I slovo vashe otzoviotsia

К 80-летию со дня рождения доктора филологических наук,

профессора

ЕВГЕНИЯ СТЕПАНОВИЧА ОТИНА

А мне, ты думаешь,светитьлегко?– Поди, попробуй! – А вот идешь –взялось идти,идешь – и светишь в оба!

В. Маяковский

Гуманитарный центр “АЗБУКА” ДонНМУКафедра общего языкознания и истории языка

ДонНУ

И СЛОВО ВАШЕ ОТЗОВЁТСЯ

Издательский дом Дмитрия Бураго2012

УДК 80(082)ББК 81я43

И11

Редакционная коллегия:Борисова Л. П., Калинкин В. М. (отв. ред.),

Першина К. В., Сенчина Л. Т., Фёдоров В. В.

Рецензенты:д-р филол. наук, профессор Андрущенко Е. А.д-р филол. наук, профессор Ковалёв Г. Ф.

И 11 И слово Ваше отзовётся / Гуманитарный центр "Азбука". – К.:Издательский дом Дмитрия Бураго, 2012. – 644 с.ISBN 978-966-489-126-1

Статьи, собраные в этой книге, посвящены 80-летию со дня рождения, известного украинского лингвиста, специалиста в области ономастики, заслуженного деятеля науки и техники Украины, доктора филологических наук, заслуженного профессора Донецкого национального университета, действительного члена Петровской академии наук и искусств (г. Санкт-Петербург) Евгения Степановича Отина. Все они освещают актуальные и малоисследованные проблемы современного языкознания и литературоведения.

Для научных работников, преподавателей, аспирантов и студентов филологических факультетов.

УДК 80(082)ББК 81я43

Тираж пятьдесят нумерованых экземпляров.Экземпляр №

ISBN 978-966-489-126-1 © Гуманитарный центр "Азбука"© Коллектив авторов, 2012© Издательский дом

Дмитрия Бураго, 2012

¯ И СЛОВО ВАШЕ ОТЗОВЁТСЯ ¯

7

¯ ¯ ¯

Вельмишановний Євгене Степановичу!

Щиро вітаємо Вас зі славним ювілеєм – 80-річчям із дня народження!Розпочавши свій трудовий шлях скромним шкільним учителем

російської мови та літератури, Ви пройшли всі сходинки наукового зростання: від аспіранта до доктора філологічних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України, заслуженого професора Донецького національного університету, дійсного члена Петровської академії наук і мистецтв у Санкт-Петербурзі, члена АН вищої школи України.

Плідну наукову діяльність Ви успішно поєднуєте з викладацькою та адміністративною роботою. Завідувач кафедри загального мовознавства та історії мови, декан філологічного факультету ДонНУ, голова спеціалізованої ради із захисту кандидатських дисертацій – у кожній із цих сфер Вашої діяльності Ви виявили яскравий організаторський талант, вміння знайти й об’єднати однодумців у розробці та втіленні перспективних наукових та освітянсько-педагогічних ідей.

Сьогоднішня Ваша інтенсивна науково-педагогічна діяльність є вагомим внеском у розвиток науки й освіти не тільки України, але й Росії, а Ваші фундаментальні праці з гідронімії Лівобережної України й басейну Дону, топонімії Донбасу та багато інших широко відомі в науковому співтоваристві.

Ми особливо пишаємося тим, що славний шлях Вашого професійного становлення розпочався в далекому 1949 році на історико-філологічному факультеті Дніпропетровського державного університету. Ваш зв’язок із альма-матер не переривався ніколи: тут у 1963 році Ви захистили свою кандидатську дисертацію, потім неодноразово приїздили як опонент, а далі і як член спеціалізованої ради із захисту дисертацій.

Уже в студентські роки Ви визначилися з науковою темою, яка стала визначальною на все життя, – пошуком та описом гідронімів Південно-Східної України. І, мабуть, це не випадково, адже Ви народилися в нашому місті й Ваше дитинство та юність пройшли на живописних берегах неосяжного Дніпра.

¯ 80-ЛЕТИЮ ЕВГЕНИЯ СТЕПАНОВИЧА ОТИНА ¯

8

Ті, хто Вас знає, порівнюють Ваше життя з великою, чистою й сильною рікою, яка впевнено прокладає собі шлях серед складного рельєфу, минаючи перешкоди, але ніколи не виходить руйнівною силою з берегів. Скромність, людяність, доброзичливість, інтелігентність, особливе почуття гумору, готовність завжди прийти на допомогу – це далеко не всі риси, за які Вас люблять і поважають Ваші колеги та студенти, численні науковці різних країн.

Ректорат Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара і колектив факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства щиро бажають Вам міцного здоров’я, довголіття, творчої наснаги, плідної праці на освітянській ниві, натхнення у всіх починаннях!

Ректор Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара

М. В. Поляков

Декан факультету українськоїй іноземної філології та мистецтвознавства

І. С. Попова


9

«Какая глыба! Какой матерый человечище!»Евгений Степанович Отин без преувеличения относится к тому

редкому типу людей, о которых говорят «Человек эпохи Возрождения». Ведь, право слово, не нужно соответствовать этому хронологически, но совершенно обязательно исповедовать высокие гуманистические принципы в своей многогранной подвижнической деятельности.

Е. С. Отин – декан филологического факультета, старейшего в университете. Почти две тысячи студентов учатся на 6 специальностях факультета: «Украинский язык и литература», «Русский язык и литература», «Прикладная лингвистика», «Психология», «Журналистика», «Культурология». Высокий уровень овладения профессией обеспечивают 105 преподавателей 10 кафедр факультета, среди которых 11 докторов наук, 64 кандидата наук.

Е. С. Отин – большой ученый, основатель и бессменный руководитель широко известной донецкой ономастической школы, заведующий кафедрой общего языкознания и истории языка, председатель специализированного совета по защите кандидатских диссертаций по двум специальностям: 10.02.15 – общее языкознание и 10.02.01 – украинский язык. Автор 350 работ, среди которых 9 монографий, в числе которых фундаментальный труд «Гидронимия Дона» в двух томах (2012 год издания). Под его руководством защищены 3 докторские и 42 кандидатские диссертации.

Е. С. Отин – признанный авторитет как в нашей стране, так и далеко за ее пределами. Заслуженный деятель науки и техники Украины, действительный член Академии наук высшей школы Украины, действительный член Петровской Академии наук и искусств (РФ), член коллегии советников Американского биографического института.

В июне 2011 г. Евгений Степанович награжден медалью имени А. С. Пушкина Международной ассоциации преподавателей русского языка и литературы (МАПРЯЛ).

Евгений Степанович Отин - просто счастливый человек и баловень судьбы. Людей с таким мощным жизнеутверждающим началом фортуна никогда не упускает из виду.

И. о. ректора Донецкого национального университета

П. В. Егоров

Первый проректор Н. В. Пырлик

¯ ¯ ¯


10

К юбилею ученого13 апреля 2012 г. Евгению Степановичу Отину, декану, профессору,

доктору филологических наук, исполняется 80 лет. В это трудно поверить, глядя на моложавого, активного, улыбчивого человека. Он бодр и полон энергии, творческого оптимизма, и, общаясь с ним, можно убедиться в том, что у Евгения Степановича много планов на будущее, а нереализованные идеи в скором времени найдут своё воплощение в научных статьях и монографиях. Это очень радует и явно вдохновляет его учеников и коллектив на новые научные свершения, создает особую творческую атмосферу на филологическом факультете, который по праву сегодня считается одним из центров филологической науки.

Е. С. Отин - известный в Украине ученый-лингвист, основатель Донецкой ономастической школы, автор около 400 научных работ. Спектр научных интересов Евгения Степановича широк: от «Каталога рек Северного Приазовья», «Словаря коннотативных собственных имён», «Топонимии приазовских греков» до Словаря жаргонных и просторечных слов «Все менты – мои кенты…» Эта монография выдержала несколько изданий в Донецке и в Москве. И стала библиографической редкостью.

Сегодня Е. С. Отин трудится над гидронимическим атласом бассейна реки Дон. В результате этой кропотливой, титанической работы (не побоимся этого слова) вышли два основательных тома монографии «Гидронимия Дона». По полноте, качеству и глубине детализации – это уникальное исследование, которому нет равных в отечественной науке.

Все научные изыскания Е. С. Отина поражают основательностью, тщательностью проработки материала. Евгений Степанович всегда был верен себе. Его научные концепции никогда не были подвержены сиюминутной конъюнктуре, он всегда исходит из факта, тщательно анализирует внутреннюю логику языковых процессов, стремится добраться до глубины, открыть нам подлинную суть происходящих в языке явлений. Такой подход к исследованию присущ только настоящим ученым. Не каждый может так преданно служить науке, своему делу, выполнять своё высокое предназначение. Хочу особо подчеркнуть, что эти качества Е. С. Отина проявились еще в молодые годы. В бытность мою студенткой филологического факультета Донецкого

¯ ¯ ¯


11

университета, я хорошо помню интересные содержательные лекции Е. С. Отина. Его увлеченность наукой во многом определила мою дальнейшую судьбу, выбор жизненного пути, за что я всегда буду признательна Евгению Степановичу. И сегодня встречаясь с Е. С. Отиным, всегда испытываю истинное наслаждение от общения с ним. Многообразие его интересов в самых разных областях языкознания просто поражают. Он полон творческой энергии, новых замыслов, новаторских идей . Евгений Степанович окружен своими учениками, единомышленниками (среди его учеников 40 кандидатов, 3 доктора наук), но главное - он окружен уважением и всеобщей любовью, что особенно радует и дает ключ к разгадке его молодости и оптимизма.

Е. С. Отин - признанный ученый, его труды известны на Украине и за её пределами. Научные работы Евгения Степановича не нуждаются в рекламе, их знают, их читают и почитают, на них опираются, они просто очень нужны сегодняшней филологической науке.

Заслуги Е. С. Отина – ученого, талантливого организатора и педагога, отмечены многочисленными наградами. Совсем недавно Е.С. Отин получил диплом и медаль имени А. С. Пушкина Международной ассоциации преподавателей русского языка и литературы (МАПРЯЛ). Это очень высокая награда.

Заканчивая своё юбилейное послание, хочу от имени Президиума УАПРЯЛ, от всех, кто ценит и любит Евгения Степановича, от себя лично поздравить его и пожелать здоровья, творческих успехов, талантливых учеников, беззаветной преданности Слову, которому юбиляр благоговейно служит благоговейно на протяжении многих лет жизни!

Президент УАПРЯЛЛ. А. Кудрявцева


12

Дорогие друзья!

Счастлива присоединиться к многочисленным почитателям Евгения Степановича Отина, чтобы со всеми Вами горячо и сердечно поздравить его со славным юбилеем. Рада за тех счастливцев, кто может назвать себя учениками выдающегося ученого и замечательного человека. Я не из их числа уже потому, что очень близка Евгению Степановичу по возрасту, но за многие годы общения с ним всегда ощущала его поддержку, понимание и живое участие в моей работе, да и вообще в жизни. Широкая душевная отзывчивость при высоком статусе ученого всегда привлекает учеников, и коллег. И это замечательно! Потому что далеко не каждому выдающемуся ученому дан Божий дар – быть Учителем. Генрик Ибсен считал, что «самый могущественный человек тот, кто стоит на жизненном пути одиноко». Не могу согласиться, даже если этот человек достиг великой славы. Евгений Степанович известен не только своими трудами, но и тем, что часть своего сердца отдает людям. Всей своей жизнью он научает других жить так, чтобы наше сегодня стало лучше, чем вчера.

Митрополит-грек Никифор говорил: «Труды рождают славу, дела приносят венцы». Честь и слава нашему дорогому юбиляру! Крепкого здоровья Вам, Евгений Степанович, долголетия и новых творческих успехов, благополучия во всех делах, пусть множится Вашими трудами достойная когорта молодых ученых, им есть у кого учиться. Помните, как любил повторять Ваш друг академик Олег Николаевич Трубачев слова Исаака Ньютона: «Мы видим далеко, потому что стоим на плечах гигантов».

Не только с неизменным глубочайшим уважением и почтением, но с благодарностью и любовью,

И. Б. Еськова

¯ ¯ ¯


13

¯ ¯ ¯

Євгену Степановичу Отіну – з нагоди ювілею

Життя людини є по-справжньому вдалим, коли вона стає на поріг чергового ювілею із щедрим ужинком, знаючи, що більшість із колись омріяного – досягнуто. Євген Степанович Отін належить саме до таких щасливців.

Багато років тому він не просто увійшов до величної царини ономастики, а й сам став її справжньою святинею. Сьогодні неможливо уявити світової науки без його видатних праць.

Нині, мабуть, немає жодної дисертації, дипломної чи курсової роботи з ономастики, у якій не згадувалося б ім’я видатного ювіляра. Ним захоплюються і студенти, і молоді дослідники, і визнані метри слов’янського мовознавства. Для одних він є мудрим наставником, для інших – другом, соратником.

Ім’я Євген означає благородний. І тим більше приємно наголошувати, що Євген Степанович став справжнім уособленням благородства та й загалом поняття лицарства й доблесті в науці, втіленням інтелігентності, гострого розуму та неймовірного почуття гумору. Показовим є те, що колеги, аспіранти, студенти переймають не тільки науковий досвід видатного ономаста, а й з великим захопленням занотовують його крилаті вислови та жарти.

Мовознавча наука може пишатися значними досягненнями ювіляра – близько 400 праць, присвячених проблемам загальної, української, російської, тюркської, грецької ономастики, етимології, історії російської та української мов, стилістики та ін. „Словник конотативних власних назв” як унікальна лексикографічна перлина світового мовознавства вже давно став настільною книгою кожного лінгвіста, та й звичайній ерудованій людині цікаво читати його просто „для душі”.

Окрема сторінка професійної біографії високодостойного професора – це створення відомої в слов’янському мовознавстві Донецької ономастичної школи, що стала справжнім науковим храмом, на теренах якого дослідники проходять усі етапи становлення й розвитку мовознавця міжнародного ґатунку. І найбільша заслуга в цьому – Євгена Степановича, який зміг передати достойним учням той справжній запал залюбленого у свою працю вченого.

Наукові конференції, організовані шанованим метром, уже давно стали місцем, де можна не тільки обговорити актуальні лінгвістичні проблеми, а


14

й отримати позитивні емоції від спілкування в атмосфері дружньої наукової родини.

Дозвольте, вельмиповажний ювіляре, низько вклонитися Вам за те, що відкрили цей дивовижний світ ономастики для багатьох поколінь науковців і в Україні, і за кордоном, за те, що даєте поштовх їхній творчості, підтримуєте та скеровуєте їхні наукові пошуки.

Вітаємо Вас, Євгене Степановичу, із славним 80-річним ювілеєм. Нехай життєва скарбниця буде багатшою за найбільшу кількість сем багатозначного слова, хай обростає Ваша слава новими позитивними конотаціями, нехай постійно розширюється семантика переносних значень слів вдячності від студентів, колег і дорогих Вашому серцю людей.

Ваша праця буде завжди поцінованою й належно вшанованою! Нехай Господь зміцнює Ваші сили, дарує багато нових творчих

ідей, наукових відкриттів, невичерпної життєвої енергії, а здобутки нехай множаться й ростуть так само, як щоразу довшим і світлішим стає кожен весняний день!

Кіровоградський державний педагогічний університ ім. Володимира Винниченка

С. Л. Ковтюх


15

С Днем рождения, дорогой Евгений Степанович!Это прекрасно – 20 лет, тем более, что они повторились четырежды.

Вы так же молоды, как и в тот год, когда Вы с Нинелью Витальевной после окончания университета завершили свои учительские труды и дни в казахской Мамлютке и появились в Донецком пединституте, очень скоро ставшем замечательным университетом. Тогда же я, только что приехавшая в Донецк и искавшая работу, забрела в пединститут, и первым, кого увидела, был молодой человек, скорее даже юноша, высокий, тонкий, в ослепительно белом костюме и с поэтическим огнем в очах – Вы!

Таким вижу Вас и сейчас, через 50 лет, в течение которых Вы стали одним из виднейших филологов, окруженным густой порослью талантливых учеников, но остались тем же – прекрасным и молодым. Вы молоды по своему душевному складу («По сути, я и сейчас мальчишка», – слышала я совсем недавно). Подобно юным, вы иногда озорничаете даже в своих с горячим увлечением написанных трудах. Дарственные надписи на Ваших книгах, остроумные мадригалы и оды, сочиненные в честь друзей и коллег, вызывают не только улыбку радости и благодарности, но и восхищение Вашей художественной одаренностью.

Конечно, Ваша главная любовь – лингвистика. Здесь более всего проявился Ваш творческих дух. Но, несомненно, Ваша тайная страсть – литература, поэзия, которой наполнена Ваша жизнь и которая помогала Вам пережить долгие трагические часы и дни.

Родители назвали Вас удивительно точно, как бы предвидя полное соответствие имени Вашей личности. Душевное благородство, доброта и участие, которые всегда светятся в Ваших глазах, сердечная отзывчивость, юмор, аристократическая простота в обращении – все это создает вокруг Вас ауру истинной интеллигентности и радости. И, конечно, Вы – самое убедительное доказательство глубины и верности человеческих отношений.

Не знаю людей, которые не попали бы под обаяние Вашей личности, которые бы с душевной благодарностью не вспоминали Ваш дом, где все было согрето лаской и заботливостью Нинели Витальевны. Спасибо вам обоим за дружбу, за ту полноту жизни, которую я всегда ощущала рядом с вами.

К. М. Пахарева

¯ ¯ ¯


16

Учений, Педагог, Людина Якось із професором Тамарою Степанівною Пристайко ми говорили

про еліту української лінгвістичної науки, згадали поіменно багатьох учених (і тих, хто поруч із нами, і тих, кого, на жаль, уже немає серед нас) із Києва, Дні-пропетровська, Донецька, Харкова, інших наукових центрів України. Розмову про доктора філологічних наук професора Євгена Степановича Отіна Тамара Степанівна підсумувала влучним крилатим виразом – людська глиба.

Не претендуючи на вичерпність, але спробую в цій невеличкій есеї хоч би в загальних рисах змалювати образ Євгена Степановича Отіна – Ученого, Педагога, Людини.

Ще в студентські роки я не раз чув про професора Євгена Степанови-ча Отіна. Особливо високо оцінював його творчий доробок доцент кафедри російської мови Сімферопольського державного університету (нині Таврій-ського національного університету ім. В. І. Вернадського) Всеволод Микола-йович Михайлов, який, як і Євген Степанович, працював у царині російської ономастики. Не думав і не гадав, що пройдуть роки і я буду мати честь спіл-куватися з професором Євгеном Степановичем Отіним особисто, що в нас із роками складатимуться добрі дружні стосунки.

Але про все по порядку.Очне знайомство з Євгеном Степановичем відбулося лише через двадцять

років в Дніпропетровському університеті, коли в 1997 р. мене ввели до складу спе-ціалізованої вченої ради, де професор Є. С. Отін був старожилом. Одразу звернув увагу на шанобливе ставлення Євгена Степановича до плеяди професорів стар-шого покоління – І. І. Меншикова – голови спецради, В. О. Горпинича, П. С. Ду-дика, Г. Ф. Калашникової, М. П. Коломійця, А. М. Поповського, Ю. К. Стєхіна, В. А. Чабаненка, молодших колег – професорів А. П. Загнітка, Л. О. Кудрявцевої, Т. С. Пристайко, Л. П. Столярової. Особливо теплі стосунки я спостерігав між Євгеном Степановичем і моїм незабутнім Учителем – професором Дмитром Ха-ритоновичем Баранником, із яким він був знайомий зі студентських років (обидва закінчили Дніпропетровський університет у важкі післявоєнні роки).

Наукові здобутки професора Є.С. Отіна в галузі ономастики, сло-вотвору, історії мови давно стали надбанням не лише українського, але й

¯ ¯ ¯


17

слов’янського мовознавства. Знаною є й донецька ономастична школа, запо-’янського мовознавства. Знаною є й донецька ономастична школа, запо-. Знаною є й донецька ономастична школа, запо-чаткована Є. С. Отіним. Під керівництвом професора Є. С. Отіна підготовлені й захищені три докторські, близько сорока кандидатських дисертацій.

Без перебільшення скажу – воістину простір філології, як, власне, і філологія в просторі культури, не мислиться сьогодні без професора Євгена Степановича Отіна не лише в Україні, але й за її межами.

Усі книги, написані професором Є. С. Отіним, що побачили світ в Укра-їні й Росії – реліквії в моїй науковій бібліотеці. А чого вартують дарчі написи: «На память о встречах в Донецке», «На добрую память и с пожеланиями новых успехов в любимой нами филологической науке» і под.!

Окрім того, професор Є. С. Отін уміло поєднує свою педагогічну й на-укову діяльність з адміністративною. Тільки подумати – 35 років на посаді завідувача кафедри, 25 – декана факультету і майже стільки ж голови спеціа-лізованої вченої ради, яка відкрита, до речі, за його ініціативою! Але й зараз в очах Євгена Степановича той самий вогник, велике бажання сіяти розумне, добре, вічне, нестримна енергія, ніби й не позаду прожиті роки.

Портрет Євгена Степановича Отіна буде далеко неповним, якщо не сказати про його людські якості. Мені не раз доводилося чути його виступи на захистах кандидатських дисертацій і дивуватися умінню Євгена Степа-новича вселяти надію в науковця-початківця. Професору Є. С. Отіну щиро вдячні й мої учні, яких він підтримав як голова спеціалізованої ученої ради в Донецькому університеті чи член спеціалізованої ученої ради в Дніпро-петровському університеті. Євгену Степановичу властива ще одна важлива людська риса – уміння при потребі підтримати своїх колег, порадіти з при-воду їхніх успіхів, у чому я мав змогу переконатися не один раз.

І наостанок. Так і хочеться повторити ще раз і ще раз слова професора М. М. Гіршмана, який десять років тому написав (краще, мабуть, і не скажеш!): «У щасливі хвилини спілкування з Євгеном Степановичем Отіним кожен із нас може насправді відчути, що є в нашому короткому швидкоплинному житті не-перевершені цінності блага, істини, красоти і любові».

З роси і води Вам, Вельмишановний Учителю, Колего, Добрий Порад-нику! Многая і благая літа Вам!

Декан факультету української філології Таврійського національного університету

ім. В. І. ВернадськогоЮ. Ф. Прадід


18

Евгений Степанович Отин!!!Все три компонента этого имени, каждый по отдельности и в своей

совокупности, звучат гармонично, величественно и значимо. За этим именем – выдающийся учёный XX-XXI вв., филолог с

мировым именем, чьи труды по истории и теории языка, семантике и функциональной ономастике хорошо известны филологическому сообществу. Работы Е. С. Отина, выросшие на благодатной почве классического украинского и российского языкознания, удивительно легко вписываются в полипарадигмальный поток современной мировой науки – в антропоцентрическую, resp. функциональную и когнитивную, лингвистику.

Особое место в научном творчестве Е. С. Отина занимают словари – жаргонных слов и выражений, разного рода ономастические, среди них – уникальные «Словарь коннотативных собственных имён» и «Гидронимия Дона», чтение которых доставляет истинное научное «удовольствие и веселие».

За этим именем – бессменный, в течение нескольких десятилетий, руководитель филологического факультета и кафедры общего языкознания и истории языка Донецкого национального университета, воспитавший около полусотни талантливых и достойных учеников.

За этим именем, наконец, – мудрый, отзывчивый и деликатный человек, тонко чувствующий Слово во всех его ипостасях.

Дорогой Евгений Степанович! Кафедра русской филологии Крымского инженерно-педагогического университета от души желает Вам доброго здоровья и новых свершений на благо отечественной науки.

Исполать Вам, дорогой Евгений Степанович!13 апреля 2012 г.

От лица кафедры А. М. Эмирова

¯ ¯ ¯


19

Дорогой Евгений Степанович! Присоединяясь к тому многому, что сказано о Вас и Вашем вкладе в науку и культуру нашего отечества, чьи границы не поддаются демаркации, в Вашу честь декламирую эти стихотворные строки.

* * *

РЕЧЬНаша речь проносится сквозь язык,как экспресс, откуда-то в никуда. Повело. Губами к словам приник.Бормочу летящие города

по слогам, как будто учусь читать,на ходу успев заскочить в состав,в том разлете пауз, где “ерь” и “ять”напрягли безумствующую явь,

обратив движенье, побег в язык ––в эту речь, проследовавшую изязыка, который почти настигначинающийся в памяти бриз.

Ваша речь немыслима вне греха. Ваша речь сливается в долгий гул,словно вечность раздувает мехаогромных небесных скул.

В напряжении, равном пустоте,возвращаюсь в развороченный язык,утопающий в немотезавернувшихся в саваны книг.

* * *

¯ ¯ ¯


20

* * *Тогда ли совершалось колдовствоили спустя эпохи ожиданья ––немыслимое сосуществованье,воспринятое нами как родство.Из пелены печали и дремоты,старинных манускриптов, долгих зимнам ожиданье чудилось благим,и возносились на его высотымы, суеверьем связанные с ним.И каждый шорох предвещал опасностьсмещения невидимых миров.Мы уходили в лабиринты снов,и нас слепила бешеная ясностьвеликих непроизносимых слов.

Нам шли дожди, мы принимали их,как принимают солнце египтяне,и небо к нам протягивало длани,и поднимало над собою в них.Нам шли года, как обрастают горы,селениями смертных и богов.Как воды, исходя из берегов,с весенней жаждой дикого просторалишь в новые приходят берега.И засуха постигнет наводненье.И смерть богов от жертвоприношенья.И только остается, что года

прокладывают память между намиширокой пограничной полосой,непрерывающейся войной,стихийным бедствием, чужими именами,в которых гибли наши имена.Теперь, за неименьем оправданий,в гостях у собственных воспоминаний,существовать в прошедших временах,осознавая наше единенье,как совершившееся колдовство,немыслимое тайное родство,имен погибнувших преображенье.

Д. С. Бураго


21

¯ ¯ ¯

Ф. С. Бацевич (Львів)

Дорогому Євгену Степановичу з незмінною любов’ю, пошаною і вдячністю

РИТОРИЧНІ АСПЕКТИ АБСУРДИЗАЦІЇ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ

Проблеми семантико-прагматичної, комунікативної, естетичної ор-ганізації художнього тексту – одна з незмінних тем багатогранної наукової діяльності професора Є. С. Отіна. Створюючи видатну лексикографічну працю „Словник конототивних влісних імен” [Отин 2004], автор спирався на значну кількість прецедентних текстів, серед яких були й тексти, які можна кваліфікувати як „нетрадиційні”. Сміємо сподіватися, що пробле-ма, яка розглядається нами в статті, виявиться близькою науковим інтер-есам вельмишановного ювіляра.

У сучасній гуманітарній сфері знань помітно активізувалась про-блематика досліджень „дивних”, зокрема аномальних, абсурдних, шизоф-ренічних, створених у змінених станах свідомості та інших типів текстів (дискурсів), а також їх складників – мовленнєвих актів і мовленнєвих жан-рів – у логіко-філософському, семіотичному, психологічному, когнітив-ному, літературознавчому, традиційно лінгвістичному й комунікативно-прагматичному аспектах (див, наприклад, праці: [Делез 2011; Клюев 2000; Ямпольский 1998] та ін). Увага гуманітаріїв до подібного типу мисленнє-во-мовленнєвих утворень не в останню чергу викликана їх міждисциплі-нарною природою, постійним інтересом до „вічної” проблематики смис-лотворення і смислосприйняття як найважливішої основи буття людини, зв’язків мислення і мови, міжособистісних, групових та інших типів соці-альної інтеракції, глибоким зацікавленням механізмами синергетики мови і мовлення, організації внутрішнього духовного життя людини та іншими причинами. Саме в „учуднених”, „дивних”, нетрадиційних, незвичних тек-стах (дискурсах) процеси смислотворення і смислосприйняття стають про-


22

зорішими для аналізу; на тлі „неправильностей”, відхилень від норм тощо увиразнюються глибоко імпліковані в мовленнєво-мисленнєвих процесах закони нормативного, „правильного”, в своїй основі звичного, спілкуван-ня, тексто- і дискурсотворення. Породження ж абсурдного художнього тексту – це експеримент над зображально-виражальними можливостями мови, виведення процесів смислотворення і смислосприйняття в граничні позиції меж мислення і мови. Одночасно це, так би мовити, ревізія мож-ливостей естетичного сприйняття тексту саме як художнього, а не, напри-клад, шизофренічного; такі тексти – „полігон” виявлення імпліцитних у своїй основі принципів, законів, максим тощо комунікації людей з вико-ристанням живої природної мови, матеріал для виявлення закономірнос-тей поєднання експліцитних та імпліцитних засобів передачі інформації, зокрема, інформації естетичної.

Спостереження свідчать, що абсурдизація змісту і форми художніх текстів відбувається з використанням значної кількості мовних і позамов-них прийомів, зокрема прийомів дискурсивного характеру, які у лінгвіс-тичній прагматиці оцінюються як такі, що мають статус риторичних (див., напр.: [Бацевич 2010]). Це, перш за все, девіативне використання тональ-ності, регістру, стилю і жанрово-стилістичних аспектів спілкування як героїв художніх творів, так і мовлення самого автора. Розгляньмо особли-вості застосування цих прийомів у межах текстів визнаних майстрів ху-дожнього абсурду, зокрема О.Введенського, Д. Хармса, Е. Іонеско. Окремі фрагменти, які можуть розцінюватися як такі, що несуть у собі потенціал незвичності, наближеності до абсурду, запозичались із неабсурлних тек-стів російської та української літератур.

Девіативне використання тональності спілкуванняНа думку низки вчених тональність – одне з провідних понять про-

цесу комунікації [Бгажноков 1975; Виноградов 1980; Іванченко 1970; Бацевич 2003]. Правильно дібрана тональність – обов’язкова складова стилю мовлення, комунікації в цілому, умова дотримання одного з найваж-ливіших принципів неконфліктного спілкування – максими Кооперації. Чутливі носії мови (перш за все письменники) підкреслюють важливість цієї складової комунікації. Так, наприклад, Іван Тургенєв вустами одного з героїв роману “Рудін” каже: Один фальшивый звук в речи – и вся гармо-ния для нас исчезла.

Тон (тональність) спілкування – комплексне поняття, в якому синте-зовані як мовні, так і позамовні чинники; це усвідомлена (інтенціонально-вольова) або неусвідомлена (позаінтенціональна) емоційно-аксіологічна і змістовно-інформативна організація мовного матеріалу (у його динаміч-


23

ному прояві), за допомогою якої адресант формує повідомлення, мовлен-нєвий акт певної ілокуції, мовленнєвий жанр і дискурс певної структури, впливає на емоційно-психологічну сферу адресата, а іноді й на ситуацію спілкування в цілому.

Динамічність організації елементів мовного коду у випадку усного мовлення виявляється в тонових (висота, сила, гучність та ін.) і оберто-нових (перш за все тембрових) характеристиках звучання мовлення, його мелодиці (перш за все інтонації, темпі, регістрі тощо), а також у доборі засо-бів мовного коду (морфологічних, словотвірних, лексико-фразеологічних, синтаксичних), їх відповідності / невідповідності ситуації спілкування, пси-хологічним, соціальним, комунікативним та іншим моделям учасників ін-теракції. Разом із тісно синтезованими з цими елементами етичними, есте-тичними, паралінгвальними, логіко-тематичними тощо чинниками, а також індивідуальною манерою мовлення, стилем і регістром, згадані складники тональності створюють неповторну атмосферу „тут і тепер” спілкування.

Порушення тональності спілкування може стати причиною різ-номанітних непорозумінь, образ, девіацій, комунікативних провалів і, звичайно, абсурдизації дискурсу (тексту), в якому вона реалізована. Недотримання відповідної тональності може суттєво зменшити очікува-ний мовцем перлокутивний ефект, або взагалі звести його нанівець, аб-сурдизувати. Недарма ж бо у свій час ще Аристотель зауважив: “Якщо промовець говорить жорстким тоном ніжні речі, або ніжним тоном жор-сткі речі, він стає непереконливим”. Комплексний характер поняття то-нальності спілкування, неможливість редукування його лише до чин-ника мовного коду давно підмітили письменники. Приклад із роману І. Тургенєва “Дворянське гніздо”1:

… она [Варвара Павловна] с ним [Паншиным] не соглашалась… но, странное дело! – в то самое время, как из уст ее исходили слова осужде-ния, часто сурового, звук этих слов ласкал и нежил, и глаза ее говорили… то были не строгие, неясные и сладкие речи (с. 54).

Порушення тональності спілкування – один із улюблених прийо-мів абсурдизації досліджуваними авторами художніх текстів. Наведемо кілька прикладів.

Так, наприклад, у п’єсі О.Введенського „Ялинка у Іванових” є епі-зод, де служниця серйозно розмовляє з Федором стосовно його нареченої, яка вбила дитину:1 Нижче у круглих дужках подаємо сторінки видань, зазначених у списку використаної художньої літератури.


24

Служанка. Твоя невеста убила девочку. Ты видел убитую девочку? Твоя невеста отрубила ей голову.

Федор (квакает).Служанка (усмехаясь). Девочку Соню Острову знаешь? Ну вот ее

она и убила.Федор (мяукает).Служанка. Что, горько тебе?Федор (поет птичьим голосом) (с. 262).

У подібних випадках абсурдна поведінка героїв (поведінковий аб-сурд) має також своїм наслідком різкий дисонанс у тональності спілку-вання; у даному випадку серйозним запитанням служниці не відповіда-ють „несерйозні” мовленнєві дії Федора (риторичний абсурд).

Девіативне використання регістру спілкуванняРегістр – вияв (різновид) дискурсу (тексту), що сформувався під

впливом ситуативного контексту спілкування соціалізованих особистос-тей; це реалізація дискурсу (тексту) в конкретному контексті й ситуації спілкування, в основі котрих лежать імпліковані в комунікативній компе-тенції мовців правила (закони, конвенції, максими, звички) спілкування. В аспекті породження мовлення регістром також можна назвати саму ор-ганізацію контексту спілкування [Crystal 1992, 330]. „Поняття регістру – це теоретичне узагальнення спостережень, що ґрунтуються на здоровому глузді, згідно з яким в різних ситуаціях уживаємо мову в різний спосіб. Говорячи більш науково: аспекти контексту впливають на мову таким чи-ном, що роблять значно більш ймовірним добір певних значень і способів їх мовного втілення” [Eggins, Martin 2001, p. 157].

Регістри – це спосіб існування мови, засіб її функціональної фраг-ментації; „у різних регістрів різна граматика, і про граматику мови в ціло-му ми говоримо лише умовно, як про сукупність операцій, котрі адресант здійснює з регістрами (вибір, зміна, накладання одного на інший) висту-пає як найсуттєвіша соціальна характеристика мовленнєвої діяльності” [Живов, Тимберлейк 1997, с. 6]. Порушення регістрових характеристик спілкування часто ґрунтується на порушеннях глибинних соціальних пре-супозицій спілкування, розглянутих вище. Для прикладу наведемо фраг-мент із роману Ф. М. Достоєвського „Ідіот”, де князь Мишкін у передпо-кої генерала Єпанчина спілкується з лакеєм (человеком):

Казалось бы, разговор князя был самый простой; но чем он был про-ще, тем и становился в настоящем случае нелепее, и опытный камерди-нер не мог не почувствовать что-то, что совершенно прилично человеку


25

с человеком и совершенно неприлично гостю с человеком. А так как люди гораздо умнее, чем обыкновенно думают про них их господа, то и камер-динеру зашло в голову, что тут два дела: или князь так какой-нибудь по-таскун и непременно пришел на бедность просить, или князь просто ду-рачок и амбиции не имеет, потому что умный князь и с амбицией не стал бы в передней сидеть и с лакеем про свои дела говорить, а стало быть, и в том и в другом случае, не пришлось бы за него отвечать? (с. 35).

Розумний „человек” (лакей) у манері спілкування князя Мишкіна відчув глибинні порушення неписаних, але всім відомих законів (правил, постулатів) спілкування людей вищого соціального статусу з лакеями, тобто людьми значно нижчого соціального статусу. Ці правила (закони, постулати) в даному випадку мають природу прийнятих регістрів спілку-вання, в основі яких лежать прагматичні пресупозиції соціального харак- соціального харак-теру, які й були, на думку лакея, грубо порушені дивним гостем – князем Левом Мишкіним, що в уяві вишколеного слуги було рівне комунікатив-ному абсурду.

Говорячи не стільки про організацію мови як коду в комунікації, скільки про його функціонування, можна твердити про глибоку залежність останніх від культурних чинників, специфіки каналу, тематики спілкуван-ня, змісту соціальних ролей його учасників та інших складників (див. про це детальніше: [Заза 2011]). Разом з тим регістрові характеристики мов-них засобів залежать не лише від чітко протиставлених складових зовніш-нього контексту, але й значною мірою від характеру, специфіки тематики спілкування, яка для конкретних особистостей чи певної спільноти може бути більш чи менш значущою, нейтральною чи, навпаки, дратівливою, конфліктогенною тощо. Прийоми умисного неправильного добору регі-стрових характеристик спілкування використовуються для створення аб-сурдних комунікативних ситуацій (герой – герой: автор – читач). Приклад із оповідання В. Ільченка „Закляті друзі”, де один із героїв Петро згадує давню сцену появи Григорія в їх компанії:

– ... А пам’ятаєш, як у тій атмосфері якоїсь душевної розслабленос-ті, взаємного братання, як ми тоді казали „розслабухи” прозвучав його голос – крикливий, з якимось істеричними нотками... Він щось не просив, а вимагав, не клянчив, як це бувало не раз, а наказував. Це було так недо-речно, невчасно, дико .., це був якийсь абсурд у нашому раю... (с. 43).

Стиль спілкування як прийом абсурдизації текстуОстанні десятиліття розвитку стилістики як розділу сучасного мовоз-

навства характеризуються її помітним зближенням з теорією мовленнєвої


26

діяльності, комунікативною лінгвістикою і лінгвістичною прагматикою. Цей процес притаманний усім її напрямам. Узагальнюючи тенденції роз-витку сучасної стилістики як розділу мовознавства, російські мовознавці Н. Романова і А. Філіппов зазначають, що розуміння стилю – це втілення мови в мовленні, прагматична реалізація мовної системи, яка досягається врахуванням і добором наявних у ній засобів вираження (див. детальніше: [Романова, Филиппов 2006, с. 9]. Розрядка наша. – Ф. Б.). Стилістичне зна-чення засобів форми і змісту комунікативних одиниць (включно з текстами і дискурсами) – це перш за все ставлення мовця до предмета мовлення і особи адресата, міра відповідності правилам, конвенціям, законам тощо спілкуван-ня, які склалися в певній лінгвокультурі, тобто, прагматика в найширшому сенсі цього слова (див. про предмет і об’єкт прагматики: [Бацевич 2010]).

Прийоми абсурдизації художнього тексту, які ґрунтуються на умис-ному порушенні норм стилістичної організації конкретної мови і мовлення, формування і сприйняття функціональних стилів мовлення тощо за своєю сутністю близькі до механізмів порушень складників принципу релевант-ності комунікативної поведінки мовців, однак стосуються ширшого кола власне мовно-стилістичних прийомів і їх сукупність можна розглядати як окремий підтип семантико-синтактико-прагматичної абсурдизації тексту.

Найчастотніші прийоми формування абсурдних фрагментів текстів із застосуванням прийомів уживання стильових і жанрово-стилістичних девіацій у межах аналізованих текстів:

1. Немотивоване ситуацією спілкування вживання віршованої фор-ми організації діалогу

Це один із найулюбленіших прийомів абсурдизації художнього тек-сту в творчості досліджуваних авторів. Найчастіше він зустрічається в про-зових мініатюрах і п’єсах Д. Хармса, п’єсах Е. Іонеско і О.Введенського. Приклад із п’єси О.Введенського „Ялинка у Іванових”:

[На офіційне запитання писаря про те, що відбувається з арешто-На офіційне запитання писаря про те, що відбувається з арешто-ваним лісником, городовий відповідає так]:

Качается как маятник вот этот,И Млечный Путь качается над ним.Да, сколько их, тех тружеников моря, Отверженных и крепостных крестьян (с. 259).Жанрово-стильова абсурдність уживання віршованої форми організації

діалогу посилюється, коли самі вірші мають абсурдний зміст і зовсім не від-повідають ситуації, що склалася. Приклад із п’єси О. Введенського „Ялинка у Іванових”, де секретар суду зачитує офіційний протокол такого змісту:


27

Зимним вечером КозловШел к реке купать козлов.Видит шествует Ослов, Он ведет к реке ослов. Говорит Ослов Козлову:Честному ты веришь слову?Зря ведешь купать козлов, А читал ты Часослов? <…>Завершилось дело кровью.Словно мертвые цветы,Полегли в снегу козлы, Пали на землю ослы, Знаменем подняв хвосты.Требует Козлов с Ослова:Вороти моих козлов, Требует Ослов с Козлова:Воскреси моих ослов (с. 287).

У даному випадку стилістична немотивованість уживання віршованої форми офіційного протоколу, його змістова абсурдність поєднуються з абсо-лютно неможливою комунікативною організацією мовленнєвого жанру „офі-ційний протокол”, що створює атмосферу абсурдності спілкування в суді.

Приклад із оповідання Д. Хармса „Історія Сдигр Аппр”:Петр Павлович (входя в комнату):Здыгр аппр устр устрЯ несу чужую рукуЗдыгр аппр устр устрГде профессор Тартарелин?Здыгр аппр устр устрГде приемные часы? <...>Ход часов нарушен мноюИм в замену карабистрНа подставке здыгр аппр <...>Здыгр аппр прибиваетЗдыгр аппр устр бьет (с.9-10).

2. Уживання високого стилю у побутовому, зниженому регістрі спілкування

Прийом уживання слів, висловлень, цілих конструкцій, які притаман-ні високому стилю у межах тематики, характерної для стилю побутового,


28

навіть низького, найчастіше вживається в досліджуваних творах з метою отримання комічного ефекту абсурдного характеру, зокрема, так би мовити, драматизації побутової дріб’язковості, нікчемного тощо. Такі фрагменти за своєю тональністю випадають із загальної стилістичної і стильової орга-нізації тексту в цілому. Так в оповіданні Д. Хармса „Лицар” гумористично зображаються „лицарські”, а насправді нікчемні вчинки такого собі Олексія Олексійовича, який так переймався долями інших людей і своєї вітчизни, що видушив язиком два зуби, а під час війни з криком „За Батьківщину!” ви-кинувся з третього поверху тощо; однак після подій 1917 року називав себе „либералом, чреслами своими пострадавшим за Отчизну” (с. 44).

У мініатюрі того ж автора „Смерть старенького” розповідається про те, як „розпався на частини один старенький”: у нього з носа випала ма-ленька кулька, з ока – маленька паличка, з рота – квадратик тощо. Вся ця онтологічна нісенітниця завершується висновками, сформульованими у „високому стилі”: Так настигла коварная смерть старичка, не знав-шего своего часа (с. 63). Схожий прийом уживає Д. Хармс в оповіданні „Падіння (зблизька і здаля)”, описуючи, як падають різні люди з вікон ба-гатоповерхівки. Закінчується мініатюра сентенцією у „високому філософ-ському стилі”:

Так и мы иногда, упадая с высот достигнутых, ударяемся об уны-лую клеть нашей будущности (с. 110).

3. Уживання високого стилю разом з віршованою формою організа-живання високого стилю разом з віршованою формою організа-ції побутового діалогу

Подібний комбінований прийом учуднення тексту часто зустріча-ється в п’єсах Д. Хармса і Е. Іонеско.

Приклад із п’єси Д. Хармса „Єлизавета Бам”:[Після оголошення Іваном Івановичем і Петром Миколайовичем

смертного вироку Єлизаветі Бам, її батько каже]:Которая Елизавета Бам, которая мне дочькоторую хотите вына следующую ночьубить и вздернуть на сосне, которая стройна, чтоб знали звери все вокруги целая страна (с. 270).

У творах Е. Іонеско в межах побутового прозового діалогу часто вживається внутрішня рима, яка вносить струмінь комізму, а в загальному контексті спілкування абсурдизує діалог. Приклади з п’єси „Стільці”:


29

• Старик. Ваше величество простит меня… у вас в приемной всегда толкотня. А я всех ниже в Вашем Париже… (с. 45);

• Старик (императору). Как-то вечером, поужинав с мамой, прежде чем отправиться в кровать, я пошел папочку поцеловать, забрался к нему на колени… был я усатей тюленя, гораздо, гораздо усатее и грудь была волосатее, на висках у меня седина, а папина голова черна, как смоль… были у нас тогда гости, сидели играли в кости… (с. 51).

4. Уживання слів і виразів низького стилю для зображення об’єктів, які вимагають високого стилю

Як правило, подібний прийом вживається для створення комічно-го контрасту змішування стилів. Разом з іншими прийомами формуєть-ся загальний абсурдний текст. Приклад із поеми Д. Хармса „Помста” („Месть”):

Маргарита:Над высокими домами, между звезд и между трав, ходят ангелы над нами,морды сонные задрав.Выше, стройны и высоки,воскресая из воды,лишь архангелы, владыки,садят Божии сады (с. 459).

У цьому, так би мовити, „високоповажному” тексті, в якому йдеться про ангельські чини, повністю „випадають” із високого стилю виділені слова, створюючи комічний ефект сприйняття слів Маргарити в цілому.

5. Стилістично „зайві” уточнення

В аналізованих творах умисне вживання різноманітних уточнень, стилістично зайвих деталей тощо створює комічний ефект абсурдного ха-рактеру і спостерігається як у випадках діалогу героїв, так і в авторському тексті, ремарках.

5.1. Уточнення в діалозіЯк правило, уточнення в інтеракції особистостей доречні в устах

адресанта або у випадках нерозуміння його слів адресатом (коли вони щирі), або у випадках необхідності уточнення чогось для прояснення іло-кутивної мети мовця. При цьому уточнення, як правило, повинні форму-люватися в тій самій жанрово-стильовій формі, в якій відбувається спіл-кування в цілому. Порушення цих умов стає причиною різноманітних сти-


30

льових і жанрово-стилістичних ефектів, які разом з іншими прийомами учуднення формують загальну абсурдність текстів. Розглянемо приклад із однієї мініатюри Д. Хармса циклу „Незавершенное и отвергнутое”:

[Ремньов і Козлов звертаються до Окнова, якого мають повісити]:Ремнев. Мы тебе хорошую веревку приготовили, крепкую…Козлов. Пеньковую, крепкую…Ремнев. Крепкую. Купили за два с полтиной…Козлов. В лавке неподалеку…Ремнев. Нет, за два с четвертью…Козлов. Нет, ты ошибаешься: за два с полтиной… (с. 371).

5.2. Стилістично недоречні уточнення в тексті автораАвторські уточнення у художньому творі відіграють важливу кому-

нікативну роль. Окрім низки ілокутивних функцій, які вони виконують, останні повинні бути логічними, послідовними. Порушення цих умов особливо притаманне авторським уточненням Д. Хармса. Приклад з міні-атюри „Новий талановитий письменник”:

Андрей Андреевич придумал такой рассказ: В одном старинном за-мке жил принц, страшный пьяница. А жена этого принца, наоборот, не пила даже чаю, только воду и молоко пила. А муж ее пил водку и вино, а молока не пил. Да и жена его, собственно говоря, тоже водку пила, но скрывала это. А муж был бесстыдник и не скрывал. «Не пью молока, а водку пью!» – говорил он всегда. <...> (с. 93-94).

Авторські уточнення у наведеному фрагменті тексту мають жартів-ливий характер і ґрунтуються на, так би мовити, нелогічності, певною мі-рою тавтології вживання засобів мовного коду: все сказане автором можна було б подати значно лаконічніше і стилістично „вправніше”. Однак саме таке втілення уточнень і створює ефект комічності, а в загальному підсум-ку абсурдності „оповідання”, яке написав Андрій Андрійович.

Авторські уточнення можуть стосуватись різних аспектів зображу-ваного. Комічний ефект викликає, наприклад, деталізація фізичних харак-теристик героїв мініатюр Д. Хармса, які в текстах постають спеціально безликими. Приклад із мініатюри, яка починається словами „Человек...”: Человек с глупым лицом съел антрекот, икнул и умер (с. 51). З позицій організації „нормального” тексту уточнення „с глупым лицом” є зайвим, таким, що нічого не додає до руху сюжету.

Те ж саме можна сказати про прийом уточнення дій, вчинків тощо героїв та деталізація зображенні їх одежі, що окрім комічного ефекту ні-чого не додає до їх сутності; вони виконують роль тіней, тла для ство-


31

рення абсурдного стилю гумористичного характеру. Цей прийом можна назвати драматизацією нісенітностей. Приклад із мініатюри Д. Хармса, яка починається словами „В 2 часа…”:

Нет-нет, этот человек возле «Колизея» остановился просто слу-чайно. Может быть, у него развязался сапог или, может быть, он хочет закурить. Или нет, совсем не то! Он просто приезжий и не знает, куда идти. Но где же его вещи? Да нет, постойте, вот он поднимает зачем-то голову… Нет, смотрите, он просто чихнул и теперь идет дальше. <...> Его пальто, плотное, сиреневого цвета не то в клетку, не то в полоску, не то, черт подери, в горошину (с. 26).

Отже, регістрово-тональні, жанрово-стильові й стилістичні аспекти організації художнього тексту, які належать до риторичних засобів, мо-жуть стати і під пером знаних авторів стають прийомами його абсурдиза-ції. Останні мають своїми глибинними засадами порушення імпліцитних пресупозицій комунікативного характеру, які ґрунтуються на багатовіко-вих традиціях інтеракції носіїв певної лінгвокультури.

ВИКОРИСТАНА НАУКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Бацевич Ф. С. Нариси з комунікативної лінгвістики. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – 324 с.

2. Бацевич Ф. С. Нариси з лінгвістичної прагматики. – Львів: ПАЇС, 2010. – 226 с.

3. Бгажноков Б. Х. К определению понятия стиль общения // Материалы V Всесоюзного симпозиума по психолингвистике и теории коммуникации. Ч. 2. – М., 1975. – С. 23-36.

4. Виноградов В. В. О художественной прозе // В. В. Виноградов. Избранные труды. О языке художественной прозы. – М., 1980. – 396 с.

5. Делез Ж. Логика смысла: Пер. с фр. – Фуко М. Theatrum philosophicum: Пер с фр. – М.: «Раритет»; Екатеринбург: «Деловая книга», 1998. – 480 с.

6. Живов В., Тимберлейк А. Расставаясь со структурализмом (тезисы для дискуссии) // Вопросы языкознания. – 1997. – № 3. – С.43-60.

7. Заза Ю. Я. Регістрові характеристики ситуації початку комунікативного контакту (на матеріалі української, чеської, арабської мов): Автореф. дис. канд філол.. наук. – Донецьк, 2010. – 20 с.

8. Іванченко Р. Т. Літературне редагування. – К.: Наукова думка, 1970 – 264 с.9. Клюев Е. Теория литературы абсурда. – М.: «УРАО», 2000. – 384 с.10. Отин Е. С. Словарь коннотативных собственных имен. – Донецк: Юго-

Восток, 2004. – 410 с.11. Романова Н. Н., Филиппов А. В. Стилистика и стили. – М.: Флинта, 2006. –

406 с.


629

¯ ¯ ¯

Н. А. Ярошенко (Донецк)

СЛОВООБРАЗОВАТЕЛЬНОЕ ГНЕЗДО С ВЕРШИНОЙ ДОЛГ КАК ФРАГМЕНТ РУССКОЙ ЯЗЫКОВОЙ КАРТИНЫ МИРА

Новым этапом в исследовании словообразовательного гнезда яв-ляется осмысление его организации с позиций такого активно разви-вающегося направления, как когнитивно-дискурсивная дериватология. Теоретическим фундаментом когнитивного словообразо вания, как извест-но, являются прежде всего работы Е. С. Кубряковой, по словам которой, «номинативная функция словообразования – функция ословливания и оз-начивания мира (Worten der Welt) является собственно когнитивной. Она связана с выделением и фиксацией средствами словообразования новых структур знания, закреплением и объективацией неких концептуальных объединений, рождаемых в актах познания и оценки мира. С другой сто-роны, способ представления этих структур знания в мотиви рованных и своеобразно расчлененных знаках языка связывает словообразование не только с миром вне нас и вне нашего сознания (т. е. объективно сущест-вующим миром), но и с миром языка» [21, с. 407]. В связи с этим в компе-тенцию словообразования входит «его участие в формировании языковой картины мира, в актах категоризации, в процессах когнитивной обработки поступающей к человеку информации и т. д.» [21, с. 393-394]. Как отме-чает Т. И. Вендина, «словообразование открывает возможности для кон- И. Вендина, «словообразование открывает возможности для кон-И. Вендина, «словообразование открывает возможности для кон-цептуальной интерпретации действительности. Оно позволяет понять, ка-кие элементы внеязыковой действительности и как словообразовательно маркируются, почему они удерживаются сознанием, ибо уже сам выбор того или иного явления действительности в качестве объекта словообра-зовательной детерминации свидетельствует о его значимости для носите-лей языка» [9, с. 8-9]. По мнению Е. С. Кубряковой, «именно способность производ ного слова объективировать пропозициональные структуры и затем служить их простому угадыванию, способность служить такой еди-


630

ницей номинации, которая удобна для упаковки информации и использо-вания ее в речевой деятельности, и характеризует производное слово как особую когнитивно-дискурсивную структуру» [21, с. 394].

Таким образом, в рамках когнитивного направления были переос-мыслены тради ционные подходы к анализу словообразовательных еди-ниц (как производного слова, так и комплексных единиц словообразова-тельного уровня). В когнитивно-дискурсивной дерива тологии (в другой терминологии – дискурсивно-когнитивной) признается, что словообра-зовательные единицы выполняют «не одну, а две основные функции: они являются не только единицами, содержащими информацию в упорядочен-ном виде и объективи рующими данные о мире, но и знаниями, порождаю-щими концептуальный и языковой мир» [16, с. 4]. Как известно, согласно концепции Н. Д. Арутюновой, предложение и слово строятся по одинако- Д. Арутюновой, предложение и слово строятся по одинако-Д. Арутюновой, предложение и слово строятся по одинако-вым глубинным образцам – пропозициональным структурам, а на их ос-нове организуются пропозиции [5]. Е. С. Кубрякова, применив категории падежной грамматики к словообразовательной семантике, начала рассма-тривать пропозицию в качестве первостепенной единицы анализа семан-тики производного слова (см. [21, с. 394]). В дальнейшем такие термины когнитивной лингвистики, как пропозициональная структура, пропози-ция, фрейм, слот и др. начали использоваться для анализа комп лексных единиц словообразования – словообразовательного типа (Л. А. Араева, И. В. Ев сеева, М. А. Осадчий) [2; 15; 25], словообразовательной (дериваци- В. Ев сеева, М. А. Осадчий) [2; 15; 25], словообразовательной (дериваци-В. Ев сеева, М. А. Осадчий) [2; 15; 25], словообразовательной (дериваци- А. Осадчий) [2; 15; 25], словообразовательной (дериваци-А. Осадчий) [2; 15; 25], словообразовательной (дериваци- 15; 25], словообразовательной (дериваци-15; 25], словообразовательной (дериваци- 25], словообразовательной (дериваци-25], словообразовательной (дериваци-онно-фреймовой) парадигмы (М. С. Косырева) [18], словообразовательной категории (А. М. Кыртепе) [22], лекси ческого (М. Ю. Авдонина) [1] и сло- М. Кыртепе) [22], лекси ческого (М. Ю. Авдонина) [1] и сло-М. Кыртепе) [22], лекси ческого (М. Ю. Авдонина) [1] и сло-вообразовательного гнезда (Л. А. Араева, К. А. Деми денко, И. В. Евсеева, Е. А. Карпиловская, О. Ю. Крючкова, А. М. Кыртепе, И. А. Нефляшева, А. Н. Шабалина и др.) [3; 4; 11; 16; 17; 20; 22; 23; 29; 30; 31].

Как отмечает Е. А. Карпиловская, гнездо «дает возможность иссле- А. Карпиловская, гнездо «дает возможность иссле-А. Карпиловская, гнездо «дает возможность иссле-дователю в полной мере выявить форму и меру участия словообразова-ния в процессах номинации и, шире, концептуализации и категоризации человеком окружающего мира и себя в нем средствами того или другого национального языка» [17, с. 229]. По словам Л. А. Араевой, «каждое сло- с. 229]. По словам Л. А. Араевой, «каждое сло-с. 229]. По словам Л. А. Араевой, «каждое сло- А. Араевой, «каждое сло-А. Араевой, «каждое сло-вообразовательное гнездо содержит в себе и описывает фрагмент жизни человека» [3 с. 327], являясь при этом определенной системой видения мира [3, с. 325]. В связи с этим словообразовательные гнезда могут рас-сматриваться как один из способов организации того или иного концепта (А. В. Байдак, И. А. Вотякова, И. В. Евсеева, А. М. Кыртепе) [7; 10; 14; 22], как фрагменты определенной национальной языковой картины мира [31].


631

Цель предлагаемой статьи – рассмотреть словообразовательное гне-здо (далее – СГ) с вершиной долг как фрагмент русской языковой картины мира. Названное СГ, как и любое другое гнездо, может быть описано как деривационное поле ключевого слова концепта.

На предварительном этапе анализа [33] путем сопоставления данных таких лексикографических источников, как «Словообразовательный сло-варь русского языка» А. Н. Тихонова [27, с. 307], «Толковый словообра- Н. Тихонова [27, с. 307], «Толковый словообра-Н. Тихонова [27, с. 307], «Толковый словообра- с. 307], «Толковый словообра-с. 307], «Толковый словообра-зовательный словарь русского языка» И.А. Ширшова [32, с. 287], а также учитывая материалы «Толкового словаря русского языка» Д.Н. Ушакова [28], было установлено, что в состав деривационного поля концепта, вер-бализуемого словом долг, а следовательно, и в состав соответствующе-го СГ входит 40 производных: должок, должочек, должишко, должник, должница, содолжник, долговой, долговое, долговая, должный, должно, долженствовать, долженствование, долженствующий, должать, дол-жаться, должба, должность, задолжать, задолжаться, задолжен-ность, задолженник, задолжник, задолжница, позадолжать, надолжать, передолжать, одолжить, одолжиться, одолжаться 1, одалживаться 1, одолжать, одолжаться 2, одалживать, одалживаться 2, одолжение, одолжительный, разодолжить, разодолжать.

Было также выявлено, что названные производные относительно их соотнесенности с конкретными значениями существительного долг могут быть распределены по трем группам: 1) соотносимые только со значением ‘то же, что обязанность’: должный, должно, долженствовать, долженствование, долженствующий, должность, должностной (7 слов, или 17,5 %); 2) соотносимые только со значением ‘взятое взаймы (преимущественно деньги)’: должок, должочек, должишко, долговой, долговое, долговая, должать, должаться, задолжать, задолжаться, задолженность, задолженник, задолжник, задолжница, позадолжать, надолжать, передолжать, одолжиться, одолжаться 1, одалживаться 1, одолжать, одолжаться 2, одалживать, одалживаться 2, одолжение, одолжительный, разодолжить, разодолжать, должба (29 дериватов, или 72,5 %); 3) соотносимые с обоими названными значениями: должник, должница, содолжник, одолжить (4 производных, или 10 %) [33].

В работах, посвященных проблемам так называемого деривацион-но-фреймового анализа словообразовательных гнезд, гнездо рассматрива-ется как определенная типовая ситуация, включающая такие пропозиции: субъект, характеризующийся активным началом (S); предикат, обознача-ющий действие (P); объект, на который направлено действие (O); инстру-


632

мент, при помощи которого осуществляется действие (I); процесс проте-кания действия (Ro); результат или цель действия (R); локатив или место, где проходит действие (L); время протекания действия (T) [29, c. 40]; мо- c. 40]; мо-c. 40]; мо-дус как способ совершения действия в аспекте периодичности, интенсив-ности (M); конъюнктор как условную единицу, симво лизирующую ситуа-цию в целом, и т.д. [26, с. 11-12]. В некоторых случаях при дерива ционно-фреймовом анализе принимаются во внимание также и прилагательные [10, с. 54; 26, с. 16; 31, с. 41]. Как отмечает М. А. Осадчий, при пропози- с. 54; 26, с. 16; 31, с. 41]. Как отмечает М. А. Осадчий, при пропози-с. 54; 26, с. 16; 31, с. 41]. Как отмечает М. А. Осадчий, при пропози- А. Осадчий, при пропози-А. Осадчий, при пропози-ционально-фреймовом моделировании гнезда особый подход необходим «к описанию дериватов, являющихся результатами модификационного словообразования (прежде всего, диминутивы)» [26, с. 15]. В этом случае в моделирование СГ подключаются особые L-пропозиции, которые, по словам Т. В. Шмелевой, «представляют результаты умственных операций и сообщают о некоторых установленных признаках, свойствах, отноше-ниях» (цит. по: [26, с. 15]).

Следом за М. А. Осадчим, допускаем возможность представления гнезда на основе установления ролевых связей между однокоренными словами «в виде комплексной ситуации, или фрейма (в значении ‘комплек-сное знание, заданное в форме стереотипных значимостных ситуаций’)», при этом «единицей фреймового моделирования гнезда однокоренных слов является пропозиция как схема элементарной ситуации» [26, с. 5].

Итак, в словообразовательном гнезде существительного долг пред-ставлены следую щие пропозициональные пропозиции:

1. P (предикат) – фреймовая функция: действие, совершаемое субъ-ектом (должен ствовать, должать, должаться, задолжать, задолжать-ся, позадолжать, надолжать, передолжать, одолжить, одолжиться, одолжаться 1, одалживаться 1, одолжать, одолжаться 2, одалживать, одалживаться 2, разодолжить, разодолжать). Следует отметить, что в семантике всех глаголов рассматриваемого СГ присутствует так называ-емый фреймовый акцент, т. е. указание на определенную стереотипную ситуацию (давать в долг/брать в долг с различного рода семантическими приращениями). Наличие данного фреймового акцента в случае глаголов, входящих в состав СГ слова долг, во многом поддерживается их отымен-ным происхождением.

Долженствовать – ‘быть должным, обязанным’, должать – ‘брать в долг, входить в долги’, задолжать – ‘взять долг у кого-л.; войти в долг’, одолжить – ‘дать в долг, взаймы’, ‘оказав одолжение, услугу, обязать бла-ать в долг, взаймы’, ‘оказав одолжение, услугу, обязать бла-’, ‘оказав одолжение, услугу, обязать бла-годарностью’.


633

2. S (субъект) – фреймовая функция: совершитель действия (дол-жник, должница, задолженник, задолжник, задолжница, содолжник).

Должник – ‘тот, кто взял в долг, взаймы’, ‘о том, кто чем-л. обязан кому-л.’, задолжник – ‘тот, кто имеет задолженность, долг’, содолжник – ‘лицо, являющееся должником совместно с другими по общему обяза-ицо, являющееся должником совместно с другими по общему обяза-тельству’.

3. K (конъюнктор) – фреймовая функция: условная единица, симво-лизирующая ситуацию в целом (долженствование, должба, должность, задолженность, одолжение).

Долженствование – ‘необходимость чего-н., вытекающая из нрав-еобходимость чего-н., вытекающая из нрав-ственного закона; то, что должно быть, в противоп. тому, что существу-ет (филос.)’,‘необходимость того, что должно совершиться (науч.)’, должба – ‘действие и состояние задолжавшего, заемщика’, задолжен-ность – ‘наличие долга (о денежных суммах, не сделанной в срок работе, экзаменах и т. п.)’, т. е. ‘наличие долгов, невыполненных обязательств’, должность – ‘служебная обязанность, служебное место’, одолжение – ‘услуга, помощь’.

4. L-пропозиции – фреймовая функция: сообщение о некоторых установленных отношениях (должок, должочек, должишко).

5. M (модус) – фреймовая функция: способ совершения действия (должно). Должно – ‘следует, нужно, необходимо’.

6. Adj (адъектив) – фреймовая функция варьируется в зависимости от соотне сенности с различными денотатами, выполняющими разные се-мантические роли в рамках пропозиции (см. [31, с. 41]) (долговой, долго-вое, долговая, должный, долженствующий, одолжительный). Так, прила-гательное должный – ‘такой, как нужно; подобающий, соответствующий’ может быть отнесено к числу так называемых широкозначных лексем, поскольку может соотноситься с обширным кругом денотатов (должное поведение, должное внимание, должное почтение, должное расстояние, должное воздействие, должный опыт, должный уход, должный статус и т. д.), в целом же прилагательное должный может быть приписано аб-страктным существительным, обобщенно номини рующим ту или иную ситуацию. Прилагательные долговой, долговое, долговая, корре лирующие с существительным долг в значении ‘взятое взаймы (преимущественно деньги)’, также соотносятся главным образом с абстрактными существи-тельными (долговой кризис, долговая зависимость, долговой инструмент, долговое обязательство, долговая обязанность, долговая нагрузка, долго-вая тюрьма, долговая яма и т. д.). Адъективированное причастие должен-


634

ствующий, т. е. такой, какой необходим, должен быть, также обобщенно номинирует определенную ситуацию (долженствующий вес, долженст-вующий расход, долженствующий характер, долженствующий показа-тель, долженствующий рост и т. д.). Прилагательное одолжительный (по В. И. Далю, ‘охотно всякого одолжающий’) может быть приписано имени человек (Он человек одолжи тельный и радушный, охотно всякого одолжающий).

Для фреймовой структуры СГ существительного долг наиболее зна-чимой оказывается ситуация брать/давать в долг (преимущественно о деньгах). Процесс одалживания и противоположный ему процесс зани-мания (денег и т. п.) отражен в семантике 17 из 18 глаголов, входящих в состав анализируемого СГ. При этом наиболее существенным оказы-вается номинирование ситуации брать в долг (должать, должать ся, задолжать, задолжаться, позадолжать, надолжать, передолжать, одолжиться, одолжаться 1, одалживаться 1, одолжать, одолжаться 2, одалживаться 2, разодол жать), чем давать в долг (одолжить, одалжи-вать, разодолжить). В семантике всех номинаций лица, входящих в со-став СГ с вершиной долг (должник, должница, задол женник, задолжник, задолжница, содолжник), отражается соотнесенность со значением ‘взя-тое взаймы (преимущественно деньги)’, при этом в случае корреляции с обозна ченным значением каждое из перечисленных существительных характеризует ситуацию брать в долг. Существительные должник, дол-жница, содолжник в своих переносных значениях также соотносятся с такой семантикой вершины СГ, как ‘то же, что обязан ность’. Из пяти аб-страктных отглагольных существительных, входящих в состав анализи-руемого СГ, два соотносятся со значением ‘взятое взаймы (преимущест-венно деньги)’, при этом номинируя ситуацию брать в долг (должба, за-долженность). Из шести прилагательных в структуре СГ с вершиной долг четыре коррелируют со значением ‘взятое взаймы’, при этом лишь одно из них (одолжительный) описывает ситуацию давать в долг, а три других (долговой, долговое, долговая) характеризуют ситуацию брать в долг.

Бóльшая значимость для фреймовой структуры анализируемого СГ ситуации брать в долг, чем ситуации давать в долг, отражена уже в се-мантической структуре вершинного слова гнезда, поскольку долг, поми-мо значения ‘то же, что обязанность’, передает только семантику ‘взятое взаймы (преимущественно деньги)’, но не отражает ситуацию давать в долг. Это подтверждается также сделанными нами ранее на основании анализа данных «Национального корпуса русского языка» (см. [34]) вы-


635

водами о том, что существительное долг ‘задолженность’ преимущест-венно сочетается с глаголами, передающими семантику занимания, воз-врата долга-задолженности (брать/взять – 28 употреблений, просить/по просить – 13 употреблений, отдавать/отдать – 27 употреблений, возвращать/вер нуть/возвратить – 17 употреблений, выплачивать/вы-платить – 13 употреблений, погашать/погасить – 11 употреблений, пла-тить/заплатить – 3 употребления). В то время как ситуация давать в долг на уровне глагольной сочетаемости существительного долг ‘задол-женность’ в нашем материале номинируется только посредством лексем давать/дать – 29 употреблений.

Проследить, каким образом соотносятся значения ‘то же, что обя-занность’ и ‘взятое взаймы (преимущественно деньги)’, а также устано-вить номинативную значимость ситуаций брать в долг и давать в долг в целом для деривационного гнезда лексемы долг, частью которого является СГ с вершиной долг, – следующий этап нашего исследования.ЛИТЕРАТУРА

1. Авдонина М. Ю. Ель, елка, елочка: прагматический и культурологический аспекты иерархических отношений в лексическом гнезде [Текст] / М. Ю. Авдонина // Язык и культура. К юбилею профессора Эммы Федоровны Володарской ; под ред. чл.-корр. РАН Ю. Л. Воротникова. – М. : Издательство Института иностранных языков, 2010. – С. 33-36.

2. Араева Л. А. Словообразовательный тип как семантическая микросистема (суффиксальные субстантивы) [Текст] / Л. А. Араева. – Кемерово : «Кузбассвузиздат», 1994. – 223 с.

3. Араева Л. А. Гнездо однокоренных слов как проявление дискурсивности и мифоло гичности мышления (на материале словообразовательных гнезд пчела, мед, пасека, рой) [Текст] / Л. А. Араева, М. Н. Образцова // Труды Международ. науч. конф. «Актуальные проблемы современного словообразования», Кемерово 1-3 июля 2005 г. – Томск, 2006. – С. 323-328.

4. Араева Л. А. Пропозиционально-дискурсивыный анализ гнезда однокоренных слов [Текст] / Л. А. Араева, И. В. Евсеева // Материалы VI Междунар. науч. конф «Наука и образование», Белово, 2-3 марта 2006 г. : В 4 ч. / Кемеровский государственный университет, Беловский институт (филиал) – Ч. 3. – Белово : Беловский полиграфист, 2006. – С. 18-24.

5. Арутюнова Н. Д. Предложение и его смысл. Логико-семантические проблемы [Текст] / Н. Д. Арутюнова. – М. : Наука, 1976. – 383 с.

6. Бабина Л. В. Концептуальные основы словообразования // Когнитивные исследования языка. Вып. IV. Концептуализация мира в языке [Текст] : коллектив. моногр. ; Л. А. Араева гл. ред. сер. Е. С. Кубрякова, отв. ред.


636

вып. Н. Н. Болдырев. – М. : Ин-т языкознания РАН; Тамбов : Издательский дом ТГУ им. Г. Р. Державина, 2009. – С. 28-149.

7. Байдак А. В. Анализ словообразовательного гнезда как один из приемов исследования концепта ‘смерть’ в селькупском языке [Текст] / А. В. Байдак // Вестник ТГПУ. – 2010. – Вып. 7 (97). – С. 133-137.

8. Большой толковый словарь русского языка [Текст] / РАН, Ин-т лингвистических исследований ; сост. и гл. ред. С. А. Кузнецов. – СПб. : Норинт, 2000. – 1536 с.

9. Вендина Т. И. Русская языковая картина мира сквозь призму словообразования (макрокосм) [Текст] / Т. И. Вендина. – М. : Индрик, 1998. – 240 с.

10. Вотякова И. А. Словообразовательный аспект в анализе концепта радость (на материале русского и испанского языков) [Текст] / И. А. Вотякова // Вестник Удмуртского университета. История и филология. – 2011. – Вып. 2. – С. 53-58.

11. Демиденко К. А. Тематический состав гнезд однокоренных слов группы “время года” (в аспекте мотивационно-ассертивного моделирования) [Текст] / К. А. Демиденко // Вестник Красноярского государственного университета. – Вып. 6. Гуманитарные науки. – 2006. – С. 257-261.

12. Демиденко К. А. Мотивационно-ассертивное моделирование гнезд однокоренных слов группы ‘времена года’ (на материале современного русского языка) [Текст] : Автореф. дисс. ... к. филол. н. / К. А. Демиденко. – Кемерово, 2007. – 24 с.

13. Евсеева И. В. Словообразовательное гнездо: семантико-деривационные связи [Текст] / И. В. Евсеева, Н. Кирина // Труды Международ. науч. конф. «Актуальные проблемы современного словообразования», Кемерово 1-3 июля 2005 г. – Томск, 2006. – С. 340-342.

14. Евсеева И. В. Концепт ягода: семантико-словообразовательные связи [Текст] / И. В. Евсеева // Труды и материалы III Междунар. конгресса исследователей русского языка «Русский язык: исторические судьбы и современность», Москва, 20-23 марта 2007 г. – М. : Изд-во Московского гос. ун-та, 2007. – С. 486.

15. Евсеева И. В. Словообразовательный тип: когнитивное моделирование [Текст] / И. В. Евсеева // Вестник Красноярского государственного педагогического университета им. В. П. Астафьева. Т. Гуманитарные и естественные науки. – 2011. – № 3 (17). – Красноярск, 2011. – С. 70-75.

16. Евсеева И. В. Когнитивное моделирование словообразовательной системы русского языка (на материале комплексных единиц) [Текст] : Автореф. дисс... д-ра филол. н. / И. В. Евсеева. – Кемерово, 2011. – 49 с.

17. Карпиловская Е. А. Гнезда в системной организации лексикона: возможности моделирования и межъязыкового сопоставления [Текст] /


637

Е. А. Карпиловская // Исследования по славянским языкам. – Вып. 12. – Сеул, 2007. – С. 229-243.

18. Косырева М. С. Деривационно-фреймовая парадигма как единица когнитивного описания системных отношений на уровне словообразования [Текст] / М. С. Косырева // Вестник Челябинского государственного университета. Филология. Искусствоведение. – 2008. – № 30 (131). – С. 58-67.

19. Крючкова О. Ю. Деривационные подсистемы как носители концептуаль-ной информа ции [Текст] / О. Ю. Крючкова // Труды и материалы II Ме-ждунар. конгресса исследо вателей русского языка «Русский язык: исто-рические судьбы и современность», Москва, 18-21 марта 2004 г. – М. : Изд-во Московского гос. ун-та, 2004. – С. 282.

20. Крючкова О. Ю. Когнитивный анализ словообразовательных гнезд [Текст] / О. Ю. Крючкова // Труды и материалы междунар. научн. конф. «Русская и сопоста вительная филология: состояние и перспективы», Казань, 4-6 октября 2004 г. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 2004. – С. 26-27.

21. Кубрякова Е. С. Язык и знание: На пути получения знаний о языке: Части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в познании мира [Текст] / Е. С. Кубрякова ; Рос. академия наук. Ин-т языкознания. – М. : Языки славянской культуры, 2004. – 560 c.

22. Кыртепе А. М. Макроединицы словообразования как формы языковой объективации концепта (на материале словообразовательных гнезд и словообразовательной категории со значением женскости в русском языке) [Текст] : Дисс. ... к. филол. н. / Акбике Мура талиевна Кыртепе. – Саратов, 2010. – 246 с.

23. Нефляшева И. А. Когнитивное пространство отонимных словообразова-тельных гнезд [Текст] / И. А. Нефляшева // Труды и материалы III Между-нар. конгресса исследователей русского языка «Русский язык: историчес-кие судьбы и современность», Москва, 20-23 марта 2007 г. – М. : Изд-во Московского гос. ун-та, 2007. – С. 223.

24. Осадчий М. А. Гнездо однокоренных слов в аспекте культурно-деятельностного моделирования [Текст] / М. А. Осадчий // Труды Международ. науч. конф. «Актуальные проблемы современного словообразования», Кемерово 1-3 июля 2005 г. – Томск, 2006. – С. 358-367.

25. Осадчий М. А. Комплексное моделирование словообразовательной системы когни тивными методами (фрейм и пропозиция в применении к словообразовательному типу и гнезду) [Текст] / М. А. Осадчий // Труды и материалы III Междунар. конгресса исследо вателей русского языка «Русский язык: исторические судьбы и современность», Москва, 20 -23 марта 2007 г. – М. : Изд-во Московского гос. ун-та, 2007. – С. 216-217.

26. Осадчий М. А. Пропозиционально-фреймовое моделирование гнезда


638

однокоренных слов (на материале русских народных говоров) [Текст] : Автореф. дисс. ... к. филол. н. / М. А. Осадчий. – Кемерово, 2007. – 27 с.

27. Тихонов А. Н. Словообразовательный словарь русского языка [Текст] : в 2 т. / А. Н. Тихонов. – Т. 1 : Словообразовательные гнезда. А – П. – М. : Рус. яз., 1990. – 856 с.

28. Ушаков Д. Н. Толковый словарь русского языка [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://slovari.yandex.ru/dict/ushakov. – Загл. с экрана.

29. Шабалина А. Н. Поиск оптимальной модели гнезда, отражающей синхронные связи однокоренных слов [Текст] / А. Н. Шабалина // Труды Международ. науч. конф. «Актуальные проблемы современного словообразования», Кемерово 1-3 июля 2005 г. – Томск, 2006. – С. 370-374.

30. Шабалина А. Н. Теоретическая и практическая значимость ситуатемной модели гнезда однокоренных слов [Текст] / А. Н. Шабалина // Материалы VI Междунар. науч. конф «Наука и образование», Белово, 2-3 марта 2006 г. : В 4 ч. / Кемеровский государственный университет, Беловский институт (филиал) – Ч. 3. – Белово : Беловский полиграфист, 2006. – С. 254-259.

31. Шабалина А. Н. Фрагмент русской языковой картины мира, описывающий сферу торговли (на материале частей гнезд однокоренных слов) [Текст] / А. Н. Шабалина // Вестник Томского государственного университета. – 2010. – Вып. 340. – С. 38-44.

32. Ширшов И. А. Толковый словообразовательный словарь русского языка [Текст] / И. А. Ширшов. – М. : ООО «Издательство АСТ»; ООО «Издательство Астрель»; ООО «Изд-во «Русские словари»»; ЗАО НПП «Ермак», 2004. – 1022, [2] с.

33. Ярошенко Н. А. Репрезентация концепта «долг» в русской языковой картине мира (по данным «Национального корпуса русского языка») [Текст] / Н. А. Ярошенко // Вісник Донецького університету. Серія Б. Гуманітарні науки. – 2009/2. – Донецьк : ДонНУ, 2009. – С. 55-66.

34. Ярошенко Н. А. Концепт долг ‘задолженность’ по данным «Национального корпуса русского языка» [Текст] / Н. А. Ярошенко // Русский язык и литература в школе и в вузе: проблемы изучения и преподавания : сб. науч. тр. – Горловка : Изд-во ГГПИИЯ, 2010. – С. 391-395.


639

¯ ¯ ¯

СОДЕРЖАНИЕ

Слова юбиляру:

М. В. Поляков, І. С. Попова .................................................................................7

П. В. Егоров, Н. В. Пырлик ................................................................................9

Л. А. Кудрявцева ...................................................................................................10

И. Б. Еськова ........................................................................................................12

С. Л. Ковтюх .........................................................................................................13

К. М. Пахарева ......................................................................................................14

Ю. Ф. Прадід ..........................................................................................................16

А. М. Эмирова ........................................................................................................18

Д. С. Бураго .............................................................................................................19

Ф. С. Бацевич (Львів) РИТОРИЧНІ АСПЕКТИ АБСУРДИЗАЦІЇ ХУДОЖ-НЬОГО ТЕКСТУ...................................................................................................21

А. М. Безпаленко (Київ) ГЕНДЕР І НАЦІОНАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР У ЛІН-ГВІСТИЧНОМУ ВИСВІТЛЕННІ, АБО СПРОБА ДОСЛІДЖЕННЯ ЕН-ДОКРИНОЛОГІЇ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ЛІНГВІСТИКИ ........................................33

Л. Е. Бессонова (Симферополь) ЗАИМСТВОВАННОЕ СЛОВО В ПО-ЛИТИЧЕСКОМ ТЕКСТЕ: СЕМАНТИКО-ДЕРИВАЦИОННЫЙ АС-ПЕКТ......................................................................................................................46

Л. М. Бражник (Горловка) СПЕЦИФИКА ОНИМНОЙ ЛЕКСИКИ В ПОЭ-ЗИИ С. ЕСЕНИНА................................................................................................56

М. О. Вінтонів АКТУАЛЬНЕ ЧЛЕНУВАННЯ СКЛАДНОСУРЯДНИХ РЕ-ЧЕНЬ......................................................................................................................63

А. Р. Габидуллина (Горловка) ЛИНГВОПРАГМАТИЧЕСКИЕ ХАРАКТЕ-РИСТИКИ НАУЧНО-ПОПУЛЯРНОГО ТЕКСТА (на материале энцикло-педии для детей)...................................................................................................70


640

М. М. Гиршман (Донецк) ВОСПОМИНАНИЕ И ПАМЯТЬ В ПОЭТИЧЕ-СКОМ СЛОВЕ......................................................................................................76

В. А. Глущенко (Славянск) ПРИНЦИП СИСТЕМНОСТИ В КОМПАРАТИ-ВИСТИКЕ.............................................................................................................83

Л. Н. Гукова, Л. Ф. Фомина (Одесса) ЭКСПРЕССИВНЫЕ ТОПОНИМЫ КАК ЭЛЕМЕНТЫ ЛАНДШАФТНОЙ КАРТИНЫ МИРА...............................90

В. И. Дегтярёв (Ростов-на-Дону) СЛОВООБРАЗОВАТЕЛЬНОЕ ГНЕЗДО С ПРОИЗВОДЯЩЕЙ ОСНОВОЙ ГОСПОД- В СЛАВЯНСКИХ ЯЗЫ-КАХ В ИСТОРИКО-ЭТИМОЛОГИЧЕСКОМ ОСВЕЩЕНИИ....................103

Л. В. Дербенёва (Ивано-Франковск) АНТРОПОНИМ КАК ТЕКСТООБРА-ЗУЮЩИЙ ЭЛЕМЕНТ ПОЭТИКИ Ф. М. ДОСТОЕВСКОГО...................113

Л. П. Дядечко, Т. Е. Набережнева (Киев) ФРАЗЕОЛОГИЧЕСКАЯ ПРО-ДУКТИВНОСТЬ БИБЛЕЙСКОГО ОНИМА ААРОН В РУССКОМ И АНГЛИЙСКОМ ЯЗЫКАХ.................................................................................120

М. В. Жуйкова (Луцьк) БЕЗОСОБОВІ ФОРМИ ДІЄСЛІВ КАУЗОВАНОГО РУХУ В КОНТЕКСТІ НАРОДНОЇ КУЛЬТУРИ..............................................128

А. П. Загнітко (Донецьк) КАТЕГОРІЙНО-КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМІРИ ВАЛЕНТНОСТІ: ТЕОРЕТИКО-КОНТРАСТИВНІ СТУДІЇ...........................135

А. С. Зеленько (Луганськ) Є. С. ОТІН – КОМПАРАТИВІСТ-ОНОМАСТ І ТЕОРЕТИК-ФУНДАМЕНТАЛІСТ У ГАЛУЗІ СЕМАСІОЛОГІЇ.................157

Н. И. Зубов (Одесса) ИЗ НАБЛЮДЕНИЙ НАД МЕЖСЛАВЯНСКИМИ ГЕР-МАНИЗМАМИ...................................................................................................160

Н. И. Иванова (Горловка) МЕНТАЛЬНАЯ РЕФЛЕКСИЯ СОБСТВЕННЫХ ИМЁН.................................................................................................................167

В. П. Казарин (Крым) 1150 ЛЕТ ДУХОВНОМУ СРЕТЕНИЮ ВИЗАНТИИ И РУСИ................................................................................................................173

В. М. Калинкин, М. В. Буевская (Донецк) ОПЫТ О СВОЙСТВАХ И СТРУКТУРЕ ПОЭТОНИМОСФЕРЫ..............................................................182

Т. Є. Карлова (Донецьк) ПРО ДІАХРОНІЧНИЙ НАПРЯМ У КОГНІТИВ-НО-ОНОМАСІОЛОГІЧНОМУ ДОСЛІДЖЕННІ............................................195

О. П. Карпенко (Київ) ІСТОРИКО-ЕТИМОЛОГІЧНІ РОЗВІДКИ (на ма-теріалі ойконімів Житомирщини)....................................................................203

О. Ю. Карпенко, М. Ю. Карпенко (Одеса) КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ АНТРО-ПОНІМІВ У ХУДОЖНЬОМУ ТВОРІ..............................................................212


641

Е. А. Карпиловская (Киев) РОЛЬ КОННОТАЦИИ В РАЗВИТИИ СЕМАН-ТИКИ СЛОВА.....................................................................................................225

Н. С. Колесник (Чернівці) ТЕОРЕТИЧНІ ПІДВАЛИНИ ТА ПРИНЦИПИ ЛЕКСИКОГРАФІЧНОГО ОПРАЦЮВАННЯ ФОЛЬКЛОРОНІМІВ ............235

М. И. Конюшкевич (Гродно) КОНТАМИНАЦИЯ ПЕРСОНАЛИЗАЦИИ И ДРУГИХ КАТЕГОРИАЛЬНЫХ СМЫСЛОВ В ЯЗЫКЕ СМИ .....................243

С. И. Коршунова (Ивано-Франковск) РОЛЬ АНТРОПОНИМОВ В БОЛЬ-ШОМ ДИАЛОГЕ РОМАНА Ф. М. ДОСТОЕВСКОГО „ИДИОТ” ..............255

Т. А. Космеда (Львов) ФЕНОМЕН «СЛОВАРЯ КОННОТАТИВНЫХ СОБ-СТВЕННЫХ ИМЕН» КАК СЛЕДСТВИЕ ФЕНОМЕНАЛЬНОСТИ ЕГО АВТОРА .............................................................................................................261

С. А. Кочетова (Горловка) ТОПОС ТЕМЕНОСА КАК ФАКТОР АРХИ-ТЕКТОНИЧЕСКОГО ЦЕЛОГО В ТРИЛОГИИ МАРКА АЛДАНОВА «КЛЮЧ» ‒ «БЕГСТВО» ‒ «ПЕЩЕРА» ...........................................................270

Э. А. Кравченко (Донецк) КОМПАРАТИВЫ С ОНИМАМИ КАК СРЕДСТ-ВО ОБРАЗНОСТИ ХУДОЖЕСТВЕННОГО ТЕКСТА ..................................279

И. В. Крюкова (Волгоград) РУССКАЯ ЭРГОНИМИЯ ПОСТСОВЕТСКОГО ПЕРИОДА В ДИАХРОНИЧЕСКОМ АСПЕКТЕ ...........................................298

Л. А. Кудрявцева (Киев) ОСОБЕННОСТИ ПОЛИТИЧЕСКОГО ДИСКУРСА УКРАИНЫ .........................................................................................................308

И. А. Курдюмова (Донецк) К ИСТОКАМ ИЗУЧЕНИЯ ТЕРМИНОЛОГИЧЕС-КОЙ СИСТЕМЫ ГОРНОГО ДЕЛА .................................................................322

Г. П. Лукаш (Донецьк) ОСНОВНІ ПОЗИЦІЇ ТЕОРІЇ КОНОТАТИВНОЇ ОНІМІЇ В АСПЕКТІ КОНЦЕПТУАЛЬНОГО АНАЛІЗУ ...............................326

А. М. Мезенко (Витебск) О НЕКОТОРЫХ АСПЕКТАХ ИССЛЕДОВАНИЯ УРБАНОНИМОВ ..............................................................................................336

И. И. Меньшиков (Днепропетровск) СТРУКТУРНАЯ ТИПОЛОГИЯ СКА-ЗУЕМОГО В СОВРЕМЕННОМ РУССКОМ ЯЗЫКЕ ...............................346

П. В. Михед (Київ) ПРО «НАШОГО» І «ЇХНЬОГО» ГОГОЛЯ .........................353

А. Ф. Михина (Донецк) ВАРИАНТЫ ФАМИЛИЙ ТЮРКСКОГО ПРО-ИСХОЖДЕНИЯ В БОЛГАРСКОЙ ДИАСПОРЕ СЕВЕРНОГО ПРИА-ЗОВЬЯ (по архивным материалам к. XIX – нач. XX вв.) ........................366

В. И. Мозговой (Донецк) ПРАВОВЫЕ ГОРИЗОНТЫ ОНОМАСТИКИ ...........373

А. М. Науменко (Николаев) УЖАСАЮЩАЯ НИЩЕТА И СЛАБЕНЬКИЙ БЛЕСК TЕКСТА В ОЦЕНКЕ СОВРЕМЕННЫХ ФИЛОЛОГОВ ...............384


642

В. Ф. Новодранова (Москва) СЛОВАРИ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ КОМ-МУНИКАЦИИ: ФУНКЦИИ, СТРУКТУРА, ИСПОЛЬЗОВАНИЕ В УЧЕБНОМ ПРОЦЕССЕ ..............................................................................402

Р. І. Осташ, Л. Р. Осташ (Львів) УКРАЇНСЬКІ ОСОБОВІ ІМЕНА СЕРЕДИНИ XVII СТОЛІТТЯ ЯК ОБ’ЄКТ ЛЕКСИКОГРАФІЇ. 16 (Павεлъ – Панюта) .............................................................................................409

Т. А. Пахарева (Киев) СОБАЧЬЯ РАДОСТЬ КАК «ИСТИНА И МЕ-ТОД», ИЛИ ТРУДНОСТИ ОПРОЩЕНИЯ В УСЛОВИЯХ ПОСТ-МОДЕРНА (роман Т. Кибирова «Лада, или Радость: Хроника вер-ной и счастливой любви») ............................................................................428

К. В. Першина (Донецк) НОМИНАЦИОННЫЙ ПОТЕНЦИАЛ ЛЕКСЕМЫ ВЕТЕР В РУССКОМ ЯЗЫКЕ ..........................................................................435

А. В. Петров (Симферополь) ФРАНМЕНТ СЕМАНТИЧЕСКОГО ПОЛЯ С ИНВАРИАНТОМ ДАТЬ ЖИЗНЬ КОМУ В РУССКОМ ЯЗЫКЕ .............443

Л. А. Петрова (Одесса) ГИДРОНИМЫ В МЕТАЯЗЫКОВОЙ РЕФЛЕКСИИ АВТОРА ХУДОЖЕСТВЕННОГО ТЕКСТА ....................................................450

М. В. Пименова (Владимир) ИЗ ИСТОРИИ ПРОЦЕССОВ ВТОРИЧ-НОЙ НОМИНАЦИИ (на материале обозначений цвета в травни-ках XVII-XVIII вв.) ..................................................................................457

С. А. Попов (Воронеж) УКРАИНСКАЯ ОЙКОНИМИЯ ВОРОНЕЖСКОЙ ОБЛАСТИ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ .....................................................462

Ю. Ф. Прадід, Л. Ш. Кубедінова (Сімферополь) УКРАЇНСЬКІ ФРАЗЕО-ЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ НА ПОЗНАЧЕННЯ ПРОЦЕСІВ СПРИЙНЯТТЯ ПРОСТОРУ (ідеографічний аспект) ...........................................................468

Т. С. Пристайко (Днепропетровск) ПРАГМАТИЧЕСКАЯ ОБУСЛОВ-ЛЕННОСТЬ ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ ПРОФЕССИОНАЛИЗМОВ В ПРОИЗВОДСТВЕННО-ТЕХНИЧЕСКИХ ТЕКСТАХ ...............................478

З. В. Рубцова (Москва) РУССКИЙ ЯЗЫК И РОССИЙСКОЕ РАДИО ..............485

А. Н. Рудяков (Симферополь) ОНОМАСТИКА И ФУНКЦИОНАЛЬНЫЕ КАЧЕСТВА ИМЁН В ХУДОЖЕСТВЕННОМ ТЕКСТЕ .............................503

Л. Селимски (Катовице – Велико Търново) ФАМИЛНИ ИМЕНА С ТУР-СКИ ОСНОВИ ИЛИ/И НАСТАВКИ .........................................................514

Л. Т. Сенчина (Донецк) РОЛЬ ЖАНРА ИДИЛЛИИ В ФОРМИРОВАНИИ ПРОЗЫ ХVIII В. (на материале повести Н. Карамзина “Бедная Лиза”) ......532

И. И. Степанченко (Харьков) ЛИНГВИСТИЧЕСКИЙ АНТРОПОЦЕН-ТРИЗМ: ТРАДИЦИИ И НОВАТОРСТВО .......................................................537


643

А. В. Суперанская (Москва) ВЛИЯНИЕ ЛИЧНОСТИ НА ИМЯ ..................543

В. И. Супрун (Волгоград), Г. Б. Мадиева (Алматы) РАЗМЫШЛЕНИЯ ОБ ОНИМИЧЕСКОЙ СЕМАНТИКЕ ...........................................................549

В. И. Теркулов (Горловка) ОСОБЕННОСТИ ОБРАЗОВАНИЯ ПРО-СТЫХ АББРЕВИАТУР И КОМПОЗИТОВ УНИВЕРБАЛИЗАЦИОН-НОГО ТИПА .................................................................................................557

Н. А. Тупикова (Волгоград) КАТЕГОРИАЛЬНЫЙ И КОНЦЕПТУАЛЬ-НЫЙ АСПЕКТЫ ХАРАКТЕРИСТИКИ ИН-ПЕРСОНАЛЬНОСТИ РУССКОГО ГЛАГОЛА ...................................................................................566

И. И. Турута (Днепропетровск) НЕКОТОРЫЕ РАССУЖДЕНИЯ О СОВ-РЕМЕННЫХ РУССКИХ ЭРГОНИМАХ ......................................................577

Н. В. Усова (Горловка) О СООТНОШЕНИИ ЛИНГВИСТИЧЕСКОГО И КУЛЬТУРОЛОГИЧЕСКОГО В ОНОМАСТИЧЕСКОМ ИССЛЕ-ДОВАНИИ.....................................................................................................586

В. В. Федоров (Донецк) СИТУАЦИЯ ВООБРАЖЕНИЯ ......................................593

Л. Г. Фризман (Харьков) ПОЭТИЧЕСКОЕ ЗАВЕЩАНИЕ ЧИЧИБАБИНА ...598

Н. К. Фролов (Тюмень) ТЕРМИНОПОНЯТИЯ ТОПОНОМАСТИКИ КАК ОБЪЕКТ КОГНИТИВИСТИКИ ..........................................................603

О. А. Чернышева (Донецк) ОСОБЕННОСТИ ЗВУЧАЩЕГО СЛОВА В ПОЭТИЧЕСКОМ МИРЕ ПРОИЗВЕДЕНИЯ .......................................607

В. П. Шульгач (Київ) СЛОВ’ЯНСЬКА АНТРОПОНІМІЯ З КОРЕНЕМ *SЪRL-(праслов’янський фонд) ......................................................................612

В. В. Янишевська (Донецьк) ЗІ СПОСТЕРЕЖЕНЬ НАД ІСТОРІЄЮ КЛИЧНОГО ВІДМІНКА У ГРАМАТИЧНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ .................................................................................................................618

Н. А. Ярошенко (Донецк) СЛОВООБРАЗОВАТЕЛЬНОЕ ГНЕЗДО С ВЕР-ШИНОЙ ДОЛГ КАК ФРАГМЕНТ РУССКОЙ ЯЗЫКОВОЙ КАРТИНЫ МИРА ...................................................................................................................629

Научное издание

И СЛОВО ВАШЕ ОТЗОВЁТСЯ

Сборник научных статей

Редактор Калинкин Валерий Михайлович

Технический редактор Рыбалко Екатерина Александровна

Художественное оформление: Нестеренко Е. Н.Макет и компьютерная верстка: Рыбалко Е. А.

Подписано в печать: 29.03.2012 г.Формат 60 х 84 1/16. Бумага офсетная.

Гарнитура «TimesNewRoman».Уч.-изд. л. 35,66. Усл.-печ. стр. 38,33.

Зак. № 1158.

Видавничий дім Дмитра БурагоСвідоцтво про внесення до Державного

реєстру ДК № 2212 від 13.06.2005 р.Тел./факс: (044) 227-38-28, 227-38-48;

e-mail: [email protected], www.burago.com.uaАдреса для листування: 04080, м. Київ-80, а/с 41

Documents

I slovo vashe otzoviotsia