, нумізматики (значна части-на її була конфіскована з приват-них маєтків). 1924—27 до йогофондів увійшли зібр. Гайсинсько-го, Бершадського, Брацлавськогомузеїв. Під час окупації міста гіт-лерівськими військами з музеюбуло вивезено бл. 7 тис. пам’яток(наприкінці 1940-х рр. їх поверне-но з Кракова). 1970 завершено ре-конструкцію музею — до старогоприміщення, зведеного ще напоч. 17 ст., прибудовано новийкорпус. У фондах зберігається по-над 90 тис. пам’яток історії, к-ри,природи краю. Серед них —унікальні археол. колекції з моги-льника бронзового віку (кін. 15 —поч. 10 ст. до н.е.) біля с. Гор-діївка Тростянецького р-ну, ком-плекс знахідок із сарматських мо-гильників 1 ст. н.е. (див. Сарма-ти), діорама та ін. матеріали проподії національної революції 1648—1676 на тер. краю, багата етногр.та нумізматична колекція. Примузеї діє «Кабінет етнографії По-ділля», видається наук. зб. «По-дільська старовина».

Літ.: Вінницький краєзнавчиймузей: Путівник. К., 1984; Україна:Скарби музеїв і заповідників. К., 1997;Кароєва Л.Р. Вінницький обласнийкраєзнавчий музей (до 80-річчя засну-вання). «Вісник Українського товарис-тва охорони пам’яток історії та культу-ри», 1998, № 2.

Е.М. Піскова.

ВІННИЦЬКИЙ ПОЛК (Вин-ницький полк, Кальницькийполк) — козац. військ. й адм.-тер. одиниця на ПравобережнійУкраїні 2-ї пол. 17 ст. Ств. 1648 натер. Він. пов. Брацлавського во-єводства з полковим центром ум-ку Кальник (нині село Iлліне-цького р-ну). Звідси його назва —Кальницький полк. Того ж рокудо нього приєднано Животовсь-кий полк. Кальницький полк ме-жував (1649) на зх. — з порубіж-жям Подільського воєводства, напд. — з Брацлавським полком, напд. сх. — з Уманським полком, напн. сх. й пн. — з Білоцерківськимполком. Поділявся на 19 сотень:Бабинська, Балабановська, Бор-щагівська, Він., Вороновицька,Дашівська, Животівська, Жорни-цька, Iллінецька, Кальницька,Кунянська, Липовецька, Неми-рівська, Ометинська, Погреби-щенська, Прилуцька, Рахнівська,Терлицька, Тетіївська. Від 1654

567ВІННИЦЬКИЙ

адм.-тер. центр — м. Вінниця, аполк перейм. на Він. Тоді ж час-тина тер. В.п. з м-ком Дзюньків(нині село Погребищенського р-ну)відійшла до Паволоцького полку.

Перші полковники — Остап(Остафій) Усваницький (Вінни-цький, 1648—49), I.Федоренко(1649—50, 1654), О.Гоголь (1649,1674), I.Богун (1650, 1651, 1653—57), П.Стягайло (1652) — булисподвижниками Б.Хмельницькогоі брали участь у воєн. діях козац.війська, зокрема у Пилявецькійбитві 1648, Зборівській битві 1649,Берестецькій битві 1651, Батозь-кій битві 1652, Жванецькій облозі1653 та ін. битвах. В подальшомуВ.п. очолювали I.Сірко (1658—59), I.Вертелецький (1659—60),В.Лобойко (1660—64, 1666—67),Т.Хмара (1664), В.Варениця (1664—65) та ін. Після Андрусівськогодоговору (перемир’я) 1667 польс.уряд не бажав визнавати полково-го устрою на Правобереж. Украї-ні. Однак укр. козацтво змушува-ло польс. урядовців рахуватися знаявністю козац. полків. Він. полк.С.Коваленко (1667—85) очолювавпевний час також Брацлавськийполк (1667). Полковниками В.п.були: Г.Коваленко (1671—76),О.Урбанович (1671), В.Варениця(1677—78), Г.Негребецький (1678),Ф.Шпак (1702), С. Волошин (1708).В подальшому В.п. припинивсвоє існування.

Літ.: Крип’якевич I.П. Адміністра-тивний поділ України 1648—1654 рр.«Iсторичні джерела та їх використан-ня», 1966, вип. 2; Gajecky George. TheCossack administration of the Hetma-nate, t. 1—2. Cambridge, 1978; РеєстрВійська Запорозького 1649 року. К.,1995; Панашенко В.В. Полкове управ-ління в Україні (середина XVII—XVIII cт.). К., 1997.

В.В. Панашенко.

ВІННИЦЬКІ ОБОРОНИ 1651,1671 — героїчні оборони міщана-ми і козаками від польс. підроз-ділів м. Вінниця у роки національ-ної революції 1648—1676. Оборона1651 тривала від 1 до 10 берез.Польс. військо (разом зі слугами24—26 тис. осіб), очолюване геть-маном великим коронним М.Кали-новським, 10 лют. 1651 вторглосяна Брацлавщину. До кін. лют. бу-ли захоплені Красне (нині селоТиврівського р-ну), Мурафа (ни-ні село Шаргородського р-ну),Шаргород, Чернівці (нині с-щеміськ. типу) та ін. міста. Кальни-цький (він.) полк. I.Богун зібравосн. сили полку (бл. 2-х тис. коза-ків) у Вінниці. Центром оборони

було обрано монастир, навколоякого зведено три лінії укріплень,а на р. Пд. Буг прорубано ополон-ки, замасковані соломою і снігом.1 берез. з’явився авангард поляківна чолі з полк. С.Лянцкоронським.I.Богун вмілим маневром заманивйого в пастку і атакував. Під лідпровалилися десятки жовнірів, ін.поспішно відступили під стіни за-мку. Ввечері прибули осн. силипольс. війська. Вночі, запалившив кількох місцях місто, він. міща-ни і козаки відступили до укріп-лених позицій біля монастиря.Упродовж 2 берез. їх штурмувалижовніри. В ніч на 3 берез. I.Богунзробив вилазку в польс. табір, підчас якої був поранений у голову.Відбиваючи ворожі приступи, ко-заки і міщани 3 берез. відступилидо другої лінії оборони, а 5 бе-рез. — до третьої. Переговори, щорозпочиналися 4 берез. і 7 берез.,зазнали невдачі, оскільки М.Ка-линовський хотів розправитися зоборонцями міста. Послані Б.Хме-льницьким на допомогу I.Богуновіполки 9 берез. неподалік від м-каЛиповець розгромили польс. роз’-їзд. Переслідуючи жовнірів, уман.полк. Й.Глух 10 берез. напав наворожий обоз під Вінницею. Зро-били вилазку й обложені козаки.Охоплене панікою польс. війсь-ко, кинувши бл. 1 тис. пораненихі хворих жовнірів, розпочало по-спішний відступ до м. Бар. Він.оборона 1651 відіграла вирішаль-ну роль у провалі плану польс. ко-мандування оволодіти Брацлав-щиною.

Оборона 1671 м. Вінниця від-бувалася 4—5 верес. У серед. серп.1671 14—15-тис. (разом із слугами)польс. військо під проводом ве-ликого коронного гетьмана Я.Со-беського (див. Ян ІІІ Собеський)напало на Брацлавщину й захо-пило села Печера (нині селоТульчинського р-ну), Батіг (ниніс. Четвертинівка Тростянецькогор-ну), міста Немирів, Дзялів (ниніс. Кам’яногірка Жмеринськогор-ну) та ін. міста й м-ка. Він. коза-ки перетворили своє місто в однез найбільших вогнищ опору воро-гам. Невеликі загони місц. козац.залоги повели активну партизан.боротьбу. Я.Собеський 1 верес.послав проти них 1—2 тис. жов-нірів на чолі з Г.Любомирським.На світанку 4 верес. полякиувірвалися до Вінниці. Козаки іміщани зачинилися в Єзуїтсько-му костьолі і протягом 6 годинвідбивали атаки поляків. Тількипісля того, як більшість захисни-

ків полягла, костьол опинився вруках ворога. Незважаючи на це,120 козаків, які засіли під його да-хом, продовжували битися до ра-нку 5 верес. Коли їх залишилосябл. двох десятків, вони склализброю. Сотника і сімох старшинвідіслали до Я.Собеського, якийзнаходився в Барі, решті захисни-ків відрубали голови. Було зни-щено майже всіх чоловіків, якихзапідозрили в опорі. Більшістьжінок і дітей забрали в неволю(згодом за наказом коронного ге-тьмана їх звільнили). За розпоря-дженням Я.Собеського 11—12верес. були зруйновані замок ізалишки міськ. укріплень.

Дж.:Werdum U. Tagregister von demFeldzug Welchen die polnische Armee…durch Podolien und die Ukraine Verrich-tet… В кн.: Scriptores rerum Polonica-rum, t. IV. Krakуw, 1878; Pamiкtnik JanaFloriana Drobysza Tuszynskiego. В кн.:Dwa pamiкtniki z XVII w. Warszawa—Krakуw, 1954.

Літ.: Iсторія України в документахі матеріалах, т. 3. К., 1941; Дорошен-ко Д. Гетьман Петро Дорошенко.Огляд його життя і політичної діяльно-сті. Нью-Йорк, 1985; Грушевський М.Iсторія України-Руси, т. 9, ч. 1. К.,1996; Мицик Ю.А. Національно-визво-льна війна українського народу сере-дини XVII ст. у першоджерелах.«УIЖ», 1998, № 6; Смолій В.А., Степан-ков В.С. Українська національна рево-люція XVII ст. (1648—1676 рр.). К.,1999.

В.С. Степанков.

ВІННИЦЯ — місто, обласний ірайонний центр України. Розта-шов. на Сх. Поділлі, на березір. Пд. Буг, при впадінні в неї пра-вої прит. р. Вишня та лівої —р. Вінничка. Вузол залізничних іавтомобільних доріг. Аеропорт.Нас. 357 тис. осіб (2001).

Вперше згадується під 1363 якфортеця, побудована литов. кня-зями Коріятовичами для захистуПоділля. 1541 нас. В. та Брацлавабрало участь у виступі проти ста-ростинської адміністрації. Для ук-ріплення В. 1558 збудовано новуфортецю на о-ві Кемпа (Пд. Буг).Після її спорудження на правомуберезі виникло «Нове місто», а залівим берегом закріпилася назва«Старе місто». Від 1598 В. — центрБрацлавського воєводства. 1640 от-римала магдебурзьке право. 1642 вмісті відкрито єзуїтський, а 1662 —правосл. колегіуми.

У період 1400—1569 В. зазнала30 великих нападів татар. Уже напоч. національної революції 1648—1676 (лип. 1648) козац. загони начолі з М.Кривоносом звільнили В.

568ВІННИЦЬКІ

з-під влади Польщі. 1653—67 В.була центром Вінницького полку.Протягом берез. 1651 між козац.військами на чолі з I.Богуном іпольс. військом під орудою С.Ля-нцкоронського точилася боротьбаза В. У груд. 1653 до міста завітавБ.Хмельницький.

За Андрусівським договором (пе-ремир’ям) 1667 В. поверталася підвладу Польщі. Вінниччани не ви-знали договору, і 1671 сюди на-правлено польс. каральну експе-дицію на чолі з великим корон-ним гетьманом Я.Собеським(див. Ян ІІІ Собеський). За Бучаць-ким мирним договором 1672 В. по-трапила під владу Османськоїімперії, і лише за Карловицькиммирним договором 1699 (див.Карловицький конгрес 1698—1699)Польща повернула собі контрольнад містом.

Наприкінці 17 ст. В. належаладо зони відродження козаччинина Правобережній Україні. Геть-мани I.Мазепа та I.Скоропадськийробили спроби відновлення Він.полку. Протягом 18 ст. Вінниччи-на була базою гайдамацького руху(1734 та 1750 гайдамаки захоплю-вали Він. замок). Городяни В. у2-й пол. 18 ст. брали участь у мас-штабному русі міст Правобереж.України за збереження міськ.привілеїв (1791 разом із Житоми-ром, Кам’янцем (нині м. Кам’я-нець-Подільський) та Луцьком здо-була право на апеляційний суд).

Після 2-го поділу Польщі1793 (див. Поділи Польщі 1772,1793, 1795) В. у складі Російськоїімперії. 1793—97 — центр Брацлав-ського намісництва, а з 1797 — по-вітове місто Подільської губернії. У19 — на поч. 20 ст. стає жвавимторговим центром з розвиненоюхарчовою галуззю. У місті прожи-вала численна єврейс. громада(1897 — 36 % нас.). 1905 тут мавмісце єврейс. погром.

В роки української революції1917—1921 певний час В. буламісцем перебування уряду Україн-ської Народної Республіки (1919). В1920—30-ті рр. В. перебирає зна-чення адм. центру Поділля у ко-лиш. губернського міста — Кам’я-нця-Подільського. Стає важливимпром. та культ. центром. Тут працю-вав Кабінет вивчення (виучування)Поділля 1924—30. Від 1932 В. —обласний центр УРСР. Райцентр1923—30, 1937—62 та від 1965.

В роки Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945 під час гітлерівської окупаціїз 19 лип. 1941 по 20 берез. 1944 у

місті діяла підпільна орг-ція (див.Підпілля комуністичне в Україні1941—1944). У лип. 1943 передсвіт. громадськістю тут викрито«вінницький злочин» — проведе-но розкопки багатотис. похован-ня загиблих від рук чекістів1937—38 (див. Вінницька трагедія1937—1938).

В. — батьківщина М.Коцю-бинського та Ю.Коцюбинського,кінорежисера І.Савченка.

Архіт. пам’ятки: Єзуїтський(1610—17) та Домініканський (1624)монастирі; церква святителя Ми-колая (1746; дерев’яна) та дзві-ниця (1-ша пол. 19 ст.); садиба вП’ятничанах (18 ст.); музей-сади-ба М.Пирогова.

Літ.: Батюшков П.Н. Подолия.Историческое описание. СПб., 1891;Сіцінський Є. Нариси з історії Поділля,ч. 1. Вінниця, 1927; З історії Радянсь-кої Вінниччини. Вінниця, 1960; Він-ниччина в період Великої Вітчизняноївійни 1941—1945 рр. (Хроніка подій).К., 1965; IМіС УРСР. Вінницька обл.К., 1972; Маликов Д.В. По Брацлавщи-не (от Винницы до Тульчина). М.,1982; Ковтун В.В., Степаненко А.В. Го-рода Украины. В кн.: Экономико-гео-графический справочник. К., 1990;Отамановський В.Д. Вінниця в XIV—XVII століттях: Iсторичне досліджен-ня. Вінниця, 1993.

Д.С. Вирський.

ВІНО. Термін «В.» має давнє сло-в’ян. походження. Вживався вкількох значеннях: 1) викуп за на-речену; 2) посаг дружини; 3) при-венок (частина майна, що забез-печує придане дружини). Тради-ція викупу походить від часів, ко-ли жених брав (викрадав) молодуз ін. племені, а її батькові зазви-чай приносив харчі. «Повість вре-менних літ» зафіксувала під 988 і1043 В. як викуп за наречену. Всередньовічному литов. і польс.праві, яке значною мірою поши-рювалося на укр. землі, поняття«В.» означало гол. чин. посаг абосуму, яку чоловік записував насвоє майно і тим самим забезпе-чував придане дружини та «при-венок». За Статутом Литовським1588 (див. Статути Великого кня-зівства Литовського) під посагоммалося на увазі рухоме й нерухо-ме майно, яке переходило післявесілля за «девицею» в будинокчоловіка; «привенок» — вартістьп’яти «посагових» речей, що до-давалася до приданого — «ценынастоящей». За нового часу середукраїнців побутували приказки:«З віном дівці не сидіти»; «Намтільки душу саму треба, а вінаніякого». Традиції викупу в окре-

мих місцевостях України зберег-лися й донині.

Літ.: Спасович В.Д. Об отношенияхсупругов по имуществу по древнемупольскому праву. СПб., 1857; Чубинс-кий П.П. Очерк народных юридичес-ких обычаев и понятий по гражданс-кому праву в Малороссии. СПб., 1869;Гуржій О.I. Українська козацька дер-жава в другій половині XVII—XVIII ст.:кордони, населення, право. К., 1996.

О.I. Гуржій.

«ВIНОК РУСИНАМ НА ОБЖИ-НКИ» — літ.-наук. альманах, ви-даний у Відні I.Головацьким заучасті Я.Головацького (1846—47,кн. 1—2). Основу альманаху скла-ли передруки із «Русалки Дністро-вої». У кн. 1 поряд із віршамиМ.Шашкевича, уривками з «Кра-ледвірського рукопису» в його жпер. та добіркою сербських нар.пісень у пер. М.Шашкевича і Я.Го-ловацького вміщено істор. ст.«Хрещення Русі» А.Добрянськогота «Старина литовсько-руськогозаконодавства» I.Даниловича, а та-кож спогад Я.Головацького «Па-м’ять Маркіяну Р.Шашкевичу». Укн. 2 поруч з віршами I.Вагилеви-ча та Я.Головацького, М.Устия-новича, А.Могильницького, А.Лу-жецького, Л.Данкевича, К.Ско-моровського й добіркою фольк-лорно-етногр. матеріалів є такожістор. розвідки М.Маркевича «Лі-точислительний спис державцівМалоросії» і Я.Головацького «Ве-лика Хорватія або Галицько-кар-патська Русь». Кн. 1 витримана вреформаторському дусі «Руськоїтрійці» (гражданський шрифт, фо-нетичний правопис), натомістькн. 2 засвідчила відхід видавця відцієї традиції та спробу догодитиприхильникам кирилиці й істори-ко-етимологічного правопису. Не-зважаючи на цензурне «обкроєн-ня» змісту, альманах відіграв зна-чну роль у культ. житті українцівГаличини, донісши до читачів, хочіз запізненням, гол. ідеї «Руськоїтрійці».

Літ.: Нечиталюк М.Ф. Українськажурналістика в Галичині 40—50-х ро-ків XIX ст. В кн.: Iсторія українськоїдожовтневої журналістики. Львів, 1983;«Руська трійця» в історії суспільно-по-літичного руху і культури України. К.,1987.

Ф.I. Стеблій.

ВІНТЕР (Winter) Едуард (16.09.1896—03.03.1982) — нім. істо-рик-славіст. Дійсний чл. АН НДР(1948). Н. в м. Ґроттау (нині Ґра-дец, Чехія) у сім’ї робітника. Ви-щу освіту отримав в Iнсбруксько-

569ВІНТЕР

Е. Вінтер.

му ун-ті та Нім. ун-ті Фердінандав Празі (Чехія). Після подорожіпо Закарпатській Україні влип.—серп. 1925 видав працю«Німці в Словаччині та на Підка-рпатській Русі» (Мюнхен, 1926).1934—45 — проф. каф-ри церк. іс-торії та доц. каф-ри історії філо-софії Нім. ун-ту; кер. докторськоїдис. I.Лисяка-Рудницького про по-літ. погляди М.Драгоманова.1945 — співзасн. Iн-ту науки і ми-ст-ва у Відні, 1946—51 — проф.каф-ри сх.-європ. історії в ун-тіМартіна Лютера в Галле, 1948—51 — ректор цього ун-ту; 1951—64 — проф. каф-ри сх.-європ. іс-торії ун-ту Гумбольдта в Сх. Бер-ліні. Дир. Iн-ту історії народівСРСР АН НДР, очолював такожвід. історії в Iн-ті славістики АННДР і робочу групу з історії сло-в’ян. народів. Брав участь у роботібагатьох міжнар. конгресів іконф., зокрема Слов’ян. істор.конгресу (Зальцбург, Австрія, 1963),у відзначенні ювілею I.Франка вУкраїні (1964), в роботі Міжнар.форуму діячів к-ри в Києві. Iніціа-тор проведення в Берліні (1964)Міжнар. шевченківського симпо-зіуму, на якому виступив із допо-віддю. На основі матеріалів з ар-хівів Австрії, НДР, ФРН і СРСРдосліджував з позицій марксиз-му-ленінізму історію релігії так-ри народів Сх. Європи, в т. ч.України й Росії. В співавт. зП.Кірхнером підготував до друкунімецькомовні тв. I.Франка (1963),разом з Г.Ярошем — зб. до-сліджень рад. і нім. учених «Рево-люціонер-демократ Тарас Шевче-нко. 1814—1861» («Der revolutio-nare Demokrat Taras Ševиenko. 1814—1861», Берлін, 1976).

Лауреат Нац. премії НДР(1956).

П. у м. Берлін.Тв.: Візантія та Рим у боротьбі

955—1939. Прага, 1944; Иозефинизм исовременность (К вопросу о церков-ной реформе в Австрии). «Вопросыистории религии и атеизма», 1963,№ 12;Папство и царизм. М., 1964; ПолитикаВатикана в отношении СССР. 1917—1968. М., 1977.

Літ.: Зимомря М. Закарпаття воцінках академіка Едуарда Вінтера. Вкн.: Календар «Просвіти» на 1991 р.Ужгород, 1990; Лисяк-Рудницький I. Iс-торичні есе, т. 1. К., 1994; Українськалітература в загальнослов’янському ісвітовому літературному контексті,т. 5. К., 1994; Зимомря М. АкадемікЕ.Вінтер у зацікавленнях Україною.«Зерна», 1996, № 3; Діячі історії, наукиі культури Закарпаття. Ужгород, 1997.

Г.П. Герасимова.

ВІНТЕР Олександр Васильович(10.10.1878—09.03.1958) — енер-гетик. Акад. АН СРСР (1932). Н. вс-щі Старосельці Гродненськоїгуб. (нині тер. Польщі). Від 1898навч. у Київ. політех. ін-ті, з яко-го був виключений за участь устудентському революц. гуртку,заарештований та засланий доБаку (Азербайджан). Закінчив Пе-терб. політех. ін-т (1912). Бравбезпосередню участь у наук.-тех.проектуванні великих ГЕС, у т. ч.Дніпрогесу. Нач. Дніпробуду і буд-ва Дніпровського пром. комбінату(1927—32). Автор праць, присвя-чених техніко-орг. особливос-тям та енергетичним можливостямДніпрогесу «Досвід Дніпробудувсім будовам Радянського Сою-зу», «Дніпро працює на соціа-лізм». Упродовж 1945—58 працю-вав в Енергетичному ін-ті АН СРСР,досліджував енергетичні ресурси.Нагороджений 3-ма орденамиЛеніна, орденом Трудового Чер-воного Прапора, медалями.

П. у м. Москва.В.I. Марочко.

ВIНТОНЯК Олександр (н. 20.01.1915) — історик, книговидавець.Н. в с. Струпків Коломийськогопов., Галичина (нині село Коло-мийського р-ну Iвано-Франк.обл.) у сел. родині. Навч. 1938—39у греко-катол. семінарії у Станіс-лаві (нині м. Iвано-Франківськ) та1946—50 — Українському вільномууніверситеті. В’язень нім. концта-борів (Освенцім, Маутгаузен таін.). На еміграції від 1945. Від 1950докторант УВУ у Мюнхені заспеціальністю історія. Дир.-засн.укр. вид-ва «Дніпрова хвиля»(1953). Автор джерелознавчих до-сліджень про описи України 18 ст.в працях мандрівників, а такожрозвідок про укр. істориків Б.Кру-пницького і Б.Кентржинського.

Тв.: Пам’яті Богдана Кентржинсь-кого. «Український історик», 1969,№ 4; Київ 1770-х років в описі акаде-міка Гюльденштедта. В кн.: Науковийзбірник на пошану проф. д-ра О.Ог-лоблина. Нью-Йорк, 1977; Церкви тамонастирі в Україні в 18 ст. в описіакадеміка Й.А.Гюльденштедта. В кн.:Науковий збірник на пошану проф.д-ра В.Янева. Мюнхен, 1983; БорисДмитрович Крупницький, 1894—1956.«Український історик», 1987, № 1/4;КЦ — Авшвіц і як гинули в ньомуукраїнські в’язні. «Діялоги: Бюлетеньт-ва єврейсько-українських зв’язків вIзраїлі», 1987, № 13/14; Про Авшвіц іяк загинув Василь Бандера. В кн.: Вборотьбі за українську державу. Він-ніпег, 1990; Анатема на гетьмана Ма-зепу. «Український історик», 1990,

№ 1/4; Україна в описах західноєвро-пейських подорожників другої поло-вини XVIII століття. Львів—Мюнхен,1995.

Літ.: Озон «Дніпрової хвилі». «Ста-рожитності», 1992, № 10; Дашкевич Я.Передмова. В кн.: Вінтоняк О. Українав описах західноєвропейських подо-рожників другої половини XVIII сто-ліття. Львів—Мюнхен, 1995.

О.В. Ясь.

ВІНЦЕНТІЙ (Vincentius), Кадлу-бек (Kadlubonis) Вінцентій та його«Хроніка Поляків». В. (1150—60-ті рр. — 08.03.1223) — польс.хроніст, політ. та реліг. діяч. Н. вм. Каргов під Стойбницею. Отри-мав блискучу освіту, мав титулмагістра. 1207 В. призначенийкраківським єпископом, 1218 заневідомих обставин зрікся сану.На замовлення малопольс. кн.Казимира II Справедливого на-писав велику «Хроніку Поляків»(Chronica Polonorum), в якій ви-світлюється історія Польщі до1202. Широко використовувавтвори антич. та середньовічнихавторів. Був виразником інтересівмагнатства Малої Польщі (пер-шим щодо нього застосував тер-мін «лехіти») та ідеологом експан-сивної політики Малопольс. кня-зівства на сх. У Хроніці є чималоповідомлень про Русь та Сх. Єв-ропу, які умовно можна розділитина три частини. Перша ч. — свід-чення про Русь та рус.-польс. від-носини до поч. 12 ст. — написанапід впливом хроніки Галла Ано-німа і як джерело не є достатньоцінною. Друга ч. відомостей сто-сується періоду серед. 12 ст. і міс-тить інформацію, запозичену зрізноманітних джерел (рочників,спогадів очевидців подій, уснихпам’яток, матеріалів князівськоїканцелярії тощо). У зіставленні здавньорус. літописами дає мож-ливість відтворити картину вза-ємин давньорус. і польс. кня-зівств. Виняткову цінність свід-чення Хроніки мають для до-слідження історії Волині та Гали-чини останнього двадцятиріччя12 — поч. 13 ст., оскільки чималоважливих фактів цієї історії ви-світлені В. як очевидцем та учас-ником подій. Зокрема, це стосу-ється історії Берестейської землі,боротьби кн. Романа Мстиславичаза оволодіння галицьким столом,історії його взаємин з польс. во-лодарями Казимиром II, МєшкомIII Старим та Лєшеком Білим.Хроніка В. вперше опублікована1612 у Добромилі (Львівщина)друкарем Я.Шелігою на замовлен-ня Я.-Щ.Гербурта.

570ВІНТЕР

О.В. Вінтер.

О. Вінтоняк.

П. у м. Єнджеїв.Літ.: Magistri Vincentii Chronicon

Polonorum. В кн.: Monumenta PoloniaeHistorica, t. 2. Lwуw, 1872; MistrzaWincentego Kronika Polska. Warszawa,1974; D№browski J.Dawne dziejopisarstwopolskie do r. 1480. Wrocіaw, 1964; Исае-вич Я.Д. Преемники первопечатника.М., 1982;Щавелева Н.И. Польские ла-тиноязычные средневековые источни-ки. М., 1990; Головко О.Б. КиївськаРусь на сторінках хроніки В.Кадлу-бека. «УІЖ», 1993, № 4—6.

О.Б. Головко.

ВІППЕР Роберт Юрійович (14(02).07.1859 — 30.12.1954) — історик.Акад. АН СРСР (1943). Н. вм. Москва в сім’ї педагога. Закін-чив історико-філол. ф-т Моск.ун-ту (1880). Викладав у Моск.жін. г-зії (1880—85), Моск. уч-щіживопису (1881—91). Приват-доц. Моск. ун-ту (1891—94). За-хистив магістерську дис. «Церквата держава у Женеві XVI ст. у добукальвінізму» (1894), яка одержалаВелику премію ім. С.Соловйова йбула зарахована як докторськадис. Учень професорів П.Вино-градова, В.Гер’є та В.Ключевсько-го. Екстраординарний проф. Но-ворос. ун-ту в Одесі (1894—97).Приват-доц. (1898—99), екстра-ординарний (1899—1901), орди-нарний проф. (1901—22) Моск.ун-ту. Від 1924 — на еміграції уЛатвії. Проф. ун-ту в Ризі (1927—38). Проф. Моск. ін-ту філософії,літ. та історії, Моск. і Ташкентсь-кого ун-тів (1941—43). Н. с. Ін-туісторії АН СРСР (1943—54). Вба-чав призначення методології іс-торії у звільненні пізнання істори-чного від залишків теологічного таметафізичного мислення. Авторпонад 3000 праць із різних періо-дів заг. історії, у т. ч. студій з істо-рії Стародавньої Греції та Пн.Причорномор’я, кальвінізму (див.Протестантизм), методології іс-торії та ін., а також підручників ізстародавньої, середньовічної танової історії. Нагороджений ор-денами Леніна і Трудового Черво-ного Прапора.

П. у м. Москва.Тв.: Общественные учения и исто-

рические течения XVIII и XIX веков всвязи с общественным движением наЗападе. СПб., 1900; Лекции по исто-рии Греции. М., 1906; Очерки историиРимской империи. М., 1908; Очеркитеории исторического познания. М.,1911; Древний Восток и Эгейскаякультура. М., 1915; История Греции вклассическую эпоху IX—IV вв. до Р.Х.М., 1916; Возникновение христианст-ва. М., 1918; Круговорот истории. Бер-лин, 1923; Возникновение христианс-

кой литературы. Л., 1946; Рим и ран-нее христианство. М., 1954.

Літ.: Академик Р.Ю.Виппер (1859—1954). «Вестник древней истории»,1955, № 2; Голубцова Н.И. АкадемикР.Ю.Виппер. «Наука и религия», 1969,№ 7; Сафронов Б.Г. Историческое ми-ровоззрение Р.Ю.Виппера и его время.М., 1976.

О.В. Ясь.

ВIР Джон (Вив’юрський Iван Фе-дорович; 23.10.1906 — 23.11.1983) —журналіст, письменник, діяч укр.діаспори в Канаді. Н. в м. Брод-Веллі (Канада) в сім’ї лісоруба,емігранта з України. Брав участь уробітн. русі. Від 1927 — чл. Кому-ніст. партії Канади, пізніше — чл.її ЦК, ред. її друкованих орга-нів — «The Worker» («Робітник», з1935), «Canadian Tribune» («Ка-надська трибуна», 1943—46), а та-кож еміграційних періодичнихвид. «Ukrainian Canadian» («Укра-їнський канадець», 1947—54), «Ук-раїнське життя» (чл. редколегії,1954—58). Від 1974 — кореспон-дент газ. «Canadian Tribune» уМоскві; перекладач у вид-вахМоскви і Києва; автор оповідань,віршів, пер. англ. мовою тв. Т.Шев-ченка, I.Франка, ін. класиків укр.літ.

П. у Вестерн-Госпітал (Ка-нада).

М.М. Варварцев.

ВIРМЕНIЯ, Республіка Вірме-нія — д-ва, розташов. у пд. ч. За-кавказзя. Тер. — 29,8 тис. км2.Нас. 3,8 млн осіб (кін. 1999): вір-мени (89 %), решта — азербай-джанці, росіяни, курди, українціта ін. Адм.-тер. поділ — марзи(губернії), міськ. і сільс. громади.Столиця — Єреван. У В. запропо-нована змішана форма держ. прав-ління. Офіц. мова — вірм. Грошо-ва одиниця — драм.

У 9—6 ст. до н.е. В. входила доскладу рабовласницької д-ви Ура-рту. В 6 — на поч. 2 ст. до н.е.вірм. царство перебувало під вла-дою династії царів давньоперсь-кої д-ви Ахеменідів (558—330 дон.е.) і династії, яка правила в д-віСелевкідів (312—64 до н.е.). У1 ст. до н.е. В. — об’єкт боротьбиміж Рим. імперією і Парфянсь-ким царством. У 3—4 ст. В. під-пала під владу Iрану.

Вірмени — одна з найдав-ніших християн. націй у світі.Християнство стало їхньою держ.релігією в 4 ст. (див. ВірменськаАпостольська церква).

Протягом 7—15 ст. вірменизазнали навал арабів, візантійців,

турків-сельджуків, монголо-татар,військ Тімура (Тамерлана). 1064після нападу турків-сельджуківчастина вірмен осіла в Криму йУкраїні. В 11—12 ст. у Києві існу-вала колонія вірмен-купців. Піс-ля падіння д-ви вірмен у Кілікії(нині пд. ч. центр. Туреччини;2-га пол. 14 ст.) вірм. колонії вКриму зросли настільки, що ціпоселення називали «Велика Вір-менія». Гол. осередками вірменбули Кафа, Солдайя (Судак), Со-лхат (Старий Крим). На думкуМ.Грушевського, саме через Кримбув спрямований шлях пересе-лення вірмен в Україну (див. Вір-менські колонії в Україні 16—18 століть). У 16—18 ст. В. булаподілена між Iраном і Османськоюімперією. 1805—28 Сх. В. приєдна-на до Російської імперії (Єревансь-ка губ.).

Під час революц. подій у лис-топ. 1917 влада перейшла до пар-тії «Дашнакцутюн», незабаром В.окупували англо-турец. війська.1920 відновлено рад. владу й ство-рено Вірм. СРР. Від 1922 Вірм.СРР входила до Закавказ. Феде-рації, з 30 груд. 1922 в її складі —до СРСР, з 5 груд. 1936 — безпо-середньо до СРСР уже як союзнареспубліка.

Культ. зв’язок УРСР з Вірм.РСР здійснювався переважно че-рез переклади укр. мовою тв. ви-датних вірм. письменників: Хача-тура Абовяна, Ованеса Туманяна,Аветіка Iсаакяна, Акопа Акопяна.Зокрема, чимало з вірм. мови пе-рекладав П.Тичина. На вірм. мовуперекладено тв. Т.Шевченка. Увірм. театрах були поставлені п’є-си I.Франка та ін. укр. драматур-гів. У серп. 1990 ВР В. прийнялапостанову про її нову назву — Рес-публіка В. 21 верес. 1991 ВР Рес-публіки проголосила незалеж-ність В. Дипломатичні відносиниміж В. й Україною встановлено25 груд. 1991. В. — чл. ООН з1992.

За даними перепису 2001, вУкраїні проживало 99,9 тис. вір-мен, це в 1,8 разу більше, ніж у1989.

Літ.: Україна на міжнародній аре-ні: Збірник документів і матеріалів(1991—1995). К., 1998; Трощинський В.П.,Шевченко А.А. Українці в світі. К.,1999.

А.В. Шилова.

ВIРМЕНО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРК-ВА — одна з вірм. християн. цер-ков (див. також Вірменська Апос-тольська церква). Переважна біль-

571ВIРМЕНО

Р.Ю. Віппер.

шість вірних цієї церкви мешкає вдіаспорі (див. також Вірменськіколонії в Україні 16—18 ст.). Під-порядкована римо-катол. церкві.Відома з 11 ст. в Кілікії (нині пд.ч. центр. Туреччини). Її поява по-в’язана з хрестовими походами.1370 у Львові вірм. василіани (див.Василіани) відкрили монастирсв. Анни. 1375 вірм.-катол. ченці,відомі як ченці чину Єдностісв. Григорія Просвітителя, що ме-шкали на тер. Королівства Польс.,заклали під впливом домініканцівоснову для майбутньої В.-к.ц.1640 львів. вірм. єпископ М.Торо-сович перейшов під владу ПапиУрбана VIII, одержав титул мит-рополита з юрисдикцією наПольщу, Молдову і Валахію (див.Волощина). Церк. громади з’яви-лися в багатьох містах розселеннявірмен. Від 1816 В.-к. ц. перебу-ває під владою римо-катол. єпис-копів.

1945 у Львові заарештовановсіх кер. і священиків вірм. ар-хідієцезії. Нині В.-к.ц. в Українівідновила свою діяльність. Гро-мада є у Львові. Літургії правлять-ся класичною вірм. мовою.

Літ.: Релігієзнавчий словник. К.,1998.

Т.О. Комаренко.

ВIРМЕНСЬКА АПОСТОЛЬ-СЬКА ЦЕРКВА — одна з вірм.християн. церков (див. також Вір-мено-католицька церква); сх.-хрис-тиян. нац. церква Вірменії. Побу-тує думка, що у Вірменії пропо-відували Євангеліє апостоли Вар-фоломій та Фаддей (звідки йназва «апостольська»). Християн-ство стало держ. релігією вірмен в4 ст., коли св. Григорій Просвіти-тель охрестив царя Тірідата III.Вірменія була першою д-вою, вякій християнство стало офіц. ре-лігією. В.А.ц. розвивалася, маючиблизькі стосунки з Сирійськоюцерквою (див. Антіохійський пат-ріархат), яка забезпечила її Св.Письмом і Літургією, а також тер-мінологією. Залежність від сирій-ського алфавіту була припинена в5 ст., коли вірм. просвітитель,творець вірм. писемності МесропМаштоц створив вірм. алфавіт івиконав численні пер. Св. Пись-ма на вірм. мову. В.А.ц. в ціломуподіляє доктрину сх. правосл. об-ряду, однак є послідовницею мо-нофізитства (богословсько-дог-матичний напрям у християнстві,згідно з яким Ісусові Христу при-таманна «одна природа» — боже-ственна, а не дві — Бог і людина).

Вона зберігає традиційні вірм. об-ряди, виступає охоронцем нац.ідентичності. Найвищий духов-ний титул глави вірм. церкви (від363) — верховний патріарх ікатоликос. Його резиденція міс-титься в м. Вагаршапат (колиш.Ечміадзін, Вірменія). На поч.2003 в Україні діє 21 громадаВ.А.ц. Глава укр. єпархії В.А.ц. —архієпископ Григоріс Буніатян.

Літ.: Комаренко Т. Вірмени. В кн.:Національні меншини на територіїУкраїни: Енциклопедія, т. 1. К., 1997.

Т.О. Комаренко, М.Ф. Рибачук.

ВІРМЕНСЬКІ КОЛОНІЇ В УК-РАЇНІ 16—18 СТОЛІТЬ. «Вір-менські колонії» — традиційнаназва в укр. історіографії для міськ.кварталів та окремих сіл, де про-живали консолідовані нац.-реліг.громади вірм. іммігрантів, які ча-сто користувалися самоврядуван-ням, деколи суд. автономією. Увірм. історіографії запропонованоназви — «поселення», «вогнища».Осн. причинами переселення вір-мен із закавказ. Вірменії були: бо-ротьба вірм. купецтва за товарніринки, знищення вірм. держав-ності арабами, розорення Закав-каззя турками-сельджуками, мон-голо-татарами, пізніше — війниза Закавказзя між Османською ім-перією та Іраном (див. Вірменія).Певну роль в еміграції вірмен доУкраїни відіграли також реліг. пе-реслідування їх у Туреччині, наБалканах (у Молдові 16 ст.). Міг-рація здійснювалася або безпосе-редньо з Вірменії, або через про-міжні ланки — Крим та Молдову.Переважали мікроміграційні по-токи заможніших вірмен-купців,ремісників, служителів культу. Вірм.колонії формувалися в Україні удвох регіонах: правобереж.-зх. тапн.-причорномор.: мали в кожно-му з них свою специфіку.

Вірменські колонії правобе-реж.-зх.-укр. регіону почали ви-никати в період Київської Русі таГалицько-Волинського князівства ізбереглися частково як окремінац. орг-ції до 1780—90-х рр. Пе-рша колонія сформувалася в Ки-єві — найдавніша згадка про неї вПатерику Києво-Печерському да-тується 1080—90-ми рр. Вірм. ко-лонія у Львові утворилася в 2-йпол. 13 ст. (намогильний напис1277). У 14—15 ст. виникли коло-нії у містах Луцьк, Кам’янець (ни-ні м. Кам’янець-Подільський), Володимир (нині м. Володимир-Во-линський), Снятин, Белз; у 16 ст.— Хотин, Бар, Язловець (нині

село Бучацького р-ну Терноп.обл.), Замостя (нині м. Замосць,Польща); у 17 ст. — Бережани,Підгайці, Броди, Жовква, Золочів,Станіслав (нині м. Івано-Фран-ківськ), Тисмениця, Лисець (ниніс-ще міськ. типу Івано-Франк.обл.), Жванець (село Кам’янець-Подільського р-ну Хмельн. обл.),Студениця, Умань; у 18 ст. — Го-роденка, Кути, Обертин, Могилів(нині м. Могилів-Подільський).Подаються лише найбільші коло-нії — в регіоні їх було бл. 60.

Колонія в місті займала неве-лику тер. довкола церкви та однієїз вул., званої Вірменською. Орга-нами самоврядування в колоніяхбули ради старших (6—12 осіб,обраних громадою), подекуди дія-ли вірм. війтівство, вірм. суд. Вюрид. практиці (в цивільних такримінальних справах) вірменикористувалися традиційним дляних кодексом Мхітара Гоша (1519він був офіційно затверджений увигляді Львів. судебника), а такожвласним процесуальним кодек-сом. Права на самоврядування,регламентування торгівлі й реме-сла, на збереження тер. нац. діль-ниць вірмени добивалися черезотримання королів. привілеїв. Удеяких містах (Кам’янець-По-дільський, Замостя) вони домог-лися спец. статусу для своєї гро-мади. Ради старших, що формува-лися з патриціату, виконувалиадм. функції, збирали податки,утримували лазарети-притулки, роз-поряджалися церк. майном. Гро-мади мали свою символіку — Божеягня з прапорцем, що зображува-лося на печатці вірм. колоній. Ко-жна колонія була самостійною,але громади підтримували зв’язкиміж собою. У 17 ст. колонії, щозанепадали, передавали предста-вницькі функції та захист громад.майна сильнішим колоніям (Лу-цька та Київ. передали праваЛьвів.). Органи самоврядування йокремі суди було ліквідовано востанній чв. 18 ст.

Реальна сила і вага вірм. коло-ній (у містах і м-ках) до серед.17 ст. базувалися на їхньому екон.становищі — торгівля була джере-лом великих багатств патриціату,який позичав гроші магнатам такоролів. казні. Вірм. купецтво охо-пило своєю комерційною діяль-ністю Бл. Схід, доходило до Єгип-ту та Індії; на зх. — до Португалії,на пн. — до Прибалтики і Рос.д-ви. Купці також брали участь умісц. торгівлі. Розквіт торг. діяль-

572ВIРМЕНСЬКА

ності припадає на 14 — 1-шу пол.17 ст. Купці формували т-ва дляспільних операцій, споряджаливеликі каравани до Туреччини. У16—17 ст. існувала юрид. затвер-джена категорія «вірменських то-варів», до якої входили імпорто-вані дорогі тканини, килими, сх.зброя, пахощі, одяг, зокрема «ту-рецькі» хустки, золототкані пояситощо. Вірм. купці експортували зтер. України мед, бурштин, місц.вірм. ремісничі вироби — насам-перед золотарські та зі шкіри (сід-ла, взуття), холодну зброю, різьб-лення на камені. У 18 ст. вірменибули майстрами в ткацьких ману-фактурах з виробництва золото-тканих килимків, поясів. Середїхніх поселенців були лікарі (вранні періоди також алхіміки),маляри, копіїсти рукописів. Якзнавці сх. мов вірмени займалипосади перекладачів — у містах,при литов. великокняжому дворі,а також виконували роль дипло-матичних агентів у стосунках ізКримським ханством, Османськоюімперією, Іраном.

У нац. консолідації громад,збереженні ними високого рівнянац.-реліг. самосвідомості над-звичайно важливу роль відіграва-ла Вірменська Апостольська церк-ва. Виникнення церк. адміністра-ції, очолюваної єпископом абоархієпископом, сягає 13—14 ст.(владики в Києві, Львові, Сочаві,пізніше деякий час у Кам’янці). УЛьвові, Кам’янці сформувалисяреліг. центри — архіт. ансамблі, вяких поєднувалося по кілька цер-ков, монастир, кладовище. Прицерквах від 17 ст. організовували-ся братства, що займалися нелише реліг., а й світськими спра-вами (допомога бідним, організа-ція банків-ломбардів). У 14—16 ст. рим. курія неодноразовонамагалася схилити вірмен доунії, однак це не давало тривалихрезультатів аж до 1640, коли наунію пристав львів. вірм. архієпи-скоп М.Торосович, який почавзапроваджувати її насильницькимспособом. Унія була остаточнореалізована у 1670-х рр. рим.місією ордену театинців. Цеспричинило відплив значної час-тини вірм. нас. з України (зокре-ма, до Молдови і Трансільванії —істор. обл. на пн. Румунії), а та-кож розрив зв’язків із закавказ.Вірменією і занепад самобутньоїк-ри укр. вірмен внаслідок лати-нізації обряду. У 18 ст. майже всівірмени, що залишилися в регіо-

ні, стали унійцями, зорієнтовани-ми на архієпископство у Львові(див. Вірмено-католицька церква).Унія посилила денаціоналізаціювірмен, у великих містах вони по-лонізуються, а в менших — украї-нізуються. Зникає розмовна вірм.мова (ашхарабар) та засвоєна вір-менами в Криму і перенесена врегіон вірмено-кипчацька мова,по суті, тогочасна кримськотатар.з вірм., укр. та польс. лексичнимиелементами. Богослужбовою мо-вою залишається старовірм. (гра-бар).

При парафіях існували шко-ли, що давали початкову освітувірм. та вірмено-кипчацькою мо-вами. 1665 у Львові засновано Те-атинську колегію для вірмен (від1701 Вірм.-укр. колегія), що дава-ла вищу освіту переважно для ду-хівництва. 1784 навчання в колегіїприпинилося. 1616—18 у Львовідіяла друкарня Говганеса Карма-танянца (Івана Муратовича), якавидавала книжки вірм. та вірме-но-кипчацькою мовами.

Вірм. поселенці вели замкну-тий спосіб життя, намагалися зве-сти свої контакти з оточенням ко-лонії здебільшого до комерційнихсправ. Дотримувалися ендогамії.А тому практично до кін. 17 ст.зазнавали нац. та екон. дискри-мінації з боку міськ. управ, якіперебували в руках католиків. За-можна верхівка намагалася бутилояльною до великокняжої та ко-ролів. влади, але водночас вела йзавзяту боротьбу за збереженнясамоврядування, екон. вольнос-тей, власної релігії. Деякі вірм.колонії користувалися підтрим-кою магнатів, що сприяло екон.піднесенню як самих колоній, такі міст, у яких вони були розташо-вані. Вірмени, як правило, небрали участі в політ. житті, але се-ред них були поширені антиос-ман. настрої.

Відносини вірмен з укр. нас.складалися добре. Ще в 1230-х рр.було перекладено на вірм. мовужитіє святих Бориса і Гліба, яке йдосі залишається у вірм. мінеї.Українці підтримували вірмен уборотьбі проти унії, за збережен-ня юліанського календаря. Підчас національної революції 1648—1676 вірмени вступали до лав по-всталих; всупереч екон. блокаді,яку ввела Польс.-литов. д-ва що-до Б.Хмельницького, продовжува-ли постачання товарів останньо-му. Вірмени вступали до козацт-ва, де доходили до полковниць-ких чинів. Водночас вони не

схвалювали союз Б.Хмельницько-го з татарами.

У вірм. колоніях культивува-лася медицина (складали лікува-льники, рецептарії). Тут писалисятрактати з хронології та теології(полемічна антикатол. літ.), пере-кладалося і Святе Письмо. Висо-кого рівня розвитку досягло мо-вознавство (підручники з грама-тики, словники вірм. та вірмено-кипчацької мов). Були складе-ні хроніки, зокрема в 1-й пол.16 ст. — «Хроніку Польщі», т. зв.Венеціанську хроніку. В Кам’янціпрацювала династія хроністів —Говганаес, Гіргор, Гакоп, ОксентКаменаці, які уклали «Кам’яне-цьку хроніку» з докладним опи-сом Хотинської війни 1621. Відо-мо, що у 18 ст. творили кількавірм. істориків, серед них С.Рош-ка, І.-Т.Йосефович (Юзефович),К.Ходиніцький. Цінними є мему-ари за 1608—20 Сімеона дпіраЛегаці.

Високого рівня розвитку до-сягли мист-во та арх-ра. Будува-лися сакральні споруди: львів. ка-федральний собор (буд-во закін-чено 1363, зберігся як істор. па-м’ятка); київ. дерев’яна церква(14 ст., не збереглася); луцька цер-ква св. Стефана (1378, збереглася,але перебудована); язловецька це-рква (1551, збереглася); кам’яне-цька церква святителя Миколая(1577, не збереглася, але вціліладзвіниця 1653). Прикладне мист-во: різьба на камені (нагробні сте-ли, хачкари, вотивні хрести, об’-ємна скульптура), золотарство,гаптування, вироби з сап’яну. Мо-нументальне малярство: розписльвів. кафедрального собору 15 ст.Станковий живопис: ікони зі збе-реженням вірм. антропологічноготипу. Худож. переписування ру-кописів і мініатюристика. У Льво-ві 1668 виник вірм. театр шкіль-ного характеру. У 16—17 ст. вірм.мист-во поступово втратило пи-томі нац. риси, підпорядковую-чись бл.-сх. орієнтальній моді тазх.-європ. стилям. Це помітно нахудож. ткацтві мануфактур (орієн-талізм) та портретах (львів. вірм.художники 17 ст. В.Доновакович,С.Богушевич, Х.Захнович працю-вали в манері «сарматського» порт-рета).

Зникнення колоній пов’язанез поступовою ліквідацією само-врядування, власних судів, депор-таціями (з Києва за указом рос.царя Олексія Михайловича 1660; зКам’янця після 1672 за часів ту-рец. панування), із здобуттям пе-

573ВІРМЕНСЬКІ

реваги в міжнар. торгівлі єврейс.купецтва.

Для заселення вірменами пн.-причорномор. регіону характернете, що крім дільниць у містах, тутвиникло бл. 30 мононац. сіл. Са-моврядування, незважаючи на ви-сокий відсоток вірм. нас. в бага-тьох містах, не досягло тут такогорівня, як в правобереж.-зх.-укр.регіоні (відсутні були ради стар-ших, окремі суди).

Вірм. колонії в Криму вини-кають у 11—13 ст. в Кафі (нинім. Феодосія) та Солдайї (нинім. Судак), а також в ін. поселен-нях пд. узбережжя п-ова. В часрозквіту Генуї (Італія) намітиласягостра конкуренція між італ. тавірм. купцями, що позначилосяна становищі вірм. і генуезькихколоній в Криму, особливо тоді,коли до екон. дискримінації при-єдналися у 15 ст. реліг. пересліду-вання вірмен внаслідок спроб на-кинути їм церк. унію з Римом. Ціконфлікти полегшили туркам-ос-манам захоплення 1475 Кафи (натой час генуезької) та решти гену-езьких колоній. Помітну роль ві-дігравали вірмени також у рокитурец. панування на пд. Криму тав Крим. ханстві, контролюючи ву-злові осердя торгівлі й ремеселп-ова. Виникають нові колонії умістах Солхат (Ескі-Крим; нинім. Старий Крим), Гезлев (нинім. Євпаторія); у 16—18 ст. — умістах Карасубазар (нині м. Біло-гірськ), Ак-Мечеть (нині м. Сімфе-рополь), Орабазар (АрмянськийБазар; нині м. Армянськ), Інкер-мані, засновуються села, розта-шов. між Карасубазаром та Ескі-Кримом, а також біля Судака. УКафі наприкінці 15 ст. вірменистановили понад 60 % (більше40 тис.) нас.

Вірм. купці привозили товариз тих регіонів, де торгували, а ви-возили рибу, ікру, сіль, зерно,віск, мило, хутра; заснували кіль-ка банків із значним капіталом.Ареал їхньої торгівлі на Бл. Схо-ді сягав Перської затоки, Індії,на пн. — Великого князівстваМосковського. Вірм. ремісники —ювеліри, ткачі, фарбарі, шевці,кравці, теслі, мельники — твори-ли власні цехи. Нас. займалосявиноградарством, виноробством,садівництвом, тваринництвом.

Від 15 ст. вірмен. колонії існу-вали також у деяких зх. причорно-мор. містах, зокрема, Акермані(нині м. Білгород-Дністровський),Кілії.

Церк. ієрархію очолював каф-ський єпископ, певний час (у15 ст.) існувало єпископство вАкермані. При парафіях і в мона-стирях (найвідоміший Сурб-Хач —Св. Хреста — недалеко від Ескі-Криму) діяли школи.

Чималим був внесок вірм. ко-лоній Криму до вірм. к-ри. Тутрозвинувся специфічний крим.тип каліграфічного переписуван-ня рукописів, оздоблених мініа-тюрами. Збереглося бл. 300 руко-писних книг крим. походження.Мініатюристи працювали у вірм.-візант. манері. Відомі копіїсти 14—15 ст.: Натер, Грігор Сукіасанц,Хрістосатур, Тадевос Аврамені;16—17 ст.: Аракел, Захарія Абега,Нікогайос Меланавор, ОвакімЕрец. У Криму в 17 ст. творилипоети Сімеон, Хачатур Кафаєці,Вардан, Степанос Тохатеці. Пев-ного розквіту досягла наука (філо-софія, літописання, медицина, те-ологія).

Збереглася низка пам’яток вірм.арх-ри: монастир Сурб-Хач (1338,з добудовами 15—17 ст.), феодо-сійські церкви св. Іоанна Предте-чі (14 ст.), архангелів Михаїла іГавриїла (14—16 ст.), св. Саркіса(можливо, 12 ст.), поблизу Старо-го Криму церква св. Георгія (поч.15 ст.), білогірська церква Успін-ня Богородиці. Вірмени будуваливодогони, караван-сараї, фонта-ни. Високого рівня досягла мону-ментальна пластика (медальйонина церкві св. Іоанна Предтечі),хачкари (хресні камені) 14— 18 ст.

Вірм. колонії Криму припи-нили своє існування 1778, колипід натиском царського урядузвідти виселили вірмен та греків,щоб підірвати економіку ханства.

Багатовікове існування вірм.колоній на укр. землях сприяловстановленню міцних екон. і культ.зв’язків із Вірменією, Закавказ-зям в цілому та ін. країнами Бл.Сходу (Туреччиною, Іраном). Ук-раїна стала для вірмен країною-притулком у важкі для Вірменіїчаси, де вони могли зберігати своїдуховні традиції, розвивати екон.і культ. життя.

Збереглася значна кількістьдокументів, діловодних книг, щостосуються тих чи ін. інституційвірм. колоній правобереж.-зх.-укр.регіону, зокрема вірм. суду (16—18 ст.), ради старших (17 ст.), єпи-скопства (18 ст.) у Львові, а такожбратств, банків, Вірм.-укр. колегіїтеатинців. Серія діловодних книгстосується Кам’янця (16—17 ст.).

Важливе джерело — хроніки зіЛьвова та Кам’янця (16—17 ст.),пам’ятні записи-колофони — врукописах, переписаних у Львовіта Кам’янці, мемуари. Джерелпро життя вірм. колоній пн.-при-чорномор. регіону збереглося на-багато менше. Насамперед це ко-лофони рукописів, пам’ятки епі-графіки.

Джерела вірм., вірмено-кип-чацькою, укр., польс., лат. мова-ми зберігаються у Львові, Києві,Єревані, Вроцлаві, а також Вене-ції, Відні, Парижі. Лише незначначастина їх опублікована. Окремугрупу становить вірм. епіграфіка(Київ, Львів, Кам’янець-Поділь-ський).

Літ. про колонії налічує понад1 тис. назв, однак узагальнюючихпраць про вірм. колонії в Українінемає. Про їхнє минуле писалиукр. історики М.Бантиш-Камен-ський, І.Шараневич, О.Партиць-кий, М.Грушевський, І.Линниченко,Б.Януш, І.Крип’якевич, Н.Криво-нос, В.Грабовецький, Д.Блаже-йовський та ін.; з вірм. істориківновішого часу — В.Григорян,В.Мікаєлян, Л.Хачікян. Досяг-ненням вірм. й укр. історіографіїстало проведення трьох спільнихнаук. сесій у 1950—70-х рр. У до-слідженні проблематики бралиучасть також польс., угор., румун.та франц. вчені.

Літ.: Petrowicz G. L’Unione degliArmeni di Polonia con la Santa Sede.Roma, 1950, рarte 2; Дашкевич Я. Армя-нские колонии на Украине в источни-ках и литературе 15— 19 вв. (Историог-рафический очерк). Ереван, 1962; Активірменського суду міста Кам’янця-По-дільського (16 ст.). Єреван, 1963 (вірм.мовою); Симеон Лехаци. Путевые заме-тки. М., 1965; Документы на половец-ком языке 16 в. (Судебные акты Каме-нец-Подольской армянской общины).М., 1967; Schutz E. Аrmeno-KipchakChronicle on the Polish-Turkish Wars in1620—1621. Budapest, 1968; Украинс-ко-армянские связи в 17 в.: Сборникдокументов. К., 1969; Petrowicz G. Lachiesa armena in Polonia. Roma, 1971,рarte 1;Микаелян В.А.На крымской зе-мле: История армянских поселений вКрыму. Ереван, 1974; Bla ejovsky D. Uk-rainian and Armenian Pontifical Semi-naries of Lviv (1665—1784). Rome, 1975;Григорян В.Р. История армянских ко-лоний Украины и Польши. (Армяне вПодолии.). Ереван, 1980; Petrowicz G.La chiesa armena in Polonia e nei paesilimitrofi. Roma, 1988, рarte 3; Привілеїнаціональних громад міста Львова(14—18 ст.). Львів, 2000; Дашкевич Я.Вірменія і Україна. Львів—Нью-Йорк, 2001.

Я.Р. Дашкевич.

574ВІРМЕНСЬКІ

ВІРСЬКИЙ Павло Павлович(25(12).02.1905—05.07.1975) — ба-летмейстер. Нар. арт. УРСР (1957),нар. арт. СРСР (1960). Н. в м. Одеса.Закінчив Одес. муз.-драм. уч-ще(1927), 1927—28 — навч. у Моск.хореографічному технікумі. Від1928 — соліст і худож. кер. танцю-вальних колективів у Одесі, Харко-ві, Дніпропетровську, Києві. 1937організував Ансамбль танцю УРСРі був його худож. кер. (1937—40,1955—75, з 1977 — ім. П.Вірсько-го, нині — Нац. ансамбль танцюУкраїни ім. П.Вірського). 1942 —кер. Ансамблю пісні і танцю Ки-їв. військ. округу, 1942—55 —худож. кер. балетної групи Ан-самблю пісні і танцю Рад. арміїім. О.Александрова. Спираючисьна нар. традиції, В. створив яск-раві хореографічні композиції зминулого і сучасного життя укр.народу («Новорічна метелиця»,«Гопак», «Чумацькі радощі», «Кол-госпна полька», «Моряки флоти-лії “Советская Украина”», «Шах-тарська святкова»). Держ. преміяСРСР (1950, 1970). Держ. преміяУРСР ім. Т.Шевченка (1965).

П. у м. Київ.Тв.: На кукурудзяному полі: Хоре-

ографічна картинка. К., 1961; У вихорітанцю: Репертуарний збірник, вип. 1—6. К., 1977—82.

Літ.: Станішевський Ю.О. ПавлоПавлович Вірський. К., 1962; Боримсь-ка Г. Державний заслужений ансамбльтанцю Української РСР. К., 1962; Її ж.Самоцвіти українського танцю. К.,1974.

П.М. Бондарчук.

ВІСІМНАДЦЯТА АРМІЯ — заг.-військ. об-ня рад. військ, сфор-моване наприкінці черв. 1941 набазі управління Харківського вій-ськового округу і військ Київ. осо-бливого військ. округу (див. Київ-ський військовий округ). Спочаткудо складу її входили 17-й стрілец.і 16-й механізований корпуси,64-та авіац. і 45-та змішана авіац.д-зії. Війська армії в ході Великоївітчизняної війни Радянського Со-юзу 1941—1945 перебували у скла-ді Південного фронту, Пн.-Кав-каз., Закавказ. фронтів, ПершогоУкраїнського фронту та Четвер-того Українського фронту. У цихоперативно-стратегічних об-няхармія вела оборонні бої на Право-бережній Україні, зокрема трима-ла оборону на лінії Коломия— Чер-нівці— Секуряни (нині смт Соки-ряни Чернів. обл.) і брала участь вУманській оборонній операції 1941,після переходу 5 серп. 1941 налівий берег Дніпра стримувала

противника у напрямі Нікополя іМелітополя, вела оборонні бої уДонбасі (див. Донбаські операції1941—1943). У лип. 1942 відійшлаза р. Дон, а в серп.—верес. 1942спочатку в складі Пн.-Кавказ., авід 1 верес. 1942 — Чорномор.групи військ Закавказ. фронтубрала участь в Армавіро-Майкоп-ській і Новоросійській обороннихопераціях, проведених із метоюнедопущення прориву противни-ка вздовж Чорномор. узбережжя вЗакавказзя, у верес.—груд. 1942 —у Туапсинській оборонній опера-ції. Від лют. 1943 — у складі зновуствореного Пн.-Кавказ. фронтувела бої по утриманню й розши-ренню плацдарму в р-ні миса Ми-схако («Мала земля»), а в жовт.—груд. взяла участь у Керченсько-Ельтигенській десантній операції1943, що закінчилася захоплен-ням плацдарму на Керченськомуп-ові. У груд. 1943 18-та армія пе-редана 1-му Укр. фронтові, вскладі якого вела бої на Правобе-реж. Україні, зокрема, взяла участьу Житомирсько-Бердичівській на-ступальній операції 1943—1944,Проскурівсько-Чернівецькій насту-пальній операції 1944, Львівсько-Сандомирській наступальній опе-рації 1944. У верес.—жовт. 1944війська армії у складі 4-го Укр.фронту відзначилися в Карпатсь-ко-Ужгородській наступальній опе-рації 1944, звільнили Закарпатсь-ку Україну і вступили на тер. Че-хословаччини. Там у трав. 194518-та армія закінчила свій бойо-вий шлях. Команд.: А.Смирнов(черв.—жовт. 1941), В.Колпакчі(жовт.—листоп. 1941), Ф.Камков(листоп. 1941 — лют. 1942; квіт.—жовт. 1942), І.Смирнов (лют.—квіт.1942), А.Гречко (жовт. 1942 — січ.1943), О.Рижов (січ.—лют. 1943),К.Коротєєв (лют.— берез. 1943),К.Леселідзе (берез. 1943 — лют.1944), Є.Журавльов (лют.—лис-топ. 1944), А.Гастилович (листоп.1944 — трав. 1945).

Літ.: Восемнадцатая в сраженияхза Родину. М., 1982.

Н.М. Руденко.

«ВІСЛА», АКЦІЯ 1947— завер-шальний етап примусової депор-тації українців 28 квіт. — 12 серп.з прабатьківських земель Лемків-щини, Надсяння, Холмщини та Під-ляшшя, формально передбаченоївересневою 1944 угодою між уря-дом УРСР і Польс. к-том нац. ви-зволення. «В.»,а., як депортацій-на, детально розроблялася і здійс-нювалася польс. владою, а її ви-

конання координувалося з парт.-рад. владними органами СРСР. Їїпроведення офіційно мотивува-лося необхідністю припинитидіяльність укр. підпілля (Орга-нізації українських націоналістів іУкраїнської повстанської армії) вцьому регіоні, позбавити його со-ціально-екон. та морально-пси-хологічної підтримки з боку місц.укр. людності, а також змішанихродин і забезпечити цілісністьПольс. д-ви. Офіц. приводом дляпоч. «В.»,а. стала загибель 28 бе-рез. 1947 у засідці, організованійсотнями УПА, віце-міністра Нац.оборони Польщі, ген.-полк. К.Све-рчевського.

Всі осн. рішення у справі «В.»,а., а саме про склад командуваннят. зв. оперативної групи «Вісла»,ств. з метою проведення цієї ак-ції, про терміни акції, про тер.діяльності групи, про р-ни розсе-лення переселенців (польс. пн. йзх. землі), про методи боротьби зчленами укр. підпілля та з цивіль-ним нас., запідозреним у спри-янні підпіллю (запровадженнявійськ.-польових судів і концтабо-рів, зокрема у Явожно), прийма-лися політбюро ЦК Польс. ро-бітн. партії. Командування військ.операцією було доручено заст.нач. Генштабу Війська Польс.,ген.-майорові С.Моссору. Йогозаст. було призначено по лініїмін-ва громад. безпеки — віце-міністра громад. безпеки полк.Г.Корчинського, по лінії корпусувнутр. безпеки — команд. корпу-сом полк. Ю.Хюбнера. Через по-боювання, що під час здійсненняакції окремі особи й цілі групипроникатимуть на тер. сусідніхкраїн, міністр нац. оборони Поль-щі М.Жимерський у серед. квіт.звернувся до міністрів нац. оборо-ни СРСР і Чехословаччини з про-ханням щільно заблокувати зісвого боку сх. і пд. польс. кордо-ни. 24 квіт. ухвалу в справі «В.», а.прийняла президія РМ Польс.республіки. 28 квіт. 1947 військ.акція з переселення укр. нас. на«повернуті землі» (ті, що післяДругої світової війни відійшли відНімеччини до Польщі) розпоча-лася.

Операція проводилася війсь-ком — 5 д-зіями піхоти, 1 д-зієюкорпусу внутр. безпеки та 3 додат-ковими полками (піх., самохіднийі саперний) — разом понад 20 тис.солдатів. Війську допомагали нар.міліція, добровольчі резерви нар.міліції та Управління безпеки.Крім того, рад. командування пе-

575ВІСЛА

П.П. Вірський.

рекинуло з Львів. обл. одну тан-кову д-зію, спец. підрозділиНКВС і заблокувало прикордон-ними військами укр.-польс. кор-дон, а чехи вислали одну гірськубригаду. «В.»,а. тривала три міся-ці — до кін. лип. 1947, хоча пере-селення продовжувалося і піз-ніше. Останньою групою пересе-ленців були 32 родини, переселе-ні між січ.—квіт. 1950 з пов. Но-ви-Тарґ до Щецінського воєводст-ва. Це були родини, які не одер-жали дозволу на перебування вприкордонній смузі, переважнозмішані подружжя. Здійснення«В.»,а. супроводжувалося атакаминасилля щодо українців: навмис-но спалювалися укр. домівки табудівлі, руйнувалися старовинніцеркви, представників укр. інте-лігенції та селянства за підозрою усприянні УПА ув’язнювали у конц-таборі в Явожно.

Внаслідок проведеної акціїпольс. комуніст. влада знищилаукр. підпілля і позбулася укр. нас.у пд.-сх. воєводствах країни, роз-порошивши бл. 150 тис. осіб (заофіц. даними) майже по всій тер.пн. і зх. частин Польщі. Протецим укр. проблема навіть з фор-мальної точки зору, як того бажа-ло польс. парт.-держ. кер-во, ви-рішена не була. Переселеннясправило глибоке і тривале від-чуття кривди та особистої трагедіїу свідомості багатьох переселен-ців та їхніх нащадків. У місцяхнового поселення українці отри-мали г-ва значною мірою знище-ні, хоча польс. д-ва пізніше і на-магалася надавати переселенцямматеріально-фінансову допомогу.Пд.-сх. землі країни через висе-лення українців до сьогоденнянайменш заселені. Сенат Польс.Республіки на засіданні 3 серп.1990 засудив «В.»,а. Втім, питан-ня про відшкодування збитків,завданих виселеним українцям,залишається відкритим.

Літ.: УПА в світлі польських доку-ментів. «Літопис Української Повс-танської Армії», 1992, т. 22, кн. 1; Akcja«Wisіa». Dokumenty. Oprac. E.Misiіo.Warszawa, 1993; Problemy ukraiсcуw wPolsce po wysiedleсczej akcji «Wisіa».Krakуw, 1997; Акція «Вісла»: Докумен-ти. Львів—Нью-Йорк, 1997; Пропа-м’ятна книга «1947». Варшава, 1997;Депортації. Західні землі України кін-ця 30-х — початку 50-х років: Докуме-нти, матеріали, спогади, т. 2. Львів,1998; Закерзоння. Спогади вояків Ук-раїнської повстанської армії, т. 2—4.Варшава, 1994—98; Drozd R., Haіagi-da I. Ukraiсcy w Polsce 1944—1989. Wwalce o toїsamoœж (Dokumenty i mate-

riaіy). Warszawa, 1999; Drozd R. Politykawіadz wobec ludnoœci ukraiсskiej w Pols-ce w latach 1944—1989. Warszawa, 2001;Чужинче, іди скажи Україні. Увічнен-ня трагедії Закерзоння в 1944—1947роках: Фотоальбом. Перемишль, 2001.

I.I. Iльюшин.

ВІСЛО-ОДЕРСЬКА НАСТУ-ПАЛЬНА ОПЕРАЦIЯ 1945 —операція військ Першого Білорусь-кого фронту та Першого Україн-ського фронту 12 січ. — 7 лют. натер. Польщі у межиріччі Вісли йОдера, складова частина страте-гічного наступу Червоної армії(див. Радянська армія) на фронтівід Балтики до Карпат. У резуль-таті прориву оборони противникана фронті вздовж 250 км і наступ-них запеклих боїв було повністювизволено Польщу, значну ч. Че-хословаччини, очищено від гітле-рівських військ сх. ч. Бранденбур-зької землі та пд. ч. Померанії (зх.ч. історико-геогр. обл. Польщі —Помор’я, яке розташов. вздовжпд. узбережжя Балтійського м.),оточено великі ворожі угрупован-ня у містах Познань та Шнейде-мюль (нині Піла, обидва Поль-ща). Розгромом нім. армії уВ.-О.н.о. було створено переду-мови для успішного здійсненняБерлінської наступальної операції1945 та Празької операції 1945.Перенесення В.-О.н.о. з 20 січ.,як спочатку планувалося, на 12січ. допомогло зх. союзникам від-бити наступ гітлерівських військ вАрденнах (Бельгія) 1944—45.

Літ.: Казаков П.Д. От Вислы доОдера. М., 1974.

I.М. Кулинич.

«ВІСНИК ГЕНЕРАЛЬНОГО СЕ-КРЕТАРIАТУ УКРАЇНИ»— офіц.друкований орган Генерального сек-ретаріату Української Централь-ної Ради. Був продовженням ж.«Вісті з Української ЦентральноїРади». Видавався в Києві з лис-топ. 1917. До кін. 1917 вийшло 8чисел. Виходив до трав. 1918.Кілька разів змінювалася назва —спочатку на «Вісник Генерально-го Секретаріату УНР», потім —«Вісник Ради Народних МіністрівУНР». Друкував матеріали держ.-урядового характеру. Під часУкраїнської Держави вид. продов-жувалося під назвою «Державнийвісник».

Літ.: Iгнатієнко В. Українська пре-са (1816—1923). Х., 1926; Наріжний С.Українська преса. Подєбради, 1934;Животко А. Нариси історії українськоїпреси: Курс лекцій. Подєбради, 1937;

Преса України: Газети 1917—1920 рр.:Бібліографічний покажчик. К., 1997.

О.Б. Кудлай.

«ВІСНИК ДЛЯ РУСИНIВ АВСТ-РІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ», «Вўст-никъ для Русиновъ Аустрїскои дер-жавы» — урядовий час. для укра-їнців монархії Габсбургів. Від лип.1849 до лют. 1850 виходив у Львовіпід назвою «Галичо-рускій вўст-никъ» (ред. М.Устиянович), потімдо груд. 1866 у Відні (редакториI.Головацький, Ю.Вислобоцький).Гол. місце у час. відводилось уря-довим розпорядженням; крім то-го, публікувалися дописи з різнихмісцевостей Галичини й Закар-патської України, літ. та істор. тв.(зокрема А.Петрушевича), мово-знавчі дискусії. Займав консерва-тивні позиції, виступав як протиранніх народовців, так і протицерк.-обрядового руху та русо-фільських декларацій у час. «Сло-во» 1866.

Літ.: Возняк М. З-за редакційнихкуліс віденського Вісника та Зорі Га-лицької. «ЗНТШ», 1912, т. 107.

О.В. Середа.

«ВІСНИК НАЦIОНАЛЬНОЇАКАДЕМIЇ НАУК УКРАЇНИ» —щомісячний заг.-наук. та гро-мад.-політ. журнал. Заснований ужовт. 1928 у Києві. Перша на-зва — «Вісті Всеукраїнської Ака-демії наук», з 1936 — «Вісник АНУРСР», 1947 — «Вісник Академіїнаук Української РСР», 1991 —«Вісник Академії наук України»,квіт. 1994 — «Вісник Національ-ної академії наук України». Гол.ред. — акад. Б.Патон. Засн. —Президія НАН України.

Журнал систематично пові-домляє про орг. діяльність заг. ор-ганів акад. — Президії, а також ко-місій при ній; коротко інформуєпро наук.-орг. та наук. працю уста-нов, відділів, співробітників Акад.,про взаємини з ін. наук. установа-ми України, а також наук. ін-тамий діячами СНД та ін. країн. У ньо-му друкуються витяги з протоколівПрезидії, заг. зборів НАН України,наук. хроніка акад., протоколи,звіти й повідомлення про конф. інаради науковців в Україні та за їїмежами; матеріали законодавчогохарактеру: укази, обіжники й ін-струкції Уряду та ПрезидентаУкраїни, що стосуються акад. Нашпальтах вид. регулярно висвітлю-ється діяльність вид-ва НАН Укра-їни «Наукова думка».

У постійних рубриках «Вісни-ка...» друкуються проблемно-ана-

576ВІСЛО

літичні статті, огляди, полемічнівиступи, рецензії на книги тощо.

Л.Д. Якубова.

«ВІСНИК РЕПРЕСІЙ В УКРАЇ-НІ» — друковане щомісячне вид.закордонного представництва «Ук-раїнської Гельсінкської групи»(Нью-Йорк, США, див. Українсь-ка Гельсінкська спілка). Виходив зсіч. 1980 паралельно укр. й англ.мовами. Видавався частково зарахунок надходжень від перед-плати, частково за рахунок благо-дійних пожертвувань укр. грома-ди в українській діаспорі. Призна-чався укр. громад. орг-ціям,к-там оборони і допомоги пере-слідуваним. Друкувалася систе-матизована інформація про пере-слідування в рад. Україні інако-мислячих — активістів правоза-хисного руху, дисидентів, пред-ставників реліг. громад (зокремабаптистів) тощо, вміщувалася ін-формація й про ін. рад. дисиден-тів, зокрема А.Сахарова та С.Па-раджанова. Мав постійні рубрики«Хроніка репресій», «Архів сам-видаву», «Новини про засудже-них», наводилася бібліографіязгадувань про політ. пересліду-вання в УРСР і СРСР у рад., зару-біжній укр. та іншомовній пресі(згодом робота над цим розділомчерез об’єктивні і суб’єктивніпричини була припинена), регу-лярно наводилися списки репре-сованих, біографічні відомостіпро них та їхні родини, адреси то-що. Мав додаток — «Документиукраїнського патріотичного руху».Ред.-упорядником «Вісника...» булаН.Світлична. Припинив видава-тися 1985.

В.В. Головко.

«ВІСНИК СОЮЗУ ВИЗВОЛЕН-НЯ УКРАЇНИ» (з 1918 — «Вісникполітики, літератури й життя») —друкований орган Союзу визволен-ня України (СВУ). Виходив з 5жовт. 1914 до 13 листоп. 1918 уВідні, опубл. 226 чисел, тираж — 5тис. прим. Редагували: В.Дороше-нко, М.Возняк, А.Жук. Друкувавматеріали про діяльність СВУ,статті відомих громад.-політ. дія-чів з проблем укр. нац. руху, по-літики Росії та країн Зх. Європищодо України, зокрема у рокиПершої світової війни. Послідовновиступав за держ. незалежність ісоборність України. Найбільшактивними дописувачами «Вісни-ка…» були I.Бочковський, Л.Ган-кевич і М.Ганкевич, I.Крип’якевич,Є.Левицький, Б.Лепкий, М.Меле-

невський, О.Назарук, В.Пачовсь-кий, В.Сімович, В.Темницький,М.Троцький, Л.Цегельський та ін.

Літ.: Наріжний С. Українська еміг-рація: культурно-освітня праця міждвома війнами. Прага, 1942; Союз виз-волення України. 1914—1918. Відень—Нью-Йорк, 1979; Патер I. Союз виз-волення України: проблеми державно-сті та соборності (1914—1918 рр.).Львів, 1999.

I.Г. Патер.

«ВІСНИК УКРАЇНСЬКОГОВІДДIЛУ НАРОДНОГО КОМI-САРIАТУ СПРАВ НАЦIОНАЛЬ-НИХ» — офіц. орган укр. від.Нар. комісаріату національностейРСФРР, створеного у листоп.1917 на базі Обласного укр. ко-місаріату Петрогр. ради робітн.депутатів. За первинним задумоммав бути україномовним щотиж-невиком. Видавався 1918—22 не-регулярно. Здійснював більшови-цьку агітацію і пропаганду як се-ред українців у Росії, так і на те-ренах України. Регулярно висвіт-лював діяльність структур укр.від. Нар. комісаріату національно-стей РСФРР (від. біженців, заг.зв’язку, політ. еміграції, культ.-просвітницького); друкував укр.мовою осн. законодавчі постано-ви більшовицького уряду (зокре-ма Конституцію РСФРР, Декла-рацію прав народів Росії), а такожосн. події культ. життя україн-ців у Росії (відкриття пам’ятникаТ.Шевченкові в Москві та ін.). Зперших номерів регулярно друку-валися статті під рубрикою «Iсто-рія революції на Україні за 1917—18 рр.», в яких популяризувавсяленінський погляд на розвитокнац. революц. руху. В рубриках«На роздоріжжі», «Політична хро-

ніка», «Що діється на Вкраїні»подавалися осн. політ. події за ча-сів Української Держави, австро-німецьких військ контролю надтериторією України 1918, Дирек-торії. За жанром більшість з цихматеріалів — політ. фейлетони.

Літ.: Макарова Г.П. Народный ко-миссариат по делам национальностейРСФСР. 1917—1923 гг. М., 1987.

Л.Д. Якубова.

«ВІСТI ВУЦВК» — щоденна газ.,що видавалася з груд. 1918 у Хар-кові як орган Харків. ради робітн.депутатів, з січ. 1919 — як органТимчасового робітничо-сел. уря-ду України і Харків. ради робітн.депутатів, з берез. 1919 стала орга-ном Всеукр. центр. виконкому(ВУЦВК) рад робітн., сел. та чер-воноармійських депутатів й Хар-ків. ради робітн., сел. та червоно-армійських депутатів. У квіт.—черв. 1919 виходила паралельно уХаркові й Києві (у Києві — як ор-ган ВУЦВК і виконкому Київ. ра-ди робітн. депутатів). Від груд.1919 поновила вихід у Харкові якорган Харків. військ. революц.к-ту, згодом — орган ВУЦВК іХарків. губернського виконавчогок-ту. Від жовт. 1920 — орган Укр.ЦВК. Від 25 черв. 1934 виходила уКиєві. Від 30 лип. 1938 мала назву«Вісті Рад депутатів трудящихУРСР». 14 трав. 1941 об’єднана згаз. «Комуніст». Мала спец. ви-пуск та літ., тех., популярно-мед. ікооп. додатки.

Спочатку друкувалася рос.мовою, від 2 квіт. 1919 — рос. таукр. мовами, від 28 трав. 1920 —виключно укр. мовою. У різнийчас газ. редагували В.Блакит-ний, Є.Касяненко, М.Новицький,М.Ткач, Ф.Таран, П.Нємцов. Бу-ла найпопулярнішою газ. періодуукраїнізації.

Літ.: Періодичні видання УРСР.1917—1960. Газети: Бібліографічнийдовідник. Х., 1965.

О.В. Юркова.

«ВІСТІ З УКРАЇНСЬКОГО НАУ-КОВОГО ІНСТИТУТУ В БЕР-

ЛІНІ» — україномовне періодич-не вид. Ред. — З.Кузеля. «Вісті…»виходили 1933—38 для укр. загалуз метою інформувати його прокульт.-наук. життя нім. народу таукр. еміграції (гол. чин. у Німеч-чині). «Вісті...» повідомляли пронове нім. законодавство, подава-ли відомості про умови навчанняу вищих учбових закладах Німеч-чини, містили різнобічну хроніку

577ВІСТІ

«Вісник Союзу визволення України».Відень, 5 жовтня 1914, ч. 1.

та звіти про діяльність Україн-ського наукового інституту у Бер-ліні, а також зміст деяких рефера-тів, читаних в Iн-ті.

Літ.: Животко А. Історія українсь-кої преси. Регенсбург, 1946; Трощин-ський В.П., Шевченко А.А. Українці усвіті. К., 1999.

Д.В. Бурім.

«ВІСТІ З УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТ-РАЛЬНОЇ РАДИ» — офіц. друко-ваний орган Української Цент-ральної Ради. Виходив з квіт. полистоп. 1917 у Києві. Перші 3 но-мери мали назву «Вісті з Україн-ської Центральної Ради у Києві».Всього вийшло 25 номерів, 19 ізних видав Комітет УкраїнськоїЦентральної Ради, ін. — ПрезидіяУЦР. У газ. знайшли місце мате-ріали про створення і організаціюУЦР та її діяльність до поч. верес.1917.

Літ.: Ігнатенко В. Українська пре-са (1816—1923). Х., 1926; Наріжний С.Українська преса. Подєбради, 1934;Животко А. Нариси історії українськоїпреси: Курс лекцій. Подєбради, 1937;Преса України: Газети 1917—1920 рр.Бібліографічний покажчик. К., 1997.

О.Б. Кудлай.

«ВІСТІ: ОРГАН ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ»— укра-їномовний часопис. Видавався здеякими перервами (через фінан-сові труднощі) від кін. 1940-х рр.до серед. 1970-х рр. Крайовоюуправою Братства колиш. вояківПершої укр. д-зії — Укр. нар. ар-мії (д-зія СС «Галичина») у Мюн-хені (Німеччина). Загалом вийш-ло 140 чисел. Містив дослідниць-кі розвідки з воєн. і воєн.-істор.проблем, що торкалися укр. тема-тики, насамперед української ре-волюції 1917—1921 і Другої світо-вої війни. Представлений багатиймемуарний матеріал учасниківпро воєн. дії укр. військ. підроз-ділів проти рад. і нім. військ, пропіслявоєнну долю вояків д-зії СС«Галичина» тощо. Друкувалисяхудож. тв. авторів української діас-пори, рецензії на книги з військ. те-матики, сусп.-політ., культ., ре-ліг. новини укр. діаспори.

Редактором час. був В. Стечи-шин.

В.В. Головко.

«ВІСТНИК», місячник літерату-ри, мистецтва, науки й громадсько-го життя — незалежний укр. жур-нал, видавався 1933—39 у Львовіпід редакцією Д.Донцова. Наступ-ник «Літературно-наукового віст-

ника». Видавці так визначили гол.мету вид.: «переродити духовністьнашої суспільності, плекати культсильної й характерної людини».Гол. ворогами українства вониназивали: «марксизм, масонство імосквофільство усіх форм».

Вміщував літ. та поетичні тв.,зокрема О.Ольжича, Є.Маланюка,О.Теліги, Ю.Клена, пер. творівзх.-європ. і амер. письменників іпоетів, статті про укр. і світ. ми-ст-во, літ. критику, публіцистичністатті з гострих питань громад.життя українців у Польщі йСРСР. Мав бібліографічну руб-рику.

В.В. Головко.

«ВIСЬ РИМ—БЕРЛІН» — агре-сивний блок тоталітарних д-в, якірозв’язали Другу світову війну.Його започаткувала укладена25 жовт. 1936 угода фашист. Iталіїта нацистської Німеччини прополіт. й збройну підтримку ген.Ф.Франко, який підняв заколотпроти прокомуніст. уряду в Iспа-нії. Фашист. диктатор IталіїБ.Муссоліні назвав «вертикальнулінію Рим—Берлін» «віссю, дов-кола якої можуть групуватися всієвропейські держави, що праг-нуть миру». Ця формула й поро-дила в світ. пресі поняття «держа-ви вісі». 25 листоп. 1936 Антико-мінтернівський пакт з Німеччи-ною уклала Японія, 6 листоп. 1937цей пакт підписала Iталія. «Вісь»перетворилася на «трикутник».Укладені під гаслом антикомуніз-му, угоди мали значно ширший по-літ. підтекст. Вони об’єднали триагресивні д-ви, що прагнули заво-ювати і поділити між собою Ста-рий Світ з його колоніями в Афри-ці, Азії та Океанії. Це стало очеви-дним після того, як Німеччина,Iталія та Японія 27 верес. 1940 під-писали у Берліні Троїстий пакт, вякому відкрито проголосили Євро-пу сферою порядкування Німеччи-ни й Iталії, а Пд.-Сх. Азію — Япо-нії. Разом з тим у ст. 4-й підкрес-лювалося, що пакт не стосуєтьсяСРСР. Це було неначе запрошен-ня, і 12 листоп. 1940 в ході перего-ворів у Берліні з головою Раднар-кому та міністром закордоннихсправ СРСР В.Молотовим А.Гітлерофіційно запропонував рад. уря-дові приєднатися до Троїстого па-кту і взяти участь у розподілі во-єн. здобичі — азійських та афр.колоній європ. д-в. Незважаючина антикомунізм «вісі», Й.Сталінвиявив готовність до порозумінняз її учасниками — 1939 він по-

ділив з Гітлером Сх. Європу, а 25листоп. 1940 дав згоду приєдна-тися до Троїстого пакту й такимчином стати четвертим чл. «вісі».Його умови передбачали встанов-лення рад. контролю над чорно-мор. протоками, Болгарією та Ру-мунією; вихід Рад. Союзу до Пер-ської затоки. Проте Гітлер загаль-мував справу, і новий союз не бу-ло укладено.

Літ.: История дипломатии, т. 3.М., 1965; Документы внешней полити-ки: 1940 — 22 июня 1941, т. 23, кн. 2,ч. 1. М., 1998.

В.С. Коваль.

ВIТАЛIЙ ІЗ ДУБНА (р. н. не-від. — між 1607—12) — письмен-ник і перекладач. Чл. Острозькоголіт.-наук. гуртка. Походив з Вели-кого князівства Литовського. Задеякими даними, був ченцем Унів-ського монастиря. 1603—07 — ігу-мен монастиря у м. Дубно. 1604—05 упорядкував зб. «Діоптра албозерцало і вираженє живота люд-ського на том світі» — пер. ре-ліг.-моралізаторських творів згрец. і лат. мов та власні вірші мо-рально-дидактичного змісту. Кни-га вперше видана у м. Єв’є (нинім. Вевіс, Литва) 1612 і пізнішекілька разів перевидавалася біло-рус. друкарнями.

П. у м. Вільно (нині Вільнюс).Літ.: Франко I. Забутий українсь-

кий віршописець XVII в. В кн.: Фран-ко I. Зібрання творів, т. 31. К., 1981;Мицько I.З. Острозька слов’яно-гре-ко-латинська академія. К., 1990.

А.Ю. Ясіновський.

ВІТАШЕВСЬКИЙ Микола Олек-сійович (20(08).09.1857 — 21.06.1918) — літератор, актор, етно-граф, революціонер, мемуарист.Н. в м. Одеса. Із дворян Херсонсь-кої губернії, син тираспольськогонотаріуса О.Віташевського. 1875закінчив реальне уч-ще вМикола-єві, після чого навч. у Новорос.ун-ті (Одеса). 1876 випустив зб.«Мысли провинциалов». 1877, пе-ребуваючи з батьком за кордо-ном, установив зв’язки з реда-кцією рос. «якобинського» ж. «На-бат» (Цюріх, Швейцарія), став їїагентом. Повернувшись, виступаву любительських виставах, ство-рив мандрівну трупу задля заро-бітку грошей на соціаліст. діяль-ність. Видав 1-ше число легально-го політ. час. «Эхо» (2-ге заборо-нила цензура). Увійшов до народ-ницького гуртка, зорганізованогоІ.Ковальським. Арештований 11лют. (30 січ.) 1878 (чинив опір жан-дармам і був поранений). За ви-

578ВІСТІ

роком проведеного в Одесі 31 лип.—5 серп. (19—24 лип.) військ.-ок-ружного суду покараний на 6 ро-ків каторги (термін було скороче-но на третину, оскільки В. вва-жався неповнолітнім).

До осені 1880 утримувався вНовобілгородській центр. в’язни-ці (слобода Печеніги Вовчансько-го пов. Харків. губ., нині с-щеміськ. типу Печенізького р-нуХарків. обл.), потім — у Мценсь-кій пересильній (м. Мценськ, ни-ні Орловської обл., РФ). 1881 ета-пований до Іркутської тюрми(там записав спомини про засла-ного до Сибіру М.Чернишевського,познайомився з В.Короленком), на-далі — на Кару Нерчинськоїокруги (Забайкалля, Росія). 1882звинувачений у сприянні втечікаторжан і залишений в ув’яз-ненні. Від 1883 — на сибірськомупоселенні. Представив Рос. геогр.т-ву дослідження місц. побуту йфольклору якутів, видав низкунаук. розвідок, друкував публіци-стичні та белетристичні твори.

1897 повернувся в Україну, вХерсоні служив статистиком зем-ської управи, згодом оселився вОдесі, був на такій самій посаді,як і в Херсоні. На поч. 20 ст.мешкав у Миколаєві, співробіт-ничав у місц. пресі. 1905 в Полта-ві налагоджував видання газ.«Полтавщина». 1906 — секретарпетерб. час. «Мысль»; удруге за-арештований (за антиурядову про-паганду). По 3-місячному ув’яз-ненні в тюрмі «Хрести» висланийза кордон. У Женеві (Швейцарія)на стипендію Петерб. АН систе-матизував краєзнавчі матеріали,зібрані на засланні. Від 1909 —знову в Одесі, звідки, не знай-шовши засобів для існування,вимушено переїхав до Санкт-Пе-тербурга, працював нічним коре-ктором, літ. редактором. Злида-рював, хворів, але відмовивсяпросити про відновлення йомудворянських прав, яких був замо-лоду позбавлений як політ. зло-чинець.

Автор брошури «Старая и но-вая якутская ссылка» (1907) та спо-гадів, уміщених у журналах «Бы-лое» (1906—07), «Наша страна»(1907), «Минувшие годы» (1908),«Голос минувшего» (1914).

П. у м. Москва.Літ.: Справа Ковальського й това-

ришів в Одесі. «Листи Громади», 1878,№ 1; Виташевская А. Н.А.Виташев-ский. «Каторга и ссылка», 1924, кн. 11;Заметка Н.А.Виташевского о Н.Г.Чер-нышевском. Там само, 1929, кн. 7.

П.Г. Усенко.

ВІТГЕНШТЕЙН (Сайн-Вітген-штейн) Лев Петрович (ЛюдвигАдольф Фрідрих; 1799—1866) —декабрист, військовик, поміщик,граф, з 1834 — князь. Син П.Віт-генштейна та Антоніни (Антуа-нети) Снарської. Вихований уПажеському корпусі. 1817 — кор-нет Кавалергардського полку,1818 — полковий ад’ютант, 1819— поручик, 1820 — флігель-ад’ю-тант, супроводжував імп. Олексан-дра I на Лейбахському конгре-сі 1821. Штабс-ротмістр (1821),ротмістр (1824). Служив у м-куТульчин. Чл. «Союзу благоденст-ва» та Пд. т-ва (див. Декабристіврух).

Імп. Микола I не притяг В. довідповідальності по справі декаб-ристів. Восени 1826 був призна-чений ескадронним командиром,1827 за клопотанням батькаувільнений від фронтової служби.1828 пішов у відставку в чині пол-ковника. Того ж року взяв шлюб зкняжною С.Радзивілл (1809—32),а 1834 повінчався з Л.Барятинсь-кою, сестрою кн. О.Барятинсько-го, майбутнього ген.-фельдмар-шала. Від 1861 мав титул князяСайн-Вітгенштейн Сайнського іКарлсбург-Людвигсбурзького. Ус-падкував величезні маєтності бать-ків.

П. у м. Париж (Франція).Літ.: Восстание декабристов: Ма-

териалы, т. 8. Л., 1925; Декабристы:Биографический справочник. М., 1988;Чулков Н. Витгенштейн (Сайн-Вит-генштейн 1-й). В кн.: Русский биогра-фический словарь: Вавила—Витгенш-тейн. М., 2000.

П.Г. Усенко.

ВІТГЕНШТЕЙН (Сайн-Вітген-штейн-Берлебург) Петро Христи-янович (Людвиг Адольф Петер;1768, за ін. даними, 1767 або1769 — 11.06(30.05).1843) — війсь-ковий, граф, чл. Держ. ради (1818),князь (1834), найясніший князь(1836). Н. в м. Ніжин або, за йогословами, в м. Переяслав (нинім. Переяслав-Хмельницький). Синген. рос. служби Х.Вітгенштейна.Виховувався у родича своєї мачу-хи Ганни (уродженої княжни Дол-горукової, вдови графа А.Бестуже-ва) М.Салтикова (ген.-фельдмар-шала з 1796), наставника вел. кн.Олександра Павловича (майбут-нього імп. Олександра I).

1781 записаний сержантомлейб-гвардії Семеновського пол-ку, 1789 — вахмістр лейб-гвардіїКінного полку, наступного ро-ку — гвард. офіцер. Iз 1793 — у

легкокінному Укр. полку. 1794брав участь у придушенні пов-стання Т.Косцюшка, 1796 був у«перському поході». Ген.-майор ішеф Маріупольського гусарсько-го полку з 1799, командир Єлиза-ветградського гусарського полкувід зими 1801/02.

Учасник воєн Російської імперіїпоч. 19 ст., зокрема, російсько-ту-рецької війни 1806—1812 та Війни1812. Від 1807 — шеф лейб-гвардіїГусарського полку, ген.-лейте-нант. 1812 — генерал від кавале-рії, командир 1-го корпусу. Бувпоранений. 25(13) квіт. 1813 зас-тупив хворого М.Кутузова на по-саді головнокоманд. 31(19) трав.,за власною ініціативою, заміне-ний М.Барклаєм-де-Толлі. Того жроку, після приєднання Австр.імперії до антинаполеонівськоїкоаліції, — нач. загону (корпусу)в союзницькій армії, керованійфельдмаршалом кн. К.Швар-ценбергом, знову зазнав пора-нення.

1816 лікувався за кордоном.1818 очолив 2-гу армію зі штаб-квартирою в Україні. 1826 ставген.-фельдмаршалом. Під час ро-сійсько-турецької війни 1828—1829в. о. головнокоманд. на європ.театрі бойових дій. Після відстав-ки (лют. 1829) мешкав у при-дністровській садибі в м-ку Ка-м’янка Ольгопільського пов. По-дільської губ. (нині смт Каменка,Молдова).

Кавалер багатьох орденів, ут. ч. св. Георгія 4-го (1794), 3-го(1805) і 2-го (1812) ступенів,св. Анни 1-го ст. (1805), Олек-сандра Невського з діамантами(1812—13) та Андрія Первозван-ного (1813). Нагороджений двомазолотими шаблями «За хороб-рість» (1807, 1813).

П. у м. Львів.Літ.: Бантыш-Каменский Д.Н. Би-

ографии российских генералиссиму-сов и генерал-фельдмаршалов, ч. 4.СПб., 1841; Военная галерея 1812 года.СПб., 1912; Глинка В.М., Помарнац-кий А.В. Военная галерея Зимнегодворца. Л., 1974.

П.Г. Усенко.

ВІТИК Семен Гнатович (1875 —10.10.1937) — галицький політик.Н. в с. Верхні Гаї (нині село Дро-гобицького р-ну Львів. обл.) усім’ї залізничника. Навч. у Дрого-бицькій г-зії. Закінчив Переми-шльську г-зію та Львів. ун-т. 1892познайомився з I.Франком, бувсекретарем Русько-української ра-дикальної партії, очолюваноїI.Франком та М.Павликом. Після

579ВІТИК

П.Х. Вітгенштейн.

С.Г. Вітик.

розколу партії (1899) — один іззасн. і лідерів Української соціал-демократичної партії Галичини,чл. її ЦК, депутат австрійс. парла-менту (1907—18). Чл. президіїнац. ради ЗУНР, чл. президії Тру-дового конгресу, міністр у галиць-ких справах УНР (1919). 1919—25 — на еміграції у Відні, де займаврадянофільські позиції, видававчас. «Нова громада» (1923—25).Чл. КП(б)У від 1925.

1925 приїхав в УСРР, де пра-цював редактором ж. «Червонийклич» ЦК укр. секціїМіжнародноїорганізації допомоги борцям рево-люції (1925—27), був чл. правлінняДерж. вид-ва України (1927—30),секретарем Всеукр. т-ва культ.зв’язків із закордоном (ВУТОКЗ)(1929—31), зав. від. КПЗУ, Iстпа-рту при ЦК КП(б)У (1931—33).Підготував до друку кн. «Польщаі Україна», залишив спогади проI.Франка. 22 берез. 1933 ув’язне-ний ДПУ УСРР у «справі УВО»(див. «Української військової орга-нізації» справа 1933). Судовоютрійкою при Колегії ДПУ УСРР23 верес. 1933 засуджений до де-сяти років позбавлення волі. По-карання відбував у Верхнєураль-ському політ. ізоляторі (Челябін-ська обл., РФ). 2 жовт. 1937 Особ-ливою трійкою УНКВС СРСР поЧелябінській обл. засуджений досмертної кари за те, що під часув’язнення «виявляв свої контр-революційні переконання й не-примиренно ворожі настрої щодокерівництва партії та уряду», «во-роже настроєний до НКВС й на-глядскладу тюрми, порушував пра-вила в’язничного режиму».

Страчений у м. Верхнє-уральськ. Реабілітований рішен-ням Військ. трибуналу Київ.військ. округу від 4 лип. 1958.

Літ.: Борці за возз’єднання: Біо-графічний довідник. Львів, 1989; Руб-льов О.С., Черченко Ю.А. Сталінщина йдоля західноукраїнської інтелігенції(20—50-ті роки ХХ ст.). К., 1994.

О.С. Рубльов.

ВIТОВСЬКИЙ Дмитро (псевд. —Гнат Буряк; 08.11.1887—04.08.1919) — військ. та політ. діяч,полковник УГА. Батько Я.Вітов-ського. Н. в с. Медуха (нині селоГалицького р-ну Iвано-Франк. обл.).Закінчив (1907) г-зію у Станіславі(нині м. Iвано-Франківськ), навч.у Львів. ун-ті на правничому ф-ті.1910 відрахований за участь у сту-дентському антипольс. виступі.Закінчив юрид. ф-т Краківськогоун-ту. Від 1911 — адвокат у Ста-

ніславі, діяч радикальної партії тасічового руху (див. Українськийсічовий союз). У роки Першоїсвітової війни — сотник ЛегіонуУкраїнських січових стрільців, уча-сник боїв на рос. фронті у Карпа-тах і на Поділлі (1914—15), визна-чний ідеолог галицького стрілец-тва. Від січ. 1916 — комісарм. Ковель, організатор укр. шкіль-ництва на Волині, нач. штабу ви-школу УСС, референт з укр. справпри штабі австрійс. корпусу наПравобережжі (1918). Восени1918 — голова Центр. військ. к-туу Львові, організатор і кер. Лис-топадової національно-демокра-тичної революції в Галичині 1918,1-й команд. Української Галицькоїармії, Держ. секретар військ.справ уряду ЗУНР, провідниквійськ. буд-ва, ініціатор об’єд-нання з УНР. Автор низки статейнац.-держ. спрямування, військ.-істор. нарисів. Від квіт. 1919 — чл.військ.-дипломатичної делегаціїЗУНР на Паризькій мирній конфе-ренції 1919—1920.

1919 під час повернення літа-ком в Україну загинув у авіаката-строфі. Похований у м. Берлін(Німеччина).

Літ.: Думін О. Iсторія Легіону Ук-раїнських Січових Стрільців. Львів,1936; Заклинський М. Дмитро Вітов-ський. Львів, 1936; Ярославин С. Визво-льна боротьба на західно-українськихземлях в 1918—1923 рр. Філадельфія,1956; Науменко К. Полковник ДмитроВітовський. «Армія України», 1992, 17верес.; Колянчук О. та ін. Генералітетукраїнських визвольних змагань. Львів,1995; Литвин М. Українсько-польськавійна 1918—1919 рр. Львів, 1998.

К.Є. Науменко.

ВIТОВСЬКИЙ Ярослав Дмитро-вич (псевд.: Зміюка, Андрієнко;07.07.1919—29.04.1947) — військ.діяч. Син Д.Вітовського.Н. в м-куРожнятів. Закінчив 1938 польс.г-зію ім. А.Міцкевича у Вільно(нині Вільнюс). 1939—40 вчивсяна природознавчому ф-ті, геогр.від. Львів. ун-ту. Наприкінці1940 призваний до Червоної ар-мії (див. Радянська армія), за-кінчив військ.-повітряну шк. вм. Енгельс (Саратовська обл., РФ)(за ін. даними — в Ростові-на-До-ну, РФ) в званні молодшого лей-тенанта. У черв. 1941 перебував увідпустці й до військ. частини неповернувся. 1941—43 працював ліс-ничим у лісах митрополита А.Шеп-тицького на Львівщині та Калу-щині. З поч. 1944 — у лавахУкраїнської повстанської армії:поручик в польовій жандармерії,

інструктор, заст. командира стар-шинської шк. «Олені-1» (вес-на—літо 1944), чл. штабу групи«Говерля», від трав. 1945 — ко-мандир Дрогобицького тактично-го відтинка «Маківка-24» (1945—46). Командир 1-го рейду відділівУПА на Словаччину в серп. 1945.19 берез. 1946 під час операціївійськ НКВС оточений у схован-ці, труєний там газом, при спробізастрелитися поранив себе в го-лову, потрапив у полон. ОрганиНКВС розповсюджували листів-ки, що В. нібито визнав своюпровину, покаявся, закликав уча-сників підпілля зголоситися «зповинною». 4 лют. 1947 Військ.трибунал Київ. військ. округу ви-ніс В. найвищу міру покарання —розстріл.

Страчений.Літ.: Содоль П. Українська повстан-

ча армія: Довідник. Нью-Йорк, 1995;Літопис нескореної України: Докумен-ти, матеріали, спогади, кн. 2. Львів,1997.

В.І. Горинь.

ВІТОВТ (Вітаутас, правосл. хрес-не ім’я Олександр, катол. —Вігант; бл. 1348—27.10.1430) —кн. Городенський (нині Гродно,Білорусь; 1370—82, 1383—1430),вел. кн. литов. (з 1392). Один ізсинів Кейстута Гедиміновича(див. Гедиміновичі), удільного во-лодаря Трок (нині Тракай, Лит-ва), Городна і Берестейської землі,вел. кн. литов. 1381—82. Охреще-ний тричі: 1382 за катол., 1384 —правосл. і 1386 — знову за катол.обрядами. Упродовж перших де-сяти років політ. кар’єри вів запе-клу боротьбу з вел. кн. литов. (з1386 також польс. королем) Вла-диславом II Ягайлом спершу заповернення батьківського наділу,а після Кревської унії 1385 — яклідер антиунійної та антиягайлів-ської коаліції — за політ. само-стійність Литви й верховну владу в

580ВIТОВСЬКИЙ

Д. Вітовський.

Вітовт. Гравюра 16 ст.

ній. Ставши правителем Великогокнязівства Литовського (ВКЛ) закомпромісною Острівською уго-дою 1392, проявив себе як сміли-вий реформатор і здібний, хоч іжорсткий, адміністратор. У внутр.політиці намагався модернізуватиекон., політ. і правову основиВКЛ, зміцнюючи соціальну опорусвоєї влади — боярський стан.Протегував розширенню торго-во-грошових відносин всерединід-ви і з зарубіжжям, формуваннюміськ. станів, створенню литов.держ. грошової системи. Домігсязміцнення й більшої централізаціїдерж. управління, посилення за-лежності від великокнязівськоївлади укр. і білорус. земель. Дбавпро заселення і госп. освоєнняпд.-укр. земель. Реформи В. по-силили насамперед Литву, щостала ядром ВКЛ — одного з най-більших у Європі середньовічнихдерж. утворень. У зовн.-політ.справах був змушений зважати наінтереси й цілі Корони Польської,але дотримувався їх не завжди по-слідовно, переслідуючи такожвласні цілі. Вів постійну боротьбуз Тевтонським орденом, очолювавлитов.-рус. військо в Грюнвальдсь-кій битві 1410. Уклав з Влади-славом II Ягайлом Городельськуунію 1413, яка підтвердила чин-ність Кревської унії 1385 і задекла-рувала повторне об’єднання Ко-рони Польс. й ВКЛ. Підтримувавінтенсивні політ. зв’язки з кер.гуситського руху в Чехії, надаючиїм військ. й дипломатичну допо-могу. Разом з Ягайлом двічі ви-ступав як ініціатор переговорівпро унію церковну: 1396 при посе-редництві Кипріяна, митрополитаКиїв. і всієї Русі, це питання булопорушене перед константиноп.патріархом, а 1418 В. відправивдля переговорів про унію великепосольство духовних і світськихосіб на чолі з київ. і литов. ми-трополитом Г.Цамблаком на Кон-станцький собор 1414—1418 ви-щого катол. духівництва.

У політиці щодо Русі й Золо-тої Орди В. намагався реалізуватипрограму вел. кн. литов. Гедимінаі Ольгерда, незважаючи навіть наті труднощі й ускладнення, якіпороджувала польс.-литов. унія.Послідовно протидіяв інтеграцій-ній політиці Великого князівстваМосковського на теренах колиш.Київ. Русі, домагаючись розши-рення кордонів ВКЛ на сх. й пд.сх. Захопив (1395) і приєднав (1404)до Литви Смоленськ (нині місто вРФ), неодноразово робив спроби

поширити вплив своєї влади наРязанське князівство, а також наПсков (нині місто в РФ) й Новго-род Великий. Проводив планомір-ний наступ на т. зв. верховськікнязівства, розташов. у верхів’яхрічок Ока (прит. Волги) і Дон,більшість яких визнала сюзере-нітет ВКЛ у 20-х рр. 15 ст. Скори-ставшись з династичної кризи іослаблення Золотоординськоїд-ви, відновив і зміцнив політ.позиції ВКЛ у підвладних ЗолотійОрді пд.-укр. землях і Криму. Зцією метою в союзі з екс-ханомТохтамишем і при військ.-політ.підтримці Моск. д-ви здійснивуспішні походи на Нижній Дон,Приазов’я і в Крим (1397) та начорномор. узбережжя біля гирлДніпра і Пд. Бугу (1398). Наступ-на спроба В. повернути Тохтами-шу ханський трон і з допомогоюЗолотої Орди підкорити Москвута всю Русь призвела до нищівноїпоразки армії В. у битві з татар.військом Едигея на р. Ворскла(див. Ворскла, битва на річці 1399).Мав спец. ярлик Тохтамиша на во-лодіння переважно укр. тер. (1398),права на які Золота Орда формаль-но зрікалася. Лише в серед.20-х рр. 15 ст., із розпадом Золото-ординської д-ви, В. остаточно за-кріпив пд. кордон ВКЛ на чорно-мор. узбережжі й зміцнив свійвплив у ханствах, що існували назх. від Волги. Визначене польс.-ли-тов. унією і спец. угодами міжЯгайлом і В. підпорядкування по-літики ВКЛ на сх. інтересамПольс. королівства і постійна опо-зиція й протидія Польщі з боку фе-од. середовища правосл. нас. ВКЛприрекли політику В. на Русі на не-збалансованість, а результати йогополітики — на незавершеність.

Здійснюваний В. політ. курсоб’єктивно вів ВКЛ до здобуттяполіт. самостійності й унезалеж-нення від Польс. королівства, са-ме це мала оформити і закріпитиу правовому відношенні корона-ція литов. правителя. Уперше В.був проголошений королем Лит-ви ще 1398 під час переговорів де-легації литов.-рус. знаті з нім. ри-царями про умови Салінськоїугоди. Але ослаблення ВКЛ вна-слідок розгрому армії В. у битві наберегах Ворскли звело задум офор-млення його політ. суверенностінанівець. Реальнішою була другаспроба. Коронація приурочувала-ся до з’їзду європ. монархів у Лу-цьку 1429, але була зірвана проти-дією польс. магнатів і шляхти тавнаслідок суперечливого ставлен-

ня до неї короля Владислава IIЯгайла. Невдовзі, 27 жовт. 1430,В. помер. Більшість його важли-вих починань так і не була завер-шена.

Літ.: Prochaska A. Ostatnie lataWitolda. Warszawa, 1882; Konecny F.Jagieііo i Witold. Lwуw, 1893; Prochas-ka A. Dzieje Witolda wielkiego ksiкciaLitwy. Wilno, 1914; Halecki O. Dziejeunii Jagieііonskiej, t. 1. Krakуw, 1919;Чубатий М. Державно-правове стано-вище українських земель Литовськоїдержави. «ЗНТШ», 1926, т. 135—136;Там само, 1929, т. 144—145; £owmiaсs-ki H. Witold wielki ksiкze litewski. Wilno,1930; Kolankowski L. Dzieje WielkiegoKsiкstwa Litewskiego za Jagieііonуw.Warszawa, 1930; Pfitzner J. GrossfьrstWitold von Litauen als Staatsmann.Prag—Brunn, 1930; Греков И.Б. Очеркипо истории международных отноше-ний Восточной Европы XIV—XVI вв.М., 1963; Koncius J. Vytautas the Great,t. 1. Maiami, 1964; Kosman M. Wielkiksiкze Witold. Warszawa, 1967; Studia zdziejуw Wielkiego Ksiкstwa LitewskiegoXIV—XVIII w. Poznaс, 1971; Гре-ков И.Б. Восточная Европа и упадокЗолотой Орды. М., 1975; Kloczowski J.Europa sіowiaсska w XIV—XV wieku.Warszawa, 1984; Wasilewski T. Datyurodzin Jagieііy i Witolda: Przyczynki dogeneaіogii Gedyminowiczуw. «Przegі№dWschodni», 1991, t. 1, z. 1; ГрушевськийМ. Iсторія України-Руси, т. 4—5. К.,1993—95; Tкgowski J. Pierwsze pokoleniaGedyminowiczуw. Poznaс—Wroczaw,1999.

Ф.М. Шабульдо.

ВІТОВТОВА ДОРОГА — частинавеликого тракту 14—17 ст. з Бере-стя до Володимира (нині Володи-мир-Волинський) через Вижву (ни-ні тер. смт Стара Вижівка), якою,за переказом, часто проїжджаввел. кн. литов. Вітовт і яка буланазвана його іменем. Пролягалачерез Ратне у Холмській земліРуського воєводства та Пісочне(нині с. Поліське), Вижву, Смідин,Паридуби (нині усі Старовижів-ського р-ну) у Володимирськомупов. Волинського воєводства. Фік-сується у «пописі» 1546, який де-тально окреслював і розмежову-вав границі (обвод) Великого кня-зівства Литовського з КороноюПольською, а також у Руській мет-риці під 1579.

Літ.: Археографический сборникдокументов, относящихся к историиСеверо-Западной Руси, издаваемыйпри управлении Виленского учебногоокруга, т. 1. Вильна, 1867; Торгівля вУкраїні, XIV — середина XVII століт-тя: Волинь і Наддніпрянщина. В кн.:Актові джерела. К., 1990; Руська (Во-линська) метрика. Регести докумен-тів Коронної канцелярії для українсь-ких земель (Волинське, Київське, Брац-

581ВІТОВТОВА

лавське, Чернігівське воєводства) 1569—1673. К., 2002.

В.В. Пришляк.

BІТОВТОВА МИТНИЦЯ — на-зва до 1450 м. Берислав.

ВIТОШИНСЬКИЙ-ДОБРОВО-ЛЯ Йосип-Михайло (1857—09.12.1931) — військ. діяч, гене-рал-майор. Н. на Лемківщині (ни-ні Польща). Закінчив г-зію, авст-рійс. офіцерську шк. і Військ.акад. у Відні. У роки Першої світо-вої війни— командир 130-ї стрілец.бригади на рос. фронті (з 1914), ускладі якої був один з куренів Ле-гіону Українських січових стрільців.Його бригада брала участь (1914—16) у боях в Карпатах і на Поділлі.Від 1919 — в Українській Галицькійармії референт начальної команди,брав участь у бойових діях наПравобережній Україні. Од 1920 —на службі в Армії УкраїнськоїНародної Республіки, перебував утаборах інтернованих частинАрмії УНР у Польщі. Після лік-відації таборів оселився у Львові,працював у військ. архіві.

П. у м. Львів. Похований наЛичаківському цвинтарі.

Літ.: Українські Січові Стрільці.1914—1920. Львів, 1935; Довідник з іс-торії України, т. 1. К., 1993; Колян-чук О. та ін. Генералітет українськихвизвольних змагань. Львів, 1995.

К.Є. Науменко.

ВІТРОВА (Вєтрова) Марія Федо-сіївна (Тодосівна) (1870—24(12).02.1897) — революціонерка, акто-рка, вчителька. Н. в с. СолонівкаЧерніг. губ. (нині село Городнян-ського р-ну Черніг. обл.), за ін.даними, в м. Чернігів. Була позаш-любною дитиною Ганни Вєтрової,дружини козака. Виховувалась усирітському будинку. 1888 закін-чила черніг. жін. г-зію. Викладалав нар. шк. Виступала в укр. трупіМиколи Садовського. Від 1894навч. на Вищих жін. курсах ум. Санкт-Петербург. Входила донародницького гуртка. Вночі з 2на 3 січ. 1897 (з 21 на 22 груд. 1896)заарештована за звинуваченням узберіганні антиурядових видань,підозрювана в причетності до Ла-хтинської підпільної друкарні«Групи народовольців». 20(08) лют.1897, будучи ув’язненою в Тру-бецькому бастіоні Петропавловсь-кої фортеці, вчинила самоспален-ня й понад три доби перед смертюстраждала з тяжкими опіками. Та-ємно похована на петерб. Преоб-раженському цвинтарі.

Звістка про цю трагедію ви-кликала багатолюдні, переважностудентські, «вітровські демон-страції» у С.-Петербурзі (за під-тримки М.Бекетова, М.Кареєва,В.Ламанського, С.Платонова, Н.Кот-ляревського), Москві та Києві. Низ-кою конспіративних організаційбуло видано прокламації з приво-ду загибелі В. Особисто знайомийз нею Б.Грінченко відгукнувся вір-шем «Марусі Вітровій, мучениці,що спалила сама себе у Петропав-ловській тюрмі у Петербурзі», на-друкованим 1897 у час. «Житє іслово» на додаток до написаногоМ.Вороним некролога.

Літ.: Homo [Вороний М.] МарусяВітрова. «Житє і слово», 1897, кн. 2;Памяти Марьи Федосьевны Ветровой.Б/м, 1898; Ростов Н. СамоубийствоМ.Ф.Ветровой и студенческие беспо-рядки 1897 г. «Каторга и ссылка»,1926, № 2; Чала Л. Не даремно! «Віт-чизна», 1964, № 8.

П.Г. Усенко.

ВІТТ (Віт, де Вітт, де Вітте) Iван(Ян) Йосипович (1781—1840) —граф, військ. та держ. діяч. Н. вм. Париж (Франція). Син шефапіх. полку Речі Посполитої графаЙ.Вітта та його дружини — греки-ні Софії, славнозвісної красуні,яка пізніше побралася з магнатомС.-Ф.Потоцьким, чільником Тор-говицької конфедерації. 1792 запи-саний корнетом до рос. кінноїгвардії, з 14 років — на дійснійслужбі. Від 1800 — кавалергард,1801 — полковник, кавалерМальтійського ордена, 1802 пере-ведений до лейб-кірасирськогополку. 1805 поранений в Аустер-ліцькій битві, 1807 пішов у відста-вку. 1809 вступив волонтером дофранц. армії. Учасник Війни 1812.В черв. 1812 офіційно повернувсяна бік імп. Олександра I, з жовт. —генерал-майор. Сформував у Ки-їв. та Подільській губ. 4 козац.полки і обійняв над ними провідв ранзі нач. бригади, з 1814 —Укр. козац. (уланської) д-зії.

1817 очолив Бузьку д-зію, на-далі — пд. військ. поселення. Занаказом О.Аракчеєва (див. Арак-чеєвщина) влаштував суд над уча-сниками Бузьких козаків повстан-ня 1817. Від 1818 — генерал-лейтенант. 1819 отримав доручен-ня царя «пильнувати за губернія-ми Київською, Волинською, По-дільською, Херсонською, Катери-нославською, Таврійською, особ-ливо за містами Києвом і Оде-сою», налагодив агентурний на-

гляд. Од 1823 — командир 3-горезервного кавалерійс. корпусу,від 1828 — резервних військ на ро-сійсько-турецькій війні 1828—1829).Водночас був куратором Рішельєв-ського ліцею (до 1830).

Дізнавшись про таємне Пів-денне т-во (див. Декабристів рух),у 1-й пол. 1825 повідомив пронього I.Дибича, а в 2-й пол. —Олександра I. 1829 номінованийгенералом від кавалерії. Долучив-ся до придушення польського повс-тання 1830—1831, зазнав контузії,одержав од імп. Миколи I прикра-шену діамантами шпагу «За хоро-брість», виконував обов’язки вар-шавського військ. губернатора,голови карного суду над повстан-цями. 1831 призначений шефомУкр. уланського полку, 1832 — ін-спектором всієї «поселеної» кава-лерії (з центром у Єлизаветгра-ді, нині Кіровоград), 1838 діставзвання інспектора резервної ка-валерії. Кавалер багатьох орденів,у т. ч. рос. — св. Анни 1-го ст., св.Володимира 1-го ст., ОлександраНевського з діамантами, св. Гео-ргія 3-го та 2-го ст., Андрія Пер-возванного з діамантами.

Похований у крим. Георгіїв-ському монастирі.

Літ.: Военная галерея 1812 года.СПб., 1912; Усенко П. Врода, звада,зрада, розрада. «Всесвіт», 1999, № 5—6.

П.Г. Усенко.

ВІТТЕ Сергій Юлійович (29(17).06.1849—13.03(28.02).1915) —держ. діяч Російської імперії кін.19 — поч. 20 ст., статс-секретар,граф (1905). Н. в м. Тифліс (ниніТбілісі, Грузія) в родині держ. чи-новника. Вищу освіту здобув нафіз.-мат. ф-ті Новорос. ун-ту(Одеса). 1869 почав працювати увід. служби руху Одес. залізниці(від 1870 — нач.). Після завер-шення наприкінці 1870-х рр.буд-ва приватних Пд.-Зх. заліз-ниць їхній власник I.Бліох запро-сив В. на посаду нач. експлуата-ційного від., а згодом (1886) при-значив управителем цих заліз-ниць. 1881, дізнавшись про вбив-ство народовольцями імп. Олек-сандра II, В., як переконаний мо-нархіст, виступив ініціаторомстворення таємної орг-ції, якамала знищувати у Росії й за кор-доном терористів — ворогів само-державства. Орг-ція отримала на-зву «Священна дружина», а В.став її гол. представником у Ки-єві. Однак через півроку, розчару-

582BІТОВТОВА

Й.-М. Вітошинський-Доброволя.

С.Ю. Вітте.

М.Ф. Вітрова.

вавшись у діяльності орг-ції, ви-йшов з її складу. 1883 підготував івидав кн. «Принципи залізничнихтарифів щодо перевезення ванта-жів», яка принесла йому популяр-ність. Восени 1888 В. як управи-тель Пд.-Зх. залізниць попередивміністра залізниць про можливукатастрофу імператорського по-тягу у зв’язку з несправністю за-лізничної колії. До нього не при-слухалися, і 17 жовт. 1888 у с. Бор-ки поблизу Харкова (нині смт Бір-ки Харків. обл.) сталася катастро-фа. Цей факт відіграв надзвичай-но велику роль у його подальшійслужбовій кар’єрі. Уже 1889 за ба-жанням імп. Олександра III йогобуло призначено дир. департ. за-лізниць Мін-ва фінансів, у лют.1892 — міністром шляхів сполу-чення, а в серп. цього ж року —міністром фінансів. На цій посадіперебував до серп. 1903, справля-ючи великий вплив на весь екон. іполіт. розвиток країни.

За ініціативи і під безпосеред-нім кер-вом В. у Росії було запро-ваджено винну монополію, щостала одним із гол. джерел рос.бюджету, споруджено Трансси-бірську магістраль, проведено гро-шову реформу на основі золотогообігу (1897), укладено митні угодиз Німеччиною (1894, 1904). Впро-ваджувана ним політика приско-реного розвитку капіталізму буланерозривно пов’язана із залучен-ням іноз. капіталу в пром-сть і ба-нки, з держ. закордонними пози-ками, які досягли бл. 3 млрдрублів, з політ. зближенням ізФранцією. На іноз. капіталах в1890-х рр. виросла майже вся ме-талургія Пд. Росії, і в роки екон.кризи 1899—1903 В. зробив усеможливе, щоб врятувати її відрозорення: надавав через Держ.банк багатомільйонні позики увигляді уставних і неуставних по-зик, нові держ. замовлення на за-лізничне обладнання, продовжу-вав залізничне буд-во. Намагаю-чись розширити базу капіталіст.розвитку в країні шляхом добро-вільного переходу селян з общин-ної до приватної власності, В.1902 за підтримки міністра внутр.справ Д.Сипягіна створив підсвоїм головуванням Особливу на-раду щодо потреб с.-г. пром-сті.На ній було засновано 82 губерн-ських і 536 повітових дворянськихк-тів, які 1903 висловилися за до-бровільний перехід селян від об-щинного володіння землею доподвірного.

В галузі зовн. політики В. на-магався всіляко протидіяти агре-сивним намірам Японії на Дале-кому Сх. і з цією метою сприявзближенню Росії з Китаєм, про-тестував проти захоплення царсь-ким урядом міст Порт-Артур (ни-ні Люйшунь) і Дальний (нині Да-лянь, обидва Китай), уклав з Ки-таєм оборонний договір протиЯпонії та угоду про буд-во Ки-тайс.-Сх. залізниці в Маньчжурії(істор. назва пн. сх. ч. Китаю).Вважаючи Росію економічно івійськово не підготовленою довоєн. дій на Сх., В. доводив необ-хідність угоди з Японією. Такапозиція суперечила намірам Ми-коли II та близького до нього ото-чення, і в серп. 1903 В. залишивпосаду міністра фінансів, зайняв-ши другорядну — голови к-туміністрів.

Під час революції 1905—1907В. багато зробив для захисту мо-нархічної влади в країні: очоливрос. делегацію, яка 1905 в Портс-муті (шт. Нью-Гемпшір, США)підписала мирну угоду з Японією,за що отримав графський титул;у дні жовтневого всерос. політ.страйку 1905 умовив Миколу IIсхвалити програму поступок ве-ликій буржуазії, які відображені вМаніфесті 17 жовт. 1905. Протя-гом 1905—06, очолюючи РМ, В., зодного боку, проводив перегово-ри з лідерами ліберальної буржуа-зії про їх участь в уряді, а з ін. —надіслав війська із Санкт-Петер-бурга для придушення Моск.збройного повстання, виступивініціатором відправки військ.каральних експедицій до Прибал-тики, Польщі та Сибіру. 1906 до-мігся від іноз. банкірів наданняРосії позики у 2,25 млрд франків,яка значною мірою була викорис-тана для придушення революції.Однак, незважаючи на всі ці кро-ки, В. не здобув прихильності як збоку Миколи II, так і його при-дворних. Реакційна преса звину-вачувала його в тому, що він уПортсмуті зробив надто великіпоступки Японії. 16 квіт. 1906 В.вийшов у відставку, залишив-шись чл. Держ. ради та головоюк-ту фінансів. 1907—12 В. підго-тував свої спогади про екон. і по-літ. життя Росії від 70-х рр. 19 ст.до поч. 20 ст., подавши в них ха-рактеристику найважливіших по-дій та багато портретів тодішніхдерж. діячів.

П. у м. Петроград (нині С.-Пе-тербург).

Тв.: Воспоминания, т. 1—3. М.,1960.

Літ.: Кони А.Ф. Сергей ЮльевичВитте. Отрывочные воспоминания.М., 1925; Тарле Е.В. Граф С.Ю. Витте.Опыт характеристики внешней поли-тики. Л., 1927; Сидоров А.Л. ГрафС.Ю. Витте и его «Воспоминания». Вкн.: Витте С.Ю. Воспоминания, т. 1.М., 1960; Ананьич Б.В., Ганелин С.Ю.Витте. «Вопросы истории», 1990, № 8;Водовозов В.В. Граф С.Ю.Витте иимператор Николай II. М., 1992.

Ю.П. Лавров.

ВІТТЕНБЕРГ Соломон Якович(1852—23(11).08.1879) — револю-ціонер. Н. в м. Миколаїв у родиніремісника. Навч. в Миколаїв. г-зії(не закінчив), у Віденському тех-нологічному ін-ті. 1876 повернув-ся в Україну. Заробляв репетитор-ством. Зажив слави талановитоговчителя математики. Вів антиуря-дову пропаганду серед робітників,солдатів і матросів у Херсон. губ.На поч. 1877 без певного звину-вачення замкнений до Миколаїв.мор. тюремного замку, й лишечерез п’ять тижнів звільнений.5 серп. (24 лип.) 1878 узяв участь водес. демонстрації на знак проте-сту проти смертного вироку рево-люц. народникові I.Ковальському,чинив опір поліції.

Iз мічманом О.Калюжним ор-ганізував у Миколаєві т-во дляпоширення соціаліст. ідей. Разоміз боцманом I.Логовенком готувавзамах на імп. Олександра II, але28(16) серп. 1878 був заареш-тований на конспіративній квар-тирі. Влітку 1879 переведений вув’язнення до Одеси. На «процесі28-ми» над революц. народника-ми, який проходив 6—17 серп.(25 лип.—5 серп.) 1879, засудже-ний до страти. 22(10) серп. з одес.каземату відправлений до Мико-лаєва, наступного дня за міськ.стіною між Поповою та Широ-кою балками на очах земляківйого було повішено.

В. написав мужнього перед-смертного листа (опубл. у газ.«Народная воля», 1879, № 1).

Літ.: Литература партии «Народ-ной Воли». М., 1907; Семенов А. Соло-мон Виттенберг. «Былое», 1925, № 6;Морейнис М.А. Соломон ЯковлевичВиттенберг и процесс 28-ми. «Каторгаи ссылка», 1929, № 7.

П.Г. Усенко.

ВІТЧИЗНА, як політичний тер-мін. Термін «В.» набув поширен-ня в Речі Посполитій від 16 ст., ко-ли влада почала апелювати недо «підданих», а до «громадян». У

583ВІТЧИЗНА

політико-правових документах,що походять з тер. Корони Польсь-кої, слово «В.» у 1520—1540-х рр.використано 39 раз; у 1550-х —21; у 1560-х — 207; 1570-х — 127;1580-х — 230; 1590—1600 — 288.Відтоді цей термін набув значен-ня символу найважливіших цін-ностей людини-громадянина, пе-редусім шляхтича (див. Шляхта),ототожнюється з поняттями «дер-жава» та «народ» (про це, зокрема,свідчить тв. Й.Верещинського «Dro-ga Pewna», 1590). Поступово тер-мін «В.» став об’єднувати колопонять: батьківська (предківська)земля, істор. традиція, позастано-вий та позагруповий патріотизм.Він почав вживатися як синонімтерміна «Батьківщина». Однакнайбільш актуалізованими в тер-міні «В.» залишаються його політ.(держ.) складові, як, напр., у сло-восполученні «вітчизняна війна».

Літ.: Сас П.М. Політична культураукраїнського суспільства (кінецьXVI — перша половина XVII ст.). К.,1998.

Д.С. Вирський.

ВІЧЕ — 1) збори вільних людей уДавній Русі, на яких обговорю-вались і вирішувались важливігромадські справи. Розвинулося знар. зібрань у сх. слов’ян, описа-них візант. істориками 6 ст. Цейархаїчний інститут народовладдянабуває нових форм і змісту в ча-си завершення буд-ва Давньорус.д-ви (див. Київська Русь) напри-кінці 10 — поч. 11 ст. В. упершезгадується під цією назвою в літо-писі під 997 (Білгород). Зі встанов-ленням сильної князівської владиВ. утвердилось як колективнийорган місц. самоуправління, а зперебігом часу стало брати участьі в держ. справах. 1024 київ. В.відмовило братові Ярослава Муд-рого Мстиславу Володимировичу,який хотів сісти на престол; 1068скинуло київ. кн. Iзяслава Яросла-вича і посадило полоцького кн.Всеслава Брячиславича. Джереладають підстави вважати, що В. бу-ло органом надзвичайним, ви-рішувало найважливіші питанняміськ. і держ. життя: війни і миру,закликання і вигнання князів.Постійно міськ. або сільс. грома-дою управляла рада, на чолі якоїстояв тисяцький. Але поступовощоденне життя значних міст під-порядковувала собі княжа ад-міністрація.

З настанням удільної роздро-бленості в Давньорус. д-ві (з40-х рр. 12 ст.) незмірно зрослароль міськ. громад і В. у політ.

житті. Громади Києва, Галичадавнього, Новгорода Великого таін. міст починають систематичнообирати або вирішальним чиномвпливати на обрання князів. Кня-зі проголошувалися або скидали-ся на В. 1146 кияни під тискомпідручників вмираючого кн. Все-волода Ольговича прийняли напрестол його брата Iгоря Ольгови-ча, але через кілька днів міське В.його скинуло і запросило на пре-стол ін. кн. — Iзяслава Мстис-лавича. Так само чинило В. Га-лича протягом 2-ї пол. 12—13 ст.У джерелах 12—13 ст. слово «віче»вживали стосовно князівської ра-ди, а також нарад знаті (1113 на-рада київ. верхівки запросила напрестол Володимира Мономаха),зібрань городян за ініціативикнязя, навіть на стихійні повстан-ня городян.

Роль і значення В. у міськ. ідерж. житті Русі підупали в 13 ст.,а самі В. зникли в часи монголо-татарської навали.

Літ.: Сергеевич В.И. Вече и князь.М., 1867; Пашуто В.Т. Черты полити-ческого строя Древней Руси. В кн.:Древнерусское государство и его меж-дународное значение. М., 1965; Пре-сняков А.Е. Княжое право в ДревнейРуси. Лекции по русской истории. М.,1993.

М.Ф. Котляр.

2) одна з форм сусп.-політ.життя в Галичині у 80-х рр. 19 —30-х рр. 20 ст. Скликання політ.силами нар. В. (в Галичині) булопов’язане з набуттям укр. рухоммасового характеру. Перше В. га-лицьких українців відбулося уЛьвові 30 (18) листоп. 1880 за іні-ціативи лідера народовського рухуВолодимира Барвінського. За ши-ротою охоплення учасників тапроблематикою В. поділялися на«всенародні», місц. (повітові), пе-редвиборні, парт. та ін. Завершува-лися ухваленням резолюцій, якідоводилися до відома австрійс. тапольс. адміністрації, лягали в ос-нову парт. програм. У 1920—30-х рр. В. набули виразного парт.пропагандистського забарвлення.

Літ.: Мудрий М. Українські народ-ні віча у Львові 1880 і 1883 років (містона шляху до масової політики). В кн.:Львів: місто — суспільство — культура:Збірник наукових праць. Львів, 1999.

М.М. Мудрий.

«ВІЧЕ» — теор. і громад.-політ.журнал ВР України. Видається зквіт. 1992, перший ред. — В.Скру-тень. Висвітлює проблеми розви-тку демократії, діяльність ВР,розвиток парламентаризму, утвер-

дження суверенітету та духовнихцінностей укр. народу. На сторін-ках «В.» аналізуються сучасні со-ціально-екон. процеси держ. буд-ва, функціонування різних гілоквлади. Постійно друкуються статтіз історії України, політології, праватощо.

Серед постійних авторів «В.» —депутати ВР України, провідніукр. вчені, творча інтелігенція.

М.М. Вівчарик.

«ВІЧНИЙ МИР» 1686 — договірміж Рос. д-вою та Річчю Посполи-тою, підписаний 6 трав. у Москві.Укладений в результаті складнихпольс.-рос. переговорів, які роз-почалися в лют. 1686. Його текст(складався із 33 статей) підтвер-джував домовленості Андрусівсь-кого договору (перемир’я) 1667 пророзподіл сфер впливу над Украї-ною. Згідно з договором, уся тер.Лівобережної України мала зали-шатися під зверхністю рос. царя.Річ Посполита остаточно відмов-лялася від Києва з навколишнімиземлями — від гирла прит. Дніпрар. Iрпінь вниз по Дніпру до м-чокТрипілля (нині село Обухівськогор-ну) і Стайки (село Кагарлиць-кого р-ну), а звідти до р. Стугна(прит. Дніпра), через м. Васильків(нині всі Київ. обл.) до р. Iрпінь.Владі царя мали також підлягатиземлі по Дніпру від м-ка Стайкидо гирла Тясмину (прит. Дніп-ра) — міста і с-ща Ржищів, Черка-си, Трахтемирів (нині село Канів-ського р-ну), Канів,Мошни (нинісело Черкас. р-ну), Боровиця(нині село Черкас. р-ну Черкас.обл.), Бужин (колиш. село Чиги-ринського р-ну; нині знято з об-лікових даних), Крилов (колиш.село при впадінні р. Тясмин уДніпро; залите водами Кременчу-цького водосховища) та Чигирин,спустошені внаслідок військ. дій,що мали залишатися незаселени-ми. Над більшістю земель Право-береж. України (Київщина, Во-линь, Сх. Поділля) закріплюваласязверхність польс. короля.

Статті «В.м.» гарантували віль-не віросповідування православ’яукраїнцям і білорусам, які прожи-вали в Польщі. Обидві д-ви зобо-в’язувалися не укладати сепарат-ного миру з Османською імперією.Підписавши «В.м.», Рос. д-ва ста-ла чл. антитурец. «Священної лі-ги», куди, крім Польщі, входилиАвстрія, Венеція і Папська церк.обл. (див. Ватикан). Цей договірстав актом остаточного міжнар.-правового закріплення поділу Укр.

584ВІЧЕ

д-ви на дві частини (Правобереж-жя залишалося під владою польс.короля, Лівобережжя — рос. ца-ря). Однак не була вирішена про-блема політ. статусу подніпровсь-ких правобереж. земель, які ого-лошувалися «пусткою».

Проти «В.м.» рішуче виступивгетьман I.Самойлович, який роз-почав активну діяльність, направ-лену на об’єднання Правобереж-жя з Лівобереж. Україною. Разомз тим козац. військ. полки сталигол. силою укр.-моск. походів наКрим в останніх десятиліттях17 ст. (див. Кримські походи 1687 і1689), що було узгоджено з уряда-ми країн «Священної ліги». Дого-вір відіграв значну роль у боротьбіз турец. агресією у Сх. та Пд.-Сх.Європі.

Літ.: Греков Н.Б. Вечный мир 1686года. М., 1950; Iсторія УкраїнськоїРСР, т. 2. К., 1979; Artamonow W.A. Ro-sja, Rzeczpospolita i Krym w latach1686—1699. В кн.: Studia i materiaіy zczasуw Jana III. Warszawa, 1992; Wуj-cik Z. Rokowania polsko-rosyjskie o«Pokуj wіeczysty» w Moskwie w roku 1686.В кн.: Z dziejуw politуki i dyplomacjiPolskiej. Warszawa, 1994; Гуржій О.I.,Чухліб Т.В. Гетьманська Україна. К.,1999.

Т.В. Чухліб.

ВЛАДА — категорія сусп. наук,що відображає здатність людейпідпорядковувати своїм цілям абонав’язувати свою волю ін. людям,розпоряджатися та керувати їх-німи діями за допомогою насиль-ницьких або ненасильницьких за-собів. Владарювання є необхід-ним елементом соціального жит-тя і проявляється через функціїрегулювання взаємовідносин міжлюдьми, здійснювані сусп. тадерж. інститутами. Дослідникамивиділяються такі складові В.: на-силля і примус, покарання і за-охочення, контроль і кер-во, су-перництво і співробітництво. В.може бути політ., екон., духов-ною, моральною і т. д. Амер. по-літолог М.Дюверже пов’язує В. ізпоняттям легітимності й ствер-джує, що про В. можна говоритилише тоді, коли той, хто підкоря-ється, вірить у те, що це відбува-ється на законних засадах.

За первіснообщинного ладупереважну більшість функцій В.здійснювали усі дорослі членигромади, а частину функцій —найдосвідченіші чи найсильнішіїї представники, при цьому особ-ливу роль грали старійшини. Звиникненням держави останняперебрала на себе функції здійс-

нення політ. та екон. В. у сусп-вій поставила себе над ним, що за-безпечувалося апаратом легітим-ного насилля. В сучасних демо-крат. країнах держ. В. розподіле-на на три гілки — виконавчу, за-конодавчу і судову. Д-ва не є мо-нополістом на В., остання здійс-нюється також різноманітниминедерж. інститутами і організа-ціями (реліг. та професійні орг-ції, партії політичні, засоби масо-вої інформації тощо).

За Конституцією України 1996(ст. 5), єдиним джерелом В. вУкраїні є народ, який здійснює В.безпосередньо і через органидерж. В. та органи місц. самовря-дування.

В.В. Головко.

«ВЛАДИМИР» («Владиміръ»),назва бойових чорноморських ко-раблів — 1) 66-гарматний ліній-ний корабель, спущений на воду26(15) трав. 1787 у Херсоні (колитам перебувала імп. Катерина II).Споруджувався майстром ІваномАфонасьєвим із 20(09) лип. 1780.Довжиною 160 футів (48,8 м), ши-риною 44 фути 4 дюйми (13,8 м)із 700-особовою командою. ВДніпровсько-Бузькому лимані підчас російсько-турецької війни1787—1791 входив до флоту, очо-леного капітаном бригадирськогорангу (пізніше — контр-адміра-лом) Панайоті Алексіано, ескад-ри контр-адмірала Поля Джонса,брав також участь у боях, прове-дених Ф.Ушаковим. Геройськидіяв 8—9 верес. (28—29 серп.)1790 біля о-ва Тендра (нині —Тендрівська коса в чорноморсь-кій акваторії у межах Херсон.обл.), кермований капітаном 2-горангу Онисифором Обольянино-вим, та 11 серп. (31 лип.) 1791 по-близу мису Каліакрія (нині мисКаліакра на узбережжі Чорногом. у пн.-сх. Болгарії) — під рукоюбригадира Павла Пустошкіна (завиявлену на «В.» хоробрість обидваофіцери удостоєні орденів св. Ге-оргія, відповідно— 4-го і 3-го ст.);

2) пароплавофрегат, оснаще-ний 400-сильною паровою маши-ною та вітрилами, зі штатом 234моряків. Довжина — 200 футів(60,7 м), ширина — 35 футів 11дюймів (10,9 м), швидкість ходу11—12 вузлів (мор. миль за годи-ну). Мав дерев’яний корпус з мід-ним кріпленням, броньоване ук-риття рубки та посилений захистмашинного відсіку від влучаннябомб і ядер. Озброєний 5-ма гар-матами (їхня кількість надалі зро-

сла до 11), дальність пострілів ся-гала 25 кабельтових (4,6 км). За-мовлений 1846 в Англії для Чор-номор. флоту М.Лазаревим, побу-дований 1847—48 на лондонсько-му з-ді «Дигборн і Мер» під на-глядом В.Корнілова та першогокомандира цього корабля (1848—52)капітан-лейтенанта Миколи Ар-каса. Уславився у Кримській війні1853—1856. Під орудою Г.Бута-кова та прапором В.Корніловастав переможцем першого наЧорному м. пароплавного бою,17(05) листоп. 1853 зустрівшись ізподібним турец.-єгип. 10-гармат-ним кораблем. Маючи кращу ма-невреність і можливість артиле-рією вражати незахищену кормуворога, тримався в його кільватеріта нищівним вогнем змусив зда-тись у полон. Потому в складі за-гону Корнілова крейсерував. Одосені 1854 захищав Севастопольяк плавуча батарея. 8—9 верес.(27—28 серп.) 1855 перевіз 2,5 тис.учасників Севастопольської оборо-ни 1854—1855 і морську б-ку напн. сторону міста. У ніч на 12 ве-рес. (31 серп.) підпалений і затоп-лений власним екіпажем.

Літ.: [Веселаго Ф.Ф.] Список русс-ких военных судов с 1668 по 1860 годСПб., 1872; Бережной С.С., Аммон Г.А.Героические корабли российского исоветского Военно-Морского Флота.М., 1990; Мельников Р.М. «Владимир».В кн.: Морской энциклопедическийсловарь, т. 1. М., 1991; Скрицкий Н.Победитель. «Родина», 1995, № 3—4.

П.Г. Усенко.

ВЛАДИМИРОВ (Шейнфинкель)Мирон Костянтинович (парт.псевд. — Льова; 27(15).11.1879 —20.03.1925) — парт. і держ. діяч.Н. в м. Херсон у родині с.-г. орен-даря. 1892 вступив до Херсон.с.-г. уч-ща, яке не закінчив.1898—99 працював у губернсько-му стат. управлінні. 1902 виїхав закордон: спочатку до Берліна, по-тім до Берна (Швейцарія), девстановив зв’язки з редакцією газ.«Искра». 1903 повернувся до Рос.імперії, спочатку до Києва, потімпереїхав до м. Гомель (нині містов Білорусі), де очолив Гомельсь-кий к-т РСДРП, що охоплювавсвоїм впливом частину Моги-льовської, Черніг. і Полтав. губ.Делегат III (Лондонського) з’їздуРСДРП. Примкнув до групи«примиренців». У листоп. 1905 якагент ЦК РСДРП відряджаєтьсяна пд. Рос. імперії. Працював вОдесі та Катеринославі (ниніДніпропетровськ). 1907 був зааре-

585ВЛАДИМИРОВ

М.К. Владимиров.

штований і засуджений до за-слання в Iркутськ (нині РФ). 1909втік за кордон (у Відень).

Після Лютневої революції 1917повернувся в Росію, де разом із«міжрайонцями» був прийнятийдо РСДРП(б). Працював у Петро-градській продовольчій управі.ПісляЖовтневої революції 1917 —чл. колегії наркомату продовольс-тва РСФРР, потім — чл. Всерос.евакуаційної комісії. 1919 — чл.РВР Пд. фронту, з 1921 — наркомпродовольства, а потім наркомземлеробства УСРР. 1922 за реко-мендацією В.Леніна призначенийзаст. наркома фінансів РСФРР.Один із кер. грошової реформи1922—24. Від 1924 — заст. головиВищої ради нар. г-ва СРСР. Чл.ЦВК СРСР.

П. у м. Нерві, поблизу Генуї(Iталія). Похований на Красній пло-щі у Кремлівській стіні (м.Москва).

Літ.: Кульчицький С.В. Iсторія од-ного законопроекту. «Наука і суспіль-ство», 1988, № 2.

О.I. Ганжа.

ВЛАДИМИРОВ Михайло Iвано-вич (18.11.1914 — 08.03.1982) —один із організаторів партизансь-кого руху в Україні під час Великоївітчизняної війни Радянського Со-юзу 1941—1945. У Червоній армії(див. Радянська армія) з 1935.Учасник походу рад. військ 1939в Зх. Білорусію. 1941—42 — наЛенінгр. фронті. В трав.—груд.1942 навч. у Військ. акад. ім.М.Фрунзе. Від квіт. 1943 — упов-новажений Укр. штабу партизан.руху в тилу противника, нач. шта-бу з’єднання Я.Мельника. Від січ.до квіт. 1944 командував парти-зан. кавалерійс. бригадою ім. В.Ле-ніна, яка діяла на тер. Він. обл.Після війни — на парт. і адм. ро-боті. Нагороджений орденом Ле-ніна, орденами Червоного Пра-пора, Трудового Червоного Пра-пора та ін.

П. у м. Чернігів.Тв.: Вогненна зона. К., 1982.Літ.: Українська РСР у Великій

Вітчизняній війні Радянського Союзу1941—1945 рр., т. 3. К., 1969; IМіСУРСР. Вінницька область. К., 1972;Народная война в тылу фашистскихоккупантов на Украине 1941—1944,кн. 1. К., 1985.

Л.В. Легасова.

ВЛАДИМИРО-СУЗДАЛЬСЬКЕКНЯЗІВСТВО. Сформувалося в12—13 ст. на теренах гол. чин. Ро-стовської землі, однієї з складо-вих ч. Давньорус. д-ви (див. Київ-ська Русь), що почала утворюва-

тися з кін. 9 ст. Його рубежі сяга-ли на пн. Білоозера (нині м. Бє-лозерськ Вологодської обл., РФ),верхньої течії Пн. Двіни, на пн.сх. — м. Устюг (нині м. ВеликийУстюг Вологодської обл., РФ), насх. — берегів р. Унжа (прит. Вол-ги), волзького міста Городець(нині місто Нижегородської обл.,РФ), на пд. — бас. середньої течіїОки (прит. Волги), на зх. — вер-хів’їв Волги. Протягом 10—11 ст.стара родоплемінна тер. Волзь-ко-Окського межиріччя поступо-во перетворюється на держ.-політ. утворення; сюди переселя-ється сх.-слов’ян. нас. з ін. дав-ньорус. земель, гол. чин. пд. Упроцесі становлення В.-С. к.увібрало в себе землі попередни-ків: Ростовського і Суздальськогокнязівств.

Першим держ.-політ. утво-ренням на майбутній тер. В.-С. к.стало Ростовське князівство. Во-но склалося навколо найдавнішо-го сх.-слов’ян. міста Волзько-Ок-ського межиріччя — м. Ростов(нині місто Ярославської обл.,РФ), що вперше згадується влітописі під 862. З «Повісті вре-менних літ» відомо, що 988 Воло-димир Святославич зробив посад-ником у Ростові свого сина Ярос-лава Мудрого. Пізніше, коли Яро-слава було переведено до Новго-рода Великого, його замінив у Рос-тові Борис Володимирович (див.Борис і Гліб). У 2-й пол. 11 —1-й чв. 12 ст. Ростовська землябула у володінні Всеволода Ярос-лавича і його сина ВолодимираМономаха як додаток до невели-кого й бідного Переяславськогокнязівства. 1108 Володимир Все-володич передав Ростовську зем-лю в управління синові ЮрієвіДолгорукому. Аж до 1125, коли уРостовській землі утворилося Су-здальське князівство (бо післясмерті Мономаха Юрій зробивсясуверенним князем), Ростов за-лишався її гол. містом. Та по во-княжінні у Ростовському князівс-тві Юрій Володимирович переніспрестол до м. Суздаль (нині містоВладимирської обл., РФ), одногоз найдавніших міст Ростовськоїземлі (згадується вже як місто під1024). Місто стало столицею но-вого держ.-політ. утворення —Суздальського князівства, засту-пивши в політ. і соціальному сен-сі древній Ростов; столицею кня-зівства залишалося до смертіЮрія Долгорукого (1157). ВідтодіРостовська земля стала називати-ся Суздальською і зберегла ценайменування до 14 ст. У роки

правління Юрія Долгорукого ійого сина Андрія Боголюбськогопосилилась екон. й політ. могут-ність князівства, утворилось ізростало князівське й боярськеземлеволодіння, розбудовувалисястарі й виникали нові міста:Юр’єв-Польський (нині містоВладимирської обл.), Дмитров(нині місто Моск. обл., обидваРФ), Москва та ін. Суздальськебоярство не раз бувало в опозиціїкнязівській владі. Мабуть, тому1158 Андрій Боголюбський, щозаступив батька у пн.-сх. князівс-тві, переніс столицю до Владими-ра на Клязьмі (нині м. Владимир,РФ). Так було покладено початокВ.-С. к.

Андрій Боголюбський приду-шив спроби дроблення земель по-між своїми братами, розширивтер. В.-С. к. на сх. і пн. за рахунокземель Волзької Булгарії (див. Бо-лгари волзькі), став наймогут-нішим князем на Русі, у 60-х — напоч. 70-х рр. 12 ст. всі ін. князі ви-знавали його «старейшим» у д-ві.Для зміцнення свого авторитетувін вчинив спробу (правда, невда-лу) заснувати у Владимирі осібнуй незалежну від Київ. митропо-лію.

Після вбивства Андрія (1174)у В.-С. к. розпочалася боротьба завладу між його братами. Лише на-весні 1177, розбивши військо не-божів, на владимирському століутвердився його брат ВсеволодЮрійович, за князювання якогорозширилися кордони В.-С. к.,зміцнився його вплив у містах Ря-зань (Рязань давня; була розта-шов. біля сучасного м. Спаськ-Рязанський Рязанської обл., РФ),Муром (нині місто Владимирсь-кої обл.), Новгород Великий,Смоленськ (нині місто в РФ). Са-мого Всеволода Юрійовича у90-х рр. 12 ст. рус. князі обрали«старейшим». Князь створив мо-гутній дитинець у Владимирі, роз-будував і прикрасив собор Успін-ня Богородиці, звів вкритий різь-бленням по каменю прекраснийДмитрівський собор (обидва збе-реглись до нашого часу), Рождес-твенський монастир.

По кончині Всеволода Юрі-йовича (1212) В.-С. к. розпадаєть-ся на 7 удільних князівств, гол. се-ред яких залишалося Владимир-ське. Суздальське князівство буловиділено із складу В.-С. к. 1216 івіддано Юрію Всеволодичу. 1238,після навали військ Батия, вел.кн. владимиро-суздальський Яро-слав Всеволодич (Юрій загинув у

586ВЛАДИМИРОВ

битві з монголами 1238) віддавСуздальське князівство ін. своємубратові Святославу (1341 вонозливається з Нижегородськимкнязівством). Після навали Ба-тия, коли обезлюдніла тер. центру(Владимир, Суздаль, Юр’єв-Поль-ський, Переславль (нині м. Пе-реславль-Залєський)) з округами,нас. поступово змістилося наокраїни давньої Ростовської зем-лі. Тут виникає низка нових кня-зівств: Тверське, Московське, Га-лицько-Дмитровське, Костром-ське, Городецьке, Бєлозерське. Ав 2-й пол. 13— 14 ст. на першийплан висуваються Москва, Твер,Кострома (усі нині міста в РФ) іГородець. На тер. В.-С. к. почи-нає формуватися Велике князівст-во Московське.

Літ.: Насонов А.Н. «Русская земля»и образование территории Древнерус-ского государства. М., 1951; Тихоми-ров М.Н. Древнерусские города. М.,1956; Воронин Н.Н. Зодчество Северо-Восточной Руси XII—XV вв., т. 1. М.,1961; Кучкин В.А. Формирование госу-дарственной территории Северо-Вос-точной Руси в X—XIV вв. М., 1984.

М.Ф. Котляр.

ВЛАДИМИРСЬКИЙ Лев Анато-лійович (27.09.1903—07.09.1973) —військовик, адмірал (1954). Н. вм. Гур’єв (нині Атирау, Казах-стан). Від 1921 у ВМФ. ЗакінчивВійськ.-мор. уч-ще ім. М.Фрунзе(1925), Військ. акад. Генштабу(1952). Від 1939 — команд. ескад-рою на Чорному м. Під час Вели-кої вітчизняної війни РадянськогоСоюзу 1941—1945 кораблі ескадрипід командуванням контр-адміра-ла В. взаємодіяли з військамиПриморської армії при обороніОдеси і Севастополя. В. керувавдіями кораблів загону висадки вКерченсько-Феодосійській десант-ній операції 1941—1942. Від трав.1943 — команд. Чорномор. фло-том, з трав. 1944 — ескадроюБалт. флоту. Після війни — ко-манд. ескадрою, 1948—51 заст.гол. інспектора ЗС з ВМФ, потімнач. Гол. управління бойової під-готовки ВМФ, заст. головноко-манд. ВМФ з кораблебудування.1959—70 — на наук. і викладаць-кій роботі.

П. у м. Москва.Літ.: Великая Отечественная война.

1941—1945: Энциклопедия. М., 1985.

Т.С. Першина.

ВЛАДИМИРСЬКИЙ МихайлоФедорович (04.03(20.02).1874 —02.04.1951) — рад. парт. і держ.діяч. Н. в м. Арзамас (нині місто

Нижегородської обл., РФ) в ро-дині священика. Закінчив духов-ну семінарію в м. Арзамас. 1894—95 навч. у Томському та Моск.ун-тах на мед. ф-ті. Брав участь устворенні с.-д. «Московськогоробітничого союзу». Від 1895 —чл. РСДРП—ВКП(б). 1895 йогозаарештовують, виключають зун-ту й висилають до НижньогоНовгорода (нині місто в РФ),звідки він емігрував до Німеччи-ни. 1899—1902 навч. у Берлінсь-кому ун-ті. 1903 підтвердив нім.диплом лікаря у Казанськомуун-ті. 1905 займався лікарсько-санітарною діяльністю у Москві.Брав участь у революції 1905—1907. 1907 — друга еміграція.Працював у паризькій групі біль-шовиків. Брав участь у Лютневійреволюції 1917 та Жовтневій рево-люції 1917. За парт. відрядженнямпереїхав в Україну. Від 1922 —заст. голови РНК УСРР, від 1924 —секретар ЦК КП(б) України, нар-ком Робітничо-селянської інспекціїУкраїни, голова Центр. контроль-ної комісії (ЦКК) КП(б) України.1925—27 — чл. ЦКК ВКП(б), чл.Президії ЦВК. Від 1950 — депутатВР СРСР.

П. у м. Москва.Літ.: Титков Е.П., Николаев В.В.

Михаил Владимирский. Горький, 1988.

Л.В. Низова.

ВЛАДИМИРСЬКИЙ-БУДАНОВМихайло Флегонтович (1838 —24.03.1916) — історик, фахівець угалузі історії д-ви і права, укр. ірос. літератор, археограф. Один іззасн. київ. історико-юрид. школи.Чл.-кор. Петерб. АН (1903). Н. вс. Бороздин Тульської губ. (Росія)в родині священика. Вищу освітуздобув у Київ. духовній акад. таКиїв. ун-ті. Викладав рус. право вДемидовському юрид. ліцеї м. Яро-славль (нині місто в РФ). 1874 запрацю «Государство и народноеобразование России ХVIII в.» діс-тав ступінь д-ра права. Від 1876 —проф. Київ. ун-ту. Упродовж1882—1916 — гол. ред. Київськоїархеографічної комісії. Від 1887 —голова Історичного товаристваНестора-літописця. Автор праць зісторії установ та соціально-екон.відносин в Україні, в яких до-сліджуються форми сел. землево-лодіння, участь місц. нас. в залюд-ненні Правобережної України то-що. Особисто підготував 5 томіввид. «Архив Юго-Западной Рос-сии», опублікував під своєю реда-кцією 23 томи.

П. у м. Київ. Похований ум. Березна.

Тв.: История университета св. Вла-димира. К., 1884; Поместья Литовско-го государства. К., 1889.

Літ.: Биографический указательпрофессоров Киевского университетасв. Владимира. К., 1884; Сборник ста-тей по истории права, посвященныхМ.Ф.Владимирскому-Буданову его уче-никами и почитателями. К., 1904; Ска-кун О.Ф. Владимирский-БудановМ.Ф. Вкн.: Славяноведение в дореволюцион-ной России. М., 1979; Бондарук Т.I.Основоположники київської історико-юридичної школи М.Ф.Владимирсь-кий-Буданов і Ф.I.Леонтович. К., 1995;Ворончук I. Владимирський-БудановМихайло Флегонтович. В кн.: Україн-ські архівісти: Біобібліографічний до-відник, вип. 1. К., 1999.

Ю.А. Пінчук.

ВЛАДИСЛАВ III Варненчик (31.10.1424—10.11.1444) — король Поль-щі (1434—44) і Угорщини (підім’ям Ласло V з 1440). Син Влади-слава II Ягайла. Під час правлінняВ. III шляхті були надані новіпривілеї, що посилило її вплив надерж. життя. Разом з угор. полко-водцем Я.Гуняді очолював спіль-не військо, яке боролося протитурец. експансії на Балканах. Усерп. 1444 уклав у м. Сегед (ниніУгорщина) 10-річне перемир’я зтурец. султаном. Проте незабаромйого порушив і розпочав воєн. діїпроти турків. У битві під м. Варна(звідси походить його прізвисько;нині місто в Болгарії) 1444 арміяВ. III, до складу якої входили йукраїнці, була розгромлена. Тодіж загинув і В. III.

Літ.: История Польши, т. 1. М.,1954.

В.О. Щербак.

587ВЛАДИСЛАВ

М.Ф. Владимирський.

Л.А. Владимирський.

М.Ф. Владимирський-Буданов.

Владислав III Варненчик.

ВЛАДИСЛАВ IV Ваза (Waza;1595—20.05.1648) — польс. король(з 1632), титулярний король Шве-ції, син Сигізмунда III і Анни Габ-сбурзької, брат Яна II КазимираВаза. 1610 запрошений моск. боя-рами на престол царя Рос. д-ви.Двічі, 1612 і 1617—18, здійснювавбезуспішні походи на Москву длятого, щоб зайняти трон. Бравучасть у Хотинській війні 1621, щопринесло йому популярність се-ред шляхти і славу в Зх. Європі.1624—25 подорожував Зх. Євро-пою, де познайомився з передо-вими досягненнями військ. мист-ва та найновішою воєн. технікою.В лют.—берез. 1633 на коронацій-ному сеймі наполіг на затвер-дженні «Диплома для православ-них», яким легалізувалася пра-восл. церк. ієрархія (митрополи-том Київ. і Галицьким 1632 ставПетро Могила) та дозволялосявільне сповідування православ’я.Зарекомендував себе толерантнимправителем, відкритим для діало-гу з представниками ін. віроспо-відань, став широковідомим у Єв-ропі як ініціатор диспуту католи-ків і протестантів (ColloquiumCharitativum) 1645 у м. Торунь(нині Польща). У внутр. політиціопирався на угруповання освіче-них магнатів (Є.Оссолінський), тя-жів до зміцнення королів. влади,пошуку шляхів «релігійного за-спокоєння», здійснення сеймовихреформ тощо.

У ході польсько-російськоївійни 1632—1634 особисто керу-вав Смоленською кампанією, яказавершилася укладенням «вічно-го» Полянівського миру 1634. 1635уклав перемир’я зі Швецією.Планував вести війну з Осман-ською імперією, яку, однак, черезспротив шляхти і магнатів не булорозпочато.

Був організатором польс.флоту на Балтиці, сприяв розвит-кові артилерії та інженернихвійськ. Перебудував королів. за-мок у Варшаві, спорудив пам’ят-ник своєму батькові Сигізмун-ду III, цікавився розвитком науки(сприяв проведенню наук. до-слідів у королів. палаці), мав ве-ликі заслуги в пропаганді муз.к-ри, зокрема оперної та балет-ної. Одружений 1637 з донькоюцісаря «Священної Римської імперіїгерманської нації» Фердинанда IIЦецилією Ренатою (п. 1644) тавдруге 1646 — з донькою кн. Ка-роля I Марією Людовікою Гонза-га. Діти першого шлюбу: Сигіз-

мунд Казимир (1640—47), МаріяАнна Iзабелла (п. немовлям).

Похований у кафедральномусоборі Вавелі в Кракові.

Літ.: Wisner H. Wіadysіaw IV Waza.

Wrocіaw—Warszawa—Krakоw, 1995.

Т. Хинчевська-Геннель.

ВЛАСНІСТЬ — категорія сусп.наук, що відображає належністьзасобів і продуктів вир-ва, мате-ріальних та духовних благ окре-мій людині, групі людей, сусп-ву,д-ві. В. реалізується через воло-діння, користування та розпоря-дження майном. Обґрунтуванняправ В. є однією з найбільш важ-ливих складових будь-якої сусп.ідеології. Відносини В. закріплю-ються і регулюються правовиминормами та гарантуються д-вою.За суб’єктами В. остання поділя-ється на три осн. види: приватна,сусп. та держ.

Найбільш розробленою в іс-тор. плані є марксистська типоло-гія поступу В. В ній виділяютьсяп’ять основних істор. типів В.: об-щинна (див. Первісна община), ра-бовласницька (об’єктами В. по-ряд із засобами вир-ва були такожлюди — раби), феод. (див. Феода-лізм), капіталіст. (див. Капіта-лізм) та соціаліст. (див. Соціалізм).

В.В. Головко.

ВЛАСОВСЬКИЙ Iван Федорович(1883—1969) — церк. та громад.діяч, історик. Н. на Харківщині.1908—18 працював у г-зіях наПолтавщині, від 1918 — дир. г-зіїу Луцьку. У 1920— 30-х рр. — уча-сник українізації правосл. життяна Волині; чл. комісії для пер. бо-гослужбових книг; чл. Т-ваім. Петра Могили в Луцьку; чл.Митрополичої ради; посол (депу-тат) до польс. сейму (1928—30);ред. ж. «Церква і народ» (1935—38); один з організаторів луцької«Просвіти». Не раз був ув’язне-ний польс. владою. 1942—43 —секретар адміністратури УАПЦ,1945—48 — дир. канцелярії Свя-щенного синоду УАПЦ, дир. Бого-словського ін-ту УАПЦ. Від1948 — на еміграції в Канаді:проф. Колегії св. Андрея, авторчисленних праць на церков.-іс-тор. тематику, серед яких — «Ка-нонічні й історичні підстави дляавтокефалії Української Право-славної Церкви» (1948), «Нарисісторії Української ПравославноїЦеркви» (1955—56).

М.О. Рибачук.

ВОБЛИЙ Борис (02.08.1883 —р. с. невід.) — укр. громад. діяч наДалекому Сході. Н. в с. ВеликіБучки (нині село Сахновщинсь-кого р-ну Харків. обл.) в сім’ї пса-ломщика. Закінчив Полтав. духо-вне уч-ще та духовну семінарію(1904). Служив псаломщиком Свя-то-Миколаївської церкви наст. Погранична (Примор’є). 1906—12 — студент япон. від-ня Східно-го (Орієнтального) ін-ту у м. Вла-дивосток (нині місто в РФ).1907—09 — секретар Студентськоїукр. громади. По закінченні ін-тупрацював перекладачем на о-віСахалін. Під час Першої світовоївійни мобілізований до армії. По-дії Лютневої революції 1917 заста-ли В. в Україні. 1918 в якості пре-дставника Укр. держ. контролю згосп. справ виїхав на Далекий Сх.Згодом жив у Японії (м. Цуруга)та Китаї (міста Харбін, Шанхай).Від трав. 1938 — заст. голови Ша-нхайської укр. громади. Ред. кни-жки про Україну, що вийшлаяпон. мовою 1939 в Харбіні. ПісляДругої світової війни проживав уСША.

П. у м. Вашингтон.Літ.: Далекий Схід. Харбін, 1938,

ч. 1—12, 14—21; Там само. 1939, ч. 2—6; Світ І. Українсько-японські вза-ємини 1903—1945: Історичний оглядта спостереження. Нью-Йорк, 1972.

А.А. Попок.

ВОБЛИЙ Костянтин Григоро-вич (27(15).05.1876—12.09.1947) —економіст, статистик, географ.Акад. УАН (1919), віце-прези-дент АН УСРР (1928—30). Засл.діяч н. УРСР (1944). Н. в с. Ца-ричанка Полтав. губ. (нині с-щеміськ. типу Дніпроп. обл.) в сім’їсільс. священика. 1896—1900навч. в Київ. духовній акад. 1900вступив на юрид. ф-т Тартуського(тоді Юр’євського) ун-ту, 1901перевівся до Варшавського ун-ту,який закінчив 1904. 1906 переїхавдо Києва, викладав у Київ. ун-ті(з 1910 — проф.), в 1939—41,1944—47 очолював каф-ру екон.географії. Один з ініціаторів ство-рення Київ. комерційного ін-ту(1907, пізніше — Київ. ін-ту нар.г-ва), де викладав до 1930.1925—30 — кер. Семінару з ви-вчення продуктивних сил нар.г-ва України при АН УСРР, 1927—30 — кер. Комісії з вивчення нар.г-ва України при АН УСРР, 1934—38 працював у Комісії з вивченняпродуктивних сил України. Від1939 — співробітник Iн-ту еконо-

588ВЛАДИСЛАВ

І.Ф. Власовський.

К.Г. Воблий.

Владислав IV Ваза.

Б. Воблий.

міки АН УРСР: зав. сектору екон.географії (1939—42), дир. (1943—47).

Праці присвячені питаннямекон.-геогр. розвитку пром-сті,геогр. районування, міграції нас.,економіки страхування, торгівлі,історії нар. г-ва України. Займав-ся вивченням природних багатствУкраїни, її корисних копалин,осн. галузей нар. г-ва. Автор низ-ки книжок про Київ. Його підруч-ник «Економічна географія» ви-тримав кілька видань. Нагоро-джений орденами Леніна і Трудо-вого Червоного Прапора.

П. у м. Київ.Тв.: Очерки по истории польской

фабричной промышленности, т. 1. К.,1909; Третья профессионально-про-мысловая перепись в Германии, т. 1.К., 1911; Основы экономики страхова-ния. К., 1915; Статистика. К., 1918;Опыт истории свеклосахарной промы-шленности СССР, т. 1. К., 1928; Нари-си з історії російсько-української цук-робурякової промисловості, т. 1—3.К., 1928—31; Економічна географіяУРСР. Х.—К., 1930; Праблема Вяліка-га Дняпра. Мінськ, 1933; Київ. Стат-ті-довідки. К., 1948; Организация тру-да научного работника. К., 1949.

Літ.: Костянтин Григорович Воб-лий. К., 1968.

Л.О. Гаврилюк.

ВОВК Андрій Миколайович(15.10.1882—11.02.1969) — укр.військ. та громад. діяч, ген.-хорун-жий Армії Української НародноїРеспубліки. Н. в с. Демки Черкас.пов. Київ. губ. (нині село Драбів-ського р-ну Черкас. обл.). Закін-чив Костянтинівське військ. уч-ще у Києві, учасник Першоїсвітової війни, капітан, командирпіх. батальйону на Румунськомуфронті. Учасник укр. руху в рос.армії 1917, делегат II Всеукр.військ. з’їзду, організатор украї-нізованих частин на Румун. фро-нті. Сформував і очолив укр. уда-рний батальйон, згодом — стрілец.полк, який виступив восени 1917проти більшовиків у м. Бердичів,отримав звання полк. Армії УНР.

За Української Держави — ко-мендант Могилів-Подільськогопов. Під час повстання Директо-рії став командиром ударного заго-ну, розгорнутого згодом у 5-тустрілец. д-зію. У груд. 1919 очолив4-ту Київ. д-зію Армії УНР, бравучасть у Першому Зимовому походіАрмії УНР 1919—1920. Від 6 груд.1919 до 5 трав. 1920 у складі гру-пи Ю.Тютюнника його д-зіяпройшла з боями понад 2 тис. кмпо тилах денікінських військ іЧервоної армії (див. Радянськаармія).

Після інтернування АрміїУНР перебував у таборах у Каліші(нині Польща), отримав чин ген.-хорунжого. У 1921—22 — військ.міністр в уряді УНР в екзилі уПольщі. З 1923 — ред. ж. «Табор»,1924 став співзасн. Т-ва колиш.вояків Армії УНР, 1925 — пер-шим головою Укр. воєнно-істор.т-ва у Варшаві. Після Другоїсвітової війни жив у ФРН, 1957—61 — військ. міністр в уряді УНР векзилі.

П. в м. Новий Ульм (Німеч-чина).

О.Д. Бойко.

ВОВК (Волков) Федір (Хведір)Кіндратович (літ. псевд.: Конд-ратович Ф., Яструбець та ін.; 17(05).03.1847—25.08(13.07).1918)—антрополог, етнограф, археолог,громад. діяч. Н. в с. Крячківка(нині село Пирятинського р-нуПолтав. обл.) в старовинній ко-зац. родині. По закінченні Ніжин.ліцею вступив до Новорос. ун-тув Одесі; згодом продовжив на-вчання на природничому ф-тіКиїв. ун-ту. По закінченні ун-тубрав активну участь у діяльностіКиїв. громади, яка відігравалазначну роль в укр. нац. русі.1874—76 працював у канцеляріїКиїв. контрольної палати, водно-час багато сил віддаючи роботі уПд.-Зх. від. Рос. геогр. т-ва як йо-го засн. і дійсний чл. У цей часплідно працював у галузі етногра-фії та археології. Громадівці за-знали переслідування з боку цар-ського уряду, який звинуватив їху сепаратизмі. В. змушений бувнелегально залишити Київ івиїхати за кордон, оскільки йомузагрожувало досить суворе пока-рання за спробу переправити вУкраїну підпільну друкарню.

В еміграції В. перебував понадчверть століття (1879—1905). УЄвропі створив низку праць з по-рівняльної етнографії, там вийш-ли друком його праці про україн-ців і росіян Добруджі та Задунай-ської Січі, ремісників Болгарії,про весільні обряди слов’ян. на-родів.

1887 В. оселився в Парижі,наполегливо студіював антропо-логію, порівняльну етнографію,первісну археологію, водночас чи-таючи лекції з цих дисциплін. Завидатні досягнення в галузі па-леоантропології нагороджений Па-ризьким антропологічним т-вомвеликою медаллю відомого при-родознавця П.Брока. Одержав сту-пінь д-ра природничих наук.

Після тривалої заборони цар-ський уряд дозволив В. поверну-тися в Росію. Наприкінці 1905 по-чався останній, петерб. період йо-го життя. В. обраний президентомРос. антропологічного т-ва, очо-лив вид. «Ежегодник Русского ан-тропологического общества», ор-ганізував укр. розділ експозиціїРос. музею в Санкт-Петербурзі.

Наук. інтереси В. торкаютьсяширокого кола питань історії укр.народу. Він відкрив пізньопалео-літичну стоянку біля с. Мезин(нині Коропського р-ну Черніг.обл.), де знайшов шедеври мист-ва кам’яного віку. Організував ба-гато експедицій, обійшов Галичи-ну, Буковину, Передкарпаття, За-карпатську Україну, Черніг., Во-лин., Херсон. губ., Кубань та п-вТамань. Експедиційну працю по-єднував з роботою в наук. лабора-торії. Свої дослідження нар. побу-ту українців, їхніх звичаїв узагаль-нив у ґрунтовній кн. «Українсь-кий народ в його минулому і су-часному». Розробляв також пи-тання арх-ри, мист-ва, літ. Широ-ковідома його праця «Т.Г.Шевче-нко і його думки про громадськежиття».

Після Лютневої революції 1917уряд УНР звернувся до всіх відо-мих українців — знаних діячів на-уки і к-ри, які з тих чи ін. причинбули змушені залишити батьків-щину, з закликом повернутися вУкраїну і взяти участь у розбудовінац. д-ви. На це запрошення від-гукнувся і В., але 1918 по дорозі (вбілорус. м. Жлобін) він раптовопомер.

За рад. часів праці В. викорис-товували, але не згадували, бовлада зарахувала їх до розряду на-ціоналістичних. Нині йому пове-рнуте добре ім’я видатного вчено-го і прогресивного громад. діяча.

Літ.: Вовк Г. Бібліографія працьХведора Вовка. 1847—1918. К., 1929;Стельмах Г.Ю., Приходько М.П.Ф.К. Вовк. (До 130-річчя від дня наро-дження). «УIЖ», 1967, № 3; Лінка Н.,Кузнецова С. Архів Ф.К. Вовка. «Ар-хіви України», 1967, № 6; Iванченко Ю.Видатний вчений і патріот України. Вкн.: Вовк Х. Студії з української етно-графії та антропології. К., 1995.

В.О. Горбик.

ВОВК-КАРАЧЕВСЬКИЙ ВасильНикодимович (08.05(26.04).1834—08.03(24.02).1893) — громад. діяч,публіцист, перекладач. Родом зЧернігівщини, за фахом лікар.Друг О.Кониського. Належав доКиїв. старої громади, брав участь

589ВОВК

А.М. Вовк.

Ф.К. Вовк.

у київ. громад. справах. Його по-мешкання було місцем зборів дляприватних викладів В.Антонови-ча, для відзначення шевченківсь-ких роковин та ін. Співробітникжурналів «Основа», «Правда» йін. укр. вид. Автор публіцистич-них статей, істор. дослідження«Канів і його коротка історія»(1899). Помістив у серії «Руськаісторична бібліотека», започатко-ваній Ол.Барвінським, пер. працьМ.Костомарова, Д.Iловайського,М.Дашкевича, В.Антоновича. Ок-ремим вид. вийшов його пер.кн. Дж.Кеннана «Сибір» (1893).Спогади В.-К. опубл. «Киевскаястарина» (1901). Його син Васильбув чл. I Держ. думи, входив доскладу укр. думської фракції.

Літ.: Лотоцький О. Сторінки ми-нулого, ч. 1. Варшава, 1932.

О.В. Корнієвська.

ВОВКОВИНЦI— с-ще міськ. ти-пу Деражнянського р-ну Хмельн.обл. Залізнична ст. Комарівці.Вперше згадується в істор. джере-лах 1559. У лип. 1648 місц. селянив складі повстанських загонівМ.Кривоноса брали участь у Бар-ській облозі 1648 і Пилявецькій би-тві 1648. 1813—35 загони під про-водом У.Кармалюка, який неод-норазово бував у селі, громилинавколишні поміщицькі маєтки.Райцентр 1923—31 та 1935—59.С-ще міськ. типу від 1956.

У с-щі споруджено пам’ятниквоїнам-героям, які загинули завизволення В. від гітлерівськихзагарбників під час Великої вітчи-зняної війни Радянського Союзу1941—1945. Виявлено залишкипоселення трипільської культури(3 тис. рр. до н. е.).

Літ.: IМіС УРСР. Хмельницькаобласть. К., 1971.

Р.В. Маньковська.

ВОВКОРІЗ Данило Савинович(1767—1824) — перший міськ. го-лова м. Єкатеринодар (нинім. Краснодар, РФ). До Чорномор-ського козацького війська вступив1789, воював з турками біля Акер-мана (нині м. Білгород-Дністров-ський), Хаджибея (нині на тер.Одеси), Iзмаїла, Бендер (нинімісто, Молдова) та ін., був пора-нений. 20 жовт. 1793 обійняв по-саду міськ. голови м. Єкатери-нодар. У листоп. 1794 склав пер-ший реєстр мешканців міста.Оскільки обов’язки міськ. головиздійснювалися на громад. заса-дах, В. у січ. 1795 подав у відстав-ку «для поиска себе пропитания».

Згодом — військ. скарбник, чл.військ. канцелярії, піклувався со-борною правосл. церквою. 1806 засумлінну службу нагородженийзолотим годинником. Мешкав зсім’єю (дружина і п’ять доньок) утретьому кварталі Єкатеринодара,мав 12 двірських людей.

П. у м. Єкатеринодар.Літ.: Дмитренко И.И. Сборник ма-

териалов по истории Кубанского каза-чьего войска, т. 4. СПб., 1898; Екате-ринодар—Краснодар, 1793—1993. Двавека в датах, событиях, воспоминани-ях: Материалы к Летописи. Красно-дар, 1993.

Є.Д. Петренко.

ВОВКУЛАКА, вовкун. У слов’ян.міфології В. — людина, що можеобертатися на вовка, ведмедя таін. тварин. Витоки уявлень проперевертнів-В. пов’язані з добоюпервісного тотемізму, з його сві-тоглядною настановою на спорід-неність людей і звірів, практикоюмисливського маскування і магіч-них обрядів із перевдягненням ушкури тварин. Пережитки такихобрядів зафіксовані етнографієюяк елементи давньослов’ян. святна честь язичницького бога Веле-са, зокрема Святок та Масниці.За повір’ям, В. бувають уродженіабо зачаровані: перетворення лю-дини на тварину відбувається, ко-ли на неї накидають звірячу шку-ру або ж чарівну наузу — спец.пояс або ошийник. За доби вар-варства у багатьох давніх народівЄвропи та Азії юнаки, які прохо-дили ініціацію (випробування пе-ред переведенням до групи дорос-лих чоловіків — повноправнихчленів общини), об’єднувались узагони «воїнів-вовків», носилибойовий пояс, металеву шийнугривну, пили наркотичну рідину,викрадали дівчат. Відголосом цієїтрадиції є звичай називати «боя-рина» жениха «вовком» та повір’я,що В. може обернути на вовківувесь весільний поїзд. Рисами В.наділено образ полоцького кн. Все-слава Брячиславича у «Слові о пол-ку Ігоревім», а також билиннийперсонаж Волха Всеславича.

Літ.: Рыбаков Б.А. Язычество Дре-вней Руси. М., 1987; Афанасьев А.Н.По-этические воззрения славян на приро-ду, т. 3. М., 1994; Зализняк Л. Нарисистародавньої історії України. К., 1994;Балушок В. Обряди ініціацій українцівта давніх слов’ян. Львів—Нью-Йорк,1998.

Ю.Г. Писаренко.

ВОВЧАНСЬК — місто Харків.обл., райцентр. Розташов. на обох

берегах р. Вовча (бас. Дону). За-лізнична ст. Нас. 23 тис. осіб(1998). Про давнє заселення тер.міста свідчать неолітичні посе-лення, кургани ранньобронзовоговіку, поселення черняхівської куль-тури та салтівської культури. На-прикінці 16 ст. тер. сучасного міс-та належала Бєлгородському мо-настиреві. Датою заснування вва-жається 1674, коли на р. Вовчі Во-ди група укр. переселенців на чоліз Мартином Старочудним засну-вала укр. слободу під назвою Вов-че, Вовчі Води і почала нести сто-рожову службу. 1780—97 та з1802 — повітове місто. Нас. за-ймалося переважно землеробст-вом і ремісництвом; у місті бувневеликий салотопний з-д; тутвідбувалося 8—9 ярмарків на рік.

Пожвавленню госп. діяльнос-ті у В. сприяла залізниця Бєлго-род—Донбас, яка пройшла черезмісто 1896. На поч. 19 ст. тут з’яви-лося кілька підпр-в з переробкис.-г. продукції. Райцентр з 1923.

Археол. пам’ятки: поселення8—9 ст.

Літ.: IМіС УРСР. Харківська об-ласть. К., 1967; Вовчанськ: Збірник ар-хівних документів і матеріалів. Х., 1994.

П.Т. Тронько.

ВОВЧЕ, Вовчі Води — назва у 2-йпол. 17 і 18 ст. м. Вовчанськ.

ВОВЧОК Марко (літ. псевд.;справжні прізв., ім’я та по батько-ві Вілінська Марія Олександрів-на, по чоловікові Маркович; 22(10).12.1833—10.08(28.07).1907) —письменниця демократ. напряму.Н. в маєтку Єкатерининське (по-близу сучасного с. Казаки Єлець-кого р-ну Липецької обл., РФ) удворянській родині укр.-польс.походження. 1845—48 навч. уприватному пансіоні у м. Харків.Від 1848 до 1851 мешкала вм. Орел (нині місто в РФ) у рідноїтітки К.Мордовіної. Тут познайо-милася з рос. письменникамиП.Якушкіним, М.Лєсковим, зби-рачем нар. пісень П.Киреєв-ським, фольклористом і етногра-фом ОпанасомМарковичем (пере-бував в Орлі в адм. засланні заучасть у Кирило-Мефодіївськомутоваристві). У січ. 1851 одружи-лася з О.Марковичем і того ж ро-ку переїхала з ним до Чернігова.Від 1853 до 1855 жила в Києві, від1856 до 1858 — у Немирові. За ро-ки життя в Україні збирала йвивчала укр. фольклор, опанувалаукр. мову. 1854 деякі з записанихнею пісень були надруковані в зб.

590ВОВКОВИНЦI

Марко Вовчок.

А.Метлинського «Народні пів-денноросійські пісні». Протягом1856—57 писала худож. тв. укр.мовою, які вийшли 1857 в Санкт-Петербурзі під назвою «Народніоповідання Марка Вовчка» (1859,рос. переклад за ред. І.Тургенєва«Украинские народные расска-зы», у цьому ж році вийшли її«Рассказы из народного русскогобыта»). На поч. 1859 переїхала доС.-Петербурга. Тут зустрічаєтьсяз Т.Шевченком, спілкується зІ.Тургенєвим, М.Некрасовим,О.Плещеєвим, Д.Писаревим (яко-му доводилася двоюрідною сест-рою по матері П.Даниловій), пре-дставниками польс. визвол. руху.Від квіт. 1859 до лют. 1867 жила закордоном (Німеччина, ВеликаБританія,Швейцарія, Італія, Фра-нція). Співробітничала з О.Гер-ценим і М.Огарьовим, познайо-милася з М.Добролюбовим, Л.Тол-стим (1861), Д.Менделєєвим, про-гресивними діячами польс. та че-ської еміграції, франц. письмен-никами. 1860 була надрукованаповість «Институтка», яку пись-менниця присвятила Т.Шевчен-ку. Укр. мовою вона вийшла 1862у ж. «Основа» за ред. П.Куліша.Протягом 1861 у цьому журналідрукувались оповідання В., якісклали основу 2-го тому «Народ-них оповідань». Творчий доробокВ. високо оцінили представникидемократ. напряму в літ., відзна-чили його реалістичний характерта соціальне спрямування. В1860-х рр. за мотивами нар. ле-генд про ватажків визвол. руху вУкраїні у жанрі казок написалатв. «Кармелюк», «Лимерівна». 1862підготувала антиклерикальну по-вість «Дяк» із життя укр. духівни-цтва. Перебуваючи за кордоном,перекладала рос. мовою наук. пра-ці та літ. тв. франц., нім., англ.,датських і польс. авторів. Післяповернення до С.-Петербурга 1867очолила видання ж. «Перекладинайкращих іноземних письмен-ників» (рос. мовою). Вперше пе-реклала 15 романів Жюля Вер-на, казки Г.-Х.Андерсена, праціЧ.Дарвіна, А.Брема. Від 1868 по1875 разом із Д.Писаревим,М.Нек-расовим, М.Салтиковим-Щедрі-ним брала участь у виданні ж. «Оте-чественные записки». Од 1878 ме-шкала в місцях проходження слу-жби свого другого чоловікаМ.Лобача-Жученка (містах Став-рополь, Новоросійськ, Богуслав,Саратов і Нальчик, нині усі РФ).Написала повість «Відпочинок вселі» (1899), оповідання «Гайда-

маки», «Чортяча напасть» (1902),займалася перекладами тв. Б.Пру-са і К.Юноши. Останній рік жит-тя мешкала на околиці м. Наль-чик. Нині в цьому будинку —літ.-меморіальний музей В. В Ук-раїні діють музеї В. у Немирові таБогуславі.

П. на х. Долинськ (нині у ме-жах м. Нальчик).

Тв.: Твори, т. 1—3. К., 1975.Літ.: Засенко О.Є. Марко Вовчок:

Життя, творчість, місце в історії літе-ратури. К., 1964; Крутікова Н.Є. Живадуша. В кн.: Вовчок М. Твори, т. 1. К.,1975; Брандіс Є.П. Марко Вовчок.Статті і дослідження. К., 1985.

Т.І. Катаргіна.

ВОВЧУХІВСЬКА ОПЕРАЦIЯ1919 — перший етап стратегічноїнаступальної операції УкраїнськоїГалицької армії в лют.—берез. 1919,що мала на меті визволення Льво-ва і Перемишля (нині Пшемисль,Польща). В ході В.о. планувалосяоволодіння залізницею Львів—Пе-ремишль. Здійснення операції по-кладалося на 3-й корпус УГА (ко-мандир — полк. Г.Коссак). Розпо-чата 16 лют. 1919. В ході наступуукр. війська встановили контрольнад залізницею, але подальшівійськ. дії було припинено на ви-могу військ. місії Антанти підпроводом франц. ген. Бартелемі(див. Бартелемі місія 1919). За по-середництвом місії укладено пе-ремир’я (25 лют. 1919) і розпоча-лися укр.-польс. переговори. Де-легація ЗУНР відкинула як не-прийнятні ультимативні вимогиантантівської місії Бартелемі провстановлення демаркаційної лініїміж ворогуючими сторонами.

2 берез. 1919 бойові дії відно-вилися, в ході наступу укр. війсь-ка розгромили угруповання ген.Бекера і зайняли с. Вовчухи (ниніс. Вовчухів Городоцького р-нуЛьвів. обл.). Проте замість насту-пу на Перемишль вони отрималинаказ розгорнути бойові дії у на-прямі на Городок (нині містоЛьвів. обл.) і далі на Львів. Тоді жпольс. війська, що за час переми-р’я отримали значні підкріплен-ня, перейшли у контрнаступ. В.о.завершилася 18 берез. 1919 пораз-кою військ УГА.

Літ.: Литвин М.Р., Науменко К.Є.Iсторія галицького стрілецтва. Львів,1990; Iсторія українського війська.Львів, 1992.

А.О. Буравченков.

ВОДОВОЗОВ Василь Васильович(22.12.1864—07.10.1933) — журна-ліст, публіцист, громад. та політ.

діяч. Н. в м. Санкт-Петербург уродині педагогів. Від 1883 навч.на історико-філол., а з 1885 наюрид. ф-ті Петерб. ун-ту, бравучасть у студентському русі, з1886 вів міжнар. від. у газ. «Неде-ля». 1887 заарештований, засла-ний в Архангельську губ. 1890екстерном закінчив ун-т. 1891—93 — в Самарі (нині місто в РФ),де залучився до народницькогоруху (див. Народництво). У цейперіод багато публікувався ужурналах «Мир Божий», «Север-ный вестник», «Юридический ве-стник», завідував від. газ. «Русскаяжизнь». Від кін. 1895 у Києві, бравучасть у діяльності с.-д. і есерівсь-ких орг-цій, київського «Союзу бо-ротьби за визволення робітничогокласу» і київ. к-ту РСДРП. Спів-робітничав у газ. «Киевское сло-во» (1896), «Киевские отклики»(1904), одес. ж. «Южное обозрение»(1904), чл. правління Київ. літ.-ар-тистичного т-ва. 1903 увійшов до«Союзу визволення». Од 1904 — уС.-Петербурзі. За низку публіка-цій про революц. рух 1905—07 тавид. брошури «Сборник про-грамм политических партий вРоссии» (1906) йому було заборо-нено редагувати будь-які вид.Один з провідних діячів Трудовоїгрупи (див. Народно-соціалістична(трудова) партія), в лют. 1907 об-раний чл. її ЦК. З 1910 — секре-тар Петерб. літ. т-ва. У роки Пер-шої світової війни виступав за по-разку царського уряду, укладеннямиру. Після Лютневої революції1917 входив до ЦК Трудової нар.-соціаліст. партії. Після Жовтневоїреволюції 1917 займався журналіс-тикою, працював у Петрогр. істор.-революц. архіві, ун-ті, ін-ті жур-налістики. Од 1922 — у Берліні,від 1924 — у Празі. Співробітни-чав у зарубіжних періодичних таенциклопедичних вид.

П. поблизу м. Збраслав (Че-хія).

Тв.: Всеобщее избирательное пра-во на Западе. Ростов-на-Дону, 1904;Материалы для характеристики рус-ской прессы. СПб., 1908; Избиратель-ное право в Европе и России. СПб.,1906; Как производятся выборы в Го-сударственную думу по закону 3 июня1907 г. Левенштейн, 1907; По Серб-ской Македонии. Путевые записки.Пг., 1916; На Балканах. Статьи. Путе-вые очерки. Пг., 1917; Что такое Учре-дительное собрание? Там само, 1917;А.И. Герцен. Прага, 1920; ЗападнаяЕвропа и Америка после войны. Пг.,1922; Граф С.Ю. Витте и императорНиколай II. М., 1992.

591ВОДОВОЗОВ

В.В. Водовозов.

Літ.: Дело В.В. Водовозова в Санкт-Петербургской судебной палате пообвинению в девяти литературныхпреступлениях. СПб., 1906; Мошин-ский И.Н. (Юзеф Канарский). На пу-тях к Первому съезду РСДРП (90-е го-ды в киевском подполье). М., 1928;Колесниченко Д.А. Водовозов В.В. Вкн.: Отечественная история: Энцикло-педия. М., 1994; Искакова О. Водово-зов В.В. В кн.: Политические партии вРоссии. Конец XIX — первая треть XXвека: Энциклопедия. М., 1996.

Л.Д. Федорова.

ВОДОЛАЖЧЕНКО Ольга Гаври-лівна (28.05.1888—30.10.1972) —укр. історик, архівіст, джерело-знавець, філолог. Учениця Д.Ба-галія. Н. в м. Севастополь у сім’ївійськового. Закінчила Севасто-польську жін. г-зію і отрималазвання вчительки історії і геогра-фії (1905). 1907—12 як чл. Україн-ської соціал-демократичної робіт-ничої партії вела підпільну роботусеред матросів Севастополя. 1907 —слухачка Вищих жін. курсів у Хар-кові. Закінчила істор. від-ня істо-рико-філол. ф-ту Харків. ун-ту(1912). Вчителька рос. мови й іс-торії в м. Карасубазар (нині Біло-гірськ; 1912—17). Одночасно за-кінчила екстерном пед. курси(1914) та склала іспити з курсуслов’яно-рос. від-ня Харків.ун-ту (1917). 1922—30 — аспірант-ка, н.с., вчений секретар Науково-дослідного інституту історії укра-їнської культури імені академікаД.Багалія. Захистила промоційнупрацю на тему «Історія Харківсь-кого колегіуму». Одночасно викла-дала історію України в Харків. ін-тінар. освіти. 1923—25 завідуваларед. частиною ж. «Червоні квіти».Викл. укр. мови в Харків. ін-ті нар.госп-ва (1925—26), зав. інформа-ційно-видавничим бюро Укрнау-ки (1925—30), співробітниця сек-тору науки Промкооперації(1931—36). 1927 і 1929 перебувалау наук. відрядженнях у Греції іНімеччині.

Одночасно з наук. і виклада-цькою діяльністю активно займа-лася архів. роботою. 1919 — спів-робітник архів. секції Харків. Губ-копису, 1920—25 — учений ар-хівіст Харків. центр. істор. архіву(упорядковувала фонди Земель-ного банку, Рос.-азіат. банку,Військ. начальника). 1921—25 —учений секретар, зав. секретаріа-том, секретар колегії Укрцентрар-хіву. 1936—37 — доц. Харків. ін-туінженерів залізничного транспор-ту та Харків. ін-ту держ. торгівлі.1937—41 за звинуваченням в ан-

тирад. діяльності перебувала вув’язненні й на засланні в Казах-стані. Після звільнення працюва-ла (1941—45) в с. Кармачі Чка-ловської (нині Оренбурзької) обл.РРФСР. 1945—52 викладала вПед. ін-ті в м. Кизил-Орда (ниніКзилорда, Казахстан). Одночасночитала лекції з мовознавства у Ве-чірньому ун-ті марксизму-ленініз-му. Від 1952 — на пенсії. 1954 пе-реїхала до м. Миколаїв. 1954—66працювала на громад. засадах уМиколаїв. обласній наук. б-ці.

Автор праць із соціально-екон. історії України 18—19 ст.,історії освіти на Слобожанщині,архівознавства.

Реабілітована в берез. 1964.П. у м. Миколаїв.Тв.: Перша нарада архівних робіт-

ників України. «Архівна справа», 1925,кн. 1; Короткий нарис історії архівноїсправи на Україні та діяльність Укр-центрархіву за 1924 р. Там само [успівавт.]; З історії Харківского коле-гіуму в XVIII віці. «Наукові запискинауково-дослідчої катедри історії ук-раїнської культури», 1927, № 6; Школахартій (Французька школа архівістів-техніків і палеографів). «Архівна спра-ва», 1928, кн. 7.

Літ.: Кравченко В.В. Д.И.Багалей:научная и общественно-политическаядеятельность. Х., 1990; Богдашина О.М.Діяльність Харківської науково-дос-лідної кафедри історії української куль-тури імені акад. Д.І.Багалія (1921—1934 рр.). Х., 1994;Матяш І. Ольга Во-долажченко: історик, організатор ар-хівної освіти,.. ворог народу. «З архівівВУЧК—ГПУ—НКВД—КГБ», 1999,№ 1/2; Її ж. Водолажченко Ольга Гав-рилівна. В кн.: Українські архівісти:Біобібліографічний довідник, вип. 1.К., 1999.

І.В. Верба.

ВОДЯНИЙ Яків Михайлович(20.10.1886—10.05.1940) — укр.політ. діяч, учасник українськоїреволюції 1917—1921.Н. в м. Сміла.За фахом учитель. Від 1905 — чл.партії есерів (див. Українська пар-тія соціалістів-революціонерів), з1907 — есерівської орг-ції «Укра-їнська народна оборона», очолю-вав її бойову дружину в Києві.Тричі заарештований царськимурядом (1906, 1907, 1909). Пере-бував 1907, 1909 на засланні у На-римському краї (нині у межахТомської обл., РФ). 1908 — в Га-личині, 1911—17 — в Японії й Авс-тралії. Од літа 1917 — організаторВільного козацтва, черкас. полко-вий отаман, учасник з’їзду Віль-ного козацтва в Чигирині. Вів бо-ротьбу з більшовицькими війсь-ками, рад. владою, заочно засу-

джений ЧК до розстрілу (1919).Кер. повстанських загонів у р-ніХолодного Яру (1921). З 1922 — уПольщі. Працював у страхових,кооп. т-вах, розвідувальних органахУНР (1927— 30). Автор драм «Пра-во сваволі», «Холодний Яр». За-арештований органами НКВС 27верес. 1939. Страчений.

Літ.: Демартино А. Холодноярсь-кий отаман Яків Водяний. «Незборенанація», 1995, № 22—23; Коваль Р.М.Яків Водяний. Смілянський полков-ник. В кн.: Коваль Р.М. Отамани Гай-дамацького краю. К., 1998.

Г.П. Савченко.

ВОДЯНИК, Водяний — міфоло-гічний персонаж у давніх слов’ян,господар річки або озера. Вважа-ється, що він викликає бурю, рверибальські мережі, затоплює за-пруди, шкодить пасічникам, затя-гує під воду необережних плавців,які наважилися купатися вночіабо ополудні. Рятувати потопаю-чого небезпечно: розгніваний В.може втопити того, хто наваживсявідібрати його жертву. Утоплени-ки-хлопці стають його робітника-ми, дівчата — русалками або дру-жинами. Утім, у доброму настроїВ. допомагає рибалкам та мель-никам. Живе В. у глибоких ямах,під водяними млинами або, за де-якими повір’ями, у кришталевихпалацах. В. — також колиш. утоп-леник, уявляють його в образі ве-ликої риби (сома, щуки), а іно-ді — людини із зеленим або чор-ним волоссям.

Літ.: Зеленин Д.К. Восточнославян-ская этнография. М., 1991.

Т.Л. Вілкул.

ВОЄВІДКА Ярослав (05.03.1882—30.03.1920) — укр. військ. діяч.Д-р права. Н. в с. Петранці (ниніс. Петранка Рожнятівського р-нуIвано-Франк. обл.) в сім’ї свяще-ника. Закінчив Академічну г-зію уЛьвові, навч. у Львів., Карловому(Прага, закінчив 1910) ун-тах.Працював адвокатом у м. Чорт-ків. Активний учасник сокільсь-ко-січового руху. В роки Першоїсвітової війни — старшина арти-лерії австро-угор. армії на рос.фронті. Восени 1918 сформував іочолив гарматний полк у складі1-ї бригади Укр. січових стрільцівУкраїнської Галицької армії. Від-значився у боях на польс., біль-шовицькому, денікінському фрон-тах (див. Українсько-польська війна1918—1919, Війна РСФРР і УНР1918—1919, А.Денікін).

592ВОДОЛАЖЧЕНКО

О.Г. Водолажченко.

У період тимчасового перебу-вання УГА в складі Червоної ар-мії (див. Радянська армія) 1920вбитий політкомісаром у с. Пі-щанка (нині Балтського р-нуОдес. обл.).

Літ.: Українські Січові Стрільці1914—1920. Львів, 1935; Литвин М.,Науменко К. Iсторія ЗУНР. Львів, 1995;Литвин М. Українсько-польська війна1918—1919 рр. Львів, 1998.

К.Є. Науменко.

ВОЄВОДА — 1) В. і відповідніуряди В. (адм. та військ. посади)з’являються в усіх ранньослов’ян.д-вах на початку їхнього форму-вання. Термін «В.» початково мавдва значення: а) головнокоманд.війська (під цим титулом, очевид-но, міг виступати і князь); б) уря-довець при князеві, його заст., щоочолював військо, але водночасміг виконувати й ін. функції зуправління князівським двором.В літ. джерелах термін «В.» ( о��

о�о ) вперше був ужитий у тв.Константина VII Багрянородного«Про управління імперією» наозначення угор. воєначальників.

У Київській Русі В. є найваж-ливішою особою при князеві, йо-го військ. заст., начальником«молодшої дружини», а у мирнийчас намісником із рядом адм.обов’язків, вихователем молодогокнязя тощо. Уряд В. з часом ево-люціонував в уряд князівськихнамісників із широкими повнова-женнями (адм., військ., суд. ігосп.-фінансовими) в межах ок-ремих земель;

2) поява на укр. землях урядівВ. як управителів окремих тер.-адм. одиниць із певними окресле-ними повноваженнями пов’язаназ впливами на тогочасне укр.життя Корони Польської. Найра-ніше В. з’являється у Руськомувоєводстві (1432) і Подільськомувоєводстві (перша згадка 1435) узв’язку з входженням цих земельдо Корони і утвердженням у нихпольс. права й адміністрації. УВеликому князівстві Литовському(ВКЛ) появу уряду В. як земсько-го представника монарха пов’язу-ють із рішенням Городельськогосейму 1413, за яким В. мали бутипризначені у Вільні (нині Віль-нюс), Троках (нині Тракай, Лит-ва) та у ін. місцях за прикладомКорони Польс. В. ВКЛ мали ши-рші повноваження, аніж В. Коро-ни Польс., вони зосереджували всвоїх руках ще й владу старост(див. Староство), зокрема, таки-ми функціями був наділений (з

1471) київ. В. (на тер. окремих зе-мель до впровадження воєводсь-кого уряду усі повноваження на-місника вел. кн. належали старо-сті). Остаточно на укр. землях, щовходили до складу ВКЛ, уряд В.утвердився в результаті адм.-пра-вової реформи 1564—66 і утво-рення Волинського воєводства таБрацлавського воєводства (1566),пізніше — Чернігівського воєводс-тва (1635). З цього часу до функ-цій В. на тер. підпорядкованогойому воєводства належать: кер-вопосполитим рушенням; нагляд заелекцією земських урядників; на-гляд за цінами, мірами і вагами укоролів. (з 1764 — й усіх ін.) міс-тах; судочинство над єврейс. гро-мадами; кер-во т. зв. вічовим су-дом — апеляційною інстанцієющодо рішень земських і гродсь-ких судів (до утворення Коронноготрибуналу 1578).

Уряд В. був дигнітарським(почесним), особи, що обіймалийого, автоматично входили доскладу сенату (див. Сенат у РечіПосполитій). За кожним В. у се-наті було закріплене відповіднемісце: київ. воєвода посідав 13-темісце, рус. — 15-те, волин. —16-те, подільський — 17-те, брац-лавський — 32-ге, черніг. — 36-те(всього на 1569 було 34 воєводст-ва, 1768 — 37).

На тер. Речі Посполитої урядВ. існував до поділів Польщі 1772,1793, 1795;

3) на укр. землях, що в 2-йпол. 17 ст. відійшли до Рос. д-ви,термін «В.» пов’язується з при-значенням до Києва і кількох ін.міст рос. городових воєвод як ко-мендантів фортець і командувачівмісц. гарнізонів;

4) на зх.-укр. землях, що1920—39 входили до складу Поль-щі, В. очолювали адм. округи —воєводства.

Літ.: Любавский И. Областное де-ление и местное управление Литовс-ко-Русского государства ко временииздания первого Литовского статута.М., 1892; Крикун М. Земські уряди наукраїнських землях у XV—XVIII сто-літтях. «ЗНТШ», 1994, т. 228; Gуralski Z.Encyklopedia urzкdуw i godnoœci wdawnej Polsce. Warszawa, 2000; Kuruty-ka J. Hofдmter, Landesдmter, Staatsдm-ter und ihre Hierarhien in Polen im mit-teleuropдischen Vergleich (11—15. Jh.).В кн.: Das Reich und Polen. Parallelen,Interaktionen und Formen der Akkultu-ration im hohen und spaten Mittelalter(Vortrдge und Forschungen, hrsg. vonKonstanzer Arbeitskreis fьr Mittelalterli-che Geschichte), 2003.

Н.П. Старченко.

ВОЄВОДСТВО — 1) адм.-тер.одиниця на укр. землях у складіВеликого князівства Литовського(ВКЛ) та Корони Польської у15—18 ст. Воєводська модельадм.-тер. устрою земель сформу-валася в Польщі у 14 ст. і була по-ширена в Галицькій Русі та Зх.Поділлі згідно із привілеєм польс.короля Владислава ІІІ (лип. 1434).Створення Руського воєводства йПодільського воєводства та форму-вання в них воєводських урядів івведення польс. права завершилипроцес інкорпорації цих укр. зе-мель польс. короною. На укр. зе-млях у складі ВКЛ перехідний пе-ріод від давньорус. схеми адм.-тер. устрою (землі та князівства)до польс. (воєводська) був дов-шим. Статус воєводства Київськаземля отримала 1471 після ліквіда-ції Київського князівства (див.Київське воєводство). Волинськевоєводство та Брацлавське воєвод-ство виникли в результаті прове-дення адм.-тер. реформи серед.60-х рр. 16 ст., яка здійснюваласьурядом ВКЛ згідно з рішеннямиВіленського сейму 1565—66. Чер-нігівське воєводство було створенеурядом Речі Посполитої 1635.

Управляли В. воєводи: вониобіймали адм. та військ. владу,були членами королів. сенату(див. Сенат у Речі Посполитій) іголовували на місц. шляхетськихсеймиках. Разом з тим їхні повно-важення істотно обмежувалисяпривілеями місц. шляхти. Біль-шою, ніж ін. воєводи, вагомістюсвоїх повноважень відзначавсякиїв. воєвода.

Після 1-го поділу Польщі 1772(див. Поділи Польщі 1772, 1793,1795) території Рус. воєводства(без Холмщини), Белзького воєводс-тва та зх. регіонів Волин. і По-дільського воєводств увійшли доскладу Австрії. Управління краєм(названим Східною Галичиною)здійснювала ств. 1774 галицькапридворна канцелярія, якій намісцях підпорядковувалися губе-рнські управління.

Київ., Волин., Брацлавське йПодільське воєводства збереглисядо поч. 90-х рр. 18 ст. Після 2-гоподілу Польщі 1793 вони увійшлидо складу Російської імперії й булизамінені Ізяславською губернією,Брацлавською губернією та Київ-ським намісництвом;

2) адм.-тер. одиниця зх.-укр.земель, які 1921—39 перебувалиу складі Польщі (Львів., Тер-ноп., Станіславське, Волин. воє-водства).

593ВОЄВОДСТВО

Літ.: Клепатский П.Г. Очерки поистории Киевской земли, т. 1. Одесса,1912; Крикун М.Г. Поширення польсь-кого адміністративно-територіальногоустрою на українських землях. «Проб-леми слов’янознавства», 1990, вип. 42;Його ж. Адміністративно-територіаль-ний устрій Правобережної України вXV—XVIII ст.: Кордони воєводств усвітлі джерел. К., 1993; Гурбик А.О.Правова культура на українських зем-лях у складі Польської держави (XIV—XVIII ст.). В кн.: Польська культура вжитті України: Історія. Сьогодення.(Матеріали II Міжнародної науковоїконференції). К., 2000.

А.О. Гурбик.

ВОЄННА ДЕМОКРАТІЯ — одназ провідних форм організаціїсусп-ва на шляху становленнякласо- та політогенезу в епохурозкладу первісного ладу; тер-мін, введений амер. етнографомЛ.Морганом (1818—1881). Війнаяк один із засобів отриманнясусп. продукту стає у цей час по-стійним промислом, тоді ж відбу-вався процес виокремлення про-шарку людей (дружини), для якихвійна та грабунок є гол. формоюїхньої життєдіяльності і які ство-рюють для воєн. вождя незалежнуопору серед одноплемінників. Та-ким чином складалася особли-ва — потестарна структура сусп.орг-ції: нар. збори, що включаютьтільки общинників-воїнів (озбро-єний народ), військ. лідер (вождь)та рада старійшин, яка відіграєдругорядну роль. Демократич-ність влади полягала в збереженніефективного впливу нар. зборівна раду старійшин та на життя об-щини. В. д. як одна з форм стано-влення інституціалізованої пуб-лічної влади в епоху класоутво-рення, на думку деяких етногра-фів, була широко розповсюдженау більшості народів світу. Класич-ними прикладами В. д. є сусп-вагреків гомерівської доби, давніхкельтів, германців, норманів.Проте зараз доведено, що В. д. небула гол. формою влади при пере-ході від потестарної до політ.організації сусп-ва, більш поши-реною тоді була воєн.-ієрархічна.Проблему шляхів та форм політо-генезу давніх сусп-в України нинірозроблено недостатньо, але єпідстави вважати, що для більшо-сті з них, починаючи з ранньогобронзового віку, характерною буласаме В. д.

Літ.: Морган Л.Г. Древнее общест-во или исследование линий человечес-кого прогресса от дикости через вар-варство к цивилизации. Л., 1934; Кос-вен М.О. К вопросу о военной демок-

ратии. «Труды Института этнографии.Новая серия», 1960, т. 54; Аверкие-ва Ю.П. О месте военной демократиив истории индейцев Северной Амери-ки. «Советская этнография», 1970, № 5;Морган Л.Г. Лига Ходеносауни, илиирокезов. М., 1983; История первобы-тного общества. Эпоха классообразо-вания. М., 1988.

А.В. Ніколова.

ВОЄННА ЕКОНОМІКА — спе-цифічна форма нар. г-ва, що за-безпечує воєн. потреби, мобіліза-цію всіх ресурсів д-ви під час вій-ни. Характеризується всебічнимрозширенням вир-ва воєн. про-дукції і скороченням випуску ци-вільної продукції, підпорядкуван-ням розподілу нац. доходу військ.потребам за рахунок скороченняцивільного споживання. В струк-турному плані безпосередньо доВ. е. як складової нар. г-ва зара-ховуються базові галузі нар. г-ва втій частині, яка забезпечує зміц-нення воєн.-екон. потенціалу д-ви.

Уперше суцільна перебудованар. г-ва на воєн. лад була здій-снена воюючими країнами в ходіПершої світової війни, коли ви-явилося, що нагромаджені нимиза мирних умов величезні запасиозброєння не достатні для потребмільйонних армій. У Російськійімперії, яка за рівнем екон. розви-тку відставала від д-в Зх. Європи,В. е. почала створюватися із за-пізненням, у 2-й пол. 1915, щозначною мірою зумовило поразкуРосії у війні.

У 1940-х рр. переводити нар.г-во України на воєн. рейки дове-лося у зв’язку з агресією нацист-ської Німеччини проти СРСР.Уже через тиждень після початкуВеликої вітчизняної війни Радянсь-кого Союзу 1941—1945 на вико-нання фронтових замовлень —випуск боєприпасів та різнихвидів озброєння, ремонт бойовоїтехніки — перейшли велетні мета-лургійної, маш.-буд., суднобудів-ної та ін. галузей пром-сті Донба-су та Придніпров’я, Харкова іОдеси, Миколаєва і Запоріжжя.

У 4-му кварталі 1941 підпр-валегкої пром-сті СРСР забезпечу-вали фронт різноманітним асор-тиментом воєн. одягу, зокремапошили 301,3 тис. шинелей,899,9 тис. гімнастерок, 744,2 тис.чобіт та ін. Для потреб війни мо-білізувалися ресурси с. госп-ва.Транспорт почав діяти за гра-фіком воєн. часу, за яким здійс-нювалися перевезення військ,військ. та евакуаційних вантажів.У країні було запроваджено нор-

моване постачання нас. спожив-чими товарами, скасовано відпус-тки і заборонено самовільний пе-рехід робітників і службовців зодного підпр-ва на ін. У зв’язку змобілізацією до армії значної час-тини кваліфікованих кадрів роз-горнулася підготовка і переква-ліфікація нового контингентупрацівників, переважно жінок іпідлітків.

Великі фінансові та матеріа-льні ресурси були спрямовані нарозгортання пром. вир-ва в недо-сяжних для авіації ворога р-нахСРСР. З тер. України, яким за-грожувала окупація, з лип. по ли-стоп. 1941 було евакуйованопонад 550 великих підпр-в (1/3усіх евакуйованих з прифронтовоїзони рад. з-дів та ф-к), а такожвелику кількість техніки, майнаколгоспів, радгоспів, худоби. ЗУРСР у сх. р-ни СРСР вивезенопонад 3 млн спеціалістів та їхніхсімей. Уже в 1-му кварталі 1942переважна кількість перебазова-них підпр-в працювала на повнупотужність. Про ефективністьцих заходів свідчить порівнянняпоказників рад. В. е. та воєн.-екон. потенціалу Німеччини. Хо-ча остання протягом війни вироб-ляла сталі, електроенергії та вугіл-ля в 1,5—2,5 разу більше, ніжСРСР, але на кожні 100 нім. літа-ків випускалося 170 рад. З воріттанк. з-дів Уралу щомісяця вихо-дило 2 тис. бойових машин, уНімеччині вироблялося 1450. Ве-лику роль у цих досягненняхвідіграли людські та матеріаль-но-тех. ресурси України.

Одразу ж після визволенняокупованих тер. республіки тутрозгорнулися масштабні відбудо-вні роботи, переважно на підпр-вах воєн. призначення. Українаперетворилася, по суті, на при-фронтову матеріально-тех. базудіючої армії.

Першочерговим завданням зогляду на наступні широкомас-штабні відбудовні роботи сталоякнайшвидше відновлення ву-гільно-металургійної бази, маши-нобудування, енергопостачання,залізничного транспорту. 1943—45було відбудовано в цілому 30 %довоєн. вироб. потужностей, ви-роблено 23 % електроенергії, ви-добуто 26 % вугілля, виготовлено14,6 % прокату від рівня 1940.

По закінченні Другої світовоївійни значна частина пром-стіУкраїни з огляду на «холодну вій-ну» із країнами Заходу продовжу-вала орієнтуватися на випуск

594ВОЄННА

продукції, прямо або безпосеред-ньо пов’язаної з воєнно-промисло-вим комплексом. В Україні набулизначного розвитку такі обороннігалузі, як ракетобудування, суд-нобудування, авіаційна та танк.пром-сті та ін.

Літ.: Вознесенский Н. Военная эко-номика СССР в период Отечествен-ной войны. М., 1948; Украинская ССРв Великой Отечественной войне Сове-тского Союза 1941—1945 гг., т. 1—3.К., 1975; Iсторія народного господар-ства Української РСР, т. 3. К., 1985;Великая Отечественная война 1941—1945: Энциклопедия. М., 1985.

Л.В. Кондратенко.

«ВОЄННА ІСТОРІЯ» — наук.-популярний журнал, заснованийУкраїнським інститутом воєнноїісторії 2002 у Києві. Виходить 6разів на рік. До складу редколегіївходять учені-історики, юристи,військові. Журнал пропагує укр.нац. цінності, висвітлює мало-відомі сторінки історії воєн ізбройних конфліктів, подає порт-рети видатних військ. діячів ми-нулого та сучасності, приділяє ве-лику увагу проблемам збереженняпам’яток і археол. дослідженнямвідповідного профілю, публікуєархів. документи й спогади учас-ників бойових дій тощо. «В.і.» ви-дається виключно на доброчинніфінансові внески.

О.І. Гуржій.

«ВОЄННИЙ КОМУНІЗМ» —здійснювані більшовиками з кін.1917 до весни 1921 соціально-екон. перетворення на підконтроль-ній їм тер. колиш. Рос. імперії.Власне термін «В.к.» вперше з’я-вився тільки у берез. 1921, колиВ.Ленін заявив, що тогочасний«надто поспішний, прямоліній-ний, непідготовлений “комунізм”наш викликався до життя в і й-н о ю і неможливістю ні дістати то-вари, ні пустити фабрики». Порядіз взяттям у лапки терміна «кому-нізм» В.Ленін запропонував і схемупояснення причин тогочасного ка-тастрофічного стану економіки кра-їни, говорилося про обумовленувійною господарську розруху. На-справді тогочасна розруха була нестільки наслідком війни, скількирезультатом політики «В. к.».

Пропагандисти взяли на оз-броєння запропоноване пояснен-ня. В рад. енциклопедіях «В. к.»став характеризуватися як системавикликаних умовами громадян.війни та іноз. воєн. інтервенціїтимчасових надзвичайних заходівсоціально-екон. характеру. Зва-

жаючи на те, що громадян. війнапочалася тільки з літа 1918, попе-редній період рад. влади став роз-глядатися в історіографії як само-стійний, хоч таким не був.

Більшовики розпочали кому-ніст. буд-во відразу після захоп-лення влади. Воно здійснювалосяза програмою, оприлюдненоюВ.Леніним у квіт. 1918 у статті«Чергові завдання радянської вла-ди». У сфері розподілу комуністиобіцяли в майбутньому матеріаль-ні блага за потребами, однак у по-точний час рад. влада була спро-можна забезпечувати лише голо-дний мінімум продовольства закартками. У вироб. сфері гол. за-вдання рад. влади полягало в су-цільному одержавленні засобіввир-ва, тобто в суто комуніст. за-ході — ліквідації приватної влас-ності. Усі теоретичні й практичнісуперечності розв’язувались до-сить просто: заявою про те, щопершою фазою комунізму є со-ціалізм. Привласнення більшови-ками популярного терміна «со-ціалізм» давало багато пропаган-дистських переваг.

Одержавлення пром-сті про-водилося у формі націоналізації.Здійснити його єдиним актом ви-явилося неможливим. З’явивсявислів «червоногвардійська атакана капітал», який означав, по су-ті, «перетравлювання» управлін-ськими органами д-ви відчуже-них у власників підпр-в. З весни1918 почалася націоналізація ці-лих галузей, а 28 черв. цього рокуВЦВК видав декрет про націона-лізацію всієї великої пром-сті. ВУкраїні, де комуніст. перетворен-ня розгорнулися тільки з поч.1919, націоналізація охопила всювелику пром-сть відразу і за своїмхарактером стала суцільною «ата-кою на капітал». Органи управ-ління не встигали «перетравлю-вати» підпр-ва, внаслідок чого во-ни зупинялися. На поч. 1921 з10 773 підпр-в, що були на держ.обліку, діючими вважалися тільки4060.

Націоналізація не знищилавідчуженості робочої сили від за-собів вир-ва, але ліквідувала гос-подаря-власника. Новий хазяїн вособі держ. органу не мав мате-ріального інтересу, був позбавле-ний особистісної неповторності,а тому був нездатним щоденно за-йматися конкретним вир-вом то-варів і послуг для населення.З’явилася об’єктивна потреба увиробленні універсальних крите-ріїв і нормативів госп. діяльності

для всіх керованих об’єктів. Нала-годження обліку величезної масинатуральних показників, розроб-лення кошторисів, планів тазвітів, організація поопераційно-го контролю й постійна перевірказавжди завищуваних заявок відпідпр-в на ресурси вимагали ве-личезної армії обліковців та конт-ролерів.

Над одержавленими підпр-ва-ми виник і почав стрімко розрос-татися управлінський апарат увигляді главків (гол. управлінь)Вищої ради нар. г-ва (ВРНГ),центрів, трестів і кущів. В Українібуло утворено Бюро з відбудовипром-сті (Промбюро) на правахфілії ВРНГ, яке до кінця 1920 ма-ло 45 від. управлінь, главків іцентрів. Уся ця система буласпрямована на втілення в життясхем безтоварної комуніст. еконо-міки, на налагодження управлін-ня з одного центру кожним окре-мим підпр-вом.

У вир-ві, організованому по-комуністичному, не можна булообійтися без трудової повинності.Примусовість праці випливала зсамої ідеї цілком позбавленогоринкових важелів планового г-ва.Небажання робітника працюватитам і тоді, де і коли це було необ-хідно держ. органові, викликало збоку д-ви гостру реакцію. Як пра-вило, таке небажання політизува-лося, тобто влада сприймала йогояк контрреволюц. виступ. З’яви-лося поняття «дезертир трудовогофронту». При Раді оборони (зквіт. 1920 — Рада праці і оборони)було створено Гол. к-т з трудовоїповинності (Головкомтруд) з ши-рокою мережею відповідних місц.установ. 12 жовт. 1920 РаднаркомУСРР прийняв постанову «Протабори примусових робіт». Орга-нізація мережі таборів покладала-ся на губернські ЧК. На тер. рес-публіки створювалося Центр.управління таборів (Гулаг). На-прикінці жовт. 1920 в Україні бу-ло організовано перші сім трудо-вих концтаборів.

Другий після націоналізаціїпром-сті, транспорту і банківкрок у напрямі докорінної реор-ганізації виробн. відносин у дусікомуніст. доктрини В.Ленін ви-значив у декреті РаднаркомуРСФРР «Про організацію поста-чання населення всіма продукта-ми та предметами особистогоспоживання і домашнього госпо-дарства» від 21 листоп. 1918. Дек-рет покладав на наркомат продо-вольства обов’язки щодо заготівлі

595ВОЄННИЙ

й розподілу серед нас. всього то-го, що воно набувало раніше че-рез торгівлю.

Керуючись логікою декрету,заготівельники почали накладатина селян обов’язкові завдання,визначаючи їх за дворами, села-ми, волостями і повітами. За цихумов стала неминучою появапродрозкладки (в укр. мові побу-тує й рос. замінник: продрозверст-ка). Декрет Раднаркому РСФРРпро хлібну і фуражну розкладкуз’явився 11 січ. 1919. У цьому жроці розкладка поширилася май-же на всі види продовольства іс.-г. сировини.

Розкладка не була торг. опе-рацією, хоча мала вигляд обмінутовару на гроші: д-ва платила завилучену продукцію, але платиластільки, скільки вважала за по-трібне. Не була вона й податком,бо не прив’язувалася до обсягувирощеної продукції через вста-новлений відсоток. Величинарозкладки визначалася тільки дво-ма чинниками: потребами д-ви упродовольстві та здатністю нар-компроду і його воєнізованих під-розділів вилучати продукцію у се-лян. Продрозкладка була, по суті,реквізицією.

Комуніст. розподіл виробле-них в країні продуктів і продроз-кладка, на якій він базувався, впідконтрольній більшовикам Ук-раїні були запроваджені декретомВУЦВК «Про загальнодержавнийоблік та розподіл продуктів іпредметів домашнього господар-ства» від 12 квіт. 1919. Продроз-кладка встановлювалася в обсязі140 млн пудів хліба. Однак добілогвард. окупації заготівельни-кам вдалося зібрати тільки 8 млнпудів. Селяни ігнорували вимогинаркомпроду і чинили збройнийопір його працівникам.

Після перемоги над денікін-ськими військами 26 лют. 1920новий закон про хлібну розкладкупідписали голова РНК УСРРХ.Раковський і наркомпрод М.Вла-димиров. Обсяг розкладки тепердорівнював 160 млн пудів зерна. Утрав. 1920 була затверджена йрозкладка на велику рогату худо-бу, овець, свиней, яйця, карто-плю тощо. Щоб полегшити вилу-чення продовольства, у трав. 1920утворено комітети незаможніхселян. З їх допомогою до кін. 1920заготівельникам вдалося зібрати71,5 млн пудів хліба.

15 лип. 1920 з’явився ДекретРаднаркому РСФРР «Про розра-хункові операції», дія якого не-

гайно поширилася на тер. Украї-ни. Декрет проголошував, що всіустанови, підпр-ва та орг-ції, якіпотребують будь-яких виробів,матеріалів або продуктів, зобов’я-зані для їх одержання звертатисяу відповідні розподільчі рад. уста-нови. Купівля на вільному ринко-ві заборонялася. Розрахунки міжустановами та підпр-вами моглиздійснюватися тільки перераху-ваннями з рахунку на рахунок,тобто у безготівковій формі. Цимдекретом між держ. г-вом і рин-ком було поставлено бар’єр.

У груд. 1920 розгорнулася без-посередня підготовка до скасу-вання грошового обігу. Комісіяна чолі з С.Струмиліним приНаркомфіні РСФРР підготувалапроект заміни грошей «тродами»(трудовими одиницями). Напере-додні запланованого скасуваннягрошей (яке так і не відбулося),4 груд. 1920 Ленін підписав «Дек-рет про платний відпуск продово-льчих продуктів і предметів ши-рокого споживання». Iдентичнийдекрет, який мав вступити в дію з1 січ. 1921, голова РаднаркомуУСРР Х.Раковський підписав 14груд. 1920. У ньому вказувалося,що продовольство, яке нарком-прод і його органи на місцях при-значали для держ. підпр-в та уста-нов на постачання робітників таслужбовців, повинно було виділя-тися безплатно. Продовольстводля міськ. нас., яке мало право напостачання з наркомпроду, малонадходити до розподільчих орга-нів теж безплатно.

Ліквідація ринкових відно-син — центр. пункт комуніст. док-трини — вимагала цілковитої за-міни приватної власності на засо-би вир-ва на держ. власність. Прицьому йшлося не тільки про влас-ність буржуазії та поміщиків, а йпро власність селян, кустарів, ре-місників, дрібних торговців. Уприйнятій весною 1919 парт. про-грамі підкреслювалося, що РКП(б)розглядає організацію рад. і коле-ктивних г-в як єдино можливийшлях до підвищення продуктив-ності землеробської праці. Фак-тично ж йшлося не стільки проефективність вир-ва, скільки проперетворення селян у найманихпрацівників держ. с.-г. підпр-в.

Наприкінці 1918 за безпосе-редньої участі В.Леніна було під-готовлено Декрет РаднаркомуРСФРР «Про соціалістичний зе-млеустрій і про заходи переходудо соціалістичного землеробст-ва». Його осн. зміст визначався

фразою: «На всі види одноосібно-го землекористування треба диви-тися як на скороминущі і віджи-ваючі». Текст декрету було опубл.тільки 14 лют. 1919 після його ап-робації на Всерос. з’їзді земель-них від., к-тів бідноти і комун.Декрет публікувався від іменіВсерос. з’їзду рад як його поста-нова.

Реалізація комуніст. декрету вУкраїні почалася з берез., хочаформально ЦВК України продуб-лював його тільки 26 трав. 1919.Навіть у малоземельних р-нахзначна частина поміщицьких зе-мель передавалася не селянам, ацукровим з-дам під організаціюрадгоспів або тим, хто бажав утво-рити комуни. У відповідь селянипіднялися зі зброєю в руках протирад. влади. На придушення пов-стань було кинуто підрозділи Чер-воної армії (див. Радянська армія).Командування Внутр. фронту начолі з К.Ворошиловим використа-ло у боротьбі з селянами підроз-діли інтернаціоналістів, сформо-вані для надання допомоги рад.Угорщині. Поширеною практи-кою у придушенні сел. повстаньстали спалювання сіл, розстрілизаручників, конфіскація майна.Червона армія, більшість якоїстановили селяни, через такийстан справ стала розкладатися, іУкраїною заволоділи денікінськівійська. Після поразки денікінцівВсеукрревком затвердив 5 лют.1920 новий земельний закон,яким заборонялося відводитиземлю під радгоспи без згоди се-лян.

У 2-й пол. 1920 стала зримоюнебезпека колапсу с.-г. вир-вавнаслідок величезного недосіву,що став безпосереднім результа-том продрозкладки: розуміючи,що вироблену продукцію забе-руть, селяни починали сіяти тіль-ки для власних потреб.

Щоб попередити таку небез-пеку, рос. уряд за дорученнямВ.Леніна вніс на VIII Всерос. з’їздРад (22—29 груд. 1920) законо-проект «Про заходи зміцнення ірозвитку селянського сільськогогосподарства». Відмовляючись віднегайного запровадження радгос-пів і комун, д-ва доповнила роз-кладку сел. продукції розкладкоюзасіву й обробітку землі. Вважало-ся, що подвійна розкладка дастьможливість запобігти очікувано-му катастрофічному скороченнюпосівів 1921.

З’їзд затвердив законопроект23 груд. 1920. Це означало, що се-

596ВОЄННИЙ

ляни фактично поверталися установище, в якому перебувалидо скасування кріпацтва. РНКУСРР 25 груд. прийняв постанову«Про здійснення весняної кампа-нії», якою засновувався Центрпо-сівком, а також губернські, по-вітові й волосні посівкоми.

В.Ленін відмовився від курсуна безпосереднє комуніст. буд-вотільки у берез. 1921, коли цілкомвиявилася перспектива колапсуекономіки і повномасштабної вій-ни з селянством. У праці «Пропродовольчий податок» (квіт. 1921)він охарактеризував, по суті, по-літику «В. к.» як таку, що є «дуріс-тю і самогубством тієї партії, якаспробувала б її. Дурість, бо ця по-літика економічно неможлива,самогубством, бо партії, які про-бують подібну політику, зазнаютьнеминуче краху».

Літ.: Кульчицький С. Комунізм вУкраїні: перше десятиріччя (1919—1928). К., 1996.

С.В. Кульчицький.

ВОЄННИЙ ПОДАТОК — збір знаселення, запроваджений 1 січ.1942 Указом Президії ВР СРСРвід 29 груд. 1941 замість надбавокдо прибуткового і с.-г. податків.Стягнення В.п. було викликанопотребою залучення коштів нас.для фінансування держ. витрат уроки Великої вітчизняної війни Ра-дянського Союзу 1941—1945. Досплати залучалися громадяни, якідосягли 18 років. Звільнялися відВ.п.: військовослужбовці рядово-го, молодшого командного і на-чальницького складу всіх родіввійськ; військовослужбовці сере-днього, старшого й вищого ко-мандного і начальницького скла-ду, які перебували у Червоній ар-мії (див. Радянська армія) та нафлоті і в прикордонних військах;члени сімей військовослужбов-ців, які отримували допомогу відд-ви; чоловіки 60 років і старші;жінки 55 років і старші; пенсіоне-ри, які не мали ін. джерел дохо-дів, крім пенсії.

Ставки В.п. диференціювали-ся за категоріями платників. Ро-бітники і службовці та прирівнянідо них за обкладанням прибутко-вим податком сплачували В.п. утвердій сумі з урахуванням річно-го заробітку; колгоспники і одно-осібники — 150—600 крб. щоріч-но з кожного чл. г-ва; ін. грома-дяни, які не мали самостійногоприбутку, — 100 крб. щороку.В.п. надходив у розмірах, які пе-ревищували всі ін. податкові пла-

тежі нас., що дало змогу мобілізу-вати в доход бюджету за роки вій-ни понад 72,1 млрд крб. 6 лип.1945 Указом Президії ВР СРСРВ.п. скасовано.

Літ.: Кравченко Г.С. ЭкономикаСССР в годы Великой Отечественнойвойны (1941—1945 гг.). М., 1970; Зве-рев А.Г. Записки министра. М., 1973;Великая Отечественная война. 1941—1945: Энциклопедия. М., 1985.

Т.С. Першина.

ВОЄННІ ДЕРЖАВНІ ПОЗИКИСРСР 1942—1945. Були випущенів роки Великої вітчизняної війниРадянського Союзу 1941—1945 длярозміщення по передплаті середнас., колгоспів і пром. артілей.Емітовано чотири В.д.п. СРСР(1942, 1943, 1944, 1945). Перед-платна ціна на них перевищувалаїхню номінальну вартість. Біль-шість робітників і службовців пе-редплачували облігації на суму,рівну їхньому місячному, а багатохто — півтора- або двомісячномузаробітку. В.д.п. СРСР передпла-чували також військовослужбовцій навіть нас. окупованих тер. че-рез партизанів, зв’язаних із рад.тилом. В.д.п. СРСР випускалисястроком на 20 років із розрахунку4 % річних в середньому за весьтермін позики. Доходи власникамоблігацій виплачувалися у виглядівиграшів, тиражі яких проводи-лися регулярно протягом всієївійни. Позики для розміщення попередплаті серед колгоспів іпром. артілей випускалися такожстроком на 20 років, але дохід поних виплачувався у розмірі 2 %щорічно. Завдяки В.д.п. СРСРд-ва мобілізувала кошти нас. дляфінансування воєн. витрат. 1943—44 надходження за позикамисклали 9—10 % всіх доходів Держ.бюджету СРСР. Кошти, що на-дійшли від цих позик, покрили15 % воєн. витрат СРСР. В.д.п.СРСР мали велике значення і длярегулювання грошового обігу,скорочення емісії грошей.

Літ.: Зверев А.Г. Государственныебюджеты Союза ССР: 1938—1945 гг.М., 1946; Государственные займы вСССР. М., 1956; Государственные зай-мы и вклады в сберегательные кассы.М., 1957; Коваль М.В. Общественно-политическая деятельность трудящих-ся Украинской ССР в период ВеликойОтечественной войны. К., 1977; Вели-кая Отечественная война. 1941—1945:Энциклопедия. М., 1985.

Т.С. Першина.

ВОЄННІ ЗЛОЧИНЦІ — особи,які скоїли злочини проти миру та

людства, воєн. злочини чи злочи-ни проти людяності. Норми проіндивідуальну кримінальну відпо-відальність В.з. закріплені низ-кою міжнар. договорів і конвен-цій про закони і звичаї війни, атакож у нац. законодавствах. УСРСР для обліку злочинів гітле-рівських загарбників та їхніх по-сібників, визначення заподіянихними збитків, а також для встано-влення осіб злочинців, винних ворганізації або скоєнні злочинівна тер. СРСР, із метою відданняїх під суд 1942 була створена Над-звичайна держ. комісія. 30 жовт.1943 прийнята Моск. деклараціяпро відповідальність нацистів заздійснювані ними злочини, під-писана СРСР, США і ВеликоюБританією. В Декларації зафіксо-вано, що нім. солдати й офіцери ічл. НСДАП (Націонал-соціаліст.робітн. партії Німеччини), відпо-відальні за злочини, вбивства йстрати, здійснені на тер. тимча-сово окупованих ними тер., ма-ють постати перед судом тих кра-їн, де вони скоїли злочини. Пи-тання про відповідальність гол.В.з., злочини яких не пов’язані звизначеним геогр. місцем, оста-точно вирішено Лондонськоюугодою від 8 серп. 1945, підписа-ною СРСР, США, Великою Бри-танією і тимчасовим урядом Фра-нції (до неї приєдналися ще19 д-в). Угода передбачала, щогол. нім. В.з. будуть покараніспільним рішенням урядів союз-ників, для чого було вирішено за-снувати Міжнар. військ. трибунал(статут його затверджений 20 груд.1945). На основі цих документівпроведено Нюрнберзький процес1945—1946 над гол. В.з. гітлерів-ської Німеччини (20 листоп.1945 — 1 жовт. 1946). Принципиіндивідуальної відповідальностіВ.з., висунуті на Нюрнберзькомупроцесі, повністю прийняті Між-нар. військ. трибуналом для Дале-кого Сходу при винесенні вирокугол. япон. В.з. на Токійськомупроцесі 1946—48. На цих же прин-ципах проводилися суд. процесинад гітлерівськими загарбникамив СРСР (напр., Київ. процес, січ.1946) та ін. країнах. В.з. підпадалипід суд. переслідування і після за-кінчення Другої світової війни вміру їх виявлення; строки давнос-ті до них не застосовуються. Кон-венція про незастосовуваністьстроку давності щодо воєн. зло-чинів і злочинів проти людстваприйнята ГА ООН 26 листоп.1968. Відповідні положення малозаконодавство СРСР. Закони про

597ВОЄННІ

незастосування (або припинення)строку давності до В.з. прийнятов Бельгії, Угорщині, Польщі,Франції, Швеції та ін. д-вах. Су-часне міжнар. право встановилопринцип, згідно з яким В.з. неможе бути надано право притулку(Декларація ООН про право при-тулку 1967 та ін.).

Літ.: Великая Отечественная вой-на. 1941—1945: Энциклопедия. М.,1985; Нюрнбергский процесс: Сбор-ник материалов, т. 1—8. М., 1987—91.

Т.С. Першина.

ВОЄННІ СПЕЦІАЛІСТИ В РО-БІТНИЧО-СЕЛЯНСЬКІЙ ЧЕР-

ВОНІЙ АРМІЇ— офіцери і чино-вники армії Російської імперії, якідобровільно або примусово булизалучені на службу в Червону ар-мію (див. Радянська армія) в пе-ріод громадян. війни 1918—21.1920 складали 37 % командногоскладу. Відіграли гол. роль у ста-новленні та розбудові РСЧА, зро-били важливий внесок у її пере-могу. Значна ч. В. с. в РСЧАупродовж 1920—30-х рр. була ре-пресована (див. «Весна»).

Літ.: Кавтарадзе А.Г. Военныеспециалисты на службе РеспубликиСоветов, 1917—1920. М., 1988.

Л.В. Гриневич.

«ВОЕННО-ИСТОРИЧЕСКИЙЖУРНАЛ» — щомісячний жур-нал Мін-ва оборони СРСР (ни-ні — Мін-ва оборони Рос. Феде-рації). Видається з 1939 (перерва1941—59). Висвітлює питаннявійськ. історії, зокрема історії Ве-ликої вітчизняної війни Радянсько-го Союзу 1941—1945.

Л.В. Гриневич.

ВОЄННО-ПОЛIТИЧНИЙ СО-ЮЗ РАДЯНСЬКИХ РЕСПУБ-ЛIК — формально «міждержавне»об’єднання воєн., політ. і екон. ре-сурсів самостійних нац. рад. рес-публік у 1919 — поч. 1920-х рр.,насправді — спроба правлячої пар-тії РКП(б) здійснити централіза-цію військ. і нар.-госп. управлінняна тер. рад. республік як переду-мови створення унітарної д-ви.

23 квіт. 1919 головнокоманд.ЗС РСФРР I.Вацетіс і чл. Рево-люц. військ. ради (РВР) Респуб-ліки С.Аралов передали В.Ленінудоповідну записку, в якій наголо-шувалося, що подальше збере-ження нац. військ. формувань урад. республіках «надзвичайно за-грозливе». (В УСРР, наприклад, усеред. квіт. 1919 на основі з’єд-

нань Українського фронту булосформовано Першу Українськурадянську армію, Другу Україн-ську радянську армію, Третю Ук-раїнську радянську армію. У рес-публіках дедалі частіше спосте-рігалися прояви самостійного ви-рішення питань військ. буд-ва тавійськ. операцій.)

24 квіт. В.Ленін дав вказівкупідготувати від імені ЦК РКП(б)директиву до всіх компартій рес-публік про «єдність (злиття) воєн-ну…». «Проект директиви ЦК провоєнну єдність» (обговорений 28квіт. 1919) передбачав запрова-дження єдиного командуванняЧервоної армії, найсуворішу цент-ралізацію всіх сил і ресурсів рес-публік, залізничного транспорту.Так було закладено централізова-не управління ВПК і всіма галу-зями економіки з єдиного рос.центру.

4 трав. 1919 ЦК РКП(б) роз-глянув питання «Про єдине ко-мандування над арміями як Росії,так і дружніх соціалістичних рес-публік» і ухвалив підпорядкувативійськ. формування України, Біло-русії, Латвії, Литви і Естонії єди-ному командуванню Червоної ар-мії. Тер. кожної республіки става-ла тер. військ. округу, ці округипідпорядковувалися РВР Респуб-ліки (РСФРР) на тих же засадах,що й військ. округи РСФРР. Нар.комісаріати військ всіх республікрозформовувалися.

УСРР першою підтрималаутворення В.-п.с.р.р. 19 трав. на-рада членів ЦК КП(б)У за участіпредставників ЦК РКП(б) і відп.працівників центр. установ УСРРсхвалила директиву ЦК РКП(б) іприйняла рішення про ліквідаціюУкр. фронту й підпорядкуваннявійськ. округів РВР Республіки.Цього ж дня ВУЦВК ухвалив по-станову «Про об’єднання вій-ськових сил радянських респуб-лік» і доручив своїй президії звер-нутися до ЦВК всіх республік зпропозицією виробити конкретніформи майбутнього союзу. Застворення союзу висловилися Ра-ди оборони Литви та Білорусії,уряд Латв. республіки. 1 черв.1919 сесія Всерос. ЦВК за участіпредставників урядів цих респуб-лік і Естонії ухвалила декрет простворення воєн. союзу. Всерос.ЦВК визнав за необхідне провес-ти об’єднання військ. орг-цій івійськ. командування, рад. нар.г-ва, залізничного управління іг-ва, фінансів і наркоматів усіхреспублік. Кер-во п’ятьма галузя-

ми зосереджувалося в єдинихмоск. колегіях. Наступного днябуло ухвалено привести у відпо-відність до структури Червоноїармії (див. Радянська армія) всівійська республік. РВР РСФРРбула наділена правом переформо-вувати нац. з’єднання і частини,зводити їх у загальнономернід-зії, використовувати на різнихфронтах.

РВР УСРР видала 4 черв. 1919наказ про розформування Укр.фронту. Його частини увійшли до14-ї армії (підпорядковувалися Пд.фронтові) та 12-ї, яка переходилау підлеглість РВР Зх. фронту.

На підставі наказу РВР Респу-бліки від 26 черв. 1919 Київ. іОдес. військ. округи підпорядко-вувалися Зх. фронтові, який мігздійснити кер-во ними; Харків.військ. округ — Пд. фронтові.Зруйнування роботи військ. відом-ства в Україні, перекидання укр.частин на ін. фронти значною мі-рою обумовили поразку рад. військв Україні влітку 1919.

Літ.: Українська РСР в громадян-ській війні, т. 2. К., 1968; Кульчиць-кий С.В. Комунізм в Україні: перше де-сятиріччя (1919—1928). К., 1996.

О.Й. Щусь.

ВОЄННО-ПРОМИСЛОВИЙКОМПЛЕКС (ВПК) — 1) сукуп-ність підпр-в і орг-цій тієї чи ін.країни, які виготовляють озбро-єння і військ. техніку (ОВТ) дляпотреб ЗС своєї д-ви та на екс-порт; 2) сусп. феномен, у підґрун-ті якого лежить збіг інтересів кер.воєн. корпорацій, вищого коман-дного складу ЗС і високих поса-дових осіб д-ви, а одним з гол.проявів є лобіювання бізнес-інте-ресів воєн. пром-сті на вищомудерж. рівні та посилення її впливуна сусп. процеси. До ВПК зви-чайно зараховують ракетно-кос-міч., авіабудівну, суднобудівну,бронетанкову, радіоелектронну,артилер.-стрілец. галузі.

ВПК уперше виникли у СШАі СРСР у період «холодної війни»,коли за відсутності активних воєн.дій між ними розгорнулася без-прецедентна «гонка озброєнь», іна перший план виступив такийчинник могутності, як спромож-ність розробляти й виготовлятиОВТ на сучасному рівні і в належ-ній кількості.

Першим із провідних політи-ків термін ВПК використав Д.Ей-зенхауер у своєму виступі 1961.Залишаючи посаду президентаСША, він зазначив, що «…єднан-

598ВОЄННІ

ня між колосальним військовимапаратом і великою воєнною про-мисловістю — щось нове в історіїАмерики… Ми повинні в нашихдержавних справах бути обереж-ними, щоб цей військово-проми-словий комплекс у своєму роз-виткові не вийшов з-під нашогоконтролю…».

В СРСР термін ВПК викорис-товувався виключно до капіта-ліст. країн і лише в негативномуплані. Однак у цілому і ВПКСША, і «воєнна промисловість»СРСР слугували опорами агреси-вної зовн. політики цих д-в.

На відміну від США (де навітьу регулюванні ВПК певна рольвідводилася ринковим принци-пам), у СРСР існувала жорсткацентралізована система плану-вання і управління ВПК, в якійгол. плануючим органом виступавоборонний від. Держ. к-ту пла-нування нар. г-ва, контролюю-чим — Держ. комісія РМ СРСР звоєнно-пром. питань, а виконую-чим — 9 мін-в.

Зменшення міжнар. напруги зсеред. 1980-х рр. змусило урядиСРСР і США реформувати ВПК.У СРСР ці реформи звелися пере-важно до конверсії (переводу обо-ронних підпр-в на випуск цивіль-ної продукції), що обернулосякризою у ВПК й обвалом вир-ва всуміжних галузях пром-сті.

У США та ін. індустріальнорозвинутих країнах магістраль-ним напрямом реформування ВПК(замість цього терміна набув по-ширення термін «оборонна про-мисловість») стала диверсифікація(розширення номенклатури това-рів, послуг) воєн. компаній шля-хом інтеграції з ін. компаніями (ут. ч. цивільними). Так, із 50 вели-ких аерокосміч. корпорацій США(1982) після інтеграційних проце-сів залишилося 5 (1998), в Зх. Єв-ропі 30 аерокосміч. корпорацій(1992) об’єдналися в 5 (2000). У тойже час в СРСР, а згодом — у пост-рад. д-вах, було накладено законо-давчі обмеження на інтеграцію уВПК з політ. мотивів (побоюванняконсолідації консервативних «чер-воних директорів»).

Результатом перетворень ВПКв індустріально розвинутих краї-нах став перехід до моделі висо-котехнологічного комплексу (ВТК),за якої учорашні воєн. корпо-рації, значно збільшившись у роз-мірах і довівши частку цивільноїпродукції в своїх замовленнях дорівня не менше 50 %, упевненовідчувають себе в умовах скоро-

чення держ. воєн. замовлень ісвіт. ринку ОВТ.

Укр. оборонно-пром. ком-плекс (ОПК, це поняття стало ви-користовуватися замість поняттяВПК з огляду на неагресивнийхарактер зовн. політики України)виник як уламок ВПК СРСР і напоч. 1990-х рр. складався з бл. 700пром. об’єднань і наук. орг-цій(заг. чисельність робітників —понад 1,5 млн осіб). Істотноюпроблемою була залежність ОПКУкраїни від кооперації з ВПК ін.країн СНД, насамперед РФ — зарізними видами ОВТ від 40 до95 % (наприкінці 1990-х рр. спро-можність ОПК самостійно забез-печити потреби ЗС України ста-новила 5—7 %) і від їхніх замов-лень. Необхідність розбудовуватидерж. інституції і вирішуватиекон. проблеми значно обмежу-вала можливості реформуванняОПК. Екон. криза, яка паралізу-вала внутр. ринок, унеможливилапроведення реформ. В результатіОПК зазнав глибокої кризи і по-ступово почав перетворюватися зпередового сектору пром-сті натягар для економіки країни.

Певні позитивні зрушеннянамітилися з поч. 2000. УказомПрезидента України від 5 берез.2002 затверджено Концепціюструктурної перебудови ОПК Ук-раїни — один з перших держ. ак-тів незалежної України, що сфор-мулював стратегічні засади обо-ронно-пром. політики.

Найпотужнішими підпр-вамиі орг-ціями ОПК України є Держ.КБ «Південне», вироб. об-ня«Південний машинобудівний за-вод», ВАТ «Мотор-Січ», Запоріз.маш.-буд. КБ «Прогрес», Авіац.наук.-тех. комплекс ім. О.Ан-тонова, Київ. держ. авіабуд. з-д«Авіант», Харків. держ. авіабуд.з-д, ВАТ «Хартрон», з-д ім. В.Ма-лишева, КБ ім. О.Морозова, КБ«Іскра», ЗЕМЗ «Іскра», ДАКХ«Артем».

Літ.: Боднарчук Р. та ін. Нормати-вно-правове забезпечення і механізмиуправління реалізацією воєнно-тех-нічної політики в Україні. Дніпропет-ровськ, 1997; Шеховцов В.С., Боднар-чук Р.В. Оборонний промисловийкомплекс України: стан і перспективирозвитку. «Стратегічна панорама»,1998, № 3—4; Оборонно-промышлен-ный комплекс Украины — современ-ное состояние и реструктуризация.«Технологические системы», 2001,№ 2; Горбулін В.П. Оборонне будівни-цтво в Україні: проблемні питаннярозвитку ОПК і заходи до їх вирішен-ня. «Стратегічна панорама», 2001,

№ 1—2; Ольшевский В.И. Стратегиявоссоздания гражданского и оборон-ного машиностроения (теория, прак-тика). К., 2001; Стратегії розвиткуУкраїни: теорія і практика. К., 2002.

В.В. Головко.

ВОЄННО-ПРОМИСЛОВІ КО-МІТЕТИ (ВПК) — громад. орг-ціїбуржуазії, утворені в Російськійімперії під час Першої світової вій-ни (трав. 1915), через які проходиврозподіл військ. замовлень. Доних входили промисловці, фінан-систи, представники тех. інтелі-генції, ліберальних громад. орг-цій, політ. партій. Голова центр.ВПК — лідер партії октябристівО.Гучков. 1916 існувало 239 обла-сних та місц. ВПК. В Україні дія-ли 4 обласних к-ти: Київ., Хар-ків., Катеринослав., Одес. та кіль-ка десятків місцевих.

Разом з екон. діяльністю ВПКдбали й про політ. цілі. Рос. бур-жуазія, позбавлена в умовах само-державства можливості брати без-посередню участь в управліннід-вою, вимагала створення «мініс-терства довіри», тобто призначен-ня міністрів, яким довіряє країна.Проти цього заперечував цар-ський уряд. Указом від 27 лип.1915 діяльність ВПК була обме-жена лише посередницькими фун-кціями між д-вою і приватнимипідпр-вами при виконанні військ.замовлень. Після Лютневої рево-люції 1917 лідери ВПК прийшлидо владних структур, О.Гучковстав міністром Тимчасового уряду.

За рад. влади Вища рада нар.г-ва встановила контроль над діяль-ністю к-тів. У берез.—лип. 1918вони були розпущені. В Україніліквідація ВПК відбулася за рі-шенням Тимчасового робітничо-се-лянського уряду України в січ. 1919.

Літ.: История гражданской войныв СССР, т. 1. М.—Л., 1938; ВеликаяОктябрьская социалистическая рево-люция. Энциклопедия. М., 1987.

О.Д. Бойко.

ВОЄННО-ШЕФСЬКІ КОМІСІЇ(ВШК) — громад. самодіяльніутворення періоду Великої вітчиз-няної війни Радянського Союзу1941—1945, ств. для зміцненнязв’язків фронту й тилу та наданняпрактичної допомоги Червонійармії (див. Радянська армія) з бокунас. На поч. верес. 1941 створеноЦентр. комісію для здійсненнязв’язків фронту й тилу. Відповід-но в областях, р-нах і містах ви-никли ВШК, які збирали середнас. подарунки воїнам, організо-вували листування між фронтови-

599ВОЄННО

ками і тиловою громадськістю.ВШК влаштовували обміни деле-гаціями між фронтом і тилом. Па-тріотичний рух нас. на допомогупораненим воїнам Червоної арміїочолили респ., обласні, міські тарайонні к-ти з обслуговуванняпоранених і хворих бійців і ко-мандирів. У складній обстановціприфронтової тер. України ВШКорганізовували масову допомогунас. госпіталям у догляді татранспортуванні поранених, при-биранні приміщень, пранні та ре-монті білизни, постачанні продо-вольством, збиранні лікарськихрослин, забезпеченні літ. і пре-сою тощо. За 1941—45 нас. Украї-ни здійснювало шефство над 422військ. госпіталями (заг. кількістьліжок 184 тис.). На підпр-вах, вустановах, житлових будинках,колгоспах створювалися громад.побутові комісії з надання мате-ріальної допомоги сім’ям фронто-виків, інвалідів війни, проведен-ня місячників, декадників, субо-тників тощо з метою створеннядодаткових грошових, продоволь-чих і промтоварних фондів.

Літ.: Коваль М.В. Общественно-политическая деятельность трудящих-ся Украинской ССР в период ВеликойОтечественной войны. К., 1977.

М.В. Коваль.

ВОЖАКІВСЬКИЙ Симон (1911—06.06.1984) — організатор укр.підпілля й УПА-Південь на пд.-сх. і центр. укр. землях, громад.діяч. 1941 встановив контакти зпохідною групою Організації украї-нських націоналістів в Кіровогр.обл., допомагав організувати під-пільну оунівську мережу й осере-дки, з яких постала УПА-Пів-день. Після Другої світової війнина еміграції в Німеччині був спів-організатором Спілки укр. молоді(СУМ) і її головою (з 1949). Еміг-рував до США, був головою СУМАмерики (1952—53), брав активнуучасть в ін. укр.-амер. орг-ціяхбандерівського напряму. Очолю-вав Комісію у справах к-ри й нау-ки Укр. к-ту Америки.

П. у м. Ервінгтон (шт. Нью-Джерсі, США).

П.М. Бондарчук.

ВОЗВЯГЛЬ (Звягіль), археологіч-на пам’ятка — давньоруське містоБолоховської землі, нині тер.м. Новоград-Волинський. Впершезгадане в літописі під 1256 як міс-то, куди кн. Данило Галицький на-правив власного тивуна. 1257 занепокору було взяте приступом іспалене військами Данила Галиць-

кого. Археол. еквівалентом давньо-рус. В. є два ізольовані одне від од-ного городища, які розташов. ниніна пн.-сх. околиці м. Новоград-Волинський, на березі р. Случ(прит. Горині, бас. Дніпра). Пер-ше із них займає мисоподібнийвиступ правого корінного берегаСлучі, його пл. становить 1 га. Відплато городище відокремлене по-тужним ровом і валом. Під час ар-хеол. досліджень тут зафіксованотри культ.-хронологічні горизон-ти: милоградської к-ри 1 тис. дон.е., слов’ян. 9—10 ст. і давньо-рус. 12—13 ст. Відкриті численніжитлові, госп., ремісничі і обо-ронні споруди 12 — серед. 13 ст. Згородища походить унікальнийскарб прикрас, знайдений 1993.Друге городище розташов. за200 м від першого, вниз за течієюріки. Займає мисовий виступ пра-вого корінного берега висотою40 м. Пл. городища сягає 2,5 га.Від плато відокремлене потрій-ною смугою валів і ровів. Розкоп-ки не проводилися. За підйомнимматеріалом датується 9—13 ст. Iзсх. до городищ примикає неук-ріплене с-ще-посад, заг. пл. бл.20 га.

Б.А. Звіздецький.

ВОЗЗ’ЄДНАННЯУКРАЇНСЬКИХЗЕМЕЛЬ В ЄДИНIЙ ДЕРЖА-ВI — один із найвизначнішихоб’єктивних результатів тривало-го нац.-визвол. поступу укр. на-роду до соборності та держ. неза-лежності. Важливим етапом нацьому шляху став Акт злуки УНРіз ЗУНР, схвалений 3 січ. 1919Укр. нац. радою у Станіславі (ни-ні Iвано-Франківськ) і 21 січ. Ди-ректорією УНР. 22 січ. 1919 собор-ність укр. земель була урочистопроголошена на Софійськомумайдані у Києві. 23 січ. її схваливТрудовий конгрес, який репрезен-тував нас. усіх земель України.Внаслідок іноз. воєн. інтервенціїта поразки УНР і ЗУНР Акт злуки1919 не було реалізовано.

У 1920—30-х рр. ідею собор-ності України підтримували всіполіт. партії зх.-укр. земель. УрядСРСР теж використав гасло воз-з’єднання України для ідеологіч-ного обґрунтування вторгнення уПольщу 17 верес. 1939 (див. Ра-дянсько-польська війна 1939). Сер-пнево-вересневими (1939) таєм-ними рад.-нацистськими догово-рами було поділено Центр. і Сх.Європу, в т. ч. Польщу. Розчлено-ваний і нац. поневолений укр. на-род у той час не виступав як су-

б’єкт міжнар. політики. За тих об-ставин Україною було, однак, ре-алізовано в міждержавному прос-торі її право на соборність.

27 жовт. у Львові Народні збориЗахідної України 1939 ухвалили Де-кларацію про возз’єднання Зх.України з Укр. РСР, а 1 листоп.ВР СРСР прийняла закон про вве-дення Зх. України у складі УРСРдо СРСР. 15 листоп. ВР УРСР ух-валила возз’єднати Зх. Україну зРад. Україною. Після того, як на-прикінці черв. 1940 Червона армія(див. Радянська армія) зайнялаБессарабію та Буковину Північну,2 серп. 1940 ВР СРСР приєдналаПн. Буковину, Хотинський, Акер-манський та Iзмаїльський пов.Бессарабії до УРСР.

Переможне для Рад. Союзузакінчення Другої світової війнистворило умови для завершенняпроцесу возз’єднання укр. земельв єдиній д-ві. 26 листоп. 1944 з’їздНар. к-тів у м. Мукачеве прийнявманіфест, яким ухвалив «возз’єд-нати Закарпатську Україну зі сво-єю великою матір’ю РадянськоюУкраїною і вийти зі складу Чехо-словаччини». 29 черв. 1945 міжСРСР і Чехословацькою Респуб-лікою укладено Договір про вихідЗакарпаття зі складу Чехословач-чини і возз’єднання його з Украї-ною.

Літ.: Боротьба за возз’єднання За-хідної України з Українською РСР.1917—1939. Збірник документів і мате-ріалів. К., 1979; Возз’єднання західно-українських земель з Радянською Ук-раїною. К., 1989; Верига В. Визвольнізмагання в Україні. 1914—1923, т. 1—2.Львів, 1998.

Ю.Ю. Сливка.

ВОЗНЕСЕНКА, археологічна па-м’ятка. Розташов. на високомуплато лівого берега Дніпра в ме-жах м. Запоріжжя. 1930 В.Грінчен-ко повністю розкопав чотирикут-них обрисів обваловану тер. роз-міром 82�51 м. На внутр. пл. роз-чищено дві ями, які були оточенікамінням, викладеним у виглядікола діаметром 6 м. Одну з ям бу-ло закидано камінням, а в другій,овальній, розміром 0,55�0,40 м іглибиною 0,7 м, містився скарб,що складався з 58 залізних стре-мен, 40 вудил, 139 пряжок,7 стріл, ножів тощо. Ближче додна лежали золоті й срібні речізаг. вагою відповідно 1,246 кг та1,782 кг. То були оздоби поясів,піхов та руків’їв шабель і кинджа-лів, бубенці, фігурки орла та леватощо. Частина знахідок оплавле-

600ВОЖАКІВСЬКИЙ

на у вогні. Всі речі було простро-млено трьома шаблями. Ранішевважалося, що В. — це тимчасо-вий військ. табір, на тер. якого бу-ло здійснено захоронення прибли-зно 33 військ. вождів слов’ян в умо-вах ворожого оточення (А.Смі-ленко). Однак А.Амброз довів,що то був не військ. табір, а тюрк-ський поминальний комплекскін. 7 — поч. 8 ст., аналоги якоговідомі в Монголії.

Літ.: Грінченко В.А. Пам’яткаVIII ст. коло с. Вознесенки на Запо-ріжжі. «Археологія», 1950, т. 3; Смілен-ко А.Т. Слов’яни та їх сусіди в Степо-вому Подніпров’ї (II—XIII ст.). К.,1975; Амброз А.К. О Вознесенскомкомплексе VIII в. на Днепре — вопросинтерпретации. В кн.: Древности эпо-хи великого переселения народовV—VIII веков. М., 1982.

О.М. Приходнюк.

ВОЗНЕСЕНСЬК — місто облас-ного підпорядкування Миколаїв.обл., райцентр. Розташов. нар. Пд. Буг. Залізнична ст. Нас.42,3 тис. осіб (2001).

Виник 1795 на місці колиш.запороз. зимівника, потім селаСоколи, що входило до Бугогар-дівської паланки, яка за Кючук-Кайнарджійським мирним догово-ром 1774 увійшла до складу Ново-рос. губ. Для посилення охороникордону з Туреччиною кн. Г.По-тьомкін запропонував імп. Кате-рині II збудувати на місці Соколівнове місто і «взять за актуальноеправило, дабы селения погранич-ные были военные».

1795—96 — адм. центр Возне-сенського намісництва, 1797—1803 — заштатне м-ко Новоро-сійської губернії, 1803—17 — гол.станиця Бузького козацького війсь-ка. Від 1817 — заштатне містоЄлизаветградського пов. Херсон-ської губернії. 1920—23 — повіто-вий центр Херсон. (1920—22 —Миколаїв.) губ., з 1923 — рай-центр Миколаїв. округи, од 1932 —Одес., 1944 — Миколаїв. обл.Місто з 1938.

Літ.: IМіС УРСР. Миколаївськаобласть. К., 1971; Скальковський А.О.Iсторія Нової Січі або останнього Ко-ша Запорозького. Дніпропетровськ,1994; Савруцький В. Вознесенськ. Ми-колаїв, 1994.

Я.В. Верменич.

ВОЗНЕСЕНСЬКА ЦЕРКВА —визначна пам’ятка галицької шк.нар. арх-ри та монументальногомист-ва 17 ст. у с. Волиця-Дерев-лянська Буського р-ну Львів. обл.Збудована 1680—82. Дерев’яна,

тризрубна, одноверха. По пери-метру оточена широким опасан-ням. У композиції домінує висо-кий восьмигранний верх. Низь-кий притвор-бабинець і влашто-вані над ним хори відкривають-ся у висотно розкритий простірцентр. зрубу двоярусним вирізом —аркою. В інтер’єрі зберігся різьб-лений позолочений семияруснийіконостас з живописом 1680—82худож. I.Рутковича. Iконостасмає ордерну структуру, але соко-вите різьблення завершень і цар-ських врат надає йому барочногохарактеру. Живопис відзначаєть-ся сміливістю колористичного за-думу, зверненням до нових сюже-тів, особливою натхненністю об-разів. Новиною в композиції іко-ностасу є розміщення між наміс-ним і празниковим ярусами ікон зілюстраціями фрагментів з Ново-го Завіту. Найдовершенішими єнамісний ряд ікон та малюнки надияконських вратах.

Літ.: Свєнціцька В.I. Iван Рутковичі становлення реалізму в українськомумалярстві XVII ст. К., 1966; Iсторіяукраїнського мистецтва, т. 3. К., 1968;История искусства народов СССР,т. 4. М., 1976;Жолтовський П.М. Укра-їнський живопис XVII—XVIII cт. К.,1978; Украина и Молдавия: Справоч-ник-путеводитель. М.—Лейпциг, 1982.

Н.Г. Ковпаненко.

ВОЗНЕСЕНСЬКЕ НАМІСНИЦ-ТВО — адм.-тер. одиниця у Пд.Україні кін. 18 ст. Згідно з указомімп. Катерини II від 27 січ. 1795, зчастини тер. Брацлавського наміс-ництва, земель між Дністром іПд. Бугом, визволених з-під вла-ди Османської імперії і відповіднодо умов Ясського мирного договору1791 включених до складу Росій-ської імперії, і трьох пов. Катери-нославського намісництва (Херсон.,Єлизаветградського і Новомирго-родського) утворено Вознесенсь-ку губ. Адм. центр був у м. Ново-миргород. 7 листоп. 1795 Возне-сенську губ. перетворено у наміс-ництво, адм. центром якого сталоновостворене м. Вознесенськ. В.н.поділялося на 12 пов., центра-ми яких були такі міста: Возне-сенськ, Херсон, Єлизаветград (ни-ні м. Кіровоград), Новомиргород,Богопіль (нині у складі м. Перво-майськ), Тирасполь (нині місто вМолдові), Єленськ (нині у складім. Балта), Ольгополь (колиш.Чечельник, якому 1812 поверну-ли цю стару його назву, а Ольго-полем, центром повіту, стало на-зиватися колиш. с. Рогузки-Че-

чельницькі), Черкаси, Умань, Ка-теринопіль, Чигирин. До повітівналежав ряд приписних міст:Очаків — до Вознесенського, Ми-колаїв і Берислав — до Херсон.,Одеса (Хаджибей), Овідіополь, Ду-боссари і Григоріополь (нинімісто та смт в Молдові) — до Ти-распольського. Управління краємздійснював намісник, який під-порядковувався катеринослав.,вознесенському і таврійськомугенерал-губернаторові. Згідно зуказом імп. Павла І від 12 груд.1796, В.н. ліквідовано, а його тер.увійшла до складу Новорос., Ки-їв. і Подільської губ. (1797).

Літ.: Яворницький Д.I. До історіїстепової України. Дніпропетровськ,1929; Панашенко В.В. Адміністратив-ний устрій Південної України XVIII cт.В кн.: Iсторія, історіософія, джерело-знавство: Статті, розвідки, есе. К., 1996.

В.В. Панашенко.

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ Микола Оле-ксійович (01.12(18.11).1903 — 03.09.1950) — учений, рад. парт. ідерж. діяч. Акад. АН СРСР (1943).Н. в с. Тепле (нині с-ще міськ. ти-пу Тульської обл., РФ). З 1924—28 — на парт. роботі в Донбасі.Навч. і працював у Iнституті че-рвоної професури та органах рад.контролю. Голова ДержплануСРСР (1938—41). Від 1939 —заст., од 1941 — перший заст. го-лови РНК СРСР. В роки Великоївітчизняної війни Радянського Со-юзу 1941—1945 — чл. Державногокомітету оборони. Керував розро-бленням воєн.-госп. мобілізацій-них планів на 1941—42, перебудо-вою економіки на воєн. лад, з1943 займався відбудовою госп-вана тер., визволених від гітлерівсь-ких окупантів, чл. К-ту з відбудо-ви нар. г-ва. Лауреат Сталінськоїпремії СРСР (1948). Після війнипрацював заст. голови РМ СРСР.Репресований за неправдивимзвинуваченням і страчений.

Тв.: Военная экономика СССР впериод Отечественной войны.М., 1947.

Літ.: Колотов В.В., Петровичев Г.А.Н.А.Вознесенский (1903—1950). Био-графический очерк. М., 1963; Коло-тов В.В. Николай Алексеевич Возне-сенский. М., 1974; Корзук Л.И. Управ-ление народным хозяйством СРСР вгоды Великой Отечественной войны.М., 1976.

О.Є. Лисенко.

ВОЗНИЙ (польс. woŸny) — судо-вий урядовець у Польщі, Литві,Білорусі й Україні. Офіц. посадаВ., що замінила давньоукр. поса-ди децьких та вижів, була введена2-м Литовським статутом (1566) і

601ВОЗНИЙ

М.О. Вознесенський.

проіснувала до поч. 19 ст. Повно-важення В. поширювалися накілька повітів. В. обиралися шлях-тою. Крім звичайних В., були щегенеральські (єнерал), яких за-тверджував король, надаючи їмлисти про вознівство. Обов’язкомВ. було вручення «позовів» (по-відомлень про виклик до суду),виконання цивільних вироків,введення власників, а також орен-дарів (посесорів, державців) у во-лодіння маєтками, засвідченнярізних злочинів тощо. Під час ви-конання своїх функцій В. пови-нен був мати двох свідків шляхет-ського стану «для подпору визнаньяи свидецтва своего». За неправди-ві свідчення Статут передбачавсуворі міри покарання В. — досмертного вироку включно.

Літ.: Лапко И.И. Земский суд в Ве-ликом княжестве Литовском в концеXVI века. СПб., 1897; Левицкий О.И.Об актовых книгах, относящихся к ис-тории Юго-Западного края и Мало-россии. В кн.: Труды XI археологичес-кого съезда в Киеве 1899, т. 2. М., 1902;Київський архів давніх актів. «Архівнасправа», 1925, кн. 1.

I.О. Ворончук.

ВОЗНИЦЬКИЙ Борис Григоро-вич (н. 16.04.1926) — укр. музей-ний діяч та історик мист-ва. Пре-зидент Нац. к-ту Міжнар. радимузеїв. Засл. працівник к-ри Ук-раїни (1972). Н. в с. Ульбарів (ни-ні с. Нагірне Дубенського р-нуРівнен. обл.). Навч. в серед. шк.міст Дубно й Рівне. 1944—50 — вРад. армії. Закінчив Львів. уч-щеприкладного мист-ва та Iн-т жи-вопису, скульптури і арх-ри ім. I.Рє-піна. 1960—62 — заст. дир. з наук.роботи Львів. музею укр. мист-ва,з 1962 — дир. Львів. картинної га-лереї (нині Львів. галерея мист-в).Iніціатор реставрації пам’ятокарх-ри, в яких відкрито музеї:Олеський замок (1975), садибаМ.Шашкевича (1986), «РусалкаДністрова» (1991), найдавніші па-м’ятки Львова (1992), «П’ятни-чанська оборонна вежа» (1995),сакральна барокова скульптура(1996), мист-во давньої укр. кни-ги (1997). Очолює реставраціюархіт. комплексів Золочівськогота Підгорецького замків. ЛауреатДерж. премії ім. Т.Шевченка (1990).Почесна відзнака Президента Укра-їни (1997).

В. Пшик.

ВОЗНЯК Михайло Степано-вич (03.10.1881—20.11.1954) —укр. літературознавець. Акад.

ВУАН (1929, від 1936 — АНУРСР). Н. в с. Вілька Мазовецька(нині с. Волиця Жовківськогор-ну Львів. обл.). Закінчив Львів.ун-т (1908). До 1914 — учительг-зії. 1920—39 працював у ж. «Вік-на», «Культура», «Нові шляхи» таін. Від 1939 — проф., з 1944 — зав.каф-ри Львів. ун-ту. Од 1951 —зав. від. укр. літ. Iн-ту сусп. наукАН УРСР. За його ініціативи уЛьвові відбувалися щорічні конф.,присвячені творчості I.Франка. На-ук. праці в галузі історії укр. літ.,дослідження про творчість укр.письменників I.Котляревського,Л.Глі-бова, Лесі Українки, Т.Шевченка,Панаса Мирного, I.Нечуя-Левиць-кого, М.Коцюбинського та ін.

П. у м. Львів.Тв.: Філологічні праці Iвана Мо-

гильницького. Львів, 1910; Початокукраїнської комедії (1619—1891). Львів,1919; Iсторія української літератури,т. 1—3, Львів, 1920—24; Григорій Квіт-ка-Основ’яненко. К., 1946; Титан пра-ці. Львів, 1946; Iван Франко — попу-ляризатор передової російської літера-тури. К., 1953; З життя і творчості Iва-на Франка. К., 1955; Велетень думки іпраці. К., 1958.

Літ.: Шуст Я. Праці М.С.Вознякапро життя і творчість І.Франка: Біб-ліографічний покажчик. В кн.: ІванФранко: Статті і матеріали, зб. 5. Львів,1956; Гонтар П. та ін. Вчений каме-нярської снаги. «Українське літерату-рознавство», 1981, вип. 36; Нечита-люк М. Честь праці! Академік МихайлоВозняк у спогадах та публікаціях.Львів, 2000.

О.В. Янковська.

ВОЗОВЕ — держ. митний збір таподаток у Великому князівстві Ли-товському та Речі Посполитій, по-ширений на укр. землях у 15—18 ст. Як митний збір стягувалосяз іноз. купців за кожний окремийвіз (понад мито, сплачене ними затовари), як податок стягувалосяна місц. ярмарках і базарах з кож-ного воза продуктів або пром. то-варів.

Літ.: Торгівля на Україні XIV —середина XVII століття: Волинь і Над-дніпрянщина. К., 1990.

Н.О. Герасименко.

ВОЇ — категорія військових (івійська) в Київській Русі, які невходили до дружини князя. Поча-тково — чл. слов’ян. ополчення,що доповнювало складену звікінгів (руську) дружину першихкиїв. князів. Згодом — війська,озброєні списами, сокирами, лу-ками, ножами (легкоозброєних),т. зв. пешци. Вважається, що осн.масу В. складали «вільні общин-

ники», нефеодалізована маса нас.Iснує точка зору, що скликанняВ. спиралося на територіальну си-стему («сотні», «тисячі»), хоча,можливо, дружинники також вхо-дили у «воїв славних тисячу».

Чіткий поділ на «дружинни-ків» та «воїв» був сформованийвітчизн. історіографією 19 ст., улітописах він відсутній. Слово«дружина» трапляється найчас-тіше в описах нарад, спілкуванняз князем («и ерче о дружине», «адружина смеятися начнуть»), сло-во «вои» власне тоді, коли потріб-но позначити військо. У сценівбивства Ярополка Святославичаслугами Володимира Святославича(980) в переліку учасників події«вої» поставлені перед «дружи-ною», на місці бояр.

Літ.: Крип’якевич I.П. Iсторія укра-їнського війська. Львів, 1936; Гре-ков Б.Д. Киевская Русь. М., 1953; Кот-ляр Н.Ф. Полководцы Древней Руси.К., 1996.

Т.Л. Вілкул.

ВОЇНЬ, археологічна пам’ятка —давньорус. місто-фортеця. Впер-ше згадане у літописі під 1055,знаходилось у заплаві р. Сула(прит. Дніпра), біля с. ВоїнськаГребля, колиш. Градизького р-нуПолтав. обл. (нині затопленоговодами Кременчуцького водосхо-вища). Розташування В. на кор-доні з кочівницьким Степом і по-близу Дніпра визначило йогостратегічну роль як у системі По-сульської оборонної лінії (див.Посулля), так і на «шляху із варягіву греки» (тут була укріплена га-вань). Складався із двох частин —дитинця, обнесеного півколом ва-лом і ровом (4,6 га) та неукріпле-ного посаду, за яким лежав моги-льник. Значення В. підтверджу-ють і чисельні археол. матеріалипочинаючи від 2-ї пол. 10 ст., ко-ли при зведенні подвійної лініїукріплень була використана й си-рцева кладка. Житлові та госп.будівлі були різних конструкцій(пустотілі кліті, наземні споруди,напівземлянки). Окрім різнома-нітних виробів ремісників та церк.начиння, виявлені численні свід-чення торг. операцій — гирки,візант. монети, уламки амфор, хо-зарський горщик. Місто загинулона поч. 13 ст.

Літ.: Довженок В.Й. та ін. Древ-ньоруське місто Воїнь. К., 1966.

Л.I. Iванченко.

ВОЙНА Олексій Дорофійович(псевд.: О.Д.Войтенко, Олексеєн-

602ВОЗНИЦЬКИЙ

Б.Г. Возницький.

М.С. Возняк.

О.Д. Война.

ко, Дорошенко, Дніпровський,Волощук, О.Д.Тесленко, Гри-ценко, Снятенко; 07.02.1907—23.09.1957) — дипломат, дослід-ник проблем заг. історії та між-нар. відносин. Н. в м. Бар усел. родині. Працював чорноро-бом, візником, молотобойцем,котельником. Навч. на робітн.ф-ті Одес. с.-г. ін-ту, 1930—34 — уМоск. ін-ті нар. госп-ва, 1934—35працював у Нар. комісаріаті хар-чової пром-сті СРСР, 1935—36 —в аспірантурі в Моск. ін-ті нар.госп-ва ім. Г.Плеханова, 1936—38 — Ін-ті з підготовки диплома-тичних і консульських працівни-ків Нар. комісаріату закордоннихсправ СРСР. 1936—52 обіймаврізні посади в системі МЗССРСР: 1938—41 — у посольствіСРСР у Швеції, 1941—43 — у по-сольстві СРСР у Великій Бри-танії. З 1944 працював у щойноствореному МЗС УРСР. Чл. деле-гації УРСР на Сан-Франціськійконференції 1945, Паризькій мирнійконференції 1946, перших сесіяхГА ООН. 1949 захистив канд.дис., 1951— 52 — радник посольс-тва СРСР у Великій Британії. Відсерп. 1952 і до кінця життя — зав.від. заг. історії та міжнар. відно-син Ін-ту історії АН УРСР, якийфактично і створив. Нагородже-ний медалями. Автор понад 70наук. та наук.-популярних праць.

П. у м. Київ.Тв.: Политические партии и обще-

ственные организации Индонезий-ской Республики. «Большевик Украи-ны», 1948, № 3; Україна в боротьбі засвободу і незалежність Індонезії. «Віт-чизна», 1949, № 1; Борьба индонезий-ского народа за свою независимость.К., 1950.

В.М. Даниленко.

«ВОЙНА И РЕВОЛЮЦИЯ» —щомісячний військ.-політ. і військ.-наук. журнал РСЧА (див. Радян-ська армія). Видавався протягомсіч. 1925 — груд. 1936. Публікувавстатті з проблем теорії і практикивоєн. справи, розвідки з військ.історії, в т. ч. України, а такожогляди рад. та іноземної військ.літ., рецензії. Виходив під заг. ре-дакцією М.Фрунзе, А.Бубнова,С.Каменєва та ін.

Л.В. Гриневич.

ВОЙНАР Мелетій Михайло(15.10.1911—22.07.1988) — катол.священик, церк. історик, педагог.Н. в с. Боськ (нині Польща). 1929вступив до чернечого ордену (чи-ну) св. Василія Великого (див.Василіани). 16 жовт. 1938 висвяче-

ний на священика. На еміграціїз 1944. Навч. у Григоріансько-му папському ун-ті в Римі, де1947 захистив докторську дис. зканонічного права. Дійсний чл.УВАН та НТШ. Віце-ректор Укр.папської колегії св. Йосафата. Ви-кладав сх. катол. право в Католи-цькому ун-ті (Вашингтон). Опра-цював для папської Комісії з ре-дакції сх. канонічного праваепістолярну спадщину Папи Іно-кентія IV (1243—54) та Папи Оле-ксандра IV (1254—61). Авторпраць з історії церк. права, черне-чого ордену василіан, у т. ч. сту-дій «Управа українських Васи-ліян» (Рим, 1949; лат. мовою);«Василіянські капітули» (Рим, 1954;лат. мовою); «ПротоархімандритВасиліян (1617—1804)» (Рим, 1958;лат. мовою).

П. у м. Глен-Ков, біля Нью-Йорка (США).

Тв.: De Regіmіne Basіlіanorum Ru-thenorum a metr. J.V.Rutskyj restaurato-rum. Roma, 1949; De Capіtulіs Basіlіa-norum. Roma, 1954; Василіяни в укра-їнськім народі. Рим, 1955; Корона Да-нила в правно-політичній структуріСходу (Візантії). «ЗНТШ», 1955, т. 164;De Protoarchіmandrіta Basіlіanorum(1617—1804). Roma, 1958.

Літ.: Пекар А. Над могилою о. Ме-летія М.Войнара. «Український істо-рик», 1988, № 1/4.

О.В. Ясь.

ВОЙНАРОВСЬКИЙ Андрій (бл.1680—1740, за ін. даними, 1741) —укр. військ. і політ. діяч. Небіж ідовірена особа гетьмана I.Мазепи.Н. в м. Володимир (нині м. Воло-димир-Волинський). Освіту здобув уКиєво-Могилянському колегіумі(див. Києво-Могилянська академія)та Дрезденському ун-ті. 1700 живпри дворі саксонського курфюрстаАвгуста ІІ Фридерика. 1706 вико-нував обов’язки представника ге-тьман. уряду при царській похід-ній канцелярії у м. Гродно (нинімісто в Білорусі). Як довіренаособа I.Мазепи не раз виконувавйого таємні доручення. 23 жовт.1708 сповістив гетьмана про на-міри рос. командування ввестивійська в Україну. Після смертіI.Мазепи укр. старшина розгляда-ла кандидатуру В. як претендентана гетьманство (поряд з П.Ор-ликом і Д.Горленком). В., ймовір-но, був одним із учасників розро-блення «Пактів і Конституціїправ і вольностей Війська Запоро-зького» 1710. Після 1710 жив у Ав-стрії, Швеції та Німеччині. Про-водив активну дипломатичну дія-льність, спрямовану на створення

антирос. коаліції європ. д-в. 12жовт. 1716 його захопили агентиПетра I у Гамбурзі (Німеччина) ітаємно переправили до Росії.1716 — ув’язнений в Петропавлов-ській фортеці в Санкт-Петербурзі,після чого (1723) відбував заслан-ня в м. Якутськ (нині РФ), де йпомер.

Літ.: Винар Л. Андрій Войнаровсь-кий: Історичний нарис. Мюнхен, 1962.

В.М. Горобець.

ВОЙНАРОВСЬКИЙ-СТОЛОБУТТит Євген (псевд. — Данило Жу-равель; 16.02.1856—21.02.1938) —економіст, громад. діяч, греко-ка-тол. священик. Н. на Станіслав-щині. 1876 закінчив Львів. духов-ну греко-катол. семінарію. Мит-рат, кустос Львів. греко-катол. ка-пітули. Довголітній адміністратормитрополичих маєтків, нащадокроду Войнаровських. ДепутатДерж. ради у Відні від Укр.нац.-демократ. партії (1907—11).Почесний д-р екон. н. Укр. госп.акад. в Подєбрадах (нині Чехія).Засн. парцеляційного т-ва «Зем-ля» і Земельного іпотечного бан-ку, голова т-ва «Сільський госпо-дар» у Львові (1929—35), заст. го-лови Хліборобської палати (1934—36). Автор праць «Вплив Польщіна економічний розвій Руси-Ук-раїни», «Поляки на Сході і Захо-ді», «Доля українського народупід пануванням Польщі» (1921).

П. у м. Львів.Тв.: Спогади. В кн.: Історичні по-

статі Галичини ХIХ—ХХ ст. Нью-Йорк—Париж—Сідней—Торонто, 1961.

Літ.: Левицький К. Українські по-літики Галичини. Тернопіль, 1996.

Ф.I. Стеблій.

ВОЙНИЛІВ — с-ще міськ. типуКалуського р-ну Івано-Франк.обл. Розташов. на правому березір. Сивка (прит. Дністра), за 17 кмвід залізничної ст. Калуш. Упер-ше згадується в письмових джере-лах 1443. З набуттям статусу м-катут почали активно розвиватисяремесла й торгівля, двічі на рікпроводилися ярмарки. 1552 В.отримав магдебурзьке право. Не-одноразові турец.-татар. напади у17 ст. завдали В. значних руйну-вань. Місц. жителі брали участь унаціональній революції 1648—1676.Багато з них приєдналися до заго-нів С.Височана. Після 1-го поділуПольщі 1772 (див. Поділи Польщі1772, 1793, 1795) В. увійшов доскладу Австрії (з 1867 — Авст-ро-Угорщина). З 1919 — тер. Поль-щі. Від листоп. 1939 у складі Зх.

603ВОЙНИЛІВ

М.М. Войнар.

А. Войнаровський.

Т.Є. Войнаровський-Столобут.

України приєднаний до УРСР(див. Возз’єднання українських зе-мель в єдиній державі). Райцентр1940—62. С-ще міськ. типу від1960.

Літ.: ІМіС УРСР. Івано-Франків-ська область. К., 1971.

Г.А. Вербиленко.

ВОЙНИЧ (Voynіch) Етель Ліліан(дівоче прізв. — Буль; 11.05.1864—28.07.1960) — англ. письменниця,перекладачка, громад. діяч. Н. вм. Корк (Ірландія). Дружба і спів-робітництво з політ. емігрантамиС.Кравчинським (Степняком), Ф.Вол-ховським, В.Войничем (польс. ре-волюціонер, чоловік В.) вирішаль-ним чином зумовили її зв’язки звизвол. рухом в Україні. У справітранспортування нелегальної літ.приїжджала до Львова, де позна-йомилася з I.Франком і М.Пав-ликом, з яким у подальшому під-тримувала листування. Як літера-тор виступала популяризаторомукр. письменства і фольклору.1911 видала в Лондоні книгу вла-сних пер., до якої включила поезіїТ.Шевченка, в т. ч. «Заповіт» і біо-графічний нарис про поета. Ав-торка романів, найвідоміший се-ред яких — «Овід» (1897; присвя-чений добі змагань за італ. неза-лежність, зажив великої популяр-ності серед борців за нац. і со-ціальне визволення).

П. у м. Нью-Йорк (США).Літ.: Полєк В.Т. Етель-Ліліан Вой-

нич і Україна: Бібліографічний покаж-чик. Львів, 1970.

М.М. Варварцев.

ВОЙНОВИЧ Марко Іванович(1750—1807) — граф, військовий,землевласник. Кавалер ордена св.Георгія 4-го (1773) і 3-го (1788) ст.Виходець з Далмації (істор. обл.на Балканському п-ві). Н. у під-владному Венеції регіоні Котор-ської бухти Адріатичного м. Від1769 — офіцер рос. флоту. В Ар-хіпелазькій експедиції кін. 1760-х —поч. 1770-х рр., зокрема, команду-вав 16-гарматним фрегатом «Сла-ва» й на ньому 1774 перевозив доКерчі переселенців-православних зОсманської імперії. Прибувши доСанкт-Петербурга, познайомив-ся з Г.Потьомкіним, дістав йогопідтримку. Від 1780 — команд.Астраханської флотилії на Кас-пійському морі. Влітку 1781 виру-шив у плавання до Астрабадськоїзатоки для заснування факторії,проте на березі був полонений занамовою місц. володаря Аги Му-

хамед-хана. Повернувся з експе-диції 1782.

У чині капітана 1-го рангу пе-реведений на Чорне море. 1783обійняв команду над першимспорудженим у Херсоні кораблем«Слава Екатерины». 1786 очоливСевастопольську ескадру контр-адміралом, 1787 представив її Ка-терині II. Того самого року здійс-нив невдалий бойовий похід 3лінійних кораблів і 7 фрегатів:шторм розпорошив його сили,фрегат «Крым» зник безвісти, за-несений до Босфору корабель«Мария Магдалина» захопили тур-ки. 1788 як команд. повів у крей-серство ескадру із Севастополя доОчакова. Маючи під рукою 2лінійних кораблі, 10 фрегатів і 24дрібних судна, примусив до втечімайже півсотні турец. кораблів,коли 15(03) лип. в р-ні о-ва Фідо-нісі (нині — Зміїний) виграв бій (вньому особливо відзначився Ф.Уша-ков).

1789 В. призначений тимчасо-вим гол. командиром Чорномор.флоту та портів, отримав у наго-роду землі в Криму. 1790 пере-міщений на посаду нач. «морсь-ких сил Каспійських». 1791 пішову відставку, з 1796 — знову наслужбі (1797 — чл. Чорномор.адміралтейського правління, віце-адмірал, 1801 — адмірал). 1802—05 (до остаточної відставки) —дир. Чорномор. штурманськогоуч-ща в Миколаєві.

Літ.: [Габлиц К.] Историческийжурнал бывшей в 1781 и 1782 годах наКаспийском море российской эскад-ры под командой флота капитанавторого ранга графа Войновича. М.,1809; Общий морской список, ч. 3.СПб., 1890; Романов Б.С. Черномор-скому флоту — быть! Век XVIII. «Ма-ринист», 2001, № 3(4).

П.Г. Усенко.

ВОЙНОРАЛЬСЬКИЙ (Война-ральський) Порфирій Іванович(1844—29(17).07.1898) — револю-ціонер-народник. Н. в с. ЛиновкаМокшанського пов. Пензенськоїгуб. Позашлюбний син княгиніВарвари Кугушевої та дворянинаВсеволода Ларіонова. Зареєстро-ваний спочатку на прізвище Іва-нов, потім — міщанином Вой-норальським. 1855—60 навч. вПензенській г-зії (водночас ізД.Каракозовим — майбутнім те-рористом, який 1866 вчинив за-мах на імп. Олександра ІІ), по за-кінченні — на мед. ф-ті Моск.ун-ту. Восени 1861 за участь устудентських заворушеннях за-триманий поліцією. Навесні 1862

адміністративно висланий до В’ят-ської губ., того ж року переведе-ний до Вологодської, 1867 — Ар-хангельської, 1868 — до Пензен-ської. 1873, коли спец. поліцейсь-кий нагляд над ним було знято,став мировим суддею. Познайо-мився з С.Кравчинським та ін.«чайковцями». 1874 у Москві ство-рив навч. майстерню-комуну, не-легально поширював пропаганди-стську літ., фінансував революц.діяльність (зокрема «ходіння внарод»), налагодив зв’язки з гурт-ком С.Ковалика в Україні.

Заарештований влітку 1874,разом із С.Коваликом 1876 втік ізпетерб. будинку попередньогоутримання, але був невдовзі схо-плений і на поч. 1878 як один ізгол. «заводіїв» на «процесі 193-х»засуджений до 10-літньої каторги.6 черв. (25 трав.) 1878 першимпідписав відкритий лист 23 на-родників з Петропавловської фор-теці до ж. «Община», складенийФ.Волховським. 7 лип. (25 черв.)1878 відправлений до Харків. тюр-ми. Спроба визволити його (зор-ганізована С.Перовською за участіМ.Фроленка) поблизу Харкова підчас перевезення 13(01) лип., за ін.даними — 12 лип. (30 черв.), за-кінчилася невдачею. Відтоді дожовт. 1880 утримувався в одиноч-ній камері Новоборисоглібськогоцентралу (с. Андріївка Зміївсько-го пов. Харків. губ., нині с-щеміськ. типу Балаклійського р-нуХарків. обл.), потім — у пе-ресильних в’язницях міст Мценськта Іркутськ (обидва нині РФ), з1882 — у забайкальській Карійсь-кій тюрмі, обраний старостою ка-торжан. Від 1884 — на поселенні уБустаському наслезі (розташуван-ня якутів) поблизу м. Верхоянськ,займався ремеслами, адвокату-рою, торгівлею, влаштував мило-варню; від 1890 — в м. Якутськ(нині обидва міста в РеспубліціСаха (Якутія), РФ), друкувався всибірській пресі, займався с. госп-вом, проводив агрономічні до-сліди. Після звільнення прибув1897 до Харкова. У ж. «Сельскоехозяйство и лесоводство» (1897)опублікував статтю «Приполяр-ное земледелие». Невдовзі осели-вся в Куп’янському пов. Харків.губ., у маєтку поміщика ІполитаСарандінакі, з дочкою якого був од-ружений його товариш Віктор Ти-хоцький (один із «долгушинців»),надалі замешкав у м. Куп’янськ, дей помер. В останній період свогожиття бідував (матеріально йогопідтримали різні люди, в т.ч. С.Ко-

604ВОЙНИЧ

Е.Л. Войнич.

валик, В.Короленко, а також пе-терб. Літ. фонд).

Літ.: Ковалик С. К биографииП.И.Войнаральского. «Каторга и ссы-лка», 1924, кн. 11; Архив «Земли иВоли» и «Народной Воли». М., 1932;Богина С.Л., Кириченко Т.М. Револю-ционер-народник Порфирий Ивано-вич Войноральский. М., 1987.

П.Г. Усенко.

ВОЙСЬКИЙ — одна з допоміж-них земських посад (т. зв. урядів)у системі обласного управління уКороні Польській, Великому князів-стві Литовському та Речі Посполи-тій у 14—17 ст. У зх.-укр. земляхпосада В. була введена у 15 ст. запольс. зразком. В. обирали, якправило, із представників дрібно-го воєнно-служилого стану. Вонипризначалися польс. королем абовеликим князем литовським че-рез надання відповідного при-вілею. Були «великими» (земсь-кими) та «малими» (міськими). Уструктурі місц. влади становилинайближче оточення старост і ка-штелянів. До компетенцій В. вхо-див заг. нагляд за станом землі тауправління повітовим замком уразі відсутності старости і земсь-кого війська, а також нагляд заобороноздатністю замку, підтри-мання його у належному бойово-му стані, заходи по ремонту йукріпленню фортифікаційних спо-руд. За свою роботу В. отримува-ли окрему платню — «війське».

Літ.: Любавский М. Литовско-Рус-ский сейм. М., 1900; Статут Вялікагакняства Літоускага. Мінск, 1989; Гру-шевський М.С. Історія України-Руси,т. 5. К., 1994.

О.В. Крупка.

ВОЙШЕЛК (р.н. невід. — 1267) —великий князь Литовський (1264),старший син литов. вел. кн. Мін-довга. Бл. 1254 від імені батька В.уклав мирну угоду з Галицько-Во-линським князівством і видав сест-ру за сина Данила Галицького —Шварна Даниловича. Ін. син Да-нила, Роман Данилович, одержавЧорну Русь з її гол. м. Новгородок(нині м. Новогрудок, Білорусь).Після того В. пішов до Холма(другої столиці Галицько-Волин.князівства, нині Хелм, Польща),зблизився з ігуменом Полонинсь-кого монастиря Григорієм, при-йняв від нього постриг і заснувавмонастир у Новгородку, де бувченцем і перейшов до православ’я.1258 В. відібрав у Романа ЧорнуРусь і став княжити в Новгород-ку. Після вбивства Міндовга змо-

вниками 5 серп. 1263 до владиприйшли небожі останньогоТройнат і Тевтивіл, які 1264 заги-нули в міжусобній борні. ВідтодіВ. вокняжився в Великомукнязівстві Литовському (ВКЛ) йжорстоко придушив феод. опози-цію. Того ж року В. уклав союз ізШварном Даниловичем, а 1267добровільно поступився йому ли-тов. престолом і пішов до монас-тиря св. Данила в Угровську наВолині.

Того ж року В. був убитий ум. Володимир (нині Володимир-Волинський) старшим братом Шва-рна Левом Даниловичем, ображе-ним, що В. віддав ВКЛ не йому, амолодшому братові.

Літ.: Пашуто В.Т. Очерки по исто-рии Галицко-Волынской Руси. М.,1950.

М.Ф. Котляр.

ВОЛЗЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙ-СЬКО. Указом імп. Анни Іванівнивід 15 січ. 1732 з Дону на Волгубуло переселено 1057 сімей коза-ків, з них 537 — укр., які мешкалина Дону. Їх поселили на земляхміж Царициним (нині м. Вол-гоград, РФ) та Камишиним (нинімісто Волгоградської обл.). 10берез. 1732 козакам, поселенимна Царицинській лінії, було нака-зано скласти єдине В.к.в.

Після придушення повстанняО.Пугачова указом імп. Катери-ни ІІ від 5 трав. 1776 більша ч. ко-заків В.к.в. була виселена в ста-ницю Кавказька (нині Краснодар-ського краю, РФ), а потім до П’я-тигорська (нині місто Ставро-польського краю, РФ) на Азовсь-ко-Моздокську смугу із зараху-ванням до складу Астраханськогокозац. війська. 11 квіт. 1786 В.к.в.було виділене зі складу Астрахан-ського війська й увійшло до скла-ду козаків Кавказ. лінії. У лют.1799 В.к.в. перетворено у Волзь-кий полк. 14 лют. 1845 сформова-но 1-й і 2-й Волзькі полки, щосклали 6-ту Волзьку бригаду Кав-каз. лінійного козац. війська. 20берез. 1858 бригада дістала назву7-ї (Волзької) бригади Кавказ.лінійного козац. війська. 1860станиці волзьких козаків було за-раховано до Терського козацькоговійська й укомплектовано 1-й, 2-йі 3-й Волзькі полки, що складали1-шу (Волзьку) бригаду Терськогокозац. війська. 1 серп. 1870 брига-ду переформовано у Волзькийполк Терського козац. війська, а24 черв. 1882 — поділено на тричерги, першочерговий полк мав

назву 1-й Волзький полк Терсь-кого козац. війська і дислокувавсяу м. Кам’янець-Подільський.

Літ.: Казин В.Х. Казачьи войска.Краткая хроника казачьих войск и ир-регулярных частей. СПб., 1912; Каза-чий словарь-справочник, т. 1. Клив-ленд, 1966; Галушко Ю.А. Казачьи вой-ска России. В кн.: Краткий историко-хронологический справочник казачьихвойск до 1914 года. М., 1993.

Є.Д. Петренко.

ВОЛИНЕЦЬ Ананій Гаврилович(1894—14.05.1941) — укр. військ.діяч, один із кер. повстанськогоруху. Н. в с. Карбівка (нині селоГайсинського р-ну Він. обл.). За-кінчив двокласну шк. в Гайсині,вчився у Верхньодніпровськомус.-г. уч-щі (1913). 1917 — чл.УПСР, нач. міліції Гайсинськогопов., організатор Вільного козацт-ва. Учасник протигетьман. повс-тання (див. П.Скоропадський; Укра-їнська Держава). Очолював Гай-синський полк (січ.—квіт. 1919)Армії УНР. Організатор і кер. по-встанського руху на Гайсинщині,Брацлавщині, Немирівщині (див.Повстанський рух в Україні 1918—1922), певний час контролювавзалізницю Вапнярка—Цвіткове.Наприкінці літа — восени 1919 —командир Гайворонського полку,підполк. Армії УНР. У берез. 1920підняв повстання на Гайсинщині,створив Гайсинсько-Брацлавськуповстанську бригаду, яка влилася(квіт. 1920) в Запоріз. д-зію. Вліт-ку — восени 1920 керував повстан-цями в тилу Червоної армії. На-прикінці 1920 інтернований, зго-дом проживав у м. Ровно (ниніРівне). 1922 ув’язнений за підоз-рою в антипольс. діяльності.У 1930-ті рр. співпрацював з під-піллям Т.Боровця. Репресованийрад. владою. Страчений.

Літ.: Середа М. Отаман Волинець.«Літопис Червоної Калини», 1930, № 7—8; Коваль Р. Отамани Гайдамацькогокраю. К., 1998.

Г.П. Савченко.

«ВОЛЫНСКИЕ ЕПАРХИАЛЬ-НЫЕ ВЕДОМОСТИ» 1867—1916— журнал, друкований орган Во-лин. єпархії, який виходив два-три рази на місяць, потім — що-тижнево, спочатку в м-ку Почаїв,від 1908 — у Житомирі. Редакціярозміщувалася спершу в Кременці,а від 1909 — у Житомирі. Одні зперших ред. — викладачі Волин.духовної семінарії М.Петров,В.Прозоровський. Журнал скла-дався з офіц. та неофіц. частин.

605ВОЛЫНСКИЕ

А.Г. Волинець.

В офіц. ч. друкувалися царські йурядові укази, розпорядження Си-ноду та єпархіального кер-ва. Внеофіц. — історико-стат. описицерков і парафій Волин. єпархії,хроніка подій, краєзнавчі мате-ріали, нариси з історії міст, м-к ісіл Волинської губернії.

В.В. Пришляк.

ВОЛИНСЬКА ГУБЕРНІЯ —адм.-тер. одиниця на Правобере-жній Україні. Ств. за указом імп.Павла I від 29 серп. 1797. До скла-ду В.г. увійшла тер. колиш. Волин-ського намісництва (за виняткомРадомишльського пов.) і Креме-нецький, Базалійський, Дубен-ський пов. Подільського намісницт-ва. В.г. з центром у Житомирі бу-ла частиною Пд.-Зх. краю. На по-чатку 20 ст. поділялася на 12 пов.(Володимир-Волинський, Дубен-ський,Житомир., Заславський, Ко-вельський, Кременецький, Луць-кий, Новоград-Волинський, Ов-руцький, Острозький, Ровенсь-

кий і Старокостянтинівський); угуб. налічувалося 13 міст, 134м-ка і 9682 ін. населені пункти.Нас. 2 997 902 особи. До польсько-го повстання 1830—1831 тут пере-важали польс. культ. впливи. Піс-ля його придушення почаласявсебічна русифікація.

В.г. була аграрним р-ном з ви-сокою питомою вагою великогопоміщицького землеволодіння.Кілька родин — Сангушки, Любо-мирські, Потоцькі, Барятинські —мали стільки ж землі, скількимайже 300 тис. дрібних селян. г-в.На 879 підпр-вах (цукрових, ви-нокурних, борошномельних то-що) було зайнято лише 17,5 тис.робітників (1909). Кількістьміськ. нас. коливалася протягом1863—1911 від 8 % до 8,9 %.

Під час Першої світової війниВ.г. була ареною активних воєн.дій і зазнала великих втрат. Гост-рим протистоянням військ УНР,Червоної армії і Польщі позна-чені роки громадянської війни в

Україні 1917—1921. Навесні 1919Ровно (нині Рівне) стало тимчасо-вим місцем перебування урядуУНР. За Ризьким мирним догово-ром між РСФРР і УСРР та Поль-щею 1921 В.г. була поділена: Но-воград-Волинський, Житомир.,Овруцький, Ізяславський, Старо-костянтинівський та частина Ост-розького пов. увійшли до складуУСРР, решта зх. повітів відійшладо Польщі. Остання утворила зних Волинське воєводство, яке іс-нувало до 1939, коли зх.-укр. зем-лі увійшли до складу УРСР (див.Возз’єднання українських земель вєдиній державі).

В.г. ліквідовано постановоюВУЦВК і РНК УСРР від 3 черв.1925; замість неї залишилися Жи-томир., Новоград-Волинська таШепетівська округи.

Літ.: Военно-статистическое опи-сание Волынской губернии. К., 1887;ІМіС УРСР. Волинська область. К.,1970.

Я.В. Верменич.

606ВОЛИНСЬКА

ВОЛИНСЬКА ЗЕМЛЯ — терито-ріальне утворення Пд.-Зх. Русі,що склалося навколо м. Володи-мир (нині Володимир-Волинський).Почала формуватися в 2-й пол.11 ст. із об’єднанням тер. Червен-ських градів і Белзької землі. Зго-дом до них була приєднана Берес-тейська волость, почала освоюва-тися тер. на сх. з містами Дорого-буж, Острог і Вигошів. Термін«Волинь» (як позначення тер.)з’являється 1077. На кін. 11 ст.В.з., перебуваючи в процесі ста-новлення, обіймала тер. від Бере-стя на Зх. Бузі на пн. до верхів’ївр. Серет (прит. Дністра) на пд. Їїпорубіжними містами на зх. булиСутейськ і Червен, на сх. — Доро-гобуж і Острог. У межиріччір. Стир і Горинь (притоки При-п’яті, бас. Дніпра), що почало за-селятися в 11 ст., рубежі тоді щене встановились. Найдавнішимимістами В.з. були Червен, Белз,Волинь (нині Грудек Надбужний,Польща), Берестя. У 12 ст. однимз осередків консолідації В.з. ставЛуцьк. Для протидії київ. князям,котрі прагнули включити В.з. доскладу великокнязівського доме-ну, інтенсивно будувалися міста іфортеці на сх. В.з. У 1-й пол.12 ст. стабілізувалася значна час-тина волин. рубежів, насампередзх. і сх., остаточно тер. В.з. скла-дається у 1-й пол. 13 ст. На серед.12 ст. відомі такі міста на сх. рубе-жі В.з. (з пн. на пд.): Чорторийськ(нині с. Старий Чорторийськ Ма-невицького р-ну Волин. обл.),Мілеськ (нині с. Мильськ Рожи-щенського р-ну Волин. обл.), Пе-ресопниця, Корчеськ; далі на пд.кордоні стояли Вигошів і Бужськ.Зх. рубіж В.з. (з Польщею) прохо-див у межиріччі Зх. Бугу і Вепра(нині Вепш, обидві прит. Вісли),а на поч. 13 ст. впритул присував-ся до р. Вепр. Волин.-польс. кор-дон ішов від гирла р. Нур майжепрямо на пд. через верхів’яр. Кросна, вздовж Вепра, до водо-ділу Вепра і Лади. За даними ар-хеології, тут здавна проходив ет-нічний рубіж між сх. і зх. слов’я-нами. На пн. зх. й пн. рубіж В.з. ізЛитвою і ятвягами проходив Зх.Бугом і його притоками, зокремаЛесною. Басейн р. Кросна нале-жав переважно до В.з. Тут пору-біжною річкою був Нур. УздовжЗх. Бугу зосереджувалися пору-біжні міста і фортеці: Берестя,Кам’янець (нині с-ще міськ. типуБрестської обл., Білорусь), Доро-гичин, Мельниця (нині с. Мель-ник, Польща).

Від часів адм. реформи Воло-димира Святославича (бл. 988) уВолодимирі сиділи сини київ.князів. Протягом 11-го — 1-ї пол.12 ст. на тер. В.з. формується Во-линське князівство, що розгляда-лося київ. князями з роду Мстис-лавичів-Мономашичів як спад-кове володіння, в якому вони ви-діляли уділи своїм нащадкам (Во-лодимир, Белз, Луцьк та ін.). 1154В.з. розділилася на Володимирськекнязівство і Луцьке князівство.Об’єднання 1199 В.з. з Галицькоюземлею кн. Романом Мстислави-чем привело до створення Галиць-ко-Волинського князівства. В се-редині 14 ст. В.з. потрапила доскладу Великого князівства Литов-ського та Корони Польської.

Літ.: Андрияшев А.М. Очерк исто-рии Волынской земли до конца XIV в.К., 1887; Грушевський М. Історія Украї-ни-Руси, т. 2. Львів, 1905; Насонов А.Н.«Русская земля» и образование терри-тории Древнерусского государства. М.,1951; Котляр Н.Ф. Формирование тер-ритории и возникновение городов Га-лицко-Волынской Руси IX—XIII вв.К., 1985; Галицько-Волинський літо-пис. Дослідження. Текст. Коментар.К., 2002.

М.Ф. Котляр.

ВОЛИНСЬКА ОБЛАСТЬ— адм.-тер. одиниця в складі України.Утворена 4 груд. 1939. Розташов.на пн. зх. України. Межує на пн.із Білоруссю, на зх. — з Польщею,на сх. — з Рівненською областю,на пд. — з Львівською областю.Тер. 20,2 тис. км2 (3,3 % від тер.України).

За станом на 5 груд. 2001 чисе-льність нас. становить 1060,6 тис.осіб (міське — 50 %, сільс. — 50 %).Центр — м. Луцьк. В області — 16р-нів, 11 міст, 22 с-ща міськ. типу,379 сільс. рад, 1053 сільс. населеніпункти. Нац. склад області одно-рідний. Частка українців складає95 %, росіян — 4 %, серед ін. на-ціональностей — білоруси, поля-ки, чехи, словаки, німці та ін. Ста-тус істор. населених місць мають:міста Луцьк, Берестечко, Володи-мир-Волинський, Горохів, Камінь-Каширський, Ковель, Любомль, Ро-жище, Устилуг, с-ща міськ. типуГолоби, Головне, Іваничі, Луків, Лю-бешів, Олика, Ратне, Стара Ви-жівка, Турійськ, Цумань, Шацьк.

За характером рельєфу В.о. —рівнина з нахилом у пн. напрямі.Більша ч. тер. лежить у межах По-ліської низовини, яка покриталісами й болотами. На пд. — Во-лин. височина. Має поклади кам.вугілля. Клімат помірно конти-

нентальний, з м’якою зимою і те-плим вологим літом. На тер. обла-сті — 130 річок завдовжки понад10 км кожна, що належать до бас.Дніпра та Зх. Бугу, велика кіль-кість озер (найбільше — Світязь).

Тер. сучасної області заселеназ часів палеоліту пізнього. В10—12 ст. вона входила до складуКиївської Русі як Луцьке князівст-во з центром у м. Луцьк. У 2-йпол. 12 ст. тер. В.о. ввійшла до Во-линського князівства, а 1199 — доГалицько-Волинського князівства.Від 14 ст. — у складі Великого кня-зівства Литовського. За Люблінсь-кою унією 1569 тер. відійшла доКорони Польської, було утворенеВолинське воєводство (центр —м. Луцьк). Нас. брало активнуучасть у Наливайка повстанні1594—1596, в національній револю-ції 1648—1676. За Андрусівськимдоговором (перемир’ям) 1667 усяПравобережна Україна, в т. ч. йволин. землі, залишалася в складіРечі Посполитої. Внаслідок 2-го(1793) і 3-го (1795) поділів Польщі(див. Поділи Польщі 1772, 1793,1795) перейшла до складу Російсь-кої імперії. 1793—96 ч. тер. входи-ла до Волин. намісництва, з 1797тер. області ввійшла до складу Во-линської губернії. За Ризьким мир-ним договором між РСФРР і УСРРта Польщею 1921 Зх. Волиньвідійшла до Польщі. СтворюєтьсяВолин. воєводство із центром уЛуцьку. Від 1939 вся Волинь — ускладі УРСР. На 1941 в обл. на-лічувалося 30 р-нів. Кількістьр-нів не раз змінювалася (1946 —30, 1960 — 19, 1965 — 12, 1969 —15, від 1993 — 16).

Під час Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945на окупованій гітлерівцями тер.області (8 лип. 1941 — 22 лип.1944) діяли Організація українсь-ких націоналістів, Українська по-встанська армія, Армія Крайова(див. Волинська трагедія 1943),рад. партизан. з’єднання, одне зяких під командуванням О.Федо-рова провело бойову операцію«Ковельський вузол».

В.о. — слабоурбанізована об-ласть, у її складі лише 1 велике і2 середні міста. Госп. комплекспредставлений лісовою, дерево-обробною, легкою, паливною, маш.-буд. та текстильною пром-стю.

З Волинню пов’язані життя йдіяльність однієї із засн. Київ.(Богоявленського) братства —Є.Гулевичівни, історика й літера-турознавця А.Кримського, право-захисника Є.Сверстюка, літерату-рознавця Є.Шабліовського.

607ВОЛИНСЬКА

Осн. істор. пам’ятки: собор(1752—55), Єзуїтський монастир(16—17 ст.), замок Любарта (13—17 ст.), будинок Гулевичів (16 ст.,усі у Луцьку), городище (10 ст.),залишки оборонних валів (10—13 ст.), Успенський собор (1160,усі у Володимирі-Волинському),церква Різдва Богородиці (1723,Камінь-Каширський), Георгіївсь-ка церква (1264, Любомль), храм«Козацькі могили» (1914, Берес-течко), Петропавлівський кос-тьол (1450, Олика Ківерцівськогор-ну), природний нац. парк(1983, Шацьк), «Білий будино-чок» — меморіальний музей-са-диба Лесі Українки (1949, с. Ко-лодяжне Ковельського р-ну).

Літ.: Корецький Л.М. Волинськаобласть. К., 1960; ІМіС УРСР. Волин-ська область. К., 1970; Денисюк В. Во-линь: Події, факти, цифри. Луцьк,1997; Все про Україну. К., 1998.

Я.В. Верменич.

ВОЛИНСЬКА ОКРУГА (до 1926 —Житомирська) — адм.-тер. оди-ниця в УСРР 1923—30 (див.Округа). Утв. 1923 у складі Волин-ської губ. Окружний центр —м. Житомир. Налічувала 14 р-нів.Протягом 1924—30 межі В.о. кіль-ка разів змінювались. Ліквідована2 верес. 1930.

Літ.: Матеріали до опису округУСРР. Статистичні характеристики. Во-линська округа. Х., 1926.

Я.В. Верменич.

ВОЛИНСЬКА СПІЛКА СІЛЬ-СЬКОЇ МОЛОДІ (ВССМ) —польс.-укр. молодіжна орг-ція.Утв. 1922 у Польщі. 1939 ВССМоб’єднувала бл. 10 тис. молодихселян, з яких 80 % були українця-ми. В програмних документах го-ворилося, що гол. її мета — «абиполяк серед українців і українецьсеред поляків почували себе не яксеред ворогів ані не як у гостях,але як між своїми рідними, як усебе вдома». Лояльно ставиласядо польс. влади. Із встановленнямрад. влади восени 1939 припини-ла свою діяльність.

Літ.: Головенько В.А. Українськиймолодіжний рух у ХХ столітті. К., 1997.

В.І. Прилуцький.

608ВОЛИНСЬКА

ВОЛИНСЬКА ТРАГЕДІЯ 1943—один із кривавих епізодів укр.-польс. конфлікту часів Другоїсвітової війни на Волині, який ба-гатьма істориками, в першу чергупольс., виокремлюється з заг.картини тогочасного міжнац. укр.-польс. збройного протистоянняна тер. спільного проживанняукраїнців і поляків — Волині,Східній Галичині, Холмщині, Під-ляшші, Надсянні, Лемківщині. Впольс. історіографії волин. події1943 досить часто трактують лишеяк антипольс. акцію Українськоїповстанської армії, в укр. — наго-лошують на мотивах, що спону-кали УПА до проведення такоїакції, а також приділяють значнуувагу «діям у відповідь», у т. ч. йпроти цивільного укр. нас., заго-нів Армії Крайової (АК).

За польс. підрахунками, підчас цієї трагедії з польс. боку за-гинуло щонайменше 35 тис. осіб(гол. чин. польс. цивільної сільс.людності), з яких 18 тис. — ізвстановленими прізвищами, зукр. боку загинуло до кількох тис.осіб. В Україні подібних до польс.підрахунків не проводилося.

Перебіг подій, а також наявнідокументи, насамперед укр. повс-танців, свідчать про те, що навес-ні 1943 Крайовий провід Орга-нізації українських націоналістів(бандерівців) на Волині прийняврішення про вигнання з Волинімісц. поляків. На той час українціскладали бл. 80 % нас. Волині,поляки — 15 %. Обґрунтовувало-ся таке рішення необхідністю пе-решкодити планам польс. провід-них політ. сил повернути повоєн.Польщі зх.-укр. землі; а також по-карати ч. місц. поляків за спів-працю з гітлерівцями (полякипішли на службу до останніх з ме-тою посилити свої позиції в цьо-му регіоні напередодні поразкивермахту і вступу сюди Червоноїармії), за допомогу рад. партиза-нам (останні нерідко робилимісц. польс. поселення своїмипродовольчими базами, що зава-жало ОУН(б) й УПА вести боро-тьбу з їхнім «ворогом номеродин» — СРСР, власне — з рад.партизан. з’єднаннями), за вбивс-тва польс. партизанами укр. гро-мад. діячів на Холмщині.

Спочатку акції укр. повстан-ців були спрямовані проти польс.співробітників гітлерівської ад-міністрації, що працювали в слу-жбах охорони лісів і держ. маєтків(лігеншафтів). Поступово вонипоширилися також на польс.

сільс. людність, причому як наколоністів міжвоєн. періоду, так іна давніше польс. нас. Із лют.1943 антипольс. акції охопили сх.повіти Волині (за тогочаснимадм.-тер. поділом) — Сарненсь-кий, Костопільський, Рівненсь-кий та Здолбунівський. В черв.вбивства поляків поширилися наДубнівський, Кременецький таЛуцький повіти, в лип. — на Го-рохівський, Володимир-Волинсь-кий та Ковельський, а наприкінцісерп. — на останній волин. по-віт — Любомльський.

Дії УПА підтримувала значнач. місц. українців. Крайовий про-від ОУН(б) на Волині розподіляввідібрані в поляків землі поміжукр. селян.

11—13 лип. 1943 стався ген.виступ проти місц. поляків. Заго-ни УПА майже одночасно атаку-вали понад 100 польс. поселень.Після цього командування АКВолин. обшару (округу), щобпротидіяти загонам УПА, почалостворювати власні партизан. заго-ни, а також направило офіцерів ірядових бійців кадрового складуАК організовувати в польс. посе-леннях бази самооборони.

Упродовж 1943 на тер. Волиніпостало кілька десятків таких баз.До найпотужніших з них слід від-нести ті, що виникли в поселен-нях Пшебраже Луцького пов.(нині с. Гайове Ківерцівськогор-ну), Гута Степанська і СтараГута Костопільського пов., Пан-ська Долина Дубнівського пов.,Засмики Ковельського пов. (ниніу складі с. Грушівка Ковельськогор-ну), Білин Володимир-Волин.пов. (нині село Володимир-Во-лин. р-ну; усі Волин. обл.).

Переважна більшість осеред-ків польс. опору не витрималинатиску загонів УПА й були зни-щені. Тільки небагатьом полякамвдалося евакуюватися до міст підохорону нім. адміністрації. Поля-ки тікали через кордон до Гене-ральної губернії або погоджувалисяна добровільний виїзд на роботудо Німеччини. Вистояти у бояхпроти укр. збройних формуваньвдалося тим польс. базам само-оборони, які були чисельними(по кілька тис. осіб) та отрималисолідну матеріальну підтримку збоку командування АК у виглядізброї, амуніції й добре вишколе-них військових, а також тим,яким допомагали рад. партизани(переважно у лісистих сх. та пн.р-нах Волині).

Від серед. літа й особливо во-сени 1943 польс. бази самооборо-ни організовували «превентивні»напади на осередки й боївкиУПА, а також походи на сусідніукр. села задля поповнення свогопродовольчого забезпечення. Зро-зуміло, що від подібних дій нерід-ко страждало укр. цивільне нас.

Утім, упродовж усього 1943місц. поляки були стороною, щооборонялася. На серед. 1943 силиУПА складали щонайменше 10—12 тис. бійців, а наприкінці рокудосягли 15—20 тис. Натомістьпольс. партизан. відділи нарахо-вували тільки 1300 вояків. Ще бл.3600 осіб, які мали зброю, діяли вбазах самооборони.

Літ.: Lukaszуw J.(Olszасski T.A.).Walki polsko-ukraiсskie 1943—1947.«Zeszyty Historyczne», 1989, N 90;Turowski J. Poїoga: Walki 27 WoіyсskiejDywizji AK. Warszawa, 1990; Лебедь М.УПА. Німецька окупація України, ч. 1.Дрогобич, 1993; Torzecki R. Polacy iukraiсcy: Sprawa ukraiсska w czasie IIwojny œwiatowej na terenie II Rzeczypos-politej. Warszawa, 1993; Romanowski W.ZWZ—AK na Woіyniu 1939—1944.Lublin, 1993; Кентій А. Українська по-встанська армія в 1942—1943 рр. К.,1999; Motyka G. Tak byіo w Bieszcza-dach: Walki polsko-ukraiсskie 1943—1948. Warszawa, 1999; Грицак Я. Нарисісторії України: Формування модерноїукраїнської нації ХIХ—XX століття.К., 2000; Киричук Ю. Нариси з історіїукраїнського національно-визвольно-го руху 40—50-х років ХХ століття.Львів, 2000; Siemaszko W., Siemaszko E.Ludobуjstwo dokonane przez nacjonalis-tуw ukraiсskich na ludnoœci polskiej Wo -

іynia 1939—1945, t. 1—2. Warszawa, 2000;

Przed akcjC «Wisіa» byі Woіyс. Warsza-wa, 2000; Polska—Ukraina: Trudne pyta-nia. Materiaіy IX i X miкdzynarodowegoseminarium historycznego «Stosunki pols-ko-ukraiсskie w latach II wojny œwiato-wej», Warszawa, 6—10 listopada 2001.Warszawa, 2002; Ільюшин І. Волинськатрагедія 1943—1944 рр. К., 2003.

І.І. Ільюшин.

«ВОЛИНСЬКА ТРИВОГА» 1789 —події, пов’язані із загостреннямсоціальних і нац.-реліг. супере-чностей на Правобережній Укра-їні. Центр. і місц. польс. влада,налякана чутками про можливістьвеликого сел. повстання (цьомусприяв розголос про вбивствокріпаками с. Невірків (нині Коре-цького р-ну Рівнен. обл.) родинипоміщика Вилежинського), вжи-ла низку заходів репресивного ха-рактеру. Вся влада на Правобе-режжі передавалася т.зв. порядко-вим комісіям. За постановою сей-му в край вводилися додатковівійськ. частини (3 тис. осіб), а та-

609ВОЛИНСЬКА

кож була ухвалена спец. постано-ва, яка регулювала перебуваннятут рос. купців і правосл. свяще-ників. Десятки представниківправосл. духовенства, селян і мі-щан було знищено, сотні (в т. ч.переяслав. єпископа В.Садков-ського) заарештовано. «В.т.» істо-тно вплинула на поширення ан-типольс. настроїв у Білорусі таСхідній Галичині, спричинила за-гострення стосунків між РіччюПосполитою і Російською імперією,засвідчила наростання заг. політ.кризи, в якій перебувала Польщанаприкінці 18 ст.

Літ.: Антонович В. Волынская тре-вога. 1789 год. В кн.: Архив Юго-Запа-дной России, ч. 3, т. 5. К., 1902.

В.А. Смолій.

ВОЛИНСЬКЕ ВОЄВОДСТВО —1) адм.-тер. одиниця у складі РечіПосполитої. Ств. 1566 у складі Ве-ликого князівства Литовського;після Люблінської унії 1569 відій-шла до Корони Польської. Склада-лося з Луцького, Володимирсько-го і Кременецького повітів з цен-тром у м. Луцьк. За даними 1629,тут зафіксовано 2200 поселень (ут. ч. 114 міст та м-чок), 650 тис.осіб. Бл. 1000 міст і сіл належалокнязям Острозьким, решта — Ви-шневецьким, Заславським, Любо-мирським, Сангушкам. ВходженняВолині до складу Польщі активізу-вало процеси польс. колонізаціїцих земель і покатоличення місц.шляхти.

В.в. було ареною активногонац.-культ. руху і реліг. боротьби,що виразно проявилось у діяль-ності правосл. братств, Острозь-кої академії, у відгомоні, який діс-тали тут Косинського повстання1591—1593, Наливайка повстання1594—1596, національна революція1648—1676, гайдамацький рух.Внаслідок Руїни землі Волині бу-ло спустошено, нас. масово пере-селялося на cх., міста занепали.Після 2-го поділу Польщі (1793) івключення Волині до складуРосійської імперії В.в. було лік-відовано, а його тер. 1793 увійшладо Ізяславського намісництва (від1795 Волинське намісництво);

2) адм.-тер. одиниця у складіПольщі, утворена після окупаціїнею (формально 1921, фактично зтрав. 1919) зх. повітів Волин. губ.Центр В.в. перебував у м. Луцьк.Уряд Ю.Пілсудського і близькі донього місц. «федералісти» намага-лися перетворити його у своєрід-ну «колиску польсько-українсько-го порозуміння», відокремлену від

сх.-галицьких провінцій «Сокаль-ським кордоном». Проте рево-люц.-визвол. рух і тут набував си-ли. Долю В.в. вирішив рад.-нім.альянс (див. Радянсько-німецькідоговори1939) і возз’єднання укра-їнських земель в єдиній державі;після ліквідації В.в. 1939 на ційтер. утворено Волин. і Ровенську(нині Рівненська) області.

Літ.: Баранович О. Залюднення Во-линського воєводства в першій поло-вині XVII ст. К., 1930; Крикун М. Ад-міністративно-територіальний устрійПравобережної України в ХV—XVIII ст.Кордони воєводств у світлі джерел. К.,1993.

Я.В. Верменич.

ВОЛИНСЬКЕ ЄПАРХІАЛЬНЕДАВНЬОСХОВИЩЕ. Заснованев м. Житомир за ініціативи ар-хієпископа Модеста (Стрільбиць-кого). Урочисте відкриття (15 трав.1893) було приурочене до 100-річ-чя приєднання більшої частиниВолині до складу Російської імперії.Велику роль у формуванні колек-цій давньосховища відіграв йогоперший зав., відомий історик Во-лині О.Фотинський. За його про-позицією 1894 при музеї за-сновано Волинське церковно-архе-ологічне товариство. Значну рольу поповненні музею відіграли йнаук. обстеження р-нів Волині,здійснені 1898—99 членами т-вапід кер-вом В.Антоновича, а та-кож включення до його фондів1911 зібрання Володимир-Волин.давньосховища. На поч. 20 ст. бу-ло зосереджено досить значні ко-лекції рукописів, стародруків,предметів реліг. вжитку, мемо-ріальних речей і автографів відо-мих істор. осіб, творів церк. жи-вопису та ін. Проіснувало до 1915.У роки Першої світової війни час-тина його колекцій була вивезенаі увійшла до складу Харків. музеюукр. мист-ва. На початку Великоївітчизняної війни Радянського Союзу1941—1945 під час евакуації багатоматеріалів давньосховища згоріло.Зараз вцілілі пам’ятки та колекціїзберігаються у Харків. істор. й Житомир. краєзнавчому музеях.

Літ.: Боцяновский В. Волынскоецерковно-археологическое древнехра-нилище. «Волынские епархиальные ве-домости», 1893, № 36, часть неофици-альная; Фотинский О., Бурчак-Абрамо-вич Н. Краткое описание памятниковдревности, поступивших в Волынскоеепархиальное древнехранилище с 1 ав-густа 1894 по 1 ноября 1898. Там само,1899, № 11, часть неофициальная,приложение; 100 років Волинськомуєпархіальному давньосховищу. В кн.:Тези наукової конференції до 100-річ-

чя Волинського єпархіального давньо-сховища. Житомир, 1993.

Е.М. Піскова.

ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО —держ. утворення у Волинській зем-лі, що склалося протягом 11 —1-ї пол. 12 ст. навколо м. Воло-димир (нині Володимир-Волинсь-кий). Після смерті Ярослава Муд-рого (1054) його старший (середживих) син Ізяслав Ярославич пра-гнув перетворити В.к., що форму-валося, у власний домен. Своїмродовим володінням вважали В.к.наступники Ізяслава: його синСвятополк Ізяславич і небіж Воло-димир Мономах. 1086—1100 В.к.володів Давид Ігоревич, однак буввигнаний з Володимира київ. кн.Святополком Ізяславичем, кот-рий посадив там свого сина Ярос-лава. 1119 Володимир Мономах,тодішній київ. князь, замінив ос-таннього в м. Володимир своїмсином Андрієм Добрим. У наступнідесятиліття Мономашичі (діти йонуки старшого сина ВолодимираМономаха — Мстислава Велико-го) розглядали В.к. як спадковеволодіння. 1154 В.к. розділилосьна Володимирське князівство іЛуцьке князівство. 1199 волин.кн. Роман Мстиславич об’єднавВ.к. з Галицьким князівством, ство-ривши Галицько-Волинське князів-ство. Після смерті його синаДанила Галицького (1264) брат ос-таннього Василько Романович кня-жив у Володимирі, ставши, такимчином, сувереном відновленогоВолодимир-Волинського князівства.

Літ.: Котляр Н.Ф. Формированиетерритории и возникновение городовГалицко-Волынской Руси ХI—XVIII ве-ков. К., 1985; Галицько-Волинськийлітопис. Дослідження. Текст. Комен-тар. К., 2002.

М.Ф. Котляр.

ВОЛИНСЬКЕ НАМІСНИЦТВО(до 1795 — Ізяславське намісниц-тво) — адм.-тер. одиниця у складіРосійської імперії, утворена після2-го поділу Польщі (1793) і вклю-чення Правобережної України доскладу Рос. імперії. Указом імп.Катерини ІІ від 4 трав. (23 квіт.)1793 утворено Ізяславське наміс-ництво із центром у м. Ізяслав, доякого увійшли тер. ліквідованихВолинського воєводства і пн. ч.Київського воєводства. У лип. 1795Ізяславське намісництво перейм.у Волин. із центром у м. Новог-рад-Волинський (тимчасово йогоадм. установи були розташов. уЖитомирі). В.н. складалося з

610ВОЛИНСЬКЕ

13 округів (повітів): Володимир-Волин., Домбровицького, Жито-мир., Ізяславського, Ковельсько-го, Лабунського, Луцького, Ново-град-Волин., Овруцького, Остро-зького, Ровенського, Радомишль-ського, Чуднівського. Царизмпроводив тут посилену політикурусифікації та уніфікації, намагаю-чись привести новоприєднані зе-млі до цілковитої відповідності зустроєм великорос. губ. «в усіх га-лузях життя». Намісник підпоряд-ковувався мінському, волин. і по-дільському ген.-губернаторові.

У ході впровадження на укр.землях імперських структур владиВ.н., відповідно до указу імп. Па-вла I від 23(12) груд. 1796, ліквідо-вано. Тер. Радомишльського пов.включено до Київської губернії, ре-шту повітів — до новоств. Во-линської губернії.

Літ.: Григорьев В.А. Реформа мест-ного управления при Екатерине II.СПб., 1910; ІМіС УРСР. Волинськаобласть. К., 1970.

Я.В. Верменич.

ВОЛИНСЬКЕ УКРАЇНСЬКЕОБ’ЄДНАННЯ (ВУО) — регіо-нальна проурядова партія у Во-линському воєводстві 1931—39.Організаційно оформлена на Ус-тановчому конгресі в Луцьку29 черв. 1931. Кількість чл. —бл. 5—6 тис. Партія пропагувалаідеї польс.-укр. співжиття, висту-пала за розвиток укр. к-ри іосвіти, соборність правосл. церк-ви у Польщі. Сприяла «волин-ській політиці» воєводи Г.Юзев-ського. Створювала культ.-освіт.т-ва.

Керівники ВУО — П.Певний,Сергій Тимошенко, СтепанСкрипник (див. Мстислав), О.Ко-валевський, М.Бура та ін. Друко-вані органи: «Українська нива»,«Волинське слово».

Р. Давидюк.

ВОЛИНСЬКЕ ЦЕРКОВНО-АР-ХЕОЛОГІЧНЕ ТОВАРИСТВО —регіональна громад.-наук. і про-світницько-краєзнавча орг-ція.Відкрите 2 січ. 1894 в Житомиріпри Волинському єпархіальному да-вньосховищі. Об’єднувало 15 по-чесних і 42 дійсних чл. (В.Анто-нович, М.Дашкевич, архієпископМодест (Стрільбицький), М.Три-пільський, О.Фотинський, М.Бар-ський, Я.Гадзинський та ін.).

Займалося складанням церк.-парафіяльних літописів та іс-тор.-етногр. описів парафій Во-лин. губ. За ред. О.Фотинського

видало два вип. «Волынского ис-торико-археологического сборни-ка» (1896, 1900). З виникненням1900 Т-ва дослідників Волиніпоступово втратило своє значен-ня, а 1915 припинило існування.

В.В. Пришляк.

ВОЛИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙУНІВЕРСИТЕТ ім. Лесі Україн-ки. Ств. 1993 у м. Луцьк. Спадко-ємець Луцького держ. учительсь-кого (1940) та Луцького держ. пед.ін-тів (1952). У складі ун-ту триін-ти — соціальних наук, здоро-в’я, фіз. к-ри, а також 15 ф-тів —мат., фізичний, хімічний, біоло-гічний, геогр., істор., україністи-ки, слов’ян. філології, романо-герм. філології, екон., юрид., пед.,міжнар. відносин, післядиплом-ної освіти, довузівської підготов-ки молоді. 60 каф-р готують фа-хівців із 33 спеціальностей. Ліце-нзійний обсяг денної, заочної,екстернатної, довузівської та піс-лядипломної форм навчання —3500 місць. Ун-т видає «Науковийвісник» та «Молодіжний науко-вий вісник», студентський ж.«Uni-Press» англ. та нім. мовами,газ. «Луцьк молодий».

І.Д. Олексеюк.

ВОЛИНСЬКИЙ КОРОТКИЙЛІТОПИС— умовна назва пам’я-тки, що входить до складу Суп-расльського літопису поч. 16 ст.,знайденого у Супрасльському мо-настирі (нині тер. Польщі, побли-зу м. Білосток). Власне В.к.л. охо-плював події від 1487 до 1500.Творцем його був, очевидно, свя-щеник кафедрального собору уВолодимирі (нині м. Володимир-Волинський), близький до володи-мирського єпископа Вассіана.Коло інтересів автора не виходитьза межі Волині та Поділля. Йогоувагу привернули переважно двасюжети: боротьба волинян протиординської агресії та події церк.історії, насамперед обрання київ.митрополитом Макарія (див.Макарій I) 1495 та його трагічназагибель. Особливо вирізняєтьсярозповідь про події 1496—97. Приописі автор використовував і своївраження, і свідчення ін. очевид-ців. До В.к.л. була приєднана нераніше 1515 «похвала» кн. К.Ост-розькому, великому гетьмановілитов., герою перемоги 1514 надмоск. військами під Оршею (нинімісто, Білорусь). Автор порівнюєкнязя з Антіохом, полководцемАлександра Македонського, вір-мен. царем Тіграном II Великим,

бібл. героями. Зберігається у Рос.держ. архіві давніх актів у Москві(ф. 181, оп. 1, № 21, 26).

Літ.: ПСРЛ, т. 35. М., 1980; Кова-льский Н.П., Мыцык Ю.А. Украинскиелетописи. «Вопросы истории», 1985,№ 10.

Ю.А. Мицик.

ВОЛИНСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙМУЗЕЙ— музейна установа. Ств.16 черв. 1929 у м. Луцьк. 1938 у4-х від. музею — природи, доіс-тор. минулого, мист-ва, етногра-фії — нараховувалося 9 тис. екс-понатів. У трав. 1940 на його базіств. обласний історико-краєзнав-чий музей.

В.к.м. має філіали — літ.-ме-моріальний музей Лесі Українки вс. Колодяжне Ковельського р-ну,картинну галерею у м. Луцьк, іс-тор. музей в с. Кортеліси Ратнів-ського р-ну, музей партизан. сла-ви в урочищі Лопатень (за 17 кмвід с. Грем’яче Ківерцівськогор-ну).

Фондові колекції нараховуютьпонад 200 тис. одиниць, у т. ч.:Качинський скарб поч. 5 ст. н. е.,Городищенський давньорус. скарб9—13 ст.; археол., нумізматичнута етногр. колекції; рукописи йособисті речі Лесі Українки, Оле-ни Пчілки, А.Лазарчука, Г.Ос-тапенка, М.Малиновської, В.Ли-пинського, Н.Хасевича, Д.Скоро-падського, архієпископа УАПЦПолікарпа (Сікорського), А.Дуб-лянського та ін.; рідкісний гер-барій рослин С.Мацька (30-ті рр.20 ст.); колекцію стародруків тарукописних книг 16—18 ст., зібр.зх.-європ. живопису (Х.Рібера,Н.Пуссен, А.Маньяско та ін.), віт-чизн. давнього та сучасного жи-вопису, графіки і скульптури, во-лин. шк. іконопису та різьби по де-реву 16—18 ст. тощо. Експозиціямає розділи: природи, давньої тановітньої історії. Б-ка нараховуєпонад 20 тис. томів.

611ВОЛИНСЬКИЙ

Волинський державнийуніверситет

ім. Лесі Українки.Головний корпус.

Літ.: Волинський краєзнавчий му-зей: Путівник. Львів, 1988; Волинсь-кий музей. Історія і сучасність: Нау-ковий збірник, вип. 1—2. Луцьк,1997—99.

А.М. Силюк.

ВОЛИНСЬКИЙ ПОЛК— військ.й адм.-тер. одиниця на Волині. Зджерел відомо лише про початко-ву стадію організації полку. На-прикінці гетьманства Б.Хмель-ницького укр. козац. полки зайня-ли частину Волині. За часів геть-манства I.Виговського козац. зало-ги обороняли міста: Степань, Го-ща, Межиріч (нині село Острозь-кого р-ну Рівнен. обл.), Корець,Острог, Полонне, Заслав (нинісмт Ізяслав), Старокостянтинів.Точних даних про поділ полку насотні та даних про прізвища йогополковників у джерелах не вияв-лено.

Літ.: Крип’якевич I.П. Адміністра-тивний поділ України 1648—1654 рр.«Історичні джерела та їх використан-ня», 1966, вип. 2.

В.В. Панашенко.

ВОЛИНЦІВСЬКА КУЛЬТУРА.Поширена в 7—8 ст. в Лісостепута пд. р-нах Полісся Дніпровсь-кого Лівобережжя до Київ. По-дніпров’я на зх. та в суміжних об-ластях Росії. Розкопки поселенняі могильника біля с. ВолинцевеПутивльського р-ну Сум. обл.1948—49 дали змогу Д.Березовцювиділити к-ру — В.к., що сформу-валась внаслідок просування наЛівобережжя нащадків носіїв пра-зької культури, котрі асимілювалинас. пеньківської культури та коло-чинської культури. В.к. стала од-ним із компонентів формуванняроменської культури. Носіями В.к.були пн.-сх. ранньослов’ян. угру-повання (ймовірно, сіверяни).

Найвизначнішими пам’ятка-ми В.к. є поселення і могильникбіля смт Сосниця, Битицьке горо-дище, поселення Ходосівка. Па-м’ятки В.к. (неукріплені поселен-ня та безкурганні могильники)розташов. на знижених ділянкахтерас та горбах серед річкових до-лин. Гол. тип жител — квадратна(або прямокутна) напівземлянкакаркасно-стовпової чи зрубноїконструкції з піччю в одному зкутів. Поховальний обряд — тру-поспалення на стороні з подаль-шим захороненням решток кре-мації в урнах разом з особистимиречами. Основу керамічного ком-плексу складають ліпні горщики зчітко профільованою верхньоючастиною. Специфікою В.к. є го-

нчарні горщики з високими вер-тикальними вінцями, орнаменто-вані лініями. Вироби з заліза пре-дставлені с.-г. і ремісничими зна-ряддями праці, різноманітноюзброєю та побутовими речами. Зкольорових металів — прикраси,найповніший комплект яких по-ходить з Харівського, Фативізь-кого та Битицького скарбів.

Літ.: Березовець Д.Т. Дослідженняна території Путивльського районуСумської області. «Археологічні па-м’ятки УРСР», 1952, т. 3; Сухобо-ков О.В. Дніпровське лісостеповеЛівобережжя у VIII—XIII ст. К., 1992.

Н.С. Абашина.

ВОЛИНЬ — істор. регіон на пн.зх. України. За сучасним адм. по-ділом — це тер. Волин., Рівнен.,зх. ч. Житомир. обл., пн. ч. Тер-ноп. і Хмельн. областей, міжр. Зх. Буг і верхньою течією р. Те-терів (прит. Дніпра). У ранньомусередньовіччі охоплювала такожтерени Холмщини і Підляшшя.В 7— 9 ст. заселена дулібами, бу-жанами, волинянами. Наприкінці10 ст. адм. центром В. у складі Ки-ївської Русі був Володимир (ниніВолодимир-Волинський). У 12 ст.входила до складу Волинськогокнязівства, 1199—1340 (з перер-вами) до Галицько-Волинськогокнязівства (у складі останньогозберігалися в окремі періодиудільні князівства). З 1323 Сх. Во-линь, а з 1340 більшість земель В.належала до володінь князів ли-тов. походження, з 1349 — Любар-та Гедиміновича. Після йогосмерті 1384 волин. князі стаютьвасалами вел. князів литов. Боро-тьба Польщі з Литвою за В. завер-шилась її розподілом 1393: більшучастину було закріплено за Вели-ким князівством Литовським, Хо-лмську землю приєднано до Коро-ни Польської. 1442—52 правителемВ. був кн. Свидригайло Ольгердович.1569 перейшла до польс. ч. РечіПосполитої як Волинське воєводс-тво з центром у Луцьку. Після2-го (1793) і 3-го (1795) поділівПольщі (див. Поділи Польщі 1772,1793, 1795) входила до Рос. імперії,де 1797 утворено Волинську губер-нію, центром якої став Новоград-Волинський, з 1804 — Житомир.

1918—20 терени В. — це ареназбройної боротьби Армії УНР зпольс. й більшовицькими війсь-ками (див. Війна РСФРР і УНР1918—1919; Українсько-польськавійна 1918—1919; Польсько-радян-ська війна 1920). 1921 за Ризькиммирним договором між РСФРР і

УСРР та Польщею 1921 Зх. В. пе-редана Польщі; на її тер. булоутворене Волин. воєводство, а Сх.В. залишилася в УСРР. Післязміни кордонів 1939 В. — у складіУРСР (див. Возз’єднання україн-ських земель в єдиній державі), угруд. утворено Волинську і Ро-венську (з 1991 — Рівнен.) обл.,м. Кременець і його околиці пере-дано до Терноп. обл. У структуріУкраїнської повстанської армії В.входила до тер. дій групи УПА—Північ. Довоєн. адм. межі віднов-лено після визволення В. 1944з-під гітлерівської окупації.

Нині термін «В.» вживається удвох значеннях: вузькому — як Во-лин. обл. і широкому — як «великаВолинь», «історична Волинь».

Літ.: Андрияшев А. Очерк историиВолынской земли до конца ХIV в. К.,1887; Пашуто В.Т. Очерки по историиГалицко-Волынской Руси. М., 1950;Цинкаловський О. Стара Волинь і Во-линське Полісся, т. 1—2. Вінніпег,1984; Крикун М. Адміністративно-те-риторіальний устрій ПравобережноїУкраїни в XV—XVIII ст.: Кордонивоєводств у світлі джерел. К., 1993; Ко-тляр М.Ф. Галицько-Волинська Русь.К., 1998; Крип’якевич I. Галицько-Во-линське князівство. К., 1999.

Я.Д. Ісаєвич.

«ВОЛЫНЬ» — щоденна газ., ви-ходила 1882—1918 в Житомирі.Вважалася політ., літ. і громад.виданням. Насправді газета невисвітлювала цих питань, а буларекламно-інформаційним вид., роз-рахованим на дрібного провінцій-ного обивателя.

О.В. Лисенко.

ВОЛИНЯК Петро (справжнєпрізв. — Чечет; 28.09.1907—29.12.1969) — журналіст, письменник,історик, редактор, видавець, пе-дагог. Н. в с. Гульськ (нині селоНовоград-Волинського р-ну Жи-томир. обл.). 1927 у Житомирі за-кінчив землевпорядну шк. Навч.на філол. ф-ті ун-ту в Ташкенті(Узбекистан). Продовжив нав-чання в Укр. ін-ті лінгвістичноїосвіти. 1932 добровільно поїхав наКубань викладати в шк. укр. мову іліт. 1933, коли розпочалися ареш-ти, вернувся до Києва. Влітку то-го ж року був заарештований і ви-сланий на три роки до табору набуд-во Біломорсько-Балтійськогоканалу. Після повернення працю-вав учителем, землеробом. Писа-ти почав у 1930-х рр., публікував-ся в журналах «Життя і револю-ція», «Молодий більшовик», «Чер-воний шлях».

612ВОЛИНСЬКИЙ

П. Волиняк.

З 1945 на еміграції в Австрії.Відкрив своє вид-во, де видававщоденну газ. «Останні новини»,тижневик «Нові дні», літ.-мис-тецький ж. «Літаври». Написав іопублікував істор. нарис про вті-лення українізації політики в укр.станицях Кубані. 1948 переїхав доКанади. Спочатку працював угаз. «Гомін України», а з лют. 1950видавав журнал-місячник «Новідні», незмінним видавцем, редак-тором і автором якого був досмерті. Опублікував бл. 100 ста-тей, репортажів, оповідань. Вик-ладав в укр. школах. Автор 5 під-ручників для укр. шкіл (усі виданів Канаді). Брав активну участь ужитті укр. громади. Після смертібуло видано окремою збіркою йо-го статті й оповідання «Пого-воримо відверто» (Торонто, 1975).

П. у м. Торонто (Канада).Літ.: Сварич В. Велике серце Петра

Волиняка. В кн.: Волиняк П. Погово-римо відверто: Вибрані статті і опо-відання. Торонто, 1975; Марунчак М.Біографічний довідник до історії укра-їнців Канади. Вінніпег, 1986; Даль-ний М. Слово на вечорі 25-ліття з днясмерті Петра Волиняка і 45-ліття «Но-вих днів». «Нові дні», 1995, трав.—черв.; Антонюк Н. Волиняк Петро. Вкн.: Українська журналістика в іменах,вип. 3. Львів, 1996.

О.О. Ковальчук.

ВОЛИНЯНИ, племінне об’єд-нання — об’єднання східносло-в’ян. племен в межиріччі Зх. Бугу,Прип’яті з прит. Горинь (бас.Дніпра). Згадуються у «Повістівременних літ». За арабським се-редньовічним географом та істо-риком ал-Масуді (10 ст.), в давни-ну племінному об-ню «Валінан»на чолі з царем Маджаком підко-рялася більшість слов’ян. Цент-ром земель, на яких первісномешкали В., було м. Волинь. Ба-варський географ (2-га пол. 9 ст.)налічував тут 70 міст. В ході роз-селення В. їхня назва стала відомав Помор’ї та Чехії. В 2-й пол.10 ст. об-ня було включене доскладу Давньорус. д-ви (див.Київська Русь).

А.Г. Плахонін.

ВОЛКЕНШТЕЙН (Олександро-ва) Людмила Олександрівна(30.09.1857—19.01.1906) — учас-ниця руху народників в Рос. імпе-рії наприкінці 19 — поч. 20 ст. Н.в м. Київ. Після закінчення 1875Київ. г-зії навчалася на жін. мед.курсах у Санкт-Петербурзі. Нашлях революц. боротьби стала1878 під впливом свого чоло-віка — революціонера О.Волкен-

штейна і вчинку В.Засулич — за-маху останньої на петерб. градо-начальника Ф.Трепова. В. вважа-ла тероризм найефективнішоюформою революц. боротьби.9 лют. 1879 брала участь у терори-стичному акті народовольців про-ти харків. ген.-губернатора кн.Д.Кропоткіна. Після цього еміг-рувала за кордон. У серп. 1883 по-вернулася у Київ, звідки переїха-ла до С.-Петербурга, де її заареш-тувала поліція. В. судили у справіВиконавчого к-ту військ. орг-ції«Народна воля», хоча вона до неїне належала. Засуджена до смерт-ної кари, яку замінено на 15 роківкаторги. Ув’язнення відбувала вШліссельбурзькій фортеці (1884—96). 1897 вислана на поселення нао-в Сахалін, звідки 1901 переїхалау Владивосток (нині РФ), де про-довжувала революц. боротьбу. За-гинула у м. Владивосток під часрозгону поліцією демонстраціїпротесту проти арешту револю-ціонера Ланківського.

Літ.: Крамова В. М. Счастливая ка-торжанка. М., 1990.

В.М. Волковинський.

ВОЛКОВ Дмитро Васильович(03.07.1925—05.01.1996) — фізик-теоретик. Акад. АН УРСР (1988,від 1994 НАН України). Н. у Ле-нінграді (нині Санкт-Петербург).Закінчив Харків. ун-т (1952).Від 1956 працював у Харків.фіз.-тех. ін-ті (з 1967 — кер. лабо-раторії).

Наук. праці в галузі теорії еле-ментарних частинок. Побудувавтеорії суперсиметрії та супергра-вітації (1972—77). Перший сфор-мулював поняття суперпросторуй розробив теорію голдстоунівсь-ких частинок і калібровочнихферміонів (1974). Засл. діяч н. і т.УРСР (1982).

П. у м. Харків.Тв.: Голдстоуновские поля со спи-

ном [у співавт.]. «Теоретическая и ма-тематическая физика», 1974, т. 18.

Ю.О. Храмов.

ВОЛКОНСЬКА Марія Миколаїв-на (06.01.1806 (25.12.1805), за ін.даними, 13(01).04.1806 або 1807—22(10).08. 1863) — княгиня, доб-рочинниця. Дочка ген. М.Ра-євського та його дружини Софії (удівоцтві Константинової), пле-мінниця В.Давидова, правнучкаМ.Ломоносова. 23(11) січ. 1825 по-вінчалась у Києві з кн. С.Волкон-ським. Узимку 1826/27 з Україничерез Санкт-Петербург і Москвувирушила за засланим на каторгу

чоловіком до Сибіру, залишившиу родичів сина Миколу (1826—28).

Морально та матеріально до-помагала засланцям (1829—37 на-дала декабристській артілі великікошти — понад 15 тис. крб.), велакореспонденцію за тих, кому лис-тування було заборонене. Поко-хала О.Поджіо, та залишалась узаконному шлюбі.

У Читі (нині РФ) народиладочку Софію, яка прожила лише10 днів (1829 чи 1830), у Петров-ському заводі (нині м. Пет-ровськ-Забайкальський Читинсь-кої обл., РФ) — сина Михайла(1832—1909) та дочку Олену (1835—1916). Від 1837 перебувала в УрікуІркутської губ. (нині — Іркутськоїобл., РФ), від 1845 — в Іркутську,од 1855 — в Москві, куди наступ-ного року приїхав амністованийС.Волконський. 1858—61 подруж-жя лікувалося за кордоном. Від1861 В. — постійно в Україні.Мешкала у маєтку зятя — Мико-ли Кочубея в с. Вороньки Козе-лецького пов. Черніг. губ. (нинісело Бобровицького р-ну Черніг.обл.), де, зокрема, заснувала ама-торський театр.

Написала спогади франц. мо-вою, вперше надруковані посмер-тно (в оригіналі та рос. пер.) 1904у С.-Петербурзі. У них подалаавтобіографічні та ін. істор. відо-мості, оповіла подробиці з життядекабристів, їхніх близьких і ото-чення.

П. у с. Вороньки. Там, обік їїмогили, було поховано С.Волкон-ського, а неподалік — О.Поджіо.

Тв.: Записки княгини Марии Ни-колаевны Волконской. СПб., 1914;Письма княгини Волконской из Си-бири. В кн.: Русские пропилеи, т. 1.М., 1915.

Літ.: Веневитинов М.А. Проводыкн. Волконской в 1826 г. «Русскаястарина», 1875, № 4; Щеголев П.Е.М.Волконская. Пг., 1922; Попова О.История жизни М.Н.Волконской.«Звенья», 1934, № 3—4; Сергеев М.Русская по сердцу, высокая по харак-теру. В кн.: Записки М.Н.Волконс-кой. М., 1977; Павлюченко Э.А. Вдобровольном изгнании. М., 1987;Чернігівщина: Енциклопедичнийдовідник. К., 1990.

П.Г. Усенко.

ВОЛКОНСЬКИЙ Сергій Григоро-вич (19.12.1788—10.12.1865) — де-кабрист, ген.-майор, князь. Н. вм. Очаків. Закінчив єзуїтськийпансіон у Санкт-Петербурзі. Уча-сник Війни 1812 та закордоннихпоходів рос. армії 1813—14. Ко-мандир 1-ї бригади 19-ї піх. д-зії

613ВОЛКОНСЬКИЙ

М.М. Волконськаз сином.

Д.В. Волков.

С.Г. Волконський.

Л.О. Волкенштейн.

2-ї армії. Від 1820 — чл. т-ва«Союзу благоденства», а з 1821 —Пд. т-ва (див. Декабристів рух).Разом з В.Давидовим очолювавКам’янську управу Пд. т-ва. Бравучасть у нарадах т-ва у Києві там-ку Кам’янка, 1825 вів перегово-ри з чл. Польс. таємного т-ва,встановив зв’язки з Пн. т-вом. Усіч. 1825 повінчався з М.Раєв-ською (див. М.Волконська). 17 січ.1826 В. заарештовано в м. Умань.Засуджено до смертної кари, якузамінено каторгою. Відбував її наНерчинських рудниках (нині тер.Читинської обл., РФ), від 1835 —на поселенні в Іркутській губ.1856 — амністований. 1858—61 —разом з дружиною за кордоном.1861 повернувся в Україну. Про-живав у маєтку зятя Миколи Ко-чубея в с. Вороньки Козелецькогопов. Черніг. губ. (нині село Боб-ровицького р-ну Черніг. обл.), дей помер. Автор «Записок», які єцінним джерелом для вивченнядекабристського руху в Україні.

Тв.: Записки. СПб., 1902.Літ.: Нечкина М.В. Движение дека-

бристов, т. 1—2. М., 1955; Волкон-ская М.Н. Записки. Чита, 1960.

О.Ф. Овсієнко.

ВОЛОБУЄВ (Артемов) МихайлоСимонович та його стаття «До про-блеми української економіки». В.(24(11).01.1903—20.06.1972) — еко-номіст. Н. в м. Миколаїв. Навч.у г-зії, екстерном закінчив екон.від. Харків. ін-ту професійноїосвіти. 1921—22 — заст. зав. Ми-колаїв., 1922 — Він. губернськоговід. нар. освіти. З 1923 працював уХаркові у Головполітосвіті, викла-дав у Харків. фармацевтичномутехнікумі, Ін-ті нар. освіти, фі-нансово-екон. технікумі. Проф.політ. економії Харків. механіко-машинобудівного ін-ту (1930—33 — зав. каф-ри цього ін-ту).

1928 у ж. «Більшовик України»було вміщено ст. В. «До проблемиукраїнської економіки». У статті,що мала дискусійний характер,окреслено фази розвитку коло-ніальної політики Російськоїімперії в Україні до жовтневих по-дій 1917 (див.Жовтнева революція1917) і спростовано версію проповну єдність дореволюц. укр. ірос. економік. На думку В., рос.імперська економіка — це комп-лекс нац. економік. Однак, під-креслював В., саме це ігнорувалий ігнорують і рос. економісти, імоск. керівні установи (в т. ч.Держплан СРСР), які взагалі ча-

сом уникають навіть самої назви«Україна», віддаючи перевагу на-звам «Південь», «Південний ра-йон», «Південь Європейської Ро-сії», «Південно-Російське госпо-дарство». В. обґрунтовував думкупро те, що Україна має власнішляхи розвитку, мусить готувати-ся до вступу у світ. госп-во. Наконкретних прикладах показувавнераціональність централізова-ного використання плановимиустановами СРСР природних іекон. ресурсів України. В. пропо-нував розглядати госп-во СРСРяк комплекс нац. економік, а ко-жну нац. економіку — як певнуцілісність. Саме такий підхід мігби забезпечити ефективність тараціональність використання об-межених природних ресурсів.В. вносив конкретні пропозиціїщодо розширення прав укр. екон.центрів, зберігаючи за Держпла-ном СРСР «загальнодирективніфункції», виступав проти вилу-чення госп. прибутків за межіУкраїни, пропонував переглянутиплани індустріалізації, відкинув-ши тенденцію розглядати «ро-сійську економіку як пануючу»,встановити всеукр. систему регу-лювання притоку робочої сили,стежачи за пропорційним розпо-ділом місць на укр. з-дах міжУкраїною та Росією, зберегти заУкраїною право реального конт-ролю за діяльністю союзних орга-нів. Хоча В. підкреслював, що на-писав статтю не для поглибленнярозходжень між Росією і Украї-ною, саме це йому було інкри-міновано, а його погляди — ква-ліфіковано як екон. платформу«націонал-ухильництва» і підданопублічному остракізмові. Проти В.виступили А.Річицький, Є.Гірчак,М.Скрипник та ін. Його примуси-ли до формального «каяття»:ж. «Більшовик України» 1928 на-друкував лист, в якому В. оголо-сив свою позицію помилковою, а1930 вмістив його «самокритич-ну» ст. «Проти економічної плат-форми націоналізму (До критикиволобуївщини)». Однак і в насту-пні роки тривали брутальні висту-пи на його адресу.

7 груд. 1933 В. був заарешто-ваний за звинуваченням в участі в«українській контрреволюційнійорганізації, що прагнула повален-ня Радянської влади збройнимшляхом». Рішенням суд. трійкипри Колегії ГПУ УСРР від 8 трав.1934 В. був засуджений до 5 роківвиправних таборів, але цей вирок

йому замінили засланням на та-кий само термін до Казахстану.Після звільнення мешкав у Крас-нодарському краї РФ. Під часвійни з нацистською Німеччиноювиконував спец. завдання рад.розвідки. 1948 переїхав до м. Рос-тов-на-Дону (РФ), де був зав.каф-ри у фінансово-екон. ін-ті.У серп. 1957 офіц. реабілітований,1961 переїхав до Донецька, де ви-кладав у торг. ін-ті.

В останні роки життя — навикладацькій роботі у Ростові-на-Дону, де й помер.

Тв.: До проблеми української еко-номіки. «Більшовик України», 1928,№ 2; Лист до редакції журналу «Біль-шовик України». Там само, 1928, № 21—22; Проти економічної платформи на-ціоналізму (До критики волобуївщи-ни). Там само, 1930, № 5—6, 7.

Літ.: Шаповал Ю.I. «Я помилявся,взявши на себе провину…» До 90-річчяМ.С.Волобуєва-Артемова. «З архівівВУЧК—ГПУ—НКВД—КГБ», 1994, № 1;Його ж. Людина і система. Штрихи допортрета тоталітарної доби в Україні.К., 1994.

Ю.I. Шаповал.

ВОЛОВЕ — назва до 1953 смтМіжгір’я.

ВОЛОВЕЦЬ — с-ще міськ. типуЗакарп. обл., райцентр. Розташов.на р. Віча (прит. Латориці, бас.Дунаю). Залізнична ст.

Вперше згадується в докумен-тах 15 ст. З 1625 — у володінніОлекси Шимонова, з 1645 — вла-сність кн. Ракоці Дєрдя I. Імперсь-кою грамотою 1628 В. передано уволодіння графові Шенборну. Відкін. 17 ст. входив до складу Авст-рії (з 1867 — Австро-Угорщина).

Буд-во залізниці у 2-й пол.19 ст. сприяло розвитку с-ща. Напоч. 20 ст. тут відкрито лісопиль-ний з-д.

Під час Першої світової вій-ни — тер. воєн. дій. Згідно Сен-Жерменського мирного договору 1919у складі Закарпатської Україниприєднано до Чехословаччини. 1939окупований гортиською Угорщи-ною. За часів гітлерівської окупа-ції на тер. В. діяв партизан. загінВ.Русина. В жовт. 1944 с-щезвільнили рад. воїни 95-го стрі-лец. корпусу. 29 трав. 1945 у скла-ді Закарпаття В. приєднано доУРСР (див. Возз’єднання україн-ських земель в єдиній державі).1946—53 — центр Воловецькоїокруги, 1953—62 та з 1966 — рай-центр. С-ще міськ. типу від 1957.

614ВОЛОБУЄВ

М.С. Волобуєв.

Р-н відомий мінеральнимиджерелами, а також як туристич-ний центр. Пам’ятки історії —могили загиблих під час I і II світ.воєн.

Літ.: ІМіС УРСР. Закарпатськаобласть. К., 1969; Памятники историии культуры Украинской ССР: Ката-лог-справочник. К., 1987.

Г.А. Вербиленко.

ВОЛОДАР РОСТИСЛАВИЧ(Володимир; р.н. невід. —19.03.1124) — князь перемишль-ський (1092—1124), 2-й син Рос-тислава Володимировича, князятмутороканського, і, здогадно,дочки угор. короля Бели I Ланки.Князь-ізгой. Ймовірно, був одру-жений з поморською княжною(ім’я невідоме). Після смерті ба-тька (3 лют. 1067) в Тмутороканібув вигнаний звідти разом з бра-тами Рюриком Ростиславичем іВасильком Ростиславичем. 1081разом з ін. князем-ізгоєм — Дави-дом Ігоревичем — захопив Тмуто-рокань, однак 1083 їх вигнав звід-ти Олег Святославич, який повер-нувся з візант. заслання. Післясмерті 1092 старшого брата, Рю-рика, В.Р. зайняв його престол уПеремишлі. 1098 Давид Ігоревичспробував відібрати Теребовльськекнязівство у брата В.Р. Василька,котрого полонив і осліпив. В.Р.рішуче виступив проти цього ізмусив Давида відпустити Васи-лька. Ростиславичі обложили Да-вида у Володимирі (нині Володи-мир-Волинський), і той видав їмбояр, котрі начебто підбили йогоосліпити Василька. В.Р. прагнувбути якомога автономнішим що-до Києва. 1099 В.Р. з Василькомрозбили на Рожному Полі в Гали-цькій землі поблизу ЗвенигородаГалицького київ. кн. СвятополкаІзяславича, котрий зазіхав на їхніземлі. Того ж року вони перемог-ли угрів, напущених на них Свя-тополком. На Витичівському з’їзді1100 князі постановили забрати уВасилька Теребовль (нині м. Те-ребовля), та Ростиславичі не під-корилися такому рішенню.

В.Р. провадив активну зовн.політику, часто ходив на Польщу.1122 він потрапив у полон до по-ляків, з якого його викупив Васи-лько. Осібність та незалежністьполітики Ростиславичів на Русіспиралася на військ. потугу Пере-мишльського князівства і Теребо-вльського князівства. Так, 1117В.Р. з Васильком підтримав Воло-димира Мономаха у боротьбі зЯрополком Святополчичем. Од-

нак 1123 вони стали на бік Яро-полка і обложили разом з ним уВолодимирі Андрія (див. АндрійДобрий), сина Мономаха, змусив-ши останнього, попри завершен-ня справи миром, рахуватися зінтересами Ростиславичів.

М.Ф. Котляр.

ВОЛОДАРКА — с-ще міськ. типуКиїв. обл., райцентр. Розташов.на р. Рось (прит. Дніпра), за 40 кмвід залізничної ст. Біла Церква.

Перша літописна згадка прос-ще Володарев належить до1150, коли під час міжусобної бо-ротьби за великокнязівський пре-стол у Києві на допомогу ЮріюДолгорукому прийшов галицькийкн. Володимирко Володаревич. Уро-дженець В. гайдамацький вата-жок Мартин Тесля 1750 організу-вав загін проти польс. шляхти.З 1793 В. — у складі Російської ім-перії.

Райцентр 1923—62 та з 1966.С-ще міськ. типу від 1960. За 12 кмвід В. у с. Пархомівка знаходитьсяПокровська церква, в якій 1903—06 виконано мозаїчні панно закартинами рос. живописця, манд-рівника і громад. діяча М.Реріха.

Літ.: Похилевич Л. Сказания о на-селенных местностях Киевской губер-нии. К., 1864; ІМіС УРСР. Київськаобласть. К., 1971.

Л.В. Шевченко.

ВОЛОДАРСЬК-ВОЛИНСЬКИЙ(до 1607 — Олександропіль, до1912 — Горошки, 1912—23 — Ку-тузове, до 1933 — Володарськ) —с-ще міськ. типу Житомир. обл.,райцентр. Розташов. на р. Ірша(прит. Тетерева, бас. Дніпра), за22 км від залізничної ст. Нова Бо-рова. Нас. 8,8 тис. осіб (1999).

На тер. сучасного В.-В. знай-дено поховання доби міді (див.Мідний вік) та археол. залишкидоби бронзи (див. Бронзовий вік).Перша згадка в письмових джере-лах — під 1545, тоді с-ще фігуру-вало під назвою Олександропіль(названо на честь одного з йоговласників — кн. ОлександраПронського). 1607 переходить підвладу магнатського роду Сапіг,які переносять у с-ще свою рези-денцію з Грежан і перейменову-ють його в Хорошки (згодом Го-рошки). Пізніше власником с-щастав Ю.Немирич. Після 1617 Го-рошки згадуються як м-ко. По-ступово стає значним торг. цент-ром Житомир. повіту.

Після 2-го поділу Польщі1793 (див. Поділи Польщі 1772,

1793, 1795) перейшло під владуРосійської імперії й набуло статусуадм. центру волості. ВласникомГорошків став М.Кутузов.

1803 запрацював залізоливар-ний з-д, на якому вироблялисягармати та ядра. В 1860-х рр. біляГорошок були знайдені покладикварцу та лабрадориту, однак їхрозробка так і не почалася. На-прикінці 19 ст. у м-ку працювалисуконна ф-ка, паровий млин,смоляний, пивоварний та чавуно-ливарний з-ди. До 1913 з’явилисятри шкіряних і цегельний з-ди,з-д по ремонту с.-г. машин та зна-рядь, слюсарня.

Під час святкування 100-річчяВійни 1812 року Горошки були пе-рейменовані в Кутузове, 1913 уКутузовську перейменована Го-рошківська волость.

Під час Першої світової війнита громадянської війни в Україні1917—1921 Кутузове зазнало зна-чних спустошень.

1923 с-ще перейменоване вВолодарськ (на честь діяча ВКП(б)В.Володарського), від 1923 — рай-центр Коростенської округи. Від1933 — сучасна назва. У 1920-х рр.в с-щі працювали шкіряний з-д,суконна ф-ка, пивоварний з-д,два парових та один водяниймлини. Наприкінці 1930-х рр.почали розроблятися поклади то-пазу та п’єзокварцу.

В роки Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945 з серп. 1941 по груд. 1943окуповане гітлерівськими війсь-ками.

Літ.: ІМіС УРСР. Житомирськаобласть. К., 1973.

В.В. Головко.

ВОЛОДИМИР — назва до 1795м. Володимир-Волинський.

ВОЛОДИМИР (в миру — ВасильОмелянович Романюк; 09.12.1925—14.07.1995) — правосл. цер-ков. діяч, богослов, патріарх Київ.і всієї Русі-України Українськоїправославної церкви Київського па-тріархату (з 1993).

Н. в с. Химчин (нині село Ко-сівського р-ну Івано-Франк. обл.)в сел. родині. У молоді роки бравучасть у боротьбі за незалежнуукр. д-ву. Засуджений 28 верес.1944 і з 17—18 черв. 1946 до серп.1953 перебував на Колимі, зокре-ма, в копальні Холодній Магадан-ської обл., РФ. 1959 закінчив Ви-щі богословські курси у Станісла-ві (нині м. Івано-Франківськ) і

615ВОЛОДИМИР

Володимир(В.О. Романюк).

був висвячений у сан диякона,згодом — Моск. духовну семіна-рію. 1964 висвячений на свяще-ника. До 1972 ніс пастирське слу-жіння в парафіях Івано-Франк. таКоломийської єпархій РПЦ. Зіб-рав колекцію творів нар. мист-ваГуцульщини. Закликав віруючихзберігати нар. церк. традиції,приятелював з культ. й громад.діячами-шістдесятниками.

За активну діяльність щодозахисту прав людини 20 січ. 1972заарештований, засуджений до7 років позбавлення волі й 3 роківзаслання. Перебував у Мордовіїта Якутії (нині Республіка Саха(Якутія), обидві РФ), де 1976 пер-ший з-поміж укр. кліриків тодіш-нього СРСР задекларував своюприналежність до Української ав-токефальної православної церкви.1979 став чл. Української Гельсінк-ської спілки. 1984 за сумлінну йчесну службу Божій церкві вУкраїні єпископ Укр. правосл.церкви в Америці (Константино-польський патріархат) Андрій на-городив його вищою священичоювідзнакою — митрою. У черв.1987 на запрошення предстоятеляУкр. правосл. церкви в Канадімитрополита Василія виїхав закордон для читання лекцій. З роз-падом СРСР вернувся в Україну,де увійшов до УАПЦ. 28 квіт. 1990прийняв чернечий постриг і воз-ведений у сан архімандрита зім’ям Володимир, наступного дняйого висвячено у сан єпископа.Від 29 листоп. 1990 — архієпис-коп. Один з ідеологів незалежноїУкр. правосл. церкви з центром уКиєві, піднесеної до статусу пат-ріархату — один із фундаторівУПЦ КП (заснованої у черв.1992). Після смерті патріархаМстислава обраний 14 черв. 1993місцеблюстителем патріаршогопрестолу з возведенням у сан мит-рополита. На Всеукр. правосл. со-борі 21 жовт. 1993 обраний патріар-хом (інтронізований 24 жовт. у Со-фійському соборі). Регулярно ви-ступав з проповідями та статтямина богословські, патріотичні й дер-жавницькі теми.

П. у Києві. Похований білябрами Софійського собору.

Тв.: A voіce іn the wіlderness: Le-tters, Appeals, Essays. Wheaton, 1980.

Літ.: Білокінь С. Заповіт Патріарха.«Народна газета», 1995, верес., № 35(216); Черпак В. Життєвий шлях Свя-тішого Патріярха Володимира. «Відо-мості митрополії УАПЦ у діяспорі»,1996, лип., ч. 3 (287).

С.I. Білокінь.

ВОЛОДИМИР (в миру — ВікторМаркіянович Сабодан; н. 23.11.1935) — митрополит Київ. і всієїУкраїни УПЦ (МП) від 27 трав.1992. Н. в с.Марківці (нині селоЛетичівського р-ну Хмельн. обл.)в сел. сім’ї. Закінчив Одес. духов-ну семінарію (1958), Ленінгр. ду-ховну акад. (1962), аспірантурупри Моск. духовній акад. (1965).15 черв. 1962 висвячений на свя-щеника, 26 серп. 1962 прийнявчернецтво. Від 1962 — викл., ст.пом. інспектора, з 1965 — ректорОдес. духовної семінарії. 9 лип.1966 — архієрейська хіротонія,єпископ Звенигородський, віка-рій Моск. єпархії. 1966—68 —заст. нач. Рос. духовної місії вЄрусалимі, представник РПЦ уВсесвітній раді церков (м. Же-нева, Швейцарія). Від 1968 —єпископ Переяслав-Хмельниць-кий, вікарний єпископ митропо-лита Київ. і Галицького патріар-шого екзарха України Філарета(м. Київ). Од 1969 — єпископ Че-рніг. і Ніжин., одночасно кер.Сум. єпархії. 1970—73 — відп. ред.«Православного вісника». 1973—82 — архієпископ Дмитровський;вікарій Моск. єпархії; ректор, з1978 — проф. Моск. духовної се-мінарії і Моск. духовної акад. Ма-гістр богослов’я (1979). 1982 при-значений на Ростовську і Новоче-ркаську каф-ру з піднесенням усан митрополита. 1986—87 — ми-трополит Ростовський і Новочер-каський, патріарший екзарх Зх. Єв-ропи. 1987—92 — керуючий спра-вами Моск. патріархії. 27 трав.1992 архієрейським собором УПЦобраний митрополитом Київ. івсія України, предстоятелем УПЦ(МП). Постійний чл. Священно-го синоду РПЦ. Нагородженийорденами Дружби народів (1988),кн. Ярослава Мудрого 5-го ст.(1999), кн. Ярослава Мудрого 3-гост. (2002) та іншими.

О.Є. Лисенко.

ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬКОВИЧ(1249 або 1250—10.12.1288) —князь володимиро-волинський.Єдиний син Василька Романовичаі дочки краківського кн. ЛєшекаБілого Олени. Був одружений здонькою брянського кн. РоманаСтарого Оленою (бл. 1263). Ставкняжити у Володимирі (нині Во-лодимир-Волинський) після смертібатька 1269. В.В. володів невели-кою пн.-зх. ч. Волині. Його життяй діяння добре відомі з літопису,що зберігся у складі Галицько-Во-

линського літопису. В.В. розбуду-вав і зміцнив економічно і по-літично своє Володимирське кня-зівство. Був освіченою людиною,власноруч переписував книжки.Літописець називає його «книж-ником і філософом», якого ще небуло серед князів. Проводив зага-лом мирну зовн. політику, хоча неуникав війни, коли справу не мо-жна було владнати миром. При-боркував агресивні племена ятвя-гів. Брав активну участь у політ.житті Польщі, перебував у союз-них відносинах з мазовецьким кн.Конрадом II, допоміг тому втри-матися на престолі в боротьбі змолодшим братом Болеславом.Конрад II визнав себе васаломВ.В.

П. від раку нижньої щелепи ігортані. Перебіг хвороби доклад-но описано в літописі Володими-ра Васильковича.

М.Ф. Котляр.

ВОЛОДИМИР ІГОРЕВИЧ, Воло-димир-Петро Ігоревич (08.10.1170 —верес. 1211, за ін. даними, 1212) —князь путивльський і галицький;старший син кн. Ігоря Святосла-вича. З малих років брав участь упоходах на половців (1183 і 1185).1185 потрапив разом з Ігорем дополовецького полону, де одружи-вся з дочкою хана Кончака. Пове-рнувся з дружиною на Русь 1188.Княжив у м. Путивль. 1206 разоміз київ. кн. Рюриком Ростислави-чем та черніг. князями взяв участьу поході на Галич (давній), що неприніс успіху. Натомість галицькібояри запросили В.І. з братамикняжити в їхній землі. В 2-й пол.1206 В.І. сів у Галичі, а в серп.1206 допоміг Всеволоду Святосла-вичу Чермному черніг. сісти в Ки-єві. Через незгоди з братами В.І.залишив Галич і вернувся до Пу-тивля. Бл. 1210 знову подався доГалича і сів на престол. Щоб по-збавитися боярської опіки, почавмасові страти бояр. Останні втек-ли до Угорщини і привели угор.військо. Брати Ігоревичі булисхоплені й прилюдно повішені вГаличі. З Галицько-Волинськоголітопису не ясно, чи й В.І. зазнавтакої долі (літопис сповіщає прострату його братів Романа, Свято-слава і Ростислава) — розповіда-ється лише про втечу В.І. з Галичау верес. 1211. Більше про нього незгадується.

М.Ф. Котляр.

ВОЛОДИМИР МОНОМАХ, Во-лодимир-Василій Всеволодич Мо-

616ВОЛОДИМИР

Володимир(В.М. Сабодан).

номах (1053—19.05.1125) — князьчерніг., переяслав. і київ. СинВсеволода Ярославича і дочкивізант. імп. Константина IX Мо-номаха Марії (її походження досізалишається спірним). Шлюб Все-волода з візант. принцесою скріпиврус.-візант. угоду поч. 1050-х рр.,що поклала край війні 1043 міждвома д-вами. Перший раз В.М.був одружений бл. 1070 з Гідою,дочкою останнього англо-саксон-ського короля Гарольда II, другадружина (п. 7 трав. 1107) невідома,третя (після 1107) — дочка полове-цького хана Аєпи. ДитинствоВ.М. провів у м. Переяслав-Русь-кий (нині Переяслав-Хмельниць-кий), де з 1054 княжив його бать-ко згідно із заповітом ЯрославаМудрого. У віці 12—13 років роз-почав військ. й політ. діяльність,допомагаючи батькові. Протягомжиття здійснив понад 80 походів.Після смерті старших братів Ізяс-лава Ярославича і Святослава Яро-славича Всеволод у жовт. 1078став київ. князем, перевів В.М. зПереяслава-Руського до Черніго-ва. Було утворено родинний ду-умвірат батька й сина: Всево-лод — Володимир, що правив наРусі протягом 15 років. В.М. відімені батька переміщував князів зодного міста до ін., приборкувавнепокірних пд.-рус. володарів,провадив заг.-рус. зовн. політику.Протягом тих 15 років він бл. старазів їздив з Чернігова до Києва,щоб радитись із батьком у політ.справах.

Після смерті 1093 ВсеволодаЯрославича В.М., всупереч спо-діванням правлячої верхівки, по-ступився київ. престолом кн. ту-рівському Святополку Ізяславичу,синові старшого Ярославича Ізяс-лава. Він вчинив так, мабуть, до-держуючись порядку заміщеннякняжих столів за родовим старій-шинством, коли перевага віддава-лася старшому в роді. А старшимсеред онуків Ярослава був Свято-полк. В.М. залишився княжити вЧернігові. 1094 він віддав Черніг.князівство братові в перших Оле-гу Святославичу, батько якого бувстаршим братом Всеволода, бать-ка В.М. Вчинив він так ще й підтиском половецької орди, якупривів до Чернігова Олег. В.М.поїхав княжити до батьківськогоПереяслава-Руського. Симпати-зуючи В.М., складач «Повісті вре-менних літ» пояснював відданняКиєва й Чернігова братам у пер-ших небажанням В.М. розпочи-нати усобиці на Русі.

З 1094 В.М. розпочинає бага-толітню боротьбу з половецькимиханами, які майже щорічно вди-ралися на пд. землі Русі. Най-більш страждало від них висунутев степ Переяслав. князівство.В.М. швидко досяг успіхів у війніз кочовиками, тому київ. кн. Свя-тополк 1094 запропонував йомуоб’єднати сили, а також разомправити на Русі. Так виник дуум-вірат Святополк — В.М., щоуправляв Давньорус. д-вою бл.20 років. Київ. монархія на чолі здуумвірами виявилася життєздат-ною і забезпечила політ. рівнова-гу й мир на Русі, добрі відносиниіз зх. сусідами, особливо післяпроведених В.М. і Святополкомпереможних походів до Половець-кої землі 1103, 1107, 1109 і 1111.Завдяки широкомасштабним за-ходам дуумвірів, половецькі ордибули відкинуті далеко від рубежівРусі, за Дон, а внаслідок походу1111 40-тис. половецька орда підпроводом хана Атрака, сина Ша-рукана, емігрувала до Грузії.

16 квіт. 1113 у Києві померСвятополк Ізяславич. Невдоволе-ні екон. політикою Святополка(потурання лихварям, спекуляціїсіллю його урядовцями), городя-ни піднялися на повстання. Місь-ке віче, що зібралося у Софійсько-му соборі, закликало В.М. на пре-стол. В.М. відмовився, можливо,тому, що були ще живі старші віднього в роду Ярославичів — ОлегСвятославич і Давид Святославич.Повстання не вщухало, загрожу-ючи князівській владі, тому В.М.нарешті прийняв друге запро-шення стати київ. князем. Йомувиповнилося тоді 60 років.

В.М. був мудрим і розважли-вим, політично далекогляднимгосударем. Відновив централізо-вану монархію на Русі. Подібнодо Володимира Святославича іЯрослава Мудрого, самовладноправив на Русі. 1117—18 В.М. ви-гнав з Волині Ярослава Святопол-чича і зосередив у своїх руках вла-ду над усіма рус. землями. Прово-див активну зовн. політику: 1116посадив на короткий час своїх по-садників у залежних від Візантіїдунайських містах, але потім від-новив дружні стосунки з Візан-тією; був у напружених відноси-нах з Малопольщею Болеслава IIIКривоустого й Угорщиною Ішт-вана II.

В.М. був видатним мислите-лем свого часу. Його перу нале-жить «Повчання дітям» (див.«Повчання» Володимира Монома-ха), ств. бл. 1118. Він бажав пере-дати свій величезний досвід на-щадкам, прагнучи, щоб вони неповторювали його помилок. Ускладі «Повісті временних літ» донас дійшов і один з приватнихлистів В.М., написаний ОлегуСвятославичу після вбивства нимсина В.М.

В.М. помер у м. Київ у розк-віті могутності й слави. До історіївін увійшов як славетний «страда-лец» за Рус. землю, звитяжнийпереможець хижих половецькихханів.

«Шапкою Мономаха», що діс-талася В.М. начебто в спадок відвізант. родичів, коронували нацарство рус. царів від Іва-на ІV Грозного до Миколи ІІ (на-справді та шапка є витвором са-маркандських золотарів кін. 13 чипоч. 14 ст.).

Літ.: Ивакин И.М. Князь ВладимирМономах и его Поучение, ч. 1. М.,1901; Орлов А.С. Владимир Мономах.М.—Л., 1946; Котляр М.Ф. ВолодимирМономах. У кн.: Котляр М.Ф., Смо-лій В.А. Історія в життєписах. К., 1994.

М.Ф. Котляр.

ВОЛОДИМИР МСТИСЛАВИЧ,Володимир-Дмитрій Мстиславич(1131 або 1132—10.05.1171) — кн.дорогобузький, володимиро-во-лин., київ.; 5-й син МстиславаВеликого. 1151 одружився з донь-кою угор. бана, здогадно Уроша(Белуша?), радника короля Гези ІІ.1146 В.М. допомагав братові Ізяс-лаву Мстиславичу заволодіти київ.престолом. 1154 Київський літописназвав В.М. дорогобузьким кня-зем. На поч. 1155 вокняжився уВолодимирі (нині Володимир-Во-

617ВОЛОДИМИР

Володимир Мономах.Малюнок 17 ст.

линський). Був маріонеткою в ру-ках князівських кланів Мстисла-вичів і Ростиславичів. 1156 йогонебіж Мстислав Ізяславич відібраву нього м. Володимир. 1161 братВ.М. київ. кн. Ростислав Мстис-лавич віддав йому м. Треполь (ни-ні с. Трипілля Обухівського р-нуКиїв. обл.). 1167 В.М. одержав відМстислава Ізяславича, тоді київ.кн., Котельницю (нині с. СтараКотельня Андрушівського р-нуЖитомир. обл.). Невдовзі В.М.спробував з допомогою чорнихклобуків відібрати у МстиславаІзяславича Київ. Зазнавши невда-чі, утік до Андрія Боголюбського ум. Суздаль (нині місто Владимир-ської обл., РФ). Після смерті 20січ. 1171 київ. кн. Гліба Юрійови-ча Ростиславичі закликали В.М.на його місце. Вокняжився в Ки-єві 15 лют. 1171. Невдовзі помер.

М.Ф. Котляр.

ВОЛОДИМИР ОЛЬГЕРДОВИЧ(бл. 1335 — бл. 1398) — першийудільний київ. князь з литов. пра-влячої династії Ольгердовичів(1362—94), один із старших синіввел. кн. литов. Ольгерда від йогопершого шлюбу. Охрещений ма-тір’ю за християн. обрядом і ви-хований у слов’ян. звичаях і тра-диціях. Князював у Києві з поч.1362, замінивши нестійкого довпливів Золотої Орди і Великогокнязівства Московського кн. Фе-дора, ймовірно, Ольгердового дя-дька. Як київ. князь і один звоєначальників брав участь у ши-рокомасштабній протиординсь-кій кампанії Великого князівстваЛитовського (ВКЛ) 1362. У Києвібув у ролі провідника політикиОльгерда. Дбав про збільшенняекон. та політ. ваги Києва, роз-ширення кордонів Київського кня-зівства, тер. якого значно зрославнаслідок приєднання Переясла-вщини і деяких чернігово-сіверсь-ких волостей, повернення Києвуреального значення заг.-рус. церк.столиці. Як київ. князь В.О. буводним з ініціаторів звернення ли-тов.-рус. еліти ВКЛ до константи-нопольського патріарха ФілофеяКоккіна з проханням поставитикиїв. митрополитом ієромонахаКипріяна, посвяченого у цей сан2 груд. 1375. Наступні 10 років —період тісного політ. співробітни-цтва В.О. з митрополитом Кип-ріяном, під впливом якого він пе-ребував.

На поч. 70-х рр. 14 ст. Київстає центром карбування монет

В.О. (на сьогодні їх знайдено бл.1200, семи осн. типів у більш якпівтора десятка пунктах Серед.Наддніпрянщини). На переважнійбільшості цих монет є зображен-ня «князівського знака», що нага-дує давньорус. знак Рюриковичів іатрибується як схематичне зобра-ження церкви. В документах, щопризначалися для внутр. обігу,В.О. титулує себе «З Божої ласкикнязь Київський», але у міжнар.угодах зазначав лише ступінь спо-рідненості з вел. кн. литов. 1383усунув одного з конкурентів Кип-ріяна у боротьбі за Київську мит-рополію — нижегородського ар-хієпископа Діонисія, уже постав-леного митрополитом. Взимку1379—80 рр. В.О. приєднався доочолюваної вел. кн. моск. Дмит-рієм Донським антиординської іантилитов. коаліції пн.-рус. кня-зівств і земель, але в останнюмить утримався від участі в Кули-ковській битві 1380, де було роз-громлено ординське військо Ма-мая.

Після укладення Кревськоїдинастичної унії (див. Кревськаунія 1385) виявилася розбіжністьполіт. інтересів і цілей В.О. й ми-трополита Кипріяна. Київ. кн.прийняв сторону ініціатора уніїпольс. короля Владислава II Ягай-ла, а Кипріян — кн. Вітовта Кей-стутовича, який очолив антиуній-ну опозицію у ВКЛ. 1388 В.О. яквасал дав присяжну грамоту Вла-диславу II Ягайлу, польс. короле-ві Ядвізі та Короні Польській,обіцяючи зберігати їм вірність інадати допомогу в разі потреби.1386 був у Кракові на коронаціїЯгайла. 1387 разом з чернігово-сіверським кн. Дмитром-Корибу-том Ольгердовичем перебував наЯгайловому дворі у Вільно (нинім. Вільнюс), а 1390 військ. загониобох цих князів у складі королів.військ брали штурмом м. Гродно(нині Білорусь), центр володіньВітовта. Островська угода 1392між Ягайлом і Вітовтом була дляВ.О. вкрай несприятлива. При-йшовши до влади у ВКЛ, Вітовт,за згодою і при підтримці Ягайла,взяв курс на політ. ослаблення іліквідацію найбільших удільнихкнязівств. Рішення про відібран-ня у В.О. Києва і Київ. князівствабуло прийняте Вітовтом, Владис-лавом II Ягайлом і СкиргайломОльгердовичем на поч. груд. 1392в м. Белз. Однак його реалізаціязатяглася через відмову Дмитра-Корибута і подільського кн. Фе-дора Коріятовича визнати владу

Вітовта. Лише після розгрому ви-ступів цих князів, наприкінці1394, при посередництві королів.емісарів В.О. був «виведений» зКиєва, отримавши натомість до-волі значний уділ в Поліссі з міс-тами Копил (нині м. Копиль) іСлуцьк (обидва нині Білорусь).

П. невдовзі після 1398. Похо-ваний в Успенському соборі Ки-єво-Печерського монастиря, опіку-ном і благодійником якого вінвважався.

Залишив по собі трьох си-нів — Олександра (Олелька; див.Олелько Володимирович), Івана іАндрія, а також дочку Анастасію,видану заміж 1384 за Василя Ми-хайловича, удільного тверськогокнязя у м. Кашин (нині містоТверської обл., РФ).

Літ.: Stadnіckі К. Bracіa Wіadіsіawa

Jagіеііy Olgіerdowіcza. Lwоw, 1867;Wolff J.Knіazowіe lіtewsko-ruscy od koсcaczternastego wіeku. Warszawa, 1895; Ha-leckі O. Dzіeje unіі jagіeііonskіej. Kra-

kоw, 1919; Kolankowskі L. Dzіeje Wіel-kіego Ksікstwa Lіtewskіego. Warszawa,1930; Клепатский П.Г. Очерки по исто-рии Киевской земли, т. 1. Одесса, 1912;Шабульдо Ф.М. Земли Юго-ЗападнойРуси в составе Великого княжестваЛитовского. К., 1987; Історія Українив особах IX—XVIII ст. К., 1993; Козу-бовський Г. Знак-герб київських князівXIV—XV ст. В кн.: Третя наукова гера-льдична конференція. Львів, 4—5 ли-стопада 1993 р. Львів, 1993; Войто-вич Я. Удільні князівства Рюриковичіві Гедиміновичів у XII—XVI ст. Львів,1996; Козубовський Г. Стан і проблеминумізматики України XIV—XV ст. Вкн.: IV міжнародний конгрес україніс-тів. Одеса, 26—29 серпня 1999 р. Істо-рія, ч. 1. Одеса—К.— Львів, 1999; Tкgo-wski J. Pierwsze pokolenia Giedymi-nowiczуw. Poznaс—Wrocіaw, 1999.

Ф.М. Шабульдо.

ВОЛОДИМИР РЮРИКОВИЧ,Володимир-Дмитрій Рюрикович(осінь 1187 — берез. 1239) —князь смоленський і київ.; 2-йсин Рюрика Ростиславича і донь-ки турівського кн. Георгія Рости-славича Анни. 1203 Роман Мстис-лавич примусово постриг Рюрикав ченці, а його синів Ростислава іВ.Р. забрав до Галича (давнього).Після смерті Романа 1206 В.Р.взяв участь в організованому Рю-риком поході на Галич, та успіхуне досяг. 1212 В.Р. допоміг своємубратові в перших — МстиславуРомановичу смоленському вигна-ти з Києва Всеволода Святослави-ча Чермного і за це одержав стілМстислава у м. Смоленськ (ниніРФ). 1219 В.Р. підтримав ін. братав перших — Мстислава Мстисла-

618ВОЛОДИМИР

вича Удатного в оволодінні Гали-чем. Очолив смоленський полк убитві з монголами на Калці (див.Калка, битва на річці, 1223). Післязагибелі в тій битві МстиславаРомановича В.Р. став київ. кня-зем (1223). Був слабким і непо-слідовним політиком, за ньогоКиїв дещо занепав. В.Р. спочаткуворогував з Данилом Галицьким,однак через загрозу з боку черніг.кн. Михайла Всеволодича 1230 ви-знав за корисніше стати союзни-ком Данила. Після перших ус-піхів 1235 біля Торчеська на пд.Київської землі В.Р. і Данило булирозбиті найнятою Михайлом ве-личезною ордою половців. В.Р. здружиною потрапили до полове-цького полону. Звільнившисьтого ж року, знову вокняжився уКиєві, вигнавши новгород-сівер-ського кн. Ізяслава Володимирови-ча, який з ласки свого патронаМихайла Всеволодича захопив,було, князівський стіл, але нена-довго. Того самого року ЯрославВсеволодич новгородський відіб-рав Київ у В.Р. Подальша доляВ.Р. невідома, є лише свідченняпро рік і місяць його смерті.

М.Ф. Котляр.

ВОЛОДИМИР СВЯТОСЛАВИЧ,Володимир-Василій СвятославичСвятий (р.н. невід.—15.07.1015) —князь новгородський (від 969) ікиїв. (бл. 980). Позашлюбний синкиїв. кн. Святослава Ігоревича таМалуші (здогадно, доньки древ-лянського кн. Мала) — ключниціматері Святослава княгині Ольги.Н., ймовірно, в Києві. Був багаторазів одружений. 1-ша дружина —донька полоцького кн. РогволодаРогнеда (шлюб — бл. 978, п. 1000);наступні — грекиня, вдова йогобрата Ярополка Святославича(шлюб — 978, р. с. невід.); чеськакняжна Малфріда, донька чесько-го кн. (шлюб — 980, п. бл. 1000);грец. принцеса Анна, донькавізант. імп. Романа II (шлюб —989, п. 1011); імена ін. дружин улітописі не згадані. Згідно з «По-вістю временних літ», В.С. мав 12синів і 9 доньок.

Кн. Святослав перед тим, яквирушити в свій останній похід доБолгарії 969, посадив трьох своїхсинів намісниками в трьох цент-рах Рус. д-ви: старшого ЯрополкаСвятославича — в Києві, молод-шого Олега Святославича — в Ов-ручі, центрі недавно приєднаноїДревлянської землі, В.С. — в Нов-городі Великому. Правителем прималолітньому В.С. був його дядь-

ко по матері Добриня. Після смер-ті Святослава (весна 972) його си-ни відчули себе незалежнимиодин від одного у своїх землях.Верховної влади на Русі не було.977 Ярополк вирішив підкоритиОлега. У битві біля валів ОвручаОлег загинув. Не чекаючи, колиЯрополк піде на нього, В.С. по-прямував «за море», до Сканди-навії, де набрав дружину з варягів.Потім повернувся до Новгорода,вигнав посадника, якого встигпосадити там Ярополк, і оголосивостанньому війну. Перш ніж ру-шити на Київ, В.С. підкорив сво-їй владі союзне Ярополку Поло-цьке князівство, усунувши поло-цького кн. Рогволода і силоміцьодружившись з його донькою Ро-гнедою. Коли В.С. таки рушив наКиїв, Ярополк не зважився датийому бій, втік із Києва і зачинив-ся у невеликій фортеці Родень(див. Княжа гора) поблизу м. Ка-нів, у гирлі р. Рось (прит. Дніпра).В.С. обложив Ярополка. В Родніпочався голод, і Ярополк прибувдо В.С. на переговори, де був уби-тий двома варягами, що служилиВ.С. Невдовзі В.С. вокняжився вКиєві, ставши єдиновладним го-сударем Русі. У роки князюванняВ.С. завершилося в заг. рисахоб’єднання Давньорус. д-ви —Київської Русі.

Своє князювання в КиєвіВ.С. розпочав з реформ. Спочат-ку взявся за ідеологічну системуРусі — язичництво. На зміну чис-ленним культам слов’ян. і несло-в’ян. божеств за наказом В.С. бу-ло запроваджено пантеон з 6 богівна чолі з громовержцем Перуном,про що «Повість временних літ»оповідає під 980. Утім, дехто з іс-

ториків (напр., Г.Ловмянський)вважає, що насправді В.С. увів непантеон божеств, а культ єдиногоязичницького бога Перуна, чимвиявив потяг до монотеїзму.Князь приєднав (чи повернув доскладу д-ви) союзи сх.-слов’ян.племен і племінні княжіння: хор-ватів і дулібів (981), в’ятичів (982),радимичів (984) та ін. Пізніше В.С.провів адм. реформу, замінивши уцентрах осн. рус. земель племін-них вождів (що здавна сиділи тамі постійно прагнули до автономії)на посадників — своїх синів і до-вірених бояр. Внаслідок цього бу-ла забезпечена територіальна єд-ність д-ви. Реформував законо-давство, доповнивши й розвинув-ши відповідно до вимог часу ста-рий «Закон Руський». Новий, та-кож усний, правовий кодекс одер-жав назву «Закон земляний». Далікнязеві довелося знову звернути-ся до реліг. справ. Язичницька ре-лігія не забезпечувала підтримкидерж. владі, а її служителі-жерцізмагалися з князем за вплив нанас. і нагромаджували багатства,загрожуючи перетворитись у мо-гутню і незалежну від влади касту.Тому В.С. у серед. 980-х рр. почавсхилятися до однієї з світовихрелігій — християнства, служите-лі якого були вірними слугами го-сударів і провідниками їхньої по-літики. 986 у Візантії спалахнувзаколот земельних магнатів протиімп. Василія ІІ Болгаробійця. Вінзвернувся по допомогу до В.С.Князь пообіцяв допомогти, алезажадав за це руку сестри імпера-тора, Анни. Спочатку Василій IIвідмовив, та коли заколот став за-грожувати існуванню самоїМакедонської династії, погодив-ся. Він поставив умову, щоб київ.князь охрестився, що й було ви-конано. Коли ж надіслане рус.князем військо допомогло імпе-раторові приборкати заколотни-ків, той підступно порушив гол.умову рус.-візант. угоди: відмовивВ.С. у шлюбі з сестрою.Щоб при-мусити Василія II виконати угоду,В.С. влітку 989 обложив візант.м. Херсонес Таврійський (Корсунь)у Криму і восени здобув його. Ім-ператорові довелося прислати се-стру до Херсонеса, де переможецьузяв з нею шлюб, а місто повер-нув Візантії як викуп за наречену.Навесні 990 В.С. з дружиноюприбув до Києва і почав енергій-но насаджувати християнство.

В.С. докладав великих зусильдо розбудови Києва. За його пра-вління збудовано гол. храм Русі —

619ВОЛОДИМИР

Володимир Святославич.Малюнок 17 ст.

Десятинну церкву Богородиці (996)та Володимира місто.

В останні роки життя протиВ.С. піднялися його небіж та син:1012 Святополк Ярополчич (кн. ту-рівський «Окаянний»; був кину-тий батьком до київ. в’язниці), а1014 Ярослав (див. Ярослав Муд-рий; був посадником у Новгоро-ді). В розпалі підготовки походупроти Ярослава на Новгород В.С.раптово помер.

Літ.: Завитневич В.З. ВладимирСвятой как политический деятель. К.,1988; Толочко П.П. Володимир Свя-тий. Ярослав Мудрий. К., 1996; Кар-пов А. Владимир Святой. М., 1997.

М.Ф. Котляр.

ВОЛОДИМИР ЯРОСЛАВИЧ(бл. 1151—1199) — князь переми-шльський, галицький; єдиний за-конний син Ярослава Володимиро-вича, кн. галицького, і дочкиЮрія Долгорукого Ольги. 1167 од-ружився з дочкою черніг. кн. Свя-тослава Всеволодича Болеславою.Батько не любив В.Я., віддававперевагу позашлюбному синовіОлегу Ярославичу. 1171 В.Я. з ма-тір’ю втік до Польщі. 1173 сховав-ся в Луцьку, потім у Торчеську іЧернігові, звідки, помирившисьіз батьком, вернувся до Галича(давнього). 1184 Ярослав Володи-мирович знову вигнав В.Я., кот-рий знайшов притулок у чоловіка

своєї сестри Ігоря Святославича ум. Путивль. Перед смертю (1187)Ярослав передав галицький пре-стол Олегові, а В.Я. дав Пере-мишль. Однак невдовзі галицькібояри вигнали (можливо, вбили)Олега і посадили на престол В.Я.Він ворогував з боярами, вів без-путний спосіб життя (можливо,що літописець відобразив думкуворожих князеві бояр). 1188 боя-ри змусили В.Я. з родиною втектидо Угорщини, до короля Бели IV,котрий ув’язнив його в одному іззамків, а в Галичі посадив свогосина Андрія. На поч. 1189 В.Я.втік до герм. імп. Фрідріха Барба-росси, просив його допомогтиповернутися до Галича й обіцявза це 2000 гривень срібла щорічно.За дорученням Фрідріха військокраківського кн. Казимира II Спра-ведливого посадило 1189 В.Я. нагалицький престол. Щоб проти-стояти боярам і утриматися в Гали-чі, В.Я. визнав себе васалом свогобрата в перших владимиро-суз-дальського кн. Всеволода Юрійови-ча Велике Гніздо, який публічнооголосив про своє покровительст-во над галицьким князем.

М.Ф. Котляр.

ВОЛОДИМИРА МІСТО (град) —наук. назва істор. р-ну давньогоКиєва, що оформився за правлін-ня Володимира Святославича і у

10—13 ст. був дитинцем Києва.В.м. виросло з «града Кия» 6 ст.,що займало зх. відріг Старокиїв-ської гори. Його пд. межа прохо-дила вздовж нинішньої вул. Вел.Житомирська до р-ну фунікулера,далі по схилах до вул. Гончарів.Пл. — 10 га. Було оточене дерев’я-но-земляними валами з ровом пе-ред ними. Мало три брами — Со-фійську, Подільську, Михайлів-ську. Композиційним центромграда була Десятинна церква, щостояла на міськ. площі Бабин тор-жок, прикрашеній бронз. антич.статуями і квадригою коней, ви-везеними кн. Володимиром Свя-тославичем з Херсонеса Таврій-ського (Корсуня), та оточеній ка-м’яними князівськими палацами.Розкопано рештки Федорівськогособору (1128), Василівської (Трьох-святительської) церкви (1183),ротонди 12—13 ст. За літописом,тут був відомий жін. Андріївський(Янчин) монастир (1086) та Хрес-товоздвиженська церква (1215).Тут розміщувалися великокнязів-ський двір, родові князівські табоярські садиби, де мешкали йчисленні дружинники, ремісни-ки, челядь. Нині тер. В.м. — архе-ол. заповідник.

Літ.: Толочко П.П. Історична топо-графія стародавнього Києва. К., 1970;Килиевич С.Р. Детинец Киева IХ —первой половины ХIII веков. К., 1982.

Г.Ю. Івакін.

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬК —назва 1795—1944 м. Володимир-Волинський.

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ(до 1795 — Володимир, 1795—1944 — Володимир-Волинськ) —місто обл. підпорядкування Волин.обл., райцентр. Розташов. на р. Лу-га (прит. Зх. Бугу). Залізнична ст.

На тер. сучасного міста архео-логами виявлено залишки посе-лень мідного віку (3 тис. до н. е.),раннього заліза (1 тис. до н. е.) іперших ст. н. е. Стародавнє містодоби Київської Русі було розташов.у пд. ч. нинішнього В.-В.

Перша назва — Володимир,на честь його засн. ВолодимираСвятославича. Перша письмовазгадка в давньорус. літописах під988: кн. Володимир Святославичвіддав місто (певно, невеликуфортецю) у володіння своєму си-нові Всеволоду. З цього часу містостає адм. центром Волинськогокнязівства. У 80-х рр. 11 ст. В.-В.став єпархіальним містом.

620ВОЛОДИМИР

Місто Володимира.Макет Д.Мазюкевич.

Із 2-ї пол. 12 ст. стає значнимполіт., екон. і культ. центром Ки-їв. Русі. 1199 ввійшло до складуГалицько-Волинського князівства істало його столицею. Тут булозбудовано потужну оборонну сис-тему. Дитинець мав вигляд чоти-рикутника з заокругленими кута-ми, пл. 1,6 га, укріплений валом іровом з двома ворітьми. Другалінія валу захищала окольне міс-то. Загалом укріплена пл. стано-вила 66 га. В місті йшло кам’янебуд-во, є відомості про існування10 кам’яних храмів, зокрема,1157—60 споруджено Успенськийсобор (зберігся до нашого часу; запланом подібний до Успенськогособору Києво-Печерської лаври);наприкінці 12 — поч. 13 ст. побу-довано великий чотиристовповийхрам, наприкінці 13 — поч. 14 ст.споруджено Василівську церкву-ротонду.

Місто було центром літопи-сання Київ. Русі, яскравим свідо-цтвом чого є Галицько-Волинськийлітопис.

1240 Володимир зруйнованиймонголо-татарською навалою. Буввідбудований. 1259 на вимогу зо-лотоординського темника Бурун-дая кн. Данило Галицький дав на-каз зруйнувати оборонні укріп-лення низки міст Галицько-Во-лин. князівства, у т. ч. Володими-ра. 1283 місто спустошене монго-ло-татар. військами хана Теле-буги.

Із серед. 14 ст. розгорнуласяборотьба за місто між Польщею іЛитвою. Воно декілька разів пе-

реходило з рук у руки, поки 26серп. 1431 не було укладено пере-мир’я про те, що місто перехо-дить під владу Великого князівст-ва Литовського, в складі якого за-лишалося до Люблінської унії 1569.Місто зазнавало спустошливих на-вал татарів 1469, 1491, 1495, 1499.

Наприкінці 15 ст. місто здобу-ло магдебурзьке право. В 16 — 1-йпол. 17 ст. було значним торг., ре-місничим і культ. центром. Підчас національної революції 1648—1676 зазнало спустошень, особли-во 1653 і 1658, та прийшло в зане-пад.

У 1-й пол. 18 ст. спостеріга-ється певне пожвавлення розвит-ку міста. 1755 єзуїти побудувалитут кам’яний костьол.

Після 3-го поділу Польщі 1795(див. Поділи Польщі 1772, 1793,1795) місто в складі Російської ім-перії, перейм. на В.-В., стало по-вітовим центром Волинськоїгубернії. Під час Війни 1812 В.-В.кілька місяців перебував у складігерцогства Варшавського.

На поч. 20 ст. у В.-В. працю-вали: 2 цегляні з-ди, 3 паровімлини, пивоварний, лісопильнийі чавуноливарний з-ди, з-д с.-г.машин, вапняний з-д. Першасвітова війна і громадянська війна вУкраїні 1917—1921 негативновплинули на екон. розвиток містаі його пром. потенціал.

Від 1920 В.-В. у складі Поль-щі. Із листоп. 1939 — у складі

УРСР (див. Возз’єднання україн-ських земель в єдиній державі). Від1940 — адм. центр Володимир-Волин. р-ну. 1940 тут збудованомеблеву ф-ку, 1941 — харчоком-бінат і м’ясокомбінат. В рокиВеликої вітчизняної війни Радян-ського Союзу 1941—1945 від черв.1941 до лип. 1944 В.-В. окупова-ний гітлерівськими військами.

У В.-В. народився А.Крим-ський.

У місті збереглись залишкифортечних валів 12—13 ст., храміві житлових будинків 10—14 ст.

Архіт. пам’ятки: Успенськийсобор (1160, реставрований у кін.19 ст.), Церква Василя (кін. 13 —поч. 14 ст.), палати єпископів (16 ст.)у стилі Відродження. Пам’ятникжертвам фашизму (1965—66).

Літ.: Левкович I. Нарис історії во-линської землі (до 1914 р.). Вінніпег,1953; ІМіС УРСР. Волинська область.К., 1970.

В.В. Головко.

ВОЛОДИМИРЕЦЬ — с-ще міськ.типу Рівнен. обл., райцентр. Розта-шов. у межиріччі річок Стир і Го-ринь (обидві прит. Прип’яті, бас.Дніпра), за 18 км від залізничноїст. Антонівка.

Письмові джерела 1570 нази-вають Володимирець «старою оса-дою». На поч. 17 ст. належалокнязям Чарторийським. Нас. за-ймалося землеробством, ремісни-цтвом, торгівлею. В м-ку діяло

621ВОЛОДИМИРЕЦЬ

Церква-ротонда Василяу Володимирі-Волинському.

чимале залізоробне підпр-во.З 1795 входить до Луцького пов.Волин. губ. Рос. імперії. Нові не-великі підпр-ва з’явилися тут в2-й пол. 19 і на поч. 20 ст., однакбільшість нас. продовжувала за-йматися с. госп-вом. У 2-й пол.1920 В. опинився у складі Полісь-кого, а згодом Волин. воєводствПольщі. Зафіксовані неодноразо-ві виступи мешканців проти вла-ди (страйк 1936 та ін.). Райцентр1940—62 та з 1965. С-ще міськ.типу від 1957.

В роки Другої світової війни —важливий р-н партизанськогоруху.

Пам’ятки історії та к-ри: кур-ганний могильник (7—6 ст. дон. е.), у міськ. сквері — монумент(1967) загиблим воїнам і партиза-нам.

Літ.: Список населенных мест Во-лынской губернии. Житомир, 1911;Весь Юго-Западный край. К., 1914;Бегма В., Кизя Л. Шляхами нескоре-них. К., 1965.

Є.М. Скляренко.

ВОЛОДИМИРКО ВОЛОДАРЕ-ВИЧ (Володимир Володаревич;1104—1152) — князь звенигород-ський (від 1124), перемишльсь-кий (від 1129), галицький (від1141); 2-й син перемишльськогокн. Володаря Ростиславича і (здо-гадно) поморської княжни. Посмерті Володаря (1124) його стар-ший син Ростислав одержав Пе-ремишль (нині Пшемисль, Поль-ща), а В.В. — Звенигород Гали-цький. Бл. 1117 В.В. одружився здочкою угор. короля Коломана.Бл. 1126 безуспішно намагавсявідібрати у брата Перемишль, аколи той помер, В.В. успадкувавйого князівство, передавши Зве-нигород небожеві Івану Ростисла-вичу Берладнику. На 1141, після

смерті братів у перших Григоріята Івана Васильковичів, що не за-лишили спадкоємців, належні їм,відповідно, Теребовль і Галич (дав-ній) із землями відійшли до В.В.,котрий зробив Галич столицеюствореного ним Галицького князів-ства, зліквідувавши удільне Зве-нигородське князівство, для чогоскористався виступом проти ньо-го Івана Ростиславича 1145.

В.В. був спритним, хоча йбезпринципним політиком. Су-перничав з київ. і волин. князя-ми. Підтримав Всеволода Ольгови-ча, коли той, сівши у Києві(1139), пішов на Ізяслава Мстис-лавича, кн. волин. Та коли Всево-лод посадив у Володимирі (ниніВолодимир-Волинський) свого си-на Святослава Всеволодича, В.В.розірвав з ним стосунки. Коли вКиєві вокняжився Ізяслав Мсти-славич (1146), який княжив одно-часно і на Волині, В.В. уклав про-ти нього союз з імп. Візантії Ма-нуїлом I Комніним, а бл. 1149 — зЮрієм Долгоруким, одружившисвого сина Ярослава Володимиро-вича з його донькою Ольгою. Ізя-слав сперся на допомогу угор. ко-роля Гези ІІ і 1152 примусив В.В.капітулювати. Однак той відмо-вився виконати обіцянку повер-нути Ізяславу загарбані ним містав Погорині і м. Бужськ. Згідно зрозповіддю Київського літопису,В.В. з блюзнірським кепкуваннямнад «хресним цілуванням» вигнавпосла Ізяслава, котрий вимагавповернення міст, і того самогодня раптово помер.

Літ.: Шараневич И. История Гали-цко-Владимирской Руси. Львов, 1863;Грушевський М. Історія України-Руси,т. 3. Львів, 1905; Рыбаков Б.А. Русскиелетописцы и автор «Слова о полкуИгореве». М., 1972.

М.Ф. Котляр.

ВОЛОДИМИРСЬКА ДОРОГА (уджерелах — «дорога ізвечна наВолодимир») — продовження пн.гілки Київського шляху. В 16—18 ст. вела з Луцька, від Глушець-ких воріт, через села Торчин (ни-ні с-ще міськ. типу), Сірнички(обидва нині Луцького р-ну), За-турці, Холопичі (обидва нині Ло-качинського р-ну), Хворостів,Хоболтов (нині с. Хобултова),Фалемичі (усі троє нині Володи-мир-Волин. р-ну; всі Волин. обл.)до центру Володимирського пов.Волин. воєводства — м. Володи-мир (нині Володимир-Волинський).У Луцьку, біля Красної гірки (ни-ні р-н вул. Львівської), від неї від-

галужувалася «дорога велика наЛьвів».

Літ.: П’ясецький В. Дороги старо-винного міста. «Радянська Волинь»,1980, 2 серп.; Торгівля на Україні,XIV — середина XVII століття: Волиньі Наддніпрянщина. К., 1990.

В.В. Пришляк.

ВОЛОДИМИРСЬКИЙ СОБОРу Києві — пам’ятка арх-ри і мону-ментального мист-ва. Спорудже-ний 1862—82. Первинні проекти,складені архіт. I.Штромом (1859),П.Спарро (1861), пізніше істотноперероблені О.Беретті (див. Бе-ретті). У буд-ві взяли участь ар-хітектори Ю.Бернгардт, К.Маєв-ський, В.Ніколаєв. Масивний се-мибанний храм зведений у формівізант.-рос. стилю — хрестовий уплані, триапсидний, шестистовп-ний, тринефний. Проект оздоб-лення собору виконав проф. мис-т-в Київ. ун-ту А.Прахов. Він жекерував роботами щодо внутр.оформлення та підбором худож-ників. Мозаїчні зображення нафасадах виконані під кер-вом ху-дож. А.Фролова, мозаїка в ін-тер’єрі — венеціанськими майст-рами. Найбільшою худож. цінніс-тю споруди є настінні розписи,тематика й стиль яких визначені,зокрема, прагненням відродитимонументальні традиції у реліг.живописі. Розписи здійснено у1885—96 колективом укр., рос. тапольс. художників; осн. з них на-лежать В.Васнецову (15 великихкомпозицій та 30 окремих поста-тей), крім картин на біблійні сю-жети, останній створив істор. сце-ни «Хрещення Русі», «ХрещенняВолодимира», а також зображен-ня канонізованих святих Володи-мира Святославича, Андрія Бого-любського, княгині Ольги та ін.Рос. живописець М.Нестеров ви-конав живопис чотирьох іконо-стасів у бокових навах, компози-цій «Різдво», «Воскресіння» настінах хорів і «Богоявлення» — вхрещальні. Частину настіннихрозписів здійснили польс. живо-писці В.Котарбінський і П.Свє-домський. Укр. майстри В.Зами-райло, С.Костенко, М.Пимоненко,С.Яремич, О.Курінний, Г.Бурда-нов виконали орнаменти, щовкривають весь вільний простір,крім правої нави, де цю роботуздійснив М.Врубель. Розписи В.с.мали великий вплив на тогочас-ний реліг. живопис, їх наслідува-ли у розписах церк. споруд у Зх. таСх. Україні.

622ВОЛОДИМИРКО

Володимирський собору Києві.Фото поч. 20 ст.

За період свого існування со-бор майже не змінював своїх фун-кцій і завжди був гол. діючим хра-мом міста, крім короткого тер-міну після встановлення рад. вла-ди в Україні, коли в ньому пра-цював антиреліг. музей «Воло-димирський філіал Всеукраїнсь-кого музейного містечка» (див.Всеукраїнське музейне містечко).

Літ.: Дедлов В.Л. Киевский Влади-мирский собор и его художественныетворцы. М., 1901; Історія українськогомистецтва, т. 4, кн. 2. К., 1970; Царьо-ва М.В. Кам’яний свідок. К., 1973;Украина и Молдавия: Справочник-пу-теводитель. М.—Лейпциг, 1982; Памя-тники градостроительства и архитек-туры Украинской ССР, т. 1. К., 1983;Киркевич В. Собор св. Владимира вКиеве: историко-искусствоведческийочерк. К., 1995; Білокінь С. Масовийтерор як засіб державного управлінняв СРСР. К., 1999.

Р.I. Бондаренко, Н.Г. Ковпаненко.

ВОЛОДИСЛАВ КОРМИЛЬЧИЧ(р. н. невід. — бл. 1214) — галиць-кий боярин, глава боярської пар-тії, ворожої князям Данилові Ро-мановичу (див. Данило Галицький)й Василькові Романовичу. Прізви-сько вказує на те, що він був си-ном княжого «кормильца» (вихо-вателя), напевне, галицького кн.Володимира Ярославича. 1211 чер-ніг. Ігоревичі на чолі з Володими-ром Ігоревичем, які на запрошен-ня боярства вокняжилися за 5 ро-ків до того у Галицько-Волинсько-му князівстві, винищили багатьохгалицьких бояр, прагнучи звіль-нитися від їхнього диктату. Разомз ін. боярськими верховодамиВ.К. утік до Угорщини. Того жроку він повернувся з угор. війсь-ком і взяв участь у посадженніДанила Романовича на галицькийпрестол. Був ініціатором по-вішення Ігоревичів у Галичі (дав-ньому) восени 1211. Після вигнан-ня Данила боярами з Галича(1212) В.К. восени 1213 самочин-но тут вокняжився — єдиний ви-падок в історії домонгол. Русі, ко-ли не князь-Рюрикович, а бояринсів на князівське місце, що за-свідчило величезну владу і силугалицьких феод. олігархів. 1214угор. король Андраш ІІ надіславдо Галича військо; В.К. схопили ікинули до в’язниці, де він незаба-ром помер. У місті король поса-див «князем» свого малолітньогосина Коломана.

М.Ф. Котляр.

ВОЛОДКОВИЧ Пилип (в мируФеліціан; 06.06.1697—1778) — ки-

їв. унійний митрополит (1762—78). Н. в с. Новосілки Віленсько-го пов. В молоді роки вступив дочину св. Василія Великого (див.Василіани), навч. у папській се-мінарії в м. Браунсберг (нині м.Бранєво, Польща). Намісник мо-настиря і шк. у Володимирі (нинім. Володимир-Волинський), ігуменЛюблінського, Дубенського Свя-тодухівського монастирів і Дер-манського Свято-Троїцького монас-тиря. 1731 став єпископом Холм-ським і Белзьким, 1756 — Воло-димирським. Сприяв відновлен-ню монастирів, розбудові шкіль-ної освіти, відстоював унійну це-ркву в часи 1-го поділу Польщі1772 (див.Поділи Польщі 1772, 1793,1795), коли після приєднання ч. Бі-лорусі до Російської імперії унійнацерква тут була ліквідована.

Літ.: Назарко І. Київські і Галицькімитрополити: Біографічні нариси.1590—1960. Торонто, 1962.

О.М. Дзюба.

ВОЛОДЧЕНКО Микола Гераси-мович (20.11.1862 — р. с. невід.) —військ. діяч, ген.-поручник АрміїУНР. Н. в м. Глухів. Закінчив3-тю Петерб. військ. г-зію, Ми-хайлівське артилер. уч-ще (1884),Імператорську військ. акад. (1892).Учасник рос.-япон. війни 1904—05. У роки Першої світової вій-ни — командир д-зії на Пд.-Зх.фронті. Після Лютневої революції1917 певний час очолював цейфронт, сприяв українізації йогочастин, зокрема, формуваннюПершого українського корпусу і 2-гоСічового запоріз. корпусу. У ве-рес. 1917 розробив проект підпо-рядкування Пд.-Зх. і Румун. фрон-тів Українській Центральній Раді.За відмову виконувати наказибільшовицького командуванняусунутий з посади.

Літ.: Дорошенко Д. Мої споминипро недавнє минуле. Львів, 1923; Ис-тория и современность. Берлин, 1924;За всенаціональну єдність: Збірник.Торонто, 1983; Колянчук О. та ін. Ге-нералітет українських визвольних зма-гань. Львів, 1995; Голубко В. Армія Ук-раїнської Народної Республіки. Львів,1997.

К.Є. Науменко.

ВОЛОКА — земельна ділянка таодиниця вимірювання с.-г. землі;побутувала у Великому князівствіЛитовському (ВКЛ) та КороніПольській у 16—18 ст. Відома наПідляшші з 14—15 ст. Протягом1-ї пол. 16 ст. вона як одиницявиміру земельних площ набулапоширення в шляхетських та ве-

ликокнязівських помістях. Офіц.узаконена польс. королем Сигіз-мундом ІІ Августом в «Уставі наволоки» 1557. У значенні поземе-льної міри застосовувалася, зо-крема, т. зв. литов. В., яка склада-лася з 30 моргів (бл. 21,36 га), 1морг містив 30 прутів (бл. 0,71 га),1 прут — 7,5 ліктів (237,3 м2), 1лікоть землі мав 0,42 м2 (за умови,що 1 лікоть = 64,9 см; довжиналіктя в різних регіонах коливаласьвід 29,8 до 73,2 см). Старопольс.В. мала 25 моргів (бл. 17,95 га),новохолмська — 24,5 моргів(17,36 га), старохолмська та ново-польс. — 23,5 морга (бл. 16,8 га).В.-наділ теж не була сталою вели-чиною і мала регіональні особли-вості: 30-моргова В. трапляєтьсяздебільшого в Жемайтії (нині зх.ч. Литви) та в містах. У переваж-ній більшості земель ВКЛ побу-тувала 33-моргова В. (бл. 23 га),саме її використання рекомендо-вано «Уставою на волоки» 1557. ВУкраїні 16 ст. (в Кременецькомупов.) переважала 36-моргова В.(бл. 25 га) і, як виняток, фіксува-лася 52-моргова (бл. 37 га). НаЛівобереж. Україні 17—18 ст. по-бутували литов. і польс. В., а їхрозмір коливався від 19 до 22 га.

Літ.: Похилевич Д.Л. Землеустройс-тво и поземельный кадастр в Белорус-сии, Литве и Украине в XVI—XVII вв.В кн.: Материалы по истории земледе-лия СССР. М., 1952; Пичета В.И. Аг-рарная реформа Сигизмунда-Августа вЛитовско-Русском государстве. М.,1958; Dunіn-W№sowіcz A. Pomіary gruntuw Koronіe w XVI—XVIII wіeku. Warsza-wa, 1994; Гурбик А. Аграрна реформа вУкраїні XVI ст. К., 1997; Герасимен-ко Н.О. Міри земельних площ Лівобе-режної України (друга половинаXVII—XVIII ст.). К., 1998.

А.О. Гурбик.

ВОЛОСНИЙ СУД — нижчийстановий суд для селян у Російсь-кій імперії. Запроваджений згідноз селянською реформою 1861. Діяву складі голови та 3 суддів. Обира-вся щорічно волосним сходом.Протягом 1889—1904 мав правозасуджувати селян до тілесних по-карань. Ліквідований під часукраїнської революції 1917—1921(на тер. Рад. України — декретомНародного секретаріату від 4 січ.1918 «Про запровадження народ-ного суду», в Українській НароднійРеспубліці — на поч. берез. 1918).

Літ.: Крестьянская реформа в Рос-сии 1861: Сборник законодательныхактов. М., 1954.

Д.С. Вирський.

623ВОЛОСНИЙ

ВОЛОСТЬ — 1) у давньорус. пра-ві — будь-яка тер., підпорядкова-на владі однієї особи, часто — си-нонім князівства;

2) адм.-тер. одиниця, щооб’єднувала певну кількість віль-них сільс. громад під владою при-значуваного князем волостителя.Набула поширення в 11—13 ст.Розпад волосного устрою само-врядних сільс. громад тривав наукр. землях Великого князівстваЛитовського до серед. 16 ст.;

3) наприкінці 18 ст. на укр. зе-млях Російської імперії — дрібнаадм.-тер. одиниця, складова час-тина повіту, через яку здійснюва-ли управління державними селя-нами та удільними селянами. Заімп. Катерини ІІ у Катеринослав-ському намісництві, а за імп. Пав-ла I скрізь у волосне управліннябули введені початки самовряду-вання у вигляді виборних волос-них старшин та голів. За Поло-женням 1838, яке реформувалоуправління держ. селянами, пере-давши їх у відання Палати держ.маєтностей, інститут виборного(інколи призначуваного) волос-ного голови доповнено волоснимсходом (один виборний представ-ник від 20 дворів) та волоснимправлінням;

4) за Положенням 1861, В. (наХолмщині та Підляшші — гміна) —адм.-тер. одиниця, що об’єднува-ла групу сільс. громад, орган ста-нового сел. управління та само-врядування, юрисдикція якогопоширювалася на все сел. насе-лення. Держ. нагляд за станомсправ у В. здійснювали мирові по-середники, з 1874 — повітові у сел.справах присутствія, з 1889 —земські та сел. начальники. Орга-ни волосного управління — воло-сний сход, волосне правління таволосний старшина. Волоснийсход у складі всіх посадових осібВ. та виборних представників відсільс. громад (1 на 10 дворів) зби-рався 2 чи 3 рази на рік за згодоюземського начальника. До йоговідання належали вибори посадо-вих осіб В. і контроль за їхнімидіями, скликання волосних зборівта розподіл повинностей, опіканад сиротами, благоустрій у В.,вибори кандидатів у гласні по-вітових земств та уповноваженихщодо виборів до Держ. думи (віджовт. 1905). Волосне правлінняскладалося з волосного старши-ни, сільс. старост та їхніх поміч-ників, збирачів податків, що оби-ралися окремо, волосного писа-ря, який служив за наймом. У ві-

данні правління перебувало здій-снення видатків, затвердженихволосним сходом, ведення по-сімейних списків та різних об-лікових книг стосовно продово-льчих позик, призову новобран-ців, обов’язкового страхуваннятощо, доведення розпорядженьвлади, зокрема рішень щодо про-хань та скарг, збирання статисти-чних відомостей про видатки наврожай, на боротьбу проти шкід-ників, епідемій, засвідчення духо-вних заповітів, деяких контрактівміж селянами та угод про найм нас.-г. роботи, стягнення з селянборгів на користь д-ви чи приват-них осіб, здійснення поштовихоперацій. Волосного старшинуназначав волосний сход на 3 рокиі затверджував земський началь-ник. У обов’язки волосного стар-шини входило здійснення нагля-ду за поліцейським порядком уВ., сприяння роботі різних відом-чих органів у селах В. (суду, акци-зного нагляду тощо), скликання,підготовка програми та виконан-ня рішень сходів, вирішення різ-них сел. справ;

5) відповідно до тимчасовогоПоложення від 21 трав. 1917, В. —дрібна земська одиниця; нею ке-рували волосне земське зібраннягласних, до якого обирали на3 роки шляхом заг., рівного, та-ємного голосування, та волосназемська управа, яку обирали на3 роки і яку очолював голова з ве-ликими повноваженнями. У пи-таннях нагляду й контролю під-порядковувалася повітовому зем-ству.

За української революції 1917—1921 В. існувала як самоуправнаодиниця. На контрольованих біль-шовиками тер. на противагуволосним земствам волоснимиз’їздами рад сел. та батрацькихдепутатів створено волосні радидепутатів та волосні виконкоми, атакож волосні к-ти бідноти.В УСРР В. як адм.- тер. одиниці,якими керували волосні з’їзди радта обрані ними волосні виконко-ми, за адм. реформою 7 берез. 1923було замінено 706 р-нами (на1 січ. 1924 — 700 р-нів).

Літ.: Градовский А.Д. История мес-тного управления в России, т. 1. СПб.,1868; Мелкая земская единица в1902—1903 гг. СПб., 1903; Сергее-вич В.И. Лекции и исследования подревней истории русского права. СПб.,1903; Страховский И. Крестьянскиеправа и учреждения. СПб., 1904; Гру-шевський М.С. Історія України-Руси,т. 5. Львів, 1905.

В.Б. Любченко.

ВОЛОСЬКЕ ПРАВО — різновидзвичаєвого права, яке поширилосяв 14—15 ст. на зх.-укр. землі з тер.Молдови. Першими носіями В.п.були волоські переселенці-пасту-хи, які колонізували Карпатськийрегіон та Галичину. Найранішівідомості про села з В.п. в Гали-чині належать до 70-х рр. 14 ст.Наприкінці 14 ст. в межах при-кордонних галицьких волостейформується волоська автономія(волості-крайни) на чолі з воєво-дою. Згідно з В.п., такі волостіскладались із окремих крайн, очо-люваних крайниками, посадияких були виборними протягом14—17 ст. Крайна була адм. й суд.округою для сіл В.п. Найважли-віші питання вирішувалися назаг. суд. вічах (зборових судах),які двічі на рік скликав крайник.Згідно з нормами В.п., на такі су-ди зобов’язані були приходити всіжителі сіл крайни, а його присудупідлягали як селяни, так і шляхта.Компетенції зборових судів під-лягали справи про виплату подат-ків із сіл з В.п., різноманітні спір-ні питання, розслідування кри-мінальних злочинів. До складу су-ду входив крайник, який був йогоголовою, та 6—10 князів — кер.сільс. громад крайни. Князі частовиступали осадниками села і пе-редавали князівський уділ у спа-док членам своєї родини, вонирегулювали внутрішнє життя сво-їх сіл та організовували виплатуналежних податків, третину зяких отримував крайник. Грома-ди сіл з В.п. колективно відстою-вали інтереси своїх співгромадян(земельні, майнові) через системувідносин взаємодопомоги та взят-тя на поруки, допомагали розсліду-вати вчинені проти них злочини.

В.п. на зх.-укр. землях було неєдиним репрезентантом іноетніч-ної правової к-ри, тут також булопоширено польс. та нім. право.Спостерігалося переплетіння таперепідпорядкування правових ін-ституцій різних правових к-р.Так, у Самбірській економії Гали-чини зборові суди, властиві В.п.,практикували села з укр. та нім.правом. Інколи села з В.п. набува-ли структури поселення, що жилоза нім. правом, а у волоських се-лах на чолі громади могли стоятиотамани, як у селах з укр. (рус.)правом.

Літ.: Инкин В.Ф. Волость (краина)и вече (сбор) на Галичине в XVI—XVIII веках. В кн.: Ежегодник по агра-рной истории Восточной Европы. Ри-

624ВОЛОСТЬ

га, 1977; Гурбик А.О. Еволюція інститу-тів громадського самоврядування вУкраїні XVI—XVII ст. В кн.: Серед-ньовічна Україна: Збірник науковихпраць, вип. 2. К., 1997.

А.О. Гурбик.

ВОЛОСЬКИЙ ШЛЯХ, Покутсь-кий або Золотий шлях — один зчотирьох найбільших татар. шля-хів, яким у 16 — 1-й пол. 18 ст.здійснювалися татар. набіги заясиром на тер. Волощини (Валахії),Молдови (звідси ін. назва —Мол-довський), Галицької землі таЛьвів. землі Руського воєводстваРечі Посполитої. Виходив з Біл-города (Акермана, нині м. Біл-город-Дністровський), йшов черезБессарабію, між бас. Дністра таПруту (прит. Дунаю) на Покуття(від м. Снятин і далі на зх. мавтакож назву Золотий), через брідна Дністрі повертав у напрямім. Бучач, а звідти — на зх. аж доЛьвова.

Другий рукав цього шляху вівправим берегом Дністра галиць-кими землями і доходив аж дор. Вісла. Назви «Золотий» або«Злодійський» носив, ймовірно,від великого ясиру та значної кіль-кості награбованого багатства,взятого татарами із цього замож-ного і густонаселеного регіону.

Літ.: Кісь Я. Татарські шляхи наУкраїні в XVI—XVII ст. «Жовтень»,1986, № 4; Rulіkowskі E. Dawne drogі iszlakі na prawym brzegu Dnіepru i іchznaczenіe hіstoryczne. «Ateneum», Wars-zawa, 1878, t. 4; Tomkіewіcz W. JeremіWіœnіowіeckі (1612—1651). Warszawa,1933; Czoіowskі A. Zіoty szlak. Stanіsіa-wуw, 1938.

В.В. Пришляк.

ВОЛОХ Омелян Іванович(18.07.1886 — жовт. 1937) —військ. діяч. Н. на Кубані в стани-ці Калниболотська (нині станицяКраснодарського краю, РФ). Во-сени 1917 — командир 2-го Укр.полку Армії УНР, 1918 — сотникГайдамацького коша СлобідськоїУкраїни. Від берез. 1918 команду-вав 3-м Гайдамацьким полком ускладі Запорізького корпусу АрміїУНР. З поч. 1919 — командир За-поріз. корпусу Армії УНР, відчерв. 1919 — Гайдамацької бри-гади.

1 груд. 1919 у м-ку Любарспробував підняти повстанняпроти Директорії УНР. Післяпридушення заколоту захопивдерж. скарбницю (190 тис. золо-тих франків, 39 тис. золотих руб-лів та ін.) і перейшов на бік біль-шовиків. Чл. Української комуніс-

тичної партії (боротьбистів), зго-дом — КП(б)У. Працював упрофспілках. 23 верес. 1933 засу-джений в «Української військовоїорганізації» справі 1933 до 10-річ-ного ув’язнення. 9 жовт. 1937особлива трійка УНКВС Ленінгр.обл. винесла йому смертний ви-рок, який виконано на Соловках(Соловецькі о-ви в Білому м.,РФ).

Літ.: Довідник з історії України,т. 1. К., 1993; Остання адреса: До60-річчя соловецької трагедії, т. 1—2.К., 1997—98.

Т.С. Осташко.

ВОЛОХИ — 1) у давньорус. дже-релах — назва різних романськихнародів, у т. ч. італійців, франксь-ких племен, предків румунів;

2) у істор. джерелах 14—18 ст. — назва молдован і всіх ме-шканців Молдови, рідше — назварумунів Волощини і Трансільванії(нині тер. Румунії);

3) у Карпатах і на Балканах14—17 ст. — назва селян (незале-жно від їх етнічного походження),які займалися пастушим тварин-ництвом і користувалися волось-ким правом;

4) на Буковині в 19 — на поч.20 ст. — укр. назва румунів.

Літ.: Stіka J. Vyznam slova «Valach»v Zapadnіch Karpatech. «Slovensky Na-rodopіs», 1962, X, nr. 3.

Я.Д. Ісаєвич.

ВОЛОЧИСЬК (до 1545 — Воло-чище) — місто Хмельн. обл., рай-центр. Розташов. на р. Збруч(прит. Дністра). Залізнична ст.

Вперше згадується 1463 якпоселення Волочище. Назва відслова «волочити» — тягти воло-ком. Від 1545 — сучасна назва.Із 1569 до 1793 — під владою По-льщі. Після 2-го поділу Поль-щі 1793 (див. Поділи Польщі 1772,1793, 1795) у складі ПравобережноїУкраїни приєднано до Російськоїімперії. 1796 відкрито митницю.

1893—94 тут перебував навійськ. службі рос. письменникО.Купрін.

1916 у В. ген. О.Брусилов роз-робив бойову операцію проти ав-стро-нім. військ, яка увійшла в іс-торію як Брусиловський прорив1916.

Райцентр від 1923.У 20—30-х рр. 20 ст. деякий

час називалося Фрідріхівка.Літ.: ІМіС УРСР. Хмельницька

область. К., 1971.

Р.М. Маньковська.

ВОЛОЧИЩЕ — назва до 1545м. Волочиськ.

ВОЛОЧНА ПОМІРА, волочна ре-організація землеподілу — пере-мірювання та перерозподіл земліу великокнязівських і приватнихмаєтках Великого князівства Ли-товського (ВКЛ), які проводилисяпереважно в рамках аграрної ре-форми 16 століття. (Перші спро-би впровадити обмірювання зе-мель волоками пов’язані з коло-нізацією нім. та польс. селянамиПідляшшя в 14—15 ст.; принесенаміра була симбіозом польс. лану іхолмської волоки.) Особливо зна-чних розмірів волочна реорганіза-ція спочатку набула у володінняхкоролеви Бони Сфорца Арагон-ської, дружини Сигізмунда I (Гро-дненське, Кобринське староства,Пінське, Клецьке князівства, Під-ляшшя). З реформаторською дія-льністю останньої в 1-й пол.50-х рр. 16 ст. пов’язані першівідомості про В.п. укр. земель уКременецькому старостві. Поміт-не зростання прибутковості тихпомість, які були реформовані,прискорило прийняття заг.-держ.«Устави на волоки» 1557.

В ході В.п. всі землі села зво-дилися в одне ціле, перемірюва-лися, поділялися на три рівні час-тини, структурувалися у волоки івже у формі волок надавалисясел. г-вам. Кожна волока склада-лася з трьох рівних ділянок у кож-ній з трьох частин земель села. Напереважній більшості литов. табілорус. земель волока становила33 морги (бл. 23 га), тобто склада-лася з трьох ділянок по 11 моргівкожна. В Жемайтії (нині зх. час-тина Литви), де В.п. розпочаласядо «Устави» 1557, волока частодорівнювала 30 моргам (бл. 21 га).На укр. землях у Кременецькомустаростві переважали 36-морговіволоки (бл. 25 га), що пояснюва-лося гіршою якістю землі. З кож-ної індивідуальної волоки укр. се-ляни відповідно сплачували пода-тки. Спільні громад. землі (сіно-коси, пасовиська) теж вимірюва-лися волоками і в структурі сел.землеволодіння становили на Во-лині бл. 40 % земельного фондусела. Поміж сел. наділами, якправило, на кращих ґрунтах,створювалися фільваркові г-ва зтакого розрахунку, щоб на 1 філь-варкову волоку припадало 7 зви-чайних.

В.п. була негативно сприйня-та селянством. У тих регіонахУкраїни, де великокнязівськимревізорам вдавалося здійснити всі

625ВОЛОЧНА

заходи В.п., селяни ще тривалийчас не переселялися на новови-міряні волоки та навіть тікали зпоміряних місць. У 90-х рр. 16 ст.пусті волоки в Ковельському ста-ростві Волині становили 20 % відїхньої заг. кількості.

Реєстр В.п. був першим земе-льним кадастром ВКЛ.

Літ.: Похилевич Д.Л. Землеустрой-ство и поземельный кадастр в Бело-руссии, Литве и Украине в XVI—XVII вв. В кн.: Материалы по историиземледелия СССР, сб. 1. М., 1952;Його ж. Крестьяне Белоруссии и Лит-вы в XVI—XVIII вв. Львов, 1957; Пиче-та В.И. Аграрная реформа Сигизмун-да-Августа в Литовско-Русском госу-дарстве. М., 1958; Його ж. Аграрныереформы в восточных областях Литов-ско-Русского государства во второйполовине XVI и в начале XVII в. В кн.:Белоруссия и Литва XV—XVI вв. М.,1961; Бойко I.Д. Селянство України вдругій половині XVI — першій поло-вині XVII ст. К., 1963; Dunіn-W№-sowіcz A. Pomіary gruntu w KoronieXVI—XVIII wіeku. Warszawa, 1994; Гур-бик А.О. Волочна поміра на українсь-ких землях у складі Великого князівст-ва Литовського в XVI ст. «УІЖ», 1996,№ 4; Його ж. Аграрна реформа в Укра-їні XVI ст. К., 1997; Герасименко Н.О.Міри земельних площ ЛівобережноїУкраїни (друга половина XVII—XVIII ст.). К., 1998; Гурбик А.О. Ево-люція соціально-територіальних спіль-нот в середньовічній Україні (волость,дворище, село, сябринна спілка). К.,1998; Його ж. Reforma wіoczna na Uk-rainie w XVI wieku. «Roczniki dziejуw spo-іecznych і gospodarczych», 1999, t. 59.

А.О. Гурбик.

ВОЛОШЕНКО Інокентій Федо-рович (псевд.: Петро Вовк, Пав-лов; 1848 або 1849 — січ. 1909) —революц. діяч. Свояк В.Королен-ка. З родини чиновника. Н. вм. Бердянськ. Навч. в Новорос.ун-ті (Одеса), де захопився соціа-ліст. ідеями. Один із провідниківгуртка «башенців». 1876, увільне-ний з ун-ту, воював у Сербії про-ти Османської імперії, добровільновступивши до Чорногорського ба-тальйону. 1877 — серед засн.«Виконавчого комітету російськоїсоціально-революційної партії», угрупі В.Осинського. Учасник київ.наради представників опозицій-них сил 15(03) груд. 1878.

Заарештований у Києві 5 лют.(24 січ.) 1879 під іменем дворянинаОлександра Вишнякова. 19(07) трав.того ж року Київ. військ. окруж-ним судом позбавлений усіх правстану й засланий на 10 років ка-торги. 1880 по дорозі до Сибірувтік, але через півтора місяця бувзатриманий. Іркутський губернсь-

кий суд збільшив йому термінпримусових робіт ще на 11 років.

До літа 1882 В. перебував уКарійській в’язниці (Нерчинськаокруга, Забайкалля, Росія), відосені до 16(04) лип. наступногороку — в Петропавловській фор-теці, від 1884 — знову на Карі (од1890 — у каторжній «вільній ко-манді»), від 1896 — на Акатуй-ському руднику (теж Нерчинськоїокруги). 1906 повернувся в Украї-ну. Приєднався до есерів.

П. у м. Полтава.Літ.: Часть неофициальная. «Ки-

евские губернские ведомости». 1879,10 мая; Процесс социалистов Валериа-на Осинского, Софии Лешерн-фон-Герцфельд и Варфоломия Волошенко.Женева, 1879; Прибылев А.В. Ин. Фед.Волошенко «Каторга и ссылка», 1930,№ 4; Архив «Земли и Воли» и «Народ-ной Воли». М., 1932; Короленко В.Г.Собрание сочинений, т. 10. М., 1956;Гросул В.Я. Революционная Россия иБалканы (1874—1883). М., 1980.

П.Г. Усенко.

ВОЛОШИН Августин Іванович(17.03.1874—19.07.1945) — педа-гог, просвітитель, громад.-політ. іцерк.-реліг. діяч, президент Кар-патської України. Н. в с. КелечинВоловської округи (нині селоМіжгірського р-ну Закарп. обл.) всім’ї священика. Навч. в ужгород-ській г-зії (1883—92), на теологіч-ному ф-ті Будапештського ун-ту,в теологічному ліцеї, який закін-чив 1896, Вищій пед. шк. в Буда-пешті (1899—1900). По закінченніостанньої здобув звання профе-сора математики й фізики для го-рожанських шк., а 1897 одержавдиплом вчителя нар. шк. Того жроку висвячений на священика істав капеланом церкви в Ужгоро-ді-Цегельні. Тривалий час пра-цював проф. Ужгородської вчи-тельської семінарії (1900—17), азгодом її дир. (1917—38).

Багато зробив для піднесенняосвіти та к-ри Закарпаття. Підго-тував і видав 42 книги, серед якихнайзначніші: «Методическая грам-матика карпаторусского языкадля народных школ» (1899), «Чи-танка для угро-русской молоде-жи» (1900), «Азбука» (1904), «Описьменном язиці Подкарпатсь-ких русинов» (1920), «Историяпедагогики для учительских се-минарий» (1923), «О соціяльномвихованню» (1924), «Коротка іс-торія педагогіки для учительськихсемінарій» (1931), «Педагогічнапсихологія», «Логіка», «Методиканародно-шкільного навчання»(всі — 1935), «Коротка історія

психології» (1937), «Педагогічнаметодологія. Методологія навчан-ня» (кн. 1, 1943) тощо.

Зарекомендував себе як про-фесійний журналіст-видавець. Ре-дагував єдину на той час руськугаз. «Наука» (1903—18), а такожгаз. «Свобода» (1920—38), пер-ший укр. щоденник «Нова свобо-да» (1938—39). Був засн., спів-засн., співпрацівником низки га-зет і журналів (зокрема, «Підкар-патська Русь», 1923—38, «Учитель-ський голос», 1929—39, «Науковийзбірник товариства “Просвіта” вУжгороді», 1922—38, «Благовіс-ник», 1922—38, «Місяцеслов», 1902—24). Був одним із засн. АТ «Уніо»,яке мало свою друкарню, книгар-ню, видавало книги (1902—38).

В. — один із основоположни-ків т-ва «Просвіта» (1920—39),засн. Пед. т-ва (1924), Учительсь-кої громади (1930—38). Він бувсеред ініціаторів створення Під-карп. банку, низки ф-к та коопе-ративів.

У міжвоєн. період (1919—39)чітко дотримувався прочехосло-вац. орієнтації. Був організаторомі кер. Нар.-християн. партії(1922—39), обирався від неї по-слом чехословац. парламенту(1925—29), займав посаду держ.секретаря в уряді А.Бродія (11—26 жовт. 1938). 26 жовт. 1938 чехо-словац. уряд призначив його пре-м’єр-міністром автономного урядуКарпатської України. Під час ви-борів до Сойму Карпатської Украї-ни 12 лют. 1939 обраний послом,14 берез. 1939 проголосив незалеж-ність Карпат. України, що буларатифікована Соймом 15 берез.1939. На одному із засідань Соймуйого обрано президентом.

Після окупації краю війська-ми гортиської Угорщини В. разоміз окремими членами свого урядузмушений був залишити м. Хуст і16 берез. 1939 перейшов кордонРумунії. Відвідавши Югославію,Австрію, Німеччину, В. обрав міс-цем свого осідку Прагу (Чехія).Будучи на чужині, присвятив себенаук. та пед. діяльності в Україн-ському вільному університеті. Йомуприсвоєно звання проф. педаго-гіки. В УВУ пройшов шлях відзав. каф-ри педагогіки до проде-кана філос. ф-ту і ректора (1945).21 трав. 1945 В. заарештованийспівробітниками «Смершу», виве-зений вМоскву і поміщений в Ле-фортовську в’язницю.

П. у Бутирській в’язниці (Моск-ва). Указом Президента Українивід 15 берез. 2002 за визначну

626ВОЛОШЕНКО

А.І. Волошин.

особисту роль у боротьбі за ут-вердження укр. державності В.посмертно присвоєно звання Ге-рой України.

Тв.: Твори. Ужгород, 1995.Літ.: Штефан А. Августин Воло-

шин — президент Карпатської Украї-ни. Торонто, 1977; Бернарджова Т. Ав-густин Волошин — державний діяч,педагог-мислитель. Львів, 1995; Зимо-мря М. та ін. Августин Волошин.Ужгород, 1995; Белень М. КарпатськаУкраїна у портретах. Ужгород, 1998.

М.М. Вегеш, С.В. Віднянський.

ВОЛОШИН Максиміліан Олек-сандрович (справжнє прізв. — Ки-рієнко-Волошин; 28(16).05.1877—11.08.1932) — поет, художник,краєзнавець. Н. в м. Київ у сім’їюриста. Навч. у Моск. приватнійПоливановській, 1-й Моск. ка-зенній та Феодосійській г-зіях.1897—98 — студент юрид. ф-туМоск. ун-ту. 1898 виключений нарік з ун-ту за участь у студентсь-ких виступах, до навчання не по-вернувся. Виїжджав за кордон,слухав лекції у Сорбонні та Вищійрос. шк. у Парижі, вивчав мисте-цтвознавство. 1901—10 подоро-жував до Парижа, Рима, Берліна,Греції, відвідував Москву, Санкт-Петербург. 1910 опублікував пер-шу поетичну зб. «Стихотворе-ния. 1900—1910», 1913 — працю«О Репине». Став визнаним ху-дож. критиком, друкувався в пе-ріодичних вид. 1914 видав книгуліт.-критичних статей «Ликитворчества». 1915 подорожував поФранції, Швейцарії, виїхав доНімеччини. 1916 вернувся до Ро-сії, поселився у Коктебелі, де за-вершив роботу над зб. «Иверни»,«Демоны глухонемые», «Неопали-мая купина». Твори В., зокремаакварелі, виставлялися на бага-тьох виставках (1924 — Третья-ковська галерея, 1927 — Держ.академія худож. наук, 1929—30 —у Голландії, Ризі, Лондоні). Бравактивну участь у громад. діяльно-сті, займався питаннями охоронипам’яток історії та к-ри: допома-гав у археол. розкопках великогосередньовічного городища в Кок-тебелі, давнього портового містаКаллієри, виявляв велику заціка-вленість геологічним минулимКриму, у т. ч. щодо згаслого вул-канічного масиву Карадаг. Обра-ний почесним чл. Рос. т-ва звивчення Криму. Брав участь воцінці худож. цінностей, створен-ні музеїв у Феодосії, Сімферополі,Новому Світі; в культ.-освіт. ро-боті — читав лекції у Нар. ун-ті

(Севастополь), на Вищих команд-них курсах, в Єврейс. літ. т-ві уФеодосії.

П. в Коктебелі. Похований нагорі Кучук-Єнішари, яка дісталаназву Волошинської.

Літ.: Брюсов В. Максимилиан Во-лошин. В кн.: Брюсов В. Собрание со-чинений, т. 6. М., 1975; Воспоминанияо Максимилиане Волошине. М., 1990;Купченко В. Странствование М. Воло-шина: Документальное повествование.СПб., 1997.

О.Д. Кузьминська.

ВОЛОЩИНА (Волоська зем-ля) — 1) вживана в 14—18 ст. услов’ян. мовах назва Молдови;2) назва істор. обл. в Пд. Румунії,між Карпатами і р. Дунай, відомав 16—18 ст. також як Цара Роми-няска, Мунтянська земля, а з19 ст. — переважно як Валахія.Річка Олт (прит. Дунаю) розме-жовує В. на дві ч. — більшу на сх.(Мунтенія, гол. м. Бухарест) і ме-ншу на зх. (Олтенія, гол. м. Кра-йова). Тер. В. входила до Дакії,яка 106—271 була пров. Римськоїімперії. Під владою рим. адмініст-рації відбувалася романізаціямісц. гето-дакійського населення.Пізніше на землях В. перебувалиготи і гепіди (наприкінці 3 ст.),гуни й авари (4—6 ст.); в 6—7 ст.тут оселилися слов’ян. племена,які згодом були асимільовані ро-манізованою людністю. У 9—10 ст. більшість земель увійшла до1-го Болг. царства (680—1018), в11—12 ст. її терени спустошуютьполовці й торки, в 13 ст. — монго-ло-татари (див. Монголо-татар-ська навала). На основі окремихплемінних протодерж. утворень у14 ст. сформувалося самостійнеВолоське князівство, яке незаба-ром опинилося в залежності відУгорщини, від 15 ст. було змуше-не сплачувати данину Османськійімперії, а на поч. 16 ст. стало її ва-салом. Наприкінці 16 ст. волось-кий господар Міхай Хоробрий накороткий час об’єднав під своєювладою В., Молдову й Трансіль-ванію (істор. область на пн. Руму-нії). За деякими даними, до йоговійська 1595 входив великий загінукр. козаків. Вихідці з В. були вукр. війську в серед. 17 ст.

В. відігравала істотну роль вукр.-румун. культ. взаєминах. Від1508 у В. діяла друкарня кирилич-ного шрифту, яка видавала літур-гійні книжки церковнослов’ян.мовою. Після довгої перерви дру-карство у В. відновив 1635 укр.майстер Т.Вербицький.

Від 1829 В. у складі Осман. ім-перії отримала автономію під про-текторатом Російської імперії, від1856 — під опікою 7 європ. д-в.1859 господарем В. і Молдовистав Александр Куза, від 1861об’єднана д-ва стала називатисяРумунією (1881—1947 мала статускоролівства).

Літ.: Іorga N. Іstorіa Romгnіlor,vol. 1—10. Bucureєtі, 1936—39.

Я.Д. Ісаєвич.

ВОЛХВИ — язичницькі жреці уДавній Русі (див. Язичництво,Київська Русь). Вперше згадують-ся у «Повісті временних літ» під912 як провісники смерті кн. Оле-га. Стаття під 1044 згадує В. узв’язку з обставинами народжен-ня і долею кн. полоцького Всесла-ва Брячиславича. Під 1024 і 1071 В.показані провідниками нар. заво-рушень у Суздалі (нині місто Вла-димирської обл., РФ), Ростові(нині місто Ярославської обл.,РФ), Києві та Новгороді Великому.Сильною була нар. віра у здат-ність В. впливати на сили приро-ди. Згідно з Б.Рибаковим, у язич-ницькій Русі В. становили окре-мий жрецький стан з чіткою спе-ціалізацією за сферами діяльності(«чародеи», «облакопрогонители»,«ведуны», «потворы» та ін.). В. ке-рували загальноплемінними риту-альними діями — «соборами», ор-ганізовували спорудження святи-лищ, князівських і дружинних ку-рганів, стежили за дотриманнямкалендарних строків річного об-рядового циклу, зберігали, відтво-рювали й творчо поповнювалифонд міфічних та епічних перека-зів. Після хрещення Київської РусіВ. переслідуються владою та цер-квою, йдуть у ліси, перероджую-ться у знахарів. Водночас у вико-нанні деяких с.-г. обрядів ті ролі,які виконувалися В., у майже не-зміненому вигляді перейшли дохристиян. священиків.

Літ.: Аничков Е.В. Язычество иДревняя Русь. СПб., 1914; Рыбаков Б.А.Язычество Древней Руси. М., 1987.

Ю.Г. Писаренко.

ВОЛХОВСЬКИЙ Фелікс Вади-мович (псевд.: Ф.Полтавчук, А.Че-па, А.Чорний та ін.; 15(03).08.1846—03.08(21.07).1914) — ре-волюц. діяч, журналіст, письмен-ник. Н. на Полтавщині. З дворян,син чиновника. Дитинство провіву м. Новоград-Волинський і с. Мой-сівка Пирятинського пов. Полтав.губ. (нині Драбівського р-ну Чер-

627ВОЛХОВСЬКИЙ

М.О. Волошин.

Ф.В. Волховський.

кас. обл.). Навч. у г-зіях Санкт-Петербурга та Одеси, потім наюрид. ф-ті Моск. ун-ту (не закін-чив). У Москві став активістом«Малоросійської громади» (1863—66). Разом із рос. революціонеромГ.Лопатіним улаштував для ви-дання книг і поширення їх середселян «Рублеве товариство» (1867),за що від лют. до серп. 1868 відси-дів у казематі Третього відділення,а по звільненні перебував під не-гласним жандармським наглядом.

Працював у моск. книгарні,підтримував студент. рух. 1869за зв’язки з підпіллям ув’язнений,утримувався у моск. тюрмах, апотім його перевели до Петро-павловської фортеці. Звинуваче-ний у зберіганні рукописів «зло-чинного характеру» та «підготовцінародного повстання», 1871 ви-правдався. Того ж року ввійшовдо центр. осередку «чайковців».

Від 1872 служив у Одесіділоводом, співробітничав у газ.«Новороссийский телеграф», спіль-но з народниками І.Ковальськимта С.Чудновським налагодив ви-пуск пропагандистського час.«Вперед». 1873 організував з оде-ситів і херсонців «Гурток ініціати-ви» (із сильними укр. симпатія-ми), куди входили, зокрема,А.Франжолі, М.Ланганс, А.Желя-бов та ін. Склав агітаційну брошу-ру «Правдиве слово Хлібороба»,цитував у ній поезії Т.Шевченка йфольклорні тв. (окремо виданаО.Терлецьким 1876 у Відні, протемайже весь тираж затримали авс-трійс. власті; пізніше передруко-вана І.Франком у зб. листів М.Дра-гоманова).

1874 заарештований і допро-ваджений в камеру-одиночкуБасманної часті Москви, а післяневдалої спроби втекти — до Пет-ропавловської фортеці. За рокиув’язнення втратив слух. На «про-цесі 193-х» (30(18) жовт. 1877 — 4лют. (23 січ.) 1878) рішуче відмо-вився відповідати на запитаннясуду, був висланий до Тобольсь-кої губ. Написав знаменитий«заповіт засуджених» («Община»,1878, № 6—7), підтриманий това-ришами по цьому процесу, пока-раними каторгою та засланням. Уніч на 30(18) лип. 1878 відправленийдо Сибіру. 1882—88 у Томську (нинімісто, РФ) неофіційно редагував«Сибирскую газету», де виступали,зокрема, Д.Клеменц, В.Короленко,Г.Мачтет, К.Станюкович. Неле-гально друкувався в час. «Народ-ная воля».

1889 втік до Канади. Публіку-вався в англомовній пресі («To-ronto Globe», «The World», «Wood-stock College Monthly», «The Fort-nіgtly Rewіew» та ін.). Од 1890 меш-кав у Лондоні, співпрацював ізС.Кравчинським у Товаристві дру-зів російської свободи, у ж. «FreeRussіa».

Автор публіцистичних кни-жок, казок, віршів, спогадів (час-тина доробку побачила світ у Ро-сії 1906—07). Був одним із засн.Фонду вільної рос. преси (1891—1901), редагував його «Летучиелистки» (1893—99). З П.Кропот-кіним створив гурток ім. О.Герце-на.

Познайомившись із М.Драго-мановим, опублікував його пра-цю «Неволя веры в России». Лис-тувався з Марком Вовчком, I.Фран-ком, М.Коцюбинським, Лесею Ук-раїнкою, переклав рос. мовою«Тіні забутих предків» М.Коцю-бинського («Заветы», 1912, № 1—3).Низку рос. тв. В. переклали ук-раїнською Л.Українка, М.Заліз-няк та ін.

П. у м. Лондон.Літ.: Драгоманов М. Листи до

Ів.Франка і инших: 1887—1895. Львів,1908; Кудрин Н. [Русанов Н.С.]Ф.В. Волховский. «Русское богатство»,1914, № 9; Чайковский Н.Ф. Ф.В.Вол-ховский. «Голос минувшего», 1914,№ 10; Рощевская Л.П. Поэт вольнойпечати в сибирской ссылке. В кн.: Во-просы изучения и преподавания лите-ратуры. Тюмень, 1966; Рудько М. До іс-торії революційно-народницького рухуна Україні. «Архіви України», 1969,№ 5; Чарушин Н.А. О далеком прош-лом. М., 1973; Дун О.З. «Казка про не-праведного царя» Ф.Волховського вперекладі Лесі Українки. В кн.: ЛесяУкраїнка. Публікації. Статті. Дослід-ження. К., 1984; Листи Лесі Українкидо Фелікса Волховського. «Слово ічас», 1991, № 2, 5; Дудко В. Два листи замериканського архіву. «Книжник»,1991, № 5; Листи до Михайла Коцю-бинського, т. 1. К., 2002.

П.Г. Усенко.

ВОЛШ (Walch) Едмунд (1885—1956) — катол. священик, чер-нець ордену єзуїтів, проф. (з1918) катол. ун-ту у Джорджтауні(США), кер. Папської місії допо-моги голодуючим у Росії, яка усерп. 1922 — черв. 1924 щоденнозабезпечувала обідами та пайкамив цілому 150—160 тис. осіб, на-самперед дітей, в т. ч. у Криму, депрацювала філія місії. Обсяги таінтенсивність надання допомогиВ. тісно пов’язував з пом’якшен-ням атеїстичної політики рад.кер-ва. Як неофіц. представник

Ватикану в РСФРР, згодом вСРСР захищав інтереси катол. це-ркви на рад. теренах, зокрема,всебічно допомагав римо-катол.духовенству України. Повернув-шись до США, виступав протидипломатичного визнання СРСРз огляду на антиреліг. практикурад. д-ви.

П. у США.Літ.: Stehle H. Geheіmdіplomatіe іm

Vatіkan: Dіe Papste und dіe Kommunіs-ten. Zьrіch, 1993.

Н.С. Рубльова.

«ВОЛЬНОЕ ЭКОНОМИЧЕСКОЕОБЩЕСТВО» («ВЭО») — першев Рос. імперії наук.-екон. т-во,формально незалежне від будь-яких урядових інституцій. Зас-новане 1765 у Санкт-Петербурзівеликими землевласниками зметою реформувати с. госп-во.Намагалося поширювати наук.знання, для чого був створенийвласний періодичний орган «Тру-ды ВЭО» (1766—1915, понад 280вип.). Але реальні успіхи в справіпропаганди наук. знань у сусп-віприйшли лише після ліквідаціїкріпосного права 1861. При т-ві1872 ств. К-т грамотності, який1873 відкрив дві жін. шк. Крім то-го, К-т за час свого існування ви-дав бл. 130 назв популярних кни-жок, які розповсюджувалися се-ред нас. за доступними цінами.Особливу увагу т-во приділялопроведенню конкурсів, завдан-ням яких було виявлення і поши-рення способів раціонального ве-дення с. госп-ва. Чимало філій«ВЭО» було створено в Україні,особливо в степових губ. На жаль,надзвичайно корисна діяльністьт-ва не знаходила належної під-тримки з боку царського уряду,навпаки, 1896 урядовим розпоря-дженням було закрито К-т грамо-тності. Остаточно т-во ліквідова-не 1919 більшовиками.

О.В. Лисенко.

ВОЛЬНОСТІ ВІЙСЬКА ЗАПО-РОЗЬКОГО НИЗОВОГО —офіц., хоч і не зовсім точна, назваЗапорозької Січі та належних їйземель, що охоплювали значнутер. Центр. та Пд. України у по-низзі: Дніпра та його прит. —Оріль, Самара, Протовча, Конка,Інгулець, Чортомлик, Томаківка;Пд. Бугу і його прит. Інгулу та Ка-льміусу. Центром В.В.З.н. булаЗапороз. Січ, яка 16—18 ст. не ме-нше восьми разів змінювала своємісцерозташування, але переваж-но локалізувалася на тер. ВеликогоЛугу, що знаходився нижче дніп-

628ВОЛШ

ровських порогів (затоплений во-дами Каховського водосховища).

В.В.З.н. дістали таку назву то-му, що на ці землі поширювалисяправа і вольності, надані Кошу За-порозької Січі. Перші згадки протакі права припадають на часиформування реєстрового війська,тобто на останній рік правліннякороля Речі Посполитої Сигізмун-да ІІ Августа (1572) і особливо ко-роля Стефана Баторія, який 1578провів козац. реформу. Тоді ж вінвидав свій універсал-привілей за-порожцям (див. Військо Запорозь-ке), згідно з яким їм надавалисяне тільки герб, прапор, певні пра-ва й вольності, а й величезна тер.Степової України в Пн. Причор-номор’ї та Приазов’ї. Цей доку-мент не дійшов до нашого часу, ауніверсал Б.Хмельницького, якимстверджувалося надання запоро-жцям цих земель (1655), є, очеви-дно, фальсифікатом серед. 18 ст.

З початком національної рево-люції 1648—1676 В.В.З.н. увійшлидо складу Укр. козац. д-ви — Ге-тьманщини. Під час гетьманстваI.Виговського (1657—59) Січ була вопозиції до нього і заявила своїавтономістські претензії. В насту-пне десятиріччя Січ то зближува-лася з Гетьманщиною або якоюсьїї частиною, то посилювала своїнезалежницькі устремління. Згід-но з Андрусівським договором (пе-ремир’ям) 1667, В.В.З.н. визнава-лися як осібна від Гетьманщинитер., а її уряд — формально зале-жним від Речі Посполитої та Рос.д-ви. За умовами «Вічного миру»1686, В.В.З.н. мали лише одногопротектора — моск. царя. Внас-лідок колоніальної політики Ро-сійської імперії автономія В.В.З.н.поступово обмежувалася — таксамо, як і зменшувалась його тер.На запороз. землях царський урядзаснувавНову Сербію (1752) та Сло-в’яно-Сербію (1753), частину При-азов’я передав з-під юрисдикціїВійська Запороз. до ВсевеликогоВійська Донського і т. д. 1775 Запо-роз. Січ була ліквідована остаточ-но, а її землі передані переважнорос. дворянам.

На В.В.З.н. козаки займалисямисливством, рибальством, піз-ніше скотарством, хліборобством,ремеслами й торгівлею. Землі бу-ли власністю Війська Запороз. іне могли бути приватною влас-ністю. Раз на рік на заг. козац. ра-ді відбувалося жеребкування, якимвизначали місця промислів між38 куренями. На землях В.В.З.н.не існувало кріпосного права, і це

робило їх привабливими для жи-телів усієї України. Крім козаків,тут проживало чимало ін. осіб(«підданство», «нетяги»), які немали права голосу на раді. У зв’я-зку з припливом нас. до В.В.З.н.(сюди переселялися інколи цілісела з Правобереж. та Лівобереж.України) формувалися паланки —військ.-адм. центри й округи. Напоч. 18 ст. було 5 паланок, піз-ніше — не менше 8 (Бугогардівсь-ка, Інгульська, Кальміуська, Ко-дацька, Протовчанська, Орільсь-ка, Самарська, Прогноївська).Найбагатшими і найвпливовіши-ми були паланки Кодацька з цен-тром у Новому Кодаку та Самар-ська із центром у Самарі (нинім. Новомосковськ). У паланкахдіяли місц. адміністрація на чолі зполковником козацьким і суд, існу-вали церкви, школи, перевози,ярмарки тощо. Цій адміністраціїпідлягало нас., що проживало нахуторах, у слободах, селах, містах.На В.В.З.н. існував церк. устрій.Усі жителі мали бути виключноправосл., було бл. 100 правосл.храмів і каплиць, існували монас-тирі й скити. Гол. вважалася цер-ква Покрови Пресвятої Богоро-диці, а 1760 було встановленоСтарокодацьке духовне наміснеправління. Традиційно Січ уцерк. відношенні була пов’язана зКиєво-Межигірським Спасо-Прео-браженським монастирем, а від1774 підлягала безпосередньо ки-їв. митрополитові. В.В.З.н. булитакож важливою зоною культ.розвитку України (козац. фольк-лор, козац. бароко, живопис то-що). Після ліквідації В.В.З.н.(1775) їх традиції зберігались се-ред укр. народу, особливо заду-найців, чорноморців та козаків ін.військ 18 — поч. 20 ст.

Літ.: Эварницкий Д.И. Вольностизапорожских казаков. СПб., 1898; Апа-нович О.М. Збройні сили України пер-шої половини XVIII ст. К., 1969; Ми-цик Ю.А. та ін. Як козаки воювали.Дніпропетровськ, 1991; Лиман І. Цер-ковний устрій Запорозьких Вольнос-тей (1734—1775). Запоріжжя, 1998.

Ю.А. Мицик.

ВОЛЬТЕР (Voltaіre, справжнєім’я та прізв. Марі Франсуа Аруе;21.11.1694—30.05.1778) — франц.філософ-просвітитель, історик,письменник, чл. Франц. акад.(1745), почесний чл. Петерб. АН(1746). Н. в Парижі в сім’ї нота-ріуса. Закінчив єзуїтський ко-ледж. У своїх працях неодноразо-во звертався до укр. істор. досвіду.

Так, його «Історія Карла ХII, ко-роля шведського» (1731) міститьрозділ про Україну, яка «завждипрагнула свободи». Ця книга ви-тримала понад 100 вид. різнимимовами і справила великий впливна формування концепції укр. іс-торії в європ. історіографії Про-світництва доби. Події в Українівідображено також в його2-томній «Історії Росії за ПетраВеликого» (1759—63). Досліджу-ючи укр.-швед. відносини, Геть-манщину й діяльність I.Мазепи, В.перший на Зх. використав мате-ріали, надані йому, за посередни-цтвом П.Орлика, учасниками по-дій. Від В. пішла традиція зобра-жувати Мазепу як сильну істор.постать і колоритну особистість.З В. листувався останній гетьманУкраїни К.Розумовський, піз-ніше — імп. Катерина ІІ. З іменемвченого пов’язане поширення вУкраїні 2-ї пол. 18 — поч. 19 ст.«вольтер’янства» — вільнодумствай критики тиранії та клерикалізму,що знайшло відображення в дія-льності Я.Козельського, І.Кот-ляревського, декабристів та ін.

П. у м. Париж.Тв.: Histoire de Charles XII, roi de

Suйde, vol. 1—2. Paris, 1731.

Літ.: Борщак I. Вольтер і Україна.«Україна», 1926, № 1.

М.М. Варварцев.

ВОЛЬФ Арнольд (1877—24.11.1924) — військ. діяч, ген.-хорун-жий УГА. Н. в м. Простейов (Че-хія) в сім’ї нім. купця. Закінчивг-зію, кадетську і старшинську(1901) військ. шк., служив на ко-мандних посадах австрійс. армії.У роки Першої світової війни — наітал. фронті, підполк., командирпіх. полку. У груд. 1918 добровіль-но вступив на службу до УГА,взяв участь в українській революції1917—1921. Командир бойовоїгрупи, 3-ї Бережанської бригади,2-го корпусу, відзначився у Чорт-ківській наступальній операції УГА1919, Київ. наступальній операції1919. З весни 1920 — командирінтернованої бригади УГА у Чехо-словаччині, голова т-ва колиш. во-яків армії.

Від серед. 1920 перебував у та-борі для військовополонених Лі-берці (Чехія). У черв. 1921 приз-начений комендантом табору вм. Юзефів, де і помер, похованийна батьківщині.

Літ.: Удовиченко О. Україна у війніза державність. Вінніпег, 1954; Колян-чук О. та ін. Генералітет українськихвизвольних змагань. Львів, 1995; Лит-

629ВОЛЬФ

Вольтер.

А. Вольф.

вин М. Українсько-польська війна1918—1919 рр. Львів, 1998.

К.Є. Науменко.

ВОЛЬФ Фердінанд Богданович(1791 або серед. 1790-х рр. —05.01.1855(24.12.1854)) — декаб-рист, лікар. Н. в м. Москва в ро-дині аптекаря, титулярного рад-ника Б.Вольфа. Вихований у пан-сіоні при лютеранській церкві вМоскві. 1810 — волонтер моск.від-ня петерб. Медико-хірургіч-ної акад., 1812 — доброволець ушпиталі, 1814 закінчив курс нав-чання «кандидатом за медичноючастиною», направлений до Ко-вельського військ. шпиталю, по-тім — до Луцького, 1815 — молод-ший лікар 2-го класу, 1817 — 1-гокласу, 1818 — старший лікар, а1819 — штаб-лікар, 1822 приз-начений на посаду лікаря припольовому генерал-лікарі 2-ї ар-мії у м-ку Тульчин (разом із тимвиконував обов’язки старшоголікаря в госпіталі). Нагород-жений орденом св. Володимира4-го ст. (1821).

Чл. «Союзу благоденства»,один із засн. Пд. т-ва (див. Декаб-ристів рух), друг П.Пестеля. Буварештований 18(06) січ. 1826, від27(15) січ. 1826 до 2 лют. (21 січ.)1827 утримувався в Петропавлов-ській фортеці. Засуджений за 2-мрозрядом, конфірмований на20-літню каторгу (термін посту-пово скоротили до 10 років). Від19(07) берез. 1827 — у Читинсько-му острозі (в казематі читав в’яз-ням лекції з фізики, хімії, анато-мії), від осені 1830 — у Петровсь-кому заводі (нині м. Петровськ-Забайкальський Читинської обл.,РФ). Від зими 1835/36 — на посе-ленні в с. Урик поблизу Іркутська(нині РФ). Через рік отримавофіц. дозвіл на мед. практику(«через нестачу в краї медичнихчиновників»). Мав великий авто-ритет серед товаришів на заслан-ні. Від 1845 — у м. Тобольськ (ни-ні Тюменської обл., РФ), од 1852служив у лікарні місц. тюрми.

П. у м. Тобольськ.Літ.: Лушников А.Г. Декабрист-

врач Ф.Б.Вольф. В кн.: Декабристы вСибири. Новосибирск, 1952; Восста-ние декабристов: Документы, т. 12.М., 1969; Лихогляд Н.Ф. ФердинандБогданович Вольф — активный учас-тник Тульчинской управы. В кн.: Де-кабристские чтения: Материалы Рес-публиканской научно-практическойконференции, посвященной 165-ле-тию со дня восстания декабристов,вып. 4. К., 1991.

П.Г. Усенко.

ВОЛЬХОВСЬКИЙ (Вальховсь-кий, Вальковський) ВолодимирДмитрович (1798 — 19(07).03.1841) — декабрист, військовик,ген.-майор Генштабу (1831).

Н. у Полтав. губ. в сім’ї офіце-ра. Виховувався у Моск. універ-ситетському пансіоні, звідки 1811за відмінні успіхи переведений доЦарськосельського ліцею. Одно-кашник О.Пушкіна. Закінчивнавчання 1817 з великою золотоюмедаллю, одразу був номінованийгвард. офіцером, а після додатко-вого екзамену зарахований доГвард. Генштабу. Співпрацював ізпетерб. час. «Военный журнал»,редагованим Ф.Глинкою, публіку-вав матеріали з істор. тематики.1824 відряджений до ОкремогоОренбурзького корпусу. 1825—26перебував у закаспійській експе-диції.

Член переддекабристської Свя-щенної артілі, Союзу порятунку,Союзу благоденства, Пн. т-ва(див. Декабристів рух). За заступ-ництва І.Дибича уник притягнен-ня до суду. Відісланий на рос.-перську війну 1826—28. Відзначи-вся в штурмі Еривані (нинім. Єреван, Вірменія), сприяв під-готовці Туркманчайської мирноїугоди. 1827 направлений дом. Тегеран (Іран) «для вивезення10 000 000 рублів сріблом контри-буції». 1828 — полковник, корпу-сний обер-квартирмейстер. НаКавказі підтримував репресова-них декабристів, М.Лермонтовата ін. засланців.

Учасник російсько-турецькоївійни 1828—1829, придушення поль-ського повстання 1830—1831. За-знав контузії. Від 1832 виконувавобов’язки нач. штабу ОкремогоКавказ. корпусу, від 2 лют. (21січ.) до 16(04) квіт. 1835 фактичноуправляв Закавказзям. 1837 від-правлений до Прибалтики ко-мандувати бригадою піх. д-зії, че-рез хворобу прибув на нове місцеслужби лише в серед. 1838. Післявідставки 1839 повернувся в Ук-раїну, оселився в маєтку дружиниМарії (дочки директора Царсько-сельського ліцею Василя Мали-новського) в Ізюмському пов.Харків. губ., де й помер.

1978 В. та його шурину декаб-ристові Іванові Малиновськомувстановлено пам’ятник у с. Ка-м’янка (нині село Ізюмськогор-ну Харків. обл.).

Літ.: Малиновский И.В. В.Д.Воль-ховский. Х., 1844; Восстание декаб-ристов: Материалы, т. 8. Л., 1925; Ру-денская М.П., Руденская С.Д. С лицей-

ского порога. Л., 1984; Соколов В.Рядом с Пушкиным. Х., 1996.

П.Г.Усенко.

ВОЛЮМІНА ЛЕГУМ — див.Volumina Legum.

ВОЛЮНТАРИЗМ (від лат. volun-tarius — залежний від волі) —1) філос. напрям, що розглядаєволю людини як основну рушійнусилу сусп. розвитку, заперечує іс-нування законів соціального по-ступу і причинно-наслідкову при-роду сусп. явищ і процесів. Тер-мін введений у наук. обіг нім. со-ціологом Ф.Теннісом 1883;

2) різновид сусп.-політ. керу-вання, який ігнорує необхідністьвсебічного врахування тенденційістор. розвитку та реальних пото-чних умов соціального життя, не-хтує можливостями системногообґрунтування тих чи ін. практич-них дій. В. властиве перебільшен-ня, а інколи й ідеалізація ролі си-лових і насильницьких методівреформування сусп. буття.

В історії України рад. добиособливо масштабним і трагічнимза наслідками проявом В. булаполітика колективізації сільськогогосподарства, яка зумовила голо-домор 1932—1933 в УСРР. Про-явом В. були і хрущовські (див.М.Хрущов) реформи 2-ї пол.1950-х — 1-ї пол. 1960-х рр. Еле-менти В. притаманні також про-веденню політ. та соціально-екон.реформ у незалежній Україні в1990-х рр.

В.В. Головко.

«ВОЛЯ» — тижневик сусп.-політ.та культ. життя. Виходив у Відні зчерв. 1919 до листоп. 1921. Остан-ні три вип. журналу з’явилися підназвою «Воля України». Видав-цем і ред. «В.» був В.Піснячев-ський (псевд. — А.Горленко).У редакції працювали З.Адельс-бергер, В.Даскалюк, І.Кедрин, І.Мур-ський, А.Хомин та ін. Працівникижурналу сповідували різні політ.,але загалом соборницькі позиції.«В.» виступала проти «радяно-фільства». Тижневик широко по-давав новини з розвитку політ.подій в Україні і був цінним дже-релом інформації про боротьбу заукр. незалежність. Вид. сповіщалопро життя українців в еміграції йполітику зх. д-в щодо України.«В.» друкувала витяги з нім., франц.та англ. вид., огляди й хронологіюподій. Чималий обсяг видання за-ймали тв. худож. літ.: вірші О.Оле-ся, П.Карманського, В.Вишива-

630ВОЛЬФ

В.Д. Вольховський.

ного (див. Вільгельм Габсбург-Льот-рінген), оповідання, уривки драм.тв. О.Грицая, В.О’Коннор-Вілін-ської, М.Левицького, О.Драгома-нової-Храпко; критичні статті натв. Є.Карпенка, А.Крушельниць-кого. 1921 В.Піснячевський приж. «В.» організував вид-во «Нашаволя», гол. завданням якого буловидання худож. тв., друкованихраніше у «В.».

О.О. Песчаний.

«ВОЛЯ І БАТЬКІВЩИНА» —машинописний журнал підпіль-ної орг-ції Український національ-ний фронт (УНФ). Виходив зжовт. 1964 до черв. 1966 (всього16 чисел), обсягом 13—22 сторін-ки машинопису через 1,5 інтер-валу. Автор більшості статей —кер. УНФ Д.Квецко. Ред. та дру-кар — З.Красівський. Наклад ко-жного журналу — 6 прим. Встано-влено його поширення (в ори-гіналі і передруці) в 11 областяхУкраїни. Публікувалися: проектиПрограми та Статуту УНФ, При-сяга чл. орг-ції, статті антирежи-много та програмного самостій-ницького характеру, передруки звид. ОУН та УПА, самвидав. Друкчасопису припинено через ареш-ти чл. УНФ. Відновлено у жовт.1995 Львів. обласною орг-цієюКонгресу українських націоналістів(гол. ред. І.Губка).

Літ.: Зайцев Ю.Д. Український на-ціональний фронт у русі опору 60-х ро-ків. «Воля і Батьківщина», 1995, ч. 1 (17);Український Національний Фронт:Дослідження, документи, матеріали.Львів, 2000.

Ю.Д. Зайцев.

«ВОПРОСЫ ИСТОРИИ» — що-місячний наук. журнал. ВиходитьуМоскві. Ств. у верес. 1945 на базіж. «Историк-марксист» (друкува-вся з січ. 1926) та «Историческогожурнала» (виходив з січ. 1937) якорган Від-ня істор. наук АНСРСР та Мін-ва вищої і серед.спец. освіти. Від верес. 1996 — ор-ган РАН. «В.и.» публікує пробле-мні статті із заг. питань історії, те-орії істор. процесу, питань істо-ріографії, джерелознавства та ін.

Останнім часом більшість пу-блікацій має наук.-популярну спря-мованість.

О.Д. Кузьминська.

«ВОПРОСЫ ИСТОРИИ КПСС»(від листоп. 1991 — «Кентавр») —щомісячний наук. журнал. Вихо-див у Москві від лип. 1957 як ор-ган Ін-ту марксизму-ленінізму

при ЦК КПРС. До листоп. 1991публікувалися теор. та проблемністатті з історії КПРС, комуніст. таробітн. партій, міжнар. робітн.руху та ін. Від листоп. 1991 — що-місячний історико-політологічнийжурнал. В оновленому виданнівміщуються статті та матеріали зісторії сучасності, зокрема пер.рос. мовою праць зарубіжних до-слідників, висвітлюються пробле-ми історії Росії. У постійній руб-риці «Росія і сучасний світ» пору-шуються питання нац. інтересівРосії в СНД. Розділи: «Политоло-гический анализ эпохи», «Вопро-сы политической и социальнойтеории», «Партии и движения»,«Страницы истории», «За семьюпечатями: из секретных материа-лов», «Новые документы» та інші.

О.Д. Кузьминська.

ВОРОБЕЦЬ Федір Васильович(1922—1959) — активний діячОУН, поручник УПА. Н. в с. Го-рожанка (нині село Монастири-ського р-ну Терноп. обл.). Закін-чив Станіславську г-зію (1939).Учасник похідної групи ОУН наЖитомирщині. Районний, згодом(1941) надрайонний провідникОУН у смт Олевськ Житомир.обл. 1943 — окружний провідникОУН на Житомирщині, командирСх. округи «Тютюнник». Від серп.1944 — заст. провідника ОУН Сх.краю «Одеса», з 1945 — крайовийпровідник. 15 січ. 1946 пораненийв бою з від. НКВС, захопленийживим. Засуджений на смерть, ви-рок замінено на 25 років ув’язнен-ня (Озерлаг, Іркутська обл., РФ).

П. у в’язничній лікарні.Літ.: Літопис УПА. Торонто, 1980;

Содоль П. Українська повстанча армія,1943—49: Довідник. Нью-Йорк, 1994.

О.М. Онишко.

ВОРОБЙОВ Володимир Петрович(27.07.1876—31.10.1937) — лікар,анатом. Д-р мед. н. (1908), засл.проф. СРСР (1924), акад. ВУАН(1934; від 1936 — АН УРСР). Н. вм. Одеса. 1897—1903 навч. на мед.ф-ті Харків. ун-ту. 1910—17 —зав. каф-ри Харків. жін. мед. ін-ту, 1919—21 — Софійського ун-ту в Болгарії. 1921—37 — зав.каф-ри анатомії Харків. мед. ін-туі водночас (з 1927) наук. кер. Все-укр. ін-ту експериментальної ме-дицини ім. І.Мечникова. В. —один з основоположників функ-ціонально-динамічного напрямув анатомії. Розробив нові анато-мічні методи дослідження (мак-

ромікроскопічний та стереомор-фологічний). Разом із Б.Збар-ським провів роботи з бальзаму-вання тіла В.Леніна. Організував уХаркові єдиний на той час у світімузей «Становлення людини»(1932). Склав перший рад. п’яти-томний «Атлас анатомії людини»(1938—42). Створив найбільшу шк.рад. анатомів. Чл. ВУЦВК, Хар-ків. міськради. Премія ім. В.Ле-ніна (1927).

П. у м. Харків. 1939 вста-новлено премію Акад. мед. наукСРСР ім. В.Воробйова за кращуроботу з анатомії.

Літ.: Кульчицький К.І. та ін. В.П.Во-робйов. К., 1976; Новоминский А.Н.,Попов В.Н. Владимир Петрович Воро-бьев. К., 1986.

В.І. Марочко, В.І. Прилуцький.

ВОРОБЙОВ Іван Олексійович(26.08.1921—17.03.1991) — війсь-ковик, полковник (1956). ДвічіГерой Рад. Союзу (19 серп. 1944,29 черв. 1945). Н. в с. Горбачово(нині село Тульської обл., РФ). УЧервоній армії від 1940 (див.Радянська армія). Закінчив Там-бовську військ.-авіац. шк. пілотів(1941), Військ.-повітряну акад.ім. М.Жуковського (1952). Підчас Великої вітчизняної війни Ра-дянського Союзу 1941—1945 — наСталінградському, Пд. фронтах,Четвертому Українському фронті,3-му Білорус. фронті — льотчик-штурмовик, командир ланки, ес-кадрильї 76-го гвард. штурмовогоавіаполку. Здійснив понад 320 бо-йових вильотів, знищив багатоживої сили і бойової техніки во-рога. Після війни — командир ес-кадрильї, авіаполку. Від 1958 — навикладацькій роботі. Від 1973 — увідставці в чині полковника.

П. у м. Київ.Літ.: Люди бессмертного подвига,

кн. 1. М., 1975; Великая Отечествен-ная война. 1941—1945: Энциклопедия.М., 1985; Герои Советского Союза:Краткий биографический словарь, т. 1.М., 1987.

Т.С. Першина.

ВОРОБЙОВ-СЕМЕНОВ ПавлоІлліч (1896—1941) — один з орга-нізаторів та перший кер. комсо-молу України (див. Ленінська ко-муністична спілка молоді України).Н. в с. Артюшково (нині селоКурської обл., РФ). 1898 його ро-дина переїхала до Києва. Закінчивучительську шк. 1915—17 працю-вав учителем у селах Київщини.1918 — чл. підпільного київ. міськ-

631ВОРОБЙОВ

В.П. Воробйов.

І.О. Воробйов.

П.І. Воробйов-Семенов.

кому комсомолу. Після I з’їздуКомуніст. спілки робітн. молодіУкраїни (Київ, 26 черв. — 1 лип.1919) очолив президію її ЦК. Пе-ребував на чолі комсомолу Украї-ни до трав. 1920. 1921—25 — накомуніст. парт. та комсомольсь-кій роботі на Київщині. Після за-кінчення екон. від-ня ін-ту Чер-воної професури — на викладаць-кій та госп. роботі у Москві. Заги-нув у евакуації на тер. сучасноїРеспубліки Башкортостан, РФ.

В.І. Прилуцький.

ВОРОБКЕВИЧ Григорій Іванович(псевд. — Наум Шрам; 10.01.1838—24.11.1884) — поет. БратС.Воробкевича. Н. в м. Чернівці всім’ї священика. Закінчив Чернів.духовну семінарію. Висвяченийна правосл. священика. Служив уЛьвові, Чернівцях та ін. місцях.Наприкінці 1860-х рр. почав пи-сати вірші, друкував їх у зх.-укр.періодиці (ж. «Правда», альманах«Руська хата» та ін.). Серед йоготв. — ліричні поезії, близькі заформою і настроями до нар.пісень, вірші та поеми на істор.тематику («Богун», «Богдан підоЛьвовом», «Берестечко», «Сон» таін.), в яких змальовував героїчнуборотьбу під проводом Б.Хмель-ницького, страдницьке життя укр.народу, висловлював сподіванняна його краще майбутнє та воз-з’єднання укр. земель.

П. у м. Чернівці.Зб. поезій В. видано посмерт-

но 1904.Тв.: Поезії. Чернівці, 1904.Літ.:Маковей О. [Передмова]. В кн.:

Воробкевич Г. Поезії. Чернівці, 1904.

В.І. Кізченко.

ВОРОБКЕВИЧ Сидір (Ісидор)Іванович (псевд.: Данило Млака,Демко Маковійчук, Морозенко,Семен Хрін, Исодор В., С.Волох,Сирота з Буковини, Іван Іванів зКіцманя; 05.05.1836—19.09.1903) —правосл. богослов, письменник,композитор, педагог, культ. діяч.Брат Г.Воробкевича. Н. в м. Чер-нівці в сім’ї священика. Закінчивг-зію і духовну семінарію у Чер-нівцях, Віденську консерваторію(1869). Висвячений на правосл.священика. Від 1867 викладавспів у Чернів. духовній семінарії іг-зії, з 1875 — проф. богослов’яЧернів. ун-ту. 1875 очолив «Русь-ке літературне товариство», 1876 —студентське т-во «Союз», 1877один із засн. і ред. альманаху«Руська хата», 1884 — перший го-лова заснованого в Чернівцях

«Руського літературно-музичноготовариства». Автор 300 церк. про-повідей; написав підручники співуй музики для нар. шк. Виховаводного з основоположників ру-мун. нац. музики Чипріана Порум-беску (1853—83) і композитора-буковинця, музикознавця ЄусебіяМандичевського (1857—1929). В. —автор циклу віршів «Думки з Бу-ковини» (1863), «Над Прутом»(1901). Повне видання тв. В. у 3 т.вийшло у Львові (1909—11).

В. був одним із найпопуляр-ніших письменників і композито-рів на Буковині й Галичині. Най-більшою майстерністю відзнача-ються його ліричні та реліг.-пат-ріотичні вірші, а такі, як «Збуди-лась Русь», «Рідна мова», «Руськапіснь», стали хрестоматійними.Для театру «Руська бесіда» напи-сав 18 драм. Автор істор. опові-дань — «Турецькі бранці» (1865),«Месть Чорногорця» (1876), пое-ми «Нечай» (1868), драм — «Пет-ро Сагайдачний» (1884), «Кочу-бей і Мазепа» (1891), циклу вір-шів «З нещасної Болгарії» (1876).Композиторська творчість В.:літургійні пісні й псалми, хоровітв., сольні пісні, оперети. Середмуз. композицій — 20 на словаТ.Шевченка, понад 30 на віршімолдов. поета Васіле Александрі,низка пісень на слова М.Шаш-кевича, Ю.Федьковича, І.Франка.В. написав музику до 15 театраль-них вистав. Архів В. зберігаєтьсяв Ін-ті літ. ім. Т.Шевченка НАНУкраїни.

П. у м. Чернівці.Літ.: Смаль-Стоцький С. I.Вороб-

кевич. Ювілейна споминка. «Зоря»,1887, № 11; Гнатюк В. Ізидор Вороб-кевич. «ЛНВ», 1903, т. 24, кн. 8; Дома-ницький В. И.Воробкевич. «Киевскаястарина», 1903, № 11; Якубовський Б.Галицька та буковинська поезія 19 в.К., 1927; Білинська М.І. І.Воробкевич.К., 1958; Франко І. Передмова [до ви-дання: Данило Млака (Ізидор Вороб-кевич). Над Прутом]. В кн.: Франко І.Зібрання творів, т. 33. К., 1982; Бон-дар М.П. Поезія пошевченківськоїепохи. Система жанрів. К., 1986.

Б.В. Завадка.

ВОРОВСЬКИЙ Вацлав Вацлаво-вич (літ. та парт. псевд.: П.Ор-ловський,Шварц, Жозефіна, Фавнта ін.; 27(15).10.1871—10.05.1923) —публіцист, дипломат. Н. в м. Моск-ва в дворянській родині обрусілихполяків. Закінчив г-зію і вступив1890 до Моск. ун-ту на мат. від-няфіз.-мат. ф-ту. 1891 перевівся доМоск. тех. уч-ща для набуття тех.спеціалізації. Співробітник газет

«Искра», «Вперед», «Пролета-рий», «Правда». Працював літ.критиком. Заснував в Одесі під-пільне соціал-демократ. Пд. бю-ро. За марксистську пропагандузаарештований, перебував в Одес.тюрмі. 1912 засланий на два рокидо м. Вологда (нині місто в РФ).1914—15 працював у Петрограді(нині Санкт-Петербург) інжене-ром. Від листоп. 1917 — рад. по-сол у сканд. країнах. Від 1921 —повноважний представник РСФРРв Італії. Був відряджений на Гену-езьку конференцію 1922. Брав участьу міжнар. конф. в Лозанні 1922—23 (Швейцарія).

Убитий білим емігрантом Ко-нраді у ресторані готелю «Сесіль»(м. Лозанна). Швейцарський судвиправдав Конраді.

Літ.: Материалы Генуэзской кон-ференции. М., 1922; Всемирная ис-тория: Даты и события. М., 1968; Пи-яшев Н.Ф. В.В.Воровский. М., 1989.

Л.В. Нізова.

ВОРОЖБА — місто Білопільсь-кого р-ну Сум. обл. Розташов. нар. Вир (прит. Сейму, бас. Дніпра).Залізничний вузол.

Уперше згадується в істор.джерелах під 1653. Назва похо-дить від р. Ворожба, що протікалапоблизу населеного пункту. 1687В. — військ. слобода Сумськогополку. 1765—80 — слобода Біло-пільського комісарства, а від 1835 —волосний центр Сум. пов. Харків.губ. 1869 через В. прокладено за-лізницю. Наприкінці 1920 — поч.1930-х рр. В. перетворюється напотужний залізничний вузол сою-зного значення.

Райцентр 1923—30. 1959 від-несено до категорії міст.

Літ.: Багалей Д.И. Очерки из исто-рии колонизации и быта степнойокраины Московского государства,кн. 2. М., 1887; ІМіС УРСР. Сумськаобласть. К., 1973; Сумщина від давни-ни до сьогодення. Науковий довідник.Суми, 2000.

О.Г. Бажан.

ВОРОЖЕЙКІН Арсеній Васильо-вич (н. 28(15).10.1912) — військо-вик, ген.-майор авіації (1954).Двічі Герой Рад. Союзу (4 лют.1944, 19 серп. 1944). Н. в с. Про-кофьєво (нині село Нижегородсь-кої обл., РФ). У Червоній армії з1931. Закінчив Харків. військ.-авіац. шк. льотчиків (1937), Військ.-повітряну акад. (1942). Учасник боївна р. Халхін-Гол 1939 та радянсько-фінляндської війни 1939—1940. Підчас Великої вітчизняної війни Ра-дянського Союзу 1941—1945 з серп.

632ВОРОБКЕВИЧ

Г.І. Воробкевич.

С.І. Воробкевич.

В.В. Воровський.

А.В. Ворожейкін.

1942 на Калінінському фронті,Воронезькому фронті і ПершомуУкраїнському фронті — командирекскадрильї 728-го винищуваль-ного авіаполку, потім заст. ко-мандира 32-го гвард. винищу-вального авіаполку, з жовт. 1944 —старший інструктор-льотчик. Здій-снив понад 240 бойових вильотів,збив 36 літаків противника. Післявійни — командир авіац. полку,авіац. д-зії, 1-й заст. команд.Протиповітряної оборони Чорно-мор. флоту. Закінчив Військ.акад. Генштабу (1952). З 1957 —ген.-майор у відставці.

Літ.: За Отчизну, свободу и честь!В кн.: Очерки о Героях СоветскогоСоюза — горьковчанах, кн. 1. М.,1961; Великая Отечественная война1941—1945: Энциклопедия. М., 1985;Герои Советского Союза: Краткий био-графический словарь, т. 1. М., 1987.

Т.С. Першина.

ВОРОЖІННЯ, ворожба — прак-тика довідування про долюлюдини та спосіб безпосередньо-го впливу на неї з допомогоюспец. магічних дій (гадання, знят-тя порчі тощо). Вважається, щоспершу В. було скероване на убез-печення від ворога. У язичницькічаси у слов’ян В. було прерогати-вою волхвів (зокрема, відомо, щоу середньовічних балт. слов’янжерці гадали при святилищах задопомогою священних коней). Ухристиян. часи, коли В. пересталобути реліг. справою, як свідчатьнар. повір’я, окрім ворожок, гада-лок і відьом, до В. міг вдаватисябудь-хто, практика В. була доситьпоширеною і зводилася до певнихправил — виголошення відповід-них молитов та вчинення дій зпредметами та речовинами (свіч-ками, водою, волоссям, кров’ю,вугіллям тощо). У давнину булопоширене гадання за різнимиприродними прикметами та озна-ками речей: шумом дерев, крикомптахів, виттям вовків, станом нут-рощів забитих тварин. Серед дів-чат було популярним гадання-В.про заміжжя в ніч на Різдво таНовий рік. У наш час пошире-ніше гадання на картах та полініях долоні (хіромантія), що та-кож є пережитком В.

Літ.: Іларіон, митрополит. Дохрис-тиянські вірування українського наро-ду. К., 1991.

Ю.Г. Писаренко.

ВОРОНЕЗЬКИЙ ФРОНТ — опе-ративно-стратегічне об’єднання(група армій) в період Великої

вітчизняної війни Радянського Со-юзу 1941—1945. Сформований 7лип. 1942 для оборони воронезь-кого відтинку фронту та ударів попн. флангу ворожого угрупован-ня, що наступало на Сталінград(нині м. Волгоград, РФ). Першоюдо складу В.ф. увійшла 40-ва ар-мія, що захищала 1941 Воронеж(РФ). Армія була сформована усерп. 1941 в р-ні м. Конотоп ускладі Південно-Західного фронту,але уникнула долі більшості йоговійськ, розгромлених у Київсько-му оточенні. В різні часи до скла-ду В.ф. входили також 6-та, 13-та,21-ша, 38-ма, 47-ма, 52-га, 60-та,64-та, 69-та армії, 4-та, 5-та, 6-та,7-ма гвард. армії, 1-ша і 3-тя танк.та 3-тя і 5-та гвард. танк. армії.Взимку 1942—43 В.ф. брав участьу розгромі нім. та італ. військ наСередньому Дону. 8 лют. 1943В.ф. визволив Курськ (РФ),16 лют. — Харків, який німці че-рез місяць контрнаступом взялизнову. Видатну роль В.ф. відіграву Курській битві 1943, відбиваючинайсильніший наступ ворога напд. дуги. Контрнаступ В.ф. завер-шився визволенням 5 серп. Бєл-города (РФ) і спільно з Степовимфронтом— 23 серп. Харкова (див.Бєлгород-Харківська наступальнаоперація 1943). Далі війська В.ф.розгорнули наступ на київ. на-прямі, з ходу форсували Дніпро істворили плацдарми на правомуберезі річки на пд. і пн. від Києва.20 жовт. 1943 В.ф. було перейм.на Перший Український фронт.

Команд. В.ф.: П.Голиков(лип. 1942, жовт. 1942 — берез.1943), М.Ватутін (лип. — жовт.1942, берез. — жовт. 1943).

Літ.: Советская военная энцикло-педия, т. 2. М., 1976.

В.С. Коваль.

ВОРОНЕЗЬКО-ВОРОШИЛОВ-ГРАДСЬКА ОПЕРАЦІЯ-ВІД-СТУП 1942 — вимушений такти-чний відступ у роки Великої віт-чизняної війни Радянського Союзу1941—1945 військ Брянського фро-нту, Воронезького фронту, Півден-но-Західного фронту і Південногофронту, проведений 7—24 лип.1942 з метою не допустити їхньо-го оточення переважаючими си-лами противника. Наприкінці черв.нім. армійська група «Вейхс» по-чала наступ на Воронезькому на-прямі й прорвала оборону військБрянського фронту. Щоб не до-пустити оточення рад. військ пів-денніше м. Воронеж (РФ), за на-

казом Ставки Верховного Голов-нокомандування в ніч на 7 лип.рад. армійські частини, що тамперебували, були відведені на но-ві рубежі. На 7 лип. противникрозширив прорив до 300 кмвздовж фронту і, майже охопив-ши з пн. війська Пд.-Зх. фронту,намагався його оточити. Але вій-ська фронту вчасно відступили.Не вдалася також спроба против-ника оточити війська Пд. фронту,які оборонялися в Донбасі. За на-казом Ставки вони були відведеніза р. Дон в його нижній течії і до25 лип. закріпилися на лівомуберезі.

В ході В.-В. о. рад. війська напд. відступили в глиб тер. на 150—400 км. Ворог спромігся тоді ство-рити пряму загрозу Сталінграду(нині Волгоград, РФ) й Пн. Кав-казу, але йому не вдалося оточитий розгромити рад. війська. Від-ступ став передумовою успіху по-дальших дій рад. військ.

Літ.: Великая Отечественная вой-на: 1941—1945: Энциклопедия. М.,1985.

О.В. Буцько.

ВОРОНЕЗЬКО-ХАРКІВСЬКАНАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ1943 — стратегічна наступальнаоперація, здійснена повним скла-дом військ Воронезького фронтуспільно з 13-ю армією Брянськогофронту і 6-ю армією Південно-Західного фронту 13 січ. — 3 берез.на пд.-зх. напрямі. Проведено трифронтові наступальні операції —Острогозько-Росошанську, Во-ронезько-Касторненську, Харків-ську.

Метою Острогозько-Росошан-ської операції (13—27 січ.) військВоронезького і Пд.-Зх. фронтівбуло знищення противника в р-нім. Острогозьк, смт Кам’янка ім. Росош (усі Воронезької обл.,РФ), оволодіння ділянкою заліз-ниці Ліски—Кантеміровка. В ходіоперації рад. війська потісниливорога на 140 км, звільнили важ-ливі ділянки залізниці Ліски—Кантеміровка і Ліски—Валуйки,розгромили 15 ворожих д-зій,створили сприятливі умови дляпроведення Воронезько-Кас-торненської операції й наступуна харків. та донбаському напря-мах.

Унаслідок Воронезько-Касто-рненської операції (24 січ. —17 лют.) війська Воронезького ілівого крила Брянського фронтіврозгромили 11 ворожих піх. д-зій,визволили більшу ч. Воронезької і

633ВОРОНЕЗЬКО

Курської обл., створили умовидля наступу на Курськ (РФ) і Хар-ків.

Харківська наступальна опера-ція військ Воронезького фронту(2 лют. — 3 берез.) мала заверши-ти розгром гітлерівського угрупо-вання на курському й харків. на-прямах, де у ворога утворився400-кілометровий прорив, і звіль-нити харків. пром. р-н. ЧастиниЧервоної армії завдали вороговізначної поразки і просунулися на100—260 км в глиб фронту. Аледосягнутий успіх їм закріпити невдалося. 3 берез. війська Вороне-зького фронту перейшли до обо-рони. 16 берез. в ході нім. наступуХарків знову перейшов до рук во-рога.

Літ.: Голиков Ф. Острогожско-Рос-сошанская операция. «ВИЖ», 1973,№ 1; На Воронежском направлении.Воронеж, 1973; В сражении за Харь-ков. Х., 1983; Гуркин В.В. Стратегичес-кие и фронтовые операции Краснойармии. «ВИЖ», 1998, № 2.

Н.М. Руденко.

ВОРОНЕЦЬКІ (Войни-Вороне-цькі, Воронецькі із Збаража) —князівський рід з династії литов.Гедиміновичів по лінії Дмитра-Ко-рибута Ольгердовича і близькийдо князівських родів Вишневець-ких, Збаразьких, Порицьких. Пріз-вище походить від Воронця наВолині. Перші князі Воронець-кі — Юрій і Война ФедоровичіЗбаразькі (1-ша пол. 16 ст.). Пре-дставники роду були дрібними зе-млевласниками, займали перева-жно другорядне становище кня-зів-слуг у князів Вишневецьких іЗбаразьких. Найбільша чисель-ність роду припала на 2-гу пол.16 — 1-шу пол. 17 ст. (до 10 осіб умежах покоління). Найвідомішійого представники — АндрійЮрійович — королів. секретар(1577); Валеріан — кременець-кий гродський суддя (18 ст.); Вла-дислав — венденський стольник;Лев Войнич — кременецькийгродський суддя (1591—96) і кре-менецький підстароста; МатеушВойнич— київ. підвоєвода (1584—92) і київ. стольник;Миколай-Ан-тоній Владиславич — черніг. каш-телян, сенатор (поч. 17 ст.); Ми-хайло Матушевич — володимир-ський підстароста (1638—48); Пет-ро Станіславович— сотник надвір-ної корогви кн. В.-К.Острозького(1596); Юрій Станіславович — чл.правосл. Луцького братства (1614);Якуб Юрійович — київ. катол.

єпископ (1585—88) і королів. сек-ретар (1568, 1578).

Літ.: Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy. Warszawa, 1897; Яковенко Н.М.Українська шляхта з кінця XIV до се-редини XVII ст. (Волинь і ЦентральнаУкраїна). К., 1993.

С.А. Леп’явко.

ВОРОНИЙ Микола Кіндратович(літ. псевд.: Арлекін, Віщий Олег,Кондратович, Микольчик та ін.;24.11.1871—07.06.1938) — укр. по-ет, театрознавець, перекладач, гро-мад.-політ. діяч. Н. на Катерино-славщині в сел. сім’ї. Освіту здо-був у Харків. реальному уч-щі,згодом — Ростовському реально-му уч-щі, з якого був виключенийза зв’язки з народниками, читанняй поширення нелегальної літ. Пе-ребуваючи під постійним нагля-дом поліції, змушений був емігру-вати. Навч. у Віденському ун-ті,потім — на філос. ф-ті Львів. ун-ту. У Львові В. зійшовся з І.Фран-ком, брав участь у створенні Укр.с.-д. партії. Редагував час. «Зоря»,був співпрацівником ж. «Житє іслово», допомагав І.Франкові увиданні газет «Громадський го-лос» і «Радикал». Обіймав посадурежисера театру «Руська бесіда»,1897—1901 — актор труп: М.Кро-пивницького, П.Саксаганського,О.Васильєва та ін. Чл. «Братер-ства тарасівців» і РУП. Один іззасн. УЦР і К-ту укр. нац. театру(1917). 1919 — режисер Держ. теа-тру в Києві. 1920 В. — секретар іспівред. газ. «Українська трибу-на» (Варшава). 1923 — дир. драм.шк. при укр. консерваторії у Льво-ві. 1926 повернувся в УСРР. Ви-кладав на каф-рі худож. читанняХарків. муз.-драм. ін-ту. Від 1928мешкав у Києві, працював у Все-укр. фотокіноуправлінні (ВУФКУ),«Укртеатркіновидаві». У берез.1934 заарештований і висланий зУкраїни. 1937 повернувся із за-слання і оселився на Кіровоград-щині. Працював коректором у ра-йонній газеті, перекладав опернілібрето, писав кіносценарії. 1938заарештований вдруге. Страче-ний за вироком особливої трійкиУправління НКВС Одес. обл.

Автор зб. поезій «Ліричні пое-зії» (1911), «В сяйві мрій» (1913),«За Україну» (1921), театрознав-чих студій «Режисер» (1925), «Дра-матична примадонна» (1924), змистецтвознавства — «Пензлем іпером», численних пер. і пере-співів творів світ. класики.

Тв.: Поезії. Х., 1929; Вибрані пое-зії. К., 1959; Твори. К., 1989.

Літ.: Вервес Г.Д. Поет повертаєтьсяна батьківщину. В кн.: Вороний М. Тво-ри. К., 1989; Верстюк В., Осташко Т.Діячі Української Центральної Ради.К., 1998.

Т.С. Осташко.

ВОРОНІЖ (у 1929—30-х рр. —Вороніж Глухівський) — с-щеміськ. типу Шосткинського р-нуСум. обл. Розташов. по обидва бе-реги р. Осота (прит. Есані,бас. Дніпра). Залізнична ст. Воро-нізька.

Згадується в істор. документахвід 1177. 1654 — сотенне м-коНіжинського полку. Після скасу-вання полкового устрою В. якцентр волості ввійшов до складуГлухівського пов. Новгород-Сівер-ського намісництва, а 1802 — но-воств. Чернігівської губернії. Післяселянської реформи 1861 у В. по-чали діяти цукровий та хімічнийз-ди. 1923 у зв’язку з проведеннямадм.-тер. реформи В. увійшов доШосткинського р-ну. Від 1938 —с-ще міськ. типу.

Пам’ятка арх-ри: Михайлівсь-ка церква 18 ст., побудована встилі бароко укр. архіт. І.Григоро-вичем-Барським. Уродженець В. —фольклорист, етнограф І.Абрамов.

Літ.: Опис Новгород-Сіверськогонамісництва (1774—1781 рр.). К., 1931;ІМіС УРСР. Сумська область. К., 1973.

О.Г. Бажан.

ВОРОНОВИЦЯ — с-ще міськ.типу Він. р-ну Він. обл. Розташов.на р. Воронка (прит. Пд. Бугу), за4 км від залізничної ст. Вороно-виця. Нас. 7,1 тис. осіб (1999).

Уперше згадується під 1545.Через В. пролягав торговий шляхз Вінниці на Брацлав та Балту.Від 1-ї чв. 17 ст. до 19 ст. — у во-

634ВОРОНЕЦЬКІ

М.К. Вороний.

Михайлівська церква у Вороніжі.

лодінні магнатів Гороховських. Зачасів національної революції 1648—1676 — сотенне м-ко Вінницькогополку. 1748 В. надано статус міста.У 18 — поч. 20 ст. мала значну єв-рейс. громаду (1897 — з 3013 осіб1411 євреї). У 2-й пол. 19 ст. В.стала кінцевою ст. залізничноїгілки Проскурів (нині м. Хмельни-цький) — Кам’янець-Подільсь-кий— В., що сприяло її екон. роз-виткові (зокрема цукроварінню).1869—70 тут проживав конструк-тор першого літака О.Можай-ський (нині в його будинку розта-шов. музей історії авіації). Рай-центр 1923—29 та 1930—59. Зачасів Великої вітчизняної війниРадянського Союзу 1941—1945 тагітлерівської окупації (21 лип.1941 — 13 берез. 1944) відбулисятривалі бої при звільненні В. Від1956 — с-ще міськ. типу.

Архіт. пам’ятки: Михайлів-ська церква (1752); палац і парк(кін. 18 ст.).

Літ.: IМіС УРСР. Вінницька об-ласть. К., 1972.

Д.С. Вирський.

ВОРОНЦОВ Михайло Семенович(19(30).05.1782—06(18).11.1856) —держ. та військ. діяч Рос. імпе-рії, генерал-ад’ютант (1815), чл.Держ. ради (1826), почесний чл.Петерб. АН, граф, найяснішийкнязь (1852), генерал-фельдмаршал(1856). Від 1823 обіймав посадуноворос. ген.-губернатора і пов-новажного намісника Бессараб-ської обл., 1828—44 — новорос. ібессарабський ген.-губернатор,1844—54 — намісник на Кавказі йголовнокоманд. Кавказ. корпу-сом.

Одержав домашню освіту, до1801 мешкав в Англії. Брав участьу Кавказькій кампанії 1803, вій-нах з Наполеоном І, російсько-ту-рецькій війні 1806—1812, російсь-ко-турецькій війні 1828—1829.1819 повінчався з Є.Браницькою(див. Є.Воронцова). За своїми по-глядами був близький до ранньо-го декабристів руху; прихильникпоступового визволення селянст-ва. Великий землевласник, запро-ваджував у своїх маєтностях (уЧеркас. пов. Київ. губ. та в Кри-му) нові форми господарювання(наймана праця тощо). Відповід-но до своїх ліберальних переко-нань намагався створити на Пд.України сприятливі умови для роз-витку капіталіст. відносин, під-приємницької діяльності, підне-сення аграрного вир-ва.

Як адміністратор царськогоуряду виступав за уніфікацію держ.і соціально-екон. устрою на пд.тер. Рос. імперії, провів ліквіда-цію автономії та самоврядуванняу Бессарабії. Водночас багато зро-бив для розвитку к-ри й освітиПд. України, сприяв проведеннюістор. та палеографічних розвідоку Пн. Причорномор’ї.

П. у м. Одеса.Тв.: Выписки из дневника М.С.Во-

ронцова с 1845 по 1854 гг. СПб., 1902.Літ.: Архив кн. Воронцова, кн. 1—

40. СПб., 1870—95;Щербинин М.П. Био-графия ген.-фельдм. кн. М.С.Ворон-цова. СПб., 1858; Авалиани С.Л. ГрафМ.С.Воронцов и крестьянский воп-рос, вып. 1—2. Одесса, 1912—14.

Н.I. Бацак.

ВОРОНЦОВА (у дівоцтві — Бра-ницька) Єлизавета Ксаверівна(1792—27(15).04.1880) — графи-ня, найясніша княгиня (1852).Одна з найвідоміших жінок Украї-ни та Росії свого часу. ДружинаМ.Воронцова. Нагороджена орде-ном св. Катерини малого хреста(1823), Катерининською стрічкоюз великим хрестом (1850). ДочкаФранциска-Ксаверія Браницькогота його дружини Олександри (дозаміжжя — Енгельгардт), племін-ниці кн. Г.Потьомкіна.

Змалку (до 1796) мешкала зматір’ю при дворі імп. Катери-ни II. Надалі дитинство й отроцт-во провела в Білій Церкві. Від1807 — фрейліна (залишаючисьудома). 1819 у Парижі повінчала-ся з М.Воронцовим, у посаг, зо-крема, дістала Мошногородищен-ський маєток Черкас. пов. Київ.губ., села Демківці й ПочапинціКам’янецького пов. Подільськоїгуб. Мала 6 дітей, з яких четверопомерло у віці від кількох днів додесяти років.

1823 в Одесі познайомилася зО.Пушкіним, який невдовзі зако-хався в неї. З В. пов’язана низкатв. поета, у т. ч. «Храни меня, мойталисман» (1824—25), «Желаниеславы» (1825), «Талисман» (1827),«Прощание» (1830).

Відвідувала білоцерківську«Олександрію». По смерті матеріуспадкувала чимало укр. земель.Виїжджала з чоловіком за кордон.Під їхнім наглядом збудовано йоблаштовано Воронцовський па-лац на Миколаївському (При-мор.) бульварі в Одесі та Алуп-кинський маєток у Криму (див.Алупкинський історико-архітек-турний заповідник).

Як доброчинниця організу-вала Новорос. жін. т-во опіки бід-них, ініціювала вид. альманаху«Подарок бедным» (Одеса, 1834),підтримувала місц. жін. шк.30 000 рублів пожертвувала на ут-ворення сільс. банків (відсотки зцього капіталу пішли на утри-мання Мошнянської та Городи-щенської лікарень). Під час кав-каз. намісництва свого чоловікамешкала в Тифлісі (нині Тбілі-сі, Грузія), де заснувала виховнийзаклад св. Ніни для дівчат, надав-ши 100 000 руб. У серед. 1850-х рр.повернулася до Одеси. Викону-вала обов’язки статс-дами приімп. Марії Олександрівні (дружи-ні Олександра II).

П. у м. Одеса. Похована в ка-федральному Спасо-Преображен-ському соборі.

Літ.: Швабахер С. Речь в воспоми-нание покойной кн. Е.К.Воронцовой.Одесса, 1880; Щербина В. Духовноезавещание гр. А.В. Браницкой. «Ки-евская старина», 1893, № 6; Гершен-зон М.О. Образы прошлого. М., 1912;Чернова Е.Б. К истории переписки Пу-шкина и Е.К.Воронцовой. В кн.: Вре-менник Пушкинской комиссии, т. 2.М.—Л., 1936; Цявловский М.А. Из за-писей П.И.Бартенева: О Пушкине игр. Е.К.Воронцовой. «Известия АНСССР.Серия литературы и языка», 1969,т. 28, вып. 3; Цявловская Т.Г. «Хранименя, мой талисман...» В кн.: Проме-тей, т. 10. М., 1974.

П.Г. Усенко.

ВОРОНЬКО Платон Микитович(01.12(18.11).1913—10.08.1988) —поет, журналіст, громад. діяч. Н. вс. Чернеччина (нині село Охтир-ського р-ну Сум. обл.) в сім’ї ко-валя. 1929 вступив до Харків. ав-тошляхового технікуму; закінчив-ши навчання, працював у Таджи-кистані, служив у Червоній армії.1938—41 навч. в Літ. ін-тіім. О.Горького уМоскві. 1939 доб-ровольцем брав участь у радянсь-ко-фінляндській війні 1939—1940. Зперших днів Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945 на фронті, потім — у парти-зан. з’єднанні С.Ковпака (коман-дир підрозділу). Після війни пра-цював у редакції ж. «Дніпро», навідп. посадах у Спілці письмен-ників України. Почав писати вір-ші та пісні під час війни, першазб. «Карпатський рейд» опубл.1944; 1946 — нарис «Партизан-ський генерал Руднєв». У наступ-ні роки побачили світ зб. «Вес-няний грім» (1947), «Великий світ»(1948), «В ім’я своєї волі», «Рай-ком комсомолу» (обидві — 1949),

635ВОРОНЬКО

М.С. Воронцов.

Є.К. Воронцова.

П.М. Воронько.

«Славен мир», «Поезії» (обидві1950), «Від Москви до Карпат»(1951) та ін.; книжки віршів длядітей «Три щастя» (1948), «Кві-тучий край», «Три покоління» таін. Всього перу В. належить 63поетичні зб. На вірші В. створенохори та романси. Хори написаликомпозитори Ю.Мейтус (1950),А.Штогаренко (1972), В.Кирейко(1973), пісні О.Левич (1987) таін. Тв. В. перекладені рос., біло-рус., казах., польс., румун., угор.,чеською, словац., сербською мо-вами; вони користувалися широ-кою популярністю в Болгарії —бл. 80 пер. за 1962—84. Нагоро-джений орденами СРСР, Болгаріїта Польщі. Депутат ВР УРСР10-го та 11-го скликань. ЛауреатДерж. премії СРСР (1951), Держ.премії УРСР ім. Т.Шевченка (1972),Респ. комсомольської преміїім. М.Островського (1960), літ.премії ім. Лесі Українки за творидля дітей (1976).

П. у м. Київ.Тв.: Твори, т. 1—2. К., 1973; Тво-

ри, т. 1—4. К., 1982—83; Избранное.М., 1983; Коли б мене більше на світіне було: Поезії. К., 1984; Лірика. К.,1987; Крилатий ведмідь: Казки. К.,1992; Подорожник: Поезії. К., 1995;Кіт збирався до роботи: Вірші длядітей. К., 1998. Рос. пер.: Стихи и поэ-мы. М., 1960; Слово о полку Ковпако-вом: Стихи и поэмы. М., 1965; Песняветерана. М., 1974.

Літ.: Писатели-лауреаты премийСССР и союзных республик. Львов,1980; Письменники Радянської Украї-ни. 1917—1987. К., 1988; Скирда Л.М.Поет і воїн: До 75-річчя від дня наро-дження Платона Воронька. К., 1988;Митці України. К., 1992; Українськалітература в загальнослов’янському ісвітовому літературному контексті,т. 5. К., 1994; Скрипник А. Довгий шляхза синім птахом. «Дивослово», 1998,№ 12.

Г.П. Герасимова.

ВОРОПАЙ Олексій Iванович(псевд. — О.Степовий; 09.11.1913—20.07.1989) — етнограф,фольклорист, письменник, мему-арист. Д-р слов’ян. етнології(1958) та біології (1961). Н. в м.Одеса. Через еміграцію батька(1917) родина жила з тавром «не-благонадійної», тому мати В. з4 дітьми переїхала до свого рідно-го с. Надлук. 1933 В. закінчив с.-г.технікум, працював дільничнимагрономом у колгоспах Віннич-чини. 1935 вступив до Уман. с.-г.ін-ту, але згодом його виключилиз політ. причин. Від 1937 почавзбирати фольклорні та етногр.матеріали. Під час Великої віт-чизняної війни Радянського Союзу

1941—1945 разом із дружиноюВалентиною Бондаренко (п. 1978)виїхав до Німеччини; перебував утаборах для переміщених осіббіля Гальденбурга та Аугсбурга.1944 опублікував перші статті вукр. журналах «Дозвілля» і «Ук-раїнський вісник». 1946 подружжявступило до Українського вільногоуніверситету, 1948 емігрувало доВеликої Британії. У м. Олдхемпрацював робітником на тексти-льній ф-ці; від 1949 — в Лондоні.Чл. редколегії ж. «Українська ду-мка», вивчав етнологію у Лондон-ському ун-ті, активно друкувавсяв ж. «Визвольний шлях» (1960—83).Від 1961 — ст. н. с. слов’ян. від.Наук.-тех. б-ки Великої Британіїв Пн. Англії. Після виходу напенсію продовжував наук. роботу.Чл. Iн-ту біологів, Ботанічногот-ва, Королів. ін-ту антропологів іетнографів (Велика Британія),УВАН, УВУ (в останньому бувдоц. каф-ри етнографії), і Україн-ської Могилянсько-Мазепинськоїакад. (очолював від. етнографії тафольклору). Автор 4 книжок спо-гадів, новел і повістей, наук.праць з етнографії, фольклорис-тики та біології, статей про укр.письменників-класиків. Деякі тв.В. видані англ. мовою.

П. у м. Лідс (Велика Брита-нія).

Тв.: Вогні в церкві: Сучасні укра-їнські легенди. Аугсбург, 1946; З мину-лого: Новели. Аугсбург, 1946; Україн-ські народні приповідки. Лондон,1952; Українські народні загадки. Лон-дон, 1953; В дев’ятім крузі: Спогади[про голод 1933]. Лондон, 1953; При-годи Марка Чубатого: Повісті. Лон-дон, 1954; Цілюще зілля. «Визвольнийшлях», 1963—64; Процеси відтворенняв концепції Т.Д.Лисенка. Там само,1965; Ясир: Народна творчість у німе-цькій неволі. Лондон, 1966; Генетикаі мічурінський напрямок у біології.«Визвольний рух», 1966; В дорозі наЗахід: Щоденник утікача. Лондон,1970; Англія зблизька: Щоденник но-вого поселенця, т. 2—3. Лондон,1974—80; Живемо в Англії: Уривки зіщоденника. «Визвольний шлях», 1980—84; Звичаї нашого народу: Етногра-фічний нарис, т. 1—2. К., 1991.

Літ.: Керч О. Світле обличчя літо-писця. «Вісник ООЧСУ», 1975, № 12;Шкандрій Б., Шкандрій О. Письмен-ник, етнограф, природознавець. «Виз-вольний шлях», 1983, № 12; Славу-тич Яр. Українська література в Кана-ді. Едмонтон, 1992; Покальчук Ю.Українці у Великій Британії. Львів,1999.

Г.П. Герасимова.

ВОРОХТА — с-ще міськ. типуIвано-Франк. обл., підпорядкова-

не Яремчанській міськраді. Роз-ташов. у верхів’ї р. Прут (прит.Дунаю). Залізнична ст.

За усними переказами, В.заснована у 17 ст. Основу нас.складали селяни, які займалисяскотарством, землеробством такустарними промислами. Місц.жителі активно підтримували рухопришків, який тривав в околицяхВ. до серед. 19 ст.

З буд-вом залізниці Станіслав—Яремча—Ворохта—Рахів (1894) по-силюється екон. розвиток с-ща.1906—10 збудовано лісоз-д, зрос-тає чисельність нас.

На поч. 20 ст. активізувалосясусп.-політ. й культ. життя В., їївідвідували письменники МаркоЧеремшина, М.Коцюбинський. 1903відкрито читальню «Просвіти».

За роки Першої світової війниВ. кілька разів ставала ареною бо-йових дій. У перші десятиріччя20 ст. стала відомим середньогір-ським кліматичним курортом і ту-ристичним центром.

Від листоп. 1939 В. у складіУРСР (див. Возз’єднання україн-ських земель в єдиній державі).Смт — від 1960. Значний курорт-ний і спортивний центр країни.Пам’ятка арх-ри — церква Різдва(дерев’яна) 17 ст. На тер. с-ща ви-явлені знахідки мідного віку.

Літ.: IМіС УРСР. Iвано-Франків-ська область. К., 1971; Памятники ис-тории и культуры Украинской ССР:Каталог-справочник. К., 1987.

Г.А. Вербиленко.

ВОРОШИЛОВ Климент Єфремо-вич (04.02(23.01).1881—02.12.1969) —рад. військ. і держ. діяч. Н. вс. Верхнє (потім місто, нині вскладі м. Лисичанськ) у сім’ї ро-бітника-залізничника. Від 1896почав працювати слюсарем напідпр-вах Донбасу. Чл. РСДРП(б)від 1903, восени 1905 очолив Луган.раду робітн. депутатів. Працював упідпіллі, був в ув’язненні та на за-сланні. Після Лютневої революції1917 — чл. Петрогр. ради робітн. ісолдатських депутатів, від листоп.1917 — комісар петрогр. воєн.-ре-волюц. к-ту, від січ. 1918 — головаНадзвичайної комісії з охорониПетрограда (нині Санкт-Петер-бург), один із засн. ВЧК.

У берез. 1918 відряджений навійськ. роботу в Україну. Коман-дував 5-ю Укр. армією, післявідступу рад. військ з тер. Украї-ни — команд. угрупованнямвійськ при обороні м. Царицин(пізніше Сталінград, нині Волгог-рад, РФ). Від листоп. 1918 — чл.

636ВОРОПАЙ

К.Є. Ворошилов.

Тимчасового робітничо-селянсько-го уряду України, від січ. 1919 —нарком внутр. справ УСРР. Ускладі військ. опозиції виступавпроти використання офіцерівколиш. царської армії у Червонійармії. Влітку 1919 командувавВнутр. фронтом і 14-ю армією.Один з організаторів Першої Кін-ної армії, чл. її реввійськради(1919—21).

1921—24 — команд. військамиПн.-Кавказ. округу, а 1924—25 —Моск. військ. округом. Від лис-топ. 1925 — нарком у військ. імор. справах СРСР і голова Рев-військради СРСР, від лип. 1934 —нарком оборони СРСР. 1940 бувпризначений головою К-ту обо-рони при РНК і заст. голови РНКСРСР. Маршал Рад. Союзу(1935).

У взаємодії з органами держ.безпеки здійснив масові репресіїв Червоній армії, які спричиниликатастрофічні невдачі 1941—42 уВеликій вітчизняній війні Радянсь-кого Союзу 1941—1945. Був чл.Держ. к-ту оборони, але не відігра-вав істотної ролі в плануванні таздійсненні стратегічних операцій.Від імені д-в антигітлерівської ко-аліції 20 січ. 1945 підписав угодупро перемир’я з Угорщиною, ке-рував роботою Союзної контро-льної комісії в цій країні. Від1946 — заст. голови РМ СРСР,1953—60 — голова Президії ВРСРСР. 1921—61 і 1966—69 — чл.ЦК КПРС. 1926—60 — чл. Політ-бюро (від 1952 — Президія) ЦККПРС. У лип. 1957 вимагав від-ставки М.Хрущова з посади 1-госекретаря ЦК КПРС. Напередо-дні 80-річчя був позбавленийнайвищої в рад. держ. ієрархії по-сади, а також членства в ПрезидіїЦК і в ЦК КПРС. На XХIII з’їздіКПРС в квіт. 1966 знову обранийчл. ЦК, але до активної роботи неповернувся.

П. у м. Москва.Тв.: Рассказы о жизни. М., 1971.Літ.: Кардашев В.М. Ворошилов.

М., 1978; Акшинський В.С. КлиментЄфремович Ворошилов. Біографічнийнарис. К., 1981; Успенский В. На боль-шом пути. Повесть о Климе Вороши-лове. М., 1987; Коренблат И. Корольбыл гол (К.Е.Ворошилов в период ре-прессий 1937—1939 гг.). «Даугава», 1989,№ 5; Медведев Р., Хмелинский П. Крас-ный маршал Ворошилов. «Подъём»,1992, № 11—12.

С.В. Кульчицький.

ВОРОШИЛОВГРАД — назва1935—58, 1970—90 м. Луганськ.

ВОРОШИЛОВГРАДСЬКА НАС-ТУПАЛЬНА ОПЕРАЦIЯ 1943 —наступальна операція військПівденно-Західного фронту (ко-манд. — ген.-полк. М.Ватутін),здійснена 29 січ. — 18 лют. Задумоперації полягав у тому, щоб ско-ристатися плацдармом на право-му березі р. Сіверський Донець(прит. Дону) південно-східнішеВорошиловграда (нині м. Лу-ганськ) і розгромити при підтрим-ці Південного фронту донбаськеугруповання противника. Кінце-ва мета — звільнення Донбасу йоволодіння рубежем Полтава—Дніпропетровськ—Запоріжжя. 6 лют.з’єднання фронту визволило м.Балаклія, 11-го — м.Лозова, 14-го —Ворошиловград і вийшло на ру-біж Зміїв—Красноград—Красноар-мійськ (Сталінської, нині Донец.,обл.)—Слов’янськ—Ворошилов-град. Успішне просування військправого крила сприяло части-нам і з’єднанням Воронезькогофронту в оволодінні 16 лют.Харковом. 7—17 лют. противник,що протистояв військам лівогокрила Пд.-Зх. і правого крила Пд.фронтів, змушений був відійти зСіверського Дінця на рубіж р.Міус. Тут фронт стабілізувався доосені 1943. 6-та і 1-ша гвард. арміїПд.-Зх. фронту 18 лют. вийшлина підступи до міст Дніпропет-ровськ і Синельникове. ВійськаПд.-Зх. фронту в ході В.н.о. роз-громили осн. сили противника,відкинули його на 120—250 км,звільнили пн. ч. Донбасу, але че-рез відсутність переваги в люд-ській силі та засобах ведення бо-йових дій повністю визволитиДонбас не змогли.

Літ.: История Украинской ССР,т. 8. К., 1984; Муковський I.Т., Лисен-ко О.Є. Звитяга і жертовність: українціна фронтах Другої світової війни.К., 1997.

Н.М. Руденко.

ВОРОШИЛОВГРАДСЬКА ОБ-ЛАСТЬ — назва 1938—58 та1970—90 Луганської області.

ВОРОШИЛОВСЬК — назва1931—61 м. Алчевськ.

ВОРСКЛА, БИТВА НА РІЧЦІ1399— центр. й вирішальна подіяу політ. відносинах між Великимкнязівством Литовським (ВКЛ) іЗолотою Ордою наприкінці 90-х рр.14 ст. Їй передували два походилитов.-рус. війська на тер. Орди:1397 на пониззя Дону і в Крим,1398 — через Поділля на чорно-мор. узбережжя біля гирл Дніпра

й Пд. Бугу. Ці походи здійснюва-лися задля того, аби відновитиполіт. позиції й кордони ВКЛ упд.-укр. землях і надати допомогуекс-ханові Тохтамишу, союзни-кові вел. кн. литов. Вітовта, вйого боротьбі за повернення довлади в Золотій Орді. Поновлен-ня сюзеренітету ВКЛ над пд. укр.землями було оформлено 1398спец. ярликом Тохтамиша, якимЗолота Орда в його особі фор-мально зрікалася прав власностіна ці землі, поступаючись нимина користь правителя ВКЛ. Підчас чергової втечі Тохтамиша доВКЛ 1398 Вітовт уклав з ним уго-ду, за якою зобов’язувався допо-могти тому поновити владу в Ор-ді, а останній, після ретронізації,мав допомогти Вітовтові підкори-ти Велике князівство Московське івсю Русь. Умови угоди стали ши-роко відомі, й невдовзі правительВКЛ опинився майже в повнійполіт. ізоляції. Незначну військ.та дипломатичну підтримку вінотримав лише від Польщі, а та-кож з Волощини і від нім. рицарів.Місцем збору й операційною ба-зою величезної армії Вітовта, ос-нову якої склали феод. ополченняЛитов. Русі, став Київ. ВідмоваВітовта видати Орді Тохтамишаприскорила розв’язку литов.-ор-динського конфлікту. 5 серп. во-рогуючі армії зійшлися на берегахр. Ворскла (прит. Дніпра). Очіку-ючи підходу з Криму військаеміра Едигея, хан Тімур-Кутлуквступив у переговори, але Вітовтзажадав щонайменше визнанняйого верховної влади над Ордою,сплати щорічної данини і карбу-вання на ординських монетахВітовтового «знамення».

Ген. битва відбулася 12 серп.,за кілька годин до заходу сонця ізавершилася оточенням і майжецілковитим винищенням литов.-рус. армії. Десятки тисяч воїнів збоярських і князівських родів Ук-раїни, Білорусі та Литви поляглина берегах Ворскли, що значнопослабило військ.-політ. потен-ціал ВКЛ і залишило землі Украї-ни без захисту від нападу ордин-ців. Переслідуючи рештки арміїВітовта, ординці оточили Київ і,взявши великий відкуп з киян,спустошили потім Поділля й Во-линь. Ця битва увійшла в історіюяк одна з найбільш масових і кри-вавих битв епохи середньовіччя.Вона перекреслила амбітні планиВітовта, надовго позбавивши йо-го можливості вести активну по-літику на сх. Нищівна поразка у

637ВОРСКЛА

битві послабила також політ. по-зиції ВКЛ на міжнар. арені, сталаоднією з гол. причин відновленняпольс.-литов. унії.

Літ.: Барбашев А. Витовт и его по-литика до Грюнвальдской битвы(1410). СПб., 1885; Грушевський М. Iс-торія України-Руси, т. 4. К.—Львів,1907; Петрунь Ф. Ханські ярлики наукраїнські землі (До питання про та-тарську Україну). «Східний світ», 1928,№ 2; Греков И.Б. Очерки по историимеждународных отношений Восточ-ной Европы XIV—XVI вв. М., 1963;Його ж. Восточная Европа и упадокЗолотой Орды (на рубеже XIV—XV вв.). М., 1975;Шабульдо Ф.М. Зем-ли Юго-Западной Руси в составе Ве-ликого княжества Литовского. К.,1987; Русина О.В. Україна під татарамиі Литвою. К., 1998. Їdan M. Stosunkilitewsko-tatarskie za czasуw Witolda. Вкн.: Ateneum Wileсskie, t. 7. Wilno,1930.

Ф.М. Шабульдо.

ВОРЦЕЛЬ (Worcell) СтаніславГабріель (23.03.1799— 03.02.1857) —польс. політик-радикал, соціа-ліст-утопіст, граф. Н. в с. Степа-нія (Волинь). Учасник польськогоповстання 1830—1831, кер. повс-танських військ на Волині. Післяпоразки повстання емігрував доВеликої Британії, де представлявліве крило польс. еміграції. 1835був серед організаторів першогопольс. революц.-демократ. т-ва«Люд польський». Разом із Й.Ле-левелем брав участь у створенніорг-ції «Zjednoczenie» («Об’єд-нання»), що після Краківськогоповстання 1846 влилася до складуПольс. демократ. т-ва (1847 В. об-рали до кер-ва останнього). Мавдружні стосунки з О.Герценим,Дж.Мадзіні та ін.

Літ.: Герцен А.И. Былое и думы. Л.,1947; Limanowski B. Stanisіaw Worcell:Їyciorys. Warszawa, 1948.

Д.С. Вирський.

«ВОССОЕДИНЕНИЕ УКРАИ-НЫ С РОССИЕЙ» — тритомнийкорпус документів і матеріалів,виданий 1953 з нагоди 300-річчявходження України до складуРос. д-ви. Підготовлений спільноІн-том історії АН СРСР, Ін-томісторії АН УРСР та Архів. уп-равлінням України. Вміщено 747документів, що охоплюють періодвід 1620 до 1654 і відбиваютьскладний і неоднозначний про-цес формування в укр. сусп-ві ідеїнац. державності, звільнення Ук-раїни з-під гніту Речі Посполитоїта її орієнтації на Московію.Багато документів, що характе-ризували екон. і політ. становище

укр. земель напередодні націо-нальної революції 1648—1676, сел.-козац. повстання 1630-х рр., дип-ломатичні зносини Б.Хмельниць-кого, геополіт. становище Українитощо, були взяті з фондів Центр.держ. архіву давніх актів СРСР,Центр. держ. архіву України тайого філіалів і публікувалисявперше.

Публікація документів та їхпідбір були виразно підпоряд-ковані ідеологічній меті: довести,що лейтмотивом всієї укр. історіїбуло нестримне прагнення укр.народу до возз’єднання з Росією іщо Рос. централізована д-ва «векономічному, політичному і куль-турному відношеннях була держа-вою більш прогресивною, ніжшляхетська Польща». Твердячи,ніби «возз’єднання України з Ро-сією навіки з’єднало їхні історич-ні долі», упорядники видання до-клали максимум зусиль до того,щоб представити в ідилічномусвітлі складні перипетії укр.-рос.взаємин. Проте, всупереч «над-завданню», поставленому передупорядниками, документи три-томника переконливо свідчатьпро справжні прагнення укр.еліти, для якої протекторат рос.царя був насамперед засобомлегітимації виниклої в ході нац.-визвол. війни козац. д-ви, закріп-лення її незалежності від РечіПосполитої.

Літ.: Воссоединение Украины сРоссией: Документы и материалы,т. 1—3. М., 1953.

Я.В. Верменич.

ВОСТОКОВ Олександр Олексан-дрович (15(03).06.1857—25(13).12.1891) — історик, археограф та ар-хівіст. Н. в с. Воздвиженський-Селін Богородського пов. Моск.губ. в сім’ї священика. Навч.в Коломенському духовномууч-щі (1866—67). Закінчив Моск.духовне уч-ще (1876), юрид. ф-тПетерб. ун-ту (1882). Від 1884— співробітник Архіву Мін-ваюстиції у Москві. Чл. Моск. т-ваісторії та старожитностей, Моск.правничого т-ва. Активно спів-робітничав із час. «Киевская ста-рина». Автор праць із соціально-політ. історії України 16—17 ст.та історії рос. права 16—18 ст.Брав участь в укладанні «АктівМосковської Держави» (М., 1890—1892, т. 1—2).

П. у м. Москва.Тв.: Переписка стольника А.А.Бе-

зобразова, 1687. «Чтения Обществаистории и древностей российских»,

1881, т. 1; Проекты Уголовного Уложе-ния 1754—1766. СПб., 1882; К историипервого крымского похода. «Киевскаястарина», 1886, № 2; Литературная де-ятельность Н.В.Калачова. «Историчес-кий вестник», 1886, № 5; Пребываниессыльных князей В.В. и А.В.Голицы-ных в Мезени. Там само, 1886, № 8;Козелецкая рада 1662 года. «Киевскаястарина», 1887, № 2; Жалоба роменс-кого духовенства на протопопа Мар-тына Самойлова. Там само, 1887, № 5;Акт избрания Варлаама Ясинского ар-химандритом Киево-Печерского Мо-настыря. Там само, 1887, № 7; Пер-вые сношения Богдана Хмельницкогос Москвой. Там само, 1887, № 8; Не-жинская рада 1663 года. Там само,1888, № 5; Приданое П.И.Шереме-тевой. Там само, 1888, № 8; Суд иказнь Григория Самойловича. Там са-мо, 1889, № 1; Из прошлого городаКиева. Там само, 1889, № 10; ЧернякИван, Полтавский полковник. Там са-мо, 1889, № 10; Судьба Выговских иИвана Нечая. Там само, 1890, № 1;Посольство Шакловитаго к Мазепе в1688 году. Там само, 1890, № 5.

Літ.: Оглоблин Н. Памяти А.А.Вос-токова. «Чтения Общества истории идревностей российских», 1892, т. 2.

О.В. Ясь.

ВОСТОКОВ (справжнє прізв. —Остенек) Олександр Христофоро-вич (27(16).03.1781—20(08).02.1864)— філолог-славіст, поет. Акад.Петерб. АН (1841). Один із засн.рос. мовознавства. Н. в м. Аренс-бург (нині Курессааре, Естонія).Навч. в Санкт-Петербурзі в ка-детському корпусі. Від 1815 пра-цював у Петерб. публічній б-ці, за-ймався вивченням пам’яток ста-рослов’ян. писемності. 1820 опубл.«Рассуждение о славянском язы-ке, служащее введением к грам-матике сего языка», яке заклалооснови порівняльного слов’ян.мовознавства в Росії. Досліджен-ня В. було поставлене поряд ізпрацями видатних славістів, якіпрацювали в той час на Заході.Автор двох граматик рос. мови(1831), «Описания русских и сло-венских рукописей Румянцевс-кого музея» (1842), «Грамматикицерковнославянского языка» (1863).Видав Остромирове євангеліє (рос.,1843). Йому належить низка архе-огр. праць і вид. стародавніх руко-писів. Редагував і брав участь ускладанні «Словаря церковно-славянского и русского языка»(т. 1—4, 1847). Уклав «Словарь цер-ковнославянского языка» (т. 1—2,1861). Під його кер-вом вийшли«Описание областного великорус-ского языка» (1852), «Дополненияк нему» (1858).

638ВОРЦЕЛЬ

О.Х. Востоков.

П. у м. С.-Петербург.Тв.: Филологические наблюдения.

СПб., 1865 (указатель трудов А.Х.Вос-токова, составленный И.И.Срезнев-ским); Заметки А.Х.Востокова о егожизни (сообщил В.И.Срезневский).СПб., 1901.

Літ.: Рубинштейн Н.Л. Русская ис-ториография. М., 1941; Орлов В. Рус-ские просветители 1790—1800-х годов.М., 1950.

Г.Г. Денисенко.

ВОСЬМА ГВАРДІЙСЬКА АР-МІЯ— заг.-військ. з’єднання рад.військ, ств. в роки Великої вітчиз-няної війни Радянського Союзу1941—1945 (16 квіт. 1943) із 62-їармії. У складі Південно-Західногофронту (від 20 жовт. 1943 — Тре-тій Український фронт) взялаучасть в Ізюм-Барвінківській нас-тупальній операції 1943 та Донба-ській наступальній операції (див.Донбаські операції 1941—1943),внаслідок яких рад. війська фор-сували в лип. 1943 р.СіверськийДонець (прит. Дону), захопили йрозширили плацдарм на йогоправому березі на пн. від м. Сло-в’янськ, а в серп.—верес. 1943 за-вершили визволення Донбасу. Вході битви за Дніпро з’єднання В.г.а. взяли участь у визволенні За-поріжжя та Дніпропетровська. Підчас боїв за Правобережну Українууспішно діяла в Нікопольсько-Кри-ворізькій наступальній операції 1944,Березнегувато-Снігурівській на-ступальній операції 1944 і Одеськійнаступальній операції 1944. Про-тягом квіт. 1944 визволила ч. Во-лин. обл. У квіт. 1944 виведена врезерв Ставки Верховного Голов-нокомандування, 13 черв. 1944передана Першому Білоруськомуфронтові, в складі якого протягом1945 брала участь у Білоруськійнаступальній операції 1944, Вісло-Одерській наступальній операції1945, Сх.-Померанській насту-пальній операції 1945. Відзначи-лася у Берлінській наступальнійоперації 1945. Командувачі: В.Чуй-ков (трав.—жовт. 1943, листоп. 1943—трав. 1945), І.Масленников (жовт.—листоп. 1943).

Літ.: Чуйков В.И. В боях за Украи-ну. К., 1972; Його ж. От Сталинградадо Берлина. М., 1980.

Н.М. Руденко.

ВОСЬМА ПОВІТРЯНА АРМІЯ.Сформована в роки Великої віт-чизняної війни Радянського Союзу1941—1945 (черв. 1942). Підтри-мувала оборонні бойові дії Пів-денно-Західного фронту на пол-тав., куп’янському й валуйсько-

росошанському напрямах у черв. —лип. 1942. Під час оборонного танаступального періодів Сталін-градської битви 1942—1943 при-кривала з повітря війська Сталін-градського (1-го формування), Пд.-Сх. і Сталінградського (2-го фор-мування) фронтів, брала участь уповітряній блокаді оточеного во-рожого угруповання, в груд. 1942підтримувала сухопутні військапри розгромі котельниковськогоугруповання ворога. У складі Пів-денного фронту (від 20 жовт. 1943 —Четвертий Український фронт)допомагала наземним військам унаступі на м. Ростов-на-Дону(РФ), в прориві оборони против-ника на р. Міус, у визволенніДонбасу, Мелітополя і пд. Лівобе-реж. України, під час ліквідаціїнікопольського угруповання во-рога і в ході Кримської насту-пальної операції 1944. Влітку 1944перекинута в р-н м. Станіслав(нині м. Івано-Франківськ), де вскладі Першого Українського фрон-ту взяла участь у Львівсько-Сан-домирській наступальній операції1944. Від 6 серп. 1944 у складі 4-гоУкр. фронту прикривала наземнівійська під час визволення Закар-патської України, Чехословаччиниі пд. р-нів Польщі. У трав. 1945взяла участь у Празькій операції,після чого закінчила бойовий шлях.За роки війни її льотчики здійс-нили понад 220 тис. вильотів, 203воїни одержали звання Героя Рад.Союзу, а три льотчики — О.Але-люхін, В.Єфремов і В.Лавринен-ков — удостоєні його двічі. Коман-дувачі: Т.Хрюкін (черв. 1942 — лип.1944), В.Жданов (серп. 1944 —трав. 1945).

Літ.: В небе Сталинграда. Волго-град, 1983.

Н.М. Руденко.

ВОТЧИНА (давньорус. «отчина» —батьківська власність) — спадко-ва земельна власність князів, боярта ін. чл. панівної верхівки у Київ-ській Русі й середньовічній Украї-ні. Перші В. виникають у 2-й пол.11 ст. спочатку як князівства. Бо-ярські В. фіксуються джереламиміж 11 і 12 ст. До того земля пере-бувала в колективній власностіпанівної верстви. Iсторики нази-вають 3 осн. шляхи виникненняВ.: 1) переростання родо-племін-ної власності на землю у феод.;2) надання земель васалам і 3) за-гарбання феодалами земель віль-них общинників. У деяких давньо-рус. землях (починаючи від 12 ст.)В. утворювалися шляхом купівлі

земель у селян боярами та княжи-ми дружинниками (див. Дружи-на). «Руська правда» в пізнішихредакціях закріплювала В. за кня-зями («Правда Ярославичів», 1072)і боярами («Поширена Правда»,між 12 і 13 ст.). На величезній тер.Київ. Русі процес становлення В.відбувався неводночас: у Пд.-Зх.Русі раніше, у Пн.-Зх. і Пн.-Сх. —пізніше.

На Русі В. були в безумовній(алодіальній) власності князів ібояр (сюзерен не мав права ві-дібрати її у васала). Вотчинникимали деякі привілеї: збирали да-нину на користь влади у своїх В.,виконували суд. та адм. функції.Таке право в тогочасній Європіназивалось імунітетом. Вотчин-ники були зобов’язані відбувативійськ. службу на користь свогосюзерена. Великі бояри, поступо-во обростаючи земельними воло-діннями і багатствами, прагнулидо більшої свободи, а то й до не-залежності від князя. Це спричи-нило удільну роздробленість, щопостала в Русі від 40-х рр. 12 ст.Монголо-татарська навала підір-вала засади землеволодіння наРусі, завдала удару системі сюзе-ренітету-васалітету. Та згодом вот-чинники відновлюють свої воло-діння й привілеї, здобуваютьправо відходу від свого володарядо ін. В Рос. д-ві та ЛівобережнійУкраїні вотчинна система ліквідо-вана указом Петра I від 23 берез.1714, а В. прирівняні до помість.На ін. укр. землях В. дожила до19 ст.

Літ.: Греков Б.Д. Крестьяне на Руси,кн. 1—2. М., 1951—54; Черепнин Л.В.Основные этапы развития феодальнойсобственности на Руси (до XVII ст.).«Вопросы истории», 1953, № 4; Янин В.Л.Новгородская феодальная вотчина. М.,1981; Котляр Н.Ф. Древнерусская госу-дарственность. СПб., 1998.

М.Ф. Котляр.

ВОТЧИННА ПРОМИСЛО-ВІСТЬ — гол. чин. промисли йпром. підпр-ва, в основі яких ле-жала примусова праця особисточи поземельно залежних посполи-тих, переважно селян. Мала вито-ки з вотчинного ремесла, якеоформилося в Київській Русі. Натер. України наприкінці 17 — 1-йпол. 19 ст. В.п. склалась у процесівиникнення та функціонуванняпанських, монастирських, держ. іцарських мануфактур. У Зх. Укра-їні, на відміну від ЛівобережноїУкраїни, Слобідської України, Пд.України, на більшості з мануфак-тур застосовувалася праця кріпаків

639ВОТЧИННА

(див. Кріпацтво) окремих можно-владців, що визначало певну кон-сервативність В.п. (лише деякі згалицьких мануфактур згодом пе-ретворилися на ф-ки). Певнакількість мануфактурних і кустар-но-артільних підпр-в функціону-вала з одночасним використан-ням праці підданих і вільнонай-маних виробників. Це свідчилопро перехідний етап від суто фе-од. вир-ва до капіталіст. Такими,зокрема, у 1-й третині 18 ст. сталиГлушківська (Путивльська) су-конна, Почепська, Шептаківська іТапальська полотняні мануфакту-ри та ін. Власники В.п. (найбіль-шими з них були Понятовські,Браницькі, Потоцькі, Горленки,Розумовські, Миклашевські та ін.)могли її продавати, закладати, да-рувати тощо. У зв’язку з розвит-ком товарно-грошових відносинВ.п. поступово втрачала конку-рентоспроможність і в 2-й пол.19 ст. занепала остаточно.

Літ.: Гуржій I.О. Розклад феодаль-но-кріпосницької системи в сільсько-му господарстві України першої поло-вини XIX ст. К., 1954; Нестеренко О.О.Розвиток промисловості на Україні,ч. 4. К., 1959; Пономарьов О.М. Розви-ток капіталістичних відносин у проми-словості України XVIII ст. Львів, 1971;Дерев’янкін Т.I. Промисловий перево-рот на Україні: Питання теорії та істо-рії. К., 1975.

О.I. Гуржій.

ВОТЧИННИЙ СУД — суд, якийчинив над своїми підданими вла-сник вотчини або помістя. У Київ-ській Русі вотчинне судочинствоздійснювалося феод. знаттю щодоневільників та закупів. На укр. зе-млях у складі Великого князівстваЛитовського та Корони ПольськоїВ. с. виступав як суд 1-ї або ж 2-їінстанції після слідства і вирокукопного суду. В дещо модифікова-ному вигляді проіснував до судо-вої реформи 1864.

А.О. Гурбик.

«ВПЕРЕД» — партійні групиРСДРП, ств. 1905 за рішеннямбільшовицької партії на протива-гу місц. к-там РСДРП, що пе-рейшли на позиції меншовиків. ВУкраїні групи «В.» були ств. у Ка-теринославі (нині м. Дніпропет-ровськ, січ.), Києві (лют.), Харкові(січ.). Катериносл. група з берез.мала назву —Катериносл. к-т біль-шості РСДРП, у діяльності якогобрали активну участь П.Лепешин-ський, I.Шварц, С.Гопнер, А.Бу-лигін, Б.Волін, Г.Петровський.

Харків. група також здійснювалаполітику Бюро к-ту більшості(всерос. більшовицького орг. цен-тру). Серед її чл. — Артем,Б.Авілов, М.Доброхотов, Г.Мер-цалов. У серп. ЦК РСДРП надавїй права к-ту. До складу Київ.групи, яка не оформилась у само-стійну орг-цію і залишилась ускладі меншовицького міськ. к-туРСДРП, входили В.Вакар, Г.Кржи-жановський, Г.Михайлов, О.Шліх-тер. Політ. платформа групи під-давалася критиці з боку редакціїгаз. «Пролетарій» та В.Леніна.Групи «В.» брали участь у револю-ції 1905—1907 в Україні.

Літ.: 1905 рік у Києві та на Київ-щині: Збірник статей та спогадів. К.,1926; Кондуфор Ю.Ю. Харьковская бо-льшевистская группа «Вперед». Х.,1954; Варгатюк П.Л. В.I.Ленін і Кате-ринославська більшовицька організа-ція. Дніпропетровськ, 1961; Меньше-вики. В кн.: Политические партииРоссии. Конец XIX — первая треть ХХвека. Энциклопедия. М., 1996.

Л.Д. Федорова.

«ВПЕРЕД» — нелегальна робітн.газ., засн. соціал-демократ. гру-пою «Рабочее дело» у Києві. 1897—1901 вийшло 10 номерів (№ 1 да-товано 8 груд. 1896, фактично ви-йшов 19(07) січ. 1897). Від берез.1897 — орган київського «Союзуборотьби за визволення робітничо-го класу» (№ 3—4), з 1898 — Київ.к-ту РСДРП. Серед організаторіві ред. газ. — М.Урицький, М.Гур-ський, К.Василенко, Д. Логвинсь-кий. Більшовики звинувачувалиредакцію газ. в економізмі, відходівід політ. платформи газ. «Искра».Через розгром друкарні й арешткер-ва к-ту газета припинила іс-нування.

Літ.: Мошинский И.Н. (Юзеф Ка-нарский). На путях к Первому съездуРСДРП (90-е годы в киевском подпо-лье). М., 1928; Василенко К.П. Статті.Спогади. Листування, ч. 1—2. К., 2002.

Л.Д. Федорова.

ВРАНГЕЛЬ Петро Миколайович(28.06.1878—25.04.1928) — рос.військ. та політ. діяч. Н. в м. Но-во-Олександрівськ Ковенської губ.(нині м. Зарасай, Литва). Закін-чив Гірничий ін-т (1901, Санкт-Петербург), склав іспит на офіцер-ський чин при Миколаївськомуімператорському кавалерійс. уч-щі(1902), закінчив Iмператорськувійськ. акад. (1910). Учасник ро-сійсько-японської війни 1904—1905та Першої світової війни, ген.-ма-йор, команд. кінним корпусом.

Один з провідників Білогоруху. Відкинув пропозицію геть-мана П.Скоропадського очолитиукр. ЗС. Від серп. 1918 — у Добро-вольчій армії, нач. кінної д-зії, ко-мандир кінного корпусу. Підви-щений в чині до ген.-лейтенанта.У ЗС Пд. Росії (ЗСПР) — команд.Кавказ. добровольчою армією(січ.—трав. 1919), Кавказ. армією(трав.—груд. 1919), Добровольчоюармією (груд. 1919 — січ. 1920). Відквіт. 1920 — головнокоманд. ЗСПР,реорганізованих ним у Російськуармію. Після поразки від Черво-ної армії 16 листоп. 1920 на чолізалишків армії евакуювався зКриму до Туреччини. Проживав уЮгославії, Бельгії. Заснував Рос.заг.-воїнський союз (1924).

П. у м. Брюссель (Бельгія).Похований у м. Бєлград (Югосла-вія).

Літ.: Бортневский В. Загадка смер-ти генерала Врангеля. СПб., 1996; Вен-ков А.В. Врангель. В кн.: Белые генера-лы. Ростов-на-Дону, 1998.

А.О. Буравченков.

ВРАНГЕЛЯ РЕЖИМ НА ПІВД-НI УКРАЇНИ 1920 — військ. дик-татура, встановлена на поч. 1920головнокоманд. Російської арміїген. П.Врангелем на тер., контро-льованій його армією. Врангельпроводив більш гнучку і помірко-вану політику, ніж його попере-дник А.Денікін. Заг. її напрями:збройна боротьба з більшовиками;створення правопорядку, якийпідтримували б найширші верст-ви нас., в т. ч. дрібні селяни-влас-ники, поліпшення матеріальногодобробуту робітників і задоволен-ня їхніх професійних потреб.Внутр. життя в Криму та на Пд.України регламентувалося нака-зами головнокоманд., правилами,тимчасовими положеннями і роз-порядженням уряду Пд. Росії (го-лова — О.Кривошеїн), які підля-гали обов’язковому затверджен-ню П.Врангелем.

Радикальний характер мала аг-рарна реформа. Згідно з наказомголовнокоманд. «Про землю» 7черв. 1920, за селянами закріп-лювалися захоплені після Жовт-невої революції 1917 землі, які пе-реходили у довічну спадкову влас-ність нового хазяїна. Він мавсплачувати за землю протягом 25років 1/5 частину середнього заостанні 10 років врожаю. Це малозабезпечити перехід землі до«справжніх міцних хазяїв». Роз-міри поміщицьких землеволодінь

640ВОТЧИННИЙ

П.М. Врангель.

значно обмежувалися. Реалізаціяположень реформи покладаласяна створені замість волосних тасільс. рад органи сел. самовряду-вання — волосні земські установиі сільс. громади («Тимчасове По-ложення про волосні земські ус-танови» від 28 лип. 1920).

Зазнали змін погляди біло-гвард. кер-ва щодо нац. питання.Відмовившись від ідеї «єдиної танеподільної Росії», Врангель про-голосив курс на створення «ши-рокої федерації», заснованої на«вільному волевиявленні насе-лення» новопосталих держ. утво-рень. З метою створення єдиногоантибільшовицького фронту здій-снено спроби встановити зв’язкиз С.Петлюрою та Н.Махном. Ужовт. 1920 Врангель пристав напропозицію С.Петлюри про укла-дення військ.-політ. угоди на умо-вах повної незалежності Україниу внутр. управлінні при єдностігол. командування «над усімазбройними силами і забезпеченнізагальнодержавних інтересів». Забраком часу угоду не було укла-дено.

У ході контрнаступу Півден-ного фронту (жовт. 1920) гол. силиВрангеля були розгромлені рад.військами у Пн. Таврії. Післявтрати крим. укріплень (7 листоп.1920) залишки Рос. армії і значнакількість цивільних осіб евакую-валися за кордон.

Літ.: Акулов М., Петров В. 16 нояб-ря 1920. М., 1989; Воспоминания гене-рала барона П.Н.Врангеля, ч. 2. М.,1992.

А.О. Буравченков.

ВРАНИЦЬКИЙ Василь Iванович(р. н. невід. — 14(02).12.1832) —декабрист, полковник. Від 1824 —чл. Пд. т-ва (див. Декабристіврух), належав до його поміркова-ної частини, яка виступала завстановлення в Рос. імперії конс-титуційної монархії. Був заареш-тований у Житомирі й засудже-ний до довічного заслання, якебуло скорочене до 20 років. За-слання відбував у Сибіру.

П. у м. Ялуторовськ (нинімісто Тюменської обл., РФ).

Літ.: Нечкина М.В. Движение дека-бристов, т. 1—2. М., 1955.

О.Ф. Овсієнко.

ВРАНИЦЬКИЙ Франц (н. 04.10.1937) — політ., держ. і громад.діяч Австрії. Н. в м. Відень. 1960закінчив Віденську ВШ світ. тор-гівлі (нині — Екон. ун-т). Профе-сійну кар’єру розпочав у фінансо-

вому від. фірми «Сіменс-Шук-керт» і Австрійс. нац. банку. Від1970 — радник міністра фінансів,голова правління великих авст-рійс. банків. 1984 — міністрфінансів, 1986 вперше очолюєуряд як федеральний канцлер. Ке-рував п’ятьма урядовими кабіне-тами. 1988 — голова Соціаліст.партії Австрії (СПА). 1997 пішов увідставку з посади федеральногоканцлера і голови СПА, залишив-шись серед найпопулярніших по-літиків країни.

Нагороджений преміямиім. Карла Великого та У.Фулбрайта«За досягнення взаєморозумінняз країнами Європи», почесний чл.Австро-укр. т-ва, яке своєю дія-льністю сприяє поглибленню дво-сторонніх австрійс.-укр. відносин,особливо співробітництву в пи-таннях освіти, науки й к-ри. (Ви-дає ж. «Австрійсько-українськийогляд».)

Тв.: Партнер в Європі. Нотаткищодо австрійсько-українського співро-бітництва. «Політика і час», 1997,№ 9.

I.М. Мельникова.

ВРЕЦЬОНА Євген (псевд. — Во-лянський; 01.10.1905—04.02.1975)— політ. і військ. діяч. Чл. УВО таОУН, один із найближчих спо-движників Є.Коновальця, учасникконф. Проводу ОУН, чл. Укр. гол.визвол. ради (УГВР). Н. у м. Вин-ники (нині підпорядковане Львів.міськраді). За спеціальністю —інженер-хімік, 1933 закінчив Ви-щу тех. шк. у Празі (Чехія), реда-гував спортивно-виховний тижне-вик «Готові» у Львові (1934), до-писував до професійного час.«Технічні вісті». В’язень польс.концтабору Береза Картузька(1934—36), один з учасників по-дій на Закарпатті 1938—39 (див.Карпатська Україна), організаторКарпатської Січі — разом з Р.Шу-хевичем, М.Колодзинським-Гузаромта ін. входив до її Ген. штабу. Піс-ля Другої світової війни — діяч за-кордонного представництва УГВРі активний дописувач до часопи-сів «Сучасна Україна» та «Сучас-ність».

П. у м. Базель (Швейцарія).Літ.:Мірчук П. Нарис історії Орга-

нізації українських націоналістів, т. 1,Мюнхен—Лондон—Нью-Йорк, 1968;Iсторія українського війська (1917—1995). Львів, 1996.

Б.З. Якимович.

ВРОНА Іван Іванович (29(17).09.1887—05.01.1970) — мистецт-вознавець, критик, художник. Чл.

Спілки художників УРСР. Засл.працівник к-ри УРСР (1968). Н. вс. Отроч Люблінської губ. на Хол-мщині. 1914 закінчив юрид. ф-тМоск. ун-ту. 1912—14 навч. в ху-дож. студії К.Юона в Москві,1918—20 — в Укр. Акад. мист-ва вКиєві. 1924—30 — ректор Худож.ін-ту в Києві, 1930—33 і 1945—48 — його викладач. 1925—31 —дир. «Музею (Кабінету) мистецтвВУАН» (нині Музей мистецтвімені Богдана і Варвари Ханенків).Теоретик об-ня Асоціація револю-ційного мистецтва України (1925—32). Одночасно у 1920-х рр. —дійсний чл. Соціологічної комі-сії ВУАН, співробітник н.-д. каф-ри марксизму-ленінізму приВУАН, н.-д. каф-ри мистецтвоз-навства. 1926—30 — голова Ви-щої кінорепертуарної комісії приНаркомосі УСРР. 1930—32 за-відував Київ. філією Держ. вид-ваУкраїни.

Репресований 1933. 1934—36перебував в концтаборах на Дале-кому Сході. 1936—41 працював уМоскві та Можайську. 1943—44викладав в Середньоазіат. держ.ун-ті (Ташкент). Реабілітований1943 і 1958.

1944—52 — н.с., 1956—70 —зав. сектору Ін-ту теорії та історіїарх-ри Акад. арх-ри УРСР.

П. у м. Київ.Архів В. зберігається в Центр.

держ. архіві-музеї літ. та мист-ваУкраїни.

Тв.: Трохименко К.Д. Нарис прожиття і творчість. К., 1957; МихайлоГордійович Дерегус: Нарис про життя ітворчість. К., 1958; Українська радян-ська графіка. К., 1958; Життя і твор-чість А.Г. Петрицького. К., 1968.

О.В. Юркова.

ВРОЦЛАВСЬКА ДОРОГА— торг.шлях 16—18 ст., що зі Львова про-ходив через міста Жовква, Белз,Грубешів (нині Грубєшув), Крас-ностав, Люблін, Казимир Доль-ний (нині Казимеж-Дольни), Ра-дом (усі Польща) і вів до відомогоцентру експорту товарів з укр. зе-мель у Сілезії (істор. область уверхній і середній течії р. Одер) —Вроцлава, де з 2-ї пол. 14 ст. у пе-редмісті існувала «Руська вулиця»і були торг. факторії укр. купців.

Літ.: Lewicki S. Targi lwоwskie odXIV—XIX wieku. Lwуw, 1921. При-шляк В. До питання про міжрегіональ-ний та міждержавний товарообмін вукраїнських землях першої половиниXVIII століття. «ЗНТШ», 1997, т. 233.

В.В. Пришляк.

641ВРОЦЛАВСЬКА

І.І. Врона.

Ф. Враницький.

ВРУБЕЛЬ Михайло Олександро-вич (17(05).03.1856—14(01).04.1910) — художник. Акад. петерб.Акад. мист-в (1905). Н. в м. Омськ(нині місто в РФ) в сім’ї військ.юриста.

Творчість В. посіла провіднемісце у формуванні рос. та укр.модерну. Навчаючись в одес. г-зії,відвідував малювальну шк. (1870—72). Закінчив юрид. ф-т Петерб.ун-ту. 1880—84 навч. в петерб.Акад. мист-в у П.Чистякова. Від1884 до 1889 жив у Києві, з 1889 —у Москві. Викладав у Рисувальнійшк. М.Мурашка в Києві, Строга-новському уч-щі ужиткового ми-ст-ва в Москві. Працював у галу-зях станкового, монументальногоі театрально-декораційного жи-вопису, станкової та книжковоїграфіки, декоративно-ужитковогомист-ва, арх-ри. Київ. період маввиняткове значення у становленніособистості В., формуванні йоготворчого методу. Приїхав до Києвана запрошення А.Прахова для рес-таврації стінопису Кирилівськоїцеркви, брав участь у відновленністародавнього живопису в Софій-ському соборі. На пропозиціюА.Прахова розробив ескізи дорозписів Володимирського собору(1887), але був відсторонений відосн. робіт. Серед станкових тв.цього періоду: «Дівчинка на тліперського килима», «Східна каз-ка» (обидві 1886), «Автопортрет»(1885), «Портрет В.Д.Замирайла»(1887—89), численні малюнки таакварелі. Зв’язки з Україною три-вали все життя (картини «До но-чі», «Бузок», 1900).

Центр. місце у творчості В. за-ймає тема демона, в роботі надякою найповніше втілено драм.-тривожне сприйняття світу («Де-мон, що сидить», 1890; «Демонзборений», 1902). Глибоко поети-чні його билинні, казкові, міфо-логічні образи («Богатир», 1898—99; «Пан», 1899; «Царівна-Лебідь»,1900). Автор портретів, пейзажів,натюрмортів, ілюстрацій до тв.М.Лермонтова. Брав участь у дія-льності абрамцевського худож.гуртка мецената С.Мамонтова.Творчість В. вирізняють симво-лізм образів, пошуки високогомонументального стилю. Багато тв.В. зберігається у Київ. музеї рос.мист-ва.

П. у м. Санкт-Петербург.Літ.: Яремич С.П. Михаил Алек-

сандрович Врубель. Жизнь и творчест-во. М., 1911; Прахов Н.А. Страницыпрошлого. Очерки-воспоминания о ху-дожниках. К., 1958; Дмитриева Н.А.

М.А.Врубель. В кн.: История русскогоискусства, т. 10, кн. 1. М., 1968; Тара-букин Н.М. Михаил АлександровичВрубель. М., 1974; Заварова Г. Київсь-кий період творчості Михайла Врубе-ля. «Образотворче мистецтво», 1977,№ 1; Белічко Ю. Врубель на Україні.Там само, 1983, № 4.

Н.Г. Ковпаненко.

ВРУБЛЕВСЬКИЙ Микола Євти-хійович (парт. псевд. — Сергій;16.02.1897—25.12.1918) — рево-люц., громад.-політ. діяч, учасникборотьби за владу Рад в Україні.Н. в с. Рункошів (нині село Ка-м’янець-Подільського р-ну Хмельн.обл.). 1915—16 навч. в Київ. ко-мерційному ін-ті. Від груд. 1916 —в армії, де вів революц. роботу.1917 — лівий укр. соціал-демок-рат. У листоп. 1917 — голова Бар-ського військ. революц. к-ту. НаII Всеукр. з’їзді Рад обраний доскладу ЦВК Рад України. У бе-рез.—квіт. 1918 — нар. секретарнар. освіти в рад. уряді України —Нар. секретаріаті. Чл. Надзвичай-ного повноважного посольстваЦВК Рад України і Нар. секрета-ріату в Москві (кін. берез. — поч.трав. 1918). Від квіт. 1918 — чл.Бюро з кер-ва повстанською бо-ротьбою в тилу австро-нім. оку-пантів (див. Австро-німецьких військконтроль над територією України1918).

Чл. КП(б)У з 1918. Від черв.1918 — чл. підпільного Київ. губ.к-ту партії. Від верес. працював воргані Київ. обласного, губ. іміськ. к-тів КП(б)У — нелегаль-ній газ. «Киевский коммунист».28 жовт. 1918 заарештований ге-тьман. урядом у Києві.

Загинув у часи Директорії, по-хований у м. Київ.

Літ.: Великий Жовтень і грома-дянська війна на Україні. К., 1987; Ва-ргатюк П.Л. Перший український урядУкраїни: відоме і невідоме. В кн.: Проминуле заради майбутнього. К., 1989.

О.В. Юркова.

ВРУЧИЙ — назва до 1569 м. Ов-руч.

ВСЕВЕЛИКЕ ВІЙСЬКО ДОН-СЬКЕ (Донське козаче військо,ДКВ) — іррегулярне військо, а та-кож адм.-тер. одиниця — ОбластьВійська Донського (ОВД) — вцарській Росії. Утворилось у 15ст. з місц. нас. та переселенців зтер. Моск. д-ви й укр. земель. Ор-ганізаційно оформилося 1570 увигляді общини «Головне Донсь-ке військо». Царський уряд на-

прикінці 16 ст. використовувавйого для охорони пд. кордонів, а з17 ст. і як збройну силу у війнахРосії. Справами війська займавсяз 1623 Посольський приказ.

У боротьбі з Османською імпе-рією і Кримським ханством донсь-кі козаки часто взаємодіяли з за-пороз. козацтвом. 1632 між нимибуло укладено угоду про взаємо-допомогу. З листами про допомо-гу до ДКВ зверталися гетьманиБ.Хмельницький (1649 і 1650) таІ.Брюховецький (1668), згодом —кошовий отаман I.Сірко.

Царський уряд поступово лік-відовував автономію Дону. 1676донське козацтво склало присягуна вірність царю, з 1721 перебува-ло у підпорядкуванні Військ. ко-легії. 1775 імп. Катерина II своїмуказом скасувала рештки автоно-мії ДКВ. Від 1815 тер. ОВД увійськ. та адм. відношенні підпо-рядковувались Гол. штабу Військ.мін-ва, з 1875 — Гол. управліннюкозачих військ, од 1910 — козачо-му від. Гол. штабу. Усі козачі вій-ська Росії очолював отаман, від1827 ним вважався спадкоємецьпрестолу. На чолі ДКВ стояв«наказний» (призначений) ота-ман. При отамані існував військ.штаб, який керував справами вій-ська через отаманів відділів чиокружних отаманів.

ДКВ брало участь у всіх вій-нах Росії 18—20 ст. Під час Першоїсвітової війни воно виставило 60кінних полків, 136 окремих со-тень і півсотень, 6 піших баталь-йонів, 33 батареї, 5 запасних пол-ків (загалом понад 100 тис. вої-нів). На 1917 тер. ОВД становила144,6 квадратних верст, де мешка-ло бл. 4 млн осіб, з яких 42,3 % —козаки і 25,5 % «корінні» селяни,решта — «іногородні». 17 черв.1917 на Великому військ. крузі(представницькі збори козацтва)військ. отаманом обрано ген. О.Ка-ледіна і створено Донський військ.уряд, який після Жовтневої рево-люції 1917 не визнав більшовиць-кого Раднаркому і оголосив себеєдиною владою на тер. ОВД. До-сягнуто порозуміння в певній ко-ординації дій з Ген. секретаріатомУНР і встановлено міждерж. кон-такти на рівні постійних предста-вників.

Після встановлення більшо-вицької влади на Дону козацтвовтратило всі свої права і привілеї.Це спричинило його виступ про-ти рад. влади. 16 трав. 1918 наКрузі порятунку Дону військ. ота-маном обрано ген. П.Краснова істворено уряд Великого Війська

642ВРУБЕЛЬ

М.Є. Врублевський.

М.О. Врубель.

Донського (ВВД). 8 серп. 1918уряди Української Держави та ВВДпідписали договір про осн. прин-ципи двосторонніх відносин, згід-но з яким обидві сторони визна-вали суверенність і незалежністьодна одної, відмовлялися від те-риторіальних претензій. Держ.кордоном визначалася адм. межаміж ОВД та Воронезькою, Харків.і Катеринослав. губ. Уряди бралина себе зобов’язання забезпечитиправа укр. та донської нац. мен-шин у галузі мови, освіти та к-ри.Між Укр. Д-вою і ВВД були вста-новлені офіц. дипломатичні від-носини.

У січ. 1919 Донська армія булапідпорядкована ген. А.Денікіну,який очолював ЗС Пд. Росії. Улют. на Великому військ. крузівійськ. отаманом обрано ген. А.Бо-гаєвського. Під час походу ген.Денікіна наМоскву Донська арміязабезпечувала правий фланг Доб-ровольчої армії. Після поразки підм. Воронеж і с. Касторно (ниніс-ще міськ. типу Курської обл.,РФ) її залишки відступили до Но-воросійська, звідки були евакуйо-вані до Криму і зведені у Донсь-кий корпус. У листоп. 1920 з час-тинами Російської армії ген.П.Врангеля корпус було еваку-йовано до Туреччини, а згодомперекинуто до Болгарії та Юго-славії.

Частини донського козацтвавходили також до складу Черво-ної армії. На їхній базі створенокінні д-зії, корпуси та армії.Постановою Всерос. ЦВК 1920 накозачі області РСФРР розповсю-джено заг. законоположення проземлеустрій та землекористуван-ня, що поклало край існуваннюкозацтва як окремого стану. 20квіт. 1936 ЦВК СРСР скасував іс-нуючі для козацтва обмеженнящодо служби в Червоній армії.Були сформовані донські козачікінні частини і з’єднання, якібрали участь у Другій світовій вій-ні. Козачі військ. частини воюва-ли також на боці гітлерівськоїНімеччини.

Від 2-ї пол. 1980-х рр. на Донурозпочався процес відродженнядонського козацтва.

Літ.: Савельев А. Трехсотлетие Вой-ска Донского. 1570—1870. СПб., 1870;Картины былого Тихого Дона, т. 1—2.СПб., 1909; Краснов П.Н. ВсевеликоеВойско Донское. В кн.: Архив русскойреволюции, т. 5. М., 1991.

А.О. Буравченков.

ВСЕВОЛОД ОЛЬГОВИЧ, Всево-лод-Кирило Ольгович (р. н. невід. —01.08.1146) — князь черніг. (1127—39) і київ. (1139—46), старший синОлега Святославича й візант. пат-риціанки Феофано Музалон. Од-ружився з донькою київ. кн.Мстислава ВеликогоМарією. В.О.вокняжився в Чернігові 1127, виг-навши звідти свого дядька Ярос-лава Святославича. Від 1134 ра-зом з ін. Ольговичами розпочавборотьбу за Київ з Мономашича-ми і їхнім главою, київ. кн. Яропо-лком Володимировичем. Влітку1135 В.О. з ін. Ольговичами за до-помогою половців розбили на р. Су-пій (прит. Дніпра) Ярополка, ітой змушений був віддати їм По-сем’я. На поч. 1138 Ольговичі начолі з В.О. рушили на Переяслав(нині м. Переяслав-Хмельниць-кий), збираючись далі напасти наКиїв, але побоялись Ярополка,що встиг зібрати велике військо.Ярополк пішов на Ольговичів доЧернігова, його підтримали поло-цькі, галицькі князі, а також ін.Мономашичі, угор. загони і ордакочовиків-берендеїв. В.О. вирішивтікати з Чернігова, однак городя-ни змусили його молити Яропол-ка про прощення. Після кончиниЯрополка (18 лют. 1139) В.О.витіснив з Києва ін. сина Володи-мира Мономаха — В’ячеславаВолодимировича, що вокняживсятам. В’ячеслав вернувся до Ту-рова. А 5 берез. 1139 В.О. сів уКиєві.

На поч. київ. княжіння В.О.довелося відстоювати престол яквід Мономашичів, серед якихособливо активним був IзяславМстиславич, так і від рідні — Оль-говичів, що вимагали від ньоговолодінь. Становище дещо ста-білізувалося завдяки угоді міжВ.О. і Мстиславичами: В’ячесла-вом Володимировичем та Iзяс-лавом Мстиславичем, яким вінзаповів Київ після своєї кончини.Ольговичі об’єдналися з Давидо-вичами (ін. черніг. родом, нащад-ками Давида Святославича) протиВ.О., і йому доводилося то воюва-ти з ними, то задобрювати їх по-дачками у вигляді малих міст і во-лостей. В.О. був хитрим і гнучкимполітиком, проте мало піклувавсяпро заг.-рус. інтереси. Викорис-тавши Мономашичів для усми-рення Ольговичів і Давидовичівта зміцнившись на київ. престолі,В.О. відмовився від обіцянки за-повісти Київ В’ячеславу та Iзяс-лаву, а пообіцяв престол своємубратові Iгорю Ольговичу й вимагав

від Iзяслава Мстиславича та Во-лодимира Давидовича присягнутийому на вірність, що ті й зробили,утім, не збираючись (як показалиподальші події) дотримуватисяхресного цілування. В.О. був ублизькому союзі з половецькимиханами і користувався їхньою під-тримкою в суперництві з ін. рус.князями, що зробило його нелю-бимим у народі. Перед смертюВ.О. скликав братів і київ. віче,оголосивши про передання владиIгореві.

П. у м. Вишгород.М.Ф. Котляр.

ВСЕВОЛОД СВЯТОСЛАВИЧ(бл. 1152—17.05.1196) — удільнийкнязь трубчевський та курський, змолодшої гілки чернігово-сівер-ської династії Ольговичів (син че-рніг. князя Святослава Ольговичата доньки новгород. посадникаМарії), один з гол. героїв «Слова ополку Ігоревім» — «буй-тур», якийбув «во Олговичех всих удалее».Одружений на доньці переяслав.кн. Гліба Юрійовича. ВпершеВ.С. згаданий в Іпатіївськомулітописі під 1160. 1170 бравучасть в поході київ. кн. Мстис-

643ВСЕВОЛОД

Всеволод Ольгович. Малюнок 17 ст.

Печатка (лицьовийта зворотній боки)

Всеволода Ольговича.

лава Ізяславича на половців, 1175ходив зі старшим братом ІгоремСвятославичем на Стародуб. 1180брав участь в поході київ. кн. Свя-тослава Всеволодича на владимиро-суздальського кн. Всеволода Юрійо-вича; 1183 — у двох походах братаІгоря на половців. 1185 підтримавпохід Ігоря на половців (що ставприводом для написання «Словао полку Ігоревім»), під час якогопотрапив у полон. 1191 знову хо-див з Ігорем на половців. Похова-ний у церкві Св. Богородиці (Бла-говіщенській) у Чернігові.

1946 під час розкопок фунда-ментів Благовіщенської церкви вЧернігові було виявлено похован-ня (цегляна гробниця № 4), якеБ.Рибаков ототожнив з похован-ням В.С. На підставі кісток з цьо-го поховання скульптор-антро-полог М.Герасимов, незважаючина пошкодження черепа, здійс-нив реконструкцію обличчя не-біжчика.

Літ.: Герасимов М.М. Реконструк-ция лица по черепу из гробницы № 4.«Материалы и исследования по архео-логии СССР», 1947, № 11, т. 1; Рыба-ков Б.А. Древности Чернигова. Там са-мо; Ипатьевская летопись. В кн.:ПСРЛ, т. 2. М.—Л., 1962; Рыбаков Б.А.«Слово о полку Игореве» и его совре-менники. М., 1972; Рапов О.М. Княже-ские владения на Руси в Х — первойполовине XIII вв. М., 1977; Рыба-ков Б.А. Петр Бориславич: Поиск ав-тора «Слова о полку Игореве». М.,1991.

В.П. Коваленко.

ВСЕВОЛОД СВЯТОСЛАВИЧ,Всеволод-Данило Святославич Чер-мний, Рудий (р. н. невід. — після1214) — князь черніг., київ., 3-йсин Святослава Всеволодича ідоньки полоцького кн. ВасилькаСвятославича. 1179 В.С. одружи-вся з донькою краківського кн.Казимира II. 1183 брав участь увеликому переможному поході

рус. князів на половців на чолі зСвятославом Всеволодичем і Рю-риком Ростиславичем. 1191 разомз ін. пд.-рус. князями невдало хо-див до Половецької землі. По смер-ті Iгоря Святославича (1201) В.С.вокняжився в Чернігові. Прагнувзаволодіти київ. престолом. Усерп. 1206 за сприяння Володими-ра Iгоревича забрав Київ у РюрикаРостиславича. Тієї самої осеніРюрик за підтримки своєї ріднівигнав звідти В.С. Тоді Ольговичі(до клану яких належав В.С.)зібрали велике військо. Не чека-ючи на його прихід, Рюрик вер-нувся до свого домена Овруча. У1-й пол. 1207 В.С. знову вокня-жився в Києві, але в серп. 1207 нанього пішов кн. владимиро-суз-дальський Всеволод Юрійович. Нашляху на пд. Всеволод Юрійовичзав’язав боротьбу з рязанськимикнязями. Скориставшись його за-тримкою, Рюрик Ростиславич ужовт. 1207 вдерся до Києва. Незумівши силою витіснити його зКиєва, Ольговичі уклали з нимугоду, згідно з якою Київ повер-тався В.С., Рюрик сідав у Чер-нігові, а київ. волості діставалисьРостиславичам. Однак, осівши уКиєві 1210, В.С. не виконав умовдоговору: не дав обіцяних волос-тей «Ростиславлим внукам» наКиївщині, а почав виганяти їхзвідти 1211—12. Ті звернулися подопомогу до свого авторитетногородича — Мстислава Мстислави-ча Удатного, який княжив у Нов-городі Великому. 1214 Мстиславздобув Київ. В.С. утік «за Дніп-ро», де незабаром і помер.

М.Ф. Котляр.

ВСЕВОЛОД ЮРIЙОВИЧ, Все-волод-Димитрій Юрійович ВеликеГніздо (19.10.1154—14.04.1212) —молодший син Юрія Долгорукоговід 2-го шлюбу. Князь владими-

ро-суздальський з 1176. Першадружина до 1175 — осетинськакняжна Марія (п. 19 берез. 1206),друга — донька вітебського кн.Василька Любов; третя (з 1211) —Софія (походження якої невідо-ме). Коли 1155 Юрій Долгорукийутвердився в Києві, В.Ю. разом ізбратом Михалком одержав Ростов(нині місто Ярославської обл.,РФ) і Суздаль (нині місто Влади-мирської обл., РФ). 1161 АндрійБоголюбський вигнав 4-х своїхбратів (від 2-го шлюбу Юрія) з їх-ніх земель до Візантії— серед нихбув і В.Ю. Разом з матір’ю жив,можливо, в Палестині. 1168 пове-рнувся на Русь. Попередньо одер-жав від київ. кн. РостиславаМстиславича (п. 1167) якусь во-лость в Пороссі. Служив братовіГлібу, що з 1169 недовго княжив уКиєві, 1170 ходив на половців.

1173 старший брат Андрій Бо-голюбський посадив В.Ю. на ки-їв. престол, однак через місяцьйого скинули смоленські Ростис-лавичі; трохи пізніше він разом зАндрієм ходив на них, але невда-ло. У листоп. 1173 знайшов при-тулок у Чернігові у СвятославаВсеволодича. По смерті Андрія Бо-голюбського брав активну участь уборотьбі з братами за владимиро-суздальське княжіння. 1175 В.Ю.вокняжився у м. Переяславль-За-лєський (нині місто Ярославськоїобл., РФ), а по смерті брата Ми-халка (19 черв. 1176) вокняживсяу м. Владимир-на-Клязьмі (нинім. Владимир, РФ). За князюванняВ.Ю. розпочалось екон. і політ.піднесення Владимиро-Суздальсь-кого князівства. Він проводив зва-жену й активну зовн. політику,1183, 1185 і 1205 успішно воював зВолзькою Булгарією, розширив-ши свої володіння на пн. сх. і сх.Поступово перетворився на одно-го з найсильніших рус. князів.

З Київського літопису 1195 відо-мо, що рус. князі обрали В.Ю.найстарішим (гол.) князем у д-ві —то були часи колективного управ-ління Давньорус. федеративноюмонархією. Свій політ. вплив вінздійснював дипломатичними за-ходами і династичними шлюбамиз пд.-рус. князями. В.Ю. розбуду-вав стольний град Владимир,фортифікував його. У роки йогокнязювання у Владимирі склалилітописний ізвод (відображений вСуздальському та Київ. літопи-сах). Прізвисько «Велике Гніздо»одержав тому, що мав велику ро-дину (8 синів і 4 доньки).

М.Ф. Котляр.

644ВСЕВОЛОД

Укладення миру міжВсеволодом Юрійовичем

Велике Гніздота київським

князем РюрикомРостиславичем.

Мініатюраз Радзивіллівського

літопису.

ВСЕВОЛОДЯРОСЛАВИЧ (1030—13.04.1093) — князь переяславсь-кий, черніг. і київ. Четвертий синЯрослава Мудрого і швед. принце-си Iнгігерди. Перший шлюб —1046 з дочкою (Марією?) візант.імп. Константина IX Мономаха(п. бл. 1067), другий — з Анною,можливо, половецькою хатунню(княжною) — не пізніше 1069. Зазаповітом (рядом) Ярослава 1054В.Я. сів у Переяславі (нині м. Пе-реяслав-Хмельницький), йому діс-талися також Ростов (нині містоЯрославської обл., РФ), Суздаль(нині місто Владимирської обл.) іБілоозеро (нині місто БєлозєрськВологодської обл., усі РФ). В.Я.став молодшим чл. тріумвіратуЯрославичів, що до поч. 1073 ку-пно правив на Русі. 1054 білям. Воїнь (було поблизу с. Воїн-ська Гребля Градизького р-нуПолтав. обл., затоплене водамиКременчуцького водосховища) пе-реміг торків. Разом із старшимибратами Iзяславом Ярославичем іСвятославом Ярославичем, а та-кож полоцьким кн. Всеславом Бря-числавичем розгромив торків 1060.1061 його розбили половці на пд.Переяславщини. У берез. 1067В.Я. взяв участь у спільному похо-ді тріумвірів-Ярославичів протиВсеслава полоцького і ув’язненнітого в Києві. 1068 зазнав поразкина р. Альта разом з Iзяславом іСвятославом від половецької ор-ди (див. Альта, битва на річці1068). Коли по тому в Києві спа-лахнуло повстання, В.Я. виступивпосередником між киянами та їх-нім кн. Iзяславом. 1073 він допо-міг Святославу відібрати в Iзяс-лава Київ. По смерті Святослава(кін. 1076) В.Я. на поч. 1077 вок-няжився в Києві, але влітку тогороку був змушений поступитисяпрестолом на користь Iзяслава,що повернувся з Польщі. Одер-жав за те Чернігів. 1078 був вигна-ний з Чернігова сином Святосла-ва Олегом Святославичем, котрогопідтримав ін. безземельний кн.(ізгой) Борис В’ячеславич. Iзяслав іВ.Я. перемогли Олега і Бориса наНежатиній Ниві поблизу Чер-нігова (див. Нежатина Нива,битва 1078), але Iзяслав загинув убитві, і В.Я. став київ. князем. Вінне став правити одноосібно, астворив із сином — ВолодимиромМономахом родинний дуумвірат(див. Дуумвірати на Русі), що 15років управляв Руссю. Реальнавлада В.Я. була мало відчутною уВолин., Туровській і Муромськійземлях, а також у Тмуторокані.Йому доводилося захищатися від

князів-ізгоїв: Романа, Олега, Да-вида і Ярослава Святославичів,Давида Iгоревича, Рюрика Ростис-лавича, Володаря Ростиславича іВасилька Ростиславича. Все ж та-ки за підтримки сина він зумівстабілізувати політ. становище наРусі й зберегти відносну єдністьд-ви. В.Я. дотримувався мирнихметодів дипломатії: підтримувавдружні відносини з Візантією ісканд. країнами, 1086 видав дочкуЄвпраксію Всеволодівну заміж засаксонського маркграфа Генріха.Після швидкої смерті маркграфавона стала дружиною знаменито-го і зловісного герм. імп. Ген-ріха IV. В.Я. був широко освіче-ною людиною, багато читав, знав(за свідченням сина) 5 іноз. мов.Опікувався церквою, заснувавВидубицький Свято-Михайлівськиймонастир та Андріївський (Янчин)монастир у Києві.

П. у м. Вишгород, похований уСофійському соборі в Києві.

М.Ф. Котляр.

ВСЕВОЛОЖ — літописне містоЧернігівського князівства, центрволості Задесення (межиріччяр. Десна та її лівої прит. р. Остер),за 120 км на пд. сх. від Чернігова.Було розташов. в центрі сучасно-го с. Сиволож Борзнянськогор-ну Черніг. обл., в урочищі Го-родок, на невисокому мисі, утво-реному злиттям річок Гранівка(Загорось) і Борзна (права прит.р. Остер). Вперше В. згаданий вIпатіївському літописі під 1147.Мало округлу форму (150 м � 125м). Укріплення знівельовані у 2-йпол. 19 ст., їхні рештки зафіксова-но археологічно. Судячи з інфор-мації «Переписної книги» 1666,мало дитинець («Замок») та «околь-

не місто» (на пн. від дитинця), заяким містився відкритий посад(бл. 30 га). Досліджувалось В.Ко-валенком (1980).

В. засновано в серед. — 2-йпол. 11 ст. Контролювало прохо-ди між остерськими та придес-нянськими болотами та шляхи наЧернігів з Посем’я, Посулля й За-десення. 1147 в ході феод. усобиців Пд. Русі В. був штурмом здобу-тий військами вел. кн. київ. Iзя-слава Мстиславича і спалений.1159 В. названий серед 7 «городовпустых», що складали вотчину че-рніг. кн. Святослава Ольговича.1239 знищений під час монголо-татарської навали.

Літ.: Голубовский П.В. Где находи-лись существовавшие в домонгольс-кий период города: Воргол, Глебль, Зар-тый, Всеволож, Оргощ, Сновск, Уне-неж, Хоробор? «Журнал Министерстванародного просвещения», 1903, вып. 5;Ипатьевская летопись. В кн.: ПСРЛ,т. 2. М.—Л., 1962; Коваленко В.П. Но-вые исследования летописных городовЧернигово-Северской земли. В кн.:Древнерусский город. К., 1984.

В.П. Коваленко.

ВСЕНАРОДНІ ЗБОРИ УГОР-СЬКИХ РУСИНІВ 1919. Відбули-ся 21 січ. в м. Хуст. На зборах(конгресі, з’їзді) прийнято рішен-ня про возз’єднання Закарпат-ської України з Великою Украї-ною. Складні процеси в сусп.-по-літ. житті краю й міжнар. відноси-нах — розпад Австро-Угорщини,бурж.-демократ. революція в Уго-рщині (жовт. 1918) та проголо-шення Угор. Нар. Республіки (лис-топ. 1918), створення Чехосло-ваччини (14 листоп. 1918), рево-люц. події 1917 в Росії (див. Лют-нева революція 1917, Жовтневареволюція 1917) і проголошенняУНР та ЗУНР, нарешті, політикаАнтанти — гостро поставилипроблему самовизначення й дер-жавності Закарпаття. 1918 тут по-чали виникати різні ради (робітн.,солдатських і сел. депутатів, нар.чи нац.) як політ. органи на міс-цях, що висували соціальні танац.-культ. вимоги, в т. ч. віднос-но нового держ. статусу Закарпат-тя: орієнтація в цьому питанні бу-ла різною — прорад., проугор.,прочехословац. і проукр. Підвпливом подій в Закарпатті 21груд. 1918 уряд Угор. Нар. Респу-бліки видав Закон № 10 «Про на-ціональну автономію русинів, щопроживають в Угорщині».

Проголошена автономія За-карпаття (т. зв. Руська Країна) бу-

645ВСЕНАРОДНІ

Всеволод Ярославич. Малюнок 17 ст.

ла досить обмеженою і не одер-жала підтримки у нас. краю, якетривалий час зазнавало утисківвід угорців. Значну активність упитанні про держ. належність істатус краю виявила численнакарпато-русинська (закарп.) еміг-рація в США, яка на плебісциті13 верес. 1918 висловилася заприєднання Закарпаття до Чехо-словаччини. Рішення й резолюціїмісц. рад дедалі більш виразно за-свідчували зростання природної,зумовленої етноістор. й нац.-культ.факторами укр. орієнтації — «доУкраїни хочемо». Мараморош-Сігетська рада звернулася до ін.рад Закарпаття із закликом скли-кати заг. збори представників усіхрад у Хусті й обговорити питання«з ким маємо жити». Протягомкін. 1918 — поч. 1919 повсюднопроходили збори місц. рад, наяких обиралися делегати на з’їзд уХусті.

21 січ. 1919 на з’їзд прибуло420 делегатів від 175 (з-поміж 400)населених пунктів Закарпаття табл. тисячі гостей з навколишніхсіл. Практично всі виступаючі ви-магали возз’єднання з Україною.У прийнятій одноголосно резо-люції проголошувалося: «Всена-родний Конгрес Угорських Руси-нів з дня 21-го січня 1919 р. ухва-лює з’єднати комітати: Угоча, Бе-рег, Уг, Земплин, Шариш, Спіш іАбауй-Торна з Соборною Украї-ною, просячи, щоб нова державапри виконанні цієї злуки узгляд-нила окремішнє положення угор-ських русинів» (ймовірно, йшло-ся про особливий статус Закар-паття в складі Укр. д-ви). Сфор-мовано делегації для врученняцього рішення керівникам ЗУНРі УНР. Наступного дня, 22 січ.1919, на Соборній пл. в Києві, девідбувався істор. Акт злуки, ЗУНРговорила і від імені Закарпаття.Політ. ситуація в Закарпатті уск-ладнювалася втручанням ін. д-в уйого внутр. справи. За згодою Ан-танти, 12 січ. 1919 чехословац.військ. частини зайняли Ужгород,далі тер. краю на зх. від р. Уж(прит. Лаборця, бас. Дунаю). Сх.регіони Закарпаття почали оку-повувати румун. війська. За Сен-Жерменським мирним договором1919 Закарпаття під назвою Під-карпатська Русь увійшло до скла-ду Чехословаччини.

Літ.: Стерчо П. Карпато-українсь-ка держава: До історії визвольної бо-ротьби карпатських українців у 1919—1939 роках. Торонто, 1965; Ванат I.Нариси новітньої історії українців Схід-

ної Словаччини, кн. 1. Пряшів, 1979;Мишанич О. Від підкарпатських руси-нів до закарпатських українців. Ужго-род, 1991; Болдижар М. Закарпаттяміж двома світовими війнами. Ужго-род, 1993; Магочій П.Р. Формуваннянаціональної самосвідомості: Підкар-патська Русь (1848—1948). Ужгород,1994; Нариси історії Закарпаття, т. 2.Ужгород, 1995.

С.В. Віднянський.

ВСЕРОБIТЗЕМЛІС — Всерос.спілка робітників землі і лісу (з1926 — профспілка с.-г. і лісовихробітників, а з жовт. 1930 — проф-спілка с.-г. робітників). Проф-спілкова орг-ція пролетарських інапівпролетарських верств (най-митів, робітників радгоспів, ліс-ництв, земельних та лісових уста-нов, а пізніше — МТС) та фахів-ців сільс. та лісового госп-ва, ств.в Україні відповідно до директивЦК РКП(б) за рішенням IV конф.КП(б)У (берез. 1920). Мета орг-ції — залучення робітників таспеціалістів до соціаліст. реконст-рукції с. госп-ва. Керівникамипрофспілки в Україні були Л.Ке-дер (голова Південбюро й Укрбю-ро), К.Тараненко (голова Всеукр.центр. правління) та ін. Після при-єднання до неї профспілки цук-ровиків стала єдиною профспіл-кою працівників с. госп-ва, 1932розукрупнена на галузеві спілкиробітників землеробських радгос-пів, тваринницьких радгоспів, цу-крової пром-сті, МТС і наймитів.

Літ.: Кондрашов В.Ф. Участие проф-союза сельскохозяйственных рабочихв социалистическом преобразованиисела. Автореф. дис. ... канд. истор. н.К., 1985; Лях С.Р. Наймана праця всільському господарстві України вумовах непу. К., 1990; Кондрашов В.Ф.Створення та діяльність профспілкисільськогосподарських робітників Ук-раїни (1920—1931). В кн.: 90 років ви-никнення масового профспілковогоруху в Україні. К., 1996.

О.М. Мовчан.

ВСЕРОСІЙСЬКИЙ ЗАГАЛЬНО-КОЗАЧИЙ ФРОНТОВИЙ З’ЇЗД1917. Відбувався 3—8 листоп.(21—26 жовт.) і 13 листоп.(31 жовт.) у Києві за участі 600 де-легатів від козачих частин діючоїрос. армії і тилових гарнізонів.Більшість засідань проходила зазачиненими дверима. Делегаціякозачого з’їзду привітала III Все-укр. військ. з’їзд, який відбувся уКиєві в ті дні, але делегацію укр.вояків козаки на свій з’їзд не до-пустили. Від Ген. секретаріатуУЦР козачий з’їзд привітав О.Шуль-гін. 7 листоп. (25 жовт.) у зв’язку

з подіями у Петрограді (ниніСанкт-Петербург, див. Жовтневареволюція 1917) з’їзд закликав ко-зачі частини надати збройну до-помогу Тимчасовому урядові. Де-легати ухвалили координувативійськ. дії зі штабом Київ. військ.округу і сформувати піший коза-чий полк. 8 листоп. (26 жовт.) ро-боту з’їзду перервано, а 13 листоп.(31 жовт.) ухвалено перенести йо-го роботу до м. Новочеркаськ(нині Ростовської обл., РФ). З’їздзапропонував козачим частинамзайняти нейтральну позицію що-до подій в Україні. Наступногодня делегати виїхали на Дон, дез’їзд працював до 8 груд. (25 лис-топ.) 1917.

Літ.: 1917 год на Киевщине. Хро-ника событий. Х., 1928.

О.Й. Щусь.

ВСЕРОСІЙСЬКИЙ СЕЛЯН-СЬКИЙ СОЮЗ В УКРАЇНI. Впер-ше сел. союзи виникли під час ре-волюції 1905—1907. Це були масо-ві орг-ції, що вимагали скасуван-ня приватної власності на землюта передачі селянам без викупумонастирських, церк., удільних, ка-бінетових і держ. земель. Під часстолипінської реакції (див. Тре-тьочервневий переворот 1907) сел.союзи припинили своє існування.За їхнє відродження взялися від-разу ж після перемоги Лютневоїреволюції 1917 трудовики (див.Народно-соціалістична (трудова)партія) і особливо Партія соціа-лістів-революціонерів (есери), па-м’ятаючи велику популярність їхсеред сел. мас. Гол. завдання, якепокладалося на союзи, — утрима-ти селянство від неправомірних,анархічних виступів, всебічно під-готувати аграрне питання для ви-рішення його Всеросійськими Ус-тановчими зборами. На поч. берез.1917 утворено гол. к-т Всерос.сел. союзу, який звернувся доголови Тимчасового уряду кн.Г.Львова з проханням дати згодуна скликання з’їзду, а 12 берез.надрукував відозву до селянстваРосії, закликаючи створювати во-лосні, повітові та губернські від-ня сел. союзу. У відозві виклада-лась програма союзу: цілковитапідтримка Тимчасового уряду, про-довження війни (див.Перша світо-ва війна) до переможного кінця,вирішення земельного питанняна Всерос. Установчих зборах, адо того часу не допускати «само-управств і посягань на чужу влас-ність».

646ВСЕРОБIТЗЕМЛІС

В Україні сел. союзи найбіль-шого поширення набули в Кате-риносл. губ. Там уже 25 берез.1917 було утворено губернськийк-т, що прийняв рішення про не-гайну організацію сільс., волос-них і повітових к-тів. На серп.1917 тут діяло 566 к-тів (1 губерн-ський, 8 повітових і 557 сільс. таволосних).

У квіт.—трав. к-ти сел. союзувиникли в окремих місцевостяхТаврійської, Херсон. і Черніг. губ.

Спроба рос. есерів утворитисел. союзи у Волин., Київ. і По-дільській губ. Правобереж. Украї-ни та Полтав. губ. Лівобереж.України наштовхнулися на жорс-тку протидію як окремих селян,так і сел. орг-цій, очолюванихукр. есерами. Сільс. і волосні ви-конкоми названих губ. надсилалидо повітових к-тів Сел. спілки ре-золюції-протести з вимогами за-боронити представникам рос.орг-цій і партій («обрусителям»)їздити по селах для ведення орг. іагітаційної роботи. У решті укр.губ. існували змішані форми ор-ганізації селянства: ради сел. де-путатів, солдатсько-сел. к-ти, сел.союзи і сел. спілки.

Загалом організація селянствав Україні в союзи не виправдаласебе — сел. союзи не були одно-рідними за своїм соціальним скла-дом, і тому всередині їх розгорну-лася боротьба між найзамож-нішими і біднішими селянами.Влітку 1917 розпочався процесреорганізації сел. союзів у радиселянських депутатів, а подекудиі в сел. спілки.

Літ.: Советы крестьянских депута-тов и другие крестьянские организа-ции (март—октябрь 1917 г.), т. 1, ч. 1;М., 1929, Минц И.И. История Велико-го Октября, т. 1. М., 1968.

I.В. Хміль.

ВСЕРОСІЙСЬКІ АРХЕОЛОГІЧ-НІ З’ЇЗДИ — див. Археологічніз’їзди.

ВСЕРОСІЙСЬКI З’ЇЗДИ ТРУ-ДIВНИКІВ ЦУКРОВОЇ ПРО-МИСЛОВОСТI 1917. Відбулосятри з’їзди: 16—17 трав., 5—12 лип.,23—25 жовт. у Києві (із 257 цукро-вих з-дів Росії 198 діяли в Украї-ні). На I з’їзді, який відразу ого-лосив себе всерос., було 200 деле-гатів від 140 з-дів, а на двох насту-пних — по 500 делегатів від 220—240 з-дів. Делегати I з’їзду розгля-дали питання про утворення навсіх підпр-вах профспілок і фаб-рично-заводських к-тів та об’єд-

нання їхніх дій, про робітн. політи-ку Тимчасового уряду, встановлен-ня 8-годинного робочого дня, по-ліпшення умов праці й побуту ро-бітників, скасування надурочнихі нічних робіт, страхування відбезробіття, оплачування відпус-ток, обмеження використанняпраці підлітків тощо.

II з’їзд у резолюції про проф-спілковий рух та нац. питанняпідкреслив необхідність об’єд-нання в єдиній спілці всіх працю-ючих у галузі, незалежно від на-ціональності. Мед. обслуговуван-ня покладалося на лікарняні ка-си, утримувані підпр-вами. У зв’яз-ку із зростанням безробіття з’їздокремо виділив питання про не-обхідність негайного створеннябірж праці. Поряд з розглядомекон. питань учасники з’їзду узв’язку з липневою кризою у Пет-рограді (нині Санкт-Петербург)висловили довіру Тимчасовомуурядові, а також вітали УЦР. Вітан-ня зачитали укр. мовою.

III з’їзд поряд з екон. вимога-ми порушив питання про ство-рення з чл. спілки цукровиків дляохорони з-дів та економій міліціїта бойових дружин, статути якихмав затверджувати ЦК спілки, аутримувати — заводоуправління.Профспілці вдалося домогтисявстановлення нових розцінок істворення з робітників і службов-ців комісії для вироблення колек-тивного договору.

Літ.: 1917 год на Киевщине. Хро-ника событий. К., 1928; Українськийісторико-географічний збірник, вип.2. К., 1972.

А.П. Гриценко.

ВСЕРОСІЙСЬКI УСТАНОВЧIЗБОРИ — заг.-нац. з’їзд депута-тів, який мав визначити засадидерж. устрою Російської імперіїпісля повалення самодержавстваі відповідно до них виробити осн.закон (конституцію) країни. Зх.-європ. ідея установчих зборів з’я-вилась у сусп. думці Росії в 2-йпол. 19 ст. Гасло установчих збо-рів набуло широкого розповсю-дження з перших днів Лютневоїреволюції 1917. Одним із гол. за-вдань Тимчасового уряду була під-готовка до виборів на основі заг.,рівного, таємного і прямого голо-сування «Установчих зборів, яківизначають форму правління таконституцію країни».

Вибори нових місц. органівсамоуправління, розроблення за-кону про вибори до В.У.з., забез-печення тех. боку виборів безна-

дійно затягли їх проведення. Пер-ша дата виборів, призначена Тим-часовим урядом на 30(17) верес.1917, виявилася нереальною. 22(09)серп. Тимчасовий уряд призначивнові строки: 25—27(12—14) лис-топ. — вибори, а скликання В.У.з. —11 груд. (28 листоп.) 1917. Згідно звиборчим законом, було утворено73 цивільних і 8 військ. виборчихокругів. На підставі заг., рівного,прямого і таємного голосування90 млн виборців повинні були об-рати 800 чл. В.У.з. По цивільнихокругах було заявлено майже 5тис. кандидатів, з яких понад 63 %належали до соціаліст. партій. Ви-бори розпочалися 25 (12) листоп.1917, але не змогли завершитися вустановлені строки, в деяких міс-цях вони проводилися навіть улют. 1918.

У виборах взяло участь понад50 млн виборців. 19,1 млн голосів(39,5 %) були віддані Партії со-ціалістів-революціонерів (есери),10,9 млн (22,5 %) — Російській со-ціал-демократичній робітничійпартії (більшовиків), 2,2 млн(4,5 %) — Конституційно-демок-ратичній партії (кадети), 1,5 млн(3,2 %) — меншовикам, 0,44 млн(0,9 %) — соціалістам-федералістам(есефам). Понад 7 млн голосів(14,5 %) зібрали списки нац. со-ціаліст. та неонародницьких пар-тій. Решта розподілилася міжсписками нац. несоціаліст. пар-тій, праволіберальних та консер-вативних партій, конфесій, коопе-ративів. В Україні дві третини го-лосів зібрали укр. соціаліст. партії,серед яких домінувала Українськапартія соціалістів-революціонерів,за яку практично одностайно го-лосувало укр. село. Мандати чле-нів В.У.з. отримали 78 укр. есеріві 12 укр. соціал-демократів.

Більшовики, які після Жовт-невої революції 1917 захопили вла-ду в країні, зробили все, щоб недопустити відкриття В.У.з. 9 груд.(26 листоп.) 1917 В.Ленін підписавдекрет, який встановив кворум,необхідний для відкриття зборів,у кількості 400 чл. і неоднозначнодав зрозуміти, що в разі виступупроти рад. влади В.У.з. будуть ро-зігнані. Так воно і сталося. Зібра-вшись у Таврійському палаці вПетрограді (нині Санкт-Петер-бург) 18(05) січ. 1918 під голову-ванням есера В.Чернова, більшістьделегатів відмовились обговорю-вати запропоновану більшовика-ми Декларацію прав трудящого таексплуатованого народу й прого-лосили Росію Рос. Демократ. Фе-

647ВСЕРОСІЙСЬКI

деративною Республікою, післячого о 5-й год. ранку 19(06) січ.1918 всенар. обрані В.У.з. булирозігнані більшовиками. Того ждня Всерос. ЦВК ухвалив заздале-гідь написаний В.Леніним декретпро розпуск В.У.з.

Літ.: Всероссийское Учредитель-ное собрание: первый и единственныйдень его занятий (5—6 января 1918 г.).Стенографический отчет. К., 1991;Протасов Л.Г. Всероссийское Учреди-тельное Собрание: история рожденияи гибели. М., 1997.

В.Ф. Верстюк.

«ВСЕСВIТ» — укр. щомісячнийліт.-мистецький і громад.-політ.журнал. Заснований 1925. Виходив1925—34 у Харкові як ілюстрова-не двотижневе вид., потім щоде-кади, пізніше — знову як двотиж-неве вид. Від лип. 1958 вид. відно-влено в Києві як щомісячник.«В.» — орган Спілки письменни-ків України, Укр. т-ва дружби ікульт. зв’язків із зарубіжнимикраїнами. Перший гол. ред. — Ва-силь Блакитний, від 1958 — О.Пол-торацький, від 1971 — Д.Пав-личко, од 1979 — В.Коротич, з1986 — О.Микитенко.

Поряд з худож. тв. укр. авторіві пер. зарубіжних письменників«В.» вміщує міжнар. публіцистикута інформацію, статті про літ. імист-во за кордоном, фоторепор-тажі про культ. життя укр. діаспо-ри. Чимало місця займають тв.лауреатів Нобелівської і нац. пре-мій. За 1950—80-ті рр. надрукова-но в пер. з 55 мов твори понад 200авторів більш ніж зі 100 країнсвіту.

Літ.:Микитенко О. «Всесвіт»: Сто-рінки історії. «Всесвіт», 1985, № 1, 3.

Я.I. Дзира.

ВСЕСВІТНІ ФОРУМИ УКРАЇН-ЦІВ (ВФУ). Iдея всесвітньогозібрання українців належала Ук-раїнському клубу в Женеві (Швей-царія), зокрема його голові П.Чи-жевському. У час. «Українськийголос» (1920) була вміщена відпо-відна відозва «До всіх громадян-українців Великої Наддніпрян-ської України, Бессарабії, Чорно-морії, Середньої Азії, Сибіру, Зе-леного Клину, Галичини, Букови-ни, Карпатської України, Лемків-щини, Злучених Держав Північ-ної Америки, Канади, Аргентини,Бразилії та інших земель, де тіль-ки живуть українці».

Однак 1-й ВФУ був проведе-ний в Україні лише після здобут-тя нею незалежності (Київ, 21—24

серп. 1992). Серед організаторівбули т-ва «Україна», «Просвіта»,Народний рух України, К-т у спра-вах національностей при КМУкраїни, Світовий конгрес вільнихукраїнців, Укр. нар. союз, Конгресукраїнців Канади, Союз укр. орг-цій Австралії, НТШ у Франції,Об’єднання українців у Польщі таін. На 1-му ВФУ були присутніпонад 1,5 тис. делегатів від укр.громад з 26 країн світу. Делегатий гості ВФУ обговорили питанняспівпраці світ. українства, йогоєднання довкола ідей буд-ва но-вої, демократ. Укр. д-ви, підтрим-ки укр. діаспори, у першу чергусх., питання відродження нац.к-ри, міжконфесійних відносин,ринкової економіки, політологіїта ін. Був прийнятий також «Ма-ніфест політичних партій, рухів,об’єднань, угруповань, громадсь-ких організацій України, політич-них партій, екзильних адміністра-цій та середовищ зарубіжногоукраїнства з нагоди перших роко-вин Української самостійної дер-жави». Був ств. постійно діючийорган ВФУ — Українська всесвіт-ня координаційна рада, яка роз-міщується в Києві. Головою обра-ли I.Драча. Від трав. 2000 голо-ва — М.Горинь.

2-й ВФУ (Київ, 21—24 серп.1997), на якому були присутні де-легати і гості з 47 країн світу,пройшов під гаслом «У співпраціта єднанні увійдемо в ХХI століт-тя». Своїм змістом і спрямованіс-тю він засвідчив якісно новийетап процесу консолідації світ.українства. 3-й ВФУ (Київ,18—20 серп. 2001), в роботі якоговзяли участь делегати і гості з 42країн, був приурочений до 10-їрічниці Незалежності України йпройшов під гаслом «У майбут-нє — в ім’я України».

Літ.: Войценко О. Передвісникисвітового конгресу українців. «Сучас-ність», 1962, № 5.

О.О. Ковальчук.

ВСЕСВІТНЯ ОРГАНIЗАЦIЯ IН-ТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТI(ВОIВ). Засн. 1967 у Стокгольмі(Швеція) як міжнар. міжурядоваорг-ція. Від 1974 — спеціалізова-на установа Організації Об’єдна-них Націй. До її складу входять157 країн. Штаб-квартира — уЖеневі (Швейцарія). ВОIВ по-кликана сприяти охороні інтелек-туальної власності у світі шляхомспівробітництва д-в і міжнар.орг-цій. Осн. функції: допомога врозроблянні заходів щодо поліп-

шення охорони інтелектуальноївласності у світі; гармонізаціянац. законодавств у цій галузі;сприяння укладенню міжнар. угоду сфері охорони інтелектуальноївласності; зібрання і поширенняінформації щодо охорони інтеле-ктуальної власності, здійсненнядосліджень у цій галузі та опуб-лікування їхніх результатів; забез-печення діяльності служб міжнар.охорони інтелектуальної власнос-ті. Найвищий орган ВОIВ — Ген.асамблея, в якій представлені всід-ви — чл. орг-ції. Iн. органи —Координаційна рада та Міжнар.бюро. Україна — чл. ВОIВ від 1970.1993 вона стала чл. постійнихк-тів ВОIВ з інформації та співро-бітництва в галузі пром. власнос-ті. Україну обрано до складу Ко-ординаційної ради ВОIВ та Вико-навчого к-ту Паризького міжнар.союзу з питань охорони пром.власності.

Літ.:Шреплер Х.А.Международныеорганизации. М., 1995.

I.М. Мельникова.

ВСЕСВІТНЯ ОРГАНIЗАЦIЯОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я (ВООЗ).Міжнар. міжурядова орг-ція, спе-ціалізована установа ОрганізаціїОб’єднаних Націй. Статут прийня-то на Міжнар. конф. охорони здо-ров’я 22 лип. 1946 (Нью-Йорк)представниками 61 д-ви- чл. ООН(у т. ч. України) й ратифіковано 7квіт. 1948. Цей день і вважаєтьсяднем заснування ВООЗ та відзна-чається як Всесвітній день здоро-в’я.

Осн. напрями діяльності ВООЗ:боротьба з інфекційними та неін-фекційними хворобами; допомогакраїнам у розвитку нац. службиохорони здоров’я; розробленняміжнар. санітарних правил; підго-товка і вдосконалення фаховогорівня мед. кадрів; організація між-нар. співробітництва з питань, щомають заг. інтерес (міжнар. каран-тини, боротьба проти раку, віспи,СНIДу, туберкульозу, малярії таін. захворювань, контроль за нар-котиками та якістю ліків, коорди-нація наук. досліджень тощо). Здій-снюється програма досліджень іборотьби із захворюваннями, по-в’язаними з Чорнобильською ка-тастрофою 1986.

ВООЗ має угоди про співпра-цю з ЮНЕСКО, ООН, Міжнарод-ним агентством з питань атомноїенергії, Міжнародною організацієюпраці та ін. урядовими й неурядо-вими орг-ціями.

648ВСЕСВIТ

На 1 січ. 2000 до ВООЗ входи-ла 191 д-ва. Всі чл. об’єднуються в6 регіональних орг-цій (Українавходить до Європ. орг-ції). Кожназ них має відповідне бюро та ор-ган управління. Керівні органиВООЗ: Всесвітня асамблея охоро-ни здоров’я, Виконавчий к-т, Се-кретаріат (місцеперебування —м. Женева), очолюваний ген. ди-ректором. Бюджет складається ізвнесків д-в-чл., а також добро-вільних пожертвувань. Видає«Бюлетень ВООЗ», «ХронікуВООЗ», ж. «Здоров’я світу» та ін.

Літ.: ВООЗ. Основные документы.Сорок первое издание. Женева, 1998;Здоровье-21. Основы политики дости-жения здоровья для всех в Европейс-ком регионе. В кн.: ВООЗ: введение.Копенгаген, 1998.

М.В. Знаменська.

ВСЕСВІТНЯ РАДА ЦЕРКОВ(ВРЦ) — одна з міжхристиян.орг-цій; керівний центр екуме-нічного руху (див. Екуменізм ре-лігійний). Ств. 1948 на I Ген. асам-блеї в Амстердамі (Нідерланди)на базі трьох протестантських ру-хів («Віра і порядок», «Життя ідіяльність» та «Міжнародна місіо-нерська рада»). Керівним орга-ном є Ген. асамблея представни-ків церков — членів ради. Штаб-квартира ВРЦ розташов. у м. Же-нева (Швейцарія). Осн. засади тапринципи діяльності орг-ції сфор-мульовані у Торонтській деклара-ції, ухваленій Ген. асамблеєюВРЦ 1950. Згідно з цим докумен-том, осн. метою діяльності орг-ціїє встановлення діяльних контак-тів між церквами різних дено-мінацій і сприяння детальномувивченню та обговоренню різно-манітних питань єдності христи-ян. церкви. Крім того, ВРЦ за-ймається дослідженнями актуаль-них політ., соціально-екон., на-ук.-тех. та екологічних проблем,надає допомогу антирасистськиморг-ціям різних країн світу.

ВРЦ, крім протестантських,об’єднує низку правосл. та нехал-кідонських (монофізитських) це-рков. За даними ВРЦ, в серед.1990-х рр. до її складу входило бл.320 різних реліг. об’єднань, якіпредставляють понад 440 млн віру-ючих різних християн. деноміна-цій.

Під впливом діяльності ВРЦ вУкраїні на поч. 1990-х рр. вини-кли численні общини християн-екуменістів, було започаткованопроведення неформальних зу-стрічей християн різних конфе-

сій, на яких активно обговорю-вались різноманітні аспекти хрис-тиян. світогляду та екуменічногоруху. Важливим результатом та-ких зустрічей стало створення1992 в Києві ініціативної групи,серед завдань якої було визначен-ня орг. форм екуменічного рухув Києві. Результатом діяльностігрупи була організація 24 берез.1993 Київ. екуменічного центру.Його робота спрямована на дося-гнення взаєморозуміння між хри-стиянами різних конфесій, поши-рення даних та обміну інформа-цією про життя різних християн.церков.

Літ.: Архиепископ Михаил Му-дьюгин. Единение в разобщенности.«Логос», 1994, № 49; Хроника Киевс-кого экуменического центра (1993).Там само; Єленський В. «За мир світу,благоустрій церков і поєднання всіх…».«Людина і світ», 1998, № 8.

О.О. Крижановська.

ВСЕСВІТНЯ ФЕДЕРАЦІЯ ДЕ-МОКРАТИЧНОЇ МОЛОДІ(ВФДМ) — міжнар. орг-ція моло-діжних союзів (різних реліг. по-глядів, різного соціального похо-дження, раси, національностей)переважно лівої ідейно-політ. орі-єнтації. Ств. на Всесвітній конф.молоді в Лондоні, яка проходилаз 29 жовт. по 10 листоп. 1945. Без-посередню участь у роботі конф.брала й молодіжна орг-ція УРСР.

Вищий орган ВФДМ — Асам-блея членських орг-цій (до 1957Конгрес молоді). Виконавчі орга-ни — Виконком та Бюро.

1989 ВФДМ об’єднувала по-над 270 молодіжних орг-цій із 115країн світу. Федерація стала ініціа-тором всесвітніх форумів, конф.,зустрічей молодіжних і студентсь-ких орг-цій, стояла біля витоківвсесвітнього фестивального руху.З її ініціативи було проведено 13Всесвітніх фестивалів молоді тастудентів. Активну участь у цихміжнар. заходах брала ЛКСМУ.1984 в Києві проходив тижденьсолідарності з боротьбою народіві молоді країн Центр. Америки;1986 в Києві відбувся I Міжнар.молодіжний фестиваль «Пісня вборотьбі за мир».

У зв’язку з розвалом світ. со-ціаліст. системи ВФДМ на поч.1990-х рр. фактично перестала іс-нувати.

Літ.: ЛКСМ України у цифрах іфактах: Довідник. К., 1987; Зарубеж-ные молодежные организации: Спра-вочник. М., 1989.

Н.В. Кривець.

ВСЕСВІТНЯ ФЕДЕРАЦІЯ ПО-РІДНЕНИХ МІСТ (ВФПМ) —міжнар. неурядова орг-ція, щосприяє встановленню й розвитко-ві дружби та співробітництва міжмістами різних країн і їх нас. не-залежно від раси, мови, релігійноїприналежності й політ. переко-нань. Заснована 28 квіт. 1957 наI Всесвітньому конгресі порідне-них міст в м. Екс-ле-Бен (Фран-ція) за участю представників12 країн світу. Гол. статутні доку-менти ВФПМ — «Хартія порідне-них міст» та «Політична програмапоріднених міст».

ВФПМ проводить міжнар.конгреси і конф. поріднених містіз різних проблем, зокрема щодовстановлення і розвитку дружніхконтактів, ділового співробітниц-тва між містами, обміну досвідому галузі к-ри, освіти, інформації,спорту і туризму, економіки і тор-гівлі.

Щороку в останню неділюквітня з ініціативи ВФПМ прово-диться Всесвітній день порідне-них міст. Федерація має консуль-тативний статус при Екон. і Со-ціальній раді Організації Об’єдна-них Націй та ЮНЕСКО. Найви-щий орган ВФПМ — Ген. асамб-лея, яка обирає Виконавчу раду іген. секретаря. ВФПМ має інди-відуальне і колективне членство.Місце перебування керівних ор-ганів федерації — м. Париж. Ак-тивну участь у діяльності ВФПМберуть численні міста України,які мають побратимів у понад100 країнах світу.

ВФПМ об’єднує бл. 4000 місту більш ніж 170 д-вах світу. Видаєфранц. мовою ж. «Поріднені міс-та» та Інформаційний бюлетень.

Літ.: Информационный бюлле-тень Всемирной Федерации породнен-ных городов. Париж, 1998.

М.В. Знаменська.

ВСЕСЛАВ БРЯЧИСЛАВИЧ (р.н.невід. — квіт. 1101) — кн. полоць-кий (1044—67; 1069; 1071; 1072—1101), київ. (1068—69). ПравнукВолодимира Святославича. У пер-ші роки свого правління В.Б. мавмирні стосунки з київ. князями.1060 брав участь у поході на тор-ків, організованому синами Ярос-лава Мудрого. Але вже 1064 всту-пив у конфлікт з київ. і новгород-ським кн. Iзяславом Ярославичем,здійснив набіг на Псков (нинімісто в РФ), тимчасово захопивНовгород Великий. 3 берез. 1067об’єднаним дружинам трьох стар-ших Ярославичів вдалося розбити

649ВСЕСЛАВ

В.Б. на р. Немига (колиш. прит.Свіслочі, бас. Дніпра). 10 лип.1067 його захоплено з двома стар-шими синами у полон.

У ході київ. повстання 1068В.Б. звільнено повсталими кия-нами і після втечі Iзяслава Ярос-лавича проголошено київ. кня-зем. В.Б. вдається досягти комп-ромісу з двома Ярославичами —Святославом Ярославичем і Всево-лодом Ярославичем, поступившисьВолинню та Новгородом. Наступ-ного року Iзяслав вернувся наРусь з дружиною свого тестяпольс. кн. Болеслава II Сміливого.В.Б. з киянами виступив їм назу-стріч, але покинув військ. табірпід Білгородом. Невдовзі військаIзяслава вибили його з Полоцька(нині Білорусь), де посадили Свя-тополка Iзяславича. 1071 В.Б. по-вернув собі Полоцьке князівство,але його знову вигнав звідти Яро-полк Iзяславич. Лише 1072 йомувдалося остаточно закріпитися наполоцькому столі. 1078 В.Б. здій-снив набіг на Смоленськ (нинімісто в РФ). 1084 вступив у конф-лікт з Володимиром Мономахом.

Є підстави вважати, що ще зажиття В.Б. йому було присвяченоцикл дружинних переказів, час-тину якого використано автором«Слова о полку Iгоревім», а самепро битву на р. Немига, про об-ставини київ. правління полоць-кого кн. Елементи цих переказівувійшли до давньорус. билин, вяких риси В.Б. втілилися у персо-нажі Волхва Всеслав’їча, наділе-ного магічними здібностями.

За роки правління В.Б. у По-лоцьку велося активне буд-во.Зведено храм св. Софії, який ставтретім після аналогічних храмівКиєва та Новгорода. Після смертіВ.Б. Полоцьку землю було роз-ділено між його шістьма синами.Нащадки В.Б. володіли нею досеред. 13 ст., періоду входу її доскладу Великого князівства Ли-товського.

Літ.: Леонардов Д.С. Полоцкийкнязь Всеслав и его время. В кн.: По-лоцко-Витебская старина, вып. 2, 3.Витебск, 1912—16; Кучкин В.А. «Словоо полку Игореве» и междукняжескиеотношения 60-х годов XI века. «Воп-росы истории», 1985, № 1; Творо-гов О.В. Всеслав Брячиславич. В кн.:Энциклопедия «Слова о полку Игоре-ве», т. 1. СПб., 1995.

А.Г. Плахонін.

ВСЕСЛОВ’ЯНСЬКИЙ АНТИ-ФАШИСТСЬКИЙ КОМIТЕТ(ВАК). Ств. 5 жовт. 1941 у Москвіна чолі з ген.-лейтенантом О.Гун-доровим. Мета — координаціязв’язків з нац.-визвол. рухом Опо-ру в слов’ян. країнах. Складався зпрезидії, 6-ти секцій (рос., укр.,білорус., чеської, польс., пд.-сло-в’ян.), бюро обслуговування сло-в’ян. преси за кордоном і орг.-масового від. В укр. секції працю-вали: О.Корнійчук (віце-президентк-ту), В.Василевська, О.Довженко,П.Панч, М.Рильський і П.Тичина.Робота здійснювалася шляхомпроведення всеслов’ян. антифа-шист. мітингів і радіомітингів (за1943—44 — понад 70), вид. і роз-повсюдження пропагандистсь-ких документів (1942—46 за кор-дон направлено понад 20 тис. ста-тей і різних матеріалів), організа-ції щотижневих радіопередач наслов’ян. країни, підтриманнязв’язків зі слов’ян. орг-ціями вСША, Канаді, Великій Британії,Австралії, країнах ЛатинськоїАмерики. Наприкінці 1945 к-тпідтримував зв’язки з 130 зару-біжними слов’ян. орг-ціями. Зізвільненням слов’ян. країн відгітлерівських військ у них утво-рювалися нац. слов’ян. к-ти. Від1942 виходив ж. «Славяне». 1947ВАК реорганізований у Слов’ян.к-т СРСР. 1962 його функції пе-редані Рад. к-тові захисту миру.

Літ.: Коваль М.В. Общественно-политическая деятельность трудящих-ся Украинской ССР в период ВеликойОтечественной войны. К., 1977; Вели-кая Отечественная война. 1941—1945:Энциклопедия. М., 1985; Хойнацька Л.Всеслов’янський комітет. В кн.: Ма-лий словник історії України. К., 1997.

Н.М. Руденко.

ВСЕСОЮЗНА АСОЦIАЦIЯ РО-БIТНИКІВ НАУКИ I ТЕХНIКИДЛЯ СПРИЯННЯ СОЦIАЛIС-ТИЧНОМУ БУДIВНИЦТВУ ВСРСР (ВАРНIТСО). Ств. у жовт.1927. Офіційно ініціаторами буливідомі діячі вітчизн. науки і тех-ніки: патологоанатом О.Абрико-сов, гідробудівник I.Александров,

біохіміки О.Бах, Б.Збарський,О.Опарін, О.Палладін, біологиМ.Гамалія, М.Завадський, М.Коль-цов, фізико-хімік М.Курнаков,учений в галузі гірничої справиО.Скочинський та ін. Мета орг-ції: об’єднання діячів науки і тех-ніки для свідомої участі у соціа-ліст. буд-ві, подолання аполітич-ності й нейтралізму в середовищіінтелігенції, засвоєння марксист-сько-ленінських постулатів. Улют. 1928 Раднарком СРСР за-твердив статут ВАРНIТСО. У бе-рез. 1928 організаційно оформле-но Укр. т-во робітників науки ітехніки для сприяння соціаліст.буд-ву (УТОРНIТСО). Організа-тори і перші чл. т-ва: Д.Багалій,М.Барабашов, Д.Граве, Л.Гро-машевський, С.Гречиков, В.Ма-ковський, Б.Ніколаї, Є.Опоков,М.Пакуль, О.Палладін, К.Семін-ський, О.Соколовський, М.I.Явор-ський. УТОРНIТСО займалося про-пагандою наук. знань, організа-цією тех. допомоги підпр-вам і с.госп-ву, політико-освіт. роботою.При виборах у ВУАН була обо-в’язкова рекомендація УТОРНIТСО.Асоц. мала свій друкований ор-ган—ж. «Фронт науки и техники».

На поч. 1930-х рр. ВАРНIТСОстала об’єктом цькувань і репре-сій. Зазнало чисток УТОРНIТСО.В серед. 1930-х рр. стало очевид-ним, що т-во вже не потрібне пра-влячому комуніст. режимові. В 2-йпол. 1930-х рр. з газетних і жур-нальних сторінок зникли назвиВАРНIТСО й УТОРНIТСО —орг-ція остаточно припинила своюдіяльність.

Літ.: Ткачова Л.I. Iнтелігенція Ра-дянської України в період побудовиоснов соціалізму. К., 1985; Касьянов Г.В.,Ткачова Л.I. УТОРНIТСО: епізод по-літичного виховання інтелігенції. Вкн.: Держава і українська інтелігенція.К., 1990.

Л.I. Ткачова.

ВСЕСОЮЗНА ЛЕНIНСЬКА КО-МУНIСТИЧНА СПІЛКА МО-ЛОДI (ВЛКСМ; до 1924 — Рос.комуніст. спілка молоді, від 1924до 1926 — Рос. ленінська кому-ніст. спілка молоді, з 1926 до 1991—ВЛКСМ) — громад.-політ. моло-діжна орг-ція, філія Комуністичноїпартії Радянського Союзу, важливаскладова ч. комуніст. режиму. Гол.завданнями ВЛКСМ були: вихо-вання молоді у комуніст. дусі;підготовка кадрів для РКП(б) —ВКП(б) — КПРС; залучення мо-лодого покоління до «будівництванового суспільства», участі в сусп.-

650ВСЕСЛОВ’ЯНСЬКИЙ

Звільнення ВсеславаБрячиславича з полонуповсталими киянамиу 1068 р. Мініатюраз Радзивіллівськоголітопису.

політ. житті країни; культ.-освіт.робота серед молоді; діяльністьщодо зміцнення обороноздатнос-ті СРСР, підготовка військ. кад-рів; кер-во піонерською орг-цією.Організаційно ВЛКСМ була по-будована на зразок КПРС: низовіосередки, районні, обласні, кра-йові к-ти, ЦК союзних республік,роботою яких керував ЦК ВЛКСМ.(Складовою структурною ч. ВЛКСМбула Ленінська комуністична спіл-ка молоді України.)

Політ. та орг. більшовицькиймолодіжний рух було оформленона I Всерос. з’їзді союзів робітн.та сел. молоді. Дата його відкрит-тя (29 жовт. 1918) вважаєтьсяднем заснування ВЛКСМ. 1918—20 — гол. діяльність спілки —військ. У роки громадян. війни1918—21 в лавах Червоної армії(див. Радянська армія) перебувалобл. 200 тис. комсомольців.

За роки нової економічної по-літики комсомол провів значнуроботу в галузі к-ри та освіти мо-лоді, захисту її соціально-екон.інтересів. Водночас за допомогоювладних структур він ліквідувавін. об-ня молоді й встановив мо-нополію у молодіжному русі.

У роки «великого перелому»комсомол остаточно втратив своюсамостійність, перетворився назнаряддя парт. кер-ва, відомствоу справах молоді. На першийплан було висунуто завдання мо-білізації юнаків та дівчат для ви-рішення нар.-госп. завдань. ВЛКСМнадіслала на новобудови 1-ї п’я-тирічки (1928/29—32) понад 350тис. осіб. Наприкінці 1920-х рр.спілка виступила ініціатором со-ціалістичного змагання і ударниц-тва, 1935 — поширення стаханов-ського руху серед молоді. На селікомсомольці брали активну участьу проведенні насильницької коле-ктивізації сільського господарствата розкуркулення, надзвичайниххлібозаготівельних заходів, охо-роні колг. власності, протицерк.кампанії. Найголовніше завданняВЛКСМ цього періоду — бороть-ба з «ворогами робітничого кла-су». У комсомольських орг-ціяхпроводилися чистки і арешти. Осо-бливих масштабів репресії набули1937—38, їх жертвами стали деся-тки тисяч комсомольців.

ВЛКСМ зробила значний вне-сок у перемогу над нацистськоюНімеччиною. Під час Великої віт-чизняної війни Радянського Союзу1941—1945 більшість її чл. боро-лася з ворогом на фронтах, у пар-тизан. загонах і підпіллі, працю-

вала в тилу. 3,5 млн комсомольцівта молоді були нагороджені орде-нами й медалями, 7 тис. присво-єно звання Героя Радянського Со-юзу.

У повоєн. роки одним із най-важливіших напрямів діяльностіВЛКСМ залишалося залученнямолоді до вирішення завдань нар.-госп. розвитку СРСР. На відбудо-ві зруйнованих війною об’єктів закомсомольськими путівками пра-цювало понад 1 млн комсомоль-ців, більше 700 тис. чл. спілкибрали участь в освоєнні цілиннихі перелогових земель, споруджен-ні ГЕС, шахт Донбасу, гігантів ін-дустрії 1956—60. У 1970-ті — 1-йпол. 1980-х щорічно понад 100тис. молодих людей за комсо-мольськими путівками поповню-вали колективи ударних будов:БАМу, КАМАЗу, атомних елект-ростанцій і гідроелектростанцій,газопроводів тощо. 1984 у лавахспілки перебувало 42 млн юнаківі дівчат.

У 2-й пол. 1970—80-х рр.ВЛКСМ, як і вся рад. політ. сис-тема, опинилася в стані глибокоїкризи — в його діяльності дедалібільше панували заорганізова-ність, байдужість, одноманітність.У 2-й пол. 1980-х рр. розвиваєтьсямасовий «неформальний молодіж-ний рух». Кількість чл. комсомо-лу зменшилася; у 1991 їх було 23,6млн осіб. XXII надзвичайний з’їздВЛКСМ (27— 28 верес. 1991) ого-лосив про припинення діяльностіспілки. Її правонаступниками бу-ло оголошено респ. спілки моло-ді, в т. ч. Ленінську комуніст.спілку молоді України (Молодь задемократ. соціалізм).

Літ.: Наследникам революции. М.,1969; Товарищ комсомол. М., 1969;Славный путь Ленинского комсомола,т. 1—2. М., 1974; Криворученко В.К. Втисках сталинщины: трагедия комсо-мола. М., 1991; Очерки историиВЛКСМ. Саратов, 1991.

В.I. Прилуцький.

ВСЕУКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯМАРКСИСТСЬКО-ЛЕНІНСЬКИХІНСТИТУТІВ (ВУАМЛІН). Ств.за постановою ЦК КП(б)У від 28черв. 1931 у Харкові на противагуіснуючій АН УСРР, яка на тойчас ще не повністю контролюва-лася комуніст. тоталітарною сис-темою. Спочатку включала шістьНДІ (Ін-т історії, Ін-т філософіїта природознавства, Ін-т еконо-міки, Аграрний ін-т, Ін-т права тарад. буд-ва, Ін-т кадрів) і дві н.-д.каф-ри (нац. питання та літерату-

рознавства). Пізніше відкрилисятри філії асоц. — у Києві, Одесі,Дніпропетровську (в кожній потри секції: істор., екон. й філос.).З часом склад асоц. змінювався.Наприкінці 1931 в ній було утво-рено н.-д. сектор пропаганди, азаочні курси марксизму-ленінізмуреорганізовано в сектор заочногонавч. В серед. 1932 у ВУАМЛІНіпрацювало 115 наук. співробітни-ків і навч. 625 аспірантів.

Роботою асоц. керувала Пре-зидія ВУАМЛІНу на чолі з прези-дентом. У складі асоц. діяли 14наук. т-в, зокрема, істориків-мар-ксистів, економістів-марксистівта ін., а при Президії — 14 постій-них комісій (зокрема, комісія звивчення проблем війни та історіїсусідніх зарубіжних країн, комісіяз історії більшовицької преси, те-орії й практики комсомольськогоруху).

Асоц. видавала журнали «Пра-пор марксизму-ленінізму» (1931—34) і «Під марксо-ленінським пра-пором» (1934—37).

Істор. дослідження у структуріВУАМЛІНу здійснював Ін-т істо-рії. Від груд. 1932 в ньому діяло 5секторів: історії України, історіїнародів СРСР, історії народів За-ходу, методологічний (секції ле-нінізму й історіографії), бібліо-графічний. 1932 співпрацівника-ми Ін-ту було видано 1-й том«Історії України» (докапіталіст. до-ба), розкритикований за «мето-дологічні помилки». Пізніше Ін-тсконцентрувався гол. чин. на до-слідженні орг. принципів більшо-визму, історії робітн. й революц.руху в країні. 1934 при Ін-ті ство-рили Всеукр. комісію з викладан-ня історії, яка підготувала проектпрограми історії України для ву-зів. 1934—36 співпрацівники Ін-ту здійснювали роботу над підру-чником з історії України для шкілі курсом історії України для ви-щих учбових закладів. Від черв.1934 Ін-т історії розпочав ви-дання спеціалізованого ж. «Істо-рик-більшовик», який друкувавістор. дослідження, що базували-ся на марксистсько-ленінськихметодологічних засадах.

У системі ВУАМЛІНу здійс-нювалася підготовка науковцівчерез очну й заочну аспірантуру.Сектор заочної аспірантури вида-вав «Бюлетень заочної аспіранту-ри ВУАМЛІН» — єдиний учбо-во-теор. і методичний орган заоч-ної освіти в Україні.

В серед. 1930-х рр. установиВУАМЛІНу було піддано «чистці»,

651ВСЕУКРАЇНСЬКА

і, згідно з постановою ЦК КП(б)Увід 23 черв. 1936, вони увійшли доскладу АН УСРР.

Літ.:Шліхтер О. ВУАМЛІН та йо-го завдання. «Більшовик України»,1931, № 21—22; Постишев П.Піднестироботу марксистсько-ленінських ін-ститутів України на рівень вимог вели-кого соціалістичного будівництва. Тамсамо, 1934, № 3; У ВУАМЛІНі. «Підмарксо-ленінським прапором», 1934,№ 1; Комаренко Н.В. Установи істори-чної науки в Українській РСР (1917—1937 рр.). К., 1973.

Л.Д. Якубова.

ВСЕУКРАЇНСЬКА КОНТОРАБАНКУ ФІНАНСУВАННЯ СО-ЦІАЛІСТИЧНОГО СІЛЬСЬКО-ГО ГОСПОДАРСТВА СРСР (Со-юзколгоспбанк) — банк. установав УСРР, підпорядкована «Союз-колгоспбанкові» СРСР. Здійсню-вала кредитування с. госп-ва Ук-раїни, перебравши на себе функ-ції відділу довгострокового кре-дитування с. госп-ва Всеукр. кон-тори Держбанку СРСР (колиш-нього, до 1930, Українського сіль-ськогосподарського банку). Почаладіяти з серп. 1932 як Всеукр. кон-тора Банку фінансування соціа-ліст. землеробства СРСР, засно-ваного постановою рад. уряду втрав. 1932. У зв’язку зі зміною1933 назви союзної установи наБанк фінансування соціаліст. с.госп-ва СРСР відповідно зміниланазву і його Всеукр. контора. Гол.завданням було надання фінансо-вої допомоги, коротко- та довго-строкових кредитів с. госп-ву, по-стачання знарядь та засобів вир-ва профільній галузі пром-сті,сприяння заготівлі та збуту про-дукції. Відкривалися спец. креди-ти на машинопостачання колек-тивів та сільс. нас., виділялисякошти на буд-во машинно-трак-торних станцій, оснащення їхтехнікою, обладнанням, майстер-нями. Діяльність контори загаломсприяла виходу із кризи с.-г. га-лузі, спричиненої примусовоюколективізацією сільського госпо-дарства 1929—32, разом із тим за-свідчила цілковиту підпорядкова-ність нац. банк. системи союзно-му центру.

Літ.: Історія колективізації сільсь-кого господарства Української РСР:Збірник документів і матеріалів, т. 2.К., 1965.

Є.П. Шаталіна.

ВСЕУКРАЇНСЬКА КООПЕРА-ТИВНА РАДА (ВУКОРАДА) —заг.-кооп. орг-ція, заснована дек-

ретом Раднаркому УСРР від 31жовт. 1921 для регулювання кооп.руху, формування єдиних прин-ципів функціонування різних ви-дів кооперації, скликання кооп.з’їздів, встановлення зносин здерж. органами влади, опрацю-вання та видання нормативно-ре-гулятивних актів щодо кооп. т-в.До її складу входили 15 представ-ників центр. кооп. установ, а самаВ.к.р. діяла спочатку при Вукооп-спілці, виконуючи директиви Гол.кооп. к-ту при РНК УСРР, пле-нум якого 24 квіт. 1922 ухвалив«Положення про Всеукраїнськукооперативну раду» як самостійнукооп. установу. Від держ. структурдо В.к.р. входили В.Затонський,В.Качинський. Діяла до 2 лип.1924. Функції і завдання В.к.р.перейшли до Укр. центр. міжко-оп. ради (ств. 14 жовт. 1925).

Літ.: Марочко В.I. Українська се-лянська кооперація. Iсторико-теоре-тичний аспект (1861—1929). К., 1995.

В.I. Марочко.

ВСЕУКРАЇНСЬКА НАДЗВИ-ЧАЙНА КОМІСIЯ З БОРОТЬБИIЗ НЕПИСЬМЕННIСТЮ, Всеук-раїнська надзвичайна комісія зліквідації неписьменності (ВУН-КЛН, «ВСЕУКРГРАМЧЕКА») —спец. орган, ств. при НаркомосіУСРР, що здійснював держ. кер-во роботою з ліквідації непись-менності. Заснована за постано-вою Раднаркому УСРР від 21трав. 1921 і спочатку складалася з5 осіб. При ВУНКЛНі ств.постійну нараду з представниківЦК КП(б)У, жін. від. ЦК комсо-молу і Пд. бюро Всесоюзноїцентр. ради профспілок (ВЦРПС).Очолив комісію голова ВУЦВКГ.Петровський. Iснувала 9 років.При всіх місц. від-нях нар. освітибули ств. місц. надзвичайні ко-місії для боротьби із неписьмен-ністю. До сфери діяльностіВУНКЛНу входило кер-во всієюроботою з ліквідації неписьмен-ності і малописьменності на тер.УСРР; створення мережі лікнепів(установи з ліквідації неписьмен-ності) і шк. для малописьменних;кер-во підготовкою і перепідго-товкою працівників, що займали-ся ліквідацією неписьменності;створення фондів лікнепу, видан-ня програм, букварів та книг длямалописьменних. На початково-му етапі видавнича робота прово-дилася слабо, зокрема, 1922 вида-но лише 2,2 тис. прим. навч.-ме-тодичної літ., тоді як понад 100тис. прим. було отримано з РСФРР.

ВУНКЛН також координуваладіяльність тих осіб, що бралиучасть у ліквідації неписьменнос-ті, вела облік неписьменних імалописьменних, організовувалапроведення культ. походів. Співп-рацювала з місц. органами влади,т-вом «Геть неписьменність»,профспілками, комсомолом, ар-мійськими орг-ціями. 1930 лікві-дована.

Літ.: Спутник ликвидатора негра-мотности и малограмотности. Б/м,б/г; Воронець А. Неписьменність наУкраїні і боротьба з нею. Х., 1924; Під-дубний Г. Десять років ліквідації непи-сьменності в Україні. «Шлях освіти»,1927, № 10;Шевчук Г.М. Культурне бу-дівництво на Україні у 1921—1925 ро-ках. К., 1962; Ясницький Г.I. Розвитокнародної освіти на Україні (1921—1932 рр.). К., 1965.

П.М. Бондарчук.

ВСЕУКРАЇНСЬКА НАРАДА ЖІ-НОК-КОЛГОСПНИЦЬ 1929. Скли-кана 8 черв. в Харкові. Була за-ходом з підготовки проведення вУСРР суцільної колективізаціїсільського господарства та лік-відації прошарку заможних селян.На ній були присутні 150 де-легаток. У роботі наради взялиучасть голова ВУЦВК Г.Петров-ський та нарком земельних справО.Шліхтер. Гол. на нараді булопитання про ширше використан-ня жін. праці в колгоспах, вихо-вання колгоспниць у «радянсько-му соціалістичному дусі». Нарадаприйняла звернення до всіх жінокУСРР із закликом сприяння ростуй зміцненню колгоспів.

Літ.: Вітрук Л.Д. Жінки-трудівни-ці в період соціалістичної індустріа-лізації. К., 1973; История УкраинскойССР, т. 7. К., 1984.

О.М. Веселова.

ВСЕУКРАЇНСЬКА НАРАДА З

РОБОТИ СЕРЕД НАЦІОНАЛЬ-НИХ МЕНШИН 1930. Буласкликана напередодні виборів дорад 1930 за ініціативою ВУЦВК таЦентр. к-ту нац. меншин (ЦКНМ).Проходила 27—30 листоп. в Хар-кові. У роботі брали участь делега-ти з України, які репрезентувалимісц. орг-ції ЦКНМ та виконавчіоргани нац. адм.-тер. одиниць, атакож представники ін. респуб-лік. Центр. місце в роботі нарадипосіли доповіді О.Глинського«Про стан нацменроботи та їїперспективи», Є.Гірчака «Прокультурне обслуговування націо-нальних меншин» та Григор’єва«Про колективізацію сільського

652ВСЕУКРАЇНСЬКА

господарства серед національнихменшин». Доповіді відобразилистан тогочасної політ., соціальноїта культ. кризи, яку спричиниласуцільна колективізація сільськогогосподарства. Нарада констатува-ла існування в країні організова-ного протистояння політиці ко-лективізації з боку «єдиного фро-нту національних меншин». Зарезультатами обговорення допо-відей нарадою були схвалені резо-люції (затверджені СекретаріатомВУЦВК 12 груд. 1930). Першочер-говим завданням було визнаноздійснення від 1931 заг. обов’яз-кового початкового навчання, узв’язку з цим названо низку тех.проблем, які стояли на заваді: зо-крема, відсутність навч. літ. мова-ми нац. меншин та нестача пед.кадрів. Матеріали наради свід-чать, що підпорядкування роботисеред нац. меншин завданнюздійснення в країні суцільної ко-лективізації знецінило попереднідосягнення цієї роботи, позбави-ло її підтримки з боку значної ч.нас. Однак жоден із делегатів на-ради не висловився проти по-літики колективізації. Більшістьекон., соціальних і культ. проек-тів наради виявилися нежиттєзда-тними, оскільки зазначені в нихзаходи не підкріплювалися фінан-сово, а мали суто декларативнийполіт. характер.

Літ.: Всеукраинское совещание поработе среди национальных мень-шинств. М.—Х.—Минск, 1931; Гит-лянский А. Ленинская национальнаяполитика в действии: Национальныеменьшинства на Украине. «Революцияи национальности», 1931, № 9.

Л.Д. Якубова.

ВСЕУКРАЇНСЬКА НАУКОВААСОЦIАЦIЯ СХОДОЗНАВСТВА(ВУНАС) — громад. наук. орг-ція. Ств. 10 січ. 1926 шляхом об’-єднання Київ. та Харків. т-в схо-дознавців. Згідно зі статутом, за-вдання орг-ції полягали у вивчен-ні країн і народів Сходу, підготов-ці досвідчених науковців, виданнінаук. та просвітницької літ., зміц-ненні наук. і культ. зв’язків з ци-ми країнами. Мала політ.-екон. таістор.-етнологічний від., які по-ділялися на секції (економіки таполітики рад. Сходу, економікита політики зарубіжного Сходу,права сх. країн, історії мов та літ.,мист-ва й археології). До її складувходили також спец. комісії: тюр-кологічна, семітологічна, укр.-ту-рец. відносин. Мала три філіали— Харків., Київ., Одес. (ств. 8 бе-

рез. 1926). На поч. 1930-х рр.асоц. налічувала 193 дійсних чл.Впродовж 1926—29 вони виголо-сили 224 доповіді з актуальнихпитань сходознавства, відвідали знаук. цілями Туреччину, Нахіче-ванську Автономну СРР та Абха-зьку Автономну СРР, Азерб. СРР,здійснили лінгвістичне дослід-ження мови греків Пд. України.За час існування ВУНАС провеладва з’їзди в Харкові (трав. 1927 талистоп. 1929), що набули характе-ру всесоюзних. 1926—27 видавала«Бюлетень Всеукраїнської науко-вої асоціації сходознавства» (вий-шло п’ять номерів), протягом1927—31 друкувався періодичнийорган орг-ції — ж. «Східний Світ»(наприкінці 1930 — «ЧервонийСхід», загалом 12 номерів). Згідноз розпорядженням Наркомосу від1 січ. 1930, ВУНАС було реорга-нізовано і на її базі відкрито Укр.НДI сходознавства.

Літ.: Всеукраїнська наукова асо-ціація сходознавства. 1926—1929 рр.Х., 1929; Систематичний покажчик дожурналу «Східний світ» — «ЧервонийСхід» (1927—1931). Х., 1964; Комарен-ко Н.В. Установи історичної науки вУкраїнській РСР. К., 1973.

Л.Д. Якубова.

ВСЕУКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВ-НА ЦЕРКОВНА РАДА (ВУПЦР) —тимчасовий керівний орган Укр.правосл. церкви. Ств. на поч.груд. 1917 орг. к-том зі скликанняВсеукр. церк. собору. Діяла приСофійському соборі у Києві. Доскладу Ради входили представни-ки духовенства та віруючих зі всієїУкраїни. Очолювали ВУПЦР відо-мі вітчизн. церк. діячі — архієпи-скоп О.Дородницький та прото-ієрей В.Липківський. ЗаходамиВУПЦР у Києві 5 трав. 1920 пра-восл. церкву в Україні було прого-лошено автокефальною (див. Ук-раїнська автокефальна православнацерква) та соборноправною, а1921 скликано Всеукраїнськийправославний церковний собор 1921,на якому пресвітерським чиномвисвячено ієрархію УАПЦ. Зни-щена разом з УАПЦ у 1930-х рр.Відродилася в Києві під час Другоїсвітової війни. Згодом перенесласвою діяльність на еміграцію.

Літ.: Явдась М. Українська автоке-фальна православна церква. Документидля історії української автокефальноїправославної церкви. Мюнхен—Iн-гольштадт, 1956; Воронин О. Автокефа-лія української православної церкви.Кенсінгтон, 1990; Iсторія християнсь-кої церкви на Україні. Релігієзнавчийдовідковий нарис. К., 1992; Пиля-

вець Л. Мусимо устроювати нашу цер-кву. «Людина і світ», 1999, № 8; Пер-ший Всеукраїнський православний це-рковний собор УАПЦ. 14—30 жовт.1921 року: Документи і матеріали. К.—Львів, 1999.

О.О. Крижановська.

ВСЕУКРАЇНСЬКА РАДА ВIЙ-СЬКОВИХ ДЕПУТАТIВ — вибо-рна політ. орг-ція військовиків-українців. Ств. на пропозиціюМ.Грушевського 24(11) черв. 1917на II Всеукр. військ. з’їзді. До їїскладу увійшло 132 чл., з яких60 % становили солдати, 40 % —офіцери (було ухвалено, що цетимчасова Рада, решту її чл. малиобрати на фронтових та окружнихвійськ. з’їздах — по 1 депутату відкожних 25 тис. осіб; проте втілитице рішення у життя не вдалося).До президії Ради увійшли: С.Бе-резня (голова), Й.Гермайзе, М.Вру-блевський, П.Войтенко, П.Пали-вода, М.Панченко, П.Куцяк (Ча-лий). В. р. в. д. увійшла до Україн-ської Центральної Ради. Місцем їїперебування був Київ.

Рада активно обстоювала ін-тереси військовиків-українців, ви-ступала на підтримку гол. політ.вимог УЦР. Припинила свою дія-льність наприкінці 1917.

Літ.: Щусь О.Й. Всеукраїнські вій-ськові з’їзди. К., 1992; УкраїнськаЦентральна Рада: Документи і мате-ріали, т. 1. К., 1996.

О.Й. Щусь.

ВСЕУКРАЇНСЬКА РАДА ПРО-ФЕСІЙНИХ СПІЛОК (ВУРПС).Ств. за проектом ВЦРПС на IIВсеукр. з’їзді профспілок, щопроходив 3—8 листоп. 1924. Запропозиціями ВЦРПС Укр. бюроВЦРПС, яке до II Всеукр. з’їздувиконувало функції обласногопрофспілкового центру, перетво-рювалося у ВУРПС, а Українськібюро (уповноважених) ЦК галу-зевих спілок — у Всеукр. к-ти(ВУК) або центр. правління цихспілок. Відповідно респ. конф.профспілок замінювалися щоріч-ними профспілковими з’їздами.Новоутворені респ. органи за-лишалися залежними від за-гальносоюзного профспілковогоцентру.

Майже одностайно делегатиз’їзду (за парт. приналежністю се-ред них було: 87 % комуністів,7,3 % канд. у чл. КП(б)У, 0,7 %комсомольців і 5 % безпарт.; занац. — 35 % росіян, 32,6 % украї-нців, 27,8 % євреїв і 4,6 % пред-ставників ін. національностей)

653ВСЕУКРАЇНСЬКА

проголосували за збереженняпринципу єдності профспілково-го руху Рад. Союзу, згідно з яким«всі заходи з реорганізації проф-спілок України повинні проводи-тися у повній відповідності із за-вданнями єдиного класового проф-спілкового руху», й відхилили ви-могу «укапістів» (див. Українськакомуністична партія) про ство-рення незалежного представниц-тва профспілок у міжнар. об’єд-нанні революц. профспілок —Профінтерні. Незважаючи на за-яву з’їзду про передачу кер-ваукр. професійним рухом у віданняресп. органів, повноваження ос-танніх, як і раніше, обмежувалисявиконавчими функціями. Всеукр.з’їздові та ВУРПС приписувалосяконтролювати виконання ВУКа-ми й місц. союзними органамипостанов всесоюзних з’їздів іВЦРПС, а в разі прийняття нимиположень, що суперечать цим по-становам, призупиняти дію такихположень. Діяльність самих респ.органів також обмежувалася під-звітністю ВЦРПС.

З’їзд обрав Всеукр. раду проф-спілок у складі 98 чл. і 33 канд. таревізійну комісію у кількості 5осіб. До президії ВУРПС булообрано 13 чл. і 6 канд. ГоловаВУРПС — Ф.Угаров.

Рішення II Всеукр. з’їзду ух-валив VI Всесоюзний з’їзд проф-спілок (11—18 листоп. 1924), якийприйняв постанову про прове-дення у Білорус. СРР, КиргизькійСРР та УСРР виборів у респ.профспілкові органи. Надалі ре-організація укр. профспілок від-бивала зміни в адм. поділі. ПісляФ.Угарова головами ВУРПС бу-ли: А.Радченко, I.Акулов, М.Чу-вирін, К.Сухомлин, А.Колибанов,К.Москалець, В.Клименко та ін-ші.

Літ.: Второй съезд профсоюзовУкраины. 3—8 ноября 1924 г. Х., 1924;Очерки истории профессиональныхсоюзов Украинской ССР. К., 1983.

О.I. Мовчан.

ВСЕУКРАЇНСЬКА РАДА РОБIТ-НИЧИХ ДЕПУТАТIВ — виборнанац. орг-ція укр. робітників. Ств.27(14) лип. 1917 на Всеукр. ро-бітн. з’їзді у Києві. Після гостроїдискусії щодо принципу її форму-вання (територіального чи парт.)дійшли компромісу: 75 чл. (52 —від УСДРП та 23 — від УПСР) об-рали від тер., а 25 — від партій,персонально (18 — від УСДРП і7 — від УПСР). 28(15) лип. 1917

відбулося її перше засідання, бувобраний Виконком з 20 чл. (14 —від УСДРП та 6 — від УПСР) тапрезидія Виконкому (I.Маєв-ський, М.Порш та В.Довженко).В.р.р.д. у повному складі увійшладо УЦР (чл. президії її Виконко-му — до Малої ради). Першим до-кументом ради стала її «Деклара-ція», звернена до робітників Ук-раїни.

Літ.: Гриценко А.П. Українські ро-бітники на шляху творення національ-ної держави (1-й Всеукраїнський ро-бітничий з’їзд, 11—14 (24—27) липня1917 р.). К., 1992.

А.П. Гриценко.

ВСЕУКРАЇНСЬКА РАДА СЕЛЯН-СЬКИХ ДЕПУТАТІВ — виборнанац. орг-ція укр. селянства. Ств.на Всеукраїнському селянськомуз’їзді 1917 15(02) черв., складаласяз депутатів, обраних за терито-ріальним принципом (134 особи)та чл. ЦК Сел. спілки (15 осіб);після дообрання депутатів від по-вітів, які не були представлені наз’їзді, їх кількість мала зрости до212 осіб. Входила до УкраїнськоїЦентральної Ради з правом ви-рішального голосу.

1917 відбулося три сесії: 1-шасесія (5—7 лип. (22—24 черв.),присутні бл. 100 депутатів) обго-ворила політ. становище, схвали-ла I Універсал УЦР (див. Універ-сали Української Центральної Ра-ди), визначила, що рада має керу-вати усім сел. рухом в Україні,відкликала укр. фракцію з викон-кому Всерос. ради сел. депутатівта направила туди 5 своїх пред-ставників; 2-га — (15—17(2—5)верес., 150 депутатів) засудилаКорнілова заколот 1917, вислови-ла недовіру Тимчасовому уряду тайого централістичній політиці,негативно оцінила ІнструкціюТимчасового уряду ГенеральномуСекретаріатові Української Цент-ральної Ради та ін.; 3-тя — (1—6 груд. (18—23 листоп.)) ухвалиланизку постанов про впорядкуван-ня життя в Україні, зокрема проорганізацію місц. органів влади уформі губернських, повітових таволосних нар. рад.

Літ.: Нова Рада. 1917, 23—24 черв.;Народна воля. 1917, 3—6 верес.; Хрис-тюк П. Замітки і матеріали до історіїУкраїнської революції, т. 2. Прага,1921.

І.В. Хміль.

ВСЕУКРАЇНСЬКА РАДА ЦЕР-КОВ — реліг.-громад. об’єднан-ня. Незалежний консультатив-

но-дорадчий орган, рішення яко-го мають рекомендаційний харак-тер. Ств. 1997 при Держ. к-тіУкраїни у справах релігій. Мета —координація міжконфесійного діа-логу, об’єднання зусиль церков уздійсненні благодійництва, виро-блення взаємоузгоджених пропо-зицій до правових актів д-ви з пи-тань релігії, сприяння в реалізаціїдерж. політики щодо релігії та церк-ви. Важливого значення в роботіВ.р.ц. надається проблемам мен-тальності укр. народу, духовноїдіяльності церкви, моральноговиховання. До складу В. р. ц. вхо-дять представники реліг. орг-цій,зареєстрованих в Україні. Діютьпостійні та тимчасові робочі гру-пи.

Літ.: Релігієзнавчий словник. К.,1998.

Т.О. Комаренко.

ВСЕУКРАЇНСЬКА РЕДАКЦIЯIСТОРIЇ ФАБРИК I ЗАВОДIВ.Ств. за рішенням директивнихорганів у листоп. 1931 для коор-динації зусиль науковців, пи-сьменників, журналістів з підго-товки книг з історії пром. підпр-вреспубліки. Її очолив голова Все-укр. ради профспілок М.Чувирін.До неї увійшли представники гро-мадськості, парт., профспілкові,комсомольські працівники, жур-налісти, письменники: В.Чер-нявський, Р.Терехов, О.Бойченко,I.Микитенко, I.Кириленко, П.Панч,П.Усенко та ін. — всього 21 особа.

Робота з підготовки книг фаб-рично-заводської серії в Українірозпочалася і велася задовго достворення Всеукр. ред. Завдякиентузіазму робітн. кореспонден-тів, науковців, журналістів, гос-подарників, місц. істпартів (див.Iстпарт), істпрофів (див. Iст-проф) і особливо аматорів-крає-знавців у 1920-х рр. на полицяхб-к з’явилися видання з історіїз-ду «Арсенал» (Київ), Дніпрогесу(Запоріжжя), Брянського з-ду (Ка-теринослав, нині м. Дніпропет-ровськ), колиш. шкіряного з-дуШленкера (Бердичів), Харків. трак-торного з-ду та ін. Рад. військ. іпарт. діяч, журналіст К.Гудок-Єремєєв у кн., виданій у Москві,розповів про життя, побут і пра-цю шахтарів тресту «Донбасант-рацит» Краснолуцького р-ну (р-ніснував 1923—32 та 1959—62) і на-звав її «Донбасс героический». Учерв. 1931 Всеукр. бюро краєзнав-ства та Тех. музей у Харкові ви-ступили з пропозицією вивчитиісторію місц. підпр-в: «Серп і мо-

654ВСЕУКРАЇНСЬКА

лот», «Світло шахтаря», електро-тех. з-ду, а також «Донсоди» в До-нбасі.

Всеукр. редакція розпочала ро-боту зі створення робочого апара-ту, утворення на місцях обласнихта заводських комісій, редколегій,авторських колективів, груп спри-яння, визначення першочерговихоб’єктів з вивчення й написаннякниг. Наприкінці 1931 вид-во «Ук-раїнський робітник» видало 25-ти-сячним тиражем брошуру з мате-ріалами про підготовку історії пром.підпр-в.

У квіт. 1934 Всеукр. ред. іСпілка письменників України об-говорили шляхи подолання труд-нощів і недоліків у роботі припідготовці відповідних книг, вод-ночас відзначалася плідна роботанад запланованими виданнями пи-сьменників Я.Баша, Г.Яковенка,I.Муратова, I.Гонімова, С.Раду-гіна, А.Григор’єва, М.Ледянка,А.Клоччі, П.Радченка та ін. У ве-рес. 1934 склад Всеукр. ред. онов-лено, однак робота велася повіль-ними темпами. У серед. 1930-х рр.вона почала згортатися, а 1937—38 зовсім припинилася.

Літ.: А.М.Горький и создание ис-тории фабрик и заводов. Сборник до-кументов и материалов. М., 1959; Ро-гачевская Л.С. Некоторые итоги изуче-ния истории фабрик и заводов. «Воп-росы истории», 1963, № 3.

Є.М. Скляренко.

ВСЕУКРАЇНСЬКА СЕЛЯНСЬКАКОНФЕРЕНЦIЯ 1918, Всеукра-їнська конференція рад селянськихдепутатів. Відбулася 2—4 лют.(20—22 січ.) у Харкові. Скликаназгідно з постановою I Всеукр.з’їзду рад (груд. 1917) для вклю-чення представників селянства доскладу ЦВК рад України. У зв’яз-ку з тогочасними військ. діями доХаркова змогло приїхати лише 78делегатів замість запланованих300; делегати ухвалили рішенняконституюватися як В.с.к. Iз 78 де-легатів 44 — більшовики та їмспівчуваючі. Конф. розглянулапитання: 1) про владу та Укр.установчі збори; 2) доповіді змісць; 3) про землю; 4) доповідінар. секретарів; 5) вибори доЦВК рад України. Конф. схвали-ла рішення I Всеукр. з’їзду рад,діяльність Нар. секретаріату таЦВК рад України і ухвалила, щовлада в центрі й на місцях повин-на належати виключно радам ро-бітн., солдатських і сел. депутатів.До складу ЦВК рад України було

обрано 20 депутатів, з них 10 —більшовики.

Літ.: Королівський С.М. ПершаВсеукраїнська селянська конференція.Х., 1958.

I.В. Хміль.

ВСЕУКРАЇНСЬКА СПІЛКА КРА-ЄЗНАВЦІВ (ВУСК) — творчагромад. орг-ція, яка об’єднала ак-тивних учасників краєзнавчогоруху, що ведуть цілеспрямованудослідницьку, пошукову і культ.-просвітницьку роботу з краєзнав-ства й будують свою діяльністьвідповідно до статуту, затвердже-ного постановою РМ України 24серп. 1990 і зареєстрованого в но-вій редакції 7 квіт. 1993.

Свій родовід ВУСК веде віддоби українізації політики рад.влади. У трав. 1925 утворено Укр.к-т краєзнавства (УКК) при Го-ловнауці. Очолив його вихова-нець Львів. ун-ту, д-р політ. н., іс-торик-марксист М.I.Яворський.Фактично роботою к-ту керувалиМ.Криворотченко та О.Лазаріс.Найважливішим завданням УККстало формування орг. структурикраєзнавчого руху. Розробленийним типовий статут краєзнавчихорг-цій допускав довільний вибірформ і методів роботи. Більшістьчл. УКК в 1930-ті рр. було репре-совано.

ВУСК утворена на 1-му (уста-новчому) з’їзді у Києві 27 берез.1990, який затвердив її статут, об-рав керівні органи. Головою пра-вління обрано акад. НАН Украї-ни П.Тронька. Учасники з’їздуприйняли звернення «До всіх, хтозакоханий у рідний край, хто ша-нує його минуле і вірить у йогомайбутнє».

Серед гол. завдань ВУСК, ви-значених її статутом, — відро-дження духовності та істор. па-м’яті укр. народу, відновленнякращих традицій укр. краєзнавст-ва, дослідження минулого й суча-сного регіонів України, її міст ісіл, збереження пам’яток мате-ріальної та духовної к-ри, участь упошуку й поверненні в Українупам’яток, що перебувають за їїмежами та становлять нац. культ.спадщину, розвиток міжнар. культ.контактів. 1991 заснована преміяім. Д.Яворницького — найвищанагорода ВУСК, яка щорічновручається за вагомий внесок урозвиток укр. краєзнавчого рухуіндивідуальним і колективним чл.Спілки.

Літ.: Всеукраїнська спілка крає-знавців. К., 2001; Тронько П.Т. Україн-

ське краєзнавство в ХХ столітті: до75-річчя Всеукраїнської спілки крає-знавців. К., 2002.

Я.В. Верменич.

ВСЕУКРАЇНСЬКА СПІЛКАПРО-ЛЕТАРСЬКИХ ПИСЬМЕННИ-КIВ (ВУСПП) — літ. орг-ція, щоіснувала в Україні 1927—32.Правління знаходилось у Харкові.Склад її не був постійним. У різ-ний час до орг-ції входили відоміписьменники і критики: I.Мики-тенко, Iван Ле, М.Куліш, I.Ки-риленко, В.Сосюра, О.Корнійчук,П.Усенко, Д.Загул, М. Терещенко,Л.Первомайський, Б.Коваленко,В.Коряк, С.Голованівський, Б.Гор-батов, П.Безпощадний, I.Фефер,Д.Гофштейн та ін. Очолив спілкуI.Микитенко. Друковані органиВУСПП — «Літературна газета»,«Гарт», «Красное слово», «Про-літ» (єврейс. мовою).

ВУСПП підтримувала лініюЦК КП(б)У з питань літ. і зайнялавкрай непримиренну позиціющодо т. зв. бурж.-націоналістич-них тенденцій в літ. і до письмен-ників, які не досить чітко з точкизору вусппівців визначили своюкласову позицію. ВУСПП браладійову участь у розгромі Вільноїакадемії пролетарської літератури(ВАПЛIТЕ), у цькуванні пись-менників, які не поділяли її ідей-них і творчих позицій. Розглядаласебе як орг-цію, що реалізує парт.лінію в літ., практикувала ад-міністрування, групівщину, «на-чіплювання ярликів».

ВУСПП, як і решту літ.-ху-дож. орг-цій, було ліквідованозгідно з постановою ЦК ВКП(б)від 23 квіт. 1932 «Про перебудовулітературно-художніх організацій».Більшість членів ВУСПП, якістояли на соціаліст. позиціях, бу-ло прийнято до Спілки рад. пи-сьменників України.

Літ.: Iсторія української літерату-ри, т. 6. К., 1970; Жулинський М. Та-лант незвичайний і суперечливий.«Вітчизна», 1988, № 12; Нариси історіїукраїнської інтелігенції: Перша поло-вина ХХ ст., кн. 2. К., 1994.

Л.I. Ткачова.

ВСЕУКРАЇНСЬКА СПІЛКА СПІ-ЛОК СIЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬ-КОЇ КООПЕРАЦIЇ I КОЛЕКТИ-ВIЗАЦIЇ. Ств. в жовт. 1929 у Хар-кові. Сприяла нагромадженню па-їв у кооперації, наданню допомогибатрацько-бідняцьким верствампри вступі до колгоспів, визнача-ла порядок їх прилучення до спо-живчих кооп. орг-цій, займалася

655ВСЕУКРАЇНСЬКА

питанням фінансування, ка-пітального буд-ва та ін. Керувалакульт.-освіт. сферою, організа-цією курсового навчання й вихо-вною роботою серед чл. коопера-ції. Завдання і функції спілки та їїмісц. органів зафіксовані у поло-женні й статутах. Їх виконаннямало сприяти підготовці та про-веденню колективізації в с. госп-ві. Ліквідована 1930.

Літ.: Центральний державний ар-хів Жовтневої революції і соціалістич-ного будівництва УРСР: Путівник. Х.,1960; Рибалка I.К., Довгопол В.М. Iс-торія Української РСР. Епоха соціаліз-му. К., 1982.

Є.П. Шаталіна.

ВСЕУКРАЇНСЬКА УЧИТЕЛЬ-СЬКА СПІЛКА (ВУУС) — профе-сійна орг-ція вчителів і діячів нар.освіти. Ств. в Києві навесні 1905за ініціативи й участі Б.Грінченка,В.Доманицького, С.Єфремова та ін.

Перші орг-ції укр. вчителівпочали створюватися ще на поч.1905 як місц. від-ня Всерос. учи-тельського союзу. Перші з’їздиВУУС відбулися у черв. та груд.1905, наступні — у лип. 1906 тачерв. 1907. Від-ня ВУУС діяли уЧерніг., Полтав., Катериносл., По-дільській, Херсон. та ін. губ.ВУУС брала участь у з’їздах Все-рос. учительського союзу, підтри-мувала його програму перетво-рення всіх сфер життя Рос. імпе-рії, а отже, і нар. освіти на засадахсвободи, демократизації та децен-тралізації, виступала за рівне длявсіх громадян право на освіту ізнищення всіх діючих у цьомуплані обмежень, введення заг.безплатного та обов’язкового нав-чання у початковій шк. тощо. Ви-мога ВУУС, щоб викладання вшк. велося рідною мовою, приве-рнула до неї увагу укр. вчительст-ва, яке розгорнуло боротьбу занац. шк. і освіту. Під час реакції1907—10 ВУУС та її місц. орг-ціїприпинили своє існування.

ВУУС відродила діяльність уквіт. 1917 як профспілкова орг-ція вчителів початкової та серед.шк. Уже наприкінці 1918 в 10 укр.губ. діяло 78 орг-цій, які об’єд-нували бл. 20 тис. чл. Два Всеукр.з’їзди вчителів, що відбулися всерп. 1917 та січ. 1919, визначилигол. принципи організації шкіль-ної і позашкільної освіти в Украї-ні. ВУУС утворила Центр. бюро,що координувало діяльність усіхйого підрозділів та орг-цій, вида-вала свій друкований орган —«Вільну українську школу». При

Центр. бюро діяли також культ.-освіт., фінансово-екон., правнича імед. комісії, бюро праці. Активнуучасть в організації та діяльностіВУУС брали С.Русова (голова),А.Бакалінський, О.Дорошевич,П.Холодний, С.Черкасенко та інші.

Літ.: Кизченко В.И. Первая рос-сийская революция и культурный про-цесс на Украине. К., 1984.

В.I. Кізченко.

ВСЕУКРАЇНСЬКЕ БРАТСТВОАПОСТОЛА АНДРІЯ ПЕРВО-ЗВАННОГО — див. Українськеправославне братство при Україн-ській православній церкві Київсько-го патріархату.

ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ЕТНОГРА-ФІЧНЕ ТОВАРИСТВО (ВУЕТ) —об-ня науковців, викладачів ву-зів, студентів, учителів, краєзнав-ців для розгортання етногр. робо-ти в Україні, ств. у берез. 1928 набазі Київ. етногр. т-ва (заснова-ного 1925). Складалося з наук.музейної та орг.-фінансової ко-місій і єврейс. та польс. секцій.На місцях ВУЕТ мало від. та ет-ногр. гуртки. На 1930 об’єднувалопонад 300 чл. У роботі ВУЕТ бралиактивну участь В.Ганцов, М.Грін-ченко, Н.Заглада, В.Камінський,К.Квітка, О.Курило, О.Малинка,А.Онищук, Є.Рихлик, Д.Щербаків-ський та ін. Гол. напрям роботи —систематичне дослідження нар.побуту, зокрема нар. арх-ри, зраз-ків давньої техніки, святкових таобрядових звичаїв, нар. лічби йміри, нар. медицини, побуту нац.меншостей. Проводилося такожстаціонарне комплексне вивчен-ня с. Українка. Результати до-сліджень друкували у «ЗапискахНТШ у Львові» та власних вид. —«Записки Етнографічного това-риства» (1925), інформаційному«Бюлетені» (1927—28), ж. «По-бут» (1928—30). ВУЕТ видавалотакож програми для збирання ет-ногр. матеріалів.

На поч. 1930-х рр. діяльністьт-ва припинена.

Літ.: Дзбановський Є. Огляд діяль-ності Етнографічного товариства зачас з 22/II—1/VI 1925 р. «Записки ет-нографічного товариства», 1925, кн. 1;У етнографічному товаристві. «Бюле-тень етнографічного товариства», 1927,ч. 1; Видання етнографічного товарис-тва. Там само; Малеча Н. Перетворен-ня Товариства на Всеукраїнське. «По-бут», 1928, ч. 1; У Всеукраїнському ет-нографічному товаристві. Там само,1930, ч. 6—7; Наукові установи та ор-ганізації УСРР. Х., 1930.

О.В. Юркова.

ВСЕУКРАЇНСЬКЕ МУЗЕЙ-НЕ МІСТЕЧКО 1926—1934 —держ. культ.-істор. заповідник,ств. на тер. Києво-Печерської лав-ри за постановою ВУЦВК і РНКвід 29 верес. 1926. До 1928 тут бу-ло відкрито низку музеїв; середних: Музей історії Лаври, Портре-тна галерея, Музей станковогомалярства, Музей тканин і шитва(1200 зразків 16—18 ст.), Музейукр. письма і друку, Музей мета-лопластики (вироби з дорогоцін-них металів 16—20 ст.), Нумізма-тичний музей (60 тис. монет),Музей порівняльної історії, Му-зей укр. арх-ри, Музей ливарниц-тва, Укр. театральний музей,Збірка укр. старовини П.Потоць-кого, Укр. етногр. музей, Музейархеології ВУАН, Музей діячівнауки і мист-ва. Тут містився Ка-бінет антропології і етнологіїім. Ф.Вовка. Діяли музеї-храми:Троїцька надбрамна церква (11—17 ст.), церква Спаса на Берестові(12—17 ст.), Успенський собор (11—18 ст.), церква Всіх святих надЕкономічною брамою (17 ст.),Дальні й Ближні печери, Мазе-пинські стіни. У фондах В.м.м.зберігалося понад 67 тис. експо-натів, на його тер. розміщувалисяб-ка, архів, реставраційні та ін.майстерні. Після його ліквідації1934 частину збірок передано докиїв. музеїв, із решти створеноантиреліг. музей, що діяв до 1941.

Літ.: Курінний П.П. Всеукраїнсь-кий державний культурно-історичнийзаповідник «Всеукраїнський музейнийгородок». В кн.: Український музей,зб. 1. К., 1927; Мезенцева Г.Г. Музеє-знавство. К., 1980.

Р.В. Маньковська.

ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТ-ВО РЕВОЛЮЦІЙНИХ МУЗИ-КАНТIВ (ВУТОРМ) — музично-громад. орг-ція, що діяла в Украї-ні 1928—31. Утворилася внаслідокреорганізації муз. т-ва ім. М.Леон-товича. Об’єднувала композито-рів і музикантів-виконавців. Кер-во культивувало групівщину й ад-міністрування, що не сприялорозвиткові муз. життя в країні.1931 більшість вутормівців пе-рейшла до новоутвореної орг-ції«Пролетмуз». Припинила своюдіяльність після постанови ЦКВКП(б) від 23 квіт. 1932, яка уза-конювала адм. втручання у твор-чий процес. Усі муз. орг-ції лік-відовано, а музиканти, які підтри-мували платформу компартії, об’-єдналися в єдину Спілку компо-зиторів України (1932).

656ВСЕУКРАЇНСЬКА

Літ.: Довженко В.Д. Нариси з істо-рії української радянської музики,т. 1—2. К., 1957—67; Гордейчук Н.М.Украинская советская музыка. К., 1960.

Л.I. Ткачова.

ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ФОТОКIНО-УПРАВЛІННЯ (ВУФКУ). Ств. запостановою РНК УСРР 1922 вХаркові (у жовт. 1926 правлінняпереведене до Києва) на базі Все-укр. кінок-ту (1919) з метоюорганізації кіновир-ва в Україні.В листоп. 1922 III сесія ВУЦВКзаконодавчо закріпила за ВУФКУправо власності на кіномайно,кінотеатри і монополію прокату.Йому підпорядковувалися кіно-ф-ки в Одесі та Ялті, знімальнабаза в Києві, ін. кінопідпр-ва вУкраїні. 1922 виходить першийхудож. фільм «Шведская спичка»за А.Чеховим (режисер Лесь Кур-бас), з 1923—24 — кінострічкиукр. тематики — «Остап Банду-ра», «Червоні дияволята», «ОтаманХмель», «Укразія», «Тарас Шев-ченко», «Тарас Трясило», «Мико-ла Джеря», «Борислав сміється»,«Фата Моргана», фільми О.Дов-женка— «Звенигора», «Арсенал»,I.Кавалерідзе — «Злива», «Пере-коп» та багато ін. У них знімалисявидатні актори: М.Заньковецька,Н.Ужвій, А.Бучма.

Створюються й документальнітв.: «Великий Жовтень», «Як цебуло», «Документи епохи». Від 1923ВУФКУ випускає хронікальні кі-ножурнали — «Хроніка», «Кіно-тиждень Маховика», «Кіножур-нал». 1927 вважається роком поча-тку систематичного випуску кіно-хроніки в Україні. 1930 ВУФКУреорганізоване в «Українфільм»(Всеукр. трест кінопром-сті «Ук-раїнфільм»). Під час Великої віт-чизняної війни Радянського Союзу1941—1945 більшість кіножурналівВУФКУ загинула. Ту частину зних, що збереглася у фондахЦДАКД СРСР, у повоєн. роки пе-редано до Центрального державно-го кінофотофоноархіву України.

Кінопродукція ВУФКУ —унікальне джерело для вивченняне тільки історії мист-ва, а й істо-рії України взагалі, фундамен-тальна база для розробляння та-кої галузі спеціальних історичнихдисциплін, як кінознавство. Доку-менти ВУФКУ зберігаються уЦентр. держ. архіві вищих органіввлади України.

Літ.: Из истории кино: Материалыи документы, вып. 3. М., 1960; Кино-летопись. К., 1969.

Л.П. Маркітан.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АРХЕОЛО-ГІЧНИЙ КОМIТЕТ (ВУАК) —н.-д. та пам’яткоохоронна уста-нова, ств. 1924 на базі Археол.к-ту при 1-му історико-філол. від.ВУАН. Складався з археол. та ми-стецтвознавчого від., софійської,золотарської та трипільської ко-місій. Згодом до структури к-тувходило чотири секції — заг.-орг.,археол., мистецька, охорониприроди. ВУАК провадив, орга-нізовував та координував експеди-ційні дослідження археол. пам’я-ток від кам’яного віку до епохиКиївської Русі включно, викону-вав функції гол. держ. органу охо-рони пам’яток історії та к-ри вУСРР, затверджував реєстри па-м’яток респ. та місц. значення іздійснював нагляд за їх збережен-ням. Наприкінці 1920-х рр. ста-ціонарні археол. експедиції пра-цювали в 30 округах України з 44.Серед найважливіших були до-слідження Маріупольського пале-олітичного могильника, трипіль-ських поселень на річках Дніпрота Дністер, білогрудівських золь-ників (див. Білогрудівська культу-ра) в околицях м. Умань, антич.старожитностей Ольвії та о-ва Бе-резань, слов’ян. пам’яток на Чер-кащині, в околицях м. Ромни та вКиєві, давньорус. Райковецькогогородища, а також рятувальні екс-педиції в р-нах новобудов Дніп-роГЕСу, на Пд. Бузі, у м. Ма-ріуполь. Вагомі результати далидослідження давньорус. і бароко-вих пам’яток Києва та Чернігова.Зусиллями ВУАК підготовленопроект закону про охорону пам’я-ток, на основі якого постановоюВУЦВК і РНК УСРР від 16 лип.1926 було ухвалено «Положенняпро пам’ятки культури і приро-ди», яке протягом тривалого часувизначало орг.-правові засадиохорони пам’яток в Україні. Чл.ВУАК — М.Болтенко, С.Гам-ченко, С.Дложевський, Ф.Ернст,А.Кримський, М.Макаренко, О.Но-вицький (голова), М.Рудницький(секретар), С.Таранушенко, О.Фе-доровський, Д.Щербаківський,Д.Яворницький та ін. К-т підтри-мував тісний зв’язок з музейнимиустановами, створив широкий ак-тив кореспондентів на місцях.1934 на основі ВУАК організова-но Iнститут історії матеріальноїкультури АН УРСР.

С.I. Кот.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ЖIНОЧИЙЗ’ЇЗД 1917. Працював у Києві27—29(14—16) верес.; являв со-

бою представницькі збори укр.жін. орг-цій. Майже половину де-легатів складали селянки. З’їздутвердив Укр. жін. спілку, розро-бив і затвердив її статут, обрав ке-рівну раду. До порядку денногоз’їзду увійшли питання про політ.становище країни, про участьжінок у виборах до ВсеросійськихУстановчих зборів, про захистправ дітей та жінок тощо. З’їзд ух-валив кілька резолюцій: про по-літ. та виборчі справи, про став-лення до нац. меншин, про освітута ін. На виборах до Всерос. Уста-новчих зборів Укр. жін. спілка зо-бов’язувалася виконувати наста-нови Української Центральної Ра-ди, блокуючись з УПСР, УСДРПта Сел. спілкою. Резолюція «Вгромадських справах» присвячу-валася становищу жінок. У нійішлося про скасування опіки наддітьми і майном вдів, поліпшенняумов праці жінок, надання їм со-ціальних гарантій на час вагітнос-ті та після пологів тощо.

Літ.: Народна воля, 1917, 19 верес.,2 жовт.; Вісник Полтавського губерн-ського громадського комітету, 1917, 20верес.

А.П. Гриценко.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ З’ЇЗД ВІЛЬ-НОГО КОЗАЦТВА 1917 — з’їздпредставників революц. нар.-військ. орг-ції Вільного козацтва,утвореної в квіт. 1917. Проходив16—20(3—7) жовт. у м. Чигирин.200 делегатів з’їзду представляли60 тис. організованих вільних ко-заків Київщини, Чернігівщини,Полтавщини, Катеринославщи-ни, Херсонщини, Кубані. З’їзд об-рав Ген. раду з 12 чл.: П.Скоро-падський — отаман, В.Кочубей —ген. писар, I.Полтавець-Остряни-ця—наказний отаман, Тонковид —ген. обозний, М.Левицький — ген.суддя; I.Луценко, С.Гризло і О.Ша-повал — ген. хорунжі; Шомовсь-кий, Шендрик і Кіщанський —ген. осавули. Орг. осередком Віль-ного козацтва визначено м. БілаЦерква. З’їзд звернувся до укр.громадян з відозвою, у якій роз’я-снювалися цілі й завдання орг-ції, а також закликав до повсюд-ного створення загонів Вільногокозацтва (фото — «Група учас-ників з’їзду Вільного козацтва таВсеукраїнської селянської спіл-ки» див. на наступній сторінці).

Літ.: Iсторія українського війська.Львів, 1992; Скоропадський П. Спога-ди. К. — Філадельфія, 1995.

О.Й. Щусь.

657ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ З’ЇЗД РАДСЕЛЯНСЬКИХ, РОБІТНИЧИХ ІСОЛДАТСЬКИХ ДЕПУТАТІВ1917. Скликаний Київ. обласноюрадою робітн. і солдатських депу-татів 17—19 (4—6) груд. на вимогубільшовицьких орг-цій України,які розраховували добитися ухва-ли з’їзду про перехід влади вУкраїні до рад та про переобран-ня або повне усунення від владиУкраїнської Центральної Ради. На1-му засіданні зареєстровано бл.2 тис. делегатів, у т. ч. 605 селян і905 військових, на час прийняттярезолюцій — понад 2500. Більшо-виків представляли лише 150 де-легатів, що й визначило напрям тазміст прийнятих з’їздом постанов.

З’їзд проходив у театрі М. Са-довського. Першим питанням бу-ли вибори президії: від УПРС — 9осіб, УСДРП — 3, рос. меншови-ків, представників Пд.-Зх. фрон-ту, Балт. і Чорномор. флотів — по1, ін. рос. фракцій — 7, більшови-ків — 4. Почесний голова з’їзду —М.Грушевський.

Центр. питання порядку ден-ного з’їзду — «Ультиматум Рад-наркому Росії Українській Цент-ральній Раді» — розглядалося18—19 (5—6) груд. У виступахМ.Грушевського, ген. секретарів,представників парт. фракцій, фро-нтів і флоту: В.Винниченка, С.Пет-люри, М.Порша, М.Ткаченка, М.Ша-повала, Б.Мартоса, М.Ковалев-ського та ін. було засуджено уль-тиматум і підкреслено, що вінпродовжує централістську, вели-кодержавницьку політику цариз-му і О.Керенського. Нейтральнупозицію зайняла Київ. окружнарада солдатських депутатів.

Представники більшовицькоїфракції (В.Затонський, I.Кулик,В.Шахрай) заявляли, що ультима-тум пред’явлений не укр. народо-ві, а УЦР. Не знайшовши підтри-мки делегатів, 5 груд. більшовикипокинули з’їзд.

6 груд. 1917 ухвалено резолю-цію «Про ультиматум», яка засу-дила його як замах на УНР, пору-шення прав укр. народу «на само-визначення та на вільне будуван-ня форм свого державного жит-тя». Одноголосно ухвалено відо-зву «До народів Росії» з закликомне допустити «братогубної вій-ни». У резолюції «Про Централь-ну Раду» з’їзд визнав її «тимча-совим правомочним законодав-чим органом революційної демо-кратії України», а переобранняУЦР — «невчасним і непотріб-ним».

Літ.: Українська Центральна Рада:Документи і матеріали, т. 1. К., 1996.

I.В. Хміль.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ З’ЇЗД РО-БIТНИЦЬ I СЕЛЯНОК 1920 —перший всеукр. з’їзд жінок-робіт-ниць України. Проходив 3—8 ли-стоп. у м. Харків. На з’їзд прибуло1105 делегаток, серед яких 707 ро-бітниць, 366 селянок і 32 предста-вниці інтелігенції. За парт. при-належністю: 454 комуністки і 436їм співчуваючих (разом 890, абопонад 80 % делегатів), 211 безпар-тійних, 4 чл. ін. партій. Під часвідкриття з’їзду всім було розданотексти промови В.Леніна 19 лис-топ. 1918 на I Всерос. з’їзді робіт-ниць та селянок та резолюціїцього з’їзду. Делегатки розглянулипитання: 1) Жовтнева революція

і майбутня світова революція;2) участь робітниць та селянок урад. і парт. буд-ві; 3) роль селянокв організації та діяльності коміте-тів незаможних селян; 4) допомо-га робітниць і селянок Червонійармії; 5) продовольча політика йроль робітниць і селянок у гро-мад. та дитячому харчуванні;6) участь робітниць і селянок у ко-оп. буд-ві; 7) охорона нар. здоро-в’я; 8) охорона материнства й ди-тинства; 9) соціальне виховання таборотьба з неписьменністю; 10) ро-бітн.-сел. інспекція; 11) охоронапраці; 12) соціальне забезпеченнятрудящих. З доповідями на з’їздівиступили М.Скрипник, Д.Ману-їльський, діячі руху — К.Самой-лова, К.Ніколаєва, В.Мойрова,М.М.Скрипник. Одноголосно при-йняті з’їздом резолюції закликалитрудівниць до участі у рад. і госп.буд-ві, до вступу в члени кому-ніст. партії, зміцнення союзу ро-бітниць та селянок.

Літ.: Радянське будівництво наУкраїні в роки громадянської війни(1919—1920). К., 1957; Тимченко Ж.П.Трудящі жінки в боротьбі за владу Радна Україні (1917—1920 рр.). К., 1966;Iсторія Української РСР, т. 5. К., 1977.

I.В. Хміль.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ IСТПАРТПРИ ЦК КП(б)У (Iстпарт — Ко-місія із збирання та вивчення ма-теріалів з історії Жовтн. револю-ції РКП(б)). Ств. за постановоюВУЦВК 6 квіт. 1921 у Харкові якКомісію з вивчення історії Жовт-невої революції та громадян. вій-ни в Україні (див. Жовтнева рево-люція 1917; Громадянська війна вУкраїні 1917—1921) та історії Ко-муніст. партії України. Від берез.1922 підпорядкована ЦК КП(б)У.Було відкрито місц. осередки все-укр. істпарту, які разом з центр.комісією керували діяльністю ар-хівів, організовували музеї й ви-ставки, публікували парт. доку-менти, мемуари, наук. розроблен-ня й дослідження з історії рево-люції та діяльності парт. орг-ційУкраїни. Всеукр. істпарт видававж. «Літопис революції». 1929 йогореорганізовано в Iн-т історії пар-тії і Жовтн. революції в Україніпри ЦК КП(б)У. 1939 перейм. наУкр. філіал Iн-ту Маркса—Енге-льса—Леніна при ЦК КП(б)У, амісц. (обласні й окружні) осеред-ки влито до обласних парт. ар-хівів. 1956 назва змінена на Iн-тісторії партії при ЦК КомпартіїУкраїни — філіал Iн-ту марксиз-

658ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ

Група учасників з’їздуВільного козацтвата Всеукраїнськоїселянської спілки,м. СуботівЧигиринського повіту.Жовтень 1917.

му-ленінізму при ЦК КПРС. Лік-відований після розпаду СРСР.

Літ.: Збір законів і розпорядженьРобітничо-селянського уряду України,ч. 5. Х., 1921.

I.В. Хміль.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КОМIТЕТОХОРОНИ ПАМ’ЯТОК МИС-

ТЕЦТВ I СТАРОВИНИ (ВУ-КОПМIС) — держ. орган, ств.3 лют. 1919 в Харкові при від.мист-в Наркомосу УСРР з метоюздійснення обліку, реєстрації, охо-рони, вивчення та популяризаціїпам’яток. Від 2-ї пол. лют. —окрема установа в структурі Нар-комосу. Працював у лют.—берез.1919 в Харкові, в квіт.—лип. — вКиєві. Відновив діяльність влітку1920 в Харкові. Складався з му-зейної, етногр., археол., архіт.-мо-нументальної та архів.-бібліогра-фічної секцій. На місцях діяли гу-бернські КОПМIСи (Волин., Ки-їв., Одес., Подільський, Полтав.,Харків., Черніг.) та секції при від-ділах нар. освіти (Катеринослав-ська та Херсон. губ.), окремі по-вітові й міські к-ти.

У різний час в роботі ВУ-КОПМIСу брали участь Д.Бага-лій, В.О.Барвінський, М.Біляшівський,С.Гіляров, Ф.Ернст, Г.Лукомський,М.Макаренко, В.Модзалевський,I.Моргілевський, О.Новицький,Н.Полонська-Василенко, М.Сум-цов, С.Таранушенко, О.Федоров-ський, Ф.Шміт та ін. К-т ініцію-вав проведення 1-ї держ. реєстра-ції пам’яток мист-ва і старовини,видання декрету про націоналіза-цію істор. та худож. цінностей, за-борону їх знесення чи знищення,перероблення, реквізицій та ви-везення. Організовував наук. екс-педиції та обстеження пам’яток,археол. розкопки, ремонтно-рес-тавраційні роботи архіт. споруд,спец. курси, лекції та екскурсіїдля населення. Важливим напря-мом діяльності було обстеженняпокинутих садиб, будинків, квар-тир, монастирів і церков з метоювиявлення й охорони культ. цін-ностей. Сприяв створенню мере-жі держ. музеїв в Україні, системиархів. установ, розробленню про-екту проведення архів. реформи.В квіт. 1921 ВУКОПМIС було по-ділено на Гол. архів. управліннята Гол. управління в справах му-зеїв, охорони пам’яток мист-ва,старовини і природи (Головму-зей), на яке покладалися функціїк-ту. В груд. 1921 Головмузей при-пинив існування як самостійний

орган і був підпорядкований Гол.управлінню в справах політико-просвітницької роботи НаркомосуУСРР.

Літ.: Кот С.И. Первый на Украине(К образованию Всеукраинского ко-митета охраны памятников искусстваи старины). В кн.: Историческое крае-ведение в СССР: вопросы теории ипрактики. К., 1991.

С.I. Кот.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КОМIТЕТСПРИЯННЯ ВЧЕНИМ (ВУКСВ)Ств. як напівурядова орг-ція приуряді УСРР наприкінці жовт.1921. За своєю структурою повто-рювала Центр. комісію з по-ліпшення побуту вчених (рос.ЦеКУБУ) при РНК РСФРР. К-точолював Д.Мануїльський. До скла-ду к-ту входили як парт. і держ.керівники (В.Затонський і В.Бла-китний — нарком соціального за-безпечення України та голова на-ук. к-ту Укрголовпрофосу), так іпрофесори (Д.Багалій, Д.Граве,В.Я.Данилевський, А.Кримський,С.Семковський та ін.). Протягом1921—23 були відкриті від-ня іпредставництва ВУКСВ у Києві,Катеринославі (нині м. Дніпропе-тровськ), Одесі, Полтаві, Черніго-ві, Кам’янці-Подільському, Ніжині,Миколаєві, Глухові — всього в 12містах. Гол. завданням ВУКСВбуло підтримання мінімальногожиттєвого рівня учених в умовахгострої нестачі матеріальних ре-сурсів, посиленої голодом 1921—1923. Через місц. орг-ції ВУКСВпроводив облік учених і діячівк-ри, які потребували матеріаль-ної допомоги, захищав їхні жит-лові та юрид. права, забезпечувавнауковців продуктами харчуван-ня (академічний пайок), одягом,взуттям, ліками тощо, вирішувавпитання заробітної плати, укла-дання тарифних договорів, нор-мування робочого часу, пенсій-ного забезпечення, охорони здо-ров’я, санаторно-курортного ліку-вання та ін. Фінансувався частко-во урядом УСРР та ЦеКУБУ.

1931 ВУКСВ реорганізованийу Комісію сприяння вченим приРаднаркомі УСРР.

Літ.: Ткачова Л. Iнтелігенція ра-дянської України в період побудовиоснов соціалізму. К., 1985; Касьянов Г.Українська інтелігенція 1920—30-х ро-ків: соціальний портрет та історичнадоля. К., 1992; Брега Г. Науково-гро-мадські організації України в 20—30-тіроки. В кн.: Україна XX ст.: культура,ідеологія, політика. К., 1993; Її ж. Пи-тання матеріального становища нау-ковців України у діяльності проф-

спілок об’єднань (20 — поч. 30-х ро-ків). В кн.: Україна XX ст.: культура,ідеологія, політика, вип. 2. К., 1996.

Г.С. Брега.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ НАЦIО-НАЛЬНИЙ КОНГРЕС 1917. Від-бувся 19—21(6—8) квіт. у Києві.На конгрес прибуло 1500 учасни-ків, у т. ч. 700 осіб з правом ви-рішального голосу, 200 — дорадчо-го, решта — 600 — були запроше-ними чи гостями. Центр. були та-кі питання: остаточне визнанняУкраїнської Центральної Ради все-укр. нац. органом та поширення їїкомпетенції на всю тер. України(до серед. квіт. рішення УЦР фак-тично мали силу тільки для Ки-єва).

Скликанню В.н.к. передувалазначна орг. робота, в епіцентріякої стояв М.Грушевський. У ви-ступі на укр. маніфестації 1 квіт.(19 берез.), у статтях в укр. періо-диці (з 26 берез. до 19 квіт. нимбуло опубліковано більше десятистатей) він закликав укр. народ доєднання на засадах домаганняширокої нац.-тер. автономії Ук-раїни у складі Рос. ФедеративноїРеспубліки із забезпеченням правнац. меншин.

Вимога автономії України ви-кликала шалену протидію бага-тьох партій, орг-цій, починаючивід чорносотенства й закінчуючизаг.-рос. демократ. орг-ціями. Про-ти укр. домагань виступили такожКиїв. більшовицька орг-ція, пре-зидії виконавчих к-тів Ради об’єд-наних громад. орг-цій, Ради ро-бітн. депутатів, Ради військ. депута-тів і Коаліційної студентської ра-ди. Наступальну наклепницькукампанію розгорнули моск. і київ.часописи: «Русские ведомости»,«Русское слово», «Киевлянин», «Ки-евская мысль» та ін. Вони звинува-чували українців у намаганні на-дати В.н.к. статусу Укр. Уста-новчих зборів, самочинно про-голосити автономію й захопи-ти владу в Україні, розвалитиєдиний фронт, українізувати ро-сійськомовні школи, очиститиУкраїну від ін. національностейпід гаслом «Україна для україн-ців» тощо.

З цього приводу М.Грушев-ський, В.Винниченко та ін. чл.УЦР дали чіткі, гранично зрозу-мілі роз’яснення, які звели на-нівець усі домисли й інсинуації.

Вступним словом 19(06) квіт.1917 у приміщенні Київ. купець-кого зібрання (нині будинок філар-монії) В.н.к. відкрив голова УЦР

659ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ

М.Грушевський, одноголосно об-раний почесним головою з’їзду.Протягом перших двох днів за-сідань В.н.к. заслухав 8 заг.-ін-формаційних рефератів-допові-дей: «Державне право і федерати-вні змагання на Україні» (допо-відач Д.Дорошенко); «Федералізм.Домагання демократичної Феде-ративної Російської Республіки»(О.Шульгін); «Автономія широка іобмежена, національна й терито-ріальна. Домагання широкої на-ціонально-територіальної авто-номії України і права національ-них меншостей та їх забезпечен-ня» (Ф.Матушевський); «Основніпідстави організації українськоїавтономії» (М.Ткаченко); «Спосібі порядок фактичного творенняавтономії України. Українськаавтономія і Всеросійські Установ-чі збори» (Ф.Крижанівський); «Протериторію і населення автономіїУкраїни» (В.Садовський); «Про за-безпечення прав національних мен-шин» (П.Понятенко); «Конкретніукраїнські домагання до Тимча-сового уряду» (солдат Колос).

В обговоренні доповідей взя-ло участь бл. 100 делегатів.

Оцінюючи в цілому реферати,проголошені на В.н.к., М.Гру-шевський писав, що вони малидекларативний характер, протеген. напрям — широка нац.-тер.автономія України у складі Рос.Федеративної Республіки — про-стежувався виразно.

Протягом трьох днів В.н.к.прийняв 13 резолюцій з питаньзабезпечення для України широ-кої нац.-тер. автономії і захиступрав нац. меншин; прерогативРос. Установчих зборів; необхід-ності орг-ції Крайової ради з пре-дставників «українських країв іміст, народностей і громадськихверств»; про представництво наміжнар. мирній конф. від усіх на-родів, які мають безпосереднєвідношення до війни; про підтри-мку домагань ін. народів Росії нанац.-тер. автономію.

В.н.к. висловив протест протипретензій на укр. землі, заявленихПольс. держ. радою, та зобов’язавУЦР організувати з своїх депута-тів і представників нац. меншинк-ти для вироблення проекту ав-тономного статусу Українитощо.

Третій день засідань В.н.к. —21(08) квіт. був присвячений пов-ністю виборам до УЦР та її к-ту.В результаті проведеного голосу-вання було обрано голову (М.Гру-шевського), двох заступників чи

товаришів голови (В.Винниченкаі С. Єфремова) та 115 чл. УЦР (закілька наступних днів число їїчленів зросло і становило 125).К-т УЦР налічував 21 чл. й одно-го кандидата в чл. комітету.

Літ.: Хміль I.В. На шляху відро-дження української державності (Ук-раїнський національний конгрес —з’їзд, 6—8 квітня 1917 р.). «Iсторичнізошити», 1994, вип. 2.

I.В. Хміль.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙПОВСТАН-СЬКИЙ КОМIТЕТ 1921 (Цент-ральний український повстансь-кий комітет, Цупком) — підпіль-ний військ.-політ. центр з кер-ваукр. антибільшовицьким рухомопору на тер. УСРР. Ств. 18 берез.у Києві. Повинен був забезпечитипідготовку, початок та успішнийхід заг.-укр. повстання проти біль-шовицького режиму, результатомякого було б відновлення суве-ренної Української Народної Рес-публіки. У політ. плані він орієн-тувався на уряд С.Петлюри, а увійськ.-оперативному — на ство-рений на польс. боці кордону По-встанський партизан. штаб на чо-лі з Ю.Тютюнником.

За короткий час після утво-рення В.п.к. Київ. ГубЧК черезагентуру дізналася про його існу-вання та діяльність, яку почалавідстежувати та блокувати. Цеспричинилося до перманентнихзмін у складі В.п.к. Спочатку вінбув таким: I.Чепілко (голова),О.Грудницький (уповноважений звійськ. справ), Данчевський (упо-вноважений у зв’язках з перифе-рією), С.Махиня, Ф.Наконечний(секретар, уповноважений у за-кордонних зв’язках). К-т безпосе-редньо контактував з підпільноюКиїв. міськ. військ. орг-цією начолі з Ю.Гринем (базувалася вшк. Червоних старшин), губерн-ськими та ін. периферійними по-встанкомами. Через недостатнюпідготовленість початок повстан-ня в Києві та окрузі було перене-сено за директивою С.Петлюри з1 трав. на 15 черв. 1921. Надалі вінще не раз відтягувався. Це далозмогу ЧК виявити і ліквідувативійськ.-орг. структури та загони,на які В.п.к. спирався (зокрема,повстанські сили в Уманському,Звенигородському пов. Київ. губ.,в р-ні Холодного Яру), посилитиморально-політ. розклад укр. під-пілля. За офіц. інформацією, ли-ше на Київщині в цій справі булозатримано понад 1000 осіб, 450названо прямо причетними до

«петлюрівської змови». За поста-новою колегії київ. ГубЧК від 28серп. 1921 було розстріляно 39осіб, в т. ч. кер. В.п.к. та Київ.військ. орг-ції: I.Чепілка, I.Ан-друха, К.Бендрика-Ганжу, О.Груд-ницького, Ю.Гриня, С.Махиню,Ф.Наконечного, поета Г.Чупринку.

Літ.: Ликвидация петлюровскихповстанкомов на Украине (от Информ-отдела ВУЧК). «Коммунист», 1921, 7авг.; Ликвидация петлюровского гнез-да. Там само, 1 авг.; Голенков Д.М. Кру-шение антисоветского подполья вСССР, кн. 2. М., 1986; ТютюнникЮ.Й.(Автобіографія). «З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД—КГБ», 1998, № 1—2;Юренко О. За мандатом головного ота-мана. Олександр Грудницький. В кн.:Полтавська петлюріана, вип. 3. Полта-ва, 1999.

О.П. Юренко.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПРАВО-СЛАВНИЙ ЦЕРКОВНИЙ СО-БОР 1921. Відбувся 14—30 жовт. уКиєві в Софійському соборі. Скли-кання собору було підготовленеВсеукраїнською православною цер-ковною радою. Збереглися спискиделегатів (432 особи із семи губ.України); склад делегатів на за-сіданнях не був сталим. Найчис-леннішими були делегації від укр.громад Києва (142 особи), Київ-щини (169 осіб), Чернігівщини(40 осіб), Полтавщини (39 осіб).Серед делегатів були священики,диякони, дяки, вчителі, селяни,робітники, студенти, урядовці,юристи, кооператори, письмен-ники, агрономи, лісники, профе-сори, представники ін. професій.Жоден із запрошених єпископівна собор не прибув.

Собор здійснив орг. оформ-лення Української автокефальноїправославної церкви — УАПЦ назасадах автокефалії, оголосившинедійсним акт від 1686 про підпо-рядкування Київської митрополіїМоск. патріархату РПЦ. В ухвалахсобору поєдналися вимоги демо-кратизації церк. життя з вимога-ми відродження укр. церк. тради-цій (виборність парафіяльногодуховенства, відродження стилюнац. церк. буд-ва, укр. церк. співуі укр. правосл. обрядовості) та за-провадження укр. мови в богослу-жінні. Всевладдя вищих ієрархів ворганізації Церкви було обмеже-не засадами соборноправності.Здійснення висвяти єпископів са-мими учасниками собору без участієпископів (учасники собору поси-лалися при цьому на давні тради-ції Александрійського патріархату)

660ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ

означало рішучий розрив з орг.засадами РПЦ та ін. правосл. це-рков і стало підставою для різкоїкритики на адресу собору прихи-льників правосл. канонічності уформуванні єпископату. Протеделегати собору ухвалили, що на-далі «священний чин хіротоніїздійснюється за участі двох і біль-ше єпископів по чину всесвітньоїСхідної Церкви».

Дотримуючись основ віро-вчення, затверджених на семиВселенських соборах (див. Соборивселенські), і залишаючись «ціл-ком на ґрунті православного ро-зуміння Христової віри», соборприйняв «Канони Українськоїправославної церкви», гол. поло-ження яких наголошували на ав-токефалії як одній з принциповихзасад організації правосл. церкви(«автокефальні церкви народів ікраїн вільно єднаються у всесвіт-ню єдину апостольську правосла-вну Христову Церкву») та на ви-борних засадах в організації церк.життя. Передбачалося перетво-рення життя монастирів «в на-прямку первісних чернечих ре-лігійно-трудових громад згідно зумовами сучасного загальноцер-ковного життя». Канони УАПЦвизнали за необхідне «ґрунтовнийперегляд уставів сучасних Божихслужб і обрядів» з метою вияву«живої церковно-релігійної твор-чості». Пастирство священнослу-жителів усіх рівнів розглядалосяяк служіння в церкві. Безшлюб-ність і належність до чернечогосану оголошено не обов’язкови-ми для вступу на єпископськеслужіння в УАПЦ. Ці правила ворганізації церк. життя надавалиухвалам собору значення новіт-ньої укр. церк. реформації.

Собор 21 жовт. обрав, а 23жовт. хіротонізував руками всіхприсутніх пресвітерів на першогоєпископа УАПЦ й митрополитаКиїв. і всієї України протоієреяВ.Липківського, а його заст. обравархієпископа Нестора Шараївсь-кого (див. Всеукраїнські правосла-вні церковні собори УАПЦ 1921,1927, 1930).

Літ.: Діяння Всеукраїнського Пра-вославного Церковного Собору вм. Києві 14/30 жовтня н. с. 1921 р. К.,1921; Зінченко А.Л. Визволити вірою:життя і діяння митрополита ВасиляЛипківського. К., 1997; Українськийцерковно-визвольний рух і утворенняУкраїнської автокефальної православ-ної церкви: Матеріали наукової кон-ференції. Київ, 12 жовтня 1996 р.К., 1997; Перший Всеукраїнський пра-вославний церковний собор УАПЦ

14—30 жовтня 1921 року: Документи іматеріали. К.—Львів, 1999.

А.Л. Зінченко.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ РЕВОЛЮ-ЦІЙНИЙ КОМIТЕТ (Всеукррев-ком) — керівний орган нац. повс-танського руху, що розгортався вУкраїні проти рад. уряду Х.Ра-ковського. Ств. на поч. квіт. 1919УСДРП (незалежних). Всеукрре-вком очолив А.Драгомирецький,військ. командування доручалосяЮ.Мазуренкові, ідейне — А.Річиць-кому (Пісоцькому) та М.Тка-ченкові. При Всеукрревкомі діялаГол. військ. рада, а невдовзіпостав Гол. повстанський штаб,очолений гол. отаманом повстан-ських військ Ю.Мазуренком. Ос-танній, аналізуючи пізніше мотивиі гасла повстанців, підкреслював,що робітників і селян штовхнулана боротьбу «невдала і невмілаполітика… пануючої партії К.П.У».Повстання спрямовувалося «непроти радянської влади взагалі», апроти уряду Х.Раковського яквлади «окупаційної, московсь-кої», після повалення якого перед-бачалося створення Укр. Соціаліст.Республіки. Водночас Всеукррев-ком засуджував і Директорію за їїпереговори «з Францією й інши-ми імперіалістами». В ході пошу-ків контактів з урядом укр. со-ціал-демократа Б.Мартоса дляспільного кер-ва повстанням ілю-зії щодо можливості входженняпредставників повстанських цен-трів до складу урядових структуррозвіялися, особливо після ареш-ту їхньої делегації у м. Кам’я-нець-Подільський. Після попов-нення Всеукрревкому представ-никами УПСР та Сел. спілки йо-го було переформовано на Центр.повстанський к-т. 25 черв. 1919гол. отаман повстанських військЮ.Мазуренко направив Х.Раков-ському у Київ «Ультиматум» іззвинуваченнями його уряду вокупаційній політиці і з вимогамипротягом 24 годин відмовитисявід влади, передавши її повстан-ським революц. к-там, і вивести зУкраїни рад. війська.

Після арешту 18 лип. 1919контррозвідкою УНР у м. Кам’я-нець-Подільський представниківГол. штабу, в т. ч. його кер. Ю.Ма-зуренка, а також евакуації до Мо-скви під тиском наступаючої Доб-ровольчої армії А.Денікіна урядуХ.Раковського 18—19 лип. 1919незалежники ухвалили рішенняпро вихід з повстання, а орг. к-тУСДРП (незалежних) незабаром

взагалі засудив повстанську так-тику.

Літ.: Христюк П. Замітки і матеріа-ли до історії української революції1917—1920 рр., т. 4. Відень, 1921; Гри-ценко А. Політичні сили в боротьбі завладу в Україні: Рік 1919-й. К., 1996.

А.П. Гриценко.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ РОБIТНИ-ЧИЙ З’ЇЗД 1917. Відбувся 24—27(11—14) лип. у Києві. Склика-ний з метою організації «укра-їнського робітництва як в Украї-ні, так і поза її межами» та обран-ня представників до УкраїнськоїЦентральної Ради. Кожна робіт-нича орг-ція чи група до 100 чл.обирала одного делегата, від кож-них 200 та понад цю кількість —ще по одному. За різними джере-лами, у з’їзді взяли участь 300—400делегатів, гол. чин. ремісники,працівники дрібних підпр-в та ін.До президії були обрані: В.Винни-ченко, С.Веселовський, Д.Антоно-вич, М.Єреміїв та ін. Перше засі-дання вів голова Генерального сек-ретаріату Української Централь-ної Ради В.Винниченко.

До порядку денного входилидоповіді: «Сучасний момент в ук-раїнському житті й українське ро-бітництво» (В.Винниченко), «Ус-тановчі збори та українське робіт-ництво» (товариш голови УЦРД.Антонович), «Автономія і феде-рація» (чл. ЦК УСДРП М.С. Тка-ченко), «З аграрного питання»(ген. секретар земельних справБ.Мартос), «Про робітничу по-літику» (ген. секретар у судовихсправах В.Садовський). У ході з’їз-ду додатково включили «Доповідьз продовольчого питання» (С.Ве-селовський) та виступ ген. секре-таря у справах освіти I.Стешенка.

В.Винниченко зосередив ува-гу на оцінці політ. ситуації, вза-єминах України з Росією та став-ленні укр. робітництва до поточ-них подій. Д.Антонович обстою-вав думку, що конкретні формиавтономії треба виробити на Все-укр. Установчих зборах і що укр.робітники повинні сприяти їх-ньому скликанню та виробленнюКонституції. М.Ткаченко обґрун-тував необхідність автономноголаду в Україні з огляду на ін-тереси екон. та культ. розвиткуукр. нації, наполягаючи на чітко-му поділі компетенції заг.-держ.та автономних органів.

За рішенням з’їзду три згаданідоповіді обговорювалися разом. Уході гострих дебатів з’їзд засудивугоду УЦР з Тимчасовим урядом,

661ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ

висловив думку про необхідністьпоповнення УЦР представника-ми робітництва. Підсумки дис-кусій підбив чл. ЦК УСДРПМ.Порш.

Із внесених до порядку ден-ного доповідей з’їзд прийняв ре-золюції: про сучасний момент, усправі війни, про автономію Ук-раїни і федерацію, про Установчізбори, із земельного та продоволь-чого питань, про робітн. політику,українізацію освіти. У резолюціїпро сучасний момент було заяв-лено про підтримку укр. робітни-цтвом УЦР та Ген. секретаріату.З’їзд закликав робітників домага-тися автономії України, вибор-ності органів влади, участі народув управлінні тощо. Резолюція зробітн. політики вимагала негай-ного утворення при УЦР Ген. се-кретаріату праці для регулюваннятрудових відносин і виробленнязаконодавства.

На заключному засіданні 27(14) лип. 1917 під головуваннямМ.Порша відбулися вибори Все-укр. ради робітн. депутатів у скла-ді 100 осіб (70 представників фра-кції УСДРП та 30 — УПСР). Напершому її засіданні 28(15) лип.1917 обрано виконком (14 —УСДРП, 6 — УПРС). До президіївиконкому, чл. якого мали по-повнити Малу раду, увійшли:М.Порш, В.Довженко, I.Маєв-ський. 18(05) серп. 1917 VI сесіяУЦР затвердила своїми дійснимичл. повний склад Всеукр. ради ро-бітн. депутатів. У «Декларації Все-української Ради робітничих де-путатів» констатувалося, що «на-род український вже творитьсвою автономію» й «лишатисяпоза цією будівлею пролетаріат

України не може». В.р.з. став ва-жливою ланкою в процесі розбу-дови УЦР як всеукр. парламенту.

Літ.: Резолюції I-го Всеукраїнсь-кого робітничого з’їзду у Києві 10—14лип. 1917 р. Б. м., б.р.; Гриценко А.П.Українські робітники на шляху тво-рення національної державності. 1-йВсеукраїнський робітничий з’їзд,11—14 (24—27) лип. 1917 р. К., 1992.

А.П. Гриценко.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ РОБІТНИ-ЧИЙ З’ЇЗД 1918. Відбувся неле-гально 13—14 трав. у Києві, йогоскликала Всеукраїнська рада ро-бітничих депутатів. Через забо-рону проведення з’їзду гетьман.владою на нього прибуло лишебл. 200 депутатів — представниківвосьми соціаліст. партій, які очо-лювали робітн. рух в Україні:УСДРП, УПСР, РСДРП (меншо-виків), більшовиків, рос. есерів (див.Партія соціалістів-революціоне-рів), Бунду, Об’єднаної єврейськоїсоціалістичної робітничої партії,Польської соціалістичної партії.Проходив за скороченою програ-мою: 1) поточний політ. момент;2) утворення всеукр. орг. центру.Делегати засудили гетьманськийпереворот 1918, визначили ціліробітників у боротьбі з режимомП.Скоропадського за відновленняУНР, скликання Укр. Установчихзборів, за передачу землі селя-нам без викупу, нац.-персональнуавтономію тощо. Спроби більшо-виків та лівої частини УСДРПзакликати до боротьби за соціа-ліст. революцію та встановленнярад. влади в Україні не знайшлипідтримки делегатів. Вони ви-словилися за самостійну Українуй відмовилися від орієнтації наРСФРР.

На відміну від Всеукраїнськогоселянського з’їзду 1918, який за-кликав селян до повстання, ро-бітн. з’їзд висловився за мирні,легальні форми боротьби: агіта-ція, пропаганда, страйки. Для ко-ординації дій робітн. класу вборотьбі проти режиму П.Ско-ропадського ухвалено створитиВсеукр. робітн. центр та обраноорг. комісію для його утворення.

Літ.: Христюк П. Замітки і матеріа-ли до історії української революції.1917—1920 рр., т. 3. Прага, 1921; Сол-датенко В.Ф. Українська революція —концепція та історіографія (1918—1920 рр.). К., 1999.

I.В. Хміль.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ СЕЛЯН-СЬКИЙ З’ЇЗД 1917, Перший Все-український селянський з’їзд. Від-бувався в Києві 10—15 черв. (28трав. — 2 черв.). Підготовча робо-та з його скликання була покладе-на на орг. к-т Укр. сел. спілки.Обраний на поч. квіт. 1917, к-трозробив порядок денний та нор-ми представництва на з’їзді, згід-но з якими волость надсилала од-ного делегата, а пов. і губ. — подва. На з’їзд прибуло 2500 делега-тів, які представляли всі губ. Ук-раїни та місцевості, де переважа-ло укр. нас. (Київ., Волин., По-дільську, Полтав., Черніг., Кате-ринославську, Харків., Херсон.,Таврійську губернії, Кубань і Дон-щину). Сел. делегати представля-ли 1000 волостей України. Понад1500 делегатів прибули з правомвирішального голосу, решта — здорадчим. 10 черв. (28 трав.) об-рано президію у складі 15 осіб ісекретаріат (2 особи); мандатнукомісію (12 осіб) та редколегію ускладі 5 осіб. Почесним головоюз’їзду делегати одностайно обралиМ.Грушевського. Цього ж дня булозаслухано привітання від різнихорг-цій і інституцій, укр. громад,«розкиданих по всій Росії», тапартій.

11 черв. (29 трав.) з’їзд заслу-хав доповіді: «Про поїздку делега-ції Української Центральної Радидо Тимчасового уряду в Петро-град» (доповідачі М.Ковалевськийі С.Одинець); «Про сучасний мо-мент, ставлення до Тимчасовогоуряду і війни» (М.Стасюк). В об-говоренні доповідей взяли участьпонад 30 делегатів. 12 черв. (30трав.) делегати заслухали доповідь«Про земельну справу в Україні»(М.Ковалевський). В обговореннівзяли участь 80 осіб. Заслуханотакож телеграму О.Керенського

662ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ

Перший Всеукраїнськийселянський з’їзд.

Київ, червень 1917.

про заборону II Укр. військ. з’їз-ду, зачитану В.Винниченком, тапозачергову заяву з цього приводуС.Петлюри. 13 черв. (31 трав.)прозвучала доповідь М.Лисого«Про земельні комітети в Украї-ні»; 14(01) черв. — З.Висоцького«Про антиукраїнське спрямуван-ня російських газет».

В останній день роботи з’їз-ду — 15(02) черв. — розглянутопитання «Про народну освіту» тапроведено вибори до Тимчасовоївсеукр. ради сел. депутатів (до за-твердження чи заміни депутатівна місцях). Обрано 134 депутати(замість 212) та Тимчасовийцентр. к-т Укр. сел. спілки з 15осіб. Згідно з постановою з’їзду,обидві ці інституції, об’єднав-шись, вливалися до складу УЦР,де їм відводилося 212 місць з пра-вом вирішального голосу.

Питання про хлібну монопо-лію, вибори до продовольчого іземельного к-тів та ревізійної ко-місії Укр. сел. спілки з’їзд дору-чив розглянути і вирішити ново-обраній Всеукраїнській раді селян-ських депутатів, а на УЦР булопокладено: 1) розробити статутукр. автономії; 2) скликати конф.представників недерж. націй;3) скликати укр. територіальнийз’їзд.

Рішення I В.с.з. ввійшли скла-довою частиною до 242 сел. нака-зів, опубл. пізніше в Декреті проземлю 1917.

Літ.: Хміль I.В. Перший Всеукраїн-ський селянський з’їзд (28 травня —2 червня 1917 р.). «Iсторичні зошити»,1992, № 4.

I.В. Хміль.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ СЕЛЯН-СЬКИЙ З’ЇЗД 1918. Відбувся не-легально 10—12 трав. у Києві.Скликаний Укр. сел. спілкою. Намомент гетьманського перевороту1918 делегати уже були обрані,проте новий уряд заборонив про-ведення з’їзду. Iз обраних 12 тис.делегатів на з’їзд прибуло значноменше, частину їх затримано нім-цями та гетьманцями на під’їздідо Києва. 1-ше засідання 8 трав.було розігнане, а президію та ман-датну комісію заарештовано. 9—10 трав. з’їзд збирався уже неле-гально в Голосіївському лісі (ко-лиш. передмістя, нині в межахКиєва). Делегати оцінили геть-ман. владу (див. Українська Дер-жава, П. Скоропадський) як само-званну, засудили втручання окупа-ційних військ (див. Австро-німець-ких військ контроль над територією

України 1918) у внутр. справиУкраїни. З’їзд ухвалив постано-ву-заклик до трудового селянства.У ній заявлялося, що селянствоне визнає урядування гетьмана,Україна залишається УкраїнськоюНародною Республікою з усіма здо-бутками революції, земля не пе-реходить у власність поміщиків,селянство організується і готуєть-ся до збройного повстання. З’їздзвернувся до всіх робітн. і демок-рат. орг-цій з закликом об’єдна-тися з селянами для спільної бо-ротьби з контрреволюцією.

Після з’їзду частина ради-кально настроєних депутатів про-вела нараду в Києво-Печерськійлаврі. На ній було вирішено обра-ти координаційний к-т у складі 18осіб (по 2 депутати від кожноїгуб.), повсюдно створювати сел.к-ти для опору гетьман. владі.Кінцевою метою їхньої діяльностіпроголошувалась «організація за-гального повстання» проти режи-му П. Скоропадського і віднов-лення УНР.

Літ.: Христюк П. Замітки і мате-ріали до історії української революції.1917—1920 рр., т. 3. Прага, 1921; Сол-датенко В.Ф. Українська революція —концепція та історіографія (1918—1920 рр.). К., 1999.

I.В. Хміль.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ СТРАЙКЗАЛIЗНИЧНИКIВ 1918 — одиніз найбільших виступів робітниківУкраїни проти австро-німецькихвійськ контролю над територієюУкраїни 1918 та гетьман. уряду(див. Українська Держава, П.Ско-ропадський). Розпочався 14—15лип. на Здолбунівському, Сарнен-ському та Коростенському вузлахПд.-Зх. залізниці. 16—17 лип. довиступу приєдналися залізнични-ки Одеси, Києва, Полісся, Поділ-ля. На чолі стояв страйковий к-тКиїв. вузла, який оголосив себеЦентр. страйкомом. Загалом вУкраїні діяло 18 залізничнихстрайкомів. У відповідь на звер-нення Центр. страйкому від 19лип. застрайкували залізничникиМосковсько-Київсько-Воронезь-кої залізниці, 20 лип. страйк охо-пив Харків. вузол та Катеринин-ську залізницю, 21 лип. — Сло-бідську, 23 лип. — Пн.-Донецьку.Виступ набув характеру заг.-укр. іохопив бл. 200 тис. учасників. За-лізничники вимагали: визнаннявладою їхньої профспілки, звіль-нення заарештованих за політ.переконання робітників та поно-влення їх на роботі, гарантування

недоторканності членів робітн.орг-цій, впровадження 8-годин-ного робочого дня. Стати на чолімасового виступу залізничниківнамагалися більшовики, для чого19 лип. 1918 на заг. зборах пред-ставників доріг, які опинилися наокупованій тер., було створенопри ЦК КП(б)У, який на той часперебував у Москві, Тимчасовеорг. залізничне бюро КП(б)У,очолене А.Близниченком. Посіс-ти керівні позиції більшовикамвдалося лише у страйкомах най-більших вузлових станцій, середробітників гол. залізничних майс-терень та депо. Страйк підтрима-ли залізничники Бессарабії, Біло-русі, Криму, а також ін. загониукр. робітників на Донбасі, у Ка-теринославі (нині м. Дніпропет-ровськ), Києві, Харкові й частинаселянства. Поступово став очеви-дним політ. характер страйку, щовизнали і гетьман. уряд, і окупа-ційні власті. Останні вдалися допровокаційних спроб розколотилави страйкуючих, використатиштрейкбрехерів, застосувати жор-сткі репресії і військ.-польові су-ди, але страйк тривав до серед.серп. 1918. Він зірвав передисло-кацію австро-нім. війська на Зх.фронт і вивезення до Німеччинивеликої кількості продовольства,сировини тощо, відіграв великуроль у консолідації сил укр.нац.-визвол. руху.

Літ.: Освободительная война укра-инского народа против оккупантов:Документы и материалы. К., 1937.

А.П. Гриценко.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ФОНД ВIД-ТВОРЕННЯ ВИДАТНИХ ПА-М’ЯТОК IСТОРИКО-АРХIТЕК-ТУРНОЇ СПАДЩИНИ ІМЕНІОЛЕСЯ ГОНЧАРА — благодійнаорг-ція, ств. Указом ПрезидентаУкраїни № 422 від 12 черв. 1996.Фонд названо іменем О.Гончара,який був одним з перших ініці-аторів відтворення видатних па-м’яток історії та к-ри в Україні1995, зокрема започаткував гро-мад. фонд з відтворення Києво-Михайлівського Золотоверхого мо-настиря. Голова правління Фон-ду — акад. НАН України П.Тронь-ко (він же голова Комісії з питаньвідтворення видатних пам’ятокісторії та к-ри при ПрезидентовіУкраїни). Осн. завданнями Фон-ду визначено виконання держ.програм, пов’язаних з відтворен-ням комплексу Михайлівськогомонастиря, Успенського собору

663ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ

Києво-Печерської лаври та ін.видатних пам’яток історико-ар-хіт. спадщини; підтримка проек-тів щодо вивчення, збереження,охорони та належного викорис-тання об’єктів історико-архіт. спа-дщини України; сприяння повер-ненню в Україну культ. ціннос-тей; акумуляція коштів, необхід-них для виконання покладених наФонд завдань, забезпечення їх-нього найбільш ефективного вико-ристання.

Джерела фінансування — бла-годійні внески установ і окремихгромадян, пожертвування з-за кор-дону.

Я.В. Верменич.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬ-НИЙ ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ(ВУЦВК) — законодавчий, роз-порядчий та контролюючий ор-ган держ. влади УСРР. Діяв1917—37 між Всеукраїнськими з’їз-дами рад. Уперше цей орган підназвою ЦВК рад України прого-лошено й обрано на Першому Все-українському з’їзді рад, який булонашвидкуруч скликано більшо-виками у Харкові 24—25 (11—12)груд. 1917. Там же обрано і На-родний секретаріат — рад. урядУкраїни. Проте широкої діяльно-сті розгорнути цим новим рад.органам не вдалося — більшови-ки не змогли довго втриматисяпри владі. Справжнє становленняВУЦВК як вищого владного орга-ну в рад. Україні припадає на1919. Законодавче оформленнясвоєї діяльності з переліком пов-новажень ВУЦВК отримав у Кон-ституції УСРР 1919. Відповіднодо неї, члени й кандидати доВУЦВК обиралися на Всеукр. з’їз-дах рад із числа делегатів з’їзду.ВУЦВК формально був під-звітний лише з’їздові. Кількістьйого членів визначалася Всеукр.з’їздом рад і не була постійною.Так, на I Всеукр. з’їзді рад доВУЦВК обрано 41 чл., на III —89 чл. і 22 кандидати, на V (відпо-відно) — 155 і 55, на VIII — 251 і82, на IX — 315 і 110. ВУЦВКздійснював заг. кер-во усіма галу-зями держ., госп. та культ. буд-ва.Усі декрети та ін. законодавчі ак-ти, що визначали заг. норми по-літ. й екон. життя УСРР або вно-сили зміни в практику діяльностівладних органів республіки, обо-в’язково повинні були надходи-ти на розгляд і затвердженняВУЦВК. Він мав право припиня-ти, скасовувати та змінювати активсіх низових органів влади й

управління, видавав заг. поло-ження стосовно внутр. організаціїмісц. органів рад. влади. ВУЦВКобирав Президію ВУЦВК і утво-рював уряд УСРР — РНК УСРРта визначав сферу їхньої діяльно-сті. Проте 19 берез. 1919 ВУЦВКвидав постанову, згідно з якоюфактично передав частину своїхповноважень Раднаркомові, а то-му саме Раднарком, а не ВУЦВК,був в Україні осн. органом, щоздійснював законодавчу та вико-навчу владу. Головою ВУЦВК (з1935 — ЦВК УСРР) протягом1919—38 був Г.Петровський.

Діяльність ВУЦВК відбувала-ся в сесійному режимі. В періодміж сесіями ВУЦВК найвищиморганом держ. влади в УСРР булаПрезидія ВУЦВК. Чергові сесіїВУЦВК скликалися ПрезидієюВУЦВК не менше 3-х разів на рік;надзвичайні — або ПрезидієюВУЦВК з власної ініціативи, абона подання Раднаркому УСРР, чина вимогу не менше третини чл.ВУЦВК. Питання на розгляд по-рядку денного могли вносити Пре-зидія ВУЦВК, Раднарком УСРР,а також окремі чл. ВУЦВК.

Припинив свою діяльність1938 з обранням на основі Конс-титуції УРСР 1937 ВР УРСР 1-госкликання.

Літ.: Виноградарская С.П., Рого-жин А.И. Всеукраинский Централь-ный исполнительный комитет Сове-тов в первые годы Советской власти(1917—1920). Х., 1980; История госу-дарства и права Украинской ССР, т. 2.К., 1987.

Є.П. Шаталіна.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬ-НИЙ ВIЙСЬКОВО-РЕВОЛЮ-ЦІЙНИЙ КОМIТЕТ (ВЦВРК) —керівний орган з підготовки йпроведення повстання робітниківі селян України проти австро-німецьких військ контролю над те-риторією України 1918 і режимуП. Скоропадського (див. такожУкраїнська Держава). Ств. зарішенням I з’їзду КП(б)У в лип.1918 замість Бюро з кер-ва повс-танською боротьбою на окупова-ній тер. України, яке було орга-нізоване у квіт. 1918 на базі еваку-йованих до м. Таганрог (нинімісто Ростовської обл., РФ) ЦВКі Нар. секретаріату. Очолив к-тА.Бубнов. ВЦВРК здійснював та-кож кер-во роботою військ. шта-бів при підпільних ревкомах, щостворювалися для безпосередньоївійськ.-тех. підготовки повстанняна місцях. Їхню діяльність спря-

мовував Гол. штаб на чолі зС.Петриковським (Петренко). Нанараді представників військ. шта-бів, скликаній ВЦВРК 31 лип.(м. Курськ, нині РФ), було ви-рішено виробити військ.-страте-гічний план збройного повстанняв Україні. Усі штаби мали сувородотримуватися вказівок к-ту.Найбільших успіхів у підготовціповстання було досягнуто на Че-рнігівщині та у пн. ч. Полтав. губ.(військ. штаб очолював М.Кропи-в’янський). ВЦВРК, не маючи до-статньої інформації про військ.-тех. підготовку до повстання усіхревкомів і штабів та про співвід-ношення сил, видав 5 серп. наказ№ 1 про початок заг. збройногоповстання, який був схвалений іЦК КП(б)У. Виконання цьогонаказу призвело до розгрому роз-порошених та ізольованих висту-пів робітників і селян. Уже 7 серп.ВЦВРК видав наказ № 2, якимскасував наказ № 1. Пленум ЦККП(б)У (8—9 верес., м. Орел, ни-ні РФ) засудив дії ВЦВРК як пе-редчасні й помилкові. Для зміц-нення ВЦВРК до його складу бу-ло введено Артема. 7—8 жовт. 1918на нараді представників військ.-революц. к-тів України передВЦВРК було поставлено завдан-ня: одночасно з розгортаннямпартизан.-повстанського руху вУкраїні приступити до формуван-ня регулярних військ. одиниць у«нейтральній зоні» з партизан. іповстанських загонів. 22 верес.ВЦВРК видав наказ № 6 простворення з цих загонів двох по-встанських д-зій, було визначеноштати бойових одиниць. Водно-час зусилля к-ту були спрямованіна об’єднання діяльності всіх під-пільних військ.-революц. орг-ційв Україні. ВЦВРК склав свої пов-новаження із утворенням 28 лис-топ. 1918 Тимчасового робітничо-селянського уряду України.

Літ.: Потарикіна Л.Л. РевкомиУкраїни в 1918—1920 рр. К., 1957;Українська РСР в період громадянсь-кої війни, т. 1—2. К., 1967—68; Первыйсъезд Коммунистической партии (бо-льшевиков) Украины. 5—12 июля1918 года. Протоколы. К., 1988; Вто-рой съезд Коммунистической партии(большевиков) Украины. 12—17 октя-бря 1918 года. К., 1991.

О.Й. Щусь.

ВСЕУКРАЇНСЬКІ ВЧИТЕЛЬ-СЬКІ З’ЇЗДИ 1917. I з’їзд відбувсяв Києві 5—6 квіт. у складі бл. 500делегатів. Iніціатором скликаннявиступило Т-во шкільної освіти.

664ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ

З’їзд прийняв резолюції про пов-ну українізацію нижчої освіти;обов’язкове запровадження укр.мови, літ., історії і географії в се-ред. шк.; заснування укр. кафедру вищій шк.; заснування укр. пуб-лічних б-к; повернення в Українумистецьких та істор. цінностей;створення нац. архівів і музеїв то-що. З’їзд звернувся до УкраїнськоїЦентральної Ради з пропозицієюутворити Всеукр. шкільну раду —орг-цію, яка б контролювала дія-льність шкільних округ та курато-рів, яких призначав Тимчасовийуряд, обрав Центр. бюро Всеукр.учительської спілки — С.Русова(голова), О.Дорошкевич, Л.Білець-кий (секретар), А.Бакалінський, —на яке покладалися орг. функції.

II з’їзд відбувся в Києві 10—12серп. — бл. 700 делегатів. Поря-док денний складався з двох пи-тань: українізація шк. і план єди-ної шк. Резолюції з’їзду поклада-ли виконання цих завдань на Ген.секретарство освіти. Визнавалосьза необхідне запровадження з 1верес. 1917 навчання у нижчійшк. тільки укр. мовою. При цьо-му враховувалися права нац. мен-шин на нац. освіту. З’їзд прийняврішення про відкриття Укр. нар.ун-ту і Наук.-пед. акад. Спец. ре-золюція була прийнята у зв’язку зінструкцією Тимчасового урядупро виділення в юрисдикцію Ген.секретаріату лише 5 укр. губ. З’їздвисунув домагання «міцного йнегайного сполучення всієї Укра-їни в єдину державу». Одразу піс-ля II В.в.з. 13—14 серп. у Києвівідбувся I Всеукр. професійнийучительський з’їзд, скликанийЦентр. бюро Всеукр. учительськоїспілки. Гол. метою його проведен-ня було створення проф. орг-ціїучителів нар. і серед. шк. за нац.-тер. принципом, хоча була вонавідкрита для вчителів усіх націо-нальностей. На з’їзд прибув 141делегат, що представляв 13 169учителів. З’їзд розглянув осн. заса-ди створення Всеукр. учительськоїспілки; питання, які торкалисяправничого, екон., культ. і гро-мад.-політ. становища вчителів.

Літ.: Жученко О. Українське життяу Києві на світанку волі. «ЛНВ», 1917,ч. 1; Постернак С. Iз історії освітньогоруху на Україні за часи революції1917—1919 рр. К., 1920; Крилов I. Сис-тема освіти в Україні, 1917—1930. Мю-нхен, 1956.

Т.С. Осташко.

ВСЕУКРАЇНСЬКI З’ЇЗДИ АР-ХIВІСТIВ 1926, 1931 — з’їздипрацівників укр. архівів, присвя-

чені питанням організації архів.справи в Україні. I — відбувся8—13 трав. 1926, II — 29 лис-топ. — 4 груд. 1931 (обидва — уХаркові). На з’їздах розглядалисяпитання комплектування держ.архівів документальними матеріа-лами, наук.-видавничої діяльнос-ті, підготовки спеціалістів з ар-хівознавства. В наступні роки орг.та наук. питання роботи архівіврозглядалися не на з’їздах, а нанарадах архівістів. Від 1961 поча-ли скликатися наук. конф. з пи-тань архівознавства та спеціальнихісторичних дисциплін (1961, 1965,1968, 1972, 1987).

О.А. Пархоменко.

ВСЕУКРАЇНСЬКI З’ЇЗДИ ЗА-ЛIЗНИЧНИКIВ 1917—1918. Iз’їзд відбувся 12—14 лип. (29черв. — 1 лип.) 1917 у Харкові заучасті понад 300 делегатів від 12залізниць України. З’їзд заслухавI Універсал УЦР (див. УніверсалиУкраїнської Центральної Ради) івизнав УЦР «найвищим органомвлади».

Для об’єднання залізничниківу «Всеукраїнську залізнодорожнуспілку» був вироблений «СтатутУкраїнської залізнодорожної гро-мади». До спілки могли увійти всіпрацівники залізниць, незалежновід національності, за умови під-тримки вимоги надання Українінац.-тер. автономії. Для подаль-шої орг. роботи було обране ви-конавче бюро.

II з’їзд відбувся у Києві 9—12верес. (27—30 серп.) 1917. Віноб’єднався із з’їздом робітниківшосейних і водних шляхів у Все-укр. з’їзд працівників залізниць таін. шляхів, а також т-ва «Праця».На з’їзді було розглянуто орг. пи-тання, обговорено заходи з поліп-шення стану залізниць України,висловлено підтримку ініціативистворення залізничного Вільногокозацтва. Делегати обрали вико-навче бюро з’їзду, Раду шляхів таГоловну залізнодорожну раду.

III Всеукр. з’їзд залізничниківпроходив у Києві в трав. 1918.

Літ.: «Народна воля», 1917, 8 лип.,29 серп., 1 верес.; «Рідне слово», 1917,15 лип.; «Вісник Полтавського губерн-ського громадського комітету», 1917, 7лип.; «Робітнича газета», 1917, 21 ве-рес.

А.П. Гриценко.

ВСЕУКРАЇНСЬКІ З’ЇЗДИ РАД.Від груд. 1917 до прийняття Кон-ституції УРСР 1937 Всеукраїнсь-кий з’їзд рад був формально най-

вищим органом рад. влади в Ук-раїні. За Конституцією УСРР 1919,яку було складено за зразкомКонституції рад. Росії, В.з.р.скликалися ВУЦВК (найвищиморганом держ. влади між з’їздами)не рідше одного разу на рік, а то йчастіше, від 1927 — раз на два ро-ки. Ця остання новація була за-кріплена в Конституції УСРР1929, проте і вона була порушенапід час голодомору 1932—1933 вУкраїні, коли кер-во більшовиківне бажало допустити розголосупро голод в Україні. Iснувала та-кож можливість скликання над-звичайних з’їздів — за розсудомВУЦВК або на вимогу рад і з’їздіврад місцевостей, де налічувалосяне менше однієї третини грома-дян, що мали виборчі права. Де-легати на В.з.р. обиралися губерн-ськими (після 1926 — окружними)з’їздами рад та Всемолдавськимз’їздом рад із числа своїх делега-тів. За такого відбору делегатівправа меншості не забезпечували-ся. Нерівним було і представниц-тво різних соціальних верств нас.Конституція УСРР 1919 не перед-бачала, як це було в рад. Росії,порядку обрання депутатів та пре-дставництва серед них різних со-ціальних груп. Це питання пере-давалося у відання ВУЦВК, якийміг регулювати норми представ-ництва згідно з політ. обставина-ми. Так, під час виборчої кампанії1919 і робітники, і селяни маливдесятеро менше представників,ніж червоноармійці. 1920 ВУЦВКвстановив, що по одному депута-ту висилають губернські (згодомокружні) та міські з’їзди рад від:а) 1000 червоноармійців у військ.частинах (що здебільшого склада-лися з росіян або зрусифікованихукраїнців і були під пильним кон-тролем більшовиків); б) 10 000 ро-бітників; в) 50 000 селян. Крім то-го, існувала велика кількість «поз-бавленців» — т. зв. представниківексплуататорських класів, які немали виборчих прав.

Згідно з Конституцією УСРР1919, винятковому віданню В.з.р.підлягали затвердження, зміни,доповнення Конституції УСРР,оголошення війни та укладеннямиру, зміна кордонів республіки,заг. кер-во внутр. політикою,встановлення основ організаціїЗС, держ. контроль над діяльніс-тю рад. влади тощо. З утвореннямСРСР компетенція з’їзду дещозмінилася, зокрема, було доданоправо вирішувати питання провихід зі складу СРСР.

665ВСЕУКРАЇНСЬКІ

Iз числа делегатів з’їзду оби-ралися члени ВУЦВК та делегатидо Ради Національностей ЦВКСРСР. З’їздам були підзвітні іВУЦВК, і Раднарком УСРР, якіформально призначалися післякожного з таких з’їздів. Найваж-ливішими серед В.з.р. є I (ство-рення 1-го «уряду» рад. України),II (вимушене проголошення «са-мостійності» рад. України), III(схвалення 1-ї Конституції УСРР),IХ (зміни в Конституції УСРРвідповідно до Конституції СРСР1924), ХI (схвалення 2-ї Консти-туції рад. України) та XIV надзви-чайний (схвалення 3-ї Конститу-ції УРСР).

Усього відбулося 14 В.з.р.: I —24—25 (11—12) груд. 1917; II —17—19 берез. 1918; III — 6—10 бе-рез. 1919; IV — 16—20 трав. 1920;V — 25 лют. — 3 берез. 1921; VI —14—17 груд. 1921; VII — 10—14груд. 1922; VIII — 17—20 січ. 1924;IX — 3—10 трав. 1925; X — 6—13квіт. 1927; XI — 7—15 трав. 1929;XII — 25 лют. — 4 берез. 1931;XIII — 15—22 січ. 1935; Надзви-чайний XIV — 25—30 січ. 1937.

Літ.: История государства и праваУкраинской ССР, т. 2. К., 1987; Гонча-ренко В.Д. Всеукраинский съезд Сове-тов рабочих, крестьянских и красноар-мейских депутатов — верховный органвласти УССР в 1917—1937 гг. К., 1990.

Є.П. Шаталіна.

ВСЕУКРАЇНСЬКI З’ЇЗДИ СТУ-ДЕНТIВ — з’їзди представниківукр. студентських орг-цій напри-кінці 19 — поч. 20 ст. Мали на ме-ті об’єднання укр. молоді під нац.гаслами. В.з.с. (1898, 1899, 1908 —у Києві, 1901 — у Полтаві, 1904 —у Санкт-Петербурзі) відбувалисянелегально. На зх.-укр. земляхдля координації діяльності існую-чих студентських укр. орг-цій та-кож відбувалися з’їзди студентів(1881 і 1884 — у Коломиї; 1913 — уЛьвові). У берез. 1917 було ств.Гол. укр. студентську раду, якаорганізувала три Всеукр. студент-ські конференції.

Літ.: Янів В. Студії та матеріали доновітньої української історії. Мюнхен,1983.

О.Ф. Овсієнко.

ВСЕУКРАЇНСЬКІ ПРАВОСЛАВ-НІ ЦЕРКОВНІ СОБОРИ УАПЦ1921, 1927, 1930. Скликалися заініціативи Всеукраїнської право-славної церковної ради. На 1-мусоборі 14—30 жовт. 1921 ухвале-но, що церква в Україні є автоке-фальною, й пресвітерським чи-

ном висвячено В.Липківського напершого єпископа УАПЦ й мит-рополита Київ. й усієї України.Дорадником і головою ідеологіч-ної комісії новоств. Українськоїавтокефальної православної церквистав В.Чехівський, заст. митропо-лита — голова комісії з пер. Свя-того Письма укр. мовою — ар-хієпископ Нестор Шараївський.Спочатку рад. влада не перешко-джала утворенню та діяльностіавтокефальних парафій, та неза-баром владні структури перейшлидо методично спланованої руйна-ції УАПЦ. Наслідком цього сталоскероване зверху усунення мит-рополита на 2-му В.п.ц.с. у жовт.1927. Репресії стосовно ієрархії тавірних УАПЦ посилюються, а са-ма церква поступово втрачаєвплив у сусп-ві й цілком контро-люється ГПУ. В січ. 1930 на ви-могу органів НКВС було склика-но 3-й В.п.ц.с., що мав статуснадзвичайного й прийняв рішен-ня про саморозпуск УАПЦ. Улют. 1930 собор припиняє роботу.Однак 9—12 груд. того ж року вКиєві (ймовірно, під тиском країнЗаходу на уряд СРСР) відбувся щеодин собор УАПЦ, на якому буливідновлені керівні органи церкви,її структуру й обрано архієпис-копа Івана Павловського митро-политом.

Літ.: Воронін О. Автокефалія Укра-їнської православної церкви. Кенсінг-тон, 1990; Iсторія християнської церк-ви на Україні. Релігієзнавчий довідко-вий нарис. К., 1992; Пащенко В.О.Держава і православ’я в Україні. 20—30-ті роки ХХ ст. К., 1993; Шип Н.А.Церковно-православний рух в Україні(поч. ХХ ст.). К., 1995; Iсторія право-славної церкви в Україні. До 400-річчявід дня народження і 350-річчя пам’ятіСвятителя Петра Могили, митрополи-та Київського. К., 1997; Iсторія релігіїв Україні. К., 1999.

О.О. Крижановська.

«ВСЕМИРНАЯ ИСТОРИЯ» —13-томний рад. курс всесвітньоїісторії. Видавався у Москві протя-гом 1955—83, підготовлений низ-кою ін-тів АН СРСР (Ін-том істо-рії, Ін-том етнографії, Ін-том схо-дознавства, Ін-том історії мате-ріальної к-ри, Ін-том китаєзнавс-тва, Ін-том слов’янознавства,Ін-том Африки, Ін-том народівАзії та ін.). Гол. редактори — ака-деміки АН СРСР Є.Жуков, С.Тіх-вінський. Первісно «В.и.» плану-валася як 10-томне вид., але по-тім її обсяг було розширено: вида-но ще 3 додаткові томи, присвя-чені новітній історії після 1945.

Майже кожний том поділяєтьсяна кілька частин (за територіаль-ним принципом) і в цілому охоп-лює істор. процес на теренах усіхосн. регіонів світу. 1-й та 2-й(1955—56) хронологічно обіймалиперіод від первісної історії до кін.5 ст., 3-й т. (1957) — 6—15 ст.,4-й т. (1958) — 16—1-ша пол.17 ст., 5-й т. (1958) — 2-га пол.17 — кін. 18 ст., 6-й т. (1959) —1789—1870, 7-й т. (1960) — 1871—1917, 8-й т. (1961) — 1917—23, 9-йт. (1962) — поч. 1920-х р. — 1939,10-й т. (1965) — 1939—45, 11-й т.(1977) — 1945—49, 12-й т. (1979) —1950—60 рр., 13-й т. (1983) —1963—70. Історія України висвіт-лена у «В.и.» фрагментарно, більш-менш систематично розглянуталише історія Давньої Русі (т. 3,глави 32, 38 та ін.). Укр. історія досеред. 17 ст. представлена епізо-дично, у просторовому та пробле-мно-тематичному плані вонаоб’єднана з історією народів Біло-русі та Прибалтики (т. 3, глава 50;т. 4, глава 13 та ін.). Після 1654(приєднання України-Гетьман-щини до Моск. д-ви) історія укр.земель (зх.-укр.) подається пере-важно у вигляді окремих згадок уконтексті заг. історії, частково уконтексті історії Австро-Угор.монархії та історії Польщі.

О.В. Ясь.

«ВСПОМАГАТЕЛI», «спомагате-лі» — виборні козаки в Гетьман-щині 18 ст., які замість особистоговідбування військ. повинності по-силали до козац. війська найман-ців, як правило, збіднілих козаків,споряджаючи їх власним коштом.«В.» називали також козаків, якіза віком або станом здоров’я булинеспроможні служити у війську.Їх було звільнено від військ.повинності, однак зобов’язаносплачувати частину видатків дляспорядження козаків, взятих навійськ. службу.

О.I. Путро.

ВТРАТИ ЛЮДСЬКІ УКРАЇНИВ ДРУГIЙ СВIТОВІЙ ВIЙНІ —людські жертви, яких зазналаУкраїна в ході та внаслідок Другоїсвітової війни. Геноцид, здійсне-ний окупантами, спричинив заги-бель понад 4 млн цивільного нас.України. Більше 2,4 млн осіб ви-везено на примусові роботи доНімеччини, значна ч. з яких неповернулася. У 109 містах Украї-ни на 1 січ. 1941 мешкало бл.8,5 млн осіб, після звільнення —3,2 млн. Причинами різкого ско-

666ВСЕУКРАЇНСЬКІ

рочення міськ. нас. стали не лишеевакуація на Схід, а й голод, хво-роби, антисанітарні умови життя.Значним було також скороченняй сільс. нас. Саме в сільс. місце-вості розгорталися каральні акції«втихомирення» й антипартизан.операції, у результаті яких стертоз лиця землі понад 250 населенихпунктів України разом з їх меш-канцями.

З тер. України до лав Черво-ної армії (див. Радянська армія) зароки війни було мобілізовано бл.7 млн осіб, з яких убито в боях,загинуло в полоні, пропало без-вісти, померло в госпіталях підчас війни та в перші повоєн. ро-ки майже 4,1 млн осіб. З-поміжних військовополонених, що за-гинули під час етапування і пе-ребування в таборах для поло-нених внаслідок голоду, хвороб,непосильної праці та масовихстрат.

Після визволення військово-полонені проходили перевірку уфільтраційних таборах. За рос.джерелами, з них понад 339,6 тис.потрапило в табори ГУЛАГу. Зна-чна частина військовополонених —вихідці з України.

Людські втрати України в IIсвіт. війні — це також загиблі, яківоювали у мундирах військ СС, удопоміжних та охоронних підроз-ділах, поліційних частинах. Відо-мо, що загинуло щонайменше16 тис. вояків та офіцерів д-зії СС«Галичина», Рос. визвол. армії (Рус-ской освободительной армии —«РОА»), Укр. визвол. війська, різ-них добровільних (козачих та ін.)збройних формувань. Досі зали-шається невідомою кількість втратпідпільників і партизанів.

За сучасними підрахунками,заг. людські втрати народу Украї-ни складають бл. 9 млн осіб.

Демографічні втрати від 1 січ.1941 до 1 січ. 1945 становлять по-над 13,5 млн осіб. Серед них заги-блі, ті, хто залишив Україну (біже-нці, «переміщені особи», «остар-байтери») і не повернувся, та не-народжені.

Літ.: Скрытая правда войны. 1941 г.:Неизвестные документы. М., 1992;Гриф секретности снят: Потери Во-оруженных Сил СССР в войнах, бое-вых действиях и военных конфликтах:Статистические исследования. М., 1993;Памяти павших: Великая Отечествен-ная война. 1941—1945. М., 1995; Му-ковський I.Т., Лисенко О.Є. Звитяга іжертовність: українці на фронтах дру-гої світової війни. К., 1997.

О.Є. Лисенко, I.Т. Муковський.

ВУЙЦІК (Wоjcik) Збігнєв (н.29.10.1922) — польс. історик. Н. вм. Варшава. Там же закінчив г-зіюі ліцей ім. Стефана Баторія. За ча-сів гітлерівської окупації відвіду-вав студії в таємному Варшавсь-кому ун-ті. Належав до угрупо-вання «Ломбард». 1944—47 навч.в Люблінському катол. і Варшав-ському ун-тах. Ст. магістра отри-мав за працю «Політика РудольфаII щодо козацтва 1594—1595», на-писану під кер-вом проф. В.Том-кєвича, котрий також висунув йо-го кандидатуру на звання д-ра,яке той дістав 1950 за пр. «Ук-раїна в 1660—1663 рр.». 1947—48 —співробітник Держ. музею в Нєбо-рові, 1948—61 — Гол. архіву дав-ніх актів у Варшаві, згодом — Ди-рекції держ. архівів. 1960 габіліто-ваний (на право викладання) уВаршавському ун-ті на підставіпраці «Андрусівський трактат1667 року і його генеза» (1959).Від 1959 працював в Iн-ті історіїПольс. АН, від 1971 — на посадіпроф. Архів. пошуки проводив уСРСР, Франції, Великій Британії,Австрії. 1972 викладав у Гарвард-ському, а 1979 — Колумбійськомуун-тах (обидва — США). Бравучасть у міжнар. конг. і конф. уФлоренції (1956), Софії (1963),Сан-Франциско (1975).

Почесний д-р із правознавст-ва, чл.-кор. Польс. акад. знань,Укр. акад. мист-в і науки (США),Iн-ту Юзефа Пілсудського вНью-Йорку та ін. Дослідження В.присвячені проблемам заг. іпольс. історії 16—18 ст., передов-сім історії міжнар. взаємин уСх. Європі, польс.-укр., рос. і та-тар. стосунків. Автор багатьохкниг і кількох сотень наук. пуб-лікацій. Монографія «Дике Полеу вогні. Про козаччину в давнійРечі Посполитій» (1960, 1961,1968) ознаменувала перелом упольс. історіографії польс.-укр.стосунків, завдяки широкій, різ-нобічній та об’єктивній ретроспе-ктиві генези пізніших конфліктівміж двома народами. Iн. пр.:«Historia powszechna XVI—XVII w.»(1968; 1973; 1979; 1991; 1995);«Dzieje Rosji» 1533—1801 (1971;1981); «Jan Sobieski» (1983; 1994);«Jan Kazimierz Waza» (1997).

Літ.: Miкdzy Wschodem a Zacho-dem. Rzeczpospolita XVI—XVIII w.

Studia ofiarowane Zbigniewowi Wоjciko-wi w siedemdziesi№t№ rocznicк urodzin.Warszawa, 1993; Bibliografia prac Zbig-niewa Wуjcika od 1993 roku. «Kwartalnikhistoryczny», 2002, rocz. 109, N 3.

Т. Хинчевська-Геннель.

ВУРЦБАХ-ТАННЕНБЕРГ (Wur-zbach-Tannenberg) Констант (1818—1893) — австрійс. письменник, іс-торик-архівіст. Н. в м. Любляна(нині Словенія). Від 1841 жив уЛьвові, працював у б-ці ун-ту;згодом в редакції «Amts-Zeitung»(урядової газ. при губернаторовіФ.Стадіоні). Від 1848 — у Відні впридворній б-ці. Автор зб. укр. іпольс. пісень (1845) та прислів’їв(1860). Анонімно опублікував бро-шуру «Галичина у цей час» (1848).Гол. праця — 60-томний «Біогра-фічний лексикон Австрійської ім-перії» (1856—91), в якій є числен-ні біографії діячів, що працювалив Галичині, Буковині, Закарпат-ській Україні.

П. у м. Берхтесгаден (Німеч-чина).

Тв.: Galizien in diesem Augenblick.Lemberg, 1848; Biographisches Lexikondes Kaisertums Цsterreich, bd. 1—60.Wien, 1856—91.

Я.Д. Iсаєвич.

ВУЧК (рос. — Всеукраинскаячрезвычайная комиссия по борь-бе с контрреволюцией, спекуля-цией, саботажем и преступления-ми по должности), Всеукраїнськанадзвичайна комісія для боротьбиз контрреволюцією, спекуляцією,саботажем та службовими злочи-нами. Орган комуніст. терору йутвердження більшовицької дик-татури в Україні. Ств. в Україні 3груд. 1918 як філія Всерос. ЧК.Мала безпосередньо підпорядко-вуватися Тимчасовому робітничо-селянському урядові України (ТРСУУ).Для виконання завдань, що по-кладалися на ВУЧК, при ВУЧК імісц. надзвичайних комісіях булистворені військ. частини.

27 груд. 1918 ТРСУУ ухваливпостанову «Про Всеукраїнську,фронтові і місцеві надзвичайнікомісії», за якою всі місц. ЧК бу-ли підпорядковані ВУЧК. Остан-ній було доручено організуватиоб’їзд та інструктування місц. ЧК,спрямовувати їхню роботу. Відгруд. 1918 до берез. 1919 ВУЧКочолював призначений з МосквиI.Шварц, з квіт. 1919 — М.Лаціс(Судрабс), якого було відрядженов Україну з Росії з великою гру-пою чекістів. Уже навесні 1919з’ясувалося, що органи ЧК при-пускають у своїй діяльності наси-льство і зловживання, це викли-кало різкий протест і невдово-лення населення. У ситуаціюбув змушений втрутитись особи-сто В.Ленін, який, зокрема, кри-

667ВУЧК

тикував М.Лаціса за його схиль-ність до виправдання брутальнихдій.

30 трав. 1919 ВУЦВК, Раднар-ком, НКВС і ВУЧК спільно за-твердили «Постанову про Всеук-раїнську і місцеву надзвичайнікомісії», яка надала легітимногохарактеру діяльності чекістів.ВУЧК оголошувалась органомНКВС і працювала на правах йо-го відділу. Голова ВУЧК та йогозаст. призначалися Раднаркомом.Від серп. 1919 роботу ВУЧК вУкраїні було згорнуто.

11 груд. 1919 більшовикамиств. Всеукр. революц. к-т (Всеукр-ревком), а при ньому — Управ-ління надзвичайних комісій і осо-бливих від. (його невдовзі очоливмоск. чекіст В.Манцев). Постано-вою ВУЦВК від 17 берез. 1920його перетворено у Центр. управ-ління надзвичайних комісій дляборотьби з контрреволюцією, спе-куляцією і посадовими злочина-ми (Цупрчрезком) при Раднарко-мі УСРР, яке не було органомНКВС, а підпорядковувалося Рад-наркомові. Разом із підрозділа-ми Червоної армії (див. Радянськаармія) і частинами особливогопризначення чекісти відіграли ви-рішальну роль у діях проти укр.повстанців, зокрема у терористи-чних акціях проти селянства, взят-ті та знищенні заручників, вини-щенні ворогів більшовицького ре-жиму.

У період окупації України ар-мією А.Денікіна (див. Денікіна ре-жим в Україні 1919—1920) булиутворені комісії для розслідуван-ня злочинів чекістів. До цих ко-місій входили громад. діячі, іно-земці. Висновки комісій підтвер-джувалися свідченнями очевид-ців.

30 берез. 1921 Цупрчрезкомперейм. на ВУЧК. У лют. 1922 по-літбюро ЦК КП(б)У відповіднодо директив моск. кер-ва розгля-нуло питання про реорганізаціюВУЧК і перетворення її у Держ.політ. управління (Государствен-ное политическое управление —ГПУ). Це було закріплено відпо-відною постановою ВУЦВК від22 берез. 1922.

Літ.: Лацис М.И. Два года борьбына внутреннем фронте. М., 1920; Йогож. Чрезвычайные комиссии по борьбес контрреволюцией. М., 1921; Малиц-кий А. ЧК и ГПУ. Х., 1923; Дукель-ский С.С. ЧК—ГПУ. Х., 1923; На защи-те революции. Из истории Всеукраин-ской чрезвычайной комиссии. 1917—1922 гг.: Сборник документов и мате-

риалов. К., 1971; В.И.Ленин и ВЧК:Сборник документов (1917—1922). М.,1988; Маймескулов Л.Н. и др. Всеукраи-нская чрезвычайная комиссия. 1918—1922. Х., 1990; Мельгунов С.П. Крас-ный террор в России. 1918—1923. М.,1990; Шаповал Ю. та ін. ЧК—ГПУ—НКВД в Україні: особи, факти, доку-менти. К., 1997; В.И.Ленин. Неизвест-ные документы. 1891—1922. М., 1999;Ченцов В.В. Політичні репресії в Ра-дянській Україні в 20-ті роки. Дніпро-петровськ, 2000.

Ю.I. Шаповал.

ВУЯХЕВИЧ-ВИСОЧИНСЬКИЙМелентій (світське ім’я — Ми-хайло; бл. 1630—06.02.1697) —політ. діяч 2-ї пол. 17 ст., ар-хімандрит Києво-Печерської лав-ри. Закінчив шкільний курс, мож-ливо, у Києво-Могилянському ко-легіумі (див. Києво-Могилянська ака-демія). Кілька років служив писа-рем у Лаврі. Протягом 1661—63займав посаду генерального писаряпри гетьмані Я.Сомку. 1663 вів пе-реговори з рос. посланцем Є.Ло-диженським. У цьому ж роціЯ.Сомко доручив йому посольст-во до кн. Г.Ромодановського усправі протистояння Ю.Хмель-ницькому. Після падіння Я.СомкаВ.-В. був засланий до Москви, апотім до Сибіру. 1667 його звіль-нено за клопотанням П.Доро-шенка. Від 1668 В.-В. — ген. писару П.Дорошенка. 1672, 1675 від-відав Туреччину, брав участь у пе-реговорах з представниками Рос.д-ви, Лівобережної України, Прус-сії та Польщі, 1670 очолив укр.делегацію у м. Острог на перего-ворах з представниками польс.уряду, де ставилося питання провідновлення Гадяцького договору1658. Після Бучацького миру 1672В.-В. поїхав з посольською місієюдо Стамбула. Після зреченняП.Дорошенком гетьманства 1676перейшов на Лівобережжя, ставзначним військ. товаришем. Напоч. 1678 від гетьмана I.Самой-ловича отримав перші офіц. за-вдання; 1683 обійняв посаду гене-рального судді, на якій перебувавдо поч. 1691; 1687 взяв участь узмові старшини проти I.Самой-ловича. Новий гетьман I.Мазепанадав йому значні маєтності, авід’їжджаючи до Москви (1689),залишив його гетьманом наказ-ним. 1690 В.-В. їздив до рос. сто-лиці, де отримав чин стольника.Того ж року він обраний архіман-дритом Києво-Печерської лаври,а в лют. 1691 внаслідок політ. су-перечностей з I.Мазепою щодоучасті Гетьманщини в антитурец.

коаліції «Священна ліга» залишивпосаду ген. судді. Ставлену грамо-ту від моск. патріарха Адріанаотримав у лют. 1693. Перебуваю-чи архімандритом, значну увагуприділив госп. справам Лаври, атакож діяльності Києво-Печерсь-кої друкарні.

П. у м. Київ.Літ.: Оглоблин О. До історії Руїни.

«Записки історично-філологічного від-ділу ВУАН», 1928, кн. 16.

В.В. Станіславський.

ВЧЕНИЙ ГУРТОК КИЄВО-ПЕ-ЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ. Об’єднувавнавколо Києво-Печерської друкар-ні, заснованої архімандритомЄ.Плетенецьким, та Київ. (Богоя-вленської) братської шк. (див.Братства), пізніше Києво-Моги-лянського колегіуму (див. Києво-Могилянська академія), вчених бо-гословів, перекладачів, видавців,редакторів, викладачів, граверів,поетів. Почав формуватися в пер-ших десятиліттях 16 ст., колиЄ.Плетенецький придбав друкар-ню Ф.Балабана — племінникаГ.Балабана, запросив до Києвависокоосвічених людей зі Львовата Острога. До гуртка входили,крім Є.Плетенецького, першийректор Київ. братської шк. І.Бо-рецький (згодом митрополит Йов),З.Копистенський (він після смертіЄ. Плетенецького 1624 став ар-хімандритом і очолив гурток),Л.Зизаній, П.Беринда та його братСтефан, О.Митура, Т.Земка, Г.До-рофієвич, Кипріян, Ф.Кизиревичта ін. Від 1627 на чолі гуртка сто-яв архімандрит Лаври П.Могила(1632—47 — Київ. митрополит).Активну участь у його діяльностівзяли також викладачі Лаврськоїшк., заснованої П.Могилою, таКиєво-Могилянського колегіу-му. На перших етапах своєї діяль-ності гурток (доки його не очоливП.Могила) ставив на меті оберіга-ти власну греко-слов’ян. культ.традицію, поширювати книгодру-кування, освіту, відстоювати пра-ва укр. народу на своє віровиз-нання, протистояти унійству такатолицизму. Першою книгою,підготовленою й виданою в Ки-єві, став Часослов (1616), у перед-мовах до якого Є.Плетенецький іЗ.Копистенський виклали про-граму діяльності гуртка. П.Мо-гила значно розширив завданнягуртка. Разом зі своїм оточеннямвін упорядкував догматичну таобрядову системи правосл. церк-

668ВУЯХЕВИЧ

Мелентій Вуяхевич-Височинський.

ви в Україні; використовуючидосягнення катол. освіти, рефор-мував правосл. шк.; запровадивкнигодрукування польс. та лат.мовами. Діячі вченого гуртка го-тували до видання церковнослуж-бову й богословську літ., перекла-дали й редагували тексти, бралиучасть у графічному оформленнікниг. Вони — автори полемічнихтрактатів, віршів, передмов, піс-лямов, присвят, якими супрово-джувалися лаврські друки. Кон-солідація культ. і реліг. діячів ізГаличини, Волині навколо друкар-ні, братської шк., а згодом коле-гіуму перетворила Київ у провід-ний центр духовного й культ.життя укр. народу. Здобутки укр.книгодрукування, літ., мист-вавплинули на розвиток к-ри ін.народів правосл. ареалу. В сере-довищі вченого гуртка розвива-лися ідеї тяглості істор. процесуна укр. землях від часів КиївськоїРусі, Києва як «другого Єрусали-ма» — твердині православ’я. Всеце сприяло піднесенню нац.свідомості укр. народу напередо-дні національної революції 1648—1676.

Літ.: Тітов Хв.Матеріали для істо-рії книжної справи на Україні в XVI—XVIII ст.: Всезбірка передмов до укра-їнських стародруків. К., 1924; Яковен-ко Н. Символ «Богохранимого града» укиївській пропаганді 1620—1640-х ро-ків. В кн.: Mediaevalia Ucrainica: Мен-тальність та історія ідей, т. 4. К., 1995;Київ в історії філософії України. К.,2000; Ісаєвич Я. Українське книгови-дання: Витоки, розвиток, проблеми.Львів, 2002.

О.М. Дзюба.

ВЧК (рос. Всероссийская чрез-вычайная комиссия), Всеросійськанадзвичайна комісія. Ств. у Петро-граді (нині Санкт-Петербург) запостановою РНК (із кін. січ.1918 — РНК РСФРР) від 20(07)груд. 1917 для боротьби з контр-революцією та саботажем. Ціфункції перед тим виконував Пе-трогр. військ.- революц. к-т. Го-лову і чл. Колегії ВЧК призначавРаднарком РСФРР. ВЧК очоливФ.Дзержинський. На поч. берез.1918 ВЧК разом з більшовицькимурядом переїжджає до Москви, деневдовзі розміщується на Луб’ян-ці (будинки страхових т-в «Якорь»та «Россия»), яка з того часу сталаштаб-квартирою і символом біль-шовицької спецслужби.

У тодішніх рад. республікахнадзвичайні комісії (ЧК) створю-

валися зазвичай при урядах рес-публік (в Україні було створеноВсеукр. надзвичайну комісію дляборотьби з контрреволюцією, спе-куляцією та службовими злочи-нами — ВУЧК), на місцях ство-рювались губернські, повітові (їхліквідували на поч. 1919) і транс-портні ЧК, а в підрозділах Черво-ної армії — військ. ЧК, які в січ.1919 перетворено на особливі від-діли. ВЧК координувала діяль-ність респ. і місц. органів ЧК, ачлени Колегії ВЧК часом очолю-вали ЧК республік. Напр., М.Ла-ціс 1918—19 очолював ВУЧК. Усвоєму розпорядженні ВЧК малавійська ВЧК. Офіційно ВЧК про-існувала до 6 лют. 1922, колипостановою Всерос. ЦВК її булореорганізовано на Державне по-літичне управління.

Iз самого початку ВЧК булаодним із ключових засобів збере-ження і зміцнення влади, захоп-леної більшовицькою партією 1917,а також потужним інструментомтерору. Урядом В.Леніна їй булодоручено вести боротьбу зі шпи-гунством, диверсіями, збройнимизаколотами, саботажем, контрре-волюцією, політ. бандитизмом, атакож із грабіжництвом, спекуля-цією, посадовими злочинами. Спо-чатку до компетенції ВЧК нале-жали лише оперативна робота іпопереднє розслідування, однакуже від лют. 1918 працівникиВЧК одержали право розстрілю-вати на місці злочину тих, когооголошено учасниками контрре-волюц. виступів. За роки грома-дян. війни 1918—21 швидко роз-винула всеохоплюючий апарат,мережу агентів та інформаторів,широко використовувала методипровокації, організувала мережув’язниць і концтаборів. Восени1918 починає систематично на-правляти «підозрілих» у таборибез суд. вироку. ВЦВК «узако-нив» це лише 17 лют. 1919.

Масові розстріли, масштабияких приховувалися офіц. особа-ми, розпочалися вже у перше пів-річчя її існування. Постановою«Про червоний терор» від 5 верес.1918 Раднарком РСФРР на допо-відь голови ВЧК ухвалив рішенняпро те, що певні категорії осібпідлягають розстрілу. Від 1 лип.1919, посилаючись на надзвичай-ну ситуацію, більшовики переве-ли всі надзвичайні комісії в Укра-їні на військ. становище, замістьспец. колегій усі каральні справирозглядали «трійки», до яких вхо-

дили голова колегії та її два чле-ни, розстрільні вироки виносили-ся без будь-якого узгодження з ін.інстанціями. 19 квіт. 1921 у р-нахбойових дій створено надзвичайнітрійки з правами революц. трибу-налів у складі командира військ.частини, представника парт. ор-гану і представника ЧК. Спец. ін-струкцією уряду ці трійки одер-жали широкі права включно ізправом розстрілу. На засіданніПолітбюро ЦК РКП(б) під голо-вуванням В.Леніна 14 трав. 1921ухвалено рішення «Про розши-рення прав ВЧК щодо застосу-вання вищої міри покарання».1921—22 постановами більшови-цького уряду визнано міри пока-рання не лише для тих, хто реаль-но виступав проти комуніст. ре-жиму, а й для тих, кого лишепідозрювали у діях такого типу.Ці рішення послідовно проводи-лися в життя. Одними з наймасо-віших в Україні стали розстріли уКиєві 1919, де чекістами, за дани-ми деяких фахівців, було знищеноне менше 12 тис. осіб. У своїх ре-пресивно-каральних діях ВЧК ак-тивно використовувала інститутзакладників (заручників), введе-ний за узгодженням з Раднарко-мом РСФРР наказом нар. коміса-ра внутр. справ РСФРР Г.Пет-ровського у берез. 1918. Поруч зцим існував інститут «відповіда-чів», коли з нас. відбирались осо-би, яких зобов’язували інформу-вати більшовицькі органи прозв’язки місц. нас. з тими, хто ви-ступав проти комуністів, про під-готовку будь-яких виступів протирежиму. У разі недонесення «від-повідачів» піддавали репресіям на-рівні із закладниками.

Постановою Ради робітн.-сел.оборони від 15 берез. 1919 чекіс-там було визначено найкращийпродовольчий пайок — червоно-армійський. З того часу працівни-ки комуніст. спецслужби неухи-льно прагнули розширювати вла-сні пільги і привілеї, які у 1930-ті рр.перевищили армійські. Саме піль-ги і необмежені повноваженняприваблювали до лав ВЧК—ДПУ—НКВС різних кар’єристів,авантюристів, серед яких трапля-лись і позапарт. особи або ті, хто уминулому належав до політ. про-тивників більшовиків.

Використавши ВЧК для утри-мання влади і знищення тих, хтопротистояв режимові, В.Ленін угруд. 1921 поставив питання про їїреформування, обмеження компе-тенції, чітке визначення функцій.

669ВЧК

Однак реального обмеження реп-ресивно-каральної ролі ВЧК несталося, а її досвід став надбан-ням ДПУ.

Літ.: Лацис М.И. Два года борьбына внутреннем фронте. М., 1920; Йогож. Чрезвычайные комиссии по борьбес контрреволюцией. М., 1921; Дукельс-кий С.С. ЧК—ГПУ. Х., 1923; Из исто-рии. Всероссийской чрезвычайной ко-миссии. 1917—1922. М., 1958; Софи-нов П.Г. Очерки истории ВЧК. М.,1960; Ф.Э.Дзержинский — руководи-тель ВЧК—ОГПУ: Сборник докумен-тов и материалов. 1918—1926 гг. М.,1967; Lewytzkyj B. Die rote Inquisition.Die Geschichte der sowjetischen Sicher-heitsdienste. Frankfurt am Main, 1967;Gerson L. The Secret Police in Lenin’sRussia. Philadelphia, 1976; Leggett G. TheCheka. Lenin’s Political Police. Dec.1917 — Febr. 1922. Oxford, 1981; В.И.Ле-нин и ВЧК: Сборник документов.1917—1922. М., 1987; Портнов В.П.ВЧК. 1917—1922. М., 1987; ВЧК—ГПУ.Benson—Vermont, 1989; Красная книгаВЧК: Сборник документов, т. 1—2. М.,1989; Мельгунов С.П. Красный террор вРоссии. 1918—1923. М., 1990; Крас-ный террор в годы гражданской вой-ны. По материалам Особой следствен-ной комиссии по расследованию зло-деяний большевиков. Лондон, 1992;Волкогонов Д. Ленин. Политическийпортрет, кн. 1—2. М., 1994; Pipes R.Russia under Bolshevik Regime. NewYork, 1995; Лубянка: ВЧК—ОГПУ—НКВД—МГБ—МВД—КГБ, 1917—1960:Справочник. М., 1997; Шаповал Ю.та ін. ЧК—ГПУ—НКВД в Україні:особи, факти, документи. К., 1997.

Ю.I. Шаповал.

ВЩИЖ — давньорус. місто, щобуло розташов. на р. Десна (прит.Дніпра), за 50 км на пн. зх. відм. Брянськ (нині місто в РФ).Центр удільного князівства в40—60-х рр. 12 ст. 1142 київ. кн.Всеволод Ольгович посадив у В.свого брата у перших ВолодимираДавидовича. Під 1156 Київськийлітопис згадує Святослава Воло-димировича як кн. вщизького,який 1157 на короткий час ставчерніг. князем, а 1160 одруживсяу В. з донькою Андрія Боголюбсь-кого (за В.Татищевим —Марією).Того року черніг. кн. СвятославОльгович 5 тижнів тримав В. в об-лозі, та не зміг його здобути. СинБоголюбського Iзяслав допомігСвятославу Володимировичу зня-ти облогу. Після смерті Святосла-ва Володимировича 1167 у В. сівсин черніг. кн. Святослава Всево-лодича (ймовірно, Олег). Пізнішевідомості про В. зникають із дже-рел. Розкопками Б.Рибакова 1940,1948, 1949 виявлено дитинець і по-сад Вщижа.

Літ.: Рыбаков Б.А. Вщиж. В кн.: Последам древних культур. Древняя Русь.М., 1953.

М.Ф. Котляр.

В’ЯЗЛОВ Андрій Григорович(1862—16.10.1919) — громад. таполіт. діяч, юрист. Н. у Волин.губ. в сел. сім’ї. Закінчив Київ.ун-т. Працював мировим суддеюу Звенигородському пов. Київ.губ. Був обраний депутатом IДерж. думи (див. Державні думи)від Київщини (1906). Чл. укр.фракції та Союзу автономістів,кадет. За підписання «Виборзькоївідозви» (див. Виборзька акція де-путатів Першої Державної думи1906) засуджений до тримісячно-го тюремного ув’язнення та по-збавлений адвокатської практи-ки. Від 1907 працював у приват-ному страховому т-ві. Чл. київ.«Просвіти» і ТУП. 1915 — упов-новажений к-ту Пд.-Зх. фронтуВсерос. союзу міст. Від берез.1917 — Волин. губернський ко-місар Тимчасового уряду. У бе-рез.—квіт. 1917 — чл. тимчасово-го ЦК Союзу автономістів-феде-ралістів, від черв. 1917 — УПСФ.17 квіт. 1918 — нач. гол. тюремноїуправи з правами товариша нар.міністра суд. справ. В УкраїнськійДержаві — ген. суддя, сенаторАдм. ген. суду, від 24 жовт. 1918 —міністр юстиції. За наказ про звіль-нення з-під арешту С.Петлюриув’язнений. 1919 — голова управиукр. Червоного Хреста.

П. від тифу в м. Кам’янець-Подільський.

Літ.: I Государственная Дума: Ал-фавитный список и подробные биог-рафии и характеристики членов Госу-дарственной Думы. М., 1906; Депута-ты с территории Украины и деятель-ность их в Государственной Думе.«Украинский вестник», 1906, № 11;Єфремов С. Пам’яті А.В’язлова. «Про-мінь», 1919, 15 жовт.

Т.С. Осташко.

В’ЯЗОВИЦЯ — міра об’єму ріди-ни на Волині в 17—18 ст. Застосо-вувалася в феод. маєтках перева-жно для визначення розміру сел.медової повинності. Дорівнювала8 квартам (або жменям) сотовогомеду.

Н.О. Герасименко.

В’ЯТИЧІ — об’єднання сх.-сло-в’ян. племен у верхній течії р. Ока(прит. Волги). «Повість временнихліт» дає легендарні свідчення проспільне походження В. і радимичіввід братів Радима і В’ятко з«ляхів». До серед. 10 ст. В. залежа-

ли від Хозарського каганату. В ре-зультаті походів Святослава Iго-ревича, пізніше — ВолодимираСвятославича тер. В. було включе-но до Давньорус. д-ви (див. Київсь-ка Русь). В. ще в 11 ст. зберігалипевну автономію і мали власногокн. Ходоту. 12 ст. тер. В. остаточ-но увійшла до складу Чернігівсько-го князівства, Смоленського таРостово-Суздальського князівств.

А.Г. Плахонін.

В’ЯХАНЬ, археологічна пам’ят-ка— літописне місто Переяславсь-кого князівства, а з серед. 12 ст. —Новгород-Сіверського князівства,на пд.-зх. кордонах Вирської во-лості. Пам’ятка розташов. в цент-рі с. Городище Недригайлівськогор-ну Сум. обл., в урочищі Горо-док на правому березі р. Терн(права прит. р. Сула, бас. Дніпра).Вперше згадується в Iпатіїв-ському літописі під 1147. Городи-ще В. овальної форми (бл. 1,8 га).Висота існуючого валу бл. 3,5 м;глибина рову — бл. 2 м, а шири-на — 15—20 м. Потужність культ.шару 11—13 ст. — 1,2—1,3 м. Догородища примикає відкритийпосад, пл. якого бл. 50 га. Городи-ще обстежували В.Ляскоронський,Ф.Копилов, В.Богусевич, М.Ку-чера; 1972, 1979 досліджувавЮ.Мор-гунов. Серед знахідок — висячасвинцева печатка Володимира Мо-номаха.

За археол. матеріалами, В.засн. наприкінці 11 ст. для поси-лення контролю за «степовим ко-ридором» — проходом у полове-цький степ. 1147 місто, що нале-жало вел. кн. київ. Iзяславу Мсти-славичу, відбило напад дружинСвятослава Ольговича та ГлібаЮрійовича. 1239 спалене війсь-ками хана Батия і відтоді пере-стало існувати.

Літ.: Ляскоронский В.Г. Городища,курганы и длинные (змиевые) валы вбассейне р. Сулы. В кн.: Труды XIАрхеологического съезда, г. Киев,1899, т. 1. М., 1901; Ипатьевская лето-пись. В кн.: ПСРЛ, т. 2. М.—Л., 1962;Зайцев А.К. Черниговское княжест-во… В кн.: Древнерусские княжестваX—XIII вв. М., 1975; Моргунов Ю.Ю.Новый вариант печати Владимира Мо-номаха. «Краткие сообщения Институтаархеологии АН СССР», 1975, № 144;Його ж. Древнерусские памятники по-речья Сулы. Курск, 1996.

В.П. Коваленко.

В’ЯЧЕСЛАВ ВОЛОДИМИРО-ВИЧ (Вячеслав; бл. 1083 — зима1154/55) — кн. смоленський, ту-рівський, переяслав., пересопни-

670ВЩИЖ

А.Г. В’язлов.

цький, київ.; 5-й син ВолодимираМономаха і доньки останньогоанглосаксонського короля Гара-льда Гіди. 1096—97 брав участь набоці батька в міжкнязівських усо-бицях. 1107 — учасник перемож-ного походу пд.-рус. князів на чо-лі з Святополком Iзяславичем і Во-лодимиром Мономахом протиполовецьких ханів Боняка іШару-кана. 1113 Мономах вокняживВ.В. у Смоленську (нині місто вРФ). 1116 з воєводою Фомою Ра-тиборовичем пішов на дунайськіміста Візантії, але похід не мавуспіху. Старший брат МстиславВеликий, який князював у Києві,

1125 перевів його із Смоленська вТурів (нині с-ще міськ. типу Го-мельської обл., Білорусь). За київ.кн. Ярополка Володимировича, ін.свого брата (1132—39), В.В. змінивбуло Турів на Переяслав (нинім. Переяслав-Хмельницький), але1134 вернувся в Турів. 1139 післясмерті Ярополка як старший у ро-ду Мономашичів закнязював уКиєві. Однак через кілька днівбув витіснений Всеволодом Ольго-вичем і знову вернувся до Турова.Після смерті Всеволода 1146 В.В.заявив претензії на київ. престол.Проте в Києві уже сидів його енер-гійний небіж Iзяслав Мстиславич,

який віддав В.В. Закутню Пере-сопницю. У феод. міжусобиці наРусі 1146—51, розв’язаній обра-женим на IзяславаЮрієм Долгору-ким, В.В. підтримував то брата, тонебожа. Щоб надати легітимностісвоєму князюванню в Києві,Iзяслав Мстиславич 1151 зробивВ.В. своїм співправителем у Києвіі навіть оголосив його київ. кня-зем, зберігши, однак, владу в сво-їх руках. Після смерті Iзяслава1154 В.В. закликав у співправите-лі ін. свого небожа — РостиславаМстиславича.

П. раптово в м. Київ.М.Ф. Котляр.

671В’ЯЧЕСЛАВ