1(11)pamjatky.org.ua/wp-content/uploads/2011/10/vv_1_2009_new_design.pdf · 4 офіційна інформація З урахуванням виняткового наукового

№ 1(11).2009

ЗМІСТ

ОФІЦІЙНА ІНФОРМАЦІЯ

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ “Про створення національного природного парку “Бузький Гард” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ “Про заходи щодо збереження пам’ятки культурної спадщини — замку “Паланок” (м. Мукачеве Закарпатської області). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

ЧЕРВОНА КНИГА

Постанова колегії Головної ради Українського товариства охоронипам'яток історії та культури “Про внесення пам'яток до Червоної книгикультурної спадщини України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Майбутнє Садиби Кесслера — романтичний замок чи потворна руїна? . . 9

Назар Лавріненко. Вербівське Лебедине озеро . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12

МУЗЕЇ ТА МУЗЕЙНА СПРАВА

Леонід Прибєга. До історії створення архітектурної експозиції Музею народної архітектури та побуту України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14

АРХІТЕКТУРА ТА ІСТОРИЧНІ ЛАНДШАФТИ

Євген Водзинський. Ландшафт давнього Вишгорода як цілісне природне і культурне утворення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19

Ірина Абрамова. ХрамEпам’ятник на Звіринці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26

Валерія Ієвлєва. Пустоварівський млин — пам'ятка індустріальноїспадщини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31

УКРАЇНА — СКАРБНИЦЯ ПАМ'ЯТОК АРХЕОЛОГІЇ

Надія Гаврилюк, Аліє Ібрагімова. Нові відкриття в Дюрбе Хаджі Герая. . 38

М. Пархоменко — головний редактор

В. АкуленкоМ. Бур’янова В. ГорбикГ. ІвакінО. РеєнтМ. СелівачовЛ. СкорикД. Телегін Р. ТерпиловськийО. Титова —

заступник головного редактора В. Франчук М. ХодаківськийВ. Чешко —

відповідальний редактор

Свідоцтво про реєстрацію:

серія КВ № 8442 від 09.02.2004 р.

Засновники:

Українське товариство охоронипам’яток історії та культуриЦентр пам’яткознавства НАН України і Українськоготовариства охорони пам’ятокісторії та культуриМіжнародний культурологічнийцентр

©Українське товариство охоронипам’ток історії та культури, 2009

©Центр пам’яткознавства НАНУкраїни і Українськоготовариства охорони пам’ятокісторії та культури, 2009

Адреса:

01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи,21, корп.19

Тел. (044) 280E85E51

EEmail: [email protected]

www.pamjatky.org.ua

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:

Бузький Гард. Фото В. Артамонова

ПАМ’ЯТКИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Дерев'яна архітектура Карпат: збережено для нащадків . . . . . . . . . . . . . 41

Євгенія Козловська. Козацька тематика в художніх листівках Амвросія Ждахи. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43

Галина Горбунова. Довгий шлях на Батьківщину. Життя та творчістьЛюдмили Морозової . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47

КРАЄЗНАВЧО1ЕТНОГРАФІЧНІ НАРИСИ

Сергій Сегеда. Павло Чубинський в історії української антропології . . 55

Ольга Пискун. Гелена Чаплинська: міфи та реальність . . . . . . . . . . . . . . 58

ПОДОРОЖІ

Інна Пархоменко. Сумельський монастир — хранитель “Панагії чорної скелі”. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62

Олена Титова. Україна та Македонія: історикоEкультурні паралелі . . . . 65

Олексій Збруцький. Словацький Бардіїв — історична оаза в сучасномуміському ландшафті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68

ЗНАМЕННІ ДАТИ

Олександр Салій. Дмитро Трощинський і Микола Гоголь. До 200Eріччя від дня народження М.В.Гоголя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 72

Володимир Погорілий. Біля витоків досліджень історії України. До 245Eріччя від дня народження М. Ф. Берлинського . . . . . . . . . . . . . . 77

ВИСТАВКИ

Марія Корнійчук, Людмила Парійська. Микола Гоголь: видано в Україні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81

Останній лицар чернігівської спадщини. Виставка творів АндріяКарнабеда . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85

Валентина Чешко. Симфонія київських образів Лариси Пуханової . . . 88

ХРОНІКА ТА ІНФОРМАЦІЯ

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ “Про проведення Всеукраїнської молодіжної акції “Пам’ятати. Відродити. Зберегти” . . . . . . . . . . . . . . . . . 92

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ “Про відзнаку Президента України — Хрест Івана Мазепи” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93

НОВІ ВИДАННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102

На першій та четвертій сторінках

обкладинки:

Євграф Лазарєв. УсипальницяРєпніних. Папір, гуаш. Із колекціїНаціонального художнього музеюУкраїни.На звороті напис: "Каплиця поблизуВільно, в якій поховано княгинюНаталію Олександрівну Рєпніну".

Видано в рамках

пам’яткоохоронних програм

Українського товариства

охорони пам’яток історії та

культури

Видавництво ТОВ “ХІК”

тел. 254E51E20, 254E51E09

Літературний редактор —В. Чешко

Дизайн та комп’ютерна верстка —М. Пожарова

Передрук матеріалів — тільки здозволу редакції. Точка зоруредакції може не співпадати зточкою зору авторів.Відповідальність за достовірністьфактів, власних назв та імен, іншихвідомостей несуть автори.

А. Коцяк. “Мама маминої мами”.Папір, гуаш, акріл.

А. Коцяк. “Сонечко”. Папір, гуаш, акріл

3

ОФІЦІЙНА ІНФОРМАЦІЯ

З метою збереження, відтворення і раціональEного використання унікальних природних та істоEрикоEкультурних комплексів у басейні ПівденногоБугу, що мають важливе природоохоронне, науEкове, історикоEкультурне, естетичне, рекреаційнета оздоровче значення, відповідно до статті 53 ЗаEкону України “Про природноEзаповідний фондУкраїни” ( 2456E12 ) ПОСТАНОВЛЯЮ:

1. Створити на території Арбузинського,Братського, Вознесенського, Доманівського таПервомайського районів Миколаївської областінаціональний природний парк “Бузький Гард” іпідпорядкувати його Міністерству охорони навEколишнього природного середовища України.

Установити площу земель національного приEродного парку “Бузький Гард” 6138,13 гектара, втому числі 2650,85 гектара земель, що вилучаEються в установленому порядку та надаютьсяпарку у постійне користування, і 3487,28 гектараземель, що включаються до його складу без виEлучення у власників земельних ділянок та землеEкористувачів, згідно з додатками № 1 і № 2.

2. Кабінету Міністрів України:

1) забезпечити:затвердження у двомісячний строк у встаEновленому порядку Положення пронаціональний природний парк “БузькийГард”;

підготовку у шестимісячний строк матеріалівта вирішення відповідно до законодавства пиEтання щодо вилучення 2650,85 гектара зеEмель і надання їх у постійне користуваннянаціональному природному парку “БузькийГард”;розроблення у 2009–2011 роках та затвердEження в установленому порядку Проекту орEганізації території національного природногопарку “Бузький Гард”, охорони, відтвореннята рекреаційного використання його природEних комплексів і об'єктів;вирішення питання щодо утворенняадміністрації національного природного парEку “Бузький Гард” та забезпечення її функEціонування;

2) передбачати під час внесення змін до ЗакоEну України “Про Державний бюджет України на2009 рік” ( 835E17 ) та у проектах закону про ДерEжавний бюджет України на наступні роки кошти,необхідні для функціонування національногоприродного парку “Бузький Гард”.

Президент України В. ЮЩЕНКО

м. Київ, 30 квітня 2009 року№ 279/2009

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА

УКРАЇНИ

Про створення

національного

природного парку

“Бузький Гард”

4

офіційна інформація

З урахуванням виняткового наукового значе ння, історичної та архітектурноїцінності військовоEфортифікаційної пам'ятки XIV–XVIII століть — замку “Паланок” (м. Мукачеве ЗаEкарпатської області) та з метою його збереження Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Генеральній прокуратуріУкраїни здійснити перевіркузаконності рішень МукачівсьEкої міської ради щодо передачізамку “Паланок” до комунальEної власності та вжити відпоEвідних заходів згідно із законоEдавством.

2. Кабінету Міністрів України розробити в установленому поEрядку заходи щодо створення державного історикоEархітектурноEго заповідника “Замок “Паланок” із віднесенням його до сфери упEравління Міністерства культури і туризму України та визначити неEобхідне фінансування для утримання цього заповідника.

3. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на КомітетВерховної Ради України з питань культури і духовності.

Голова Верховної Ради України В. ЛИТВИН

м. Київ, 15 квітня 2009 року № 1273EVI

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Про заходи щодо збереження пам’ятки культурної спадщини —

замку “Паланок” (м. Мукачеве Закарпатської області)

5

Колегія Головної ради Товариства ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Підтримати пропозицію Київської міськоїорганізації Українського товариства охоронипам’яток історії та культури про внесення до ЧерEвоної книги культурної спадщини Українипам’яток історії та культури м. Києва:

Особняк на вул. Шовковичній, 17/2 (“ШоколадEний будинок”, колишній Палац одружень (арх.В. Ніколаєв), пам’ятка арх., історії, мистецтва);

Будинок родини Сікорських на вул. ЯрославівВал, 15. У 1889–1912 рр. в цьому будинку мешEкав Ігор Сікорський, всесвітньовідомий авіаEконструктор (пам’ятка історії);

Житловий будинок на вул. Саксаганського,34. Одна з кращих споруд у забудові вулиціпоч. ХХ ст. (арх. Ф. Троуп’янський, пам’яткаарх., історії);

Будинок на вул. Костянтинівській, 5. КолишняДуховна семінарія. Будівля добудована удругій половині ХІХ ст. (1874–1876 рр.)(арх. М. Іконников, пам’ятка арх., історії);

Садиба міська (1909–1910 рр.) на вул. ЛютеEранській, 32 (прибуткові будинки, 32Eа, 32Eб)(арх. Ф. Олтаржевський, пам’ятка арх., історії);

Житловий будинок на вул. Михайлівській, 10(кінець ХІХ ст.), в якому містилася редакціягазети “Громадська думка”, журналу “Новагромада”) (арх. М. Казанський, пам’ятка арх.,історії);

Будинок на вул. Івана Мазепи (колишня СічнеEвого повстання), 11. В минулому прибутковийбудинок Микільського монастиря (1910 р.)(арх. Є. Єрмаков, пам’ятка арх., історії);

Будинок на вул. Набережне шосе, 4. ДвопоEверховий дерев’яний будинок, прикрашенийчудовим різьбленням (1878 р.). НалежавКиївводоканалу. Зараз — у напівзруйнованоEму стані (арх. А. Геккер, пам’ятка промислоEвої архітектури);

Будинок на вул. Набережне шосе, 8. Колишнянижня машинна станція Київського водогону(кінець ХІХ ст.) (пам’ятка промислової архіEтектури).

2. Звернутись до державних пам’яткоохоронEних органів з вимогою вжити невідкладних заEходів з приведення названих пам’яток до належEного стану.

3. Передбачити в пам’яткоохоронних програEмах Товариства на 2010 рік підготовку до виданEня Червоної книги культурної спадщини УкEраїни.

Голова Товариства,академік НАН України Толочко П. П.

Вчений секретар Товариства,кандидат історичних наук Титова О. М.

м. Київ, № 42/3, 13 лютого 2009 р.

ЧЕРВОНА КНИГА

Про внесення пам’яток

до Червоної книги культурної

спадщини України

ПОСТАНОВА КОЛЕГІЇ ГОЛОВНОЇ РАДИ

УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА ОХОРОНИ

ПАМ’ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ

Ñтаровинний особняк нарозі вулиць ШовковичEної й Пилипа Орлика

відомий серед загалу як ШокоEладний будинок. Цю назву вінодержав за традиційно брунатEний колір і численні скульптурніоздоблення фасаду, що наче йнасправді зроблені з дорогогофігурного шоколаду. Колисьвін був однією з архітектурнихперлин аристократичних ЛиEпок, а сьогодні, на тлі любовновідреставрованих спорудEсусіEдів (як от розташований поручт.зв. особняк Ковалинського, у

недалекому минулому — приміщення МЗС, а нині фонд колишньEого Президента України Леоніда Кучми “Україна”; трохи далі вуEлицею П. Орлика — Кловський палац з оновленим розкішним фаEсадом і не менш розкішними залами для розміщення служб ВерEховного суду України) виглядає занехаяним і кинутим напризвоEляще пасинком, що вирізняється серед інших будівель хіба що поEлущеними стінами та брудними, а подекуди й вибитими шибками.

Цей невеликий палац (бо збудовано його у стилі справжньогоіталійського палаццо) має довгу й надзвичайно насичену подіямиісторію. Його автор — один із найвизначніших київських архітекEторів другої половини ХІХ ст. В. М. Ніколаєв. Замовник — не меншзнаний у Києві багатий підприємець і щедрий меценат, громадсьEкий діяч С. С. Могильовцев (досить сказати, що на його кошти буEло побудовано Педагогічний музей у Києві, лікарню на 40 місць,він брав участь чи не в усіх міських благодійних акціях); у післяреEволюційний період тут жили працівники ВУАН, потім, післякапітального ремонту, хазяїном особняка став НКВС; перед війноюв будинку було розташовано Всесоюзне товариство культурнихзв'язків із закордоном, а з 1960 по 1980 рр. групові фотографії убілій залі й на мармурових сходах стали обов'язковими реліквіямисімейних альбомів багатьох киян — тут розміщався міський Палацодружень; нарешті, у 1989 р. будинок передали Дитячій картиннійгалереї1. Окрім непересічної історії та імпозантного фасаду, будиEнок має справжні скарби, сховані за солідними зовнішніми стінаEми — такого колоритного ансамблю вишуканих інтер'єрів у Києвігоді шукати. Зали другого поверху особняка задумано хазяїном іблискуче втілено архітектором (ось де у повній мірі виявився таEлант В.НіколаєваEхудожника) у різноманітних художньоEісторичEних стилях. Розкішний ренесанс, витончене французьке бароко,екзотичний мавританський, яскрава стилізація російського стилю,новий на той час модерн — симфонія фарб, скульптурного декору,вишуканих вітражів вражає і захоплює.

Споруда за свій довгий вік пережила декілька ремонтів і реставEрацій: остання розпочалася у 1989, але не була завершеною — у1996 р. роботи призупинили через відсутність коштів. На той час буEло відремонтовано й реставровано близько 70 відсотків площ друE

6

червона книга

1 Ольга Друг, Дмитро Малаков. Особняки Києва. — Київ, 2004.

До наведеного скорботногопереліку, на жаль, можна (йтреба) додати ще десяткикиївських адрес — для цьогоне обов'язково бути фахівцемEпам'яткоохоронцем. Доситьздійснити пішохідну подорожвулицями й подвір'ями староEго міста. Майже у кожномукварталі зустрічаємо фактизлочинно байдужого ставленEня до історичної спадщини:гарні добротні споруди, побуEдовані наприкінці ХІХ — напоч. ХХ ст., стоять обшарпані,розорені й сумно дивлятьсясліпими очимаEвікнами, тихоконаючи під вітром і дощами.Таку невеселу прогулянку стаEродавнім Києвом здійснилажурналістка, яка давно перейEмається архітектурною спадEщиною столиці, Ірина КармаEнова. ЇЇ репортаж ми розмістиEмо в наступному номері журEналу.

Серед довгого списку істоEрично значущих об'єктів, щопотребують негайної допомоEги, є справжні шедеври, призEначення яких — бути спраEвжньою окрасою міста, предEметом гордості киян і привабEливим об'єктом захопленнядля численних гостей міста.

7

гого поверху. Реставрація проEводилися ретельно, з усіма неEобхідними науковими доEсліженнями, на об'єкті працюваEли найкращі реставратори. ДоEсить сказати, що для розкриттяавтентичних розписів стін булознято від 8 до 20 шарів тиньку —відкрилися оригінальні художнікомпозиції, і реставровані залипостали у первісному рокішномувбранні. В усіх приміщеннях буEло відновлено й паркетне покEриття підлоги з цінних пород деEрева. А далі…

Реставраційні роботи факEтично треба розпочинати споEчатку, адже будинок простояв

без допомоги довгі 13 років.Протікав дах, у стінах з'явилисятріщини, місцями вже обсиEпається фарба, на першому поEверсі осьEось впадуть балки пеEрекриття. За новим кошториEсом для наведення ладу вунікальній пам'ятці необхідновід 10 до 35 млн грн.

Весь цей час будівля перебуEває на балансі Головного упEравління культури Київськоїміської адміністрації. В ньомурозміщується (фактично, в однійкімнаті першого поверху) Дитячакартинна галерея. ЩорічноКМДА обіцяє виділити коштидля завершення ремонту й

відкрити галерею для відвідуEвачів. Періодично видаютьсявідповідні розпорядження, девказуються терміни відкриття,але жодного разу гроші так і небуло виділено: руки реставраEторів так і не торкнулися анізовнішніх стін, ані внутрішніхприміщень. Проблиск надіїз'явився у 2008 році, коли буEдинок включили до спискуоб'єктів, які потрібно відреставEрувати до ЄвроE2012. Головнеуправління культури підготуваEло й подало заявку на фінансуEвання, але черга так і не дійшла(щоправда, пообіцяли на насEтупний рік).

8

Сьогодні з'явилася нова перспектива у справіпорятунку пам'ятки — 2 квітня нинішнього року заподанням комісії з питань культури ухваленорішення Київської міської ради щодо передачі“Шоколадного будинку” Київському музеюросійського мистецтва для розміщення фондовихколекцій. Відповідний проект підтримали 113 деEпутатів із 117 присутніх у залі засідань.

Голова постійної комісії Київради ОлександрБригінець повідомив, що Дитячу картинну галеEрею буде реорганізовано й приєднано до музеюяк філію з обов'язковим збереженням всього їїмайна. За його даними, в проекті рішення мовайде про загальну площу приміщень біля1,3 тис.кв.м. Як підкреслив О. Бригінець, церішення робить майже(?) неможливими спробиокремих зацікавлених осіб звільнити особняк,позбувшись якимось чином дитячої галереї.Мовляв, філію авторитетного музею виселити зпам'ятки історії та культури буде значно важче.Хотілося б вірити…

Викликає деяку тривогу, що у забезпеченніреставраційних і ремонтних робіт велику надіюпокладають на “успішний щодо питань фінансуEвання” музей російського мистецтва. Але ж хібаті суми, що озвучено в кошторисі, під силу навітьдосить заможному музею? Мимоволі виникаєпитання: а що, як музей не впорається з надтяжEким завданням? Чи не з'являться нові (або старі)претенденти на ласий об'єкт нерухомості у надзEвичайно престижному районі столиці?

Фоторепортаж В. Чешко



9

Çдалеку ця споруда наEгадує загадковий замоксередньовіччя. В отоE

ченні крон могутніх вікових деEрев, вона розташована непоEдалік кримської столиці за сеEлищем Лозове і добре прогляEдається з траси СимфероEполь — Алушта. Це, без сумEніву, один з найромантичнішихзразків кримського зодчества:своїми абрисами будинокраніше чимось нагадував знаEмените Ластівчине гніздо. НаEродна фантазія подарувала йоE

му декілька назв — і Мисливський замок, іБудинок з привидами, й Палац лісової феї.Будівля так вдало вписана в ландшафт, щоїї можна вважати справжнім шедевромархітектури. Але милувати око мандрівEників їй лишилося недовго: споруду наE

стільки занедбано, що вона осьEось повалиться.Офіційно цей культурноEісторичний об’єкт має дві назви — будиE

нок Ферсмана й Садиба Кесслера — й одержав статус пам’яткинаціонального значення. Засновник садиби, генералEлейтенантКавказької армії, посланник Росії в Туреччині Едуард ФедоровичКесслер переїхав разом із сім’єю на постійне проживання до Кримув 60Eі рр. ХІХ ст. Він оселився тут, в селищі ЕскіEОрда (нині — ЛозоEве), побудував власний заміський будинок, зерносховище, млин,розвів форельне хазяйство (від нього залишилися кам’яні ринви йставок). Навколо дачі заклав парк та фруктовий сад на 10 десятинахземлі. Залишки парка деEінде проглядаються й досі: каштановаалея, старі сосни й могутній грецький горіх пам’ятають колишнювелич садиби, що була одним із наукових центрів не лише Криму,але й усієї Російської імперії. В будинку була перша наукова лабоEраторія сина хазяїна Олександра Кесслера, хіміка й метеоролога,засновника першої метеорологічної станції в Криму, учня знамениEтого Бутлерова. Поруч із садибою, за крок від курної гамірливої доEроги, що веде до кар’єру, відкритого його племінником, — могила

Майбутнє Садиби Кесслера: романтичний замок чи потворна руїна?

Кожна десята пам’ятка в Криму становить загрозу для

життя. Про це заявив заступник міністра з будівельної

політики та архітектури Крима Степан Лапичак1. За його

словами, напівзруйновані споруди можуть будь1якої хви1

лини впасти. Декілька таких аварійно1небезпечних

об’єктів є й у Симферополі та його передмістях.

1 Крымские памятники опасны для жизни // Росбалт. Новости. 25.09.2008.

10


рідного брата матері академікаФерсмана Едуарда Кесслера,неподалік — ще декілька старихмогил, повз які безперервноїдуть важкі вантажівки.

Саме в Криму вирішиласядоля майбутнього видатногорадянського геолога, популяEризатора мінералогічних знань,дослідника природних покEладів Радянського Союзу, перEшовідкривача хібінських апаEтитів і багатьох інших родовищ,академіка Олександра ЄвгеноEвича Ферсмана (1883–1945).Він називав Крим своїм перEшим університетом, а у своємуюнацькому щоденнику залиEшив запис: “Одна симфероEпольская горушка определилавсю мою дальнейшую жизнь”.Проводячи літні канікули у своEго дядька О. Кесслера й прогуEлюючись територією садиби,маленький Саша захопивсямінералами. Ці дитячі прогуEлянки лягли в основу однієї зйого перших наукових праць —“Минералогия окрестностейСимферополя”, започаткувалинизку наукових експедицій,відкриттів і, врештіEрешт, наEродження нової науки. На йогочесть названо не лише садибу,а й розташоване поруч невеEличке селище Ферсманово. Ім’яОлександра Євгеновича увічнеEно в назвах двох мінералів —ферсманіту та ферсмиту.

Геніальний Вернадський назEвав Ферсмана своїм найкраEщим учнем.

Садибі пощастило пережитиреволюцію, буремні роки гроEмадянської та Великої ВітчизняEної воєн. Одразу після встановEлення в Криму радянської влаEди садибу націоналізували. У1922 р. там відкрили курси зпідготовки вчителів для таEтарських шкіл, але проіснуваливони недовго. Перед війноюбудинок займали військові, а в1941 р., коли німці захопилипівострів, там розташувалисягітлерівці. На диво, будинок пеEрежив і це: можливо, завдякиавторитету колишніх власників.

Після війни в будинкуEзамкуоселилися діти загиблих партиEзан — для них тут було влаштоEвано інтернат. У 1957 р. вінрозрісся, з’явилися нові корпуEси. На другому поверсі коEлишньої дачі Кесслера залишиEлися дитячі спальні, на першоEму — проживали декілька вчиEтельських сімей.

У 1970Eх рр. в одній із кімнатпершого поверху було cтвореношкільний краєзнавчий музейімені академіка Ферсмана. ДоEки існував музей, діти збираликаміння, описували знахідки,готували доповіді до щорічнихферсманівських читань. ПриїзEдили сюди й відомі вчені, бувпостійний зв’язок із СимфероE

польським університетом. Заспогадами вчителів, вся цядіяльність відбувалася від 1970Eхдо років перебудови з її екоEномічними й політичними негаEраздами. У 1985 р. перспектививидавались майже райдужниEми: будинок ще був міцним, реEгулярно проводилися поточніремонти. Було прийнято рішенEня про створення на базі садибигеологічного музею, але дляцього треба було відселити тривчительські сім’ї, на що держаEва навіть виділила кошти, алейшов 1990 рік, і подальші істоEричні перипетії поховали благіпочинання. Почав протікатидах, замокали стіни. Дітей здругого поверху відселили. МуEзей припинив своє існування —частину експонатів було втрачеEно, інші передали до КримськоEго республіканського краєзнавEчого музею (тепер — ЦентральEний музей Тавриди). ВчиEтельські сім’ї відселили, алегрошей вже не було навіть наремонт даху, почалася поступоEва руйнація.

Директор інтернату ОленаХіміна, яка працює тут з 1974 р.,про будинок говорить, як проживу істоту, що помирає: “ОсEтанні два роки вже ніхто неприїжджає, ніхто нічого не наEмагається зробити. Про Музей


11

мінералогії всі забули, залишиEлись лише руїни, які грабуютьмисливці за металом. Дах проEвалився чотири роки тому, а щеза два роки, взимку, впала одназ башт — звук був, як від вибуEху.Тепер будинок вже не нагаEдує Ластівчине гніздо: із чоEтирьох вціліла лише одна башEта, товсті стіни дали тріщини,розсипалися фігурні зубці” .

Весь цей час чиновники пеEрекидали проблему від одноговідомства до іншого, шукали, зчийого ж бюджету повинні бутивиділені кошти. У жовтні 2005 р.постійна комісія Верховної радиАРК з питань культури, у спраEвах молоді і спорту, розглядаюEчи питання про катастрофічнеположення пам’ятки, відмітила,що споруда стрімко руйнується,і якщо найближчим часом невжити екстрених заходів щодостворення умов для його проEдажу або довгострокової аренEди, автономія може остаточновтратити унікальну пам’яткуархітектури к.ХІХ – поч.ХХ ст.Пройшло чотири роки, але“екстрених заходів” будівля такі не дочекалася.

До 2001 р. пам’ятка перебуваEла на балансі Міністерства освіти

і науки, наприкінці 1980Eх на неїпретендував Державний НікітсьEкий ботанічний сад, потім її булопередано під опіку Міністерствабудівельної політики та архітекEтури Крима. Як підрахували вМіністерстві, лише на протиаEварійні роботи потрібно біля 3млн грн. Були спроби знайтиінвесторів, пропозиції розміщуEвалися в пресі і на сайті МіністерEства, але бажаючих вкластимільйони в ремонт аварійноїспоруди не знайшлося. Ситуаціюускладнювало й те, що тривідселені сім’ї залишались проEписаними в будинку (їм булонадано лише тимчасове житло).Та ось, нарешті, у 2007 р. мешEканців забезпечили постійнимжитлом — отже, й цю проблемубуло вирішено. За інформацієюначальника інспекції з охоронипам’яток Міністерства М. КутайEсової, до проекту бюджету

2009 р. закладено кошти на ресEтаврацію пам’ятки, але надіїмайже немає — знову ж такиполітичні, економічні причини, єбільш важливі проблеми. Алесьогодні будівля перебуває внадаварійному стані — входитидо будинку небезпечно дляжиття. За словами головикомітета з охорони пам’ятокСимферополя О. Сергєєвої, воEни неодноразово звертались доКабінету Міністрів та ВерховноїРади Крима, переконуючи у неEобхідності термінової розробкиРегіональної програми з ліквіEдації аварійності об’єктів (заофіційним списком, в Кримунараховується близько 80 аваEрійноEнебезпечних пам’яток),але лише на їхню інвентариEзацію потрібно 4 млн грн. СитуEація виглядає безнадійною. Алеякщо опустити руки й чекати доEпомоги від неспроможної влаEди, найближчим часом пам’яткай насправді завалиться, перетEворившись на купу каміння йпилу, і вже ніхто не озирнеться звікна тролейбуса на рукотворнедиво.

Сьогодні ж ще існує поEтенційна можливість зберегтицей непересічний історикоEкульEтурний об’єкт. Щоб зацікавитиінвесторів, державні органи проEпонують їм право довгострокоEвої оренди (на 49 років) або жнавіть приватизації. Умова лишеодна: виділити у відбудованомубудинку невелику площу длярозміщення експозиції, присвяEченої життю й діяльності акаEдеміка О. Є. Ферсмана.

2 Судьбу дачи Кесслера решитзима // Крым. 25 ноября 2008.

Інформацію для потенційних інвесторів чи меценатіврозміщено:

на сайті Українського товариства охорони пам'яток історії такультури: www.pamjatky.org.ua

на сайті Міністерства з державної політики та архітектуриКрима: www.minarchitekt.crimea;portal.gou.ua/rus

Адреси та контактні телефони:01015, Київ, вул. І. Мазепи, 21, корп. 19, тел. 280�64�63;

95001, Крим, м. Симферополь, вул. Леніна, 17, тел. 241�870

12


Вербівське Лебедине озеро

Îспівана поетами краса українських пейзажів впродовж віківвабила творців вічного. Це й не дивно: доглянуті лани, приEчепурені села, обдаровані людською турботою луки та озеE

ра, сяючі у променях сонячного світла бані православних храмівдарували художнім натурам дивовижне натхнення…

Ми з товаришем об’їздили села Кам’янського району Черкаськоїобласті, оглядаючи тутешні історичні пам’ятки. Їхали ми, заздалегідьзнаючи, що потрапимо до місць‚ де бував П. І. Чайковський. ПощасEтило нам побувати і у селі Вербівка, де часто гостював митець, і дестоїть його погруддя. Місцеві мешканці щиро переконані, що саме уних він написав балет “Лебедине озеро”.

Так це було чи ні, але, дійсно, до Вербівки Чайковськийприїздив майже щороку, починаючи від 1865 і до 1893 р. Гостюваввін у своєї рідної сестри Олександри Іллівни, дружини власникасела — Льва Васильовича Давидова. Тут, у новому будинку родиниДавидових, Петро Ілліч працював над операми “Мазепа”, “ЄвгенійОнєгін”, “Орлеанська діва”, “Черевички”, дитячим одноактним балеEтом “Лебедине озеро”, над Другою симфонією, яка ще за життя комEпозитора була названа “Українською”, циклом п’єс “Пори року” таіншими творами [1].

Петру Іллічу це село насправді припало до душі. В одному ізлистів він писав: “Вербовка мне очень нравится. Нельзя достаточEно нарадоваться на здешнюю тишину, на чистый воздух и простоEту нравов”. Саме у Вербівці композитор вперше продемонструвавродичам оперу “Євгеній Онєгін”, над якою тут і працював. У листівід 3 серпня 1878 року з Вербівки є рядки: “Я сыграл здешним всеEго Евгения Онегина и произвел немалый эффект” [2].

Після смерті Л. В. Давидова село перейшло до його сина,племінника П. І. Чайковського — Дмитра Львовича Давидова. Вінволодів Вербівкою аж до 1917 р.

Ці мальовничі місця надихали на творчість і відомого польськоEго композитора, уродженця сусідньої Тимошівки, Кароля ШимаEновського. Він неодноразово приїздив до Вербівки на селянськіфольклорні концерти, які влаштовувала власниця села Наталія ДаEвидова [3].

У 1915 р. Давидова організуEвала у Вербівці майстерню наEродної вишивки. Ескізи для цієїмайстерні робив сам КазимирМалевич, що декілька років живі працював у селі. Тут під йогокерівництвом сформуваласянова художня школа — супремаEтисти. 1917 р. у Москві, на висEтавці сучасного декоративногомистецтва, експонувалися 400зразків вишивок, що виконаливербівські майстрині [4].

Що ж зосталося у Вербівцівід тієї пори? Чи збереглосямісцеве Лебедине озеро, яке

Назар Лавріненко


13

надихнуло композитора на однойменний твір?Нам розповіли, що озеро колись було дуже гарEним, і на нього дійсно щороку прилітали лебеді.Але сьогодні від нього лишилися лише заболочеEна місцина та яр, що тягнеться вздовж невеликоїрічки. Що ж тут трапилося, які вітри та буревіїпронеслися над тихим квітучим селом? Адже цемісце заслуговує на гідне піклування й збереженEня для нащадків тієї атмосфери, що так надихалаП. І. Чайковського.

Місцева жителька Ганна Іванівна Солом’яна,1921 р. н., про Лебедине озеро розповіла таке: “Татоді зими були великими. 1933 року як розтавсніг та як пішла вода, містки геть поламало, та й унас містка поваляло й геть забрало. Ну, а ставищезробилося пустим. Воно висохло, а по краях, воEно (озеро) довге, його й звідси видно, там рогізріс. І люди там, коли висохло, стали там пасти, вкого кози, корівка потроху лишилася, і там виEнайшли, викопали коріння з рогозу. Воно такетовсте, як оце в мене худа рука.

І ці люди, що оце пасли, збіглися копати, а воEно зверху висохло, а внизу болото. А ми всі даEвай копати, видовбали його геть… І це ж мати мояприйшла, і це ж я, і дітлахи копають, хто собіскільки вспіне. Вирили, додому, і це ж мати переEмива його, оті корінці усі. Потім у піч суне, напіч — воно висихає. Тоді розрізає таку плівочку, авоно там борошно таке біле, як ото у вас сорочка,білеEбіле, як ото сніг… (сльоза побігла щокою баEбусі). Нічим воно не одгониться, таке воно хароEше, й мати ото трошки натовкли такогоEсякогозерна та вмішали трошки борошна та того та такічуреки пекли. Отаке, і тоже тяглось воно отаке, іїли, ой… Не дай Боже!!!” [5]. З того часу озеро невідновлювали, не до того було.

Цінною пам’яткою старовини у Вербівці єбудівля парафіяльної церкви. Стоїть та дерев’янаспоруда у центрі села, обдерта, без дзвіниці, безбань, крита руберойдом, який тече в усіх стиках.І церква ця діюча, хоча все її вбоге “убранство”складається з кількох вишитих українських рушEників та ікон.

На цьому місці храми ставили здавна. Відомо,що у 1768 р. на Вербівську церкву Різдва БогороEдиці гайдамаки пожертвували ризи. Є такожвідомості, що у 1794 та 1857 рр. її перебудовуваE

ли: востаннє — коштом тодішньої власниці селаОлени Стааль. У церкві збереглося похованнядочки Олени Стааль — Єфросинії.

За розмірами споруда була віднесена до 5 клаEсу, що було рідкістю серед сільських дерев’яниххрамів, адже більшість із них підпадала під найEнижчий 7Eй клас [6]. У 1911 церкву оновили восEтаннє, а 1935 прихід було закрито. У 1941 р. богосEлужіння поновились, але 1946 храм вчергове закEрили та ще й спотворили, зруйнувавши дзвіницюта бані. “Коли наказали розібрати церкву, то одинчоловік (він був то головою сільради, то колгоспу,я ще його пам’ятаю) знайшов, як її врятувати. Вінзапропонував бані зняти (“щоб не гавкали”), арешту споруди використовувати як зерносховиEще”, — пригадує церковна староста О. І. Руденко.

1973 р. рішенням облвиконкому будівлю буловзято на облік як пам’ятку місцевого значення [7].Це рішення врятувало її від остаточного знищенEня. До 1989 р. храм використовували як колгоспEне зерносховище, а потім передали місцевій паEрафіяльній громаді.

Для відновлення колись ошатного храму cилприхожан виявилося недосить. З великими трудEнощами вдалося поновити покриття даху. “Ото якзібралися ми гуртом та вимели рештки зерна,позмивали пил та позносили домашні ікони,рушники, із сусідньої Лузанівки став приїздитибатюшка”, — розповіла місцева жителька М. Ф.Бондаренко. Щорічно селяни збирають кошти налатання та оновлення благенького накриттяпонівеченого храму. Більшого громада зробитине в змозі, і допомоги поки чекати нема від кого.Колись письмову обіцянку допомогти дававнавіть В. А. Ющенко, однак і досі у держави незнаходиться на це коштів…

За нашої мовчазної згоди в Україні постійноруйнуються сотні унікальних історикоEархітекEтурних пам’яток. Руйнується і стара церква у коEзацькій Вербівці на Черкащині. Якщо не можемозахистити й зберегти всю нашу культурну спадEщину, усе те, що залишили нам діди й прадіди,спробуймо почати з малого — врятуймо староEвинний парафіяльний храм у мальовничому селі,що пам’ятає великого Чайковського. У селі, дез’явилося, аби пізніше завоювати світ, йогогеніальне “Лебедине озеро”.

1. Стежками Черкащини — місто Кам'янка. http://prostir.museum/tourists/ua/mustseesdetails?id=49; Тут дух по�езії і музики витає... http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?artID=4473&section=article.

2. Особистий архів автора. Довідка видана Кам'янським літературно�меморіальним музеєм за № 124 від 7 ве�ресня 2000 р.

3. Чи можна вважати Кароля Шимановського також українським композитором? http://fanej.net/?p=1174. Кара�Васильєва Т., Чорноморець А. Українська вишивка. — К. : Либідь, 2002. — 160 с.: іл. — С.47.5. Особистий архів автора. Аудіозаписи cвідчень Голодомору 1932–33 рр., с. Вербівка. Солом’яна Ганна Ва�

силівна. 1921 р. н., запис від 14.06.2008 р.6. Похилевич Л. Сказание о населённых местностях Киевской губернии. — К., 1864. — С. 705–706.7. Особистий архів автора. Довідка Управління містобудування та архітектури за № 134 від 14.07.2000.

МУЗЕЇ ТА МУЗЕЙНА СПРАВА

Öього року святкує40Eрічний ювілейМузей народної арE

хітектури та побуту України, щорозмістився на околиці м.Києва біла селища Пирогів. Цеодин з найбільших музеївпросто неба або скансенів, нелише в Україні, а й у Європі.Його експозиція займає териEторію близько 150 га і нарахоEвує понад 300 унікальнихпам’яток народної архітектури,які в поєднанні з предмеEтами традиційного вжиткувіддзеркалюють націоEнальну культуру українціврізних історикоEетнограEфічних регіонів держави.

І хоча чимало науковцівта пам’яткоохоронців доEлучалися до висвітленняісторії та методики формуEвання архітектурноEетногEрафічної експозиції київEського скансена, зокремаЗ. Гудченко, В. Шмельов,

С. Верговський, С. Смолінський, Г. Скрипник,Л. Прибєга та ін. [1], окремі сторінки історичноїбіографії музею залишаються нерозкритими ймаловідомими.

Створення Державного музею народноїархітектури та побуту України в Києві офіційнобере свій відлік від 28 лютого 1969 р., коли зініціативи щойно заснованого Українського тоEвариства охорони пам’ятників історії та культури

(1966 р.) і клопотаннями Міністерствакультури, Академії наук та ДержбудуРада Міністрів Української РСР прийEняла постанову “Про створення ДерEжавного музею народної архітектурита побуту УРСР”. Однак перші кроки

Леонід ПрибєгаДо історії створення

архітектурної експозиції Музею народної архітектури та побуту України

Воскресенська церква в с. КисоричіРівненської обл. (1789 р.).

Фрагмент стіни.

Воскресенська церква з с. Кисоричі післяперевезення та реставрації в експозиціїНаціонального музею народної архітекту;ри та побуту в м. Києві.

музеї та музейна справа

на шляху створення музею просто неба у Києвібули розпочаті ще у 1967 р. під егідою тодішньогоголови Українського товариства охоронипам’ятників П. Т. Тронька групою відомих науEковців, діячів культури, архітекторів, зокремаП. Г. Юрченка, Г. Н. Логвина, П. Ф. Костирка,В. П. Самойловича та ін. Вони започаткували розEробку програми майбутньої архітектурноEетногEрафічної експозиції, й розпочалися пошуки місцядля її розміщення. Ідея формування музею наузбіччі Голосіївського лісу біля селища Пирогівналежить П. Г. Юрченку, і на початку 1969 р. вонаотримала підтримку й схвалення. ВодночасІнститутом мистецтвознавства, фольклору та етEнографії ім. М. Т. Рильського АН України була

розроблена тематична програма архітектурноїекспозиції музею.

Доречно відзначити, що П. Ф. Костирко іВ. П. Самойлович — професори Київського дерEжавного художнього інституту — широко залуEчали до пошуку ідей організації музейної експоEзиції студентів архітектурного факультету. СеEред дипломних робіт випуску 1970 р. привертаEють увагу кілька проектів Республіканського муEзею народної архітектури та побуту у Києві.Найбільше схвальних відгуків отримав проектвипускника В. О . Романова, виконаний в майсEтерні професора П. Ф. Костирка під керівництEвом професора В. П. Самойловича і певноюмірою використаний для подальшого проектуEвання музею.

Покровська церква в с. Канора Закарпатської обл.(1792 р.)

Покровська церква з с. Канора після перевезення тареставрації в експозиції Національного музею народноїархітектури та побуту в м. Києві.

Вітряний млин в с. Городище Вінницької обл. (XIX ст.).

Демонтаж вітряного млина в с. Городище.

Вітряний млин з с. Городище після перевезення тареставрації в експозиції Національного музею народноїархітектури та побуту в м. Києві.

16

На основі попередніх наукоEвоEобгрунтованих програм таконцептуальних проектних розEробок у 1970 р. Київський науEковоEдослідний і проектнийінститут містобудування розпоEчав розробку генерального плаEну музейного комплексу, пізнішедоопрацьованого в проектномуінституті УкрНДІПцивільсільбуд.

Одночасно з початком форEмування архітектурної експоEзиції у 1970 р. для забезпеченнянатурних досліджень, розробEки проектноEреставраційноїдокументації та виконання ресEтавраційних робіт на об’єктахтрадиційного будівництва, щовідбиралися для формуванняекспозиції, в системі УкраїнсьEкого товариства охорони паEм’ятників було створено РесEпубліканське спеціальне будіEвельноEреставраційне управEління, згодом реорганізоване уСпеціальну науковоEреставEраційну виробничу майстернюз проектним сектором, осноEвою якої став архітектурноEресEтавраційний відділ для провеEдення досліджень та розробкипроектноEреставраційної докуEментації на архітектурні експоEнати музею. У 1973 р. його очоEлив випускник архітектурногофакультету художнього інстиEтуту Л. В. Прибєга.

Миколаївська церква з с. ЗеленеТернопільської обл. (1817 р.) під час реставрації в експозиціїНаціонального музею народноїархітектури та побуту в м. Києві.

Хата з с. Розтоки Закарпатськоїобл. (XIX ст.) під час реставрації векспозиції Національного музеюнародної архітектури та побуту в м.Києві.

До розробки генерального плану, виявлення та відбору архітекEтурних експонатів, їх натурних досліджень, обмірів, розробки проеEктноEреставраційної документації й загалом формування характерEного традиційного середовища з перевезених пам’яток, облаштуEвання інтер’єрів та водночас створення просторового ансамблювсього музейного утворення було залучено великий загін фахівців —архітекторів, істориків, етнографів, реставраторів, будівельників тоEщо, згуртована праця яких дозволила вже в липні 1976 року відкриEти для відвідувачів першу чергу експозиції музею.

Попри низку критичних зауважень, будівництво музею продовEжувалося, бо така форма збереження пам’яток традиційноїархітектури була на той час єдино можливою. Сьогодні, на відстанічасу, наш сучасник має можливість проаналізувати та дати власнуякісну оцінку проведеним пам’яткоохоронним заходам, усвідомиEти значимість музейної експозиції.

Вже за часів незалежної української держави, коли суспільствооцінило значимість музейної експозиції як ефективної форми збереEження й пропагування пам’яток національної культури, за значний

17


внесок у проектування і будівництво Державногомузею народної архітектури та побуту України умісті Києві група архітекторів: Баранько В. Г., ВерEговський С. В., Прибєга Л. В., Романов В. О.,Сікорський В. О., Стамов В. М., Ходаківський М. С.,та мистецтвознавець Смолінський С. П. булиудостоєні Державної премії України в галузіархітектури 2002 р.

Серед численного колекEтиву учасників створенняархітектурної експозиції муEзею привертає увагу перелікімен архітекторів — випускEників різних років Київськогодержавного художньогоінституту (тепер Національнаакадемія образотворчогомистецтва і архітектури).Крім архітекторів, вказанихвище, до створення київсьEкого скансена долучилисяЗ. Гудченко, В. Красенко,П. Лошак, Б. Лук’янчук,А. Матвієнко, П. Вовченко,В. Вечерський, І. Поліщук,В. Останін та ін.

На сьогодні Музей народEної архітектури та побуту УкEраїни є одним із найвідоEміших скансенів світу. В осEнову формування експозиціїмузею було покладено ідею

комплексного збереження та популяризаціїоб’єктів традиційної культури, й базувалася такаформа охорони на перенесенні характернихзразків народного будівництва та їх суміщенні векспозиційні утворення на вільних від забудовитериторіях.

АрхітектурноEпланувальна й простороваструктура музею, принципи і методи формуванняекспозиції визначалися системою історикоEетEнографічного районування народної культуриУкраїни з урахуванням особливостей відведеноїдля будівництва ділянки,

Важливою передумовою такого підходу достворення експозиції була й та обставина, що длянародної творчості характерні регіональнаспільність і усталеність культурних традицій, у тоEму числі й архітектурноEбудівельних.

Ці фактори й зумовили визначення головнихзасад побудови експозиції — розміщенняпам’яток народного зодчества за регіональнимиознаками у вигляді своєрідних “поселень”,скомпонованих із садиб та осібних споруд. КожEне таке утворення покликане репрезентувати

Вітряний млин в с. Нурово Харківської обл. (поч. XX ст.).

Вітряний млин з с. Нурово Харківської обл. післяперевезення та реставрації в експозиції Національногомузею народної архітектури та побуту в м. Києві.

18


архітектурноEбудівельні традиції та побутову культуру селянвідповідної історикоEетнографічної зони України: СередньоїНаддніпрянщини, Полтавщини і Слобожанщини, Полісся,Поділля, Карпат та Півдня України.

Тобто, експозиційну територію, згідно з етнографічним зонуEванням, поділено на шість секторів. Кожний сектор являє собоюкомпозиційно завершений фрагмент традиційної забудови укEраїнського села ХІХ — поч. ХХ ст. і складається з найбільш харакEтерних селянських дворів, а також поєднує традиційні громадськіта виробничі будівлі. Водночас, традиційне архітектурне середоEвище доповнюють зібрані автентичні предмети селянського побуEту, зразки народного одягу, знаряддя праці, вироби народних реEмесел тощо.

Прикрасою та композиційними акцентами зональних експоEзицій Київського скансена стало чимало врятованих визначнихпам’яток дерев’яної храмової архітектури, як, наприклад, МиEхайлівська церква (1600 р.) із с. Дорогінка Київської обл., ПокEровська церква (1792 р.) із с. Плоске Закарпатської обл., або церкEва Св. Параскеви (1742 р.) із с. Зарубинці Черкаської обл.

Роль композиційної домінанти музею, навколо якої компонуEються регіональні утворення, виконує розміщена на пагорбі групавітряних млинів. Їхні своєрідні форми перегукуються з вітряками,встановленими в зонах. Таким чином сформовано систему лоEкальних домінант, візуальних орієнтирів, що загалом створюютьпросторову цілісність музейної архітектурної експозиції.

Отже, вдале використання ландшафтних особливостей териEторії та дотримання методичних засад пам’яткоохоронної наукидозволили сформувати архітектурноEетнографічне утворення, щоісторично достовірно віддзеркалює характерні особливості кульEтурного середовища українського села ХІХ — поч. ХХ ст., відповідаєсучасним вимогам функціональної й естетичної організаціїмузейних експозицій та загалом являє собою унікальний простоEровий ансамбль, покликаний донести витоки національних траEдицій до нащадків.

1. Гудченко З. С. Музеї на�родної архітектури Ук�раїни. — К.: Будівельник,1981. — 136 с.; Верговсь�кий С. В. К оценке памят�ников народной архитек�туры Украинского Полесьяпри создании архитектур�ной экспозиции “Полесье”Музея народной архитек�туры и быта УССР; Тезисыдокладов научной конфе�ренции: Музеи народнойархитектуры и быта. Прин�ципы создания, проблемыразвития. — Киев, 1984;Прибєга Л. В. Методикаохорони та реставраціїпам'яток народного зодче�ства України. — К.: Мисте�цтво, 1997. — 143 с.: іл.;Скрипник Г. А. Етног�рафічні музеї України. —К.: Наукова думка.1989. — 304 с.; Шме�лев В. Г. Музеи под откры�тым небом. — К.: Науковадумка, 1983. — 118 с.

Хата з с. Рекіти Закарпатської обл.(XIX ст.) після перевезення та рес;таврації в експозиції Національно;го музею народної архітектури тапобуту в м. Києві.

19

Äавньоруський Вишгород постав на праEвому березі Дніпра невдовзі після засEнування Києва. Виникненню поселення

на цьому місці ще в давніші часи сприяли, крімрозташування на перехресті важливих суходольEного і водного торговельних шляхів [1], дужесприятливі для проживання і захисту ландшафтніособливості місцевості. Первісне поселення зайEмало мисоподібне пасмо високого берегаДніпра, обмежене з протилежного боку глибокиEми ярами.

Походження топоніму “Вишгород” пов’язуютьз ландшафтними і географічними особливостяEми міста: з підвищеним рельєфом місцевості, дезасновано городище (прямий переклад — “містона горі”), і з ситуацією розташування відносноКиєва, тобто вище за течією Дніпра. ФормуванняархітектурноEрозпланувальної структури ВишгоEродського городища та його активне функціонуEвання як північного форпосту Києва датуєтьсяХ–ХІІІ ст. Однією з головних причин виникнення ірозвитку Вишгорода є його воєнноEстратегічнеположення відносно Києва [2]. Міцні укріпленняВишгорода слугували надійною перепоною напідступах до столиці Стародавньої Русі .

АРХІТЕКТУРА ТА ІСТОРИЧНІ ЛАНДШАФТИ

Вишгород на плані Гійома Л. де Боплана 1650 р.

Ландшафт давнього Вишгорода як цілісне природне і культурне утворення

Євген Водзинський

Найвищий розквіт Вишгорода припав наперіод феодальної роздрібненості [3, 4, 5]. ВелиEке Вишгородське городище Х–ХІІІ ст. складалосяз дитинця, окольного міста і посаду. Висота платогородища на правому березі Дніпра сягала 80 мнад його рівнем. Дитинець мав розміри близько350х250 м і займав підвищену частину плато. Вінявляв собою адміністративноEгромадськийцентр міста, де було побудовано величний БориEсоглібський храм. Завдяки розташуванню на паEгорбі та своїй надзвичайній висоті храмEмавзоEлей був містобудівною домінантою, що пануваланад містом і Дніпром.

Природні і розпланувальні особливості ВишEгорода зберігались без суттєвих змін до середиEни минулого століття. У 1960Eі роки внаслідокбудівництва Київської ГЕС її водосховище дещозменшило піднесення вишгородських пагорбівнад водними просторами.

Історична частина міста, що включає ВишгоEродське городище, пам’ятку археології націоEнального значення, і розташовану в його центріна фундаментах давньоруського храму церквусвятих Бориса і Гліба й тісно пов’язані з ними істоEричне розпланування та забудову, знаходиться вприродному вузлі зайнятої містом місцевості.

архітектура та історичні ландшафти

Вишгород на плані Ушакова 1655 р.

Схематичний план Вишгородського давньоруського городища: А — дитинець, Б — окольне місто, В — посад

20

21

Вона обіймає видовжений унапрямку північEпівдень лесоEвий останець [6], найвища часEтина якого із залишками гороEдища видалена в бік Дніпра і виEходить до Київського водосхоEвища крутими схилами, апівденний пологий схилзорієнтований у бік Києва, зяким візуально, стратегічно,функціонально і транспортно(Дніпро і його рукав ПочайEна) [7] Вишгород був тіснопов’язаний з найдавніших часів.

Структура давнього міста, ав наступні часи села Вишгород,збережена протягом століть,зазнала радикальних змін в1960Eі та 1970Eі роки у зв’язку збудівництвом Київської ГЕС тапоселення будівельників і наEданням у 1968 р. Вишгородустатусу міста. Активний розвиEток міста продовжується і поEнині. Його результатом сталоформування суто нової засвоїми забудовою і розплануEванням частини міста та її різкерозмежування з його історичEною частиною. Давній центрміста опинився на периферіїсучасного Вишгорода і позасферою його активного розвитEку. Але тим самим були збереEжені його видатні пам’ятки,давнє розпланування, стара заEбудова, цілісність і традиційнийхарактер історичного середоEвища і своєрідність ландшафту.Давньоруське городище і археEологічний культурний шар коEлишніх посадів дуже тіснопов’язані з добре збереженою


Церква 1862 р. і храм святих Бориса і Гліба 1074–1112 рр.

Вид з Вишгорода на Київське море.

структурою і природними особEливостями найдавнішої частиниміста. Вона і посьогодні дає яскEраве уявлення як про обороннусистему цього визначного княEжого міста, так і про його укладза наступних часів. Особливояскраво сприймається історичнеутворення завдяки його своєрідEності і контрасту щодо сучасноїчастини міста. Підтримання йоготрадиційного характеру даєзмогу зберегти архітектурноEландшафтні риси давнього ВишEгорода і роль літописного міста вприродному оточенні.

Вишгород розташований напівнічному краї Київського плаEто, що є частиною ПридніпровсьE

кої височини [8]. Його історичначастина знаходиться на крутомуправому березі Дніпра, на паEгорбі, що найбільшою міроювиступає в долину Дніпра. Разомз Київськими горами, які тежсуттєво видаються у її простір,він замикає величезний п’ятнадEцятикілометровий амфітеатрдніпровської долини, обмежеEний високим схилом правого беEрега, що плавною дугою простягEнувся від Вишгородської до СтаEрокиївської гори. Давні ВишгоEрод і Київ, що розташовані одинпроти одного, увінчували високікрайні точки цього амфітеатру,панували в ньому, захищали йоEго заселений простір.

Поверхня лесового пагорба,на якому сформувалось давнємісто, рівнинна, хвиляста, розEчленована ярами і балками [8].Вишгородське городище, щоміститься на найбільш видаEленій в долину Дніпра горі, істародавні частини міста віддіEлені від основного масивуКиївського плато глибокимиярами, якими протікає невелиEкий струмок. Городище маєухил на південь у бік названогоамфітеатру, і тому ця мальовEнича місцевість із завершуючоюїї панорамою Києва добре огEлядається з більшої частининайдавніших територій ВишгоEрода. Городище прилягає докрутих схилів правого берегаДніпра, які за давньоруськоютрадицією були максимальновикористані у побудові йогооборонної системи. Береговісхили Вишгородського пагорбаі прилеглі до них збереженіділянки заплави Дніпра маютьвелику природну та історичнуцінність [9].

Вишгород був свідомосформований як могутній форEпост Києва, враховуючи йоговажливу стратегічну роль іблизькість до стольного града,з яким він мав прямий візуальEний зв’язок. Він захищав і контEролював важливу давню перепEраву біля нього, а також щільнозаселену правобережну долинуміж ним і Києвом.

22


Ландшафт Вишгорода: 1 — церква св. Бориса і Гліба; 2 — давньоруське городище; 3 — найбільш видалена у бік

Дніпра частина мису; 4 — головний вододіл; 5 — вододіли другого порядку; 6 — кромки схилів; 7 — яри; 8 — струмок; 9 — ліс; 10 — садові ділянки; 11 — озеленені території; 12 — водойми

Природні особливості даної місцевості визнаEчені характером побудови Київського плато. ВоEно в районі Києва і Вишгорода виходить доДніпра високими берегами. Як у Києві, так і уВишгороді Дніпро повертає, омиваючи ці вистуEпи, які далеко виступають у його простору долиEну. Із крайніх точок їхніх височин вона добре огEлядається і контролюється як вгору, так і вниз затечією.

У районі Вишгорода вихід плато до Дніпразначно скромніший від Київського. І пагорби, ібереги нижчі, і останці менші. Але їхні форма іпоєднання виявились надзвичайно вдалими длярозбудови містаEфортеці. Вишгород став важлиEвим елементом системи оборони давньоруськоїдержави і значним осередком господарськоїдіяльності і торгівлі [2, 5].

Головний вододіл Київського плато, що проEлягає від Києва на північ, в районі Вишгородакруто повертає на південь. Він завершується біляпагорба, на якому склалося місто. Із цим повороEтом пов’язана особливість просторової структуриКиївського плато в районі Вишгорода. Це найвиEща частина міста, яку найкраще видно з бокуДніпра і Київського водосховища і від самогоКиєва.

Головним ландшафтним об’єктом Вишгорода,що добре оглядається і відіграє провідну роль вобразі міста, є пагорб, на якому підносилосьдавнє місто і найбільший на ті часи храм. ЦінниEми в природному і пейзажному відношенніоб’єктами ландшафту Вишгорода є вільні від заEбудови урвисті схили правого берега Дніпра врайоні давньої частини міста, які є виразнимкраєм Київського плато, що підходить тут вприEтул до Дніпра. Цінними є також глибокі залісненіяри, які розчленовують прилеглу до Дніпраділянку плато на окремі останці. Серед нихнайбільш крупним, високим і добре оглядуваEним є прилеглий до Дніпра останець — особливоцінний природний, пейзажний та історичний

елемент ландшафту Вишгорода. Він зберіг свійпереважно природний характер і підлягає дбайEливій охороні як яскраво індивідуалізоване клюEчове природне утворення місцевості, пов’язане зкраєм Київського плато і давнім Вишгородом, і,разом з тим, як характерний елемент ландшафтуПридніпровської височини [10].

Це утворення підлягає охороні і як таке, щовизначило створення системи укріплень містаEфортеці і основні елементи його давнього розплаEнування. У побудові укріплень дитинця і окольноEго града були використані круті ескарповані схилидніпровського берега і ярів, що сформували остаEнець. Основні дороги, які вели до міста і прохоEдили біля підніжжя схилів і вздовж вододілу осEтанця до фортеці, залишалися незмінними проEтягом століть.

Схили ярів і долини струмка визначили межіта лінію укріплень посаду. Ці природні утвореннятеж були максимально використані в системіоборони міста і його господарському устрої.Поблизу струмка були квартали гончарногоцентру міста. В цілому ландшафт Нишкового іВінницького ярів, з якими давньоруське містомежувало з протилежного Дніпру боку, має веEлику природну та історичну цінність. Розташованів лісовому масиві яри були майже непрохідноюперепоною на підходах до міста із заходу з бокуплато. Самі яри досить мальовничі, а місцевістьбіля їх об’єднання разом із ставком на струмкумає дуже високі пейзажні якості. Яри Вишгородаі пов’язаний з ними лісовий масив мають бутизбережені як цінний історичний ландшафт.

В ландшафті Вишгорода величезну рольвідіграє Дніпро, а тепер і Київське водосховище,що виникло вище греблі ГЕС. Майже неосяжнийпростір Київського водосховища тісно межує звисокими крутими берегами історичної частини


Схили високого правого берега Дніпра(східний край городища)

міста. Давнє городище, акценEтоване Борисоглібською церкEвою, мальовничо віддзеркаEлюється в ньому.

Охорона кращих природнихісторичних і пейзажних рисландшафтів є загальновизнаEною потребою, актуальним завEданням сучасності, чітко визнаEченим і широко підтримуванимсвітовою спільнотою. Вонавключає “збереження та, коли

це можливо, відновлення вигEляду ландшафтів і місць — приEродних, сільських або міських,існування яких завдячує приEроді або праці людини і які стаEновлять культурний або естеEтичний інтерес чи визначаютьхарактер природного середоEвища. Мають бути передбаченіособливі положення для забезEпечення охорони певних ландEшафтів і місць, таких як міські

ландшафти і місця, яким зазвиEчай загрожує найбільша небезEпека, зокрема через будівельніроботи та земельну спекуEляцію” [11].

У збереженні своєрідності іприродних особливостей давEньої частини Вишгорода особEливу увагу має бути приділеноохороні берегової і прибережEної зон, що є ландшафтами виEсокої пейзажної якості. НайсуEворішій охороні підлягає пануюEча у долині Дніпра ділянка з гоEродищем давньоруського містаВишгород. Велику природну таісторикоEкультурну цінність маєвисокий прибережний останецьв цілому, який слід охороняти якцілісне природне і культурне утEворення [12].

Його найціннішою частиноює зайнята городищем частинаостанця і прилеглі до неї ділянEки з потужним археологічнимкультурним шаром, пам’яткамиархеології і добре збереженимрозплануванням й традиційноюзабудовою. Ця територія в роEботі, виконаній у 2007 р. НаукоEвоEдослідним інститутом теоріїта історії архітектури і містобуEдування1 на замовлення ВишгоEродського історикоEкультурноEго заповідника, була визначена

24


Історичний ареал і зони охоронипам’яток Вишгорода: 1 – територія пам’ятки археології

національного значенняВишгородського городищаХ–ХІІІ ст.;

2 – археологічний культурний шардавнього Вишгорода;пропоновані зони охорони;

3 – межа історичного ареалу; 4 – межа охоронної зони

городища; 5 – межа зони регулювання

забудови; 6 – межа зони охоронюваного

ландшафту

1 “Історичний ареал міста Вишгород Київської області”. Науковий керівник роботи — Водзинський Є. Є.,відповідальний виконавець – Жаворонкова Т. Л., виконавці – Трегубова Т. О., кандидат архітектури, Бреяк О. В.НДІТІАМ, 2007.

як історичний ареал міста. В його межах було запEропоновано деталізований режим охорони і виEкористання території з відповідними обмеженняEми господарської діяльності. Історичний ареалВишгорода був затверджений Державною служEбою з питань національної культурної спадщиниМіністерства культури і туризму України 10 квітня2008 р.

Здійсненими раніше НДІТІАМ за участю ІнституEту археології НАН України науковими дослідженEнями природних особливостей та історичногорозвитку міста було також визначене охоронне зоE

нування Вишгорода. Згідно нього вся інша териEторія плато останця включена до зони регулюванEня забудови з регламентацією в її межах висоти іхарактеру забудови, а дніпровські схили і яри зділянками лісу включені до зон охоронюваноголандшафту. Затвердження цих зон і послідовнедодержання їх режиму сприятиме охороні багаEтої культурної і природної спадщини давньоїчастини Вишгорода, цього визначного історичEного ландшафту, тісно пов’язаного з прибережEними ландшафтами Києва, які належать до кульEтурних ландшафтів всесвітнього значення.


1. Бреяк О. По шляху із варяг в греки. Туристичний маршрут по правому берегу Дніпра. — К., 2006. —С. 30 — 35.

2. Грищенко А., Шевченко А. Вишгород / Історія міст і сіл Української РСР. Київська область. — К.: УРЕ,1971. — С. 367–369.

3. Дегтяр Т., Орлов Р. Вишгород. Минуле і сучасне. — К.: “Рада”, 2005. — 294 с.4. Пироженко І. В., Черняков І. Т. Вишгород. Межигір’я. — К.: Українська видавничо�поліграфічна ком�

панія “ЕксОб”, 2007. — 176 с.5. Толочко П. П. Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздробленности ХІІ�ХІІІ веков. — К.,

1980. — С. 134.6. Географічна енциклопедія України: в 3�х тт. — Київ: УРЕ, 1989. — Т.1: А�Ж. — С. 180. 7. Вишневський В. І. Малі річки Києва. — К.: Інтерпрес ЛТД, 2007. — С. 25.8. Маринич О. М. Природа Київської області / Відп. ред. чл.�кор. АН УРСР О. М. Маринич. — К.: Вид.

Київськ. ун�ту, 1972. — С. 8.9. Романчук С. П. Історичне ландшафтознавство: Теоретико�ландшафтознавчі засади та методика ант�

ропогенних реконструкцій давнього природокористування. — К.: РВЦ “Київський університет”,1998. — 146 с.

10. Курбатов Ю. И. Охрана природного ландшафта и архитектура — Л.: Общество “Знание” РСФСР,Ленингр. орг., 1979. — 35 с.

Став у Нишковому яру

Ìинулого року (11 листопада 2008) світ широко відзнаEчав 90Eу річницю закінчення Першої світової війни —однієї з найбільших світових катастроф, першого глоE

бального конфлікту ХХ століття. Багато європейських країн і досівважають цей день одним із головних національних свят. Пам’ятніцеремонії пройшли у Франції, Бельгії, Британії. У цій війні бралиучасть 19 держав, було мобілізовано 70 мільйонів чоловік, 10мільйонів із яких (військові і цивільне населення) стали її жертваEми. В усіх країнахEучасницях війни, у тім числі в Росії й Україні,існують військові кладовища (часто інтернаціональні), де впам’ять про загиблих воїнів встановлено хрести, стели, монуменEти. Хвиля будівництва таких пам’ятників прокотилася у ході війни ів повоєнні часи в країнах Західної Європи. Завдяки діяльностірізноманітних благодійницьких товариств, релігійних громад,підтримці державних органів проводилося упорядкуваннявоєнних поховань, будівництво пам’ятних знаків.

26


У Києві також зберігсяоб’єкт, пов’язаний з подіямиПершої світової. Хоча воєнні діїтут не велися, Київ мав статусприфронтового міста і з 1915 р.був найбільшим шпитальнимцентром ПівденноEЗахідногофронту. Російський ЧервонийХрест, який очолювала імпеEратриця Марія Федорівна, зоEсередив тут більше сотні лікуEвальних і реабілітаційних закEладів, серед яких головним бувКиївський військовий шпиEталь. Багато солдатів і офіцерівпомирали від ран, проблема їхпоховання стояла дуже гостро.До того ж, необхідно було непросто поховати, а й гідно вшаEнувати пам’ять загиблих синівВітчизни. Тому за наказом МиEколи ІІ у всій Російській імперіївлаштовувалися братські клаEдовища, де будували меEморіали з храмами, каплицямий пам’ятниками. У 1916 р. заініціативою Всеросійського тоEвариства пам’яті воїнів імпераEторським Товариством архітекEторівEхудожників було провеEдено спеціальний конкурс настворення проектів храмів, капEлиць і пам’ятників для встановEлення на місцях битв та навійськових некрополях [1].

У Києві померлих солдатів іофіцерів на початку війни ховаEли на окремих ділянках існуюEчих на той час кладовищ: Лук’яEнівського, Байкового, ЗвіриEнецького. У 1915 р. на спеціальEно відведеній ділянці, непоEдалік від СвятоEТроїцькогоІонівського монастиря, буловлаштоване нове військовекладовище, що отримало назву

Храм1пам’ятникна Звіринці

Ірина Абрамова

Братського [2]. Воно розмістиEлося на одному з найвищихЗвіринецьких пагорбів, якомушляхом терасування було надаEно геометрично чітку піраміEдальну форму, що нагадувалабастіон. На різнорівневих тераEсах цієї “піраміди” розташуваEлися воїнські поховання, а наверхній терасі, у центрі кладоEвища побудували меморіальEний храм, урочисті закладиниякого відбулися 12 червня1916 року.

ХрамEпам’ятник — відома інадзвичайно розповсюдженаформа увічнення історичнихподій, особливо воєнної історії.Церкви і каплиці завжди вваEжалися найкращою даниноюпам’яті воїнам, що полягли заБатьківщину. Їх часто будувалина місцях боїв, на братськихмогилах і кладовищах.

Церемонія закладки храмуна Братському кладовищі вКиєві — найбільш значна і добEре відома сторінка його історії.Ця подія докладно висвітлена утогочасній пресі [3] і зафіксоваEна на фотознімках, що нинізберігаються в Державномуархіві Російської федерації(Москва) [4]. На урочистостяхбули присутні особи імпераEторської родини: імператрицяМарія Федорівна, великийкнязь Олександр Михайлович івелика княгиня Ольга ОлекEсандрівна; київський губернаEтор граф О. Ігнатьєв, представEники духовенства, військові,вихованці київських військовоEучбових закладів та дитячихпритулків, численні мешканціміста. “Незадолго до торжествазакладки храма из СвятоEТроEицкого монастыря вышелкрестный ход, который с иконаEми и хоругвями направился на

верхнюю террасу кладбища… В2 часа Государыня ИмператриEца изволила прибыть на местозакладки храмаEпамятника всопровождении свитных фрейEлин Ея Величества и прочих лицсвиты. Когда начался чин закEладки храмаEпамятника, перEвый камень собственноручноизволила заложить ГосударыняИмператрица” [5]. Окрім того, уфундамент було закладенопам’ятну дошку, на якій зазнаEчено дату посвячення храму таімена його головних творців.Поруч із місцем храму влаштуE

вали спеціальний стенд з проEектом майбутньої споруди.

Вона мала у плані формугрецького хреста з квадратнимголовним нефом, прямокутниEми північним і південним відгаEлуженнями, притвором і апсиEдою, на високому потужномустилобаті, по периметру якогорозташовувалися напівцирEкульні аркасолії — ніші для найEбільш почесних поховань. ЦентEрична вертикальна композиція,складена із східчасто наростаюEчих об’ємів, повинна була заEвершуватися восьмигранним


27

Фрагмент плану Києва 1925 р. зпозначеним на ньому Братськимкладовищем і храмом;пам’ятником

28

шатровим покриттям. СпрямоEваність споруди вгору підтриEмувалася формами загостреEних щипців вівтарів та бабинця,вертикальними пропорціямивузьких вікон, плоских ніш, наEростаючими рядами кілеEподібних кокошників.

Автор проекту — архітекторEхудожник П. П. Фетісов — в обEразі храму використав стилістиEку московської архітектури XVIEXVIІ ст., зокрема відому пам’ятEку XVI ст. — церкву Вознесіння вКоломенському. В розробціпроекту взяв також участьархітектор В. М. Риков, на тойчас вже визнаний майстер, авEтор багатьох визначних київсьEких будівель.

Головний приділ церквиприсвячувався Святителю МиEколі Чудотворцю, в підземномуярусі планувався приділ начесть Святителя Алексія, митEрополита Московського.

Кладовище дуже швидко заEповнювалося. Церкву МиколиЧудотворця, незважаючи навоєнний час, також побудувализа один будівельний сезон. У1917 р. вже були зведені стіни іперекриття, проте революційніподії і громадянська війна стаEли на заваді плановому заверEшенню будівництва; замість“шатра”, що повинен бувувінчувати споруду, її нашвидEкуруч завершили простоюнапівсферичною банею. НезваEжаючи на це, нас і сьогодні заEхоплюють довершені архітекEтурні форми будівлі і чудовийцегляний декор, що прикрашаєїї фасади. Церква Миколи ЧуEдотворця — рідкісний зразоккультової будівлі у стилістицімодерну, до того ж — твір визEначних архітекторів. Окрім тоEго, вона вдало розташована навершині пагорбу і навіть у нашчас, коли навколишня територіяЗвіринця забудована котеджаEми і будинками підвищеної поE

верховості, добре проглядаєтьEся з боку бульвару Лесі УкEраїнки і продовжує відігравативажливу містобудівну роль.

У 1918 р., під час вибуху, щостався на Звіринецьких артиEлерійських складах, церква непостраждала, вистояла. Судячиз публікації 1930 р. в журналі“Глобус”, на той час кладовиEще, хоча й розорене, все щеіснувало. Стояла і недобудоваEна церква, яку тоді хотіли присEтосувати під крематорій [6].“…Увесь цвинтар на кріпоснихвалах, що терасами підносятьсязі всіх боків до центральногошпилястого верхів’я. На всіх теEрасах окремі салдатські могилирівними шерегами з почесниEми, де треба по краях, місцямидля старшини. А на шпилі недоEбудована церква в смутномуоточенні сили загиблихбратів — салдатів, що комусь,на щось життя своє в муках одEдали… Але вже хрестів немає йжадного: всі пішли на паливозвіринецьким та печерськимгромадянам…” [7]

Вірогідно, й за часів Другоїсвітової війни стан споруди незмінився. “Темним сумнимпривидом” [8] височіла вонанад Звіринцем до середини1950Eх років. У 1955 р. церквуразом з навколишньою териEторією передали під лабораEторію інституту металокеEраміки і спецсплавів, на базіякого пізніше засновано ІнстиEтут проблем міцності Академіїнаук України. Храм опинивсяу центрі садиби Інституту, вньому розмістили одну з лабоEраторій, начинивши спорудуспеціальним обладнанням,призначеним для випробуEвань міцності металу. НавкоEлишня територія, де знаходиEлося кладовище, у повоєнніроки розбудовувалася дляпотреб Інституту. Були зведенінові багатоповерхові корпуси,


Загальний вигляд

Проект пам’ятника;каплиці на Братському кладовищі в Києві.

1916 р.

Північний фасад

виразність терасування, як,власне, й воїнські поховання,втрачені. На сьогодні немаєвідомостей про кількість моEгил на Братському кладовищі,не збереглося жодного іменіпохованих тут воїнів. МожлиEво, їх можна було б встановиEти, але це наступна пошуковаробота, яку поки що навіть нерозпочато.

А храмEпам’ятник зберігся,його подальша доля пов’язана здосягненнями української науEки, якій він і досі служить.1966 р. внутрішній об’єм храмубуло поділено на чотири поверEхи, між якими влаштовані пеEрекриття, закладено західнийґанок. Ззовні по всьому периEметру споруду оточили добудоEви (навіть двоE і триповерхові),що повністю прикрили стилоE

бат. До речі, у балансових докуEментах Інституту споруда фігуEрує як “башта”, оскільки якцеркву її так і не освятили, і запервісним призначенням вонаніколи не використовувалася.

Незважаючи на те, що храмEпам’ятник розташовано на закEритій території наукової устаноEви, він давно привернув до себеувагу істориків [9], архітекторів,києвознавців [10]. Ще на початку1990Eх рр. споруду було включеEно до “Зводу пам’яток історії такультури” — фундаментальногоенциклопедичного видання,третій том якого в даний час гоEтується до друку. Від 1994 р.храмEпам’ятник перебував уСписку щойно виявленихоб’єктів культурної спадщини м.Києва. Окрім того, долею храмузацікавилися мешканці ЗвіринE

ця. У 2006 р. президент інвесEтиційноEфінансової компанії“Афіна” Вадим Линник ініціювавпочаток проекту з поверненняісторичної пам’яті цього місця івідродження його духовногоцентру — храмуEпам’ятника. Вінстворив Комітет з відновленняцеркви Миколи Чудотворця істворення меморіального компEлексу, присвяченого подіямПершої світової війни. Заініціативою Комітету, в листоEпаді 2008 р. на пагорбі, де знаEходилося Братське військовекладовище, неподалік віднижньої (південної) прохідноїІнституту головою Українськоїправославної церкви МосковсьEкого патріархату митрополитомВолодимиром було відкрито іосвячено пам’ятну плиту і хрест,присвячені 90Eріччю закінчення


29

Імператриця Марія Федорівна та інші учасникиурочистої церемонії на місці закладки храму;

пам’ятника. Фото червня 1916 р.

Першої світової війни. Аналогічний проект заразреалізується в Росії: у місті Пушкін під СанктEПеEтербургом, де у 1914 р. виникло одне з першихбратських кладовищ Першої світової війни, нинівпорядковуються вцілілі могили, створюєтьсяхрамEпам’ятник, для якого використано один зконкурсних проектів 1916 р.; 11 листопада 2008 р.відкрито пам’ятну стелу загиблим воїнам [11].

В минулому році співробітниками КиївськогонауковоEметодичного центру з охорони, реставEрації та використання пам’яток було проведенонатурне обстеження храмуEпам’ятника та викоEнані історикоEархівні дослідження. За поданнямГоловного управління охорони культурної спадEщини м. Києва, споруді було надано статуспам’ятки архітектури (наказ Міністерства культуEри і туризму України від 15.04.08 № 424116E08,охоронний № 483EКв).

На сьогодні церква Миколи Чудотворця наЗвіринці є чи не останньою з києвських церков,що не передані релігійній громаді і використовуEються не за первісним призначенням. І хоча наданий час її технічний стан у цілому оцінюєтьсяфахівцями як задовільний, на фасадах маютьмісце окремі випадіння цегли, потребують заміниінженерні мережі. Окрім того, устаткування таобладнання, що знаходиться всередині споруди,не сприяє належному її використанню як об’єктакультурної спадщини. Для того, щоб змінити сиEтуацію на краще, необхідно вирішити доситьскладні питання, перш за все — майнові. Алеоскільки споруда на сьогодні є пам’яткою, її ресEтаврація — на часі.


1. Конкурс на проект храма�памятника //Архитектурно�художественный еженедельник. — 1916. —№6. — С. 87–88; Там же. — 1916. — №23. — С. 255.

2. Бойчак М.П. История киевского военного госпиталя. Кн. ІІ. — К., 2006. — С. 377.3. Киевская мысль. 1916, 13 июня; Киевлянин. 1916, 13 июня. — С. 3.4. Державний архів Російської Федерації. — Ф. 642, оп. 1, спр. 3569.5. Закладка храма�памятника // Киевские епархиальные ведомости. — 1916. — №25. — С. 570–571.6. Ернст Ф. Київ. Путівник. — К., 1930. — С. 706.7. Бахтинський Ф. Братські могили // Глобус. — 1930. — №1. — С. 14.8. Там само.9. Проценко Л. А. Історія київського некрополя. — К., 1995. — С.249; Киркевич В. Время Романовых.

Киев в империи. — К., 2004. — С. 198–199.10. Кальницкий М. Забытый мемориал // Киевские ведомости. — 2003, 13 мая. — С. 6. 11. Царскосельское Братское кладбище героев Первой мировой войны // www. pushkin�town�net

30

Відкриття і освячення предстоятелем Українськоїправославної церкви митрополитом Володимиромпам’ятного хреста і плити на колишньому Братськомукладовищі

Òой, що у Городищі — Пустоварівському, не має собірівних у Володарському районі за збереженістю істоEричного циклу млинарського виробництва. ОсоблиE

во цінним є те, що цей млин і досі цілком вправне та працююче виEробництво, правда, тепер його штат занадто малий — всього триособи — завідувач та два його помічники. Зважаючи на добрийурожай минулого року млин працював цілу зиму.

За словами його нинішнього завідувача, Сірука Миколи ІваноEвича, млин є чи не найбільшим діючим сільськогосподарським виEробництвом району, що повністю зберегло свою первинну техноEлогію з моменту свого виникнення, тобто з кінця ХІХ ст. Тому сьоEгодні він — надзвичайно цікавий туристичний об’єкт. Обидва жмлини з греблею — один з найвизначніших історичних виробничихсільськогосподарських комплексів, який було започатковано нацих землях ще у другій половині ХІХ ст. та збережено до сьоEгоднішнього дня.

У позаминулому столітті земельні наділи на берегах Росі у цьоEму районі належали до різних земельних володінь. Тоді р. Рось буEла межею між наділами двох великих землевласників — БраницьEких та Подгорських. Млини, відповідно, також належали двомрізним господарям.

Першість у запровадженні млинарського виробництва на річціРось належить графині Браницькій Марії Євграфівні. Саме її млинразом з греблею для врегулювання напору води було зведено уцьому місці на поч. 1880Eх рр. Дотепер первинна споруда млина


31

Краєвид на р. Рось з бокус. Городище ; Пустоварівське

Завідувач пустоварівського млинаСірук М.І. з мірчуком;барелем

Пустоварівський млин 1пам’ятка індустріальної спадщини

Між двома районами Київської області — Володарським таБілоцерківським, де річка Рось котить свої води в гранітних береEгах, і де вона є межею між двома селами — Городищем–Пусто1варівським та Щербаками, досі існує стара гребля. Але не тількиі не стільки вона привертає до себе увагу, скільки підвішений наднею металевий місток — визначна місцева інженерна споруда миEнулого століття, а разом з ним — два величні муровані водяні млиEни обабіч ріки.

Валерія Ієвлева

Фото автора

32

М. Браницької не збереглася(можливо, вона була деEрев’яною). За архівними даниEми, млин у с. Щербаки, який мибачимо зараз, — другий, зведеEний на тому ж місці після поEжежі 1906 р.

Млин, що досі зберігся налівому березі Росі, було споEруджено Подгорським КазимиEром Балтазаровичем 1891 р. наділянці, розташованій нижче затечією від власного цукровогозаводу. Головна його цінність утому, що від моменту його звеEдення і до наших днів характервиробництва залишився майженезмінним.

Млин Подгорського —цілком авторська споруда,проект якої було розроблено1889 р. Тарасовим КостянтиномКостянтиновичем, випускниEком Інституту цивільних інжеEнерів. Саме у 1888E1891 рр. К.Тарасов працював на посадімолодшого техніка БудівельноEго відділення ПівденноEЗахідних залізниць і виконувавприватні замовлення уКиївській губернії. Млин у ГоEродищіEПустоварівському —один із двох цегляних млинів,запроектованих Тарасовим К.К.впродовж 1888–1892 рр. Що ждо авторства архітектурного

проекту млина Браницької —документів поки що не віднайEдено.

Згідно проекту, комплексмлинарських споруд у с. ГородиEщеEПустоварівське складався із:спільної греблі для обох млинів(за домовленістю з графинеюБраницькою, родина ПодгорсьEких мала право на користуваннягреблею); споруди пароводяноEго вальцьового млина; спорудискладського приміщення (комоEри); сараю (дерев’яного); двохметалевих містків (вони на рівнідругого поверху мали з’єднуватисарай з млином та млин з комоEрою й сараєм), а також підпірнихстін млина та греблі.

До сьогодні з боку ГородиEщаEПустоварівського від усьогопереліку виробничих об’єктівкомплексу збереглися млин,комора, підпірні стіни; а з бокус. Щербаки — млин та підпірністіни. Обидва комплекси посEтавлені на державний облік якпам’ятки архітектури місцевогозначення (Рішення облвиконEкому від 24.04.1990 р. № 67);охоронні №№ 61EКв (1E7) та 43EКв (1E2). До загального компEлексу виробничих споруд цієїділянки можна додати такожще одну складську споруду, щоналежала спочатку ПодгорсьEкому К. Б., а пізніше — цукровоEму заводу (“Товариство ГороEдищеEПустоварівського цукроEвого заводу”). Будівля зберегEлася до нашого часу на верхнійтерасі комплексу, але функціоEнально не була пов’язана безEпосередньо з млином. У пеEреліку нерухомих об’єктів цукEрового заводу вона зазначалаEся як “магазин заводський длядовготривалого зберігання гоEтового цукру”.

Щодо автентичної збережеEності обох млинів, історикоEкультурна цінність щербаківсьEкого млина є незрівнянно нижEчою, ніж пустоварівського,оскільки у Щербаках млинарE


Тарасов К.К . — автор проектупустоварівського млина

33


ське виробництво давно ліквідоEване, а саму споруду млина неEщодавно переобладнано під житEло. Причому, зараз в якості житEлових приміщень використоEвується тільки половина будівлі,іншу ж навіть не накрито дахом.

За технологічною класифікаEцією, млин в ГородищіEПустоEварівському належить до пароEводяних млинів, тобто млинівзмішаного типу, що мали змогувиробляти борошно, викорисEтовуючи не лише традиційнуенергію води, але й пари (заархівними даними, паровийдвигун на виробництві буловстановлено 1897 р.). Крім траEдиційного борошномельноговиробництва, тут також буликрупорушка та олійниця. За краEщих часів пустоварівський млинобслуговувало 18 робітників.

Головна особливість історичEного об’єкта — збереження майEже повністю автентичного техноEлогічного циклу, до того ж, намісці залишилася переважнабільшість історичних машин тамеханізмів. Тільки у повоєнні роEки, на початку 1960Eх, було

змінено джерело енергії — із воEдяного турбогенератора на стаEціонарне електричне живлення.

У пустоварівському млині виEробничий процес, як і в минулоEму, здійснюється з дотриманнямпевного порядку, визначеногофункціональними зонами: очисEним та механічним відділеннямипівденного крила; машиннимвідділенням; борошномельнимвідділенням з крупорушкою таолійницею (крупорушка та олійE

ниця — недіючі). В очисному відEділенні проводиться попереднєочищення зерна перед розмеEлом. Тут і досі знаходиться аспіEраційний апарат — СВE1 (своєEрідні “легені”), що обслуговуєвесь млин. У борошномельномувідділенні здійснювалися розмелзерна та провіювання борошна.

Схема розміщення комплексувиробничих споруд в с. Городище;Пустоварівське

34

Колись механізми для очищення зерна живиEлися від двигуна (паровий двигун фірми “МоріцГілле”, 165 к.с.) або від турбогенератора, що знаEходився у машинному відділенні. Млин міг працюEвати як від турбіни, так і від парового двигуна. ЯкEщо турбіна мала сезонний термін роботи, то пароEвий двигун, живлячись від котла, що опалювавсявугіллям, міг працювати протягом цілого року.

Дія двигуна здійснювалася за допомогою головEного трансмісійного валу, на якому оберталося 11коліс (вал розташовано у підвалі південного криEла). Ці колеса через численні трансмісії забезпечуEвали зв’язок з усіма механізмами млина. Зараз усіісторичні механізми, що збереглися від ХІХ ст., праEцюють від електроенергії, яка так само подаєтьEся на головний вал, що, у свою чергу, заEлучає до роботи інші механізми.

Сама споруда водяногомлина розташованабіля урізу воE

ди, в каньйоні лівого берега річки Рось (притокиДніпра), нижче за течією від греблі. З боку ПустоEварівського млина на греблі влаштовано лівобеE

режний водозлив.Споруда має ГEподібний план, що заоб’ємноEрозпланувальною структурою

відповідає двом крилам — північномута південному (до річки виходить

саме південне крило). Крім тоEго, млин має двоповерхову

прямокутну прибудову збоку північного фасаEду північного крила,розташовану білякромки відкосу, депочинається стрімке

Пустоварівський млин (південне крило, вид з містка)

Колеса головного трансмісійного валу, що запускаєвальцьові розмелювальні механізми у роботу.Головний вал розташований у підвальному приміщенні

35

пониження берега до води. Млин частково двоEповерховий, частково — триповерховий, цегляEний. Перший рівень та підвал — бутове муруванEня з граніту. Про те, що мурування млина буловідкритим та споруда не фарбувалася, свідчатьдеталі північного фасаду, який і досі не пофарEбований. Прибудову північного крила можнавважати історичною, позаяк її було здійснено1897 р. для встановлення парового котла (котелводотрубний, системи Штейнмюллера №5), тазведено з урахуванням його розмірів.

Загальний характер розпланування спорудидав змогу сформувати внутрішнє господарчеподвір’я. З нього здійснювалися головні входи домлина та комори; причому, північне крило малотри входи до основного приміщення, і розташовуEвалися вони на різних рівнях. Відповідно до перEвинного рішення (згідно проекту), до двох дверейпівнічного крила (на другому та третьому рівнях)можна було дістатися зовнішніми металевими схоEдами з боку внутрішнього господарчого подвір’я.Зараз сходи відсутні, а двері закладено цеглою.

Ще одні двері було розташовано на третьомурівні з боку торцевого (західного) фасадупівнічного крила. Вони мали вихід на повітрянийметалевий місток, який з’єднував млин з верхEньою терасою та з дерев’яним сараєм (сарай тамісток не збереглися). Про те, що цей місток існуEвав, свідчать пази в цегляній кладці навідповідному рівні торцевого фасаду. Існуваннядругого повітряного містка можна лише припусEкати. Цей місток мав з’єднувати південне криломлина (на другому поверсі) та комору із сараємверхньої тераси. На верхньому поверсі західногофасаду південного крила збереглися фрагментимістка або балкону (несучі балки та металеваогороджуюча решітка).

Якщо раніше основнігосподарські сполученE

ня здійснювалисякрізь великі двері

металевими повітряними містками, то пізніше виEкористовувалися досить вузькі внутрішні дерев’янісходи, поділені навпіл для влаштування пандусів.

Найбільш збереженим можна вважати фасад збоку річки: його не пофарбовано, в ньому майжевідсутні сучасні елементи, збереглися автентичнівіконні шибки та засклення. Сезони роботи —осінь та весна. Можливо, взимку млин не працюEвав, оскільки споруда цілком не опалювалася (завиключенням прибудови, де було розміщено паEровий котел).

Солідний комплекс цього пароводяного млиEна разом із комплексом споруд цукрового заводустворювали локальний осередок сільськогоспоEдарських переробних виробництв маєтку ПодEгорського — досить значного за розмірами тазначенням позаміського промислового об’єктукінця ХІХ — початку ХХ ст.

Характерною особливістю споруди млина є їїутилітарність, тобто — нічого зайвого, спрощенийцегляний стиль з мінімумом декоративних елеEментів. За характером архітектурного вирішеннямлин був подібний до зарубіжних тогочаснихбудівель.

Складний рельєф у заплаві р. Рось, яка в цихмісцях протікає в заглиблених берегах, утворених


Історичний розтрусний механізм

36

виходами гранітних товщ, визначив характеррозпланування названих об’єктів. Схили длястворення горизонтальної ділянки під розміщенEня споруд були затерасованими: зважаючи на те,що лівий берег р. Рось вищий за правий, на ньоEму було штучно сформовано три тераси. НайEнижча тераса — рівень греблі та нижньогопід’їзного майданчика до млина. Середня —внутрішній двір млина та комори; третій рівень —місце розташування колишньої складської споEруди цукрового заводу. Між верхнім та середнімрівнями утворено відкоси, які закріплено гранітEними підпірними стінками. На протилежномубоці (с. Щербаки) аналогічним чином влаштоваEно дві тераси. Зведений набагато пізніше вантоEвий місток займає рівень, трохи вищий від умовEного другого рівня розпланувальної тераси.

Млин є унікальною архітектурною пам’яткоюяк одна з двох головних споруд значного млиEнарського комплексу ХІХ — ХХ ст. Її неордиEнарність полягає ще й у використанні спільноїгреблі для двох млинарських виробництв, одне зяких (у Городищі — Пустоварівському) збереглосвоє первинне обладнання та знаходиться у добEрому робочому стані. Головна науковоEтехнічнацінність цього об’єкту — повне збереження нетільки автентичної технології помелу (окрім джеEрела енергії), а й первинних машин та меEханізмів, що на сьогоднішній день, зважаючи нароки соціалістичної індустріалізації, є доситьрідкісним явищем.

Незважаючи на те, що цей млин — доситьунікальне історичне виробництво, працювати уньому з кожним роком стає все важче. ПоEперEше, відсутня належна охорона цього об’єкту:відтак — побиті подекуди шибки, поламані двері,вкрадено охоронну дошку зі стіни (бо металева!)та ін. Силами працюючих тут робітників неможEливо захистити цю унікальну пам’ятку від поEдальшого розкрадання. ПоEдруге, пам’ятка приEватизована, і її майбутня доля взагалі проблемаEтична. Цього року млин ще працював. А далі? Чизможе теперішній завідувач відстояти цейунікальний об’єкт культурної спадщини?

Може статися, що міцні стіни споруди будутьвикористані для інших потреб, наприклад, як усусідів через річку — в с. Щербаки. Яка доляспіткає ці унікальні пристрої, механізми сторічноїдавнини у разі ліквідації виробництва? До муEзею? Але ж там вони стануть черговими “мертвиEми” експонатами. Зникне головне — збереженестаровинне виробництво — пам’ятка безіменнимгеніям минулих поколінь інженерів та техніків.Враховуючи це, об’єкт повинен охоронятися нетільки як історична архітектурна споруда, але й яквиробничий комплекс з усіма його технічними татехнологічними особливостями, разом з автенEтичними механізмами, включно до окремихпристроїв, допоміжних предметів виробництвата побуту тощо.

Щоб зберегти весь комплекс пустоварівськоEго млина разом з виробничим процесом, його


37

необхідно музеєфікувати. Було б дуже добре(але це вже з області фантастики) реставруватикомплекс згідно первинного проекту з метоювідродження колишнього виробництва з усімайого особливостями та індивідуальністю.

У Західній Європі — наприклад, у тій жеПольщі — такий унікальний виробничий об’єктдавно вже був би музеєфікованим, працював засвоїм призначенням, до того ж на ньому ще й заEробляли б додаткові кошти як на діючому музейEному експонаті.

Туристичні маршрути двох районів — ВолоEдарського та Білоцерківського — стали б набагаEто цікавішими, якби до них приєднати ще й огляEдини цього старого млинарського виробництва.Справді, мало хто б відмовився від спеціальногосувенірного мішечку борошна умовної “сторічE

ної” давнини, виробленого буквально “на очах”відвідувача!

Можливо, й працювати за таких умов наоновленому старому виробництві стало б набаEгато легше, адже з’явився б сенс у збереженністаровини та своєї, нехай малої, а все ж історіїкраю, окремого села, млина, всіх тих, хто бувпричетним до цього унікального млинарськоговиробництва.

Але, на жаль, у нас всі гарні починання тадобрі традиції треба відстоювати у тяжких боях зоточуючим середовищем. Куди не подивись,здається, що давно ми живемо у світі, “где вечEный бой, покой нам только снится”.


1. Список населенных мест Киевской губернии. — К.: Киевский Губернский Статистический Коми�тет, 1898.

2. Справочник к карте мельниц, винокуренных, пивоваренных, маслобойных и писчебумажных фаб�рик и заводов, губерний: Киевской, Волынской, Подольской, Черниговской и Полтавской. — К.,1912.

3. Справочник по сахарной промышленности Российской империи. Кампания 1912–1913 гг. / Ред.М.А. Кельберина. — К.: Политехнический институт Императора Александра II. 1914.

4. Центральний державний історичний архів в м. Києві. — Ф. 730. — Оп. 1. — Спр. 297.

5. Державний архів Київської області. — Ф. 1. — Оп. 225. — Спр. 145.

6. Державний архів Київської області. — Ф. 1. — Оп. 233. — Спр. 289.

Діючі трансмісії вальцьових механізмів

Жорна, що залучалися до роботи паровиммеханізмом — зараз один із історичних експонатівмлина

38

Íа околиці м. Бахчисарая в урочищіКирEк’єр, у ході охоронноEархеоEлогічних досліджень перед проведенE

ням реставраційних робіт під час реконструкціїЗинджирлиEмедресе склалася ситуація, яка виEмагала проникнення до склепу, що є частиноюпоховальноEпоминального комплексу, відомогов літературі як Дюрбе хана Хаджі Герая. З письEмових джерел відомо, що усипальницю побудуEвав перший правитель Кримського ханстваХаджі Герай, в якій його й поховали у 1466 р.Пізніше його сином Менглі Гераєм І над цією усиEпальницею було побудовано дюрбе — наземнийпоминальний комплекс, що зводиться, як правиEло, над могилами знатних воїнів або видатних

правителів. У 1515 р. хана Менглі Герая теж булопоховано в Дюрбе. Вважалося, що, крім цихханів, у Дюрбе хана Хаджі Герая, були похованітакож його другий син — НурEДуалет, останкиякого були перенесені з Касимова у 1505 р., тахан Сахіб І Герай, який загинув у 1551 р.

У даному випадку археологія дає об’єктивнуінформацію, яка допоможе з’ясувати деякі сутоісторичні питання. Для археології пізнього сеEредньовіччя важливим є отримання об’єктивноEго уявлення про історичний контекст, в якомустворювалася і існувала пам’ятка. Створеннякримськотатарської держави зумовлено заключEними процесами еволюції кочової імперії, якабула побудована внаслідок завоювань Чингіз хаE

УКРАЇНА — СКАРБНИЦЯ ПАМ’ЯТОК АРХЕОЛОГІЇ

в Дюрбе Хаджі Герая

Нові відкриття

Н. Гаврилюк, А. Ібрагімова

на та його нащадків, що прийEняли іслам. Чингізиди кримсьEкої гілки в середині XV ст. остаEточно обрали курс на відокремEлення Криму від Золотої Орди.Чіткої межі між етапом улусноїорганізації держави зі столиEцею у Солхаті (Старий Крим) істадією суверенного КримськоEго ханства не існує. Але відомо,що вже за Менглі І Гераякримські хани проводять незаEлежну від Золотої Орди політиEку. Складається враження, щокомплекс XV ст. Зинджирлимедресе, до якого, крім медреEсе, входять мечеть, лазня, ДюрEбе хана Хаджі Герая, кладовиEще і, можливо, палац першихханів, є матеріальним свідченEням існування вже незалежноговід Золотої Орди і ще незалежEного від Османської імперії,Кримського ханства.

Археологічні дослідженняДюрбе хана Хаджі Герая, в реEзультаті яких було виявленовхід у склеп, розпочалися у2003 р. Однак подальші дослідEження об’єкту стали можливиEми лише у 2007 р. перед провеEденням реставраторами гідроEізоляційних робіт по усьомузовнішньому периметру ДюрEбе. Виявлено не тільки вхід досклепу, але й залишки центEрального входу у портал Дюрбехана Хаджі Герая, муруваннястін більш раннього періоду пеEред порталом споруди. Завдякипроведеним дослідженням діEлянки між Дюрбе хана ХаджіГерая і Зинджирли медресе, виEявлено залишки мусульмансьEкого кладовища. Всі ці пам’яткивходять до комплексу пам’яток

національного значення ЗиндEжирлиEмедресе.

В ході проведення реставEраційних робіт виявились певніознаки руйнації пам’ятки: післяземлетрусів у XVII ст. та у 1927 р.крізь купол, стіни і, як потім виEявилось, підлогу склепу прохоEдить глибока тріщина, яка ствоEрює загрозу розвалу споруди.Західна частина Дюрбе помітноперекошена (на 3° від вертиEкалі). Дослідження стану підлоEги усипальниці засвідчили, щовона неодноразово підтоплюEвалась. Інтенсивні будівельніроботи та загроза затопленнядощовими та підземними водаEми стали однією з причин проEведення дослідницьких археоEлогічних робіт 2008 р. безпосеEредньо у склепі.

На зовнішній поверхні стінДюрбе, які відкрилися після погEлиблення траншеї, виявленочисленні графіті. Частина з них,можливо, графеми, які можутьбути інтерпретовані як топогEрафічні схеми місцевості урочиE

ща КирEк’єр. Вони потребуютьподальшого дослідження. Насхідній стіні над входом до усиEпальниці, що підкреслює початокдругого поверху Дюрбе, зафікEсовано прокреслений знак ,який можна інтерпретувати якзакодований знак склепу. Тимбільше, що цей знак зустрічаєтьEся на монетах Гераїв. Вхід у склепявляв собою арочну споруду виEсотою 1,3 м, за якою знаходивсякороткий дромос на ширинустіни Дюрбе (1,95 м). Сам склепмав форму прямокутника (майEже квадрата) з розмірами стін —5,4х5,6 м, вписаного у восьмиEкутник. Вхід до склепу знаходивEся у східній частині восьмикутниEка, вхід до Дюрбе (на другий поEверх споруди) — у південній часEтині. По кутах квадрату знаходиEлись складно профільовані ніші,де не було поховань. Спорудамала купольний дах. Найбільшависота склепу в центральній часEтині — 2,7 м.

У склепі виявлено 18 пракEтично не порушених поховань,

Україна — скарбниця пам’яток археології

Вхід до усипальниці

Комплекс Зинджирли;медресе, до якого входить Дюрбе ханаХаджі Герая

40

Україна — скарбниця пам’яток археології

здійснених за мусульмансьEким обрядом для газі. НебіжEчиків, загорнутих у савани,було поховано у дерев’янихдомовинах і випростано наспині з орієнтацією на південEний захід, на Киблу. На деяEких домовинах (поховання2,8,16,14) збереглися покроEви з багатих тканин (з розEкішними орнаментами, ткаEними срібною ниткою з позоEлотою), які кріпилися до криEшок домовин фігурними меEталевими пластинами. У деяEких похованнях збереглися залишки шовковихтканин від саванів. Деякі поховані були накритітовстими ковдрами або мали подушки, заповEнені ворсом та невеликими клаптиками тканин.Домовина з поховання 4 (порушене сміттям, що

насипалось з верхнього поверху)була прикрашена дошками з

різьбленими орнаментами. ПоEховання безінвентарні, але в

подушці похованого 8 знайEдено срібну монету

Менглі І Герая. У похоEванні 18 знайдено деEрев’яні основи для ґудEзиків.

Збереженість знахідокз органіки значною міEрою визначається клімаE

тичними показниками іфізикоEхімічними характеристиE

ками оточуючого середовища. ПоказEники в усипальниці на момент ії відкриття:

температура повітря 15 °С, відносна вологість88%. За цих умов антропологічний матеріал, деEревина, тканини, чорний метал, цегла підлогиперебували у незадовільному стані, і для їх збеEреження було проведено певні заходи. За коротEкий відрізок часу відремонтували шість приEміщень, відведених під Лабораторію археоEлогічних досліджень при БахчисаEрайському державному історикоEкультурному заповіднику. У трьохприміщеннях, відведених для зберіEгання знахідок, створено умови, анаEлогічні умовам склепу. Туди у вечірнігодини перенесли органічні знахідEки — тканини, шкіру, деревину. РесEтавратором тканин Національного заEповідника КиєвоEПечерська лавраВ. В. Назаром проведено первинні діїщодо збереження і консервації ткаEнин. Після завершення консервації

тканин планується їх подальEша реставрація і перетворенEня у музейні експонати.

Зіставлення результатівархеологічних досліджень зданими письмових джерелдозволяє твердити, що в усиEпальниці дійсно похованіпредставники родини Гераївіз сім’ями (серед похованих,крім чоловіків, є жінки і діти).Усипальниця використовуваEлась як мінімум 50 років, поEчинаючи з хана Хаджі Герая.Більш докладно про родинні

стосунки можна буде говорити лише після отриEмання результатів антропологічного та ДНКEаналізів, проби для яких були відібрані.

По закінченні сезону 2008 р. завершився перEший, найбільш відповідальний, археологічний,етап дослідження цієї унікальної пам’ятки пізньогосередньовіччя. Подальші дослідницькі роботи маEють проходити у декількох напрямках і принесуть

значну і важливу інEформацію про поEбут і вірування насеEлення Криму, зяким у постійномуконтакті перебувалимешканці степовоїУкраїни у пізньомусередньовіччі.

Дромос і вхід до усипальниці

Покров на похованні

Покров з поховання післяконсервації

Орнаментовані дошки

41

Ïан Антін, що мешкав у Кракові, присEвятив створенню цієї колекції близьEко 35 років свого життя. У 1978 році

він передав їх родині українських лемків, щомешкали у США, для публікації книги. Сам вінпомер кілька років тому, а його малюнки (біля180) оцифрувала і зробила доступними для шиEрокого загалу, розмістивши їх на сайті Інтернету,його донька пані Мері Місьо. Це справжній скарбдля фахівців і шанувальників дерев’яної архітекEтури Західної України: адже окрім неабиякої хуEдожньої цінності (чудові акварельні замальовкихрамів на тлі карпатської природи), вони мають івелике пізнавальне й наукове значення — художEник не тільки прискіпливо вималював зовнішнійвигляд церков, але й інтер’єри та численні деталідерев’яних, різних за віком, споруд.

ПАМ’ЯТКИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

За матеріалами сайтів: http://community.livejournal.com/derevkhramy; автор — igor_roz; http:// vaxo.livejournal.com.

Ці художні й дуже точні малюнки дерев’яниххрамів Українських Карпат зробив Антін ВариEвода у 1930Eх рр. На сьогодні вони стали істоEричними, адже більшість споруд було знищено.

Дерев’яна архітектура

Карпат:

Пані Мері Місьо — громаEдянка США, але давно живе вУкраїні. За першою освітою воEна біолог, але здебільшого праEцювала адвокатом з інтелектуEальної власності та журEналістом. Перший творчий доEробок пані Місьо — випуск“РухEфаксEгазети” напередодніпроголошення незалежностіУкраїни. Багато років вона єкиївським кореспондентом“Лос Анжелес Таймс” і дирекEтором “Програм правового заEхисту та освіти журналісEтів”(“ПРОМЕДІА”). За наслідкаEми майже 20 відряджень дотридцятикілометрової зони ідослідження природи Поліссянаписала книгу “Полиновийліс. Хроніки Чорнобиля”, в якійзверталася також до тематикиукраїнських церков.

42

пам’ятки образотворчого мистецтва

Äля вивчення історіїкозацької доби тавідображення її у

мистецьких творах значний обEсяг інформації може надатидослідження поштових листіEвок, тематика яких пов’язана зкозаками. Поштові листівки якзасіб комунікації, що був деEшевшим за звичайні листи,відповідно, доступнішим длянаселення, були запровадженіу широкий обіг наприкінціХІХ ст. Спочатку це нововведенEня було здійснено в АвстроEУгорщині у 1869 р.; у 1874 наВсесвітньому поштовому конгEресі було затверджено єдині паEраметри для листівок. У РоEсійській імперії “открытое письEмо” було введено з 1872 р. ПоEчатково лише поштове відомстEво мало право видавати бланкидля листівок, а з 1894 р.уряд дозволив і

приватним видавництвам виEробляти відкриті листи [11, 7].

Відтоді виготовленням власEних листівок активно починаEють займатися різні українськівидавництва. Серед найбільшвідомих — київські “Час”,“День”, “Глобус”, “Друкар”,“Рассвєт”, “Квітка”, кам’янецьEподільське “Дністер”, львівські“Русалка”, “Українська хата”,рогатинське “Журавлі”, переEмишлецьке “Сучасна штука”,ужгородське “Українська книEга”, коломиївське Якова ОренEштайна. Листівки друкувалисяне лише в Україні, а й у Росії,Польщі, Австрії, Німеччині,Швеції та інших країнах [9, 4].Тематика зображень длявідкритих листів була доситьрізноманітною — види українсьEких міст і сіл, портрети класиківукраїнської літераEтури,

ілюстрації до літературних твоEрів. Значним попитом користуEвалася і тема козацтва, що буладосить популярною наприкінціХІХ ст. Сюжети, пов’язані з нею,використовувалися багатьма тоEгочасними митцями. Образи коEзаків зустрічаються у різних тиEпах листівок. За класифікацією,запропонованою колекціонеромІ. Бугаєвичем, листівки поділяEють на художні і фотонатурні —


43

Козацька тематика

у художніх листівках

Амвросія Ждахи Євгенія Козловська

Амвросій Ждаха. Автопортрет.Репродукція 1989 р. із фондівУкрІнформу

за способом відображення зовEнішнього світу; художні, відпоEвідно, на оригінальні, коли хуEдожник створює певний твірспеціально, враховуючи спеEцифіку та вимоги даного видуграфіки, і репродукційні, коливідтворюється вже виконаниймистецький твір [2, 12–13]. У ційстатті буде розглянуто художнілистівки, як оригінальні, так ірепродукційні, присвячені коEзацькій тематиці, що були ствоEрені наприкінці ХІХ — на початEку ХХ ст.

Досить популярниEми зображеннями були портреEти козацьких гетьманів. Як праEвило, листівка виглядала насEтупним чином: портрет гетьмаEна (інколи у віньєтці), під ним —ім’я та роки життя. Часто наодній листівці було декількапортретів. Серії із зображенняEми гетьманів друкували різнівидавництва, зустрічаються іокремі зображення (не серійні).Серед серій, що збереглися донашого часу, є наступні: 10кольорових портретів, виконаEних художником Г. Коваленком(видавництво Маркевича, ПолEтава, 1904 р.), 8 кольоровихпортретів О. Красовського (виEдавництво Б. Тищенка, Відень,1920 р.), 6 зображень, створеE

них за старовинними гравюраEми (видавництво “Українськастаровина”, 1911 р.), та портретивидавництва Я. Оренштайна(Коломия, 1902 р.) [8, 70–71].

Для листівок використовуваEлись малюнки М. Самокиша таС. Васильківського, які вонистворили для видання “Із укEраїнської старовини”. На цихмалюнках — різні типи населеннядоби Гетьманщини. 1902 р. уЛьвові у видавництві “Сокіл”вийшло 20 листівок. Ще раз цізображення були використаніЯковом Оренштайном длякольорової серії “Козаччина”,виданої у Берліні у 1921 р. [8, 75].

Зображення козаків зустріEчаємо на листівках В. Корнієнка,О. Литвиненка, С. Турбацького,Л. Жемчужнікова. Значна кільEкість відкритих листів із козацьEкою тематикою відтворювалароботи А. Манастирського. СеEред них — картини “Козак” (друк“Базар”, Львів, 1920 р.), “Козакконя напуває” (видав І. Стовпюк,Відень, 1921 р.), “Повернення звійни” (видавництво “Русалка”,Польща, 1929 р.), “Серед степу”(друк “Базар”, Львів, 1918 р.),“Козацька школа” (видав Гр.Грануляк, Львів, 1924 р.). ХаракEтерною рисою цих зображень є

гармонійне поєднання постатейз оточуючим їх природнім сереEдовищем — яскраві кольориодягу контрастують з більш хоEлодними кольорами пейзажу.Більшості листівок притаманналіричність образів.

Яковом Оренштайном ще доПершої світової війни у КолоEмиї було видано серію “ЗапоEрозька Січ”, яка складалась із 14тонованих листівок [8, 76]. СеEред художників, чиї роботи виEкористали для серії — І. ЇжакеEвич, В. Ковальов, І. Репін,С. Чуприненко, А. Ждаха, В. БоEратинський та інші. На цихлистівках досить різноплановопредставлено явище запорозьEкого козацтва. Є зображенняЧортомлицької Січі та інших

місць, пов’язаних із козацькимминулим України, зображенняморського походу запорожцівта підготовки до нього, повсякEденного побуту та розваг, певEних історичних подій, як ось осEтання рада на Запорожжі таруйнування Січі. Окрасою серіїбула листівка з репродуковаEною картиною І. Репіна “ЗапоEрожці пишуть листа турецькомусултану”.

У цьому ж видавництві у1902 і 1910 рр. вийшли 3 серії

44


листівок (чорноEбілих та кольоEрових), що відтворювали ілюстEрації О. Сластіона до “ГайдаEмак” Т. Шевченка. На час ствоEрення цих ілюстрацій фактичноне існувало серій малюнків натему української стародавньоїісторії [11, 162], однак дозволитикупити собі книгу могли лишезаможні українці. Тому випусклистівок, що були значно деEшевшими, відкривав доступ домистецьких творів і менш забезEпеченим верствам населення.

Серед листівок, що ілюструEвали народну творчість, виділяEлися роботи талановитогоодеського художника АмвросіяЖдахи, який виконав декількасерій з ілюстраціями до народEних пісень, переважна більEшість яких стосується козацькоїтематики. Для листівок викоEристовувалися і його ілюстраціїдо історичних повістей “Прибитій дорозі”, “Оповідання проАнтона Головатого” та роману“Чорна рада”. Але найбільшевизнання принесли художникуілюстрації, створені спеціальнодля листівок.

Ілюструвати народні піснімитець розпочав за порадоюМ. Лисенка, що активно зайEмався записуванням та гарEмонізацією народних пісень,був одним із відомих музичнихфольклористів. Ідея поєднанняякісної ілюстрації з нотами заEбезпечила листівкам Ждахи веEлику популярність серед насеEлення. Вона також відповідалапереконанням самого художEника, що прагнув зображуватигероїчне минуле українськогонароду і поширювати найкращівзірці народної культури. Умайбутньому твори Ждахи праEвитимуть за взірець для виданEня листівок за мотивами народEних українських пісень [1, 20].

Однак згадана серія ілюстEрацій довго очікувала свого виEходу з друку. У 1896 р. у журEналі “По морю и по суше” длястатті про композитора і письEменника П. Ніщинського було

використано малюнок А. ЖдаEхи “Ой, не знав козак, ой, да незнав Супрун” [7, 205].

Повна серія ілюстраційвийшла стотисячним накладомзначно пізніше, у 1910 р., уЛейпцигу. Київська газета “РаEда” так відгукнулась на цюподію:

“Українське видавництво“Час” випустило до Різдвапрекрасну серію українськихкарток (10 штук) за малюнкаEми артистаEмаляра А. Ждахина тематику українськихпісень. Їхні назви: “Ой, не гаEразд, запорожці”, “Ой, у полі,та й у Баришполі”, “У дібровічорна галка”, “Засвистали коEзаченьки в похід з полуночі”,“Стогне вітер вільний в полі”,“Гей, не дивуйте, добрії люEди”, “Ой, не світи, місяченьEку”, “За Сибіром сонце схоEдить”, “Ой, запив козак, заEпив”, “Ой, не знав козак, ой,да не знав Супрун”.

З кожної пісні Ждаха вибравнайсильніші місця і ілюструвавїх дуже влучно. Окрім розкішновиданих малюнків (німецькоюфірмою) до кожного додано нанотах мотив пісні і початкові їїслова, на деяких зображенорамку з українського орнаменEту” [6, 8].

В ілюстраціях художник виEкористав орнаментальні прикEраси, у назвах пісень — укEраїнські історичні шрифти.

Друга серія, до якої входило12 листівок, з’явилася друком у1912 р. Високохудожні якості інаціональний характер зумовиEли її популярність, що не постуEпалася першій серії. До другоїсерії листівок входили наступніекземпляри: “Ой, три сестриціEжалібниці”, “Ой, на горі огоньгорить”, ”Чорнобривець”, “Ой,на горі та й женці жнуть”, “Ой, уполі могила”, “Стоїть явір надводою”, “Пасітеся, сірі воли”,“Добрий вечір тобі, зеленадіброво”, “Ой, ти дівчино, мояти зоре”, “У містечку БогуславEку”, “Ой, біда, біда чайціEнеEбозі”, “Козак”.

Ілюстрація “Ой, біда, бідачайціEнебозі” викликала гоструреакцію з боку царської цензуEри, що було пов’язано з виразEним національним характеромзображення та можливістюпрочитання ідеї листівки як висEловлення критики самодержавEства. У листі 31 березня 1913 р.голова товариства “Час”Лук’янов пише: “Нам бажано,аби (в серії) карток було неменше як 10, бо як часом зякоюEнебудь карткою трапитьEся певна пригода, як з карткою№21 (“Ой, біда, біда чайціEнеEбозі”), що її не пропускає ценEзура в Росію — то все ж такисерія буде повненька” [цит. за5, 93].


45

Є відомості про повторнийдрук у 1918 р. першої серіїілюстрацій до українськихпісень — видання планувалоEся у формі переписних картоку Лейпцигу. Одночасно уПразі замовлено повтореннядругої серії [3, 415]. У 1919 р.Видавниче товариство “Час”у Києві виготовило до друку 3серії ілюстрацій з нотами доукраїнських дум та пісеньЖдахи [4, 1151].

Більшість листівок булаприсвячена темам, пов’язаEним з козаччиною. М. КандиEба, один із перших, хтодосліджував творчість митця,у своїй статті чітко розподіляєсюжети на такі, що маютьгромадськоEполітичний харакEтер (їх уособлюють, на йогодумку, малюнки до пісень “Ой,не знав козак, ой, да не знавСупрун”, “Ой, не гаразд, запоEрожці”, Ой, на горі та й женціжнуть”, “Ой, у полі могила”,“Стоїть явір над водою”, “Ой, уполі, та й у Баришполі”, “Ой, недивуйте, добрії люди”) та натакі, що фіксують соціальні явиEща у плані так званого “народEного побуту” з ухилом в побутоEвий етнографізм [5, 91].

З таким розподілом доситьважко погодитись, оскількинавіть у зображеннях першоговиду характерною рисою євідповідність історичним детаEлям; таке уважне ставлення дозображуваних образів є однією

з рис, притаманних саме творEчості А. Ждахи. У тих же зобраEженнях, які Кандиба зараховуєдо “побутового етнографізму”,засобами художньої виразностіЖдаха створює певний настрій,що дозволяє говорити не лишепро високий рівень зображенихпобутових елементів, але й пропевний психологізм малюнка.

Змальовуючи героїчне минуEле українського народу, А. ЖдаEха передав типові риси пісенноEго фольклору: образність, глиEбокий ліризм, простоту ідохідливість художньої мови,національну своєрідність.

У листівках художник застоEсовує зразки народних українсьEких орнаментів, як геометричEних, так і рослинних, які він надзEвичайно майстерно поєднує з реE

алістичним зображенням. ДеEякі орнаменти митець викоEристовує з альбому О. Пчілки“Украинские узоры”, або ж зодягу, зображеного на картиEнах (для ілюстрації до пісні“Три сестриці” художник виEкористовує орнамент з вишиEваного жупана козацькогополковника Стефановича) [10,26]. Використовуючи народнімотиви, митець, однак, непросто копіює їх, а комбінує упевній послідовності, що в реEзультаті створює враженняцілісного малюнка, де декораEтивне оформлення доповнюєсприйняття реалістичного сюEжету.

Популярність листівок маEла досить важливе значеннядля розповсюдження націоEнальних ідей. У часи бездерEжавщини України сюжети натему козаччини будили саEмосвідомість українців, підтриEмували дух волі та прагненнядо незалежності.

Художні листівки, присвяченікозацькій тематиці, що зберегEлися у різних виданнях, можутьнадати багато змістовної інфорEмації для тих, хто цікавитьсяісторією пошти, українськимдрукарством та видавничоюсправою. Вони є щедрим джереEлом матеріалу для дослідженьмистецтвознавців, істориківмистецтва, оскільки багато твоEрів, малюнків і графіки, відомілише завдяки листівкам.

46


1. Беличко Ю. Живая традиция //Декоративное искусство СССР. — К., 1989. — №12 (385). — С. 20–21.

2. Бугаєвич І. В. Українські листівки та філокартія: нотатки колекціонера. — К.: Мистецтво, 1971. — 51 с.

3. Видавнича хроніка // Книгар. — К., 1918. — С. 415–417.

4. Видавнича хроніка // Книгар. — К., 1919. — С. 1154–1156.

5. Кандиба М. Амвросій Ждаха // Металеві дні. — Одеса, 1932. — №9. — С. 87–94.

6. Література, наука, умілість і техніка //Рада. — К., 1910, 25 грудня. — №293.

7. Нищинский П. И. как композитор и писатель // По морю и по суше. — Одесса, 1896. — №12.

8. Україна у старій листівці. Альбом�каталог / Забочень М., Поліщук О., Яцюк В. — К.: Криниця, 2000. —521 с.

9. Шонк�Русич К. Україна у листівках. — Нью�Йорк, 1981. — 70 с.

10. Шудря Є. Мелодія пісні і орнаменту // Українська культура. — К., 1999, № 6. — С. 24–26.

11. Яцюк В. Шевченківська листівка як пам'ятка історії і культури (1890–1940). — К.: Криниця, 2008. — 567 с.

47

²м’я української художниціEімпресіоністки Людмили МороEзової (1907–1997) знане в багатьох країнах світу. Але наБатьківщині впродовж десятиліть її творчість була невідоE

мою навіть серед фахівців. Це й не дивно, адже в буремні рокиДругої світової війни опинилася вона на чужині й після довгихроків поневірянь поповнила ряди української діаспори у СполучеEних Штатах Америки. Л. Морозова — автор численних портретів,автопортретів, сакральних творів, натюрмортів, краєвидів УкEраїни, Німеччини, США та Греції.

У 1990Eх рр. художниця передала частину своєї мистецькоїспадщини до Національного художнього музею України, ПолEтавського художнього музею, Академії образотворчого мистецтваі архітектури (колишній Київський художній інститут) та музею

відродженого МихайлівськогоЗолотоверхого собору у Києві,долею якого переймалася всесвоє життя. Архів мисткинізберігається в ЦентральномуДержавному архівіEмузеї літеEратури та мистецтв України.

На сьогодні в Україні творEчий доробок Л. Морозової тазібрана нею колекція західноEєвропейської порцеляни ХІХ —поч. ХХ ст. найповніше предсEтавлені в Музеї культурноїспадщини — відділі Музеюісторії м. Києва. УнікальністьМузею, який у травні 2009 р.відзначатиме своє десятиліття,у тому, що його експозиціярозкриває складні етапи історіїукраїнської еміграції на прикEладі життєвих колізій та творEчості видатних українськихмитцівEемігрантів. Серед нихчільне місце по праву належитьзбірці творів Людмили КостянEтинівни Морозової.

Народилася майбутня хуEдожниця 6 липня 1907 р. у Києві.Її мати — Тетяна Євгенівна — поEходила з Полтавщини, з родиниПанченків. Вісімнадцятирічноюдівчиною вона приїхала доКиєва здобувати освіту: влаштуEвалася в чужій родині, де жила,виховувала дітей, а ночами готуEвалася до вступу в університет.По закінченні навчання Т. Є. МоEрозова стала вчителькою, а згоEдом — інспектором жіночих шкілКиєва [1].

Батько Л. Морозової — КосEтянтин Петрович — народився усім’ї Петра Бера, німця з Риги,та Євгенії, з роду польськихпоміщиків Зарембів. К. П. Бер


Автопортрет. 1960;ті рр. п., о., 60х50см

Життя та творчість Людмили Морозової

Довгий шлях на Батьківщину

Галина Горбунова

був відомим адвокатом і свого часу співпрацюEвав з гетьманом П. Скоропадським. Саме в йогопотязі 1918 р. К. Бер виїхав на Захід, де й загинуву 38Eрічному віці [2].

Безсумнівно, біографія батька вплинула надолю його доньки. Можемо припустити як гіпоEтезу, що саме після його смерті у Києві з’явиласямаленька родина — мати та донька Морозови.

Навчалася Людмила у київській жіночійгімназії О. Дучинської, де любов до історії їйприщепила вчителька Н. ПолонськаEВасиленко(1884–1973). Одночасно під керівництвом А.КрюґерEПрахової дівчинка вчилася малювати. У1925 р. Л. Морозова вступила до Київської хуEдожньоEіндустріальної профшколи, по закінченEні якої у 1928 р. стала студенткою Київського хуEдожнього інституту. Вона була однією із 44 абіEтурієнтів, яких прийняли на навчання, але тількичетверо, серед них і героїня нашої розповіді, напочатку 1930Eх рр. здобули вищу освіту [3]. Якмитець Людмила Морозова остаточно сформуEвалася у нелегкі 1930Eі рр. Багато працюючи напленері, вона часто зверталася до теми культоEвих споруд Києва та інших міст України, адже виEхована була на моральноEетичних засадах хрисEтиянства. Через це її навіть виключили з інституEту, але, на щастя, досить швидко їй вдалося

Сванетія. Местія. 1936 р. п., о., 63,5х51 см

Село Сабарово. 1942 р. п., о., 63х88,5 см

відновити навчання. Незважаючи на ці обставиEни, у 1933 р. твори художниці експонувалися набагатьох мистецьких виставках.

Тоді ж Морозова зацікавилася археологією,брала участь у дослідженнях стародавньогоКиєва та півдня України, завдяки чому маламожливість вивчати й замальовувати пам’яткидавньоруської архітектури та античногобудівництва.

Захопившись давньою історією України і заEлишаючись глибоко віруючою людиною, Л. МоEрозова разом з іншими науковцями та митцямистала на захист Михайлівського Золотоверхогособору у Києві, на місці якого мали звести урядоEвий центр. Коли стало зрозумілим, що запобігтицьому акту вандалізму неможливо, розпочаласякопітка робота по врятуванню особливо ціннихфресок та мозаїк. Їхні копії виконувала самеЛюдмила Морозова.

У 1936 р. Людмила стала учасницею складноїекспедиції до Сванетії, яку очолив професор І.Моргілевський (1889–1942) — відомий наукоEвець, членEкореспондент Академії архітектуриСРСР. Сванетія, що ховалася глибоко в горахМінгрелії, зберегла на той час старовинні суворізвичаї, а кожна її споруда являла собою неприсEтупний замокEфортецю. До цієї загадкової

Дрезден. 1944 р. к., о., 22х16,5 см

Зруйнований Київ в Інститутській вулиці. 1943 р. п., о., 63х71 см

країни верхи на мулі прибулаперша українська жінка, якаразом з іншими членами експеEдиції пройшла небезпечнимигірськими стежками, створивEши низку картин, що дають наEочне уявлення про Сванетію таїї мешканців, серед них — “СваEнетія. Местія” і “Падаюча баштав Местії” — безцінний скарбМузею культурної спадщини.

Коли спалахнула війна, хуEдожниця залишилась у рідномумісті. Непевність у завтрашньоEму дні, відсутність найнеEобхідніших засобів для життяпригнічували кожного. МожлиEво, лише творчість допомогалаЛ. Морозовій забувати про всінегаразди. Мистецтво не тількине давало їй поринути у глибоEкий відчай, це був і єдинийзасіб вижити фізично: майжещодня художниця продавалаодин із своїх творів за пляшкумолока, шматок хліба, кількакартоплин. Музей культурноїспадщини має у своїй колекціїкартини, написані нею у1942–1943 рр.: “Село Сабаровобіля Вінниці”, “Дніпро весною”,“Свята Софія зимою”, “ЗруйноEваний Київ в Інститутській вуE

50


Свята Софія зимою. 1943 р. к., о., 28,5х36 см

Жінка з парасолькою. 1956 р. дикт, о., 76х66 см

лиці”. Вони не тільки дивомзбереглися, але й “здійснилиподорож” з України до НімечEчини, США та десятиліття по тоEму повернулися до Києва.

У серпні 1943 р. Л. Морозовата її старенька мати, взявши ізсобою картини, вирушили утривалу та небезпечну подоEрож до невідомих світів. ДеяEкий час мандрівники провели уЛьвові, де Людмила доситьшвидко влилася у мистецькежиття й на одній з великих висEтавок представила ряд своїхробіт. Минув рік, і художницязалишила Україну. Ймовірно,до цього Людмилу Морозовузмусили загальнодержавнаполітика довоєнних років, ставEлення до мистецтва як до засоEбу підтримки державної ідеоEлогії, можливі репресії протинеї та її близьких через перебуEвання на окупованій території,через батькову біографію,зрештою, особисті переживанEня — смерть І. Моргилевського,з яким склалися теплі стосунки.

Подорож до Німеччини булависнажливою та небезпечною.

Людмила з жахом згадувала, як у лютому 1945 р.у Дрездені їй довелося пережити бомбардуванняміста літаками союзників. Центр був зруйноваEний дощенту. В Музеї культурної спадщинипредставлена невеличка робота “Дрезден”(1944), яка дивом збереглася, адже під час бомEбардування мисткиня втратила близько ста своїхкартин.

В середині 1945 р. Л. Морозова зматір’ю отримали статус “переміщенихосіб” і понад п’ять років поневірялися поДіEПі таборах Ашафенбурга, ФранкфурEтаEнаEМайні та Берхтесгадена. У таборахдля “переміщених осіб” Німеччини таАвстрії у повоєнні роки перебувало чимаEло провідних українських культурнихдіячів та науковців, які відмовилися поEвернутися на Батьківщину через пануючийтам тоталітарний режим. Тоді в житті укEраїнських мистців важливу роль відіграластворена у 1947 р. Українська Спілка ОбEразотворчих Митців, члени якої (середних і Людмила Морозова) влаштовувалимистецькі виставки, що надавали можEливість заявити про себе, свої здобутки тарепрезентувати українське самобутнємистецтво.

Цей період у творчості Л. Морозовоїпредставлений пейзажами німецькихміст, портретами американських військоEвих, інших замовників, які могли придбаEти для цього фарби та інші потрібні маEтеріали. Зростала її популярність і серед

місцевого населення: твори мисткині експонуваEлися на виставках, влаштованих у “Домі німецьEкого мистецтва” (Мюнхен) та під час “Тижнявідбудови Європи” (Ашафенбург) [4].

Одночасно Людмила Морозова викладаламалювання в художній школі, а на початку1948 р. у ДіEПі таборі Ашафенбурга й самапройшла курс навчання в технічній школі, отриEмавши фах художника з комерційної плакатноїта рекламної справи [5]. 31 грудня 1950 р. несEподівано померла мати художниці. Поховали її уНімеччині, в Берхтесгадені, і тільки після цьогоЛ. Морозова отримала дозвіл виїхати до США,де й опинилася у квітні 1951 р. Рік мисткиня праEцювала хатньою робітницею, а переїхавши доНьюEЙорку, змогла повернутися до мистецькогожиття. Вона стала членом Об’єднання Митців УкEраїнців в Америці, Long Island Art League таAmerican Artist Professional League, почала викEладати в мистецькій школі Queensboro Society ofArt у класі портрету та краєвиду. Викладаннявідбувалося лише у вихідні дні, за роботу платиEли $5, які були своєрідним внеском за членство утоваристві. Трохи пізніше за десять лекцій художEниця отримувала вже $10, а за членство потрібнобуло сплачувати тільки 20% [6].


Портрет Аркадія Грабовецького.1946 р. папір, сангіна, 47х31 см

Автопортет. 1960;ті рр. п., о., 80х68,5 см

Нарешті, у червні 1955 р. у НьюEЙорку відкриEлася мистецька виставка творів Людмили МороEзової. На наступній виставці — у січні 1956 р. — буEли представлені 122 роботи мисткині та творискульптора Сергія Литвиненка (1899–1964) — гоEлови ОМУА та ЛітературноEМистецького клубу вНьюEЙорку, в приміщенні якого відбулася цяподія. С. Литвиненко був надзвичайно талановиEтою та підприємливою людиною. Він одним ізперших серед українських емігрантів придбававто і в оточенні друзів — літераторів та митців, асеред них бувала і Л. Морозова — виїжджав навихідні дні у Кетскільські гори, які своїми обрисаEми нагадували українські Карпати. Можливо, ціподорожі надихнули художницю придбати у пеEредгір’ї, у містечку Гантер, невеличкий будиноEчок. “Хатинка на курячих лапках”, як жартома наEзивала Людмила Морозова своє обійстя, сталадля неї і затишною оселею, і майстернею, де наEроджувалися нові твори, і музеєм, де серед іншихзберігалися картини, створені в Україні протягом1936–1943 рр. Будинок був своєрідною галереєю,де можна було помилуватися роботами художEниці і придбати вподобаний малюнок. Тут влашEтовувала мисткиня персональні виставки своїх

творів. Зазначимо, що мистецький спадок Л. МоEрозової був величезним: у 1985 р. тільки в її маEленькому будиночку, всі стіни якого булизавішані картинами, зберігалося від 500 до 600творів [7]!

Людмилу Морозову вважають однією з найкEращих представниць українського імпресіонізму:дивлячись на її картини, майже завжди виникаєдумка, що творила вона одним рухом пензля. Дотого ж, будьEякий краєвид, настрій природи,психологічний стан та манери окремих осіб вонавдало передавала через призму власногосвітосприйняття та розуміння. Л. Морозовавідкрила для себе досконалу техніку тонкої олії,ніжної акварелі, навчилася поєднувати проEзорість та насиченість кольорів.

Одне з провідних місць у творчості Л. МорозоEвої посідає портрет. Можливо, любов до цьогожанру образотворчого мистецтва прищепив їймитець Федір Григорович Кричевський(1879–1947), під керівництвом якого вона навчаEлася у Київському художньому інституті. З істоEричної точки зору цікавим є графічний портретАркадія Грабовецького (1946) — заможного селяEнина з Уманщини, який важкою працею хлібороEба сколотив свій капітал, мав велику багатодітнуродину, обирався до І Державної Думи, згодомбрав участь в роботі Центральної Ради, маEтеріально підтримував М. С. Грушевського. Післявстановлення радянської влади ця людина втраEтила все: родину, статки, свободу, пережившикілька арештів. У ДіEПі таборах ним опікуваласьбагата на душевне добро Л. Морозова [8].

Відома Людмила Морозова своїми автопортEретами та жіночими портретами, низку якихстворила протягом життя.

У Музеї культурної спадщини зберігається веEликий портрет гордівливої вишуканої панянки.Дата його створення невідома. Можливо, йогозамовниця свого часу не змогла розплатитися зхудожницею, і згодом його зворот став основоювідомого сакрального твору Людмили МорозоEвої — “Голгофа”. Понад десять років життя у СШАнаблизило нашу співвітчизницю до того часу, коEли вона змогла здійснити мрію свого життя —відвідати Грецію. Важко працюючи фізично, проEдаючи свої твори за безцінь, вона зібралапотрібні кошти. Не літаком, а торговельноEпасаEжирським судном впродовж 26 днів, разом зіншими 12 пасажирами, діставалася мисткиня доГреції, а прибувши до омріяної Еллади, оселилаEся у найдешевшому — холодному і вогкому — ноEмері готелю. Саме під час цієї мандрівки Л. МоE


Містра. 1965 р. к., о., 45х35 см

52

53

розова, багато працюючи на пленері, створилаблизько 200 краєвидів. Майже половина з нихбула представлена на виставці у травні 1965 р. вЛітературноEМистецькому клубі. У 1966 р. її твоEри експонувалися в Афінах. Частину з них булопродано, а зібрані кошти передані на відбудовузруйнованого собору на острові Санторіні (9).

Загалом Л. Морозова відвідувала Грецію чотиEри рази: в 1964–1965, 1976–1977, 1984–1985 та1987–1988 рр. Ця країна приваблювала її самоEбутньою культурою, чаруючою природою, численEними храмами, які нагадували православний Київ.Все це надихало на написання нових мистецькихтворів, виконаних у ніжних, пастельних кольорах.Своїм настроєм грецькі пейзажі (у колекції Музеюкультурної спадщини їх кілька десятків) значновідрізняються від творів українського періоду,міських краєвидів Німеччини та робіт, написанихна американському континенті. Відкриття виставокЛ. Морозової завжди очікували з великим неEтерпінням. Протягом 1950–90Eх рр. вони відбуEвалися за сприяння ОМУА, Українського ЛітеEратурноEМистецького клубу, Українського ЗоEлотого Хреста ім. О. Теліги, Союзу українокАмерики.

Людмила Морозова відома не лише як миEтець. Її можна зарахувати до когорти українсьEких меценатів — адже вона матеріально опікуваEлася як окремими особами (Н. ПолонськаEВасиEленко, А. Грабовецький), так і цілими оргаEнізаціями. Так, 6 липня 1984 р. мисткиня зробила“подарунок” на свій день народження: пожертEвувала $200 на розвиток Українського освітньоEкультурного центру в Абінгтоні (США) [10]. Сума


Мій готель на острові Родос. 1977 р. п., о., 27х21 см

Панорама Акрополя. 1960;ті рр. п., о., 100х124 см

може здатися невеликою, аледля Л. Морозової, вік якої набEлижався до 80 років, що жилана той час вже тільки з власноїтворчості й до того ж сама утEримувала приватний будинок,вона складала значну частку їїкапіталу. Варто ще раз пригадаEти, що найбільше коштів Л. МоEрозова зібрала і передала черезФонд О. Гончара на відбудовуМихайлівського Золотоверхогособору у Києві.

Останні роки життя ЛюдмиEла Морозова важко хворіла, пеEренесла операцію на очах. ЗдоEров’я продовжувало погіршуваEтися, і 1 березня 1997 р., за кільEка місяців до 90Eлітньогоювілею, її не стало. За заEповітом, поховали Л. Морозовуу Києві, на міському кладовищі“Берківці”. На могилі встановиEли скромний пам’ятник. Алесправжній, величний пам’ятниймонумент Людмила Морозовастворила сама. Сотні її доверEшених творів, що вже увійшлидо скарбниці українського тасвітового мистецтва, спонукаEтимуть до дискусій та роздумівне одне покоління мистців тамистецтвознавців.

54

1. ЦДАМЛМ України. — Ф. 1306. — Оп. 1. — Спр. 14. — Арк. 1; Спр. 82. — Арк. 21.

2. Там само. — Спр. 14. — Арк. 2.

3. Там само. — Спр. 83. — Арк. 1.

4. Там само. — Спр. 80. — Арк. 5; спр. 81. — Арк. 2.

5. Там само. — Спр. 55. — Арк. 1.

6. Там само. — Спр. 82. — Арк. 13, 21; Каталог виставки творів Людмили Морозової і СергіяЛитвиненка. 8�22 січня 1956. — С. 3.

7. Музей історії м. Києва (далі — МІК), матеріали відділу “Музей культурної спадщини”, лист Л.Морозової від 22 листопада 1992 р.; ЦДАМЛМ України. — Ф. 1306. — Оп. 1. — Спр. 82. — Арк. 28.

8. Там само. — Спр. 82. — Арк. 21; МІК, КВ�57931; Гр�4940. — зворотний бік малюнка.

9. ЦДАМЛМ України. — Ф. 1306. — Оп.1. — Спр. 80. — Арк. 9, 12. Любович У. Жити красою божогосвіту // Наше життя. — 1980. — Ч. 5. — С. 8–9.

10. ЦДАМЛМ України. — Ф. 1306. — Оп. 1. — Спр. 61. — Арк. 1.

Зимовий пейзаж. 1990 р. к., о., 56,5х45,5 см

55

Ïочинаючи з шестиEдесятих років ХІХ ст.,на сторінках євроE

пейських наукових видань іперіодичної преси все частішепочав зустрічатись термін “антEропологія”. Це був період стаEновлення нової наукової дисEципліни, що мала на меті вивEчення людини, час активнихпошуків, помилок і здобутків.Інтерес до антропології поясEнювався відкриттям кістковихрешток так званої “доісторичEної людини” (неандертальців ікроманьйонців) в місцезнаEходженнях Німеччини таФранції і сплеском національEної самосвідомості, який охоEпив широкі верстви європейсьEкого суспільства. Згідно з тогоEчасними уявленнями, фізичніриси людей розглядались якетновизначальні характеристиEки, й увійшли до програми і

практики народознавчих доEсліджень.

Першим серед українськихвчених, хто усвідомив нерозEривний зв’язок історії, етнологіїта антропології, був Павло ЧуEбинський (1839–1884) — визEначний вченийEнародознавецьі громадський діяч, один із засEновників київської “Громади”,яка вела велику просвітницькуроботу, спрямовану на відродEження українства. 1869 р. післяповернення із заслання ЧуEбинський очолив ЕтногEрафічноEСтатистичну експеEдицію в ПівденноEРуський край(так тоді називалась Україна вофіційних документах РосійсьEкої імперії), організованої РоEсійським Географічним ТовариEством. За відносно короткийпроміжок часу (три польовихсезони) експедиція зібрала веEличезні за обсягом матеріали уКиївській, Волинській, ПодільEській, Мінській, Гродненській,Люблінській, Седлецькій гуEберніях і Бессарабії, де переваEжала або компактно проживалаукраїнська людність. У 1872 р.Чубинський заснував ПівденEноEЗахідний відділ РосійськогоГеографічного товариства і заEпочаткував семитомне видання“Праць етнографічноEстатисEтичної експедиції в ПівденноEЗахідний край”, де було узаEгальнено колосальні етногEрафічні, фольклорні, статисE

тичні та демографічні матеріали.На сторінках одного з них вінузагальнив матеріали антропоEлогічних досліджень українців,зібрані на підставі т. зв. анкетноEго методу, який доволі широкозастосовувався на початковомуетапі розвитку антропології.

Програма досліджень, розEроблена Чубинським з урахуEванням досвіду європейськоїнауки, охоплювала 18 ознакзовнішнього вигляду людини, асаме: зріст, колір шкіри, формуголови, колір волосся, формубрів, вигляд і колір очей, велиEчину рота, форму щелеп, форEму і ширину носа, ширину плеEчей, висоту і ширину грудей,довжину рук і ніг, швидкість хоEди. Особлива увага приділяEлась зросту і пігментації волосEся та очей [1]. Більшість ознак,які увійшли до програми ПавлаЧубинського, й досі широкозастосовується в етнічній антроEпології. Виняток складає хібащо швидкість ходи.

Наведені ознаки були вклюEчені до анкет, розісланих лікаEрям рекрутських комісій з проEханням заповнити їх під час меEдичного огляду призовників. Втакий спосіб вдалось отриматидані щодо рис зовнішності 1355юнаків і молодих чоловіківEукEраїнців (вік більшості рекEрутів — 21 рік).

За підсумками проведеногодослідження, Павло ЧубинсьE

КРАЄЗНАВЧО;ЕТНОГРАФІЧНІ НАРИСИ

Павло Чубинськийв історії української

антропології Сергій Cегеда

кий виділив три антропологічнітипи, а саме: український, розEповсюджений в СереднійНаддніпрянщині, поліський, поEширений в північних регіонахУкраїни, та подільський, предсEтавлений на Поділлі. За йогоспостереженнями, серед предсEтавників найбільш поширеногоукраїнського типу переважав сеEредній і високий зріст, темноEруEсяве чи чорне волосся (майже 72% обстежених осіб), сірі очі, пряEма спинка носа (близько 70 %).Світловолосі складали близько28 %, блакитноокі та сіроокі —трохи більше 17 %, кароокі —близько третини. Цікаво, що цідані загалом добре узгоджуютьEся з результатами дослідженьВасиля Дяченка — керівника УкEраїнської антропологічної експеEдиції Інституту мистецтвознавEства, фольклору та етнографіїАН УРСР 1956–1963 рр., які грунEтувались на сучасних методичEних засадах [2].

Слід взяти до уваги, що ПавEло Чубинський не обмеживсязагальною антропологічною хаEрактеристикою українськогонароду, намагаючись з’ясувати,які компоненти увійшли до йогоскладу. Особливого значеннявчений надавав т. зв. “східній”,або “степовій” чи “кочівницьEкій” домішці, появу якої середукраїнців він пов’язував із сеEредньовічними тюркомовнимигрупами. “Проміж малоросівчасто зустрічаються типи зовсімтатарські. Взагалі малоруськийтип не позбавлений східноїдомішки, — писав він. — Не каEжучи вже про кочівницькі нароEди княжого періоду — печенігів,козарів тощо, які б могли хоча бчастково осідати в краю, — тутна Україні поселилися торки,берендеї і чорні клобуки. Потімпостійні набіги татарів, захопEлення жінок не могли не вплиEвати як на татарський, так і маEлоруський типи”.

Аналіз наукових даних, отEриманих шляхом застосування

сучасних методів фіксації антEропологічних ознак, свідчитьпро те, що серед українськоїлюдності Середньої НаддніпEрянщини, надто Поросся,справді спостерігається тенденEція до сплощення обличчя і поEперечної спинки носа, а такождещо сильніший розвитокскладки верхньої повіки, щосвідчить про наявність незначEної “східної”, або монголоїдноїдомішки [3]. За даними історичEних, археологічних та палеоEантропологічних джерел її пояEва в цьому регіоні Українипов’язана з тюркомовнимикочівниками доби КиївськоїРусі. Відомо, що в ХІІ ст. в ПоE

россі існував союз Чорних КлоEбуків — одного із печенізькихплемінних об’єднань, яке знаEходилось на службі у київськихкнязів. Основним завданнямцього об’єднання, куди входилитакож пізні алани та протоболEгари, був захист південних руEбежів Київської Русі від нападівполовців, які намагались прорEватися на Київщину так званим“бузьким степовим коридоEром” [4]. За підрахунками відоEмого археолога ОлександраМоці, в ХІІ ст. ці групи кочовиківскладали приблизно п’яту частиEну населення Поросся [5]. ПриEродно, що тривале спілкуваннядавньоруської та асимільованої

56

краєзнавчо;етнографічні нариси

Українці Середньої Наддніпрянщини та Поділля (узагальненіантропологічні портрети)

Українець ПравобережногоПолісся (узагальнений

антропологічний портрет)

Українець степової зони(узагальнений антропологічний

портрет)

кочівницької людності, що згоEдом перейшла на осілий спосібжиття, залишили певний слід вгенофонді українців СередньоїНаддніпрянщини.

Це ж стосується і кримськихтатар, які не лише воювали, а йактивно спілкувались зі своїмисусідамиEкозаками. Так, наодній із сторінок Львівськоголітопису ХVII ст. читаємо: “В тімже року (мова йде про 1637 р. —С.С.) татаров поддалося дваEнадцять тисяч королю польсьEкому і присягнули пред гетьмаEном Конецьпольським, і указаEно їм мешканнє за Дніпром меEжи козаками” [6]. Поява носіїв“східних” рис у ДніпровськомуЛівобережжі швидко позначиEлась на фізичному типові місцеEвої людності. Виразні наслідкишлюбних контактів колишніхворогів і досі простежуютьсяпоблизу селища Іркліїв (нині цеЧорнобаївський район ЧерEкаської області). Цікаво, що тутїх засвідчують не лише антропоEлогічні ознаки, а й прізвища:Ханделій (тюркське “вдатнийхан”, Хандюк (“ханський слуEга”), Кучук (“малий”), Каракаш(“чорнобривий”) і т.п. [7]. ПосеEлення кримських татар відомі нелише у Нижньому Подніпров’ї,а й на Волині (в с. Ювківці побEлизу м. Острога, де ще в ХІХ ст.

була невелика мечеть); наЛьвівщині (в с. Наконечне, другепоблизу м. Яворова) тощо [8].

З наведеного випливає, щосуто візуальні спостереженняПавла Чубинського стосовно“східного” компоненту в антроEпологічному складі українціваж ніяк не розходяться з реEзультами наукових досліджень,які ґрунтуються на досконаEліших методичних засадах. Всеж слід зауважити, що ця доEмішка на загал має незначнийхарактер і її можна “вловити”лише за допомогою спеціальEних фахових методів шляхомпорівняння з тими групами, якіза будовою обличчя вважаютьEся “еталоном” європеоїдної раEси, наприклад, вірменами [9].

Дещо інакше слід розцінюваEти ті зауваження вченого, якістосуються південних слов’ян тарумунів (молдаван). “Крім цьоEго східного елементу, в часи коEзацтва, — писав він, — повиненбув мати хоча б якийсь впливпівденнослов’янський й руEмунський елементи, які вливаEлись в козацьку Україну, аособливо в Запорізьку Січ” [10].З контексту цієї ремарки можназрозуміти, що Павло ЧубинсьEкий перебільшував роль згадаEних етнічних груп у формуваннітаких південних рис зовнішE

ності українців, як темний колірволосся та очей.

Аналіз антропологічних даEних показує, що представникипівденноєвропеоїдних антроEпологічних варіантів, які у фаEховій літературі дістали назву“неопонтійських”, населяли теEриторію України принаймні зенеолітичної доби. Це і племеEна раннього етапу розвиткутрипільської культури, який даEтується принаймні IV тисяEчоліттям до н.е., це і більшістьіраномовних скіфів та сарматів Ітис. до н.е. — початку І тис. н.е.,це і алани другої половини Ітис. н.е., з якими слов’янськіпраукраїнські племена активновзаємодіяли на Лівобережжі.Саме їм й іншим етнічним груEпам давньої України сучасні укEраїнки завдячують оспіваним вусній народній творчості “чорEним бровам та карим очам”.

Загалом рівень антропоEлогічної розвідки Павла ЧуEбинського відповідав загальEному стану тогочасної наукипро людину. Однак її окреміположення все ж витрималивипробування часом. Історіявідвела автору слів Гімна УкEраїни роль першопроходця вцарині української антропоEлогії. І він блискуче впорався зцією роллю.


57

1. Чубинский П. П. Труды этнографо�статистической экспедиции в Западно�Русский край. — СПб.,1972. — Т.7. — С. 343.

2. Дяченко В. Не тільки чорнії брови, карії очі (антропологічні типи на етнічній території українськогонароду) // Віче. — 1992. — №4 . — С. 122.

3. Чубинский П. П. Труды этнографо�статистической ... — С. 345.4. Плетнева С.А. Салтово�маяцкая культура // Степи Евразии в эпоху средневековья. — М.: Наука,

1981. — С. 282.5. Моця О. П. Населення Південно�Руських земель ХІ–ХІІІ ст. (За матеріалами некрополів). — К.,

1993. — C. 130.6. Бевзо О. А. Львівський літопис і Острозький літописець. Джерелознавче дослідження. Видання

друге. — К.: Наукова думка, 1971. — C. 117.7. Дяченко В. Д. Антропологічний склад українського народу. — К: Наукова думка, 1965. — C. 109.8. Наулко В. И. Развитие межэтнических связей на Украине (историко�этнографический очерк). —

К.: Наукова думка, 1975. — С. 51.9. Дяченко В. Д. Антропологічний склад … — С. 72.10. Чубинский П. П. Труды этнографо�статистической ... — С. 345.

Îднією з найпопулярнішихлегенд, пов’язаних ізжиттям гетьмана, є сварE

ка з чигиринським підстаросEтою Даніелем Чаплинським,причиною якої стала романтичEна “боротьба за жінку”. Суть леEгенди полягає в тому, що післясмерті першої дружини Б.Хмельницький жив невінчано зкрасунею Геленою. ЧигиринсьEкий підстароста Д. Чаплинськийпід час нападу на Суботів захоEпив її і обвінчався з нею. Післякорсунської перемоги ХмельEницький відібрав Гелену. Цейшлюб благословив єрусаEлимський патріарх Паїсій уКиєві. У 1651 р. дружину гетьмаEна було повішено за зраду.

За припущенням знавця укEраїнської історії М. С. ГрушевEського, ця легенда виникла удругій половині XVII ст. під враEженням родинної трагедії БогEдана Хмельницького, яка стаEлася у травні 1651 р. і закінчилаE

ся стратою цієї жінки. Щобз’ясувати реальність історії з ГеEленою Чаплинською, проаEналізуємо джерела. Перш за всеписані самим гетьманом. Насьогодні відомо багато листів тадокументів Б. Хмельницького, вяких він скаржиться королеві наЧаплинського і вимагає йогонегайної видачі на розправу.Ось деякі з них:

1649 р., лютого 14. ПереясEлав. — Прохання Запорозькоговійська до Яна Казимира іпольського уряду про умови заEмирення [2, 107].

“…Тому що вся війна почаEлася через Чаплинського,який, незважаючи на те,що я мав привілей йогомEті, відібрав у менехутір, та ще й мені,Хмельницькому, погроEжував смертю, і увесь цейвогонь спалахнув черезнього, щоб його віддалина майбутню, як дастьбог, комісію”.1649 р., серпень (7) 17. Табір

під Зборовим. — Лист до Яна

Казимира відносно вимог ЗапоEрозького Війська [2, 127].

“…і воно не так меніпотрібне, як все військопокірно просить в.к.м.про того зрадника, …проЧаплинського, який, упоEдобавши собі мою убогусадибу, позбавив меневсього мого майна…, а таEкож про те, що він підбивй.к.м. коронного хорунEжого скарати мене на горEло, з чого і ця непотрібнавійна виникла. Покірнопрошу в.к.м., м.м. пана,щоб він був покаранийтією смертю, яку він бажавмені, щоб після цього іншініколи не наважилися роEбити таких злочинів, якихне мені одному, але всьоEму війську чинили ці неEрозважливі пани”.

58


ГеленаЧаплинська: міфи та реальність

Ольга Пискун

“Особиста біографіяБогдана Хмельницько�го так бідна на реальні і безсумнівні факти, а так багата надміруна легенди”

(М. С. Грушевський.“Історія України�Руси”)

Мотрона (Гелена) Чаплинська.Худ. Н. В. Атамась.

Портрет Б. Хмельницького XVIII ст. (автор невідомий)

1649 р., серпень (14) 24.Табір під Збаражем. — Лист доЯна Казимира.

“Найясніший милостивийпане королю, мій милосEтивий пане і добродію.Зазнавши світлої милосEтивої майже батьківськоїласки в.к.м., я не бажаю,щоб не то якась душа вдержаві в.к.м.п.н.м. загиEнула, але й зів’яло одностебло трави. Однак тому, що ніяк неможу заспокоїти жалю,що його завдав мені ЧапEлинський, насмілююсяв.к.м.м.м.п. просити, щобвін, який є початком всьоEго лиха і через якого батьEківщина стільки страждаEла, за благочестивим ріEшенням в.к.м., дав шиюпід меч. А якщо цього небуде, то я зрозумію, щопопав у неласку в.к.м., хочласки в.к.м. я ніколи непереставав домагатися”.1650 р., березня (10) 20.

Київ. — Наказ Богдана ХмельEницького, посланий від ЗапоEрозького війська до короля ЯнаКазимира [7, 103].

“п.8… Ще раз просимо іпро те, щоб в.к.м., н.м.п.згідно своєю обіцянкою,наказав покарати ЧапEлинського, який є винуEватцем всього лиха і якийнадалі жодної послугив.к.м. не зробить, а ми занаказом в.к.м. всіх покаEрали”.Як бачимо, в жодному з доE

кументів, а також і в так званоEму “реєстрі кривд”, в якому деEтально розповідається про всікривди і збитки Б. ХмельницьEкого, нанесені Чаплинським,немає навіть згадок провідібрання у нього жінки. Таксамо не згадують про ГеленуЧаплинську як про причину

сварки між Хмельницьким іЧаплинським і сучасники гетьEмана. Тому М .С. Грушевськийробить висновок, що лишетрагічний кінець другої БогдаEнової жінки привернув до неїувагу, і таким чином склаласяпізніша історія про неї як про“степову Гелену”, через яку розEпочалася козацькоEпольськавійна [9, 158].

Хто ж була ця жінка і як згаEдується вона в тогочасних докуEментах? В опублікованих джеEрелах ім’я другої дружини Б.Хмельницького зустрічаєтьсяне часто. У більшості випадків їїназивають “жінкою ЧаплинсьEкого” або “пані гетьманша”.Крім того, в історії вона фігуруєяк Гелена (на зразок ТроянськоїЄлени, через яку розпочаласьодна з найтриваліших в анEтичній історії війн) та Мотрона(можливо, полька Гелена отриEмала це ім’я, коли вінчалася зХмельницьким за православEним обрядом).

Із свідчень козаків полку М.Кривоноса дізнаємося, що“весілля Хмельницького з друEжиною Чаплинською” відбулоEся влітку 1648 р., ймовірно,тоді, коли гетьман після блискуEчих перемог над польськимивійськами повернувся до ЧигиEрина [1, 73]. Проте, цей шлюбвважався незаконним. КиївсьE

кий митрополит Сільвестр Косіввідмовився його благословити,адже був живий чоловік ГелеEни — Даніель Чаплинський [1,119]. Одруження Б. ХмельницьEкого з колишньою дружиноючигиринського підстарости неоминули своєю увагою і авторикозацькоEстаршинських літоEписів к. XVII — поч. XVIII ст.

Як у Самовидця, так і уГ. Граб’янки мова йде про те, щоХмельницький (з дозволу ЦаEреградського патріарха) взяв задружину “…свою куму, чигиEринську старостиху Чаплинську,при ще живому чоловіку” [4, 5].Г. Граб’янка додає, що “це вонав лиху годину умовила свого чоEловіка випустити його [ХмельEницького] з темниці” [4, 52].

Дещо інакше історію,пов’язану з другим одруженнямБ. Хмельницького, описує усвоєму літописі Самійло ВеличEко. Він свідчить про те, що“Хмельницький, прийшовши зкозацьким військом із ЗапоEрожжя до Чигирина, піймав бувсвого ворога Чаплинського івідтяв йому голову. Після тоговін пойняв собі в жінки йогодружину” [6, 35]. Ці відомості єцілковитим вимислом, аджегетьман і пізніше вимагав у поEляків видачі Чаплинського. ВосEтаннє його ім’я зустрічається вдокументах 1660 р. [6, 67].


59

Т. Шевченко. Богданова церква вСуботові. 1845. Папір, акварель.

60

Нагода узаконити стосунки з Геленою ЧапEлинською випала у Богдана Хмельницького напEрикінці 1648 р., коли до Києва прибув ЄрусаEлимський патріарх Паїсій. Гетьман скориставсяйого присутністю, щоб вирішити особисті пробEлеми. За повідомленнями польських комісарів,вінчання гетьмана “с прелюбодійкою, женоюЧаплинского” відбулося заочно, оскільки вонабула на той час у Чигирині, а Богдан ХмельницьEкий — у Києві. За здійснення обряду шлюбу гетьEман подарував патріархові шість коней та 1000золотих. У свою чергу, владика Паїсій відіславвідпущення гріхів пані Мотроні (навіть без їїсповіді), а також подарував три самозапалюEвальні свічки, молоко Пречистої Діви та мискуцитрин [1, 119].

Сучасний український історик о. Юрій Мицику своїй праці “Чигирин — гетьманська столиця”заперечує цей факт, наголошуючи на тому, що“заочне вінчання” є несумісним із суворими церEковними канонами. Ніяких заочних шлюбів церкEва не укладає, тим більше під час посту. Інша річ,що Мотрона (Гелена) фактично розлучилася зісвоїм чоловіком, і для ствердження цього фактута для укладення нового її шлюбу потрібне булоблагословення високої церковної інстанції. Вономогло бути дане заочно і стверджене Паїсієм підчас його присутності у Києві [11, 44]. Скоріше завсе, інформація про “заочний” шлюб ХмельEницького, що виходила від дипломата Речі ПосEполитої Войцеха М’ясківського, який відвертоненавидів гетьмана, була нічим іншим, як спроEбою його скомпрометувати.

Сам гетьман повідомляв про своє одруженнябрацлавського воєводу А. Кисіля: “На війну з ляEхами благословив, звінчав мене з жінкою івідпустив гріхи, хоч я й не сповідався” [12, 19].

Як сприйняло цей шлюб оточення гетьмана,невідомо. Можливо, осудливо, адже для більEшості вона і далі залишалась жінкою ЧаплинсьEкого. Адам Кисіль, вирушаючи до Чигирина як

комісар Речі Посполитої, погодився взятиз собою дружину лише за умови, що підчас зустрічі гостей і пізніше не буде “незаEконної” дружини Хмельницького [12, 20].Це не особливо турбувало Богдана. ВітаEючи польських комісарів, він “піднімавпозолочену чару зі звичайною горілкоюна честь послів польських та на честь жоEни своєї Чаплинської, родом польки,(що теж багато вбрана, і, мов п’яна, самерозтирала в черепку тютюн для ХмельEницького) [4, 52].

Безперечно, пані Гелена мала вплив на гетьмаEна, хоча до його справ особливо не втручалась.Так, у дружини Богдана Хмельницького шукав заEхисту базиліанський монах п. Ласка, якийвідвідав з посольством Чигирин влітку 1649. ПоEбачивши неприхильне ставлення до послів з бокугетьмана, він звернувся до “самої пані”, щоб вонапопрохала Хмельницького дати відповідь: “…Вонамене застерегла і просила, щоб я не наражав себена небезпеку і взагалі, якщо хочеш бути неушкодEженим, йди як можеш” [2, 231].

Після розгрому козаками польського гарнізоEну фортеці Кодак (жовтень, 1648 р.) вози зі здоEбиччю були відіслані до “пані гетьманші” у ЧигиEрин. “Там же сама пані гетьманша, напившись зпопом, подарувала йому капелана кодацькогомонастиря, щоб той виміняв на нього свого синав орді” [2, 206].

Очевидно, Гелена була небайдужою до гроEшей. Посланець патріарха Паїсія з дарами додружини гетьмана був вражений поганимприйомом і мізерною сумою винагороди [1, 119].Посол від російського уряду до Б. ХмельницькоEго Г. Неронов зазначав у Статейному списку проте, що гетьманша скаржилася йому, що їй “…госуEдарева жалованья нет” — і він змушений був поEдарувати їй також пару соболів [1, 279].


Т. Шевченко. Богданові руїни в Суботові.1845. Папір, акварель.

Т. Шевченко. Чигирин з Суботівського шляху.

61

Подружнє життя БогданаХмельницького та Гелени триEвало лише три роки. На початкувесни 1651 р. гетьман на чолівійська вирушив на Волинь. СаEме в такий важкий та напружеEний час, коли він підійшов ізвійськами до Берестецькогополя, з Чигирина донесласязвістка про страту Мотрони.

Джерела поEрізному розкриEвають обставини цієї справи.Найбільш детально про неї розEповідає польський мемуаристСтаніслав Освенцім, який почувцю історію з вуст короля Яна ІІКазимира під час вечері напеEредодні Берестецької битви.Дружина Б. Хмельницького заEкохалася в якогось “годинникаEря”, котрий служив у гетьманауправителем двору — “ключниEком”. Їхній таємний роман, наEчебто, тривав досить довго, ажпоки Богдан, беручи гроші наплату татарам із своєї скарбEниці, не виявив пропажу баEрилка з червоними золотими.Спочатку подумав, що це йогосин, ідучи в похід на Литву,прихопив його на військові потEреби. Однак, коли Тиміш відEповів, що тих грошей не брав,наказав розслідувати цю спраEву. У ході розслідування з’ясуEвалося, що до крадіжки причетEний управитель. Під тортурамивін зізнався не тільки в крадіжцігрошей, а й розповів про своїлюбовні стосунки з Геленою таїї участь у викраденні. РозгніваEний гетьман велів їх обох“розібравши голо, зв’язати раEзом так, як бували, і повісити”[10, 254]. Як додає Освенцім,король розповідав цю історію “зутіхою”, постилізувавши її “длясмішності” [10, 254].

Тогочасний високий лиEтовський посадовець АльбрехтРадзивілл, який, можливо, тежчув цю історію в королівськійкомпанії, був більш стриманиму своєму описі. В його версіїТиміш доніс батькові про украE

дене золото та інтригу мачухи, ігетьман після проведенняслідства звелів повісити жінкута її коханця “на одній шибеEниці” [8, 64].

Полонений черкаський коEзак Мартин, як свідчить усвоєму листі від 14 червня 1651р. ксьондз Рожевський, “О жеEне [Хмельницкого] говорит, что[Хмельницкий] приказал ее поEвесить. По лагерю ходять слуEхи, что причиной этого былиперехваченные письма к ней отЧаплинского о том, чтобы сокEровища спрятала, а самогоХмеля отравила. Тимошка приEказал раньше пытать [ее] огEнем, пока не собрал закопанEные бочки с деньгами” [3, 468].

Нарешті, Йоахим Єрлич усвоїх записках коротко нотує,що під час походу під БерестечEко гетьман велів своїм листом,написаним до сина Тимоша, поEвісити свою жінку разом з іншиEми шістьма особами [9, 255].

Порівнюючи ці відомості,можна зробити висновок, що,скоріше за все, гетьман під часпоходу отримав якусь підозрілузвістку про свою жінку, можлиEво, від Тимоша, і дав йому певнівказівки, що зробити, якби цізвинувачення виявилися правEдивими, і десь наприкінці травE

ня під Зборовом отримав повіEдомлення, що підозри підтверEдилися і його дружину покараEно смертю.

Очевидно, трагічна звістка здому глибоко схвилювала гетьEмана і призвела до глибокогонервового потрясіння. Так, стаEрець Павло записав у своїй реEляції московському цареві, щоколи він пішов “розгорюватигетьмана з тої журби”, у яку вінвпав з причини відомостей просмерть дружини, він заставгетьмана у великому роздратуEванні, що виявилося у висловіпро політику Москви [10, 255].

Отже, проаналізувавши наEявні історичні джерела, бачимо,що стосовно легенди про викEрадення та насильне одруженEня Д. Чаплинського з жінкоюХмельницького документальEних підтверджень не знаходиEмо. Хоча стосунки у чигиринсьEкого сотника з дружиноюпідстарости Чаплинського до1648 р., напевне, були.

Відносно страти другої БогEданової дружини, то цей фактдійсно мав місце. Причиноюцієї трагедії могла стати як подEружня зрада (всім відомо прохолеричний темперамент гетьEмана Б. Хмельницького), так ізвинувачення у шпіонажі.


1. Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы втрех томах. Т ІІ. — М., 1954.

2. Документи Б. Хмельницького. — К., 1961.3. Документы об освободительной войне украинского народа

1648–1654 гг. — К., 1965.4. Літопис гадяцького полковника Григорія Граб’янки. — К.,

1992.5. Літопис Самовидця. — Київ, 1971.6. Самійло Величко. Літопис. — Т.І. — К., 1991.7. Універсали Богдана Хмельницького. 1648–1657 рр. — К.,

1998.8. Горобець В., Чухліб Т. Незнайома Кліо. — К., 2004.9. Грушевський М. Історія України�Руси. — Т.VIIІ. — К., 1995.10. Грушевський М. Історія України�Руси. — Т.ХІХ. — 1. — К.,

1996.11. Мицик Ю. Чигирин — гетьманська столиця. — К., 2007. 12. Ролле Й. Жінки при Чигиринському дворі. — К., 1994.

62

ПОДОРОЖІ

Сумельськиймонастир 1

хранитель

“Панагії чорної скелі”

Íа території ТуреччиEни, неподалік відм.Трабзон (коE

лишній Трапезунт), високо в гоEрах розташований старовиннийвізантійський монастир. ЗасноEвано його було ще в IV ст. іприсвячено Богородиці, бо саEме на тому місці з’явилася її ікоEна — “Панагія Сумела”, що озEначає “з гори Мела”. У турківпобутували назви, відповідно,“Панагія чорної скелі” та монасEтир матері Марії.

Ікона приписується пензлюєвангеліста Луки і має цікавуісторію. Розповідають, що післясмерті св. Луки його ученьАнаній передав образ до однієїз церков м. Афіни. У 379 р. заправління імператора ФеодосіяІ ікона зникла. Пізніше свящеEнику Василію з’явився образБогородиці, яка наказала йомуз небожем стати ченцями, йтина Схід і шукати ікону наневідомій їм горі, що назиEвається Мела. Відтак, вже ченціВарнава та Софроній припливEли морем з Афін до Трапезунта,де у місцевих мешканців дізнаEлися про місце розташуваннягори з такою назвою. ПіднявEшись на гору, знайшли у печеріікону Богородиці і отрималиновий наказ: залишитися й засEнувати на цьому місці монасEтир. Трапилося це 385 р. Ченціпочали будівництво келій, звеEли стіни. Води спочатку не було,але, завдяки молитвам, забилоджерело. Впродовж 17 днів воEни майже нічого не їли, та несEподівано з’явився віслюк, наEвантажений продуктами — їхнадіслав ігумен Вазелонськогомонастиря, розташованого неEподалік, якому було одкровенEня від Богородиці.

Після смерті ченців 18 серпня412 р. ( на цих землях їх і похоEвали) монастир почав поступоE

во заселятися. Візантійськийімператор Юстиніан (527E565)подарував монастирю багатубібліотеку, цінні свічники тасвяту реліквію — оздобленусріблом частину хреста госEподнього.

З XI ст. імператори КомніEновської династії, особливо, з1280 р. — за часів правлінняОлексія III Комніна — опікувалиEся монастирем, багато добудоEвували, прикрашали стіни моEнастиря розписами. Так, у 1361р. інтер’єр було декорованофресками, що ілюстрували НоEвий Заповіт, на стінах з’явилися

портрети імператора Олексія IIIКомніна та його дружини ФеоEдори. На південній стіні — портEрет наступного імператора МаEнуела III Андроника (1390E1417).В апсиді — велике зображенняБогородиці, т. зв. “ПлатернеEтисса” — з Христом на череві тарозведеними вбік руками.

Після турецького завоюванEня, починаючи від султанаСеліма І (1512), протягом XVII —XVIII ст. всі відомі султани — БаEязид, Мурад — підтверджувалиправа монастиря спеціальнимифірманами, дарували коштовніподарунки, бо вшановували

Айя Маріам (Св. Марію). СулEтан Абдулла збудував акведук,фонтан, Мустафа (1695) подаEрував срібні канделябриEсвічники.

Священиками у монастирібули греки. 1710 р. митрополитІгнатій з області Халдія прибувдо монастиря і почав його розEбудову новими келіями, балкоEнами, готелем, реставрувавстарі фрески, добудував східнустіну. У 1732 р. іконописець СаEвас, що прибув до монастиряразом із Ігнатієм, намалювавнові фрески на південній ісхідній стінах.

Згодом, у 1760 р., митропоEлит Ігнатій переїхав до Криму,жив у балаклавському ГеEоргіївському монастирі й очоEлив переїзд греків із Криму донового міста Маріуполь у 1789 р.

Протягом XIX ст. монастирпродовжував діяти, йоговідвідали і описали іноземнімандрівники (німецькі, англійEські). Відомо, що у 1875 р. тамвже проживало 12 ченців.

Ситуація змінилася післяросійськоEтурецької війни (1877р.), коли греки змушені булизалишити монастир. Після реEволюції Ататюрка всі монастирі

подорожі

63

Інна Пархоменко

Фото автора

в Туреччині було закрито. Запроектом обміну населеннямгреки були виселені набатьківщину, а турків повернуEли з Греції до Туреччини. СвяEтині монастиря було переданодо музею Бенаки в Афінах.

1922 р. ікона Богородиці СуEмельської була також перевеEзена до Греції і зараз перебуваєу церкві с. Кастанья (областьВерія, неподалік від Салонік).

Чудовим обрамленням моEнастиря є сувора, незайманаприрода — вони нерозривнопов’язані. Це дика гірська частиEна, де високі сосни, граби підпиEрають небо, яке завжди у хмаEрах, тумані (адже висота3500 м). Навкруги — темні розEщілини. Водоспади з обохбоків — ліворуч і праворуч віддороги — з ревінням зриваютьсядонизу з висоти 100–200 м.Людський голос не в змозі переEкричати гуркіт водяних потоків.

Піднятися звивистими стежEками, що пролягають крізьтемні ущелини, майже чорнийліс, де променів сонця не видEно, ступаючи чорним базальтоEвим камінням, дуже важко. Таще й із низьких хмар постійнонакрапає, значна вологість уповітрі, туман тисне насвідомість. Як збереглися фресEки і як піднімалися на горубудівничі з вантажем, просто неможна осягнути. До того ж, тут ізараз водяться дикі звірі — вовEки, ведмеді, шакали. МонасEтирські споруди (за формоювони нагадують тибетські храEми) вмонтовано у скелю, але доїї вершини ще далеко. Це можEна побачити на фото, але назнімку не розгледіти глибинупрірви під монастирем, бо вінпоEсправжньому існує між неEбом і землею.

Це якась таємничамісцевість, що заворожує своєюмагією і породжує відчуття приEчетності до старовинної легенEди. Закритий монастир, де нинівідкрито музей, перебуває неE

мовби у летаргічному сні, охопEлений спогадами про минулуславу. Дивовижної форми каEмені навколо здаються простосплячими воїнамиEохоронцямимонастиря.

Та коли зрештою дістаєшсядо стін монастиря, розписанихфресками, вони вітають тебесвітлим поглядом. Монастирзапрошує до християнськогосвята у своєму помешканні. Утому, яким не користуються, алише споглядають.

Образи Богородиці та ХрисEта в оточенні святих, святівоїни — Георгій, Дмитрій, ФеоEдор — охороняють свою териEторію без зброї. Щоправда,державний охоронець —поліцейський з автоматом у руEках чергує тут постійно.

Розписи, зроблені прямо наскельних природних виступах,начебто роблять подарунок каEменю у вигляді зображеннякотрогось із святих, а величнаскеля ніби дозволяє бути коло їїпідніжжя. Час і землетруси невEладні тут.

І, хоча фрески в деякихмісцях злущилися, подряпані,вони залишаються величними іцінними, адже це — XVIII, XVII,або й навіть XIV ст.

Спеціалісти розрізняють їх застилістичними ознаками, особE

ливостями іконографії. Ранніфрески у стилі візантійськогоіконопису, за думкою відомоговізантолога Д. Талбота Райса,який бачив їх у 1929 р., вказуEють на руку якогось балкансьEкого майстра із слов’ян. Тут зобEражено усі свята — Зішесття св.Духа, Вознесіння, ПреображенEня. Є великі багатофігурні комEпозиції — ІEй Нікейський собор,де зображено св. Миколу зісценою заушенія Арія, чи докEладна композиція “Успіння БоEгородиці”, чи “Христос — велиEкий архієрей”. Ці іконографічнісхеми згодом були закріпленіта повторені у традиції христиEянського іконопису. Так само,як і започаткований тут образ“Богородиця Платернетисса”(“Знамення” — у традиції нашоEго іконопису). Зустрічаються туті ранні варіанти іконографії СтаEрого Заповіту. Таких давніхскельних циклів розписів, якідійшли до нашого часу, дужемало у цілому світі. У Туреччині,крім вищезгаданих, подібнірозписи збереглися лише вКаппадокії.

З 1972 р. Сумельський моEнастир став музеєм, перебуваєпід охороною держави, а йоготериторія є національним заEповідником, який приваблюєтуристів з усього світу.

64

подорожі

65

Ãлибоке історичне та культурне корінняєднає дві сучасні незалежні державиЄвропи — Україну та Македонію. Витоки

народів цих країн простежуються у пам’ятках арEхеології, які датуються, починаючи з епох неоEліту — енеоліту, потім ранньозалізного часу(скіфська, антична культури), епохою великогопереселення народів — появою слов’ян з териEторії нинішньої України в Македонії та зворотнімпроцесом — розповсюдженням у Київській Русіхристиянства, писемності просвітниками макеEдонського походження Кирилом і Мефодієм.

Свідками розвитку культурноEпросвітницькихзв’язків між двома слов’янськими народамиперіоду середньовіччя та нового часу є пам’яткиісторії, зокрема, комплекс КиєвоEМогилянськоїакадемії; об’єкти, пов’язані з життям і діяльністювидатного філософаEполеміста І. Вишенського;мандрівника В. ГригоровичаEБарського; диплоEмата А. Ростовського та інших діячів українськоїкультури, які відвідували Македонію з просвітEницькоEпаломницькою метою.

Певними символами трагічної історії боротьEби за незалежність наших народів є, безперечно,

подорожі

Україна та Македонія:історико1культурні

паралелі

Олена Титова

Церква у м. Охрид

Пам’ятник Кирилу та Мефодію

66

пам’ятки культової архітектуEри — православні церкви та моEнастирі ХІ–ХІХ століть. Не просEтим співпадінням є той факт, щодо Списку всесвітньої спадщиEни ЮНЕСКО і в Україні, і в МаEкедонії внесено справжні шеEдеври архітектури і мистецтваправославної культури — компEлекси Софії Київської, КиєвоEПечерської лаври та міста ОхEрид (середньовічні ансамбліМакедонії) [1].

Після проголошення незаEлежності в Україні і Македоніїзбереження культурної спадEщини визнано одним із пріориEтетних напрямів політики обохдержав у сфері культури [2].Об’єкти культурної спадщинивикликають значний інтерес усучасному суспільстві, завдякиновому ставленню до історичEного минулого та прагненнюйого переосмислення та осEвоєння [3]. Важливе місце уформуванні і ствердженні наEціональної ідеї займає забезпеEчення послідовності культурнихпроцесів шляхом виявлення,вивчення, збереження і популяEризації серед населення паEм’яток історії та культури.

Обмін досвідом між нашимикраїнами у сфері охорони кульEтурної спадщини може сприятизміцненню дружніх і творчихзв’язків. Уважне, високопроEфесійне ставлення македонцівдо пам’яток викликає справжEню повагу і бажання прискориEти втілення аналогічних траEдицій в Україні. У процесі інтегEрації у загальноєвропейськітенденції пам’ятки історії такультури мають не тільки заEгальногуманітарне значення, аповинні зайняти відповіднемісце у розвитку економічногопотенціалу держави через ширEше їх використання у турисEтичній сфері.

Цікавим для українськихпам’яткознавців є й досвідрізних македонських музеїв зпопуляризації рухомих і неруE

подорожі

Церква Климента і Пантелеймона у м. Охрид

Набережна м. Охрид

Середньовічна фортеця у м. Охрид

хомих пам’яток — організаціярізноманітних виставок, фестиEвалів, театралізованих дійств(наприклад, концертів у СвятійСофії в Охриді).

У зв’язку зі створенням уКиєві музею “Мистецький АрEсенал” важливе значення маєприклад розміщення експозиціїмузея Міста Скоп’є у будівлівокзалу, зруйнованого під часземлетрусу 1963 р. Можливо, уданому випадку матиме знаEчення досвід одного із кураEторів “Мистецького Арсеналу”Анатолія Гайдамаки, який керуEвав створенням фресок, мозаїк,вітражів, кованого лиття, іконоEстаса в унікальному храмі —перлині православного зодчеEства ХХІ ст. на Балканах — соEборі Святої Трійці. Ще одиннапрям творчої співдружності —обмін досвідом у вирішенніпроблеми збереження пам’ятокнаціональних меншин. КорисEною для нас є практика виріEшення македонцями питань заEхисту історичного та природноEго середовища.

Вивчаючи та зберігаючикультурну спадщину України іМакедонії, пам’яткознавці цихкраїн добре усвідомлюють, щокожна пам’ятка історії і культуEри є безцінним скарбом всьоголюдства.

подорожі

67

1. Всесвітня спадщина. Список ЮНЕСКО// Україна в міжнародно�правовихвідносинах. Кн. 2. Правова охоронакультурних цінностей / Відп. ред.: акад.НАН України Ю. С. Шемшученко та д�рюрид. наук В. І. Акуленко. — К.:Юрінком Інтер, 1997. — С. 247.

2. Яковина Микола. Збереження куль�турної спадщини — пріоритетний нап�рям державної політики // Вісник Ук�раїнського комітету ICOMOS. — Т. І,число 1. — К., 2007. — С. 39–43.

3. Правова охорона культурної спадщини:Збірник документів. — Автори�упоряд�ники: Левада М. Є., Пархоменко М. Т.,Титова О. М. — К.: ХІК, 2006. — С. 146.

Акведук поблизу м. Охрид

Ворота Тресковця

Набережна м. Охрид

Ïозаминулого рокугрупа київськихархітекторів і мисE

тецтвознавців відвідала СлоEваччину з метою ознайомленняіз найвідомішими історичнимицентрами і місцевим досвідомохорони культурної спадщини.Наша туристичноEпізнавальнаподорож охоплювала цілийряд великих і малих міст та зовEсім невеличких селищ. Ми позEнайомились з безліччю цікавихоб’єктів: середньовічними замEками, королівськими палацаEми, величними костелами, люEбовно збереженими вуличкаEми з історичною забудовою.Враження від цікавої та корисEної подорожі не полишають насі сьогодні. Серед багатьох істоEрикоEкультурних об’єктів, якіособливо запали в душу,

68

подорожі

Олексій Збруцький

Словацький

Бардіїв —

історична оаза в сучасному міському ландшафті

знайшлося місце й невеликому, але напрочуд гармонійному містуБардіїв, що одержало золоту медаль ЮНЕСКО за збереженнякультурної спадщини, донесло до нашого часу своє історичне осеEреддя — архітектуру пізнього середньовіччя.

Бардіїв був вже третім пунктом Словаччини, що входив допрограми наших архітектурних досліджень. У Кошицях і Пряшевіми спостерігали лише поодинокі фрагменти фортифікаційних споEруд, натомість, сакральних об’єктів, на наш погляд, було забагато.Композиційними центрами старовинних міст були й залишилисявеличезні готичні костели, саме вони домінують серед житловоїзабудови XVI–XVIII ст. Бардіїв не є в цьому сенсі виключенням, алев ньому добре збереглися й розташовані поруч з цивільними споEрудами стіни й башти укріплень, які оточували місто. Історичнодостовірне міське середовище — ось що захопило нас на декілька

Фот

о Р.

Тан

сюри

Макет міста часів пізнього середньовіччя

годин. Перше враження — тут нічого не змінюваEлося принаймні від XVII ст.

Серед україномовної літератури відповідноїтематики є цікава, із ґрунтовно викладеним маEтеріалом, книга Володимира Січинського“Архітектура міста Бардієва”, що була видана уЛьвові 1931 р. Опираючись на значну кількістьдокументальних джерел, вправно використовуEючи цитати, автор детально висвітлює окремісторінки багаторічної історії міста. Деякі моментиу книзі Січинського з позиції сучаснихдосліджень підлягають уточненню, але свідченнязагально історичного характеру видаються доEсить достовірними. Заснування Бардієва у XIII ст.було пов’язане із Кляштором цистерціянців, щобув знищений 1241 р. монголоEтатарами.Угорські королі заохочували німцівосідати на землях підконтрольноїїм Словаччини (як і ТрансільEванії). Перетворюючи впродовж

XIV–XV ст. місто на свій осередок, німецькі коEлоністи активно його забудовували, зводячи веEликий костел та кам’яні оборонні споруди навкоEло. “У 1376 р. Бардіїв дістає титул вільного коEролівського міста” [c.7]. “В XVI ст. німецьке насеEлення міста переважало, і лише у XVIII ст. Бардіївпочав мадяризуватися” [c.2]. Німецька культурната, врешті, й архітектурна експансія у виглядіміських осередків визнається й у сучасних навEчальних історичних виданнях Польщі (IlustroEwany atlas historii Polski tom I Od z‘ro‘del po schylekJagiellono‘w, Warszawa, 2006, s.29).

Приємний перепочинок від експресії бароко,переважаючого в архітектурі міста, — знайомствоз пам’яткою XIV ст. — базилікою Св. Егідія. ЗавдяEки своїм розмірам — її башта має висоту 72 м (раEзом з хрестом — 76 м) — споруда належить донайвищих костелів Словаччини.

У цьому тринавному головному костелі міста,на відміну від переважної більшості храмів СлоEваччини, збережено 11 оригінальних готичнихвівтарів з автентичним розписом по дереву , щоробить її одним із найунікальніших культовихспоруд Європи. І все ж тривалість зведення вплиEнула й на будівлю базиліки. Вона постраждала відруйнації, а можливо й від реставрації XIX ст., колибуло відтворено башту, що завалилася у XVIII ст.Костел не втратив своєї соціальної цінності й тоді,коли католики втрачали свої позиції у місті. Так,відомо, що споруда декілька разів переходила допротестантів, і лише австрійське військове втруEчання допомогло повернути храм католицькійгромаді. Найдавніші документи з історії костелудатуються XV ст., але є відомості, щобудівництво могло розпочатися і удругій половині XIV ст.

Залишки франEцисканського моEнастиря у вигляді

подорожі

69

Фасад костела. Фото С. Юрченка

Оборонний пояс міста. Фото С. Юрченка

костелу Івана Хрестителянагадали нам ситуацію зізбереженням багатьохархітектурних пам’яток вУкраїні: відсутність значEного числа вітражів,тріщини на стіні, жерстянепокриття даху — усімсвоїм виглядом храм наEтякає на необхідність фунEдаментальної реставрації.На щастя, костел розташоEваний поза головною плоEщею історичного міста і незаважає милуватись усімцентральним міським анEсамблем. У книзі В. СічинEського знаходимо відоEмості про пам’ятку: “ДокуEментальні звістки прокляштор походять з сереEдини XV ст. В 1528 р. косEтел був дуже занедбаний,як то свідчить лист“пріора” шаришськогокляштора до міста Бардієва. Весь цей час кляштоEром володів орден августинів, від котрих монасEтир був відібраний тому, що монахи вели роспусEне життя. Року 1643 заволоділи костелом протесEтанти і віддали його “славянам протестантам” івідтоді служба відбувалася в славянській мові.Дня 21 квітня 1670 р. з цісарського уповноваженнявідібрано костел від славянських протестантів і пеEредано францисканам. Під час великої пожежіміста 1680 р. впало склепіння костела і цілий косEтел вигорів” [c. 34].

Домінантою центральEної площі Бардієва є міськаратуша — один із першихпроявів ренесансу в євроEпейській архітектурі за меEжами Італії. Кам’яні портаEли намагаються подолатиготичні форми, хоча у деяEких з них це звучить ще недосить виразно. Так, гоEловні дверні портали ні вякому разі не можна вваEжати ренесансними, в сеEредині ратуші поміж ренеEсансних є й готичнийдверний портал. Музей уратуші відкрито ще на поEчатку XX ст., коли належніїй функції почали здійснюEвати в іншому приміщенні.Серед цікавих архітектурEних прийомів — надзвиEчайно рідкісне “крисEталічне” склепіння на перEшому поверсі, на другоE

му — дерев’яні кесони, що прикрашають стелюоднієї з кімнат. Багато можуть розповісти і зовнішністіни, де й досі збереглися маленькі віконні отворипоруч із великими, зробленими значно пізніше —це свідчить про вірогідність розташування на перEшому поверсі тюремного приміщення. Скульптурана фасаді безпосередньо пов’язана з історичнимиподіями у житті міста.

Нове функціональне призначення, окрім раEтуші, отримав і так званий “дім ката”, що знахоEдиться серед іншої старовинної житлової забуEдови, ближче до Товстої башти (Hruba‘ basta)міських укріплень. Тепер у будинку розташуваEлося артEкафе, де експонуються мистецькі твори.

70

подорожі

Інтер’єр базиліки св. Егідія. Фото С. Юрченка

Залишки мостового укріплення. Фото С. Юрченка

Реставровані фортифікації мають досить приEвабливий вигляд, хоча збереглися й не повністю.Тут не намагаються добудовувати їх із сучасноїцегли (як це, скажімо, відбувається в Збаражі абонавіть у Києві: башти Бардієва аж ніяк не можнапорівнювати із шпитальними укріпленнями нашоїстолиці, де відбувається фактично новобудова).Залишки стін дбайливо консервують, в усякомуразі ми бачимо патину часу, а не прояви антиEархітектурної діяльності. Початок їх зведеннявідносять до XIV ст., коли 1352 р. король ЛюдовикПерший зажадав, аби місто було зміцнене мурамиі вежами. З привілею 1376 р. дізнаємось, що на тойчас забудова була вже переважно мурованою, напочатку XV ст. місто мало п’ять брам. Черезпостійну небезпеку військових дій, які протягомдекількох століть не оминали Бардіїв, на належнеутримання фортифікацій виділялися значні суми,самі укріплення час від часу модернізувалися.

Дбайливо збережена готична житлова забуEдова навколо прямокутної центральної площівражає око туристів різноманітними розписамистін (аж ніяк не у сучасному вульгарному роEзумінні), дуже делікатним і обережним, майженепомітним на перший погляд, “пломбуванням”колишніх втрат — прості, невибагливі сучасні“вкраплення” не порушують єдності містоEбудівного ансамблю. Всупереч тривалим багаEторічним випробуванням, місту вдалося зберегтитрадиційну образну модель організації простору.

А де ж сучасні багатоповерхівки, невже дляних не знайшлося зайвого газону? На щастя, минавіть не переймалися цими думками, як і у кожEному місті, що розвивається й має сьогоденні потEреби, є й тут сучасні житлові квартали, тільки знаEходяться вони на значній відстані від історичногоцентру, за межі якого наша екскурсія не виходила.

Міська ратуша. Фото Р. Тансюри

Живописні фасади середньовічних будинків.Фото Р. Тансюри

Товста башта. Фото С. Юрченка

72

Âодному з листів до маEтері Марії ІванівниГогольEЯновської

Микола Гоголь, виховаEнець Ніжинської гімназіївищих наук БезбородьEка, 10 вересня 1826 р.виявляє велику заціEкавленість щодо наEміру Дмитра ПрокоEповича ТрощинськоEго відвідати ВасилівEку. “Що він там знайEде доброго, що йомусподобається, мені знетерпінням хочетьсязнати думки великоїлюдини, навіть про найEменші дрібниці: зробітьласку, матусю, не проEпустіть нічого” [1].

Хто ж він, “наш благодійник”,як писала мати Миколи Гоголя, і“благодійник України”, “велика людиEна”, як його називав сам письменник? Виходецьіз козацької старшини ХVII ст., відомий державEний і громадський діяч другої половини ХVIII –початку XIX ст. (26.10.1749 – 26.02.1829). ПрадідМатвій, родич Івана Мазепи, був полковникомна Запорозькій Січі. Після битви під Полтавою у1709 році, звинувачений російською владою упідтримці гетьмана, помер у в’язниці. СтепанТрощинський — племінник Івана Мазепи, був гаEдяцьким полковником. Дмитро Яворницький в“Історії запорозьких козаків” наводить дані проте, як Степан Трощинський приїхав до ЗапорозьEкої Січі, вручив козакам від гетьмана ікону БожоїМатері “Покрова”, яку встановили у церкві.

Батько Дмитра — військовий товариш. Старшібрати Юхим та Андрій загинули у російськоEтуEрецькій війні 1768 — 1774 рр. Дмитро ще у диEтинстві виявив зацікавленість до знань, і дядько

ЗНАМЕННІ ДАТИ

Дмитро Трощинський

і Микола Гоголь Олександр Салій

Іван (він же отець Амфілохій,згодом — архімандрит КиE

рилівського монастиря,потім — єпископ ПереясE

лавський) узяв хлопчиEну з Яресьок МиргоEродського повіту досебе.

Дмитро закінчивКиєвоEМогилянськуакадемію. Працювавканцеляристом уМалоросійській коEлегії у м. Глухові. КоEли розпочалася роE

сійськоEтурецька війEна, продовжував служE

бу у військовій похіднійканцелярії. Доводилося із

зброєю в руках разом з коEзакамиEкавалеристами кидаE

тися в атаки. У 1773 р. одержавперший чин полкового писаря, зайE

мав посаду секретаря канцелярії генеEралEаншефа Миколи Васильовича Рєпніна(1734–1801). У 1775–1776 роках супроводжувавйого як надзвичайного і повноважного посла доКонстантинополя для укладання мирного догоEвору з Туреччиною. Потім продовжував завідуваEти канцелярією князя М. В. Репніна вже як смоEленського генералEгубернатора, орловськогонамісника, командира 30Eтисячного корпусу уПольщі, дипломата на Тешенському конгресі, коEмандуючого спостережним корпусом в Україні,Польщі.

У 1783 році Д. П. Трощинський перейшов нацивільну службу. Займав державні посади:керівника дипломатичної канцелярії графаОлександра Безбородька й водночас радникаПоштового департаменту. З 1793 року призначеEний “вести особисто її Імператорської Величностісправи” (Катерини II — О.С.).

До 2001річчя від дня народження Миколи Гоголя

73

Пізніше — президент ГоловEного поштового управління,член Неодмінної ради. Він — авEтор маніфесту про воцарінняОлександра І та інших важлиEвих актів першого періодудіяльності цього імператора.Один з актів — про надання сеEлянам волі від кріпацтва —Олександр І пообіцяв оприлюдEнити, але потім відклав, не наEважився.

З 1802 р. — Міністр ДепартаEменту наділів. У 1814–1817 рр. —Міністр юстиції [2]. ДмитроПрокопович творив закони і всежиття стояв на сторожі спраEведливості, за що його навітьназивали “бичем справедлиEвості”. А ще постійно турбувавEся про Україну, любив їїісторію, культуру і був “свогороду центром для шанувальEників малоросійської старовиEни”, — за образним висловомфольклориста, академіка ПеEтербурзької Академії наукОлександра Пипіна. Не випадEково саме йому етнограф МиEкола Цертелєв присвятив книгу“Опыт собрания старинных маEлороссийских песней”, опубEліковану у Петербурзі 1819 р. Ізакони пропонував приймати,враховуючи традиції, звичаїкожного народу, що проживаєу Російській державі.

Щоліта жив у придбаномумаєтку у с. Кибинці МиргоEродського повіту на ПолтавEщині, частково — у с. Яреськах,де народився. У 1807–1811 рр., вперіод тимчасового звільненнявід служби, — часом у Кибинцяхабо у Кагарлику на Київщині,де теж мав маєток з 1795 р. УКагарлику розпочав будівництEво палацовоEпаркового ансаEмблю. Адже рід Трощинських(Трощин) пішов саме з цих надEросянських місць. Його вихідціще у ХVII ст. мешкали на земляхБілоцерківського староства.

Виплекав господар ще й такумету, щоб створити у Кагарликуосередок культури, подібний

до кибинецького, котрий назиEвали “Українськими Афінами”.

Д. П. Трощинський дбав проосвіту, здоров’я, побут людей,всіляко підтримував пропозиції,проекти щодо розширення наEродних шкіл, збільшення посадфельдшерів, удосконалення заEсобів поштового зв’язку, прокEладання нових шляхів танадійне утримання діючих. ЩоEроку забезпечував власнимкоштом навчання не менше деEсяти хлопців у Полтавському буEдинку виховання бідних двоEрянських дітей, яким опікувавсявідомий письменник і гроEмадський діяч Іван КотляревсьEкий. Підтримував також юнаків,котрі виявляли бажання і мализдібності до навчання у ПетерEбурзькому кадетському корпусі.

Ці й інші яскраві факти з житEтя, діяльності Дмитра ПрокопоEвича, близьких йому людей заEпам’яталися Миколі Гоголю. Удитинстві проживав разом збатьками у Василівці, неподаліквід Яресьок. Мати МаріяІванівна (1791–1868), у дівоцтвіКосяровська, була племінниEцею Ганни Матвіївни, дружиниДмитрового рідного братаАндрія.

Батько Василь ПанасовичГогольEЯновський (1777–1825)управляв маєтками Д. П. ТроEщинського у Кибинцях та КаEгарлику. Дмитро Прокопович,упевнившись у його старанні,ще з більшою пошаною ставивEся до цієї родини: виділивнавіть флігель у кибинецькомумаєтку, де ГоголіEЯновські

знаменні дати

В. Боровиковський. Портрет Д. П. Трощинського. 1819.Національний художній музей України

здебільшого й проживали. МаEючи у постійному розпорядEженні екіпаж, нерідко їздилигосподарювати у Кагарлик.

Велику увагу приділяли наEлежному вихованню дітей —Нікоші (Миколи), Ганни, Лізи,Марії, Ольги, зацікавлюючи їхрозповідями про бувальщину,спільним задушевним співом.

Пробуджували любов до чиEтання — у бібліотеці Д. П. ТроEщинського налічувалося понад12 тисяч книг. Найбільше ж — урозділі “Словесність”, де лишеперелік займав 110 сторінок [3].

На полицях бібліотеки —книги із богослов’я, філософії,права, історії, математики,фізики, військової справи, приEродознавства, медицини, мисEтецтва, мовознавства, усної наEродної творчості, побуту, наEродних ремесел. Крім друковаEної літератури, немало виписокіз літописів, неопублікованихтворів відомих і невідомих авEторів, альбоми, листи, архівніматеріали, інші документи.

Микола Гоголь розкошувавсеред цього царства книг. ВелиEка кількість прочитаної літераEтури не могла не розширитисвітогляду юнака і не надихнутийого на творчість. А ще, колитраплялося, любив слухати споEгади умудреного знаннями ідосвідом, вельми шанованого ігаряче обожнюваного родича.Особливе враження справлялирозповіді про 1812 рік. ТодіДмитро Прокопович як предвоEдитель дворян Полтавщини раEзом з письменниками — своїмсекретарем Василем Капністомта Іваном Котляревським — поEчали відроджувати козацькіполки, які практично зниклипісля ліквідації Запорозької Січіу 1775 р. Першим організуваликозацький кінний полк у с. ГоEрошині (тепер Горошине СеEменівського району) на березір. Сули та її притоки р. Борис.

Згодом було сформовано щеп’ять козацьких полків та наE

родне ополчення для протистоEяння наполеонівським війсьEкам. Тільки в полках налічуваEлося понад 11 тисяч козаків, якіразом з ополченням прикриваEли від ворога північні кордониУкраїни. Взяли участь у визвоEленні південної Білорусі, закорEдонному поході до Парижа.Протягом усього цього часуДмитро Трощинський вів переEписку безпосередньо з генеEралEфельдмаршалом МихайEлом Кутузовим, з яким приятеEлював багато літ.

Все це збуджувало уяву,хвилювало юного Гоголя.Найбільше йому припали додуші устрій життя, звичаї, поEведінка представників козацьEких родин. Все зібране, вивченезгодом яскраво постало насторінках повістей з українсьEкою тематикою, що увійшли дозбірок “Вечори на хуторі біля

Диканьки” та “Миргород”, якішвидко набули популярностісеред читачів.

“Козацтво для Гоголя, —відзначав академік, лауреатДержавних премій СРСР МиEхайло Храпченко у книзі “МиEкола Гоголь”, — це та сила, якавідіграла найважливішу роль узахисті російської землі відзовнішніх ворогів” [4].

Роль козацтва Микола Гогольблискуче висвітлив у повісті “ТаEрас Бульба”. Козаки у повісті —люди хоробрі, широкого розмаEху душі. Для них немає нічоговищого, ніж інтереси народу,вірність Вітчизні, незалежність.

Рішучість, сміливість, шляEхетність помислів, вірність друEзям навіть у найтяжчі години,нехтування смертю заради спраEведливості — саме такі риси вияEвилися і в діях сучасників МикоEли Гоголя — декабристів, декогоз яких він знав особисто: Матвія,Сергія, Іполита — синів ІванаМатвійовича МуравйоваEАпосEтола (1770–1851), просвітителя,перекладача, дипломата, акаEдеміка Російської Академії наук,нащадка останнього виборногогетьмана Лівобережної УкраїниДанила Апостола. Знав МиколаГоголь і Михайла БестужеваEРюміна — підпоручика, членаПівденного товариства, ресE

74


Хата Гоголів у Василівці. Акварель М. В. Гоголя

Портрет М. Гоголя. АвтолітографіяО. Венеціанова. 1834

публіканця, одного з керівників(як і Сергій МуравйовEАпостол)Васильківської управи та повсEтання Чернігівського полку.

Декабристи нерідко бувалине тільки у Великій Обухівці, ХоEмутці теперішнього МиргородEського району, а й у Кибинцях.Деякі історики, серед них і генеEрал О. МихайловськийEДаниEлевський, висловлюють думку,що діячі Південного товариствавикористовували будинок Д. П.Трощинського як місце зустEрічей. Про одну з них пригадуєС. СкалонEКапніст. 26 жовтня1825 р. всі вони приїхали до КиEбинців з нагоди дня народженEня 76Eрічного Дмитра ТроEщинського. Саме тут, дізнавEшись про смерть Олександра І,негайно виїхали до Василькова,де дислокувався Чернігівськийполк.

Як відомо, 29 грудня1825 р. – 3 січня 1826 р. відбулоEся повстання Чернігівськогополку, у якому найактивнішуучасть взяли Сергій МуравйовEАпостол та Михайло БестужевEРюмін [5].

З пори світлого, ще не збенEтеженого неправдою дитинства,Нікоша прилучився у Кибинцях,окрім книг та розповідей, до заEхоплюючого виду мистецтва —театрального. Василь ГогольEЯновський був знаний як шануEвальник художньої літератури,сценічного мистецтва, писаввірші, комедії, зокрема “СобаEкаEвівця”, “Простак, або хитEрощі жінки, перехитрені солдаEтом”, що їх ставили на сцені доEмашнього театру Дмитра ТроEщинського. І сам, і дружинаМарія Іванівна залюбки виконуEвали ролі у постановках п’єс.Акторські здібності виявили йНадія Дмитрівна — дочка волоEдаря кибинецького маєтку,Ольга Дмитрівна — дружинаАндрія, племінника ДмитраПрокоповича, сусід — письменEник Василь Капніст, його доньEки. У спектаклях брали участь і

сільські аматори сцени, співаки,танцюристи. За пропозицієюДмитра Трощинського, ВасильПанасович як режисер ставивп’єси зарубіжних і вітчизнянихавторів: Вольтера, ГотгольдаЛессінга, Мольєра, ВасиляКапніста (“Ябеда”), Фонвізіна(“Недоросток”).

До Кибинців приїздили арEтисти Полтавського вільного теEатру, в репертуарі якого булип’єси “НаталкаEПолтавка”, “МоEскальEчарівник” Івана КотляEревського. У ролі Макогоненкавиступав тоді молодий МихайEло Щепкін — основоположникреалізму в сценічному мисEтецтві, реформатор українсьEких і російських театрів [6].

У неділю й свята виступавмісцевий музичний оркестр,який виконував твори зарубіжEних, російських композиторів,народні мелодії.

Нікоша брав участь у постаEновках, з великим сумлінням виEконуючи довірені ролі. Ще більEшу захопленість сценічнимдійством він відчув у період, коEли навчався у Ніжинській гімназіївищих наук Безбородька. Доречі, і про навчання талановитоEго юнака в цьому відомому виEщому навчальному закладі подEбав Дмитро Трощинський (зокEрема, про звільнення від платиза навчання, яка на той час булависокою — 1200 рублів на рік).

З роками молодий Гоголь поEчинає глибоко замислюватись,

чим і як він послужить своїйВітчизні. У листі до одного ізсвоїх родичів П. П. КосяровськоEго (жовтень, 1827 р.) Микола ГоEголь писав про “незгасний заEпал” “зробити життя своє потрібEним для блага держави”, ознаEчити життя “одним благодіянEням, одною користю вітчизні”. “Ярозмірковував подумки, — писаввін, — всі стани, всі посади в дерEжаві й зупинився на одному. Наюстиції. Я бачив, що тут роботибуде більше всього, що тут тільEки я можу бути благодіянням, туттільки буду справді кориснимдля людства. Неправосуддя,найбільше у світі нещастя, більEше всього розривало моє серEце” [7]. А хто з близьких займавEся юстицією? — Дмитро ПрокопоEвич! Отож правий був дослідникжиття і творчості геніальногописьменника Пантелеймон КуEліш, коли дійшов висновку, щоД. П. Трощинський мав вплив наМиколу Гоголя, “на його поняттяі почуття”, був для нього авториEтетом, діячем, людиною, яку беEреш як взірець у житті [8].

Рішення здібного родичаприсвятити себе служінню дерEжаві зворушило Дмитра ПрокоEповича. Коли Микола виїздив доПетербурга (приїхав у місто напEрикінці 1828 року), Трощинськийнаписав рекомендованого листадо свого доброго приятеля ЛоEгіна ГоленищеваEКутузова з проEханням, щоб той прийняв хлопEця, потурбувався про влаштуEвання на державну службу [9].

Випускникові гімназії, не маEючи ані досвіду, ані навичок,нелегко було на початку облашEтовуватися в Петербурзі. Навітьу департаменті, що його свогочасу очолював Д. П. ТрощинсьEкий, Микола Гоголь працювавнедовго, усвідомивши дріб’язEковість змісту ділових паперів,які готували нижчого рангу чиEновники.


75

М. Гоголь. Малюнок К. Мазера.1840

У цей час Гоголю поталанилопознайомитися з видатнимиписьменниками — ОлександEром Пушкіним, Василем ЖуEковським. Розпочався іншийнапрям його життя: своїмзмістом літературна діяльністьвідповідала духу, ідеям, щовизрівали, утверджувалися усвідомості протягом незабутніхдитячих і юнацьких літ.

На щастя юнака, у ПетерEбурзі подовгу бував племінникД.П.Трощинського Андрій АндEрійович. Він з охотою допомаEгав Миколі матеріально і моEрально.

Мати Марія Іванівна в листідо А. А. Трощинського від 13листопада 1830 р. писала: “ЯВас покірно прошу, …якщо Виудостоїте інколи відповідямиМиколу ... продовжувати строгійому повчання, а я, зі свого боEку, продовжуватиму свої моEралі; і тоді з Божою поміччю,можна чекати, що він будесправжнім християнином і добEрим громадянином” [10].

Микола Гоголь, як і йогорідні, постійно підтримувавдружні зв’язки з ТрощинськиEми. Спадкоємцем КагарлицьEкого маєтку Д. П. Трощинськогостав його племінник, генералEмайор Андрій Андрійович ТроEщинський. Коли він із своєюсім’єю виїздив до Києва, Одеси,Петербурга чи Полтавської гуEбернії, до Кагарлика приїздилаМарія Іванівна з доньками длягосподарювання. Так сталося івпродовж зими 1850E1851 рр.Микола Гоголь тоді перебувавв Одесі, проживаючи у ТроEщинських, а на початку квітняприїхав до Кагарлика. Провівчас разом з рідними, аж поки,на початку травня, всі відправиEлися до Василівки [11].

У Кагарлику Микола Гогольрозповідав про свій твір “РоздуEми про Божественну літургію”,над яким працював майже 20років, ділився враженнями пропоїздку до Єрусалиму та Риму,

читав перший розділ другоготому “Мертві душі”, любив гуEляти алеями парку. ВідвідувавЧорногорку, її яблуневий сад.Ходив липовою, каштановоюалеями у Слобідський ліс, садEжав молоденькі дубки, їздив ус. Горохуватку, був на службі уцеркві св. Димитрія, збудованійіз цегли на кошти Д. П. ТроEщинського у 1815 р.

На Великдень родина ГоEголів була на службі у СвятоEТроїцькій церкві, побудованійна кошти Д. П. Трощинського у1800 р. на місці, де раніше стоявдерев’яний храм. Микола ГоEголь у цій церкві слухав дитяEчий хор. Отець Антоній КомашEко розповів письменнику: назапрошення Андрія ТрощинсьEкого в Кагарлик час від часуприїздить відомий київськийспівак Солавкін і спрямовує виEконавську манеру хору із 25хлопчиків. Микола Васильовичвисловив велике задоволення з

того, що діти зуміли досягти виEсокої досконалості у виконаннідуховних творів [12].

Цікаво, що перебування роEдини Гоголів у Кагарлику на часприїзду туди М. В. Гоголя маловплив на поєднання двох слаEветних родів. У Кагарлику тодіквартирувала саперна рота.Сестра Гоголя Єлизавета позEнайомилася з поручиком ВолоEдимиром Биковим і вийшла занього заміж. У них народивсясин, названий на честь МиколиГоголя. Пізніше він одружився зМарією Пушкіною — онукоюОлександра Пушкіна [13].

Отож особистість ДмитраПрокоповича Трощинського тайого нащадків виявилась велиEким благом для родини Гоголів,передусім, Миколи ВасильовиEча, бо сприяла освіті, духовноEму зростанню, розвитку здібEностей, таланту, та й, врешті,його становлення як письменEника.

76


1. Барабаш Юрій. Кибинці й недалеко Кибинців // Київськастаровина. — 1994. — С. 61.

2. Шилов Д. Н. Государственные деятели Российской империи.1802 — 1917. Библиографический справочник. — СПб.,2001. — С. 678–680.

3. Каталог антикварной библиотеки книгопродавца, приобре�тенный после бывшего Министра Д. П. Трощинского. — К.,1874. — С. 343.

4. Храпченко М. Б. Николай Гоголь. Литературный путь. Величиеписателя. — М., 1984. — С. 654.

5. Машинский С. Художественный мир Гоголя. — М., 1979. — С.37–41.

6. Полтавщина. Енциклопедичний довідник. — К., 1992. — С.1022.

7. Храпченко М. Б. Николай Гоголь... — С. 66.

8. Салій Олександр. Дмитро Трощинський — козак знатний. — К.,2000. — С. 229.

9. Вересаєв В. Гоголь в жизни. Систематический свод подлинныхсвидетельств современников. — Харьков, 1990. — С. 95.

10. Мочульский К. Духовный путь Гоголя. — Рагіs, 1934.

11. Боголепов П., Верховская Н. Тропа к Гоголю. — М., 1976. — C. 69.

12. Комашко А. Кагарлик // Киевск. губерн. ведомости. — 1854. —29.05, 5.06.

13. Салій Олександр. Жар�птиця Кагарлицького парку. — К.,1993. — C. 90–91.

Ñправжнє наукове доEслідження історії УкраїEни, Росії, як і більшості

європейських країн, розпочаEлось наприкінці ХVIII та початкуXІХ ст. Серед початківців дослідEжень історичної науки в Україніособливе місце належить М. Ф.Берлинському. Його ім’я майжедва століття нечасто згадувалосьв історичній науці, хоча у ХIХ ст.його називали “першим істориEком Києва” і “патріархом КиївсьEкої археології” (Щербина, 1896,с. 395–417). У ХХ ст. його удосEтоїли звання “Колумба київськихстарожитностей” (Івакін, 1991).

Максим Федорович БерEлинський народився 6 серпня1764 р. у селі Нова Слобода білястаровинного Путивля, навчавEся у Київській духовній акаEдемії (1776–1786), в УчиEтельській семінарії в ПетерEбурзі (1786–1788), що сталафундаментом СанктEПетербурEзького університету (1819). ПоEвернувся у 1788 р. до Києва, демайже півстоліття, до 1834 р.,викладав географію та історію уГоловному народному училищі,перетвореному з 1809 р. у ПершуКиївську гімназію. Він був виклаEдачем і Київської духовної


77

Біля витоків досліджень

історії України

До 2451річчя від дня народження М. Ф. Берлинського

Володимир Погорілий

Портрет М. Ф. Берлинського.Національний музей історії України.Перша публікація.

академії. Йому випала честь буEти Головою першоначальногоправління організації КиївськоEго університету до самого приEбуття до Києва його першогоректора М. Максимовича. Алевідомим став М. Ф. БерлинсьEкий не як викладач, а як видатEний дослідник історії Києва таУкраїни. Його величезна заслугав організації “Київської тимчаEсової комісії для розгляду староEдавніх актів”, співробітникомякої у 1845 р. став великий укEраїнський поет Т. Г. Шевченко.Їхнє знайомство відбулося, коли“патріарху київських старожитEностей” було вже за 80 років(Хижняк, 2001, с. 66–68).

М. Ф. Берлинський належавдо тієї когорти вчених, яка закEладала підгрунтя історичної наEуки, що формувалась з ХVІІІ ст.у славнозвісній КиєвоEМогиEлянській академії в Києві. Саметут навчались такі історикиEлітописці, як Роман Ракушка РоEмановський (Самовидець),Самійло Величко, Григорій ГраEб’янка, Петро Симоновський(автор “Краткого описания оказацком малороссийском наEроде”), Василь Рубан (автор“Краткой летописи Южной РосEсии”), Микола БантишEКаEменський — батько відомогоісторика Д. БантишEКаменськоEго (видав “Історію Малоросії” в1822 р.) і Максим Берлинський.М. Ф. Берлинський був не лишевихованцем КиєвоEМогилянсьEкої академії — впродовж баEгатьох років він тут викладав.

До наукових заслуг М. Ф.Берлинського відносять не тільEки початок перших науковихпраць з історії “матері міст русьEких” Києва, але й перші археоEлогічні розкопки давньорусьEких пам’яток, дослідження сеEредньовічної історії України, їїпершу періодизацію (БрайEчевський, 1991, с. 5–20). Він бувчленом “вченої дружини” відоE

мого гуртка графа М. П. РумянEцева із виявлення давньорусьEких старожитностей і зумів заEлучити до наукового обігу велиEчезний фонд стародавніх письEмових джерел з монастирів таархівних фондосховищ Києва.На жаль, багато джерел, викоEристаних у дослідженнях М. Ф.Берлинського, не збереглися донашого часу, через що йогопраці є нині своєрідним істоEричним джерелом.

М. Берлинський мав безпоEсереднє відношення до заснуEвання Київського університету(1834), отримавши у дослідEників титул його “першого рекEтора”. “Одним із першихтрудівників з розробки історії татопографії Києва” назвали йогоавтори статті про нього в енцикEлопедії Ф. А. Брокгауза та І. А.Ефрона. М. Ф. Берлинськийпрожив довге життя від кінцяХVІІІ до майже середини ХІХ ст.На рубежі століть йому виповEнилося 36 років. Він переживтрьох російських імператорів ібув свідком майже всього цаEрювання четвертого. За життяМ. Берлинського сталися визEначні політичні події в Україні,Російській імперії та світі. У рікйого народження (1764) КатеEриною ІІ було ліквідовано гетьEманство на Україні, а “малоEросійським генералEгубернатоEром” призначено графа П. О.Румянцева. 1775 р. була ліквідоEвана й Запорізька Січ. В1768–1769 рр. на ПравобеEрежній Україні відбулось повсEтання селян, відоме під назвою“Коліївщина”. У 1773–1775 рр. вРосії палала селянська війна,очолювана О. І. Пугачовим. 1783р. до Росії приєднано Крим, 1791— територія Північного ПричорEномор’я між Бугом та Дністром,1812 — між Дністром та Дунаєм.

За його життя відбуласьліквідація Польщі в результатітрьох її поділів та приєднання

до Росії та Австрії, війна Англії зїї колоніями у Північній Америці(1775–1783 рр.), проголошенняДекларації незалежності США(1776), Велика французька бурEжуазна революція (1789–1797),прихід до влади Наполеона уФранції (1799) та всі його війни,включаючи похід до Росії 1812 р.,вступ союзних військ до Парижуу 1814 р., повернення до владиБурбонів, заснування СвященEного Союзу 1815 р. Під час життяМ. Ф. Берлинського відбулосьповстання декабристів 1825 р.,розправа над ними Миколи І,революція у Франції та повстанEня у Польщі 1830 р., створення у1845–1846 рр. КирилоEМеEфодієвського товариства в УкEраїні і його розгром, засланняТ. Г. Шевченка у солдати.

Одним із видатних науковихдосліджень М. Ф. БерлинськоEго є його “Короткий описКиєва”, що вийшов окремоюкнигою у 1820 р. в СанктEПетерEбурзі (Берлинский, 1820). Цедослідження було основнимфундаментом у подальшомувивченні археології, історичноїтопографії та давньої історіїстолиці Київської Русі впроEдовж ХІХ та ХХ століть. СенEсаційні знахідки в історичнійнауці бувають не часто. Але те,що відбулось у 1970 р., справиEло на багатьох враження справEжнього відкриття. Серед приEскіпливих дослідників історіїКиєва було відомо, що опубEліковане у 1820 р. дослідженняМ. Ф. Берлинського “Краткоеописание Киева” є лишевибіркою з більш повної наукоEвої праці “История города КиеEва”, яка була здана до друку за20 років до того, але не булавидрукувана через заборонуцензури. І ось якось, працюючив Ленінградському архіві, київEська дослідниця Лідія АнтонівEна Пономаренко, знайшла ценEзорський примірник цієї видатE

78


ної невиданої праці М. Ф. БерEлинського. Це унікальний випаEдок у ХХ ст. в історичній науці іархеографії — знайти заборонеEну цензурою книгу, присвяченуісторії Києва, 170 років опісля(Берлинский, 1992; БрайчевсьEкий, 1991, с. 5–20; Толочко,1992, с. 82–83). Відомий археоEлог М. К. Каргер, який проводиврозкопки Києва у довоєнні тапіслявоєнні роки ХХ ст. і написавдвотомну археологію Києва“Древний Киев” (1958–1961),зазначав, що, на жаль, значна ірання праця М. Ф. Берлинського“История города Киева” залиEшається невідомою (Каргер,1958–1961).

“Історія Києва” М. Ф. БерEлинського висвітлює не тількисуто “київські” події, а предсEтавляється як одне з найважEливіших місць в історії всієїКиївської держави і СхідноїЄвропи (Берлинський, 1991).Крім цього найбільш відомого іважливого для історичної науEки дослідження, М. Ф. БерEлинському належить значнакількість статей з історії сеEредньовічної України, включаEючи “козацькі часи”, а такожрозвідки з історії окремихнайбільш важливих пам`яток(Берлинский, 1811; Берлинский,1822; Берлинский, 1844), археEологічні розкопки Десятинноїцеркви (Берлинский,1820; БерEлинский, 1830), відкриття“златників” князя Володимира(Берлинский, 1824), першапублікація золотого чернігівсьEкого змійовика і багато чогоіншого.

У переліку наукових досягEнень М. Ф. Берлинського одне зголовних — встановлення топоEграфії стародавнього Києва —столиці великої середньовічноїдержави Європи. Цією проблеEмою він зацікавив і одного ізсвоїх учнів Київської гімназіїМ. Ю. Закревського, який став у

другій половині ХІХ ст. видатEним дослідником історичної тоEпографії цього стародавньогоміста. Микола Васильович ЗакEревський (1805 — 1871) навчавEся у Вищій Київській гімназії у1820–1824 рр., а потім — у1828–1829 рр. Незважаючи навсі життєві перешкоди, він ставвидатним істориком, етнограEфом, фольклористом та письEменником: ще 1836 р. у Ревелівидав першу невелику книжку“Очерк истории Києва”, а 1858р., завдяки підтримці О. БоEдянського, “Летопись и описаEние города Києва”, за яку бувудостоєний звання дійсногочлена Товариства історії та стаEрожитностей російських приМосковському університеті. У1868 р. він опублікував запідтримки графа О. Уварова“Описание Києва” у двох томах(Закревский, 1868). Ця книгабула проілюстрована багатьмакартами історичної топографіїКиєва різних часів, зробленихавтором. Вона надовго сталазразком подібних досліджень ібула схвально сприйнята усімадослідниками, зокрема М. МакEсимовичем, М. Костомаровимта іншими. Навіть багато сучасEних видань з історії Києва повEторюють ілюстрації карт, зробEлених М. В. Закревським. Пронаукові досягнення М. БерEлинського він писав так: “НаEщадки шанобливо будуть згаEдувать М. Ф. Берлинського таінших безкорисливих трудівEників і цінителів церковної тавітчизняної старовини нашої.Без всіляких надій на маEтеріальну вигоду, яку не шукалиі не мали, дбали вони про збиEрання та збереження всього,навіть малих повідомлень,всіляких рис минулого, які важEливі для характеристики подій,щоб заповнити собою якусьпрогалину та недомовки швидEкоплинного часу; вони збагатиE

ли новими знаннями історіюКиєва та вдихнули в неї новежиття”.

Видатний український вчеEний і перший ректор КиївськоEго університету МихайлоОлександрович Максимович(1804–1873), добрий знайоEмий М. Ф. Берлинського, проEдовжив його наукову справустворенням, перш за все, “АрEхеологічних записок про Київта його околиці”. М. О. МаксиEмович настільки був захоплеEний історією стародавньогоКиєва, що присвятив його стаEродавній топографії цілу низкудосліджень. У 1841 р. виходятьйого “Топографические заметEки киевлянина”, у 1869 р. —“Обьяснительные параграфыо Києве” та ціла серія статей,присвячених визначенню місEця розташування та історії окEремих пам`яток міста (МаксиEмович, 1840). З тих часів істоEрикоEтопографічні дослідженEня Києва стали основою дляподальшого вивчення археоEлогії та iсторії Києва не тільки уХІХ, але й у ХХ столітті (ТолочEко, 1972).

Як викладач М. Ф. БерEлинський вніс багато нового урозвиток педагогічної науки вУкраїні. Крім своєї педагогічноїроботи та наукових дослідEжень, він захоплювався діяльEністю київського Біблейськоготовариства, яке було відкрито у1817 р. Того ж року М. Ф. БерEлинського було обрано дирекEтором цього товариства, а у1818 р. — й секретарем. Він проEводив активну роботу із залуEчення у члени товариства баEгатьох своїх знайомих, що наEдавали значну фінансову допоEмогу. Активна участь М. Ф. БерEлинського у діяльності БіблейEського товариства пояснювалаEся його глибокою релігійністю,що була прищеплена йому здитинства і стала основним


79

принципом всього його життя.Про це свідчать його записи ущоденнику, де він згадує просвою участь у співочому церEковному хорі, відвіданнялітургій, створення й проголоEшення церковних проповідей. Урелігійному дусі М. Ф. БерлинEський виховував і своїх дітей.

Максим Берлинський майEже 70 років прожив у Києві. РаEзом із ним КиєвоEМогилянськуАкадемію закінчили і чотирийого брати: Степан, Василь,Матвій та Михайло. Останнійбув відомим співаком у придEворній капелі Олександра І.Племінник М. Ф. Берлинського

взяв участь у війні 1812 р. і багаEто зробив для організації виEробництва артилерійськогоозброєння на Київському арсеEналі. Дружина М. Ф. БерлинсьEкого, Анна Петрівна, походилаз відомого у Києві роду БалаEбухів, що займались виготовEленням цукерок та сухофруктів(Семейкин, 1916).

М. Ф. Берлинський поховаEний на Байковому кладовищім. Києва. У путівнику йогопольської частини, виданому1910 р. В. Чеховським, згаEдується напис на могилі: “Насим месте погребено былостатного советника и кавалера

Максима Федоровича БерлиEнского, родившегося 1764 годуавгуста 6 дня, скончавшегося в1848 году января 6. Мир прахутвоему”.

Київ не забув свого першогоісторика, і одна з вулиць назваEна його ім’ям, нагадуючи сучасEним киянам про людину, яказробила так багато для вивченEня історії їхнього старовинногоміста — столиці України.

У фондах Національного муEзею історії України у Києвізберігається живописний портEрет М. Ф. Берлинського роботиневідомого художника, якийпублікується вперше.

80


Берлинський М. Ф. Історія міста Києва.� Київ: “Наукова думка”. — 1991. — 320 с. (АН УРСР, Археограф.коміс., Інститут археол., Ін�т історії. Підг. тексту до друку, вступ. ст., комент. М. Ю. Брайчевського).

Берлинский М. Краткое описание Киева. — Спб., 1820.

Берлинский М. Ф. О могиле Аскольдовой в Киеве. — Улей, 1811., ч.5.

Берлинский М. Ф. Обьяснение изображения на медали, найденной в Чернигове в 1821 году // Соревно�ватель просвещения. — 1822. — № 1.

Берлинский М. Ф. Описание найденных недавно в Киеве разных старинных золотых и сереребряныхверей // Украинский журнал. — 1824. — № 2.

Берлинский М. Ф. О находке серебряных слитков в развалинах Десятинной церкви в Києве // Отечест�венные записки. — 1820. — № 20.

Берлинский М. Историческое обозрение Малороссии и Киева: отрывки — “Молодик на 1844 год. —Спб.,: тип. К. Жернакова. — 1844. — С. 163–196.

Берлинский М. Ф. О Десятинной церкви в Києве // Труды и летописи Общества истории и древностейроссийских. — 1830. — Т. 5. — № 1. — С. 106–123.

Брайчевський М. Ю. Максим Берлинський та його “Історія міста Києва”. — В кн. М. Ф. Берлинський.Історія міста Києва. — Київ: “Наукова думка”, 1991. — С. 5 — 20.

Закревский Н. Описание Киева. — М., 1868. — Т. 1 — 2.

Ивакин Г. Ю. Колумб киевских древностей. — В кн. Максим Берлинский. Краткое описание Киева. —Киев: “Час”, 1991. — 111 — Х1V.

Каргер М. К. Древний Киев. — М.: Изд�во АН СССР, 1958, 1961. — Т. 1 — 2.

Максимович М. А. Обозрение старого Києва // Киевлянин, кн. 1 (на 1840 г.). — К., 1840.

Семейкин Н. М. Ф. Берлинский — бывший ученик и учитель Киевской академии и его учено�литератур�ная деятельность. — К., 1916.

Толочко П. П. Історична топографія стародавнього Києва. — К.: Наукова думка, 1972.

Толочко П. Перша історія Києва. — Передмова до “Истории Киева” М. Берлинского // Київська старо�вина. — 1992. — № 1. — С. 82–83.

Хижняк З. І. Берлинський Максим Федорович. — Києво�Могилянська академія в іменах, ХVІІ–ХVІІІ ст.:Енцикл. вид. — К.: Вид. Дім “КМ Академія”, 2001. — С. 66–68.

Штонь І., Кримчак В. За любов, дружбу й гідрометслужбу! // ж. Надзвичайна ситуація. — № 11. — 2006.

Щербина В. И. Первый киевский археолог М. Ф. Берлинский: 1764 — 1848 гг. — Киевская старина. —1896. — № 12. — С. 395–417.

Âід 30 березня до 4 травня в Музеї книEги і друкарства України до 200Eріччявід дня народження Миколи Гоголя

експонувалася виставка “Світле Воскресіння”. Наній було представлено понад двісті експонатів:видання творів письменника, книжковаграфіка — ілюстрації українських художників дойого творів, елементи оформлення окремих книEжок, екслібриси та архівні матеріали.

Основна частина книжкової колекції відтвоEрює історію видань творів Миколи Гоголя укEраїнською мовою. Перекладати Гоголя українсьEкою почали ще за життя письменника. УнікальEним на сьогодні є видання повісті “Тарас Бульба”,що вийшло у Львові 1850 р. за перекладом ПетраГоловацького; поеми “Мертві душі”, яку перекEлав у 80Eх рр. ХІХ ст. Іван Франко. Ще одне виE

дання — “М. Гоголь. Мертві душі” — українськоюмовою надруковано у 1934 р. в Харкові. Імені пеEрекладача у ньому не було названо. Тільки черезкілька десятиліть стало відомо, що ним був відоEмий український письменник Григорій Косинка,якого у тому ж 1934 р. було розстріляно.

Велику роботу з випуску і популяризації творівукраїнської класики проводило найбільше укEраїнське видавництво “Час”. В останній рік йогоіснування (1918) тут надруковано комедію Гоголя“Ревізор” у перекладі Миколи Садовського, якоEго вважають одним із найкращих перекладачівтворів Гоголя.

Найбільше творів Гоголя у перекладах укEраїнською мовою вийшло у 20–30Eх рр. минулоEго століття у видавництві “Книгоспілка”. За реEдакцією І. Лакизи та П. Филиповича тут було запEлановано п’ятитомне видання творів Гоголя, алевийшли тільки 1, 2 і 4 томи (1929–1932 рр.).

Новий підйом у справі перекладу творів МиEколи Гоголя розпочався у середині минулогостоліття. 1952 р. вийшло 3Eтомне видання творівписьменника, участь у його підготовці брав ОсEтап Вишня; у його перекладі видані також “ДраEматичні твори” Гоголя за редакцією МаксимаРильського.

Музейна книжкова Гоголіана також представEлена виданнями українських видавництв: НТШ,“О.К.А.”, “Відродження”, “Маса”, “Молодийбільшовик”, ЛІМ, (“Художня література”E”Держлітвидав України”E”Дніпро”), “МистецтEво”, “Молодь”, “Веселка”, “АEБаEБаEГаEЛаEМаEГа”, “Владослав”, “ГраніEТ”, “Кальварія”,“Либідь”, “Наукова думка”, “Книга роду” та ін.

На виставці експонується 14 видань повісті “ТаEрас Бульба”. Кілька гарно ілюстрованих українсьEких перекладів цієї повісті вийшло вже у рокинезалежної України. Серед них — видавництва“АEБаEБаEГаEЛаEМаEГа” з ілюстраціями художниEка В. Єрка (1998 р.). Редакція тексту здійснена І.

81

ВИСТАВКИ

Микола Гоголь:

ВИДАНО В УКРАЇНІ

Марія Корнійчук, Людмила Парійська

Малковичем та Є. Поповичемна основі перекладу МиколиСадовського, який був надруEкований у 1918 р. за часів УНР.

На замовлення АдміністEрації президента російською іукраїнською мовами (перекEлад В. Шкляра) 2003 р. у виEдавництві “Дніпро” вийшлодороге видання, здійснене якподарунковий фоліант 5EтиEсячним накладом для презенEтації зарубіжним гостям тадипломатам. Його проілюструEвав відомий художник С. ЯкуEтович, а художнє оформленнята макет зробив В. Мітченко.

Це видання унікальне тим,що Василь Шкляр здійснив пеEреклад з першого варіантуповісті “Тарас Бульба” із збірки“Миргород” 1835 р. Цей перекEлад видало 2005 р. такожльвівське видавництво “КальEварія”.

Відомий художник ВасильЛопата є автором оформлення,макету, а також численнихілюстрацій до видання “ТарасБульба” 2006 р. (К., “ВладосEлав”).

Віталій Мітченко подарувавМузею незвичайно оформленеі проілюстроване ним виданняповісті “Вій” у вигляді рукописEної книжки. Текст повісті хуEдожник написав каліграфічнимпочерком у стилі українського

82

виставки

скоропису ХVІІ ст. Шрифт,ілюстрації і зміст повісті орEганічно поєднані і тому поEособливому передають смисEлове відчуття твору.

Одне із останніх видань “ТаEраса Бульби” підготувало виEдавництво “Книга Роду” (пеEредмова М. Шудрі, художнєоформлення Василя ВасиленEка). Текст надруковано укEраїнською та російською моваEми. Використано переклад зросійської Миколи СадовськоEго за редакцією Станіслава ВиEшенського.

У видавництві “Либідь”вийшли всі повісті Гоголя та окEремо “Вечори на хуторі біля ДиEканьки” з ілюстраціями СергіяЯкутовича (упорядник, авторвступної статті та приміток В.Звиняцьковський).

Інститут літератури ім. Т. Г.Шевченка НАН України підгоEтував до друку 7Eтомне виданEня творів Гоголя українськоюмовою. Видавництвом “НаукоEва думка” вже видано першітри томи, які представлено навиставці.

Музейна колекція, що почаEла формуватись у 70Eх рр. миEнулого століття, має багато пеEтербурзьких і московських виEдань. Особливо цінним є осEтанній, 6Eй том видання “СочиEнения и письма. Письма с 1843по 1852 год” (СПб., 1857), якепідготував і видав П. Куліш.

Повне видання творів ГогоEля у восьми томах, що вийшлоу 1912–1913 рр. у московськомувидавництві “Печатник” під реEдакцією Грузинського є спраEвжньою бібліографічною рідEкістю. Від усіх попередніх воновідрізняється гарною якістю паEперу, шрифтом, багатствомілюстрацій.

Московські та петербурзьківидання творів Гоголя на висEтавці представлені також виEдавництвами О. С. ПанафідіEної, І. Д. Ситіна, “Общественнаяпольза”, А. Ф. Маркса (видавповне зібрання творів Гоголя якдодаток до журналу “Нива”),“Госиздат”, “Гослитиздат”, “ИсEкусство”, “Книга”.

На виставці експонуютьсядва київські видання (1878 і1888 рр.) — комедії “Простакъ,або хитрощи жинки, перехитEрены москалемъ”, автор якоїВасиль Гоголь — батько письEменника (інтермедії свогобатька Микола Гоголь взяв зсобою до Петербурга, і там воEни вперше були надрукованіП. Кулішем).

У колекції Музею зберіEгається понад півтори сотніграфічної гоголіани, з яких навиставці репрезентованомайже сотню. Експонуютьсялітографії 70Eх рр. ХІХ ст.К. Трутовського, І. ПрянишниEкова, В. Маковського, М. ЧиE

чагова до українських повісEтей Гоголя.

Майже тридцять мистецьEких творів — ілюстрації доповісті “Тарас Бульба”. Одна знайдавніших — літографія ХІХст. “Андрій у панночки”, щоприписується Павлові СоколоEву. Основні сюжетні моментицієї повісті відтворено також умалюнках Костянтина КозEловського (1937), ВасиляАвраменка (1971), гравюрахСергія Якутовича (2003),Василя Лопати (2006). Ціілюстрації професійно виEбудувані, мають високутехніку виконання, наповEнені образноEемоційноюсилою і зберігають особEливість творчого почеркукожного з митців і ознакидоби створення.

Поетичністю, зворушлиEвими картинами природиУкраїни, відчуттям ментальEності українського народу відEзначаються роботи МихайлаДерегуса, який добре знав і люEбив твори Гоголя. ЕкспонуютьEся його кольорові ілюстрації довидання “Тарас Бульба” (К.,Дніпро, 1984), живописна гама

виставки

і образність яких повнісEтю відповідають колоEритній мові повісті. Цевидання (макет і хуEдожнє оформленняВ. Мітченка) у 1985 р.було відзначенодипломом українEського конкурсу

мистецтва книги. Докращих ілюстрацій ДеEрегуса мистецтвознавцівідносять його офортидо “Майської ночі”, які такожє в музейній колекції.

М’яким гумором наповненіілюстрації Миколи Компанця(М. Гоголь. Вечори на хуторібіля Диканьки. К., 1982), з якиEми також можна познайомиEтись на виставці.

Дипломом конкурсу мистеEцтва книги 1990 р. відзначеновидання повісті “Вій” з малюнEками видатного майстра графіEки ХХ ст. Георгія Якутовича. ХуEдожник назвав цю повість “коEлосальним витвором народноїуяви” і створив неперевершенікартини, що передаютьфантастичну реальністьтвору.

Акварелі ВалентиниУльянової, виконані домініатюрного видання“Майська ніч” (1983),привертають увагумальовничими пейзаEжами, ліричними обEразами героїв та гуE

мористичними жанровимисценами.

Найдавніші із ілюстрацій допетербурзьких повістей Гоголя,що є у фондовій колекції, — реEалістичні акварелі ОлексанраХвостенкаEХвостова (1952).

На виставці представленітакож оригінальні літографіїЮрія Чаришнікова до цихповістей. Мовою алегорій ісимволів художник створивобраз міста, в якому “…вседихало обманом”. З цимиілюстраціями київське виEдавництво “ГраніEТ” видалокнижку “Н.В. Гоголь. ПетерEбургские повести”, яка отEримала ГранEпрі на МіжнаEродному конкурсі країнСНД “Мистецтво книги” у

Москві 2008 р. Гоголівські типипредставлені малюнками ВасиEля Кричевського і Миколи ГлуEщенка.

Надзвичайно цікава історіямистецького оформлення виEдань творів Миколи Гоголя, надяким у різні роки працювалитакі видатні майстри книжкової

84

справи як О. ХвостенкоEХвостов, В. Хоменко, І. Хотінок, В. ЮрчиEшин, А. Пономаренко, В. Мітченко та ін. Експонуються елементимистецького оформлення (оправи, титульні аркуші, корінці, форEзаци) окремих видань творів Гоголя: Віталія Мітченка — до “ВибEраних творів у 2Eх томах” (1982); Анатолія Пономаренка до “ТараEса Бульби” (1964); Володимира Юрчишина до клавіру М. Лисенка“Тарас Бульба” (1985).

На виставці також можна побачити екслібриси О. Криворучка,М. Неймеша, І. Пантелюка, В. Стеценка, М. Сліпченка та ін. за моEтивами творів Гоголя.

На виставці вперше експонуються оригінальні автографи МиEколи Гоголя: його записи, листи до матері, окремі документи, наEдані Інститутом літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.

Автор портрета Миколи Гоголя — лауреат Національної преміїУкраїни імені Тараса Шевченка Валерій Франчук.

Виставку організовано за сприяння Благодійної організаціїПрезидентський фонд ЛеоEніда Кучми “Україна”.

виставки

85

Íа жаль, сьогодні його немає середнас — він пішов із життя 29 березня2005 року, але залишилися його учні і

послідовники, які дбайливо зібрали, зберегли йпривезли до Києва десятки його творчих робіт,створених у період з 1946 по 2000 рр. Широкагромадськість, що добре знала Андрія АнтоновиEча як високопрофесійного фахівцяEархітектора,громадського діяча, полум’яного і невтомногоборця за збереження архітектурної спадщинисвого краю, одного з ініціаторів створення в УкEраїні Товариства охорони пам’яток історії та кульEтури, вперше одержала можливість ознайомиEтись з творчим доробком КарнабедаEхудожника.

У 1954 р. А. А. Карнабед з відзнакою закінчивархітектурний факультет Київського інженерноEбудівельного інституту. Ще за навчання та післяйого закінчення брав участь у відбудові міста тавідновленні його безцінних архітектурнихпам’яток, зокрема П’ятницької церкви, підкерівництвом видатного архітектораEреставратоEра П. Д. Барановського.

Від 1954 р. і до кінця свого життя постійно живі працював у Чернігові: архітектором у проектнихустановах міста, в обласному відділі у справахбудівництва та архітектури, в управлінні головноEго архітектора міста Чернігова, науковоEреставEраційних майстернях та завідувачем секторуфондів та експозицій Чернігівського державногоархітектурноEісторичного заповідника. За цей часопрацював особисто та у співавторстві понаддвісті проектів і проектних пропозицій найрізноEманітніших об’єктів у Чернігові та Чернігівській

області, ані на день не припиняючи своєї гроEмадської пам’яткоохоронної діяльності.

З 1967 р., працюючи в Чернігівському архітекEтурноEісторичному заповіднику, фактично став гоEловним засновником та зберігачем його багатоEпрофільних фондів: колекцій архітектурноEпроектEної документації, плінфи, цегли, кахлів, будинкоEвого та церковного різьблення, ікон, сучасного жиEвопису, народної вишивки і ткацтва та археоEлогічних експонатів. У 1974 р. захистив дисертаціюна здобуття вченого ступеня кандидата архітектуEри за темою, тісно пов’язаною з історією та розвитEком Чернігова. Результатом його невтомної працістали численні наукові і публіцистичні публікації,кілька монографій, зокрема “Чернігів” (два виданEня: 1968 і 1980 рр.), “Дерев’яна монументальнаархітектура Чернігівщини ХІ–ХХ ст.” (1990 р.).

Андрій Антонович як людина надзвичайно акEтивна і динамічна багато подорожував. З кожної

виставки

Останній лицар

чернігівської спадщини

У січні цього року у виставковій залі УкEраїнського товариства охорони пам’ятоквідбулася виставка художніх творів Андрія АнEтоновича Карнабеда — одного з найакEтивніших діячів пам’яткоохоронної справи,незмінного впродовж майже 40 років головиЧернігівської міської організації Товариства,Громадянина з великої літери і справжньогопатріота культурної спадщини Чернігова іЧернігівщини.

Виставка творів Андрія Карнабеда

подорожі, відрядження обов’язково привозив не тільки сотніфотографій, але й начерки та замальовки. Звичайно, предметомйого найбільшої зацікавленості були об’єкти історикоEкультурEної спадщини. Природньо, що більша частина його творів — пейEзажі (переважно архітектурні), але на виставці представлено йінші жанри, які характеризують А. Карнабеда як різнобічногофахівця з широким колом творчих інтересів і можливостей.

Не маючи спеціальної фахової художньої освіти, Андрій АнEтонович, тим не менш, спромігся створити впродовж життя (аживописом він захопився ще з дитячих років) велику кількістьпрофесійних робіт у різноманітних техніках: пастелі, акварелі, гуEаші, вугілля тощо. Звичайно, виставка не змогла репрезентуватиусього творчого спадку митця, на ній експонувалася лише йогоневелика частка — з фондів Національного архітектурноEісторичEного заповідника “Чернігів стародавній” (де зберігається увесьархів А. Карнабеда) та приватних зібрань.

На виставці побувало багато фахівцівEархітекторів, пам’яткоEохоронців та прихильників пам’яткоохоронної справи, колегАндрія Антоновича, які добре пам’ятають його як щиру людину,принципову й безстрашну — він мав прибічників і не боявся наEживати ворогів: за кожну пам’ятку, за кожну вулицю Черніговавін воював як справжній Лицар рідного міста.

виставки

Симфонія київських образів

Àромат часу. Його важко вловити у метушливому й гамірному житті сучасного міста, що докраю заповнене новими, зовсім іншими звуками, які забивають і руйнують гармонію, витEкану з мільйонів міражів, спогадів, тіней, духів і душ людей, які населяли його впродовж тиE

сячоліть.Котрісь з них пройшли тихо й непомітно, інші ж, наче могутні космічні тіла, прокресливши небесE

ний звід, залишили яскраві сліди, закарбувалися в пам'яті сучасників і стали знаковими прикметамирізних періодів у житті Міста.

Але не кожному вдається їх розгледіти, почути приховане багатоголосся вічної симфонії буття. Для цього треба встати на світанку, коли місто ще не прокинулося після гамірної ночі, забути про

всі буденні клопоти й проблеми, міцно заплющити очі й довго вслухатися, терпляче очікуючи, аж поEки не почнуть з'являтися далекі, ледь вловимі образи, тихо зазвучать щемливі мелодії, уривки чужихрозмов, почуються обережні кроки у ранковій тиші.

Мабуть, саме так вчиняє відома київська художниця Лариса Пуханова, корінна киянка, випускниEця Київського художнього інституту, чия виставка пройшла нещодавно у залі Культурологічного центEру Українського товариства охорони пам'яток.

Творчий доробок Лариси свідчить про багатогранність її таланту, характеризує автора як вдумлиEвого митця, уважного до найдрібніших проявів життя — мудрого філософа й водночас мрійливого роEмантика. Головним героєм, предметом постійного пізнання, а, може, й поклоніння, стало її рідне місто.

Краса й велич Києва незаперечні — вони гарантовані його 1500Eлітньою історією, унікальним приEродним ландшафтом, старими парками й вуличками, що стрімко збігають з гір до центру, всесвітньEовідомими пам'ятками архітектури і мистецтва.

Київ Лариси Пуханової існує поза часом. Образи, які вона, наче медитуючи, викликає з минулого,пливуть над містомEміражем, де, проступаючи крізь мереживо мерехтливих мозаїчних мазків, властиEвих своєрідній техніці художниці, виринають знайомі абриси — ось золоті куполи Софії, утаємничені

виставки

Лариси Пуханової Валентина Чешко

куточки КиєвоEПечерської ЛавEри, витончена Андріївськацерква, оповиті міфами БудиEнок з химерами, Замок Річарда,будинки старого Подолу, ХреEщатика і далі, далі… Подорожстарими вулицями зачаровує,поглинає, тішить і збуджує уяEву, дає надію: Київ вічний і таEкий прекрасний — невже йогоможна так безжально й безEдумно знищувати, як це робEлять сучасні Герострати? А рапEтом вони це зрозуміють і зупиEняться? (Чому б не помріятиразом з художником?)

На тлі цих майже театральEних декорацій (адже, як відоEмо, життя — театр…), німихсвідків безлічі історичних поE

дій, обережно розсуваючитремтячу млу, проступають обEличчя — ми з радістю впізEнаємо: це ж Микола Яковченкозі своєю улюбленою таксою, аце Олександр Вертинський іМихайло Булгаков, крокує ХреEщатиком невтомний вигадникВладислав Городецький, звікна своєї квартири у Пассажівиглядає Віктор Нєкрасов. А цехто ж? Вгадуємо, радіємо,упізнаючи — наче зустріли давEніх друзів чи близьких родичів.І зовсім не викликає подиву,що серед відомих постатей“справжніх” київських кумірівмирно існують не менш намзнайомі улюбленці киян — нарозі Прорізної й Хрещатика зуEпинився Великий Сліпий —Паніковський, біля АндріївсьEкої церкви здійснює “промеEнад” одразу впізнана ПроняПрокопівна, а ось і Свирид ПетEрович Голохвастов “собствєнEной пєрсоной”. Вони — законнімешканці Києва, адже ми їхупізнали… З “великими” їхзрівняла любов киян і попуEлярність, та й, врештіEрешт, усівони наразі є “київськимиміфами”.

Старе місто оживає. ЗдаєтьEся, ми вже чуємо ностальгічнумелодію романсу, знайому лиEше за старими платівками. ВоEна торкається потаємних струннаших душ, і серця наші вдячновідзиваються, впізнаючи чи,

виставки

може, й поEновому відкриваючи її для себе, завдяки таланту й воліхудожника, що створив із напівзабутих образів і звуків тремтливуй прекрасну симфонію, присвячену найкращому місту у світі —Києву.

З метою сприяння соціальному становленнюта розвитку молоді, виховання у молодих громаEдян поваги до національних історичних і культурEних цінностей та реалізації молодіжних ініціативу трудовій сфері ПОСТАНОВЛЯЮ:

1. Провести у 2009–2015 роках Всеукраїнськумолодіжну акцію “Пам’ятати. Відродити. ЗберегEти” (далі — Всеукраїнська акція).

2. Кабінету Міністрів України затвердити до1 червня 2009 року план заходів з організації тапроведення Всеукраїнської акції, передбачивши,зокрема:

проведення серед учнівської та студентськоїмолоді освітньої, інформаційної роботи звивчення, популяризації національної історіїта культурної спадщини, ознайомлення зоб’єктами культурної спадщини місцевогозначення; залучення учнів та студентів до науковоEдослідної, пошукової діяльності з виявленнята вивчення невідомих сторінок історії та кульEтури свого рідного краю; організацію відвідування учнівською та студеEнтською молоддю екскурсійних, туристичнихмаршрутів місцями, пов’язаними з історією такультурою українського народу, походів шляEхами військової слави; забезпечення захисту, збереження, утриманEня та відповідного використання об’єктівпам’яток культурної спадщини, зокрема, проEведення необхідних ремонтних і реставEраційних робіт таких об’єктів, залучення в усEтановленому порядку учнівської і студентськоїмолоді до виконання дослідних та відповідних

охоронних робіт на територіях історикоEкульEтурних, етнографічних, природних запоEвідників, парків, музеїв, меморіальних компEлексів тощо; сприяння встановленню у визначеному закоEнодавством порядку закладами науки, освітита культури, громадськими організаціямишефства над об’єктами культурної спадщиниз метою забезпечення їх збереження; впорядкування й облаштування місць, пов’яEзаних з історією та культурою українського наEроду, зокрема поховань невідомих солдатів,братських могил, меморіалів і об’єктів, щоувічнюють перемогу у Великій Вітчизнянійвійні 1941–1945 років; проведення робіт із благоустрою територійоб’єктів пам’яток історії та культури, облаштуEвання закладів культури у населених пунктах; організацію та проведення щорічних конкурсівна кращу науковоEдослідну, творчу роботу(фотографія, живопис, література, тематичнаекскурсія тощо) з історії та культури свого наEселеного пункту; формування за участю молодіжних центрівпраці, молодіжних громадських організаційта органів самоврядування студентської іучнівської молоді молодіжних трудових заEгонів для участі у заходах Всеукраїнськоїакції.

3. Раді міністрів Автономної Республіки Крим,обласним, Київській та Севастопольській місьEким державним адміністраціям:

забезпечити розвиток мережі та підтримкудіяльності молодіжних центрів праці; розробити та затвердити регіональні планизаходів, пов’язаних з організацією та провеEденням Всеукраїнської акції.

4. Державному комітету телебачення тарадіомовлення України забезпечити широкевисвітлення заходів з підготовки і проведенняВсеукраїнської акції.

Президент України В. ЮЩЕНКО

м. Київ, 27 квітня 2009 року № 272/2009

ХРОНІКА ТА ІНФОРМАЦІЯ

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА

УКРАЇНИПро проведення Всеукраїнської

молодіжної акції “Пам’ятати.

Відродити. Зберегти”

92

93

Âікентій В’ячеславович Хвойка є, безсумніву, непересічною постаттю зEпоміж археологів кінця ХІХ – початку ХХ

ст. Він, чех за походженням, зробив вельми значEний внесок у розвиток української науки. Окрімвсесвітньовідомої трипільської, йому належатьвідкриття зарубинецької, черняхівської культур,які всі разом у наш час складають підмурівок археEологічної науки для вивчення ранніх слов’ян.

Хвойка народився 21 лютого 1850 р. у чеськоEму місті Семіні, 1876 переїхав до Києва, де працюEвав учителем. З 1890Eх років почав займатися арEхеологією, здійснивши низку сенсаційних розкоEпок у Києві й на Наддніпрянщині. Згодом йоговідкриття стали відомими у всьому світі. Він поEмер 2 листопада 1914 р. від тяжкої хвороби йбув похований на Байковому кладовищі.

Хрест на могилі Вікентія В’ячеславовича йдосі там, майже непомітний серед іншихгранітних монументів. Коли у лютому ми:члени Київського обласного товариства“Молода Просвіта”, УБФ “Трипілля” іКиївського дворянського зібрання, впершеприйшли до могили першовідкривачатрипільської культури E побачили не дужевтішну картину: іржава огорожа, покритиймохом і цвіллю гранітний хрест, все навколозакидано залишками минулорічних ритуEальних вінків. Одразу виникла ідея прибраEти на могилі.

Перед Великоднем ініціативна група начолі з краєзнавцем Вадимом Перегудою

хроніка та інформація

Відповідно до пункту 25 статті 106 Конституції України (254к/96EВР) та статей 4 і 12 Закону України“Про державні нагороди України” (1549E14) ПОСТАНОВЛЯЮ:

1. Встановити відзнаку Президента України — Хрест Івана Мазепи (189а/2009).

2. Затвердити Положення про відзнаку Президента України — Хрест Івана Мазепи (додається).

3. Кабінету Міністрів України здійснити фінансове і матеріальне забезпечення виготовлення знаківвідзнаки Президента України — Хрест Івана Мазепи, посвідчень та футлярів.

Президент України В. ЮЩЕНКОм. Київ, 26 березня 2009 року

№189/2009

Упорядковано могилу

першовідкривача трипільської культури

Євген БУКЕТ

прибрала з могили і навколишньої територіїсміття, помила й привела до належного виглядупам’ятник, почистила й пофарбувала огорожу,відновила фундамент поховання. Це той неEобхідний мінімум, який щороку напередодні поEминальних днів робить на цвинтарях більшістьукраїнців, вшановуючи пам’ять своїх рідних іблизьких.

Але, на думку членів вищезгаданих громадсьEких об’єднань, таких заходів замало для того,щоб люди могли легко знайти місце останньогоспочинку видатного науковця. Тож зараз триваєробота над розробкою ансамблю малих архітекEтурних форм, що могли б прикрасити місце похоEвання “батька” Трипільської культури.

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИПро відзнаку Президента України 1 Хрест Івана Мазепи

94

Археологи заповідника “Хортиця” провелиунікальну операцію: повністю реставрували староE

давній бойовий корабель — коEзацьку “Чайку”. Її підняли здніпровського дна 9 років тому.Корабель — ветеран російськоEтурецької війни XVIII ст. — станепершим експонатом майбутньогомузею судноплавства в ЗаEпоріжжі.

Археологи називають “Чайку”дніпровським дивом, адже човен уцілів у двохсотрічноEму підводному полоні біля острова Хортиця, в місцідавньої корабельні козаків. Її саркофагом був шаррічкового мулу та піску. 18Eметрове судно лежало майEже у пляжній зоні Хортиці. 13.01.2009, “Освітній портал”.Адреса оригіналу статті: http://www.osvita.org.ua/news

“Астраханські археологи планують цього рокурозпочати розкопки ймовірного палацу в “СелітреноEму городищі” в Астрахані (РФ), стародавній столиціЗолотої Орди, відомої як місто Сарай”, — повідомив

кандидат історичних наук, завідувач музею “Селітренегородище” — філіалу Астраханського музеюEзаEповідника — Євгеній Пігарьов.

Місто Сарай — СарайEБату, СарайEБерке, СарайальEМахрус (Сарай, який оберігає бог), Сарай альEДжедід (Новий Сарай) — було засновано близько1250 р. ханом Бату. За даними дослідників, місто остаEточно припинило своє існування у 1502 році.

Розкопки городища розпочалися у 1965 р.і продовжуються до цього дня. “У наших плаEнах — розпочати розкопки однієї громадсьEкої будівлі в Селітреному городищі,ймовірно, це палац. Його залишки були виявлені ще у1998 році. Продовження розкопок дасть можливістьповністю вивчити споруду і створити музей у ційпам’ятці золотоординської архітектури.

Подібні об’єкти раніше на території городища нерозкопувалися, у зв’язку з чим фахівці музеюEзаEповідника розробили спеціальну програму муEзеєфікації унікального археологічного об’єкту.16.01.2009, “Освітній портал”. Адреса оригіналу статті:http://www.osvita.org.ua/news


Справжній туристичний бум пережив торік національний архітектурноEісторичEний заповідник “Чернігів стародавній”. Кількість його відвідувачів, порівняно з попеEредніми роками, зросла на 55 тисяч і перевищила 255 тисяч осіб. На тисячу більше буEло проведено й екскурсій — майже 3 тис. 500.

Як розповів на пресEконференції вчений секретар заповідника Сергій Черняков,підвищенню інтересу до чернігівських пам’яток сприяє велика науковоEпросвітницькаробота, яку проводять працівники установи. Крім того, вони беруть участь у туристичEних ярмарках, різноманітних мистецьких заходах. Торік, наприклад, завдяки співпраці заповідника з облдерEжадміністрацією, обласною та міською радами у Чернігові було проведено кілька рекламних туристичних турів.Архітектурні пам’ятки міста відвідали журналісти з Республіки Білорусь та всіх областей України. Вони дізналиEся про історію стародавнього міста над Десною, були вражені його красою і віковим спокоєм.

Значну роль у популяризації пам’яток архітектури заповідника відіграє і вебEсайт “Чернігів стародавній”, якийбуло створено рік тому. Сподівання на те, що він сприятиме активізації екскурсійної діяльності, зазначив С. ЧерEняков, інтернетEресурс виправдав — потік відвідувачів з інших регіонів України та зEза кордону значно зріс.

Загалом, за останні 40 років, що минули з часу перетворення заповідника у самостійну установу, його пам’ятEки та виставки відвідало 9 млн туристів, у тому числі урядові делегації з Франції, США, Росії, Великобританії,Японії, Канади, Іспанії та інших країн. 12.01.2009, УКРІНФОРМ. Адреса оригіналу статті: http://www.ukrinform.ua

У Старокостянтинівському районі (ХмельEницька область) відбудеться акція “Сім чудес СтароEкостянтинівщини”, переможці якої (люди, що пришEлють найкращі описи та фотографії об’єктів) отримаEють путівки на вітчизняні курорти.

“Наш край багатий на різноманітні пам’ятки, а таEкож славиться чудовою мальовничою природою. Томуми вирішили перейняти досвід і провести таку акцію зметою популяризації краю, вивчення його історії і, щодуже важливо, залуEчення до цього проEцесу молоді”, — розEповів ініціатор акції,голова туристськоEкраєзнавчої спілки“Дивокрай” ВасильМихайлюк. — “ПриEчому, визначеннянайкращих об’єктіввідбуватиметься у двох номінаціях: пам’ятки історії,архітектури та природноEландшафтні об’єкти”.

Акція триватиме п’ять місяців, за її результатамипланується видати збірку до 800Eріччя СтарокостянEтинова, а переможці отримають путівки на курортидо Карпат, Євпаторії й Сатанова. 15.01.2009,http://20minut.ua

У Рівному відкрито освітянський музей, дезібрані домашні реліквії письма. Ідею його створенняосвітяни міста виношували цілих десять років, ще трироки було витрачено, аби втілити задумане в життя.У музеї зібрано кількасот експонатів, які відображаEють розвиток освіти Рівного. Тут і написи на бересті, ігусяче перо, й підручники позаминулого століття, стаEренька шкільна парта і навіть саморобна шматяналялька, яку маленькі першачки частоEгусто клали всумку замість книжок.

Цікавими є й документальні експонати, зокремамандат делегата наради вчителів початкових класів,підписаний наркомом освіти Павлом Тичиною у 1945році, або ж книжка наказів за 1953 рік по школі № 14,де за вчителями закріплювалися вулиці для повноїліквідації неписьменності.

Як зазначила громадський директор музею ЛесяПасічник, усі зібрані експонати — це переважно святозбережені сімейні реліквії. Тому є сподівання, що коEлекція й надалі поповнюватиметься, а музей розшиEрюватиметься. Нині окремого приміщення для ньогоне підшукали, а розмістили в залі засідань міськвиEконкому. 29.01.2009, “Україна молода”. Адресаоригіналу статті: http://www.umoloda.kiev.ua

95

У квітні 2009 р. у США вийде повний каталогтворів мистецтва, що потрапили у 1930 — 1940 рр. доприватної колекції рейхсмаршала Германа Герінга. Заданими британської газети The Telegraph, мова йдепро близько 2 тис. примірників.

Автором каталога є Ненсі Яйде (Nancy Yeide),керівник кураторського архіву Національної галереїмистецтв у Вашингтоні, фахівець з історії колекціонуEвання у XIX та XX ст., співавтор монографії зі встаноEвення походження творів мистецтва. Книга вийде підназвою “Beyond the Dreams of Avarice: The GoeringCollection” (“За межами пожадливих мрій: КолекціяГерінга”).

Всю збірку було сфотографовано, однак, за деякиEми виключеннями, знімки не публікувалися. Негативипередали до США, й до початку 1980Eх вони зберігаEлись в одній із будівель Національних архівів уМеріленді. Лише у 1990Eх почалося друкуваннязнімків, яке завершилося у 2006 р. Фотографії сталиосновою каталогу. До кожного знімку Яйде віднайшлаісторію картини чи експоната, і її робота проливаєсвітло на формування колекції Герінга.

Багато робіт з колекції булоповернуто законним власниEкам або їхнім нащадкам невEдовзі по війні, але не виключеEно, що після публікації каталоEгу з’являться нові реституційнівимоги.

Американські солдати показують знайдену у буEдинку Герінга картину (підроблений Вермеєр). Фото зсайту goeringart.com. 02.02.2009, http://www.lenta.ru

Реставрацію істоEричної банківської буEдівлі, що на розі ЦентEральної площі та вулиціО.Кобилянської у ЧерEнівцях, розпочало власEним коштом регіональневідділення НаціональноEго банку. Приміщенняостанній раз ремонтували за часів Румунії, а фасадоновлювали у 1990Eх рр. Про це ЗІК повідомив начальEник управління НБУ у Чернівецькій області Богдан Ковч.

Комплекс із двох будинків, де нині розміщенорегіональне відділення НБУ, було зведено уЧернівцях 1875 р. За часів АвстроEУгорської імперії


В Україні — чергове пограбування музею: 17картин зникли посеред ночі з музею села Кмитова наЖитомирщині. Серед втрат — мрії українських коEлекціонерів — полотна Тетяни Яблонської та іншихкласиків малярства радянських часів.

Двоповерховий будинок, 10 виставкових зал і тритисячі експонатів. Ця сільська художня скарбницявже страждала від злодіїв, але крадії могли поцупитиабо підмінити оригінали на копії кількох картин. “Атут одразу — 17 полотен”, — бідкається Віктор Бойко,директор Кмитівського музею образотворчого мисEтецтва. — Вибили вікно і зайшли. Діяли професійно,сліди за собою протерли, тільки один відбиток ізнайшли”.

Міліціонери, що розслідуютькрадіжку, кажуть: “Діяли проEфесіонали, тоді як охороняли музейаматори”.

Володимир Яремчук, керівниккоростишівського райвідділу міліції:“Охорона музею у нічний час, у час крадіжки,здійснювалася одним охоронцем похилого віку, дотого ж, він знаходився у нетверезому стані, щопідтвердило обстеження вранці”.

Сигналізації в музеї не було. Її планували встаноEвити у грудні. Але місцеве управління культури черезкризу не надало обіцяних музеєві 100 тис. грн.

Викрадені з музею картини міліція вже шукає уприватних колекціях. Самі ж музейники приголомEшені тим, що сталося, й тепер побоюються, аби черезцю надзвичайну подію заклад не зачинили взагалі.05.02.2009, http://stb.ua/news

Наглядачі музеїв не повинні “шикати” на маEленьких відвідувачів, а картини й підписи під нимимають розташовуватися так, щоб їх могли розгледітий прочитати діти. Ці пропозиції внесла британськадержавна організація “Kids in Museums” (Діти в музеEях), яка 5 лютого опублікувала свій маніфест, що закEликає музеї бути привітнішими до маленьких гляEдачів, — повідомляє The Guardian.

Всього маніфест налічує 20 пунктів, де вміщеноперелік заходів щодо покращення роботи музеїв. Надумку авторів маніфесту, музеї повинні, у першу черEгу, стати місцем сімейного дозвілля.

Організація “Діти в музеях” з’явилась після того,як позаштатного автора The Guardian Деа Біркетт раEзом із дворічним сином попросили залишити зал КоEролівської Академії мистецтв. Невдоволення нагляEдачів викликав хлопчик, який побачив ацтекську стаEтую й закричав: “Чудовисько!”.Біркетт написала про цей випаEдок до газети і того ж дня одерEжала біля 500 листів, у якихчитачі скаржилися на поганеставлення до дітей у закладахкультури. Відтоді газета TheGuardian встановила спеціальEний приз для музеїв, де доброзичливо ставляться домаленьких відвідувачів. Фото ©AFP. 05.02.2009,http://www.lenta.ru

Влада північної частини Кіпру вважає, щознайдено стародавній рукопис Біблії, написаний насірійському діалекті рідної мови Ісуса Христа.

Рукопис знайшли під час поліцейської облави упідозрюваних в контрабанді предметів старини.Представники кіпрськоEтурецької поліції надали

свідчення в суді про те, щовік рукопису може складатиблизько 2 000 років.

Проте експерти маютьрозбіжності з приводу поEходження рукопису і того,чи є вона оригіналом, якийбуде безцінним, або

підробкою. Експерти також говорять, що оскільки врукописі використане письмо золотом, ймовірно, віддати її народження пройшло менше 2 000 років.

“Я підозрюю, що це, швидше за все, буде меншеніж 1000 років”, — заявляє провідний експертКембріджського університету Пітер Уїльямс.08.02.2009, “Газета.ua”. Адреса оригіналу статті:http://gazeta.ua. Фото: Reuters

96

тут розміщувалася кав’ярня “Габсбург”, а у румунсьEкий період — Центральний банк Румунії.

Проектом реставрації будівлі передбачено зберегEти румунські інтер’єри, фасад, ліпнину та внутрішнійдекор. Водночас буде зміцнено фундамент, заміненоміжповерхові перекриття, інженерні мережі, облаштоEвано сучасне сховище та системи захисту. Роботи триEватимуть 36 місяців, виконуватимуть їх підрядники,які мають ліцензію на реставраційну діяльність.

Б. Ковч відмовився назвати кошторисну вартістьреставраційноEремонтних робіт, зауваживши, щонікому від того легше не буде, якщо “понаписують, щоНацбанк витратив на ремонт 50 мільйонів гривень”.09.02.2009, “Західна інформаційна корпорація”ua/news. Будівля Чернівецького відділення нацбанкуУкраїни. Фото С. Заїрського

Десять дослідників на чолі з археологом НорEбертом Циммерманном (Norbert Zimmermann) зВіденської академії наук за допомогою лазерного скаEнера створили тримірну модель одних із найстароEдавніших римських катакомб.

Вчені впродовж трьох років працювали над ствоEренням повної тримірної моделі катакомб Домітилли.Наразі археологи маютьможливість одержати заEгальне уявлення пролабіринт підземних тунEнелів. “Про існування каEтакомб відомо вже біля400 років, але за весь цейчас ніхто не створив докEладної карти підземелля”, — розповів Циммерманн.

Дані, одержані за допомогою сканера, вченісумістили з існуючими фотографіями катакомб. Цейприйом дозволив не лише блукати віртуальними туEнеллями, але й вивчати у цьому режимі окремі похоEвання й настінні розписи, що зазвичай перебувають уцілковитій темряві.

(Катакомби Домітилли — одні з найдавніших йнайбільших римських катакомб. Довжина тунеллівскладає біля 15 км. Вхід до катакомб здійснюється зцеркви IV ст., присвяченої Св. Домітиллі.). 13.02.2009,www.infox.ru/science

Розкопки поселення епохи бронзи дозволилинімецьким археологам виявити у саксонському містіКеннерне стародавнє кільце з чистого золота. Воно ваEжить 45,2 г, від часу його виготовлення збігло 2,8тис.років. За віруваннями стародавніх германців,подібні прикраси мали магічні властивості — кільцедопомагало складати клятву.

“Вчені виходять із скандинавських міфів, за якимиклятвенні кільця використовувалися як культові об’єкEти”, — розповів на пресEконференції керівник дослідEжень Корнеліус Хорніг. Кільце з золота чи бронзирозміщувалося в капищі, поганському храмі. Жрецьклав прикрасу на спеціальне підвищення поряд із жерEтовною чашею. Люди підходили до кільця, торкалисяйого й проголошували клятву. “Дуже схоже на те, яксьогодні користуються Біблією”, — відмітив Хорніг.23.02.2009, Infox.ru.


Цього тижня відкривсявідреставрований “Даун Хаус” —родинне обійстя Чарльза Дарвінау графстві Кент. Деякі будівлімаєтку ще реставрують, але самбудинок та великий сад навколонього найближчими тижнями пеEреживатимуть навалу шанувальEників, повідомляє БіEБіEСі.

Дарвін з дружиною Еммою пеEреїхали до села Даун 1842 р., тобEто шість років по його поверненEню зі славетної навколосвітньої дослідницької експеEдиції на кораблі “Бігл”. Учений жив і працював у цьоEму будинку чотири десятиліття, до самої смерті. Тутвін написав більшість фундаментальних праць,включно з “Походженням видів”. 12.02.2009, “УкEраїна молода”. Адреса оригіналу статті:http://www.umoloda.kiev.ua

Нові свідоцтва грандіозної битви ацтеків таіспанських конкістадорів за стародавнє місто ТлатеEлолко (Tlatelolco) отримали мексиканські археологи.Події відбувалися у 1521 р. Після місяця боїв столицюдержави ацтеків було повалено.

Іспанці під керівництвом Ернана Кортеcа зруйнуEвали місто практично вщент, а десятки тисяч його жиEтелів загинули. У виявленому археологами похоE

ванні — 49 індіанських воїнів. Надумку вчених, всі вони загинули в осEтанній вирішальній битві за місто.

Мексиканські археологи тверEдять, що від рук іспанських конкістаEдорів загинуло близько мільйонакорінних жителів Північної та ПівденEної Америки, і це поховання — одне збагатьох підтверджень цього факту.

Вчені вважають, що поховані тут,найвірогідніше, були корінними індіанцями, а ось хоEвали їх європейці, оскільки всі тіла викладено в ряд,горілиць і зі схрещеними на грудях руками.

Історики вважають, що племена ацтеків спорудиEли центр Тлателолко на початку 1300Eх рр., пізнішецей центр став свого роду столицею всієї цивілізаціїацтеків, проте у 1521 р. свої порядки тут навели євроEпейські завойовники. Орієнтовно на місці Тлателолкотепер розташовується місто Мехіко. 12.02.2009,“Освітній портал”. Адреса оригіналу статті:http://www.osvita.org.ua/news/42235.html. На фото.Тлателолко. Площа Трьох Культур.

Співробітники Одеського морського торгоEвельного порту почали збір підписів на захист Музеюморського флоту, будівля якого, перебуваючи нареставрації, може бути приватизована після розглядуВерховною Радою законопроекту про позбавленнястатусу пам’яток культурної спадщини низки спорудв Одеській області.

Наразі в музеї провадяться реставраційні роботи,однак одеські портовики побоюються, що після їх заE

вершення особняк у центрі міста,де до революції розміщувавсяелітний Англійський клуб, можестати приватною власністю.

На даний час ініціатори акціївже зібрали понад 3 тис. підписівпід зверненням. Найближчим

часом їх буде передано депутатам Верховної Ради,від яких залежить доля музею. …За інформацієюпрессEслужби ВР, відповідний документ зареєстроваEно в парламентському комітеті з питань культури йдуховності, і його розгляд відбудеться у 2009 р.16.02.2009, “Новый Регион — Одесса”. Адресаоригіналу статті: http://www.nr2.ru/culture

97

У Львові відбулася виставка “Шевченко. ПоверEнення в Україну”, присвячена 195Eріччю від дня народEження Тараса Шевченка. 3–6 березня у ЛьвівськомуПалаці мистецтв вперше в історії України продемонEструвала полотна Тараса Шевченка періоду заслання уКазахстані, які ніколи раніше не експонували гроEмадськості. Про це ZAXID.NET повідомили у пресEслужбі Львівської міської ради.

Серед експонатів — відомі оригіналикартини “Версавія” (1860 р.), виконаніз живописного оригіналу К. Брюллова,та портрет Прасков’ї ДаленгоEЗалесьEкої (1859 р.), привезені з Державногомузею мистецтв ім. А. Кастеєва (РесEпубліка Казахстан, Астана). Цих творів

жодного разу не вивозили з Казахстану до України.02.03.2009, http://www.zaxid.net. “Казашка Катя”(папір, сепія). Малюнок Т. Шевченка, 1856.


У Всесвітній день музеїв, 18 травня, заплановано урочисте відкриття ВеEликого палацу Золочівського замку. Закритий для туристів об’єкт директорЛьвівської галереї мистецтв, Герой України Борис Возницький представивжурналістам. Незважаючи на жодні економічні випробування, байдужістьвлади, його мрія збулася, і перлина “Золотої підкови” готова презентуватисвою вишукану красу найвибагливішому туристу. Особливість палацу — це йоEго інтер’єрність. Якщо в Олеському замку акцент зроблено на художні полотEна, то у Золочівському — на предмети інтер’єру. Тут можна побачити побутаристократів кількасотлітньої давнини.

Експозиційні зали палацу прикрашені полотнами Рубенса, старовиннимимеблями, зброєю XVII століття, рідкісними картами, світильниками з кістокіхтіозавра, яким понад 60 млн років. Вражає помпезністю Європейський, або Тронний зал, декорований гербаEми XVII ст. усіх європейських країн. Є зал, де відтворено інтер’єр української хати XIX ст. Самі золочівці приноEсили музейникам цінні речі побуту: бамбетлі, скрині, гаварецьку та шпиколоську кераміку, якою так славиласьЗолочівщина.

Саме у Великому палаці у жовтні ц. р. експонуватиметься найбільша в Європі картина італійського майстраМартіно Альтамонте “Битва під Парканами”. Наразі картину реставрують у Варшаві. Вартість реставрації становить250 тис. євро. Унікальне полотно заввишки 10 м і завширшки 8,5 м було намальоване на замовлення польськогокороля Яна ІІІ Собеського. Понад тридцять років полотно пролежало скатаним у рулон в музейних запасниках.

За словами Бориса Возницького, минулого року Золочівський замок відвідало понад 130 тисяч туристів.Цього року відвідувачів буде ще більше, бо до огляду відкриють Великий палац.

“Борис Возницький зберіг для України мільярди доларів. Якщо б не він, то хтозна у якому стані були б сьоEгодні львівські замки, — переконаний меценат, що надав значну фінансову підтримку даному проекту, ПетроПисарчук. — Ми ж зробили маленький крок назустріч. Сподіваюсь, кожен, відвідавши замок, задумається надтим, що потребує сьогодні нашої уваги. Завтра вже може бути запізно”.

За останні сім років народний депутат Петро Писарчук вклав у відродження Золочівського замку 20 млн грн.У Великому палаці цього дня було презентовано його офіційний сайт (http://pysarchuk.org), де, зокрема, єінформація про масштабні соціальні проекти, здійснені народним депутатом. 05.03.2009, “Високий Замок”. АдEреса оригіналу статті: http://www.wz.lviv.ua

2 березня у Києві урочистовідкрився Меморіальний музей ШоEломEАлейхема. Заснування музею,яке, за словами організаторів, булозаплановане ще у 1956 р., присвяченоювілею письменника — наразі виповEнюється 150 років від дня народженняШоломEАлейхема.

Музей відкрив свої двері у самомусерці столиці — на вулиці Велика ВаEсильківська, 5а, поруч із Хрещатиком та БессарабсьEким ринком, у сучасному діловому центрі.

Громадська організація “Український центр розEвитку музейної справи” також підтримала заснуванняцього музею, надавши фінансову допомогу для заEкупівлі експозиційного обладнання. 02.03.2009, “МуEзейний простір України”

У МіжнародноEму виставковому центEрі у Києві авторитетнежурі оглянуло роботиблизько 70 конкурEсантів. У номінації“Збереження українсьEкої культурної спадEщини” велику золотумедаль ГранEпрі лауреата Національної премії у цаEрині ландшафтної архітектури “Україна квітучаE2009”отримав ландшафтний художньоEмеморіальнийкомплекс “СтежкиEдороги Івана Франка”, розроблеEний авторською групою зі Львова у складі: СвятославМигаль (керівник), Володимир Кушнір та Ігор ЧайEковський.

Цей комплекс — своєрідна матеріалізація духовEного середовища українського Мойсея. В його осноEву було закладено потребу ознайомлення з місцями,де народився, жив і творив Іван Франко, а також вивEчення та аналіз його історикоEкультурної спадщини,звернення до реальних проблем сьогодення і осмисEлення їх на концептуальному рівні.

В природноEштучному середовищі виділяються чоEтири тематичні частини: “Дорога Івана Франка”, “ДоEрога малого Мирона (в дитинстві так називали поеEта)”, “Стежка Івана Франка” і “Франкова казка”, в якихрозкриваються образ та ідеали Каменяра, його літераEтурних героїв і близьких людей. 06.03.2009, “Західнаінформаційна корпорація”, http://www.zik.com.ua

98

Львівська міська рада зверEнулася до Генерального директораЮНЕСКО Коічіро Матсуури з проEханням надати рекомендації тавідповідні вимоги щодо обмеженьчи заборон будівництва у межах охоронних зонЮНЕСКО, відповідно до яких Львів має проводитиархітектурну та містобудівну роботу. Про це ZAXID.NETповідомила пресEслужба Львівської міської ради.

Оскільки місто планує розвивати туристичну інфраEструктуру, що передбачає розширення пішохідної зоEни, досягти якого можна, надавши альтернативні проEпозиції щодо місць паркування власникам транспортEних засобів, потрібно адаптувати місцеві нормативніакти до вимог ЮНЕСКО для будівництва паркінгів таіншої урбанізації підземного простору.

“Вивчивши світовий досвід вирішення проблемипаркування, ми бачимо, що є позитивні прикладибудівництва паркінгів в зонах ЮНЕСКО та у межахісторичної забудови міст. Будівництво підземних таназемних паркінгів — це не колесо, яке вигадалальвівська влада, а провідний світовий досвід, якийдозволяє ефективно вирішувати проблему паркуванEня в умовах щільної забудови”, — зазначив директордепартаменту містобудування Андрій Павлів.06.03.2009, http://www.zaxid.net

Археологи підтвердили, щоїм вдалося знайти залишки першоEго шекспірівського театру. Командадослідників з Лондонського музеювиявила театр влітку минулого рокув Шордітч (Великобританія).

Споруду було побудовано 1576р. Джеймсом Бербедж. Вважається,що в ній пройшла прем’єра “Ромео іДжульєти”. За 25 років післябудівництва театру його було деEмонтовано, а з матеріалу, що залишився, спорудилиGlobe Theatre на південному березі Темзи.

Археологи займаються дослідженням частини криEвої стіни театру, який, як вважають фахівці, мав багаE

тобічну форму. На глибині 1,5 м було також виявленошар з дрібного каменя, що спускається до сцени. Тутзнаходилися глядачі. У даний час права на володінняділянкою належать Tower Theatre Company, яка зайEмається будівництвом на цьому місці нової будівлі. Якзапевняють представникикомпанії, залишки старогошекспірівського театру залиEшаться незайманими. МаEлюнок Театру Globe.10.03.2009, “Газета.ua”. АдEреса оригіналу статті:http://gazeta.ua

Вирубка зелених насаджень у сквері ім. В. СтуEса, що на проспекті Перемоги у Києві, здійснюваласяна підставі дозволу Київської адміністрації. Про це заEявив начальник Державного управління охорони навEколишнього природного середовища у Києві ОлекEсандр Прогнімак, повідомляє Ліга. (о 4 годині ранкуневідомі зрізали більше сотні дерев, серед якихстолітні сосни і дуби).

Головний еколог столиці відзначив, що “ані ми, аніпрокуратура, на жаль, не можемо висунути претензіїдо ТОВ “Компанія “Етрекс”, яка вирубала дерева всквері ім. Василя Стуса на проспекті Перемоги. …Цюділянку було передано у приватну власність компаніїще 2007 р. Державний акт був виданий на підставірішення Київради. “Київзеленбуд” обстежував зеленінасадження на ділянці — 147 дерев і 1540 кв. м. гаEзонів — і склав відповідний акт”.

За його словами, згідно з зеEмельним кодексом, право власEності на земельну ділянку поEширюється на ґрунт, а також наводні об’єкти, ліси і, зокрема,на багаторічні насадження.


Найбільша в Україні колекція “Кобзарів” ТараEса Шевченка, виданих впродовж ХІХEХХ ст. у різнихкраїнах світу, зберігається у музеях Волині. Налічуєвона понад сто двадцять різних примірників. Про цесвідчить виставка цих безсмертних творів, яку з нагоEди 195Eї річниці від дня народження Тараса ШевченE

ка відкрито у Торчинському наEродному історичному музеї, що вЛуцькому районі.

Як розповів директор музею,відомий краєзнавець ГригорійГуртовий, це справді унікальнезібрання “Кобзарів”, зокремарізними мовами, назбирали

протягом всього свого життя волинські шанувальниEки творчості Тараса Шевченка.

Велику цікавість у відвідувачів музею викликає ікарта, на якій позначено місця перебування в УкраїніТараса Шевченка. Зокрема, на Волині Тарас ШевченEко у складі археографічної комісії восени 1846 р.відвідав Почаїв, Берестечко, Луцьк, Ковель, низку сілкраю, що підтверджується малюнками й поетичнимитворами Кобзаря, про які й розповідає експоEзиція.10.03.2009, http://www.zaxid.net. Адресаоригіналу статті: http://www.zaxid.net/newsu

Дії представників організацій, які займалисяохороною, збереженням, реставрацією і відновленEням замку князів Корецьких (м. Корець) за державнікошти, не тільки не поліпшили стан пам’ятки архітекEтури, але й спричинили до суттєвого погіршення стаEну споруди. Зокрема, вивозилася цегла, зруйнованоелементи пам’ятки архітектури. В результаті на териEторії замку утворилось сміттєзвалище. Про це власEкору ЗІКу повідомили у пресEслужбі Рівненської обEласної організації ВО “Свобода”.

За словами голови Корецької районної орEганізації ВО “Свобода” Юрія Коробки, органи викоEнавчої влади, місцевого самоврядування та правоEохоронні органи не помічають злочинних дій і, можEливо, причетні до руйнування пам’ятки архітектури.

Корецька “СвоEбода” звернуласядо керівника ОДА,обласного прокуEрора та начальникаУМВС у Рівненськійобласті з вимогоюпровести перевірку

порушених у зверненні фактів і надати інформаціюпро суми коштів, виділених на збереження та відновEлення, та акти виконаних робіт на зазначеному об’єктіісторикоEкультурної спадщини. 12.03.2009, “Західнаінформаційна корпорація”. Адреса оригіналу статті:http://www.zik.com.ua/ua/news. Залишки замку вКорці. 2005 р. Фото І. Пустиннікової

99

“Іншими словами, власник має право розпоряджатисяземлею на свій розсуд. Тому, як не парадоксально цезвучить, компанія “Етрекс”, вирубуючи дерева, форEмально діяла в рамках закону”, — підкреслив він.

ВіцеEспікер Верховної Ради Микола Томенко зверEнувся до Генпрокуратури з проханням розібратися уситуації і вжити необхідних заходів реагування щодознищення скверу імені Стуса у столиці. 12.03.2009,“Українська правда”EКиїв”. Адреса оригіналу статті:http://kiev.pravda.com.ua/news/

“Зі 120 експонатів Музею у половини протікаєстріха. Ці хатки потребують нового перекриття. Якщозараз не замінити гнилої соломи, крокв, то за 5 роківнічого буде рятувати”, — заявив 17 березня на пресEконференції заступник в. о. директора Музею народEної архітектури та побуту “Шевченківський гай” МиEхайло Лабойко.

“Деякі хатки ми можемо“підлатати” власними силами. Мице й робимо, однак виправити теEперішній стан експонатів ми не взмозі. Об’єкти потребуютькваліфікованої реконструкції. Навсе це треба кошти. Однак комісіяз питань культури, дозвілля, промоцій ЗМІ та туризмуЛьвівської міської ради із запропонованих упEравлінням культури і туризму 2 млн грн, з яких 1 млн300 тис. грн мали йти на реконструкцію пам’яток деEрев’яної архітектури, натомість виділила ШевEченківському гаю 100 тис. грн.”, — нагадав МихайлоЛабойко. За словами в.о. директора Львівського муEзею народної архітектури і побуту Івана Косачевича,наразі є домовленість із фермерами Самбірськогорайону про те, що вони нададуть соломи, аби перекEрити хоча б три хати скансену. 17.03.2009,http://www.zaxid.net


На замовлення СняEтинського міськвиконкому наПрикарпатті управління містоEбудування та архітектури ІваноEФранківської ОДА виготовилопам’яткоохоронну облікову доEкументацію на пам’ятку архітекEтури місцевого значення — раEтушу у м. Снятині — з метоювнесення до Державногореєстру національного культурEного надбання. Про цеZAXID.NET повідомили у пресEслужбі ІваноEФранківської ОДА.

У Снятині будинок магістрату з ратушею та вежеюбудували з 1861 по 1909 р. Вона стала символом СняEтина, який з 1448 року одержав Магдебурзьке правоі мав свій герб та прапор. На вежі викладено старийгерб, на ньому зображено кам ‘яну стіну — символоборонного значення міста, три вежі свідчать про наEявність у древньому місті князівського замку, лаEтинська літера “S” — початкова буква назви населеноEго пункту, лаврове і дубове листя — символи йогослави й звитяги. 12.03.2009, http://www.zaxid.net

У рік сторіччя катастрофи — 2012Eй — у бриEтанському портовому місті Саутгемптон відкриєтьсямузей легендарного пасажирського лайнера “ТиEтанік”, повідомляє Інтер Медіа консалтинг.

На проектування музею виділено 500 тисяч фунтівстерлінгів (714 тисяч доларів), повідомляє TheGuardian, проте на будівництво та оформленнябудівлі потрібно 28 млн фунтів (40 млн доларів).

За даними видання, близько 100 компаній готовівзяти участь у фінансуванні проекту.

У музеї буде виставлено 400 тис.експонатів — відлистів і посуду із суднового ресторану до металевихфрагментів остову “Титаніка”, знайдених під час ексEпедиції океанографа Роберта Балларда у 1985 р. Доколекції музею увійдуть також 70 мемуарів пасажирів,які вижили після зіткнення корабля із айсбергом.

У квітні 2008 р. на аукціоні у Великобританії булопродано квиток на нещасливий рейс корабля “ТиE

танік”, який належав останньому зпасажирів, що вижили у трагедії.Унікальний лот було продано коEлекціонерові із США за 33 тис.фунтів стерлінгів (65,8 тис. дол).31.03.2009, newsru.ua

Рішення про надання Львову статусу культурної столиці України прийняли експерти Державної службитуризму й курортів України й Ради з питань туризму та курортів Міністерства культури й туризму.

Підгрунтям такого рішення є 100 фестивалів, що проводяться у Львові щорічно, 60 музеїв, 100 храмів різнихконфесій та велика зацікавленість містом з боку туристів. За останні два роки їхня кількість збільшилася на 40%і наразі складає понад 1 млн осіб щороку. Найчастіше Львів відвідують туристи з Польщі, Німеччини, Австрії,Білорусі, США, Росії.

Завдяки насиченій культурній програмі, розвиненій інфраструктурі Львів має найбільший туристичний поEтенціал в Україні. На сьогодні у Львові налічується понад 8000 місць у готелях, працюють більш ніж 700 закладівхарчування, є вільні WiFi — зони у центрі міста, існує гарантоване сполучення з багатьма країнами світу завдякиавіарейсам (Lufthansa, Austrian Airlines, LOT, CarpatAir, lowEcostEперевозчик Wizzair).

Розвитку туризму сприяє також наявність відповідних кадрів — 23 вищих навчальних заклади, 7 з яких маEють такий напрямок. На кожний фестиваль згідно статистичних даних, приїздить 10 тис. туристів.

Для покращення розвитку інфраструктури в місті провадиться розробка нової міської транспортної стратегіїна 20 років. Розробляє її німецька компанія PTV AG.

Окрім зазначеного, за останніми даними (рейтинг відомої аудиторської компанії KPMG), Львів є одним із30 найпривабливіших міст світу для розвитку ІТEтехнологій.

У Львові , вперше в Україні, засновано низку міських фестивалів — Свято кави, шоколаду, пампушки, Деньбатяра, фестивалі “Етновир”, “Країна мрій”, міжнародний театральний фестиваль “Золотий Лев”, молодіжнийтеатральний фестиваль “Драбина”, які вже стали традиційними для львівян та гостей міста. 28.04.2009, http:news.bigmir.net, за матеріалами УНІАН .

100

Послання з XVIII ст. відкопали в селищі СтеблівКорсуньEШевченківського району під час відбудовиСвятоEВознесенської церкви. Вона постане на горіСпаса, де ще в XVIII ст. був храм, у якому служили свяEщениками спочатку батько НечуяEЛевицького — СеEмен Степанович, а пізніше — його дядько Амросій.

У капсулі, котру, ймовірно, було закладено призведенні у Стеблові старої дубової церкви Святого ПеEретворення, орієнтовно ще у 1849 р. містився удвоєзгорнутий лист із посланням до нащадків, написанийна трьох листочках. І папір, і сам текст добре збереглиEся, тож його вдалося прочитати.

У листі, якого, безперечно, складав і батько НечуяEЛевицького — парафіяльний священик Семен СтепаEнович Левицький, є молитва “Святій Тройці слава”. Адалі повідомляється, що “в містечку Стеблів КанівсьEкого повіту Київської губернії за повелінням МиколиПавловича, самодержця і государя, з благословенняФіларета, митрополита Київського і Галицького, здозволу власника вотчини Зенона Головінського” буEдується храм.

Є в капсулі і молитва на честь Ісуса Христа. Середтих, хто підписав послання, є прізвища батька письEменника — Семена Левицького, управляючогопоміщика, священика села Кошмак, та церковногостарости Андрія Кайдаша. Датовано записку 10 вересEня, а точний рік не відомий — збереглися тільки двіцифри — 18. 30.04.2009, “Україна молода”. Адресаоригіналу статті: http://www.umoloda.kiev.ua

11 травня під Києвом, у районі Пирогова, заучасті молодіжної громадської організації “Київськийклуб “Червона зірка”, Міжнародної організації “СлаEва”, російських, білоруських, латвійських, естонськихта чеських історичних клубів було відтворено бій, щовідбувся у травні 1945 р. в районі річки Ельба біля містаШтольберг. Військові підрозділи армій США та ВелиEкої Британії, переправившись через Ельбу, вступили вбій із німецькими силами, які зайняли добре укріплеEний плацдарм. Німцям вдалося відкинути союзників.

На звуки бою пішла в атакустрілецька рота Першого УкEраїнського фронту ЧервоноїАрмії, посилена танковимвзводом, артилерійською батаEреєю та кавалерією.

Вибухові пакети, які відтвоEрювали артпідготовку, рвались впритул. Землею сипалона голови. Попри знання того, що це лише імітація, виEникало непереборне бажання сховатись у найближчийрів. Під час наступу німців по ним били артилерія й куEлемети. Гарне дійство, було відчуття реальності, але щесильнішою була думка: як добре, що зараз немає війни.

У військовоEісторичній реконструкції “Велика пеEремога! Травень — 1945” взяло участь понад 700 осіб.

На полі цього бою в результаті знищення німецькоїтактичної групи, яка перебувала в круговій обороні,радянські війська зустрілись із військами союзників.12.05.2009, INTVEinter

Нарешті з лівого боку постаменту пам’ятникаІвану Котляревському зник “сірий квадрат”, який осEтанні півтора року муляв око і серце кожного полтавця.Вже повідомлялось про те, що безслідно зник один ізтрьох бронзових горельєфів, якийвідтворював сцену із безсмертної “НаEталки Полтавки”. Сталося це ще угрудні 2007 р. Тоді правоохоронціобіцяли зEпід землі дістати вандалів.

Адже пам’ятник у Полтаві зачинаEтелю нової української літератури і згадані горельєфиза сюжетами “Енеїди”, “Наталки Полтавки” та “МоскаE


Храм св. ВеликомучениEка Пантелеймона (СамEбірськоEДрогобицька єпарEхія УГКЦ) у центрі м. СколеЛьвівської області. Пам’яткузбудовано 1597 р. 14 квітня2009 р. серйозно пошкодEжено в результаті пожежі.

Львівська обласнарада прийняла на сесії:рішення, яким зобов’язалапрокуратуру Львівської обEласті провести розслідуванEня та притягти до кримінальної відповідальності винEних за спалені дерев’яні церкви на території області;рішення про виділення коштів для пожежної безпекита охорони і збереження пам’яток дерев’яної сакEральної архітектури Львівщини у 2009 р.

Відтак, для придбання вогнегасників та виконанняробіт із протипожежної обробки дерев’янихконструкцій, встановлення охоронноEпожежної сигEналізації, а також для виконання заходів програмизбереження пам’яток дерев’яної сакральної архітекEтури Львівська облрада виділила з резервного фондубюджету на цей рік 1 млн грн.

За словами голови облради Мирослава Сеника,за кошти обласного бюджету необхідно закупитиспеціальну рідину, якою просочуватимуть деревину уцерквах, а роботи проведуть львівські МНСEникибезкоштовно.

Водночас депутати на сесії одноголосно зазначили,що по жодному випадку підпалу церков на Львівщиніне знайдено і не покарано винних. 29.04.2009,“Західна інформаційна корпорація”. Адреса оригіналустатті: http://www.zik.com.ua/ua/news

В Італії знайдено картину французького хуEдожника П’єраEОгюста Ренуара, яку було вкрадено25 років тому у Римі. На думку фахівців, видатнийімпресіоніст написав її у 1895 р. Розмір полотна склаEдає приблизно 29х30 см.

Як повідомив журналістампредставник правоохороннихорганів, картину було виявлено3 червня цього року у приватноEго колекціонера з північногоіталійського міста Тревізо.

У покупця із Тревізо з’явилисясумніви щодо її походження, і він звернувся до списEку вкрадених художніх творів. Його сумніви посилиEлися, про що він і повідомив правоохоронцям.

Поліцейські здобули відомості за допомогоюІнтерпола й поліції Великобританії та Франції й з’ясуEвали, що картина з міфологічним сюжетом належаларимській сім’ї, звідки її було викрадено у 1984 році.

Нагадаємо, що у березні 2009 р. у НьюEЙорку буEло знайдено картину відомого французькогоімпресіоніста Каміля Пісарро, вкрадену у Франції 27років тому. 03.06.2009. www.bigmir.net.com.ua, заматеріалами РІА “Новости”. Вкрадена картина РенуаEра "Царь Едип". Фото ©AFP

101

ляEчарівника” видатного українського скульптора ЛеEоніда Позена належать до знакових вітчизняних мисEтецьких шедеврів. У 1903 р. на його відкриття збиралигроші всією громадою.

Відтак, чільники міської влади змушені були подбаEти про те, аби “горельєфна” Наталка Полтавка поверEнулася на постамент пам’ятника своєму літературному“батькові” бодай у копії. За кошти меценатів її замовиEли знаному полтавському скульптору Миколі Цисю.Аналогічний позенівському горельєф він виготовляв ізполімерного матеріалу, орієнтуючись на фотографіїоригіналу. Фахівці підтверджують: копія вдалася.

До речі, музейникам передали ще одну полімернукопію цього ж горельєфа. Щоб відбити у зловмисниківспокусу “вполювати” решту оригіналів, представникимерії запропонували згодом скопіювати і їх, асправжні шедеври зняти з постаменту й передати піднадійну охорону до музейних сховищ. 04.06.2009,“Україна молода”. Адреса оригіналу статті:http://www.umoloda.kiev.ua

На південному сході Лондона під час проведенEня будівельних робіт знайшли “відьмину пляшку” XVIIст., повідомляє The Daily Telegraph. На рентгенівському

знімку вчені побачили, що всереEдині знаходяться шпильки, волоссяй обрізки нігтів, а також рідина, щовиявилася сечею.

Раніше вже було знайдено біля200 “відьминих пляшок”, однак ця знахідка, мабуть, єпершою, яка збереглася незайманою. Аналіз пляшкивиявив, що її власник був затятим курцем, а також, суEдячи з довжини нігтів, досить забезпеченою людиною.

“Відьмина пляшка” вважалась могутнім чарівнимзасобом й забирала на себе закляття та негативнуенергію, направлені на власника. Посудини знайрізноманітнішим вмістом, пов’язаним з людиною,яку вони повинні були захищати, закопували у землюабо ховали в потаємному місці оселі. Вважалося, щомагічний предмет захищає свого власника доти, докизберігається цілим. 04.06.2009, http://www.lenta.ru.Фото з сайту britarch.ac.uk

У зв’язку з підвищенням рівня моря та ерозієюземної поверхні замки з узбережжя Британії цеглиназа цеглиною будуть переносити вглиб країни.

Наразі британський уряд розглядає усі можливі заEсоби для захисту історичної спадEщини країни, пише Telegraph.

Департамент з охорони оточуEючого середовища Британії вофіційній доповіді відмітив, що унадзвичайних обставинах істоEричні пам’ятки можна перемістити

на інші, більш безпечні місця. А програма із захисту узEбережжя повинна, в першу чергу, убезпечити найстаEродавніші замки, заявили у відомстві.

Сотні пам’яток з узбережжя можуть стати кандидаEтами на подібне переміщення. Наприклад, гора Св.Майкла у Корнуолі через підйом рівня моря ще недавEно могла стати островом, Королівський Сад Вест Бері уГлостерширі може затопити ріка Северн, а замокДанстенберг у Нортумбрії осьEось зруйнується відерозії, пише видання. 17.06.2009, Корреспондент. Net.Фото: Andy Knight/castleuk.net


Скелет мамута, вік якогоможе складати мільйон років,знайдено на сході Сербії, непоEдалік міста Костолац, повідомEляє сайт телеканалу В92. МамуEта знайшли у вугільному кар’єріпоблизу археологічного парку,створеного на місці давньоEримської фортеці Вімінакій. Кістки знаходились наглибині 27 м в шарі піску.

Директор археологічного парку Міомір Корачвважає, що цей мамут — найстародавніший середзнайдених на території Європи. За його словами, скеEлет зберігся практично цілком, і його не торкнулисятектонічні зсуви з моменту загибелі тварини.

“Я можу стверджувати, що він був приблизно 4 мна зріст, п’ять — шість метрів завдовжки, й важив поEнад десять тонн, — сказав Корач, — ці мамути прийшEли на територію сучасної південної Європи з північноїАфрики біля 1,5 млн років тому.

“Випадки знахідок скелетів цього вида мамутавкрай незначні”, — відмітив Корач. Скелет буде ресEтавровано і введено до експозиції археологічногопарку. 04.06.2009, РІА “Новости”. Адреса оригіналустатті: http://www.rian.ru/science

“В Австралії знайдено стаEтую поета Роберта Бернса, яку вваEжають найстарішою із тих, що збеEреглися”, — пише британська TheTimes. Бернс помер у 1796 р., аскульптуру було створено 30 роківпо тому. У 1850Eх її вивезли до Австралії, де впродовжпівтора століття вона прикрашала ботанічний садпровінційного міста Кемпердаун, штат Вікторія. Проісторичну цінність скульптури поступово забули.

Статую створив шотландський скульптор ДжонГріншілдс. Найвірогідніше, він користувався портреEтом Бернса, який виконав приятель поета, художникEаматор Пітер Тейлор. Всі інші статуї Бернса виготовEлено за портретом роботи Олександра Несміта.Австралійский історик Гордон Эшлі організував поEшуки статуї, внаслідок чого в кінці травня її вже виEвезли із кемпердаунського ботанічного саду.

Скульптура постраждала від часу і вандалів: уБернса відбито ніс та частково криси капелюха, такожпошкоджено око. Ешлі звернувся до влади Шотландіїз проханням спонсорувати транспортування туди стаEтуї для реставрації. 05.06.2009, http://lenta.ru

З 16 червня в НаціональноEму заповіднику “Софія Київська”вперше в Україні представленозменшену копію унікального витEвору європейського мистецтва —Капелли дельї Скровеньї зіталійського міста Падуя.

Фресковий розпис всесвітньовідомої пам’ятки поч. ХV ст. виконав видатнийіталійський живописець Джотто ді Бондоне — один ізпровісників епохи Відродження у сфері живопису йреалізму. Фрески Джотто на біблійну тематику вваEжаються шедевром світового мистецтва.

Виставка постійно подорожує Європою й світом.Українські шанувальники мистецтва зможуть озEнайомитися з нею до 16 липня. 17.06.2009,http://ru.radioera.com.ua

Підготували І. Дивний та В. Чешко

102

Батуринська старовина. Збірникнаукових праць, присвячений 300Eліттю Батуринської трагедії / УпорядEник В. Коваленко. — К.: Видавництво ім.Олени Теліги, 2008. — 512 с.; іл.

Збірник наукових праць “БатуринсьEка старовина”, присвячений 300Eріччютрагічної загибелі гетьманської столиці,містить студії дослідників з України, КаE

нади, Росії, Швеції та Італії. На підставі нововиявленихта маловідомих документів і матеріалів, зокрема археEологічних артефактів, значна частина яких упершезапроваджується до наукового обігу, у книзі висвітлеEно розвиток Батурина за ранньомодерної доби в конEтексті історії Української козацької держави.

Бибиков С.Н. Древнейший музыкальный компEлекс из костей мамонта (очерк материальной и духовEной культуры палеолетического человека). — К.,2008. — 128 с. + аудио CD.

Бреяк Олена. ВідоEмості про пам’ятки сакEральної архітектури на теEриторії Київської обEласті. — К.: 2008. — 104 с.

Видання презентує чиEтачам перелік пам’ятоксакральної архітектури,що існували у минулі віки на території сучасноїКиївської області. Ця частина культурної спадщинидосить вагома і налічує 115 культових споруд, середних пам’яток національного значення — 44. Виданняілюстроване фотознімками, а також архівними маEтеріалами, творами живопису, які зберегли вигляддавніх храмів.

Вечерський В. Гетьманські стоEлиці України / В. Вечерський. — К.:Наш час, 2008. — 320 с. — (Сер.“Невідома Україна”).

Книжка присвячена малоEдослідженому феномену українськоїісторії та культури — тим містам, яківиконували столичні функції протяEгом існування української держави у

специфічній формі гетьманату — так званої ГетьманEщини з 1654 р. до 1782 р. Це автономне державне утEворення, що постало в горнилі національноEвизвольEної війни під проводом Богдана Хмельницького,відіграло провідну роль у формуванні українськоїнаціональної ідентичності. Адміністративними центEрами гетьманської України в ті часи були послідовноміста Чигирин, Батурин, Глухів. Сьогодні вони є основEними “віхами національної історії”, в них створенінаціональні історикоEкультурні заповідники. РозEповідь про ці міста дозволить спростувати чимало заEдавнених стереотипів.

Верба І. B. Життя і творчість Наталії ПолонськоїEВасиленко (1884–1973): Монографія / Центр пам’ятEкознавства НАН України та УТОПІК. — Ніжин: ТОВ “

Видавництво “АспектEПоліграф”,2008. — 324 с; іл.

У монографії на основі значногоархівного матеріалу і наукової літераEтури реконструюється життєвий ітворчий шлях відомої українськоїдослідниці, співця національної коEзаччини Н. Д. ПолонськоїEВасиленко.Її біографія та наукова діяльність як вУкраїні, так і на еміграції подається на широкому тліісторичних подій, свідком і учасницею яких була вчена.

Дадашов О. С., Татаринов С. Й. Витоки солевидоEбутку в Донбасі. — 2008. — 72 с.

Довідник найцінніших тери1торій та об’єктів в межах Арбу1зинського, Доманівського районівМиколаївської області та м. Юж1ноукраїнськ. Серія: Діаманти БузькоEстепового біосферного ядранаціональної екомережі / Під ред. Г.В. Коломієць, Я. І. Мовчана. — К.: ГроEмадська організація “Веселий

Дельфін”, 2008. — 80 с.Наведено інформацію про об’єкти, що мають висоE

ку природоохоронну, історикоEкультурну, рекреEаційну цінність (загалом близько 400), а також провиди флори і фауни.

Звід пам’яток історії та культуриУкраїни: Полтавська область, НовоEсанджарський район / Авт. тексту В. А.Андрієць, І. М. Гавриленко, А. В. ГейEко, О. П. Єрмак, Г. П. Заїка, С. Л. КиEгим, М. І. Лахижа, В. О. Мокляк, Г. М.Некрасова, О. О. Нестуля, В. А. ПавEленко. — Полтава: Дивосвіт, 2007. — 178 с.; іл.

Пропоноване увазі читача видання розпочинаєсерію публікацій “Зводу пам’яток історії та культуриУкраїни”, що знаходяться на землях Полтавської обEласті. Цей випуск присвячений пам’яткам природи,археології та історії, розташованим на території НовоEсанжарського району Полтавської області.

Звід пам’яток історії та культури України: ПолEтавська область, Комсомольська міська рада.

Упорядн., наук. ред. Супруненко О. Б. — Авт.:Андрієць В. А., Башкатов Ю. Ю., Бережна В. В., ГавриE

ленко І. М., Каркач Г. Л., Кириченко В. Я.,Кулатова І. М., Лісняк В. М., Лямкін В. В.,Мироненко К. М., Мокляк В. О., НекраEсова Г. М., Поляков В. М., ПрибутьEко О. Є., Прядко А. І., Сидоренко О. В.,Стахів М. П., Супруненко О.Б., ШерсEтюк В. В. — Укл. покажчиків: ПуголоEвок Ю. О., Хорєв С. В., Шерстюк В. В. —Укл. схем: Менчинська Т. В., СупруненE

ко О. Б., Тимощук А. І., Шерстюк В. В. — КиївEПолтава:Полтавський літератор, 2008. — 148 с.; іл. + 4 с. вкл.

Пропоноване увазі читача видання входить до серіїпублікацій матеріалів “Зводу пам’яток історії та культуE

НОВІ ВИДАННЯ

103

ри України”, що знаходяться на території Полтавськоїобласті. Цей випуск присвячений пам’яткам природи,археології, історії, монументального мистецтва, котрірозташовані в адміністративних межах КомсомольсьEкої міської ради Полтавської області.

Історія запорозького козацтва: впам’ятках та музейній практиці /Матеріали ІІІ всеукраїнської науковоїконференції. — Запоріжжя, 2008. —316 с.

Збірка матеріалів науковоEпракEтичної конференції “Історія запорозьEкого козацтва: в пам’ятках та музейнійпрактиці” містить праці з історії запоEрозького козацтва. Різнопланові за тематикою пубEлікації збірки розміщені в окремих рубриках: археоEлогія, історія, музеєзнавство. В представлених маEтеріалах досліджується широкий спектр проблем суEчасних студій з історії запорозького козацтва.

Історія Української культури у п’яти томах //Українська культура ХІХ століття. — К.: НауковоEвиEробниче підприємство “Видавництво “Наукова думка”НАН України”, 2008. — Т. 4. — Книга 1. — 1008 с.

У двох книгах четвертого тому “Історії українськоїкультури” розкриваються особливості розвиткунаціонального мистецтва, науки і освіти України вXIX ст.

В окремих розділах висвітлено роль українськоїмови і літератури у формуванні та утвердженні кульEтурноEнаціональної ідентичності українства, акценEтується значення наукових товариств, університетів імузеїв у становленні національної ідеології та науки, уплеканні самобутнього культурноEмистецького сереEдовища пам’яткоохоронної системи в Україні за умовбездержавності українського етносу.

У томі аналізуються художньоEмистецькі та кульEтурноEосвітні процеси в Україні у контексті їх зв’язків зєвропейськими культурними традиціями.

Історико1містобудівні дослідження Одеси //Тимофіенко В. І., Вечерський В. В., Сердюк О. М., БобEровський Т. А.; за ред. Вечерського В. В.; відп. за вип.Сердюк О. М. — К.: Фенікс, 2008. — 156 с.; 249 іл. —Бібліогр.: С. 132–153.

Наукова монографія присвяченаісторикоEмістобудівним дослідженEням одного з провідних і найсвоєEрідніших історичних міст України —Одеси. Вона занесена до затверджеEного Урядом Списку історичних насеEлених місць України. Відтак, ландEшафт, розпланування, об’ємноEпросEторова композиція, забудова, пам’ятE

ки та об’єкти культурної спадщини Одеси мають нелише національне, а й загальноєвропейське культурEне значення. Метою цього дослідження є забезпеченEня збереження пам’яток та об’єктів культурної спадEщини, традиційного характеру середовища Одесишляхом розроблення історикоEархітектурного опорEного плану міста та проекту зон охорони пам’яток, визEначення меж і режимів використання територій істоEричних ареалів міста. У роботі застосовано методи теEоретичних досліджень, у т. ч. структурноEгенетичногоаналізу і синтезу, методи бібліографічних, архівних,картографічних, іконографічних досліджень, а також

методи емпіричних досліджень: натурні дослідження,порівняння та картографування. Результатами цієї роEботи є історикоEархітектурний опорний план міста тапроект зон охорони пам’яток, визначені межі й режиEми використання територій історичних ареалів міста,рекомендації щодо коригування місцевих правил заEбудови та збереження традиційного характеру сереEдовища.

Історико1містобудівні дослідження Чернівців /Вечерський В. В., Скібіцька Т. В., Сердюк О. М.; за ред.Вечерського В. В.; відп. за вип. Сердюк О. М. — К.:Фенікс, 2008. — 106 с.; 58 іл. — Бібліогр.: С. 96–101.

Наукова монографія присвяченаісторикоEмістобудівним дослідженEням міста Чернівці, занесеного доСписку історичних населених місцьУкраїни, його ландшафту, розплануEванню, забудові, об’єктам культурноїспадщини. Метою дослідження є заEбезпечення збереження пам’яток таоб’єктів культурної спадщини, траEдиційного характеру середовища Чернівців шляхомкоригування історикоEархітектурного опорного плануміста та проекту зон охорони пам’яток, виконаних у1986 p., визначення меж і режимів використання териEторій історичних ареалів міста. У роботі застосованометоди теоретичних досліджень, у т. ч. структурноEгеEнетичного аналізу і синтезу, методи бібліографічних,архівних, картографічних, іконографічних дослідEжень, а також методи суто емпіричних досліджень,такі як: спостереження, натурні дослідження,порівняння та картографування. Результатами цієї роEботи є скориговані історикоEархітектурний опорнийплан міста та проект зон охорони пам’яток, визначенімежі й режими використання територій історичнихареалів міста, рекомендації щодо коригування місцеEвих правил забудови та збереження традиційного хаEрактеру середовища.

Коваленко О. Глиняні люльки XVII–XVIII століть(за матеріалами Полтавщини). — Опішне: УкраїнськеНародознавство, 2008. — 144 с.; іл. (Керамологічнедвокнижжя “Люлька в історії та гончарстві України”,книга 1; Академічна серія “Українські керамологічністудії”, випуск 1).

Під час археологічних досліджень у нашаруванняхXVII–XVIII ст. часто трапляються глиняні люльки. Вонирясно представлені в музейних та приватних збіркахУкраїни. Незважаючи на численність публікацій, присEвячених цій категорії історичних пам’яток, донині заEлишається чимало нез’ясованих питань щодо їх виEробництва і побутування.

Дослідження сучасного українського вченого —керамолога, археолога, історика й музеолога — єпершим у нашій країні монографічним вивченнямтермінології, типології, технології виготовлення,особливостей форм і декору люльок, віднайдених у

Полтавщині. Воно також міститьекскурс у історію поширення тютюнEництва на дослідженій території,схему опису люльок, прислів’я таприказки зі згадками про виробидля тютюнопаління.

Монографія є першою книгоюунікального керамологічного двокEнижжя “Люлька в історії та гончарстві

нові видання

104

України”. Її продовження — дослідження відомого укEраїнського керамолога, етнолога й музеолога, доктоEра історичних наук Олеся Пошивайла “Люлька — істоEричний символ тютюнової колонізації України (конEцепт етнолога)”.

Книга започаткувала видавничу академічну серію“Українські керамологічні студії”, яка висвітлюватименайважливіші наукові здобутки сучасних українськихучених у галузі культурної керамології.

Литвинов В. Д. Україна в пошукахсвоєї ідентичності. ХVІ — початок ХVІІстоліття. ІсторикоEфілософський наEрис. — К.: Наукова думка, 2008. — 528 с.

Монографія є наслідком осмисленEня великої за обсягом і складної зазмістом літератури — значною міроюпершоджерел іноземного походженEня, що стосуються періоду, який мирозглядаємо (XVI – початку XVII ст.).

Внаслідок історикоEфілософського аналізу текстів вдаEлося виявити розмай ідейних розбіжностей у поглядахтогочасних українських мислителів, яких авторрозділяє на чотири ідейні угруповання: православноEконсервативне (уособлюване Іваном Вишенським таЙовом Княгиницьким), утраквістичне (репрезентоваEне діячами братств та Острозького культурноEосвітнього осередку), унійне (очолюване ІпатіємПотієм та ІосифомEВельяміном Рутським) і ренесансEноEгуманістичне (у межах якого розвиваласязахідноєвропейська версія ренесансноEгуманістичноїкультури). Аналіз цих духовних течій у тогочасній УкEраїні дає можливість відстежити тривалий процес стаEновлення вітчизняної ранньомодерної культури іфілософської думки.

Максим’юк М. Пнівська твердиня.2Eе видання, доповнене. — Надвірна:ЗАТ “Надвірнянська друкарня”, 2008. —56 с.

Друге видання книжки “Пнівськатвердиня” відомого на Прикарпаттікраєзнавця Михайла Максим’юка зноEву повертає читача в часи XVIEXVII cт. ідоповнена новими вислідами історичEних джерел про оборонні споруди Прикарпаття.Сторінки монографії познайомлять широкий загал,хто цікавиться і вивчає минувшину нашого краю, зподіями, які пов’язані з Пнівським замком, йогорозквітом і занепадом, із суспільноEполітичними проEцесами, що відбувалися тоді в Галичині, а також з геEроїчним опришківським рухом під час непримиренноїборотьби проти поневолювачів рідної землі. Автордосліджує воєнні, політичні, духовні і культурні чинниEки драматичних колізій періоду панування Польщі натериторії Гуцульщини, фіксує власні висновки про акEтуальні події історичного минулого на основі архівнихдокументів і широкого кола наукових праць.

Матеріали 71ї Всеукраїнської наукової конфе1ренції “Актуальні питання історії науки і техніки”(м. Київ, 2–3 жовтня 2008 р.) / Центр пам’яткознавEства НАН України та УТОПІК — К., 2008. — 268 с.

У матеріалах доповідей учасників конференції зрізних регіонів України коротко висвітлені питання,що стосуються актуальних проблем історії науки ітехніки: історії наукових організацій та промислових

підприємств і цілих галузей науки і техніки, розвиткунаукових та технічних ідей, персоналії видатних науEковців та інженерів минулого тощо.

Матяш І. Б. Українські народні думи: дослідження,видання, виконавці: Історіогр. нарис. Бібліогр. покажч./ Укр. н.Eд. інEт архівної справи та документознавства,ІнEт укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. ГруEшевського НАН України, Нац. парлам. бEка України. —К., 2008. — 240 с.

Видання містить нарис з історії вивчення й виданняукраїнських народних дум і бібліографічний покажEчик, що охоплює відомості про дослідження тадослідників українських народних дум і кобзарськогомистецтва, публікації текстів дум, персоналіїнайвідоміших кобзарів й бандуристів та їхні музичніінструменти.

Матяш Ірина. Блазень із сумними очима. — К.;2007. — 164 с. — (“Мистецтво іархіви”, вип. 1).

У виданні висвітлено життєвий ітворчий шлях видатного українськоEго комедійного актора Миколи ФедоEровича Яковченка (1900E1974). ВиEдання широко ілюстровано фотодоEкументами, значна частина якихпублікується вперше.

Микола Гоголь: Українська бібліографія / УкEлад., упорядкув.: П. Михеда, Л. Гранатович, Н. КузьEменко. — К.: Академперіодика, 2009. — 258 с.

Бібліографічний покажчик міститьпереклади творів Гоголя українськоюмовою, що ведуть свій початок від1850 року — часу першого перекладуповісті “Тарас Бульба”, і завершуєтьEся 2007 роком. Бібліографовані переEробки творів письменника признаEчені для сцени, а також адаптованідля певної аудиторії. Базову основупокажчика складають літературноEкритичні праці укEраїнських вчених, які були написані в Україні та вдіаспорі.

Мокляк В. О. Полтавщина козацьEка: (Від Люблінської унії до КоломацьEкої ради). — Полтава: АСМІ, 2008. —264 с.; іл.

Мокляк В. О. Полтавський полк.НауковоEпопулярнийнарис історії полку зчасу його виникнення

до кінця XVII століття. — Полтава: ДиEвосвіт, 2008. — 112 с.

Пропоноване увазі читача виданнявисвітлює історію Полтавського коEзацького полку з часу його виникненняу 1648 р. до кінця XVII ст.

Музейні читання. Матеріали наукової конфеEренції “Ювелірне мистецтво — погляд крізь віки” // РеEдакційна колегія: Строкова Л. В., Клочко Л. С., БерезоEва С. А., Білан Ю. О. — К.: 2008. — 260 с.

Наукова конференція “Ювелірне мистецтво — погEляд крізь століття” відбулася в рамках щорічних “МуE


105

зейних читань”, започаткованих Музеєм історичнихкоштовностей України ще у 1993 р. Вже втретє до їїорганізації, крім науковців музею, долучилисяфахівці з Центру пам’яткознавства НАН України та УкEраїнського товариства охорони пам’яток історії такультури.

У збірник вміщено статті, присвячені проблемамвивчення та збереження культурних цінностей, історіїхудожньої обробки металу, формування музейних коEлекцій, творчості сучасних ювелірів. Піднято дискусійніпитання щодо підробок виробів із дорогоцінних меEталів. Опубліковано також стендові доповіді, у якихрозглянуто нові методи експертизи та застосування їхна практиці.

Непомнящий А. А. ПодEвижники крымоведения. —Симферополь: ОАО “СимфеEропольская городская типограEфия” (СГТ), 2008. — Т. 2: TAURIECA ORIENTALIA. — 600 с. —(Библиография крымоведеEния; Вып. 12).

У монографії на підставірізноманітного кола архівних джерел, які переважновперше введено до наукового обігу, відновленоісторію орієнталістичних досліджень у Криму, у томучислі вивчення та охорони мусульманських пам’ятокХІХ — першої третині ХХ ст. Відтворено наукові зв’язки“провінція — центр”, які склалися у середовищі криEмознавців, висвітлено розвиток інтелектуальноголандшафту кримської провінції.

Палій А. Г. Хортиця — колиска коEзацтва / А. Г. Палій — К.: ТОВ “XXI ст.:діалог культур”, 2008. — 204 с.; іл.

Книга є своєрідним путівником длявсіх, кому не байдужі історичне минуEле і сучасний стан острова Хортиці якколиски козацтва України.

Аналізується географія, ландшафті людська історія через вимір такогосуспільноEісторичного буття як козачEчина.

Пам’ятки: археографічний щорічник / ДержкоEмархів України. УНДІАСД; Редкол.: І. Б. Матяш (гол.ред.) та ін. — К., 2009. — Т. 9. — 250 с.

До щорічника включено публікації, основою дляяких стали архівні документи щодо збереження істоEрикоEкультурної спадщини, маловідомих сторінокжиттєдіяльності особистостей сфери архівної справи,мистецтва, кіномистецтва в Україні та за кордоном. Вісторичному аспекті подано питання підготовки істоEриківEархівістів.

Пам’ятки і пам’ятні місця,пов’язані з іменем великого пись1менника Миколи Васильовича Го1голя в Україні. КаталогEдовідник /упорядник Калугін Н. М. — К.: Фенікс,2008. — 128 с.; 100 іл.

У каталозіEдовіднику вміщеновідомості про пам’ятки та пам’ятнімісця, пов’язані з іменем великогописьменника М. В. Гоголя, який нароE

дився, жив, а пізніше приїжджав до України.

Петльований П., Сенченко Н.Біля витоків вічності / ПетльованийП., Сенченко Н. — К.: Аратта, 2008. —312 с.

У книзі багатогранно поєднуєтьсяісторія започаткування НемирівськоEго СвятоEТроїцького Ставропігійногожіночого монастиря з документальEними відомостями про храми та моE

настирські святині, з місцевими переданнями прожиття подвижників. Перекликаючись з архівними доEкументами, вони відкривають перед читачем ціліснукартину земного життя святої обителі.

Піонтковська Т. О., Мосенкіс Ю. Л. “Слово о полкуІгоревім”: фольклорні формули й поеEтична реконструкція: Посібник доспецкурсу “Живомовні джерела укEраїнської мови” — К.: Умань: РВЦ“Софія”, 2009. — 56 с.

У посібнику висвітлені зв’язки моEви давньої пам’ятки “Слова о полкуІгоревім” і мови української народноїтворчості. Містить поетичну реконEструкцію “Слова о полку Ігоревім”.

Прибєга Л. В. Охорона та реставрація об’єктівархітектурноEмістобудівної спадщини України: метоEдологічний аспект. — Монографія. — К.: Мистецтво,2009. — 304 с.; іл.

У монографії висвітлено історичний аспект формуEвання пам’яткоохоронної та архітектурноEреставEраційної методики в Україні.

За результатами морфологічного аналізу об’єктівархітектурноEмістобудівної спадщини виділено маEтеріальні складові пам’яток як об’єктів охорони та ресEтаврації, сформульовано поняття історичного середоEвища як пам’яткоохоронної категорії, висвітленосутність автентичності об’єктів архітектурноEмістоEбудівної спадщини.

Узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвідузбереження об’єктів нерухомої культурної спадщинидало змогу визначити сутність поняття “охорона”,уточнити методику здійснення заходів територіальноїохорони об’єктів архітектурноEмістобудівної спадщиEни, визначити сутність архітектурної та містобудівноїреставрації, викласти методичні принципифункціональної адаптації пам’яток архітектури.

Монографія розвиває наукові положення архітекEтурної охоронноEреставраційної методології, створюEючи підґрунтя для формування архітектурноEмістоEбудівної пам’яткоохоронної теорії як комплексної наEукової дисципліни.

Самойленко Г. В., Самойленко С. Г. Розвитоккультури на Північному Лівобережжі України у другійпол. ХVIІ–ХVIІІ ст. — Ніжин: ВидавниEцтво НДУ ім. М. Гоголя, 2007. — 241 с.

У книзі вперше у систематизованоEму вигляді розглядається розвиток осEновних видів культури на ПівнічномуЛівобережжі другої пол. ХVIІEХVIІІ ст.(архітектура, освіта, декоративноEужиткове, образотворче та музичноEтеатральне мистецтво, книгодрукуванEня, літописна та художня література). Книгу адресованостудентам, учителям, краєзнавцям.


106

Сіверщина в історії України(Матеріали сьомої науковоEпрактичEної конференції). — Суми. Видавничийбудинок “Еллада”, — 2008. — 228 с.

Читачеві пропонуються матеріаликонференції: основні доповіді, зробEлені її учасниками. Збірник науковихстатей висвітлює сучасний стандосліджень у сфері охорони історикоEкультурної спадщини Сіверщини.

Степовик Д. В. Бібліографічний покажчик: До 70Eріччя від дня народження. — К., 2008. — 312 с.; іл.

У бібліографічному покажчику наукових і публіEцистичних праць відомого науковця Дмитра ВласовиEча Степовика, який працює в Інституті мистецтвознавEства, фольклористики та етнології ім. М. Т. РильськогоНАН України понад 40 років, висвітлюється весь творEчий доробок ученого майже за півстоліття. Вступнастаття директора Інституту Г. Скрипник окреслює осEновні моменти наукової біографії Д. Степовика іунікальність його внеску в українську науку.

Студії з архівної справи та документознавства/ Держкомархів України, УНДДАСД [редкол.: І. Б. МаEтяш (голов. ред.) та ін.]. — К., 2008. — Т. 16. — 152 с.

До щорічника увійшли статті з актуальних питаньтеорії і практики архівної справи, документознавства,джерелознавства, історії України. Зокрема, розглянуEто проблеми спільної архівної спадщини, архівної укEраїніки, історії документознавства в Україні тощо.

Супруненко О. Б., Мироненко К. М., Пуголо1вок Ю. О., Шерстюк В. В. Дослідження посаду літоEписної Лтави: Миколаївська гірка. — КиївEПолтава,2008. — 136 с: іл. 5 + 2 вкл. + 4 кол.вкл. — (Інститут археології НаціональEної Академії наук України. Центрпам’яткознавства НАН України і УкEраїнського Товариства охоронипам’яток історії та культури. Центрохорони та досліджень пам’яток археEології управління культури ПолтавсьEкої облдержадміністрації).

У роботі полтавських археологів вводяться до науEкового обігу матеріали науковоEрятівних дослідженькультурних нашарувань ділянки історичного центруміста Полтави — Миколаївської гірки, яка є невеликиммисом Інститутської гори над мазурівським яром іздіймається над долиною струмка Лтава (Полтавка)край підвищення правого корінного берега р. Ворскла.Охарактеризовані історія археологічного вивчення цієїділянки та ширшої округи в межах так званого “НовоEго” міста козацької епохи, отримані в ході розкопокматеріали роменської культури, давньоруського часу(XI–XII ст.), комплекси і знахідки фінальної добипізнього українського середньовіччя та новітньої епоEхи. Надається інформація про виявлені артефактискіфського часу, окремі об’єкти історичної й архітекEтурної культурної спадщини.

Видання відкриває серію публікацій за результатаEми охоронних археологічних досліджень в Полтаві осEтаннього десятиліття — “Дослідження посаду літописEної Лтави”.

Супруненко О. Б., Шерстюк В. В. Пам’ятки арEхеології пониззя Сухого Кобелячка на Полтавщині: НаE

укове видання. — КиївEПолтава: ДиEвосвіт, 2009. — 104с.; іл. — (Інститутархеології НАН України. ДП НДЦ“Охоронна археологічна служба УкEраїни” ІА НАН України. Центрпам’яткознавства НАН України і УкEраїнського Товариства охоронипам’яток історії та культури. Центрохорони та досліджень пам’яток арEхеології управління культури ПолEтавської облдержадміністрації).

У дослідженні наводиться опис і культурноEхроноEлогічна характеристика понад 170 пам’яток археологіїта історичних об’єктів з культурними нашаруваннямиархеологічного характеру — поселень, місцезнаходEжень, курганів, їх груп, курганних і ґрунтових некроEполів, розміщених у пониззі невеликої передстеповоїдніпровської лівобережної притоки — річки Сухий КоEбелячок, у межах Кременчуцького і Кобеляцькогорайонів та території, адміністративно підпорядкованоїКомсомольській міській раді Полтавської області. Всіці об’єкти виявлено й обстежено в ході розвідковихдосліджень на історичній Кременчуччині, в зоні майEбутнього будівництва 4Eго відсіку величезної гідроEтехнічної очисної споруди — хвостосховища длярідких сумішей від збагачення залізорудних порід такар’єрних ґрунтових вод ВАТ “Полтавський гірничоEзбагачувальний комбінат”. Наводиться атрибуція окEремих знахідок та їх комплексів, поховальнихпам’яток і зразків стародавньої монументальноїскульптури.

Сучасні проблеми дослідження, реставрації тазбереження культурної спадщини: Зб. наук. пр. змистецтвознавства, архітектурознавства і культуроEлогії / ІнEт проблем сучасн. мисEва Акад. мисEв УкEраїни; Редкол.: В. Д. Сидоренко (голова), В. І. ТиEмофієнко, О. В. Сіткарьова та ін. — Київ: Фенікс,2007. — Вип. 4. — 400 с.; іл.

Четвертим випуском щорічника Інститут проблемсучасного мистецтва Академії мистецтв України проEдовжує публікацію наукових розвідок з актуальнихпроблем дослідження, охорони і реставрації кульEтурної спадщини на перетині архітектурознавства,мистецтвознавства, історії матеріальної культури,культурології та джерелознавства. Як і раніше, переEвага надається інноваційним і міждисциплінарнимпідходам.

Татаринов С. Й., Тутова Н. О. Православ’я БахEмутського краю — погляд крізь століття. — Артемівськ,2009. — 124 с.

Пропонована читачам книга є першою спробоюузагальнення єпархіальних та статистичних земськихвидань, невідомих архівних документів про розвитокправослав’я Бахмутського повіту, Катеринославськоїгубернії. Через історію церков автори зробили спробупоказати етапи заселення краю та склад населення,його заняття, розвиток основної галузі промислоEвості — солеваріння. Читач отримає вичерпну інфорEмацію про майже всі храми Бахмутського краю, важкудолю церков, священиків у 20E70 рр. XX ст. за часів“войовничого атеїзму”. Повернуті з небуття яскравіпостаті пастирів, меценатів і благодійників, мирян,втрачені культурні та архітектурні цінності краю. Томувидання є одночасно пам’яткознавчим і культуроEлогічним дослідженням.


107

Телегін Д. Я. Нариси та замітки зархеології: вибрані статті за останні60 років. — К.: НКПІКЗ, “Фенікс”,2007. — 280 с., 16 с. іл.

До книги увійшли статті та коресEпонденції, написані відомим археолоEгом, доктором історичних наук Д. Я.Телегіним протягом 1940–1990Eх pp.Переважна більшість з них присвячеE

на таким напрямкам його діяльності, як археологічнідослідження, пам’яткоохоронна діяльність, історія коEзацтва. У додатках наводиться список основних працьвченого. Видання проілюстроване фотографіями звласного архіву Д. Я. Телегіна та його учнів. Книга розEрахована як на науковців, так і на всіх, хто цікавитьсявітчизняною історією, археологією та культурою.

Українська академія мистецтв (спеціальний виEпуск) // Професори НАОМА (1917–2007). — К.:Національна академія образотворчого мистецтва іархітектури, 2008. — с. 224.

Пропоноване видання є першою спробою узаEгальнити відомості про видатних викладачівНаціональної академії образотворчого мистецтва іархітектури, заснованої 18 грудня 1917 року як УкEраїнська академія мистецтва — УАМ, з початку їїдіяльності до наших днів й таким чином висвітлитицілісну картину історичного становлення та розвиткуцього навчального закладу. Багаторічна викладацькадіяльність визначних діячів української національноїкультури, котрі становили основу творчоEпедаEгогічного колективу академії, стала міцним фундаEментом, на якому упродовж 90 років здійснюєтьсяпідготовка фахівців з усіх основних видів образотEворчого мистецтва, архітектури та мистецтвознавEства. У довіднику наведено понад 250 імен педагогів,удостоєних високих державних відзнак, які маютьзвання академіка, членаEкореспондента, вченийступінь доктора або кандидата наук, вчене званняпрофесора або доцента, працювали на посадах рекEтора, проректора, декана факультету, та інших осоEбистостей.

Усна історія Степової України / Запорізькийкрай. — Запоріжжя: АА Тандем, 2008. — Т.1. — 516 с.(Т.2. — 512 с.; — Т.З. — 492 с.).

Усна історія Запорізького краю репрезентує почаEток великого циклу усної історії Степової України, якабула записана експедиціями Запорізького науковоготовариства ім. Я. Новицького, Запорізьким відділенEням Інституту української археографії та джерелознаEвства ім. М. С. Грушевського НАН України та ІнституEтом усної історії Запорізького національного універсиEтету впродовж 1999–2007 рр.

Важливість і унікальність видання полягає в тому,що усна історія є вагомим чинником історичного буття,значущим елементом відносин — побутових, екоEномічних, суспільних і, що головне, — визначальним

механізмом передачі історичної пам’яті і, як наEслідок, — елементом ідентичності тієї чи іншої суспільEної, соціальної, етнічної групи.

Федорова Л. Д. Діяльність Київського товаристваохорони пам’яток старовини і мистецтва зі збереженEня культурної спадщини України. 1910E1920 pp. — К.:Інститут історії України НАН України, 2008. — 296 с.

У виданні висвітлюються всі напрями діяльностіпершої спеціалізованої пам’яткоохоронної громадсьEкої структури в Україні, яка ставила за мету виявити,облікувати та зберегти пам’ятки культури всіх видів ітипів, як нерухомі, так і рухомі. Товариство зробилозначний внесок у розробку засад пам’яткознавчої таархівної справи, накопичило цінний досвід практичEної роботи з охорони об’єктів культурної спадщини тавизначення її системи. Його членамибули відомі вчені, краєзнавці, кульEтурні, громадськоEполітичні та дерEжавні діячі.

Чернігівські старожитності. НаEуковий збірник. — Чернігів: КП “ВиEдавництво “Чернігівські обереги”,2008. — 248 с.

Перший випуск наукової збірки“Чернігівські старожитності” продовжує публікаціюнаукових досліджень, присвячених історії, археології,архітектурі і мистецтву давнього, середньовічного і суEчасного Чернігова, його економічним і культурнимзв’язкам з Візантією, Росією та Білоруссю.

Основу даної збірки складають матеріали VII науEкової конференції “Старожитності ЧерніговоEСіверсьEкої землі в загальноєвропейській культурній спадEщині”, яку проводив Національний архітектурноEістоEричний заповідник “Чернігів стародавній” 18E19 жовтEня 2007 р.

Черняков И. Т. Что было на месEте Одессы? / Иван Черняков, ВладиEмир Романюк. — К.: Автограф,2008. — 224 с.; ил.

Ця книга — захоплююча оповідьпро чудову перлину Чорного моря —Одесу: її зародження, історію, розEвиток, а головне — про її далекеEдаEлеке минуле.

Унікальність цього видання у тоEму, що автори, опираючись на численні джерела, науEкові історичні та археологічні дані, ведуть розповідь невід давнини до сучасності, а, навпаки, — супроводжуEють читача углиб тисячоліть історії цивілізації. Як археEологи ретельно й обережно знімають шар за шаромґрунт, докопуючись до найдавніших городищ і посеEлень, так і автори “докопуються” крізь віки й епохи довитоків праісторії, до початків зародження людства,що виникло й розвивалося на території сучасної ОдеEщини.


НАШІ АВТОРИ

НазарЛавріненко історик,краєзнавець

Ірина Абрамовазаступник директора з наукової роботиКиївського науково�методичного центрупо охороні, реставрації та використаннюпам'яток історії, культури і заповіднихтериторій

Валерія Ієвлевазавідувач відділуІнститутупам’яткоохорон�них досліджень

Ольга Пискун завідувачка відділом “Музей Б. Хмельницького”національного історико�культурногозаповідника Чигирин

ВалентинаЧешко головний фахівецьз питань охоронипам’яток мис�тецтва УТОПІК

Леонід Прибєгапрофесор,кандидатархітектури

ЄвгенВодзинськийзав. відділомНДІТІАМ

Надія Гаврилюк провідний науко�вий співробітник,д.і.н. Інститутуархеології НАН України

ГалинаГорбуновапровідний науко�вий співробітникМузею культурноїспадщини

ЄвгеніяКозловська аспірантка кафед�ри культурологіїКиєво�Могилянсь�кої академії

Олександр Салійжурналіст,краєзнавець

Інна Пархоменкопровідний науко�вий співробітникНХМУ

Олена Титовакандидат історич�них наук, директорЦентру пам’ятко�знавства НАНУкраїни та УТОПІК

ОлексійЗбруцькиймистецтвознавець

ВолодимирПогорілийзавідувач відділуГоловного управлінняохорони культурноїспадщини КМДА

Марія Корнійчукзавідувачка відділуМузею книги ідрукарстваУкраїни

ЛюдмилаПарійськапровідний науковийспівробітник Музеюкниги і друкарстваУкраїни

Євген Букетжурналіст,краєзнавець

Сергій Cегеда антрополог,доктор історичнихнаук

Documents

1(11)pamjatky.org.ua/wp-content/uploads/2011/10/vv_1_2009_new_design.pdf · 4 офіційна інформація З урахуванням виняткового наукового