Споконвіку існував у нашому народі

гарний звичай: бажати один одному та

господарям щастя-здоров'я, многих

літ і всіляких статків у хаті й родині.

Вже по Святій Вечері українці починали

ходити по хатах, піснями поздоровля-

ли кожного, віншуючи злагоду й доста-

ток кожній родині. Зазвичай, першими

оповісниками народження Христа тра-

диційно в різдвяних обрядах були діти

та підлітки, які обходили ватагою бага-

ті й бідні оселі, співаючи колядки та

щедрівки. І в кожній хаті

світлішало, людям ставало

легше на душі. Передвіс-

ників щастя, кращої долі,

надії на світле й безхмарне

майбутнє чекали з нетер-

пінням і щедро віддячува-

ли їм яблуками, горіхами,

бубликами. Вважалося,

чим більше дітей завітає

до хати, тим щедрішим для

її господарів буде новий

рік.

Цю традицію – вітатиколядками та найсвітлішимипобажаннями – впродовжбагатьох років бережуть йпримножують жителі нашогосела. Зокрема хранителямитаких традицій є аматорсь-кий вокальний колектив селаПетропавлівська Борщагівка

– «Барви», який не втом-люється дарувати світлурадість різдвяних свят.

Вже традиційно 7 січня нацентральній площі селаансамбль вітає всіх одно-

№29(201)

новорічні святановорічні свята

ЗІ СВЯТОМ ВОДОХРЕЩА,ЗІ СВЯТОМ ВОДОХРЕЩА,шАНОВНІ ОДНОСЕлЬцІ!шАНОВНІ ОДНОСЕлЬцІ!

вітання вітання історія історія

сьогодні – деньсоборності україни

22 січня 2014 року

Газета Петропавлiвсько–Борщагiвської сiльської ради

П е т р о п а в л i в с ь к о ї Б о р щ а г i в к иП е т р о п а в л i в с ь к о ї Б о р щ а г i в к и

на свято – усією громадою Засівали добром

День Соборності України – свято,що відзначається щороку в день про-голошення Акту возз’єднання Укра-їнської Народної Республіки та Захід-но-Української Народної Республіки,що відбулося 22 січня 1919 року наСофійській площі в Києві.

Йому передувало підписання (22 січня1918 р.) Четвертого універсалу Цент-ральної Ради, яким Українську НароднуРеспубліку проголошено суверенною інезалежною державою. Західно-Укра-їнську Народну Республіку було проголо-шено в листопаді 1918 року. Процесоб’єднання України завершився 22 січня1919 року.

Сьогодні, після двох десятків роківНезалежності, проблема соборностіУкраїни є, на жаль, не менш актуальною. Іце, напевне, перше, що не можна про-бачити сучасним українським політикам.Культурні та ментальні відмінності міжукраїнцями Сходу й Заходу існувализавжди, вони отримали назву "синдромЗбруча", однак завжди наші співвітчизни-ки прагнули єдності. Акт возз’єднанняУНР та ЗУНР – історичний факт, якийпоказав безсилля будь-яких спроброз’єднати український народ, протиста-вити українців один одному.

На полях Першої світової війни відбува-лося братання Українських січовихстрільців, що воювали у складі війська

Австро-Угорщини, та українців-вояківармії Російської імперії. Згодом усвідом-лена необхідність єдності змусила укра-їнські західні регіони до проголошеннясамостійності з метою возз’єднання зУкраїнською Народною Республікою.

21 січня 1990 року жителі багатьохнаселених пунктів по дорозі між Києвом іЛьвовом утворили живий ланцюг, відзна-чивши цю історичну дату. Офіційно вУкраїні День Соборності відзначається з1999 року.

Сьогодні час згадати, як було досягну-то єдності тоді, 22 січня 1919 року.

Акт Злуки був глибоко детермінова-ний історично і спирався на споконвіч-ну мрію українського народу про неза-леæну, соборну національну дерæаву.Він став могутнім виявом волі україн-ців до етнічної й територіальної єдно-сті, свідченням їхнього самоусвідом-лення, ваæливою віхою процесу ста-новлення політичної нації. Ідея собор-ності українських земель набула дер-æавного статусу, в наступні десятиліт-тя залишалась об’єднуючим чинни-ком і чи не єдиним спільним полоæен-ням програмних цілей усіх течій націо-нально-визвольного руху. Акт Собор-ності надав завершеної форми само-стійній українській дерæаві, сприявподоланню залишків ідей федераліз-

Сьогодні ми з усімправославним сві-том відзначаємовелике християнськесвято — Богоявлен-ня Господнє, яке внароді називаютьВодохреща. Це однез найрадіснішихзимових свят укра-їнського народу.

Цього дня на спо-мин про хрещенняІсуса Христа у водахЙорданських у пра-вославних та греко-католицьких храмахвідбуваються свят-кові богослужіння, апотім хрестом імолитвою освячуютьнайближчі річки,озера та криниці. Зцього часу вода в нихстає цілющою і цілийрік дарує людям здоров'я й наснагу, захи-щає від лиха, наповнює життєдайноюенергією.

З давніх-давен свято Водохреща булодля українського народу джерелом світлоїрадості, очищення душі, зміцнення віри вперемогу добра і сподівань на краще май-бутнє.

Ще в далекі днідитинства я пам’ятаюце свято величчюдуховності й надзви-чайною силою народ-ної радості. А голов-не – вірою в Бога, вкраще майбутнє.

Нині ми знову ходи-мо в храм СимеонаСтовпника, який відбу-довано з допомогоюкоштів сільської ради, івін не тільки прикра-шає центр села Пет-ропавлівська Борща-гівка, а й дає можли-вість нашим землякамвідвідувати богослу-жіння, відзначати усінародні та релігійнісвята.

Дорогі друзі! При-йміть мої щирі вітання і

сердечні побажання знагоди свята Водохреща!

Міцного вам здоров'я, миру, добра,сімейної злагоди та нових звершень наблаго усім вам!

Олексій КОДЕБСЬКИЙ, Петропавлівсько-Борщагівський

сільський голова

«Сію, сію, посіваю, щастя й радостібажаю! На щастя, на здоров’я, на Новийрік, щоб краще родило, як торік: жито,пшениця і всяка пашниця. З Новимроком!», — саме так бажали петропав-лівські віншувальники господарям в нічна 14 січня, суворо дотримуючись пра-вила, що на Новий рік першим до хатимає зайти чоловік. Якщо прийде жінка,то це погана прикмета — наступний рікбуде нещасливим."

А напередодні Нового року (за старимстилем) в народі називався ЩедримВечором, по всьому селі лунала Щедрів-ка. Цю давню красиву українську тра-

дицію із покоління в покоління передаєнаш народ. Співаючи ці величальніпісні, щедрувальники славили звичай-ну трудову людину, бажали щастя, здо-ров’я, добробуту та благополуччя дляусієї родини на цілий рік, бо святоМеланки, або Щедрий Вечір – це ново-річні вітання та щедрі побажання, смач-на кутя, гостини.

Саме ці традиції старанно вивчаютьучні Петропавлівсько-Борщагівськоїшколи та члени фольклорно-етногра-фічного гуртка під керівництвом заступ-ника директора з виховної роботи Гали-

Продовæення на 3 стор.Продовæення на 3 стор.

Продовæення на 7 стор.

Учасників свята вітає сільський голова Олексій Кодебський

Щедрівку виконують школярки Аліна Галаган, Іванна Орлюк, Ангеліна Пархонюк

2 ТРИБУНА ПЕТРОПАВЛІВСЬКОЇ БОРЩАГІВКИ 22 січня 2014 року

СОцІАлЬНА СФЕРА: ОСОБлИВАУВАГА ДО МІСТОБУДУВАННЯ

Звіт сільського головиЗвіт сільського голови офіційноофіційно

– Так вважати, – говорить Олексій Івано-вич, – я можу, опираючись на конкретніфакти. А вони, як відомо, річ красномовна.

Зокрема, незадовго до нового року у сіль-ській раді відбулися збори забудовників сілПетропавлівської Борщагівки і Чайки. Наних було розглянуто лист однієї з громадя-нок Петропавлівської Борщагівки, яка звер-нула увагу сільської ради на необхідністьякнайшвидшого забезпечення дітей місця-ми в дошкільних навчальних закладах, ушколах.

Ми терміново зібрали забудовників, якіздійснюють будівництво житла. Розмовабула принципова: кожна будівельна компа-нія має активно долучитися до зведенняоб’єктів соціальної сфери – дитсадків,школи. На зборах будівельних організаційми знайшли порозуміння і підтримку, завдя-ки чому справа знайшла конкретне продов-ження – добудову школи і дитсадка навулиці Парковій на 150 місць буде здійсненовже в цьому році.

І якщо ми вже заговорили про цю дужеважливу справу, то хочу нагадати мешкан-цям обох наших населених пунктів про те,

що наприкінці минулого року ми ввели вексплуатацію дитсадок “Чайка” на одно-іменному житловому комплексі на 60 місць,а на спорудженні нового дитсадка, про якийя сказав вище, закінчено будівельно-мон-тажні роботи. І з настанням тепла розпоч-нуться оздоблювальні роботи.

Тут все очевидно: добитися теперішньо-го рівня господарювання, виконання планівсоціально-економічного і культурного роз-витку вдалося завдяки об’єднанню зусильта ресурсів як населення, так і підприємцівта бізнесменів. Причому нам вдалося заці-

кавити також інвесторів, з якими ми тісноспівпрацюємо.

З чого це починалося? З 1983 року, від-коли виборці довірили мені очолюватисільську громаду, і по даний час саме востанні роки ці фактори стали головними вдосягненні рівня розвитку місцевого само-врядування на наших територіях. І тепер,на четвертому десятку праці на користьгромади, я бачу: і тактика, і стратегія робо-ти була обрана правильно.

А розпочиналось все з організації коопе-ративного руху. Нині ж ми планово, відпо-відно до Генерального плану здійснюємобудівництво об'єктів соціально-культурно-го призначення (дошкільні дитячі заклади,школи, медичні заклади, спортивні спору-ди та ін.), розвиток інженерних мереж(газифікації, водопостачання, каналізуван-ня, будівництво зливової каналізації), про-кладання, реконструкція та ремонт вулич-них мереж тощо. Словом, охопленнянаших населених пунктів всіма видамидіяльності, які притаманні самодостатнь-ому органові місцевого самоврядування.

Що стримує нас? Передусім, недостатнє

фінансування коштів з державного бюдже-ту на будівництво об'єктів соціально-куль-турного призначення. Існуючий дошкільнийдитячий заклад не забезпечує необхідноїкількості місць потребуючим відвідуватидитсадок, переповнена загальноосвітняшкола (нині тут навчається понад 700учнів), потребує розширення медичнаамбулаторія сімейної практики загальноїмедицини: зі зростанням кількості насе-

2013 рік, який вже став історією, був хоч і непростим,проте цілком позитивним. Головною його рисою сталоспрямування діяльності громади на чолі з сільським головоюОлексієм Кодебським, депутатського корпусу, членіввиконкому Петропавлівської Борщагівки на вирішеннясоціальних питань, які виникли у зв’язку з динамічнимрозвитком обох наших населених пунктів.

Продовæення в наступному номері.Михайло ГРИЩЕНКО

Дитсадок на вулиці Парковій: попереду оздоблювальні роботи

Красень-будинок введено в експлуатацію на ЖК “Чайка”

3ТРИБУНА ПЕТРОПАВЛІВСЬКОЇ БОРЩАГІВКИ22 січня 2014 року

новорічні святановорічні свята

ни Миколаївни Бондаренко. Назаняттях цього гуртка для учніввідкривають для себе свою краї-ну з нової багатої та глибокої сто-рони в традиціях, культурі, обря-довості, яка поєднує здавалося бне поєднані речі: християнство таязичництво, молитва до Бога тазаклинання.

Керуючись доброю українсь-кою традицією, школярі разом зкерівником приготували програ-му шедрувального дійства. Насвято Меланки, учні ходили гур-том щедрувати по школі та посільським оселям – вітати добрихлюдей з Новим роком, бажаючидобробуту, злагоди та багатогоурожаю, щастя у шлюбі та міцно-го здоров’я, принісши святковийдух до кожної хати та великурадість.

Здавна у народі говорили:якщо на зимові свята в хаті коля-дують та щедрують – увесь рікбуде щасливим та багатим. А щебільше щастя буде в тих оселях,де зустрінуться декілька групщедрувальників. Саме так трапи-лося в головній будівлі нашогосела – в сільській раді. Сюди заві-тали школярі, які у своїх щедрів-ках висловлювали побажаннябагатого врожаю, добробуту,злагоди та миру сільському голо-ві та всьому колективу. Естафетущедрування підхопили й учасни-ки сільського хору «Барви», спі-ваючи одну за одною вітальніпісні.

Сільський голова О.І.Кодебсь-кий з великою вдячністю привітавщедрувальників та також засіяв увідповідь. Також щедрувальникипочули від Олексія Івановича

слова вдячності за те, що відрод-жують звичаї народних прадавніхтрадицій, що так важливо длянашого молодого покоління. Та,як і годиться, вручив гостямподарунки.

Тож, нехай всі побажання, що

звучали в цей святковий деньздійсняться і для односельців, якіз радістю приймали наші верте-пи, і для самих щедрувальників,які щиро зичили найкраще:

Ми щедруємо і співаємо підвікном.

Щастя, долі вам бажаємо всімгуртом.

Хай квітують ваші ниви золоті.Щоб життя було щасливе в

майбутті!

Ольга ЗАЇКА

сельців з великим святом різдвя-ними колядками та новорічнимипіснями. Нинішній рік не ставвиключенням. Цього світлого дняна площі також лунала «Новарадість стала», що збирала людейдо спільного святкування.

Привітав односельців зі світлимсвятом і Петропавлівсько-Борща-гівський сільський головаО.І.Кодебський:

– Доброго дня всім присутнім!Сьогодні на цьому святі від себе,від колективу, виконкому сільськоїради та депутатського корпусувітаю вас з новорічними святами.Сьогодні православний світ від-значає величне свято народженняХриста. Я хотів би вас привітати зцим святом та побажати вам доб-робуту у ваших оселях, злагоди,достатку, радості та миру.

Після виступу голови свято роз-почалось. Спочатку у центрі селавиступив хор “Барви” під керів-ництвом художнього керівникаАнатолія Гребеня. Виконанаколективом низка народнихпісень, колядок була зустрінута зрадістю і супроводжувалась бур-хливими оплесками. Сподобався і

виступ і школярів. А потім по всіх куткахПетропавлівки маленькими колектива-ми вітали своїх односельців зі святомучні Петропавлівсько–Борщагівськоїзагальноосвітньої школи І-ІІІ ст. весели-ми колядками, завітавши до осельлюдей, щоб подарувати їм радість ідушевне тепло. Згідно народної тради-ції, заходячи майже до кожної оселі, дітизичили мешканцям процвітання, миру та

злагоди, віри в найкраще. – Стільки колядників, як цього року не

було вже давно, – поділилася зі мноювраженнями жителька села Галина. –Стільки різних різдвяних пісень в хатіпрозвучало, що аж дух захоплює.

Тож, нехай свята Коляда несе доброта щастя в кожну петропавлівську роди-ну.

Ольга ЗАЇКА

Початок на 1 стор.

Початок на 1 стор.

Засівали добром

на свято - усією громадою

Сергій Михайлович і Ганна Іванівна Маслаки з онуками Ариною і Михайлом

У заході взяв участь колектив апарату сільради

Засіває сільський головаОлексій Кодебський

Хор “Барви “ привітав колектив медамбулаторії

ТРИБУНА ПЕТРОПАВЛІВСЬКОЇ БОРЩАГІВКИ4 22 січня 2014 року

Анна часто ходить по пояс втраві у своїх нічних снах. Деннемарево пестить її ромашковимніжно-квітом рідних просторів.А вродлива жінка ніяк не моженасолодитися ароматом рідно-го різнотрав’я. Та й завидна,удень, наче відчуває постійносині та цілющі води північних рікта озер.

Колись у юнацькі роки моло-ду Анну із байкальського хутораВидріно запросила до себе вгості подруга: у свій дикийзагублений світ, світ диких лісівта звірів, світ пустельних боліт,безлічі озер в павутинні рік. Цебув саме той північний край, дегосподарює три стихії – вода,ліс, болото. Проживала подругав селі Тарко-Сале, що у Тюмен-ській області. Анна зраділазапрошенню, прийняла його невагаючись. Було те в 1971 році.Вона приїхала до подруги несама і не голіруч. Із собоювзяла найдорожчі свої скарби –троє рідних діток: старшогосина Миколу, молодшого Вікто-ра і доньку Марину. Саме отойрік пригорнув до себе, взяв усвої обійми, зріднив із краємнафти та газу всю родину. Сім’яАнни поселилась у дерев’яномубудинкові. Називали ту «архі-тектурну споруду» цікавим сло-

вом: балок. Був це насправді«Будинок робітників-християн».

«Запах дьогтю од нагрітихстін, стара Божниця, лампадитремке світло. Як хороше!.. Аще сміх та радість дітей. Осьвони всі гуртом ліплять тісто. Аза вікном – лютує сибірськийлютий», - замріяно пригадуєсвоє життя у російській «ізбє»моя співбесідниця Анна Михай-лівна.

Природа суворого краю від-кривала свої принади для мамиАні та її дітвори. Залюбки ходи-ли гуляти всією родиною в біліночі короткого північного літа.«Тарко-Сале тихе, зачарованемовчанням, воно ніби дрімає,але ніколи повністю не спить. Уліта півночі є свої чакри – цвітін-ня трав, парубоцьке гуляннягрому, прохолода білих берез»,- чую далі щирі слова.

Отже, лісові мандри, рибо-ловля – все було довподобиродині. Згодом молода мама йна роботу влаштувалась – 3роки у магазині була старшимпродавцем. За плечима мала жосвіту торгового фахівця. Пізні-ше працювала завідувачкоюскладом.

Часто-густо у її магазині став

купувати товари молодий чоло-вік, який, як виявилося, зако-хався у красуню Анну, тому ізабігав до крамниці за потре-бою і без потреби. У 1978 роцівін запропонував коханій руку ісерце. Їхня любов була краси-вою, справжньою. Молоді людистали на рушник, прийнялишлюб. Чоловік по-батьківськиприйняв Аніних діток, полюбивїх, виховував та навчав. Дітитакож пригорнулись до званоготата. Усі швидко відчули повнусімейну гармонію. Вона збере-жена ними й досі.

У 1981 році чоловік - украї-нець, Хлопков Микола Андрійо-вич - повіз свою сім’ю у гості наУкраїну, у Петропавлівську Бор-щагівку, звідкіля він був родом.Тут у селі жила його мати. При-їхавши з півночі, син та невісткакупили для матері ліпшепомешкання, погостювали та йповернулись у холодні тюмен-ські краї. Та цього разу приїзд уРосію був нетривалим. Невдов-зі родина повернулась у мате-ринське гніздо, бо старенькатяжко захворіла. Жили підодним дахом, доглядали хворуматір. Важко було господарю-вати та звикати до українськихзвичаїв, ментальності росій-ській жінці. Долати ці буденні

труднощі допомагав коханий тауважний чоловік Микола. Тогож переїзного року він влашту-вав дружину на роботу у Свято-шинський психоневрологічнийінтернат, де вона працюваласпочатку сестрою-господар-кою, а потім – завідувачкоюскладом. Працювала там аж до2011 року. А тим часом одно-сельці запросили Анну співати умісцевому хорі «Барви» -визнали її за хорошу вдачу,милий голос. А вона в своючергу зріднилася із багатьма, таще – з неповторною україн-ською піснею.

На Україні з батьками зоста-лася лише донька Марина. УПетропавлівській Борщагівцізакінчила вона десятирічку.Сини ж зосталися на рідній пів-ночі. Приїздять до батьків лишеу гості. Нині доня працює уКиєві бухгалтером на литов-ській фірмі, живе у Дарниці,виховує доньку Аню (20 р.), сту-дентку технікуму. По закінченнінавчання Аня буде менедже-ром готельного бізнесу – спра-ва сучасна і перспективна.Практику дівчинка проходитьзараз у Туреччині, де є чомуфахово повчитися. Старшій

доньці Марини – Катеринідвадцять шість. Вона бухгал-тер-економіст в Київськомуінституті імені Патона.

У сина Миколи (1950 р.н.) ужедорослий син Ігор, йому трид-цять, який, в свою чергу, вихо-вує шестирічного сина Степа-на. Ігор - начальник нафто-газової компанії. Окрім спеці-альної освіти, він ще й юрист.Микола – технік-механік літаль-них приладів. Працює в аеро-порту.

Син Віктор має також сина:Ігоря. Віктор же - морськиймеханік.

Хлопці приїздять родинамидо батьків у гості часто: і улітку івзимку. Як збираються усі гур-том – солідна виходить коман-да. Родина ця міцна трудовимитрадиціями, великі її здобуткиперед рідним народом. І пер-спектива відкрива-ється хороша в май-бутньому – нехайдопоможуть у цьомуїй світлі ангели!

Колись до дітей уПетропавлівку при-їздила і АнниМихайлівни ріднаматуся Клавдія.Гостювала недовго,лише півроку. Суму-вала за своїмхолодним, зате рід-ним краєм. Сумува-ла за запахомсосон. Спадали надумку промовистіпоетичні рядки прорідну місцину: « гделовит мух на мелко-водье рыба, где всеу гор – ромашки,небо-плес, где при-таилась каменнаяглыба среди кустовмалины и берез». Іще таке, що витис-кувало сльозу: «Мойдом не тут, где этажи и плиты, итрубы сажей дышат тяжело, атам, где сосны дождикомумыты и где совенок пробуеткрыло». Ось так: поруч з їїматір’ю завжди рука об рукуходила світла поезія.

Повернувшись додому насвою Тюменщину матуся, при-гадується, написала доньці: «Яснова здесь, в семье родной,мой край, задумчивый и

нежный!» Сниться і їй, Клавдиній доні,

щось подібне до зображувано-го чистим неповторним ріднимросійським словом: «Где ты,где ты, отчий дом, гревшийспину под бугром! Синий,синий мой цветок…».

Наразі моя героїня-красуняАнна Михайлівна співає у хорі«Барви» уже 5 років. Пісня даєнаснагу, відволікає від негараз-дів, від легкої ностальгії за рід-ним російським краєм. Частопані Анна згадує-промовляє:«…Свет луны, таинственный идлинный, край разливов гроз-ных и тихих вешних сил…». Аще ніяк уже теперішня нашаукраїночка не може забути«свой низенький дом»: «Низкийдом с голубыми ставнями, незабыть мне тебя никогда.»

Молитвою Анна Михайлівназавжди звертається до Бога,так навчила її мати – російськаправославна християнка Клав-дія Полікарпівна. Мати працю-вала дояркою уколгоспі. Разом ізбатьком Михайломутримували ідомашнє госпо-дарство, плекалихудобу. Господа-рювали всі разомна хуторі Онохої вІркутській області.Допомагала зма-лечку батькам і Аняіз братом Анатолі-єм. «На жаль, заразбрат мій на Небі.Трагічно загинувще у своїх 45 там,на Байкалі», - зсумом поминаєбрата сестра.

Батько ж Анни довійни працював уколгоспі конюхом.Потім пішов на

фронт. У 1941 році повернувсядодому весь покалічений тазранений. «Мати та батько булигарними господарями», - зга-дує Анна Михайлівна. Прихо-дять в мріях-споминах ційросійській жінці «поля, гдемужики косили, где сеяли свойхлеб. Была моя страна…».

Нині Анна Михайлівна любля-ча мати, бабуся та прабабуся. Її

онука Катя незабаром подаруєрідним своє немовлятко. Всяродина з нетерпінням очікує нацю святу подію.

При ближчому знайомствівідкрилися мені всі грані талан-ту ладної господині. Окрімвсього вже розказаного, воналюбовно плекає троянди, пора-ється в городі, тримає госпо-дарство. Вечорами дивиться потелевізору новини, стурбованопереймаючись нинішнім полі-тичним становищем: «Серцемліє, бо діти ж в Росії…», - кажемені про це. Розважається АннаМихайлівна концертами, якітворить сама із своїм хором, таще концертами із телевізора.Шанує Поплавського, обожнюєциганський ансамбль «Ромео».Її кумири – Повалій, Зібров,Попович, Білозір, Ротару. Про-сто шаленіє від Валерія Леон-тьєва.

Усі свята проводить разом зчоловіком у родинному колі. Доних на гостини завжди заходять

сусіди Бансери та друзі Гаєві.«Мої друзі та родина – дарунокбожий», - хвалиться менідоброзичлива жінка. Пригощаєсвоїх гостей своєю коронноюстравою – це пельмені таманти. Їх уміли з дитинстваліпити всі її діти, готуючи доспільної дружної родинної тра-пези. Так повелося у сибірськійРосії здавна, так повелося і тут,в українському селі. І славаБогу!

Люба та мила пані Анна нестомлюється хвалити менісвого супутника життя: госпо-дар, все уміє, люб’язний тато,дідусь, діти його обожнюють,люблять та шанують онуки. Щоіще потрібно для щастя люд-ського? Потрібна іще пам’ятьпро усе пережите, навіки збе-режене в серці. Тому й чуюнаостанок від Анни Михайлівнислова про її хоч далекий тепер,але безконечно рідний батьків-ський край: «Скільки стежинокморошкових в рідній сторонцімоїй, які зірки яскраві під небомголубим! Красу російської пів-ночі не можна описати словом,її потрібно бачити та відчувати».Скажіть, хіба не можна шанува-ти такий духовний патріотизм?

людмила лЮБАцЬКА,кореспондент

З теПлом ПівніЧного сяЙвана гостинахна гостинах

Родина Хлопкових

5ТРИБУНА ПЕТРОПАВЛІВСЬКОЇ БОРЩАГІВКИ22 січня 2014 року

освітаосвіта

Під час новорічних канікулів, колидітвора відпочиває, стінах школизавжди кипить робота. Вчителіготуються до наступного семестру таінтенсивно обмінюються досвідом.Саме з такою ціллю тут на початку рокузібралося районне методичне об’єд -нання для класних керівників району.

Метою цього заходу було ознайомитивчителів з напрямками роботиМетодичного об’єднання на новийнавчальний рік та розкрити важливістьролі класного керівника у функціо -нуванні комплексної виховної програмикласного колективу.

Розпочала роботу Тетяна ВасилівнаГончарук, методист районногометодичного центру відділу освіти,наголосивши на важливій ролі класногокерівника у формуванні особистостідитини.

Продовжив семінар МиколаОлександрович Татуревич, директоршколи, висвітливши всі напрямкивиховної роботи нашої школи, яка врайоні посідає перше місце замасштабністю гурткової діяльності та

кількості спортивних секцій. Тему «Аспекти патріотичного

виховання та педагогіки підтримкидитини» розкрила Г. М. Бондаренко. Наприкладі класних керівників нашоїшколи Галина Миколаївна показала, якважливо в кожній дитині знайтиособистість, розкрити її талант тазростити громадянином. Також ГалинаМиколаївна розкрила дуже актуальнута важливу тему наявності віртуальноїагресії в дітей та методах педагогічної їхпідтримки.

Про особливості роботи з дітьмидевіантної поведінки розказаласоціальний педагог Оксана МиколаївнаЛихота. Поділившись з присутнімиметодами застосування технологійпедагогіки та підтримки в роботі здітьми девіантної поведінки й дітьми зфункціонально неспроможних сімей.

Семінар пройшов на високомупрофесійному рівні.

Ольга ЗАЇКА

ДОСВІДОМ ДІлЯТЬСЯ ВПЕТРОПАВлІВСЬКІЙ шКОлІ

Вже традиційно, 2 січня у приміщенні

Вишнівського центру творчості дітей та

юнацтва відбулося святкове дійство

для наймолодших вихованців закладу,

які навчаються в Школі естетичного

виховання для дошкільнят. Захоплюю-

ча, дивуюча, а головне домашня атмо-

сфера панувала у залі. Кожен із при-

сутніх мав можливість побувати у

справжній казці, яку подарували маля-

там вихованці гуртка «Юні організатори

дозвілля» (керівник Громадська Тетя-

на Олександрівна), учні Петропавлівсь-

ко-Борщагівської загальноосвітньої

школи.

На свято до малят завітали добрози-чливі Сніговий (Андрій Єрьомін) та Кулька(Майя Мілевська), а також не зовсім при-вітна химерна Шапокляк (Надія Собко) таБешкетники (Максим Стецюк, ВалентинЄрмак, Влад Стецюк, Влад Сердюченко),що так і норовили зіпсувати свято малю-кам. Та, звичайно, це їм не вдалося. Святовийшло на славу. Самі малюки також взялив ньому участь, подарувавши глядачамнеперевершені емоції від своїх виступів. Ана завершення в ошатну залу Вишнівсько-го центру творчості завітали довгоочікува-ні малятами гості Дід Мороз (ЄвгенійЗаїка) та Снігурочка (Іванка Малащук).Разом з дітками вони пограли в ігри таповодили хороводи, а потім з великоюуважністю вислухали кожну дитину, якаприготувала новорічний віршик. Ну й, зви-чайно, ніхто не залишився без подарунків.

«На такому заході я вперше. Емоціїзашкалюють. В очах синочка бачу радість,а це найголовніше» - ділиться враженнямимама Влада Подейка.

Ольга ЗАЇКА

святкове діЙство для наЙмолодших

Дитячий колектив вітає завідуюча Вишнівським дитячим центром творчості Т.А.Стаменова

Звучить новорічна пісня у виконанні Ірини Мамикіної

Т.В.Гончарук, методист районного методичного об’єднання та М.О.Татуревич, директор Петропавлівсько-Борщагівської школи

Довгоочікувані гості свята Дід Мороз та Снігуронька

О.М.лихота, соціальний педагог розказуєпро особливості роботи з дітьми

Г.М.Бондаренко розкриває тему семінара

6 ТРИБУНА ПЕТРОПАВЛІВСЬКОЇ БОРЩАГІВКИ 22 січня 2014 року

Пам’яті поетесиПам’яті поетеси

Коæна людина проæиває свій вік, від-ведений Богом, так, як у неї виходить.Події, які відбуваються у æитті тієї чиіншої людини, обставини, які склалися,впливають на неї, роблячи її або сильні-шою, або слабкішою. Слабкі люди,впавши одного разу, піддаються обста-винам і пливуть за течією æиття.

Інша справа люди, які є сильними духом.Спіткнувшись, або навіть впавши, вони невтрачають відчуття реальності – одразупідводяться і стають ще сильнішими. Саметакою і була Надія Іванівна Серьогіна –поетеса Петропавлівської Борщагівки,життя котрої обірвалось майже рік тому.

Вона прожила непросте життя, сповненеглибоких душевних ран, переживань,стресів, але ніколи не втрачала оптимізму,віри в краще майбутнє і була прикладомлюдяності, чуйності і доброти. Вона дужелюбила людей, завжди прагнула і добримсловом, і конкретною справою допомогтине тільки кожному сусідові, а й багатьомсвоїм односельцям.

Надія Іванівнабула людиною ізвичайною, і незви-чайною водночас.Вона сміливо диви-лися в очі людям,присвячуючи їмсвої вірші. Їх воначитала на урочи-стостях – у днінародних і релігій-них свят. Частовона читала своїпоетичні твори вхрамі СимеонаСтовпника, кудизавжди з задово-ленням ходила,обожнюючи свяще-ників – отцівСимеона і Володи-мира. Багато віршівпоетеса написалапро наш храм, просвою віру в Бога,закликаючи людейходити в церкву,вірити, бути добрі-шими. Цим самим

Надія Іванівна лишила про себе добрупам’ять.

Пухом хай буде Вам земля, шановнаНадіє Іванівно, царство Вам небесне! МиВас пам’ятаємо, шануємо, любимо!

Надія Серьогіна народилася 29 червня1940 року – за рік до Великої Вітчизняноївійни. Їхній куток називався Матківщина –тоді село ще не мало вулиць (тепер цевулиця Жовтнева). Батько – Іван Максимо-вич,1912 року народження, працювавпожежником у Святошинському відділенні.Коли розпочалася Велика Вітчизнянавійна, його, як і всіх чоловіків, призвали нана фронт захищати рідну землю віднімецьких загарбників. Вдома крім дружи-ни Олександри лишилось трійко донечок –семирічну Галинку, чотирирічну Лідочку таНадійку, котрій ще й року не було. ІванМаксимович пішов на фронт. Був направ-лений у регулярні війська, а в 1942 роційого дружина Олександра Іванівна отрим-ла повістку про те, що він пропав «безвісті». З того часу про нього невідомо нічо-го.

Мати Олександра Іванівна Серьогіна(Баратинська). Роки життя: 1914 р. -1974р. Працювала колгоспницею в Петро-павлівській Борщагівці. Залишившись з

трьома дітьми, вона розділила долю всіхвдів, виживала як могла. Все, що малоякусь цінність, було продано, щоб прогоду-вати дітей, яких вона рятувала, підриваючисвоє здоров’я. Не доживши до 60 років,вона померла.

Сестра Галина (22.12.1934р.н.) – закін-чила торговельний технікум. Все життяпрацювала продавчинею. Народила двохдіток – сина та дочку.

Сестра Лідія (05.11.1937 р.н.) - за фахомткачиха. Коли побудували завод ВУМ,пішла працювати слюсарем- оброблюва-чем пластмасових виробів. Пропрацювалана заводі 25 років. Зараз – на пенсії. Маєсина та доньку.

Надія Іванівна була наймолодшою.Закінчила 8 класів Петропавлівсько-Бор-щагівської школи, вступила до торговель-ного технікуму, по закінченні якого працю-вала продавчинею в магазині.

В 1961 році вийшла заміж за сільськогоборщагівського хлопця – Анатолія Костен-ка. Від цього шлюбу народилася донечкаОленка. Проте, шлюб виявився невдалий ізгодом був розірваний.

Через деякий час Надія Іванівна зустріласвого другого чоловіка – Віктора Носова.Вона вийшла за нього заміж та народилайому сина Романа (1972р.н.) Чоловік,який був добрий та лагідний, турботливийбатько згодом став безвідповідальнимперед сім’єю та неуважним до сина. НадіяІванівна , як могла зберігала шлюб. Їй дужехотілося,щоб у дітей був батько. Та, про-

живши у шлюбі 15 років, вони розлучили-ся.

Після стількох розчарувань доля всміхну-лася цій жінці. Вона зустріла свого треть-ого чоловіка – Анатолія Дідківського, якийпроживав в Іванківському районі Київськоїобласті. Після тривалих роздумів вона зва-жилася на третій шлюб. Анатолій виявивсячуйним, цікавим, уважним та турботливимчоловіком.

Його цікавило її життя, її турботи, про-блеми. Він розумів її, захищав та оберігав.Саме він був одним із тих, хто позитивновплинув на її захоплення поезією. Вонапочала писати для себе, потім для дітей, апісля народження онуки Ангеліни, її талантрозкрився для нас з вами.

Важливою сходинкою в її творчості сталознайомство з Михайлом Павловичем Гри-щенком, редактором газети «Трибуна».Саме він запевнив її, що її вірші потрібнілюдям. Полиставши її рукописи, він про-мовив: «Ви – талант, Надія Іванівна, я будуз вами працювати»

Нарешті те, що писалося роками, вили-лось на папір для людей, яких вона дужеповажала та любила. Зі шпальт газетивона розповідала людям про повоєннедитинство, про людей, якими пишалася тапро події минулого.

За підтримки Петропавлівського сіль-ського голови О.І.Кодебського видано двізбірки її поезії.

Надія Іванівна була віруючою людиною,відвідувала храм Симеона Стовпника.Дуже поважала отця Симеона та отцяВолодимира. Присвячувала їм вірші, стат-ті. І в кожному її творі – добро, щастя,любов до людей.

Дізнавшись, що її чоловік смертельнохворий, вона рятувала його як могла тапросила Бога про поміч. Перед його смер-тю вона попросила отця Володимираповінчати їх, щоб навіть в царстві Божомубути разом. Влітку 2012р. Анатолій помер.

Ця страшна втрата сильно підкосилаНадію Іванівну, та вона далі продовжувалижити та творити. Хоч як їй було не легко. Влистопаді 2013 року вона востаннє читаласвої вірші в актовій залі школи на ДніПоезії.. Тремтів в її руках подрібнений літе-рами листочок паперу, тремтів її голос. А взалі повисла тиша. І розповідь про голоднедитинство дівчини Жені, викликала в при-сутніх сльози.

21 січня 2013 року, несподівано для всіхНадія Іванівна померла від інсульту, зали-шивши по собі поетичні образи її минулогожиття.

Поховали Надію Іванівну на новому сіль-ському цвинтарі, виконавши її волю –поставивши на її могилі хрест.

лариса КОНИшЕВА

На початку 2014 року загасла свічкажиття прекрасної жінки, чудового педаго-га Ніни Кузьмівни Захарченко, яка всесвоє життя віддала дітямта освітянській праці. Засвою працю Ніна Кузь-мівна неодноразовобула нагородженамедалями та грамо-тами, користуваласяповагою з боку дітей,батьків та колег пороботі, приймалаактивну участь у гро-мадському житті села.У своїх учнях старанновиховувала почуттядоброти, милосердя,ввічливості та взає-моповаги.

Ніна Кузьмівнанародилася в с. Іванів-ка Богуславськогорайону, Київськоїобласті 1938 року в роди-ні колгоспника. З самого малечку буластаранна та трудолюбива та мріяла стативчителем. В 1952р. з Похвальною грамо-тою вона закінчила сім класів сільськоїшколи та поступила в Корсунь –Шевчен-

ківське педагогічне училище. Відразупісля закінчення училища в 1957 році вонарозпочала трудову діяльність на педагогіч-

ній ниві з посади піонерво-жатої . Спочатку працюва-

ла в Білгородськійшколі, а потім і в Пет-ропавлівській. А вже знаступного року пра-цювала на посаді вчи-теля І-ІV класів вМихайлівсько –Рубе-жівській школі. В 1960році Ніна Кузьмівнаповернулася в Петро-павлівку і віддаваласерця дітям до самоїпенсії. Тай навіть і післяпенсії продовжувалапрацювати тривалийчас у школі.

Декілька поколіньвиховала ця прекрасна

жінка. Залишаючипам'ять про себе та зерна

свого виховання у десятків людей. Тож,світла пам'ять Вам, Ніна Кузьмівна, хайземля буде Вам пухом. Педагогічнийколектив співчуває родині з приводу вели-кої втрати.

ЗГАСлА СВІЧКА ЖИТТЯПам’ятьПам’ять

НАДІЯ СЕРЬОГІНА: ЖИТТЯ У ВІРІ,З НАДІєЮ Й У лЮБОВІ

Родина Серьогіних: 1941 рік

Родичі по лінії матері – Баратинські

Різдво́ Христо́ве — велике хри сти -

янське свято, день народження Ісуса

Христа.

Це свято усіма нами з дитинства

улюблені й радісні дні, наповнені

світлом свята спільної радості, весе-

лощів, очікування дива й казки,

душевного тепла й надії.

Саме цій великій радості була при-свячена вистава, яка пройшла в актовійзалі Петропавлівсько–Борщагівськоїшколи, організованиа християнськоюорганізацією «Світло заради Світу».

Метою цього заходу було поділитисявеликою радістю глибоко шанованого увсьому християнському світі свята Різд-

ва Христового. А також цікавою виставою про народження Христа нагадати дітям як цевідбувалося та прищепити духовні цінності підростаючому поколінню. Бо це – основа,на якій базується розширення світогляду учнів, їх поведінки та вчинків у звичному житті.

Вистава видалася цікавою не лише дітлахам, а й дорослим, які завітали на свято,тому що поєднувала акторську майстерність виступаючих та цікавість сюжету.

Потрібність такого заходу засвідчила вщент заповнена зала, яка зібрала більшесотні малюків, які з цікавістю спостерігали за дійством та з нетерпінням очікували наподарунки, які передбачливо підготували організатори для кожної дитини.

Тож зі шкільної зали дітлахи винесли велику радість від отримання подарунків тавелич духовного збагачення.

Ольга ЗАЇКА

22 січня 2014 року 7ТРИБУНА ПЕТРОПАВЛІВСЬКОЇ БОРЩАГІВКИ

духовність духовність

історіяісторія різдвяні святаріздвяні свята

Щороку волонтери петропавлівськоїБорщагівки активну участь беруть уноворічно-різдвяних святах. Вони від-відують багатодітні сім’ї, ветеранівВеликої Вітчизняної війни. Вони нетільки приходять на допомогу людям,а й вітають їх зі святами, вручаютьподарунки, влаштовують міні-концер-ти. І керує усіма діями дітей селаæителька Петропавлівської Борщагів-ки, голова осередку Міæнародної гро-мадської організації “Жіноча грома-да” Наталія Пінчук.

Наталія Яківна розповідає:– Разом з активістами села – моїми

друзями ми здійснюємо серйозну вихов-ну роботу серед підростаючого поколінняне тільки наших сіл, а й усього району.Адже діти повинні зростати в духовності іробити добро людям. Певно, всі знаютьслова поета: “Раз добром нагріте серце –вік не прохолоне”. Тож, діючи в дусі цихслів, підлітки вчаться бути благородними,робити добрі справи, гарно навчатися вшколі, щоб стати справжніми громадяна-ми України. Серед них Антон Дворяшин,Юля Рибальченко, Вова Левицький, ДімаЛевицький, Іра Мамикіна, Марина Кова-ленко, Настя Шишко, Марина Нестерен-ко, Захарій, Світлана і Юля Петруки. Анадали допомогу старші: ЛюдмилаМихайлова та Валерія Петрук.

Зокрема, на Різдво ми привітали бага-

тьох петропавлівців, побажали їм міцногоздоров’я, благополуччя в родинах тадобробуту в родинах. У цій роботі неабия-ку допомогу нам надає народний депутатВерховної Ради України В’ячеслав Куто-вий. Він потурбувався про подарункидітям дитячого будинку селе Петрівське.

Нещодавно група волонтерів побувалана Майдані Незалежності. Ми виступилина сцені, де підтримали курс нашої країнина співпрацю з Євросоюзом. Ми такожпоказали виставу-вертеп “НародженняІсуса Христа”. Всі учасники цієї акції булидуже задоволені не тільки своєю участю увеличному дійстві, а й грандіозним духомУкраїнського Майдану. І це запам’ятаєть-ся нашим волонтерам назавжди.

Михайло ГРИЩЕНКО

му в ментальності національної політич-ної еліти.

Об’єднання мало і практично-політичнийаспект, адже обидві держави потребуваликонцентрації збройних сил та взаємноїдопомоги для захисту своїх територій відіноземного військового втручання, яке натой час набуло форми агресії. Важливим єй факт легітимності завершального собор-ницького процесу, який передував АктуЗлуки.

Перші дипломатичні контакти Львова зКиєвом відбулися 7 листопада 1918 p.,колиделегація галичан у складі О. Назарука і В.Шухевича виїхала у Наддніпрянщину і малааудієнцію у гетьмана П. Скоропадського. О.Назарук згадує: "Коли я представив геть-манові ціль нашого приїзду, він запитав:"Скажіть одверто – хочете вирізати панів?"– "Хочемо будувати Українську державу", –відповів я здивований".

23 листопада уряд ЗУНР скерував доНаддніпрянщини другу делегацію у складіЛ. Цегельського і Д. Левицького. ОскількиГетьманат доживав останні дні, галичанивступили в переговори щодо об’єднання інадання допомоги Директорією. 30 листо-пада вони прибули до Фастова, де зустрі-лися з членами Директорії В. Винниченком,С. Петлюрою, П. Андрієвським, Ф. Швецемта А. Макаренком. Згадуючи про ці перего-вори, Володимир Винниченко писав: "Немаючи певности удержати своїми силамивладу у Галичині, а крім того, піддаючисьнатискові народних мас, що прагнули доповного об’єднання з Великою революцій-ною Україною, Рада Державних Секретарівзвернулась до Директорії з пропозицієюоб’єднання двох Республік в одну Українсь-ку державу... Директорія охоче приняла цюпропозицію, цілком згодившись з думкоюпровідників трудових галицьких мас..., щоукраїнський народ по обидва боки Збручамає бути на віки однині злитий в одне ціле йразом боротися за свою долю".

Зважаючи на військово-політичну ситуа-цію, остаточне вирішення проблеми буловідкладено. 1 грудня у Фастові між УНР іЗУНР було підписано перший не тільки між-державний, але й взагалі від початку Укра-їнської національної революції, договір –"передвступний договір" "про маючу насту-пити злуку обох українських держав в однудержавну одиницю". Статті угоди констату-вали, що ЗУНР заявляла про "непохитнийнамір злитися в найкоротшім часі в однувелику державу з Українською НародноюРеспублікою". З іншого боку, УНР проголо-шувала, що вона дає згоду "прийняти всютериторію і населення Західно-УкраїнськоїНародньої Республіки як складову частинудержавної цілости в Українську Народну

Республіку". Враховуючи певні історичні,соціально-політичні та духовні етнічні від-мінності населення ЗУНР, угода зазначалатакож те, що Республіка галичан отримуєтериторіальну автономію в межах УНР.

Президент ЗУНР, а згодом член Директо-рії Є.Петрушевич заявив: "По лінії з’єдинен-ня не було між нами двох гадок. Сьогодніш-ній крок піднесе нашого духа і скріпить нашісили. Від сьогоднішнього дня існує тількиодна Українська Народна Республіка.Нехай вона живе!" Водночас було обраноделегацію до Києва у складі 65 осіб для уча-сті в урочистому проголошенні возз’єднан-ня.

Урочиста акція святкування й проголо-шення акта Злуки відбулася 22 січня 1919 р.на Софіївській площі біля собору. На май-дані зібралися тисячі мешканців столиці,військові частини, духовенство Українськоїправославної церкви на чолі з архієписко-пом Агапітом і єпископами, які відслужилислужбу Божу, члени Директорії, уряду УНРта делегація ЗУНР. О дванадцятій годиніурочисте свято розпочалося виступом Л.Цегельського, який зачитав грамоту – ухва-лу Національної Ради про возз’єднання іпередав її голові Директорії В. Винниченку.Універсал УНР оголосив член Директорії Ф.Швець:

УНІВЕРСАл ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇНАРОДНОЇ РЕСПУБлІКИ

22 СІЧНЯ 1919 Р. "Іменем Української Народної Республіки

Директорія оповіщає народ українськийпро велику подію в історії землі нашої укра-їнської.

3-го січня 1919 року в м. СтаніславовіУкраїнська Національна Рада ЗахідноїУкраїнської Народної Республіки, як вираз-ник волі всіх українців Австрійської імперії іяк найвищий їхній законодавчий чинникторжественно проголосила злуку ЗахідноїУкраїнської Народної Республіки з Наддні-прянською Українською Республікою водноцільну суверенну Народню Республіку.

Вітаючи з великою радістю цей історич-ний крок західних братів наших, ДиректоріяУкраїнської Народної Республіки ухвалилатую злуку прийняти і здійсняти на умовах,які зазначені в Постанові Західної Українсь-кої Народної Республіки від 3-го січня 1919року.

Однині воєдино зливаються століттямиодірвані одна від одної частини єдиноїУкраїни – Західно-Українська Народна Рес-публіка, Галичина, Буковина, і УгорськаУкраїна, і Наддніпрянська Велика Україна.

Здійснились віковічні мрії, якимиæили і за які умирали кращі сини Украї-ни.

сьогодні – деньсоборності україни

Початок на 1 стор.

ВОЛОНТЕРИ зНОВУВИяВИЛИ АКТИВНІСТЬ

Учасники вертепу Світлана таЗахарій Петруки

оголошенняоголошення

25 січня 2014 року о 10.00 в актовій залі Петропавлівсько -Борщагівської загальноосвітньої школи відбудуться збори батьківмайбутніх першокласників по питанню прийому дітей 2007/2008року народження у 1-й клас, який навчатиметься у 2014-2015навчальному році за програмою науково - педагогічного проекту"Інтелект України".

Адміністрація школи

У Петропавлівсько–Борщагівькі загальноосвітні школі є вільнавакансія шкільного водія.

Заробітня плата більше 2000 грн. Бажаючим звертатися доадміністрації школи або по телефону 7-90-16

Адміністрація школи

Дитячому садочку “Чайка”, що знаходиться на вулицілобановського ЖК “Чайка”, потрібен кухар, прибиральни-ця, завгосп. Звертатися за телефоном: (067) 452-03-82 доВалентини Степанівни.

Адміністрація дитсадка

народження христа –наЙбільше диво в світі

ТРИБУНА ПЕТРОПАВЛІВСЬКОЇБОРЩАГІВКИ

Свідоцтво про державну реєстрацію Кі 909 від 27.10.2005.Тираж 3000 примірників.

Редакція не завжди погоджується з авторами публікацій та залишає засобою право редагувати надіслані матеріали.

За зміст реклами відповідальність несе рекламодавець.Редакція не листується з читачами, не веде дискусії на сторінках газети.

Адреса редакції:Київська область

Києво-Святошинський район,с.Петропавлівська Борщагівка,

вул. Шкільна, 27а.Телефони: 7-90-03(сільрада), 406-57-43;

E-mail: mediadruk@mail.ru

Га з е т у н а б ра н о I з в е р ста н о н а к о м п ’ ют е р н о м у к о м п л е к с І “ м е Д І аГа з е т у н а б ра н о I з в е р ста н о н а к о м п ’ ют е р н о м у к о м п л е к с І “ м е Д І а с в І тс в І т ””

Головний редактор Михайло ГРИЩЕНКО

Дизайн та верстка Павла ГРИЩЕНКА

вітаннявітання

ПОЗДОРОВлЯєМОПОЗДОРОВлЯєМО ЗЗ ЮВІлЕєМЮВІлЕєММАРІЮ ІВАНІВНУ ОНИЩУК!МАРІЮ ІВАНІВНУ ОНИЩУК!

Хай Вам щастить щодня в житті,Хай Вам щастить в домашнім колі,Бажаєм Вам: - творіть доброДля дорогої України,Для української родини,Що має Львів, і має Київ,І славу нашу – наш Дніпро.Хай всюди лине Ваша пісня –Весела, радісна і ніжнаЩе сто найрадісніших літ –Щоб Ваш талант ще більш розквіт!Колектив хору “Барви”

ВИКОНКОМ СІлЬСЬКОЇ РАДИ

АННУАННУ МИХАЙлІВНУМИХАЙлІВНУ ХлОПКОВУХлОПКОВУВІТАєМОВІТАєМО ЗЗ ЮВІлЕєМЮВІлЕєМ!!

Хай Вас зігріває людська теплотаЗа все, що зробили за свої літа.Хай сонце сяє і серце співає,Хай смуток дороги до хати не знає.Хай благодатним буде Ваш вік.Ми від щирого серця бажаєм –Щастя, здоров’я і многая літ!

Колектив хору “Барви”ВИКОНКОМ

СІлЬСЬКОЇ РАДИ

ДМИТРА ПАВлОВИЧА БУЗІВСЬКОГО ДМИТРА ПАВлОВИЧА БУЗІВСЬКОГО вітаємо з днем народæення!вітаємо з днем народæення!

Бажаємо здоров'я міцного, Щастя без краю,

Усього найкращого щиро бажаєм. Щоб серце ваше зігрівало тепло,

Щоб завжди в душі панувало добро, Краси і наснаги, здоров'я без ліку,

І довгого-довгого щедрого віку.

Колектив хору “Барви”ВИКОНКОМ СІлЬСЬКОЇ РАДИ

За тиждень після коляди, напередодніНового Року (за старим стилем) — ЩедрийВечір. Це — залишок стародавнього, імовір-но, дохристиянського звичаю. За христи-янським календарем — це день преподоб-ної Меланії. В народній традиції обидвасвята об'єднались, і тепер маємо ЩедрийВечір або свято Меланки.

Внаслідок розбіжності, яка існує між Гри-горіанським (світським) та Юліанським(церковним православним) календарем,українці святкують Новий рік двічі в році: офі-ційне святкування Нового року припадає на1 січня, а 14 січня, яке залишилося в народ-ній традиції важливою складовою прадавнь-ого календарного обрядового циклу україн-ців, сьогодні носить назву Старого Новогороку.

У надвечір'я Нового року (тепер - 13 січня)у церквах відбуваються урочисті Богослу-жіння на закінчення Старого року, щобнаприкінці року подякувати Богові за вжеотримані ласки і попросити нових на наступ-ний рік. Як і на Свят-вечір, цього дня готуютьсвяткову вечерю, яку в народі величаютьЩедрою, тому що страви цього вечора не єпісними: тут на столі і кутя, і ковбаси, і холо-дець, і шинка...

В Україні на Щедрий Вечір батько ховаєть-ся від дітей за пирогами — символом щед-рости, багатства!

«Ввечорі, як зоря засяє, мати, було, запа-лять свічку перед образами, обкурять лада-ном хату і поставлять череп'яну миску зпирогами на стіл. Тато сядуть на покутті іголову прихилять — ховаються за пирогами.А ми, діти, вдаємо, що не бачимо їх:

— Мамо, а де наші тато?— А хіба ж ви мене не бачите, діти?— Не бачимо, тату!— Дай, Боже, щоб і на той рік ви так мене

не бачили!Оце так, було, батько скажуть, перехре-

стяться і запрошують всю сім'ю до столу, до«щедрої куті» — «щоб у достатках і спокоїдругих свят дочекати!»

Тільки посідали за стіл, а під вікном уже йщедрують:

Щедрий вечір, пане господарю, Стережи, Боже, твого товару, Твого товару, всякого статку, Молім Бога за отця, за матку. Добрий вечір!»Отак згадує про Щедрий Вечір добродій

Свирид Галушка з Київщини.Щодо страв Щедрого Вечора, то вони не

скрізь однакові: понад Дніпром печуть пиро-ги з м'ясом і смажать гречані млинці на сви-нячому смальці, на півдні України фігуруютьбублики, а в гуцулів — вареники чи, як воникажуть, «пироги».

МеланкаЗа стародавнім міфом, окрім сина, у все-

єдиного Лада, вірного побратима бога Міся-ця, була ще донька, яку всі називали Милан-кою, бо вона була така мила й чарівна.

Одного разу коли князь-Місяць був наполюванні, лютий змій викрав із срібноготерема Миланку й запроторив у підземнецарство. Визволив її славний богатир Без-пальчик-Васильчик і з нею одружився. Осьчому після Щедрого Вечора святкуютьВасиля, у жертву приносять свиню, яка вва-жається місячною твариною, а Васильчикстав покровителем цих тварин. Тому, занародними звичаями, на Меланку готувалисвинячі нутрощі, по них ворожили, який будеврожай, а з свинячих ніжок варили «дриг-лю», щоб у людей не боліли ноги. Вшанову-вали Меланку-Миланку за якомога багатши-ми столами, бо то є продовження ЩедрогоВечора з усіма його добрими богами і душа-ми предків.

Підготувала людмила лЮБАцЬКАкореспондент

Це свято Василя Великого, відзначається14 січня. Ісус Христос на восьмий день післясвого Різдва прийняв обрізання відповіднодо старозавітного закону для всіх немовлятчоловічої статі. Після виконання обрядудитині дали ім'я, провіщене архангелом Гав-риїлом в день передання благої вісті ДівіМарії — Ісус.

Василь Великий — архієпископ КесарійКаппадокійський — народився в 330 році вКесарії. Його родина була дуже відомою тащиро відданою християнській вірі. Одержав-ши блискучу освіту в Кесарії, Василь став нашлях аскетичного життя: був читцем у церк-ві, а потім роздав усе своє майно біднякам йзапочаткував обитель для ченців. До своєїобителі він запросив Григорія Богослова, ізяким потоваришував у роки молодості.Ченці в обителі жили в суворому втриманні,багато працювали, постійно вивчали СвятеПисьмо. Василь Великий написав збірникправил праведного життя.

Після смерті єпископа Кесарійськогопосвятили в сан Василя. За часів розколухристиянської церкви цей святий отець зро-бив дуже багато для віруючих людей, зокре-ма допомагав їм не втратити віру, закликавдо терпіння, смирення та мужності. Він від-мовив у сприянні імператору Валенту, незлякався навіть погроз смертною карою.

Пізніше Василь Великий заснував двамонастирі — жіночий і чоловічий, у кожномуокрузі своєї митрополії утримував богадільніта будинки для прочан. Його життя —справжній зразок для наслідування усім, аособливо заможним людям, яких в Українінині досить багато..

А щодо народних традицій цього дня, товони такі. Головна людина сьогодні — пер-ший посівальник. Перший посівальник — цеперший «полазник», який приносить дооселі щастя.

Відповідно до народних уявлень, дівчатащастя не приносять, тому їм посівати неба-жано.

Деякі господині не виносять із хати «посі-вального сміття» від Свят-вечора до Новогороку — бережуть, щоб не винести разом зісміттям і власне щастя й долю. А коли все жтаки виносили, то обережно спалювали всаду, спрямовуючи «чудодійний вогонь» надерева, щоб добре родили. Існує також зви-чай через цей вогонь стрибати — це, мов-ляв, гарний урожай забезпечить і очиститьвід усього поганого, що в новий рік із собоюбрати не варто.

Цього дня діти прокидаються дуже рано,бо в них важлива справа — посівати треба.Народна традиція велить посівати спочаткув рідній оселі, а вже потім іти до чужих

людей:— На здоров'я, на щастя, на Новий рік,

щоб усе родило краще, ніж торік, — жито,пшениця, усяка пашниця... Дай, Боже!

Батьки дякують дитині за побажаннящастя, обдаровують її грішми:

— Ось тобі грош — будь завжди хорош!Потім дитина йде посівати до найближчих

родичів і найкращих друзів. Цієї ночі за ста-рих часів у двері стукати не прийнято було,бо люди не замикалися — посівальниківждали. Прослухавши посівальну пісеньку,люди дякували посівальникові й обдарову-вали його грішми й солодощами.

І так діти посівають майже до обіду. Коли жродина сідає обідати, батько сина пригощаєчарівним пирогом. Вважається, що згадкапро цей пиріг допоможе за потреби відшу-кати потрібну дорогу, коли заблукаєш.Дорослі на це свято повинні пити не поодній, а по дві чарки, щоб усі люди в паріжили.

Підготувала людмила лЮБАцЬКА,кореспондент

ÑÂßÒÎ ÂÀÑÈËß, àáî ÑÒÀÐÈÉ ÍÎÂÈÉ Ð²ÊÑÂßÒÎ ÂÀÑÈËß, àáî ÑÒÀÐÈÉ ÍÎÂÈÉ Ð²Ê

ВІТАєМО З ЮВІлЕєМ БУХГАлТЕРА ВІТАєМО З ЮВІлЕєМ БУХГАлТЕРА ДНЗ”МАлЯТКО”ДНЗ”МАлЯТКО”

лАРИСУлАРИСУ ВАСИлІВНУВАСИлІВНУ СИДОРЕНКО!СИДОРЕНКО!Як плин ріки біжать роки,Тож нині є найкращі Ви,Тому нехай іще до стаКвітне в Вас молодість, краса,Натхнення буде хай щодня,Дарує розкоші життя,Кожна мить радість хай несе,Успіхів і щастя понад все !

КолективДНЗ “Малятко”

ВИКОНКОМ СІлЬСЬКОЇ РАДИ

Вітаємо з днем народæення Вітаємо з днем народæення ЮлІЮ ДМИТРІВНУ РОДІНУ!ЮлІЮ ДМИТРІВНУ РОДІНУ!

Наша мила і люба, найкраща у світі, Бажаємо щастя, даруємо квіти.

Щоб сонце і зорі плекали тепло, І щоб завжди здоров’я у тебе було. Щоб смутку не знала, ми просимо долі,

Добра тобі й радості, рідна, доволі. Бо людям для щастя багато не треба – Сімейного затишку й мирного неба.

Редакція газети “Трибуна”ВИКОНКОМ СІлЬСЬКОЇ РАДИ

ВОлОДИМИРАВОлОДИМИРА ОлЕКСІЙОВИЧА ПРОцЕНКАОлЕКСІЙОВИЧА ПРОцЕНКАВІТАєМО З ЮВІлЕєМ!ВІТАєМО З ЮВІлЕєМ!Із Днем народження вітаєм !Добра і радощів бажаєм, Здоров’я на усі літа,Хай в серці квітне доброта.Хай в небі сонце ніжно сяє,Веселка барвами заграє,Щебечуть солов’ї грайливоНа життя довге і щасливе !

Друæина людмила, доньки Олена й Анна, зятьТарас, онук Андрій, онучка Віолетта

Виконком сільської ради

13 ñ³÷íÿ - Ùåäðèé âå÷³ð, Ìàëàíêèнародні звичаї та обрядинародні звичаї та обряди