№18 (139) 27 вересня 2017 рокуГАЗЕТА ДЛЯ ТИХ , ХТО ПРАЦЮЄ НА ЗЕМЛІ www.ridneselo.com

Агрохолдинг «Лендфорт»: успішні

господарства відновлюють села

СТОР. 3

Мотоблоком мелють зерно і рубають дрова

СТОР. 10

Кролів удвічі дешевше годувати

картопляними котлетами

СТОР. 9

Борщ готують із вишнями та вином

СТОР. 12

У НОМЕРІ:

В Україні прибутково

вирощувати ківі

СТОР. 6

Ціна – 26,31 грн на 3 міс. (без урахування вартості приймання передплати)

Щоб отримати подарунок, необхідно надіслати копію передплатної квитанції (абонемента з відбитком календарного

штемпеля) на адресу редакції: ТОВ «Рідне село Україна», а/с 166, м.Київ, 01001.

На передплатній квитанції мають бути вказані прізвище, ім’я, по батькові передплатника, адреса та контактний телефон.

На звороті конверта напиши НАСІННЯ

Передплачуй газету «РІДНЕ СЕЛО УКРАЇНА» терміном від 3 місяців і гарантовано отримай 2 пакети насіння (овочі + квіти)

го

,

Заступник завідувача лабо-раторії Trouw Nutrition Ольга Риженко показує, як працює сучасне кормовиробництво. Дістає із сушарки зразки по-дрібненої й висушеної зеле-ної маси. Після дослідження на вміст корисних речовин до неї додадуть необхідні добавки, щоб отримати зба-

лансований і поживний корм для корів. Потім запустять велику партію. Так працює Фід-центр із виробництва збалансованих кормів. Його відкрили у вересні в селищі Шишаки на Полтавщині. Фід-центр презентували під час відзначення Дня ферми.

– Це унікальний кормовий

центр. Він єдиний в Україні та найбільший в усій Європі. Працює на французькому об-ладнанні. Коштує проект 3,5 мільйона доларів, – розпо-відає Віктор Скочко, голова «Агрофірми ім. Довженка», що входить в агропромхол-динг «Астарта-Київ».

Агрофірма має 16 ферм.

Відтепер коровам, яких там утримують, накривають так звані кормові столи оптом. Після лабораторних дослі-джень корми по фермах роз-возять вантажівками. Кожна ферма отримує однаковий раціон.

Закінчення на стор. 2

В Україні відкрили найбільший в Європі центр із виробництва кормів

Індекс передплати – 89782Дегустація конопляного ли-

монаду, соєвої олії, продуктів бджільництва та інших орга-нічних харчів відбулася під час першого Всеукраїнського ет-нофестивалю «ДЕМЕД» у місті Кременчук на Полтавщині.

Участь у фестивалі взяли українські виробники органіч-них продуктів, фахівці зі здоро-вого способу життя та зірки, які його дотримуються. Зокрема, відома співачка Катя Чілі.

Коноплі – це культура, яку українці завжди вирощували. Зараз її знову відновлюють. Мова не про наркотичні, а технічні коноплі. Із них роблять тканину й продукти для здорового харчування. Лідер із вирощування й

переробки технічних конопель в Україні компанія «Арніка», яка є одним із найбільших українських виробників органічної продукції. Площа вирощування – майже 20 тисяч га. Українську органічну продукцію «Арніка» експортує до Євросоюзу та в різні країни світу.

Український ринок поки що не готовий до органічної продукції через її високу вартість. Тому ми більше експортуємо, ніж продаємо на внутрішньому ринку, – пояснює Андрій Пилипченко, засновник агропромислової групи «Арніка».

Закінчення на стор. 2

На Полтавщині зробили лимонад із конопель

та візьми участь у розіграші цінних призів: твердопаливного котла, автоклава, кукурудзолущилки ручної, соковитискачі та ін.

В акції беруть участь квитанції на річну передплату

Передплати газету «Рідне село Україна» на 2018 рік

Вартість передплати на рік 135,48 грн (без урахування вартості приймання передплати)

AG

RA

VE

RY.C

OM

№18 (139) 27 вересня 2017 року2 АГРОНОВИНИ

Ціна на картоплю впаде

У вересні ціна на карто-плю на всіх гуртових ринках знизилася на 15-20 відсотків. Тенденція збережеться до кінця місяця. Експерт пло-до-овочевого ринку Східної Європи Тетяна Гетьман пояс-нює це тим, що саме у вересні пропозиція на ринку найбіль-ша. Вона значно перевищує попит. Зростання цін на кар-топлю прогнозують узимку та навесні. Адже цьогорічні об-сяги зберігання будуть ниж-чими, ніж торік. Підтверджує прогноз на ріст цін і оцінка врожаю держав, з яких імпор-тують картоплю до України в дефіцитні сезони. Зокрема, цього року Польща зібрала менший урожай картоплі на 18 відсотків.

Зросло виробництво яловичини і птиці

Порівняно з показниками минулого року, українські гос-подарства станом на 1 вересня виробили на 0,2 відсотка біль-ше м’яса всіх видів. Це 1456 тисяч тонн. Так, збільшилося виробництво м’яса птиці на 0,1 відсотка. Та яловичини на 1,9 відсотка. А ось виробни-цтво свинини зменшилося в обсязі на 0,4 відсотка.

За цей час країна експор-тувала 243 тисячі тонн м’яса та продуктів із нього. Це на 30 відсотків більше, ніж то-рік. Найбільшу частку в екс-порті становить м’ясо птиці. Українську птицю найбільше завозять в Ірак, Єгипет, Ні-дерланди. За цей рік Україна експортувала 39 тисяч тонн яловичини. Це 23 відсотки від усього обсягу, який виробля-ють у країні.

Гречка цьогоріч має подешевшати

Про це свідчить обсяг уро-жаю гречки, який зібрали в цьому році, – 180 тисяч тонн. За прогнозами, він має не тільки покрити внутрішній ринок країни. Зібраного вро-жаю вистачить і для експорту. Тоді як внутрішнє споживан-ня продукту становить 150 тисяч тонн. Відтак, експерти прогнозують зниження ціни на гречку відразу після збору всього врожаю.

Фермерів навчатимуть безоплатно

Такий спільний проект за-початкували Укрдержфонд та «Регіонет» – Всеукраїнська мережа фахівців і практиків із регіонального та місцево-го розвитку. Мета проекту – створення системи дистан-ційного навчання фермерів, їхня підготовка за різними напрямами агробізнесу. Уже стартував початковий курс, який навчатиме, як отрима-ти поворотну фінансову під-тримку від Укрдержфонду. Курс складається з аудіота ві-деоматеріалів. Також проде-монструють приклади успіш-них фермерів, які отримали підтримку Фонду.

Закінчення. Початок на стор. 1

Ідеї здорової корисної їжі – це філософія компанії «Ар-ніка», тому вона підтримала заснування й проведення пер-шого Фестивалю здорового хар-чування та життя. Свято добра та корисних, екологічних про-дуктів.

Напій «Конопляний лимо-над» – це розробка компанії «Арніка». Окрім нього, на фес-тивалі презентували соєву олію зеленого кольору. А також чи-мало продуктів бджільництва.

– Цього року через трива-лу спеку багатьом бджолярам довелося кочувати з пасіками. Тому й меду значно менше ніж торік і ціна на нього трохи вища. Але це не означає, що продукція втратила якість, – сказав Ана-толій Боднар, пасічник із села Недогарки на Полтавщині.

На локації бджолярів демон-стрували процес викачування

меду. Усього на етнофестивалі працювало 18 локацій. Це май-стер-класи з народних ремесел, національних кухонь , лекторії зі здорового способу життя, ди-тячі майданчики та виступ ві-домої співачки Каті Чілі.

Також під час фестивалю презентували майже двометро-ву троянду з металу. Її зробив місцевий коваль Геннадій Сме-танко. Квітку представлять на рекорд України.

– Це робота, над якою я пра-цював півроку. Дуже люблю ви-готовляти квіти з металу – вони несуть красу й любов у наше життя, – зазначив майстер.

Всеукраїнський етнофес-тиваль «ДЕМЕД» організатори планують провести й наступ-ного року. Меценати заходу, зокрема й компанія «Арніка», погодилися підтримувати захід й надалі.

Наталія ОЧКАНЬ

На Полтавщині зробили лимонад із конопель

Конопляним напоєм пригощали всіх охочих

Закінчення. Початок на стор. 1

Новий кормоцентр протя-гом доби виготовляє понад 300 тонн їжі для худоби. Утім, по-тужності виробництва розра-ховані на об’єми втричі більші – до 900 тонн.

– Фід-центр дає можли-вість нагодувати до 10 тисяч поголів’я. Ці корми готуються в одному місці. У нас 16 ферм, і треба контролювати всі про-цеси підготовки корму в 16 місцях. Скільки куди вкинули силосу, малясу, сінажу, немож-ливо прослідкувати ретельно, якби не прописали раціон. У нинішній системі все конт-ролює комп’ютер. Відхилення від того, що заплановане раці-оном, до реального сягає лише двох відсотків. Це дає можли-вість повністю керувати кормо-вим столом худоби, – пояснює переваги фід-центру Віктор Скочко, керівник агрофірми ім. Довженка.

Новий центр також лабора-торно вивчає випорожнення корів. Роблять це для того, щоб розуміти, яка їжа та в яких від-сотках проходить через орга-нізм корови транзитом, а що ефективне для прибування молока. Такий підхід до годівлі називають новою філософією молочного скотарства.

– У корови молоко і здоров’я на язикові. Що ми корові дамо – те вона повинна нам і відда-ти, – пояснює Віталій Семен-ко, консультант із годівлі тварин. – Тому робимо про-мивку гною. Завдяки цьому можемо дізнатися, скільки з корови недоотримали молока з того, що ми дали їй на годів-лю. Віднаходимо причину. Ось бачимо кукурудзу, яка погано перетравлена. Вона може пере-травлюватися до 95 відсотків.

Значить, була грубо змелена. Отже, при підготовці корму треба дрібніше молоти. Інакше – гроші на вітер. Також вико-ристовуємо прилад, який ви-мірює тепловий стрес корови. Від нього вона недодає навіть до трьох літрів молока.

Новий підхід до годівлі худо-би впливає не тільки на рента-бельність ферми, а й на оплату праці робітників. Наприклад, професія доярки в ТОВ «Агро-фірма ім. Довженка» вже пере-йшла в категорію престижних і високооплачуваних.

– Якщо раніше доярки отри-мували по сім тисяч гривень, то нині – по 16 тисяч і навіть більше, – уточнює Валентина Кухоцька, керуюча МТП №1 «Золота гора» ТОВ «Агрофір-ма ім. Довженка».

Зарплату людям збільшили частково через оптимізацію кадрів. На фермі працювало 75 робітників, а після введення в експлуатацію нового кормо-вого центру їх залишилося 40. Валентина Кухоцька каже, що зарплата зросла й завдяки роз-робленій системі мотивацій.

Доярки працюють у дві зміни. Якщо протягом дня вона від-працювала 11 годин, то наступ-ного матиме вихідний. За такої системи та оплати праці вакан-сій на роботу доярки в госпо-дарстві немає.

Нову систему мотивації персоналу, коли кожна ферма формує власний фонд оплати праці, виходячи з якості та кількості виробленої продукції, впроваджують у всіх структурах агрофірми.

Наталія ОЧКАНЬ

В Україні відкрили найбільший в Європі центр із виробництва кормів

Робітники ферм агрофірми імені Довженка отримують більше 10 тисяч гривень на місяць

AG

RA

VE

RY.C

OM

ФОТО

ОЛЕКСАНДР

ПОНОМАРЬОВА

3№18 (139) 27 вересня 2017 року

У селі Гусарка Більмацько-го району на Запоріжжі біль-шість селян віддали в оренду свої земельні паї товариству з обмеженою відповідальністю «Алоінс-Агро». Це одне із семи господарств, які входять до агрохолдингу «Лендфорт». По сусідству село Солодководне з однойменною назвою госпо-дарства – ТОВ НВП АФ «Солод-ководне». Саме в Гусарці та в Солодководному агрохолдинг «Лендфорт» створив свої пер-ші господарства. Обидва гос-подарства очолює Олег Лужан-ський.

«Аварійний» директор працює цілодобово

– «Алоінс-Агро» та ТОВ НВП АФ «Солодководне» – первіст-ки агрохолдингу «Лендфорт». Тому на мене як на директора цих двох господарств була по-кладена величезна відпові-дальність за активний розвиток цих господарств. Також була і є амбітна мета – стати прикла-дом наслідування для всіх під-приємств, які пізніше входили до складу агрохолдингу, – роз-повідає Олег Лужанський.

Перший час Олегу Лужан-ському доводилося працюва-ти не просто без вихідних, а практично цілодобово. Та й за-раз робота директора агрофір-ми – це складний напружений графік.

– Вставав о 5 ранку, а було, що о цій порі тільки лягав. Темп шалений, але я ніколи не скаржуся. Це моя улюблена ро-бота і моє життя. Коли я почав працювати, то люди мені на-віть дали прізвисько «Аварій-ний директор», – сміється Олег Лужанський.

Перед жнивами розрівнювали польові дороги

ТОВ «Алоінс-Агро» в селі Гу-сарка господарює три роки. За цей час створив тут парк сіль-ськогосподарської техніки. За-раз у ньому більше 50 одиниць. Обробляє 7400 гектарів землі. Вирощують пшеницю, ячмінь, горох, соняшник. Перед жни-вами Олег Лужанський щороку спрямовує на польові доро-ги грейдер. Він розгладжує їх, щоб були рівними, без вибоїн і калюж. Це попереджає втрати врожаю дорогою, а головне до-

помагає забезпечити безпере-бійність жнив.

– Процес збирання врожаю має бути відшліфований до се-кунди. Коли комбайнер обідає, то другий сідає на його місце за кермо комбайна. Процес не зупи-няється, бо жнива – це кінцевий етап річної роботи всієї команди агрофірми, – пояснює техноло-гічний процес Олег Лужанський.

Збір урожаю від початку до кінця має тривати не більше 10-12 днів. Якщо довше – відсоток зібраної пшениці щодня змен-шуватиметься.

– Колос пересихає й починає дробитися в комбайні. Зерно ви-

падає на землю. Ми вже його не зберемо. Воно проросте, і поміж наступною культурою вже буде як бур’ян, – пояснює Олег Лужан-ський.

Станом на перше серпня вже було зібрано 527,7 тонни зер-нових і 3 тонни зернобобових культур.

– За цими показниками ми спостерігаємо зростання на-шої врожайності. Вона поліп-шується завдяки інноваційним технологіям обробітку сільсько-господарських культур, які ми застосовуємо на своїх полях. А також новим сортам і гібридам рослин і засобам захисту, які впроваджують наші агрономи, – коментує цьогорічні результати жнив у своїх господарствах Олег Лужанський.

Одразу після збору врожаю господарства «Алоінс-Агро» та ТОВ НВП АФ «Солодководне» по-чинають сівбу озимих.

– Раніше з 1 вересня вже по-чинали сіяти, бо волога в землі не

безкінечна. Оптимальна робота в строках – одна з основ успіху. А також досвід, відточений роками. Тому інколи консультуюся з до-свідченими агрономами, в яких по 40 років стажу, – розповідає про принципи роботи ТОВ «Ало-інс-Агро» та ТОВ НВП АФ «Со-лодководне» Олег Лужанський. – Вчасно посіяні озимі – це запо-рука успіху наступного року. По-сіви на весну будуть густішими, із більшою кількістю репродуктив-них стебел.

На 2018 рік у ТОВ «Алоінс-Аг-ро» та ТОВ НВП АФ «Солодковод-не» вже заплановано сівозміну з посіву пшениці озимої, ячменю ярового, ячменю озимого, со-няшнику, сорго, гороху тощо.

– Також плануємо вирощувати нові сорти пшениці. Нашими аг-рономами розроблено нововве-дення з технології вирощування врожаю, які впроваджуватимемо в господарствах, – розповідає про плани на наступний рік Олег Лу-жанський.

12 МІСЯЦІВ ІЗ «ЛЕНДФОРТОМ»Упродовж року журналісти газети спостерігатимуть за роботою агрохолдингу, щоб розповісти читачам,

як організований і працює сучасний агробізнес.

Агрофірма побудувала в селі рентабельне підприємство за три рокиСистемний підхід у роботі з людьми й землею дає успішний результат

Олег Лужанський: «Наступного року запровадимо нові агротехнології»

Село Гусарка виникло на по-чатку ХІХ століття. Тривалий час тут стояв гусарський полк, звідки й пішла назва поселен-ня. Згодом сюди переселилися селяни зі Смоленської губернії, які були білорусами. Тому міс-цева мова досі має свою спе-цифіку. А в селі є краєзнавчий музей білоруського побуту та

прикладного мистецтва. Щороку восени в Гусарці про-

ходить Міжнародний картопля-ний фестиваль «Гусарська буль-ба».

Найкрасивіший сільський промисел – ткацтво. Гусарські килими і доріжки претендують бути визнаними культурною спадщиною ЮНЕСКО.

У селі Гусарка агрохолдинг «Лендфорт» будує свій офіс. У сільській громаді сприйняли це як надію на стабільність.

– Почали в нас будуватися, значить прийшли надовго, – каже Наталія Слабишева, го-лова Гусарівської сільської ради. – За три роки, відколи на наші землі зайшов цей агро-холдинг, село оновилося. Від «Алоінс-Агро» до сільського бюджету торік отримали понад 2,3 мільйона гривень.

Ці гроші в Гусарці витра-тили на інфраструктуру села. Зробили освітлення, дитячі майданчики, узимку розчи-щають дороги. Заклали липову алею, перекрили дах Будинку культури. «Алоінс-Агро» на-йняв тренера й сплачує йому зарплату, щоб у селі розвивав-ся футбол. Команда вже вигра-ла районний турнір.

– Найбільше для громади

важить те, що «Алоінс-Агро» капітально відремонтував во-догін села й зарахував до шта-ту слюсаря-водопровідника, – продовжує Наталія Слабишева.

Зараз у кожному дворі поча-ли встановлювати лічильники води. Оплата за воду, кажуть,

буде символічною. А для па-йовиків ТОВ «Алоінс-Агро» ще меншою, ніж для інших людей Гусарки.

Мирослава МИГИДЮК,фото Ростислава КИСЕЛЬОВА

Надійна агрофірма дає стабільний розвиток громаді

Майже 40 тисяч гривень за свої паї щороку отримує роди-на пенсіонерів Прохоровичів із Гусарки. – У нас чотири паї. Здаємо їх в оренду місцевому підпри-ємству «Алоінс-Агро». Оплату беремо грішми й частково зерном, щоб курей годувати, – пояснює Іван Прохорович.Чоловіку подобається, що орендар не тільки вчасно роз-раховується, а й розвозить зерно кожному до подвір’я. Так само до хати кожному своєму пайовику підприємство-орен-дар доставило по мішку бо-рошна вищого ґатунку.

– Це нам на Великдень зроби-ли такий подарок. На Новий рік кожному дали по 200 гривень. Наче й небагато, але приємно, – каже Валентина Ре-вунова, місцева жителька.Так само вчасно проводять розрахунки за надані паї й у селі Солодководне. А під час польових робіт ТОВ «Алоінс-Агро» та ТОВ НВП АФ «Солод-ководне» створюють додаткові робочі місця для жителів цих сіл. Господарства допомагають сусіднім підприємствам. Нада-ють техніку в оренду, а також послуги з очищення, просушу-вання зерна.

Люди цінують увагу агрохолдингу

Гусарка може ввійти до списку ЮНЕСКО

Наталя Слабишева каже, що з приходом «Лендфорту» їхнє село оновилося

№18 (139) 27 вересня 2017 року4 ГРОМАДА

На Дніпропетровщині отримали грант на водогін

Вісім сіл Дніпропетровської області не мали водогону. На-віть питну воду жителям при-возили. Та вже скоро майже 700 родин матимуть власний водо-гін. Його вже прокладено. Зараз тривають роботи з укладання розвідних мереж. Будівництво водогону фінансувала Дніпро-петровська облдержадміністра-ція. А гроші на розвідні мережі громада отримала за грантом від українсько-швейцарського проекту з підтримки децен-тралізації. Усі села планують під’єднати до водогону до кінця цього року.

У селах Івано-Франківщини облаштують тротуари

На це з міського бюджету ви-ділили 1,5 мільйона гривень. На яких вулицях сіл прокла-дуть тротуари, вирішують сіль-ські громади. Наприклад, у селі Вовчинці двосторонній тротуар від початку села до центру, по вулиці Вовчинецькій. Загальна протяжність доріжок становить півтора кілометра. Сільський голова пояснив, що такий ви-бір був зроблено тому, що на цій вулиці взагалі не було тротуа-ру. Зараз такого плану роботи тривають і в решті приміських сіл Івано-Франківської міської ради.

На Сумщині капітально зремонтували сільський міст

Міст через річку Псел зв’язує село Битицю із сусіднім. Через нього до населеного пункту діс-тається швидка, доставляють харчі, щоденно возять дітей до школи. Бо це найкоротше спо-лучення. Об’їзний шлях – 26 кі-лометрів. Капітальний ремонт мосту востаннє проводили у 80-х роках. Стан мосту був ава-рійний. Його відремонтували до Дня села. Проект коштував 1 мільйон 400 тисяч гривень. Гро-ші надали районна та сільська ради. Частина суми з держав-ного бюджету. Відремонтувати міст можна було ще до липня. Та кошторис такого проекту був удвічі більший. Тому міс-цеві фахівці самотужки розро-били документацію. 18 вересня міст урочисто відкрили.

ОТГ почала роботу з вивозу сміття

У селах, які ввійшли до скла-ду ОТГ у Великих Гаях, що на Тернопільщині, наводити лад почали з вивозу сміття. В усіх населених пунктах встановили сміттєві контейнери. За таку послугу мешканці платять 8,08 грн з однієї особи. А ще кошти на фінансування проекту нада-ють за державною субсидією. Начальник відділу земельних відносин громади Галина Крав-ченюк розказує, що за перші кілька днів було вивезено най-більше сміття. Адже мешканці після встановлення контейне-рів виносили туди непотріб, що накопичився в них за кілька років.

Оксана КОВАЛЬЧУК

У селі Жуків на Тернопіль-щині місцеві активістки при-красили автобусну зупинку пе-триківським розписом. Тепер зупинка нагадує чепурну хату. Жителі Жукова оцінили мис-тецький витвір фотографують зупинку, а світлини викладають у соціальну мережу. Зокрема, місцевий житель Мирон Посто-лан у своєму пості написав: «Дя-куємо жуківським активістам за таку мистецьку роботу, за годи-ни, витрачені на цю добру спра-ву! Просимо громаду шанувати це, пам’ятати , що це не туалет і не стійло для худоби! Створено для того, щоб дарувати людям гарний настрій кожного дня і бути окрасою села!».

Ініціювала розпис автобус-ної зупинки дружина голови селищної громади. Вона звер-нулася до волонтерів, які займа-ються зовнішнім розписом.

– Наші волонтери часто розмальовують дитячі май-данчики, дитячі садки, аль-танки. Підшукав для зупинки відповідні малюнки, однак художниці, які її розписували, поклада лися на власний смак і бачення. Як на мене, вийшло чудово, – розповідає Андрій Якимів, голова БМГО «Рідне місто».

Розмальовували зупинку дві виховательки дитячого садочка Жукова та місцева жителька Надія Грицеляк. Вона навчалася в Косівсько-му інституті прикладного мистецтва. Викладає в Бе-режанській художній школі. Розписували зупинку спе-ціально до медового фести-валю «Жу-Жу-Жуків», який проходив 17 вересня.

Мар’яна ОЛІЙНИК

Найвищий у світі пам’ятник Шевченку, який стоїть у Ковелі, одягнуть у вишиту сорочку.

Памятник має висоту понад 7 метрів. Його автор архітектор Володимир Шолудько.

– Ми вирішити започатку-вати проект, який об’єднає ко-вельчан навколо національної ідеї, – каже Людмила Савина-Зубарєва, ініціаторка заду-му, голова ГО «Велика ідея». – Вишити сорочку плануємо за рік. Загальні розміри ви-

робу 3 на 3,6 метра. Вишивана манишка – 1, 5 на 0,80 метра, манжети та комір –1 на 0,4 метра.

Розпочали вишивати сороч-ку на день Незалежності. Пер-ші стібки на полотні зробили професійні май стрині. Потім до них долучилися всі охочі. Крайку довжиною 8 метрів передали на вишивання на-вчальним закладам міста.

Любов ПОЛЯНСЬКА

Автобусну зупинку розписали під чепурну хату

Марія Король із села Бо-бриця на Київщині, виходячи з дому, завжди бере із собою пакети для сміття. Дорогою до магазину чи церкви збирає папірці, пляшки. Якийсь час навіть дозволяла односельцям привозити сміття під її паркан, щоб тільки не залишали його будь-де. Слідкує за порядком навіть у лісі поблизу села та на дорозі з Білогородки до Боярки. Робить усе це майже 50 років.

– Не можу спокійно дивити-ся, як село перетворюється на смітник. Дехто на це не звер-тає уваги, вони й наді мною сміються. Мовляв, стара, воно тобі треба? А мені це дійсно треба. Прибираю, як у себе в хаті. Навіть почуваюся краще, ніби хтось здоров’я додає за працю. Мені в п’ятдесят років дали інвалідність, думала, дов-го не протягну. Та, мабуть, ще тут потрібна, – розказує Марія Король.

Уже 13 років після смерті чоло-віка Марія Король живе сама. Ра-ніше працювала на будівництві, потім санітаркою. Деякий час до-помагала трактористам збирати по дворах сміття. Зараз за 200 грн на місяць підробляє прибираль-ницею в диспетчерській службі. Весь вільний час віддає своїм благодійним справам.

– Організовую суботники. Щоправда, бажаючих мало. До-бре, якщо три-чотири людини погодяться. Найчастіше ком-панію мені складає вчителька-пенсіонерка Людмила Грекова. Разом квіти саджаємо, бордю-ри білимо, – продовжує Марія Король.

Пенсіонерка навіть само-тужки встановила лавку на транспортній зупинці. Потім домовилася в сільраді, щоб облаштували й саму зупинку. Разом із сином оббивала її

залізом. Тепер фарбує цю зу-пинку.

– Марія Федорівна – унікаль-на людина. Така собі дивачка, яка змінює світ на краще, – го-ворить Катерина Котлярська, жителька Бобриці. – Багато хто її засуджує, та вона знає свою стежку. Маленька, худень-ка, але, як-то кажуть, зі стриж-нем усередині. Напередодні ярмарку миє громадську вби-ральню, бо їй соромно перед гостями. Днями вовтузиться на величезній клумбі, щось там

копає, пересаджує. Коли в нас жили біженці з Криму та Кра-маторська, першою принесла їм харчі. Провідує самотніх у лікарні. Як помітить десь мі-шок зі сміттям – вийде з авто-буса, щоб його підібрати. Усе це абсолютно безкорисливо.

Син Марії , Олександр Ко-роль, шість років тому став головою Бобрицької сільра-ди. Материних зачинів не со-ромиться, навпаки підтримує. Ніколи не проїде повз кимось залишений мішок зі сміттям: запинить авто, забере та дове-зе до смітника. Старший Сергій і донька Тамара роблять так само, бо з дитинства привчені до порядку. Шестеро онуків і четверо правнуків Марії Ко-роль теж змалечку ходять на суботники з рідними. Марія Король станом села майже за-доволена, особливо її радують переселенці з Києва.

– Вони й спасибі скажуть, і самі не шкодять. Навпаки, роз-будовують село, – продовжує Марія Король.

До всього нового жінка ста-виться з позитивом. Єдине, на що скаржиться, – це сучасне сміття, яке не розкладається і не все йде у вторсировину.

Наталія ФЕДОРОВА

Мати голови сільради безкоштовно прибирає вулиці села

ФОТО

КАТЕРИНИ

КОТЛЯРСЬКОЇ

ФОТО

МАР

’ЯНИ

ОЛІЙНИК

Марія Король біля клумби, яку сама облаштувала і доглядає

Розпис зупинки ініціювала дружина голови селищної громади

У селищі Опішня на Полтав-щині відбувся Національний науковий філософсько-ке-рамологічний симпозіум. Ця художня акція спрямована на пожвавлення процесів розви-тку сучасного мистецтва ке-раміки в Україні. Цього разу симпозіум присвятили пам’яті земляка – філософа Леоніда Сморжа. Цьогоріч минає 90 ро-ків із дня його народження. За життя чоловік зібрав найбіль-шу в Україні приватну колек-цію опішнянської кераміки. У селі Міські Млини, неподалік Опішні, відкрили меморіаль-ний музей-садибу Леоніда Сморжа в батьківській хаті філософа. Окрім екскурсій, там проводять майстер-класи

з гончарства, творчі зустрі-чі, етнографічні свята, квест-конкурси, вікторини тощо.

У рамках опішнянсько-го симпозіуму відкрили пам’ятник Леоніду Сморжу. А також презентували парк гли-няних скульптур під назвою «Філософія буття». Це мис-тецькі роботи, створені під час Міжнародного симпозіуму в Опішні, який відбувся цього літа. Просто неба в селі демон-струють роботи художників-керамістів з України, Молдови, Білорусі та Бразилії. До того ж презентували книгу відомого земляка, створену на основі його щоденників.

Наталя ОЧКАНЬ

Сучасні бразильські скульптури показують в українському селі

У Ковелі вишивають сорочку на найвищий пам’ятник Шевченку

5№18 (139) 27 вересня 2017 року СИТУАЦІЯ

На запитання читачів відповідає

Станіслав Куценко, начальник Головного

територіального управління юстиції

в м. Києві

ÊÎÍÑÓËÜÒÀÖ²ß

Роботодавець заборгував зарплату за півроку. Працю-вав за трудовою книжкою у фермерському господарстві, офіційно. Затримували зарп-лату на кілька місяців, звіль-нився. Порадьте, як поверну-ти гроші?

Закон України «Про оплату праці» передбачає, що заробіт-на плата має виплачуватися не рідше, як двічі на місяць та не більше як через 16 календар-них днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або не-робочим днем, заробітна плата має виплачуватися напередод-ні. За час щорічної відпустки за-робітна плата виплачується не пізніше, ніж за 3 дні до початку відпустки.

Під час звільнення праців-ника з ним повинні провести повний розрахунок не пізніше наступного дня після вимоги про звільнення. Якщо виплати затримують – роботодавець має виплатити за кожен день за-тримки виплат середній заробі-ток працівника, як «вимушений прогул».

Якщо ваше право порушу-ється, повертати гроші треба через суд. Для цього зверніться із письмовою заявою до праце-давця та попросіть обґрунтува-ти підстави затримки у виплаті коштів. Повідомте, що виріши-ли звернутися до судових ор-ганів. Оскільки питання неви-плати зарплати вирішується в кримінальному судочинстві, а не цивільному, по таких спра-вах досудове слідство провадять слідчі прокурори. Тому звер-ніться до прокуратури у вашому регіоні із заявою про невиплату боргу та притягнення винних осіб до відповідальності. Окре-мий позов на підприємство, яке вам заборгувало про стягнення боргів та відшкодування по за-робітній платі, подайте до суду.

Після рішення суду на вашу користь поверненням боргів займаються судові виконавці. Порушення тягне за собою на-кладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і ор-ганізацій незалежно від форми власності та громадян-суб’єктів підприємницької діяльності від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За невиплату, вчинену вна-слідок нецільового викорис-тання коштів, призначених для виплати заробітної плати, пе-редбачається покарання у ви-гляді штрафу від 1000 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмежен-ня волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до п’яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Зв’язок з юристом тел. 044-279-81-48

із 9.00 до 18.00 по буднях

Восени, коли люди найчас-тіше починають міняти вікна й утеплювати будинки й квартири, активізуються шахраї. Обдурю-ють людей і замість енергозбері-гаючих вікон продають звичайні склопакети. Один із потерпілих – Василь Яременко із селища Дашів Іллінецького району на Вінниччині. Чоловік півроку зби-рав гроші на нові вікна.

– Робив ремонти людям, жін-ка носила на базар яйця, якусь ягоду. Думали, поставимо нові пластикові вікна зі склом, що тепло в хаті тримає, та й менше платитимемо за електрику. У нас опалення від світла. Та недовго тішилися. Кум приїхав і каже, що нас надурили. Замість енергоз-берігаючого склопакета поста-вили звичайне. Кум у Києві пра-цює монтажником у фірмі, яка такі вікна ставить, розбирається,

– розказує чоловік. – Кинулися до нашого «майстра». Подзвони-ли, а там уже й телефон такий не існує. Отакої!

Найчастіше жертвами стають люди, які погоджуються купи-ти вікна в продавців на вулиці, ринках. Вони зупиняють пе-рехожих і дають візитівки, за-манюють знижками, акціями, спеціальними нібито низькими цінами для пенсіонерів. На їхні шахраювання часто потрапля-ють літні люди. У тому числі й у великих містах.

– Цих вуличних працівників навчають не знання особливості вікна, а вміння продавати. Не-важливо, що саме. Сьогодні він продає вікна, а завтра броньова-ні двері. Це, скоріше, професійні психологи, аніж віконщики, які ніби гіпнотизують людину. Вони не знають нічого про вікно, але

вміють переконати купити його в них втричі дорожче. Вікна за 10 тисяч гривень вони продають за понад 20 тисяч. Знаю випадки, коли люди, не маючи грошей, йшли по сусідах позичати аванс на ніби дешеві вікна і більше ні-коли не бачили ні цих шахраїв ні вікон, – розказує Андрій Спеш, директор столичної компанії з виготовлення вікон.

Підставні фірми зараз відчу-вають тиск великих компаній і перемістилися з великих міст у села. Тому сільським людям тре-ба бути особливо пильними до товару й тих, хто його пропонує.

– Учорашній водій за день-два тренувань стає професійним віконщиком і виходить на вули-цю шукати клієнтів. А ще гірше, коли такі «фахівці» йдуть на за-мір вікна. Зрештою, якщо люди-на й отримує вікно, то далеко не

своїх розмірів, – продовжує Ан-дрій Спеш.

Погоджуючись на пропозиції вуличних продавців чи вели-кі знижки, люди платять двічі. Коли аферисти зникають, люди йдуть у надійні фірми і платять за вікна ще раз. Щоб оминути таку прикрість, Андрій Спеш радить перед купівлею переві-рити документи фірми. Це має бути хоча б ФОП із ліцензією. У такому випадку йому можна буде пред’явити претензії. Та-кож не радить довіряти фірмі з розкішним офісом. Це може бути всього лише приманка. На таке шахраї не шкодують гро-шей. Надійніше перевірити в інтернеті відгуки людей, які вже користувалися послугами пев-ної компанії.

Карина ХОМЕНКО

У селах шахрують із пластиковими вікнами

– Вересень не дуже люблю, справжнісінький армагедон, щоб дітей до школи зібрати, – каже Василь Олійник із міста Кременець Тернопільської об-ласті. – Наймолодшому синові Денисові 9 років, а найстаршому Лаврентію – 17.

Так склалося, що мати хлоп-ців їх покинула, і тепер Василь змушений їх виховувати само-тужки. Чоловік раду дає справно, уся біда лише в помешканні. Уже кілька років не може зробити ре-монт у трикімнатній квартирі, де він змушений тулитися з ма-лолітніми синами. Трикімнатна квартира площею майже 70 м кв. на вулиці Вишневецькій, 15/2 є складовою житлового будинку, зведеного ще 1920-го року.

– У трикімнатній квартирі, щоб усім вистачало місця, сам зварив двоярусні ліжка, як в ар-мії, – сміється пан Василь. – За-вдяки волонтерам зробили ся-кий-такий косметичний ремонт. Але потрібно капітальний, бо старенький будинок заледве ви-тримує рух автівок, бо ми жи-вемо біля самої дороги. Часом, коли проїжджає багато машин, то стіни й шибки у вікнах трі-щать, бо хата осідає. Ось так і жи-вемо в постійній тривозі…

Затоплений підвал, потріскані стіни, грибок і вологість – це ще не повний перелік того, що до-водиться щодня терпіти батькові та його дітям, а щоб перебратися до іншого помешкання, у них не-має можливості. Належним чи-ном підремонтувати будівлю чо-ловік також не може, бо будинок – старий, потрібні чималі кошти, а крім того, сім’ї належить лише квартира в ньому. Усі звернення до місцевої влади з проханням допомогти з ремонтом або щодо переселення до іншого будинку – безрезультатні.

– Спочатку ніби обіцяли до-помогти, – каже пан Василь. – Навіть приїжджали кілька ко-місій, оглядали майно, стан бу-динку, говорили із сусідами. А 24 березня 2014 року на виконкомі міської ради вирішили переда-ти в спільну власність – мені та сім’ї із сусідньої квартири – до-поміжні приміщення: горище, підвал і мезонін (надбудова над середньою частиною житлового будинку. – Авт.). Це рішення ні-

чого не змінило. Я й раніше про-сив сусідку, мовляв, складемося грішми й відремонтуємо хату, але вона відмовилася. Через отой папірець стало ще гірше, бо якщо раніше я міг тишком-ниш-ком робити ремонт, то тепер уже ні. І те, що я оббивав місяцями пороги міської ради, нічого не дало.

Торік на черговій сесії місь-кради надали кошти на ре-монт підвалу.

– Мені запропонували від-селитися до гуртожитку, а ді-тей – до інтернату. А хто б мені тоді їх повернув, адже належ-них умов для їхнього прожи-вання в цій хаті просто немає: ані душу, ані туалету, – каже чоловік. – Виходить замкнене коло.

У мерії Кременця про роди-ну Олійників та їхню житлову проблему добре знають.

– Ми подавали позов до суду на відселення другої сім’ї, яка мешкає в другій половині бу-динку. Суд нам відмовив, бо в цій квартирі мешкає неповно-літня дитина з інвалідністю, – пояснює ситуацію Володимир Шевчук, заступник міського голови Кременця. – Торік на-дали майже 50 тисяч на ремонт та зміцнення фундаменту. Од-нак з особистих причин батько відмовився. Відтак, проблема із цим будинком так і залиши-лася невирішеною.

Мар’яна ОЛІЙНИК

Батько з шістьма синами живе в аварійній хатіНа час ремонту пропонують віддати дітей в інтернат

Василь Олійник зі своїми синами

Коли проїжджає багато машин, то стіни й шибки у вікнах тріщать

ФОТО

МАР

’ЯНИ

ОЛІЙНИК

ФОТО

МАР

’ЯНИ

ОЛІЙНИК

№18 (139) 27 вересня 2017 року6 СВОЯ СПРАВА

В українському кліматі не тільки можливо, а й рента-бельно вирощувати ківі. Одне доросле дерево дає від 25 кіло-грамів плодів. На гектарі зем-лі поміщається тисяча рослин. Таким чином можна зібрати майже 40 тонн плодів. Зберіга-ються ківі до весни, як зимові яблука.

– Із ківі експериментую по-над 25 років. За цей час вивів самозапильний, витривалий до наших морозів сорт. Ви-тримує до -30. Назвав його ківі Карпат Стратона варіант Валентайн – на честь батька Валентина Стратона, з яким починав селекційну роботу, – розповідає Генріх Стратон, біолог-селекціонер із Ужго-рода на Закарпатті.

За спостереженнями Генріха Стратона, ця рослина в наших умовах цінна ще й тим, що в Україні немає притаманних їй шкідників і хвороб. Тому не треба обробляти отрутохімі-катами. Урожай – екологічно чистий. Ківі не вибагливе до ґрунтів. Росте переважно на кислих. Морозів не боїться, але потребує поливу.

– Тим, хто хоче вирощувати ківі в промислових масшта-бах, необхідно сформувати по-верхневий шар ґрунту. Він має складатися з легкого органіч-ного субстрату – тирси, торфу,

листя. Бути схожим на лісовий поверхневий ґрунт. Поверхнева коренева система ківі не може добре функціонувати у важких глинистих ґрунтах. Вона потре-бує легкого, трохи підкисленого, – радить Генріх Стратон.

До кожної рослини треба підводити крапельний полив. Це обов’язкова умова, адже поверхнева коренева система ківі не витримує пересихання. Також будуть потрібні опори, якими плестиметься рослина. Ківі розвивається, як виноград.

– Спостерігав один нюанс на плантаціях ківі в Греції. Опори там монтують і переробляють по ходу того, як рослина рос-те. Велика рослина прогинає ті опори, які були закладені спочатку. Вона набирає вели-кої ваги й досягає великих роз-мірів, тому потрібно завчасно формувати каркас таким чи-ном, щоб із роками не доводи-лося переробляти і зміцнювати його, – застерігає селекціонер.

Ківі плодоносить 40-50 ро-ків. Генріх Стратон збирає вро-жаї зі своєї ділянки вже понад 17 років. Перші саджанці почав продавати в 1990-2000-х роках. Сорт ківі Карпат Стратона Ва-лентайн зареєстрований Дер-жавною ветеринарною та фіто-санітарною службою України.

Мирослава МИГИДЮК

В Україні прибутково вирощувати ківіЗ одного гектара збирають сорок тонн плодів

Нині стали популярними дерев’яний посуд, меблі. Їх не тільки купують уроздріб, а й замовляють оптовими партіями в ресторани та бари по всій Україні. Головне – зі-брати майстрів і налагодити пошук замовлень через ін-тернет. Саме такий бізнес ор-ганізувала родина Макарових у селі Лісопіль Рівненської об-ласті.

Свою справу батько із синами розпочав після втрати роботи

– Майстрував вироби для власного дому. Спочатку зро-бив стільця, потім стола. А після цього вже почав думати про майстерню. Власна спра-ва теж почалася потихень-ку. Спочатку придбав один верстат, потім уже другий. Зараз маю цілий столярний цех і помічників, – пригадує Віктор Макаров, власник майстерні з виготовлення дерев’яного посуду.

Із деревом Віктор Макаров працює із самого дитинства. Учився точити в школі на то-карному верстаті. Ця справа подобалася, тому вирішив пов’язати з нею життя. Здобув спеціальність деревооброб-ника. Працював на заводі, відповідав за технологію де-ревообробки на виробництві. Аж поки підприємство не роз-палося. Залишившись без ро-боти, чоловік відкрив власну майстерню. У ній працюють і обоє синів підприємця. А ще наймані робітники. Вироби з дерева майстер продає через інтернет. Спеціально для цьо-го створив сайт. А ще пред-ставляє свої роботи на різно-манітних виставках.

Покупці найбільше платять за дуб і якісну роботу

В асортименті майстрів – ступки, миски, макітри, ка-струлі, чаші, дошки кухонні та для піци. Вироби купують як додому, так і в ресторани. Окрім посуду, на замовлення виготовляють декор для вули-ці та меблі.

– Для виготовлення посуду вибираємо деревину твердих порід. Працюємо з вільхою, ясенем і дубом. Найбільше людям подобаються вироби з дуба. Коли говориш «дуб», лю-дина відразу розуміє, що це – солідний і довговічний виріб, – розказує майстер.

У майстерні слідкують, щоб посуд був гарний, практичний і зручний. Форма також має не останнє значення. У більшості виробів, а саме у ступок, макі-тер, мисок, вона заокруглена. Саме такої форми посуд зна-ходять археологи під час роз-копок стародавніх міст. Така форма і стала зразком для ви-робів майстра.

– Якщо мисочку приємно

тримати в руці – значить, вона сподобається всім, – ділиться Віктор Макаров. – Треба вито-чити так, щоб виріб ліг у руку. А якщо так не відбувається – він просто непотрібний.

Самі розпилюють деревину та рік просушують

Сировину отримують у ви-гляді необробленого лісу. Так дешевше. Потім розрізають на дошки і сушать. Особливої уваги потребують дубові заго-товки.

– Дубова дошка має лежа-ти рік, і обов’язково – під на-вісом. Тоді з дуба виходить волога, і він поступово виси-хає. Якщо його різко кинути в сушарку, він потріскається й зіпсується. Дуб дуже важко висушити. Після року під на-вісом таку деревину вже мож-на помістити до електричної

сушарки та досушити її, – ді-литься досвідом Віктор Мака-ров.

Щоб продукція була гарною та міцною, її варять у олії. Готовий виріб опускають у бак із нагрітою до 60 градусів лляною олією. Та варять три з половиною – чотири годи-ни. Дерево просякає олією. Такий виріб блискучий і гла-денький. А ще така миска не розбухатиме від вологи, не фарбуватиметься від страв, не окислюватиметься й не темнітиме. І таке покриття абсолютно безпечне та нату-ральне. Тому з посуду можна сміливо їсти. Водночас виро-би не потребують якогось осо-бливого догляду. Деякі свої вироби майстри лишають не-обробленими. Такі екземпля-ри підходять для ручного ху-дожнього розпису.

Оксана КОВАЛЬЧУК

Столярам і різьбарям варто відкривати власну справу

Віктор Макаров продає свій виріб на ярмарку

Попит на тарілки у формі слонів і метеликівКухонні дошки замовляють ресторани. На них подають усілякі нарізки. Їх є багато ви-дів, різних за формою, навіть із металевими обідками. Кру-глі дошки для піци майстерня поставляла в столичну мережу піцерій. На дерев’яних таріл-ках від майстрів у закладах подаються і стейки. На такій підставці зручно розрізувати

м’ясо. Ще популярні в замов-ників ступки. Користує ться попитом і різьблений посуд. Це таці з кількома заглиблен-нями під різні страви. А також тарілки у формі слонів, котів, метеликів. Їх ставлять на стіл як прикрасу. Чи використову-ють для дітей. Був ексклюзив – український віз із дерев’яними колесами.

MA

DE

-IN

-U

KR

AIN

E.I

NF

O

РЕКЛАМА

7№18 (139) 27 вересня 2017 року САД І ВИНОГРАД

– Форзицію люблю за те, що вона гарна і весною, і восени. У березні цвіте три тижні, а в жовтні зелене листя стає фіолетовим, – каже Ната-лія Пашкевич із Полтави. – Поса-дила його на дачі, то аж око вабить. Вона схожа на яскравий букет, який квітне, коли вже немає нічого в саду або коли ще немає. Вона зацвітає, коли навколо може ще лежати сніг.

Кущ виростає заввишки 1-3 ме-три. Садять його навесні або ран-ньою осінню, до початку замороз-ків. Так рослина встигне прижитися до зими.

– Форзиція любить тепло, тому саджу її на сонячному місці. Ви-копайте яму розміром 50x50 см і завглибшки 60 см. На дно киньте дрібно побиту цеглу або щебінь, так коріння «дихатиме». Присип-те шаром піску і торфу. Наверх до-дайте склянку деревного попелу. На

все це ставте саджанець і присипте землею, – радить квітникарка. – На зиму мульчуйте 10-сантиметровим шаром сухого листя чи соломою. Гілки пригинайте до землі й зверху вкривайте ялиновим гіллям.

Доглядати за кущем не треба. Хіба що влітку в посуху виливати 10-літрове відро води 1-2 рази на місяць. Господиня удобрює форзи-цію ранньою весною перепрілим гноєм, а після цвітіння, коли росли-на закладає бруньки для наступно-го року, мінеральним добривом. Із розрахунку 60 грамів на 1 м².

– Обрізувати гілки для форму-вання куща теж не треба. Тільки зрізувати секатором підмерзлі чи всохлі пагони. Якщо часто обрі-зувати всі пагони, то кущ усі сили спрямовуватиме на них і пишно не цвістиме.

Форзиція має сім видів. Жінка

вирощує сорт гібридна, або про-міжна, бо він морозостійкий.

– Розмножувати форзицію можна зеленими живцями або відводками. Але я не люблю пань-катися з тими живцями. Їх треба нарізати в червні. Обрізати нижні листки, поставити в стимулятор росту і прикопати в пісок. Потім восени посадити на постійне міс-це. Для мене легше відводками, – ділиться досвідом жінка.

Пригинає нижні молоді пагони до землі, перед цим із нижньої частини надрізує кору. Закріплює їх дротом і присипає ґрунтом. На гілці утворяться пагони, навесні їх зрізує з куща. На наступний рік рослина зацвітає. Форзицію не об-робляють від хвороб чи шкідників, бо вона їх не боїться.

Підготувала Карина ХОМЕНКО

Жовта форзиція восени стає фіолетовоюРослину розмножують відводками або зеленими живцями

– Мої батьки із села. Вони мене й привчили працювати на землі. Садили біля будин-ку багато квітів. Коли я купив дачу, облаштував власний квітник, – розповідає Олег Фе-дорчук, футбольний тренер із Києва.– У мене, як і в кож-ного тренера, є свої забобони. Якось перед грою задумав, якщо наша команда виграє, то куплю кущ рідкісних троянд. Тоді дійсно ми виграли, і з того часу зародилася така тради-ція. Їй уже 15 років.

За цей час тренер зібрав на дачі більше 100 сортів троянд. Купує їх на виставці по всьому світу, де відбуваються матчі його футбольних команд.

– Я спортсмен, тому завжди хочеться в усьому бути пер-шим. Коли не можу якихось сортів купити, замовляю через інтернет. Спочатку за квітами доглядав тільки я, а тепер дру-жину привчив до цієї справи. Вона вже стала профі в троян-дах, – сміється Олег Федорчук.

В Україні добре ростуть англійські й французькі сорти

Троянди радить садити на відкриті сонячні місця, які до-бре провітрюються.

– Із роками зрозумів, що у вирощуванні троянд треба по-кладатися не на наукову літе-ратуру, а на життєвий досвід. Тому часто експериментую і з місцем, і з підживленням. У нас зараз клімат потеплішав, і те, що було прийнятним де-сяток років тому, зараз для цих квітів не підходить. Зараз троянди реагують по-іншому, тому став вирощувати англій-

ські та французькі троянди. Вони в нас добре почуваються, – ділиться спостереженнями чоловік.

Ці троянди не такі яскраві, як решта. Більше пастельних, приглушених тонів. За формою не такі, як голландські, де бу-

тон високий і закритий. Ці від-критіші й мають махрові квіти.

– Стараюся купувати не чисті кольори, а змішані. Так цікавіше їх поєднувати в квіт-нику. Виходить різнобарвний ансамбль квітів. Поруч саджаю приблизно однаковий сорт, але

різних відтінків, – продовжує Олег Федорчук.

У посадкові ями кидає щебінь і перегній

Восени займається пересад-кою кущів. Також це сприят-ливий час для закладання тро-яндових клумб. Під час купівлі кущів Олег Федорчук радить звертати увагу на корінь са-джанця. Він має бути розлогим і не підсохлим.

Аби кущі рясно цвіли й утво-рювали великі бутони, садити треба в пухкий ґрунт, багатий гумусом. Завдяки цьому до ко-рінців добре доходитимуть по-вітря й вода.

Викопує яму завширшки 50 см і завглибшки 30 см, щоб ко-ріння вільно лягало в землі. На дні ями робить дренаж із дріб-них камінців, щоб вода не за-стоювалася. Це десь 10-12 см. Трохи присипає землею, додає одну-дві жмені перепрілого перегною і зверху знову зем-лю.

– Безпосередньо на перегній ставити саджанець не можна. Між ним і корінням має бути хоч трохи землі, – пояснює квіт-никар.

Засипає все землею і при-топтує її ногами. Зверху поли-ває водою і присипає скошеною травою. Так краще зберігати-меться волога біля корінця.

Підживлює перегноєм і попелом із каміну

Щоб розмножити кущ, зрі-зує молодий пагінець і садить у землю. Зверху накриває плас-тиковою пляшкою. Підійде 1,5

літрова, у якої відрізує низ. Із горлечка знімає кришку. Таким способом краще вирощувати троянди з весни.

Підживлює почергово мінеральними та органічними добривами. Із березня вносить азот для росту, через три тижні перегній. У травні знову їх чергує.

– Троянда дуже любить перегній. Із ним вона краще цвіте. У вересні замість азоту вношу калій і фосфор, щоб рослина зміцніла. Так троянди краще переживають зиму, – каже господар. – Наприкінці вересня можна під кожен кущ підсипати деревний попіл із грубки чи каміну. Він багатий вітамінами й мінералами.

На зиму в’юнкі троянди накриває мішком

У листопаді секатором обрі-зає все листя. Залишаються голі стебла. Тоді рослини швидше входять у стан сплячки. Обрі-зування листя – це ще й профі-лактика хвороб. На листі осіда-ють грибки. На коріння насипає землі із саду чи городу горбком 30-40 см. Із куща троянди не на-гортає, бо оголиться коре неви-ще. Зверху присипає сосновими гілками чи тирсою.

– Троянди взимку краще недогріти, ніж перегріти. Під-мерзлі пагони можна обрізати, а якщо в запрілих гілках заве-деться грибок, пропадає весь кущ, – попереджає Олег Федор-чук.

Великі кущі не утеплює. Мо-лоді та в’юнкі троянди обмотує агроволокном. Останні приги-нає до землі, присипає ґрунтом і накриває мішком.

Футбольний тренер після кожного матчу садить кущ трояндВересень і жовтень – сприятливий час для розведення квітів

Кущ французького сорту троянд Мона Ліза біля дачного будинку Олега Федорчука

Форзицію можна обстригати й вирощувати без обрізки

ФОТО

НАДАНЕ

ОЛЕГОМ

ФЕДОРЧУКОМ

AR

T-P

EN

.RU

№18 (139) 27 вересня 2017 року8 ГОРОДНИЦТВО

Гарбузів є понад сотні сортів. Поділяють на кормові та столові. Різняться формою, величиною, забарвленням і смаком. Навіть є гарбузи, схрещені з кавуном, бананом. Окремий сорт Спагеті. Якщо його запекти, то м’якоть розпадається на волокна, нага-дує тонкі довгі макарони.

– Більшість сортів випробував на своєму городі, – каже Анато-лій Мандзолівський, агроном із села Дідівщина Фастівсько-го району на Київщині. – Маю і з насінням без шкаралупи, фіго-листі гарбузи. У них листя такої ж форми, як на фіговому дереві. Плоди тверді, хоч сокирою рубай. Завдяки цьому гарбуз лежить до весни. Це кормовий сорт.

Сорт Банан носять в оберемку

Кавбуз – схрещений із ка-вуном гарбуз, зовні зелений у смужку, а всередині оранжевий. На смак солодкий і соковитий, як кавун. Гарбуз Банан схожий на цей плід, росте до метра за-вдовжки.

– На смак як звичайний гар-буз, але завдяки тому, що до-вгий, зручно носити в оберемку й складати, бо він як дрова, – сміється агроном.

Є сорт гарбуза зі смаком цу-крових буряків. Якщо розріза-ти – пахнуть медом. Такі добре їсть худоба. Для неї найкраще садити сорт Титан. Його плоди виростають до 100 кілограмів. Найбільший Титан, який вродив в Анатолія Мандзолівського, за-важив 80 кілограм.

– Для себе вирощую голланд-ський сорт Альтаїр. У нього тон-ка шкірка і за смаком нагадує диню. Можна їсти сирим, – роз-повідає господар. – Новинка цього року – Мускат Гамбурзь-кий, росте по 3 кілограми. Його зручно зберігати, бо великий

гарбуз за раз не з’їси. Хіба відда-ти худобі. Перевага Мускату, що він дуже смачний.

Цікавий їстівний японський сорт Ісіті карі. Це помаранчеві карлики по 800 грамів. Карлико-ві гарбузи зручні для запікання цілими, начинивши м’ясом чи овочами. Їхня шкірка тверда, вони не б’ються й довго збіга-ються. Тому їх використовують для декору. Ростуть рясно – на одній гудині може бути до 30 гарбузиків. Арабатські гарбузи, у формі гітари, теж популярні для кухні. Вони солодкі й збері-гаються аж до червня. Головне правильно зібрати.

Плоди вигрівають на сонці

Анатолій Мандзолівській свої гарбузи починає збирати після 20 вересня. Головне, щоб

вони не потрапили під примо-розки.

– Гарбузи лежатимуть до Нового року чи навіть до вес-ни, якщо не обривати плодо-ніжку. Сонце – найсильніший фітосанітар, він вбиває збуд-ники хвороб і підсушує по-шкодження на гарбузах. Для цього їх кладуть на кілька днів підсохнути на сонці. Не-даремно раніше господарі викопували картоплю, а гар-бузи лежали на городі, знесе-ні докупи, наче жовтогарячі острівці. Забирали перед ви-копуванням буряків. Гарбу-зи вигрівалися, і якщо який починав гнити, одразу було видно, – пригадує Анатолій Мандзолівський.

Радить не зберігати гарбу-зи в погребі. Вони не люблять низьких температур. Має бути не менше 18-20 градусів те-

пла. Тому найкраще підійде суха хатня комора. Господа-рям, які плануватимуть гряд-ки на наступний рік, рекомен-дує не садити гарбузи поміж картоплею. Хоч, зазвичай, так часто роблять.

– Не буде нормального вро-жаю ні того, ні іншого. Ці дві культури одна одну пригнічу-ють, – пояснює агроном. – По-ганими попередниками для гарбузів є соняшник і кукуру-дза. Вони виснажують землю та витягують корисні речови-ни. Також небажано садити на місце динь, кавунів огірків. Це гарбузові культури й від них передаються хвороби.

Радить садити гарбузи там, де росли томати, бобові й зер-нобобові культури. Напри-клад, горох, соя, сочевиця.

Карина ХОМЕНКО

Анатолій Мандзолівський уперше виростив Мускат ГамбурзькийІз середини вересня починають збирати врожай гарбузів

Анатолій Мандзолівський випробував на своєму городі сотню різноманітних сортів гарбузів

ФОТО

НАДАНЕ

АНАТОЛІЄМ

МА

НДЗОЛІВСЬКИМ

Урожай огірків можна зби-рати від травня до жовтня. При тому вирощувати їх без шкід-ливої хімії. Для цього потрібно знати основи вирощування цієї культури.

Огірку треба створити спри-ятливий температурний ре-жим, адже це тропічна куль-тура. Висівати в прогрітий до +12°C ґрунт на глибині 12 см. Стійкий глибокий прогрів зем-лі з наявністю вологи – гаран-тія отримання рясних і повно-цінних сходів.

Овочівникам також потріб-но створювати огірковий кон-веєр, застосовуючи сорти різ-них груп стиглості, розсадний і безрозсадний способи обробіт-ку, шпалерний метод вирощу-вання і «урозстил».

Цього року рання весна спровокувала надзвичайно

ранній, квітневий посів огірків. Згодом тривале похолодання значно затримало подальше вирощування багатьох тепло-любних культур, у тому числі й огірків. Тому врожай огірків і з відкритого ґрунту затримався. Запорука своєчасного врожаю

– це не тільки необхідний те-пловий режим, а й своєчасний полив, збір огірків, підгодівля й обробка екологічними препа-ратами Мірофіт і ПлантоІмун, а також високопродуктивний сорт.

У результаті трирічних ви-

пробувань на експеримен-тальних ділянках отримані відмінні результати з новим гібридом огірка Спрут F1. До переваг Спрута F1 можна від-нести раннє і тривале плодо-ношення, високий урожай і товарність продукції. Також гі-брид має відмінну стійкість до спеки, холоду, а також пошире-них хвороб. Зеленець у Спрута F1 має масу близько 80 грамів, привабливий, білошипний, із відмінним смаком у свіжому і консервованому вигляді.

Насіння цього нового гі-брида Спрут F1 і томата Ліга F1 усім бажаючим надсилаємо безкоштовно протягом вересня і жовтня разом з оновленим ка-талогом насіння.

а / с 44, 03083, м Київ, Олена Миколаївна Лазарєва.

Урожай огірків можна збирати до жовтня

Огірки нового гібрида Спрут F1

ФОТО

ОЛЕКСІЯ

ЛАЗАРЄВА

Моркву сушать дві години

Час, коли восени краще вико-пати моркву, кожна господиня розраховує сама. Залежить від сортів, регіону, погоди. Важливо дотриматися правил просушу-вання овочу після збирання. Від-разу відріжте бадилля, бо воно витягує корисні речовини з коре-неплодів. Через нього випарову-ється волога, морква зимою хво-рітиме. Не можна сушити овоч на городі. Краще в затінку, який добре провітрюється. Двох годин достатньо. Інакше морква почне в’янути, буде несмачною. Перед тим, як закладати моркву в по-гріб, її потрібно охолодити. Для цього прибирають коренеплоди в прохолодне місце на 4-5 днів.

У головок капусти надривають коріння

Середньостиглі сорти капус-ти можуть розтріскатися ще до збору врожаю. Щоб головки за-лишилися цілими, у капусти надривають коріння. Для цього треба потягнути капустину із землі. Або покрутити її з боку в бік кілька разів. Робити це по-трібно так, щоб корені залиши-лися в землі. Але земляна грудка навколо кореня піднялася. Така капуста може стояти на грядці ще протягом місяця. Вона буде соковитою, свіжою. Але головка не трісне. Бо надмірної вологи рослина не отримає. Якщо осінь дощова, багато опадів, то наді-рвати коріння можна й у піз-ньостиглих сортів.

Дозрівання помідорів можна прискорити

Щоб зібрати помідори до пер-ших заморозків, їх обривають зеленими. Процес дозрівання можна прискорити. Потрібно обірвати суцвіття, дрібну зав’язь, відщипнути верхівку стебла, листя. Плоди мають з усіх боків освічуватися сонцем. Можна ле-генько потягнути стебло із землі. Коренева система пошкоджуєть-ся, погіршується живлення. Рос-лина сама прагне якнайшвидше віддати врожай. Можна наколоти зелені плоди зубочисткою. Ро-блять 2-3 проколи біля плодоніж-ки. Ушкоджені плоди дозрівають швидше. Якщо дуже похолода-ло, кущі помідорів виривають із ґрунту. Розвішують догори корін-ням, так, щоб повітря вільно про-ходило між кущами.

Селеру на зберігання змащують глиною

Вибирають овоч із щільною, рівною, без ушкоджень шкірою. Всередині не повинно бути гнилі та пустот. Перевіряють, посту-куючи по кореневищу. Завчасно відберіть кілька кореневищ, які підуть на їжу найближчим ча-сом. Їх кладуть до холодильника. У відділ для овочів. Так зберігати селеру можна 2-4 тижні. У льосі чи погребі овоч зберігають 4-6 місяців. Кореневища вкладають у ємність із річковим піском. Від гнилі й всихання селеру рятує глиняна бовтанка. Глину розво-дять водою до густоти сметани. Вмочують у неї кореневище. Да-ють висохнути і складають у кар-тонні коробки.

Оксана КОВАЛЬЧУК

9№18 (139) 27 вересня 2017 року ТВАРИННИЦТВО

На пасовищі корова рогом травмувала вульву нашої тіль-ної корови. Чи не зашкодить це її вагітності?

Рани вульви при своєчасній обробці антисептиками – ліні-мент за Вишневським, тетра-циклінова чи стрептоцидна мазь, йодоформні присипки, загоюється швидко. Якщо рану не обробити, вона ускладню-ється інфекцією або личинками м’ясної мухи. Та навіть усклад-нені рани вульви рідко вплива-ють на нормальний перебіг ва-гітності в корів. Інша річ, коли поштовхи рогами припадають на ділянку правого нижнього боку черева. Такий поштовх може травмувати вагітну мат-ку, відповідно – ускладнити пе-ребіг вагітності.

Кішка з’їла отруєну мишу, чи не зашкодить їй це?

Сучасні засоби від щурів і ми-шей містять у собі діючу речови-ну бродифакум або бромадіолон. Вони, на відміну від колишнього фосфіду цинку чи препаратів миш’яку, руйнуються в організ-мі гризуна й не шкодять кішці, якщо та його з’їла. Але краще на цей час обмежити кішці доступ до таких місць. Вчасно збирати та спалювати або ж глибоко за-копувати трупи загиблих гризу-нів.

Чи можна давати свиням сиру картоплю і яку краще?

Деякі господарі успішно году-ють свиней сирою картоплею. Її миють або обтрушують, подріб-нюють і додають до дерті. Сви-ней до такого корму привчають змалечку. Коли звикають, їдять сиру картоплють із задоволен-ням. Очевидний плюс у тому, що заощаджуються енергоносії. Але сира картопля менш пожив-на, ніж варена. Проте зберігає в собі вітаміни. У будь-якому разі картоплю треба згодовувати в комбінації з кукурудзяною, яч-мінною або пшеничною дертю. Обов’язково додавати білковий корм – соєву чи соняшникову макуху. За жодних обставин не допускати попадання позеле-нілих бульб та їхніх паростків у корм свиням.

Коли можна розводити сви-ней після африканської чуми?

При виявленні африканської чуми свиней (АЧС) накладають карантин на термін до 40 діб. Під час нього проводять знищення усіх без винятку свиней і дезін-фікують приміщення, де їх три-мали. Заводити нових свиней не варто протягом півроку. Вірус може зберегтися в зовнішньому середовищі. Узагалі, перед тим як заводити свиней у місцині, де вже були випадки АЧС, краще проконсультуватися з місцевою ветеринарною службою.

Зв’язок із ветеринаром телефоном 067-699-42-87

На запитання читачів відповідає

ветеринарний лікар Василь Усатенко

ÊÎÍÑÓËÜÒÀÖ²ß

Віктор Ситник із села Мирне на Київщині вже двадцять років розводить кролів різних порід. Має бі-лих велетнів, «каліфорній-ців», «метеликів», карлико-вих кролів, а також породи полтавське срібло та ново-зеландська червона. Усіх тварин годує однаково. Щоб зменшити витрати на корм, робить картопляні котлети. Вони наполовину заоща-джують витрати на годівлю.

– Для моїх 200 кролів по-трібен мішок зерна щодня. Він коштує майже 160 грн. А з котлетами його вистачає на дві доби. Відповідно кот-лети зменшують витрати на годівлю вдвічі, – розказує Віктор Ситник.

Відварює картоплю в со-лоній воді, зливає й товче. Додає по третині від об’єму картоплі зерна ячменю, ку-курудзи. Десь десяту час-тину пшениці й по п’ять соєвого шроту й макухи. Перемішує, а коли прохо-

лоне, ліпить котлети розмі-ром трохи менше чоловічо-го кулака.

– Рецепт можна змінити. Наприклад, додати більше картоплі або зерна. Кіль-кість інших компонентів має бути незмінною. Якось я вкинув дуже багато сої та макухи, – згадує господар. – Жирність корму збільши-лася, і кролі захворіли на пронос.

На добу дорослій тварині вистачає однієї котлети. На холоді корм може зберіга-тися 3-4 дні.

– Друзі та сусіди, які три-мають кролів, теж почали робити котлети з картоплі й зерна. Вони хороші ще й тим, що від них у кролиць, які вигодовують потомство, підвищується молочність, – уточнює господар.

Додатково, крім котлет, кролівник кладе тваринам сіно. Вода має бути завжди.

Наталія ФЕДОРОВА

– Узявся розводити фазанів, бо з ними мало клопотів. Не пе-ребирають харчами, а головне, що мене ними наділив тесть на річницю весілля. У нього їх цілий виводок, і раз уже я став хазяїном, то й у мене мають бути, – каже Олег Прохно із се-лища міського типу Сосниця Чернігівської області. – Моро-ка була тільки з їхнім житлом. Треба було збудувати окремий вольєр. Вони люблять багато місця. Якщо його мало, почина-ють клювати собі лапи.

Площа вольєра має бути з роз-рахунку три квадратні метри на самця і два на самицю. Зверху вольєр накриває капроновою рибальською сіткою, боки обго-роджує металевою сіткою.

– Так як фазани дуже лякли-ві, вольєр зробив подалі від до-роги. За хатою біля городу. На підлогу насипаю з одного боку тирсу або пісок. Птахи люблять у ній вовтузитися, – уточнює господар.

Самці носять золоту корону

– Тримаю тільки одну породу – Золотий фазан. Він погано вжи-вається з іншими породами Так нащо мішати? Він невибагливий у догляді й швидко набирає вагу, – продовжує Олег Прохно.

У породи Золотий фазан сам-ки відрізняються від самців за кольором. У них сіро-коричневе пір’я. А от самці мають жовтий чуб, який нагадує корону. На шиї помаранчевий широкий колір із чорним обрамленням, грудки і живіт яскраво-червоні. Хвіст довгий. Самці виростають приблизно до 150 см, а самки наполовину менші.

– Щоб фазани не порозліта-лися, треба не випускати з кліт-ки або обрізати крила. Так вони вільно гулятимуть і не зможуть здійнятися в повітря, – радить чоловік.

Клюють виноград і яблука

Годує фазанів пшеницею, на-сінням соняшнику, кукурудзою, вівсом і горохом. Зерно змішує з макухою або крейдою. У них багато мінералів. Час від часу купує птиці спеціальний ком-бікорм, щоб була зміна раціону. Хоча й можна давати курячий комбікорм. Він теж підійде.

– Фазани їдять те, що й кури, але вдвічі меншу порцію. Люб-лять також зелень. Найбіль-ше порізану траву. Називаю їх сироїдами. М’який сир вони їдять із задоволенням. Завдяки кальцію птахи швидше ростуть. Ще вітаміни вони отримують із ягід і винограду. Спершу не

зрозумів, чому в садку яблука подзьобані, а жінка сказала, що випускала фазанів на вигул, то, може, вони й поклювали. Я не повірив, поки сам не побачив, – пригадує господар.

Молодняк висиджує качка

У квітні у фазанів період парування. Самці починають перед самицями співати і тан-цювати, розпускаючи свій ши-рокий комір.

– Самці кричать настільки голосно, що хочеться пробки у вуха повставляти. Так вони привертають увагу самиць до себе, – зізнається Олег Прохно.

Яйця фазанів білі з коричне-вими цяточками. За рік самка може знести сотню яєць. Щоб вони лежали в одному місці, ро-бить гніздо. Викопує невелику ямку в землі. У неї кладе мох, сухе листя і траву.

– На смак їхні яйця не від-

різняються від курячих. Але є набагато кориснішими. Бачив по телевізору, що в ресторанах вони є делікатесом.

Фазанихи яйця відкладають, але не висиджують.

– Якось прив’язував навіть самицю на кублі. То вона, на знак протесту, сиділа поруч, а не на яйцях. Тому за маму для фазанчиків в мене качка або курка. На яйцях вони сидять 22-24 дні.

Щойно вилуплених фазанів 4-5 днів тримає в приміщенні з температурою 28-25 градусів. Потім можна перенести в про-холодніше, але не нижче 20 гра-дусів.

Зимують у теплому вольєрі

Перші два місяці пташенят годує натертим вареним яй-цем і порубаною зеленню. По-тім уже можна давати доросле харчування. За півроку вони стають схожими на дорослих фазанів, і їх можна різати на їжу. Якщо треба отримати гар-не пір’я, треба почекати ще два місяці. Воно на фазанах нарос-тає пізніше.

– Усіх фазанів тримаю разом, бо вирощую на м’ясо. Тесть же в мене формує сім’ї. Він займа-ється розведенням. В одній має бути самець і дві-чотири самич-ки. Якщо самців буде більше, почнуть один з одним битися, – попереджає господар.

На зиму фазанам треба те-пліший вольєр. Чоловік збив птахам із дощок будку, яка за-вжди має бути сухою. Від воло-гості фазани хворіють.

Карина ХОМЕНКО

Фазани виростають за п’ять місяцівЗа рік відкладають сотню яєць і їдять вдвічі менше за курей

Кролів вигідно годувати котлетами

Яскраве забарвлення має самець. Самки завше сірі

Віктор Ситник із кролем породи сірий велетень

ФОТО

З АРХІВУ

РОДИНИ

СИТНИКІВ

MU

SIC

JIN

NI.C

OM

№18 (139) 27 вересня 2017 року10 ТЕХНІКА

– Спочатку хотіли взяти пліт напрокат, а потім виріши-ли змайструвати його самим. Креслення знайшли в інтерне-ті й через соцмережі познайо-милися з лучанином, який мав такий досвід, – розповідає тер-нополянин Ігор Тирчак.

Улітку він разом із друзями влаштував сплав по Дністру й випробував саморобний плав-засіб на практиці.

– На спорудження плоту ви-тратили майже місяць, – каже чоловік. – Лаштували його з порожніх діжок із-під мастила. Металевий каркас зварювали і робили розбірним, щоб мож-на було транспортувати. На все витратили близько п’яти ти-сяч гривень. Оренда вартувала стільки ж, то за ті гроші ми зро-били власний пліт.

Першого разу на самороб-ному плоті хлопці пропливли понад 35 кілометрів – від Уні-жа, що на Івано-Франківщині, до Устечка Заліщицького ра-йону Тернопільської області. Такий сплав, кажуть хлопці, – це весела пригода і випро-бування одночасно. Це коли можна отримати вдосталь адреналіну, відчути дихання ріки, зануритися в неповтор-ну дику природу каньйону, покупатися в річці, розім’яти м’язи веслом, побачити оригі-нальні оксамитові водоспади та гроти.

– Дорогою люди, бачачи нас, фотографували, – усміхаєть-ся Ігор. – Такий плавзасіб для тамтешніх справжня дивовижа. Ми навіть зустріли англомов-них туристів, вони завзято роз-питували, як нам удалося таку «екзотику» змайструвати. За їхніми словами, вони раніше не бачили нічого подібного, хіба в книжці про «Тома Сойєра». До речі, разом із собою в мандрів-ку взяли величезний синьо-

жовтий прапор, то інакше, ніж «Слава Україні!», із нами й не віталися…

Сплав цілком тягне на при-ставку еко: сміття за собою збирали в мішок, їжу готували на мангалі на плоті, на ночів-лю напинали наметове містеч-ко на березі. Вирушити в нову подорож рікою тернополяни планують уже наступного року. Планують, що цього разу ман-дрівка буде набагато довшою,

для цього вони спробують пліт вдосконалити і модернізува-ти. Вони новачки в цій справі, тому деякі недоліки помітили під час сплаву і наступного разу планують їх усунути.

– Уже купили двигун, невдо-взі візьмемося до роботи, – роз-повідає Ігор Тирчак. – Думаю, у нас усе вийде, і наступна подо-рож буде не менш захопливою .

Мар’яна ОЛІЙНИК

Пліт для сплаву зробилиз діжок із-під мастилаМеталевий каркас розбирається і поміщається в мікроавтобус

На саморобному плоті тернополяни пропливли понад тридцять п’ять кілометрів

Компанія Grimme презенту-вала найбільший самохідний чотирирядний картоплезби-ральний комбайн Ventor 4150. На нього встановили 530-силь-ний двигун Mercedes і роз-вантажувальний бункер на 15 тонн.

Комбайн викопує та сортує картоплю. Досить маневре-ний і має механізм «крабово-го ходу». Він повертається під кабіною і дозволяє рухати ви-

копувальний пристрій окремо від комбайна. Це означає, що комбайнер може самостійно розподіляти вагу машини. За-вдяки цьому вдасться міні-мізувати ущільнення ґрунту. А також уникнути можливих зіткнень під час роботи на не-рівній місцевості.

Більше про сучасну сільгосптехніку та ринкові ціни на сайті Traktorist.ua

На картоплекопальному комбайні двигун Mercedes

– Купив до мотоблока молот-кового млина, – розказує Сергій Матвійчук із села Сокиряни Чернівецької області. – До того мотоблок використовував лише для обробки землі.

Господар перемелює мото-блоком на борошно пшеницю, ячмінь, кукурудзу, горох. Ним замішує корм для тварин. Сер-гій Матвійчук каже, що дехто зі знайомих відмовляв його купувати агрегат. Говорили, що то лише для фермерів. А вдома буде невигідно. Та хазяїн по-купкою задоволений. Бо заоща-джує час.

– Працює в мене подрібню-вач протягом року. Хоча маю всього дві корови, теля та двоє свиней. Раніше, щоб обмолоти зерно, треба було везти до зна-йомого. Домовлятися, щоб він виділив час. Або купляв уже го-товий корм. А зараз можу сам усе зробити за півгодини, – ді-литься думкою господар. – На-кинув ремінь, завів мотоблок і готово. Не треба нікуди везти зерно, усе на місці.

Не відмовляє Сергій Мат-війчук і сусідам. Кому треба,

то меле борошно. Каже, що на такий агрегат уже із заздрістю позирають й інші хазяї. Бо він значно полегшує роботу по гос-подарству.

– Я сам такий млин побачив у одного знайомого. Попросився до нього перемолоти пшеницю. Роздивився, як працює, а потім купив і собі, – згадує чоловік. – Зараз багато обладнання для мотоблоків. Для всіляких по-треб. От у того ж знайомого ще є пристрій для подрібнення гілок.

Подрібнювачем готують муль-чу з кори, листя. Ним роблять зрізки пилорами на дрова. Є по-дрібнювачі з колуном для ру-бання дров. Це гвинтовий конус, який врізається в деревину. Роз-колює колоди по півметра в діа-метрі. Кожну колоду кілька разів насаджують на колун, розділяють на дрова. На отвір для збиран-ня продукції вдягають мішок чи овочеву сітку. У них зберігають дрова. Зручно вносити до хати. Подрібнювач гілок на колесах. Його можна завезти в ліс і доста-вити додому готові дрова.

Оксана КОВАЛЬЧУК

Мотоблоком мелють борошно й рубають дрова

В Україні створять агротехніку на сонячних батареях

Українські вчені працюють над створенням агрокомплексу з безпілотником на сонячних батареях. Комплекс складати-меться з міні-трактора, безпі-лотника, мостового каркаса та навісних маніпуляторів. Один такий комплекс зможе оброб-ляти від 300 до 3000 га. Залежно від посадженої культури. Техні-ка адаптуватиметься до рельє-фу і зможе працювати навіть на гористій місцевості. Сонячні батареї дозволять фермерам відмовитися від пально-мас-тильних матеріалів. Водночас це екологічно.

– Навіть сучасні точні техно-логії землеробства не дозволя-ють уникнути великих моно-культурних полів із бур’янами та шкідниками, для знищення яких потрібні отрутохімікати, – пояснює Максим Тютюн-ников, інженер, розробник проекту. – Наша технологія дозволяє трактору рухатися до-ріжками, а не ріллею. А точна посадка – вирощувати разом на одному полі різні рослини. Наприклад, ряд пшениці, ко-нюшини, картоплі та капусти. Велика кількість насаджень по-збавляє хлібороба від ручної праці й допомагає ідеально об-робляти поле.

Набір навісних маніпуля-торів підбиратимуть індивіду-ально для кожного господар-ства. Він відповідатиме умовам землеробства та асортименту культур, що вирощують. Одно-часно робот зможе обробляти до восьми різних видів рослин. Він знатиме точне розташуван-ня кожного насіння і рослини, зможе самостійно виконувати більшість технологічних опе-рацій. Комплекс оснащений сонячними батареями та аку-мулятором. Трактор зможе працювати на полі цілодобово. Робот заїжджатиме на поле, а транспортні модулі підвози-тимуть йому насіння, добрива та тару. Водночас відправля-тимуть на склад уже фасовану продукцію, якщо це, напри-клад, овочі. За процесом ро-боти можна буде спостерігати онлайн. При цьому один опе-ратор контролюватиме відразу кілька таких агрегатів. Узимку трактор проходитиме ТО.

Робот оснащений великою кількістю датчиків. І зможе під час роботи збирати інформа-цію про вологість, кислотність ґрунту, стан посівів та інші дані. Максим Тютюнников ствер-джує, що відсутність ущільнен-ня ґрунту і оранки, збір точних даних про посіви зможуть під-вищити врожайність зернових на 15 відсотків. Плодово -ово-чевих культур – до 65 відсотків. І це в перший рік використання робота.

Зараз команда вчених, серед яких інженери, агрономи, архі-тектори, створюють промисло-вий зразок. Передсерійний зра-зок буде готовий за два роки. Серійна модель коштуватиме приблизно стільки ж, скільки і сучасний трактор із повним комплектом навісного облад-нання.

Оксана КОВАЛЬЧУК

ФОТО

МАР

’ЯНИ

ОЛІЙНИК

11№18 (139) 27 вересня 2017 року РИБАЛЬСТВО

жовтень1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

хижі

мирнім

Сприятливі для риболовлі дні в жовтні згідно з фазами Місяця

гарне клювання середнє погане не клює

У сучасного рибалки мають бути не тільки різноманітні снасті за сезоном, а й одяг. Це робить риболовлю комфорт-ною, береже здоров’я, а іноді й життя. Новинки на собі переві-рив рибалка Андрій Дмитрук із міста Вараш Володимирецького району Рівненської області. Чо-ловік уже п’ять років займається зимовою риболовлею. Упевнив-ся, що на лід не можна виходити без спеціального костюма.

– Уперше пішов на риболов-лю в дитинстві з дідом. Із того часу постійно влітку на річку ходив. Досвіду зимової рибалки і спеціального костюма не було. Узяв звичайні вудки й просто одягнувся тепліше. Стаєш непо-вороткий і все одно промерзаєш. Уже наступного року купив спе-ціальний зимовий костюм ри-балки. Вибрав китайський – це один із найдешевших. Зараз він коштує від трьох тисяч гривень, – розповідає Андрій Дмитрук.

Костюм для зимової рибо-ловлі складається з утеплених штанів на шлейках і куртки з ба-гатьма кишенями та виблиску-ючими маячками, щоб у темноті людину було видно. Це найпро-стіший варіант. Останні розроб-ки – костюм «Поплавок».

– Він коштує від трьох ти-сяч гривень, але, незважаючи на вартість, популярний серед

нас, бо може врятувати життя. Якщо в ньому впадеш у воду чи проломишся взимку на льоду, то костюм надувається, стає, як матрац. Схоже на рятувальний жилет, – пояснює рибалка.

Дешевший костюм із «рятів-никами». Це такі ножі, які схо-вані в пластмасові трубки. Вони висять на мотузках поверх кос-

тюма рибалки. Якщо він рапто-во йде під лід, то рукою згинає пластмасову трубку і з неї вила-зить ніж. Ним зручно чіплятися за краї ополонки, щоб вибрати-ся з води.

На ноги маю спеціальні чо-боти. Вони не пропускають воду й гріють ноги. Взуваю навіть на риболовлю пізньої осені. Уже

восени доречно намащувати об-личчя кремом. Це захищає від обвітрювання. Узимку ще під шапку одягаю балаклаву, – про-довжує Андрій Дмитрук.

Губи мастить гігієнічною по-мадою або вазеліном. Навіть во-сени, якщо вітряно, то й улітку.

– На риболовлі важко, якщо пальці закриті. Тому взимку одя-гаю перчатки на флісовій під-кладці, на які зверху одягається чохол на пальці. Так вони пере-творюються на рукавиці. У них тепло сидіти, коли довго не клює риба, а як треба, то пальці швид-ко вивільняю. Якщо, наприклад, треба одягнути на гачок нажив-ку, – ділиться рибалка.

Радить брати із собою термос із гарячим чаєм, а не спиртними напоями.

– Від алкоголю людина швид-ше мерзне. Спочатку тепло, а потім організм різко перео холо-джується. Судини розширюють-ся і йде більша тепловіддача, – розказує Андрій Дмитрук.

Якщо все-таки людина про-мерзла, треба зайти в тепле приміщення і дати організму поступово зігрітися. Ноги чи руки можна опускати тільки в прохолодну воду, а не гарячу. Інакше тканини можуть омерт-віти.

Карина ХОМЕНКО

Кожен рибалка має кілька місць для ловлі риби. Іноді за уловом їде у віддалені місця. У таку подорож відправляються на автомобілі, часто в компанії знайомих рибалок. І, звичайно ж, не на один день. У таких умо-вах у пригоді стане електроге-нератор.

Використовують прилад для освітлення палатки чи палатко-вого табору. Добре мати лампу над майданчиком, де всі збира-ються, готують їсти. При елек-тричному освітленні зручніше підготувати снасті, приманки. Ніякий сучасний рибалка не вирушить на водойму без мо-більного телефону. Генератор використовують для підзаряд-ки телефонів, ліхтарів. Та інших сучасних гаджетів, які засто-совують риболови. Це основне

призначення електрогенерато-ра. Для такого вистачить потуж-ності близько 2 кВт. Така модель буде невеликою за розмірами. Вона не займе багато місця в машині. Та й коштуватиме та-кий генератор до двох тисяч гривень.

Для рибалок зручніші мо-делі, що працюють на бензині. Їх можна використовувати й узимку. Бо дизельний на морозі працює погано. Добре вибрати модель із водяним типом охо-лодження, а не повітряним. Бо в спеку повітря гаряче, тому зу-пиняти двигун доведеться час-тіше. Щодо ізоляції від шуму, краще брати модель в ізолю-вальному кожусі. Та вмикають генератор не під час риболовлі, а після. Тому показники шуму – не основна характеристика для

підбору. Краще вибрати модель із великим об’ємом бака. Так не знадобиться везти окремо каністру з бензином. Перевагу надають генераторам вагою до 25-30 кг.

За типом роботи електроге-нератор може бути двотактний, чотиритактний та інвертор. Дво-тактні моделі найдешевші, легкі. Але мастило та пальне потрібно заливати лише після змішуван-ня. Доведеться везти із собою додаткову ємність. Працює дві-три години без перерви. Потім потребує годину для охолоджен-ня. Чотиритактні генератори на-дійніші. Мають два отвори для заправки маслом і пальним, ве-ликий об’єм бака . Але й важить прилад більше. Працює безпе-рервно три-п’ять годин.

Інвертор працює тихо до

чотирьох годин, має невелику вагу. Але його треба обереж-но перевозити. Коштує в три-чотири рази більше звичайних.

Оксана КОВАЛЬЧУК

У віддалені заводі беруть генератор

Костюм рибалки у воді перетворюється на матрацВосени час подбати про зимове екіпірування

Андрій Дмитрук витратив на утеплений одяг майже п’ять тисяч гривень

ФОТО

НАДАНЕ

АНДРІЄМ

ДМИТРУКОМ

Приманки для вилову хижаків Блешні з хутром і пір’ям

Це вигнута під кутом плас-тинка, із закріпленим на осі гвинтом-вертушкою. Блешні важкі, а тому найкраще піді-йдуть для вилову глибоковод-ної риби. Гачки блешень маску-ють хутром, шерстю та пір’ям. Наприклад, червоне хутро дає перевагу при вилові окуня.

Воблери з рухом рибиТочно повторює рух живої

рибки. Виготовляють із твер-дих і м’яких матеріалів. На неї ловлять рибу на будь-якій глибині. Глибоководними во-блерами добре діставати рибу взимку та в літню спеку. Є по-верхневі моделі. Вони бризка-ють і плескають, чим прива-блюють рибу.

Силіконові черви й хвости

Приманки імітують рачків, жаб, комах. Силіконові при-манки насаджують на гачок. Подвійними та потрійними гачками оснащують силікон великого розміру. На нього ловлять велику рибу. Віброх-віст – приманка, що нагадує рибку з п’ятою на хвості. Саме за рахунок цієї п’ятки приман-ка активно грає у воді. Вона може бути різного розміру, форми, під різним кутом при-єднуватися до тіла приманки. Твістер буває різним за ко-льором, а тому на гачку може нагадувати жука, головастика, рибу. Силіконові черви, рачки, жаби та ракоподібні приман-ки пасивні – не грають у воді. Риба в них може відкусити ву-сики.

Їстівна гумаЦе вдосконалений вид силі-

конових приманок. За формою та кольором можуть нагадува-ти черв’яка, багатоніжку, кома-ху. Такі приманки виготовля-ють для вилову риби на різній глибині, за різної прозорості та швидкості води. У силікон додатково вводять пахучу ре-човину – атрактант. А ще сіль і натуральні добавки, що подо-баються рибі. Така комбінація приваблює хижака, примушує її підпливати. Ці приманки атакують не лише голодні ри-бини, а й ситі.

Оксана КОВАЛЬЧУК

Костюми маскувальні

+38 (098) 496-24-60, +38 (099) 246-77-38. Сайт: kozaki.com.ua

Інтернет-магазин товарів для полювання KOZAKI.com.ua

РЕКЛАМА

ККоо ьні

Доставка по УкраїніДоставка по Україні

№18 (139) 27 вересня 2017 року12 СМАЧНОГО

П’ять вишуканих страв зі сливамиВарення з шоколадом

350 грамів цукру змішати з 40 грамами какао. Додати по 100 грамів води та вершкового мас-ла й розтопити на пару. Ще 350 грамів цукру залити 100 грама-ми води. Зварити сироп. Кіло-грам слив очистити від кісточок та начинити горіхом. Залити си-ропом, варити, знімаючи піну. Додати до слив масу з какао та залишити на плиті ще на 7 хви-лин. Суміш какао з маслом мож-на замінити плиткою чорного шоколаду.

В’ялені із часникомКілограм щільних,

м’ясистих слив розрізати на-двоє й видалити кісточки. Кожну половинку посипати сіллю, духмяними травами. Викласти одним шаром на деко, поставити в духовку. Тримати 4-5 годин за темпе-ратури 120 градусів. Часник порізати на кілька пластинок. В’ялені сливи викласти в скля-ну ємність. Шар слив чергува-ти з шаром часнику та спецій. Залити все рафінованою мас-линовою олією. Інша гірчити-ме. Зберігати в холодильнику.

Квашені із соломою10 кілограмів твердих слив,

найкраще з групи угорок. 5 лі-трів води кип’ятять, додають 150 грамів цукру, 75 грамів солі. Залишають охолонути. Дно скляного чи емальованого посуду встеляють житньою со-ломою. Ідеально підходять ду-бові діжки. Викладають сливи й зверху та всередині теж розсте-ляють солому. Заливають роз-солом. Зверху кладуть тканину, дерев’яний круг із грузилом. Сливи готові за 20-30 днів. Їдять на закуску, запікають із м’ясом. Додають до салатів. Зберігають сливи на холоді. Можуть стояти 4-5 місяців.

Фаршировані м’ясом 150 грамів свинини та стіль-

ки ж телятини перекрутити на фарш. Додати накраяну обсма-жену цибулину та вичавити два зубки часнику. Посолити, по-перчити. Зі слив зрізати кри-шечки завтовшки 1,5 см. Вида-лити кісточку. Сливи наповнити фаршем і накрити кришечками. Скласти в каструлю з товстим дном, налити півсклянки води. Тушкувати 15 хвилин. До фар-шированих слив смакує сметан-но-гірчичний соус.

Сливова настоянка Кілограм слив проколоти в

кількох місцях зубочисткою. За-лити двома літрами горілки. Настоювати два місяці. Потім настоянку можна підсолодити за смаком, додати до неї цукор. Якщо міцна, то понизити градус можна льодом. Просто додати його в келих. Сливи, на яких на-стоювали напій, не викидають. Їх можна використати в десертах, тортах, під час запікання м’яса.

Оксана КОВАЛЬЧУК

В Україні налічується май-же 50 видів борщу. У вересні в Борщівському районі Терно-пільської області навіть вла-штовують фестиваль борщу «Борщ’їв». Господині з різних сіл частують гостей фесту бор-щами за старовинними місце-вими рецептами.

Із чорносливом стравуварять у піст

– Борщ із чорносливом варю під час посту, – розказує Любов Козій, господиня із села Більче-Золоте. – Поло-вину цибулини дрібно кришу й разом із нарізаними чотирма картоплинами кидаю в кипля-чу воду, солю. Другу половину цибулини й моркву ріжу, буряк тру на тертці й обсмажую овочі на олії, додавши трохи цукру.

У пасеровані овочі кладе томатну пасту, солить і поси-пає чорним меленим перцем. 300 грамів білоголової капус-ти шаткує, а потім береться до болгарського перцю, який на-різає соломкою.

– Коли картопля майже го-това, вкидаю в каструлю то-матну засмажку, капусту, пе-рець, чорнослив і кисле яблуко, розрізане на чотири частини. Варю все ще 10 хвилин. Аби борщ мав аромат, наприкінці приготування всипаю подріб-нений часник, додаю сухих трав, – каже жінка.

Узимку закислюють мороженими ягодами

Любов Козій запевняє, що немає нічого смачнішого за борщ із вишнями, особливо взимку.

– Вишні можуть бути кон-сервовані або заморожені, – зауважує господиня. – Але пе-ред тим їх треба розморозити та видал ити кісточки.

Борщ із вишнями Любов Козій також приготувала на фестивалі. Тре 300 г червоно-го буряку та одну невеличку морквину. Шаткує 200 г ка-пусти, ріже чотири невеликі картоплини. Картоплю варить, буряк і моркву пасерує на ско-ворідці. Додає до картоплі, опісля капусту.

– Коли борщ кипить, вки-даю в нього морожені вишні – приблизно 150-200 грамів, і даю покипіти на слабкому вог-ні 5-7 хвилин. Страву перед по-дачею обов’язково приправляю сметаною. І додаю дрібно нарі-зану зелень петрушки, цибулі, кропу, – уточнює господиня.

Марія Паньків із Борщова ділиться рецептом борщу з грибами. Гриби попередньо

замочує на кілька годин. Дві морквини, стільки ж столових буряків відварює та тре на гру-бій тертці, підсмажує. Чотири картоплини дрібно кришить і варить. Додає пасеровані ово-чі, томатну пасту, нашаткова-ну капусту й підсмажені гриби. Усе разом варить. Приправляє до смаку сіллю, цукром, пер-цем і вливає 70 грамів вина.

– Такий борщ має надзви-чайний смак, особливо, коли йому дати добре настоятися, – зауважує пані Марія.

Смажену картоплю поєднують із молоком

Борщ зі смаженою карто-плею – улюблена страва Тетяни Кріль із Тернополя. У воду до-

дає нарізаний соломкою буряк і лавровий лист. Щоб борщ не втратив яскравого кольору, до-дає дві столові ложки оцту. В окремій мисці змішує сметану, молоко та столову ложку бо-рошна. Отриману молочну су-міш додає до буряка.

– Щоб борщ мав апетитний часниковий аромат, на три лі-три борщу додайте дрібно на-різані три головки часнику, – радить господиня.

Допоки готується борщ, під-смажує картоплю. Як тільки картопля стане рум’яною, до-дає її в борщ, а також наріза-ну кільцями цибулю та 100 г жирної сметани, тушкує 5-7 хвилин.

Мар’яна ОЛІЙНИК

Курячі гомілки – швидка й смачна в приготуванні страва. Може бути як на щодень, так і святковою. Залежно від оформ-лення подачі. Кількість гомілок розраховують залежно від кіль-кості порцій. Припустимо – по дві гомілки на людину. Помити та обсушити м’ясо паперовим рушником. Приготувати мари-над. Змішати в рівній кількос-ті мед і гірчицю. За бажанням можна додати прованські су-шені трави, коріандр, лавровий лист. Маринадом намастити м’ясо. Краще руками, щоб не було прогалин. М’ясо викласти в миску й накрити харчовою плів-кою, щоб страва не завітрилася. Миску з курятиною ставлять до холодильника на ніч. Якщо пек-ти потрібно ввечері, то марину-ють гомілки зранку. Можна го-тувати й одразу, але м’ясо буде соковитіше й ароматніше, якщо настоїться в соусі.

М’ясо з холодильника ще раз гарно змащують маринадом із миски. Помиті яблука роз-різають на четвертинки й ви-даляють середину. Шкірку не чистять, щоб не розлізлися під час запікання. Найкраще бра-ти кисло-солодкі тверді сорти.

Якщо яблука м’якуваті – наріза-ють їх навпіл. Яблука пошарово з гомілками закладають у рукав для запікання.

Печуть, поки м’ясо не відста-ватиме від кістки – хвилин 30-40 за 180 градусів. Краще слід-кувати за приготуванням. Бо

мед карамелізується, скоринка може дуже потемніти . Щоб та-кого не сталося, опустіть деко нижче. Чи вимкніть верхній на-грів духовки. Наприкінці рукав розрізують і тримають страву в духовці ще хвилин 5, щоб м’ясо зарум’янилося.

Готову страву подають на тарелі, викладаючи гомілки та шматки яблук. Соус, який за-лишився на деці після приго-тування, також подають на стіл. Його переливають у соусницю. Чи поливають ним гарнір. На гарнір відварюють картоплю – пюре або шматками. Добре по-єднується з рисом або булгуром. Гарнір можна приправити дріб-кою куркуми. Тоді він матиме приємний аромат і гарний жов-тогарячий колір.

Смакує з гомілками й салат зі свіжих сезонних овочів.

Оксана КОВАЛЬЧУК

Борщ готують із вишнями та вином Для аромату страви на літр рідини додають головку часник

Будь-який борщ краще смакує зі свіжим присоленим салом із проріззю

Курячі гомілки печуть із медом і яблуками

KIE

VIN

SID

ER

S.C

OM

Рукав із готовим м’ясом розрізують, щоб воно зарум’янилося

PE

RL

OV

KA

.IN

.UA

13№18 (139) 27 вересня 2017 року СПОВ ІДЬ

У Таллінн приїхала до по-други в гості, а вона вмовила мене залишитися. Почала шу-кати роботу. У місцевій газеті прочитала оголошення, що на морфлот потрібні машиністки. Моряки мені завжди подоба-лися. Не вагалася, а зразу піш-ла за вказаною адресою. Мене й узяли.

Пару місяців попрацювала, виходжу з роботи, а на вах-ті перепиняє молодий моряк. Каже: «Хочу познайомитися, мене Богдан звати». А я смі-ятися. У нас, у Карелії, де я виросла, Богданів нема. Зна-ла лише одного Богдана, про якого на уроках історії розпо-відали, – Хмельницького. Сло-во за слово, і незчулася, як уже гуляю з ним у сквері. Тоді була осінь, але стояла тепла соняч-на погода. Наступного дня він знову чекав на прохідній. За-просив у кіно.

Так минуло два місяці. А першого грудня, як зараз пам’ятаю, бо сніжок почав кружляти, він прийшов і каже, що через десять днів його де-мобілізовують. І він повер-тається в Україну. Богдан у Таллінні проходив строкову службу на морфлоті. Як він мені це сказав, я ніч не спа-ла. Усе, думаю, кінець. Розви-днилося – встала, зібралася й пішла на роботу, бо служба, є

служба. Приходжу, а він мене чекає на прохідній. Підходить й замість «привіт» каже: «Да-вай одружимося!».

Він не сказав, що мама на-писала йому не гарячкувати. Застерігала, що я росіянка. Мені теж дівчата на роботі на вуха нашіптували, що куди я зібралася. Там бандерівщина, «шевченківські» хати під со-ломою. Віджартовувалася, що з Богданом хоч у курені, а вже як у Львові пересіли в автобус до його села, то почала пере-живати. Доїхали, приводить

до хати, а там справді «шев-ченківська» хатина.

Переночували, а вранці встала й нумо порядки наводи-ти. Хата стояла порожньою, бо батьки Богдана в той час були в Сибіру. Підлога глиняна, то я її змащувала. Уже закінчувала роботу, як до хати прийшла сусідка. Встала, сплеснула  в долоні й каже: «Дивіться, мос-калька підлогу мастить!». А це було 18 грудня 1957 року. На другий день Миколая, хоч тоді й не святкували, але я знала, то як хату не прибрати? Шістде-

сят років минуло, а мені все як учора.

Із Богдановою бабусею я відразу знайшла спільну мову. Більше переживала, як при-ймуть мене батьки. Коли при-йшла телеграма, що через два тижні вони повертаються із Сибіру, у мене закололо в гру-дях. Але свекруха відразу про-мовила, що я буду їй за рід-ну доньку. Свого слова вона дотримала впродовж усього життя. Саме завдяки їй я на-вчилася пекти хліб та  смачно готувати.

За шістдесят років спіль-ного життя ми з Богдан і хату поставили, і сад посадили, і дітей виростили. Уже й трійко правнуків підростає. Увечері, коли сідаємо погомоніти біля старої вишні, досі йому часто повторюю, що жодного разу не пошкодувала, що поїхала тоді з ним в Україну.

Мар’яна ОЛІЙНИК

– Алло, Миколо? Привіт, дру-же. Дякую, що зателефонував. Питаєш, як пройшло відкриття полювання? Та просто люкс! Їсти й пити цього разу було як на Пасху. Будь-яке мясо, будь-яка риба, сало, мед, кавуни. Чую, ти аж облизуєшся.

Питаєш, що пили? Усе, що душа бажає: коньяк, горілку, са-могон, пиво, вино, віскі, мартіні.

О, ледь не забув: курив я там не «Парламент» чи «Ротманс», а справжні кубинські сигари – кра-сиво жити не заборониш. Ти ж знаєш, у мене все має бути люкс.

Чи стріляли? Ні, Миколо, не стріляли. І по кавунах цього разу теж не стріляли – патрони все-таки дорогуваті.

Пригоди? Та які пригоди, хіба що я вистрелив прямо з намету і качка впала ледь не в казанок. Хтось крикнув «пильнуй», так я й бабахнув. Оце люкс!

Юшка цього разу була дас іст фантастіш – три качки в неї вкинули. І всі я підстрелив. Люкс, правда?

Удома? Та як дома. Тещі з жінкою, як тільки відкриття се-зону, то як не картоплю копати, то йди на пошту плати кому-нальні. Але ти ж знаєш – я в домі хазяїн. Сказав на полювання, то

на полювання! А це, чуєш, ви-гадали – крути їм помідори на томат і закручуй на зиму. По-слав під три чорти й лежу пиво тягну. Добре, що зателефонував. О, хтось у двері шкребеться. Ви-дно, теща вже мого пса з про-гулянки веде. Ну давай, друже. Піду подивлюся, як вона йому лапи митиме. У мене ж все має бути люкс.

«Люксовий мисливець» по-хапцем відімкнув телефон, при-крутив вогонь під кастрюлею з

томатним соком, зняв фартух й побіг у коридор. Теща вже сиділа на пуфі. Зять обережно поклав перед нею хатні капці й відзвітував, що сік закипає, бан-ки приготував, посуд помив і за комуналку заплатив, коли йшов уранці на роботу. Ще хвилин 10 і подасть вечерю – смажену картоплю з грибами. Цибулі теж додав, щоб було люкс – усе, як вони з дружиною люблять.

Олександр ПОНОМАРЕНКО

Ніколи не пошкодувала, що поїхала з ним в Україну

У мене все просто люксЦе було, як зараз пам’ятаю,

у понеділок. Моросив холод-ний осінній дощ, а я поспішав на роботу. Поруч пробігали дорослі й квапилися до шко-ли діти. Але чомусь теж сум-ні. Може, від важких ранців, які пригинали їх до тротуарів. Здавалося, у них не книжки, а цегла. Крок за кроком уже й зі школою порівнявся. На подвір’ї дівчинка років два-надцяти плаче. Не плаче, а ри-дає. Зупиниться на мить і зно-ву ридає. Пройти просто так не зміг. Завернув у шкільний двір і підійшов до дівчинки.

– Що трапилося? – запи-тав.

– Та…Та…Тато вранці прийшов п’яний і … і… коше-нятко моє вбив, – крізь сльо-зи ледве промовила дитина.

Стало ніяково. Холодний піт укрив чоло. Стою як бов-дур і не знаю, що сказати ди-тині.

– Не плач, – кажу. – У мене вдома є кошеня. Я принесу тобі.

– Справді? Спасибі, дядеч-ку.

Глянула заплаканими очи-ма й умить на її личку загра-ла радісна усмішка.

На порозі школи з’явилися ще дві дівчинки. Моя, запла-кана, швидко втерла рукавом носика й побігла до них. Пі-шов і я.

Дорогою дощ не переста-вав. Потрібно поспішати, але ноги нібито закам’яніли. І чомусь стало дуже соромно. Не спитав навіть дівчинку, як її звуть, з якого класу. І де я візьму те кошеня, яке пообі-цяв?

На роботу я запізнився. Колеги дивилися з докором. Весь день робота не клеїла-ся. Ну нехай я знайду наре-шті кошеня – сусідка дасть. А кому віддати, я й обличчя дівчинки не встиг роздиви-тися. Від цих думок нікуди подітися. А вона ще й сказала «спасибі, дядечку».

Наступного ранку я знову йшов біля тієї школи. Надво-рі було сонячно, хоч і стояла осіння прохолода. Діти гамір-ливими зграйками вибігали на подвір’я. Хтось сміявся, хтось підкидав до неба ба-гряні букети кленового лис-тя, але вже ніхто не плакав. У мене відлягло на душі.

Олександр ПОНОМАРЕНКО

Загублені в дощі

Моряки мені завжди подобалися. Не вагалася , а зразу пішла за вказаною адресою. Мене й узяли.

BE

ST

IN

FO

.AM

МАЛЮНОК

В’ЯЧЕСЛАВА

КАЗАНЕВСЬКОГО

№18 (139) 27 вересня 2017 року14 ЗДОРОВ’Я І КРАСА

Осінній догляд за шкірою обличчя

Після літа шкіра обличчя зне-воднюється, стає сухою, чутли-вою. З’являються пігментні пля-ми, жирний блиск. Відновити шкіру допоможуть маски.

Очищення Злущити шар відмерлих клі-

тин та очистити пори допомагає яблучна маска. Потрібно натерти яблуко без шкірки, відтиснути сік і додати до маси яєчний білок і 2 чайні ложки олії. Нанести на об-личчя та залишити на 15-20 хви-лин. Змити теплою водою.

Добре очищує обличчя маска з вівсянкою. Столову ложку ві-всяних пластівців засипати в ка-вомолку. Додати ядра грецьких чи лісових горіхів. Перемолоти суміш на борошно. До нього до-дати свіжий сік яблука чи апель-сина, розмішати, поки суміш не стане пастоподібною. Нанести на обличчя на 15 хвилин. Змити водою. Під час змивання облич-чя обережно масують, втираючи маску в шкіру.

Тонус Ця процедура звужує пори,

покращує кровообіг, живить шкі-ру. Чисту шкіру обличчя потерти розрізаним вздовж листком алое або свіжого огірка. Протирати об-личчя ватним диском, змоченим у відварі зеленого чаю. Умивати-ся після процедур не потрібно.

Зволоження Воно допоможе відновити

пружність, позбутися жирного блиску, зменшити пори. Розтер-ти в блендері разом із кісточками та шкіркою 20-30 ягід зеленого винограду. Темний може пофар-бувати обличчя. Додати жовток яйця та чайну ложку олії. Маску на обличчі тримати 20 хвилин. Змити теплою водою.

Живлення Шкіру збагатить вітамінами,

розгладить зморшки та покра-щить колір обличчя морквяна маска. Овоч натерти на дрібну тертку. Додати по одній столовій ложці меду та сметани. Нанести суміш на обличчя. Потримати 15-20 хвилин. Змити теплою водою.

Ще можна відварити в мо-лоці шматок гарбуза. Остудити, розім’яти в пюре. Додати столову ложку олії або сметани. Нанести на обличчя на 10-15 хвилин. Зми-ти теплою водою.

ВідбілюванняДієвою в боротьбі з пігмент-

ними плямами є маска з петруш-кою. До двох столових ложок подрібненої зелені петрушки додати стільки ж меду та свіжого лимонного соку. Маску тримати не більше 15 хвилин. Змити те-плою водою. Повторювати двічі на тиждень. Процедура відбілює шкіру. Освітлює її і сік солодко-го перцю. Один плід натерти на терт ці, кашку викласти на облич-чя. Тримати 15 хвилин. Змити те-плою водою.

Оксана КОВАЛЬЧУК

Сторічний чоловік при до-брому здоров’ї та пам’яті ска-зав мені, що дожив до таких літ завдяки бузині. Казав: «Із квіток п’ю чай. Із плодів і меду роблю варення, а відваром кори мию ноги. Ось і весь се-крет мого довголіття», – при-гадує Василь Шевчук, травоз-най із Вінниччини.

Живе в селі неподалік об-ласного центру. Має славу народного академіка – автор майже півтора десятка кни-жок про чудодійні властивос-ті трав. Збирає їх і вирощує на своєму городі. Зілля вжи-ває сам і допомагає іншим. Розміняв восьмий десяток життя, але у свої роки почу-вається бадьорим і здоровим. Бузину теж вживає. Більше того на власному досвіді спрактикував, що вона може продовжувати життя навіть людям після видалення рако-вих пухлин.

– Моїй мамі поставили діа-гноз рак шлунка четвертої стадії й відправили з лікарні додому помирати. Завдяки народній медицині вона про-жила ще 27 років. Вживала ягоди бузини, – каже Василь Шевчук. – Ягоди насипали рів-ним шаром у скляний слоїк, пересипати цукром. Коли цу-кор розчинявся, проціджували сироп. Пити його по одній сто-ловій ложці після їди або з’їсти кілька ягід. Курс лікування – півтора місяця.

Василь Шевчук перейняв знання від своєї бабусі та хре-щеної матері. Обидві були ці-лительками.

– Хрещена навіть уміла ба-чити людину руками, але не мала кому передати знання, аж тут я в гості приїхав. Мені тоді було 26 років. Закінчив Уманський сільськогосподар-ський інститут, дуже цікавив-ся лікарськими травами. Моя хрещена й стала моєю першою

вчителькою, – пригадує трав-ник. – Потім було навчання в академії нетрадиційної ме-дицини, участь у численних міжнародних форумах. Але починалося все з безграмотної сільської жінки, котра знала все про цілющу силу – не лише трав, а й Божої енергії і, на-самперед, Божого слова. Дослі-дження кажуть, що понад дві третини хвороб наш організм здатен подолати самостійно, треба тільки йому в цьому до-помогти. Найперша поміч – молитва.

Радить мати в хаті церковну воскову свічку й свячену воду. Під час молитви складати до-лоні дашком, але не піднімай-те їх вище підборіддя. Добре молитися на полум’я церков-ної свічки. Краще читати з молитовника, щоб не збива-

тися і не порушити зв’язок із духовним покровителем.

– Хрещена вчила, що кож-ній людині від народження дається срібляста ниточка, яка пов’язує її з духовним покро-вителем. Коли читаєш молит-ву, вібрація йде на ниточку. Чим сильніша вібрація – тим міцніший зв’язок. Прочитав молитву, тричі перехрестися і лише тоді проси, що маєш, – навчає народний цілитель.

Заготовляти трави та яго-ди для внутрішнього вжи-вання радить до сходу сонця в п’ятницю і суботу. Для зо-внішнього: купелю, мазі – у четвер і неділю. Так і сам трав-ник збирає цілюще зілля, хоч лікарською практикою не за-ймається. Але, коли до нього звертаються, не відмовляє ні-кому.

– Нещодавно допоміг схуд-нути більш ніж на 30 кілогра-мів відомій артистці. Порадив їй хрін із медом, – розказує рецепт Василь Шевчук. – Кіло-грам очищеного хрону пере-молоти на м’ясорубці, залити 4,5 літрами води і кип’ятити 10 хвилин на малому вогні. Додати півкілограма меду і добре розчинити. Покласти в холодильник на добу. Про-цідити та вживати по 100 мг двічі-тричі на день за 30-40 хвилин до їди. Зберігати в хо-лодильнику. Цей засіб не лише допоможе схуднути, а й оздо-ровить і зміцнить організм. Щоб закріпити результат, вар-то раз на тиждень постити. Цей курс також позбавляє го-ловного болю.

Людмила МРАЧКОВСЬКА

– Найбільша помилка бать-ків під час підготовки дітей до сезону застуд – це давати штучні вітаміни. Ті, що прода-ються в аптеках. Вони погано засвоюються, на відміну від тих, що є в овочах і фруктах. Корисними є не екзотичні, а саме сезонні, яких багато во-сени, – радить Поліна Заго-родна, столичний педіатр.

Краще вживати сирі, а не запікати чи варити. Бо тільки сирі багаті на клітковину.

– Клітковина потрібна, щоб підготувати кишечник – вели-кий імунний орган, від стану якого залежить – хворітиме дитина чи ні,– каже педіатр. – Часто рекламують йогурти, але вони не можуть замінити

сирі фрукти й овочі. У йогур-тах є вже готові кисломолочні бактерії, а щоб вони добре за-своювалися, усе одно потрібна клітковина.

Овочі радить їсти протягом дня, а фрукти краще в першій половині.

Разом із цим потрібно пити багато води без газу. Вона до-помагає клітковині розбухати і покращувати мікрофлору.

Для підготовки організму перед застудами треба змен-шити вживання солодощів. Так як із фруктів засвоюється до-статньо фруктози, і може бути передозування цукру. Також обмежують вживання дріж-джової випічки. Від неї в дітей відбувається здуття живота.

– Дітям у школу треба дава-ти не бутерброди чи печиво, а яблука, виноград, сливи та по-чищену моркву, – рекомендує Поліна Загородна.

Препарати, які допомага-ють клітинам краще бороти-ся з вірусом, треба починати приймати завчасно – із жов-тня. Вони діють десь через місяць. Узимку, коли вже по-чалися застуди, їх пити недо-речно.

– Дорослим можна до за-студ готуватися так само, як дітям. Винятком є люди із цукровим діабетом, яким не можна їсти банани та вино-град. А з рештою солодких фруктів, які підвищують рі-вень цукру в крові, бути обе-

режними. Їм краще робити акцент на овочі, – продовжує лікар. – Зараз модно жувати насіння льону, щоб збагатити організм клітковиною. Щоб льон у такому вигляді засвоїв-ся, його треба з’їсти відро.

Льон краще перемолоти, інакше він в організмі прохо-дить транзитом. Рекомендує починали ранок із льонового напою. Одну чайну ложку роз-меленого насіння залити окро-пом, перемішати й випити, як чай. Людям похилого віку пити льон треба обережно. Особли-во тим, у кого хронічні хворо-би кишечника, жовчного міху-ра та бувають проноси.

Карина ХОМЕНКО

Травознай Василь Шевчук допомагає схуднути хроном із медомОнкохвора жінка пила сік із бузини й прожила двадцять сім років

Василь Шевчук із дружиною Валентиною та онукою Софією

ФОТО

ЛЮДМИЛИ

МРАЧКОВСЬКОЇ

Штучні вітаміни для імунітету пити не варто

15№18 (139) 27 вересня 2017 року ОГОЛОШЕННЯ

ПРОДАМ• Саджанці смородини Ювілей-на Копаня. Саджанці горіхів. 097-626-43-19. Людмила.

• Саджанці суниці Чамора Ту-русі. Ягоди розміром із серед-нє яблуко. 096-160-06-55, 050-510-82-88.

• Саджанці малини, колекційні сорти. 19520, с. Валява, Городи-щенський р-н., Черкаська обл., . 096-160-06-55, 050-510-82-88.

• Монастирську мазь за старо-винним рецептом від фурунку-лів, геморою, варикозного роз-ширення вен, артритів, опіків, ран. Сухий корінь женьшеню. 067-722-63-62.

• Автоклави електричні та на дровах, млини-зернодробил-ки, бурякорізки, січкарні мало-габаритні й великі (та запчас-тини до них), преси для соку, соковитискачі, кукурудзолу-щилки. 096-791-44-31.

• Насіння високоврожайної

елітної пшениці, ячменю, ози-мого гороху, вики, жита, ріпа-ку. Протруйники та гербіциди. 096-791-44-31.

• Картоплю 200 сортів, но-винки 2016-2017 р. 066-813-43-43, 098-597-17-19. E-mail: and1964@ukr.net

Саджанці морозостійких само-запильних ківі, гранату, інжи-ру, хурми. Черенковані. 099-798-29-88.

• Іриси, ромашку білу королів-ську, суницю, годжі, юку. 098-000-98-49, 066-087-01-58

• Картоплю Ярла, Вінетта, Ле-генда, Здабитак, Тайфун, Наго-рода, Іноватор, Удача, Чорний принц, Беллароза, Голубизна, Ювілей Жукова, Санте та інші. Всього 70 сортів. 096-160-06-55, 050-510-82-88.

• Саджанці малини Гордість Росії, Краса Росії, Патриція, Бузковий туман, Недосяжна, Ранкова роса, Брусилівська.

096-160-06-55, 050-510-82-88.

• Цегляний будинок зі зручнос-тями. Є криниця, гараж, госпо-дарські будівлі. Ділянка 0,64 га. Приватизована, ціна договірна. С. Любачів, Володарський р-н, Київська обл. 098-238-29-41.

• Млини однофазні й трифазні для домашнього господарства. 097-144-87-22.

ШУКАЮ• Роботу ветеринарного фель-дшера в Житомирській обл. 068-042-65-02.

ПРОПОНУЮ• Легкі способи покинути кури-ти і вживати спиртне, поверну-ти гостроту зору. 097-621-70-42.

ПОЗНАЙОМЛЮСЯ• 54-річна жінка шукає поряд-ного чоловіка із сільської міс-цевості без шкідливих звичок для створення сім’ї. 096-295-11-97, 095-629-56-01.

ÎÃÎËÎØÅÍÍß

Позаду залишилися 8 років справжньої дружби

та 3 роки випробувального терміну. Бажаємо, аби Ваше родин-не вогнище завжди палало яскраво й нескінченно, наповнюючи дім чарівною аурою кохання, достатку та благо-получчя! Для цього маєте підтримувати його палкими й щирими почуттями любові, пристрасті, взаєморозуміння і поваги – і тоді ніяка негода не дасть йому згаснути!

Щастя Вам, вірності та міцного здоров’я!Станьте одне для одного незвіданою галактикою,

манливим горизонтом, надійною опорою. Нехай Ваш дім буде затишною гаванню мудрості, лагідності, добра, куди завжди прагнутимете повертатися!

Познайомитися з привабли-вою дівчиною просто. Важче під-тримувати з нею розмову на дру-гій і третій зустрічах. Мета цих побачень не просто налагодити контакт, а притягнути подругу до себе, щоб захотіла триваліших стосунків.

– Про що розмовляти на дру-гому та третьому побаченні, час-то запитують навіть ті чоловіки, яких у щоденному житті не на-звеш сором’язливими чи мов-чазними, – пояснює Філіп Ліс-ковський, психолог, фахівець із міжособистісного спілкуван-ня. – Річ у тім, що коло інтересів чоловіків і жінок часто різняться. Йому можуть бути цікавіші бесі-ди про риболовлю та техніку, їй – про гарну спідницю та моду. Хоча суто «чоловічими» чи «жіночими» темами коло інтересів обох не об-межуються.

Високій жінці роблять комплімент її очам

За своєю природою кожна лю-дина є трохи егоїстичною. На фо-тографіях із вечірки всі шукають у першу чергу себе.

Якщо скажеш жінці, що вона така гарна, якої в житті не зустрі-чав, побачиш, як одразу звернеш на себе її увагу. Після цього почи-най говорити про факти, які під-тверджують її вроду. Май на увазі, що навколо гарної дівчини кру-тяться інші чоловіки, які говорять компліменти, і вона до них при-звичаїлася. Гарна, симпатична, весела – вже погано діють. Навіть можуть її насторожувати, бо ду-матиме, що говориш так, аби було що сказати. Говори про конкрет-

ні речі, які підкреслюють її кращі риси, і вона й не помітить, як від-чує до тебе приязнь, – радить Фі-ліп Лісковський.

Коли жінка потискатиме руку, їй варто сказати, що вона робить це ніжно. Усміхатиметься – на-голосіть, що в неї щира усміш-ка. Високій зростом скажіть, що приємно дивитися прямо в її прекрасні очі.

Поговоріть про пригоди у відпустці та чортиків

– Пригоди у відпустці завжди

викликають гарні емоції. За-питай жінку про її найкращий відпочинок і подорожі. Це під-німе настрій і переведе розмову в затишне русло, – рекомендує психолог.

Радить дати жінці можли-вість пережити різноманітні емоції під час розмови. Не лише радість і гордість, а й страх, по-чуття екстриму.

– Викликай у її душі делікат-ний страх своєю розмовою про чортиків, кримінальні історії чи загрозу. Існує правило – якщо під час перших 5 хвилин розмо-

ви викличеш три різні емоції, автоматично покажеш себе, як гарного співрозмовника. З яким не нудно, – переконує Філіп Лісковський. – Однак страшні історії акуратно вплітай до роз-мови. Щоб не настрашити та не відвернути від себе.

Найкраще зближує розмова про дитячі мрії

Чудова тема для розмов на другому-третьому побаченні – дитинство. Бажано саме про дитинство жінки. Розмова про

дитинство демонструє, що чо-ловік їй не чужий. Демонструє його із нормального людського боку.

– Запитай, ким вона хоті-ла стати в сім років. Скажи, що була, напевно, вередливою ма-лою. Можеш розказати веселу історію зі свого дитинства, спи-тати, чи були в неї подібні при-годи, – продовжує психолог.

Коли пара ще не дуже роззна-йомилася, має певну дистанцію, то розмови про дитинство зна-чно зблизять.

Жінки не довіряють позитивним чоловікам

– Жінки – не дурні створіння, розуміють, що світ не ідеаль-ний. Якщо без кінця себе нахва-лювати, вона почне це фільтру-вати. Розкажи історію про свою невелику ваду. Але не таку, щоб більше не захотіла з тобою мати справу. Хай це продемонструє, що ти приймаєш свої вади і є нормальним чоловіком. У жод-ному разі не нарікай на свій ха-рактер, просто розповідай, – ра-дить фахівець.

Також експерт рекомендує на перших побаченнях ставити такі запитання, на які можна дати розлогі відповіді, а не від-повісти одним словом. Цікави-тися почуттями та емоціями. Дозволяти жінці отримувати позитивні враження, які вона запам’ятає на довгий час. Мож-ливо, і на все життя. Навіть якщо обере не вас за свого майбут-нього чоловіка.

Оксана ТУПАЛЬСЬКА

На перших побаченнях треба налякати й зачаруватиЗа п’ять хвилин жінка переживає три різні емоції

Спільні розваги на побаченні зближуюють і запам’ятовуються на все життя

Дорогі Яночка і Саша Томчаки!

Із любов’ю та найщирішими побажаннями Ваші рідн і та близькі

Щиро вітаємо Вас зі створенням сім’ї!

MIR

ID

EI.C

OM

ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА «РІДНЕ СЕЛО УКРАЇНА»

16

Передплатний індекс 89782 Виходить 2 рази на місяць (2-га та 4-та середи)Засновник: ТОВ «Газета «Рідне село» Головний редактор: Мирослава ТаванецьДизайн та верстка: Вадим Петровський

З питань розміщення реклами, оголошень, передплати звертатися за тел.: 068-303-12-49 e-mail: pr@ridneselo.comНадруковано у друкарні ТОВ «Мега-Поліграф».04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14.

Наклад №18 (139) — 13000 примірників

Свідоцтво: Серія КВ №20895-10695ПР, видане Державною реєстраційною службою України 29.07.2014. Редакція листується з читачами тільки на сторін-ках газети. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. Рукописи не рецензуються і не поверта-ються. За зміст рекламних матеріалів та приват-них оголошень на сторінках газети відповідаль-ність несе рекламодавець.

Адреса для листування: ТОВ «Газета «Рідне село», а/с 166, м. Київ, 01001 (вказуйте свій телефон). Тел. редакції: 067-549-59-40, 066-204-94-73.e-mail: info@ridneselo.comwww.ridneselo.com www.facebook.com/uaridneselo

№18 (139) 27 вересня 2017 рокуНАОСТАНОК

ÊÐÎÑÂÎÐÄПо горизонталі: 5. Найглибше

у світі озеро. 9. Злакова культура. 10. Українська співачка – викона-виця пісні «Я козачка твоя». 11. Ви-сокопродуктивна свійська тварина (корова, яка дає багато молока). 12. Спиртовий напій із цукрової трос-тини. 13. Місто в Україні, в якому 1986 року сталося велике нещастя. 14. Вигадана біографія розвідника. 16. Весільний головний убір нарече-ної. 18. Торгівля, що регулярно про-водиться в певному місці і в певний час. 21. Древнє місто і держава в Середній Азії. 22. М’яз стінки серця. 23. Країна в Південній Америці. 25. Фруктове дерево. 30. «…А мати хоче научати, та … не дає» (Т. Шевченко). 31. Турецька холодна зброя з вигну-тим лезом. 32. Жовта фарба. 33. Пус-теля на території Чилі. 34. Трійчаста корона Папи Римського. 35. Велике задоволення.

По вертикалі: 1. Наукова праця. 2. Рішення суду. 3. Парк ландшаф-тного типу. 4. Процес утворення кефіру. 6. Глист класу круглих чер-вів, що паразитує в кишечнику лю-дини чи тварини. 7. Із якої рибки в Китаї була виведена акваріумна золота рибка? 8. Кохана пушкін-ського Руслана. 9. Роздрібна моне-та Німеччини до 2002 року. 12. На-перед обумовлене побачення. 15. Збройні сили країни.17. Хворобливо залежна від алкоголю людина. 19. Керівництво вищого навчального закладу. 20. Пристрій системи охо-лодження автомобільних двигунів. 24. Персональні звання для офіцерів Військово-морських сил. 25. Кругле переносне житло народів тундри з оленячих шкур. 26. Смаколики. 27. Запальне захворювання перифе-ричних нервів. 28. «Тремтяче» лісо-ве дерево. 29. Американський штат.

По горизонталі: 5. Байкал. 9. Просо. 10. Кири-ченко. 11.Рекордистка. 12.Ром. 13. Чорнобиль. 14. Легенда. 16.Фата. 18.Ярмарок. 21.Хорезм. 22.Міокард. 23.Еквадор. 25.Яблуня. 30.Соловейко. 31.Ятаган. 32.Охра. 33.Атакама. 34.Тіара.

По вертикалі: 1. Дисертація. 2. Вирок. 3. Ден-дропарк. 4. Скисання. 6. Аскарида. 7. Карась. 8. Людмила. 9. Пфеніг. 12. Рандеву. 15. Армія. 17. Алкоголік. 19. Ректорат. 20. Радіатор. 24. Ранги. 25. Яранга. 26. Ласощі. 27. Нефрит. 28. Осика. 29. Айова.

ВІДПОВІДІ:

Склав Володимир КЛЕПАЦЬКИЙ

1 2 3

13

16 17

1514

21

2524 26

32

27

19 2018

22

23

28 29

31

30

33 34 35

4 5 6 7 8 9

12

10

11

Р І Д НЕ

Е

С

ЛО

Наступний номер «Рідного села» вийде друком 11 жовтня 2017 року

Заслужений артист Украї-ни Петро Чорний народився в Щьокінському районі Тульської області, на батьківщині Льва Толстого. Вже 41 рік живе в Ки-єві. Має собаку Йоріка, якого вісім років тому купив синові Жанові. Пес породи міні-йорк. Має багатий родовід.

– Йоріка купили випадково. Ми взагалі-то йшли по папугу. У мене був на той час пес Га-джьо породи коко-спанієль. Він прожив майже 20 років і помер від старості. Вибрали зоомагазин на вулиці Горько-го в Києві. Поки я слухаю кон-сультанта, яку краще пташку вибрати, бачу – син уже стоїть біля клітки з собаками, – зга-дує співак.

На клітці було написано, щоб не чіпали тварин руками, бо штраф 200 доларів. Петро Чор-ний попросив сина відійти.

Дивлюся, а в очах Жана сльо-зи. Я не зміг на це спокійно ди-витися і купив цю собаку. Вона коштувала більше 2 тисяч дола-рів і була розміром із гаманець. Хоч і за старим курсом, сума була великою. Удома збирали гроші дружині на шубу, а відда-ли її за собаку.

Вартість пса дружині сказав по-ромськи

У співака не було із собою стільки грошей, тому зателефо-нував дружині.

– По моєму обличчю хоч і не

видно, але коли соромлюся, то дуже червонію. Тому дружині озвучив суму ромською мовою, щоб оточуючі не зрозуміли. Вона спочатку була проти, але

теж здалася перед благаннями сина.

Удома артист приховував від батька вартість міні-йорка.

Тоді був ще живий мій бать-

ко, а заодно і керівник нашого ансамблю «Циганські наспіви». Він завідував фінансами, і я не міг сказати, скільки насправ-ді коштує собака. Сказав, що

віддав 800 доларів. Він ледь зі стільця не впав.

Зізнався йому через кілька років, а батько вже встиг зрід-нитися з Йоріком і відповів: «та нічого». Він же як справжній член сім’ї, а для сім’ї нічого не жаль.

Я по натурі собачник, бо ви-ріс у сім’ї артиста. Син у мене такий же. Вони з Йоріком справжні друзі. Він Жана що-ранку будить. Тваринка хоч і маленька, але з великим сер-цем.

Двічі на місяць собаку возять до перукаря

Доглядають собаку всією ро-диною.

Вигулює песика Жан. Коли в нього не виходить, то я. Кумед-не тоді виходить видовище. Ви-сокий чоловік вигулює крихіт-ного собаку. Зараз сусіди вже звикли і не звертають уваги.

Собаку двічі на місяць во-дять до перукаря на стрижку.

Сідає на задні лапи, коли щось просить, наприклад, хоче гуляти, поїсти чи попити води.

Годують тварину спеціаль-ним курячим кормом із банок.

У йорків маленька підшлун-кова залоза, і якщо вони з’їдять щось не те, на крапельниці підуть великі гроші. Тому на його харчу-вання ми витрачаємо більше, ніж на своє.

Карина ХОМЕНКО

Петро Чорний замість шуби купив собакуНа харчування улюбленої тварини співак витрачає більше, ніж на своє

Петро Чорний дозволяє своєму улюбленцю лежати з ним у ліжку

Дружина Діана з Йоріком

– По моєму обличчю хоч і не видно, але коли соромлюся, то дуже червонію.

ФОТО

НАДАНЕ

ПЕТРОМ

ЧОРНИМ

ФОТО

НАДАНЕ

ПЕТРОМ

ЧОРНИМ