О Ф І Ц І Й Н Е В И Д А Н Н Я М І Н І СТ Е Р СТ В А О С В І Т И І Н АУ К И У К РА Ї Н И

# 22 (1341) 3 червня 2013 року

О Ф І Ц І Й Н Е В И Д А Н Н Я М І Н І СТ Е Р СТ В А О С В І Т И І Н АУ К И У К РА Ї Н И

# 8 (1422) 23 лютого 2015 року

WWW.PEDPRESA.UA ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС: 40123

БЮДЖЕТНІ ЗМІНИ ПРОФЕСІЙНІ ПРОБИАНГЛІЙСЬКА – НЕСТАНДАРТНА!Зекономлені від оптимізації бюджету кошти мають бути спрямовані на програму «Шкільний автобус», поліпшення базових шкіл, а також доплати педагогічним працівникам

Діяльність міжшкільних навчально-виробничих комбінатів сьогодні переформатовується, створюючи можливість школяреві спробувати себе в різних професіях. Чим живуть сьогодні МНВК?

Мовні літні табори у системі освіти – спроба неформального підходу до навчання заради досягнення учнями результатів, з якими було б не соромно «іти в Європу»

6

411

наукове Містоідею побудови кластерної моделі взаємодії

університетів та іт-компаній в україні обговорюють нині й ректори провідних

українських вишів, і бізнесмени, й очільники освітньої галузі нашої країни

пряМа Мова

стоР.

8

проректор з наукової роботи київського національного університету імені тараса шевченка

сергій ВиЖВа:коли тільки починалися події у криму і на донбасі, керівництво нашого внз видало розпорядження внести зміни до технічних завдань окремих тем і орієнтуватися (звичайно, там, де це є доцільним) на оборонну тематику

проректор з наукової роботи київського національного університету

події у криму і на донбасі,

стоР.

5

2 «Освіта України»

За матеріалами прес-служб МОН, урядового порталу, власних кореспондентів

Герої не вмирають!

Звернення Міністерства освіти і науки україни до педагогів, учнів, студентів і батьків щодо дня героїв небесної сотні й пошанування українських захисників

Рік Революції гідності й російсько-української війни на сході України

став переломним в історії держави. Події на Майдані та східному фрон-ті проявили вражаючу незламність, патріо тизм і хоробрість українських захисників, які ціною свого здоров’я і життя боронять від агресора незалеж-ність і цілісність нашої країни.

Звертаємося до педагогів, учнів, сту-дентів та батьків із закликом належ-но вшанувати героїзм українських за-хисників. І тих, які полягли, і тих, хто сьогодні зі зброєю в руках захищають суверенітет України.

20 лютого – у День Героїв Небесної Сотні, а також щорічно – у День за-хисника України 14 жовтня пам’ятаймо про них, знайомих і незнайомих. Вони

виконали свій обов’язок перед наро-дом і країною.

Також вважаємо, що в час, коли кращі люди нашої держави жертвують своїм життям і здоров’ям заради нас, творять історію нових Збройних сил України, відзначати, нехай навіть «за звичкою», 23 лютого – скасований як свято Указом Президента №806/2014 від 14 жовтня 2014 року день армії чу-жої держави, яка забирає життя укра-їнських громадян і плюндрує україн-ську землю, було б і непатріотично, й аморально.

Маємо власну країну, власну істо-рію, власну армію, власні свята, влас-ну гідність.

Слава Україні!Героям слава!

Концепція

ПатріотиЧне виховання

ГромадсьКе обГоворення

уДосконаЛення ЛіЦензійної експертизи

реформа шКоли

оПтиМаЛЬна МодеЛь

із верховної ради

оренДна ПЛата дЛя дитсадківвнз

зМіна ПіДПоряДкування

міжнародні обрії

презентаЦія реФорМ

оздоровлення

позбутися ФорМаЛіЗМу

Зважаючи на малу кількість конкретних пропозицій до проекту Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді, Міністерство осві-

ти і науки України продовжує обговорення документа до 1 березня 2015 року. Зауваження та пропозиції просять надсилати на електронну адресу: n_beskova@mon.gov.ua.

На офіційному веб-сайті МОН опри-люднено проект постанови Кабіне-

ту Міністрів України «Деякі питання ліцензування у сфері вищої освіти», розроблений Міністерством освіти і науки відповідно до Закону України «Про вищу освіту» для вдосконалення процедури проведення ліцензійної екс-пертизи, порядку розгляду ліцензійних справ у сфері вищої освіти, зміни ме-ханізму ліцензування освітньої діяль-ності, а також Порядку оформлення, переоформлення, видачі, зберігання та обліку ліцензій на провадження освіт-ньої діяльності.

Прийняття урядом даного проекту постанови Кабінету Міністрів дасть можливість прискорити інтеграцію на-ціональної освітньої системи в євро-пейський простір.

Зауваження та пропозиції до проек-ту просять надсилати до 10.03.2014 р. на електронну адресу: s_danylchenko@mon.gov.ua.

19 лютого в Комунікативному центрі уряду відбулась експертна зустріч «Мо-дель української школи в контексті нового Закону України «Про освіту».

У ній взяли участь експерти з регіонів: висловити свою точку зору онлайн мали можливість освітяни зі Львова, Одеси, Харкова й Чернігова. На запи-тання відповідали заступник міністра освіти і науки Павло Полянський, го-лова профільного Комітету Верховної Ради Лілія Гриневич, президент Асоціа-ції керівників шкіл України Олена Онаць, голова Громадської ради при МОН Галина Усатенко та інші.

Зокрема, йшлося про «видовження» початкової школи до п’яти років, а стар-шої (профільної або академічної) – до трьох. Зазначалося, що на часі – органі-зація роботи експертних груп, які працюватимуть над змістом освіти: «розванта-жать» чинні навчальні програми та наповнять їх сучасними знаннями. Експерти запевняють: рамковий законопроект не буде створено в «кабінетний» спосіб – до розробки й обговорення положень документа безпосередньо залучатиметь-ся громадськість. Детальніше про обговорення – в наступному номері «ОУ».

Голова Комітету Верховної Ради Украї-ни з питань науки і освіти Лілія Гри-

невич зареєструвала доопрацьований проект змін до Закону України «Про оренду державного і комунального май-на». Про це очільниця профільного ко-мітету повідомила на своїй сторінці у Facebook.

Суть законопроекту полягає в тому, щоб встановлювати орендну плату для дитячих садочків усіх типів і форм влас-ності на тих самих умовах, що і для бю-

джетних закладів. «Це дасть змогу розширити доступ до дошкільної освіти за рахунок приватної ініціативи та позабюджетних інвестицій», – резюмує Лі-лія Гриневич.

Кабінет Міністрів України передав до сфери управління МОН деякі навчальні заклади Міністерства аграрної політики і продовольства та Державної фіс-

кальної служби. Відповідне розпорядження «Про передачу цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державної установи до сфери управління Міністерства освіти і науки» було прийнято 4 лютого.

У списку – 118 аграрних навчальних закладів і державна установа «На-уково-методичний центр інформаційно-аналітичного забезпечення діяльнос-ті вищих навчальних закладів «Агроосвіта», а також Національний універси-тет державної податкової служби і Київський фінансово-економічний коледж НУДПС України.

Цим розпорядженням МОН спільно з Мінагрополітики протягом місяця до-ручено затвердити план заходів з передачі ЦМК навчальних закладів. Їх реор-ганізацію чи ліквідацію Міністерство освіти і науки протягом п’яти років по-винно погоджувати з аграрним відомством.

Міністр освіти і науки Сергій Квіт перебував з п’ятиденним візитом

у Сполучених Штатах Америки. Ініці-атором і організатором поїздки стала американська недержавна організація CRDF Global, яка серед головних сво-їх завдань вважає сприяння розвитку наукових досліджень в Україні. Крім того, ця організація є одним із найпо-тужніших промоутерів України у США.

Міністр відвідав кілька наукових за-кладів і взяв участь у конференціях та дискусіях. У Стенфордському уні-верситеті Сергій Миронович прочитав лекцію на тему «Реформування укра-їнських університетів у період кризи».

Для членів Ради з міжнародних справ Північної Каліфорнії очільник МОН

провів дискусію на тему «Україна: між Росією та Європейським Союзом».

На найбільшій і найвпливовішій у світі річній конференції Американ-ської асоціації сприяння розвитку на-уки Сергій Квіт виступив з доповід-дю «Як реформування вищої освіти в Україні принесе користь науці».

Під час виступів він розкривав між-народній науковій громадськості та журналістам США інформацію про си-туацію в Україні, яка сьогодні захи-щає свою незалежність у неоголошеній російсько-українській війні, розповідав про напрями і зміст діяльності україн-ського уряду.

Міністр також відвідав ряд закла-дів і установ Силіконової долини, зо-крема, штаб-квартиру компанії Intel та університет Берклі. Крім того, відбули-ся зустрічі з українською громадою та переговори про розвиток українських студій у Сполучених Штатах.

До міністерства надходять численні звернення від батьківської та педа-

гогічної громадськості з вимогою змі-нити ситуацію, припинивши практи-ку доведення «планових показників» за рахунок активного відкриття при-шкільних таборів. Окрім того, Зако-ном України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» конкретних відсот-ків щодо охоплення оздоровленням не передбачено.

Про це заявив заступник міністра освіти і науки Павло Полянський на комітетських слуханнях «Забезпечення функціонування закладів оздоровлення та відпочинку дітей за нових законо-давчих умов», що відбулися в Коміте-ті Верховної Ради з питань сім’ї, моло-діжної політики та спорту.

У МОН пропонують внести зміни до Загальнодержавної програми «На-ціональний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року, виключивши по-

зиції щодо планових показників оздо-ровлення та відпочинку різних катего-рій дітей у відсотках.

Як зазначив заступник міністра, на-самперед це буде чесно, до того ж дасть можливість зосередити увагу і сконцентрувати обмежені фінансові ресурси держави на розвиток мере-жі стаціонарних позаміських закладів оздоровлення та відпочинку, дитячих оздоровчих центрів і санаторіїв тощо, а не на «оздоровлення на асфальті».

Головнеза тиждень

3№ 8, 23 лютого 2015 року

донеччина

носії куЛЬтури і духовності

черніГівщина

ЗустріЧ ЄврокЛубів

львівщина

ПереПіДГотовка оФіЦерів

запоріжжя

віЗит Юрія анДруХовиЧа до зну

У Маріупольському державному уні-верситеті організували виїзне засі-

дання Комітету Верховної Ради Укра-їни з питань культури і духовності.

Мета візиту парламентської делега-ції до Маріуполя – обговорення про-блем та перспектив розвитку культур-ного і духовного потенціалу України

в умовах складної економічної та вій-ськово-політичної ситуації.

Ректор МДУ Костянтин Балабанов зазначив, що у Маріупольському дер-жавному університеті навчаються сту-денти з 12 областей та 15 зарубіжних країн і в цій багатонаціональній ро-дині панує дух взаємоповаги і полі-культурності. Окрім того, багато сту-дентів університету беруть участь у міжнародних освітніх програмах, під час яких не лише знайомляться з куль-турою провідних європейських країн, а й є носіями української культури і духовності. Відповідаючи на запитан-ня аудиторії, парламентарії відзначи-ли необхідність зміцнення культурних зв’язків між регіонами і самооргані-зації населення.

Нещодавно у Чернігівському облас-ному педагогічному ліцеї було ор-

ганізовано зустріч євроклубів України «Північ та Південь разом». Учасники євроклубів із Запорізької, Одеської, Дніпропетровської, Миколаївської та Чернігівської областей зустрілися з членами Євроклубу ліцею. Візит де-легації активістів учнівських євроклу-бів до Чернігова відбувся у рамках інформаційної кампанії «Будуймо Єв-ропу в Україні». Це серія інформацій-но-просвітницьких заходів, зокрема вуличних акцій, виставок, семінарів, тренінгів, круглих столів, які Пред-

ставництво ЄС в Україні проводить протягом року в різних містах країни.

Мета кампанії – пояснити важли-вість підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а також поши-рення європейських цінностей та підви-щення рівня обізнаності українців щодо розвитку відносин між Україною та ЄС.

У Львівській політехніці завершилися курси перепідготовки офіцерів запа-су Збройних сил України та членів їх родин. Навчання відбулося на базі

Інституту післядипломної освіти університету в рамках запровадженого торік проекту «Україна – Норвегія». Він, зокрема, передбачає професійну пере-підготовку звільнених у запас кадрових військовослужбовців Збройних сил України та інших силових структур, членів їх сімей, а також сприяння пра-цевлаштуванню.

50 офіцерів запасу впродовж чотирьох місяців відвідували курси в Інсти-туті післядипломної освіти, навчаючись за програмою «Інформаційні техноло-гії у бізнесі». За словами директора інституту Василя Якубенка, учасником проекту від Норвегії є університет міста Нурланд. Спеціально підготовлені викладачі цього навчального закладу проводять зі слухачами навчання з дис-ципліни «Ділове адміністрування».

Зазначимо, що дехто зі слухачів не зміг отримати свідоцтва, оскільки в цей час перебував на Яворівському полігоні, передаючи свої знання і досвід тим, хто нині мобілізований до війська.

Відомий український поет, прозаїк, перекладач, есеїст на творчій зустрічі з професорсько-викладацьким складом і студентами Запорізького національно-

го університету розповів про свою нову книжку «Тут живе Фантомас», відповів на запитання шанувальників його таланту та провів для них автограф-сесію.

Відрекомендувала гостя присутнім організатор заходу – голова запорізь-кого літературного клубу «99», письменниця Лада Хортич, яка й запроси-ла до слова одного з найяскравіших представників стилю постмодернізму.

Вітаючи студентів і викладачів, письменник пригадав свій попередній візит до Запорізького національного університету. Восени 2007 року він зі своїми колегами Любком Дерешем та Сергієм Жаданом презентував у Запорізькому національному університеті видання «Трициліндровий дви-гун любові».

Цього разу есеїст представив нову збірку так званих авторських колонок у ЗМІ, які опубліковані з грудня 2010-го. Наприкінці творчої зустрічі Юрія Ан-друховича із шанувальниками його творчості митець висловив сподівання ще не раз бути гостем Запорізького національного університету.

миКолаївщина

ДоПоМоГа зеМЛякаМ-військовиМ

україна – ЄДина

дніпропетровщина

воЛонтери-ПроФтеХівЦі

рівненщина

віДПовіДЬ небезпеЦі

Учителі й учні загальноосвітніх на-вчальних закладів, вихованці Бу-

динку творчості дітей та юнацтва Сні-гурівського району вже не вперше долучаються до організації та збору допомоги учасникам АТО.

Для наших захисників учні молод-ших класів створили малюнки, ви-готовили вітальні листівки до Дня святого Валентина, в яких – най-щиріші і найтепліші побажання. Старшокласники, вчителі та інші працівники навчальних закладів на-дали гуманітарну допомогу: теплі

речі, продукти харчування, засоби особистої гігієни. Вихованці БТДЮ виготовили обереги, сувеніри та ві-тальну газету. Зібране передали «Во-лонтерам Снігурівщини», які разом з представниками райдержадміністра-ції доставили вантаж землякам-вій-ськовослужбовцям.

Кожна створена дитячими руками робота передасть військовим часточку тепла та любові, надихатиме на муж-ні вчинки, підтримуватиме захисників у боротьбі за незалежність і терито-ріальну цілісність України.

У рамках молодіжного проекту «Змі-нюємо пріоритети» у Кривому Розі

відбулася дружня зустріч львівських студентів з представниками учнівсько-го самоврядування Криворізького цен-тру професійної освіти металургії та ма-шинобудування.

Для львів’ян організували екскурсію підприємствами регіону. У неформаль-ній обстановці студенти переглянули документальний фільм про Криворізь-кий центр професійної освіти, озна-йомилися з робітничими професіями. Та найбільше припала до смаку гос-

тям виставка робіт учнів спеціальнос-ті «Електрогазозварник», виготовле-них у зварювальній майстерні центру. Учні, які здобувають професію куха-ря, приготували та почастували гос-тей смачними стравами, обмінялися рецептами популярних страв Львівщи-ни і Дніпропетровщини. Знайомство учнів профтехосвіти Дніпропетровщи-ни зі львівськими студентами – чудо-ва нагода обмінятися досвідом та доказ того, що незважаючи на війну, Укра-їна – єдина, а молодь з різних регіо-нів прагне спілкуватися, розвиватися, подорожувати та отримувати знання про рідну країну.

Профтехосвіта Дніпропетровщини продовжує волонтерський рух з

метою допомоги учасникам бойових дій у зоні АТО. В Дніпропетровсько-му центрі професійно-технічної осві-ти туристичного сервісу активно діє загін волонтерів, у складі якого –чле-ни учнівського самоврядування. Їхнє гасло – «Серце на долонях». Під час воєнних дій на Донбасі вони неодноразово надавали допомогу бійцям АТО медикаментами, продуктами, питною водою. Під час акції «Зігрій солдата» зібрали кошти та придбали спальний мішок і зимове обмундирування для випускника закладу – бійця передової Олексія Кібального.

З ініціативи директора центру Інни Войтович розпочата ще одна ак-ція. Впродовж місяця учні, які опановують професії кухаря і кондитера, дружно шинкували і квасили капусту, заготовляли салати. Продукти ку-пували за власні кошти. Після приготування усе передали на блокпости нашим бійцям.

Учні центру відвідали міську лікарню Дніпропетровська, де поранені бій-ці знаходяться на лікуванні й реабілітації. Майбутні перукарі надали хлоп-цям перукарські послуги, майбутні кухарі та кондитери наліпили двоє відер вареників з картоплею. Крім того, на прохання лікарів майбутні офіціанти та бармени допомагали розносити гарячі обіди та полуденок у хірургічному і травматологічному відділеннях лікарні.

Як правильно діяти у разі військо-вої агресії, надзвичайної ситуації

чи під час інших небезпек, як нада-вати першу медичну допомогу трав-мованим та потерпілим – повинен знати кожен працівник та учень на-вчального закладу.

Із цією метою освітяни області спільно зі співробітниками ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій в області провели навчальний се-мінар, на якому роз’яснили порядок дій під час введення режимів готовнос-ті та укриття в захисних спорудах.

«Семінар провели серед начальників відділів, управлінь освіти РДА, керівни-ків ВНЗ, ПТНЗ, закладів та установ обласного підпорядкування. Пізніше осві-тяни передадуть інформацію учням та студентам. І це матиме результат: діти знатимуть, як поводитись, якщо виявили підозрілі предмети або якщо школу «замінували». Головне – навчитись діяти зважено, не панікувати», – зазначив начальник управління освіти і науки Рівненської ОДА Григорій Таргонський.

новиниз областей

За матеріалами департаментів освіти і науки облдержадміністрацій, навчальних закладів

4 «Освіта України»часі

на

Як повідомив заступник міністра освіти і науки Павло Полянський, у населених пунктах Донецької об-

ласті, на території яких органи держав-ної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, перебуває близько 4-5 тисяч учнів 11-х класів. Звідти очіку-ється майже 3 тисячі випускників, які бажають вступати до вищих навчаль-них закладів.

У населених пунктах Луганської об-ласті, на непідконт рольній українській владі території, знаходиться приблиз-но 3 тисячі учнів 11 класу. Очікується, що із них близько 2 тисяч претендува-тимуть на вступ до ВНЗ.

«ПаПіРці» саМоПРоГолошеНих РесПУбліК – НеДійсНіПавло Полянський ще раз наголосив: жодні свідоцтва та довідки з печаткою ДНР або ЛНР не мають юридичної сили на території України.

– Увесь світ застосовує санкції про-ти країни-окупанта. Було б дивно, якщо б ми визнавали документи невизнаної республіки та країни-агресора, – за-значив Павло Броніславович.

Міністерство освіти і науки реко-мендує випускникам шкіл Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в по-вному обсязі свої повноваження, та АР Крим для отримання цього року атес-тата та проходження зовнішнього не-залежного оцінювання обрати будь-яку школу будь-якої області України на те-риторії, підконтрольній українській вла-ді. Батьки випускників мають написати та подати заяву в паперовому або елек-тронному вигляді на ім’я директора об-раної ЗОШ із проханням пройти в ній державну підсумкову атестацію у фор-мі екстернату. 24 квітня такі учні мають можливість скласти державну підсум-кову атестацію та зовнішнє незалежне оцінювання з української мови та лі-тератури, а також ДПА з інших пред-метів, дати проведення яких визначає школа. Завдання державної підсумко-вої атестації матимуть вигляд звичай-ної контрольної роботи, яку розробля-ють на місці – у школі.

Для одинадцятикласників з території АР Крим, де нині школярі навчаються за російською програмою, оцінювання знань з української мови та літерату-ри буде проведено лише за перший се-местр програми із цього предмета.

– Ми маємо надати кожній дитині шанс здобути повну освіту, навіть якщо «випав» останній рік навчання! – на-голошує Павло Полянський.

За словами посадовця, для випуск-ників Донецької та Луганської облас-тей, АР Крим, що зареєструвалися в онлайн-режимі на зовнішнє незалежне оцінювання, передбачається тільки два випадки, коли їм потрібно буде виїхати з території, на якій вони проживають: для проходження державної підсумко-вої атестації задля отримання шкільно-го атестата, а також – для складання ЗНО на пунктах тестування.

Як повідомив заступник міністра освіти і науки, у МОН передбачаєть-ся, що для багатьох випускників із цих регіо нів буде досить складно ви-їхати з території, де вони мешкають. Тому міністерство розширило мережу шкіл, які мають право видавати атес-тати шляхом проходження екстерна-ту – а це всі без винятку школи Укра-їни, база яких є у відкритому доступі на сайті міністерства і на сайтах низ-ки громадських організацій. За слова-ми Павла Полянського, 1873 школи – опорні, там особливо чекають на цих дітей, для них будуть створені належ-ні умови.

Житло В іНтеРНатахЗаступник міністра освіти і науки за-значив, що для дітей із Криму або із зони АТО, яким складно перетина-ти блокпости по кілька разів, МОН разом з управліннями освіти і нау-ки в усіх областях країни сформува-ли базу навчальних закладів – шкіл-інтернатів, закладів санаторного типу, куди ті, хто бажає, разом з батьками зможуть приїхати для перебування під час проходження державної підсумко-вої атестації в школі шляхом екстерна-

ту і залишитися там на два або навіть більше місяців, аби завершити шкільне навчання, підготуватися до зовнішньо-го незалежного оцінювання, скласти ЗНО і подати документи до універси-тетів. Такі інтернати утримуватимуть-ся за рахунок державного бюджету, а також, за можливості, благодійних та спонсорських коштів. Учні там будуть забезпечені харчуванням.

191 такий заклад зголосився прийня-ти випускників із Донецької та Луган-ської областей і АР Крим.

теРМіН РеєстРації ПоДоВЖеНоТермін реєстрації для тих, хто мешкає на території АТО, подовжено на два мі-сяці. Вона триватиме до 20 квітня 2015 року. Отже, школярі, які зареєструва-лися до 20 лютого, мають з’явитися на перший тест ЗНО 24 квітня. Ті, хто не встиг, – проходитимуть державну під-сумкову атестацію і перший тест з укра-їнської мови та літератури 9 червня.

Інші предмети учні випуск них кла-сів з тимчасово окупованих територій будуть складати з 3 по 26 червня, але, якщо з різних причин вони не змо-жуть з’явитися на пункти тестування 9 червня, їм буде надано можливість пройти ЗНО з цього предмета додат-ково 27 червня.

– Війна рано чи пізно закінчиться. І наше найперше завдання у ці важкі для країни дні – дати шанс випуск-никам із зони АТО й окупованого Кри-му навчатися далі. Адже освіті нале-жить майбутнє, – підсумовує Павло Полянський.

Марина ГоНтаР, для «Освіти України»

За атестатоМ – через бЛокпости

у клубі кабінету Міністрів україни відбувся брифінг щодо проведення зно та дпа для випускників, які вже півроку живуть під звуки гармат на непідконтрольній україні території Луганської та донецької областей і в криму.

Під час виїзного засідання Комітету з питань науки і освіти його очільник Лілія

Гриневич повідомила: у ново-му проекті бюджету скорочен-ня витрат на науку не буде. Але планується зменшити обсяг ви-датків на підготовку робітни-чих кадрів у ПТНЗ (на 6 міль-йонів 708 тисяч, або 5 відсотків), на підготовку кадрів ВНЗ I–II рівнів акредитації (зменшен-ня – на 0,5 відсотка), підготов-ку кадрів вищими навчальними закладами III–IV рівнів акреди-тації (на 0,79 відсотка).

– Нас стурбувало також зменшення освітньої субвенції місцевим бюджетам на 0,4 від-сотка, – інформує Лілія Михай-лівна. – На 0,26 відсотка скоро-чена й субвенція на підготовку робітничих кадрів з державно-го бюджету.

Голова профільного коміте-ту повідомила: Міжнародний валютний фонд наполягає на оптимізації мережі шкіл. Але

освітня субвенція з державно-го – місцевим бюджетам змен-шена на величину резервного фонду цієї субвенції. Тому ради-кального закриття шкіл не буде.

– Кожна оптимізація на рів-ні місцевих бюджетів потребує інвестицій, – наголосила Лілія Гриневич. – І якщо ми еко-номимо за рахунок реформ, то заощаджені кошти (а це 312,3 мільйона гривень) мають бути вкладені в програму «Шкільний автобус», у покращення базо-вих шкіл, куди будуть приїж-джати діти з маленьких сіл, у доплату педагогічним працівни-кам за престижність педагогіч-ної праці.

Серед позитивів бюджет-них секвестрів – пропозиція Мінфіну «перенести» на цен-тральний рівень фінансування чотирьох шкіл національного значення. Серед негативів – відсутність фінансування трьох надзвичайно важливих музеїв, які потребують фінансування

з держбюджету. Тому профіль-ний комітет просить віднайти для них фінансування обсягом 9 мільйонів 797 тисяч гривень.

Окрім того, Комітет з пи-тань науки і освіти пропонує збільшити обсяги видатків Дер-жавному космічному агентству України – для поновлення про-грами позашкільної підготовки у Національному центрі аеро-космічної освіти молоді імені О. Макарова. Це – 4 мільйо-ни 300 тисяч гривень.

Лілія Гриневич повідомила: нині є проблеми з виплатою за-робітної плати в Національній академії наук і в Національній академії аграрних наук. У цих установах відбулися скорочен-ня штату, але повністю пробле-му це не вирішило. Тому ко-мітет рекомендує збільшити

видатки для цих академій, які будуть направлені саме на ви-плату заробітної плати.

Комітет також рекомендує до розгляду законопроект №1914/1 «Про внесення змін та визнан-ня такими, що втратили чин-ність, деяких законодавчих ак-тів України», який передбачає поліпшення умов оплати праці наукових та науково-педагогіч-них працівників.

– У проекті передбачена можливість здійснювати опла-ту праці в розмірі понад сім мінімальних заробітних плат зі спеціального фонду, – розпо-відає Лілія Михайлівна. – Цей законопроект – невідкладний, він поліпшує умови забезпечен-ня провідної частини науково-педагогічних і наукових праців-ників.

Заступник міністра освіти і науки Андрій Гевко додав, що цифри скорочення могли би бути ще більшими, але їх вда-лося мінімізувати. Ці зміни від-булися, зокрема, тому, що МОН звернулося з відповідним лис-том до Міністерства фінан-сів і в результаті чотири ЗНЗ були знову «повернуті» в си-стему фінансування з держав-ного бюджету за програмами Міносвіти. Єдине, що не вра-ховано, – це питання музеїв.

– Ці заклади функціонують у структурах університетів, є їх невід’ємною частиною, тому пе-реводити їх на місцевий рівень я вважаю безглуздим, – наго-лосив Андрій Євгенович.

За словами заступника міні-стра, позиція МОН однознач-на: не можна зменшувати ви-датки, не інвестуючи в школи, не вкладаючи кошти у програ-му «Шкільний автобус», додат-кову оплату праці педагогічних працівників, в умови, в яких на-вчатимуться ці діти. Окрім того, оптимізація шкіл повинна бути пов’язана з адміністративно-те-риторіальною реформою, а це можливо за умови об’єднання громад. Адже тільки після того, як громади об’єднуються, можна говорити про реальну оптиміза-цію шкіл і реальну якість освіти.

світлана Галата, «Освіта України»

зміни до бюджету

шанс для майбутньоГо

оПтиМіЗаЦія: не урізання, а перерозподіЛкожен українець розуміє: у країни має бути сильна армія. для зміцнення і оснащення сучасними видами озброєнь зсу потрібні кошти. на жаль, у змінах до державного бюджету «знайти» їх на армію планується шляхом «урізання» фінансування інших галузей, зокрема й освітньої.

5№ 8, 23 лютого 2015 рокумова

ПРяМа

– Сергію Андрійовичу, КНУ – заклад з потужним науковим потенціалом. Роз-кажіть, як змінився вектор дослідниць-кої роботи у зв’язку із військовими ді-ями на сході нашої країни?

– Наш ВНЗ – один з найбільших класичних університетів – має потужне державне фінансування: окрему програ-му «Прикладні та фундаментальні дослі-дження Київського національного уні-верситету імені Тараса Шевченка». В рамках цієї програми, коли тільки по-чиналися події у Криму і на Донбасі, керівництво ВНЗ видало розпоряджен-ня внести зміни до технічних завдань окремих тем і орієнтуватися (звичайно, там, де це є доцільним) на оборонну те-матику. Ми отримали досить багато про-позицій від наших факультетів, які нині розвиваємо. Зокрема, провели декілька зустрічей з фахівцями Військово-нау-кового управління Генерального штабу Збройних сил України, яким ми запропо-нували наші розробки. Завдяки позиції керівника цього управління, полковника Юрія Гусака, така співпраця є продук-тивною. Ми звертаємося з конкретною пропозицією і за кілька днів відбувається зустріч з фахівцями. Якщо нашими роз-робками зацікавлюються, зв’язуємося з конкретними виконавцями – військо-вими частинами, з якими ми співпра-цюємо, госпіталями тощо. Тому впрова-дження методик чи, скажімо, медичних препаратів відбувається дуже оператив-но. Наприклад, якщо нашим біологам чи хімікам потрібно зробити клінічні випро-бування, умови для їх проведення ство-рюють дуже швидко.

У жовтні минулого року ми взя-ли активну участь в інформаційно-ко-мунікаційному заході, який проводили Міністерство освіти і науки України і Національна академія наук України. По-казово, що на заході було представлено 63 розробки, і 24 з них – це пропози-ції від Київського національного універ-ситету імені Тараса Шевченка.

– Розкажіть конкретніше про такі роз-робки вчених КНУ, що пропонуються до впровадження.

– Нині є різні розробки: уже гото-ві, які можна впроваджувати. Інші по-требують удосконалення, виготовлення макетів.

Наприклад, на кафедрі теоретичної та прикладної механіки і кафедрі геофізики КНУ і в їх науково-дослідних лаборато-ріях відбувається робота над адаптацією геонавігаційної системи для використан-ня в безпілотних літальних апаратах. Уже є діючий дослідно-експерименталь-ний зразок такої системи на основі мі-кромеханічних сенсорів. Варто зазначи-ти, що нині мікромеханічні гіроскопи й акселерометри розробляють і вдоскона-люють у багатьох провідних світових на-укових центрах – в Японії, США, Пів-денній Кореї, Швеції та інших країнах.

Учені з факультету радіофізики, елек-троніки та комп’ютерних систем пра-цюють над розробкою сучасного ра-діо-поглинального покриття для захисту від електромагнітного випромінювання. Ця розробка теж стосується військово-промислового комплексу, адже у сучас-них системах наведення зенітно-ракет-них комплексів застосовується принцип «підсвічування» цілей, наприклад – лі-таків, електромагнітним випромінюван-ням для подальшого наведення ракет. Використання такого покриття у вій-

ськовій авіації дасть змогу зменшити ризик польотів.

Під час військових дій дуже важливим є забезпечення високого рівня захисту ка-налів зв’язку від втручання та прослухову-вання, а також – від створюваних супро-тивником радіоперешкод. Вирішити другу проблему наші науковці пропонують за допомогою завадостійкого кодування. На-віть при достатньо низькому співвідно-шенні «корисний сигнал-завада» воно дає змогу виділяти корисний сигнал і таким чином підвищувати надійність і якість за-хисту інформації, що передається.

Безпечно проходити заміновані ділян-ки, очищувати територію від мін після

проведення військових операцій допо-може технологія виявлення об’єктів із застосуванням терагерцового 3D-радара. Наші науковці, які працюють над цим, зауважують, що шукані об’єкти мо-жуть знаходитися на великих площах, тож такий радар можна буде розміщу-вати на безпілотному літальному апараті. А сигнали оброблятимуться мультипро-цесором у реальному часі. Результатом роботи вчених повинен стати експери-ментальний зразок – модель для по-дальшого впровадження у виробництво.

Ще одну розробку – гіперзвуко-вий пальник нового покоління – мож-на буде ефективно використовувати під час ремонту задля поновлення (очистки поверхні, нанесення захисних покрит-тів) військової техніки, зокрема танків. А використання іншої модифікації гіпер-звукового пристрою дозволить досить швидко різати бетонні блоки, природне каміння, асфальт, залізні конструкції – це стане у пригоді під час ліквідації завалів.

Аналізувати вміст токсичних та отруй-них речовин у повітрі та воді експрес-методом пропонують науковці Інституту високих технологій КНУ. Оригінальність їхньої розробки – мобільної мікролабо-раторії – полягає у тому, що одним з її елементів може стати звичайний смарт-фон з операційною системою Android, до якого під’єднують пристрої «електрон-ний ніс» та «електронний язик». Так, цю систему можна буде легко викорис-товувати в польових умовах, коли не-має доступу до стаціонарної лабораторії. Наприклад, для контролю питної води у колодязях, бюветах і водоймах. Крім того, система зможе сигналізувати про токсичні речовини у повітрі.

Загальною тенденцією сучасних про-фесійних армій світу є орієнтація на підсилення фізичних опорно-рухових можливостей особового складу біль-шості родів військ. Його досягають завдяки застосуванню мобільних ро-

ботизованих пристроїв. На факуль-теті кібернетики КНУ створили і нині працюють над удосконален-ням такого біомеханічного апара-та-трансформера «Екзоскелетон», що в перспективі може підсили-ти обороноздатність нашої країни. Важливо, що наявні вироби є придат-ними для тиражування. Наші науков-ці співпрацюють з Інститутом озброєн-ня Міністерства оборони України. До речі, перспективними трансформерні технології є й у військовій медицині, зокрема – для прискорення лікуван-ня і реа білітації поранених з опорно-руховими порушеннями.

– Військові дії пов’язані з дуже висо-кою небезпекою для здоров’я і життя наших воїнів. Розкажіть про досліджен-ня, пов’язані з медициною.

– З військовою медициною по в’я за-ний потужний напрям досліджень наших учених – біологів і частково хіміків. У на-ших стінах, зокрема, розробляється про-тиопіковий засіб на основі наночастинок меланіну. Актуальність цієї розробки не викликає сумніву, якщо врахувати неста-чу дієвих, нетоксичних протиопікових за-собів вітчизняного виробництва. До того ж в Україні можна організувати повний цикл створення цього препарату.

Відновлювати кісткову тканину при пораненнях, травмах і хворобах гру-па вчених з КНУ та Інституту проблем матеріалознавства імені І.М. Францеви-ча Національної академії наук пропо-нує з допомогою біоактивних кераміч-них композиційних матеріалів. Завдяки своїм властивостям вони мають рівень

кращих закордонних аналогів або пере-вершують їх. Ефективність навіть пер-ших варіантів цих матеріалів, які мають дозвіл на клінічне застосування, доведе-на сотнями операцій. А вартість є в де-сять – двадцять разів меншою, ніж у закордонних аналогів.

Антибактеріальну, антимікробну і протигрибкову дію мають водорозчин-ні світлостійкі біоцидні препарати, над якими працює група вчених з нашо-го ВНЗ спільно з дослідниками Націо-нального університету біоресурсів та природокористування України. З допо-могою цих розробок можна знезаражу-вати перев’язочні матеріали й одяг. Такі препарати є нетоксичними, містять полі-мер і неорганічні наночастинки. Можуть використовуватися у вигляді спреїв для обробки військової форми.

Ще один дуже важливий напрям до-сліджень наші вчені проводять спільно з Інститутом біохімії імені О.В. Паладіна НАН України. Йдеться про розробку но-вітніх інгібіторів, які регулюють зсідан-ня крові – під час хірургічних втручань і значних опіків. Нині робоча група пра-цює над вибором медичного закладу, на базі якого будуть проводитися випробу-вання. Протоколи випробувань та розроб-лені рекомендації з використання новіт-нього комплексу дадуть змогу отримати дозвіл на застосування виробу в медич-ній практиці та розпочати широке ви-робництво. Зауважимо, що в результаті ми змогли б уникнути імпортозалежнос-ті України від постачальників ефективних інгібіторів зсідання крові для потреб і вій-ськової медицини, і цивільної.

спілкувався Максим КоРоДеНКо, «Освіта України»

сергій виЖва: частину наукових досЛідЖень університету переоріЄнтуваЛи на оборонну теМатику

проректор з наукової роботи київського національного університету

імені тараса шевченка розповідає про те, як університетська наука

може допомогти фронту.

ректорів Маріупольського державного університету, одеської державної академії будівництва та архітектури, одеського національного морського університету,

Державного закладу «Луганський національний університет імені тараса шевченка», Запорізької державної інженерної академії, київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука.у конкурсі можуть брати участь громадяни україни, які вільно володіють українською мовою, мають учене звання та науковий ступінь і стаж роботи на посадах науково-педагогічних працівників не менш як десять років. строк подання заяв – два місяці з дня опублікування оголошення.особи, які бажають узяти участь у конкурсі, подають такі документи: заяву, особовий листок з облі-ку кадрів з фотографією, автобіографію, копії документів про вищу освіту, наукові ступені та вчені звання, довідку про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду, яка видаєть-ся відповідно до порядку проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних огля-дів, затвердженого постановою кабінету Міністрів україни від 27 вересня 2000 р. №1465 («офі-ційний вісник україни», 2000 р., №39, ст. 1656); копію паспорта, засвідчену претендентом; копію трудової книжки. копії документів, які подаються претендентом (крім копії паспорта), можуть бути засвідчені за місцем роботи претендента, засновником або нотаріально.

Документи надсилати на адресу: 01135, м. київ–135, проспект Перемоги, 10, Міністерство освіти і науки україни. телефон для довідок: 481-32-35.

МіНістеРстВо осВіти і НаУКи УКРаїНи оГолошУє КоНКУРс На ЗайНЯттЯ ПосаД:

Ціл

ком

оф

іцій

но

Ми ЗВертаєМОся З кОНкретНОю прОпОЗицією, і ЯКЩо До Наших РоЗРобоК ВиНиКає іНтеРес, ЗВ’ЯЗУєМосЯ З ВійсьКоВиМи частиНаМи, З ЯКиМи сПіВПРацюєМо, ГосПіталЯМи тоЩо

ботизованих пристроїв. На факуль-

Важливо, що наявні вироби є придат-ними для тиражування. Наші науков-

частину наукових досЛідЖень університету переоріЄнтуваЛи

6 «Освіта України»тема

актуальна

Не гнатися за кількістю, а робити якісно і не «для га-лочки» – діяти самостій-

но, не чекаючи вказівки МОН «зробити саме так, як нам по-трібно, а не так, як комусь хо-четься». Такі побажання висло-вили в міністерстві методистам іноземних мов обласних інсти-тутів післядипломної педагогіч-ної освіти на нараді, де йшлося про майбутні літні табори, осо-бливості викладання предмета у 2015-му, про цьогорічну дер-жавну підсумкову атестацію та перспективи розвантажен-ня навчальних програм.

ПРіоРитети МоН– Мало говорити про євроінте-грацію та наближення до світо-вих стандартів – треба робити конкретні кроки, зокрема у ви-вченні іноземних мов, у вдоско-наленні володіння ними, коли йдеться про наших дітей, –озвучив лейтмотив зустрічі ди-ректор Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН Юрій Кононенко. – Об-говорювані питання – у пріо-ритеті діяльності міністерства.

На часі, зокрема, вдоско-налення навчальних програм з іноземних мов: загальний тренд нині – їх розвантажен-ня. Відповідний наказ №100 від 06.02.2015 року опублікова-но на сайті МОН. Згідно з до-кументом, проекти програм ма-ють бути розроблені до 1 квітня цього року, а до 5 квітня – роз-міщені на офіційному сайті для громадського обговорення. Ро-бочі групи з розробки програм, за словами Юрія Григоровича, уже створено.

– Але щодо іноземних мов – доречніше говорити про вдосконалення системи – щоб «на виході» ми мали хо-роші та відмінні результати учнів, – наголосив директор департаменту. – Тут і постає питання мовних таборів, ідею організації яких висловив мі-ністр. Крім стандартних підхо-дів до цієї роботи, міністерство шукає й нові шляхи. Нам тре-ба подумати, як реалізувати цю ідею. Можна було б сказати: «В Україні 18 тисяч загально-освітніх закладів, і в кожному обов’язково має бути організо-ваний мовний табір», – а потім зібрати звіти, і на цьому робо-та закінчилася б. А можна пі-дійти до цієї справи творчо і зробити її якісно та креативно. Для нас не важлива «паперо-творчість» – цінним є резуль-тат, якого досягають учні.

ВіДПочиВати З КоРистюУ МОН уже підготували наказ №89 від 03.02.2015 року «Про здійснення заходів щодо орга-

нізації літніх мовних таборів». Згідно з документом, мета ор-ганізації таких таборів (не плу-тати з пришкільними, сферою соцполітики) – популяриза-ція вивчення іноземних мов в Україні. Треба віддати належ-не авторам – формат цікаво-го (бо не з примусу), ігрового, побутового в хорошому сенсі цього слова опанування, при-міром англійської, є привабли-вим. Про що саме йдеться?

– Ідея в тому, щоб отрима-ти користь від відпочинку в та-борі – насамперед удоскона-лити знання з іноземної мови (переважно англійської), але в жодному разі це не буде про-довженням навчання, – розпо-віла головний спеціаліст Депар-таменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН Окса-на Коваленко. – Літній мов-ний табір – це своєрідне підсу-мовування вивченого впродовж навчального року. Дитина змо-же усвідомити свій рівень знань і зрозуміти, де і як їх можна застосовувати – спілку-ватися з товаришами, розроб-ляти проекти: від театральної студії до спортивних змагань.

Формат літнього мовного та-бору має «спрацювати» завдя-ки тому, що:

– у них будуть задіяні не вчителі, а волонтери – отже, не виникатиме асоціацій з на-вчальним процесом у школі, має бути цікаво спілкуватися з наставниками, котрі «вболі-вають за ідею»;

– відсутність дамоклова меча оцінки дозволятиме дітям вийти за рамки і «розкритися»;

– там можна буде отрима-ти досвід саме у спілкуванні;

– колегіальна робота дітей з різним рівнем навченості спри-ятиме взаємному збагаченню;

– завдяки таким заходам учень зможе позбутися комп-лексів і віднайти мотивацію до вивчення іноземної;

– отже, школяреві легше зрозуміти, «навіщо вона мені потрібна»: усвідомити перева-ги і відчути мобільність.

стаВКа – На ВолоНтеРіВ

– Сьогодні розраховувати можна лише на волонтерів, на тих, хто захоче допомог-ти розпочати створення літніх таборів, – констатує Оксана Коваленко. – Підписанню на-казу МОН передували зустрі-чі з представниками міжнарод-них організацій, Корпусу Миру США в Україні, Гете-Інститу-ту, Британської Ради, посольств Франції і Сполучених Штатів тощо – ідея мовних літніх та-борів викликала зацікавлення.

Про своє бачення того, в який спосіб можна посприяти організації таких таборів, роз-повіли представники «друж-ніх» організацій.

Кевін Маккой, аташе з пи-тань вивчення англійської мови Посольства США в Україні: «У нас є фахівці, котрі мають до-свід організації таких заходів. Пропонуємо створити групу експертів для проведення тре-нінгів у кількох областях Укра-їни, де відбуватимуться пілот-ні проекти. Маємо матеріали, розроблені у різних країнах світу. Вони стосуються і зміс-ту навчання (ігри, «активнос-ті», форми проектної роботи), і його структури (розклад літ-нього табору, пропозиції щодо оптимальної організації та за-нять, пропонованих учням)».

Вікторія Іваніщева, мене-джер освітніх проектів Бри-танської Ради: «Є чим зайняти дітей у мовному таборі, це не проблема. Питання в тому, хто це робитиме. Потрібно підготу-вати людей, котрі могли б ви-користовувати англійську мову інтерактивно й допомагати на-шим дітям спілкуватися нею. Якщо це робитимуть учителі, котрі викладають у школі, – результат навряд чи буде. По-трібні зовсім інші фахівці, яких діти бачитимуть уперше. Було б добре залучати студентів – вони проходили б практику і водночас допомагали дітям удосконалювати знання… Бри-танська Рада може проводити

тренінги для тих, хто працюва-тиме в літніх мовних таборах. Мета – навчити не просто роз-важати дітей, а й виконувати якісну освітню роботу».

Щоб На «УРоКи» біГли Багаторічний досвід роботи у мовних таборах в Україні – у волонтерів Корпусу Миру США. Зокрема, вони долуча-ються до організації заходів у рамках програми CACTUS – Сommunity ACTion Ukrainian Style, «громадські ініціативи в українському стилі». Цей до-свід може стати у пригоді для організації літніх мовних табо-рів.

– Програма триває цілий рік, а її кульмінаційним момен-том щороку є десятиденний літ-ній форум, тобто – табір для дітей 14–16 років, – розпо-відає представник програми Іванна Козій. – Ми збирає-мо 70 учасників з усієї Украї-ни, вони відвідують семінари і тренінги, підготовлені нашими волонтерами. Упродовж цього терміну мають розробити со-ціальний проект, який хотіли б запровадити у себе вдома, і після повернення реалізовують свою ідею. Спілкуються на фо-румі виключно англійською мо-

вою, усі заходи – інтерактивні, ігрові. У нас не буває такого, щоб діти сиділи за партами і просто слухали. На такі «уро-ки» учні біжать із задоволен-ням, бо вони дуже відрізняють-ся від шкільних занять, це те, що їм цікаво.

До того ж, часто діти почина-ють усвідомлювати: знають на-багато більше, ніж їм здається. І якщо першого дня ще важко дібрати слова для висловлення своєї думки, то наприкінці фо-руму спілкуються англійською вільно, хіба трохи «ламано». І, що важливо, – уже не боять-ся розмовляти іноземною.

– Йшлося про питання, де взяти волонтерів для літніх та-борів, – нагадує Іванна. – В Україні є організації, що опі-куються розвитком молодіжно-го сектора і проводять зустрічі англійською мовою, – примі-ром, Європейський молодіж-ний парламент, що збирає мо-лодь з усієї країни. Це активна молодь, яка зацікавлена у во-лонтерській роботі. Залучати можна і представників про-грами обміну майбутніх лідерів FLEX. Та й випускників тієї чи іншої школи, або навіть учнів 10–11 класів – для викладан-ня за принципом «рівний – рівному».

Не ЗаГУбити іДеюПідсумовуючи тему літніх та-борів, Оксана Коваленко на-голосила: «Допомога нам буде потрібна у трьох напрямах. Перший – методичні матері-али для того, щоб використо-вувати змістове наповнення у таборі. Другий – методичні ма-теріали та тренінги для волон-терів, які там працюватимуть. І третій – допомога в органі-зації такої роботи на місцях».

У міністерстві налаштова-ні організувати «пілотні» літні мовні табори на такому рів-ні, щоб ідея «не загубилася», а отримала позитивний відгук і запроваджувалася ширше. Всю інформацію до теми оприлюд-нюватимуть у відповідному розділі на новому сайті МОН.

Валентина соРоКа, «Освіта України»

ангЛійська – нестанДартна!Жодних домашніх завдань і дамоклових мечів оцінки, командна робота і спільні проекти, креативнa діяльність під проводом педагогів-волонтерів – нині в тренді мовні табори, де вдосконалення англійської мови поєднуватиметься з літнім відпочинком.

дпа-2015

ПеРеВіРЯти Не ЗНаННЯ, а РіВеНь ВолоДіННЯ іНоЗеМНою

Про особливості цьогорічної підсумкової атестації з англійської мови розповіла головний спеціаліст сектора мовної політики Мон оксана коваЛенко:– Цьогоріч дпа проводитиметься лише у письмовій фор-мі – щоб уникнути суб’єктивного підходу. Матеріали для атестації готують учителі – але, зауважте, за рекомендаці-ями й орієнтовними зразками Мон, які будуть зазначені у наказі міністерства. система опису завдань чітко пропи-

сана – якими мають бути тексти та завдання до них, як оцінюється виконання. Мета – забезпечити єдині вимоги до учнів по всій країні. завдання дпа мають відповідати рівням, зазначеним у державних стандартах та навчальних програ-мах; забезпечити виявлення рівня сформованості умінь у двох видах мовленнє-вої діяльності, бути побудованими на комунікативно-когнітивному і компетентніс-ному підходах, перевіряти не знання учнів, а рівень володіння іноземною мовою.

Мовні літні табори у системі освіти – спроба неформального підходу до навчання заради досягнення учнями результатів, з якими було б не соромно «іти в Європу»

7№ 8, 23 лютого 2015 рокуосвіта

вища

Що ж заважає взаємо-дії ВНЗ і бізнес-струк-тур, чи готові до неї

всі сторони процесу і яку роль має відігравати держа-ва? Про це, зокрема, йшлося на прес-конференції «Бізнес і університети. Новий етап спів-робітництва», організованій Центром «Розвиток корпора-тивної соціальної відповідаль-ності» за сприяння МОН Укра-їни. У зібранні взяли участь перший заступник міністра освіти і науки Інна Совсун, ректор Київського універси-тету імені Бориса Грінченка Віктор Огнев’юк, директор з технологічної політики компа-нії «Майкрософт Україна» Ми-хайло Шмєльов, представники Центру «Розвиток корпоратив-ної соціальної відповідальнос-ті» – його керівник Марина Саприкіна і координатор освіт-ніх програм Ольга Янковська.

ПолЯ НеоРаНіНа думку заступника міністра Інни Совсун, проблеми у вза-ємодії між бізнесом і ВНЗ ви-кликані частково неготовністю самих університетів співпра-цювати з реальним сектором економіки, частково – неста-чею необхідних ресурсів. Вод-ночас треба говорити про те, що і бізнес не завжди бажає взаємодіяти з університета-ми – чи то через брак зацікав-леності у певних інноваційних підходах, чи то через відсут-ність прямих механізмів спів-праці. Але великим позитивом є вже той факт, що про них по-чали говорити відкрито. Бо ви-значення проблеми, каже Інна Романівна, є першим кроком на шляху її розв’язання. За-ступник міністра нагадала, що у новому Законі «Про вищу освіту» закладені механізми співпраці університетів і біз-несу. Працедавці обов’язково мають бути представлені у На-ціональному агентстві із забез-печення якості вищої освіти. Це – ті мінімальні кроки, що вже зроблені, та вісь, навколо якої можна розбудовувати по-дальшу співпрацю.

Звичайно, треба опановува-ти і досвід інших країн, напра-цьовані ними практики, де пра-цедавці, скажімо, мають прямі механізми перегляду навчаль-них програм і вплив на їх фор-мування в університетах. Хоча тут є певні обмеження, вважає Інна Совсун. Не йдеться про програми з педагогіки, історії чи філософії (працедавців там визначити складно). Але спіль-ної роботи над програмами з економіки, інженерії чи архі-тектури для бізнесу – поле неоране. Це стосується і ши-рокої співпраці з університе-тами щодо наукових розробок. Але варто зважати і на те, що наукові дослідження протягом двох десятиліть держава недо-фінансовувала.

– Для того, аби бізнес міг ефективно вкладати в універ-ситетську науку, вона повин-на існувати, – каже перший заступник міністра. – Наука має бути саме в університе-тах. Для цього потрібно аде-

кватне державне фінансуван-ня. Є великий міф, що може прийти бізнес і повністю за-мінити державу в питаннях фінансування науки. Міжна-родний досвід цю міфологію спростовує. Всі ключові фун-даментальні дослідження усю-ди фінансуються державою. Бізнес може вступати вже на етапі впровадження інновацій, його можна залучати для при-кладних досліджень. Це треба розуміти і чітко розрізняти, де має бути роль держави, а де – бізнесу. Бо якщо ми втрачаємо фундаментальну науку, то оче-видно, що за відсутності бази-су говорити про якісь іннова-ції було б щонайменше наївно. Отже, треба змінювати меха-нізми розподілу фінансування, піднімати фундаментальну нау-ку й одночасно залучати бізнес до впровадження прикладних розробок. Для цього, зокрема, потрібні й податкові стимули. Міністерство готове працюва-ти над цими питаннями.

сПіВПРацЯ У ДіїНезважаючи на всі супутні проблеми, є галузі, з якими біз-нес уже тісно взаємодіє і гото-вий вкладати кошти. Передусім ідеться про галузь інформацій-них технологій. Сфера ІТ не потребує великих лабораторій, значного фінансування. Про те, наскільки такі інвестиції мо-жуть бути успішними, розпо-вів директор з технологічної по-літики компанії «Майкрософт Україна» Михайло Шмєльов. За його словами, IT-індустрію не треба розглядати як «річ у собі» – це інструмент для до-сягнення більшої спроможнос-ті в будь-якій сфері економіки. За більш ніж десять років ро-боти компанія «Майкрософт» в

Україні інвестувала у програ-му «Партнерство в навчанні» більш ніж півтора мільйона до-ларів. Насамперед ідеться про підвищення рівня викладачів. Але це ще не все.

– Нещодавно була підписа-на рамкова угода між МОН і «Майкрософт», яка надає без-прецедентні умови для отри-мання будь-якого з наших продуктів задля організації на-вчального процесу. Це вдвічі знижує ціни для наших ВНЗ, аби забезпечити їм можливість готувати фахівців на сучасних платформах. Завдяки цьому ви-пускники університетів будуть готові до того, щоб увійти в су-часний світ, матимуть сучасні базові навички.

Співпраця з такими корпо-раціями, як «Майкрософт», і справді є досить успішною, під-твердив ректор Університету імені Бориса Грінченка Вік тор Огнев’юк. Цей виш має пряму угоду з «Майкрософт» і отри-мує значні знижки на його про-дукти.

– Наші студенти можуть на свої девайси завантажува-ти до 7 безкоштовних додат-ків, – похвалився Віктор Олек-сандрович. – Я вважаю це прикладом успішної спів праці з великими корпораціями. Су-

часний університет не можна уявити без сучасних комуні-кацій.

Але якщо говорити в цілому про взаємодію вишів і бізне-су, то сьогодні вона, безумовно, потребує істотного поліпшен-ня, зауважує ректор. На його думку, варто згадати замкне-ність середньовічних універси-тетів, які працювали тільки на себе і нічого не продукували для потреб суспільства.

– Власне, українські універ-ситети хоч не такою мірою, але відгородилися від суспіль-ства, – провів сумну паралель Віктор Огнев’юк. – ВНЗ самі визначали для себе стандар-ти і самі їх виконували, самі реалізовували освітні програ-

ми, тобто реально немає за-мовлення бізнесу, суспільства і впливу на якість фахівців. І в цьому є найбільша пробле-ма, в цьому – ознака замкне-ності університетів, що, по суті, продукують фахівців, котрі з точки зору ВНЗ є ефективни-ми, але очевидно, що це не так. Ми сьогодні прагнемо розірва-ти цей ланцюжок замкненості. Дуже приємно, коли я заходжу на кафедру реклами і зв’язків із громадськістю, а там сидять представники рекламного біз-несу і працюють над новими

стандартами. Нині це ще паро-стки, але з них може вирости та співпраця, яка дуже потріб-на саме сьогодні.

МайДаНчиК ДлЯ ПаРтНеРстВаВласне, метою прес-кон фе рен-ції було не лише поговорити про наявні проблеми та поді-литися враженнями від успіхів, а й презентувати нові проек-ти на 2015 рік за результата-ми II Національного форуму «Бізнес та університети». На-гадаємо, що це щорічний май-данчик для налагодження парт-нерства між працедавцями та ВНЗ заради розвитку якісної вищої освіти. У рамках цього форуму два роки поспіль від-бувається обмін найкращими вітчизняними та зарубіжними практиками партнерства бізне-су й університетів та організо-вуються тематичні обговорен-ня. За два роки форум відвідали 400 учасників, були представле-ні виші практично з усіх куточ-ків України. Для реалізації тих ініціатив, які народжуються у процесі дискусії, центр створив лабораторію «Бізнес і універси-тети», що об’єднує і бізнес-ком-панії, і викладачів ВНЗ.

Представники центру розпо-віли, що за результатами друго-го форуму розроблено ряд ре-комендацій для кожного з кутів державно-бізнесово-освітньо-го трикутника. Ключова реко-мендація для МОН та інших міністерств і відомств – роз-робити законодавчі норми, що стосуються податкових пільг для компаній, які інвестують в освіту. Рекомендації універ-ситетам стосувалися передов-сім підвищення здатності сту-дентів отримати роботу після закінчення навчання у ВНЗ. Це означає і реформування робо-ти центрів працевлаштування, і збільшення обсягів практич-ної підготовки в навчальних програмах, і надання можли-вості набути під час навчання певні підприємницькі навички. Основні рекомендації компані-ям зводилися до того, що спів-праця має виходити на новий рівень. Тобто це повинні бути не лише окремі проекти, а і стратегічні довгострокові, орі-єнтовані на інноваційний роз-виток програми.

– Ці рекомендації вплинули на програму лабораторії і цен-тру, яку ми будемо реалізову-вати в 2015 році, – говорить координатор освітніх програм Ольга Янковська. – Ключовим є проект із підвищення органі-заційної спроможності роботи центру працевлаштування, до якого ми залучимо менеджерів провідних компаній. Також є програма навчання для ректо-рів вишів від топ-мененджерів компаній. І майданчик для спіл-кування усіх учасників – ін-тернет-портал «Бізнес і універ-ситети. Планування кар’єри».

Також представники центру оголосили конкурс партнер-ських проектів бізнесу й уні-верситетів для студентів, ви-кладачів і ВНЗ.

Наталія КУлиК, «Освіта України».

БіЗнес і внЗ: паростки і перспективище за радянських часів був відомий жарт про те, що випускникові внз, який тільки-но приходив на перше місце роботи, одразу говорили: забудь те, чого тебе навчали в університеті, бо на виробництві буде все по-іншому. але цей жарт є актуальним і сьогодні: матеріальна база у вишах осучаснюється дуже рідко, навчальні програми часто теж важко назвати прогресивними. тож досить багато роботодавців, які змушені перенавчати вчорашніх випускників вишів, закидають державі невисокий рівень їх підготовки. але, на щастя, є інші працедавці, котрі не скаржаться, а міркують прогресивно, хочуть долучатися безпосередньо до підготовки спеціалістів у внз із тим, аби потім справді можна було назвати їх висококваліфікованими. але такий підхід до співпраці, на жаль, поки не став системним.

ВартО ВдОскОНалюВати МехаНіЗМи рОЗпОділУ фіНаНсУВаННя, рОЗВиВати фУНдаМеНтальНУ НаУкУ й ОдНОчасНО ЗалУчати біЗНес До ВПРоВаДЖеННЯ ПРиКлаДНих РоЗРобоК

8 «Освіта України»моделі

нові

ідею побудови кластерної моделі вза-ємодії університетів та ІТ-компаній в Україні обговорюють нині й ректо-

ри провідних українських вишів, біз-несмени й очільники освітньої галузі нашої країни.

Заступник голови парламентсько-го Комітету з питань науки і освіти Олександр Співаковський підготував законопроект про реалізацію експери-менту в навчанні у сфері інформацій-но-комунікаційних технологій. Автор переконаний: лише поєднання інте-ресів і можливостей освіти, науки та реального сектора економіки допомо-же прискорити інноваційний розви-ток країни. Під час круглого столу з участю науковців, ректорів та бізнес-менів очільники профільного коміте-ту ВР попросили присутніх поділити-ся власним досвідом такої співпраці і разом виробити нову модель взаємо-дії ВНЗ і бізнесу.

об’єДНУє НаВіть КоНКУРеНтіВЩо ж таке – кластер? Це – мережева виробничо-комерційна структура, що має здатність об’єднувати споріднених і супутніх, часто навіть конкуруючих виробників для кооперації для вироб-ництва конкурентоспроможної продук-ції. Тобто, простіше кажучи, є таким собі кущем, в якому переплітаються багато елементів. Кластери не є яки-мось новим економічним чи організа-ційним явищем. Однак саме вони є од-ними з найпоширеніших інструментів подолання перешкод на шляху істотно-го розвитку малого і середнього бізне-су в багатьох країнах.

Кластери концентрують взаємоза-лежні компанії та постачальників, уні-верситети, агентства зі стандартизації та виробничі компанії.

Навіть транснаціональні корпора-ції не лишаються осторонь цієї фор-ми організації виробництва, шукаючи у співпраці з фірмами кластера нові кон-курентні переваги місцевого характе-ру. Особливо важливу роль у функціо-нуванні кластерів відіграють наукові й освітні установи, які мають унікальне значення для локального розвитку. В ідеалі в тих сферах діяльності, що охо-плює кластер, науково-освітні заклади є лідерами. Збагачуючи виробництва кластера новими ідеями, вони отри-мують від бізнесу замовлення, експе-риментальну базу й фінансування для розвитку власної науково-дослідної та навчальної діяльності.

ЯК «ЗВаРити» фахіВцЯ?Олександр Співаковський наголошує: якщо нова модель співпраці освіти, на-уки і бізнесу запрацює, то вже в но-вій програмі Кабміну розділ «Освіта і наука» йтиме не в «соціалці», а у роз-ділі нової економічної політики країни.

Те, що нині пропонують освітяни, – це конкретний механізм, ініціатива, яка йде знизу. Ця новація успішно працює в кількох українських вишах.

– Головна мета кластера – різке підвищення вартості людського капіта-лу, – пояснює Олександр Володими-рович. – Як кажуть в ІТ, спеціаліста потрібно «зварити». Якщо він «вари-тиметься» тільки на лекціях, то ком-паніям доведеться навчати його додат-ково. Якщо поєднати зусилля компаній і навчальних закладів на базі спіль-них «майданчиків» і виконувати спіль-ні проекти під час навчання – то це підвищить «вартість» майбутнього фа-хівця в рази.

Така взаємодія вигідна і студентам, і вишу, і бізнесу, і країні. Наприклад, за розрахунками херсонських «айтіш-ників», 120 осіб, які нині працюють в

ІТ-індустрії міста, у рік «заводять» 3-4 мільйони доларів. Це більше за ВВП усієї області.

– Людина, яка працює в ІТ-галузі, платить податки, заробляє кошти, – міркує Олександр Співаковський. – Якби у нас мільйон (тобто 2 відсотки від населення України) людей працю-вали б в ІТ галузі – це змінило б еко-номіку держави.

ВиГРають – УсіНауковець переконаний: від упрова-дження нової моделі виграють усі. ВНЗ отримають доступ до нових технологій та людей, які «на кінчиках пальців» во-лодіють високими технологіями. У ре-зультаті – зросте вартість людського капіталу. Компанії отримають легаль-ну можливість залучати студентів з 2-3 курсів до реальних проектів. (Нині це працює на особистих домовленостях). І чи не найбільше виграє студент, який матиме можливість і навчатися, і пра-цювати. Після закінчення ВНЗ такий студент буде вже не просто випускни-ком із пластиковим дипломом, а висо-кваліфікованим спеціалістом, за якого конкурують компанії.

Що ГальМУєПоки що впровадження такої моделі зу-стрічає чимало складнощів і перешкод. Наприклад, ВНЗ (окрім наукових парків) не мають права розміщувати на своїх територіях сторонні суб’єкти господар-ської діяльності. Якщо на базі якогось вишу, наприклад, потрібно розгорнути цех з виробництва оборонної техніки, то варто зібрати безліч дозволів.

– Після того, як обійдеш усіх чи-новників, на наукову діяльність не за-лишиться ні сил, ні бажання, – каже Олександр Співаковський. – Окрім того, можливі фіскальні санкції для

ВНЗ і підприємств у разі укладення до-говору про спільну діяльність. А ще – лекції з підприємництва не можуть чи-тати висококласні фахівці-практики, у яких немає наукового ступеня.

Саме для того, щоб навчальні закла-ди і ІТ-компанії мали можливість ство-рювати спільні майданчики, і потрібні зміни в законодавстві. Після експери-менту в галузі ІТ нову модель співпра-ці можна поширювати і на інші облас-ті освіти й економіки.

– Наявність ІТ-кластера має бути «фактором вимірювання» – давати лі-цензію чи ні, – переконаний Олек-сандр Володимирович. – Якщо ка-федра комп’ютерних наук не має кластера з ринком праці, то кого ж ми там готуємо?!

ДосВіД ПРаКтиКіВПро успішний приклад співпраці з ви-щими навчальними закладами розпо-вів голова київського офісу ІТ-компанії DataArt Георгій Кременецький. Його компанія інвестує значні кошти в освіт-ні програми. Зокрема, сюди запрошу-ють на практику і стажування студен-тів, платять їм стипендію.

– Програми практики є в багатьох компаніях, але у нашій вони особли-ві, – наголошує Георгій Миколайо-вич. – З молодим фахівцем у нас працює досвідчений працівник. Він розповідає, як правильно розробляти програмне забезпечення, які найсучас-ніші технології є у світі. Після про-ходження практики іспит приймають співробітники з інших офісів, дають рекомендації для розвитку.

Чимало працівників компанії за су-місництвом викладають у вишах. Го-лова офісу – доцент Національного авіаційного університету. В компанії переконані: викладання у ВНЗ дає змо-гу краще розуміти замовника, стежи-ти за новинками технологій.

В офісі компанії проводять конфе-ренції для студентів у форматі IT talk. Молодь навчають взаємодіяти в коман-дах, правильно писати резюме й оби-рати компанію для роботи.

Окрім Києва, у компанії є офіси в Херсоні, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Львові. У всіх містах органі-зована взаємодія з вищими навчаль-ними закладами. Керівництво компа-нії не потрібно переконувати у тому, як важливо співпрацювати зі студен-тами. Тут знають: у всьому світі нині ІТ-фахівці – на вагу золота. У Німеч-чині, Великій Британії, інших країнах Європи молоді уже після місяця робо-ти надають документ, який дає право отримати постійне місце проживання.

іт-столицЯ УКРаїНиОстанніми роками Львів називають ІТ-столицею України. Розповідь засновни-ка однієї з найуспішніших ІТ-компаній країни Eleks Software Олексія Скрип-ника підтверджує – в «айтішників» із цього міста є чого повчитися не тіль-ки студентам.

– У Львові подібний кластер діє вже 5 років, на його базі взаємодіють ІТ-компанії і навчальні заклади, – розпо-відає Олексій Васильович. – Спочатку ми просто збиралися разом і обговорю-вали конкретні речі, потім організува-ли курси англійської мови, стартап-де-по, нині в Українському католицькому університеті кластер зробив міністер-ську програму світового рівня по ІТ. Такої програми немає в радіусі 500 кі-лометрів!

Олексій Скрипник застерігає: взає-модіяти з ВНЗ має не бізнес-компанія, а саме кластер. Це потрібно для того, щоб уникнути звинувачень у створенні нерівних умов і переманюванні фахів-ців. І наводить приклад: саме кластер, а не окрема компанія, організував лабо-раторію з мобільних публікацій Львів-ської політехніки.

Олексій Васильович має досвід ви-кладання у Львівській політехніці і Ки-єво-Могилянській бізнес-школі, чудо-во орієнтується у світовому ІТ-досвіді. Переконаний: в Україні потрібно змі-нювати вектор розвитку цієї галузі. У нашій країні, наприклад, студенти піс-ля третього курсу просто «тікають» із вишів, оскільки хочуть поєднувати ро-боту з навчанням. У Канаді ж зробили прагматично і правильно. У них робота після третього курсу є обов’язковою.

– Це потрібно запровадити і в нас, – вважає Олексій Васильович. – Змінивши вектор щодо ІТ, ми зможемо в 2-3 рази збільшити кількість коштів, які «приходять» в Україну. Навіть ура-ховуючи війну в Україні, галузь за 2014 рік збільшилася на 5 відсотків. Жодна галузь так не зросла!

Він наводить цифри: Україна за ІТ-галуззю посідає 6-7-ме місце в світі. Перед нами – Індія, Китай, США, Ро-сія... В ІТ-секторі нашої країни працю-

наукове Містоуніверситети і бізнес-компанії можуть об’єднатися в кластери – майданчики для стрімкого розвиткуу світі є чимало прикладів того, як нестандартні рішення та ідеї рятували від кризи цілі міста і країни. один з таких прикладів – «наукове місто», створене на базі королівського технічного університету в стокгольмі (швеція). 12 років тому місто стрімко наближалось до економічної кризи, але світлі голови внз і шведських компаній запропонували створити кластер – територіальне об'єднання підприємницьких структур і науковців університету. нині у «науковому місті» співпрацюють 6 тисяч студентів, 1000 викладачів і 1100 підприємців. а місто стокгольм на 80 відсотків відмовилося від спалювання нафти, газу та мазуту.

для тОгО, щОб НаВчальНі Заклади й іт-кОМпаНії Мали МОжлиВість стВОрюВати спільНі МайдаНчики, ПотРібНі ЗМіНи В ЗаКоНоДаВстВі

9№ 8, 23 лютого 2015 рокумоделі

нові

Будівельний факультетзавідувача кафедри організації та управління будівництвом (1)професора кафедри будівельної механіки (1)

Факультет автоматизації і інформаційних технологій (Фаіт)професора кафедри інформаційних технологій проектування та прикладної математики (1)доцента кафедри машин і обладнання технологічних процесів (1)асистента кафедри машин і обладнання технологічних процесів (2)

Факультет інженерних систем та екології (Фісе)асистента кафедри теплогазопостачання та вентиляції (1)

архітектурний факультетпрофесора кафедри нарисної геометрії та інженерної графіки (0,75)

термін подання документів – місяць від дня опублікування оголошення.претенденти на посаду науково-педагогічних працівників подають до відділу кадрів університе-ту такі документи: заяву на ім’я ректора про допуск до участі у конкурсі, узгоджену із завіду-вачем кафедри та деканом факультету; звіт за попередній термін роботи; матеріали про підви-щення кваліфікації або стажування протягом останніх п’яти років; список наукових праць, виданих за попередній термін роботи; список методичних праць, виданих за попередній термін роботи; рецензію-висновок на відкриту лекцію (за рішенням кафедри); довідку про проходження періо-дичного психіатричного огляду.особи, які обираються вперше, додатково надають: особистий листок з обліку кадрів; автобіографію; оригінали або завірені копії дипломів та/або атестатів про набуту освіту, ступені та звання; харак-теристику або довідку з попереднього місця роботи; повний список наукових, методичних праць.

адреса університету: 03680, м. київ, Повітрофлотський проспект, 31.

КиїВсьКий НаціоНальНий УНіВеРситет бУДіВНицтВа і аРхітеКтУРи оГолошУє КоНКУРс На ЗаМіЩеННЯ ПосаД:

Рекл

ама

ють майже 100 тисяч осіб. 2 мільяр-ди доларів – це легальні заробітки, ще 2 мільярди – «невидима частина айсберга» (так працюють фрілансери, окремі люди з невеликих містечок).

Окрім зростання аутсорсингової частини ІТ, останніми роками збіль-шується і «продуктова» частка (тоб-то – виготовлення оригінального про-дукту, програм).

– «Продуктова» частина зростає на 200–300 відсотків на рік, – розпові-дає Олексій Скрипник. – Компанії, які роблять власні програми, сервіси, ігри разом з аутсорсинговими фірма-ми – це правильний «бульйон» ІТ.

Величезною проблемою з точки зору прогнозування майбутнього Скрипник вважає ситуацію з біотехнічними нау-ками. В України цей сектор майже зни-щений. А от у Польщі у 2008 році на першій біоконференції було представ-

лено лише три польські компанії. А че-рез три роки їх було вже 1500.

– Це був просто вибух, – каже нау-ковець. – Якщо для ІТ потрібні, умов-но кажучи, два комп’ютери і два генії, які напишуть програму, то для біо теху ще треба центр вартістю 11 мільйо-нів доларів. Тому нам потрібно роз-вивати модель на кшталт польської чи естонської, коли держава (із залучен-ням інвестицій Євросоюзу тощо) орга-нізовує центри компетенцій, і до них приєднуються бізнес-структури, які на базі наукових лабораторій створюють нові технології і продукти, а як опла-ту передають частину власності сво-їх компаній.

У Києві такі центри варто влаштову-вати навколо університетів, а не зни-щувати гектари лісу за містом, аби побудувати будинки, пояснивши (точ-ніше, «прикривши») це необхідністю створення наукового парку.

«Плюс» НаУКоВі УстаНоВиНаціональна академія наук теж під-тримує створення таких кластерів. Ві-це-президент НАН Анатолій Загоро-дній нагадав присутнім, що є ще один успішний приклад такої спів праці – цільовий державний науково-техніч-ний проект зі створення і впроваджен-ня грід-технологій.

– Український національний грід (УНГ) – це організація, куди входять університети, наукові установи і під-приємства, пов’язані з використанням грід-технологій, – пояснює Анатолій Глібович. – Туди входять КНУ, Ки-ївська політехніка, Одеський, Львів-ський університети. КНУ перший лі-цензував цю спеціальність, готує чудових фахівців. Завдяки випускни-кам КНУ вдається забезпечити роботу українських науковців в експеримен-тах на далекому Адронному колайдері. Студенти охоче йдуть навчатися на ці

спеціальності, оскільки є можливості взаємодії з провідними підприємства-ми та науковими установами. Зокре-ма й ЦЕРН.

Академік розповів, що, наприклад, завдяки співпраці з підприємством «Ланет» українські науковці можуть використовувати мережу швидкісно-го зв’язку. Тобто з допомогою грід-технологій дослідники можуть ко-ристуватися ресурсами іноземних партнерів і застосовувати потужні об-числювальні ресурси, яких, на жаль, в Україні ще бракує. Анатолій Заго-родній пропонує додати до формулю-вання «взаємодія університетів та ІТ-компаній» ще й «наукові установи». Залучення наукових установ (зокрема і УНГ) дасть можливість ВНЗ корис-туватися сучасними серверами та ре-сурсними центрами. І – що чи не най-головніше – спілкуватися з ученими.

ПРиВиД ДефолтУ

Але не тільки позитивними приклада-ми можна мотивувати створення но-вих підходів до тісної взаємодії уні-верситетів і бізнесу. Адже Україна в цілому має дуже багато проблем, ви-рішити які, займаючись лише тим, що ми робили до того, просто неможливо.

Альтернативи технічному розвит-кові – немає, вважає ректор Націо-нального технічного університету «Київський політехнічний інститут» Михайло Згуровський.

– Наша країна біднішає щороку, адже на зовнішніх ринках ми прода-ємо продукцію з дуже низькою дода-ною вартістю, – застерігає Михай-ло Захарович. – Високотехнологічний експорт України останні 15 років зни-жувався: у 2000 році він становив 5 відсотків, в 2009 – 4, нині – 2,9 відсотка. А саме тут високою є дода-на вартість продукту, що дає потуж-ні надходження до бюджету країни.

Серед високотехнологічного векто-ру – ІТ, ракетно-космічний і авіацій-ний напрями і, частково, високотехно-логічне машинобудування, зауважує Михайло Згуровський. А решта 97 від-сотків – це, переважно, сировинно-переробний сегмент. Але всім зрозумі-ло: різниця вартості кілограма чавуну і «кілограма айфонів» – колосальна.

Деградацію ж вітчизняної науки викликало те, що деградувати почав саме ринок праці, ринок виробни-цтва націо нального продукту – він факти чно не затребував передові на-укові дослідження. Михайло Згуров-ський навів приклад: якщо інтеграль-ним показником стану науки вважати публікації у визнаних світових рей-тингових журналах, то сумарний по-казник усіх закладів України можна порівняти з показником… Оксфорд-ського університету!

Звісно, такий стан речей не може не впливати на економіку країни в цілому. Щоб поліпшити ситуацію, не потрібно винаходити велосипед – практично всі країни світу розуміють, як найопти-мальніше перебудовувати свою еко-номіку. Китай, наприклад, за останні 15 років подвоїв високотехнологічний експорт – він зріс з 18 до 36 відсотків. Не забуваймо, що Україна, на преве-ликий жаль, має особливий негативний економічний чинник. Це – втрата важ-кої промисловості на сході країни. У результаті збитки видобувної промис-ловості становлять 34 відсотки, 26 від-сотків – збитки переробної.

– Тож навіть низькотехнологічний сегмент нині знаходиться у скрутно-му стані, – резюмує Михайло Захаро-вич. – Ми тепер лише розраховуємо на кредити. Сьогодні у нас дуже стрім-ко зростає зовнішній борг, ми дійшли

до 68-69 відсотків від ВВП. А для сиро-винно-переробних країн, які не ство-рюють інтелектуальну власність у ве-ликих обсягах, межею є 70 відсотків, потім вони вже не зможуть обслуго-вувати такий борг.

Ураховуючи усі ці фактори, ми мо-жемо сказати, що справді знаходимо-ся у стані дефолту, зауважує Михайло Згуровський. І якщо не будуть отрима-ні обіцяні кредити від МВФ – 15-17 мільярдів цьогоріч, а потім 40 протя-гом чотирьох років, – результати бу-дуть дуже і дуже поганими. Та і якщо ці кошти нам нададуть, розслаблятися аж ніяк не варто. За досить короткий

час країна просто змушена організува-ти виробництво власного конкуренто-здатного продукту для участі у світовій кооперації праці. Потрібно забезпечи-ти такі умови, щоб високотехнологіч-ний бізнес міг якнайрезультативніше співпрацювати з людським капіталом, в якому генерує передові ідеї. Саме реалізація цих ідей дасть змогу ство-рювати національний продукт з ви-сокою доданою вартістю. Зрозуміло, що роль державної влади – коорди-натора цього процесу – є надзвичай-но високою.

Дані останнього саміту в Давосі свід-чать, що рівень співпраці університе-тів та індустрії у галузі хай-тек на-пряму корелює з індексом глобальної конкурентоспроможності країни.

ДоКУМеНт МоЖлиВостейСтимулювати розвиток кластерів, тіс-но пов’язаних з вітчизняною систе-мою освіти, покликаний проект зако-ну «Про реалізацію експерименту в навчанні в сфері інформаційно-кому-нікаційних технологій з метою підви-щення рівня компетентностей». Цей документ передбачає надання права вишам спільно із суб’єктами господа-рювання й експертами створювати і реалізовувати додаткові навчальні та практичні методи навчання як основи кластерної моделі розвитку освітнього процесу. Законопроект викликав жва-ве обговорення у фаховому середови-щі, нині йде процес збору пропозицій до вдосконалення його тексту.

Заступник міністра освіти і науки Андрій Гевко вважає, що ідеї робочо-го проекту закону є прогресивними, але ще необхідно наситити його кон-кретними інструментами їх реалізації. А для цього треба ґрунтовно проаналі-зувати і визначити, де саме у законо-давстві й підзаконних актах містяться перепони такій діяльності.

– Треба розуміти, що цей законо-проект – документ можливостей, – говорить він. – Якщо, скажімо, Ки-ївська політехніка бажає розвиватися у цьому напрямі, то вона це робить. Ключовим є питання – чи буде іні-ціатива в багатьох інших університе-тах підхопити цей механізм і його ви-конувати?

світлана Галата, Максим КоРоДеНКо, «Освіта України»

якщО пОєдНати ЗУсилля кОМпаНій та НаВчальНих ЗакладіВ і ВикОНУВати спільНі прОекти під час НаВчаННя, тО це ПіДВиЩить «ВаРтість» МайбУтНьоГо фахіВцЯ В РаЗи

10 «Освіта України»коледжів

Позиція

Перспективи такі: частина ВНЗ І–ІІ рівнів акредита-ції залишаться у системі

вищої освіти, інші – в ново-му статусі – будуть готувати фахівців, яких сьогодні нази-вають молодшими спеціаліста-ми (або вони отримають іншу назву) і стануть ланкою дво-рівневої професійної освіти.

Нема де правди діти – біль-шість технікумів і коледжів просто «не потягнуть» вимог, які сьогодні законодавство ви-суває до ВНЗ, наприклад, щодо кафедр і факультетів.

З УРахУВаННЯМ КоН’юНКтУРи РиНКУ На нараді було справді «гаря-че», більшість учасників, се-ред яких, щоправда, не було представництва освітнього ві-домства, висловлювалися за те, щоб усе-таки зберегти коледжі і технікуми саме у системі ви-щої освіти. Голова Спілки об-ласних рад директорів ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації Анатолій Похресник навів кілька аргу-ментів «на захист» системи:

– З урахуванням кон’юн-кту ри ринку все більш за-требуваними стають фахів-ці середньої ланки. Навчальні програми, за якими готують фахівців у технікумах і коле-джах, відповідають програмам типу B за Міжнародною стан-дартною класифікацією осві-ти (МСКО), п’ятому рівню На-ціональної рамки кваліфікацій і п’я то му рівню Європейської рамки кваліфікацій.

Анатолій Костянтинович на-гадав, що короткий цикл ви-щої освіти започаткований у 32 країнах, які підписали Бо-лонську угоду. Крім того, він вважає, що рівномірне розмі-щення на території України технікумів і коледжів, віднос-но короткі терміни навчання та невеликі матеріальні ви-трати обумовлюють гнучкість і мобільність системи підго-товки фахівців та задоволь-няють освітні потреби широ-ких верств населення, зокрема й з обмеженими фінансовими можливостями.

чи ЗбеРеЖУть УсталеНі фоРМи? Принагідно очільник Спілки подякував за державницький підхід голові профільного ко-мітету Лілії Гриневич, іншим народним депутатам, МОН, за-вдяки зусиллям яких удалося зберегти фінансування техні-кумів і коледжів з державного бюджету і тим самим не дати зникнути цим навчальним за-кладам.

Анатолій Похресник наго-лошує, що майже 60 відсотків випускників технікумів і ко-леджів продовжують навчан-ня без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах ІІІ–ІV рівнів акредитації від-повідно до інтегрованих на-вчальних планів і програм за контрактом, тому така система є економічно вигідною для дер-жави і виробництва, має адрес-не призначення і відповідає єв-ропейським стандартам.

– Дуже важливо і нада-лі зберегти можливість всту-пу випускників технікумів і коледжів до університетів за скороченими термінами на-вчання, – резюмує очільник спілки. – Ми живемо в пе-рехідний період багатовимір-них змін і трансформацій усе-редині країни, і дуже важливо в цей час зберегти усталені

форми організації освіти різ-них рівнів, які виправдали себе упродовж десятків років.

ПотРібеН РаМКоВий ЗаКоНПроблемами, що виникають у технікумів і коледжів, актив-но переймається і профільний парламентський комітет. Зга-даймо лист його очільниці Лі-лії Гриневич до Міністерства освіти і науки. Документ має назву «Пропозиції щодо розви-тку ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації у контексті нової редакції Зако-ну України «Про вищу освіту». Детальніше про цей лист мож-на почитати в «ОУ» (№44 від 24 листопада 2014 року).

На нараді профільний комі-тет представляв головний кон-сультант Василь Головінов, який доніс до учасників кілька позицій. Думка членів коміте-ту така: поки не з’явиться ре-дакція рамкового закону «Про

освіту», в якому будуть визна-чені всі позиції, пов’язані зі структурою, рівнями, назва-ми і типами навчальних закла-дів, зміни, зокрема і до Зако-ну «Про вищу освіту», вносити передчасно. Мовляв, у сесій-ній залі такої непослідовності можуть не зрозуміти.

ПоЗитиВНі і НеГатиВНі РисиУ багатьох виступах учасни-ків наради пролунала думка, що коледжі й технікуми ме-ханічно переходять у систе-му професійно-технічної осві-ти. Василь Головінов зазначає, що це не зовсім відповідає дій-сності, принаймні у профіль-ному комітеті ніколи не йшло-ся про таку модель. Натомість суть питання – у створенні нової двоступеневої системи професійної освіти – базової та спеціалізованої. Останньою,

імовірно, й опікуватимуться коледжі, які не увійдуть до системи вищої освіти.

– На мою думку, некорект-но говорити, що одна си-стема «піднімається» за раху-нок іншої, – зауважує Василь Петрович. – Давайте бу-демо відвертими: у кожної си-стеми – і професійно-техніч-ної освіти, і ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації – є свої функції, обов’язки і завдання. І кож-на з них має позитивні і не-гативні риси. Наприклад, ми знаємо, що в нашій країні є коледжі, які за весь час іс-нування Закону України «Про вищу освіту» так і не спромог-лись акредитувати підготов-ку бакалавра. Або є коледжі, переважна більшість випуск-ників яких не йдуть на ри-нок праці «у ранзі» молодшо-го спеціаліста. Тобто позиція, що всі ВНЗ І–ІІ рівнів акре-

дитації треба залишити в сис-темі вищої освіти і «не чіпа-ти», мабуть, неконструктивна.

Василь Головінов нагадав, що комітет уже затвердив план за-ходів із підготовки рамкового закону «Про освіту» і запросив представників ВНЗ І–ІІ рів-нів акредитації узяти активну участь у цьому процесі. На бе-резень заплановано розширене засідання, присвячене концеп-ції законопроекту, а комітет-ські слухання – на квітень. Тоді ж власне бачення пред-ставить і Міністерство освіти і науки. Після узгодження всіх позицій, за словами Василя Пе-тровича, реєстрацію проекту в парламенті можна очікувати вже у травні. Профільний ко-мітет не омине увагою і чин-ний Закон «Про вищу освіту». Питання щодо стану його впро-вадження також буде винесено на одне із засідань.

ЗВеРНеННЯЗа підсумками наради було ухвалено резолюцію і звер-нення до Верховної Ради Укра-їни, Міністерства освіти і на-уки. Зокрема, представники ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації вважають, що з прийняттям

нової редакції Закону Украї-ни «Про освіту» коледжі й тех-нікуми виведені з системи ви-щої освіти безпідставно.

У документі є кілька досить жорстких формулювань. На-приклад, про те, що «наслід-ком ліквідації коледжів і техні-кумів як закладів вищої освіти буде ліквідація системи підго-товки середньої управлінської ланки для економіки України».

Крім того, у зверненні йдеться про те, що механічна зміна назви початкового рівня вищої освіти «молодший спеці-аліст» на «молодший бакалавр» та його існування лише на пе-рехідний період, а також пере-ведення підготовки молодшо-го спеціаліста до професійної освіти без інтеграції його з ви-щою освітою знецінює ці два рівні в очах громадян.

Учасники звертаються з проханням внести зміни до Закону України «Про вищу освіту», якими передбачити збереження початкового рів-ня вищої освіти; докласти зу-силь щодо збереження під-готовки фахівців середньої ланки у системі вищої освіти; внести зміни до Закону Укра-їни «Про вищу освіту», перед-бачивши зарахування до ти-пів ВНЗ нинішніх вишів І–ІІ рівнів акредитації як профе-сійних коледжів із підготовки молодших бакалаврів; включи-ти представників ВНЗ І–ІІ рів-нів акредитації до складу робо-чої групи для спільної роботи над базовим законом України «Про освіту».

P.S. Шановні колеги! Пи-тання місця технікумів і ко-леджів у системі освіти ви-кликає чимало дискусій. «Освіта України» вкотре за-прошує керівників навчаль-них закладів, управлінців усіх ланок поділитися свої-ми думками з цього приво-ду на наших шпальтах. На-гадуємо e-mail редакції: osvita@pedpresa.com.ua.

Шпальту підготував Дмитро шУліКіН, «Освіта України»

у пошуках вЛасноГо МісЦя

у представників внз і–іі рівнів акредитації і досі виникає чимало запитань щодо місця цих навчальних закладів у системі освіти. з участю виробничників, громадських організацій – у широкому фаховому колі – вони зібрались на всеукраїнську нараду в київському коледжі будівництва, архітектури та дизайну.

точКа зору

відповідальний секретар спілки ректорів внЗ україни ярослав БоЛЮБаш:– наявність національних особливостей підготовки кадрів не суперечить болонському процесу. зазначу також, що насам-перед коледжі і технікуми сьогодні готують кадри, які за-требувані на ринку праці, – причому попит дуже великий. по-друге, ці заклади реалізують профільне навчання. чи є можливість у держави сьогодні створити профільні технічні старші кла-си? на мою думку, це можна реалізувати саме в технікумах. по-третє, тех-нікуми і коледжі є центрами освіти і культури. якщо у населеному пункті закрити технікум, то він просто вимре. якщо порівняти ровесників, які за-кінчили школу і технікум, то останні більш соціально зрілі. вони в універ-ситетах потім стають лідерами. вважаю, що в законодавство потрібно внести такий тип закладів як «про-фесійний коледж». сьогодні ж у чинному законі передбачені лише коледжі, які готують молодших бакалаврів, а також можуть випускати бакалаврів.

Заступник голови асоціації аграрних внЗ україни Микола ХоМенко:– відчуваю, що наші внз і–іі рівнів акредитації усе-таки не повернуться до системи вищої освіти. сьогодні вже змістов-но сформувалися відповідні концепція і бачення. головне, щоб під час боротьби «за вищу освіту» ми не втратили на-шої можливості надавати спеціалізовану професійну освіту.

У КоЖНої систеМи – і ПРофесійНо-техНічНої осВіти, і ВНЗ і–іі РіВНіВ аКРеДитації – є сВої фУНКції, обоВ’ЯЗКи і ЗаВДаННЯ. і кОжНа З Них Має пОЗитиВНі і НегатиВНі риси

11№ 8, 23 лютого 2015 року

кафедра анатомії, фізіології і спортивної медицини:доцента (кандидат наук) – дисципліна «анатомія людини» ................................................... 1 місцекафедра футболу:завідувача кафедри (кандидат або доктор наук) ...................................................................... 1 місцедоцента (кандидат наук, доцент) .................................................................................................. 1 місцекафедра теорії і методики спортивної підготовки і резервних можливостей спортсменів:професора 0,5 ст. (доктор біологічних наук) ............................................................................. 1 місцеФакультет заочного навчаннядекана (кандидат наук або доктор, професор) .......................................................................... 1 місце

термін подання заяв – місяць із дня опублікування оголошення. документи – заява, особовий листок з обліку кадрів з фотографією, автобіографія, копії документів про повну вищу освіту, науковий ступінь та вчене звання, список друкованих праць і винаходів, завірені у встановленому порядку. науково-педагогічні працівники уні-верситету для участі в конкурсі подають заяву на ім'я ректора та оновлений список нау-кових праць.Житловою площею університет не забезпечує.

Документи надсилати на адресу: 03680, м. київ, вул. Фізкультури, 1, корпус 1, поверх 3,кабінет №317 (канцелярія), кабінет №321 (відділ кадрів).

телефон для довідок: 287-63-38.

НаціоНальНий УНіВеРситет фіЗичНоГо ВихоВаННЯ і сПоРтУ УКРаїНи

оГолошУє КоНКУРс На ЗаМіЩеННЯ ПосаД:Ре

клам

а

Міжшкільні навчально-виробни-чі комбінати створено в серед-ині 70-х років минулого століт-

тя. Головним їхнім завданням на той час була підготовка дешевої, але вже кваліфікованої робочої сили для по-треб промисловості. МНВК під час на-вчання у школі давали молодій людині можливість здобути нескладну профе-сію: водія, токаря, швачки, будівель-ника тощо.

ВиЖиВає хто ЯК МоЖеІз часом завдання цієї системи змінюва-лися, відповідно мінялися і МНВК. У но-вих реаліях «вижили» не всі. На початку 90-х в Україні було понад 700 комбіна-тів, сьогодні – трохи більше 250. На-приклад, у столиці свого часу вони дія-ли в кожному районі, а тепер – тільки у Святошинському, Дніпровському і По-дільському.

Виживає хто як може. Нині біль-шість цих закладів стали ресурсними центрами шкільних освітніх округів. На базі МНВК триває професійне на-вчання, підготовка учнів за технологіч-ним профілем.

Нерідко в міжшкільних навчально-виробничих комбінатах здійснюється підготовка й за такими навчальними предметами, як інформатика й «Захист Вітчизни». Загальноосвітні школи пе-редають їм певний обсяг навчальних годин із цих предметів водночас із ко-штами на забезпечення виконання цієї роботи в обсязі переданих годин. За-значимо, що деякі українські МНВК інколи виконують функцію автобази для шкільних автобусів.

– Окремі міжшкільні комбінати трансформувались, об’єднавшись з ін-шими закладами, які навчають і вихову-ють дітей, – станціями юних техніків, іншими ПНЗ, школами, – розповідає заступник директора Департаменту за-гальної середньої та дошкільної освіти МОН Сергій Дятленко.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про загальну середню освіту», що ви-значає типи навчальних закладів, МНВК належать до системи загальної середньої освіти. Тож і їх фінансування й утриман-ня відбувається за рахунок місцевих бю-джетів. Сьогодні ситуація склалася так, що відповідно до Закону «Про Держав-ний бюджет України» міжшкільні на-вчально-виробничі комбінати не вклю-чені до освітньої субвенції.

До речі, під час ухвалення закону з Міністерством освіти і науки не пора-дились, а поставили освітнє відомство перед доконаним фактом.

ПотРеби МісцеВої ГРоМаДиЯкщо заклад знайшов свою нішу в осві-ті району, регіону, він може почувати-ся спокійніше навіть у нинішніх непро-

стих умовах. Якщо ні, то його майбутнє під великим сумнівом. Сергій Дятленко наголошує, що сьогодні комбінат пови-нен бути потрібним замовникам осві-ти – місцевій громаді, дітям.

– Нині є райони, які не мають на-віть закладів ПТО, – зазначає Сергій Миколайович. – Для отримання про-фесійно-технічної освіти школяру по-трібно їхати в інший кінець області. Батьки інколи просто не мають змо-ги відправити дитину. У такій ситуа-ції саме МНВК дають можливість учне-ві, який навчається в загальноосвітній школі, здобути робітничу професію. Так, не фахівця високої категорії, од-нак уже з базовими знаннями.

ПРофоРієНтаціЯ У ДіїТакож міжшкільні комбінати сьогодні відіграють важливу роль у профорієн-таційній роботі. Сергій Дятленко на-

гадує, що в СРСР вона зводилася до того, щоб орієнтувати дітей на здобут-тя робітничої професії. В сучасних ре-аліях суть такої діяльності полягає в тому, що школяра «скеровують», дають спробувати себе у певному напрямі. За словами Сергія Миколайовича, сьогод-ні відповідні фахівці залишилися тільки у міжшкільних комбінатах. Саме вони і проводять у нашій країні основну ро-боту з профорієнтації. В цьому контек-сті заступник директора департаменту наводить цікавий приклад.

Свого часу директор Степанівсько-го МНВК Чернігівської області Лео-нід Шестаковський запропонував усім учням району, які навчалися за еко-номічним профілем, освоїти професію обліковця. Діти опановували її впро-довж двох років, склали кваліфікацій-ні іспити.

У результаті 49 відсотків школярів, які отримали цю професію, відмовили-ся вступати до вищих навчальних за-кладів на економічний напрям, адже зрозуміли, що це «не їхнє». А могли обрати такий шлях, витратити час і кошти. Тому діяльність МНВК сьогодні переформатовується, створюючи мож-ливість для дитини спробувати себе в різних професіях.

– Нині розробляємо програми так званих професійних проб, – розпові-дає Сергій Дятленко. – Хочемо, щоб усі діти або хоча б ті, хто навчаєть-ся у МНВК, спробували себе у різних фахах. Професійні проби – це корот-ка «вижимка» з певної професії: тео-ретична і практична. Під час навчан-ня за технологічним профілем школяр може випробувати на собі 4–6 різних професій. По-перше, це знання і вмін-ня, по-друге – можливість визначити-ся із власним майбутнім.

Під час засідання комітету Координа-ційної ради від директорів МНВК луна-

ли різні думки щодо пошуку своєї ніші в нових умовах. Наприклад – посилен-ня вивчення предмета «Захист Вітчиз-ни», що сьогодні є особливо актуаль-ним. Пролунала і пропозиція стосовно можливої підготовки на базі МНВК во-діїв військової техніки. Колись це здій-снювало ДТСААФ – Добровільне това-риство сприяння армії, авіації і флоту. Але найголовніша місія комбінатів – в іншому.

– Майбутній рамковий закон «Про освіту» передбачатиме поділ стар-шої профільної школи на академічну і професійну, – зазначає Сергій Дят-ленко. – І тут саме міжшкільні комбі-нати повинні стати в пригоді: в окре-мих регіонах вони мають бути базою, на якій здійснюватиметься професійне навчання. Тож переконаний, що МНВК потрібно обов’язково зберегти.

лист До МіНфіНУНема де правди подіти – сьогодні реа-лії такі, що виживання кожного МНВК залежить від стосунків директора з міс-цевою владою. Якщо заклад сильний і має авторитет, то виживе. Проте не-включення комбінатів до освітньої суб-венції ставить перед ними чимало го-стрих питань, які потрібно вирішувати просто зараз.

Для розв’язання проблеми Міносві-ти надіслало лист до Міністерства фі-

нансів. У зв’язку із численними звер-неннями до МОН щодо фінансування міжшкільних навчально-виробничих комбінатів освітнє відомство пропонує доповнити частину першу статті 103 після підпункту 6 таким абзацом: «Ко-шти субвенції можуть спрямовуватись до міжшкільних навчально-виробничих комбінатів на здійснення трудової під-готовки учнів загальноосвітніх навчаль-них закладів в обсязі навчальних годин, затверджених навчальними планами і переданих із загальноосвітніх навчаль-них закладів».

Чи підтримають фінансисти таку про-позицію? Така імовірність є, але, як роз-повідають у МОН, не дуже висока.

Дмитро шУліКіН, «Освіта України»

темаактуальна

як виживати у непростих умовах, як знайти своє місце, зважаючи на недостатнє фінансування і майбутню реформу системи загальної середньої освіти, – ось далеко не повний перелік питань, що порушувалися на останньому засіданні комітету координаційної ради міжшкільних навчально-виробничих комбінатів україни. про реалії і перспективи діяльності Мнвк – у матеріалі «освіти україни».

Мнвк: чи торкнеться кризи рука?

ціКаво

ВіД ВоДіЯ До бДЖолЯРазагалом в україні сьогодні нараховується приблизно 250 міжшкільних навчально-ви-робничих комбінатів. учні здобувають у них професії водія, слюсаря з ремонту автомо-білів, оператора комп’ютерного набору, пе-рукаря, тракториста, кухаря. крім того, на-вчають у Мнвк, наприклад, швейної справи, технологій сільськогосподарського виробни-цтва і навіть основ бджільництва й україн-ської народної вишивки.

сьОгОдНі МіжШкільНі НаВчальНО-ВирОбНичі кОМбіНати перефОрМатОВУються, стВОрюючи МоЖлиВість ДлЯ ДитиНи сПРобУВати себе В РіЗНих ПРофесіЯх

12 «Освіта України»слово

таРаСове

За словами члена журі, літерату-рознавця Дмитра Дроздовського, саме в наші дні учнівська та сту-

дентська молодь потребує Шевченко-вого слова. Безумовно, це пов’язано з подіями, які упродовж року відбува-ються в Україні. Всі шанси здобути найвищі оцінки, на його думку, є саме у творів-роздумів.

– Конкурсні завдання мають свою специфіку – диференціацію залеж-но від вікових особливостей учасни-ків. Адже конкурс охоплює контингент від п’ятого класу до студентів вишів. Усі завдання базуються на шкільній про-грамі, – каже він. – А завдання для студентів представлені в двох модулях: для гуманітарних і негуманітарних спе-ціальностей. Тобто майбутні філологи, які мають досить високий кваліфіка-ційний рівень, можуть виконувати за-вдання більшої складності.

Наприклад, студентам ВНЗ ІІІ-IV рів-нів акредитації, що опановують гума-нітарні спеціальності, запропонували написати до перевидання «Кобзаря» статтю-передмову. «Вона має бути адресована насамперед вашим одноліт-кам, сучасним молодим читачам, які прагнуть по-новому, не в дусі радян-ських штампів, відкрити для себе твор-чість геніального поета», – йдеться у завданні. Обсяг твору мав бути не мен-ше чотирьох сторінок, а час на вико-нання – не більше чотирьох годин.

– Мета не в тому, щоб дати дітям надскладні завдання. Ми перевіряємо їхнє мислення: гуманітарне, філоло-гічне. І не потрібно від них вимага-ти чогось дуже важкого, що знають одиниці, – розповів Дмитро Ігоро-вич. – Творче завдання показує, «хто є хто»: як мислить дитина і на якому рівні, які тексти вона читає, яким є фі-лологічний базис учасника фінального етапу міжнародного конкурсу.

Він запевняє: списати творче за-вдання неможливо, та й нема сенсу. Усі роботи обов’язково зашифрують та закодують. А перевірятимуть їх по-над 40 членів журі – фахові вчите-лі та науковці з провідних університе-тів, зокрема Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного університету «Києво-Могилянська академія», національних університетів у регіонах.

– Нині важкі часи – без фінан-сування та відряджень. Але ми нама-галися залучити до журі педагогів з усієї України. Тих людей, які розумі-ють: важливо будь-що зберегти цей конкурс. Адже його втратити немож-ливо. Ми хочемо знайти дітей, які мис-лять творчо, які готові бути відповідаль-ними перед українською державою, а вона переживає сьогодні величезну катастрофу. Ми не повинні забувати, якою ціною дається свобода, форму-вання громадянського суспільства, – підсумував член журі. – Ці завдан-ня – маленький початок, що закликає до співпраці учнів та студентів, окрес-лює орієнтири у Шевченковому слові для України XXI століття.

УМоВа – КоНфіДеНційНість Конкурс імені Тараса Шевченка ви-різняється з-поміж інших – упевне-

на Клавдія Колесник, методист Жи-томирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Усі завдання – творчого спрямуван-ня, дають можливість кожному учас-никові викласти свої думки та мірку-вання. На переконання фахівця, цей фінальний етап вимагав від учасників самостійності та зосередженості. Тож весь колектив Житомирського ОІППО намагався забезпечити для учасників хороші умови.

– Раніше до нас приїздив представ-ник із запечатаним конвертом завдань. Лише два роки поспіль конкурсні за-вдання ми отримували електронною поштою, рівно о 9:00, – розповідає Клавдія Іванівна. – Ці документи ти-ражували та роздавали по аудиторі-ях. Учасники ж одразу розпочинали роботу.

За словами фахівця, отримані елек-тронкою папери перебували під гри-фом «Конфіденційно». Вона особисто стежила за тим, щоб інформація «ніку-ди не пішла». Лише після виконання ро-біт, коли конкурсні завдання були роз-міщені на сайті Інституту інноваційних технологій і змісту освіти, учасники мо-гли обговорити їх з батьками, вчителями.

– До організаційної роботи був залу-чений Житомирський обласний інсти-тут післядипломної педагогічної освіти, обласний відділ освіти і на уки. І за тра-дицією запросили представників Жи-томирської обласної організації спілки письменників України та журналістів. У цей же день заповнені протоколи з зафіксованим часом ми відправили кур’єрською поштою до Києва, – за-значила методист. – Фінальний етап охопив 23 учнів нашої області. Зазви-чай наші діти займають призові місця. Тож чекаємо на переможців!

чеРеЗ блоКПости Конкурсанти з Луганщини – діти не просто талановиті, а ще й сміли-ві. Щоб узяти участь у завершально-му етапі мовно-літературного конкур-су, вони прибули до Сєверодонецька, який нині виконує функції обласного центру. Сюди дітям-конкурсантам дово-дилося їхати через численні блокпости.

– Так, діти приїхали, але не всі: за-мість 33, на яких ми чекали, прибуло лише 14. Двоє з них – студенти. Зви-

чайно, є об’єктивні причини, – роз-повів проректор Луганського ОІППО Сергій Жерліцин. – Напередодні, в четвер і п’ятницю, навколо Сєверодо-нецька сильно гуркотіло – можливо, точилися бої у районі Лисичанська. Це той момент, котрий, можливо, налякав батьків – усі переживають за безпе-ку своїх дітей. Багато учасників мали їхати з півночі області – Сватівсько-го, Новопсковського, Марківського ра-йонів. І через те, що ситуація усклад-

нилася, конкурсанти мали їхати через декілька блокпостів.

У суботу, коли тривав конкурс, було тихо, а коли у січні виконували за-вдання Конкурсу імені Петра Яцика, в аудиторіях деренчали шибки, згадує Сергій Олександрович. Учні ( 3–4-й класи) вже не звертали на це ува-ги, звикали до вибухових повітряних хвиль та кулеметних черг, які було чути навколо Сєверодонецька (від ньо-го лише 30 кілометрів до лінії фронту).

Для безпеки обласний етап конкур-су проводився одразу в двох містах – Сєверодонецьку і Старобільську. Явка учасників була дуже високою – в дру-гому і третьому етапах узяли участь 1122 дитини, а в першому (шкільно-му) – більш як вісім тисяч. Сергій Жерліцин стверджує: конкурс охо-пив майже всі навчальні заклади об-

ласті, які знаходяться на територіях, підконтрольних українській владі. Про-ректор Луганського ОІППО наголошує: змагання є одним з найпопулярніших.

– Завдання фінального етапу були цікаві, як і торік. Хотілося б, щоб твори переможців таки вдалося опу-блікувати – наприклад, упорядкува-ти та видати збірку учнівських і сту-дентських робіт. Диплом, як нагорода, сприятиме старшокласникам при всту-пі до ВНЗ. Натомість публікацією у всеукраїнському збірнику пишалися б не лише учні, а й батьки, вчителі та керівники навчальних закладів, – ска-зав Сергій Олександрович.

Луганський ОІППО розпочав свою роботу в Сєверодонецьку з 1 листопа-да. Він активно працює з обдарованою молоддю – організовує заплановані за-ходи: мовно-літературні конкурси, кон-курси учнівської творчості, районні та обласні тури олімпіад, конкурс МАН. А також традиційні обласні конкурси: «Мій земляк Володимир Даль», «Мій земляк Борис Грінченко», що відбу-лися в рамках Регіональної цільової програми розвитку і функціонування української та російської мов. Заклад публікує збірник «Обдаровані діти – майбутнє України». Цього року поба-чить світ уже восьмий випуск. Такий підхід, на думку Сергія Жерліцина, на-дихає учнів брати участь у всеукра-їнських заходах, прагнути перемогти. Наразі колектив інституту працює над виданням «Творчий учитель – обдаро-ваний учень», яке розповість про пе-дагогів області, котрі підготували пере-можців олімпіад і конкурсів.

– Незважаючи на те, що зали-шилось 40% співробітників інститу-ту, ми працюємо в звичному режимі, приміщення орендуємо. Лише бракує офісної техніки – каже проректор Луганського ОІППО. – Так, ми усві-домлювали, що будуть труднощі. Але радіємо, що діти можуть брати участь у конкурсах та олімпіадах.

Дарина Матат, «Освіта України»

конкурс, Що оБ’ЄДнуЄ

більш як 800 учнів шкіл, птнз і студентів внз і-іі рівнів акредитації взяли участь у заключному етапі конкурсу. Це – 30% від кількості переможців третього етапу змагання. завдання виконували фіналісти з усіх областей нашої держави. учні з криму участі в конкурсі не брали.

відбувся фінальний етап V Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені тараса шевченка

вимоги до кандидатів: громадянство україни, вільне володіння державною мовою, високі мо-ральні якості й організаторські здібності, високий професійний рівень, науковий ступінь докто-ра наук, учене звання професора в галузі педагогіки, стаж наукової або науково-педагогічної роботи – не менше 5 років. перевага надається тим, хто має досвід управлінської діяльності.для участі в конкурсі необхідно надати: заяву, особовий листок з обліку кадрів з фотографі-єю, автобіографію; ксерокопію першої і другої сторінок паспорта громадянина україни; копії ди-пломів про повну вищу освіту, дипломів та атестатів про науковий ступінь і вчене звання; копії документів про підвищення кваліфікації, стажування тощо; список наукових публікацій; характе-ристики, рекомендації тощо. документи, що не відповідають вимогам, не будуть прийматися до розгляду конкурсною комісією.

Документи мають надійти до інституту педагогічної освіти і освіти дорослих наПн україни

не пізніше одного місяця від дня публікації оголошення про конкурс.Довідки за телефонами: 440-62-86, 440-63-88.

іНститУт ПеДаГоГічНої осВіти і осВіти ДоРослих НаціоНальНої аКаДеМії ПеДаГоГічНих НаУК УКРаїНи

оГолошУє КоНКУРс На ЗаМіЩеННЯ ПосаДи ДиРеКтоРа іНститУтУ

Рекл

ама

до речі

оРГМоМеНт у березні до києва надсилатимуть конкурсні роботи учні та студенти, які проживають за межами україни. Цим питанням щороку опіку-ється Міністерство закордонних справ. загаль-ний наказ Міністерства освіти і науки, який затверджуватиме імена переможців, з’явиться наприкінці квітня – у травні. 39 найкращим буде призначена президентська стипендія.

13№ 8, 23 лютого 2015 рокуУкраїна

Єдина

тема уроку: знайомство. Діти роз-казують про себе, із цікавістю слухають розповіді інших. Бра-

ти Емір, Арслан і Вінсан нещодавно приїхали з Криму. Старшому, Емі-ру, – одинадцять, він вивчав крим-ськотатарську в школі, тому впевне-но відповідає на всі запитання. Пише на дошці: «Украйинадаки ватаным Къырым». Що означає: «в Україні віт-чизна моя Крим».

УтіКачі З КРиМУБільш як половина дітей – вимуше-ні переселенці з окупованого півост-рова. Їхні родини тікали звідти після того, як там з’явилися російські вій-ська. Розповіді старших кримчан не залишали ілюзій щодо «мирних» ро-сійських військ. Страхи не були да-ремними: вже у березні нова влада викликала на допити членів Курултаю, зникають проукраїнські активісти…

У Києві переселенцям із Криму до-водиться налагоджувати життя бук-вально з нуля – шукати житло, ро-боту, влаштовувати дітей до шкіл і дитячих садочків. На запитання «як живеться у столиці?» батьки школярів відповідають стримано: «все добре». Насправді ж, як розповідають орга-нізатори курсів, проблемою для бага-тьох є навіть дорога до місця прове-дення уроків – у людей немає коштів на проїзд. Але всі кримчани перекона-ні: рідну мову їхні діти вчити повинні!

– Я привела сюди сина для спілку-вання з однолітками. Вдома ми розмов-ляємо тільки рідною мовою, – каже одна з мам, Алеше Осминова.

У групі є й діти з родин, які в Ки-єві вже кілька років. Вони добре на-вчаються в українських школах, спіл-куються з місцевими однолітками, а от рідною говорять тільки вдома. Не див-но, що ініціативі організаторів курсів зраділи всі. Це – чудова нагода по-чати (чи продовжити) вивчення крим-ськотатарської мови за шкільною про-грамою.

– Уроки відбуватимуться щосубо-ти, – розповідає Айше. – З 12 до 13 – мова, потім година – національ-ні танці. На перше заняття прийшли півтора десятка школяриків, але на на-ступні записалися вже кілька десятків.

ПішКи чеРеЗ КоРДоНУчительці Айше – 21 рік. Родом із села Октябрське, розташованого непо-далік від Сімферополя. Її батьки, як і тисячі інших кримських татар, повер-нулися на півострів у 90-х. Дівчина на-вчалася у Таврійському національному університеті за спеціальністю «Крим-ськотатарська мова і література», мрі-яла працювати у школі – вчителькою. Улітку отримала російський (!) диплом і далі залишатися в Криму не змогла. Рішення виїхати з півострова далося їй нелегко.

– У мене вся родина залишилася в Криму, – зітхає Айше. – Але ди-витися на нові порядки було неси-ла. Надто задушлива атмосфера нині там панує.

До Києва вона приїхала з «росій-ським» дипломом, здавалося – шля-хи в українські виші закриті. Але у Київському національному універси-теті імені Тараса Шевченка до дівчи-ни з АРК поставилися з розумінням. Нині вона навчається тут на магістер-ці. Айше живе в гуртожитку, товари-шує зі студентами з інших регіо нів України. А от до родини в Крим по-їхати дуже складно. Аби потрапити на півостров, потрібно їхати до Хер-сона, звідти – «на перекладних» – до кордону. Через кордон – пішки. А далі – маршрутка до Сімферопо-ля. Такий шлях стає дедалі небезпеч-нішим, адже в Криму частішають ви-падки викрадення кримських татар.

Утім, дівчина переконана: зрештою Крим знову буде українським. І ни-нішня практика вчителювання їй ще знадобиться.

МоВа – тільКи В УНіВеРситетіКримськотатарська мова, за офіційни-ми даними ЮНЕСКО, сьогодні під за-грозою зникнення. Досі в Україні її вивчали лише у двох місцях – у Кри-

му та, факультативно, у школі в сели-щі Новоолексіївка на Херсонщині, де живе велика група киримли (самона-зва корінного народу). В Таврійсько-му національному університеті імені Володимира Вернадського з 1919 року (з перервою на часи депортації) іс-нує факультет кримськотатарської та східної філології. У Кримському ін-женерно-педагогічному університеті, більшість студентів і викладачів яко-го – кримські татари, діє факультет кримськотатарської та турецької фі-лології.

Нині на території материкової час-тини України кримськотатарську можна вивчати в Київському націо-нальному університеті імені Тараса

Шевченка. В Інституті філології КНУ розпочато навчання за новою спеці-альністю: «Кримськотатарська мова і література та переклад» (про її від-криття «Освіта України» писала в №35 за 2014 рік). А от у школах материко-вої частини держави рідну мову пере-селенці з півострова поки що вивчати не можуть. Хоча, за даними Уповно-важеного Президента України у спра-вах кримськотатарського народу Мус-тафи Джемілєва, за десять місяців від початку анексії Криму за його межі вже виїхали десять тисяч татар.

ПіДРУчНиКи – «КоНтРабаНДою»Мустафа Джемілєв, до речі, підтри-мав ініціативу проведення уроків кримськотатарської в Києві. Як роз-повідає одна з організаторів курсів, Еміне Багатирли, на їх облаштуван-ня пішов лише місяць. Київська влада допомогла з приміщенням, у самому «Родинному домі» до кримчан поста-вилися дуже привітно. Заняття – без-коштовні.

– Уроки проводяться за програмою, розробленою для вивчення кримсько-татарської мови на півострові, – роз-повідає Еміне. – Школярикам уже ви-дали підручники (а також словники, розмальовки), за якими вони навча-лися у Криму. Ці книжки ми збира-ли по крупицях. Більшість із них дру-зі і знайомі передали з АРК, майже «контрабандою».

На жаль, кримчанам, які залишили-ся на півострові, ці підручники поки що не знадобляться. Мову, літературу та історію кримськотатарського наро-ду вони вивчатимуть за іншими, надру-кованими у РФ книжками. Про багато драматичних подій з історії народу в цих виданнях не згадується взагалі…

Еміне теж перебралася до столиці з Криму. Громадська активістка виїхала з півострова 18 березня, захопивши із собою мінімум речей.

– Друзі зателефонували і сказали: «Тікай негайно!» – каже Еміне. – Кожна година зволікання означала за-грозу для життя.

У Києві їй теж – нелегко. Але склад-но не тільки матеріально. Пояснює:

найважче, коли телефонують кримча-ни з АРК із проханнями, а в неї немає можливості їм допомогти. Втім, допома-гати все-таки вдається дуже багатьом. До Еміне Багатирли звертаються з пи-таннями, як поміняти паспорт, отрима-ти українське свідоцтво про народжен-ня. А ще – виїхати (точніше, втекти) з півострова. Це – найскладніше.

– Останніми місяцями вся увага українського суспільства і держави прикута до зони бойових дій на схо-ді України, – міркує Еміне. – Про Крим майже не згадують! Але про-українськи налаштованих активістів (та і звичайних людей!) на півострові переслідують, штрафують, заарешто-вують. Їх ніхто не захищає!

цеНтР сПілКУВаННЯ і ВЗаєМоПіДтРиМКиНині активісти організації мовних курсів ставлять перед собою ще одне завдання – написати програму ви-вчення кримськотатарської у загаль-ноосвітніх навчальних закладах. І зро-бити це так, аби мову могли вивчати «з нуля» навіть ті, хто її зовсім не знає. Вони переконані: інтерес до мови і лі-тератури цього народу в Україні дуже великий. Про це свідчить хоча б те, що майже всі першокурсники, які навча-ються за спеціальністю «Кримськота-тарська мова і література» у КНУ, не є етнічними татарами.

– Кримські татари особливо гостро відчувають, що мова – це душа на-ції, – розповідає Юлія Зайцева, одна з активісток. – Доля склалася так, що вони знову опинилися далеко від рід-них домівок і з примарними поки що надіями на повернення.

Але мовна школа – тільки початок. Ініціатори курсів мріють створити для кримчан справжній культурний центр.

– Плануємо також відкрити гуртки народних ремесел, – продовжує Юлія Зайцева. – Гурток народної вишивки вже погодилася вести чудова майстри-ня Каміла Садат. Дуже цікаво було б створити дитячий театр, ансамбль.

У школі кримськотарської куль-тури матимуть змогу навчатися не лише діти, а й дорослі. А також – представники інших національнос-тей, яких цікавить кримськотатар-ська мова і культура. Уже сьогодні сюди приходять, аби дізнатися но-вини про друзів і знайомих, запи-тати, кому потрібна допомога і ви-робити план спільних дій. Кримські татари впевнені: вони обов’язково до-чекаються новітньої хайтарми – по-вернення до Криму після завершен-ня окупації півострова.

світлана Галата, «Освіта України»

в очікуванні ХайтарМидо вчительки кримськотатарської мови айше акіЄвої діти звертаються з усією повагою: «айше оджа». тобто – «вчителько айше». старанно піднімають руку, коли хочуть відповісти на запитання. на перший урок рідної мови («ана тілі») до київського міського центру сім’ї «родинний дім» прийшли півтора десятка малих школяриків.

ОдиНадцятирічНий еМір, який НещОдаВНО раЗОМ З рОдиНОю переїхаВ дО києВа, пиШе На дОШці: «УКРайиНаДаКи ВатаНыМ КъыРыМ». Що оЗНачає: «В УКРаїНі ВітчиЗНа МоЯ КРиМ»

14 «Освіта України»тил

надіЙниЙ

«Я нічого такого не зробила, і зовсім не герой», – час від часу повто-рює Оксана і соромливо затуляє

обличчя руками. Звісно, герої тепер зо-всім не тут. Але їм тепліше, ситніше і, напевно, подекуди світліше на душі саме завдяки таким «невеликим» волонтерам, як ця приязна жінка. Щира і відкрита, у чиїх емоціях «з журбою радість обня-лась»: вона то сміється, розповідаючи, якими неймовірними виявилися люди довкола, то замислюється зі сльозами на очах, коли йдеться про тих, заради кого все робиться.

«Оксана Миколаївна волонтерить усю-ди, де тільки можна», – сказав про свою викладачку один із її студентів. Саме коли йшлося про збір коштів на допомогу вій-ськовим. Такі люди, як моя співрозмовни-ця, не починають допомагати «раптом» – є ті, хто «стабільно» не може пройти повз, коли хтось потребує допомоги.

– Щось подібне я робила в мирний час, допомагала хворим діткам, – відпо-відає Оксана на запитання, чи давно до-лучилася до благочинності. – Як мама зареєструвалася на форумі, де обговорю-вали звичні питання: чим годувати дити-ну, якщо в неї алергія, що робити, коли піднімається температура… Потроху пе-реказувала невеликі суми, якщо просили на лікування дітей – але стовідсоткової довіри не було. Що мене «переверну-ло»… Ми дуже згуртувалися, щоб до-помогти маленькому Михайлику – але його не змогли врятувати…

ВійНа Не таКа, ЯК По телеВіЗоРУОксана і тепер перераховує кошти на лікування дітям, попри те, що постала необхідність допомагати бійцям. «Усві-домила її, коли до армії призвали Сергія Горохова, викладача нашої кафедри по-літичних наук Інституту політології і пра-ва НПУ імені М. Драгоманова, – згадує співрозмовниця. – До того мені – як, мабуть, і багатьом – здавалося, що ві-йна десь далеко, що мене вона не надто стосується. А коли мобілізували людину, яку я знала особисто, – все змінилося. Війна стала зовсім не такою, яку пока-зують по телевізору».

Оксана отримала від колег номер те-лефону дружини Сергія – Ірини Горо-хової, викладача кафедри іноземних мов того самого вишу. Дізналася про потре-би бійців – і почала діяти: публікувала повідомлення в соцмережах, розміщува-ла оголошення в корпусах, збирала по-силки, що їх складала прямо на кафедрі або навіть у себе вдома.

– Тоді я зрозуміла: Сергій там не один, а я не одна тут. Отже, один плюс один – може бути не два, а набага-то більше. Допомогли студенти – тепе-рішні і колишні, – з теплотою в голосі каже Оксана. – Хтось збирав кошти й оптом купував шкарпетки, чай, каву. А для когось було важливо передати щось особисто від себе: приносили рукавички, шапку – що було потрібно. Спочатку складали речі хаотично. Коли я сказала студентам, мовляв, давайте передивляти-ся і складати списки, вони були дуже зди-вовані: «Не чекаємо від вас жодних зві-тів!». Але я наполягала на тому, що так треба. Потім усе сфотографувала й опри-люднила звіт на Facebook. І тоді зрозумі-ла, що не помилилася: у цих публікацій було багато переглядів, люди могли пе-реконатися, що речі, які вони принесли, справді поїдуть до бійців. Тоді назбирала-ся ціла машина посилок – і таку акцію плануємо найближчим часом повторити, коли розпочнеться навчання.

«Я – НеЗНайоМий ВаМ ВолоНтеР…»Як часто буває, бійцем – а заодно і його побратимами – в тилу опікуються не лише родичі, а й міцний гурт донедав-

на, може, й незнайомих людей. Коли був поранений Сергій Горохов і його з Ар-темівська, де не взялися оперувати, до-правили до Харкова, виникла неймовірна єдність людей. Їх об’єднало бажання зро-бити все можливе для його порятунку.

– Тоді ми оголосили про збір коштів на лікування, пропонували перерахову-вати прямо на його картку – відгукнуло-ся дуже багато, – згадує Оксана. – Пе-ред тим Сергій був у відпустці, приходив на зустріч зі студентами – справжній військовий, у камуфляжі. І ніби світив-ся зсередини… Може, це добре ще от чому: якщо до того хтось вагався, то побачивши на власні очі людину, яка справді воює, пізніше підходив і питав, чим допомогти.

Після поранення Сергія дрібні оскол-ки витягли одразу, але був один «ман-дрівний» у грудній клітці, що завдав ліка-рям клопоту. Настав критичний момент, коли довелося приймати рішення – опе-рувати! І виникла потреба у донорській крові. Ланцюжок охочих здати кров для киянина в Харкові вибудувався… завдя-ки Оксані Козловій.

– Мій колега з іншої кафедри – влас-не, це йому треба завдячувати – через знайомих відшукав телефон волонтера у Харкові, її звати Олена. І от я теле-фоную: «Доброго дня, я – незнайомий вам волонтер із Києва…». Одного разу ми були на зв’язку всю ніч, Олена мобі-лізувала там чимало людей, готових зда-ти кров за першої потреби. І хоч це не знадобилося, той випадок я пам’ятатиму довго – ми не знали одна одну, але по-чувалися, як рідні.

сьоГоДНішНЯ «ДесЯтиНа» – На аРМію Сергія невдовзі перевели до Ірпінського військового госпіталю, а тепер він уже на полігоні «Десна»: за словами Оксани, знову прагне їхати в АТО – бо «там його хлопці». Ірина Горохова запропо-нувала зробити перерву в зборі коштів. Але це не означає, що Оксана Козлова сидить, склавши руки.

– Якщо у Горохових перерва, то я знаю, які ще потреби слід «закрити», – каже вона. – Маю дві основні картки, на які перераховую кошти. Крім Сергія – це 95-та окрема аеромобільна брига да, якій обов’язково допомагаю щомісяця. Вдома маю цілий список потреб, на які переказую потроху, отримавши зарплат-ню: на тепловізор, рації… Син, схильний до заощадження, з кожної стипендії дає мені щонайменше сто гривень. У нього така філософія: це щось на кшталт де-сятини, яку раніше несли до церкви. А сьогоднішня «десятина» має бути на ар-мію. З чоловіком це взагалі не обговорю-ємо – він просто дає гроші мені.

З’ясувалося, що війна здатна посва-рити старих друзів, а натомість дати не-сподівану опору в особі ледь знайомих людей. І попри те, що шляхи перетина-ються на лічені миті, виявляється, що той, про чиє існування тиждень тому ти навіть не здогадувався, сьогодні го-ворить з тобою так, ніби читає думки…

– Часто ловлю себе на думці – і це буде «після війни», і те, – вислов-

лює Оксана думку, що близька і мені. – Раніше, здається, було багато потреб. А тепер – дивна річ – не таке те все і необхід-не. Усе відкладено на «після війни»… У перший місяць, перерахувавши кудись гро-ші, ти був спокійний: мо-лодець, допомагаєш. За мі-сяць думаєш – як же це мало! А ще за місяць усві-домлюєш: люди он які спра-ви роблять, а ти сидиш, склав-ши руки. І починаєш робити більше.

ЗВітУВати і ДЯКУВатиЗа час, що минув від осені, коли Окса-на робила перші справи на користь ар-мії, вона багато чого опанувала.

– Коли маєш справу з людьми, є такі тонкощі, які розумієш не одразу, – по-яснює викладач-волонтер. – Люди по-різному сприймають інформацію і ре-агують на неї. Є ті, кому відзвітувати треба лише приватно. А інші бажають, щоб зазначали їхнє прізвище, оприлюд-нювали фото, дякували публічно. Тоді вони почуваються більш вагомими, при-четними до доброї справи – починають більше поважати самі себе. Іноді людина не хоче афішувати свій внесок – мож-ливо, тому, що минулого місяця змогла перерахувати п’ятсот гривень, а цього разу – лише двадцять п’ять. І в мене таке бувало: бачу оголошення, а в кише-ні лише п’ятдесят гривень – і це все, що я можу віддати… Але звітувати і дя-кувати – це обов’язково. Це така ж не-обхідна річ, як і власне збір допомоги.

РіДНі За ДУхоМЩе одним відкриттям для Оксани ста-ли… власні студенти. «Якось, за один по-дих мені відкрилися неймовірні люди, – каже вона. – Я побачила їх зовсім з іншого боку. Іноді вважала своїх студен-тів ще зовсім дітьми – а виявилося, що подекуди вони доросліші за нас. І рідні мені за духом. Буває, от-от запропоную

щось – а вони вже продумують напе-ред, вирішують, як найкраще зробити. Одного разу прийшла з аркушами па-перу: «Ми пишемо листи бійцям…». Ду-мала, маю сказати щось пафосне, якось надихнути їх – а вони схопилися: «Так, пишемо!». І одразу взялися до справи… Такі відкриття – найяскравіші і най-прекрасніші».

Колишніх студентів в Оксани Козло-вої немає – хай ці слова банальні, проте сьогодні вони правдиві. Раніше випуск-ники телефонували або приходили до неї в інститут – розповісти про май-бутнє весілля, поділитися радістю наро-дження дитини. Про такі події вона ді-знається і з фотографій та публікацій у Facebook, де спілкується з багатьма.

– Саме коли я почала оприлюдню-вати оголошення про збір коштів, зро-зуміла – «колишніх» студентів у мене немає. Вони збирали допомогу навіть на зустрічі випускників – це було саме тоді, коли Сергій був поранений і що-дня витрачалися немалі кошти на ліку-вання… Бувають моменти, коли потре-буєш підтримки – а допомогти готовий хтось, про кого ти й не подумав би. Слу-хаєш цю людину й усвідомлюєш: десь недо оцінив, щось недобачив… Я щас-лива, що маю такий великий світ. І це дуже приємно, коли ідеш вулицею – а хтось біжить до тебе, зве, вітається. Це дорого вартує.

Валентина соРоКа, «Освіта України»

оДин ПЛЮс оДин – не два, а набагато біЛьшевикладач оксана козЛова – з тих «непримітних героїв», котрі трудяться щодня, проте не люблять говорити про це.

директорів Державного вищого навчального закладу «Запорізький будівельний коледж», Державного вищого навчального закладу

«кам’янець-Подільський індустріальний коледж», кам’янець-Подільського планово-економічного технікуму-інтернату.

у конкурсі можуть брати участь громадяни україни, які вільно володіють українською мовою і мають стаж роботи на посадах науково-педагогічних працівників або педагогічної роботи у ви-щих навчальних закладах не менш як десять років.

строк подання заяв – два місяці з дня опублікування оголошення.особи, які бажають узяти участь у конкурсі, подають такі документи: заяву, особовий листок з обліку кадрів з фотографією, автобіографію, копії документів про вищу освіту, наукові ступені та вчені зван-ня (за наявності), довідку про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду, яка видається відповідно до порядку проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженого постановою кабінету Міністрів україни від 27 вересня 2000 р. №1465 («офі-ційний вісник україни», 2000 р., №39, ст. 1656); копію паспорта, засвідчену претендентом; копію тру-дової книжки. копії документів, які подаються претендентом (крім копії паспорта), можуть бути за-свідчені за місцем роботи претендента, засновником або нотаріально.

Документи надсилати на адресу: 01135, м. київ-135, проспект Перемоги, 10, Міністерство освіти і науки україни. телефон для довідок: 481-47-92, 481-32-35.

МіНістеРстВо осВіти і НаУКи УКРаїНи оГолошУє КоНКУРс На ЗайНЯттЯ ПосаД:

Ціл

ком

оф

іцій

но

лює Оксана думку, що близька і мені. – Раніше, здається, було багато потреб. А тепер – дивна річ – не таке те все і необхід-не. Усе відкладено на «після війни»… У перший місяць, перерахувавши кудись гро-ші, ти був спокійний: мо-лодець, допомагаєш. За мі-сяць думаєш – як же це мало! А ще за місяць усві-домлюєш: люди он які спра-ви роблять, а ти сидиш, склав-ши руки. І починаєш робити

оДин ПЛЮс оДин –не два, а набагато біЛьше

– з тих «непримітних героїв», котрі трудяться щодня,

15№ 8, 23 лютого 2015 рокуПостаті

видатні

У лютому виповнилося 170 років від дня народження видатного фізика-україн ця. Проте й досі не

розгадана його таємниця. І навряд чи буде розкрита до кінця.

Він колись писав: «Поневолені на-роди Росії повинні стати вільними й утворити власні держави. Але най-важливіше значення для досягнення цієї мети, для забезпечення тривалого миру в Європі може мати тільки са-мостійна Україна. Незалежність Укра-їни є, на наше переконання, ключем до миру в Європі».

І незважаючи на його заслуги в на-уці й культурі, Івана Пулюя тривалий час було заборонено навіть згадувати у нашій країні.

МіЖ ДВоМа іМПеРіЯМиКоли в родині заможних селян із Гри-майлова на Тернопільщині 2 лютого 1845 року народився хлопчик Іван, батьки хотіли дати йому гарну освіту. Дитина виявилася талановитою. Ма-лий швидко опанував абетку, любив читати. Навчатись у школі розпочав у шість років, що на ті часи було диво-вижним для багатьох. Але батьки вун-деркінда мріяли не просто про освіту для нього – ревні греко-католики за-планували виростити у своїй родині священика і налаштовували сина на духовну кар’єру змалку.

Іванко виправдовував надії батька й матері: навчався добре, перечитав багато творів українських письмен-ників. Після отримання початкової освіти хлопчика віддають до терно-пільської гімназії, і хоча вона знахо-дилася за десять кілометрів від домів-ки, прагнення до знань у Івана було таким, що він щодня пішки долав цю відстань. Згодом ці «тренування» та-кож стануть йому у пригоді. Коли за-вершилося навчання в гімназії, батьки

дали синові 35 злотих і відправили у Відень – до університету. І от, аби зекономити ці кошти, Іван пішки ви-рушив через Львів, Краків і Прагу до Відня. Там вступив на богословський факультет і закінчив його з відзна-кою. Здавалося б, мрію батьків уті-лено в життя. Але…

Під час навчання в гімназії юнак став учасником молодіжного гуртка «Грома-да», вивчав українську історію і культу-ру, а в університеті заснував разом із товаришами «Віденську січ» – нефор-мальну молодіжну організацію україн-ських студентів. Та майбутній богослов зацікавився не так законами Божими, як фізикою і її законами. Це захоплен-ня ставить його перед нелегким вибо-ром, першим у житті: коритися волі батьків і приймати сан чи присвяти-ти себе науці? Він обирає останнє і вступає на фізико-математичне відді-лення того ж університету, чим викли-кає гнів батьків, такий сильний, що ті у листі відрікаються від власного сина. Назавжди!

Припиняється матеріальна підтрим-ка рідні. Іван не втрачає сили духу і під-робляє приватними уроками. Молодий науковець мріє повернутися в Україну і надсилає запит до Київського універси-тету Св. Володимира. Але отримує від-мову. Причиною стала… опублікована ним праця «Про нерухомі зірки і пла-нети». Царська цензура примудрилася відшукати в ній крамолу – критику самодержавства! А ще роботи Пулюя, написані рідною мовою, не вкладали-ся в рамки чинного Валуєвського цир-куляра, тож великодержавні сатрапи пильно стежили, щоб на терени імпе-рії не потрапило «чогось такого», не-благонадійного.

Іван залишився асистентом у Віден-ському університеті. Талановитого вче-ного-початківця помітили в іншій імпе-рії, і там він зміг стати стипендіатом Страсбурзького університету, працю-ючи на кафедрі професора Августа Кундта.

лаМПа, Що осВітила шлЯх До НобелЯТам Іван знайомиться з майбутніми колегами – Ніколою Теслою і Віль-гельмом Конрадом Рентгеном. З пер-шим вони спільно займатимуться нау-ковими експериментами і винаходами, другий як асистент професора… уваж-но стежитиме за досягненнями стаже-рів. А ті заходилися досліджувати яви-ща, які породжує електичний струм у вакуумі. Для цього навіть опановують мистецтво склодувів.

Іван Пулюй отримує в 32 роки ступінь доктора натуральної філософії Страс-бурзького університету і повертається на посаду приват-доцента до Віденсько-го університету. Та свої заняття елек-тротехнікою не припиняє. І винаходить спеціальну лампу, що відтоді носить його ім’я. Вона давала випромінення, видиме на спеціальному екрані. Резуль-тати експериментів Іван Павлович пу-блікує у «Віснику Віденської академії наук» у 1880–1882 роках. Деякі дослід-ники стверджували, що в цей час він активно листувався з Рентгеном і на-віть подарував йому кілька екзем плярів своєї лампи. До речі, прилад Пулюя тоді почали випускати заводським способом серійно, й автора нагородили срібною медаллю на Всесвітній електротехніч-ній виставці у Парижі.

1884 рік можна назвати найщас-ливішим у житті вченого. Він одру-жується зі своєю студенткою Ка-териною Стозітською й отримує пропозицію від міністерства освіти Австро-Угорської імперії створити й очолити кафедру фізики Німецько-го політехнічного інституту в Празі. Там науковець жив і працював на-ступні тридцять років. Навіть деякий час був ректором Празької політех-ніки. Йому довірили проектування і будівництво електростанцій, він роз-робив оригінальну конструкцію теле-фонних станцій, а ще – керував роз-робкою схеми електричного трамвая для Праги. За це отримав звання Рад-ника двору і Лицарський хрест від імператора Австро-Угорщини Фран-ца-Йосифа.

Він пише в цей період багато на-укових праць, підручників не лише з фізики, а і з геометрії, на уково-популярні статті.

Та ось 11 січня 1896 року газета Воhеmiа у публікації «Відкриття Рент-геном нових властивостей так зва-них катодних променів» посилаєть-ся на статтю Рентгена від 28 грудня 1895 року в журналі Вюрцбурзького фізико-медичного товариства. Мов-ляв, експериментуючи з газорозряд-ним приладом, той звернув увагу на світіння флуоресцентного екрана… І таке інше… Про це все стало пізні-ше відомо в усьому світі.

«За РеНтГеНоМ – УсЯ єВРоПа»Згодом син Пулюя згадував, як бать-ко, прочитавши про відкриття Рентге-на, скрикнув, обхопивши голову ру-ками: «Моя лампа! Моя лампа!». А невдовзі учений з подивом дізнав ся, що Рентген ні словом не прохопився про нього у своїй статті. Іван Павло-вич запитав у листі до німецького ко-леги, чи використовувалася його лам-па в експерименті, але відповіді так і не дочекався. У власній же публі-кації він аргументовано довів приро-ду нововідкритих променів і розкрив механізм їх виникнення, чого не зро-бив Рентген. До речі, останній не ви-знавав існування електрона.

Дізнавшись про цю історію, Івана Пулюя втішав його сусід по дачі: «Не можу вас нічим потішити: що сталося, того не змінити. Нехай залишається при вас та сатисфакція, що й ви до-клали свою частку до епохального від-криття. Хіба цього недостатньо? А як на тверезу голову, то все має логіку. Хто стоїть за вами, русинами, – яка культура, які акції? Прикро вам це слу-хати, та куди подінешся від своєї долі? А за Рентгеном – уся Європа». Сусіда того звали Альберт Ейнштейн. Можна лише уявити, чого коштувало відомо-

му вченому його смирення, коли він відповів: «Що має статися – те і ста-неться обов’язково. І те, що станеться, буде найкращим, бо на те воля Господ-ня!». І не став заперечувати першість. Рентген потім усіляко уникав пояснен-ня природи свого відкриття, навіть не виступив з передбаченою протоколом промовою під час вручення Нобелів-ської премії.

Натомість Іван Пулюй успішно вдосконалював метод рентгенівських знімків для медичних досліджень, і вже у 1896 році у клініці Київсько-го університету була проведена пер-ша операція із застосуванням проме-невої діагностики.

Але ні успішна наукова кар’єра, ні щасливе подружнє життя не змуси-ли Івана Павловича забути про свою

Батьківщину. Він палко прагнув по-вернутися в Україну, та на заваді стояли спочатку протилежні інтере-си двох європейських імперій, і як на-слідок – Перша світова війна. Патрі-от-учений разом із Пантелеймоном Кулішем і Іваном Нечуєм-Левицьким перекладає українською Біблію, під-тримує відкриття Українського уні-верситету у Львові й публікує статті на підтримку української мови, орга-нізовує стипендії для українських сту-дентів в Австро-Угорщині.

А з Рентгеном вони більше не спіл-кувалися. Та й останній у заповіті розпорядився знищити всі записи, що стосувалися відкриття Х-променів.

Пулюй прагнув повернутися на Батьківщину, заповів поховати його там, але у січні 1918-го помер і був похований у Празі.

Професор Вільгельм Форман пи-сав про нього: «Професор Іван Пу-люй був не тільки найвизначнішим фізиком Австро-Угорщини. Він нале-жав до тих, хто у другій половині XIX та на початку XX століть фор-мував світ».

У прощальній промові на похороні у Празі ректор Німецької політехніки сказав: «Ти був не тільки людиною сильних переконань і гостро викар-буваною особистістю, але також лю-диною, котра знала, як дотримуватися вірності, передусім вірності народо-ві, з якого Ти вийшов. І немає біль-шої вірності, ніж вірність власному народові…».

Відповідно до заповіту в повідом-ленні про його смерть написано: «Тлінні останки покійного будуть у догіднім часі перевезені на рідну зем-лю, котру покійний так гаряче любив і з цілим посвяченням усіх своїх сил їй служив». Коли настане той «догід-ний» час?

ольга КоВалеНКо, для «Освіти України»

сусіД аЛьберта ейнштейна

він завжди залишався вірним двом пріоритетам у житті – науці та своїй батьківщині. і заповів поховати його в україні. але так сталося, що останню волю виконати не вдалося. хоча весь світ шанував його як геніального вченого і винахідника, відкриття століття і перша нобелівська премія дістались іншому. а ім’я науковця замовчувалося на його ж батьківщині мало не сто років, хоча й досі точаться суперечки, хто ж таки першим відкрив оті промені, названі згодом рентгенівськими? доля дає людині кілька можливостей, але обирати, яким шляхом іти, має все-таки сама особистість. іванові пуЛЮЮ довелося робити це кілька разів протягом життя.

ПоНеВолеНі НаРоДи Росії ПоВиННі стати ВільНиМи й УтВоРити ВласНі ДеРЖаВи. але НайВаЖлиВіше ЗНачеННЯ ДлЯ ДосЯГНеННЯ цієї Мети, ДлЯ ЗабеЗПечеННЯ тРиВалоГо МиРУ В єВРоПі МоЖе Мати тільКи саМостійНа УКРаїНа. НеЗалежНість УкраїНи є, На НаШе перекОНаННя, ключеМ дО МирУ В єВрОпі

16 «Освіта України»

КОМПЛЕКТИ

ПЕРЕДПЛАТА–2015

КККОООМММПППЛЛЛЕЕЕКККТТТИИИ

Індекс Назва видання Періодичність виходу на рік 1 міс. 2 міс. 3 міс. 6 міс.

Вартість передплати, грн

40123 Газета «ОСВIТА УКРАЇНИ» щотижнево 52,00 104,00 156,00 312,00

68832 ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЗБІРНИК ТА КОМЕНТАРІ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 12 46,35 92,70 139,05 278,10

68836 СПЕЦВИПУСК ГАЗЕТИ «ОСВІТА УКРАЇНИ» 12 151,47 302,94 454,41 908,82

68829 ВСЕСВІТНЯ ЛІТЕРАТУРА В ШКОЛАХ УКРАЇНИ 12 30,60 61,20 91,80 183,60

68830 ГЕОГРАФІЯ ТА ЕКОНОМІКА В РІДНІЙ ШКОЛІ 12 30,35 60,70 91,05 182,10

68833 ІСТОРІЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 12 30,35 60,70 91,05 182,10

68834 МАТЕМАТИКА В РІДНІЙ ШКОЛІ 12 30,35 60,70 91,05 182,10

68838 УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА В ШКОЛАХ УКРАЇНИ 12 30,85 61,70 92,55 185,10

30670 ПЕДАГОГІЧНА ГАЗЕТА 6 — 11,34 — 34,02

40428 РУССКАЯ СЛОВЕСНОСТЬ В ШКОЛАХ УКРАИНЫ 6 — 45,60 — 136,80

68828 БІОЛОГІЯ І ХІМІЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 45,35 — 136,05

68831 ІНОЗЕМНІ МОВИ В ШКОЛАХ УКРАЇНИ 6 — 45,85 — 137,55

68837 ТРУДОВА ПІДГОТОВКА В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 45,35 — 136,05

68839 ФІЗИКА ТА АСТРОНОМІЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 45,35 — 136,05

68840 ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 45,35 — 136,05

23823 ВИЩА ОСВIТА УКРАЇНИ 4 — — 71,85 143,70

68835 ОСОБЛИВА ДИТИНА: НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ 4 — — 71,85 143,70

74105 ПЕДАГОГIКА I ПСИХОЛОГIЯ. ВIСНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМIЇ ПЕДАГОГIЧНИХ НАУК УКРАЇНИ 4 — — 71,85 143,70

48764 ПРОФЕСIЙНО-ТЕХНIЧНА ОСВIТА 4 — — 71,60 143,20

03680, м. Київ, вул. Олександра Довженка, 3,тел.: (044) 456-37-02, факс: (044) 456-37-43, e-mail: info@pedpresa.ua

ДОКЛАДНІШЕ – НА САЙТІ PEDPRESA.UA

98966 ІНФОРМАЦІЙНИЙГазета «Освіта України», журнал «Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки України» 89,35 178,70 268,05 536,10

89381 ВСЯ ПЕДАГОГІЧНА ПРЕСАВсі видання — — — 3468,58

08353ВИЩА ШКОЛА

Газети: «Освіта України», «Педагогічна газета», «Cпецвипуск газети «Освіта України»; журнали: «Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки України», «Педагогіка і психологія. Вісник Національної академії педагогічних наук України», «Вища освіта України»

— — — 1649,29

98964

ШКІЛЬНИЙГазета «Освіта України»; журнали: «Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки України», «Біологія і хімія в рідній школі», «Географія та економіка в рідній школі», «Історія в рідній школі», «Іноземні мови в школах України», «Математика в рідній школі», «Фізика і астрономія в рідній школі», «Українська мова і література в школах України», «Всесвітня література в школах України», «Фізичне виховання в школах України», «Трудова підготовка в рідній школі», «Русская словесность в школах Украины», «Особлива дитина: навчання і виховання»

— — — 2230,19

оглядач – Дарина МАТАТ

Журналісти – Світлана ГАЛАТА, Валентина СОРОКА

спеціальний кореспондент – Наталія КУЛИК

Літературні редактори – Оксана ЖОВАНИК, Олена ЄСІПОВА

верстальники – Віталій СІГНАТУЛІН, Віктор ДЯЧЕНКО

редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

рукописи не повертаємо.

Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

при використанні наших публікаційпосилання на газету «освіта україни» обов’язкове.

відповідальність за достовірність опублікованої інформації несуть автори та рекламодавці.

Адреса редакції: 03680, м. київ, вул. довженка, 3.тел.: (044) 456-3739, факс: (044) 456-3743.e-mail: osvita@pedpresa.com.uawww.pedpresa.ua

газету надруковано в друкарні тов «Фірма «антологія»м. київ, вул. Маршала гречка, 13, тел./факс: (044) 443-08-08.друк офсетний. зам. № 42-01-15 від 19 лютого 2015 року.

реєстраційне свідоцтво: кв № 2770 від 27.08.1997 р.

директор видавництва «педагогічна преса» – Олексій ОСЬКІН

головний редактор – Максим КОРОДЕНКО

відповідальний секретар – Світлана КУШПІЙ

редактор інформаційного відділу – Дмитро ШУЛІКІН

газета

Передплатний індекс: 40123

виходить щопонеділка

Наклад у лютому: 18 636 примірників

Засновники:Міністерство освіти і науки україни, національна академія педагогічних наук україни,

профспілка працівників освіти і науки, дівп видавництво «педагогічна преса».

Видавець:

рекламний відділ: тел.: (044) 456-3702.

О Ф І Ц І Й Н Е В И Д А Н Н Я М І Н І СТ Е Р СТ В А О С В І Т И І Н АУ К И У К РА Ї Н И

# 22 (1341) 3 червня 2013 року

О Ф І Ц І Й Н Е В И Д А Н Н Я М І Н І СТ Е Р СТ В А О С В І Т И І Н АУ К И У К РА Ї Н И

# 8 (1422) 23 лютого 2015 року

Видаєтьсяз 1920 року.

У нашому журналі: рішення колегій, накази, типові навчальні плани, рекомендації та коментарі з питань вищої, професійної, середньої, початкової, дошкільної та позашкільної освіти.

Ціна46,35 грнна місяць

Передплатнийіндекс: 68832

знативаРто