-1-

-2- -3-

Слово редактора!

Зміст

Світ за очі. Куди їздять українці?

4Город на миллион

6Удивительная страна Тайланд

10Україна мандрівна!

1Пропозиція. Work and travel.

16

2

Weekend. Дайвинг.

18

-4- -5-

-6- -7-

-8- -9-

-10- -11-

УдивительныйТаиланд!

юга водами Сиамского залива, Южно-Китайского, с запада — Андаманского моря. Таиланду принадлежат острова в Сиамском заливе и Андаманском море (наиболее крупные из них — Самуй и Пхукет).

Таиланд — многонациональная страна. Около 55% населения составляют тай-цы (не менее 15 этнических групп), 30% — родственные имлао, более 10% — ки-тайцы, 2 — 3% — малайцы. Проживают также кхмеры, шаны, вьетнамцы, мео, яо и другие (около 1 млн. человек).

Каждая народность говорит на своем языке. Языком-посредником является тайский язык. Он относится к тайской группе языков, распространенных в Ла-осе, Юго-Западном Китае, Бирме, Вьет-наме, Индии. Тайский язык тональный, письменность восходит к древнеиндий-скому письму. В городах распростране-ны также южные диалекты китайского

языка и английский язык.

Ежегодный прирост населения — око-ло 1%. Средняя плотность по стране в 1994 г. была 106 человек на 1 км.кв., плотность в районе столичной метро-полии — 1107 человек на 1 км2, а на севере — 62 человека на 1 км.кв. По-давляющее большинство населения проживает в сельской местности, доля городских жителей не превышает 30%. В последние годы наметилась тенден-ция роста городского населения.

Сельские жители бережно хранят тра-диции прошлого. Многие праздники, обряды и обычаи тесно связаны с зем-леделием: практически каждая стадия возделывания риса сопровождается соответствующими ритуалами. Нача-ло нового года (Новый год — сонгкрам — отмечают 12—14 апреля) приуро-чено к свободному от посевных работ времени. Важную роль в жизни тайцев играет монастырь: каждый мужчина в течение своей жизни обязан какое-то время провести в монастыре. Распро-странена вера в духов: для них перед домом сооружают маленькую беседку, куда помещают еду и благовония.В последние десятилетия многое сде-лано для улучшения жизни населения: 98% деревень электрифицированы, 75% городов и более 30% деревень обеспечены питьевой водой. Введе-но семилетнее образование. Уровень грамотности — 93,8%. Продолжитель-

иам (до 1939 г. и в 1945 — 1948 гг.) — так раньше назывался Таиланд — родина не только голубоглазых ко-шек, неразлучных близняшек и белых слонов, но и свободных людей. Тайцы, на местном языке — тхаи, — «свобод-ные люди». И это правильно: Таиланд ни разу не покорился колонизаторам.Расположен в Юго-Восточной Азии, в центральной части Индокитайско-го и северной части полуострова Ма-лакка. Граничит с Мьянмой, Лаосом, Камбоджей, Малайзией. Омывается с

С ность жизни — 69 лет.

В настоящее время в Таиланде насчи-тывается 136 городов, большинство которых - средние и мелкие городские центры с населением менее 100 тыс. человек. Крупные города — Чиангмай, Накхонратчасима, Хатьяй. Однако са-мый многочисленный город страны — столица Бангкок («деревня олив»). Город вырос на месте небольшого по-селка китайских купцов. Под этим названием он вошел во все географи-ческие карты, составленные европей-цами, которые впервые посетили Сиам в XVI в. Когда в 1782 г. на месте этого поселка была заложена новая столица государства, то она, по тайской тради-ции, получила подобающее ее положе-нию имя (хотя для всего мира осталась Бангкоком). Тайское название столицы состоит из 72 слов и входит в книгу ре-кордов Гиннесса как самое длинное на-именование города. Переводится оно примерно так: «Город богов, великий город, высшая драгоценность город Индры, непобедимый великий город, награжденный девятью драгоценно-стями королевская столица, прекрас-ный город, резиденция верховного правителя, жилище бога, рожденного на земле, город, построенный и по-даренный Индрой». Конечно, полное имя используется только в исключи-тельных случаях, а в повседневной жизни существует его краткий вари-ант — Крунгтеп.

В историческом центре города на острове Ратта-накосин находятся здания бывшего королевского двор-ца Чакри и все важнейшие монасты-ри. Первоначально город окружали неприступная стена длиной 7 км и многочисленные каналы. Каналы в черте города служили путями сооб-щения — дорог в столице не было. В современном Бангкоке каналов пра-ктически не осталось.

Бангкок сегодня — это многомилли-онный город (с учетом пригородов — свыше 10 млн. человек), в котором сошлись Восток и Запад, история и современность. Сверкающие позо-лотой шпили буддийских храмов со-седствуют с небоскребами, рядом с многоуровневыми дорожными эста-кадами — унылая полоса однообраз-ных жилых построек, к которым ле-пятся жалкие лачуги.

-12- -13-

Надзвичайні місця нашої країни!

Тунель на Рівненщині є ботанічним феноменом, який знаходиться на певному відрізку (понад 1 км) залізничних колій між селищами Клевань та Оржів. Це зарості дерев, кущів, які сплелися між собою, та утворили дивовижний щільний тунель точної арочної форми. Влітку Тунель кохання має особливу красу, від якої перехоплює подих. Складається враження, що працював ландшафт-ний дизайнер, настільки ювелірно зведені “зе-лені стіни”, особливо на деяких ділянках. Листя у поєднанні з квітучими рослинами утворюють природний мальовничий куточок, і ніби кили-мом вкривають тунель, яким щодня рухається старенький вантажний потяг.

Водоспад Кобалар знаходиться в трьох кіломе-трах від села Передове. Розташовується він на струмку Кобалар-Су, який протікає по балці Ко-балар-Дере і впадає в Байдарську долину. З ви-соти, близько 14 метрів, падає вода в маленьке чисте озерце, створюючи казкову водяну завісу під скелею. Кобалар відноситься до так званих ефемерним водоспадів. Нажаль, дивовижним видовищем можна помилуватися тільки навесні та взимку, адже влітку і водоспад, і джерельце, як правило, вичерпуються. Саме їх виникнення пов’язують з швидким таненням снігу на яйлах. Туристам цей вражаючий водоспад відомий під ім’ям Козирок, про що свідчить форма уступу.

Тунель кохання

У Криму саме значне скупчення вулканів знахо-диться на Керченському півострові в 8 км на пів-ніч від Керчі біля села Бондаренково (В. Булганак). Кримськотатарська назва Булганак пов’язують зі словом Булганак - брудний, мутний. За селом Бондаренково в майже рівнинної місцевості ле-жить неглибока пустельна улоговина діаметром близько 400 м. Навколо гола бурувато-сіра зем-ля з розкиданими горбками конічної форми. У центрі улоговини матово виблискує кругле озеро, заповнене брудом. Це і є Булганакське поле з най-більшою в Криму групою з 7 грязьових вулканів.

Водоспад Кобалар

Вулкани

-14- -15-

\

Красива і підступна. Що ховають ущелини найбільшої поло-нини українських Карпат.

Тільки-но звертаєш до Пилипця із траси Воло-вець – Міжгір’я (не те, про яке ви подумали), по обидва боки дороги починають з’являтися неве-личкі готельчики і зелені садиби. Пилипець упев-нено перетворюється на один із центрів гірського туризму. Причина цього – Боржава.

МАйжЕ АЛьПИ

Боржавський хребет вигинається скам’янілим драконячим хвостом і височіє над рештою гір, не-мов острів посеред моря. З довколишніх вершин – Великого Верху, Гемби чи Магури – відкривається

неймовірна панорама. Та краєвиди – то лише одна з опцій Боржави. Схили найбільшої полонини українських Карпат узимку притягує шаленців на лижах і сноубордах, а влітку – на гірських велоси-педах та просто з наплічниками.

У Пилипці я не був понад п’ять років. Тож дуже здивувався, коли на місці, де колись стояв якийсь корівник, побачив п’яти поверхову ошатну будів-лю з написом «Гранд-отель «Пилипець». Щоправ-да, з того боку, із якого я на нього дивився, було видно тільки «Гранд-Пилипець», але то звучить

навіть ліпше!

За останні п’ять років тут, окрім того готелю, з’явилося ще з півдесятка менших, а навколо готелів і готельчиків – іще кілька приватних ко-теджів. Здалеку все це має вигляд чогось цілком альпійського. Але голов не надбання п’ятирічки – тут збудували крісельний підйомник завдовж-ки майже півтора кілометра. Трохи нижче під-возить новий бугельний витяг.

Проте того дня ані той, ані інший не працювали. Гори ховалися у хмарах кольору мертвої риби. Ідею покататися на лижах довелося того дня від-класти. Лишалося чекати ясної Боржави.

Погода в горах мінлива. Ближче до вечора крізь хмари проглядало сонечко. Навіть коли не пра-цюють підйомники, на околицях Пилипця мож-на знайти чим зайнятися. Менш ніж за кілометр від готельного майданчика – мальовничий во-доспад Шипіт. У Пилипці та сусідньому Подо-бовці залишилися дерев’яні церкви XVII–XVIII століть та багато іншої автентики. Трохи далі – Свалява і Синевир, можна поїхати на екскурсії.

Зимові небезпеки

Підйом до Великого Верху за добрих погодних умов забере кілька годин і під силу навіть тим, кому «далеко за». На хребті вітер здуває сніг із чорничників і брусничників. Але засохлі та при-морожені чорниці, або яфени, як називають ці ягоди місцеві мешканці, зовсім не смачні. А ось брусниці з-під снігу, наприкінці січня – інша річ!

Незабаром повз нас пройшла група втомлених людей, що не відповідала на вітання. Погода

погіршувалася, і ми вирішили повертатися. Зго-дом наздогнали одинокого лижника, що взявся невідомо звідки й потихеньку рухався плаєм. Ча-сом він нахилявся і встромляв у лижню смереко-ве гілля. Ми розговорилися. Вже кілька днів тут тривали рятувальні роботи. Новини передавали, що на Боржаві загубилися двоє молодих сноубор-дистів. З’ясувалося, що їх уже знайшли. І одного навіть вдалося врятувати. Другий загинув майже миттєво під лавиною. Тепер шукали двох цілком дорослих і досвідчених альпіністів, які пройшли і Крим, і Рим, і Гімалаї: одному 70, другий на 20 років молодший. «Може, бачили чиїсь сліди, що виходять з ущелини? Чи якісь речі?» Ані слідів, ані речей ми не помітили.

Від тих запитань стало незатишно: ця полонина завжди видавалася такою домашньою... На спуску пам’ять раз по раз повторювала поради нашого нового знайомого: під час прогулянок не сходити з водорозділу, з плаю, не йти на край сніжників, а якщо є небезпека опинитися у хмарах чи в темряві, то якнайшвидше спускатися вниз. А ще – завжди мати із собою навігатор і компас. Без останнього не зорієнтуватися в тумані: життя – на північно-му сході, якщо рухатися у протилежному напрям-ку, потрапиш у непролазні буреломи.

ДЕРУНИ ВІД АНІ

Ввечері у нас був запланований кулінарний захід. Закарпатська кухня поєднала в собі українські, угорські та словацькі традиції. Токан, бануш чи де-руни можна скуштувати в будь-якому місцевому ресторанчику, або «колибі». Та останні п’ять років я мріяв про деруни від Ані в готелі-ресторані «Під водоспадом» (присягаюся, що грошей від власни-ків за рекламу не брав, понад те, сам платив за їхню кухню). У нашому наддніпрянсько-слобо-жанському уявленні деруни – то такі картопляні млинці з півдолоні завбільшки. Аніна версія цієї страви настрашила своїми розмірами. Її деруни були розміром із пательню! Отже, терта карто-пля змішується з яйцем, борошном і виливається на сковороду. А потім, коли гостинна господиня підрум’янить млинець з обох боків, туди виклада-ють обсмажені лісові гриби або нарізані ковбаски та м’ясо. Дерун загинають навпіл, приливають со-усом та сиром, який плавиться і розтікається по золотистій спинці цього простенького, але такого вишуканого кулінарного витвору.

Поки Аня поралася на кухні, її чоловік Віктор частував нас гіркуватим вином із суничним ароматом: «Ізабелла?» «Ні, Пані Ізабелла!» – по-правив мене господар. Ми говорили про зни-клих на Боржаві.

Виявляється, старший із них – Віктор Грищен-ко – мав неподалік, у Пилипці, будинок. Тому цього чоловіка знали тут усі. Хоча я завжди був далеким від альпінізму, навіть мені його ім’я

видавалося знайомим. Віктор Грищенко підій-мався на гору-вбивцю Ушбу на Кавказі, на Мак-Кінлі, зробив десятки сходжень на Памірі, йому підкорилися гори Перу та Нової Зеландії. У те, що він міг загубитися тут, на Боржаві, просто біля власного дому, не міг повірити ніхто із його сусідів. Розповідали про собаку, що ніби повер-нувся до дому. Ходили чутки, що дружина от-римала sms «Повертаємося». Були сподівання. Та вісток не було уже чотири дні.

ОМАНЛИВА КРАСА

Наступного дня вперше за тиждень прогноз обіцяв сонячну погоду. Зранку справді все сяя-ло. Ось вона, Боржава, у всій своїй красі! У Пи-липці відчутно побільшало людей у синій фор-мі – МНС стягувало підкріплення.

ного пункту». Подейкували, що нарешті еме-

-16- -17-

-18- -19-

SEARed

ургада - это оптимальное место для того, чтобы учиться дайвингу. Мест для погру-жений здесь более 40. Самые известные из них: Карлос-риф, Петра-риф, Бара-рамада и Абу-рамада.

Подводный мир Египта невероятно богат. Настоящим туристическим брендом стра-ны стали легендарные коралловые рифы, протянувшиеся вдоль всего побережья Красного моря. Кораллы бывают различ-ных форм — от круглых до разветвленных, и потрясающих цветов — от розового до синего. Всего же у египетских берегов рас-тет около 150 видов кораллов. Но цветными бывают только живые кораллы, а когда они умирают, то теряют мягкие верхние ткани, оставляя лишь белый скелет из кальция.

Кораллы подразделяют на четыре вида: окаймляющие, ограждающие, коралло-вые острова и «лоскут». Окаймляющие и ограждающие кораллы располагаются вдоль всего побережья Египта; коралловых островов в египетских водах, к сожалению, не найти, а вот четвертый вид — «лоскут» — встречается часто. Эти своеобразные возвышенности из кораллов, верхушки ко-торых едва прикрыты водой, вырастающие прямо со дна моря. Больше всего таких «ло-скутов» в районе Нувейбы и Хургады. Ко-лонии кораллов охраняются египетскими законами.

Дайвинг в Хургаде имеет ряд особенностей и стоит ознакомиться с некоторыми из них:выходите в море как можно раньше (не толь-ко из-за жары): у каждой дайверской досто-примечательности, ближе к обеду, собирают-ся до 20 бортов, и на каждом, как минимум 10 дайверов.

Дайвинг-центров в Хургаде больше сотни. При умении торговаться, можно найти очень недорогие курсы. Лучшими считаются кур-сы отеля «Tree Corners Village».

Вдоль всего побережья в районе Хургады тя-нется барьерный риф.

Однако во многих местах он был разрушен при строительстве отелей и пляжей, поэтому если вам не повезет, то придется плавать к соседним отелям или выезжать на катере на коралловые острова.

Марса Алам находится на Красном море, в 240 километрах к югу от Хургады. Главная достопримечательность этого курорта - не-тронутое коралловое побережье Красного моря. Здесь кристально чистая вода, бога-тейшая подводная флора и фауна. Преиму-щества этого места: тишина и спокойствие жизни в пустыне, удобство погружений с берега, очень красивые прибрежные рифы, черепахи, спящие акулы, погружения легкие - подходят для всех уровней подготовленно-

сти. Именно поэтому на курорте уже 10 лет существует школа подводного плавания. желающие могут пройти курс обучения лю-бого уровня сложности под руководством опытного инструктора. Дайвинг центр рас-полагается на пляже, на втором этаже име-ется 30 номеров (специально для дайверов). Школа работает с 7:30 до 20:00 на протя-жении всего года. Обучение проводится по PADI стандарту.

Программы дайвинга на курорте предусма-тривают увлекательные путешествия на лод-ке с погружением в море, а также особенно интересные погружения ранним утром и но-чью.

Интересные места для погружений: Dolphins House - огромный риф, изогнутый в виде подковы, потрясающая прозрачность воды и, что очень необычно, на дне растут водоросли. В этом месте можно повстречать стада дельфинов. Риф Marsa Alam - на этом рифе полно кры-латок, встречаются рыбы-крокодилы и мно-го всяких других рыб, которых не встретишь в окрестностях Хургады. Риф Abu Dabbab - здесь чистая вода, нетро-нутые коралловые столбы, поднимающиеся с глубины до самой поверхности, экзотиче-ские рыбы. Риф Elphistoune - жемчужина сафари. Риф невелик и имеет отвесные стены, уходящие в запредельную глубину (у подножия 120м). Эти стены полностью покрыты разнообраз-ными кораллами, твердыми и мягкими, дре-вовидными и шарообразными, а среди них порхают рыбы-бабочки и копошатся рыбы-попугаи. Shaab Samadai - коралловый риф большо-го размера, имеет подковообразную форму, дно покрыто водрослями среди которых плавают стайки коралловых рыб.

Х

-20-