Проектна робота із художньої культури

Тема: «Музична культура»

10клас

Робота учнів Дібровської СЗШ:Немченко Тетяни,Естелли Бугайової,

Сергія ТрушикаКерівник проекту:Наталія Черняєва,

вчитель художньої культури

Як живе українська народна пісня на селі?

сприяти популяризації та вивченню українського музичного мистецтва серед молоді;

розвивати особистісно-ціннісне ставлення до народного мистецтва співу.

дослідити ,які українські народні пісні співають в селах Дібровської селищної ради;

залучити членів сімей учнів , жителів села до спільної пошукової діяльності, сприяти формуванню культури української народної пісні;

створити збірку українських народних пісень «Бабусині співаночки»;

зібрати інформацію для використання на уроках художньої культури ( тема: « Музична культура ») та на уроках української літератури ( тема: «Фольклор»).

Збірку презентувати кабінету української мови та літератури.

створення збірки українських народних пісень;

уміння співпрацювати разом у групі ;

уміння організовувати та реалізовувати проекту діяльність;

Тип і модель проекту – пошуковий, інформаційний, творчий, колективний

Віковий склад учасників проекту: різна вікова група

Сфера реалізації: освітня

Вид проекту:

груповий

Термін виконання проекту: 3 місяці

Засіб реалізації проекту: проведення уроку

Форма представлення результатів проекту: збірка українських народних пісень «Бабусині співаночки».

Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине. 

От де, люди, наша слава, Слава України. 

Тарас ШевченкоОбґрунтування актуальності даної

проблеми Українська пісня... Вона є однією із святинь нашого народу, його найціннішим духовним скарбом, гордістю і красою, геніальною поетичною біографією.  З давніх-давен уславилася Україна піснями, які дбайливо, як найдорожчу реліквію , передавали від покоління до покоління. Михайло Стельмах писав, що «…пісня супроводжує українця від колиски до могили, бо не було значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотанням грому». Український народ створив так багато пісень, що якби кожного дня вивчати одну нову пісню, на вивчення усіх не вистачило б людського життя.  Плине час. Народжуються і вмирають люди, гине у вогні часу матеріальна культура. Але вічними і незнищенними залишаються духовні цінності, серед яких — пісня.Чи жива українська народна пісня? Чи не втратили сучасні українці любові до народної пісні? 

У нашому селі люблять і поважають народну пісню. Ми чуємо їх змалку від бабусі, мами. Пісня згуртовує людей, очищає їхні душі, робить життя більш осмисленим, радіснішим і красивим. Наша пісня буде жити вічно.  Ми вирішили провести анкетування серед односельчан, щоб дізнатися про долю української народної пісні.

“ Ой палка ти була моя пісне!Як тебе почала я співати,

В мене очі горіли, мов жар,І займався у грудях пожар.

Хтіла я тебе в серці сховати,Та було моє серденько тісне,

Ой палка ти була, моя пісне!”Леся Українка

1.Ви любите українські народні пісні?2.Якщо співаєте, то коли ?3.Перечисліть назви українських народних пісень.4.Як ви гадаєте, чи потрібно знати українську народну пісню молодому поколінню?

Рідна бабуся заспівала дівчатам свої улюблені пісні

Надія Безрукавник закохана у пісню «Рідна мати моя».

Сім’я Півовар. Улюблені пісні: « Повій, вітре, на Вкраїну», «Цвіте терен»

Валентина Агеєва закохана в українську пісню. Улюблена –«Ой, у полі жито»

Катерина Мазурик сумує,що майже не чути українську народну пісню

Галина Василівна Горб називає свої улюблені українські пісні:

«В саду гуляла, квіти зривала», «Несе Галя воду», «Ой, у полі криниченька».

Ви любите українські народні пісні?

93%

7%

учасники анкетування 28такні

0

5

10

15

20

25

30

радість на душі в сімейному коліНа святах

0 5 10 15 20 25 30

вагаюсьнітак

Якщо співаєте, то коли?

Чи потрібно знати українську народну пісню молодому поколінню?

Ми провели дослідження серед місцевого населення . Жителі села (93%) співають українські пісні, люблять слухати, називають безліч улюблених пісень. Для них українська пісня-це молоді роки , перше побачення,весілля-все,що несе із собою свято.Прикро, що зустрічаються молоді люди , які не знають і не люблять слухати українську пісню. Наша творча група дослідила ,які пісні живуть серед громади ,і чому саме їх співають односельці.

пісня

Улюблені пісні наших бабусь та прабабусь повинні жити .Ми робимо перший крок- це створення збірки українських народних пісень «Бабусині співаночки».  Ми повинні пам’ятати слова О.Довженка:«Українська пісня — це бездонна душа українського народу, це його слава.   

     Українська пісня — це геніальна поетична біографія українського народу». 

    

ліричний настрійспівзвучна людській долі

бере за душу

пов’язана із історією країни

крає серце

неповторна мелодія

хочеться жити

Хай запам’ятають себе ось такими молодими наші прабабусі. Зправа -прабабуся Андрія Кушніра –Катерина Іванівна Пацан.1949р.

Література:

1. Гаю, гаю, зелен розмаю: пісенник (уклад.Т.Дмитрієва ) – К . : Музична Україна , 1973 . 147 с.

2. Луценко Д. Пісня вірності. - К. : Музична Україна , 1981. 222 с. 3. Українські народні пісні : пісенник (уклад. М. Гордійчук М. М. ) .–

К. : Музична Україна , 1979 . -186 с. 4. Українські народні пісні про кохання : пісенник (уклад.Т.Дмитрієва ) –

К . : Музична Україна , 1978 . -245 с.

http :// www . ukrlib . com . ua / sochm / printout . php ? id =603

Відділ освіти Синельниківської

райдержадміністраціїДібровська СЗШ

Проектна робота із художньої культури

Збірка українських народних пісень

Збірку уклали учні Дібровської СЗШ:Немченко Тетяна,Естелла Бугайова,

Сергій ТрушикКерівник :

Наталія Черняєва,вчитель художньої культури

Музика Володимира Верменича. Слова Миколи Сингаївського. Першим виконавцем пісні у 1960 році став Костянтин Огнєвий

Чорнобривці

Чорнобривців насіяла матиУ моїм світанковім краю,

Та й навчила веснянки співатиПро квітучу надію cвою.

Приспів:Як на ті чорнобривці погляну,

Бачу матір стареньку,Бачу руки твої ,моя мамо,

Твою ласку я чую ,рідненька.Мамо, рідна ненько моя.

Я розлуки і зустрічі знаю,Бачив я у чужій стороні

Чорнобривці із рідного краю,Що насіяла ти навесні.

Приспів.Як на ті чорнобривці погляну,

Бачу матір стареньку,Бачу руки твої ,моя мамо,

Твою ласку я чую ,рідненька.Мамо, рідна ненько моя.

Як на ті чорнобривці погляну,Бачу матір стареньку,

Бачу руки твої, моя мамо,Твою ласку я чую ,рідненька.

Мамо, рідна ненько моя.

Прилітають до нашого поляІз далеких країв журавлі,

Розцвітають і квіти, і доляНа моїй українській землі.

Приспів.

Будинок , якому понад сто років . с.Діброва

Ой, у лузі калина стояла

Ой ,у лузі калина стояла, На калині зозуля кувала. 

На калині зозуля кувала, На калині зозуля кувала, 

Під калиной Галина гуляла. 

Під калиной Галина гуляла, Під калиной Галина гуляла, Вона всіх козаків чарувала. 

Но їдному нічого не шкодить, Но їдному нічого не шкодить Він до неї щовечера ходить. 

Ой, дівчино, лиця рум'яного, Ой, дівчино, лиця рум'яного 

Прийми на ніч мене молодого. 

Рада б я й на чотири прийняти, Рада б я й на чотири прийняти,

Та боюсь козацької зради. 

Не зрубав я в полі тополі, Не зрубав я в полі тополі, 

Я не зраджу й тебе молодої. 

Ой, дівчино, моє ти серденько, Ой, дівчино, моє ти серденько, Розбуди мене рано-раненько. 

Козака дівчинонька любила, Козака дівчинонька любила,

Сама встала, його не збудила. 

Ой, дівчино, що ти наробила? Ой, дівчино, що ти наробила? Сама встала, мене не збудила. 

Ой, якби я тебе не любила, Ой, якби я тебе не любила, 

Я би встала й тебе розбудила. 

Зеленеє жито, зелене

Зеленеє жито, зелене,Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито женці жнуть,Хорошії гості в хату йдуть.

Зеленеє жито, зелене,Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито за селом,Хорошії гості за столом.

Зеленеє жито, зелене,Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито при межі –Хорошії гості до душі.

Зеленеє жито, зелене,Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито ще й овес, –Тут зібрався рід наш увесь.

Ой ,у вишневому саду

Ой, у вишневому садуТам соловейко щебетав.

Додому я просилася,А він мене все не пускав.

Милий ти мій, прошу тебе.Зоря зійшла, пусти мене.Проснеться матінка моя,

Буде питать, де була я.

А ти, мила, скажи в отвіт:Дивись, яка чудова ніч.Весна іде, красу несе,

А в тій красі радіє все. (ост. 2 рядки – 2)

Доню моя, у чому річ,Де ти гуляла цілу ніч?Чому розплетена коса,

А на очах бринить сльоза?

Коса моя розплетена –Її подруга розплела.

А на очах бринить сльоза,Бо з милим розлучилась я.

Мамо моя, прийшла пора,А я весела, молода. 

Я жити хочу, я люблю,Мамо, не лай дочку свою.

В саду гуляла, квіти зривала

В саду гуляла, квіти зривала, - (2)Кого любила - причарувала.

Ой ,ти дівчино, гарна та пишна, (2)Чом ти до мене вчора не вийшла?

Я виходила - тебе не було. (2)Я постояла та й повернулась.

Я більш не вийду, я більш не стану. (2)Я вишлю сестру такую саму.

А я з сестрою трохи постою. (2)

Не та розмова, що із тобою.Не та розмова, не теє слово, (2)

Не теє личко, не тії брови .

Із сиром пироги

Ішов він раз по стежі,По межі терени,

І здибав він дівчину,Що несла пироги.

...Ой, чули, чули, чули,

Ой, чули, чули ви,І здибав він дівчину,

Що несла пироги....

Дівчино ти, голубко,Чи знаєш мої сни,Що я тебе кохаю,Із сиром пироги.

...Ой, чули, чули, чули,

Ой, чули, чули ви,Що я тебе кохаю,Із сиром пироги.

...Дівчина як зочулаКозацькі мрії-сни,Відразу запросилаНа свіжі пироги.

...Ой, чули, чули, чули,

Ой, чули, чули ви,Відразу запросилаНа свіжі пироги.

...І як вони діждались

Щасливої пори -Дiвча його цiлує,А вiн їсть пироги.

...Ой, чули, чули, чули,

Ой, чули, чули ви,Дiвча його цiлує,А вiн їсть пироги.

...Та раптом із-за лісу

Взялися вороги,Козак із переляку

Сховався у бур'яни!...

Ой, чули, чули, чули,Ой, чули, чули ви,Козак із переляку

Сховався у бур'яни!...

А то були мисливцi -Нiякi вороги,

Взяли собі дiвчину,Iз сиром пироги.

...Ой, чули, чули, чули,

Ой, чули, чули ви,Взяли собі дiвчину,

Iз сиром пироги....

Козак гірко заплакав:О, люті вороги,

Беріть coбi дiвчину -Вiддайте пироги.

...Ой, чули, чули, люди,

Ой, чули, чули ви,Беріть coбi дiвчину -

Вiддайте пироги....

Ой, чули, чули, люди,Ой, чули, чули ви,Ніколи не міняйтеЛюбов на пироги.

Вечір на Дніпрі

Місяць на небі

Місяць на небі, зіроньки сяють,Тихо по морю човен пливе.

В човні дівчина пісню співає,А козак чує - серденько мре.

Ця пісня мила, ця пісня люба,Все про кохання, все про любов.Як ми любились та й розійшлися,

Тепер навіки зійшлися знов.

Ой очі, очі, очі дівочі,Темні, як нічка, ясні, як день!

Ви ж мене, очі, плакать навчили,Де ж ви навчились зводить людей?

Їхали козаки із Дону додому

Їхали козаки із Дону додому,Підманули Галю, забрали з собою.

Приспів:Ой, ти Галю, Галю молодая,

Підманули Галю, забрали з собою.

Ой , поїдем, Галю, з нами ,козаками,Краще тобі буде, чім у рідної мами.

Приспів.

Везли, везли Галю, темними лісами,

Прив'язали Галю до сосни косами.

Приспів.

Розбрелись по лісу, назбирали хмизу,Підпалили сосну від гори до низу.

Приспів.

Горить, горить сосна, горить та палає,Кричить Галя криком, кричить промовляє.

Приспів.

Ой, хто в лісі чує, нехай той рятує,Ой ,хто дочок має, нехай научає!

Приспів.

А хто дочок має, нехай научає,Та темної ночі гулять не пускає.

Приспів.

Обізвався козак: "Я в полі ночую,Я твій голосочок здалека почую."

Приспів.

Ось так майстерно розписує оселю Тетяна Руда

Розпрягайте, хлопці, коні

Слова: Івана Негребецького

Музика: Івана Негребецького

Розпрягайте, хлопці, коні,

Тай лягайте спочивать.А я піду в сад зелений,

В сад криниченьку копать.

Приспів:Маруся раз, два, три, калина.

Чорнявая дівчинаВ саду ягоди рвала.

Копав, копав криниченьку,У вишневому саду.

Чи не вийде дівчинонькаРано-вранці по воду?

Приспів.

Вийшла, вийшла дівчинонькаРано-вранці воду брать.

А за нею козаченькоВеде коня напувать.

Приспів.

Просив, просив відеречка -Вона йому не дала.

Дарував їй злотий перстень -Вона його не взяла.

Приспів.

Знаю, знаю, дівчинонько,Чим я тебе образив.Що я вчора із вечораКращу тебе полюбив.

Приспів.

Вона ростом невеличка,Ще й літами молода.Руса коса до пояса,

В косі стрічка золота.

Приспів.

Запрягайте, хлопці, коніГоді далі спочивать,

Тай поїдем в степ широкийСлаву-волю здобувать

Приспів.

Вечорниці у сільському Будинку культури

Несе Галя воду

Несе Галя воду,Коромисло гнеться,

За нею Іванко,Як барвінок в'ється.

За нею Іванко,Як барвінок в'ється.Галю,ж моя ,Галю,Дай води напиться,Ти така хорошая,

Дай хоч подивиться.Ти така хорошая,

Дай хоч подивиться.Вода у ставочку,

Піди, тай напийся,Я буду в садочку,Прийди подивися.Я буду в садочку,Прийди подивися.

Прийшов у садочок,

Зозуля кувала,А ти ж мене Галю,Тай не шанувала.

А ти ж мене Галю,Тай не шанувала.

Стелися, барвінку,Буду поливати,

Вернися ,Іванку,Буду шанувати.Вернися ,Іванку,Буду шанувати.

Скільки не стелився ,Ти не поливала,

Скільки не вертався ,Ти не шанувала.

Скільки не вертався, Ти не шанувала.Несе Галя воду,

Коромисло гнеться,За нею Іванко,

Як барвінок в'ється.За нею Іванко,

Як барвінок в'ється.

Криниця в садибі Тетяни Усенко

Ой ,у полі криниченька

Ой ,у полі криниченька.Там холодна водиченька.Ой ,там Роман воли пасе,

Катерина воду несе.

Ой ,став Роман жартувати,

З вiдер воду виливати.

Ой, Романе, Романочку,Не лий воду на сорочку.

Бо не рiдну неньку маю,Буде бити, добре знаю.

Буде бити, ще й лаяти,Ще й Романом докоряти.

Де ж ти, доню, барилася,Вже й вечеря зварилася.

Налетiли гуси з броду,Сколотили в ставi воду.

А я стала, постояла,Доки вода устоялась.

Брешеш, доню, не стояла,Ти з Романом розмовляла.

Щиру правду признаюся,Що з Романом кохаюся.

Роман чорний, я бiлява,Поберемось - буде пара.

Буде пара, ще й парочка,Ще й маленька Наталочка.

Весілля без пісні не буває.с.Діброва.Весілля Тетяни і Валентина Бровенків (другий день- «цигани»)

Ой, на горі жито

Ой, на горі жито, сидить зайчик,Він ніжками чеберяє.

Коли б такі ніжки мала,То я б ними чеберяла,

Як той зайчик, як той зайчик.

Ой, на горі гречка, сидить зайчик,Він ніжками чеберяє.

Коли б такі ніжки мала,То я б ними чеберяла,

Як той зайчик, як той зайчик.

Ой, на горі просо, сидить зайчик,Він ніжками чеберяє.

Коли б такі ніжки мала,То я б ними чеберяла,

Як той зайчик, як той зайчик.

Ой ,чий то кінь стоїть

Ой ,чий то кінь стоїть,Що сива гривонька.Сподобалась мені,Сподобалась меніТая дівчинонька.

Не так та дівчина,Як біле личенько.

Подай же ,дівчино,Подай же ,гарная,На коня рученьку.

Дівчина підійшла,Рученьку подала.Бодай же я була,Бодай же я була

Кохання не знала.

Кохання-коханняЗ вечора до рання,Як сонечко зійде,як сонечко зійде,Кохання відійде .

Повій, вітре, на Вкраїну

Слова СтепанаРуданського

Повій, вітре, на Вкраїну,Де покинув я дівчину.

Де покинув карі очі, |Повій, вітре, опівночі. | (2)

Між горами там долина,Там біленькая хатина;

В тій хатині - голубонька, |Голубонька - дівчинонька. | (2)

Повій, вітре, до схід сонця,До схід сонця, край віконця.Край віконця постіль біла, |

Постіль біла, дівка мила. | (2)

Зупинися тишком-нишком,Над рум'яним білим личком.Над тим личком нахилися, |

Чи спить мила - подивися. | (2)

Як спить мила, не збудилась -Нагадай їй, з ким любилась.З ким любилась і кохалась, |І кохати присягалась... | (2)

Як заб'ється їй серденько,Як дівча зітхне тяженько,Як заплачуть карі очі, |

Вертай, вітре, опівночі. | (2)

А як мене позабула,Як нелюба пригорнула -

Ти розвійся край долини, |Не вертайся з України... | (2)

Повій, вітре, на Вкраїну,Де покинув я дівчину.

Де покинув карі очі, |Повій, вітре, опівночі. | (2)

Вітер віє, вітер віє;Серце тужить, серце мліє...

Вітер віє, не вертає, |Серце з жалю завмирає. | (2)

Тетяна Михайлівна Усенко-учасниця художньої самодіяльності колгоспу «Перемога»

Слова Малишка А.Музика Майбороди П.

Рiдна мати моя

Рідна мати моя, ти ночей не доспала.І водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,І зелені луги, й солов'їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,І засмучені очі хороші твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю,І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю,І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Цвіте терен

Цвіте терен, цвіте терен,А цвіт опадає.

Хто в любові не знається, |Той горя не знає. | (2)

А я молода дівчина,Та й горя зазнала,

Вечороньки не доїла, |Нічки не доспала. | (2)

Вечероньки не доїла,Нічки не доспала.

Через тебе, мій миленький |Красу змарнувала . | (2)

Через тебе ,мій миленький.Через твої очі

Не тре було приходити |

До мене щоночі. | (2)

Не тре було приходити.Брати за рученьку

І все говорить до мене : | (2)"Ти ж ,моя миленька" . | (2)

Ой ,візьму я кріселечко,Сяду край віконця,

Іще очі не дрімали, |А вже сходить сонце. | (2)

Хоч дрімайте, не дрімайте –Не будете спати;

Десь поїхав мій миленький |Другої шукати. | (2)

Нехай їде, нехай їде,Нехай не вернеться,

Не дасть йому |Господь щастя ,куди повернеться. | (2)

Очі мої, очі мої,Що ви наробили?

Кого люди обминали,Того полюбили.

Учні школи вивчають українські обряди

Ой ,у полі житоОй ,у полі житоКопитами збито,

Під білою березою |Козаченька вбито. | (2)

Ой, убито, вбито,Затягнено в жито.

Червоною китайкою |Личенько накрито. | (2)

Ой. як вийшла мила,Голубонька сива,

Як підняла китаєчку, |Та й заголосила. | (2)

Ой, вийшла другая,Та й вже не такая,

Як підняла китаєчку, |Та й поцілувала. | (2)

Ой ,як вийшла третяЗ-під білої хати:

"Було ж тобі, вражий сину, |Нас трьох не кохати! | (2)

Нас трьох не кохати,Нас трьох не любити,

Тепер будеш, козаченьку, |В сирій землі гнити". | (2)

Зріє врожай

Ішов козак потайком

Ішов козак потайком (2)До дівчини-серденька вечірком. (2)

"Ой ,дівчино, відчини, (2)Своє-моє серденько звесели!" (2)

"Ой ,не буду відчинять, (2)Бо ти будеш, серденько, жартувать."(2)

"Ой, не буду, не буду, (2)Пожартую трішечки та й піду." (2)

Жартували до зорі, (2)Поки стало виднесенько надворі. (2)

"Ой ,козаче, утікай (2)Та й на мене славоньки не пускай." (2)

"Ой, дівчино, шумить гай, (2)Кого любиш, серденько, забувай." (2)

"Нехай шумить, ще й гуде, (2)Кого люблю змалечку, мій буде." (2)

Дорога в село

Та орав мужик край дороги

Та орав мужик край дороги.Та орав мужик край дороги.Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!

Край дороги!Та воли в його круторогі.Та воли в його круторогі.

Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!Круторогі!

А погоничі чорноброві.А погоничі чорноброві.

Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!Чорноброві!

Та поклав торбу при дорозі.Та поклав торбу при дорозі.Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!

При дорозі!Та ішли дівки хустки прати.Та ішли дівки хустки прати.Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!

Хустки прати!Та вони в його торбу вкрали.Та вони в його торбу вкрали.Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!

Торбу вкрали!Не порожню ж бо - з пирогами.Не порожню ж бо - з пирогами.

Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!З пирогами!

Та не з простими пирогами.Та не з простими пирогами.Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!

З пирогами!Та начинені горобцями.Та начинені горобцями.

Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!Горобцями!

Соняшникове поле

Іванку, Іванку

Іванку, Іванку,З того боку ярку,З того боку ярку.

Прийшла бим до тебе,Прийшла бим до тебе,

Взяла вода лавку.

Лавочка тоненька,Вода студененька,А я молоденька.

Могла б ся зломити, | (2)Жаль мі ся втопити.

Іванку, вечерком,Прийди до ня тайком. | (2)

Дам я тобі знати,Коли вийдуть з хати

І няньо, і мати.

На плоті солома,Не йди - старі дома. | (2)А як буде сіно, | (2)Можеш зайти сміло.

Приходи тихенько,Як стане темненько. | (2)

Ворота скрипливі,Сусіди брехливі,

Варуйся серденько.

На ярку, на яркуВзяла вода лавку. | (2)

На крилах кохання | (2)Прилети Іванку.

Кохання, кохання,Дівоче страждання. | (2)Лем раз любовання, | (2)

А сто раз чекання

Ой ,під калиною

Ой, під калиноюТрава зеленая,

Там стоїть дівчинаТа й зарученая.

"Ой ,ти, дівчинонько,Та й зарученая,

То й через кого тиТак засмученая?"

"Кохала милого,Кохала довгий час,

Прийшла недоленькаТа й розлучила нас.

Літала чайкою,У вікна билася —На свого милогоНе надивилася".

"Прощай, дівчинонько,Серце коханеє,

Прощайте, кучері,Личко рум'янеє".

Верба біля Дніпра. с.Діброва

Література:

1. Гаю, гаю, зелен розмаю: пісенник (уклад.Т.Дмитрієва ) – К . : Музична Україна , 1973 . 147 с.

2. Луценко Д. Пісня вірності. - К. : Музична Україна , 1981. 222 с. 3. Українські народні пісні : пісенник (уклад. М. Гордійчук М. М. ) .–

К. : Музична Україна , 1979 . -186 с. 4. Українські народні пісні про кохання : пісенник (уклад.Т.Дмитрієва ) –

К . : Музична Україна , 1978 . -245 с.

http :// www . ukrlib . com . ua / sochm / printout . php ? id =603