СТРІЛЯТИ З-ЗА СПИН МИРНИХ

МЕШКАНЦІВ — ПОШИРЕНА

ТАКТИКА РОСІЙСЬКИХ БОЙОВИКІВНайманці часто цинічно облаштовують свої позиціїв населених пунктах і звідти б’ють по опорних пунктахукраїнських військовослужбовців, знаючи, що відповідіне буде…

СИЛЬНЕ ТА ЕФЕКТИВНЕ ВІЙСЬКО

ДЕШЕВИМ НЕ БУВАЄВ Україні розпочинається активна реалізація Державноїпрограми розвитку Збройних Сил на період до 2020 року

стор. 3

стор. 4

НА РЕМОНТ І МОДЕРНІЗАЦІЮ

«ГЕТЬМАНА САГАЙДАЧНОГО»

ВИДІЛЕНО 91 млн гривеньДо кінця червня на головному військовому корабліУкраїни завершиться доковий ремонт. Потім почнетьсяйого модернізація

У ШАХТАХ ДОНБАСУ «ЗНАЙШЛИ»

НЕ ЛИШЕ ТАНКИ, А Й РОСІЙСЬКІ БПЛАУкраїнські військові вполювали черговий російськийбезпілотний літальний апарат «Орлан-10»

стор. 10

«ЛЕТЮЧІ» Т-80 ДЛЯ ВДВДесантники отримають чергову партію танків

стор. 14

ТЕХНОЛОГІЇ, ЯКІ ВБЕРІГАЮТЬ

ЖИТТЯ ВОЯКІВПро особливості конструкціїпротимінних сидіньсучасних бронеавтомобіліврозповідають фахівціЦентрального науково-дослідного інститутуозброєння та військовоїтехніки ЗС України

ПРО ЖИТТЯ ПІСЛЯ ВІЙНИ, АБО ЯК УЧАСНИКУ АТО ЗНАЙТИ РОБОТУ

Досить часто працедавці відмовляються брати на роботуветерана АТО без вагомих причин. Як діяти, якщопорушується ваше право на пільгове працевлаштування?

стор. 15

25 травня, 2017

#21 {5501}

#21 {5501} 25 ТРАВНЯ, 2017

ПРО 23-РІЧНОГО КОМАНДИРА РОТИ ЛЕЙТЕНАНТА ВАСИЛЯ ТАРАСЮКА В БРИГАДІ ХОДЯТЬЛЕГЕНДИ. МИНУВ ЛИШЕ РІК, ЯК ВІН ЗАКІНЧИВ АКАДЕМІЮ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК, ВІДТОДІ І ВОЮЄНА ДОНБАСІ. І ВЖЕ БАГАТЬОХ ВРАЗИВ СВОЄЮ МУЖНІСТЮ. В БОЯХ ЗА АВДІЇВКУ ОТРИМАВТРИ ОСКОЛКОВІ ПОРАНЕННЯ, ЧОТИРИ КОНТУЗІЇ ТА ОРДЕН БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО...

ДЛЯ ВОРОГА ВІН —

СПРАВЖНІЙ«ТАЙФУН»

29 ТРАВНЯ — МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ МИРОТВОРЦІВ ООН

УКРАЇНА ВЖЕ25 РОКІВ —УЧАСНИКМИРОТВОРЧИХОПЕРАЦІЙ ООНПочинаючи з 1992 року в міжнародних операціях ізпідтримання миру та безпеки взяло участь понад 42 000українських військовослужбовців. Станом на 18.05.2017року 448 військовослужбовців Збройних Сил Українизалучено до 9 міжнародних операцій з підтримання мируі безпеки під проводом ООН, НАТО та у складі спільнихмиротворчих сил стор. 12�13

стор. 19

стор. 11

стор. 6

НОВИНИ

2

Одним із основних чинників забезпечення Зброй-них Сил України кадрами є якісний відбір кандида-тів на навчання. Про це заявив Міністр оборониУкраїни генерал армії України Степан Полторак підчас засідання Колегії МО України, яка була присвя-чена реформуванню військової освіти.

За словами глави вітчизняного оборонного ві-домства, реформувати Міністерство оборонита Збройні Cили України загалом, не реформую-чи військової освіти, неможливо. Потрібно ство-рювати кадровий потенціал з тих військовослуж-бовців, які можуть приймати рішення та маютьтеоретичні знання.

— Одним із основних чинників формування кад-рового потенціалу є якісний відбір кандидатів на на-вчання. І від того, кого ми відбираємо, буде залежа-ти кінцева мета. Тут ставку ми маємо робити на тих,хто має бойовий досвід. Нам однозначно потрібнопереглядати правила прийому до наших військовихнавчальних закладів, враховуючи досвід АТО. І тут

я хочу звернутися до командирів. Ви маєте думатистратегічно і направляти на навчання кращих,а не тих, хто вам не потрібен, — наголосив Міністроборони України.

Під час Колегії МО України також обговорилидосить важливе питання підготовки сержантсь-кого складу, зокрема внесення змін до законо-давства, які дозволять комплектувати первинніофіцерські посади сержантським складом.

Йшлося також про зміни у підході до формуваннявикладацького складу. Про те, що викладачів по-трібно підбирати з військовослужбовців із бойовимдосвідом. Йшлося про підвищення престижу про-фесії викладача, про забезпечення їх соціальнимигарантіями.

— Якщо підберемо такого викладача, який будеавторитетом для курсантів та слухачів, успіх нам га-рантовано стовідсотково, — зазначив генерал арміїУкраїни Степан Полторак.

Вадим КОВАЛЬОВ

ГЕНЕРАЛ АРМІЇ УКРАЇНИ СТЕПАН ПОЛТОРАК:

«РЕФОРМУВАТИ МІНІСТЕРСТВО

ОБОРОНИ ТА ЗБРОЙНІ CИЛИ УКРАЇНИ

ЗАГАЛОМ, НЕ РЕФОРМУЮЧИ

ВІЙСЬКОВОЇ ОСВІТИ, НЕМОЖЛИВО»

Президент України Петро Порошенко підписав За-кон «Про внесення зміни до статті 54 Закону України«Про статус і соціальний захист громадян, які по-страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

— Думаю, що це буде один із важливих етапів щодонаших кроків у посиленні захисту постраждалих відЧорнобильської катастрофи,— зазначив глава держа-ви, йдеться на офіційному сайті Президента України.

Закон встановлює з 1 січня 2018 року правона призначення пенсії у зв’язку з втратою годуваль-ника дружинам або чоловікам, які втратили году-вальника із числа учасників ліквідації наслідків аваріїна ЧАЕС, віднесених до 1 категорії. Згідно з докумен-том, це право надається незалежно від причинногозв’язку смерті годувальника з Чорнобильськоюкатастрофою.

ПРЕЗИДЕНТ ПІДПИСАВ ЗАКОН,

ЯКИЙ ПІДСИЛЮЄ СОЦЗАХИСТ

ЧОРНОБИЛЬЦІВ

У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ СТВОРЯТЬСПЕЦПІДРОЗДІЛ ІЗ КІБЕРЗАХИСТУ

— Військову освіту ми сьогоднірозглядаємо за двома аспектами.Здобування фундаментальнихзнань і навичок у навчальному за-кладі та розвиток і закріпленняцих навичок і знань у процесі ви-конання функціональних обов’яз-ків на посаді у військах через сис-тему курсової підготовки передпризначенням на нові посади.Одночасно у ВВНЗ ми навчаємо11 408 слухачів, курсантів і студен-тів. У системі військової освіти йнауки працюють 170 докторів наукі 1290 кандидатів наук, — повідо-мив під час виступу на засіданніКолегії МО України перший за-ступник Міністра оборони УкраїниІван Руснак.

За останні три роки кількістьабітурієнтів з-поміж контрактни-ків суттєво збільшилася (у набо-рі 2016 року співвідношеннякількості курсантів-контрактни-ків і курсантів з-поміж цивільноїмолоді становить 60% і 40% від-повідно).

— Важливим питанням дляЗбройних Сил України сьогодні єпідготовка сержантів. Перехіддо заміщення сержантами пер-винних посад офіцерського скла-ду потребує зміни в підходах щодопорядку комплектування посадзазначеною категорією військово-службовців, організації та зміну навчальному процесі ВНЗ, підго-

товки нової категорії викладачів —сержантів-інструкторів за стан-дартами НАТО та вирішення соці-ального блоку. Потрібно укріпитисистему професійної підготовкисержантів. Зокрема, використову-вати консультативну допомогу іно-земних фахівців із впровадженняпрограм НАТО в підготовку сер-жантів, — наголосив перший за-ступник Міністра оборони УкраїниІван Руснак.

У рамках програми НАТО «Удос-коналення військової освіти»(DEEP) уже пройшли навчання по-над 1400 викладачів, слухачів і кур-сантів. Програму буде продовже-но до 2020 року.

У цій площині слід відзначитиспільну ініціативу Національногоуніверситету оборони України,Академії оборони Великої Британії,Проектного офісу реформ і рад-ника МОУ Філа Джонса стосовновпровадження в навчально-вихов-ний процес проекту створенняШколи оборонного менеджменту

шляхом запровадження в системукурсової підготовки спеціалізова-них навчальних програм, побудо-ваних на сучасних методиках, по-відомляє Управління комунікаційта преси МО України.

— Актуальними є питання від-новлення навчання фахівців інже-нерного профілю на базі Центрурозмінування ЗС Україниу Кам’янці-Подільському — з фор-муванням військового факульте-

ту. А також підготовки фахівцівбронетанкових та механізованихвійськ з формуванням у Харковіна базі військового факультету —Інституту танкових військ. Відпо-відні проекти постанов уряду під-готовлені вже та направленіна міжвідомче погодження. Такожпотребує суттєвих змін системапідготовки фахівців льотних спеці-альностей для Повітряних сихта армійської авіації Сухопутнихвійськ, — зауважив перший за-ступник Міністра оборони УкраїниІван Руснак.

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ ІНІЦІЮЄ

СТВОРЕННЯ ІНСТИТУТУ ТАНКОВИХ ВІЙСЬК

ТА ФАКУЛЬТЕТУ ІНЖЕНЕРНИХ ВІЙСЬК

На виконання доручення державного секретаря Міністерстваоборони України від 26.04.2017 № 17797/з/19–2016 та від28.04.2017 №503/2/3246 Міністерством оборони України оголошу-ється конкурс на заміщення вакантних посад керівників держав-них підприємств, що належать до сфери управління Міністерстваоборони України та функціональне управління якими покладенона Головне управління майна та ресурсів.

Державне підприємство «Івано-Франківський військовийліспромкомбінат»

Юридична та фактична адреса підприємства: 76014, м. Івано-Франківськ, вул. Л. Ребета, 6.

Телефон: (03422) 3–25–02–ф.Основні напрямки діяльності:лісове господарство та пов’язані з ним послуги; лісництво та лі-

созаготівлі, одержання продукції лісового господарства, наданняпослуг у лісовому господарстві, виробництво дерев’яної тари, сто-лярні та теслярські роботи, виробництво інших виробів з дерева.

Державне підприємство Міністерства оборони України«Дружбівський кар’єр нерудних копалин «Кварц»

Юридична та фактична адреса підприємства: 11024, Жито-

мирська обл., Олевський р-н, смт Дружба, вул. Леніна, 1.Тел. Концерну «Військессетменеджмент», до складу якого вхо-

дить підприємство: (044) 500–23–93–ф.Основні напрямки діяльності:Добування піску та гравію, видобуток каменю будівельного

та переробка його на щебінь, надання в оренду нерухомого майна,оренда інших машин та устаткування.

Перелік документів, що надаються комісії разом із заявою на ім’яголови постійно діючої комісії із проведення конкурсного відбору ке-рівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки,що належать до сфери управління Міністерства оборони України:

2 фотокартки 3х4 см;автобіографія, написана власноручно, резюме;конкурсна пропозиція;належним чином завірені: копія документа, що посвідчує особу,

копія картки фізичної особи — платника податків, копія військовогоквитка (для військовозобов’язаних), копія трудової книжки, копії по-свідчень про нагородження державними нагородами, копії посвід-чень про присвоєння почесних звань, копія документа про повну ви-щу освіту, науковий ступінь, вчене звання, підвищення кваліфікації;

згода на обробку персональних даних;заповнений аркуш обліку кадрів (особова картка працівника

ф. № П-2);довідка про стан здоров’я Ф 133/о;довідка про відсутність судимості;інформація про досвід успішної роботи з управління підприємст-

вом;рекомендації та інші документи на розсуд претендента.Кваліфікаційні вимоги до претендентів:повна вища освіта відповідного напряму підготовки (ма-

гістр, спеціаліст). Післядипломна освіта в галузі управління.Стаж роботи за професіями керівників нижчого рівня —не менше 5 років.

Вимоги до конкурсної пропозиції:відповідно до пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України

від 3 вересня 2008 р. № 777 «Про проведення конкурсного від-бору керівників суб’єктів господарювання державного секторуекономіки».

Термін подання документів до конкурсної комісії — до 16 червня 2017 року за адресою:

03168, м. Київ-168, Повітрофлотський проспект, 6, Департаменткадрової політики Міністерства оборони України, електронна адре-са: dkp2016@ukr.net.

Місце проведення конкурсного відбору — приміщення № 223Головного управління майна та ресурсів за адресою: м. Київ,вул. Перемоги, 55/2.

Дата проведення конкурсного відбору — протягом 30 кален-дарних днів після дати засідання комісії з розгляду заяв претенден-тів і доданих до них документів, дата оголошення результатів кон-курсного відбору — протягом 3 днів після його завершення.

За довідками звертатися за телефонами:у Департаменті кадрової політики Міністерства оборони Украї-

ни — (044) 454–43–97.У Головному управлінні майна та ресурсів — (044) 454–74–36.Інформацію, що стосується фінансово-економічного стану підпри-

ємств — баланс (форма №1), звіт про фінансові результати (форма№ 2), звіт про рух коштів (форма № 3), звіт про власний капітал (фор-ма № 4), примітки до річної фінансової звітності (форма № 5) наданона WEB-сторінці інтернет-порталу Міністерства оборони Україниу розділі «Кадрова політика, відбір керівників ДП МОУ, оголошення».

ЗА ОСТАННІ ТРИ РОКИ КІЛЬКІСТЬ АБІТУРІЄНТІВ З-ПОМІЖ КОНТРАКТНИКІВ СУТТЄВОЗБІЛЬШИЛАСЯ (У НАБОРІ 2016 РОКУ

СПІВВІДНОШЕННЯ КІЛЬКОСТІ КУРСАНТІВ-КОНТРАКТНИКІВ І КУРСАНТІВ З-ПОМІЖ ЦИВІЛЬНОЇ

МОЛОДІ СТАНОВИТЬ 60% І 40% ВІДПОВІДНО).

Про це повідомив Міністр оборони України генерал армії України Степан Полторак в інтерв’юагентству «Інтерфакс-Україна».

— У різних країнах такі структури підпорядкованірізним підрозділам. У Литві — Міністерству оборони,відповідають за безпеку саме цього відомства і да-ють рекомендації всім іншим. У нас є певна система,а чи буде об’єднання її навколо одного відомства —це рішення керівництва країни. Але робота йде дужесерйозна, на рівні РНБО, — зазначив Міністроборони України.

За його словами, сьогодні вже «створюються під-розділи, мережа, програмне забезпечення, щоб за-хистити Україну від кібератак».

— Радник від НАТО допомагає нам створювати та-ку структуру в Міністерстві оборони України, поки щоце на рівні дорадчої допомоги, але я сподіваюся, щобуде ще й матеріальна, — зазначив Міністр оборониУкраїни.

#21 {5501} 25 ТРАВНЯ, 2017 3

ГАРЯЧИЙ РЕГІОН

Перед тим, як розповісти деякі з епізодівіз сьогодення переднього краю, нагадаютезу господаря Кремля, публічно озвученуним після анексії Криму: «Наші військовізавжди знаходилися позаду мирногонаселення…» Цієї настанови Путіна йогобойовики дотримуються й на Донбасі. Частовогонь по позиціях українських військтерористи ведуть безпосередньо з мирнихнаселених пунктів, захоплених ними

Чергове відрядження до опорника морськихпіхотинців, розташованого неподалік від селищаШирокине, вкотре підтвердило цю підступну так-тику ведення бойових дій терористами. На пози-цію ми прибули під звуки мінометних вибухіві гуркіт автоматичної гармати БМП-2, а за деякийчас запрацювала і «стволка». Потужні «виходи»гаубиць Д-30 було чути загрозливо чітко. Кількаворожих «приходів» упало на відстані кількох де-сятків метрів від спостережного поста, де ми пе-ребували. Вогонь ставав дедалі щільнішим,а на опорнику — дедалі гарячіше. На моє запи-тання щодо відкриття вогню у відповідь, адже іс-нувала пряма загроза життю особового складу,командир позиції молодший сержант АндрійЯрковой роздратовано відповів: «Та яка «отвєт-ка»? Вони знову із Саханки б’ють. У них тампрактично біля кожного будинку вогнева позиціяобладнана. Танки та «бехи» посеред селища за-копані. Куди стріляти, там мирні місцеві мешкан-ці». І немов на підтвердження слів молодшогосержанта по рації лунає команда старшого на-чальника: «Вогонь у відповідь не відкривати!»

— Ось так щодня, — продовжує розповідатипро обстановку на фронті матрос із позивним«Кокос». Вони, як ті боягузливі шакали, з-за спинжінок і дітей стріляють. Знають, що ми не відпові-датимемо, тому і нахабніють. А нещодавно намдовелося спостерігати взагалі дику картину.До їхнього «опорника», що поблизу Саханки,під’їхали два військові джипи з боєкомплектом. Які належить, ми відразу відреагували та вже наве-ли на них приціли, як раптом бачимо, що з маши-ни діти віком до 10-ти років виходять і стають лан-цюжком біля автомобілів. Звісно, що ми зброю —в бік, а бойовики спокійно розвантажилися…

А ось бойовики без мук сумління відкриваютьвогонь по населених пунктах, підконтрольних ук-раїнській стороні. Тільки за два тижні, які я пере-бував на передовій, незаконні збройні форму-вання кілька разів обстріляли з мінометів й арти-лерії селища Мар’їнка, Красногорівка, Водяне,Бердянське, Талаківка та Гнутове. Внаслідок об-

стрілів було знищено та пошкоджено декількажитлових будинків і господарських будівель. Що-правда, тоді, на щастя, обійшлося без людськихжертв.У цих населених пунктах мешкають чима-ло мирних жителів із дітьми. Втім, як доводитьжиття, це анітрохи не зупиняє окупантів, а у сво-їх ЗМІ вони висвітлюють факти власних злочин-них обстрілів, як провокації «київської хунти».

— Жителі окупованих Саханки та Комінтерно-вого, які відвідують родичів у Маріуполі, неодно-разово скаржилися, що бойовики не дозволяютьїм залишати домівки та переїжджати в більшбезпечне місце, — розповідає командир підроз-ділу майор Віктор Сикоз. — А на прохання щодоможливості виїзду з селища вони вимагають,щоб хтось із членів сім’ї все одно залишався вдо-ма. Іншими словами, задля того, щоб мати га-рантії власної безпеки, бойовики використову-ють мирне населення як заручників і живий щит.Це тактика бандитів і терористів.

Чимало проблем нашим підрозділам в При-азов’ї додає і використання бойовиками стволь-ної артилерії, яку вони розташовують на об’єктахцивільної інфраструктури. Наприклад, вогоньз важкого озброєння по українських позиціяху Водяному, Лебединському та Широкиномубойовики найчастіше ведуть з території, на якій

розташовані так звані вітряки — автономні енер-говиробничі вітряні станції, встановлені непода-лік Саханки. Там же перебувають спостережніпости терористів і коректувальників артилерійсь-кого вогню. Звідти чудовий огляд лінії нашої обо-рони. Зазвичай з «вітряків» працюють САУ-122та 152-мм, гаубиці Д-30 і танки. І поки рішеннящодо знищення ворожих вогневих позицій на-вколо цих важливих об’єктів інфраструктурине ухвалене, противник продовжує нахабно ко-ристуватися цим.

Утім за три роки війни така тактика росіян ужене дивує українських військових. Не дивується їйі комбат майор Віктор Сикоза, бо він вперше зі-ткнувся з нею ще у Криму, коли частину в Пере-вальному, де офіцер тоді проходив службу, бло-кували «зелені чоловічки».

— Вже тоді вони діяли саме в такий спосіб,прикриваючись мирним населенням, яке активнозалучали для досягнення своїх цілей. Тепер ядобре розумію, що так вони, як кажуть, «спалю-ють за собою всі мости». Війна все одно колисьзакінчиться, ми повернемо свою територію, алевже ніколи не пробачимо їм ті злочини, які ро-сійські агресори скоїли на нашій землі, — кажеофіцер.

Олександр КІНДСФАТЕР

СТРІЛЯТИ З-ЗА СПИНМИРНИХ МЕШКАНЦІВ —ПОШИРЕНА ТАКТИКА РОСІЙСЬКИХ БОЙОВИКІВ

НАЙМАНЦІ ЧАСТО ЦИНІЧНО ОБЛАШТОВУЮТЬ СВОЇ ПОЗИЦІЇ В НАСЕЛЕНИХ ПУНКТАХ І ЗВІДТИ Б’ЮТЬ ПО ОПОРНИХ ПУНКТАХ

УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ, ЗНАЮЧИ, ЩО ВІДПОВІДІ НЕ БУДЕ…

ННаассллііддккии ооббссттррііллуу зз вваажжккооїї ааррттииллееррііїї ммииррннооггоо ннаассееллееннооггоо ппууннккттуу ВВооддяяннее ппіідд ММааррііууппооллеемм

«ТАНКИ ТА «БЕХИ» ПОСЕРЕДСАХАНКИ ЗАКОПАНІ.

НЕЩОДАВНО ТУДИ ПІД’ЇХАЛИДВА ВІЙСЬКОВІ ДЖИПИ

З БОЄКОМПЛЕКТОМ. БАЧИМОЗ МАШИНИ ДІТИ ВІКОМ

ДО 10-ти РОКІВ ВИХОДЯТЬІ СТАЮТЬ ЛАНЦЮЖКОМ

БІЛЯ АВТОМОБІЛІВ.ТАК БОЙОВИКИ СПОКІЙНО

РОЗВАНТАЖИЛИСЯ»

4

РЕФОРМУВАННЯ ЗС УКРАЇНИ

Загальний обсяг потреби в коштахна фінансування заходів Державної програмирозвитку Збройних Сил України на періоддо 2020 року становить 100,9 млрд грн. Про цепід час нещодавнього брифінгупредставникам вітчизняних ЗМІ повідомивзаступник начальника Головного управлінняоборонного та мобілізаційного плануванняГенерального Штабу Збройних Сил Україниполковник Сергій Масловський. За йогословами, в цій сумі не враховані видаткина утримання Збройних Сил Українита видатки, передбачені іншими державнимипрограмами, зокрема щодо розвиткуозброєння та військової техніки

Словом, аби докорінним чином реформувативласне військо до сучасних стандартів, протягомнайближчих трьох-чотирьох років нашій державідоведеться витратити чимало коштів. І ця сумазначно перевищує 100 млрд гривень, якщо враху-вати видатки на утримання ЗС України та пере-озброєння. Разом це, за обережними підрахунка-ми, — 130–140 млрд гривень (охочі можуть подум-ки перевести ці астрономічно суми у долари США,якщо їхня свідомість «не сприймає» їх у гривнево-му вимірі).

Щоб було зрозуміло, наскільки значні ці сумидля бюджету країни, нагадаю, що доходидо Держбюджету 2017 року передбачено в розмірі731,03 млрд гривень, а витрати — 860,1 млрд гри-вень (Закон України «Про державний бюджетУкраїни на 2017 рік»).

Навіть якщо спробувати поставити цю суму підсумнів, прискіпливо і недовірливо вишукуючиу відповідному розписі видатків якісь помилки абозайві витрати, будь-якій людині, яка мислитьтверезо, вона анітрохи не здасться завеликою.Радше навпаки — недостатньою. Бо багаторічнізволікання колишньої влади з проведенняму війську кардинальних змін, заміна їх високомуд-

рим базіканням на публіку щодо військово-рефор-маторської тематики з одночасним знищеннямвійська під виглядом «штатно-організаційних опти-мізацій» і зробили нинішню вартість військової ре-форми в Україні саме такою коштовною. І чим дов-ше наші колишні керманичі зволікали із проведен-ням докорінних змін у війську, тим більше з рокув рік зростала ціна цієї реформи. Якої, до речі, якпоказало реальне, а не уявне життя, нашій країнівсе одно не уникнути.

І добре, що хоча б нинішня влада знайшлав собі мужність та продемонструвала держав-ницький підхід у цьому питанні, подивившисьправді в очі, — зволікати далі з військовою ре-формою є чимсь на кшталт вигадливого способудержавного самогубства. Особливо, коли сусід,який раніше вважався майже «братом», черезвласну неадекватність та пихатість, вдираєтьсязі зброєю в руках вчити нас «розуму» в нашій жехаті, а за нагоди — поцупити чималу її частину.І добре, що цього «сусіда» поки що вдалося зупи-нити, образно кажучи, у вітальні, пожертвувавшиґанком і у такий спосіб вигравши час, щоб хоча бприготуватися для відсічі й захисту інших кімнат.Але зрозуміло: щоби надовго відбити в нього ба-жання зазіхати на нашу оселю та майно, дове-деться озброїтися чимось ефективнішимта «важчим», ніж те, що ми мали на початок«братньої» агресії 2014 року, принаймні не гір-шим, ніж у нього.

Але як це буде реалізовуватися на практиці?Нагадаю, підписана та затверджена Президен-

том України — Верховним ГоловнокомандувачемЗС України Державна програма розвитку ЗСУкраїни на період до 2020 року містить п’ять голов-них стратегічних цілей:

1. Розвиток системи управління ЗС України.2. Удосконалення системи оборонного плану-

вання, запровадження у нашому війську прозоро-го та ефективного управління ресурсами.

3. Набуття ЗС України реальних, а не формаль-но-декларованих спроможностей виконувати за-вдання щодо оборони України, захисту її суверені-тету, територіальної цільності та недоторканності.

4. Створення єдиної системи логістики та вдос-коналення системи медичного забезпеченнявійська.

5. Професіоналізація та створення необхідноговійськового резерву вітчизняного війська.

Ці цілі достатньо амбітні, ресурсно-об’ємні, а го-ловне — потребують значних фінансових видат-ків. Зважаючи на одночасне існування постійноїзагрози зі Сходу, в багатьох фахівців виникаютьпевні сумніви щодо реальності цих цілей. Чи можевійсько одночасно докорінним чином змінюватисяі перебувати в готовності будь-якої миті вступитиу бій? Це можна порівняти із ситуацію, коли вамконче потрібно відремонтувати свою зброю, алеводночас треба бути завжди готовим відкрити во-гонь по ворогу. Адже ви не можете одночасно ре-монтувати зброю й ефективно захищатися від во-рога голіруч.

Саме в цьому, окрім майже гігантських розміріввитрат на її реалізацію, полягає основна склад-ність реалізації нинішньої Державної програмирозвитку ЗС України на період до 2020 року.У військовій справі є таке визначення — «положен-ня безпосереднього зіткнення з противником». За-вдання, яке поставила перед собою наша країнау сфері реформування та розвитку вітчизняноговійська, цілком йому відповідає.

Але на згаданому вище брифінгу представникГенерального штабу полковник Сергій Масловсь-кий досить недвозначно змалював приблизні шля-хи та методи, якими українська держава буде ви-конувати це надскладне завдання. Недаремно,відповідаючи на запитання щодо перспектив ре-алізації положень визначеної Державної програ-ми, він наголосив:

— Стратегічна ціль щодо розвитку спромож-ностей Збройних Сил України передбачає ство-

рення та розвиток військової інфраструктури пе-редусім на Сході нашої держави. Ви знаєте, щоми успадкували інфраструктуру від РадянськогоСоюзу, і до 2014 року переважна кількість бойо-вих частин із політичних причин перебувалина Заході держави. Зараз все це змінюється. Роз-гортаються і вже розгорнуті бойові частинина Сході, але для них потрібно створювати добрерозвинуту військову інфраструктуру. Це і військо-ві містечка, і склади, і місця, де можна проводитизаходи з бойової підготовки, полігони.

Тобто реакція на виникнення загроз з бокусхідного сусіда буде врахована під час реалізаціїзавдань Держпрограми шляхом інтеграції в їїзміст безпекових заходів. Як і коли нам вдастьсявиконати це завдання одночасно зі стримуван-ням зовнішньої агресії — дати одностайнувідповідь можна лише з часом. Але те, що зав-дання це не з легких і не з дешевих, є очевидним.

Костянтин МАШОВЕЦЬ

В УКРАЇНІ РОЗПОЧИНАЄТЬСЯ АКТИВНА РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРОГРАМИ

РОЗВИТКУ ЗБРОЙНИХ СИЛ НА ПЕРІОД ДО 2020 РОКУ

БАГАТОРІЧНІ ЗВОЛІКАННЯ КОЛИШНЬОЇ ВЛАДИІЗ ПРОВЕДЕННЯМ У ВІЙСЬКУ КАРДИНАЛЬНИХ ЗМІН

З ОДНОЧАСНИМ ЗНИЩЕННЯМ ЙОГО ПІД ВИГЛЯДОМ «ШТАТНО-ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ОПТИМІЗАЦІЙ» І ЗРОБИЛИ НИНІШНЮ ВАРТІСТЬ

ВІЙСЬКОВОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ САМЕ ТАКОЮ КОШТОВНОЮ

СИЛЬНЕ

ТА ЕФЕКТИВНЕ

ВІЙСЬКОДЕШЕВИМ НЕ БУВАЄ

Військові бюджети деяких країн світуу 2016 році:

� США — 607 млрд доларів

� Російська федерація — 62 млрд доларів США

� Німеччина — 45,2 млрд доларів США

� Польща — 8,3 млрд євро

� Швейцарська республіка — 18,3 млрд євро

За даними Стокгольмського інституту дослідження миру (SIPRI)

#21 {5501} 25 ТРАВНЯ, 2017 5

РИНОК ОЗБРОЄНЬ

Виставка IDEF, присвячена технологіямгарантування громадської й державноїбезпеки, входить у десятку найбільшихсвітових виставок оборонної індустрії.У цьогорічній виставці, яка нещодавновідбувалася в Туреччині, взяли участь 818 компаній зі 135 країн

Озброєння й техніка українських зброярів при-вертає дедалі більше уваги міжнародних партне-рів. За оцінкою Секретаря Ради національноїбезпеки і оборони України Олександра Турчино-ва, експозиція ДК «Укроборонпром» на Міжна-родній виставці озброєння IDEF-2017 стала най-потужнішою за весь час незалежності України.Це результат державно-приватного партнерствав галузі оборонної індустрії. В Україні вже є про-екти, які реалізують за рахунок як підприємствДержавного концерну «Укроборонпром», такі підприємств приватного сектору.

Побував на IDEF-2017 у Стамбулі й директор ін-формаційно-консалтингової компанії DefenseExpress, експерт із військового озброєння й техно-логій Сергій Згурець і поділився з нашим кореспон-дентом своїми враженнями стосовно цього форумузброярів.

— Цьогорічні результати турецької сторони прос-то вражають. І не тільки новими зразками, яких чи-мало в різних сегментах. Для мене головним їхнімдосягненням стало те, що в Туреччині створено ці-лі школи за напрямками. Розвивається науко-во-технічний потенціал, є своя елементна база.На такому міцному фундаменті можна створювати,виробляти й експортувати нові сучасні військовісистеми.

Наскільки продуктивною була для Україниучасть у виставці?

— Вважаю, що цей міжнародний форум бувефективним, адже Україна й Туреччина підписали

кілька меморандумів про співпрацю в обороннійсфері. Насамперед у галузі авіабудування: співпра-ця «Антонова» з турецьким концерном TurkishAerospace Industries (TAI) зі створення регіональнихі транспортних літаків. Із тим же концерном ТАІ пе-редбачено співпрацю з розробки безпілотних сис-тем, які сьогодні вкрай потрібні МОУ. Запланованоучасть обох країн у спільних проектах у галузі ство-рення бронетанкової техніки. Зокрема, розглянутоможливість використання саме українських двигу-нів у турецькому танку.

Під час виставки IDEF-2017 досягнуто домовле-ності про співпрацю за програмою розвитку боє-припасів, яку було підписано між ДАХК «Артем»і ДП «Спецтехноекспорт» із турецькою Корпора-

цією машинної та хімічної промисловості (MKEK —Makina ve Kimya Endustrisi Kurumu). Саме MKEK єосновним виробником боєприпасів для стрілецькоїзброї й важкого озброєння, артилерійських систем,авіаційних бомб, мін, вибухових речовин і ракет длязбройних сил Туреччини.

Співпраця у сфері виготовлення боєприпасівнадзвичайно актуальна для України з огляду на по-треби в артилерійських боєприпасах, деяких видахпідривачів та корпусах снарядів. Наша країна маєможливості щодо виробництва порохів та інших ре-чей, які може бути інтегровано з турецькими пропо-зиціями щодо створення певних зразків, передусімартилерійських боєприпасів. Для цього ми могли бдолучити наші нові оборонні потужності, які можебути задіяно для виконання цього завдання. Важ-ливим є той факт, що Туреччина дуже прогресува-ла в розвитку елементної та компонентної бази.Вона вже не залежить ні від американців, ні від єв-ропейців. Фактично це дає змогу реалізовувати ам-бітніші складні технологічні проекти з використан-ням суто турецьких напрацювань.

Окрім того, турецька сторона пропонує цікаві фі-нансові умови кредитування проектів у галузі зв’яз-ку й готова співпрацювати в питанні створення су-часних радіостанцій. Варто зауважити, що такі про-позиції Україна не отримувала від інших провіднихвиробників засобів зв’язку. Тож, нині створюєтьсяпевна унікальна ситуація, коли співпраця України йТуреччини корисна обом сторонам.

Треба сказати, що й українцям було чим заціка-вити учасників IDEF-2017. Фаворитами нашої екс-позиції стали, зокрема, модифікація безпілотноготактичного багатоцільового транспортного засобу«Фантом», комплекс активного захисту «Шер-шень» («Заслін»), який установлюють на легкута важку бронетехніку. А також система тандемно-го динамічного захисту «Дуплет», станція оптико-електронного пригнічення «Адрос» КТ-01 АВЕ,призначена для забезпечення високоефективногозахисту вертольотів від керованих ракет з інфра-червоними головками самонаведення різних типів.У Туреччині на виставці українські зброярі впершепрезентували переносний реактивний гранатомет,який дістав назву РК-4 «Інгул» виробництваДП ДККБ «Луч». Також привертали увагу на укра-їнському стенді бронетранспортери БТР-3Е1 і «До-зор-Б», БМ «Оплот», танкові двигуни й агрегати,ракетне й артилерійське озброєння, вогнепальназброя тощо.

Підготував Ярослав МЕЛЬНИЧУК

ЕКСПОЗИЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ ВІТЧИЗНЯНОЇ «ОБОРОНКИ» НА МІЖНАРОДНІЙ

ВИСТАВЦІ ОЗБРОЄННЯ IDEF-2017 СТАЛА НАЙПОТУЖНІШОЮ ЗА ВСІ РОКИ

НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

ЧИМ УКРАЇНСЬКІ

ЗБРОЯРІ ДИВУВАЛИ

В ТУРЕЧЧИНІ

ББееззппііллооттнниийй ттааккттииччнниийй ббааггааттооццііллььооввиийй ттррааннссппооррттнниийй ззаассіібб ««ФФааннттоомм»» ввіідд ДДКК ««УУккррооббооррооннппрроомм»» ннаа ввииссттааввцціі IIDDEEFF��22001177

УКРАЇНА Й ТУРЕЧЧИНАЗАЦІКАВЛЕНІ В СПІВПРАЦІ В ГАЛУЗІ АВІАБУДУВАННЯ,РОЗРОБКИ БЕЗПІЛОТНИХ

СИСТЕМ, СТВОРЕННЯБРОНЕТАНКОВОЇ ТЕХНІКИ.

ЗОКРЕМА, РОЗГЛЯДАЄТЬСЯМОЖЛИВІСТЬ ВИКОРИСТАННЯСАМЕ УКРАЇНСЬКИХ ДВИГУНІВ

У ТУРЕЦЬКИХ ТАНКАХ

..

Серед техніки, представленоїна IDEF-2017, країна — організа-тор виставки особливо вирізнялатанк ALTAY-AHT, який розробилакомпанія Otokar усього за п’ятьмісяців на базі танка ALTAY MainBattle Tank. Його систему броню-вання пристосовано для безпеч-ного виконання місії в місті.На танку встановлено модулі ре-активної броні (ERA) та ґрати-ек-рани, які підвищують його живу-чість у разі застосування протинього керованих і некерованихпротитанкових ракет. Окрім того,танк оснащено телескопічноюсистемою огляду (EOS) YAMGOZ,котра забезпечує 360-градуснийогляд, і системою пригнічення ім-провізованих вибухових пристро-їв із радіопідривниками. Іще тут

наявна система виявлення вогне-пальної зброї, яка може визначи-ти напрямок загроз із боку снай-перів, і система лазерного попе-редження, котра ідентифікує за-грози від лазерних далекомірів

та керованих по лазерному про-меню протитанкових ракет. У на-прямку виявленої загрози можутьавтоматично вистрілювати захис-ні гранати системи Soft Kill (SmartSmoke Curtain).

ТАНК ДЛЯ ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ В МІСТІ

ТТааннкк AALLTTAAYY��AAHHTT

..

6

ЗАХИСНИК

Василь у мирному житті й на війні — це різнілюди. Вони не подібні так, як не можуть бутиподібними дзеркальне плесо тихого озера йневтримна лісова пожежа. У бою ротнийстрашніший для ворогаза найспустошливіше природне явище,завдяки якому він і дістав свій позивний

Вибухова хвиля від танкового пострілу здійня-ла лейтенанта в повітря й закинула метрів за де-сять у лісопосадку. Падіння на ґрунт було таким,що у Василя болем здригнулась чи не кожна кіс-точка. Краєм ока він помітив, як зверху на ньогопадають величезні грудки й пошматовані мішкиз піском. За мить Василь знепритомнів.

Притомність повернулася разом із давнознайомими відчуттями: у голові гуло, у вухахдзвеніло, у роті від крові солоно та ще й присмакзаліза. Усе тіло нило. Василь важко звівся на но-ги, окинув затьмареним поглядом поле бою.За півкілометра, чадячи кіптявою, рачкував у тилдо своїх російський танк, який він підбив. Пан-цирник утік недалеко. А це значило, що непри-томним Василь пролежав лічені хвилини, бій іщетривав.

…Того ранку «Тайфун» як завжди робив обхідукріплень своєї роти. Зазвичай такої пори ворожіартилерійські обстріли були рідкістю. Але тогоразу було помітно, що бойовики щось задумали.Лінію оборони відразу кількох ротних позиційраптом покрили рясні мінометні розриви. А прос-то навпроти передового взводу з’явився російсь-кий Т-72, який став бити з гармати прямою на-водкою по укріпленнях підрозділу.

«Тайфуна» пойняла тиха лють. Минулоготижня його роту щоночі діставав інший ворожийпанцирник. Своїм вогнем він буквально переме-лював інженерні споруди підрозділу, внаслідокчого осколками снарядів поранило трьох йогохлопців.

Однак Василь разом із сусідньою ротоюта гранатометним взводом батальйону його такипокарали. Спільними зусиллями вони прорахува-ли найчастіші маршрути його руху і, коли тойвийшов на доступну для ураження дистанцію,його підбили. Зосередженим вогнем рота Василяй батальйонні гранатометники знесли з нього ак-тивну броню. А сусіди влучним пострілом із СПГв корму відправили його на брухт.

А тут новий нахаба! Стріляє, як у тирі, та ще йпосеред білої днини! Лейтенант перебіжками ді-стався до найближчого станкового протитанко-вого гранатомета. Днями осколком міни на ньо-му розбило оптичний приціл. Але механічнийпрацює, тож до пори СПГ встановили на резерв-ній позиції. Дякуючи Богові за передбачливістьпідлеглих, «Тайфун» узявся до справи. Він пере-вірив заряд, навів ствол на танк, зосередився,зробив перший постріл. Промах!.. Гарячково пе-резарядившись, лейтенант скорегував прицілі вистрілив удруге. Є!.. Корпус танка огорнув чор-ний дим.

Певна річ, «сімдесятдвійка» на такій дистанціївиявила його миттєво. Деякий час танк і Васильробили один по одному постріл за пострілом.А потім вони влучили одночасно: граната лейте-нанта заїхала чудовиську під башту, а танковийснаряд ущент розніс позицію СПГ.

Ще з півгодини, тримаючись на ногах тількисилою волі, «Тайфун» керував боєм. На зміну

підбитій «сімдесятдвійці» викотилася друга. І хо-ча вона обстрілювала іншу роту, Василь не мігзалишитися осторонь. Тому що його підрозділовібуло зручніше, аніж сусідам, бити по цьому тан-ку. Дистанція до нової цілі була трохи завеликою,влучити в панцирник було важкувато. Але відво-лікти увагу ворожого екіпажу на себе рота Васи-ля могла, що вона й зробила…

Про Василя Тарасюка в бригаді ходять леген-ди. Це ж бо не жарт: торішнього випускникавійськової академії командування частини вжедвічі представляло до звання Герой України! Алепоки що на його грудях тільки орден БогданаХмельницького.

Я кілька тижнів безуспішно намагався зустрі-тися з Василем під Авдіївкою. Різне заважало: тойого рота веде бій, і до неї неможливо добрати-ся. То Василя наказом відправили в шпиталь під-лікуватися після контузії. Чергова спроба поспіл-куватися зірвалась якраз того дня, коли Тарасюквів дуель із танком і зазнав надважкої мінно-ви-бухової травми.

Урешті-решт вирішую спочатку поговоритиз його побратимами. У роті «Тайфуна» я малоне з порога заявляю: «Хлопці! Хочу, щоб «Тайфу-ну» присвоїли Героя України…» Результат, при-знаюсь, мене ошелешив: із ліжок і стільців позіс-какували навіть ті, котрі щойно повернулисяна відпочинок із «нулів» і ледве не спали на ходу.Перебиваючи один одного, чоловіки стали захоп-лено розповідати про свого командира, якомувиповнилося всього-на-всього 23 роки. Всі ціхлопці мають поранення й державні нагороди.Багато хто з них значно старший за Тарасюка йвоює довше. Але в кожному їхньому слові проВасиля була величезна до нього повага та не-прихована любов, начебто вони хвалилися рід-ним батьком або сином.

Віктор ШЕВЧЕНКО

ПРО 23-РІЧНОГО КОМАНДИРА РОТИ ЛЕЙТЕНАНТА ВАСИЛЯ ТАРАСЮКА В БРИГАДІ

ХОДЯТЬ ЛЕГЕНДИ. МИНУВ ЛИШЕ РІК, ЯК ВІН ЗАКІНЧИВ АКАДЕМІЮ СУХОПУТНИХ

ВІЙСЬК, ВІДТОДІ І ВОЮЄ НА ДОНБАСІ. І ВЖЕ БАГАТЬОХ ВРАЗИВ СВОЄЮ

МУЖНІСТЮ. В БОЯХ ЗА АВДІЇВКУ ОТРИМАВ ТРИ ОСКОЛКОВІ ПОРАНЕННЯ,

ЧОТИРИ КОНТУЗІЇ ТА ОРДЕН БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО...

ВВаассиилльь ТТаарраассююкк уу ккииїїввссььккооммуу шшппииттаалліі ччеерреезз ттррии ттиижжнніі ппіісслляя ккооннттууззііїї

ТОРІШНЬОГО ВИПУСКНИКАВІЙСЬКОВОЇ АКАДЕМІЇ

КОМАНДУВАННЯ ЧАСТИНИВЖЕ ДВІЧІ ПРЕДСТАВЛЯЛОДО ЗВАННЯ ГЕРОЙ УКРАЇНИ

Заступник командира ротистарший лейтенант Роман Бойко:

— Бої січня-лютого цього року, на мою думку,мали для нас неабиякий тактичний зиск. Нашбатальйон не тільки випередив ворога, зірвав-ши його плани наступу. Завдяки зайнятим пози-ціям ми перекрили йому безперешкодне поста-чання озброєння й техніки відразу на двох на-прямках. Заодно нам удалося взяти під конт-роль Ясинуватську розв’язку. «Тайфун» не тіль-ки брав участь у розробці всіх операцій. Він ке-рував боями безпосередньо в бойових поряд-ках роти.

У лютому під час особливо важких боїв йогобуло знову поранено — у ноги осколками міни.Але він іще місяць не покидав окопи, бо нові по-зиції роти були на самому вістрі зіткнень, і ко-жен боєць у нас був на вагу золота. Ми йоговмовили поїхати на лікування, коли він на однуногу вже ледве ступав…

Головний сержант взводу молодшийсержант Сергій Іщук із позивним «Кощій»:

— Командир має три осколкових пораненнята чотири важких контузії. А ще він горів, підри-вався на бойовій машині. Двічі після обстрілівми його викопували із землі! Він наче живе міжфронтом і госпіталями, куди щоразу ми йоговсією ротою вмовляємо поїхати на лікування.Василь погоджується тільки тоді, коли на пози-ціях стає спокійніше.

Після восьми місяців боїв під Авдіївкою будь-хто з нас піде за ним хоч у пекло. Адже багатохлопців тут вижило завдяки йому. Взяти, дляприкладу, цьогорічні зимові бої. Ми були змуше-ні вибити сепарів з їхніх позицій у сірій зоні, бона той час існувала реальна загроза нашогооточення.

Сховатися було ніде. Вузенькі та мілкі окоп-чики було забито тілами загиблих бойовиків, якіперед нашою атакою готувались до штурму.Мороз був 26 градусів, міни й снаряди падалина нас дощем. До армії я служив у монастиріченцем. Думав, що за роки війни позабував мо-литви. Але в ті години згадав і прочитав їх уго-лос усі!

Страшно було всім. Ми стріляли, і нас тряслочи то через холоднечу, чи то зі страху. А Васяспокійно керував боєм, підсилював позиції, ева-куйовував поранених, він просто виконувавсвою командирську роботу...

ДЛЯ ВОРОГА ВІН —

СПРАВЖНІЙ«ТАЙФУН»

#21 {5501} 25 ТРАВНЯ, 2017 7

ЗАХИСНИК

«До відправлення поїзда ще кілька хвилин.Біжу. Викликали у службових питаннях.Нервую, адже всі мої залишаютьсяна передовій, а «режиму тиші» як не було,так і немає. Задзвонив телефон, від почутогозастиг на місці — «Тайфун» поранений.Побратим, з яким ми пережили не один деньвійни, — поранений! Ворожий снарядрозірвався за метр від нього. Лечу.В протилежному від поїзда напрямку.Моторошно від думки, що доведетьсяпояснювати, чому не поїхав. Але ноги самінесуть з вокзалу. Розумію, що можуне застати друга в живих…»

Такі думки промайнули в голові Сергія Калини,коли він дізнався про поранення товариша.На щастя, минулося, воїн вже одужує у військо-вому госпіталі.

— Ваську («Тайфуну») на війні взагалі дуже«щастить». То його ударною хвилею кудись від-кидає, то в голову «прилітає». І ось знову — по-ранений. Коли противник завів «танчик», Васяполіз по СПГ і влаштував з ним дуель. Пам’ятає,що влучив, бо пішов чорний дим. Але той щевстиг вистрелити просто перед «Тайфуном»,якого відкинуло на десяток метрів. Каже, що під-лікується, повернеться і доб’є той «танчик», —розповідає про побратима Сергій, який тежне перший день на війні...

Старший лейтенант Калина потрапив до райо-ну бойових дій після випуску з військового вишу.Молодий офіцер — заступник командира ротиз озброєння. За бої біля Авдіївки йогонагородили орденом Богдана Хмельницького.

— Бої за «Алмаз» (позиція, що знаходиться насамому вістрі авдіївського напрямку, і з трьохсторін оточена ворогом) — найстрашніші дні в мо-єму житті. 29 січня, коли побратими обороняли на-ші позиції, моїм завданням було забезпечувати їхбоєприпасами, речами та їжею. В разі штурму на-ших позицій — підтримувати побратимів вогнем.Тоді відбили атаку та зайняли позицію без втрат,але російські окупанти почали гатити з важкої ар-тилерії — цілили і по нас, і по Авдіївці, — згадує він.

— Важко було дивитися на загиблих хлопців— Андрія Кизила, Вову Бальченка та сапера

Діму Оверченка, яких дуже добре знав і нещо-давно говорив із ними. Тоді аж у серці щось за-кололо… Звичайно, було дуже страшно, але ягордий людьми, які служать у моєму підрозділі.Якби не командири «Лівша» і «Тайфун», цієї по-зиції в нас не було б. Хоч вони ще й молоді лей-тенанти, але для мене — справжні герої!

Всі шість діб ситуація була вкрай напружена,тож бійці спали в повній амуніції. А ще — не роз-лучалися з оберегами.

— До війни я не був побожним, але всі ці дні про-бігав з іконкою від мами в «бронику». Мама й самакожен день за всіх нас молитви читала. Від неї я йпочув по телефону, що нагороджений орденомХмельницького. До речі, батьки в мене теж військо-

ві: мама — зв’язківець, а тато — розвідник, він такожбув на цій війні, — розповідає старший лейтенант.

У районі проведення АТО Сергій і познайомив-ся з майбутньою дружиною:

— Своє коханнячко я зустрів під час боїв за Бі-лу Кам’янку та Новоласпу. Вона постійно переда-вала нам із побратимами різні смаколики. Такі познайомилися. З часом покохали одне одного.Познайомив її з батьками. І от уже майже півро-ку в нас зростає Марк Сергійович. Коли я їздивна нагородження до Президента, дали два дні,щоб дома побути. Рідня навіть пошила сину ком-бінезончик на кшталт військової форми і шапоч-ку з тризубом. Це було дивовижно!

Ярослава ЗОРІНА

ЗЗннааййооммттеессяя:: ООллееккссааннддрр ЧЧооттіійй,,ооффііццеерр--ммииррооттввооррееццьь 1188--ггоо ооккррееммооггооввееррттооллііттннооггоо ззааггооннуу ммііссііїї ООООННззіі ссттааббііллііззааццііїї вв ДДееммооккррааттииччннііййРРеессппууббллііцціі ККооннггоо

Він — один із тих фахівців, від якихзалежить успішне виконання політно-го завдання кожного українськоговертольота в цій африканській країні.Він — начальник групи обслуговуван-ня та регламенту вертольотів і двигу-нів, досвідчений спеціаліст інженерно-авіаційної служби (ІАС). Інакше кажу-чи, він готує повітряне судно до черго-вого польоту.

Уперше Олександр одягнув блакит-ного берета сім років тому в складі56-го окремого вертолітного загону,миротворці якого виконували завданняООН у Ліберії. Перед кожним виконан-ням чергового завдання Олександр ра-зом із передовою групою ІАС огляда-ють та обслуговують вертоліт. На моєзапитання, що саме вони роблять, вінжартує: «Копирсаємось у вертолітномуобладнані. Любимо ми це…»

Але якщо серйозно, то, крім заправ-ки паливом, авіаційні техніки огляда-

ють вертоліт ззовні та перевіряютьсправність роботи різноманітних сис-тем, радіоелектронних пристроїв;«озброєнці» споряджають повітрянесудно боєкомплектом.

— Професійна робота моїх колегв Африці — це багаторічна практикав Україні, — каже офіцер. — Помиля-

тися не маємо права. Іноді буваютьполамки чи відмова якогось облад-нання. Якщо є якісь сумніви щодо на-дійності роботи окремих систем ма-шини, то виліт відкладають. Аджев авіації головне — безпека польотів.

Одним із ворогів для вертолітної тех-ніки в Африці є «Харматан» — сухийі пиловий північно-східний пасат, щодме в Західній Африці із Сахари в на-прямку до Гвінейської затоки з листо-пада по березень.

Кажучи простіше, це піщаний пил, час-тинки якого нерідко засмічують двигунповітряного судна. Місяць тому в конго-лезькому містечку Кананга, що за кіль-касот кілометрів від базового табору,нашим миротворцям-вертолітникампротягом двох тижнів доводилося вико-нувати монтажно-демонтажні роботи підчас заміни редуктора одного з бортів.

Родом Олександр Чотій із Василькова.Його батько — військовий, тож родинідовелося часто змінювати гарнізони:жили вони в Коломиї, Миргороді, Криму,Харкові. Олександр до вступу в авіацій-ний військовий виш змінив сім шкіл.

— Зрештою, як у багатьох військо-

вих сім’ях заведено, син іде слідамибатька, — жартує майор Чотій. — Таксталося й в мене. Батько теж був фа-хівцем інженерно-авіаційної служби.Обслуговував на міжнародних на-вчаннях легендарну пілотажну групу«Українські соколи» під час виступіву Польщі, Румунії, Великобританії.

Невдовзі після випуску з військовоговишу Олександр зустрів майбутнюдружину Юлію, яка сьогодні теж но-сить офіцерські погони. Тепер вониразом служать в одній з окремих бри-гад армійської авіації.

— Коли почалася окупація Криму Ро-сією, я без вагань вирушив у Меліто-поль, — згадує майор. — Там ми прий-мали українські вертольоти Ка-27, якісміливо тоді залишили кримськийвійськовий аеродром та перебазува-лись до материкової України. Молод-ці — хлопці! Не зрадили!

Під час участі в антитерористичнійоперації доводилося працювати фак-тично цілодобово, перебазовуючисьіз місця на місце, готували вертольотидо бойових завдань, ремонтували...

Віктор АНУФРІЄВ

«БОЇ ЗА «АЛМАЗ» —

НАЙСТРАШНІШІ ДНІ

У МОЄМУ ЖИТТІ»СТАРШИЙ ЛЕЙТЕНАНТ СЕРГІЙ КАЛИНА РОЗПОВІДАЄ ПРО БОЙОВІ БУДНІ СВОЇХ

ПОБРАТИМІВ — ЗАХИСНИКІВ АВДІЇВКИ

ВІН НАЧЕ САПЕР: ПОМИЛЯТИСЯ НЕ МАЄ ПРАВА

ДО ВІЙНИ Я НЕ БУВПОБОЖНИМ, ТА КОЛИ ЙШЛИ ЖАХЛИВІ БОЇ, Я НЕ РОЗЛУЧАВСЯ

З МАМИНОЮ ІКОНКОЮ

ССееррггіійй ККааллииннаа зз ссиинноомм ММааррккоомм ппіідд ччаасс ввііддппууссттккии

ООллееккссааннддрр ЧЧооттіійй

8

ПІДГОТОВКА ВІЙСЬК

Вояки під час професійних змагань виборювалине лише престиж частини, а й право представлятиОТУ «Маріуполь» на другому етапі змагань на рівніугруповання військ, яке залучено до проведення анти-терористичної операції на території Донецької та Лу-ганської областей.

Зокрема під час змагань на кращу розвідувальнугрупу учасникам довелося здійснити марш-кидокна 15 кілометрів та подолати 5 кілометрів на швидкістьу повному спорядженні, виконати вогневі вправизі стрілецької зброї з автомобіля на ходу та з гранато-мета, скоригувати вогонь мінометної батареї, проде-монструвати навики орієнтування на місцевості, подо-лати заміновану ділянку, організувати «днівку» та пос-ти спостереження, надати медичну допомогу та еваку-ювати з поля бою пораненого товариша тощо.

Своєю чергою розрахунки ДШК демонстрували на-вики та вміння у зайнятті вогневих позицій, влучностістрільби по різноманітних мішенях з різних відстаней.

Екіпажі танкістів під час змагань на професійністьвиконували стрільбу по мішені, яка імітувала ворожийтанк в окопі на відстані 1700 метрів. Також оцінюва-лась їхня майстерність в ураженні мішені у виглядіпротитанкової безвідкатної гармати за сімсот метрівз великокаліберного кулемета, злагодженість дій екі-пажу під час завантаження трьох артилерійських по-стрілів у конвеєр і коробки до кулемета.

Ускладнювало виконання завдань танкістам й те,що екіпажі виконували вправи не на своїх пристріля-них машинах.

Одним із найбільш динамічних став перебіг змаганьна кращий екіпаж бойової машини піхоти. На одномуз полігонів на Приазов’ї військовослужбовці показува-ли свою майстерність не лише у веденні вогню з БМП,а й у злагодженості екіпажів при переведенні машинз похідного стану в бойовий, а також у підготовцідо пуску ПТКР тощо.

Як розповів представник командування оператив-но-тактичного угруповання «Маріуполь», загалом зма-гання дали змогу військовикам не тільки проявитисвої найкращі професійні якості, а й обмінятися прак-тичним досвідом з товаришами по зброї, реально оці-нити свої спроможності та отримати додаткову моти-вацію до подальшого самовдосконалення.

Володимир ВІВАТ

ЯК ЗМАГАЮТЬСЯСПРАВЖНІЧОЛОВІКИВ ОПЕРАТИВНО-ТАКТИЧНОМУ УГРУПОВАННІ «МАРІУПОЛЬ»

ПРОВЕДЕНО ПРОФЕСІЙНІ ЗМАГАННЯ СЕРЕД САПЕРІВ, СНАЙПЕРІВ,

РОЗВІДГРУП, ЕКІПАЖІВ ТАНКІВ, БМП, АРТИЛЕРІЙСЬКИХ ОБСЛУГ...

ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬТАНКІСТАМ УСКЛАДНЮВАЛО

ТЕ, ЩО ЕКІПАЖІ ВИКОНУВАЛИВПРАВИ НЕ НА СВОЇХ

ПРИСТРІЛЯНИХ МАШИНАХ

#21 {5501} 25 ТРАВНЯ, 2017 9

ГАРЯЧИЙ РЕГІОН

Практично щодня українських бійців, якітримають оборону на ВОПі із зовсімне військовою назвою «Ромашка»,обстрілюють із важкої артилерії тастрілецької зброї. Гатять з мінометів, САУ,днями вперше за тривалий час виїхав танк іприцільно розстрілював «Ромашку». Спокійнідні тут рідкість

Керує ВОПом старший сержант із позивним«Скіф». На цій позиції він уже півроку, без будь-яких замін та відпусток. Загалом на фронті —більше двох років. До війни Юрій жив у Донець-ку, працював будівельником. «Скіф» згадує, щочимало великих об’єктів у Донецьку будувалисяза його участю. Там він збудував і свій дім, якийдовелося покинути через війну. Покинув, абишвиденько звести нове житло для родини і запи-сатися до лав української армії. Здається,«Скіф» не боїться нічого. Та коли по них б’ють ізСАУ 152-го калібру, зізнається: «Це моторошно».Важко йому не повірити.

— Ми обороняємо дуже важливий напрямок,бо так повністю контролюємо підходи до нашихсусідів, — пояснює старший сержант. — І хочапротивник охопив нас півкільцем, він не знаєособливостей позиції. Тож скільки б ворогне сподівався нас легко захопити, він вже десят-ки разів переконувався у протилежному. Якщораніше здебільшого по нас вівся провокаційнийвогонь, то останнім часом стріляють винятковона ураження. Вчора було «весело». Почали все«Утёси», далі по нас із двох боків ударили міно-мети, потім САУ. Отримавши дозвіл на вогоньу відповідь, ми застосували власну тактику —витримали паузу, не відповідали на прицільнийвогонь, а потім вдарили з усіх вогневих засобів.Противник почав вгамовуватися, аж раптом ви-їхав танк... Закінчилось усе хаотичним обстріломв усіх напрямках.

Кулеметник Богдан, «Бовер», буденно розпо-відає про те, як кілька днів тому міна 82-го ка-лібру прилетіла на його вогневу точку. Та чоло-вік якраз відпрацював по ворогу і змінив пози-цію. Він вже восьмий місяць на фронті, і такі«джекпоти» в нього траплялися неодноразово.

Або гранатометник Валентин. Відсотківз дев’яносто його пострілів влучають у ціль. Вінвідслужив рік за мобілізацією, а потім підписавконтракт і продовжив службу у тій же бригаді.А стрілець Максим демонструє пошкодженийствол кулемета Калашникова — пряме влучан-ня ворожої кулі.

— Маєте інформацію щодо втрат противни-ка? — запитую «Скіфа».

— Ми їх просто бачимо, — коментує«Скіф». — До того ж у зоні нашої видимості зна-ходиться їхнє кладовище. Та й «прослушка» пра-цює. Загалом зрозуміти, чи є втрати, можнаі з поведінки ворога. Після нашої вдалої відпові-ді противник стає дуже нервовим. Для нас дивно,що російські окупанти не поспішають забиратитіла своїх загиблих... Кілька тижнів тому до наснамагалася підійти диверсійна група, ми відкри-ли вогонь на ураження. Відтоді за кількасот мет-рів від нашого «опорника» лежить тіло. Відтягну-ти його для нас проблематично, бо місцина від-

крита й постійно прострілюється. Як правило,аби забрати загиблого, здійснюється запитна режим «Тиша», але бойовики із евакуацієюне поспішають.

Розвідувально-диверсійні групи дійсно частойдуть сюди з Донецька. І хоч огляд суттєвоускладнений лісосмугою, українські воїни ближченіж на 200 метрів диверсантів ще не підпускали.

— Як правило, спочатку виходить групказ кількох осіб, що викликають вогонь на себе,щоб засікти наші вогневі точки. Тим часомосновна група чисельністю до півтора десяткавояків розташовується на сотню чи кілька сотеньметрів позаду. Та на всі прийоми ворога в нас єсвоя тактика, що непогано працює. До речі, по-ведінка російських загарбників і загалом обста-новка неабияк залежить від конкретної ротації.Раніше, наприклад, проти нас стояли російськіморські піхотинці. Вони були більш агресивни-ми — постійні провокації, робота снайперів, ди-версійні групи... В діях тих, що змінили російсь-ких морпіхів, більше хаосу.

Тим часом десь поряд знову лунають вибухи.Пожвавішав радіоефір. «Ромашка» на зв’яз-ку!» — «Яка обстановка?» — «Схоже, працюєСАУ». Снаряди щоразу лягали ближче до пози-ції. Земля здригалася дедалі відчутніше, але толякало лише кішку Ромашку. Вона для мужніхчоловіків — головний антидепресант.

Анастасія ОЛЕХНОВИЧ

З «РОМАШКИ»

ДО ДОНЕЦЬКА —

ШАПКОЮ ДОКИНУТИ ЦЕ НАШ КРАЙНІЙ «ОПОРНИК» ПЕРЕД ДОНЕЦЬКОМ. ПОПЕРЕДУ РОСІЙСЬКІ

ОКУПАНТИ. ВІД НАШИХ ПОЗИЦІЙ ДО СУПРОТИВНИКА ЯКИХОСЬ 300–400 МЕТРІВ

ККооммааннддиирр ВВООППуу ««ССккііфф»» ССттррііллееццьь ММааккссиимм ннаа ппооззииццііїї

ЯКЩО РАНІШЕ ПО НАС ВІВСЯПРОВОКАЦІЙНИЙ ВОГОНЬ,

ТО ОСТАННІМ ЧАСОМСТРІЛЯЮТЬ ЗДЕБІЛЬШОГО

НА УРАЖЕННЯ

Леонід Кантер, режисер докумен-тального фільму «ДобровольціБожої чоти», уже півроку працюєнад картиною про загиблогона Донбасі добровольця — опер-ного співака Василя Сліпака. Ре-жисер наголошує, що дуже важ-ливо донести до людей мотиваціюдобровольців.

— За допомогою цього фільмуми хочемо розповісти, хто й чомувоює за нас на Сході України, ад-же далеко не всі це розуміють,особливо за кордоном. Про цене раз казав і сам Василь, — пові-дав Леонід Кантер. — Я познайо-мився з «Міфом», власне, у деньйого смерті. Почав дізнаватисяпро нього. І тепер уже знаю його

однокласників, учителів, виклада-чів у музичному училищі, колегу Франції, друзів, волонтерів, коха-них, братів, батьків. І в мене такевідчуття, що я його знав усе життя,ніби ми з ним дружили. Чим біль-ше я дізнаюсь про Василя, тимважче мені робити цю історію від-сторонено. Не переказати історіюВасиля Сліпака, який прожив ко-ротке, але неймовірно яскравежиття, було б злочином.

Матеріал для фільму вже відзня-то, залишилося тільки змонтувати.Процес загальмувала нестачакоштів. Тож днями стартувала кам-панія зі збору фінансів, аби стрічкуякомога скоріше побачив глядач.

Анастасія ОЛЕХНОВИЧ

ХТО Й ЧОМУ ВОЮЄ НА ДОНБАСІ ЗА УКРАЇНУ РОЗПОВІСТЬ ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ФІЛЬМ «ДОБРОВОЛЬЦІ БОЖОЇ ЧОТИ»

ВВаассиилльь ССллііппаакк

10

ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКІ СИЛИ

Як зазначив командувач ВМС ЗС України віце-адмірал Ігор Воронченко, одночасноіз введенням нових кораблів та катерівна флоті заплановано відновлення тих суден,які вийшли з анексованого Кримута потребують модернізації і ремонту.Розпорядженням Кабінету Міністрів Українивиділено 91 млн гривень на проведенняремонтно-відновних робіт і модернізаціюфрегата «Гетьман Сагайдачний». Зараз,зокрема, ведеться відновлення технічногостану та доковий ремонт (на ці потреби вжевиділено 14,5 млн гривень) цього корабляна ПАТ «Іллічівський судноремонтнийзавод». Командування вітчизняного флотуповідомило, що на фрегат чекає великамодернізація. Але які саме технічні засоби йустаткування або зразки озброєння будутьвстановлені на борту корабля — таємниця

Відповідно до укладеного договору ремонт ма-ли виконувати представники суднобудівного за-воду «Кузня на Рибальському», але через те, щоце підприємство не має виходу до узбережжяЧорного моря, виникла потреба залучити потуж-ності іншого судноремонтного підприємства з бе-регів Сухого лиману в Одеській області. Завод-чани міста Чорноморськ уперше проводять ре-монт військового корабля, тому й готувалися за-здалегідь. Фрегат поставили в найбільший пла-вучий док України. Його довжина — 225 метрів,вантажопідйомність — 20 тисяч тонн. Утім виник-ли деякі труднощі в забезпеченні постановкив нього корабля. Через конструктивні особливос-ті носової частини фрегата (носовий бульб«Гетьмана Сагайдачного» розташовано нижчеосновної частини корпусу) в момент його поста-новки довелося зробити спеціальний виріз у кор-пусі стапель-палуби дока. В результаті треба бу-ло видалити понад 100 квадратних метрів цієїконструкції. Під водою весь процес постійно кон-тролювала група водолазів.

— Зараз на кораблі йде доковий ремонт. Це

очищення, огляд і фарбування підводної частинийого корпусу, донно-забортної арматури та цис-терн, — розповів старший помічник командирафрегата «Гетьман Сагайдачний» капітан 3 рангуОлексій Корецький. — Представники промисло-вості здійснюють огляд рулів, ліній валів та греб-них гвинтів, а також інших пристроїв, систем, ре-монт яких не можна виконати на плаву.

У роботах на кораблі задіяні зведені робочібригади, до яких входять як фахівці «Іллічівсько-го судноремонтного заводу», так і суднобудівно-го підприємства «Кузня на Рибальському».

За словами голови правління ПАТ «Іллічівсь-кий судноремонтний завод» Михайла Дуднікова,

після завершення ремонту боєздатність фрегата«Гетьман Сагайдачний» значно підвищиться.

— Очищення підводної частини корпусу до-зволить збільшити швидкість ходу корабля.Приблизно на 5–6 вузлів зросте його мобіль-ність і маневреність. До цього фрегат проходивдоковий ремонт 2012 року, — сказав МихайлоДудніков. Судноремонтники обіцяють, що по за-кінченні нинішнього ремонту фрегат «ГетьманСагайдачний» належно себе проявить у складібагатонаціональної корабельно-тактичної групипід час українсько-американського навчання«Сі Бриз-2017».

Віталій ПАНЧИШИН

ДО КІНЦЯ ЧЕРВНЯ НА ГОЛОВНОМУ ВІЙСЬКОВОМУ КОРАБЛІ УКРАЇНИ ЗАВЕРШИТЬСЯ ДОКОВИЙ РЕМОНТ.

ПОТІМ ПОЧНЕТЬСЯ ЙОГО МОДЕРНІЗАЦІЯ

НА РЕМОНТ І МОДЕРНІЗАЦІЮ «САГАЙДАЧНОГО»

ВИДІЛЕНО 91 млн гривень

ФФррееггаатт ««ГГееттььммаанн ССааггааййддааччнниийй»» ссттооїїттьь ннаа ссттааппеелльь��ппааллууббіі ннааййббііллььшшооггоо ппллааввууччооггоо ддооккуу УУккррааїїннии

УУ ВВММСС ЗЗСС УУккррааїїннии ааккттииввііззууввааллаассьь ррооббооттаазз ввііддннооввллеенннняя ттееххннііччннооїї ггооттооввннооссттіі ккоорраа--ббееллььннооггоо ссккллааддуу ттаа ссууддеенн ззааббееззппееччеенннняя..ЧЧооррннооммооррссььккиийй ссууддннооббууддііввнниийй ззааввоодд уужжееррооззппооччаавв ррееммооннтт ммооррссььккооггоо ввооддооллааззннооггооссууддннаа ««ННееттіішшиинн»».. ТТааккоожж ппееррееддббааччааєєттььссяяппррооввееддеенннняя ппллааннооввооггоо ддооккооввооггоо ррееммооннттууааррттииллееррііййссььккооггоо ккааттеерраа ««ССккааддооввссьькк»»,, ссуудд--ннаа ррооззммааггннііччуувваанннняя ««ББааллттаа»» іі ннааввччааллььннооггооккааттеерраа ««ЧЧииггиирриинн»»

ННаарроощщуувваанннняя ббооййооввооггоо ппооттееннццііааллууВВММСС ЗЗСС УУккррааїїннии ннееммоожжллииввее ббееззооннооввллеенннняя ккооррааббееллььннооггоо ссккллааддуу ййббууддііввннииццттвваа ннооввиихх ккоорраабблліівв,, ккааттееррііввіі ссууддеенн ззааббееззппееччеенннняя.. ССааммее ттооммууннееооддннооррааззооввее ппееррееннеессеенннняя ппллааннііввббууддііввннииццттвваа ккооррввееттаа ««ВВооллооддииммииррВВееллииккиийй»» ввииккллииккааєє жжввааввіі ддииссккууссііїї..ЧЧеерреезз ппррооббллееммии зз ффііннааннссуувваанннняямм ццееййппррооеекктт ссттаавв ддооввггооббууддоомм

Чорноморський флот Росії неоднора-зово здійснював різні провокації в на-шій винятковій морській (економічній)зоні: обстріли кораблів і літаків націо-нальних ВМС, захоплення буровихустановок на чорноморському шельфі,

переслідування й залякування цивіль-них суден. Усі ці дії загарбника потребу-ють адекватних відповідей. Тож різно-манітні інсинуації різних «експертів»на рахунок потрібності флоту як такогоне мають нічого спільного з вболіван-ням за обороноздатність України.

Водночас надважливим для націо-нального флоту й суднобудівної галузіУкраїни є відновлення будівництва су-часного корвета «Володимир Вели-кий», який оснащено новітнім озбро-єнням й устаткуванням. Адже наяв-ність кораблів такого класу дасть змо-гу виконувати завдання не тількив морській, а й в океанічній зоні.

За словами заступника начальни-ка Головного управління оборонно-

го та мобілізаційного плануванняГенерального штабу ЗС Україниполковника Сергія Масловського,будівництво цього корвета продов-жуватиметься, а фінансування про-грами «Корвет» 2017 року має ста-новити понад 1 млрд грн.

Нагадаємо, будівництво першого ук-раїнського корвета «Володимир Вели-кий» розпочалося 2012-го (у рамкахконтракту, укладеного 2009 року з Мі-ноборони) на потужностях ПАТ «Чор-номорський суднобудівний завод»(м. Миколаїв). Його будують у коопера-ції із 117 підприємствами, серед яких —іноземні компанії з восьми країн світу.Планують встановити артилерійськіустановки середнього та малого каліб-ру, головні дизельні двигуни та дизель-генератори іноземного виробництва.

На сьогодні всі одинадцять блоківкорпусу вже готові до з’єднання. Також

на стадії завершення — артилерійськіустановки, турбіна, дизельні двигунизі США для забезпечення енергосис-теми корабля.

Водночас зволікання з реалізацієюпроекту «Корвет» може призвестидо виникнення певних ризиків, переду-сім пов’язаних з ударом по іміджу Укра-їни як суднобудівної країни та надійно-го міжнародного партнера. Частинаконтрактів з іноземними компаніямивже майже вийшли за часові рамки.За підрахунками українських експер-тів, сума добудови корвета на цей часмайже дорівнює сумі штрафних санк-цій, які можуть бути накладені. У разі,якщо корабель не добудовуватимуть,ці гроші потрібно буде повернути. ТомуУкраїні краще завершити будівництвокорвета і в результаті отримати новусучасну бойову одиницю, ніж віддати ціж кошти на штрафні санкції й не отри-мати нічого.

Дмитро ЗАВТОНОВ

ЯКІ ПЕРСПЕКТИВИ ДОБУДОВИ КОРВЕТА «ВОЛОДИМИР ВЕЛИКИЙ»

ККооммааннддуувваачч ВВММСС УУккррааїїннии ввііццее--ааддмміірраалл ІІггоорр ВВооррооннччееннккоо::

«Корвет будемо добудовувати.У нього вкладено багато коштів, і вінреально потрібен. Є проблеми із за-купівлею озброєння для нього, алевсе це можна вирішити. Головне,що є воля керівництва країни щодоздійснення модернізації флоту й за-купівлі нових зразків озброєння».

ДДоо ккііннццяя ццььооггоо ррооккуу ддлляя ппооттррееббВВММСС ббууддее ппооббууддоовваанноо щщее ччоо--ттииррии ммаалліі ааррттииллееррііййссььккіі ккааттееррииттииппуу ««ГГююррззаа--ММ»»,, ддвваа ддеессааннтт--нноо--шшттууррммооввіі ккааттееррии ппррооееккттуу««ККееннттаавврр»» ттаа ооддннее ссуудднноо ссппее--ццііааллььннооггоо ппррииззннааччеенннняя

ППррооеекктт ккооррввееттаа ррооззррообблляяллии вв ссппііввппрраацціі зз ккллююччооввииммии ццееннттррааммии ввііййссььккооввооггооккооррааббллееббууддуувваанннняя вв ЗЗааххіідднніійй ЄЄввррооппіі,, ттоожж ввіінн ббууддее ппооввннііссттюю ссуумміісснниийй іізз ккоорраабблляяммии ННААТТОО

#21 {5501} 25 ТРАВНЯ, 2017 11

ПОВІТРЯНІ СИЛИ

Масове використання безпілотних літальнихапаратів суттєво ускладнює роботу захисниківнеба. БПЛА дедалі частіше застосовуютьне лише у військовій, а й у комерційній сфері.У світі вже запустили перше повітрянебезпілотне таксі, а в армії США відбуваєтьсясправжня технологічна революціяз використанням безпілотних систем. Ідетьсяпро «систему систем» — SoSiTe, яка своїмроєм дронів обіцяє знищити будь-яку ППО

Східний сусід України, на щастя, не має такихновітніх систем. Звісно, у росіян здійснюють роз-робки та виробництво сучасних БПЛА військовогопризначення, але вони суттєво відстають від захід-них аналогів. Тож армія РФ продовжує закупову-вати ізраїльські зразки типу Searcher II та навітьвипускати його ліцензійну копію «Форпост».

«Іхтамнети», а можливо, і навчені ними бойови-ки, активно застосовують БПЛА різних типів дляздійснення оперативно-тактичної й тактичної роз-відки, встановлення радіоперешкод і виконання ін-ших спеціальних завдань. Обстріли артилерією по-зицій українських військ і мирних жителів регіонуне припиняються. А там, де застосовують артиле-рію, навіть мінометну, зазвичай працює безпілот-ник для коригування вогню.

Протягом війни на Донбасі фіксують російськіБПЛА різних типів, серед яких «Орлан-10», «До-зор-100», «Дозор-600», «Гранат-4», «Форпост». Гли-бина розвідки деяких із них сягає до 500 кілометрів.А час їхнього перебування в небі може становити 16годин. Окрім того, застосовують неідентифікованітактичні БПЛА з глибиною розвідки 5–10 км.

Цю російську техніку час від часу можна побачи-ти на Донбасі як у небі, так і на землі, коли її збиває

українська протиповітряна оборона. Кілька тижнівтому українські військові вполювали черговий безпі-лотний літальний апарат «Орлан-10». Мільйони руб-лів — у мінус російським платникам податків. Зреш-тою, їм не звикати: у Криму та ОРДЛО втрачено неодин мільярд. На оборону мусить витрачати й Укра-їна. Зенітна ракета — теж недешеве задоволення,хоч і поступається вартості «Орлана» в рази. А якщопорівнювати з ізраїльським Searcher II, то в десяткиразів, адже його вартість, за даними відкритих дже-рел, коливається в межах 700 млн рублів.

Вартість озброєння порівнювати, звісно, можна,але про загрозу, яку становить БПЛА, не треба за-бувати. Не дарма ж на ці апарати в усьому світі ви-трачають величезні кошти.

На піку протистояння, коли українські зенітникипродемонстрували захищеність українського не-ба, противник перестав масово застосовувати до-рогі БПЛА. Але, як бачимо, «Орлан-10» залиша-ється традиційним непроханим гостем в українсь-кому небі.

... Його помітили майже опівдні 27 квітня. Вияв-лення, супроводження, знищення — такий, здава-лось би, простий алгоритм дій ЗРВ. Але до цього

процесу було залучено десятки одиниць технікизенітних ракетних і радіотехнічних військ Повітря-них Сил, а також підрозділів Сухопутних військ, бозбити таку невелику ціль не так просто.

— Ціль було виявлено на висоті 2500 метрів,на відстані 18 кілометрів, — розповідає командирзенітно-ракетної батареї майор Іван Бей. — Ми ве-ли її, отримали інформацію про повітряну обста-новку від РТВ, здійснили відповідний маневр тех-ніки, дістали підтвердження візуального спостере-ження від ППО піхотинців і запустили ракету. Такбезпілотник було знищено на відстані 17 кмта на висоті 2000 метрів. Ворог «перевірив» нашубоєготовність, і ми її підтвердили.

БПЛА «Орлан-10» є складовою частиною комп-лексу повітряної розвідки, спостереження та моні-торингу. Цей літак-розвідник оснащено системоюрадіоелектронної боротьби, тепловізором, фото- йвідеоапаратурою. Він здатний створювати картимісцевості в 3D й навіть керувати розвитком бою.Збитий БПЛА відповідає моделі, яку випускаютьу Росії. Корпус і двигун — російського виробницт-ва, електронна «начинка» походить із Тайваню,що, зрештою, зовсім не дивує.

Українські воїни добре знають, яку ціну можназаплатити за проґавлений БПЛА. Тому раннє ви-явлення цих апаратів є одним із пріоритетнихзавдань.

Подолання нашої системи ППО безпілотними лі-тальними апаратами відбувається зазвичай на ді-лянках поміж зонами ураження засобів ППО Сухо-путних військ та ЗРК «Бук М1» Повітряних Сил.У разі коли БПЛА противника створює активні радіо-перешкоди й долає ЗРК «Оса-АКМ», ухвалюєтьсярішення на бойове застосування ЗРК «Бук М1».

Юрій ІГНАТ

У ШАХТАХ ДОНБАСУ «ЗНАЙШЛИ»

НЕ ЛИШЕ ТАНКИ, А Й РОСІЙСЬКІ БПЛА

Державіаслужба України пропонує за-провадити реєстрацію всіх безпілот-них повітряних суден, що мають масупонад 250 г. Адже в українському небіз’являється дедалі більше БПЛА різ-них призначень, що становить певнузагрозу для пересічних громадян.

Пропонують два види класифікації без-пілотників. Перший — за максимальноюзлітною масою. Його розділяють на чо-тири класи: нульовий — до 250 г, пер-ший — від 250 г до 20 кг, другий — від 20до 150 кг і третій — понад 150 кг.

Другий вид класифікації — за типомуправління. Тут передбачено три кла-си: клас «А» — ручне візуальне управ-ління, «В» — ручне інструментальнеі «С» — автономне.

Реєструвати комерційні та некомер-ційні БПЛА нульового класу не плану-ють. Але кожен пілот або власник,оператор апарата має неухильно до-

тримуватися правил його безпечноговикористання.

Безпілотники першого класу, найма-совішо розглянуті в цій концепції, про-понують реєструвати онлайн. Для не-комерційних необхідно буде тількипройти освітню програму та онлайн-тест. Для управління комерційним без-пілотником першого класу пілот маєотримати сертифікат після навчання.

Окрім того, польоти некомерційногобезпілотника першого класу мають від-буватися в межах візуального контактуабо на постійному зв’язку зі спостеріга-чем лише вдень на висоті до 120 мі в радіусі 500 м. Для комерційного без-пілотника пропонують установити такісамі правила, а в майбутньому — отри-мувати дозвіл на використання БПЛА.

Для другого класу БПЛА плануютьустановити обов’язкову реєстрацію без-посередньо в Державіаслужбі, а також

сертифікацію типу, дотримання вимогльотної придатності, отримання сертифі-ката експлуатанта.

Для найбільших безпілотників, тре-тього класу, буде визначено вимоги,як і для пілотованих повітряних суден.

Пропонують заборонити використову-вати безпілотники першого класуна довжину 8 км у зоні від периметрааеропорту і в заборонених зонах; польо-ти не повинні здійснюватися над людь-ми, крім пілота й спостерігача; їх маютьвиконувати лише у світлий час доби.

Безпосередньо на безпілотникуне повинно бути небезпечних матеріа-лів, окрім елементів живлення, а пілотмає перебувати в нормальному фізич-ному та психологічному стані, що га-рантує безпечну експлуатацію БПЛА.

2017 року планують внести відповідні змі-ни в Повітряний кодекс України, обговори-ти й вдосконалити Авіаційні правила Украї-ни, розробити й запустити програму освіт-нього курсу для користувачів онлайн, сайтіз правилами безпечної експлуатації, роз-робити навчальний курс для отриманнясертифіката дистанційного пілота БПЛА.

Інф. «НА»

БПЛА МАСОЮ ПОНАД 250 ГРАМІВ ПЛАНУЮТЬ РЕЄСТРУВАТИ

ЛТХ «ОРЛАН-10»

Максимальна злітна вага: від 14 до 18 кг

Маса корисного навантаження: до 5 кг

Швидкість: 90-150 км/год.

Максимальна дальність застосування:

– до 120 км від наземної станції управління;

– до 600 км в автономному режимі

Максимальна висота польоту: 5000 м

Тривалість польоту: до 16,5 год

УКРАЇНСЬКІ ВІЙСЬКОВІ ВПОЛЮВАЛИ ЧЕРГОВИЙ РОСІЙСЬКИЙ БЕЗПІЛОТНИЙ ЛІТАЛЬНИЙ АПАРАТ «ОРЛАН-10»

ООппееррааттоорр ББППЛЛАА ммааєє ддооттррииммууввааттииссяяппррааввиилл ййооггоо ббееззппееччннооггоо ввииккооррииссттаанннняя

ОБСТРІЛИ ПОЗИЦІЙНЕ ПРИПИНЯЮТЬСЯ,

А ТАМ, ДЕ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯАРТИЛЕРІЯ, НАВІТЬ

МІНОМЕТНА, ЯК ПРАВИЛО,ПРАЦЮЄ БЕЗПІЛОТНИК

ППуусскк ззееннііттннооїї ррааккееттии ««ББуукк ММ11»»

12

29 ТРАВНЯ — МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ МИРОТВОРЦІВ ООН

Українські військовослужбовці боро-нили мир у багатьох куточках світу.Чимало миротворців стали справж-німи героями. Завдяки їм у багатьохкраїнах згасло полум’я війни. Водно-час військові добре допомогли й на-шій дипломатії в підвищенні іміджуУкраїни у світі.

На сьогодні 448 військовослуж-бовців ЗС України беруть участьу дев’яти міжнародних операціяхіз підтримання миру та безпекив семи країнах світу та районі Аб’єйпід проводом ООН, НАТО та в скла-ді спільних миротворчих сил у При-дністровському регіоні РеспублікиМолдова.

Попри продовження бойових дійна Сході нашої держави, Україна йнадалі дотримується міжнародних зо-бов’язань щодо участі в миротворчихопераціях ООН.

Представники Управління миро-творчих операцій ГШ ЗСУ повідоми-ли, що 2016 року було здійснено триротації національних контингентів (ДРКонго, Ліберія, Косово).

Упродовж поточного року наші ми-ротворці провели одну ротацію націо-

нального контингенту (ДР Конго)і скоротили контингент 56 ОВЗ МісіїООН у Ліберії.

Відповідно до резолюції Ради Без-пеки ООН від 28.04.2016 № 2284(2016), представники національногоперсоналу, які виконували завданняв складі операції ООН у Кот-д’Івуарізавершили участь у згаданій місії йповернулися в Україну.

— Наша держава дуже пишаєтьсятим, що українські військовослужбовціпродовжують гідно виконувати миро-творчі завдання та залишаються гід-ною й невід’ємною складовою міжна-родних миротворчих сил, — сказав на-чальник Головного управління військо-вого співробітництва та миротворчихоперацій ГШ ЗС України генерал-лей-тенант Леонід Голопатюк. — Хочуособливо відзначити участь нашихвертолітних підрозділів у місії ООНзі стабілізації в Демократичній Респуб-ліці Конго, місії ООН у Ліберії, інженеріву Косові та саперів у Ісламській Рес-публіці Афганістан, які постійно здобу-вають високу оцінку своєї діяльностіз боку керівництва відповідних місій.

Вадим КОВАЛЬОВ

УКРАЇНА ВЖЕ 25 РОКІВ — УЧАСНИК МИРОТВОРЧИХОПЕРАЦІЙ ООНПЕРШЕ ЗАВДАННЯ ПІД ЕГІДОЮ ООН ІЗ ВІДНОВЛЕННЯ МИРУ НАШІВОЯКИ ВИКОНУВАЛИ НА ТЕРИТОРІЇ КОЛИШНЬОЇ ЮГОСЛАВІЇ

Майже півтори тисячі з трохи більше ніж 2300 го-дин нальоту, які є в активі льотчика 1 класу пол-ковника Олександра Венгера, він провів у небінад Африкою. Загалом Олександр Васильович,який сьогодні обіймає посаду старшого льотчи-ка-інспектора служби армійської авіації Команду-вання Сухопутних військ ЗС України, брав участьу чотирьох миротворчих місіях у Республіці Лібе-рія та одній — у Демократичній Республіці Конго.

У свою першу миротворчу місію в Ліберію кан-дидат військових наук полковник Олександр Вен-гер поїхав з посади викладача кафедри інформа-ційних технологій Національного університетуоборони ім. І. Черняховського. Після закінченнянавчання в університеті, а згодом і в ад’юнктурі,він зрозумів, що не може без польотів.

Знайомство з небом Африки полковник Олек-сандр Венгер почав на посаді командира вер-тольота Мі-8 окремого вертолітного загону.До речі, повернувшись за півроку додому, офі-цер остаточно вирішив покинути викладацькукар’єру — віддав перевагу улюбленій льотнійроботі. Згодом він ще двічі побував у Ліберії якзаступник командира вертолітного загону, пі-сля чого йому довірили очолити український ми-ротворчий контингент спочатку в знайомій ужеЛіберії, а за якийсь час — і в доволі неспокійнійДР Конго.

— Обидві країни,як і завдання, якіми там виконува-ли, дуже різні, —говорить полков-ник ОлександрВенгер. — Більшрівнинна і спокій-на Ліберія різкоконтрастує із го-ристим рельєфомКонго — країни,в якій не один рікточиться збройнаборотьба. І якщов Ліберії наші екі-пажі здебільшого

були задіяні у перевезеннях персоналу, гумані-тарних чи інших вантажів, то в Конго доводилосябрати участь і в бойових операціях, які проводи-ли сили ООН разом з представниками інших ми-ротворчих контингентів.

Розмірковуючи над тим, що дає Україні участьу міжнародних миротворчих операціях, які прово-дяться під егідою ООН, полковник ОлександрВегнер констатує:

— Якби українські вертолітники не залучали-ся до проведення миротворчих місій, у нас

на початку війни не було б стільки добре підго-товлених екіпажів. Адже не секрет, що до цьо-го про армію майже не дбали, тож лише миро-творчі операції допомагали українським верто-літникам підтримувати льотну майстерністьна високому рівні. І, звісно, це високий міжна-родний авторитет…

Сьогодні армійська авіація — чи не єдиний рідвійськ, де більшість особового складу — миро-творці. Свій вишкіл українські пілоти яскравопродемонстрували 2014 року — в перші місяціпроведення антитерористичної операції. Завдякиїхній професійності, мужності, сміливості, а ча-сом і ціною їхнього життя, вдалося врятувати чи-мало українських військовослужбовців.

До речі, багато підготовлених у небі Африкиукраїнських військових вертолітників, які в різнічаси звільнилися з лав ЗС України, сьогодніпродовжують службу в інших силових структу-рах. Чимало друзів полковника ОлександраВенгера працюють у цивільних авіакомпаніях.Запрошують до себе і його, мовляв, тут спокій-ніше та й платня часто на порядок вища. Алеофіцер переконаний, що допоки в Україні йдевійна і його досвід військового пілота потрібенкраїні, його місце — у строю, серед десятківбойових побратимів.

Андрій ЯЦИК

П’ЯТЬ МИРОТВОРЧИХ МІСІЙ ПОЛКОВНИКА ОЛЕКСАНДРА ВЕНГЕРА

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МИРОТВОРЧОСТІ

Минулі місії

№ Роки Назва Місце Чисель-

ність Втрати

1 1992–1995 Сили ООН з охорони Югославія 753 15

2 1994–2000 Місія ООН у Таджикистані Республіка

Таджикистан 21 —

3 1995–1999Сили виконання угоди, Сили стабілізації

в Боснії і Герцеговині Боснія і Герцеговина 400 2

4 1995–1999Місія ООН превентивного розгортання

в Македонії РеспублікаМакедонія

1 —

5 1996–1998 Місія ООН у Східній Славонії Славонія 415 —

6 1996–1999 Місія ООН в Анголі Республіка Ангола 216 1

7 1996–2002Місія ООН на півострові Превлака,

Хорватія Республіка Хорватія 2 —

8 1997 Місія ООН у Гватемалі РеспублікаГватемала

8 —

9 1998–2001 Місія ОБСЄ з верифікації в Косові Косово, Республіка

Сербія 23 —

10 1999–2003Міжнародні сили з підтримання миру

в Косові — KFORКосово, Республіка

Сербія 174 1

11 1999–2005 Місія ОБСЄ в Грузії Грузія 5 —

12 2003–2005 Багатонаціональні сили в Іраку Республіка Ірак 1629 18

13 2000–2006 Тимчасові сили ООН у Лівані ЛіванськаРеспубліка

657 —

14 2000–2001 Спеціальна місія ООН в Афганістані ІсламськаРеспублікаАфганістан

1 —

15 2001–2005 Місія ООН у Сьєрра-Леоне Республіка

Сьєрра-Леоне 680 6

16 2003 Гуманітарна місія в Державі Кувейт Держава Кувейт 448 —

17 2000–2008 Місія ООН в Ефіопії та Еритреї Ефіопія та Еритрея 7 —

18 2005–2011 Тренувальна місія НАТО в Республіці Ірак Республіка Ірак 10 —

19 2001–2009 Місія ООН у Грузії Грузія 5 —

20 2005–2011 Місія ООН у Судані Республіка Судан 11 —

21 2013–2014 Операція НАТО «Океанський щит» Узбережжя Сомалі 249 —

22 2007–2013Антитерористична операція НАТО

«Активні зусилля» Середземне море 249 —

23 2014Операція Європейського Союзу

«Аталанта» Узбережжя Сомалі 249 —

24 2007–2014Міжнародні сили сприяння безпеців Ісламській Республіці Афганістан

ІсламськаРеспублікаАфганістан

30 —

25 2010 — 2017 Операція ООН у Кот-д’Івуарі Республіка Кот-д’Івуар

60 —

ЛЛььооттччиикк 11 ккллаассуу ппооллккооввннииккООллееккссааннддрр ВВееннггеерр

ППооччииннааююччии зз 11999922 ррооккуу вв ммііжжннаарроодднниихх ооппееррааццііяяхх іізз ппііддттррииммаанннняя ммиирруу ттаа ббееззппееккииввззяяллии ууччаассттьь ппооннаадд 4422 000000 ууккррааїїннссььккиихх ввііййссььккооввооссллуужжббооввцціівв,, зз яяккиихх 5544 ззааггииннууллии

ППіідд ччаасс ддііююччиихх ммііссіійй ООООНН вв ККооссооввіі ззааггииннууллии 33 ууккррааїїннссььккіі ввііййссььккооввооссллуужжббооввцціі,, уу ДДееммооккррааттииччнніійй РРеессппууббллііццііККооннггоо —— 22,, уу РРеессппууббллііцціі ЛЛііббееррііяя —— 66..

#21 {5501} 25 ТРАВНЯ, 2017 13

29 ТРАВНЯ — МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ МИРОТВОРЦІВ ООН

У нього спокійний, добрий погляд та міцнийпотиск руки. Бути пілотом військового гелі-коптера — справа не для нервових людей.Начальник служби безпеки польотів брига-ди армійської авіації підполковник Олек-сандр Соломаха — один із найдосвідчені-ших пілотів, які сьогодні є в Україні. Його на-літ становить тисячі годин. І чимала часткацього нальоту припадає на різноманітні ми-ротворчі місії, у яких брав участь пілот. Свіймиротворчий стаж він розпочав 2005 року:Ліберія, Конго, Кот-д’Івуар.

— Я пам’ятаю часи, коли в льотчиківв Україні було дуже мало польотів, — розпо-відає пілот. — А хлопці, які виконували за-вдання в миротворчих місіях, мали наліт ли-ше за одну ротацію від 200 до 400 годин.

Зрозумійте, що для пілота це те саме, що й для шофера, — набути якогось досвіду,побачити світ. Льотчик живе в небі й небом.

Злі язики часто пліткували за спиною в миротворців, що, мовляв, вони їдуть у місіїлише для того, щоб заробити грошей. Такі собі заробітчани в погонах. Та, за слова-ми Олександра Миколайовича, на той час у місії платили небагато, близько 800 до-ларів, а грошове забезпечення в Україні практично знімали, тобто матеріальна заці-кавленість у місіях тоді була мінімальною. Навіть 2011 року, коли в Україні піднялиплатню військовим до 8 тис. (на той час це було майже 1000 доларів), у місії вона за-лишалася незмінною. Тобто пілоти їхали туди здебільшого заради нальоту годині щоб підтримати імідж держави.

— У місіях бувало таке, що наліт становив 80–90 годин на місяць, а це досить важ-ка робота пілота, — пригадував Олександр Миколайович. — До того ж кліматичніумови там для нас надскладні. Небо там для нас незвичне. Не таке, як у нас. У Лібе-рії, наприклад, дуже велика вологість, яка досягає 90 відсотків. Через це виникає ба-гато труднощів, навіть стаються поломки техніки. Не раз відмовляла електроніка, бочерез сирість окислювалися контакти. Кліматична специфіка, одне слово.

Українським екіпажам доруча-ли складні й відповідальні по-льоти. Вони виконували транс-портно-бойові завдання. На-приклад, перевезення особо-вого складу, евакуація військо-вослужбовців, підвезенняозброєння та боєприпасів, ева-куація поранених тощо. Частодоводилось виконувати гумані-тарні місії: доставляти воду,продукти, медикаменти вті місця, куди неможна було потрапити наземним транспортом.

Домашні Олександра Миколайовича завжди хвилювалися, чекаючи на його по-вернення додому. Адже завдяки його високому класу він завжди був потрібним пілотом. Часто бувало так, що між місіями минало всього кілька місяців.

— Давався взнаки брак досвідчених пілотів, і мене часто просили поїхати в черго-ву місію, а моя натура така, що я не можу відмовити, — з усмішкою розповідав Олек-сандр Миколайович. — І це не дуже подобалося дружині.

Коли в Україну прийшла війна, військові пілоти одразу стали на захист Вітчизни. Їхнігвинтокрили рятували вже українських поранених і перевозили наших військових.Наш герой серед найперших пішов в АТО. І ніколи не відмовлявся від ротацій на СхідУкраїни. Поточного року він уже два місяці провів на Донеччині.

А на запитання: «Чи є якась різниця між миротворчою місією й АТО?» — відповів:— Так, є! І вона дуже велика. Переважно психологічна, тому що тут війна — на те-

риторії нашої країни, і потерпають через неї прості мирні люди. Ми літаємо та з ви-соти бачимо зруйновані мости, села, підприємства… Це тяжкий злочин проти України й українців.

Вадим БАКАЙ,

Тарас ГРЕНЬ

ЛЬОТЧИК ЖИВЕ... У НЕБІ Й НЕБОМ

Усі, кого ми запитували про старшогоавіаційного бортового техніка-інструк-тора ескадрильї капітана ОлександраЧернихевича, казали, що це людинадуже веселої вдачі та всім серцем за-

кохана у свого металевого птаха.Власне біля нього й відбулося нашезнайомство. Олександр Володимиро-вич якраз готував гвинтокрил до вико-нання чергового завдання.

— Першим механізмом у дитинстві,який я розібрав, був будильник, — смі-ючись, пригадав капітан ОлександрЧернихевич. — Я вирішив його змасти-ти олією. Він попрацював ще кількаднів і зупинився: олія була зайвою.Після цього тато був змушений купува-ти нового будильника.

Батько Олександра був військовим.Свого часу служив у залізничних війсь-ках, а тепер — у відставці. Та все одновін залишається беззаперечним авто-ритетом для героя нашої розповіді. Тожколи постало питання польоту в першу

миротворчу місію, батько схвалив рі-шення свого сина.

— Вона відбулася 2004 року в Сьєр-ра-Леоне, — розповів Олександр. —Потім Ліберія, Кот-д’Івуар, Конго. Зага-лом я пройшов шість миротворчих мі-сій. У родині до моїх відряджень став-ляться з розумінням. Я ж військовийі виконую наказ.

— На Схід України вирушив 7 берез-ня 2014 року, коли ще не було оголо-шено АТО, а зараз уже точно й не ска-жу, скільки разів я виконував завданняна Донбасі.

На традиційне питання, чи змінилосьби його життя, якби була змога повер-нутися в минуле й зробити інший вибір,він відповів:

— Якби повернувся у випускний

клас школи, коли вибирав свою май-бутню професію, то все одно вибравби професію авіаційного техніка, —це саме моє.

День миротворця він зустрічає в доб-рому настрої, святковому. Але технікзавжди має роботу. А те, що був у ми-ротворчих місіях, його радує, аджеслужить не даремно і користь прино-сить не тільки родині, а й багатьом лю-дям і Вітчизні.

— Значення імені Олександр — за-хисник, — каже капітан Чернихевич. —Тобто той, хто захищає й приноситьмир. Так мене назвали мої батьки, і янадзвичайно пишаюсь тим, що я —миротворець.

Вадим БАКАЙ,

Тарас ГРЕНЬ

У 2004 РОЦІ У СЬЄРРА-ЛЕОНЕ, ЗГОДОМ У ЛІБЕРІЮ, КОТ-Д’ІВУАР, КОНГО.

У 2014-му — В АТО

№з/п

Місія (операція)

Категорія особового складу та чисельність

Національнийконтингент

Національний персонал

1Місія ООН зі стабілізації

у Демократичній РеспубліціКонго

225500(18 овз)

1166(офіцери штабу — 6;

військові спостерігачі — 10)

2 Місія ООН у Ліберії 110055

(56 овз)

33(офіцери штабу — 2;

військовий спостерігач — 1)

3 Місія ООН у Косові — 22

(офіцери штабу)

4 Місія ООН у Республіці

Південний Судан—

44(офіцер штабу — 1;

військові спостерігачі — 3)

5 Тимчасові сили ООН

із забезпечення безпекив Аб’єй

— 66

(офіцери штабу — 2; військові спостерігачі — 4)

6 Сили ООН з підтримання

миру на Кіпрі—

22(військові спостерігачі)

ЗЗааггааллоомм уу ммііссііяяхх ООООНН:: 338888 ввііййссььккооввооссллуужжббооввцціівв

7 Операція НАТО KFOR,

у Косові 4400 —

8

Тренувально-дорадча місіяНАТО «Рішуча підтримка»

в Ісламській РеспубліціАфганістан

—

1100(національний елемент

забезпечення литовськогоконтингенту — 2;

у складі італійського контингенту — 8)

ЗЗааггааллоомм уу ммііссііяяхх ННААТТОО:: 5500 ввііййссььккооввооссллуужжббооввцціівв

9Придністровський регіон

Республіки Молдова—

1100(військові спостерігачі)

ЗЗааггааллоомм уу ссккллааддіі ССппііллььнниихх ммииррооттввооррччиихх ссиилл:: 1100 ввііййссььккооввооссллуужжббооввцціівв

ННааччааллььнниикк ссллуужжббии ббееззппееккии ппооллььооттііввббррииггааддии ааррммііййссььккооїї ааввііааццііїїппііддппооллккооввнниикк ООллееккссааннддрр ССооллооммааххаа

ССттаарршшиийй ааввііааццііййнниийй ббооррттооввиийй ттееххнніікк!!ііннссттррууккттоорр еессккааддррииллььїї ккааппііттааннООллееккссааннддрр ЧЧееррннииххееввиичч

НАРАЗІ ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ БЕРУТЬ УЧАСТЬ

У 9 МІЖНАРОДНИХ ОПЕРАЦІЯХ З ПІДТРИМАННЯ МИРУ

І БЕЗПЕКИ ПІД ПРОВОДОМ ООН, НАТО ТА У СКЛАДІ СПІЛЬНИХ

МИРОТВОРЧИХ СИЛ. СТАНОМ НА 18.05.2017 У НИХ ЗАДІЯНО

448 УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

У МІСІЯХ БУВАЛО ТАКЕ, ЩОНАЛІТ СТАНОВИВ 80–90 ГОДИН

НА МІСЯЦЬ. А ЦЕ ДОСИТЬВАЖКА РОБОТА ПІЛОТА. ДО ТОГО Ж КЛІМАТИЧНІ

УМОВИ ТАМ НАДСКЛАДНІ

14

ОВТ

ООссооббооввиийй ссккллаадд оодднніієєїїзз ммееххааннііззоовваанниихх ббррииггаадд ооттррииммааввссууччаасснниийй ммооббііллььнниийй ллааззннее--ппррааллььнниийй ккооммппллеекксс ввииррооббннииццттввааППААТТ ««ККррююккііввссььккиийй ввааггооннооббууддііввннииййззааввоодд»» ((мм.. ККррееммееннччуукк)).. УУссььооггоо ввжжееввііссіімм ттааккиихх ккооммппллееккссіівв ппееррееддаанноовв ппііддррооззддііллии,, ззааддііяянніі вв ААТТООУ виробництві комплексу, або, інши-

ми словами, польової лазні, застосо-вують стійкі до корозії матеріали. Ком-плекс установлено на базі шасіКрАЗ-63221 із причепом КрАЗ-А181К2, і він об’єднує двафункціональні модулі. Один має ду-шові кабінки та бойлери, у другомурозміщено пральні машини-автомати.Комплекс має ємності з водоюоб’ємом 2400 літрів, умонтовані в кон-тейнер. За годину тут можуть помити-ся під душем до 150 осіб.

За словами начальника управліннялазне-прального обслуговуванняЦентрального управління речовогозабезпечення ЗС України Тилу Зброй-них Сил України полковника ВіталіяНосуленка, цей мобільний лазне-пральний комплекс уже прийнято длявикористання у війську, а його обслу-говувальний персонал введеноу штат частин. «Окремий модуль ком-плексу призначено для прання,сушіння та прасування речового май-на. Його обладнано сучасними авто-матичними багатофункціональнимипральними машинами. Їхня робочапотужність становить до 88 кг за годи-ну залежно від режиму роботи. МЛПК

можна встановити на майданчикуз будь-яким рельєфом місцевостіта підключитися до стаціонарногоенергоживлення. Обслуговувальнийперсонал (екіпаж) МЛПК готуютьу навчальному центрі заводу в Кре-менчуці. На сьогодні всі МЛПК прохо-дять підконтрольну експлуатаціюв районі АТО, здійснюються напрацю-вання щодо подальшого вдоскона-лення його основних вузлів та агре-гатів. Розглядаються можливості ство-рення нових модифікацій», — роз-повів полковник Віталій Носуленко.

Коли такі сучасні лазне-пральні ком-плекси з’являться в усіх військових

частинах, задіяних у районі АТО, ниніважко сказати, все залежить від фі-нансування. За словами Віталія Носу-ленка, потреба в такій техніці на бри-гаду становить чотири-п’ять одиниць.У перехідний період, до повного пере-оснащення новими машинами, у час-тинах будуть змушені використовува-ти старі зразки польових лазень(ДДА-66, ДДУ-3) з певною модерніза-цією. Сьогодні вже є такий варіант.

Група фахівців Управління держав-ного технічного нагляду ЗбройнихСил України, яку очолив полковник за-пасу Василь Сологуб, здійснила мо-дернізацію дезінфекційно-душових

установок ДДА-66 (на базі автомобіляГАЗ-66) і ДДУ-3 (на базі ЗІЛ-130). Го-ловна технічна новація в оновленійпересувній солдатській лазні — до-даткова електрична помпа. Завдякицьому значно скоротився час на роз-гортання й підготовку до роботиустановок. Якщо раніше на це витра-чали 60 хвилин, то із застосуваннямелектронасоса потрібно втричі мен-ше часу. Резервуар у 174 літри рані-ше доводилося наповнювати опера-торові за допомогою ручної помпи.А це година часу доволі важкої праці.Бо зі збільшенням кількості води в ре-зервуарі підвищується тиск у котлі,й чим більшим він стає, тим важчеоператорові. А в разі застосуванняелектричної помпи наповнення ре-зервуара відбувається за лічені хви-лини без будь-яких зусиль із боку лю-дини: достатньо ввімкнути кнопку по-дачі води.

Та якби ж то лише електронасосустановити — і бігом під душ. Після де-сятків років зберігання на складах цихмашин у них потрібно замінити роз-сохлі гумові прокладки, реставруватидеякі вузли, випробувати герметич-ність системи й перевірити надійністьроботи запобіжних клапанів тощо.

Із часом старі дезінфекційно-душовіустановки ДДА-66, ДДА-3 відійдуть в іс-торію, але нині саме вони становлятьбільшість серед технічних засобів дляорганізації миття особового складув польових умовах.

Ярослав МЕЛЬНИЧУК

На Державному підприємстві «Харківськийбронетанковий завод» за короткий часбуло здійснено комплекс робітіз відновлення Т-80, ремонту двигунів,трансмісій, ходових частин, електронноговстаткування, систем управління вогню,підвищення захисту машин тощо. Чергову партію основних бойових танківТ-80 підготували для Високомобільнихдесантних військ України, повідомляєДК «Укроборонпром»

Т-80, які давно було знято з озброєння та якіроками стояли просто неба, стали в пригоді, ко-ли розпочалась антитерористична операція.Іще 2015 року щойно сформовані танкові ротибригад Високомобільних десантних військУкраїни почали отримувати Т-80. Завдяки цьо-му вдалося значно підвищити вогневі можли-вості підрозділів десантників. Аби дати цій бро-нетехніці друге життя, підприємства ДК «Укро-боронпром», зокрема ДП «Харківський броне-танковий завод», за максимально короткий часвідновили технологічний процес ремонту танківцього типу.

Після ремонту кожен танк Т-80 пройшовприймально-здавальне випробування на поліго-ні. Під час тестування перевірили абсолютно всійого системи. На спеціальному танкодромі здій-снено 100-кілометровий пробіг із подоланнямтанкової гірки, щоб перевірити ходові можли-вості оновленої техніки. До речі, за швидкісні

властивості Т-80, які забезпечує газотурбіннийдвигун із потужністю в 1250 кінських сил, щорозганяє танк до 70 км/год., у військах його на-зивають летючим.

Нагадаю, що «вісімдесятка» почала надходитив підрозділи радянської армії в кінці 1970-х років,

насамперед у західні військові округи та закор-донні групи військ. Напружений тепловий ресурсгазової турбіни ускладнював використання цихтанків у спекотних районах, тому в південні війсь-кові округи вони не потрапили.

Підготував Ярослав МЕЛЬНИЧУК

«ЛЕТЮЧІ»

Т-80 ДЛЯ ВДВ

ВІЙСЬКО ПОПОВНЮЄТЬСЯ НОВИМИ МОБІЛЬНИМИ ЛАЗНЕ-ПРАЛЬНИМИ КОМПЛЕКСАМИ

ММЛЛППКК ннаа ббааззіі шшаассіі ККррААЗЗ

ТТааннккии ТТ��8800 ггооттооввіі ддоо ппееррееддааччіі уу ввііййссььккаа

ЗА ШВИДКІСНІ ВЛАСТИВОСТІТ-80, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЄ

ГАЗОТУРБІННИЙ ДВИГУНІЗ ПОТУЖНІСТЮ

В 1250 КІНСЬКИХ СИЛ, ЩО РОЗГАНЯЄ ТАНК

ДО 70 КМ/ГОД, У ВІЙСЬКАХЙОГО НАЗИВАЮТЬ ЛЕТЮЧИМ

ДЕСАНТНИКИ ОТРИМАЮТЬ ЧЕРГОВУ ПАРТІЮ ТАНКІВ

#21 {5501} 25 ТРАВНЯ, 2017 15

ОВТ

Cпеціалізовані броньовані автомобілі довелисвою необхідність у багатьох збройнихконфліктах останніх десятиліть. Нагадаю, щовимоги до бойових, технічних,експлуатаційних та інших характеристик тогочи іншого типу бронеавтомобілів залежатьвід їхньої спеціалізації та призначення. Утімокремі з їхніх характеристик єуніверсальними через свою надзвичайнуважливість для різних типів бойовихброньованих машин. Йдеться пропротимінний захист

Коли американські війська зіткнулися з масо-вими втратами особового складу внаслідок під-ривів бронеавтомобілів в Афганістані та Іраку, цепризвело до невідкладного відкриття за ініціати-ви Пентагону спеціальної програми та створення2005 року цілого сімейства бойових машин класуMRAP (Mine Resistant Ambush Protected, в пере-кладі — захищений від підривів та атак із засі-док). Їх конструкція мала протистояти основнимвражаючим факторам, які утворюються приспрацюванні мінно-вибухових пристроїв, —осколкам, повітряній ударній хвилі (надлишково-му тиску) та ударному перевантаженню.

Необхідність підвищення протимінного захистутехніки переконливо доводить і досвід антитеро-ристичної операції на Сході нашої країни. Так,з аналізу бойових ушкоджень випливає, що чима-лу небезпеку для екіпажу та десанту становлятьсаме мінно-вибухові пристрої. Частка особовогоскладу з вибуховими травмами, отриманими підчас АТО, досить значна.

Для підвищення протимінного захисту вітчиз-няних броньованих автомобілів конструкторизастосовують особливу конструкцію днища, щомає V-подібну форму (це змінює спрямуванняударної хвилі вибуху), а також зміцнюють конст-рукції бронемашини з урахуванням можливих де-формацій та руйнувань.

Перспективним шляхом підвищення проти-мінного захисту бронеавтомобілів може статиудосконалення його внутрішнього обладнання,зокрема встановлення протимінних енергопог-линаючих сидінь. Орієнтиром для українських на-уковців та виробників можуть стати розробки ви-знаних світових лідерів: Autoflug (Німеччина), Allenvanguard (Канада) та Creation seat (Великобританія).

Фахівці Центрального науково-дослідногоінституту озброєння та військової техніки ЗСУкраїни (ЦНДІ ОВТ ЗСУ) ретельно аналізуютьсвітовий досвід, причини та характер травмуван-ня екіпажів та десантів бойових броньованих ма-шин внаслідок підриву на мінах та саморобнихвибухових пристроях за умови збереження ціліс-ності корпусу автомобіля. Після цього вони фор-мують основні вимоги до протимінних енергопог-линаючих сидінь, визначають особливості їхньоїконструкції.

— Основним уражаючим фактором при підри-ві бронеавтомобіля на мінно-вибуховому пристроїє так званий ефект метання, спричинений вели-ким від’ємним прискоренням машини, — пояснюєад’юнкт ЦНДІ ОВТ ЗСУ Леонід Давидовський. —У такому випадку запобігти передачі максималь-ного імпульсу на екіпаж можливо завдяки вста-новленню на техніці спеціальних протимінних си-дінь з енергопоглинаючими елементами.

До речі, в ЦНДІ ОВТ ЗСУ з урахуванням резуль-татів державних випробувань бронеавтомобіля«Козак-2» вже проведено відповідні розрахункита сформовані вимоги до протимінних сидінь, якіможуть використовуватися виробником при по-

дальшій модернізації автомобіля. Від конструкціїта параметрів сидіння залежить важкість отрима-них людиною внаслідок підриву перевантажень.Завдання енергопоглинаючого сидіння — мінімізу-вати максимальне прискорення, яке виникає відвпливу енергії вибуху. Тому головну роль тут віді-грає не стільки конструкція сидіння, скільки вста-новлення в місцях його кріплення елементів, що по-глинатимуть енергію вибуху і перетворюватимуть їїна енергію пластичної деформації матеріалу.

Основними параметрами, що визначаютьефективність роботи енергопоглинаючого еле-мента, є сила його спрацьовування (визначаєтьсядопустимим навантаженням людського організ-му) та максимальний хід (визначається конструк-тивними обмеженнями бронеавтомобіля).

Важливо, щоб ці параметри мали оптимальнізначення, які б не дозволяли енергопоглинаючомуелементу спрацьовувати при русі бронеавтомобіляв штатному режимі, наприклад, по пересіченій міс-цевості або при подоланні природних перешкод.Тому в ході випробувань були встановлені значен-ня максимального прискорення в штатному режи-мі, коли енергопоглинаючий елемент не спрацьо-вує, та мінімального при підриві, коли він, навпаки,гарантовано спрацює. Ці значення залежать від ма-си вибухової речовини та маси бронеавтомобіля.

Очевидно, що основним захистом від переван-тажень є маса бронеавтомобіля: чим вона біль-ша, тим менша початкова вертикальна швид-кість. Під час підриву відбувається підкидання ав-томобіля, отже важливим фактором ураження єудар усіх, хто в ньому знаходиться, головою в дахкорпусу, що може призвести до травмування го-лови і шиї. Тому обов’язковим є застосуваннясистеми фіксації з чотирьох-, п’яти- або шес-титочкових ременів безпеки, строп для ніг, об-межувачів руху голови в бокових напрямкахта підголівника. В разі екстреної евакуації екі-паж має швидко, просто й легко звільнятисявід ременів безпеки (натисканням однієї кноп-ки). Також слід передбачити можливість транс-формації елементів системи фіксації для їхньогокомфортного використання особовим складом

у зимовому штатному обмундируванні, споряд-женні та засобах індивідуального захисту.

Енергопоглинаючий елемент також має забез-печувати роботу по вертикалі у двох напрямках.Адже при підриві бронеавтомобіль підлітає вгоруна висоту до 1,5 м, тому при приземленні екіпажзнову відчуватиме серйозні навантаження.

Крім того, з метою запобігання травмуванняекіпажу різноманітним незакріпленим обладнан-ням у відділеннях з екіпажем мають обладнувати-ся місця для кріплення зброї, боєприпасів, засобівіндивідуального захисту та табельного майна.

Процес монтажу, демонтажу сидіння та пере-зарядка спрацьованого енергопоглинаючого еле-мента має бути простим і швидким. Вочевидь, щозадовольнятимуть ці вимоги крашбокси, які ши-роко застосовуються в автомобілебудуванні.

Також на безпеку екіпажу та десанту бронеав-томобіля при підриві суттєво впливає спосіб за-кріплення сидіння в корпусі та наявність підстав-ки для ніг. Так, у сучасних бронемашинах виробни-ки кріплять сидіння до борту або даху. Проведені на-уковцями розрахунки показали, що такі конструк-тивні рішення при підриві суттєво зменшують імо-вірність травмування особового складу. Тож надан-ня пріоритету одному із варіантів залежить лише відконструктивних особливостей бронеавтомобіля.

Спеціальні розрахунки довели доцільністьзастосування підставки для ніг, адже за її наяв-ності ймовірність перелому голені бійця зводить-ся до мінімуму, тоді як без неї при розташуваннініг на підлозі ймовірність травмування нижніх кін-цівок дуже висока.

Науковці також сформували вимоги до харак-теристик матеріалів, з яких рекомендується виго-товляти опорні поверхні сидінь, спинки, підголів-ники та підлокітники.

На думку фахівців ЦНДІ ОВТ ЗСУ, врахуваннятаких вимог до конструкції протимінних енерго-поглинаючих сидінь при розробці нових чи модер-нізації наявних бойових броньованих машин до-зволить суттєво зменшити бойові втрати внаслі-док підривів на мінно-вибухових пристроях.

Андрій ЛИСЕНКО

ТЕХНОЛОГІЇ, ЯКІ ВБЕРІГАЮТЬЖИТТЯ ВОЯКІВПРО ОСОБЛИВОСТІ КОНСТРУКЦІЇ ПРОТИМІННИХ СИДІНЬ СУЧАСНИХ

БРОНЕАВТОМОБІЛІВ РОЗПОВІДАЮТЬ ФАХІВЦІ ЦЕНТРАЛЬНОГО

НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ІНСТИТУТУ ОЗБРОЄННЯ ТА ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ ЗС УКРАЇНИ

ВВииппррооббуувваанннняя ннаа ппррооттииммііннннуу ссттііййккііссттьь ббррооннееааввттооммооббіілляя ««ККооззаакк��22»»

У СУЧАСНИХ БРОНЕМАШИНАХСИДІННЯ КРІПЛЯТЬ ДО БОРТУ

АБО ДАХУ. ПРОВЕДЕНІНАУКОВЦЯМИ РОЗРАХУНКИ

ПОКАЗАЛИ, ЩО ТАКІКОНСТРУКТИВНІ РІШЕННЯ

ПРИ ПІДРИВІ СУТТЄВОЗМЕНШУЮТЬ ІМОВІРНІСТЬ

ТРАВМУВАННЯ ОСОБОВОГО СКЛАДУ

16

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ФРОНТ

Пропаганда вбиває. Через тривалу російськуінформаційну агресію Україна втратила (якрезультат цієї агресії. — Авт.) щонайменше10 тис. життів і значний економічний потенціал.Кремль надалі вперто намагається міцнообплутати світ павутиною маніпуляції. Імперціштучно інкорпорували в українськийнаціональний медіаландшафт, політикум і медіа-ресурси країн Заходу власних агентів впливу.Але саме Київ спромігся досягнути помітногоуспіху в протидії гібридній загрозі, що руйнуєцивілізацію миру. Про це йшлося в Укрінформіпід час презентації Індексу інформаційноговпливу Кремля в Україні, Грузії, Угорщиніта Чехії — результату спільного з низкоюзакордонних партнерів дослідження ГО«Детектор медіа»

Нещодавно стало відомо, що одне зі знаних чесь-ких видавництв збирається друкувати збірку науко-вих матеріалів з єдиною темою: «Могучая Россия:от славной истории к великому будущему». Протеякщо уважно розібратися, звернувшись до відповід-ного реєстру підприємств поліграфії, то виявляється,що згадану друкарню заснували винятково громадя-ни Росії. Пояснювати навіщо, з огляду на згаданий«фоліант», не має сенсу. Це краплина в морі факта-жу, що показує, наскільки цілеспрямовано, агресивнодіє путінська пропаганда. Білокам’яна, як і в добу роз-квіту СРСР, знову не просто шукає, а готує й купуємайданчики для захоплення ініціативи в боротьбіза глобальний вплив. Практика підтверджує популяр-ну нині думку, що месіанські інформаційні впливиМоскви багатоканальні, а медіа — лише частинамультикомпонентного інструментарію. І дослідження,спонукане ідеєю визначення певного діагностичногопоказника інформаційного впливу Кремля, є спробоюмоделювати загрози й ризики, аби уявити цілісну кар-тину війни, де зброєю є контент.

— Коли ми розробляли методологію дослідження,то вирішили згенерувати не лише медійні виміри ін-формаційної агресії Кремля, а й політичний чинникі фактор громадянського суспільства включно з цер-квою, — зауважує Діана Дуцик, виконавчий директорГО «Детектор медіа». — Індекс сформовано на осно-ві експертного опитування (лютий–березень 2017-го,учасники — провідні фахівці з медіа, комунікації, ін-формаційно-психологічної безпеки, медіарозвідки. —Авт.), і він визначає інформаційний вплив Кремляна політичні й медійні поля та громадянське суспільст-во. Його мета — оцінити спроможність російськогоуряду впливати на процеси в інформаційному просто-рі інших країн. Найбільш позитивним результатом ви-міру стало усвідомлення, що Україна є флагманомщодо політичної відповіді на агресію.

Згаданий інтегральний Індекс показує, наскількиефективно в певній країні сумарно працюють каналиросійського впливу й наскільки потужним є внутріш-ній спротив таким маніпуляціям. І тут виявляється ці-кава річ. Кремлю вдається домовитися з окремимиелітами навіть у деяких країнах ЄС, сформувати ядраполітичного лобізму, придбати ЗМІ, але йому бракуєважелів впливу на історично сильне громадянськесуспільство. Саме останнє й руйнує пропагандизм:він на Заході, на відміну від тоталітарного соціуму РФ,не працює. У демократіях на такі речі існує потужнийімунітет. Однак путінців це не зупиняє, вони готові йдо марафонських дистанцій, аби тільки зламати цейвнутрішній захист цілої цивілізаційної моделі. Вонивзялися за розробку версій значно тоншої гри й на-ступу на країни, в яких їм вигідна присутність.

— Приміром, у Грузії можна спостерігати склад-ний момент відходу від війни, — пояснює Роман Шу-

тов, програмний директор ГО «Детектор медіа». —Суспільство ятрить слід від серпня 2008-го, але,особливо в політичній сфері, набирають обертів про-російські симпатії. Там уже набули потужного впливуросійські ЗМІ, як і російське православ’я. Однак цьо-горіч у Грузії вперше з’явилася згадка про небезпекуросійської пропаганди на рівні стратегічних докумен-тів. Це вселяє оптимізм.

Отже, відповідно, до оприлюдненого Індексу, най-більший вплив Кремль має в Угорщині (61 бал), далійдуть Грузія (54), Україна (49), Чехія (48). Чому так?А тому, що в Будапешті при владі політична група,яка має проросійську комунікаційну складову й від-чутний російський медіавплив. Але вплив РФна угорський соціум і ЗМІ не настільки критичний.Росія ще не знайшла підходів до цього суспільства,хоча успішно ангажує політичний клас. Тільки Украї-ні вдалося створити широкий спектр політичних рі-шень, який обмежує російську інформаційно-психо-логічну маніпуляцію. Чехія, приміром, тільки недавностворила урядову агенцію з протидії російській про-паганді. Про започаткування таких інституцій ужерозмірковують у багатьох країнах.

— В окремих політичних колах Угорщини досі жи-ве певний ресентимент (злопам’ятність, почуття во-рожості. — Авт.), культивуючи згадки про великуУгорщину в кордонах до 1918-го, — каже Юрій Ру-бан, керівник Головного департаменту з питань гу-манітарної політики Адміністрації Президента Укра-їни. — І це парадоксальним чином зближує членаЄС із Росією, де в політиці теж панує ресентименті жаль із приводу розпаду СРСР як «найбільшої гео-політичної катастрофи ХХ століття». Я належудо «яструбів», які вважають, що нині російський ін-формаційний вплив є інструментом дестабілізаціїзадля досягнення чітких політичних результатіву кожній із цих країн. Способи протидії цьому є.Приміром, викинуті за кілька діб до виборів прези-дента брудні компромати на кандидата Макронафранцузькі медіа переважно відмовилися друкува-ти. Європа шукає універсальну вакцину протикремлівського впливу в її справи.

— У прифронтовій зоні є дефіцит довіри до гло-бальних гравців медіапростору, і там великий впливмають локальні й гіперлокальні ЗМІ. Росія у своємугібридному месіанстві використовує цей фактор. Щотут має робити Україна? — запитую в спікерів заходу.

— Наші дослідження доводять, що тільки 22% лю-дей на Сході вірять національному телебаченню,майже половина більше довіряє чуткам і неформаль-ній комунікації. Це свідчить про ерозію довіри до цен-тральних медіа, — відповідає Роман Шутов. — Мибачимо очевидний перехід людей від мейнстримовихЗМІ до регіональних і гіперлокальних каналів комуні-кації. Можна навіть вести мову про інформаційні лис-тки або газети всередині шахт, заводів, кварталів.Там нині справді склалася специфічна ситуація. Вод-ночас це шанс для місцевої преси зайняти цю нішудовіри. Улітку ми оцінимо потреби медіа в прифрон-товій смузі, щоб сформувати програму підтримки. Їхтреба зробити потужнішими, аби їхній голос став

сильнішим для місцевих громад. Це сьогодні одназ ключових тем.

Професор політології Олексій Гарань тим часомзвертає увагу на те, як Росія майстерно використовуєнаші внутрішні війни. Це звичайна тактика диктато-рів, які намагаються маніпулювати умовами демокра-тії, щоб підірвати саму демократію. У чому це виявля-ється? А в тому, що події ми намагаємося оцінювативинятково в категоріях «зрада» й «перемога». Оче-видно, що так переважає перша. І Росія на тому ви-грає. Професор закликає українців не сидіти цілодо-бово в «телеящику», а вчитися «інформаційній гігіє-ні», формувати власні висновки з кількох полярнихмедіаджерел. Суспільство не може бути політичностабільним, якщо громадяни є постійно включенимив політичні процеси. Треба, зрештою, звертати увагуне на далекі глобальні перипетії, а на проблеми влас-ного двору й намагатися їх розв’язувати.

Геннадій КАРПЮК

КОНТЕНТМАСОВОГОУРАЖЕННЯ

КРЕМЛЮ ВДАЄТЬСЯ ДОМОВИТИСЯ З ОКРЕМИМИ ЕЛІТАМИНАВІТЬ У ДЕЯКИХ КРАЇНАХ ЄС, СФОРМУВАТИ ЯДРА

ПОЛІТИЧНОГО ЛОБІЗМУ, ПРИДБАТИ ЗМІ, АЛЕ ЙОМУ БРАКУЄВАЖЕЛІВ ВПЛИВУ НА ІСТОРИЧНО СИЛЬНЕ ГРОМАДЯНСЬКЕСУСПІЛЬСТВО. САМЕ ОСТАННЄ Й РУЙНУЄ ПРОПАГАНДИЗМ:ВІН НА ЗАХОДІ, НА ВІДМІНУ ВІД ТОТАЛІТАРНОГО СОЦІУМУ

РФ, НЕ ПРАЦЮЄ. У ДЕМОКРАТІЯХ НА ТАКІ РЕЧІ ІСНУЄПОТУЖНИЙ ІМУНІТЕТ

Дослідники дійшли висновку, що в кожної з країн є спільні больові точки, в яких Кремль формує канали впливу:

російськіорганізації, якіконтролюються

владою РФ

проросійськіполітичні сили

низький рівеньмедіаграмотностігромадян

підконтрольні російським фінансово-політичним групам медіа, потужнаолігархічно-медійна складова

неспроможністьнаціональних урядівздійснювати повноцінністратегічні комунікації

ІІннттееггррааллььнниийй ііннддеекксс ііннффооррммааццііййннооггоо ввппллииввуу РРФФ..ЧЧиимм ббііллььшшее ппооккааззнниикк,, ттиимм ббііллььшшее ввппллиивв ККррееммлляя

ІНДЕКС ІНФОРМАЦІЙНОГО ВПЛИВУ:

КРЕМЛЬ ПРАГНЕ ЗЛАМАТИ ІМУНІТЕТ МИРНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ФРОНТ

#21 {5501} 25 ТРАВНЯ, 2017 17

Наприкінці квітня Інтернет сколихнула черговазвістка: представники польськихнаціоналістичних організацій розібралина кладовищі села Грушовичі поблизуПеремишля надгробний пам’ятник воякам УПА,який до цього вже плюндрувався вандалами

Акція викликала рішучий протест Об’єднання укра-їнців у Польщі (ОУП): «Безкарність робить «невідомихзловмисників» сміливішими. Тому ті, хто прагне підпа-лити польсько-український кордон, за кожним разомроблять крок уперед». У заяві ОУП також є закликдо польської громадської думки «не піддаватисяна антиукраїнські провокації».

До речі, за кілька останніх років це не єдине сплюнд-роване місце пам’яті. У багатьох випадках інформаціяпро це першою з’являлася на проросійських сайтах.

Із чого все почалося і звідки прийшло?Різного штибу дискусії стосовно ролі УПА у трагіч-

них подіях на Волині 1943 року ведуться вже із чвертьстоліття. Відразу після Другої світової війни деякі поль-ські публіцисти заявляли, що українці вбили під часвоєнного лихоліття 100 тис. польських селян, а ще500 тис. змушені були покинути свої домівки. Ці даніне ґрунтуються на документальній основі, але з часомцифра 100 тис. стала «сакральною». Польські дослід-ники почали «доводити», що під час «Волинської»та інших «різанин» загинуло саме 100 тис. (або майжестільки) поляків. Водночас є й інші дані. Зокремау польській «Газеті виборчій» 24 квітня 2003 рокуопубліковано звіти Армії Крайової (АК) про те, щона Волині 1943 року загинуло близько 15 тис. поляківі трохи менше українців. Цієї інформації не спростову-вали, зрештою звіти АК чогось же варті… Упродовж90-х років минулого століття цю тему порушували хі-бащо в якихось дуже маргінальних середовищах. На-уковці й публічні інтелектуали обох країн поволі, алевпевнено йшли до головного спільного здобутку тихчасів — визнання взаємних провин і злочинів. Відомаформула «Пробачаємо і просимо пробачення» булавиголошена не тепер, а ще тоді — на початку 90-х. Щож трапилося потім і як розуміти цей парадокс: чимбільше років минає від трагічних подій Волині 1943-го,тим більше зростає напруга довкола неї?

Як сталося, що ця тема — на устах багатьохполяків? Чому 1993 року (50-та річниця Волинськоїтрагедії) вона фактично не порушувалася, а 2003 ро-

ку зазвучала, але все ще в контексті взаємного проба-чення. Останніми ж роками цю тему почали дедалібільше підігрівати.

Як зазначає письменник Юрій Андрухович, активнаприсутність інформаційного мему «Волинська різани-на» в польських виданнях, медіях, передусім Інтерне-ті, а відтак і в масовій свідомості поляків починаєтьсядесь після 2005 року. Кількома роками раніше в масо-вому обігу з’являється горезвісний фейк із замордова-ними дітьми. Його вже давно спростовано, передусіму самій же Польщі, але тут, здається, той випадок, ко-ли «осад усе одно залишився». Брехню викрито, аледекому кортить знову «крутити» цю тему.

2004 року в Україні відбулася Помаранчева рево-люція. Участь у ній поляків, їхня підтримка київськогоМайдану були просто безпрецедентні, й у Москві цене могли не помітити. Відтак почалася систематичнаробота путінських пропагандистів. І вже впродовжкількох років тема «Волинської різанини» зновуна слуху. Як це робилося крок за кроком, як змінюва-лися формулювання і настрої (в бік загострення, звіс-но ж) — тема особливого й копіткого дослідження.

Далі — більше. Наприкінці 2016 року вийшов у про-кат фільм «Волинь» режисера Войцеха Смажовсько-го, який викликав хвилю обговорення як серед україн-ців, так і серед поляків.

Нині режисер позиціонує себе як свідомий митець,який розуміє і важливість теми, і важливість моменту,і фільм зробив виключно для очищення стосунків.Та взагалі він про любов, а «різанина» — це тількидраматургічне тло.

Однак коли молодь піде в кінотеатр і побачить укра-їнця, який із перекривленим обличчям сокирою вби-ває невинного симпатичного поляка, то це мимоволізакарбується в пам’яті глядача і протягом довгих роківбуде «раптом» впливати на його поведінку і політичні

орієнтири. Тож черговий клин у стосунки вбитопрофесійно.

…І ще один штрих: член праворадикальної націона-лістичної організації «Табір великої Польщі» ДавидГудзець розмістив у YouTube відео, на якому видно, якневідомі руйнують пам’ятник воїнам УПА. У підписідо відео сказано, що цього разу хлопці зруйнувалипам’ятник у Верхраті. Цей же користувач розмістивнизку відео з Донбасу, де хизується, як воює тамна стороні російських найманців.

Нинішні малоприємні прикордонні пригоди на кла-довищах є лише сигналами про панівну тенденцію.І не реагувати на це вже не можна. Справу запуще-но, й буде вельми непросто її зупинити. Для початкуварто би перестати уникати волинської теми і з від-критим забралом дізнаватися, пояснювати та комен-тувати правду. Є ціла низка запитань, на які маютьдати відповіді фахівці з воєнної історії та дослідникиархівів. А ставити на українцях тавро «різуни» — не-припустимо.

Нова хвиля Волинської «битви» — це не що інше,як чергова спроба переписати історію. Вона спровоко-вана третьою стороною — Москвою, яка застосовуєзвичне для себе «розділяй і володарюй». Одвічний во-рог хитрий, сильний і тільки й чекає на те, щоб нас по-сварити... Тож будьмо мудрі.

В історичному контексті українсько-польське проти-стояння на Волині 1943 року закінчилося операцією«Вісла», під час якої депортували понад 150 тис. нашихспіввітчизників. Утім Українська держава прагне буду-вати відносини з Польщею на тих засадах, які об’єдну-ють дві країни. Промова Президента України Петра По-рошенка з нагоди Дня пам’яті жертв політичних репре-сій укотре засвідчила цей курс: «Биківнянський ліс —місце нашого спільного з поляками болю. І сьогодні ятак само схилю голову і покладу квіти до пам’ятногознаку польських поховань. Тут разом з українцями спо-чивають і тисячі польських патріотів, розстрілянихза наказом Сталіна».

Руслан ТКАЧУК

СТВОРИВШИ ІНФОРМАЦІЙНИЙ МЕМ «ВОЛИНСЬКА РІЗАНИНА», КРЕМЛЬ

НАМАГАЄТЬСЯ ВБИТИ КЛИН В УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ

МАЙСТРИІСТОРИЧНИХІНТЕРПРЕТАЦІЙ

ННаа ккллааддооввиищщіі ссееллаа ГГрруушшооввииччіі ппооббллииззуу ППееррееммиишшлляяррооззііббррааллии ннааддггррооббнниийй ппаамм’’яяттнниикк ввоояяккаамм УУППАА

НОВА ХВИЛЯ ВОЛИНСЬКОЇ«БИТВИ» — ЦЕ НЕ ЩО ІНШЕ,

ЯК ЧЕРГОВА СПРОБАПЕРЕПИСАТИ ІСТОРІЮ. ВОНАСПРОВОКОВАНА ТРЕТЬОЮСТОРОНОЮ — МОСКВОЮ

У Державній думі Росії відкрилася виставка«Індустріальна спадщина Донбасу», в ме-жах якої відбулася дискусія про створенняна окупованих територіях Донецької та Лу-ганської областей «постіндустріальногокультурного заповідника». Організатори за-ходу депутат і співак Йосип Кобзон і комітетДуми з культури подали відповідний законо-проект. На думку його авторів, музеєфікаціянеобхідна зруйнованим війною шахтам Дон-басу, оскільки «нависла загроза знищенняоб’єктів індустріальної спадщини, яку за їїмасштабами можна порівняти з недавнімиподіями в місті Пальміра (Сирія), де в резуль-таті бойових дій знищено об’єкти всесвітньоїкультурної спадщини». На виставці предс-тавлені фотографії індустріального Донбасуз моменту його становлення (середина XIXстоліття) до сьогоднішнього дня.

І навіть після цього офіційна Москва по-слідовно заперечуватиме окупацію части-ни українського Донбасу? Безкарністьта політична нетактовність російського«селебріті» — це показова безкарність са-мої країни та її керівника. Чомусь організа-тори не вказують, що руйнація шахт Дон-басу відбулася саме за три роки військовоїагресії РФ.

Найстрашніше те, що повної руйнації,описаної в поданому в Держдуму РФ зако-нопроекті, руйнації міст Донбасу, ще не від-булося. Просто багато що не працює, за-крилося, бо виїхали люди, багато крамницьзакрилося через пограбування бойовика-ми-терористами. Тому порівняння Донбасуз сирійською Пальмірою, де в результатібойових дій російськими «миротворцями»по-варварськи знищено об’єкти всесвіт-

ньої культурної спадщини, вбито людей,мене як жінку лякає.

Що має на увазі країна-агресор, коли вирі-шує долю територій, які їй не належать,на яких «немає» її військових та військовоїтехніки? Цей законопроект є нічим іншим, якнамірами Кремля щодо окупованих земельта підтвердженням планів окупанта знищу-вати все, до чого дотягнеться його кривава«братська рука». Але навряд чи «облашту-вання заповідника» — це відновлення еко-номіки окупованих територій чи фінансовапідтримка людей. На цей час навіть у проро-сійських мешканців ОРДЛО зріє впевне-ність, що мета Росії — повне руйнуванняпромислового краю, бо на цей час єдині по-мітні економічні «інвестиції» збоку РФ вці те-риторії — це постачання зброї, боєприпасівта фінансове утримання бойовиків.

Водночас з окупацією Донбасу до РФ бу-ло вивезено близько 20 заводів, порізанона брухт понад 50 підприємств, зупиненороботу багатьох шахт.

Що стосується «заповідника» та «екскур-сій», то з початку війни росіяни впевненоувійшли в «туристичний бізнес», бо ж ро-сійські найманці, які знаходяться на СходіУкраїни, дуже часто числяться «відпускни-ками» у своїх військових частинах,а на сайтах російського міста Ростов-на-Дону можна знайти туристичні пропозиціїпрогулятися по місцях «бойової слави» пу-тінської Росії — «ДНР» та «ЛНР». По Са-вур-Могилі, Горлівці, отримати задоволен-ня від стрільби по живих мішенях, побуватина полігонах, сфотографуватися на тлі ру-їн міст та підприємств…

Олена СТЕПОВА

У ДЕРЖДУМУ РФ ПОДАНО ЗАКОНОПРОЕКТ ПРО…

«ПОСТІНДУСТРІАЛЬНИЙ КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК» ДОНБАСУ

18

АСОЦІАЦІЯ ВІЛЬНИХ ДЕРЖАВ

За період, що минув з першої операції НАТОна Балканах 1995 року, темп і різноманітністьдіяльності Альянсу збільшилися. ВідтодіНАТО залучалася до виконання завдань, щоохоплюють весь спектр урегулювання криз:бойові та миротворчі операції, заходиз підготовки і матеріально-технічногозабезпечення й постачання, веденняспостереження і надання гуманітарноїдопомоги

На сьогодні у виконанні завдань НАТО в усьо-му світі беруть участь близько 140 тисяч військо-вослужбовців. Вони залучаються до складнихназемних, повітряних та морських операцій. Цісили нині діють в Афганістані, Косові, Лівії, в Се-редземному морі, біля берегів АфриканськогоРогу, в Іраку і Сомалі.

У ХХ столітті найбільше операцій під егідоюНАТО було проведено на території колишньоїРеспубліки Югославія (у Сербії, Боснії і Герцего-вині, Косові), а у ХХІ — на території Афганістану.

Правовою основою для початку воєнних дійСША в Афганістані стала стаття 51 Розділу VIIСтатуту ООН про право на самооборону. Прицьому було оголошено головні цілі: знищення«терориста №1» Осами бен Ладена, ліквідація«Аль-Каїди», повалення режиму талібів.

Заручившись підтримкою Великобританії,США розпочали військову операцію «Непохитнасвобода» (Enduring Freedom). Згодом до нихприєдналися афганський Північний союз, кон-тингент Міжнародних сил сприяння безпеців Афганістані під командуванням НАТО(International Security Assistance Force — ISAF)та низка інших країн.

«Непохитна свобода» розпочалася вранці7 жовтня 2001 року із завдання наземних ударівважкими бомбардувальниками Rockwell B-1Lancer, Northrop Grumman B-2 Spirit, Boeing B-52Stratofortress, палубними винищувачамиGrumman F-14 Tomcat, McDonnell Douglas F/A-18Hornet, а також крилатими ракетами Tomahawkіз двох американських і британських кораблівта підводних човнів.

Цілями для ударів були об’єкти інфраструкту-ри, адже у своїх зверненнях 20 вересня до Кон-гресу та 7 жовтня до Афганістану Джордж Бушзаявив, що він хоче покінчити з тероризмом,захопити лідерів «Аль-Каїди» та повернути миру світ.

На першому етапі операції «Непохитна свобо-да» американські війська та ISAF мали приго-ломшливі успіхи: вже у листопаді 2001-го талібиконтролювали лише одне місто, а згодом взагалі

пішли в підпілля. Країна була звільнена від теро-ристів, що підтримували в Афганістані тоталітар-ний режим під егідою талібів.

Після того в цій країні почали активно будува-ти демократичну державу з армією та поліцією.І вже 2004 року президентом Ісламської Респуб-ліки Афганістан був обраний Хамід Карзай.

Тим часом «Талібан» почав набирати силу,розгортаючи партизанську війну, що забралабільше життів американських бійців, ніж війсь-кові операції. Вони розгорнули свої дії чине на всій території Афганістану, захоплюючи йутримуючи до декількох тижнів, а то і місяців не-великі території. З кожним роком до терорис-тичної діяльності долучалося дедалі більшепростих афганців, які раніше не мали відношен-ня ні до руху «Талібан», ні до «Аль-Каїди». При-чиною цього стало посилення роздратуваннящодо «визволителів», спричинене ухваленнямнайліберальнішої в регіоні конституції (під тис-ком і контролем США), яка не була сприйнятабільшістю населення.

Великою перемогою для американців сталознищення 2011 року Осами бен Ладена, котрий,як виявилося, переховувався в Пакистані. Алевбивство керівника «Аль-Каїди» не зупинилопартизанську війну. Того ж року НАТО ухвалиларішення про поступове виведення контингентуз країни.

Тож протягом 2012–2013 років НАТО перейш-ло до етапу передачі відповідальності афгансь-ким силовим структурам, скорочуючи до мініму-му свою участь в операціях проти бойовиків. Цезначно посилило навантаження на афганську ар-мію й поліцію, яким довелося вчитися виконува-ти більшість бойових завдань без підтримки іно-земних військових.

8 грудня 2014 року відбулася церемонія завер-шення місії Міжнародних сил сприяння безпеці(ISAF) в Афганістані, яка тривала 13 років. Алепісля виведення основних сил міжнародної коалі-ції ситуація в Афганістані загострилася, особли-во в північних і східних провінціях. Там посилили-ся позиції терористичного угруповання «Ісламсь-ка держава» і талібів. Стало зрозуміло, що урядАфганістану не здатний протистояти бойовикамбез міжнародної підтримки.

Для поступової передачі контролю над терито-ріями афганській армії з 1 січня 2015 рокув Афганістані діє тренувальна місія НАТО «Рішу-ча підтримка» (Resolute Support) за участю фа-хівців з 28 країн Альянсу і 14 держав-партнерів.Завдання небойової місії — навчання та підви-щення професійного рівня національних сил без-пеки Афганістану. Цього року ООН продовжиламандат місії до 17 березня 2018 року.

Сьогодні афганські силові структури навчаютьі консультують близько 12 тисяч військовослуж-бовців НАТО. Планується до 2017 року залишитиу країні 5,5 тис. військовослужбовців СШАта Альянсу.

Україна також бере участь у операції Міжна-родних сил сприяння безпеці в Афганістані(ISAF). Співробітництво України і НАТО в ційсфері тривалий час обмежувалося наданнямповітряного простору для прольоту літаків кра-їн-учасників ISAF та забезпеченням послугз авіаційного перевезення їхнього особовогоскладу і вантажів на комерційній основі. Однак12 травня 2007 року за двосторонніми домовле-ностями з литовською стороною до складу ли-товської групи з реконструкції провінції Гор буловключено українського військового лікаря-анес-тезіолога. 2010 року ухвалено рішення збільши-ти кількість українського миротворчого персо-налу в складі ISAF до 30 осіб. У травні 2010 ро-ку в Афганістан направлено першу групу інже-нерів з розмінування. В листопаді того ж рокув Чакчаран, що у провінції Гор, додатково на-правлено ще чотирьох фахівців з розмінування.Наприкінці січня 2011 року до складу польовогогоспіталя польської групи з реконструкції у про-вінції Газні залучено ще трьох військових ліка-рів, а 9 серпня 2011 до Тренувальної Місії НАТОв Афганістані у складі литовської групи радни-ків армійської авіації Афганської національноїармії у провінції Кандагар долучилися українсь-кі радник із застосування авіаційного електрон-ного обладнання та бортінженер.

На сьогодні завдання у складі тренувально-до-радчої місії НАТО «Рішуча підтримка» виконуютьдесять військовослужбовців Збройних Сил Укра-їни. Зокрема два офіцери — у складі національ-ного елементу забезпечення литовського війсь-кового контингенту в місті Кабул, вісім військово-службовців — у складі італійського військовогоконтингенту, що дислокується у місті Герат.До завдань українського національного персона-лу належить ведення інженерної розвідки, інже-нерне забезпечення руху автомобільних колону зоні відповідальності, протидія застосуваннюсаморобних вибухових пристроїв тощо.

Підготував Вадим КОВАЛЬОВ

ААммееррииккааннссььккіі ммооррссььккіі ппііххооттииннцціі ппіідд ччаасс ооппееррааццііїї ««ННееппооххииттннаа ссввооббооддаа»»

ОПЕРАЦІЇ

ТА МІСІЇ НАТООПЕРАЦІЯ НАТО В АФГАНІСТАНІ СТАЛА НАЙТРИВАЛІШОЮ ДЛЯ АЛЬЯНСУ

У ЛИТВІ СТАРТУВАЛИ

НАВЧАННЯ «МІЦНИЙ КОБАЛЬТ»Щорічні навчання комунікаційних груп НАТО «Міцнийкобальт» (Steadfast Cobalt), у яких візьмуть участьблизько тисячі з понад 40 різних підрозділів військо-вослужбовців Альянсу з 25 країн, відбудуться в Литвіз 21 травня по 2 червня, повідомляє прес-службаМіністерства оборони країни.

У межах навчань будуть оцінюватися навички комуні-каційних одиниць НАТО в забезпеченні обміну інфор-мацією і зв’язкової підтримки між силами швидкого ре-агування НАТО, а також між об’єднаними штабамиАльянсу в усьому світі.

Також слід додати, що близько чотирьох тисяч військо-вослужбовців армії Румунії та представники інших країн— членів НАТО візьмуть участь у військових навчанняхNoble Jump 2017, які проводитимуться з 26 травня по 16 червня на території Румунії, Болгарії та Греції.

НАТО: БЛОКУВАННЯ САЙТІВ —

ПИТАННЯ НАЦБЕЗПЕКИРРіішшеенннняя ппрроо ббллооккуувваанннняя ««ВВккооннттааккттее»»,, ««ООддннооккллаассссннииккии»»іі ддееяяккиихх іінншшиихх ррооссііййссььккиихх ссааййттіівв ллеежжииттьь уу ппллоощщиинніі ннааццііоо--ннааллььннооїї ббееззппееккии,, аа ннее ссввооббооддии ссллоовваа ттаа ддооссттууппуу ддоо ііннффоорр--ммааццііїї.. ТТааккуу ддууммккуу ооззввууччиивв ооффііццііййнниийй ппррееддссттааввнниикк ННААТТООвв ккооммееннттаарріі ««ЄЄввррооппееййссььккіійй ппррааввддіі»»

«Український уряд чітко дав зрозуміти, що цей указ єпитанням безпеки, а не свободи слова», — повідоми-ли в НАТО.

Представник Альянсу нагадав, що НАТО співпрацюєз Україною у процесі її реформування, також у сферідемократії, верховенства права і прав людини.

«Свобода слова охоплюється цим діалогом. Ми віримоу відданість України своїм міжнародним зобов’язаннямі тому, що у країні діє система стримувань і противаг», —заявили в НАТО.

У ВИКОНАННІ ЗАВДАНЬ НАТОВ УСЬОМУ СВІТІ БЕРУТЬ

УЧАСТЬ БЛИЗЬКО 140 ТИСЯЧВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

#21 {5501} 25 ТРАВНЯ, 2017 19

СОЦІАЛЬНА ПАНОРАМА

Більше двох років Олексій Келецький провівна війні разом із «Чаєчкою», як він лагідноназивав свій БТР. На ній він із товаришамивибиралися з-під обстрілів бойовиків,прикривали друзів під час виконання завданьі рятували поранених. «Чаєчка» служилавірою і правдою — жодного разу не підвела.Коли передавав бронемашину наступнику,напучував: «Ти ж бережи її! Якщо дбатимеш,то й сам з нею цілий будеш»

На рідній Тернопільщині повернувся до праціна невеличкому підприємстві, де працював до мобі-лізації інженером. Але там вже були нові порядки,нові люди… Витримав кілька тижнів і звільнився,почав шукати іншу роботу. Олексію лише 38 років.Але жодна з пропозицій його не влаштувала. «Точерез війну», — вважає чоловік. Він відвик від мир-ного життя з його напівтонами. Адже на передовійусе просто — чорне та біле, ворог та друг. І жоднихтобі недомовок, підтекстів…

Чоловік і далі шукав місце в рідному краї. Якосьзустрів побратима, якого він пораненого вивозивна своїй «Чайці» під обстрілом з-під Донецька. Тойрозповів, що зареєструвався в Центрі зайнятостіі його направили на курси перекваліфікації. Після

них влаштувався в сироварню. Хвалився, що опа-нував швейцарські технології.

Олексій послухав і теж подався до Тернопільсь-кого обласного центру зайнятості, аби йому допо-могли підшукати роботу.

— Що ви вмієте? — привітно запитала працівникслужби зайнятості.

— Я — інженер, а вмію… — зам’явся Олексій.Перед очами постала його «Чаєчка», — добре во-дити машину!

— Чудово, в нас якраз є вакансії водіїв. Поди-віться, що вам підходить.

Так Олексій отримав роботу. Нині він перевозитьвантажі у транспортній компанії. Його директор —також ветеран АТО, тож при знайомстві зайвогоне запитував. Знає, що його чекає нова «Чайка»,за кермом якої він почувається вільним. За вікномзмінюються пейзажі, міста перебігають у села і на-впаки, а на зупинках він нерідко зустрічає тих, хтознає, що таке повернутися з війни і знову рятуватисвоє життя — тільки вже не від ворога, а від самот-ності, зневіри і розчарування.

— Улюблена робота і сім’я — кращої реабілітаціїгоді й шукати, — охоче розповідає Олексій Келець-кий усім, хто, повернувшись з АТО, не може знайтисвоє місце в мирному житті.

Проте не всім щастить так, як Олексію. Трапля-ється, що цивільні працедавці не хочуть братина роботу колишніх бійців АТО.

— Досвід є, резюме гарне, та як почули, що я по-вернувся зі Сходу, — не беруть. І вже не впершевідмовили. На одному з підприємств, яке хизувало-ся тим, що відраховує частку з кожного замовленняна потреби АТО, я повідомив, що воював, началь-ник відділу кадрів сказала, що, на жаль, місце вжезайняте. Згодом дізнався, що директор рекоменду-вав не брати ветеранів АТО на роботу, — скаржив-ся демобілізований боєць АТО Анатолій.

На жаль, досить часто роботодавці відмовляють-ся брати на роботу учасника АТО без вагомих при-чин. Щоправда, як зазначили у Державному центрізайнятості, після ухвалення минулого року закону«Про внесення змін до статті 14 Закону України«Про зайнятість населення» деякі підприємці саміпочали цікавитися прийняттям на роботу учасниківбойових дій.

Це пов’язано з тим, що роботодавцям, які пра-цевлаштують учасників АТО терміном не меншеніж на два роки, надається щомісячна компенсаціявитрат на загальне державне соціальне страху-вання в розмірі єдиного внеску. Цей же закон від-носить учасників АТО до окремої пільгової катего-рії громадян, на яких поширюються квоти на пра-цевлаштування, за умови, що їхня частка разоміз іншими пільговиками на підприємстві становити-ме 5%. Обов’язковою умовою для отримання пільгє перебування на обліку безробітних у Державнійслужбі зайнятості.

Та попри таку законодавчу новацію, проблемапрацевлаштування залишається актуальною длябагатьох ветеранів АТО.

ПРО ЖИТТЯ ПІСЛЯ ВІЙНИ,АБО ЯК УЧАСНИКУ АТО ЗНАЙТИ РОБОТУДОСИТЬ ЧАСТО ПРАЦЕДАВЦІ ВІДМОВЛЯЮТЬСЯ БРАТИ НА РОБОТУ ВЕТЕРАНА АТО БЕЗ ВАГОМИХ ПРИЧИН.

ЯК ДІЯТИ, ЯКЩО ПОРУШУЄТЬСЯ ВАШЕ ПРАВО НА ПІЛЬГОВЕ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ?

ППррооббллееммаа ппррааццееввллаашшттуувваанннняя ззааллиишшааєєттььссяя ааккттууааллььннооюю ддлляя ббааггааттььоохх ввееттеерраанніівв ААТТОО

РОБОТОДАВЦЯМ,ЯКІ ПРАЦЕВЛАШТУЮТЬ

УЧАСНИКІВ АТО ТЕРМІНОМНЕ МЕНШЕ НІЖ НА ДВА

РОКИ, НАДАЄТЬСЯЩОМІСЯЧНА КОМПЕНСАЦІЯ

ВИТРАТ НА ЗАГАЛЬНЕДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ

СТРАХУВАННЯ В РОЗМІРІЄДИНОГО ВНЕСКУ

НЕ МЕНШ ЕФЕКТИВНИМСПОСОБОМ ЗНАЙТИРОБОТУ ЗА ВЛАСНИМСМАКОМ Є СОЦІАЛЬНІМЕРЕЖІЦе сучасна тенденція з пошуку вакан-сій. У багатьох містах України намага-ються допомогти колишнім військо-вим працевлаштуватися, створюютьгрупи в соцмережах — своєрідні плат-форми для пошуку та пропозицій ро-боти учасникам АТО. Це, приміром,народна платформа «Робота післяАТО. Вакансії» та багато інших.

У таких групах вакансій для учас-ників АТО безліч, адже дописувачізвертаються туди, аби допомогтиїм працевлаштуватися. Найбільшепропозицій для тих, хто не шукаєвузькоспеціалізовану роботу, щовимагає вищої освіти, — для водіївтранспорту, приміром, чи для охо-ронців. Менше вакансій для іншихпрофесій, але вони є.

ЯК ЗАХИСТИТИ СВОЇ ПРАВА НА ПІЛЬГИ ТА ЩО РОБИТИ ТИМ,

КОМУ В РОБОТІ ВСЕ Ж ВІДМОВИЛИ?ЮЮрриисстт ЮЮКК ««ЦЦееннттррККооннффллііккттооллооггііїї іі ППрраавваа»»ІІггоорр ККррааввччееннккоо::

«Перше, що необхідно зро-бити, — дізнатися, чи є закон-ною ця відмова. Ви маєте пра-во зробити запит на підприєм-ство щодо кількості пільгови-ків, які вже там працюють.Адже варто пам’ятати, що вашіпривілеї чинні лише тоді, коливи належите до пільгових 5%.Якщо ж виявиться, що ця квотапідприємством повністю вичер-пана, тоді учаснику АТО дове-деться претендувати на вільнувакансію на загальних умовах.

Якщо ж квоти підприємстване використані, а підприємецьнеобґрунтовано відмовляє ваму працевлаштуванні, ви можетезвернутися до Державної служ-би з питань праці. Як правило,цей орган досить швидко реагуєна такі звернення громадян».

«У разі невиконання роботодавцем протягом ро-ку квоти для працевлаштування громадян відпо-відно до ст. 53 ЗУ «Про зайнятість населення»з нього стягується штраф за кожну необґрунтова-ну відмову в працевлаштуванні таких осіб у межахвідповідної квоти у двократному розмірі мінімаль-ної заробітної плати, встановленої на момент вияв-лення порушення. Але варто врахувати, що дія за-кону поширюється не на всі державні підприємст-ва, а лише на ті, штат яких налічує понад 20 осіб.

Інша річ, коли підприємства, які візуально зда-

ються великими, можуть юридично становитикілька осіб. Решта працівників можуть працюватиза договором або на інших умовах, наприклад,щоб зменшити кількість податків, яке підприємст-во має сплатити за кожного працівника тощо. Тодіви можете просто повідомити, що плануєте звер-нутися до відповідних контролюючих служб, і післяцього, навіть якщо ви й самі передумаєте влашто-вуватися на це підприємство на роботу, роботода-вець вже подумає, перш ніж відмовити іншимучасникам АТО у працевлаштуванні».

«Проблема полягає ще й у то-му, що, повернувшись з війни,не кожен ветеран готовий боро-тися за своє право на пільгиз працевлаштування. Часто до-водиться чути від бійців, що вонине хочуть «нав’язуватися», колиними відверто нехтують. Най-кращий спосіб отримати роботуі не чути відмов від роботодав-ців — шукати роботу, яку пропо-

нують підприємці — учасникиАТО, або шукати вакансії, ство-рені саме для ветеранів. Ефек-тивним інструментом для пошу-ку нової роботи є перекваліфіка-ція та здобуття професійно-тех-нічної освіти.

За направленням служби зай-нятості кожен звільнений військо-вий може пройти професійне на-вчання. Це особливо важливо

для тих безробітних, які не маютьвищої або професійно-технічноїосвіти чи просто бажають працю-вати в іншій галузі. Також протя-гом останніх років дедалі більшеучасників АТО звертаються за од-норазовою грошовою допомо-гою для відкриття власної справи.А це не лише робота для конкрет-ного бійця, а й створення новихмісць для інших ветеранів АТО».

ГГооллоовваа ггррооммааддссььккооїї ооррггааннііззааццііїї ««ЮЮррииддииччннаа ссооттнняя»» ЛЛеессяя ВВаассииллееннккоо::

ННааччааллььнниикк ввііддддііллуу ооррггааннііззааццііїї ссппрриияянннняя ппррааццееввллаашшттууввааннннюю ТТееррннооппііллььссььккооггоо ооббллаассннооггооццееннттрруу ззааййнняяттооссттіі ВВааллееннттииннаа ННііккууллііннаа::

Ольга МОСЬОНДЗ

20

ГОРДІСТЬ НАЦІЇ

Микола Іванович Костомаров народився16 травня 1817 року в селі ЮрасовкаОстрогозького повіту Воронезької губернії.Мати його, Тетяна Петрівна Мельник, булакріпачкою, з якою її господар — поміщик ІванПетрович Костомаров узяв шлюб уже післянародження Миколи. Після смерті батька синтак і залишався кріпаком, доки йогоне викупила мати в спадкоємців чоловіка

Захопившись у юнацтві працями великих фран-цузьких філософів-просвітників Дідро, Вольтерата інших енциклопедистів ХVІІІ століття, Костома-ров перейнявся духом просвітництва й прагнен-ням пізнати світ, його історію та закони. Вочевидь,саме це й спонукало Миколу після закінчення гім-назії вступити 1833 року на історико-філологічнийфакультет Харківського університету.

В університеті Микола Костомаров вивчав дав-ні й нові мови, цікавився античною історією, ні-мецькою філософією та новою французькою літе-ратурою. Учився грати на фортепіано, пробувавписати вірші. Зближення з гуртком українськихромантиків Харківського університету невдовзівизначило його захоплення переважно фолькло-ром і козацьким минулим України. Разом з інши-ми студентами він збирав зразки української на-родної пісенної творчості, писав вірші, балади й лі-ричні пісні, звертаючись до народного фольклору.

Ще в Харкові Костомаров почав схилятисядо думки про те, що серед слов’янських народівсаме українському народові належить особливамісія в справі визволення всіх слов’ян від імперсь-кого деспотизму й кріпосницького рабства. У вір-шах і поемах тих років він оспівував князівськіта козацькі часи України. Свої поетичні твори Кос-томаров друкував у різних альманахах і видавзбірки «Українські балади» та «Гілка».

Намагання пізнати історію України, життя її на-роду зумовило його вибір тем дисертацій після за-кінчення університету. Першу дисертацію — «Пропричини і характер унії в Західній Росії» було за-боронено й спалено, а друга, яка дістала назву«Про історичне значення руської народної поезії»,не викликала ідеологічних нарікань, тож її Косто-маров успішно захистив 1844 року. Історія Богда-на Хмельницького стала темою нового його до-слідження. Аби бути ближче до місць історичнихподій, він влаштувався вчителем гімназії в Рівно-му. Та вже 1845 року переїхав у Київ, де став пра-цювати старшим учителем у гімназії та познайо-мився з найавторитетнішим на той час ученимМихайлом Максимовичем.

У Києві Микола Костомаров зблизився з пере-довими представниками інтелігенції Василем Бі-лозерським, Миколою Гулаком, ПантелеймономКулішем та Опанасом Марковичем. У грудні1845-го — січні 1846 року вони створили слов’яно-фільсько-українське Кирило-Мефодіївське брат-ство, до якого невдовзі приєднався Тарас Шев-ченко. Своє завдання братчики вбачали в поши-ренні передових ідей «слов’янської взаємності».Що стосується дружби Костомарова із Шевчен-ком, то, як зазначають українські історики, у ко-лишньому Радянському Союзі її намагалися пока-зати так, буцімто вона принижувала ВеликогоКобзаря. Водночас вони зовсім не брали до увагиані спільні антикріпосницькі переконання, ані лю-бов до простого народу, ані їхню повагу одиндо одного.

Кирило-Мефодіївське братство проіснувало не-довго. У березні 1847 року студент Петров, підслу-хавши розмови братчиків, написав донос попечите-лю Київського навчального округу генерал-майоро-ві Траскіну. Донос негайно було надіслано в Петер-бург із проханням дозволити арешти в Києві.

Довідавшись про підготовку арешту, київськийгубернатор Іван Фундуклей, який із повагою ста-вився до Костомарова, намагався попередитичленів товариства про небезпеку. У надісланійіз посильним записці він просив Костомарова не-гайно зайти до нього. Але історик, заклопотаниймайбутнім весіллям з Ангеліною Крагельською,не знайшов часу приїхати до губернатора. У нічна 30 березня 1847 року Костомарова та іншихбратчиків узяли під варту й етапували в Петер-бург. Із Петропавлівської фортеці їх відправилина заслання: Костомарова — у Саратов, Шевчен-ка — у солдати, інші теж зазнали такої долі.

У Саратові Костомаров знову зайнявся науко-вою роботою й завершив монографію, присвя-чену Богданові Хмельницькому. Вперше працюбуло надруковано 1857 року в «Отечественныхзаписках», і вона одразу привернула до себеувагу широкої громадськості як багатством ма-теріалу, так і позицією автора щодо змалюванняцієї історичної постаті. Майже через рік вийшлау світ нова його праця — «Бунт Стеньки Рази-на». А дослідження про гетьманів Івана Виговсь-кого, Івана Мазепу, Юрія Хмельницького, ПавлаПолуботка, а також про відомих історичних ді-ячів становлять важливу сторінку українськоїісторіографії.

Після того як 1855 року Олександр ІІ амністувавкириломефодіївців, Костомаров прийняв запро-шення посісти кафедру російської історії Петер-бурзького університету. Вступна лекція в універ-ситеті запам’яталася йому найбільше. «Скупченняпубліки було величезне, кілька державних осібвідвідали мою лекцію, — писав він у спогадах. —По закінченні читання знялися гучні овації, а потімюрба молодих людей підхопила мене на руки й ви-несла з університетського приміщення до екіпа-жа». Вплив ученого на петербурзьку інтелігенціюбув величезним. На кожній лекції — аншлаг.

У себе вдома щовівторка він збирав цвіт російсь-кої культури.

У Петербурзі Костомаров зустрівся з давнімидрузями Пантелеймоном Кулішем і Василем Бі-лозерським. Разом вони створили й очолили пе-тербурзьку українську «Громаду», в ідейномуспектрі якої Костомаров обстоював ліберальніпогляди, не поділяючи політичного радикалізмуШевченка. Але він стояв непохитно на національ-них позиціях, про що свідчить його гасло, виголо-шене 1860 року: «Нехай же ані великороси, аніполяки не називають своїми землі, заселені на-шим народом!» Ідею соборності всіх українськихземель Костомаров висував і у своїх поетичнихтворах. У програмній поезії «Пісня моя», оспівую-чи Україну, він згадував і Сян, і Карпати, і Дніпро,і Чорне море, і рідну для нього невеличку річкуСосну, на якій розташувалося місто Острогозькі яка впадає неподалік у Дон.

1862 року Микола Костомаров подав у відстав-ку з Петербурзького університету й більше до ви-кладацької діяльності не повертався, цілком зосе-редившись на науковій роботі. Він написав понад300 історичних, публіцистичних і літературних тво-рів. Основними працями його життя стали «Бог-дан Хмельницький», «Руїна» — про трагічні події,що настали після смерті Хмельницького, «Мазе-па» і «Мазепинці», а також «Російська історіяв життєписах її найважливіших діячів», у якійпредставлено критичні біографії основних героївдавньоруської, української та російської історії.

Останні роки свого життя Микола Іванович Кос-томаров прожив у Петербурзі. 18 квітня 1885 рокув день пам’яті святих Кирила й Мефодія здоров’явченого різко погіршилося. Вранці наступного днявін помер у своїй квартирі на Василівському ост-рові. Поховали його біля Літераторських містківна Волковому кладовищі в Петербурзі.

Підготував Олександр ТЕРЕВЕРКО

МИКОЛА КОСТОМАРОВ:

«ЩИРА ЛЮБОВ ІСТОРИКА ДО СВОЄЇБАТЬКІВЩИНИ МОЖЕ ВИЯВЛЯТИСЯТІЛЬКИ В СТРОГІЙ ПОВАЗІ ДО ПРАВДИ»

МОЯ ПІСНЯ(уривок)

Од Сосни до Сяна вона протягнулася,До хмари карпатської вона доторкнулася,Чорноморською водою вмивається,Лугами, як квітками, квітчається,Дніпром стародавнім підперезана,Річками, як стрічками, поубирана,Городами-намистами пообвішана.Гуляй, моя пісня, високо, високо,Щоб хмарами сизий орел летючи,Тебе не нагнав.Гуляй, моя пісня, широко, широко,Щоб по степу вітер, траву котючи,Тебе не піймав.Лебедем білим пливи по ріках,Чайкою, пісне, кигич по луках,Припутнем в лузі заворкочи,Дрібною пташкою защебечи,Покотиполем в степу прокотися,По небу громом святим пронесися,Глибоко в землю змією зарийся,По лісах, по горах,По степах, по ріках,Городах, слободахТравою,Водою,Луною далекою геть одізвисяК ім’янитим панам,К неімущим старцям,К козакам-молодцям,К чорнобровим дівкам,У душах,У серцяхТугою-кручиною, пісне, заньмися!

Микола КОСТОМАРОВ

У ТРАВНІ ВИПОВНИЛОСЯ 200 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МИКОЛИ КОСТОМАРОВА, ЛЮДИНИ НЕПЕРЕСІЧНОЇ ДОЛІ,

ВЕЛИЧЕЗНОЇ КУЛЬТУРИ ТА ОСВІЧЕНОСТІ, ВИДАТНОГО УКРАЇНСЬКОГО ІСТОРИКА Й АРХЕОГРАФА, ФОЛЬКЛОРИСТА

Й ЕТНОГРАФА, ПОЕТА Й ПРОЗАЇКА, ПРОСВІТИТЕЛЯ

ІДЕЮ СОБОРНОСТІ ВСІХУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

КОСТОМАРОВ ВИСУВАВ І У СВОЇХ ПОЕТИЧНИХ ТВОРАХ

ММииккооллаа ІІввааннооввиичч ККооссттооммаарроовв

#21 {5501} 25 ТРАВНЯ, 2017 21

ГІСТЬ «НА»

ААввттоорр ккнниижжккии ««ААееррооппоорртт»» ССееррггііййЛЛооййккоо ппррееззееннттуувваавв ссввіійй ннооввииййррооммаанн,, уу яяккооммуу ййддееттььссяя ппрроо ппооддііїїннааввккооллоо ззббииттооггоо ««ББооїїннггаа»» ррееййссууММНН--1177

На обкладинці нової книжки відо-мого фотографа, журналіста й пуб-ліциста Сергія Лойка не даремно єпозначка «18+». В основі роману —події навколо збитого «Боїнга» сум-нозвісного рейсу МН-17, трагедія,яка сколихнула світ і показала жор-стоку правду про війну, котрурозв’язала Росія проти України. Го-ловний герой самотужки розслідуєобставини загибелі дружини й до-ньок, які летіли цим фатальним рей-сом. У творі — безліч персонажів,зовсім не пов’язаних між собою, —від зеків, маніяків, убивць, «апалчен-цев», псевдоправителів до невинних

дітей зі зламаними долями. Усіх їхв одному місці зібрала війна.

З погляду військової експертизи твірвідтворює події цілком достовірно,з деталізацією та реконструкцієюключових подій.

Роман-трилер «Рейс» став відомимзадовго до виходу у світ, передусімзавдяки попередньому романові Сер-гія Лойка «Аеропорт». Саме з подачіцього твору світ по-справжньому по-бачив донецьких «кіборгів».

«Рейс» принципово відрізняєтьсявід «Аеропорту». Як кажуть критики,це повноцінна проза з достовірнимфактажем та закрученим голлівудсь-ким сюжетом. Тут є сюжет, якийне відпустить читача аж до останньоїсторінки. Це класичний бойовик, кри-мінальна драма, політичний трилері репортерське розслідування. Черезбіль душі автор намагається докопа-

тися до правди про трагедію рейсуМН-17. Це прагнення робить пригод-ницький твір своєрідним політичнимвисловлюванням у шаленому виріпропагандистської брехні, що опови-ла брудну війну Росії проти українсь-кого народу.

Безумовно, «Рейс» зацікавить війсь-кову аудиторію, людей, які боронять

країну від агресора, очевидців цих по-дій. Утім автор розраховує й на читача«за поребриком». Сергій Лойко пові-дав, що роман уже завойовує шану-вальників у Росії, і, можливо, за допо-могою художньої літератури станелегше налагоджувати діалог із зазом-бованим тамтешнім населенням.

Юрій ІГНАТ

«РЕЙС» ВИХОДИТЬ У СВІТ

ВВіідд ааввттоорраа ббеессттссееллеерраа ««ААееррооппоорртт»» ввииххооддииттьь ннооввиийй ррооммаанн��ттррииллеерр ««РРееййсс»»

Бронзова призерка Олімпійських ігор-2016з художньої гімнастики, багаторазовапереможниця чемпіонатів світу, Європи та іншихміжнародних змагань Ганна Різатдіноване приховує, що їй боляче визнавати окупаціюРосією її рідного Криму. Про запеклу боротьбуза олімпійську «бронзу», а також про те, чомутрансляцію Олімпіади її рідні були змушенідивитися, вимкнувши звук, Ганна розповідаєсьогодні нашим читачам

— На Олімпіаді 2016 року в Ріо, незважаючина серйозну конкуренцію, вам удалося виборотимісце на п’єдесталі. Розкажіть, як це було?

— Певна річ, як і кожен спортсмен, я дуже хотіла по-вернутися на Батьківщину з перемогою. Багато трену-валася, щоб вибудувати композицію, яка була б іде-альною. Навіть у Бразилію їздила з тренером, щобпройнятися її колоритом, ритмом, відчути атмосферу.Важливо було зрозуміти, як поводитимуться стрічка йінші гімнастичні атрибути, з якими я мала виступатитам в умовах підвищеної вологості. Медаль на Іграх —це результат багаторічної праці, багатьох перемог і по-разок. Після Олімпіади-2012 у Лондоні, де мені не вда-лося вибороти нагороду, навіть думала покинути гім-настику. Але завдяки підтримці рідних і тренера зрозу-міла, що здаватися не маю права.

Якось я прочитала історію про хлопчика, який мавпроблеми зі здоров’ям. Усі на нього махнули рукою,а він став одним із найкращих світових футболістів.Це був Мессі. Сьогодні він, попри значні здобуткив спорті, залишається на полі після всіх і тренуєтьсяз додатковими навантаженнями. Такі люди мене на-дихають, і я сама завжди кажу: щоб досягнути резуль-тату незалежно від сфери, потрібно наполегливо пра-цювати. У мене була величезна мотивація. Та ще ймені дуже пощастило з тренером.

— Донька знаменитих батьків Олега Блохіната Ірини Дерюгіної Іріша Блохіна — ваш тренер?

— Вона суворий тренер, але знайшла до мене під-хід, і я знаю, що в мене за спиною найпотужніша під-тримка. Неймовірно позитивна, чудова людина й ду-же близька мені духом, Іриша завжди знає, як менепідтримати й надихнути. Нам вдалося вибороти ме-даль, але це не привід зупинятися й спочиватина лаврах: тільки вперед!

— З якими емоціями ви повернулися з Олім-піади?

— Батьки з Криму приїхали, зустрічали менев аеропорту. Було багато друзів, близьких мені людей.Усі стояли з плакатами, кульками, квітами, це було ду-же приємно. Тоді я зрозуміла, що там на килимі я ви-ступала не сама — за мене вболівала вся країна —і що там у Ріо ми були всі разом. Тому цю медаль яприсвятила Україні.

— Як складалися взаємини з росіянками, які, які ви, боролися за медалі?

— У художній гімнастиці боротьба між Росієюта Україною триває вже досить довго, адже це дві най-сильніші збірні. Протистояння почалося ще із часівСРСР. Адже як в Україні, так і в Росії гімнастикою керу-ють дуже сильні жінки. З одного боку, ми — конкурен-ти, а з другого, між нами немає особистої ворожнечі йне може бути: гімнастки доводять свою силу на килимі.

— Ви народилися та зростали в Сімферополі,розкажіть, як сприйняли анексію півострова.

— Я переживаю цю ситуацію дуже гостро. У Кримузалишилися мої рідні, дуже багато близьких мені лю-дей. Щодня прокидаюся й засинаю з думкою про те,щоб скоріше настав мир і всі могли повернутися додо-му, нічого не боячись. Адже раніше я додому могладоїхати за півтори-дві години. Тепер, щоб побачитирідних, треба витратити весь день. Це дуже важко.Особливо, коли доводиться проходити блокпостидо своєї батьківщини.

— Скажіть, вам відомо за кого вболівали жителіпівострова на Олімпіаді?

— Звісно, за Україну, принаймні переважна йогобільшість. Мені розповідали, що під час російської

трансляції Олімпіади люди навіть вимикали звук, томущо неможливо було слухати той бруд російських ко-ментаторів стосовно України й нашої збірної. Вони ди-вилися без звуку, але дивилися! Хтось шукав в Інтер-неті якісь іноземні трансляції.

— Скажіть, вас якось торкнулася АТО?— Гадаю, немає жодної української родини, якої б

не торкнулася вся ця ситуація. І я переживаю абсолют-но за всіх співвітчизників, які воюють і забезпечуютьнам можливість жити в безпеці. Певна річ, я не можузалишатися осторонь, як і багато наших спортсменів,намагаюсь підтримати воїнів, які перебувають там,завжди беру участь у благодійних проектах, допома-гаю, чим можу. Це завдання кожного українця. Але яне люблю, коли це роблять для піару.

— Я чула, вам пропонували поїхати в Росію, обі-цяли кращі умови для тренувань, великі гонорари.Багато спортсменів та артистів не гребують зароб-ляти там, чому ви відмовилися?

— Є дещо набагато важливіше й сильніше за на-віть великі гроші. А саме — повага до своєї країнита своїх людей. Наші спортсмени дуже багато роблятьдля того, щоб своїми досягненнями привернути увагусвіту до України. Я не можу засуджувати тих, котрі по-їхали в РФ, у кожного свої причини й аргументи. Я пе-реконана, що і музика, і спорт мають бути поза політи-кою, але це поки що неможливо.

— Ким ви себе бачите в майбутньому, після за-кінчення кар’єри?

— Кар’єра в спортсменів досить коротка, і тому те-пер усі мої думки про те, як узяти свій максимумна арені. Можливо, після завершення кар’єри гімнаст-ки спробую себе в ролі тренера.

— Ваші побажання нашим бійцям, які воюютьна Сході України, та українцям.

— Хочеться всім побажати, щоб скоріше наставмир. Наші воїни роблять усе можливе там, щоб ми жи-ли в мирі та безпеці тут. Тож найголовніше, щоб і мивсі не залишалися осторонь, бо війна стосується кож-ного з нас.

Розмову вела Ольга МОСЬОНДЗ

«ПІСЛЯ ОЛІМПІАДИ-2012 ХОТІЛОСЯ

ЗАЛИШИТИ ХУДОЖНЮ ГІМНАСТИКУ»

ГАННА РІЗАТДІНОВА:

ББррааззииллііяя.. РРііоо��ддее��ЖЖааннееййрроо.. ООллііммппііййссььккіі ііггррии��22001166

«У КРИМУ ПІД ЧАСРОСІЙСЬКОЇ ТРАНСЛЯЦІЇ

ОЛІМПІАДИ ЛЮДИВИМИКАЛИ ЗВУК, ТОМУ ЩО

НЕМОЖЛИВО БУЛО СЛУХАТИТОЙ БРУД РОСІЙСЬКИХ

КОМЕНТАТОРІВ СТОСОВНОУКРАЇНИ Й НАШОЇ ЗБІРНОЇ»

МИНУЛО ЧОТИРИ РОКИ І ЛІДЕР УКРАЇНСЬКОЇ ЗБІРНОЇ ПІДНЯЛАСЯ НА ОЛІМПІЙСЬКИЙ П’ЄДЕСТАЛ ПОШАНИ

22

ЧАС ВІДПОЧИНКУ

Українська співачка Анастасія Приходько ста-ла відомою після того, як представила Росіюна конкурсі «Євробачення-2009». За останні ро-ки її позиція кардинально змінилася. Сьогоднівона активно займається волонтерством і допо-магає українським воїнам.

За словами Анастасії, вона тепер шкодує, щобув той виступ. В інтерв’ю «Радіо «Свобода» спі-вачка розповіла, що в неї було три спроби, щобпредставити Україну на пісенному конкурсі, алежодного разу їй це не вдалося.

— Представляти Росію українською піс-нею — це, звісно, певне досягнення, — кажеспівачка.

Вона стверджує, що ніколи нікому не вдастьсявибити з неї любов до України й що вона не хоче

мати жодних стосунків з країною, яка анексувалаукраїнський півострів.

— Усі чудово знають, що Росія напала на Українута окупувала Крим. Усі це знають. Мене в Росії нази-вають зрадницею, а наших артистів, які їздять тудивиступати, жаліють і роблять там зірками. Розуміє-те? Хай мене Бог милує ще раз мати якісь стосункиз Росією!, — сказала Анастасія Приходько.

Свої взаємини з російською публікою вона ко-ментує так:

— Оскільки я в них починала, вони чомусь ме-не вважають своєю, але я не їхня, я — українськадівчина, з великої держави, тому мені байдуже,що вони про мене думають. А я ставитимусядо них так, як вони на це заслуговують. Раніше миспілкувалися, а зараз — до побачення».

Програмісти канадської IT-компанії StartupSoft ініціюють ство-рення української соціальної мережі під назвою Ukrainians. Проце йдеться на офіційному сайті проекту.

Команда з 30 програмістів із StartupSoft готова розробитиукраїнську соцмережу одночасно для трьох платформ: web,iOS i Android.

«Перед тим, як інвестувати капітал і час в розробку цього про-дукту, потрібно пересвідчитись у його потребі. Якщо до 1 червнякількість підпиcників перевищить 50 тисяч, StartupSoft розробитьпродукт протягом чотирьох місяців», — йдеться в повідомленні.

НОВИЙ ДИКТОФОН

СТВОРЮЄ ТЕКСТОВІ

ФАЙЛИПристрій зручний для журна-лістів, студентів і тих, кому по-трібно записувати довгі промо-ви. Просто потрібно покластиґаджет на стіл, і він не тількивсе запише, але й створитьтекстовий файл усієї промови.Окрім цього, водонепроникнийпристрій здатний перекластивсі записи на 10 мов. Час підза-рядки девайса — 1,5 години,час роботи на зарядці — 55 го-дин запису і 30 годин прослухо-вування музики. Радіус дії йогомікрофона — 10 метрів, пові-домляє fenixslovo.com.

ТЕЛЕФОН-РУКАВИЧКА

Glovdi — інноваційний про-дукт для активних користува-чів смартфонів. Практичноце смартфон, який надяга-ється на руку. Розробникивирішили змінити концепціюсучасних ґаджетів і замістькласичного телефона пропо-нують ці рукавички, повідом-ляє fenixslovo.com.

Фахівці зауважують, що

за допомогою цього девайсуможна спілкуватися з друзя-ми, користуватися інтерне-том, сплачувати рахунки он-лайн, використовуватинавігацію, заходити в соцме-режі — загалом усе те, що визараз робите за допомо-гою смартфона. Тільки прицьому ваш телефон будена долоні.

«ХАЙ МЕНЕ БОГ МИЛУЄ

ЩЕ РАЗ МАТИ ЯКІСЬ

СТОСУНКИ З РОСІЄЮ»

АНАСТАСІЯ ПРИХОДЬКО:

СМІЄМОСЬ РАЗОМНОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ

UKRAINIANS ЗАМІСТЬ «ВКОНТАКТЕ» ЧУДОДІЙНИЙ БОРЩ

Серед ночі в завірюху стука хтось у хату:— Гей, хазяєчко,

чи пустиш переночу-вати?

Документи пока-жу вам. Я — боєцьпіхоти. Ми в похід хо-дили вчора. Я від-став від роти. Дві до-би блукав у лісі,не знайшов дороги.

Дві доби не їв нічого, приморозив ноги.За дверима чути голос:— Вірю вам прекрасно. Я одна, а ви мужчина. Це

мені опасно.А солдат зубами дзвонить:— Що ж тут опасатись? Я ж два дні не їв нічого.

Не почну ж кусатись.За дверима той же голос:— Та воно-то ясно. Темна ж ніч, а ви мужчина. Це

мені опасно.А солдат:— Та я ж кажу вам, збився із дороги. Дві доби не їв

нічого, приморозив ноги…Відчинила жінка двері, просить гостя в хату.Насипає борщ гарячий, подає солдату. З’їв солдат

борщу тарілку, ще й добавки просить.Як наївся, розігрівся.— Мабуть, — каже, — досить.Ти чудесна господиня, борщ у тебе класний. І те-

пер я відчуваю, що стаю опасний.Павло ГЛАЗОВИЙ

У ДУБАЇ ПОЧАВ РОБОТУ

ПЕРШИЙ РОБОТ-ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ

До складу поліції Дубаї офіційновключений перший робот-поліцейсь-кий. Він називається Robocop, пові-домляє видання Arabian Business.

Зріст робота — 170 см, вага —100 кг, пересувається він на колесахі виглядає не дуже грізно. Але прицьому Robocop орієнтується на місце-вості завдяки вбудованому навігаторута вміє спілкуватися шістьма мовами,серед яких англійська та арабська.

Також він оснащений детекторомемоцій, який розпізнає вираз обличлюдей та їхні жести на відстані до 1,5метра. Завдяки цьому робот можевстановлювати контакт з оточуючимиі виявляти порушників. Однак все ж та-ки головна його функція — це можли-вість сплачувати через Robocop різно-манітні послуги поліції, як то штрафи.

Крім того, робот буде патрулювати вулиці і торгові центри,роблячи відеозаписи всього, що відбувається. В поліції міста пе-реконані, що робот зможе допомагати людям в громадських міс-цях, а також боротися з порушниками порядку і відповідатимеза міську безпеку.

ТЕПЕР ВІДПОЧИВАЛЬНИКИУ КРИМУ ТІЛЬКИ ТАКІ

#21 {5501} 25 ТРАВНЯ, 2017 23

ОГОЛОШЕННЯ

Інформація КЕВ м. Харків про оголошення конкурсу з відбору суб’єктів оціноч-ної діяльності нерухомого військового майна, яке знаходиться на балансі ХНУПСім. Івана Кожедуба:

Відповідно до Положення про конкурсний відбір суб’єктів оціночної діяльностіу випадках оренди нерухомого військового майна, затвердженого наказом Мініс-терства оборони України від 06.04.2015р. № 156 та зареєстрованого в Міністерст-ві юстиції України 11.06.2015 р. за № 699/27144, по кожному об’єкту оцінки окре-мо претенденти на участь у конкурсах подають до КЕВ м. Харків конкурсну доку-ментацію в запечатаному конверті з описом документів, що в ньому містяться. Ко-пії документів, що подаються у складі конкурсної документації, завіряються по-значкою «Згідно з оригіналом» із зазначенням назви посади, ініціалів та прізвищаособи, яка завіряє копію, її особистого підпису, дати завірення копії, засвідченоїпечаткою ( за наявності).

Конкурсна документація повинна надійти до комісії не пізніше ніж за чотири ро-бочі дні до оголошеної дати проведення конкурсу (включно).

Конкурсна документація включає: заяву про участь у конкурсному відборісуб’єктів оціночної діяльності; копії установчих документів суб’єкта оціночної ді-яльності (для юридичних осіб); копії кваліфікаційних свідоцтв оцінювача; копії сер-тифіката суб’єкта про включення інформації про оцінювача до Державного реєс-тру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності; конкурсну пропозицію.

Конкурсна пропозиція претендента подається в окремо запечатаному конвертіз позначкою «Конкурсна пропозиція» і має містити пропозиції щодо вартості ви-конання робіт, калькуляції витрат, пов’язаних з виконанням робіт, а також термінувиконання робіт, якщо він не визначений в інформації про проведення конкурсу;умови розрахунків (відстрочки платежів).

У випадку, якщо два або більше учасники конкурсу отримають однакову кіль-кість балів, комісія для визначення переможця конкурсу враховує додаткові кри-терії, до яких належать: досвід учасника конкурсу з оцінки однотипного майна;кількість та якість виконаних учасником конкурсу договорів на проведення оцінкимайна, укладених з орендодавцями.

Конкурс відбудеться у КЕВ м. Харків за адресою: м. Харків, вул. Пушкінсь-ка, 61, об 11.00 через 14 днів після опублікування цієї інформації.

Тел. для довідок: (057) 700–44–63.***

Інформація Яворівської КЕЧ про конкурсний відбір суб’єктів оціночної ді-яльності з метою визначення ринкової вартості для розрахунку орендної пла-ти для укладення договору оренди нерухомого військового майна, що знахо-диться на балансі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району:

Назва і місце розташування органу, що проводить конкурс: Яворівськаквартирно-експлуатаційна частина району, адреса: 81000, Львівська обл., м. Яво-рів, вул. Львівська,19

Основні умови конкурсу:У конкурсі беруть участь суб’єкти оціночної діяльності, які отримали серти-

фікат суб’єкта оціночної діяльності, мають чинне кваліфікаційне свідоцтво оці-нювача за відповідними напрямами оцінки майна та спеціалізаціями в межахтаких напрямів, мають свідоцтво про включення інформації про оцінювачадо Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності та у визна-чений надали необхідні документи.

Кінцевий термін прийому документів на конкурс:Конкурсні пропозиції подаються в окремому конверті з написом «На конкурс»,

запечатаному печаткою учасника конкурсу. Кінцевий термін прийняття докумен-тів на конкурс — за чотири робочі дні до оголошеної дати проведення конкурсу(включно). Конкурс буде проведено о 10.00 через 14 календарних днів після пуб-лікації повідомлення в газеті в Яворівській КЕЧ району, за адресою: 81000,Львівська обл., м. Яворів, вул. Львівська,19

Телефон для довідок: (03259) 2–11–40;Для участі в конкурсі учасник подає на розгляд конкурсної комісії такі до-

кументи:1. Копії документів, що подаються у складі конкурсної документації, завіряють-

ся позначкою «Згідно з оригіналом» із зазначенням назви посади, ініціалів та пріз-вища особи, яка завіряє копію, її особистого підпису, дати завірення копії, засвід-ченої печаткою (за наявності).

2. Документація подається в запечатаному конверті з описом документів, щов ньому містяться, та включає: заяву про участь у конкурсному відборі суб’єктівоціночної діяльності за встановленою формою; копії установчих документівсуб’єкта оціночної діяльності (для юридичних осіб); копії кваліфікаційних свідоцтвоцінювача; копію сертифіката суб’єкта оціночної діяльності; копію свідоцтва провключення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб’єк-тів оціночної діяльності; конкурсну пропозицію.

3. Конкурсна пропозиція подається в окремо запечатаному конверті з познач-кою «Конкурсна пропозиція» і має містити пропозиції щодо ціни виконання робіт,пов’язаних з виконанням робіт, а також строк виконання робіт.

***Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира ЗС України оголошує кон-

курс з відбору суб’єктів оціночної діяльності, які будуть залучені до проведення не-залежної оцінки з метою визначення ринкової вартості для розрахунку орендноїплати у зв’язку із укладанням договору оренди нерухомого військового майна, щоперебуває на балансі КЕВ м. Житомир, а саме:

— частина нежитлових приміщень площею 35,6 м2 на І поверсі будівлі інв. №416 за адресою: Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Шкільна, 1, військове міс-течко № 3.

Запланована дата оцінки: 31.05.2017Претендентам на участь у конкурсі потрібно надати конкурсній комісії доку-

ментацію в запечатаному конверті з описом документів, що в ньому містяться.Копії документів завіряються позначкою «Згідно з оригіналом». Конкурсна до-кументація включає: заяву про участь у конкурсному відборі суб’єктів оціночноїдіяльності; копії установчих документів суб’єкта оціночної діяльності (для юри-

дичних осіб); копії кваліфікаційних свідоцтв оцінювача; копію сертифікатасуб’єкта оціночної діяльності; копію свідоцтва про включення інформації прооцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності;конкурсну пропозицію.

Конкурсна пропозиція подається окремо в запечатаному конверті з познач-кою «Конкурсна пропозиція» і має містити:

1. Вартість виконання робіт.2. Строки виконання робіт з оцінки (після отримання в повному обсязі необхід-

ної документації та інформації про об’єкт оцінки) — не більше 10 днів (за потре-би — три дні для доопрацювання звіту).

3. Умови розрахунків: оплату виконаних робіт здійснює третя сторона згідноз укладеним тристороннім договором, а саме — платник (потенційний орендар).

Конкурсна документація повинна надійти до комісії не пізніше ніж за чотириробочі дні до оголошеної дати проведення конкурсу (включно).

Конкурс відбудеться о 10.00 годині в Квартирно-експлуатаційному відділі міс-та Житомира за адресою: м. Житомир, вул. Дмитра Донцова, 20 через чотирнад-цять календарних днів після опублікування цієї інформації.

Заяви приймаються за адресою: м. Житомир, вул. Дмитра Донцова, 20 (каб. 15).Додаткову інформацію можна отримати в економіста з договірних та претен-

зійних робіт КЕВ м. Житомира (каб. 15) або за тел.: (0412) 22–77–76.***

Список вакантних посад працівників Збройних Сил України Розрахунко-во-аналітичного центру Збройних Сил України.

1. Бухгалтер — 1 особа.2. Юрисконсульт — 1 особа.Стаж роботи за фахом не обов’язковий.Кваліфікаційні вимоги до кандидатів: освіта відповідного професійного спря-

мування.3. Інженер з охорони навколишнього середовища — 1 особа.4. Інженер-лаборант фізико-хімічної лабораторії — 1 особа.5. Радіотелеграфіст — 1 особа.Стаж роботи за фахом не обов’язковий.Кваліфікаційні вимоги до кандидатів: освіта відповідного професійного спря-

мування.***

Київське квартирно-експлуатаційне управління оголошує конкурс з відбо-ру суб’єктів оціночної діяльності, які будуть залучені до проведення неза-лежної оцінки нерухомого військового майна

Об’єкт оцінки: нерухоме військове майно — частина нежитлового приміщеннябудівлі інв. № 13 військового містечка № 63 площею 61,10 кв. м.

Місцезнаходження об’єкта оцінки: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 28.Балансоутримувач: Національний університет оборони України імені Івана

Черняховського.Мета проведення незалежної оцінки: визначення ринкової вартості для роз-

рахунку орендної плати.Орієнтована дата оцінки: 31.05.2017.До участі в конкурсі залучаються суб’єкти оціночної діяльності — суб’єкти господа-

рювання, які відповідають та виконали вимоги пункту 9 розділу І Положення про кон-курсний відбір суб’єктів оціночної діяльності у випадках оренди нерухомого військо-вого майна, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06.04.2015 №156 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 11.06.2015 за № 699/27144.

Учасники конкурсу для участі в ньому надсилають (або подають особисто)до комісії конкурсну документацію в запечатаному конверті з описом документів,що там містяться. Копії документів, що подаються у складі конкурсної документа-

ції, з позначкою «Згідно з оригіналом» із зазначенням назви посади, ініціалівта прізвища особи, яка завіряє копію, її особистого підпису, дати завірення копії,засвідченої печаткою (за наявності).

Конкурсна документація включає: заяву про участь у конкурсному відборісуб’єктів оціночної діяльності (додаток 1 до Положення про конкурсний відбірсуб’єктів оціночної діяльності у випадках оренди нерухомого військового майна);копії установчих документів суб’єкта оціночної діяльності (для юридичних осіб);копії кваліфікаційних свідоцтв оцінювача; копію сертифіката суб’єкта оціночної ді-яльності; копію свідоцтва про включення інформації про оцінювача до Державно-го реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності; конкурсну пропозицію.

Конкурсна пропозиція подається в окремо запечатаному конверті з позначкою«Конкурсна пропозиція» і має містити пропозиції щодо вартості виконання робіт, каль-куляцію витрат, пов’язаних з виконанням робіт, строку виконання, який не повинен пе-ревищувати сім календарних днів, а також умови розрахунків (відстрочки платежів).

Конкурсна документація повинна надійти до Київського КЕУ не пізніше ніжза чотири робочі дні до оголошеної дати проведення конкурсу (включно).

Конкурс відбудеться о 11 год. 00 хв. 16 червня 2017 року за адресою: м. Ки-їв, вул. Ав. Антонова, 2/32, каб. 15.

Документи надсилати поштою на адресу: 03186, м. Київ, а/с 37, Київське КЕУ;надавати особисто за адресою: м. Київ, вул. Курська, 13А, каб. 107.

Телефон для довідок: (067) 405–01–40 або (044) 242–81–99.***

Інформація Київського квартирно-експлуатаційного управління про під-сумки конкурсів з відбору суб’єктів оціночної діяльності, які будуть залуче-ні до проведення незалежної оцінки нерухомого військового майна

За результатами конкурсів з відбору суб’єктів оціночної діяльності, що відбули-ся 21 квітня 2017 року, переможцями визнано:

— ФОП Чебаков О. І. на проведення незалежної оцінки нерухомого військовогомайна — нежитлових приміщень будівлі інв. № 2 в/м № 27 площею 122,90 кв. м,за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 55/2;

— ФОП Рябченко О. М. на проведення незалежної оцінки нерухомого військо-вого майна — частини нежитлового приміщення п’ятиповерхової будівлі № 95штабу (інв. № 10310007) в/м № 64 площею 1,00 кв. м, за адресою: м. Київ, пр. По-вітрофлотський, 6;

— ФОП Рябченко О. М. на проведення незалежної оцінки нерухомого військо-вого майна — нежитлові приміщення будівлі інв. № 41 в/м № 54 площею36,52 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 18;

— ПП «Гарант-Експерт» на проведення незалежної оцінки нерухомого військо-вого майна — частина нежитлового приміщення будівлі інв. № 66 в/м № 157 пло-щею 126,30 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Тополева, 7.

За результатами конкурсів з відбору суб’єктів оціночної діяльності, що відбули-ся 05 травня 2017 року, переможцями визнано:

— ТОВ «УФІС» на проведення незалежної оцінки нерухомого військового май-на розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, військове містечко №201, загальною площею 4 274,80 кв. м, а саме: нежитлове приміщення інв. № 156площею 2,6 кв. м; нежитлове приміщення інв. № 157 площею 696,0 кв. м; нежит-лове приміщення інв. № 163 площею 728,0 кв. м; нежитлове приміщення інв. №166 площею 2,6 кв. м; нежитлове приміщення інв. № 167 площею 2,6 кв. м; нежит-лове приміщення інв. № 171 площею 13,0 кв. м; нежитлове приміщення інв. № 175площею 1165,0 кв. м; нежитлове приміщення інв. № 176 площею 1165,0 кв. м; час-тина технічного майданчика площею 500,0 кв. м.

— ФОП Рябченко О. М. на проведення незалежної оцінки нерухомого військо-вого майна — частини нежитлових приміщень будівлі інв. № 1 в/м № 59 площею453,70 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Московська, 45/1.

№п/п

Найменування об'єкта оцінки, площа,місцезнаходження (адреса, в/м),балансоутримувач (назва, код заЄДРПОУ, контактний телефон)

Орієнтовнадата оцінки

Мета проведенняоцінки

1.

Частина нежитлового приміщення будівлі№ 35 нерухомого військового майназагальною площею 13,19 м2 за адресою:м. Харків, вул. Сумська, 77/79, в/м № 19,що перебуває на балансі ХНУПС ім. ІванаКожедуба, 24980799, тел. (057) 704–96–29

На поточнудату

Визначеннявартості об'єкта з

метоюпродовження

терміну діїдоговору оренди

№п/п

Опис об'єкта оцінкиПлоща,

кв.мАдреса об'єкта оцінки

Запланованадата оцінки

1.Нежитлові приміщеннябудівлі № 9, в/м №48.Під розміщення складів.

283,8

Львівська обл., Яворівський район,смт Івано-Франковевул. Яворівська, 29

31.05.2017

Головними напрямками роботи НВК «ВК Система» є:

виготовлення та ремонт запасних частин, +комплектуючихавтомобiльної та бронетанкової технiки;

виготовлення, відновлення та ремонт електрообладнання дляавтомобiльної та бронетанкової технiки;

проведення дослідно-конструкторських робіт, розробката впровадження в серійне виробництво нових зразків комплектуючих,вузлів та агрегатів для автомобiльної та бронетанкової технiки.

НВК «ВК Система» активно виконує роботи з модернізаціїтехніки, завдяки чому у 2015 році була прийнятана озброєння броньована медична машина (БММ) МТ-ЛБ С,яка виготовлена компанією на базі багатоцільовогогусеничного тягача МТ-ЛБ. У ході модернізації МТ-ЛБспеціалісти підприємства зробили БММ МТ-ЛБ С більшкомфортабельною, швидкою, простою в обслуговуванні,з високою ремонтоздатністю та прохідністю, з унікальноюсистемою завантаження/вивантаження лежачих поранених,що впливає на швидкість розміщення поранених.

08600 Київська обл., м. Васильків, вул. Тракторна, 9А www.vksystem.com.uatel/fax: (044) 338-05-46 / (044) 338-05-47 email: office@vksystem.com.ua

Р

На виконання статті 7 Закону України «Прооцінку майна, майнових прав та професійну оці-ночну діяльність в Україні», постанови КабінетуМіністрів України від 28 грудня 2000 року№ 1919 «Про порядок відчуження та реалізаціївійськового майна Збройних Сил» (зі змінами)та наказу Міністерства оборони України від20 січня 2015 року № 29, зареєстрованого в Мі-ністерстві юстиції України 19 лютого 2015 рокуза № 202/26647 «Про затвердження Положенняпро конкурсний відбір суб’єктів оціночної діяль-ності у випадках відчуження військового майна»(далі — Наказ), Міністерство оборони Україниінформує про проведення конкурсного відборусуб’єктів оціночної діяльності у випадках відчу-ження рухомого військового майна.

Конкурс відбудеться 8 червня 2017 рокуо 10.00 за адресою: 03113, м. Київ-113, про-спект Перемоги, 55/2, Головне управління май-на та ресурсів, каб. 223.

Об’єкти оцінки: лот (додаток 1).Кінцевий термін подання документів: 7 червня

2017 року до 10.00.Для участі в конкурсному відборі суб’єкти

оціночної діяльності подають: заяву про участьу конкурсному відборі суб’єктів оціночної діяль-ності (додаток 2); копії установчих документівучасника конкурсу (для юридичних осіб); копіїкваліфікаційних свідоцтв оцінювача; копію сер-тифіката суб’єкта оціночної діяльності; копіюсвідоцтва про включення інформації про оці-нювача до Державного реєстру оцінювачівта суб’єктів оціночної діяльності; конкурснупропозицію.

Конкурсна пропозиція суб’єкта оціночної ді-яльності подається в запечатаному конвертіна кожний лот окремо та формується відповіднодо критеріїв, визначених у додатку 2 до Наказу.

Документи подати на реєстрацію до комісіїна ім’я голови конкурсної комісії в запечатаномуконверті з описом документів, що в ньому міс-тяться, та обов’язково зазначити дату прове-дення конкурсу. Копії документів, що подають-ся, завіряються позначкою «Згідно з оригіна-лом» із зазначенням назви посади, ініціалівта прізвища особи, яка завіряє копію, її особис-того підпису, дати завірення копії, засвідченоїпечаткою (за наявності).

Умови конкурсу визначені Положенням проконкурсний відбір суб’єктів оціночної діяльностіу випадках відчуження військового майна, за-твердженого наказом Міністерства оборониУкраїни від 20 січня 2015 року № 29.

Визначення переможця проводиться комісієюза критеріями з визначення кращої конкурсноїпропозиції з оцінки військового майна (додаток2 до Наказу).

Результати конкурсного відбору оголошуєтьсяв тому ж порядку, в якому його було оголошено.

З переможцем конкурсного відбору уклада-ється договір на проведення незалежної оцінкирухомого військового майна протягом п’яти ро-бочих днів з моменту визначення результатуконкурсу.

Конкурсна комісія знаходиться за адресою:03113, м. Київ-113, проспект Перемоги, 55/2, Го-ловне управління майна та ресурсів.

Телефон для довідок: (044) 454–73–90, 454–73–82.

№№пп

№ п/п перелікусписаного

військовогомайна

Найменування військового майна

Одиницявиміру

КількістьРік

виготовлення

Термінвикористання (зберігання)

Залишкова (балансова)вартість, тис. грн Місцезнаходження

одиниці разом

1 105 Хімічний опріснювач ХО-2 одиниць 905 1980 36 0,0328 29,684 в/ч А2287 м. Вінниця

2 106 Хімічний опріснювач ХО-2 одиниць 16 1980 36 0,0096 0,1536 в/ч А2287 м. Вінниця

3 107 Хімічний опріснювач ХО-2 одиниць 100 1980 36 0,0045 0,45 в/ч А2287 м. Вінниця

4 108 Хімічний опріснювач ХО-2 одиниць 200 1980 36 0,0276 5,52 в/ч А2287 м. Вінниця

5 109 Хімічний опріснювач ХО-2 одиниць 484 1980 36 0,0421 20,3764 в/ч А2287 м. Вінниця

6 110 Хімічний опріснювач ХО-2 одиниць 10 1980 36 0,0328 0,328 в/ч А2287 м. Вінниця

Äîäàòîê 2

Ãîëîâ³ êîì³ñ³¿ ç â³äáîðó ñóá’ºêò³â îö³íî÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³ ____________________________

Ðåºñòðàö³éíèé ¹ _______

“___” _________ 20___ ð. (äàòà ðåºñòðàö³¿ çàÿâè)

ÇÀßÂÀ

ïðî ó÷àñòü ó êîíêóðñíîìó â³äáîð³ ñóá’ºêò³â îö³íî÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³

Çàÿâíèê______________________________________________________________________

(íàéìåíóâàííÿ çàÿâíèêà àáî ïð³çâèùå, ³ì’ÿ, ïî áàòüêîâ³ (äëÿ ô³çè÷íî¿ îñîáè))

Êåð³âíèê_____________________________________________________________________ (ïð³çâèùå, ³ì’ÿ, ïî áàòüêîâ³, ïîñàäà)

²äåíòèô³êàö³éíèé êîä çàÿâíèêà çà ªÄÐÏÎÓ, ðåºñòðàö³éíèé íîìåð îáë³êîâî¿ êàðòêè ïëàòíèêà ïîäàòê³â àáî ñåð³ÿ òà íîìåð ïàñïîðòà (äëÿ ô³çè÷íèõ îñ³á, ÿê³ ÷åðåç ñâî¿ ðåë³ã³éí³ ïåðåêîíàííÿ â³äìîâëÿþòüñÿ â³ä ïðèéíÿòòÿ ðåºñòðàö³éíîãî íîìåðà îáë³êîâî¿ êàðòêè ïëàòíèêà ïîäàòê³â òà ïîâ³äîìèëè ïðî öå â³äïîâ³äíèé îðãàí äåðæàâíî¿ ïîäàòêîâî¿ ñëóæáè

³ ìàþòü â³äì³òêó â ïàñïîðò³)___________________________________________________ ̳ñöåçíàõîäæåííÿ (ì³ñöå ïðîæèâàííÿ) _________________________________________

--------------- ---------------- ---------------- ------------------------- (òåëåôîí) (òåëåôàêñ) (òåëåêñ) (àäðåñà åëåêòðîííî¿ ïîøòè â ìåðåæ³ ²íòåðíåò)

Ïðîñèìî äîçâîëèòè âçÿòè ó÷àñòü ó êîíêóðñíîìó â³äáîð³ ñóá’ºêò³â îö³íî÷íî¿

ä³ÿëüíîñò³ íà ïðàâî ïðîâåäåííÿ íåçàëåæíî¿ îö³íêè îêðåìî âèçíà÷åíîãî â³éñüêîâîãî ìàéíà.

“___”__________ 20___ ð. _________________________ (äàòà çàïîâíåííÿ çàÿâè) (ï³äïèñ êåð³âíèêà)

Ì.Ï.

Додаток 1ЛОТ № 1 Перелік списаного військового майна, яке планується для реалізації (на внутрішньому ринку) та підлягає незалежній оцінці

ЗАЛИШАЙТЕСЯ З НАМИ

РЕДАКЦІЙНА КОЛОНКА ЗАСНОВНИК – МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Рeєстраційне свідоцтво КВ № 2026 від 25.06.1996 р.

Газета надрукована у друкарні ТОВ «Мега-Поліграф»(вул. Марка Вовчка, 12/14, м. Київ, 04073).

Наклад 29866 Замовлення 53993

Ціна вроздріб – договірна

Головний редактор Роман ДРАПАК

Чергові по номеру — Геннадій КАРПЮК,Руслан ТКАЧУК

Провідний літературний співробітник — Наталія ШАРОЙКО

Адреса редакції: вул. Мельникова, 24, м. Київ, 04050

e-mail: n_army@army.kiev.ua

http://www.na.mil.gov.ua

Відділ передплати: тел.: (044) 489-50-12

— Реклама редакції (подається безкоштовно)

— Реклама платна

Листування з читачами

тільки на сторінках газети.

Відповідальність за достовірність

інформації та реклами несуть автори

та рекламодавці. Редакція може

не поділяти погляди автора.

При передруку матеріалів посилання

на «Народну армію» обов’язкове.

Рр

Р

ЧЕРВЕНЬ

4 червня — День Святої Трійці

6 червня — День журналіста України

18 червня — День медичного працівника

— День Батька

22 червня — День скорботи і вшанування

пам’яті жертв війни в Україні

28 червня — День Конституції України

ССттаарршшииннаа ООллььггаа ББааббккііннаа,,ввііййссььккооввиийй ммееддиикк,, ууччаасснниикк ААТТОО..

ННааггоорроодджжееннаа ооррддеенноомм ««ЗЗаа ммуужжннііссттьь»»