ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЛОКОМОТИВНОГО ГОСПОДАРСТВА Державна адміністрація залізничного транспорту України

"Укрзалізниця"

№ ЦТ-0067 Затверджено Наказом Міністерства транспорту України від 04.03.2003р №61-Ц

Інструкція

з забезпечення пожежної безпеки на локомотивах та моторвагонному рухомому складі

2003р.

Зміст

С.

1 Загальні положення................................................................... З 2 Утримання локомотивів та моторвагонного

рухомого складу ................................................................................... 6 2.1. Правила пожежної безпеки ...................................................6 2.2. Оснащення засобами пожежогасіння та

пожежної сигналізації.........................................................................10 3 Пожежна профілактика на локомотивах та моторвагонному

рухомому складі..................................................................................14 4 Обов'язки локомотивної бригади при прийманні та здачі

локомотивів і моторвагонного рухомого складу під час руху та під час гасіння пожежі .............................................................................. 16

4.1. Обов'язки під час приймання і здачі................................... 16 4.2 Обов'язки під час руху .........................................................18 4.3 Обов'язки під час гарячого відстою в депо ......................... 20 4.4. Дії локомотивної бригади під час пожежі в поїзді...............20 Додаток А Засоби пожежогасіння. Будова та робота

вогнегасників і пожежних стволів ......................................................29 Додаток Б Засоби пожежогасіння. Будова та робота

установок пожежогасіння....................................................................41 Додаток В Системи автоматичної пожежної сигналізації.........75 Додаток Г Утримання та ремонт засобів пожежогасіння і

автоматичної пожежної сигналізації.................................................. 83 Додаток Д Зберігання вогнегасного порошку, перевірка його

якості та зарядка систем порошкового пожежогасіння .....................96 Додаток Е Основні пожежонебезпечні вузли локомотивів і

моторвагонного рухомого складу, причини пожеж та заходи з їхнього запобігання........................................................................ 105

Додаток Ж Перелік проектів з модернізації локомотивів та моторвагонного рухомого складу з метою підвищення їхньої пожежної безпеки.............................................................................113

Додаток И Протокол приймання екзаменів з забезпечення пожежної безпеки ............................................................................117

1 Загальні положення

1.1 Ця інструкція встановлює основні положення і вимоги пожежної безпеки локомотивів, що знаходяться в експлуатації, і моторвагонного рухомого складу залізничного транспорту України.

Інструкція розроблена з урахуванням вимог "Правил Пожежної безпеки на залізничному транспорті" ЦУО/0018, доповнює й уточнює визначені ними положення і вимоги в частині забезпечення пожежної безпеки локомотивів і моторвагонного рухомого складу

Інструкція є обов'язковою для всіх працівників залізничного транспорту, пов'язаних з експлуатацією та ремонтом локомотивів і моторвагонного рухомого складу.

Вся новостворена експлуатаційна та ремонтна документація в частині пожежної профілактики і використання існуючих видів пожежної техніки на локомотивах та моторвагонному рухомому складі має відповідати цій Інструкції. У випадку розробки та впровадження нових видів пожежної техніки на локомотивах і моторвагонному рухомому складі її застосування здійснюється за технічною документацією розробників до внесення в цю Інструкцію.

Уся пожежна техніка, яка застосовується на локомотивах і моторвагонному рухомому складі, повинна мати технічні умови, затверджені у встановленому порядку.

1.2 Відповідальність за пожежну безпеку локомотивів і моторвагонного рухомого складу, який знаходиться в експлуатації, несуть:

- машиністи - за прийняті ними локомотиви і моторвагонний рухомий склад;

- начальники депо - за локомотиви і моторвагонний рухомий склад, приписані до депо;

- начальники залізниць і начальники служб локомотивного господарства залізниць - за стан локомотивів і моторвагонного рухомого складу відповідно залізниці і дирекції залізничних перевезень;

- головні інженери ремонтних заводів - за локомотиви і моторвагонний рухомий склад, що знаходиться в ремонті.

1.3 На підставі цієї Інструкції, з врахуванням конструктивних особливостей локомотивів та моторвагонного рухомого складу, що знаходиться в експлуатації, і засобів пожежогасіння, що застосовуються на них, розробляються конкретні інструкції для кожного типу (серії)

з

локомотива, моторвагонного рухомого складу, які узгоджуються зі службою воєнізованої охорони залізниці, затверджуються начальником служби локомотивного господарства і вивішуються в депо у встановлених для цього видних місцях. Відповідальність за виконання інструкції несуть начальники депо та їх заступники.

1.4 Вимоги цієї Інструкції мають враховуватися при розробці правил технічного обслуговування, поточних і капітальних ремонтів для кожного конкретного типу (серії) локомотива і моторвагонного рухомого складу.

1.5 Начальники депо та директори ремонтних заводів на підставі аналізу попередньої роботи і пожеж, що мали місце, щорічно розробляють та здійснюють заходи із зниження пожежної небезпеки локомотивів і моторвагонного рухомого складу, а також призначають наказами відповідальних за проведення пожежно-профілактичних заходів, передбачених цією Інструкцією, під час технічних обслуговувань та ремонтів локомотивів і моторвагонного рухомого складу.

1.6 Начальники депо розробляють і погоджують зі службою воєнізованої охорони залізниці програми навчання машиністів і помічників машиністів, які повинні охоплювати:

- правила пожежної безпеки на залізничному транспорті; - основні пожежонебезпечні вузли та причини виникнення

пожеж на локомотивах і моторвагонному рухомому складі; - обов'язки локомотивної бригади при прийманні, експлуатації

та здачі локомотивів або моторвагонного рухомого складу в частині пожежної безпеки;

- заходи та технічні засоби з запобігання та своєчасного виявлення пожежі;

- дії у випадку виникнення пожежі, методи та прийоми гасіння пожежі;

- будова засобів пожежогасіння та пожежної сигналізації. 1.7 Начальники депо та директори ремонтних заводів

розробляють і погоджують зі службою воєнізованої охорони залізниці програми навчання робітників та службовців, пов'язаних з технічним обслуговуванням та ремонтом локомотивів і моторвагонного рухомого складу, які повинні охоплювати:

- основні пожежонебезпечні вузли та причини виникнення пожеж на локомотивах і моторвагонному рухомому складі;

- вимоги правил пожежної безпеки на локомотивах та моторвагонному рухомому складі під час виконання технічного обслуговування і ремонту;

- будову засобів пожежогасіння та пожежної сигналізації, методи їх ремонту і заходи безпеки під час їх обслуговування та ремонту;

- дії під час виникнення пожежі, методи та прийоми гасіння пожежі.

1.8 Програми навчання мають бути розроблені на основі конкретних матеріалів, що відносяться до локомотивів і моторвагонного рухомого складу, які фактично експлуатуються або ремонтуються в даному депо або заводі.

Для розкриття тем, передбачених програмою навчання, необхідно використовувати натурні зразки, навчальні моделі і макети, схеми, плакати, планшети з малюнками, фотографії, а також технічні засоби навчання (епідіаскопи, діапроектори та ін.).

1.9 Начальники депо та директори ремонтних заводів за узгодженням зі службою воєнізованої охорони залізниці своїми наказами мають встановити:

- порядок і терміни занять за програмою пожежно-технічного мінімуму;

- порядок направлення новоприйнятих на роботу для проходження навчання за затвердженою програмою;

- перелік працівників, пов'язаних з технічним обслуговуванням та ремонтом локомотивів і моторвагонного рухомого складу, що мають проходити навчання, при цьому машиністи і помічники машиністів проходять навчання усі без винятку, а машиністи і помічники машиністів пасажирських локомотивів, моторвагонного рухомого складу і вантажних локомотивів, обладнаних системою опалення пасажирського поїзда, які раніше в опалювальний сезон не працювали, мають пройти навчання до його початку;

- місце навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму; - перелік посадових осіб, на яких покладається проведення занять. 1.10 Після закінчення вивчення пожежної безпеки локомотивів і

моторвагонного рухомого складу в машиністів та помічників машиністів, а також у працівників, пов'язаних з ремонтом локомотивів і моторвагонного рухомого складу, мають бути прийняті екзамени які приймає спеціально створена комісія в складі не менше трьох осіб. До складу комісії обов'язково мають входити головні інженери депо або ремонтних заводів, інспектори приймальники, уповноважені представники служби воєнізованої охорони та інші особи визначені наказом начальника депо або директора ремонтного заводу. Всі особи, залучені до роботи в екзаменаційній комісії, обов'язково мають бути

4 5

атестовані на право прийняття екзаменів з забезпечення пожежної безпеки на локомотивах та моторвагонному рухомому складі.

Результати екзаменів оформляють протоколом (актом) зразок якого наведено в додатку И. Особи, що не здали заліків до роботи не допускаються.

1.11 Контроль за своєчасністю і якістю проведення занять з пожежної безпеки локомотивів та моторвагонного рухомого складу покладається на керівний склад служби воєнізованої охорони залізниці, а облік охоплених навчанням - на осіб, призначених начальниками депо та директорами ремонтних заводів.

1.12 Періодичність проведення занять з наступним прийняттям екзаменів у локомотивних депо з локомотивними і ремонтними бригадами, а також з іншими працівниками, пов'язаними з ремонтом та обслуговуванням локомотивів і моторвагонного рухомого складу, з питань пожежного захисту та дій під час виникнення пожежі - через кожні шість місяців.

2 Утримання локомотивів та моторвагонного рухомого складу

2.1 Правила пожежної безпеки

2.1.1 В кабінах машиністів, дизельних приміщеннях, високовольтних камерах, апаратних камерах та інших службових приміщеннях локомотивів і моторвагонного рухомого складу забороняється зберігати та провозити сторонні предмети. Службові приміщення та всі вузли локомотивів і моторвагонного рухомого складу мають постійно утримуватися в чистоті.

В кабінах машиністів мають бути встановлені і закріплені попільниці в місцях зручних для локомотивної бригади. Викидати у вікна не загашені недопалки та сірники забороняється.

2.1.2 Мастильні матеріали мають знаходитися тільки в металевих місткостях (бідонах, маслянках і т.д.) з вузькими горловинами та кришками, що щільно закриваються, а кінці для обтирання, як чисті, так і забруднені - у металевих ящиках або відрах з кришками. Зберігання мастильних та обтиральних матеріалів допускається тільки в суворо визначених місцях службових приміщень або в спеціальних підкузовних ящиках.

2.1.3 Усі захисні пристрої електроустаткування мають бути справними.

Переріз струмопровідних кабелів, проводів до них, а також пристроїв заземлення мають відповідати вимогам креслень.

Входи кабелів, силових та низьковольтних проводів, електричних апаратів, клемові рейки, перехідні коробки та виходи з них мають виконуватися з застосуванням перехідних ущільнювачів і втулок згідно вимог креслень і правил ремонту.

Місця електричних сполучень повинні мати надійні контакти. Відстань між струмопровідними і заземленими частинами має бути в межах, встановлених кресленнями відповідного обладнання.

2.1.4 У випадку знеструмлення з якихось причин окремих ділянок електричного кола, електричні проводи мають бути від'єднанні від клем з обох боків. Від'єднанні кінці необхідно ретельно ізолювати та підв'язати для запобігання їх доторкування до електричних контактів та рухомих деталей.

2.1.5 Електричні проводи й окремі деталі та вузли електричного обладнання, розташовані в місцях можливого потрапляння на них мастила або палива, мають бути покриті маслостійкими фарбами або надійно захищені кондуїтами, кожухами та іншим.

2.1.6 Не допускається застосовувати нетипову апаратуру захисту або невідповідну для даного кола за струмом спрацьовування.

2.1.7 Експлуатувати електроустаткування без передбачених конструкцією дугогасних камер, з порушеною ізоляцією електропроводки, не закріпленими контактами,- а також з'єднувати електричні проводи між собою холодною скруткою, вмикати або вимикати контакти реле примусовим способом - забороняється.

2.1.8 Встановлені електропечі мають бути тільки закритого виконання, з справними кожухами, надійно закріплені й ізольовані від прилеглих конструкцій виготовлених з горючих матеріалів.

В дизель- і електропоїздах внутрішні частини тамбурних шаф з електроустаткуванням, камери електрокалориферів та канали калориферного опалення на відстань 1,5 м від камер мають бути надійно ізольовані від конструкцій виготовлених з горючих матеріалів.

2.1.9 Необхідно звертати особливу увагу на те, щоб кожухи електропечей і місця підведення до них електричних проводів були вільні від сторонніх предметів і сміття.

2.1.10 Електропечі, електрокалорифери, вентиляційні канали, надстельові простори тамбурів, шафи з електроапаратами та інше подібне обладнання мають систематично очищатися від пилу, горючих

6 7

матеріалів та сміття. Конкретні терміни очищення встановлюються в кожнім депо в залежності від типу локомотива (моторвагонного рухомого складу) та умов експлуатації.

2.1.11 Для виготовлення гнучких сполучень вентиляційних каналів тягових електродвигунів та інших систем, а також захисних рукавів силових кабелів необхідно застосовувати негорючий або важкогорючий матеріал, що зберігає свої властивості в процесі експлуатації.

2.1.12 В вагонах моторвагонного рухомого складу забороняється:

- захаращувати проходи і виходи; - провозити небезпечні вантажі (легкозаймисті рідини, гази,

вибухові й отруйні речовини і т.п.). 2.1.13 Підтікання мастила або палива з трубопроводів, на

дизелях, компресорах, редукторах та інших вузлах не допускається. 2.1.14 Очищення від нафтопродуктів дахів, простору під

мостинами дизельного приміщення, піддонів та інших ємностей спеціально призначених для збору нафтопродуктів, очищення глушників і іскрогасників від нагару, перевірка й очищення дренажних труб тепловозів, дизель-поїздів і автомотрис мають проводитися згідно вимог відповідних правил ремонту і технічного обслуговування.

2.1.15 Наповнення паливних баків тепловозів, дизель-поїздів і автомотрис має бути нижче верхнього рівня не менше ніж на 50 мм, маючи на увазі властивість палива розширюватися у випадку підвищення температури зовнішнього середовища та у випадку вмикання паливопідігрівальних пристроїв. Заправний пістолет виймається з горловини баку тільки після повного припинення витікання палива.

Заправний пістолет має бути обладнаний пристроєм для накручування на горловину бака, зняття статичної електрики і швидкого відключення подачі палива.

Після наповнення паливом пробки баків мають бути щільно закриті. Палити під час заправу паливних баків забороняється.

2.1.16 На тепловозах, у машинних відділеннях дизель-поїздів і автомотрис, крім того, забороняється:

- користуватися для освітлення й інших цілей відкритим вогнем (смолоскипами, свічами, паяльними лампами і т.п.);

- палити в дизельному приміщенні і поблизу акумуляторних батарей;

- сушити спецодяг та інші горючі матеріали на дизелях, електродвигунах, генераторах, вихлопних трубах та інших пожежонебезпечних місцях;

- залишати відкритими індикаторні крани дизелів; - промивати бензином чи гасом кузов і агрегати. 2.1.17 Забороняється залишати без нагляду тепловоз або

моторний вагон дизель-поїзда з працюючим дизелем, а також електровоз або електропоїзд з піднятими струмоприймачами окрім випадку гарячого відстою в депо згідно підрозділу 4.3 цієї інструкції.

2.1.18 У тепловозів, дизель-поїздів і автомотрис, де конструкцією випускної системи дизеля передбачено встановлення іскрогасних пристроїв, останні мають бути справними, а сітки не мати прогарів. У встановлений термін повинно проводитися їх очищення від неспалених часток та нагару, а також регулювання зазорів, що забезпечують ежекцію, які мають відповідати кресленням.

2.1.19 Паровози, що працюють на твердому паливі, мають бути обладнані іскрогасними пристроями і гумовим шлангом для змочування вугілля. Наявність в іскрогасних пристроях зазорів у місцях сполучення відбійних та інших листів між собою, у місцях кріплення сітки, біля конуса, пароробочих труб і т.д. понад 2 мм, а також сіток з розмірами вічок, що не відповідають кресленням, не допускається.

Очищення топок з викиданням шлаку під час руху поїзда та у невстановлених місцях забороняється.

2.1.20 Паровози, що працюють на рідкому паливі, обладнуються запірними пристроями біля нафтового бака та форсунки. Підтікання палива з форсунки при закритих кранах не допускається.

2.1.21 На паровозах забороняється:

- захаращувати будку машиніста та тендер обтиральними та іншими горючими матеріалами;

- застосовувати відкритий вогонь під час заправлення та огляду паливного баку;

- залишати відкритими люки паливного бака та не очищені від сажі та нагару димові коробки;

- працювати з несправними баками і запірними пристроями; - завищувати встановлену лабораторією депо граничну

температуру підігріву палива; - залишати неприбраним пролите паливо; - порушувати порядок операцій з пуску або припинення роботи

форсунки й інструкцію з нафтового опалення паровозів. 2.1.22 Забороняється експлуатувати локомотиви та

моторвагонний рухомий склад: - з порушенням вимог вищевикладеного підрозділу 2.1; - з несправностями, перерахованими в п. 12.4 Правил технічної

8 9

експлуатації залізниць України ЦРБ/0004 і записаними в журналі технічного стану локомотива (форма ТУ-152);

- з неповним комплектом або несправними засобами пожежогасіння і пожежної сигналізації.

2.1.23 Установка печей для обігріву приміщень провідників, що супроводжують локомотиви і моторвагонний рухомий склад, який пересилається в недіючому стані, з відступами від затвердженої конструкторської документації забороняється.

2.2 Оснащення засобами пожежогасіння та пожежної сигналізації

ч/2.2.1 Локомотиви і моторвагонний рухомий склад забезпечуються вогнегасниками, пожежним інвентарем, обладнанням і ручним інструментом згідно таблиці 1 цієї Інструкції.

2.2.2 Тепловози з кузовом вагонного типу, моторні вагони дизель-поїздів та автомотрис, крім того, обладнуються установками пожежогасіння згідно конструкторської документації, затвердженої у встановленому порядку.

2.2.3 Магістральні тепловози, використовувані у вантажному русі, що обслуговуються одним машиністом, мають бути обладнані установкою пожежогасіння з автоматичним режимом роботи (пуск установки і процес пожежогасіння без участі людини).

2.2.4 Вагони моторвагонного рухомого складу, салони яких переобладнуються для перегляду відеопрограм (відеосалони), а також вагони МВРС підвищеної комфортності, в яких салони першого, другого або третього класу обладнуються барами з відео й аудіоапаратурою, мікрохвильовими печами, кавоварками, електроплитами, холодильниками, морозильниками й іншим обладнанням, оснащуються додатковими засобами пожежогасіння. Додаткові засоби пожежогасіння та їх розміщення мають відповідати конструкторським документам і технічним умовам, спеціально розробленими для переробки вагону даного типу дизель-поїзда або електропоїзда і затвердженими у встановленому порядку.

2.2.5 Основні типи вогнегасників, що рекомендуються для укомплектування локомотивів і моторвагонного рухомого складу та їхні технічні характеристики наведені в додатку А.

Комплектування має проводитися тільки повністю зарядженими й опломбованими вогнегасниками, які мають бирки з зазначенням дати (місяць і рік) зарядки та дати чергового перезарядження, контролю і технічного огляду, що залежить від типу вогнегасника. Допускається

комплектування вогнегасниками, у яких замість бирки її зміст нанесено штемпельною фарбою на корпусі з боку, протилежного насадці.

. 2.2.6 На електровозах, а також на паровозах, що працюють на рідкому паливі, пожежні відра мають бути наповнені сухим піском.

2.2.7 На дизель-поїздах вогнегасники і відра розміщуються рівномірно по всіх службових приміщеннях моторних вагонів.

\/ 2.2.8 На електропоїздах вогнегасники та пожежний інвентар розміщуються порівну в службових приміщеннях головних вагонів, а пожежний інструмент - у підвагонних ящиках.

2.2.9 На трьохвагонних електросекціях вогнегасники та пожежний інвентар розміщуються в службових приміщеннях моторного вагону, а пожежний ручний інструмент - у підвагонних ящиках.

2.2.10 Електровози, тепловози вагони електропоїздів і дизель-поїздів, автомотриси обладнаються автоматичною пожежною сигналізацією, а салони дизель-поїздів і електропоїздів додатково -системою "Сигнал" зв'язку з машиністом. Обладнання з зазначеними пристроями провадиться згідно із затвердженою у встановленому порядку документацією.

2.2.11 Локомотиви та моторвагонний рухомий склад згідно вказівок Укрзалізниці мають проходити модернізацію з обладнання установками пожежогасіння та засобами сповіщення про пожежу або заміни існуючих установок та засобів більш досконалими за конструкторською документацією, затвердженою у встановленому порядку.

«у, 2.2.12 В кабінах машиністів локомотивів та моторвагонного рухомого складу на видному місці мають знаходитись пам'ятки з необхідними відомостями про дії при пожежі і правилами застосування установок пожежогасіння.

10 11

З Пожежна профілактика на локомотивах та моторвагонному рухомому складі

3.1 Пожежна профілактика здійснюється за допомогою комплексу організаційних і технічних заходів, спрямованих на запобігання пожеж на локомотивах і моторвагонному рухомому складі, обмеження можливого поширення пожежі, а також створення умов для успішного гасіння пожежі.

3.2 Основним засобом забезпечення пожежної безпеки локомотивів і моторвагонного рухомого складу є виконання у встановлений термін, у повному обсязі і з високою якістю робіт, передбачених системою планово-попереджувального технічного обслуговування і ремонту, а також інструкцій, розроблених і затверджених згідно п. 1.3 цієї Інструкції.

3.3 Обсяг робіт, виконаних у депо під час технічних обслуговувань та поточних ремонтів і на ремонтних заводах під час капітальних ремонтів, а також технічний стан локомотивів і моторвагонного рухомого складу в частині забезпечення їх пожежної безпеки, мають відповідати вимогам, установленим Укрзалізницею для даного типу локомотива (моторвагонного рухомого складу).

Додатково до планових робіт під час поточних ремонтів проводиться часткова модернізація локомотивів і моторвагонного рухомого складу з метою підвищення пожежної безпеки окремих вузлів, деталей і агрегатів. Модернізація має проводитися на підставі вказівок Укрзалізниці за затвердженою робочою конструкторською документацією.

Під час капітальних ремонтів має проводитися модернізація згідно планів модернізацій, затверджених Укрзалізницею. Забороняється випуск в експлуатацію з капітального ремонту локомотивів та моторвагонного рухомого складу, на яких не зроблена передбачена вказівками Укрзалізниці модернізація установок пожежогасіння або інша модернізація, спрямована на підвищення пожежної безпеки. Зазначені модернізації виконуються згідно із затвердженою у встановленому порядку документацією.

3.4 Утримання та ремонт засобів пожежогасіння та автоматичної пожежної сигналізації мають відповідати вимогам додатку Г цієї Інструкції.

Утримання та ремонт установок пожежогасіння та автоматичної пожежної сигналізації локомотивів і моторвагонного рухомого складу в період гарантійного терміну експлуатації, крім того, мають проводитися згідно інструкцій заводів-виробників, затверджених у встановленому порядку.

Виготовлення, утримання, ремонт та експлуатація резервуарів установок пожежогасіння мають, крім того, відповідати вимогам чинних Правил нагляду за паровими котлами і повітряними резервуарами рухомого складу залізниць.

3.5 Забороняється випуск в експлуатацію з усіх видів технічного обслуговування і ремонту локомотивів і моторвагонного рухомого складу, що не мають повного комплекту засобів пожежогасіння по нормах підрозділу 2.2 цієї Інструкції, з несправними або незарядженими установками пожежогасіння, а також з несправною пожежною сигналізацією.

3.6 Забороняється відправлення в капітальний ремонт на завод або пересилання на інші залізниці локомотивів і моторвагонного рухомого складу, що не мають повного комплекту засобів пожежогасіння по нормах підрозділу 2.2 цієї Інструкції.

При пересиланні локомотивів і моторвагонного рухомого складу в недіючому стані водяний розчин піноутворювача з резервуарів установок пінного пожежогасіння повинен бути злитий, трубопровід продутий, а вогнегасники й інше пожежне обладнання повинне знаходитися в приміщеннях для провідників.

3.7 Після проходження локомотивом або моторвагонним рухомим складом технічного обслуговування ТО-3 та всіх видів поточного ремонту, посадовою особою, призначеною наказом начальника депо, у журналі технічного стану локомотива (форма ТУ- 152) повинен бути зроблений запис на зразок: "Тепловоз засобами пожежогасіння укомплектований, пожежна сигналізація справна, установка пожежогасіння справна і заряджена повністю" та поставлено дату і підпис.

Для локомотивів та моторвагонного рухомого складу, не обладнаних пожежною сигналізацією або установкою пожежогасіння, запис відповідно змінюється.

14 15

4 Обов'язки локомотивної бригади при прийманні та здачі локомотивів і моторвагонного рухомого складу під час руху

та під час гасіння пожежі 4.1 Обов'язки під час приймання і здачі 4.1.1 Локомотивна бригада, приймаючи локомотив (моторвагонний рухомий склад), зобов'язана переглянути журнал технічного стану прийнятого локомотива (моторвагонного рухомого складу). При наявності в ньому записів про несправності, перевірити, чи вони усунені, звернувши особливу увагу на записи, що стосуються пожежної безпеки. Якщо такі несправності не усунуті, машиніст не може прийняти локомотив (моторвагонний рухомий склад) в експлуатацію. 4.1.2 Під час приймання локомотиву (моторвагонного рухомого складу), після технічного обслуговування ТО-3 та усіх видів поточного ремонту необхідно упевнитися в наявності в журналі технічного стану (форма ТУ-152) запису про повне укомплектування та справність засобів пожежогасіння і пожежної сигналізації згідно вимог п. 3.8 цієї Інструкції. Якщо такий запис відсутній, машиніст зобов'язаний вимагати його внесення і не повинен приймати локомотив (моторвагонний рухомий склад), доки такий запис не буде зроблено. 4.1.3 Необхідно переконатися в тім, що прийнятий локомотив (моторвагонний рухомий склад) відповідає вимогам правил пожежної безпеки підрозділу 2.1 цієї Інструкції. Зробити огляд та перевірку, які передбачені керівництвами з експлуатації й обслуговування, затвердженими для даного типу локомотива (моторвагонного рухомого складу) та іншими нормативно-технічними документами. Особливу увагу звернути на місця, агрегати та вузли конструкції, що являють собою підвищену пожежну небезпеку. 4.1.4 Основні вузли, що несуть підвищену пожежну небезпеку, та можливі причини пожежі наведені в додатку Е цієї Інструкції. Приймаючи локомотив (моторвагонний рухомий склад), бригада має на підставі зовнішнього огляду пожежонебезпечних вузлів переконатися в їхньому технічно-справному стані.

У випадку виявлення несправностей вони мають бути усунуті. Особливу увагу приділяти забезпеченню чистоти пожежонебезпечних місць. Наявність сторонніх предметів, течі, скупчення мастила або

дизельного палива, неприбраних кінців, ганчірок, шмаття та подібного їм неприпустиме.

4.1.5 Локомотивна бригада має перевірити наявність засобів пожежогасіння згідно норм підрозділу 2.2 цієї Інструкції та їх справність. У вогнегасників перевіряється наявність пломби і дати огляду. Вогнегасник, неопломбований або який не пройшов черговий огляд у встановлений термін, вважається несправним і підлягає заміні.

4.1.6 На тепловозах і дизель-поїздах, обладнаних установками пінного пожежогасіння перевіряється:

- наявність у повному обсязі водяного розчину піноутворювача в резервуарі;

- наявність рукавів та генераторів піни; - положення кранів та наявність пломб на пускових кранах. 4.1.7 На тепловозах та дизель-поїздах, обладнаних установками

порошкового пожежогасіння, перевіряється: - наявність рукавів і пожежних стволів; - положення кранів; - наявність пломб на кранах, блоках тумблерів та заправних

горловинах резервуарів. У випадку відсутності будь-якої з пломб перевіряється наявність

вогнегасного порошку в резервуарі та, за необхідності, - його перезарядження.

4.1.8 На тепловозах, дизель-поїздах та автомотрисах, обладнаних газовою установкою пожежогасіння, перевіряється:

- тиск у балонах з вогнегасною сумішшю, що повинен бути не менше встановленого для даної температури навколишнього повітря;

- відсутність механічних ушкоджень вогнегасників установки та їхніх головок-затворів (ум'ятини, помітні зміни форми, сильна корозія і т.п.);

- наявність пломб на рукоятках ручного приводу, на тумблерах ввімкнення установки, на накидних гайках, що кріплять колектори до штуцерів головок-затворів на глухій накидній гайці на кінці розподільчого трубопроводу.

4.1.9 На локомотивах, дизель-поїздах, електропоїздах і автомотрисах, обладнаних установкою автоматичної пожежної сигналізації, перевіряється її справність. Схема вважається справною, якщо при подачі живлення загоряється світлова сигналізація згідно умов, передбачених для даного типу тягового рухомого складу. Звуковий сигнал вмикатися не повинен.

На локомотивах та моторвагонному рухомому складі, де це

16 17

передбачено конструкцією, виконується перевірка схеми автоматичної пожежної сигналізації шляхом імітації спрацьовування пожежного сповіщувача. При цьому звуковий сигнал повинен ввімкнутися, а світловий - засвітитися або згаснути, в залежності від того, як це передбачено будовою даної системи автоматичної пожежної сигналізації.

4.1.10 На електропоїздах та дизель-поїздах, обладнаних системою "Сигнал" зв'язку салонів з машиністом, перевіряється її справність.

4.1.11 Під час здачі локомотива або моторвагонного рухомого складу машиніст, роблячи запис про необхідний ремонт у журналі технічного стану, зобов'язаний, крім іншого, записати:

- випадки помилкового спрацьовування автоматичної пожежної сигналізації, якщо такі мали місце;

- випадки загоряння, вказавши, де і коли вони сталися, якими засобами пожежогасіння були ліквідовані;

- про приведення в дію установки пожежогасіння, за яких обставин вона вмикалася, тривалість дії й інші дані, необхідні для оцінки її результативності і технічного стану після користування.

4.2 Обов'язки під час руху 4.2.1 Під час проходження з поїздом, а також резервом,

помічник машиніста локомотива зобов'язаний періодично, згідно місцевих інструкцій, що затверджуються начальником служби локомотивного господарства залізниці, оглядати дизельні (машинні) приміщення обох секцій, звертаючи особливу увагу на стан пожежонебезпечних вузлів і про результати огляду доповісти машиністу. При цьому відлучатися помічнику машиніста з кабіни управління під час руху на заборонні сигнали світлофора забороняється.

4.2.2 Порядок огляду й обслуговування моторвагонного рухомого складу під час руху має встановлюватися начальником служби локомотивного господарства дороги з врахуванням місцевих умов.

4.2.3 Під час руху з вантажним поїздом, локомотивна бригада має стежити за вагонами поїзда з міркувань своєчасного виявлення пожежі та своєчасного вживання заходів згідно підрозділу 4.4 цієї Інструкції.

4.2.4 Крім вищевказаних оглядів локомотивна бригада має періодично оглядати дизельні та моторні приміщення через двері у кабіні машиніста й екіпажну частину у відкриті вікна кабіни.

Там, де конструкція високовольтних камер та шаф з електроапаратами дозволяє (наявність вікон, сіток і т.п.) здійснювати їхній огляд без відкриття дверей, необхідно періодично контролювати відсутність іскрінь контактів.

4.2.5 На тепловозах, дизель-поїздах і автомотрисах, крім того, дизельні приміщення і пожежонебезпечні вузли мають бути оглянуті:

- після запуску дизеля; - під час прогрівання дизелів в разі тривалих стоянок на

проміжних станціях не рідше ніж через кожні 15-30 хв.; - при прогріві дизелів в оборотних і основних депо не рідше чим

через одну годину. 4.2.6 Під час руху тепловозів, дизель-поїздів і автомотрис

локомотивна бригада має стежити за розрідженням у картері дизеля за дифманометром. У випадку зменшення розрідження проти встановленої норми треба негайно з'ясувати причини та вжити необхідних заходів згідно затвердженого керівництва з експлуатації та обслуговування.

4.2.7 У випадку необхідності скласти аварійну електричну схему, яка має складатися безпосередньо машиністом або під його керівництвом з електричних провідників з площею перерізу, що відповідає цьому колу та з застосуванням затискачів. Від'єднувати апарати захисту при введенні аварійної схеми, якщо вони самі не являються причиною її складання, не допускається.

Про всі випадки складання аварійної електричної схеми машиніст зобов'язаний зробити запис у журналі технічного стану ТУ-152, з зазначенням причини та місця підключення.

4.2.8 Плавкі вставки розбірних запобіжників і нерозбірні запобіжники мають замінятися тільки типовими, згідно вимог електричної схеми.

4.2.9 У випадку спрацьовування автоматичної пожежної сигналізації локомотивна бригада має негайно перевірити правильність сигналу про виникнення пожежі та почати її гасіння згідно правил, викладених в підрозділі 4.4 цієї Інструкції.

4.2.10 Якщо сигнал виявився помилковим, через неправильне спрацьовування пожежного сповіщувача, вживаються заходи для відновлення системи автоматичної пожежної сигналізації та приведення її в робочий стан.

18 19

4.3 Обов'язки під час гарячого відстою в депо 4.3.1 У випадку постановки тепловоза, дизель-поїзда або

автомотриси на відстій з працюючим дизелем чи електровоза або електропоїзда з піднятим струмоприймачем локомотивна бригада, залишаючи їх, зобов'язана:

- переконатися в наявності стисненого повітря в живильній магістралі повітропроводу тиском, рівним робочому;

- перевірити справність схеми автоматичної пожежної сигналізації згідно п. 5.1, додатку Г;

- перевести управління установкою в автоматичний режим увімкненням відповідного тумблера на блоці, розташованому в кабіні машиніста. Там, де передбачено конструкцією, має засвітитися індикатор "Автоматика під час прогріву".

4.3.2 Після закінчення гарячого відстою або при перебуванні локомотивної бригади на тепловозі, електровозі, дизель-поїзді або автомотрисі ті установки, де немає інтервалу за часом між спрацьовуванням пожежного сповіщувача та пуском установки, мають бути негайно переведені в напівавтоматичний режим. Якщо є індикатор "Автоматика під час прогріву", він має згаснути.

Там, де конструкцією передбачений інтервал часу між спрацьовуванням сповіщувача та пуском установки, вибір режиму визначається машиністом.

4.3.4 Тяговий рухомий склад необладнаний системою пожежогасіння з автоматичним режимом роботи або з несправними системами лишати на гарячий відстій без нагляду забороняється.

4.4 Дії локомотивної бригади під час пожежі в поїзді 4.4.1 У випадку виникнення пожежі відповідальність за

організацію та керівництво гасінням пожежі, евакуацію пасажирів, збереження рухомого складу та вантажів до прибуття підрозділів пожежної охорони покладається на машиніста в таких випадках:

- у вантажному поїзді під час руху; - у дизель-поїздах, електропоїздах та автомотрисах незалежно

від місця виникнення пожежі. У вантажних поїздах у випадку тяги за системою багатьох

одиниць відповідальність за гасіння пожежі несе машиніст головного локомотива.

У випадку пожежі в пасажирському поїзді машиніст локомотива

діє за вказівкою начальника поїзда, який відповідає за організацію та керівництво гасінням пожежі.

На станціях машиніст локомотива вантажного поїзда діє за вказівкою начальника станції або його заступників, а в їхню відсутність -чергового по станції, які відповідають за організацію та керівництво гасінням пожежі до прибуття пожежних підрозділів.

4.4.2 У випадку виявлення пожежі на локомотиві або в складі поїзда машиніст зобов'язаний вжити заходів для зупинки поїзда, дотримуючись наступних вимог та умов:

- категорично забороняється зупиняти поїзд з палаючими вагонами, незалежно від виду вантажу: на залізничних мостах, шляхопроводах, віадуках, естакадах, в тунелях, під мостами, поблизу трансформаторних підстанцій, тягових підстанцій, будівель та споруд, які піддаються горінню, або інших місць, що створюють загрозу швидкого поширення вогню або таких, що перешкоджають організації гасіння пожежі й евакуації пасажирів;

- в окремих випадках, коли пожежа виявлена у вантажному поїзді на несприятливій ділянці шляху (виїмка, високий насип і т.п.) або коли загасити пожежу наявними засобами неможливо, машиніст поїзда, переконавшись за документами у відсутності в палаючому та поруч розташованих вагонах небезпечних вантажів (вибухонебезпечні матеріали, гази скраплені і розчинені під тиском, та легкозаймисті рідини), може продовжити проходження до найближчої станції, повідомивши про пожежу та вид палаючого вантажу поїзному диспетчеру або черговому по станції, на яку прибуває поїзд, для вжиття ними заходів з виклику пожежних підрозділів та підготовки засобів пожежогасіння;

- зупинка поїзда на електрифікованих ділянках залізниць має проводитися з таким розрахунком, щоб палаючі вагони або локомотив не розташовувалися під жорсткими або гнучкими поперечинами, секційними ізоляторами, повітряними стрілками, а також під сполученнями анкерних ділянок контактної мережі;

- під час пожежі у вагоні з нафтопродуктами, вибуховими речовинами, сильнодіючими отруйними речовинами та їм подібними вантажами поїзд повинен бути зупинений у такому місці, щоб у випадку вибуху в палаючому вагоні уберегти людей та тварин від загибелі або отруєння, а станційні, складські й інші будівлі, мости та рухомий склад, що знаходиться на прилеглих коліях - від ушкоджень і пожежі;

- у випадку пожежі на тепловозі, електровозі або моторному вагоні дизель-поїзда, обладнаних установками пінного або

20 21

порошкового пожежогасіння, під час гальмування необхідно зберегти максимально можливий тиск повітря в головних повітряних резервуарах, що необхідно для ефективної роботи установки. Ручку крана машиніста після гальмування потрібно поставити в положення перекриття без живлення гальмової магістралі;

- у випадку пожежі в пасажирському, дизель- або електропоїзді зупинку робити, з врахуванням вимог вищенаведених підпунктів, наскільки можливо негайно з подальшим проведенням якнайшвидшої евакуації пасажирів, у першу чергу з палаючого та сусідніх з ним вагонів, і організацією гасіння пожежі або перешкоджання його поширенню, при сильному вогні, силами поїзної та локомотивної бригад з використанням усіх наявних засобів пожежогасіння до прибуття підрозділів пожежної охорони.

4.4.3 Одночасно з вжиттям заходів з зупинки поїзда, машиніст повинен подати сигнал пожежної тривоги і, використовуючи поїзний радіозв'язок або будь-який інший можливий у ситуації, що склалася, вид зв'язку, повідомити про пожежу поїзному диспетчеру або черговому по найближчій станції для виклику пожежних підрозділів.

4.4.4 Пожежа на електрифікованих лініях залізниць становить особливу небезпеку, тому що проводи та конструкції контактної мережі знаходяться під номінальною напругою 3 кВ при постійному струмі і 25 кВ при змінному.

В випадку пожежі в поїзді на електрифікованій ділянці необхідно дотримуватися наступних вимог:

- якщо пожежа виникла на даху локомотива або вагону та в інших випадках, коли існує небезпека враження струмом під час дій з гасіння пожежі, машиніст зобов'язаний сповістити про це поїзному диспетчеру або черговому по станції й одночасно з викликом пожежного підрозділу вимагати зняття напруги з контактної мережі на ділянці, де зупинився поїзд;

- під час гасіння пожежі забороняється до зняття напруги наближатися до проводів та інших частин контактної мережі та повітряних ліній на відстань менше 2 м, а до обірваних проводів контактної мережі та повітряних ліній на відстань менше 10 м до їхнього заземлення;

- застосування для гасіння пожежі води або пінних засобів допускається тільки після зняття напруги з контактної мережі та повітряних ліній і їхнього заземлення у встановленому порядку, при цьому:

1) контактна мережа і повітряні лінії без заземлення розглядаються як такі, що знаходяться під напругою, навіть, якщо напруга знята;

2) напруга вважається знятою тільки в тому випадку, коли отримано письмовий дозвіл електромонтера району контактної мережі на гасіння пожежі з зазначенням в ньому номера наказу енергодиспетчера, з яких пристроїв знята напруга та час зняття напруги;

3) у тих випадках, коли прибуття електромонтера й одержання письмового дозволу вимагає часу, за який може відбутися значний розвиток пожежі з небезпечними наслідками, допускається прийняття дозволу по радіо. В дозволі має бути названий реєстраційний номер наказу енергодиспетчера, з яких пристроїв знята напруга та час зняття напруги. Одержавши дозвіл, машиніст електровоза або електропоїзда має за кіловольтметром переконатися у відсутності напруги в контактній мережі, заземлити її у встановленому порядку та доповісти про це керуючому гасінням пожежі. Якщо переконатися у відсутності напруги в контактній мережі не є можливим, а також неможливо надійно її заземлити, отримання письмового дозволу електромонтера є обов'язковим;

4) на електрифікованих коліях станцій постійного струму обладнаних стаціонарними роз'єднувачами контактної мережі з заземлюючим ножем, установка переносних заземлюючих штанг не потрібна. За зареєстрованим наказом енергодиспетчера працівником, що має на це право, виконується відключення роз'єднувача й одночасне заземлення контактної мережі заземлюючим ножем цього роз'єднувача. При змінному струмі, крім того, мають бути встановлені переносні заземлюючі штанги з відстанню між ними не більше 200 м;

5) дозволом на гасіння пожежі є повідомлення чергового по станції про відключення роз'єднувача та заземлення контактної мережі заземлюючим ножем цього роз'єднувача, що має бути зареєстровано в оперативному журналі з зазначенням номера наказу енергодиспетчера та часу відключення роз'єднувача;

6) про відключення контактної мережі та повітряних ліній додатково оголошується по гучномовному зв'язку;

- гасіння палаючих частин локомотивів, вагонів або вантажів, розташованих на відстані менше 2 м від проводів та конструкцій контактної мережі і повітряних ліній, що знаходяться під напругою, дозволяється виконувати тільки після відключення напруги, заземлення контактної мережі в установленому порядку та отримання від відповідального ЕЧК (ЕЧС, тягової підстанції) письмового допуску на проведення гасіння;

- гасіння палаючих предметів, розташованих на відстані більше 7 м від контактної мережі і повітряних ліній, що перебувають під

22 23

напругою, може бути дозволено без зняття напруги. При цьому необхідно стежити, щоб струмінь води або піни не наблизився на відстань менше 2 м до контактної мережі та інших частин, що перебувають під напругою;

- по закінченні гасіння пожежі машиніст, якщо він є керівником робіт згідно п. 4.4.1 цієї Інструкції, зобов'язаний переконатися в тому, що люди знаходяться на відстані не менше 2 м від частин контактної мережі, після чого зазначити час закінчення робіт на копії письмового дозволу, що знаходиться в електромонтера району контактної мережі.

4.4.5 У випадку виникнення пожежі на електровозі машиніст зобов'язаний:

- перевести в нульове положення рукоять контролера на електровозі постійного струму або головний повітряний вимикач на електровозі змінного струму, вимкнути органи управління допоміжними машинами, вимкнути швидкодіючий вимикач, опустити струмоприймач та зупинити поїзд;

- подати сигнал пожежної тривоги та повідомити про пожежу згідно вимог п. 4.4.3 цієї Інструкції;

- вжити заходів з утримання поїзда на місці та вимкнути рубильник акумуляторної батареї;

- переконатися в тому, що струмоприймачі опущені і що контактний провід не торкається даху чи встановленого на ньому обладнання;

- розпочати разом з помічником гасіння пожежі, використовуючи наявні пристрої та засоби пожежогасіння;

- якщо пожежа не може бути ліквідована самостійно та наявними засобами, необхідно відчепити електровоз (або одну з його секцій) і відвести приблизно на 50 м від вагонів, трансформаторних підстанцій, тягових підстанцій, дерев'яних будівель та інших пожежонебезпечних об'єктів.

4.4.6 У випадку виникнення пожежі на тепловозі машиніст зобов'язаний:

- перевести в нульове положення рукоять контролера, зупинити дизель палаючої секції та зупинити поїзд, за можливості, на неелектрифікованому шляху;

- подати сигнал пожежної тривоги та повідомити про пожежу згідно вимог п. 4.4.З. цієї Інструкції;

- з огляду на те, що поширення вогню під час пожежі на тепловозі відбувається швидко, то негайно, якщо дозволяють обставини, не чекаючи зупинки поїзда, направити помічника для гасіння пожежі;

- вжити заходів щодо утримання поїзда на місці, вимкнути всі прилади управління на пульті управління та рубильник акумуляторної батареї;

-якщо вогнище невелике, то ліквідувати його, використовуючи наявні вогнегасники;

- на тепловозах, обладнаних установкою пожежогасіння, якщо пожежа значна або коли вогнегасниками загасити пожежу не вдається, пустити в хід установку та розпочати гасіння пожежі, згідно вказівок, наведених у додатку Б цієї Інструкції;

- якщо пожежа не може бути ліквідована самостійно та наявними засобами, відчепити тепловоз і відвести секцію, яка палає, від вагонів, дерев'яних будівель і інших споруд. Після цього, у випадку небезпеки поширення вогню з палаючої секції на іншу, секції розчепити і розвести на безпечну відстань.

4.4.7 У випадку виникнення пожежі у вантажному поїзді під час руху машиніст локомотива зобов'язаний:

- зупинити поїзд, вжити заходів з утримання його на місці й уточнити, в якому вагоні (вагонах), відбувається пожежа;

- подати сигнал пожежної тривоги і повідомити про пожежу згідно вимог 4.4.3 цієї Інструкції;

- розкрити пакет з перевізними документами, встановити найменування вантажу в палаючому і суміжних вагонах, а за наявності небезпечного вантажу - його кількість, номер аварійної картки і розміри небезпечної зони;

- направити з наявними на локомотиві засобами пожежогасіння свого помічника до палаючого вагону для з'ясування обстановки та вжиття заходів з ліквідації пожежі;

- до прибуття пожежного підрозділу організувати гасіння пожежі всіма наявними засобами, керуючись вказівками з гасіння для даного виду вантажу. Для небезпечного вантажу необхідно враховувати розміри небезпечної зони, зазначеної в аварійній картці.

4.4.8 Гасіння пожежі у вантажному поїзді має здійснюватися з дотриманням наступних вимог:

- під час пожежі у вагоні, завантаженому ватою, пряжею, тканинами (крім синтетичних), папером, деревом та іншими подібними вантажами, локомотивна бригада після зупинки поїзда організовує гасіння пожежі на місці. Необхідно ліквідувати відкрите полум'я наявними засобами без розвантажування вагону. Остаточна ліквідація пожежі з розвантаженням вагону проводиться на коліях станції;

- під час пожежі у вагонах з легкогорючими вантажами

24 25

локомотивна бригада одночасно з викликом пожежного підрозділу проводить розчеплення поїзда та відвід палаючих вагонів від інших на відстань 200 м і в таке місце, де в радіусі приблизно 50 м не буде пожежонебезпечних об'єктів;

- у випадку пожежі цистерн з легкозаймистими рідинами (ЛЗР) та горючими рідинами (ГР) палаючі цистерни необхідно відвести від поїзда в таке місце, де в радіусі приблизно 100 м відсутні пожежонебезпечні об'єкти, у тому числі трансформаторні та тягові підстанції. Якщо існує небезпека вибуху цистерн з ЛЗР, радіус такої зони має бути не менше 250 м. Гасіння ЛЗР і ГР до прибуття пожежних підрозділів виконується пінними та порошковими вогнегасниками, землею і піском. Рідина, що витікає, відводиться канавами у природні та штучні виїмки, котловани і кювети, з одночасним засипанням землею. В необхідних випадках створюються загороджувальні земляні вали або відвідні канали;

- у випадку пожежі у вагоні зі стисненими та зрідженими газами в балонах, локомотивна бригада відчіплює і відводить палаючий вагон від поїзда на 200 м та одночасно приступає до його гасіння всіма придатними засобами, що є в її розпорядженні. В вагонах, що супроводжуються провідниками, гасіння пожежі здійснюється провідниками, локомотивна бригада в гасінні пожежі участі не бере. Якщо пожежа розрослася та стала значною, тобто вогонь поширився по всьому вагоні, проводити гасіння наявними в локомотивної бригади засобами та вивантажувати балони до прибуття пожежного підрозділу забороняється. В таких випадках після відведення палаючого вагону на відстань 200м локомотивна бригада організує його охорону з метою недопущення до вагона людей. Особи, призначені для охорони вагону, мають знаходиться в укритті в безпечній зоні.

Під час пожежі цистерни зі зрідженим газом та виникнення небезпеки її вибуху, палаючу цистерну необхідно відвести на безпечну відстань та організувати її охорону. Гасіння такої цистерни вогнегасниками забороняється;

- під час пожежі у вагоні з вибуховими матеріалами (ВМ) локомотивна бригада зобов'язана негайно розчепити поїзд та відвести палаючий вагон від іншого рухомого складу на безпечну відстань, зазначену в аварійній картці, але не менше як на 300 м і діяти далі згідно вимог, викладених в аварійній картці на цей вид вантажу або інструкції, яка знаходиться в осіб, що супроводжують вантаж, якщо вони є.

В ліквідації пожежі у вагонах з сильнодіючими отруйними речовинами локомотивна бригада участі не бере.

Якщо в поїзді є небезпечний вантаж, крім перерахованих вище вимог мають виконуватися вказівки, які містяться в аварійній картці на цей небезпечний вантаж.

4.4.9 У випадку виникнення пожежі в електропоїзді машиніст зобов'язаний:

- перевести в нульове положення рукоять контролера, вимкнути швидкодіючий вимикач (на поїздах постійного струму) або головний вимикач (на поїздах змінного струму), опустити всі струмоприймачі, зупинити поїзд і вжити заходів з його утримання на місці;

- подати сигнал пожежної тривоги та повідомити про пожежу згідно вимог 4.4.3 цієї Інструкції;

- переконатися в тому, що всі струмоприймачі опущені і що контактний провід не торкається вагонів;

- у випадку необхідності сповістити пасажирів про пожежу за допомогою внутрішньовагонного радіозв'язку;

- висадити пасажирів з палаючого вагону та вагонів, яким загрожує небезпека на польовий бік колії;

- замкнути кабіну, з якої керували електропоїздом, та почати разом з помічником і провідником гасіння пожежі, використовуючи наявні вогнегасники і пісок;

- якщо пожежа не може бути ліквідована самостійно наявними засобами, необхідно розчепити поїзд і відвести палаючий вагон (вагони) на відстань, яка виключає можливість перекидання вогню на сусідні вагони або будівлі, що знаходяться поблизу, але не менше як на 50 м.

4.4.10 У випадку виникнення пожежі на дизель-поїзді або автомотрисі машиніст зобов'язаний:

- перевести в нульове положення рукоять контролера та зупинити дизель. Вимкнути всі прилади управління на пульті управління, зупинити дизель-поїзд (автомотрису) та вжити заходів до його утримання на місці;

- подати сигнал пожежної тривоги та повідомити про пожежу згідно вимог 4.4.3 цієї Інструкції;

- у випадку необхідності сповістити пасажирів про пожежу за допомогою внутрішньовагонного радіозв'язку;

- висадити пасажирів з палаючого вагона і вагонів, яким загрожує небезпека на польовий бік колії;

- під час пожежі в причіпному вагоні або салоні моторного вагона розпочати разом з помічником та провідником гасіння пожежі, використовуючи наявні вогнегасники;

26 27

- якщо пожежа в машинному приміщенні дизель-поїзда або автомотриси невелике - ліквідувати його, використовуючи наявні вогнегасники;

- у випадку значної пожежі в машинному приміщенні, коли вогнегасниками загасити пожежу не вдається, пустити в хід установку пожежогасіння згідно вказівок додатку Б цієї Інструкції;

- якщо пожежа не може бути ліквідована самостійно наявними засобами, розчепити дизель-поїзд та відвести палаючий вагон на відстань, яка виключає можливість перекидання вогню на сусідні вагони або будівлі, які знаходяться поблизу, але не менше як на 50 м та разом із пожежними підрозділами, що прибули ліквідувати пожежу.

4.4.11 Порядок дій локомотивної бригади під час зупинки поїзда на перегоні має відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України ЦРБ/0004, Інструкції з руху поїздів та маневрової роботи на залізницях ЦД/0001, Інструкції з організації відбудовних робіт під час ліквідації наслідків транспортних подій на залізницях України ЦРБ/0021, а порядок огородження - Інструкції із сигналізації на залізницях України ЦШ/0001.

4.4.12 Після ліквідації пожежі, подача напруги на електровоз або електропоїзд та запуск дизелів на тепловозах, дизель-поїздах і автомотрисах, де мало місце ушкодження електричних апаратів і проводів, забороняється.

Електровоз або електросекція, ушкоджені пожежею, мають прямувати в депо з опущеними струмоприймачами та вимкнутим колом управління за допомогою іншого локомотива.

28

Додаток А

(обов'язковий)

Засоби пожежогасіння. Будова та робота вогнегасників і пожежних стволів

А.1 Вогнегасники порошкові Ручні порошкові вогнегасники призначені для гасіння палаючих

нафтопродуктів та електроустановок, що знаходяться під напругою до 1000 В.

Таблиця А. 1 - Технічна характеристика

Крім наведених можуть використовуватися ручні порошкові вогнегасники ВП-2С ТУ У 78.319116.001-96, ВП-2 ТУ У 12.05781213-003-98, ВП-8 ТУ У 12.057.81213-003-98 та інші, згідно зазначених в таблиці А.1 місткостей корпусу, з технічними характеристиками не гірше наведених. (з) - закачний.

З0

На рисунку А.1 наведений вогнегасник ОП-5. До складу вогнегасника входять: корпус 1, балон для робочого

газу 3, кришка 4 і рукав 2 зі стволом пістолетного типу 5. Корпус служить для зберігання вогнегасної речовини, балон з

робочим газом вкручений у кришку вогнегасника. Кришка з балоном кріпиться на нарізній горловині корпусу за допомогою гайки. В кришці вогнегасника розміщений пусковий механізм і канали для виходу газу, до яких прикручена сифонна трубка. Кришка закрита пластмасовим ковпаком.

На обичайці корпусу є бічна трубка для виходу порошку, до якої кріпиться шланг зі стволом. Через них під тиском газу, що виходить з балона, викидається порошок. Ствол має запірний клапан і рукоять для його відкриття.

Ствол дозволяє випустити порошок весь відразу або частинами, для чого необхідно періодично відпускати рукоять, пружина якої перекриває ствол.

зі

Для засипання порошку у верхнім днищі корпусу є отвір, що закривається нарізною пробкою.

Розглянутий вогнегасник відноситься до групи вогнегасників, у яких газ знаходиться в окремому балоні високого тиску, розміщеному усередині корпусу. В накачних вогнегасниках газ зберігається разом з порошком. Такі вогнегасники менш трудомісткі в експлуатації, мають більш просту конструкцію, менш складні запірно-пускові пристрої, але вимагають підвищеної герметичності останніх.

А.2 СО2 - вогнегасники (вуглекислотні) Ручні С02 — вогнегасники (вуглекислотні) ОУ-2, ОУ-5, ОУ-6

ТУ У 13485476.003-96 і ВВК-7 ТУ У 03954616.001-96 призначені, для гасіння загорянь різних речовин та електроустановок, що знаходяться під напругою не більше 1000 В, крім речовин, горіння яких може відбуватися без доступу повітря.

Вогнегасники використовують за температури навколишнього повітря від - 25 до +50°С.

Таблиця А.2 - Технічна характеристика вуглекислотних вогнегасників

Допускається використання інших вуглекислотних вогнегасників з місткістю корпусу згідно таблиці А.2 та технічними характеристиками не гірше наведених.

На рисунку А.2 наведений вогнегасник ОУ-5, а на рисунку А.З — ОУ-8.

Вогнегасник являє собою сталевий балон, у горловину якого на конусній нарізці вкручений запірно-пусковий пристрій з сифонною трубкою.

На вогнегаснику встановлюється запірно-пусковий пристрій двох типів, пістолетного (рисунок А.4) та вентильного (рисунок А.2).

Для приведення вогнегасника в дію в запірно-пусковому пристрої пістолетного типу необхідно важіль 3 повернути на себе, а в пристрої вентильного типу повернути маховичок проти годинникової стрілки до упору. Одночасно необхідно розтруб направити на вогонь. Підводити струмінь вуглекислого газу (снігу) до вогню потрібно з краю. Під час користування вогнегасником балон не можна нахиляти в горизонтальне положення, тому що при цьому не забезпечується нормальна робота вогнегасника.

A.3 Вогнегасники хімічні повітряно-пінні Ручний хімічний повітряно-пінний вогнегасник ОХВП-10 ТУ

22.4287-88 призначений для гасіння загоряння твердих матеріалів, а також лужних металів.

Вогнегасник рекомендується використовувати за температури навколишнього повітря від 5 до 45°С.

Технічна характеристика

Вогнегасна здатність за класом В, м2.............................................0,25 Корисний об'єм корпусу, л, не менше ............................................ 8,7 Повна ємність стакану, см3 .............................................................475 Продуктивність за піною, л ........................................................43-50 Тривалість дії, с............................................................................60±5 Довжина струменя піни, м, не менше .............................................. 6 Кратність піни, не менше .............................................................. 50 Габаритні розміри, мм: - зовнішній діаметр корпусу......................................................148+2 - висота (за ручкою штоку)........................................................745±5 - ширина корпусу з ручкою ......................................................195±5 Маса, кг, не більше: -без заряду ......................................................................................4,5 - з зарядом ....................................................................................14,5

Під кратністю піни розуміють відношення об'єму отриманої піни до об'єму вихідних розчинів (кислотного та лужного).

34

Вогнегасник (рисунок А.5) являє собою сталевий зварений балон 1, у верхнє днище якого вварена горловина 4, закрита чавунною кришкою з запірним пристроєм 5. В горловині вогнегасника встановлений стакан 2 з поліетилену для кислотної частини заряду. Лужна частина заряду заливається в корпус вогнегасника. На горловині також розташований сприск вогнегасника, закритий спеціальною мембраною, що запобігає виходу заряду (кислоти або розчину лугу) до його повного змішування.

Принцип дії вогнегасника заснований на використанні вогнегасних властивостей піни, яку отримують під час змішування лужної та кислотної частини заряду. В результаті реакції утворюється вуглекислий газ, що створює в балоні значний тиск, під яким піна викидається через сприск у вигляді струменя.

35

Для приведення вогнегасника в дію відкривають запірний пристрій за допомогою рукояті 6, під час повороту якої, вгору до упору, клапан відходить від горловини кислотного стакану. Після повороту рукояті, перевертають вогнегасник догори дном. Для приведення його в дію ніяких ударів не потрібно.

Піна з вогнегасника починає виходити через 0,5-1 секунду після його перекидання, тому що мембрана проривається тільки за наявності деякого тиску в балоні.

Під час гасіння палаючих твердих матеріалів струмінь піни потрібно направляти в місце найбільшого горіння, збиваючи полум'я знизу. Під час гасіння рідин, розлитих по поверхні, необхідно покривати піною всю палаючу поверхню.

Промисловістю для вогнегасників ОХВП-10 випускається ремкомплект за ТУ 22.4720-80.

А.4 Вогнегасники повітряно-пінні Ручний повітряно-пінний вогнегасник ОВП-5Д

ТУ У 03954616.004-96 призначений для гасіння різних речовин та матеріалів, за винятком лужних і лужно-земельних елементів, а також електроустановок, що знаходяться під напругою.

Вогнегасник застосовують за температури навколишнього повітря від плюс 5 до плюс 50°С.

Технічна характеристика Вогнегасна здатність за класом В, м2....................................................0,41 Корпус вогнегасника: -діаметр, мм..........................................................................................156 - тиск, МПа (кгс/см2):

1) робочий ................................................................................. 1,5 (15) 2) випробувальний .......................................................................2 (20)

-місткість, л ..............................................................................................5 Балон для газу: -діаметр, мм............................................................................................34 - тиск, МПа (кгс/см2):

1) робочий ................................................................................ 15(150) 2) випробувальний ................................................................ 22,5 (225)

-місткість, л .......................................................................................0,065 - робочий газ...................................................................двоокис вуглецю - маса газу, г............................................................................................40 Вогнегасна речовина 5—6%-вий водяний розчин піноутворювача ПО-1 Об'єм заряду, л .......................................................................................4,3 Довжина струменя піни, м ....................................................................4,5 Тривалість дії, с ......................................................................................25

37

Кратність піни ...................................................................................... 6,0 Довжина шланга, м ............................................................................... 0,6 Габаритні розміри, мм: -висота ................................................................................................. 460 -ширина .............................................................................................. 180 -довжина .............................................................................................. 250 Маса зарядженого вогнегасника, кг....................................................... 10

Вогнегасник (рисунок А.6) містить у собі корпус 2, балон для робочого газу 4, кришку і рукав 3 з насадком 5.

Балон для робочого газу вкручений у кришку. В кришці розміщений пусковий механізм та канали для виходу газу, до яких прикручена сифонна трубка. Кришка з балоном кріпиться на горловині корпусу за допомогою гайки.

Водяний розчин піноутворювача викидається під тиском газу через бічну сифонну трубку, до якої кріпиться шланг з насадком. Насадок має запірний клапан та рукоять для його відкриття. В розпилювач насадка вкручений пристрій, що і створює повітряно-механічну піну.

В місці з'єднання бічної сифонної трубки зі шлангом знаходиться захисна поліетиленова мембрана, що запобігає доступу вологи з повітря всередину вогнегасника.

Під час висмикування чеки й одночасно натискання на важіль відбувається проколювання мембрани. Двоокис вуглецю з балончика через канали і сифонну трубку проникає в корпус і видавлює розчин піноутворювача. Для випуску розчину досить натиснути на рукоять насадка. В цьому випадку відкривається клапан і розчин піноутворювача, проходячи через пінний насадок, утворює піну середньої кратності.

Якщо рукоять натиснута тривалий час, заряд викидається повністю і безупинно. Відпускаючи періодично рукоять насадку, заряд можна випустити частинами, імпульсами.

А.5 Стволи пожежні Ствол пожежний ручний РС-50 ТУ 317.5 України 002-93

призначений для утворення і направлення суцільного струменя води. Застосовується на паровозах.

Технічна характеристика

Робочий тиск, МПа (кгс/см2)................................................... 0,4-0,6 (4-6) Витрата води з тиском у стволі 0,4 МПа (4 кгс/см2), л/с, не менше .......3,6 Дальність польоту струменя води якщо ствол знаходиться на висоті 1 м з кутом нахилу до горизонту 30° та з тиском у стволі 0,4 МПа (4 кгс/см2), м, не менше.............................................................................28 Діаметр вихідного отвору ствола, мм ....................................................13 Сполучна головка................................................... ГМ-50 ГОСТ 2217-76 Габаритні розміри, мм, не більше: - ширина (по зубам головки)...............................................................10,6 -довжина ...............................................................................................312 Маса, кг, не більше ...................................................................................1

Ствол РС-50 являє собою корпус, на одному кінці якого є нарізка для накручення сполучної муфтової головки, що забезпечує приєднання його до напірного рукава. Інший кінець корпусу своєю циліндричною частиною утворює насадок, через який викидається вода. Ствол має ремінь, що служить для його перенесення.

Ствол пожежний ручний комбінований СРК-50-2,7 ГОСТ 9923-80 призначений для формування та направлення суцільного або розпиленого струменя води, а також для перекриття потоку води. Застосовується на паровозах.

39

Технічна характеристика

Робочий тиск перед стволом, МПа (кгс/см2) ..........................0,4-0,6 (4-6) Витрата води з тиском перед стволом 0,4 МПа (4 кгс/см ), л/с, не менше: - розпиленого струменя ........................................................................ 2,7 - суцільного струменя .......................................................................... 2,7 Дальність польоту струменя якщо ствол знаходиться на висоті 1 м з кутом нахилу до горизонту 30° та з тиском у стволі 0,4 МПа (4 кгс/см2), м, не менше: -розпиленого струменя з максимальним кутом факелу ........................ 12 - суцільного струменя............................................................................ 30 Діаметр вихідного отвору насадки, мм: - для розпилення струменя .................................................................... 14 - для суцільного струменя ..................................................................11,5 Кут факела розпиленого струменя, рад: -мінімальний .......................................................................................0,44 -максимальний ....................................................................................1,05 Сполучна арматура ствола .....................................ГС-50 ГОСТ 2217-76 Габаритні розміри, мм, не більше: -довжина ...............................................................................................412 -ширина .............................................................................................. 130 Маса, кг, не більше ................................................................................2,2

Ствол СРК-50-2,7 складається з корпусу, крану, насадки, сполучної напірної головки і ременя.

40

Додаток Б

(обов'язковий)

Засоби пожежогасіння. Будова і робота установок пожежогасіння

Б.1 Установки пінного пожежогасіння

Б.1.1 Принцип дії Б. 1.1.1 Установка пінного пожежогасіння, у найпростішому

варіанті, складається з резервуару з водяним розчином піноутворювача, гідравлічного та пневматичного трубопроводів, рукавів і генераторів піни.

Б. 1.1.2 По пневматичному трубопроводу стиснене повітря подається в резервуар і витісняє з нього водяний розчин піноутворювача, який по гідравлічному трубопроводу, а потім рукаву надходить у генератор піни. В розпиленому стані він попадає на сітку генератора піни і покриває її поверхню тонкою плівкою. Одночасно з водяним розчином піноутворювача в генератор піни в значних обсягах надходить повітря. З плівки розчину воно видуває на вічках сітки пінні бульбашки, що призводить до утворення повітряно-механічної піни.

Б. 1.1.3 Обсяг повітряно-механічної піни в багато разів перевищує обсяг розчину, з якого вона утворюється. Відношення обсягу одержуваної піни до обсягу вихідного розчину (розчину, з якого вона отримана) називається кратністю піни. Піну з кратністю до 20 відносять до низькократної, з кратністю від 20 до 200 - до середньократної, а з кратністю понад 200 — до високократної.

Здатність піни зберігати протягом визначеного часу свої первісні властивості називається стійкістю піни.

Б. 1.1.4 Для одержання повітряно-механічної піни звичайно застосовують піноутворювач ПО-1 ГОСТ 6948-81, що має наступний склад у відсотках:

- контакт Петрова (гасовий контакт з вмістом сульфокислот не менше 55%), нейтралізований натром їдким технічним ................89,5±3

- клей кістковий .................................................................... 4,5±1 - спирт етиловий синтетичний..............................................6,0 ±2 Основні фізико-хімічні показники піноутворювача ПО-1: - зовнішній вигляд рідина коричневого кольору, без сторонніх включень

41

- наявність осаду............................................................. відсутній - в'язкість кінематична при +20°С, м /с (сСт), не більше ...............................................................40,0х10-6 (40)

- кратність піни 2%-вого водяного розчину, не менше ...........6,0 - стійкість піни, с, не менше .....................................................270 - водневий показник, (рН) концентрату .............................. 7,0-9,0 - щільність при 20°С (кг/м3), не менше ......................................1,1 - температура застигання, °С, не вище .............................. мінус 8 Замість ПО-1 можуть застосовуватися інші піноутворювачі, які

відповідають технічній характеристиці установки. Б. 1.1.5 Процес горіння відбувається тільки в середовищі, що

містить кисень. Таким середовищем є навколишнє повітря. Отже, якщо палаючі предмети ізолювати від повітря, процес горіння припиняється. Тому, щоб загасити пожежу, струмінь піни, що утворюється в генераторі піни, направляють на палаючі предмети, піна обволікає їх, припиняє доступ до них повітря і горіння припиняється. Крім того, піна віднімає тепло від палаючих предметів і тим самим знижує можливість повторного загоряння.

Б. 1.1.6 Робочі розчини піноутворювача нешкідливі, а повітряно-механічна піна для людей зовсім безпечна, не робить шкідливого впливу на шкіру й одяг людини.

Електропровідність повітряно-механічної піни мала і з збільшенням кратності зменшується. Однак, з огляду на те, що небезпека ураження електричним струмом через неї не виключена, гасити електроустаткування і пов'язані з ним конструкції до зняття напруги, забороняється.

Б. 1.1.7 Пінні установки, що застосовуються на тепловозах і дизель-поїздах, відносяться до установок локального пожежогасіння по площі. За способом приведення в дію вони є ручними. Найбільш поширені установки з ручним місцевим пуском, але деякі тепловози були модернізовані та оснащені установками, у яких пуск ручний дистанційний. Це так звані напівавтоматичні установки пінного пожежогасіння.

Б. 1.2 Будова установок Б. 1.2.1 Установки пінного пожежогасіння з ручним місцевим

пуском. Б. 1.2.1.1 На рисунку Б.1 показана схема установки пінного

пожежогасіння дизель-поїзда Д1 з ручним місцевим пуском і генераторами піни середньої кратності ГПСл-100, що забезпечують кратність піни в установках у межах від 70 до 100.

42

Б. 1.2.1.2. Пневматичний трубопровід 6, з'єднаний з живильною магістраллю гальмової системи, підводить повітря до резервуара 7 з водяним розчином піноутворювача , а гідравлічний трубопровід 4 з'єднує резервуар з генераторами піни 1 і служить для подачі до них водяного розчину піноутворювача.

Від'єднання пневматичного трубопроводу від живильної магістралі та пуск повітря для приведення установки в дію здійснюються пусковими пробковими кранами 5.

Б. 1.2.1.3. Пневматичний та гідравлічний трубопроводи з'єднані трубою 9, на якій встановлено роз'єднувальний пробковий кран 10. Крім того, на гідравлічному трубопроводі є пробковий кран 12, що роз'єднує його з резервуаром.

Ця труба і крани потрібні для того, щоб можна було з'єднати пневматичний трубопровід з гідравлічним і зробити продувку останнього (наприклад, після випробування установки), не виливаючи водяний розчин піноутворювача з резервуару. Коли установка підготовлена для роботи, роз'єднувальний кран 10 на сполучній трубі закритий, а кран 12 на гідравлічному трубопроводі відкритий.

1 - генератор піни ГПСл-100; 2 - кран генератора; 3 - рукав; 4 - трубопровід гідравлічний; 5 - кран пусковий; 6 - трубопровід

пневматичний; 7 - резервуар; 8 - бонка з отвором; 9 - труба сполучна; 10, 12 -роз'єднувальні крани; 11 - кран зливальний;

13 - діафрагма запобіжна Рисунок Б.1 - Схема установки пінного пожежогасіння з ручним

місцевим пуском

43

Б. 1.2Л .4 На трубі, що підводить повітря до резервуару, є бонка 8

з отвором діаметром 1 мм. У випадку пропуску повітря через пускові крани він буде виходити через цей отвір, а не створювати в резервуарі тиск і витісняти розчин піноутворювача в гідравлічний трубопровід. Після випробування установки стиснене повітря, що заповнило трубопровід, поступово виходить через цей отвір. На деяких тепловозах замість цього в пробці і корпусі пускових кранів 5 зроблений додатковий отвір діаметром 2 мм. При закритому положенні пускових кранів, частина пневматичного трубопроводу, розташованого між ними, через цей отвір з'єднаний з атмосферою.

Б. 1.2.1.5 На тепловозах і дизель-поїздах, де за умовами розмі-щення вертикальна ділянка гідравлічного трубопроводу, що виходить з резервуара, мала і тому не захищає іншу частину трубопроводу від попадання розчину, встановлюється запобіжна діафрагма 13, що розривається тиском від 0,12 до 0,35 МПа (від 1,2 до 3,5 кгс/см2). На деяких тепловозах діафрагма розташована на пневматичному трубопроводі, захищаючи його від заповнення розчином.

Б. 1.2.1.6. При приведенні установки в дію (відкритті одного з пускових кранів 5) повітря під тиском, рівним тиску в живильній магістралі гальмової системи, заповнює пневматичний трубопровід 6, прориває діафрагму 13 (якщо вона встановлена на пневматичному трубопроводі) і витісняє з резервуару водяний розчин піноутворювача в гідравлічний трубопровід 4. Розчин прориває діафрагму (якщо вона встановлена на гідравлічному трубопроводі) і надходить до генераторів піни (Рисунок Б.2).

У відкритому положенні крана 1, розчин попадає у внутрішню порожнину а корпусу відцентрового розпилювача 2. Потім через тангенціальні прорізи б розчин проходить усередину вихрової камери 3. В вихровій камері розчин закручується і виходить із соплового отвору діаметром 8,4 мм у вигляді розпиленого струменя, який розширюється. Через колектор 4 і дифузор 5 розчин попадає на пакет сіток 6 і покриває сітку тонкою плівкою. Виходячи із соплового отвору з великою швидкістю, струмінь розчину захоплює за собою з атмосфери повітря, що теж направляється в колектор і дифузор. При проході пакета сіток відбувається інтенсивне ціноутворення. Для надання форми та напряму струменю піни служить насадка 7.

На рисунку Б.З показаний генератор піни ГПСл-100 з полімерних матеріалів.

Б.1.2.1.7 Як правило, на секціях тепловозів М62, 2М62, 2ТЭ10М, ТЭП70 або моторному вагоні дизель-поїзда Д1 є два генератори піни. Один з них розміщується поблизу кабіни машиніста (передній пост), а другий - у районі шахти холодильника тепловоза (задній пост). На дизель-поїзді Д1 задній пост розміщений в службовому приміщенні.

Для кращого маневру генератори піни закріплені на гнучких гумотканинних рукавах довжиною від 8 до 12 м.

45

Б. 1.2.1.8 На різних тепловозах та дизель-поїздах установки мають конструктивні відмінності такі, як кількість та об'єм резервуарів, наявність їхнього прогріву, місце установки запобіжної діафрагми та інші, що не змінюють принципу роботи установки.

Б. 1.2.2 Установки пінного пожежогасіння з ручним дистанційним пуском (напівавтоматичні установки пінного пожежогасіння).

Б. 1.2.2.1 Такі установки призначені для гасіння пожежі на тепловозі в двох режимах:

- ручному - за допомогою генераторів піни, вмикання яких і направлення піни на палаючу ділянку здійснюються безпосередньо людиною (локомотивною бригадою);

- напівавтоматичному - за якого нерухомо закріплені генератори піни після їхнього дистанційного увімкнення подають піну на найбільш пожежонебезпечні місця тепловоза без особистої участі локомотивної бригади в цьому процесі.

Б. 1.2.2.2 На рисунку Б.4 показана схема напівавтоматичної установки пінного пожежогасіння з дистанційним і дублюючим місцевим пуском.

Б. 1.2.2.3 Пневматичний трубопровід 20 з'єднаний з живильною магістраллю гальмової системи. Від нього по трубопроводу 23 повітря підводиться до резервуару 25 з водяним розчином піноутворювача, а по трубопроводу 21 - до циліндра 8 відключення акумуляторної батареї.

Від'єднання пневматичного трубопроводу 20 від живильної магістралі і пуск повітря для приведення установки в дію при ручному місцевому пуску здійснюються пробковими кранами 17 і 27. Пневматичний трубопровід 21 роз'єднаний з живильною магістраллю електропневматичним вентилем 19.

Паралельно пусковому крану 17 встановлений клапан 18, через який повітря з живильної магістралі надходить у трубопровід 20 у випадку дистанційного пуску.

Б. 1.2.2.4 Пневматичний і гідравлічний трубопроводи, з'єднані трубами 32 і 33, на яких є пробкові роз'єднувальні крани 6 і 4. На гідравлічному трубопроводі для роз'єднання його з резервуаром встановлені пробкові крани 29 і 30. Ці труби і крани потрібні для того, щоб можна було з'єднати гідравлічний трубопровід з пневматичним і зробити його продувку не зливаючи розчину піноутворювача з резервуару. Коли установка підготовлена для роботи, роз'єднувальні крани 29 і 30 відкриті, а крани 4 і 6 - закриті.

46

Б. 1.2.2.5 На трубі 23, що підводить повітря до резервуару, є

бонка 31 з отвором діаметром 1 мм, про призначення якої було докладно сказане в підпункті Б. 1.2.1.4. На цій же трубі встановлена діафрагма 28, що захищає пневматичний трубопровід від попадання в нього розчину піноутворювача.

Б. 1.2.2.6 Генератор піни 1 з роз'єднувальним краном 2 та рукавом 3 напівжорстко закріплений над шахтою холодильника і спрямований у місце розташування дренажних труб та маслонасосу, як найбільш пожежонебезпечне у дизельному приміщенні. Коли установка підготовлена для роботи, роз'єднувальний кран 2 відкритий. Генератор піни призначений для гасіння пожежі, як у напівавтоматичному, так і в ручному режимі.

Генератори піни 15 і 16 на коротких рукавах (1,5 м) 13 і 14 жорстко закріплені в апаратних камерах. Ці генератори піни роз'єднуючих кранів не мають і призначені для гасіння пожежі в

47

апаратних камерах у випадку застосування напівавтоматичного режиму. Для їхнього від'єднання від гідравлічної магістралі служить пробковий роз'єднувальний кран 12.

Генератор піни 11 з роз'єднувальним краном 10 та рукавом 9, який розміщується в кабіні машиніста, вільно підвішений на кронштейні і призначений для використання тільки в ручному режимі.

Б. 1.2.2.7 Циліндр 8 служить для відключення акумуляторної батареї у випадку дистанційного пуску установки пожежогасіння. Одночасно з початком роботи установки шток циліндра переміщається і розмикає рубильник акумуляторної батареї.

Б. 1.2.2.8 Для дистанційного управління в кабіні машиніста є блок із двох тумблерів. Вмиканням відповідного тумблера здійснюється пуск установки пожежогасіння 1-ї або 2-ї секції.

Б. 1.2.2.9 Напівавтоматичні установки пінного пожежогасіння тепловозів М62 і 2М62 мають конструктивні відмінності від описаної, що не змінюють суті їхньої роботи.

Б. 1.3 Підготовка установки до роботи Б. 1.3.1 Резервуар установки повинен бути заповнений водяним

розчином піноутворювача, що містить 6% (за обсягом) піноутворювача ПО-1 ГОСТ 6948-81 або іншим, який відповідає вимогам технічної характеристики установки, і 94% холодної чистої води.

Щоб розчин у процесі заливання не пінився, слід заливати спочатку воду а потім піноутворювач. Рівень розчину має бути між рисками на щупі, тобто не доходити до верху резервуара на 30-50 мм. Це потрібно для того, щоб вода і піноутворювач швидше змішувались під час руху локомотива.

Б. 1.3.2 Пробка заливної горловини має бути щільно загвинчена. Б. 1.3.3 Пробкові крани генераторів піни повинні бути закриті,

що відповідає положенню рукояті крану впоперек його осі. Б. 1.3.4 Пускові крани на пневматичному трубопроводі мають

бути закриті та запломбовані. Закритому положенню відповідає вертикальне положення рукоятей.

Б.1.3.5 У тих установок, де є сполучна труба і крани для продувки системи, кран на сполучній трубі має бути закритий, а кран на гідравлічному трубопроводі відкритий.

Б. 1.3.6 Спускний вентиль або кран, а на деяких тепловозах спускна пробка, на резервуарі мають бути щільно закриті до заливання резервуару.

Б. 1.3.7 Рукави мають бути згорнуті і підвішені разом з

генераторами піни на кронштейнах або покладені в інших спеціально передбачених для цього місцях.

Категорично забороняється: - підвішувати або укладати разом з рукавами і генераторами

піни сторонні предмети; - зв'язувати між собою витки згорнутих рукавів. Б. 1.3.8 На генераторах піни з полімерних матеріалів насадок має

бути закритий кришкою. Б. 1.3.9 Під час підготовки до роботи напівавтоматичних

установок пінного пожежогасіння, крім вимог, перерахованих вище, слід керуватися наступним:

- у генераторів піни, вільно підвішених на кронштейнах і призначених для використання тільки в ручному режимі, пробкові крани мають бути закриті, а в генераторів піни напівжорстко закріплених у дизельному приміщенні і призначених для роботи, як у напівавтоматичному, так і ручному режимах - відкриті;

- пробковий кран, який потрібен для від'єднання генераторів піни, розміщених у високовольтних камерах, від гідравлічної магістралі, має бути закритий. Це потрібно для того, щоб водяний розчин піноутворювача, що випадково потрапив у гідравлічний трубопровід (наприклад, при різкому гальмуванні або якщо є пропуск повітря через пускові крани, а отвір для його виходу - забитий), не міг потрапити на електроустаткування;

- насадка має бути закрита кришкою тільки на тих генераторах піни з полімерних матеріалів, що вільно підвішені і призначені для роботи в ручному режимі.

На інших генераторах піни кришки мають бути зняті.

Б. 1.4 Гасіння пожежі Б. 1.4.1 У випадку гасіння пожежі за допомогою установки

пінного пожежогасіння з ручним місцевим пуском потрібно взяти в руки найближчий до вогнища доступний генератор піни, розправити рукав і відкрити будь-який з пускових кранів, зірвавши пломбу. Установка буде готова до дії. Розправити рукав до відкриття пускових кранів слід для того, щоб під час надходження розчину не сталося мимовільного розкручування згорнутого рукава, що може утруднити дії з гасіння пожежі.

Направивши насадку генератора піни на палаючі предмети, треба відкрити кран генератора піни до упору і струмінь піни почне викидатися з насадки. Для швидкої ліквідації пожежі, якщо вона

48 49

отримала значне поширення, слід користуватися відразу двома генераторами піни. Під час горіння стін або предметів, розташованих у вертикальній площині, потрібно направити струмінь піни вгору так, щоб піна стікаючи виконувала свою вогнегасну дію.

Після ліквідації пожежі потрібно закрити пускові крани, крани на генераторах піни, згорнути рукави й укласти їх на свої місця.

Б. 1.4.2 У випадку гасіння пожежі за допомогою напівавтоматичної установки пінного пожежогасіння слід мати на увазі, що запас піноутворюючого розчину, а отже, і піни на тепловозі обмежений.

Гасіння пожежі найбільш ефективне, коли піна подається безпосередньо на палаючі предмети, що досягається за ручного режиму роботи установки. Тому, якщо є можливість, потрібно використовувати .ручний режим.

Гасіння пожежі в напівавтоматичному режимі слід застосовувати в тому випадку, коли застосування ручного режиму неможливе. Така ситуація може виникнути за відсутності вільного члена локомотивної бригади для управління генератором піни, у випадку неможливості проникнути до палаючого місця і т.п.

Б. 1.4.3 Гасіння пожежі в ручному режимі має виконуватися згідно вказівок, викладених в п. Б. 1.4.1 цієї інструкції.

Для гасіння пожежі в ручному режимі призначений генератор піни, вільно підвішений у передньому тамбурі (тепловози М62, 2М62), а також може використовуватися генератор піни, напівжорстко закріплений у дизельному приміщенні. Потрібно пам'ятати, що кран останнього відкритий, тому що цей генератор піни підготовлений для роботи в напівавтоматичному режимі. Тому у випадку застосування одного генератора піни, вільно підвішеного в передньому тамбурі, бажано перекрити кран генератора піни в дизельному приміщенні. Тоді вся піна піде через використовуваний генератор.

Б. 1.4.4 Гасіння пожежі в напівавтоматичному режимі з дистанційним пуском здійснюється увімкненням тумблера того тепловоза (секції), де відбувається пожежа. У випадку необхідності гасіння пожежі у високовольтній камері (ВВК) потрібно попередньо відкрити кран 12, який роз'єднує генератори (генератор) піни з гідравлічною магістраллю.

Б. 1.4.5 Гасіння пожежі в напівавтоматичному режимі з місцевим пуском здійснюється відкриттям кожного з пускових кранів. Акумуляторну батарею потрібно відключати вручну, перед відкриттям пускового крану, тому що її автоматичне відключення відбувається тільки за дистанційного пуску установки. Відключення акумуляторної батареї особливо потрібно у випадку гасіння пожежі у ВВК.

Б.2 Установка газового пожежогасіння

Б.2.1 Принцип дії Б.2.1.1 Установки газового пожежогасіння, які

використовуються на тепловозах, дизель-поїздах і автомотрисах, відносяться до установок об'ємного пожежогасіння, тобто до таких, котрі створюють середовище, яке не підтримує горіння у всьому об'ємі, який захищається від пожежі. Працюють установки напівавтоматично, тобто пуск установок виконується людиною, а процес гасіння пожежі здійснюється автоматично. Пуск установок ручний дистанційний з дублюючим місцевим пуском.

Б.2.1.2 Вогнегасна речовина знаходиться у вогнегасниках і у випадку пуску установки по розподільчому трубопроводі надходить у приміщення, яке захищається від пожежі.

Основною вогнегасною речовиною є хладон 114В2 ГОСТ 15899-93 (хімічна назва тетрафтордіброметан, формула С2В2Г4). Хладон 114В2 - важка безбарвна рідина зі специфічним запахом, призначена для використання в якості вогнегасної речовини для пожеж різних класів, у тому числі обладнання під напругою. У вогнегасниках хладон 114В2 знаходиться під тиском, який створюється газовою подушкою -стисненим повітрям. Будучи розпилений по всьому об'єму приміщення, яке захищається від пожежі, хладон 114В2 діє, як інгібітор, який гальмує процес горіння. За нормальних умов хладон 114В2 є малотоксичною стабільною речовиною, а за високих температур (вище 400°С) розкладається з утворенням сильнотоксичних продуктів. Хладон становить екологічну небезпеку через озоноруйнівний ефект.

Застосування вуглекислого газу СО2 в установках об'ємного пожежогасіння засноване на тому, що він розбавляє повітря навколо пожежі до стану, коли утримання кисню в повітрі знижується настільки, що його стає недостатньо для підтримання горіння. Вуглекислий газ приблизно в 1,5 рази важчий за повітря, що поліпшує його вогнегасні властивості, оскільки він, опускаючись вниз, накриває пожежу. За рахунок своєї ваги він не дуже швидко розсіюється. Охолоджуючий ефект дуже обмежений. Може застосовуватися для гасіння пожеж електроустаткування, що знаходиться під напругою. Вуглекислий газ не отруйний, але в концентраціях, необхідних для гасіння пожежі, викликає задуху, супроводжувану запамороченням, а іноді і втратою свідомості. Якщо потерпілого не винести швидко на свіже повітря, може наступити смерть.

50 51

Б.2.2 Будова установки Б.2.2.1 Установка газового пожежогасіння на дизель-поїздах

типу ДР1. Б.2.2.1.1 Установка (рисунок Б.5) складається з двох груп

(основної і резервної) вогнегасників 2, розподільчого трубопроводу 8 і 12, дистанційного електричного приводу, ручного приводу 3 і 10 і системи автоматичної пожежної сигналізації.

Б.2.2.1.2 Кожна група складається з трьох стаціонарних вогнегасників типу ОС-8МФ. Можуть застосовуватися також вогнегасники типу ОС-8М або ОС-8МД, конструктивні відмінності яких не впливають на їхню установку і не змінюють принципу роботи.

У випадку використання вогнегасників ОС-8МД і ОС-8М, що призначалися раніше для суміші "3,5", під хладон 114В2 вони мають бути заряджені згідно керівництва з технічної експлуатації ОС-8МФ РЭ.

Вогнегасник (Рисунок Б.6) являє собою сталевий балон 1 з головкою-затвором 3 і сифонною трубкою 4, що відходить від головки-затвору до днища. Головка-затвор служить для зарядки та випуску вогнегасної речовини з балону.

Пуск вогнегасника може виконуватися дистанційно замиканням електричного кола піропатрона головки затвору або безпосередньо його ручкою. Під час замикання електричного кола піропатрону, він

52

спрацьовує, порохові гази переміщають поршень, шток якого повертає пусковий важіль і вісь-защіпку, яка звільняє відкидний важіль. Затвор розкривається і вогнегасна речовина надходить у розподільчий трубопровід. Розкриття затвору відбувається і при безпосередній дії на пусковий важіль.

- пробний тиск, МПа (кгс/см2)........................................19,0 (190) - тиск спрацьовування запобіжного

пристрою, МПа (кгс/см2) ...................................................... 20±2 (200±20) - зусилля на важелі затвору у випадку ручного

пуску Н (кгс), не більше ...............................................................350 (35) - напруга в колі піропатрону, В ............................................. 27±3 - мінімально допустима напруга електроживлення для

спрацьовування піропатрону, В (струм не більше 2,2 А).................. 12-14 - тип піропатрону ................................................................. ПП-3 -кількість спрацьовувань........................................................... 50 - діапазон робочих температур, °С...........................від -60 до+60 - тиск у балоні за температури +15°С, МПа (кгс/см ). 10±0,5 (100±5)

Тиск у балоні за манометром в залежності від температури навколишнього повітря має бути не менше зазначеного в таблиці.

Вихідні штуцери кожної групи вогнегасників з'єднані з розподільчим трубопроводом 8 і 12 (див. рисунок Б.5).

Б.2.2.1.3 Розподільчий трубопровід служить для рівномірного розподілу та розпилення вогнегасної речовини у всьому об'ємі машинного приміщення. Для цього в розподільчому трубопроводі є визначена кількість отворів діаметром 2 мм.

Між колектором 6 основної групи вогнегасників та розподільчим трубопроводом 8 встановлено триходовий кран 5, від якого відходить трубопровід 4, з'єднаний із шафою з електроапаратами кабіни машиніста. За нормального положення триходового крану трубопровід 4 від'єднаний від решти системи, а вся вогнегасна речовина з вогнегасників основної групи подається в машинне приміщення.

Шляхом перемикання триходового крану вогнегасна речовина може бути спрямована в шафу з електроапаратами і кабіну машиніста.

Розподільчий трубопровід з'єднаний з пневматичним циліндром 7.

54

Б.2.2.1.4 Дистанційний електричний привод містить у собі електричні апарати і проводи, уведені у виконавчу схему електроустаткування дизель-поїзда та забезпечує пуск вогнегасників.

З пульта машиніста моторного вагону, увімкненням відповідного тумблера, можуть бути пущені основні групи, як вагону, з якого проводиться пуск, так і другого моторного вагону. Резервні групи вогнегасників вмикаються за допомогою тумблерів, що знаходяться у відповідних машинних приміщеннях.

У випадку вмикання тумблера на пульті машиніста, крім пуску основної групи вогнегасників, відбувається зупинка дизеля, закривається люк машинного приміщення та знімається живлення з розсувних дверей. Пуск вогнегасників відбувається тільки в тому машинному приміщенні моторного вагону, тумблер якого був увімкнений, а захисні операції (зупинка дизеля, закриття люків, зняття живлення розсувних дверей) - в обох моторних вагонах.

Тумблерами, що знаходяться в машинних приміщеннях, вмикаються резервні групи того машинного приміщення, у якому увімкнений тумблер. Як і у випадку пуску основної групи відбувається зупинка дизеля, закривається люк і знімається живлення з розсувних дверей. Вогнегасна речовина, проходячи по розподільчому трубопроводу, надходить до пневматичного циліндру 7, поршень якого, рухаючись, вмикає тумблер, в результаті чого відбувається дублювання захисних операцій, виконуваних у випадку увімкнення тумблера на пульті машиніста.

Б.2.2.1.5 Ручний привід 3 та 10 вогнегасників здійснюється за допомогою тросових приводів, які діють безпосередньо на рукояті затворів вогнегасників. Для пуску групи вогнегасників рукоять І або II тросового приводу має бути витягнута до упору.

Б.2.2.1.6 В кожній кабіні машиніста моторних вагонів установлено звуковий сигнал, а на пультах управління по дві сигнальні лампи, які контролюють дизельні приміщення головного та хвостового вагонів. Нормально ці лампи горять зеленим світлом.

В пожежонебезпечних місцях машинного приміщення розташовані пожежні сповіщувачі, які реагують на температурні параметри навколишнього середовища. У випадку виникнення пожежі заклепка термоконтакту пожежного сповіщувача плавиться, термоконтакт розмикає коло, сигнальна лампа гасне та вмикається звуковий сигнал. Гасне лампа, яка відповідає тому машинному приміщенню, в якому спрацював пожежний сповіщувач. Стан горищ та шаф моторного вагону в пожежному відношенні також контролюється пожежними сповіщувачами.

55

В разі спрацьовування сповіщувача подається живлення на лампи, які сигналізують про пожежу в шафі або на горищі. Одна з цих ламп встановлена на пульті машиніста, а інша - на стінці задньої шафи. В шафах та горищах причіпних вагонів також є пожежні сповішувачі, які у випадку спрацьовування вмикають сигнальну лампу на пульті машиніста. В салоні моторного вагону і салонах причіпних вагонів встановлено по одному пожежному сповіщувачу. Спрацьовування одного з них веде до відключення електрокалорифера вагону, у якому встановлено сповішувач.

Б.2.2.2 Установки газового пожежогасіння на тепловозах типу, 2ТЭ10М, 2М62У, ТЭП70 і 2ТЭ116.

Б.2.2.2.1 Установки призначені для гасіння пожежі в апаратних камерах та шафі випрямної установки (тепловоз 2ТЭ116).

Установка складається з одного вогнегасника ОС-8МФ (ОС-8М, ОС-8МД), розподільчого трубопроводу та дистанційного електричного приводу. Застосовуються на тепловозах, обладнаних автоматичною пожежною сигналізацією.

Б.2.2.2.2 Опис вогнегасника і його основні параметри наведені в підпункті Б.2.2.1.2 цього додатку. Розподільчий трубопровід забезпечує підведення і розпилення вогнегасної речовини в приміщення, які захищаються від пожежі. Кількість останніх визначається конструктивними особливостями тепловоза. На тепловозах 2М62У електроустаткування розміщується в одній камері (ВВК), на тепловозах типу 2ТЭ10М в двох апаратних камерах (правій та лівій), а на тепловозах 2ТЭ116 захищаються від пожежі три апаратні камери (права, ліва та центральна) і шафа випрямної установки.

Для дистанційного пуску установки в кабіні машиніста є тумблер. Пуск може бути зроблено і вручну поворотом вгору важеля головки затвору вогнегасника.

Б.2.2.3 Установка газового пожежогасіння на автомотрисах типу АЧ-2.

Б.2.2.3.1 Установка складається з двох стаціонарних вогнегасників, розподільчого трубопроводу, дистанційного електричного приводу, ручного приводу і системи автоматичної пожежної сигналізації.

Б.2.2.3.2 Вогнегасник являє собою сталевий балон місткістю 40,2 л, заповнений вуглекислим газом С02. Маса заряду «25 кг С02. Вогнегасник закритий клапаном з піропатроном. Клапан служить для зарядки і випуску С02 з балону. Відкриття клапану може виконуватися дистанційно замиканням електричного кола піропатрону або вручну за допомогою важеля клапана.

Розміщено вогнегасники в машинному приміщенні на стінці, що відокремлює машинне відділення від салону для пасажирів.

Б.2.2.3.3 Розподільчий трубопровід служить для розпилення вуглекислого газу в машинному приміщенні. Вихід газу здійснюється через шість сопел, насаджених на патрубки - відгалуження трубопроводу.

Б.2.2.3.4 Дистанційний електричний привод шляхом подачі напруги 110 В на піропатрон клапану вогнегасника забезпечує випуск газу в розподільчий трубопровід.

Вимикач приводу знаходиться на пульті машиніста під запломбованою кришкою і має два положення вмикання ("1" і "2"). Кожному з них відповідає пуск одного з вогнегасників. Одночасно з подачею напруги на піропатрон знімається живлення з електропневматичного клапану аварійної зупинки дизеля та живлення з кіл управління вхідними дверима, тобто дизель зупиняється, а вхідні двері розблокуються.

Для ручного пуску установки в машинному приміщенні поруч з вогнегасниками розміщена рукоять, яка за допомогою троса зв'язана з важелями клапанів вогнегасників. У випадку ручного пуску відкриваються клапани обох вогнегасників одночасно.

Б.2.2.3.5 Сповіщувачі автоматичної пожежної сигналізації розміщені в пожежонебезпечних місцях і реагують на підвищення температури навколишнього повітря понад 150°С. У випадку спрацювання сповіщувача загоряється сигнальна лампа на пульті машиніста.

Б.2.3 Гасіння пожежі Б.2.3.1 Гасіння пожежі на дизель-поїзді типу ДР1. Б.2.3.1.1. У випадку отримання сигналу про пожежу в

машинному приміщенні машиніст або його помічник повинен упевнитися в тому, що сигнал не є помилковим.

Переконавшись в необхідності приведення установки в дію, потрібно залишити машинне приміщення, перейти в кабіну машиніста, щільно закрити двері і увімкнути на пульті управління тумблер, який відповідає машинному приміщенню, у якому сталася пожежа. Цим буде здійснено пуск основної групи вогнегасників.

За необхідністю, пуск цієї групи вогнегасників можна зробити вручну, витягнувши рукоять ручного приводу до упору вниз.

Б.2.3.1.2 Якщо сигнал про пожежу надійшов із заднього моторного вагону, а помічника машиніста в цей момент там немає, слід,

56 57

не втрачаючи часу на перевірку правильності сигналу, увімкнути на пульті управління тумблер гасіння пожежі заднього машинного приміщення. Після цього помічник машиніста, узявши з собою протигаз, повинен перейти в задній моторний вагон і діяти далі згідно цієї Інструкції та вказівок машиніста.

Б.2.3.1.3 Якщо під час пуску вогнегасників за допомогою ручного приводу або дистанційного електричного приводу не сталося виконання певних захисних операцій, передбачених електричною схемою (зупинка дизеля, закриття люків, зняття живлення розсувних дверей), слід зробити ці операції звичайним способом, як при експлуатації дизель-поїзда.

Б.2.3.1.4 Якщо виникла пожежа в шафі з електроапаратами кабіни машиніста, необхідно рукоять триходового крану, встановленого на трубопроводі основної групи вогнегасників, перевести в положення подачі вогнегасної речовини в шафу кабіни машиніста. В залежності від інтенсивності та розвитку пожежі увімкнути послідовно один, два або три вогнегасники основної групи шляхом підняття вгору важелів на їхніх балонах. За необхідністю увімкнення всіх трьох вогнегасників одночасно, пуск слід зробити рукояттю ручного приводу, потягнувши її до упору вниз.

Якщо пожежа в кабіні машиніста, крім вищезазначеного потрібно перед пуском вогнегасників відкрити двері шафи з електроапаратами і закрити бічні вікна.

Б.2.3.1.5 У випадку повторного загоряння пожежа ліквідується ручними вогнегасниками або приведенням у дію резервної групи вогнегасників. Увімкнення резервної групи виконувати тумблером, розташованим біля виходу з машинного приміщення в тамбур або за допомогою ручного приводу, потягнувши вниз до упору його рукоять.

Резервною групою слід користуватися і в тому випадку, коли під час пожежі в машинному приміщенні машиніст або його помічник, з тих чи інших причин, опинилися з боку тамбура моторного вагону і не можна гаяти час на перехід у кабіну машиніста для увімкнення основної групи вогнегасників.

Б.2.3.1,6 Працюючи з установкою газового пожежогасіння, необхідно дотримуватись наступних запобіжних заходів:

- після обстеження машинного приміщення, якщо є необхідність приведення установки в дію, залишити його і щільно закрити двері кабіни машиніста, прилеглої до машинного приміщення, у якому буде увімкнена установка. У випадку проникнення вогнегасної речовини в кабіну машиніста, що визначається присутністю специфічного запаху, надягти протигаз;

- увімкнення резервної групи вогнегасників тумблером, розташованим у машинному приміщенні, або приведення в дію установки ручним приводом, рукояті якого також знаходяться в машинному приміщенні, слід виконувати в протигазі.

Якщо за якимись причинами локомотивна бригада була змушена зробити зазначені увімкнення без протигазу потрібно негайно залишити машинне приміщення найкоротшим шляхом, не потрапляючи під струмені речовини, що розпилюється, і закрити за собою двері;

- перед гасінням пожежі в шафі з електроапаратами кабіни машиніста або в кабіні машиніста, залишити її, щільно закривши за собою двері;

- у випадку попадання вогнегасної речовини на тіло або одяг якомога швидше змінити одяг та прийняти гарячий душ.

Б.2.3.1.7 Під час гасіння пожежі в машинному приміщенні необхідно після закінчення витікання вогнегасної речовини (через ЗО секунд після увімкнення установки) одягти протигаз, увійти в машинне приміщення, зробити його огляд та переконатися в ліквідації пожежі. За наявності залишків пожежі ліквідувати їх за допомогою вогнегасників.

Зробити провітрювання машинного приміщення, для чого відкрити бічні двері, вікна і вентиляційний люк. Перед відкриттям люку, якщо паливний насос зупинений тумблером закриття люку (ТЗЛ), потрібно вимкнути тумблер "Паливний насос", після чого вимкнути ТЗЛ.

Провітрювати машинне приміщення слід не менше 15 хвилин, після чого зняти протигаз. Якщо під час цього буде відчуватися незвичний запах, знову одягти протигаз або вийти з машинного приміщення та продовжити провітрювання до повного зникнення цього запаху.

Двері з машинного приміщення в тамбур при присутності пасажирів у моторному вагоні, до повного провітрювання машинного приміщення, відкривати забороняється.

Б.2.3.1.8 У випадку гасіння пожежі в шафі з електроапаратами кабіни машиніста або в кабіні машиніста необхідно після закінчення витікання вогнегасної речовини, тобто через ЗО секунд після пуску вогнегасників або зниження тиску в їхніх балонах до 0,1-0,2 МПа (1-2 кгс/см ) одягти протигаз та увійти в кабіну машиніста для її огляду. За наявності залишків пожежі ліквідувати їх за допомогою вогнегасників.

Після ліквідації пожежі кабіну машиніста ретельно провітрити до повного зникнення незвичного запаху.

Б.2.3.2 Гасіння пожежі в апаратних камерах тепловозів типу 2ТЭ10М, 2М62У і 2ТЭ116.

58 59

Б.2.3.2.1 Отримавши сигнал про пожежу, потрібно визначити, де він виник, бо автоматична пожежна сигналізація на цих тепловозах подає інформацію про пожежу на секції без вказівки місця пожежі (дизельне приміщення або апаратні камери). Під час пожежі в апаратних камерах, а на тепловозі 2ТЭ116 і під час пожежі в шафі випрямної установки, потрібно зірвати пломбу, відкрити кришку та ввімкнути тумблер на пульті управління тієї секції, де виникла пожежа. Цим буде здійснено дистанційний пуск установки. Установку можна пустити в хід вручну, зірвавши пломбу з важеля затвору вогнегасника та повернувши важіль вгору до упору.

Б.2.3.2.2 Перед пуском установки, як дистанційному, так і ручному, дизель-генератор потрібно зупинити.

Б.2.3.2.3 Працюючи з установкою газового пожежогасіння необхідно дотримуватися наступних запобіжних заходів:

- після дистанційного пуску щільно закрити двері в кабіну машиніста і одягти протигаз;

- ручний пуск установки виконувати в протигазі, а після пуску пройти в кабіну машиніста та щільно закрити за собою двері. Якщо ручний пуск з певних причин виконувався без протигазу, потрібно негайно залишити дизельне приміщення, пройти в кабіну і щільно закрити двері;

- у випадку попадання вогнегасної речовини на тіло або одяг, якомога швидше змінити одяг та прийняти гарячий душ.

Б.2.3.2.4 Після закінчення витікання вогнегасної речовини, тобто через ЗО секунд після пуску вогнегасника або зниження тиску в його балоні до 0,1-0,2 МПа (1-2 кгс/см2) необхідно в протигазі оглянути місце пожежі. За наявності залишків пожежі ліквідувати їх за допомогою ручних вогнегасників.

Після ліквідації пожежі відкрити двері камери, яка горіла, вікна і зовнішні двері для провітрювання. Провітрювання проводити до повного зникнення незвичного запаху.

Б.2.3.3 Гасіння пожежі на автомотрисі типу АЧ-2. Б.2.3.3.1 У випадку отримання сигналу про пожежу в

машинному приміщенні потрібно впевнитися в тому, що сигнал не помилковий.

Переконавшись в необхідності приведення установки в дію, слід залишити машинне приміщення, перейти в кабіну машиніста, щільно закрити двері та розпломбувати кришку, якою закритий пожежний вимикач. Перевівши вимикач у положення "1" привести в дію вогнегасник. Якщо його вмісту виявиться недостатньо для гасіння

пожежі, привести в дію другий, перевівши вимикач у положення "2". За необхідності, вогнегасники можуть бути пущені разом шляхом послідовного перемикання вимикача з положення "1" у положення "2".

Б.2.3.3.2 Пуск вогнегасників ручним приводом у машинному приміщенні виконується натягненням тросу рукояттю вниз до упору. Після пуску вогнегасників вручну потрібно негайно залишити машинне приміщення, перейшовши в салон для пасажирів, і щільно закрити двері, які ведуть до нього.

Б.2.3.3.3 Після ліквідації пожежі машинне приміщення має бути добре провітрене до природньої концентрації вуглекислого газу.

Б.З Установки порошкового пожежогасіння

3.1 Принцип дії Б.З. 1.1 Установки порошкового пожежогасіння на тепловозах,

електровозах і дизель-поїздах відносяться до автоматичних установок об'ємного пожежогасіння з ручним дублюючим дистанційним і місцевим пуском з додатковими пожежними стволами для локального пожежогасіння.

Б.З. 1.2 Режими роботи: - автоматичний - пуск установки відбувається шляхом

спрацьовування сповіщувача автоматичної пожежної сигналізації. Як пуск, так і процес пожежогасіння здійснюються без участі людей. Режим призначається для захисту дизельного приміщення, апаратних камер та тягових двигунів (для ДЕ1) коли на тепловозі, електровозі або дизель-поїзді немає людей, що має місце під час гарячого відстою. Може застосовуватися також під час поїзної або маневрової роботи;

- напівавтоматичний - пуск установки здійснюється людиною шляхом увімкнення тумблера на блоці тумблерів (дистанційний пуск) або крану на блоці управління (місцевий пуск). Процес пожежогасіння відбувається без участі людей та є основним режимом для захисту дизельного приміщення й апаратних камер, коли бригада знаходиться на локомотиві або дизель-поїзді та має можливість перевірити правильність сигналу про пожежу і встановити її місцезнаходження;

- ручний - увімкнення пожежного ствола та процес пожежогасіння здійснюється людиною. Режим призначається для локального пожежогасіння як усередині, так і зовні локомотива або дизель-поїзда, включаючи інші об'єкти залізничного транспорту в межах досяжності порошкового струменя.

60 61

Б.3.1.3 Вогнегасна речовина — порошок знаходиться в спеціальних резервуарах. У випадку приведення установки в дію в резервуар подається стиснене повітря, яке витісняє порошок у трубопровід та розпорошує його в приміщенні, яке захищають від пожеж. Вогнегасний ефект у випадку застосування порошку пояснюється комбінованою дією наступних факторів: розведення горючого середовища негорючими газоподібними продуктами розкладу порошку, створення умов вогнезагородження, за яких полум'я поширюється через вузькі канали в порошковій хмарі, інгібітування хімічних реакцій у полум'ї, що призводить до обриву ланцюгової реакції горіння, охолодження зони горіння в результаті витрат тепла на нагрівання часток порошку, їхнє розкладання і часткове випаровування, механічного зриву полум'я струменями газопорошкової суміші.

Б.3.1.4 На тепловозах, електровозах і дизель-поїздах застосовуються багатоцільові вогнегасні порошки марок:

Пирант-А по ТУ 301-11-03-89; Пирант-АН по ТУ6-35-0204894-09-90; П-2АП по ТУ 113-08-597-86. Змішування порошків різних марок не допускається. Вогнегасні порошки не токсичні, не електропровідні, не

замерзають при низькій температурі. У випадку вдихання можуть викликати подразнення дихальних шляхів. Тому при контакту з вогнегасними порошками потрібно користуватися респіратором, а після закінчення гасіння пожежі добре провітрити приміщення.

Б.3.2 Будова установок Б.3.2.1 Установка порошкового пожежогасіння на тепловозах

типу 2ТЭ10М виконана за проектом Т 1425.00.00 ПКБ ЦТ МПС СССР. Б.3.2.1.1 Установка, принципова схема якої показана на рисунку

Б.7, складається з двох самостійних частин, одна з яких призначена для гасіння пожежі в апаратних камерах, а інша - у дизельному приміщенні і поза тепловозом.

Б.3.2.1.2 В кожну з цих частин входять наступні основні складові частини:

- резервуар; - пневматичний трубопровід; - порошковий трубопровід, що складається з магістрального і

розподільчого трубопроводів; - блок управління (конструктивно виконаний як один вузол для

обох частин установки);

62

- електрична схема дистанційного пуску, що включає в себе основний і додатковий блоки тумблерів.

В тій частині установки, що призначена для гасіння пожежі в дизельному приміщенні, крім того, є пожежний рукав з пожежним стволом.

Установки мають пристрої для відключення акумуляторних батарей, які спрацьовують під час пуску будь-якої з частин установки.

Р1, Р2 - резервуари; МП 1, МП2 - мембрани приводу; БЗ1, Б32 - бонки з заглушками; ЭВН1, ЭВН2 - електропневматичні вентилі;

К1, К2 - клапани; Ц - циліндр; ЭВНЗ - електропневматичний вентиль циліндра; КН1-КН5 - крани (КН1, КН4, КН5 - нормально відкриті; КН2, КНЗ - нормально закриті); КН6 - кран триходовий; СП - ствол

пожежний; 2-4, 6-9, 11-14, 16 - трубопровід пневматичний; 10, 15, 18-20-трубопровід порошковий магістральний;

5, 17-трубопровід порошковий розподільчий; 1 -рукав.

Рисунок Б.7 - Принципова схема установки порошкового пожежогасіння на тепловозах типу 2ТЭ10М

Б.3.2.1.3 Резервуари Р1 і Р2 - сталеві зварні, мають у верхньому днищі заправну горловину. Через неї виконується зарядка резервуару порошком за допомогою спеціальних контейнерів, конструкція яких передбачає випуск повітря під час зарядки через цей же отвір. Горловина закривається ковпаком з гумовою прокладкою.

63

На верхнім днищі є штуцер, у який встановлюється щуп. Цей штуцер може бути використаний для випуску повітря в тому випадку, якщо заправляння резервуару порошком виконується без застосування спеціального контейнера.

В нижню частину кожного резервуару вмонтовано аератор, який потрібен для насичення (аерації) порошку стисненим повітрям визначеного тиску перед його викиданням з резервуару в магістральний трубопровід. Аератор складається з двох труб, що прикріплюються до обичайки за допомогою фланцевого з'єднання. На трубах є отвори діаметром 2,5 мм, закриті гумовими кільцями.

Викидання порошку з резервуару відбувається через забірну трубу з розтрубом у нижній частині, що не доходить до нижнього днища на 20 мм. Забірна труба своїм штуцером вкручується в бонку, приварену до верхнього днища.

Б.3.2.1.4 Пневматичний трубопровід служить для підведення повітря від живильної магістралі до приладів та арматури блоку управління, а від них до резервуару Р1 по трубах 11,8, 13 і резервуару Р2 по трубах 12, 9, 14. По трубі 4 повітря підводиться до електропневматичного вентиля ЕВНЗ і циліндру Ц відключення акумуляторної батареї.

Б.3.2.1.5 Магістральний порошковий трубопровід за допомогою труб 19, 18 з'єднує резервуар Р1 з розподільчим трубопроводом 17 у дизельному приміщенні, а за допомогою труб 10 і 15 з'єднує резервуар Р2 з розподільчим трубопроводом 5 в апаратних камерах. На магістральних трубопроводах є мембрани МП1 і МП2, призначені для створення необхідного тиску повітря перед викиданням порошку в розподільчий трубопровід. Крани КН4 і КН6 служать для роз'єднання магістрального і розподільчого трубопроводів, що потрібно для перевірки герметичності установки. Триходовий кран КН6, призначений для відключення розподільчого трубопроводу 17 у випадку роботи пожежним стволом СП в ручному режимі.

Б.3.2.1.6 Розподільчий порошковий трубопровід служить для транспортування порошку та рівномірного його розпилення в приміщенні, яке захищають від пожежі. Розпилення відбувається через отвори діаметром 6 мм.

Б.3.2.1.7 Для пуску повітря до резервуарів Р1 і Р2 під час дистанційного управління служать клапани К1 і К2, з'єднані з живильною магістраллю. Електропневматичні вентилі ЕВН1 і ЕВН2, також з'єднані з живильною магістраллю, призначені для відкриття клапанів К1 і К2, прохід для повітря в яких значно більший, ніж у

вентилів. Під час ручного пуску з'єднання резервуарів з живильною магістраллю відбувається шляхом відкриття кранів КН2 і КНЗ. Кран КН1 служить для від'єднання блоку управління від живильної магістралі.

Конструктивно прилади й арматура для пуску повітря до резервуару Р1 (ЕВН1, К1, КН2) і до резервуару Р2 (ЕВН2, К2, КНЗ) об'єднані в один блок управління.

Б.3.2.1.8 Пожежний ствол СП на рукаві 1 довжиною 20 м за допомогою труби 20 через кран КН6 під'єднаний до магістрального трубопроводу 19, що відходить від резервуара Р1.

Він є засобом ручного пожежогасіння об'єктів поза тепловозом і, за необхідності, на самому тепловозі.

Б.3.2.1.9 Електрична схема підключена до виконавчої схеми електроустаткування тепловоза, забезпечує дистанційний пуск установок, зупинку дизеля і відключення рубильника акумуляторної батареї тієї секції, де відбувся пуск установки, а також автоматичний пуск у випадку спрацьовування автоматичної пожежної сигналізації (незалежно на кожній секції). Живлення схеми здійснюється від автоматів освітлення.

Б.3.2.1.10 На кожному основному блоці тумблерів, встановленому на задній стінці кабін машиніста, є шість тумблерів.

Чотири тумблери розміщені на передній панелі блоку під запломбованою кришкою. З них два служать для пуску складових частин установки, призначених для захисту апаратних камер і дизельного приміщення секції тепловоза, на якій встановлений блок. Ці тумблери позначені написами відповідно: "Перша секція. ВВК" і "Перша секція. ДП". Тумблер "Друга секція" служить для пуску установки другої секції, а тумблер "Третя секція" - вільна.

На передній панелі є ще один опломбований тумблер (ТАБ), що призначений для розриву кола відключення акумуляторної батареї. Вимкнене положення цього тумблера забезпечує живлення кола управління від акумуляторної батареї і зберігає можливість управління веденими секціями.

На бічній стінці блоку розміщений тумблер ДЛЯ перемикання режимів, який має два положення, позначені "Автомат" і "Напівавт".

Б.3.2.1.11 Додаткові блоки тумблерів встановлюються на стінках холодильних камер секцій і мають по два тумблери: для пуску частини установки, що захищає апаратні камери (позначений "ВВК"), і частини, що захищає дизельне приміщення (позначений "ДП") даної секції тепловоза. Тумблери закриті запломбованою кришкою.

64 65

Б.3.2.1.12 Тумблери, позначені "ВВК", у випадку увімкнення подають живлення на електропневматичні вентилі ЕВН1 і ЕВНЗ, а позначені "ДП" — на ЕВН2 і також на ЕВНЗ тієї секції локомотива, на якій вони знаходяться.

Тумблер, позначений "Друга секція", у випадку увімкнення подає живлення одночасно на електропневматичні вентилі ЕВН1, ЕВН2 і ЕВНЗ зазначеної секції. Тумблер "Третя секція" - вільний.

Тумблер ТАБ розриває коло живлення до електропневматичного вентиля ЕВНЗ тієї секції, на якій він встановлений, тобто якщо тумблер ТАБ увімкнений, то у випадку увімкнення тумблерів "ВВК" або "ДП" живлення на ЕВНЗ подаватися не буде.

Б.3.2.1.13 Робота установки в напівавтоматичному режимі гасіння пожежі, як було показано, можлива з дистанційним пуском з кабіни машиніста або з району холодильної камери і ручним - з дизельного приміщення шляхом безпосередньої дії людини на блок управління.

Під час дистанційного пуску установки пожежогасіння в дизельному приміщенні увімкненням тумблера "ДП" у кабіні або "ДП" у районі холодильної камери, подається живлення на котушку магнітного клапану електропневматичного вентиля ЕВН1 пневматична частина якого з'єднана з живильною магістраллю. Відкривається впускний клапан, і повітря через вентиль ЕВН1 надходить у клапан К1 (рисунок Б.7). Під тиском стисненого повітря клапан відкриває безпосередній прохід повітря з живильної магістралі до резервуару Р1. Спочатку стиснене повітря проходить аератор, розтягує гумові кільця, що закривають отвори в його трубі, і надходить у резервуар, насичуючи вогнегасний порошок. Так як на трубопроводі на виході з резервуару є мембрана МП1, тиск у резервуарі підвищується до тиску прориву мембрани (5 МПа). Мембрана проривається, повітря розширюється, спушує порошок і через забірну трубу витісняє його в магістральний трубопровід (труби 19, 18). З магістрального трубопроводу порошок надходить у розподільчий. Через отвори в цьому трубопроводі вогнегасний порошок розпорошується в дизельному приміщенні і гасить пожежу.

Під час дистанційного пуску установки пожежогасіння в апаратних камерах, увімкненням тумблера "ВВК" у кабіні або "ВВК" у районі холодильної камери, подається живлення на котушку магнітного клапану електропневматичного вентиля ЕВН2, пневматична частина якого з'єднана з живильною магістраллю. Відкривається впускний клапан і повітря через вентиль ЕВН2 надходить у клапан К2, а потім по

пневматичному трубопроводі 9, 14 до резервуара Р2 (рисунок Б.7). Подальша робота установки така ж, як і для дизельного приміщення.

Одночасно з подачею живлення до електропневматичних вентилів ЕВН1 і ЕВН2 подається живлення на котушку магнітного клапана електропневматичного вентиля ЕВНЗ. Відкривається впускний клапан, стиснене повітря з живильної магістралі надходить у циліндр Ц, переміщує його поршень, шток якого зв'язаний з рубильником акумуляторної батареї, і відключає останню від кола управління.

У випадку ручного пуску перемиканням розміщених на блоці управління кранів КН2 для дизельного приміщення або КНЗ для апаратних камер, здійснюється пуск стисненого повітря з живильної магістралі до резервуара Р1 або Р2, минаючи електропневматичні вентилі і клапани К1 і К2. Подальший процес такий же, як і у випадку дистанційного увімкнення.

Б.3.2.1.14 Робота установки в автоматичному режимі така ж, як і у напівавтоматичному з дистанційним пуском. Різниця в тім, що пуск установки, відключення акумуляторної батареї та зупинка дизеля відбуваються автоматично, без участі людини, при цьому тумблер перемикання режимів знаходиться в положенні "Автомат", а причиною пуску є спрацьовування будь-якого з сповіщувачів автоматичної пожежної сигналізації. Крім того, в автоматичному режимі немає роздільного пожежогасіння в дизельному приміщенні або апаратних камерах. Якщо спрацював сповіщувач порошок розпорошується як у дизельному приміщенні, так і в апаратних камерах. Це зв'язано зі схемою автоматичної пожежної сигналізації, що не має поділу сповіщувачів дизельного приміщення й апаратних камер.

Б.3.2.1.15 Ручний режим відрізняється від напівавтоматичного тим, що викидання порошку відбувається через пожежний ствол, яким керує людина.

Б.3.2.2 Будова установок порошкового пожежогасіння на інших тепловозах і дизель-поїздах, аналогічна вищеописаній, але в кожному випадку має свої особливості. Ці особливості обумовлені компонуванням на них агрегатів, кількістю і розташуванням апаратних камер і т.п. Є розбіжність в будові окремих вузлів установки.

Так на тепловозах 2М62У, 2ТЭ10М, 2ТЭ10У, 2ТЭ10УТ, 2ТЭ116, обладнаних установками порошкового пожежогасіння під час їхньої побудови на ВО "Луганськтепловоз", резервуари для порошку рознімні. Аератор являє собою кільце з труби, до якої приварені точені бонки з кільцевими проточками, з'єднаними з порожниною труби. На проточки в бонках одягнуті гумові кільця, які закривають отвори, але

66 67

розтягуються під час надходження повітря в аератор. До кільця аератора приварений патрубок із труби з фланцем для кріплення до нижньої частини резервуара і з'єднання з пневматичним трубопроводом. Штуцера з щупом на резервуарах ЛТЗ немає. Мембрани прориву розміщуються безпосередньо на виході з резервуарів.

Б.3.2.3 Система порошкового пожежогасіння електровоза ДЕ-1 принципових відмінностей, за своїми конструктивними елементами та принципом дії, від вищерозглянутої установки порошкового пожежогасіння не має, але має певні особливості. Вона складається з локальних установок призначених для гасіння окремих груп обладнання та апаратів і може бути задіяна як вибіркова, для гасіння пожежі в окремих місцях, так і вся одночасно, для гасіння пожежі по всьому об'єму кузова секції електровоза. До того ж на електровозі ДЕ-1 вперше на залізничному транспорті застосовано гасіння пожежі тягових двигунів.

Б.3.2.3.1 Система порошкового пожежогасіння секції електровоза ДЕ-1 складається з наступних локальних установок:

- п'яти установок пожежогасіння розміщених над кожним блоком силових апаратів (БСА) в ВВК, які вмикаються автоматично або дистанційно;

- чотирьох установок для гасіння кожного з чотирьох тягових двигунів, які також вмикаються автоматично або дистанційно;

- установка ручного пожежогасіння з пожежним стволом для гасіння окремих загорань всередині секції електровоза, в другій секції електровоза або за межами електровоза.

Принципова схема установки наведена на рисунку Б.8. Б.3.2.3.2 Установки гасіння БСА вмикаються подачею живлення

на електропневматичні клапани YA26-YA30. Повітря живильної магістралі надходить в порошкові резервуари РС10-РС14 і спушує порошок. Після того як тиск в резервуарах сягне 0,5Мпа (5кгс/см2) відбувається розрив мембран МП1-МП5 і повітряно порошкова суміш через розпилювальні колектори подається до БСА.

Б.3.2.3.3 Установки гасіння тягових електродвигунів вмикаються подачею живлення на електропневматичні вентилі YA31-YA34. Повітрянопорошкова суміш з резервуарів РС16-РС19 через трубопроводи подається в вентиляційний тракт відповідно тягового двигуна.

Б.3.2.3.4 Установка ручного пожежогасіння вмикається відкриттям крану КН74. Повітря з живильної магістралі надходить в резервуари РС20 та РС21 зпушуючи порошок, що в них знаходиться.

Для гасіння пожежі необхідно зняти пожежний рукав РВ35 з тримачів та підвести пожежний ствол ПЖ1 до осередку пожежі. Утримуючи корпус ствола однією рукою, повернути шток ствола проти годинникової стрілки та розпочати гасіння пожежі.

Б.3.2.3.5 На приведеній в стан готовності системі пожежогасіння крани КН70-КН73, КН75, КН76-КН79 мають бути відкриті, а кран КН74 - закритий. Крани повинні бути опломбовані.

Б.3.2.4 Вивчаючи будову установки порошкового пожежогасіння за цим додатком, необхідно додатково вивчити її будову за технічним описом для кожної конкретної серії локомотива.

Б.3.3 Підготовка установки до роботи Б.3.3.1 Резервуари установки (рисунок Б.7) мають бути

заповнені вогнегасним порошком однієї з марок, зазначених у Б.3.1.4 цього додатку.

Зарядку резервуарів слід виконувати через заправну горловину у верхньому днищі за допомогою спеціальних контейнерів, конструкція яких передбачає випуск повітря під час зарядки через цей же отвір. У випадку зарядки резервуару без застосування спеціального контейнера штуцер, у який установлений щуп, має бути відкритий. Вихід повітря буде відбуватися через цей штуцер.

Після зарядки резервуарів заправна горловина і штуцер із щупом мають бути щільно закриті призначеними для цього ковпачками.

Б.3.3.2 На резервуарі способом, вказаним у кресленнях, зазначається марка та дата засипання порошку.

Б.3.3.3 Якість вогнегасного порошку, що засипають, має бути попередньо перевірена на відповідність вимогам додатку Д цієї Інструкції.

Б.3.3.4. Пробкові крани ставляться в положення, зазначені нижче.

Б.3.3.4.1 В відкритому положенні мають бути: - крани, що від'єднують пневматичний трубопровід від

живильної магістралі, тобто кран КН1 між живильною магістраллю і блоком управління і кран КН5 між живильною магістраллю і циліндром відключення акумуляторної батареї;

- кран КН4 між резервуаром Р2 з вогнегасним порошком і розподільчим трубопроводом 5.

Б.3.3.4.2 В закритому положенні мають бути пускові крани КН2 і КНЗ на блоках управління.

68 69

Б.3.3.4.3 Триходовий кран КН6 має бути в положенні, при якому

резервуар Р1 з'єднаний з розподільчим трубопроводом 19. Для кожної конкретної серії тепловоза (дизель-поїзда) положення

пробкових кранів дані в принциповій комбінованій схемі, а також у технічному описі й інструкції з експлуатації (ТО).

Усі пробкові крани установки, яка знаходиться в підготованому до роботи стані, мають бути опломбовані.

Б.3.3.5 Рукав має бути згорнутий і повішений разом з пожежним стволом на кронштейні або покладений в іншому спеціально передбаченому для цього місці.

Категорично забороняється вішати або укладати разом з рукавами і пожежними стволами сторонні предмети, а також зв'язувати між собою витки згорнутих рукавів.

Б.3.3.6 Тумблери пуску установки мають бути у вимкненому положенні та закриті запломбованою кришкою.

Тумблер ТАБ розриву кола відключення акумуляторної батареї має бути ввімкнений та опломбований.

Тумблер перемикання режимів має знаходитися в положенні "Півавт".

Б.3.4 Гасіння пожежі Б.3.4.1 Установка порошкового пожежогасіння на тепловозах типу

2ТЭ10М, виконана за проектом Т1425.00.00 ПКБ ЦТ МПС СССР. Б.3.4.1.1 Одержавши сигнал автоматичної пожежної сигналізації,

машиніст або його помічник мають переконатися в тому, що він не помилковий.

Б.3.4.1.2 У випадку виникнення пожежі на тепловозі, за умови, що розміри пожежі невеликі, слід загасити її за допомогою ручних вогнегасників або пустити в хід ручний пожежний ствол СП (рисунок Б.7) установки порошкового пожежогасіння.

70

Для приведення в дію пожежного ствола потрібно: - перевести триходовий кран КН6 у положення, при якому

резервуар Р1 буде з'єднаний з рукавом; - розгорнути рукав; - відкрити кришку блоку тумблерів, зірвавши при цьому

пломбу, і увімкнути тумблер "ДП" або відкрити кран КН4; - взяти в руки пожежний ствол, за допомогою пускового органу

відкрити його і направити струмінь порошку на осередок пожежі. Б.3.4.1.3 Якщо пожежа виникла в дизельному приміщенні

першої (по ходу) секції і досягла розмірів, при яких гасіння ручними засобами не дасть позитивного результату, потрібно увімкнути тумблер "Перша секція - ДП" або відкрити кран КН4. У випадку значної пожежі в апаратних камерах необхідно увімкнути тумблер "Перша секція -ВВК" або відкрити кран КН6.

Б.3.4.1.4 У випадку пожежі на другій секції бажано пустити в хід установку порошкового пожежогасіння цієї секції, приладами управління які знаходяться на ній. Це дасть можливість вибіркового викиду вогнегасного порошку в дизельному приміщенні або в апаратних камерах в залежності від того, де виникла пожежа.

Якщо доступ до пускових приладів другої секції утруднений, необхідно привести в дію установку пожежогасіння з першої секції. Для цього потрібно увімкнути тумблер "Друга секція". Викид порошку відбудеться одночасно як у дизельному приміщенні, так і в апаратних камерах.

Б.3.4.1.5 При надходженні сигналу про пожежу на першій секції, коли перевірити правильність тривоги та встановити місце пожежі, в силу обставин, важко, потрібно увімкнути відразу обидва тумблери "Перша секція" ("ДП" і "ВВК").

Якщо місце виникнення пожежі відомо, треба увімкнути тільки відповідний йому тумблер.

Б.3.4.1.6 Одночасно з дистанційним пуском установки відбувається зупинка дизеля і вимикання акумуляторної батареї тієї секції, на якій запущена установка пожежогасіння.

Якщо пожежа виникла в умовах, за яких, згідно пункту 4.4.2 цієї Інструкції, зупинка поїзда заборонена, необхідно мати можливість управління тяговим режимом дизеля непалаючої секції. Тому під час пожежі на ведучій секції, коли потрібно продовжити рух поїзда за рахунок тяги, створюваної веденою секцією, перш ніж увімкнути тумблер дистанційного пуску, слід вимкнути тумблер ТАБ, що знаходиться на передній панелі основного блоку тумблерів. Цим

розривається коло відключення акумуляторної батареї. Вона залишиться за дистанційного пуску установки увімкненою, що зберігає можливість управління веденою секцією.

Б.3.4.1.7 При роботі установки в автоматичному режимі (тумблер на бічній стінці основного блоку тумблерів знаходиться в положенні "Автомат") від моменту спрацьовування автоматичної пожежної сигналізації і надходження сигналу про пожежу до спрацьовування установки пожежогасіння існує інтервал часу, рівний 20с. За цей час потрібно прийняти рішення і, за необхідності збереження акумуляторної батареї в увімкненому стані, перевести тумблер ТАБ у вимкнений стан.

Якщо є необхідність негайного пуску установки пожежогасіння до закінчення 20с, слід увімкнути потрібний тумблер дистанційного пуску.

Б.3.4.1.8 Гасіння пожежі поза тепловозом виконується ручним пожежним стволом, який для цього приводиться в дію, як викладено в п. Б.3.4.1.2 цього додатку.

Б.3.4.1.9 Перед тим як залишити тепловоз, що ставиться на гарячий відстій з працюючими дизелями, тумблери, які знаходяться на бічній стінці на блоках тумблерів, мають бути приведені в положення, позначене "Автомат". При спрацьовуванні сповіщувача пожежної сигналізації на секції, де виникла пожежа, відбудеться пуск установки. Через 20 с почнеться викид вогнегасного порошку одночасно в дизельному приміщенні й апаратних камерах.

Б.3.4.1.10 Після ліквідації пожежі, перш ніж увійти в приміщення, де був застосований вогнегасний порошок, приміщення потрібно добре провітрити.

Б.3.4.1.11 Якщо є необхідність увійти в приміщення, де застосовувався вогнегасний порошок, до закінчення провітрювання приміщення, потрібно обов'язково надягти респіратор. Респіратором слід користуватися також під час очищення дизельного приміщення або ВВК від порошку після ліквідації пожежі.

Б.3.4.2 Принцип гасіння пожежі на інших тепловозах і дизель-поїздах аналогічний описаному, але для кожного має свої особливості, обумовлені будовою установки порошкового пожежогасіння.

На тепловозах, обладнаних установками порошкового пожежогасіння під час побудови на "Луганськтепловозі", на пасажирських тепловозах ТЭП70, обладнаних за проектом ПКБ ЦТ МПС СССР, в автоматичному режимі немає інтервалу часу між спрацьовуванням сповіщувачів і початком викиду порошку. На таких

72 73

На рисунку АЛ наведений вогнегасник ОП-5. До складу вогнегасника входять: корпус 1, балон для робочого

газу 3, кришка 4 і рукав 2 зі стволом пістолетного типу 5. Корпус служить для зберігання вогнегасної речовини, балон з

робочим газом вкручений у кришку вогнегасника. Кришка з балоном кріпиться на нарізній горловині корпусу за допомогою гайки. В кришці вогнегасника розміщений пусковий механізм і канали для виходу газу, до яких прикручена сифонна трубка. Кришка закрита пластмасовим ковпаком.

На обичайці корпусу є бічна трубка для виходу порошку, до якої кріпиться шланг зі стволом. Через них під тиском газу, що виходить з балона, викидається порошок. Ствол має запірний клапан і рукоять для його відкриття.

Ствол дозволяє випустити порошок весь відразу або частинами, для чого необхідно періодично відпускати рукоять, пружина якої перекриває ствол.

74

Додаток В (обов'язковий)

Системи автоматичної пожежної сигналізації

8.1 Принцип роботи В. 1.1 Система автоматичної пожежної сигналізації, в

найпростішому вигляді, складається з датчиків пожежної сигналізації, реле, тумблера перевірки електричних кіл, а також сигнальних ламп.

В. 1.2 У випадку загоряння в дизельному приміщенні чи високовольтній камері спрацьовує розташований найближче до місця загоряння датчик пожежної сигналізації, що призводить до вимкнення реле та увімкнення сигнальної лампи "Пожежа" і зумерів на пультах машиніста.

В. 1.3 Для перевірки електричних кіл пожежної сигналізації необхідно вимкнути тумблер їх перевірки. В цьому випадку має ввімкнутися світловий та звуковий сигнали. Після увімкнення тумблера сигнали мають припинитися.

8.2 Будова системи (електрична схема) 8.2.1 Система автоматичної пожежної сигналізації тепловоза

М62, наведена на рисунку В.1, включає в себе датчики пожежної сигналізації (1-18) типу ІПЛ, з'єднані послідовно, реле управління РУ14, яке отримує живлення від автомату 47 та своїми контактами розімкнення вимикає кола сигналізації зумерів та сигнальних ламп "Пожежа" в обох кабінах тепловоза.

У випадку підвищення температури в місці установки датчика понад 110°С відбувається розімкнення пружинних контактів датчика ІПЛ, що призводить до вимкнення реле управління РУ14, яке своїми контактами розімкнення вмикає сигнальні лампи "Пожежа" та зумери на пультах машиніста. Під час роботи за системою двох одиниць, або на двосекційному тепловозі сигнал подається через міжтепловозне з'єднання.

8.2.2 Під час перевірки кіл пожежної сигналізації необхідно вимкнути тумблер перевірки ТПр. В такому разі мають увімкнутися сигнальні лампи "Пожежа" та звукові (зумери СБ) сигнали. Увімкненням тумблера ТПр система пожежної сигналізації переводиться з режиму перевірки в режим роботи.

8.2.3 Системи автоматичної пожежної сигналізації, що застосовуються на інших серіях локомотивів та моторвагонному

75

рухомому складі мають конструктивні відмінності від описаної, що не змінюють суті їх роботи.

В.2.4 Полтавським ПКТБ по ремонту локомотивів розроблена система пожежної сигналізації для електропоїздів ЭР1 та ЭР2, якою вони повинні обладнуватись під час капітальних ремонтів. В ній використовується прилад приймально-контрольний пожежний (ППКП) "Прометей-02" призначений для приймання інформації від пожежних оповіщувачів "Агат" з наступною подачею сигналу про виникнення пожежі. Прилад та оповіщувач розроблені Харківським НВП "Хартрон-Експресс".

76

8.2.4.1 Ця система пожежної сигналізації призначена для виявлення пожежі та сповіщення про неї локомотивної бригади з визначенням місця розташування оповіщувача, що спрацював.

8.2.4.2 Система пожежної сигналізації передбачає: - одночасну роботу приладів приймально-контрольно-

пожежних (ППКП) як в головній так і в хвостовій частині поїзда; - кожен ППКП охоплює свою групу оповіщувачів; - всі тривожні сповіщення надходять одночасно на передні

панелі обох ППКП з подаванням звукової сигналізації та з індикацією порядкового номера вагону в поїзді, номера оповіщувача в вагоні та причини, яка викликала спрацювання оповіщувача (дим або температура);

- система дублює органи управління на обох ППКП; - режим роботи ППКП передбачає його роботу в діапазоні

робочих температур від мінус 40°С до плюс 50°С; - час приведення ППКП в робочий стан в діапазоні робочих

температур не перевищує Зхв. 8.2.4.3 Схема електрична принципова системи пожежної

сигналізації наведена на рисунку В.2. ППК отримує живлення постійним струмом напругою 50В

шляхом підключення до плюсу батареї (номер провідника 15) та до загального мінусу (номер провідника 30) електропоїзда. В цьому випадку використовується сполучна планка ЗКЗ, що знаходиться в кабіні машиніста під пультом управління. На ППКП використовуються клеми "+1" та "-2" згідно схеми електричної принципової.

8.2.4.4 ППКП сполучений з оповіщувачами через сигнальну лінію проводів - клеми "-9" та "+10" (номери провідників 69 і 70).

Для підключення оповіщувачів використовується схема електрична принципова перехідного пристрою (ВЯИЦ.469535.72723ЕЗ), при цьому мінус підходить до клеми "6", а відходить від клеми "5". Екран провідника під'єднується до клем "11"- "корпус" (оповіщувач).

8.2.4.5 Зв'язок між двома ППКП здійснюється за допомогою двопровідної лінії через клеми "12" і "13" (номери проводів 71 і 72).

8.2.5 Дії локомотивної бригади у випадку спрацювання пожежної сигналізації викладені в розділі В.2.3 додатку Б.

8.2.6 Електрична схема системи пожежогасіння електровоза ДЕ-1 має принципові відмінності від досі застосовуваних подібних систем. Крім стандартних для досі існуючих систем пожежної сигналізації

функцій вона виконує додаткові завдяки наявності в електричній схемі процесорного блоку на базі мікро ЕОМ.

8.2.6.1 Електрична схема системи пожежогасіння забезпечує: - виявлення місця виникнення пожежі за спрацьовуванням

пожежного оповіщувача (датчика диму або температури); - подавання узагальненого світлового сигналу "Пожежа секції

1", "Пожежа секції 2" на пульт машиніста, а також звукового сигналу в кабіні машиніста - електричного дзвінка;

- ввімкнення відповідного вентиля вогнегасника; - передавання узагальнених повідомлень з провідної секції на

ведену і навпаки; - виявлення несправності - обриву або короткого замикання

проводів на лінії підключення датчиків вогню; - можливість вибору оператором режиму управління

ввімкненням електропневматичних вентилів вогнегасників - ручного або автоматичного.

8.2.6.2 Живлення електричної схеми системи пожежогасіння здійснюється від електровозної акумуляторної батареї своєї секції або другої секції електровоза, якщо своя вимкнена.

8.2.6.3 На рисунку В.З наведена функціональна схема управління системою пожежогасіння електровоза ДЕ-1.

В склад електричної схеми системи пожежогасіння однієї секції електровоза входять:

- система виявлення диму СПС-БГО. Pa2.429.001, яка складається з блоку сигналізації БС Ра5.142.079 та семи датчиків диму Pa5.113.008;

- блоку контролю, сигналізації та управління системою пожежогасіння БКСУ-СПД 6ТП.387.591;

- 15 датчиків температури - 11 датчиків ПД-817Д 6ТП.367.817 та 4 датчики ПД-51 ІД 6ТП.387.511.

8.2.6.4 В склад блоку БКСУ-СПД входять: - осередки ЯСП1Д 6ТП.387.533 (2 шт.) забезпечують

приймання інформації з шини та передавання її на світлодіоди, які відображують стан 7 датчиків диму, 15 датчиків температури та команди на ввімкнення відповідних вогнегасників, а також приймання інформації від перемикачів та передавання її на шину (індикація та органи управління системою згідно функціональної схеми). Один осередок ЯСП1Д відображає стан системи пожежогасіння в одній секції;

78 79

- осередки ЯСП2Д 6ТП.387.530 (2 шт.) мають по 8 каналів

приймання інформації від датчиків вогню. Вони виконують функцію виявлення вогню, короткого замикання ліній підключення датчиків та обриву ліній (дивись функціональну схему). Два осередки ЯСП2Д забезпечують приймання інформації від 15 датчиків температури однієї секції електровоза;

- осередок ЯСПЗД 6ТП.387.531 (1 шт.) побудований на базі мікро ЕОМ К1830ВЕ31. Він забезпечує (дивись функціональну схему) приймання інформації від системи СПС-БГО про стан датчиків диму, обмін узагальненою інформацією з БКСУ-СПД другої секції, приймання інформації від осередків ЯСШД, ЯСП2Д та ЯСП4Д, а також передавання інформації на осередки ЯСШД та ЯСП4Д. На платі осередку знаходяться перетворювачі постійного струму напругою 24В в постійний струм напругою 5В та 12В. Напруга 5В використовується для живлення осередків ЯСШД, ЯСП2Д, ЯСПЗД та ЯСП4Д. Напруга 12В використовується тільки для живлення гальванічно розв'язаної лінії обміну інформацією між БКСУ-СПД секцій;

- осередки ЯСП4Д 6ТП.387.532 (2 шт.) забезпечують управління дев'ятьма вогнегасниками, ввімкнення світлових індикаторів "Пожежа секції 1", "Пожежа секції 2", ввімкнення звукового сигналу "Пожежа", вимкнення контакторів управління, які підключають кола управління електровоза до акумуляторних батарей;

- джерело живлення BXA200-48W24-E, яке перетворює нестабілізовану вхідну напругу 35-68В від акумуляторної батареї електровоза в постійну стабілізовану 24В якою' живляться системи виявлення диму СПС-БГО, датчики температури, осередки ЯСП2Д та дзвоники розташовані в кабінах машиніста. Вхідні кола джерела живлення захищені від переполюсування батареї за допомогою діоду КД213А.

81

Додаток Г

(обов'язковий)

Утримання та ремонт засобів пожежогасіння і

автоматичної пожежної сигналізації

Г.1 Вогнегасники Г.1.1 Утримання вогнегасників має відповідати вимогам "Правил

будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском" ДНАОП 0.00--1.0794, затверджених наказом №104 від 18.10.94 Держнаглядохоронпраці України, інструкцій з експлуатації, керівництв або паспортів підприємств-виробників та іншої чинної нормативно-технічної документації.

Г.1.2 До застосування в експлуатації на локомотивах і моторвагонному рухомому складі допускаються тільки повністю заряджені й опломбовані вогнегасники, які мають бирку з вказівкою дати (місяць і рік) зарядки і дати чергового перезарядження, контролю і технічного огляду. Ці дані допускається замість бирки наносити на корпус вогнегасника з протилежної сторони насадки штемпельною фарбою.

Г.1.3 Контроль і технічний огляд вогнегасники проходять у терміни, встановлені для даного типу вогнегасника.

Г.1.3.1 Вогнегасники порошкові: - перевірка кріплення вогнегасника в кронштейні, щільності закриття

отвору для засипання порошку і кріплення насадки-пістолета проводиться не рідше одного разу на місяць;

- контроль якості порошку, маси заряду в балончику і стану лакофарбових покриттів - один раз у рік;

- повторний огляд корпусу з гідравлічними випробуваннями на міцність - через п'ять років експлуатації.

Г.1.3.2 Вогнегасники вуглекислотні ручні: - контроль маси заряду вогнегасників з запірно-пусковим пристроєм

вентильного типу здійснюється не рідше одного разу на три місяці; - те ж, вогнегасників із запірно-пусковим пристроєм

пістолетного типу - не рідше одного разу на рік; - повторний огляд балонів з гідравлічними випробуваннями на

міцність - через п'ять років експлуатації. Г.1.3.3 Вогнегасники хімічні пінні: - перевірка цілісності мембрани сприску проводиться не рідше

одного разу на місяць;

83

- контроль стану заряду й антикорозійних покриттів - один раз на рік;

- повторний огляд корпусу з гідравлічними випробуваннями на міцність:

1) 25% через 1,5 року після початку експлуатації; 2) 50% через 2 роки після початку експлуатації; 3) 100% один раз у рік при подальшій експлуатації.

Г.1.3.4 Вогнегасники стаціонарні авіаційні (ОС-8М, ОС-8МД і ОС-8МФ):

- контроль маси заряду здійснюється не рідше одного разу на шість місяців;

- перевірка затвору на розкриття - не рідше одного разу на шість місяців;

- повторний огляд балону з гідравлічними випробуваннями на міцність - у терміни, зазначені на балоні.

Г.1.4 Укомплектування локомотивів та моторвагонного рухомого складу вогнегасниками, у яких минув термін технічного обстеження, забороняється. Вогнегасники, які знаходяться на локомотивах та МВРС, у яких минув термін технічного обстеження, підлягають негайній заміні справними.

Г.1.5 Технічний огляд, а також ремонт вогнегасників мають виконуватися в майстернях або спеціалізованих організаціях, які мають відповідний дозвіл органів Держнаглядохоронпраці.

Г.1.6 Особи, які мають безпосереднє відношення до вогнегасників, мають бути навчені поводженню з ними, знати та дотримуватись правил техніки безпеки під час роботи зі стисненими газами згідно "Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском".

Особи, що мають відношення до експлуатації вогнегасників стаціонарних (ОС-8М, ОС-8МД, ОС-8МФ та ін.), заряджених хладоном 114В2, крім того, мають бути навчені, знати і дотримуватись правил з техніки безпеки під час роботи з токсичними рідинами, а також спеціальних вимог, викладених в керівництвах з технічної експлуатації цих вогнегасників.

Г.1.7 Відповідальність за правильне утримання та своєчасний технічний огляд вогнегасників, як ручних, так і стаціонарних, несуть головні інженери депо (ремонтного заводу), про що видається відповідний наказ начальника депо (директора ремонтного заводу).

Г.2 Установки пінного пожежогасіння Г.2.1 Технічне обслуговування ТО-2 Г.2.1.1 Перевіряється наявність рукавів та справних генераторів

піни на обох постах установки, а в напівавтоматичних установок, крім того, в апаратних камерах.

Г.2.1.2 Перевіряється положення кранів, які мають бути в закритому положенні, крім встановленого на трубі, яка йде від резервуару з водяним розчином піноутворювача, який має бути відкритий. У напівавтоматичних установок, крім того, має бути відкритий кран генератора піни, напівжорстко закріпленого над шахтою холодильника. Г.2.1.3 Перевіряється наявність пломб на пускових кранах (крани на трубах, що підводять повітря до установки пожежогасіння) і кожусі блоку тумблерів напівавтоматичних установок. У випадку відсутності пломби перевіряється наявність розчину в резервуарі, рівень якого має бути між рисками на щупі резервуара. За недостатньої кількості розчин має бути обов'язково поповнений. Г.2.2 Технічне обслуговування ТО-3

Г.2.2.1 Перевіряється стан рукавів та їхнього сполучення з трубопроводами і генераторами піни. Несправності мають бути усунуті.

Г.2.2.2 Перевіряється справність генераторів піни. Особливу увагу звертати на стан сіток, які мають бути чистими, туго натягнутими та не мати порваних вічок. Несправні сітки необхідно замінити.

Г.2.2.3 Перевіряється чистота отвору діаметром 1 мм в бонці пневматичного трубопроводу.

Г.2.2.4 Перевіряється наявність розчину піноутворювача в резервуарі, незалежно від цілісності пломб на пускових кранах і кожусі блоку тумблерів напівавтоматичних установок. За недостатньої кількості розчин поповнюється. Перевіряється положення кранів і наявність пломб.

Г.2.3 Поточний ремонт ПР-1 Г.2.3.1 Виконуються роботи в обсязі технічного обслуговування

ТО-3 з дотриманням вимог підрозділу Г.2.2 цієї інструкції. Г.2.3.2 Перевіряється робота всіх кранів. Пробки мають

повертатися вільно від зусилля руки людини без застосування подовжувачів, ключів і т.п.

Г.2.3.3 У напівавтоматичних установок перевіряється робота дистанційного приводу увімкнення установки і відключення акумуляторної батареї.

84 85

Г.2.3.4 Проводиться випробування установки з перевіркою кратності піни згідно вказівок Г.2.6 цього додатку, після чого установка підготовляється до роботи згідно підрозділу Б. 1.3 цієї інструкції.

Г.2.4 Поточні ремонти ПР-2 і ПР-3 Г.2.4.1 Проводяться роботи в обсязі поточного ремонту ПР-1 з

дотриманням вимог 2.3. цього додатку. Г.2.4.2 Водяний розчин піноутворювача з резервуару зливається

після попередньої перевірки кратності піни і визначення його придатності для подальшого використання.

Г.2.4.3 Резервуар знімається, сифонний вузол резервуара розбирається, а сталева труба, що входить усередину резервуару, по якій з нього витісняється розчин, ретельно оглядається.

В результаті постійного корозійного впливу на цю трубу водяного розчину піноутворювача на стінках труби з'являються раковини і з часом відбувається руйнування стінок труби. Руйнування найчастіше відбувається на межі зіткнення водяного розчину піноутворювача і повітря. Ушкодження стінок призводить до того, що стиснене повітря замість того, щоб витісняти розчин у трубу, проходить через ушкоджені місця й установка пожежогасіння виявляється непридатною до роботи.

У випадку виявлення ушкоджень сталевої труби необхідно замінити її поліетиленовою та змінити конструкцію кріплення до резервуару згідно затвердженої робочої конструкторської документації. За відсутності такої можливості, допускається заміняти ушкоджену трубу новою сталевою, зберігши існуючий спосіб кріплення до резервуару. Залишати стару трубу, із заварюванням ушкоджених місць, не допускається.

Г.2.4.4 Розбираються й оглядаються генератори піни. У випадку виявлення іржі або клейкого нальоту піноутворювача, генератори піни мають бути очищені, промиті і просушені. У випадку ушкоджень електроізолюючого покриття, на зовнішніх поверхнях металевого генератора піни воно має бути відновлено.

Перевіряється співвісність соплового отвору відцентрового розпилювача металевого генератора піни з дифузорами корпуса. Неспіввісність більше 2,0 мм не допускається.

Протікання розчину піноутворювача та витікання повітря зі сполучень трубопроводів установки мають бути усунуті.

Г.2.4.5 Електропневматичні вентилі і клапани напівавтоматичних установок розбираються й очищаються від іржі та клейкого нальоту піноутворювача. Особливу увагу звертають на чистоту запірних поверхонь клапанів та поверхонь корпусів, які сполучаються.

Г.2.4.6 Установка промивається гарячою водою і продувається стисненим повітрям, після чого резервуар заряджається водяним розчином піноутворювача згідно Б. 1.3.1 цієї інструкції.

Г.2.5 Капітальні ремонти КР-1 і КР-2 Г.2.5.1 Трубопроводи установки з усією арматурою і

резервуаром мають бути зняті, розібрані й очищені. Г.2.5.2 Ушкоджені труби замінюють новими. Допускається

ушкоджені труби ремонтувати вварюванням ділянок з нових труб. Труби гідравлічного трубопроводу, незалежно від їхнього стану, замінюють новими.

Г.2.5.3 Резервуари для водяного розчину піноутворювача, які не мають внутрішнього антикорозійного покриття, незалежно від їхнього стану, під час КР-2 мають бути замінені новими. В установлюваному сифонному вузлі резервуару труба має бути з поліетилену згідно затвердженої у встановленому порядку документації.

Г.2.5.4 Генератори піни, електропневматичні вентилі, клапани, циліндри відключення акумуляторних батарей мають бути відремонтовані та випробувані згідно креслень та технічних умов.

Г.2.5.5 Гнучкі гумовотканинні рукави під час КР-2 замінюють новими.

Г.2.5.6 Електроустаткування дистанційного пуску напівавтоматичних установок має бути відремонтоване та випробуване згідно вимог правил капітального ремонту до електроустаткування.

Г.2.5.7 Установка пожежогасіння має бути складена та випробувана згідно вимог затвердженої конструкторської документації.

Г.2.5.8 Перед відправленням тепловоза (дизель-поїзда) проводиться випробування установки з перевіркою кратності піни згідно вказівок Г.2.6. цього додатку.

Г.2.5.9 Установка пожежогасіння тепловоза (дизель-поїзда), яка відправляється з ремонту, має бути підготовлена до роботи згідно розділу Б. 1.3 цієї інструкції.

Г.2.6 Випробування установки з перевіркою кратності піни. Г.2.6.1 Для перевірки кратності піни потрібно привести установку

пожежогасіння в дію і, направивши струмінь з генератора піни в будь-яку мірну посудину (наприклад, відро), заповнити його піною. Після відстою піни визначити об'єм відстояної рідини. Відношення об'єму піни до об'єму відстояної рідини є числом кратності піни.

Кратність піни має бути не менше 60 при тиску повітря перед розпилювачем 0,6 МПа (6 кгс/см ).

Г.2.6.2 Якщо кратність піни знаходиться в нормі, розчин може

86 87

бути збережений для подальшого використання. Якщо кратність піни виявиться нижче норми, розчин має бути злитий та замінений новим. Допускається коректування розчину додаванням раніше залитого піноутворювача з обов'язковою перевіркою кратності і доведенням її до норми.

Якщо у відремонтованих та перевірених генераторів піни кратність піни, отриманої зі свіжозалитого розчину, виявиться нижче норми, необхідно зробити аналіз піноутворювача для перевірки його придатності.

Г.2.6.3 Одержавши позитивні результати випробування придатності установки і кратності піни, слід видалити залишки водяного розчину піноутворювача з гідравлічного трубопроводу.

Для цього потрібно перекрити кран, що роз'єднує гідравлічний трубопровід з резервуаром, відкрити кран на трубі, яка сполучає з гідравлічний трубопровід з пневматичним, відкрити один з пускових кранів, виставити генератори піни назовні тепловоза (дизель-поїзда) і відкрити їхні крани. Повітря по трубах через рукави і генератори піни витисне весь розчин, що залишився, із трубопроводу, зберігши його в резервуарі. Після продувки установка має бути підготована до дії згідно вимог розділу 1.3 додатку Б.

Г.2.7 В тих випадках, коли в процесі експлуатації установкою пожежогасіння користувалися (незалежно від тривалості), на черговому ТО-3 має бути перевірена кратність піни згідно вимог 2.6 цього додатку.

Г.2.8 Опробування установок пінного пожежогасіння з перевіркою кратності піни також проводиться під час весняних та осінніх комісійних оглядів.

Г.2.9 Під час перевірок кратності піни, роботи дистанційного приводу та наступних видаленнях розчину піноутворювача з гідравлічного трубопроводу напівавтоматичних установок потрібно звертати особливу увагу на неприпустимість випадкового попадання піни або розчину в апаратні камери.

Г.З Установки газового пожежогасіння Г.3.1 Технічне обслуговування ТО-2 Г.З. 1.1 Перевіряється наявність пломб у місцях, передбачених

будовою установки. Г.З. 1.2 В балонах з вогнегасною речовиною, перевіряється тиск,

який має відповідати встановленому для даного типу балона (вогнегасника) та вогнегасної речовини, з врахуванням температури

зовнішнього повітря. Норми тиску в залежності від температури мають бути вивішені на видному місці поруч з балоном.

Г.З.2 Технічне обслуговування ТО-3 Г.3.2.1 Виконуються роботи, в обсязі технічного обслуговування

ТО-2 з дотриманням вимог п. Г.3.1 цього додатку. Г.З.2.2 Перевіряється стан балонів з вогнегасною речовиною та

їхніх головок-затворів. Механічні ушкодження (ум'ятини, помітні зміни форми, сильна корозія і т.п.) не допускаються.

Г.3.2.3 Перевіряється стан отворів розподільчого трубопроводу. У випадку необхідності отвори прочищаються.

Г.З.З Поточний ремонт ПР-1 Г.З.3.1 Виконуються роботи в обсязі технічного обслуговування

ТО-3 з дотриманням вимог п. Г.3.2 цього додатку. Г.З.3.2 Перевіряється виконання захисних операцій (зупинка

тепловоза, зупинка дизеля, розблокування дверей у дизель-поїзда та ін., передбачених будовою установки) під час пуску установки пожежогасіння. Перевірка виконується без спрацьовування піропатрону.

Г.3.4 Поточні ремонти ПР-2 і ПР-3 Г.З.4.1 Балони з вогнегасною речовиною знімають та оглядають

на відсутність механічних ушкоджень. Зняті балони зважують для визначення маси заряду. Маса

зарядженого балона має відповідати зазначеній на балоні або в його паспорті, а тиск бути в нормі, встановленій для даного типу балонів та вогнегасної речовини з врахуванням температури зовнішнього повітря. У випадку зниження маси заряду і тиску проти встановлених, але не більше допустимої величини зниження, балони мають бути дозаряджені.

Зниження маси заряду і тиску понад допустиму норму свідчить про втрату балоном герметичності. Він має бути замінений або відремонтований.

Г.3.4.2 Перевіряється надійність розкриття затворів без випуску заряду.

Г.З.4.3 Розподільчий трубопровід продувається стисненим повітрям. Г.З.4.4 Перевіряється виконання захисних операцій під час

увімкнення установки без спрацьовування піропатрону. Г.3.4.5 Перевіряється робота ручного приводу без розкриття

затворів. Г.3.4.6 Встановлюються пломби в місцях, передбачених

будовою установки. Г.З.5 Капітальні ремонти КР-1 і КР-2

88 89

Г.3.5.1 Установка пожежогасіння знімається, очищається і розбирається для ремонту.

Г.3.5.2 Зняті балони після очищення піддаються гідравлічним випробуванням згідно паспортним даним та вимогам Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском.

За наявності тріщин, плен, раковин, ум'ятин, рисок глибиною більше 1 мм, а також у випадку відсутності паспорта, балон підлягає заміні.

Г.3.5.3 Головка-затвор оглядається на відсутність ушкоджень. Корпус головки-затвора за наявності тріщин та відколів замінюється.

Головка-затвор перевіряється на придатність на стенді шляхом розкриття за допомогою піропатрону. Несправна головка-затвор має бути відремонтована, перевірена на герметичність та придатність до роботи.

Г.3.5.4 Труби перед постановкою обстукуються і продуваються стисненим повітрям. Ушкоджені труби мають бути замінені новими.

Г.3.5.5 Перевіряється коло дистанційного пуску установки пожежогасіння, стан і робота електричних апаратів, які входять у систему пуску установки, а також спрацьовування захисних операцій, передбачених пристроєм установки.

Г.3.5.6 Установка пожежогасіння має бути зібрана і відповідати вимогам затвердженої конструкторської документації.

Г.3.6 Зняття балонів з тепловоза (дизель-поїзда), випуск заряду, ремонт балонів і їхніх головок-затворів, дозарядка або перезаряджання, усі перевірки, а також заходи безпеки, прийняті під час проведенні цих робіт мають проводитися в повній відповідності з керівництвом з технічної експлуатації для даного типу балона (вогнегасника), що додається до технічного паспорта тепловоза (моторного вагону дизель-поїзда).

3.7 Балони і манометри, у яких термін періодичного огляду минув, до подальшої експлуатації не допускаються та мають пройти перевірку у встановленому порядку.

Г.4 Установки порошкового пожежогасіння Г.4.1 Технічне обслуговування ТО-2 Г.4.1.1 Перевіряється наявність рукавів з пожежними стволами. Г.4.1.2 Перевіряється положення кранів. При цьому кран на

трубопроводі до пожежного ствола та крани місцевого пуску на блоках управління мають бути закриті, а інші відкриті.

Г.4.1.3 Перевіряється наявність пломб на всіх кранах, тумблерах та, в залежності від конструкції, на кришках блоків тумблерів і заправній

горловині. У випадку відсутності пломби на пускових кранах або на тумблері (кришках блоків тумблерів), виконують перезарядження резервуарів з використанням обладнання згідно розділу Д.4 цієї Інструкції. На місці старого маркування наноситься нове з вказівкою типу знову засипаного порошку та дати його засипання.

Одночасно проводиться огляд, прочищення та продувка отворів розподільчого трубопроводу, огляд і установка гумових кілець на аераторі, перевіряється наявність та стан мембран прориву. Порвані мембрани замінюють.

Г.4.2 Технічне обслуговування ТО-3 Г.4.2.1 Виконуються роботи в обсязі технічного обслуговування

ТО-2 з дотриманням вимог п. Г.4.1 цього додатку. Г.4.2.2 Перевіряється стан рукавів та їхніх сполучень з

трубопроводами та пожежними стволами. Несправності мають бути усунуті.

Г.4.2.3 Перевіряється справність пожежних стволів. Під час відкривання ствола, після зняття зусилля, запірний орган (клапан) без заїдань має повертатися у вихідне положення.

Г.4.2.4 Перевіряється наявність та стан мембран прориву. Порвані мембрани замінюються.

Г.4.3. Поточний ремонт ПР-1 Г.4.3.1 Виконуються роботи в обсязі технічного обслуговування

ТО-3 з дотриманням вимог п. Г.4.2 цього додатку. Г.4.3.2 Перевіряється робота кранів за відсутності тиску в

пневматичному трубопроводі. Пробки мають повертатися вільно від зусилля руки людини без застосування подовжувачів, гайкових ключів і т.п.

Г.4.3.3 Перевіряється робота електропневматичних вентилів, клапанів та дистанційного пуску в напівавтоматичному режимі без викиду вогнегасного порошку в приміщення, яке захищають від пожежі, згідно інструкції з експлуатації для даного локомотива (дизель-поїзда).

Перевіряти роботу установки з викидом порошку через пожежний ствол або розподільчий трубопровід забороняється, оскільки це може призвести до утворення пробок зі злежаного порошку та виходу з ладу установки. Якщо з якоїсь причини викид порошку все-таки стався, необхідно продути магістральний та розподільчий трубопроводи, якими проходив викид порошку. Якщо викид походив з розподільчого трубопроводу, що має тупикові ділянки, їх необхідно прочистити, знявши для цього заглушки, аератор потрібно оглянути й

90 91

установити гумові кільця. Резервуар після викиду має бути перезаряджений.

Г.4.3.4 Перевіряється робота електропневматичного вентиля та циліндра відключення акумуляторної батареї.

Для цього потрібно закрити кран, що з'єднує блок управління з живильною магістраллю. Вмикаючи тумблери, позначені "ДП" та "ВВК", перевіряється переміщення поршня циліндра і вимикання рубильника акумуляторної батареї.

ГАЗ.5 Перевіряється якість вогнегасного порошку в резервуарі на відсутність злежування й утворення грудок. Перевірка проводиться шляхом відбору проби порошку з резервуарів (не менше 100 г з кожного резервуару) і визначення його гранулометричного складу просіванням через сітки № 1, № 0125 і № 0071.

Масова частка залишку порошку на сітці № 1-0%, на сітці № 0125-не більше 15%, на сітці № 0071-не більше 25%.

Якщо залишок перевищує зазначені норми, а також у випадку виявлення грудок, порошок замінюється.

Г.4.4 Поточні ремонти ПР-2 і ПР-3 Г.4.4.1 Вогнегасний порошок з резервуарів висипається, а

резервуари розбираються, очищаються й оглядаються. Гумові кільця на аераторі замінюють новими.

Г.4.4.2 Прочищаються всі отвори розподільного трубопроводу. Заглушки на тупикових ділянках знімаються, ці ділянки прочищаються, трубопровід продувається, після чого заглушки ставляться на місце.

Г.4.4.3 Перевіряється робота пробкових кранів. Пробки мають повертатися вільно від зусилля руки людини без застосування подовжувачів, гайкових ключів і т.п.

Г.4.4.4 Пожежні стволи, електропневматичні вентилі, клапани та циліндр відключення акумуляторної батареї розбираються, очищаються, оглядаються і, за необхідності, ремонтуються.

Г.4.4.5 Перевіряється стан мембран прориву. Ушкоджені мембрани замінюються.

Г.4.4.6 Перевіряється стан рукавів та їхніх сполучень з трубопроводами і пожежними стволами. Несправності мають бути усунуті.

Г.4.4.7 Установка пожежогасіння має бути складена та випробувана на герметичність згідно вимог затвердженої конструкторської документації.

Г.4.4.8 Перевіряється робота електропневматичних вентилів, клапанів та дистанційного пуску в напівавтоматичному режимі.

Для цього з бонок з заглушками на пневматичному трубопроводі перед резервуарами потрібно викрутити болти, з'єднавши тим самим пневматичний трубопровід з атмосферою, а пробковий кран на пневматичному трубопроводі перед циліндром відключення акумуляторної батареї закрити. Вмикаючи поперемінно тумблери дистанційного пуску на основних та додаткових блоках тумблерів кожної секції, перевіряється надходження повітря у відповідний пневматичний трубопровід по виходу його з отворів у бонках.

Г.4.4.9 Перевіряється робота електропневматичного вентиля і циліндра відключення акумуляторної батареї в напівавтоматичному режимі.

Для цього потрібно закрити пробковий кран, який сполучає блок управління з живильною магістраллю. Пробковий кран на пневматичному трубопроводі перед циліндром відключення акумуляторної батареї має бути відкритий. Вмикаючи поперемінно тумблери дистанційного пуску на основних і додаткових блоках тумблерів кожної секції, перевіряється переміщення поршня циліндра та вимикання рубильника акумуляторної батареї.

Г.4.4.10 Проводиться перевірка роботи електропневматичних вентилів, клапанів і циліндра відключення акумуляторної батареї в автоматичному режимі. Для цього тумблер перемикання режимів ставиться в положення "Автомат" і імітується спрацьовування пожежного сповіщувача за допомогою тумблера (кнопки) перевірки автоматичної пожежної сигналізації.

Положення пробкових кранів та методика визначення придатності до роботи апаратів, які перевіряються, та пристроїв містяться в 4.4.8 і 4.4.9 цього додатку.

На тих тепловозах (дизель-поїздах), де пуск установки в автоматичному режимі передбачений з витримкою за часом, перевіряється її відповідність технічним даним установки.

Г.4.4.11 Установка порошкового пожежогасіння після ремонту має бути підготовлена до роботи згідно вимог підрозділу Б.3.3 додатку Б.

Г.4.5 Капітальні ремонти КР-1 і КР-2 Г.4.5.1 Трубопроводи установки з усією арматурою та резервуари

знімаються, розбираються й очищуються. Аератор продувається, а гумові кільця замінюються новими.

Г.4.5.2 Пошкоджені труби замінюються новими. Пошкоджені труби пневматичного трубопроводу допускається ремонтувати вварюванням ділянок з нових труб.

Г.4.5.3 Пожежні стволи, електропневматичні вентилі, клапани,

92 93

циліндри відключення акумуляторних батарей мають бути відремонтовані і випробувані згідно креслень і технічних умов.

Г.4.5.4 Гнучкі гумотканинні рукави під час КР-2 замінюються новими.

Г.4.5.5 Електроустаткування дистанційного пуску установки має бути відремонтоване та випробуване згідно вимог правил капітального ремонту до електроустаткування.

Г.4.5.6. Установка пожежогасіння має бути складена та випробувана на герметичність згідно вимог затвердженої конструкторської документації.

Г.4.5.7 Перевіряється робота електропневматичних вентилів, клапанів, циліндрів відключення акумуляторної батареї та дистанційного пуску в напівавтоматичному й автоматичному режимах згідно пп. Г.4.4.8-Г.4.4.10 цього додатку.

Г.4.5.8 Установка порошкового пожежогасіння тепловоза (дизель-поїзда), що відправляється з ремонту в діючому стані, має бути підготована до роботи згідно підрозділу Б.3.3 додатку Б.

При відправленні з ремонту тепловоза (дизель-поїзда) у недіючому стані допускається резервуари установки вогнегасним порошком не заряджати.

Г.5 Автоматична пожежна сигналізація Г.5.1 Технічне обслуговування ТО-2 і ТО-3 Г.5.1.1 Перевіряється справність схеми автоматичної пожежної

сигналізації. Схема вважається справною, якщо у випадку подачі живлення, загоряється світлова сигналізація згідно умов, передбачених для даного типу локомотива або дизель-поїзда. Звуковий сигнал вмикатися не повинен.

Г.5.1.2 На локомотивах і дизель-поїздах, де це передбачено конструкцією, проводиться перевірка схеми автоматичної пожежної сигналізації шляхом імітації спрацьовування пожежного сповіщувача. При цьому звуковий сигнал має ввімкнутися, а світловий - спалахнути або згаснути в залежності від того, як це передбачено будовою даної системи автоматичної пожежної сигналізації.

Г.5.1.3 Несправні лампи мають бути замінені новими. Г.5.2 Поточний ремонт ПР-1 Г.5.2.1 Проводиться зовнішній огляд автоматичної пожежної

сигналізації, під час якого перевіряється наявність та стан пожежних сповіщувачів, надійність їхнього кріплення, відсутність механічних ушкоджень, надійність кріплення вузлів і блоків апаратури.

Г.5.2.2 Проводяться роботи, передбачені вимогами 5.1 цього додатку.

Г.5.3 Поточні ремонти ПР-2 і ПР-3 Г.5.3.1 Проводяться роботи в обсязі поточного ремонту ПР-1 з

дотриманням вимог п. Г.5.2. цієї інструкції. Г.5.3.2 Оглядаються елементи внутрішнього монтажу блоків і

коробок з електроапаратами. Г.5.3.3 Перевіряється регулювання реле та виконується

зачищення контактів. Г.5.3.4 Вузли і деталі, у яких під час зовнішнього огляду

виявлені ушкодження, замінюються новими або відремонтованими. Г.5.3.5 Перевіряється електрична міцність ізоляції струмоведучих

частин, яка має задовольняти вимогам відповідної технічної документації. Г.5.3.6 Перевіряються параметри спрацьовування пожежних

сповіщувачів. Пожежні сповіщувачі типу ДТ-1 з резисторами КМТ-10

сортуються на групи з мінусовими та плюсовими допусками до номінальної температури спрацьовування. Встановлювати сповіщувачі типу ДТ-1, які мають мінусовий допуск до встановленого номінального значення температури спрацьовування, у зони підвищеної температури не допускається.

Пожежні сповіщувачі, у яких контактні пластини з'єднуються елементом (заклепкою) з легкоплавкого металу, на температуру спрацьовування не перевіряються.

Г.5.4 Капітальні ремонти КР-1 і КР-2 Г.5.4.1 Усі вузли автоматичної пожежної сигналізації мають бути

зняті, очищені від пилу та бруду, розібрані і відремонтовані згідно вимог інструкцій заводів-виробників і чинних нормативно-технічних документів.

Г.5.4.2 Усі прилади й апарати перевіряються на відповідність встановленим параметрам.

Г.5.4.3 Перевіряються і регулюються параметри спрацьовування пожежних сповіщувачів, у яких таке регулювання передбачене конструкцією. У пожежних сповіщувачів з контактними пластинами, які з'єднуються елементом з легкоплавкого металу, контактні пластини зачищуються і знову скріплюються таким елементом (заклепкою). Пожежні сповіщувачі, які мають ушкодження корпусу, замінюються новими.

Г.5.4.4 Лампи розжарювання замінюються новими незалежно від їхнього стану.

Г.5.4.5 Складена установка автоматичної пожежної сигналізації має бути випробувана і відповідати вимогам робочої конструкторської документації.

94 95

Додаток Д (обов'язковий)

Зберігання вогнегасного порошку, перевірка його якості та зарядка систем порошкового пожежогасіння

Д.1 Зберігання вогнегасного порошку Д. 1.1 Вогнегасний порошок має зберігатися в сухому

приміщенні, захищеному від атмосферних опадів, з дотриманням цілісності заводського пакування, за температури від мінус 50 до плюс 50°С і відносної вологості не більше 95%.

Д.1.2 Для зберігання вогнегасного порошку мають бути забезпечені умови, які запобігають пошкодженню заводського пакування. Рекомендується тару з вогнегасним порошком розташовувати на стелажах або полицях.

Д.1.3 У випадку надходження вогнегасного порошку потрібно: - перевірити супровідні документи на кожну партію порошку,

яка надходить; - перевірити стан тари, наявність та зміст ярликів; - відбракувати порошок з ушкодженою тарою. Д.1.4 Вогнегасний порошок з тарою, ушкодженою під час

надходження або в процесі зберігання, а також порошок, що був висипаний з установки порошкового пожежогасіння після її розрядки, можна використовувати при позитивних результатах перевірки його якості за показниками та методикою, наведеними у розділі 2 цього додатку.

Д.2 Якість вогнегасного порошку Д.2.1 Якість вогнегасного порошку слід визначати за зовнішнім

виглядом, вмістом води та гранулометричним складом. Для порошку Пирант-АН, крім того, рекомендується перевіряти вміст аеросили. Інші показники, регламентовані технічними умовами на виготовлення вогнегасних порошків, перевіряти не потрібно.

Д.2.2 Згідно технічних умов на відповідні вогнегасні порошки, показники якості, які перевіряються, мають відповідати зазначеним нижче.

Д.2.2.1 За зовнішнім виглядом Пирант-А та Пирант-АН мають являти собою сипучий порошок блакитного або фіолетового кольору.

Зовнішній вигляд порошку П-2АП технічними умовами не регламентований.

Д.2.2.2 Масова частка води незалежно від марки порошку, не може перевищувати 0,5%.

Д.2.2.3 Гранулометричний склад порошків:

- Пирант-А: 1) масова частка залишку порошку на сітці № 1К

ГОСТ 6613-86, %, не більше ....................................................................0 2) те ж на сітці № 01К, %, не більше .....................................6 3) те ж на сітці № 003К, %, не більше .................................34

- Пирант-АН 1) масова частка залишку порошку на сітці № 1К

ГОСТ 6613-86, %, не більше .....................................................................0 2) те ж на сітці № 0125 К, %, не більше ..............................15 3) те ж на сітці № 0071 К, %, не більше ..............................25

- П-2АП 1) масова частка залишку порошку на сітці № 02 К

ГОСТ 6613-86, %, не більше .....................................................................2 2) те ж на сітці № 005 К ГОСТ 6613-86, %, не менше.........70

Д.2.2.4 Масова частка аеросили в порошку Пирант-АН має бути в межах від 0,8 до 2,5%.

Д.2.3 У випадку незадовільних результатів перевірки якості, проводиться повторна перевірка, яка вважається остаточною. Якщо хоча б один із зазначених вище показників не буде відповідати нормам, отримана партія бракується і на неї пред'являється рекламація у встановленому порядку.

Д.З Методи перевірки якості вогнегасного порошку Д.3.1 Зовнішній вигляд вогнегасного порошку визначається

візуально. Д.З.2 Визначення вмісту води, виконується з застосуванням

обладнання, посуду і засобів вимірювання за спеціальною методикою. Д.3.2.1 Обладнання, посуд і засоби вимірювання застосовуються

наступні: - шафа сушильна з погрішністю регулювання температури не

більше ±5°С; - ексикатор за ГОСТ 25336-82, заповнений хлористим кальцієм,

попередньо прожареним за температури 250-300°С протягом 1-2 год., або активним окисом алюмінію, або силікагелем;

96 97

- стаканчик для зважування СН або кювета КЦ за ГОСТ 25336-82; - ваги лабораторні з погрішністю зважування не більше 0,0002 г

і набір гир. Д.3.2.2 Методика визначення вмісту води. Приблизно 5г вогнегасного порошку всипають у стаканчик для

зважування або кювету і зважують. Результат зважування в грамах записують з точністю до четвертого десяткового знаку. Стаканчик для зважування або кювета попередньо мають бути висушені з відкритою кришкою в сушильній шафі протягом 30 хв. за температури 60-65°С, охолоджені в ексикаторі з витримкою перед зважуванням не менше 30 хв. і зважені з тією ж точністю.

Стаканчик для зважування або кювету з вогнегасним порошком ставлять у сушильну шафу і сушать з відкритою кришкою 2-3 г за температури 60-65°С. Потім стаканчик або кювету закривають і охолоджують у ексикаторі, витримуючи перед зважуванням не менше 30 хв. Результат зважування в грамах записують з вищевказаною точністю.

Д.3.2.3 Обробка результатів Масову частку води (ХВ) у відсотках обчислюють за формулою:

де т - маса стаканчика для зважування (кювети) з пробою до

висушування, г; т1 - маса стаканчика для зважування (кювети) з пробою після

висушування, г; т2 - маса вогнегасної речовини, г. За результат аналізу приймають середнє арифметичне двох паралельних визначень, розбіжність між якими не може перевищувати 20% середнього результату.

Д.3.3 Визначення гранулометричного складу, виконується з застосуванням обладнання і засобів вимірювання за спеціальною методикою.

Д.3.3.1 Обладнання і засоби вимірювання застосовуються наступні:

- сита з сітками № 1К, № 02К, № 0125К, № 01 К, № 0071 К і № 005К за ГОСТ 6613-86 (з розмірами вічок 1,0; 0,2; 0,125; 0,1; 0,071 і 0,05 мм). Рамки сит мають бути циліндричними і щільно підходити одна до одної, щоб утворився набір лабораторних сит. В набір входять кришка і піддон (приймач);

98

- струшувач механічний, який забезпечує обертально- поступальний рух сит з періодичним струшуванням. Число обертів струшувача за хвилину - 300, число ударів за хвилину - 180;

- шафа сушильна з погрішністю регулювання температури не більше ±2°С;

- ваги лабораторні з погрішністю зважування не більше ±0,01г і набір гир;

- щіточка м'яка довговолосяна. Д.3.3.2. Методика визначення гранулометричного складу. Проба порошку для визначення гранулометричного складу

висушується за температури (65±2)°С протягом 2 год і охолоджується до температури навколишнього середовища. З проби виділяється частка порошку масою 50 г, зважена з точністю до другого десяткового знака, і висипається у верхнє сито набору, яке щільно закривається кришкою. Набір збирається із сит з тими сітками, які потрібні для визначення гранулометричного складу тієї марки порошку, яка аналізується згідно вимог Д.2.2.3 цього додатку. Сита в наборі розташовуються в зменшуваному порядку розмірів сіток, починаючи з самого великого. Весь набір закріплюється на рамі механічного струшувача.

Розсіювання проводиться протягом 15-20 хв. Після закінчення розсіювання порошок, який знаходиться на сітці кожного сита та в піддоні (залишок), обережно струшують на один бік сита (піддону) і висипають на гладкий папір, а потім зважують. Результати зважувань у грамах записують з точністю до другого десяткового знака.

У випадку відсутності механічного струшувача розсіювання проводиться ручним струшуванням до припинення висівання порошку на чорний гладкий папір, поміщений під ситом, під час струшування протягом 30 с. В процесі струшування сита періодично очищуються щіточкою від застряглих часток порошку. Після закінчення розсіювання ручним способом залишок з кожного сита також висипається і зважується.

Д.3.3.3 Обробка результатів Масову частку залишку порошку на сітці кожного розміру, а для

порошку П-2АП, крім того, масову частку порошку, що пройшов через сітку № 005К, обчислюють за формулою:

де М - маса залишку, г (для П-2АП, крім того, маса

порошку, що пройшов через сітку № 005К); М1 - маса пробної частки вогнегасного порошку, г.

99

За результат аналізу приймають середнє арифметичне двох паралельних визначень, розбіжність між якими не може перевищувати 2%.

Відсутністю залишку на сітці № 1К (розмір вічка 1 мм) приймається залишок з масовою часткою до 0,04%.

Д.3.4 Визначення масової частки аеросили проводиться згідно технічних умов на вогнегасний порошок (Пирант-АН).

Д.4 Зарядка систем порошкового пожежогасіння. Д.4.1 Для зарядки і перезаряджання установок порошкового

пожежогасіння, а також ручних порошкових вогнегасників, призначене спеціальне устаткування.

Умовна позначка комплекту обладнання для замовлення: "Установка для зарядки систем порошкового пожежогасіння типу А2006 ТУ 32 ЦТ 1386-87".

В комплект входять: - пристрій зарядний А2006.01.00 .......................................... 1 шт. - ваги А2006.50.00.................................................................. 1 шт. - контейнер А2006.46.00........................................................ 6 шт. - циклон А2006.36.00............................................................. 1 шт. Д.4.2 Пристрій зарядний і ваги Д.4.2.1 Зарядний пристрій служить для наповнення контейнерів

та ручних вогнегасників вогнегасним порошком. Продуктивність зарядного пристрою 30±1,5 кг/хв, живлення напругою 220/380 В, частотою 50 Гц, споживана потужність 1,2 кВт.

Д.4.2.2 Основними частинами зарядного пристрою (рисунок Д.1) є бункер 1, касета 2, вібратор 5, основа 7, шнековий живильник 8 та перехідник 11 з рукавом 10 і патрубком 9.

Бункер звареної конструкції у верхній частині шарнірно з'єднаний з касетою-кришкою його завантажувального отвору. Знизу бункер з'єднаний з рамою вібратора 5 і може відкидатися на петлях, відкриваючи доступ до сітки вібратора 6 для її очищення. Об'єм бункеру, за необхідності, може бути збільшений шляхом встановлення вставки між ним і вібратором. Угорі на бункері встановлений матер'яний фільтр з тканини 14.

100

Касета може знаходитися в двох положеннях - нижньому, відкриваючи завантажувальний отвір, і верхньому, закриваючи його. Касета закривається кришкою 4, а усередині має голчасті захвати 3.

Вібратор розміщений між бункером і основою. Сітка вібратора 6 закріплена в рамці і підвішена на чотирьох сергах. Привод сітки здійснюється за допомогою ексцентрика від електродвигуна 15.

Основа має каркас, зварений з кутиків, та ємність, зварену з листової сталі. До нижньої частини ємності основи прифланцьований шнековий живильник і який відділений від неї заслінкою 16, що дозволяє регулювати подачу порошку в живильник. Привод шнека здійснюється від електродвигуна 13 за допомогою клиноремінної передачі 12.

Перехідник 11 з гнучким рукавом 10 і патрубком 9, прикріплений до верхньої частини живильника, підводиться до контейнера, що заряджається, або ручного вогнегасника. Для відводу повітря під час заповнення контейнера порошком патрубок за допомогою трубки 17 з'єднаний з бункером.

Д.4.2.3 Ваги призначені для зважування порожніх і заряджених контейнерів або ручних вогнегасників. Ваги оснащені додатковим рухомим циферблатом.

Д.4.2.4 Наповнення контейнерів вогнегасним порошком за допомогою зарядного пристрою проводиться в такому порядку:

- у приміщенні, де розміщено зарядний пристрій, вмикається

101

витяжна вентиляція. Касета встановлюється в нижнє положення, і відкривається її кришка. Розв'язується або відрізається верхня частина мішка з вогнегасним порошком, і мішок укладається в касету. Касета закривається кришкою і переводиться у верхнє положення (на рисунку Д.1 показано штрих-пунктирними лініями) при попередньо включеному електродвигуні вібратора. Порошок висипається з мішка в бункер, просівається на вібруючій сітці вібратора і зсипається в ємність основи. Оболонка мішка при цьому утримується в касеті голчастими захватами.

- на платформу вагів установлюється контейнер з попередньо відкритим запірним клапаном. На сполучну головку контейнера одягається патрубок. Рухомий циферблат ваг встановлюється на "0", тобто сполучається зі стрілкою вагів.

- вмикається електродвигун живильника і вогнегасний порошок починає надходити в контейнер. Коли в контейнер буде засипана потрібна кількість порошку, електродвигун живильника вимикається і закривається клапан контейнера. Контейнер готовий для транспортування і зарядки установок порошкового пожежогасіння.

Д.4.3 Контейнер Д.4.3.1 Контейнери призначені для зберігання та транспортування

вогнегасного порошку і зарядки ним установок порошкового пожежогасіння. Місткість одного контейнера 18 л, час пересипання порошку з заповненого контейнера в резервуар установки пожежогасіння - не більше 3 хв. Маса порожнього контейнера - 5,5 кг.

Д.4.3.2. На рисунку Д.2 показаний контейнер у положенні, що відповідає зарядці резервуару установки пожежогасіння. Транспортне положення і положення при зарядці самого контейнера відповідає поверненому на 180°, тобто ручкою вгору.

Контейнер являє собою зварений корпус 1 із сполучною головкою 10 на кінці його конусної частини. Особливістю конструкції контейнера є наявність порожнього штока 7, через який повітря з резервуару установки пожежогасіння під час його зарядки витісняється у верхню частину контейнера.

Д.4.3.3 Для зарядки резервуару установки пожежогасіння головку контейнера з'єднують з заправною горловиною резервуару і за допомогою рукояті 3 шток 7 переміщається нагору, при цьому відкривається запірний клапан 8. Вогнегасний порошок під дією сили тяжіння перетікає в резервуар, витісняючи з нього повітря. Кульковий клапан 9 у цьому положенні опущений і відкриває прохід повітря в порожнину штока. Далі повітря через отвір б проходить у порожнину між штоком 7 і патрубком 6, а потім через отвір а в патрубку і пелюстковий клапан 5, зроблений з гумової трубки, у верхню частину корпуса на місце порошку, що висипався.

В транспортному положенні кульковий клапан отвір в штоці закриває. Положення штока, а отже, і запірного клапана 8 фіксується за допомогою байонетного з'єднання з втулкою 4 у кришці 2.

102

Д.4.4 Циклон Д.4.4.1 Циклон (рисунок Д.З) служить для звільнення

резервуарів установок порошкового пожежогасіння від засипаного в них вогнегасного порошку. Тому встановлювати циклон слід в місці, зручному для під'їзду локомотива (моторвагонного рухомого складу), у зоні досяжності рукава установки пожежогасіння.

Д.4.4.2 Рама 1 звареної конструкції має два штативи, на яких кріпляться два циклони 2, положення яких за висотою може регулюватися. Зверху на кожнім циклоні встановлено фільтр З, закритий ковпаком 4, а знизу на ободі конічної частини одягнуто хомут 6. На вхідному патрубку є гніздо 5, яке забезпечує щільне прилягання ствола установки.

103

Д.4.4.3 Принцип роботи циклону заснований на відцентровому

поділі газопорошкового струменя, який виходить під тиском з пожежного ствола установки пожежогасіння.

Крани установки порошкового пожежогасіння ставляться в положення, за якого резервуар відключений від розпорошувального трубопроводу, а порошок направляється в рукав з пожежним стволом. Пожежний ствол вставляється в гніздо циклону, а на обід циклону за допомогою хомута 6 закріплюється мішок.

Установка порошкового пожежогасіння вмикається і відкривається пожежний ствол. Газопорошковий струмінь з резервуару надходить в циклон, де порошок, як важка фракція, відокремлюється і зсипається вниз у мішок, а повітря через фільтр виходить в атмосферу.

104

Додаток Е

(обов'язковий)

Основні пожежонебезпечні вузли локомотивів і моторвагонного рухомого складу, причини пожеж та заходи їх запобігання

Таблиця Е. 1

112

Додаток Ж (довідковий)

Перелік проектів з модернізації локомотивів і моторвагонного рухомого складу з метою підвищення їх

пожежної безпеки

Додаток И

Протокол приймання екзаменів з забезпечення пожежної безпеки

(рекомендований)

ПРОТОКОЛ № приймання екзаменів комісією з перевірки знань з забезпечення пожежної

безпеки на локомотивах та моторвагонному рухомому складі