Бібліотека ДФ УДУФМТ

15 лютого

“Афганістан – наша пам'ять і біль” ІНФОРМАЦІЙНА БЕСІДА

До 25 –річниці виведення військ з Афганістану

“Поставте скибку хліба на стакан І голови схиліть в скорботі вічній За тих, кого убив Афганістан, Чиї він душі зранив і скалічив…”

В.Рудий

15 лютого 1989 року закінчилась війна, яка принесла тисячі жертв, сльози і горе в мирні родини. Цієї миті чекали мільйони. Хтось – з радістю, хтось з болем, а хтось з горем.

Афганістан став багатостраждальною землею. Ця ісламська країна завжди була однією з найбідніших в світі. Це зумовлено насамперед географічним розміщенням країни, рельєфом місцевості, а також особливостями релігійної свідомості афганських племен.

У квітні 1978 року афганський народ піднявся на боротьбу за краще життя, а грудні 1978 року між Радянським Союзом і Афганістаном був підписаний договір, за яким Радянський Союз зобов'язаний був переозброїти афганську армію.

Ухвалу про введення військ до Афганістану прийняло вузьке коло політиків радянської держави. Формальною причиною такого рішення стала ідея підтримки новоствореного комуністичного уряду в цій країні. Фактично ж, Афганістан був необхідний Радянському Союзу, як азійський плацдарм для протистояння США та країнам НАТО. Тому 25 грудня 1979 року почалося введення радянських військ до Афганістану і їх боротьба з озброєною опозицією – моджахедами.

Присутність чужоземних військ викликала стихійний опір народу. Пік бойових дій припав на 1984 – 1985 роки. Афганістан став горнилом для тих хто туди потрапляв.

За десятилітній період жорстокої війни радянська армія виконувала чимало завдань: охороняла стратегічні об’єкти, вела спільні з урядовими військами бойові дії проти моджахедів, постачала зброю та припаси до країни.

Однак в кінці 88-го року, згідно з рішеннями міжнародних організацій щодо урегулювання напруженої ситуації в Афганістані, радянське керівництво прийняло рішення про виведення військ з мусульманської країни. Отак, 5 травня 1988 року відповідно до Женевської угоди

почався перший етап виводу військ із Афганістану. Останній, другий, етап закінчився 15 лютого 1989 року.

2 Бібліотека ДФ УДУФМТ

Згодом війну в Афганістані керівництво тодішнього СРСР визнало політичною помилкою, однак це аж ніяк не применшує особистого подвигу тих, хто став прикладом самопожертви та вірності військовій присязі.

“Скільки нас скалічила війна?... І душа в нас плаче та стражда… Але хай забудеться та фраза – Я тебе туди не посилав…”

Афганська війна залишила тяжкі наслідки для України. Третина учасників афганської війни була родом з квітучої української землі. На їх долю випало випробування вогнем і кров’ю. Із 160 тисяч українців? 3360 з яких – загинули, 72 – пропали безвісти, 3560 – стали інвалідами, овдовіли 505 жінок, а 711 дітей стали сиротами.

Здавалося б, відійшла в минуле афганська війна, але рани та душі учасників бойових дій все ще болять, не гояться.

15 лютого воїни-інтернаціоналісти України відзначають на державному рівні День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, ініціатором якого виступила Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів).

Потрібно пам’ятати цю війну, цю трагедію, пам’ятати ветеранів, виявляти розуміння до тих, хто пройшов через війну, і для кого вона триває й досі. У спогадах, снах, у думках.

“Болить Афган, в душі туман, Ніхто не зна, ніхто не скаже,

Коли і де, і хто за ким, В чужім краю на землю ляже.”

Підготувала бібліотекар ДФ УДУФМТ: Надточий О.М. джерела: http://www.bershad.ua/news/tema/afgan/27685.html http://newtechn-gymnasium.edukit.kr.ua/vihovna_robota/vihovatelyam/temi_dlya_obgovorennya/