Тема 8. Концесійне інвестування

1. Поняття та нормативно-правове регулювання концесійного інвестування.

2. Ознаки концесійного інвестування.

3. Концесійний договір.

4. Особливості інвестування шляхом користування надрами.

1. Поняття та нормативно-правове регулювання концесійного

інвестування

Новою для економіки України економіко-правовою формою інвестування є

концесійне інвестування, що дозволяє залучити приватні інвестиції у створення,

відтворення або поліпшення об’єктів права державної та комунальної власності

загальнодержавного чи регіонального значення з метою задоволення суспільних

потреб у певних товарах, роботах, послугах та інтересів приватних інвесторів в

отриманні прибутків від експлуатації таких об’єктів протягом дії довгострокових

(від 10 до 50 років) концесійних договорів1 .

Про важливість для України концесійної форми інвестування свідчать чинні

закони (від 16.07.1999 р. «Про концесії»; від 14.12.1999 р. «Про концесії на

будівництво та експлуатацію автомобільних доріг»), включення до Господарського

кодексу України окремої глави, присвяченої концесійним відносинам (гл. 40

«Концесії»), та низка законопроектів, що перебувають на розгляді у Верховній Раді

України і прийняті нею за основу (постанови Верховної Ради від 22.02.2007 p. №

687-V «Про прийняття за основу проекту Закону України про особливості передачі в

концесію об'єктів водопостачання та водовідведення, що перебувають у

комунальній власності»; від 11.05.2007 p. № 1016-V «Про прийняття за основу

проекту Закону України про внесення змін до Закону України «Про концесії» (щодо

особливостей застосування концесійних угод для об'єктів права державної чи

комунальної власності, що використовуються для здійснення діяльності з

централізованого водо-, теплопостачання та водовідведення)» та ін.).

Змістом концесійного інвестування є діяльність (завжди діяльність, а не окремі

дії та/або операції чи їх комплекс) вітчизняного або іноземного суб’єкта

господарювання (концесіонера), спрямована на створення (будівництво) та/або

управління (експлуатацію) об’єктом концесії відповідно до вимог закону й умов

концесійного договору, укладеного на тривалий строк з уповноваженим органом

державної влади чи органом місцевого самоврядування з метою задоволення

суспільних потреб. Ця форма інвестування зазвичай поєднує (може поєднувати)

капітальне будівництво об’єкта, що має суспільне значення (загальнодержавне чи

регіональне), управління цим об’єктом та/або його експлуатацію (в т. ч.

1 Концесійний договір слід відрізняти від договору комерційної концесії (франчайзингу - як

цей договір іменується в законодавстві інших країн), попри наявність у них спільних рис: предмет

і першого, і другого договорів - право користування певним майном, але за концесійним

договором - це певні види державного та комунального майна в речовій формі з можливістю їх

поліпшення, створення та управління ними, а за договором комерційної концесії - зазвичай так

зване безтілесне майно (торговельна марка, промислові зразки, винаходи, технології тощо), що

може належати до будь-якої форми власності. Крім того, має місце низка інших відмінностей (див.

тему 6 «Інноваційне інвестування»).

підтримання у робочому стані, що передбачає технічне обслуговування,

ремонт, вжиття заходів до покращення експлуатаційних характеристик об’єкта

тощо).

З боку концесіонера така діяльність вимагає вкладення значних інвестицій в

об’єкт концесії на визначених договором умовах. Разом з тим таке інвестування для

концесіонера вигідне, оскільки забезпечує отримання значних прибутків від

експлуатації об’єкта концесії, що пов’язано з його суспільним значенням

(загальнодержавним чи регіональним).

Залежно від об’єкта концесії розрізняють концесію на: (1) будівництво та

експлуатацію автомобільних доріг і (2) концесію на інші об’єкти відповідно до

законодавства про концесії. Відповідно, нормативно-правове регулювання

концесійних відносин можна поділити на загальне (щодо будь-яких об’єктів

концесії) і спеціальне (щодо будівництва й експлуатації автомобільних доріг). Крім

того, надання концесій на будівництво автомобільних доріг має інші особливості,

зокрема:

• концесії на будівництво автомобільних доріг надаються передусім у

напрямках міжнародних транспортних коридорів і міжнародних магістралей

категорії «Є»;

• визначення об'єктів, які надаються в концесію, та затвердження їх переліку

здійснюються Кабінетом Міністрів України на підставі державної стратегії розвитку

мережі автомобільних доріг і пропозицій Верховної Ради Автономної Республіки

Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської

та Севастопольської міських рад та відповідних державних адміністрацій;

• рішення про надання концесії на будівництво автомобільної дороги та її

подальшу експлуатацію (ремонт і утримання) приймає Кабінет Міністрів України;

• можливість звільнення концесіонера від загальнодержавних та місцевих

податків і зборів відповідно до законів України на період будівництва, введення в

експлуатацію побудованої на умовах концесії автомобільної дороги та повної

окупності капітальних вкладень.

Нормативно-правове регулювання концесійної форми інвестування

здійснюється:

Господарським кодексом України (глава 40, статті 406-410, що визначають

поняття та основні засади концесійної діяльності - статті 406-407, договірні засади

здійснення концесійної діяльності - ст. 408, положення щодо припинення діяльності

підприємства, майно якого передається в концесію, - ст. 409, законодавство про

концесії - ст. 410, гарантії прав учасників господарських відносин в умовах

спеціального режиму господарювання - ст. 418);

Земельним кодексом, що визначає порядок відведення земельних ділянок під

забудову та для використання в інших цілях, пов’язаних з наданням об’єктів права

державної та комунальної власності в концесію;

законами України:

• загальним - від 16.07.1999 р. «Про концесії» (містить визначення

застосовуваних в Законі термінів - ст. 1, положення щодо: принципів концесійної

діяльності - ст. 2, об’єктів концесії - ст. З, засад концесійної діяльності, в т. ч.

обмеження - статті 4-5, щодо концесійних конкурсів – статті

6-8 та договорів концесії, що укладаються за результатами їх проведення,

- статті 9—16, прав та обов’язків сторін концесійного договору - статті 17- 25,

статистичної звітності у сфері концесійної діяльності - статті 26-27);

• спеціальним - від 14.12.1999 р. «Про концесії на будівництво та експлуатацію

автомобільних доріг» (містить спеціальні положення щодо цього виду концесійної

діяльності з вищезгаданих питань);

• від 16.03.1996 р. «Про режим іноземного інвестування» (визначає концесійний

договір як один з основних видів договорів у сфері іноземного інвестування - ст. 22);

• закони, що встановлюють вимоги до будівництва об’єктів: від 08.10.1992 р.

«Про основи містобудування»; від 14.10.1994 р. «Про відповідальність підприємств,

установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» ; від 20.04.2000

р. «Про планування і забудову територій» та ін.;

постановами Кабінету Міністрів України:

від 18.01.2000 р. № 72 «Про реєстр концесійних договорів»; від 12.04.2000 р. №

643 «Про затвердження Типового концесійного договору»;

від 12.04.2000 р. № 642 «Про затвердження Положення про проведення

концесійного конкурсу та укладення концесійних договорів на об’єкти права

державної та комунальної власності, що надаються у концесію»;

від 12.04.2000 р. № 639 «Про затвердження Методики розрахунків концесійних

платежів»;

від 13.07.2000р. № 1114 «Про затвердження Порядку визначення об’єктів

концесії, концесіонерам яких можуть надаватися пільги щодо концесійних платежів,

дотації, компенсації, та умов їх надання»;

низка постанов, що регулює відносини щодо будівництва об’єктів концесії: від

22 вересня 2004 р. № 1243 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених

будівництвом об'єктів»; від 11.07.2007 р. № 903 «Про авторський та технічний

нагляд підчас будівництва об'єкта архітектури»; від 31.10.2007 р. № 1269 «Про

порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення

державної експертизи» та ін.

Концесійна діяльність в Україні базується на таких засадах:

- поєднання державного регулювання концесійної діяльності та договірних

засад її здійснення (на підставі концесійного договору);

- вибір концесіонерів переважно на конкурсній основі;

- комплексне та оплатне використання об’єкта концесії, участь держави, органів

місцевого самоврядування у частковому фінансуванні об’єктів концесії соціального

призначення;

- взаємна вигода сторін у концесійному договорі, розподіл ризиків між

сторонами концесійного договору;

- державне гарантування інвестицій концесіонерів;

- стабільність умов концесійних договорів;

- забезпечення прав та законних інтересів споживачів продукції (послуг), що

надаються концесіонерами.

Концесійне інвестування щодо будівництва автомобільних доріг та їх

експлуатації здійснюється не лише на вищезгаданих, а й додаткових засадах, що

визначені ст. 2 Закону «Про концесії на будівництво та експлуатацію

автомобільних доріг», а саме:

- дотримання чинних в Україні стандартів, норм і правил будівництва

автомобільних доріг та їх експлуатації (ремонту та утримання);

- надання на період будівництва автомобільної дороги концесіонеру пільг щодо

сплати податків і зборів;

- обов'язкова наявність безоплатних автомобільних доріг чи окремих смуг руху

вздовж об'єкта концесії, що знаходяться у належному для експлуатації технічному

стані, як альтернативного варіанта зручного проїзду транспортних засобів у

необхідному напрямку.

2. Ознаки концесійного інвестування

Концесійне інвестування має низку характерних ознак, що дозволяє виділити

його в окрему економіко-правову форму інвестування із спеціальним правовим

режимом:

I. Здійснюється на базі об’єктів права державної чи комунальної власності (ч. 4

ст. З Закону «Про концесії») у формі: а) цілісних майнових комплексів підприємств

або системи цілісних майнових комплексів, що забезпечують комплексне надання

послуг у визначених законом сферах діяльності; б) об’єктів незавершеного

будівництва та законсервованих об’єктів, які можуть бути добудовані з метою їх

використання для надання послуг по задоволенню громадських потреб у визначених

законом сферах діяльності; в) спеціально збудованих об’єктів відповідно до умов

концесійного договору для задоволення громадських потреб у визначених законом

сферах діяльності (Перелік об'єктів права державної власності, які можуть

надаватися в концесію, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11

грудня 1999 p. № 2293)1 .

II. Змістом концесійного інвестування є підприємницька діяльність (крім тих її

видів, які відповідно до законодавства можуть здійснюватися виключно

державними підприємствами і об’єднаннями) у таких сферах господарювання:

- водопостачання, відведення та очищення стічних вод;

- надання послуг міським громадським транспортом;

- збирання та утилізація сміття;

- надання послуг, пов’язаних з постачанням споживачам тепла;

- будівництво та експлуатація автомобільних доріг, об’єктів дорожнього

господарства, інших дорожніх споруд;

- будівництво та експлуатація шляхів сполучення;

- будівництво та експлуатація вантажних і пасажирських портів;

- будівництво та експлуатація аеропортів;

- надання телекомунікаційних послуг, у тому числі з використанням те-

лемереж;

- надання поштових послуг;

- транспортування та розподіл природного газу;

- виробництво та (або) транспортування електроенергії;

- громадське харчування;

1 Щодо доцільності надання земельних ділянок на концесійних засадах див.: Батуринська

М.М. Правові засади концесії земельної ділянки за законодавством України. Автореферат ... канд.

юрид. наук / КНУ ім. Т.Шевченка. - К., 2008. - 20 с.

- будівництво жилих будинків;

- надання послуг у житлово-експлуатаційній сфері;

- використання об'єктів соціально-культурного призначення (за винятком тих,

що розташовані у рекреаційних зонах);

- створення комунальних служб паркування автомобілів;

- надання ритуальних послуг;

- будівництво та експлуатація готелів, туристичних комплексів, кемпінгів та

інших відповідних об’єктів туристичної індустрії.

III. Договірні засади здійснення концесійного інвестування згідно з укладеним і

зареєстрованим в установленому порядку концесійним договором, відповідно до

якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування

(концесієдавець) надає на платній та строковій основі (терміном від 10 до 50 років)

суб’єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати)

об’єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління

(експлуатацію) відповідно до закону з метою задоволення суспільних потреб.

IV. Конкурентні засади визначення претендента на укладення договору

концесії відповідно до визначеної Законом «Про концесії» (статті 6-8) процедури,

яка включає:

► затвердження переліку конкретних об’єктів, які за результатами

проведеного конкурсу на договірних засадах надаватимуться в концесію (щодо

об’єктів права державної власності - здійснюється Кабінетом Міністрів України,

комунальної власності - виключно на пленарних засіданнях відповідних рад);

► організацію та проведення концесієдавцем концесійного конкурсу з

урахуванням певного рівня публічних інтересів (загальнодержавних інтересів –

щодо об’єктів права державної власності, регіональних/територіальної громади –

щодо об’єктів права комунальної власності) і максимального забезпечення інтересів

споживачів товарів (робіт, послуг) відповідно до затвердженого постановою

Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 р. № 642 Положення про проведення

концесійного конкурсу та укладення концесійних договорів на об'єкти права

державної і комунальної власності, які надаються у концесію;

► завдання концесійного конкурсу: визначення юридичної чи фізичної

особи, яка забезпечить найкращі умови здійснення концесійної діяльності. У разі

коли після оголошення концесійного конкурсу на участь у зазначеному конкурсі

подав заявку лише один претендент, концесійний договір може бути укладений

концесієдавцем із цим претендентом шляхом погодження з ним істотних умов

договору;

► етапи:

- утворення концесієдавцем конкурсної комісії, до складу якої (кількістю не

менше п'яти осіб) включаються представники концесієдавця, відповідних місцевих

органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, органу,

уповноваженого управляти відповідним державним майном, а також Мінекономіки

та Держкомзему в разі надання концесії на об'єкт права державної власності (в цю

комісію можуть входити фахівці заінтересованих міністерств та інших центральних

органів виконавчої влади, експерти);

затвердження (а) строків проведення конкурсу, (б) умов його проведення

(мають включати основні критерії і порядок оцінки пропозицій та визначення

переможця конкурсу), (в) складу конкурсної документації (повинна містити

інструкцію для претендентів, проект концесійного договору й інші документи,

визначені рішенням концесієдавця), (г) інструкції для претендентів (включає

інформацію і вимоги щодо порядку проведення конкурсу, розроблення і

оформлення пропозицій та інформацію щодо умов конкурсу), (д) проекту

інформаційного оголошення про проведення конкурсу (розробляються конкурсною

комісією і затверджуються концесієдавцем);

- публікація (в газетах «Урядовий кур'єр» та «Голос України» або у

друкованому засобі масової інформації відповідного органу місцевого

самоврядування) інформаційного оголошення про проведення конкурсу (має містити

відомості щодо: органу, який надає концесію; об'єкта концесії, в т. ч. його

найменування, характеристики тощо; розміру реєстраційного внеску; строків: а) на

який надається концесія; б) подання заявки на участь у концесійному конкурсі та

конкурсної документації; в) протягом якого оголошуються результати концесійного

конкурсу); комісії, до якої слід звертатися з метою отримання додаткової

інформації);

- подання претендентами заявок (з визначеним комплектом документів та

інформації) на участь у конкурсі (протягом встановленого строку) та реєстрація цих

заявок;

- забезпечення претендентів необхідною інформацією (документами) для

підготовки пропозицій для участі у концесійному конкурсі та надання претендентам

роз'яснення щодо конкурсної документації;

- подання претендентами конкурсних пропозицій, які повинні включати: види

діяльності, роботи, послуги, які здійснюватимуться як концесійні; умови надання

земельної ділянки, якщо вона необхідна для здійснення концесійної діяльності;

перелік видів діяльності, здійснення яких підлягає ліцензуванню; умови

встановлення, зміни цін (тарифів) на виготовлені (надані) товари (роботи, послуги);

умови найму, використання праці працівників

- громадян України; умови використання вітчизняних сировини, матеріалів;

умови та обсяги поліпшення об'єкта концесії та порядок їх компенсації; умови,

розмір і порядок внесення концесійних платежів; порядок використання

амортизаційних відрахувань; умови відновлення об'єкта концесії та його

повернення; умови страхування концесіонером об'єктів, взятих у концесію;

відомості про обсяг, схеми і графіки фінансування робіт з проектування,

будівництва (реконструкції) та (або) експлуатації об'єкта концесії, розрахунки

вартості робіт з будівництва (реконструкції) та (або) експлуатації об'єкта концесії

тощо, а також гарантії, які підтверджують змогу конкурсанта забезпечити

виконання істотних умов концесійного договору;

- визначення комісією переможця, що включає 1) розгляд пропозицій

претендентів концесійного конкурсу, визначення їх відповідності умовам конкурсу;

2) підготовку висновків щодо визначення найкращих умов здійснення концесії,

запропонованих учасниками конкурсу; 3) визначення переможця концесійного

конкурсу та повідомлення його про результати конкурсу;

- укладення концесійного договору - (а) зазвичай з переможцем концесійного

конкурсу (при цьому сторони за домовленістю можуть внести до проекту

концесійного договору зміни та доповнення, що не стосуються істотних умов,

визначених у конкурсній документації й у пропозиції переможця конкурсу);

(б) з іншим претендентом з числа тих, хто запропонував найкращі умови

здійснення концесії (за результатом проведених комісією переговорів з такими

претендентами), - у разі анулювання рішення про переможця концесійного конкурсу

(може мати місце, якщо переможець концесійного конкурсу відмовився від

підписання договору, висуває неприйнятні для концесієдавця умови підписання

концесійного договору або не надав установлених у конкурсній документації

гарантій, які підтверджують змогу переможця концесійного конкурсу забезпечити

належне фінансування своєї концесійної діяльності).

V. Реєстрація концесійних договорів, що здійснюється в обов’язковому

порядку, якщо об’єктом концесії є об’єкт права державної власності або об’єкт

права комунальної власності (орган, уповноважений укласти концесійний договір,

повідомляє про укладення такого договору Фонд державного майна України, який

веде реєстр таких договорів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від

18.01.2000 р. № 72 «Про реєстр концесійних договорів»).

VI. Здійснення концесійного інвестування передбачає виконання конце-

сіонером-інвестором і концесієдавцем договірних зобов’язань відповідно до

закріплених за ними прав та обов’язків, основні з яких визначені в Законі «Про

концесії» (статті 17-18) та Законі «Про концесії на будівництво та експлуатацію

автомобільних доріг» (статті 7—11).

VII. Можливість отримання концесіонером-інвестором пільг по концесійним

платежам, дотаціям і компенсаціям щодо певної категорії об’єктів концесії за умови

дотримання встановлених вимог (згідно з постановою Кабінету Міністрів України

від 13.07.2000 р. № 1114 «Про затвердження Порядку визначення об’єктів концесії,

концесіонерам яких можуть надаватися пільги по концесійним платежам, дотаціям,

компенсаціям та умов їх надання»).

VIII. Припинення концесійного інвестування може мати місце у випадках:

- припинення концесійного договору (може мати місце у разі: закінчення строку

дії договору, ліквідації концесіонера за рішенням суду, в тому числі у зв’язку з

визнанням його банкрутом; загибелі об’єкта концесії);

- дострокового розірвання концесійного договору у встановленому законом

порядку (за рішенням суду в разі невиконання сторонами своїх зобов’язань та з

інших підстав, передбачених законами України);

3. Концесійний договір

Концесійне інвестування завжди є договірним, оскільки може здійснюватися

лише у разі укладення специфічного договору, що отримав назву концесійного.

Відповідно до договору концесії уповноважений орган виконавчої влади чи орган

місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі

(терміном від 10 до 50 років) суб’єкту підприємницької діяльності (концесіонеру)

право створити (побудувати) об’єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або)

здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до закону з метою

задоволення суспільних потреб.

Характерні риси концесійного договору:

• договір інвестиційного характеру, оскільки передбачає інвестиційні

зобов’язання однієї із сторін - концесіонера, який виступає в ролі інвестора: вкладає

кошти в розроблення проектної документації та будівництво об’єкта концесії, його

експлуатацію, утримання в належному технічному стані згідно з вимогами

нормативно-технічних документів;

• довгостроковість (укладається терміном від 10 до 50 років), що обумовлює

домінування в ньому організаційних елементів;

• спеціальні вимоги до об’єкта концесії (визначаються законодавством (ч.

4 ст. З Закону «Про концесії»; ст. 4 «Про концесії на будівництво автомобільних

доріг»; постанова Кабінету Міністрів України від 06.07.2000 р. № 1064 «Про

затвердження Порядку визначення об'єктів концесії на будівництво та експлуатацію

автомобільних доріг загального користування»): цілісні майнові комплекси

підприємств; об’єкти капітального будівництва (в т. ч. незавершені будівництвом,

законсервовані, спеціально збудовані для експлуатації);

• форма договору - проста письмова шляхом складання єдиного документа;

• обов’язкова реєстрація концесійних договорів, якщо об’єктом концесії є об’єкт

права державної власності або об’єкт права комунальної власності (орган,

уповноважений укласти концесійний договір, повідомляє про укладення такого

договору Фонд державного майна України, який веде реєстр таких договорів

відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2000 р. № 72 «Про

реєстр концесійних договорів»);

• істотні умови договору: сторони договору; види діяльності, роботи, послуги,

які здійснюються за умовами договору; об’єкт концесії (склад і вартість майна або

технічні та фінансові умови створення об’єкта концесії); умови надання земельної

ділянки, якщо вона необхідна для здійснення концесійної діяльності; перелік видів

діяльності, здійснення яких підлягає ліцензуванню; умови встановлення, зміни цін

(тарифів) на виготовлені (надані) концесіонером товари (роботи, послуги); строк дії

договору концесії, умови найму, використання праці працівників - громадян

України; умови використання вітчизняних технологій, техніки, сировини,

матеріалів; умови та обсяги поліпшення об’єкта концесії та порядок компенсації

зазначених поліпшень; умови, розмір і порядок внесення концесійних платежів;

порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення об’єкта концесії та

умови його повернення; відповідальність за виконання сторонами зобов’язань;

страхування концесіонером об’єктів, взятих у концесію; порядок продовження і

припинення дії договору; порядок вирішення спорів між сторонами;

• права та обов’язки сторін договору відповідно до Закону «Про концесії»

(статті 17-18):

концесієдавець:

має право: здійснювати контроль за дотриманням концесіонером умов

концесійного договору; надавати виключне право на створення (будівництво) та

(або) управління (експлуатацію) об’єкта концесії; вимагати дострокового розірвання

концесійного договору в разі порушення концесіонером його умов;

вимагати від концесіонера відшкодування збитків у разі погіршення стану

об’єкта концесії, яке сталося з вини концесіонера;

зобов’язаний: передати концесіонерові об’єкт концесії у стані та строки,

передбачені концесійним договором; надати концесіонерові своєчасно й у повному

обсязі передбачені концесійним договором документи, які підтверджують право

концесіонера на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об’єкта

концесії; вимагати звіт про використання амортизаційних відрахувань; зберігати

комерційну таємницю концесіонера; не втручатися в господарську діяльність

концесіонера; якщо для здійснення концесійної діяльності необхідна земельна

ділянка, забезпечити її надання у порядку, встановленому Земельним кодексом

України.

концесіонер:

має право: здійснювати підприємницьку діяльність на основі створення

(будівництва) та (або) управління (експлуатації) об’єкта концесії; на виключне

право на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об’єкта

концесії, якщо це передбачено умовами концесійного договору; вимагати розірвання

концесійного договору в разі порушення концесієдавцем умов договору і

відшкодування збитків, завданих невиконанням умов договору; на продовження

строку дії концесійного договору в разі виконання його умов; отримувати плату за

вироблені товари (роботи, послуги) згідно з умовами концесійного договору;

використовувати амортизаційні відрахування на відновлення основних фондів,

отриманих у концесію; на контрактній основі залучати до виконання спеціальних

робіт на об’єкті концесії третіх осіб (при цьому концесіонер несе відповідальність за

виконання такими особами умов концесійного договору та законодавства України);

зобов’язаний: виконувати умови концесійного договору; укладати відповідно до

законодавства трудові договори (контракти), як правило, з працівниками -

громадянами України; використовувати на об’єкті концесії технології, матеріали,

техніку вітчизняного виробництва, якщо інше не передбачено умовами договору;

утримувати об’єкт концесії в належному технічному стані; після закінчення строку,

на який було укладено концесійний договір, передати об’єкт концесії в належному

технічному стані концесієдавцеві відповідно до умов договору;

• підстави припинення договору: закінчення терміну дії; дострокове розірвання

на вимогу однієї із сторін у разі наявності передбачених законом та/або договором

підстав.

Договір концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг має

свою специфіку:

► опосередковує відносини щодо концесії на будівництво та експлуатацію

автомобільних доріг - надання концесієдавцем на підставі концесійного договору на

платній та строковій основі юридичній особі права на будівництво та управління

(експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття

концесіонером на себе зобов'язань щодо будівництва й управління (експлуатації)

об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького

ризику.

► Спеціальне нормативно-правове регулювання:

Закон України від 14.12.1999 р. «Про концесії на будівництво автомобільних

доріг»;

- Закон України від 05.04.2001 р. «Про автомобільний транспорт«;

- постанова Кабінету Міністрів України від 06.07.2000 р. № 1064 «Про

затвердження Порядку визначення об'єктів концесії на будівництво та експлуатацію

автомобільних доріг загального користування»;

- постанова Кабінету Міністрів України від 04.10.2000 р. № 1519 «Про

затвердження Типового концесійного договору на будівництво та експлуатацію

автомобільної дороги»;

- постанова Кабінету Міністрів України від 04.10.2000 р. № 1521 «Про

затвердження Порядку проведення концесійного конкурсу на будівництво та

експлуатацію автомобільних доріг»;

- постанова Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 р. № 319 «Про

затвердження Методики розрахунку платежів за надання концесії на будівництво та

експлуатацію автомобільних доріг»;

- та ін.;

► укладенню концесійного договору передує визначення об'єктів концесії

на

будівництво та експлуатацію автомобільних доріг загального користування, що

здійснюється відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 06.07.2000 р. № 1064 Порядку, який передбачає, що:

1) визначення об'єктів концесії здійснюється на підставі державної

стратегії розвитку мережі автомобільних доріг з урахуванням економічної

доцільності надання їх у концесію та згідно з нормами і правилами проектування,

будівництва й експлуатації автомобільних доріг;

2) пропозиції щодо визначення об'єктів концесії подаються Укравтодору

Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної

Республіки Крим, обласними, районними та Севастопольською міською радами,

відповідними держадміністраціями; ці пропозиції повинні містити: найменування

об'єкта концесії; відомості про початок і кінець автомобільної дороги; відомості про

місцезнаходження об'єкта (області та райони, територією яких проходить

автомобільна дорога); відомості про належність до транспортних коридорів;

соціально-економічне обґрунтування будівництва й експлуатації автомобільної

дороги загального користування на умовах концесії (з урахуванням основних

очікуваних ефектів, зокрема поліпшення транспортного сполучення, створення

робочих місць для працевлаштування громадян України, вплив на розвиток

вітчизняного виробництва та інших ефектів); перелік вимог до екологічної безпеки

на об'єкті концесії (вплив на здоров'я людей, довкілля, поверхню землі разом з

надрами, поклади корисних копалин, поверхневі води, акустичний клімат); дані про

історико-архітектурні особливості об’єкта концесії; відомості про наявність

альтернативного маршруту на мережі автомобільних доріг загального користування

та його характеристики (області та райони, територією яких проходить автомобільна

дорога, її початок і кінець, схема траси на карті та категорія автомобільної дороги,

довжина, інтенсивність і склад руху, характеристика фактичного транспортно-

експлуатаційного стану автомобільної дороги); передбачувану технічну категорію

автомобільної дороги - об’єкта концесії (виходячи з величини існуючої та

перспективної інтенсивності руху на альтернативному маршруті з ураху

ванням подальшого розподілу транспортного потоку між альтернативним

маршрутом та об'єктом концесії); можливі варіанти відведення земель під

будівництво об'єкта концесії; орієнтовну вартість і термін будівництва; стандарти та

технології, що застосовуватимуться при будівництві об'єкта концесії;

3) Укравтодор розглядає пропозиції та готує перелік об'єктів концесії,

віддаючи перевагу автомобільним дорогам за напрямками міжнародних

транспортних коридорів та міжнародних магістралей категорії «Є», який узгоджує з

Мінекономіки і подає на затвердження Кабінетові Міністрів України;

4) Кабінет Міністрів України у місячний термін з дня подання пропозицій

затверджує перелік об'єктів концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних

доріг;

► об'єкт концесії - автомобільна (позаміська) дорога загального

користування, яка перебуває у державній власності, щодо будівництва, строкового

платного володіння та експлуатації якої укладено концесійний договір;

► сторони договору: а) концесіонер - юридична особа, яка відповідно до

вищезазначеного Закону на підставі договору отримала концесію; б) концесієдавець

- Кабінет Міністрів України або орган виконавчої влади, уповноважений ним на

проведення концесійного конкурсу й укладення концесійного договору на

будівництво автомобільної дороги;

► предмет договору - будівництво та управління (експлуатація)

концесіонером на власний ризик об’єкта концесії, наданого йому концесієдавцем на

підставі концесійного договору у строкове платне володіння;

► конкурентні засади укладення договору шляхом проведення концесійного

конкурсу - як загальне правило; Порядок проведення концесійного конкурсу на

будівництво й експлуатацію автомобільних доріг, затверджений постановою

Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2000 р. № 1521, передбачає: (1) завданням

концесійного конкурсу є визначення юридичної особи, яка забезпечить створення

найкращих умов під час будівництва та експлуатації автомобільної дороги; (2) з

цією метою концесієдавець: (а) створює конкурсну комісію протягом трьох місяців

після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про надання концесії на

будівництво та експлуатацію автомобільної дороги у складі не менше 5 осіб

(представники концесієдавця, відповідних місцевих органів виконавчої влади та

органів місцевого самоврядування, а також можуть входити фахівці заінтересованих

міністерств, інших центральних органів виконавчої влади; голова і відповідальний

секретар конкурсної комісії обов'язково повинні бути представниками

концесієдавця); (б) затверджує положення про конкурсну комісію; (3) конкурсна

комісія: визначає терміни проведення конкурсу; розробляє умови конкурсу,

конкурсну документацію та проект оголошення про проведення конкурсу і подає їх

на затвердження концесієдавцеві; реєструє концесійні заявки на участь у конкурсі;

надає претендентам необхідну інформацію (документацію, роз'яснення) для

підготовки пропозицій; розглядає конкурсні пропозиції, подані претендентами

концесійного конкурсу, визначає їх відповідність умовам конкурсу; залучає (за

дорученням концесієдавця) експертів та інших фахівців до ро

боти, пов'язаної з оцінкою конкурсних пропозицій; готує висновки щодо

визначення найкращих умов для провадження концесійної діяльності, а також

визначає переможця конкурсу; повідомляє переможця за дорученням концесієдавця

про результати конкурсу; якщо переможець концесійного конкурсу безпідставно

відмовився від підписання концесійного договору або висуває додаткові, не

прийнятні для концесієдавця умови договору, концесієдавець має право на

укладення концесійного договору з претендентами, які зайняли в концесійному

конкурсі відповідно друге чи третє місце, якщо їх пропозиції повністю відповідають

істотним умовам концесійного договору;

► можливість застосування неконкурентних процедур укладення договору

(за результатами переговорів з одним претендентом): у разі якщо на об'єкт концесії є

лише один претендент, Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про

надання йому концесії шляхом прямих переговорів за умови, якщо пропозиції

претендента відповідають умовам концесійного конкурсу (так, згідно з

розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 р. № 658-р,

надано концесію на будівництво й експлуатацію автомагістралі І категорії «Львів -

Броди» за результатами прямих переговорів ВАТ «Виробничо-науковій компанії

«Розточчя СТ»);

► права та обов'язки сторін відповідно до Закону та Типового договору:

а) концесієдавця:

1) права:

- здійснювати контроль за дотриманням концесіонером умов концесійного

договору;

- вимагати дострокового розірвання концесійного договору в разі порушення

концесіонером його умов;

- вимагати від концесіонера відшкодування збитків у разі погіршення стану

об'єкта концесії з вини концесіонера;

- одержувати від концесіонера інформацію, необхідну для виконання своїх прав

і обов'язків;

- інші права, передбачені законодавством України;

2) обов'язки:

- надати концесіонеру до певного (зазначеного в договорі) строку документи,

що підтверджують право на строкове користування земельними ділянками, на яких

розташований об'єкт концесії: договір оренди земельної ділянки або акт про надання

земельної ділянки у користування тощо;

- вимагати звіт про використання амортизаційних відрахувань;

- зберігати комерційну таємницю концесіонера;

- не втручатися у господарську діяльність концесіонера;

- забезпечити надання земельної ділянки у порядку, встановленому Земельним

кодексом України, для здійснення будівництва автомобільної дороги;

- розробити завдання на проектування об’єкта концесії;

- затвердити проектну документацію на будівництво об'єкта концесії;

- контролювати якість і фактичну вартість виконання дорожньо-будівельних

робіт, у тому числі прихованих;

- забезпечити роботу державної комісії з приймання дороги в експлуатацію.

інші обов'язки, передбачені законодавством України.

б) концесіонера:

1) права:

- провадити підприємницьку діяльність, пов'язану з будівництвом та

експлуатацією автомобільної дороги, згідно із законодавством України;

- вимагати розірвання цього договору в разі порушення концесієдавцем умов

договору, а також відшкодування збитків, завданих унаслідок невиконання його

умов;

- на продовження терміну дії цього договору в разі виконання його умов;

- на відшкодування витрат, що пов'язані з поліпшенням майна, отриманого у

концесію, за рахунок прибутку (якщо інше не передбачено концесійним договором);

- справляти плату за проїзд автомобільною дорогою, побудованою на умовах

концесії;

- використовувати амортизаційні відрахування виключно на відновлення

основних фондів, отриманих у концесію;

- здійснювати за рахунок власних коштів реконструкцію, технічне

переоснащення і поліпшення майна, отриманого у концесію, відповідно до

договору;

- залучати на контрактній основі до виконання спеціальних робіт на об'єкті

концесії третіх осіб. При цьому концесіонер несе відповідальність за виконання

цими особами концесійного договору та дотримання законодавства України;

- інші права, передбачені законодавством України;

2) обов'язки:

- виконувати умови концесійного договору;

- укладати відповідно до законодавства трудові договори (контракти) з

працівниками, які є громадянами України;

- погоджувати з концесієдавцем передачу повністю або частково третім особам

своїх майнових прав, що випливають з договору;

- забезпечити розроблення проектної документації на будівництво

автомобільної дороги;

- здійснити будівництво автомобільної дороги;

- надати на період будівництва та експлуатації автомобільної дороги не менш як

90 відсотків робочих місць для працевлаштування громадян України;

- забезпечити у період виконання будівельних та ремонтних робіт 70-

відсоткове (у вартісному розрахунку) використання вітчизняних будівельних

матеріалів, виробів і конструкцій;

- утримувати побудовану на умовах концесії автомобільну дорогу в технічному

стані згідно з вимогами нормативно-технічних документів;

- відшкодувати користувачам автомобільної дороги завдані з його вини збитки

у порядку, встановленому законодавством України;

- нести відповідальність за дотримання умов договору та законодавства України

третіми особами, які залучені до виконання спеціальних робіт;

- після закінчення терміну, на який було укладено договір, або у разі його

дострокового розірвання передати побудовані відповідно до умов цього дого-

вору автомобільну дорогу й інші споруди об'єкта концесії концесієдавцю в

технічному стані, що відповідає вимогам нормативно-технічних документів;

- здійснювати контроль за якістю робіт, забезпечити їх приймання та

виконувати інші функції замовника;

- прийняти побудовану автомобільну дорогу в строкове платне володіння та

експлуатацію;

- під час проектування, будівництва, ремонту й утримання автомобільної

дороги дотримуватися вимог законодавства України у частині забезпечення

екологічної безпеки, охорони пам'яток історії та культури, надр, лісів і земель, які

відводяться для розміщення автомобільної дороги;

- нести відповідальність за ризики, пов'язані із здійсненням будівництва,

експлуатації та строкового платного володіння автомобільною дорогою, включаючи

ризики, пов'язані із забезпеченням безпеки дорожнього руху;

- дотримуватися визначених законодавством України прав користувачів

автомобільної дороги, побудованої на умовах концесії;

- забезпечити страхування автомобільної дороги - об’єкта концесії;

- використовувати за цільовим призначенням надану у концесію автомобільну

дорогу;

- узгоджувати з концесієдавцем питання комплексної забудови території об'єкта

концесії та об'єктів придорожньої інфраструктури з оформленням угоди

встановленої форми;

- подавати концесієдавцю відповідну технічну та фінансову звітність;

- вносити концесійні платежі згідно з умовами договору;

- не використовувати автомобільну дорогу як предмет забезпечення зобов'язань

за іншими цивільно-правовими угодами;

- використовувати амортизаційні відрахування, що нараховані на основні

фонди, отримані у концесію або створені у зв'язку з виконанням умов договору,

виключно на відновлення цих основних фондів;

- інші обов'язки, передбачені законодавством України;

► окупність вкладених концесіонером інвестицій та отримання ним

прибутку здійснюється за рахунок плати за проїзд автомобільною дорогою та

використання відповідних споруд об'єкта концесії та об'єктів придорожньої

інфраструктури;

► плата за проїзд автомобільними дорогами, побудованими на умовах

концесії: (1) справляється концесіонером у порядку, що визначається концесійним

договором, з усіх власників або користувачів автотранспортних засобів, які

користуються такими дорогами; (2) максимальний розмір плати за проїзд та порядок

відшкодування за безоплатний проїзд автомобільними дорогами (в тому числі в разі

стихійного лиха, катастрофи, епідемії, епізоотії, а також проїзду транспорту органів

державної влади, підрозділів Міністерства оборони України, прикордонної служби,

внутрішніх військ, органів внутрішніх справ та транспортних засобів швидкої

медичної допомоги), побудованими на умовах концесії, встановлюються Кабінетом

Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 р. №

319 «Про затвердження Методики розрахунку платежів за надання концесії на

будівництво та експлуатацію автомобільних доріг»);

► обов’язковість безоплатного проїзду автомобільними дорогами

(об’єктом концесії) у передбачених законом випадках з відшкодуванням

концесіонеру пов’язаних з цим втрат (відповідно до затвердженого постановою

Кабінету Міністрів України від 06.07.2000 р. № 1065 «Порядку відшкодування за

безоплатний проїзд автомобільними дорогами, побудованими на умовах концесії»:

(1) безоплатний проїзд автомобільними дорогами, побудованими на умовах

концесії, дозволяється: (а) транспортним засобам, що належать фізичним або

юридичним особам усіх форм власності та використовуються ними у разі

виникнення надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру (стихійне

лихо, катастрофа, епідемія, епізоотія). Період використання автомобільних доріг для

безоплатного проїзду всіма транспортними засобами встановлюється Радою

міністрів Автономної Республіки Крим та обласними держадміністраціями; (б)

транспорту органів державної влади, підрозділів Міноборони, прикордонних та

внутрішніх військ, органів внутрішніх справ, та транспортним засобам швидкої

медичної допомоги під час виконання службових обов’язків на підставі перепустки

встановленого зразка, що дійсна тільки для цього транспортного засобу відповідно

до розроблених ним порядком та формою реєстрації безоплатного проїзду; (2)

безоплатний проїзд за такими перепустками фіксується концесіонером; (3)

розрахунок втрат здійснюється концесіонером відповідно до встановленого порядку

та подається Раді міністрів Автономної Республіки Крим або відповідній

облдержадміністрації для прийняття рішення про виділення коштів на

відшкодування зазначених втрат з відповідного бюджету (відшкодування

здійснюється не пізніше ніж протягом місяця після отримання розрахунку); (4)

відшкодування втрат, пов’язаних з безоплатним проїздом автомобільними дорогами

транспортних засобів, здійснюється: (а) за рахунок відповідних видатків,

передбачених у кошторисах органів державної влади, відповідних підрозділів

Міноборони, прикордонних та внутрішніх військ, органів внутрішніх справ, а також

закладів охорони здоров’я та підприємств, установ і організацій, що

використовують транспортні засоби швидкої медичної допомоги; (б) на підставі

документів, які підтверджують факт безоплатного проїзду, та розрахунку втрат, що

підлягають відшкодуванню, поданих концесіонером зазначеним органам,

підрозділам, закладам, підприємствам, установам і організаціям, протягом десяти

днів після їх отримання, (в) відповідно до прейскуранта цін за проїзд

автомобільними дорогами, побудованими на умовах концесії;

► використання концесійних платежів: концесійні платежі (1)

спрямовуються до Державного бюджету України (до Державного дорожнього фонду

України) і мають виключно цільовий характер (використовуються на витрати,

пов'язані з ремонтом і утриманням автомобільних (позаміських) доріг загального

користування) та (2) розподіляються у встановленому законодавством порядку;

► прибуток концесіонера: утворюється з отриманих концесіонером сум

(плата за проїзд та відшкодування за безкоштовний проїзд) після сплати податків і

внесення обов'язкових платежів, передбачених законами

України і концесійним договором;

► підстави припинення договору:

- закінчення терміну, на який його було укладено;

- руйнування автомобільної дороги або заподіяння шкоди, яка виключає

можливість її подальшої експлуатації;

- ліквідації концесіонера за рішенням суду, в тому числі у зв'язку з визнанням

його банкрутом;

► підстави розірвання договору:

- на вимогу однієї із сторін договору за рішенням суду в разі невиконання

сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавством

України;

► зміна умов договору: в разі виникнення обставин, які потребують зміни

умов концесійного договору, з дотриманням встановленого законом і договором

порядку (попередження іншої сторони за певний строк; складання додаткової угоди

про зміну умов договору, яка підписується концесієдавцем та концесіонером і є

невід'ємною частиною договору).

4. Особливості інвестування шляхом користування надрами

У зарубіжному законодавстві та спеціальній літературі відносини концесії

зазвичай пов’язуються з переданням права на користування надрами недержавним

інвесторам (зазвичай - іноземними) на підставі відповідного дозволу (ліцензії)1. В

Україні законодавець розмежовує концесійні відносини та договір концесії, що їх

опосередковує, і користування надрами (здійснюється на підставі ліцензії та

опосередковується угодами про умови користування надрами й угодами про

розподіл продукції), передбачаючи спеціальне правове регулювання кожного виду

зазначених відносин у формі закону: щодо концесійних - закони «Про концесії» та

«Про концесії на будівництво автомобільних доріг»; щодо користування надрами -

Закон «Про угоди про розподіл продукції», Кодекс «Про надра».

Користування надрами на підставі згаданих угод та ліцензій має низку спільних

рис із концесійним інвестуванням, зокрема:

- інвестування здійснюється в об’єкт права публічної власності;

- сторони договору: а) орган, уповноважений виконувати функції власника

майна щодо об’єкта публічної власності, та б) фізична або юридична особа, яка

відповідає встановленим вимогам і виконує роль інвестора;

- конкурентні засади визначення виконавця (концесіонера) - інвестора;

нерівність сторін: основні умови договору визначає уповноважений орган;

- покладення на виконавця значних обтяжень на користь публічним інтересам з

огляду на специфіку предмета договору (об’єкт права публічної власності і

відповідно - суспільна його значущість);

- надання сприяння інвесторові з боку власника об’єкта права публічної

власності.

Разом з тим мають місце й певні відмінності, зокрема:

- щодо об’єктів: а) за угодами, що опосередковують користування надрами,

- надра як об’єкт права власності Українського народу; б) за договором концесії

- державне, комунальне майно відповідно до встановленого переліку;

- договір концесії є підставою для користування об’єктом концесії; для

користування надрами, крім укладеної угоди, необхідним є отримання відповідної

ліцензії;

- наявність єдиного спеціально уповноваженого органу - Державного комітету

природних ресурсів України (Держкомприродресурсів України) у відносинах з

користування надрами; щодо концесійних відносин - такого єдиного органу немає,

що пов’язано зі специфікою об’єктів концесії (останні можуть належати до

державної або комунальної власності).

Користування надрами і відповідно - інвестування в цей об’єкт на підставі

отриманої ліцензії та укладеної угоди відрізняється залежно від категорії об’єкта та

особливостей порядку передання його в користування. За цими критеріями можна

виділити дві категорії угод (і два порядки):

- загальний - відповідно до Кодексу «Про надра»: передбачає користування

надрами (1) на підставі ліцензії, що (2) видається на конкурентних засадах; (3)

умовою участі в конкурсі чи аукціоні є укладення претендентами угоди про умови

користування надрами; (4) право на користування надрами (і відповідно - ліцензію)

отримує переможець конкурсу чи аукціону; (5) надрокористувач не може дарувати,

продавати або будь-яким чином відчужувати надані йому права на користування

надрами будь-якій іншій юридичній чи фізичній особі, в тому числі передавати їх до

статутних фондів створюваних за його участю суб'єктів господарської діяльності, а

також до складу майна спільної діяльності;

- спеціальний - відповідно до Закону «Про угоди про розподіл продукції»:

а) користування надрами здійснюється на підставі угоди про розподіл

продукції; б) щодо об’єктів, визначених Кабінетом Міністрів України1 ; в) така

угода укладається з переможцем конкурсу; г) укладення угоди є підставою для

видачі ліцензії на користування надрами; д) право на користування надрами може

бути передане іншій особі відповідно до визначених угодою умов переуступлення

інвестором прав та обов’язків, передбачених угодою; е) передбачається розподіл

виробленої продукції між сторонами угоди з дотриманням встановленого порядку

(постанова Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2000 р. № 741 «Про

використання частини виробленої продукції, що залишається у власності держави

відповідно до угод про розподіл продукції»).

Загальні засади інвестування шляхом використання надр:

► спеціальне нормативно-правове регулювання:

• Конституція України: визначає природні ресурси об’єктом виключного права

власності Українського народу (ст. 13);

• Господарський кодекс України: визначає природні ресурси як особливу

категорію майна у сфері господарювання, що характеризується спеціальним

правовим режимом (глава 15);

• Цивільний кодекс України: визначає основні засади застосування положень

ЦК щодо відносин, пов’язаних з використанням природних ресур

1 Розпорядження Кабінету Міністрів України: від 15.10.2003 р. № 627-р «Про включення

Артемівського родовища до переліку ділянок надр (родовищ корисних копалин), що можуть

надаватися у користування на умовах, визначених угодами про розподіл продукції»; від 4 лютого

2004 p. N 59-р «Про включення Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного

моря до переліку ділянок надр (родовищ корисних копалин), що можуть надаватися у

користування на умовах, визначених угодами про розподіл продукції».

сів (ст. 9), а також органи (державні та місцевого самоврядування) та форми

реалізації права власності Українського народу (глави 9–11, а також статті 2, 318,

324 та ін.);

• Земельний кодекс від 25.10.2001 p.: регулює земельні відносини, в т. ч.

пов’язані з використанням надр;

• Кодекс України «Про надра» від 27.07.1994р.: регулює гірничі відносини з

метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для

задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного

виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей,

майна та навколишнього природного середовища, а також охорони прав і законних

інтересів підприємств, установ, організацій та громадян, визначаючи: а) основні

засади використання природних ресурсів (глава 1 розділ І); б) порядок надання надр

у користування (глава 1 розділ І); в) права та обов’язки користувачів (глава 3 розділ

І); г) користування надрами на платній основі (глава 4 розділ І); д) проектування,

будівництво та введення в експлуатацію гірничодобувних об’єктів (розділ IV); е)

користування надрами для розробки родовищ корисних копалин (розділ V); є)

державний контроль та нагляд за веденням робіт (розділ VII); Ж) спори з питань

користування надрами (розділ VIII) та ін.;

• Закон України від 25.06.1991 р. «Про охорону навколишнього природного

середовища»: регулює відносин у галузі охорони, використання і відтворення

природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації

негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне

середовище, збереження природних ресурсів тощо;

• Закон України від 14 вересня 1999 року «Про угоди про розподіл продукції»:

встановлює основні засади укладення та виконання угод про розподіл продукції;

• Закон України від 12.07.2001 р. «Про нафту і газ»: регулює відносини,

пов’язані з особливостями користування нафтогазоносними надрами, видобутком,

транспортуванням, зберіганням та використанням нафти, газу та продуктів їх

переробки;

• Указ Президента України від 27 грудня 2005 року № 1842/2005 «Про

Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища

України»;

• постанови Кабінету Міністрів України:

- від 8 червня 1998 р. № 841 «Про Положення про порядок організації та

проведення міжнародних конкурсів (тендерів) на укладання контрактів на

користування надрами»;

- від 28 квітня 2000 р. № 741 «Про використання частини виробленої продукції,

що залишається у власності держави відповідно до угод про розподіл продукції»;

- від 16 березня 2000 р. № 509 «Про затвердження Положення про Міжвідомчу

комісію з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції»;

-від 12 липня 2000 р. № 1119 «Про утворення Міжвідомчої комісії з організації

укладення та виконання угод про розподіл продукції»;

від 29 листопада 2000 р. № 1756 Про затвердження Порядку реєстрації проектів

угоди про розподіл продукції та державної реєстрації угоди про розподіл продукції”

(визначає процедуру реєстрації першого та остаточного варіантів проектів угоди про

розподіл продукції, а також державної реєстрації такої угоди після її укладення);

- від 17 вересня 2003 р. № 1475 «Про затвердження Порядку та загальних умов

проведення конкурсів на отримання спеціального дозволу на користування

нафтогазоносними надрами»;

- від 26 травня 2004 p. N 694 «Про затвердження Порядку проведення аукціонів

з продажу спеціальних дозволів (ліцензій) на право користування надрами»;

- Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища

України, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. №

1524;

- та інші нормативно-правові акти;

► органи, що здійснюють регулювання гірничих відносин: Верховна Рада

України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада Республіки Крим, органи

місцевого самоврядування, Міністерство охорони навколишнього природного

середовища України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої

влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр -

Міністерство охорони навколишнього природного середовища (Мінприроди

України), яке діє відповідно до положень, одне з яких затверджено Указом

Президента України від 27 грудня 2005 року № 1842/2005, а друге - постановою

Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. № 1524, згідно з якими:

• Міністерство охорони навколишнього природного середовища України

(Мінприроди України) є спеціально уповноваженим центральним органом

виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища,

раціонального використання природних ресурсів, екологічної безпеки, заповідної

справи, поводження з відходами, геологічного вивчення надр, а також топографо-

геодезичної та картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і

координується Кабінетом Міністрів України;

• основні завдання Мінприроди України щодо раціонального використання

природних ресурсів, геологічного вивчення надр:

- забезпечення реалізації державної політики у сфері раціонального

використання, відтворення та охорони природних ресурсів (земля, надра, поверхневі

та підземні води, атмосферне повітря, ліси, тваринний і рослинний світ та природні

ресурси територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської)

економічної зони України), формування, збереження та використання екологічної

мережі, геологічного вивчення надр, топографо- геодезичної та картографічної

діяльності;

- здійснення управління та регулювання у сфері раціонального використання,

відтворення та охорони природних ресурсів, забезпечення екологічної та в межах

своєї компетенції радіаційної безпеки, організації, охорони і використання територій

та об'єктів природно-заповідного фонду України, формування, збереження та

використання екологічної мережі;

- здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про

охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання,

відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї

компетенції радіаційну безпеку, забезпечення здійснення державного геодезичного

нагляду за топографо-геодезичною і картографічною діяльністю.

• Мінприроди України відповідно до покладених на нього завдань:

1) готує пропозиції щодо формування державної політики у геологічного

вивчення надр та забезпечує розроблення виконання державних програм з питань

геологічного вивчення надр;

2) реалізує єдину науково-технічну політику у сферах охорони

навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення

та охорони природних ресурсів, геологічного вивчення надр, виступає замовником

науково-дослідних робіт з питань, що належать до його компетенції;

3) відповідно до законодавства організовує та проводить державну

екологічну експертизу;

4) організовує в межах своїх повноважень проведення моніторингу

навколишнього природного середовища, створення та функціонування

географічних, екологічних, геологічних та інших інформаційних систем;

5) забезпечує ведення державного балансу запасів корисних копалин,

державних кадастрів родовищ і проявів корисних копалин, формування Державного

фонду родовищ корисних копалин України та державного фонду надр, проведення

державної експертизи та оцінку запасів корисних копалин, передачу розвіданих

родовищ корисних копалин для промислового освоєння;

6) бере участь у вдосконаленні системи обліку, звітності та державної

статистики з питань, що належать до його повноважень;

7) в межах своєї компетенції затверджує або погоджує правила, нормативи,

норми з охорони навколишнього природного середовища, проведення геологічних

досліджень, пошуку, розвідки та оцінки запасів і ресурсів корисних копалин,

екологічної безпеки, топографо-геодезичних та картографічних досліджень і робіт,

аналізує практику їх застосування, бере участь у розробленні інших правил,

нормативів, норм;

8) бере в установленому порядку та в межах своєї компетенції участь у

проведенні робіт із стандартизації, сертифікації, акредитації, метрологічного

забезпечення у сферах охорони навколишнього природного середовища,

використання природних ресурсів, екологічної та радіаційної безпеки, топографо-

геодезичної та картографічної діяльності;

9) в установленому законодавством порядку встановлює ліміти та квоти на

спеціальне використання природних ресурсів, видає дозволи на спеціальне

використання природних ресурсів, контролює їх додержання та приймає відповідні

рішення щодо зупинення їх дії або анулювання;

10) видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування

ділянками надр та у випадках, передбачених законодавством, здійснює ліцензування

відповідних видів господарської діяльності;

11) забезпечує в межах своїх повноважень погодження проектів відведення

земельних ділянок;

12) відповідно до законодавства розробляє нормативи зборів (платежів) за

спеціальне використання природних ресурсів, забруднення навколишнього

природного середовища, геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок

державного бюджету, геологічну, топографо-геодезичну та картографічну

інформацію, а також порядок їх стягнення;

13) здійснює методичне забезпечення організації еколого-аудиторської

діяльності, видає сертифікати на право проведення екологічного аудиту, веде реєстр

екологічних аудиторів та юридичних осіб, що мають право на проведення

екологічного аудиту;

14) організовує і координує в установленому порядку проведення

геологічних досліджень на території України, в межах її територіальних вод,

континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України,

виконання робіт з геологічного, геофізичного, геохімічного, гідрогеологічного,

інженерно-геологічного, еколого-геологічного вивчення, проведення астрономо-

геодезичних, гравіметричних, картовидавничих робіт, аерокосмічних зйомок, а

також топографо-геодезичних та картографічних робіт загальнодержавного

призначення, ведення Державного картографо-геодезичного фонду України;

15) забезпечує проведення державної реєстрації та обліку робіт з

геологічного вивчення надр, топографо-геодезичних та картографічних робіт;

16) організовує проведення наукових досліджень, науково-методичних робіт

з питань прогнозування, пошуку і розвідки родовищ корисних копалин, координує

впровадження нової техніки, новітніх технологій під час проведення

геологорозвідувальних робіт;

17) в установленому законодавством порядку визначає зміст та обсяг

інформації, яка підлягає обов’язковій передачі до Державного інформаційного

геологічного фонду України, Державного картографо-геодезичного фонду України,

порядок обліку і користування такою інформацією та розпоряджається нею;

18) забезпечує роботу міжвідомчих комісій з визначення переможців

конкурсів на отримання спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними

надрами, з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції, а також

Комісії у справах першовідкривачів родовищ корисних копалин та Міжвідомчої

комісії у справах першовідкривачів родовищ корисних копалин при Державній

комісії по запасах корисних копалин;

19) бере в установленому порядку участь у топографо-геодезичному і

картографічному забезпеченні проведення земельної реформи, делімітації та

демаркації державного кордону, задоволенні інших потреб держави, формуванні

відповідної бази картографічних даних;

20) здійснює відповідно до законодавства державний контроль за

додержанням правил, нормативів, норм, лімітів, квот, умов дозволів у сфері

використання та охорони природних ресурсів (земля, надра, поверхневі та підземні

води, атмосферне повітря, ліси, тваринний і рослинний світ та природні ресурси

територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної

зони України), вимог екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки,

в тому числі у пунктах пропуску через державний

кордон України, режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а

також у сфері поводження з відходами;

21) здійснює відповідно до законодавства державний контроль за

геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль), топографо-

геодезичною, картографічною діяльністю (державний геодезичний нагляд),

повнотою геологічного вивчення надр, своєчасністю і правильністю державної

реєстрації робіт з геологічного вивчення надр, наявністю спеціальних дозволів,

додержанням під час дослідно-промислової експлуатації родовищ корисних копалин

технологій, які забезпечують необхідне їх вивчення і виключають можливість

пошкодження родовищ, а також за виконанням рекомендацій державної експертизи

з оцінки запасів корисних копалин, збереженням розвідувальних гірничих виробок і

свердловин, геологічної документації, зразків порід, дублікатів проб, що можуть

бути використані для дальшого вивчення надр;

22) здійснює відповідно до законодавства України функції з управління

об'єктами державної власності, що перебувають в його управлінні;

23) виконує інші повноваження та функції, передбачені законодавством.

• Мінприроди України та посадові особи з контролю у сфері охорони

навколишнього природного середовища й екологічної безпеки мають право:

1) одержувати в установленому законодавством порядку від органів

виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та

організацій інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання

покладених на них завдань;

2) застосовувати у випадках, передбачених законодавством, економічні

санкції до підприємств, установ та організацій за порушення вимог законодавства,

подавати позови про відшкодування збитків і втрат, завданих унаслідок такого

порушення, складати протоколи та розглядати справи про адміністративні

правопорушення;

3) передавати відповідно до законодавства правоохоронним органам

матеріали про виявлені правопорушення;

4) залучати в установленому порядку спеціалістів органів виконавчої

влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) до

розгляду питань, що належать до компетенції міністерства;

5) давати керівникам підприємств, установ та організацій обов'язкові для

виконання приписи щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань

охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї

компетенції радіаційної безпеки, заповідної справи, топографо-геодезичної та

картографічної діяльності;

6) обстежувати підприємства, установи та організації, в тому числі

військові та оборонні об'єкти, об’єкти органів внутрішніх справ і Служби безпеки

України, з метою перевірки додержання вимог щодо охорони навколишнього

природного середовища і відтворення природних ресурсів, екологічної та в межах

своєї компетенції радіаційної безпеки;

7) обмежувати та зупиняти (тимчасово) в установленому порядку

діяльність підприємств, установ, організацій та об'єктів або вносити до Кабінету

Міністрів України відповідні подання щодо припинення діяльності, якщо вона

провадить

ся з порушенням норм, правил і нормативів з охорони навколишнього

природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної

безпеки.

• Мінприроди України у межах своїх повноважень на основі та на виконання

актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання, у разі

потреби видає разом з іншими центральними і місцевими органами виконавчої

влади спільні акти; нормативно-правові акти Мінприроди України підлягають

реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

► Загальний порядок інвестування шляхом користування надрами

(відповідно до Кодексу «Про надра» ):

• користувачі надр - інвестори: спеціалізовані підприємства, установи,

організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни, які

мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для

користування надрами та в установленому порядку отримали дозвіл на

користування надрами;

• види користування надрами:

- геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ

корисних копалин загальнодержавного значення;

- видобування корисних копалин;

- будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням

корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та

інших речовин і матеріалів, захоронения шкідливих речовин і відходів виробництва,

скидання стічних вод;

- створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове,

культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники,

заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.);

- задоволення інших потреб;

• строки користування надрами: постійне (без заздалегідь встановленого

строку) або тимчасове користування (може бути короткостроковим - до п'яти років і

довгостроковим - до двадцяти років). Перебіг строку користування надрами

починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування

надрами, якщо в ньому не передбачено інше; здійснення діяльності щодо

користування надрами лише на підставі спеціального дозволу, що надається

переможцеві конкурсу чи аукціону відповідно до постанов Кабінету Міністрів

України від 17.09.2003 р. № 1475 «Про затвердження Порядку та загальних умов

проведення конкурсів на отримання спеціального дозволу на користування

нафтогазоносними надрами» та від 27.02.2008 р. № 273 «Про затвердження Порядку

надання у 2008 році спеціальних дозволів на користування надрами»; невід'ємною

частиною дозволу є угода про умови користування надрами, що укладається між

Мінприроди і надрокористувачем;

• права та обов'язки користувачів надр:

а) права:

1) здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну

розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального

дозволу (ліцензії);

2) розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не

передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу (ліцензії);

3) здійснювати на умовах спеціального дозволу (ліцензії) консервацію

наданого в користування родовища корисних копалин або його частини;

4) на першочергове продовження строку тимчасового користування

надрами;

б) обов'язки:

1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;

2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне

використання та охорону надр;

3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного

середовища;

4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в

стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві;

5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені

законодавством України;

• підстави припинення права користування надрами:

1) якщо відпала потреба у користуванні надрами;

2) закінчення встановленого строку користування надрами;

3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у

користування;

4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно

впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного

середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення;

5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення

інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр;

6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для на-

фтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не

приступив до користування надрами;

7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у

користування ділянки надр.

Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у

користування, а у випадках, передбачених пунктами 4,5,6, у разі незгоди

користувачів, - у судовому порядку;

• плата за користування надрами (А) у вигляді: 1) платежів за користування

надрами; 2) відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок

державного бюджету; 3) збору за видачу спеціальних дозволів (ліцензій); 4)

акцизного збору; (Б) у формі: 1) грошових платежів; 2) у натуральному вигляді

(частина видобутої мінеральної сировини або іншої виробленої користувачем надр

продукції, виконання робіт чи надання інших послуг).

► Спеціальний порядок користування надрами - відповідно до Закону «Про

угоди про розподіл продукції»:

• договірні засади;

• вид договору - угода про розподіл продукції, відповідно до якої одна сторона -

Україна (держава) доручає іншій стороні - інвестору на визначений строк

проведення пошуку, розвідки та видобування корисних копалин на визначеній

ділянці (ділянках) надр та ведення пов'язаних з угодою робіт, а інвестор

зобов'язується виконати доручені роботи за свій рахунок і на свій ризик з наступною

компенсацією витрат і отриманням плати (винагороди) у вигляді частини

прибуткової продукції;

• різновиди угод про розподіл продукції: двосторонні (дві сторони - держава в

особі уповноваженого органу та інвестор) та багатосторонні (якщо її учасниками є

декілька інвесторів, за умови, що вони несуть солідарну відповідальність по

зобов'язаннях, передбачених такою угодою;

• сторони угоди про розподіл продукції:

а) з однієї сторони - інвестор або інвестори (інвесторами можуть бути

громадяни України, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи України або

інших держав, об'єднання юридичних осіб, створені в Україні чи за межами

України, які мають відповідні матеріально-технологічні та економічні можливості

або відповідну кваліфікацію для користування надрами, що підтверджено

документами, виданими згідно із законами (процедурами) країни інвестора);

б) з іншої сторони (держави) - Кабінет Міністрів України та Верховна Рада

Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, на території

якого розташована ділянка надр, що передається в користування на умовах угоди

про розподіл продукції;

• форма угоди: повна письмова;

• вимоги до змісту:

- відповідність вимогам конкурсу на укладення такої угоди та вимогам Закону

«Про угоди про розподіл продукції», зокрема, щодо обов’язковості визначення в

угоді (а) переліку видів діяльності інвестора та (б) програми обов'язкових робіт із

визначенням строків виконання, обсягів і видів фінансування, технологічного

обладнання та інших показників, що не можуть бути нижчими від запропонованих

інвестором у конкурсній заяві;

- інші умови угоди: 1) найменування сторін угоди та їх реквізити; 2)

характеристика ділянки надр (родовищ корисних копалин), щодо якої укладається

угода, включаючи географічні координати району робіт, а також обмеження щодо

глибини промислової розробки надр; 3) умови надання земельної ділянки для

потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та ділянки надр; 4) проект

рекультивації земель, порушених під час проведення пошуку, розвідки та

видобування корисних копалин; 5) вид (види) користування надрами; 6) перелік,

обсяги і строки виконання передбачених угодою робіт; 7) вимоги до якості

виконуваних згідно з угодою робіт; 8) права та обов'язки сторін, зокрема права

інвестора щодо користування землею, надрами та інші права, а також його

обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 8 зазначеного Закону; 9) орієнтовні обсяги видобутку

корисних копалин (виробленої продукції); 10) умови використання корисних

копалин; 11) порядок визначення вартості видобутих корисних копалин; 12) порядок

внесення платежів за користування надрами та розмір збору за геологорозвідувальні

роботи, виконані за рахунок

державного бюджету; 13) пункт виміру; 14) обов’язок інвестора доставляти

вироблену продукцію в пункт виміру; 15) умови визначення обсягу компенсаційної

продукції; 16) склад витрат, що підлягають відшкодуванню компенсаційною

продукцією; 17) порядок та умови розподілу прибуткової продукції між державою

та інвестором; 18) порядок і строк передачі державі належної їй частини

прибуткової продукції. Угодою може передбачатися передача державі грошового

еквівалента частини прибуткової продукції, що належить державі; 19) порядок

переходу права власності на вироблену продукцію; 20) порядок одержання

інвестором частини прибуткової продукції, що належить йому відповідно до угоди;

21) порядок переходу права власності на майно від інвестора до держави; 22)

порядок контролю за веденням передбачених угодою робіт, виконанням інших умов

угоди; строк, форми та зміст звітів, інформації, рахунків, що подаються інвестором

Міжвідомчій комісії; 23) вимоги щодо повернення ділянок надр та земельних

ділянок, наданих для потреб, пов’язаних з користуванням надрами, після закінчення

дії угоди у разі її дострокового припинення або закінчення окремих етапів робіт, а

також строки та порядок повернення цих ділянок; 24) умови внесення змін,

дострокового припинення або продовження дії угоди; 25) умови переуступлення

інвестором прав та обов'язків, передбачених угодою; 26) вимоги щодо

раціонального і комплексного використання та охорони надр і довкілля, безпеки та

охорони праці персоналу, залученого до передбачених угодою робіт; 27) порядок

консервації або ліквідації гірничих об'єктів; 28) строк дії угоди, дата, місце

підписання та порядок набрання нею чинності; 29) відповідальність сторін угоди та

засоби її забезпечення; ЗО) порядок розгляду спорів; 31) інші умови, що

включаються до угоди за згодою сторін, а також передбачені законом щодо (а)

пошуку, розвідки та видобування вуглеводневої сировини, використання родовищ із

значними запасами корисних копалин та (б) якщо учасниками угоди про розподіл

продукції є два чи більше інвесторів (в такому випадку вони повинні призначити зі

свого складу одного з інвесторів - Оператора угоди для представництва їх інтересів

у відносинах з державою та включити до угоди додаткові істотні умови);

• умови укладення угоди про розподіл продукції:

- попереднє погодження угоди з постійно діючою Міжвідомчою комісією:

утворена Кабінетом Міністрів України на підставі відповідної постанови (від 12

липня 2000 р. № 1119 «Про утворення Міжвідомчої комісії з організації укладення

та виконання угод про розподіл продукції») у складі представників державних

органів, органів місцевого самоврядування, народних депутатів України і

уповноважена вирішувати питання з організації укладення та виконання угод про

розподіл продукції; діє на підставі Положення про Міжвідомчу комісію з організації

укладення та виконання угод про розподіл продукції, затвердженого постановою

Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 р. № 509;

- затвердження переліку ділянок надр {родовищ корисних копалин), що можуть

надаватися у користування на умовах угод про розподіл продукції (здійснюється

Кабінетом Міністрів України за спільним поданням Міжвідомчої комісії та

відповідних центральних органів виконавчої влади з попереднім

узгодженням Переліку з органами місцевого самоврядування (залежно від виду

та місця розташування корисних копалин); Перелік ділянок надр, що становлять

особливу наукову, культурну або природно-заповідну цінність і не можуть

надаватися у користування на умовах угод про розподіл продукції, затверджується

Верховною Радою України;

- опублікування в офіційних друкованих виданнях України (в газетах «Урядовий

кур'єр», «Голос України», у спеціалізованих виданнях) та іноземних засобах масової

інформації, оприлюднення через систему Інтернет, по радіо і телебаченню переліку

ділянок надр (родовищ корисних копалин), що можуть надаватися у користування

на умовах угод про розподіл продукції;

► конкурсні засади визначення інвестора як сторони угоди про розподіл

продукції:

• метою проведення конкурсів (тендерів) на укладання контрактів на

користування надрами (далі - тендер) є залучення коштів іноземних і вітчизняних

інвесторів для забезпечення ефективного та раціонального використання надр із

застосуванням новітніх технологій і обладнання, створення вигідних для держави

умов укладання контрактів на користування надрами з подальшим оформленням та

одержанням спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами;

• процедура проведення визначається Положенням про порядок організації та

проведення міжнародних конкурсів (тендерів) на укладання контрактів на

користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від

08.06.1998 р. № 841; винятки укладення угод з інвестором без проведення конкурсу;

• рішення про проведення тендеру приймає Кабінет Міністрів України за

поданням Держкомприродресурсів, погодженим з Мінекономіки, Міне- кобезпеки,

Мінпраці (Комітетом по нагляду за охороною праці), відповідною місцевою

державною адміністрацією, а також заінтересованими центральними органами

виконавчої влади (залежно від виду корисних копалин);

• види тендерів (залежно від способу проведення): а) відкриті, в яких беруть

участь претенденти всіх форм власності; б) закриті, в яких беруть участь

претенденти тільки за офіційним запрошенням замовника і які проводяться у разі

виконання робіт особливої складності, що можуть бути виконані обмеженим колом

користувачів надр, а також у разі проведення робіт на об'єктах закритого типу

(рішення про проведення закритого тендеру приймається його замовником за

погодженням Кабінету Міністрів України);

• об'єкти тендерів на укладання контрактів на користування надрами:

- окремі ділянки надр, у тому числі континентального шельфу і виключної

(морської) економічної зони України;

- конкретні родовища, окремі їх поклади або частина родовища корисних

копалин;

- техногенні родовища корисних копалин;

- об'єкти будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з

видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного збе-

рігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронения шкідливих

речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

• вимоги до учасників:

- можуть брати участь (як претенденти) як вітчизняні, так й іноземні юридичні

та фізичні особи, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально- технологічні та

економічні можливості для користування надрами (відповідність претендента цим

вимогам визначається тендерним комітетом за оцінкою поданого ним пакету

документів);

- до участі в тендері не допускаються претенденти, які: визнані банкрутами або

стосовно яких порушено справу про банкрутство; не мають фінансових

можливостей для виконання програми робіт на об'єкті тендеру; ліквідуються;

подали разом із заявкою на участь у тендері неправдиву інформацію; не

відповідають встановленим вимогам;

• етапи проведення тендеру:

- прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про проведення тендеру,

- реєстрація тендеру;

- створення замовником для організації та проведення тендеру тендерного

комітету у складі уповноважених представників заінтересованих міністерств,

інших центральних та місцевих органів виконавчої влади (головою тендерного

комітету є керівник замовника тендеру або посадова особа, що ним призначається;

заступниками голови тендерного комітету призначаються уповноважені

представники органів, які здійснюють державний контроль і нагляд за проведенням

робіт з геологічного вивчення надр, їх використанням та охороною, а також

заінтересованих міністерств, інших органів виконавчої влади (залежно від виду

корисних копалин);

- затвердження тендерним комітетом умов проведення тендеру (обов'язковий

для претендентів перелік затверджених тендерним комітетом вимог, які повинні

бути виконані для визнання учасника переможцем), затвердження тендерної

документації (повинна містити: свідоцтво про реєстрацію тендеру; умови

проведення тендеру із зазначенням його дати, критерії визначення переможця; карту

з нанесеним об'єктом тендеру; проект контракту; перелік геологічних матеріалів та

їх вартість; загальний геологічний опис об'єкта тендеру; соціально-економічну

характеристику території, в межах якої розташований об'єкт тендеру; відомості про

замовника тендеру з визначенням підрозділів та офіційних осіб, які відповідають за

користування надрами і за організацію та проведення тендеру, адресу, за якою

подається заявка на участь у тендері, номери контактних телефонів; склад

тендерного комітету; нормативні акти України з використання надр);

- реєстрація претендентів;

- оприлюднення шляхом публікації (не пізніше ніж за 90 днів до початку

проведення тендеру в газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України», в

спеціалізованих виданнях, іноземних засобах інформації), оприлюднення шляхом

публікації повідомлення через мережу Інтернет, торгівельні представництва України

за кордоном, по радіо і телебаченню) оголошення про тендер, яке повинно містити

відомості про: замовника тендеру; рішення Кабінету Міні

стрів України, на підставі якого проводиться тендер; основні характеристики

об'єкта тендеру; порядок отримання тендерної документації; вартість тендерної

документації та геологічної інформації; терміни подання та адресу, за якою

подаються заявки на участь у тендері; рахунок, на який претенденти повинні

переказувати кошти за пакет тендерної документації; місце, дату і час

розпечатування заявок на участь у тендері;

- прийняття та реєстрація заявок від претендентів на участь у тендері; при

цьому до заявки на участь у тендері претендентом повинні додаватися матеріали із

зазначенням: а) юридичної назви та б) основних (визначених Положенням)

відомостей про претендента, в) інформації щодо фінансової спроможності

претендента: г) виробничої інформації про претендента; д) фінансових документів,

що засвідчують внесення плати за участь у тендері, пакета геологічної інформації,

придбаного претендентом для складення програми робіт на об'єкті; е) пропозицій

щодо виконання умов тендеру, програми робіт та обсягів інвестицій; є)

обґрунтування та висновків, на яких базується програма робіт; ж) інших матеріалів,

визначених умовами тендеру;

- надання претендентам тендерної документації - комплекту документів, який

містить поряд з іншим інформацію про об’єкт та умови проведення тендеру;

- розгляд заявок на участь у тендері претендентів з тендерними пропозиціями

претендентів;

- оцінка тендерних пропозицій претендентів, підготовка пропозицій щодо

визначення переможця та прийняття рішення про визначення переможця тендеру

(переможцем тендеру вважається претендент, який за оцінкою поданих матеріалів

має найкращі показники);

- укладення замовником з переможцем тендеру (протягом не більш як 90

календарних днів після одержання переможцем тендеру відповідного повідомлення

про результати проведення тендеру) належним чином узгодженого з відповідними

заінтересованими міністерствами, іншими центральними та місцевими органами

виконавчої влади (залежно від виду корисних копалин) контракту (угоди про

розподіл продукції); у разі відмови претендента від укладення контракту він може

бути укладений з іншим претендентом, пропозиції якого відповідають умовам

тендеру і схвалюються тендерним комітетом;

- контракт, підписаний переможцем і замовником тендеру, передається

переможцю, що дає останньому право отримати в установленому порядку ліцензію

на використання надр в межах об’єкта тендеру;

- опублікувати замовником тендеру не пізніше ніж через 7 робочих днів після

оголошення переможця в газеті «Урядовий кур'єр» відомостей про результати

тендеру:

► надання інвестору (інвесторам) за угодою про розподіл продукції

державного сприяння у таких формах: забезпечення надання інвесторам в

установленому порядку погоджень, квот, дозволів (ліцензій) на користування

надрами1 та ведення підприємницької діяльності з пошуку (розвідки) та

1 Постанова Кабінету Міністрів України від 02.10.2003 р. № 1540 «Про затвердження

Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» // Офіційний вісник України. -

2003. -№40.-Ст. 2100.

експлуатації родовищ корисних копалин, актів про надання гірничого відводу,

документів, що засвідчують право користування землею, та інших дозволів,

пов'язаних із користуванням надрами, виконанням робіт, передбачених угодою про

розподіл продукції.

У дещо відмінному порядку здійснюється користування нафтогазоносними

надрами, що передбачено Законом «Про нафту і газ» і постановою Кабінету

Міністрів України від 17 вересня 2003 р. № 1475 «Про затвердження Порядку та

загальних умов проведення конкурсів на отримання спеціального дозволу на

користування нафтогазоносними надрами». Основні відмінності від загального

порядку (визначеного Кодексом «Про надра»):

- отримання спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами

передує укладенню угоди;

- конкурсні засади отримання такого дозволу з дотриманням встановленого

Порядку (постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2003 р. №1475 «Про

затвердження Порядку та загальних умов проведення конкурсів на отримання

спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами»);

- наявність у власника спеціального дозволу на користування

нафтогазоносними надрами (1) прав: (а) використовувати надану йому ділянку

нафтогазоносних надр для здійснення виключно того виду діяльності, що зазна-

чений у спеціальному дозволі на користування нафтогазоносними надрами; б)

залучати на підрядних умовах виконавців окремих видів робіт, пов’язаних з

користуванням нафтогазоносними надрами, які мають технічні можливості, що

відповідають вимогам чинного законодавства, за умови прийняття ними

відповідальності за порушення екологічних стандартів і вимог; в) вести, припиняти

свою діяльність на ділянці нафтогазоносних надр на умовах, визначених Законом та

угодою про умови користування нафтогазоносними надрами) та (2) обов’язків: (а)

забезпечити повноту геологічного вивчення, раціональне комплексне використання і

охорону нафтогазоносних надр згідно з угодою про умови користування

нафтогазоносними надрами та програмою робіт; б) додержуватися вимог

законодавства України, чинних стандартів, правил, норм виконання робіт,

пов’язаних з користуванням нафтогазоносними надрами; в) створити безпечні для

працівників і населення умови проведення робіт, пов’язаних з користуванням

нафтогазоносними надрами; г) відшкодовувати збитки, заподіяні підприємствам,

установам, організаціям, громадянам та довкіллю);

- угода про умови користування нафтогазоносними надрами укладається

переможцем конкурсу на отримання спеціального дозволу на користування

нафтогазоносними надрами із спеціально уповноваженим центральним органом

виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального

використання надр - Державним комітетом природних ресурсів України;

- угода про умови користування нафтогазоносними надрами є невід'ємним

додатком до спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами,

який регулює і конкретизує передбачені законодавством України та спеціальним

дозволом технічні, технологічні, організаційні, фінансові, економічні, соціальні,

екологічні аспекти користування нафтогазоносними надрами на відповідній ділянці

нафтогазоносних надр;

- істотні умови угоди про умови користування нафтогазоносними надрами: 1)

програма робіт, що повинна бути виконана власником спеціального дозволу на

користування нафтогазоносними надрами, порядок її уточнення чи зміни; 2)

джерела фінансування робіт; 3) строки виконання робіт;

4) зобов'язання щодо охорони довкілля; 5) умови продовження, зупинення

або анулювання дії спеціального дозволу на користування нафтогазоносними

надрами, в тому числі при виникненні форс-мажорних обставин; 6) порядок

здійснення контролю за виконанням умов спеціального дозволу на користування

нафтогазоносними надрами; 7) право власності на інформацію, отриману в

результаті користування нафтогазоносними надрами; 8) порядок проведення і

фінансування ліквідаційних робіт; 9) відповідальність сторін;

10) порядок розгляду спорів; крім того, в угоді про умови користування

нафтогазоносними надрами зазначаються і є обов’язковими для виконання

пропозиції, зобов'язання та гарантії претендента, на підставі яких його було визнано

переможцем конкурсу.

Контрольні запитання

1. У чому полягає концесійне інвестування?

2. Які особливості притаманні концесії на будівництво та експлуатацію

автомобільних доріг?

3. Які нормативно-правові акти регулюють концесійну форму

інвестування?

4. Назвіть основні ознаки концесійного інвестування.

5. Чи є концесійне інвестування підприємницькою діяльністю?

6. Які категорії майна можуть надаватися у концесію?

7. Чи може концесійне інвестування здійснюватися на позадоговірних

засадах?

8. В якому порядку укладається концесійний договір?

9. Якою має бути форма концесійного договору? Чи підлягає він

реєстрації?

10. Як іменуються сторони концесійного договору і які особи можуть

виступати в їх ролі?

11. Назвіть істотні умови концесійного договору.

12. Які з умов концесійного договору можна віднести до інвестиційних

зобов’язань?

13. У чому полягають основні права та обов’язки сторін концесійного

договору?

14. Яким специфічними ознаками характеризується договір концесії на

будівництво та експлуатацію автомобільних доріг?

15. За допомогою яких засобів концесіонер досягає окупності вкладених

інвестицій в будівництво автомобільної дороги та отримання прибутку від її

експлуатації?

16. В яких випадках проїзд по наданій в концесію дорозі є безоплатним?

17. Чи компенсуються концесіонерові втрати від безоплатного проїзду?

Обґрунтуйте свою відповідь.

18. У чому полягає інвестування шляхом користування надрами?

19. Чим подібні й у чому відмінні концесія від користування надрами?

20. Як здійснюється користування надрами в загальному порядку?

21. Чи має специфіку користування надрами на підставі угоди про розподіл

продукції?

22. Спробуйте визначити особливості угоди про умови користування

нафтогазоносними надрами.

Нормативно-правові акти

Конституція України

Господарський кодекс України.

Цивільний кодекс України.

Закон України від 25.06.1991 р. «Про охорону навколишнього природного

середовища» // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 41. - Ст. 546.

Закон України від 18.09.1991 р. «Про інвестиційну діяльність» // Відомості

Верховної Ради України. - 1991. - № 47. - Ст. 646.

Закон України від 08.10.1992 р. «Про основи містобудування» // Відомості

Верховної Ради України. - 1992. - № 52. - Ст. 683 (з наступними змінами).

Закон України від 14.10.1994 р. «Про відповідальність підприємств, установ та

організацій за правопорушення у сфері містобудування» // ВВР України. - 1994. - № 46. -

Ст.411.

Закон України від 28 грудня 1994 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» //

Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 4. - Ст. 28.

Кодекс України «Про надра» від 27.07.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. -

1994.-№ 36.-Ст. 340.

Закон України від 21.05.1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні» // Відомості

Верховної Ради України. - 1997. - № 24. - Ст. 170.

Закон України від 20.05.1999 р. «Про архітектурну діяльність» // Урядовий кур'єр. -

1999.- 1 липня.

Закон України від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в

Україні»//Урядовий кур’єр. - 1999. - 1 вересня.

Закон України від 7 вересня 1999 р. «Про концесії» // Голос України. - 1999. - 22 вересня.

Закон України від 14 вересня 1999 року «Про угоди про розподіл продукції» //Відомості

Верховної Ради України. - 1999. - № 44. - Ст. 391.

Закон України від 14.12.1999 р. «Про концесії на будівництво автомобільних доріг» //

Голос України. - 2000. - 11 січня.

Закон України від 07.02.2002 р. «Про Генеральну схему планування території України» //

ВВР України. - 2002. - № ЗО. - Ст. 204.

Закон України від 20.04.2000 р. «Про планування і забудову територій»//Урядовий

кур’єр. - 2000. - 7 червня.

Закон України від 01.06.2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської

діяльності» // Урядовий кур’єр. - 2000. - 2 серпня.

Закон України від 05.04.2001 р. «Про автомобільний транспорт» // Відомості Верховної

Ради України. - 2001. - № 22. - Ст. 105.

Закон України від 12.07.2001 р. «Про нафту і газ» // ВВР України. - 2001. - № 50. - Ст.

262.

Земельний кодекс від 25.10.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 3-4. -

Ст. 27.

Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України,

затв. Указом Президента України від 27.12.2005 р. № 1842/2005 // Офіційний вісник України. -

2005. - № 52 (від 11.01.2006 р.). - Ст. 3257.

Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.1993 р. № 225 «Про затвердження

Положення про державний архітектурно-будівельний контроль» в редакції постанови

Кабінету Міністрів України від 07.04.1995 р. № 253 // Зібрання постанов Уряду України. -

1995,-№7. -Ст. 166.

Постанова Кабінету Міністрів України від 8 червня 1998 р. №841 Про Положення про

порядок організації та проведення міжнародних конкурсів (тендерів) на укладання контрактів

на користування надрами // Офіційний вісник України. - 1998. - № 23 (25.06).

Постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.1999 р. № 2293 «Про затвердження

Переліку об’єктів права державної власності, які можуть надаватися у концесію» //Офіційний

вісник України. - 1999. -31 грудня.

Постанова Кабінету Міністрів України від 18.01.2000. № 72 «Про реєстр концесійних

договорів» // Урядовий кур’єр. - 2000. - 3 лютого.

Постанова Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 р. № 509 Про затвердження

Положення про Міжвідомчу комісію з організації укладення та виконання угод про розподіл

продукції//Офіційний вісник України. - 2000. - № 12 (07.04).

Постанова Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2000 р. № 741 «Про використання

частини виробленої продукції, що залишається у власності держави відповідно до угод про

розподіл продукції» // Офіційний вісник України. - 2000. - № 18 (19.05.2000).

Постанова Кабінету Міністрів України від 18.01.2000. № 72 «Про реєстр концесійних

договорів» // Урядовий кур’єр. - 2000. - 3 лютого.

Постанова Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 р. № 639 «Про затвердження

Методики розрахунку концесійних платежів» // Урядовий кур’єр. - 2000. - 17 травня.

Постанова Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 р. № 642 «Про затвердження

Положення про проведення концесійного конкурсу та укладення концесійних договорів на

об’єкти права державної та комунальної власності, що надаються у концесію» //Офіційний

вісник України. - 2000. - № 15. - Ст. 625.

Постанова Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 р. № 643 «Про затвердження

Типового концесійного договору» //Офіційний вісник України. - 2000. - № 13. - Ст. 626.

Постанова Кабінету Міністрів України від 06.07.2000 р. № 1064 «Про затвердження

Порядку визначення об'єктів концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг

загального користування» // Офіційний вісник України. - 2000. - № 27 (21.07.2000).

Постанова Кабінету Міністрів України від 06.07.2000 р. № 1065 «Про порядок

відшкодування за безоплатний проїзд автомобільними дорогами, побудованими на умовах

концесії»//Офіційний вісник України. - 2000. - № 27 (від 21.07.2000 р.). - Ст. 1138.

Постанова Кабінету Міністрів України від 13.07.2000 р. № 1114 «Про затвердження

Порядку визначення об’єктів концесії, концесіонерам яких можуть надаватися пільги по

концесійним платежам, дотаціям, компенсаціям та умов їх надання» // Урядовий кур’єр. -

2000. - 13 вересня.

Постанова Кабінету Міністрів України від 12.07. 2000 р. № 1119 «Про утворення

Міжвідомчої комісії з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції» //

Офіційний вісник України. - 2000. - № 29 (04.08).

Постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2000 р. № 1756 «Про затвердження

Порядку реєстрації проектів угоди про розподіл продукції та державної реєстрації угоди

про розподіл продукції» //Офіційний вісник України. - 2000. - № 49 (22.12).

Постанова Кабінету Міністрів України від 20.12.2001 р. № 1801 «Про затвердження

Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки» //Офіційний вісник

України. - 2001. - № 12. - Ст. 564.

Постанова Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 р. № 483 «Про порядок

затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної

державної експертизи» // Офіційний вісник України. - 2002. - № 15. - Ст. 800.

Постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 р. № 319 «Про

затвердження Методики розрахунку платежів за надання концесії на будівництво та

експлуатацію автомобільних доріг» // Офіційний вісник України. - 2003. - № 11. - Ст. 486.

Постанова Кабінету Міністрів України від 17.09.2003 р. № 1475 Про затвердження

Порядку та загальних умов проведення конкурсів на отримання спеціального дозволу на

користування нафтогазоносними надрами // Офіційний вісник України. - 2003. - № 38. - Ст.

2032.

Постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. № 1243 «Про Порядок

прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» // Офіційний вісник України.

- 2004. - № 38. - Ст. 2500.

Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затв. постановою

Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2006 р. № 1434// Офіційний вісник України. -

2006. - № 42 (від 01.11.2006 р.). - Ст. 2813.

Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища

України, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. № 1524 //

Офіційний вісник України. - 2006. - №44 (від 15.11. 2006 р.). - Ст. 2949.

Положення про Міністерство регіонального розвитку та будівництва України, затв.

постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 р. № 750 // Офіційний вісник

України. - 2007. - № 39 (від 08.06. 2007 р.). - Ст. 1545.

Постанова Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. № 1269 «Про порядок

затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення державної

експертизи» // Офіційний вісник України. - 2007. - № 84 (від 16.11.2007 р.). - Ст. 3106.

Постанова Кабінету Міністрів України від 27.02.2008 р. № 273 «Про затвердження

Порядку надання у 2008 році спеціальних дозволів на користування надрами» // Офіційний

вісник України. - 2008. - № 25 (від 11.04. 2008 р.). - Ст. 792.

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 p. N 658-р «Про

надання ВАТ «Виробничо-наукова компанія «Розточчя СТ» концесії на будівництво та

експлуатацію автомагістралі «Львів - Броди» // htt://zakon.rada.gov.ua.

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 р. № 627-р «Про

включення Артемівського родовища до переліку ділянок надр (родовищ корисних

копалин), що можуть надаватися у користування на умовах, визначених угодами про

розподіл продукції» // Збірник урядових нормативних актів України. - 2003. - № 41

(04.11.2003).

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 р. № 59-р «Про

включення Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря до

переліку ділянок надр (родовищ корисних копалин), що можуть надаватися у

користування на умовах, визначених угодами про розподіл продукції» // Офіційний вісник

України. - 2004. - № 5. - Ст. 249.

Додаткова література

Баймуратов М. О. Міжнародне право: Підручник. - X.: Одисей, 2002. - 672 с.

БеляневичЕ.Правоваяприродаконтрактовнанедропользованиеиинвестиционных

договоров //Гражданское законодательство. Статьи. Комментарии. Практика. Выпуск 29 /

Под ред. А.Г. Диденко. - Алматы: Раритет, Институт правовых исследований и анализа,

2007. - С. 287-318.

Богатырев А. Г. Инвестиционное право. - М., 1992. - 272 с.

Богуславский М. Иностранные инвестиции: правовое регулирование. - М., 1996. - 445

с.

Бахуринська М. М. Правові засади концесії земельної ділянки за законодавством

України. Автореферат ... канд. юрид. наук/КНУ ім. Т.Шевченка. - К., 2008. - 20 с.

Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга третья: Договоры о

выполнении работ и оказании услуг. - М.: Статут, 2003. - 1055 с.

Вікарчук О. І. Концесія у трансформаційній економіці: Автореф. дис.... канд. екон.

наук / Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка. -К., 2006. - 17 с.

Вознесенская Н. Н. Иностранные инвестиции: Россия и мировой опыт (сравнительно-

правовой комментарий). - М.: Инфра-М, 2001.

Гражданское и торговое право зарубежных государств: Учеб. / Отв. ред. Е.А.

Васильев, А.С. Комаров. - 4-е изд., перераб. и доп. - М.: Международные отношения, 2005.

- 640 с.

Джабраилов Р. А., Джумагельдиева Г. Д. Хозяйственно-правовое обеспечение

рационального использования коммунальной собственности города (на примере

концессии): НАН Украины, Ин-т экон.-прав, исслед. - Донецк: Юго-Восток, 2007. - 51 с.

Договірне право. Загальна частина: Підручник / За ред. О.В. Дзери. - К.: Юрінком

Інтер, 2008. - 896 с.

Дроздов И. К. Правовой природе концессионного соглашения // Хозяйство и право. -

2006. - № 6. - С. 48-56.

Задыхайло Д. В. Инвестиционное право Украины: Сб. нормативно-правовых актов с

комментариями по состоянию на 10.04.2002 г. -X.: Эспада, 2002. - 751 с.

Законодавство України про землю. Нормативно-правове регулювання: 36.: 6-е вид.,

перероб. і доп. - К.: КНТ, 2007. - 535 с.

Зельдина Е. Р. Специальный режим хозяйствования: теоретические вопросы и

направления модернизации: Монография / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых

исследований. - Донецк: Юго-Восток, Лтд, 2007. - 327 с.

Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред В.І. Семчи- ка.

- 3-є вид., перероб. і доп. - К.: 1н-Юре, 2007. - 896 с.

Коссак В. Іноземні інвестиції в Україні (цивільно-правовий аспект). - Л.: Центр

Європи, 1996. - 215 с.

Курс международного торгового права/Тынель А., Функ Я., Хвалей В. - Минск.:

Амалфея, 1999. -703 с.

Лабин Д. К. Международно-правовое регулирование иностранных инвестиций. - М.,

2001. -380 с.

Луць В. В. Контракта у підприємницькій діяльності: навч. посіб. - 2-е вид., перероб. і

доп. - К.: Юрінком Інтнер, 2008. - 573 с.

Мельник О. Ю. Концесійні угоди: досвід правового регулювання в СРСР // Вісник

господарського судочинства. - 2002. - № 2. - С. 219-224.

Медведева О. А. Концесія як правова форма використання державного майна у

господарській діяльності недержавними суб'єктами. Автореферат дис. ...канд. юрид. наук. -

Харків, 2005. - 20 с.

Медведева О. А. Загальні засади правового регулювання гірничої концесії в Україні //

Юридична Україна. - 2007. - № 6. - С. 73-79.

Ніколаєв І. Участь держави у концесійних відносинах. - Право України. - 2004. - №

10. -С. 44-46.

Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / За ред.

Г.Л.Знаменського, B.C. Щербини. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 720 с.

Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред. О.В.Дзери,

Н.С.Кузнєцової, В.В.Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 1920 с.

Нормативно-правові документи з питань будівництва / Збірник (станом на 15 квітня

2003 р.) / Упорядник Камлик М. і. - К.: Атіка, 2003. - 524 с.

Офіційні типові форми договорів / Уклад.: Стефанчук P.O., Стефанчук М.О. - К.:

Юрінком Інтер, 2003. - 640 с.

Правове регулювання іноземних інвестицій / За ред. В.М. Коссака. - К.: Українська

правнича фундація, 1999. - 176 с.

Предпринимательское право Российской Федерации / Отв. ред. Е.П. Губин, П.Г.

Лахно. - М.: Юрист, 2006. - 1001 с.

Саниахметова Н. А. Предпринимательское (хозяйственное) право. -X.: Одиссей, 2004.

- 800 с.

Сидоров Я. О. Становлення інституту комерційної концесії в Україні (цивільно-

правовий аспект): Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук / Нац. ун-т внутр.

справ. - X., 2004. - 20 с.

Сімсон О. Е. Правові особливості договорів інвестиційного характеру. Автореферат

дис. ... канд. юрид. наук. -X., 2001. -20 с.

Черкащина М. Юридичні гарантії прав постійних природокористувачів та

орендаторів природних ресурсів // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 8. -

С. 87-90.

Шаповалова О. В. Оновлення господарського законодавства у світлі вимог сталого

розвитку: Монографія / Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. - Луганськ, 2007. - 239 с.

Шаповалова О. В. Адаптація господарського законодавства до вимог сталого

розвитку: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук / НАН України. Ін-т економіко-правових

досліджень. - Донецьк, 2007. - 35 с.

Яковенко Ю. А. Концесійна політика радянської держави у 20-ті pp. XX ст.: Автореф.

дис.... канд. іст. наук/Харківський нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. - X., 2007. -18 с.