ЛюдмилаКушнір

ДенисКукура

КоляВольчишин

Таня Попик НаталяБілка

КостянтинЯковлєв

ОльгаКоберник

ПавлоВанчопенко

Яна Лепка

ЯнаРучинська

?тут можешбути ТИ!

Наступногоразу

Святослава Герасимюк

Відповідальнийредакторномера —СлавкоНагнибіда

Редакторка — ОленаСергеєва

Літературний редактор — Руслан Рудомський

Хмельницька міська молодіжна газета

«а5_Хмельницький».Свідоцтво ХМ 617/104Р від 23.04.2009 року.

E-mail: a5.red.km@gmail.comВідділ реклами

+3(8097)726-54-76Обсяг 0,4 у.д.а.

Віддруковано ПП Дерепа І.Ж.Наклад 2000 прим.

РОЗПОВСЮДЖУЄТЬСЯ БЕЗКОШТОВНО!

НАД ВИПУСКОМДОБРЯЧЕПОПРАЦЮВАЛИ:

ТАКОЖ НАД НОМЕРОМ ПРАЦЮВАЛИ:

Верстка —СергійНетичукNO

avatar

3

фото: http://forum.sus-n.org

фот

о: h

ttp:

//az

h.co

m.u

a

фото: http://azh.com.ua

фото: http://azh.com.ua

фото: http://nashemisto.if.ua

фото: http://mtv.ua

фото: http://zaxid.net

фото: http://zhadan.info

фото: http://zabuzhko.com

Підготували:Руслан Рудомський і TAniTA TY

4

Ми звикли читати російські переклади, російськомовну пресу та літературу! Годі шукати тут якоїсь нової мовної агресії щодо братніх культур. Ця традиція насаджувана століттями, тож не дивно, що вона переросла у звичку. Ох ця сила звички! Хочемо, щоб нашу державу визнавали в Європі, ображаємося, коли за кордоном нас називають «рускімі». А які ж ми українці, якщо вже в незалежній країні влада не долає «силу звички», не під-тримує україномовні видання? Гроші чи ідея? Що бере верх, коли йдетьсь про україн-ську масову літературу? Йдемо в розвідку.

У період економічної кризи закриття кни-гарень — це вже не поодинокі випадки, а тенденція. Все як і в природі – виживають най-сильніші. Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» одні називають монополістом на ринку дитячої літератури, а інші ставлять в приклад — у них є все: і якісний переклад, і дизайн, і навіть папір. Тільки в Донецьку розійшлося 5 тисяч екземплярів (це, зазвичай, середній тираж одного видання) шостої книжки про Гаррі Потера. Вони розробили власну обкла-динку, яку визнали однією з найкращих і згадали у фільмі про Джоан Ролінг. Та й загалом в Україні продано більше примірників українською мовою, аніж російською.

За свою шістнадцятирічну історію видавництво видало більше 100 книжок за-гальним накладом понад 3 мільйони примірників виключно українською мовою. У чому ж секрет прогресивного розвитку видавництва? Засновник і директор«А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» Іван Малкович сказав діловому тижневику «Контракти»: «Гроші заради книжок, а не книжки заради грошей». Отож, на першому місці бажання втілити в життя хорошу ідею, а не фінансова зацікавленість.

Для «Літературної агенції сестер Демських» спочатку було бажання, щоб пересічні українці читали українське. Початкова ідея створити романи для жінок переросла в літературне агентство, і вже за один рік під керівництвом сестер Демських світ побачили п’ять жіночих любовних романів накладом 3000 примірників кожен. Зу-пинятися на любовних романах сестри не збираються. У планах пані Лесі та Орисі і україномовні детективи, і психологічні книжки з практичними роботами на кожен день.

Хоча на медійному ринку домінують російські видання, держава не так активно підтримує книговидання як, наприклад, Росія. За останні роки ми мали лише один український бестселер («Солодка Даруся» М. Матіос). Та все ж таки в нашій країні ще є люди, для яких україномовна книжка чи газета – це не меркантильний бізнес-проект, а бажання творити українське для українців.

Масовий україномовний продукт — це шлях до формування самодостатньої нації, яка зможе цінувати своє. Одна з найбільш перемог на цьому шляху — дубляж українською мовою іноземних фільмів. Пророкували, що через це зменшиться кількість відвідувачів кінотеатрів. Але «пророки» помилялися. Натомість кількість відвідувачів за останній рік значно зросла. «Спочатку було слово…», а не гроші!

Людмила Кушнір

Ціна українського друкованого $лова

5

? По гарячих слідах після концерту: як Вам хмель-ницька публіка?

– Фагот: Нормально. Знаєш, кожен концерт по-різному йде, хвилями… На цей раз все добре було. Є такі стан-дартні штуки: чим далі огорожа, тим прохолодніше про-ходить концерт. Важче встановити контакт з публікою. Але вчора було все нормально з цим. ? Розкажіть про свої студентські чи шкільні роки. Мож-ливо, якісь цікаві історії пригадуються… Розкажіть історію про барабанну установку, зроблену з парти.

– Фоззі: Ну, такого студентства, щоб жити в общязі – то такого не було. А щодо барабанної установки, зро-бленої зі шкільної парти... Справа в тому, що школа найняла дівчину, яка закінчила музичне училище, і яка мала нас навчати. У школи не було коштів на при-дбання ударної установки. Але барабанщика треба було вчити. Був лише один піонерський барабан, решта барабанів – були уявними, а тому невидимими і беззвучними. Тому, щоб барабанщик тренувався, ми прикручували на раму шкільної парти піонерський барабан… – Фагот: Найцікавіші події у мене про-ходили паралельно зі студентським життям. Навчаючись у консерваторії, паралельно я працював на «Приват-TV». Ми робили телевізійну про-граму на всю країну, по всяких фестивалях їздили з гуртом... Отам було весело. А після студентських років, можна сказати, я пере-став їсти болгарський перець… Чому? Бо Кіркорова не люблю. :-) ? Давайте поговоримо про ситу-ацію, у якій сьогодні перебуває молодь. Якщо порівняти з часами, коли Ви починали свою творчу діяльність: щось змінилося на краще? В плані самореалізації… Чи ситуація погіршилась?

– Фоззі: Хто має хист, той за будь-яких часів себе проявить. – Фагот: Воно приблизно однаково завжди, але… Можливо, з телеві-зійним ефіром у наш час було

легше: якщо ти з’являєшся з якимось неординарним музичним продуктом, то одразу ж потрапляєш у ефір… Нібито часи змінилися, і зараз молоді важче зі своїм кліпом потрапити в ефір… Але, якщо взяти приклад того ж «Бумбокса»: з’явився яскравий, неординарний музичний продукт, несхожий ні на що вже існуюче – і він потрапляє і в тєлік, і на радіо. Тому, не можна ска-зати однозначно: що раніше було кльово, а тепер усе погано. Є нюанси. Яскравих музичних гуртів і зараз не менше, аніж тоді було. Просто тоді, щоб їх почути/побачити, треба було тєлік увімкнути, а зараз треба в Інтернеті поритися. ? Ваші поради на шляху до успіху?

– Фагот: Кожен знаходить свої шляхи до успіху. В кожної людини приходить час, коли треба вигада-ти свого ровера. Сам собі щось придумуєш, пла-нуєш і тим шляхом йдеш. А вже від твоєї вродже-ної «чуйки», від твоєї наполегливості, від твоєї

віри в себе залежить те, як воно відбудеться. ? А як Ви ставитесь до різноманіт-них молодіжних ініціатив?

– Фагот: Позитивно. Коли молодь починає щось самостійно роби-ти – це завжди добре. Бо коли ти

постійно шукаєш, щоб хтось тобі допоміг і постійно плачешся, що: «Ось, їм харашо, у них гроші є, а мені тут погано…» – це найпростіше. А якщо почати робити щось своє, самостій-но – то це викликає повагу. ? І на останок таке питання:

коли від Вас можна чекати нового альбому?

– Фагот: Якщо Фозз напише тексти, то альбом буде уже восени. :-)

П.С. А ще у гурту «ТНМК» з’явилась нова фішка: завершувати концерт піс-нею «Голубі лєтят над нашей зоной». Чесслово! :-)

З зірками пили каву Руслан Рудомський

та Денис Кукура

рабанщик на раму

арабан…ене про-ським торії,

иват-ро-

ких ам их е-ь…

ю. :-)иту-уваєами,

орчуя нації…

яких

во ві-

віри в себе залеж? А якних м

– Фапочити –

под«

н

– Фто ал

П.С. Анова фнею «Чессл

Одного чудового недільного ранку редактор та фотокор «а5_Хм» прокинулись (кожний у своїй домівці, звісно) з особливо піднесеним настроєм. Ще б пак: за кілька годин була призначена зустріч за кавою з Фаготом та Фоззі – чільниками гурту «Т.Н.М.К.», які відвідали наше місто в рамках однієї чудової акції. Напередодні, ввечері, хлопці дали суперовий концерт, з якого ми й почали нашу бесіду:

6

вигляді експе-рименту спробуємо відкрити не свою шафу, а хлопця. Не дивуй-тесь, тут можна зна-йти дуже стильні речі. Щоб переконатись у цьому, подивіться лише фотки Мерлен Дітріх. ЇЇ образ за-вжди відрізнявся чоловічими рисами і притягував величезну кількість прихильників та коханців.

Так от, приступимо… Чого на полицях тільки не знайдеш, але відеоігри та цукерки одразу відкла-даємо в сторону. Робимо вигляд, що не побачили заначку алкоголю та сигарет (а то ще замок на дверця-тах повішає). Нам потрібен тільки одяг, плюс-мінус кілька аксесуарів.

Взагалі-то, більшість чоло-віків вважає, що жінка одягне-на в чоловічу сорочку на голе тіло  — це пік сексуальності. Тому з неї і почнемо.

Отже, беремо сороч-ку, і якщо Вас Бог нагородив гарною фігурою, пробуємо зав’язати її кінці трохи ниж-че декольте. Застібаємо лише на один ґудзик. Одяг на низ підбираємо в залежності від ситуації: якщо це поба-чення, краще всього підійде міні-спідниця. Для прогулянки ж міс-том одягаємо класичні брюки чи шорти (їх мож-на взяти вже зі свого гардеробу).

Ще сорочку можна застебнути на всі ґу-дзики, а поверх одягати модний поясок. Його, до речі, також можна позичити у бойфренда.

Під сорочку гарно пасує чорна майка. Якщо тканина майки тоненька, то одягаємо під сорочку, а якщо цупка - то поверху. Додаємо короткі шорти та капелюх – і від вас ніхто по-гляду не відведе!

Вигляду бізнес леді додають підтяжки. Чим ширші вони, тим ефектніше виглядає наряд.

З брюками, боюсь, може бути проблема. Адже вони шиються спеціально під чоловічу

фігуру. А от джинси чи шорти — в самий раз. Головне — пояс підібра-

ти, щоб по дорозі не за-губити штанці. Цікаво, що

модниці світового масштабу (Кейті Холмс, Гвен Стефані та Вікторія Бекхем) постійно

помічаються таблоїдами, одягненими у чо-ловічому стилі. Цікаво було б заглянути в шафу Девіда Бекхема чи Тома Круза, еге ж?! :-)

Ну, з футболками проблем не буває — в нас тут надто схожі стилі. Чоловічу від

жіночої відрізниш хіба що по фасону. Який, до речі, легко стирається поясом. Привабливо виглядатимуть короткі шор-ти в комбінації з футболкою, що ледь прикриватиме сідниці. Це надасть ефект візуально витягнутого тіла і зробить ваші ноги «від самих вух».

Різноманітні аксесуари — краватка, метелик, браслет можна також викорис-тати при створенні образу. Краватка може стати клас-ним поясом, а метелик об-ручем. Фантазуйте!

П.С. Не забувайте носити все акуратно і випрати речі перш, ніж повернути їх

на місце. Бо н а с т у п н о го разу, побачив-ши помаду на

рукаві чи відчувши запах парфумів, на хвилин так 5-10 влаштуєте сварку. До-поки не згадаєте, що це ваша помада і ваші ж пар-фуми… От тоді, боюсь, Ви не побачите його шафи про-тягом тривалого часу. Нехай малята думають, що мають полиці до яких ми не добе-ремось… ;-)

Ваша Хельга

за-ми

знуців. ого але

дкла-д, що лю та ерця-ькирів.ло-е-

е.

-

мГв

полоша

в

тКнр

ні н

Ну от, літо позаду. Відпустки закінчились, а попереду знову: в кого навчан-ня, а в кого — робота. Хочеться якогось контрасту, різноманіття. Пам‛ятаєте, як у дитинстві, в таборі гралися в «День навпаки»? Це коли хлопці переодя-галися в жіночий одяг, а дівчата в чоловічий. Щось схоже спробуємо і зараз,

все одно щоранку в голові одвічне жіноче питання:

«Що вдягнути?».

його сорочка + шорти = модно!

7

«Шторм»: Andrey Ribert »» Високий худорлявий Андрій з Кам’янця блукав «Штормом» в пошуках своїх дисків. Шукаючи поділився спогадами про наші клуби і особливо тепле враження про перший виступ у «Ордесі».

Полинувши у ностальгію похвалився виграшем у битві діджеїв у «СВ».Врешті настав час виходити на сцену змінивши за пультом DJ’s Kiriloff

та Alt. Вже заведена публіка з радістю сприйняла його музику, тим паче «музикант» роздавав охочим свої робочі диски.

«Табу»: Руслан — молодець! »» Закинувши лассо на од-ного впливового та перспективного арт-директора Хмель-ницького (він просив його імені не називати), клуб «Табу» отримав нове дихання. Тепер це одне з найжорсткіших за ритмами музики місце (в цьому місці має заграти ДнБ).Та по-дурному буде виглядати, якщо віддати всю шану маніпуляторським здібностям «New Line Promo». За психічно неврівноважені ритми маємо здебільшого дякувати DJ Exside.

«СВ»: DJ Egor BOSS »» Одеса, море та сонце виховали в Єгора любов до музики та позитиву. Наразі він любить всіх і не просто так, а з діджейських пультів «Казантипу» та «Kiss-FM». Минулого місяця він приїздив у Хмельниць-кий вчетверте і цього разу прихопив з собою новітнє обладнання. Про нього розповідати не хотів, тому пишу, що бачила: це ноутбук з програмою для зведення та міксування треків. Особливо виділилися ті, хто розігрівав публіку до його виступу: DJ’s Tarska та Exside. Їх публіка сприймала дещо тепліше. Передаю їм цьомки))) І як го-диться після основної страви, солодкий десерт! Вперше в Хм. відбувся перфоменс подібного штибу. DVJ Burzhuy приїхав з ексклюзивною програмою, в яку входило music & video show. Там було схоплено все: війна, співаючі роботи, індійські боги, красиві дівчата… А око на долоні змусило задуматись про важливість і інших частин тіла, які можна розмістити на руці для зручності. Проектоване на три екрани відео викликало дивні відчуття, які підхоплювала надзвичайна музик Євгена.

«Vito Carlione» »» Загибель культового «Арт Пабу» не минула безслідно. Тепер тут клуб з гангстерською назвою. Оновлений інтер’єр породжує сум за роковими вечірками, але до всього звикаєш. Тут, як і колись, гратимуть рок-н-рол та живу музику. Але домішуватимуть електронні вечірки з діджеями.

Тарам-пам-пам...Сталося те що сталося:за даними інформагенства Наталі Білки, за серпеньу клубній сферісталося таке...

Клубна п’єса

І взагалі літо більше балувало фестивалями ніж вечірками. Зустрінемось восени, коли вечірки будуть не жаркими, а розжарюючими. На цьому завіса. Цей, як його... Степлєр!

Наталя БІЛКА

AndreyAndreyRibertRibert

DJ Egor BOSSDJ Egor BOSS

Олег Одесса Олег Одесса в¡дкриває “Vito в¡дкриває “Vito Carlione” клубCarlione” клуб

фото

: htt p

://dj

andr

eyrib

ert.t

opdj

.ua

8

Сказати по правді: хмель-нич ани ще, певно, не «доросли» до тако-го роду заходів. Початок призначався на 15:00 — наші «афігєнно пунктуальні» люди підтягнулися десь до п’ятої. Але то вже на їхньому рахунку, бо вони пропустили класний боді-арт від «Нової Етики». Дівчата вразили своєю сміливістю і креативністю.

Та, мабуть, найяскраві-шою подією «Малино-вої спеки» став кон-курс «Міс Бікіні 2009». Дев’ять хмельнича-нок демонстрували себе в боротьбі за цей титул. Саме під час цього конкурсу народу на пляжі значно побіль-шало (особливо сильної половини).

Видно, що хорео-графи добряче попрацювали з дівчатами, враховуючи що підготовка до «Міс» тривала лише декілька днів. Загалом, за конкурсом було цікаво спостері-гати: гарячі постановки, цікава хореографія, костюми (точніше, їх майже повна відсутність :-) – Ред.)... На запитання, чи важко було працювати з конкур-сантками , хореограф Ірина Саба-тович відпо-віла: «Було мало часу, але дівча-та всі дуже здібні. Вони молодці, бо

все запам’ято вували, слухались…За це ми їм дуже вдячні, без них нічого б не вийшло».

Думаю, що членам журі було складно зробити об’єктивний вибір, та й кожен з присутніх гляда-чів, звичайно, обирав для себе свою фаворитку.

Але за підсумками суддів перемогу

все ж здобула лише одна учасниця — Віктор ія Томусяк. Її вдалося « в п і й -

мати» піс-ля конкурсу і задати декіль-ка питань:

• Ти сьогодні перемогла, ти готувалась до цього?• Взагалі вийшло так, що я прийшла на кастинг щоб підтримати свою подругу (яка, до речі, зайняла ІІ місце), але вона змусила і мене взяти участь.Я й погодилась.

• Взагалі, пла-нуєш розвива-ти успіх у сфе-рі модельного бізнесу?• Так, планую. Це неймовір-ні відчут -тя, коли ти чогось доби-

ваєшся у житті, підіймаєшся на вищу сходинку.

• Було важко готуватися до конкурсу?• Нам було виділено замало часу, але чудові організатори і дружня обстановка дуже допо-магали. Були важкі тренування, але я вважаю, що все вийшло просто класно!

• Ти готова до того, що в місті тебе тепер будуть впізнавати?• Не зовсім готова, але буду

звикати.

Не залишилася без уваги «а5_Хм» і Наталія Гера-симчук, яка виборола титул «Міс глядацьких

симпатій».

• Наталя, що ти зараз від-чуваєш?• В е л и к у

радість! Я не очікувала зовсім!

• Хочеш продовжу-вати будувати модельну кар’єру? • Танці — це моє життя, а от кон-курси краси… Не

знаю… Як вийде. Але хотілося б!

Щорічний фестиваль «Малинова спека» проходив у Хмельницько-му вперше. Чекаємо наступного літа і нових сюрпризів від «Malina Promo Group». Сподіваємось, буде ще спекотніше!

Яся Burton

Правда ж не хочеться від-

пускати літо? Ми мріємо ще трохи полежати на пляжі, позасмагати на сонечку, хочемо

нових вражень… Все це і навіть більше нам подарував фестиваль «Малинова спека», що проходив на-

прикінці літа на міському пляжі.

о п ятої. Але ятої. Алхунку, бхунк боласнийласний ики».тики». оєю воєю істю.ю. іст

аві-о-н-. -

д у

Думаю, що члДумаю, що було складнбуло складноб’єктивноб’єктивний кожен з пркожен з причів, звичайноів, звичайносебе своюсебе свою

ле заАлАА есуддсуссссссс

вс

мматиля коонк

ише оодна часницяця — ВікторіяВ ікт ія омусяком . Її

р

алосядап і й -в піс-» пііурсу і

екіль-:

огла, ого?ттак,ттинг ююююю юююююююююююююююю

Не зовсім готНе зовсім готозвикати.

Не залишил«а5_Хм» і«а5

мчуксимч , яул «Мтитул

симси

• т

•ра

очіку

• ХоХочеватитимодел• Танжитт

усі фото автора

9

Все почалося з того, що репортер Закарпатської обласної телерадіокомпа-нії Віталій Глагола, роблячи сюжет для випуску новин, вирішив підійти до спра-ви об’єктивно: опитати обидві сторони інциденту, що трапився того дня. Так уже сталося, що інцидент полягав у тому, що мер Ужгорода жорстоко побив студентку – агітатора однієї з політичних сил.

Так от. Поговоривши з потерпілою дівчиною, та ознайомившись з висно-вком лікарів (у дівчини зафіксували пошкодження шиї та струс головного мозку) Віталій попрямував

до Міської Ради за комен-тарями мера (звичайна журналістська практика: взнати версії обох сто-рін). Міський голова на інтерв’ю погодився. Але, висказавши свою версію (за якою дівчина-агітатор накинулась на мера та по-рвала йому сорочку) мер Ужгорода вдався до ксено-фобської риторики, кілька разів назвав журналіста «падонком» і «попросив» його вийти з кабінету.

На місцевій ТРК сюжет пус-тили у найбільш зручному для мера вигляді: дівчина-агітатор побила міського голову. «Новий канал», на якому Віталій працював позаштатним кореспон-дентом та якому також передав відзнятий мате-ріал, вчинив більш про-фесійно: ввечері того ж дня Україна дізналась правду.

А через кілька днів Віта-ліка викликали у відділ кадрів Закарпатської об-ласної телерадіокомпанії, ознайомитись з наказом про звільнення та забра-ти трудову книжку. В на-казі фігурувала причина: «у зв’язку з закінченням терміну трудової угоди». При цьому трудова угода з компанією укладена в нього до липня 2010 року.

Поновлюватись на роботі через суд Віталік не збира-

ється. Більше того: каже, що пропозицій у нього зараз не бракує. Воно й не дивно. Адже будь-який телеканал, який бореться за глядача (а не за прихиль-ність місцевих «князьків»), буде радий таким журна-лістам. До речі: серед інших потенційних роботодавців, Віталіку особисто зателе-фонував власник багатьох медіа-ресурсів Ігор Коло-мойський.

Ось така історія. Завдячую-чи своїй незаангажованос-ті та об’єктивності Віталій Глагола зараз обирає місце своєї майбутньої роботи.

Мораль: лише одним сюже-том можна втратити роботу, але здобути репутацію. Або навпаки… Але, не варто забувати: маючи бездо-ганну репутацію – можна знайти роботу набагато перспективнішу.

Павло Ванчопенко

П.С. Коли номер вже го-тувався до друку, стало відомо, що Віталій вже визначився з місцями своєї майбутньої роботи: те-пер він спеціальний корес-пондент «Нового каналу» та власний кореспондент у Закарпатті компанії «Media International Group».

Ця коротка історія про те, як один молодий журналіст постраждав через сумлінне виконання своїх обов’язків.

10

23 серпня у МБК (міському будинку культури — Ред.) зі-бралося 5 груп: «Волот», «Lady Jane», «Deviator», «Втеча» та «Атланта». Зібралися вони по-скакати по сцені, покричати у мікрофони, та помахати палич-ками. Ну, і дізнатися: скількох голосів варта їхня музика.

Першими підкорювати публіку вийшов не зовсім відо-мий гурт «Втеча». Не зважаючи на їхню назву, натовп не тікав, а тільки підходив до сцени. Декілька файненьких пісень, крики вокаліста та дівчаток із залу — це гідний початок як для фесту, так і для самого гурту. Слухаємо далі.

А далі на вершину сла-ви намагалися видряпатися

«Атланта», що їм, зрештою, і вдалося. Адже хлопці дали жару по повній, даруючи залу енергію та позитив. В цей час з’явилися круті панки з різно-кольоровими ірокезиками, які почали підбурювати всіх до слему. Поскакали… Поштовха-лися… І звалили на перекур.

Адже третіми на сцену вийшли чумові хлопці з гурту «Deviator». Ну, тут вже можна розповідати багато. Особисто мене, їхня музика вразила до самого серця. Я, напевно, такого більше не пережи-ву. Але то моя думка, і вона не має вагомого значення.

Не пройшло багато часу, як на сцені з’явилися ВОНИ! Так!!! Це «Lady Jane»! Ось тут ми побачили справжній рок, справжній адреналін, справжні почуття шаленої рудої дівчини з мікрофоном у руках. Це було повально! Натовп помітно оживився, почав не просто

слемитися, а радіти життю. А яка була гарна «стінка на стінку»! Вау! Це просто кру-то! Можу сказати, що «Lady Jane» буквально запалили вогонь і спробували тихенько утекти зі сцени, але їх прово-джали криками та гуркотом!

Щоб зробити недопалок зі всіх присутніх на сцену ви-йшли «Волот». І їм це вдалося, адже більшу частину слухачів здивувала присутність на сцені маленької дівчини з вели-чезним басом у руках! Тому замість слів «хлопці молодці» просто пораджу відвідати їхній виступ і зрозуміти, що в хмельницькому все ще є файні гурти з умінням грати.

Як підсумок цього всього є три переможця: «Lady Jane» (хто б сумнівався), «Волот» та «Deviator».

Існує думка, що голосуван-ня було не зовсім прозорим, але то таке. Не варто на цьому зациклюватися, а краще від-відувати побільше фестивалів та самому зрозуміти, хто є для тебе кращим.

Ваша Лада Вишневецька

Отож, поговоримо про рок. Так, саме про це, а точніше про фестиваль «Проскурів-фест». Але давайте по порядку.

Оля Родіонова, «Lady Jane»

Гурт «Вте4а»

11

Дві чудові дівчини Оля та Оля (Родіоно-ва та Чайковська. Чи навпаки) представляли хмельницьку «Lady Jane» читачам нашої газети.Днями спливає два з половиною роки, як ця група вперше вийшла в світ. Але саме останній рік приніс їй масу пози-тивних зрушень: група почала кататися по країні й відвідала такі визначні місця «металевої» слави, як «Висадка» (Тернопіль), «Terroraiser» (Вінниця) і, звісно ж, фестиваль «Тарас Бульба». На останній фест «Lady Jane» пройшли аж 2 відбірні тури, змагаю-чись із 30-ма командами із Західної України.

А далі, вже під кінець літа, була Одеса. Прикиньте, як чуваки здивувалися, коли на фестивалі були представлені гурти з Украї-ни, Молдови, Росії та Білорусії, і лише «Lady Jane» співали українською мовою! Але публіка сприйняла це «на-ура» – для тамтешніх це була екзотика. До речі, за словами Родіонової, україномовні тексти пісень – це принципово!

Позитивна тенденція розвитку гурту немало пов‘язана і з розподілом обов‘язків між її учас-никами. Півроку тому Оля Чайковська стала менеджером гурту, перебравши на себе всі організаційні функції. Олі Родіоновій, широковідомій як Ма-сяня, така пере- міна припала

до душі. Адже тепер вона могла повністю займа-тися творчістю, а не організацією. «Музиканти повинні займатися музикою!» – любить повторю-вати Чайковська. Саме з цієї фрази розпочалося

її знайомство з «Lady Jane». Велику роль для

«Lady Jane» відіграють дружні зв‘язки з іншими рок-гуртами. «Друзі радять нам, – каже Масяня, – зна-чить вони зацікавлені в нас, значить ми потрібні. Всі разом ми андеграунд і нам просто необхідно триматися разом». Маючи теплі взаємини з гуртами: «Фліт», «Серцевий напад»,

«Своєрідне», «Ніагара», «К-402», «Безодня», «КРЕМП» та іншими, «Lady Jane» наполегливо пра-цює над своєю індивідуальністю. Після концертів музиканти дійсно збираються на «розбір пі..лів», де обговорюють мало не кожну дію на концерті.

Після невеликої паузи, під час якої Масяня захотіла взяти кілька уроків вокалу для розвитку голосу та попрацювати над новими текстами, гурт нагострив лижі на ювілейний 10-тий фес-тиваль «Шнурок», що проходить у містах Чер-нівці, Луцьк, Івано-Франківськ та Рівне. Також готується до запису перший альбом від «Lady

Jane», якого багато хто вже реально за-чекався. Так що працювати є над чим.

Підготував СлавкоНагнибіда

Уявіть картинку: на сцені з‘являється симпатична руденька маленька дівчинка з великими очима. Вона мило дивиться в зал. Посміхається і… починає дико лабати рок! Елегантність форм та жорсткість хардкору — все це гурт «Lady Jane».

12

Перший пункт огляду — міськвиконком, навколо якого зосереджені аж три місця паломництва наречених та просто закоханих парочок. Але не залишайтеся на-довго біля Цар-Пушки. Будете потім довго знімати з її верхівки волаючих від страху дівчат (та волаючих від захоплення хлопців). І не питайте, як туди вони забралися, краще сподівайтесь, що ніхто з оточуючих не подасть дурний приклад залізти в саме дуло. Будете потім збирати свою компанію по шматочках на відстані гарматного пострілу.

Не встигнете оговтатися від цього дива, як вас усіх будуть відтягати від Цар-Колокола. Ну не задзвенить він, так вже вийшло. Але якщо ви вмовите оточуючих приєднатися до вас, ця забава може продовжуватися довго. Головне — не заграйтеся, бо у про-грамі ще багато місць, до яких візит до відділку міліції зовсім не входить.

Після того, як перші два Цар-місця подолано, наступає найдивовижніший пункт куль-турної програми, що забере не одну годину — парк кованих фігур. Заснований в 2001 р. на честь Дня незалежності України, сквер збільшився до цілого мікросвіту, де можна: покататися на коні, вело-сипеді чи легковій машинці (дивіться, руля не викрутіть), перевірити свою вагу на великих терезах (до речі, цей експонат перекидають найчастіше) або просто посидіти на різь-блених лавках, кожна з яких відрізняється від іншої. А дівчата знайдуть додатковий елемент позування — різьблені рамки поміж лавками (хоча для хлопців теж зійде).

Після виснажливого ознайомлення з усіма казковими персонажами та обов’язкових обіймів у бесідці закоханих, саме час освіжитися в затишку парку Щербакова. Після останньої реконструкції в парку також побільшало любителів скупатися у фон-танах (як це ви не купалися в

них?!). А все через довгий водоспад, що приведе вас прямо до набережної через річку Кальміус, вхід на яку охороняє колона Ангела Миру. Десь поруч очікує на зустріч із вами всіма дама із глечиком. Походження ви-

конаної у античному стилі статуї (а ви що подумали?) нез’ясоване, але ця дівчина гарно доповнює незвичний ансамбль.

Зголодніли? Обід у піцерії «Челента-но», мережі «Пузата хата» або подібних закладах обійдеться в 30-40 грн. Але для того, щоб по-справжньому відчути сучас-ний Донецьк, відвідайте бар «Ліверпуль» (в якому, до речі, знаходиться найдовша барна стійка в Європі), де пристойний обід обійдеться трохи дорожче, але з головою компенсується атмосферою.

А для вечірньої прогулянки після милування інопланетним світлом нового діаманту — стадіону «Донбас-Арена» (форма якого нагадує більше НЛО, ніж цінний камінь) — ідеально підійде

бульвар Пушкіна. Променад водо-спадів різної форми, дивних ліхтарів на усьому шляху та постійно зайнятих лавок увінчується дивовижною пальмою Мерцалова, зроблену з однієї рельси. Для продовження програми підійдуть численні кінотеатри

(для поцінувачів артхаусу та класики нещодавно відкрився новий мистецький центр «КіноКульт»

на вул. Ватутіна, 35) та нічні клуби на будь-який смак.

Якщо у вас немає друзів у Донецьку, слід звернути увагу на привабливі про-

позиції готелів «Економ» та «Шахтар», де ціни за ніч починаються від 100 грн. Повертаємося наступ-

ного дня вищезазначеними потягами о 13:49, сповнені враженнями від міста, де за один уїк-енд можна по-бачити такі геть різні місця.

Костянтин Яковлєв, м. Донецьк

спеціально для «А5_Хм»

Останнім часом столиця Донбасу розбудовується просто шаленими темпами. Місто повертає собі не лише статус місця мільйона троянд, але й за-

войовує лаври осередку найрізноманітніших туристичних принад. Щоб згасати сюди на уїк-енд, потрібно лише придбати квиток на вечірній потяг №70 Львів-Маріуполь або №22 Львів-Донецьк за 100 грн. (а за студентським вдвічі дешевше), і через добу, о 16:50 ви будете у місці призначення.

Пальм

аМерцалова

Цар-Пушка

Донбас-Аренафо

то: К

остянтин

Яковлєв

фото

: Костянтин

Яковлєв

фото: Костянтин Яковлєв

13

Дмитро Чигринський.Народився 7 листопада 1986 року в

Ізяславі, Хмельницька область. Сьогод-ні: центральний захисник футбольного клубу «Барселона» (Іспанія) та націо-нальної збірної України. Вихованець львівського училища фізкультури. Виступав за команди: «Шахтар» (До-нецьк) та запорізький «Металург» (здавався в оренду в 2005-му р. на один сезон). Має у своєму здобутку 15 матчів за національну збірну України.

Титули та досягнення:• Бронзовий призер Чемпіонату

Європи серед юнацьких команд (U-19): 2004.

• Срібний призер Чемпіонату Єв-ропи серед молодіжних команд (U-21): 2006.

• Чвертьфіналіст Чемпіонату Світу 2006.

• Чемпіон України: 2006, 2008.• Володар Кубку України: 2008.• Володар Кубку УЄФА: 2009.• За досягнення високих спортивних

результатів на Чемпіонаті Світу 2006 р. в Німеччині нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Євген Шмаков. Народився 7 червня 1985 року у

Хмельницькому. Зараз: півзахисник футбольного клубу «Таврія» (Сімферо-поль). Вихованець футбольної школи львівських «Карпат». Виступав за

к о -м а н д и : «Галичина» (Львів) — від-давався в оренду як гравець «Карпат», «Карпати» (Львів), «Динамо» (Київ), «Зоря» (Луганськ), «Арсенал» (Київ). З серпня 2008-го року виступає за «Таврію» (Сімферополь).

Особливих здобутків не має, хоча, свого часу вважався одним з най-перспективніших молодих футбо-лістів України (на момент переходу у «Динамо»).

Богдан Шершун.Народився 14 травня 1981 року

у Хмельницькому. Центральний за-хисник футбольного клуба «Арсе-нал» (Київ). Вихованець футбольної школи дніпропетровського «Дніпра».Виступав за команди: «Дніпро» (Дні-

пропетровськ), «ЦСКА» (Москва), знову «Дніпро» (Дніпропетровськ). З січня 2009-го року захищає кольори київ-ського «Арсеналу». Відіграв 4 матчі за національну збірну України.

Титули та досягнення:• Срібний призер Чемпіонату Єв-

ропи серед юніорів (U-18): 2000.• Чемпіон Росії: 2003, 2005.• Володар Кубку Росії: 2002, 2005.• Володар Кубку УЄФА: 2005.

В’ячеслав Грозний.Народився 12 липня 1956 року

в Кам’янці-Подільському. На разі: головний тренер команди «Терек» (Грозний, Росія). Заслужений тренер України та Росії.

ПідготувавРуслан Рудомський

Чи задумувались ви коли-небудь, який внесок зроби-ла Хмельниччина у розвиток футболу? Вашій увазі пред-ставляється список уродженців Хмельниччини, яким вдалося «засвітитися» у «великому» українському (і не лише укра-їнському) футболі:

Про Сергія Ковальця, Віталія Косовсь кого та Руслана Кос-тишина читайте у наступному номері.

Дм

итро

Чиг

ринс

ький

В’яч

есла

в Гр

озни

й

Богд

ан Ш

ерш

унЄв

ген

Шм

аков

14

Новий комікс від НікЧемного!!!Вмієш малювати комікси? Вони можуть бути опубліковані навіть в наступному номері ;)

15

От і настала осінь — традиційна пора весіль. З-поміж великої кількості весіль-них атребутів, таких як: коровай, букетик нареченої, обручки, паспорт (без нього нікуди), батальон родичів, яких до цього часу бачили всього кілька разів, та деко-ру на машини варто не забути про весільно-го фотографа.

Святослава Герасименко, яка нещодавно приєдналася до команди «а5-тівців» у ролі фотографа, не перший рік працює в весільній фотоіндустрії. За її

словами, на весільного фоторгафа лягає надзвичайно важлива роль: гарно та якісно зафіксувати одні з найщасливіших митей життя (ну, не всі ж розходяться! — Ред.). Тому якщо ви зацікавлені у тому, щоб після весілля не соромитися показати ко-

мусь свого фо-тоальбома — не скупіться, а обирайте професіонала.

Тож, якщо ви не певні, як краще вчинити при під-борі фотографа — звертайтесь до нас, ми проконсультуємо.

Над сторінкою працювалафотограф Герасименко Святослава