27.04.2020Група № 32

Урок № 46Тема. Основні риси господарства, населення. Основні риси географії

сільського господарства, промисловості, транспорту. Екологічні проблеми. Участь регіону в міжнародному географічному поділі праці;

Мета: дати загальну характеристику господарства, населення, визначити особливості сільського господарства, промисловості, транспорту; показати та розкрити екологічну проблему; продовжити формування вмінь аналізувати картографічні й статистичні матеріали, робити висновки; сприяти формуванню пізнавального інтересу до дисципліни.

Основні риси географії господарстваБільшість країн Латинської Америки належать до тих, що розвиваються, але

за економічним і соціальним розвитком вони випереджають країни Африки й частину держав Азії. Це пов'язане з тим, що країни регіону раніше здобули незалежність і почали розвиватися. В останні десятиліття відмітною рисою їхньої економіки стало підвищення питомої ваги промисловості й сфери послуг. У регіоні побудовані сучасні підприємства електроенергетики, металургії, машинобудування, хімічної промисловості.

Розвиток Латинської Америки відбувається нерівномірно. Найвищий по-тенціал мають найбільші країни, які належать до «великої трійки»,– Бразилія, Мексика, Аргентина. Виділяються своїми досягненнями ще п'ять країн – Венесуела, Чилі, Перу, Колумбія та Уругвай.

Центральна Америка й Вест-Індія відомі як райони розвиненого планта-ційного сільського господарства, у якому найбільше значення мають банани, цукрова тростина, кава, ананаси. У промисловості тут переважають традиційні галузі, насамперед харчова й легка.

Одна з основних галузей промисловості регіону – видобувна. Більш ніж половину вартості її продукції дають нафта й природний газ. Провідні позиції тут посідають Мексика й Венесуела. У Мексиці великий нафтогазовий промисловий комплекс сформувався на узбережжі Мексиканської затоки. У Венесуелі основні райони видобутку перебуництном залізної та марганцевої руди посідає Бразилія. Лідери у видобутку мідних руд Чилі і Перу, причому для Чилі мідь є найважливішою статтею експорту й поповнення державного бюджету. За видобутком олов'яних руд виділяються Перу, Бразилія та Болівія, бокситів – Ямайка, Суринам і Бразилія (тут також розташовані найбільші заводи з виробництва глинозему).

Бразилія, Мексика, Аргентина мають досить розвинену електроенергетику. Особливість регіону – значна частка ГЕС. Так, у Бразилії вони становлять 92% усього виробництва. Тут побудована найпотужніша ГЕС у світі – «Ітайпу» на річці Парана. Її потужність становить 12,6 млн кВт, У провідній трійці побудовані й атомні електростанції, перша з яких були введена в експлуатацію в Аргентині.

Чорна металургія найбільш розвиненії в Бразилії. Країна посідає десяте місце у світі за виробництвом сталі (ЗО млн тонн). Значно менші її обсяги виробляються в Мексиці (14 млн тонн), Аргентині (4 млн тонн) і Венесуелі (3,5 млн тонн).

У регіоні динамічно розвивається машинобудування. Більше ніж половина продукції галузі припадає на три провідні країни регіону. Бразилія виділяється виробництвом автомобілів, літаків, рухомого складу для залізниць, різного обладнання. Випереджаючими темпами розвивається суднобудівна індустрія – у країні налічується близько 20 верфей.

Мексика досягла успіхів у транспортному машинобудуванні, електротехніці й електроніці. В останні роки все більше підприємств концентрується поблизу кордону зі США. В Аргентині виробляють сільськогосподарську техніку, автомобілі, транспортні засоби, верстати та інше промислове обладнання. Основні виробничі потужності зосереджені в столиці, а також у Кордові.

Хімічна промисловість також найбільш розвинена в Мексиці, Бразилії та Аргентині. Провідне місце посідає основна хімія, в останні десятиліття розвивається хімія органічного синтезу (пластмаси, штучні волокна, синтетичні смоли й каучук). Є власне виробництво лаків і фарб, продукції побутової хімії. З інших галузей велике значення має харчова промисловість. Так, в Аргентині сформувався один із найбільших у світі агропромислових комплексів. Він спеціалізується на виробництві й переробці сільськогосподарської продукції. На експорт працюють борошномельно-круп'яна, олійна, виноробна й м'ясна (виробництво яловичини) галузі. Вони дають більше ніж половину вартості аргентинського експорту.

Сільське господарствоУ ряді країн (насамперед Центральної Америки) основною галуззю мате-

ріального виробництва залишається сільське господарство. В останні роки ця галузь порівняно швидко розвивається в Мексиці, Бразилії, Аргентині, Уругваї, Колумбії; Використовуючи досягнення «зеленої революції», великі спеціалізовані господарства цих країнах забезпечують стабільне зростання продукції рослинництва й тваринництва.

Провідна галузь сільського господарства – рослинництво. Для позначення ряду країн Латинської Америки використовується

термін «Бананова республіка». Як ви вважаєте, що мається на увазі під цим терміном?

Основні культури: кукурудза, рис, пшениця, цукрова тростина, бавовна, кава, какао, банани, картопля, квасоля. Для багатьох країн характерна спеціалізація на одній культурі. Цукрова тростина – основна сільськогосподарська культура Куби, Гайани, Домініканської Республіки. Еквадор і Гондурас спеціалізуються на вирощуванні бананів. В Аргентині важливе місце в структурі посівів посідає соняшник, на півночі вирощують чай, у центральних районах – цукрові буряки. У сільському господарстві Колумбії, Гватемали, Сальвадору, Коста-Рики й Гаїті головна культура й важлива стаття експорту – кава. Кава – основна експортна

культура й Бразилії, але тут велике значення мають ще чотири сільськогосподар-ські рослини: цукрова тростина, какао, бавовна й соя.

Третина сільськогосподарської продукції регіону припадає на тваринництво. В основному воно має м'ясний напрямок і розвивається екстенсивним шляхом. За виробництвом тваринницької продукції виділяються Аргентина й Уругвай (у тому числі район Пампи). У цих країнах розвинене м'ясне, молочне й м'ясо-шерсте тваринництво. Якщо за продуктивністю великої рогатої худоби лідерами є Аргентина, Чилі й Уругвай, то за поголів'ям – Бразилія. Тут її налічується понад 165 млн голів (друге місце у світі після Індії). Бразилія та Мексика мають найбільше поголів'я свиней.

Майже повсюдно розвинені рибальство й промисел інших морепродуктів. Провідні позиції в галузі займають Перу, Чилі й Бразилія. Перу входить до трійки світових лідерів із вилову риби. Головними об'єктами морського промислу є анчоус, сардина, оселедець, тунець, скумбрія, акула, креветки, лангусти, устриці, мідії.

Які культури мають найбільше значення в країнах плантаційного с/г? Які країни лідирують з поголів’я великої рогатої худоби? Назвіть країни, що виділяються за своїм розвитком? Чи є в країні високорозвинені країни?

Екологічні проблеми. Давайте спробуємо згадати та самостійно охарактеризувати

екологічні проблеми, пов’язані насамперед з освоєнням басейну річки Амазонка.1. Винищення тропічних лісів “легенів планети”;2. Прискорення процесів ерозії грунту3. Перенаселеність великих міст4. Забрудненість повітря та річок потужними промисловими підприємствами Господарська діяльність призводить до скорочення екваторіальних лісів, які

часто називають «легенями планети», зменшується кількість тварин, починає змінюватися мікроклімат.

ТранспортЕкономічний розвиток регіону та зв'язки між латиноамериканськими

державами стримуються через недостатній розвиток транспорту, насамперед сухопутного. Особливо мало сучасних доріг на півдні регіону, у внутрішніх і високогірних районах.

Головний вид сухопутного транспорту – автомобільний. Велике значення Панамериканського шосе, що являє собою найбільшу систему магістралей Латинської Америки.

– (Шосе починається на кордоні США й Мексики, а потім проходить через великі міста держав Центральної та Південної Америки.)

Залізниці регіону не утворюють єдиної системи й найчастіше мають різну ширину колії та застаріле обладнання. Основна частина магістралей припадає на Аргентину, Бразилію та Мексику. Багато з них з'єднують сільськогосподарські

райони та райони розробки природних ресурсів (мінеральнії, лісових) з узбережжям океану.

Трубопровідний транспорт має найбільше значення в Мексиці, Аргентині й Венесуелі. Так, у Мексиці створена система трубопроводів для транспортування нафти й природного газу всередині країни і в США. Її загальна довжина перевищує 50 тис. км (4 місце у світі).

Велику роль у внутрішньому вантажообігу відіграє морський транспорт, а в зовнішній торгівлі він виконує основні перевезення більшості країн Латинської Америки. Річковий транспорт розвинений недостатньо.

Характерною рисою регіону є наявність ряду міжнародних організацій. Прагнучи об'єднати свої зусилля в інтересах подальшого розвитку, Латинська Америка вступила на шлях економічної інтеграції, і зараз майже всі країни охоплені цим процесом. Так, у 1991 р. утворений МЕРКОСУР, своєрідний південноамериканський спільний ринок, що поєднує Аргентину, Бразилію, Парагвай, Уругвай і Венесуелу. Асоційовані члени організації –- Болівія, Чилі, Колумбія, Перу й Еквадор.

1) З'ясуйте, у яких країнах регіону залізниці відсутні. Поясніть цей факт.2) Які завдання ставлять перед собою міжнародні організації Латинської

Америки?

Наданий матеріал законспектувати та дати відповідь на завдання.

27.04.2020Група № 32

Урок № 47Тема. Країни Африки. Загальний огляд. Склад території. Різноманітність

країн. Історія формування політичної карти. Характерні риси населення, типи розселення та урбанізація в країнах Африки. Природно-ресурсний потенціал та його використання.

Мета: актуалізувати знання про Африку та найбільші країни, дослідити історико-географічні особливості розвитку країн Африки та сучасну політичну карту Африки; охарактеризувати загальні ознаки ЕГП, населення, визначити причини економічної відсталості багатьох країн Африки; вдосконалювати навички роботи з картами, аналізувати статистичні данні.

План1. Загальні відомості. 2. Природні умови і ресурси. 3. Населення. 1. Загальні відомості. Загальна кількість країн, розташованих в Африці, – 53

(площею 30 251 тис. км2, з населенням 812 млн осіб). Найбільша за площею країна – Судан (2,5 млн км2), найбільша за кількістю населення країна – Нігерія (130 млн осіб), найменша за площею та кількістю населення країна – Сейшельські Острови (455 км2; 80 тис. осіб). Країни Африки належать до типу країн, що розвиваються. Практично всі вони в минулому були європейськими колоніями і постачали рабів, золото, діаманти, іншу мінеральну сировину, слонову кістку. На початку XX ст. почався визвольний рух.

До Другої світової війни на політичній карті Африки було тільки 4 незалежні держави – Ефіопія, Ліберія, Єгипет та номінально Південно-Африканський Союз

(сучасна Південноафриканська Республіка). І лише у 1992 остання колоніальна держава Африки – Намібія здобула незалежність. Тривала колоніальна залежність призвела до крайньої економічної відсталості країн. Політична нестабільність характерна для багатьох з них і сьогодні. Слаборозвинуті африканські держави перебувають під економічним і політичним впливом розвинутих країн. Деякі африканські острови є володіннями неафриканських держав: острови Мадейра – автономія Португалії, острів Св. Єлени – володіння Великої Британії, острів Реюньйон – департамент Франції. У 1963 р. було створено Організацію африканської

єдності, до якої входить 51 країна Африки; 45 країн Африки є асоційованими

членами ЄС. Рівень життя африканського населення, 75 % якого проживають у селах, надзвичайно низький. У багатьох країнах залишаються нерозв'язаними міжетнічні питання, а це призводить до військових конфліктів, що набули вигляду і довготривалих громадянських воєн (Ангола, Мозамбік, Сомалі, Бурунді, Судан Руанда, Ліберія).

Країни Африки мають різні форми правління. Більшість з них – республіки (Алжир, Єгипет, Туніс, Судан та ін.), деякі – монархії (Марокко, Лесото,

Свазіленд). За формою державного устрою є унітарні країни, яких більшість (Намібія, Мозамбік, Маврикій, Мадагаскар, Габон та ін.), і федерації (Нігерія, Коморські Острови і ПАР).

Материк Африка майже посередині перетинається екватором і простягається по обидва боки від нього до субтропічних широт обох півкуль. На заході його омивають води Атлантичного океану, на півдні та сході – Індійського, на сході – Червоного моря, на півночі – Середземного. На континенті розрізняють такі регіони: Північна,

Західна, Центральна, Східна та Південна Африка.2. Природні умови і ресурси. Африка має достатній природно-економічний

потенціал. Більшу частину її території (90 %) займають плато і плоскогір'я, незначну (10%) – гори (Атлас, Капські, Драконові) і Ефіопське нагір'я, що сприяє господарській діяльності. Пустелі (Сахара, Наміб, Калахарі) займають

28 % площі, савани 40 %, екваторіальні ліси – 12%. Ліси мають значні запаси деревини, які становлять 18% загальносвітових запасів. Материк лежить у субтропічних, тропічних, субекваторіальних та екваторіальному кліматичних поясах. Африка багата на корисні копалини,хоча зосереджені вони по країнах регіонів дуже нерівномірно. Промислове значення мають запаси нафти і природного газу (Лівія, Алжир, Нігерія), залізної руди (Мавританія, Ліберія, Єгипет, ПАР), уранових і марганцевих руд (Нігер, Габон, ПАР), бокситів (Гвінея, Камерун), мідних руд (Республіка Конго, Замбія).

3. Населення. Африка належить до другого типу відтворення населення. Приріст населення дуже високий – у середньому 2,7 % за рік. Більшість країн не проводять демографічної політики, що призвело до демографічного вибуху. Із середини 50-х років до кінця XX ст. кількість населення зросла на 500 млн осіб, незважаючи на найбільший у світі показник смертності. Оскільки частина

Геополітичне положення Африки

територій материка, яку займають пустелі, сухі савани та екваторіальні ліси, є непридатною для проживання, населення розміщується дуже нерівномірно. Скупчення спостерігаються там, де є сприятливі умови для розвитку сільського господарства і промисловості. Середня густота населення – приблизно 30 осіб на 1 км2. Населення Африки складається з представників різних рас, серед яких переважає негроїдна. Характерною особливістю цього регіону є велика кількість різноманітних етносів і народностей. Наприкінці XX ст. прискорився процес урбанізації. Понад 20 міст Африки мають населення понад 1 млн (це переважно столиці держав). Для Африки властива псевдоурбанізація. У містах є багато бідних кварталів і нетрів їх мешканці колишні селяни, які в пошуках роботи штучно збільшують кількість міського населення. Африканці сповідують різні релігії: є мусульмани, християни, буддисти, іудеї, а також прихильники специфічних, язичницьких племінних вірувань.

Цікаві факти Чоловіки африканської народності Ватузі дуже часто мають зріст 2 метри

і більше. У державі Того чоловік, що зробив комплімент жінці, зобов’язаний на ній

одружитися. Серед усіх людей, які проживають на Землі, тільки пігмеї і аборигени

Андаманових островів не знають про існування вогню. У деяких частинах держави Малайя жінки містять гареми чоловіків. Сомалі – це єдина держава в Африці, народ якої говорить мовою, який

має назву також як і сама держава – Сомалі. Більше половини світового видобутку золота зосереджено в ПАР. У пустелі Наміб розкидані рослини, вік яких іноді перевищує 2000 років –

вельвічії. У Вельвічії всього два листи, що ростуть з товстого, схожого на редьку стебла, міцно вчепившись за піщаний грунт. Сіро-зелені листя, жорсткі і шкірясті, стеляться по землі кошлатими пасмами. Вони не відрізняються красою, але дуже ефективно зберігають вологу. Тому вельвічія виживає в таких умовах, які не може витримати жодна інша рослина. До того часу, коли вельвічія досягає столітнього ювілею і готова до розмноження, два її листа стають схожими на купу сухого компосту, нанесену вітрами пустелі. Між тим столітні рослини лише підлітки. Зростання цих дерев припиняється тільки тоді, коли вони доживають до 2000 років.

Близько 40% території Африки займають пустелі. Пустеля Сахара покриває третину Північної Африки. Решта пустель розташовані на південно-сході.

Найвища африканська гора знаходиться на сході Африки. Це Кіліманджаро, або Юхуру («Незалежність»), висотою 5895 м. Кіліманджаро – це згаслий вулкан. І хоча він знаходиться на досить близькій відстані від екватора, його вершина завжди покрита снігом.

В Африці знаходиться 53 країни – це більше, ніж в будь-якій іншій частині світу. Найбільш населена країна Африки – Нігерія з населенням 140

мільйонів осіб, а найменш населені Сейшельські острови: там живе всього 80000 чоловік.

Африка є домом для найдовшої річки в світі, Ніл що простяглася на 6671 км. Він тече через кілька африканських країн, включаючи Уганду, Ефіопію, Судан і Єгипет.

Ніде в світі немає такої великої кількості великих тварин, як в африканській савані: там водяться слони, бегемоти, леви, жирафи, леопарди, гепарди, антилопи, зебри і африканський страус. Правда, деяких слонів, а також кафрських буйволів і білих носорогів, можна зустріти тільки в заповідниках.

Питання для самоконтролю1. Коли і як почалася колонізація Африки європейськими державами? Які

європейські держави мали на африканському континенті найбільшу кількість колоній?

2. Чому на сучасній політичній карті Африки кордони багатьох держав є прямими лініями?

3. Які негативні наслідки колонізації доводилося долати молодим державам Африки?

4. Визначте, які соціально-економічні проблеми повинні розв’язати країни Африки найближчим часом.

5. Чим пояснюється нерівномірне розміщене населення Африки? Чому етнічний склад населення більшості африканських країн є неоднорідним?

6. Скільки всього країн налічується на материку Африка? 7. Які країни розташовані на узбережжі Індійського океану, а які – на

узбережжі Атлантичного? 8. Які моря та океани омивають материк? 9. Визначте найбільші за площею країни Африки10. Назвіть континентальні країни (які не мають виходу до моря).11. Охарактеризуйте природні ресурси країни.12. Скільки народностей проживає в Африці і скільки офіційних мов на

материку

Опрацювати параграфи підручників (за вибором):1) § 28,29. Безуглий В.В. Географія (рівень стандарту): підручн. для 10 кл.

закл. заг. серед. освіти навч. закл. – Київ: Генеза, 2018. – 192 с. 2) § 42,43. Кобернік С.Г., Коваленко Р.Р. Географія: Підручн. для 10 кл.

загальноосвіт. навч. закл. – Харків: Оберіг, 2010. – 304 с.

Наданий матеріал законспектувати та дати відповідь на питання для самоконтролю.