УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ

НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ

ХЕРСОНСЬКА обласна державна адміністрація

11

ÂÑÒÓÏÍÀ ÑÒÀÒÒß

ÂÑÒÓÏÍÀ ÑÒÀÒÒß

7

ВСТУПНА СТАТТЯ

Водотика С.Г.доктор історичних наук, професор

ВСТУПНА СТАТТЯ

Голодомор 1932�1933 років у сучасній ук�раїнській історіографії вивчається в багатьох ас�пектах. Одним із найважливіших серед них є ас�пект регіональний. Важливість регіональногоконтексту аналізу причин, сутності та наслідківГолодомору — геноциду 1932�1933 рр. пояс�нюється низкою обставин.

По�перше, йдеться про історіографічну тра�дицію. В українській національній історіографіїсформувалися науковий простір і методологічнізасади історичної регіоналістики — «земельний»напрямок в історичній школі В.Б.Антоновича,«обласництво» школи Д.І.Багалія, дослідженняД.І.Яворницького та його учнів, регіоналістичністудії Львівської та Київської історичних шкілМ.С.Грушевського, соціально�економічні та істо�рико�юридичні писання Одеської школиМ.Є.Слабченка [1, С.111�193].

По�друге, сучасна регіоналістика як синте�тичний науковий напрямок ґрунтується на здо�бутках різних галузей знань: теорії управління йекономіки, історії та правознавства, географії тастатистики, демографії та соціолінгвістики [2,С.3]. Ґрунтовне дослідження причин, перебігу танаслідків Голодомору 1932�1933 рр. в Україні не�можливе без урахування, точніше докладноговивчення його особливостей у регіонах. У цьомусенсі йдеться про деталізацію історичного про�цесу, виявлення його локальної специфіки тачинників, що її зумовлюють, оптимізаціїспіввідношення загального й особливого в цьомутрагічному явищі.

Голодомору 1932�1933 рр. на Херсонщиніприсвячена значна за обсягом і різноманітна захарактером література. Так, у бібліографічномупокажчику «Неоголошена війна проти свогонароду: 75 років пам’яті жертв Голодомору1932�1933 рр. на Херсонщині», підготовленомуОбласною універсальною науковою бібліотекоюім. Олеся Гончара, міститься 351 позиція[3, С.40]. З часу укладання збірника, тобто затравень�липень 2008 р., цей перелік суттєво по�повнився. Серед нових праць заслуговують увагудва фундаментальних видання з серії «Книга Па�м’яті. До 75�х роковин Голодомору 1932�1933років в Україні», присвячених трагічним подіям уЦюрупинському та Білозерському районах [4, 5].Раніше вийшло подібне за характером видання«Книга�меморіал Великолепетиського районуХерсонської області «Голодомори 1921�1923,1932�1933, 1946�1947 на Великолепетищині»словами очевидців та мовою документів», уклада�чем якого є вчитель історії М.М.Марченко [6].

До речі зауважимо, що у вивченні Голодомору1932�1933 рр. на Херсонщині найбільшу ак�тивність виявляє саме широка громадськість: вчи�телі, журналісти, працівники культури. Скажімо,вчитель історії і права з Берислава, голова район�ної організації Товариства «Просвіта» Сергій Гейкобагато років досліджує історію Бериславщини, неоминаючи при цьому трагічні події колективізації,репресій, голодоморів [Див. 7]. УродженецьНижніх Сірогоз, степовик з діда�прадіда, лікар�те�рапевт за фахом і краєзнавець за покликанням,Юрій Валентинович Безух випустив декілька уза�гальнюючих краєзнавчих праць з історії, природита побуту Північної Таврії і рідної Сірогозщини —«Нариси з історії Сірогозщини», «Між молотом іковадлом (Сірогозщина. 1914�1940)», «Квітка сте�пова (Нариси з історії, природи та побуту ПівнічноїТаврії)», «На перехресті світових шляхів» [Див.8].Згадує в них автор і трагічні сторінки Малої Бать�ківщини, намагаючись виховати у земляків любовдо рідної землі [9].

Водночас професійні історики краю приділя�ють Голодомору 1932�1933 рр. недостатньо ува�ги: найчастіше вони присвячують цій проблеміабо окремі сюжети у краєзнавчих працях, або ви�ступають консультантами, редакторами, рецен�зентами тощо [4, 10].

Очевидно, що вченим�історикам слід належ�ним чином скорегувати проблематику дослід�жень, а обласній державній адміністрації замов�ляти відповідні праці. Організаторами цієї роботимають стати обласні державні та громадські уста�нови: краєзнавчий музей, спілка краєзнавців,асоціація дослідників голодоморів в Україні.Досвід поступу української історіографії перекон�ливо свідчить, що саме об’єднання зусиль крає�знавців і науковців дає у регіональних дослід�женнях Голодомору 1932�1933 рр. позитивні ре�зультати.

Найціннішу частину публікацій краєзнавцівскладають свідчення очевидців подій. Не вдаю�чись у даному випадку до більш детального аналі�зу цього виду історичних джерел зауважимо нас�тупне. По�перше, — питання підготовки і прове�дення такого роду польових досліджень потребу�ють ретельної підготовки, використання кваліфі�кованих спеціалістів різних галузей знань дляскладання переліку запитань, залучення до опи�тування досвідчених істориків та етнологів, на�лежної фіксації та оформлення цих унікальнихсвідоцтв.

8

НАЦІОНАЛЬНА ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ В УКРАЇНІ

ХЕ

РС

ОН

СЬ

КА

ОБ

ЛА

СТ

Ь

По�друге, не менш складним і трудомісткимє процес опрацювання зібраних усних свідчень.По�третє, подібні проекти потребують значнихкоштів і натхненної праці значних наукових колек�тивів. Хрестоматійним прикладом належного ви�конання зазначених передумов і успішної підго�товки добротного за змістом і грубезного за об�сягом видання є праця Вільяма Нолла «Транс�формація громадянського суспільства: Усна істо�рія української селянської культури 1920�1930�хроків» [11]. Загальна кількість опитаних селянсклала 400 осіб (на жаль, Херсонщина не заціка�вила автора), польові дослідження проводилися6 років, питальник містив 300 позицій (для окре�мих категорій був додатковий питальник), у бага�тьох випадках процес опитування тривав попівдня. «Якщо повністю підрахувати зібраніоповіді, — зауважує В.Нолл, — то це займе 5000сторінок тексту. Кілька років я упорядковував ма�теріали» [11, С.31]. Внаслідок було зібрано уні�кальний матеріал щодо колективізації та способівїї проведення, її виконавців (на жаль прізвищабезпосередніх виконавців злочинів і самі по�страждалі, і дослідники найчастіше воліють неназивати), власне голоду, економічного життяколгоспників тощо.

У виданнях з історії Голодомору в районахХерсонщини усні свідчення доповнені архівнимидокументами, матеріалами преси, виїмками злітератури тощо. В значній мірі розкриваютьстрахіття Голодомору узагальнення, зробленіавторами�упорядниками. Скажімо, М. М. Мар�ченко на основі аналізу усних свідчень виділив131 спосіб харчування людей в умовах Голодомо�ру [6, С.47�52], І.В. та Я. Б.Вишковські на мате�ріалах Цюрупинського району Херсонщини скла�ли додатки�мартирологи «Списки громадян, за�гиблих від Голодомору 1932�1933 років», «Спискигромадян, які постраждали від Голодомору 1932�1933 років», «Перелік населених пунктів, щопостраждали від Голодомору 1932�1933 років»[4, С.211�253]. Очевидно, що докладний аналіззібраних свідчень ще попереду.

Не можна оминути увагою статтю головногонаукового співробітника Присиваської дослідноїстанції щодо «посухи» як причини Голодомору. Нажаль, подібні твердження ще досі блукають газе�тами певних політичних партій. «Голод у 1932�1933 роках, — зазначає вчений�агроном, — спо�стерігався при надзвичайно сприятливих погод�них умовах: опадів було значно більше від норми,не було тривалих посух, жорстоких суховіїв, пи�лових бур» [93,С.2]. Дійсно, за даними метео�станції Асканія�Нова упродовж 1921�33 років ви�пало на 25�30% річної норми. «Рясні дощі прохо�дили тоді в період весняної та осінньої сівби, вперіод вегетації зернових. За 1926�1992 рр. небуло такого сприятливого періоду на Херсонщинідля вирощування хліба» [93,С.2].

Вагомий внесок у вивчення Голодомору1932�1933 років на Херсонщині зробили співроб�ітники Державного архіву Херсонської області —публікація документів, виступи на конференціях,науково�популярні та наукові публікації тощо[Див. 12]. Найбільше публікацій з проблем Голо�домору 1932�1933 рр. на Херсонщині середархівістів мають ветерани архівної справи:З.С.Орлова, А.М.Назарова, В.Баранюк, О.І.Стука�лова, заступник директора Державного архівуХерсонської області О.Марущак [Див.13].

Саме співробітникам архіву належить першаспроба подати узагальнюючий нарис Голодомору1932�1933 років на Херсонщині [68]. Його булопідготовлено на виконання постанови ЦК Ком�партії України «Про голод 1932�1933 років на Ук�раїні та публікацію архівних матеріалів, пов’яза�них з ним» [61, С.3�4]. У значній мірі ця постано�ва була підготовлена і українськими істориками,зокрема С.В.Кульчицьким [72]. Втім, ця постано�ва мала на меті (скоріше спробу), відвести ударвід Кремля і зробити головними винуватцямитрагедії тодішнє керівництво УСРР. Проте ще у1990 році незаангажованим історикам було зро�зуміло, що саме московське керівництво булоорганізатором Голодомору, а в УСРР були лишеслухняні виконавці [91,С.13]. У 1993 році дирек�тор обласного архіву В.Рилєєв у співавторстві зжурналістом В.Косюком спробували відтворитикартину Голодомору на матеріалах архіву [94].

Нараз архівісти під керівництвом директораДержавного архіву Херсонської області В.Ф.Бо�ровика роблять величезну та ззовні малопомітнуроботу по розсекреченню, розшуку, прийняттюна зберігання, упорядкуванню, архівній обробцітощо величезного масиву документів з історії Го�лодомору 1932�1933 років у нашому краї. Цестворює об’єктивну і достовірну джерельну базудля дослідників цієї трагедії українського народу.

Редакційно�видавничою групою «Реабіліто�вані історією» видана серія нарисів «Забуттю непідлягає», чимало з яких змальовують жах Голо�домору через долі людей [14]. У публікаціяхФ.І.Морозюка зібрано спогади очевидців геноци�ду�голоду 1932�1933 років на території Херсон�щини, зроблено спроби подати історико�політо�логічний аналіз його наслідків [15]. Чимало зро�бив у царині вшанування жертв Голодомору жур�наліст Василь Піддубняк, зокрема його перу на�лежить науково�популярний нарис «Жнива Моло�ха» [16]. Природно, що всіх авторів�херсонцівважко навіть згадати. Саме їх зусиллями зробле�но чимало для усвідомлення страхіть Голодомору1932�1933 років.

Вагомим є внесок у дослідження специфікиГолодомору 1932�1933 рр. у різних регіонах Ук�раїни науковців Києва, Миколаєва та інших міст

9

ВСТУПНА СТАТТЯ

України — С.В.Кульчицького, В.І.Марочка,Є.П.Шаталіної, А.М.Бахтіна, М.М.Шитюка та бага�тьох інших [див. 17].

Підсумовуючи коротенький історіографічнийогляд зауважимо, що специфічні питання причин інаслідків Голодомору 1932�1933 років на Херсон�щині ще не отримали належного висвітлення. На�багато повніше змальовано перебіг цієї трагедії.Сподіваємося, що обласний том Національної кни�ги пам’яті жертв Голодомору 1932�1933 років в Ук�раїні сприятиме усуненню цієї лакуни.

Сучасна українська історична наука при ви�вченні історії окремих регіонів виходить із комп�лексного підходу, який враховує природно�гео�графічні, господарські, політико�адміністративні,культурно�етнічні й інші чинники. ТериторіяХерсонської області входить до історико�геогра�фічного регіону Південна Україна, причому остан�ня включає Запоріжжя, Причорномор’я, Приазо�в’я, Бессарабію та Крим [18, С.549�550]. СучаснаХерсонщина як адміністративно�територіальнаодиниця з’явилася згідно з Указом Президії Вер�ховної Ради УРСР від 30 березня 1944 р. простворення Херсонської області з районів і містМиколаївської та Запорізької областей.

Не вдаючись до занадто глибокого історич�ного екскурсу зазначимо, що Херсонщина нероз�ривно пов’язана з історією України. Так, на тери�торії сучасної Херсонщини розташовані історико�географічні райони Таврії (Лівобережні райони) іНижнього Подніпров’я. До складу Запорізькихвольностей протягом більшого часу існування за�порозького козацтва входили частина сучасногоправобережжя області від північних меж до місцярозташування Кам’янської Січі, соляні озера(прогної) на Кінбурнській косі. Інша частина су�часної Херсонської області входила до складу ту�рецько�татарських володінь чи становила майженезаселений бар’єр [Див.:19, С.21�36; 20, С.587�617]. Входження нашого краю до складу Запо�рожжя, взаємодія українців із ногайцями, кримсь�кими татарами, турками�османами та іншими на�родами суттєво вплинули на формування тра�дицій (господарських, соціально�психологічних,культурних тощо), несумісних із тоталітаризмом.Це у сукупності з іншими факторами зумовилоособливості трагедії Голодомору 1932�1933 рр.на Херсонщині.

Після входження нашого краю до складу Ро�сійської імперії влада запровадила тут загально�імперську систему адміністративно�територіаль�ного управління. Сучасна територія області сталаскладовою Херсонської (правобережна частината пониззя Дніпра) і Таврійської (лівобережжя)губерній і займала весь колишній Дніпровський ічверть Мелітопольського повітів Таврійської тамайже половину Херсонського повіту Херсонсь�

кої губерній. Як цілком слушно зазначається в«Енциклопедії українознавства», у ХІХ — на по�чатку ХХ ст.. назва «Таврія» поширилася на ту час�тину сучасної Херсонської області, яка входила доскладу Таврійської губернії [21, С.3123]. У вітчиз�няній історіографії закріпилася більш точна, алеостаннім часом мало вживана, назва для цієї час�тини області — «Північна Таврія» [22]. Так, у«Большой Советской Энциклопедии» ПівнічнаТаврія визначалась як прилеглі до Криму північнірайони Таврійської губернії, обмежені із заходупониззям Дніпра та зі сходу умовною лінією За�поріжжя — Бердянськ. На півдні межею між Кри�мом (власне Таврією, Тавридою, Таврікою) іПівнічною Таврією є Перекоп [23]. У довідковихісторичних виданнях лівобережна частина сучас�ної Херсонської області називається «ПівнічноюТаврією» в аналогічному розумінні [24, Стб.654;25, С.259; 26, С.407]. Така заплутаність іскладність історії адміністративно�територіаль�них змін на Херсонщині посилювала притаманнурадянським часам організаційно�бюрократичнунеузгодженість, суттєво гальмувала протягом15 перших років існування радянського режимурозв’язання суперечливої соціально�економічноїситуації в регіоні, посилювала беззахисність се�лянства перед владою, прискорювала руйнуван�ня природних економічних зв’язків та традицій�ного способу життя селянства.

До речі, зазначена вище адміністративно�територіальна неузгодженість, навіть безлад,надзвичайно утруднює вивчення історії Херсон�щини, потребує ретельного ставлення до вико�ристання даних статистики, а в багатьох випадкахпрактично унеможливлює коректні перерахункистатистичних відомостей. Усе це безпосередньостосується вивчення особливостей Голодомору1932�1933 рр., підрахунку його жертв.

Безумовно, слід враховувати й дію іншихфакторів, притаманих усім регіонам України, —свідоме приховування фактів і подій, знищеннядокументів, архівні втрати в полум’ї війни тощо.Скажімо, в Державному архіві Херсонської об�ласті проведена значна робота щодо виявленнята опрацювання книг реєстрації смертей для Зве�деного та регіонального томів Книги Пам’ятіжертв Голодомору. Станом на 01.07.2008 р. утрьох фондах (Р�175, Р�1885, Р�4069) зосеред�жено 52 книги реєстрації смертей за 1932�1933роки. Ці книги містять 10452 записи (картки),причому у книгах реєстрації смертей за 1932�1933 роки представлено 160 населених пунктів ізБериславського, Білозерського, Великолепе�тиського, Великоолександрівського, Генічесько�го, Голопристанського, Горностаївського, Івані�вського, Каховського, Нижньосірогозького, Ска�довського і Цюрупинського районів та м. Херсо�

10

НАЦІОНАЛЬНА ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ В УКРАЇНІ

ХЕ

РС

ОН

СЬ

КА

ОБ

ЛА

СТ

Ь

на. Повністю відсутні у книгах реєстрації смертейвідомості щодо Верхньорогачицького, Високо�пільського, Каланчацького, Нововоронцовського,Новотроїцького і Чаплинського районів та м. Ка�ховки. Інакше кажучи, з 21 адміністративниходиниць сучасної Херсонщини (18 районів та3 міста) повністю відсутні відомості у книгах реє�страції смертей за 1932�1933 роки по 7�ти адмі�ністративних одиницях (6 районів та місто облас�ного підпорядкування), що становить 30%.

Щодо населених пунктів ситуація виглядаєнаступним чином. У наявних книгах реєстраціїсмертей за 1932�1933 роки представлено 160населених пунктів, що однозначно унеможлив�лює складання бодай мінімально наближеного доістини мартирологу жертв Голодомору. Адже заданими Всеукраїнського перепису населення2001 р. в області налічувалося 667 населенихпунктів [27], тобто у зазначених документахпредставлено лише 23,99% населених пунктів.Між тим на початок 1930�х років їх було набагатобільше. Скажімо, за обрахунками відомостей офі�ційного довідника «Херсонська область. Адмі�ністративно�територіальний поділ» на серединуХХ ст. в області налічувалося щонайменше 1093населених пункти [28, С.5, 75�85]. У такому ви�падку наявні в Державному архіві Херсонської об�ласті книги реєстрації смертей за 1932�1933роки максимально охоплюють лише 9,51% на�селений пункт. Як кажуть, коментарі щодо цієїстатистики зайві. Очевидно, що робота поскладанню Книги Пам’яті жертв Голодомору вХерсонській області має продовжуватися і надалі[29].

Але повернемося до історії адміністративно�територіальних особливостей Херсонщини. Су�часна Херсонська область у 1802�1918 рр. пере�бувала у складі Херсонської та Таврійської гу�берній. У цей час продовжувалася активна коло�нізація краю. Переважала народна колонізація тадрібне селянське землеволодіння. Водночасцарський уряд роздавав великі земельні лати�фундії державним діячам, російським і українсь�ким дворянам, іноземним аристократам і церкві.Ці роздачі часто здійснювалися за умови обов’яз�кового заселення отриманих земель. Створюва�лися також поселення з іноземних і вітчизнянихколоністів, головним чином німців, євреїв,шведів, білорусів, молдаван, поляків, росіян�ста�рообрядців тощо, що вело до формування поліет�нічного складу населення при абсолютній пере�вазі українців [1, С.83�113].

Значні зміни в адміністративно�територіаль�ному поділі Херсонщини відбулися після падінняРосійської імперії, причому ці зміни зруйнувалисталі регіональні зв’язки та посилили сум’яття вкраєві. Так, у березні 1918 р. була ліквідованаТаврійська губернія, її Дніпровський повіт увій�

шов до складу Херсонської губернії, а Меліто�польський — до Катеринославської, з 1920 р. —Олександрівської (перейменованої у 1921 р. уЗапорізьку) губерній. У червні 1919 р. північно�східна частина Херсонського повіту була вклю�чена до складу Криворізького округу, а29.01.1920 р. Херсонську губернію було поділе�но на Херсонську (з грудня 1920 р. перейменова�но в Миколаївську) та Одеську [30, С.687�690].

Адміністративно�територіальне сум’яття по�силилося з остаточним утвердженням Радян�ської влади. Так, у 1921 р. з частини волостейДніпровського і Мелітопольського повітів булостворено Генічеський повіт, у 1922 р. Одеська таМиколаївська губернії об’єдналися в нову Одесь�ку, до складу якої увійшли Херсонський іДніпровський повіти. У 1923 р. Дніпровськийповіт було ліквідовано, його територію влито доХерсонського повіту [30, С.690�691].

У 1923 р. за черговою адміністративно�те�риторіальною реформою повіти і волості булоскасовано. Одеська губернія, як і всі інші, булаподілена на шість округів. До складу Херсон�ського округу включили територію колишніхДніпровського і Херсонського повітів. Він скла�дався з 12 районів, 167 сільських рад і 3�х «за�штатних» міст. Тоді ж на території Катерино�славської губернії, куди 1922 р. увійшла терито�рія ліквідованої Запорізької губернії, був створе�ний Мелітопольський округ, до складу якого увій�шла основна частина 4�х районів сучасноїХерсонщини — Великолепетиського, Генічесько�го, Новотроїцького і Нижньосірогозького. У 1925році відбувся перехід на триступеневу системууправління (район — округ — центр) і скасованогубернський поділ [30, С. 690�691].

Протягом 1923�1930 рр. у складі Херсон�ського округу постійно відбувалися певні зміни:дещо змінилися кордони, розкрупнювалисясільради, у 1926 р. було створено Високопіль�ський (з 1927 р. — Петровський) район, заселе�ний переважно німцями, та Сейдемінуський (з1927 р. Калініндорфський) єврейський націо�нальний район.

У 1930 р. знову була проведена чергова ад�міністративно�територіальна реформа: округиліквідовано та встановлено практично некерова�ну двоступеневу систему управління (район —центр). Спроби її підкорегувати у 1931 р. шляхомукрупнення районів справу не поліпшило, ітому у 1932 р. було прийнято рішення знов про�вести чергові адміністративно�територіальнізміни. Радянська влада вертається до триступе�невої системи управління: центр — область —район. Територія сучасної Херсонщини увійшладо складу Одеської (Херсон і дев’ять районів —Бериславський, Великоолександрівський, Голоп�ристанський, Калініндорфський, Каховський,Скадовський, Снігурівський, Хорлівський і Цюру�пинський) та Дніпропетровської (Великолепе�

11

ВСТУПНА СТАТТЯ

тиський, Генічеський, Нижньосірогозький, Ново�троїцький, Високопільський райони) областей[30, С.691�692].

Втім до створення в 1944 р. Херсонської об�ласті пройшло ще чимало змін, що (знов дово�диться повторювати) суттєво ускладнює роботудослідників Голодомору. Зокрема, в 1935 р. натериторії тодішньої Одеської області було ство�рено три нових райони: Горностаївський, Новово�ронцовський і Чаплинський, які сьогодні входятьдо складу Херсонської області. У 1937 р. з Одесь�кої області була виділена Миколаївська, до якоїувійшли Херсон і 12 районів сучасної Херсон�ської області, та передано з Дніпропетровськоїобласті Високопільський (за тодішньою тимча�совою назвою Фріц�Геккертовський) район. У1939 р. у складі Миколаївської області ство�рюється Білозерський і Херсонський сільськийрайони, а до новоутвореної Запорізької областіувійшли Великолепетиський, Генічеський, Ниж�ньосірогозький, Новотроїцький і Сиваський ра�йони — всі вони, крім останнього, існують і сьо�годні.

Отже, на момент створення 30.03.1944 р.Херсонська область складалася з 19 районів —Бериславського, Білозерського, Великоолексан�дрівського, Великолепетиського, Генічеського,Голопристанського, Горностаївського, Іванівсько�го, Каланчацького, Калініндорфського, Кахов�ського, Нижньосірогозького, Нововоронцовсько�го, Новотроїцького, Сиваського, Скадовського,Херсонського, Цюрупинського та Чаплинськогорайонів. Херсон став обласним центром. У нас�тупні роки (1946, 1958, 1962, 1963, 1965, 1966 таінші) кількість районів неодноразово змінювала�ся, що створило додаткові перешкоди на шляхуведення книг реєстрації смертей за 1932�1933роки, виявлення, обробки та використання доку�ментальних матеріалів про Голодомор для сучас�них дослідників.

Підсумовуючи сюжет про вплив адміністра�тивно�територіальних змін на причини, хід, на�слідки і, власне, вивчення Голодомору, зазначи�мо, що вони порівняно з іншими областями Ук�раїни в значно більшій мірі посилили руйнівнийвплив Голодомору на життя мешканців Херсон�щини. Адже був ліквідований попередній, хоч інебездоганний, але звичний для населення адмі�ністративно�територіальний устрій краю, і впро�довж 1920—1935 рр. практично безупинно відбу�валися експерименти, що не сприяло стабіль�ності. Відсутність Херсонської області як адміні�стративно�територіальної та просторової оди�ниці суттєво ускладнило організацію і діяльністьмісцевої влади. По суті йшлося про порушеннязагальноприйнятих у цивілізованому світі базо�вих основ адміністративно�територіального уст�рою — поєднанні централізації та децентралі�зації у здійсненні державної влади, збалансова�

ності соціально�економічного розвитку регіонів зурахуванням їх історичних, економічних і демо�графічних особливостей, національних і культур�них традицій українського народу. Зрозуміло, щов радянський час не могло бути й мови проєдність і цілісність території УСРР [31, С.56]. Доречі, всі ці принципи закріплені в чинній Консти�туції України.

Особливості Голодомору 1932�1933 рр. наХерсонщині обумовлювалися також специфікоюприродного середовища та господарської діяль�ності регіону. Протягом ХІХ — початку ХХ ст. нелише проходило інтенсивне заселення та госпо�дарсько�економічне освоєння краю, але й визна�чилася його економічна, в тому числі сільсько�господарська, спеціалізація. На думку одного зфундаторів української географії Володимира Ку�бійовича, Херсонщина разом з Одещиною та Ми�колаївщиною в координатах економічної районі�зації складають «степове примор’я». Водночас усенсі «історико�економічному» сучасна Херсон�щина відносилася вченим до «Дніпровщини (За�поріжжя)» [32, С.121�123]. З середини ХІХ ст.чітко визначилася спеціалізація сільського госпо�дарства краю — товарно�зернове землеробствоу сполученні з тваринництвом (переважно, м’яс�ного спрямування), садівництвом, городництвом,виноробством і розведенням баштанів. Говорячипро передумови і перебіг Голодомору зазначимо,що зернова спеціалізація сільського господар�ства (як і в інших південних і південно�східних об�ластях України) робила населення Херсонщиниособливо вразливим та беззахисним перед стра�хіттями голоду. Адже саме зернова проблема,власне хліб, була економічно визначальним чин�ником Голодомору. Водночас сади та баштанистворювали додаткові поживні ресурси для голо�дуючих. Важко не висловитися щодо останньоїдефініції. У процесі з’ясування цих і подібних об�ставин (скажімо, можливість вживання в їжу рос�лин, звірів, птахів, земноводних, риби тощо) у ав�тора склалося хоч і уявне, але стійке враженняпро те, що мова йде не про індустріальний, а прокам’яний вік історії людства. Проте, як виявляєть�ся, в багатьох відношеннях радянські часи є істо�ричним парадоксом�анахронізмом. Втім со�ціальний час, на відміну від часу астрономічного,може обертатися назад. На жаль, Україна в ра�дянську більшовицьку добу підтвердила цей по�стулат. Але продовжимо аналіз природного сере�довища як фактору обставин Голодомору 1932�1933 рр.

Значна частина специфічних умов Голодомо�ру на Херсонщині пов’язана з особливостямиприродних умов. Природа нашого краю багата і взначній мірі унікальна. Причому антропогеннийтиск у 1932�1933 рр. порівняно з сьогоденнямбув мало відчутним. Особливості природиХерсонської області визначаються її географіч�

12

НАЦІОНАЛЬНА ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ В УКРАЇНІ

ХЕ

РС

ОН

СЬ

КА

ОБ

ЛА

СТ

Ь

ним положенням на півдні України в межах сте�пової зони. На півдні область омивається водамиЧорного й Азовського морів. Рельєф області —слабо хвиляста рівнина (пануючі висоти — 50�60метрів над рівнем моря) із загальним похилом ізпівнічного заходу на південний схід [33, С.21].Заплава Дніпра від Нової Каховки до Дніпров�ського лиману поступово розширюється від 2�3до 10�12 км, а нижньодніпровська заплава над�звичайно порізана протоками і рукавами з чис�ленними озерами. Нижче Херсона річище Дніпрарозгалужується на численні гирла дельти. Оче�видно, що мешканці заплави Дніпра, берегівінших річок (Інгульця, Рогачика, Каланчака тощо)та численних озер (лише у нижній частині Дніпрарозташовано понад 140 озер, більшість з якихназивають лиманами) мали кращі можливостіпрохарчуватися під час Голодомору. Навіть назвибагатьох озер (лиманів) красномовно свідчатьпро їх харчовий потенціал — Лягушка, Рибаль�чанське, два Кефальних, Устрічне озеро, Оленьтощо. Селяни навколо боліт, які займають 31,8тис. га в межах області, могли використовуватиторф для опалення. [33, С.49�54].

Так, селяни в прилеглих до води селах вжи�вали різноманітну авкафлору й аквафауну —стебла, корінці і листя водних рослин, рибу, ди�ких качок, водяних звірів, вужів, жаб, різноманіт�них жучків [6, С.47�52]. У водах Азовського моря— багато видів риб та дельфіни. І якщо щодо вжи�вання риби є численні свідчення, то щододельфінів таких відомостей немає, хоча це можнаприпустити, виходячи з того, що, за визначеннямвізантійських греків, біднота середньовічногоХерсонесу їла м’ясо дельфінів («морських сви�ней») [34, С.15].

У цьому відношенні набагато важче буломешканцям безстічних — подових ділянок, розта�шованих на півдні та сході краю. Найбільшими танайвідомішими з подів є Чорна Долина (тут відбу�лася битва Слобідських козаків з татарами в ходіКримського походу 1689 р.), Агайманський (уньому було знищено в 1860�х роках останньоготарпана), Великий Чапельський (в районі біо�сферного заповідника Асканія�Нова).

Ґрунти Херсонщини в значній, якщо не у ви�рішальній, мірі визначали спеціалізацію сільсько�господарської економіки, спосіб життя селян,мешканців невеликих міст і навіть значної части�ни херсонців, які традиційно розводили городи ісади. Специфічні фактори ґрунтоутворення(клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи,рельєф тощо) визначають унікальний перелікґрунтів Херсонської області. Йдеться про значнітеплові ресурси, і, незважаючи на щорічнийстійкий дефіцит вологи (середньорічнакількість опадів в області не перевищує 400мм), енергетичні витрати на ґрунтоутворення до�сягають 19�22 ккал/кв. м за рік, що є найбільшимна території України. Південний і Сухий Степ є

зоною типчаково�ковилової та полиново�типча�ково�ковилової рослинності з біомасою 6�15 т/гата щорічним її осадом 2�8 т/га, що пояснює знач�ний (особливо на півночі) вміст органічної речо�вини в ґрунті. Однією з головних особливостейґрунтів є досить великий вміст солей, особливопоблизу акваторії морів і лиманів.

Отже, найголовнішими ґрунтами Херсон�ської області є чорноземи (звичайні і південні),каштанові ґрунти (темно�каштанові в комплексі зсолонцями і солончаками), оглеєні ґрунти подівта дернові ґрунти підвищених терас Дніпра.Найбільш родючі в області — звичайні чорнозе�ми (їх оцінка за врожайністю зернових та техніч�них культур складає 57 балів) на півночі, південнімалогумусні чорноземи на рівнинах вододілів таїх схилах. Чорноземи Херсонщини складають50,8% ґрунтів області.

На південь від чорноземів залягають кашта�нові ґрунти, які складають 35,5% усіх ґрунтів об�ласті. Для ефективного використання вони по�требують значної кількості мінеральних та орга�нічних добрив. Ці ґрунти є не такими сприятливи�ми для сільського господарства. Тому використо�вувалися вони переважно для пасовиськ. Водно�час, на значній частині території області заляга�ють солонці та солончаки. Аби продуктивно вико�ристовувати їх у сільському господарстві потрібнізначні кошти [33, С.65�73].

Інакше кажучи, Херсонщина є зоною ризико�ваного землеробства, ведення господарства по�требує значних коштів, досконалої агротехніки,кваліфікованих та ініціативних робітників. Саметаке господарювання вели поміщики�підприємці.Зрозуміло, що тодішні радянські колгоспи та рад�госпи не мали ані можливості, ані бажання вестигосподарство відповідно до специфічних умовнашого краю. Хоча, і це очевидно, колгоспамХерсонщини варто було використати здобуткисвоїх попередників. Так, німецькі за походжен�ням землевласники, засновники заповідника Ас�канія�Нова, Фальц�Фейни зуміли довести мож�ливість налагодження високопродуктивного зер�нового господарства в умовах навіть ПівнічноїТаврії. Крім того, система обробки ґрунтів забез�печувала їх максимально ефективне використан�ня та водночас збереження. Остання проблемамає виняткове значення з огляду на інтенсивністьта тривалість використання херсонських ґрунтів.Уже на початку 1930�х рр. родючість значноюмірою змінилася: було втрачено частину органіч�ної речовини, збільшилися площі антропогенно�го засолення, осолонцювання, заболочення. Управобережних регіонах поширилася ерозія.

Селянство Херсонщини, як і інших регіонівшироко вживало різноманітні рослини для вижи�вання. Набір цих рослин та особливості їхньоговживання були об’єктивно зумовлені специфікоюрослинного світу Півдня України. Традиції вико�ристання рослин в їжу сягають корінням сивої

13

ВСТУПНА СТАТТЯ

давнини, а точно зафіксовані з часів раннього се�редньовіччя. Наприклад, ногайці у голодні рокиїли різноманітне коріння та ховрахів. Українськенаселення до 1860�х рр. спілкувалося із ногайця�ми і переймало такий досвід. У ногайців такримських татар запозичений і звичай зберіганнязерна у земляних, обмазаних глиною та випале�них, ямах [35,С.43]. Як свідчать очевидці Голодо�мору, такі ями часто використовувалися для збе�рігання та переховування зерна. Дійсними піоне�рами господарського освоєння краю були запо�рожці. Вони добре вивчили специфічні умови на�шого краю і знали поживні та лікувальні власти�вості місцевої флори та фауни.

Чималу роль у харчуванні селянства в рокиГолодомору відіграла нетипова для степів флора.Так, на Нижньодніпровських пісках внаслідокспроб їх масового заліснення впродовж ХІХ ст.з’явилися соснові ліси. З їх пуп’янок робиливідвари, перемелена кора використовувалася вкашах, коржах, млинцях тощо. Широко застосо�вували в їжу гриби з соснових лісів.

На другій піщаній терасі Дніпра зустрічалисядубові ліси, які тепер майже повністю затопленіКаховським водосховищем. Жолуді, березовийсік, терен, кору з дерев селяни широко викорис�товували в їжу, що створювало додаткові шансивижити. На жаль, таких лісів на більшості тери�торії Херсонської області не було. В улоговинахзустрічалися осикові, а на пісках від Каховки доКінбурнської коси були березові гаї. Чимало по�слугувала селянам водна рослинність області —речка мала, плавун і особливо водяний горіх (заним буквально «полювали» херсонські хлопці щев перші повоєнні роки).

Як свідчать численні матеріали і передусімсвідчення очевидців Голодомору, з диких рослинпісля перетирання чи вилущування варили юшки,узвари, сиропи і каші, пекли млинці та коржикитощо.

Давні традиції мають на Херсонщині полю�вання та рибальство. Поширені ще за скіфськихчасів, вони набули широкого розмаху завдякигосподарській діяльності запорожців. У пониззіДніпра саме риба була для них основним про�дуктом харчування. Майже 40 видів риби запо�рожці�козаки солили, сушили, коптили тощо[36,С.180�184].

Звичайно, у 1930�х рр. риби та дичини у по�рівнянні з часами запорожців було значно менше.Проте, враховуючи наявність водойм та 200 кмморського узбережжя, давність традицій рибаль�ства та мисливства можна стверджувати, що про�дукти тваринного світу зіграли в харчуванні насе�лення області в роки Голодомору, порівняно зіншими регіонами, суттєву роль.

Отже, тваринний світ регіону зосереджував�ся в нерозораному степу, на берегах Дніпра та вприбережних зонах, на приморському узбережжі.Найбільшу поживну цінність мали масові види

тварин: козулі, миші, вужі, гадюки. Хоча смакові тапоживні властивості плазунів селяни в більшостінедооцінювали через упередженість та відсут�ність відповідної культури споживання. У степо�вому лівобережжі полювали на дрофу, байбакатощо. Дехто вживав їжаків, зайців, борсуків, хоч івполювати без відповідних мисливських навичокїх було дуже важко. У степах мешкало чималогризунів, їх також вживали в їжу, хоч у свідченняхочевидців найчастіше згадуються миші, ховрахи,їжаки [5,С.142� 419]. Так само часто згадуютьсяворони, горобці, сороки, ластівки, адже їх булопорівняно легко спіймати.

Обізнані з мисливством добували вальдш�непів (мігруючий на Херсонщині птах), фазанів,куріпок, перепелів, інших птахів, яких було чима�ло на морському узбережжі та інших водоймах.Проте навесні та восени знесилені довгим пере�льотом мігруючі птахи нерідко ставали легкоюздобиччю голодних людей.

Споживали також прісноводних тварин: жаб,вужів і рибу — їли коропа, ляща, краснопірку, ка�рася, бичків, щуку, сома, також ловили та варилираків. Ці прісноводні істоти досить поширені натериторії України, і їх споживання в їжу навряд чиє чимось особливим. А от виживання за рахунокморської фауни є специфічною рисою Херсонщи�ни. Хоча за несанкціонований вилов морської фа�уни переслідувала влада.

Перейдемо до особливостей причин Голо�домору 1932�1933 рр. у краєві. Однією з особли�востей колективізації на Херсонщині було при�скорене знищення селянства у процесі «ліквідаціїпережитків капіталізму на селі» внаслідок зерно�вої спеціалізації сільського господарства.Південні округи, в т.ч. Херсонський та Меліто�польський, першими перейшли до суцільної ко�лективізації. Адже тут, з точки зору влади, «умовидля переходу до великого колективного госпо�дарства були сприятливими» [37,С.154]. На поча�ток 1929 р. у Херсонському окрузі було 606 трак�торів і за наступний рік їх завезли ще 212. Протецього було замало для 156 колгоспів регіону, якіоб’єднували 1956 селянських господарств із зе�мельною площею в 26,2 тис. га або 4% селян�ського трудового землекористування.

Внаслідок «передових» темпів колективізаціїі розкуркулення регіону селянство практичновтратило худобу та птицю, що унеможливлювалоза рахунок тваринництва компенсувати брак хлібав районі. «Кури у нас в сенцях були, — згадує Оль�га Іванівна Шульга з Цюрупинщини, — У хаті, па�м’ятаю, корова стояла, ми її випускати боялися».Така ситуація не дивна з огляду на те, що листо�падовий пленум ЦК ВКП(б) 1929 р. зобов’язавукраїнське керівництво «протягом найближчихроків» здійснити суцільну колективізацію «всьогостепового регіону України» [38, Т.4, С.362]. Керів�

14

НАЦІОНАЛЬНА ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ В УКРАЇНІ

ХЕ

РС

ОН

СЬ

КА

ОБ

ЛА

СТ

Ь

ники Компартії України пішли ще далі, стверджую�чи з резолюції листопадового пленуму ЦК КП(б)У,що «партія в минулому [тобто в 1929р. — С.В.] до�билася корінного зрушення у справі соціалістичноїреконструкції сільського господарства. Небувалийтемп колективізації свідчить, що зрушили нав�здогін бідняцьким господарствам села і найширшімаси середняцьких господарств, які пересвідчу�ються на практиці в перевагах колективних формгосподарювання. Посилена хода хлібозаготівель повсьому СРСР дозволяє вже на початку господар�ського року [в той час господарський рік починав�ся 1 вересня — С.В.] створити резерв у декількадесятків мільйонів пудів хліба» [39,С.657].

Однак дійсність була далекою від мрій більшо�вицьких керманичів. По�перше, будь�яких переду�мов для матеріальних, організаційно�технічних,соціально�психологічних тощо реорганізацій се�лянського господарства та віковічного укладу жит�тя хліборобів не було. По�друге, восени 1929 рокуніякого зламу в настроях навіть бідноти, не кажучивже про середняків, щодо участі в колгоспах не ста�лося. Про це свідчать практично одноголосно всіселянські спомини, активний і пасивний спротивселянства, що змусив навіть І.Сталіна визнати «за�паморочення від успіхів» і в березні 1930 р. відсту�пити від «ударних темпів» колективізації. Проте цебуло навесні 1930 р., а до того влада встиглапідірвати основи селянського господарства наХерсонщині.

Так, на 1 жовтня 1929 р. в колгоспах ПівдняУкраїни налічувалося 16% селянських господарств,

що значно перевищувало середньо українські по�казники. Проте в колгосп йшла незначна частинаселянства — станом на 1 жовтня 1929 р. у степовійсмузі в колгоспи записалося 14,6% селян[40, с.267�268]. Наголосимо, що 76% усіх членівколгоспів входили до товариств спільної обробкиземлі, тобто звичайні для селянства кооперативи.Сільгоспартілі (саме вони згодом перетворилисяна звичні колгоспи), а надто комуни не користува�лися особливою підтримкою селянства.

Така картина є цілком нормальною. Скажімо, вІзраїлі основний масив сільськогосподарських зе�мель перебуває у власності держави, 2/3 фермерівоб’єднано кооперативами, є навіть кібуци, які нага�дують радянські комуни. Але ніхто не веде мову просуцільну колективізацію. Створені як воєнізованіпоселення ці кібуци�комуни зараз переживаютькризу. За влучним висловом їх колишнього меш�канця, «кібуци зникли після розвалу СРСР, коли при�брали підпорки та ширми, що створювали ілюзіюізраїльського соціалізму» [41]. В сучасних кібуцахспостерігається майнове та соціальне розшаруван�ня, молодь їде з них, усі жителі чекають нагодипродати отриману від держави землю.

Але повернемося до колективізації як однієї зпершопричин Голодомору. На Херсонщині кол�госпне будівництво випереджало інші регіони че�рез порівняно глибоке розшарування селянства івідповідно ширшу соціальну базу колективізації —значна частина незаможних йшла в колгоспи більш�менш добровільно. Так, на Півдні України за ав�торським підрахунками в 1929 р. соціальна струк�тура селянства виглядала наступним чином.

Соціальна структура селянства України в 1929 р. у % господарствза комбінацією основних (площа посіву та кількість робочої худоби) натуральних показників

Складено за: Статистика України. 1929�1931. — №20. — С.35; №38. — С.32�38; №94. — С.21�30; №130.— С.48�63; №160. — С.24�38; №191. — С.24�42;

ЦДАВО України. Ф.290, Оп.7. Спр.585. Арк.46; Ф.582. Оп.1. Спр.3015. Арк. 1�84.

15

ВСТУПНА СТАТТЯ

Отже, в районах зернового господарства со�ціальне розшарування набуло досить виразнихформ. Очевидно, що значна частина бідних та ниж�че середнього господарств (саме їх передусім на�зивали незаможними) потенційно мала складатиоснову колгоспного руху. За відомостями найбільшдосконалих і загальновизнаних спеціальних вибір�кових обстежень 1929 р. у степових районах Украї�ни пролетарські господарства складали 11,9% усіх

селянських господарств, напівпролетарські —20,3%, середні — 66,4%, дрібнокапіталістичні (кур�кульські) — 1,4%. Проте така статистика дещо спот�ворює реальну соціальну структуру через знецінен�ня засобів виробництва напередодні колективізаціїі «саморозкуркулення» значної частини заможнихселян в очікуванні розкуркулення реального. Томубільш адекватно змальовують соціальну структуруселянства аналогічні дані за 1927р.

Соціальна структура селянства в 1927 р. у % господарств за вартісними покажчикамита мірою використання найманої робочої сили

Складено за: Сельское хозяйство СССР в цифрах. 1925�1928. Сборник статистических сведений к ХVIВсесоюзной партконференции. — М.: ЦСУ СССР, 1929. — С.24,27; Російський державний архів економіки.Ф.1562, Оп.73, Спр.88. Арк.2; Спр.96.Арк.78; Спр.113. Арк.1; Спр.119�а. Арк. 28�45.

Радянська влада розраховувала на підтримку усправі приборкання селянства передусім біднотита наймитів (останніх на кінець 1920�х років наХерсонщині налічувалося щонайменше 2,5—3 тис).Проте сталосяь не так, як гадалося реалізаторамідей «кремлівського мрійника». Основна маса се�лянства, тобто середняки, без застосування на�сильства восени 1929 р. у колгоспи не поспішала,оскільки ці об’єднання були мало привабливимидля справжніх трударів. Показово, що аналогічнодо колгоспів ставилися навіть ті комуністи і комсо�мольці, які мали власне господарство.

Однак усі ці реалії мало хвилювали тодішніхможновладців Херсонщини, які завзято взялися засправу «суцільної колективізації» та «ліквідації кур�кульства як класу». Так, уже 1929 р. Каховський, Ка�лініндорфський і Бериславський райони були по�вністю колективізовані. На 01.03.1930 р. до кол�госпів було зігнано 81,5% селянських господарств.[44, С.110�113].

Станом на 10.03.1930 р. з 93597 господарствобласті було розкуркулено 4217, тобто 4,5%[94,С.3]. Інакше кажучи, вже на початку березня всікуркулі були ліквідовані, але ж розкуркулення на

цьому не припинилося! Зокрема, найбільш масовевиселення селян на Херсонщині розпочалося восе�ни 1930 р. та інтенсивно велося в 1931 р. І ще одиннюанс: на 1.03. 1930 р. у куркулів було конфіскова�но 4473 коней, 2730 корів і т.д., всього на 2,2 млнкрб. [94,28 лип.,С.3]. цифри конфіскованогомізерні — в середньому по одній коняці на госпо�дарство та по 0,6 корови. Це означає, що куркуліабо встигли продати чи вирізати худобу, або роз�куркулювали незаможних. У будь�якому випадку цесвідчить про вкрай немудрі дії влади.

За іншими відомостями (звіт окрвиконкомуГолові Раднаркому УСРР Власу Чубарю) на1.03.1930 року в Херсонському окрузі розкуркуле�но 4476 господарств, або 4,8% всіх господарств,конфісковано майна на 2,7 млн крб., в т.ч. 4892 ро�бочих коня, 2730 голів худоби, відібрано 68,2 тис.га землі [95,С.2]. Але, це загальної оцінки не міняє.

Отже, аналіз соціальної структури свідчить продекілька принципових речей у контексті аналізуособливостей Голодомору 1932�1933 років наХерсонщині. По�перше, про невдачу радянськоївлади реалізувати ленінські ідеї щодо ролі коопе�рації у справі будівництва соціалізму, підняття

16

НАЦІОНАЛЬНА ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ В УКРАЇНІ

ХЕ

РС

ОН

СЬ

КА

ОБ

ЛА

СТ

Ь

бідноти до рівня середняків та стримування кур�кульства, про можливість використання державою�комуною ринкових механізмів. По�друге, про по�рівняно глибокі соціальні протиріччя, що створю�вало одночасно соціальну базу як для колгоспногоруху (значна частина пролетарських та напівпроле�тарських елементів), так і для опору колгоспам вособі заможного селянства. Нарешті, цифра«дрібнокапіталістичних (куркульських)» госпо�дарств на 1927 р. стала для влади своєрідним пла�ном у процесі розкуркулення, хоча цей план «вико�нали» у березні 1930 р., а далі йшло звичне для тихчасів перевиконання.

Суттєвою особливістю Голодомору 1932�1933рр. на Херсонщині порівняно з більшістю регіонівУкраїни було те, що значна частина селянства невідновила своїх господарств після голоду1921�1923 рр. і неврожаю 1928 р. Про голод1921�1923 рр. існує достатня кількість літератури,причому всі дослідники одностайно твердять пронебувалі масштаби голоду саме на Херсонщині[Див. 45]. Відповідні збірки документів буквальнорясніють згадками про страхіття голоду в нашомукраї [31, С.227�231]. Варто наголосити (і це добрерозуміла поміркована щодо влади частина сучас�ників тих подій), що голод був одним з елементівполітики більшовицької влади щодо України[47, С.135], а події 1928 р. — закономірним на�слідком економічної взагалі та хлібозаготовельноїзокрема політики тоталітарного режиму [48,С.66�75]. У теоретико�методологічному плані про�довольчі труднощі 1928 р. щодо Херсонщини слідвважати прологом Голодомору 1932�1933 рр., ос�кільки терор голодом — це була «свідома і ціле�спрямована політика сталінського уряду, — цілкомобґрунтовано стверджує відомий дослідник Голо�домору 1932�1933 рр. професор В.І.Марочко, —стратегія і тактика якої виношувалася, починаючи з1928 р.» [49, С.145]. До речі, в працях іншого до�слідника — метра у вивченні Голодомору професо�ра С.В.Кульчицького — є чимало спостереженьщодо причин, змісту і наслідків хлібозаготовельноїкризи в контексті політичного курсу на будівництвокомунізму в СРСР [Див. 50].

Досить красномовні свідчення про реальнийстан справ на Херсонщині, перебуваючи тут у червні1928 р., залишив академік Сергій Єфремов: «Дос�лухаюся до розмов…, — записано в його щоденни�ку. — як і скрізь, як і всюди чується «хліб, хліб, хліб».

— У нас геть чисто все забрали, до останньо�го зеренця…

— Та і у нас теж. Тепер стоїмо у чергах… Покидостоїш.

— Еге, достоїш! Он у Олешках дають попівхунта на чоловіка по картках.

— І що ж воно таке? Де той хліб святий по�дівся?!

— Не дай Боже, знову вернеться голодний рік.— Он повернувся Горький, — раптом переки�

дається розмова ніби на інше, — розумний чоловік,писатель… І говорить, що нам найкраще жити. Якже воно так? писатель — і таке говорить?».

[51, С.649].І хоча наведена цитата довга, але краще

С. Єфремова — «совісті нації» — неможливо сказа�ти і за формою, і за змістом.

Подає С. Єфремов замальовку і щодо реаль�ної глибини хлібної кризи, що практично була голо�дом на Херсонщині: «Перед виконкомом херсон�ським одбулася своєрідна демонстрація [в умовахрадянської «демократії» сам факт виступу бувсвідченням глибини голодного відчаю людей —С.В.]. Селяни з околишніх сіл величезним натовпомприйшли сюди, вимагаючи хліба. «Усе в нас забра�ли — тепер же годуйте!». Стан села справді роз�пачливий, тим більше, що на полях голо і пусто:морози і посуха вбили все в зародку. Не знаю, щоврадять тутешні… можновладці: забрати хліб — наце їх вистачить, ну, а щоб допомогти — ледве» [51,С.650].

Саме в 1928 р. було згорнуто неп, почалисярепресії проти тих селян, які відмовилися продава�ти хліб державі за заниженими цінами. Доречнозгадати, що індустріалізація в СРСР проводиласябуквально на кістках селян. Лише за офіційнимиданими в 22 округах УСРР було конфісковано май�но 33 тис. селянських господарств [52, С.262].Особливо багато розкуркулених було в Генічесько�му районі Херсонщини [37, С.33].

На Херсонщині, як і в інших областях ПівдняУкраїни, практично паралельно з Голодомором1932�1933 років відбувалися репресії щодо селян�ства. І якщо на середину травня 1930 р. у Херсонсь�кому, Миколаївському й Одеському округах булорозкуркулено 3482 селянські родини, то на кінець1933 р. — 41323. Цей процес найінтенсивнішепроводився саме на Херсонщині (тут було репре�совано 32,57% усіх розкуркулених трьох південнихобластей), причому при розкуркуленні партійні такомсомольські осередки, місцева влада, комітетинезаможних селян виходили не тільки і не стільки зсоціально�економічних ознак, скільки з політичних.«Розкуркулювалися» ті селянські господарства, якіреально чи потенційно не підтримували колективі�зацію [6, С.190�209]. Для політичних репресійщодо незаможних селян широко використовувавсятермін «підкуркульник». Втім цілі розкуркулюванняна Херсонщині, як і репресій в цілому, не відрізня�лися від інших регіонів. Різниця була в масштабах.Так, за 1928�1932 рр. на Херсонщині за мінімаль�ними оцінками було розкуркулено приблизно 13,5тис. господарств. Причин для цього було багато:небажання йти до колгоспів, антирадянська агіта�

17

ВСТУПНА СТАТТЯ

ція, участь у минулому в антирадянських рухах,забій худоби, розпродаж майна, невиконання пла�ну хлібозаготівель, несплата фактично репресивнихподатків. Та головним рушієм було бажання вико�ристати куркульськ