51
31 липня 2014 ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 7 Загальні оцінки Основні виклики та ризики другої половини липня 2014 року У дзеркалі експертної думки У воєнно-технічній політиці маємо зробити ставку на ефективні, але водночас швидкі і, що принципово, технологічні рішення» Актуальні питання безпеки у дзеркалі парламентських слухань 23 липня 2014 року Подолання кризи вимагає комплексних дій Аналітичні розробки Воздушно-десантные войска России: новая угроза Новые российские полки в Крыму. Для чего? 92-я отдельная механизированная бригада в обороне Харьковской области ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ АРМІЇ, КОНВЕРСІЇ ТА РОЗЗБРОЄННЯ CENTER FOR ARMY CONVERSION AND DISARMAMENT STUDIES Адреса: вул. Іллінська, 10, офіс 5, Київ, 04070 тел.: +38 (044) 425-42-10, факс +38 (044) 425-16-22 www. cacds.org.ua

№7 "Виклики та ризики"

Embed Size (px)

DESCRIPTION

Бюллетень ЦЕНТРУ КОНВЕРСІЇ, ОЗБРОЄНЬ ТА ВІЙСЬКОВОЇ АНАЛІТИКИ. Директор - В. Бадрак

Citation preview

Page 1: №7 "Виклики  та  ризики"

31 липня 2014

ВИКЛИКИ і РИЗИКИБезпековий огляд ЦДАКР № 7

Загальні оцінкиОсновні виклики та ризики другої половини липня 2014 року

У дзеркалі експертної думкиУ воєнно-технічній політиці маємо зробити ставку на ефективні, але водночас швидкі і, що принципово, технологічні рішення»

Актуальні питання безпеки у дзеркалі парламентських слухань 23 липня 2014 року

Подолання кризи вимагає комплексних дій

Аналітичні розробки Воздушно-десантные войска России: новая угроза

Новые российские полки в Крыму. Для чего?

92-я отдельная механизированная бригада в обороне Харьковской области

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ АРМІЇ, КОНВЕРСІЇ ТА РОЗЗБРОЄННЯ

CENTER FOR ARMY CONVERSION AND DISARMAMENT STUDIES

Адреса: вул. Іллінська, 10, офіс 5, Київ, 04070

тел.: +38 (044) 425-42-10, факс +38 (044) 425-16-22

www. cacds.org.ua

Page 2: №7 "Виклики  та  ризики"

Безпековий огляд «ВИКЛИКИ та РИЗИКИ» Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому середовищі України.

Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ та РИЗИКИ» є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки України.

Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні), та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною позицією української влади.

@2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР

Редакційна колегія:

Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР

Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-промислових проектів ЦДАКР

Члени Редакційної колегії:

Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.)

Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express

Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони, перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпеки

Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпеки

Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України (1994 – 1999 рр.)

Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review»

Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпеки

Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.)

Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express

Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

Page 3: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 3

Загальні оцінки

Основні виклики та ризики другої половини липня 2014 рокуОсновні виклики та ризики другої половини липня 2014 пов’язані із

збереженням напруженості та подальшою підготовкою Росії до масштаб-ного вторгнення в Україну. Ключовими проблемами залишаються посту-пове розширення формату війни та включення важких озброєнь, бойової авіації РФ, а також загроза застосування ракетної зброї РФ, включно з но-вітніми оперативно-тактичними ракетами. Східна ділянка кордону фак-тично залишається відкритою для проникнення угруповань та озброєнь РФ, що забезпечує безперервну підтримку бойових структур Росії на укра-їнській території — професійними військовими, найманцями та зброєю. Серед іншого, варто звернути увагу на зміну складу угруповань бойови-ків — за деякими даними, вже існують загони із 40-50-відсотковим складом професійних військових регулярних частин російської армії.

За оцінками українських та закордонних військових експертів, стан найвищої напруженості зберігатиметься щонайменше до кінця серпня, що пов’язано із необхідністю оголошення українською владою дати майбутніх виборів до Верховної Ради — за два місяці до їх проведення (попередню дату було визначено главою держави як 26 жовтня ц.р.).

Важливо визначити, що потенційна масштабна війна не полягатиме в її офіційному проголошенні. Відбуватиметься поступове збільшення масш-табів нинішньої неоголошеної війни, з переведенням її у відвертий та від-критий характер. У зв’язку з цим слід очікувати зростання кількості жертв серед мирного населення, намагання Кремля через застосування терорис-тичних актів посилити паніку серед мирного населення та недовіру до офі-ційної влади України — з метою примусити багатьох тікати саме до Росії. А також за можливості перетворення потоку біженців в Україні на гумані-тарну катастрофу. Постійне застосування бойовиками та військовими під-розділами РФ тільки важкої артилерії у другій половині липня (в тому чис-лі, обстріли з-за кордону) свідчать про можливість застосування у серпні й бомбардувальної авіації та ударних гелікоптерів. Москва продовжує наро-щувати військові можливості, зосереджуючи на кордонах техніку: зафіксо-вано переміщення та зосередження на кордонах з Україною не лише нових вертольотів Ка-52 та літаків Су-35, але й літаків дальньої бомбардувальної авіації — Ту-22М3, Ту-160 та Ту-95МС (всі здатні нести ядерну зброю).

На цьому етапі головне тактичне завдання Путіна можна визначити як цілеспрямований зрив парламентських виборів — з метою збереження впливу у владних ешелонах. Досі саме в парламенті залишається певна частка прихильників кремлівської стратегії та політиків, що відверто піді-грають Москві. Стратегічне завдання хазяїна Кремля, як і раніше, полягає у розширенні зони впливу Москви, практично до Атлантики. Досить впли-вовим викликом українському народові залишаються наслідки довготри-валої російської пропаганди — значна частина росіян «зомбована та інфі-

Ключовими про-блемами залиша-ються поступове розширення фор-мату війни та включення важких озброєнь, бойової авіації РФ, а та-кож загроза засто-сування ракетної зброї РФ, включно з новітніми опера-тивно-тактични-ми ракетами.

Важливо визначи-ти, що потенційна масштабна війна не полягатиме в її офіційному прого-лошенні. Відбува-тиметься посту-пове збільшення масштабів ниніш-ньої неоголошеної війни, з переведен-ням її у відвертий та відкритий характер.

Полягає у розши-ренні зони впливу Москви, практич-но до Атлантики.

Page 4: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 4

кована» провладною інформацією. Фактично можна казати про дієвість інформаційно-психотропної зброї, яка вимушує пересічних громадян ру-хатися у напрямку, вказаному владою, та не жаліти власних життів. Пока-зову заяву зробив наприкінці місяця глава Чеченської республіки Рамзан Кадиров. Зокрема, про готовність у разі відповідного наказу відправити 74000 жителів Чечні в Україну для війни з українським народом («наведен-ня порядку», згідно із заявою).

За деякими даними, до кордонів України стягнуто безпрецедентну чи-сельність військ та військової техніки — якщо врахувати два ешелони під-готовлених військ у напівкільці з території Білорусі на півночі і до Придністров’я на південному заході, у війні можуть взяти участь понад 100 тис. вояків регулярних ЗС РФ. Це вимушує ретельно готувати ділянки обо-рони в інженерному плані та формувати додаткові підрозділи для бороть-би із зовнішнім агресором.

З іншого боку певні успіхи української сторони у збройовому опорі ро-сійській агресії створили нові можливості для завершення активної фази війни та проведення виборів до парламенту.

Також слід зазначити про наявність двох суттєвих перешкод на шляху до перемоги України.

Перша пов’язана із фактичною слабкістю Європи у військово-політич-ній площині. Незважаючи на введення в останні дні липня третього рівня санкцій, в цілому Європа пасує перед Кремлем та демонструє побоювання Росії. Кількість літаків та ракет не можуть компенсувати Європі слабкість спільного прийняття військово-політичних рішень, то ж НАТО на євро-пейському континенті нині є найбільш вразливим за всю історію існування Альянсу. Сьогодні європейські сили не можуть відповісти не тільки на агресію України, але й на потенційну агресію стосовно, наприклад, При-балтики. Варто наголосити, що катастрофа авіалайнера MH17 над терито-рією України (з високою ймовірністю, збиття ракетою російського ЗРК «Бук-М1», яким з допомогою Кремля скористалися проросійські угрупо-вання на території України) поки не призвело до формування західним сві-том консолідованої антипутінської стратегії.

Також слід констатувати певні побоювання, але вже іншого плану, з боку адміністрації президента США Барака Обами. Так, Обама нині зна-ходиться під впливом певних політичних груп, які вважають збільшення підтримки Україні прямим шляхом до втягування у третю світову війну. Дві хвилі санкцій — 17 та 29 липня — це все, на що наважився Вашингтон. Фактично адміністрація президента США відмовилася від постачань зброї в Україну, що створило додатковий виклик у війні. Йдеться про те, що на-далі Україна сам на сам вестиме війну з Росією. Головним і єдиним чинни-ком залишиться мужність та стійкість Збройних сил та інших військових формувань в зоні бойових дій. Важливою справою початку серпня має ста-

Фактично можна казати про ді-євість інформацій-но-психотропної зброї, яка вимушує пересічних грома-дян рухатися у напрямку, вказано-му владою, та не жаліти власних життів.

Якщо врахувати два ешелони підго-товлених військ у напівкільці з тери-торії Білорусі на півночі і до Придністров’я на південному заході, у війні можуть взяти участь понад 100 тис. вояків регулярних ЗС РФ.

НАТО на європей-ському континен-ті нині є найбільш вразливим за всю історію існування Альянсу.

Page 5: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 5

ти трансформація війни у всенародний опір українського народу агресії Кремля — це є запорукою перемоги.

Друга проблема — внутрішня, і вона полягає у невеликому масштабі суспільного та громадського опору в Україні. Величезним викликом зали-шається той факт, що значна частина людей не відчуває наявності справж-ньої війни. Прояви громадсько-суспільного нерозуміння мають різний ви-раз — від опору мобілізації та перекиданню нових підрозділів у зону війни на Сході країни до відверто ворожих (проросійських) настроїв серед бі-женців.

Для домінування переможної ідеології опору Кремлю владі України варто здійснити декілька важливих кроків.

По-перше, стимулювати наявні волонтерські хвилі та допомогти у на-лагодженні прямих зв’язків між рухами волонтерських організацій. За можливості централізувати ці рухи, закріпивши певні військові частини за конкретними лідерами рухів.

По-друге, посилити ідеологічну роботу серед населення, зробивши де-віз «Війну може виграти лише увесь народ України, сила якого передусім в єдності» логотипом кожного українця. При цьому вдаватися до жорстких покарань по відношенню до дезертирів та підбурювачів до антиукраїн-ських проявів. Необхідна державна підтримка морально-психологічному тиску по відношенню до всіх українців, хто вважає цю війну «не своєю». Серед іншого, варто підтримати ініціативу лідерів громадської думки на Західній Україні, що чоловіче населення Донбасу не може перебувати у ста-тусі біженців — вимусити усіх прибулих чоловіків (що підлягають мобілі-зації за віком та станом здоров’я) вступити до лав Збройних Сил або до Національної гвардії.

По-третє, актуальним залишається доопрацювання мотиваційного па-кету для військовослужбовців (та членів їх сімей — у випадку загибелі), що беруть участь у війні на Сході країни. Зокрема, існують невикористані можливості забезпечення учасників бойових дій не лише прямою матері-альною допомогою (хоча грошове забезпечення потребує суттєвого збіль-шення), але й через застосування адміністративного ресурсу. Наприклад, це може стосуватися таких питань як пільгова освіта, пільгове житло, тер-мін виходу на пенсію, пільгова освіта для дітей, реабілітація та медичне обслуговування за рахунок держави та багато інших. Фахівці вважають за потрібне термінову розробку Державної програми забезпечення житлом військовослужбовців, впровадження системи державних житлових серти-фікатів згідно з такою Державною програмою.

Реалізація ідей стимулювання патріотизму та мілітаристських настро-їв серед молоді має особливе значення в умовах початку третьої хвилі мо-білізації, про що рішення було прийняте у другій половині липня.

В дипломатичній площині здобутки досить дрібні. Японія висловила «сильні побоювання» з приводу планованої поставки французьких верто-

Важливою справою початку серпня має стати транс-формація війни у всенародний опір українського наро-ду агресії Крем-ля — це є запору-кою перемоги.

Варто підтрима-ти ініціативу ліде-рів громадської думки на Західній Україні, що чолові-че населення Дон-басу не може пере-бувати у статусі біженців – вимуси-ти усіх прибулих чоловіків (що підлягають мобілі-зації за віком та станом здоров’я) вступити до лав Збройних Сил або до Національної гвардії.

Реалізація ідей стимулювання патріотизму та мілітаристських настроїв серед молоді має особли-ве значення в умовах початку третьої хвилі мобілізації.

Page 6: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 6

льотоносців «Містраль» до Росії. Французька компанія EDF Trading відмо-вилася від російського термального вугілля компанії ТОВ «Вугільна компа-нія «Заречная», що входить до п’ятірки найбільших російських експортерів вугілля. Влада Норвегії зажадала приєднатися до санкцій ЄС щодо Росії. Ймовірно, найбільш вагомими здобутками слід вважати те, що МЗС Вели-кобританії звинуватив Росію у брехливих заявах про причини катастрофи малайзійського «Боїнга» на Донеччині. А також той факт, що в України збільшилися шанси отримати статус союзника НАТО без вступу до Альян-су — внаслідок активної роботи певних політичних груп в США. Однак слід суттєво розширити дипломатичний фронт опору Москві. Кремль нині не тільки не визнає Україну як суб’єкт міжнародних відносин, але й відмов-ляється від будь-яких переговорів. Наприклад, російська сторона залиши-ла без відповіді черговий заклик Києва (29 липня) щодо спільного припи-нення вогню. З іншого боку, фахівці переконані, що переговори у форматі «Україна — Росія» приречені на поразку. В тому числі, невдалим та вразли-вим форматом експерти вважають імітаційні перемовини у Мінську, де склад учасників такий, що, за висловленням колишнього радника Путіна Андрія Ілларіонова, «всі учасники переговорів представляють Путіна». За-галом, фахівці майже одностайно зазначають, що поява як переговірників таких одіозних особистостей як Віктор Медведчук та Леонід Кучма суттєво шкодить потенціалу довіри до нинішньої влади на чолі з Петром Порошен-ком. То ж, слід розширювати коло країн, які готові виступити проти Росії, а західну спільноту варто переконувати у наданні Кремлю пакету перего-ворних пропозицій від імені групи країн «Великої сімки».

Крім того, деякі аналітики вважають за необхідне шукати шляхи до пе-ремовин з окремими російськими олігархами, яких вже торкнулися санкції США та Європи. Відомо, що введення санкцій третьої хвили турбує окре-мих особистостей серед наближених до безпосередньо Володимира Путіна. А німецька розвідка дійшла висновку, що вже не існує єдиного фронту все-редині самої російської верхівки. Зокрема, західні оглядачі зазначають про збільшення коливань відносно політики Кремля у настроях наближених безпосередньо до Путіна бізнесово-політичних кіл. Не виключено, що вда-ла побудова переговорів могла б призвести до збільшення впливу на Путі-на з метою трансформувати політику у більш раціональну та таку, що до-зволить перейти від кризи до стабілізації обстановки.

Вагоме застереження було зроблене експертами Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД, INSIDE UKRAINE, №21 від 24 липня): «Хоча Москва на даному етапі не досягне своєї мети щодо перетворен-ня Донбасу на українське Придністров’я, Росія може повернутися до спроб розпалити громадянський конфлікт в Україні в жовтні-листопаді цього року, коли економічна й енергетична криза в Україні загостриться». Це слушне зауваження значною мірою підкріплюється висновками експер-

Слід суттєво розширити дипло-матичний фронт опору Москві.

Поява як перего-вірників таких одіозних особис-тостей як Віктор Медведчук та Леонід Кучма суттєво шкодить потенціалу довіри до нинішньої влади на чолі з Петром Порошенком.

Зокрема, західні оглядачі зазнача-ють про збільшен-ня коливань від-носно політики Кремля у настроях наближених безпо-середньо до Путіна бізнесово-політич-них кіл.

Page 7: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 7

тами-економістами. Зокрема, фахівці Інституту еволюційної економіки (ІЕЕ, http://iee.org.ua/ru/prognoz_by_iee/4373/) висловили 30 липня стурбо-ваність зафіксованим тривалим спадом промислового виробництва (за-гальне падіння по країні зафіксоване на рівні 5%). У зв’язку з цим фахівці ІЕЕ прогнозують падіння ВВП від 5% до 10%, а подальше зниження про-мислового виробництва на рівні від 5% до 12%. При цьому, на думку пред-ставника РНБОУ Олександра Мініна (зазначено під час круглого столу 30.07.14), зниження промислового виробництва на Сході країни (в зоні бо-йових дій) складає до 60%, а це майже 20% ВВП. То ж, складна економічна ситуація насправді є певним викликом для команди президента Порошен-ка. Ще більше внутрішня криза може підсилитися в разі підключення опо-зиційних політичних сил, зокрема, пов’язаних із Юлією Тимошенко. Хоча не можна обминути той факт, що рішення МВФ надати Україні черговий транш на рівні 1,4 млрд. дол. є запорукою економічної стабільності на пев-ний час.

Водночас, багато хто з політиків, громадських діячів та аналітиків вва-жає, що саме сьогодні створився унікальний шанс для формування та роз-витку в Україні армії нового типу — здатної протистояти зовнішньому агресору. В тому числі, такому сильному, як Росія (детальніше про це — у попередньому випуску). Щоправда, не зайвим буде додати, що факт появи в Національній гвардії нових бронемашин (розробки та виробництва ХК «АвтоКрАЗ») посилив морально-бойовий дух та впевненість бійців у тому, що переозброєння українських сил поступово відбудеться.

Окремо слід зазначити, що перехоплені СБУ переговори терористів та російських диверсантів про виклик вогню артилерії, розповідь про збиття «Боїнгу» з безневинними пасажирами та інші, мали виключне значення для забезпечення безпеки держави. Вони також є свідченням дієвості та ефективності роботи спецслужби, її вагомої ролі у війні з агресором.

В цьому контексті важливими є кроки щодо превентивного захисту ін-формаційного простору. Наприклад, фахівцями позитивно сприйнято на-мір української влади ввести ліцензування російської книги і квотувати іноземну продукцію книговидання. Як відомо, нині 80% книг в Україні є російського виробництва, що створило умови інтелектуального та куль-турного впливу на народ України з боку держави-сусіда. Також позитивно сприйнятий факт депортації журналіста телеканалу Russia Today Грехема Вільяма Філліпса, що є громадянином Великобританії. Зокрема, Грехему Філіппсу заборонено в’їзд на територію України на 3 роки. Більше того, профільні фахівці переконані, що Служба безпеки України має не тільки затримувати та видворяти за межі України іноземців з антиукраїнськими настроями, а й створювати та оприлюднювати «чорні списки» — іноземців, чиї імена відомі або користуються попитом серед пересічних громадян. Зо-крема, йдеться про російських представників шоу-бізнесу, громадських ді-

Складна економіч-на ситуація на-справді є певним викликом для команди президен-та Порошенка.

Перехоплені СБУ переговори теро-ристів та росій-ських диверсантів про виклик вогню артилерії, розпо-відь про збиття «Боїнгу» з безневи-нними пасажирами та інші, мали виключне значення для забезпечення безпеки держави.

Page 8: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 8

ячів, тощо. Зокрема, таким особистостям-українофобам, як Й.Кобзон, І.Охлобистін, В.Проханов, С.Безруков та іншим слід заборонити відвідувати Україну.

Окремим внутрішнім викликом стала заява 24 липня про відставку прем’єр-міністра Арсенія Яценюка. Як процитував «День» відомих полі-тологів, внутрішні протиріччя між ключовими політиками України ви-йшли у публічну площину, і це негативно впливає на ситуацію в Україні. А також на союзників України, які можуть не побачити цілісної команди та політики в державі. А деякі оглядачі зазначили, що Яценюк опинився «між народом та олігархами». Зокрема, як вказав у своєму матеріалі жур-наліст Сергій Лещенко, головною жертвою в разі схвалення податкових змін від Яценюка мав стати Ігор Коломойський. «Судячи з того, як Яце-нюк переписав законопроект щодо ренти на газ та оподаткування «аль-тернативного бензину», він здався та пішов на поступки Коломойсько-му… Протягом тижня Яценюк «скинув» Коломойському третину акцизу», — визначив автор статті. Та згодом резюмував: «Доотримувати недоотримані гроші, які він пробачив олігархам, Яценюк буде за рахунок населення — до 1 січня 2015 року вводиться «військовий збір» у розмірі півтора відсотка з доходів громадян». Отже, збільшився ризик, що з ча-сом (очевидно, після завершення активної фази війни з Росією) внутріш-ньополітичні ризики будуть домінувати.

Page 9: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 9

У дзеркалі експертної думки

У воєнно-технічній політиці маємо зробити ставку на ефек-тивні, але водночас швидкі і, що принципово, технологічні рішення

Ігор Кабаненко, заступник Міністра оборони України:

На сьогодні в системі Міністерства оборони України ретельно опра-цьовані питання матеріально-технічної допомоги з-за кордону. Підготов-лені і направлені відповідні звернення, де визначені конкретні обсяги даної допомоги. На поточному етапі, передусім, мова йде про системи забезпе-чення індивідуального захисту військовослужбовців, інші напрями так званої нелетальної зброї (бронежилети, кевларові каски), засоби медичної допомоги та багато інших речей.

Можу засвідчити, що ця робота активно просувається. Ми вже отри-мали частково цю допомогу від наших західних партнерів, паралельно три-вають відповідні консультації, підписуються документи, впроваджуються практичні рішення… Запевняю, все, що надходить, одразу спрямовується на забезпечення потреб військовослужбовців, безпосередньо задіяних в антитерористичній операції (АТО) для виконання бойових завдань.

Ми намагаємося інтенсифікувати роботу з іноземними країнами, роз-ширити їх географію, тощо. З рядом країн-партнерів працюємо шляхом посилення попереднього формату. Це двосторонні та багатосторонні кон-такти. Серед іншого, йдеться про надання допомоги в навчанні та підго-товці персоналу. Важливо, що в нашому діалозі і співробітництві спостері-гається «дорога із двостороннім рухом». Колеги володіють картиною наших першочергових потреб (вони всі ідентифіковані й з’ясовані). Кожна з країн інформує нас, яким чином і за яким спектром продукції та послуг здатна задовольнити наші потреби. В нас є вагомі підстави сподіватися, що ця до-помога лише збільшуватиметься. Причому, як за офіційними урядовими каналами, так і з використанням волонтерського руху – тієї енергії небай-дужих наших громадян та іноземців, що є вихідцями з України. Волонтер-ський рух також набирає обертів.

Звичайно, в нас також існує потреба не лише в нелетальних системах, а й в сучасних системах озброєнь і військової техніки. З цього приводу та-кож тривають відповідні консультації із західними партнерами. Причому, консультації на різних рівнях. Ми розуміємо складність такого питання, вирішення якого замикається, передусім, на вищий політичний чи воєнно-політичний рівень — урядовий, президентський, парламенту, конгресу, тощо. Водночас, ми крок за кроком будемо рухатись в цьому напрямі.

Думаю, що в умовах розвитку поточної геополітичної обстановки кра-їни-партнери спрощуватимуть механізми матеріально-технічної допомоги Україні. Не секрет, що в різних країнах функціонують досить жорсткі під-

Все, що надходить, одразу спрямову-ється на забезпе-чення потреб військовослужбов-ців, безпосередньо задіяних в анти-терористичній операції (АТО) для виконання бойових завдань.

В умовах розвитку поточної геополі-тичної обстанов-ки країни-партне-ри спрощуватимуть механізми матері-ально-технічної допомоги Україні.

Page 10: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 10

ходи до експортного контролю щодо товарів подвійного призначення. Зняття певних обмежень надасть нам можливість доступу до високотехно-логічних зразків озброєнь і військової техніки.

Окремо хочу підкреслити, що Угода про асоціацію з Європейським Со-юзом, її економічна складова в цьому плані спрощує певні процедури, від-криваючи нам новий простір для співпраці, в тому числі й в обороно-про-мисловій сфері. Це також стосується можливостей отримання доступу до військових технологій, нових шляхів виходу та доступу до ринку європей-ських країн включно з процесом виходу оборонно-промислових комплек-сів країн Європи до нашого оборонного ринку, нашого державного обо-ронного замовлення. Звичайно, доводитиметься долати певні застарілі бюрократичні перепони, однак, вважаю, що ми матимемо прогрес в систе-мі військово-технічного співробітництва з ЄС і не лише.

Повертаючись до поточного стану співпраці з іноземними країнами в рамках матеріально-технічної допомоги зазначу, що на сьогодні за окреми-ми важливими напрямами до 10-12% забезпечення підрозділів, задіяних на Сході України, має іноземне походження. Це допомога, що йде виключно за урядовими каналами, тут не береться до уваги діяльність волонтерів, чий внесок є також досить вагомим. Зараз ми кажемо про нелетальні засоби. Сьогодні вимір поки саме такий.

У військово-технічній політиці маємо зробити ставку на ефективні, але водночас швидкі і, що принципово, технологічні рішення. Говорячи про за-вантаження нашого ОПК з огляду на його можливості, варто робити акцент на збільшенні мобільності наших сил, підвищенні точності та вибірковості ураження. Адекватного існуючим загрозам з морського напряму нарощуван-ня потребує бойовий потенціал Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Окремий пріоритетний сегмент – спостереження і розвідка. Існує по-треба в системах, що отримали позначення C2 і С4І, тобто інтегрованих комп-лексних системах командування, управління і контролю, що дають змогу швидко реагувати на зміни обстановки в тактичній і в оперативній ланках. За напрямами, де можемо забезпечити потреби Збройних Сил власними можли-востями, доцільно забезпечити простір для реалізації національному розроб-нику; там, де не можемо — активно просуватися на західний ринок. Нам не потрібні проекти, що жевріють багато років. Необхідні високотехнологічні рішення, що підвищують спроможності Збройних Сил України вже сьогодні.

Варто зрозуміти, що в нинішній ситуації технологічна перевага за дальністю виявлення противника, у точкових діях на випередження – є го-ловною запорукою кінцевого успіху. Тому саме на високотехнологічні – од-нак із прийнятним співвідношенням вартість/ефективність – продукти ма-ють бути спрямовані зусилля ОПК.

Безумовно, для досягнення результату потрібна концентрація науко-вих, технічних і фінансових ресурсів. Ці процеси мають бути запущені від-

Угода про асоціа-цію з Європей-ським Союзом, її економічна скла-дова в цьому плані спрощує певні процедури, відкри-ваючи нам новий простір для співп-раці, в тому числі й в обороно-про-мисловій сфері.

В нинішній ситуа-ції технологічна перевага за даль-ністю виявлення противника, у точкових діях на випередження – є головною запору-кою кінцевого успіху.

Page 11: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 11

повідними рішеннями. Історія війн і збройних конфліктів вчить, що техно-логічні цикли, які в мирний час вимірювалися роками, у період конфлікту займали місяці і навіть тижні. Доцільно використати цей досвід і запустити механізми оперативного задоволення потреб в технологічних продуктах. Це вкрай важливий елемент забезпечення перемоги.

Актуальні питання безпеки у дзеркалі парламентських слу-хань 23 липня 2014 року

Іван Руснак, заступник міністра оброни України:

Аналіз зовнішніх загроз дає змогу зробити висновок: все, що відбува-ється довкола України, буде пов’язано з триваючою російською військово-політичною кампанією, яка ведеться формами і способами так званої гі-бридної війни. При цьому, потужні військові угрупування розглядаються як засіб постановки переможної крапки із закріплення території тоді, коли для цього створені відповідні умови.

Зовнішні загрози посилюються наявністю внутрішніх викликів націо-нальній безпеці України. Зокрема, йдеться про розбалансованість і неза-вершеність системних реформ, у тому числі, у сфері безпеки України; зни-ження обороноздатності держави, боєздатності Збройних Сил та інших військових формувань; незадовільний стан фінансування ремонту, модер-нізації та закупівлі озброєння та військової техніки; складне економічне становище, тощо.

Усвідомлюючи зазначене, можна констатувати, що стан обороноздат-ності держави не забезпечує у повному обсязі нейтралізацію існуючих за-гроз і викликів.

Нам вдалося провести заходи щодо підготовки Збройних Сил до від-січі можливої збройної агресії з боку Росії. Міністерству оборони вкрай необхідна підтримка у вирішенні низки питань забезпечення боєздатності Збройних Сил.

Перше. Проблемою є граничні показники видатків загального фонду Державного бюджету для Міністерства оборони України на 2015 рік, який запропоновано на рівні 2013-го року і складає 13,7 мільярда гривень (Мі-ністерством оборони України в 2014 році передбачено видатки в сумі 20,7 мільярда гривень, у тому числі, як благодійна допомога надійшло 136, 8 мільйона гривень. Крім того, урядом прийнято рішення про додаткове ви-ділення коштів з резервного фонду, близько 9 мільярдів гривень, для за-безпечення заходів з мобілізації виконання завдань захисту держави). Верховною Радою України внесені зміни до законодавчої бази щодо спро-щення процедури здійснення закупівлі засобів та послуг для потреб

Для досягнення результату по-трібна концентра-ція наукових, технічних і фінан-сових ресурсів.

При цьому, потужні військові угрупуван-ня розглядаються як засіб постановки переможної крапки із закріплення території тоді, коли для цього створені відповідні умови.

Стан обороноз-датності держави не забезпечує у повному обсязі нейтралізацію існуючих загроз і викликів.

Page 12: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 12

Збройних Сил, але і за таких спрощень термін проведення процедури три-ває від 20 до 25 діб. Не менш складна ситуація і з запасами матеріальних засобів та їх постачанням у війська. Хронічний брак коштів упродовж 5-ти останніх років призвів до зниження рівня забезпеченості Збройних Сил непорушними запасами, які складають нижче 20 відсотків від потреби, а за такими показниками, як бензин, авіаційний гас — ці запаси ще нижче. Уряд розпочав вирішувати цю проблему: в 2014-му році з резервного фон-ду Державного бюджету передбачено 2,6 мільярдів гривень на відновлен-ня непорушних запасів паливно-мастильних матеріалів та матеріально-технічних засобів.

Друге. Не є таємницею те, що більшість наявного озброєння та вій-ськової техніки — виробництва 1980–1990-х років, і вона є морально і фі-зично застарілою. Значне недофінансування державних програм розвитку озброєння та військової техніки унеможливило поставку їх у війська, зо-крема, це стосується вертольотів, броньованих машин, радіолокаційних станцій, високоточних засобів ураження. І це при тому, що майже всі вони є вітчизняними розробками, і промисловість готова забезпечити потреби оборони. Крім того, не виправдала себе державна військово-технічна по-літика у сфері оборони.     

На жаль, в Україні до цього часу не визначений орган, що є відпові-дальним за цю діяльність, а повноцінна вертикаль управління на сьогод-нішній день відсутня.

Третє. Окремо хотів би зупинитися на військово-морських спромож-ностях. У зв’язку з окупацією Криму ми втратили значний бойовий потен-ціал нашого військового флоту та розвинену систему базування сил.

В умовах активного нарощування військово-морського потенціалу Ро-сії на Чорному і Азовському морях, загрози Україні з морського напрямку значно збільшуватимуться. Все це вимагає нарощувати бойовий потенціал нашого флоту.

Четверте. У Міністерстві оборони України на обліку перебуває 3189 вивільнених військових містечок, які розміщені на землях площею понад 37 тисяч гектарів.

Генеральним штабом прийнято рішення щодо зміни чисельності та дислокації Збройних Сил, а це потребуватиме відновлення військових міс-течок, поновлення їх інфраструктури та повернення до сфери управління Міністерства оборони нерухомого майна. Це стосується Одеської, Микола-ївської, Херсонської, Запорізької, Донецької, Луганської, Харківської та Сумської областей. Міністерством оборони плануються відповідні заходи.

П’яте. За останні два місяці завдяки нашим спільним зусиллям фак-тично сформовано нову систему соціального захисту військовозобов’язаних, призваних на військову службу у зв’язку із оголошенням мобілізації. Цим самим знято значну соціальну напругу у суспільстві.

Не виправдала себе державна військо-во-технічна полі-тика у сфері обо-рони.     

Генеральним шта-бом прийнято рішення щодо зміни чисельності та дислокації Збройних Сил, а це потребуватиме відновлення вій-ськових містечок, поновлення їх інфраструктури та повернення до сфери управління Міністерства оборони нерухомо-го майна.

Page 13: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 13

Разом з тим, протягом останніх років значна частина пільг і соціаль-них гарантій для військовослужбовців та членів їх сімей набула деклара-тивного характеру або була обмежена, що негативно вплинуло на мотива-цію служби та морально-психологічний стан Збройних Сил України.

Шосте. Незважаючи на те, що за роки незалежності Української Дер-жави побудовано, придбано та отримано майже 88 тисяч квартир, пробле-ма залишається дуже складною. На сьогоднішній день понад 44 сімей вій-ськовослужбовців, осіб звільнених з військової служби у запас або у відставку, перебувають на квартирному обліку і майже половина з них пе-ребуває на обліку від 10 до 20 років.

Першочерговими завданнями є розміщення особового складу військо-вих частин Військово-Морських сил та Повітряних сил, які переміщені з тимчасово окупованої території Криму. А також виділення житла учасни-кам антитерористичної операції та сім’ям військовослужбовців, загиблих в ході її проведення.

Наступне. Значно знизилися можливості Міністерства оборони щодо медичного забезпечення.

Нами сплановано провести детальний аналіз середовища безпеки, оцінку існуючих та ймовірних викликів і загроз в національній безпеці, ви-значити перспективи розвитку Збройних Сил, інших військових форму-вань на довго- та середньострокову перспективи.

За результатами роботи буде внесено зміни до Воєнної доктрини Укра-їни. Підготовлено проект нової редакції Стратегічного оборонного бюлете-ня. Та оновлено Державну програму розвитку Збройних Сил.

На наш погляд, доцільно перш за все змінити власне парадигму страте-гії національної безпеки і оборони. Це означає необхідність розуміння на рівні законодавчої та виконавчої гілок влади того, що національна безпека і оборона мають бути частиною прийняття будь-яких державних рішень.

Далі доцільно визначити чітку відповідальність органів державної вла-ди щодо вжиття заходів та чіткого реагування на перші несилові фази гі-бридної війни. А також внести відповідні зміни до структури сектору без-пеки і оборони України.

Необхідно створити оперативні можливості Збройних Сил та ін-ших військових формувань для перемоги у новому поколінні військо-вих дій. Необхідно сформувати професійні Сили швидкого реагуван-ня і нейтралізації загроз національній безпеці, а також потужні Сили спеціальних операцій, які спроможні тактичними діями забезпечити вирішення стратегічних завдань. Створити сили ефективної протидії деструктивному інформаційно-психологічному впливу іншої сторо-ни. Визначити та реалізувати головні пріоритети військово-технічної політики. Насамперед, це високоточні засоби ураження, автоматизо-вані системи управління, сучасні системи розвідки, безпілотні авіа-ційні комплекси. Сформувати нову модель мобілізаційного розгор-тання Збройних Сил та інших військових формувань. Вона має

Протягом остан-ніх років значна частина пільг і соціальних гаран-тій для військовос-лужбовців та членів їх сімей набула деклара-тивного характеру або була обмежена, що негативно вплинуло на моти-вацію служби та морально-психоло-гічний стан Зброй-них Сил України.

Значно знизилися можливості Мініс-терства оборони щодо медичного забезпечення.

Доцільно перш за все змінити власне парадигму стра-тегії національної безпеки і оборони.

Необхідно сформу-вати професійні Сили швидкого реагування і ней-тралізації загроз національній безпеці, а також потужні Сили спеціальних опера-цій, які спроможні тактичними діями забезпечити вирішення стра-тегічних завдань.

Page 14: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 14

базуватися і на підготовці кваліфікованих, здатних боротися і пере-магати, резервістів.

Таким чином, стратегічно ми бачимо систему військової оборони дер-жави на базі двох складових. Професійна – яка готова до адекватного швидкого реагування, та мобілізаційна – яка створюватиме потужні Осно-вні сили оборони.

Зрозуміло, що для реалізації програм відновлення боєздатності військ нам потрібна експертна допомога з боку відповідних органів державної влади, а також фінансова підтримка та гарантоване забезпечення розвитку Збройних Сил та інших військових формувань.

Валентин Наливайченко, голова Служби безпеки  України:

Головними загрозами, які підірвали обороноздатність, а фактично зруйнували її за останні 4 роки, є такі:

1) Корупція; 2) Відсутність єдиної довготривалої усталеної Воєнної доктрини; 3) Відсутність протидії іноземним спецслужбам, насамперед, за лінією

військової контррозвідки - контррозвідки як такої в системі Збройних Сил України та інших військових формувань.

Корупція у Збройних Силах та інших військових формуваннях –  це наслідки закритості для громадськості, для військових експертів та власне і парламентарів довгий час усього, що робило Міністерство оборони, що робив Генштаб ЗСУ. І, на моє переконання, ключовому комітету в парла-менті — Комітету з питань національної безпеки та оборони — необхідно жорстко наполягати на тотальному парламентському контролі і на повно-му доступі громадськості, експертів до діяльності і Міністерства оборони, і Генерального штабу.

Україна як держава досить ефективно і системно діяла, коли вперше створювалась Рада національної безпеки і оборони, відпрацьовувалися підходи до Воєнної доктрини, обороноздатності держави, в тому числі, щодо приєднання до системи колективної безпеки, насамперед, НАТО. Після цього зі зміною політичного керівництва відбувалося шарахання з крайності в крайність: від системи знову ж таки колективної безпеки в на-ціональних інтересах до, приміром, «тотальної оборони». Це тягнуло за со-бою відповідне переформатування частин і з’єднань, їх так званої мобіліза-ції, «модернізації», а, по суті, йшлося про знищення матеріально-технічної та  військової бази наших Збройних Сил.

Саме корупція  і є найбільшою безпосередньою загрозою обороноздат-ності Держави. Вона накладає відбиток на все — від командного складу і до рядового, від озброєння до систем зв’язку. Прорахунки, помилки, а іноді й злочинна бездіяльність тут мали і мають руйнівні наслідки для обороноз-датності й стану Збройних Сил та  інших військових формувань України.

Таким чином, стратегічно ми бачимо систему військової оборони держави на базі двох складових. Професійна – яка готова до адек-ватного швидкого реагування, та мобілізаційна – яка створюватиме потужні Основні сили оборони.

Корупція у Зброй-них Силах та інших військових формуваннях –  це наслідки закритос-ті для громад-ськості, для вій-ськових експертів та власне і парла-ментарів довгий час усього, що робило Міністер-ство оборони, що робив Генштаб ЗСУ.

Page 15: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 15

Відсутність  військової контррозвідки протягом останніх чотирьох ро-ків призвели до таких критичних наслідків: перше — проникнення ФСБ та ГРУ Російської Федерації аж до керівник ланок Збройних Сил - і Міністер-ства оборони, і Генерального штабу, а також інших військових формувань. Служба безпеки лише за останні три місяці задокументувала низку злочи-нів за статтею «державна зрада» та іншими, в тому числі, в командному складі Міністерства оборони. На високому рівні зараз ми виявляємо людей у пагонах, що  відверто шпигують на користь агресора і безпосередньо в штабі АТО і довкола військових формувань, які беруть участь у боротьбі з терористами та диверсантами в Донецькій та Луганській областях.

Зараз на часі відкинути вагання й усіляко посилити роль військової контррозвідки і протидію дезертирам. Особливо це стосується колишніх керівників Міноборони, МВС, СБУ, що не лише є дезертирами і проходять за статтею «державна  зрада», а й відверто фінансують тероризм на нашій території, наймаючи бойовиків і сприяючи їх переправленню на територію нашої держави.

Олександр Кузьмук, голова підкомітету з питань воєнної безпеки і оборони Комітету Верховної Ради  України з питань національної безпеки і оборони:

Сьогодні на Сході за великим рахунком вирішується доля не окремого регіону, а йде  жорстка перевірка на життєздатність Української Держави. І в цьому аспекті одна із головних проблем – недосконалість  системи управ-ління. Для її вирішення мною було підготовлено законопроект, який я на-правив Президентові. Документ передбачає передачу управління «антите-рористичною операцією» (АТО) військовому командуванню. Іншими словами, треба поставити все на свої місця і назвати своїми іменами… Це антитерористична операція? Нам  мій погляд, — ні!

Друга проблема стосується недосконалості механізму управління вій-ськами і силами, які залучаються до проведення антитерористичної опера-ції. Зокрема, в штабі АТО має утворитися структура, яка б координувала і контролювала діяльність військової розвідки, розвідки Держприкордон-служби та органів технічної розвідки і залучення їх до проведення антите-рористичної операції. До цієї «розвідспілки» слід залучити і так звану кри-мінальну розвідку Міністерства внутрішніх справ, сформувати єдиний центр логістичного забезпечення в рамках антитерористичної операції.

Третя проблема — повільне впровадження в практику підготовки  військ досвіду антитерористичної операції. Характер конфлікту на Сході спонукав до необхідності освоєння нових форм і способів боротьби. Це в основному ті, що спрямовані  на протидію і регулярним збройним формуванням, і теро-ристичним групам. Загалом вони не притаманні  функціональному призна-ченню  Збройних Сил, його озброєнню, а тому і  не відпрацьовувались рані-ше    в ході підготовки військ і сил.    Але обставини    змусили воювати з некласичним для  Збройних Сил противником  на власній території.

Відсутність  вій-ськової контрроз-відки протягом останніх чоти-рьох років призве-ли до таких кри-тичних наслідків: перше – проник-нення ФСБ та ГРУ Російської Федера-ції аж до керівник ланок Збройних Сил - і Міністер-ства оборони, і Генерального шта-бу, а також інших військових форму-вань.

Документ передба-чає передачу управління «анти-терористичною операцією» (АТО) військовому коман-дуванню.

в штабі АТО має утворитися структура, яка б координувала і контролювала діяльність військо-вої розвідки, роз-відки Держприкор-донслужби та органів технічної розвідки і залучен-ня їх до проведення антитерористич-ної операції.

Page 16: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 16

…Надто високу ціну ми платимо за отриманий досвід такої боротьби. Тому й  важливо, щоб він став доступним для всіх сил.

Володимир Звєрєв, голова Державної ыслужби спеціального зв’язку та захисту інформації України:

Підрозділи Держспецзв’язку у складі територіальних вузлів урядового зв’язку беруть активну участь в антитерористичній операції, взаємодіючи із Збройними Силами України, Національною гвардією, Службою безпеки України та іншими силовими відомствами.

З настанов та бойових статутів відомо, що саме зв’язок є матеріаль-ною основою управління. Як забезпечити оперативне, безперервне, захи-щене та приховане управління? В першу чергу треба побудувати сучасну систему мобільного захищеного зв’язку. Слід констатувати, що протягом останніх років питанню модернізації системи зв’язку не приділялось не-обхідної уваги.

Те, що було припустимо в мирний час, є неприйнятним під час війни. Мобільні телефони, тим більше із номерами від російських операторів, не можуть використовуватися в ході операцій. На щастя, безпосередньо за лі-нією АТО вже використовуються спеціальні засоби зв’язку. Проте, несис-темна закупівля різними відомствами різнотипних радіостанцій призведе до перевитрат державного бюджету та відсутності взаємодії. Більше того, використання невітчизняних засобів захисту інформації ставить, м’яко ка-жучи, під сумнів захищеність як таку системи управління.

З цього випливає два моменти, на які Держспецзв’язок звертає особли-ву увагу.

По-перше, вкрай необхідно побудувати систему мобільного захище-ного зв’язку в інтересах посадових осіб, сектору безпеки і оборони держави та для потреб управління підрозділів під час бойових дій. Держспецзв’язком у даний час за дорученням прем’єр-міністра України ведеться спільна ро-бота з усіма зацікавленими міністерствами та відомствами.

Незабаром ми відпрацюємо єдині вимоги до системи, яка функціону-ватиме в інтересах всіх силовиків на платформі вітчизняних криптографіч-них систем захисту, ключів та апаратури. А в перспективі необхідно отри-мати можливість використовувати стандарт 4G.

По-друге. Існує нагальна потреба застосування вітчизняних засобів КЗІ і ключів до них. Залишки від радянських засобів апаратури засекречу-вання ми вимушені були викинути на смітник. Дякувати Богу Україна вхо-дить до числа небагатьох країн світу, які мають потужний науково-техніч-ний потенціал, здатний як розробити, так і виготовити національні крипто-алгоритми та засоби криптографічного захисту інформації. Біда одна – бракує грошей. Проте, історія вчить, не годуєш свою армію – году-ватимеш іншу.

Як забезпечити оперативне, безпе-рервне, захищене та приховане управління? В першу чергу треба побудувати сучас-ну систему мобіль-ного захищеного зв’язку.

Мобільні телефо-ни, тим більше із номерами від росій-ських операторів, не можуть вико-ристовуватися в ході операцій.

Несистемна заку-півля різними відомствами різнотипних раді-останцій призведе до перевитрат державного бюдже-ту та відсутності взаємодії.

В перспективі необхідно отрима-ти можливість використовувати стандарт 4G.

Page 17: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 17

З початку кримських подій було прийнято рішення вивести з експлуа-тації засоби КЗІ радянського та російського виробництва. Це близько 2 ти-сяч комплектів. В результаті цього станом на сьогодні не допущено комп-рометації шифрів. Але на часі існує потреба у відновленні близько 15 комплектів ключових документів. Це стосується усіх силових відомств. За-пас ключів практично вичерпано.

Для вирішення цієї проблеми і напрацювань на перспективу по-трібно модернізувати технологічну лінію з виготовлення національних шифрів та відновити їх виробництво. Ціна питання – близько 12 міль-йонів гривень.

Окремо хочу звернути увагу на те, що нашою службою розроблено уні-кальний засіб засекречування «Гарант-Т», аналогів якому немає в світі. Цей засіб дозволяє уникнути можливості компрометації у разі його захоплен-ня, що не реалізовано в жодному із існуючих засобів КЗІ.

Вважаємо, що всі засоби засекречування четвертого покоління мають бути впроваджені в усі силові структури, що забезпечить безпеку обміну інформацією з найвищим грифом секретності.

Ще одне важливе питання, яке відноситься до компетенції служби: за результатами здійснення державного контролю в органах управління Збройних Сил України виявлено практичну відсутність організації комп-лексної системи заходів з протидії іноземним технічним розвідкам. Від елементарного невикористання маскувальних сіток в містах дислокації техніки та особового складу до недотримання жорсткого режиму радіо-мовчання. Навіть в засобах масової інформації вже йдеться про те, що ма-сове користування мобільними телефонами в зоні бойових дій є демаску-ючою ознакою.

І ще про одну складову сучасної війни – кібервійну. Виклик поля-гає в тому, щоб розробити ефективну нормативну базу, об’єднати всі сили на реалізацію цих завдань, які витікають з Указу Президента  № 449. За дорученням Прем’єр-міністра України нашою службою спільно з усіма силовиками було розроблено проект стратегії кібербезпеки, яку було направлено на розгляд РНБО для подальшого розгляду. На даний момент опрацьовується також відповідний проект Закону про кібербезпеку.

У нас вже є і практичний досвід. Є команда реагування на комп’ютерні інциденти, яка власними силами у співпраці із фахівцями СБУ відбила кі-бератаки на ЦВК під час виборів Президента  України. Але загрози залиша-ються. Це і DOS-атаки, і розповсюдження комп’ютерних вірусів, і блоку-вання сайтів, тощо. Робота триває. Необхідно посилювати цей напрямок. Потрібне потужне обладнання. Це гроші. Йдеться про близько 30 мільйо-нів гривень.

Існує потреба у відновленні близь-ко 15 комплектів ключових докумен-тів. Це стосуєть-ся усіх силових відомств. Запас ключів практично вичерпано.

Службою розробле-но унікальний засіб засекречування «Гарант-Т», ана-логів якому немає в світі.

Page 18: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 18

Подолання кризи вимагає комплексних дій

Микола Сунгуровський, Директор військових програм Центру Разумкова,член Експертної ради ЦДАКР:

Зовнішньополітичний блок

В цьому напрямі є доцільними такі дії:1. Надання незаперечних доказів участі Росії в підтримці сепаратистів,

викриття у процесі переговорів і роботи міжнародних форумів дестабілі-зуючих дій Кремля, продовження консультацій із західними партнерами з питань поглиблення, розширення масштабів і забезпечення безперервнос-ті санкцій, здатних змусити Кремль відмовитися від агресії.

2. Мало визнати самим, необхідно домогтися внесення міжнародними організаціями і провідними державами сепаратистських організацій і їх бойових загонів в Україні до списків терористичних організацій, а Росію визнати державою-спонсором тероризму – із запровадженням відповідних механізмів санкцій (у принципі, це було актуально ще на етапі кримських подій).

3. Використання слабких місць Кремля, таких, наприклад, як: еконо-мічна рецесія, необхідність виділення ресурсів на реінтеграцію Криму, ре-агування на зростаючу нестабільність у країнах Центральної Азії, на під-писання Грузією і Молдовою Угод про асоціацію з ЄС тощо, – здатних обмежити або розпорошити його зусилля та послабити тиск на Україну.

4. Стимулювання розширення іноземної допомоги Україні з використан-ням стандартних і нестандартних механізмів. Наприклад: оголосити Донецьку та Луганську області зонами, що постраждали від російської агресії, з особли-вим стабілізаційним режимом; звернутися до НАТО та ЄС за допомогою в за-провадженні проекту на зразок того, що НАТО застосував в Афганістані – ство-рення Груп відбудови провінцій (в нашому випадку – постраждалих територій). Спектр функцій таких Груп, які працювали в Афганістані паралельно з операці-єю Багатосторонніх сил сприяння безпеці, охоплював: сприяння забезпеченню правопорядку та безпеки; навчання правоохоронних органів і сприяння форму-ванню муніципальної поліції; роззброєння, демобілізація і реінтеграція в сус-пільство колишніх комбатантів; посередництво у формуванні тимчасових пере-хідних адміністрацій; економічна та гуманітарна відбудова провінцій.

Силовий блок

Для подолання поточних недоліків в даному сегменті необхідно:1. Надійно перекрити на оперативну глибину силами Державної при-

кордонної служби, Збройних Сил, Національної гвардії і добровольчих за-

Необхідно домогти-ся внесення міжна-родними організаці-ями і провідними державами сепара-тистських органі-зацій і їх бойових загонів в Україні до списків терорис-тичних організацій.

Page 19: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 19

гонів канали надходження терористичним групам підкріплення з Росії у вигляді живої сили і зброї. Для цього недостатньо доукомплектувати при-кордонників відповідною технікою. Потрібно терміново на законодавчому та організаційному рівнях увести до структури Держприкордонслужби за-гони оборони кордону, укомплектувавши їх на особливо небезпечних на-прямках особовим складом за рахунок добровольців і часткової мобіліза-ції. На майбутнє – врахувати подібні заходи з посилення силових структур під час розробки концепції і стратегії реформ сектору безпеки.

2. Виключити всі розмови про перемир’я із сепаратистами та терорис-тами – хто б їх не представляв. До тимчасового припинення вогню доціль-но вдаватися лише у випадках оточення і блокування озброєних груп після висунення їм ультиматуму про складання зброї, звільнення заручників і здачі в полон за умови амністії осіб, не винних у вбивствах.

3. Підвищити керованість АТО, координованість дій залучених до неї сил. Для цього немає необхідності у запровадженні воєнного стану та пере-дачі командування АТО Генеральному Штабу. Орган управління будь-якою операцією визначається не масштабом залучених сил і засобів, а специфі-кою функцій, до якої ні ГШ, ні ВСУ не готові. В чому насправді є необхід-ність, так це в налагодженні роботи Штабу АТО та в безпосередньому під-порядкуванні йому приданих сил і засобів. Що стосується особливого режиму в зоні АТО, то відповідно до Закону “Про боротьбу з тероризмом”, Штаб АТО має право звернутися через РНБО про введення на території проведення операції надзвичайного стану. В цьому випадку військове ке-рівництво складається з СБУ, МВС і Військової служби правопорядку ВСУ (варто було б замінити на ГШ) – тобто з тих само сил, що й Штаб АТО.

4. Притягти до відповідальності осіб, внаслідок дій або бездіяльності яких штучно стримуються темпи АТО, гинуть люди, країна зазнає істотної економічної шкоди. Спроби посадовців зняти з себе відповідальність, при-криваючись недоліками законодавства, мають бути відкинуті на підставі статті 4 Закону України “Про оборону”: “Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають за-ходів для відсічі агресії”. Відповідно до Закону “Про боротьбу з терориз-мом” (навіть до внесення змін) ВСУ беруть участь в АТО “у випадку ви-никнення терористичних загроз безпеці держави з-за меж України”, а під антитерористичною операцією, відповідно до цього ж Закону, розуміється “комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих…”, у тому числі, на “знищення терористів”. Тому посилання на відсутність у ВСУ від-повідних повноважень є для МО та ГШ способом виправдати свою безпо-радність, а для депутатів, які вносять до законів поправки, що не змінюють їх сутності, – привід набрати бали як учасникам захисту Батьківщини.

5. Запровадити зрозумілу логіку кадрових призначень до силових структур (і кадрової політики загалом) – її відсутність наводить на думку

Виключити всі розмови про перемир’я із сепа-ратистами та терористами — хто б їх не пред-ставляв.

Притягти до відповідальності осіб, внаслідок дій або бездіяльності яких штучно стримуються темпи АТО, ги-нуть люди, країна зазнає істотної економічної шкоди.

Page 20: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 20

про наявність прихованих цілей. Це досягається запровадженням критері-їв оцінки кандидатів на певні посади, продиктованих необхідністю вико-нувати відповідні функції. Наприклад, якщо на НГШ покладаються функ-ції Головнокомандувача ЗСУ, то міністру оборони нема чого робити в зоні АТО. Він має бути політичною фігурою досить високого рівня (у передба-ченні необхідності переговорів з Росією – рівня С.Шойгу), незаплямова-ним участю в корупційних справах, здатним вести діалог з іноземними партнерами, мати системне, стратегічне мислення, менеджерські здібності, авторитет в уряді (для “вибивання” коштів) і в центральному апараті МО та в ЗСУ (щоб уникнути саботажу). Чи відповідає пан Гелетей цим критері-ям – вирішувати Президентові, але й відповідальність на ньому. Взагалі, варто зазначити, що спроби забезпечити лояльне оточення, задовольнити інтереси союзників, соратників по коаліції або компенсувати недостатню довжину “лави запасних” в обхід критеріального підходу до кадрової полі-тики загрожують неминучими конфліктами інтересів, звуженням просто-ру для маневру, втратою довіри у випадку (а це досить імовірно) неефек-тивності політики.

6. За умов браку ресурсів для проведення масштабних реформ, варто було б уже зараз вжити заходів з покращення управління сектором безпе-ки, інваріантних до майбутніх концепцій і стратегій його реформування. Зокрема, з огляду на визнану більшістю експертів неефективність Апарату РНБО та Національного інституту стратегічних досліджень (бажано – роз-робок), можна залишити їм функції: Апарату – підготовки засідань Ради, контролю виконання рішень; НІСД(Р) – розробки концептуальних і стра-тегічних документів. Одночасно слід започаткувати створення нечисель-ного, але потужного (в сенсі інтелектуального потенціалу та технічного оснащення) Агентства національної безпеки при президентові. До його структури повинні належати служби збору інформації, моніторингу та аналізу загроз, моделювання ситуацій, а також Центр кризового реагуван-ня у складі оперативних груп – своєрідних штабів, які завчасно готують сили та засоби на випадок відповідних кризових ситуацій, а за умов виник-нення загрози – очолюють їх застосування. (До речі, економії і перерозпо-ділу коштів на все це можна домогтися за рахунок ліквідації в органах дер-жавної влади підрозділів і посад, пов’язаних з аналітикою, а потреби в неї задовольняти за рахунок залучення, за необхідності, незалежних експер-тів, надання замовлень установам академічної та університетської науки й неурядовим аналітичним центрам).

7. Забезпечити повноту та якість оперативного та матеріально-техніч-ного забезпечення АТО. Вжити заходів з протимінної, антиснайперської та протидиверсійної боротьби. Розширити та підвищити якість бойової під-готовки добровольців, у т.ч. використовуючи спроможності Товариства сприяння обороні. Вишукати ресурси та оптимізувати поточне оборонне

Page 21: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 21

замовлення відповідно до реальних потреб військ, не обмежуючись існую-чими можливостями вітчизняної оборонної промисловості (офсетні заку-півлі, лізинг, оренда ОВТ за кордоном). Надати допомогу ініціативним гро-мадським групам у створенні відповідних баз даних про потреби військ і джерела їх задоволення, наявність і спроможність ремонтної бази МО та оборонних підприємств. З цією метою, зокрема, відновити в МО роботу над введенням до ладу автоматизованої системи забезпечення адміністра-тивної діяльності (зупинена у 2009р. на етапі дослідної експлуатації), одні-єю зі складових якої є управління матеріальними ресурсами. Визначити способи прискорення процедур закупівель матеріальних засобів для по-треб АТО, запобігаючи при цьому використанню корупційних схем.

8. У ситуації проникнення бойовиків до щільно населених Донецька та Луганська звернути особливу увагу на їх надійну блокаду, недопущення (або, принаймні, мінімізацію) жертв серед мирного населення, його еваку-ацію, а також розгортання агентурної роботи серед місцевих активістів з протидії бойовикам і їх виявлення під час «зачистки».

9. Одночасно з проведенням АТО мобілізувати сили СБУ та МВС на запобігання поширенню проявів радикалізму, диверсійної діяльності та дестабілізації ситуації на інші регіони України.

Стабілізаційний блок

Стабілізація ситуації у східних регіонах напряму залежить від подо-лання кризи в Україні в цілому. Заходи цього блоку стосуються налаго-дження нормальної життєдіяльності вивільнених населених пунктів, регі-онів, поступового переходу їх до режиму мирного часу є такими:

1. Домогтися максимальної результативності стабілізаційної політики уряду загалом, її сприйняття й підтримки на місцевому рівні (вибір най-кращих із чисельних альтернатив такої політики – проблема комплекту-вання та менеджерських здібностей уряду).

2. Вжити заходів з активізації й недопущення зривів роботи з евакуації мирного населення із зон бойових дій. Підвищити відповідальність посадо-вих осіб за якість і своєчасність організаційного та ресурсного забезпечення.

3. Реалістично оцінити ситуацію, підготувати умови та розпочати ви-конання проекту з відновлення постраждалих територій за участі інозем-них донорів (див. п.4 Зовнішньополітичного блоку). Головними кінцевими результатами проекту мають бути відновлення системи управління (цен-трального та місцевого), всіх сфер життєдіяльності, створення умов для відновлення і зміцнення зв’язків Донбасу з рештою України та запрова-дження там широкомасштабних реформ. До завдань Груп відбудови по-страждалих територій мають належати:

• створення тимчасових перехідних адміністрацій, підготовка умов для обрання громадами органів місцевого самоврядування;

У ситуації проник-нення бойовиків до щільно населених Донецька та Лу-ганська звернути особливу увагу на їх надійну блокаду, недопущення (або, принаймні, мінімі-зацію) жертв серед мирного населення, його евакуацію, а також розгортан-ня агентурної роботи серед місцевих активіс-тів з протидії бойовикам і їх виявлення під час «зачистки».

Вжити заходів з активізації й недо-пущення зривів роботи з евакуації мирного населення із зон бойових дій. Підвищити відпові-дальність посадо-вих осіб за якість і своєчасність органі-заційного та ресурс-ного забезпечення.

Page 22: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 22

• створення умов для формування справжніх територіальних громад як суб’єктів публічної політики;

• налагодження дієвого комунікаційного середовища, зручної для місцевого населення мовної політики, засад толерантного спілку-вання;

• відновлення діяльності місцевих органів державної влади та інших установ з надання адміністративних послуг;

• створення дієздатної муніципальної міліції, загонів допомоги в за-хисті кордону;

• роззброєння незаконних збройних формувань, соціальна реабілі-тація амністованих колишніх бойовиків, реінтеграція в суспільство звільнених учасників добровольчих батальйонів і демобілізованих військовослужбовців;

• забезпечення правопорядку та безпеки;• надання гуманітарної і правової допомоги постраждалим та осо-

бам, які повертаються до домівок;• відбудова зруйнованих житлових, промислових об’єктів та інфра-

структури;• запровадження перспективних бізнес-проектів, підвищення за-

йнятості місцевого населення.

Інформаційний блок

Питанням інформаційної політики України, проблемам і шляхам їх розв’язання присвячена величезна кількість публікацій, що з’явились останнім часом. До наявних у них рекомендацій і зауважень можна до-дати такі:

1. Проведення спеціальних інформаційних кампаній, що випереджа-ють дії агресора. Наприклад, сьогодні багато вітчизняних та іноземних по-літичних діячів і експертів звертають увагу на паузу в рішеннях і діях Кремля. Її поспішають пояснити наслідками санкцій. Ця пауза може свід-чити, скоріш за все, про певне переформатування політичних сил і пошук нових нестандартних підходів до реалізації стратегічного задуму. Недо-пустимо виявитися вкотре неготовими до «неочікуваних» рішень Кремля. Не виключено, що готується сценарій з більш-менш тривалим (до осені) періодом перемир’я і переговорів-косультацій, залежно від результатів яких конфлікт буде перетворено на «заморожений» чи буде спровоковано різке зростання напруженості, що зможе стати виправданням введення до Донбасу миротворчих сил Росії. Зусилля експертів слід зосередити на при-скіпливому моніторингу, аналізі подій в Росії та Україні, на прогнозі сце-наріїв розвитку ситуації. Завчасне висвітлення у ЗМІ результатів цієї ро-боти може стати стримувальним чинником для реалізації підступних планів Кремля.

Page 23: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 23

2. Активізація антипропаганди, внутрішньої і зовнішньої популяриза-ції ідей нової України. Ці заходи мають бути спрямовані на:

• розвінчання міфів, штампів, гасел, брехні, що ллються з російських джерел і сторінок куплених Кремлем іноземних ЗМІ;

• технічну протидію кремлівській пропаганді; • створення непривабливого іміджу російських ЗМІ; • підвищення якості та поширення позитивної публіцистики, ство-

рення смислів, що визначають історію, сучасний стан і прогресив-ний розвиток України;

• формування переваги загальнодержавної, громадянської ідентич-ності над регіональною;

• змістовне наповнення власної пропаганди єдиної України, сила якої зумовлена розвинутим самоврядуванням; серйозним підтвер-дженням цього може бути налаштованість центральної влади на переговори з представниками територіальних громад;

• розширене і вміле використання всіх можливих видів комунікації; • формування у користувачів розбірливості та імунітету до неправ-

дивої інформації. 3. Антипропагандистська діяльність має враховувати те, що вона має

здійснюватися в середовищі проросійськи та антиукраїнськи налаштова-ного населення. Його потужна інформаційна «обробка» ґрунтується на простоті сприйняття незаперечних істин добра (загальнолюдських ціннос-тей, що видаються за цінності винятково «русского мира») і зла (гасел про фашистів, бандерівців, центральну хунту тощо, до яких на Сході сформу-валося однозначно негативне ставлення). Протиставити цьому можна власне дуже просте та більш привабливе розуміння добра і зла. Але вико-ристання таких понять, як «справедливість», «свобода», «доброчесність», «рівність», тощо, ускладнено тим, що за 23 роки незалежності до них зна-чною мірою втрачена довіра, а відновити її можна переважно демонстраці-єю швидких позитивних результатів. Водночас, важливо добитися сприй-няття Кремля як «сили зла» (саме Кремля, а не Росії – якщо немає бажання бачити на боці зла росіян і проросійськи налаштованих українців). Це та-кож є важким завданням, пов’язаним з руйнуванням побудованої в зомбо-ваній свідомості людей певної моделі світогляду.

5. Підвищення якості всіх видів інформаційних послуг, ступеня охо-плення ними населення, особливо в південно-східних регіонах. У цьому не варто покладатися лише на ресурси держави. Слід стимулювати й заохочу-вати ініціативу та самодіяльність незалежних організацій, інформаційних джерел, підприємців, забезпечуючи при цьому державний контроль.

6. Активізація й підвищення якості комунікації з цільовими аудиторі-ями, в тому числі із залученням фахівців у сфері соціальної психології. Тут важливим є пошук мови, зручної і дохідливої для певних цільових груп.

Змістовне напо-внення власної пропаганди єдиної України, сила якої зумовлена розвину-тим самовряду-ванням; серйозним підтвердженням цього може бути налаштованість центральної влади на переговори з представниками територіальних громад.

Антипропаган-дистська діяль-ність має врахову-вати те, що вона має здійснюватися в середовищі про-російськи та ан-тиукраїнськи налаштованого населення.

Page 24: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 24

Для пересічної людини – це мова звичних смислових конструкцій, прива-бливих і водночас реалістичних перспектив, простих і переконливих аргу-ментів, наочних прикладів і результатів. Особливими цільовими аудиторі-ями є біженці та особи з посттравматичним синдромом від перебування в зоні бойових дій.

7. Підвищення особистої відповідальності (самоцензури) представни-ків політичних кіл, вітчизняних ЗМІ під час висвітлення поточних подій, особливо в зоні АТО. Не можна миритися з тим, що вітчизняні посадові особи, політичні діячі, журналісти мимоволі стають джерелами даних для бойовиків, політтехнологів і розвідувальних органів Кремля.

Page 25: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 25

Воздушно-десантные войска России: новая угрозаЮрий Бараш,

член Экспертного совета ЦИАКР

Воздушно-десантные войска (ВДВ) — самые мобильные, боеспособные и боеготовые войска вооружённых сил (ВС) России. В ряде ситуаций они служили главной ударной силой ВС. Считается, что ВДВ были созданы в 1930 году. Сначала они находились в составе ВВС, с 1946 г — в составе сухопутных войск (СВ), но в непосредствен-ном подчинении министра обороны, а в 1991 г они были выделены в отдельный род войск.

ВДВ активно применялись во всех войнах и вооружённых кон-фликтах, где участвовали СССР и Российская федерация: в 1939 г у Халхин-Гола (212-я ВДбр), в советско-финской войне 1939-1940 гг. (201-я, 202-я и 214-я ВДбр), в Великой Отечественной Войне 1941-1945 гг. (в начале — 5 воздушно-десантных корпусов по 10 тыс. чел.), в войне против Японии 1945 г (ВДД), в венгерских событиях 1956 г (две ВДД), в чехословацких событиях 1968 г (7-я и 103-я ВДД), в Аф-ганской войне 1979-1989 гг. (практически все ВДВ), в обеих Чеченских войнах (1994-1996 гг. и 1999-2004 гг.) и в Российско-Грузинской войне 2008 г. Для поддержки кремлёвского режима ВДВ дважды вводились в Москву (106-я ВДД во время ГКЧП в 1991 г и Октябрьского путча и 1993 г). А с 1992 г их используют в миротворческих силах ООН. Во всех случаях применения ВДВ далеко не всегда использовались по своему основному предназначению, но всегда показывали высокий уровень боевой подготовки и воинскую доблесть [1].

А в нынешней необъявленной войне России против Украины они играют одну из главных ролей. При проведении спецоперации по за-хвату Крыма от ВДВ было задействовано свыше 6 тыс. чел, в т.ч. части всех 4-х десантных дивизий, двух десантно-штурмовых бригад (31-й и 56-й), 45-го разведывательного полка спецназа. Всего это составило 11 усиленных десантных батальонов, т.е. половину боевых батальо-нов группировки ВС России, переброшенной в Крым. Подразделение 45-го полка захватило здание верховного совета Автономной респу-блики Крым, а другие силы, наряду с формированиями спецназа, СВ, местных ополченцев и казаков, заняли гражданские аэродромы, бло-кировали гарнизоны ВС Украины (с последующим их захватом) и обеспечили беспрепятственное проведение референдума о присоеди-нении Крыма к России [2].

После этого значительная часть десантников была выведена из Крыма, но выведенные формирования были усилены и участвовали в «военных учениях» ВС России на восточной границе Украины в апре-

Аналітичні розробки

При проведении спецоперации по захвату Крыма от ВДВ было задей-ствовано свыше 6 тыс. чел, в т.ч. части всех 4-х десантных диви-зий, двух десантно-штурмовых бригад (31-й и 56-й), 45-го разведывательного полка спецназа.

Page 26: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 26

ле-мае 2014 г. Эти «учения» способствовали дестабилизации ситуа-ции в восточной части Украины, обеспечивали поддержку сепаратис-тов и служили для запугивания Киева неминуемостью вторжения в случае продолжения им антитеррористической операции. Из 82-х боевых батальонов, задействованных в «учениях», 25 батальонов (30%) были парашютно-десантными и десантно-штурмовыми [3]. Де-сантники — всегда впереди!

Теперь прояснилось туманное высказывание министра обороны Шойгу на коллегии МО России в феврале 2013 г: «Организовать рабо-ту по выполнению плана обороны Российской Федерации. Предусмо-треть применение Воздушно-десантных войск в качестве Сил быстрого реагирования в случае повышения оперативности выполнения задач по пресечению кризисов» [4].

Что же собой представляют ВДВ России в настоящее время? Это элитные и высокомобильные лёгкие механизированные вой-

ска быстрого реагирования, предназначенные для охвата противника по воздуху и ведения боевых и диверсионных действий в его тылу.

ВДВ России являются резервом верховного главнокомандующего ВС (то есть президента), и составляют основу сил быстрого реагиро-вания (СБР), которые сейчас срочно формируются.

В СБР под единым оперативным командованием должны быть включены ВДВ, 3 мотострелковые бригады СВ (миротворческая и 2 горные), морская пехота (3 бригады, 2 полка и 4 батальона) и формируемые силы специальных операций (ССО), входящие в ВС (7 бригад), а также в ФСБ и МВД, плюс подразделения Федеральных служб охраны, исполнения наказаний и контроля за оборотом нарко-тиков (ФСО, ФСИН и ФСКН). Основу СБР составят ВДВ, и на базе их управления формируется штаб СБР [5, 6].

Кроме того, 98-я ВДД и 31-я ДШбр ВДВ России входят в  состав Коллективных сил оперативного реагирования Организации Догово-ра о коллективной безопасности. От других стран туда входят: от Ка-захстана — 35-я ДШбр и батальон морской пехоты, от Белоруссии — бригада спецназа, от Армении, Киргизии и Таджикистана — по одному батальону [7]. То есть ВДВ РФ — основа этих сил.

ВДВ России непосредственно подчиняются командующему этого рода войск и состоят из управления, 4-х воздушно-десантных и десантно-штурмовых дивизий (ВДД и ДШД), 4-х десантно-штурмовых бригад (ДШбр), 2-х отдельных полков (спецназа и связи), учебного центра и учебных заведений, а также формирований обеспечения.

Численность ВДВ в 2012 г составляла 35 тыс. чел. (4 тыс. офице-ров, 9,5 тыс. контрактных сержантов и солдат, 21,5 тыс. призывных сержант и солдат) плюс 28 тыс. гражданских служащих. В течение

Page 27: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 27

5-7 лет число контрактных солдат и сержантов намечено увеличить до 20 тыс.

Военная реформа ВС России, которая началась в 2008 г, меньше отразилась на ВДВ, чем на СВ — в частности, командованию ВДВ уда-лось отстоять дивизионную структуру, тогда как практически все СВ России перешли на бригадную. Также удалось отменить расформиро-вание 106-й ВДД. Тем не менее, в ВДВ был произведен ряд преобразо-ваний, в т.ч. сокращено 26 воинских частей и 40% офицеров, произошёл возврат к преимущественному комплектованию солдатами по призыву, в составе дивизий были сформированы зенитно-ракетные полки и авиация ВДВ была передана в состав ВВС [8].

В настоящее время развитие ВДВ в РФ осуществляется в соответ-ствии с Планом строительства воздушно-десантных войск на 2011-2015 годы.

Дивизии ВДВ. Из 4-х дивизий ВДВ две являются воздушно-десантными (98-я и 106-я), и предназначены для парашютной выброски с транспортных самолётов, две — десантно-штурмовыми (7-я и 76-я). Последние должны перебрасываться транспортными самолётами на захваченные аэродромы. Для выброски с парашютами у ДШД служит только два парашютно-десантных батальона (по одно-му в каждом десантном полку), которые должны предварительно за-хватить эти аэродромы.

Все дивизии ВДВ являются гвардейскими. 7-я ДШД(г) дислоцирует-ся в Новороссийске (Южный ВО), 76-я ДШД — в Пскове, 98-я ВДД — в Иваново и 106-я ВДД — в Туле (все три — Западный ВО). 76-я ДШД ори-ентируются для действий в северных регионах, 98-я ВДД — в северных и южных, 106-я ВДД — в южных и 7-я ДШД(г) — на юге и в горах.

Дивизии ВДВ имеют унифицированную организацию и полностью развёрнуты по штату. Дивизия включает штаб, 4 полка (2 десантных, артиллерийский, зенитно-ракетный), 4 батальона (инженерно-сапёрный, связи, ремонтно-восстановительный и материального обес-печения), разведывательную роту и медицинский отряд [8].

Намечено, что к 2018 г все дивизии будут иметь по 3 десантных пол-ка. Командование ВДВ предлагало вернуть в состав ВДД эскадрилью самолётов Ан-2 для совершения парашютных прыжков, ввести эскадрилью беспилотных авиационных комплексов (БпАК) и 2 вертолёта (воздушных пункта управления), а в ДШД — полк армейской авиации (40 десантных и 20 ударных вертолетов) и эскадрилью БпАК. Однако коллегия МО сочла эти предложения несвоевременными. Пока.

Десантные полки ВДД — парашютно-десантные (ПДп), а ДШД — десантно-штурмовые (ДШп). Номера частей и подразделений десантных дивизий в 2013 г приведены в табл. 1 [8, 9, 10].

В настоящее время развитие ВДВ в РФ осуществляет-ся в соответствии с Планом строи-тельства воздушно-десантных войск на 2011-2015 годы.

Дивизии ВДВ имеют унифициро-ванную организа-цию и полностью развёрнуты по штату.

Page 28: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 28

Таблица 1

Части и подразделе-ния

7-я ДШД 76-я ДШД 98-я ВДД 106-я ВДД

Десантно-штурмовые полки

108, 247 104, 234 — —

Парашютно-десантные полки

— — 217, 331 51, 137

Артиллерийский полк 1141 1140 1065 1182Зенитно-ракетный полк

3 4 5 1

Батальон связи 743 728 674 731Инженерно-сапёрный батальон

629 656 661 388

Батальон материаль-ного обеспечения

1681 1682 1683 1060

Ремонтно-восстановительный батальон

6 7 15 43

Разведывательная рота

162 175 215 173

Рота десантного обеспечения

967 968 969 970

Рота РХБЗ + + + +Комендантская рота + + + +Медицинский отряд 32 — 36 39Военный госпиталь — 3996 — —Учебно-тренировочный комплекс

+

Всего в ВДД 5320 чел, 216 БМД (в 106-й дивизии 56 БМД-1 и 160 БМД-

2, в 98-й дивизии 216 БМД-2), 87 БТР-Д, 18 машин БТР-РД с ПТРК, 36 машин БТР-ЗД с ПЗРК, 24 КШМ (БМД-1КШ и Р-149БМРД), 27 машин управления артиллерии 1В119, 5 машин связи (3 – дальней БМД-1Р и 2 — спутниковой Р-440 ОДБМ), 1 специальная аппаратная машина СА-20, 12 гаубиц Д-30 и 54 САО 2С9. В 98-й ВДД дополнительно было 9 СПТП 2С25.

В ДШД немного больше личного состава и вооружения, чем в ПДД: 5520 чел, 225 БМД (в 7-й дивизии 225 БМД-2, в 76-й дивизии 192 БМД-2, 5 БМД-3 и 28 БМД-4), 110 БТР-Д, 18 БТР-РД, 36 БТР-ЗД, 24 КШМ (БМД-1КШ и Р-149БМРД), 27-31 1В119, 5 машин связи (3 БМД-1Р и 2 Р-440 ОДБМ), 1 СА-20, 12 гаубиц Д-30 и 54-72 САО 2С9. В 76-й ДШД дополнительно было 15 СПТП 2С25.

Page 29: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 29

Парашютно-десантный полк (ПДп) включает штаб, 3 парашютно-де-сантных батальона, самоходно-артиллерийский дивизион, 2 батареи (про-тивотанковая и зенитная), 7 рот (разведывательная, инженерно-сапёрная, связи, десантного обеспечения, материально-тылового обеспечения, ре-монтная и медицинская), 3 взвода (управления начальника артиллерии, РХБЗ и комендантский – последний во время войны), оркестр (в мирное время); может быть учебная рота.

Всего в полку 1620 чел, 105 БМД-2 (в 51-м ПДп 55 БМД-2 и 50 БМД-1), 28 БТР-Д, 6 БТР-РД, 9 БТР-ЗД, 7 КШМ (БМД-1КШ и/или Р-149БМРД), 1 БМД-1Р, 8 1В119 и 18 2С9. 331-й ПДп имеет дополнительную батарею СПТП (6 2С25).

Десантно-штурмовой полк (ДШп) имеет почти такую же организа-цию, за исключением того, что из трёх его батальонов 2 десантно-штурмо-вых и 1 парашютно-десантный. В ДШп немного больше личного состава и вооружения, чем в ПДп.

Всего в полку 1760 чел, 108 БМД-2, 42 БТР-Д, 6 БТР-РД, 9 БТР-ЗД, 7 КШМ (БМД-1КШ и/или Р-149БМРД), 1 БМД-1Р, 8 1В119 и 18 САО «Нона-С». В 234-м ДШп один десантный батальон является опытным и включает 5 БМД-3 и 28 БМД-4. Оба ДШп 76-й дивизии имеют усиленный артдивизион (24 САО и 10 1В119), а также дополнительную батарею СПТП (6 2С25).

Предполагается к 2016 г. перевооружить по одному десантному полку в каждой из 4-х дивизий на БМД-4М.

Артполк включает штаб, 2 дивизиона (самоходно-артиллерийский и гаубичный), 2 батареи (противотанковую и управления/артиллерийской разведки), 2 роты обеспечения (десантного и материального/техническо-го), медпункт.

Всего в артполку ДШД 520 чел, ВДД – 560. Вооружение включает 2 БТР-Д, 6 БТР-РД, 1 КШМ (БМД-1КШ или Р-149БМРД), 10 1В119, 12 гаубиц Д-30, 18 САО 2С9. В артполках 76-й и 98-й дивизий дополнительно имеется по противотанковому взводу с 3 СПТП 2С25 «Спрут-СД». По другим дан-ным в эти артполки включено по дивизиону с 12-18 2С25.

Управление дивизии (штаб и разведывательная рота) имеют 6-9 БМД-2 (в 106-й ВДД – БМД-1П), 1 БТР-Д, 1 БМД-1КШ, 1 1В119, 9 БТР-ЗД и 1 СА-20. В 2013 г разведрота 98-й ВДД была переформирована в батальон, а в 2014 г это планируется осуществить в остальных трёх дивизиях.

Зенитно-ракетный полк включает 15 БТР-Д, 1 БМД-1КШ, 6 БТР-ЗД и ЗРК «Стрела-10М3» (предположительно 12-18 ПУ). В 2014-2016 гг. в полки поступят ПЗРК «Верба», новые РЛС «Гармонь» и АСУ «Барнаул-Т».

Батальон связи имеет 246 чел, 2 БТР-Д, 6 БМД-1КШ, 1 БМД-1Р, 2 Р-440 ОДБ и радиостанции на автомобилях.

Предполагается к 2016 г. перевоору-жить по одному десантному полку в каждой из 4-х дивизий на БМД-4М.

Page 30: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 30

Инженерно-сапёрный батальон включает 127 чел, 11 БТР-Д, 1 БМД-1КШ и сапёрную технику.

Ремонтно-восстановительный батальон имеет 183 чел, 6 БТР-Д и 1 БРЭМ-Д.

Бригады ВДВ также имеют унифицированную организацию и полно-стью развёрнуты по штату. В ВДВ входит 11-я, 31-я, 56-я и 83-я ДШбр. Ра-нее 11-я, 56-я и 83-я бригады входили в СВ и находились в оперативном подчинении военных округов (ЮВО и ВВО), но в октябре 2013 г вошли в состав ВДВ.

31-я и 56-я ДШбр являются гвардейскими. 56-я бригада дислоцируется в Камышине (Южный ВО), 31-я – в Ульяновске (Центральный ВО), 11-я – в Ула-Удэ и 83-я – в Уссурийске (обе – Восточный ВО). Также планируется в 2016 г. сформировать в Воронеже 345-ю ДШбр.

31-я ДШбр укомплектована контрактниками на 100%, полностью ос-нащена ББМ и предназначена для переброски тяжёлыми самолётами и вертолётами. Бригада включает штаб, 4 батальона (3 десантно-штурмовых и разведывательный), артдивизион, самоходный артдивизион, 2 батареи (противотанковую и зенитную), 7 рот (инженерно-сапёрная, связи, РХБЗ, десантного обеспечения, материально-тылового обеспечения, ремонтная и медицинская), 2 взвода (управления начальника артиллерии и комендант-ский), оркестр.

В 11-й и 83-й ДШбр в 2014 г будут сформированы роты РЭБ. Позднее они будут сформированы в остальных бригадах и дивизиях ВДВ.

Всего в бригаде 2120 чел., 108 БМД-2, 52 БТР-Д, 8 БТР-РД, 15 БТР-ЗД, 9 БМД-1КШ, 1 Р-440 ОРД, 6 1В119, 18 гаубиц Д-30 и 12 САО «Нона-С».

56-я ДШбр (лёгкая) не имеет ББМ и предназначена для переброски преимущественно вертолётами Ми-8 и Ми-26, а также транспортными са-молётами. Она включает штаб, 3 десантно-штурмовых батальона, артдиви-зион, 2 батареи (противотанковая и зенитная), 9 рот (разведывательная, инженерно-сапёрная, связи, РХБЗ, десантного обеспечения, автомобиль-ная, материально-тылового обеспечения, ремонтная и медицинская), 2 взвода (управления начальника артиллерии и комендантский), оркестр. Всего в бригаде 2670 чел, 18 АГС-17, 18  122-мм гаубиц Д-30, 36 ПТРК «Метис-М», 27 ПТРК «Фагот-М» или «Корнет», 8 23-мм ЗУ-23 и 36 ПЗРК «Игла».

Десантно-штурмовой батальон (пеший) включает штаб, 3 десантных роты (4 ПТРК «Метис-М», 2 АГС-17), противотанковую батарею (6 ПТРК «Фагот-М» или «Корнет»), 3 взвода (зенитно-ракетный с 9 ПЗРК «Игла», связи и обеспечения), медпункт.

В противотанковой батарее 9 ПТРК «Фагот-М» или «Корнет», в зенит-ной батарее 8 ЗУ-23 и 9 ПЗРК «Игла», в разведывательной роте автомобили УАЗ-3151 и РЛС СБР-3.

Page 31: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 31

Боеготовность соединений ВДВ. В 2007 г. 7-я, 76-я и 98-я дивизии ВДВ были укомплектованы контрактными солдатами и сержантами на 90%. Од-нако в результате «реформ» эту укомплектованность по ВДВ понизили до 40%. Позднее в каждой дивизии и 31-й бригаде было сначала сформировано по 1 десантному батальону контрактников для первоочерёдного примене-ния, как сказано, «для решения миротворческих задач». Из них 4 батальона находились в постоянной боевой готовности. Впоследствии число таких ба-тальонов возросло до 6, а затем – до 8 (по 1 батальону в каждом десантном полку). Планировалось иметь в 2013 г все воздушно-десантные и десантно-штурмовые батальоны ВДВ укомплектованные контрактниками, а в соеди-нениях иметь 80% контрактников (к 2020 г – 100%) [5].

Отдельные полки представлены 45-м разведывательным полком спе-циального назначения (РпСН, Кубинка) и 38-м полком связи (пС, Медве-жьи озёра). Планируется переформирование этих полков в бригады.

45-й РпСН включает 2 батальона (901-й разведывательный и 218-й спецназа). Всего в полку 1000 чел, 18 БТР-80, 5 Р-149БМРД и 4 НДПУ на шасси БТР-Д комплекса «Строй-П» с ДПЛА «Пчела-1Т».

38-й пС обеспечивает связь штаба ВДВ с подчинёнными соединениями.Учебные заведения и учебные центры представлены Рязанским выс-

шим воздушно-десантным командным училищем, 242-м учебным центром ВДВ, Ульяновским гвардейским суворовским военным училищем и Ниже-городской кадетской школой-интернатом.

242-м учебный центр ВДВ (Омск, бывшая 44-я учебная дивизия) вклю-чает 226-й и 285-й учебные парашютно-десантные полки и 200-й учебный самоходный артдивизион.

Вооружение и оснащение ВДВ представлено ББМ (боевыми машина-ми десанта (БМД), десантными БТР (БТР-Д) и обеспечивающими машина-ми на их базе), артиллерией (самоходными орудиями (САО), гаубицами, самоходными противотанковыми пушками (СПТП), ПТРК, зенитными установками, ПЗРК и ЗРК), стрелковым оружием, автоматизированными системами управления (АСУ) войсками, автомобильной и парашютной техникой. Основное вооружение ВДВ приведено в табл. 2 [11, 12].

ББМ включают до 1500 БМД (400 БМД-1П, 900 БМД-2 «Будка», 100 БМД-3 «Бахча», 60 БМД-4 «Бахча-У», 10 новых БМД-4М «Садовница»), до 700 БТР-Д, включая машины на его базе: БТР-РД «Робот» с ПТРК «Конкурс-М», «Фагот-М» и «Корнет», БТР-ЗД «Скрежет» с ПЗРК «Игла», командно-штабные БМД-1КШ «Сорока» и Р-149БМРД «Кушетка», управ-ления артиллерии 1В119 «Реостат», дальней связи БМД-1Р «Синица» и станции спутниковой связи Р-440 ОДБ «Кристалл-БД», специальные аппа-ратные СА-20, ремонтно-эвакуационные БРЭМ-Д, разведывательно-хими-ческие РХМ-5. Поступило 10 БТР-МДМ «Ракушка-М».

Учебные заведения и учебные центры представлены Рязанским высшим воздушно-десантным командным учили-щем, 242-м учебным центром ВДВ, Ульяновским гвардейским суво-ровским военным училищем и Ниже-городской кадет-ской школой-ин-тернатом.

Page 32: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 32

Таблица 2

Показа-тель

2С25 БМД-1П

БМД-2

БМД-3

БМД-4 БМД-4М

БТР-Д 2С9

Вес, т 18 7,6 8 12,9-13,2

13,6 14+2 8 8

Экипаж 3 2 2 2 2 2 1 4Десант - 5 5 5 5 7 12 -

Размеры, мДлинаШиринаВысота

9,0853,1522,65-3,05

6,42,631,62-1,97

6,972,7

1,83-2,18

6,1-6,363,112,17-2,45

6,13,11

2,05-2,45

6,13,112,05-2,45

5,8-5,92,63

1,65-2

6,022,631,95-2,3

Броня Про-тив

пуль

Против пуль

Против пуль

Против пуль

Против пуль

Против пуль

Против пуль

Про-тив

пульДвигатель, л.с.

5102В-06-

2405Д20

2405Д20

4502В-06-2

4502В-06-2

500УТД-29

2405Д20

2405Д20

Скорость, км/ч

70 62 60-61 70-71 70 70 62 60

Скорость на плаву, км/ч

9 10 10 10 10 10 10 9

Дальность, км

500 500 500 500 500 500 500 500

Вооруже-ние:Пушка, ммтип

1252А75

732А28

- - 1002А70

1002А70

- 1202А51

Снарядов 40 40 - - 30 34 - 2540

Пушка 30-мм, тип

- - 2А42 2А42 2А72 2А72 - -

Снарядов - - 300 500+360 350 464 - -Тип 30-мм гранатомёта

- - - АГ-17 АГ-30 - - -

Гранат - - - 280+261 840 - - -Пулемёт, мм

7,62ПКТ

3х7,62ПКТ

2х7,62ПКТ

7,62 ПКТ

7,62 ПКТ

7,62ПКТ

2х7,62ПКТ

-

Патронов 2000 4000 2980 2000 2000 2000 2000 -ПТУР 6

Реф-лекс

2 Кон-

курс/ 1 Фагот

1 Кон-

курс/ 2 Фагот

4+2/ Кон-курс

4 / Аркан

4 / Аркан

- Кито-лов2/ Грань

Page 33: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 33

Главные достоинства БМД и машин на её базе, делающие их уникальными — компактность, лёгкость, высокая подвижность, проходи-мость вне дорог и возможность десантирования с использованием парашютных и парашютно-реактивных систем. Недостатки БМД-1 – низ-кая защищённость (броня из алюминиевого сплава защищала спереди от пуль 12,7-мм, в остальных местах — от 7,62-мм, и совершенно не защищала от РПГ), плохая противоминная стойкость, недостаточная обитаемость (внутри очень тесно), а также слабое вооружение (неэффективная 73-мм пушка в одноместной башне и старые ПТРК «Малютка»). На БМП-1П ПТРК «Малютка» были заменены на ПТРК «Конкурс» (сейчас эти ПТРК тоже устарели — и морально и физически).

В настоящее время основной БМД в ВДВ (900 из 1500) является БМД-2. Она использует шасси БМД-1, и получила одноместную башню с 30-мм пушкой и ПТРК «Конкурс», но её защищённость и обитаемость остались как у БМД-1.

БМД-3 имела новое шасси большего веса, лучшую защищённость, оби-таемость, и двухместную башню от БМП-2 с 30-мм пушкой и ПТРК «Кон-курс». Она могла десантироваться с отделением десантников, однако её шасси оказалось ненадёжным.

У новой БМД-4 было ненадёжное шасси БМД-3, а также двухместная башня «Бахча-У» со 100-мм и 30-мм пушками, и ПТРК «Аркан». К этому времени броневая защита БМД-4 считалась недостаточной.

Глубоко модернизированный вариант БМД-4 (БМД-4М) с целью уни-фикации с БМП-3 имел новое, более надёжное шасси, башню от БМП-3 и улучшенную защищённость (в 1,5 раз, и от наземных мин) за счёт 2 т на-кладной брони и совершенную СУО.

Необходимо отметить, что поставки БМД-4М сначала планировались на 2013 г, затем на 2014 г, а теперь на 2015 г. При этом её цена в серии составит 64 млн. руб. (цена танка Т-90А – 70-118 млн. руб.) Нелишне также напо-мнить, что согласно ГПВ-2015 уже намечалась поставка 2000 новых и модернизированных БМД, а согласно ГПВ-2020 – 1700. Но эти поставки были отменены, а министерство обороны предложило ВДВ закупить новую БМД на шасси разрабатываемой БМП «Курганец-25». Однако командование ВДВ с этим не согласилось. Было решено, что если опытная партия успешно пройдёт испытания, будет начато серийное производство БМД-4М.

В 2003-2013 гг. св. 600 БМД-1 было модернизировано до уровня БМД-2 (в перспективе намечено это проделать с остальными БМД-1). В 2014 г планиру-ется 210 БМД-2 модернизировать до уровня БМД-2М с установкой ПТРК «Корнет-М» (дальность пуска до 8 км), новых стабилизаторов и радиостан-ций. До 2017 г намечено модернизировать ещё 200 БМД-2 до БМД-2М [1].

Артиллерия включает 790 120-мм САО 2С9 «Нона-С» и 120 буксируемых 122-мм гаубиц Д-30. Противотанковая артиллерия включает 36 125-мм

Главные достоин-ства БМД и ма-шин на её базе, делающие их уникальными — компактность, лёгкость, высокая подвижность, проходимость вне дорог и возмож-ность десантиро-вания с использо-ванием парашютных и парашютно-реактивных сис-тем.

Page 34: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 34

СПТП 2С25 «Спрут-СД» (фактически лёгких танков), ПТРК «Метис-М», «Фагот-М», «Конкурс-М» и «Корнет», а зенитная артиллерия  – буксируемые 23-мм зенитные установки ЗУ-23 (иногда устанавливались на БТР-Д), ПЗРК «Игла» и «Верба», самоходные ЗРК «Стрела-10М2/3» [13].

Стрелковое оружие включает 5,45-мм автоматы АКС-74, АК-74М, АН-94 «Абакан» и 9-мм АС «Вал», 5,45-мм ручные пулемёты РПКС-74 и РПК-74М, 7,62-мм пулемёты ПКМ и «Печенег», 12,7-мм пулемёты НСВ и «Корд», снайперские винтовки (7,62-мм СВДС, 9-мм ВСС «Винторез» и ВСК-94, 12,7-мм КСВК «Корд»), 40-мм подствольные гранатомёты ГП-25 и ГП-30, 30-мм автоматические гранатомёты АГС-17 «Пламя» и АГС-30, противотанковые гранатомёты РПГ-7Д, РПГ-26 «Аглень», РПГ-27 «Тавол-га», РПГ-29 «Вампир», огнемёт РПО «Шмель».

АСУ войсками «Полёт-К» поступили уже во все десантные дивизии.Автомобильная техника представлена вариантами грузовых машин

«Урал», ГАЗ, КамАЗ и легковых УАЗ, приспособленных для десантирования. В их числе «Урал-4320», ГАЗ-66, УАЗ-3151, УАЗ-452А, ТПК ЛуАЗ-967М и др.

Парашютная техника представлена моделями для сбрасывания лич-ного состава (Д-5, Д-6 и Д-10), системами для сбрасывания боевых и транспортных машин, вооружения и других грузов, в т.ч. парашютными платформами П-7М (для БМД-1/2, БТР-Д, Д-30, ЗУ-23, ГАЗ-66, Р-142) с многокупольными парашютными системами, парашютными бесплатформенными системами ПБС-915 (БМД-1П), ПБС-916 (БМД-2), ПБС-925 (БТР-Д), ПБС-926 (2С9), ПБС-950 (БМД-3/4), а также парашютно-реактивными системами ПРСМ-915 (БМД-1), ПРСМ-916 (БМД-2), ПРСМ-925 (БТР-Д), ПРСМ-926 (2С9), П235 (БМД-3/4), П260М (2С25) и др.

Боевое применение ВДВ. После перевооружения ВДВ на БМД и машины на её базе парашютные десанты с БМД применялись только на учениях. В военных конфликтах ВДВ использовались в основном, как элитная пехота, а её БМД показали себя неудовлетворительно (причины – см. выше). Например, в Афганской войне десантники использовали, в основном, БМП-1/2 и БТР-70/80.

Перспективы перевооружения ВДВ. Согласно Концепции развития техники ВДВ до 2025 г, ВДВ будут преимущественно вооружаться гусенич-ной плавающей бронетехникой (на 70%). Планировалась поставка улучшенных СПТП «Спрут-СДМ-1», до 200 новых БМД-4М и некоторое число БТР-МДМ (в 2014 г – 40 БМД-4М и 30 БТР-МДМ), а также перспективных САО на шасси СПТП «Спрут-СДМ-1» (120-мм 2С36 «Зауралец-Д» и 152-мм). Часть гусеничной бронетехники в десантно-штурмовых соединениях намечено заменить колёсными машинами БТР-82АМ. Планируется закупить 100-150 бронеавтомобилей «Тигр» для полка спецназа и десантно-штурмовых соединений (в роты разведки), а после до-работки для обеспечения сбрасывания с парашютом они поступят и в ВДД.

АСУ войсками «Полёт-К» посту-пили уже во все десантные диви-зии.

Page 35: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 35

В ВДВ поступают КРУС «Стрелец», АСУ войсками «Андромеда-Д», АСУ ПВО «Барнаул-Т», МРЛО (РЛС) «Гармонь», комплексы РЭБ «Леер-2», «Ин-фауна» и «Лесочек», цифровые системы связи «Цивик». Предполагается пополнить автопарк машинами КамАЗ-43501 (г/п 3 т), гидро- и квадроци-клами, машинами «багги» и мотопарапланами, которые оснастят подразде-ления разведки и спецназа. Планируется поставка БпАК «Искатель» и дру-гих, нового стрелкового вооружения и комплектов боевой экипировки «Ратник», парашютов Д-10 и Д-12, управляемых парашютов «Арбалет-1/2». Также намечено поступление перспективной БМД, по которой в настоя-щее время идут НИР и ОКР. Предполагают, что в 2016 г она будет готова к серийному производству [1].

Военно-транспортная авиация (ВТА). Мобильность ВДД обеспе-чивается, в основном, транспортными самолётами, ДШД и ДШбр — транспортными самолётами и вертолётами. Всего ВВС имели в 2012 г 23 эскадрильи ВТА и 337 самолётов, в т.ч. 2 эскадрильи с 12 Ан-124, 1 эскадрилью с 21 Ан-22, 13 эскадрилий с 118 Ил-76МД и 7 эскадрилий с 50 Ан-12, 24 Ан-24, 80 Ан-26, 30 Ту-134 и 1 Ту-154. Кроме того, имеется 17 эскадрилий с 574 транспортными вертолётами (534 Ми-8, 8 Ми-6 и 32 Ми-26) [13].

Основным транспортным самолётом является Ил-76МД (перевозит 3 БМД или до 50 т груза или 167-245 чел; может сбросить 126 парашютис-тов). Основным транспортным вертолётом является Ми-8 разных модифи-каций (перевозит 32 чел, или 4 т груза). Тяжёлый транспортный самолёт Ан-124 перевозит посадочным способом до 120 т или 880 чел, Ан-22 – 4 БМД или 40-60 т или 290 чел, а тяжёлый вертолёт Ми-26 – 2 БМД, 20 т или 85 солдат (70 десантников).

Сейчас ВТА в состоянии перебросить одним рейсом десантный полк с вооружением. К 2020 г. планируется, что она сможет перебросить одним рейсом десантную бригаду.

В рамках программы ГПВ-2020 планировалось закупить 39 самолётов Ил-476 (Ил-76МД-90А – глубоко модернизированных Ил-76МД новой по-стройки грузоподъёмностью до 60 т). Но эта закупка будет задержана из-за вынужденного полного перехода на российские комплектующие (с Украины не будут поставляться шасси и другие элементы). Также из-за прекращения военно-технического сотрудничества с Украиной не будут реализованы планы строительства и закупки для МО РФ 60 самолётов Ан-70 и 17 Ан-124-100М-150. Поэтому в России сейчас разрабатывается перспективный авиационный комплекс транспортной авиации ПАК ТА (военно-транспортный самолёт). Предполагают, что, он будет иметь 4 дви-гателя и сможет перевозить 80-120 т (в т.ч. 2 танка или 3 ББМ). Проект на-ходится на стадии НИР, завершение разработки ожидается в 2020-х годах. До этого времени МО планируется закупить 11 лайнеров Ил-96-300 (несёт

Основным транспортным самолётом явля-ется Ил-76МД (перевозит 3 БМД или до 50 т груза или 167-245 чел; может сбросить 126 парашютис-тов).

Сейчас ВТА в со-стоянии перебро-сить одним рейсом десантный полк с вооружением. К 2020 г. планирует-ся, что она сможет перебросить одним рейсом десантную бригаду.

Page 36: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 36

до 300 пассажиров или 40 т груза; дальность полёта 10 тыс. км) и грузовых самолётов Ил-96-400Т (58 т, 10 тыс. км) [14]. Но самолёты ПАК ТА только начали проектироваться, а пассажирские Ил-96-300 и грузовые Ил-96-400Т не смогут заменить специальные военные транспортно-десантные самолёты Ан-70 (может использоваться с грунтовых ВПП) и Ан-124-100М-150 (способен перевозить грузы весом до 150 т).

Ситуация по вертолётам также непростая. Согласно ГПВ-2020 плани-ровалось поставить в ВВС 520 транспортных вертолётов (450 Ми-8МВТ-5 и Ми-8АМТШ, 32 Ка-29К, 38 Ми-26Т2) и 428 ударных вертолётов (49 Ми-35М, 167 Ми-28Н, 180 Ка-52 и 32 Ка-52К). Все эти вертолёты оснащены украинскими двигателями. Отказ от поставки с Украины двигателей Д-136 для вертолётов Ми-26Т2 (потребность 76 ед.) и двигателей ТВ3-117 для остальных вертолётов (потребность 1820 ед.) приведёт к срыву плана по-ставок в ВС на 2014 и 2015 годы, поскольку, например, в 2014 г в России будет произведено всего 50 двигателей ВК-2500 (российская версия двига-теля ТВ3-117) для 25 вертолётов при плане более 100 вертолётов. Россий-ский центр «Салют» планирует, начиная с 2016 г, производить ежегодно 300-320 двигателей (в т.ч. 250 для МО) [15]. Однако существуют серьёзные сомнения в том, что эти планы будут выполнены.

Но даже если программа ГПВ-2020 в части транспортных самолётов и вертолётов будет выполнена на 50% – опасность ВДВ России для Украины будет немногим меньше.

Что ВС Украины могут противопоставить российским ВДВ?Украинское направление. ВС Украины в 2013 г имели Командование

высокомобильных десантных войск (ВДВ), предназначенное для действий в тылу противника, ведения антитеррористических, специальных и мирот-ворческих операций. Оно  включает 25-ю воздушно-десантную бригаду (ВДбр, Гвардейское), 79-ю (Николаев), 95-ю (Житомир) и 80-ю (Львов) аэромобильные бригады (АМбр). Кроме того, есть учебный батальон в центре СВ «Десна», а офицеров готовят на профильных факультетах ин-ститута СВ и академии обороны [16, 17].

Всего Командование ВДВ насчитывало 5,8 тыс. чел, 98 БМД (36 БМД-1 и 62 БМД-2), 22 БТР-Д, 5 БТР-60, 156 БТР-80, 6 БТР-РД, 9 БТР-ЗД, 14 БМД-1КШ, 23 1В119, 1 ПРП-4, 13 1В18, 3 1В19; 3 Р-145 БМ, 2 3С-88 и 1 СА-20, 3 РХМ-4; 1 БРЭМ-Д, 24  120-мм миномёта 2С12, 48 САО 2С9 и 54 гаубицы Д30. И когда началась оккупация Россией Крыма, эти 5800 человек с их во-оружением оказались единственными боеспособными и боеготовыми вой-сками ВС Украины.

Исходя из этого личного состава и ВВТ, можно утверждать, что Коман-дование ВДВ ВС Украины примерно соответствовало российской десант-ной дивизии с уменьшенным количеством БМД, усиленной бронетранспортёрами БТР-80 и гаубицами Д-30. Всего ВДВ России имели в

Но даже если про-грамма ГПВ-2020 в части транспортных самолётов и вертолётов будет выполнена на 50%  – опасность ВДВ России для Украины будет немногим меньше.

Page 37: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 37

6 раз больше личного состава, в 15 раз больше БМД и в 7 раз больше систем артиллерии калибра свыше 100 мм.

25-я ВДбр оснащена БМД-1/2, БТР-Д, 2С9, и может десантироваться в полном составе со всем вооружением. Бригада включает штаб и управле-ние, 3 парашютно-десантных батальона, взвод снайперов, артиллерийскую группу, зенитный дивизион и 8 рот (разведывательную, связи, инженерно-сапёрную, химзащиты, ремонтную, материального обеспечения и десант-ного обеспечения, медицинскую), а также полигон.

Всего в бригаде было 1720 чел, 98 БМД (36 БМД-1 и 62 БМД-2), 22 БТР-Д, 6 БТР-РД, 9 БТР-ЗД, 14 КШМ БМД-1КШ, 23 1В119, 1 ПРП-4, 1 СА-20, 1 БРЭМ-Д, 48 САО 2С9.

79-я АМбр (лёгкая) почти не имеет ББМ и перебрасывается, в осно-вном, вертолётами Ми-8 (кроме машин и гаубиц). Бригада включала штаб и управление, 2 аэромобильных батальона, артдивизион, зенитную бата-рею и роты, как в 25-й ВДбр.

Всего в бригаде было 1170 чел, 1 БТР-60, 3 1В18, 1 1В19, 1 Р-145 БМ, 18 гаубиц Д-30. На вооружении аэромобильных батальонов состояли 82-мм миномёты, гранатомёты АГС-17, ПТРК «Метис» и «Фагот», артдивизио-на – гаубицы Д-30, зенитной батареи – ЗРК «Стрела-1» и ПЗРК «Игла».

80-я и 95-я АМбр были оснащены БТР (фактически они стали лёгкими механизированными соединениями без танков и с буксируемой артилле-рий), и использовались, в основном, для выполнения полицейских функ-ций при решении миротворческих задач. В каждой бригаде был штаб и управление, 2 аэромобильных батальона, артиллерийский и зенитный дивизионы, противотанковая батарея и 6 рот (разведывательная, связи, инженерно-сапёрная, ремонтная, материального обеспечения и десантно-го обеспечения), 2 взвода (снайперов и химзащиты).

Всего в 80-й бригаде было 1180 чел, 2 БТР-60, 72 БТР-80, 5 1В18, 1 1В19 2 Р-145 БМ, 2 3С-88, 3 РХМ-4, 12 миномётов 2С12 и 18 гаубиц Д-30. В 95-й бригаде было 1140 чел, 2 БТР-60, 84 БТР-80, 5 1В18, 1 1В19, 12 миномётов 2С12 и 18 гаубиц Д-30.

В настоящее время украинские десантные бригады развёрнуты по штату (в т.ч. 79-я и 80-я бригады получили 3-й десантный батальон). Бригады ведут бои, понесли потери в живой силе и технике – но они оказа-лись самыми боеспособными и боеготовыми из украинских соединений.

Антитеррористическая операция на востоке Украины показала, что подобная «гибридная» война требует мобильных формирований с уров-нем подготовки ВДВ, обеспеченных лёгкой бронетехникой, САО, гаубица-ми, миномётами, ПТРК и ПЗРК. То есть, необходимо наращивание и со-вершенствование украинских ВДВ. Кроме того, нельзя исключить возможности будущей войны с Россией, а, как известно, клин клином вышибают. То есть достойно противостоять ВДВ России могут только ВДВ.

Page 38: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 38

ВДВ России имеют в Европе 4 десантные дивизии и 2 бригады, т.е. 10 расчётных бригад (9 на БМД и 1 лёгкая). У ВДВ Украины 4 десантные бригады (1 на БМД, 2 на БТР и 1 лёгкая). Представляется целесообразным сформировать в составе ВДВ Украины ещё 3-4 десантные бригады (лёгкие механизированные).

Какие же возможности в этом направлении имеет Украина? В части резерва личного состава имеется до 30 тыс. бывших десантни-

ков, отслуживших в своё время в аэромобильных войсках Украины. Кроме того, необходимо готовить новые кадры и совершенствовать боевую по-дготовку, чтобы она была не хуже, чем у российских десантников. Пред-ставляется целесообразным на базе учебного батальона центра «Десна» развернуть учебный полк.

Что касается специального вооружения ВДВ, то с учётом резервного оно включало 60 БМД-1, 78 БМД-2, 42 БТР-Д и 63 2С9, то есть в резерве на-ходилось 25 БМД-1, 16 БМД-2, 20 БТР-Д и 16 2С9, что достаточно для фор-мирования 1 парашютно-десантного батальона и 1 самоходного артдиви-зиона. То есть возможности для вооружения новых формирований ВДВ со спецтехникой очень ограничены. Максимум можно будет иметь 2 бригады на БМД по два десантных батальона.

Однако выход есть – это бронированные машины МТ-ЛБ, которых в СВ Украины до 1500 ед. в разных модификациях. Кстати, в СВ России МТ-ЛБ в роли ББМ оснащены 7 из 19 мотострелковых бригад в европейской части РФ. Машина имеет вместимость до 13 чел, вес до 12 т, скорость до 60 км/ч, хорошую проходимость, противопульную броню и вооружена пулемётом ПКТ. В Украине разработаны варианты её модернизации, в т.ч. до уровня МТ-ЛБМШ с установкой боевого модуля «Шквал», вооружённого 30-мм пушкой и 30-мм гранатомётом, 7,62-мм пулемётом и ПТРК «Барьер». Запасов миномётов калибра 82 мм и 120 мм тоже достаточно, так же как самоходных 122-мм гаубиц 2С1 «Гвоздика» и буксируемых гаубиц Д-30. Выпускаются новые ПТРК «Корсар», «Скиф», «Барьер» и «Стугна-П». А ПЗРК можно приобрести за рубежом.

Отсюда видно, что Украина может сформировать и вооружить 3-4 десантные (лёгкие механизированные) бригады, увеличив, таким образом, свои ВДВ вдвое.

Воздушная мобильность украинских бригад сейчас обеспечивается тремя бригадами (15-я, 25-я и 456-я) транспортных самолётов ВВС и тремя бригадами (7-я, 11-я и 16-я) армейской авиации СВ. Всего ВВС имеют в строю 25 транспортных самолётов (2 Ан-24, 12 Ан-26, 2 Ан-30, 2 Ту-134, 7 Ил-76МД) и 9 транспортных вертолётов Ми-8, а СВ – 184 вертолётов (90 Ми-24, 79 Ми-8 и 15 Ми-26). Однако большая часть этих машин находи-лась в резерве. Впрочем, учитывая пятикратное превосходство России в боевых самолётах в зоне конфликта, возможность применения над вражес-

Page 39: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 39

кой территорией украинской транспортной авиации представляется про-блематичной.

Заключение. Надежды на создание в ВС Украины вдвое более сильных ВДВ основаны не только на опыте и традициях отслуживших в войсках десантников, и запасах вооружения, которые могут использоваться для оснащения новых бригад. Они основаны и на том творческом боевом духе, который в настоящее время проявился у народа Украины. А это самое глав-ное.

ВЫВОДЫ

• ВДВ – самые мобильные, боеспособные и боеготовые войска ВС России. Они активно применялись во всех войнах и вооружённых конфликтах, где участвовали СССР и РФ, причём всегда показывали высокий уровень боевой подготовки и воинскую доблесть.

• В нынешней необъявленной войне России против Украины ВДВ РФ играют одну из главных ролей. Они активно использовались в спецоперации по захвату Крыма, а затем участвовали в приграничных «учениях», способствуя дестабилизации ситуации в восточной части Украины, обеспечивая поддержку сепаратистов и запугивая украинское руководство неминуемостью вторжения в случае продолжения им антитеррористической операции.

• ВДВ России представляют собой элитные и высокомобильные лёгкие механизированные войска быстрого реагирования, предназначенные для охвата противника по воздуху и ведения боевых и диверсионных действий в его тылу. Они являются резер-вом верховного главнокомандующего ВС (то есть президента), и составляют основу мобильных сил быстрого реагирования.

• ВДВ состоят из управления, 2-х воздушно-десантных и 2-х десантно-штурмовых дивизий, 4-х десантно-штурмовых бригад, 2-х полков (спецназа и связи), учебного центра и учебных заведе-ний, а также формирований обеспечения. В ВДВ служит 35 тыс. чел. (4 тыс. офицеров, 9,5 тыс. контрактников, 21,5 тыс. призывных).

• Дивизии ВДВ развёрнуты по штату и включают штаб, 4 полка (2 десантных, артиллерийский, зенитно-ракетный), 4 батальона (инженерно-сапёрный, связи, ремонтно-восстановительный и ма-териального обеспечения), разведывательную роту и медицинский отряд.

• ВДД предназначены для парашютной выброски с транспортных самолётов, а ДШД должны перебрасываться транспортными самолётами на захваченные аэродромы (для этого в них, кроме 4-х десантно-штурмовых батальонов, есть 2 парашютно-десантных). В ВДД по штату было 5320 чел, 216 БМД-2, 87 БТР-Д, 18 машин БТР-

Надежды на созда-ние в ВС Украины вдвое более сильных ВДВ основаны не толь-ко на опыте и традициях отслу-живших в войсках десантников, и запасах вооруже-ния, которые могут использо-ваться для осна-щения новых бри-гад. Они основаны и на том творчес-ком боевом духе, который в насто-ящее время про-явился у народа Украины. А это самое главное.

Page 40: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 40

РД с ПТРК, 36 машин БТР-ЗД с ПЗРК, 24 КШМ (БМД-1КШ и Р-149БМРД), 27 машин управления артиллерии 1В119, 5 машин связи (3 БМД-1Р и 2 Р-440 ОДБМ), 1 спецаппаратная машина СА-20, 12 гаубиц Д-30 и 54 САО 2С9. В ДШД 5520 чел, 225 БМД-2, 110 БТР-Д, 18 БТР-РД, 36 БТР-ЗД, 24 КШМ БМД-1КШ и Р-149БМРД, 27-31 1В119, 3 БМД-1Р и 2 Р-440 ОДБМ, 1 СА-20, 12 Д-30 и 54-72 2С9. В 98-й ВДД дополнительно было 9 СПТП 2С25, а в 76-й ДШД  — 15 СПТП 2С25.

• ДШбр включает штаб, 4 батальона (3 десантно-штурмовых и 1 раз-ведки), артдивизион, самоходный дивизион, 2 батареи (противо-танковую и зенитную), 7 рот (инженерно-сапёрная, связи, РХБЗ, десантного обеспечения, материально-тылового обеспечения, ре-монтная и медицинская), взвода управления начальника артилле-рии. В ДШбр 2120 чел, 108 БМД-2, 52 БТР-Д, 8 БТР-РД, 15 БТР-ЗД, 9 БМД-1КШ, 1 Р-440 ОРД, 6 1В119, 18 гаубиц Д-30 и 12 САО «Нона-С». 56-я ДШБр (лёгкая) не имеет ББМ и предназначена для переброски вертолётами.

• 45-й РпСН включает 2 батальона (разведывательный и спецназа). В полку 1000 чел, 18 БТР-80, 5 Р-149БМРД и 4 НДПУ комплекса «Строй-П» с ДПЛА.

• Планируется усилить ВДВ и усовершенствовать их организацию, в т.ч: в 2013 г укомплектовать соединения контрактниками на 80% (все боевые батальоны), а к 2020 г – на 100%; к 2014 г переформиро-вать разведроты в разведбатальоны в дивизиях и сформировать роты РЭБ в 11-й и 83-й ДШбр; в 2016 г сформировать 345-ю ДШбр; к 2017 г иметь роты РЭБ во всех соединениях, к 2018 г во всех диви-зиях сформировать 3-й десантный полк; переформировать 45-й разведполк спецназа и 38-й полк связи в бригады спецназа и управ-ления.

• Вооружение и оснащение ВДВ представлено ББМ (БМД, БТР-Д и машинами на их базе), артиллерией (САО, гаубицами, СПТП, ПТРК, зенитными установками, ПЗРК и ЗРК), стрелковым оружи-ем, автомобильной и парашютной техникой. ББМ включают до 1500 БМД (400 БМД-1П, 900 БМД-2, 100 БМД-3, 60 БМД-4, 10 новых БМД-4М), 700 БТР-Д и машины на его базе: БТР-РД с ПТРК, БТР-ЗД с ПЗРК, КШМ БМД-1КШ и Р-149БМРД, машины управления артиллерии 1В119, машины связи БМД-1Р и Р-440 ОДБ, спецаппаратные машины СА-20, БРЭМ-Д, РХМ-5. Поступило 10 новых БТР-МДМ. Артиллерия включает 790 120-мм САО 2С9, 120 122-мм гаубиц Д-30 и 82-мм миномёты 2Б14, 36 125-мм СПТП 2С25, ПТРК «Метис-М», «Фагот-М», «Конкурс-М» и «Корнет», 23-мм ЗУ-23, ПЗРК «Игла» и «Верба», ЗРК «Стрела-10М2/3».

Page 41: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 41

• Планируется поставка улучшенных СПТП «Спрут-СДМ-1», до 200 новых БМД-4М и БТР-МДМ, колёсных БМП БТР-82АМ и 100-150 бронеавтомобилей «Тигр». Поступают АСУ «Андромеда-Д» и «Барнаул-Т», РЛС «Гармонь» и комплексы РЭБ «Леер-2», «Инфау-на» и «Лесочек», цифровые системы связи «Цивик». Предполагают-ся поставки машин КамАЗ-43501, гидро- и квадроциклов, машин «багги» и мотопарапланов, беспилотных авиакомплексов, нового стрелкового вооружения и комплектов экипировки «Ратник», па-рашютов Д-10, Д-12 и «Арбалет-1/2». Разрабатываются перспективные БМД и САО (120-мм и 152-мм).

• ВВС России имеют 337 транспортных самолётов (12 Ан-124, 21 Ан-22, 118 Ил-76МД, 50 Ан-12, 24 Ан-24, 80 Ан-26, 30 Ту-134 и 1 Ту-154) и 574 транспортных вертолётов (32 Ми-26, 8 Ми-6 и 534 Ми-8). Самолёты ВВС в состоянии перебросить одним рейсом десантный полк с вооружением, а к 2020 г – десантную бригаду. Планирова-лось закупить 39 самолётов Ил-476, но поставки будут задержаны из-за прекращения ВТС с Украиной. Также будут сорваны постав-ки 60 самолётов Ан-70 и 17 Ан-124-100М-150. Планируемая закуп-ка 11 пассажирских Ил-96-300 и грузовых Ил-96-400Т не решит проблему. Поэтому в России начал разрабатываться перспективный авиационный комплекс транспортной авиации. Планировалось также поставить 520 транспортных вертолётов (450 Ми-8МВТ-5 и Ми-8АМТШ, 32 Ка-29К, 38 Ми-26Т2). Все они оснащены украин-скими двигателями. Отказ от их поставки с Украины приведёт к срыву плана поставок вертолётов на 2014 и 2015 годы, поскольку в России производится мало двигателей. ВПК России планирует, на-чиная с 2016 г, производить требуемое количество двигателей, но существуют серьёзные сомнения в том, что эти планы будут выполнены.

• Украина имеет ВДВ, включающие 1 воздушно-десантную и 3 аэромобильные бригады, а также учебный батальон. Эти ВДВ зна-чительно слабее российских ВДВ, и по численности, а также коли-честву вооружения примерно соответствуют усиленной россий-ской десантной дивизии. ВДВ России имеют в Европе 4 десантные дивизии и 2 бригады, т.е. 10 расчётных бригад (9 на БМД и 1 лёгкая). У ВДВ Украины 4 десантные бригады (1 на БМД, 2 на БТР и 1 лёгкая). ВДВ России имеют в 6 раз больше личного состава, в 15 раз больше БМД и в 7 раз больше систем артиллерии.

• Для обеспечения паритета представляется целесообразным сфор-мировать в составе ВДВ Украины ещё 3-4 десантные бригады (лёгкие механизированные). Для этого целесообразно использо-вать призыв отслуживших десантников и обеспечить подготовку

Page 42: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 42

новых кадров (не хуже, чем в России), для чего на базе учебного батальона развернуть учебный полк. При оснащении новых десантных бригад целесообразно использовать резервы вооруже-ния: хотя там мало БМД, БТР-Д и САО, но достаточно МТ-ЛБ, самоходных гаубиц 2С1, гаубиц Д-30, миномётов, ПТРК и др. При этом МТ-ЛБ целесообразно модернизировать до уровня МТ-ЛБМШ с установкой боевого модуля «Шквал», вооружённого 30-мм пушкой и 30-мм гранатомётом, 7,62-мм пулемётом и ПТРК «Ба-рьер».

ЛИТЕРАТУРА

Воздушно-десантные войска // http://berlogamisha.mybb.ru/viewtopic.php?id=44

Бараш Ю. Вооружён и опасен // Defense Express. – 2014. – №5. – C.36-43Бараш Ю. Оценка сил и средств группировки войск на границе с Укра-

иной // Виклики та ризики. Безпековий огляд ЦДАКР. – №3. – С.26-36Пехота взлетит на воздух. Россия приступила к созданию Сил быстрого

реагирования. Для чего? // http://svpressa.ru/war21/article/76362/Мухин В. В России готовится создание Сил быстрого реагирования //

http://ohranka.com/2013/11/%D0%B2-%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%81%D0%B8%D0%B8-%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%8F%D1%82-%D1%81%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B5-%D1%81%D0%B8%D0%BB-%D0%B1%D1%8B%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B3/

В Силы спецопераций войдут подразделения МВД, ФСБ и ФСИН // http://izvestia.ru/news/546521#ixzz36PExa900

Таранова А. П. Опыт ЕС при создании сил коллективного реагирова-ния // http://eu-law.ru/2011/11/opyt-es-pri-sozdanii-sil-kollektivnogo-reagirovaniya/

Воздушно-десантные войска России // http://ru.wikipedia.org/wiki/%C2%EE%E7%E4%F3%F8%ED%EE-%E4%E5%F1%E0%ED%F2%ED%FB%E5_%E2%EE%E9%F1%EA%E0_%D0%EE%F1%F1%E8%E8

Полковой состав Воздушно Десантных Войск // http://www.rusarmy.com/forum/topic6641.html

Марш-бросок за ВДВ! // http://vk.com/topic-56242681_28880303Карпенко А. Обозрение бронетанковой техники (1905-1995 гг.) / СПб. –

«Невский бастион». – 1996. – С.100-103, 150-154 Боевые машины десанта // http://sermonak.narod.ru/bmd.htmlTHE MILITARY BALANCE 2013 / IISS. – 2014. – P.192-203Российские десантники получат новый транспортник // http://lenta.ru/

news/2014/05/16/transport/Центр газотурбостроения «Салют» осваивает производство узлов

двигателя ВК-2500 // http://itar-tass.com/politika/1159308

Page 43: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 43

Украинская армия. Структура, численность, вооружение // http://www.pandia.ru/text/77/21/70384.php

Держаться на энтузиазме тяжело. Аэромобильные войска Украины : в иде-але и на практике // http://subscribe.ru/archive/state.army.vseovdv/200608/14171307.html

Новые российские полки в Крыму. Для чего?Юрий Бараш,

член Экспертного совета ЦИАКР

Уже сообщалось, в том числе, и на страницах одного из предыдущих номеров нашего бюллетеня, о перспективах развёртывания группировки вооружённых сил России в Крыму [1]. Но эти планы, особенно касающие-ся наращивания корабельного состава и дальней бомбардировочной авиа-ции, рассчитаны на перспективу и требуют для их осуществления несколь-ких лет. Поэтому военно-политическое руководство РФ уже сейчас осуществляет срочные мероприятия по усилению своей крымской группи-ровки. В частности, 4 июня агентство ИТАР-ТАСС сообщило, что в Крыму были сформированы два новых полка: артиллерийский полк и полк радиа-ционной, химической и биологической защиты (РХБЗ).

Организационно они войдут в состав береговых войск Черноморского флота. Напомним, что туда уже входят базирующиеся в Крыму 810-я бри-гада морской пехоты и 1096-й зенитно-ракетный полк, оснащённый ЗРС С-300 (обе части в Севастополе), а также развёрнутые в Краснодарском крае 11-я береговая ракетно-артиллерийская бригада (Анапа) и 382-й отдельный батальон морской пехоты (Темрюк).

Артиллерийский полк, как сообщалось, предназначен для прикрытия береговой линии и имеет около 300 единиц вооружения и военной техни-ки. В числе вооружения нового полка более 60 единиц новых артиллерий-ских систем: самоходные противотанковые комплексы (СПТРК) «Хризантема-С», 152-мм самоходные гаубицы (СГ) «Мста-С», оснащенные автоматизированной системой наведения орудия и реактивные системы залпового огня (РСЗО) «Торнадо-Г». Исходя из этого качественного соста-ва и общего количества артиллерийских систем, а также известной органи-зации подразделений артиллерии, можно уверенно предположить, что в этом полку 2 артиллерийских дивизиона по 18 СГ «Мста-С», реактивный дивизион с 18 РСЗО «Торнадо-Г» и противотанковая батарея с 9 СПТРК «Хризантема-С» (всего 63 артиллерийские системы). Кроме того, в полку полный комплект подразделений обеспечения.

Личный состав полка сформирован по смешанному принципу. Долж-ности, определяющие боеготовность артиллерийских подразделений,

Военно-политичес-кое руководство РФ уже сейчас осуществляет срочные мероприя-тия по усилению своей крымской группировки.

Page 44: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 44

укомплектованы военнослужащими по контракту. В основном, это долж-ности командиров орудий, наводчиков-операторов, топогеодезистов, вычислителей, механиков-водителей.

В августе личный состав полка примет участие в лагерном сборе ракетных войск и артиллерии, который пройдет в Крыму на полигоне Ан-гарский. В течение месяца артиллеристы будут совершенствовать профес-сиональную выучку, наращивать боевую слаженность подразделений, а на заключительном этапе сбора проведут тактические учения с боевыми стрельбами. Половина занятий, в том числе стрельб, пройдет в ночное время [2].

Необходимо отметить, что полк оснащён самыми совершенными ар-тиллерийскими системами СВ России, в т.ч.:

152-мм СГ 2С19 «Мста-С» имеет шасси на базе танка Т-80. Вес СГ 42-43 т, скорость до 60 км/ч, запас хода 500 км. Экипаж СГ 5 чел, и он перево-зит 50 выстрелов. 152-мм гаубица 2А64 с длиной ствола 47 калибров имеет дальность стрельбы 24,7 км (активно-реактивным снарядом – до 29 км, управляемым снарядом «Краснополь-2» – до 25 км) и скорострельность 7-8 в/мин. СГ оснащена 12,7-мм зенитным пулемётом НСВТ. Не исключено, что в полку состоят последние модификации СГ «Мста-С» – 2С19М1 с АСУ «Успех-С», или 2С19М2 – с более совершенной АСУ и модернизированной гаубицей 2А64М2, имеющей скорострельность до 10 в/мин. СГ 2С19М1 принята на вооружение в 2008 г и производится серийно, а СГ 2С19М2 на-чала производится в 2012 г, выпущено св. 35 ед.

122-мм РСЗО 9К51М «Торнадо-Г» представляет собой глубоко модер-низированную РСЗО 9К51 «Град» и по боевой эффективности превосхо-дит её в 2,5-3 раза. Вес машины 14 т, скорость до 85 км/ч. В состав РСЗО входит модернизированная боевая машина на 6х6 шасси Урал-4320, старые и новые реактивные снаряды и КСАУО «Капустник-БМ». Экипаж машины уменьшен с 3 до 2 чел, время развертывания на неподготовленной позиции понижено до 6 мин., на неподготовленной позиции и до 1 мин – на подго-товленной. Новые кассетные снаряды с отделяемой головной частью и са-моприцеливающимися кумулятивными боевыми элементами позволят эффективно поражать бронетехнику. Дальность стрельбы кассетными снарядами до 30 км, осколочно-фугасными – до 40 км. В 2013 г РСЗО «Торнадо-Г» была принята на вооружение, в СВ поставлено 36 ед.

СПТРК «Хризантема» имеет боевую машину 9П157-2 на шасси БМП-3. Вес машины 19,4 т, скорость до 70 км/ч, запас хода 600 км. Экипаж СПТРК 2 чел и он несёт 15 ПТУР 9М123 (2 на выдвижной ПУ). Ракеты имеют даль-ность стрельбы 5-6 км, автоматическую наведение в луче РЛС или полуав-томатическое – в луче лазера, а также тандемную кумулятивную БЧ (диа-метр 152-мм, пробивает броню 1100-1200 мм), или фугасную (термобарическую) БЧ. СПТРК может поражать танки и другие бронецели,

В августе личный состав полка примет участие в лагерном сборе ракетных войск и артил-лерии, который пройдет в Крыму на полигоне Ан-гарский.

Полк оснащён самыми совершенными артиллерий-скими система-ми СВ России

Page 45: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 45

фортификационные сооружения, надводные и малоскоростные воздушные цели (в т.ч. вертолёты) и живую силу. На вооружении СВ находится св. 10 СПТРК «Хризантема».

Отдельный полк радиационной, химической и биологической защиты был сформирован в Крыму (в Севастополе) несколько раньше. На его вооружении имеется около 200 автомобилей и специальной техники, в том числе современная машина радиационной, химической, биологичес-кой разведки РХМ-4-01 (на базе БТР-80), оснащённая полуавтоматически-ми приборами 3-го и 4-го поколения. Также в полку есть специальные машины тепловой обработки вооружения и военной техники ТМС-65У и машины постановки аэрозольных дымовых завес ТДА-2К.

Термодымовые машины ТДА-2К используются для маскировки войск и объектов. Например, недавно на учениях они поставили аэрозольную дымовую завесу на площади более 20 га и 300 м в высоту, и на 3 часа сделали невидимыми для авиации и радаров противника несколько объектов – аэродром, парк боевых машин, взлетно-посадочную полосу длиной 2,5 километра и прилегающую к ней территорию. При необходимости, такое аэрозольное облако можно растянуть на километр и поддерживать его в течение 10 часов.

В августе личный состав полка выполнит полевой выход, который пройдет на  в Крыму на полигоне «Опук». В ходе занятий военнослужащим предстоит отработать вопросы ведения РХБ разведки и ликвидации очагов условного ра-диационного заражения на незнакомой местности. Особое внимание в ходе ме-сячного сбора будет уделено выполнению упражнений по аэрозольной маски-ровке войск и объектов.

Зачем ВС России перебрасывают в Крым свои самые современные и эффективные артиллерийские системы? Тем более такие, как СГ «Мста-С», РСЗО «Торнадо-Г» и СПТРК «Хризантема-С». Ведь указанный артполк по орга-низации и вооружению почти точно повторяет самоходный артполк мотострел-ковой или танковой дивизии, предназначенный для артподготовки в мобильном общевойсковом бою. Для береговой обороны ведь обычно использовались ар-тиллерийские бригады по 120 орудий, оснащённые буксируемыми пушками 2А36 или буксируемыми гаубицами Д-30, Д-20 и 2А65. Если и применялись самоходные орудия, то это были открыто установленные на гусеничных шасси пушки 2С5. А в новом артполку все артсистемы самоходные, к тому же кроме СГ – РСЗО и СПТРК... Похоже, что этот полк предназначен не для обороны побере-жья Крыма, а для огневого взлома линии обороны ВС Украины на границе с Крымом с последующим сопровождением прорвавшихся в континентальную часть Украины мотострелковых бригад. А прикрывать артполк от обнаружения должен будет новый полк РХБЗ.

Что ВС Украины могут противопоставить подобному артполку? Ударные самолёты Воздушных сил Украины его не подавят – у ВВС России многократное превосходство в воздухе, а сам артполк будет прикрыт сред-

В августе личный состав полка выполнит по-левой выход, который про-йдет на в Крыму на полигоне «Опук».

Особое внима-ние в ходе месячного сбора будет уделено выполнению упражнений по аэрозольной маскировке войск и объектов.

Page 46: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 46

ствами ПВО и аэрозольной завесой полка РХБЗ. Остаётся артиллерия СВ Украины, и здесь определённые возможности имеются.

СВ Украины включают 3 артиллерийские бригады и 3 реактивных полка. Правда две артиллерийские бригады (11-я и 55-я) имеют буксируемые гаубицы 2А65 «Мста-Б» (по 54 ед.), и не могут успешно противостоять российскому полку из-за меньшей дальности стрельбы, боеготовности, мобильности и защищённости, а также худшему боевому обеспечению. Большие возможнос-ти имеет 26-я артиллерийская бригада (36 СГ 2С19 «Мста-С» и 18 самоходных пушек 2С5 «Гиацинт-С»). По мобильности, защищённости и боеготовности эта бригада соответствует российскому артполку, однако имеет меньшую даль-ность стрельбы (33,1 км у СП 2С5 против 40 км у РСЗО «Торнадо-Г»). Кроме того, боевое обеспечение у 26-й бригады хуже. Наиболее подходят для борьбы с российским артполком 15-й и 107-й реактивные полки (по 36 РСЗО 2А52 «Смерч»). Эти системы имеют высокую боеготовность и мобильность, даль-ность их стрельбы достигает 70 км, а реактивные снаряды имеют мощные БЧ (243-258 кг), в т.ч. кассетные с кумулятивно-осколочными элементами, пора-жающими бронетехнику сверху. Остаётся решить вопрос с обнаружением це-лей и корректировкой огня на такой дальности, но это могут выполнить особые группы разведки или спецназа. Однако основную роль в этом могут сыграть добровольцы из мирного населения. В перспективе же для ВС Украины целесо-образно создать комплекс разведки стреляющих батарей противника на осно-ве технических решений РЛС «Зоопарк-2», принять на вооружение и закупить комплекс звуковой разведки стреляющих батарей «Положение-2».

СВ России тоже имеют РСЗО «Смерч» (106 ед.), но их число в Украине сравнимо – до 80 ед.

ЛИТЕРАТУРА

Бараш Ю. Вооружён и опасен // Defense Express. – 2014. – №5. – C.36-43Зачем в Крым перебрасывают самое мощное оружие России // http://

orujie.mirtesen.ru/blog/43655791330/Zachem-v-Kryim-perebrasyivayut-s amo e - mo s ch no e - or u z h i e - R o ss i i ? ut m _ c amp ai g n = t r ans i t & ut m _source=main&utm_medium=page_0&pad=1

92-я отдельная механизированная бригада в обороне Харь-ковской области

Вячеслав Целуйко, кандидат политических наук, доцент кафедры политологии ХНУ им.

В.Н. Каразина,специалист по современным вооруженным конфликтам,

член Экспертного совета ЦИАКРСтолкнувшись с гибридной агрессией со стороны Российской Федера-

ции, сочетающей как прямую интервенцию Российской армии в Крыму, так

Остаётся решить вопрос с обнаруже-нием целей и кор-ректировкой огня на такой дальнос-ти, но это могут выполнить особые группы разведки или спецназа. Однако основную роль в этом могут сыграть добровольцы из мирного населения.

Page 47: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 47

и использование иррегулярных вооруженных формирований РФ на Дон-бассе, силовые структуры Украины оказались в сложном положении. Не стала исключением и группировка ВСУ в Харьковской области (ХО), становым хребтом которой является 92-я отдельная механизированная бригада (92-я омбр) – единственное общевойсковое соединение украинской армии, базировавшееся до российской агрессии на востоке Украины. Хотя в настоящее время на восток Украины переброшены значительные силы ВСУ из других регионов, ситуация на Донбассе вынуждает использовать их в первую очередь там. Основная задача 92-й бригады сейчас и на перспекти-ву – защита Харьковской области от вторжения Российской армии. Опти-мизации решения данной задачи и будет посвящена данная статья.

Для начала необходимо рассмотреть, что из себя представляет зона ответственности 92-й омбр в Харьковской области. Наша область имеет границу с РФ общей протяженностью 315 км, кроме того, нельзя сбрасывать со счетов угрозу вторжения в ХО через Луганскую область. Такая обшир-ная граница сразу демонстрирует невозможность ее обороны в рамках классической обороны. Очевидно, что оборона Харьковской области мо-жет быть только подвижной.

Вторым фактором, влияющим на формы и методы обороны Харьков-ской области, является наличие на ее территории второго по величине ме-гаполиса Украины – города Харькова. Опыт современных вооруженных конфликтов, в том числе, и отечественный опыт на Донбассе демонстриру-ет, что даже город средних размеров с гарнизоном из легкой пехоты с единичными образцами бронетехники может представлять серьезную проблему для осаждающих или штурмующих его войск. Таким образом, оборона Харькова в случае открытой российской агрессии не только необ-ходима по политическим и экономическим причинам, но и вполне может быть успешной расположенными в нашем городе формированиями различных силовых структур. Роль 92-й бригады в обороне столицы об-ласти может состоять, в первую очередь, в усилении сил его гарнизона (преимущественно легковооруженных) тяжелой техникой: танками, САУ, ЗПРК и ЗРК.

Таким образом, перед 92-й омбр стоит две задачи - различные по фор-мам и оптимальным для их реализации силам и средствам.

Для решения первой задачи оптимальны формирования на колесной автобронетехнике. Это связано с их более высокой мобильностью при ис-пользовании довольно густой дорожной сети Харьковской области. Кроме того, колесная автобронетехника требует меньше топлива, а, значит, менее зависима от тыла, то есть, может иметь менее громоздкий тыл в самих по-дразделениях, а также менее зависима от поставок топлива от вышестоящих органов. Последнее повышает автономность таких формирований, что крайней важно для обороны обширной территории ХО.

Page 48: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 48

Оптимальными для оснащения подвижных формирований 92-й бригады можно считать машины семейства БТР-4, производящиеся в Харькове на заводе имени Малышева. Боевые машины сочетают в себе мощное вооружение, хорошую подвижность и неплохой уровень защиты, делающих БТР-4 вполне современной колесной БМП. Наличие же семей-ства вспомогательных машин позволяет иметь в подразделениях унифика-цию по шасси.

В тоже время ограниченные возможности по насыщению силовых структур Украины БТР-4 (которые сейчас поступают на вооружение На-циональной гвардии) требует искать альтернативные решения до перео-снащения 92-й бригады новой колесной бронетехникой, которое может за-тянуться на годы. В ВСУ скопился большой запас устаревших советских БТР-70, которые в своем исходном виде не удовлетворяют современным требованиям к колесным БТР по многим показателям (подвижность, авто-номность, вооружение, размещение и спешивание десанта и т.д.). Сразу стоит отметить, что конструкция бронекорпуса БТР-70 не позволяет суще-ственно улучшить условия обитания и десантирования мотострелков. Од-нако в условиях лесостепной местности Харьковской области большее зна-чение имеют не столько действия десанта, сколько маневр и огонь самих боевых машин и поддерживающих их средств. Потому именно на повышение подвижности и огневой мощи БТР-70 должна быть направлена модернизация. Кроме того, важное значение имеет создание на базе БТР-70 различных боевых и обеспечивающих машин, для чего имеется боль-шой запас данных БТР на базах хранения.

Наиболее перспективным направлением повышения подвижности БТР-70 является замена устаревших бензиновых двигателей на современные дизельные. Тут можно вспомнить разработанный Николаевским бронетанковым заводом проект модернизации БТР-70Ди (БТР-7) «Защит-ник», который успешно поставлялся на экспорт. Использование итальян-ских дизелей IVECO мощностью в 150 л.с. каждый позволило заметно повысить максимальную скорость, проходимость и дальность хода (т.е. ав-тономность) данных бронетранспортеров. Потому модернизация ходовой части БТР-70 по николаевскому проекту является крайне важным элементом повышения эффективности подразделений 92-й бригады.

Повышение огневой мощи можно достичь путем установки на БТР-70 боевых модулей отечественного производства. Учитывая, что в Россий-скую армию массово поступают новые и модернизированные БТР-82А/АМ со стабилизированной 30-мм автоматической пушкой, аналогичные отечественные колесные боевые машины не должны уступать бронетехни-ке вероятного противника по огневой мощи. Потому приоритет в оснаще-нии модернизированных БТР-70 должен отдаваться боевым модулям с 30-мм стабилизированной пушкой. Для получения качественного

Оптимальными для оснащения подвижных форми-рований 92-й бригады можно считать машины семейства БТР-4, производящиеся в Харькове на заводе имени Малышева.

В условиях лесос-тепной местнос-ти Харьковской области большее значение имеют не столько действия десанта, сколько маневр и огонь самих боевых машин и поддер-живающих их средств.

Потому модерни-зация ходовой части БТР-70 по николаевскому проекту является крайне важным элементом повышения эффективности подразделений 92-й бригады.

Page 49: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 49

превосходства над противником имеет смысл использовать боевые модули с отечественными ПТРК «Барьер», которые позволят бороться не только с колесной, но и тяжелой гусеничной бронетехникой противника, включая танки. Наличие в составе вооружения модернизированных БТР-70 современных ПТРК позволит оснащенным ими подразделениям отчасти компенсировать отсутствие в их структуре собственных танков. Причем, степная местность Харьковской области и особенно Донбасса благоприят-ствует реализации максимальной дальности пуска ПТУР, что дает их носи-телям важное преимущество перед противником.

В целом предполагаемый характер действий отечественных подвижных формирований на территории ХО позволяет за счет сокращения десанта (играющего в них вспомогательное значение) увеличить автономность боевых машин (топливо, боеприпасы). Это также сокращает людские по-тери при поражении модернизированного БТР-70. Роль десанта фактичес-ки будет сводиться к боевому охранению подразделений на БТР и органи-зации засад на удобной для этого местности.

Учитывая необходимость автономных действий подразделений на ко-лесной бронетехнике, большое значение имеет наличие семейства боевых и вспомогательных машин. Для них необходима модернизация ходовой части аналогичная основным боевым БТР, а также модернизация корпуса и вооружения (там, где это необходимо). Среди потребного спектра машин стоит выделить КШМ, БРЭМ, медицинскую машину, самоходный мино-мет, ЗСУ, СПТРК (если для основных боевых машин будет выбран модуль без ПТРК). Часть из этих машин уже разработана в Николаеве (КШМ БТР-70Ди-02 «Свитязь», БММ БТР-70СМ «Ковчег», БРЭМ-7К/БРЭМ-2000), а часть может быть легко создана при минимальных усилиях.

Так, путем демонтажа пулеметной башни и крыши десантного отделе-ния при минимальных изменениях в бортовой броне возможно создание самоходных минометов калибра 82-мм и 120-мм, ЗСУ на базе ЗУ-23 (как это сделали в кубинской армии на базе БТР-60 или в Иране с установленным на крыше БТР-60 дистанционно управляемым модулем на базе ЗУ-23), воз-можно с дополнительным довооружением ЗУ-23 ПЗРК, как это предлагает-ся в вариантах модернизации последних в мире. В идеале стоило бы со-здать на базе БТР-70 (и БТР отечественного производства) ЗРК на базе зенитной ракеты Р-2И. Не лишним будет и транспортер боеприпасов на базе БТР-70 без башни и крыши, который кроме своих прямых функций может служить внештатным тягачом-эвакуатором, медицинской маши-ной, эвакуировать экипажи, десант подбитых машин и т.д.

Таким образом, модернизация основных боевых машин и создание семей-ства машин на базе БТР-70 позволили бы в умеренные сроки получить для во-оружения подвижной части 92-й омбр высокоэффективный комплект для ре-шения задач по ведению подвижной обороны ХО в автономном режиме.

Таким образом, модернизация основных боевых машин и создание семейства машин на базе БТР-70 позволи-ли бы в умеренные сроки получить для вооружения подвиж-ной части 92-й омбр высокоэффективный комплект для реше-ния задач по ведению подвижной обороны ХО в автономном режиме.

Page 50: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 50

Усиление обороны Харькова гусеничной техникой 92-й омбр будет эффективным уже имеющимся комплектом. В тоже время будет не лиш-ним довооружить предназначенные для данных задач формирования гусеничными БМПТ-64 и БТРТ-64 на базе танка Т-64, предложенные Харь-ковским БТРЗ, а также семейства боевых и вспомогательных машин на базе этих БТР и БМП, например, универсальной машиной боевого снабже-ния УМБС-64. Сопоставимые с танками по подвижности и защищенности тяжелые БМП и БТР способны оказывать эффективную поддержку танкам в уличных боях, не оставляя последние без поддержки пехоты, как это мо-жет произойти в случае применения легких БМП и БТР. Также в уличных боях важна доставка грузов в районы боя и эвакуация раненных, для чего также важна роль ТБТР. Достоинством таких машин по сравнению с легки-ми собратьями является высокая защищенность десанта и груза к артилле-рийскому огню орудий 152-155-мм калибра, не говоря уже о 120-мм мино-метах. Это свойство позволяет тяжелым БТР и машинам снабжения эффективно прорываться через зоны заградительного огня артиллерии противника. Наличие высокозащищенных гусеничных транспортных средств в составе харьковской группировки 92-й бригады позволяет не только перевозить собственную пехоту и грузы, но и личный состав и предметы снабжения поддерживаемых легких формирований, чем повышается выживаемость последних.

Учитывая, что предполагаемая роль гусеничной техники 92-й бригады в Харькове будет сводиться к поддержке легковооруженных формирова-ний (батальонов территориальной обороны, формирований Националь-ной гвардии, специальных батальонов МВД), то действовать ей придется в составе малых групп на урбанизированной местности, что требует соо-тветствующей подготовки личного состава.

Современный бой в городских условиях требует широкого использо-вания инженерных подразделений, как для подготовки обороны, так и для проведения контратак. Это требует увеличения численности инженеров в составе харьковской части 92-й омбр, а также оснащения их соответствую-щим комплектом специальной техники, а также БТРТ-64.

Конкретная специализация (подвижная оборона области, оборона ме-гаполиса) требует соответствующей подготовки военнослужащих, суще-ственно отличающейся у каждого из компонентов. В сочетании с различ-ной техникой (колесная для подвижной обороны и тяжелая гусеничная для уличных боев) имеет смысл поднять вопрос о переформировании 92-й омбр в две различные по функциям и вооружению части, условно: тяжелый полк «Харьков» и легкий «Харьковская область». При этом будет рациональным сохранить общее командование этими формированиями для эффективной координации действий тяжелого «стационарного» и лег-кого «подвижного» компонентов для решения общей задачи – защиты

Сопоставимые с танками по по-движности и защищенности тяжелые БМП и БТР способны оказывать эффективную поддержку танкам в уличных боях, не оставляя послед-ние без поддержки пехоты, как это может произойти в случае примене-ния легких БМП и БТР.

Эффективная защита области от внешней агрес-сии позволит профильным структурам (На-циональная гвар-дия, батальоны МВД) сосредото-чится на борьбе с иррегулярными формированиями Российской армии на территории Украины.

Page 51: №7 "Виклики  та  ризики"

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014 51

Харьковской области и ее столицы от агрессора. Эффективная защита об-ласти от внешней агрессии позволит профильным структурам (Нацио-нальная гвардия, батальоны МВД) сосредоточится на борьбе с иррегулярными формированиями Российской армии на территории Украины.