УДК 94(477)”.../05”ББК 63.3(4Укр)2

В42

Керівники проекту:А. В. Толстоухов — доктор філософських наук, член�кореспондент АПН України, Президент Інституту

стратегічної політики;В. О. Зубанов — Президент Добродійного Фонду «Схід�Захід разом»

АвторМ. Ю. Відейко — кандидат історичних наук, старший науковий співробітник

М. Ю. ВІДЕЙКОПОВІСТЬ ПРО КНЯЗЯ КИЯ — К.: Кріон, 2009. — 112 с.

ISBN 978�966�1658�27�0 (серія) ББК 63.3(4Укр)2ISBN 978�966�1658�21�8 (том 1)

Ця повість — про князя Кия, про часи, коли було засновано місто Київ. Сталося це так давно, що ті подіївстигли перетворилися на легенди. Близько півтори тисячі років тому, у часи князя Кия народилося чималолегенд. Адже тоді було перегорнуто чергову сторінку європейської історії, коли у полум'ї спустошливих таруйнівних війн, які охопили не лише Європу, відійшов у минуле античний світ. Серед найвідоміших легенд тихдалеких часів — історії про короля Артура та славетних лицарів Круглого Столу, пісня про Нібелунгів, їх скарбита грізного короля гунів Етцеля. Однак відомо, що за усіма майже казковими персонажами можуть стоятицілком реальні люди — королі, вожді, воєначальники, що жили у давно минулі часи. Але саме від цих легендведуть відлік нових сторінок історії народи таких сучасних європейських держав, як Велика Британія, Бельгія,Італія, Нідерланди, Німеччина, Франція та інші. Так само легенда про князя Кия знаходиться біля витоківісторії Білорусі, Росії та України.

ISBN 978"966"1658"27"0 (серія) © Зубанов В. О., Толстоухов А. В., 2009ISBN 978"966"1658"21"8 (том 1) © Відейко М. Ю., 2009

В42

Ëåãåíäè, ³ñòîð³ÿ òà àðõåîëîã³ÿ

Ö я повість — про князя Кия, про часи, коли булозасновано місто Київ. Це було так давно, що тіподії встигли перетворитися на легенди. Адже

у прадавні часи ніхто не складав літописів, а колице почали робити, багато що із минулого встигло за�бутися. А те, що не було забуте, претворилося наказки та легенди. Кожен народ має власні казки талегенди, серед них особливе місце займають ті, уяких оповідається про початок історії.

Близько півтори тисячі років тому, у часи кня�зя Кия у Європі народилося чимало подібних ле�генд. Адже саме тоді було перегорнуто черговусторінку європейської історії, почалася нова доба.У полум’ї спустошливих та руйнівних війн, які охо�пили не лише Європу, але й частину Азії та Африки,відійшов у минуле античний світ, протистояннядавніх могутніх держав сусідам�варварам. Посталата Європа (і не лише Європа) і ті народи, які нинізаймають вагоме місце у її історії. І кожен із нихшукає свої корені у давно минулій переламній добі,коли все починалося знову.

Серед найвідоміших легенд тих далеких часів —історії про короля Артура та славетних лицарівКруглого Столу, пісня про Нібелунгів, їх скарби тагрізного короля гунів Етцеля. Однак відомо, що заусіма майже казковими персонажами можуть стоя�ти цілком реальні люди — королі, вожді, воєначаль�ники, що й насправді жили у ті часи. Адже і корольАртур, і король Етцель, приміром, мають цілком ре�альні історичні прототипи. І якщо стосовно істо�ричності особи короля Артура вчені сперечаються ідосі, то ототожнення короля Етцеля із могутнім во�лодарем гунів, «Бичем Божим» Аттілою особливихсумнівів не викликає.

Від цих легенд ведуть відлік нових сторінок іс�торії народи таких сучасних європейських держав,як Велика Британія, Бельгія, Італія, Нідерланди,Німеччина, Франція та інші. Так само легенда прокнязя Кия знаходиться біля витоків історії Білору�сі, Росії та України.

Мабуть, недаремно кілька поколінь вчених —істориків, археологів, намагаються розгадати загад�ки легенд та міфів, на які перетворилася забута іс�торія. Так шукали (і знайшли!) та розкопали руїниміста Камелот, де колись збирав своїх лицарів ко�роль Артур. Знайдено поселення і поховання готів,гунів та інших героїв пісні про Нібелунгів. Коженкрай має свої легенди і має цілком матеріальні слі�ди відповідної епохи.

Так само вчені намагаються розгадати заплута�ні сторінки далекої історії нашого рідного Краю.Отож пошуки слідів якихось подій, навіть буденно�го життя простих людей, часів князя Кия і засну�вання ним міста над Дніпром виглядають цілкомзакономірними. На жаль, літописні рядки про цюподію надто скупі, а, головне, їх дуже мало, аби від�творити давню епоху та її події у всій бажаній по�вноті. Здавалося, нема жодної надії про щось дізна�тися більше.

Одначе виявилося, що окрім давніх літо�писів є ще одне джерело знань про минуле: ар�хеологія. Ця наука вивчає сліди життя тадіяльності людей, які жили у давні часи.

А потім вчені намагаються на підставі знайденоговідтворити картини минулого, історичні події, якіоминула увага літописців, або ж ті, які із певнихпричин були призабуті.

Саме археології ми завдячуємо нині відтво�ренню багатьох сторінок історії. Особливо це сто�сується заснування Києва. Однак часом буває так,що лише сила уяви здатна подолати прірву часу упівтори тисячі років і спробувати відтворити ко�лишні події. Тому наша повість матиме два виміри.Перший — документальний. Він відтворений напідставі праць давніх істориків, повідомленнях лі�тописів та, значною мірою, результатах археологіч�них досліджень. Все це вже було неодноразово по�єднано у працях сучасних істориків. Однак архео�логія — то наука фактів. Їх джерелом є знахідки,зроблені під час розкопок або випадково. Скажімо,це може бути скарб. І часом така знахідка приму�шує по�новому поглянути на здавалося б давно ві�домі речі.

Так трапилося із датою заснування Києва. Їївідсунули в минуле на півтори тисячі років. Навітьювілей відсвяткували 1982 року. А от нині лунаютьголоси, що це питання непогано було б дослідитище раз. Так би мовити, у світлі нових знахідок. Од�нак наша повість про князя Кия та його часи на разіґрунтується саме на визначенні віку міста у півторитисячі років. Тобто на тому, що засновник міста тайого родичі народилися у V столітті і жили у часиВеликого переселення народів, мали справу з гота�ми, гунами, римлянами.

Отож не менш важливими за місцеві переказиє знання про те, що відбувалося у світі у часи, коливони народилися і жили. Адже події, що часом малимісце досить далеко, можуть відгукнутися, відбити�ся на долі зовсім інших людей найнесподіванішим

чином. Так було і з заснуванням Києва. Є усі

підстави гадати, що сталася ця подія зовсім не ви�падково. Саме тому ми розповімо майже про тристоліття історії, різні події, що мали місце — як доКия так і після нього.

Великим та складним був давній світ, у якомужили князь Кий, його брати, слов’янські племена.Отож зовсім не зайвою виявиться розповідь не ли�ше про давніх слов’ян, але й інші народи та держа�ви, які існували поруч із ними. Відтак у повісті від�ведено місце для сарматів, аланів, готів, гунів та мо�гутньої Римської імперії, яка панувала тоді на вели�чезних територіях не лише у Європі, але й Азії таАфриці.

Зрозуміло, що заснування Києва 1500 років то�му — це лише одна із можливих версій давніх подій.Із часом з’являться нові дані, адже розкопки на тери�торії міста чи не щороку дарують якісь несподіванки.Археологи читають�перечитують літописи, співстав�ляючи із знайденим і намагаються здобути нові знан�ня. Отож слід розуміти, що викладена далі версія мо�же бути лише однією із багатьох можливих.

Другий вимір давньої легенди — це спроба від�творити події минулих часів такими, якими вони мог�ли бути «у справжньому житті». Ясна річ, подібнийопис не буде репортажем із місця подій. У цьомувимірі будуть описані ті чи інші події, місця такими,якими вони могли бути. Ці описи значною міроювипливають із тих знань, що їх маємо з виміру попе�реднього, наукового. Тут теж кожна знахідка, коженрядок давнього літопису може стати в пригоді. Золотіримські соліди з портретами імператорів, коштовніприкраси та зброя, знайдені у похованнях або скар�бах у різних місцях, навіть уламки давно розбитої ам�фори для вина, знайдені десь на схилах дніпровськихгір — усі ці речі про щось «говорять», слід лише ту«мову» спробувати почути — і відтворити.

Таку спробу зроблено. І слухатиме оповіданняматері молодий Кий разом із братами та сестроюпро події минулих літ — війну між готами і антами

у часи славного князя Божа, перемогу та зраду істрашну помсту. Піде він на торжище під стіна�

ми батьківськогограда, оглядатиме людей та різно�манітні товари, звезені сюди із різних місць. Станесвідком прибуття до антів посланців від великоговолодаря гунів Аттіли і вирушить разом із військомна війну. Він подолає гори і рівнини, аби разом ізполчищами Аттіли опинитися біля неприступнихстін твердинь Римської імперії, а потім повертати�меться додому через спустошені війною Краї. Кийразом із співвітчизниками мандруватиме степами,полями, повз давні могили та давно покинуті, неві�домо ким і коли збудовані городища. Разом із рід�нею шукатиме князь Кий кращої долі на далекомуДунаї, на службі біля кордонів імперії ромеїв�рим�лян. Навіть місто збудує, і назвуть це місто Киє�

вець. Та зрештою повернеться додому, на Дніпро,аби заснувати тут місто, яке згодом назвуть йогоім’ям. Ми спробуємо описати, як саме могло вигля�дати оте заснування, адже у різних народів зберег�лися описи подібних обрядів.

Зроблено так було для того, аби повніше поба�чити, відчути і можливо — спробувати зрозуміти по�дії часів минулих. Бо це має значення і для дня сьо�годнішнього, для пошуку відповіді на вічні запитан�ня: хто ми і звідки, куди йдемо і де будемо завтра.

Михайло Відейко

5

цієї гори можна було оглядати околиці на всі чотири сторони світу. Коли поглянути на східсонця — відкривається вид на велику ріку. Виблискує вона під сонцем, помережана вкри�тими зеленню островами. На березі — білий пісок. Бувало, навесні приходить повінь і сто�ять дерева у воді тижнями. Несе бурхливий потік вирвані із корінням кущі, стовбури де�рев. От чому не селяться люди на такому красивому зеленому березі. Знають, що із рікоюкраще не жартувати.

Коли повернутися на північ, то далеко, до самого обрію видно широку зелену долину.Це безкраї луки, посеред них річкові стариці. Частина із них на озера перетворилася. На

луках трава зелена, і трави тут багато. Можна і худобу пасти, і сіно на зиму косити. А риби — що в озе�рах, що у річці — без ліку.

Далі, на обрії, гори синіють. То високий берег річки. Височина аж до тої гори, на якій стоїмо тяг�неться. Пагорби ті лісом густим поросли. Дуби величезні, із давніх�давен ростуть. Такі, що двоє—троєдорослих людей ледве обхопити можуть. Повно у лісі дичини: олені, кабани. Буває, і зубри та тури за�ходять. Ну а дрібноти всякої, скажімо, зайців, не кажучи про різних птахів — теж вистачає.

Поділено ті пагорби глибоченними ярами. Деякі на гірські ущелини схожі. Розмиває вода кручі,обриваються вони вниз, до ріки. У темних ярах джерела б’ють. Тече вода, зливається у струмки тарічечки. Найбільші із них до Дніпра�ріки впадають. Їх широкі долини прорізують височини, перетворю�ючи їх ніби на величезні острови.

На такому острові можна все життя прожити. Круті береги від ворога захистять. А ліси та лукипрогодують. З давніх�давен приходили люди і селилися на цих кручах. Першими прийшли мисливці на

мамонтів — величезних, порослих шерстюслонів. Давно це було. Ще у ті далекі ча�

си, як край від криги льодовиковоїзвільнився. Ще ріки не було, а буловеличезне озеро, край якого губивсядалеко за обрієм, озеро — ніби цілеморе. Сиділи на його березі мис�ливці під високими горами, на якихчатували найвправніші. Слідкували,

чи не йдуть які тварини на во�допій до великого озера? Колипомічали таке, то давали знатисвоїм унизу: час рушати на по�лювання. А як вполювали щось,

то смажили м’ясо на вогнищах уяру під горою. Й досі буває водавимиває ті велетенські кістки.6

Минали тисячі років, інші люди селилися на горах. Будували вони житла із дерева та глини, вкри�вали соломою та очеретом. Бувало, укріплювали ті поселення ровами. А ще вирубувати ліс навкругипочали. Щоб поля там влаштувати, бо хліб сіяли, ним і годувалися. Так почали щезати ліси на горах тана рівнині. А ще печери тоді почали копати у кручах. Збиралися біля тих рукотворних печер на молит�ву давнім богам. Вшановували тих богів, приносили жертви, теж бенкетували, а що лишалося — у зем�лю закопували. І досі буває провалюється у тих місцях земля. Знак, що печера під землею була. А поручзнаходять сліди від давніх вогнищ, кістки та череп’я від прадавніх горщиків.

Весна змінювала холодну зиму, наставало спекотне літо, а за ним золота осінь — роки минали. Спли�вали роки, століття, тисячоліття. Йшло життя по одвічному колу хліборобської праці. Земля ця щедро го�дувала тих, хто не шкодував праці, щоб сіяти та збирати врожай. І ріка годувала усіх, і темний ліс годував.

Із країв ближніх і дальніх йшли вздовж великої ріки торгові люди, приносили різні товари. Барвистітканини, посуд гарний, прикраси із золота й срібла. Вино у глиняних амфорах привозили із далеких за�морських країв. Збиралося часом на піщаному березі, біля човнів, велике торжище. Приходили докупців люди із навколишніх селищ. Приносили із собою харчі на обмін. А ще виносили мед, віск зібра�ний у лісових бджіл, шкіри впольованих звірів. Особливо цінувалося хутро — як же без нього у холод�ну пору?

Бували і лихі часи — налітали із місць дальніх і ближніх різні вороги. Доводилося людям захищати�ся, відбиватися за укріпленнями, що оточували найбільші селища. У ті часи й виникли величезні горо�дища. У кожного племені була своя фортеця. Це нині їх вали поросли травою, кущами, а подекуди йлісом. А колись височіли на них грізні дерев’яні стіни. Сотні воїв були готові зустріти ворожу навалу. Тане завжди вдавалося відбити напад. Тоді люди поспішали сховати у землю найцінніше — золото, срібло,прикраси і монети. Так потрапили у цю землю скарби, які і понині знаходять час від часу. Кому пощас�тить, звісно.

Однак прийшов час, і ці стіни перетворилися на попіл, а життя на великих городищах припинило�ся. Лишилися лише невеличкі селища, сховані у лісах та ярах. Лише на найвищих горах лишилися не�величкі фортеці. Там люди із навколишніх сіл намагалися сховатися від спустошливих набігів. Булоце від наших днів років тисячу і ще п’ятсот.

7

іти зібралися навколо матері у теплій, затишній кімнаті. Найстарший, Кий, скорис�тавшись нагодою, поки мати у доброму настрої, попросив: «Розкажи�но, мамо, нампро давні часи, про славного князя Божа». Вони вже не раз і не два чули ці оповідівід старших, але кожного разу здавалося, що вперше. Голос матері наче заколису�вав, і тоді, здавалося, зникали складені із грубих колод стіни, блакитне небо прямонад головою, навколо широкі, зелені поля, кручі над Дніпром...

На високих кручах, неприступних кручах град стоїть. Маленький городок, тасильно укріплений. До стін його дорога уздовж схилу в’ється. Нею і піший, і верш�ник на гору довго підіймаються. Стіни із дубових колод складені, на згори заборола.

Вартує там пильна сторожа. За стінами міцними — хороми княжі. А ще дружина вірна живе, ліпші воїнищо під орудою князя землі антські від ворогів захищають.

Багато сильних витязів у антській землі. Міцні у них мечі, залізо можуть рубати. Не витримає їхудару ні шолом ворожий, ні панцир. Прикрашені руків’я тих мечів золотом і червоним та синім камін�ням. Зброя та здобута у далеких походах і битвах звитяжних з ворогами племен антських.

Сидить у хоромах славний Бож — князь країни антів. Прийшли сьогодні до нього на раду сімдесятперших людей від родів ближніх і дальніх. Радяться вони із князем, думають, як землі лад дати, як захис�тити її від ворогів. Не просто так зібрав поважних людей князь нині. Лихі вістки із далеку отримав.

Прибув гонець до княжого града, прибув із далеких степів. Прибув із дальньої застави, що сте�реже кордони антської землі над рікою із кам’янистими берегами. Страшну він звістку приніс. Су�не хмарою величезне військо. Піші воїни йдуть, а ще й кіннота попереду. Пішов король готівВінітарій війною на антів. Зібрав він силу�силенну війська, хоче повернути собі землі над вели�кою рікою. Каже король: «Готські то землі, анти їх самовільно зайняли. Жили ж тут готи іздавніх часів, ще від часів короля Фелімера».

Загомоніли старійшини, залунали різні голоси, гамір у хоромах здійнявся:— Як так споконвіку? Які готи? Ще й півтораста літ не минуло, як прибули вони із захо�

ду, із�за Вістули й Богу, нових земель шукаючи! А ми живемо тут іздавна, і вали давніх градівнаших над Дніпром�рікою ще од скіфських часів. Чи не наші пращури ту землю тримали у

прадавні часи? Не пустимо готів у наші землі! Хай собі вже до моря вертають, у степи!Нема чого їм нині у нашій землі робити!

Були й інші голоси: «А що, за великого короля Германаріха готів тут не було?Приходили й селилися, он місця скільки навколо, усім вистачало. Пожили собі, та йпішли інші краї воювати. Шукали щастя за Дунаєм та морем, у землях ромейсь�ких, краях теплих, та й не повернулися. А що, може і зараз пустимо, хай собіживуть?».

Слухав той гамір князь і собі думку гадав. Знав він те, чого може і не віда�ли старійшини. Приходили з далекого півдня, від моря та із степів купці і різні

звістки приносили. Неспокійно нині у далеких краях. Суне ж бо зі сходу ве�8

лика орда. Вершників без числа, страшні вони. Гунами звуться. Ініхто не має сили протистояти їм. Родичі�алани у степах вжепідкорилися гунському володарю, та навіть стали до лав йоговійська. По тому і черга готів настала. Король Вінітарій сам тежвладу гунів прийняв.

Знав також Бож, що шукатиме нині гордий король шляху, яквід тої опіки позбутися. А для такої справи велике військо по�трібне. Сильне військо, добре озброєне. Багато мечів треба,списів та щитів. А ще коней, возів, харчів, щоб те військо годува�ти в поході. Ясна річ, для того усього золото потрібне, багато зо�лота. От і пішов війною на антів.

Не за золотом�сріблом пішов — скільки його у них? Прикра�си у жінок та мечі у воїнів, от і все. Інше задумав король. Видно,хоче, як і в давні часи, захопити багато бранців. Полоняників накордоні завжди можна ромеям продати. В Імперії, за Дунаєм ра�би завжди в ціні. От і буде тоді у короля Вінітарія багато золота�срібла, буде зброя, військо. Стане він могутнішим, зможе вою�вати із гунським володарем.

Розумів славний князь, що по такому готському поході спа�лена і знищена буде земля, яку він перед богами та людьми при�сягався захищати. Підуть люди в полон готський, а ті, що зали�шаться, знову по лісах ховатимуться довіку. Не можна пускативороже військо у землі антські. І мовив князь Бож до старійшин:«Йде біда на наш край велика. Тож краще в бою загинути, аніж уполоні довіку бути. Піднімайте роди, збирайте військо. Вирушаємоу похід, не можемо пустити короля Вінітарія із військом у земліантські. На прикордонні дальньому маємо недобрих гостей зустріча�ти. І поспішаємо — час нині дорогий!»

Роз’їжджалися у різні боки від княжого граду вершники.Поспішали до своїх родів із вісткою: «Виступаємо в похід. Маємо за�хистити землю свою від навали ворожої».

Та швидше за всіх гінців летіла звістка землею, бо вже здійма�лися над ближніми і дальніми градами ви�соко у небо стовпи диму. То запалали сиг�нальні вогні на вершинах гір. І знав антсь�кий край від Дніпра до темних лісів: час на�став збирати воїв у похід. Настала пора землюрідну, рід свій захищати від ворога.

9

ті часи кожен чоловік мусив бути воїном, захищати родину та край свій. Кожен своюзброю мав — нехай і немудрящу, але грізну у вмілих руках. Вправність здобували не лишев бою, але і на полюванні. Он скільки звіра в лісах навколо! З луком та стрілами можна ба�гато чого здобути — і на обід до каші, і хутро на зимовий одяг.

Луки анти роблять невеликі, але потужні — у родичів�степовиків навчилися. Не ко�жен умілець складе із дерев’яних та кістяних пластин, з’єднуючи їх клеєм, таку потужну інадійну зброю. Зате б’є він на півтори сотні кроків влучно і сильно. Можна і далі стрілу ки�нути, але там ще влучити треба. Хоча коли у ворожі лави стріляти, то чи не кожна стріла

поцілить когось. Стріли теж взірця сарматського, із заліза куті. Кожна три лопаті має — така не схи�бить, а коли влучатиме — різатиме тіло ворога, як три леза одразу. Недаремно непереможне римськевійсько такі ж стріли стало використовувати, як із ними «познайомилося» у битвах з сарматами.

А на іншу дичину на полювання треба із списом йти. Не кожен здолає дикого вепра, тут требаособливе уміння. Міцної руки замало буде. Холоднокровність потрібна, вірний розрахунок — коли і якзустріти небезпечного звіра. Після такого полювання можна і до бою з ворогом ставати — справа та са�ма: дочекайся — і бий.

Та все ж війна не полювання. І ворог — не звір дикий, теж розум і хитрість має. Замало буде тутлише мисливського уміння, коли зійдешся в бою обличчям до обличчя. У ворога такі самі списи та стрі�

ли, від них не тікати, а захищатися якось треба.Кращого за міцний щит захисту від воро�

жих стріл і дротиків не знайдеш. Роби�ли круглі чи овальні щити із дерева, зтонких тесаних дощечок, скріплюю�чи їх клеєм. Такий захист мав прикри�

вати дві третини тулуба воїна. Зовніоббивали щити вичиненою шкірою.Якщо правильно її обробити, вонаміцністю залізу не поступиться, за�те набагато легша, не кажучи про

те, що здобути її легше за залізо.Залізо для іншого потрібне —

середину щита укріпити. Кова�лі вибивали круглі бляхи, схожіна миски і ставили їх у центріщита на клепки. Такою «мис�кою» уміючи можна ворога вда�рити так, що не встане, а при по�требі відбити удар списа чи меча.10

Важкий щит виходив, але у полі захист надійний. Коли вишикуватистіну з таких щитів, які тримають вправні воїни, непросто буде воро�гу її подолати. Щити у різний колір помальовані — у кого червоним, уіншого — білим, а у кого взагалі у різні кольори. Так можна і своїхрозрізнити, і погляд ворожого воїна відволікти на кольорові смужки.

Інша справа, що ворог такими ж щитами захищений. І якось тре�ба його в такому шикуванні дістати. Отут придадуться, ясна річ, лук тастріли. Але не одразу. Спочатку треба спробувати щит ворожийпробити. Стріла тут заслаба, а от дротик підійде. Ця зброя на списсхожа, але має ратище коротше і вістря менше. Форма вістря та са�ма, що і у списа, але заліза на нього витрачено у кілька разів менше.Дротик важчий за стрілу, але на близькій відстані має страшну про�бивну силу. Його удар не витримає захисний обладунок і навітьщит, коли, ясна річ, у центр бляхи не влучиш.

Але навіть коли щита не вдасться наскрізь пробити, то за�стрягне у ньому дротик надійно. Відтак стане щит важчим, склад�ніше буде ним ворогу орудувати. Спробує ворог зрубати ратищедротика, відкриється — і отримає стрілу або удар іншою зброєю.

Та краще завдавати ударів ворогу із засідок. В лісі, в горахна вузькій дорозі, коли він на те не чекає, йде собі обозом, а щи�ти та обладунки на возі. Злива стріл та дротиків із обох боків,атака — і ворог тікає чи винищений. Ніхто краще за антів іззасідки воювати не вміє.

Та не лише ополчення є у антського союзу. Є братствавійськові, у які молодь із різних родів гуртується. Живуть вониу лісі, наче дикі вовки, полюють на звіра, вправляються увійськовому мистецтві і завжди до бою готові. Часом здається,що у жорстокому бою вони самі на звіра�вовка обертаються.

Є в них не лише списи та стріли, але й мечі, обладунки ізшкіри та заліза. Один такий воїн в бою часом десятка опол�ченців вартий. Буває, що служать вони князю за плату, а є такі, щоу далекі краї за здобиччю йдуть чи кудись наймаються.

А князь на те і поставлений, щоб раду дати під час війни, вес�ти до бою всіх — і простих ополченців, і братчиків лісових. Має він також свою дружину, добре озб�роєну гарними мечами. Є у князя і коней вдосталь, щоб вести до бою вершників, не пішців. Найкращазброя, ясна річ, у князя. Що куплене, що сусідами подаровано чи в бою здобуто.

Меч у нього довгий, із узорчатого заліза. Залізо те не просте, умілими ковалями куте, лезо із бага�тьох смужок перевитих зроблене. Можна таким мечем навіть просте залізо рубати — і щербини не за�лишиться. Руків’я меча із кістки звіра виточене, а навершя та піхви камінням червоним і золотом при�крашені.

Меч князівський — то не просто зброя, а символ влади, від батька до сина передається. Прийняв�ши той меч, присягається на ньому князь рідний край і людей свого роду�племені, доки живий і зброюв руках тримає, боронити. І не було ще в антських краях такого, аби хто клятви такої не дотримав.

Щит у князя також не простий. Він хоч і менший, ніж у звичайного воїна, але теж міцний. Меншийщит зручніший до кінного бою, а князь завжди тепер верхи виступає. Сам щит червоною фарбою по�мальований, а зверху срібні золочені платівки�прикраси: страшні хижаки�леви із роззявленою пащеюмчать, а між ними танцюють чоловічки у вишитих сорочках. По такому щиту одразу можна князяупізнати.

11

агони від антських родів, приведені старійшинами, розташувалися уздовж узлісся так,щоб сонце, яке сходило, було за спинами воїнів. Трималися своїх, родичі з одного посе�лення — так певніше. У перших лавах стали ті, хто краще озброєний, мав щит, а дехтонавіть шкіряний шолом, укріплений металевими обручами. У руках тримали списи, де�хто біля пояса навіть мав меч замість великого ножа.

Задні лави складалися із стрільців з лука та тих, що мали по декілька короткихсписів�дротиків. Коли ворог наблизиться кроків на сто—стоп’ятдесят його накриє хма�ра стріл. Поки нападники долатимуть цю сотню кроків, лучники встигнуть вистрілити ще

три—чотири рази, а вправніші — то п’ять—шість. Тих, хто подолає цю віддаль зустрінуть дротиками.Короткі списи із залізними вістрями можуть не лише вразити ворога, але й пробиватимуть щити і навітьброню. Коли й не подолають дерев’яний щит, то застрягнуть у ньому, зробивши непридатним дозахисту.

А далі — далі настане черга тих, хто стоїть у перших рядах зустріти ворога списом та мечем. Зви�чайно, коли той ворог дістанеться до неприступної стіни із щитів під залізним дощем стріл та дротиків.

Коли ж воєводи помітять замішання у лавах нападників, то дадуть знакрушати вперед, щоб навальним натиском вирішити долю бою.

Коли ж ворог покаже спину, у справу вступить кінне військо підпроводом князя — переслідувати та рубити утікачів. Зараз кіннотникисховані в лісі, у затінку — ворог не бачитиме їх до миті, коли настане їхчас. Так завжди воювали анти, йшли в бій та перемагали своїх ворогів.

Так має бути і сьогодні, на цьому зеленому полі.Із�за пагорба у хмарах куряви на поле сунули загони

готів. У центрі — піше військо, прикрите великимищитами, наїжачилося списами, залізні вістря

виблискують на сонці. Зліва і справавидно кінноту, вершники у залізнихшоломах із круглими щитами, три�

мають довгі списи. Десь поміж них має бути король Ві�нітарій — він очолює цей похід.

Готське військо впевнене у своїх силах — адже їхприйшло на поле он скільки. Поміж них вояки, що небоялися ставати до бою із залізними римськимилегіонами. А є і такі, що пам’ятають перемоги над кра�

щими солдатами світу. Що їм зодягнуті в білі сорочки,прикриті звіриними шкурами вороги, що туляться до лісо�

вої хащі? Здавалося, від одного виду вони мають втікати на�зад, до непролазних нетрів, рятуючи своє життя.12

Здійнявся страшний галас, брязкіт заліза —готські лави навально рушили вперед. Воїни Вініта�рія знали, що віддаль до ворожих лав краще здолатиякнайшвидше, бігом — інакше перетворишся на мі�шень для влучних лісових стрільців.

І справді — тільки�но атакуючі лави перетнули не�видиму межу на зеленому полі, здійнялася у небо хма�ра із темних рисочок із білими перами позаду. Стрілиздійнялися високо, а потім рясним залізним дощемокропили нападників. Одна хмара, друга, третя, чет�верта — прорідили здавалося б непоборні хвилі воїнів,сховані за щитами. Однак ті лише трохи стишили ходу.Настав вирішальний момент — коли вони рухатимуть�ся далі, то за тридцять кроків почнеться рукопашна,страшна січа — обличчя до обличчя, щит до щита, мечпроти меча.

Але цієї миті у лави нападників ніби увійшов стале�вий гребінець із сотень дротиків — раз, другий. З такоївіддалі пущені умілою та сильною рукою вонипробивали навіть панцері та кольчуги найкращеозброєних готів у перших рядах. Хто вправніший,приймав сталеві вістря на щит, котрий, рятуючи життясвоєму господареві у хвилину перетворювався на їжа�ка. Життя врятував, але далі його вже не потягнеш —доведеться із самим мечем кидатися на стіну ворожихщитів.

Саме останні дротики та стріли, випущені майже впри�тул, ніби створили непоборну стіну на шляху атакуючих. Схожебуло, що атака ось�ось зупиниться. Навіть найвправніші із готів, якійшли попереду розуміли: далі не пройти. У ці хвилини хмари стріл мережалинебо над полем, рясним залізним дощем вкриваючи загони готської кінноти, яка нама�галася прийти на поміч піхотинцям і пробити стіну антських щитів. Тут першими не витримали коні —поранені, вони виходили із покори людям і несли своїх вершників з поля бою, спричинювали замішанняу лавах ще кілька миттєвостей тому непереможного війська.

У цю вирішальну хвилину на поле із лісу вилетіли антські кіннотники. Саме їх наближення спричи�нило замішання серед готів, котрі лишися без підтримки вершників. Піхотинці почали задкувати, спо�чатку поволі, виходячи із під влучних антських дротиків, а далі задні лави прискорили втечу — подалівід ворожих стріл. Окремі групи спробували чинити опір, та на них навалилися всім гуртом — кіннотатрощила ворожі лави, за нею врукопашну пішла піхота, зрушивши з місця на заклик старійшин. Битваперетворилася на окремі поєдинки — адже готські воєводи вже давно втекли із поля, а ті, що йшли уперших лавах, загинули на початку бою.

Однак перемогу не можна було вважати повною — кіннота Вінітарія хоча і полишила поле бою,однак нікуди не зникла. А це найдосвідченіші, найвправніші воїни. І ще невідомо, чи усі піхотинці бралиучасть у битві, чи в розпорядженні короля лишилися ще якісь загони. Настав час князю Божу вирішу�вати — чи зупинитися на досягнутому, залишити за собою поле бою, а отже — і перемогу, чи ризикнутипереслідувати супротивника. І князь вирішив не ризикувати, дав знак старійшинам збирати військо,махнувши рукою на готів, які розбігалися із поля битви.

13

ильні коні вчасно винесли короля та його дружину з�під надокучливого і небезпечногообстрілу антських лучників. Він ще встиг побачити, як зупинилася і хитнулася назадхвиля його піхотинців, проріджена зливою стріл та дротиків з узлісся. І король зрозумів:цього дня антів не перемогти. Даремно він сподівався розчавити ворогів навальним на�тиском, сподіваючись на досвід та чисельність свого війська. Битва вже програна — ад�же решта піхоти ще не дісталася поля бою, а надійде лише надвечір. Отож слід збира�ти тих хто вцілів та чекати до вечора. А там буде видно.

Однак хтозна, що там має на думці князь Бож. Чи не спаде йому на думку переслі�дувати втікачів? Чи не злякається бува князь власної перемоги над відважними синами Одіна? Та голов�не, щоб зупинився хоча б до вечора, краще до ранку. А там надійде решта війська і розмова далі підепо�іншому. Тож задля виграшу часу усі засоби годяться. Король озирнувся навколо, шукаючи середсвого оточення найбагатше зодягнутих воїнів. Таких, щоб і вид мали достойний, і зброя щоб виблиску�вала золотом та гарними каменями. Хай засліпить до часу той блиск очі антським старійшинам. Мовивкороль до посланців:

— Перекажіть правителю Божу, що настав час для перемовин. Скажіть зверхнику антському, щокороль Вінітарій готовий прийняти та вислухати його і старійшин. Великому королю Вінітарію

не потрібна далі ця війна між готами таантами. Король сьогодні ж хоче гово�рити з Божем і ліпшими антськимимужами про мир і злагоду. Не слід ли�

ти кров, коли можна про все до�мовитися, аби жити кожен насвоїй землі, як було то у

14

славні часи великогокороля Германаріха.

Навколо Божа вжезібралися старійшини,щоб дати раду перемозі,а головне, вирішити, щоробити далі. Найвойов�ничіші вимагали пересліду�вати утікаючих готів хоч досамого моря. Інші, більшповажні та досвідченіші,котрі знали, що до морядалеко, пропонували зу�пинитися та огледітися.Одне слово — не поспіша�ти. Слід зібрати ворожузброю та обладунки, заче�кати, поки підійдуть інші роди,котрі нині не встигли до бою. Нікуди ті готи,мовляв, не подінуться. А як зберемося із силами, казали,тоді рушимо — і тоді вже хоч до самого моря, а то і на Дунай, коли буде вже така охота і згода князя.

Бож дивився, слухав все те, вагався. Так, перемогу здобуто, готи полишили поле бою. Але щодалі? Він знав, наскільки великі володіння короля Вінітарія і скільки воїнів збирали у старі часи готськікоролі. Куди вже антам із такою потугою дати ради, он, ромеї за Дунаєм засіли, не поспішають у полерушати. Чекають чогось. Хоча вояки вони таки вправні, і готів не раз били. А от до їхніх земель якосьза здобиччю не поспішають.

То що, міркував князь, нині зупинитися і чекати? Чекати чого? Поки збереться Вінітарій із силамиі знову вирушить на північ? Щоб не довелося тоді знову по лісах ховатися. Ех, не завадило б нині датизнати про цю битву степовим родичам, славним аланам сарматського племені. Сказати, що настав часпо�родинному, підтримати своїх побратимів у бою проти ворога, що на рідну землю меч підняв. Та по�ки гінці обернуться, скільки часу спливе? Отож час нині потрібен, час. Мовив Бож до старійшин:

— Діло кажете. Треба і далі перемагати готів, йти супроти них до самого моря. Але не підемо тудисамі. Підемо разом із родичами нашими, сарматами, що належать до союзу антського. Своїх вершниківу нас мало, а у них багато. Як зберемося, то разом вже напевне переможемо ворога. Отож нині відря�димо гінців у степи, хай збирають і там військо, виступають в похід.

У ці хвилини важких роздумів та княжої ради прибули королівські посланці. Що й казати, вчасно.Перемовини дадуть час для того, щоб зібратися із силами. Коли король пропонує мир, то чому б ша�новному князю Божу про той мир та злагоду не порозмовляти? Як вільний із вільним, рівний із рівним.Наказав антський князь готувати місце для зустрічі, збирати страви та напої для дорогих гостей.Військо антське і собі стало готуватися до ночівлі в лісі, відзначати перемогу, поки князь із королем прощось там домовлятимуться.

15

чистому полі палали великі багаття, складені із зрубаних стовбурів, що їх антські воїни при�тягли із лісу. На інших колодах розсілися перемовники. Щоб розмова краще йшла, ясна річ,анти хмільного меду не пошкодували. Та й готи не з порожніми руками прийшли — привез�ли із собою чимало глиняних амфор із міцним вином. Солодке, з берегів Тавриди і навіть іздалеких римських провінцій за Дунаєм, це вино ще краще за мед зігрівало та тішило.

Минуло кілька годин, і навколо вогнищ вранішні ще вороги перемішалися. Чималоіз них згадувало старі часи, коли разом ходили із великим королем Германаріхом на да�леку північ, у країну естіїв, а потім на схід, до великої ріки. Були й такі, що зустріли

бойових побратимів, з якими разом тягли лямку у римських легіонах на кордоні у Паннонії, відбиваючинабіги степових нападників із�за Дунаю.

Згадували, як разом поверталися у рідні краї, бо не схотіли лишатися у чужих краях. Хоча могли — боотримали на те повне право. Мали ж не лише платню сріблом�золотом, але й дипломи військові. А удержаві ромейській до такого диплома належить ще й гарний шмат землі, не кажучи про ветеранськіпривілеї — звільнення від податків та інші вольності. Добре у теплих краях, та додому тягне сильніше — ко�го у рідні слов’янські ліси над Дніпром, кого в омріяну країну Ойум. Над тим же Дніпром. Диплом? А щодиплом, хай бронзовою платівкою, помережаною вирізьбленими літерами діти та онуки бавляться. Хайзнають, що рідний край над усе.

Наливали, пили, згадували, потім знову наливали — час швидко спливав. Ромейське вино теклорікою — король наказав про це дбати, кому належало. Уже й не звертав ніхто уваги на тупіт коня чер�гових гінців, посланих до готського табору по нові амфори. Аж ось до Вінітарія тихо підійшов воїн урозкішному вбранні із черговою амфорою, і, наливаючи до чаші червоне вино, тихо промовив: «Все го�тове, мій королю». Король навіть не відповів на ті слова, а лише хитнув головою.

Ніхто з антів і не зауважив, що забагато готів із вином повертається до місця перемовин. Хіба доспостережень, коли такі розмови пішли? Справи йдуть краще не треба. Страшні ще з ранку готи ниніось вони, поруч, такі старі знайомі і майже рідні. Що може бути для справжнього вояка краще за такегарне сидіння у колі старих друзів, славних витязів?

У антському таборі на узліссі згасали останні вогнища. Вої притомилися після битви, теж трохивипили меду і загорталися у шкури потепліше, засинали тяжким сном. Що їм до воєвод та старійшин!

Хай думають про день прийдешній, хай князь думає, як дати раду перемозі славній. А воїн спить,час спливає — і то добре.

Ніби хвиля пробігла по стоячій воді. Увірвалися враз розмови. Тверезі, як скло, королівськідружинники миттю скрутили руки антським старійшинам, не даючи дотягнутися до покладенихпоруч мечів та ножів. Ніхто не встиг вчинити опору — за хвилю всі антські старійшини лежалискручені ременями, і славний князь Бож, і його сини були серед них. А щоб не репетували, пе�редбачливо усім позатикали рота.

Вінітарій поглянув на те видовище і наказав чільнику дружини: «Шикуй на полі навпротилісу пішців. А сюди, до вогнищ, веди теслів із сокирами. Продовжимо учту далі. От і колоди16

згодяться — нехайно приготують тут до ранку хрести. Скільки? А стільки, скільки антських старійшин.І ще один, найбільший — для князя».

Антське військо в лісі прокинулося рано. Над полем ще вився туман, але його вже поволі розтоп�лювало сонечко і рвав на шматки вранішній вітер. Ті, хто вийшов на узлісся, узріли таке видовище, щона якусь мить завмерли.

У якихось трьох сотнях кроків від лісу стояли щільні лави готів, вишикувані до бою. Стіна щитів,вгорі — блискучі вістря довгих списів. Позаду — кілька рядів лучників і вершники. А за ними... Колиантські воїни побачили те, що за готськими лавами, над лісом пролунав крик, що вихопився із сотень ітисяч грудей. Адже там, на полі стояли високі стовпи із перекладинами, а на них — розіп’яті воєводи тастарійшини, а на найбільшому хресті — сам славний князь Бож...

Вінітарій усе розрахував вірно: у шаленстві тисячний натовп вихопився на поле, просто підобстріл готських лучників. Антські ж стрільці із узлісся нічого вдіяти не змогли. Ті бійці, що все ж у ша�леному пориві добігли до ворожих лав, дерлися чи не голіруч на залізні вістря списів і сотнями падали,щедро поливаючи кров’ю зелене поле. І не було кому дати лад відважному війську — всі проводирі йо�го конали на хрестах позаду готських лав.

Перемога Вінітарія, здавалося, була повною і остаточною. Ті із антів, хто не полягли на тому полібігли лісами від страшного місця, не зупиняючись. Однак були й такі, що вирушили не до рідних місць,на північ, а на схід.

Король готів не знав, і не міг знати, що напередодні, ще у сутінках, від антського табору виїхалодва десятки вершників і помчало до бродів через Дніпро. Це були таємні посланці від Божа. Вонипоспішали, за наказом свого князя, по допомогу до далеких степових родичів. Король Вінітарій не знав,що не мине і двічі по сім днів, як ці посланці зустрінуть далеко за Дніпром передові загони величезногокінного війська.

Зрештою, Вінітарій ніколи не дізнається, чому на нього полюватиме ціла кінна армія степовихвоїнів. Він побачить їх на світанку, коли його військо буде оточене звідусіль і єдиним порятункомстане випробуване коло, фортеця із похідних возів. Та ця фортеця спалахне під дощем із тисяч за�палювальних стріл, котрими накриють її швидкі, як вітер, кінні стрільці. А тих, хто намагатиметьсявтекти, прорватися, розсіє і змішає із землею лава закутих у залізні панцирі страшних для ворогааланських вершників.

Довжелезні списи пронизуватимуть піхотинців у другому і навіть третьому рядах найщільнішогошикування, а вістря готських списів лише ковзатимуть по залізній лусці, котра вкриває людей і коней.Довгі сарматські мечі безжально рубатимуть і шоломи, і обладунки. Не буде в тій битві пощади нікому —ані простому дружиннику, ані самому королю. Адже це буде не просто битва, а помста за родичів. І за�кон тут один, убивці — смерть.

«...І було покарано готів та їх короля за зраду, так відбулася праведна помста за князя Божа та йогостарійшин. Та дорогу ціну було заплачено тоді. Загинули не лише князь та старійшини, загинули тисячіпростих воїв. Але найголовні�ше — над краєм запанувалинові господарі, гуни. І з тогочасу вони мають право прикли�кати воїв антських у свої похо�ди» — закінчила мати�Миро�слава свою розповідь.

Діти сиділи принишклі,все ще переживаючи почутt.Одним із перших ніби проки�нувся Кий: «Мамо, а завтра наторжище підемо? Підемо диви�тися, що там привезли, ти ж намобіцяла!»

Мирослава усміхнулася,пригадавши щось, і лагідно мо�вила: «І справді, обіцяла. А за�раз — спати, діти, досить насьогодні оповідань». 17

À рхеологічні дослідження показали, що та місце�вість, де пізніше постане міто Кия, та навко�лишнє Подніпров’я, ще від останніх століть до

нашої ери була заселена племенами, які залишилипо собі пам’ятки зарубинецької археологічної куль�тури. Ця назва походить від села Зарубинці наДніпрі, де свого часу Вікентій Хвойка розкопав дав�ній могильник. Згодом було знайдено поселення інавіть укріплені городища, розташовані у найнепри�ступніших місцях на горах, що височіли над Дніп�ром від Канева до Києва.

Поселення зарубинецької культури щебули сховані серед навколишніх гус�

тих лісів. Були вони невеликими іскладалися із кількох десятків жи�

тел кожне. Житла будували із дере�ва, заглиблюючи їх у землю —щоб було тепліше. І самі житлабули невеличкими — так легше

опалювати їх узимку. Складенаіз каміння чи глиняних валь�ків піч добре тримала тепло.

Дах засипали землею — доб�рий захист від дощу та снігу.Заросте дах влітку травою і

стане непомітним іздале�ку. Та й селище стане схо�

же на зібрання зеленихгорбів. Так краще — час не�

спокійний, може і омине во�рог, не помітивши здалеку.

Мешканці подібних поселень займалися хліборобст�вом, вирубуючи ділянки лісу під поля. Зрубані дере�ва та кущі спалювали, кидали зерно прямо у попіл —перший врожай на такій ниві був непоганий. Однакподібні ділянки досить швидко виснажувалися, томувесь час доводилося дбати про місця для наступнихпосівів.

Зарубинецькі поселення переважно були неве�ликими, вони розташовувалися, як правило, «гнізда�ми», на віддалі всього у кілька кілометрів. Вчені вва�жають, що подібне «гніздо» могло належати роду. Де�кілька родів утворювали племена, більш чисельніоб’єднання, головним призначенням яких була орга�нізація захисту.

Часи ті були неспокійні,доводилося захищатися від су�сідів, особливо — набігів кочо�вих племен зі степу.Для цього і будува�ли укріплення�схо�вища, котрі при по�требі могли вмісти�ти мешканців на�

²ñòîð³ÿ Êðàþ äî Êèÿ

Городище зарубинецької культури біля околиці с. Гребені на Дніпрі

Житла доби зарубинецькоїкультури, макет. Археологічниймузей Інституту археологіїНАН України

Кераміка зпоховань

зарубинецькоїкультури,

ІІ ст. до н.е. —ІІ ст. н.е.

Фібули з поховань зарубинецькоїкультури, ІІ ст. до н.е. — ІІ ст. н.е.

18

вколишніх селищ. Розташовували такі фортеці черезкожні 15—20 кілометрів на горах. Якщо запалити утакому місці вогнище, його одразу помітять на сусід�ньому укріпленні, отож звістка про ворожий нападпошириться майже миттєво.

Щоб надійно укріпити свої фортеці, давні бу�дівничі зрізали землю, щоб зробити схили більшпрямовисними. Утворювалася непробивна землянастіна, яку від зсування підпирали вкопаними коло�дами. Вгорі утворювалося забороло, котре слугуваломісцем для розташування воїнів. Особливо укріплю�

вали ворота, там могло бути іпо кілька ліній оборони.

Під прикриттям заборолнечислені воїни могли дати від�січ великій кількості нападників.Ворогам доводилося пішими штур�мувати зарубинецькі фортеці — такгрізні степові вершники втрачали пере�вагу над своїми сусідами�піхотинцями. Однак часвід часу степові воїни намагалися захопити укріп�лення. Неподалік від Києва археологи проводилирозкопки на городищі біля с. Ходосівка. Ця фортецязаймала височезний мис над заплавою давнього рус�ла Дніпра. Поруч збереглися вали більш давніхукріплень — скіфського часу. До речі, в ті часи насе�лення у цих краях було значно більше. Однак війнита інші лиха спустошили край. Тепер місцевим жите�лям ледве вдавалося утримувати невеличке укріп�лення на вершині гори. Цілком вірогідно, що саметут могли мешкати предки князя Кия. Так от, про те,що на цю фортецю відбувалися напади, свідчать зна�хідки ворожих стріл у земляних валах. Саме ці стрі�ли і дають відповідь на питання: хто ж саме був голо�вним ворогом давніх слов’ян Подніпров’я. Зброя таналежала сарматам, які в ті часи неподільно волода�рювали у безкраїх степах. На стародавніх картах нелише степи, але й прилеглі землі позначено однієюназвою: Сарматія.

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

Ліпна посудина київськоїархеологічної культури,

IV ст.

Ходосівське городище зарубинецької культури,аерофотознімок

Реконструкція слов’янськогопоселення, близько середини

І тис. н.е. (за З. Ванею)Реконструкція житла київськоїкультури (за Р. Терпиловським)

19

Ï ід іменем «сарматів» у давнину були відомі пле�мена, котрі кочували у степах. Спочатку — насході, за Доном, а пізніше вони перемістилися

далі на захід, зайнявши ті краї, де перед тим панувалискіфи.

Римські та грецькі історики згадують у своїхтворах різні назви сарматських племен — серед нихнайбільш відомі роксолани, язиги та алани. Згадуютьнайбільше через те, що саме ці племена, точніше —союзи племен брали активну участь у політичних по�

діях тих часів, а головне — у війнах. Адже сармати бу�ли вправними воїнами�кіннотниками. Головноюударною силою були вершники, надійно захищені об�ладунками та озброєні довгими списами, які нагаду�вали лицарську кінноту середньовіччя. Удару пан�цирної кавалерії зазвичай передував обстріл ворожихлав кінними стрільцями. Небагато було армій у ті ча�си, котрі могли витримати подібну атаку.

Союзи племен очолювали вожді, яких давні іс�торики називали царями — такою великою була їх

Ñàðìàò³ÿ ³ ñàðìàòè

Карта Європи за описом римлянина Помпонія Мелли з позначенням Скіфії та Сарматії (реконструкція Ф. Нансена)

20

влада. Відомі навіть цілі династії, у яких влада пере�давалася від батька до сина. Археологи дослідили ба�гаті поховання, які належали сар�матським володарям та заможнимвоїнам.

Особливо відоме царське похо�вання біля села Пороги на Вінничині.Разом із царем тут було похованожінку. Небіжчиків одягли у розкіш�ний шовковий одяг, прикрашений зо�лотом, їх супроводжували числені зо�лоті прикраси. Поруч із царем покла�ли символи його влади — меч у піх�вах, прикрашених золотом та срібнучашу. Найцікавішим виявився знак,викарбуваний на її денці. Це тамга ро�ду царя Інісмея. Саме ця знахідка,окрім інших, і дозволила вченимбільш впевнено висловити припу�

щення, що знайденосаме царське похо�вання.

Знаки�тамги мавкожен сарматський рід,ними, як правило, позна�чали власність, насамперед —худобу. Тамги малювалина межових каменях, якіставили на кордонахродових або племіннихволодінь. Деякі знакинагадували схематичнезображення коня, інші —вершника. Для знатнихродів ці символи були чи�мось на зразок середньо�вічних гербів. До речі, у ли�царських гербах можна від�найти символи, ідентичні

сарматським тамгам. Нагадує деякі сарматськізнаки і наш український герб — тризуб, відомий із

Сарматський вершник:катафрактарій. Барельеф з надгробка

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

Монета імператора Констанція І, випущена у 294—295 рр. на честь перемогинад сарматами. Зображено римських правителів, які приносять жертву передворотами військового табору

21

Срібна чаша с ручкою у вигляді тварини з царського поховання біля с. Пороги. I ст. н.е.

Прикраси з поховання біля с. Пороги. Зліва,

на пряжці виднотамгу Інісмея.

I ст.

часів давніх київських князів. Ця об�ставина свого часу породила припу�щення про певний зв’язок між знат�ними родами сарматів та слов’ян.

На своїх сусідів сармати напа�дали не від надміру войовничості, а зсуто практичних міркувань: захопле�них у полон можна було вигідно про�дати у рабство. Адже сарматські во�лодіння сусідили з кордонами най�більшої рабовласницької держави —Римської імперії. Сарматські племе�на час від часу воювали з римлянами,бувало — перемагали, але частіше бу�вали переможені. Не один римськийімператор отримав за перемоги надвойовничими кочовиками титул«Сарматський», з цього приводу на�віть карбували монети з відповід�ними написами.

З часом сарматські правителізрозуміли, що краще торгувати зримськими провінціями, ніж воюва�

ти. Однак чи не єдиний товар, який могли за�пропонувати сармати римлянам — то булираби. Це прирікало сусідів на нескінчені

війни та набіги. Подібною була доля праслов’янських

племен, котрі залишили по собі заруби�нецьку культуру. Неподалік відКиєва, поблизу міста Обухова булознайдено навіть сарматський межо�вий камінь, на якому зображенотамгу та інші знаки. Так у давні ча�си степовики позначили межі своїх

володінь. У прилеглій місцевостівиявлено чимало поселень зару�бинецької культури, а біля сілТрипілля та Ходосівка —

навіть городища. Такий знак,на думку вчених, міг з’яви�

тися після того, як давні слов’янські племена булипідкорені сарматами.

Однак стосовно відносин слов’ян Подніпров’ята сарматів є й інші думки. Та обставина, що у ІІІ сто�літті ці краї обійшла хвиля завойовників�готів, щокотилася з півночі, на їх думку свідчить не про щоінше, як наявність міцного союзу між степовими сар�матами та носіями зарубинецької культури, можливонавіть скріпленого шлюбними стосунками між їхправлячою верхівкою. У цьому нема нічого дивного —із історії відомо чимало випадків таких взаємо�вигідних союзів.

У зв’язку із цим може бути пояснената обставина, що давні історики якийсьчас називали слов’ян антами, маю�чи на увазі могутній со�юз племен. Цю назвувиводять із іншої

Мечі, знайдені усарматських похованнях вУкраїні. Можливо,легендарний меч короляАртура — Екскалібур мігбути подібним до одного з них

Меч із царського сарматськогопоховання І ст. н.е. біля с. Пороги на Вінничині

22

Межовий камінь з сарматськими тамгами, знайдений на Київщині

мови, якоюмогли розмов�ляти сармати.Відтак слово «ан�ти» можна перекласти, як «ті, що живуть на краю»,«крайні». Зрештою слово перетворилося на назвуплемінного союзу і не потребувало дальшого пере�кладу. Коли казали про когось, що він із антів, то цеозначало належність до певного племінного союзу. Ібайдуже ким ти був до того — сарматом�аланом числов’янського роду�племені, якою мовою розмовляв— із моменту укладання угоди ти є антом і знаходиш�ся під захистом усієї військової потуги союзу хлібо�робів та грізних степових воїнів.

Ось чому варто згадати літописні рядки про те,що Кий із братами та сестрою «... прийшли від дикихполів з слов’янами великими та дуже хоробрими наро:дами». У цьому запису, між іншим, цілком могла бутиописана подія, котра сталася за кілька століть до на�родження Кия — прихід сарматських родів у Подніп�ров’я та їх родичання із місцевим населенням.

У будь�якому випадку, принаймнідля частини давніх слов’янськихплемен далеко не усі сарматибули страшними ворогами.Вони могли бути також іродичами, які мали прий�ти (і, мабуть, не раз при�ходили) на допомогу ускрутні часи. А такі часи удавні літа траплялися час�тенько.

Частина сарматськихплемен помандрувала за Карпати,де оселилася на угорській рівнині, поблизу римськихволодінь. Ці багаті землі зазнали чимало спустошли�вих набігів від войовничих сусідів. У відповідь рим�

ляни здійснюва�ли каральні експедиціїпроти сарматів. Лише між 290 та 313 роками такихпоходів відбулося вісім. Однак зрештою і у ті краївже на початку V століття прийшли нові завойовни�ки гуни. Тоді сарматам довелося вибирати: чи підко�рятися новим володарям, чи тікати від них. Частинапідкорилася, а решта подалася далі на захід.

Дехто подався, разом із остроготами до римськихволодінь, за Дунай. Однак там доля їх була сумною:почався голод, а місцеві чиновники почали продаватибіженців у рабство. Зрештою, алани та остроготиповстали. У битві біля міста Адріанополя римськілегіони не витримали навальної атаки аланських кін�нотників, на полі бою загинув навіть імператор Валент.Алани ще довго мандрували по римським провінціям.Частина їх пішла на службу до римлян, а решта по�далася далі на захід, де потрапила під владу короліввестготів та вандалів. Разом із останніми вони дісталисяримських провінцій на півночі Африки. Про ці мандри і

нині нагадують десятки топонімів у різних краях, атакож нечислені поховання, роз�

копані археологами.

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

Монета імператораКонстанція ІІ,карбована у 351—355 рр. На зворотізображено римськоголегіонера, якийперемагає кінноговоїна:варвара.Вершник має одяг тазачіску, подібну дозображень сарматів

23

Плита іззображеннямдраконарія:прапороносця, знайдена наримськомугарнізонномукладовищі у Честері,Британія

Меч та перстень, знайдені у похованні воїна в провінції

Шампань (Франція), неподалік відКаталаунських полів — місця битви

між військом Аттіли тазахискиками Римської імперії

451 року. На перстнілатинськимилітерами викарбувано германське

ім’я — HEVA (Хева). Цей воїн мігприбути здалеку. Подібна прикрасадо руків’я меча (справа) походить зтериторії України, аналогічні відомі

із поховань на Північному Кавказі

Ó легенді про Кия і Київ згадано, що ходив слав�ний князь до «Цесаргорода» та «цесаря», якиййого у цьому місці приймав «із великою честю».

Для істориків не складало жодних труднощів відпо�вісти на те, де ж знаходиться місто Цесаргород. Щекілька сотень років тому у наших краях Цесаргоро�дом (Царгородом) називали місто, яке нині є столицеюТуреччини — Стамбул. У часи князя Кия мешканціназивали своє місто інакше — «Константинополь» (іназивали його так до 1453 року, коли воно стало сто�лицею Туреччини і отримало від нових володаріввідоме нам нині ім’я). То ж виходить, що мандрувавсвого часу володар пагорбів над Дніпром у досить да�лекі краї. Але хто тоді такий «цесар», який там йогоприймав?

У даному випадку видно, що це не ім’я, а ти�тул, титул людини, яка правила у далекому Кон�стантинополі. Там найвищих правителів за давньоютрадицією називали цезарями (от звідки наш «це�сар») або імператорами. Виникла ця традиція задекілька століть до часів Кия, у далекому містіРимі. Правителі цього міста, котре перетворилосязгодом на величезну державу, майже дві тисячіроків тому перебрали титул «цезарів», котрий похо�див від родового імені легендарного полководця іполітика Гая Юлія Цезаря.

У кордонах цієї колись могутньої держави зна�ходилася більша частина Західної та ЦентральноїЄвропи, Британія, частина Азії та Північна Африка.На сході її межі сягали Дунаю, Вірменії, узбережжя

Âîëîäàð³ âðîïè

Стіна Адріана — римські прикордонні укріплення на півночі Британії. Ці рубежі Імперії охороняла сарматська кіннота

Сучасний вигляд відновлених укріпленьКонстантинополя — столиці Східної Римської імперії

24

Криму. У часи князя Кия(якщо він жив у V ст.н.е.) Римська імперія пе�реживала не найкращічаси. Розділена років засто до того на західну та східну частини, могутнядержава потерпала як від внутрішніх негараздів(заколотів, державних переворотів, зловживаньвладних мужів), так і від нападів сусідів�варварів,що уміло користувалися внутрішніми проблемамиримлян.

Однак певний час Рим від варварів надійнооберігала чисельна, вишколена і добре озброєна, якна ті часи армія, очолювана досвідченими полко�водцями. На додачу було зведено прикордонніукріплення, які певний час відокремлювали римсь�

кі володіння. На багато кілометрів простяглисяземляні вали та рови, уздовж яких прокладено до�роги для пересування військових підрозділів. Навежах вдень і вночі чатували вартові, а уздовж валівпатрулювала кіннота.

Крім того уздовж кордону спорудили фортеці, ау багатьох містах сусідніхзалежних від Риму державрозмістили гарнізони. Вонипильнували за всіма діямиварварів. Сам гарнізон міг

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

Схема розташування римських гарнізонів у Північно:Західному Причорномор’ї

Шолом римськоголегіонера I—II ст. н.е.

Залишки укріплень у припортовій частині Херсонеса — тут розташовувався римський гарнізон

Надгробок Марка Мецилія,вояка з I когорти Бракарів.

Знайдений у Херсонесі

25

налічувати від кількох де�сятків до кількох сотень во�яків, піхотинців та кіннот�ників.

Були у цих частинахтакі необхідні люди, як лікарі і

навіть сурмачі. Головним завдан�ням гарнізону було спостереження за сусідами�вар�варами, аби у разі потреби повідомити намісникасусідньої провінції про ворожі наміри та початокнабігу. Якщо виникала серйозна загроза, то гінця злистом по допомогу могли відправити морем, на ко�раблі.

Римська армія була найбільш організованою ідисциплінованою військовою силою того часу. Вонабула відмінно споряджена та озброєна. Постійнітренування та походи піднесли її боєздатність нависокий рівень. У роки розквіту імперія самих ли�

ше прикордонних військ маладо 150 тисяч. Були часи, коли чисель�ність військових сягала навіть півмільйона.Потужний римський флот, що неподільно панувавна морі, міг доставити у будь�яке місце узбережжятисячі воїнів, готових дати відсіч ворогу, котрий ли�ше збирався напасти. Морські десанти часто вини�щували все живе на ворожих узбережжях, запобіга�ючи будь�яким спробам організувати набіг наримські володіння.

Однак із часом римська потуга почала занепада�ти. Все менше було охочих серед громадян йти навійськову службу. Тоді почали набирати до війська«варварів», спокушаючи їх набуттям римського гро�мадянства та грошима. Лише командирів намагалисяпризначати із числа корінних римлян.

Були часи, коли іноземці охоче йшли на римсь�ку службу. Адже після неї вони отримували не лише

значну винагороду, але й праваримського громадянина, землю.Цілком можливим було також про�сування по службі — аж до найви�щих посад в імперії, досягнення за�можного, навіть розкішного життя.

По закінченні служби легіо�нер отримував військовий дип�лом. Цей диплом карбували на ме�талі, залежно від чину відставни�ка. Офіцер отримував бронзовийдиплом, простий легіонер — про�дряпаний на свинцевій пластині.Чимало таких документів дійшлодо наших днів — здебільшого їхзнаходять у похованнях, або середруїн давніх міст та селищ.

Є відомості, що фрагментиподібних дипломів знаходили і натеренах України, наприклад, уХмельницькій області. Отже, ціл�

Римська мапа, з числа так званих «Певтінгерових таблиць» ізпозначенням Сарматії та сусідніх країн

26

Фрагменти римських військовихдипломів, викарбуваних набронзових платівках. Знайдені підчас археологічних розкопок натериторії колишніх римськихпровінцій. Музей м. Клуж (Румунія)

План римськоїцитаделі Херсонеса і

розкопки залишківтерм — гарнізонної

лазні

ком можливо, що і з на�ших далеких країв вирушали

на римську службу воїни, алечерез багато років все ж таки повернулися у ріднікраї. Як свідчення того, що мешканці краю булизнайомі із римською військовою справою, може роз�глядатися спосіб укріплення раніше описаних горо�дищ зарубинецької культури.

Однак у битвах із варварами часом, траплялося,гинули цілі армії. Згодом бажаючих проливати кровза велич імперії ставало все менше і менше. Для охо�рони власної території з часом Рим змушений бувприймати на службу або наймати цілі загони вар�варів, часом на чолі із власними командирами. Зго�дом вчорашні вожді та королі отримували військовізвання і ставали важливими персонами у римськійімперії. Та від цього надійність і, головне, боєздат�ність армії лише занепадала. Заходи безпеки, що їхвживала римська влада, були цілком виправданими.Адже у ті часи було чимало охочих спробувати наміцність кордони імперії, поживитися у багатих міс�

тах і селищах, які вражаливарварів своєю заможніс�тю та достатком. Свого

часу римляни захопили уЄвропі чимало земель. Од�нак у часи антів імперія пе�реважно захищалася від набі�гів різних племен: сар�матів, германців,давніх слов’ян таінших, не меншв о й о в н и ч и хсусідів. Три�валий часкордони ве�ликої державитрималися міц�но, але настав часі навіть фортеці тазагартовані легіонинайкращої армії світу не змогли втримати черговоїнавали. Це сталося, коли у причорноморські степи ізпівночі прийшли готи.

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

Предмети озброєння римської армії — вістря списів та умбон для щита. Перші сторіччя н.е.

Римськийвійськовийкорабель —бірема.Сучаснареконструкція

Солід імператора Юліана (360—363 рр.)Імператора зображено у діадемі,

прикрашеній перлами, навколо напис: ФлавійКлавдій Юліан Благородний щасливий

Август; на звороті — бог доблесті Віртус уобразі могутнього римського воїна в

обладунках, який правою рукою тягне засобою полоненого варвара із зв’язаними за

спиною руками. Привертає увагу одягполоненого, особливо — шаровари: подібне

вбрання типове для кочовиків та сусідніх зними народів, в тому числі слов’ян

27

Á атьківщина народу готів — далека Скандина�вія, яку у давні часи вважали островом. Самезвідти на південь, до «Скіфії» у ІІ ст. виру�

шило у далекий шлях чимало готів на чолі ізсвоїм королем. Адже далекий північний край

не міг нагодувати всіх, хто у ньому жив. А нікороль, а ні його піддані не знали, що

країни із назвою «Скіфія» вже давно неіснує, а на її місці виникла Сарматія,

живуть інші племена. Так довго і не�певно у ті часи доходила інформа�

ція на далеку, холодну Північ.Але готи сміливо вирушили у

подорож не відаючи, що за їхучасті, або їх нащадками

буде докорінно зміненоперебіг європейської,та й світової історії.

Готським союзомплемен правив король із до�

му Амалів — лише члени цього роду вважалися гідни�ми із ласки богів займати найвищі владні пости у дер�жаві. Їм підлягали менш знатні вельможі. Головноюопорою королів були військові дружини, які склада�лися із професійних, добре озброєних воїнів.

Крім того у готів кожен дорослий чоловік був вої�ном і під час війни мусив вирушати у похід. Це робилодавні готські армії чисельними, хоча на початку і не ду�же вправними та згуртованими. На озброєнні біль�шість воїнів мали списи, сокири, а захищали себе вели�кими щитами. У разі необхідності буду�вали табір�фортецю із великих во�зів. Таке укріплення могло ви�тримати удар навіть панцирноїкавалерії сарматів. Знатнівоїни мали мечі, шоломи,могли мати навіть якісьобладунки, у томучислі кольчуги.

Âîíè ïðèéøëè ç ï³âíî÷³

Схема подорожі готів із Готискандзи до Скіфії

Наконечники списів.III—IV ст. н.е.

Срібні острогиготського вершника,

знайдені у похованні натериторії

Тернопільської області

28

Спочатку готи пе�реправилися через Бал�

тійське море на кораб�лях, дістались до устя

річки Вісли, вздовжякої розселилися,

потіснивши міс�цеве населен�ня. Згодом

звідти вони ви�рушили власне

до Скіфії. Історіяпро цей похід, так само, як і переказ про заснуванняКиєва, була записана через декілька століть, тому до�кладно розібратися, що в оповідях вигадка, а що булонасправді, складно.

У цьому переказі згадується про війну, яка спа�лахнула між готами та племенем спалів, у володінняякого під час походу потрапили переселенці із півно�чі. Війна скінчилася перемогою готів, які вирушилидалі на південь. Вчені вважають, що ті спали ціл�ком могли бути одним із слов’янських племен,

відомим під іншим іменем у римсь�ких істориків — скажімо, венетами(венедами). Готи зрештою потра�пили на узбережжя Чорного моря,

подолавши по дорозі опірсарматських племен.

Яким шляхом вони тудидісталися, історія умов�чує, лише археологічнісвідчення вказують, що

шлях цей лежав уздовжПівденного Бугу. Саме тут

виявлено кераміку вель�барської археологічноїкультури відповідного

часу, яка на думку вчених могла належати лише готам.А от у Середнє Подніпров’я ця кераміка не потрапила.Згодом на величезній території склалася археологічнакультура, відома як черняхівська1. Отже готи на почат�

ку свого походу оминули землі,

належні антам. Виходить, що цейплемінний союз виявився на якийсь часдостатньо могутнім, щоб протистояти прибульцям ізПівночі.

Однак готська навала, наче клин розкололанавпіл сарматські степи. Так само вихід воїнів ізПівночі на далекі береги Азовського моря мігрозділити навпіл і антський союз — політичнеоб’єднання сарматських і слов’янських племен. Однізосталися кочувати у степах, інші — вирощувати хлібу Подніпров’ї. Кожен лишався тепер сам на сам ізготською загрозою.

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

Ліпний посуд готів,знайдений під часрозкопок давніхпоховань

Рештки багато прикрашеного меча та піхов, щоналежали знатному готу. Знахідка з Керчі, Крим

Виготовлені з рогуоленя гребенічерняхівськоїкультури

Бронзові пряжки,знайдені упохованняхчерняхівськоїкультури. IV ст. н.е.

1 Вона названа за місцем розкопок давнього могильника біля села Черняхів на Київщині, які проводив на початкуХХ ст. археолог В. В. Хвойка.

29

Ç авдяки археологічним розкопкам вдалося дізнати�ся чимало подробиць із повсякденного життяпідданих готського королівства на землях нашого

краю. Селища черняхівської археологічної культури,більшу частину якої пов’язують із готами, іноді тягну�лися на багато кілометрів вздовж південних схилів ба�лок. Ці схили добре прогрівалися сонцем і були схованіне тільки від вітру, але й від сторонніх очей. Житла бу�дували з місцевих матеріалів. У Лісостепу це були дере�во й глина. Каркасні будівлі з обмазаними глиною стіна�ми могли перекривати очеретом, соломою, дерном.

Коли такий будинок спалити, від нього ли�шається купа обгорілої обмазки з відбитками жердинта стовпів. Так що залишки подібних селищ на по�верхні легко знайти по грудках обмазки, точнісінько,

як поселення трипільської культури. Під землянимдахом було не так вже і погано зимувати, та й пожежвін не боявся. Приміщення опалювали відкритимивогнищами. У «довгих будинках» могло проживатиодразу по кілька родин, були там і господарськіприміщення. Цей тип будівель готи принесли зі своєїпівнічної прабатьківщини. Зустрічаються на посе�леннях і землянки, у тому числі з печами�кам’янками,що нагадують житла, типові для слов’янських посе�лень. Поки що не знайдено жодного великого містаготського королівства. Відомо лише кілька фортець,збудованих самими готами. Крім того прибульці об�лаштувалися на декількох «скіфських» городищах упониззі Дніпра. Був момент, коли готи заселили те�риторію Ольвії (після відходу римського гарнізону) інавіть облаштувалися за стінами міста Тіри, прибу�дувавши до них свої житла.

Одна з готських фортець була збудована непо�далік від давньої переправи. Вона

Ó ãîòñüêîìó êîðîë³âñòâ³

Розкопки «батареї» з домниць для виробництвазаліза під Уманню

План та видрозкопок

укріпленьгородища

Башмачка. IV ст.

Гончарний посудчерняхівської культури.

Кінець III—IV ст.

30

контролювала відрізокдавнього шляху, що вів з

Дунаю до Криму.Укріплення зведе�

но на мисі, що йо�го із трьох боків

омивала вода. Те�риторію з усіх сторін

оточував вал, кам’яні стіни звежами, а на перешийку вирили рів.

Підкопавши землю, схилам мису надалище більшої крутизни. Всередині укріплень звели чо�тирнадцять рядів довгих (по 40—50 м довжиною)споруд, що нагадували бараки. Разом всі ці будівлімогли вмістити понад тисячу воїнів — у ті часи чима�ле військо. Поблизу воріт, укріплених круглою ве�жею, розташовувалася невелика площа, на якій мож�на було торгувати. Там таки у разі потреби могла бвишикуватися вся залога фортеці.

На землях Краю готам стали доступні величезніплощі родючих земель, у тому числі чорноземи. Щобїх обробляти, довелося використати залізні наконеч�ники для орних знарядь. На відміну від своїх сусідів�слов’ян, готи воліли розташовувати поселення не у за�плавах річок, а на рівнині, у балках — словом, ближчедо родючих нив. Для ефективного збору врожаю збільших площ і заготівлі кормів для худоби на зимупотрібні були залізні серпи й коси, які виявлено підчас розкопок. Вирощували готи зернові культури, се�ред яких переважало просо, були відомі також пшени�ця�двозернянка, ячмінь, жито. Любов до проса можнапояснити тим, що ця культура невибаглива, засу�хостійка, добре росте на ділянках, очище�них від лісу, нею можна пересіятивимерзлі посіви пше�ниці. Загалом, просогарне тоді, коли не�відомо, чого очікува�ти на новому місці відмісцевої матінки�при�роди, а їсти завждихочеться.

Чи не впершедосить далеко напівніч Краю поши�рилися нові при�строї для розме�лювання зерна на борошно — кам’яні жорна. Вониприйшли на зміну каменям�зернотеркам, що по�вільно, але надійно працювали у господарствах Крающе із трипільських часів. Попит на технічну новинкубув такий, що якісь заповзятливі підприємці органі�зували виготовлення жорен з вулканічної породи —туфу, знайденого на Вінничині. З тутешніх майсте�

рень вироби розходилися й на Дністер, і на Дніпро.Для одержання крупи використовували дерев’яніступи, часом оснащені ножним приводом.

Набір свійських тварин був звичайним для Євро�пи — корови, бики, свині, вівці. Стійлове утримання ху�доби надавало можливість цілорічно забезпечувати се�бе молоком і м’ясом. Навіть курей почали розводити удомашньому господарстві, про що свідчать знахідки за�лишків кісток птахів і навіть яєчної шкаралупи у похо�

ваннях. Готи досягли таких успіхів в розвиткутваринництва у Краї, що згодом на�

віть зуміли налагодити екс�порт худоби та продуктів(насамперед шкір) до

римських провінцій.

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

План черняхівської фортеці Городок на р. Інгул (за Б. В. Магомедовим). IV ст.

Залізнийнаральник.III—IV ст.

Розкопки залишків житла:напівземлянки нагородищі Башмачка. IV ст.

Реконструкція житлачерняхівської культури заматеріалами розкопок на

поселенні Кам’янка:Анчекрак(за Б.В. Магомедовим). IV ст.

31

Ó історичних працях, написаних півтори—дві ти�сячі років тому, «скіфами» часом іменували чине усі племена, які проживали на величезних

просторах від Вісли й Нижнього Дунаю до Каспію.Давнім історикам не вистачало часу з’ясовувати ро�довід сусідів�варварів. Траплялися також охочі«приватизувати» не лише ім’я скіфів, але й їх гучнуславу (зрозуміло, для більшої слави власного наро�ду). Так вчинив, приміром, готський історик Йор�дан. Він додав до історії власних королів навіть пе�ремогу скіфів над перським царем Дарієм І. Нага�даємо, ця подія сталася за сім з лишком сотень ро�ків до появи готів у Причорномор’ї. Як би там не бу�ло, а буремні події, що мали місце між 238 і 270 ро�ками, навічно увійшли в історію, як «скіфські війни».

Почалося все з того, що 238 року очоленіготами війська,пограбували та спалили міста і села упровінції Мезія, за Дунаєм. Намісник, Туллій Ме�нофіл, вирішив за краще відкупитися від частиниварварів, готів. Після чого ті власноручно утихоми�рили союзників�карпів, яким того разу римськогосрібла так і не перепало. Бачимо класичний прикладзастосування на практиці принципу «поділяй і во�лодарюй». Минуло ще десять років і римляни якось«забули» заплатити. По тому відбувся новий готсь�кий похід на прикордоння. Величезна армія вар�варів (називають цифру чи не у 300 000 вояків)дійшла до міста Маркіанополя,столиці провінції. Перебіжчикиіз числа звільнених з армії ле�гіонерів навчили готів мис�тецтву облоги міст.

Справжня катастрофадля римлян сталася 250 року. Тоді готи зама�нили у болото та вщентрозгромили римськуармію, яка необачно

захопилася їх переслідуванням. їх Наступного рокуу битві загинули імператор Децій та його син. Післяцього рештки ще вчора непереможних легіонів про�голосили новим імператором воєначальника, Требо�ніана Гала, який врятував їх від повної загибелі.

Із грабіжницьких походів у римські землі готипринесли у рідні селища різні трофеї. До наших днів

дійшла лише невелика частина з них.Це речі не дуже коштовні. Серед

подібних «сувенірів» є бронзовачорнильниця, частини кінськоїупряжі, металевий посуд ібронзові статуетки римськихбожеств, персні й навіть ручка

від бронзового казанка. Так самобули принесені здалеку бронзові

монети, що не були в обігу поза межа�ми міст і селищ імперії. Втім, час від часутрапляються цілком пристойні скарби, щоскладаються зі срібних римських монет та

коштовного срібного і золотого посуду. Длявеликих скарбів рахунок іде не на

² áóëè ñê³ôñüê³ â³éíè…

«Скіфські» війни 248—271 рр. Умовні позначення: 1 — роки походів; 2 — назви провінцій Римськоїімперії; 3 — місце вирішальної битви у 269 р.

Наконечниксписа,

знайдений упохованні

черняхівськоїкультури. IV ст. н.е.

Монети, карбвані на честьперемог імператора Клавдія II над готами у 269—270 рр.

32

число денаріїв, а на загальну вагу. Івимірюється та вага не одним і недвома кілограмами.

З часом готи дісталися до при�морських міст, в тому числі у Тав�риці (так тоді називали Крим). Такрозпочалася ера морських походів.Тепер не було потреби штурмува�ти прикордонні укріплення на Ду�наї. Успішно висадивши десант,можна було опинитися у глибоко�

му тилу, де вже не були розквартиро�вані усе ще грізні римські легіони. Величезні

флотилії, що нараховували часом сотні кораблів, ви�саджували багатотисячні армії у Малій Азії, на узбе�режжі Еллади й навіть на середземноморські остро�ви. Похід, що розпочався 269 року, був чи не найбіль�шим. Загальна чисельність об’єднаної армії готів, ге�рулів та певкінів становила від 60 до 100 тисяч воїнів.Було задіяно флот, що нараховував 2000 (а за іншимданими — усі 6000) кораблів. Крім армії до теплихморів, у багаті краї вирушили до 200 000 переселен�ців — жінок, дітей з усім скарбом.

Частину величезного флоту будували поблизуримських кордонів, а саме в околицях Тіри, на бере�гах Дністровського лиману. Вважають, що цього разуготи не стали використовувати кораблі еллінськогоабо римського зразка, як це було зроблено в минуліроки. Вони створили величезну флотилію із невели�ких човнів, збудованих за скандинавською тради�цією. Зовні вони нагадували грізні драккари вікінгів,які наводитимуть жах на Європу, Азію та навіть Аф�рику через кілька століть.

Римська розвідка не дрімала. Влада провінцій бу�ла готова зустріти варварів у всеозброєнні. Однак пер�ший удар був настільки сильним, що основна колонавояків та переселенців дійшла до територіїсучасної Сербії, де поблизу міста Наісса(нинішній Ніш) відбувся вирішаль�ний бій. Після програної битви готамдовелося відступати. Вони шукалипорятунку на узбережжі. Але натой час на морі вже неподільнопанував римський флот.

Переможець, імператорКлавдій II надіслав сенату по�відомлення, у якому було ска�зано: «...Ми знищили тристатисяч готів і потопили дві ти:сячі кораблів. Їх щитами вкритіусі річки, їх мечами й списами — всі

береги. Під суцільнимикістками не видно полів...їхня величезна фортеця звозів стоїть покинута; донас потрапило в полон так ба:гато жінок, що переможний сол:дат може взяти собі двох аботрьох з них». На честь перемогибула викарбувана пам’ятна мо�нета, на якій імператор поімено�ваний «Готським».

Втім, тріумф дорого обій�шовся і самому Риму. Вже на�ступного, 271 року, довелося ева�куювати римську провінцію Дакія.Перемога перемогою, а легіони та біль�шість населення полишили насиджені місця україні, завойованій півтори сотні років тому, ще зачасів могутнього і непереможного імператора Трая�

на. Римські гарнізони залишили Ольвію йТіру, чимало міст і селищ з часом посту�

пово перетворилися на мальовничі,але безлюдні руїни. Зауважимо:

вперше за сотні років не лишеримська армія у Європі від�

ступала (подібне траплялосяі раніше), відступала самаримська держава, віддаючиварварам колись захопленеза правом сильного.

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

Черняхівська культура III — початку V ст.,експозиція Археологічного музею Інститутуархеології НАН України

Монета імператора Деція,який загинув у битві зготами 251 р.

Навершя значка підрозділуримської армії, знайдене натериторії Тернопільськоїобласті — військовий трофейдоби «скіфських» воєн

Монета на честьперемог імператораТацита над готами

33

Ê оли війни між готами і римською державоюскінчилися, нові володарі Краю зайнялися обла�штуванням на новому місці. Їх правителі заходи�

лися встановлювати свою владу над навколишнімиплеменами. Найвідомішим серед готських королів ставГерманаріх. Саме йому вдалося силою зброї об’єднатитериторію від Балтійського моря до Чорного. Не дивно,що про такого володаря було складено чимало легенд іпісень у різних країнах. Ці пісні продовжували співатиі тоді, коли від його держави не лишилося і сліду.

Столицею нового королівства стало місто підназвою Данпрастад (або ж Данпрастадір).Із самої назви видно, що воно розта�шовувалося на Дніпрі. Вже давно бу�ла висловлена думку, що Данпрастадіснував на тому ж місці, що й Київ.Проте археологам так і не вдалося вия�вити слідів міста із матеріалами чер�няхівської археологічної культури на те�риторії Києва. Так, окремих знахідок тогочасу вистячає, а от слідів міста як не булотак і нема.

Намагалися шукати столицю короляГерманаріха і у інших місцях. Була думка,що розташовувалося воно на місці величез�ного кам’янського городища скіфського ча�су, нижче сучасного Запоріжжя. Однак і там слідів пе�ребування готів так і не знайшли. В останні роки архе�ологи звернули увагу на значну кількість знахідок ма�теріалів черняхівської культури та скарбів часів Гер�манаріха на території давнього еллінського міста Оль�вії. Розташоване те місто було у Бузькому лимані.Схоже на те, що тут і справді жили готи впродовж ча�стини IV—V ст. Тоді з Ольвії було виведено римськийгарнізон, місто спорожніло. Однак ще стояли фор�

течні стіни і башти, стіни будинків. Цебуло досить значне за розмірами місто,принаймні найбільше у цих краях.

Якщо пригадати давню назву Оль�вії — «місто Борисфенітів» і те, що «Борисфе�

ном» елліни називали Дніпро, то виходить ціка�ва річ. Коли замінити «Борисфен» на «Дніпро»,

то якраз і вийде щось схоже на «Данпрастад»,місто на Дніпрі.

Із тими часами пов’язано досить цікавеявище — значне поширення римських культур�

них та технічних здобутків у нашому краї. Одниміз найважливіших результатів «скіфських» воєнстала поява на території Краю великої кількостілюдей, котрі володіли найпередовішими на той

час знаннями і технологіями. Серед них були бран�ці, захоплені під час походів на римські провінції. Бу�ли, імовірно, також і цілком добровільні емігранти.Дехто вирішив ризикнути та відкрити нове вироб�ництво на землях варварів — приміром, склодувнумайстерню. Подібне підприємство в ті часи малопрактично необмежений ринок збуту та надавало вір�ну можливість швидко розбагатіти. Потяглися на східі торговці, готові, подібно до давніх еллінів, ризикну�ти та заснувати торгові факторії не лише на берегахПонта, але навіть десь у глибині готських володінь.

Археологів вже давно вразила досконалість (такількість) знайденого під час розкопок поселень і мо�гильників гончарного посуду черняхівської культури.Він був виготовлений на швидкому гончарному колі,обпалений у двояруснихгорнах. Все було зроб�

Âåëèêèé âîëîäàð Ãåðìàíàð³õ

Рештки спаленої будівлі, стіни якої були обмазаніглиною. Городище Башмачка, IV ст.

Скляний кубок, виготовлений у римськійпровінції. З поховання у мольникучерняхівської культури на Київщині.Кінець III—IV ст. н.е.

Бронзова фібула, знайдена у похованнічерняхівської культури на Київщині.Кінець III—IV ст. н.е.

Виготовлений іззаліза гребіньчерняхівської

культури. IV ст.

34

лено у традиціях провінційногоримського ремесла. Було розгорнуто та�кож масове виробництво ювелірних при�крас, спостерігається повсюдний підйомметалургії й обробки металу, у тому

числі й зброї.Зросло число поселень. Їх вже відкрито

кілька тисяч. Відомо чимало селищ, що тягнуться на8—10 кілометрів уздовж невеликих річок, а то йструмків. За оцінками фахівців, рахунок населення вКраї тоді чи не вперше пішов на мільйони. Найбільшімовірною моделлю суспільства того часу могли бутибагатонаціональні поселення хліборобів та ремісників,які об’єднали представників різних племен і народів.Тут, окрім готів, були присутні представники слов’ян,сарматів, фракийців, а також нащадки скіфів і еллінів,колишніх громадян Імперії. Починає складатися новаспільність. Вражає не лише її етнічне різноманіття, алей грамотність. Від Волині до Криму є знахідки ке�раміки з написами виконаними латиною, грецькимилітерами і навіть готськими рунами. Поряд зустріча�ються і сарматські тамги. Цілком імовірно, що жителібагатьох, особливо торгових поселень володіли чотир�ма—п’ятьма мовами й навіть уміли писати на деяких зних. Про різноплемінний склад мешканців поселеньчерняхівської культури IV століття свідчить наявністьпоряд з гончарною різноманітної ліпної кераміки, а та�кож розмаїтість типів житлових будівель — від «довгихбудинків» до напівземлянок з пічками�кам’янками.

У цій ситуації формуються нові типи культур,що є своєрідним сплавом досвіду попередників. Від�буваються зміни у мовах народів, які живуть поруч.Саме з тих часів походять такі споконвіку здавалосяб слов’янські слова як «князь» (готськ. kunnigs), «ка�зан» (katils), «скло» (stikls — рос. «стекло»), «полк»(fulk), «плуг» (ploga), «буква» (boka), «меч» (mekeis),«шолом» (hilms), «виноград» (weina:gards) і навіть«хліб» (hlaifs).

Численні поселення готів просунулися на східаж до нинішньої Харківщини та у Приазов’я. На пів�ніч вони піднялися по Дніпру, витиснувши із частиниКиївщини племена київськоїкультури, у якій нині вба�чають предків слов’ян.Просування це не буломирним.

Однак у нових умовах виявилося,що торгувати простим людям набагатовигідніше, ніж воювати. Особливо ізримлянами. Готи, а також їх союз�ники й піддані, так само, якдо них скіфи та сармати,вже не могли обійтисябез всіх корисних і по�трібних товарів римсь�кого світу — вина, тканин, прикрас. Є підстави вважа�ти, що великий король Ерманаріх розширював держа�ву на схід і на північ не лише з метою підкорити сусідніплемена, а прагнучи встановити контроль і над торго�вими шляхами.

Значення торгівлі для сусідів�варварів добре зро�зуміли у Римі. Тому, як засіб покарання за набіги наміс�ники провінцій стали застосовувати заборону торгува�ти. Наслідки такого заходу перевершили усі сподіван�ня: готська влада стала гарантом спокою на кордонах.

Мабуть не випадково, що саме на ці «золоті ро�ки» припало перенесення столиці Імперії на місцедавнього еллінського міста Візантія, перейменовано�го на Константинополь (офіційно це сталося 330 ро�ку). Імператор, схоже, був впевнений, що на сході ве�ликої держави ситуація більш спокійна та стабільна,ніж у Римі. І це незважаючи на низку війн, що проко�тилися по цих землях усього за півстоліття до урочи�стого переносу столиці! Пам’ятаючи про бурхливеминуле, імператор наказав ґрунтовно укріпити місто.Костянтин Великий, слід згадати, теж цілком заслу�жив (на полі бою) почесні звання «готський» і «сар�матський», після чого правителі грейтунгів і тервінгівбули змушені відправити своїх синів у нову столицю,як заручників. Тут спадкоємці кращих родів Готії от�римали унікальну можливість переконатися у величіта могутності імперії ромеїв. Один із них, син короляАріаріха, настільки перейнявся побаченим, що взяв із власного синастрашну клятву:ніколи(!) не ступа�ти на землі імперії.І син цієї клятвидотримався.

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

Зроблена із срібла фібула —застібка для плаща,знайдена у похованнічерняхівської культури.Кінець III—IV ст. н.е.

Керамическая имитациястеклянного кубка.

Черняховская культура

Фигурный сосуд в виде сапога.Черняховская культура, IV в. н.э.

Вироби зі скла — кубок танамистини, ходовий товарна территорії поширення

черняхівської культури.Кінець III—IV ст.

35

× имало вдалося довіда�тися про звичаї давніхчасів завдяки вивчен�

ню давніх поховань. Влас�не, один з могильників,розкопаний понад сто ро�ків тому на Київщині і давназву черняхівській архео�логічній культурі. Наса�мперед готи і були їїносіями. Більшість небіж�чиків було поховано у не�глибоких ямах, до третинипоховань становлять кре�мації. Є також похованняпід курганами, з дерев’яни�ми гробницями — однеслово, у кожного племенібули свої звичаї.

Найцікавіше у таких похованнях — інвентар. Цеможуть бути посудини, досить прості прикраси, зрід�ка зброя. Є поховання знаті, що їх можна розпізнатипо золотим і срібним прикрасам, розкішній, оздобле�ній золотом і яскравими каменями зброї. Деякі з них

навіть іменують «кня�зівськими».

Класти речі в мо�гилу було конче необ�хідно, щоб виконативідповідні приписиОдіна, верховного богапівнічних народів. Ад�же кожному готу у тічаси було відомо, щоОдин повелів прибутипо смерті до Валгалли(готський аналог спе�ціалізованого раю для

вояків): «...із тим добром, що було з ним на багатті»,тому що «...тим вище буде той, хто спалений, і він бу:де багатшим там, чим більше добра згорить із ним».Окрім того у потойбічному світі людина могла скори�статися також і тим, «...що вона сама закопала у зем:лю». Під цю категорію цілком потрапляють скарби, втому числі монетні. Всі ці настанови готи міцно за�своювали, слухаючи давні сказання�саги.

Одним з наслідків успішної торгівлі стала поява вКраї величезної кількості римських монет. Денарії таінша продукція римських монетнихдворів у наших далеких предків у тічаси були не менш популярні, аніжнині євро або долари США. Причомунаселення готського ко�ролівства вимагало воплату за товари та по�слуги справні срібнімонети часів Траяна іМарка Аврелія, а несумнівної якості монети

Çâè÷à¿ êðà¿íè ãîò³â

Розкопки могильника у с. Черняхів Київської губернії. Рисунки В. В. Хвойки

Поховання:кремаціячерняхівськоїкультури таваза, в якійбуло похованопопіл. IV ст. н.е.

Виявлені серед рештоккремації бронзові

фібули. Черняхівськакультура, IV ст. н.е.

36

нових, «солдатських» імператорів. Це уподобанняпідтверджується численними скарбами римської «ва�люти» знайденими в Україні.

Монетне срібло також використовували вякості сировини для виробництва ювелірних прикрасмісцевими майстрами. Адже інших джерел срібла у«варварів» тоді не було. Цікаво, що саме у ті рокиРим переходить від карбування срібла до золотих мо�нет�солідів, більш відповідних потребам найбагатшоїта, як і раніше, наймогутнішої держави Європи.

Чимало скарбів було знайдено і на територіїКиєва. На Замковій горі (вона ж Киселівка) знаходи�ли римські монети — як срібні і навіть бронзові. НаСтарокиївській горі, навпроти, траплялися срібні та

мідні римські монети. Там же 1937 року по�близу одного із поховань черняхівськоїкультури натрапили на бронзову пла�тівку, прикрашену червоною та синь�

ою емаллю із зобра�женням голови, у

оточенні німба із п’ятипроменів. Датують цю зна�хідку III—IV ст.

У складі ін�ших скарбів тогочасу, виявлениху Києві, знахо�дили не лишесрібні монети,але і різні виробиіз дорогоцінних ме�талів, зробленіремісникамиу далеких міс�тах римськихпровінцій. Отож

давні мешканцікиївських околиць ста�ранно виконували приписи своїх богів, ховаючиу землю скарби, потрібні для заможного життяу потойбічному світі.

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

Римські монети, виявлені у похованняхчерняхівської культури

Чаша з складниморнаментом. Черняхівськакультура, IV ст. н.е.

Глечик з «календарем».

Черняхівськакультура, IV ст. н.е.

37

Ä ослідники дотепер ламають списи з питання, чибули анти слов’янами, або ж цю назву варто спів�віднести з назвою якогось союзу племен, до яко�

го входили і слов’яни — поряд з аланами, а такожпредставниками інших етнічних груп. Власне, ви�черпних підтверджень тієї або іншої версії немає.Схоже на те, що назва — «анти» — має походження ізсарматського, аланського середовища. Цілком віро�гідно, що алани могли відіграти свого часу провіднуроль у становленні такого союзу, спрямованого на�самперед для протистояння войовничим сусідам, а

саме готам, які

вже у середині ІІІ ст. прийшли з півночі всерйоз і на�довго.

Повернемося тепер до першої згадки про антів.Вона пов’язана із подіями, що сталися після смертіготського короля Германаріха та підпорядкуванняйого наступників владі гунів. Один із них, Вінітарій,бажаючи вийти з�під влади гунів, рушив свої військау землі антів. Єдина письмова згадка про цю подіюзбереглася у праці готського історика Йордана. Отщо він записав про цю подію, яка мала місце 375 року:«...Він [Вінітарій] рушив військо у землі антів і коливступив туди, у першому ж бою був переможений, алеу подальшому став діяти більш рішуче і розіп’яв пра:вителя їх Божа з синами його та семидесятьма най:кращими людьми для остраху, аби тіла розіп’ятихподвоїли страх підкорених».

Однак перемога виявилася тимчасовою. Вініта�рій володарював, як пише Іордан «із такою свобо�

Áîæ, ïðàâèòåëü àíò³â

Вірогідні місця перебування антів у IV ст.

1 А от як це повідомлення виглядає латинською мовою: «in Antorum fines movit procinctum, eosque dum adgrediturprima congressione superatus, deinde fortiter egit regemque eorum Boz nomine cum filiis suis et LXX primatibus in exem:plum terroris adfixit, ut dediticiis metum cadavera pendentium geminarent».

Шоломи доби Великого переселення народів. Сучасніреконструкції

38

дою» недовго — «ледве впродовж року». Коли відо�мості про його дії надійшли до правителя гунів, тойвирішив покласти край цій свободі. Він прикликавіншого представника готської еліти, Гезімунда. Цейкороль виявляв куди більше поваги своїм новим во�лодарям і взяв участь, разом із гунським військом, упоході проти співплемінників�готів.

Вінітарій чинив запеклий опір, за даними того жЙордана, навіть виграв дві битви. Однак у третьомубою загинув від руки самого гунського правителя,Баламбера, вражений стрілою у голову. Відтоді гуниуправляли остроготами, призначаючи їм королів навласний розсуд.

По�різному пояснюють причини гото�антськоївійни. З однією з версій, анти виступили самі, щобзвільнитися з під влади спадкоємця Германаріха. Од�нак Йордан пише, що Вінітарій сам «рушив військо»проти антів, тобто ініціатором конфлікту став прави�тель готів.

За іншою версією — похід Вінітарія відбувся потому, як анти зайняли частину земель, на які претенду�вали готи, оскільки колись їх уже захопили. Яблукомрозбрату цілком могли стати землі у Середньому По�дніпров’ї, де поселення черняхівської культури доситьтісно сусідили із селищами культури київської. Остан�ню часом розглядають в якості певного археологічного

еквівалента антів часів Божа�Бооза. Дійсно, готи могли потребува�

ти якоїсь території у випадку, колиб захотіли переселитися туди з�під влади гунів. Однак наврядчи Подніпров’я було найбез�

печнішим місцем для такого пере�селення. У сарматські часи воно не

раз потерпало від набігів кочо�виків. Навряд чи з появою гу�нів стратегічна ситуація суттє�

во змінилася.

Могло бути і так, що Вінітарій, плануючи звіль�нення з�під влади гунів планував змусити до анти�гунської спілки антів. Ті, скоріше за все, відмовилисявоювати проти небезпечних сусідів, пам’ятаючи сар�матські набіги. Тоді відносини могли змінитися. Убудь�якому випадку готи потребували додатковихресурсів для боротьби проти нових володарів степу.Для війни потрібні, крім іншого, дві речі: продоволь�ство і зброя. Продовольство можна було силоювідібрати у сусідів. Гроші на зброю цілком можна бу�

ло отримати, продавши захоплених у полон антів.Отриманих від цієї оборудки коштів вистачило бна придбання зброї.

Отож можна зрозуміти завзяту оборонуантів і наполегливий наступ Вініта�

рія, а також його жорстокість.Ставки з обох сторін були дужевисокі. З одного боку, анти боро�

лися за своє існування. Готи тежпрагнули вижити — за рахуноксусідів.

Фінал був сумним для біль�шості учасників конфлікту. Анти бу�

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

Браслети і фібули — застібки дляплащів, можливо належали готам, V ст.

Пам’ятник на честь антів біля с. СиняваРокитнянського району, Київщина

39

ли переможені, їх селища спа�лені, вожді — страчені. Однак і по�селення готів Вінітарія згодомсплюндрували гуни та вірні їмготи. У такому поході цілкоммогли взяти участь також і підвлад�ні гунам сармати�алани. Якщо прига�дати версію про спорідненість сар�матських і слов’янських вождів Подніп�ров’я, то участь аланів у каральному походіпроти готів виглядає цілком природною: звичай�на (для тих часів) кровна помста за родичів.

Археологічні розкопки показують, щожиття на черняхівських поселеннях Київ�щини згасає у останній чверті IV сто�ліття, тобто після того самого нещас�ного 375 року. З одних населенняпросто пішло, а деякі селища за�гинули у вогні пожеж. Про цесвідчать знахідки обпаленоїобмазки стін із відбитками дерев’яних конструкцій.

Тепер про те, ким був Бож, яке місце посідав у ан�тів. У латинському тексті немає жодної згадки пронього, як «короля» чи «князя». Натомість сказано, щоБож управляв «ними», тобто антами — «regemqueeorum». Який титул міг носити правитель антськогоплемінного союзу? Сусіди�готи у ті часи іменувалисвоїх головних правителів (в тому числі Вінітарія) ко�ролями. Латиною це звучить, як «rex», «рекс». За поса�дою такий «рекс» займав те саме положення, що і Бож.Тож титул короля цілком би пасував і антському пра�вителю. Інша справа, як він міг звучати місцевою мо�вою. Якщо це була мова слов’янська, то Божа цілкоммогли б іменувати «князем». Це слово хоча і прийшлоз готської, але прижилося серед слов’ян настільки, щоіз часом вже не вважалося чимось іноземним.

Разом із Бо�жем загинули, були

розіп’яті 70 «primatibus».Останнє слово можливо перекласти, як «старійши�ни», а можна — як «перші», або «кращі» люди. Цемогли бути і справді старійшини антських родів, амогли бути і кращі серед антських воїнів, князівськадружина або частина почту князя. Те, що до рук готівпотрапила така кількість антських «перших людей»може свідчити про певні обставини події. Так моглотрапитися внаслідок нищівної поразки, коли анти бу�ли змушені були б скласти зброю і здатися на милістьпереможців. Але таку подію історики б відзначили.Ще один спосіб захопити ворожу еліту — то влашту�вати якісь переговори, бенкет і зненацька захопити вполон (чи у заручники) людей, які не очікують тако�го підступу.

Історик нічого не пише про обставини захоплен�ня Божа та ліпших антських мужів, а просто вказуєна те, що король готів «став діяти більш рішуче». Від�так можемо лише гадати, у чому ж знайшла вияв тарішучість. Це могли бути більш масштабні військовідії. Однак цілком міг бути і підступ, якісь переговори,приміром. У обох випадках анти, натхнені своєю пе�ремогою, могли розслабитися і потрапити у пастку,підготовану «рішучим» Вінітарієм.

Реконструкція тазалізні деталі щита(пшеворськакультура), ІІ—ІІІ ст.

Мечі ІІ—IV ст. н.е.,знайдені під часархеологічнихдосліджень

Залізні вістря тареконструції дротиків

(зарубинецькакультура), І—ІІ ст. н.е.

40

Є різні думки про те, де сталися битви між готамита антами. Деякі вчені вважають, що вони сталися десьна півдні, можливо неподалік готських володінь у При�чорномор’ї чи Приазов’ї. А от мешканці села Синява уРокитнянському районі Київської області вважають,що ці події відбувалися саме на їх землі. Є в околицяхсела Божа гора, яку якраз і пов’язують з подіями понад1600�літньої давнини. Кажуть, що «за народними пере�казами» саме на цій горі антський правитель прийнявсмерть. Отож правильніше було б казати — «гора Бо�жа». Навіть пам’ятник Божу та антським старійшинамбіля дороги, на виїзді із села поставлено. Це брила сіро�го граніту, до якої прикріплено бронзовий барельєф іззображенням розіп’ятих. Напис внизу повідомляє, щопам’ятник цей встановлено «народу антів — предкамукраїнців від жителів рокитнянщини».

А що каже археологія з цього приводу? Яснаріч, знайти сліди битви антів з готами, чи тих хрес�тів — не так то й просто. Одначе вже відомо в околи�цях села цілих два поселення черняхівської куль�тури. Одне — у лісі, в урочищі Монастирище. Дру�ге — на захід, на березі річки Рось. Всього у Ро�китнянському районі нині відомо поселень черня�хівської культури 24, та ще два могильники. Отож

у часи Божа та Вінітарія Рокитнянщина бу�ла відносно густо заселена, але... готами. Ад�же саме до готських старожитностей нинісхильні зараховувати черняхівські пам’яткиКиївщини археологи. А от слідів антів покищо так і не знайдено в цих краях. Хіба щоБож із військом наступав на готські землі?То може Вінітарій лише оборонявся? Всемогло бути. Зачекаємо поки що до нових роз�копок та знахідок.

Зауважимо, однак, що таких Божих гір, якпід Синявою, в Україні чимало. А відтак і по�дібних пам’ятних знаків можна при бажаннівстановити не один і не два. Зрозуміло, що

знайти сліди давніх битв та подій, які сталисяпісля них, тим більше через 1600 років, надтоскладно.

Як би там не було, а королю Вінітаріювдалося знищити верхівку антського племінно�го союзу, принаймні її частину на чолі з верхов�

ним правителем. Після показової страти поло�нених він розраховував, що решта антівпідкориться. Однак швидка відповідь на

такі його дії з боку гунів перекреслила не ли�ше плани готського короля, але і його життя.

Пам’ять про ті події пережила століття.Ім’я вождя антів, Божа, щоправда, уже в трохизміненому виді було згадано у «Слові о полкуІгоревім»: «... âîòú ãîòüñêûÿ êðàñíûÿ ä âè

âúñïåøà íà áðåçå ñèíüîìó ìîðþ äçâîíÿ÷è ðó-ñêûì çëàòîìú, ïîþòú ÷àñ Áóñîâî...». Втім, і самим го�там довелося ох як несолодко.

Готський історик Йордан, майже сучасник тихподій, писав: «гуни завжди поводилися з готами по:во:вчому, самі ніколи не обробляли землю й годувалисяготським хлібом». Частина готських «людей степу»примкнула до гунів. Інша частина, переважно «лісовілюди», встигла піти вглиб Європи й осісти на околи�цях володінь Західної Римської імперії. Деякі пери�петії готського співіснування й співробітництва з гу�нами згодом будуть барвисто описані у давньомуепосі, в знаменитій «Пісні про Нібелунгів».

Чаші з християнськоюсимволікою.

Черняхівськакультура, IV ст. н.е.

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

Прикраси з емалями.Середнє Подніпров’я,III—V ст.

41

а торжище люди сходилися з самого ранку — з околиць ближніх і навіть дальніх.Нині, восени, коли зібрано врожай, настав час обміняти його на речі, у господарствіпотрібні, а коли є можливість — то навіть на речі приємні, які милують око. Бо на то�му торжищі можна знайти все. Вирушило на торжище і княже сімейство. Попередумати, Мирослава, за нею сини, а позаду — дівчата.

На великому полі, оточеному давніми земляними валами, стояли сотні возів, на�вантажених різним крамом. Поміж тих возів ходили сотні по�різному одягнених лю�дей, роздивляючись привезене. Тут можна було не лише вигідно обміняти привезене,

але й зустріти старих друзів, обмінятися новинами та чутками.На заставленому возами полі диміли сотні вогнищ, на яких прибулі варили собі нехитру їжу, сма�

жили м’ясо. Тут можна було побачити чимало різного люду, який прибув із різних країв. Адже на цьо�му місці вже хтозна скільки літ сходилися навколишні жителі та торговці із різних країв, зі сходу і захо�ду, з півночі та півдня. Навіть у нинішні, такі неспокійні часи вони приходили сюди.

З півночі приходили мисливці, аби виміняти свою здобич — хутра та шкіру на добрі вістря стріл,тканину для одягу. Прицінювалися до ножів, залізних списів. Взагалі, навколо купців,

що привезли на продаж залізні вироби, товпилося чимало люду. Навіть жінкипідходили, аби вибрати собі гарний ніж для господарства.

Найповажніші купці привезли на продаж зброю, бойові обладунки. Бу�ли тут не лише прості списи і вістря до дротиків, але і довгі мечі, зроблені да�леко на заході, залізні шоломи. Найкоштовніші — то мечі, куті із скрученихсмужок сталі та заліза. Їх одразу можна вирізнити по малюнку на лезі. Він ут�

ворився, коли було скручено та проковано не менше семи таких смуг. Робота важка, довга і потребує неабиякої майстерності. Зате меч вихо�

дить, гідний справжнього витязя. У поліроване лезо можна дивитися, як удзеркало і бачити у ньому своє обличчя. Важко повірити, що така річзроблена руками лише вправного коваля, а не богом у небесній кузні.Недаремно складено стільки легенд про особливі мечі, які навіть мають

власні імена і належали давнім героям, а були зроблені чи отримані,або й знайдені випадково у найдивовижніший спосіб.

Он, як приміром меч володаря гунів Аттіли. Його знайшовна полі селянин, коли об той меч поранив ногу віл, яким булоорано поле. Збагнув оратай, що то є знак від богів, і меч тойне простий. Відніс його селянин правителю. Той оглянувзнахідку і визнав, що і справді меч не звичайний, бо то є мечсамого бога війни — Арея. Кожному відомо: той, хто отри�

має такий меч, переможе найсильніших ворогів і відтак прави�тиме світом.42

Кий уважно оглядав виставлену зброю,порівнював із тією, що бачив у батька. Він знав,настане день і йому доведеться прийняти відбатька старий меч і стати на чолі свого народу.Та сестри тягли, мовляв, скільки можна дивитисяна це залізо, слід йти далі — он скільки тут щецікавого! Скоріше, до інших возів. Туди, депродають барвисті тканини, при�краси із золота і срібла,привезені із далекого півдняй заходу, звідти, де у містахромейських працюють май�стри, здатні виготовитинайдивовижніші речі.

Зупинилися всі білярозкладених на червоній ткани�ні застібок до плащів. Блищали насонечку золоті щитки, прикрашені чер�воним камінням. Деякі пряжки прикрашенокольоровими емалями, червоними, синіми, зеленими. Поруч вабило досебе тьмяне срібло, персні примхливої форми, зі скрученими у спіраль щитками. Це все товар дорогий,князівський. І плату за нього беруть сріблом. Для того, аби зважувати його кожен купець має при собіваги. У плату приймають все — і монети, і старі прикраси. Дивляться уважно лише, аби срібло булосправне, не змішане з міддю чи іншим більш дешевим металом. Побачити на такому торжищі золоту мо�нету — дивина, хоча й такі трапляються. Але то вже цілий маєток для простої людини, та й у князя, щи�ро кажучи, золота не так вже й багато.

Для простого люду місцеві умільці наробили прикрас не надто коштовних, відлили з бронзи.Застібки для плащів прості та надійні — хитро скручений шмат дроту, але ж як слід начищений. Отожпоки не потьмяніє метал, блищать такі речі не гірше від золотих. А ще різні амулети, підвіски�оберіги.Он така проста на перший погляд, нагадує колесо зі спицями — то символ Сонця, оберігатиме від злихдухів. Сам не відаючи нащо, княжич взяв собі таке сонечко на простому, шкіряному шнурку.

Пішли далі, крізь ряди, у яких гуни та алани продавали коней. Тут можна підібрати собі гарногобойового друга, швидкого, як вихор і витривалого. Кий задивився на коней, і вже уявляв, як він колись,одного дня вирушить на чолі війська у далекий похід.

Осіннє сонце піднімалося вище й вище, припікало. Людей на полі�торжищі побільшало. Гомін ве�личезного натовпу змішувався з іржанням коней, десь там на краю поля грали музики. Люд починав го�туватися до обіду. Побільшав натовп біля возів, із яких продавали вино. Тут можна було придбати чер�воної чи жовтої глини корчагу�амфору з двома ручками, повну смачного, солодкого вина, привезеногоіз далекого півдня, з Таврики, або навіть островів у теплому південному морі. Невеликі посудини десят�ками були навантажені на величезні вози. Важко навіть уявити, який шлях подолали ці посудини —спочатку по морю, на кораблях, а потім човнами чи на возах вглиб Краю. Чимало порожніх і розбитихамфор вже було покинуто неподалік, на узбіччі.

Можливо, оглядини торжища тривали б далі, коли б із натовпу до княжої родини вихопився посла�нець: князь до городища кличе! З жалем оглянув Кий торжище: скільки ще треба обійти, скільки ціка�вих речей можна побачити, а тут йди до княжих палат невідомо навіщо. Але ж батькокнязь кличе, нічо�го не зробиш, треба йти.

43

оли князівська родина наблизилася до городища�фортеці, то перше, що впало в око —валка із кількох возів та кілька десятків коней, яких пильнували воїни у різноманітнихчужинських строях.

Можна було розрізнити спішених аланів у панцирах і високих шоломах, опереза�них довгими, двосічними мечами. На деяких із них були обладунки, зроблені із круглих,нарізаних із рогу чи кінських копит платівок, нашитих на шкіряні чи полотняні сорочки.Така броня може захистити і від удару мечем, і від стріли на вильоті. До того ж легка,значно легша за надійнішу, металеву луску. Частина тримала у руках довгі списи.

Поруч походжало кілька гунів, озброєних теж довгими, але односічними мечами�палашами. Одяг�нуті у шкіряні куртки, на деяких нашито металеві платівки. У частини а головах шоломи, зроблені із ме�талу та шкіри, решта має високі шапки із повсті. За спинами — круглі, плетені із лози щити, обтягнутіміцною шкірою. При боці мають луки і сагайдаки, повні стріл. Не дай боже потрапити під їх обстріл, ад�же вправний лучник може всадити у ціль стрілу на повному скаку. А самого його спробуй дістатистрілою чи дротиком, коли вершник швидкий, наче вітер і невловимий!

Воїнів небагато, це швидше почесна охорона, ніж якесь вороже військо. Видно одразу, позброї і поставі, що вояки бувалі і випадкових розбійників

на битому шляху не злякаються. І возів лишекілька, це невійськовий обоз, а скоріше валкаіз припасами для довгої подорожі. Мабуть,посланці прибули. А коли у почеті є воїни�гу�ни — то це, мабуть від нинішніх володарівкраю, може навіть від самого Аттіли.

Княжий терем не зміг би вмістити од�разу усіх — і тих, хто прибув, і приклика�них із такої нагоди антських старійшин.Добре, що майже усі зібралися з околицьна торжище — не довелося довго

скликати. Отож весь натовп зібравсяна подвір’ї, яке лише і могло вміститиусіх, хто прибув.

Люди одягнуті урочисто, як насвято — і справді, для місцевих ярма�рок то і є свято. Лише посланці у похід�ному вбрані, вкриті пилюкою та при ме�

чах. Одразу видно, поспішають. Облич�чя у всіх суворі, зосереджені. Старший

посол завершував якраз свою промову.44

Княжич зрозумів із почутого лише кілька слів — «орду», «ел» та «кіліч», якіпочув та завчив від чужинських купців на торжищі. Він знав, що орду — то зна�чить «військо», ел — то «країна», ну а кіліч — то меч. Вже тих слів було досить, абизрозуміти, що йдеться про війну. Але де, з ким і проти кого?

По всьому видно, посланці вже все, по що прийшли, виголосили і часу нароздуми князю не лишилося. Настав час для швидкої відповіді. Батько одразупомітив, що свої прийшли і прикликав до себе княжича: « Дорослий вже ти, си�ну. На війну підеш. Прийшли посли від володаря Аттіли, наказ посилати військо впохід привезли».

Поки говорив князь, Кий, розглядав посланців, які уважно слухаливідповідь батькову, яку товмач їм швиденько перекладав. Чужинці час від часукивали головами — чи то на знак того, що усе розуміють, чи на знак того, щосхвалюють князівське рішення.

Головним серед посланців був гун, тіло якого вкривала гнучка броня із металевихкілець. При боці, на широкому поясі, прикрашеному срібними платівками, висів довгий односічний мечу вкритих золотом піхвах. Розкішний плащ було скріплено на плечі золотою застібкою. Застібка та непроста, а зроблена у вигляді комахи. На крилах — трикутні вставки із червоних камінців. Тіло та тулубприкрашено золотими кульками, з таких же кульок викладено і великі очі комахи. Знав уже Кий, що цене просто прикраса, красива і коштовна річ, а відзнака воєначальника. Одразу видно, що це знатний ізаслужений у багатьох битвах воєвода, отож його голосом нині промовляє сам Аттіла, великий і непе�реможний володар гунів та багатьох інших племен і народів.

Князь запросив посланців до обіду, але вони одразу відмовилися: треба поспішати, нема часу назастілля. Наказ великого володар Аттіли: підняти в похід всі підвладні гунам племена і народи. Значнийі далекий похід буде, багато воїнів повелителю треба. І буде велика війна.

Кий спочатку зрадів: ще б пак, попереду далека подорож, стільки можна буде побачити! А ще —справжня війна, битви, подвиги — не розповіді у теремі, а все насправді. Буде їхати він попередувійська на швидкому коні, із мечем при боці, а за ним військо, готове до бою. Він побачить інші краї, на�роди. Володаря Аттілу та його витязів побачить!

Однак мати й батько чомусь були зовсім не радісними, а сумними. Адже сина на війну проводжа�ють, і невідомо, коли і як він із тієї війни повернеться. Чи побачаться коли знову? Знали, що ставити�муть гуни своїх підлеглих у битві у найнебезпечніші місця, посилатимуть на вірну смерть, не жалітимутьчужої крові. Та хіба можна відмовити великому володарю. За все платити треба. Настав час і антам пла�тити по рахункам за колишній порятунок від готського нашестя. Кров’ю своєю платити.

Посли, почувши, що князь не забариться із відрядженням війська зібралися рушати далі. Вони за�лишили лише декілька вершників, які мали прослідкувати, аби князь вирядив військо, як належить, а потому провести антські загони до місця з’єднання із військом володаря.

Минуло кілька днів, і мрії Кия, здавалося, здійснилися. На доброму коні їхав він широким шляхом.При боці був розкішний меч, за спиною круглий щит. Поруч їхало кілька аланських вершників і прощось гомоніли між собою. А далі по шляху довгою змією тяглося піше військо, зібране антськимистарійшинами. Щити й частину зброї, а також припаси везла за ними не менш довга валка возів. Вели�кий похід на захід, до невідомих країв розпочався. Але не дуже то радісно було на душі у княжича, хо�ча, здавалося, виповнилася його заповітна дитяча мрія: він вів військо у великий похід!

45

× ас появи гунів на сторінках європейської істо�рії — семидесяті роки IV ст. Є згадки про те, яквони зі сходу напали на землі сарматського

племені аланів та на поселенняостроготів у степах над Чорнимта Азовськими морями. Потімнастала черга Боспорськогоцарства у Криму. Лише оточе�

ний могутніми укріплен�нями Херсонес Тав�

рійський вистояв перед навалою небачених ранішеворогів.

Обставини появи цього народу змушують шу�кати місце, звідки прийшли гуни, десь далі на схід.Дослідники знаходять його у далеких степах, наоколицях Китаю. Із китайських письмових джерелвідомо про народ «сюнну», який то ворогував, томирився, то отримував виплати від правителів Під�небесної. І було це за багато, багато років до появигунів у Європі. Деякі описи, які залишили нам давніісторики, вказують на те, що гуни вели кочовийспосіб життя, були вправними кінними стрільцямиіз лука.

У історії кочовиків азійських степів не разтраплялося так, що окремі племена и навіть племін�ні союзи змушені були тікати світ за очі від більшмогутніх сусідів. Тікали тому, що згідно звичаїв, пе�реможених винищували до останнього чоловіка, на�віть дітей. Вважають, що свого часу так потрапили

Ãóíè ó âðîï³

Поява та просування гунів у Європі, IV—V ст.

Деталь кінської збруї угуннському стилі. V ст.

46

до причорноморськихстепів войовничі скіфи.Адже давній історик Геро�дот відзначив, що скіфи прийш�ли «з глибин Азії». Час від часу подібніісторії повторювалися, отож нема нічого див�ного у появі кочовиків�гунів на східних околицяхЄвропи.

Спочатку римляни спостерігали появу окре�мих гунських загонів поблизу своїх східних кор�донів. Їх чисельність мало коли перевищувала 1000вершників. Такі загони навіть поступали на службу.Та згодом ситуація змінилася. Чисельність гунів,об’єднаних під владою окремих володарів, почаластрімко зростати. Вони підкорюють інші племена,стають могутнішими. Дійшли відомості про те, що425 року на запрошення римлян до Італії прибуловже 60�тисячне гунське військо. Подібну армію мігвиставити лише потужний племінний союз, чи�сельність якого не могла бути меншою за 260000осіб.

На чолі племінногосоюзу гунів стояли «царі»— коли два, коли один. Во�ни могли бути родичами.Відомі імена правителів,які очолювали кочовиківта підкорені ними народи

у різний час. У 20�ті ро�к иIV ст. один із

племінних союзів очоливРуа, який мав двох братів —

Октара і Мундзука. Кожен ізбратів управляв певною части�

ною племінного союзу. У правителяМундзука було два сини, Бледа і Аттіла.

Вони наслідували йому по смерті. Якийсьчас брати правили разом. Однак після 445 року ім’я

Бледи зникає із документів та хронік. У гунів ли�шається один правитель — Аттіла.

За описами сучасників, гунські воїни чи не усесвоє життя проводили у сідлі. Вони були вправни�ми стрільцями із лука. Складний лук, склеєний ізплатівок дерева та кістки, мав значну дале�кобійність. Озброєні триграними залізними вістря�ми стріли мали страшну вбивчу силу. Вони булиздатні пробивати більшість поширених тоді бойо�вих обладунків. Обстріл ворожих лав гуни вели ізконя, з певної відстані. Це означало, що вони булимайже невразливими для непереможної колисьримської піхоти. Адже вона не мала відповідних за�собів для боротьби із невловимим ворогом. Як пи�сав один із тогочасних істориків, «римлянрозгромили люди, які не мо�

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

Меч из гунського поховання, Крим. Руків’яприкрашено вставками з гранатів. IV—V ст.

Знахідки із гунськихпоховань на территоріїКриму. Золоті виробиприкрашено вставками зсердоліка та гранатів. IV—V ст.

Золоті прикраси ізвставками зчервоних камінців.ПівнічнеПричерномор’я, V ст.

Металеві прикраси пояса, який належав воїну:кочовику. IV—V ст.

47

ж у т ьходити по землі, які вважають, що помруть, колиступлять на землю». Коні кочовиків були менші,ніж у римлян і були цілорічно на підніжному кормі,харчувалися травою. Водночас ці тварини булибільш витривалими у переходах по степам. Слідсказати, що римські стратеги швидко збагнули: кра�щий час для походу проти гунів — то кінець зимиабо початок весни. Час, коли охлялі від поганогохарчування коні ще не набрали сили. Адже навідміну від гунів римляни годували коней сіном тавівсом.

Археологам вдалося знайти не так вже й бага�то старожитностей, які можна було б пов’язати самеіз перебуванням гунів у нашому краї. Це нечисленніпоховання та випадкові знахідки. Разом на тери�торії України їх налічують приблизно півтора де�сятки. Вони датовані IV—VI ст. Як бачимо, не таквже і багато слідів лишилося від страшних колисьгунів.

Усі поховання знайдено у степах та в Криму.Небіжчиків спалювали, або ховали у ямах. Вже це єсвідченням того, що поховані належали до різнихплемен. Часто могили обкладенокамінням. А поруч знаходятьсліди тризни — кістки тва�рин та уламки посуду.

Може, це сліди «страви» — поми�нок, які справляли після похо�вання? Адже цей звичай згаданоу одного із давніх істориків.

Серед небіжчиків були до�сить заможні люди. У могилахвоїнів знаходять золоті при�краси кінської збруї, деталейодягу та військового споряд�ження. Знайдено такожзброю та бойові обладунки.Широко відомі похованнягунів, виявлені у Криму,біля Керчі. Там степовівойовники знайшливічний спочинок укамінних склепах.

Оскільки гуни чине все життя проводи�ли у сідлі, то вони на�самперед подбали проте, щоб коні вигляда�ли належним чином.Найзаможніші на�віть сідла прикра�шали золотимиплатівками, у якібуло вставленокаміння або склочервоного ко�

48

Спорядженнябойового коня,

знайдене угунському

похованні поблизуКерчі. Північне

Причорномор’я, V ст.

Діадема з гунського поховання. Північне Причорномор’я, V ст.

Гунський лук. Реконструкція з використанням кістяної деталі,

знайденої у похованні V ст.

льору. Прості шкіряні ремені теж виблиску�вали золотом та кольоровим камінням.Руків’я мечів теж прикрашали золото і ка�мінці. Коли до цього додати особисті при�краси, то можна собі уявити, як виблиску�вали гунські вельможі, коли пересувалисяверхи чи сідали до столу у палаці Аттіли.Знайдено також і жіночі прикраси. Жінкигунів вкривали голову хустками, якіскріплювали дорогоцінні очілля, виконані утакому ж «поліхромному стилі».

Та не лише поховання знаті стали ві�домі археологам. Були серед гунів і реміс�ники — одному з них належали покладені умогилу інструменти та заготовки. Цей умі�лець зі степу займався виготовленням талагодженням бронзових казанів. Такий ка�зан — річ необхідна під час далеких похо�дів. Можна сказати, що це далекий пращурсучасних польових кухонь. Найдавніші ка�зани із бронзи, знайдені у степах, належаликіммерійцям, потім естафету підхопили скіфи, заними — сармати і гуни.

Часом на сліди перебування гунів вдається на�трапити не лише у давніх курганах, але й у найнес�подіваніших місцях. Так, на поселенні черняхівськоїкультури, яке могло належати готам і розташоване напівночі сучасної Одеської області археологи розкопу�вали звичайну на перший погляд яму, смітник. Тамспочатку знаходили лише битий посуд і кістки тва�рин. Аж ось ближче до дна ями натрапили на масив�ний, позеленілий від часу предмет. Ця річ була відли�та із бронзи і нагадувала кілька пласких «грибів»,скріплених між собою металевими брусками. Якимбуло здивування дослідників, коли вони згодомз’ясували, що до рук їм потрапив уламок ручки від...гунського бронзового казана. Нині відомо небагато

таких виробів, які збереглися цілими та неушкодже�ними. Тепер лишається лише гадати, за яких обста�вин до рук готів міг потрапити уламок гунського ка�зана і чому вони не використали у господарстві такийшматок цінного металу.

У працях істориків, завдяки яким відтвореноподії того часу, можна зустріти досить різноманітніописи гунів та їх союзників. Часом складно розріз�нити, де ж саме гуни, а де ті племена, що з різнихпричин приєдналися до них. Видно, що це булоскладно зробити навіть сучасникам Аттіли та йогопопередників. Відтак можна зрозуміти спроби по�ставити знак рівності між гунами та, приміром,слов’янами. На перший погляд це зовсім нескладнозробити, посилаючись на рядки із творів давніх ав�торів а також на думки сучасних істориків із цьогоприводу. Однак намагаючись відтворити давню іс�

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

49

Битва гунів з аланами. Малюнок угорського художника П.:Й. Гейгера, 1873 р. Гуни (у зеленому одязі) перемагаютьаланів, які б’ються у характерних залізних залізних обладунках і відбиваються мечами та дротиками. Гуни застосовуютьпроти ворогів луки, дротики та аркани

À би збагнути суть такого явища, як держава Ат�тіли, слід мати на увазі особливості відносинміж різними племенами та племінними союза�

ми у давні часи. За великим рахунком назвати «дер�жавою» те, чим правив Аттіла та його попередникиможна лише умовно. Справа у тому, що вона побудо�вана була і діяла цілком на інших засадах аніж, при�міром, Римська імперія. Йдеться про засади існу�вання родового суспільства. Воно, як не дивно, булоорганізовано не менш складно, ніж імперія римлян.

Це була та сама піраміда влади. Але нагорі тутбув не лише верховний правитель, Аттіла та йогорід, але і вся племінна спілка гунів. До неї на різнихзасадах — коли з примусу, коли добровільно приєд�нувалися інші племена і союзи племен. Вони моглирозмовляти близькими чи різними мовами, бутихліборобами чи кочовиками. Всередині такого утво�рення існувала ієрархія навіть серед підкорених чипідлеглих народів та племен. Одним було дозволеномати власних вождів, королів. Звичайно, це булилюди, які довели свою вірність гунам та, головне, їхволодарю. Комусь таких правителів призначали ізмісцевої знаті — саме так трапилося із готами посмерті Вінітарія. Найменш надійними управлялисилою, призначаючи для цього адміністрацію ізгунів чи інших кочовиків, тих же аланів.

Водночас верховний правительта гуни представляли все це ут�ворення перед сусідами. На�пад на будь�якого учас�ника цієї спілки озна�чав відсіч з боку гунівіз відповідними на�слідками для агре�сора. Отож під�леглість кочови�кам з іншого бо�ку стала хочякоюсь гаран�тією безпеки длятих, хто підко�рився їх владі. Ін�ша справа, на�скільки сумлінногуни виконували своїзобов’язання перед

племенами, котрі увійшли до очолюваної ними спіл�ки. Зрештою, коли правителі гунів припинили ці зо�бов’язання виконувати, все скінчилося повстанням ікрахом величезної «держави» спадкоємців Аттіли.

Адже вони, як кажуть давні історики, почалиділити підвладні народи, кидаючи жереб.

Зауважимо: не землі ділили гуни, анароди.

У своєму сходженні довершин могутності гуни до�

сить тривалий час, майжесто років, мали можли�

вість скористатися ізвійськового, еконо�мічного потенціалу ( ідосвіду) усіх цих наро�дів — готів, антів, алан,гепідів та інших. Пле�

Àòò³ëà òà éîãî äåðæàâà

Аттіла — правитель гунів. Міниатюра зсередньовічного рукопису

50

Візантійськиймедальйон іззображенням вояків(V—VI ст. н.е.),знайдений у СхіднійЄвропі, в районігунських кочовищ

мінна еліта очолювала війська, йшла на чолі дру�жин, які приймали участь у гунських походах.Вожді та королі були присутні у ставці Аттіли, бра�ли участь у прийомах на честь іноземних по�сольств.

Водночас відбувалася так би мовити культурнаінтеграція. Гуни з охотою використовували досвідпідвладних народів не лише у військовій справі, алеі задля облаштування власного побуту. Тому табіркочовиків у описі римських дипломатів виглядає незвичайним у таких випадках скупченням юрт та на�метів, а стаціонарним селищем із дерев’яними спо�рудами. Ці споруди було навіть прикрашено різьб�ленням. Тепер можна довго сперечатися, хто їх збу�дував. Могли то бути і антські майстри, або й готи,чи представники інших європейських племен, якімали відповідні традиції у будівництві та прикра�шанні жител.

Те саме можна сказати і про стіл та про ті стра�ви, які подавали під час бенкетів у правителя гунів.Власне, вже згадані вище столи та інші меблі незовсім вписуються у традиційний побут кочовиків.

Не кажучи про саме слово «страва», такий звичнийнам синонім слова «їжа».

Не буде перебільшенням сказати, що при дворіволодаря гунів, Аттіли, перемішалося все — народи,мови, звичаї та одяг. Навіть імена. Той же Іор�дан писав про те, що навіть готи запозичу�ють імена у гунів, а сармати — у германців!Та й визначити належність до певного роду�племені у ті часи було не так просто. Ска�жімо, єпископ Ульфіла, якого сучас�ники вважали готом, мав діда�елліна.

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

51

Бенкет у Аттіли. Фрагмент епічного полотна угорського художника Мор Зана, 1870 р. Сюжет картини взято зтвору візантійського дипломата та історика Пріска. Дія відбувається у великій залі дерев’яного палацу, інтер’єрякого прикрашений різьбленням. У центрі зображений Аттіла з сином. На голові у Аттіли — багатопроменевакорона. У подібних коронах зображували римських імператорів до прийняття ними християнства. Присутніслухають співців, справа від них — посли, серед них сам Пріск, зліва — воєначальники Аттіли у військовихобладунках, вірогідно алани та /або остроготи

Бронзова фібула у вигляді цикады,

знайдена у готському

похованні V ст.Подібні

зображення комахивикористовували

в якості відзнаккомандирів у

гунському війську

У «Пісні про Нібелунгів», яка описує прибуттядо двору Етцеля�Аттіли його нареченої, бургундсь�кої принцеси Кримхільди, було описано учасниківурочистостей із цього приводу. Серед них були якязичники, так і християни. У переліку є навіть русита... кияни — «бійці із київської землі», які «неслисягустим натовпом» слідом за печенігами... Слід, од�нак, мати на увазі, що ця «Пісня» була складена че�рез кілька сотень років після того, як державаАттіли зникла із політичної карти Європи. Однактой факт, що супутниками гунів (з доброї воли чи зпримусу) стали багато племен і народів тут відобра�жено цілком вірно.

Що там казати про гунів, коли римляни у тічаси зазнавали не меншого впливу народів, яківпродовж століть інтегрувалися до складу імперії —добровільно чи із примусу. Навіть «обличчя імпе�рії», її армія набувала дедалі більшого «варварсько�го» вигляду. Але усіх підданих Імперії сусіди імену�

вали римлянами або ж «ромеями». Отож нема нічо�го дивного, що усі підвладні Аттілі племена і наро�ди отримали від сусідів, у тому числі — римлян, наякийсь час ім’я «гуни». Інша справа, що більшість ізних поспішили позбутися цього імені, коли «степо�ва імперія» наказала довго жити по смерті свого во�лодаря.

Однак був час, коли у розпорядженні володарягунів Аттіли зібралася величезна військова потуга.Крім гунів та інших представників кочових народів,вона включала чимало хліборобських племен, відготів до антів і гепідів. Це додало до гунського військачималі підрозділи піхоти і важкоозброєної кінноти. Єпідстави вважати, що у деяких битвах кількість піхо�ти у гунському війську переважала. Так могло бути уграндіозній битві на Каталаунських полях, яка відбу�лася влітку 451 року. Крім того, у розпорядженнігунів було чимало фахівців із облоги міст, майстрів,здатних будувати метальні та інші військові машини.Це могли бути перебіжчики від римлян, а також готи,які набули відповідного досвіду.

Але навіщо гуни створили таку різноплемінну,величезну, але важко керовану «державу»? Схожена те, що це був засіб, аби гарантовано отримувати«надприбутки» за рахунок сусідів. Звичайне кочу�вання у степах і злиденне існування мало цікавилигунських вождів. Засіб був старий, випробуваний —предки Аттіли не вигадали нічого нового. Адже во�ни ще до прибуття на східні околиці Європи малитривалий досвід «мирного співіснування» із могут�німи державами Сходу, у тому числі на територіїКитаю.

Упродовж століть уся їх політика була побудо�вана на «вибиванні» із сусідів данини, «відступних»та подарунків. Родичі та наближені володаря охочевирушали у посольства до сусідів. Адже прийняттяпосольства за давніми звичаями передбачало доро�гоцінні подарунки. Харчувалися «дипломати» теж зарахунок приймаючої сторони. Коли до цього додатизапрошення на банкети, які теж супроводжувалисяподарунками, то не складно зрозуміти, що такадіяльність була джерелом прибутків. Може, і не та�ким значним, як грабунок чи війна, зате цілком без�печним і навіть приємним.

Та час від часу складалося так, що чисельністьгунської «еліти» перевищувала обсяги матеріальнихблаг, які ій належало отримувати за своїм положен�ням в суспільстві. Тоді починалася міжусобна бо�

Гунський однолезовий меч тапіхви до нього (ІІІ—IV cт. н.е.),

знахідка з Північного Кавказу

Воїн:варвар V ст. у шоломі та кольчузі. Сучаснареконструкція

52

ротьба, яка супроводжувалася громадянськоювійною. Сусіди, якім не дуже хотілося весь час году�вати гунів, старанно підтримували такі конфлікти, недавали їм згаснути. А коли відчували, що ворог не та�кий страшний, розпочинали війну.

Відтак гунам (чи їх частині) доводилося іноді вза�галі шукати іншого місця для проживання. Так трапи�лося свого часу і з гунами, коли частина їх вимушено

рушила далеко на захід. Але і тут, як кажуть, вчорашніневдахи знову взялися за старе. Вони поодинці підко�рили сарматів та інших кочовиків, потім остроготів (авізіготів примусили тікати), антів, гепідів. Гунський со�юз зрештою став найбільшою потугою на кордонахобох римських імперій — Західної та Східної. Тепер уволодарів гунів, а особливо — у Аттіли з’явилася мож�ливість вимагати у ромеїв «плату за спокій».

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

53

Гуни —завойовникиЄвропи в уявікінематографістів тахудожників

же давно залишилися позаду високі Карпати. Зиму змінила весна, а до ставки гунськоговолодаря все прибувають і прибувають війська із підвладних країв. Здавалося, весь світзрушив, аби вирушити в похід під орудою грізного Аттіли. Анти ще із осені стоять табором,чекають наказу вирушати. Та їх час, з усього видно, настане лише тоді, коли піде у похідосновне військо. Поки що вперед послано лише кінні загони, які мають розвідати шляхидля великого походу.

Чого і кого лише за цей час Кий не побачив! Бував князь і на бенкетах, не раз і не двазакликаний до двору Аттіли. Добре облаштувався у благодатних степах Хунгарії, країни

гунів великий володар! Умільці із антських та інших країв поставили кілька дерев’яних будівель, прикра�сили їх різьбленими дошками — чим не палаци!

Тут Аттіла приймає послів від різних держав та племен, які прибувають до нього у справах. Безлічтих держав і безліч народів, отож прийоми послів відбуваються чи не щодня. І щодня бенкети, винорікою. Їдять гості на сріблі й золоті — стільки скарбів княжич не бачив за усе своє життя! А от сам во�

54

лодар завжди у простій, вишитій сорочці і подають йому звичайне м’ясо на дерев’яній тарелі. Здава�лося б, простий і непоказний на вигляд Аттіла, і зросту невеликого, але он як владу міцно тримає!

Є при ньому вірні воєводи, вже не старійшини, а просто люди знатного роду, у військових таінших справах досвідчені. На них держава тримається. Коли що, відряджає цих великих воєвод із ти�сячними загонами Аттіла на усі чотири сторони світу, аби подолати ворогів.

Ті великі воєводи при собі мають почет з власних, менших воєвод. Теж рубаки не з останніх.Один із таких минулої осені до батька Кия посланцем приїжджав. Зустрілися тепер на бенкеті у па�лаці Аттіли, впізнав. За цей час вивчив княжич ще кілька слів гунських, чемно привітався.

Зауважив також, що при дворі володаря чимало ромеїв перебуває, отож їхня мова для усіх нібиспільна. Є чимало таких, що і писати вміють. Отож листування йде повним ходом, непроста то спра�ва такою державою керувати. Познайомився княжич з одним із таких секретарів. Виявилося, що ізКраю цей чоловік, тільки у давні роки проданий в рабство ромеям готами проданий був, а від тих догунів потрапив. Писати і читати умів ще до того, батьки ж бо грамоту знали. Оповідала йому мати, щоїї дід з самої Еллади походить. А колись у рабство до готів потрапив, ще за часів великого Герма�наріха, та й осів собі на півночі. Дивна річ — людська доля!

Знає тепер і Кий потрібні слова латиною, може привітатися при нагоді або щось сказати увідповідь на почуте. А ще розповів йому земляк, що відіслав нещодавно володар гінців із листом до са�мого Риму, тамтешньому імператору. І наказав йому підготувати палац належним чином, бо сам маєнамір скоро у гості завітати. Зрадів Кий: значить скоро продовжиться великий похід, будуть битви іподвиги!

Військ на рівнині дедалі більшало, з настанням весни чи не щодня прибували все нові і нові заго�ни. Були тут і анти з Краю, не лише батько загони до Аттіли відрядив. Усі антські роди тепер підняли�ся згідно волі володаря гунів і дали військо для походу. Час минав, і привезені із собою припасизакінчувалися, а прохарчуватися в одному місці такому війську годі було і думати. Приходили валкивозів із зерном, та все одно рано чи пізно довелося б або розпускати величезне військо, або ж руха�ти його вперед, на ворога.

Настав місяць травень і величезна потуга, нарешті, рушила на захід, за Дунай. Кількома шля�хами тяглися піші війська та обози. Десь далеко попереду були кінні загони гунів, алан та остро�готів. Вони палили і грабували все на своєму шляху, оминаючи лише добре укріплені римськіміста. Розкидані по навколишнім полям господарства, часом — розкішні римські вілли ставали лег�кою здобиччю. Адже їх господарі звикли жити під захистом прикордонних укріплень та розквар�тированих у фортецяхтаборах римських армій.

Кий спочатку не міг збагнути: здавалося б, розумні люди, а нездатні навіть городище длязахисту збудувати. Сховалися б собі за валами і гостроколами, може б і пересиділи навалу, 55

не стали б легкою здобиччю всюдисущих кінних загонів. Однак згодом мусив визнати: при бажанні ро�меї вміли будувати небачені у його краї твердині. Та, мабуть, і вояками мали бути не із останніх, при�наймні у старі часи. Адже якось ці краї захопили і тривалий час у них панували.

Одначе ромейських військ в полі видно не було, лише де не де траплялися невеликі, розкидані повеликим і малим містам гарнізони. Та й ті здебільшого складалися із найнятих на службу імперії готів,аланів. Траплялися часом і гунські загони, прикликані колись задля охорони місцевими можновладця�ми. Таке військо не поспішало чинити опір, а його ватажки охоче домовлялися про все із воєводамиАттіли. Відтак лише кілька міст спробували чинити опір.

Тоді наставав час чисельної піхоти, яка підтягувалася за декілька днів. У обозі були розібрані на ча�стини небачені раніше Києм облогові машини. З ними працювали ромейські перебіжчики. Аттіла пла�тив їм більше і справніше, ніж римські можновладці. Одного дня княжич побачив у дії усю ту споруд�жену з дерева і волов’ячих жил чи кінського волосу машинерію, здатну рознести на друзки не те щоокуті залізом ворота, але й зносити зубці з кам’яних стін і навіть роздовбати самі стіни. З останнім, що�правда, значно краще справлялися величезні тарани, окуті залізом колоди, підвішені на ланцюгах у за�хищених згори деревом та шкірами хатках на колесах.

Антів найчастіше ставили на обслугу саме таких таранів, які, гупаючи вдень і вночі, могли розтовк�ти найміцніші камінні мури і вибити найкращі ворота. Коли стіни осипалися, ворота падали, на штурмніби мурахи повзли антипішці та інше різноплемінне воїнство. Захисники міст, збиті зі стін гунськимита аланськими лучниками, чинили опір хіба що на вулицях. Часом через вивалені або спалені воротапроривалися кінні загони, і тоді доля обложеного міста вирішувалася остаточно.

По собі гунське військо лишало потовчені поля та закопчені руїни. На возах меншало похіднихприпасів, зате росли гори здобичі. Її було стільки, що Кий лише з усміхом пригадував про торжище під

батьковим градом та той крам, що на нього звозили. Він здавався мізерним порівняно із захопленоюна землях ромеїв здобиччю.

Здавалося, немає, не знайдеться у цілому світі сили, здатної зупинити цей навальний рух ве�личезного війська Аттіли. Одного спекотного літнього дня чи не уся ця потуга зібралася під стіна�ми величезного міста. Почалася облога, потужні тарани безперестанку трощили стіни. Здавало�ся, отот вони впадуть, і тоді місто впаде. Зі стін обложників накривали хмари стріл. Гарнізон містаскладався із вірних ромеям аланських найманців, які було домовилися із посланцями Аттіли прокапітуляцію, але потім раптово передумали.

Отож довелося ходити на приступ, дертися на стіни по довгих драбинах. І все це підзливою стріл та каміння, яким обложені щедро частували нападників. Анти�піхотинці цього56

разу теж ходили на приступ, а Кий який вже дістався вер�шечка стіни і тут схопився врукопашну із захисникамиміста. Здавалося, от�от ворожу твердиню буде здобу�то. Аж тут сурми у таборі володаря заграли відступ.Озирнувся Кий зі стіни, аж загони гунів та й інші роз�вертаються і шикуються у похідні лави, йдуть з�підстін міста кудись на південний схід. Отож і антамдовелося зі стін відступати.

А сталося от що. До володаря Аттіли прибувпосланець. Був він весь вкритий пилюкою і на зми�леному коні. Звістка, що її він приніс, миттєво поши�рилася по різноплемінному війську наче хвилі по воді:ромеї йдуть! Та не самі, а із візіготами, яких веде корольТеодоріх, а також франками, та іншими союзниками. Си�ла у них величезна, і військо вороже вже на підході.

За таких обставин володар гунів не міг, та і не хотів уника�ти рішучої битви. Адже видавалася нагода одним ударом знищити усевороже військо. Відкриється тоді і шлях на готську столицю Тулузу, і до палацу імператорського у Римі.Аттіла звелів лише одвести своє військо від стін обложеного міста на відкриту місцевість, подалі в по�ля. Там буде змога як слід розгорнути усю потугу, буде достатньо простору і для грізної аланськоїкінноти, і для остроготів, і для невловимих гунських кінних стрільців.

Назва тої місцевості звучала по�різному на мовах, якими розмовляли вояки з війська володарягунів. Інакше називали цю землю ромеї та візіготи. Мине лише кілька століть по тому і автори давніххронік сперечатимуться навіть про те, де ця битва відбулася. Однак усі будуть згідні із тим, що це буланайбільша і найкривавіша із битв, що сталась у ті далекі часи на рівнинах Європи.

Антські загони, які було заведено з самого початку походу, трудилися біля облогових машин.Отож для них надійшов наказ відійти від стін та охороняти табір, доки військо володаря повернеться ізперемогою. Тоді вже або місто капітулює, або облогу буде продовжено. Кий спочатку шкодував, щотак і не побачить великої битви та римського війська, про яке стільки чув від бувалих воїнів. Однак на�каз є наказ і довелося лишатись у таборі під стінами міста.

57

еличезне військо поступово зникло за обрієм, і лише хмари пилюки вказували якийсь часнапрям його руху. Кілька днів не надходило жодних звісток. Обложені зачаїлися за стіна�ми, анти та інші залишені в таборі поблизу міста теж сиділи тихо. Місто не було оточенещільно з усіх боків, та для цього і війська було обмаль. Та й ніхто особливо не пильнував —куди ж подінуться, адже величезне військо Аттіли неподалік і от�от має повернутися із пе�ремогою!

Отож не було нічого дивного у тім, що обложені першими дізналися про перебігбитви та її завершення. Одного ранку заграли сурми і з воріт міста виїхала група

вершників на перемовини. На півшляху до табору їх зустріли командири загонів, полишенихАттілою для охорони облогових машин. Був серед них і Кий. Попереду їхав вершник на високо�му коні, у римських обладунках і шоломі, але із довгим сарматським мечем при боці. За ним їхавпрапороносець, який тримав знамено: на високому древку срібний дракон із довжелезним кри�вавого кольору хвостом із шовку. Видно, це один із командирів аланського війська, котре таквдало захищало місто.

Звернувся він до присутніх не надто вишуканою латиною, отож Кий майже усе зрозумів ібез товмача. Він зрозумів, що була велика і кривава битва, у якій загинуло багато люду з обохбоків. Однак Аттіла зрештою був оточений у своєму таборі із возів, однак про щось домовивсяіз ромеями і тепер відступив, з усім військом відходить із Галії на схід. А на поміч обложеним пря�мує переможна армія Флавія Аеція, патриція і римського консула. Скінчивши промову, алансь�кий ватажок, уважно подивившись на Кия та його вояків швидко додав лише одне речення, ужене латиною, а рідною з дитинства мовою: «Хлопці, швидше, тікайте звідси. Йдіть, поспішайте додому».

По тому перемовники повернулися до міста, а у таборі обложників запанував повний без�лад. Керманичі різноплемінних загонів спочатку намагалися знайти якесь рішення, та відчуттянавислої загрози і відсутність відчуття твердої руки гунських господарів зробили свою справу.Хтось пригадав давні образи, хтось те, що із військом римлян йдуть їх союзники, землі яких пе�ред тим безжально сплюндровано. Ситуація видавалась безнадійною, бо коли і насправді воло�

дар переможений та відступив, то й тим, хто лишився під містомбуде непереливки. Коли ж господар не переможений, а

зрештою повернеться, то відшукає втікачів і зрадниківхоч на краю світу. Одні не вірили у те, що можна було

перемогти таке велике військо, інші нагадували, щовже кілька днів нема жодної звістки про велику бит�ву та про те, чим вона скінчилася.

Кий слухав усе те і мовчав, пригадуючи останніслова, почуті від аланського ватажка на перемови�

нах. Слова, сказані виключно для своїх, для антів.58

Хотілося вірити, що зробленото було щиро, з бажання по�рятувати родичів, занесенихвихором на чужину. Требабуло щось робити.

Зрештою ті, хто не пішов ізнаради домовилися: хто хоче,лишається на місці, решта підешукати володареве військо —може, підмога знадобиться, аколи все і насправді так погано,то принаймні надішле звістку.На знак правдивості тих намірівКий навіть запропонував поли�шити у таборі усі вози зі здо�биччю. На тому і погодилися.

А увечері княжич із кілько�ма вірними воїнами верхи по�дався до стін міста — ніби щобоглянути, як там і що. Вершниківпомітили зі стін, та обстрілюватине стали. Під’їхавши до воріт,Кий загукав до сторожі, що хочезустрітися зі старшим. Минувдеякий час, і одна із кутихзалізом воротин трохи одсуну�лася — достатньо, аби пропус�тити людину. Княжич увійшоводин. Під масивним склепіннямпанувала темрява, яку трохирозганяло червоне полум’я кіль�кох смолоскипів. На сторожі тутстояли самі алани, високі, міцні,усі у панцирах і з мечами при боці. Один із них і провів Кия темними переходами до невеликої кімнативсередині ворітньої вежі.

Тут було світліше. Вогонь палав на старому бронзовому триножнику. Відблиски полум’я грали насрібній голові дракона, котрий увінчував знамено на червоному держаку. Довгий хвіст мирно звисавдодолу, ніби і не віяв на вітру вдень над лавами аланських вершників. Навстріч Кию піднявся високийвоїн у червоному плащі, коли вони лишилися сам на сам, і мовив: «По що прийшов, княжичу?» Мовив тене латиною, а знову рідними, знайомими з дитинства словами.

Кий не досить чемно відповів питаннями на питання: «Хто такий, що мову нашу знаєш? Чому гово�рив зі мною?». Байдуже, що не чемно, але ж саме ці питання зараз найбільше хвилювали княжича.Аланський ватажок мовчки зняв із руки перстень і простягнув його Кию, коротко сказав: «Дивись.Пізнаєш?». Той підніс ближче до очей невелику металеву річ, шукаючи тепер у ній відповіді на свої за�питання і сумніви.

На круглому щитку золотого, по усьому видно, старого персня, було вирізано знайомий із дитин�ства знак — такий самий не раз бачив і на батьковому, такому самому персні, бачив на інших речаху хоромах, бачив на щитах своїх воїнів — знак антського союзу, давній символ єднання родівслов’янський і сарматських.

Знак, що нагадував не раз бачений у ромейських краях тризуб морського бога Нептуна.Ніхто не пам’ятав уже, що то означало. Мати розповідала, що то зображений сокіл зі складе�ними крилами, який ширяє у піднебессі. Батьків воєвода казав, що то зовсім не сокіл, а верш�ник на коні. А старий волхв, до якого Кий прийшов із цим питанням, лише таємниче посміхнув�ся і висипав на дубовий пеньок жменю кісточок з торбинки. Одна із них лягла зображен�ням догори, і побачив на ній княжич той самий знак, тільки більше схожий на курячу ла� 59

пу. Руна, таємнича п’ятнадцята руна, що прийшла невідомо із яких глибин часу і від яких давніхбогів, знак із таємничого священного рунічного письма готів. Та не про таємницю знаку йшлосянині, а про те, що ця людина своя, рідна.

Кий одірвався нарешті від споглядання зображення на персні і підняв погляд на свого новогознайомого. Той приязно посміхнувся і так само коротко спитав:

— Що, впізнав? — Так, впізнав. І що тепер?— А тепер вип’ємо вина і поговоримо, що чинити далі.Обидва сіли до столу, на якому вже стояв простий глек із червоним вином і два прозорих, скляних

келихи. Червоне вино нагадувало кров. Що ж, які часи, таке й вино, подумав княжич. Випили.І знову першим озвався господар: «Добре, що впізнав тебе, княжичу. Ми теж з союзу антського,

але жили колись у степах. Коли прийшли гуни, частина наших не схотіла коритися, і пішла далі, назахід. Добрі вояки усім потрібні. Особливо ромеям — самі у війську служити особливої охоти не ма�ють. А от золота у них багато. І усі їм тепер служать — і готи, і ми, і навіть гуни. Одначе нині ромеї наснапризволяще покинули, та й ваш володар не ліпшим виявився. Була битва три дні тому. І не так вжедалеко звідси. Народу полягло — без ліку. Навіть король візіготів поліг. Однак загнали надвечір ромеї

гунів та їх союзників, хто живий лишився, за вози, у табір, та на тому спинилися. Не схотів Аецій ви�нищувати гунів до останнього, або не зміг, а може і своє військо пошкодував, хтозна. Все могло бу�ти, а я того не бачив».

Знову налив у келих, зробив кілька ковтків і продовжив: «Що б там не було, а гуни і хто з ни�ми лишився, додому пішли. І швидко пішли. Видно і справді непереливки їм було, про вас,здається, призабули. А як згадають, теж нічого доброго не буде. Знаєш, як там буває: спита хто,чому ці вояки з�під Ауреліанума на поміч не прийшли? Хтозна, може і справді Аттіла по вас по�силав, он мої кілька гінців таки перехопили. Ну а тоді, сам знаєш...»

Кий мовчки кивнув головою. Знав княжич добре, що із тим, хто не виконає вчаснонаказу володар швидкий на розправу. Час військовий, ніхто і слухати не стане, чому60

вчасно на поміч не прийшли. Скарають усіх — від князя до останньо�го погонича із обозу, скарають на очах всього війська, яке треба у по�корі тримати. А потім ще й до краю, звідки зрадники прийшли служи�ти, кінна орда піде. Все спалить, все зруйнує. Хто вціліє — у рабст�во піде. Адже нікому буде захистити рідний Край та людей, що тамживуть.

Новий знайомий теж трохи помовчав, поки Кий додумував тісумні справи і лише по тому продовжив: «Отож нам нині нема чогоділити з своїми. Не так уже багато антів на білім світі зосталося. Мо�же, разом і врятуємося. Та головне, мусиш вертати скоріше додому,своїх рятувати».

І, випереджаючи наступне запитання княжила сказав: «Про гунів нехвилюйся. Їм нині і насправді так перепало, що до весни не оговтаються. Атам коли і воюватимуть, то знову Рим, не антів. Захоче Аттіла хоч комусь по�мститися за поразку. Однак жадоба помсти не завжди на вірний шлях веде.Може, скрутить собі в’язи десь там. Не буде Аттіли — то швидко розпадетьсяйого держава. Тоді усім, хто за ним йшов треба буде собі іншої долі шукати».

Тоді Кий, котрий ловив кожне слово продовжив: «Отож в час такиймушу вдома бути — край рідний захищати, як належить князеві. А як звільни�мося від гунів, то теж краще на місці бути. Але ж шлях довгий додому, небез�печний!»

Посміхнувся сумно його співрозмовник і подав вдруге старий срібний перстень: «А тепервізьми оце. Коли що, сам бачиш, наш знак родовий велику силу має. Побачиш аланів — пока�жеш, пропустять своїх. Є наші і у війську Аттіли, сам відаєш. Часи нині непевні, розумна люди�на мусить про день завтрашній дбати. Отож тепер іди до своїх, збирайтеся додому».

По тій зустрічі усі сумніви пройшли, було одне відчуття, одна думка: скоріше, скоріше додому!

61

Ï ершим наслідком появи гунів на кордонахРимської імперії стала втеча на її територіюцілих племен і народів, які не бажали жити

під володарюванням степовиків. Навіть деякіпіддані гунів час від часу втікали на римську те�риторію, чим створювали привід до втручаннянових володарів Сходу в справи Імперії. Про�блеми із перебіжчиками були чудовим приводомдля набігів та інших претензій до ромеїв з бокугунів. Окрім данини, вони тепер постійно вимагаливидачі перебіжчиків. Коли у Константинополі від�мовлялися платити, починалася навіть не війна, аспустошливі набіги.

Місцеве населення не могло покластися на ім�перську армію. Вона складалася з таких самих варва�рів і могла пограбувати край не гірше за гунів. У тойже час ніхто з місцевих жителів служити у війську нехотів. А найняті за золото «професіонали» не могли,та і не дуже хотіли захищати міста та села, ризикую�чи власною головою. Відомі випадки, коли ватажкизагонів римської армії домовлялися про здачу містгунам.

Отож імператорам доводилося платити за мир іспокій, якщо вони не могли захистити своїх підданихіншим способом. Для попередника Аттіли, правителяРуа, розмір виплат із боку римлян було встановленоу 350 лібр (114,61 кг) золота. Та вже 435 року сумазросла удвічі — до 700 лібр. Такою стала плата за такзваний «Маргський мир».

Під час перших переговорів з гунами вже у ча�си володарювання Аттіли імператор Феодосій, по�

чинаючи із 444 року, погодивсяна виплату 2100 лібр (при�

близно 687,645 кг) зо�

лота. Це був«стандартний»розмір виплат,який практику�вався у той час ро�меями, аби заохотитидо співпраці вождів варва�рів. Та угода протрималася до 447 року, коли відбув�ся новий гунський набіг. До участі в ньому Аттілазалучив ще й гепідів на чолі з королем Ардаріхом таготів короля Валамера. Наступ співпав із страшен�ними землетрусами, які зруйнували чимало міст, втому числі й укріплення Константинополя. Пост�раждало 50 башт, так що префектам довелося відбу�довувати міські фортифікації у надзвичайно стислістроки. Римляни впоралися за шістдесят днів, ство�ривши із боку суходолу три лінії неприступнихукріплень. Ворогам лише двічі вдалося подолати цістіни — вперше 1204 року європейським лицарямпід час IV Хрестового походу, вдруге — 1453 рокутурецькому війську під проводом султана МехмедаЗавойовника.

Столицю було того разу було врятовано, однакдесятки (називають часом цифру 70) міст у приду�

найських провінціях стали здобиччю гунів та їхприбічників. Про похід того року у давніх творах

можна знайти запис про те, що «землю майжеусієї Європи Аттіла обернув на порох». Новиймир на дунайському кордоні було куплено ці�ною 7000 лібрів (2292,15 кг) золота.

Здавалося, величезні виплати золотом малирозорити імперію. Але так видається лише на пер�

ший погляд. Все пізнається у порівнянні. Зберегли�

Ãóíè ïðîòè Ðèìó

62

МонетаімператораСхідної Римськоїімперії Феодосія II,якому довелосявиплачувати«подарунки»Аттілі

Прикраси з емалями,які належали

франкам, V ст.

ся однак певні відомості стосовно прибутків сена�торів Західної Римської імперії того часу. Тіприбутки складали від 1000 до 4000 ліб�рів золота на рік. Можновладці насході мали не менші прибутки.Отож навіть сенатори маливдасталь золота, аби розраху�ватися із гунами.

А ще існувала держав�на скарбниця. Саме вона і по�кривали подібні видатки. Наперший погляд, виплата ве�личезної данини, яка вимі�рювалася тисячами лібрівзолота, мала б розорити на�селення провінцій. Однак по�рівняно зі згаданими вищестатками римської знаті тогочасу ці, фантастичні для су�сідів суми, не були надто

обтяжливими. По смерті імператора Феодосія ІІ ли�ше у державній скарбниці виявилося «залишків» у100000 лібр золота, тобто приблизно 33 тони! А бу�

ли ще скарби імператорського па�лацу, церковні скарби, обсяги

яких нині навіть важко уявити.До того ж усі зазначені

вище суми не йшли у жоднепорівняння із витратами наведення бойових дій, на

справжню війну. Самийлише похід проти коро�

лівства вандалів, якіокопалися на півночіАфрики, обійшовся уфантастичну суму в100000 лібр (або

32745 кг) золота, щоперевищує золотий за�пас пересічної сучасної

держави! Постає питання,

куди поділися тони зо�лота, яке гуни отрима�ли від ромеїв? Пере�

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

63

Гуни грабують віллу у Галії. Художник Г. Рочегросс, 1910 р. Гунські вершники зображені зліва, у обладунках таозброєні луками і списами, у підбитих хутром шапках. Вони стоять на тлі мармурової статуї, яка прикрашаєрозкішний сад навколо будівель вілли. З приміщення грабіжники:гуни витягають жінку у римському вбранні —дружину власника вілли, сам власник на передньому плані лежить забитий лицем униз. Справа на колінахстоять троє дві жінки та чоловік, вірогідно — раби. Сусіднє приміщення вже підпалене

Золоті римські солідипершої половини V ст.

н.е., часів «дружби» тавійн з гунами

важна частина тих скарбів булавитрачена гунами на закупівлю то�варів у самих ромеїв! Таким чином певнукористь від нового сусідства отримали різні верст�ви підданих Імперії. До того ж гунська еліта десьмала витрачати ці гроші, адже для повсякденногожиття потребувала чимало речей, які слід було ку�пувати, переважно у тих самих римлян.

Оскільки платили гунам імператори, які сиділив Константинополі, то саме їх землі вели жваву тор�гівлю із кочовиками та їх підданими. На цій торгівлінаживалися купці, а також ремісники, які виготовля�ли на замовлення все — від тканин і одягу до зброї,ювелірних прикрас та дорогоцінного посуду. Зароб�ляли на тому і землевласники, адже вино і навіть хлібгуни теж змушені були купувати. Особливо важливи�ми були для них закупівлі продовольства у невро�жайні роки або під час війни.

Мали зиск із порозуміння з гунськими волода�рями і великі землевласники у Західній Римськійімперії. Їм конче були потрібні кінні, мобільні заго�ни найманців, які не лише були здатні відбиватинабіги германців та інших неспокійних сусідів, а та�

кож тримати у покорі місцеве населення. У цьомувідношенні гунни були просто незамінними

сусідами.Лише за кілька років до вирішальної бит�

ви між військами Західної Римської імперії тагунів на Каталаунських полях Аттіла отримаввід римлян почесне і престижне звання коман�

дуючого та відповідні до цієї посади виплати —як золотом, так і зерном для харчування підпо�

рядкованої йому армії. Пізніше він навіть зробивспробу перетворити своє звання із номінального на

реальне, щоб утвердитися в якості володаря вГаллії, а коли пощастить, то й у всій

Західній Римській імперії. Отож на середину V сто�

ліття склалася ситуація,яка, здавалося, влашто�

вувала чи не усіх голо�вних гравців на євро�

пейській геополітич�ній арені: і римлян, ігуннів. Можливо,таке ідилічне співіс�нування імперій таварварів тривалодостатньо довго, од�

нак час від часу з’яв�лялися сили, які за

певних обставин пору�шували цю омріяну ста�

більність. Поставали вонияк у таборі варварів, так і у

таборі римлян.Купуючи мир, імператори чи�

мало програвали у політичному відно�шенні. Виплата грошей варварам не сприяла зростан�ню їх популярності у різних верствах суспільства,особливо тих, які платили податки і не мали зиску ізторгівлі з гунами. Військові також були проти посту�пок варварам, яких, як небезпідставно вважали, мож�на і слід бити при першій можливості. Гуни із свогобоку сприймали виплати як свідчення того, що імпе�ратор (а відтак і його піддані) стали рабами гунів.Про це Аттіла ніби�то мав нахабство заявити прямо увічі імператорським послам. Запис такого виступугунського володаря зберігся у одного із давніх ав�торів. Невідомо, чи висловлювався насправді такимчином Аттіла, однак для розпалювання політичноїборотьби у Константинополі чи Римі подібні відо�мості із ставки володаря гунів цілком могли б при�служитися.

Крім того, не усі спадкоємці готських королівзмирилися зі своїм становищем, незалежно від того,під чиєю зверхністю вони перебували: гунів чи рим�лян. Ясна річ, всі вони мріяли про створення неза�

64

Золоті римські монети з зображенням ЮстиГрати Гонорії, V ст.

Міниатюра зизображенням

імператорської сім’ї.Крайня праворуч —

Юста Грата Гонорія, яказабажала стати

нареченою Аттіли

лежних держав. Ко�ли готським волода�рям та невдоволе�ним римлянам вда�валося домовитисяпро взаємодію, ви�никали напруженіситуації, і тоді справабула за приводом до чер�гової війни.

Так сталося 449 року, колиримсько�гунська дружба зазнала неабиякихзбитків, приводом для яких були давні непоро�зуміння із золотим церковним посудом, на якийпретендував Аттіла, і який було перепродано од�ним з римських лихварів. Тепер володар гунів ви�магав коли не повернення золота, то хоча б видачійому лихваря. Однак кінцевою метою гунів, як вия�вилося, було зведення давніх рахунків із візіготами,які на той час знайшли собі притулок на Іберійсько�му півострові. До цього Аттілу активно намовляливандали, давні супротивники візіготів. Спочаткуволодар гунів звернувся до короля візіготів ТеодоріхаІ із пропозицією, аби він вийшов з під влади римлян,однак відповідь була негативною.

Аби потрапити на крайній захід Європи, арміяАттіли мала б пройти через римські володіння у Гал�ії. Тут доречним виявилося отримане володарем гунівкілька років тому звання римського генерала, а такожпропозиція шлюбного союзу, що надійшла навесні450 року від сестри імператора Валентініана ІІІ, Юс�ти Грати Гонорії.

На додачу того ж 450 року помер король франків.Його сини звернулися по допомогу у боротьбі за бать�

кову спадщину: старший — доАттіли, молодший — до

римлян. Останні ви�рішили підтримати

золотоволосогопринца, заснов�ника династіїМеровінгів (ді�да знаменитого

Хлодвіга, першо�го коронованого

володаря франків).Так вони отримали

цінних союзників, од�нак водночас зіткнення з

гунами ставало неминучим. Водночас можливе одруження із сестрою імпе�

ратора можливо, і принесло б мир, коли б не підноси�ло б Аттілу не багато і не мало до рівня законногопретендента на імператорський престол, а у найближ�чій перспективі відкривалася посада правителя Галії.Тієї самої Галлії, яку впродовж попереднього часу такуспішно «умиротворювали» гунські загони. Зрозумі�ло, що далеко не усі в Римі могли спокійно сприйня�ти подібні перспективи, особливо людина, яка малареальну владу командуючого військами і мала б ста�ти чи не першою жертвою такого повороту подій. Лю�дина, яка до того була одним із найбільш послідовнихдрузів гуна Аттіли серед впливових римлян.

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

Солід імператора західної Римської імперіїВалентиніана ІІІ, карбований 426—430 рр. н.е.Саме за його правління сталася найбільшаконфронтація Риму із гунами, керованимиАттілою

65

Ö ю лидину звали Флавій Аецій, частіше просто —Аецій. Він був одним із найвідоміших полко�водців та провідних державних діячів Західної

Римської імперії напередодні її зникнення з політич�ної карти. Флавій Аецій прожив досить довге (за мір�ками того часу) життя, майже 60 років. За цей час вінвстиг побувати на військовій службі, у тому числі влавах імператорської гвардії, заручником у готськогоцаря Аларіха, згодом — у царя гунів... По поверненнюза кілька років досяг посади головнокомандуючого

при малолітньому імператорі Ва�лентиніані ІІІ. Таке становище

відкривало йому (при ба�жанні і сприятливих об�

ставинах) шлях до ім�ператорського пре�столу.

Між 426 і 431 ро�ками він перемір візі�

готів, франків, захис�тив римські провінції

від вторгнень іншихварварів. Коли становище

Аеція завдяки цим перемо�гам зміцнилося, він «умо�вив» сенат проголосити йо�го консулом і фактично пе�ребрав на себе управліннядержавою. Досвід перебу�вання у заручниках дав йо�

му не лише знання звичаїв та політичного становищау готських та гунських володіннях, але й безліч ко�рисних знайомств серед знаті у варварських коро�лівствах. Це було неоціненим надбанням, коли йшло�ся про залучення на римську військову службу вели�ких загонів із числа готів, гуннів та інших варварів.Саме завдяки цим військовим контингентам Аеційздобув чимало перемог і укріпив свою владу. Вінзавжди знаходив спільну мову із Аттілою (іноді ка�жуть про дружбу), про які б справи не йшла мова і

вдало використовував це знайомство задля зхміцне�ня свого положення в Римі.

Однак попри всі здобуті перемоги Флавій Аеційне виявив охоти до проголошення себе імператором,хоча його весь час підозрювали у такому бажанні. Це,власне, і призвело до загибелі полководця 454 року,коли його було вбито у Римі за наказом імператораВалентиніана ІІІ просто під час аудиєнції у палаці.

Однак за три роки до того йому судилося статирятівником Західної Римської імперії від гуннськоїнавали. І не останню роль у тому порятунку зігралисаме дипломатичні таланти Флавія Аеція і його старізнайомства. Адже колись сильний Рим вже не мав усвоєму розпорядженні тих залізних легіонів, які ство�рили велич імперії сто і навіть п’ятдесят років тому.Та й числом ця армія не йшла у жодне порівняння зполчищами «Бича Божого», грізного Аттіли.

Так само, як і влада Західної Римської імперії,Аттіла теж не міг покладатися виключно на власнісили. Чисельність і бойова міць грізної гуннськоїкінноти за довгі роки виснажливих війн та набігів натеренах Європи теж підупала. Отож володар гунів немав іншого виходу, аніж зібрати під свої знамена тихсамих готів, сармат, слов’ян та інші раніше підкореніплемена і народи. Тепер значну частину його арміїстановила саме різноплемінна піхота, а не швидка,здатна знищувати на віддалі стрілами ворожі лавишвидка, невловима кіннота. Однак на карту, здавало�ся, було поставлене все і тому Аттіла повів на Західусіх, кого зміг умовити чи примусити до того.

Один із сучасників подій, котрий мешкав уГалії, залишив досить докладний опис цього війська.Між іншим, він перерахував назви племен, які на�ступали на цей край разом із гунським військом: ру�ги, гелони, гепіди, скіри, белоноти, неври, бастарни,бургунди(східні), тю�ринги... Мабуть, за�для римування(або й з пере�ляку) римсь�

Ñë³äàìè äàâíüî¿ ïîë³òèêè

Монета, карбованана честь перемогФлавія Аеція надворогами ЗахідноїРимської імперії

Імператор Валентиніан III, під правою ногою — змій з людською головою.Солід карбовано у 426—430 рр. Іноді цю монету наводять, як випущену

на честь перемоги над Аттілою (який нібито і показаний у вигляді змія),хоча вона побачила світ за кілька десятків років

до битви на Каталаунських полях

66

кий поет наводить назви племен, котрі зникли з по�літичної карти Європи за століття до гунського на�шестя — ті ж неври че гелони востаннє згадані угрецького історика Геродота. Однак у переліку є йцілком реальні тогочасні племнінні союзи (пере�важно — з числа германців), що могли виставитизначні війська. Не згадано тут остроготів, які пішлиза Аттілою під проводом королів із роду Амалів, на�щадків великого володаря готів Германаріха — Ба�ламіра та його молодших братів Тіудімера і Видімера.На шляху до Галлії Аттіла підкорив землі франків і ча�стина їх воїнів пристала до гунського війська.

Та навіть коли гуни перетнули кордони Галлії, уРимі все ще сподівалися на те, що грізний завойов�ник і насправді прямує до Іберії, аби звести рахунки звізіготами. Правителі імперії прийшли до тями лишетоді, коли Валентиніан ІІІ отримав від Аттіли листаіз наказом підготувати для його прийому імпера�торський палац у столиці! Стало зрозуміло, що воло�дар гунів не задовольниться ані посадами чи гучнимититулами, ані золотом, а вирішив стати правителемРимської імперії, спираючись на грубу силу.

Настав час гуртувати союзників і ставати дорішучого бою із загарбниками. Флавій Аецій показавсебе не лише як полководець, але й як дипломат. Істо�рики не без підстав вважають, що він зумів дати від�січ гунам насамперед завдяки умілому залученнюсоюзників, а не силі римської зброї. Дійсно, старийримський генерал зумів переконати у необхідностідати рішучу відсіч вторгненню володаря гунів прави�телів тих самих візіготів та франків, із якими перед

тим успішновоював, наймаю�чи для того гунів. Найого бік стали також алани — представники одного ізсарматських племен, західні бургунди, частинафранків. До речі, інша частина представників вказа�них вище племен воювала також і на боці Аттіли.

Зберігся переказ, що коли королю візіготів Те�одоріху неодноразово доповідали, яке велике гунсь�ке військо виступило в похід проти його народу, іскільки перемог воно вже здобуло, той завжди від�повідав те саме: «готи теж вміють битися!» Спочат�ку він вирішив дати відсіч грізному завойовнику натериторії королівства, в Іберії. Гунам та їх союзни�кам в такому випадку довелося б переходити черезгори, нести втрати при облозі неприступних фор�тець перед тим, як стати до рішучого бою із візігота�ми. Однак до Тулузи, столиці королівства прибувдавній знайомий короля, римлянин Авіт, який зумівумовити старого володаря виступити назустрічспільному ворогу. Відтак запеклі вороги впродовждесятиліть — Аецій та Теодоріх стали до бою зіспільним ворогом, як союзники.

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

Шоломи добиВеликого

переселеннянародів, які

використовувалияк римляни, так

і варвари

67

Î бидві армії зуст�рілися на терито�рії Галії. Спочат�

ку гуни намагалися захо�пити це місто, однак діз�навшись про наближен�ня ворожого війська ви�рушили, аби прийнятибитву у відкритому полі.По різному називають цімісця: Каталаунськимиполями, хто полямиМавріацькими, вважа�ють також, що битва ста�лась десь на захід від сучасного міста Труа, що у зна�менитій своїми винами провінції Шампань. Пошукиміста цієї чи не найбільшої і найкривавішої битви ча�сів загибелі Римської імперії тривають і досі.

Сперечаються також стосовно дати — чи то 15,чи то 20 липня 451 року. Розпочалася вона коло дев’я�тої ранку. В центрі своєї союзної армії Аецій поставиваланів (яких вважав недостатньо надійними), лівийфланг зайняв з своїми римськими підрозділами, аправий — доручив королю Теодоріху. Гуни навпаки,

стали у центрі, доручивши остроготам атакуватисвоїх родичів, візіготів. Проти римлян вони вистави�ли решту — франків, гепідів та інших.

Гуни зуміли зламати стрій аланів і спробувалипотіснити військо короля Теодоріха, яке вперто від�бивало атаки остроготів. У бою загинув король Тео�доріх, і, здавалося, перемогу от�от буде здобуто. Од�нак командування візіготами перебрав на себе ко�ролевич Торісмунд, його військо не лише витрима�ло наступ, але й завдавало ударів у відповідь, роз�

Êàòàëàóíñüê³ ïîëÿ

Гуни обложили Ауреліанум — Орлеан. Міниатюра з середньовічного рукопису

Битва на Каталаунських полях, зображена на мініатюрі XV ст.

68

лючене загибеллю старого володаря. Водночас утил гунам вдарили воїни Аеція, які зуміли відбитиатаку з фронту і навіть примусили тікати своїх су�противників.

В результаті гуни виявилися затиснутими іздвох боків і їм довелося відступати до власного та�бору, огородженого (за готським звичаєм) рядамивозів і перетвореного на польову фортецю. ФлавійАецій не поспішав штурмувати цю твердиню, попризаклики союзника�Торісмунда, який прагнув помс�ти. Надто багато було поставлено на карту, і старийполководець не мав жодного бажання ризикувати ізтакими труднощами зібраним військом, яке до тогож зазнало значних втрат у битві. Вважають також,

що Аецій не мав тодіжодного бажання ви�нищувати всіх гунів,які потрапили у паст�ку в таборі, адже ко�лись вони могли йомусамому (як в минулічаси) знадобитися, яквійськова сила.

Останнє припу�щення підтверджуютьйого наступні дії, коливін поспішив спрова�дити з поля своїх со�

юзників — короля візіготів Торісмунда тафранкського королевича Меровея (обид�вох під приводом, що їм слід поспішатиукріпитися при владі вдома). Союзники�варвари, керуючись законами кровноїпомсти і власними інтересами могли б за�вадити у майбутніх перемовинах зАттілою та зірвати плани римського пол�ководця�політика. Коли візіготи та фран�ки пішли, ніщо не завадило Аецію домо�витися із володарем гунів та випуститиАттілу із миром. Є й інша думка, що со�юзники покинули Аеція не через його у�мовляння, а за власною охотою, не бажа�ючи втрачати воїнів задля порятунку ко�лись ворожого їм Риму. Ця версія теж,схоже, має свою рацію, адже оповідь про«дипломатію» Аеція походить із праці,написаною істориком�готом, Йорданом.

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

Римський полководець Флавій Аэцій на тлі комп’ютерноїреконструкції його війська. Кадр з кінофильма

Римська спата, яквважають, попередницямечів середньовіччя.Сучасна реконструкція

Вторгнення гунів у IV—V ст. та бойові дії 451—452 рр. у Європі

69

а ранок майже усі антські загони потяглися по шляху на схід, ведучи із собою наван�тажених зброєю та продовольством коней. Та княжич спостеріг: багато хто замістьхарчів у в’юки напакував різної здобичі: тканин, золота і срібла. Кий не заперечував.І самому було тривожно на серці: його люди виявилися покинутими напризволящедалеко від рідного краю і він, як ніколи відчув свою відповідальність за них та їх май�бутню долю.

Зворотній шлях спочатку пролягав розореною країною, та й далі місцеві не ду�же привітно зустрічали оружних людей — кому до вподоби такі непрохані гості. До

того ж надійшли погані звістки: володар Аттіла і насправді відступив із усім військом, точніше із тим, щовід нього лишилося, назад до степів Хунгарії. У страшній битві полягло багато воїнів, особливо піхоти,яку володар поставив проти римського війська.

Дісталося і гунам, які під час бою виявилися затиснутими у лещатах поміж візіготами Теодоріха іромеями. Щоправда, старий король візіготів загинув, але по тому його піддані вже оскаженіли і билиусіх нещадно: і гунів, і тих, хто із ними прийшов на поле битви. Оповідали, що струмок, який протікавтим полем наповнився кров’ю. А примари загиблих ще впродовж кількох днів билися між собою. Ілунали над смертним полем крики та брязкіт зброї.

Слухав княжич ті оповіді, так схожі на старі казки, почуті почуті ще вдома. Але тепер розумів він,що, може, дивом порятувався від смерті на полі смертельної битви. І ще розумів він нині, що то булабитва хоч і славна, але чужа. Укріплювався у своєму відчутті, що вчинив вірно, повертаючи антські за�гони додому.

А потім, коли вже пройшли Галію, а за нею і землі франків, то надійшли звістки ще гірші. Стало відо�мо Кию, що володар наказав знайти і знищити загони антів, які відступили з під Ауреліанума. Видно, неодин Кий почув і зрозумів слова, сказані аланським ватажком на перемовинах. Чимало загонів з великоїармії Аттіли розійшлося тоді, грабуючи та плюндруючи усе на своєму шляху.

За таких обставин лишалося одне: поспішати додому. І поспішали. Кілька разів змінився повниймісяць, доки дісталися рідного краю — уже на початку зими. В дорозі не раз ставав у пригоді старийперстень з таємничим знаком: він послужив перепусткою і через римські загони, і через аланську

кінноту Аттіли.Та все одно ледве половина антських воїнів повернулася — хто склав голову, завойовуючи для

гунів ромейські міста, хто загинув вже на зворотному шляху, шлях бо довгий. Були і такі, що зос�талися у різних містах і селах, поранені та хворі, не у змозі продовжити подорож. Але і тим, щоповернулися, не усім вдалося побачити рідні домівки: гуни уже встигли «погосподарювати» уантських землях. Спалено було не лише навколишні села, згарище було навіть на місці граду.

Заборола та вали, які у дитинстві здавалися Кию такими неприступними, тепер виглядалиіграшковими, особливо у порівнянні із баченими у далеких краях містами та фортецями. Спіль�ним був важкий сморід спаленого, дух війни, який став таким звичним за останній час. Тільки

нині цей дух війни огорнув рідний край.70

Однак дехто й вцілів, хто встигсховатися подалі у лісових хащах.Видно, завчасно хтось попередивантів про наближення гунських за�гонів. До лісу пішли переважно жінкита діти малі, однак чимало люду лиши�лося гради захищати. Та жоден градне вцілів, багато людей загинуло. Ви�конуючи наказ Аттіли гуни полоненихне брали.

Тепер, почувши про наближеннясвого війська люди виходили із криї�вок. Так Кий зустрів сестру та братів,від яких дізнався, що батько, як і нале�жить князю, поліг, боронячи городище,а мати загинула у вогні, який охопивкняжий терем. Гуни спочатку засипалиград запалювальними стрілами, а потімперебили у полі тих, хто намагався їхатакувати.

Закінчивши оповідати про сумніподії, Хорив подав брату знайомий іздитинства батьків меч. Меч уже бувбез піхов, лезо мав вищерблене, аленачищене до блиску, як дзеркало. Утому дзеркалі Кий побачив власне об�личчя: із вусами та бородою, обличчявоїна. І від сьогодні — князя.

Навколо мовчазно стояли воїни, з якими повер�нувся із походу, натовп уцілілих городищан, ще якісь люди.Княжич взяв меч обома руками — за лезо і за руків’я, припав долеза устами. А потім прийшли слова — прийшли самі, слова княжої клятви.Клявся князь Сонцем і Місяцем, землею і водою, усіма богами. Клявся стояти до кінця життя за ріднийкрай та його людей.

А по тому підходили один за одним воєводи, а потім прості вої і, поклавши руку на руків’я меча теждавали обітницю служити своєму князю. Так Кий повернувся додому і став князем. Власне, домівки вжене було, лишалися люди і рідний край, відкритий усім ворогам. Люди і край, за яких він був віднині за�ступником.

71

еред тими антами, хто повернувся і тими, хто вцілів постало питання, що робити далі.Відбудовувати гради і селища, або шукати іншого, безпечнішого місця. У давні часивже бувало так, що опісля особливо спустошливої навали степовиків люд відходив напівніч, у непрохідні для швидкої кінноти ліси. Там жив рік, два — скільки треба, покимине небезпека ворожих нападів. Або до часу, коли відчував достатньо сили верну�тися назад і боронитися оружно.

Часу багато на роздуми не було: попереду довга, холодна зима. З усього вихо�дило, що може вона бути ще й голодною — частина врожаю згоріла разом із комора�

ми. Однак чимало зерна уціліло, сховане у глибоких ямах, які були біля кожної будівлі. Тепер слід буловідшукати усі ті запаси, допоки сніг не вкрив землю до весни.

Кий розпустив військо — гуни взимку не воюватимуть, має він час до весни. Однак до тієї веснище треба дожити. Лишилася із ним лише вірна дружина, небагато, всього півсотні воїнів. Але то булинайкращі, випробувані у багатьох боях і важкому останньому поході. Частина воїв пішла на полюван�ня, запасти м’яса, аби щось було до каші та хліба додати. Частина заходилася в лісі будувати землянки,адже і житло потрібно не менше, ніж харчі.

Одні копали заступами ями, інші рубали дерева і підвозили колоди на будівництво. Со�кири дзвеніли об дерево із ранку до вечора,

навіть у сутінках працювали, за�паливши вогнища. Із колод ро�били зруби, опускали у котло�

вани. Стіни невеликих земля�нок виростали швидко. Печі

складали із каменю, який зби�рали по ярам, або простовирізали із глини. Лави та ле�жанки витісували із дерева.Поруч із землянками буду�

вали прихисток для коней.Так посеред лісових га�лявин виросло кілька но�вих селищ.

Коли сніги нарештівкрили навколишні поля,одягли у білі покривала лі�си, анти грілися біля вогню

у своїх хатинах та землян�ках, схованих у непролаз�72

них нетрях. Тепербув час для розмов і роздумівпро те, як жити далі. Довгі розмови пе�реходили у суперечки, кожен мав свою думку. Одні будь�щохотіли відбудуватися на старих попелищах. Інші — заперечували: гуни можуть повернутися і знову всеспалять.

«То треба міцніші гради відбудувати! Тепер знаємо, як це зробити. Тоді нехай приходять!» —відповідали найвойовничиші. Ті вої, що побували у поході, лише хитали головами і посміхалися на тіслова. Знали ж, бачили, на що здатне військо володаря, які неприступні муровані твердині перетворю�вали на купи сміття страшні бойові машини. Самі ж то робили не раз і не два.

Ті, хто втратив усе, і дім, і рідних, палали жадобою помсти. Вважали, що навесні слід ви�рушити у набіг на гунські кочовища біля моря. Там�бо мало воїнів лишилося, майже всі занаказом Аттіли пійшли Рим воювати. Та й навесні коні у гунів охлялі, з під снігу багато тра�ви на поживу не добудеш. А піший гун — то не воїн. Порахуємося, казали, за рідних, атам побачимо, як далі жити.

Ясно було лише одне: якось треба жити далі. Слухав ті розмови Кий, і намагав�ся відшукати у них у них те, за що можна було б ухопитися, знайти відповідь напитання, що робити. І якось пригадав, сидячи біля вогню, такий самийзимовий вечір багато років тому. Пригадав, як мати розповідала йо�му, братам і сестрі про давні часи. Про часи, коли прийшли гуни ічастина готів тікала від них. І не тільки готи тікали, але й сарма�ти, і слов’яни. Тікали на захід, за Дунай, під захист ромеїв.Там, після довгих поневірянь, чимало люду знайшло собінові, здавалося, безпечніші місця. Дехто найнявся навійськову службу, хто схотів, обробляв землю. Якось пе�режили важкі часи разом із іншими.

А ті, хто на ромейську службу до війська пішов, непогані грошіотримували, а дехто навіть воєводою став, жив у славі і достатку. Інині теж ромеям військо потрібне, від Аттіли відбитися, подумав Кий. Назаході, у Римі, потрібне. А може ще більше — на сході, в Константинополі. Яс� 73

на річ, навесні Аттіла повер�нутися схоче, відплатити за невдалий

похід в Галію. І почне з Риму, бо найслабша імперія саме там. А потім, ясна річ, на Констан�тинополь поверне. Отож там ромеї нині золота на військо не шкодуватимуть. Приймати�

муть усіх охочих. То гарна можливість і місце для своїх людей знайти, і з гунами, як нале�жить, порахуватися.

Із почутого, перемовленого і материних оповідей почав у Кия вибудовуватисяплан, що далі робити. І після найдовшої ночі розіслав він посланців по старійшин, абизібрати їх на нараду. Зібралися сонячного зимового дня, біля вогнища, розкладеногона галявині. Не було ж більше княжих палат, а у землянку багато людей не вмістить�ся. Спочатку говорили кожен своє — знову про помсту, нові гради та відсіч гунам,хто пропонував подалі на північ піти навесні і там осісти. Вислухав усе те Кий ісвоє слово мовив.

«Гради будуватимемо. Міцні, і далі на північ, за лісами, десь над рікою, на го�рах високих. Щоб гунам туди не пролізти. А наші люди, треба буде, рікою на чов�нах підійдуть. Однак нема певності, що і там нас вороги не знайдуть. Та й кровродичів відплати вимагає. Тому навесні у набіг підемо на гунські кочовища.Кров за кров, смерть за смерть. І ще думку маю. Край наш у великій небезпецібуде, доки живий Аттіла та його сини. Вони нічого не забудуть і не подару�ють. Тому вороги нашого ворога — то наші друзі. Разом із ними те лихо спи�нити спробуємо. Сам на сам зі страшним ворогом лишимося — загинемо.Отож треба йти на Дунай. Там можна лихі часи пережити, і з ворогом ра�хунки звести. Щоб забув до нас на Дніпро, у Край наш дорогу на вікивічні. А ті, хто не хоче чи сил не має на Дунай йти, лишатиметься вдома,за надійними стінами, які для себе збудує».

Схоже було на те, що у виголошеному князем слові кожен із при�сутніх на раді старійшин почув своє. Отож мав можливість пристати до

74

тих, хтомав охоту виконува�ти щось із почутого: хто градбудувати, хто готуватися у похід, хто пере�селятися у інші землі, на Дунай. Відповідно до того і розділилися, почали приготу�вання до весни, кожен до свого. Одні заходилися рубати ліс, заготовляли колоди для нових міцнихукріплень. Тягли конями ті колоди по снігу до берега річки, аби сплавити водою у відповідне місце. Май�стри лагодили вози для далекої подорожі. Мисливці знову вирушили на полювання, запасаючи м’ясодля далекого походу. У кузнях вогонь палав, здається, цілодобово: ковалі лише встигали кувати нові со�кири теслям, виготовляти та лагодити зброю для воїв.

75

Ò а обставина, що гуни не були винищені на Катала�унських полях, призвела наступного року до вторг�нення Аттіли безпосередньо на землі Італії. Він, що�

правда, не захопив Рим, а дав себе умовити поважній де�легації, котра зустріла його на шляху до «вічного міста».Посольство очолив сам папа римський, Лев І. Оповіда�ють, що лише чудо, яке сталося під час зустрічі із по�сольством, а саме — явлення Святих Апостолів Петра іПавла справило на жорстокого завойовника враження, івин полишив Італію у спокої та відступив до улюбленихстепів, на угорську рівнину. Грізний завойовник не мігзнати, що створена ним, здавалося б непереможна і ве�личезна держава проіснує лише 5 років.

Однак уже наступного, 453 року Аттіла помер іпочалася боротьба за його спадщину між синами.Проти старшого сина, Еллака, виступили молодші —Денгізіх та Ернак (або Ірнак). Ослабленням влади гу�нів скористалися чи не всі підкорені ними племена ікоролівства. Гепіди, остроготи, лангобарди і герули таінші вийшли із покори і вже 456 року розгромилигрізне колись гунське військо біля міста Недао (тери�

торія сучасної Угорщини, яку у деяких країнах нази�вають Хунгарією, тобто країною гунів). Те, що зали�шилося від гунської держави, а саме окремі орди ко�човиків, почали шукати собі місце під сонцем. Опові�дають, що деякі із них навіть поспішили відмовитисявід грізного колись імені «гуни», а стали називатисяпо�іншому. Так з’явилися на сторінках давніх хроніконогури, кутригури та інші. А ті готи, слов’яни тафранки, які ще вчора часом іменували себе «гунами»(або не дуже заперечували, коли це робили інші) виз�нали за краще повернути собі старі племінні назви, ідуже не любили згадувати про той час, коли перебу�вали під владою Аттіли.

Серед тих, хто звільнився з�під влади гунів булиі племена, які входили до антського союзу. Свого ча�су вони виставляли військові загони, коли Аттіла ви�рушав у дальні походи до Європи. Саме ці походи,зрештою, і відкрили слов’янам шлях на захід та наДунай. У походи вирушали воїни, переважно — мо�лодь, які мали змогу побачити досить широкий світ —і римські провінції з величезними містами, і землі, на�

селені багатьма іншими племена�ми за межами імперії. Також вонимогли побачити чимало земель,які могли їм сподобатися і вида�тися придатними для поселення.Повернувшись у рідні краї вонизнайшли досить бажаючих пере�селитися у інші краї, які здавали�ся такими зручними та багатими.Так почався рух слов’ян на західта на південь. Крім того умілівоїни мали можливість поступи�ти на службу тим же римлянам,які весь час потребували солдатівдля ведення безкінечних війн.

Так анти з’являються у пере�ліку військових підрозділів, якіперебували на римській військо�вій службі. Коли імператор Юс�тиніан І заходився відвойовуватиу готів Італію, то у складі направ�лених для цього військ згадують�ся цілі загони антів. Вони бралиучасть у битвах, облогах фортецьі міст. Під началом одного із пол�

Äîëÿ àíò³â

76

Зустріч папи Лева І з Аттілою. Фреска Рафаеля у Ватікані, 1514 рік.Фреску створено майже через тисячу років після події, що мала місце 452 року. Тоді Аттілу, що на чолі великого війська вдерся до Італії, зустріло посольство на чолі з папою римським Левом І. У центрі композиції — Аттіла верхи на коні, нажаханий появою в небесахСвятих Апостолів Петра і Павла з мечами в руках, як захисників Риму.Саме їх поява, за легендою, стала вирішальною для порятунку Риму.Аттілу та його супровід, який складається із вершників, сурмачів тапрапороносців, зображено на тлі палаючих околиць римського міста. Зліва — римський папа Лев І з нечисленим почтом. Після цієї зустрічі гуни залишили територію Італії

ководців, Іоанна, окрім вершників з числа фракійців,знаходився загін із трьохсот антів. Цей підрозділякось не лише зумів стримати напад готів, але і при�мусив їх тікати. Частина слов’ян свого часу була за�войована спадкоємцями гунів. Спочатку прийшлиавари, які зайняли місце, котре належало Аттілі тайого спадкоємцям. Вони підкорили численні сло�в’янські племена і так само повели їх в бій проти ві�зантійських твердинь. 626 року військо, що складало�ся із аварської кінноти та слов’янської піхоти узяло воблогу столицю імперії, Константинопіль. З азійсь�кого берегу підійшла армія іранського щаха, і затис�нута з обох боків столиця ромеїв вистояла завдякивсіляким явленим чудесам, а особливо через відсут�ність у супротивників морського флоту.

Пізніше на Балкани ізісходу прийшли булгари іпідкорили слов’янські племена, які переселилися сю�ди раніше. Під зверхністю булгар виникла держава, якаіснує тут і нині, щоправда, дещо у інших кордонах —Болгарія. З часом від кочовиків лишилася лише на�зва, деякі звичаї та слова у слов’янській мові та згад�ка про давні часи. Давні булгари, які прийшли, до ре�чі, з Причорноморських степів, вважали, що їх прави�телі є прямими нащадками завойовника Аттіли.

Були серед шукачів щастя у Європі і такі,що вирішили повернутися у рідні краї. Вонипринесли із собою чимало нових речей, а особ�

ливо — навичок виготовлення ре�місничих виробів, від гончар�ного посуду до ювелірних при�

крас. Не для всіх знаходилося

місце на батьківщині. Тодіпочали виникати селища інавіть укріплені містечка накордоні зі степом. Так поста�ло городище на місці давньоїскіфської фортеці — відоме,як Пастирське. Там прожи�вала невелика антська гро�мада, у якій були умілі ко�валі, гончарі та ювеліри.Останні виготовляли зсрібла прикраси та застібки для одягу —фібули. Причому робили це за наймодні�шими візантійськими взірцями. Однакцей острівець цивілізації у степу протримався всьогокілька десятиліть і був знищений під час нападу кочо�виків. Можливо, це булонашестя аварів, абохазар.

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

Фрагмент мозаїки ізпортретом візантійськогоімператора Юстиніана І

Візантійська імперія за часівЮстиніана І, VI ст. н.е.

Фібули —виробимісцевихювелірів

Прикраси для щита: зображення людини татварин, виконані із срібла. Походять із знайденогона Канівщині у 1909 р. Мартинівського скарбу, який,на думку деяких дослідників, міг належатиправителю антів, близько 660—700 рр. На той час,однак, повідомлення про антів вже зникли ізписьмових джерел

Тамги на платівкахпоясного набору зМартинівського скарбу

77

Î після згадки про антів у праці готського істо�рика Іордана (у зв’язку із повстанням під про�водом Божа 375 року), вони на сто із лишком

років зникають зі сторінок давніх хронік. Можливо уцей період союз розпався, або його учасники не по�трапляли на око тим, хто описував події того часу? Зіншого боку, впродовж понад ста років головною си�лою у Краї стали гуни і саме до очолюваного нимисоюзу потрапили учасники антської спілки. Отожцілком можливо, що підданих (в тому числі готів,аланів і слов’ян�антів) Аттіли та його попередників вцей період стали називати «гунами». Ясна річ, жоднізаперечення не приймалися, але слід також мати наувазі, що гуном в цей час було іменуватися доситьпрестижно, адже перед цим іменем тремтіло населен�ня обох римських імперій, не кажучи про інші племе�на і народи Європи. Однак минув час, і гунська дер�жава розпалася. Виникли нові і були поновлені старіплемінні союзи, пригадали своє давнє славне ім’я інащадки антів.

Візантійці вже у VI столітті досить добре розріз�няли антів та належних до іншого племінного союзусклавінів. Разом із тим вони вказували, що «колись цідва племені були єдиним цілим. І називали те давнєплем’я «спорами» («розсіяними» у перекладі). Внаслі�док цілої низки подій — від готського вторгнення донавали гунів і походів останніх в Європу зникали, від�новлювалися чи створювалися різноманітні племіннісоюзи — іноді під старими, частіше під новими назва�ми. Так і анти на початку VI ст. досить голосно заяви�ли про своє повернення у європейську історію, щобвже у VII ст., а саме 602 року зникнути із неї назавжди.

В якості археологічного відповідника слов’янамдо IV ст. включно розглядають різні археологічнікультури, в тому числі зарубинецьку (класичну тапізню, київську, а також Волино�Подільську, ету�лійську та деякі різновиди культури черняхівської, уяких, на думку дослідників,можна знайти риси культурслов’ян більш пізньогочасу. Оскільки культура

черняхівська (головним чином — виготовлений наколі гончарний посуд, деякі типи прикрас) сталаспільною для більшості підданих готських королів,незалежно від їх племінної приналежності, у такомуприпущенні немає нічого дивного. Коли з’явилисягуни, слов’яни потрапили під їх зверхність і змушенібули інтегруватися у нове «культурне середовище».

Починаючи із перших десятиліть VI ст. з’яв�ляється ціла низка цікавих тазмістовних описів та згадок проїх участь у багатьох буремнихподіях на землях Європи. Водно�

час з’являються повідомленняпро нову групу племен — скла�

винів. Схоже на те, що її появуслід також пов’язувати із на�слідками гунського панування,коли слов’яни мали можливість

потрапити ( і потрапили) доситьдалеко на різні землі Європи, як

на півночі, так і на півдні.

Àíòè ³ ñêëàâ³íè

Поширення венедів, склавінів та антів зауявленнями археологів

Фібули, знайдені під часрозкопок слов’янсmких

пам’яток на територіїТрансильванії

78

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

В цей буремний час виникають нові спілки, ук�ладаються нові військові союзи. За цими подіямиуважно стежили римські військові, дипломати тапридворні політики, по крихтах збираючи інфор�мацію про потенційних ворогів та союзників. Саме ізцієї причини чи не найбільше таких повідомлень за�лишили візантійці, яких у слов’янських землях часоміменували «ромеями», тобто римлянами. Завдяки їхописам та археологічним розкопкам ми можемо спро�бувати уявити собі спосіб життя, побут та звичаї, ві�рування антів і склавінів. Однак слід мати на увазі туобставину, що ромеям достеменно не було відомо, на�скільки далеко на північ заходять землі склавинів таантів. Крім того вони і гадки не мали про те, що від�бувалося на тих землях, поки вони воювали чи мири�лися із слов’янами на Дунаї.

Археологам вдалося простежити кілька археоло�гічних культур цього часу, які можна пов’язати із скла�вінами та антами. На території України антам, як вва�жають, належала пеньківська культура, поширена відвід річки Прут на заході, до Подніпров’я, займає такожземлі на південний захід від ріки СіверськийДонець, заходячи на лівобережжя Дніпра.Село Пеньківка, яке дало назву куль�турі, розташоване на р. Тясмин.

Селища пеньківці-антів (усьо�го їх нині відомо понад 350) булиневеликими, до того ж їх часто пе�реносили із місця на місце.Однією із причин булиособливості веденнясільського господарствана землях, де багато лісів.Поля доводилося розчи�щати від дерев та кущів,спалювати зрубані стов�бури та гілля. Так ділян�ка могла впродовж кіль�кох років давати гарний

врожай, однак згодом все доводилося починати зно�ву. Однак довгий час землі вистачало всім.

За склавінами рахують іншу археологічну куль�туру, яку називають празькою, або празько�корчаць�кою. Ці дві назви певною мірою окреслюють межі їїпоширення. Місто Прага знаходиться у центрі Євро�пи, це столиця Чехії, а село Корчак — на Волині, в Ук�раїні. Однак насправді знахідки, належні до цієї ар�хеологічної культури відомі також на території такихсучасних європейських країн, як Білорусь, Німеччи�на, Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдо�ва. Із 500 відомих нині празько�корчацьких пам’яток,приблизно третина виявлена на території України.

Не лише археологія та повідомлення давніх ав�торів дають змогу визначити межі земель, де почина�лася історія слов’ян. Коли вчені дослідили найдавні�ші слов’янські назви річок (гідроніми) та місцевостей(топоніми), то виявилося, що вони зосереджені пере�важно на південь від річок Прип’ять та Десна. ПоДніпру ці гідроніми та топоніми «опускаються» дорічок Псьол та Орель.

Реконструкція житладавніх слов’ян.Археологічний музейІнституту археології

НАН України

Розвал посудин, знайдені у одному із жител наПастирському городищі під час археологічних досліджень

Розкопки ранньослов’янської землянки із піччю<кам’янкою

79

Оскількиселища обох куль�

тур були тимчасови�ми і не стояли на одномумісці понад 8—10 років,

то і конструкція жител невирізнялася особливою мону�

ментальністю. Тим більше, що буді�вельні матеріали були не такі вже й тривкі — глина,дерево, очерет та солома. На початку будівництва ви�копували котлован розмірами 4×4 або 5×5 метрів, уякий опускали зруб із колод дерева. Щілини у стінахзамазували глиною. Дах могли вкривати соломою,очеретом, а подекуди і землею. Опалювали таку неве�лику споруду пічкою. Її робили із глини, часом про�сто вирізаючи із товщі землі. Існував також звичайскладати пічки із каменю. Подібні споруди хоч і немали димаря, зате добре акумулювали тепло.

Призначалася така будівля для окремої сім’ї ізбудувати її за допомогою родичів було не надтоскладно і довго. Родичі будувалися поруч, спільни�ми були також приміщення та місця для зберіганняприпасів. Зерно тримали у глибоких ямах, присипа�ючи їх згори землею. Подібний «елеватор» хоча ібув простим навіть примітивним, але доситьнадійним і поширеним сховищем для зерна у бага�тьох народів аж до пізнього середньовіччя. Всере�дині будівлі робили підлогу із тесаних дощок аботрамбували глиняну долівку. Виявлено сліди столівта лежанок, які теж виготовляли із дерева. Попідстінами стояли лави.

Із того зерна, яке вирощували на полях, здебіль�шого готували кашу. Адже давні плівчасті пшениці недуже були придатні для випікання пишних караваїв.Для приготування каші та інших страв використову�вали грубі, ліпні горщики. Оскільки саме уламки цихгорщиків найчастіше трапляються під час археологіч�них розкопок, завдяки їм переважно і розрізняють«антські» та «склавінські» культури.

Їжа, а саме каші, які варили у цих горщиках, бу�ла поживна, а хлібці із перемеленої на борошно плів�частої пшениці довго не черствіли. Такі якості основ�ного продукту харчування були в пригоді купцям тавоїнам, які вирушали вдалекі походи. М’ясопрості люди їли пере�важно на свята.

На великі свята співплемінники збиралися дляспільних трапез у довгих будинках�кантинах, які бу�дували, зазвичай, поблизу давніх святинь абохрамів. Археологи розкопали кілька таких давніхсвятилищ у Подністров’ї. З одним із них пов’язанийзнаменитий «Збруцький ідол», виловлений селяна�ми у річці ще в ХІХ столітті. Це високий каміннийстовп, на чотирьох боках якого вгорі вирізьбленолюдське обличчя, а нижче — сцени із зображеннямилюдей та тварин. Висловлено думку, що це ідол дав�нього слов’янського божества — Світовида, про щоякраз і свідчать чотири обличчя. Його вшановували,приносячи у жертву биків та проводячи інші обря�ди. Крім того жертвопринесеннями вшановувалибогів та духів річок, лісів.

Одягалися слов’яни, на погляд римлян, дужепросто, але їх костюм помітно відрізнявся від звично�го для мешканців півдня вбрання. З домотканогольняного полотна шили сорочки, штани. Схоже на те,що штани їм дісталися у спадок від сусідів�кочовиків,нащадків скіфів або сармат. Жінки обходилися дов�гими сорочками. Сорочки прикрашали вишивкою.Цей звичай у давні часи був поширений серед багать�ох народів, в тому числі слов’янських. Сорочку в уро�чистих випадках підв’язували тканим кольоровимпоясом із узорами. Так само, як і вишивка на сорочці,пояс слугував своєрідною візиткою певного роду іплемені — про це розповідали кольорові фігури у ви�гляді ромбів, ламаних ліній та символічні знаки.Взуття було шкіряне або плетене із рослинних воло�кон — лапті. Чоботи були приналежністю костюмувоїна, знатної людини. У холодну пору року одягалиплащі, які могли бути виготовлені із більш теплоїтканини. Взимку одягали також хутряні шапки.

Найдокладніше римляни описували військовусправу у антів та склавінів, адже саме це їх цікавилочи не найбільше. Вони писали про те, що слов’яни ви�сокі на зріст і сильні, а у бій йдуть, прикриваючисьвеликими та важкими щитами. Власне, самі римлянитеж використовували саме великі щити, які слугува�ли добрим захистом від стріл, дротиків та списів.Списи і дротики якраз і були головною зброєю антівта склавинів. Дротик — різновид метальної зброї,

який складається із древка до�вжиною 1—1,5 м та відносно не�

великого металевого вістря.Кинутий умілою рукою віннебезпечний навіть для воро�га, захищеного металевимпанциром, але лише на дис�

танції у 20—30 м. Спис при�

Горщик празької археологічної культури, VI—VII ст. н.е.

Горщик пеньківськоїархеологічної культури,

VI—VII ст. н.е.

Срібні фібули,знайдені у

складі скарбу під час розкопок

1992 року.Пастирське

городище

80

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

81

датний і длябою в лавах, ідля несподіва�

ного нападу.Злива дротиків та

списів, котра зне�нацька впаде на воро�

га, здатна порушити най�щільніше шикування, викликати замішанні і навітьпаніку у лавах ворога. Однак подібне спорядження ітака зброя найбільш зручні для бою із засідки, в горахабо в лісі. Саме ці військові здібності склавінів таантів згодом успішно використовуватимуть римськіполководці, наймаючи на військову службу цілі заго�ни, або ж враховуватимуть, плануючи війну протиучорашніх союзників.

Разом із тим з тих описів можна дізнатися проте, що в бій слов’яни йшли, не одягаючи бойових об�ладунків — панцерів, а деякі взагалі наступали оголе�ними до пояса, знявши сорочки. На подібних одчай�духах з одягу лишалися самі штани та широкий шкі�ряний бойовий пояс. Зрозуміло, що лави таких бійцівна відкритому місці, або у рукопашній різанині моглистаи здобиччю не лише для вимуштруваного римсь�кого війська, але й рухомих, кінних стрільців з числавоїнів�кочовиків. Лише з часом, внаслідок тривалогоспілкування з сусідами та під час розселення по

Європі анти та склавіни завеливласну кінноту, а знать та профе�сійні воїни стали використовуватиусі досягнення тогочасного збро�ярства, одяглися у панцери, вдяглишоломи і взяли до рук добрі мечі.

Римляни вдало користувалисятим, що слов’янські племена не управ�лялися на той час однією людиною, а всі справивирішували цілим народом. При цьому навіть рішен�ня, прийняті під час зібрання не були обов’язковимидо виконання для тих, хто їх не схвалював. Застосу�вавши тонкощі дипломатичного арсеналу римлянисвого часу зуміли перетворити антів на союзників,які часом слугували їм щитом проти наступу слов’янна Дунаї, так само як візіготи колись захищалиримські інтереси проти своїх родичів�остроготів:римський принцип «розділяй і володарюй» продов�жував діяти безвідмовно.

Часом слов’янські племена об’єднувалися міжсобою, вступали, як і колись, у союзи із кочовиками ітоді від їх спільних дій перепадало вже візантійцям.На Дунаї почали утворюватися «Склавінії» — таксусіди називали перші державні утворення своїх но�вих сусідів. Згодом, починаючи із VII ст., одна за од�ною у різних куточках слов’янського світу виникаютьбільші та потужніші державні утворення.

Слов’янські воїнишикуються добою, показовийвиступ нареконструкторському фестивалі уЧехії

Сучаснареконструкція

щитаслов’янського

воїна (заматеріалами

археологічнихрозкопок)

Реконструкція щита, прикрашеного срібнимиплатівками із Мартинівського скарбу, VII ст. н.е.

ісце, де велика ріка Дунай тече, затиснута високими горами, називають Залізнимиворотами. Коли у цей край прийшли люди, вони із часом набудували тут своїх твер�динь. Вони хоч і значно менші за ті, що створила матінка�природа, але не менш не�приступні. В одному із місць, де шлях проходить берегом річки височать грізні ба�шти та високі стіни однієї із них. Сама дорога входить у вузьку браму і далі йде добрами наступної через ту фортецю. Одні башти спинаються по схилу на самийверх, інші спустилися до самої води. На іншому березі стоїть ще одна фортеця, неменша за цю.

Це рубежі імперії ромеїв, які були визначені ще за часів великого імператора Траяна. Коли руши�ти по шляху далі, на північ, то на неприступній скелі ще можна було побачити величезний напис, якийувінчав славу його походу у країну даків. А неподалік дивовижний мурований міст, по якому можна пе�рейти велику ріку. На протилежному боці добре укріплене місто. Високі стіни та вежі складено із каме�ню, помережані вони червоними стрічками із цегли. Виглядають суворо і водночас урочисто.

От до стін цієї фортеці одного дня і наблизився Кий у супроводі двох своїх дружинників. Валки ізвозів з переселенцями лишили у гірській ущелині, за два дні шляху від цього місця. Перетинати із такимнатовпом ромейський кордон було неможливо та і небезпечно. Зупинилися перед прикордонною за�ставою, яку вартували декілька візіготів. Вояк із вояком завжди домовиться, до того ж старший заста�ви зовсім не здивувався прибуттю Кия. Видно, прихід таких шукачів ромейської служби був йому не в

дивину. Отож вони досить швидко порозумілися стосовно супроводу іподорожі до магістра краю, який якраз і перебував у

місті на Дунаї.Магістер мілітум прийняв князя у

одній із кімнат вежі над воротами. Тут Кийпригадав свою зустріч у такому самомумісці в Ауреліанумі. Планування та виглядромейських укріплень що на Дунаї, що уГалії були однаковісінькі: продумані додрібниць, суворі та похмурі. Кам’янісклепіння ніби стискали з усіх боків і пе�

рехоплювали подих.

82

Розмова не була надто довгою. Йшлося проумови і строк служби, а також її місце. Виявило�ся, що місце для поселення є тільки на півдні, загорами, на лівому березі Дунаю, служба длявійська антського є на кордоні, а з гунами підутьвоювати, як прийде наказ із Константинополя.Може цього літа, а може наступного. Коли магістрпобачив на руці князя перстень із печаткою, той,давній, в Ауреліанумі подарований, то раптомнавіть перемінився в обличчі.

Став одразу розпитувати, чи бува не має кня�жич родичів серед аланів? Кий відповів, що пле�мені він слов’янського, яке, однак, до спілки антсь�кої разом із аланами входить. То і знаки у них спільні.

Недаремно ромей про аланів розпитував. Адже в той часу Константинополі у великій силі патрикій Флавій Ардабур Аспарбув. Сам із аланів. Дружину мав із племені остроготів, але імперії служив вірно, уміло долаючи ворогів —і зовнішніх, і внутрішніх. За перемоги у Африці той Аспар навіть консулом став. А міг би й імператоромстати, коли б віру правильну прийняв. Охоче брав на службу патрикій антів, довіряв, як своїм. Та провсе це довідався князь лише згодом.

Особливого вибору не було, отож Кий пристав на пропоновані умови. І вже наступного дня відбувдо своїх, у супроводі кількох вершників із фортечної залоги та із невеликою валкою возів, навантаже�них зерном. Це була перша плата за службу — імперія дбала, аби найняті варвари передчасно не зги�нули з голоду і не розбіглися, чи, боронь боже, не зайнялися грабунком, здобуваючи собі поживу упровінції. Мали ж бо сумний досвід із минулих часів, коли повсталі готи у розпачі знищили не лише ро�мейське військо, але навіть імператора убили в битві під Адріанополем.

Анти подорожували на південь вздовж берега Дунаю. Заночували стали на галявині, на узбіччі.Внизу вирувала між скелями річка, на протилежному березі височіла одинока гора. Розпалили вогни�ща, почали готувати нехитру вечерю. Поки варився куліш, Кий спустився по крутому схилу на берег,до води. Над водою було повно каміння, яке вкривало майже суцільним килимом піщані наноси.

Увагу князя привернула округла брила, наполовину занурена у нанесений водою пісок. Схоже нате, що цієї каменюки торкалася рука людини: вирізьблено широко розкриті очі, ніс, рот із товстими гу�бами. Чи то людська подоба, чи риба — незрозуміло. Кий пригадав грубі подоби на камінних брилах удавній святині, яку відвідали, ще ідучи у похід на заклик Аттіли, десь на шляху до Дністра. Там був стовпіз чотирма обличчями, біля якого завжди палав священний вогонь, підтримуваний жерцями. Може, і тутколись була давня святиня? Та нагорі вже гукали, кликали до вечері і довелося повертатися із берега,так і не роздивившись все до ладу.

Біля вогню було тепло, затишно. На рожні смажили впольовану дорогою дичину. Хтось відкрив па�ру амфор із вином, купленим у місті біля переправи. Після доброї вечері співали, потім про щось роз�повідали, згадуючи довгий шлях на Дунай. А вночі налетіла страшна гроза. Громовиці спалахували од�на за одною, освітлюючи не лише дерева, було добре видно річище і навіть протилежний берег. Вониодна за одною вдаряли у величезну скелю на протилежному боці. У самий її верх, голий, вільний від де�рев. У спалахах блискавок та гора нагадувала величезне людське обличчя. «То Трєсковац» — мовиводин із провідників — «Живе там бажество, господар цих місць, збирає усі громовиці. Його і нині вша�новують ті, хто не вірує у Христа. У давні, дуже давні часи на березі була святиня, та її невідомо колизруйнували повені. Люди пішли звідси, тільки час від часу знаходять на березі ті камінні голови».

83

а два тижні анти перевалили через гори та вийшли на рівнину. По дорозі часто трапляли�ся руїни міст та невеликих селищ — рештки камінних стін, часом фортець, ще із доситьміцними стінами та баштами. Частина була покинута, у деяких можна було помітити озна�ки життя. До великої валки возів у супроводі значного числа вершників ніхто не виходив,однак і не перепиняв. Видно, люди звикли до таких пересувань і не надто цікавилися чу�жими справами.

Нарешті наблизилися до місця, в якому була переправа через річку. Колись тут вид�но був військовий табір, порослі травою вали якого ще були помітні на березі. Нині ж над

водою стояла непоказна хижа, а на піску лежали невеликі човни�довбанки. Пост цей, теж ромейський,охороняло кілька пішців�склавинів, яким супровідник швидко пояснив: прибули анти, на поселення,будуть відтепер вартувати переправу.

Кий не здивувався, зустрівши тут слов’янських воїнів. Перед тим по дорозі їм вже траплялисязрідка склавинські селища. Тож анти не були першими переселенцями із Дніпра чи Дністра у цих кра�ях. Це і добре. Із своїми легше домовитися буде, а місця поки, видно, усім вистачить. На правому бе�резі, ясна річ, було б безпечніше, однак і тут непогано, коли що, за річку переправитися буде недовго.Князь вже почав прикидати, як відбудовуватиме давній ромейський табір неподалік.

Не знав князь тоді, що на цьому дунайському березі та у походах мине чи не половина його жит�тя. Що відбудований старий табір навколишній люд називатиме на свій лад — Київцем. Називатиме поімені антського князя, який нині став головним у цих краях. Ясна річ, після ромейського імператора.Але той десь там, далеко, у Константинополі. А Кий — поруч, у Київці.

Не міг знати князь, що лише за рік опісля прибуття антів на Дунай відійде навічно до вічногонебесного царства Тенгрі великий володар Аттіла. А його сини ділитимуть між собою Хунгарію та їїближні і дальні околиці. А потім один згине десь у степах, а голову іншого сина урочисто показувати�муть жителям Константинополя. Згодом учорашні піддані нищитимуть військо гунів та безжально пе�реслідуватимуть тих, хто лишиться їм вірним. Здавалося, помста гунам відбудеться і привид цієї смер�тельної небезпеки, що навис над антами, щезне назавжди.

А поки що слід було утверджуватися на новому місці. Переселенці заходилися відбудовуватитабір. Спочатку відновили вали, укріпили баштами ворота — дерева було скільки завгодно у навко�

лишніх лісах. В укріпленнях збудували звичні для себе житла — теж із колод, заглиблені на трети�ну у землю. От тільки печі викладали з каменю, якого у цих краях було повно.

Так і перезимували. Усі спостерегли, що зима на Дунаї коротша, та й не така люта, як в ріднихкраях. Ближче до весни заходилися за жеребом ділити поля в околицях. Частина переселенціввирушила з табору, аби закласти нові села подалі. Декотрі приєдналися до склавинськиххутірців. Час від часу на рівнині з’являлися волохи із отарами овець та іншою худобою. Із нимидомовилися, що ті продаватимуть живність на м’ясо. А восени відбувся перший ярмарок, кудизібралися усі — селяни із навколишніх сіл, волохи із худобою. Прибула навіть валка купців з

півдня. 84

Кий із ріднеюобходив ярмарок, оглядав товари,прицінювався. Мусив бо дбати тепер не про свою цікавість,а про родину, про військо. Про те, як жити далі на Дунаї. Адже війни попри зникнення царства Аттілине припинилися. Постали нові вороги, десь там піднялися готи. На додачу змінювалися імператори —на Заході і на Сході, імперії ромеїв лихоманило від заколотів та нападів варварів.

Хоча на Дунаї, у краях, які опанували анти, було відносно спокійно, і тут траплялися важкі роки.Імперія вже не так справно, як раніше, платила навіть зерном, не кажучи про золото або срябло длявоїнів. Походи були далекими, але вже не приносили тої здобичі, що раніше. Колись заможні провінціїза десятиліття війн і набігів було спустошено, пограбовано і сплюндровано.

Лише великі міста трималися та ще ті де було розміщено значні військові загони. Правда, і там бу�ло життя далеко не мед, особливо коли владу перебирали ватажки найманих загонів. Часом здавалося,що імперія осьось розпадеться на такі собі військові королівства, ладні вчепитися у горлянку одне од�ному.

Минув уже рік, як у табір Кия, тепер навіть трохи схожий на місто, не надходило ані звісток, аніпродовольства, ані грошей. Спробував князь спочатку послати гінців у столицю провінції, Маркіано�поль. Та ті застали лише попелище. Чергова навала з півночі заскочила місто зненацька. А може йогопросто було нікому захищати?

Мовчала і столиця. Схоже на те, що у Константинополі забули про антів та їх службу імперії. А мо�же у ромеїв були свої, більш нагальні справи. Знав Кий, що то за справи — нескінченна боротьба завладу над імперією. Про її наслідки анти дізнавалися здебільшого отримуючи платню монетами із зоб�раженням нового імператора. Бувало і так, що на золотих кружальцях можна було побачити одразукількох правителів в урочистих шатах. Головне, щоб ці кружальця надходили до війська вчасно. Отожу будьякому випадку для антів настав час про себе нагадати. Кий довго відкладав цю мандрівку, однакобставини тиснули і примушували вирушати в небезпечну подорож.

85

нязь виїхав не один, а у супроводі двох десятків вершників. Всі добре озброєні та спо�ряджені. За роки служби встигли «підлататися» здобиччю, дещо прикупили у ро�мейських майстрів�зброярів, які були частими гостями на осінніх ярмарках у таборіКия.

На всіх супутниках були міцні кольчуги, залізні шоломи, зклепані із кількох пла�стин на металевих обручах. У князя шолом такий самий, але із позолотою. Кожен маєдовгий меч римського зразка, кавалерійську спату. Нею зручно рубати з коня, та і впішому бою річ зручна. За спинами круглі шити. При сідлі сагайдаки із луками та

стрілами, всі тримають в руках списи. Два десятки воїв — достатньо, аби відлякати розбійників, яких,кажуть, розвелося нині на шляху до столиці. А так одразу видно — кудись прямує військовий загін. Непросто збройні люди, а на службі імперії.

По дорозі траплялися спалені села. Ближче до Константинополя перетнули укріплення — «довгістіни», збудовані ще за імператора Адріана. Але навіть тут ніхто не спинив, не спитавши, куди і навіщо.Вартових біля воріт навіть і сліду не було. Чим далі, князь бачив, що все у якомусь занепаді і безладі.Лише у саму столицю, як завжди, потрапити було не так вже і просто.

Князь багато чув про місто Костянтина, однак його укріплення на власні очі бачив вперше. Та фор�теця на Дунаї, у якій він наймався на службу, виглядала б поруч просто іграшковою. Стрункі чотири�кутні вежі здіймалися до неба, три ряди могутніх стін нависали над глибоченним ровом, схожим на уще�лину. Лише стіни так само були помережані червоними цегляними стрічками.

Ворота з обох боків були затиснуті величезними вежами. Шлях до них проходив по мосту черезрів. Води у ньому не було, однак шириною він не поступився б річці середніх розмірів. Ці ворота охо�роняли пильно, і залога була, по усьому видно, чисельна.

Кий мимоволі замилувався високими, добре одягнутими та спорядженими вояками. Блискучі пан�цери із металевих пластин, довгі, до самих колін. На головах — залізні, відполіровані до блиску шоломиіз нащічниками та наносниками, які надавали обличчям воїнів надзвичайно суворого вигляду. В рукахдовгі списи, при боці короткий меч, а на круглих щитах розкинули хижо крила червоні орли на блакит�ному тлі.

Командир сторожі був у блискучому обладунку, зробленому із дрібних бронзових лусочок. Во�ни сяяли, наче зроблені із золота, а шолом прикрашав яскравий червоний султан. На грудях висівна золотому ланцюжку медальйон із викарбуваним зображенням імператора. Дивився старшийсторожі з осторогою, з�під лоба. Тут уже до міста впустили самого Кия, а воїнам наказали зупи�нитися у найближчому селищі і там чекати.

Князеві дали супровід і направили до військового магістра. Там мовляв, пояснять, чому забу�ли про його дунайську залогу. Старший сторожі навіть не здивувався його прибуттю — видно,останнім часом подібних гостей у столиці з’являлося чимало.

Кий досить здивований був, коли зустрів у палатах знайомого із числа секретарів Аттіли.Той був уже дуже старий, сивий, але займав не останнє місце, головне, на справах знався. То�86

му і зустріч Кию призначив у тихомумісці, подалі від чужих очей і, головне,вух. Там і виклав свої думки князеві:«Зрозумій, Кию, ти і твої анти більше уКонстантинополі зараз не потрібні.Війни, у яких був сенс воювати, скінчи�лися. Від гунів що лишилося? Лишеньлиха слава. Нема вже ані Аттіли, йогоспадкоємців. Ті, що зосталися, згинулиневідомо де. І саме ім’я гунів лише уоповідях про минулі часи лишилося.Отож нема булого страху у ромеїв. Іншідумки у них тепер, інші плани. Думаєнині імператор про те, як би йому по�вернути колишню велич, об’єднатиімперію. Знову війна буде, та пройдецього разу по прикордонним землям і покотиться далі, на захід, а то і за море.

Збирають військо, не шкодують золота. Та це не твоя війна. Може, золота там здобути і можна, алеще певніше голову скласти. Ти ж хотів не стільки помститися, скільки людей врятувати. Що ж, справиці залагодив добре. А тепер... Тепер тут життя не буде. Не схочеш служити — на твоє місце прийдутьінші, охочі до ромейського золота, але згодні служити за меншу плату чи просто за здобич. Ладні гор�лянку ближньому за те перерізати, не вагаючись. А з ними не лише тим золотом розрахуються, а й зем�лями, на яких нині сидять анти».

Спробував Кий на те заперечити, мовляв сам має меч при боці і не дасть своїх людей скривдити.«Може і не даси», — відказав давній знайомий, — «але тоді бунтівником станеш. Буде привід тебе і антівспекатися, віддати їх ворогам на поталу, в рабство. Цього хочеш?»

Замість плати за службу повернувся Кий із Константинополя до свого дунайського градаКиївця ізтими почутими звістками та важкими думками. Що був у Константинополі, про те всі знали. А от проте, з ким зустрічався, не розповідав. Коли спитали, чи зустрічався з імператором, кивнув головою. Хайдумають...

Зібрав старійшин та дружину на раду. Сказав, що у Константинополі антів шанують, але платитизараз не мають чим. Отож треба зачекати або іти зі служби. Присутні кричали, галасували, не моглидійти згоди. І знову, як колись на спаленій гунами вітчизні, думки старійшин розділилися.

Одні ні за що не хотіли йти із Дунаю. Адже осіли, здається, непогано і, гадали, надовго. Землі вис�тачає, торгівля із ромеями та іншими сусідами йде непогано. Та й зі служби у війську люди дещо додо�му приносять. Молодь, охоча до війни вдома не сидить. Все тільки�тільки налагодилося, то що, знов удорогу? Із кам’яних будинків знов у темні ліси, в землянки повертатися?

Були одначе й такі, що воліли повернутися додому, покинути тут і кам’яні будинки, і статки на ро�мейській службі. Було чимало тих, що розуміли Кия і службу ту не надто любили. Хотіли повернутисяі умільціремісники, які вже прикидали, скільки зможуть на своїх виробах у ріднім краї заробити. Отожзнову не було серед антів згоди, знову вони вирішили розділитися: хто хоче, лишається, а хто додому — ви�рушає туди наприкінці літа. Вирішили навесні відправити гінців на Дніпро, аби повідомили: повер�таємося! Тоді ж межи людьми пішли чутки, що був князь Кий у Константинополі. А там його із великоючестю прийняв сам імператор. І нагородив за вірну службу. Отож має намір князь Кий тепер поверта�тися додому, на Дніпро. У споконвічні антські краї.

87

Ç а дві—три сотні років до того, як Нестор — літо�писець записав легенду про створення Києва, уЄвропі вже існувало декілька великих і малих

держав, заснованих нащадками склавінів та антів(або за їх участі). На сході, на їх прабатьківщині, якастрімко розширювалася не лише на захід, але і на схід

та на північ, виникло кілька десятків племіннихсоюзів — древлян, сіверян, уличів, тиверців,

кривичів та багато інших. Були серед них і поляни, на�

щадки давніх антів та ін�ших племен, які «си�

діли» на Дніпрі. Ко�жен із племінних со�

юзів мав свою столи�цю, але літописи збереглиназви лише кількох із них. Наприклад, столицею «Дерев», древлянської землі

був Іскоростень, схований у нетрях лісів. А поляниза столицю мали Київ, заснований колись братамита сестрою на високих пагорбах там, де річка По�чайна впадає у Дніпро. У часи, коли писався літо�пис, місто вже було настільки давнім, що літописцюдовелося збирати перекази про його існування.Важко сказати, скільки саме років минуло, але в то�

³ä êíÿçÿ Êèÿ äî Ðóñ³

Прикраси з ранньолов’янських поховань, експозиціяНаціонального музею історії України

Вид на городища «Малий Балкан» і «Великй Балкан» поблизу с. Ніцаха на Сумщині

Вістря списів табойові сокири,знахідки з поселеннякультури Луки<Райковецької уПодніпров’ї

88

му, що лік має йти на століття, немає сумнівів — ли�ше така прірва часу здатна перетворити події, якізберігає людська пам’ять на поетичну легенду.

Стосунки між племінними союзами слов’ян незавжди були мирними, адже подібні об’єднання якразі створюють для війни, для протистояння сусідам.Вистачало також іноплемінних ворогів. Одні прихо�дили із степу. Так, на зміну булгарам приходять хаза�ри, які створили справжню степову імперію між Вол�гою і Дунаєм. Їх владі змушені були підкорятися і на�щадки аланів, і булгари, угри та печеніги, тай сло�в’яни — сіверяни з полянами платили дань. На сходінашого Краю виникають селища і навіть міста, під�владні хазарам, вони господарювали у Тавриці, лишечастину півострова утримували візантійці та нащад�ки готів�завойовників.

На півночі слов’яни зустрілися із новимивихідцями зі Скандзи�Скандинавії, які шукали тор�говельних шляхів на південь, до теплих морів та скар�бів Візантії і Сходу. У піснях про подвиги давніх своїхкоролів скандинави згадували часи великого Герма�наріха, його неосяжну державу, столицю Данпрас�тадір та звитяжні походи проти римлян, підступ�ність гунів... На жаль, у слов’ян не збереглосяпереказів про такі давні часи. У VIII сто�літті, а може і раніше, слов’яни таприбульці із півночі знову зуст�річаються і з часом виника�ють нові об’єднання,метою яких сталиторгівля та війна, якінеможливі без ство�рення держави таміст. Слов’янські вождізапрошують до себе умі�лих та безстрашних вої�нів з півночі,які на чолі ізсвоїми ватажка�

ми з часом самі стають на чолі великих об’єднань таміст. Назви деяких з них відомі з літописів — це Ста�ра Ладога — Адельгьюборг, нарешті Хольмгард —Новгород. Звідси вони шукали шляхів далі, на пів�день, вибудовуючи грандіозну торговельну магіст�раль «із варяг в греки», до далекого Міклагар�да-Константинополя. Цей шлях помічений фортеця�ми, містами та селищами, могилами із похованнямивоїнів з далекої Скандинавії. У цей рух було втягну�

то чимало слов’янських племен, кількість ко�раблів, які вирушали в далекі походиз ча�

сом почала обчислюватися сотнями.І от одного дня така фло�тилія підійшла по Дніпру під

стіни Києва. Є різніверсії стосовно того,

що відбулосятоді.

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

Реконструкція городища Монастирьок VIII—IX ст.(за Є. В. Максимовим і В. О. Петрашенко)

Реконструкціяжитла, залишкиякого було розкоанона городищіМонастирьок (за Є. В. Максимовимі В. О. Петрашенко)

Вироби з бронзи,знайдені на слов’янських

поселеннях Подесення

89

Одні літописи твердять, що меш�канці міста розповіли прибульцям

про те, що нащадки князівськогороду засновників свимерли і самі за�

просили їх ватажків, Аскольда та Дірана князювання. Інші вважають, що на�

впаки, Аскольд та Дір були нащадкамиКия. Коли так, то рід, точніше ди�

настія Києвичів правила містом впро�довж кількох сотень років

і припинилася тоді, ко�ли 882 року сюди при�

була наступна флотилія зпівночі.

Це були триста кораблів,які привів воєвода конун�га-князя Рюрика. Його за�просили ті слов’янські племе�нами, які розселилися на пів�ночі, навколо Ладозького озерата річок, які у нього впадають. Доісторії Русі цей воєвода увійшов якВіщий Олег. Прибув він із чималоюдружиною, а, головне, мав при собі спад�

коємця померлого натой час Рюрика, малоліт�нього князя Ігоря. Підсту�пом Олег знищив київськихкнязів, Аскольда та Діра і самстав правити у Києві. Згодом силою він об’єднав на�вколо міста, яке перетворилося на столицю величезної

держави інші слов’янські (і неслов’янські) племената племінні союзи�княжіня, став великим князем.

І називалася та держава Русь, і правили уній по тому довгі століття князі із

династії Рюриковичів.Зростала їх влада, посу�

валися на захід і на схід кордо�ни Русі, засновувалися новіміста і князівства, у яких пра�

вили нащадки роду Рюрика. Зачасів Аскольда і Діра, Олега та

Срібні прикраси та арабські диргеми з скарбу

Знаряддя праці, знайдені напоселенні культури Луки<Райковецької у Подніпров’ї

Срібна фібула, застібка дляплаща,VII—VIII ст.

Ліпна посудина ізпоховання

волинцевськоїархеологічної

культури

90

Ігоря, Святослава і Володимира виру�шали із князями київськими у похід ве�личезні флотилії та армії. Їх походи підстіни Константинополя�Царгородаувінчані торговельними угодами (і об�росли легендами), походи на Волгу —завершилися перемогами над Хазарієюі Булгаром.

До Києва стікалися скарби з різних країв.Князі розбудовували місто, намагалися зробити йо�го не лише неприступною фортецею, але і краси�вим. Високі вали й збудовані із дерева стіни оточи�ли з часом територію у сотні разів більшу, ніж її зай�мав колись град Кия. Та й сам той град загубивсятак, що археологи намагаються відшукати його ідосі. При будівництві нових укріплень назавждизникли фортифікації давніх городищ. Коли Воло�димир хрестив Русь, настала черга капищ, де вша�новували давніх богів. Минуть сотні років, поки ар�хеологи натраплять на їх сліди у надрах Старо�київської гори.

Увічнюючи славу київсь�ких князів літописці, сидячи у тиші мо�настирських келій, записуватимуть пере�кази про минулі часи, старих князів та їхсправи. Що там часи Кия, коли про справиВіщого Олега та Володимира Великого вже бу�ло створено легенди і билини. Та в усіх цих били�нах незмінним лишатиметься одне — пам’ять провеличне місто над Дніпром, славний Київ, історія таобставини заснування якого губляться у далеких,далеких століттях.

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

Воїни<варяги, сучасна реконструкція

Вістрясписів доби

Русі

Уламок меча добивікінгів, знайдений на

території України, Х ст.

91

овертався Кий на Дніпро з півдня, із полів. Там, як і раніше, кочували якісь орди. Та вцей час були вони нечисленні. Видно, для всіх важкі часи настали. Хто загинув, хтопішов до ромеїв на службу. До валки антівпереселенців ніхто із степовиків і не нава�жився наблизитися. Та сторожа, вислана князем, пильнувала навколо. Жоден ворогне проскочив би непоміченим.

Був початок літа. Повінь на річках вже спала. Рухалися вододілами, старимишляхами, по яким на північ іздавна ходили нападники зі степу. Дорогою минули кількадавно покинутих городищ. Височенні, невідомо ким і коли насипані, вали поросли

місцями не те що травою, а й досить великими деревами. На одному такому городищі частина пересе�ленців захотіла лишитися. Місце було вигідне, звідси були відкриті шляхи на всі сторони світу. Тожможна буде добре торгувати. Землі вистачало, в лісі повно дичини. Отож буде на новому місці і хліб, ідо хліба.

Та Кий із ріднею вирішив рухатися далі, на північ. Хотів повернутися до рідних країв. Вже пройш�ли степи, минули проріджені ліси і повернули до Дніпра. От нарешті із гори відкрився вид на широкузаплаву, вкриту лісом. Серед нього синіють озера, в’ється річка, оточена очеретами. А справа — сам

Дніпро. Не такий повноводний і широкий, як Дунай. Але ж свій, рідний!Далі рухалися по шляху, який вів пагорбамими, через яри. Так вийшли до старого горо�

дища. Воно стояло покинуте. Попелище поросло травою, де�не�де піднялися дерев�ця. Лише стрімкі схили та сліди валів, які ще не встигли сплисти, можна булорозрізнити. У цьому сумному місці зупинятися не стали, а поволі рухалися далі,

вздовж Дніпра. Згодом дорога спустилася з гір і вела уздовж схилів. Так вийшли до

широкої заплави повноводної річки, яка несла свою воду до Дніпра, схо�вавшись під вербами. Зліва над заплавою височіла гора, гора зарослалісом. Інша гора, навпроти неї, мала вершину, порослу травою.

«Хотіла б я у такому красивому місці жити, брати мої. — мовилаЛибідь. — Тут у лісі можна хати сховати, річка поруч, переправа на лівий

берег. Будете до мене в гості приїжджати, як недалеко оселитеся». Не булочого заперечувати, всі відчували, що час шукати і собі гарні місця для селищ.

Гори зліва, порослі лісом, ставали дедалі вищими. Згодом шлях пе�ретнула ще одна повноводна річечка. Берег тут був доволі ши�

рокий, місця багато. Та було видно, що Дніпро навесні затоп�лює цю місцину чи не щороку. Тут селитися — комарів году�вати та чекати води в хату. А зліва височили гори, однастрімкіша за іншу.

Кий зупинив коня, огледівся. Тут, на березі, гарне торжи�ще може бути. Хто захоче — житиме при ньому. Вода прийде,92

завжди встигневтекти на гору. А от на горівже можна і град облаштувати. Місцядосить, навіть на кілька градів вистачить. Подумавпро все це князь, а вголос сказав: «Стаємо тут на ніч. Будемо місце для граду шукати вранці».

Три дні по тому об’їжджав Кий із братами та воєводами околиці, все придивлявся, де краще градпоставити. Продиралися через порослі лісом схили на вершини найбільших пагорбів. Із них такий видвідкривався на лівий берег, що дух перехоплювало. Гори височіли наче острівці посеред лісових хащів.Із найвищої було видно навіть долину річки, біля якої лишилася Либідь.

Між нею і височинами широке поле. Наче острів, оточений ярами, тою річкою і Дніпром. Так,місцина гарна, подумав князь. На цьому полі, як на острові, і чималий град звести можна. Може і мен�ший за Константинополь, але на все потрібен час. Маємо вже сил досить щоб гради малі будувати,отож почнемо!

93

а краю «острова» розчистили за декілька днів чималу галявину. Потім заходилися ко�пати рів та насипати вал. Тут мало постати святилище, місце, де анти вшановувати�муть своїх богів. Адже вони і мають вказати, де будувати град. У ярах збираликаміння, носили його нагору. Викладали із нього коло. А чотири промені, складені та�кож з каменю, мали вказувати на чотири сторони світу. То жертовник.

На сьомий день, на схід сонця зібралися у святилищі, вже оточеному валом і ро�вом, усі, кому про дальшу долю краю дбати належало. Були тут старійшини, буливолхви, був князь з братами та сестрою. Усі урочисті, у білих сорочках. На валах по�

вно люду зібралося, всі пильно дивляться на те, що усередині діється.А посередині обведене на землі коло, всередині якого палають три вогні. То чистий вогонь, князем

і братами викресаний на світанку. Входить до кола князь, і тримає на руці сокола. Сидить птах тихо,вірний своєму господарю. Повернувся Кий обличчям до сонця, яке тільки�но встало над Дніпром. І ви�пустив птаха. Всі, хто стояв у той час на горі проводили поглядами його швидкий політ. На якій горісокіл сяде, там і граду бути. І обрав сокіл гору найвищу, яка на схід сонця.

Рушили тоді усі до гори тої. Попереду князь із братами, далі волхви, а за ними старійшини, дружи�на і люд простий. Вийшли на вершину гори, стали колом. А князь із братами взяли в руки заступи, і за�ходилися глибоку яму копати. Копали, поки не сховалися від очей присутніх. Жовта глина лягла навко�

ло ями, наче вінок. А заступи на дні ями полишили.Тоді вийшли вперед волхви і почали

богів вшановувати. Вогонь запалили,стали жертви приносити. І князьжертву приносив, і старійшини. Івсі, хто прийшов на гору ту. А потім

кожен підійшов до ями і кинув у неїте, що необхідне для життя у доб�

рому домі. Хто — жменю зерна,хто шматок сала чи м’яса. Лилимед та пиво із глеків та кухлів. І

самі глеки та горщики у ту ямувкидали. По тому кожен пожмені землі взяв, і до ями ки�нув. Так засипали її всю, стіль�ки люду там зібралося.

Кий обтрусив глину із рукі огледівся навколо. Натовп зно�

ву розступився, і хтось підвів йо�му коня, запряженого у рало. На�94

став час окреслити новий град. Рало малопровести борозну, яка стане його захистом.Захистом який може і невидимий людськомуоку згодом буде, але міцніший за кам’яністіни. Адже опікуватимуться тим захистомсамі одвічні боги, заступники антів.

Неглибока борозна оперізала край гори.Там, де сама борозна — пройде рів. Там, девідвал — постане земляний насип, вал. Князьобійшов так всю гору і спинився. Підбігли лю�ди, випрягли і відвели вбік коня. Кий взяв обо�ма руками рало, перевернув його залізнимсошником догори, поставив. Витер спітнілечоло рукавом сорочки. У цьому місці маютьбути ворота. Тут зведуть дві башти, поміж якітепер входитимуть до граду люди. Все, князьсвою справу зробив. Тепер працюватимутьвсі.

Завершилося все банкетом, на якому пи�ли мед, пили привезене із далеких країв чер�воне вино. Порожні амфори котилися вниз,схилом. Якісь підберуть на ранок дбайливігосподарі, які усьому вигадають застосування. Князь дивився, як котиться схилом, підстрибуючи, чер�вона ромейська амфора. Дивився, як розбивається на уламки та посудина. Подумалося чомусь: а хто іколи знайде те череп’я? Чи згадає, як тут пилигуляли цього дня? І що люди взагалі про цей день колиськазатимуть? Чи будуть про таку подію пам’ятати?

Ще за два дні обрали місця для своїх градів Щек і Хорив. Так само освятили, провели борозни там,де стануть вали і заборола. Тепер можна було починати велике будівництво. Ліс заготовили ще із зими.Вистачить дубових колод і на стіни, і на високі башти. Та ще й на хороми княжі залишиться. І на будівлідля дружини, що ті гради боронитиме.

Лишалася ще одна не зроблена справа. За минулі літа багато чого змінилося. Доки ходив Кий наДунай люд, що на Дніпрі та навколишніх краях лишився, знайшов собі нових князів. Тепер зватися кня�зем усіх антів йому не виходило. Але і йти на уклін до когось теж не випадало. Треба було не лише новігради, а й нову спілку родівплемен укладати. Та на все свій час.

95

инув рік. На високій горі, яка нависала і над градом Хорива, і над новим святили�щем, було зведено град Кия. Між собою люди називали його Києвим, а на питання:«Чий град?» відповідали: «Київ». Ясна річ, далеко йому до міст мурованих у ро�мейських краях. Навіть Києвець біля старої переправи через Дунай більшим був.Однак свій град, у рідному краї. І вірили люди, що почнеться тут нове життя, і щопрославиться град їх. Кий полюбляв вранці підніматися на башту над воротами ізвідти оглядати околиці.

І здавалося іноді йому, що бачить він велике місто. Місто яке просунулося да�леко вглиб того зеленого острова, що лежить між його градом та заплавою Либеді. Десь там є високі,муровані ворота. Вони вже не дерев’яні, складені із колод. Ні, стіни муровані. Вони так само помере�жані вузькими стрічками із червоної цегли. Так само, як і ті величезні вежі Константинополя, до яких вінз острахом наближався. Однак справ було стільки, що часу на мрії залишалося дуже мало.

До осені вдалося провести непрості перемовини із своїми старійшинами. Ті майже всі прилучили�ся до спілки. Чимало знайшлося у ближчих до граду Кия краях охочих до нової спілки пристати.

Восени зібрався перший ярмарок під горою, на березі малої річки. Чимало люду прийшло з навко�лишніх сіл. А ще багато люду човнами прибуло. Водою дістатися сюди, на діл Київський було часомлегше, ніж шляхами через непролазні хащі. Значно легше човном по Дніпру йти, аніж возами битимшляхом подорожувати. Дивився на те Кий і думав: а коли тими ж таки човнами далі, на полудень піти,то так можна і до моря потрапити. А по морю, знав, до Константинополя недалеко. Що ж, може на ста�не день, і підуть човни Дніпром до ромеїв у гості.

Та не лише ярмаркувати прибули тієї осені до Кия і Києва граду люди з околиць ближніх і дальніх.Настав час зробити важливу справу, укласти новий ряд між родами та племенами. Той, хто до неї при�стане, матиме захист. Бо стоятимуть один за одного, боронитимуться від ворога разом. Так було ко�лись, як антів спілка постала. Однак відомо, що жоден ряд, між людьми укладений, не живе вічно.

І от настав нарешті день, що його Кий чекав не менше, ніж того, коли град був заснований. На ого�родженому валом капищі, біля жертовника, зібралися старійшини родів. Посеред складеного із сірогокаміння жертовнику палав вогонь, виблискуючи на золоті і сріблі, які прикрашали образ Перуна. Прий�

шли ті, які вирішили пристати до Кия та його братів. Небагато тут старійшин було, менше, ніж зби�ралося колись на дворищі батька. Але ж прийшли! Значить, вірять у ту справу, задля якої покли�кав. Навколо тіснився натовп — скільки місця вистачило, людей зібралося чимало на старій горі.

Кий бачив те зібрання із висоти свого граду і поспішав. Погано починати із того, що на тебелюди зайвий час чекатимуть. Вийшов із воріт пішки, що тут — сотні дві кроків, від воріт граду досвятилища. За князем йшли рідні, за ними частина воїв із дружини. Усі при зброї, у блискучих об�ладунках. Одразу видно, вояки бувалі і світ бачили.

Перед ними натовп у святилищі розступився, пропустив в середину кола. Там, як і рік тому,палали три вогнища. Князь підняв вгору обидві руки і за хвилю запала тиша. Усі знали, про що

має казати Кий. Але всі вперше були присутні при такій події. Розуміли, що нині і тут96

вирішується доляКраю, вирішується на довгіроки.

«Укладатимемо нині нову спілку» — сказав Кий. Буликолись часи антів, та, видно, минули. Мусимо дбати про власне майбутнє. Клянімося один за одногостояти, як батько за сина, а брат за брата. Повернулися ми до краю рідного із далеких полів. Отож івізьмемо від сьогоднішнього дня те ім’я, що нині до нас пристало. Будемо зватися полянами. Час пока�же, що і як з тим іменем буде.

А по тому клялися на крові жертовній старійшини, клялася на зброї дружина. Клялися Сонцем іМісяцем, землею і водою, давніми богами, що стоятимуть один за одного і за роди, що нині спілку укла�дають, до кінця життя свого. І називалися відтепер вони полянами.

Високо в небі, над горами і над Дніпром кружляв сокіл. Оглядав із висоти землю, ліси і річки. А ізземлі дивилися на птаха люди і думали, що то мабуть добра прикмета. Аж раптом склавши крила хижийптах ринув вниз. І був він схожий на той давній знак, що мали на щитах вої полянські, а на персні дав�ньому — князь Кий. Сокіл просто з неба злетів на руку князя, згорнув крила. Усі, хто бачив це, замовк�ли. А птах оглядав присутніх і ніби думав собі: а чого ці люди тут зібралися, та ще й на нього так пиль�но дивляться?

97

Ê оли і за яких обставин виникло те чи інше місто,село — це питання завжди цікавило тих людей,які у них проживають. Ясна річ, що час і обстави�

ни, за яких виникла столиця держави, не менше хви�люють її громадян. З часом така важлива подія не�одмінно обростає легендами. Не є винятком із цьогоправила і столиця України, місто Київ. За свою довгуісторію Київ встиг побувати столицею відносно неве�ликої Київської землі, величезної держави, могутньоїРусі. Були і гірші часи, коли тут правили удільні князі,а то й намісники та воєводи, призначені іноземнимикнязями або королями. Але і тоді кожен, хто побувавна київських пагорбах бачив, що тут було величнемісто, місто із давньою і славною історією. Однак до�стеменно про те, коли і як починалася ця історія, відо�мо було не надто багато.

Перекази про заснування Києва вперше було за�писано через декілька століть після того, як ця подія від�булася. Сталося це близько тисячі років тому. За час, щоминув, сам літопис багато разів переписували, аджекнижки у ті часи ще не друкували. Щось при цьому ско�рочували, щось додавали. Отож найповнішу версію пе�реказу про заснування Києва нині доводиться збиратичастинам, добуваючи їх з давніх списків «Повістіминулих літ», твору Нестора-літописця, який складеноу ХІІ столітті. Таким чином дослідникам вдалосявідтворити наступне:

«Коли ж поляни жили особно і володіли родамисвоїми, — бо й до сих братів існували поляни і жили ко<жен із родом своїм на своїх місцях, володіючи кожен

родом своїм, — то було [між них] три брати: одно�му ім’я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хо�рив, і сестра їх — Либідь. І сидів Кий на горі, де ни�ні узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нинізветься Щековицею, а Хорив — на третій горі, одчого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вонигородок [і] на честь брата їх найстаршого назва�ли його Києвом. І був довкола города ліс і бір великий,і ловили вони [тут] звірину. Були ж вони мужами муд<рими й тямущими і називалися полянами. Од них отоє поляни в Києві й до сьогодні.

Інші ж, не знаючи, говорили, ніби Кий був перевіз<ником, бо тоді коло Києва перевіз був з тої сторониДніпра. Тому [й] казали: «На перевіз на Київ». Коли бКий був перевізником, то не ходив би він до Цесарогра<да. А сей Кий княжив у роду своєму і ходив до цесаря.Не знаємо, [щоправда, до якого], а тільки про те ві<даємо, що велику честь, як ото розказують, прийняввін од [того] цесаря, — котрого я не знаю, [як не знаю]і при котрім він цесарі приходив [туди].

А коли він вертався назад, [то] прийшов до Ду<наю І вподобав місце, і поставив городок невеликий, іхотів [тут] сісти з родом своїм. Та не дали йому ті, щожили поблизу. Так що й донині називають дунайці го<

Ùî íàì â³äîìî ïðî êíÿçÿ Êèÿ

Заснування Києва, мініатюра із Радзивілівськоголітопису, XIV ст.

Пам’яник засновникам Києва — Кию, Щеку, Хоривута їх сестрі Либеді на майдані Незалежності вКиєві. Іноземні туристи часом іменують його«пам’ятником вікінгам». Вони мають рацію, аджеозброєння і вбрання братів відповідають саме тійдобі, ІХ—Х ст, а не V ст. н.е., коли, на думку деякихдослідників, і було засновано Київ

98

родище те — Києвець. Кий же повернувся у свій городКиїв. Тут він і скончав живоття своє. І два брати йо<го, Щек і Хорив, і сестра їх Либідь тут скончалися».

Ті самі декілька рядків, які ми виділили у цьомутексті, і досі є тими, що їх повторюють всім бажаю�чим дізнатися про те, як саме було засновано Київ.Зрозуміло, що вже у часи літописців годі було шука�ти очевидців та учасників такої важливої події. Отожсамі літописці включили до своїх записів міркуваннявідносно того, чи був Кий князем, чи перевізникомчерез Дніпро.

Зауважимо, що вже наведений вище переказ мавтакож інші версії, котрі дійшли до нас вже не із літо�писів, а, так би мовити «із третіх рук». Одна із нихзбереглася у історичній праці, створеній ченцямиКиєво�Печерського Свято — Успенського монастиря(більш відомого нині як Печерська Лавра), що булавидана 1674 року: «... прийшли від диких полів зслов’янами великими та дуже хоробрими народами трибрати рідних, князі російські: першому ім’я Кий,другому Щек, третьому Корев, або Хорев, і сестраіз ними прийшла Либідь до берегів Дніпрових, …по�чали гради і місця заради тихого життя та захис�ту створювати…»

Таким чином ця версія легенди додала нам відо�мостей стосовно того, звідки ж саме прийшли на берегиДніпра легендарні брати: «від диких полів». Таку на�зву — «Дике Поле» у XVII ст. носили нинішні ук�раїнські степи, які охоплюють, повністю або частково,територію кількох сучасних областей — Одеської, Хер�сонської, Миколаївської, Запорізької, Луганської, Кіро�воградської, Полтавської, Харківської та Донецької.

За ту тисячу років, що минула із моменту запи�су давніх оповідей, вони обросли новими легендамита міркуваннями поважних істориків про те, «як тамвоно було насправді». Чи не кожен шукач коренів іс�торії Києва обирав при цьому саме той переказ, якийбув йому більше до вподоби. Відповідно різними бу�

ли думки відносно того, коли сталися ціподії — називали і 430 рік, і 450�й, і більшпізні часи.

Не менш різноманітні припущеннявисловлено, до якого ж саме роду�племенімогли належати Кий, Щек і Хорив. Одніуважали їх за представників кочових наро�дів — сарматів, гунів, аварів, інші — войов�ничими готами, більшість висловлюваласяза те, що були брати слов’янського роду.Найдивовижніше то, що чи не кожен ізних, як виявилося згодом, мав рацію.

Часом здавалося, що нема жодноїможливості пробитися крізь скупі та супе�речливі рядки літописів (котрі більше ски�далися на казки) і розлогі думки різних ав�торів (що часом теж наближалися до бай�

ок), щоб нарешті наблизитися до таємниці заснуван�ня Києва. Однак вже на початку ХХ ст. виявилося,що у розпорядженні вчених є нове, майже невичерп�не джерело відомостей про стародавні часи — це архе�ологічні розкопки.

Із їх головними результатами завжди можна оз�найомитися. Варто лише прийти і уважно роздивити�ся музейну експозицію. Останні роки киянам і гостямстолиці достіпні два музеї: Національний музейісторії України та археологічний музей академії наук.І не забуваймо також про сам старовинний Київ, що ємузеєм під відкритим небом. Вкриті зеленню деревпагорби, старовинні вулиці бережуть таємниці часів,коли було засновано місто. Тож вирушаємо напошуки цієї історії.

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

Реконструкція вала «града Кия», створена до святкування1500<річчя з дня заснування міста. Позаду — будівляНаціонального музею історії України

Пам’ятний знак начесть «града Кия»,встановлений 1982 року на місці давнього городищапоблизу Національного музею історії України

99

Ä осить тривалий час єдиним джерелом для такихпошуків були переважно давні літописи. Літо�писів та хронік вистачало, однак виявилося, що

їх автори відомості або переписували один у іншого(часто з помилками), або джерело їх натхнення взага�лі встановити було майже неможливо. Тому і ступіньдовіри до їх повідомлень був відповідним. І лише намежі ХІХ—ХХ ст., тобто років зі сто тому, з’явилися«речові докази», здобуті в результаті археологічнихрозкопок. Археологію часом називають «допоміжноюісторичною дисципліною». І насправді, без її допомо�ги багато загадок історії, в тому числі і заснуванняКиєва лишалися б майже недосяжними до розв’язан�ня. Сліди давніх укріплень, храмів, жител та знахідкирізноманітних давніх речей — від монет і прикрас доуламків керамічного посуду дозволили не лише діз�натися про окремі події, котрі відбувалися понадп’ятнадцять віків тому, але й реконструювати сторін�ки історії, що залишилися поза увагою літописців.

Що треба було знайти для підтвердження ле�генди про князя Кия? Руїни міста відповідного ча�су — сліди його укріплень, житла мешканців. Виз�начити час, коли жив Кий на підставі літописнихповідомлень можна досить приблизно. Зрозуміло,що заснування міста сталося ще до часів князів Аскольда і Діра, а це вже близько середини ІХ ст.

Згадано, що Кий побував на Дунаї і навіть спробу�вав там заснувати місто. Появу слов’ян на Дунаї таїхнє активне осідання на землю у цих краях вченівідносять до часу після 450 року. Отож у випадку,коли Кий ходив на Дунай саме із цією хвилею пере�селенців, то й заснувати Київ він мав після цієї да�ти. Інше питання, наскільки пізніше.

Стало зрозуміло, що на київськихпагорбах слід шукати сліди укріплено�го поселення, яке б можна було зазнахідками датувати кінцем V — по�чатком VI століття. Різноманітні ста�родавні речі в таких місцях знаходилипостійно, здебільшого під час буді�вельних робіт, однак лише у ХХ ст. археологи зуміли більш�менш дати ра�ду цим знахідкам. Бо тривалий час ні�хто не уявляв, приміром, як виглядалижитла або посуд та інші речі, що нимикористувалися мешканці Києва понадтисячу років тому років тому.

З часом дослідники зуміли виз�начити вік окремих знахідок, їх прина�лежність, взаємні зв’язки. Знахідкидозволили окреслити коло тих місцьна мапі Києва, де міг би розташовува�тися град Кия, а також поселення його

Ïðî ùî ðîçïîâ³ëààðõåîëîã³ÿ

Схема розташування слідів давнього Києва,виявлених в результаті археологічних розкопок, на садибі Національного музею історії України

Вал та рів «града Кия», відновлені на Старокиївській горі до 1500<річного ювілею Києва, який святкували 1982 року

100

родичів. Так поступово літописна легенда про Київ тайого засновників почала обростати все новими і но�вими подробицями, а, головне, почав значно вираз�ніше окреслюватися час цієї події та зростала впевне�ність у її вірогідності. Саме під час розкопок буловідкрито укріплення міста Києва різних часів, утому числі й найдавніші, виявлено житла дав�ніх мешканців київських пагорбів, схованіними колись (до кращих часів!) скарби.Вивчення знахідок на території цих посе�лень дало змогу встановити час їх виник�нення, з’ясувати, чим займалися їх меш�канці, із ким торгували та воювали. Вияв�лені у рештках укріплень вістря стріл, зна�хідки іншої зброї підказали, хто і коли, інавіть у який спосіб намагався захопитимісто над Дніпром.

На початку досліджень значно легшебуло виявити, а, головне, ідентифікуватисліди міста часів князя Володимира та йогосина Ярослава. Всі відвідувачі територіїдавнього Києва могли бачити на поверхніземлі споруди, збудовані за їх правління —Золоті ворота, Святу Софію, навіть під�мурки Десятинної церкви. Поруч із останнь�ою у землі вдалося виявити фунда�менти княжого палацу.

Їх нині може побачити коженбажаючий, який зазирне на садибуНаціонального музею історії України, розташовану усамому кінці Володимирської вулиці. Саме тут розта�шовувався центр «міста Володимира», тобто Києвачасів цього князя, названого у билинах «ЧервонимСонечком».

Копаючи далі, ближче до краю гори, археологинатрапили на сліди давніх укріплень — рову і валу.Давні фортифікації були не надто потужними і мас�штабними, та й захищали площу всьго у два гектари.Знахідки ліпного посуду свідчили, що край гори по�чали укріплювати задовго до появи княжих палацівта Десятинної церкви. Якщо місто Кия було тут, тослід визнати, що було воно невеликим — по площіменшим за знаменитий Майдан Незалежності. З ча�сом у межах цього укріплення було знайдено решт�ки житла, серед яких збереглася піч із посудом. Цігорщики археологи датували кінцем V — початком

VI ст. Слід згадати також, що за цими валами під часрозкопок 1908 року В. Хвойка знайшов каміннийжертовник, тобто рештки дохристиянського храмуабо капища.

Те, що на горі було збудоване саме святили�ще, непогано пояснює відсутність фундаменталь�

них укріплень. Адже навіщо укріплювати свя�тиню, яку і так захищають боги? Однак де у

такому випадку знаходився град Кия?Далі за Старокиєвською горою ви�

сочить над Подолом ще одна гора, Зам�кова. З її вершини можна спостерігатиза тим, що діється внизу, на Подолі, набагато кілометрів оглядати заплавуДніпра. Відомо, що саме тут аж до часівБогдана Хмельницького стояв дерев’я�

ний київський замок, резиденція спочат�ку князів, а потім намісників та воєвод.Однак розкопки показали: на Замковійгорі люди укріпилися значно раніше, бу�

ло тут селище і на початку нашої ери,будували тут житла і в V—VI ст., як�раз у часи князя Кия.

Схили гори достатньо стрімкі, а за�хистити вузький перешийок, перекопав�

ши його глибоким ровом, значнопростіше, ніж окопуватися накраю Старокиївської гори. Та йпо площі Замкова гора у декілька

разів більша за виявлені навпроти неї укріплення.Отож поселення на Замковій горімає не менше права претендуватина назву «граду Кия». АкадемікиБ. О. Рибаков та П.П. Толочкодійшли висновку, що саме тутзнаходилася спочатку рези�денція князя Кия, який пізнішевирішив розшири�

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

Розріз рову «града Кия», за даними археологічних розкопок початку ХХ ст.

Срібна фібула VI ст. н.е., знайдена на території давнього Києва

101

Знахідки ліпногопосуду зі

Старокиївськоїгори, розкопки

60<х років ХХст.

ти місто свого імені і на край сусідньої гори, дбаючипро перспективи його дальшого розвитку. Однак ма�ло минути ще кілька сотень років, поки ці далеко�сяжні плани були здійснені — спочатку князем Воло�димиром, а потім його сином, Ярославом.

Є й така думка, підкріплена вивченням літопи�сів та архівних документів, що існувала ще одна, най�вища із старокиївських гір. Знаходилася вона при�близно там, де нині розташовано Андріївську церкву.Ще три з лишком сотні років тому тут була вершина,яка нависала над укріпленнями замку на Киселівці.Тому воєводи, які укріплювали місто за правиламитогочасної фортифікації і вирішили її знести. Зробле�но то було задля того, аби позбавити ворога можли�вості обстрілювати подвір’я фортеці із гармат.

Дбаючи про обороноздатність нової київськоїтвердині тоді знесли небагато і немало — цілих 11 метрів гори. А разом із нею — ясна річ, зникли усісліди давнього града Кия. Лишилося тільки святили�ще поруч, на садибі Національного музею історії Ук�раїни.

Така думка можливо є добрим поясненням тогофакту, що за сто років розкопок археологам так і невдалося знайти достатньо переконливих слідів існу�вання на будь�якій київській горі міста ще півтори

тисячі років тому. Не�можливо знайти те, щодавно знищено. Хіба щоколись у ярах, засипа�них глиною із пагорба,будівельники випадко�во натраплять на якісьстарожитності «від кня�зя Кия». Головне, щобне забули тоді поклика�ти на місце знахідки ар�хеологів.

Знахідки окремихречей — монет, прикрас,посуду, і навіть скарбів,які можна датувати V—VI ст. на території, при�леглій до найстарішихпоселень, переконливо

свідчать, що у цій місцевості люди не лише жили, ви�рощували хліб та пасли худобу. Вони свідчать: тут у тічаси було місто, тут торгували, сюди прибували гостііз досить далеких країв. Звичайно, цим поселенням танавіть градам на вершинах окремих гір було далекодо княжого Києва часів Володимира чи Ярослава, некажучи про Царгород.

До речі, літописець і не писав, що три брати і се�стра виступили засновниками міста. Він пише самепро будівництво укріпленого «граду». Інша справа,

Рештки складеної з каменю давньої споруди, якувважають жертовником. Розкопки В. В. Хвойки на Старокиївській Горі, початок ХХ ст.

Реконструкція давнього жертовника на Старокиївській горі та процес йогорозкопок. Малюнок В. В. Хвойки, початок ХХ ст.

Бронзовий світильник,датований IV ст. н.е.

знайдений на території Києва

102

що в літописі слово «град» вживається і у якості виз�начення міста. Як би там не було, а кожне місто коли�небудь починається. Так само не завжди той початокє таким показним, як його наступна доля.

Більше того, археологічні знахідки свідчать, щокиївські пагорби були заселені у багатьох місцях закілька століть до Кия та його братів. Їх мешканці нестояли осторонь давніх торгових шляхів, бралиучасть у війнах, мандрували у далекі, часом доситьдалекі краї на береги Чорного та Середземного морів.Отож вибір місця для заснування нового міста Киємне можна вважати випадковим, давні правителі вмілиобирати важливі, стратегіч�ні місця для своїх столиць.

Тепер, як ніколи, до�слідники переконані: пере�каз про Кия та його братів ісестру це не просто роман�тична легенда, а цілком ре�альна сторінка історії. Од�нак і вони мають про щодискутувати. Сперечаютьсявчені багато про що: і про те,на якому саме пагорбі стояв«град Кия» і про те, до якогож саме «цісаря» (тобто ві�зантійського імператора)він навідувався і ще багатопро що.

Отож завдяки не лишедавнім літописам та хроні�кам, але й археологічним до�слідженням ми отрималиможливість зазирнути у ча�

си князя Кия не лише очима літописця, але й побачи�ти той світ, у якому він жив і який його оточував. Цейсвіт теж склався не за одну ніч і не в один день. Щобзрозуміти його, ми маємо зазирнути приблизно настоліття до того, коли міг жити легендарний князь.Тобто повернутися на три—чотири покоління йогопредків, адже це дасть нам відповідь на багато запи�тань, в тому числі й на те, до якого ж роду�племені мігналежати засновник давнього Києва. Спробуємо далізануритися вглиб віків, аби уважніше, у подробицяхпридивитися до часів Кия. Таку можливість намзнов�таки надає археологія.

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

Вид на Замкову гору (Киселівку). Деякі дослідники вважають, що саме на ній спочатку знаходився «град Кия»

Фото з видом на Андріївський узвіз, початок ХХ ст. На задньому плані Замковагора (вона ж Киселівка, вона ж Флорівська). На передньому — гораУздихальниця та місце розташування давньої гори, знесеної 1616 року занаказом воєводы Станівслава Жолкєвського. Можливо, саме на ній і знаходивсялегендарний град князя Кия

103

Ê иїв вже відсвяткував свій 1500�річний ювілей.Нині пішли розмови, що навіть 1500 років — тозамало для історії такого славного міста, що

відлік його історії слід починати набагато раніше. На�скільки раніше — невідомо, пропонують і 25000 років(від появи перших мисливців на мамонтів), і 2500(від поселень і городищ раннього залізного віку, якінині потрапили у межі Києва). З іншого боку луна�ють голоси, що і 1500 років забагато, вистачить, при�міром, і 1200 (коли рахувати появу міста у передденьпершої датованої літописної згадки). Можна почути,що і 1000 то забагато, адже чи можна вважати Київмістом навіть у часи Віщого Олега, коли там не булоні ремісників, ні монументальних храмів? Ясна річ, су�перечки тривали і триватимуть. Тому цікаво подивити�

ся, як же саме вчені довели, що Києву саме 1500 років?Їх голоси тоді було почуто і місто попри всі сумнівискептиків все ж таки відсвяткувало ювілей.

Важливим для вчених виявилося те місце улітописі, де повідомляється про те, що Кий ходив доЦаргорода�Константинополя і був прийнятий самим«царем» (тобто імператором). Дослідники заявили,що не мають жодних сумнівів у тому, що літописецьповідомив про реальні історичні події. Але на преве�ликий жаль йому так і не вдалося встановити, коли жсаме сталася та вікопомна подія. І взагалі оповідь проКия відноситься до недатованої частини літопису.

Методику датування розробив академік Б. О. Ри�баков. Він визначив, що оповідь про Кия літописецьпомістив перед повідомленням про появу на Дунаї

³ê Êè âà

Фрагмент макета стародавнього Києва доби Русі — ХІ—ХІІ ст. (Національний музей історії України). Вже у ті часи історія заснування міста перетворилася на легенду

104

кочовиків�булгар та боротьби слов’ян із іншими ко�човиками, аварами. Ці події, як відомо, сталися напе�редодні та невдовзі після 600 року. Таким чином добакнязя Кия одразу була відсунута вглиб історії при�наймні на 1400 років вглиб віків.

По тому академік припустив, що слов’янськийкнязь міг «безпосередньо контактувати» з верхов�ним правителем Візантії не раніше часів Юстиніана І.Цей імператор прославився невтомною боротьбоюза відродження величі (і відновлення кордонів) ві�зантійської імперії між 527—565 роками, переймав�ся її безпекою від нападів слов’ян. Близько 540 рокуїх племінні союзи, відомі як склавіни та анти, які дотого спільно атакували кордони імперії, пересвари�лися. Цим скористався імператор. Він запропонувавантам оселитися на території Візантії і навіть надаву володіння покинуту фортецю Турріс. Про цеантським вождям 545 року повідомили спеціальніпосли. Отож не виключено, вважав Б. О. Рибаков,що з метою пересварити слов’ян, Юстиніан І «бувзмушений» прийняти у Константинополі «з велики�ми почестями полянського князя Кия». Але чому са�ме «полянського» а не «антського»? А тому, що літо�писець сказав про Кия та його рідню — «од них отоє поляни...».

До того ж у Києві виявлено візантійські монетичасів Анастасія І та Юстиніана І. А це вже, на думкудеяких дослідників, привід говорити про «встанов�

лення торгових відносин Полянського князівства зВізантійською імперією». По тому вже можна, на їхдумку , « із впевненістю стверджувати, що діяльністькнязя Кия і побудова київського дитинця припадаютьпереважно на час правління Юстиніана І».

Тим більше, що візантіський історик, ПрокопійКесарійський згадує про візит слов’янського вождяна третьому році правління Юстиніана І.Якщо це був саме Кий, то істо�рична зустріч на берегах Бос�фору могла б відбутися

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

Фрагмент макета з Археологічного музею ІА НАН України. Такий вигляд могла мати центральна частина Києвау часи князя Володимира, наприкінці Х ст. Сліди града Кия вже тоді цілком могли щезнти під монументальнимибудівлями доби розквіту Русі

Монета візантійськогоімператора Анастасія І.

На думку деякихдослідників, заснування

Києва могло статисясаме у часи його

правління

105

десь 529 або 530 року. Однак вторгнення слов’ян заДунай розпочалися ще до початку його

правління, принаймні за часівімператора Анастасія І. Кий

потребував, на думку вче�

них, певного часу, аби утвердитися над Дніпром пе�ред тим, як вирушити на Дунай. Та й на заснування утих краях нового міста, Києвця, участь у походах наземлі Візантії теж потрібен час. Отож заснування«граду» цілком можна пересунути на якийсь час і відправління Юстиніана І і навіть Анастасія. Адже на те�риторії історичного ядра Києва є знахідки кераміки,яку можна датувати другою половиною V ст. Так вда�лося наблизитися до заповідної дати — 482 року івстановити, що життя міста Києва «почалося близько1500 років тому».

Ясна річ, що і цю дату вже було обставлено пев�ними застереженнями. Насамперед про те, що містонароджується не за день і навіть не за рік. Що містоможе з’явитися різними шляхами, в тому числі ви�никнути на місці давнього святилища. Власне, за�лишки саме такого святилища і було знайдено підчас розкопок на Старокиївській горі. Це вже потімнаростають інші функції міста — економічна, управ�лінська. На цьому тлі пропозиції подавнити історіюміста до кам’яного чи раннього залізного віку вигля�дають підміною питання про появу міста, як такого

Вулиця у давній частині Києва — камінням позначено контури підмурків князівського палацу доби Русі,виявлених під час археологічних розкопок на цьому місці

Монета візантійськогоімператора Юстиніана I (527—565 рр.) Деякідослідники вважають,що саме він приймавкнязя Кия уКонстантинополі

106

на питання про появу людей у тій чи іншій місце�вості взагалі. Подібну ситуацію маємо і у питанніпро вік міста Києва.

Зрозуміло, що археологи шукатимуть нові слідизаснуванні Києва. Вони намагатимуться осмислитиусі зроблені в минулі роки знахідки та відкриття.Шукатимуть «незаперечні докази» для «єдино вір�них висновків». І охоче ділитимуться своїми відкрит�тями і думками. Така їх робота.

Зауважимо, що до всього спектру згаданихподій та знахідок можна додавати і додавати всенові, щоразу у іншій комбінації. Чому б Кию незустрітися, приміром, з іншим імператором, якийправив у Константинополі раніше чи пізніше заЮстиніана І? А ще можна із таким самим успіхомприпустити, що таке ім’я могли носити різні люди,або ж це були... батько і син. А миогло бути і так, щоодин Кий і справді був князем, а інший Кий — пе�ревізником (поки не успадкував київський стіл). Таі жити могли вони у різний час, і різне мати відно�шення до заснування міста над Дніпром. І взагалі

може бути, що все про Кия літописець вигадав, ма�ючи на те певні причини...

Зумів же один письменник намалювати цілкомпереконливу картину перетворення княза Кия на во�лодаря гунів�слов’ян Богдана Гатила. Інше питання —чи варто таке робити?

І ще одне цікаве і важливе питання. Чому самеКиїв став важливим центром східного слов’янства?Певною мірою відповісти на це питання теж допомо�же археологічна карта. На ній видно, що саме у Се�редньому Подніпров’ї сходяться межі кількох раннь�ослов’янських археологічних культур. Те поселення,яке опинилося у епіцентрі такого прикордоння, маловсі шанси стати у майбутньому столицею великогодержавного об’єднання. Додамо до цього надзвичай�но вигідне положення на торгівельних шляхах ізпівночі на південь та із заходу на схід. Таким чиномзнайдемо пояснення, чому такими бурхливим і по�тужним був розвиток Києва у IX—X ст., перетворен�ня його на столицю могутньої Русі. Однак це вжетема для іншої повісті.

Ìèõàéëî ³äåéêî. Ïîâ³ñòü ïðî êíÿçÿ Êèÿ

Натурна реконструкція жертовника (за матеріалами розкопок В. В. Хвойки) біля входу до Національного музеюісторії України, створена до 1500< річного ювілею Києва

107

затишному яру, де сховався від гамірного світу Видубецький монастир, сутеніло. Сонцесідало за гори, останніми променями освітлюючи широкий Дніпро, човни які пливли вниз затечією, пливли повільно і в повній тиші, пливли невідомо куди. Тихий вечір, тиша навколо.

На високому березі стоїть мурований храм в ім’я архістратига Михаїла. Сказано уСвятому Письмі, що наклав у давні часи архангел залізні ланцюги на силу нечисту, щобдо Страшного Суду не вибралася вона у світ. Отак і храм цей стоїть на місці, куди при(били хвилі до берега Дніпра ідола Перуна, скинутого за велінням Великого князя Во(лодимира із гір Київських. Ніби сам архістратиг Михаїл нині пильнує отого Перуна. А

саму ж гору у Видубецьку нині міцно тримає, захищає від швидкої дніпрової води могутня стіна, зведе(на зодчим Мєлонєгом.

У келії, з вікна якої було видно схил, порослий віковими дубами, чернець запалив свічку. Требапродовжувати працю, адже ще стільки слід записати у літопис, повість минулих літ. Здається, лишевчора розпочато його, але вже стільки насправді тих літ минуло.

Перегорнувши списані листи пергамену, чернець знайшов ті самі рядки, із яких багато літ томурозпочинав свою розповідь про те, звідки пішла земля Руська:

Було три брати: одному ім’я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив, і сестра їх —Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щекови�цею, а Хорив — на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок начесть брата їх найстаршого і назвали його Києвом.

Що ж, може справді так воно і було... Адже все це відбувалося тут, у цих місцях. Он, звідси, від монас(тиря до берега річки Либеді дістатися можна досить швидко. Біжить собі невеличкий потічок із чистою во(дою під старими вербами, повз хащі непролазні. Навіть рибалити часом приходять сюди жителі ближніх сіл.

А ліс та бір великий — он вони, і досі навколо монастиря. Ці товстелезні дуби на схилі навпротибули молодими, коли і Києва(міста ще не було на дніпровських кручах. Скільки ж їх було зрубано тоді,як монастир почали будувати. Читає далі чернець:

І був довкола города ліс і бір великий, і ловили вони звірину. Були ж вони мужами мудри�ми й тямущими і називалися полянами. Од них ото є поляни в Києві й до сьогодні.

Важко у те нині повірити але ж колись так само виглядала місцевість, де нині шумить Київ. Тісамі високі гори, де нині міські стіни, храми та князівські палаци, були порослі лісом. Поміж гора(ми пролягли темні яри, у яких пробивалися кришталево чисті джерела. А там, де нині гамірнийПоділ — така собі широка піщана коса між Дніпром і Почайною. Але ж як давно це було!

Скільки князів у Києві перемінилося. Хто тільки сюди не приходив! Приходили зі сходу хазари,обкладали полян даниною. Припливли із півночі руси, ходили по Дніпру на Константинополь. При(ходили і пішли за Карпати у Хунгарію угри, родичі гунів. Набігали із степів і печеніги, і половці.

Та де там нині ті угри, ті печеніги? Міцно нині стоять стіни Києва проти ворогів. Князі доб(ре подбали про місто. Он, за князя Ярослава вже і ворота Золоті змурували. Хоч не такі, як у

Константинополі, але ж чи бачено було раніше щось подібне у краях тутешніх?108

Ех, мабуть чима(ло б дивувався нині князь Кий, колиб град свій побачив. Що там його град проти нинішнього Києва. Не більший за са(дибу боярську. Давно вже князі з давньої гори у палати муровані переселилися. А там, де місто почи(налося лише кілька дворів нині зосталося. Все тече, все минає...

Горить свічка. Складаються літери у рядки, рядки у сторінки:А сей Кий княжив у роду своєму і ходив до цесаря. Не знаємо, а тільки про те відаємо, що

велику честь, як ото розказують, прийняв він од цесаря, — котрого я не знаю...По Дніпру лише день шляху до міста Треполя. Там, на широкому лузі між троьма містами(форте(

цями перша стоянка на шляху із варяг у греки. Нині перетнули той шлях половці у степах. А було ж ко(лись — ходили славні київські князі до Константинополя(Царгорода. І не тільки туди, на Дунай ходили.Як там ще про Кия записано:

А коли він вертався назад, прийшов до Дунаю І вподобав місце, і поставив городок неве�ликий, і хотів сісти з родом своїм. Та не дали йому ті, що жили поблизу. Так що й донині нази�вають дунайці городище те — Києвець. Кий же повернувся у свій город Київ.

Догоряє свічка. Закінчується оповідь про князя Кия. Коротка вона — але у ній — все життя давнь(ого володаря гір Київських:

Тут він і скончав живоття своє. І два брати його, Щек і Хорив, і сестра їх Либідь тутскончалися.

На столику, біля свічника лежала, тьмано виблискуючи під непевним світлом, давня срібна моне(та. Знайшов її літописець сам, перебираючи разом із отцем(економом монастирську скарбницю. Бага(то там різного добра, монет чимало, і золотих, і срібних. Але впала в око саме ця, карбована у часи Во(лодимира, Хрестителя Русі. Схожа ніби на монети ромейські, але літери на ній ті самі, що літопис писа(но. Коли ж скласти напис із обох боків то вийде таке: «Се Володимир на столі а се його срібло».

На одному боці подоба самого князя, у шапці та із хрестом, на іншому — знак княжий, теж хрес(том увінчаний. Погляд літописця зупинився на добре знайомому княжому тризубі. У скількох вже зем(лях нині перед тим знаком різні племена схилилися! Від сивих Карпат до лісів далеких полуночних. Цеж бо не лише знак княжий, але і символ віри християнської, хрест(якір. Саме Володимир(князь,приймаючи у Корсуні нову віру, перейняв його колись у візантійців, як головний символ віри та дер(жави. Нестор почав гортати пергаменні сторінки, шукаючи відповідне своїм думкам місце у літо(писі.

Здається, разом із старими богами пішла із київських гір і частина їх давньої історії, пішла на(завжди. Залишилися ці декілька рядків. Час і нам завершувати оповідь про князя Кия та його да(лекі часи. Часи, коли усе починалося. Починалося чи продовжувалося? Що й казати, відповідьзалежить від того, як на те подивитися...

109

1 10

Легенди, історія та археологія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3У прадавні часи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6Жив на світі князь Бож . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8Анти на війні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10Битва з готами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12Треба виграти час . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14Зрада перемагає . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16

Історія Краю до Кия . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18Сарматія і сармати . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20Володарі Європи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24Вони прийшли з півночі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28У готському королівстві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30І були скіфські війни… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32Великий володар Германаріх . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34Звичаї країни готів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36Бож, правитель антів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38

На торжищі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42Посли володаря Аттіли . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44

Гуни у Європі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46Аттіла та його держава . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50

Анти у поході . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54Облога римського міста . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58

Гуни проти Риму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62Слідами давньої політики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66Каталаунські Поля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68

Повернення додому . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70У далекі краї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 72

Доля антів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76Анти і склавіни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78

Кий на Дунаї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82Києвець . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84Кий у Константинополі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86

Від князя Кия до Русі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88Повернення з полів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92І заснували град . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 94Од них ото є поляни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96

Що нам відомо про князя Кия . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98Про що розповіла археологія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 100Вік Києва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 104

Літописні рядки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 108

Çì³ñò

Керівники проекту:Толстоухов Анатолій Володимирович,

Зубанов Володимир Олександрович

Н А У К О В О � П О П У Л Я Р Н Е В И Д А Н Н Я

Відейко Михайло Юрійович

ПОВІСТЬ ПРО КНЯЗЯ КИЯ

Відповідальний редактор Н. М. Артем’єваНауковий редактор Н. Б. Бурдо

Комп’ютерна верстка Я. П. МаксимчукДизайн обкладинки О. В. Кондратюк

Відповідальний кур’єр О. А. Похилевич

Видавництво ТОВ «Кріон»04210, м. Київ, пр�т Героїв Сталінграду, 6, тел.: 581�04�68 (69)

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб'єктів видавничої справи ДК № 3324 від 27.11.2008.

E�mail: krion.kiev@mail.ruw w w. h i s t o r y � u a . o r g

Підписано до друку ______.09 р. Формат 60×84/8. Папір крейдований. Гарнітура PetersburgC.

Друк офсетний. Ум.�друк. арк. ____. Наклад _______ прим. Зам. № _______.

Підготовка оригінал�макета до друку і друк:

«Комп’ютерно�видавничий, інформаційний центр» (КВІЦ)04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19�21, тел.: 417�21�72, 417�53�70

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів видавничої справиДК № 461 від 23.05.2001 р.