Ðåâîëþö³ÿ êâ³ò³â

You say you want a revolutionWell you know

We all want to change the world

The Beatles

218

Àë³ê Îë³ñåâè÷

Squawk*Захід для багатьох жителів «комуністичного раю»,

щільно огорнутого «залізною завісою», вважався заповітноюМеккою, омріяним царством свободи. Будь-яка інформаціяз вільного світу сприймалася з ентузіазмом, незалежно відтого, йшлося про країни так званого соцтабору, чи країнизахідної демократії. В реальному житті все було складніше,не так ідеально. Необхідно було побачити все власнимиочима, таким, яким воно було насправді. Проте владанамагалася під будь-яким приводом не випускати нас ізкраїни, підозрюючи у приналежності до політичної опозиції –у принципі, так воно й було.

У червні 1988 року нас не випустили закордон наVII з’їзд «Європейського ядерного роззброєння» (END), щомав відбуватися в Лунді. Ця організація відділилася відбританської «Кампанії за ядерне роззброєння» (CND), котрау 1958-му проводила похід із Лондона до Олдермастона;саме тоді з’явився символ «пацифік». У 1980 році, колиамериканська адміністрація висловила наміри розмістити уЄвропі ядерні ракети нового покоління, було опубліковане«Звернення за Європейське ядерне роззброєння». З цьогопочалася діяльність END. Через два роки відбувся з’їзд уБрюсселі, надалі вони проходили щороку в різних містахЄвропи. Проте, виступаючи «за без’ядерну Європу відПольщі до Португалії», європейські мрійники про-голошували одностороннє роззброєння Заходу, тим самимлиючи воду на млин радянської пропаганди. Після початку

* – Squawk – пронизливий крик, протест (англ.). В основупокладено лист А. Олісевича до «Squawk Magazine» Міка Кусімано(Кембридж, Массачусетс, США), написаний після повернення зАмстердама у 1993 році.

219219

розгортання озброєнь за програмою «Зоряних воєн»діяльність END взагалі почала втрачати сенс. У 1984 році віталійському містечку Перуджі відбувалася черговаконвенція, на якій було заявлено про заснування «Мережідіалогу Схід-Захід». Яцек Куронь надіслав її учасникамлиста з тюрми, пропонуючи більш реальні речі – спільнуборотьбу за демілітаризацію Східної Європи і відмінувоєнного положення у Польщі. Темою цьогорічної конвенціїбув «Пацифістський рух 1988 – нові виклики». До Швеціїзапросили близько 50 пацифістських, правозахисних,релігійних, жіночих, лібертіанських, екологічних організаційіз Західної, Східної Європи, Північної Америки та Австралії.Радянський Союз мали представляти Групи Довіри зМоскви, Львова і Ленінграда – Сашко Рубченко, ще двоє-троє чоловік. Проте радянське керівництво, що віддаваловсі сили боротьбі за мир, нікого за кордон не випустило.

У липні я прибув до Москви на запрошенняросійського дисидента Льва Убожка. Півроку тому вінприїжджав до Львова, мою адресу на Голоску йому далиучасники московської Групи Довіри. Два місяці тому вонистворили партію «Демократичний Союз» і намагалисяпоширити організаційну структуру на інші міста Радян-ського Союзу. В них були домовленості з Українськимкультурологічним клубом, їх цікавила така можливість уЛьвові, де був осередок Групи Довіри. У Москві такожформувався Народний Фронт, у червні було створеноініціативний комітет. Проте Народні Фронти допускалиучасть комуністів, які провадили справу до розколу.Натомість члени «Демократичного Союзу» стояли чітко наантикомуністичних позиціях, до них пішло чимало людей змосковської Групи Довіри. На квартирі в Євгенії Дебрян-ської, де ми збиралися, я зустрів Ніколая Храмова, АндріяКривова і Валерію Новодворську.

В наступні дні мав відбутися мітинг «Демо-кратичного Союзу» на Пушкінській площі. Коли мипідійшли на «Пушку», там було досить багато людей. Міліція

220

групувалася по периметру і пробивалася до гучномовця.Намагаючись посіяти паніку, вони застосовували звичнутактику вихоплювати людей з юрби. Дехто знімав усе це наплівку, в людей відбирали фотоапарати. До мене підбіг хтосьіз демонстрантів, з яким ми зналися по Групі Довіри: «Требавзяти плівку, щоб не засвітили в ментярні». Не було ніякогосенсу прикидатися конспіратором і я розчинився в юрбі, крімтого, мені потрібно було зайти до Убожка. Фотоапарат явіддав активістам «Демократичного Союзу», які пере-правили плівку на Захід.

Не всі системні підтримували таку діяльність:– То не справа хіппі. Пацифісти не повинні влазити

в політику.– Це боротьба не за владу, а за наші громадянські

права. Це різні речі.У той час на московських вулицях можна було

спостерігати екзотично одягнутих дівчат, які співалирелігійних пісень і роздавали християнську літературу. Вониназивали себе «Jesus People». Місію очолював Саймон,колишній хіппі. Ідея «Jesus People» з’явилася у 1967 році уСан-Франциско і швидко поширилася по всій Америці.Поєднання християнських мотивів із рок-музикою у розпалсексуальної революції привертало численних прозелітіві «джезус-фріків», виникали різноманітні ідеологічнівідгалуження. Одна з груп сформувалася навколо пастораДевіда Берґа у Гантінґтон-Біч у південній Каліфорнії. Вінпроповідував серед підлітків радикальну ідею повногорозриву зі суспільством, яке називав «Системою». Скоро їхнядіяльність перетворилася на проблему, поліція зайняласяпошуком дітей, і на початку 1969 року 50 «революціонерівІсуса» покинули Каліфорнію. Вони їздили Америкою наавтофургоні з причепом, поки не осіли в Техасі. У 1970 роціз’явилася назва «Children of God». Ця екстремістськатоталітарна секта проповідувала неминуче падінняАмерики, кінець світу і необмежену сексуальну свободу, заце їх звинувачували в аморальності і розбещенні малолітніх.

221221

Із початком «Перебудови» вони прибули до Москви вже як«Family of Love».

На той час у Львові піднялася друга хвиля вуличнихманіфестацій – багатотисячні мітинги біля пам’ятникаІ.Франку. По суті, це було продовженням діяльностідискусійного клубу, який досі проводив свої збори на вулиці.На мітингах «Довіра» не виставляла лозунгів, Чорновілперестерігав: «Хлопці, це передчасно, вони будуть матипричину розганяти людей».

У червні було оголошено 7 принципів діяльностільвівського Народного Фронту і переобрано склад ініціатив-ного комітету. До нього влилися дисиденти, зі старих членівзалишилися Іван Макар і Євген Патракєєв**. Міськкомкомсомолу намагався не випустити ситуацію з-під контролюі втиснути процес у рамки Об’єднання молодіжних клубів.Їхні представники теж приходили на засідання комітету,одного разу навіть надали приміщення в клубі Зооветери-нарного інституту. Проте компартійна влада не допускалайого реєстрації. Тоді було вирішено йти на загостренняі заявити вголос про існування ініціативного комітету. 7липня, коли біля пам’ятника Франку зібралося 40 чи 50 тисячлюдей, Макар оголосив про створення «ДемократичногоФронту на підтримку Перебудови». Того ж дня булоорганізовано Українську Гельсинську спілку з числаколишніх політв’язнів. Вона реально була мотором всіхпроцесів у середовищі Фронту. До УГС вступили Волдмурта Ігор Копестинський, якого в Саду прозвали «Леннон»через те, що носив круглі окуляри.

** – Євген Патракєєв (1967–2007).

222

На 4 серпня був оголошений великий мітинг, на якомумали звітувати про нові осередки Фронту. Десятки тисячлюдей заполонили центральні вулиці і площі, розтягнувшисьаж до Університету і пам’ятника Франку. Ми з Овчин-никовим перебували на проспекті Свободи, де потімзбудували пам’ятник Шевченку.

Проте міська влада того разу вирішила: «Досить».Навколо почали з’являтися численні міліцейські автобуси,вулиці швидко наповнювалися людьми в уніформі, якішикувалися по обох боках проспекту Свободи. Потім вонипочали просочуватися в центр юрби, поки з’єдналися вкілька шеренг, і розрізали велетенський натовп вздовжтрамвайної лінії надвоє. За ними вливалися все нові і новіряди людей в уніформі. Потім крайні шеренги розвернулисяналіво-направо і почали розходитися в протилежні боки,відтісняючи людей, а середина далі наповнювалася всеновими охоронцями закону. Я опинився в групі, котразмушена була відступати до Оперного театру. Міліцейськішеренги сунули, формуючи підкову, зрізаним конусомвідтісняючи людей в сторони на тротуари. Там так само булоповно міліції і людей у цивільному, вони починали хапатилюдей і пакувати в машини, котрі зникали в боковихвуличках. Врешті ми дійшли до входу в Оперний театр. Донас упритул наблизилася передова шеренга спецназу і всіна якийсь час зупинилися. У цей момент навпроти опинивсяАндрій – двометровий здоровань у формі офіцеравнутрішніх військ. Свого часу ми були добре знайомі і всімали його за порядну людину. Він здалека упізнав нас:

– Я прошу, краще йдіть звідси. Протистояння вже немає жодного сенсу. Що буде – не знаю, ми чекаєм команди.Може бути кровопролиття. Я мушу виконувати накази.

Серед натовпу почали з’являтися коротко стриженіюнаки. Вони навмисне голосно лаялися, викрикувалинецензурщину в бік міліції. Стало зрозуміло, що готуєтьсяпровокація. Нас знову почали відтісняти. Біля тротуарів туди-сюди проїжджали машини, намагаючись сіяти паніку. Далі

223223

людський масив поділився на два потоки, огинаючи Опернийтеатр із двох боків, і наш знайомий пропав із виду.

Так львівський Народний Фронт повернувся упідпілля.

Коли стало відомо, що у Вашинґтоні відбудетьсядемонстрація протесту у зв’язку з американськимвторгненням в Гондурас і подіями в Сальвадорі, радянськаГрупа Довіри запланувала провести акції підтримки. Ми відімені львівської групи «Довіра» 27 серпня відправили на Західлиста:

«Численні політичні, адміністративні та ідеологічнібар’єри, що розділяють світ на два ворожі табори, недають змоги приєднатися нам до демонстрації 17 жовтня.Війна в Центральній Америці, як і війна в Афганістані – цене просто трагедія воюючих країн, це означає загибельтисяч людей, зруйнування міст і сіл. В орбіту воєннихконфліктів, котрі ведуть до збагачення державної еліти,втягнута бюрократична верхівка з числа державногокерівництва. Саме вони сьогодні становлять головнунебезпеку для миру в усьому світі. Локальні війни завждипередують світовим війнам. Де гарантія, що завтра вонине перетворяться на глобальну катастрофу для людства?

Хто зупинить кровопролиття? Історія подаєчимало прикладів, коли за мовчазної згоди народів політичнірежими вчиняють небачені злочини проти людяності. Нашнарод пережив жахи Другої світової війни і сталінізму, досіне оговтавшись від важких травм і непоправних втрат,отриманих внаслідок загальної пасивності і кріпацькогоменталітету. Це є проблема, про це треба пам’ятати, і неможна сидіти схрестивши руки і нічого не робити.Сьогодні, з пробудженням громадянської свідомості,зростають можливості вирішення цієї проблеми. Микажемо «Ні війні в Афганістані!» і від щирого серцяпідтримуємо тих, хто заявляє «Ні війні в Сальвадорі!», «Німіжнародному імперіалізму!».

Якщо ми не зупинимо війну – її ніхто не зупинить.

224

Від імені учасників руху за мир в СРСР висловлюємосердечну солідарність з пацифістським рухом у СШАі Центральній Америці і учасниками блокади Пентагону17 жовтня.

Ми впевнені, що завдяки тим, хто сьогодні проявляєгромадянську мужність, вголос заявляючи «Ні», швидшедосягнемо благородної мети».***

***З Катариною із Белграда ми переписувалися

протягом року. Її старша сестра була хіппі. Катарину тежцікавила ідеологія хіппі, вона написала мені листа післяпублікації у «Dzuboks» 1982 року. Я відписав. Скидалося нате, що мене сприймали за старого, досвідченого хіпстера.У серпні 1983-го вона приїхала до СРСР разом з групоююгославських туристів. Далі автобус із туристами поїхав доМоскви, а Катарина залишилася на два тижні у Львові «втітки». Роль тітки відігравала Тереза з компанії Пензеляі Вишні. Ми ходили великою компанією на «Вірменку»,Личаківський цвинтар і до Святого Саду, і всюди за намиходили і фотографували «хвости».

Пройшло 5 років, як ми не бачилися. Катарина вжезакінчувала педагогічний інститут. Її духівником бувАмфілохій Радович, він служив викладачем Белградськоїдуховної академії Святого Йоанна Богослова, а потімєпископом у Чорногорії в Цетіньє. Завдяки йому вонапотрапила до Афін вивчати різноголосий церковнийспів.

Навесні 1988-го до Львова приїжджала група хіппі –6 чоловік із Чеських Будейовиць. Серед них були Томаш,Рудольф і Мартін – члени чеських демократичнихорганізацій «Джазової секції» і «Незалежної асоціаціїмолоді». Ми познайомилися під час концерту московської

*** – On Gogol Boulevard, 1988. – Vol. 2. – № 1/2. (Переклад – Ред.).

225225

рок-групи «Галактика» на стадіоні «Дружба». Солістом«Галактики» був «вуйківський» вокаліст Славко«Назарет».

У жовтні мені вдалося отримати дозвіл на виїзд доЧехословаччини і я виїхав до Праги. Катарина мала при-летіти літаком з Афін.

Ми зустрілися 6 жовтня на залізничному вокзалі уПразі. До нас зразу ж підійшла міліція і в мене попросилипаспорт. Вони висловлювалися щодо зовнішнього вигляду,їм не подобалося довге волосся. У Союзі такого вже не було.Ми з Катариною сіли на поїзд до Чеських Будейовиць.Наступного дня разом з нашими друзями Томашем,Рудольфом і Мартіном поїхали до містечка Табор. У кав’ярніпили «бурчог» – чеське гаряче вино типу ґлінтвейну. Тамсиділо з 50 неформалів. По дорозі назад до автобуса сіли 2хлопців з тієї компанії, панківського вигляду, з ними буладівчина. Проте водій, проїхавши кілька кварталів, вирішив

зробити зупинку, зайшов через задні дверіі почав перевіряти квитки. Обох

неформалів він спробуваввигнати з салону, незважаючина те, що квитки вони мали і

поводили себе пристойно.Врешті пасажири почалиобурюватися і автобуспоїхав далі. Потім намрозповіли, що вночінаших друзів із Будейо-виць повезли дочеської служби

226

безпеки і розпитували, хто приїхав до них із РадянськогоСоюзу, хто така дівчина з Югославії. З ними провели бесідупро «погані впливи» на чехословацьку молодь пропаганди«Гласності» і «Перебудови».

Через кілька днів ми у Брно. На вулиці йдемо великоюгрупою довговолосих. Тут біля нас гальмує машина, звідтивиходять люди в уніформі, у всіх забирають документи.Кудись довго дзвонять, наводять довідки, говорять по рації –відчувався серйозний підхід. А найрадикальніший контактіз чехословацькими правоохоронцями відбувся під час рок-концерту. До залу ввалився загін дружинників – аналоградянського оперзагону. Вони почали протискатися крізьюрбу до того місця, де перебували ми з Катариною. Друзівідгородили нас, і тоді комсюки пустили в них струмінь ізгазового балончика.

Через кілька днів ми з Катариною гуляємо Прагою.Крізь браму-арку Староміської вежі виходимо на Карлів міст.Поміж скульптурами видно дерева у великих вазонах,вдалині височить Малостранська вежа, за нею ховаєтьсяпалац Великого Маґістра мальтійських рицарів, вищездіймаються черепичні дахи Малої Страни. Ми спускаємсясходами на острів Кампу. Вуличка поміж будинкамиі садками виводить до скверу, оточеного стіною Орденумальтійських рицарів. Це вже на Малій Страні. Стінарозмальована зображеннями Джона Леннона, різно-кольоровими силуетами, пацифіками, розписана гасламиі куплетами з бітлівських хітів. Тут постійне місце зборупразької молоді. Культ Леннона у Празі найпотужніший позамежами англосаксонського світу. Справжні фанати невтомлюються відшукувати на стіні автограф з-під його руки.У 1988 році на ній з’явилися лозунги, що їх влада розцінилаяк антиурядові. Сутички молоді з поліцією відбулися наКарловому мосту. Стіну зафарбовували, але наступного днятам знову з’являлися надписи, гасла, квіти. Ось зображенняДжона Леннона в арці, біля нього букети, свічки, малюнки,пацифіки.

227227

У 1965 році у Празі було короновано Алленॳнзберґа.

16 жовтня мені треба було повертатися. Наступногодня у Львові була запланована акція на підтримкудемонстрації у Вашинґтоні.

Згодом від Катарини надійшов лист із Афін:«Після твого від’їзду мені залишався ще один день у

Празі і наш друг Ярчо запросив мене в ресторан десь біляНародного Дівадла. Ми йшли пішки півгодини. Там сиділи,доки о пів на сьому вечора прийшла його дівчина. На восьмузібралися на концерт якоїсь угорської групи на околицюміста. Там познайомилися з Артуром і Ґонзою – вони булираді довідатися про тебе і про все, що ми пережили в Чехії.Після концерту мене запросили до тієї дівчини додому і я,хоч і втомлена від усього і сумна, пішла з ними. Там мирозмовляли, сміялися до третьої години ночі. На другий деньвсі разом поїхали в центр на Градчанське наместі, де мибули разом з Томашем, пам’ятаєш? Пили каву, потім гулялидо 16-ї години старовинними вуличками, такими красиви-ми – ми не встигли їх побачити з тобою – пили чеське вино,як тоді з Рудольфом і Мартіном у Брно. Потім поїхали нааеродром і о 21-й я вже була в Афінах. Тут усе цілком інакше.Два світи, два способи життя – їх неможливо порівняти,ані збагнути. О 23-й годині на центральних вулицях Афінбагато світла, машин, людей – свобода, життя пульсує,можна вільно дихати, жити як хочеш. Тепер, сидячи всвоєму афінському помешканні, заспокоївшись після нашоїрозлуки, розумію, що ми пережили за тих 10 днів у Чехії.Кожна подія з цього часу дуже багато важить для менеі слава Богу, що встигла все це відчути і відкрити для себелюдей з іншого світу. Завтра починається нове життя,робота, навчання в Академії. Розкажи, як ти повернувсядо Львова і що відбувається у вас? Надіюся, що не будепроблем, хоча, все одно переживаю і боюсь».

228

***Якщо звернутися до тогочасних світоглядних

орієнтирів, то можна говорити про інтуїтивний процес,еклектичне нагромадження загальногуманістичнихпріоритетів з домішками ідилічного анархізму від БатькаМахна. Що собою являла програма Джеррі Рубіна до йогопоїздки на Кубу, чи юного Даніеля Кон-Бендіта, котрий нехотів служити в армії? До початку молодіжних революцій1968 року їхні вимоги були цілком хіпові – вони мріяли просуспільство, не підвладне ані ринкові,ані політичним партіям,відкидали капіталізм ікомунізм, котрі не

в и п р а в д а л исподівань, а заразом і всю систему західної демократії. Вонизбиралися зруйнувати пуританську мораль попередньогопокоління і розробити новий життєвий стиль. Звільненняособистості і незалежність індивідуума – ось підстави длягасла «Заборонено забороняти» у Парижі в травні 1968-го.

У березні 1989 року у Львові почався новий витоквуличних акцій. Їх промотором була УГС. Ініціативнийкомітет Народного Фронту став осередком Руху. Післярозколу московської Групи Довіри у травні минулого рокуми, по суті, перестали бути її філією і перетворилися нанезалежну пацифістську групу «Довіра».

На той час два головні пункти Групи Довіри булиздійснені – виведено радянські війська з Афганістану

229229

і проведено демократизацію засобів масової інформації.Навесні 1989 року наша львівська група «Довіра» висуваєнові вимоги – право вільного виїзду у всі країни світу,альтернативна військова служба, загальне роззброєння,зокрема ядерне, а поряд із цим і більш радикальні, які йшлидалі від початкової програми Групи Довіри – військоваслужба на території УРСР, свобода віровизнання, звільненняполітв’язнів, запровадження багатопартійності, дотриманняправ людини, проголошених Декларацією прав людиниі громадянина 10 грудня 1948 року. Із цим пацифістськагрупа «Довіра» перетворювалася на правозахисну групу. Мибрали участь у спільних акціях, вуличних походах, мітингах,демонстраціях разом із УГС, Комітетом захисту УкраїнськоїКатолицької церкви, Товариством Лева і соціал-демократичною групою Євгена Патракєєва.

У 1989 році рештки московської Групи Довіри на чоліз Ніколаєм Храмовим оголосили себе членамиТранснаціональної Радикальної партії. Ця партія займаласяборотьбою проти поширення атомної енергії, правамилюдини і допомогою голодуючим у всьому світі, а такожвиступала за легалізацію легких наркотиків. Вона булазаснована у Римі в 1955 році, найвідомішою з її учасниківбула італійська порнозірка Чичоліна. Олександр Овчинникові ще кілька членів львівської «Довіри» також заявили провступ до цієї партії.

У червні 1989 року Катарина приїхала до Львова. Втой час у нас гостювала краківська художниця Аґнешка.Вона палко захоплювалася героями львівського андеґраундуі ми всі часто бували у Пензеля. Через два місяці у Катаринизакінчувався термін перебування на території Союзу, а менітреба було їхати до Польщі на запрошення краківськогоосередку «Wolnosc i Pokoj». 16 серпня Катарина вилетіладо Белграда, а ми з Аґнешкою вирушили до Кракованаступного дня.

23 серпня на краківському Ринку відбувся мітинг ізприводу річниці пакту Ріббентропа-Молотова. Організато-

230

рами були «Wolnosc i Pokoj», «Конфедерація польськоїнеподлеглості», «Solidarnosc», «Бригади зелених». Мистояли на приступках пам’ятника Міцкевичу. Зісередининеможливо було охопити весь натовп, погляд ковзав понадголовами, поверх черепичних дахів. Справа здіймаласяратушна вежа з годинником, зліва – різновеликі дзвіниціМаріацького костелу. Я тримав у руках плакат «Doweria –Lwow – Ukraina», мені передали мегафон і я розповів прогрупу «Довіра», наші акції восени 1987 року і минулорічнімітинги у Львові.

Після того я поїхав до Варшави до Яцека Чапутовича.Досі ми переписувалися, тепер була можливістьпознайомитися безпосередньо. Він був на два роки старшийза мене, з ним були кілька іноземців, але попри справи Яцекзнайшов трохи часу:

– Не думав, що хіппі зможуть наблизитися дополітики.

Він розпрощався з іноземцями і ми поїхали до ньогододому. Наступного дня я вирушив до Сопота. У мене булиадреси ґданьських активістів «Wolnosc i Pokoj», які брали участьу виданні журналу «A capella» і мали контакт з анархістами.Потім я повернувся до Варшави і ми з Чапутовичем поїхали насемінар Правозахисної комісії «Solidarnosci». Її було створеноза розпорядженням Леха Валенси в грудні 1986 року дляпідтримки репресованих у пострежимній Польщі. Коли влітку1986 року польська комуністична влада оголосила амністіюполітв’язням, це ще нічого не означало. Із демократичним рухомборолися, стягуючи з активістів через суди величезні штрафи,конфіскації, звільняючи з роботи. У той час Польща перебувалав економічній кризі і це були відчутні удари. ЧлениПравозахисної комісії організували збір коштів для виплатиштрафів. Перший внесок зробили Збіґнев і Софія Ромашевські,перерахувавши кошти з отриманої премії «Аврора». У 1988році Правозахисна комісія провела Міжнародну конференціюз прав людини у Містшеєвичах біля Кракова, у 1989 році маввідбутися семінар. До Кракова з’їхалися активісти з

231231

Чехословаччини, Східної Німеччини, угорського«Fides», литовського «Саюдіса», естонськогоНародного Фронту – всіх близько 50–60 чоловік.Найбільша увага була прикута до Угорщини, девід червня тривав «Круглий стіл» опозиції зкомпартійною владою, за схемою, апробованоюв Польщі.

З Катариною ми зустрілися в Афінах напочатку 1990 року.

Це справді був інший світ. Яскраві вогні, супер-маркети, що працюють до ночі, численні ресторани, таверни,з відкритих дверей лунає східна музика, на вулицях ростутьапельсинові дерева. Незважаючи на початок лютого, булотепло і сонячно. Ми зняли помешкання на вулиці Іпократеусв центрі Афін. Катарина вивчала в Музичній академіїмистецтво хорового співу, а я зайнявся пошуками місцевиххіппі.

За цією екзотикою треба йти на Монастіріакі. Це –район дрібних торговців, антикварів, вуличних музикантіві жебраків, розташований біля підніжжя Акрополя, недалековід Агори, на батьківщині світової демократії. Західні мотивитут переплітаються з колоритом східних базарів, набарахолках лахмітники розкладають свої скарби, за нимиполюють шукачі грецької автентики. Нумізмати, букіністи,антиквари, ювеліри, сюди стікаються туристи, роззявиі марґінали. Довжелезна вулиця з магазинами і яткамививодить на торгову площу, вліво піднімається вулиця наАкрополь. Тут продають хіповий одяг, нашивки, браслети,ручні вироби зі шкіри, бісеру, картини на хіпові теми. Упродавців є з півсотні постійних клієнтів, всі вони – іноземці.Хіппі у Греції, майже завжди, іноземці – з Західної Європи,Америки, Австралії. Вони приїжджають на островиЕгейського та Іонічного моря, їх приваблює сюди теплийклімат і дешеве житло. Декотрі осідають на рік, декотрі взагалікупують житло, у той час його можна було придбати за 500доларів. На кілька днів вони приїжджають до Афін, щоби

232

продати свої вироби в Монастіріакі,і знов повертаються на острови.Ми познайомилися з кількома ізних. Один був іспанець на ім’я«Ісус», його товариш приїхав зАвстралії, інший – з Аргентини.Взагалі, у 1990 році іноземців уГреції було так багато, щоскладалося враження, що сюдивідбувається паломництво, якколись до Індії та Непалу.

Проте серед грецької молодінайбільш популярними є анархісти. У1990 році вони показали себе най-радикальнішими і найпотужнішими в Європі. Напередоднінашого приїзду в Афінах відбулися студентські заворушення,від рук поліції загинув один з учасників. Ми з Катариноювирішили розвідати ситуацію і пішли до Політехнічногоуніверситету, де відбувався студентський збір. Був вечір.Перед входом ми познайомилися з одним грекомпанківського вигляду, який був активістом руху, і з нимпройшли на територію кампусу. Там повсюди горіли багаття,навколо збиралися хлопці і дівчата, звучали гітари. Мизайшли в аудиторію, там також було багато людей, середних я вже був «старим». Вони розпитували про молодіжнірухи в Радянському Союзі, про хіппі і правозахиснудіяльність «Довіри». Катарина була перекладачем.

Свою традицію грецькі анархісти починають відстудентських виступів 1973 року. Тоді у листопаді студентизахопили приміщення Політехніону і оголосили про початокборотьби проти режиму «чорних полковників». Запрацюваласаморобна радіостанція, навколо збиралася молодь, школяріі студенти. Ввечері 16 листопада почалися сутички зполіцією, в центрі міста виросли барикади. Проте вночінастала кривава розв’язка. Влада кинула проти повсталихбронетехніку, танки прорвали огорожу. Під час штурму

233233

загинуло кілька десятків молодих людей. Все це відбувалося17 листопада, на Міжнародний день студента. Згодом уГреції виникла лівацька організація, яка боролася методамиміської партизанської війни, вона була глибоко за-конспірована і називалася «Групою 17 Листопада».

***Кілька місяців ми з Катариною прожили у Львові. У

березні 1991 року в неї закінчувалася віза, і ми вирішили їхатидо Белграда разом. Я мав побачити її батьківщину, крім того,мені хотілося бути ближче до своєї юнацької мрії – Амстердам,Сан-Франциско. Один раз побачити і залишитися назавжди.

Тоді у Белграді відбувалися масові маніфестації протикомуністичного режиму Слободана Мілошевича. Два рокитому на Відовдан**** Мілошевич зібрав мільйон сербів наКосовому полі. Політика, спрямована проти косовськихалбанців, а також імідж «югославського Горбачова»,забезпечували йому 40 % підтримки, в основному, на провінції.На роль лідера сербських демократичних сил в ході березневихмітингів висунувся Вук Драшкович, керівник партії «Српскипокрет обнове» («Сербський рух оновлення»). 50-тисячніманіфестації у Белграді збиралися на площі Республіки. Протиних застосували водомети і танки. Під час розгону загинулиодин демонстрант і один поліцейський, Драшковича булоарештовано. Проте на підтримку демократичних партійвиступили студенти і Сербська православна церква. З барикадполетіло каміння і пляшки з запалювальною сумішшю. Колипочали говорити про «оксамитову революцію», Драшковичавипустили на свободу. Такою була ситуація, коли ми зКатариною приїхали до Белграда.

Головна вулиця Белграда – Кнез-Михайлова, намісцевому жаргоні – «штрафта». Довга брукована вулиця,

**** – Відовдан – сербський день святого Віта (28 червня), деньнаціонального трауру сербського народу, в цей день у 1389 році відбуласябитва на Косовому полі.

234

бульвари, багато кав’ярень. Кнез-Михайловою виходиш досередньовічної фортеці Калемегдан. Внизу тече Дунай.

Якось, гуляючи Кнез-Михайловою, я почув музикуна мотиви рок-опери «Jesus-Christ – Superstar». Посередвулиці зібралася юрба. Ті, що співали – п’ять чи шість дівчатвіком по 18–20 років – були одягнуті, як хіппі, посерединісидів чоловік років сорока, цивільного вигляду, якийпідігравав на гітарі. Він був американцем, але дівчатарозмовляли сербською. Ми запитували:

– Ви виконуєте пісні на християнські теми? Плюсрок-музика?

– Ми «Jesus People». А колись були хіппі.Я сказав, що приїхав із Радянського Союзу. Він теж

бував у Союзі. Я згадав про Саймона – місіонера «ДітейБога», якого три роки тому вигнали з Москви, і у відповідьпочув: «Саймон». Вони подорожували по Європі вавтомобільному фургоні, яким і приїхали з Москви. Їхнякомуна розташувалася в Італії на березі моря. Потім ми щекілька разів бачилися з ними, Саймон запрошував нас доІталії, але Катарина була проти.

В той час відбувалася стрімка ескалація конфлікту.Ліквідація автономії Воєводини і Косова стала детонаторомподальшого розпаду Югославії. У червні 1991 року Словеніяі Хорватія проголосили незалежність. Югославська народнаармія, яка перебувала під контролем сербів, почала війну.Проте якщо у Словенії все скінчилося швидким провалом,то у Хорватії розгорівся кривавий конфлікт. Там проживалочисленне сербське населення, яке почало озброюватися. УСербії формувалися добровольчі загони, які перекидали їмна допомогу. Партія Драшковича мала своє бойове крило«Српску гарду» («Сербську гвардію»), якою командувавГішка; він загинув у бою. Також існувала «Сербськадобровільна гвардія» на чолі з кримінальним авторитетомАрканом, більше відома як «Тигри Аркана». Найбільшодіозним екстремістом був Воїслав Шешель. Він був кумомДрашковича. Його підтримувало 30 % сербського населення.

235235

Армія Шешеля називалася «Четнічкі покрет» («Рух четників»).Четниками в часи Другої світової війни були сербськіпартизани, котрі воювали проти німців, комуністів і хорватськихусташів. Їхній провідник Дража Міхаїлович, якого розстріляликомуністи, є сербським національним героєм.

Хорвати прагнули жити в незалежній державі, вонипровели референдум і отримали 94% голосів за незалежність.Серби вважали, що їх обдурили комуністи, і не могли«пробачити» Йозефові Тіто, котрий «штучно» розділивсербські території. У принципі, і тих, і тих можна зрозуміти.Незрозуміло тільки, чому екстремісти погрожували зганятиз територій хорватів і албанців. Те саме говорилося у Хорватіїщодо сербів. Всіх об’єднувало те, що погрози адресувалисямирному населенню.

У березні 1992 року на річницю минулорічних подій30 тисяч прихильників «Српски покрет обнове» зібралисябіля церкви Святого Сави у Белграді, знову залунали закликидо демократії. Проте влада не бажала їх слухати.

У квітні на мою адресу прийшов лист від колишньогознайомого з Ленінграда Володимира Яременка. Раніше вінбув відомий, як «дисидентствующий» літератор і авторантирадянських сатиричних куплетів. У 1987 році Яременкоприїжджав до Львова на виставку авангардового мистецтва«Центр Європи» у колишньому костелі Марії Сніжної. Зякихось причин його почали переслідувати в Ленінграді,і він перебрався до Львова. У 1989 році через наших друзівіз краківської «Solidarnosci» він виїхав до Відня, де працювавнад дисертацією зі славістики. Тепер Яременко збиравсяпереїжджати до Копенгагена, де вже перебував один ізколишніх учасників «Довіри» Володимир Сурмач. Він писав:

– Ми, очевидно, вже зовсім скоро відправляємся вДанію і обдумуєм, як перекинути тебе на Захід. Але нам требазнати точно, чи хочеш цього ти, і яка твоя вірогідна мета?

За той час розгорілася нова війна у Боснії і Герцего-вині. Складалося враження, що аби не допустити демократії,було вигадано війну.

236

Серби не ви-знавали незалежності Косова,

Македонії, Боснії і Герцеговини і вважа-ли ці території своїми. Великі сербські анклави

існували у Хорватії. Більшість сербських політичних партійпідтримували політику Мілошевича щодо зміни кордоніві приєднання територій. З тою різницею, що Шешель обіцявповернути їх силою, а Драшкович сподівався на переговори.Взагалі, серби є добрими вояками, хоча вражалабрутальність у поведінці багатьох із них. Тільки вузькийпрошарок населення категорично виступав проти – студенти,яких гнали на війну, та інтелектуали, серед яких лідеромбув Добріца Чосіч. Сербська православна церква так самовиступала проти війни, висловлювала підтримку Драшко-вичу і виступала проти Мілошевича, а разом з тим і протиЧосіча. І попри все, навіть ті серби, котрі категорично небажали воювати за Хорватію чи Боснію, готові були битисяза Косово.

У травні посилилися протести проти мобілізації.60 тисяч студентів захопили університетські корпусиі влаштували в аудиторіях окупаційний страйк. Навколопарламенту утворилося студентське наметове містечко. Учервні 1992 року демократична опозиція на чолі з Драшковичемскликала «Відовданський собор». Сотні тисяч сербівз’їжджалися з усієї країни. Незважаючи на те, що владаперекрила під’їзди, у Белграді зібралося 200–300 тисяч людей.Величезні колони йшли містом до Скупщини – парламенту

237237

Сербії. Ми з Катариною пішли також. Перед людьмивиступав Амфілохій Радович. Він мав найбільшийавторитет у середовищі Сербської православної церкви,минулого року його було возведено в сан митрополитаЧорногорського і Приморського у Цетіньє. Він закликавне йти воювати в Боснію і не посилати туди дітей. Поліціяоточила демонстрантів, а четники влаштували побиття.Шешель вигукував до студентів: «Боягузи! Перестріляювсіх!» і викидував угору пістолета. Він обіцяв перестрілятиі прихильників Драшковича.

Ми теж були прихильниками Драшковича. Але тутя був іноземцем, мене могли депортувати з країни абопросто посадити до концтабору.

Через кілька днів ми зустрілися з АмфілохіємРадовичем у патріаршому соборі. Він був веселоюлюдиною, його любила молодь. Ми з Катариною поїхалидо наших друзів Марії і Аци Стаменковича. Аца був синомодного з колишніх сподвижників Тіто. Їхній будинок ізбасейном містився у престижному белградському районіДедіньє. Навпроти розташована вілла Йозефа Броз Тіто,де влаштували музей. У Стаменковичів зібралося чоловіктридцять і ми ще довго спілкувалися з АмфілохіємРадовичем.

Тим часом, ситуація в Югославії погіршувалася.Аби не йти на війну, молодь масово емігрувала на Захід.На той час 150 тисяч юних сербів втекли від мобілізації.Галопувала інфляція – якщо 2 роки тому середня зарплатастановила 700 німецьких марок, то у 1992 році зменшиласяу 20 разів, перетворившись заледве на 40 марок. Белграднаповнювали біженці з регіонів, охоплених війною,осідаючи в гуртожитках. Їх було вже 200 тисяч, вонирозповідали жахливі історії. Перебуваючи у Белграді, я мавзмогу чути це від сербів, котрі втікали з Хорватії і Боснії.Вони розповідали, що відбувалося в таборах полонених.Людей виводили надвір, жінок змушували роздягатися допояса, а чоловіків від пояса нижче. Потім одних змушували

238

злягатися і називали їх твари-нами. Перед іншими ставилипортрет Тіто і змушувализайматися мастурбацією. У той

час грала весела музика. Підприцілом і на очах у всіх

змушували сина ґвалтувати матір,якщо відмовлявся – розстрілювали.

Те саме творилося зхорватами і мусульманами усербських таборах.

Їм треба було при-низити людину і розтоптати

її гідність.Чому така жорстокість?

Така ненависть?Вона накопичувалася внаслі-

док зверхності і зневаги.Не можна оспівувати війну.

Ідеалісти, які рвуться в бій захищатиВітчизну, відходять, а замість нихзалишаються кримінальники. Вони йтворять злочини.

Коли я приїхав до Белграда, тоді мало хто чув проУкраїну. Їм це було байдуже – тільки «Рус! Брат рус!». Алепісля проголошення незалежності України почалося: «Тиуніат, католик! Україна проти Росії, проти православних! Виза хорватів!». Все це було дуже подібно до того, що звучалона мітингах за продовження війни. І жодних натяків натолерантність.

Все це ставало нестерпним і у вересні 1992 року яповернувся до Львова.

Я покинув Югославію і це було дуже сумно. Я нехотів казати «прощай» країні, де залишилися моя любов,мої друзі, і люди, котрі були дружніми до мене.

239239

***Колись неможливо було повірити, що така могутня

імперія як Радянський Союз, буде зруйнована і впаде. Колия повернувся до Львова, це була вже інша країна. Враженнявід побаченого в Югославії тільки підкреслювали зміни.

Відтоді, як лондонський юрист Пітер Бененсондовідався, що у салазарівській Португалії було засудженодвох студентів до семи років ув’язнення за виголошений тостза свободу, з’явилася Amnesty International. У 1961 році влондонській «Observer» вийшла стаття Бененсона «Забутів’язні», в якій запропоновано концепцію «в’язнів совісті».До цієї категорії потрапили ув’язнені за переконання,нонконформізм, за ненасильницькі дії відповідно допереконань, ті, хто в боротьбі не застосовував насильства іне закликав до нього. Це вужче поняття, ніж «політв’язень».Тут мова не йде про тих, хто готував збройні перевороти,або вів збройну антиурядову боротьбу – тобто під цевизначення підпадають не всі революціонери. Зате концепція«в’язнів совісті» дозволяла боротися за їхнє звільнення вбудь-якій країні, незалежно від політичного устрою чипанівної доктрини. З того часу осередки AmnestyInternational, об’єднані в національні секції, виникають повсьому світі. «Будь-яка група може брати участь у боротьбіпроти переслідувань, незалежно від того, де це відбувається,хто несе відповідальність, чи які ідеї переслідуються»*****.Аби забезпечити політичну безпристрасність, кожна секціябере шефство над в’язнями совісті в інших країнах.

У 1970-их роках у Москві існував осередок Між-народної Амністії, заснований Андрієм Твердохлєбовим.Проте її діяльність у тоталітарній країні, яка сама утримуваланесправедливо засуджених в’язнів, де не було жодноїматеріальної бази для допомоги в’язням в інших країнах, та

***** – тут і далі уривки зі статті Пітера Бененсона «Забутів’язні» // The Observer, 28 травня 1961 р. (переклад – Ред.).

240

й сам зв’язок із лондонським офісомбув ненадійним і небезпечним, маласимволічний характер. Ефективнадіяльність Amnesty Internationalможлива тільки у вільній країні.

Навесні 1993 року ми сиділина «Вірменці» з журналістом Олесем

Пограничним. Він був учасником групиМіжнародної Амністії, що виникла у Дрогобичіу 1991 році. Ця група була заснована колишнімполітв’язнем Мирославом Мариновичем і сталапершою в Україні.

Із Мирославом ми зустрілися в ложіОперного театру. Він виявився приємноюлюдиною, безпосередньою, незважаючи наважкий життєвий досвід, вмів вислухатиспіврозмовника. Не було й тіні того, колилюдина, щоб надати собі більшої ваги,створює враження надмірної зайнятості.

– Від самого початку, у 1977 році, меневизнали в’язнем сумління, – розповідав

Мирослав Маринович. – Нами опікувалися осередкиAmnesty International, найактивнішою була група ізфранцузького міста Авіньйона, її лідером була Аньєс Еркенс.Вони опікувалися не тільки мною, а й іншими політв’язнямиза межами Союзу, зокрема і Вацлавом Гавелом. Взагалі, колипро в’язня знали закордоном, це, хоч і приносило зайвіклопоти і переслідування з боку табірної адміністрації, однакозначало, що тебе принаймні не закопають просто у рові.Вже перед розпадом Радянського Союзу я зустрівся ізпредставницею лондонського офісу Amnesty InternationalҐезою Мак-Гілл і шведською активісткою Улою Бірґеґорд,котрі відвідували колишніх політв’язнів. Вони повідомили,що можна створювати осередки в СРСР. Наша дрогобицькагрупа стала першою на теренах Союзу, яку зареєстрували улондонській штаб-квартирі Amnesty International.

241241

Таким чином було засновано львівський осередокМіжнародної Амністії. Установчі збори відбулися 23 березня1993 року. Він став другим в Україні після групиМариновича. У приміщенні Палацу культури «Електрон»на Шолом-Алейхема зібралося близько 15 чоловік – ми зОлесем Старовойтом, Наталка Дульнєва, СвітланаМарінцова, Андрій Павлишин, Олександр Вітюк. Злондонського офісу Amnesty International прибула ДжуліяШервуд, яка разом із Ґезою Мак-Гілл опікувалася регіономСхідної Європи. Згодом наша група була зареєстрована вЛондоні під назвою «Львів-1».

У світі все ще надто багато насильства. Необхіднозупинити тортури і скасувати середньовічний звичайстрачувати злочинців, що є нічим іншим, як узаконенимвбивством. Багато людей у світі стали біженцями і зазнаютьрасової чи будь-якої іншої дискримінації. «Впливгромадської думки привів сто років тому до звільнення зрабства. Сьогодні людина має наполягати на духовнійсвободі, як здобула фізичну». Ці фундаментальні речі булиблизькими і зрозумілими для хіппі, як і багатьом безіменнимідеалістам всіх часів, для яких головними цінностями ужитті є свобода, рівність і братерство.

(опрацював І. Банах)

242

< 2 вересня 1988 р. >

18 августа так называемая «инициативнаягруппа» в составе местных жителей Горыня Б. Н.,1936 года рождения, старшего научного сотрудникаЛьвовской картинной галереи, Яворского В. И., 1953года рождения, оператора котельной депо Львов-Запад, и Копустянского И. Т.*, 1962 года рождения,оператора котельной молокозавода, уведомилаЛьвовский горисполком о проведении 1 сентябрямитинга в связи с 40-летием принятия ГенеральнойАсамблеей ООН «Декларации прав человека». Им былоотказано с учетом того, что названные лица и ихсвязи на предыдущих митингах пыталисьпропагандировать националистические идеи ипровоцировали беспорядки.

Вопреки запрету, 1 сентября у памятникаИ. Франко собралось около тысячи человек,отдельные из которых допускали оскорбительныевыпады в адрес сотрудников правоохранительныхорганов, требовали освобождения Макара И. И.,арестованного ранее органами прокуратуры заучастие в аналогичных сборищах и нарушениеобщественного порядка. Органами внутренних делтолпа была рассеяна, 26 чел. задержаны дляразбирательства (5 из них предупреждены иотпущены, в отношении остальных будут принятыадминистративные меры).

Комитетом госбезопасности республикиосуществляемые УКГБ мероприятия по пре-дупреждению возможных антиобщественныхпроявлений контролируются.

Заместитель Председателя КомитетаВ. Евтушенко

* – Ігор Копестинський.

243243

Âîëäìóð

Äåùî ïðî ìîþ ó÷àñòüâ ïîë³òèö³

Політика «перебудови», розпочата Ґорбачовом,збурила багатьох. У Росії, особливо в Москві, республікахПрибалтики, Закавказзя, инших реґіонах СРСР почалисяактивні виступи громадян, мітинґи, страйки, подекуди навітьсутички з міліцією. Люди вимагали свободи, демократії,національного суверенітету. Радянський Союз що далі, тобільше уподібнювався на киплячий казан із герметичнозакритою кришкою.

Утім на цьому тлі Україна виглядала оазою спокою.Тут нічого особливого не відбувалося. Все йшло своїмзвичаєм. В. Щербицький чітко проводив лінію ЦК КПРС. КҐБпереслідував дисидентів. Газети публікували викривальністатті проти українських «буржуазних націоналістів». Навітьвибух на Чорнобильській АЕС не викликав масових протестів.Українці слухали «ворожі» радіоголоси, виливали своєобурення на кухнях і мовчали. Україна спала.

Я відчував, що треба щось робити, треба будитинарод, не можна залишатися бездіяльним, коли довкола всешумує, вимагає змін. І якогось дня сказав собі: все, доситьчекати, що хтось прийде й поведе. Мушу я сам братися йвести. Якщо нема нікого, то це маю бути я.

І от у 1987 році я, і ще двоє моїх приятелів, ІгорКопестинський та Сергій Жижко вирішили створитиорганізацію. Ми стали зустрічатися і обговорювати ріжніактуальні питання політичного життя України. Невдовзінаша група вийшла на контакт з львівськими дисидентамиВячеславом Чорноволом, Михайлом та Богданом Горинями,Михайлом Осадчим, Іриною та Ігорем Калинцями та

244

иншими. Так почалася моя участь в русі за незалежність,яка на кілька років устіль витіснила літературну діяльність,захоплення релігійними вченнями, не кажучи вже про гіпі-рух, від якого я давно відійшов.

Невзабарі, у 1988 році Львів схитнули перші масовівиступи з політичними вимогами. Потім численні мітинґи,демонстрації та страйки лише наростали. Народ поволіпрокидався. Масові протести щораз більше ширилися й повсій Україні.

У цей час Чорновіл й инші дисиденти створилиУкраїнську гельсінську спілку, членом якої став і я. Наустановчих зборах (вони відбулися у Львові в приватномупомешканні) виникла гостра дискусія щодо кінцевої цілиУГС. Суперечка полягала в тому, що записати в Декляраціїпринципів: незалежність України чи конфедеративнийсоюз України з иншими республіками СРСР? Себто не-залежність чи конфедерація? Переважна більшістьдисидентів (В. Чорновіл, Л. Лукяненко, Михайло і БогданГорині й инші) виступали за конфедерацію, мотивуючи своюпозицію тим, що, мовляв, українці, особливо на Сході таПівдні ще не готові прийняти ідею незалежности. «Не можнавідриватися від народної маси, люди нас не зрозуміють і мивтратимо підтримку знизу. Треба до незалежности йтипоступово, в міру того, як свідомість народу визріватиме.Не припустимо занадто гнати коней, бо віз може відірва-тися!» – так, наприклад, говорив Михайло Горинь. Різковиступив проти конфедерації Зіновій Красівський й деякіинші дисиденти. «Як? Ми, найрадикальніша українськаорганізація, керівництво якої складається всуціль з політ-вязнів, і боїмося озвучити нашу істинну мету – незалежністьУкраїни? Якщо УГС про це відкрито не заявить, тоді хто?Та ж народ наш ніколи не дозріє до незалежности, коли ніхтоне пропаґуватиме й не поширюватиме ідею незалежности!» –говорив він. Половинчасту позицію зайняв Степан Хмара.Обурювався, засуджував конфедерацію, але, здається, задляєдности шерег, таки згодився. І деклярацію УГС, де

245245

конфедерація виставлялася як головна мета, булоухвалено.

Я теж голосував за конфедерацію. Хоча відчувавфальшивість арґументів. Проте підтримав. Чому? Бо сліповірив у мудрість більшости. Тепер-то я знаю, що більшістьпомиляється. І, здається, помиляється завжди. Громада маєкапустяну голову. Вона не мудра. Не здатна діяти по-новому.Всі її рішення базовані на традиції, на тому, що було. І тількиособистість може спалити всі старі, зужиті уявленняі прорватися до майбутнього, себто на нові викликизреаґувати новими відповідями.

Помилковість рішення про конфедерацію сталаочевидною через кілька років, коли постало питаннянезалежности України. Виявилося, що ідея українськоїнезалежности як самоцінність для переважної більшістиукраїнців незрозуміла. Незрозуміла тому, що Українськагельсінська спілка, а пізніше і Народний рух України цюідею у свій час відверто не проголосили, потім не про-паґували і не пояснювали її головну суть – захист і утверд-ження української ідентичности. Страх, що люди незрозуміють, боязнь говорити правду, бо вона можевикликати конфлікт, привів до того,що народ у своїй масі виявився услушний час неготовимдо незалежности.

У цьомувелика біда чи невсіх наших по-літиків: колишніхі теперішніх, якініяк не можутьузяти до голови, щоєдиними воротамидо змін є конфлікт.Хочеш нового, мусишруйнувати старе. Як можна

246

змінити суспільну свідомість, не пропонуючи їй нові ідеї, а,отже, не ламаючи старі уявлення й відповідно не створюючиконфлікту? Все нове засвоюється через конфлікт. І що ранішенову ідею буде запропоновано, то швидше вона засвоїтьсясуспільством.

Отож, коли перед Україною реально виникло питанняпроголосити державний суверенітет, націонал-демократичніполітики, добре усвідомлюючи, що українці у своїй масі нерозуміють, в чому полягає самоцінність незалежности,не придумали нічого мудрішого, ніж обіцяти нечуваніматеріяльні блага у майбутній українській державі.Фактично вдалися до обману, привязавши незалежність додобробуту. Чому? Пояснення знову ж були ті самі. Українціще не готові підтримати незалежність як таку. А те, що самевони, націонал-демократи винні у тому, що українці неготові, стидливо випускалося з-під уваги. Адже було згаянокілька вирішальних перебудовних років, коли можна булорадикально змінити свідомість народу. І якщо би націонал-демократи в ті часи виявили належну мужність, то в 1991році український народ був би вже инакшим, принаймнібільшість українців розуміла би, що мета незалежности –це насамперед захист і утвердження самобутностиукраїнської нації, її ідентичности, а вже потім все инше,добробут, демократія тощо. Завданням націонал-демократівв часи «перебудови» було одне – домогтися, щоб українськаідентичність як цінність була якнайширше засвоєна масами.Вони з цим завданням не впоралися. З банального страху,що народ їх не зрозуміє. А страх, як відомо, найгіршийпорадник.

Чи розумів я все це тоді, в далеких переломних рокахкінця вісімдесятих та початку девяностих? Розумів, алездебільшого інтуїтивно. Памятаю, що особливо дратувалимене в поведінці багатьох наших партійних лідерів такі риси,як страх говорити правду, неготовість іти на конфлікти,відстоюючи свої переконання, постійне уникання відкритихпротистоянь, при чому будь-якою ціною, і огидна схильність

247247

до хитрувань та обманів як засобу досягнення мети. Будучичленом Української гельсінської спілки, а потім Українськоїреспубліканської партії, яка виникла на базі УГС, працюючив інформаційній службі (видавав щотижневий інформа-ційний бюлетень «Інформатор»), я мав можливістьзсередини оцінювати людські якості багатьох політичнихактивістів, як рядових, так і керівних. Зізнаюся, що тих, дояких можна було ставитися з повагою, було не так багато.

І тут мушу дещо сказати про Вячеслава Чорновола.В часи УГС я бачився з ним чи не щодня. Це була над-звичайно життєрадісна та енерґійна людина. Я ніколи небачив, щоб він упадав у відчай. Навіть у найкритичнішихситуаціях він не тратив духу. Часто, коли ставалося щосьпогане і всі впадали в депресію, починали панікувати, самапоява Чорновола з його усмішкою і жвавими очима, знімалавсі проблеми. Він мав рідкісну властивість надихати, вселятилюдям віру в успіх. Саме за це я й багато инших його по-важали й просто по-людськи любили. Проте Чорновіл маві вади. Насамперед схильність захоплюватися. Це приводилодо того, що він міг не помічати явних підступів проти себе.Я знаю щонайменше два випадки, коли йому в довірувтиралися відверті негідники. А він цього впритул не бачив.А потім мав чималі неприємності. І все таки, таких людейяк він явно було замало у нашому русі.

У 1990 році, коли УГС перетворилася на Українськуреспубліканську партію, я вже рідко бачився з Чорноволом.Моя діяльність зосередилася у Львівській організаціїУРП. Будучи членом обласного проводу, я здебільшогоконтактував з головою обласної УРП Богданом Горинем.Займався як і раніше роботою в інформаційній службі. І меніщораз дошкульніше допікала «беззубість» нашої діяльности,наша нездатність адекватно реаґувати на політичні реалії.Поміркованість, млявість реакцій, часто навіть без-принципність у багатьох питаннях, які демонстрували якобласний, так і центральний провід УРП, змушували меневсе частіше виступати з критикою партії в цілому. Я твердив,

248

що ми своєю пасивною поведінкою, своїм постійнимнамаганням уникати конфліктів і ухилянням від протистояньпідриваємо до нас довіру народу. «Люди йдуть за сильними,послідовними, принциповими, тими, хто демонструє сильнікроки, показує здатність досягати успіху всупереч не-сприятливим обставинам. Слабкість, втеча від боротьбинеминуче підриває авторитет», – переконував я. Протерозуміння не знаходив. Врешті це закінчилося тим, що якогосьдня на зборах обласної організації УРП замісць змінити стильполітичної діяльности, було підтверджено її правильність,і вирішено позбутися мене. Питання поставили наголосування і мене виключили з партії. Причому проти менепроголосували всі. На мою підтримку не виступив ніхто.

Це, і особливо та обставина, що не знайшлося нікого,хто б визнав за мною рацію, стало для мене дуже важливимдосвідом і фактично переломним моментом у моємуставленні до своєї політичної кар’єри. Я дійшов висновку,що українці дуже важкий матеріял для праці, і щоборганізувати їх до якоїсь конструктивної справи, треба матинеабиякий талант. Також я зрозумів, що зовсім позбавленийдару переконувати. Адже мало того, щоб розуміти, як маєбути, треба мати ще хист донести це розуміння до свідомостиинших людей. «Отже, публічного політика з мене не вийде», –вирішив я і, полишивши активну політичну діяльність,зосередився на писанні статей на політичні й культурні теми,публікуючи їх в численних газетах та журналах, зосібна вжурналі «Напрям» (1991–1992), який як орган Спілкинезалежної української молоди (СНУМ) сам же і видавав.У 1992 році опублікував брошуру «Відлуння ВеликоїУкраїни. Сучасна концепція українського націоналізму»,в якій у сконцентрованій формі виклав свої політичніпереконання і пропозиції щодо засад розвитку новоствореноїУкраїнської держави, акцентуючи серед иншого увагу наважливості феномену сили й боротьби:

«…Для українського народу, який глибоко ураженийстрахом, боротьба є конче потрібна. Ми взагалі маємо

249249

розглядати боротьбу як щосьдля нас винятково по-

зитивне. Адже всякезмагання, всяка спробаопору надзвичайно корисновпливає на масову свідо-мість, розвіюючи в людях

страх і зміцнюючи їхню віру всвої сили. Тому, коли ми хочемовивести народ зі станустраху, зробити його

сильним, мусимо сміливовести його від одного бою додругого. Участь у змаганняхробить народ міцним. І це

незалежно від того чи цізмагання принесли перемогучи поразку, бо боротьба,завершившись перемогою,зміцнює віру людей в себе, а,завершившись поразкою,розвиває в них почуттяпомсти і прагнення до новоїборотьби. Тільки покорапаралізує духові сили народу.Немає нічого страшнішого,як самому перед собоювизнати своє безсилля. І ті,хто це зробив, приречені навічне рабство, і вороття їмвже не буде».

(село Євминка,Подесення)

(авторську орфоґрафію збережено)

250

Àëåêñàíäð Èâàíîâ

Íî÷íûå áåñåäû ïî skypeñ Ëüâîâñêèì Àëèêîì

«Woody Child»Áåñåäà ïåðâàÿ

Алик: Привет, Саша! Извини, что «звоню» в стольпоздний час, ночью. Хочу поговорить с тобой о хипповомдвижении и следе, который оно оставило в мировой историии культуре.

Саша: Привет, Алик! Ночью – отлично, ничто немешает, можно сосредоточиться на разговоре. Готов ответитьна твои вопросы, но мне кажется, что ты знаешь это лучшеменя. Мы про западное движение будем говорить или пронаше – отечественное?

Алик: Конечно интереснее про наше, но, думаю,сначала нужно осветить западное движение, чтобы понятнабыла связь между ними, общие тенденции, да и различия тоже.

Саша: С чего начнем?Алик: Для затравки разговора давай вспомним, где

и когда появилось движение хиппи и в чем причины егопоявлеіния?

Саша: Известно, что движение хиппи сформиро-валось в 1964–1965 годах в Америке и достигло своегорасцвета в 1967–1968 годах. Основными причинамипоявления хиппи было недовольство послевоенногопоколения западной молодежи государственным устройством,консервативными общественными и семейными ценностями,существовавшими в то время в Западном мире. Недовольствоэто проявилось в создании своей – новой молодежной –культуры, альтернативной господствующей, часто называемой

251251

«контркультурой». Это включало в себя создание новых жанроврок-музыки и синтетических видов искусства, моды схарактерной яркой одеждой и фольклорным компонентом,длинными прическами у юношей, эксперименты снаркотиками, духовные поиски в экзотических, прежде всего,восточных религиях, рост гражданского сознания исоциального протеста.

Алик: Ясно. Это, в общем-то, известные вещи. А вот вСССР, где движение возникло после Human Be-In и ЛетаЛюбви 1967 года в Сан-Франциско?

Саша: За железный занавес идеи хиппи прониклипрежде всего в Прибалтику, потом в Москву, Ленинград,Львов. К 1970 году, когда на Западе движение приходило купадку, во многих крупных советских городах началипоявляться группы молодежи, увлеченной идеями хиппи.

Алик: Каковы, по твоему мнению, причинывозникновения «советского» хип-движения?

Саша: Они схожи с западными, однако есть и немалоотличий, главное из которых то, что в СССР почти любоепроявление индивидуальности и личной свободы подавлялосьправящим коммунистическим режимом и часто объявлялосьвне закона, поэтому советская хип-Система с первых днейсвоего существования подвергалась систематическими весьма жестким гонениям. Личность человека рассматри-валась как винтик в государственной системе бесконечногопостроения «светлого коммунистического далека». При этомбыло нежелательно, чтобы винтики сильно отличались отустановленных партией стандартов, ни внешне, ни по образумыслей. Многие из поколения молодежи, родившейся иливыросшей после смерти Сталина, и не помнящей атмосферывсеобщего страха и покорности, в которой продолжали поинерции пребывать их родители, хотели реализовать своиличные устремления и творческие планы, жить без оглядкина руководящие комсомольские и партийные органы, а прощеговоря, заимели смелость желать жить свободно. Однако вСоветском Союзе этому препятствовало всё, начиная от

252

властей, органов образования, и кончая родителями,усматривающими в свободомыслии своих чад угрозу ихбудущей карьере и даже жизни. Проникнувшие с Запада вСССР идеи хиппи дали выход этим устремлениям к свободемногим молодым людям. Жестоко преследуемое, особенно впровинции, это движение, анархическое по своей сути, быловынуждено организоваться в некое подобие горизонтальнойсоциальной структуры – Систему. Вглубь Системы труднобыло проникнуть непроверенным людям «с улицы», а этозащищало ее членов от стукачей и облав. Членам Системытак же рекомендовалось исполнять некоторые неписанныеправила, а именно: поддерживать по возможности другихчленов Системы морально и материально, особенно приезжихиз других городов и тех, кто скрывался от преследований,придерживаться принятого в Системе кодекса поведения.Приветствовались, в некотором роде, коммунальныепринципы: совместное проживание, пользование имущест-вом, приобретение пищи. Также нужно было иметьсоответствующий внешний облик, критически относиться кдействующей власти, посещать местные и всесоюзныетусовки и сейшены. Практиковались поездки автостопом постране с обязательным посещением системных людей разныхгородов для общения и поддержки. Система была не-однородна, как и западное хипповое движение. В нее былиинтегрированы различные субкультуры и социальные группымолодежи: студенты, непризнанные художники, музыканты,поэты, бродячие философы, неквалифицированные рабочие,байкеры. Системе пришлось стать нелегальной неформальнойорганизацией, больше похожей (особенно в провинции) напартизанское движение. Это имело свои плюсы – гонениявластей и отверженность семьёй и обществом выдерживалитолько самые преданные делу бойцы, которые еще теснеесплачивались и оберегали Систему и ее ценности. Какминус – Система начинала напоминать замкнутую секту сосвоими, зачастую довольно жесткими (хотя и неписанными)правилами и сложившимися ценностями.

253253

Áåñåäà âòîðàÿАлик: Да, твое мнение понятно. Ты знаешь,

молодежную культуру Запада 60-х и, в частности, хип-движение характеризовали активные поиски новых форм.Особенно ярко это проявилось в музыке. Учитывая то, чтопроисходило в те годы на контркультурном музыкальномфронте на Западе и в Стране Советов, имеем все основаниясчитать, что расцвет рок-музыки и становление Хип-Системы в СССР находились в неразрывной связи.

Саша: Одновременно с возникновением движенияв Америке возникли рок-группы, исповедующие идеи хиппи,и близкие к ним. Это прежде всего Grateful Dead. Вокругмузыкантов этой группы, начиная с 1965 года, образо-вывалось хипповое движение в Сан-Франциско. Членыгруппы являются, по сути, одними из пионеров этогодвижения не только в Америке, но и в мире. В Сан-Франциско в эту же тусовку родоначальников психо-делического рока входили также Jefferson Airplain,Quicksilver Messenger Serviсe и некоторые другие группы.Одной из первых была секс-психоделическая группа TheFugs, вышедшая из литературной протестной среды Нью-Йорка. Они начали свои выступления в 1965-м, используялитературные темы Уильяма Блейка и Аллена Гинзберга.Их песни, вроде «Убить во имя мира», «ЦРУ-мэн», «Богинятрущоб» были полны гротеска, социального протеста иантивоенной риторики. Стоит упомянуть Bob Dilan, Janis

254

Joplin, Love, Jimmi Hendrix, Doors, Iron Butterfly. В Англии60-х это прежде всего новаторы The Beatles и Rolling Stones(подхватившие идеи, пришедшие из Америки, и по своемуинтерпретировавшие их), и конечно же группы британскойпсиходелии Pink Floyd, Softmashine, а также The Pretty Things(в период 1967–1970 годов), Tomorrow, Gong, The Move,T. Rex (в начале своего творчества). Были подобные рок-группы и в других европейских странах, и даже в ЮжнойАмерике. Алик, я до сих пор не могу поверить в то, что наднях побывал на концерте легендарных Doors. 66-летнийРобби Кригер выпиливал виртуозные соло на своейзнаменитой гитаре, а 73-летний Рей Манзарек бодроиграл на клавишах ногами, вспоминал на сцене ЛетоЛюбви 1967-го, и надеялся, что таковым станет и это лето вМоскве.

Алик: Да, это здорово – увидеть живых участниковDoors. Могли ли мы мечтать об этом лет тридцать назад?

Саша: В те времена, когда на Западе вовсю расцветаламолодежная культура и, как ее часть, рок-музыка, породившаясотни новаторских групп всевозможных направлений, в СССРнезависимая рок-культура развивалась, по большей части, внелегальном поле культурного и социального подполья.В большинстве своем, это были артисты, лишенныевозможности реализовать свои творческие проекты изарабатывать музыкальным творчеством легально. Поэтомумузыканты волей-неволей были вынуждены завоевыватьаудиторию андеграунда, где в то время Хип-Система занималадоминирующее положение. Большинство музыкантов так илииначе постоянно пересекались с Системой, а многие были исами привержены хипповой идеологии. Именно там онинаходили благодарного слушателя, глубоко впитавшего в себяангло-американскую рок-культуру и изголодавшегося поживому исполнению рока. К тому же, в Системе существовалосвоего рода «сарафанное радио», которое могло быстро и безлишнего шума собрать необходимое количество зрителей влюбой тайной точке крупного города либо пригородов.

255255

Алик: Саша, расскажи подробнее о рок-группахМосквы, существовавших во времена расцвета Хип-Системы в СССР и как-то пересекавшихся с ней.

Саша: Начну с группы «Рубиновая Атака» (начиналав 1968-м как «Рубины»), которая играла напористый хард-рок и, надо сказать, на весьма высоком уровне. В «золотой»состав группы (1969–1974 годы) входили музыканты Баски(Сергей Ляшенко – бас, вокал), Владимир Рацкевич (гитара),Александр Самойлов (ударные). Жарким летом 1972 года,когда Москва задыхалась от торфяных пожаров, произошелзнаменательный случай. «Рубиновая Атака» выступала в ДКЭнергетиков (знаменитое здание с трубами прямо напротивКремля, через реку). В зал, рассчитанный на 400 мест,съехалось чуть ли не вдвое больше народа со всего города,многие из которых были хиппи. Когда зал был наполнен,администрация перекрыла доступ на территорию ДК изакрыла металлические ворота. Разъяренная и разгоряченнаяалкоголем толпа чуть было не сломала ворота, и админи-страции пришлось вызвать наряд конной милиции. Народненадолго успокоился только тогда, когда все былизапущены в чудом удвоивший свою вместительность зал. Авскоре народ опять стоял на ушах, но уже от звуков заводногорок-н-ролла. Баски и сейчас регулярно посещает ностальги-ческие хип-митинги в Царицыно на 1 июня, стоя в сторонкес кучкой олдовых хипов, вспоминающих мятежную юность.Группа «Рики Тики Тави» играла джаз-рок а ля MahavishnuOrchestra, «Высокосное Лето» – техничный арт-рок, и современем трансформировались в «Автограф». Во «ВторомДыхании» играл замечательный гитарист Шаман (ИгорьДегтярюк)*, небезосновательно прозванный русскимДжимми Хендриксом. «Млечный Путь» с вокалистомСергеем Васильевым и гитаристом Крустером (АндрейЛебедев) был предшественником знаменитой группы

* – був учасником хіпової московської мистецької групи«Волосы» (1975–1976).

256

«Смещение», игравшей хард и блюз-рок, где пела известнаямосковская хипица Олеся Троянская (Галина ВладимировнаТроянская, 1957–1995), одна из первых советских рок-вокалисток. Ее часто называли московской Дженис Джоплиниз-за вокальных данных и драйвового исполнения. С нимитакже играл Алик Грановский (бас, ныне в группе«Мастер»). Одно время в группе пел Александр Бордзилов-ский (ныне в США). Мне приходилось бывать наполуподпольных выступлениях «Смещения» в начале 80-хгодов и они производили на меня сильное впечатление. Ас Сергеем Васильевым позже играл участник московскойХип-Системы Андрей Смирнов (Энди). Алик, я помню, водин из твоих приездов в Москву в 1982-м, мы вместе стобой и Ниной** ходили на один из их концертов. Есть дажефотографии, где мы вместе в зале во время этого концерта.Надо поискать эти фото. Ты помнишь тот концерт?

Алик: Да, конечно. В то время нечасто можно былоуслышать живое исполнение настоящей рок-музыки!

Саша: Володя Солдатов (1951–2010), один изоснователей Московской Хип-Системы, был авторомтекстов песен для многих рок-исполнителей, в частности,песен «Каракум», «Старый рояль». Совместно с ВолодейГусевым (Гусем) он сочинил песню «Как пройду по Стриту».Группа Safemagic (основатель Дан Лерман) играла музыкув стиле арт-рок. Умка (Анна Герасимова) с середины80-х годов исполняет собственный материал, изначальноориентированный на хипповую аудиторию. Сегодня Умка,чуть ли не единственный из известных музыкантов в России,продолжающий работать в основном на аудиторию нью-хиппи и остатков ностальгирующих олдовых. Мой приятельпо юношеским хип-тусовкам Олег Мочалов (1955–2005)играл на электрогитаре с массой самопальных примочек.Его музыка представляла собой длинные многочастные

** – Ніна Легошина.

257257

композиции, основанные на импровизацияхв духе психоделии и авангардногофьюжина. Мне не раз приходилосьучаствовать в организации его концертов.

Алик: Я хорошо помню Олега.Жаль, что он умер таким молодым. Япомню, ты рассказывал некую забавнуюисторию, произошедшую на одном из егоконцертов.

Саша: Наркотики сыграли своюроль. Но да, история. Дело было,кажется, в 1981 году. Мы организовали одинконцерт Олега в общежитии одного москов-ского института. Естественно, разрешениена проведение концерта давал местныйкомсомольский лидер. Его успокаивало то,что музыка Олега, хотя громкая иавангардная, была без текстов. Такимобразом, казалось, исключалась любая идеологическая(антисоветская) составляющая. Для студентов общежитиявход был свободным. Секретарь хотел записать массовоекультурное мероприятие для студентов себе в «актив». Новсе пошло не совсем так, как расчитывал молодой политик...Вскоре после начала концерта, когда комсомольский вожак,убедившись, что концерт проходит «нормально», удалилсяиз зала, один из пришедших на концерт хиппи Саша (онбыл ультра-леваком) повесил на сцене большой плакат, накотором была изображена свинья с ОГРОМНЫМИ чернымибровями. Ко всему прочему, зал наполнили странныедлинноволосые персонажи. Видимо, кто-то сбегал и донесглавному комсюку, потому что вскоре он прибежал в зал вкрайней степени ярости и резко посредине выступленияостановил концерт и потребовал в 5 минут освободить зал...Пришлось убираться. Конечно, мы подвели комсомольца подмонастырь, но ведь мы исповедовали совсем другие идеи иони вот так иногда вырывались наружу.

258

Алик: Да, в те годы был в нашей жизни своеоб-разный экстрим!

Саша: Говоря о музыкантах, не могу не упомянутьлегендарного Сталкера (Игорь Вдовиченко, 1964–2008),бывшего прекрасным музыкантом и настоящим хиппи пожизни. Сталкер играл с массой знаменитых андеграунд-музыкантов во множестве коллективов. Среди них«Министерство Психоделики», «Боров Бэнд», «Средне-русская Возвышенность», Наталия Медведева (НАТО), AlienPat Holman, Валентина Пономарева (легендарная «Цыганка,поющая джаз» – Игорь участвовал во многих ее блюзовыхпроектах) и многие другие. Сталкер так же является авторомволшебной музыки к спектаклям детского театра. Вспо-минают забавный эпизод из биографии Сталкера. Одновремя он являлся музыкальным руководителем ансамбля(единственного) больницы им. Кащенко. Говорят, барабан-щика на репетиции приводили под конвоем из буйногоотделения. Друзья Игоря и поклонники его таланта создалигруппу в Facebook его имени.

Можно было бы сказать, что все подпольные группы70-х были связаны с хиппи, но это было бы неправдой. Мнекажется, что в Москве это проявилось сильнее, чем в другихгородах – в столице все напоказ, поэтому в 70-е годы такиегруппы, как «Ветры перемен» и даже отчасти «Цветы» и«Машина Времени», а в начале 80-х «Воскресение», былиподвержены влиянию хипповых идей.

Алик: А можешь вспомнить несколько немосковскихгрупп, пересекавшихся с Хип-Системой?

Саша: В Ленинграде отмечу прежде всего ЮрияМорозова, занимавшего весьма значительное место намузыкальной сцене того времени и внесшего огромныйинтеллектуальный вклад в музыку андеграунда, хотя онизвестен лишь как автор студийных магнитоальбомов.Упомяну также группу «Россияне» с Георгием Ордановским,отчасти англоязычную группу ZA, делавшую свои первыешаги вместе с «Аквариумом», «Большой Железный

259259

Колокол». В Латвии в 1969–1972 годах пользовалась успехомгруппа Katedrale, которая обычно выступала в Юрмале натанцплощадке Asari, куда съезжался хипповый народ со всейЛатвии. Первый рок-фестиваль в СССР тоже состоялся вРиге в 1969 году, но из-за наплыва длинноволосых егорешили больше не проводить. В Риге в начале 80-хпоявилась русскоязычная группа, основанная ДимойФедотовым, Piligrim. Группа играла хард-рок и с началасвоей карьеры была тесно связана с хипповой тусовкой. Вее составе, кроме Димы (гитара, вокал), в разное времяиграли люди из хипповой тусовки: рижане Эгилс Гринбергс,Слава Кадыгроб, а также Игорь Осокин из Краснокаменска,Геннадий Саблин из Москвы. Я был знаком с Димой инекоторыми другими музыкантами «Пилигрима», бывал наих первых концертах в Риге. Piligrim в свое время быливосходящей звездой на советской андеграунд-рок-сцене иодной из первых групп «христианского рока», наряду с«Трубным Зовом». С начала 90-х Дмитрий Федотов успешнопродолжает свою музыкальную карьеру в Англии. Онактивно гастролирует по Англии и Европе с различнымиколлективами, работает и как студийный музыкант, и какпреподаватель композиции и аранжировки в New ColledgeNottingam. Последнее время Дима работает над записьюальбома старых песен «Пилигрима» в новых аранжировкахна английском языке.

В Литве все олдовые хиппи вспоминают преждевсего группу Geliu Vaikai («Дети Цветов»), существовавшуюв Вильнюсе в 1969–1975 годах. К сожалению, гитаристгруппы Валерий Осипов умер на сцене с гитарой в руках зачас до наступления 2012 года. В Каунасе была группаCompany, в которой играл Джиза (Александр Егоров),человек из хип-тусовки. Группа «ДДТ» из Уфы, хотя и вышлаиз среды так называемого КСП, в начале 80-х годовпостоянно пересекалась с Башкирской хип-тусовкой. Группа«Супер Вуйки» из Львова в 1970-х годах была тесно связанасо львовскими хиппи, посещавшими все их концерты,

260

которые поначалу проходили в Святом Саду. Концерты часторазгонялись милицией, а многие участники арестовывались.Я слышал: «Супер Вуйки» недавно опять собрались и началивыступать во Львове.

Алик: Да, недавно группа воссоединилась и началавыступать. Первый за 30 лет концерт триумфально прошелво львовском клубе «Пикассо» 4 декабря 2011 года. Всестарые львовские хиппи посетили его. Это был праздникдуха!

Саша: Многие рок-музыканты были связаны в тойили иной степени с хипповой тусовкой. Хип-Система1970-х – начала 1980-х посреди затхлого болота советскойкультуры была ярким пятном и живительной средой дляразвития и существования рок-музыки и других видовискусства, являясь заметной частью отечественнойконтркультуры.

Áåñåäà òðåòüÿАлик: Привет! Не разбудил?Саша: Привет! Ночи то какие светлые... Не заснуть.Алик: Хочется поговорить о духовных поисках. Как

известно, хиппи питали повышенный интерес к ним, приэтом в религии они искали что-то не совсем традиционное

для западного мира. Скажи, как этобыло на Западе и было ли что-то

похожее в нашей Системе?Саша: Тема интерес-

ная, вот уж теперь точно незасну. Сперва, в начале-середине 60-х поиски

велись в области ис-следований духовности,

261261

основанной на приеме наркотиков. Но когда Эра психоделиистала уходить в небытие, появилось множество групп,предлагающих аналогичный духовный кайф без химическойугрозы здоровью.

Алик: Почему молодежь начала тянуться к новымрелигиозным течениям?

Саша: Молодежь 60-х на волне нонконформизма иотрицания традиционных общественных ценностейбуржуазного общества, включающих в себя и христианскиецеркви, обратила свои взоры прежде всего на Восток. Хиппибольше других интересовались восточной религией и фило-софией, поэтому десятки свами, роши и гуру мигрировали вСША и Великобританию и создавали там свои религиозныецентры. Большинство из них были индусами. Средихристианских движений можно отметить Jesus People,состоящее из сотен разрозненных групп весьма широкогоспектра, но, в основном, в духе Евангелизма. Самая известнаяи скандальная из этих групп – это «Дети Бога» (Children ofGod, вскоре изменившая свое название на Family of Love,потом просто Family, а ныне Family International), появив-шаяся в Калифорнии в 1968 году и принявшая строгийкоммунальный образ жизни. Они положили в основу своегоучения противоречивые наставления экс-проповедникаДэвида Берга (1919–1994), объявившего себя пророкомМоисеем, и постепенно утеряли контакт с ортодоксальнымхристианством. Когда журнал Тайм делал статью о ДвиженииИисуса, он выбрал Берга, как типичный пример христианина-авангардиста, вышедшего навстречу обеспокоенноймолодежи. «Дети Бога» получили известность за прочноеовладение умами своих последователей, суровостьвнутреннего устройства и полное подчинение руководителяморганизации. В этой связи можно еще упомянуть религиознуюгруппу «Одинокий Камень», основанную в 1971 в Милуоки.

Алик: Правда, что музыканты сыграли немалую рольв продвижении различных новых религиозных веяний вмолодежную среду?

262

Саша: Одним из первых, привлекших огромноеколичество поклонников благодаря The Beatles и Beach Boys,был Махариши Махеш Йоги, открывший центрыТрансцедентальной Медитации в большинстве крупныхгородов. Последователи сознания Кришны А.Ч. Бхакти-веданты начали петь мантру Харе Кришна по всем главнымгородским улицам мира. Миссия Божественного света,основанная Гуру Махарадж Джи, также достигла большойпопулярности в начале 70-х, когда 13-летний гуру прибыл вЛондон. Хиппи были также увлечены Шри Чинмой, которогопопуляризировали Santana и McLaughlin. Им также нравилсяБагван Шри Раджниш и пропагандируемый ПитомТауншендом из группы The Who Мехер Баба, молчавший с1935 года вплоть до своей смерти в 1969 году. Субуд привлеквнимание Роджера МакГуина из The Birds. Практика йогираспространилась тысячами центров по Америке и Европе.Многие из них, правда, не имели вообще связи с религией.

Алик: Но ведь и Beat Generation проявляли большойинтерес к Востоку и Дзэн-буддизму в частности. Что жепоменялось в 60-е?

Саша: Да, это так, но только в 60-е это стало массовопопулярным, когда множество тибетских лам прибыли наЗапад и различные формы буддизма привлекли тысячипоследователей. Возможно это было привлекательным,благодаря мистическому характеру песнопений, визуализа-ции, намеков на тантрический секс и ожиданию мгновенногопросветления.

Самый большой из подобных культов сформировалЧогьям Трунгпа, чья оригинальная группа «Повесть Тигра»,разросшаяся в Институте Наропы, имеет теперь свои центрыпо всем США и Канаде. Но большинство ориентированныхна хиппи групп были созданы самопровозглашеннымигуру – такие, как «Актуализм» Рассела Пола Скофилда,«Айкидо» Мастера Морихей Уэсиба, «Техника Александра»Фредерика Александра (описываемая Уильямом Берроузомкак «обучение носить свою голову»), «Структурная

263263

интеграция» Иды Рольф, «Арика» Оскара Ичазо, «УчебныеСеминары Эрхарда» Э. Вернера, «Биоцентрическаяпсихология» Натаниэля Брэндена, «Управление разумом»Хосе Сильвы, «Транзакционный анализ» Эрика Бэрна и«Макробиотики» Джорджа Осава.

Фритц Перлз начал гештальт-терапию. Перлзпрактиковал с 1964 года в течение пяти лет в ИзалинИнституте в Биг Суре, пока не основал свои гештальт-центрыв США и Великобритании. «Первичная терапия» АртураЯнова хорошо стартовала, когда этой практикой увлеклисьДжон Леннон и Йоко Оно. Вильгельм Райх породил так многоразличных групп, что его последователей можно найти вобласти психотерапии, вегетотерапии (позже оргонотерапия)и даже среди Делателей Дождя. Также популярны былиКарлос Кастанеда и его учитель Дон Хуан, индейский шаманЯки, а также Эдгар Кейс «Спящий Пророк». Существовали идо сих пор существуют и многие другие. Кастинг Л-Цзин,чтение по картам Таро и вычисление астрологических знакови в настоящее время практикуют миллионы людей, оченьнемногие из которых впервые прочитали о них в Сан-Францисском «Оракуле»!

Алик: Что мы знаем о духовных исканиях в средесоветских хиппи? Сразу ли они начали массово вливаться влоно православной церкви?

Саша: Нет. Поначалу православная церковь не сильнопривлекала бунтующую против всего хипповую молодежь.Не привлекала своей безжизненностью, компромиссами скоммунистической властью, отсутствием четкой позиции ксобытиям, происходящим в обществе, безразличием кбеззаконию, творимому советской властью, душащей преждевсего зарождавшуюся молодежную культуру и свободномыслящих людей. Незначительная часть хиппов изначальнобыла немного увлечена эстетикой православной церкви, вчастности, из-за некоторого восторга перед аскетизмом (почтиникогда ими не практикуемым), а также чисто внешнегосходства с монахами (бороды, длинные волосы), что по

264

наивности считалось чуть ли не вызовом обществу. Однакомассового «оцерковления» хиппи не происходило.Главенствующей идеей была универсальность всех религий.Конечно же, из-за железного занавеса проникала в СССРнекоторая информация про увлечения западных хиповВостоком, и эта тяга быстро появилась и в советской хиповойсреде. Особый интерес вызывали буддизм, дзен и индуизмв широком смысле этого слова. Литературы в этих областяхбыло крайне мало, не говоря об учителях и организованныхгруппах, которых совсем не было. В результате этого,у большинства увлекающихся «восточной духов-ностью» была полная каша в голове, что по-

рождало бесконечные спорысреди хиппов.

С середины 70-х годов вПрибалтике (сначала в Эстонии,потом в Литве и Латвии) началивозникать небольшие группы

приверженцев Харе Кришна. В составеэтих групп находились и участники

Хип-Системы, чаще всего, ужеимевшие опыт наркотическихпутешествий и решивших от

него отказаться. К 1979 годукришнаизм стал очень популярен.

Чуть ли не все вокруг повторяли маха-мантру и быливегетарианцами. Одним из первых хиппи инициацию укришнаитов получил таллинец Рейн Мичурин (Метсниин).Считается, что он был в числе первых 10 инициированныхкришнаитов во всём СССР. В конце 70-х – начале 80-х годовКГБ начало всесоюзную кампанию по преследованию «новыхрелигий»: прежде всего Харе Кришна. По неподтвержденнымданным, существовала коммуна в Краснодарском крае, ирепрессии начались именно с ее ликвидации органами гос-безопасности. По всему СССР проходили аресты и суды надкришнаитами. Есть информация, что некоторые получили

265265

тюремные сроки. Известно, что преследованию подвергсятакже Рейн и его супруга. На несколько лет последователидвижения были вынуждены уйти в глубокое подполье ипрактически прекратить религиозную практику. Но уже всередине 80-х годов, с началом Перестройки, в Ленинграде,Москве, Литве и других местах возобновились сначаланелегальные, а позже и вполне открытые собрания кришнаитов,в которых принимали участие и многие хиппи. Я был знаком сМиндаугасом Шибонисом из Каунаса (ныне в США), однимиз первых литовских хиппи, присоединившихся к ХареКришна.

Среди хиппи Эстонии встречались и приверженцыбаптизма, которые, как я помню, распространяли еван-гельскую проповедь на съездах и фестивалях хиппи.Известно, что некоторые хиппи в то время были увлеченыидеями Льва Толстого, в том числе Лобач (Александр Лобачев1953–2011) из Львова. В 1983 году в СССР прибыли миссио-неры «Детей Бога» (Children of God) и сразу же началипроповедовать свое учение среди хиппи. Поначалу они имелив этой среде некоторый успех (хипы по наивности считаличто это Jesus People) и привлекли некоторое количествоучеников, из которых были сформированы небольшиерегиональные организации. Наиболее активным сторонникомэтой организации в Москве был хиппи-музыкант, автор песенГеннадий Саблин.

Алик: Саша, тебе приходилось общаться с этими«Детьми Бога». Как ты охарактеризуешь их учение идеятельность?

Саша: Да, общался и многое о них узнал. Если ко-ротко – это изначально евангельская группа, постепеннопревратившаяся в тоталитарную секту. Это произошло еще вначале 70-х годов, когда их лидер Дэвид Берг объявил себяпророком Моисеем или «Мо» и призвал учеников признаватьсвои пророчества наравне с Библией. Пророчества Мо,простираясь на все области жизни и человеческой деятель-ности, подробно регламентировали все аспекты жизни внутри

266

организации. К тому же,многие его пророчестваполностью противоречилибукве и духу библейскогоучения. Большинствосоветских хиппи не былизнатоками Слова Божьего,поэтому уходили из подвлияния ДБ, в основном, неиз-за несоответствия ихучения Писанию, а по-тому, что явно чувство-вали в организациикрепкую вертикальнуюорганизационную струк-туру и призывы к общиннойдисциплине и полному измене-нию мировоззрения и образа жизнив соответствии с жесткими требованиямиорганизации. Такого анархичные советскиехиппи конечно же перенести не могли. В итоге в организациииз экс-хиппи осталось всего несколько человек, и миссионерыпророка Мо переключились на обычную молодежную среду,вроде студентов. Замечу, что ДБ также подвергалисьпреследованиям до второй половины 80-х годов.

Алик: Мне тоже приходилось общаться с членамиДБ и слушать их проповеди. Некоторых из них я встречалдаже в Югославии, когда жил там в конце 80-х. Все-таки, какполучилось, что большинство экс-хиппи перешли в лономалопопулярной у них поначалу православной церкви?

Саша: По моему мнению, советское хип-движениедостигло своей высшей точки к 1982 году. С началомправления Андропова, обширных репрессий и закручиваниягаек хипповая система вступила в полосу глубокойдепрессии, которая закончилась к рубежу 90-х практическиполным ее исчезновением. Заниматься творчеством, получить

267267

приличное образование и найти соответствующую своиминтересам работу было практически невозможно. Большин-ство системных людей «первой», да и «второй волны», ужепрошли увлечение наркотиками, многие обзавелись семьями,детьми и обросли кое-каким бытом. Накопилась усталостьот броуновского движения тусовочной жизни. Поверхностноеизучение доктрин мировых религий привело многих к выводу,что всё исходит от единого Бога, а некоторые различия врелигиозных практиках являются следствием национальныхи культурных различий, сформировавшихся за тысячелетияв различных народах. Как выражались сами хипы: «Богодин – дорог к нему много». Восточные учения и религиитогда еще недостаточно утвердились на территории СССРиз-за железного занавеса и препятствий, чинимых властями.Протестантские полулегальные христианские группы в товремя вели замкнутый образ жизни и предъявляли весьмасуровые требования к своим адептам не только по вопросамучения, но даже к внешнему виду и образу жизни (отказ откурения, алкоголя, высокая ответственность в отношениисемьи, брака и т.п.), что отталкивало несколько анархичныхчленов Хип-Системы. К этому времени оптимизм, связанныйс молодостью и беззаботными тусовками, начал улетучи-ваться, разбиваясь о скалы советской тоталитарной системыи семейного быта.

Будущее казалось мрачным, семьи трещали по швам,список умерших молодых хипов постоянно пополнялся. Содной стороны, у хиппи всегда было некоторое стремление кдуховности. С другой стороны, расшатанная у многихнаркотиками и алкоголем психика требует авторитарнойосновы. Для независимого мышления просто не остаётся сил.После стольких лет тусовочной нестабильности у многихпоявилась жажда в компенсации этого состояния путемустановления некой основы, которая окажется наиболеесильной. Оказавшись в этой ситуации, многие хиппи обрати-лись к тому, что всегда лежало у них под самым носом ипредлагало простое, безболезненное «лечение» их проблем –

268

готовой структуре, заточенной работать на любого по-требителя – к православной церкви. Церковь давала простыеответы на болезненные вопросы хипов:

Где правильная религия? – ПРАВОславная церковь!Сомневаешься? – Это от лукавого!Плохие власти? – Они от Бога!Проблемы с женщинами и нелады в семье? – Иди в

монастырь!Пристрастие к наркотикам? – Переходи на алкоголь!Запил? – Что ж, плоть слаба, продолжай молиться!Смерть во грехах? – Помогут панихиды, заказанные

близкими!Большинство хиппи, не имевшие ни хорошего

образования, ни специальности, к моменту развала СССР исоветской Хип-Системы оказались выкинутыми на обочинужизни. В это время происходило возвращение государствомхрамов Церкви, вследствие чего возникла острая нехваткасвященнослужителей и церковного персонала, и многие экс-хиппи устроились в церковные структуры на различныедолжности, начиная от сторожей, уборщиков и строителей,до священников и монахов. Имеющие определенные навыки,устроились писать иконы. Сыграла и роль окружения. Когдадрузья становятся кем-то, хочется быть с друзьями «своим»,трудно оставаться «белой вороной»... Конечно, многие былиспасены от наркомании, став усердными православными –для многих это было просто вопросом выживания. Печальното, что часто это приобретало самые обскурантистскиеформы. У многих воцерковленных экс-хиппи обычнымистали проявления человеконенавистничества, нетерпи-мости и даже агрессивности к другим взглядам. Сталираспространяться славянофильские, антизападнические иантиамериканские настроения, антисемитизм.

Алик: Но все же, не у всех духовные поискизакончились таким образом. Были ведь и другие духовныенаходки, прибившие в конце концов некоторых совсем кдругому берегу?

269269

Саша: Да, конечно были, хотя, на мой взгляд,православие, во всяком случае, на территории Россиидоминирует. Увлечение идеями Востока до сих пор тожевесьма заметно. Авторитетный московский хиппи «второйволны» Сергей Москалев (идейный вдохновительразработки легендарной компьютерной программы PuntoSwitcher) является приверженцем суфизма (мистическоетечение в исламе), в последние два десятка лет проводитрегулярные религиозно-философские семинары с сильнымкультурологическим компонентом, которые посещаютмногие бывшие хиппи. Среди прочих хочу заметить большоеувлечение индуистскими практиками, особенно в Литве идо некоторой степени в Латвии, часть экс-хиппи влилась вхристианское харизматическое движение (нью-пяти-десятники), кто-то занялся астрологией, кто-то на растущейволне интереса к историческим «реконструкторам» увлексяязыческими славянскими культами. У многих продолжалаоставаться в головах странная смесь из религиозных учений.Показательным в этом смысле был известный в хипповыхкругах, неоднозначный московский персонаж Дзен-Баптист(ныне покойный, поэтому говорить о нем много не буду),прозванный так за странную смесь религий в своей голове,при этом регулярный посетитель православных храмов. Какнаиболее экзотический пример религиозных воззрений –Миша Смоленский (Иванов) с супругой после блужданийвокруг православия и других религиозных течений сталиадептами культа некоего Виссариона, в прежней жизнисотрудника советской милиции, а ныне пророка, выдающегосебя за нового мессию, осев у него в коммуне в глухом уголкеСибири. В настоящее время многие молодые хиппи следуютидеям пантеистического движения «Нью Эйдж», имеющегопод собой восточно-мистические корни. Подавляющеебольшинство из них увлечены эстетикой Востока ииндуизма, являясь вегетарианцами либо веганами.

270

Áåñåäà ÷åòâåðòàÿАлик: Многие считают, что движение хиппи было

полностью асоциальным и аполитичным, и что все их поискибыли направлены либо внутрь себя, своего фантастического

мира, в область новых экзотических религий, либосозерцания красот природы вдали от цивилизации. Ты

согласен с таким взглядом?Саша: Не могу согласиться с этим.

Молодежное движение 60-х, включающее в себяхиппи, не было однородным и однонаправленным.

В этой среде не было слишком много хиппи вхрестоматийном смысле этого слова. А именно –длинноволосых, праздношатающихся, пестро одетыхбродяг, вечно находящихся под кайфом и живущих всвоем замкнутом сообществе. (На Западе хиппи не былиизолированной группой, как это произошло в Советском

Союзе). Основная масса бунтующей молодежи середины-конца 60-х состояла из студентов, рабочих, музыкантов ипрочих вполне «обычных» молодых людей. Большинствоиз них, при всем своем хипповом внешнем виде иувлечениях волной контркультуры, продолжало учиться,работать, создавать музыку, ремонтировать автомобили,писать книги и даже защищать диссертации. То есть, сголовой у них был относительный порядок. Именно средиэтой части молодежного движения и зародились группыгражданского протеста, прежде всего против ми-литаристской, экономической и социальной политикивластей.

Алик: В Америке, которая в то время воевала воВьетнаме, хиппи в значительной степени были вовлечены вакции молодежного протеста.

Саша: 1968 был насыщен духом протеста. Какоб этом сказал Аллен Гинзберг: «1968-й был годом, когдапротивостояние между поколениями наконец вылилосьв открытую войну всему миру, превзошедшую античныесражения холодной войны и гонки вооружений».

271271

Алик: Самая известная из протестных акций, связан-ных с движением хиппи, произошла в Чикаго в августе 1968года.

Саша: Летом 68-го в Чикаго по инициативе ЭббиХоффмана и Джерри Рубина была начата подготовка кпроведению массовой акции под названием «ФестивальЖизни». Ее планировалось провести как протестнуюальтернативу намеченному на это время съезду Демо-кратической партии США. Они даже планировали выставитьна выборы своего собственного кандидата – свинью по имениПегас. Идея состояла в том, чтобы сделать фестиваль сучастием поэтов, музыкантов, йогов и антивоенныхактивистов. Аллен Гинзберг хотел также пригласить Битлз иДилана. В это время Америка находилась в смятении. Тысячисолдат погибли во время наступательной операции воВьетнаме и менее четверти населения поддерживалопрезидента Джонсона в его наступательных планах. Был убитМартин Лютер Кинг, спровоцировав массовые беспорядки всреде чернокожего населения. В Нью-Йорке студентыКолумбийского университета обнаружили документы,подтверждающие связь руководства университета с военнымбизнесом, что вызвало волну студенческих антивоенныхпротестов по всей стране. В начале июня был убит РобертКеннеди, что вызвало еще большие опасения в том, что странавышла из-под контроля и возобладало насилие. Поэтому вЧикаго власти подготовили указ, разрешающий, в случае чего,стрелять на поражение.

Множество антивоенных групп, собранных вкоалицию Дэвидом Деллинжером, Ренни Дэвисом и Томом

272

Хейденом, стеклись в Чикаго со всей Америки дляпроведения запланированных шествий и демонстраций.Властями были стянуты более 10 тысяч полицейских, более5 тысяч национальных гвардейцев и более 7 тысяч военных,находящихся под прямым командованием президента.

Проведение «Фестиваля Жизни» начало казатьсямаловероятным. После угроз организаторов акцииотрезать город от водоснабжения и канализации войскабыли полностью развернуты. Начались аресты ирепрессии, что привело к силовой конфронтацииучастников акции с военными (как позже выяснилось –именно этого и хотел Джерри Рубин). Фестивальначался 23 августа в Чикагском парке имениЛинкольна. На нем выступали, в числе других, ипрото-панк-группа МС-5 под руководством менеджераДжона Синклера, легендарного контркультурногопоэта и политического активиста. Во время ихвыступления появилась полиция и начала разгонмероприятия, переросший в жестокое столкновениес собравшейся молодежью. В последующие дниборьба переместилась из парка на улицы Чикаго.

Против демонстрантов были выставлены войска,вооруженные щитами и автоматами, которые начали

стрельбу слезоточивым газом. Картина былафантастическая. Военные в противогазах, закованные с

головы до ног в броню, и тысячи оборванных длинно-волосых детей, прорывающихся сквозь их ряды к другимдемонстрантам. Во время этой бойни было раненомножество случайных прохожих, туристов и журналистов.Некоторые офисы в центре города были превращены вимпровизированные госпитали.

Алик: Весной 1969 года в КалифорнийскомУниверситете Беркли близ Сан-Франциско также про-исходили важные события. Видеохронику этих событийможно видеть в фильме о выступлении Джимми Хендрикса«Jimi Plays Berkeley».

273273

Саша: Да, я видел этот замечательный фильм-концерт.А дело было так. Местность к югу от университетскогокампуса в районе Телеграф-авеню была местом, гдестуденты и хиппи арендовали деревянные дома старойпостройки, устраивая там свои тусовки, концерты,политические диспуты. Руководству университета это ненравилось и оно, выкупив землю этого района, начало сломвсех ветхих построек, уверяя, что после этого там будутпостроены благоустроенные общежития. Но РональдРейган, губернатор Калифорнии, урезал ассигнования настроительство, так что земля пустовала. Еще в 1968 году уМарка Делакура возникла идея использовать территориюкак общественное пространство для рок-концертов,строительства конференц-зала и детских игровых площадок.Народец с Телеграф-авеню собрал вскладчину деньги,наняли грузовики и начали посадку растений и прочееблагоустройство. Ландшафтные архитекторы разработалипроект, и более трех тысяч молодых людей дружноприступили к работе. Они сажали деревья, цветы, ставиликачели и оборудовали детский бассейн. Это была оченькрасивая акция. Спустя месяц, рано утром 15 мая 1969 годапо приказу местных властей сотни полицейских блокиро-вали парк, в то время как городские рабочие началибульдозерами сносить нововозведенные сооружения ивозводить вокруг высоченный забор. Уже в полдень тысячимитингующих пришли отвоевывать парк. Началисьстолкновения с полицией, которая ответила слезоточивымгазом, но студенты научились бросать газовые баллоныназад полицейским. Начались перестрелки, студенты такжебросали камни, в том числе, с помощью гигантских рогаток,которые также можно увидеть в фильме-концерте. Позжебыла подключена внегородская полиция, имевшая правоиспользовать огнестрельное оружие. В течении несколькихчасов они стреляли в толпу картечью. Сотни человек былиранены, в том числе, несколько человек тяжело. Один былубит. Любая администрация договорилась бы со

274

строителями молодежного парка, но только не адми-нистрация Рональда Рейгана. 2 тысячи национальныхгвардейцев, вооруженных автоматами с примкнутымиштыками, и 700 полицейских патрулировали район.Общественные собрания были запрещены, ввеликомендантский час. Тем не менее, на территории кампусабыл собран митинг, и тогда вертолет национальной гвардиипроизвел газовые выстрелы по толпе, покрыв ими не тольковесь кампус, но и близлежащий район со школами ибольницами. Начались аресты. Парк был окончательно занятвластями. Позже еще один парк был построен на казеннойземле в другом конце города, но он также был уничтоженполицией. Малые парки начали появляться везде, и толькодля того, чтобы быть уничтоженными полицией и войсками.30 мая 1969 года 25 тысяч человек провели шествие в парке,окруженные гвардейцами с примкнутыми штыками.Молодые люди вставляли цветы в стволы винтовок. Позжегвардейцы ушли, а забор остался…

Алик: Да, эти фото с цветами в стволах обошли весьмир. Но были и радикально настроенные протестныегруппы.

Саша: Да. Конечно. Я коротко упомяну одну. Этотак называемые «Метеорологи» – антивоенная, анти-правительственная группа, возникшая как реакция начикагскую бойню 1968-го года. Их «Манифест 16 тысячслов» был представлен в июне 1969-го как манифест новыхлевых. «Метеорологи» в частности романтизировалиубийства, совершенные Чарли Мэнсоном, и проповедовалиненависть к состоятельным людям, хотя большинство изних были хорошо образованы и вышли из того жесоциального слоя, что и жертвы секты Мэнсона. Вскорепосле принятия манифеста метеорологи ушли в подполье.Когда они делали очередную бомбу в Гринвич-Виллидж, что-то пошло не так, и бомба самопроизвольно взорвалась. Троеметеорологов погибли. (Это событие интересно обыгры-вается в музыкальном фильме «Через Вселенную»,

275275

основанную на музыке «Битлз»). Одна из террористок,принимавшая душ, в момент взрыва, выбежала голой наулицу и, позаимствовав одежду у прохожего, скрылась,находясь в подполье в течении 10 лет. «Метеорологи» взялина себя ответственность за десятки взрывов и расформиро-вались только по завершению войны во Вьетнаме.

Алик: Ну и, конечно же, студенческая революция воФранции.

Саша: В Америке было много разговоров о«революции» в хипповых кругах, среди людей вроде ЭббиХоффмана и Джерри Рубина, но все же реальныереволюционные события произошли в Европе, во Франции.Большинство французских студентов были слабоосведомлены о деятельности хиппи, взначительной степени из-за языковогобарьера. Однако идеи, передающиесячерез рок-музыку и журналами типа Rocket Folk, охватывали пространствопсиходелической музыки и пыталисьраскрыть тему наркотиков. Некоторыевлияния Бит-поколения, сформировавшегодвижение хиппи, тоже были известны воФранции, благодаря переводам американских авторов, вродеБерроуза, Гинзберга и Боба Кауфмана. Однако события 1968-го были вызваны не восстанием хиппи, а целым комплексомпричин, разочаровавших молодежь. Хотя в это время несуществовало проблемы безработицы и в стране отмечалосьхорошее финансовое положение, было ощущение, что чего-то не хватает. Французские студенты были интеллектуаламии по большей части леваками, как правило разделеннымина множество враждующих группировок. Кубинскаяреволюция вдохновила многих на то, что общество можетбыть реформировано. Французы в прошлом вели колониаль-ную войну во Вьетнаме, и студенты были настроены противвойны, которую продолжили американцы. Это сталоосновной причиной протестных выступлений. Они начались

276

еще в январе-феврале. А в конце марта студенты,позиционировавшие себя как анархисты, под руководствомДаниэля Кон-Бендита уже захватывали университетскиездания, устраивали манифестации против сторонниковполитики США во Вьетнаме, за свободу слова и демонст-раций. В результате началось силовое противостояние сполицией. Далее последовали выступления солидарностисо знаменитым немецким студенческим лидером РудиДучке, на которого 11 апреля в Германии было совершенопокушение. 27 апреля был арестован Кон-Бендит (тоженемец) и позже выслан в Германию. Это вызвало еще болеемассовые студенческие демонстрации. В первых числах маяпосле противостояний, приведших к аресту более 500человек и ранениям более сотни, были прекращены занятияв Сорбонне и многих других университетах. После этогопоследовали суды, в результате которых четверо получилитюремные сроки. Это вызвало еще больший ростпротестных акций. Во время столкновений в Латинскомквартале Парижа около 600 студентов были ранены и сотнибыли арестованы. В ночь на 10 мая студенты возвели наулицах Парижа десятки баррикад, вырубив массу деревьеви используя как оружие мостовой булыжник. Полициянапала на баррикады со слезоточивым газом, и бой спеременным успехом шел 12 часов. Сотни человек былиарестованы, сотни ранены и отправлены в госпитали.Полиция действовала как обычно, слишком круто, поэтомуобщественная поддержка была в основном на сторонестудентов. 11 мая три основные профсоюзные организациивместе со студентами призвали к всеобщей забастовке,которая вывела на улицы сотни тысяч рабочих и студентов.Забастовка быстро распространялась по стране. 16 маяметро и общественный транспорт перестали работать,повсеместно закрывались заводы. Франция былапрактически парализована. Сражения с полицией стано-вились ночным ритуалом. 22 мая власти принимают законоб амнистии демонстрантов, а профсоюзы объявили о

277277

готовности переговоров с властями и работодателями. Темне менее, 24 мая ночью произошло наибольшее крово-пролитие. Была даже попытка поджечь фондовую биржу.Снова сотни людей получили ранения и были задержаны.27 мая достигнуто соглашение между профсоюзами,объединением работодателей и правительством. Онопредусматривало повышение минимального размера оплатытруда, сокращение рабочего времени, уменьшениепенсионного возраста. Права общественных организацийбыли расширены. Однако рабочие Рено и некоторых другихзаводов отказались вернуться к работе, и 29 мая крупнейшийпрофсоюз вывел тысячи манифестантов на улицы, чтобыпродемонстрировать силу. На следующий день президент ДеГоль объявил о роспуске Национального Собрания и объявилдосрочные выборы. Позже в результате всенародногореферендума Де Голь лишился своего поста.

Алик: А в остальной Европе в этот период тоже былиброжения?

Саша: Да, конечно. По всей Европе у молодежипросыпалось гражданское самосознание и она все большеучаствовала в переустройстве общества. Так в Лондонев 1968 году прошел ряд молодежных демонстрацийсолидарности с Вьетнамом, приведших к жесткимстолкновениям с полицией. Мик Джаггер был участникомсамого первого шествия, что вдохновило его на созданиепесни «Street Fighting Man». В конце 1968 года в Лондоненачалось движение сквоттеров. Их целью было самовольноепереселение из общежитий и трущоб в незаселенные дома.Вскоре это движение распространилось по всей Велико-британии и к середине 70-х в сквотах жили около 50 тысяччеловек. В Голландии в Амстердаме впервые хиппидобились создания на государственные деньги клубаFantasio, предназначенного для контркультурных иполитических проектов.

На мой взгляд, хорошо известные события«Пражской весны» 1968 года в Чехословакии, хотя имели

278

своей подоплекой рост национального и гражданскогосамосознания и ставили целью освобождение от советскойоккупации, также были вызваны появлением молодежнойконтркультуры и свойственным ей нонконформизмом, ибыли тесно связаны с процессами, проходившими в Америкеи Европе.

Алик: Когда я жил в Югославии, друзья рассказы-вали мне о подобных молодежных волнениях в своей стране.Ты тоже слышал об этом?

Саша: У нас об этом мало известно, но в концедесятилетия в социалистической Югославии так жепроизошел студенческий взрыв. Очевидно, что помимонедовольства местными проблемами, студентов «заводила»информация из молодежных газет о студенческих движениях

279279

во всем мире. Они завидовали свободе сражаться зареальные исторические перемены и вдохновлялись мечтойпревзойти их на своей родине. В Югославии студенты былипротив консервативного неосталинистского руководства,жесткой коммунистической политики, официальногоконтроля и манипуляции СМИ, идеологического контролянад образовательной системой, репрессий противстуденческой и молодежной прессы, подавления рок- идругих молодежных субкультур, манипуляций существую-щими политическими институтами, а также противамериканской агрессии во Вьетнаме.

Между 2 и 9 июня 1968 года студенты Белградскогоуниверситета объединились со студентами из Сараево,Загреба, Любляны и других городов, и после столкновенийс отрядами полиции оккупировали университеты на семьдней, а также выдвинули серию требований. (Здесь оченьважно отметить, что хотя до 1968 года прошло несколькокрупных забастовок рабочих и, по крайней мере, одновыступление крестьян, движение студентов было первымнезависимым массовым движением, выдвинувшим ясныеполитические требования по демократизации югославскогообщества). Хотя массовые студенческие волнения прекра-тились после июня 1968 года, отдельные группы студентов(особенно с философских факультетов в Белграде, Загребе,а также в Любляне) пытались сохранить дух 1968-го. Это вих кругах в последующие годы власти находили «козловотпущения» для своих клеветнических кампаний противбунтующей молодежи, пытаясь вызвать страх и водворитьпорядок в обществе. Власти вели настоящую войну против«радикальных критиков», контролировавших студенческиеи молодежные газеты; Студенческая Лига была распущенаи заменена официальной молодежной организацией –частью бюрократической системы.

Хотя нет сомнений, что главные причинымолодежных выступлений 1968 года в Югославии коренятсяв югославских же реалиях, они имели слишком много

280

схожих черт с другими студенческими движениями, чтобыбыть выделенными как некий феномен. Какими быразличными ни были социальные и экономическиепредпосылки, все эти движения были направлены противконсерватизма истеблишмента, геронтократии, милита-ризма, злоупотребления демократическими институтами,манипуляции средствами массовой информации, подавлениямолодежной субкультуры и против империализма в любыхего формах.

Алик: Молодежные волнения в соцстранах –представляешь, как интересно? А были ли попытки созданиягрупп гражданского протеста в среде, сложившейся вокругсоветской Хип-Системы? В чем отличие от подобногодвижения на Западе?

Саша: Отличие было в том, что любое инакомыслиеи даже нестандартный внешний вид воспринималисьтоталитарным советским режимом как протест противсуществующей власти и довольно жестко преследовались.Самый ранний пример, который я могу привести в этойсвязи, это разгон хиппового пацифистского митинга вМоскве 1 июня 1971 года на Плешке (сквер около старогоздания МГУ). Многие арестованные позже подверглисьрепрессиям. Владимир Солдатов, о котором мы уже вспоми-нали, получил тюремный срок, Офелия (Светлана Барабаш,1949–1991)*** была отчислена из филфака МГУ, другиебыли в срочном порядке отправлены в армию в самыемедвежьи углы нашей необъятной родины, многиеподверглись воздействию карательной психиатрии.

Алик: Но такие люди, увлеченные идеями граж-данского протеста, в Системе были в меньшинстве.

Саша: По причине репрессий к любым инако-мыслящим со стороны власти, а также по причине тяготенияк изоляционистской, созерцательной форме хиппизма,большинство системных людей старались сторониться от

*** – лідер групи «Волосы».

281281

активных форм гражданского протеста и участия в дисси-дентском движении. Тем не менее, многие системные людипересекались на узком поле андеграунда с представителямидиссидентского движения и воспринимали от них некоторыеидеи. Летом 1980-го лично мне с друзьями приходилосьобщаться и даже участвовать во вписке на ночлег в Виль-нюсе известного диссидента Льва Тимофеева, недавноосвободившегося из заключения. В 1981 году в около-системной среде я познакомился с Юрием Ковалевым (1938–1995), диссидентом, основателем неформальной организациипо борьбе за права инвалидов. Позже судьба сводила меня ис другими деятелями «антисоветского подполья». Конечноже, идеи борьбы витали совсем рядом с Хип-Системой иимели влияние на нее. Из диссидентской среды в Системупроникала запрещенная в СССР литература – художественная,религиозная, философская, и даже объявленные«антисоветчиной» «Хроники текущих событий».

Алик: Понятно. Но все же, были в Системе люди,которые непосредственно участвовали в той или инойстепени в борьбе против существующего милитаристскогототалитарного режима. Кого из них ты можешь назвать?

Саша: Начну с того, кого я знал лучше всего – МишиБомбина (1951–2011). Михаил, один из основателейЛатвийской Хип-Системы в конце 60-х годов, в то же времябыл одним из самых граждански активных системныхлюдей. Он поддерживал обширные связи с диссидентскимдвижением не только в Латвии, но и в Москве, и другихгородах СССР. Миша распространял запрещенную всовдепии литературу: «антисоветские» издания, вроде«Хроники текущих событий» и тому подобную,философскую, религиозную, художественную. Он вел такжеантисоветскую пропаганду в среде хиппи. Не скрою, еговзгляды тогда сильно повлияли на мое мировозрение. Одинраз, где-то в 1983-м, по рекомендации Миши я былприглашен на диссидентское собрание в Москве, гдепроисходила встреча с американскими журналистами

282

(представляю, сколько прослушивающихустройств было установлено на

«конспиративной» квар-тире!). Я показывал хранив-шуюся у меня в тот периодхипповую кинохроникуПаши Смоленского (Ва-лерий Павлов, 1958–2003).Корреспондент Newsweekслезно упрашивал дать емуна один день пленки, чтобыперекатать их на видео исделать репортаж о русскиххиппи для американскоготелеканала. Из-за боязни

усиления репрессий противПаши (он в это время уже

лежал на принудительномпсихиатрическом лечении,

организованном Смоленским КГБ), я не дал пленки без егоразрешения. Позже пленки пропали вместе с Пашей... В1986-м за свою деятельность Бомбин был арестован иприговорен к 2 годам принудительных работ на химическомпредприятии. Впоследствии Михаил стал штатнымкорреспондентом Радио Свобода в Латвии. Он до концасвоей жизни был гражданским активистом, боролся совсевозможной несправедливостью и нарушениями правчеловека.

Алик: Саша, раз мы заговорили о Прибалтике, нельзяне вспомнить о Ромасе Каланте из Каунаса. Правда, многиедо сих пор спорят, можно ли его отнести к хиппи. Что тыдумаешь об этом?

Саша: Ромас Каланта (1953–1972) конечно не былхиппи в чистом виде. Он был учащимся вечерней школы,увлекался рок-музыкой, играл на гитаре, носил длинныеволосы, периодически пересекался с хипповой тусовкой

283283

Каунаса. Я думаю, здесь должно привести его историю,тем более, совсем недавно отмечалась 40-я годовщина этогособытия. 14 мая 1972 года Ромас совершил акт само-сожжения против руссификации и оккупации ЛитвыСоветским Союзом. Это произошло на главной улицеКаунаса у фонтана, где собиралась неформальная молодежь.Перед тем, как поджечь себя, Ромас прокричал «LaisveLietuvai!». Во время похорон 18 мая и протестного шествия19 мая, вылившегося в мощную, более чем 3-тысячнуюантисоветскую демонстрацию, на авансцену вышламолодежь, в том числе, и близкая к хиппи. Демонстрациибыли жестоко разогнаны милицией и солдатами.Протестантов избивали, арестовывали, стригли наголо, анекоторых вывозили за десятки километров от города и тамоставляли. Всего было арестовано 402 человека, из них 33привлекли к административной ответственности, 6 человекприговорены к тюремным срокам.

Алик: Кто из Московской Системы участвовал вакциях гражданского протеста?

Саша: Начну со знаменитого Диверсанта (ЮрийПопов, 1954–1999)****. Движимый мятежным духом ижаждой перемен в обществе, он начал свою революционнуюбиографию в 1971 году, раскидав с крыши дома листовки снадписью «All You Need Is Love». Впоследствии Диверсантстал организатором многолюдных мероприятий контр-культуры и прочих акций, воспринимаемых властями, какантисоветские. Диверсант является автором Манифеста,основной целью которого было оспаривание правагосударства контролировать физическое существованиеграждан. Юре приписывают инициативу (1980 год)возрождения традиции собираться в Царицыно в Деньзащиты детей 1 июня (в память разогнанного митинга 1 июня1971 года). В 1983 году он совместно с анархистом Сергеем

**** – Юрій Попов був учасником групи «Волосы», московськоїпацифістської групи «Добрая воля» (1980–1982).

284

Троянским (1954 – пропал в 2004) организовал хиппово-пацифистское движение «Свободная инициатива». 1 июня1983 года «Свободная инициатива» попыталась провестихудожественную выставку в парке Царицыно в рамкахежегодного митинга системных людей, в котором я тожепринимал участие. Акция была жестко подавлена милицией.У меня конфисковали фото- и кинокамеры, а все негативыбыли засвечены на моих же глазах. Я уже рассказывал тебе,какие неприятности начались у меня и Нины после этогозадержания. Диверсант же еще пару раз оказывался зарешеткой. Позже Юра углубился в пацифистскуюдеятельность. Во время Перестройки он участвовал всоздании независимой газеты «Свобода». Вспоминаю ещеодну занятную историю. В начале 80-х, в МосковскойСистеме некие хиппи-художники: Саша (забыл фамилию),колоритный бородатый брюнет, вечно одетый в солдатскуюшинель до пола (повесивший на концерте Мочалова плакатсо свиньей), и мой знакомый, студент московскогохудучилища Памяти 1905 года, Слава Демин создали, то лив шутку, то ли всерьез, оппозиционную партию, назвав еепо аналогии с ленинской – РСДРП. Начали печатать какие-то материалы... Но продолжалось это очень недолго. Сашаполучил тюремный срок за создание антисоветскойорганизации, а Слава был отправлен в колонию-поселение,откуда вернулся только в разгар Перестройки.

Алик: Ну и, конечно, Группа Доверие, котораявозникла в Москве в июне 1982 года. В ней участвовали ичлены Системы.

Саша: Да, в пацифистскую группу «Доверие»,общественную организацию, которая ставила своей цельюпрекращение гонки ядерных вооружений и установлениедоверия между СССР и США на негосударственном уровне,входили некоторые представители Хип-Системы. Это,прежде всего, один из основателей группы Сергей Батоврин(Аэросфинкс Террэйн), а также Александр Рубченко(Рулевой) (оба проживают в США). По свидетельству

285285

Батоврина, до 20 % группысоставляли хиппи. Членомгруппы был также гражданскийактивист Николай Храмов.«Доверие» выпустила несколькообращений с пацифистскимиинициативами. Власти воспри-нимали деятельность Группы, какантисоветскую, и (по непровереннымданным) за пять лет ее существования5 человек были высланы на Запад иоколо 3 десятков человек получилитюремные сроки. Группа про-существовала до 1987 года. Позжемногие члены группы перешли в«Демократический Союз» и«Радикальную Ассоциацию за мири свободу», а в 1989 году в«Радикальную партию».

Коль скоро мы подошли ксередине 80-х, стоит наверноерассказать про демонстрацию во Львове,инициатором которой был ты, Алик.

Алик: Да, считается, что это былачуть ли не первая «антисоветская»демонстрация в Украине в послевоенныйпериод.

Саша: Я помню, чтопроизошла она в 1987 году, иучастие в ней принимала восновном молодежь, в томчисле хиппи.

Алик: Да, вдемонстрации 20 сентября, при-уроченной к празднованию Дня города, участвовало более30 молодых людей, около половины из них были связаны с

286

хиппи. В основном, в демонстрации участвовали львовяне,но было несколько человек из Киева и других областейУкраины. Кроме меня был Мефодий (Дмитрий Тищенко),Олег Сало и многие другие. Демонстранты шли с плакатами,как пацифистского содержания, так и требующимилиберализации всех сфер жизни, свободы слова, собраний.Демонстранты играли на гитарах. Акция прошла беззадержаний.

Саша: Я слышал, после этой были и другие акции.Алик: В октябре 1987-го мы организовали

следующую акцию под пацифистскими лозунгами, но онабыла разогнана властями. Следующая акция состоялась вноябре и была успешной. В декабре 1987 года львовскоеотделение группы «Доверие» получило организационныерамки, но следующая наша акция была радикальнопресечена властями.

Саша: Да, я знаю, что ты боролся с советскойтоталитарной системой, мешавшей жить и развиватьсямолодежной творческой инициативе, с нарушениями правчеловека, и при этом оставался в хипповом движении.

Алик: Мне неудобно самому это комментировать,но, в принципе, это так. Как я знаю, ты теперь сам сталгражданским активистом?

Саша: Можешь так это называть. С середины2000-х годов я участвую в протестном движении противвласти Путина и его партии, который ведет Россию в тосостояние застоя и несвободы, в котором она находилась внедалеком прошлом, и с чем мы с тобой всегда старалисьбороться. В настоящее время я – активист оппозиционной(незарегистрированной пока) партии. Кое-кто из экс-хипповых людей работал, по моим сведениям, даже вофициальных парламентских партийных структурах иорганах муниципальной власти. Некоторые влились в право-защитные, экологические организации, организациизащиты памятников истории и культуры. Другие связаны слевацкими группами типа Антифа и Антиглобалистов. На

287287

протестных антипутинских акциях в Москве в последниеполгода я стал встречать и старых системных людей. Значит,все же, кто-то из экс-хиппи стал подыматься и возвышатьголос за свободу. Это меня радует.

Алик: Ночь почти прошла. Так все же, виден свет вконце тоннеля?

Саша: Ха-ха! Да, мы опять проболтали до утра.Вижу, вдалеке что-то светится. Но прокладывать дорогу кэтому свету придется еще и нашим детям. Я верю – онисмогут!

(Москва)

Ëüâ³â ïîíàä óñå

Яке невимовне щастя жити у місті, денавіть запах плісняви старих будинків,

який у літню спеку виривається змаленьких підвальних віконечок, є

приємним і солодким для тебе, у місті, дехочеться ніжно погладити кожен

камінчик бруківки, і де щодня не лінуєшсяще і ще раз повертати голову у бік того

балкону, вежечки чи барельєфу, які тибачиш, можливо, у тисячний раз.

²ëüêî Ëåìêî

290

Âàñèëü Áàá³é:

«Âåñü ïàãîðá ó ñóò³íêàõáóêâàëüíî ãîð³â âîãíÿìè –

íàòóðàëüíà í³ðâàíà»

²íòåðâ'þ ç ó÷àñíèêîì ïåðøî¿ ëüâ³âñüêî¿ õ³ïîâî¿ òóñîâêèçàïèñàëè ²âàí Áàíàõ ³ Àë³ê Îë³ñåâè÷

Ми з Ігорем Костецьким вчилися в 49-й школі водному класі. Рухом хіппі захопилися у класі восьмому, коливчитувалися у польські журнали «Panorama», «Przekrоj»,«Dziennik Ludowy», полюючи за фотографіями рок-зірок.Сидячи на останній парті, я намагався змалювати силуетиГендрікса, Леннона, Рінґо Старра, Дженіс Джоплін. У 10класі я завів блокнот, куди заносив хіпісові гасла і лозунги,що їх вичитав у журналі «Вокруг света»: «Діти Сонця»,«Люби ближнього», «Будь самим собою».

Я тоді жив біля Водоканалу, а Костецький – наДністровській, і можна сказати, наше дитинство минуло наЛичаківському цвинтарі. Там прекрасне місце, оповитеспокоєм. Коли поляки ставили на цвинтарі свічки 1 листо-пада – на День пам'яті померлих, весь пагорб у сутінкахбуквально горів вогнями - натуральна нірвана.

У нас був колега Володя Пуцан, його батько бувдизайнером і пошив нам кольорові сорочки, в зелено-червоних тонах, типу «вогірки» – ми бачили такі на фотопро хіппі – і вельветові піджаки, як у бітлів. Я дістав собікапелюх-«котелок» і круглі окуляри, щоб бути схожим наЛеннона. У такому вигляді ми ходили на танці в ГАЗ.

З Шарніром ми познайомилися у травні 1970-го, колизакінчували школу. Раз ідемо з Костецьким біля Оперного,

291291

бачимо – на бордюрах, що навколо пам'ятника Леніну, сидитьбагато класних хлопців і дівчат. Що значить класних?Довговолосих – а тоді цього вже було досить. Посерединісидів він, у шкіряних штанах. Збоку лежали милиці. Я вжебачив Шарніра в центрі на Саксаганського, і знав, що він –хіппі.

Ми теж носили довге волосся і підійшли без жоднихвагань:

– Привіт.Шарнір сказав щось типу:– Хочете хіпувати? Ходіть сюди, – здається, він

промовив російською. Поряд сиділа симпатична блондинка,теж у шкірі, яку звали Наталка.

Він продовжував, що пора міняти точки, і що най-спокійніше збиратися на Личаківському цвинтарі.

Як одягався? Носив військову сорочку хакі світлихтонів, здається, як у чехословацькій армії. На сорочку чіпаввсілякі прибамбаси, хрести, пацифіки, ордени. Міг навішатиесесівські відзнаки у вигляді здвоєних блискавок, і нічогойому за те не було. Мав круглі чорні пластмасові окуляри,такі як у мене, але крутіші, шкіряну куртку з бахромою. Аленайефектнішими були чорні шкіряні штани, що їх привіз ізЧехословаччини. Собі, а Наталці – шкіряні штани синьо-зеленого кольору.

Ми ходили великою компанією, чоловік сорок. Там,в основному, були хлопці з Личаківської, як Орест Макота,з яким ми потім навчалися у Прикладному інституті, з вулиціЗеленої, Кутузова, учні 49-ї, 6-ї шкіл. Приходили з При-вокзальної, ну і, звісно, з Хреста. Ми збиралися біляДомініканського костелу, але найбільше Шарнір любивЛичаківський цвинтар. Розповідав, що знаходив тамкинджали, вдома мав їх цілу колекцію, приносив зі собою,чистив. Любив розказувати, як залазив до гробівців і бачивчерепи. Його приваблювали такі теми, а особливо Арка звигравіруваним мечем на фронтоні, для нього це мало якийсьсенс.

292

Він був середній на зріст, але широкий в плечах,біцепси накачані. Довге чорне волосся і широкі плечі. Колими приходили на польський військовий цвинтар і всідалисяна горбі коло каплиці, Шарнір кидав милиці і прямо з висотизросту – бух у траву, і давай відтискатися. Відтискався дофіга разів, ніхто не рахував. А ноги в нього були гіпотрофічнівід перенесеного поліомієліту.

Шарнір зацікавився моїм блокнотом, я приніс його, і ми на великому листі виписали всі гасла. Придумалинові – про те, щоби допомагати дівчатам, один одному. ЦеШарнір називав «програмою», потім вона випливла вКомітеті*. Крім програми в нас був ще й гімн – здається,кілька куплетів з бітлів, перекладених українською чиросійською мовою.

Він любив розповідати – не так, щоби дотепно чикумедно, але слово за слово, притягував до себе. Мав підхіддо людей. Не те, щоб його вважали хитрожопим, він,швидше, міг здаватися аферистом. Але в той час ніхто протаке, звісно, не думав.

Потім Шарнір почав «творити організацію» і скла-дати списки. До них потрапили і наші з Костецькимпрізвища.

На вихідні 7–8 листопада 1970 року він придумавзбір у Брюховичах. Недалеко від в'їзду в село була турбаза,навпроти теперішньої хати львівського кримінальногоавторитета Рокіро**. Ми приїхали автобусом зі Львова 6листопада. Глибока осінь, сезон давно скінчився, нікогонема. Ми заплатили сторожеві за два чи три дні, і вінвідкрив нам базу. Що там робили? Пили «Біле міцне». Насбуло чоловік двадцять. Ми з Костецьким спали на одномуліжку з металевими пружинами. На другий день випав сніг.Треба було йти до магазину за вином. Ми вийшли на дорогу.Шарнір надягнув чорну сорочку і всі свої нацистські

* – Комітет державної безпеки.** – Микола Лозинський (1963–2007).

293293

регалії, свастики, і всі пішли колоною до магазину, що нароздоріжжі біля чебуречної.

Шарнір хотів, аби я оформив йому підвал. Він живна Котляревського на Хресті. Ми прийшли удвох. Стіни упідвалі були завішані нацистськими прапорами, вирізкамиз журналів, різними такими штуками в хіпістському дусі. Укутку на підлозі лежав матрац.

Скоро після того його взяли. Все це була дуженеприємна історія. Коли він вийшов на волю, ми бачилисядва чи три рази, але говорити вже не мали про що.

294

Я люблю Львів,Нехай обдертий і брудний.Я люблю Львів,Без нього помираю.Я люблю Львів,Коли є гроші і у час скрутний.Я люблю Львів,Його не проміняю.

Маршрутки наче бунт оголосили,Трамваї вимирають по одному,Тролейбус їде в парк. Не маю сили,Сварюсь і знову пішки йду додому.

Сморід каналізація пускає,Аж ангели носи позатуляли,Тримайте їх, а то повідлітаютьВід Оперного, з центру – десь подалі!

Я люблю Львів,Нехай обдертий і брудний.Я люблю Львів,Без нього помираю.Я люблю Львів,Коли є гроші і у час скрутний.Я люблю Львів,Його не проміняю.

Летять машини на червоне світло,А перехожі під колеса скачуть,Даїшники вклоняються привітно,Як тільки номери з нулями бачать.

У центрі туалет у кожній брамі,Якщо притисне – сором геть зникає.Хай світлий ангел чистими криламиБрудні думки із нас повимітає.

295295

Я люблю Львів,Нехай обдертий і брудний.Я люблю Львів,Без нього помираю.Я люблю Львів,Коли є гроші і у час скрутний.Я люблю Львів,Його не проміняю.

(Супер Вуйки «Я люблю Львів», 2012)

296

Íåñòîð

Delight Of GenuineОбідня перерва, в театрі безлюдно, саме час для

дослідження Опери. Сцена – тут, там – партер.Спереду сцену відгороджує завіса. По боках– портали

з галереями в шість ярусів кожен. Над головою нависаєбезформний пласт, подібний на монструозну апокрифічнуістоту, відчувається прихований потенціал, наміри істоти незовсім відомі.

Піднімаєшся сходами у прорізах галерей – вияв-ляється, тут справжній ліс із перекладин, переходів, штанкет,тросів, декорацій, софітів, вони тяжіють донизу, завмершив очікуванні рішучого жесту. Панує абсолютний спокій –закон один для всіх, рішення виведене в знаменнику,об'єднаному силою тяжіння.

Багатовимірний звір причаївся на висоті третього-четвертого поверху, його кільця і сегменти звисають товище, то нижче, стлумлені енергіїструменять в різних напрямкахвздовж і впоперек. Роззосеред-жений конгломерат по вертикаліпрорізують троси. Над ним вузькімістки-переходи фіксують

297297

горизонтальну площину і, не-помітно розбігаючись врізнобіч,створюють слабку подобу клітки.

Вище і вище. З галереїшостого ярусу металевий ліс ви-

дніється вже глибоко внизу, йогонеорганізований масив дозволяє побачити у прірві окремі

лакуни сцени, у протилежному кутку – блискучий клаптикрояля.

Піднімаєш голову. Перекриття з вузьких поперечнихбалок вибудовує ілюзію стелі. Подальше сходженняперекриває дерев'яний люк із колодкою, зате крізь прорізистає видно купол. Він вселяє надію. Купол здіймаєтьсябезпосередньо над сценою, втримуючи її під контролем.

Потрібен ключ.Алік Олісевич розповідає про місію купола.Якось знімали фільм на тему німецької окупації

Львова. Диверсанти отримують завдання проникнути в залчерез дах Оперного театру – отже, з'являється можливістьперейти з фашистського лігвища, облаштованого в партері,до стану борців з режимом. Вилазиш на дерев'яні брусиі опиняєшся всередині купола. Металеві рейки вздовжобводу і по діагоналі втримують всю конструкцію.

Ще трохи балансуєш на містках і драбинах – стаютьу пригоді вроджені якості скелелаза – і ось закінчується шляхіз глибин.

Просто над головою нависає ще одна колодка.Врешті люк підводного човна відчинено, ти вири-

наєш у центрі Львова. Навколо розлягаються хвилі, вониконденсують, набувають ламаних ліній і коричневих від-тінків оцинкованої бляхи. Першими в око впадаютьвидовжені куполи Преображенської церкви і Ратушева вежа.Про це ти вже читав у Гюго: «Задиханого глядача, щовиходив по темних сходах на самісінький верх Собору,Париж насамперед осліплював виглядом дахів, димарів,вулиць, мостів, майданів, дзвіниць. Усе водночас впадало в

298

око: різьблений шпиль, шпичастий дах, башточка на розібудинку».* Дахи зливаються, збурюють палітру, складаю-ться в химерні заморочки, нагадують морські хвилі. Ближчаперспектива вирізняє пальмову гілку алегоричної фігуриСлави, встановленої на аттику Оперного театру, а перед нею,на тому ж рівні, зовсім близько видніється факел і зорянийвінець сидячої Свободи. Здається, до неї можна дотягнутисярукою.

***Вертикальна вісь спадає від купола до підземних

глибин. За мить вона перетвориться на енергетичний канал,яким струменіє життєдайна плазма, розпадаючись наміріади, і зливаючись у згустки, котрі наповнюють міськінадра, розпорошуються в пазухах і сотах і будять їх до життя.

Тепер ти перебуваєш під сценою Опери. Це – першийрівень, тут працюють плунжери, далі котлован за-глиблюється в землю – на кілька метрів нижче від рівняміської бруківки. Поряд за стінами тече Полтва. Її головнийтунель пролягає на глибині семи метрів під проспектомСвободи. По обидва боки тунелю викладені «тротуари»,вузькі і слизькі, на півметра завширшки, між ними внизу –стрімка течія. Це власне, вже не річка, а нечистоти. Там живесила-силенна щурів. Коли нагорі збирається на дощ, вонитисячами піднімаються до підвалів міста.

Гіпотетичний атракціон має початися біля правоїстіни тунелю, якщо рухатися за течією Полтви – в нійвидніються замуровані отвори, кожен близько метра вдіаметрі. Це сліди середньовічних підземних входів доСередмістя, там переховуються повстанці.

Сітка підземних артерій все ще справно циркулює,просочується до підвалів і пивниць, кам'яниць і храмів,пронизуючи середньовічний урбанізаційний острів.

* – з роману Віктора Гюго «Собор Паризької богоматері».

299299

Каналізаційні стоки наповнюють підземелля, а там – «кам'янічорні корені будинків, які нагадують корені зубів, завислітруни, а також підземні яруси вулиць, якими течутькаламутні смердючі смарагдові води. Це лімфа міста».**Коли будували театр, річище Полтви відвели вбік, вправоза течією річки, отже, від підземного царства Оперу від-діляють потоки міської лімфи. З глибин долинає при-тлумлене шамотіння. Раз по раз підземелля засвідчує своюневидиму, але постійну присутність.

Алік Олісевич:– На сцені темно. Закінчується увертюра, звучать

аплодисменти. Розсувається завіса. У порталах вмикаютьсяпрожектори, наростає світло софітів, загораються вогнірампи, з них виринає сцена. Ближче до краю ще пануєпітьма. Чується гомін, хвилювання з оркестрової ями. Лівийпрожектор з висоти другого ярусу вирізає потужнимпроменем яскраве коло – за секунду очікується вихідбалерини.

Мій вступ. Включається «пушка». Потужний струміньб'є зліва в центр і окреслює друге яскраве коло – і..! На місцісуфлерської будки сидить товстезний пацюк, його хвістстрілою націлений в зал.

Писк балерини. Гул в залі.Гасне світло.

** – з роману Віктора Неборака «Базилевс» (2006).

300

Àë³ê Îë³ñåâè÷

Ðîâåðèñòè ËüâîâàУ далеких 1970-их ще мало хто їздив ровером по

вулицях нашого прекрасного міста. Якось мені попався наочі один із перших велосипедів «Десна», які почаливипускати 1977 року. У травні 78-го я придбав собі цьогочудесного двоколісного коня, він вирізнявся невеликимрозміром, чудовим дизайном, і тим, що його легко можнабуло скласти і влізти з ним у трамвай або тролейбус. Такожце давало можливість пересуватися швидко та уникатирізноманітних «топтунів» з КГБ і комсомольськихоперзагонів.

Згодом у місті з'явився інший колоритний персонажна велосипеді, з довгим волоссям і бородою – ІгорБіликівський. Ми познайомилися практично відразу. Він –художник-самоук. Свій імідж здобув відразу після армії. Засовєтських часів навчатися в художньому виші не мавможливості: коли у старших класах «приймали» в комсомол,Ігореві, в якого батько був священиком, пообіцяли, щоприймуть, за умови, що відмовиться від батька. Такимчином, він вдосконалював свою художню техніку сам. ПротеІгор спромігся привернути увагу до своєї творчості навиставках у багатьох країнах світу. Свої роботи він підписуєльвівською ґварою.

Ігор є поборником здорового способу життя –велосипедні мандрівки, далекі маршрути, купання вополонці. Разом із дружиною Анною вони вирушають уКарпати, по Львівщині, Івано-Франківщині, Тернопільщині,що їх, здається, об'їздили усі.

Все життя в дорозі, адже дорога – це життя!

301301

Speaker

Ïðî ëüâ³âñüêèéìîòî-áàéêåðñüêèé ðóõ

«Born to raid, raid to live» – вислів, який для когосьнічого не означає, один із десятків написів на футболкахі куртках, принесений «вітром свободи» наприкінці 80-ихроків вже минулого століття, заяложене гасло, якимпредставники значно молодшого покоління прагнуть під-креслити своєрідний статус, або ж коротка життєва формула,доступна і зрозуміла далеко не усім. І пережита далеко невсіма.

Мова йде про байкерів, чи як їх неправильно називалосовкове покоління – «рокерів», рух, представники якогоз'явилися на вулицях найбільших міст колишнього Союзу всередині 1980-их. Несприйнятливі до всього яскравогоі вільнодумного, «совки» хибно вважали, що прихильникирок-музики обов'язково мають їздити на двох колесах,і навпаки. Хоча, значною мірою, ця совкова аксіомавідповідала реальності: більшість тих, що назавждипов'язали своє життя із мотоциклом, у своїх музичнихвподобаннях справді надають перевагу класичному року.Наприкінці 1980-их величезні ватаги молодих людей нанайбільш поширених в СРСР марках мотоциклів – «Явах»та «Ижах» заполонили вулиці Москви, Ленінграда, Одесита Львова. Багато із них були вихідцями з офіційнихспортивних мотоклубів. Ганяючи вулицями на мотоциклахіз часто прогорілими, або й відсутніми глушниками, ватагимотолюбителів, які ще не мали чітких ознак організованихна західноєвропейський манер байкерських клубів, все жтворили специфічне середовище «мототусівки». Однак, восновній своїй масі цей рух не набув розвитку, залишившись

302

своєрідним віянням тодішньої моди, а не життєвимпринципом. І лише окремі з тих, що на нічних вулицяхтривожили сон будівників комунізму, відчуваючи музикувітру та ні з чим не порівняне відчуття свободи, залишилисьвірними своєму захопленню упродовж подальшого життя.

Як і кожній субкультурі, що живе відмінно відтрадиційного суспільства, байкерам притаманні свої«племінні» риси. Як і решта представників вільнодумноїспільноти, більшість байкерів надають перевагу довгомухаєру, хоча зачіска такого типу не є ані принциповою, анітим більше канонічною. В одязі переважають класичні, щез епохи рок-н-ролу, шкірянки-косухи та шкіряні штани, щоє не так зовнішніми ознаками своєрідної моди, як виявомїхнього практичного значення в не надто теплому кліматінашого регіону, або в дальніх поїздках. Саме томуамериканський байкерський стиль, у якому домінуєджинсовий одяг, в наших краях не прижився через своюнепрактичність. Також напевно з кінця 1980-их роківзалишилися своєрідні рудименти в одязі, характерні длякультури важкого металу – надмірно розцяцькованіблискучими металевими прибамбасами окремі його деталі.Характерне вузьконосе взуття «козаки» – якнайкращепригодяться при перемиканні доволі вузького важеляпередач. І невід'ємний, фірмовий знак кожного байкера –гаманець на ланцюгу (товщина варіює залежно відуподобання суб'єкта), виходячи з прагматичної необхідностівипадково не загубити цього ж гаманця на складних дорогахкраїни нерозвинутого комунізму.

Як і більшість «неформатних» об'єднань часівПеребудови, байкери всіляко підкреслювали своюантирежимну позицію. Так, початком мотосезону вважалося1 травня – День солідарності усіх трудящих, і 7 листопада –день Жовтневого перевороту. В часи, коли більшістьнаселення розмахувала на вулицях портретами комуністич-них вождів та вожденят і славила мудрі рішення компартії,так і не втілені в життя, невеликі групи мотобратії виїжджали

303303

на пікніки розправлятися з легендарними за своєюдоступністю радянськими винами. Зараз традиції роз-починати і закінчувати мотосезон 1-го травня і 7-голистопада забулися. Хоча не всіма. Вже пізніше, зі зміноюепохи та разом із омріяними американськими мото-журналами, рідкісні примірники котрих зберігалися неначенайбільші реліквії, з'явилися нові звичаї, манери, люди.Існують у байкерів і певні забобони, про які непосвяченимнапевно не зовсім варто знати. У своїй політичній позиціїсучасні байкери нібито є аполітичними, хоча насправді цене зовсім так. Людині, яка себе поважає, важко та й не-можливо сповідувати принципи інтернаціональногомотобратерства, коли, наприклад, представники відомогомосковського байкер-клубу демонстративно спалюютьі розривають українські національні прапори, перебуваючидо всього ж на території України. Інше «православноебратство» своїм «проездом из Москвы в Белую Россию»втілює «хресну ходу» проти представників «неправильного»православ'я та уніатів. Відомий закарпатський клуб ізназвою, якою в слов'янському лексиконі називають осібдалеко не найвищих моральних якостей, всіляко демонструєсвоєрідну «русскую идею» у ще більш своєрідні способи.Не відстають у таких форматах і деякі львів'яни, всілякодемонструючи та наслідуючи, а певною мірою і пропагуючинацистські ідеї. Кожному своє...

Представників покоління Мотохіппі до глибини душізворушували герої Пітера Фонди та Деніса Хоппера вкультовому фільмі «Easy Rider», де відчужені суспільством,але не агресивні райдери мчать назустріч своїй мрії. Для

304

наступного покоління байкерів ідеалом стали персонажінових американських фільмів, які відображали дещохуліганську, розв'язну, проте справедливу і щиру епоху рок-н-ролу. Особливо агресивні, екстравагантні і водночасромантичні Харлі Девідсон і Ковбой Мальборо зоднойменного фільму – одні із найвідоміших ролейголлівудських кінозірок Міккі Рурка та Дона Джонса. Атакож ціла плеяда дешевих голлівудських фільмів, що їхназви вже забулися, в яких ватаги байкерів розсікали широкіпростори американських штатів, як наприклад, герой ЧарліШина у фільмі «Beyond the Law». Нетиповий зовнішнійвигляд вершників, а ще більше – екзотичних мотоциклів,затьмарювали навіть негативізм статистичних кіногероїв.Звук незвичайного, потужного вихлопу заворожував своєюприхованою силою, неначе музика. Один лише епізод появина екрані американського байка затягував і змушувавнапружено вдивлятися в найменші риси «американськоїмрії». Образ романтичного бунтаря, його спосіб життя таповедінки заторкував якісь глибоко приховані душевні ноти,які вже неможливо було заховати назад. Та й на відміну від«дітей квітів», покоління 1980-их, сформоване хард-роком,було готовим не лише до трояндових революцій, але до йзахисту себе та своїх переконань кулаками. І не лишекулаками.

Серед інших міст колишнього Союзу у контекстізародження і розвитку байкерського руху цікаво і незвичновиділяється старовинне місто Лева. Саме у Львові ще всередині 1970-их років оформилася «моторизована» групахіппі, яку сьогодні називають гармонійним терміном «Мото-хіппі», запропонованим одним з його ветеранів Вишнею.На своїх непристосованих, за сьогоднішніми мірками,мотоциклах вони здійснювали далекі, цікаві подорожінеозорими просторами Країни Рад, повністю віддаючисьстихії вітру та свободи. Для багатьох образ та ім'я ІгоряПензеля стали своєрідним символом мотопротесту тієїепохи. Прикро, але вже багато років шанувальники Пензеля

305305

роблять безуспішні спроби повернути свого кумира наколись улюблений ним транспортний засіб.

Набагато пізніше від групи Мотохіппі у Львовісформувався перший байкер-клуб «Львівська десятка»(«LX»). Хлопці першими зав'язали контакти із закордоннимибайкер-клубами, почали здійснювати успішний кастом(переробку) вітчизняних мотоциклів, як правило - найважчихза масою «Уралів» та «Дніпрів», надаючи їм зовнішності,характерної для далекої і часто нереальної мрії – американ-ських «Харлі-Девідсонів» у вигляді традиційних чоперів такруїзерів. «LX» стала зразком для наслідування та кумирамидля усієї львівської мотобратії. На жаль клуб, що формувавсяна основі особистої дружби і спільних зацікавлень йогочленів, дуже швидко став «закритим» – більшість мото-романтиків, які шукали однодумців та «братів по життю»і відвідували, як місце паломництва, гаражі «Десятки» навулиці Пекарській, отримували відкоша. І часто в доволізверхній та іронічно-насмішкуватій формі, що було не лишеобразливим, але й дивним, враховуючи той факт, що навітьнаприкінці 1990-их років осіб, які реально ЖИЛИ цимжиттям і сповідували принцип «Born to raid, raid to live» уЛьвові було не більше трьох десятків. Засівши у гаражах,усі незгодні із традиційним зовнішнім виглядом радянськогомотоцикла, що його водночас любовно і не завжди тактовноназивали «совнархозом» чи «совкоциклом», на власнийрозсуд (ще до епохи інтернету) переробляли самотужки свійтранспортний засіб. Часто через непрофесійність таспецифічний «матеріал», творіння набували доволі не-зграбного, а то й комічного вигляду. Органи ДАІ відмовлялисянадавати таким мотоциклам талони про проходженнятехнічного огляду і власники таких кастомів мусили доволіобережно пересуватися вулицями Львова та не особливо частопокидати для «дальнобою» його межі. З часом працівникиДАІ змирилися із цим явищем, і пересуватися стало легше.

На відміну від закритих «LX», своєрідним домом дляусіх власників вітчизняної мототехніки стала невеличка

306

бічна вуличка в районі вулиці Варшавської - дім та водночасмотомайстерня Олега Васильовича, чи просто «Васильо-вича», як його називають друзі та знайомі. Саме ця людина,в якої все подвір'я вщент завалене (саме завалене, а незаповнене) полагодженими та не зовсім, новими таіржавими, цілими та розібраними мотоциклами, їхчастинами та й ПРОСТО МЕТАЛОМ (картина, щонагадувала декорації до відомого фантастичного фільму«Шалений Макс»), стала надійним другом для усіх власників«совкоциклів». На відміну від своїх «колег» з вулиціПекарської, Васильович ніколи не кепкував із тих, які впотребі допомоги зверталися до нього, чи з їхніхтранспортних засобів, зовнішній і технічний стан яких частобув зумовлений банальною відсутністю грошей. На йогоподвір'ї ніколи не припинялася, і не припиняється й зараз,робота, тут завжди людно та гамірно. Як ілюстрацію, можнапригадати слова пісні культової радянської рок-групи«АРИЯ» «Здесь куют металл». Щира та сердечна поставаОлега Васильовича, як і неодмінна допомога іншим,назавжди привертають до нього людей, які хоча би раз сюдипотрапили. Навіть змінивши марку мотоцикла (Васильовичі К° залишаються вірними вітчизняному мотодрому),байкери все одно злітаються сюди, хоча б просто погомоніти.

На переломі тисячоліть, коли кількістьтих, які жили або вирішили пожитисвоєрідним життям байкера, дійшла десь досотні, а «LX» надалі залишались закритимидля сторонніх, одного зимового вечора,здається, 2002 року у приміщенні культовоїльвівської «Ляльки» п'ятіркою осіб буловирішено створити новий байкер-клуб, якиймав підкреслити його територіальнепоходження та приналежність – «Леви».Невдовзі з'явилася і емблема клубу:оскалена лев'яча паща, грива якоїпереходила у грайливе вогняне полум'я. В

307307

силу певних, не завжди приємних моментів, та з етичнихміркувань, автор дозволить собі пропустити окремі моментиорганізаційного оформлення нового мотоклубу. Зрештою,думка автора завжди суб'єктивна. Через деякий часукраїномовна назва «Леви» трансформувалася в англомовну«Lions», а замість унікальної мистецької емблеми з'явиласянова, з якою представники набагато старшого від пересічнихчленів байкер-клубу покоління проводили аналогію іззабутою, а то й невідомою більшості молодих «левів»,етикеткою львівського пива початку 1980-их років. Відпочатку свого юридичного оформлення клуб ставнайбільшим за чисельністю мотооб'єднанням у Львові. Наперших порах в рядах «Lions» перебувало багато колоритнихпостатей, які доволі своєрідно розуміли саму ідею «Born toraid, raid to live». Зрештою, час багато чого змінив, і багато зтих, які були на початку 2000-их членами клубу, вже неносять нашивки, про яку колись так мріяли і з якоюдефілювали вулицями Львова. У кожного свій шлях... У 2004 р.«Lions» організували перший у Львові великий байкерськийзліт за участю майже 300 учасників. Серед них буві невідомий багатьом молодим райдерам Пензель. Черездекілька років у Львові організаційно оформилося щедекілька клубів, менших та більших, зокрема відомі у Львовіта в регіоні «Хулігани», а також ще один клуб, витоками ізсонячного Закарпаття, який взяв собі доволі своєріднуназву – «Падонки» та позицію, що абсолютно несприймається «реліктами 80-их».

Із 2004 р. у Львові та його околицях щорокувідбуваються великі байкерські зльоти, в яких пересічноберуть участь понад 300 учасників. Однак, чомусь уже нетак, як колись, невимушено і гармонійно сприймаються такідійства, від них стало «попахувати» сучасним кічем та«пластиком». Демонстративна виклична і гламурна по-ведінка, театральність, як і своєрідна зміна ментальностіпоколінь, і поповнення обойми «свіжоспеченими»райдерами, різко контрастують із тією свободолюбною

308

романтикою, що була головним духовним рушієм щепринаймні десятиліття назад.

Здається, більшість із тих, які демонстративнодотримуються байкерського стилю – одягу, що завжди мавне модне, а виключно практичне значення у мотоциклетнихпоїздках, також не зовсім правильно розуміють саме ідею«зовнішнього та внутрішнього». Данина моді сталазатушовувати справжнє розуміння ідеї внутрішнього світувільнолюбних людей. Рух, представники якого за радянськихчасів прагнули вирватися і бути незалежними від загально-прийнятих сірим суспільством стереотипів, наступнимпоколінням знову штучно заганяється у вузькі рамкивнормованої поведінки. Очевидно, що й відчувати різницюміж тим, що означає бути байкером і водієм мотоцикла, даноне всім. Як і те, що зовнішня данина моді не зовсім відповідаєвнутрішнім переконанням та світогляду людини. Через тене всі залишаються байкерами упродовж всього життя,вважаючи такий стиль «активною молодістю». Наявністьмотоцикла не робить особу байкером, хоча бути байкеромбез мотоцикла також неможливо.

В останні роки образ байкера для багатьохпредставників молодшого покоління є не так своєрідноюментальною формулою життя, як навіяним голлівудськимифільмами категорії «В» стереотипом злісного хулігана чинавіть злочинця, що звісно ж надзвичайно прикро. Особливотоді, коли через поведінку таких «вершників», матусілякають тобою маленьких дітей. Для інших наявністьмотоцикла чи дорогого мотоспорядження стала своєріднимпідкресленням багатого і вищого соціального статусу. В час,коли хтось не має грошей на реалізацію свого природногоспособу життя, для когось – це лише дорога іграшка, символдостатку, що вони залюбки підкреслюють. Зрештою, навітьвипадкова людина, оглядаючи виставлені на зльотах рядимотоциклів, з легкістю розпізнає в натовпі їхніх мажорнихгосподарів. На жаль, залишається відчутним, а то йзагострюється факт «майнового» розшарування серед

309309

сучасних байкерів: власники дорогих і багатих закордоннихмоделей зверхньо, а то й з відвертим презирством ставлятьсядо своїх колег, які використовують старий і добрийсовнархоз. Можливо, а напевно, саме й тому існує поняттяклубних та вільних райдерів. Дуже гарно про це висловивсяветеран Мотохіппі Володя Вишня. В його короткій фразісформульована уся суть того, що робить байкера самебайкером: їзда заради їзди і подорожі, а не кічовоїдемонстрації «себе коханого».

Серед «цивільних» трапляються дві категорії людей:романтично-позитивно налаштовані до мотобратії тарадикально негативно. Керуючись голлівудськими стандар-тами, одні сприймають райдерів як своєрідних романтиківнашого часу, лицарів доріг, своєрідних безкорисливих ДонКіхотів, інші – як наркоманів, злочинців та суспільнийнепотріб. Ані перше, ані друге трактування не є правильним.Кожна людина, незважаючи ні на що, продовжує залишатисяіндивідуальністю із власними хибами, переконаннями, рисамихарактеру. Тому жодним чином не може бути узагальнюючогоставлення до вершників на двоколісних конях.

Сьогодні часто спостерігається «підрізання» байкерівводіями автомобілів, хоча, звісно, аварії нерідко трапляютьсяі з вини самих райдерів. Нічого неприємнішого немає, якспоглядати свого товариша на лікарняному ліжку у нашихзашемраних лікарняних покоях. Тому простежуєтьсятенденція: чим старший за віком байкер – тим виваженішевін кермує своїм мотом.

Часто можна чути запитання від людей, які ведутьпротилежно «цивільний» спосіб життя: яка філософія рухуі навіщо воно тобі? Що ж, філософія проста: живи так, якпрагнеш жити (звісно ж, не в кримінальному трактуванніцього правила), відстоюй свій спосіб життя, допомагайтаким, як сам, та й не тільки таким. Класичні загально-людські цінності. Є, правда, один закон, який різкодисгармоніює із «блатуючим» сучасним суспільством: длябайкера найганебнішим вчинком є романтизована «блатним

310

світом» крадіжка – як у чужих, так і в своїх. Хоча останнімироками тенденції змінюються, і доводилося зустрічати убайкерському середовищі осіб із потужним кримінальнимпослужним списком. Але це явище є характерним тількидля окремих клубів. В останні роки, взагалі, трапилосядекілька відверто «голлівудських», ганебних з точки зору«покоління 80-их», випадків: певні клуби, численно більші,фізично розправлялися з іншими райдерами, завойовуючи«свою територію». Напевно, у цьому ганебному факті єі певний позитив: саме через такі випадки останні справжніромантики моторуху обирають шлях вільних райдерів,знайомих між собою, і творять вже інші, «старого плану»спільноти, які чимось нагадують той же старий рух хіпі.Кожному своє, а справжня дружба і єднання людей невимірюються жодними нашивками на плечах. Особливо,коли збіговисько таких людей часто є випадковим, і клуб,приймаючи неофітів, користується принципом «не якість, акількість».

Чому ж люди обирають байкерський стиль життя?Відповідей кілька. Одні – з вище перелічених причин:

навіяних стереотипів, мажорства, способу самоствердження,забави, навіть дурості. Але такі швидко «від'їжджають».Інші – з причини, яку не можливо пояснити словами, а лишевідчути всіма клітинами свого єства. Не поясниш, як незможуть пояснити пілоти, чому вони люблять високе небоі хмари, а лижники – відчуття стрімкого лету, лучники –влучання у ціль, парашутисти – затяжний стрибок. Кожномусвоє, як твердить старовинна латинська приказка...

Які вимальовуються перспективи байкерського руху?Байкерські клуби, більші та менші, «серйозні» і «не дуже»,діють в усіх регіонах України (автору не відомо нічого лишепро байкер-рух на Кіровоградщині). Причому, клуби діютьне лише в обласних центрах, але і в провінційних містечкахта селищах. Найчисленнішими на сьогодні є клуби ВеликоїУкраїни, особливо Півдня. На жаль, ментально наші райдеривідчутно відрізняються від закордонних колег. Рух щораз

311311

більше тяжіє до кічово-демонстративної помпезності абоспорт-байкерської (по-простонародному – гончої)специфіки. «Нашим» важко зрозуміти, чому після багато-тисячних байкерських зльотів у Польщі чи Словаччині, дебільшості учасників – далеко за сорок, і відпочивають вонисім'ями, газони залишаються чистими, відбувається дружнєі спільне прибирання території, не чути брутальної лайки,і люди, однакові за виглядом і СПОСОБОМ МИСЛЕННЯ,не пробують з'ясовувати поміж собою стосунки. До цьогоще далеко. Показовою в цьому плані є релігійна мотопроща7000 польських байкерів у квітні 2012 року до відомогокатолицького відпустового місця – Ченстохови. Щосьподібне в наших «краях» просто не сприймається, та йнавряд чи змогло б адекватно відбутися.

Що ж, філософи і мрійники старої формації поступаю-ться місцем новим розгульним типажам. Пригадується старе:«Рок-н-рол мёртв, а я еще нет». Але прийде час і все стане насвоє місце, увійде у своє русло. Хтось і далі буде скромнопланувати мандрівки і насолоджуватись подувом вітру в лицечи запахом вогнища під місячним небом, відчувати п'янкупрохолоду ночі та ніжні тонкі зап'ястя своєї супутниці позаду,

а хтось – згадувати, як він колись«байкерував», потягуючи пивона дивані, у спортивнихштанях, чи в п'яному чадіганяючи вулицями, лякаючидітей і матюкаючи пенсіо-нерів, що невчасно з'явилисяна пішохідному переходіперед «крутим райдером».Що ж, кожному своє...

Та незважаючи навсе, моторух живе і будежити, поїздка у мріютриває, а в кожного вонасвоя!

312

Все на світі існує для мене,В мене легка рука.Зірка фарту злітає із неба,В мене карма така, доля така.

Всі бажання здійсняються миттю,Щоб я не захотів.Для крутих все доступне у світі.Це життя без проблем,Без гострих кутів.

Круто жити, жити крутим.Круто жити, не тужити,Бо це я народився такий,Просто я народився такийКрутий.

(Супер Вуйки «Крутий», 2012).

313313

Ìàðòà ͳêîíîâà

²íòåð'ºð êàâ'ÿðí³ «Â³ðìåíêà»

Кав'ярня «Вірменка» розташована на розі вулицьВірменської та Друкарської в будинку, що, вірогідно, бувспоруджений у XVII ст. Для детальнішої історичної довідкиможна процитувати Володимира Вуйцика1:

«Будинок № 19 (конс. № 121). Глушкевичівський,наріжний. До перебудови мав два яруси. Контрактомкупівлі-продажу від 11. VII. 1786 року власник цієї кам'яниці,яка на той час була в руйнівному стані, адвокат ЙосифУфнярський продав її губерніяльному радникові, перед тимдиректорові медичних студій, протомедику (1785),колишньому військовому лікареві Лаврентію Прессену за

1 – Володимир Вуйцик (1934–2002) – львівський мистецтво-знавець, історик архітектури.

314

11105 зол. Після перебудови Лаврентієм Прессеном у1792 році її оцінили у 26652 зол.»2.

Історія кав'ярні починається з 1978 року (у 1998 роцісвяткували двадцятиріччя кав'ярні). Щоправда, АлікОлісевич, відомий хіпі і правозахисник, стверджує, що«Вірменка» як культова крапка з'явилась у серпні 1979 року3.

Кав'ярня займає дві зали на першому поверсікам'яниці на вулиці Вірменській, 19, одна з яких є службовимприміщенням. Вхід до кав'ярні – з вулиці Вірменської.Основна зала має площу близько 28 м2. Тут встановлено8 столиків, барну стійку. Зал кав'ярні відмежований відвулиці невеличким тамбуром.

На перший погляд, інтер'єр за стилістикою можнавизначити як «сардепівський»4. Таке враження складаєтьсячерез збережені з 1990-их років меблі (столики та стільці,вішаки для одягу), обладнання (кавоварка пісочна того жчасу, меню, що обертається, деякий посуд, ваги), найбільшузаслугу в збереженні душі радянського часу має підлогакав'ярні – колоровані бетонні плити з дрібним щебенем,залиті квадратами.

Свого теперішнього вигляду кав'ярня набула впродовжшести місяців 1999-го року. Від часу свого створення«Вірменка» мала менш стриманий образ – стіни всередині,від підлоги і до стелі, закривали пластикові жовті панелі. Зчасом пластик втратив свою привабливість, також під нимнакопичувалась велика кількість зконденсованої вологи, стінибули вражені грибком.

Проект розробляв і вів Олег Рибчинський, якийвласне і визначив новий вигляд «Вірменки», як історичногоінтер'єру, разом із Сашком Туницьким, який займавсятехнологічним проектуванням площі барної стійки, місць

2 – Матеріали до історії кам'яниць вулиці Вірменської //Володимир Вуйцик. Вибрані праці. – Львів, 2004. – С. 159.

3 – Алік Олісевич: «Якщо світові буде потрібно, я віддам своєжиття не задумуючись – заради свободи» // Ї. – 2002. – № 24. – С. 150.

4 – сардепівський – совдепівський.

315315

для відвідувачів і їх роз-ташуванням, комунікаційнихсистем.

Коли демонтували по-нищені панелі і зняли по-шкоджений під ними тиньк1920-их років – відкриласяренесансова, яскрава, яквишивана, кладка стін. Було

прийнято рішення невкривати повністю стіниновим тиньком, щобзалишалася можливістьбачити вік кам'яниці

зсередини.Простору кав'ярні

властивий зовсім інший характер. Настіни нанесено кольору слоновоїкістки тиньк. Фрагментарно відкритоцегляну кладку стін ХVІІ століття:

неотинькованими залишені ренесансовацегляна кладка ніші-альмарії, круговакладка сегментно-лучкової арки (наддверними проймами), фрагмент східноїстіни, де одночасно видно ренесансовуцегляну кладку і перемурування стіникам'яними блоками (ймовірно, з ХІХ ст.).Барна стійка вимурувана зі старої цеглиі тротуарних пореберників. Також всере-дину кав'ярні (точніше, до ніші-альмарії),поселився камінь з різьбленими в низькомурельєфі рослинними мотивами (його вийня-ли з продиху пивниці котроїсь із кам'яницьна вулиці Вірменській). Площина стеліподілена масивними столітніми балками.Самі балки не є рідними для цієї кам'яниці,

316

вони демонтовані з кам'яниці на вулиці Вірменській (котроїсаме – невідомо), але під стелею знаходились отвори підбалки. Залишки цінної деревини (балок) використані длявикладення коробки нефункціонуючих дверей готично-ренесансового періоду, які виходять на вулицю Друкарську,на цих дверях прикріплено вішаки для верхнього одягу.Повністю новим включенням у внутрішньому просторі«Вірменки» є тамбур, змурований з кам'яних блоків; зісторони залу дверний проріз у тамбурі стилізований підарочний портал з замковим каменем. Фільончасті двері вінтер'єрі спроектовані Олегом Рибчинським – вони єпродовженням реконструкції історичного образу кам'яниці.В нижній частині стіни по периметру обшиті панелями зтонкої різаної дошки; кріплення дощок підібрані так, щовони асоціюються з іконними тиблями. За барною стійкоювисять прості полиці. Ще одним моментом, непомітним дляока звичайного відвідувача, але таким, що може пригодитисяфахівцеві, є відкриті в часі ремонту сліди колишньогопрорізу вікна, форма якого ймовірно була змінена в ХІХстолітті; первинні прорізи вікна були значно меншими зависотою, за формою – лучково-арковими. Штори зі світлогополотна та їхні кріплення дібрані в стилізації до образукрамниці ХVІІІ-ХІХ століття.

У результаті проектного рішення 1999-го рокукав'ярня стала гарним прикладом новоствореного історич-ного інтер'єру, ретроспективою, що дає можливість по-бачити, як могла виглядати ця кам'яниця у ХІХ столітті. Цейпроект базується на історії, властивій саме цьому будинку,тобто не є перенесеним штучно і базується на такихпринципах реставрації, як консервація та реконструкція.

317317

Êàëè÷

Êîëè ïàäຠäîùЗвичайний дощ, до якого ми всі звикаємо зі самого

дитинства, і коли він падає, нам не здається дивом, щоцілющі краплі втамовують спрагу землі, і не тільки. Взагалі,все, що відбувається на планеті, є дивом, але ми настількизвикли, настільки поруч, що сприймаємо радше, як черговівитівки природи. Скупчення літер, слів, речень. Я хотівназвати свій творик «Падає дощ», але вже є пісня під назвоютакою в групи «E.L.O.» з альбому «Time» 81-го року. Можеще хтось залишив таку назву, не знаю, або призабув, хоча єв «Mahogany Rush» «4» 76-го року твір із назвою «Its BegunTo Rain», перекладайте собі самі. Молоді, що порпається вінтернеті, в контактах, такі не відомі: глибокі роки, навітьне їх народження – що ну його, в 76-ий?

Я дуже люблю, коли падає дощ, як вдалося меніпомітити, це притаманно творчим людям, творчим натурам.Андрій Тарковський, великий російсько-радянськийрежисер, і далеко не лише він, полюбляв дощ, і майже укожному фільмі репрезентував його у величі та красі.

Одного разу повертався тролейбусом із центрудодому у дощову погоду, чи негоду, і через вікна і краплі,що стікали шибками додолу, побачив, як хлопець і дівчина,обоє хаєраті, в джинсі, з різними нашивками, амулетами,пістрявими стрічками, босими танцювали під сильнимдощем, майже зливою, вони були мокрими до останньоїпістрявої нитки, але веселими та щасливими!

На старій хаті на GG* полюбляв залишатися уцілковитій тиші, під час дощу, і прислухатися до мови кожноїкраплини, що летять до нас із далеких небес. З даху до землі

* – від назви вулиці Галини Гурської (тепер – Багряного) у Львові.

318

будинком тягнулася труба-ринва, через яку дощовий струмокпотрапляв у землю, я донині пам'ятаю незабутні звукимільйонів об'єднаних краплин у мелодії дощових годин. Вмоменти співу дощу в серці прокидалась справжня поезія,сам дощ – це поезія природи.

Неподалік Опери є кафе-морозиво «Пінгвін». Язайшов, столик коло вікна був вільним, присів, відслонивїхню фіранку і почав спостерігати за танцем дощу, погодабула саме моєю. Сиджу, думаю, мрію, чекав товариша РомкаДзвоника**, діяча рок-культури по вінілу у маси, ми мали зним мінятися плитами, я підійшов раніше, ну і пірнув у станзамріяності. Я і безліч крапель, ми разом танцюємо натротуарі осіннього вечора.

Пам'ятаю: колись моя мама голову мила в дощівці.Клала під ринву таку собі ванєнку-мидницю, набиралось води,в хаті загріла і вперед, а тепер після всіляких Чорнобилів,Житомирів, і не тільки, якби помився, то відразу би і оголився,полисів назавжди!

** – Роман Дзвоник – один з авторитетів у 1970–1980-их рокаху Львові в галузі підпільної торгівлі грамплатівками.

319319

За самотнім столиком, стаєш безмовниматрибутом столом.Потребуєш живої енергетики, як ковткаранкового повітря.Вона з морозивом і коктейлем навпроти сідає.Вона засмагла в білій спідничці,з легкістю краплини починає розмову.Обернувся, підтримую, вдалий початок.Вона ховає морозиво, з ложечки,за губками чиєїсь мрії.У неї приємна посмішка.У слів виростають крильця,торкаються сердець одразу.Тепліше стає, хоча на вулиці осінь,ми бачимось вперше, востаннє, це не суттєво.За вікном дощ, за вікном осінь.Вона дає номер мобіли,я набирати ніколи не буду.Вперше востаннєПопрощались, вона вибігає під краплі.За вікном дощ, на вулиці осінь.

Дощ торкається старого, майже пожовклого листя,немов омиває його та благословляє в останню путь. Завждипід час дощу на самоті зосереджуюся і відчуваю щось інше,словами пояснити важко, немов душа віддаляється відогидного тлінного тіла і, злітаючи, танцює разом з крап-линами під хмарами сліз, сліз святого неба...

Ооонде Ромко суне, поволі виходжу з поетичногостану. Суєта суєт, міняти, купувати, продавати, це такожтреба знати, зашкарубла суєта нудного нашого життя.

Обіцяли сьогодні дощ, я налаштувався, приготувався,і тут тобі на!

Мабуть буде вночі...

(Х. 2006)

320

Ðîê Îñ³íü 1987Саме під такою назвою в Луцьку в 1987 році відбувся

фестиваль рок музики. Він був настільки віддаленим відсправжнього року, що місцями почуте-побачене доходилоі доводило нас до відвертого підреготування над навколоствореним. Нас, це тодішню групу «Діти Тяжкого Року», або«ДТР», у склад якої входили: Ігор «Кабасик» (або «Ковбаса»)Мельничук* – басова гітара, Ерік «Кабан» Хрептик** – гітара,бек-вокал, мій молодший братиско Мирослав Калитов-ський*** – барабани, і, звичайно, я, Олег «Калич» Калитов-ський – вокал; таким складом ми вирушили до Луцька!

Часи тоді були, скажу вам, далеко не найкращі.Теперішній молоднячок, що вродився в кінці 80-их, на початку90-их, навіть уявити собі не зможе, як виглядають порожнімагазини, в яких майже нічого немає, і, аби випити якогось тампива чи винця, треба було добряче побігати по магазинчикахдля того, щоби віднайти бажаний напій. (Чітко пам'ятаю, післяякогось концерту наступного дня захотілося пива, півмістаоббігав, на пивзавод аж забрів, так нічого і не знайшов!).

В автобусі до Луцька душно не було, як-не-як осінь,місяць був вересень, може жовтень, не пізніше, бо на вулицібула досить тепла погода. Ми повсідалися у крісла і почалипереглядатися із запитанням в очах: а випити щось в нас є?На Луцьк покладатися було недоречно – якщо у Львові тисняваза пивцем-винцем, то що ж тоді провінційне на той часмістечко, невже чимось може потішити? Чим далі від великогоміста, тим менше товару по магазинах. На сцену виходити

* – Ігор Мельничук – учасник гуртів «Рокіровка» (1984–1985),«КооП» (1985-1987), «ДТР» (1987–1988), «Брати Гадюкіни» (1989–1996).

** – Ернест Хрептик (1965–1996) – учасник гуртів «Рокіровка»(1984–1985), «КооП» (1985–1987), «ДТР» (1987–1988), «Брати Гадюкіни»(1991–1992).

*** – Мирослав Калитовський - учасник гуртів «ДТР» (1987–1988),«Плач Єремії» (1990-1994), «+GG+» (1992–1997), «Калич Блюз» (з 2001).

321321

цілком тверезими – тверде НІ! Трішки затуманитись, увійтив образ було необхідно. В мене із собою дещо було. Всі ви-дихнули з полегшенням. Ми тоді в музичному плані щільносиділи на «Rush», «King Crimson», «Van Halen» і відповіднонаш музляк сприймався, як свіжозварений у казані музичнийрок-вибух. З чим і подалися на фестиваль «Рок Осінь 87».

Перед від'їздом у мене на руці вискочив якийсь не-приємний чирячисько. Я взяв і вичавив його, мабуть,потрапила якась інфекція: він замість того, щоби зникнути,розрісся і став ще більшим, словом, рука була забинтована!

Луцьк – місто привітне, в магазинах саме шампанське,яке негативно впливає на горлянку!

Ми за кулісами – групи виходять, сходять зі сцени, алероком щось і не пахне, навіть не смердить – з дивною мімікоюна фізіях переглядаємося, може не туди втрафили? Ні,оголошують. Наш вихід... Вигляд у нас тоді був... Ерік натягнувна себе куклукскланівський чорний балахон, Кабасик в чорніймайці «Black Sabbath», я в так званих «лосінах», чорній метал-куртці – до речі, так і по вулицях ходив, як на тепер, це – дитячіневинні забави, а на ті часи – фурор, вибух! Ще й мій чирячисько!

Після першої композиції журі фестивалю нас зупиняєі розпочинає діалог: що це за така музика, чому всі в чорному, вмене замотана рука, наркомани, що всі грають рок, а ми невідомощо, і так далі, в такому дусі. Єдиний хто за нас втрутився, це –Сергій Шишкін. Тоді я його ще не знав, лише за багато роківвипала нагода з Шишкіним познайомитись, згадали ті часи, івін розповів мені, що тоді, в далекому 87-му, перебував у складіжурі. Правда, ми відстояли власні позиції і заплановане на сценівідпрацювали. Тоді брали участь багато групок, пам'ятаю лишеодну: «Анна Марія» – гурт Віктора Павліка, тоді він співав тесаме, що й зараз. Тепер розумієте рівень і музичний напрямокцього фесту? Зате через багато років ми зустрілися з Вікторому Києві і він мене впізнав, пам'ятав завдяки фестивалю «РокОсінь 87». Ми тоді були справжніми героями Rock & Rollу.

Приємно, скажу вам, хоч один раз в житті, пройти черезнезрівнянно-солодкі відчуття!

Хто в юності не був хіппі – той не мав серця.А хто у старшому віці не є олдовим –

той не має розуму.

Äìèòðî «Êàç³ê» Êóçîâê³í

Make Love HereAnd Now

324

Ëüâîâ – XXIIIÏåðåä ìîíèòîðîì

Печатаю что-то и вдруг замечаю, что на клавиатуре,оказывается, есть ещё и клавиша Fut. Странно…

Догадываюсь: по-видимому, это что-то о некоембудущем – futurum по-ихнему. Пробую нажать – никакойреакции… на мониторе обычная гугловская заставка.

Давлю вместе с Shift – и опа-на! Довольно долгокрутится-грузится – и вылезает некий сайт. На каком- тонеизвестном языке.

Буквы, правда, знакомые, латинские. Но слова совер-шенно дикие – некоторые состоят вообще из одних согласных…

В виртуальном Переводчике нет такого языка!Решаю хотя бы скопировать пару фраз на первой

странице… в смысле, потом разберусь. Начинаю выделятьмышью – и вдруг текст начинает переводиться сам по меревыделения!

Не знал, что виртуальный мир способен на такое…что ж, тем приятнее.

Читаю по-русски: сайт называется «Будущее обудущем», потому что существует, оказывается, в лингвистикенекий секрет, некое странное криптограмматическое правилоо «плюсквам-футурум». В смысле, о далёком будущем.По образу и подобию «плюс-к-вам-перфекта», «предпро-шедшего» времени. Этот самый плюсквамперфект «служитдля описания событий, предшествующих событиям,описанным при помощи обычного перфекта»… есть такаяглупость во многих европейских языках.

Так вот, этот самый плюсквамфутурум – это то жесамое, только в будущем. Что будет «футурологией» длялюдей будущего? Для людей, скажем, двадцать третьеговека? (это всё читаю на этом странном сайте).

Если об этом всерьёз задуматься – то попадёшь в этосамое будущее, утверждает этот сайт!

325325

Попробую. Начинаю… и вдруг замечаю, что сайтначинает терять свою интерактивность, не реагирует большена мои движения мышкой и берёт инициативу в свои руки.

Во-первых, удивлённо замечаю, что изображенныйна мониторе некий футуристический город постепенностановится объёмным… Господи, откуда это «три-дэ»? Уменя же обычный дешёвый ноутбук!..

Во-вторых, изображение всё увеличивается – и вот яуже ВНУТРИ его!..

…и тут сон становится «луицидным»: я в очереднойраз понимаю, что всё происходящее – это сон.

И вот возникает интересная ситуация: моё сознаниенаходится одновременно и перед монитором (созерцаетурбанистический ландшафт двадцать третьего века) – ивнутри этого будущего города.

(Такое же происходило со мной в 14 лет, в 1966 году,когда я в первый раз «раскланивался с этим миром», всмысле, тонул. Тогда тоже видел одновременно и то, какпытаются оживить мой труп на берегу, и преддверие«того света»… Ни описать словами, ни нарисовать этуситуацию невозможно).

…Той части моего сознания, которая находится вГороде Будущего, представляется, что навстречу мневыходит некая юная Девушка Будущего, протягивает некуютаблетку и говорит прозрачным Голосом Будущего:

– О Пришелец из Прошлого! Проглоти эту таблетку– ибо на деле это книга – и ты будешь знать очень много отом, что тебя интересует!

Глотаю таблетку – она моментально растворяется уменя во рту – и начинаю ждать Просветления.

Ждать скучно. Чтобы не терять времени, спрашиваюДевушку:

– А о чём я прежде всего узнаю?– А о чём ты писал недавно в своём ноутбуке

последний свой текст, о Пришелец? Нас учили в школе, чтов твоём 2012 году ты писал тогда о львовских хиппи для

326

альманаха «Хиппи во Львове – 2»: о Пензле, Звёздном, Лере,Яворе… и, главным образом, об наиболее активном энтузиастедвижения хиппи – об Алике Олисевиче… и вот потому именноо хиппи таблетка расскажет тебе в первую очередь.

– А… послушай, – продолжаю спрашивать, – что этоза город, в котором мы сейчас находимся? С огромнымисверкающими трёхсотэтажными небоскрёбами, с шикарнымиантигравитационными платформами?

Девушка изумлённо таращится на меня:– Ну ты тупо-о-ой! Ведь ты сейчас сидишь перед

монитором во Львове… и с чего бы это вдруг бы тебе быпривиделся какой-то другой город?!.. Так что ЛЬВОВ тывидишь сейчас во сне, и только Львов… правда, двадцатьтретьего века.

Î ÷¸ì ðàññêàçàëà Òàáëåòêà

Сначала она начала было охотно рассказывать о том,что и без неё было хорошо известно. И я её перебил: умолчиоб этом! Не теряй времени! Кто с кем куда ездил стопом,кто с кем тусовался, где когда какие рок-сэйшенА имелиместо быть – это и без тебя все знают. Об этом в альманахах«Хиппи во Львове» написано достаточно.

А вот ты мне лучше расскажи что-то новое о теориихиппизма, о метафизическом аспекте этого движения… я ведьсвою всю жизнь пытаюсь за деревьями увидеть лес, обобщатьвсе явления, абстрагироваться от реальной повседневности…Всегда пытаюсь понять смысл происходящего, спрашиваясебя: а что бы это значило? А на хрена это нужно?

И Таблетка рассказала такое:– Хиппи, говорила она, – бывают верхними,

средними и нижними. Причём мы в нашей реальностиимеем дело только со средними проявлениями ихбытийности. И эти проявления являются проекциямиверхнего и нижнего аспектов каждого конкретногохиппи.

327327

В свою очередь, эти проекции возникают на пере-сечении опять же нижнего и верхнего элементов интегральнойхиппи-личности. Но не простого пересечения, а органичногосочетания. Причём это сочетание сочетается сложнейшимобразом, и именно потому из этого «сочетания сочетаний» ирождается некая сложносочетаемая личность… да, наверное,можно так сказать.

Но… из этого с железной необходимостью следуетвывод о том, что в основе своей эта личность всё-таки ложная:ведь при анализе её обычно рассматривают отдельно отсвойственных ей оккультных составляющих, от верхнего инижнего аспектов.

(Тут я заспорил с Таблеткой: я, говорю, вот когдаинтересовался индуизмом, то очень возмущался проти-воестественным «теологическим демократизмом» их,индуистов, Тримурти… Да как же так, да как же можно,кричал я отчаянно: и разрушитель Шива, и творец Брахма,и сохранитель Вишну – это что, одного поля ягодки? И что,никакой иерархии в этом трёхбожии нет? Быть того неможет!.. Средний, центральный образ Вишну должен бытьглавным! Ведь он единственный из этой троицы, ктоотрицает время, сохраняя создания для Будущего!

Но Таблетка переспорила меня: это, сказала, толькос твоей, человеческой точки зрения. Сохранение ввишнуистском смысле кажется тебе очень важнымпотому, что в тебе, как в любом организме, вмонтированэволюцией мощный инстинкт самосохранения… тесущества, у которых этот инстинкт был ослаблен, простоне выжили и не дали потомства.

Ну, возразить тут было нечего. Я и не возражал).

328

Поэтому: вот, скажем, мчится некий Мотохиппи намотоцикле в некую неведомую даль.

Ему кажется, что он – сам по себе, едет, мол, и всё тут.И не подозревает, что прямо над ним летит его хиппи-

двойник, его Высшая ипостась.Летит на крыльях мечты этот двойник, весь из себя

аж сияющий, ангелоподобный…А снизу, под мотоциклом, под самым асфальтом, в

толще земли передвигается Низшая ипостась хиппаря. И этотдвойник тоже не отстаёт от резвого бега мотоцикла, он пере-мещается в геокристалле планеты как изображение в бегущейстроке монитора. В смысле, не реально, а виртуально.

Высший аспект-двойник проецируется на правуюсторону тела хиппаря, а нижний – на левую.

Но не следует трактовать наличие этих двойников какнекую оппозицию, как материализацию некоей моральнойдилеммы: присутствие в сознании/подсознании высшего инизшего аспектов – это вовсе не манихейская вечная борьбаДобра и Зла, не постоянная битва Ормузда и Аримана, аименно – ещё раз повторяю – полное и гармоническоесочетание некоторых отделённых проекций.

Высшее начало устремляет личность хиппи к небу. Нополное подчинение ему грозит распадом личности, физическимистраданиями в парадигме индуистского начала раджас – и темсамым отрицанием самого вектора духовного прогресса.Хорошей иллюстрацией к такой ситуации служит история о сынеДедала Икаре. Который слишком энергично рванул к Солнцу…

А низший аспект хиппи – это необходимое консерва-тивное начало. Это квинтэссенция той мудрости, котораяутверждает: «Тише едешь – дальше будешь».

Это необходимый противовес слишком активномувысшему аспекту, некий сдерживающий фактор.

Но слишком увлекаться им тоже опасно.Ибо в своём крайнем выражении он сразу же до-

ставляет сознание хиппаря непосредственно в ад, в область,руководимую Сатаной.

329329

Ведь кто такие «Ангелы Ада»?Это те хиппи, которые стали слишком хиппи, которые

чересчур законсервировались на хипповщине как на такой.И потому, естественно, вознамерились защищать её. И ужесамим этим намерением незаметно для себя – но в полномсоответствии с логикой событий – начисто отринули всекачества стандартного хиппи: пацифизм, чувство всеобщейлюбви и всеобщего братства…

И уже с 60-х годов пугали добропорядочныхамериканских обывателей своей агрессивностью и нарван-ностью: смотри фильм «Подонки» о приключениях бандымото-хиппи.

Но не все Мотохиппи были столь агрессивны. Некоторыеочень даже наоборот, что-то там даже проповедовали…

***Вторая половина ХХ века.Он мчится на мотоцикле вдаль по широченной

прямой дороге-бетонке прямо к горизонту.Она стоит на обочине и машет рукой, чтобы под-

везли. Чтобы она вкусила всю сладость перемещенияавтостопом.

Он бормочет слова будущей своей проповеди, незамечает ничего вокруг и потому проносится мимо Авто-стопщицы. Но она громко кричит ему вдогонку:

– Остановись, о Мотохиппи, ты прекрасен!..И он останавливается, возвращается к ней и про-

износит с чувством:– О прекрасная Автостопщица! Да будет благо-

словенно чрево твое! Вырази мне твое желание, о прекрасная,и я исполню его. Ибо видя такую красоту, как твоя, говорюнаперед: слушаю и повинуюсь!

И Автостопщица ответствовала Мотохиппи:– О прекраснейший! Подбрось до города Л., там уже

пипл тусуется и скоро сэйшен в Святом Саду начнется!Но Мотохиппи возвел очи горЕ и молвил:

330

– О прекраснейшая! Послушай меня сюда! Дозвольрассказать тебе о том, о чем мне поведали Высшие Силы!Дозволь попроповедовать тебе!

Ей ничего не оставалось, кроме как согласиться, иМотохиппи начал дозволенные речи, причем на старо-славянском:

– О дева лепая! Аще днесь понеже, одесную и ошую!Бых, быхове, быховом! Паки в руце твоей, Г-ди! Иже еси нанебесех!

Но потом всё же перешел на обычный церковно-русский:

– Дщерь моя! А знаешь ли ты, что наша Церковьпризнаёт все постановления всех семи Вселенских Соборов,собиравшихся на собрания за первых 795 лет существованияХристианства?

Не знаешь? Так знай!

А знаешь ли ты,что наша Церковь не признаёт

чистилища? Что мытарства души послесмерти – это не очищение её от грехов, а как бы

подведение итогов, как бы проход души через некуюТаможню, где она на пути в Рай должна уплатить некуюдань, некое «мыто»… и если не хватит у неё заслуг имолитвенного запаса для этой дани, то хрен она в Райпопадёт.

А знаешь ли ты…

331331

***И долго ещё провозглашал Мотохиппи свою

проповедь.Вскоре автостопщице это надоело, она машинально

кивала согласно, но еле сдерживала зевоту. И молиласьтолько об одном: чтобы проповедь поскорее закончилась, иони двинулись бы к цели.

И вот, как бы в ответ на её молитву, в небе по-слышалось гудение.

Оно усилилось, превратилось в мощный гул. И в небепоказался самолёт.

Автостопщица сразу же определила, что это – новыйвоздушный гигант Ан-225 «Мрия» («Мечта»). Она радостнозамахала руками, закричала…

Сначала самолёт пролетел было мимо, но потомпилот заметил хорошенькую девушку, сделал широкийразворот и полетел в обратном направлении.

Отлетев на достаточное расстояние, он снова раз-вернулся, на глаз определил передний и дальний приводы ипошёл снижаться по глиссанде. Коснулся широченнойбетонки за пару километров от мотоцикла, пробежал,тормозя реверсом – и вот уже гигантский самолёт стоитрядом с Автостопщицей, и пилот кричит что-то сверху изкабины.

Девушка тоже что-то кричит ему, но они друг другане слышат из-за сильного рёва турбин самолёта.

В конце концов пилот спускает верёвочную лестницу,и девушка взбирается в кабину.

Окно кабины закрывается, рёв всех шести турбиннарастает до пронзительного свиста, самолёт медленноначинает разбег – и далеко у самого горизонта, сильноуменьшенный перспективой, наконец отлипает от бетонки.

А Мотохиппи, не замечая ничего вокруг, продолжаетпроповедовать:

– О прекрасная дева, а знаешь ли ты…

332

***А пока он проповедовал, его высший и нижний

аспекты спорили друг с другом:В: Вот посмотри, что случилось, ты этого хотел? Он ведь

даже самолёт не заметил, и какой самолёт! Это ведь был насто-ящий великан, его взлётный вес 600 тонн, он может поднять 250тонн груза! Это тебе не какой-то там крошечный «Пайпер-кэб»…

Н: Так ты бы, идиот, его ещё больше на проповединастраивал, чтобы он к небу тянулся… вот и имеешь!Хороший наук логик, да, кацо?!

В: Не передёргивай! Не перекладывай! Ты, и толькоты его тормозишь! Затормозил – вот он и стоит на месте, невидит ничего и проповедует своему мотоциклу! Позор!

Н: Я? Я его торможу? Да ты что, не видишь, что егопросто накрыло?

В: Что значит «накрыло»? Когда это он успел?Н: Когда, когда!.. ТщательнЕе следить за своим подопеч-

ным надо!.. Час назад, когда он у ресторана «Великий Мастур-батор» останавливался, то и вмазал себе полтора квадрата…

***С тех пор многое изменилось.Девушка-автостопщица превратилась в АЭРОСТОП-

ЩИЦУ – уж очень ей понравилось самолётолетание…и успела облететь уже полмира.

Верхний и Нижний аспекты продолжают спорить.Может, они до чего-то и договорятся.

А энергичный Мотохиппи всё ещё стоит там, где егооставила девушка, и продолжает разговаривать со своиммотоциклом.

Всё дело в том, что иногда при передозировке ЛСД(более 700 микрограмм) действие инъекции не проходит современем (как обычно), а остаётся навсегда.

И это был, видимо, как раз такой случай.

333333

Ñíû è ïñèõîäåëèÿ«Жизнь есть сон», – авторитетно заявил Камоэнс.«Ну да, ну да», – грустно закивал Лопе де Вега.«Жизнь – это история, рассказанная безумцем: в ней

только шум и ярость, но мало смысла», – устами Макбетапровозгласил Шекспир. А Уильям Фолкнер так и назвал одиниз своих романов — «Шум и ярость»… впрочем, это былооправдано – там рассказ как раз и ведётся от имени слабо-умного.

Ну хорошо, если жизнь – это сон, то что же тогдасмерть? Пробуждение, как об этом пишет Лев Толстой в«Смерти Ивана Ильича»?

Возможно.Но тогда не приходится удивляться таким вот сценам:– С добрым вечером! – приветствуют друг друга

мертвецы, просыпаясь на кладбище.Солнце уже закатилось, пора окончательно про-

сыпаться…– Болейте! Злая ночь!(Гм… это, значит, вместо «Здравствуйте, добрый

день»…)…Мёртвый муж вылезает из могилы с удочкой.«Куда это ты?» – подозрительно спрашивает

мёртвая жена.«Да я это… на рыбалку… мы тут с ребятами до-

говорились…»Врёт. На самом деле они действительно шагают к

пруду у старой заброшенной мельницы, но не на рыбалку, ачтобы пообщаться наощупь с кокетливыми русалками. Ажена, впрочем, тоже времени не теряет, сообщает своемумёртвому любовнику: мой дурак свалил надолго, так чтоприходи…

Так вот и тусуются всю ночь, а на рассветеложатся спать, желая друг другу «спокойного дня»…

334

***Всё-таки Фрейд был парадигма-

тичен для ХХ века. Его «Толкованиесновидений» создало как бы некуюфиксированную точку отсчёта для

анализа подсознательного,некую «печку, от которой

удобно танцевать».Но именно эта пара-

дигматичность, именно этотсамый «фрейдизм» не далвозможности ортодоксальнымфрейдистам «вылупиться изяйца», заставил навсегдаостаться в клетке материа-листически-эволюционного

дискурса.И потому и лично Фрейд,

и его апологеты усиленно, нобездарно критиковали тех, о ком

можно сказать, что они-то и былиподлинными последовательными психоаналитиками: Юнга,Адлера…

…Карл-Густав Юнг не побоялся, например, заметитьочевидное: наличие постоянных инвариантов в процессемножества сеансов психоанализа… то, на что Фрейд судивительной твёрдостью упорно закрывал глаза – ибо этопротиворечило его материалистической модели мироздания.

И работа с этими инвариантами, которые Юнг назвал«архетипами», продвинула психоанализ намного дальше, чемтрадиционный фрейдизм. И поле для апорий и спекуляций(которыми, мне кажется, во многом грешат вообще все наукио ДУШЕ) отодвинулось далеко в некую виртуальную«ноосферу», находящуюся, по чудесному определениюСтанислава Гроффа, далеко «за пределами мозга».

335335

Но… как всегда: что это за бочка мёда такая, вкоторой нет ложки дёгтя!..

Оказалась и тут – слишком велик был соблазн попсы!И вот на этом самом, если так можно выразиться,

«интегральном» (включавшем в себя и метафизическийаспект) психоанализе Юнга выросло, паразитируя, некоечудовищное чудовище – «психоделия».

Впрочем, на «традиционном» фрейдизме чуть раньшетоже возник некий малосимпатичный уродец – сюрреализм.

Не хочется слишком уж дотошно разбираться во всёмэтом попсовом многообразии. Рациональнее будет, еслиуяснить себе хотя бы, что такое сны, с чем их едят, и на койляд они вообще снятся.

***Сны, по точному определению Владимира Тан-

Богораза, бывают «палеонтологичными». Можно, конечно,добавить – и «футуристичными» тоже. И «актуалистич-ными» – акцентироваными на настоящем.

Но это всё касается только антуража снов, «материаласновидений». А если не забывать, что сны – это нечто,имеющее цель, то станет ясно, что сны всегда только «про-фетичны»… иначе зачем они нужны?!

В пассеизм пусть играются повёрнутые на «пре-красном прошлом» глупые романтики. Нормальное жесознание совершенно нормально боится будущего и хочетего вовремя предвидеть, чтобы по возможности избегнуть«выгребания пилюлЕй».

И потому телеология снов во многом тотальна.Даже если вам снится некий до неприличия волосатый

первопредок, добивающий огромной каменюкой упавшего взападню мамонта – то всё равно этот сон – о некоей будущейситуации: вызовет вас Начальство на ковёр, и добьёт своимсарказмом по поводу важного делового письма, на-правленного вами вместо Швеции в Швейцарию…

336

Сны имеют голографическую природу, потому ипроявляется такое – подобное притягивает подобное… как клипыв Ю-тюбе: посмотришь один – и тут же полезут похожие…

Но сны бывают ещё и вещими – это такие сны,которые не требуют расшифровки, «толкования»: в нихнапрямую снятся будущие события.

Вещими такие сны бывают в результате огромногонапряжения мозга, как итог яростной борьбы личногоподсознания с коллективным. И потому вещие сны снятсяочень редко: мозг на протяжении многих месяцев и дажелет копит силы для такого подвига.

Ибо коллективное подсознание вовсе не желает,чтобы кто-то знал будущее... ведь это даст такому индивидуюзначительное преимущество в конкурентной борьбе!Хорошенькое дело – если кто-то будет всё время видеть вснах будущие биржевые курсы… да он нас разорит в момент!

И потому пусть никто не строит иллюзий. Надопризнаться себе, что мы все находимся под постояннымтелепатическим давлением, сами давим подсознательно другна друга, запрещая друг другу видеть просветляющие вещиесны… потому-то наши личные подсознания и вынужденыобманывать строгую оккультную цензуру коллектива,посылая нам в снах только образы, намёки, аналогии. К томуже, мы не можем углубиться в некую общую картину, внекую «историю сна»: каждое действие во сне зависит неот всей суммы предыдущих действий, а только от послед-него – потому-то в снах так много удивительныхпревращений… которым сновидец, впрочем, совсем неудивляется. Ибо даже его критическая способностьнастолько подавлена прессом чужих подсознаний, что онпросто не может отличить вероятное от невероятного.

А поскольку сказано, что «…истина спасёт вас», тостановится ясно, что такое давление, которое изолирует отэтой самой спасающей Истины, сильно мешает и Спасению,прямой дорогой направляет в ад… Хорошо сказал Жан-ПольСартр по этому поводу: «Ад – это другие!..».

337337

***И только вторичным, дополнительным мотивом

аллегоричности снов оказывается необходимость ана-логизирования, т.е. совмещения новой информации с ужеимеющимся тезаурусом.

Конечно, этот процесс носит во многом буферныйхарактер, это часто защитная мера против страшной в своейнеопределённости новизны – но когда он зашкаливает, топриятного мало.

Вот ситуация из моего детства: завтра я с родителямивпервые в жизни лечу самолётом (до этого, до моих шестилет, на курорты мы ездили только поездом). И вот в ночьперед полётом мне снится сон:

…Устраиваемся в поезде. Незаметно поезд тро-гается. Я сижу у окна и вижу проплывающие за окномдома… и вдруг они довольно быстро уходят вниз – поездлетит!.. Дома, улицы, деревья, поля – всё уже далеко внизу…страшно! Поезд ведь может упасть!..

И когда на следующий день, уже наяву, я выглядывализ окна Ил-12, то увидел то же, что и во сне: умом-то понимаешь,что при данной скороподъёмности самолёта перспективаи должна быть такой, какая есть – а всё равно удивительно: воттолько что под окном убегала бетонная взлётная полоса –и вдруг земля, дома, деревья оказываются далеко внизу…

То-есть: во сне мозг получил информацию о будущихпереживаниях, но у него не было материала для адекватногосна. Тогда подсознание скомандовало: «Аналогизируй!»(такую ситуацию хорошо описал известный «внетелесныйпутешественник» Роберт Монро).

И вот мозг и построил сон на материале толькопредыдущего опыта, сконструировав летающий поезд. Но,поскольку поезда не летают, то во сне мне было страшно: авдруг упадёт?

А вот наяву, в самолёте, страшно не было – тогда яещё не знал, что самолёт вообще может упасть.

338

***Для того, чтобы сон был веще-пророческим,

подсознанию необходимо вырваться за пределы трёхизмерений, попасть в некую вневременную реальностьчетырёх, пяти и более измерений. Что оно и делает.

В 90-х годах во Львове пост-роили памятник – «Волну памяти».Но эту «Волну» я видел во сне ещё вконце 70-х, и видел не такой почтиплоской, какая она есть в реальности,а намного более объёмной, почти

круглой в плане.И это лишний раз про-

иллюстрировало, что видел я еёв вещем сне из четвёртогоизмерения…

Ну а, к примеру, вчетырёхмерном, скажем, кубеможет поместиться такоемножество трёхмерных кубов,что мама родная!.. столько же,сколько квадратов в обычномкубе. Или столько же, сколькоточек на линии. То-есть, бес-конечно много.

Потому и ярких сновснится человеку бесконечно много, причём одновременно,причём круглые сутки – и днём, и ночью… но воспринятьон может только малую их часть. Ещё меньше – толькоотдельные фрагменты – он видит во время сна..., а ещёменьшую часть запоминает.

И вот вопрос вопросов: а где в человеческом мозгувсё это помещается?

Девяносто миллиардов клеток, говорят, в мозгуимеется. Из них чисто «мыслящих» нейронов – 15

339339

миллиардов, остальные глиальные клетки – хрен знает, нахрен они нужны.

Нейроны контачат друг с другом при помощи отростков-аксонов, и этих контактов-синапсов около 100 миллиардов.Тимоти Лири, Джон Лилли и прочие гуру психоделииутверждают, что каждый из этих синапсов – это компьютер, вкотором ячейка «да-нет» – это поляризованная молекула воды!Вот, мол, оно как вот! «Надо привыкать к мысли, чточеловеческий мозг – это сто миллиардов суперкомпьютеров!..»

Ну а мне слабо верится что-то: если компьютерработает на молекулярном уровне, то грош ему цена –обычное броуновское движение внесёт в его работу такойхаос, что юзер не будет вылезать из ремонтных мастерских.

***Дмитро Корчинский удачно сравнил человека,

легкомысленно заигрывающего с агрессивным нацио-нализмом, с малым несмышлёным ребёнком, который лезетв трансформаторную будку.

Ну, касательно национализма – это ещё туда-сюда: вкрайнем случае, это грозит мучительной смертью тела.А вот то, чем грозит неосторожное вмешательство в тонкоотрегулированные природой психические процессы – этобудет покруче.

Это уже грозит вечными мучениями в аду. Там, гденет смерти:

Смерть больше не придёт,Смерть тоже умерла…

(Агриппа д’Обинье).

Поэтому в аду невозможно избавление от вечных мук.Конвенциональность многих архетипов – Будд в

буддизме, Святых и Ангелов в христианстве – не помешалаЮнгу устремить свой взгляд в их суть, в их глубину, понятьих роль в формировании того, что можно условно назвать

340

«путём спасения». Или, если угодно, «просветления». Или«самадхи». Или…

А вот «психоделическим гуру» это даже в голову неприходило. Теогонию многих эгрегоров они воспринималипочти буквально. То-есть, даже не подозревали, что запрекрасными видениями при «кислотных трипах» можетскрываться элементарный лукавый дьявольский обман!Грубо говоря, что вместо Христа можно увидеть в виденияхну очень похожего на него Антихриста!..

***Хиппи скучали. Им было скучно и в реальности, и

сами себе они надоели.Поэтому постоянно искали, чем бы развлечься.Жизнь многим порадовать не могла: ну нарядиться

волосато-джинсово-потёрто-эпатирующе, ну подразнитьобывателя… это быстро надоедает. А вот раскурочить своёподсознание при помощи ЛСД-25 – это уже кое-что! Таки-и-е видения нахлынут!..

И как далеки они были от понимания того, чтоличность человеческая дана не для некоего «онанизмамозгов» при помощи наркоты или кислоты, а длямаркирования себя в некоем ноосферно-телепатическомконтинууме!

Ведь вот представить себе: умирает некий любитель«кислотных трипов», к нему является Ангел и хочет спастиего душу. И растерянно замирает в удивлении: спасать-тонекого!

Мало того, что этот самый умирающий почти забылимя, данное ему Богом, то имя, которое написано в егопаспорте… а откликается на некое йуховое погоняло,которого и близко нет в Книге Жизни… так ещё и от душиего остались только жалкие дискретные ошмётки, шизо-френически разодранные фрагменты личности…

И видит Ангел: нет ничего подобного в континууме!Нет ничего подобного в Книге Жизни! Некого спасать…

341341

(Кстати, похожую ситуацию переживают иактёры: хочет Ангел спасти, скажем, Высоцкого – и вместоего души находит следы образов типа Гамлета, Жеглова,других сыгранных ролей… Но о принципиальной грешностиактёрской профессии как-нибудь в другой раз)*.

***Сны по своей природе анизотропны, они редко

повторяются (хотя случаются порой и такие «завихрения»).И потому не могут выполнить главное требованиеэкспериментальной науки – повторяемость. А это позволяетдопускать многочисленные спекуляции и выдавать их за«последний вывод мудрости земной» (Й.В. Гёте, «Фауст»).

Чем Фрейд и занимался.Конечно, трудно переоценить его заслугу в том, что

он вообще обратил внимание на то, что подсознаниесуществует, что своей энергетикой оно определяет почти всемотивы поведения, что центр личности человека находитсядалеко за пределами сознания… это можно сравнить среволюцией Коперника!

Но!.. Так упорно пытаться объяснить ВСЁ (от неврозови реконструкций мифов до поведения литературныхперсонажей) деформациями либидо – это, пардон, уже какая-то мегаломания.

Ведь нормальный психоанализ имеет дело только сфундаментом, с основами психики – а на фундаменте ведьможно построить что угодно: и храм, и публичный дом. Илидаже кабак.

То, что перфекционизм является следствиемподавления мощного садомазохистского комплекса –это фрейдисты доказали убедительно (да и сам я этозамечал неоднократно и удивлялся: интересно, почемуэто все фанатичные аккуратисты всегда как бы обиженына жизнь, а без пилюлЕй чувствуют себя, как безпряников?)

342

Но вот опять же: тот факт, что строить с максима-льным старанием, с наивысшим качеством можно какгазовые камеры в концлагере, так и университеты – этофрейдизм оставлял за скобками.

И тем более не обращал внимания на то, что выборвектора в оппозициях «добро-зло», «эгоизм-альтруизм», «ад-рай», «Бог-Дьявол» зависит вовсе не от психоаналитическихмотиваций, а от чего-то гораздо более высокого…

***Сапёр ошибается один раз в жизни – потому пере-

двигается по минному полю максимально осторожно.Таким же образом и Юнг анализирует «Тибетскую

книгу мёртвых».С какой тщательностью он отделяет ламаистское

«психическое» от европейского дискурса «только психи-ческое»! Как бережно относится к многочисленным, на первыйвзгляд несущественным деталям посмертных видений!.. Ведькто знает, какую роль они играют в деле спасения души, какопределить степень их важности в этом процессе…

«Не зная броду – не лезь в воду», «Не уверен – необгоняй», «Береженого Бог бережёт» – кажется, что всё этонаписано в сознании исследователя, как Декалог наскрижалях.

И вот сравнить это с тупой писаниной Тимоти Лирио той же «Бар-до Тодол»… просто кошмарная жуткость!

Как слон в посудной лавке ведёт себя доктор Лирипри анализе текста! Ни малейшего представления нет у негоо том, что все эти добрые и злые будды посмертных виденийявляются личностями. С которыми обходиться надоуважительно, вступать с ними в диалог: они-то хотят тебепомочь на пути к спасению, но им надо знать о тебе многочего. Для того, чтобы найти и идентифицировать тебя вхаосе кошмарных видений посмертного Бар-до… если,конечно, ты тоже личность, а не набор условных рефлексовдеградировавшего наркомана.

343343

В трактовке же Лири эти будды – просто некиепсихические автоматы: произнёс в их адрес некую молитву вхаосе кислотных глюков – и получай открытый путь кспасению…

***Поэтому делаю

вывод, что психоделия –это вовсе не тот путь,на котором можнораскрыть подлинныесилы личного под-сознания, позна-комиться с многомернойвневременной реальнос-тью сновидений, увидетьсвой путь спасения…Скорее наоборот, психо-делический опытмало-помалу за-тягивает человека внекий омут, под-вергает его властизлобных астральныхтроллей.

И потому говорюуважаемым хиппи: по-жалуйста, будьте осто-рожнее с галлюциноге-нами! Материальных телпри будущих реинкарна-циях вы можете получитьещё много, а вот душа у вастолько одна…

344

* Íåîáõîäèìîå ïîñëåñëîâèåХотел было написать позже отдельно о принци-

пиальной грешности актёрства – да, видимо, надо сделатьэто сейчас.

Уж очень возмущены были некоторые знакомые,которым я дал прочитать эту статейку: как так?! Это вотмои любимые актёры, мои любимые образы в кино и театре,этот целый духовный мир, эти идеалы и образцы дляподражания – и это вот всё грех? Да быть того не может!..

Что ж, понимаю. В детстве и юности сам былжертвой «фабрики грёз». И удивлялся: почему это всехристианские Церкви – и Православная, и Католическая,и Протестантская – упорно настаивают на грешностиактёрства, приравнивают эту профессию к самоубийству,запрещают даже хоронить актёров по христианскомуобряду… даже Мольера похоронили ниже освящённыхчетырёх футов кладбищенской земли, на глубине пятогофута… Тогда мне казалось это курьёзом.

Но мистический опыт почти всей жизни заставляетменя признать правоту Церкви и утверждать: кторазыгрывает некую роль – и в жизни, а особенно вспектакле или фильме – тот страшно грешит против своейдуши! Тот действительно совершает нечто вполнеэквивалентное самоубийству! Ведь даже если рас-сматривать душу человеческую только как некий паттернили кластер (а она, без сомнения, является чем-то гораздоболее значительным) – и даже тогда насилие над еётонкими механизмами, над системой саморегуляцииповеденческих и оценочных мотиваций оставляет в нейнеизгладимый след!..

Есть такая расхожая актёрская шутка: «Вошёл вобраз – и не могу оттуда выйти». Юмор в этой шуточкегораздо чернее, чем кажется!

Ибо актёрство, «играние роли», основано на само-внушении. На создании на основе своей индивидуальности

345345

некоего паразитического «образа», который в конечномитоге только и может, что разрушать идентичностьактёра… Это же программируемое шизофреническоераздвоение личности!

Особенно приложил к этому руку некий КонстантинСтаниславский (Алексеев), создав даже для своих актёровцелую систему психических деформаций – так называемую«систему Станиславского»…

Но правда иногда пробивается наружу, и потомунекоторые актёры на протяжении своей карьерыполучают по этому поводу озарение: до них вдруг доходит,что даже огромные гонорары успешных кинозвёзд – этоничтожно нищенская плата за тот колоссальный вред,который эти несчастные вынуждены наносить своей душе,чтобы потешать эстетствующих снобов.

И когда это до них доходит, то они сразу жеотрекаются от актёрской профессии, бросаются в объятияЦеркви, каются и пытаются спасти то, что ещё можноспасти.

Коллеги, конечно, обвиняют таких людей влицемерии, в пиаре: не смог, дескать, реализовать себя впрофессии, вот и строит из себя большое цабэ, «моральныйавторитет». Строит, мол, хорошую мину при плохойигре – как лисица, для которой недоступный виноград«слишком зелёный».

Но при этом стараются не замечать, что этираскаявшиеся люди были в прошлой жизни как раз довольноуспешными и популярными актёрами: Иван Охлобыстин,Ольга Гобзева…

Да, возможно, что и в таком раскаянии всё жеприсутствует доля актёрства. Но всё-таки главное в этомделе – вектор, который выбрали эти осознавшие своюгрешность дУши. Рано или поздно он побеждает и до концаочищает их от остатков лицедейства. И, как следствие –от лицемерия, которое от этого самого лицедействанедалеко ушло.

346

А вот что касается движения хиппи, то тут немогу не выразить огромный респект! Несмотря напринципиальную безрелигиозность многих хиппарей,несмотря на их какой-то «теологический анархизм» дажев том случае, если они всего только признают наличиевысшего начала в человеке, не заморачиваясь проблемамикакой-либо конкретной религии – даже тогда у них естьто, что довольно сильно кореллирует их с Христианством:уважение к тайнам своей души.

Изначальное «антиактёрство» хипповой богемы,её нацеленность на взращивание «детских» черт харак-тера – искренности и доверчивости – создаёт основу длядальнейшего духовного роста.

Конечно, основа есть только основа, фундаментесть только фундамент – он не заменит собой всего здания.Но без этого фундамента, без нацеливания своей души намаксимальную правдивость, на максимальное очищение отвсех и всяческих «ролей» никакой духовный прогресс, никакоеСпасение невозможно вообще: в Раю нет места лицедеям,лицемерам, а попросту говоря – лгунам.

347347

Èç èñòîðèè èäåîëîãèè õèïïèИстория идеологии движения хиппи насчитывает

много веков подряд. Даже тысячелетий.Ранние хиппи в Китапонии и Япониппоне выдумали

течение «дзен», но потом пришли надоедливые буддисты иассимилировали мудрость патриархов хиппи-дзена, создавневольно некоего химерического уродца – дзен-буддизм.

А откуда, скажите, воспожаловал этот самый буддизм?Да из Индии же ж!Правду говорят в народе: ничего хорошего из Индии

произойти не может, разве что учение веданты, практикайоги (сангкья), шиваизм, кришнаизм и так далее…

Причём, что характерно, сами-то индийцы оказалисьох какими хи-и-итрыми: сами-то от буддизма отказались!А прочие, значит, страдай…

Что характерно.Правда, отказались не совсем так уже добровольно,

кое в чём им помогли: так, в восьмом веке брахман КумариллаБхата настаивал на реальности души-атмана окружающегомира, созданного Господом-Демиургом. А буддистов-махаянистов, которые это всё объявляли иллюзией, спалилна кострах с помощью доверчивых раджпутов…

А вот последователей Хинаяны-Тхеравады не тронул:эти буддисты практиковали аскетизм и отшельничество,активную проповедь не вели… короче, не высовывались. Чтохарактерно.

А буддисты Махаяны активно вербовали прозелитови за это поплатились: слишком на виду оказались.

И вообще, они напомнили старый анекдот советскихвремён:

348

Кого напоминает СССР?Напоминает крылатого амура с луком и колчаном

стрел: с голой задницей, зато вооружён до зубов, и всюдусуётся со своей любовью…

Вот так вот и махаянисты досовались «со своейлюбовью»… недаром говорят о дороге, вымощенной благиминамерениями.

А вы говорите: хиппи, хиппи!.. Да куда им до такого!Им бы лишь бы не работать да траву курить…

349349

Ëåâ Òîëñòîéè «õèïïèâåäåíèå»

(îòðûâêè)

…Вот к какому маразму приводит стремление кцельности, к ясности, к простоте!

Цельность не имеет места права быть. Мир Божий –не целен, мир – это игралище разнообразных космическихсил, калейдоскоп вероятностей и возможностей. Безумственных усилий в нём не разобраться.

И когда хиппи и толстовцы проповедуют: «Так всёпросто и ясно, живи в любви и благодушии, мэйкай лав, нотвор – то надо помнить и о том, что «простота – хуже воровства».

***Для Толстого всё шибко слишком сложно –

и Шекспир, и всё усложняющаяся цивилизация. Для хиппи –тоже. Но выводы и рекомендации из этого они делаютпротивоположные.

Толстой упрямо фыркает на то, что непонятно, и,подобно хоббитам, с подозрением относится к любоймашине, которая сложнее простого ткацкого станка.

Хиппи же – гедонисты, им такое «опрощение», когданадо в поте лица пахать сохой землю, вовсе не в тягу. Имподавай – причём here and now – комфорт и беззаботность.

И в эстетическом плане несовпадение: для Толстогоплохо всё, кроме примитивного фольклора, для хиппи жевсё хорошо: их всеядность обусловлена деградациейкритериев. Как в быту они использовали маскарадность –одежду всех времён и народов – так и в эстетических оценках«о вкусах не спорили».

Музыка: индийские рагги, барочные стилизации, фолк,тяжёлый рок, тибетско-буддистское шаманство – всё в тягу!

350

Изобразительность: сюрреализм, абстракционизм,дадаизм, даже примитивизм, даже минимализм – всё вкайф!

Хиппи – демократы, легко включают в свою среду«родственные души».

Толстой же – аристократ со знаком минус. Анти-аристократ. Духовный лакей быдла.

(Оговорюсь: «народ» для меня – это понятиестартовое, изначальное. Тот «представитель народа»,который явно стремится к образованию и духовномусовершенствованию, становится интеллигентом. А тот,который хочет остаться скотом, у которого даже нетуважения к «учёности» – тот тоже перестаёт быть«народом» и становится быдлом.

И ещё: многие отмечали в этом смысле лицемериеТолстого – изо всех сил строит из себя «народ»,мужиковствует вовсю… А как только дело доходит донастоящего мужицкого общения с фамильярностьюи матерщиной, то тут же вспоминает о своём графстве,выпячивает грудь, сурово хмурится, грозно рычит «аки леврыкающий» – и всем сразу становится ясно, что перед нимиБАРИН с восьмисотлетней родословной… такой вотаристократизм толстовского толка).

***/…/В хиппарях есть что-то нестойкое, нежизненное,

некая постоянная готовность «раскланяться с этим миром».Не встречал я хиппи, боящегося смерти.

Что это? Влияние идеологии?Вряд ли. Обычно это влияние сильно переоцени-

вают.Скорее всего, «молодняк» 60–70-х годов потому и

ломанулся в хиппи, что был уже изначально к этому готов.Потому что ещё в детстве пережил «предсмертный опыт»клинической смерти. Или даже не в детстве, а ещё раньше –в утробе матери, до рождения.

351351

Представим себе, что беременныедамочки в 40–50-х годах употреблялинекий модный тогда «безвредный»транквилизатор. Им-то, дамочкам,становилось легче переносить бере-менность, а вот плоды в их утробахбыли постоянно «вгашены» инаходились на грани смерти. И видели«тот свет»… как пациенты доктораМоуди.

А вырастая, потому и становилисьхиппи. И оказались востребованы новойинформационной цивилизацией – не какдеятели, а как демо-проекты, как пропо-ведники духовной свободы и творческойраскованности.

А вот духовной дисциплины им явноне хватало, поэтому многие поумирали отпередозняка: всё хорошо в меру. Хотя и тяга к наркотикаммогла быть инициирована тем «безвредным» транк-вилизатором, которым они обжирались ещё в утробе матери.Потому-то и смерти они не очень-то боялись…

***А вот Толстой – это был яростный жизнелюб! Какие

там на фиг посмертные миры, какой там духовный опыт!Скольких людей убеждал, что жизнь – это штука грешная(«Крейцерова соната», «Воскресение»), а сам суициднутьсяне насмелился: прятал от себя верёвку и ружьё.

Из-за сильной привязанности к жизни трудно умирал.Не имел при этом благодетельной помощи Церкви, откоторой сам при жизни отказался…

Поэтому… заказал бы я по его душе заупокойнуюслужбу, да не знаю, где: и католиком он не был, и от право-славия он отрёкся, а у протестантов заупокойныхслужб нет.

352

Ñåêñ ³ õ³ï³(óðèâêè ç òðàêòàòó)

...Отак і запресували впродовж тисячоліть увесь оцейокультизм, усі знання про древній досвід. Може це буловиправданим, може, людство справді не вижило би без того,щоби втратити окультні знання, може, дійсно, якісь злічарівники могли би знищити усіх нас – але історія не знаєумовного способу. Сталося те, що сталося: загалом нашаментальна парадигма стала ньютонівсько-картезіанською.І саме тому інквізитори з відчайдушною самовпевненістюспалювали відьом і чаклунів. Спалювали!..

Але ось у останні часи – досить брехні, каже дехто.Хвате, тіпа, брехати!

З’явилися, врешті, хіпі і сказали: є! Існує щось над-природне, щось таке, що не підкоряється напряму інтелектуі навіть не дає себе пізнати і зрозуміти. Але що самеманіфестує себе таким дивним чином, що то за звір такий –окультизм – хіпі не пояснювали. Бо не знали самі. Бо нехотіли знати. Бо занадто виявилися ліниві для того.

Дійсно, що ж то за «райське блаженство», що ж то заспонтанний, «дитячий», радісний світ, у якому треба щоськумекати, напружувати мізки?! Від ідеалів хіпі, від по-стулатів гедонізму це було дуже навіть далеко… Не аж таквже старанно вчилися хіпарі у совєтських школах, щобпам’ятати грибоєдівське «Горе от ума», але поводили себетак, ніби знали цей твір напам’ять.

І вопше і в цілому хіпарі являли собою прикладторжества підсвідомості: практикували такий «модус вівенді»,як ніби їхня інтуїція активізувалася на найвищому рівні…але це було далеко не так! Бо аж ніяк не переймалися вонимайбутнім, а саме це і є метою будь-якої профетичної діяльності.Своїм мотто «here and now» – «тут і зараз» – вони самі «за-пресували» власну здатність щось передбачити і спланувати…

353353

Тільки підсвідомість не зраджувала їх, і вони жилиза її підказками. І тому поводили себе відповідно.

/…/Сексуальна революція у другій половиніХХ сторіччя почалася задовго до ери хіпі: прогрес в індустріїконтрацептивів дав свої наслідки. Але тільки в хіповійідеології ця революція одержала хоч щось схоже на якесьобґрунтування.

Дійсно, якщо хтось проповідує «free love», себто,космічну, всеохоплюючу, тотальну любов – то і секс вінмусить проповідувати тотальний… Щоби бути по-слідовним.

Але, повторюю, годі було почути від хіпарів хоч якесьзаглиблення у казуальність, хоч якусь відповідь на питання:а чому, власне, ви вважаєте, що любов і секс мусять бутисаме «вільними»? Адже якщо розуміти секс як засіб, що його

354

природа створила для продовження роду, для розмно-ження – то він якраз має бути навпаки, не вільним –а підкорятися вимогам тієї ж природи!

Бо!..Бо секс пристосований природою зовсім не для

задоволення людини, а для продовження роду і длярозмноження. Секс у природі – це як сир у мишоловці, небільше, як принада: захотів оргазмів – то прошу до шлюбу.Хомутайся, одним словом. Гаруй, щоб прогодуватисім’ю.

/…/А хіпарям я дивуюся і захоплююся ними: як тоотак вони були налаштовані на таке роздолбайство, на такийпофігізм – і без тих усіх страждань, що я їх мусивперетерпіти, поки не став тим, що я є зараз?! Звідки у нихвже у ті часи, у сімдесяті роки, була ця мудрість – найвищамудрість!.. повної «відв’язаності» від вимог традиційногонудного життя?

Адже до сексу вони ставилися так, ніби вже пройшлидовгий тяжкий шлях страждань і, відповідно, високоїнауки… так, ніби вже від народження були великимимудрецями-гуру, ніби вже у молоді роки мали величезнийжиттєвий досвід.

І не тільки досвід (адже недаремно кажуть:«Старий дурень – великий дурень, бо він має більшедосвіду»), а ще й якесь глибинне знання, що вони йогоодержали не інакше, як від Бога.

Маю з цього приводу підозру, що причиною цього єтой факт, що від якогось моменту у стратегічній програмілюдства вже почав діяти механізм стримування роз-множення. Бо вже забагато стало людей на нашій планеті.

І що саме з цим і пов’язані і сексуальна революція,і зростання агресивності, і витіснення лібідо наркоманієюі лудоманією. А також – про що і веду мову – і передчасна«юнацька» мудрість охолодженого розуму.

Бо ця ж їхня «вільна любов», попри якусь своюонтологічну істинність, навіть, можна сказати, Божественну

355355

Правдивість – це все ж таки не той феномен, що сприяєрозмноженню людства.

Бо що є, то є: так, «вільний Космос» необхіднорезонує з «вільною любов’ю», яка послідовно породжуєі «вільний секс». Але важко собі уявити, щоби за цієїпрактики якимось чином могли народжуватися діти.Повноцінне виховання дітей вимагає і повноцінної «повної»сім’ї з повним «захомутанням» обох батьків. З виконаннямусіх батьківських функцій. З зароблянням грошей, зповсякденними хатніми справами. З неможливістю«скакати у гречку» – хоча би для того, щоб не принестидодому якоїсь статевої зарази… і де ж тут місце для«вільного кохання»?!

/…/Так, і ревнощі не дозволяють досягти ідеалусвободи у коханні. Бо постійно провокують почуття «вінтільки мій», «вона тільки моя»… а це вже не резонує зКосмосом, з Богом, зі Всесвітнім еросом. Сонце сяє на всіх

356

без винятку, Космос і Бог огортають своєю Любов’ю все!Вищі сили необмежені, а тому не мають так званого «почуттявласності», яке так притаманне пересічному обивателю…

Хіпі ж, повторюю, жили так, ніби не знали і знати нехотіли про ці ось обставини, про цю обивательську«практичність». Вони ніби відразу після пубертатногоперіоду вже були готові до завершення земного життя.Стареча мудрість, яка була для них органічною настільки,що не давала їм змоги навіть замислитися над чужимистражданнями, робила їх безжальними.

Юнаки-хіпі ставилися до жінок презирливо.Дівчата-хіпі – також.Бо справжня Жінка – це щось настільки антихіпове,

що, попри притаманний хіпі пацифізм і миролюбність, воничасто-густо сильно ненавиділи жіноцтво як таке. «Клухапогана, рагуліна нещасна, жлобиха дурна» – це ще найслабшівислови, якими хіпарюги обзивали добропоряднихгосподинь, шанованих Дружин та Матерів… знову ж,повторюю, це робили не тільки юнаки, але і дівчата.

Легковажно зваблювати чужих жінок, абсолютно непереймаючись стражданнями ревнивого чоловіка – а що їмбуло до його страждань?!

«А не ревнуй, – могли сказати вони. – Живи, як осьми живемо! Ніхто ж тебе не змушує западати на власнудружину, бо це навіть і не по-божому. Ісус Христос хіба мавдім, дружину, дітей? Та він жив як пташка небесна, як ото увідомій рок-опері показано…Тим більше: хочеш трахнути,приміром, ось цю нашу подругу – герлу-хіповку – то дужепрошу, ми не проти… якщо, певна річ, ти з нею домовишся.Бо примусити її ми не можемо, це би суперечило свободікохання…».

Таку логіку міг би зрозуміти тільки такий же гедоніст-хіпар. Той, що вже подорослішав настільки, що цінує у життітільки оргазми, а не всі ці тонкощі і маневри, що передуютьсексу. Для кого індивідуальність партнера вже не грає великоїролі, для кого цінністю вже є тільки якість партнера: фізична

357357

краса і темперамент. Для кого вже є цілком органічною древнямудрість: «дурень тримається за оригінал, а мудрі міняютьсякопіями».

Але не пересічному ревнивому Чоловікові пого-дитися на таке!

Бо у переважній більшості ці «ідеальні патріархи»лишаються у своїй душі наївними дітьми і тому не здатнізректися ролі Чоловіка і Батька. Бо їхні матері і дружинизмогли-таки пробудити в них так звані «батьківські почуття»і сформувати з них те, що треба задля продовженнялюдського роду. І то всупереч їхнім базовим чоловічим ігрек-хромосомним інстинктам, які вимагають якомога ширшерозповсюдити власні гени… тобто, мати гарем або хоча бисвободу у пошуках тимчасового партнера.

А хіпі, ще раз наголошую, не далися на те, щоб їхзапрограмувати подібним чином. Вони вперто практикувалисвою «вільну любов» і тому майже ніколи не мали ні сім’ї,ні дітей…

Вони ніби відчували (але, повторюю, лінувалисяусвідомити), що оргазм як такий – це вкрадений у Небаскарб, це коротка мить (не більше 4–5 сек.) того стану, якийпостійно переживають небожителі. Що природа не малаіншого виходу, як тільки взяти з Неба це могутнє пере-живання Блаженства для того, щоб створити принаду длясексу, для продовження людського роду. Недаремно умусульманській міфології оргазм праведника з гурією уСадах Аллаха триває аж 600 земних років… і це, повторюю,замість кількох секунд у земному житті.

Тому – і це навряд чи можна заперечити – хіпі невважали за доцільне перейматися земними реаліями… тобто,піклуватися, турбуватися, гарувати. І тим самим, як цене парадоксально, заперечували власне секс!..

Адже навіть сексуальні ігри, пестощі, фрикціїпотребують чисто фізичних зусиль, і то неабияких! Не разбувало, що підстаркуваті ловеласи помирали на жінкахчерез перенапруження під час активного «взування»…

358

За природним сценарієм зусилля під час сексу такожє одним з етапів випробування самця на здатність передатинащадкам високоякісні гени…

Але ж і тут виявилося велике «але»!.. тобто, не всебуло так просто.

/…/Бо, як на мене, найбільш притаманне для хіпі –це якась дивна недовговічність. Складається таке враження,що і живуть вони так, ніби роблять комусь велику ласку.Якщо щось не так для них – то до побачення! Передоз –і відразу у кінцевий пункт, у небуття… і жодного побоюванняне виникало у них, що можна ж потрапити зовсім не у якусьнірванну пустку, а зовсім в інакше місце – у Чистилище,якщо навіть не у пекло.

Бо все ж таки, попри якийсь містично-даоссько-буддистський антураж їхнього іміджу, вони були у своїйоснові ідеологами матеріалістичними. Цінувалитільки насолоду «тут і тепер», «here and now». Найвищийкомфорт – гедонізм, лінивство, «відв’язаність». Невтручання,квієтизм, «дитячу» невинність… тобто, усе, що не вимагаєжодних зусиль – ні фізичних, ні розумових.

І тому і до сексу вони ставилися подвійно: оргазм –це щось таке аж дуже приємне, і в той же час потребує певнихзусиль…

359359

І тому всі послідовні хіпі були переважно сексуально-асексуальними.

/…/А баба Галамага. А дід Галамагий.А онук – хіповий.Бо не раз бувало, що сумнівався у власному бутті.

Або, як пан Конопацький каже, «у власній екзистенції».А йому на те, на його сумніви, бувало, його Педагог

проповідував: «Шановний онуче Галамагий! Знайте, щонавіть звичайні собі нехіпарі не те, що сумніваються усвоєму бутті, а просто навіть точно знають, що їх нема!Вважають, що насправді і цей світ, і вони самі – то є ілюзія.Переконані у глибині душі, що їхнє буття – несправжнє, томуі живуть так дивно: працюють на олігархів, розмножуються,закохуються у власних секретарок…

То чим ви тоді, шановний, від них відрізняєтеся?Справжній хіпі, навпаки, точно знає, що він живе.

Існує. Існує у будь-якому сенсі.Тому і поводить себе відповідно, до життя ставиться

абсолютно серйозно: ніколи не буде його легковажномарнувати на кар’єру, на заробляння грошей, на створеннясімейства…

І до сексу ставиться відповідально, богиню Венеру,чи то по-їхньому – Афродіту – поважає з усієї сили. Тобто,трахає все, що ворушиться.

Щоправда, називає це «сексуальною революцією»,хоча, на мій погляд, це звичайнісінькі гульки. Тобто,скакання в гречку.

І тому не сумніватися вам слід у вашому житті-бутті,а налаштовувати свій організм до максимальної потенції уцьому сенсі. Щоб не зганьбитися перед вашими клієнт-ками…»

Онук Галамагий слухав свого Педагога та й духовноспочивав. Бо думав про своє: коли ж то коноплі вже врештішерстю вкриються і можна буде маковиння на силос збирати.

/…/Отто Вайнінґер у своєму відомому дослідженні«Стать і характер» писав про Імануїла Канта: «Він був

360

настільки несексуальним, що навіть не любив по-дорожувати…»

Хіпі ж подорожувати любили. Навіть мандруватиполюбляли.

Мотулялися тудим-сюдим по тодішній Імперії, і небуло як їх спинити. І у багатьох випадках ганяли намотоциклах… коли не хотіли пересуватися стопом. Колилінувалися махати руками до шоферюг-дальнобійників, щобїх підвезли.

/…/А чому саме про це, про секс і хіпі почав я писатицю книгу?

Бо помітив певну непослідовність у трактуваннідеяких аспектів хіпової ідеології – як з позиції сторонніхдослідників, так і з точки зору самих хіпі.

Валерія Славникова (Лера) у своєму есе «Код преемст-венности» (альманах «Хіппі у Львові», 2011) наголошує наусьому тому, що об’єднує два «х» – хіпі і Християнство…напевно, вперше це було викладено так чітко, талановито,концентровано.

Так, Отці Християнства і хіпарі мають у своїхідеологіях і етичних нормах багато спільного: це і внутрішнясвобода, і дистанціювання від заморочок «світського» життя,і висока оцінка дитячої невинності та безгрішності,і намагання жити у братніх комунах, і мандрівний спосібжиття, і беззастережний альтруїзм…

Але!..Дещо не збігається. І саме це «дещо», ця невелика

дисгармонія між образами Апостолів і Хіпі таки спонукаламене замислитися і, як результат, написати ось цю книжку…бо ця дисгармонія стосується саме сексу і хіпі.

Бо на відміну від Апостолів хіпі пропагувалиабсолютну свободу і в сексуальних стосунках. Цілковитийгедонізм у цьому сенсі. Статевий аскетизм був від них дужедалеко – як Україна від Євросоюзу.

361361

Îá óìåíèè ãîâîðèòü ÿçûêàìè(îòðûâîê)

Êàê õîðîøî íå çíàòü àíãëèéñêèé!Шёл я однажды.Но перед тем должен сказать и скажу: уж очень я

не любил музыку. В детстве аж скребло внутри тошнотой,когда слышал т.н. классику. То-есть, в смысле, такая тосканакрывала, просто даже, можно сказать, тощища.Особенно духовые раздражали: ревут прямо как. То-есть,как ножом по штукатурке. Аж мороз по коже.

Так вот, шёл я однажды.И ведь какая несправедливость: в детстве-то я

совершенно не онанировал… разве что психически. И ещё:помню, раз даже пытались меня приучить к музыке, типа,чтоб не особо… Учился-то я в школе хорошо, схватывалвсё быстро, потому времени оставалось много, так вот,чтоб не очень в это самое свободное время…

Да… Ну так вот: шёл я однажды.Правда, поллюции у меня были ого-го какие, приятно

вспомнить! Намного чуть побольше острого наслажденияпредоставляли, чем потом уже с женщинами. Ну, то-естьв смысле секс.

И вот, значит, шёл я однажды, в 1965 году, весной.В школу шёл, на уроки. Утром, значит, без чего-то тамдевять. Чтоб на уроки вовремя попасть.

А приучали меня к музыке тем, что купили аккордеон.И пытались определить в некий КРУЖОК АККОРДЕО-НИСТОВ. Привели, чтоб меня попробовали. И оказалось:слух – не абсолютный, но почти отлично, ритм – вообщеотлично, музпамять – так себе, но тоже ничего. Короче,подходил я.

И долго мне потом стоило много времени и сил, чтобот этого как-то так мягко, нежно, без шума и без особого

362

напряга, короче, и чтоб без последствий. Короче, удалось.Оставили в покое. А аккордеон долго ещё пылился, пока непропал куда-то. С концами. И причём, в этом я не виноват.Сам куда-то делся. Подозреваю, украли. Жаль. Но не очень.

Шёл я, значит, утром в школу. В 1965 году. Когда мне13 лет было.

Уже подходил почти, и вдруг услышал такое, чтопрямо остолбенел. Музыку, в смысле, услышал, но какую!..

Первое впечатление – это настолько хорошо, что такогоне бывает. Просто быть такого не может. Как у Чехова: «этогоне может быть, потому что этого не может быть никогда».

Тогда-то и понял, что буду в дальнейшей жизнииграть в рок-группе. И играл потом.

Прямо-таки полное ощущение было, будто полетел.Звонкую, свежайшую, прекраснейшую услышал

музыку!.. Эта музыка настолько отличалась от тошно-творной унылости стандартных совковых всяких тамконцертов и прочих… Гитары звенят, голос вокалиста слёгкой очаровательной хрипотцой, мощный, высокий… Наменя прямо… ну, как ливень в Сахаре прямо!

Из окна какого-то эта музыка лилась. И так долгослушал я, что чуть в школу не опоздал. Как загипнотизиро-ванный.

Узнал потом, прочитал: эта группа «Битлз»называется. А песня – это была «I should have known better».

Шёл, значит, я в школу. И понял, что буду играть врок-группе.

И играл потом. Правда, не в «Битлз», а в другой. Нотоже интересно было.

И аж столько всего возникло в смысле ассоциаций:вроде как бы ангелы поют, вроде как бы о чём-то небесном:английского-то я не знал, учился в немецкой спецшколе. Апотом начал я интересоваться: а о чём всё-таки там, в этойсамой «Я должен был знать лучше» поётся? Что за названиетакое странное?

И узнал. И плевался, когда узнал.

363363

…And when I ask you to be mine – а-а-а!..You’re gonna say you love me too.

То-есть, в том смысле, что я тебеговорю: давай, типа, трахнемся, а ты,блядь такая, говоришь: не ссы, мол, я тебятожжжа аж так люблю, что, типа, не дам.Перетопчешься.

Так прямо-такименя это и ошарашило.Я-то, наивный, думал,что там о чём-то серьёз-ном, о Душе, о Небе,о Спасении. А там –о гениталиях, о любви, оразмножении…

Ох, чтоб тебе,думаю!..

И зачем только яначал изучать ан-глийский! Зачем захотелпонять, о чём эти«Битлз» поют! Надо же:такими вот ангельскимиголосами – и о такойху=не поют! Прямоgbpltw какой-то! Пол-ный! Прямо-таки крахиллюзий…

И бросил яизучать английский. Досих пор не изучил. И досих пор уверен: еслислушаешь рок-музыку –хорошо не знатьанглийский!

364

Íî åù¸ ëó÷øå – çíàòü àíãëèéñêèé!Полмира, однако, на нём говорит… Даже украинско-

русские дети так и норовят. В сети, в смысле. Чтоб со всеммиром общаться.

Прям-таки надо его таки знать! Просто, чтоб средивсей этой цивилизации не пропасть. Чтоб среди ночи встать –и тут же: гуд бай, мол. И ведь что главное: ещё при совкаходин академик (!) говорил в телевизоре: я, мол, такой умный,что аж страшно! С детства, мол!.. Пушкина!.. Почти всегоПушкина знал напамять! (вот, даже проверялка вордовскаяподчеркнула красным. Волнистым.)

Так и сказал: напамять. Вместо наизусть. Ибо так –и только так – в смысле «наизусть» – правильно по-русски.Безо всяких там украинизмов.

Так что не напамять надо знать английский, анаизусть. Повторяю: чтоб прямо среди ночи аж! Они, типа,орут: вставай, к тебе женщина пришла, красивая такая, хочетс тобой в постели полежать и потрахаться!.. А ты в ответ:пли-и-из, с огромнейшим сэтисфэкшеном!

Как такое скажешь, то они, которые женского пола,будут к тебе в очередь записываться за месяц!.. Лишь бытебя на них хватало.

Так что знать английский не помешает. Учить надоего потихоньку. Не очень спешить – ибо!.. Поспешишь –людей насмешишь.

И тогда наступит благорастворение воздухов и влюдях (в человеках) благословение.

365365

Åï³çîäè ç ìåòà³ñòîð³¿ëüâ³âñüêèõ õ³ïï³

Åï³çîäè ç ê³íöÿ 70-õ

IСидів я одного разу у парку. І побачив: побилися

два голуби миру за пальмову гілку… отже, буде війна.І справді: незабаром ввели совєти війська у

Афганістан.Так само і хіпі: аж такі пацифістичні, що мимоволі

очікуєш великої колотнечі.…КГБ тоді шукало глибоко законспіровану мережу

антирадянсько-диверсійної організації «хиппи» на територіїусього Союзу, а Установчі збори хіпарів відбулися у Львовіцілком поруч з КГБудівлею – а саме, у Парку культури навул. Дзержинського… такий ось парадокс.

Обговорювали тоді магістральні шляхи подальшогорозвитку Системи.

Слово взяв Компот і доповів про цілковитий гедонізму даоському стилі: мовляв, ця Камасутра – це непогано, але вній йдеться тільки про те, як видобути максимум насолоди звже існуючих способів… а ось даоси практикують нове –містичні аспекти перетворення життя на суцільний оргазм.Тому гербом хіпі має бути символ ІНЬ-ЯН…

Йому заперечив Борщ+: не гедонізм, а аскетизм!Героїчна боротьба! Віддати життя для торжества миру напланеті!.. ПАЦИФІК має бути гербом, ПАЦИФІК!..

Дискутували. Тобто, кричали, верещали. Ледь небилися…

А у цей же час у Кабінеті, що його вікна дивлятьсясаме на Парк культури, також бурхливо радилися: як же жто же ж би так зробити, щоб дізнатися, де ті хіпарі (які

366

вже стали іде-фікс Контори) мають бази, явки, пунктикоординації?..

Також сперечалися досить голосно, але не голосніше,ніж хіпарі попід їхніми вікнами. Врешті Головний невитримав: Что за шум, бля?

– Да там внизу, под окнами, какие-то малолетки,товарищ генерал…

– Ну так закройте окно, бля. Учить вас всю жизнь, бля…І нарада щодо того, як «накрити» хіпарів, про-

довжувалася.

IIЮна герла сміється, верещить, відштовхує його. А

юний хіпі вперто пхає руки між її стегон, обіймає,намагається роздягнути…

Ця акція відбувається на львівській Цитаделі, якадосить сильно вивищується над будівлею КГБ – колишнімофісом Електричної Компанії.

І з одного з вікон Контори за всім оцим спостерігають.Лунає діалог:

– Хе-хе, как он её!..– Ну хватит, капитан, давай сюда бинокль. Моя

очередь.– Сейчас, сейчас…

IIIЙде по вулиці дивний хіпі – лисий і без джинсів.

Питаються у нього: що сталося?– Та, каже, тойво-во... побився об заклад на джинси,

що мене не обстрижуть наголо, якщо потраплю до дурдому..

IVКоли покійний екс-басист групи «Вуйки» Михайло

Дуартович Саврук (Джеґер) косив від Совкової армії надурці, то чув не один раз цікаві вислови одного з пацієнтів,

367367

такого собі пана Конопацького… бо на питання: пане Коно-пацький, були-сти у Львові?

…цей пан незмінно відповідав: був.А на подальше питання: бачили-сти-то там росомаху?…вперто відповідав: бачив.…А на питання: ну і як вона виглядає?..…говорив: ДОБРЕ!І ви її хтіли?Та хтів, курча її мать…А не ревнували?…Та отож бо й воно!... Якби не ревнував, то певно

би взув не раз. Бо ті баби – то як ті корови: що більше їхревнуєш, то менше дають.

Åï³çîäè ç ê³íöÿ ÕÕ²² ñòîð³÷÷ÿЛьвівські вчені вишикувалися на плацу.Струнко!Виструнчилися.Полковник, не кваплячись, пересувався вздовж

шеренги. Оглядав зовнішній вигляд. Тобто, як вони ззовнівиглядають:

– Професор Хіпенко! Підтягнути офіцерський реміньу джинсах! Стоїте у строю, як баба беременна!..

– Доцент Кокнарчук! Чому волосся закоротке? Якщоще раз помічу, що по ночах підстригаєте хайр, то!.. Дивисьмені!

– Аспірант Флетович! Підтягнути хайратник!– Асистент Пацифістський! Вийти зі строю!Асистент карбує два кроки і завмирає перед строєм.

Полковник дивиться на нього презирливо і в той же часіронічно.

– Струнко! Рівняння на середину!.. Ось перед вамизразок так званого «асистента». Уважно дивитися!.. Ось вамприклад того, як не має виглядати вчений-хіпі. Ось вамзразок лінивства, ледачості, роздолбайства!.. Ось вам його

368

джинси – дивіться, уважно дивіться!.. Виглядають якновенькі! Ніби тільки вчора куплені! Неподобство!

Тому – слухай мою команду!.. Наказую: асистентуПацифістському – два наряди поза чергою! Негайно привестиджинси у відповідність до вимог Статуту! До ВитиральніДжинсів – кроком руш!.. І щоб до початку занять джинси буливитерті відповідно!..

Асистент спочатку крокує стройовим кроком, а потім,коли звернув за ріг Витиральні і вийшов з поля зору Полков-ника, розслабився, матюкнувся, закурив.

– Що, знову? – питає його каптар, лаборант Опіятченко.– Та, бля… давай цеглу.Асистент жбурляє недопалок у відкритий простір

і сідає на ящик з-під коноплі. Каптар виносить з каптьоркицеглину, і асистент починає витирати на собі джинси – так,щоб вони набули належного «витертого» вигляду.

Àåðîñòàòèêà ðóõó õ³ï³Осінь – це час надій і сподівань.Вже минуло задушливе літо, вже треба готуватися

до найприємнішої події у житті кожного хіпі – до щорічноїміграції на Південь.

Незабаром почнуть віяти потужні вітри з Півночі.Вони принесуть перші морози, перший сніг…

І з цими ж вітрами хіпі вирушають до теплих країв.

369369

***Коли літак під час польоту витрачає пальне, то у

порожнини, які внаслідок цього утворюються у баках,впускають інертний газ азот – щоб не утворювалася небезпечнавибухова суміш з повітря і пари авіаційного керосину.

Балони зі стисненим азотом купував на летовищіПензель – він мав там знайомого вуйка Мирона, якийпрацював на складі і міг винести за літру самогонки не те,що балони з азотом, а навіть цілий турбореактивний двигун.

Пензель зі Стахом* перевозили на мотоциклах ціокруглі балони до майже зруйнованого будинку на вулиціКоперника: «без вікон, без дверей // повна хата хіпарей…»(цей будинок вже не існує).

У підвалі цього будинку хіпі організували великулабораторію, майже фабрику.

Лєра, Конфєтка, Чучундра та інші герли зшиваютьна старих «Зінґерах» і «Подолках» величезні шматкинадміцної плівки – мейлару… шиють повітряні кулі.

Жорік Чорний в цей час сидить у позі лотоса, мурмочетибетські мантри і медитує над балонами з азотом: під йогоконцентрованим поглядом азот у балонах перетворюється нагелій. Цей газ дуже зручний для польотів, він майже так самолегкий, як і водень, але не горить.

Потім Дем, Стас Горський і Орест Макота роз-мальовують кулі своїми сюрреалістичними фантазіями, аАлік Олісевич пише поруч із ними правозахисні лозунги.Пише він їх українською, але латинськими буквами, томупрочитати їх годі. Але так навіть цікавіше.

***І ось нарешті все готове, всі хіпі на даху, кожен

прив’язаний до своєї кулі, кожен тримає в руках кількацеглин – це баласт…

* – Станіслав Кокінський (1951–2006).

370

Дочекалися сильного пориву вітру – і Алік кричитьщосили:

– Кидай!..Всі одночасно кидають цеглини, змивають у повітря –

і потужний північний вітер несе їх далеко на Південь.

Âåðòîõèïïè è äðóãèåМне вот интересно: какого милого хиппарям

обязательно надо было перемещаться на мотоциклах?Что, не могли найти транспорт поинтереснее? Дороги-то у нас в совке и постсовке сами знаете, какие…

Не лучше ли было перемещаться по воздуху?Не говорю уже о перемещении поездами… хотя опыт

есть.В 1972 году мы – два студента и одна студентка –

переместились стопом в товарном поезде из райцентраЛьвовской области Самбора до Львова. Ехали в кабинемашинистов – воспоминания незабываемые!..

«Зелёный!» – говорит помощник вслух.«Зелёный!» – тоже вслух отвечает машинист…И так всю дорогу.А наибольший опыт перемещения товарняками,

безусловно, у Лемка и Святого… много раз они путешество-вали ими на Дикий Восток от Львова – в направлении городаРовно.

И в этом смысле мотохиппи напоминают мнеХристофора Колумба.

Тот тоже собрался плыть в Индию на трёхкаравеллах!..

Нет, вы вдумайтесь: ведь что такое эта самая«каравелла»? Это ведь уменьшительно-ласкательная формав ихнем языке… этот самый суффикс «…элла»…

Уменьшительное от «карава» – «корабль» по-нашему.И что, этот самый Христофор К. не мог поплыть себе

на огромном, относительно гораздо более безопасном

371371

галеоне? Который стоил бы не дорожетрёх этих самых каравелл-«корабликов»?

Мог. Но не поплыл. Наверное, нехотел брать только на себя полнуюответственность за экспедицию.

Так и хиппи – могли бы и поезда«стопить»… Или, повторяю, вообщеперемещаться по воздуху.

Впрочем, некоторые так и делали.Львовский хиппи Алик Олисевич

решил создать себе помощников – этонадо было ему, чтобы основать аж тридвижения в дискурсе «хиппи». Аж тринаправления в хиппизме – аэрохиппи,дельтахиппи и вертохиппи.

И вот талантливый кукольныймастер Зина Doll* сотворила три куклыАлика.

Буддист Жорик Чёрный уселся впозу лотоса и долго медитировал на этихкуклах – пока они не раздулись донормальных человеческих размеров и неодушевились.

И таким образом возникли изНебытия ещё три Алика Олисевича.

И вот, пока первый, основнойАлик не без успеха боролся за мир иправа человека, три дополнительныхАлика занимались теорией и практикойпутешествий в пространстве, созданиемальтернатив движению мотохиппи.

Алик № 1 основал движениеаэрохиппи – движение тех хиппи,

* – Зіна Банах.

372

которые предпочитали летать на воздушных шарах (см.выше «Аэростатика движения хиппи»).

Алик № 2 организовал тех хиппи, которые летали надельтапланах (см. «Улёт» в первом выпуске «Альманаха…») –дельтахиппи.

А вокруг Алика № 3 собрались любители верто-лётных полётов – вертохиппи.

Кстати, о вертолётах: казалось бы, такой солидныйсложный аппарат, намного дороже примитивных дельта-планов и воздушных шаров… а вот, оказывается, про-изводился в 50-х годах и очень лёгкий и доступный еговариант – простой в управлении Ка-10, одноместныйвертолёт Камова, такой себе «воздушный мотоцикл», какназывали его в народе. Движок в 55 лошадей, вместошасси – два надувных баллона из прорезиненной ткани…садиться мог когда угодно и куда угодно – хоть на воду илина болото.

Тем более, что опыт «аэростопного» перемещения унекоторых представителей хиппового и парахипповогопипла имелся:

– В 1981 году я играл во время отпуска на басу в одномиз Домов отдыха в Алуште. И наш соло-гитарист, закрутивамуры со стюардессой, два раза в неделю летал на халявуиз Симферополя во Львов – встретиться с ЛюбимойЖенщиной…

– Уже, правда, в 90-х годах, Серёжа PSV** добиралсяаэростопом на огромном вертолёте Ми-6 аж до Ханты-Мансийска…

– Но безусловным чемпионом аэростопства является,конечно, Лариса Люки. Только представить себе: ещё в80-х годах, убегая от Любимого Мужчины в очередномприступе капризной вредности, она умудрилась в домашнихтапочках (!) добраться за один день самолётами от Львовадо… Камчатки!

** – Сергій Пушкарьов.

373373

Читать воспоминания Вишни о львовских мотохиппив первом выпуске альманаха приятно и интересно,романтика дальних мотостранствий передана довольно-такимастерски.

Но насколько более впечатляющими были бы воспо-минания о хиппи-полётах!

В 1961 году мне случилось лететь на маленькомтрёхместном вертолёте Ми-1, и вот что я доложу: ощущениеполёта на нём было гораздо явственнее, чем на самолёте!Прямо под тобой проносятся вершины деревьев, крышисельских домов, ведь высота полёта была не более 50метров…

…Да, что-то небесное есть в самой основе хиппи-идеологии. Поэтому, считаю, воздушные путешествия былибы (и будут) для хиппарей вполне органичными.

Äèñïóò ³ éîãî íàñë³äêèУ кінці 80-х років Львів уже передчував Не-

залежність.Оскільки Номенклатура вже не могла опиратися

віянням часу, то й у Львівському університеті ім. І. Франкаоголосили диспут у тому сенсі, що не могли не оголосити.Бо Начальство вимагало, щоб усюди була Гласність,Демократизація, Пєрєстройка (в сенсі Перебудова).

Актовий зал львівського Університету розташованийдуже зручно – між буфетом і туалетом. Тобто, можна в разіпотреби швидко вибігти, щоб відразу і нажертися, і висратися-виссятися. І негайно повернутися до залу, не втрачаючи хіддумок диспутантів.

Тому в очікуванні диспуту зал був переповнений.

***Диспутували двоє – Ректор і Студент першого курсу.

Старе і нове. Юнацька енергія і досвід майже півсторічногостажу роботи…

374

Лунають сурми. Поважною ходою до мікрофонапрямує Герольд і оголошує урочисто:

– Урочисто оголошую … ДИ-И-И-СПУТ!!!Зал вибухає шаленими оплесками, криками «Віват!»,

пронизливим вереском екзальтованих фанатів… У повітрязлітають капелюхи, бейсболки, гусарські шоломи, тюрбани,сомбреро… Глядачі починають скандувати: «Дис-пут! Дис-пут! Дис-пут!..»

Диспутанти виходять на авансцену перед столомПрезидії, і зал потроху замовкає. Диспут починається…

Ректор (він одягнений зовсім по-молодіжному – ушкіряну куртку і витерті джинси. На його патлатійголові – мотоциклетний шолом, взутий він у ношенісолдатські чоботи…): Я – дорослий і досвідчений!

Студент (він у концертному строю: традиційнийчорний фрак, біла краватка…): А я – молодий

і перспективний!Ректор: Я – дорослий і досвідчений!Студент: А я – молодий і перспек-

тивний!Зал у захваті. Вболівальники вболі-

вають: давай, давай! Енергійніше! Не втрачайініціативу!..

Ректор: Я – дорослий і досвідчений!Студент: А я – молодий і перспек-

тивний!..

***Диспут триває довго – до обіду, під

час обіду, після обіду…А ближче до вечора глядачі починають покидати зал.

І коли вже сутеніє, то в залі лишаються тільки двоєдиспутантів, які вперто продовжують стверджувати:«…дорослий і досвідчений!... молодий і перспективний!..»

…Один із глядачів – це був один із Доцентів –вирушив просто з диспуту на вулицю Вірменську до відомого

375375

кавового закладу. Бо відчув велику потребу промити мозоккавою з лікером після тяжкої розумової праці.

Після чотирьох кав і двадцяти двох лікерів Доценттрохи розвіявся і весело заспівав дещо на тему ГригоріяСковороди: «В город багатий не піду-у-у-у-у… коротати часбіжи-и-и-ить!.. на полях буду жи-и-и-ить!..»

А потім пригадав, що він щойно з диспуту, і завівПісню Про Диспут:

«В державному Університеті-і-і… ля-ля-ля-ля…Відбувається диспу-у-ут… ля-ля-ля-ля…».І проспівав усе, що знав про це. А потім заснув.Сталося так, що у цей час за сусіднім столиком сидів

активний пропагандист руху хіпі Алік Олісевич. Вінбув членом правозахисної Групи «Довіра», тому дужепереймався усім, що стосувалося демократії, гуманізму, правлюдини.

І тому вирішив поцікавитися, що ж то за диспут такийміж Ректором та Студентом. І вирушив до Університету.

На прохідній пан Вахтер почав суворо вимагати відАліка перепустку або студентський квиток, але Алік уважноподивився, і Вахтер пропустив його.

На сходах, що ведуть до Актового залу, вже було чути:«…дорослий і досвідчений!.. молодий і перспективний!..».

Алік увійшов, глянув на диспутантів… і детальновивчив зал. Задоволено хекнув: приміщення йому сподо-балося. Тут можна було підготувати велику антитоталітарнуДемонстрацію на підтримку Перебудови.

***Наступного дня зібрав десятки своїх друзів-хіпі

і оголосив: місце підготовки до Демонстрації знайдено!Ходімо!..

І привів усіх до Актового залу.Диспутанти продовжували своє «…дорослий

і досвідчений!.. молодий і перспективний!..», але хіпі незвернули на них жодної уваги, розташувалися у проходах

376

поміж рядів порожніх крісел і почали виготовляти плакатидля майбутньої демонстрації: «Гласность!», «Перестройка!»…

Намалювавши десятки тих «гласностей» та«перестроек», вони почали радитися про функції кожного здемонстрантів під час ходи. Вирішували все демократично,голосуванням.

Мефодій – гітару і співати!Валера Звёздный – читати вголос вірші!Лєра – сверкать красотой!Явор – проповідувати голосно!Ігор Пензель – е-е-е… та хай нічого не робить, бо

має таку колоритну зовнішність, що відразу видно: людинапротестує…

Потім ще довго обговорювали маршрут завтрашньоїакції. І тільки надвечір пішли додому.

А поки йшли через вестибюль до виходу з Універ-ситету, то услід лунало: «…дорослий і досвідчений!..молодий і перспективний!..».

А наступного дня відбулася знаменита Демонстрація*…

Îñòðîâ…Когда полетели вдоль двадцатой параллели,

увидели длинную гряду островов-атоллов.– Остров Уауа, – говорит Пёрышкин, когда подлетели

к первому.Петров еле заметно отрицательно качает головой.Подлетают ко второму: – Остров Заккар…Петрову и это не подходит.– Остров Бамбинус…– Остров Капремонт…Вскоре гряда заканчивается, и самолёт описывает

широкую дугу, заходя на второй круг…

* – Демонстрація на День міста Львова 20 вересня 1987 року.

377377

***Когда они бежали, они не знали, что у них был всего

один шанс из миллионов. Женячкин даже успел послатьэсэмэску Зите: «если это война то не выходи из дома……..за населением приедут эвакуировать будут».

И только когда они выбрались из хаоса пожарищи рушащихся небоскрёбов и увидели то, что осталось отаэродрома, то до них дошло…

Но они долго не отчаивались: кто-то сразу заметил сре-ди развалин, обломков и бушующего огня уцелевший самолёт.

Гигантский «Боинг» стоял у самой взлётной полосыи – о чудо! – был полностью заправлен! А Фуражкин былнеплохим пилотом.

Они взлетели и потому не увидели, что из-за горизонтана руины города надвигается нечто ещё более страшное…

***В огромном салоне самолёта относительно тихо –

непривычно тихо как для обычно шумно-оживлённойхипповой ватаги.

Кларисса, одетая в цветастую цыганскую униформу,гадает на картах. Ужасная ситуация последних часов заставиладаже её просить совета у Бога при помощи карт Таро.

Остальные задумчиво подолгу смотрят вниз в иллюми-наторы, изредка откидывая с лиц длинные волосы. ТолькоКосолапов меланхолически тихо наигрывает на гитаре фантазиина тему тяжелого рока. А Зита и Гита курят в туалете траву – всалоне Петров разрешил только табак. И никакого алкоголя.

***Самолет заходит на второй круг. Пёрышкин умоляюще

смотрит на Петрова: ну когда же, когда наконец!.. Но Петровстрог, требователен и принципиален: ошибиться он не имеетправа.

И только минут через десять он изрекает:

378

– Ладно, давай на втором…Пёрышкин радостно взвизгивает и кричит в салон:– Ура! Садимся!Салон оживляется. Многие переводят дух и вздыхают

с облегчением.Фуражкин тоже очень счастлив. Он благодарно

смотрит на Петрова и потихоньку начинает снижение. Шассион решил не выпускать – чтоб не скапотировать.

Наконец самолёт скользит брюхом по плотномупеску широкого пляжа и останавливается. Все выбегаютиз салона по выдвижному трапу и начинают радостнопрыгать и кувыркаться… последними не торопясь выходятЗита и Гита.

И наконец торжественно шествует сам Петров лично.Он внимательно осматривается и повелевает:

– Здесь будет Рай.И здесь стал Рай.

379379

Õèïïè: ïàðàäîêñ ýñòåòè÷åñêèõïðåäïî÷òåíèé

Вот перевод одной песни – с английского, почти под-строчный:

Мы не стали танцевать медленное фанданго,А кувыркались (вместо этого) по танцполу,И я испытывал приступы морской болезни,Но толпа хотела продолжения,И зал шумел всё громче,И казалось, что потолок улетел…А когда мы попросили поменять нам напитки –То официант принёс (их) целый поднос.И только позже,Когда мельник рассказывал свою историю,Его лицо, сначала только призрачное,Становилось белее белого…Это из репертуара рок-группы Procol Harum, песня

«A Whiter Shade Of Pale».

Даже если не знать, что рассказ смертельнобледнеющего мельника – это намёк на «Кентерберийскиерассказы» Чосера, то и тогда прелесть такой мета-физической бредятины очаровывает. Как и многих другихдадаистско сюрреалистических артефактов – ведь главнаяценность их своеобразного «сверхискусства» как рази состоит в сопоставлении несопоставимого, в контрастевырванных из контекста элементов.

380

А вот песня «Битлз», простая, без особых текстуальныхизысков:

В среду, в пять утра, в начале дня,Тихо прикрыв дверь спальни,Оставив письмо, которое, как она надеялась,

скажет больше,Она спустилась вниз по лестнице в кухню, сминая

носовой платок,Спокойно повернув ключ в боковой двери,Шагнув отсюда – она свободна!..«She’s Leaving Home».Или вот краткое содержание ещё одной песни, тоже

«Битлз»:«Ничего ты не можешь сделать, чего сделать

нельзя; не можешь спеть того, что не поётся; не можешьспасти того, что не подлежит спасению и т. д. ...(потомучто) всё, что тебе нужно – это любовь!..».

«All You Need Is Love».Все эти песни появились весной-летом 1967 года. В

год Лета Любви, когда движение хиппи «накрыло»взрывообразным образом всю планету…

В этих трёх песнях есть всё: и эстетика алогичностив первой (корреляция с «абстрактно-психоделическими»анекдотами той поры); и призыв освободиться, «удрать издома» привычной обыденности во второй; и прямаяманифестация всепобеждающей силы любви в третьей…

И потому эти три композиции стали своего родагимнами хиппи того времени – несмотря на то, что вмузыкальном плане они довольно непросты (арт-рок всё-таки, не хухры-мухры… а в основе первой из них вообще –музыка Баха – знаменитая Ария из Сюиты № 3 ре-мажор)…Несмотря на то, что это не примитивные куплеты в стилеСкотта Маккензи с прямым пиететом к «хипповщине».

И появление в те времена рок-оперы об ИисусеХристе-«суперстаре» тоже резонировало с проповедьютотальной любви, мира и всепрощения.

381381

Но вот, in pеndant, слышу:«...Эй, Джо, куда бежишь?– Моя баба изменила мне с другим. Я её застрелил.

Чтобы меня не повесили за это, я удираю на юг, вМексику..»..

Джимми Хендрикс, песня «Эй, Джо!..».Это 1968 год, это та же эпоха.Эту древнюю народную песню Хендрикс исполнил

на пару лет раньше, но время её наибольшей раскрутки –как раз лето 1968-го.

И что, те же люди, те же дети-цветы, что восторгалисьпервыми тремя композициями, бешено аплодировали иЭТОМУ?! Этой гнусной эстетике подлой зверской ревности,этому полнейшему отрицанию всех идеалов хиппи –свободной любви, миролюбия, терпимости?!

И ведь нельзя же сказать, что эта ревнивая злобностькак-то там замаскировалась под некое «ангельское» пение,под «райскую» музыку!..

Нет, эта композиция вполне органична: виртуозныегитарные риффы гениально создают атмосферу депрессивнойадской мрачности.

Парадоксальным образом это не вызвало у хиппарейникакого отторжения. И это заставляет сомневаться втом, что они достигали такого аж полного духовногосовершенства. И заставляет подозревать их в том, что ихпроповедь всеобщей любви и мира во многом была лишьнатужным истеричным самообманом: под наружнойблагостью и миролюбием в их подсознаниях продолжалибушевать первобытные злобные дУхи древних собствен-нических инстинктов: «он только мой!», «она толькомоя!»…

И с этими инстинктами вполне резонироваликомпозиции Джимми Хендрикса и прочих агрессивных«новых рокеров» того времени.

Я легко могу представить себе, что в Раю постояннозвучит Ария Баха. Или песня о том, как «она покидает дом».

382

Или торжественный гимн Любви – «всё, что тебе надо –это любовь».

А вот что Там, в Царстве Небесном, могут звучатьскрипучие, разорванные бустером на обертоны гитарныепассажи в стиле Джимми Хендрикса – это в моей голове неукладывается. Не вмещается.

Ибо это музыка для мучающихся в аду грешников.

***А что касается советских хиппи 70-х годов – так это

вообще предел!..Из-за временнОго сдвига по фазе они отставали от

англо-американских хиппарей на пару лет, да и процветатьим пришлось под комиссарским прессом совковости, да ибыдлонаселение относилось к ним гораздо более чемполностью нетолерантно – ну вот потому и защитнойагрессивности оказалось в них гораздо более чем шибко!

Если в Штатах в качестве хипповых антител противистеблишмента появились некие агрессивные «ангелы ада»,то в Совке их можно было назвать прямо-таки «дьяволыада». Настолько круто то тесто, из которого типа они былислеплены, было замешано на самой идее «анти…» – анти-комиссарщине, антиобывательщине, нонконформизме…

И потому совсем неудивительно, что музыкальнымипредпочтениями совковых хиппи был тяжёлый рок.

Впрочем, неудивительно это сейчас. А в середине70-х годов я весьма этому удивлялся.

Тогда я играл в составе рок-группы «Вуйки»,исполнявшей в основном этот самый тогдашний «новыйрок» – и тяжёлый, и хард… В смысле, композиции всякихтам «Дип Парпл», «Лед Зеппелин», «Назарет».

Любителей такой музыки среди тогдашней молодёжихватало для того, чтобы вокруг нас сформировался довольноприличный круг ценителей, поклонников, энтузиастов-помощников. Это я воспринимал нормально, в этом не былоничего удивительного.

383383

Но вот когда к такого рода публикеприсоединились и множество хиппарей – этого яуже понять не мог. А когда в 1976 и 1977годах на наши концерты сталисобираться «системные» со всеготогдашнего Совка – это уже вообщеникак не вязалось с моими представ-лениями о хиппи!

Как может манифестированныйпацифизм, квиетизм, «цветочная» про-поведь свободной любви сочетаться сэстетикой ревущего грохота рок-концертов?! Где «нестяжательные», апотому вечно аскетично-голодные хиппивообще могли взять необходимую энергиюдля «фанатного» буйства перекормленныхподростков?

Ведь с хиппи этот популярный рокначала 70-х имел, пожалуй, только одно общее – дискурстой же дадаистско-сюрреалистической алогичности:

…А когда мы шатаемся вниз по дороге,Наши тени становятся длиннее, чем наши души,И здесь гуляет женщина, которую мы все знаем,Которая сияет белизной и хочет видеть,Как всё постоянно превращается в золото…И если ты будешь слушать упорно,То наконец придёт к тебе песня (о том, что)Всё – это одно, а одно – это всё,(И что надо) стоять скалой, а не катиться...(в оригинале – игра слов, обыгрывается сам термин

«рок-н-ролл»).Это «Лестница в небо» группы «Лед Зеппелин».Да, это сюрреалистично, разорвано, построено на

богатом контексте... но с каким агрессивным напором этоисполняется! С каким явным расчётом на экстатические пляскина танцполе! На безбашенность «с жиру бесящихся» юнцов!..

384

Ведь эстетика музыки хиппи немогла не соответствовать и их образужизни: не могут же отвязанныебродяги-номады таскать за собойтонны многокиловаттной аппара-туры! Акустическая гитара, дудкаили флейта, губная гармошка,бубен, басовый барабанчик –

это всё, на чём могли себепозволить упражняться авто-стопщики или мотохиппи.Отсюда и репертуар соответ-ственный: фолк, рок-баллады,

кантри, даже популярная клас-сика…

Имитаций такого рода музыки много вбитловском «Белом альбоме»: это Blackbird, Rocky Raccoon,I Will, Julia, Mother Natures Son…

«Битлз» действительно умели держать нос по ветру ичутко откликаться на веяния времени… как холодец на празд-ничном столе: топнешь сапогом по паркету – и он тут жеотзывчиво реагирует трепетом.

***Духовная свобода, манифестируемая хиппи, необ-

ходимо предполагает и эстетическую всеядность. Носуществуют вещи – их немного – которые в эту концепциюне вписываются, чей вектор диаметрально противоположенидеологии хиппи.

И не только пиетет к агрессивности был несовместимс этой идеологией. А и дотошный перфекционизм во всехсферах творчества и даже собственно в манифестировании:провозглашая, скажем, духовность, свободную любовь ипацифизм, хиппи вовсе не утруждали себя поисками каких-либо серьёзных доказательств по этому поводу. А если ипытались аргументировать что-нибудь чем-нибудь, то

385385

лучше бы они этого не делали – настолько тошнотворно-банальной была их доказательная база.

***Вот, скажем, взять иконографию визуальных

предпочтений обычного среднестатистического хиппи:Сальвадор Дали в ней занимает далеко не последнее место.Ещё бы: сюрреалистичен, психоделичен! Ай, как хорошо,однако!

Но вот подражать ему, демонстрируя высочайшийтехнический уровень живописи – э не-е-ет, это уже не по-нашему, не по-хипповски! Это было бы отрицанием самойбазовой основы хиппизма. Ведь чего-чего, а спонтанности,раскованности и прочей халявности (в смысле, проявленийдуховного освобождения) у этого усатого перфекционистасроду не было…

А вот декоративность и плоскостность аб-стракционизма, примитивизм наивной живописи, яркостьдетских раскрасок – это было самое оно, самое то, что надодля самовыражения креативного хиппаря. И это опять жебыло парадоксально: эстетическая всеядность, обусловленнаябогатой эрудицией и акцентом на творческой свободе –и заметная ограниченность в рамках определённого «хиппи-стиля»...

***И обобщая всё это, глядя таким себе, так сказать,

«верхним взглядом» на такого рода противоречия, начинаюпонимать, что они тоже связаны – как и сексуально-асексуальное поведение – с главным парадоксом движенияхиппи: с тягой к экологично-опрощенческому «ненасилию»и даосскому недеянию – и к максимальному комфортубеззаботности, для достижения которого необходимоименно деяние по совершенствованию цивилизации…

Чудовими часами були шістдесяті

²ëüêî Ëåìêî

Íåñòîð

Ïîâ³ñòü ÷óäîâèõ ë³ò

388

* – Приходьте, письменники і критики // Хто пророкує своїмпером // І хай ваші очі будуть відкритими // Такого шансу більше небуде // І не спішіть говорити // Бо колеса ще крутяться // Не спішітьназивати // Чиїсь імена // Той, хто лузер сьогодні // Завтра переможе //Бо часи, вони міняються (Боб Ділан «The Times They Are Changin’», 1963).

Come writers and criticsWho prophesize with your penAnd keep your eyes wideThe chance won’t come again

And don’t speak too soonFor the wheel still in spinAnd there’s no telling whoThat it’s namin’

For the loser nowWill be later the winFor the times, they are a-changing’*

Bob Dylan

389389

Âîëîöþãè Äõàðìè«Можна по-різному ставитися до руху хіппі, прийма-

ти його або ні, але того факту, що ця ідея перевернуласвітогляд цілого покоління, заперечувати не можна. «Всякийсоціум є прихованою змовою проти дорослішання йогоокремого члена», – сказав Ральф Волдо Емерсон. У відповідьсуспільством прокотилася хвиля молодіжного бунту. При-чиною була незгода з існуючою реальністю, фальшивоюмораллю, несприйняття традиційних поглядів на життя.

1960-ті роки були попросту «рушійними». Молодьстворювала культуру, повністю протилежну традиційній,точніше, то було намагання вийти за межі усього традицій-ного. Контркультура запозичила дещо від попередньогопокоління. Хіппі зросли на підготовленому ґрунті – їхнімиідеологами були Джек Керуак, Аллен Ґінзберґ, які у своїх творахописували бітниківський спосіб життя» (Алік Олісевич)1.

Новий глобальний центр, нова культурна лабораторіязосередилися після Другої світової війни в мегаполісахСхідного узбережжя США. Нові тенденції зароджувалися унадрах Мангеттена серед інтелектуалів Колумбійськогоуніверситету і богемного кварталу Ґрінвіч-Віллідж.

1945 рік, Нью-Йорк. Три ключові фігури: АлленҐінзберґ2 – проблемний ексцентрик, розтріпаний інтелектуаліз «божевільними сюрреалістичними прожектами», щойновиключений з університету, Джек Керуак3 – ветеран військо-вого флоту, списаний на берег через «індиферентну на-лаштованість» і відрахований з університету трохи раніше,і Вільям Берроуз4 – випускник Гарварда, ексцентричний

1 – Алік Олісевич. Нам хліба не треба – ми «Вуйками» ситі... //Нова хвиля, 1997. – № 2 (вільний переказ – Ред.).

2 – Аллен Ґінзберґ (1926–1997).3 – Джек Керуак (1922–1969).4 – Вільям Берроуз (1914–1997).

390

шукач вражень, цинік і експериментатор у сфері галюцино-генів, що був серед них кимось на зразок літературного гуру.Усім трьом були властиві риси девіантної поведінки. Їхнєспільне помешкання стало першою штаб-квартирою новогоексперименту, методикою – дослідження нічних таверннью-йоркського дна, звідки долинали звуки джазу. Їхнєсередовище Керуак охарактеризував як «Beat Generation».Відчуття відторгнутості суспільством, відсутність грошейі місця на нічліг, уразливість до інвазій світу – все це нанью-йоркському сленґу означало «beat».

Героєм «розбитого покоління» стає Ніл Кесседі5. Вгрудні 1946 року він з’являється у помешканні Керуака –огорнутий таємницею юний арештант з довгими баками,спеціаліст із автомобілів, якого тільки-но звільнили зчергового ув’язнення, зациклений на перспективі стати«справжнім інтелектуалом»6:

– Привіт, ти про мене знаєш. Я прийшов навчитися втебе писати.

Досі головним заняттям Ніла були тоталізатор і чи-тання запоєм – окрім крадіжок автомобілів і полювання нашколярок, серед яких мав неймовірний успіх. «Це був дикийпозитивний вибух американського шалу, це був Захід,західний вітер, ода з Рівнин, щось нове, передбачуванеі довгоочікуване» – сучасний ковбой, до запамороченнясп’янілий від життя. Він просто мчав життям як шалений.Ніл швидко зблизився з Ґінзберґом: «Святий пройдисвіт іздушею нарозтіж зустрів сумного пройдисвіта-поета з темноюдушею, – так виглядає маленький ліричний відступ, –зіштовхнулися у всеозброєнні їхні кипучі енергії».

У липні 1947-го Керуак вирушає автостопом черезвесь континент до Сан-Франциско. «Одного прекрасногоранку я вийшов з дому з парусиновим мішком, в якому були

5 – Ніл Кесседі (1926–1968).6 – тут і далі – епізоди і цитати з роману Д. Керуака «В дорозі»

(1957).

391391

тільки найнеобхідніші речі, і з п’ятьмадесятьма доларами вкишені вибрався до Тихого океану». Враження від по-дорожей лягли в основу роману «On the Road». Поява романуозначала настання епохи автостопу, джерелом надхненнябула персона Ніла Кесседі. Людина з наплічником на узбіччідороги – ось ідеал цієї епохи.

Кількість людей на дорогах збільшувалася синхронноз посиленням андеґраундних середовищ в американськихмегаполісах. «Вони хіпові без поверховості, вони розумнібез банальності, – сказав Ґінзберґ, – вони дико інтелектуальніі знають все про Паунда без претензій і зайвих балачок»7.«Hip» – так на нью-йоркському жарґоні називали людину,обізнану з останніми віяннями, зокрема щодо галюцино-генних ефектів. «Hips» на противагу цивілам, «square»,означало «людина, що в курсі». «Хіпстер – це enfant terrible,тільки навиворіт, – писав Норман Мейлер8, захисникбітників, – він прагне відімстити конформістам, але нишком,залишаючись при цьому збоку. Хіпстер не має в собі нічоговід Наполеона, нікому не нав’язує своєї волі, а проте володієнеочевидною, зате могутньою привабливістю». Щоразувін наражається на випробування, котрі влаштовує йомусуспільство, і повсякчас змушений доводити, що залишаєтьсясамим собою. Ситуація перманентного конфлікту ставить

7 – з роману Д. Керуака «Підземні» (1958).8 – Норман Мейлер (1923–2007) – американський письменник,

представник «нової американської журналістики», виступав оборонцемна судовому процесі над романом В. Берроуза «Голий ланч». Тут і далі –цитати з есе «Білий негр» (1956).

392

хіпстера перед необхідністю щоденного вибору – бунтар абоконформіст, «hips» або «square». Так само як чорношкірий –виходячи на вулицю, він ризикує щохвилини, кожною клітинкоювідчуває, що життя – це війна, і в пошуках самозахисту вдаєтьсядо найпримітивнішого способу – живе безмежним «тепер».Спектр імовірностей цього перманентного «тепер» відображаєджаз, у якому вчуваються водночас усі можливі емоційні відтінки.Хіпстери – ці американські екзистенціалісти, звертають поглядидо негритянських кварталів, і так з’являється новий тип шукачапригод, витворений міською реальністю. Вони блукають ночами,намагаючись щось змінити, і приймають кодекс поведінкичорних.

Норман Мейлер:– У Ґрінвіч-Віллідж цей потрійний союз довершено –

богеміст і юний порушник норм зійшлися віч-на-віч із негром,після цього хіпстер став фактом американського життя.

Приреченість романтиків великого міста відчувАллен Ґінзберґ, відбивши крик і розпач розбитої душі укам’яних джунглях мегаполіса:

Я бачив найкращих людей мого покоління,зруйнованих шалом,істеричних, оголених, спраглих,і як вони волочилися вздовж негритянських вулицьу пошуках ламаного шприца,янголоподібні хіпстери спраглі прадавньогоєднання з небом,його зоряним двигуном у нічній машинерії,ті, що в нужді й лахмітті пустооко й піднесенокурили,зависнувши в надприродній темрявісвоїх найдешевших квартир,пливучи крізь вежі міст,заслухані у джаз.9

9 – А. Ґінзберґ «Плач» (у перекладі Юрія Андруховича).

393393

– Уперше я зустрів хіпстерів, що тинялися навколоТаймс-скверу у Нью-Йорку, у 1944 році, і, чесно кажучи,особливого захоплення не відчув10, – згадував Керуак.

Ті не сприймали «розбитих»: і байдужі, мовчазливіхіпстери-«cool», що з в’їдливою глибокодумністю роз-глядають стакан, і емоційні, вибухові, абсолютно безумні«hot», які з навіженим виглядом бігають від бару до бару.

– У 1948 році «вибухові» хіпстери мчали на машинаху пошуках дикого, кипучого джазу.

За темпераментом більшість «розбитих» безумовноналежали до вибухових «hot».

Отже, хіпстери.Їхні дороги тягнулися до Сан-Франциско – легендар-

ного білого міста на одинадцяти пагорбах з гірляндами соннихвогнів понад світанковим океанським безмежжям. Тут, у БайЕреа11, в Берклі, Окленді, Ла Хонді, Менло Парку, Пало Альто,Пойнт Річмонді, Орінда розгортається майбутня сцена.Епіцентр зосереджувався у Норт-Біч, богемному районі Сан-Франциско. Тут на Коламбус-авеню відкрилося літературнекафе при видавництві «City Lights» Лоуренса Ферлінґетті12, вякому Аллен Ґінзберґ зустрів Ґері Снайдера13 – першого ізволоцюг Дхарми. Вулицями Фріско14 плентався Керуак, начетаємничий монах-пілігрим, і Снайдер відразу ж оголосив йоговеликим бодхісаттвою.

Ґері Снайдер – жилавий, маленька борідка, що по-м’якшувала жорсткі риси обличчя, хода скелелаза, грубічеревики для гірських переходів, нічого богемного – якимйого бачив у 1955-му Керуак – цей, на думку Ґінзберґа,великий новий герой американської культури, найбільш

10 – тут і далі – цитати зі статті Д. Керуака «Походження BeatGeneration» (1959).

11 – Бай Ереа – Район Затоки Сан-Франциско, осередок кількохміських агломерацій.

12 – Лоуренс Ферлінґетті (1919).13 – Ґері Снайдер (1930).14 – Сан-Франциско.

394

шалений на Західному узбережжі, провісник великоїрюкзачної революції:

– Уяви собі мільйони людей з наплічниками по світі –і всі автостопом, і несуть людям слово15.

Увечері в п’ятницю 7 жовтня 1955 року в «Six Gallery»на Філмор-стріт відбувся перший публічний виступ поетів«Beat Generation». Кеннет Рексрот16 – «батько» поетичноїтусовки Сан-Франциско, «старомодний анархіст із дикоюшевелюрою і метеликом» у потертому піджаку, представлявучасників, котрі сиділи на сцені півколом. Всі вже булидосить п’яні, коли об 11-ій вечора Аллен Ґінзберґ, роз-махуючи руками, почав читати поему «Howl»:

15 – з роману Д. Керуака «Волоцюги Дхарми» (1958).16 – Кеннет Рексрот (1905–1982).

395395

– Я бачив найкращих людей мого поколіннязруйнованих шалом, – публіка юрмилася в сутінках ґалереї,намагаючись не пропустити ані слова, поміж них тинявсяп’яний Керуак з пляшкою бургундського – янголоподібніхіпстери спраглі прадавнього єднання з небом, – він не мігпіднятися на сцену, тільки, сидячи на краю платформиправоруч від сцени, вистукував ритмічно пляшкою і ви-гукував у такт «Go! Go!», – зависнувши в надприроднійтемряві своїх найдешевших квартир, пливучи крізь вежіміст, заслухані у джаз, – а юрба вибухала схвальнимивигуками, як на джазовому джем-сейшні.

Снайдер читав останнім. Зовсім не подібний напоета – у своїх добротних італійських бутсах він нагадувавлісоруба з далекого минулого. У поемі «A Berry Feast»вчувалися голоси дикої природи, пісня койота, рик ведмедів,які їдять лісові ягоди, ремигання волів на таємничихмонгольських дорогах – а в залі волали від щастя.

По закінченні всі збуджено обговорювали те, щотільки-но відбулося, і куди рухається американська поезія.Народна легенда була створена за один вечір. Це сталонародженням «Сан-Франциско поетичного Ренесансу».

У травні 1956 року Снайдер вирушив до Японіїна пошуки дзенських безумців Сходу. Перед від’їздомвони з Керуаком піднялися в гори, звідки було видноҐолден-Ґейтський міст і весь Сан-Франциско. Снайдерпромовив:

– Колись ми заснуємо в горах Каліфорнії прекрасневільне плем’я, зберемо дівчат і розведемо сяюче просвітленепотомство, будемо жити як індіанці у віґвамах і харчуватисяягодами і бруньками.

Поема Ґінзберґа вийшла друком у жовтні 1956 рокуу видавництві «Sity Lights». Через надмір наркотичнихі гомосексуальних тонкощів автора звинуватили у не-пристойності. Наклад було арештовано, а Ферлінґетті по-трапив до в’язниці. Але в суспільній свідомості вже вчувавсяподих змін. У вересні 1957 року, після тривалих мандрів по

396

видавництвах був надрукований роман Керуака «On theRoad», щоправда, коли автор погодився вирізати всі не-пристойні сцени. Книга принесла Керуакові славу «королябітників». У жовтні 1957-го після промови на суді ЛоуренсаФерлінґетті було знято всі звинувачення щодо поем襳нзберґа і вона також побачила світ.

Все це викликало потужний спалах інтелектуальноїактивності.

Коли в якомусь із барів Мангеттена Дайана Ді Пріма17

машинально відкрила першу сторінку «Howl», вона вже незмогла відірватися від чтива. Вийшла, навіть не подякувавшиприятелям, і рушила в бік молу 60-ю вулицею. Сиділа наберезі Гудзону, намагаючись зрозуміти, що діється. Булоясно, що поема Ґінзберґа є аванґардом явища надзвичайноглибокого, початком нової ери.

Ще якихось два-три роки тому можна булонарахувати заледве півсотні любителів джазу, травиі нонконформістської поезії у Ґрінвіч-Віллідж, ще стількиж у Сан-Франциско, і ще сотню в Чикаґо, Новому Орлеаніі т.д., але тепер всіх ніби прорвало. Водночас повсюдизаговорили про «Beat Generation». Молоді люди в темнихокулярах, чорних беретах і светрах під шию проповідувалиінтелігентський бунт проти American Lifestyle і називали себебітниками. Сам термін з’явився 2 квітня 1958 року врепортажі Герба Каена із «San Francisco Chronicle», котрийімпровізував на тему російського «спутник». Проте батьки-засновники не сприймали бітників серйозно: люди, якіспілкуються зовсім іншою мовою, іншими жестами, яким іна думку не спаде ночувати у підземці, раптом відчули себе«розбитим поколінням»! Керуак назвав усе це галюцинацієюпреси, «галасливою інтервенцією всіляких інтелігентськихдисидентствуючих покидьків»18.

17 – Дайана Ді Пріма (1934); тут і далі – епізоди з «Мемуарівбітника» (1969).

18 – з листа Д. Керуака до Ґренвілля Джоунза (1960).

397397

Інший пункт на мапі «розбитих» – Париж. У жовтні1957 року Аллен Ґінзберґ знаходить у Латинському кварталізакинутий готель, де Вільям Берроуз закінчить роботу надроманом «The Naked Lunch», знаменуючи ключовий актпостмодернізму. Beat Hotel стає обов’язковою станцієюна шляху мандрівників із Каліфорнії до Катманду, якіперебирають символічну естафету від паризьких кубо-футуристів і сюрреалістів. Врешті Ґінзберґ вирушає напошуки могили Ґійома Аполлінера на Пер Ляшез. Він блукаєкрізь примарний туман мініатюрної вічності, що схожа намісто своїми вулицями і перехрестями, врешті знаходить.Щільний туман окутує кострубатий надгробок із сюр-реалістичною квіткою, поволі спливає час.

Дерево до якого я прихиливсяросте поволігалуззя кущів пробилося крізь надгробкиякась шовковистапавутина мерехтить на ґранітіце я тут похований я сиджу коло своєї могилипід деревом19

19 – А. Ґінзберґ «На могилі Аполлінера» (1958) (перекладЮ. Андруховича).

398

1964 ð³ê«Не було більше причин жити в ізоляції. Тепер вони

могли рушати в дорогу, сміливо вдивляючись в обличчяАмерики і збиваючи народ з пантелику. Але прекрасна митьшвидкоплинна – і автобус зникає, і все, що неймовірнимчином зараз клубочиться в них у головах, знову осядеі сховається в глибинах мозку.

І ось від обійстя Кізі відчалив босхівський автобус,на табличці спереду було вказано пункт призначення:«Далше» (Том Вулф «Електропрохолоджувальнийкислотний тест»).

У червні або на початку липня з містечка Ла Хонди,недалеко від Сан-Франциско, у напрямку Східногоузбережжя вирушив чудернацький автобус, в якому їхалопівтора десятка людей. Епатажна команда називала себе«Merry Pranksters», її Вождем був Кен Кізі1. Гантер Томпсон2

називає їх первісними хіппі. Досі епіцентром формуванняідей вважався Нью-Йорк – тепер починається зворотнийпроцес. Кізі з друзями започатковують методику мігруючогокарнавалу, що стала невід’ємною складовою хіп-культуриі давала змогу безпосередньо проштовхувати ідею в маси.Пасіонарний поштовх, що вихлюпнув за межі Каліфорнії,свідчив про якісно новий виток контркультури.

Все почалося в 1962 році, коли у двір до Кізі влетівНіл Кесседі, абсолютно несамовитий, з диявольськоюусмішечкою і піною на губах. «Його старий джип здох разоміз розбитою від шалених швидкостей коробкою передач,трансмісія випала на газон».3 Він повинен побачити автора«Пролітаючи над гніздом зозулі»! Це був той самий ковбой

1 – Кен Кізі (1935–2001).2 – Гантер Томпсон (1937–2005).3 – за оповіданням К. Кізі «Наступного дня після смерті

Супермена» (зі збірки «Демон Бокс», 1986).

399399

Ніл, що ніби зіскочив зі сторінок «On the Road». Йогокостисте ірландське обличчя мінялося щохвилини, словалилися з нього безупинно, мов дим із ніздрів, він поєднувавв одній особі Ленні Брюса, Джонатана Вінтерса і ЛордаБаклі. Ніл був зіркою, не докладаючи для цього ніякихзусиль. Жодна сцена світу не була пристосована до йоготалантів. Він сам творив собі сцену, сідаючи за кермо, колимчав, підскакуючи на вибоїнах у ритмах блюзу і світлізустрічних фар. «Страшніше не буває. Боїшся за життя, –згадував Джеррі Ґарсія4, давній друг Кізі. – Проте у менебуло враження, що він наперед знає, що станеться заповоротом». Унікальна властивість сприймати все одразуі говорити про все з усіма водночас при швидкій їзді зросталаі досягала піку. Це був летючий, зі зрізаними кутами, радіо-репортаж про Всесвіт, – висловився про нього Кізі. НілКесседі затьмарив собою всіх майбутніх революціонерів урайоні Берегової автостради.

У липні 1964-го у Нью-Йорку мав вийти другийроман Кізі «Sometimes a Great Notion». Із цього приводу вінвирішує їхати до Нью-Йорка, а заодно і на Всесвітнювиставку у Флашинґ-парку подивитися на «машину май-бутнього», що мала завоювати Місяць. Кізі, колишнійспортсмен – «товста шия з парою стерноклейдомастоїднихм’язів, подібних на два портові троси»5 – слухач літератур-ного семінару у Стенфордському університеті, крім усього,був обізнаний з ефектами диетиламіду лізерґінової кислоти(ЛСД), псилоцибіну, мескаліну, пейотлю, зголосившись доучасті у дослідженнях, що їх проводили у Ветеранськомушпиталі в Менло Парку. Спеціалістів із ЦРУ цікавиливпливи галюциногенів на людську психіку. Щоправда, булапевна незручність, пов’язана з дотриманням законності, тому

4 – Джеррі Ґарсія (1942–1995) – лідер психоделік-групи «GratefulDead».

5 – тут і далі – цитати і епізоди з роману тома Вулфа«Електропрохолоджувальний кислотний тест» (1968).

400

дослідження проводилися в напівсекретних умовах. Одно-часно Кізі підпрацьовував санітаром у психіатричномувідділенні шпиталю. Результатом став роман «Пролітаючинад гніздом зозулі», що приніс йому популярність.

У той час Кізі близько зійшовся із Джеррі Ґарсіяі гарвардським психологом Річардом Алпертом6. Його досвідвиявився притягальним для багатьох шанувальників, котріосідають у нього на ранчо в Ла Хонді. Одним із них був КеннетБебс7, колишній офіцер морської піхоти, що недавно прибувіз В’єтнаму – здоровань раблезіанського штибу, подібний навеликого доброго ведмедя-ґрізлі, який наповнює простіркосмічним реготом. Він так само відвідував літературнийсемінар у Стенфорді і писав роман про В’єтнам. Коротшекажучи, ідея грандіозних публічних пародій була його.

На кошти з гонорару Кізі придбав старий шкільнийавтобус «Іnternational Harvester» 1939 року випуску,обладнаний усім необхідним для тривалих поїздокі проживання. Оголошення, здається, теж знайшов Бебс. Усалоні встановили звукову апаратуру, мікрофони і пристроїдля радіомовлення. Особливістю саунд-системи був приладзмінного запізнювання – магнітофон, що дозволяв із не-значним запізненням відтворювати розмови і взагалі, будь-які звуки. В результаті салон наповнювався верескамиі криками, що, нагадуючи регіт радіоупиря, справляливиразний диверґентний вплив на психіку. Вгорі було вирізаноотвір і на даху влаштовано платформу для музикантів, тамже встановили динаміки. Кузов розмалювали яскравимифлюоресцентними фарбами, езотеричними символами,мандалами, психоделічними узорами. Спереду булонаписано «Furthur» (модифіковане «Further»), що означало«Далше», тобто «Дальше», ззаду висіла таблиця «Обережно.Потойбічний вантаж». Вантаж зберігався у холодильнику увигляді апельсинового соку з розчиненою в ньому ЛСД. За

6 – Річард Алперт (Рам Дасс) (1931).7 – Кеннет Бебс (1939).

401401

кермом сидів Кесседі. Час від часу в автобуса відмовлялигальма, зчеплення, виникала плутанина з педалями – протеНіл був прекрасним водієм. З вікон виглядали різнобарвніобличчя, маски, розписані флюоресцентними фарбами,плюмажі, що майоріли на вітрі – все це справляло при-голомшливий ефект вкупі з епатажною поведінкою. Враженийполісмен довго придивлявся до химерних адептівконтркультури, одягнутих у платтяоранжево-зелених кольорів і со-рочки в біло-червону смужку,врешті спитав:

– Ви хто, бродячіартисти?

– Саме так, – відпо-вів Кізі, – ми бродячі артисти.

Розфарбований автобусз дилетантами-аматорами надаху, котрі музикували наелектрогітарах, тромбонахі барабанах, вирушив у бікЛос-Анджелеса. Початокзабігу дав старт новій хвиліконтркультури, інтенсивнозабарвленій в ЛСД-кольори,котрі поки що перебували умежах закону.

Від початку всі учасники експедиції усвідомлювалиїї як певну місію. В чому полягала ідея? Толерувати особистусвободу. Здається, це мав на увазі Кізі, коли проводив першийінструктаж:

– Всі ми починаємо спільну справу і будемо про-довжувати її абсолютно відкрито, причому жоден із нас нестане заперечувати того, що робить інший. Кожен буде тим,ким він є насправді. Не повинно бути вчинків, за якідоводилося би потім вибачатися. Під час подорожі ми всібудемо миритися з тим, якими ми є.

402

Ключовим чинником всієї операції була ЛСД: якщоцим займається ЦРУ, хай навіть таємно, то ми будем робитице відкрито!

В цілому, діяльність «Merry Pranksters» означалапочаток психоделічної революції8.

Вони їхали через Арізону і Техас, дорогою влашто-вували хеппенінґи з роздачею ЛСД всім, хто бажає,наражаючись на конфлікти і зазнаючи перших втрат середкоманди – у кого не витримав дах. У Новому Орлеані виникневеликий інцидент на пляжі – виявилося, що пляж бувпризначений тільки для чорних. Як потім вирахував Кізі,ситуацію підігріло нещодавнє вбивство у Міссісіпі кількохборців за громадянські права афроамериканців. Далівихором промчали вздовж Східного узбережжя. Всівиглядали потомленими і вибитими з сідла, тільки Ніл бувтвердим як скеля, і гнав автобус далі й далі.

The bus came by and I got on, that’s when it all beganThere was Cowboy Neal at the wheel of the bus

to never ever land 9

У середині липня вони добралися до Нью-Йорка.На Медісон-авеню Приколісти влаштували вечірку.

Кесседі запросив своїх старих друзів – Джека Керуакаі Аллена Ґінзберґа. Проте король бітників вже був надтостарим для подорожей, до того ж додавалися проблеми залкоголем. Їхня єдина зустріч із Кізі відбулася без зайвихумовностей і зусиль, вони майже не розмовляли. На тойчас мандрівна зірка Керуака вже закотилася, а Кізі був«новою яскравою кометою, котра шалено мчить невідомокуди». Більше того, Керуак вважав хіпстерів ледь не

8 – в ориґіналі «психеделічна».9 – З’явився автобус і я потрапив у нього, от тоді все й почалося //

Там був Ковбой Ніл за кермом, з автобуса не злазив на землю (GratefulDead «The Other One», 1968).

403403

особистими ворогами. І навпаки – Аллен Ґінзберґ палкопривітав старт нової контркультури, ставши незабаром їїгерольдом.

На меті у Кізі була ще поїздка до Міллбрука.Ґрандіозна помилка шістдесятих – культ ЛСД

і психоделічна революція – мала наукове підґрунтя.Професор Гарвардського університету Тімоті Лірі10

був ентузіастом у справі лікування неврозів і психопатій.Проте доводилося визнати, що попри очевидні успіхи,клінічна психіатрія не володіє достатніми засобами длякорекції відхилень людської поведінки. І от у 1960 році він,здається, знайшов метод. Чудодійними ліками виявилисяпсилоцибін і ЛСД. Під їхнім впливом переважна більшістьлюдей відзначала «просвітлення», благодушність, у в’язнівзникали антисоціальні нахили і агресія. Однаковий спектрпозитивних відчуттів, розмивання бар’єрів між індивідуумомі зовнішнім світом наводили на припущення, що задопомогою «кислоти» можна подолати замкнутість, сприятикомунікації між людьми і встановити між ними неегоїстичністосунки. Лірі зрозумів, що має в руках засіб від світовогозла, і за його допомогою зможе оздоровити світ. Нама-гаючись підвести під цю ідею науковий ґрунт, він почавекспериментувати з ЛСД і псилоцибіном серед добровольцівіз числа студентів. Йому асистував Річард Алперт, якийзакінчив докторат у Стенфордському університеті. Урезультаті обидвох зі скандалом виганяють з Гарварда. Увересні 1963 року, після поневірянь у Мексиці вони отрималиможливість продовжувати експерименти у Міллбруку, штатНью-Йорк. Закриті сесії-медитації проводилися із об-меженою кількістю людей, щоб забезпечити контрольо-ваність середовища і запобігти небажаним ефектам.

«Психеделічний досвід – це подорож у нові сферисвідомості. Сфера застосування і зміст такого досвідубезмежні, а його відмінною особливістю є вихід

10 – Тімоті Лірі (1920–1996).

404

(трансценденція) за межі вербальних концепцій, простору,часу та індивідуальності. Розширення свідомості можнадосягнути різними способами – сенсорною депривацією,вправами Йоги, поглибленою медитацією, релігійним абоестетичним екстазом, а можна спонтанно – за останній часце стало доступним для будь-кого, завдяки психеделічнимпрепаратам – ЛСД, псилоцибіну, мескаліну та іншим».11

Залишалося незрозумілим, наскільки тривалим єефект психеделіків і якими будуть віддалені наслідкилікування.

Затія Кізі не вдалася. Лірі ніяк не відреагував нарозфарбований автобус, що під рок-н-ролльні завивання,прикрашений американськими прапорами, їздив туди-сюдипо території. До Приколістів вийшов тільки Річард Алперт,та й то не відразу. Тімоті Лірі заглибився в тонкощі свогонаукового методу, чого не передбачалося у психоделічнійшколі Кізі:

– Я не знаю, з якою метою вони приїжджали доМіллбрука, окрім того, щоби привітатися. Такою є особ-ливість племен – вони не змішуються.

***We shall overcomeWe shall overcomeWe shall overcome some day

Oh, deep in my heartI do believeWe shall overcome some day.12

Початок десятиліття поклав край суспільній апатії.Сидячі протести у Ґрінсборо, штат Північна Кароліна,

11 – Тімоті Лірі «Психеделічний досвід» (1964).12 – Ми переможем // Ми переможем // Ми переможем колись //

Глибоко в серці // Я вірю // Ми переможем колись (гімн афроамериканцівчасів боротьби за громадянські права).

405405

в лютому 1960 року стали почат-ком боротьби афроамериканців загромадянські права. До чорно-

шкірих приєднуються студентиіз числа білих, розчаровані у

справедливості традиційнихамериканських цінностей.Агресивний консерватизм,пуританська мораль,споживацька свідомість,

дискримінація негрів були очевид-ними і безнадійними пережитками

минулого. Першою з нагаль-них справ, до вирішенняяких включилася біламолодь, стала боротьбапроти расизму. Оскільки

«батьки» зневажали негрів, «діти» готові були простягнутиїм руку.

У 1960 році у Мічиґанському університеті в Енн-Арбор виникає група «Students for a Democratic Society»(«Студенти за демократичне суспільство»). Через два рокина конгресі СДС у Порт-Гуроні, штат Мічиґан, прийнятоманіфест, відомий як «Порт-Гуронська декларація». Її проектсклав Том Хейден13, якого обрали президентом. Одним іззавдань було проголошено боротьбу за надання афро-американцям громадянських прав і свобод. Як основнийметод визнано безпосередню роботу в масах.

Лівий фланг політичного спектру також зазнає змін.Оскільки дотеперішні «професійні» ліві опозиціонери –соціалісти і комуністи – демонстрували нерішучістьі втратили авторитет, нові протестні групи прибирають назву«Нові ліві». Критикуючи дотеперішні положення проісторичу роль робітничого класу, вони шукають лідерів серед

13 – Том Хейден (1939) – президент СДС у 1962–1963 рр.

406

студентства. СДС поступово стає провідною силою «Новоголівого руху».

4 травня 1961 року з Вашинґтона в бік НовогоОрлеана виїхали два автобуси, в яких сиділи люди з різнимкольором шкіри. Їх називали Freedom Riders. Вони свідомоігнорували закони, що діяли у південних штатах і за-охочували расову сегрегацію. Місцева поліція намагаласяарештувати їх за адміністративні порушення, несанкціо-новані зібрання, озвірілі натовпи закидали їх каміннямі пляшками із запалювальною сумішшю, проте назустріч їмвирушали все нові й нові автобуси з Вершниками Свободи.

Одним із найпрестижніших у США вважався універ-ситет у Берклі, штат Каліфорнія, тут панувала ліберальнаатмосфера. У вересні поверталися на навчання студенти, котрітрадиційно на канікулах виїжджали до південних штатів надопомогу афроамериканцям у їхній боротьбі за громадянськіправа. Університетська адміністрація намагалася протидіятицим впливам, і видала розпорядження, яким заборонялосязайматися політичною діяльністю на території кампусу. 30вересня п’ятьох активістів викликали в деканат. Разом із нимиприйшло ще 500 студентів, серед них був Маріо Савіо14, якийповернувся зі штату Міссісіпі, де цього літа загинуло троєїхніх товаришів. Вони надіслали петицію в деканат, що такожпідлягають покаранню. Проте адміністрація не йшла напоступки. Тоді Савіо закликав провести Sit-In15:

– Ми прагнем рівноправності в діях. Вони не зможутьзастосувати своїх методів проти всіх. Вони бояться. Мизалишаємся тут.

У відповідь в адміністрації заявили, що 8-х студентів,у тому числі Маріо Савіо, виключать з університету.

– Я й справді не знаю, що сказати. Якщо вони неприймають петицію, то думаю, що вони – купа лайна, –

14 – Маріо Савіо (1942–1996).15 – Sit-In – захоплення аудиторій, влаштування в них сидячих

страйків.

407407

промовляв Савіо. – Раз механізми університетської машинине діють, їх слід замінити.

Студенти окупували адміністративний корпус СпроулХолл і влаштували сидячий страйк.

Цього вечора в Берклі народився «Free SpeechMovement» – «Рух за свободу слова».

Уночі студенти вирішили покинути приміщенняі оголосили на завтра мітинг на площі перед адміністра-тивним корпусом.

1 жовтня колишній аспірант-математик Джек Вайн-берґ16, активіст боротьби за громадянські права, відмовивсяпоказати поліції кампусу своє посвідчення і був арештованийна Спроул Плаза – площі перед адміністративним корпусом.Коли його схопили, він застосував трюк, якому навчивсявлітку в Міссісіпі – враз ослаб і впав на землю, ніби знепри-томнівши. У той час на мітинг почали збиратися студенти.Навколо них моментально виросла юрба, 100 студентів ляглипід колеса поліцейської машини, куди запроторилиВайнберґа, ще сотня оточили її, скандуючи: «Відпустітьйого!». Маріо Савіо, скинувши мешти, щоб не подряпатилак, вибрався на верх автомобіля і закликав адміністраціюскасувати заборону на політичну діяльність. Три тисячістудентів, що зібралися на сходах Спроул Плаза, співали«We shall overcome». Потім вони увійшли до корпусу і зновувлаштували Sit-In. Увечері Савіо заявив: якщо адміністраціяне погодиться вийти на контакт, студенти залишаться тамна всю ніч. За 45 хвилин до закінчення робочого дня поліціякампусу несподівано спробувала зачинити двері до СпроулХолл. Близько сотні студентів кинулися до них, двохполіцейських повалили на підлогу. В результаті студентизакріпилися на першому поверсі, а поліцейські перекрилисходи з фойє на другий поверх, де були кабінети деканів.

Наступного дня до кампусу прибула поліція штату.Перемовини з канцлером університету тривали до вечора,

16 – Джек Вайнберґ (1940).

408

врешті студентам пообіцяли, щоВайнберґа звільнять. О 19.40Савіо виліз на автомашинуі звернувся до натовпу: «Я про-

шу всіх встати і спокійно, згідністю розійтись».

Проте в наступні дні сталозрозуміло, що адміністрація

університету не збирається дотри-муватися домовленостей. Лідерів

«Free Speech Movement» звинуватилив організації незаконних демонстрацій. У

відповідь Джек Вайнберґ проголосив: «Невір нікому, хто старший за тридцять».

2 грудня було оголошено мітинг.Маріо Савіо закликав студентів приходити зі спальнимимішками:

– Настає час, коли дії державної машини видаютьсянастільки ганебними, викликають таку огиду, що неможливодалі миритися з цим, навіть просто зносити все це. І тоді миповинні зупинити це, кинутися на її шестерні, колеса, важелі,механізми, показати, хто насправді господар. І якщо ми цьогозахочемо, машина зупиниться!

Півтори тисячі студентів знов увійшли до адмініст-ративного корпусу і влаштували Sit-In. Ще більше їх стоялона сходах Спроул Плаза. «We shall overcome, We shallovercome some day», – співали вони разом із Джоан Баез17.

Уночі губернатор штату віддав наказ поліції очиститиСпроул Холл. Операція почалася близько 4-ї години ранку.Проти студентів кинули 600 поліцейських. З будинку їхвитягували силоміць, за найменший опір арештовували. Цетривало до 12-ї години дня. Було арештовано близько 800студентів разом зі Савіо. Це був найбільший масовий арештмирного часу за всю історію США. Щоби не було видно,

17 – Джоан Баез (1941).

409409

що діється всередині, поліція заклала вікна зсерединигазетами.

У той час на сходах зібралося 10 тисяч обуренихстудентів. Коли арештованих повезли до в’язниці, булооголошено страйк. Його підтримали 80 % студентіві викладачів. Наступного дня арештованих звільнили запідпискою про невиїзд. На понеділок 7 грудня канцлерпризначив переговори з «Free Speech Movement» в універ-ситетському амфітеатрі. Прийшло 16 тисяч людей. Протеколи Савіо вийшов на сцену, двоє поліцейських відтягнулийого за куліси. Обурений натовп посунув на них, і Маріодозволили говорити. Він закликав усіх повернутися доСпроул Холл, де мав засідати академічний Сенат. Наступ-ного дня кілька тисяч студентів зібралися під стінамикорпусу, у вікнах виставили гучномовці. В результаті про-позиції «Free Speech Movement» було схвалено. ЧленівСенату бурхливо вітали на площі. Через кілька годин страйкбуло скасовано.

Проте перемога була частковою. Хоча тепер заполітичну діяльність обіцяли не карати і не застосовуватидисциплінарних заходів, право обирати місце і час зборівадміністрація залишила за собою. Але студентський рухвідчув свою силу. Заворушення в Берклі стали поворотниммоментом, зразком для подальших виступів в інших універ-ситетах. Залунали лозунги «Нових лівих» про «революційнестудентство», яке в умовах «зради пролетаріату» повиннозмінити суспільство. Із цим Берклі перетворився на цитадельстудентського руху.

Серед активістів «Free Speech Movement» був ДжерріРубін18, недавно виключений з університету. Влітку він їздивна Кубу.

– Я ніби знову повернувся на Кубу, – сказав він. –З тією різницею, що тепер все це відбувалося у нас.

18 – Джеррі Рубін (1938–1994).

410

***На іншому кінці земної кулі стрімко розгорталися

події, що вели до ескалації військового конфлікту. Вже десятьроків В’єтнам був поділений по лінії 17-ї паралелі. Територіюна північ контролював комуністичний режим Хо Ши Міна.Південь перебував під владою проамериканського режимузі столицею в Сайґоні, його захищав американськийвійськовий континґент. Проти сайґонського режимуборолися партизани, яких американці називали В’єтконґом.Комуністична влада північного В’єтнаму допомагалаВ’єтконґу, маючи на меті приєднати південний В’єтнам,з-над 17-ї паралелі «стежками Хо Ши Міна» постійно над-ходила допомога південнов’єтнамським партизанам. Усерпні 1964 року у Тонкінській бухті силами комуністичногорежиму було атаковано американський есмінець «Меддокс».У відповідь уряд США почав готуватися до війни.

411411

1965 ð³ê7 лютого американська авіація почала систематичні

бомбардування північнов’єтнамських міст. У березні наПівдні висадилися армійські підрозділи. Їхнім завданнямбуло очистити Південний В’єтнам від прокомуністичнихпартизанів і відкинути північнов’єтнамську армію вище17-ї паралелі.

Початок військових дій викликав спалах пацифіст-ського руху у США. 24–25 березня у Мічиґанськомууніверситеті активісти СДС провели перший Teach-In1 натему війни у В’єтнамі. 17 квітня у Вашинґтоні вони вивелина вулиці 25 тисяч людей на перший антивоєнний марш, а15 травня скликали загальнонаціональний Teach-In. Цятенденція поширилася багатьма університетськими містеч-ками. У Берклі антивоєнні акції відбувалися під орудою«Комітету Дня В’єтнаму», створеного навесні цьогороку.

***«Безперечно, якийcь трем чи судома справді

пройшлися в ті дні Каліфорнією, і не завжди це було пов’язаноз почуттям захоплення. Ангели Пекла, подібно до старихзбоченців, здригалися від сміху, потішаючись із тих не-ймовірних помиїв, якими обливали їх журналюги. Іншихзірвиголів просто корчило від заздрощів – така слава, щонеочікувано звалилася на голови Ангелів, їм і не снилася»(Гантер Томпсон «Ангели Пекла: дивна і жахлива сага»).

Навесні 1965 року у Каліфорнії здійнялася сенсація –на фоні прогресуючої бітломанії стрімко зросла популяр-ність байкерського клубу «Ангели Пекла».

1 – Teach-In – обговорення будь-яких поточних питань, якправило, політичних, без академічних обмежень і за участю аудиторії.

412

Легендарні гунни з великого міста, що подібно доЧингісхана здіймаються на залізних монстрах-конях, кінецьцивілізованого світу, драйвери, які мчать без шоломів насвоїх «chopped hog» – віддраяних до блиску «Харлеях-74»,звідки повідкручувано все, що тільки можна, аби не заважатишвидкісній їзді2.

Після 1945 року на хайвеях Західного узбережжяз’явилися банди хуліганів на мотоциклах, що складалися зветеранів Другої світової війни. Вони відкидали можливістьповернення до звичних стандартів життя і обожнювалишвидкість. Їх переповнювала жага дії і невмотивована агресія,як сумний наслідок війни. Презентацією став мотоциклетнийбунт у Холлістері, Каліфорнія, де на День Незалежності 1947року було оголошено мотопробіг. Несподівано три тисячірайдерів забажали взяти в ньому участь. До вечора містозаполонили некеровані юрби мотоциклістів, які влаштовувалип’яні бійки, перегони центральними вулицями, і надихнулина створення фільму «Дикун». З їхньої тіні вийшов клуб «HellsAngels», що базувався у Сан-Бернардино у південнійКаліфорнії. Назву було запозичено в ескадрильї бомбарду-вальників часів Першої світової війни, дислокованої біляЛос-Анджелеса. Проте Ангели Пекла стали не просточерговими outlaws3. На відміну від інших клубів вони булимаксимально екстремальними, і свою роль Ангели грали всісім днів на тиждень.

– Ось вони летять, наче зграя диких кабанів. Огиднігунни! Прислухайтеся до ревіння їхніх моторів. Їх чутиздалека – мов гуркіт грому. Чорні жилетки з емблемами наспинах, рукавиці з обрізаними пальцями, бороди, пофарбованів зелені і яскраво-червоні кольори, довге волосся, бандани,німецькі Залізні хрести і відзнаки Люфтваффе, мідне кільцев носі. Вони підперезані мотоциклетними ланцюгами, які

2 – тут і далі цитати з роману Гантера Томпсона «Ангели Пекла:дивна і жахлива сага» (1966).

3 – хуліган-марґінал (те саме, що російською «беспредельщик»).

413413

знадобляться в бійці. На задніх сидіннях апетитні дівулі вчоботях і блузах без рукавів, з яскраво напуцованими губами.Людський зоопарк на великих колесах проноситься мимоз шаленою швидкістю. Хто б не їхав по трасі – догнати,перегнати і здути з дороги.

Це явище настільки унікальне і настільки ж американ-ське за своєю природою, як і джаз. Пережиток Дикого Заходув сучасній подобі, реінкарнація Дикого Білла Хікока і БілліКідда.

Коли збираються Ангели, чи п’ятеро, чи сто п’ятдесят –головний серед них визначається безпомилково: Ральф СонніБарґер4, президент філії з Окленда – беззаперечний лідер,найсвітліша і найбільш тямуща голова у всій обоймі. Він – тофанат, то скандаліст, то хитрий і тонкий дипломат, то, зрештою,суддя в останній інстанції. Він рідко підвищує голос – хібатільки в розбірці з чужаками. Для оклендських Ангелів він –Ральф, всі решта називають його Сонні. Слово Барґера – закон,незважаючи на те, що багато хто з Ангелів міг би завалитийого за три секунди, якщо би дійшло до бійки. Але такого нетрапиться ніколи.

Згодом філії клубу «Ангели Пекла» поширюються повсій Каліфорнії, до них входять байкери вже наступногопокоління. На початку 1960-их найпотужнішою стала філіяв Окленді. Тут ставлення поліції до Ангелів було значнолояльнішим, ніж де-інде. Хоча, на думку Сонні, поліціявибудовувала свої далекосяжні плани, враховуючи зростаннянапруженості у негритянських кварталах міста.

Часті бійки і пригоди на дорогах створили Ангелампогану репутацію. Ось найвідоміші оклендські монстри:Террі – 27-річний Ангел із масивними важкими ручищами,лапатою бородою і чорним волоссям до плечей, якому нічогоне вартує за одну секунду розплющити чию-небудь фізіючи змолотити кого б то не було до консистенції желе:«Я ніколи не вважав себе злочинцем. Все, що я роблю –

4 – Ральф «Сонні» Барґер (1938).

414

природно, мені просто необхідно так чинити», або Тайні зподібною на свинячий хвіст косичкою до плечей – він нетільки один з найнебезпечніших серед них, але і найбільшийгуморист:

– Ми – звичайні хлопці. Більшість із нас працює.Копи докучають нам, де тільки можуть, і все тому, що милюбим їздити на мотоциклах. Чому би нас не лишити вспокої? Все, що нам треба, це зібратися разом і трохи по-веселитися – як масони чи яка-небудь інша організація.

Ангели швидко розпалюються і лізуть в бійку, алевони не можуть і половини з того, на що здатний Тайні, колиостаточно втрачає контроль і його величезне тіло пере-творюється на смертоносну машину.

Ангели з’являються раптово, ніби спадають наголову – ніколи не знаєш, скільки їх збереться на бензо-заправці чи в барі – і так само раптово зникають, ніби фантомз екранів радара, залишаючи після себе розбиті головиі пляшки, перевернуті столи і сміттєві баки, розтрощенівітрини. Хмари Ангелів, що мчать по дорозі – хто хоч раз ужитті бачив це приголомшливе видовище, ніколи його незабуде.

Ранньою весною 1965 року у Сан-Франциско Гантер Томпсон по-

знайомився з Ангелом Френчі, зним було ще кілька Ангелів з

філії Сан-Франциско, вонисиділи в барі навпроти гаража

«Box Shop». Дух ворожостівитав у повітрі, ніби дим унакуреному приміщенні,було ясно, що причиною є

персона самого

415415

Томпсона. Врешті його спитали, чи не за запахом він їхзнайшов?

Сонні:– Нам не потрібно нічого, крім правди. Про нас багато

доброго не напишеш, але не розумію, чому всі дозволяютьсобі писати про нас всяке лайно, невже правда такапогана?

Кодекс честі аутсайдера, що протистоїть агресивномусуспільству, включає негайне реагування. Ангели кидаютьсяв атаку, незважаючи ні на що – достатньо кількох секунд,щоби збіглося кілька десятків, які розмажуть по стіні будь-кого. Етика тотальної помсти: якщо тобі вказали на двері,ти повинен не тільки дати в морду, ти маєш повернутися зівсією армією і рознести в друзки бар і всю територію.Жодних компромісів. І хай бережеться той, хто наведе наАнгела ствол, а потім поспішно ховає. Його місце в ієрархіїавтоматично опускається на найнижчу сходинку. Бутислабаком ще гірше, ніж стукачем – адже він не здатнийдовести справу до кінця. Його карають найжорстокіше.

Ангел, сідаючи за кермо, не надягає захисногошолома. Достойний берсеркр, випробовуючи долю на повну,не залишає собі дороги для відступу.

– Ангели були гострі як бритва, тому, що весь часперебували в ситуаціях, коли будь-яка помилка може статифатальною, – згадує Пітер Койот5. – Їхній соціальний радар,здавалося, коливався на вищих частотах, аніж в іншихлюдей. Ангели були дивовижно проникливими, запахлицемірства чи фальшу вони відчували за милю.

Скоро газетна сенсація перетворилася у нав’язливуідею. Ангелів почали вважати піонерами людського духу,хранителями традиції, що зробила цю країну великою,і останніми американськими героями.

5 – Пітер Койот (1941) – американський кіноактор, учасник «SanFrancisco Mime Troupe».

416

***Алік Олісевич:– Влітку 1982 року на музичній Біржі, що збиралася

на площі Міцкевича у Львові, мені трапилася платівкаголландської групи «Wanda’s». На обкладинці були зображенішість яскравих кобіт, одягнутих у чорну шкіру, з зачіскамив стилі панк. На звороті подавалася адреса студії вАмстердамі. Я був вражений. Зразу кілька векторівсходилися в одній точці – нова версія молодіжного бунту,яку репрезентував панк, дівчата, що виконують рок, а тодіце траплялося нечасто, і Амстердам – моя юнацька мрія.Я вирішив написати їм листа. Не пройшло і півроку, якприйшла відповідь з Амстердама. Мені відписала МарлінКаммінґа, одна з учасниць гурту «Wanda’s», вона такожбула причетною до випуску молодіжного альтернативногожурналу «Parblue». Ми переписувалися десять років.Голландці розпитували про здобутки радянської рок-сцени,яка тоді перебувала у підпіллі. Я писав про сейшни у СвятомуСаду, на Гауї, інтелектуальні збіговиська на Вірменці, вонидрукували все це у своєму журналі.

Мене цікавила історія групи «Provos», завдяки якійАмстердам перетворився у 1960-их на контркультурнуМекку Європи.

Вільний художник Роберт Яспер Ґротвельд6 буввідомий своїми ексцентричними акціями і поведінкою. У1962 році він прибув до Амстердама, де влаштовувавперфоманси, переодягаючись у мага чи індіанського вождя,за що неодноразово потрапляв до поліцейського відділку.Екстраваґантними витівками Ґротвельд висловлював своєнесприйняття суспільних виразок, найнебезпечнішою з якихвважав куріння – ірраціональний, безглуздий ритуал, якийнав’язали суспільству тютюнові компанії. Ґротвельд заходивдо тютюнових крамниць, озброєний ганчіркою з хлоро-формом, і просив дозволу зателефонувати. Він розмовляв

6 – Роберт Яспер Ґротвельд (1932–2009).

417417

годинами, задихаючись і кашляючи в трубку, на очах устривожених покупців. Він розпитував їх про фтизіатріюі захворювання на рак. Джерелом надхнення Ґротвельда булитаємничі ліки, придбані в якогось африканського шамана,також очевидним було його прихильне ставлення домарихуани.

У червні 1964 року Ґротвельд переніс свої акціїна площу Spui в центрі міста до статуї Het Lieverdje,встановленої на кошти однієї з тютюнових компаній. Статуясимволізувала амстердамського вуличного хлопчака –шибеника, в якого гаряче і щире серце. Чорні месипочиналися в суботу опівночі. Ґротвельд виходив в костюмішамана, весь у хмарах тютюнового диму, витанцьовуючинавколо пам’ятника і виганяючи магічного нікотиновогодемона. Акції збирали величезні натовпи, на площусходилися тисячі амстердамських nozems – неповнолітніххуліганів, котрі ганяли містом на мопедах. На одній з акцій25 травня 1965 року побував Рул ван Дайн7 – студентАмстердамського університету. Цей день став народженнямруху «Provos».

Вже сама назва натякала на провокацію. Абсурднівитівки мали дратувати владу і провокувати її на насильни-цькі дії. Рул ван Дайн став ідеологом, тактику запозичили уҐротвельда. Опорою були групи nozems. 12 липня опубліко-вано «Прово маніфест» у першому номері журналу «Provos»,що його видавав Роб Столк8.

Одному із провосів Луудові Схіммелпеннінку9

належала ідея «білих велосипедів», що їх можна було ббезкоштовно здавати в прокат. Муніципалітетові пропо-нували закупити 20 тисяч велосипедів, якими користувалисяб усі, хто бажає. Провоси виробили «Білий велосипеднийплан», що ставив за мету заборонити в’їзд екологічно

7 – Рул ван Дайн (1943).8 – Роб Столк (1946–2001).9 – Лууд Схіммелпеннінк (1935).

418

шкідливого транспорту до центру міста, і «Білий житловийплан», яким передбачалася державна підтримка сквотів10.«Білий курячий план» стосувався поліції: так на амстер-дамському вуличному жарґоні іменували служителів закону.Поліцію пропонували роззброїти і перепідпорядкуватимуніципалітетові – у цьому випадку правоохоронні органибільше не залежали б від волі бургомістра і перетворилисяб на одну зі соціальних служб. А в ідеалі поліцейські простомали б їздити містом на велосипедах і роздавати смаженукурятину і контрацептиви.

Вже у липні провоси посіли верхні сходинки у топ-новинах національних ЗМІ. Їхні акції на площі Spui пере-ростали у демонстрації.

У кінці липня було оголошено про початок виконання«Білого велосипедного плану». Біля статуї Lieverdje публічнопофарбували кілька велосипедів у білий колір. Проте міськавлада вирішила, що це приведе до збільшення числа крадіжоку місті, і їх було конфісковано. У відповідь провоси викраливелосипеди у поліцейських. Кількох активістів затримали,проте арешти тільки сприяли зростанню їхньої популярності.

Рул ван Дайн:– Звичайно, поліція – наші головні компаньйони,

чим більше їх, чим брутальнішими є вони, тим краще для

10 – сквоти – самовільне захоплення покинутих приміщень.

419419

нас. Поліція, як і ми, провокує маси. Вони породжуютьобурення. Ми намагаємося перетворити обурення на по-встання.

***«І хоч я Травневий Король,

Марксисти били мене на вулицях,тримали всю ніч в буцегарні,шпигували по всій веснянійПразі, напастували таємно й вигнализ нашого королівствана літаку» 11

Аллен Ґінзберґ

Серед країн «соціалістичного вибору» найактивнішедемократичні процеси розвивалися у Чехословаччині –вони й підготували «Празьку весну». Просунуті літературно-мистецькі середовища, нонконформістські тусовки, мані-фести, вуличні акції – про все це у царстві тоталітаризму немогло бути й мови. Для країн соцтабору Чехословаччинаперетворилася на «вікно до Європи».

Від 1962 року творча молодь Праги збиралася біляпам’ятника Карелу Гінеку Маха на узгір’ях Петршина. Уцьому середовищі захоплювалися творчістю Аллена Ґінз-берґа і Лоуренса Ферлінґетті, був витворений власнийлітературний міф – Вацлав Грабе12. Інші приходили наВацлавське Наместі до сходів Національного музею. Їхнімлідером був Мілан Кніжак13. У 1964 році він створив групу

11 – тут і далі – цитати з вірша Аллена Ґінзберґа «Kral Majales»(1965) (у перекладі Юрія Андруховича).

12 – Вацлав Грабе (1940–1965) – чеський поет і прозаїк, запросивАллена Гінзберґа до Праги; у березні 1965 року був знайдений мертвиму своєму празькому помешканні.

13 – Мілан Кніжак (1940) – чеський художник і музикант,дисидент, від 1965 р. директор аванґардового мистецького об’єднання«Fluxus Схід».

420

«Актуальне мистецтво», яка встановила контакт із про-восами і міжнародною мистецькою групою «Fluxus», щобазувалася на аванґардових експериментах Джона Кейджа.

На початку 1960-их років у Празі було відновленосвяткування «Majales», що продовжувало традицію ка-толицького Великодня. Молодь обирала «Травневогокороля» (Kral Majales) і влаштовувала святкові походивулицями Праги.

Навесні 1965 року Аллен Ґінзберґ вирушає доВаршави – міста, де «сумне сопрано історії виспівує здинаміків»14, а звідти їде до Праги, слідом за Аполлінером,який шукав своє відображення в агатах святого Віта. Алейому так і не доведеться зустрітися з Вацлавом Грабе.

Ось Ґінзберґ у потертому пальті і білих кросівках, осьйого хапають на вулиці за п’яні співи – та силует відділяєтьсяі злітає під звуки весняного хоралу напередодні свогоперетворення у символ кохання, і «прокурений кашель Простолюдини понад хмарами в яскравому сяйві сoнця є салютомна честь синього неба».

У 1965 році комуністична влада наважилася офіційнодозволити «Majales». Багатотисячні юрби молоді і студентіввихлюпнули на вулиці Праги. Кульмінацією стало обранняАллена Ґінзберґа «Kral Majales». Королівський фаетон,прикрашений трояндами, в супроводі урочистої процесіїрушив карнавальною ходою бульварами старого міста.

... я Травневий Король, втілена сексуальність і силаюності,

І я Травневий Король, індустрія мовлення та активністькохання,

І я Травневий Король, себто довге волосся Адамай Борода мого власного тіла

14 – з вірша Аллена Ґінзберґа «Варшавська кав’ярня» (1965)(переклад Ю. Андруховича).

421421

Але весняна ідилія не могла тривати довго. За Ґінзберґомстежили, його тричі затримували. Він загубив записну книжку,і органам безпеки стало відомо про його любовні пригоди.Врешті Ґінзберґа депортували, адже «Королівство травнязанадто гарне, щоб тривати довше за місяць».

***«З Ангелами Пекла Кізі познайомився у Сан-

Франциско через Гантера Томпсона, який писав про нихкнигу. Книга, до речі, вийшла прекрасна, вона називалася«Ангели Пекла: дивна і жахлива сага». Як би там не було,Кізі з Томпсоном пили пиво, Томпсон сказав, що йому требазайти в гараж під назвою «Box Shop», побачитися з кимосьіз Ангелів, і Кізі пішов разом із ним. Там чаклували над своїмимотоциклами Ангел на ім’я Френчі і ще четверо чи п’ятерохлопців, і всі вони відразу потягнулися до Кізі. Кізі був такийже стріляний горобець, як і вони. Недавній арешт замарихуану підносив його в очах Ангелів до розрядуНормальних Пацанів. Вони сказали, що не можна довірятинікому, хто не тягнув тюремного терміну, а Кізі принаймнізагрожувала перспектива такий термін отримати.Пізніше Кізі розповідав, що на них справив враження арештза марихуану, але на те, що він письменник, їм булоабсолютно наплювати» (Том Вулф «Електропрохолод-жувальний кислотний тест»).

Перший арешт Кізі у квітні під час поліцейськоїоблави в Ла Хонді приніс йому популярність в андеґраунднихсередовищах Бай Ереа.

На початку серпня вони зустрілися з Томпсоном уСан-Франциско. Томпсон мав віднести комусь із місцевихАнгелів платівку із записами бразильських барабанщиків,і вони пішли удвох. Кілька годин пиячили разом, Кізі справивфурор на всю компанію, і врешті запросив Ангелів на наступ-ний вік-енд до Ла Хонди. На той час дев’ять пунктівзвинувачення проти Кізі було знято і він мав намір від-святкувати цю подію.

422

7 серпня 1965 року була субота, яскраве сонце зали-вало виднокруг. До Ла Хонди з’їхалася ціла купа гостей –Аллен Ґінзберґ, Річард Алперт, інтелектуали зі Сан-Францискоі Берклі. Всі прагнули спілкування з Ангелами Пекла.

До того часу Ангели встигли перетворитися на факторсуспільного та інтелектуального життя Північної Каліфорнії.Їх щодня цитували у пресі, запрошували на богемні вечіркиразом з поетами, їм влаштовували овації бунтівні студенти-радикали. Томпсону не давали проходу мамусі зі своїмичадами через те, що обіцяні на десерт Ангели чомусь нез’явилися на вечірку. Ангели перебували за гранню останньогописку моди і стали відповіддю на «британське вторгнення».Великі і брудні, вони подражнювали сенсорні аналізатори,на відміну від маленьких і чистеньких Beatles, які були занадтопопулярними, аби стати модними.

Гантер Томпсон приїхав десь під обід. На дорозінавпроти будинку вже стояло кілька поліцейських машин,які стежили за тим, що відбувається на ранчо.

Будинок Кізі разом із прилеглою територією бувобладнаний так, аби вловлювати всі можливі звукиі посилювати їх. На даху стояли динаміки, від них електричнідроти тягнулися до лісу, що починався зразу за огорожею.Мікрофони на верхівках дерев фіксували шелест листя,присутність птахів і тварин, і вся ущелина була наповненаневиразним шамотінням, белькотанням, що нагадувалозаписи макак-резусів на старих фонограмах. Потужнідинаміки були встановлені також на вершині пагорба,і, таким чином, з будинку можна було запросто пере-мовлятися з тими, хто перебував у глибині лісу. Дерева,пофарбовані флюоресцентними фарбами, стовбури і навітьлистки, в темряві сяяли зеленими, жовтими та оранжевимибарвами. Це також була ідея Кеннета Бебса. Повсюди натериторії розкидані магнітофони, кінокамери, проектори,яскраві пофарбовані матраци, коробки. В дупло величезногодерева, що росло за будинком, незрозуміло для чого запхнулиолов’яного коня, а на пні стояв телефон, розмальований

423423

зеленою фарбою, від якого розходилися дроти, що від-свічували чудесними яскравими кольорами. А здинаміків, встановлених на секвойях над урвищем, долинавтріскучий гугнявий голос Боба Ділана: «Hey! Mr. TambourineMan, play a song for me...».

Нарешті на дорозі з’явилися Ангели – їх було десятьмотоциклів, ще двадцять мали підтягнутися з хвилини нахвилину.

Це було подібно на гуркіт локомотива. Ангелирухалися похідним порядком, спускаючись з гори на своїхХарлеях-Девідсонах. Ревіння ставало все сильнішим, вжене чути було власного голосу, ані співу Боба Ділана. Осьвони виринають з-за останнього повороту – бородаті,довговолосі, у джинсових безрукавках з черепами, в усійсвоїй мерзенній красі. Вихором промайнувши дерев’янийпоміст, гальмують перед будинком, розвертаючисьі здіймаючи хмару куряви – як у кіно, один за одним. ПрибулиАнгели з філії Сан-Франциско.

Раніше ніхто ніколи й нікуди їх не запрошував,принаймні, всією шайкою. Вони планували розвідати, що йдо чого, і при нагоді влаштувати побоїще – тоді все пішло би,на крайняк, нормально. Настороженість і ворожістьструменіли від усієї компанії. Але пива у Кізі було заготовленов неміряних кількостях. Загальний настрій швидкополіпшився, а ЛСД паралізувала звичну агресію Ангелів:

– Слухай, старий, краще й бути не може. Нарештіможна повеселитися і нікого не дубасити.

424

Один із них на ім’я Вільний Френк – невисокийжилавий хлопчина, подібний на пірата, з довгим чорнимволоссям, зачесаним назад, як у Тарзана, з вусами і золотимкільцем у вусі – виліз на секвойю і притулився до динаміка,вбираючи вібрації, що несли музику Ділана.

Ґінзберґ і Алперт ще не були знайомі з Ангелами, тожроль цвяха програми довелося ділити на всіх. Передмікрофоном виступав кожен, хто хотів. Ґінзберґ з довгою доживота бородою виспівував «Харе Крішна, Харе Крішна» підсупровід кастаньєт. Потім намалювалася ще одна кандидатурана роль цвяха, в образі, що часто являвся Ангелам на подібнихакціях – сексапильна блондиночка натякнула трьом, що непроти влаштувати трамвай. Ситуація стрімко прогресувала –вже не звичний sex-session, а dramaction із драстичнимнадривом – і гримнув Ангельський хор, зграбаставши жертву,жмакаючи і спускаючи під колеса Ангельського паровоза.

Сутеніло. По всій ущелині вистрілювали променіпрожекторів. З динаміків, встановлених на деревах,зривалися рок-н-рольні пасажі і розносилися понадпагорбами Ла Хонди. Мигалки поліцейських машин, щоскупчилися навпроти будинку, відкидали яскраві бліки істворювали подобу стробоскопічного ефекту. На веранду,освітлену прожекторами, вибіг голий Ніл Кесседі і заволав,звертаючись до поліцейських: «Що з вами сталося,боягузливі синки гімноїдів?». На щастя, хтось поволік йогов будинок, адже каліфорнійська поліція мала правопроникнути на територію приватного помешкання безсанкції закону у випадку, якщо її «запросили» всередину.

А в верхів’ях секвой далі звучав гугнявий голос БобаДілана і розлягався над крутосхилом:

Hey! Mr. Tambourine Man, play a song for meI’m not sleepy and there is no place I’m going to.15

15 – Гей, містер тамбуринщик, заграй мені пісню // Я не сплю,і немає місця, куди б мені піти (Боб Ділан «Mr. Tambourine Man», 1964).

425425

Дехто кидав забаву і вертався додому. Проте усіхзатримувала поліція за півмилі вниз по хайвею. Томпсон 祳нзберґом поїхали подивитися, що там таке. Два поліціянтина якийсь момент застигли, побачивши у Томпсона в рукахмікрофон, потім один із них попросив показати водійськепосвідчення. Він переглядав документ і тягнув час, а Ґінзберґдуже ввічливо, проте наполегливо допитувався в другого, учому річ, чому затримують усіх, хто від’їжджає з ранчо.Запанувала стійка тиша, Ґінзберґ почав наспівувати якусьіндійську рагу. Врешті той, що перевіряв документи, піднявголову і запитав:

– І довго ти відрощував таку бороду?Аллен трохи подумав і сказав:– Близько двох років... Ні, напевно, місяців вісімнадцять.Тепер замислився коп, здавалося, він з’ясував для

себе все, що хотів.Вечірка тривала дві доби. Ангели пережили своєрідне

очищення від стереотипів – «Цей Ґінзберґ – ще той фрукт»:всі обставини, що в їхніх очах компрометували будь-кого –гомосексуаліст, єврей, інтелектуал, прибулець із Нью-Йорка –раптово втратили силу.

Террі:– Зі всіх ненатуралів це – найбільш натуральний

сучий кіт, яких я коли-небудь бачив.Ґінзберґ також відтепер стає шанувальником Ангелів

Пекла.Скоро до Кізі навідалися Ангели з оклендської філії

і особисто Сонні Барґер, і Ла Хонда стала Меккою дляАнгелів усієї Північної Каліфорнії.

Серед волоцюг, котрі ошивалися в Ла Хонді і палиливогнища на ранчо, траплялися найфантастичніші з’яви. 19серпня, коли пройшов слух, що до Ла Хонди їдуть «Beatles»,сюди напхалися юрми малолітніх фанаток. Коли Приколістививодили їх за міст, з юрби вигулькнув нахабний темно-волосий коротун, що вимагав представити його Кізі. Він буводягнутий, як звичайний «кислотник»:

426

– Я – Оузлі16.Вони ледь не розсміялися. На Кізі це не справило

абсолютно ніякого враження.Проте насправді, цей феномен став найпотужнішим

каталізатором психоделічної революції.Юний вундеркінд із впливової сім’ї, з непогамовним

характером, самовпевнений і впертий, маленький хлопчик,що не хотів ставати дорослим, типовий Пітер Пен – у 18

років Оузлі порвав стосунки з сім’єю.Він покинув університет і пішов вармію. Знову вступив до університету,на цей раз у Берклі, але витримавтам лише один семестр. Оузлі

захоплювався всім підряд – балетом,живописом, поезією, а найбільше –електронікою. Він усвідомлював свійвидатний інтелект і назагал виглядавблискучим невдахою. Але в якийсьмомент Оузлі зрозумів свою місію: вінпокликаний врятувати світ. Адже вищіістоти, спостерігаючи за подіями на ційпланеті, не могли допустити знищення

життя на Землі. Тому й було придуманоневеличку зміну в програмі, запуск

нового фактора, який змінює свідомість.Оузлі допоможе їм врятувати світ,налагодивши випуск найчистішої ЛСД у

такій кількості, що її вистачить на всіх17.У ванній кімнаті житлового

будинку в Берклі, недалеко відуніверситету, він обладнав хіміч-

ну лабораторію. В лютому1965-го поліція накрила її,

16 – Оузлі Стенлі (1935–2011).17 – з книги Джея Стівенса «Штурмуючи небеса» (1987).

427427

проте ЛСД ще не була заборонена законом, і Оузлівикрутився. «Фабрику квітів» він переніс до Лос-Анджелеса,де у травні отримав першу велику партію продукції,надзвичайно якісної. Слово «Оузлі» стало її роз-повсюдженою назвою.

***«...вона бачила болісні судоми його прагнення Бути,

бачила неймовірні, конвульсивні зусилля розкритися,розпрямитися, проголосити: «Ось він Я!» – /.../ – подібнідо потуг слабенької кволої квітки, що надто довго скніла вбутоні і тепер спішить розпустити дрібні пелюсточки,доки не зайшло останнє сонце її надії. І спостерігаючи зацим, відчувала його відчайдушну квіткову тягу до повітря,води і світла...» (Кен Кізі «Часом нестримно прагнеш»).

Коли богема і бітники Сан-Франциско перебралисяз дільниці Норт-Біч до перехрестя Хейт і Ешбері, це сталоісторичним моментом. Вже кілька років у Норт-Біч зросталиціни на житло, і через це район зазнавав непоправних втрат:«Легендарний Норт-Біч, давня вотчина богеми Західногоузбережжя, тепер помирав» – напише згодом Том Вулф.Натомість у кварталах на пагорбі понад Ґолден-Ґейт-парком,що опустіли внаслідок Великої депресії, стрімкозбільшується кількість довговолосої молоді, захопленоїідеями розширення свідомості і сексуальної свободи.Епіцентром стало кафе «Блакитний єдиноріг», недалеко відҐолден-Ґейт-парку, яке славилося найдешевшою кухнею вмісті. Нових аборигенів називали «фріками», «хедами» 18

і «кислотниками» – самі вони були схильні вважати себевищим ступенем еволюції homo sapiens. Крім того, у синглахі періодиці на обох узбережжях все частіше звучить слово«хіппі». Врешті 5 вересня 1965 року журналіст МайклФаллон зі Сан-Франциско, описуючи збір у кафе «Блакитний

18 – сленґове: шибздик, химерний виродок (без негативноїконотації).

428

єдиноріг», означив цим терміном представників новоїконтркультурної хвилі, що приходила на зміну бітникамі сконцентрувалася у кварталі Хейт-Ешбері. Цей моментможна вважати датою народження руху.

Волонтери походили з середнього класу, з числа білоїмолоді. Восени вони займали вже півтора десятка будинківу кваралі. Автентичну атрибутику запозичили в американ-ських індіанців. Від бітників успадкували захопленнясхідними релігіями. Крім жвавого зацікавлення можли-востями ЛСД, нова контркультура була сильно просякнутапацифізмом. Подразником, що відіграв роль каталізатора,став початок бойових дій у В’єтнамі.

Обриси нової людини проступають у другому романіКізі в образі Ліланда Стенфорда Стемпера. Новий геройвразливий і делікатний, він ніби демонструє, що «є й іншішляхи до перемоги. Як-от поступитися, бути м’яким, безгероїчного зубовного скреготу і мертвої хватки», вміє «бутиподатливим, відступити, розслабитися до тієї кондиції, коливсе до лампочки», він ніби переконує мешканців жорстокогосвіту в тім, що «слабкість істинна і справжня, неможливонавіть симулювати слабкість»19 – і все ж перемагає, аджеідея, що народжується, завжди сильніша.

Проте в Ліланда був попередник. Майк ВаллентайнСміт – марсіанин, що повернувся на Землю – ось прототиплюдини майбутнього. Підлітковий тип із безтурботнимлицем і скуйовдженим довгим волоссям, який абсолютноне розуміє, що відбувається навколо, і просто радіє світові.

– Ця дитяча наївність – не дитяча і не наївна, вона єпроявом довершеної культури, що далеко обігнала людську,розвиваючись власними таємничими шляхами.20

Найулюбленішою книгою Приколістів була «Чужакв чужім краю»; її головний герой – глибокий інтелектуал,який все схоплює на льоту і не знає, що таке брехня.

19 – цитати з роману К. Кізі «Часом нестримно прагнеш» (1964).20 – з роману Роберта Хайнлайна «Чужак в чужім краю» (1961).

429429

***«Медовий місяць затягнувся до трьох місяців. Ідилія

закінчилася різким розривом 16 жовтня, коли Ангели Пеклаатакували демонстрацію під лозунгом «Геть із В’єтнаму!»на межі Окленда і Берклі. Екзистенційні герої, що разом ізрадикалами з Берклі передавали по колу косяки на вечірках уКізі, неочікувано перетворилися на злісних хижаків, щонакинулися на тих самих лібералів, розмахуючи кулаками івигукуючи: «Зрадники, комуністи, бітники!». Коли напруженнявилилося у справжнє протистояння, Ангели Пекла твердозімкнули ряди з копами, Пентагоном і Товариством ДжонаБерча (Гантер Томпсон «Ангели Пекла: дивна і жахлива сага»).

15 жовтня у 80 містах США пройшли антивоєннідемонстрації, їх учасниками стали 100 тисяч осіб. У Берклі«Комітет Дня В’єтнаму» провів 24-годинний «Teach-In» провійну у В’єтнамі, його модератором був Джеррі Рубін. Нанаступний день було заплановано мітинг, семінари-диспути,о 19.30 мав початися антивоєнний марш на Оклендськийвійськовий термінал, звідки людей і військову технікувідправляли до В’єтнаму. Чийсь безіменний геній за-пропонував виступити на мітингу Кенові Кізі.

Кізі вирішив інсценізувати збройний напад напацифістів. Автобус перефарбували в кольори висохлої кровіі прикрасили зображеннями свастики, залізних хрестів,серпів з молотками, черепів із перехрещеними кістками. Піддощем фарба порозпливалася і вся картина перетвориласяна брудно-іржаве місиво. Поверх нього один із Ангелівнамалював великого американського орла. На даху автобусавстановили артилерійську башту, з якої стирчали дві гармати.

16 жовтня по обіді «Merry Pranksters» виїхали з ЛаХонди. Кізі в оранжевому мундирі і шоломі часів Першоїсвітової війни вліз до артилерійської башти, Ніл Кесседісидів за кермом. У Пало Альто їх мали чекати Ангели Пекла,щоб супроводжувати автобус мотоциклетною колоною.Проте команда Кізі спізнювалася, і їх ніхто не чекав. ДоБерклі вони прибули вже перед смерком.

430

На мітингу все ще лунали гарячі промови, тутзібралося 15 тисяч. Першим автобус побачив Пол Красснер21,редактор нью-йоркського журналу «Realist». Він трохиздивувався, коли Кізі заговорив із ним так, ніби вони тільки-но перервали попередню розмову. Взагалі, у Кізі була дивнавластивість, яка збивала з пантелику – неочікувано від-повідати на запитання, яке ще тільки народжувалося у вас вголові.

Врешті він виліз на трибуну. Ззаду заметушилисяПриколісти з гітарами.

– Ні мітингами, ні маршами війну не зупинити. – Йогоспіч виглядав абсолютно недоречним. – Вони воюють вжедесять тисяч років, вони ж затіяли цю гру з маршамиі мітингами. Своїми маршами ви граєте в їхню гру.

Кізі витягнув губну гармоніку і почав видувати з неїзвуки. Приколісти рвали струни, безладно імітуючи виступрок-групи. Всі навколо перестали що-небудь розуміти:

– Чорт забирай, хто додумався запросити цьогопридурка?

– Невже вам сьогодні мало було ораторів, – спробувавзаступитися за нього Пол Красснер.

А Кізі продовжував промову, перемежовуючи їїзвуками, які видобував із губної гармоніки:

– Залишається тільки одна річ, яка матиме хоч якийсьсенс. Подивитися на все це, на цю війну, повернутися спиноюі сказати: «Нам насрати на неї».

Цей полум’яний виступ був останнім. Після тогопочався марш. В сутінках кількатисячна колона вийшла зБерклі до сусідніх дверей – в Окленд. Їм перекрили дорогу400 озброєних копів. Певний час лідери «Комітету ДняВ’єтнаму» вирішували, чи варто прориватися крізьполіцейські кордони. І тут раптово з-поміж їхніх рядіввисипали Ангели і накинулися на демонстрантів. По-громниками командував Тайні, монструозний волохатий

21 – Пол Красснер (1932).

431431

ізгой, орудуючи пляшкою з-під кока-коли. Дюжина п’янихгоблінів змасакрувала передні ряди, потім хтось із копіввдарив Тайні дубинкою по голові, і той, падаючи, зламавногу іншому поліцейському офіцерові.

Цей виступ став дебютом Ангелів на політичнійарені. На радикалів з Берклі він справив гнітюче враження,як і на тих, хто вважав Ангелів піонерами людського духу.Але всім, хто знав їх краще, такий поворот видавався цілкомлогічним. Ангели, хоч і були переконаними анти-комуністами, проте їхній ретроградний патріотизм був тогосамого ґатунку, яким живився і Ку-клукс-клан.

На 20 листопада в Берклі було заплановано другиймарш на Оклендський військовий термінал. Напередоднілідери «Комітету Дня В’єтнаму» провели тривалі переговори

із Сонні Барґером. Аллен Ґінзберґ, якийбув присутнім на побоїщі, опублікувавпослання «До Ангелів», в якомупроголошував: «Є зашкарублі

жорстокі душі, які вірять, щоВсесвіт наповнений злом.Вони бояться самого життя, неусвідомлюючи його безне-

винності – для них миповинні працювати,творити любов, бунтуючинаш розум, помягшуючиїхні серця».

Можливо, Ґінзберґпереконав Барґера. За

день до акції Сонні заявив,що Ангели не братимуть у

ній участі з жодного боку.Студенти пройшли в Окленді лягли на рейки, якимивійськову техніку ванта-жили на кораблі.

432

– В них є щось таке, що веде за собою. – сказавТеррі. – Вони такі ж мудозвони, як і ми, але конструктивні.

У ході демонстрацій Ґінзберґ проголосив лозунг«Flower Power». Ненасильницький опір, на який треба булонадихнути людей супроти державної репресивної машини,потребував світлої, величної ідеї. Так квіти, музика і співмантр стають зброєю у боротьбі за мир і любов і протистоятьсилам зла.

***«Господи!.. скільки вже людей наштовхувалося на

цю ж проблему! Вся здатність до передбачення, вся про-никливість, якою були наділені одвічні учасники кола, якзавжди, виявлялися наслідком нового досвіду сприйняттякайроса, але хіба про це можна оповісти! Як передати йогошироким масам, яким не дано здобути цього досвідусамостійно? Адже висловити його неможливо. Залишалосястворити такі умови, при яких вони відчують щось таке,що хоча би приблизно відповідало тому відчуттю, величномукайросу» (Том Вулф «Електропрохолоджувальнийкислотний тест»).

Вже кілька місяців Кізі не давала спокою ця ідея.Він перестав писати, адже було абсолютно ясно, щолітература безсила виразити таємниці синхронізаціїі повного ототожнення.

Незабутня вечірка з Ангелами стала згустком енергії,яка втягувала всіх присутніх – всі змогли потрапити у«фільм». Хотілося повторити цей ефект. Уява вимальовувалавеликий каркасний купол, яким буде увінчано циліндр – всеце нагадуватиме велетенський гриб. Всередині циліндраперебуватимуть учасники містерії. Купол сконцентровуєакустику залу. Яскраві спалахи, вихори, що проносятьсякуполом, гуманоїдні звуки майбутнього – це буде планетасвітла і звуку, якої ще не знав Всесвіт, у ній розчинятьсяучасники польотів. Світлове шоу і звуковий тайфун зможутьстворити кіно- і відеопроектори, прожектори, стробоскопи

433433

в супроводі магнітофонних записів зі змінним за-пізнюванням, а відчуття польотів забезпечить ЛСД. Адже вних тепер були таблетки «Оузлі». Новий жанр Кізі назвавКислотним тестом, використовуючи термінологію золото-шукачів і експериментаторів з Менло Парку.

Перший Кислотний тест вони провели 27 листопадав заміському будинку Бебса біля Санта-Крус. Булиприсутніми Аллен Ґінзберґ зі своїм почтом і старі друзі-радикали з Берклі. До певного часу все нагадувало вечіркув Ла Хонді. Після третьої ранку, коли всі, хто мав піти,розійшлися, Кізі зайняв місце під стіною, навпроти ньогостав Ґінзберґ, решта юрмилися посередині. Знову зайшларозмова про В’єтнам. Кізі твердив, що треба просто взятисяза руки і йти геть з цієї війни, Ґінзберґ пояснював усевідсутністю взаєморозуміння: «Адже ніхто ж не хочевоювати».

– Ну так це ясніше ясного, – несподівано промовивБебс, який єдиний з усіх був безпосередньо в курсі теми.

Це стало приголомшливим відкриттям. Чудесасинхронізації – коли поглинає течія і час втрачає значення,все стає абсолютно ясно.

Другий Тест відбувся 4 грудня в Сан-Хосе. Ошалілапубліка, що валом йшла з концерту «Rolling Stones»,спинялася перед постерами «А ти пройдеш КислотнийТест?» і повертала до будинку Біґ Ніґа, звідки долиналивібрації електроорґана «Hammond». Музику забезпечувалиДжеррі Ґарсія з групою «Grateful Dead». В залі танцювалокілька сотень людей, що звивалися в екстазі, на нихнакочувалися хвилі світла, все навколо наповнювалосяуривками розмов, співом і сміхом.

Джеррі Ґарсія:– Здавалося, що апаратура живе власним життям.

Голоси лунали з динаміка, який навіть не був підключений.Музика «Grateful Dead» засвідчила появу феномену

«Acid rock». Технологія психоделічних польотів, здавалося,була доведена до апогею.

434

1966 ð³ê«Кислотні Тести стали поворотним пунктом в

історії психеделіченого стилю і майже всього, що з цимпов’язано. Справа не просто в тому, що Приколісти почалипершими, а, швидше, в тому, що Кислотні Тести напрямупривели до «Фестивалю Польотів», що відбувся у січні1966 року. Там-то все й було оприлюднено. «Дійство звикористанням кількох засобів інформації» безпосередньовипливало із поєднання освітлення, кінопроекції, стро-боскопів, магнітофонних записів, рок-н-роллу, невидимогоінфрачервоного проміння, що застосовувалося на КислотнихТестах» (Том Вулф «Електропрохолоджувальний кислотнийтест»).

У січні Кислотні Тести Кізі вже збирали тисячі людейу Сан-Франциско, зокрема в залі «Філмор Аудиторіум», посусідству з Хейт-Ешбері.

Ідея Суперкислотного Тесту, як грандіозногосвітлового і звукового шоу, де будуть присутні тисячі людей,всі, хто бажає, першому спала на думку Стюарту Бренду1.Раніше він студіював біологію у Стенфордському університетіі брав участь в експериментах з галюциноґенами у МенлоПарку, а також приколював із «Merry Pranksters». Разом ізхудожником Реймоном Сендером вони задумали дійство,якого ще не було. На роль імпресаріо запросили Білла Ґрехема2

зі «San Francisko Mime Troupe». Імпреза мала відбутися в Заліпортових вантажників «Лонґшорменз Холлі», улюбленомумісці публічних зібрань у Сан-Франциско. Рекламні постеринаголошували на імітації «досвіду сприйняття ЛСД без ЛСД»за допомогою самих світлових і звукових ефектів. На другийдень Фестивалю був обіцяний «Кислотний Тест за участюКена Кізі і «Merry Pranksters».

1 – Стюарт Бренд (1938).2 – Білл Ґрехем (Ґрем) (1931–1991).

435435

Напередодні ввечері 19січня Кізі заходив до СтюартаБренда, який мешкав у Норт-Біч.Вночі вони з подругою прохолод-жувалися на даху 4-поверховогобудинку. Перед ними там по-хуліганили Ангели Пекла, і сюдизаявилася поліція. Кізі не знав проце, і його заарештували. Як назло, приньому знайшли невеликий пакетик ізмарихуаною. Ця ситуація була над-звичайно прикрою, йому за-грожувало кілька років тюрми.Також йому категорично нерадили з’являтися на Фести-валі Польотів.

20 січня Кізі вийшов збудинку муніципального суду Сан-Франциско і сів у розмальований авто-бус. Вони цілий день їздили містом,рекламуючи дійство, яке мало початися завтра.

Перший день Фестивалю у п’ятницю21 січня був присвячений індіанським фантазіямСтюарта Бренда. Загалом було досить нудно. Зате на другийдень у «Лонґшорменз Холлі» спостерігалася неймовірнатиснява. Стіни, розмальовані флюоресцентними фарбами,заливали фантастичні міжгалактичні моря, їх розсікали про-мені прожекторів і кінопроекторів. Музичний супровід за-безпечували піонери «кислотного року» зі Сан-Франциско –групи «Grateful Dead» і «Big Brother And The HoldingCompany», а також химерні дівчатка в трико, які дули в собачісвистульки – майбутня шоу-група «The Family Dog». Нуі, звичайно, «Merry Pranksters». Посеред залу височіла вежаКонтролю, зведена з труб і платформ під наглядом Бебса,заставлена мікрофонами, підсилювачами і проекторами. Запультами сидів Бебс. Кізі, одягнутий у сріблястий космічний

436

скафандр і великий прозорий шолом, щоб його не впізнали,виліз на верхню галерею. Проте його впізнали. Це шоуперетворилося на найбільший Кислотний Тест. «Сотні людейбули підхоплені досвідом сприйняття, що наростав, нібитайфун мрій, а на рівному і гладкому краю центробіжноговихору царював спокій. Словом, всі – у Фільмі, в автобусі,і це було прекрасно» (Том Вулф).

Грандіозний безумний карнавал сколихнув Хейт-Ешбері, об’єднавши його в єдиному пориві. 10 тисяч молодихлюдей взяли участь у Польотах. Звукова злива під шаленемиготіння стробоскопів і слайдів стала народженням новогожанру для нічних клубів і дансинґів, а Фестиваль Польотів –початком епохи Хейт-Ешбері. Через 2 тижні Білл Ґрехем уклавконтракт на проведення регулярних щотижневих фестиваліву залі «Філмор Аудиторіум».

Буквально наступного дня поліція розпочала по-лювання на Кізі. Тепер йому світила перспектива 3-ох роківтюремного замку в окрузі Сан-Матео, до якого була приписанаЛа Хонда, паралельно трудилися нишпорки зі Сан-Франциско,намагаючись накинути ще 5, 8, а той усі 20 років. Кізі бувзмушений продати будинок у Ла Хонді. 23 січня він разом ізсім’єю виїхав до Санта-Крус, де у заміському будинку Бебсапровів надзвичайний інструктаж:

– Якщо суспільство бажає оголосити мене поза за-коном – я стану ізгоєм, причому надзвичайно спритним.Людям тільки це й потрібно. У всі часи люди потребувалиізгоїв.

Було вирішено інсценізувати самогубство, а самому Кізіподатися до Мексики. Старенький бортовий автомобіль мавбути розбитий об секвойю по дорозі на Ореґон, а блакитні чере-вики Кізі – залишитися на березі крутого урвища. Була написанапередсмертна записка: «Останнє слово. Голосуйте за Баррі3 –

3 – Баррі Ґолдуотер (1909–1998) – кандидат у президенти відРеспубліканської партії, консерватор; у 1964 році програв президентськукампанію Ліндонові Джонсону.

437437

повмираєте зі сміху». 31 січня Кізі не з’явився на судовезасідання. Натомість він перетнув мексиканський кордон укузові вантажного автомобіля вперемішку зі зварочнимиагрегатами.

Насправді цей крок означав швидкий кінець «MerryPranksters». Кеннет Бебс, що став лідером групи, перевівдіяльність до Лос-Анджелеса, проте його жорсткийармійський стиль тільки прискорив розпад. Гучний успіхКислотного Тесту в Уотсі, передмісті L.A.4, в лютому1966-го обернувся посиленою увагою поліції. Ніл Кесседіпросто сказав «Fuck!» і повернувся до Сан-Франциско.

***«Клас! До Хейт-Ешбері починає з’їжджатися молодь

у пошуках Життя... Це ж карнавал! Сад Едему! Ла Хонда,перенесена до великого міста! Просто неба! Де все доступно.Гроші носяться в повітрі. Це не проблема. Чорт забирай, затри години аску5 можна назбирати дев’ять-десять монет.Господи, та тільки-но порядний обиватель уздрить боро-датого хлопця в бусах і квітах, зі звисаючою бляхою «У менегорде серце, але не гордий шлунок», як тут же мізки набакир,вони зразу ж викладають дрібні, навіть долари» (Том Вулф«Електропрохолоджувальний кислотний тест»).

Остаточно покинувши Норт-Біч, хіпова тусовкаосідає на пагорбі біля парку Золотих Воріт. Дедалі більшехлопців з довгим волоссям, бородами і пов’язками наголовах, зовні схожих на Ісуса Христа, і дівчат в індіанськихвбраннях із бісером, бусами, браслетами, амулетамивештаються по Хейт і Ешбері, сидять у Ґолден- Ґейт-і Пенхендл-парку. Вони займають дешеві закинуті квартири,і живуть там комунами по кілька десятків чоловік. Так самотут живуть комунами «Grateful Dead», «Big Brothers and

4 – Лос-Анджелес.5 – аск – випрошування грошей.

438

Holding Company», «The FamilyDog», «Jefferson Airplane». Неда-леко від перехрестя Хейт і Ешбері3 січня відкрився «Психеделічниймагазин» Ронні Теліна6 і його братаДжея, де серед стін, обвішанихфотографіями і мішковиною,торгували книгами – Гессе, Хакслі,Лірі, Алперт, Алан Вотс, а най-більше – східною езотеричноюлітературою. «The PsychedelicShop» стає духовним епіцентром Хейт-Ешбері, в якому вже у червні налічувалося15 тисяч хіппі.

Одним із головних персонажів Хейт-Ешбері був ЧетХелмс7 – худий, аж прозорий, із неймовірно прикольнимволоссям і бородою Ісуса, в круглих окулярах у дротянійоправі. Прочитавши Керуака, він покинув Техаськийуніверситет і вирушив автостопом по Америці. Самогозовнішнього вигляду виявилося цілком достатньо, щоб бутиарештованим за підозрою у вбивстві президента ДжонаКеннеді. У Хейт-Ешбері Хелмс оселився в гаражі на Пейдж-стріт, 1090, в якому осіли «Big Brothers and Holding Company».Одного разу Хелмсові прийшла ідея влаштувати jam sessionтут же в підвалі. Скоро сейшни стали регулярними. Їм судилосястати матрицею каліфорнійської психоделічної сцени. Колипочалися концертові акції у «Філмор», Білл Ґрехем підключивдо них Хелмса. Також в лютому Чет підписує контракт із «BigBrothers and Holding Company» і одночасно збирає групу «TheFamily Dog», ставши менеджером обидвох команд.

Ще у «Лонґшорменз Холлі» постало питання, хтобуде розпоряджатися виторгом. Із цієї причини між Ґрехемомі Кізі спалахнула сварка. Потім Ґрехем вирішив помиритися

6 – Ронні Телін (1938–1996).7 – Чет Хелмс (1942–2005).

439439

і простягнув руку на знак згоди, але Кізі повернувся і пішовгеть. Так само і Хелмс, стовідсотковий хіппі, був альтер-нативою Ґрехему з його агресивною діловою хваткою.

Чет Хелмс:– Ми більше дбали про культурну революцію, аніж

думали про гроші.У квітні щотижневі вечірки почали проводити під

орудою Хелмса у танцювальному залі «Авалон» на Саттер-стріт. Йому була потрібна вокалістка, і він згадав про старузнайому Дженіс Джоплін8, яка співала фолк і блюзи упровінційному Остіні, штат Техас.

Дженіс Джоплін:– Ми пили пиво і співали, вляпувалися в бійки, валялися

в болоті і відкупорювали по новій, закладали і черпали,закладали і черпали9.

4 червня Дженіс прибула до Сан-Франциско і Хелмсвмовив її порепетирувати разом із «Big Brothers and HoldingCompany».

– Я жила в задушливій атмосфері, мене калатало відстраху. Я не знала, як співати всю цю пургу, я ніколи неспівала під електричні інструменти, під барабани, я співалапросто під гітару.

10 червня 1966-го Дженіс уперше вийшла на сцену«Авалон» у рок-н-рольному амплуа:

– Я вийшла в тому, що носила в коледжі. Вийшла насцену і почала співати, клас! Аж штормить, чувак! Чистий,живий, наркотичний кайф, аж коробить. Я й не пам’ятаю, яктам було, тільки саме відчуття – така штука, чувак, клас. Музикабум-бум-бум! Всі танцюють, лампи горять, а я стою, кричу вмікрофон, даю жару! І – у-ух! В’їхала-таки в саму суть.

Навесні 1966 року хіп-ідея вихлюпнула за межі Сан-Франциско. Фестиваль Польотів увімкнув рубильник, від

8 – Дженіс Джоплін (1943–1970).9 – тут і далі – цитати з книги Девіда Долтона «Часточка мого

серця» (1971).

440

якого заструменіла енергія до інших міст на Західномуі Східному узбережжях США.

Оригінальні ритми і тенденції паралельно зароджу-валися в Лос-Анджелесі – субкультура фриків навколоФренка Заппи10 і сільські комуни колишнього брокера ҐрідліРайта11. Сюди перебралися «Merry Pranksters» разом із«Grateful Dead».

Навесні 1966-го Оузлі Стенлі, який також перебуваву Лос-Анджелесі, починає працювати з «Grateful Dead» якзвукорежисер. Адже було цілком очевидно, що «кислотнийрок» – музика майбутнього, і в космічному сценарії рок-н-роллу відведена роль, співмірна хіба що з ЛСД. Досі на рок-концертах був примітивний живий звук, інструментипідключали до одноканальних підсилювачів і динаміків.Тепер прийшов час стерео. Із найрізноманітніших тюнерів,підсилювачів, динаміків, мікрофонів, демпферів, які тількиможна собі уявити, Оузлі видобував ефекти, що нагадувализвукову лавину. Такий саунд, як у «Grateful Dead», досі бувнедосяжний.

У квітні Бебс із рештками «Merry Pranksters» виїхавдо Мексики, а «Grateful Dead» повернулися до Сан-Франциско. Тут розвивалася головна сцена.

– Хейт-Ешбері починалася як ґетто богеми, яка хотілащось робити і знала, що робить. Хоча я не думаю, що все такі сталося, – згадував гітарист «Grateful Dead» Боб Вейр12. –Там було ЛСД. Але виник Хейт-Ешбері не заради нарко-тиків. Мова йшла про розвідку, пошук нових шляхів само-вираження.

10 – Френк Заппа (1940–1993).11 – Ґрідлі Райт (1934–1979) – ідеолог комуни «Strawberry Fields»

у Малібу та інших.12– Боб Вейр (1947).

441441

***В Амстердамі зростає популярність провосів.

10 березня 1966 року мала відбутися церемонія вінчанняпринцеси Беатрікс із Клаусом фон Амсберґом. Голландці, восновному, не були в захопленні від такого вибору королівськоїсім’ї, оскільки в біографії майбутнього принца значилися участьу гітлерюґенді і служба у вермахті. Напередодні святкувань«Provos» поширювали неймовірні чутки – про симпатії королевиЮліани до анархістів і близьку передачу влади в місті провосам,про небезпеку потрапляння ЛСД до міського водопроводу,гігантські пістолети, що стріляють фарбою, і розкидання гноювздовж маршруту святкової процесії. Для охорони весільноїцеремонії влада мобілізувала 25 тисяч війська. У призначенийдень, тільки-но почалася церемоніальна хода, позадукоролівського палацу вибухнуло кілька димових бомб ЛуудаСхіммелпенінка. Поліція накинулася на провосів і святковедійство перетворилося на побоїще. Через тиждень, коли вонинамагалися влаштувати фотовиставку з доказами поліцейськихзловживань, повторилося те саме. Як наслідок, популярністьпровосів зростала.

Проте 14 червня настала несподівана розв’язка. Під часробітничих заворушень в Амстердамі убили робітника ЯанаВеґґелаара. Розгорнулися вуличні бої. Молодь, природно,підтримала бунтівних робітників. І тут провоси зігралифальшиву ноту – вони ж були упевнені, що робітники в Голландіїдавно обуржуазилися! Їхні лідери, виступаючи на радіо і теле-баченні, несподівано закликали до спокою, нагадавши провідмову від насильницьких методів, і засуджували повсталих.Замість підхопити радикальні гасла, вони далі пропонувалиабсурдні речі – наприклад, ефектно покинути місто.

***За Оузлі починає полювати поліція Лос-Анджелеса,

і він повертається до Бай Ереа. У Пойнт Річмонді, у підвалібудинку він обладнує свою кислотну фабрику.

442

Для синтезу ЛСД Оузлі використовував триокиссірки. Цей реактив дуже небезпечний: одна крапля,потрапляючи на шкіру, моментально випалює в ній дірку.Достатньо кільком краплям просочитися у повітря, як вононаповнюється випарами сірчаної кислоти. Оузлі задихавсяі кашляв, повзаючи по бетонній підлозі у хмарах отруйногогазу. Щоб відвернути злі сили, він здійснював магічніритуали, проводячи паси над колбами. Він усвідомлював,що є творцем однієї з найбільших подій в людській історії,санкціонованої вищими силами.

***На початку вересня Ангели Пекла влаштували

традиційний мотопробіг на День праці. Гантер Томпсонтакож взяв участь у ньому і був жорстоко побитий Ангелами,які запідозрили, що він наживається на їхній славі: того рокумала вийти друком його книга.

– На мене посипався вражаючий град ударів зі всіхбоків, вони намагалися проламати череп і перетворити накриваве місиво мій пах.

В останній момент Тайні встиг відтягнути Гантера відозвірілих Ангелів. У подібних випадках, таких як Тайні вартоостерігатися якнайбільше. Але саме він допоміг Томпсону:

– Він зашкодив одному з outlaws розбити важкийкамінь об мою голову. Я вже бачив, як злісна свиня пробуєдотягнутися до мене з каменем, затиснутим у годзило-подібних лапах.

443443

Сонні Барґер:– Ми дали їм трохи його відкопати. Потім по-

рознімали їх і веліли йому звалювати. Він сів у машинуі поїхав.

***«Одного разу ми репетирували з Мім-трупою, у той

час підійшов веснянкуватий тип, йому була властивапластичність і водночас ірландська жорсткість. У ньогобула вражаюча хода: він ішов, виставляючи левину головуагресивно вперед, а решта тулуба ніби намагалася її догнати.Незворушний холодний погляд, вираз обличчя свідчили пробурхливий характер і рішучість. Це на прослуховуванняприйшов Емметт Ґроґан13. Між нами зав’язалася розмова,яка затягнулася на цілий день та ще й всю дорогу додому,виявилося, що наші помешкання розташовані на проти-лежних краях перехрестя Фелл-стріт і Стейнер-стріт. Віноповідав захоплюючі історії, притому був безпосереднім, вінстав другом, у скорому часі змінивши моє життя глибше,аніж будь хто-інший. Всі ми були в житті акторами, хтобільше, хто менше, та Емметт був зіркою» (Пітер Койот«Заночувавши там, де стояв: Хроніки»).

Центральним явищем епохи Хейт-Ешбері сталадіяльність комуни «Diggers». Група виросла зі «San FranciskoMime Troupe» Ронні Девіса, який маніфестом «Партизан-ський театр» у травні 1965 року проголосив безкоштовнітеатральні постановки на теми політичної сатири у громад-ських парках. Одну з таких вистав міська влада визналанепристойною. У серпні 1965-го Девіса арештували, апублічні виступи Мім-трупи заборонили. Згодом після цьогоменеджером трупи став Білл Ґрехем.

20 вересня 1966 року в Хейт-Ешбері почала виходитигазета «San-Francisco Oracle». Вона стала головним рупором

13 – Емметт Ґроґан (1943–1978).

444

андеґраунду. Почалося з того, що Аллен Коен14, який досі пра-цював на Оузлі, побачив уві сні газету, покриту зображеннямрайдуги. Він розповів про це Ронні Теліну, і той погодився, щовона повинна замість звичних репортажів висвітлювати сокро-венні внутрішні реалії. Коен почав випускати її разом із МайкомБоуеном15 на кошти Оузлі і братів Телін. У першому номері буловміщено повідомлення про амстердамських «Provos». Це,безперечно, справило враження на учасників «San FranciskoMime Troupe». Ще одним подразником стали заворушення унегритянському кварталі Філмор після того, як поліцейські27 вересня 1966-го застрелили чорношкірого підлітка, за-підозреного у крадіжці автомобіля. За подіями спостерігавЕмметт Ґроґан, вилізши на дах одного з будинків, і це прискорилойого еволюцію в бік соціально активного мистецтва.

У вересні Ґроґан покидає «San Francisko MimeTroupe». Разом із ним пішли Пітер Берґ16 і Джуді Ґолдгафт,які два роки тому брали участь у студентських заворушенняху Берклі, Пітер Койот – всього близько 20 учасників Мім-трупи. До них приєдналися Ронні Телін і Дайана Ді Пріма.Нова група осідає комуною у Хейт-Ешбері, прибравши назву«Диґґери». Так іменували радикалів часів Англійськоїреволюції XVII століття, які сповідували ідеї суспільства,вільного від грошей, закликаючи обробляти землю в громад-ських парках, а багатіїв – віддавати надлишки продовольствавсім, хто потребує. Перший інформаційний бюлетень, дезаявлено про створення нового театру, вийшов 30 вересня1966 року. Від Ронні Девіса було запозичено ідею партизан-ського театру. Більше того – безкоштовні вистави Диґґеризбиралися влаштовувати просто на вулицях, щоб ліквідуватибар’єр між мистецтвом і життям. Девісу залишалося лишекритикувати їх за недостатній професіоналізм.

14 – Аллен Коен (1940–2004) – поет, редактор «San-Francisco Oracle».15 – Майк Боуен (1935–2009) – художник, арт-директор «San-

Francisco Oracle».16 – Пітер Берґ (1938–2011).

445445

«Завжди нетерплячий і голодний артист із Брукліна»,Ґроґан захоплювався персоною Кізі, що так само бувлюдиною «по той бік закону, людиною з минулим»17. Йогокоманда мала багато спільного з Ангелами Пекла – щоб житиза власними правилами, Диґґери не збиралися чекати ажнадто довго. Вони мали братню кров, і як Ангели, булибезумовно справжніми.

– Ніколи не давайте піймати себе на брехні, – говоривҐроґан.

Диґґери творили театр прямої дії. Їхні хепенінґи малиспонтанний характер і збирали величезні юрми. Пародію«Народ – будь-який дурень на вулиці» виконували двігігантські ляльки, що своїм зовнішнім виглядом нагадуваливідомих політиків. Поліція спробувала розігнати акцію«Перетин гри», націлену на боротьбу з автомобільнимикорками. Врешті, постановка «Повний місяць. Громадськесвяткування Хеллоуїна» закінчилася арештом Ґроґана і ПітераБерґа.

Проте не лише вуличними виставами Диґґеризбиралися боротися зі суспільним конформізмом. Вони,як і їхні попередники, обстоювали утопічний проектсуспільства, вільного від грошей:

– Пристрасть до грошей – це хвороба. Майже всі миз дитинства схильні до неї, але наркотики і любов здатнівилікувати від цього.

Розуміючи, що на звичному аску альтернативногосуспільства не збудуєш, Диґґери створили самоокупніструктури. Першою було реалізовано ідею безкоштовногохарчування. Починаючи з перших чисел жовтня, щодняо 16-й годині до Пенхендл-парку під’їжджав вантажний«Додж» з великими алюмінієвими сміттєвими баками, в якихбула їжа для двох сотень людей. Продукти отримували наринках від гуртовиків, у яких залишалися надлишки. За це

17 – зі спогадів Пітера Койота «Заночувавши там, де стояв:Хроніки» (1998).

446

Диґґери влаштовували їм рекламу. Згодом було організованобезкоштовні магазини, куди мешканці дільниці здавалинепотрібні, але ще придатні речі, а також безкоштовнуюридичну консультацію і безоплатний проїзд у мікроавтобусахпо Сан-Франциско і до Берклі. Працівників кооптували з числадобровольців, що, захоплені контркультурою, прибували доХейт-Ешбері. Частина коштів надходила від рок-гуртів, зокрема«Grateful Dead» оплачували послуги юристів. Дещо перепадаловід наркодилерів, які торгували марихуаною, а також відвласників крамниць із числа аборигенів, котрі завдячували тим,що хіппі приваблювали сюди численних туристів.

***«Досить, Кізі, сидіти на місці! Прийшов час пере-

нести майбутнє до США, повернути прийдешність уКаліфорнію, а заодно виплутатися зі всієї цієї історії зкопами і подібними до них. Мексиканці дали зрозуміти, щомають намір виставити його з країни, може, за місяць, наформальній підставі відсутності візи... та в будь-якому разі,Щурячі землі себе вичерпали. Приколісти завалили їхказковим барахлом Мексики» (Том Вулф «Електро-прохолоджуючий кислотний тест»).

Вся історія зі самогубством Кізі була обставленавкрай бездарно. Автомобіль не був розбитий об дерево, яксвідчила передсмертна записка, а блакитні мешти потонулив океані. До всього, сам «загиблий» мав необережністьподзвонити до Санта-Крус. Того ж дня репортери довіда-лися, що з трупом Кізі можна запросто порозмовляти вПуерто-Валльярті. Не пройшло і трьох тижнів, як втікачемпочала цікавитися мексиканська поліція.

У квітні Бебс із рештками компанії подалися до Кізі.Кесседі примчав у своїй черговій машині, викинувши зголови всілякі суперечки з Бебсом. При ньому була 4-фунто-ва кувалда з ручкою, обмотаною кольоровою флюоресцент-ною стрічкою. Він постійно жонглював нею, наче булавою –подвійне обертання, потрійне, ексцентричне – судомно

447447

посмикуючи ліктями і колінами, нібитанцюючи химерний танець.

У серпні претензії з бокумісцевої поліції стали вжеочевидними. Проте най-більше варто було остеріга-

тися федеральних агентів,які поспішали відра-

портувати про затри-мання блудної зірки,

і для яких не існувалоперепон.

У серпні Кізівирішує повернутисядо США. Пунктомпереходу було визна-

чено Браунсвіль,штат Техас, – най-більш східну точка,

куди не доходятьвтікачі від закону, які

надумали повертатися до Каліфорнії. І ось, ухвацько заломленому ковбойському капелюсі, на білій

шкапі з глибокою сідловиною, видаючи себе за хлопця зАйдахо, що загубив документи з візою, і шматуючи гітарніструни, Кізі перетинає кордон.

Тепер лишалася єдина тактика – перетворитися наневловимого привида, що раптово з’являється і тут жезникає, залишаючи за собою аромат легенди.

Чутка, що повернувся Кізі, швидко долетіла до Хейт-Ешбері. Чи не першим, хто зустрівся з ним, був Ангел ВільнийФренк. Кізі бачили то тут, то там, хоч і на коротку мить, підохороною Ангелів Пекла, які стали його мобільною зброєю.Авторитет Кізі був беззаперечним.

– Він той самий Кастро, який здобув для нас усе, щоми сьогодні маємо.

448

Проте сам він плекав зовсім іншу мету. На підпільнійзустрічі у верхах, що відбулася у присутності представниківХейт-Ешбері, Берклі і Ангелів Пекла, Кізі, сидячи у черво-них черевиках, куплених у Ґвадалахарі, викладав своютеорію:

– Під кислотою ти знаходиш те, що хотів знайти, алепора починати робити це без кислоти. Нема сенсу відчинятидвері, входити і щоразу виходити через них назад. Миповинні піднятися на наступну сходинку.

Оузлі, весь обвішаний амулетами і мандалами, раз ураз зривався на крик:

– Маячня! Все це роблять наркотики і тільки вони.Без наркоти нічого б не було!..

6 жовтня 1966 року в Каліфорнії мав набрати силузакон про заборону ЛСД. Сама дата, природно, булапов’язана з Числом Звіра. Противники заборони організу-вали в цей день велику акцію під назвою «Love PageantRally». Ідея належала Аллену Коену і Майкові Боуену.Оголошення закликали:

– Приводьте дітей, квіти, флейти, барабани, пір’я,намисто, банери, прапори, ладан, дзвоники, гонги, символи,костюми, радість.

Було складено маніфест «Пророцтво ДеклараціїНезалежності», який надрукували у першому номері«San-Francisco Oracle». Його обіцяли вручити мерії Сан-Франциско:

«Ми висловлюємо переконання у розумінні власноїідентичності, в тому, що все суще є однаково цінним, що мивід народження наділені певними невід’ємними правами,серед яких свобода тіла, прагнення до щастя і, головне,розширення свідомості. Ми стверджуємо, що для того, абизахистити ці права, ми, громадяни Землі, декларуємо нашулюбов і співчуття до всіх людей, конфліктуючих і озлоб-лених, всіх чоловіків і жінок світу. Ми декларуємототожність свідомості і плоті; здоровий глузд і закон маютьповажати і захищати цю священну ідентичність».

449449

Подібні акції були заплановані у Лос-Анджелесіі Нью-Йорку, у Лондоні та Амстердамі.

Love Pageant Rally у Сан-Франциско зібрав понад3 тисячі людей. У Пенхендл-парку виступали ДженісДжоплін, «Big Brothers», «Grateful Dead». На короткиймомент там з’явився Кен Кізі в супроводі Ангелів Пекла.Парад Любові перетворився на суцільну фієсту. Усі співалиі танцювали, незважаючи на копів, навпаки, поліції даруваликвіти. Ронні Телін цілу ніч тримав свій магазин відкритимі просто роздавав речі всім, хто бажав.

Аллен Коен:– Без конфронтації. Ми хотіли відзначати свято

невинності. Ми не винні у тому, що створюють речовини,які ж потім і забороняють. Ми святкували трансцендентністьсвідомості, красу Всесвіту, красу буття.

Відтепер Хейт-Ешбері усвідомила себе єдиноюспільнотою, в ній домінують ейфорія, містична віра в те,що все здійсниться саме собою.

Майк Боуен перебував у складі «Психеделічної варти»,що займалася охороною порядку.

– Готовий побитися об заклад, що наступного разународу прийде разів у десять більше, – промовив він до Коена.

– І як ви тоді все це назвете? – поцікавився той уРічарда Алперта.

Алперт задумався:– Це буде подібно на зустріч людей, що зібралися,

аби просто бути разом.– Значить, Зустріч Племен, – підсумував Боуен.Скоро Кізі наважився на широкий жест. Він розповів

у пресі про інсценізацію самогубства і втечу до Мексики, атакож про свої плани на майбутнє:

– Я маю намір залишатися в цій країні у ролі втікача,ставши сіллю на рани Едґара Гувера18.

18 – Едґар Гувер (1895–1972) – засновник і довголітній директорФБР.

450

Потім він пішов далі і погодився на інтерв’ю на одномуз телеканалів Сан-Франциско. Відеозапис було зроблено

напередодні на одній із підпільних квартир. 20жовтня, у п’ятницю, Кізі, якогошукала поліція по всій країні,несподівано з’явився в телеефірі.

На той час у нього визріла ідея«Випускного балу з приводу

закінчення Кислотного Тесту».Акція мала відбутися на Хелловіні стати грандіозним балом-маскарадом; наприкінці, о 24-йгодині, Кізі мав зірвати маскуі виступити з промовою промайбутнє «за межами кислоти».

Буквально через 25 хвилинпісля телепередачі його було заарештовано на Береговій авто-страді між Сан-Франциско і Пало-Альто. Коли їх притиснулидо узбіччя, Кізі вискочив з машини і побіг у поле, збиваючикуряву, але зачепився, перескакуючи через огорожу.

В один із наступних днів його відвідав у тюрмі нью-йоркський репортер Том Вулф19. Широка краватка і начищенідо блиску чорні туфлі, що забезпечували йому репутаціюпіжона, не надихнули Приколістів, котрі навпаки, за-підозрили Вулфа у надмірній презентабельності.

– Не в образу, але Нью-Йорк відстав років на два, –сказав йому Кізі. – Моя думка така, що пора закінчуватишколу, де ми вчилися, і йти в наступний клас. Психеделічнахвиля почала зростати, коли я поїхав до Мексики. Вонавсе ще росте, але я бачу, що нічого не змінюється, тількимасштаби стають більшими.

Про закінчення кислотного тесту Кізі погодився оголо-сити на телебаченні – чи не тому його 25 жовтня випустилиз-під арешту? Проте на телешоу він висловився вкрай нечітко:

19 – Том Вулф (1931).

451451

– Ми досягли певної точки, більше вперед не рухає-мось і нічого не створюємо. Саме тому ми повинні піднятисяна наступну сходинку.

Випускний бал з приводу закінчення Кислотного ТестуКізі збирався провести у «Вінтерленді» – найбільшому залі Сан-Франциско. Це мало бути ґрандіозне світлове шоу. Контрактуклали з Біллом Ґрехемом. Проте в Хейт-Ешбері такий поворотвикликав масу протиріч. Дехто вважав, що Кізі хитрує. Переважнабільшість була налаштована проти. Його звинувачували у рене-ґатстві, співпраці з поліцією, грі у владу. Категорично проти бувОузлі Стенлі, переконаний, що ЛСД не завдає суспільству жодноїшкоди. Так само проти виступив Чет Хелмс. Всі ополчилися наБілла Ґрехема. Врешті, за день до акції він розірвав контракт.

– Ми живемо в різних світах. Ти – хіппі, а я – пра-вильний, square. – Сказав Ґрехем Нілові Кесседі і склав ізпальців квадрат.

Випускний бал Приколісти змушені були проводитина Складі – гаражному приміщенні, що його тимчасововинаймали в закинутому районі Сан-Франциско. Прибулапубліка з Хейт-Ешбері, репортери, оператори, а також СонніБарґер з Ангелами Пекла. Террі в очікуванні карнавалунатягнув на голову гостроверхого циліндра. Всіх цікавило,яким чином Кізі буде закривати Кислотний Тест. Проте віні цього разу нічого не заявив, тільки повторював:

– Ми заходимо в двері, на якийсь час зупиняємосятам і потім виходимо тими ж дверима назад.

Ніхто нічого не розумів, народ поступово розходився.У принципі, це був кінець. Кізі попрощався з «MerryPranksters»; очевидно, що свою місію вони завершили.

***Наприкінці 1966 року у середовищі радикалів

настало розчарування: 8 листопада на виборах губернатораКаліфорнії переміг кандидат від Республіканської партіїРональд Рейґан, який обіцяв навести порядок у Берклі. Правіперемогли і на виборах до Конгресу США, а «Нові ліві»

452

зазнали поразки. Дивним чином настрої мейнстріму збіглисяз позицією консерваторів, у тому числі, стосовно війни уВ’єтнамі. Це стало певним моментом істини. Отже, правийбув Кізі – боротися з істеблішментом за його ж правиламинемає сенсу. А значить, залишається просто ігнорувати цейнесправедливий світ, спробувати жити поза політикою, «замежами катастрофи», витворювати нову реальність, якаоб’єднає всіх, і в Хейт-Ешбері, і в Берклі. У цьому контекстінабуває нового значення гасло «Flower Power». На рольнового героя андеґраунду висувається Тімоті Лірі, затьмарю-ючи собою Маріо Савіо.

Одночасно зростає напруження у негритянськихґетто. У відповідь на минулорічне вбивство харизматичноголідера афроамериканців Малькольма Ікс Боббі Сіл20 і Г’юНьютон21 створюють в Окленді Партію чорних пантер.Їхньою метою стає збройний опір расизму і жорстокостіполіції. Каліфорнійські закони дозволяли носити з собоюзаряджену рушницю. Легенда розповідає, як Г’ю Ньютон,озброєний до зубів, підійшов до поліцейської машиниі сказав: «Я – негр, і я озброєний до зубів. Якщо ви хочетемене принизити, я буду захищатися».

30 грудня у Пенхендл-парку відбулася друга акція упередчутті Зустрічі Племен. Цього разу вона пройшла під гаслом«Смерть Старого і Народження Нового» і була присвяченазустрічі Нового року. Стало очевидним, що нова хвиля набулатакого розмаху, що її вже не спинити. Вже не просто зустрічлюдей, які хочуть побути разом, а збір союзних племен накшталт індіанського Пау Вау, що має на меті об’єднати дітейпокоління любові з політичними активістами з Берклі, а з нимивсіх, хто бажає приєднатися до майбутньої спільноти.

– Хіппі зірвалися з ланцюга, – коментували це явищеу пресі.

20 – Боббі Сіл (1936) – голова Партії чорних пантер.21 – Г’ю Ньютон (1942–1989) – «міністр оборони» Партії чорних

пантер.

453453

1967 ð³ê«Про хіппі заговорили серйозно з моменту про-

ведення у парку Золотих Воріт у Сан-Франциско 14 січня67-го року так званого «Human Be-In» – «З’їзду Людей» або«З’їзду Племен». Біля 20 тисяч представників квітковогоплемені відкрили еру небачених хіпових фестивалів,де музика була важливим, але все ж таки не домінуючимчинником. Хіппі шукали і знайшли тоді дорогоцінний духєднання, дух спільності і згуртованості» (Джубокс1

«З неопублікованої Рок-Енциклопедії»).Підсумком змагань до єдності став фестиваль «The

Gathering Of The Tribes For A Human Be-In». Майк Боуен,знайомий з бітниками із Норт-Біч і «кислотним гуру» зМіллбрука, зумів об’єднати поетів Beat Generation, спеціа-лістів із трансперсональної психології і юних адептівпсихеделії зі студентськими радикалами з Берклі. На-передодні 12 січня Аллен Коен, Майк Боуен, Ґері Снайдер,Джеррі Рубін і Джей Телін провели прес-конференцію зприводу майбутньої акції:

– Політичні активісти з університету Берклі і поколіннялюбові з Хейт-Ешбері зберуться разом, як представникинового народу, що витворюється з окремих ланок і середовищ,аби спільно відсвяткувати і проголосити настання епохирозкріпачення, любові, миру, співчуття і єдності людства.

Субота 14 січня 1967 року була одним із тих пре-красних днів, коли вранішня температура у зимовому Сан-Франциско різко зростає, і вже за пару годин у місті пануємайже тропічна спека. Можна виймати купальні костюмиі йти засмагати на пляж.

Понад 30 тисяч молодих людей зібралися у Ґолден-Ґейт-парку на полі для гри в поло зустрічати майбутнє.

1 – Володимир «Джубокс» Михалик – див. перший випуск «Хіппіу Львові» (2011).

454

Незліченний ліс – плюмажі, віяла, намиста з зубів дракона,дзвіночки, барабани, прапорці, талісмани, буси, вишитібісером амулети, повітряні кулі, квіти і флейти. Босоногідівчата в монаших плащах, мадраських сарі і джинсах,тінейджери, оголені до пояса, як індіанські воїни під гарячимзимовим сонцем, шамани і байкери, ковбої та індіанці.Крізь натовп крокують грізні Ангели, які розмахуютьпортативними радіопередавачами на годинникових ланцюж-ках: у них була незвична функція, що перейшла у спадоквід Кізі – охороняти правопорядок. Фактично, вони займа-лися тим, що втішали малолітніх дітей, загублених у натовпі,граючись із ними на траві.

Вільний вітальний дух прокинувся всередині роботи-зованої плоті.

Роль Master of Сeremonies відвели Ґері Снайдеру;її він ділив із діджеєм на ім’я «Будда».

Аллен Ґінзберґ, одягнутий у білий балахон, зі своєюдовгою бородою був подібний на рабина. Він виспівувавмантри, звернені до Радхи, поєднуючи магію духа і про-віщаючи початок нового дня:

– Мир у твоєму серці, Боже, мир у цьому парку теж.Тімоті Лірі з квіточками на вухах закликав людей

покидати мегаполіси і повертатися до природи:– Ми хочемо вивести людей Заходу з міст, повернути

їх до племен і сіл.Проте, виголосивши гасло «Turn On, Tune In, Drop

Out» 2, він зійшов зі сцени, сів на траву і почав забавлятисяз дітлахами. Того дня Лірі стає героєм Хейт-Ешбері.

Піонери психоделічної сцени Сан-Франциско«Grateful Dead», «Jefferson Airplane» і «Quicksilver MessengerService» підігрівали наелектризовану юрбу. «Grateful Dead»виконували пісню з єгипетської Книги Мертвих, і вонавідгукнулася луною над Ґолден-Ґейт-парком. Під час

2 – «Увімкнися, Налаштуйся, Відпадай» – один із радикальнихлозунгів «покоління любові».

455455

виступу «Quicksilver Messenger Service» з якихось причинпропала електрика. Було запідозрено диверсію. Коли звуквідновили, емсі Будда вигукнув у мікрофон, що відтепергенератор перебуває під охороною Ангелів Пекла.

Виступали Лоуренс Ферлінґетті і Річард Алперт,«Диґґери» влаштовували перформанси на газонах. ОузліСтенлі, як писали в пресі, на парашуті кружляв над Ґолден-Ґейт-парком. Після закону про ЛСД він перетворився на міф.

– Поліція, як і солдати у В’єтнамі, всього лише ви-конавці і жертви, – констатував Джеррі Рубін під схвальніоплески і спів.

Надвечір Аллен Ґінзберґ і Ґері Снайдер звернулисядо Сонця, що заходило багряно-золотистим сяйвом надокеаном, а люди взялися за руки, піднявши їх над головами:

– Вона – прекрасна нубійська принцеса, він – байкер,маг і чарівник, а я – поет і Учасник,ми взялися за руки, ви – чудовілюди, Ом Шрі Майтрейя. Сонцесідає за деревами, воно – нібисяюча золота голова Тихогоокеану просто за деревами нагоризонті, Ом Шрі Майтрейя.Сонце всотується в дерева,обережно погойдуючись, Сонцемайже зайшло, воно розтіка-ється, а потім згущується в самогосебе, о вогонь мандали, Ом ШріМайтрейя Ом3.

Насправді фестиваль бувтільки першим актом майбутньоїмістерії, що розгорнеться в скорому часі.

В лютому газета «San Francisco Oracle» проголосилапочаток Ери Водолія (The Age of Aquarius) – епохи торжества

3 – тут і далі – з публікацій у газеті «San Francisko Oracle» за1967 рік (за матеріалами Іллі Губанова).

456

любові, інтелектуальної свободи і єднання людства.Невелика горстка людей вже відчуває її прихід, проте дотріумфу ще далеко. Провісників майбутнього будутьпіддавати гонінням, як перших християн у Римській імперії,та й сама людська цивілізація на сучасному етапі нагадуєРимську імперію перших століть нашої ери, в надрах якоївизрівало християнство. Один із цих людей – Аллен Ґінзберґ.

***If you’re going to San FranciscoBe sure to wear some flowers in your hairIf you’re going to San FranciscoYou’re gonna meet some gentle people there.4

Фестиваль у Ґолден-Ґейт-парку сколихнув народі подвигнув на подібні акції по всій країні. Найбільшимистали так звані Love-In, що пройшли 26 березня наПасхальну Неділю 1967 року – у Нью-Йорку в Сентрал-парку, де зібралося 10 тисяч хіппі, і 4-тисячна акція уЄлисейському парку в Лос-Анджелесі.

Human Be-In став прелюдією Літа Любові у Сан-Франциско. Репетицією було паломництво учнів коледжіві шкіл, котрі стікалися до Хейт-Ешбері на весняні канікули.Стало зрозуміло, що влітку слід очікувати на стовпотворіння.

Містерія, що мала відбутися незабаром, отрималаназву «Літо Любові». 5 квітня в Сан-Франциско булостворено Раду з Літа Любові. До неї увійшло кілька десятківлюдей – редакція «San Francisko Oracle», Диґґери, учасники«The Family Dog». Рада мала займатися організацією житла,харчування, постачання товарів, медичної допомоги длялюдей, які будуть прибувати до Сан-Франциско. За основу

4 – Збираючись до Сан-Франциско // Неодмінно вплети у волоссяквіти // Збираючись до Сан-Франциско // Ти зустрінеш прекрасних людей(«San Francisco (Be Sure to Wear Flowers in Your Hair)», 1967).

457457

взяли радикальний досвід диґґерів. «Хрещеним батьком»Літа Любові був іменований Чет Хелмс.

Імпульси, що йшли зі Сан-Франциско, докотилисядо Європи і пройшли крізь залізну завісу. У Празі, Варшаві,Кракові, Будапешті, Берліні молоді люди відчувають подихновітньої тенденції, тягнуться за нею, але ще не знають, щовони – хіппі.

Найбільш просунутою серед країн «соціалістичноговибору» на той час була Чехословаччина. 1 травня 1967 рокупразька молодь, незважаючи на офіційну заборону, зновувийшла на святкування Majalesy. Протистояння тягнулося зминулого року, коли місцева влада вирішила очолитиборотьбу з довгим волоссям. Людей примусово стригли,нібито для підтримки гігієнічних норм, забороняли заходитив кіно, ресторани, навіть на вокзал – за це арештовували на10–15 діб. У відповідь 20 вересня 1966 року 130 хлопціві дівчат вийшли на вулиці Праги з гаслами «Ні перукарям»і «Віддайте нам волосся». 59 із них було затримано,14 засуджено.

У Польщі перші хіпіси збиралися на вулиціМаршалковській у Варшаві. До них приєднався студентдругого курсу Католицької Теологічної Академії на прізвиськоПророк5. У помешканні, яке він винаймав у Варшаві наМокотові, виникла перша польська хіпісова комуна.

Пророк:– Що найголовніше і дуже важливо: ми не знали, що

існують хіппі. Ніхто не знав. То сталося природно. Була такапотреба перебувати разом. Ми носили довге волосся, які учасники рокових груп. Але ніхто не мав поняття про хіппі.І от якогось вечора Коґут приніс журнал «Forum» і ми всіразом прочитали першу статтю про хіппі. І пересвідчилися,що ми теж є хіпісами6.

5 – Юзеф Пирз (1946) – патріарх польських хіппі.6 – з книги Каміла Сіповича «Хіппі в ПНР» (2008).

458

Алік Олісевич:– Дух свободи відчули і в радянських містах. Перші

групи хіпуючої молоді з’явилися у 1967 році у Москвіі містах, розташованих близько до західного кордону –Ленінграді, Таллінні, Ризі, Вільнюсі, Каунасі, Гродно,Львові. Їхня чисельність ще не була великою – кількадесятків у кожному місті; вони не зразу знаходили контактиміж собою, ще не йшлося про ідеологічні пріоритети. Утогочасній радянській пресі їх просто називали «патлатими».Тільки невелика частина їх згодом стали справжніми хіппі.Презентація нового явища відбулася у День захисту дітей1 червня 1967 року у Москві. Тоді на Пушкінську площувийшло кілька десятків довговолосих із транспарантами: «Тоє ми».

Безумовним хітом сезону стає пісня Джона Філіпса7

«San Francisko (Be Sure to Wear Flowers in Your Hair)», якувиконав Скотт Маккензі8. Записана у травні, вона відразу жзайняла верхні сходинки в чартах, супроводжуючипаломництво десятків тисяч молоді до Сан-Франциско.

***Виборча кампанія до муніципалітету Амстердама

поглибила розкол у середовищі провосів. Частина пішла навибори під гаслом «Весело вперед на Амстердам, який можестати містом для життя». До муніципальної ради пройшло5 кандидатів, у тому числі, Рул ван Дайн і Лууд Схім-мелпеннінк. Ґротвельд і Столк засудили це як зраду ідеалів.

У зв’язку з минулорічними заворушеннями вАмстердамі пішов у відставку комісар міської поліції.У травні 1967-го був змушений піти бурґомістр. Протедистанціювання лідерів «Provos» від активної боротьбиі безвідповідальна риторика в час, коли були потрібні

7 – Джон Філіпс (1935–2001) – лідер «Mamas & Papas».8 – Скотт Маккензі (1939–2012).

459459

радикальні дії, свідчили про те, що рух вичерпавсяі внутрішньо вже мертвий. 13 травня, через тиждень післявідставки бурґомістра, провоси оголосили рух ліквідованим.

Роб Столк:– Provo має зникнути, бо всі великі люди, які зробили

нас великими, вже пішли.Народження Provos стало першим постмодерніст-

ським переворотом у Європі. Через два роки Рул ван Дайнстворив із колишніх провосів Зелену партію Kabouter9. Буловисунуто ідею Вільної Помаранчевої держави як союзукомун Амстердама та інших місцевостей Голландії. Урезультаті Амстердам перетворився на місто, де пануєвільний стиль життя:

– В Амстердамі можна все, що заборонено вдома.

***«Фестиваль Монтерей Поп, що відувся у червні 1967

року, став першим значним фестивалем в історії рок-музики. Його організували продюсер Лу Адлер і Джон Філіпсіз популярної в хіповому середовищі групи «Mamas & Papas».На той час все – рок’н’ролл, ритм-енд-блюз, біґ-біт –називали поп-музикою. Фестиваль супроводжувала масанеймовірних чуток і домислів – що інкогніто прибули «TheBeatles», начебто бачили Пола Маккартні з приклеєнимивусами, як на обкладинці «Sgt. Pepper’s Lonely Hearts ClubBand». Піком стали виступи Дженіс Джоплін і ДжиміГендрикса, який спалив на сцені свою гітару. Цей фестиваль

9 – на африкаанс «Партія гномів».

460

виявився надзвичайно вдалим. Якби не відбувся МонтерейПоп, не було би Вудстока» (Джубокс «З неопублікованоїРок-Енциклопедії»).

Досі щороку в містечку Монтерей, недалеко від Сан-Франциско, відбувався джазовий фестиваль. У 1967 роцітут вирішили провести фестиваль популярної музики. Доучасті в організації запросили Білла Ґрехема. «MontereyInternational Pop Music Festival» проходив під гаслом«Музика, любов і квіти». Приїжджим роздавали на входігавайські орхідеї. Вже у перший день фестивалю 16 червняз’їхалося 30 тисяч людей. Виступали групи з Сан-Фран-циско, Лос-Анджелеса, Нью-Йорка, британські «TheAnimals» і «The Who», індійський сітарист Раві Шанкар.«Монтерей Поп» став майданчиком для зустрічі музикантівз Бай Ереа і Лос-Анджелеса, дебютом для груп, які в май-бутньому визначали напрям розвитку рок-музики,і прологом Літа Любові 1967 року. В останній день 18 червняна Монтерей прибуло 90 тисяч людей. Пролунав заклик їхатидо Сан-Франциско. Хіт Маккензі «If you’re going to SanFrancisco // Be sure to wear some flowers in your hair» стаєнеофіційним гімном хіппі.

У червні, по закінченні судового процесу Кен Кізіпочав відбувати термін у виправно-трудовій колонії.

***«Я спостерігав за виступом Дженіс у Пенхендл-парку

і я бачив її в Монтереї, але найяскравіше запам’ятав її насвяті Літнього Сонцестояння 1967 року в Сан-Франциско.Вона стояла перед продовгастою аеропортівською машиноюсорокових років, курячи сигару і сьорбаючи із пляшки. Середусіх фантастичних масок – породжень того дня: червонихоблич магів, які показували фокуси, циган, гігантів,що наковталися айауаски, самозваних принцес, клоуніві арлекінів з трупи мімів, які виконували піруети на галявині,монахів і ватаг огорнутих димом ангелів, дітей, голих, якАдам у перший день творіння, що розбирали надувні кульки

461461

на дощовому узліссі, індіанців, власників фургонів, усіх оцихавіаторів, скороходів і дайверів, які змогли зібратися водному місці в один час – Дженіс видавалася найбільшфантастичною і найбільш реальною. Очевидно, в тойполудень серед усіх паркових уособлень її еманація видаваласянайбільш правдоподібною. Втілення перетворилося наДженіс, а вона – на нього» (Девід Долтон «Часточка серця»).

Закличні ритми і флейти менестрелів скликаютьтінейджерів до Сан-Франциско. Офіційне відкриття ЛітаЛюбові було призначено на день літнього сонцестояння 21червня. Збір оголосили о 4–5-й годині ранку на огорнутихокеанським туманом пагорбах Твін Пікс, що здіймаютьсянад Хейт-Ешбері:

– Приносьте костюми, ґонґи, цимбали, мир, гармо-нію, квіти.

Тут зустрічали схід Сонця і складали жертво-приношення з трави і гілок місцевим індіанським божкам.Богинею цього Сонцестояння була Королева Бджіл.

О 8–9-й годині люди сходилися до Парку ЗолотихВоріт, де на полі для гри в поло відбувалися концерти. Тамстояв автофургон з апаратурою «Big Brother», і ДженісДжоплін з вантажної платформи виконувала блюз передзачарованими підлітками. Навколо витанцьовували дітлахиі щось вигукували, купаючись у кільватері звукової лавини.Ось Джимі Гендрикс видирається на фургон, щоби знятивсе це на камеру. Люди навколо сідають на траву. Сьогоднівони, учасники дійства, нагадують міжпланетних мандрів-ників у перший день дослідження земного раю.

Дженіс уособлювала дух Сонцестояння – чуттєва,вогненно-руда, вона танцювала босою, як циганка, очманілавід насолоди. Та ось образ віддаляється, перетворюється намаленький світний диск, його всмоктує пустка часу, за-лишається тільки усмішка до вух, що пливе блакитним небом,подібно до примарного серпанку Чеширського Кота.

Увечері, втомлені від чудес, люди спускаються напляж до океану, що плюскоче край Ґолден-Ґейт-парку.

462

Велике сонце балансує на грані присмерку і щедро розсипаєсвої відблиски. На пляжі проводжають захід Сонця і по-чинають церемонію святкування молодого місяця.

Очевидно, початковий стан існування людства бувподібний на дійство, що відбувалося цього дня.

25 червня була влаштована нова грандіозна акція.Цього дня проводилося всесвітнє телевізійне шоу «OurWorld», яке уперше в історії телебачення транслювалина всіх п’ятьох континентах. Його змогли побачити 400мільйонів людей. До участі в шоу були запрошені «Beatles»,які, сидячи у лондонській студії на Еббі Роуд, виконувалисвою нову пісню «All You Need Is Love». Новоспеченімешканці Хейт-Ешбері співали разом з ними:

Nothing you can know that isn’t knownNothing you can see that isn’t shownNowhere you can be that isn’t where you’re meant to be It’s easy All you need is love All you need is love All you need is love, love Love is all you need 10

Із цим Хейт-Ешбері перетворився на оазу світу,космічний зоопарк. Вулиці, перехрестя і кав’ярні заполонилидесятки тисяч юнаків і дівчат. Стилі і барви всіх епохі куточків світу – індіанські пончо, індійські нехру і сарі,саронґи з островів Індонезії, африканські дашикі, пір’яі плюмажі, мундири з галунами, окуляри з різнокольоровимишкелками, весь безладний вихор барв, що залишився у

10 – Ти не зможеш знати те, чого не знаєш // Ти не зможешпобачити невидиме // Ти ніколи не зможеш бути там, де не повиненбути // Та й навіщо // Все, що тобі потрібно, це любов // Все, що тобіпотрібно, це любов // Все, що тобі потрібно, це любов // Любов – це все,що тобі потрібно (The Beatles, 1967).

463463

спадок від Приколістів Кізі – розум відмовляється все цесприймати. Реальність змінилася, перетворившись набезперервний карнавал.

Аллен Коен:– Ми відчували себе агентами і свідками народження

нової епохи. Ганді і Мартін Лютер Кінґ були нашимигероями. Ми зверталися до багатої спадщини азійськоїмістики і метафізики. Це був початок відродження думкиі культури, схожого на Ренесанс, коли грецькі та римськіідеї і культурні коди повернулися до Європи. Ми сталигромадянами світу. Мир і любов були не просто гаслом, астаном розуму, усвідомленням, що ми цим живемо. Життяв гармонії з Землею було ідеалом, який ми відчувалиі сприймали як реальність.

Танцювальні вечірки зі світловими і звуковими шоувідбувалися регулярно у «Філмор» і «Авалон». У червні вХейт-Ешбері була організована безкоштовна клініка ДевідаСміта з числа волонтерів із Каліфорнійського університету

і медичного коледжу у Сан-Франциско. Вона надаваладопомогу всім, у першу чергу, токсикоманам. Все булобезплатним – магазини, юридична консультація, безплатнаїжа, нічліг, наркотики, секс.

Радикальна теорія Ґері Снайдера передбачала, щопроцвітаюче автоматизоване суспільство майбутнього, плюс

464

психоделіки, плюс радикальний поворот до верховенствадуховних цінностей неодмінно приведуть до суспільствадозвілля. Психоделічний рух просто прискорює зміни, яківже відбуваються. Свою теорію Снайдер висловив на самітів лютому 1967-го у Сосаліто, штат Каліфорнія, на яхті АланаВотса11:

– Я б виділив чотири етапи на нашому шляху. По-перше, технології американських індіанців... центримедитації, груповий шлюб і, нарешті, регулярні великі збориплемен, такі, як Human Be-In.

Прихід ери достатку і дозвілля приведе до того, щолюди свідомо обмежать чисельність населення планетиі спростять своє матеріальне життя. Виробляти будуть тількинайнеобхідніші речі, наближаючись у побуті до американ-ських індіанців. Їхні інтереси отримають інший напрямок –стан власної душі і розуму, зацікавлення медитативнимипрактиками Сходу. Людина зможе обирати – або скніти середнеживої техніки, або жити ближче до природи.

– Модель нової суспільної клітини нагадує Маха-Лілу. Тобто це група, наприклад, із трьох сімей, які ви-рішують жити разом і працювати разом. Свої матеріальнізасоби використовують спільно. Розширена сім’я може вестивідлік свого походження по материнській лінії внаслідоквведення інституту групового шлюбу. Існуюча економічнасистема для цього не підходить, тому груповий шлюб – цевирок капіталізму і всій сучасній цивілізації (Снайдер).

На вулицях проповідують Jesus-фрики, якихназивають Jesus People. Вони намагаються повернутися допростого життя, яким жили ранні християни, вірять узнамення, чудеса і силу Святого Духа, який здолає демонаСистеми, що подібний до Молоха з поеми Ґінзберґа «Howl».

На перехресті Хейт і Ешбері диґґери встановиливеличезну раму, висотою 13 футів, пофарбовану в жовтийколір. Її назвали Точкою відліку або ж Системою координат.

11 – Алан Вотс (1915–1973) – автор книги «Шлях Дзен» (1957).

465465

Ляльки переступають через рамку туди-сюди. Стояти по одинбік – означає «бути всередині», з іншого боку – залишатисяосторонь. Перехожих закликають переступити рамку і цимзмінити точку відліку, опинитися разом в єдиній системікоординат. Пітер Берґ і Джуді Ґолдгафт організуваливантажівку, на якій напівоголені красуні в супроводібарабанщиків виконують танець живота. Вантажівказаїжджає у ділові квартали Сан-Франциско і клеркам про-понують піднятися на платформу і цим змінити своє життя.

Небесна троянда на кармічній гойдалці – стільки жгалактик всередині, скільки і зовні. Шива, що танцює Маха-Лілу, стіни пульсують, подібно до мантри. Вона – най-яскравіша зірка в коловерті сузір’їв, і зірка сяє над її бровами.Він – космічний акробат, підвішений між надновоюі атомним дервішем.

Безмежний потік життя тече крізь кожну клітину,продовжуючись у кожному космічному творінні, роз-гортаючись у нескінченність. У концентрації приходитьпоступове розчинення і витікання свідомості упродовж двохмільярдів років історії ектоплазми.

Ключове питання витало в повітрі – чи справді ЛСДдозволяє переживати той самий досвід, що його переживаливеликі містики і святі?

Тімоті Лірі:– За тисячоліття людської історії мільйони вже

здійснили цю мандрівку. Дехто з них, кого ми називаємомістиками, святими або буддами, зуміли зберегти досвідподорожей і передати його близьким людям12.

Світло наповнює кожну клітину. У клітинномуядрі – тисяча забутих істин і десять тисяч імен Бога, від-творених ніби фреска на рибонуклеїновій матриці.

– Кожна клітина вашого тіла співає пісню свободи –єдиний біологічний всесвіт здобуває гармонію (Лірі).

12 – тут і далі – цитати з книги Тімоті Лірі «Психеделічнийдосвід» (1964).

466

Небесні вібрації доносять контакт-розуміння, мандалакожної клітини є випромінююча сфера, яка розквітла зжиттєвої монади.

– Пам’ятай! Ціна гармонії – самопожертва. Страхсмерті – інстинкт самозбереження, ось що необхідноподолати.

Ґері Снайдер:– Людей все більше цікавлять стани свідомості, і не

існує нічого, що могло б замінити цю глибинну потребу. Умайбутньому бачаться центри надзвичайно складних ідосконалих кібернетичних технологій, оточені лісами, нібиживоплотом. Високотехнологічне виробництво можна будерозмістити де-небудь, наприклад, у Чикаґо. Решта представ-ників нової нації займуться кочовим скотарством у преріях.

Ось Оузлі Стенлі, екстраваґантний наркодилер новоїепохи, із замашками персони королівської крові. Щобобвести навколо пальця федеральних агентів, він об-лаштовував військові хитрощі в дусі Джеймса Бонда. Вінміняв звички і ніколи не приходив на зустріч в умовленийчас. Він ретельно продумував свої костюми. Проти воїнівмейнстріму Оузлі пустив пересувні хімічні лабораторії.Поліція ганялася за ним по всьому Заходу, зупиняла фургони,влаштовувала облави, але йому весь час вдавалося висли-зати. На кордоні Колорадо і Юти дорожній патруль зупиниввантажівку, за описом подібну до тієї, що стояла в місцінедавнього пограбування. У кабіні знайшли великийпластиковий мішок з ЛСД. Кишені пасажирів були так самопо вінця наповнені забороненим продуктом, а кузов набитийхімічними причандалами. Проте їх відпустили, адже то булане та машина.

Газетярі створили йому славу психоделічного РобінГуда. У Нью-Йорку його випадково арештували заперевищення швидкості і їзду без габаритних вогнів, алевідпустили під чесне слово. В Лос-Анджелесі на бульваріСансет Оузлі зупинив свого червоного мотоцикла білябанківської контори, зайшов досередини і почав витягати з

467467

кишень, шолома і черевиківрахунки, чеки і цінні папери.Отримавши готівку, загальноювартістю 25 тисяч доларів, вінскочив на мотоцикла і помчав геть.

Половину виготовленоїкислоти Оузлі просто роздав у Літо1967-го.

– Екстатична свобода –ключ до цього бачення, –просочується крізь свідомістьпісня Тімоті Лірі. – Символиперетворюються на речі, і навпа-ки. Слова стають речами, думкамиі музикою, музика пахне, звукиможна помацати, всі почуттязмішані. Зовнішні об’єкти співаютьі танцюють, мозок грає на них, як наінструменті. Особисті спогади, як по-вітряні пухирці, спливають на по-верхню свідомості.

Дженіс Джоплін:– Чувак, єдине, що у мене є, що

полегшує життя і помагає відчувати себешвидше актрисою, аніж смокталкою, це згадки про минуле.Я просто потрапила в потрібне місце у потрібний час.

Let’s go to San FranciscoWhere the flowers grow so very highSunshine in San FranciscoMakes your mind grow up to the sky.13

13 – Поїдемо до Сан-Франциско // Там ростуть високі квіти //Сонячне світло у Сан-Франциско // Допоможе твоїм думкам зрости донеба (Flower Pot Men «Let’s Go to San Francisco», 1967).

468

***«Довге волосся неможливо приховати. Ви можете

сховатися в затишному місці, якщо ви гей, комуніст, куритетраву або ненавидите боса. Ви можете таємно слухати«Beatles» у власній кімнаті. Але неможливо сховати довгушевелюру: відпустити волосся – означає вийти зі сховкуі відкрито пристати до контркультури» (Еббі Гоффман14).

Нью-йоркська богема перебирається з Ґрінвіч-Віллідж на Іст-Віллідж15. Тут оселився Аллен Ґінзберґ. Тутмістилися редакція журналу «Realist» Пола Красснераі андеґраундна книгарня «Peace Eye Bookstore» ЕдаСендерса16. Минулого року в Іст-Віллідж осів Еббі Гоффман,повернувшись із південних штатів, де він брав участь уборотьбі за права афроамериканців. Таких людей, як Еббі,ще не зустрічав Норман Мейлер:

– Навіть зовні Еббі був найнеймовірнішою людиноюзі всіх, кого мені доводилося бачити.

Гоффман став ініціатором багатьох акцій у Нью-Йорку – Be-In, Love-In, Smoke-In, Sweep-In, Tree-Plant-In.Він оголосив себе засновником хіппі-руху на Східномуузбережжі. 26 березня 1967 року, на Великдень, під час«Flower Power Love-In And Be-In», Еббі з розмальованимзолотою фарбою обличчям ішов 5-ю авеню, йому захотілосязайти до катедри Св. Патріка. Але не пустила поліція:

– Тобі у такому вигляді не можна.– А чому? Адже з вашим виглядом можна.– Не можна до церкви з квітами у волоссі.Початок Літа Любові Еббі з Анітою Кушнер17 від-

значили у Сентрал-парку на Мангеттені, влаштувавшивесілля за пародійним культовим ритуалом, з білимибалахонами і вінками з ромашок.

14 – Еббі Гоффман (1936–1989).15 – район на Нижньому Іст-Сайді.16 – Ед Сендерс (1939) – лідер рок-групи «The Fugs».17 – Аніта Кушнер (1942–1998).

469469

У 1967 році до Нью-Йорка прибуло кілька людейзі Сан-Франциско, які оголосили себе філією «Диґґерів»Східного узбережжя. На Іст-Сайді виникають безплатніюридичні контори, театри, магазин «Psychedelikatessen»,безплатні їдальні у Томпкінс-сквері. Разом із диґґерами Еббіпосадив дерево на Сент-Марк-Плейс між 2-ю і 3-ю авеню,заблокувавши транспортний рух, і вимагаючи перетворитивулицю на пішохідну зону.

Найгучнішою стала акція 24 серпня на Мангеттен-ській біржі. Щоби взяти в ній участь, із Берклі прибув ДжерріРубін.

– Я подзвонив на Нью-Йоркську фондову біржуі забронював тур. Я сказав, що ми приведемо туристичнугрупу, близько 18 осіб, – розповідав Еббі Гоффман18. – У менебуло близько 300 доларів, які я виміняв на однодоларовікупюри.

Тема Христа, який вигнав торговців з Храму, очевидно,теж була присутня. Хоча, здається, Еббі задумався над цимпізніше, коли писав «Революцію для приколу».

Вони не виглядали на туристів з Айови чи Індіани,були під кайфом і одягнуті як хіппі, і їх не хотіли впускатидосередини. За кілька хвилин тут вже була преса.

– Тоді я сказав: «Гаразд, ми – євреї. Ви що, не пускаєтеєвреїв до фондової біржі?».

Їм таки дозволили пройти на галерею, і вонирозсілися разом з іншими екскурсантами. Унизу кипіларобота. Там колись заробляли свої капітали Форд і Карнеґі.

– І в один момент, коли всі внизу були зайняті, ми всіразом за сигналом почали збігатися до перил. На галереїбуло кілька охоронців, але вони не мали жодної можливостіперешкодити нам, вісімнадцятьом, що протискувалися зрізних боків. «Беріть гроші! Ось реальне лайно!» – і микидали їх через перила. І уявіть собі, вони стали, всі тіброкери, почувся свист, аплодисменти. Все спинилося, вся

18 – інтерв’ю з Е. Гоффманом записане в січні 1989 року.

470

кипуча діяльність, вся купівля-продаж. Вони не знали, щомають робити. А потім настав повний розгардіяш. Воникричали «Гроші! Гроші!», повзали на колінах і визбирувалидрібні банкноти.

Певна річ, охоронці їх трохи потлумили, але паци-фісти й не збиралися лізти в бійку. Та й для чого, адже справубуло зроблено. Брокери і маклери, які заробляли за деньтисячі доларів, повзали по підлозі, визбируючи купюри.

Їх виставили надвір. А вони сміялися, обіймалися,аж підстрибували, до них збігалися репортери.

***Зате у Хейт-Ешбері у той час наростають прояви

деструкції. Квартал заполонили юрби навколохіповихфриків і роззяв, які тиняються вулицями, сидять, лежать нагазонах – мерія змушена була перенести автобусні маршрутив обхід. Стало зрозуміло, що житла і їжі на всіх не вистачає.

Аллен Коен:– Настав час запастися кислотою і відправлятися хто

куди: хто в Топеку, хто в Канзас. І тут, і в Нью-Йорку є багатоправильно налаштованих людей, але решта країни –непочатий край роботи.

Окрім щоденних поліцейських рейдів, перевіркидокументів і пошуків неповнолітніх, докучав напливтуристів. Репортери зробили свою справу. Вулиці були забитіавтомобілями, які просувалися чередою, обережно, бампер

471471

в бампер, ніби в заповіднику. Автобусні екскурсії до Хейт-Ешбері – всього за 6 доларів туди й назад. За репортерамиі екскурсантами потягнулися наркоторговці і кримінальники,а за ними агенти ФБР, провокатори і поліцейські облави. Аще психози, викликані надмірним вживанням неякіснихречовин. Атмосфера згущувалася, наростала паранойя.

Минув рік, як у Каліфорнії заборонили ЛСД. На-прикінці вересня повсюди з’явилися тисячі оголошень утраурній рамці, які сповіщали, що 6 жовтня відбудетьсяжалобна церемонія під гаслом «Смерть хіппі. НародженняВільної Людини».

Опівдні 6 жовтня з парку Буена Віста урочистовинесли п’ятиметрову труну. Процесія рушила вниз по Хейт-стріт. Десять чоловік несли труну, на якій було написано«Хіппі – Син медіа». За ними йшли дві сотні людей вкостюмах і масках, які свистіли у свистки. На мотоциклахїхали Ангели Пекла.

Знов було заблоковано перехрестя Хейт-Ешбері.4 тисячі молодих людей скандували «Вулиці належатьлюдям!». Акція не була санкціонована міськими властями,і поліція заарештувала двох Ангелів. Тоді юрба на чолі зВільним Френком рушила визволяти товаришів. Трунунаповнили монетами для внесення грошової застави. Потімпроцесія обійшла Хейт і зупинилася у Пенхендл-парку, детруну урочисто підпалили. Хтось вирішив викликатипожежників, і за кілька хвилин зазвучали сирени.

– Це останки, – крикнув хтось. – Не треба їх гасити.Але пожежники не слухали нікого. Гігантські

брандспойти за лічені хвилини перетворили палаючудомовину на обвуглену грузьку масу.

За день до акції Ронні Телін роздав усе майно ізПсихеделічного магазину всім, хто збирався йти з по-хоронною процесією. Наступного дня він закрив магазин.На узбіччі дороги Ронні встановив стіл зі сніданком, кавоюі апельсиновим соком, і сидячи на віддалі 3 футів від потокумашин, незворушно переглядав газети. Поряд стояло кілька

472

стільців для будь-кого, хто здатний «просто зупинитисяі переглянути своє життя».

– Ми сигналізували, що це – кінець. Лишайтесявдома. Переносьте революцію туди, де живете. Не требаїхати сюди, бо тут усе закінчилося.

***«Ситуація, що склалася, була гранично ясною.

Поліцейські стояли двома довгими рядами. Перший рядперебував за десять ярдів від загороджувального троса,і військову поліцію одне від одного відділяли двадцять футів.Другий ряд, із такими ж проміжками поміж полісменами,вибудувався за десять ярдів ззаду, а приблизно за п’ятдесятярдів за ним стояли два чи три поліцейські начальники вбілих шоломах і темно-блакитних костюмах. Всі чекали.Два різних світовідчуття протистояли одне одному,і навіть мовчали люди по-різному.

Так почуває себе хлопчак, який ось-ось зіскочить зодного гаража на дах іншого» (Норман Мейлер «Арміїночі»).

А на Східному узбережжі активність зростала. Тогороку було змінено систему військового призову, і студентів,котрі мали відстрочку до 24 років, почали забирати до армії.У жовтні відбулася 5-денна загальнонаціональна протестнаакція проти військового призову. Її кульмінацією став похідна Пентагон. Організацією займався Національниймобілізаційний комітет за припинення війни у В’єтнамі («TheMobe»), до якого увійшли 150 пацифістських груп підзагальним керівництвом Девіда Деллінджера19. Йогозаступником став Джеррі Рубін, який остаточно перебравсяз Берклі до Нью-Йорка.

На суботу 21 жовтня була призначена акція облогиПентагону. До Вашинґтона прибуло близько 100 тисячлюдей. Мітинг відбувся біля Меморіалу Лінкольна, потім

19 – Девід Деллінджер (1915–2004).

473473

багатотисячний марш рушив у бік Пентагона – «із твердимнаміром зруйнувати його», як здалося міністрові оборониРобертові Макнамарі.

Інша група на чолі з Еббі Гоффманом вже була тут.Напередодні він разом із Мартіном Кері вимірював крокамипериметр будівлі, вираховуючи, скільки людей потрібно,щоби оточити її. Виходило, що 1200 чоловік. Їх затрималинаціональні гвардійці і відвели до Управління. Еббі заявив,що вони збираються провести акцію левітації Пентагону:за допомогою шаманів провести обряд екзорцизму, піднятибудинок у повітря і вигнати звідти «духів ненависті».Адміністрація дозволила провести акцію і затриманихвідпустили.

За півгодини надійшли учасники маршу від Мемо-ріалу Лінкольна. 35 тисяч людей оточили Пентагон.

– У перших рядах стояли провокатори і заколотники, –писала «Вашинґтон пост», – вони завдали великої шкодиантивоєнному рухові.

– У перших рядах справді було багато заколотників,які прагнули скористатися будь-якою можливістю, абиспровокувати насильство з боку військових. Молоді жінкипритискалися грудьми до солдатів, – згадував Роберт Макна-мара, який спостерігав за подіями з даху будівлі, – навітьрозщіпали сорочки, але ті не рухалися.

Дехто спробував прорватися крізь поліцейськікордони. Норман Мейлер переліз загороджувальний тросі підійшов до першої шеренги. Нерви гуділи як струни.Видно, його агресія передалася полісменові: хлопчак-мулату поліцейській формі притиснув до грудей палицю, тремтячивід напруження:

– Назад, – він підняв кийка.– Якщо ти мене не затримаєш, я піду в бік Пентагону.Не відводячи погляду, він обійшов полісмена і, під-

коряючись інстинктивному рішенню, майже побіг до другогоряду. Пройшов і його. Ті наче заціпеніли, дивуючись, як легковін подолав кордон. Тепер Пентагон був не далі, як за сто

474

ярдів від нього, але попереду стояли поліцейські офіцери,які буквально спопеляли його поглядами:

– Вертай назад!– Не піду. Якщо ви не затримаєте мене, я пройду до

Пентагону.І тоді вони накинулися на нього, як усі поліцейські

на світі – хижо і оскаженіло. Він закричав:– Заберіть від мене руки! Ви що, не бачите, я не

опираюсь арешту?Полісмен відскочив від нього, інший відпустив його

руку, обійшлося без удару палицею по голові. Вони швидко-швидко пішли вздовж стіни Пентагону. Підбіг репортер:

– За що вас арештували, містере Мейлер? – він бажавпочути фразу століття, яку мав би закарбувати в історії:

– Я арештований за трансагресію, за те, що пройшовкрізь поліцейські ряди. Я винен, але зробив це, протестуючипроти війни у В’єтнамі20.

Після того, як закінчилися пристрасні промови підсупровід рок-групи «The Fugs», більшість почала роз-ходитися. Біля Пентагону залишилося близько тисячіпротестувальників. Сутеніло, похолоднішало, вони почалипалити багаття. До гвардійців підійшов хіппі на ім’я СуперДжоел зі Сан-Франциско і вклав квітку у цівку гвинтівки.Музиканти з «Fugs» зробили те саме. Солдатів закликалиприєднуватися. Троє з них кинули зброю і каски і вийшли зістрою, проте їх швидко схопили і кудись повели.

Щоб посилити позиції оборонців, Макнамарарозпорядився доставити десант. Аби не загострюватиситуацію, вертольоти мали прибути у нічний час.

Уночі почалася акція левітації. З юрби вивелиіндіанського шамана з племені шошонів, буддійськихмонахів, магів і чаклунів. Еббі Гоффман вийшов одягнутий,як індіанський жрець, Аніта Кушнер була у формі сержантаПеппера. Навколо стояли кілька сотень хіппі, всі були під

20 – з книги Н. Мейлера «Армії ночі» (1968).

475475

кайфом. Чаклуни виголошували магічнізакляття. Опівночі, коли над будівлею зависли

вертольоти, Аллен Ґінзберґ присівнавпочіпки і затягнув «Ом-м-м-м».Дехто знову спробував прорватися добудівлі, зав’язалася бійка. Нападаючихзустріли сльозогінним газом і побилиприкладами. Ті, зі свого боку, стрілялиз водяних пістолетів. Еббі погрожувавзарядити пістолети таємничими речо-винами з лабораторії Оузлі Стенлі, якіпосилюють статевий потяг. Кількохарештували. Всі навколо співали«America the Beautiful».

Зранку, коли зійшло сонце,частина демонстрантів пішла доБілого Дому, щоби співами розбудитипрезидента Ліндона Джонсона. Декого

арештували за незаконне зривання квітів у Лафайєт-парку.Навколо Пентагону залишилося кілька сотень людей, яківирішили стояти тут і в наступну ніч.

За офіційною угодою, акція мала закінчитисяопівночі на понеділок. Коли пройшов умовлений термін,військові без жодних попереджень накинулися на демонст-рантів, і за кілька хвилин облогу було знято. Всьогоарештували понад 600 осіб, близько 100 звернулися задопомогою з травмами.

Норман Мейлер, якого в неділю випустили з темниці,визнав, що мав тоді бути там, серед демонстрантів, а непровітрюватися на волі.

Еббі Гоффман, якого теж затримали на кілька годин,вимагав для всіх арештованих статусу військовополонених.Посилаючись на очевидців, він стверджував, що в момент,коли Ґінзберґ затягнув «Ом-м-м-м», будівля Пентагонупіднялася вгору і зависла в повітрі, ніби літаюча тарілка.

476

***«Я прибув до окружного поліцейського відділку у

звичному вигляді – шкіряна куртка, смугасті штани, срібнийсвисток на шиї. У таборі дозволялося ходити у власномувбранні, але тутешні поліціянти цього на дух не зносять.Лейтенант Ґердер відірвався від друкарської машинки,глянув на мене і його мертвотне обличчя ще більшезмертвіло.

– Ну що, муфлон. Давай сюди свій мотлох» (Кен Кізі«Звільнення»21).

У листопаді Кізі звільнили з ув’язнення. Колонія, девін відбував покарання, містилася за кілька миль від йогоколишнього будинку в Ла Хонді.

– Здавай сюди весь мотлох. Не вистачало ще, аби тисвистів по ночах, – промовив Ґердер.

Вони обидва розуміють, що не свисток зі срібнимрозп’яттям, і не губна гармоніка, настроєна на мі-бемоль, єголовними претендентами на роль трофеїв. Ґердера цікав-лять два блокноти, загорнуті в товстий пергамент, а не сон угоробину ніч.

– Так ти хочеш написати книгу про те, як провів унас шість місяців?

Насправді відсидіти короткий термін деколи буваєважче, аніж здається. У багатьох їде дах, дехто втікає.

– Боюсь, тобі доведеться багато чого поміняти. На-приклад, імена.

– Ні за що. Хіба можна придумати кращі імена, ніжсержант Рек чи лейтенант Ґердер?

За двадцять дванадцята Кізі вивели з камери, віддалиодяг, свисток і гармоніку, і помістили в кімнату дляочікування. Там вже був чоловік років шістдесяти, рудий, зісивиною, який відсидів за те, що замахнувся ножем нашваґра:

21 – оповідання опубліковане у збірнику «Демон Бокс» (1986).Далі цитати з оповідання.

477477

– Ми навіть і побитися не встигли. У принципі, я нескаржуся. Головне, щоб мені не пхали палиці в колеса.

На ньому був пошарпаний чорний костюм, біласорочка і темна краватка. Зате черевики сяяли сліпучимблиском.

– Я навіть схуднув тут. Познайомився з гарнимихлопцями.

Він сьорбнув кави.– Та наплювати. Все одно у нас нема нічого, крім

часу. Так за що, кажеш, тебе посадили?– Зберігання і поширення.– Встид і сором – за якусь траву, подаровану нам

Господом! Якби Він не хотів, щоб вона росла, то не дав бинам її насіння.

Після звільнення з тюрми Кізі назавжди покинувКаліфорнію і повернувся до Ореґона. Розмальованийавтобус залишився іржавіти у нього на фермі.

Оузлі Стенлі тепер називали не інакше, як «Великалюдина зі Сан-Франциско». Він був певен, що його не піймають,оскільки перебуває під захистом вищих сил. І все таки йогоспіймали. 20 грудня 13 федеральних агентів увірвалися зобшуком до будинку в Орінда у Бай Ереа, саме коли Оузлі бувзайнятий роботою. Проте він наполягав, що кілька сотень тисячтаблеток ЛСД призначені для його особистого користування,і скоро федеральний суддя випустив його на волю.

***«У нас було замало квітів. Тепер ми будемо

вирощувати їх самі. Ми замінуєм нарцисами Іст-Рівер, мизабарикадуєм кульбабками призовні дільниці, ми зруйнуємобруківку зеленими пагонами, засіявши насінням щілини. Мине зів’янемо. Нехай розквітають тисячі квітів» (ЕббіГоффман «Революція для приколу»).

Облога Пентагону стала точкою, з якої хіппі-рухповернувся до активних дій, як це було в часи «Free SpeechMovement» у Берклі. Із цим Нью-Йорк повертає собі статус

478

контркультурної столиці. Наступного року у США маливідбутися президентські вибори, правляча Демократичнапартія збиралася провести передвиборний загально-національний конґрес у Чикаґо, і в Еббі Гоффмана з’явиласяідея зірвати конґрес. Остаточно вона визріла під час зустрічіНового року на його квартирі в Іст-Віллідж. Там були АнітаКушнер, Пол Красснер і Джеррі Рубін з жінкою НенсіКьоршн. Нерозбірливий вигук Красснера «Yippie» ставназвою оновленого руху. Концепцію озвучив Еббі:

– Їппі це політичний хіппі, обкурений воїн ЕпохиВодолія, це хіппі, вдарений по голові поліцейським кийком.Їппі – це хіппі, який відправляється в Чикаґо.

479479

1968 ð³ê«Дух змін охопив Америку. Нова хвиля вривається в

музику, поезію, танці, газети, кіно, святкування, магію,політику, театр і побут. Новітні трайби зійдуться вЧикаґо. Ми чекаємо всіх із відкритим серцем. Ми поділимосьусім безкоштовно. Беріть зі собою ковдри, намети, призовніповістки, фарбу, щоб розмальовувати тіла, молочко відскаженої корівки містера Лірі, їжу, щоб поділитися зближнім, музику, відчуття радості. Погрози ЛіндонаДжонсона, мера Дейлі1 і Едгара Фрико2 нас не зупинять.Ми йдемо! Ми йдемо зі всіх кінців світу! Америка моральнохвора: вона страждає від насильства і духовного розпаду,вона небезпечно підсіла на напалм. Ми вимагаємо ПолітикиЕкстазу! Ми – ніжний пилок, з якого народиться нова,кайфова Америка. Ми створимо нашу власну реальність.Ми – це вільна Америка. І ми не допустимо фальшивоївистави на помості З’їзду Смерті» (З маніфесту їппі).

Цим маніфестом, опублікованим 16 січня, ЕббіГоффман і Джеррі Рубін оголосили про створення Моло-діжної Інтернаціональної партії (YIP). Серед 18 пунктів буливимоги припинення війни у В’єтнамі, скасування загальноговійськового обов’язку, свободи лідерам Чорних пантер,повної заборони зброї і всезагального роззброєння,починаючи з поліції, а також легалізації марихуани, відмінигрошей, платні за житло, транспорт, освіту, медичнеобслуговування, і переселення з великих міст у комуни налоно природи. Маніфест підписали 25 осіб, у тому числі ЕдСандерс із «The Fugs» і Аллен Ґінзберґ. Партія не малаієрархії. Її базою було середовище нью-йоркських хіппі, апрапором – чорне полотнище з червоною п’ятикутною

1 – Річард Дейлі (1902–1976) – мер Чикаґо в 1955–1976 рр.2 – Едґар Гувер.

480

зіркою і зеленим листком марихуани в центрі. Цей прапороголошено символом нової нації.

Барвисті костюми і театральні перформанси створю-вали нову версію карнавалу, що донедавна палахкотів навулицях Сан-Франциско. Від диґґерів перейняли досвідреволюційного театру з його абсурдними акціями, якістирали грані між мистецтвом і життям:

– Спочатку треба розіграти спектакль, а репетируватиможна і потім (Еббі Гоффман).

Проте на відміну від диґґерів, їппі ретельнообдумували cвої дії. Аби надати акціям максимальногорозголосу, Еббі повідомляв журналістів заздалегідь.3-тисячна «In-B» пройшла 22 березня на Центральномувокзалі Нью-Йорка і супроводжувалася сутичками з поліцією.У квітні «In-Out» зібрала в Сентрал-парку на Мангеттені 20тисяч людей. Але головна подія мала відбутися в серпні уЧикаґо під час загальнонаціонального передвиборного з’їздуправлячої Демократичної партії, коли мали висуватикандидата на майбутні президентські вибори. Очікувалося,що ним стане чинний президент Ліндон Джонсон.

В лютому у Мексиці помер Ніл Кесседі. Він повертавсяз крутої вечірки, йому треба було пройти 15 кілометрів позалізничних шпалах до Сан-Мігель-де-Альєнде. В лютому уМексиці дуже холодно ночами. Падав дощ, а Ніл буводягнутий лише в футболку і джинси. Його знайшли вранціза чверть милі від залізничної станції Сан-Мігель-де-Альєнде.

***Кількість американських військових у В’єтнамі вже

наближалася до півмільйона. 31 січня, на Тет, перший деньв’єтнамського Нового року, бійці В’єтконґу напали наамериканські військові бази у Південному В’єтнамі. Їм навітьвдалося на короткий час окупувати американське посольствоу Сайґоні. Запеклі бої точилися при облозі стратегічної базиКхе-Сань. Тоді американці, здається, всерйоз обдумувалиможливість застосування «невеликої» тактичної ядерної бомби:

481481

– Оскільки район Кхе-Сань є практично безлюдним,втрати серед цивільного населення були б мінімальними3.

В ході боїв 16 березня 1968 року було знищеноселище Мей Лай, що належало до громади Сонґмі у провінціїХуанґнай. Загинуло кілька сотень мирних жителів, включноз жінками і дітьми. Поки що світ не знає про цей злочин.

Хоча тетський наступ В’єтконґу закінчився проваломі катастрофічними втратами, на американську громадськістьвін справив шок. Стало зрозуміло, що війну не виграти. Всегучніше лунають заклики вивести війська із В’єтнаму.Наростає деморалізація на верхніх щаблях американськогокерівництва. Президент Джонсон, виступаючи на націо-нальному телебаченні 31 березня, несподівано заявив, щоне буде балотуватися на другий термін.

***Алік Олісевич:– Коли я хлопцем слухав музику по «Радіо Свобода»,

там говорилося про революційні події 1968 року у Франції.Та й у радянській пресі просочувалася якась інформація, і ушколі розповідали, як паризькі студенти на барикадахборються із несправедливим суспільним ладом. Нам ставилиу приклад Даніеля Кон-Бендіта4, як і німецького лідера РудіДучке5. Я відчував, що за цим є якась ширша основа. Про цесвідчили фотографії з польських журналів. Того ж рокувідбулися революційні події у Празі і Варшаві. Я тоді неробив різниці між усім цим, вони видавалися речами одногоі того ж порядку. Адже всюди серед учасників булидовговолосі хлопці, які боролися за ідею.

У 1968-му в Західній Європі найвищий градуссуспільної напруги спостерігався у Парижі.

3 – з мемуарів генерала Вільяма Вестморленда (1914–2005) –головнокомандувача американських військ у В’єтнамі у 1964–1968 рр.

4 – Даніель Кон-Бендіт (1945).5 – Рудольф Дучке (1940–1979).

482

Два роки тому Даніель Кон-Бендіт прибув з Німеччини, щобивступити до університету Сорбонни.Факультет був розташованийу новозбудованому кампусі у па-ризькому передмісті Нантер. Рудий

Дені, як його прозвали за рудушевелюру, прославився тим, що під чассвяткової промови міністра освіти знагоди відкриття в Нантері універ-ситетського басейну, попросив уміністра закурити, а потім заявив про

потребу вільного входу до дівочого гуртожитку. Коли на-прикінці минулого року з’явилася чутка, що Кон-Бендітазбираються відрахувати з університету, в Нантері почалисястудентські заворушення, і його залишили в спокої. Так Даніельстає студентським лідером.

У березні 1968-го було заарештовано кілька студентів,які протестували проти війни у В’єтнамі. Їм інкримінували нападна паризьке представництво «Америкен Експресс». Вимагаючизвільнення товаришів, студенти захопили 22 березня приміщенняадміністративного корпусу в Нантері. Поліція прислала кількохагентів, але їх вичислили і сфотографували. Фотографії виста-вили у приміщенні факультету. Поліцейські намагалисязапобігти цьому, але студенти витіснили їх із кампуса.

У квітні в Західному Берліні відбулася подія, якасправила значний вплив на Даніеля Кон-Бендіта.

Руді Дучке перебрався зі Східного Берліна до За-хідного, щоби вступити до Вільного університету, якразперед початком будівництва Берлінського муру. Тут вінзахопився ідеями марксизму і революції свідомості, за щойого вважали анархістом. Під час молодіжних протестів1967 року в Західному Берліні поліцай застрелив студентаБенно Онезорґа6. Дучке, аби змусити уряд розслідувати

6 – Бенно Онезорґ (1940–1967).

483483

це вбивство, закликав провести Sit-In по всій ФРН і створитиєдиний фронт студентів і робітників. Він стає популярним,його починають цькувати, і називають «ворогом народу№ 1». 11 квітня 1968 року екстреміст Йозеф Бахманн тричівистрелив йому в голову. Руді дивом залишився живим.

30 квітня адміністрація Сорбонни звинуватила студентіву підбурюванні до насильства і оголосила про припиненнязанять. Це викликало спалах обурення. 2 травня у Парижіпочалися демонстрації, які стрімко поширюються по багатьохуніверситетах Франції. Наступного дня студентів підтрималиробітники, почалися страйки. 6 травня 20 тисяч студентівпройшли вулицями Парижа, їх вітав народ. По дорозідемонстрантів атакувала поліція. У Латинському кварталівиросли барикади і почалися вуличні бої. Лише до 2-ї годининочі поліції вдалося розсіяти повсталих. Незважаючи на сотніарештованих, сутички продовжувалися і в наступні дні. Напідтримку студентів виступили письменники і комуністи,замайоріли червоні прапори, чути було Інтернаціонал.

10 травня на демонстрацію знову вийшло 20 тисячстудентів, до вечора їх було вже 50 тисяч. Уночі розгорілисябої з поліцією на бульварі Сен-Мішель (так звана «Нічбарикад»).

«Дені ле Руж», якого називали так вже не тільки заколір волосся, а й за ліві погляди, став символом паризькоїмолодіжної революції. Не лідером, асимволом. Влада, намагаючись посіятисеред повсталих ворожнечу, на-голошувала на участі іноземців узаворушеннях, і називала серед нихДаніеля Кон-Бендіта. Лозунг«Насильство – це радість» такожприписували йому.

Даніель Кон-Бендіт:– Я ніколи не був марксистом,

ні тоді, ні тепер, не хотів бути ні теро-ристом, ані міністром.

484

Зважаючи на ситуацію, 10 травня він покидає Париж.Проте його далі звинувачують у підбурюванні до бунтів,одночасно не забуваючи про його єврейське походження. Увідповідь студенти скандували: «Ми всі – німецькі євреї».

Грандіозні демонстрації пройшли 13 травня у Парижіта інших містах, у них взяло участь 800 тисяч людей. Увечерістуденти захопили Сорбонну і оголосили, що відтеперуніверситет відкритий для всіх трудящих. Було створеносамоврядні органи – Генеральні асамблеї та «Окупаційнийкомітет для управління Сорбонною». Того ж дня робітникипровели 24-годинний страйк, який паралізував Францію.

Влада змушена була відступити. Поліція покинулауніверситет і звільнила всіх арештованих.

Починаючи з 14 травня, робітники за прикладомстудентів починають захоплювати підприємства і створю-вати на них Комітети самоврядування і Комітети дії. За тридні було захоплено півсотні підприємств по всій Франції.Робітничі комітети встановлюють революційну дисциплінуі налагоджують постачання продовольства, виганяючипосередників.

15 травня студенти захопили паризький театр Одеон,який оголосили відкритим дискусійним клубом, а потімтеатр Комеді Франсез, де мав працювати цілодобовий на-родний парламент. Над ними замайоріли червоний і чорнийпрапори. Латинський квартал був обклеєний гаслами«Звільнення має бути тотальним, або його не буде зовсім!»,«Уяви собі – війна, а на неї ніхто не пішов!», «Алкогольубиває. Приймайте ЛСД!». Набула популярності лівацькаформула «Трьох М»: «Маркс – бог, Маркузе – вождь, Мао –меч». 20 травня бастували 10 мільйонів. Це був найбільшийстрайк в історії Франції.

Щоб якось розрядити ситуацію, влада вирішиладепортувати Кон-Бендіта. 22 травня його відправили доНімеччини. У відповідь повсталі 24 травня підпалилипаризьку біржу. Уночі знов відбулися криваві вуличні бої(«Кривава п’ятниця»).

485485

29 травня раптово зник президент де Ґолль. Ситуаціябула критична, влада у Франції, здавалося, лежала підногами. Проте насправді президент виїжджав інспектуватифранцузький військовий континґент, дислокований уНімеччині. Наступного дня 30 травня він прибув до Парижа.Із цього моменту настає перелом.

Поступово хвиля страйків спадає. Натомість влада,попри переговори з повсталими, діє методично і жорсткоі 12 червня переходить у контрнаступ. Через два дні булоочищено Одеон, а 16 червня захопили Сорбонну.

Студентська революція в Парижі була спонтанноюі, по суті, не мала мети. Це був ірраціональний бунт, який немав виразних лідерів. Проте революційний вибух засвідчивглибоку кризу традиційного консервативного суспільства,хто би там не стояв за плечима революціонерів. Одним ізгасел було «Заборонено забороняти».

Даніель Кон-Бендіт:– Ми хотіли розробити проект нового суспільства,

яке б не було підвладним ані ринку, ані якій-небудьполітичній партії. Створити новий стиль життя, який не бувби підпорядкований життєвій моралі батьків.

***«І ми назривали квіток, і зі скромними букетиками

вийшли до міста, де проїжджали бронемашини, ми кричали:мир, мир! Обійшли з тими нашими гаслами цілі Душники,але направду усвідомлювали, що не можемо вдіяти нічого,і на наших очах, на очах тих, які вірили, що врятують світлюбов’ю, що настане мир, починається війна. [Пророк]»(Каміл Сіпович «Хіппі в ПНР»).

Серед країн «соціалістичного вибору» найбільшпрогресивною була Чехословаччина. Навесні 1968 року,синхронно з початком Празької весни, виникає «Чехосло-вацький хіппі-клуб Soul». Він мав 1100 зареєстрованихчленів віком від 15 до 25 років. Керівником був Мартін Бенешз Праги. «Soul» організовував хіпові зльоти і порушував

486

питання обов’язкової військової служби. 1 травня під чассвяткування Majalesy кілька десятків членів клубу разом зіншими учасниками демонстрації вручили маніфест-декларацію першому секретареві ЦК Компартії Чехо-словаччини Александрові Дубчеку. Гімн Скотта Маккензі«San Francisko» став одним із символів Празької весни.

У Польщі так само почали про-водити хіпісові зльоти, перший із нихвідбувся у липні 1968 року в Мельні на

березі Балтійського моря. Другим мавбути зліт у Душниках на кордоні зЧехословаччиною.

Пророк:– Найбільший удар для

мене був, коли ми добиралися доДушників, і на стопі зупиниласявійськова бронемашина. Ми сіли,а вони питають, куди їдемо.Кажемо, що до Душників на злітлюбові. А ви? А вони відповіли,

що їдуть на війну.Поки учасники добиралися до

Душників, танки і бронетехніка прямували до чехо-словацького кордону. Увечері до кемпінгу прибула міліція,всім сказали роз’їжджатися. Пророк відповів, що з ними єдвоє людей з Радянського Союзу. Тоді їх залишили в спокої:

– Бо якщо росіяни, то значить, дозволено.Перед світанком їх розбудив шум військових літаків,

від яких небо здавалося сірим.О 2-й годині ночі 21 серпня на празькому летовищі

висадилися радянські повітряно-десантні частини. Вониблокували аеродром, туди почали прибувати військові літаки.Скоро у Чехословаччині було півмільйона солдатів з СРСРі країн-сателітів. Біля радіоцентру в Празі виросли барикадиі розгорілися вуличні бої. За кілька днів загинуло близько30 людей, 300 було поранено. Чехословацький уряд

487487

звернувся до Ради Безпеки ООН за допомогою, але окупантививезли Дубчека до Москви і змусили відкликати звернення.За це обіцяли звільнити заарештованих. Дубчек підписавпротокол і залишився при владі, проте в країні почализгортати демократичні процеси.

Менш як за місяць після вторгнення у Празі буластворена рок-група «The Plastic People of the Universe». Назвупозичили у Френка Заппи з пісні 1967 року. Група виступалав андеґраунді, її лідером був Мілан Главса7.

***«Я біжу через Лінкольн-парк, навколо вивергаються

балони зі сльозогінним газом. Обертаюся, сцена нагадуєгазову атаку 1917 року з кіноархіву. Я добираюся довестибюля готелю «Лінкольн», де лікарі допомагаютьжертвам газової атаки. Фотограф із «Лайф-Тайм»лежить на лавці, лікарі промивають йому очі. Скоро вінприходить до тями і починає фотографувати все навколо.На вулицях лягаві метаються, як перезбуджені коти»(Вільям Берроуз «З’ява червонозадого ідеалу»).

Під час проведення Демократичної конвенції уЧикаґо мали оголосити кандидата на майбутні президентськівибори від правлячої партії. Реальний кандидат від Демо-кратичної партії Роберт Кеннеді, який виступав за при-пинення війни у В’єтнамі, був убитий на початку червня.Влада пропонувала висунути віце-президента США ГубертаГемфрі, який збирався продовжувати політику ЛіндонаДжонсона.

До початку відкриття Конвенції до Чикаґо з’їжджаю-ться протестувальники. Організаторами виступили «TheMobe», Молодіжна Інтернаціональна партія та інші. ЕббіГоффман на противагу З’їздові Смерті оголосив проведенняФестивалю Життя. Щоби зібрати якомога більше людей,

7 – Мілан Главса (1951–2001) – басист «The Plastic People of theUniverse».

488

Еббі заявляв, що мітинги будуть супроводжуватися атракціо-нами і розвагами, хоча насправді цього не планували.Диґґери виступали категорично проти обману.

Мер Чикаґо Річард Дейлі пообіцяв, що не допуститьпорушень громадського порядку. Проти демонстрантіввиставили 23 тисячі поліції, національної гвардії і феде-ральних військ.

Еббі Гоффман закликав усіх влаштувати табір уЛінкольн-парку. За місцевим чиказьким законодавством уньому заборонялося перебувати після 23-ї години.

– Я готовий вмерти за право спати у Лінкольн-парку, –заявив Еббі.

Від Молодіжної Інтернаціональної партії такожготувалися висувати кандидата на президентські вибори.Претендентом мав бути кабан, якого після виборів планувализасмажити.

– Якщо ми не зможемо мати його в Білому домі, мибудемо мати його на сніданок.

Рубін і Гоффман довго шукали претендента насвинофермах в околицях Чикаґо:

– Наш свинтус має бути найбільш смердючимі огидним кнуром, який коли-небудь пердів на Землі. Віднього має нудити8.

Врешті купили молодого 66-кілограмового кабан-чика. Його нарекли Піґасусом, за аналогією з крилатимПегасом, і лідером Молодіжної Інтернаціональної партії.Проте Ед Сандерс був категорично проти вбивства.

У п’ятницю 23 серпня семеро їппі зранку доставилиПіґасуса фургоном до Чиказької мерії. Там вже зібрався натовп.Біля статуї, зведеної недавно за проектом Пабло Пікассо,Піґасуса проголосили кандидатом у президенти США. Потімйого спробували завести до муніципалітету, але у дверях наних накинулася поліція і заарештувала сімох чоловік разоміз Джеррі Рубіном. Восьмим арештованим був Піґасус.

8 – епізоди з книги Джеррі Рубіна «Роби це!» (1970).

489489

А в Лінкольн-парку зібралося 10 тисяч людей. Влададозволила проводити акції упродовж двох днів, але непізніше, ніж до 23-ї години, як того вимагало місцевезаконодавство. О 13-й годині Фестиваль Життя оголосиливідкритим. Було вшановано пам’ять 17-річного ДінаДжонсона, якого уночі застрелила поліція за те, що мав присобі пістолет. Оратори протестували проти введення радян-ських військ до Чехословаччини. На автомобільнихплатформах виступали рок-гурти, зокрема «МС 5» зМічіґана, менеджером якої був Джон Сінклер9. Проте багатогруп через протидію влади відмовилися від участі уконцертах. Із настанням комендантської години всіорганізовано покинули парк.

Наступного дня народ знову зібрався в Лінкольн-парку. Поліція пробувала перешкоджати, і щоб уникнутиконфронтації, Аллен Ґінзберґ вивів людей з парку під мантри«Ом-м-м». Проте в неділю 25 серпня протестувальникивирішили піти на порушення закону про комендантськугодину і заявили про захоплення парку.

Еббі Гоффман:– Не бійтеся репресій – не треба через жорстокість

влади відмовлятися від демонстрацій взагалі. Під час Другоїсвітової війни в Данії виходили на вуличні демонстраціїпроти нацистської окупації. Навіть сьогодні у центрі Сайґонав’єтнамці проводять антивоєнні виступи. Репресій неуникнути, але переоцінювати їх – ще більший тактичнийпрорахунок, аніж недооцінювати.10

Поліція витіснила людей, але вони знову увійшли допарку. У понеділок влада вирішила дати демонстрантам урокі ввечері було влаштовано побоїще.

Вільям Берроуз:

9 – Джон Сінклер (1941) – один із засновників партії Білихпантер в Енн-Арбор, штат Мічіґан.

10 – з книги Еббі Гоффмана «Steal This Book» («Вкради цюкнигу») (1971).

490

– Догори до Лінкольн-парку, де поліцейськібезпристрасно лупцюють палицями їппі, репортерів і роззяв.Зрештою, невинних роззяв не буває. Чого вони сюдиприйшли?11

Незважаючи на це, у вівторок люди знову почалипросочуватися до Лінкольн-парку. В ньому палили вогнищаі співали пісні. Проти них застосували сльозогінний газ,і це нагадувало Берроузові кадри з кінохроніки про газовуатаку 1917 року:

– Я піднімаю очі і бачу щось подібне до танковогобатальйону часів Першої світової війни, що насувається намолодіжну демонстрацію.

11 – тут і далі цитати з оповідання В. Берроуза «З’явачервонозадого ідеалу» (1968).

491491

У середу 28 серпня мітинг перенесли до Ґрант-парку.Акція була добре організована, що засвідчує Берроуз, якийопинився в другій шерензі протестувальників. Багато хто уміцних шоломах і синіх уніформах, вони мають накладкина плечах і алюмінієві гульфики. Розпорядників акції важковідрізнити від поліцейських. Всі шикуються, з мегафонівлунають команди:

– Ставайте тісніше. Відстань між шеренгами – п’ятьфутів. Гей там ззаду, не треба курити цю штуку. Зберігайтехолоднокровність. Це ненасильницька демонстрація.Ганчірки проти сльозогінного газу можна отримати умедиків.

Джеррі Рубін:– Ми повинні розпалювати вогнища, блокувати

роботу метрополітену, влаштовувати страйки і снігові бурі,тому що тільки таким способом зможемо принести в містозвільнення.

Еббі Гоффмана арештували з самого ранку, і він цілийдень провів у поліцейському відділку.

О 15.30 поліція увірвалася в натовп і почалася битва.В хід пішли палиці і ґумові кийки. На кожного з де-монстрантів припадало п’ять копів. Протестувальникизакидали їх камінням і уламками бетону. Навколо аж сіріловід сльозогінного газу.

Том Хейден закликав усіх вийти з парку і рухатисядо готелю «Хілтон», де мали оголосити кандидатом упрезиденти Губерта Гемфрі. 1500 чоловік пішло колоноюна Мічіґан-авеню. Проте о 20-й вечора перед готелем Хілтонзнову почався розгін. Поліція ніби зірвалася з ланцюга.Лупцювали усіх підряд – і демонстрантів, і репортерів, і ви-падкових перехожих. Цю подію охрестили «Поліцейськимбунтом». Близько 500 чоловік отримали травми і постраж-дали від сльозогінного газу, 45 були госпіталізовані. Все цедемонстрували по телебаченню. Вся країна стала свідкомтого, як поліція вийшла з-під контролю і воює з народом.

Гантер Томпсон:

492

– Я поїхав звідти в істеричній агонії, переконаний,що американська мрія забиває себе саму кийками до смерті.Порівняно з поліцією, те що виробляли Ангели Пекла –просто дитячі пустощі.

Вільям Берроуз:– Молодіжне повстання – це міжнародний феномен,

небачений у світовій історії. Я не вірю, що вони заспокоятьсяі до тридцяти років стануть чиновниками, як хотілось бивважати істеблішменту.

***У вересні 1968 року Едґар Гувер назвав Чорних

пантер «Найбільшою загрозою для внутрішньої безпекикраїни». Проти них почалася справжня війна.

Ще у квітні, через два дні після вбивства МартінаЛютера Кінґа, в Окленді з поліцейської засідки булозастрелено скарбника партії юного Боббі Хаттона12. «Міністрінформації» Чорних пантер Елрідж Клівер13 був пораненийі еміґрував на Кубу.

В американському суспільстві зростає хвилянасильства. Гасло хіппі «Ні війні» поступово змінюєтьсягаслом Пантер «Немає миру».

На одному з мітингів лідери Чорних пантер запитали,чи хочуть люди миру?

– Так, – відповів натовп.– А от не буде миру. Пора воювати.

12 – Боббі Хаттон (1950–1968).13 – Елрідж Клівер (1935–1998).

493493

1969 ð³êHow many years must a mountain existBefore it is washed to the seaHow many years can some people existBefore they’re allowed to be freeHow many times can a man turn his headAnd pretend that he just doesn’t seeThe answer, my friend, is blowing in the windThe answer is blowing in the wind.1

16 січня на Вацлавське Наместі у Празі вийшовстудент Ян Палах2. Близько 16-ї години він зняв пальто,вилив на себе пляшку з бензином і запалив сірника. Про-бігши кілька метрів у бік Національного музею, де ранішезбиралася прогресивна молодь, він впав.

Загальна атмосфера пригніченості, що запанувалапісля підписання зрадницького протоколу, деморалізувалачехів і словаків. Із цим Ян Палах звертався до народу: листавін встиг кинути до поштової скриньки:

– Оскільки наші народи перебувають на грані відчаюі покірності, ми вирішили висловити протест і пробудитинародну совість. Наша група складається з волонтерів, готовихспалити себе заради спільних вимог. Оскільки мені випала честьвитягнути перший жереб, я скористаюся своїм правом написатипершого листа і стати першим людським смолоскипом. Мивимагаємо скасування цензури і заборони «Zpravy» 3. Якщо

1 – Скільки років існуватиме гора // Доки її змиє морем // Скількироків чекатимуть люди // Щоб їм дозволили стати вільними // Доки людибудуть відмахуватися // Вдаючи, що нічого не бачать // Відповідь, друже,витає в повітрі // Відповідь витає в повітрі (Боб Ділан «Blowing In TheWind», 1962).

2 – Ян Палах (1948–1969).3 – чехословацька газета окупаційного періоду.

494

наші вимоги не будуть виконані протягом п’яти днів до25 січня 1969 року, і якщо народ не виявить достатньої

підтримки цих вимог у вигляді генеральногоі безстрокового страйку, запалає ще один

смолоскип.Про вчинок Палаха дізналися всі. Біля

Національного музею на ВацлавськомуНаместі зібралися студенти. До них

приєднався Ян Зайіц4 з технічного коледжу вШумборку. Почалася акція голодування, вона

тривала до 25 січня – дня похорону Палаха. Похід докорпусу філософського факультету Карлового універ-ситету, де він навчався, переріс у багатотисячнудемонстрацію.

Пройшло вже три тижні, але ніхто не сповнивйого пророцтво. І тоді Зайіц вирішив, що це маєзробити він. Зранку 25 лютого 1969 року Ян разом ізтрьома однокласниками виїхав до Праги. Втуалетному приміщенні він вилив на тіло бензин.Потім попрощався з друзями, віддав їм записку іпішов на Вацлавське Наместі, де загинув близько1.30.

– Я йду на цей крок не для того, аби менеоплакували, або щоби стати знаменитим, і не тому,що зійшов з розуму. Я вирішив принести себе вжертву, щоб ви нарешті взяли себе в руки і недозволяли гнобити себе диктаторам. Пам’ятайте,коли вода піднімається над головою, вже не важливо,наскільки високо піднявся її рівень.

Про закінчення однієї епохи і народженнянової свідчили події у Берклі у травні 1969-го, колистуденти відстоювали своє право на власний парк

і загинув студент Джеймс Ректор. Про це свідчили«Роллінґи»:

4 – Ян Зайіц (1950–1969).

495495

I was born in a cross-fire hurricaneAnd I howled at my Ma in the driving rain,But it’s all right now, in fact, it’s a gas!But it’s all right, I’m jumpin’ jack flash,It’s a gas! Gas! Gas! 5

СДС тріщав по швах. 18 червня в Чикаґо відкриласянаціональна конференція СДС. Одна із фракцій роз-повсюдила маніфест, який починався словами: «You don’tneed a weather man to know which way the wind blows»6. Йогопідписали 11 активістів нью-йоркської та чиказької секцій.Згодом їх назвуть «везерменами». Вони симпатизувалиЧорним пантерам, ідеалізували Че Ґевару і закликали допартизанської війни. Як видно, методологія ненасильницькоїборотьби покоління квітів відходила у минуле. Міськийпартизан – ось новий герой нової епохи. Її символом і секс-символом стала Бернардін Дорн7 – прекрасна фурія зполум’яним волоссям і довгими ногами. Одягнута в чорнушкіру, міні-спідницю і високі шнуровані черевики, вонагасала на мотоциклі вулицями Нью-Йорка.

Проте у людства залишався світлий шанс.«Вершиною музичної традиції, інспірованої рухом

хіппі, був фестиваль «Вудсток». Він став найбільшим рок-фестивалем всіх часів і апогеєм епохи хіппі. На ньомупанувала надзвичайно тепла, приязна атмосфера, ентузіазмі піднесення. Подібних заходів, що збирали б півмільйоналюдей і відбувались без жодних насильницьких ексцесів, небуло ні до, ні після того. Туди з’їжджалися юрбами, надорогах збиралися затори, люди кидали машини і йшли

5 – Я народився серед вогненного шквалу // І кликав маму узливу // Але тепер справді все класно // Все в порядку, це офігеннийкайф // Це клас! Клас! Клас! (Rolling Stones. «Jumpin’ Jack Flash», 1968).

6 – Не потрібен синоптик, аби дізнатися, куди дме вітер (з пісніБоба Ділана «Subterranean Homesick Blues» 1965 року)

7 – Бернардін Дорн (1942) – одна з лідерів нью-йоркської секціїСДС і фракції везерменів.

496

пішки через поля. Центральною темою був протест протипродовження війни у В’єтнамі. Джимі Гендрикс ім-провізував на тему американського гімну, і в звуках гітаривчувалися свист куль, розриви мін і гуркіт бойовихвертольотів» (Джубокс «З неопублікованої Рок-Енциклопедії»).

Фестиваль проводила нью-йоркська агенція«Woodstok Ventures Inc». Назву обрали від містечка Вудсток,штат Нью-Йорк, який мав славу богемної столиці Східногоузбережжя. Тут проживав Боб Ділан. У проведенні акціїнамагалися втілити ідею повернення до природи, фестивальрекламували як заміський вікенд. Проте в самому Вудстокумісця не знайшлося: організатори розраховували на 100тисяч людей. Потрібних 600 акрів поля знайшли за 50 мильзвідси на фермі Макса Ясґура біля містечка Бетел, штат Нью-Йорк. Назву фестивалю вирішили зберегти. Потужнарекламна кампанія спричинила справжнє паломництвомолоді. Кеннет Бебс відрядив 5 автобусів на Вудсток, одниміз них був той самий «Furthur». Скоро тут зібралося майжепівмільйона. Поліції було надто мало, як на таку кількістьлюдей, але її втручання і не потребували. Найбільшимиправопорушеннями були випадки, коли хтось переліз черезогорожу, аби потрапити без квитка. Люди ділилися, чиммали, оскільки сюди не могли під’їхати вантажівки, щобзабезпечити всіх продуктами. Фестиваль розпочався уп’ятницю 15 серпня близько 17-ї години. Виступали РавіШанкар, Джоан Баез, Карлос Сантана, «Grateful Dead»,Дженіс Джоплін та інші. Досі Америка ще не бачила стільки«розкутого суспільства», це було ніби втілення ідеї про новуНацію, що має прийти на зміну Нації Свиней з їхнімконформізмом і міщанством.

Еббі Гоффман:– Норман Мейлер класний, найкращий письменник

їхньої нації. Але Нація Вудстока письменників не маєі не потребує – ми маємо поетів-воїнів. Нехай НорманМейлер роздумує про історичне значення висадки на

497497

Місяць8; нас хвилює інше: я вважаю, що досвід Вудстока –це перша спроба Людини висадитися на Землю9.

«The Who», відомі своїми акціями із розбиваннямгітар, через незрозумілу ситуацію з оплатою, довго невиходили на сцену. Вони почали аж о 5-й ранку в неділю. Уперерві до мікрофона підійшов Еббі Гоффман і вигукнув:

– Що ж, ми так і будемо сидіти і слухати все це лайно,поки Джон Сінклер гниє в тюрмі?

Сінклер був арештований минулого місяця після того,як пригостив марихуаною двох переодягнутих фараонів.Тепер йому світило 9 років за ґратами. Піт Тауншенд10

виштовхав Гоффмана в шию, здається, Еббі ще й діставгітарою по плечах. Це був єдиний акт насильства на Вудстоку.

Потім виступали «Jefferson Airplane», Джо Кокер.Останнім на сцену 18 серпня зранку вийшов ДжиміГендрикс.

Живі смолоскипи на вулицях Праги не пройшлинепомітними. В річницю окупації Чехословаччини народпіднявся на боротьбу. Масові демонстрації почалися19 серпня, переростаючи у Празі і Брно в барикадні бої. Затри дні загинуло 5 людей, сотні було поранено. У боях бралиучасть члени хіппі-клубу «Soul». А потім Александр Дубчекпідписав закон про запровадження надзвичайного стану.Було арештовано тисячі людей.

24 вересня у Чикаґо почався суд над організаторамиминулорічних заворушень. На лаві підсудних опинилисяДжон Делінджер, лідери СДС Том Хейден, Ренні Девісі Джон Фройнз, і троє їппі: Еббі Гоффман, Джеррі Рубін і ЛіВейнер. Разом із ними у справі проходив голова Партіїчорних пантер Боббі Сіл. Всіх було заарештовано. Судовийпроцес отримав назву «Чиказької вісімки» і перетворився

8 – 20 липня 1969 року американський космічний корабель«Аполлон-11» висадився на Місяць.

9 – з книги Еббі Гоффмана «Нація Вудстока» (1969).10 – Піт Тауншенд (1945) – гітарист «The Who».

498

на шоу. На запитання судді про вік, Еббі Гоффман заявив: «Ядитина Шістдесятих». Джеррі Рубін промарширував взад-вперед, викинувши праву руку з вигуком «Гайль!». Проте наїхні витівки влада вже дивилася крізь пальці, їй потрібні булиЧорні пантери. Боббі Сіла доправили до зали суду в кайданках,потім його справу взагалі виділили в окреме провадження.

На знак протесту проти судилища везермениоголосили Дні Гніву в Чикаґо.

Джон Джейкобс11:– Ми принесемо тотальну громадянську війну із

В’єтнаму і всі інші фашистські імперіалістичні війни доваших домівок. Перетворимо імперіалістичну війну нагромадянську, як учив Ленін. Ми надеремо вам задниці.

Напередодні 5 жовтня в Чикаґо на площі Хейрмаркетвибухом було знесено в повітря монумент поліцейським,котрі загинули від анархістської бомби в час першотравневихзаворушень 1886 року. Цей прецедент залишився не-покараним, нікого не заарештували.

У призначений час 8 жовтня зібралося трохи більшепівтисячі молодих людей. У них були мотоциклетні шоломиі рукавиці, щоб кидати гранати зі сльозогінним газом уполіцейських. Увечері після короткого мітингу вони побігливулицями заможних районів Чикаго, розбиваючиметалевими трубами автомобілі і вітрини банківськихконтор, а заразом і вікна у помешканнях середнього класу.Поліція почала стріляти, бої тривали півгодини, було вбито6 активістів, заарештовано 68, і поранено 28 поліцейських.Заворушення у Чикаґо тривали 4 дні.

У жовтні у Сент-Петерсберзі, штат Флорида, померкороль бітників Джек Керуак. Останні десять років були длянього важким випробуванням. Бодлерівська туга зваблювалаі зманювала, і нарешті повернулася12. Статус культового

11 – Джон Джейкобс (1947–1997) – один з лідерів нью-йоркськоїсекції СДС і фракції везерменів.

12 – за романом Д. Керуака «Ангели спустошення» (1965).

499499

письменника, літописця Ангелів спустошення – поетіві персонажів Сан-Франциско Поетичного Ренесансу, плюсегоцентризм і твердолобий консерватизм аж до підтримкивійни у В’єтнамі приводили до затяжних депресій і запоїв.20 жовтня у нього почалася кровотеча з вен стравоходавнаслідок цирозу печінки, і наступного дня він помер.

Полум’яні заклики до насилля розбудили демонів зла.Із глибин пітьми виринули монстри жорстокості і ненависті.У жовтні з’явилися підстави вважати, що жорстоке убивствоактриси Шарон Тейт13 і ще шістьох людей в Лос-Анджелесів серпні 1969-го здійснили члени хіпової Сім’ї ЧарліМенсона14. У листопаді світ дізнався про військовий злочину Сонґмі; згодом у цьому звинуватили лейтенанта ВільямаКеллі15, командира 1-го взводу в складі піхотної роти «Чарлі».

– Ми прийшли туди, щоб убити ідеологію, носіямиякої були ці – не знаю, як назвати – пішаки, гвинтики, шматким’яса, – згадував Келлі. – До комунізму я ставився приблизнотак, як південці ставляться до негрів.

4 грудня під час нічного нальоту на офіс Чорнихпантер у Чикаґо поліцейські застрелили Фреда Гемптона16.

13 – Шарон Тейт (1943–1969).14 – Чарлі Менсон (1934).15 – Вільям Келлі (1943).16 – Фред Гемптон (1948–1969).

500

Перед тим йому підсипали барбітурати в компот. Не-зважаючи на молодий вік, Фредді володів неабиякимдипломатичним хистом, підтримував контакти ізвезерменами і був потенційним лідером Партії чорнихпантер.

– Він хороший хлопець і тепер мертвий, – сказавполіцейський офіцер, коли тіло Гемптона стягнули з ліжкаі кинули в дверях.

Про завершення періоду невинності покоління квітівзаговорили після рок-концерту на мототреку АltamontSpeedway за 40 миль від Сан-Франциско, який відбувся 6грудня. Проводили його «Rolling Stones» в рамках американ-ського турне. Концерт був безплатний і погано організо-ваний. Прибуло надто багато людей – 300 тисяч. Сцена буларозміщена надто близько до публіки. Ангелам Пекла, якістояли на охороні, пообіцяли 500 доларів на пиво. Глядачінакачували себе наркотиками, в залі раз-у-раз спалахувалибійки. В напруженій обстановці Ангелам ледве вдавалосявтримувати публіку, щоб та не рознесла сцену. Навіть СонніБарґер не міг тут нічого вдіяти. У той момент, коли«Роллінґи» виконували «Sympathy For The Devil», до сценинаблизився 18-річний негр, який викинув вгору руку зпістолетом. П’яні Ангели накинулися на нього, і один із нихнаніс йому смертельний удар ножем. У той день загинулище три випадкові жертви.

Наприкінці грудня у Флінті, штат Мічиґан, відбуласяВійськова рада фракції везерменів. Було вирішено йти впідпілля і переходити до тактики бомбових нападів наадміністративні приміщення, за можливості уникаючилюдських жертв.

Джон Джейкобс:– Ми будем підпалювати, грабувати і руйнувати. Ми

влаштуємо кошмар вашій матері.Історія Чарлі Менсона породила багато зразків чорного

гумору. За один із них пізніше доводилося розплачуватисяпрофесору Бернардін Дорн:

501501

– Убили свиней, з’їли їхню жратву і встромиливиделку в живіт.

Як видно, світла Ера Водолія настане нескоро, до неївсе ще дуже далеко.

When the Moon is the Seventh HouseAnd Jupiter aligns with MarsThen place will guide the planetsAnd love will steer the starsThis is the dawning of the Age of Aquarius.17

17 – Коли Місяць буде в Сьомому Будинку // І Юпітервирівняється з Марсом // Світ буде керувати планетами // І любов будеправити зірками // Тоді настане Епоха Водолія (із мюзиклу «Hair»1967 року).

502

I’ll Follow the SunВидива! знаки! галюцинації! чудування! екстази!

усе спливає вниз течією Америки!Сни! поклоніння! обожнення! просвітління! човни

переповнені якнайчутливішим хламом!1

На початку 1970 року психоделічна революціявтратила своїх теоретиків і практиків, не враховуючи Кізі,котрий віднайшов мир і спокій на фермі у Плезент Хілл,штат Ореґон. У січні було ув’язнено Оузлі Стенлі, якомувизначили місце в одному закладі з Чарлі Менсоном, а вберезні – Тімоті Лірі, якого президент Річард Ніксон назве«найнебезпечнішою людиною у світі».

В лютому закінчився судовий процес над Чиказькоюсімкою. Вейнера і Фройнза виправдали, решта отрималисимволічне покарання. Проте більшим злом, аніж заниженняоцінки суспільного впливу, стала втома від революцій.Джеррі Рубін, Ед Сендерс і Пол Красснер покидають табірїппі.

Навесні 1970-го погіршилася ситуація у В’єтнамі.Незважаючи на запевнення у намаганнях встановити мир,Ніксон оголосив про відправку в Індокитай додатковихвійськових підрозділів. Здавалося, роки протестів пішлинамарно. Це викликало спалах обурення. Піком стали події4 травня 1970 року в університеті в Кенті, штат Огайо.Студенти підпалили один з корпусів, де готували офіцерівзапасу. Пожежників, котрі приїхали на виклик, закидаликамінням. За годину в кампус прибули підрозділи Націо-нальної Гвардії, губернатор штату оголосив комендантськугодину. У відповідь студенти влаштували сидячузабастовку. Напруження зростало, у бік військових полетіло

1 – Аллен Ґінзберґ «Плач» (переклад Юрія Андруховича).

503503

каміння, у когось не витримали нерви і хтось із гвардійціввідкрив вогонь. В результаті стрілянини четверо студентівзагинуло, дев’ятьох поранили. Таким чином, хитка рівновагабула зруйнована. У травні до редакції «The New York Times»надійшла аудіокасета з голосом Бернардін Дорн, якийсповіщав, що відтепер везермени перебувають у стані війниз американським урядом. Уперше прозвучала назва«Weathermen Underground Organization». Після цього почаласясерія вибухів в офісах і адміністративних будинках. Про акціюповідомляли заздалегідь, щоби працівники встиглиевакуюватися. Першим пролунав вибух 9 червня 1970 року уштаб-квартирі поліції Нью-Йорка.

Пошуки духовних шляхів незмінно приводили на Схід.Ґері Снайдер вже тривалий час студіював дзен-буддизмі східну поезію, курсуючи поміж Каліфорнією і Японією.Майк Боуен минулого року подався до Індії і Непалу. АлленҐінзберґ вже побував в Індії раніше. У 1970 році він випад-ково познайомився у Нью-Йорку з гуру Чоґ’ям Трунґпа2.Обидва намагалися спіймати таксі. Річард Алперт в лютому1970-го вдруге вирушає до Індії. Перша його зустріч ізМахарадж-джі3 відбулася три роки тому. Тоді босий і знесиле-ний, продираючись крізь зарості в джунглях, Алперт потрапивдо ашраму в підніжжі Гімалаїв. Коли гуру сказав, що в Річарданещодавно померла мати, і правильно назвав причину смерті,Алперт відчув, що у нього паморочиться в голові, і щонасправді його дім тут. Тепер його ім’я було Рам Дасс.

Ґері Снайдер:– У будь-якому випадку Схід і Захід зустрінуться.

Подумай тільки, яка велика настане революція, коли Схід

2 – Чоґ’ям Трунґпа Рінпоче (1939–1987) – один з переродженихучителів лама-тібетського буддизму, створив Вчення Шамбали. У 1970р. переселився до США.

3 – Нім Каролі Баба (помер 1973) – служитель культу Хануманав індуїзмі. Рік народження невідомий. Іменем Махарадж-джі називалибагатьох гуру в Індії.

504

нарешті зустрінеться ізЗаходом, і всі будутьтакими, як ми.4

Для Тімоті Лірі,колишнього вчителя

Алперта, новим домом мавстати Алжир. Уночі 12 ве-ресня 1970 року Лірі по-кинув тюремну камеру,

попередньо перефарбував-ши тенісні шузи в чорний

колір. Шлях на свободупролягав уздовж телефонного

кабеля, що нависав над огорожею нависоті три з половиною метри. Там нанього чекала машина. Завдяки ЕббіГоффману його доправили до Елріджа

Клівера, який переховувався в Алжирі.Втечу Лірі з тюрми влаштували везермени, хоча, враховуючипізніші події, навряд чи цей крок виправдовував себе5.

Вересень 1970-го відкриває список зіркових жертвпсиходелічної революції. Першість у ньому належатимеДжимі Гендриксу, для цього йому необхідно 18 вересня бутив Лондоні. Для Дженіс Джоплін місцем визначено Лос-Анджелес, 4 жовтня. Наступного року в Парижі прийде чергаДжима Моррісона6.

У цей період Едґар Гувер підписує секретний до-кумент, що стосувався тактики спецслужб із розколуі нейтралізації організованих студентських і лівацьких груп.До штаб-квартир потягнулися агенти, разом з ними поплив

4 – з роману Джека Керуака «Волоцюги Дхарми» (1958).5 – у 1973 році Тімоті Лірі заарештували агенти ФБР в

Афганістані. Причини його дострокового звільнення в 1976 р.незрозумілі. ФБР цікавила інформація про везерменів.

6 – Джим Моррісон (1943–1971) – лідер групи «The Doors», помер3 липня 1971 р.

505505

потік наркотиків. Наступними кроками були судовізвинувачення. Під шумок разом із екстремістами під роздачупотрапили пацифісти. Еббі Гоффман отримав 5 років умовно.Однак і без цього в середовищі хіппі настали занепаді деградація. У 1971 році Гантерові Томпсону здавалося, щовсе вже позаду. Еббі Гоффман відрізав бритвою жмут волоссяі кинув його в аудиторію:

– У довгому волоссі вже немає жодного сенсу.Згадка про нову Націю перетворилася на тінь від

хмари, що пливе над прерією.Проте світлим силам був подарований ще один шанс.

На початку липня 1972 року в штаті Колорадо оголосилиЗбір Племен Райдуги. 20 тисяч хіппі зібралися в місці,віддаленому від благ цивілізації, пам’ятаючи про Human Be-In. Їх привели містичні пророцтва індіанців хопі. Давні міфипередавали звістку про континент, який розколовся в океані,і був накритий велетенськими хвилями. Коли заспокоїлисяводи, люди збудували плоти і попливли до островів. Таквиник нинішній світ. Тепер знаки підтверджують, що вінзакінчується. Багато юнаків з довгим волоссям прийдуть дохопі навчитися їхньої мудрості, щоби вберегти світ відзагибелі. Коли в небесах з’явиться корабель, подібний доблакитної зірки, і впаде на землю зі страшенним гуркотом,повсюди настане спустошення і смерть. Але нові людирізних мов і релігій зберуться в єдине плем’я, серед нихзапанує мир, любов і гармонія, єднання з Матір’ю Землею.Їх назвуть Воїнами Райдуги. Вони приймуть Землю у спадокі планету буде врятовано.

– Який у тебе четвертий пункт, Ґері? – спитав ТімотіЛірі в лютому 1967-го на яхті Алана Вотса у Сосаліто.

– Пов’язані з певними датами збори племен, – прорікСнайдер. – Тільки це буде не просто теоретичний пункт, ареальна діяльність.

Welcome Home!Через півроку бойові дії у В’єтнамі було припинено.

506

***Черепашачий Острів пливе

океаном-небом до пустки-вируб’є хвостом від того що цілі світи

засвічуються й гаснутьмигочучи7

Не менш захоплюючий сценарій був написаний уЛьвові.

– Львіви не розгубилися: хутко збудували собіковчега, плавали на ньому сорок днів і врешті пристали допагорба, що вже трохи підсох. Спершу вони назвали його«гора Арарат», але потім перейменували на Едем або Рай(і давньоєврейською, і арамейською це означає «сад» або«святий сад». Пізніше ченці ордену кармелітів побудувалина цьому пагорбі свій храм і монастир).8

Далі за планом іде поява довговолосих юнаківі дівчат, проте їх чекає поразка. 26 листопада 1970 року булоарештовано головного підозрюваного у справі підпільноїорганізації Шарніра. Ця подія зафіксована в архівахспецслужб, на згадку про неї залишився портрет ДжиміГендрикса на стіні Личаківського цвинтаря роботи АсікаБабія. Сьогодні його контури стерті часом, але щоразусвітлий образ Джимі зринає у пам’яті очевидців і спадкоєм-ців традиції.

І раптом...– Раптом на Україну падає з неба якийсь великий

круглий об’єкт, і тут же вся Україна перетворюється намонастирський Сад з костелом Кармелітів Босих у Львові.У саду під деревами сидять здебільшого молоді люди й

7 – Ґері Снайдер «Що тут було раніше» (переклад Ю.Андруховича). Черепашачий острів – поширена серед індіанців назваПівнічної Америки.

8 – Дмитро «Казік» Кузовкін «Справжня історія львів’ян» (1977).Тут і далі – епізоди з текстів Д. Кузовкіна.

507507

мирно спілкуються між собою. Це представники Хіповогобратства.9

Як стверджував гуру львівських хіппі Ґреґ, упершевін потрапив до Саду в 1971 році. Тоді Сад ще не бувСвятим – тільки глибока інтуїція могла підказати сучасникамйого майбутній статус головної сцени. Круглий об’єкт –велетенський міжгалактичний зонд, небесний ковчег.Команда космічних блукальців, авангард воїнів ЕпохиВодолія прибуває на Землю. Хмара попелу і диму,страшенний гуркіт. Корабель швартується до південної вежікостелу кармелітів, яка прозирає крізь щілину на місціколодязя у Святому Саду в напрямку до центру Землі. Їмнеобхідно під’єднатися до енергетичного колайдера,схованого у глибинах Інституту Безсмертя і Космічної Етики,що зависає маревом на пагорбах Кайзервальду. Стріла відшпиля костелу трасує маршрут сонячного фунікулера.

Ілько Лемко:– Ці довговолосі, обірвані, брудні волоцюги несли

яскраве духовне світло, і без них ніколи не було б у життітих, хто з ними спілкувався, тої критичної маси любові,добра й свободи, яка робила пересічного гомо-совєтікусазмістовною людиною. Хіпі, які прийшли до монастирськогоСаду, відчули тут хіпісовий дух століть, бо їхні попередники –монахи-кармеліти, як і вони, теж колись відмовилися відбагатства, людської пихи і лицемірства, від брутальностіі насильства на користь лагідності, незлостивості, добра,співчуття і віри в Боже Провидіння.

І в цей момент Володя Петров вигукнув:– Тут буде Рай!

9 – тут і далі – епізоди з книги Ілька Лемка «Сни у СвятомуСаду» (2010).

508

***«Можна тільки здогадуватися, кому прийшла ідея

відзначити 1 червня 1971 року День захисту дітей потужноюантиамериканською демонстрацією біля стін відповідногопосольства. Привід – війна у В’єтнамі. Пацифісти усьогосвіту, перш за все американські, галасували тоді з цьогоприводу. Московська тусовка була до цього часу вже доситьпрезентабельною, щоби й собі теж спробувати справитивраження. Юра Солнце, наш головний рульовий, начебтоходив до Моссовета за дозволом, і, начебто, йому там видалисписок рекомендованих лозунгів типу: «Чому плачев’єтнамська дитина?», «Янкі гоу хоум», ясно, пацифік,перекреслені бомби і т.д.» (Василь Бояринцев «Ми – хіппі»).

Московський піпл зосереджувався «На Маяке» –місці героїчної молодіжної тусовки 1960 року на площіМаяковського. Нова версія контркультурної ідентичності непередбачала лідерів чи авторитетів, хоча все крутилосянавколо Юри Солнце10. Як мінімум від 1969 року. Сфор-мулювати її можна за допомогою семантичних означень«Сонце» і «Система».

1 червня 1971 року на День захисту дітей булозаплановано демонстрацію до американського посольстваіз протестом проти війни у В’єтнамі. Солнце отримав дозвілМоссовета на лозунґи із пацифіком. Очікувалося, що в акціївізьмуть участь сотні, а то й тисячі молодих людей. В різнихмісцях збиралися групи, котрі мали з’єднатися на Манежнійплощі біля Кремля. Одна з них – близько 150 чоловікзосереджувалася у дворику колишнього історичногофакультету МГУ. Солнце перебував у групі, яка малавирушати з Пушкінської площі. Проте акція була проваленаще на початковому етапі. Міліція розігнала і побиладемонстрантів, багатьох арештували і повиганяли з роботиі навчальних закладів.

10 – Юрій Бураков (1949–1992).

509509

Більшого успіху досягли у Гродно. Там місцеватусовка збиралася біля пам’ятника Елізи Ожешко навколорок-групи «Діти Елізи». Одним із учасників був МихаїлГуленін. У серпні 1971-го до нього приїхали друзі з Вільнюсаі Таллінна. Міліція взяла це до уваги і десятьох литовцівзатримали, побили і постригли. Тоді компанія вирішила їхатидо села Озери за 20 кілометрів від Гродна. Проте право-охоронні органи не відставали і переслідували їх, а на-здогнавши, знову побили і розігнали.

Михаїл Гуленін:– Тоді виникла ідея тієї демонстрації. Ми знали, як

до цього поставляться, але надіялися, що на нас звернутьувагу і перестануть принижувати.

В будинку Гуленіна виготовили 10 плакатів. Аби неспровокувати передчасні репресії, проведення маніфестаціїзаявили на тиждень пізніше. Про справжню дату повідомилинебагатьох. В умовлений день до Гродна прибули хіппі зВільнюса, Таллінна і Ленінграда. О 14-й годині вони вийшлиз будинку Гуленіна і вирушили до центру міста. В рукахнесли плакати «Руки геть від довгого волосся», «Припинітьтерор», «Свободу рок-н-роллу» і «All You Need Is Love». Подорозі до них приєдналися 30 хіппі з містечка Мости, такожіз плакатами. Усіх разом було близько сотні. Вони мали намірпройти об’єднаною колоною через площу Совєтську дофонтану, де збиралися «патлаті» зі всього міста. Проте, яквиявилося, там на них вже чекали.

Михаїл Гуленін:– Коли ми вийшли на площу, я зрозумів, що запахло

смаженим. Повно міліції і комітетчиків у цивільному.«Воронки». Хтось віддає накази по рупору. В рукавах гумовікийки, хоча вже пару місяців як вони були заборонені.

Почалося брутальне побоїще. Юних борців засправедливість повантажили в автобуси і вивезли за 15 кмвід Гродно; звідти дітям довелося добиратися додому пішки.Гуленін встиг показати прибалтам вхід до Фарного костелуі дехто із них заховався там. Інших затримали, побили

510

і постригли, при цьому обов’язково всім рвали кльоші.Увечері провели обшуки у квартирах учасників. З Гуленіним«попрацювали» на місцевому телебаченні – після цього йогодокументів не приймало жодне музучилище.

Через кілька днів у Вільнюсі відбулася демонстраціясолідарності на площі Ґедіміна. Закінчилася вона тимсамим – розгоном і побиттям.

Де було шукати вихід?Залишався вихід в андеґраунд. Необхідність

виживати після резиґнації Солнца покликала до життяСистему. Завдяки їй хіппі-рух, який на Заході швидковичерпався, в СРСР зміг протриматися тривалий час,незважаючи на вороже ставлення консервативногосуспільства і влади. Флети, вписки, квартирники, підпільніконцерти і виставки – все це давала Система. Паралельнийсвіт, альтернатива радянському способу існування, по-будована на довірі, а з іншого боку, закрита для «цивільних»,опираючись на своєрідний кодекс честі – Системафункціонувала, залишаючи світові шанс у майбутньомустати толерантнішим і кращим.

***One day you’ll look to see I’ve gone.For tomorrow many rain, so I’ll follow the sun.Some day you’ll know I was the one.But tomorrow may rain, so I’ll follow the sun.

And now the time has comeAnd so my love I must go,And though I lose a friend,In the end you will know.11

11 – Колись ти побачиш, що мене нема // Завтра може падатидощ, так що я йду слідом за сонцем // Колись ти зрозумієш, що я бувєдиним // Але завтра може падати дощ, так що я йду слідом за сонцем //І ось час прийшов // Моя люба, я мушу йти // І хоч я втрачаю друга //Зрештою, ти сама зрозумієш (The Beatles «I’ll Follow the Sun», 1964).

511511

14 травня 1972 року в Каунасі відбулася найгучнішаподія – самоспалення Ромаса Каланти. Каунас був відомийстійкими традиціями опору режимові; у міжвоєнний періодтут була столиця незалежної Литви. Ромас походив зінтеліґентної сім’ї. Був спокійним хлопцем, як усі, грав уфутбол, бренькав на гітарі, малював. Єдине – він надтопереймався історією Литви. В 11-му класі (у Литві діяла11-річна система середньої освіти) Ромас заявив про бажаннявступити в духовну семінарію і стати католицькимсвящеником. Після цього почалися проблеми, йому довелосяпокинути школу і йти працювати на фабрику.

Прогресивна молодь Каунаса збиралася в центрі наАлеї Лайсвес, у сквері біля фонтану перед Музичнимтеатром. Там була точка місцевих хіппі. Туди приходиві Ромас Каланта. Здається, спецслужби і надалі не випускалийого з поля зору.

512

У неділю 14 травня мала відбутися вистава замюзиклом «Hair», всі чекали вечора. Як завжди, зранкузбиралися у сквері на Лайсвес. Ніщо не віщувало близькоїтрагедії. До фонтану прийшов Ромас. Він мав із собою3-літровий слоїк бензину. Трохи посидів із друзями на лавціі промовив: «Тут ніколи не буде свободи. Навіть саме словоСвобода заборонили. Для чого я повинен жити? Щоби цясистема повільно і безжально вбивала мене? Тоді кращевбити себе самому». О 12.30 він зняв куртку, облив себебензином і підпалив. Це бачили всі. Здійнялася паніка,прибула міліція, швидка допомога. Його відвезли в лікарню.Влада намагалася робити все можливе, аби цей вчинок неотримав розголосу. Проте в куртці залишився записникРомаса, і всі дізналися ім’я героя.

Поки батьки і старший брат Арвідас марно на-магалися пройти до нього в палату, міліція робила в нихудома обшук. Шукали антирадянську літературу і, бажано,наркотики, але нічого не знайшли. Медики за всяку цінумали врятувати Ромасові життя, інакше він ставав мученикомі героєм Литви. Проте наступного ранку він помер. Нікого здрузів не пустили до тіла, цвинтар заблокували. Владаспішила поховати його, остерігаючись заворушень. Газетиоголосили Ромаса психічно неврівноваженим і наркоманом.

А в той час молодь, не знаючи, що похорон вжевідбувся, прибувала до Каунаса. Влада спробувалазаблокувати місто, припинила рух автобусів і поїздів з Латвіїта Естонії, людей примушували повертатися додому. Тимне менше, в місті зосередилося багато людей. Величезнийнатовп зібрався біля дому Каланти, скандуючи: «ДеРомас?!». Вони пішли до міліцейського управління, а звідтина Алею Лайсвес, до художньої ґалереї, що розмістилася вколишньому костелі. На дзвіниці з’явився литовськийтриколор. Люди співали національний гімн і вигукували«Свободу Литві».

Пройшов слух, що арештували батьків Калантиі колона рушила до міськвиконкому. Тут їх почали розганяти.

513513

У відповідь полетіло каміння. Одного міліціонера булопоранено чи убито. Зав’язалися сутички. Здавалося, щовлада втрачає контроль над містом. Наступного дня,19 травня, прибула армійська десантна дивізія із Пскова.Все закінчилося, як завжди – брутальним побиттям.Було арештовано понад 400 чоловік. Проте місцева владапроявила певний патріотизм і не доповіла в Москву проістинний перебіг подій. Саме тому переважну більшістьдемонстрантів – молодих робітників та учнів профтех-училищ після допиту просто відпустили додому. Декогозасудили до 15 діб арешту, і тільки сімох чи вісьмох – натриваліші терміни ув’язнення. Всім засудженим було від15 до 25 років.

514

Демонстрації протесту пройшли у балтійськихмістах. Романтики відчувають вітер змін. Зі Львова доКаунаса виїжджає юний Алік Олісевич.

Дехто намагався повторити подвиг Каланти, протелюди про це не дізналися – владі вдалося локалізуватиексцеси. Комусь повезло, хтось загинув. До фонтану на АлеїЛайсвес приходили юнаки і дівчата і приносили квіти. Їхарештовували, виключали з навчальних закладів, але цевідбувалося рік у рік.

А повсюди в Союзі хіппі-рух, незважаючи на бар’єриі міліцейські кордони, набирав сили і міцнів. Найбільшпоблажливим був режим в Естонії – навіть м’якшим, ніж вінших балтійських республіках, і від початку 1970-их роківТаллінн стає Меккою радянських хіппі. 1 травня всі їхалидо Таллінна – починався автостопний сезон. Постійний збірвідбувався на Гірці біля церкви Нігулісте. Тут траплялосянайбільше чудес. Тут розгоряється вогнище контркультури,визріваючи до приходу Влади Квітів. Все більше і більшеюних адептів, прихильників золотої мрії, ось вонийдуть вулицями Старого Міста, одна з них тягнетьсявздовж середньовічної оборонної стіни, розписаної гаслами,

емблемами і пацифіками, і її називаютьВулицею Любові.

515515

Василь Бабій (Асік) – нар. 1953 р. у Львові.Закінчив Львівський інститут прикладного і деко-ративного мистецтва (1978). Виставки з 1980 р.Працює художником-керамістом. Живе уЛьвові.

Іван (Нестор) Банах – нар. 1965 р. у Луцьку;через рік сім’я повернулася до Львова. ЗакінчивЛьвівський медичний інститут (1988), лікар-анестезіолог. Публікації в пресі з 2004 р. Ор-ганізатор друкованого проекту «Старе місто»(2007). Живе у Львові.

Ігор Біликівський – нар. 1953 р. у Львові.Художник-графік. Навчався в студії МихайлаЛантуха. Виставки з 1991 р. Живе у Львові.

Антон Бриних – нар. 1982 р. у м. Рівне. ЗакінчивРівненський університет водного господарства таприродокористування (2004). Грає на клавішнихта банджо. Живе у Львові.

Олена Бурдаш – нар. у с. Губин Горохівськогорайону Волинської області, у дитинстві сім’япереїхала до сусіднього села Сенкевичівки.Закінчила педагогічне училище в Луцьку (1969),навчалася в художньому училищі ім. І. Труша уЛьвові (1970–1972). Упродовж 1970–1984 рр.проживала у Львові. Належала до групи Хіппі-Інтелектуалів. Публікації з 1969 р. (альманах«Вітрила»). Виставки з 1987 р. Каталог мистецькихтворів (1998). Від 1986 р. проживає в Луцьку.

Àâòîðè

516

Speaker (Мар’ян Вахула) – нар. 1980 р. ум. Жовкві Львівської області, від 1999 р. живе уЛьвові. Закінчив Львівський національний універ-ситет ім. І. Франка (2003). Кандидат історичнихнаук (2010), тема дисертації «Роман Шухевич –військово-політичний діяч України». Працюєстаршим науковим співробітником Львівськогоісторичного музею. Публікації з 2000 р. У байкер-ському русі з 1998 р. Член Львівського клубуфіліппінських бойових мистецтв.

Бірман (Андрій Грицько) – нар. 1962 р. у Львові.Один з організаторів фестивалю «Гальба» у Львові(1999). З 2005 р. член львівської організації Між-народної Амністії. Живе у Львові.

Дайва Ґриґеліте – нар. у Вільнюсі. Навчалася уВільнюському університеті (1982–1985), закінчилаінститут соціальної комунікації (2010) у Вільнюсі.Займається графікою, паперовим різьбленням(виставки з 1998 р.), співала в церковному хоріі госпел-хорі «Be Music». Живе у Вільнюсі.

Олександр Іванов – нар. 1959 р. у Москві,закінчив Московське вище художньо-промисловеучилище (колишнє Строгановське) (1981),художник-монументаліст. Активіст партії «Демо-кратический Выбор» (2010). Живе в Москві.

Калич (Олег Калитовський) – нар. 1964 р. уЛьвові. Поет, музикант. Учасник рок-гуртів «Собачарадість» (1982–1987), «Сталкер» (1987), «ДітиТяжкого Року» (1987–1988), «Аптека» (1988–1990),«White Troop» (1990–1992), «+GG+» (1992–1997),«Блюз Плюс» (1998–2000), «Калич Блюз» (з 2001)як вокаліст, барабанщик. Альбоми: з «+GG+» –«З’єднання двох світів напередодні Сонця» (1993),«Правдиве обличчя» (1996); Калич-соло – «Під

517517

краплинами світла» (1997); з «Калич Блюз» –«Живий дух» (2008), «Час повинен змінитися»(2010). Автор поетичних збірок «РомантикиСонця» (1998), «Крик розваленого серцямоторошних днів, що повзуть безцільно» (1999),«Отже...» (2002), «Вирваний час Всесвіту» (2003).Живе у Львові.

Дмитро «Казік» Кузовкін – нар. 1952 р. у Львові,закінчив Львівський університет ім. І. Франка(1975), філолог. Учасник рок-гурту «Супер Вуйки»(1975–1978; бас-гітара), у 1980-их роках близькийдо групи інтелектуалів під умовною назвою«Львівська школа» (у 1980-их рр.), член Галицькоїмистецької асоціації (з 1993). Публікації з 1991 р.(альманах «Фіра»). Виставки з 1993 р. Живе уЛьвові.

Ілько Лемко (Семенів) – нар. 1951 р. у Львові,закінчив Львівський університет ім. І. Франка(1978), історик. Учасник рок-гуртів «Супер Вуйки»(1975–1981, від 2011 р.; лідер, художній керівник,соло-гітара, музика, тексти), «Рух» (1982–1984;соло-гітара). Публікації у пресі з 1998 р. (газ.«Поступ»). Автор книг «Львів понад усе» (2003),«Афоризми про кохання» (2007), «Розкол України»(2008), «Легенди старого Львова» (2008), «Історіяльвівської ратуші» (2008), «Кохання і смерть»(2009), «Львів повсякденний (1939–2009)» (2009;у співавторстві з Володимиром Михаликом), «1243вулиці Львова (1939–2009)» (2009; у співавторствіз В. Михаликом і Георгієм Бегляровим), «Сни уСвятому Саду» (2010), «Три легенди про кохання»(2010), «Цікавинки з історії Львова» (2011), «ДоляУкраїни» (2012). Нагороджений Національноюпремією «Телетріумф» за найкращу телепрограму«Легенди старого Львова» (у 2004 р.). Живе уЛьвові.

518

Іван Лучук – нар. 1965 р. у Львові. ЗакінчивЛьвівський університет ім. І. Франка (1986), філолог.Учасник літературного гурту «Лугосад» (1984–2009).Кандидат філологічних наук (1994), закінчивдокторантуру Інституту літератури ім. Т. Шевченка(2011), підготував дисертацію «Мистецтво поетичнев дискурсі української лірики та письменницькоїкритики». Працює старшим науковим співробіт-ником Інституту Івана Франка НАНУ. Авторпоетичних збірок «Ритм полюсів» (1996), «Сонетії»(1996), «Паліндромони» (1997), «Тридцять трисонетії» (1998), «Сто одне щось» (2002), «Трохибілого світу» (2005), «Велес – се лев» (2008), «Новета давнє» (2009), «Дочка Агасфера» (2011), роману«Уліссея» (2000), літературознавчих книг «Нібипоезієзнавчі шкіци» (1996), «Трохи поезієзнавства»(1997), «Поезієзнавча кафедра» (1997), «Триєдинепоезієзнавство» (1998), «Історія світової поезії»(2010), «Дикі думи» (2011), «Літературний джаз»(2011), збірки есеїв «Сумніви сорокалітнього»(2008), упорядник численних поетичних антологій.Живе у Львові.Микола Морозовський – нар. 1957 р. у Львові.

Належав до групи Хіппі-Інтелектуалів. Художник-графік. Виставки з 1987 р. З 1997 р. проживає вЧеркасах.Марта Ніконова – нар. 1990 р. у Гродно (Білорусь).

Навчається в магістратурі НУ Львівська Політехніка.Публікації з 2010 р. (Вісник НУ Львівська Полі-техніка). Живе у м. Щирець біля Львова.Алік (Олег) Олісевич – нар. 1958 р. у Львові.

Організатор першої в Україні політичноїдемонстрації (20. IX. 1987), правозахисної групи«Довіра» (1987–1990), член ініціативного комітетуНародного фронту (V.1988), засновник осередкуправозахисної організації «Міжнародна Амністія»(1993) у Львові. Публікації в пресі з 1978 р. Живеу Львові.

519519

Банан (Сергій Орловський) – нар. 1964 р. уЛьвові. Закінчив Львівський політехнічнийінститут (1986). Працює художником-археологомНДЦ «Рятівна археологічна служба» Інститутуархеології НАН України у Львові. Живе у Львові.Чарлі (Олександр Пензель) – нар. 1964 р. у

Мукачевому, в 1972 р. переїхав з батьками вУжгород. Закінчив училище прикладногомистецтва в Ужгороді (1983). Один із «батьків-засновників» Шипота (1993). Живе в Ужгороді.Олег Рибчинський – нар. 1969 р. у с. Мацошин

біля Львова, від 1977 р. проживає у Львові. ЗакінчивЛьвівський політехнічний інститут (1994).Кандидат архітектури (2000), тема дисертації«Архітектура периметральної забудови ринковихплощ міст та містечок Галичини кінця XVIII –початку XX сторіччя». Доцент кафедри реставраціїта реконструкції архітектурних комплексіву Львівській Політехніці. Був учасником руху в1980-их рр.

Валерія Славникова (Лера) – нар. у Львові.Належала до групи Хіппі-Інтелектуалів. Публікаціїз 2000 р. (альманах «Библиотека утопий», Москва);автор есе про О. Аксініна (ж-л «Симпозиум»,Ростов-на-Дону; 2008). Живе у Львові.

Звёздный (Валерій Султанов) – нар.1958 р. у Львові. Учасник групи Мотохіппі. Вивчаєсхідні єдиноборства. Живе у Львові.

Олександр Фещук (Дервіш) – нар. 1951 р. у м.Здолбунові Рівненської області. Закінчив художнєучилище у Дніпропетровську (1974), навчався уХудожньому інституті в Таллінні (1974–1976).Упродовж 1976–1979 рр. проживав у Львові. Невиставлявся. Живе у Здолбунові.

Підписано до друку 11.09.2012.Формат 60х84/16. Папір офсетний.

Гарнітура TimesNewRoman. Офсетний друк.Умов.-друк.арк. 30,22. Обл.-вид.арк. 22,86.

Замовлення № 11/09.

Наталя Конфетка (Шинкарук) – нар. у Львові.Належала до групи Хіппі-Інтелектуалів. Живе уЛьвові.

Явор (Ігор Яворницький) – нар. 1963 р. у Львові.Учасник групи Мотохіппі. У 1980-их рокахініціатор православного вибору в середовищі хіппі.Живе у Львові.

Волдмур (Володимир Яворський) – нар. 1953 р.у Львові, навчався у Львівському університеті(1971–1973), закінчив Київський університетім. Т. Шевченка (1998), філолог. Учасник літера-турної групи Григорія Чубая (1970-ті рр.), групиХіппі-Інтелектуалів, Української ГельсинськоїСпілки (1988–1990). Публікації з 1989 р. (ж-л«Кафедра»); автор роману «Напівсонні листи зДіамантової імперії та Королівства ПівнічноїЗемлі» (2001). З 1992 р. проживає у Києві.Сем (Семен Янішевський) – нар. 1954 р. у

Львові, навчався у музичному училищі в Кургані вРосії (1974–1977). Актор, професійний фотограф.Належав до групи Хіппі-Інтелектуалів. Публікаціїз 1977 р. (альманах «Серенький шнурочек», Львів).У 1993 р. емігрував до США, проживає в Чикаґо.

З сумом сповіщаємо, що 4 вересня 2012 рокув Острозі помер один із патріархів руху

Ґреґ.Вічна йому пам’ять.