РЕДАКЦІЯОсадчук Ірина

головний редактор

Кендзіор Ольга

креативний редактор

редактор блоку «КОМУНІКАЦІЯ»

Кулакевич Людмила

літературний редактор

редактор блоку «КРИТИКА»

Здіховська Іванна

редактор блоку «НАУКА»

Орловська Віра

літературний редактор

ВЕРСТКА, ДИЗАЙНСавчишин Юрій

Осадчук Ірина

EDITORSOsadchuk Iryna

editor-in-chief

Kendzior Olga

creative editor

«COMMUNICATION» editor

Kulakevych Lyudmyla

literary editor

«CRITIQUE» editor

Zdikhovska Ivanna

«SCIENCE» editor

Orlovska Vira

literary editor

LAYOUT, DESIGNSavchyshyn Yuriy

Osadchuk Iryna

КОЛОк н и г о з н а в ч и й ч а с о п и с

( № 9 2 0 1 4 )

Редакція несе відповідальність за інформаційне наповнення часопису, хоча може і не поділяти точку зору авторів. Також ми завжди відкриті для нових ідей. Усі свої

пропозиції, побажання, критичні зауваження та статті надсилайте на електронну пошту

kolo.chasopys@gmail.com

Всі права на статті належать редакції. Повне або часткове відтворення текстів без попредньої

письмової згоди редакції заборонено.

Фото на звороті обкладинки: побачено та зафіксовано Вадимом Сіверським

Писати і видавати хороші книжки для дітей та підлітків складно. Вони дуже чітко розрізняють хороше і погане. Їх не задуриш словами про престиж, користь чи необхідність. Набагато легше писати про таку літературу, що ми і спробували зробити зі свого, «дорослого», боку.

В процесі роботи над номером ми з радістю поринули в світ дитячих книжок, де читали, розглядали ілюстрації, дізнавалися щось нове чи пригаду-вали вже давно забуте. Цікавим відкриттям для редакції стало питання дитя-чої літературної освіти та роботи українських ілюстраторів, яким ми приді-лили окрему увагу. А в уже усталеній десятці найкращих книг на тему номеру зробили невелику зміну. Цього разу тут представлений вибір наших читачів, а не редакції.

«Діти повинні бути дуже поблажливі до дорослих», – так сказав автор «Маленького Принца», книги, що залишається однією з найулюбленіших як серед дорослих, так і дітей. Перефразовуючи Екзюпері, просимо і вас бути поблажливими до нас, та маємо надію, що кожен знайде в новому номері щось цікаве для себе.

Приєднуйтеся до нашого кола!

Ірина Осадчук,головний редактор

ЗМІСТНАУКА

Книга для дітей в діалозі поколінь

Марченко Наталя 11

Стартап «читатель», или как воспитать настоящего книголюба

Киселёва Валентина 15

Дорослі премії для дитячих та підліткових письменників:

що, де, як в Україні та за кордоном

Дідух-Романенко Світлана 19

Дитяча книжкова ілюстрація

Сидорук Софія 24

Дитяча періодика як інструмент виховання

«нової дитини»

Пальчинська Єлизавета 38

Редактора не треба видавати!

Де поставити кому, або як правильно редагувати

дитячі книги?

Мельник Христина 46

Ініціація у світ дорослої літератури,

або Нотатки молодого вчителя

Клюшник Олена 49

Майже доросла література

(підліткова література на «незручні» теми)

Стецюк Катерина 54

«Казка з татом»:

TABLE OF CONTENTSSCIENCE

Books for children in dialogue of generations

11 Marchenko Natalya

Startup «reader», or how to raise a true bibliophile

15 Kiselyova Valentina

Adult awards for children’s and teen writers: what, where, in

Ukraine and abroad

19 Didukch-Romanenko Svitlana

Illustration in Children’s Books

24 Sydoruk Sofia

Children’s periodical literature as an educational

tool of raising the «new child»

38 Palchynska Elyzaveta

Editor should not be published!

Where to put a comma, or how to edit children’s

books?

46 Melnyk Khrystyna

Initiation into the world of adult literature

or A Young Teacher’s Notes

49 Klyushnyk Olena

Almost adult literature

(Juvenile literature on the «uncomfortable» topics)

54 Stetsiyuk Cateryna

«Fairytale with Dad»:

особливості українського відеопродукту

Зайцева Катерина 59

Формування ґендерної ідентичності у підлітковій літературі

Дибовська Олеся 64

Діснеївська та українська народна казка: об’єкти фемініс-

тичної критики, або «чоловік-переможець» не потребує

«жінки-переможниці»

Гончар Марина 71

Література в українській шкільній системі

Анжелюк Софія 76

Дитяча література на українському ринку:

короткий огляд

Дзюбак Настя 78

КРИТИКАВірші родом з дитинства, або три чудові дитячі

книжки, яких ви не знайдете в магазинах

Дідух-Романенко Світлана 85

Всеволод Нестайко – вічний тореадор родом з

дитинства

Майборода Тетяна 89

Ще одна з Кибальчичів

Михайлівська Наталя 92

Цей прекрасний кротячий світ

Степанюк Дарина 95

Дітям про страшне, жорстоке, несправедливе

peculiarities of Ukrainian videoproduct

59 Zaitseva Kateryna

Formation of gender identity in teen literature

64 Dybowska Olesya

The Disney and Ukrainian folk tale: objects of feminist

criticism, or «male-winner» does not need

«female-winner»

71 Honchar Marina

Ukrainian Literature in the school system

76 Anzhelyuk Sofiya

Children’s literature in the Ukrainian market:

an overview

78 Dzyubak Nastya

CRITIQUEPoems from childhood or three wonderful children’s

books that you won’t find in bookstores

85 Didukch-Romanenko Svitlana

Vsevolod Nestayko - eternal toreador from

childhood

89 Mayboroda Tatiyana

Another Kybalchych

92 Mykhailovska Natalia

This lovely mole world

95 Stepaniuk Daryna

To children about terrible, cruel, unfair

Михайлова Вікторія 98

«Обрана» Вероніки Рот: виправданий бестселер?

Левченко Інна 102

Маги, вампіри, перевертні – секрет успіху

молодіжної літератури?

(«Сутінки», «Гаррі Поттер»)

Кравчук Ольга 104

Ким і як зацікавити підлітка

Трощук Софія 111

КОМУНІКАЦІЯ«ЛЕВЕНЯТКО». Улюблена бібліотека львів’ян

точка зору 115

Дитяча та підліткова література

опитування 118

Kiev Sea Pirates - українське інтерактивне видавництво

Придьма Марія 122

Де виховують майбутніх Хемінгуеїв

(короткий огляд можливостей дитячої

літературної освіти)

спецтема 124

Pictoric - клуб україньких ілюстраторів

спецтема 130

Топ-10. Книжки, які будуть цікаві дорослим і дітям

Каріна Анна 148

98 Mykhailova Victoria

Veronica Roth’s «Chosen»: bestseller justified?

102 Levchenko Inna

Magicians, vampires, werewolves — is this the secret of

literature for youths?

(«Twilight,» «Harry Potter»)

104 Olga Kravchuk

Who and how to interest teen

111 Troschuk Sofia

COMMUNICATION«LEVENYATKO» . Lviv favorite library

115 point of view

Children’s and adolescent literature

118 poll

Kiev Sea Pirates - Ukrainian interactive publishing house

122 Prydma Maria

Where do they educate future Hemingways ?

(brief overview of literary

education for children)

124 special theme

Pictoric - Ukrainian illustrator’s club

130 special theme

Top 10. Books that will be interesting for both adults and children

148 Karina Anna

НАУКА

Книга для дітей в діалозі поколінь

МАРЧЕНКО Наталя

Розглянуто книгу для дітей як складне соціокультурне явище, ключовою функцією якого є під-тримання діалогу поколінь у межах певного суспільства. Проаналізовано її навчальний (схолас-тично-дидактичний) і духовно перетворюючий (художній) формати.

Ключові слова: книга для дітей, діалог поколінь, книгознавство.Children’s book was reviewed as a complex socio-cultural phenomenon, a key function of which is

to maintain the dialogue of generations in a particular society. The analysis of academic (scholastic and didactic), and spiritually transformative (art) formats was made.

Keywords: book for children, dialogue of generations, bibliology.

Коли йдеться про дитинство, слід брати до уваги, що в різний час і в різних спільнотах дитиною людина залишалася до різного віку. Зазвичай у тради-ційних культурах людина переходила у стан юнака/юнки на момент стате-вого дозрівання і далі вже визначалася з повноцінним соціальним статусом «дорослого». Водночас, різні галузі знання вкладали в поняття «дитинство» різні сенси (психофізичний стан, соціальний статус, демографічна група населення, тип користувача тощо) та напрацьовували осібні уявлення та під-ходи до цієї багатоаспектної проблеми. Відтак, досліджуючи історію дитин-ства загалом чи книгу для дітей зокрема, вчений має бути свідомо націленим на міждисциплінарність як єдиний об‘єктивний метод опрацювання цього складного соціокультурного феномену.

Певні засадничі принципи такого підходу легко віднайти у тенденціях «нового історичного мислення», ініційованого школою «Анналів» (зокрема, пов‘язаність мікро- та макробуття у межах соціоісторичних досліджень, вза-ємозумовленість особистісного та загального в історичному процесі тощо). На кінець XX ст., в силу залучення до соціоісторичних досліджень дитинства ідей і напрацювань психоісторії, та, як наслідок, появи низки культурологічних аспектів, в історії дитинства утвердилися соціокультурні підходи, що дали змогу вийти з пануючого впродовж віків «педагогічного» погляду на дитин-ство (коли дитина в межах гуманітаристики розумілася лише як об‘єкт педа-гогічних чинів) і не лише побачити в дитинстві об’єктивний засновок усієї подальшої біографії людини (здебільшого, завдяки появі психоаналізу), а й усвідомити дитинство як «глобальну філософсько-культурологічну проблему, що має неабияке значення для розуміння особливостей людини і людяності» [4].

Нині поступ гуманітарного знання в світі кардинально змінив погляд на дитинство, вбачаючи у ньому рівноцінну складову та засадничий спосіб/принцип існування культури, що знайшло відображення також у межах укра-їнської гуманітаристики, зокрема в історичному дискурсі та біографіці. Як наслідок, книга для дітей усе частіше розглядається дослідниками як багато-аспектне та об’єктивне джерело історичного знання, феноменальне явище соціокультурного простору, що об’єктивує т. з. «діалог поколінь», даючи змогу віднаходити, модернізувати та транслювати смисли та цінності певної

11

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

культури [1–3], а отже керувати змінами в «соціокультурній суті наступних поколінь даного суспільства» [5].

Оскільки всі культури накопичують і передають власний досвід, сис-теми сенсів і цінностей саме текстами, а також містять певні набори кано-нічних текстів, фрагментарно присутніх в усіх інших дискурсах і текстах даної культури, універсальною характеристикою всякої культури виступає наратив. Як наслідок (за О. Є. Сапоговою), здатність конкретної людини «бути носієм культури і, дорослішаючи, ставати агентом соціалізації для наступних поколінь» невіддільна від «знання нею значень ключових для даної культури оповідей із їхніми сюжетами та персонажами» [5]. Отже, можемо припустити, що долю людини визначає, зокрема, й набір створе-них культурою текстів, які вона отримує в своє розпорядження в процесі дорослішання. Саме вони являються «невичерпним семіотичним ресур-сом для самоосмислення та самопрезентації в дискурсах» [5]. Відтак, осно-вною функцією книги для дітей бачиться трансляція та керування засвоєн-ням смислів і цінностей певної культури шляхом збереження основних її матриць у діалозі поколінь.

У цьому сенсі важливість книги для дітей важко переоцінити, оскільки при втраті чи підміні частини смислів і цінностей, які транслюються через її посередництво, а також при ослабленні суспільного контролю за обов’язковістю трансляції певного набору текстів, «…дуже швидко зміню-ється і соціокультурна суть наступних поколінь даного суспільства» [5] (останнє ми спостерігаємо впродовж кількох переломних для української культури десятиліть кінця XX – початку XXI ст.).

Особливістю книги для дітей як соціокультурного феномену є також те, що вона являє собою дві різні гілки культурного процесу, що зрослися в практичній діяльності відносно нещодавно. Йдеться про два явні з погляду практики формати «тексту для дітей»: навчальний (схоластично-дидак-тичний) і духовно перетворюючий (художній). Розгляд їх у межах єди-ного поля «літератури для дітей» неминуче призводить до понятійної та оціночної плутанини, оскільки звернення до певної вікової групи часто є єдиним маркером, що їх об’єднує (скажімо, віршовану абетку та збірку віршів важко порівнювати, навіть якщо вони написані одним автором).

Якщо звернутися до історичної ретроспективи, то найбільш ранніми формами авторських текстів, що мають чітко визначену цільову аудиторію, можна вважати християнську патристику. На відміну від філософствування античності, зверненого до бажаючих пізнання як таких, вона від початку передбачала усвідомлювану причетність автора та реципієнта до певного світовідчуття: читач de faсto або єдиний із автором у Бозі, або ж поза колом здатних адекватно сприймати написане й має бути «навернутим».

У текстах патристики від початку намітилися і в подальшому оформилися дві головні формальні тенденції:

1. суспільний діалог Духовних Отців і «дітей малих» (Вчителя та «спра-глого»; «Того, хто пізнав Бога» та «темного»), що реалізується через повчання, листи і т. п. (скажімо, коментарі Орігена й Августина до Писання);

2. реалізація свідомої себе особистості як Творця, духовний пошук як мета і спосіб буття, що вилився в теософських працях, сповідях і т. п. (ска-жімо, «Сповідь» Августина).

12

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

Надалі перший спосіб організації тексту сформував традицію учительного (схоластично-дидактичного) письма, визначальними рисами якого можна вважати:

• свідому спрямованість на формування у читача певних навичок (тут не суттєво, йдеться про праведне життя чи про вміння читати як таке);

• урахування рівня його споконвічного «нерозуміння»;• наявність «соціального замовлення» як усвідомленої позиції автора;• підпорядкованість форми тексту його утилітарним завданням.Саме такого роду тексти першими опинилися в колі дитячого читання,

причому довгий час сприймалися як єдина і «природна» форма тексту для дітей, та й сьогодні, незважаючи на всі соціокультурні трансформації остан-ніх десятиліть, вони домінують.

Що стосується другої тенденції, то вона реалізувалася у пізнішій формі «тексту для дітей» — духовно перетворюючому (художньому) письмі, визна-чальними рисами якого можна вважати:

• свободу формального самовираження автора;• щирість внутрішньої позиції автора навіть у випадку його явної соці-

альної заангажованості;• «неприкладний» інтерес до дитини, рівна позиція автора та читача в

тексті;• відсутність будь-яких чітко визначених цілей, поза бажанням обо-

пільного само- та світопізнання в процесі спілкування (придбання духовного досвіду: співпереживання, катарсису тощо).

Але якщо у патристиці автор і реципієнт були єдиними у своєму досвіді Богобуття та Богоосягнення, то в «тексті для дітей» об’єднуючим началом стає досвід дитинства як соціокультурний феномен. Та, на відміну від патристики, у «тексті для дітей» автор не лише актуалізує власний досвід (досвід дитинства, дитини в собі), а й змушений за допомогою письменницького акту пізнати із середини новий для себе — історично інший — досвід свого читача. Відмін-ності особливо яскраві при зіставленні автобіографічних текстів, що розкрива-ють образ дитинства, та творів, адресованих дітям. Скажімо, сцена «потопу» в «Зачарованій Десні» О. Довженка за сюжетною колізією (раптове підтоплення села), стилем оповіді (гумористичний) та персоною оповідача (дитина) дуже близька до опису в третій книзі «Тореадорів із Васюківки» В. Нестайка. Але якщо перший текст не несе жодної явної дидактичної настанови, то другий — буквально «вип’ячує» перед читачем основні морально-етичні домінанти. Бо О. Довженко оповідає для «всіх», а В. Нестайко перебуває у діалозі саме з дити-ною і вимушений враховувати її малий життєвий досвід, несформовану шкалу цінностей і психолого-фізіологічну нестабільність (дитина завжди перебуває в стані розвитку, тоді як дорослий, зазвичай, – стабільна сформована система-особистість із фіксованим набором рис і ознак).

Так само «текст для дітей» примушує автора чітко та формально прозоро заявляти власні ціннісні орієнтири. Скажімо, відома сентенція В. Шекспіра «життя театр, а люди в нім — актори», у «тексті для дітей» звучить так: «Любий читачу! Якби то в житті було, як у театрі — спершу репетиція, а тоді вже спек-такль… Бо найкращі думки і рішення приходять у голову завжди після того, як щось уже сталося, щось уже сказалося, щось уже зробилося… А які ж гарні, влучні слова звучать подумки, які прекрасні вчинки постають в уяві, коли все уже позаду!.. Але пізно! Не переграєш. У житті репетицій не буває. Одразу

13

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

грається спектакль. І хоч бийся головою об стінку — нічого не допоможе. Спек-такль закінчено, публіка розійшлася, грати нема перед ким…» (В. Нестайко).

Отже, «текст для дітей» завжди прагне діалогу й порозуміння, заставляючи дорослого думати, що саме він хоче вкласти в душу дитині, та досліджувати, яка саме та душа сьогодні. Відтак, гадаю, на рівні практики саме через «текст для дітей» здійснюється процес так званого «діалогу поколінь». І якщо в тестах «учительних» суспільство реалізує його зовнішні форми, то в текстах «худож-ніх» відбивається феномен потаємного «внутрішнього» життя суспільства як цілісності, що усвідомлює себе дискретно. Тому текст, звернений до дитин-ства, не стільки відображає й оцінює події та персоналії буття, скільки безпо-середньо є суспільно-політичною дією, бо керує комунікацією читача шляхом відбору цілепокладань, персон, сюжетів тощо та стратегією їх викладу. Відтак, досліджуючи «текст для дітей», ми не лише отримуємо цілісну узагальнену картину зовнішнього та внутрішнього буття суспільства в конкретних часово-просторових координатах, а й створюємо чинники соціокультурного впливу. Останнє особливо важливо нині, коли інформатизація та поява суспільства знань веде не лише до матеріальної, а й до гуманістичної нерівності: значна частина успішних в інших сферах буття суб‘єктів залишається несформова-ними користувачами знання. Історія та біографія факту стає доступною лише незначній частині суспільства, оскільки більшість спроможна сприймати лише історію сюжетів і образних міток (як діти!). Значимим стає не сам факт, а його грамотне позиціонування, просування та інтерпретування. ДЖЕРЕЛА1. Марченко Н. Биографика детства в Украине: поиск идентичности в диалоге поколений

/ Н. П. Марченко // Доклады Научного совета по проблемам чтения РАО / под ред. В. А. Лекторского ; Рос. акад. образования, Федер. гос. бюджет. учреждение науч. обслуживания Науч.-издат. центр «Наука» Рос. акад. наук, Гос. науч. пед. б-ка им. К. Д. Ушинского. – 2013. – Вып. 8 : Материалы Междунар. конф. «Чтение на просторах детства: опыт России и мира» (Москва, 14–15 нояб. 2013 г.). – С. 94–110.

2. Марченко Н. П. Видання для дітей як соціокультурний чинник збереження та трансформації нації [Текст] / Н. П. Марченко // Дитяча книга і промоція читання в Східній Європі6 зб. наук.-практ. ст. / упор. Е. І. Огар. - К. : Грані-Т, 2012. - 192 с., іл. - С. 95-106.

3. Огар Е. І. Дитяча книга в українському соціумі (досвід перехідної доби) [Текст] : монографія / Е. І. Огар. – Львів : Світ , 2012. – 319 с.

4. Орлова Т. В. Історія дитинства – новий напрямок соціальної історії України [Текст] / Т. В. Орлова // Гілея: наук. вісник : зб. наук. пр. – К. : [б. и.], 2011. – Вип. 47 (№ 5). – С. 138–144.

5. Сапогова Е. Е. «Римейки жизни»: конструирование автобиографического нарратива [Электронный документ] / Е. Е. Сапогова // Домашняя страничка Елены Евгеньевны Сапоговой. – Режим доступa : http://esapogova.narod.ru/texts/rimeik.htm. – Название с экрана.

14

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

Стартап «читатель», или как воспитать настоящего книголюба

КИСЕЛЁВА Валентина

На основании рассмотренных трансформированных практик детского чтения приведены конкретные методики воспитания любви к чтению у ребенка.

Ключевые слова: методики обучения чтению, детское чтение, детские читательские прак-тики, ребенок-книголюб.

On the basis of the analyzed transformed children’s reading practices are offered specific methods of raising love of reading in children.

Keywords: methods of teaching reading, children’s reading, children’s readers’ practices, child-bibliophile.

Если вы хотите, чтобы ваши дети были умны, читайте им сказки. Если вы хотите, чтобы они были еще умнее, читайте им еще больше сказок.

А. Эйнштейн

В 2007 году известный английский писатель-фантаст Нил Гейман посе-тил первый, одобренный Коммунистической партией Китая, конвент по научной фантастике и фэнтези. Один из основных вопросов, с которым писатель обратился к официальному представителю власти, был очевиден: почему долгое время в Китае научная фантастика фактически запреща-лась, и что изменилось теперь? Как оказалось, главная причина возрожде-ния уважения к научной фантастике состояла в неспособности китайцев самостоятельно разрабатывать новые подходы, создавать инновации. В течении последнего времени китайской нации действительно удавалось производить великолепные вещи, однако созданы все они были на осно-вании заимствованных схем. Для того, чтобы лучше разобраться с такой проблемой, правительством Китая была отправлена делегация в США: в Apple, Microsoft и Google. Нужна была как можно более подробная инфор-мация о людях, которые создают будущее. В итоге было обнаружено, что практически все из ведущих креативщиков читали научную фантастику в детстве [1].

Это всего лишь один из многочисленных примеров, которые наглядно объясняют, почему так важно привить ребенку любовь к чтению и литера-туре ещё с детства. С тем, что воспитание такого качества у ребенка явля-ется обязательным, согласны все. Проблема же заключается в том, что нет общего понимания того, как это устойчивое отношение к книге необхо-димо и возможно сформировать. Более того, в настоящее время детально разработанных эффективных методик, которые позволили бы воспитать «читателя на всю жизнь», весьма мало. Особенно ярко такой контраст виден на фоне существующего разнообразия непосредственно подходов к обучению чтению, где выделяют, по крайней мере, пять уже сложившихся методов: фонетический (обучение соотношениям между буквами и груп-пами букв, их произношением), лингвистический (предполагает опору на

15

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

уже знакомые слова или наиболее часто употребляемые; обучает соотно-сить буквы и звуки), метод целых слов (принцип визуального распознава-ния целых слов как единиц, без разделений на буквы и слоги), метод Зай-цева (авторская методика, обучение по специальным кубикам, на гранях которых написаны слоги слов – пара из согласной и гласной буквы или одна буква) и метод Мура (авторская методика, основа обучения – интерак-тивная среда – лаборатория со специальной печатной машинкой, которая произносит звуки или название символов при нажатии на них) [2].

Недостаточное количество эффективных методик для воспитания у ребенка любви к чтению в настоящее время объясняется также значитель-ной трансформацией привычных детских читательских практик (принятых в культуре способов и навыков обращения с книгами). Так, традиционные читательские практики подразумевали использование печатных источ-ников в первую очередь, посещение библиотек, работу с библиографи-ческими списками и т. д. Сегодня же мы имеем дело с информационной вседоступностью, обусловленной возникновением новых электронных тех-нологий (интернет, электронные книги). Соответственно, теперь основной источник нового типа читательских практик детей – электронные ресурсы.

Эксперты выделяют следующие характерные различия печатного и электронного текста. Электронный текст поддается управлению (ребенок может вносить правки, комментарии, менять структуру текста), когда же напечатанный текст – практически независимый (комментарии в любом случае окажутся вне текста). Тем не менее, когда речь идет о мобиль-ности читателя (свободном перемещении со страницы на страницу), безу-словно, здесь более удобным оказывается печатный формат. Современный электронный формат, в свою очередь, может содержать не только иллю-страции, но и видеоклипы, компьютерную графику, руководство по работе с текстом. Структура электронного текста также может быть представлена в виде гипертекста, не обязательно линейно, текст может быть выстроен, например, по ключевому слову [3].

Информационные технологии нового типа увеличивают автономность детских читательских практик. Теперь управляемые (канализированные) со стороны учителей и родителей практики чтения занимают второстепен-ное место в образовательном и воспитательном процессе. С одной стороны, вследствие этого учитель или родители перестают быть транслятором тра-диции чтения, а также не имеют возможности контролировать или влиять на процесс и культуру чтения ребенка. С другой стороны, всё большее распространение получают свободные практики детского чтения, когда ребенок способен заниматься процессом самообразования: выбирать книги по принципу интересной «здесь и сейчас» тематики (а не довольствоваться навязанными, обязательными, иногда достаточно консервативными спис-ками литературы), общаться в тематических блогах, то есть самостоятельно вырабатывать собственные практики и привычки чтения [4].

Так что же всё-таки необходимо сделать для того, чтобы сформировать устойчивую привычку и любовь к чтению у ребенка?

Безусловно, всё начинается с семьи (первичной среды социализации). В раннем возрасте, за неимением других источников информации и отсут-ствием способности анализировать, ребенок просто копирует поведение своих родителей. Читающие или пренебрегающие чтением родители

16

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

воспринимаются как должный формат поведения и влияют на выработку у ребенка читательских установок на всю последующую жизнь. Ключевую роль, соответственно, играет и окружающая ребенка атмосфера. Исключи-тельную важность надлежащей атмосферы подчеркивала и автор уникаль-ной педагогической методики, итальянский врач и психолог М. Монтес-сори [5]. Домашние библиотеки – это всегда основной источник получения книг для подрастающего поколения. «Книга лучше двух пап» – гласит название результатов одного из недавних исследований предназначения домашних коллекций книг [6]. Американское исследование, проводив-шееся в течении 20 лет среди 70 тысяч жителей 27 стран мира, продемон-стрировало, что книга – это «невидимый член семьи», который определяет будущее образование ребенка не в меньшей (а иногда и в большей, напри-мер, среди детей недостаточно образованных родителей, проживающих в сельскохозяйственных регионах) степени, нежели уровень образованности родителей. Итак, можем выделить первые два правила «стартапа»:

1. Собственный пример. Перед тем, как развивать любовь к книгам у своего ребенка, придется полюбить чтение самому.

2. Домашняя библиотека. Без нее никуда. Пусть домашняя коллек-ция будет скромной, но качественной (желательно не только делать акцент на классических произведениях, но и разбавлять библио-теку другими видами литературы, в том числе и развлекательными, чтобы детский благоговейный страх перед шедеврами литературы не сменила паника и равнодушие перед заумными и скучными произведениями).

Тем не менее, не всё так просто. В вопросах формирования устойчивых привычек недостаточно простого предоставления ресурсов, немаловаж-ную роль также играет и правильная мотивация. Как отмечает украин-ский социальный психолог Олег Покальчук, «ребенка следует заинтриго-вать престижностью самого занятия. Неумение читать нужно обозначить как возможный повод для насмешек среди знакомых сверстников. В свою очередь процесс обучения чтению нужно превратить в игру, обязательно смешную и по возможности подвижную». Другими словами, необходима:

3. Правильная мотивация. Что-то вроде: «Эх, Ваня, не понравишься ты Оле из 1-А, ей с Никитой из 1-Б интересно, он читать умеет».

4. Нестандартные способы обучения и формы чтения. Кроме игро-вой формы, можно предложить ребенку нарисовать иллюстрации к наиболее понравившимся произведениям, разыграть запомнившу-юся сценку, прочитать произведение выразительно вслух по ролям, придумать собственную историю, устроить конкурс «Книголюб года» и т. п. Можно использовать любые способы, чем невероятнее, тем лучше, главное – дать почувствовать ребенку, что чтение – это увлекательное, интересное и приятное занятие. В качестве примера успешного использования нестандартных методов можно привести любопытный проект «Quest», который был реализован в 2009 году с целью остановить снижение уровня посещаемости библиотек Синга-пура мальчиками в возрасте 7-12 лет. Участникам программы предла-галось собирать коллекционные карточки, читая фэнтези и манга. В результате в программе приняли участие около 220 тысяч детей, более 4,5 миллионов карточек квеста было собрано, более 5,5 миллионов

17

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

книг было выдано в библиотеках [7]. Теперь, когда ребенка удалось заинтриговать, самое время сделать так, чтобы он не смог обходиться без чтения.

5. Подбираем книги хитро. Плохих авторов для детей нет, есть подходя-щие и неподходящие авторы для конкретного ребенка. Даже не так: есть авторы, которые ребенку очень нравятся, и те, которых он тер-петь не может. Искусство родителей заключается в том, чтобы предо-ставлять ребенку доступ именно к тем книгам, которые ему нравятся и от которых ребенок не сможет оторваться.

6. Формируем зависимость. Следствие предыдущего правила. Поймете, что интересно читать ребенку, сможете поддерживать этот интерес – получите эффективную зависимость от чтения. Как сказал Н. Гейман: «Жажда узнать, что же случится дальше, желание перевернуть стра-ницу, необходимость продолжать, даже если будет тяжело, потому что кто-то попал в беду, и ты должен узнать, чем это все кончится <...> в этом есть настоящий драйв. Это заставляет узнавать новые слова, думать по-другому, продолжать двигаться вперед. Обнаружи-вать, что чтение само по себе является наслаждением. Единожды осо-знав это, вы на пути к постоянному чтению» [1].

Тем не менее, приведенные рекомендации – не универсальны. «Нау-чить читать можно только через собственный опыт чтения, раскрывая механизмы его создания и механизмы влияния и усвоения, – комментирует проблему литературовед, сотрудник Института литературы им. Т. Шевченко НАН Украины Алексей Синченко. – Один из главных моментов текста – авторская перспектива нанесения «мазков». В то же время, скажем, Мамар-дашвили ставил автора и читателя в один ряд, поскольку ни для автора, ни для читателя текст не является предварительно явленным. Текст фор-мируется в процессе его раскрывания. Автор не воплощает идею в тексте, текст вырабатывает идею, генерирует смыслы. Мы, как читатели, ничего не поймем, пока не найдем в тексте что-то свое. Непосредственность неподготовленного читателя свидетельствует об этом весьма прозрачно. События произведения реципиент экстраполирует на собственную жиз-ненную ситуацию, верифицирует их и устанавливает свою оценку про-читанного. Бахтин говорил, что без оценки нет понимания <…>. Чтение всегда коварно. Оно превращает читателя в капиталиста, нагроможден-ного перелистнутыми страницами. Чаще всего читатель читать не умеет, он подобен печи с открытым поддувалом, где от сожженного топлива ничего не остается, тепло, на мгновение задержавшись, исчезает. Большин-ство людей в процессе чтения остаются безграмотными. Для них чтение связано с убиванием времени. Чтение как преодоление скуки! Чтение как развлечение. А что больше? Большим может быть понимание, что чтение всегда происходит в процессе духа. В то же время никакого сопереживания в царстве духа не существует. Сопереживание – признак массового психоза, характерный для больших трибун, стадионов, когда люди превращаются в единоликую пульсацию и неспособны в едином коллективном порыве к самоидентификации. В царстве духа возможно только предчувствие, вхож-дение, впитывание, аккумулирование и прежде всего – творчество. Мы не воспринимаем текст в данности, запрограммированной автором, мы в целом не воспринимаем авторского текста, так как сам процесс восприятия

18

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

означает только побочные точки подсчета в теории относительности для построения собственного миро-текста. Усложнение духовного опыта про-чтения характеризуется уединенностью, индивидуализацией критериев самого подхода к выбору текстов, что обусловлено сложным процессом самостановления. И никакие методички и дружественные советы в таком случае не будут определяющими».

Так или иначе, наше будущее – это наши дети. Наше достойное будущее – это наши дети, которые любят читать.

ИСТОЧНИКИ1. Почему наше будущее зависит от чтения. Выдержки из лекции Нила Геймана//

AdMe: сайт о творчестве. – Режим доступа: http://www.adme.ru/vdohnovenie-919705/pochemu-nashe-buduschee-zavisit-ot-chteniya-579605/.

2. Жиренко О. Основные методы обучения чтению / О. Жиренко, Л. Обухова// Раннее раз-витие детей: сайт. – Режим доступа: http://www.razumniki.ru/metody_obucheniya_chteniu_obzor.html.

3. Сметанникова Н. Стратегиальный подход к обучению чтению (междисциплинарные проблемы чтения и грамотности) / Н. Сметанникова. – М. : Школьная библиотека, 2005. – 512 с.

4. Колосова Е. Практика детского чтения: результаты комплексного исследования [Электронный ресурс] / Е. Колосова. – Режим доступа: http://www.sociss.ucoz.ru/_ld/0/6_Kolosova_kniga_.pdf.

5. Методика Монтессори// Монтессори-центр: сайт. – Режим доступа: http://www.montessori.magichild.ru/montessori/ambqjn.htm.

6. Книга лучше двух пап. Результаты исследования домашних библиотек// Газета.ru: сайт. – Режим доступа: http://www.gazeta.ru/science/2010/05/22_a_3371659.shtml.

7. Новые стратегии привлечения нового поколения читателей. Доклад Национального библио-течного совета Сингапура (NLB) [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://library.ifla.org/71/7/105-rajaratnam-ru.pdf.

Дорослі премії для дитячих та підліткових письменників: що, де, як в

Україні та за кордоном

ДІДУХ-РОМАНЕНКО Світлана

Проведено аналіз наявності вітчизняних та зарубіжних літературних премій за дитячі та підліт-кові твори. Подано коротку інформацію найвідоміших відзнак та їхніх лауреатів.

Ключові слова: українські літературні премії, зарубіжні літературні премії, дитячі письменники.The analysis of available national and international literary awards for children and teenagers books was

made. The short information was given about most renowned awards and their winners.Keywords: Ukrainian literary awards, foreign literary awards, children’s writers.

19

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

Письменник – це пожиттєвий заручник мідних труб. Бо хто б там що не казав, але писати книжки і не хотіти при цьому визнання ― нонсенс. У нашій же країні, де розкіш жити на гонорари можуть дозволити собі одиниці май-стрів художнього слова, захоплені вигуки читачів та критиків – чи не єдина реальна винагорода за кропітку письменницьку працю. Покликані підтриму-вати і примножувати цю славу літературні премії та конкурси. Дитяча та під-літкова література теж потребує своїх 5 хвилин (а краще, звісно, довгі століття) визнання, тож у всьому світі запроваджуються відзнаки та номінації, щоб нагородити тих, хто впорався з нелегким завданням ― відірвати дітей від усіх справ та іграшок і зацікавити їх світом книги.

УКРАЇНСЬКІ ЛІТЕРАТУРНІ ПРЕМІЇНа вітчизняних просторах дитячі літературні премії ― види майже черво-

нокнижні, але часом трапляються. Серед найбільш відомих:

Премія імені Лесі УкраїнкиЛітературна премія імені Лесі Українки за найкращий твір для дітей була

заснована постановою Центрального Комітету КП України і Ради Міністрів УРСР від 17 липня 1970 р. № 372 «Про відзначення 100-річчя з дня народження Лесі Українки». Премія присуджувалася щорічно, починаючи з 1972 року, в розмірі 1000 карбованців «за глибокоідейні та високохудожні твори для дітей, які сприяють комуністичному вихованню підростаючого покоління і здобули широке громадське визнання».

2004 року премія була переформатована на «Премію Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юна-цтва», яка «присуджується щороку за твори, які сприяють вихованню підрос-таючого покоління у дусі національної гідності, духовної єдності українського суспільства та здобули широке громадське визнання». Так відзнака отримала статус урядової і з того часу присуджується у чотирьох номінаціях розміром 10 тис. гривень кожна:

1. Літературні твори для дітей та юнацтва;2. Художнє оформлення книжок для дітей та юнацтва;3. Театральні вистави для дітей та юнацтва;4. Кінотвори для дітей та юнацтва (з 2007).Лауреатами премії імені Лесі Українки були Наталя Забіла (1972 року),

Платон Воронько (1976 року), Всеволод Нестайко (1982 року), Дмитро Черед-ниченко (2009 року), Григорій Фалькович (2012 року). Минулого року було відзначено Надію Гуменюк — за книжку «Шуршик В. та інші: Казки з Яринчи-ного саду» (видавництво «Навчальна книга – Богдан»).

«Великий Їжак»Літературна премія «Великий Їжак» — перша українська недержавна

премія, якою, починаючи з 2011 року, відзначають сучасних авторів найкра-щих україномовних книг для дітей, незалежно від місця проживання автора та місця видання книги. Премія присуджується раз на два роки за найкращу книгу для дітей українською мовою. Оголошення лауреата та вручення премії (в розмірі десяти тисяч гривень) відбувається 1 червня (Всесвітній День захисту дітей). Одночасно вручається «Малий Їжак» — відзнака за кращий оригіналь-ний літературний твір, написаний дитиною до 15 років. «Малий Їжак» не має

20

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

грошового вираження. Першим переможцем Літературної премії «Великий Їжак» у травні 2012 року став Валентин Бердт із Харкова за повість «Мій друг Юрко Циркуль», перша церемонія вручення відбулася у Жовкві. Відомостей про премію у 2014 році, вручення котрої мало відбутися 1 червня, немає по сьогодні.

«Золотий лелека»Всеукраїнський конкурс на найкращі твори для дітей молодшого, серед-

нього та старшого шкільного віку «Золотий лелека» проводився у 2007-2009 роках. Організаторами конкурсу були Перший Національний телеканал та видавництво «Грані-Т». Серед лауреатів конкурсу – Іван Андрусяк, Оксана Лущевська, Оксана Радушинська та інші.

Інші премії та конкурсиНомінації за кращий дитячий твір мають чимало літературних премій та

конкурсів. Серед них – Літературний конкурс видавництва «Смолоскип», Всеукраїнський рейтинг «Книжка року» (номінація «Дитяче свято»), міжна-родний літературний конкурс романів, п'єс, кіносценаріїв, пісенної лірики та творів для дітей «Коронація слова» та інші.

Книга року Бі-Бі-Сі (Книга року BBC) — літературна нагорода україномов-ним літературним творам, що присуджується Британською телерадіомовною корпорацією (Бі-Бі-Сі).

Із 2012 року премія визначається у двох категоріях: «Книга року ВВС» та «Дитяча книга року ВВС». Нову, дитячу категорію було оголошено в вересні 2012 року у співпраці з Культурною програмою Європейського банку рекон-струкції та розвитку (ЄБРР). Першою її власницею стала Леся Вороніна за книгу «Таємне Товариство Боягузів та Брехунів», а минулого року було відзна-чено Мар’яну і Тараса Прохаськів за твір «Хто зробить сніг?».

МІЖНАРОДНІ ПРЕМІЇЛише сам перелік світових літературних премій для дітей та підлітків

зайняв би кілька сторінок формату А4. Але серед них можна виділити декілька найвідоміших:

Премія імені Астрід Ліндгрен2002 року уряд Швеції започаткував премію імені Астрід Ліндгрен за визна-

чні досягнення у літературі для дітей та юнацтва. Вона покликана не лише відзначати кращих, але й посилити інтерес до дитячої літератури у світі. Отримати премію можуть сучасні дитячі письменники, ілюстратори, а також організації, що пропагують читання серед молодого покоління. До складу журі (12 осіб) входить онука письменниці, Анніка, а очолює раду з вручення премії Янне Ліндстрем, відомий у Швеції дитячий письменник.

Премія імені Астрід Ліндгрен у матеріальному вираженні ― найбільша в світі нагорода в галузі дитячої літератури: її призовий фонд стано-вить 5 млн. шведських крон (близько 780 тис. доларів США). Премія не вруча-ється посмертно. Рішення про висунення кандидатур приймає журі на основі подання різних організацій.

Цього року лауреаткою премії імені Астрід Ліндгрен стала шведська пись-менниця Барбро Ліндрен.

21

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

Премія імені Ганса Крістіана АндерсенаЦя міжнародна премія є дітищем німецької письменниці Йєлли

Лепман. Саме вона добилася того, що рішенням ЮНЕСКО день наро-дження Г. К. Андерсена, 2 квітня, став Міжнародним днем дитячої книги. Вона ж ініціювала створення Міжнародної ради з дитячої та юнацької книги (IBBY) – організації, що об’єднує письменників, художників, літературознав-ців, бібліотекарів більш ніж 60 країн. З 1956 року IBBY присуджує Міжнародну премію імені Г. К. Андерсена, яку ще називають «маленькою Нобелівською премією» для дитячої літератури. З 1966 року цю нагороду отримують і худож-ники-ілюстратори дитячих книг. Лауреатів оголошують один раз на два роки. Премія вручається 2 квітня і є найпрестижнішою міжнародною нагородою для авторів дитячої літератури.

Золоту медаль з профілем великого казкаря лауреати отримують раз на 2 роки на черговому конгресі IBBY. Серед переможців – такі знані письмен-ники, як Марія Ґріпе, Джеймс Крюс, Сельма Лагерлеф, Астрід Ліндгрен, Кріх Кестнер, Туве Янссон, Джанні Родарі, Кетрін Патерсон.

1973 року Почесний диплом Міжнародної премії імені Г. К. Андерсена за поему-казку «Барвінок і Весна» отримав український письменник Богдан Чалий, а 1979 року до «Почесного списку Андерсена» вписано ім'я Всеволода Нестайка та його книжку «Тореадори з Васюківки».

Цього року нагородою було відзначено японську письменницю Нахоко Уехасі.

«Білі ворони»Середньовічний замок Блютенбург розташований у Німеччині у місті

Мюнхен. Його стіни бережуть скарби Міжнародної молодіжної бібліотеки – найбільшої у світі добірки літератури для дітей та юнацтва. Тут також прово-диться щорічний конкурс дитячих книг «Білі ворони». Нагороду отримують ті книги, які є універсальними, зрозумілими дітям будь-якої країни, а також ті, що мають оригінальний, інноваційний художній стиль та дизайн. Каталог цих видань ― головне авторитетне джерело з міжнародних тенденцій у дитя-чій літературі та книговиданні як для критиків, видавців, продавців книг, так і для батьків та дітей. До списку «Білих ворон» входять 250 книг з приблизно 40 країн, які рекомендовані як «значні і надзвичайні дитячі книги різних країн світу». Переможців обирають серед книг, надісланих до бібліотеки в рік, попе-редній рокові проведення конкурсу.

Премія Джона НьюберіПремія Джона Ньюбері (або Медаль Ньюбері) ― це перша в світі премія

за досягнення в галузі дитячої літератури. Також вона є однією з найпре-стижніших. Започаткована у 1922 році, вона була названа на честь англій-ського видавця дитячої та підліткової літератури, що жив у XVIII столітті. Щорічно у січні Американська бібліотечна асоціація відзначає письменни-ків за видатний твір для дітей, написаний громадянином США і опубліко-ваний попереднього року.

Лауреатом премії Ньюбері-2014 стала Кейт ДіКамілло за книгу «Flora and Ulysses: The Illuminated Adventures». Цікаво, що дану відзнаку вона отримує вже вдруге, 2004 року їй вручили медаль за твір «Пригоди мише-няти Десперо».

22

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

Книги лауреатів премії відразу потрапляють до книжкових магазинів та бібліотек США (у багатьох із них є спеціальні відділи для книг-володарів медалі Ньюбері), а вчителі додають її до шкільної програми.

«Чорнильна премія» Це австралійська премія для авторів підліткової літератури. Вона має три

номінації: «Золоте чорнило» для австралійських авторів, «Срібне чорнило» для закордонних авторів, а також «Приз за творче читання» для підлітків за найбільш креативний відгук на улюблену книгу. Лонг-ліст формує Центр молодіжної літератури, шорт-ліст з шести книг називають судді, а потім з цих шести кандидатів підлітки від 12 до 18 років шляхом он-лайн голосування обирають переможців.

Children's and Teen Choice Book Awards (Вибір дітей та підлітків)За інформацією Ради дитячої книги, Children's and Teen Choice Book

Awards є єдиною премією, лауреати якої на всіх етапах відбираються дітьми та підлітками. Цю акцію проводить Міжнародна асоціація читання спільно з Радою дитячої книги. За допомогою батьків чи вчителів діти голосують за свої улюблені книги он-лайн.

Цьогорічних переможців оголосили в травні у Нью-Йорку в рамках свят-кування 95-го Тижня дитячої книги. Ними стали Раш Лімба (Rush Limbaugh) за книгу «Раш Ревере та хоробрі пілігрими: подорожі в часі разом з винят-ковими американцями» та художниця Грейс Лі (Grace Lee) за ілюстрації до книги «Софія Перша: плавучий палац».

ПРЕМІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇУ вже зовсім не братській Росії відзнак для дитячих та підліткових книг

не бракує. Письменники, які пишуть для наймолодшої аудиторії, можуть отримати премію Маршака, Чуковського чи менш розрекламовану Ренати Мухи. Окремо можна виділити премії, де є номінації і для малюків, і для старших дітей. Найвідоміша з них ― «Нова дитяча книга» — проект видав-ництва «Росмен». Піонером серед підліткових премій була «Заповітна мрія», яка за чотири роки існування відкрила багато імен: Микола Назар-кін, Світлана Лаврова, Фред Адра, Едуард Вєркін та інших. Свого роду спад-коємицею «Заповітної мрії» стала премія «Кнігуру»― найпомітніша нині російська премія для підліткової літератури. Проект підтримує Роспєчать. Дорослі експерти обирають лише довгий і короткий список, остаточний вибір переможців відбувається в Інтернеті силами підліткового журі. Лау-реатами премії є Ая еН, Едуард Вєркін, Світлана Лаврова, Юлія Кузнєцова та інші. Серед інших підліткових премій ― премія імені Сергія Міхалкова, премія імені Владислава Крапівіна та премія імені Олександра Гріна. Крім того, авторів дитячих та підліткових книг відзначають премією Уряду РФ в області культури.

Окремо варто відмітити читацькі премії. Їх організовують переважно бібліотекарі, але голосують самі діти. Це «Книга року», яку вручає москов-ська бібліотека імені Гайдара, почесні знаки «Подобається дітям Ленін-градської області» і «Подобається дітям Бєлгородської області», а також «Книга року: обирають діти», яка є російським варіантом всесвітньої премії Сhildren`s Choices.

23

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

P.S. Свого часу Джоан Роулінг книгами про Гаррі Поттера довела, що дійсно цікава література здатна відволікти нинішнє покоління дітей від чис-ленних гаджетів. Найважливіше завдання літературних премій ― знайти таку найкращу книжку і скоротити їй шлях до читача. Читаючі діти ― мислячі діти, мислячі діти ― майбутнє країни.

Побільше нам і нашим дітям хороших, цікавих та різних книг.

ДЖЕРЕЛА1. Ashley Strickland. Children's Choice Book Awards: What your kids actually like

to read // СNN. ― Режим доступу: http://edition.cnn.com/2014/05/15/living/childrens-choice-book-awards-2014/.

2. Other awards // Storylines. ― Режим доступу: http://www.storylines.org.nz/Awards/Other+awards.html.

3. Великий їжак: мат-л з Вікіпедії – вільної енцикл. // Вікіпедія – вільна енцикл. ― Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%87%D0%B6%D0%B0%D0%BA.

4. Всеукраїнський конкурс на найкращі прозові твори для дітей «Золотий лелека» // Грані-Т. ― Режим доступу: http://grani-t.com.ua/adult/competition/3105.

5. Другий сезон премії «Великий Їжак» // ЛітАкцент. ― Режим доступу: http://litakcent.com/2013/11/08/druhyj-sezon-premiji-velykyj-%D1%97zhak/.

6. Жвалевский А. Обзор российских детских литературных премий // KidReader.ru ― Режим доступу: http://kidreader.ru/article/1784.

7. Літературні премії світу // Обласна бібліотека для дітей м. Тернопіль.. ― Режим доступу: http://odb.te.ua/?menu=info&id=1068.

8. Маслов О. Літературні премії в Україні, або як письменнику «вийти в люди» // Друг читача. ― Режим доступу: http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/overview/5602/.

9. Переможцем премії «Великий Їжак» для авторів дитячих книжок став Валентин Бердт // Під прицілом. ― Режим доступу: http://p-p.com.ua/articles/25128/.

Дитяча книжкова ілюстрація

СИДОРУК Софія

Простежено історичний розвиток дитячої ілюстрованої літератури, розглянуто основні імена художників-ілюстраторів та роботи, які були відзначені. Проаналізовано сучасний стан дитячої книжкової ілюстрації в Україні та світі.

Ключові слова: дитяча книга, ілюстрація, дитяча ілюстрована книга.The historical development of children’s illustrated literature was traced, the basic names of illustrators

and works that have been noted were reviewed. The current state of children’s book illustration in Ukraine and abroad was analyzed.

Keywords: children’s book, illustration, children’s illustrated book.

24

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

Ви, що хочете словами зобразити людину і всі аспекти її, облиште цю ідею. Чим детальніше ви будете описувати, тим більше обмежуватимете уяву читача і від-

далятимете його від того, що хочете показати. Ось чому так необхідно до опису додати малюнок

Леонардо да Вінчі

Ще Ян Коменський, чий «Світ чуттєвих речей у малюнках» (1657) був першим в історії підручником, ілюстрованим спеціально для дітей, вважав, що саме малюнки представляють найбільш доступну форму навчання. На почат-ковому рівні ілюстрована книга є одним із шляхів пізнання дитиною навколиш-нього світу та світу казки. Вона дає очам дитини час подорожувати сторінками, досліджувати образи та силуети, форми та кольори. Книжкова ілюстрація – не просто малюнок, вона безпосередньо пов’язана з текстом і має на меті не бук-вально розтлумачити текст, а творчо пролити світло на те, про що йдеться у книзі загалом і конкретному епізоді зокрема, привнести додатковий зміст та асоціації. Тому надзвичайно цікавими є ілюстрації, створені художником, що відійшов від тексту, втілив власні візії, прочитані «між рядків».

Вважається, що історія дитячої книжки з картинками розпочалась лише 130 років тому, коли художник та ілюстратор Рендольф Калдекотт (Randolph Caldecott) уперше зробив зображення частиною історії, що розповідалася, а не просто доповненням і прикрасою тексту, як це було раніше. Моріс Сендак (Maurice Sendak), видатний автор ілюстрованої літератури, у своїй книзі «Caldecott & Go.: Notes on Books and Pictures» написав таке: «Роботи Кальдекотта з н а м е н у ю т ь собою початок нової ілюстро-ваної книги. Він винайшов геніальне поєд-нання малюнка і слова <...> П р о п у щ е н о слова, але гово-рить малюнок. П р о п у щ е н о малюнки, але розповідають слова. Одним словом, це і є в и н а й д е н н я книги з кар-тинками» [1].

К і н е ц ь ХІХ-го – поча-ток ХХ-го ст. в в а ж а є т ь с я Золотим віком р о з в и т к у Ілюстрації Рендольфа Калдекотта

25

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

дитячої ілюстрованої літератури. На розквіт цієї справи вплинули нові роз-робки у техніці книгодрукування, зміна ставлення до дитинства, поява нової генерації талановитих художників. Перші десятиріччя ХХ ст. породили зразки, що стали класикою – «Curious George» і «The Barbar stories».

Оскільки Європа була понищена війною, виснаження ресурсів та дефі-цит паперу вимагали зниження видавничих витрат. Та, незважаючи на це, а, може, і завдяки цій ощадливості й економії, яких вимагав час, глибока жага до кольору, як свого роду засобу втечі від дійсності (ескапізму), втілилась у нео-романтичний рух. Тоді, у 50-х рр. ХХ ст., відбулось свого роду культурне зру-шення – почала стиратися межа між автором і художником, з’явилася велика кількість талановитих ілюстраторів, що в написанні й ілюструванні дитячих книг вбачали спосіб вивчення візуального мислення. Перлиною цього пері-оду вважають легендарну (і єдину) дитячу книгу американського дизайнера Сола Басса (Saul Bass). Яскравою подією стала й поява серії дитячих ілюстро-ваних книг, створена відомим дизайнером Полом Рендом (Paul Rand) і його дружиною – «Sparkle and Spin» (1957), «Little 1» (1962), «Listen! Listen!» (1970), які певною мірою демонструють глибоке розуміння між словом і малюнком, формою, звуком і думкою.

Нині дитяча книжкова ілюстрація продовжує розвиватися дедалі й дедалі активніше, радуючи маленьких і дорослих читачів багатством асоціацій, ори-гінальністю поєднань та різноманітністю технік. Серед найяскравіших дитя-чих ілюстраторів відзначають британського художника Олівера Джефферса

Ілюстрації Моріса Сендака

Ілюстрації Сола Басса

26

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

Ілюстрації Моріса Сендака

(Oliver Jeffers). У його книгах сюжетній лінії відво-диться рівноцінне ілюстраціям значення, тож вони вже розраховані на старших діток. З-поміж книг Олі-вера особливою оригінальністю витворення світу дитинства відзначаються «Incredible Book Eating boy» про хлопчика Генрі, який полюбляє ласувати книж-ками та «Lost and found» – історія дружби хлопчика з пінгвіном. Понад 300 книг американського ілюстра-тора Річарда Скаррі (Richard Scarry) продані спільним тиражем у 300 мільйонів екземплярів по усьому світу, але феноменальне навіть не це, а те, що перша книга цього автора («Scarry») була видана ще в середині минулого століття і досі не втратила актуальності. Серед перекладених російською книг – «Книжка про машинки» і «Місто добрих справ».

У книгах Елісон Джей (Аlison Jay) текст відіграє дру-горядну роль, тож його найчастіше взагалі немає, а якщо є, то не більше одного рядка. Її книги ідеальні для знайомства малюка з навколишнім світом. Сузанна Ротраут (Susanne Rotraut) відома серією створених з малюнків художниці книг, у яких немає жодного слова. Усього книг 5, чотири з них – про життя Містечка у різні пори року – «Зимова книга», «Весняна книга», «Літня книга», «Осіння книга» і остання – «Нічна книга».

Ілюстрації корейської художниці Айл Сунг На (Il Sung Na) вражають своєю добротою, тексту авторка вводить також небагато, серед її книжечок особливо милою є «A book of sleep от Il Sung Na», що розповість малюку, як засина-ють тварини. У світі, витвореному ілюстраціями Il Sung Na, жираф засинає, поклавши голову на хмаринку, а пінгвіни – тісно притиснувшись один до одного.

Ілюстрації Пола Ренда

Ілюстрації Олівера Джефферсона

27

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

Ілюстрації Річарда Скаррі

Ілюстрації Елісон Джей

28

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

Ілюстрації Сузанни Ротраут

Ілюстрації Айл Сунг На

Неоднозначно оцінюють ілюстрації безперечно талановитої художниці Ребекки Дотремер (Rebecca Dautremer), або одразу закохуючись у них, або ж вважаючи їх надто недитячими. Серед виданих російською книг – «Аліса» і «Принцеси невідомі й забуті». Американця Джеррі Пінкні (Jerry Pinkney) вважають одним із найталановитіших ілюстраторів країни, у книжковій

Ілюстрації Ребекки Дотремер

Ілюстрації Джеррі Пінкні

30

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

ілюстрації він працював півстоліття. Знають і Свена Нурдквіста (Sven Nordqvist) – швед-ського дитячого ілюстратора, відомого серією «Іменинний пиріг», у якій згодом було видано ще 8 книг. Анна Івонн Гілберт (Anne Yvonne Gilbert) відома і в дитячій, і в дорослій літературах, найпопулярнішою є ілюстрована нею книга «Дикі лебеді». Вікторія Кирдій у своїх ілюстраціях вийшла далеко за межі дитячої книги, її малюнки повні кольору, сонця і хорошого настрою, серед проілюстрованих книг – «Усе про фей», «Казки про вередунів» тощо. Бориса Діодорова називають «титулованим чарів-ником», що ідеально характеризує і його роль у створенні дитячої ілюстрації. Казкові ілюстрації створює Віктор Низовцев, у його роботах поєднано лубочні мотиви, фантастику та сюрреа-лізм, відомий книгою «Window in to Dreams». Еліна Елліс (Elina Ellis) створює веселкові й динамічні малюнки, милі й лаконічні – Емі Адель (Amy Adele), теплі і затишні ілюстрації в Єлени Селіванової, Ігора Олійникова, загадкові у Роберта Інгпена (Robert Ingpen). Звісно, є ще надзвичайно багато ілюстра-торів дитячих книжок, про яких варто згадати, та все ж я спробувала відшу-кати митців, що репрезентують різні напрямки, власні мистецькі пошуки й експерименти. Посилання Childrensillustrators.com є «порталом» ілюстрацій та інформаційних даних про дитячих художників з усього світу, а на сайті Fairyroom.ru, окрім погрупованих за авторами ілюстрацій, можна знайти ще й мистецькі статті з цієї теми.

Що стосується сучасної української та російської ілюстрованої книги для дітей, то її підвалини було закладено у 1920-ті роки, коли до книговидання для дітей долучилось багато видатних письменників і художників. Нині

Ілюстрації Свена Нурдквіста

Ілюстрації Анни Івонн Гілберт

31

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

Ілюстрації Вікторії Кирдій

Ілюстрації Бориса Діодорова

Ілюстрації Віктора Низовцева

Ілюстрації Ігора Олейнікова

Ілюстрації Еліни Елліс

Ілюстрації Роберта Інгпена

Ілюстрації Еліни Елліс

Ілюстрації Роберта Інгпена

Ілюстрації Емі Адель

35

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

надзвичайно популяр-ними є такі українські х у д о ж н и к и - і л ю с т р а -тори, як Владислав Єрко (особливе місце серед доробку якого займає ілюстрація «Снігової королеви» та «Казок Туманного Альбіону»), Євгенія Гапчинська (від-значають ілюструвану нею книжку І. Малковича «Ліза і її сни» та «Алісу в країні чудес»), Кость Лавро (відзначають ілю-стровану ним «Ніч перед Різдвом»), Наталя Ані-кіна-Закревська (про-ілюструвала понад сотню дитячих книжок), Надія Дойчева-Бут (проілюструвала майже 20 дитячих книжок, які вийшли друком у видавництві «Грані-Т»), Арсен Джанікян («Золотой ключик, или Приключе-ния Буратино», «Приключения Чиполлино», «Пеппі Довгапанчоха» та інші), Вікторія Ковальчук (проілюстрвала близько 30 дитячих книжок, серед них – «Про фею Дорофею»), Катерина Штанко (ілюстраторка дитячих казок, серед них – «100 казок», «Михайлик – джура козацький»), Марися Рудська (дитячі книжки К. Єгорушкіної, збірку поезій Л. Сороки «Кишеньковий дракон», «Пра-

вобукварик» Л. Денисенко, «Першу музичну абетку» тощо), Максим Німенко (дитячі книжки В. Рут-ківського, Н. Гуменюк, У. Старка тощо), Максим Паленко («Чудове Чудовисько», «Чудове Чудовисько в Країні Жаховиськ» тощо), Олек-сандр Міхнушов (знаний худож-ник, ілюстратор, карикатурист), Інга Леві (збірка верлібрів для «Віршів повна рукавичка»), Ростис-лав Попський, Анна Сарвіра (про-ілюструвала низку книг, зокрема Г. Вдовиченко, М. Яснова, Т. Щерба-ченко, С. Флейшмана), Володимир Штанко («Вечори на хуторі біля Диканьки») та багато-багато інших. Більшість із цих художників-ілю-страторів співпрацють із видав-ництвами, такими як «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» та «Видавництво Старого Лева».

Ілюстрації Арсена Джанікяна

Ілюстрації Марисі Рудської

36

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

ДЖЕРЕЛА1. Popova M. A Brief History of Children’s Picture Books and the Art of Visual Storytelling/ Maria

Popova// Brain Pickings: website. – Link: http://www.brainpickings.org/index.php/2012/02/24/childrens-picturebooks/.

2. Бойко Д. Малюнки, які породжують радість/ Д. Бойко // Культура і життя. – 2008.3. Дехтерёв Б. Что такое книжная иллюстрация/ Борис Дехтерёв// «Картинки и разговоры»:

иллюстрация детской книги. – Режим доступа: http://www.fairyroom.ru/?p=11518.4. Космолінська Н. Мистецтво дитячої книжки як територія відповідальності/ Наталія Космо-

лінська// Zbruc´: сайт. – Режим доступу: http://zbruc.eu/node/21761.5. Попов Н. Об иллюстрации/Николай Попов// «Картинки и разговоры»: иллюстрация детской

книги. – Режим доступа: http://www.fairyroom.ru/?p=17820.6. Попова М. Большие книжки для маленьких: иллюстрация детской книги/Мария Попова// «Кар-

тинки и разговоры»: иллюстрация детской книги. – Режим доступа: http://www.fairyroom.ru/?p=21517.

Ілюстрації Максима Паленка

37

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

Дитяча періодика як інструмент виховання «нової дитини»

ПАЛЬЧИНСЬКА Єлизавета

Розглянуто дитячу періодику як один з найголовніших виховних інструментів, за допо-могою якого партійна верхівка контролювала дитячу свідомість. Простежено «еволюцію» офіційного бачення партією «нової дитини». Проаналізовано два основні методи ідеологічного впливу – мовні кліше та система візуальних образів.

Ключові слова: СРСР, «нова дитина», комуністичне виховання, дитяча преса, ідеологіч-ний вплив, риторика, візуальні образи.

Children’s periodical literature is considered as one of the most important educational tools by which the party bosses controled consciousness of children in USSR. Evolution of party’s view on the «new child» was reviewed.Two main methods of ideological influence were analyzed - language cliche and system of visual images.

Keywords: USSR, «new child», communist education, children’s press, ideological influence, rhetoric, visual images.

1. Витоки: післяреволюційне покоління – діти, що будують комунізмПоняття «радянська» та «ленінська» періодика стали у СРСР синоніміч-

ними. Тому, що саме Ленін вперше надав пресі значення «головного агі-татора», «колективного пропагандиста». Він визначив основні напрямки роботи періодичних видань та головні риси післяреволюційної преси, серед яких «комуністична партійність» та принцип «народності», що відрізняло її від дореволюційної. Саме тому післяреволюційну пресу позначали як «нова сторінка в історії світового друку» [23].

З 20-х років ХХ століття в Радянському Союзі швидко зростає значення дитя-чої журналістики. Головною ж причиною цієї тенденції є те, що періодична література для дітей стає впливовою ідеологічною зброєю, метою якою було виховання молодого покоління в дусі відданості комунізму. Партійні ідеологи чудово розуміли, що найважливішими є ті основи світобачення, які заклада-лися в людині змалечку [22], тому намагались використати весь відповідний інструментарій для досягнення своєї мети.

Преса була доступна дітям у тогочасних бібліотеках, завданням яких було розповсюдження пропагандистських брошур та партійної преси. Друкована продукція, паралельно із поширенням обов’язкової початкової освіти, мала підвищити рівень освіченості та політичної грамотності серед дітей та дорос-лого населення [27]. Періодика чудово справлялася із цим завданням, впли-ваючи на читача художнім словом та засобами публіцистики, і тому дитячі журнали стали одним із найголовніших засобів виховання у дітях потрібних партії чеснот [16].

Важливою рисою післяреволюційних дитячих журналів, біля витоків яких стояли Олексій Горький та Надія Крупська [32], була розстановка пар-тійних акцентів і формулювання офіційного бачення дитини. Вони мали кардинально відрізнятися від дореволюційних. Основною відмінністю між

38

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

періодичними виданнями було те, що перші адресувалися абсолютно новому читачеві – маленькій пролетарській дитині, яка народилась в Радянському Союзі [22].

Головним героєм дитячих видань 30-х років стає «дитина-активіст»: піонер, відданий ідеям комунізму, який бере активну участь у житті своєї організації, потім комсомолу. Дитиною з простої пролетарської сім’ї, активним помічни-ком дорослих та будівником соціалізму – такою хотіла бачити партія радян-ську дитину.

Дитяча періодика 20-х років помітно акцентує на «елементах трудового виховання» [16]. Тобто письменники намагаються пояснити маленьким чита-чам, що значущість кожного з них залежить від трудового внеску на благо соціалізму. Найважливішим завданням друкованої продукції було продемон-струвати дітям позитивний вплив праці на формування їх як особистостей:

«Пионер не стесняется никакого труда и знает, что всякий труд на благо родины – почетен» [19]

У 30-х роках ідея відданості комунізму дещо трансформується. Дитина, перш за все, мала поважати і бути відданою конкретному вождю – Володи-миру Леніну, який, власне, і був уособленням комунізму [22]. Слід зазначити, що ця тенденція добре закріпилась в основах партійної пропаганди. Вона спо-стерігається і далі в 40-х та 50-х роках. Яскравим прикладом може слугувати пісенька, яку діти, ледве навчившись говорити, в середині 50-х років співали в садочку:

«Я маленькая девочка, играю и пою.Я Ленина не знаю, но я его люблю» [6]. Велика увага ідеологів приділяється питанням інтернаціоналізму. Періо-

дика наголошувала на ідеях, що чітко прописані в «Справочной книге учи-теля начальной школы» 1941 року. У книзі зазначено, що виховати дитину в дусі пролетарського інтернаціоналізму означало дати їй зрозуміти, що тру-дящі народи об’єднує класова боротьба проти пригнічувачів. Малося на увазі – привити дитині «палку любов» до національних культур народів СРСР, прагнення дружити народами [6]. Відповідно, в цей час журнали почи-нають друкувати велику кількість матеріалів про дружбу народів, про важке, порівняно з радянським, життя дітей за кордоном. СРСР зображувався як здій-снена мрія народів про свободу, рівність та братерство [6]. Такий задум мав на меті виховати в дитині почуття гордості за народи Радянського Союзу, за людей, які його населяють, за перемоги і досягнення соціалістичної револю-ції, що принесла велике щастя всім трудівникам.

У роки Великої Вітчизняної війни реорганізовується структура мережі пері-одичних видань. Зміст періодики віднині підпорядковувався вимогам фронту та завданням розгрому ворога. Відбувається скорочення тиражу періодики, яка функціонувала у мирний час, багато журналів та газет перестають функ-ціонувати [23].

2. Зміна акцентів у повоєнний періодПісля 1945 року Комуністична партія, відновлюючи господарство та перебу-

довуючи ідеологічну роботу, докладала багато зусиль і для відродження пері-одики. Швидкими темпами відроджувалась номенклатура журналів та газет. Кількість одиниць дитячої преси невпинно зростає – відновлюються довоєнні видання, створюються нові. Паралельно з великими організаційними змінами

39

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

кардинально модифікується зміст журналів та газет. Воєнна тематика зникає, натомість, вся увага приділяється мирному будівництву комунізму [23].

Новий час диктував нове офіційне бачення владою дитини, яке інтенсивно пропагувала періодика для маленьких читачів. Пропаганда ставала інтенсив-нішою у зв’язку з усвідомленням батьків маленьких дітей варіативності буття. Найголовніші завдання періодики у вихованні повоєнного підростаючого покоління сформулював Сталін у день двадцятиріччя газети «Комсомольська правда» – 24 травня 1945 року – у передовій статті. Першим було виховання активного будівника комунізму, а другим –борця, людини, яка вірна сталін-ській ідеології та якій не притаманні будь-які прояви ворожої буржуазної іде-ології [30].

Таким чином, дитяча преса і далі бачилась дієвим інструментом поширення серед населення партійних ідей. Головним дитячим журналом залишався «Пионер» [12]. У 1931 році на базі журналів «Червоні квіти» та «Більшовиче-нята» (1924–1931 рр.) було створено новий журнал «Піонерія», що видавався на території Української РСР [20]. Ще одним дитячим всесоюзним виданням був журнал «Мурзилка» [20], «Барвінок» [13], газета «Піонерська правда» [20].

Зі зміною політичних умов змінились ідеологічні акценти партії. Голов-ною переміною було те, що у період пізнього сталінізму акцент був перене-сений з образу піонера-активіста на образ дитини, яка вдячно користується благодіяннями партії, держави та надбаннями попередніх поколінь [15]. Відповідно до цього, партія наділяла дитину новими рисами. Післявоєнна дитяча друкована продукція головним чином наголошувала на патріотич-ності дитини та її вдячності Сталіну за перемогу. «Нова дитина» мала бути працелюбною, освіченою та брати активну участь у житті СРСР – будувати комунізм. Невід’ємною частиною радянського бачення дитини залишилось також трудове виховання. Повісті, розповіді та вірші продовжують закликати дітей до праці зі сторінок партійних журналів. Поширеною стає тенденція описувати групи дітей, які працюють, не покладаючи рук, в колгоспах на благо СРСР. [26]

Яскравим прикладом патріотизму та любові до Радянського Союзу може слугувати лист піонерки Хосефіни Ітураран з промовистою назвою «СССР – страна счастья», опублікований у журналі «Пионер». У листі вона розповідала про свій від’їзд з Басконії до СРСР 1937 року. Дівчинка розповідає, як раптово почалося бомбардування. Їй довелося поплисти на пароплаві до Франції, там робити пересадки, і весь цей час її турбувало лише одне питання: коли ж вона буде у рідному Радянському Союзі? Коли вона прибула, її захвату не було меж:

«СССР – страна счастья. Мы знаем, что своим счастьем мы обязаны това-рищу Сталину, и в наших сердцах будет всегда жить благодарность великому вождю… Да здравствует Сталин!» [31].

Ще однією рисою, якою партія наділяла радянську дитину, була вищеназ-вана вдячність та відданість вождю комунізму – Сталіну. Ця традиція просте-жується ще з початку існування СРСР, однак у повоєнні роки дещо видозмі-нюється. Культ особи Сталіна набув рис фанатичності. Діти, окрім вдячності йому за перемогу у війні, мали бути безмежно вдячні за те, що він продовжує справу Леніна – розбудовує СРСР:

«Вместе с Лениным товарищ Сталин создал и закалил нашу могучую Ком-мунистическую партию. <…> Вместе с Лениным товарищ Сталин создал

40

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

первое в мире социалистическое государство рабочих и крестьян. <…> После смерти Ленина Иосиф Виссарионович Сталин высоко поднял и понёс вперёд ленинское знамя» [14].

Сталін зображувався як людина лагідна, приємна, спокійна і добра: «Йосип Віссаріонович дивиться так ласкаво, посміхається <…> трохи при-

мружені очі вождя, здається, так і випромінюють глибоку мудрість і якусь особливу теплоту» [2].

Влада позиціонувала Сталіна як батька всього народу, всіх і кожного в Радянському Союзі. Це було ще однією важливою функцією образу лідера – «символу батька», захисника, покровителя, помічника. Зустріч зі Сталіним – це подія, яку радянська людина мала запам’ятати на все життя.

3. Методи ідеологічного впливуДуже важливою рисою періодики було використання та поєднання на її

сторінках двох найголовніших методів радянського ідеологічного впливу: художнього слова та яскравих малюнків, які несуть у собі відповідне смислове навантаження [16]. Технічно ці найголовніші методи базувалися на постій-них психологічних тренуваннях: повторенні одних і тих самих рухів, слів та відтворенні однієї палітри кольорів у фотографіях, картинках та навколиш-ньому середовищі, так зване «дресирування дітей» [6]. Однак, для досягнення поставленої мети, тобто для виховання майбутнього відданого режиму кому-ніста, партія намагалась всебічно впливати на дитину. У радянській педаго-гіці широко застосовувались методи як гіпнотичного, так і терористичного тиску на дітей [6].

Та все ж таки основними були два методи – це мовні кліше та система візу-альних образів, про які дитина дізнавалась зі сторінок журналів, шкільних підручників, брошур та безпосередньо від своїх батьків. За цими двома мето-дами стояла ціла система продуманих кроків, які здійснювала влада.

3.1. РиторикаНайважливішою складовою виховання з дітей відданих радянських грома-

дян була мова:«Мова – найважливіша, наймогутніша зброя в руках держави, яка вирішила

трансформувати людину» [6]. Мовне маніпулювання свідомістю народу, як один з видів психологічного

впливу, характерне для усіх тоталітарних країн. Мовне виховання «нових дітей» базувалось на створенні потрібних партії та режиму стереотипів за допомогою русифікації та мовних кліше, в яких словам надавалось нове зна-чення з ідеологічним забарвленням. Стереотипи не могли бути усвідомлені дітьми як такі, тому діти були легким «матеріалом» для створення майбутніх «нових радянських людей» [29].

Після 1917 року російська мова значно видозмінюється. Утворюється так звана «новомова», основною особливістю якої було надання старим словам нового значення та підтексту. Першим, хто засвідчив народження нової – радянської – мови, був Євген Замятін, російський письменник та публіцист. Він визначив головну особливість цієї мови – слова позначали те, що хотіла країна [28]. Також характерною рисою «новомови» було мислення гаслами, які відображали завдання, що висвітлювались партією та режимом [33]. Лозунги – це короткі вислови, які лунали зі шпальт усіх радянських газет,

41

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

плакатів, обкладинок та статей журналів та зі сторінок шкільних підручни-ків з російської мови. Зокрема «Слава великому Сталину!» [21], «Будь готов к труду и обороне!» [11]. Дуже красномовним є лозунг, який виголошував вожа-тий, приймаючи піонера у комсомольці:

« – К борьбе за дело Ленина-Сталина будь готов, пионер! – Всегда готов!» «Новомова» створювалась з двома цілями: по-перше, для вираження

людьми світогляду та думок, які їм нав’язувались. По-друге, для того, щоб зро-бити усі інші форми мислення неможливими. Радянська влада монополізу-вала друковане слово, здійснюючи над ним тотальний контроль, а також нео-фіційно легітимізувала «радянську мову». На відміну від інших країн, де до засобів масової інформації застосовувалась загальна назва мас-медіа, в Радян-ському Союзі існували ЗМІП – «засоби масової інформації та пропаганди». Партійна верхівка визначала зміст слів, як їх вживати і коли, а будь-яка спроба заговорити інакше ставала злочином проти держави [6].

На сторінках журналів часто застосовуються також методи словесного про-тиставлення минулого, тобто дореволюційного та теперішнього, друзів та ворогів, комунізму та капіталізму також. Дуже часто мова йшла про переваги Радянського Союзу над іншими країнами. При розповіді про інші країни, зокрема їх економіку, використовувались слова на зразок: «буржуазный», «капиталисты», «грабительский», «богачи» [9] – у значенні найзапекліших ворогів «справжнього» комуніста. Коли мова йшла про Радянський Союз, превалювали слова та словосполучення тільки з позитивним відтінком. Дуже часто трапляються слова вдячності, виражені, зокрема, у лозунгах:

«За детство счастливое наше спасибо, родная страна!» [10]. З 30-х років у дитячій пресі стає актуальною тема авіації, так як підко-

рення неба влада визнавала однією з найважливіших політичних задач. Статті, вірші та розповіді у дитячих журналах рясніють прикладами із життя льотчиків, інтерв’ю з ними, описами польотів та статтями про переваги радянської авіації над іноземною, зверненнями льотчиків до дітей, а також розповідями дітей про їх найулюбленіше заняття – конструювання моде-лей літаків та планерів [5]. Показовим є звернення двічі героя Радянського Союзу генерала-лейтенанта авіації С. П. Денисова, надруковане в журналі «Пионер» 1951 року:

«Тысячи наших летчиков – сталинских питомцев – не раз как герои показывали себя в боях за Родину. Герои-летчики рождаются в борьбе с вра-гами, в борьбе с трудностями. Мы, летчики, ненавидим трусов, нытиков, врунов, фантазеров, всех тех, кто не дорожит почетным званием летчика страны социализма» [9].

Робота, пов’язана з авіацією, почала бути мрією усіх радянських дітей. Льотчик для них став символом мужності, «ідеального комуніста», а тому прикладом для суспільства, його гордістю.

Ще одним прикладом для наслідування була Червона Армія. Червоно-армійці зображувались як герої, адже вони охороняли радянські кордони, не дозволяючи «буржуазному впливу» поширитись на територію СРСР. За допомогою розповідей про відвагу прикордонників та визнання їх героями владою, партія намагалась культивувати у дитини почуття обов’язку перед Батьківщиною. У свідомості дитини бути прикордонником, як і льотчиком, означало бути гордістю держави.

42

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

У післявоєнні часи особливо активно використовується в пресі конструкт радянського «щасливого дитинства». На сторінках дитячої періодики часто друкуються статті, вірші, які зображують радянське дитинство як найкраще, що може бути: радянські піонери відпочивають у найкращому таборі «Артек» [1], для них відкриті будь-які гуртки, вони мають змогу читати в бібліотеках книги та журнали. У 1950-ті роки конструкт «щасливого дитинства» перетво-рився в міжнародну пропагандистську візитку досягнень соціалізму, а СРСР стало позиціонувати себе як захисника дітей у всьому світі:

«Счастливое детство у советской детворы. Партия, правительство, товарищ Сталин заботятся о том, чтобы наши дети росли жизнерадостными, чтобы они ни в чём не знали нужды» [10].

3.2. Система візуальних образівНе менш важливим за мовне виховання був метод ідеологічного візуаль-

ного впливу за допомогою малюнків, фотографій, які розміщувались у дитя-чих журналах. Радянським Союзом була створена певна система символів, закріплених у візуальних зображеннях. Прочитання цієї системи знаків зале-жала від культурного коду. Можливості прочитання одного образу індивіду-ально варіювались. Вони не були випадковими, а залежали від різноманітних типів знання, що проектувались на зображення [3].

Існували певні зображення, які, як слова-мітки, допомагали ідентифіку-вати радянський спосіб життя. Це, наприклад, червона краватка і барабани, що мали асоціюватись з піонерською організацією, а також червона зірка – символ радянської влади. На сторінках дитячої продукції вона зображувалась особливо часто, про неї писали вірші, асоціюючи ялинкову верхівку із зіркою на будинку Кремля:

«Отакі ж червоніЗорі на Кремлі – Ось чому і ясноНа моїй землі» [17].Великий вплив на дитину мала кольорова гама, в якій були виконані

малюнки та ілюстрації журналів. Символом радян-ського режиму став червоний колір:

«Ця сторінка червоніє,Нам знайоме все на ній.Тут на площі Красній мрієПрапорів червоних рій» [18]. Він превалював на сторінках, обкладинках дитячої

періодики, а також на вулицях у плакатах і транспа-рантах. Навіть, якщо малюнок був чорно-білий, чер-воним все-одно виділялись дитячі краватки, прапори, зірочки на дитячих та дорослих піджаках, стрічки на одязі та кульки у руках [4]. Особливо червоний колір домінував у номерах, приурочених річниці держав-ного свята або дню народженню вождя.

Одним із найголовніших візуальних символів був образ вождя, який був уособленням радянської влади. У переважній більшості післявоєнних номерів був присутній портрет Сталіна, або його фотографія

43

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

чи малюнок поряд із дітьми, або ж під час виголошення промови [25]. Для дитини зображення було надзвичайно важливим. Розуміючи це, партія слід-кувала, аби Сталін зображувався якомога приємнішим для дитячих очей. На переважній більшості післявоєнних світлин Сталін мав добродушне, усміх-нене обличчя, із зачесаним назад волоссям чи у кашкеті. Він мав загадковий та задумливий погляд, звернений вдалечінь.

Фотографія чи малюнок поряд з дітьми були не меш важливим символом радянської влади. Сталіна представляли як захисника дітей всього світу. Дуже часто він зображувався в оточенні дітей різної національності. Поширеним було зображення дитини, яка тягнеться на трибуну до вождя, даруючи йому квіти [29]. Або ж Сталіна із усміхненим обличчям зображували в обіймах дітей. Широке застосування подібного візуального образу пояснюється тим, що партія прагнула, аби Сталін для дитини асоціювався з добрим батьком, їх другом та наставником.

Щодо населення Радянського Союзу, то робітники зображувались як статні та усміхнені люди. Діти зображувались завжди гарно вдягнутими та усміх-неними. Поширеними на сторінках дитячої періодики були фотографії та малюнки школярів: дівчат у білих фартухах з бантиками, а хлопців у гарних сорочках, обов’язково з червоними краватками. При цьому зображення супро-воджувалось лозунгом «В школу!» [24].

Отже, можна зробити висновок, що дитяча періодика була вкрай важливим інструментом для виховання дитини, адже, по-перше, була широко доступ-ною для дітей, а по-друге, мала здатність швидко реагувати на зміни у суспіль-стві чи в напрямку політики партії. Мовне виховання та візуалізація образів були невід’ємною частиною радянської пропаганди. За їх допомогою партія здійснювала тотальний контроль над дитячою свідомістю, нав’язуючи необ-хідні стереотипи. Таким чином, завдяки чітко продуманим крокам влади, що базувалися на всеохоплюючій пропаганді, радянські цінності глибоко вкорі-нювались у свідомості дитини, стаючи невід’ємною частиною її існування.

ДЖЕРЕЛА1. Артек, Артек!// Пионер. – 1950. – №7. – С. 17.2. Бабанський П. Знатний дідусь // Барвінок. – 1953. - №5. – С.63. Барт Р. Избранные работы. Семиотика. Поэтика / Пер. Г. К. Косикова. – М.: Прогресс, 1989. –

616 с.4. Благинина Е. Праздничное утро. // Пионер. – 1950. – №5. – С. 1.5. Воздушные корабли // Пионер. – 1953. – №5. – С.73.6. Геллер М. Я. Машина и винтики. История формирования советского человека. – М.: Мик,

1994. – 717 с. 7. «Герои-пограничники» // Пионер. – 1951. – №2. – С. 44.8. Деньги и власть // Пионер. – 1937. – №12. – С.6.9. Дважды Герой Советского Союза генерал-лейтенант авиации С. П. Денисов // Пионер. – 1951. –

№ 1. – С. 7.10. За детство счастливое наше спасибо, родная страна! // Пионер. – 1950. – №6. – С. 311. Захотели-сделали // Пионер. – 1951. – №10. – С.49.12. Исакова Н. Н. Из истории журнала «Пионер» // Проблемы детской литературы / Ред.

И.П. Лупанова. – Петрозаводск, 1976. – 168 с.13. Історія журналу «Барвінок» / Електронний ресурс: http://www.barvinok.info/story.html.14. К борьбе за дело Ленина-Сталина будь готов, пионер! // Пионер. – 1953. – № 3. – С. 16.

44

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

15. Келли К. Маленькие граждане большой страны: интернационализм, дети и советская пропа-ганда// НЛО, 2003. – №6. / Електронний ресурс: http://magazines.russ.ru/nlo/2003/60/katrion.html.

16. Колесова Л. Н. Пионерские журналы в истории советской детской литературы 20-х годов: Автореф. на соискание ученой степени кандидата фил. наук. – Петрозаводск, 1966. – 25 с.

17. Крилов О. Наша зірка // Барвінок. – 1950. – №9. – С. 14.18. Маршак С. На Красній площі // Барвінок. – 1947. – №5. – С. 9.19. Мельников М. А. Справочная книга учителя начальной школы. – М.: Издательство Наркомп-

роса РСФСР, 1941. – 608 с. 20. Нагорна О.М. Ретроспективний аналіз становлення і розвитку дитячої періодичної преси в

Україні (з кінця XIX ст. до 1991 року) / Електронний ресурс: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/16588/45-Nagorna.pdf?sequence=1.

21. Обкладинка // Пионер. – 1952. – №6.22. Общество и власть: 1930-е. / Сост. Соколов А. К. – М.: РОССПЭН, 1998. – 348 с. 23. Печать СССР за 50 лет/ Сост. П.А. Чувиков. – М., 1967. – 260 с.24. Пионер. – 1950. – №9. – С. 1.25. Пионер. – 1950. – №12. – С. 1.26. Пионерская помощь родине // Пионер. – 1948. – №2 – С. 24. 27. Плаггенборг Ш. Революция и культура: культурные ориентиры в период между Октябрьской

революцией и эпохой сталинизма. – Санкт-Петербург, 2000. – 416 с. 28. Родченко А М. Языковое манипулирование общественным сознанием в тота-

литарном государстве. Автореф. дисс. на соиск. уч. степени канд. философ-ских наук. – Кемерово, 2006. / Електронний ресурс: http://cheloveknauka.com/yazykovoe-manipulirovanie-obschestvennym-soznaniem-v- totalitarnom-gosudarstve.

29. Рєзніченко А. На святі // Барвінок. – 1947. – №9. – С. 4.30. Симонов К. О современном состоянии и некоторих вопросах развития детской литературы //

О детской литературе / Ред. Л. Ф. Кон. – М., 1950. –157 с. 31. СССР – страна советского счатья // Пионер. – 1937. – № 12. – С. 106.32. Фатеев А. В. Сталинизм и детская литература. – М.: Макс пресс, 2005. / Електронний ресурс:

http://rudocs.exdat.com/docs/index-145038.html.33. Шліхта Н. В. Історія радянського суспільства: Навчальний посібник. – Київ: Видавничо-полігра-

фічний центр НаУКМА, 2010. – 218 с.

45

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

Редактора не треба видавати! Де поставити кому, або як правильно реда-

гувати дитячі книги?

МЕЛЬНИК Христина

Розглянуто основні принципи та проблеми у роботі редактора під час опрацювання дитячої книги. Висвітлено нові тенденції у світовому та українському дитячому книговиданні. Проаналізовано успіхи та невдачі української книжки на ринку.

Ключові слова: діти, дитяча книга, редагування, вікова література, видавництва.The basic principles and problems in editor’s work during the processing of children’s books were reviewed.

New trends in the global children’s book publishing and Ukrainian children’s book publishing were highlighted. Analysis of the successes and failures of Ukrainian book market was made.

Keywords: children, children’s book, editing, age literature, publishing.

Предметом дитячої літератури є знання про світ, адаптовані під психіку недорослого читача. Класична пострадянська лінія видавництва та редагу-вання впевнено стоїть на переконанні, що саме редактор робить твір для дитини логічним і завершеним. Місія редактора – в дидактичному харак-тері книги. Та чи правильно це?

Редактор – справді головний вершитель і порадник у процесі створення книги. Проте йому надзвичайно важливо не загратися у «виховницького провідника». Різні аспекти – лексичний, естетичний, граматичний, тематич-ний – повинні бути однаково ретельно проаналізовані. Текст, призначений для читання дитиною, повинен на усіх рівнях сприяти інтелектуальному, духовному розвитку, і недопустимою є будь-яка шкода. Зазвичай найбільше проблем виникає з тематичним і змістовим вимірами літературного твору. За радянської концепції роботи з текстом дітям у прагненні виховати і при цьому «не травмувати» ніжну психіку справжній світ показують не обе-режно і виважено, а швидше деформують реальність таким чином, що вона дуже слабо скидається на те, що дитина бачить у житті поза книгою. Безу-мовно, редактор повинен враховувати, перш за все, віковий прошарок ауди-торії, оскільки у дитячій книзі він вирішує майже все. Дошкільнята вірять у добро, його перемогу, для них просто життєво необхідним є тріумф щастя і радості. Малюки люблять казкових або напівреальних героїв, яким при-таманні певні людські риси та властивості. Таким дітям не можна давати навіть стримано-гірких фіналів або занадто серйозних образів. Тим часом коло читачів середнього та старшого шкільного віку починає любити «про-блемну» літературу, надає перевагу реалістичним персонажам. Дитячим книгам повинен бути властивий гострий конфлікт, дещо прозора образна система і, для маленьких, однолінійний сюжет. Під час роботи з актуалі-зацією та організацією тексту редактор повинен переконатися, що у книзі наявні обов’язкові компоненти дитячої літератури: сюжетність, образність, ігрові елементи. А також не варто забувати про логіку. Надзвичайно важли-вою є вмотивованість (у книзі, а не в розумінні автора й редактора) вчинків

46

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

героїв, фабули твору. Дезорієнтацію маленького читача не слід допускати: у кращому разі дитина буде не у захваті від книги, а в гіршому – може отри-мати певну моральну травму, сформувати для себе хибний висновок, втра-тити інтерес до читання.

Не секрет, що редактор має велику владу над будь-яким твором: велика кількість правок вноситься до книги під час доопрацювання у видавництві. Вагомим шматком редакторської роботи з дитячими книгами є ліквіда-ція гіпотетичних фактологічних помилок. Дитина на віру сприймає біль-шість сказаного чи почутого. Припускатися заради жарту (гумор повинен демонструватися через дійсне) чи через неуважність помилки щодо факту не можна. Для маленького читача книга – авторитетне джерело інформації. Неважливо, в якому жанрі написаний твір, вичитка на факти і ймовірність подій повинна бути стовідсотковою. Діти часто помічають дрібниці (з точки зору старших, адже для дітей не буває поділу на більш чи менш важливий факт, вони однаково прискіпливі), на які не звертають увагу дорослі. Якщо маленький читач самотужки знайде помилку – книга раптово втратить інтерес в його очах, або спричинить хибне враження про реальний світ. Так часто трапляється з орфографічними та стилістичними помилками: дитя засвоює, що такий варіант написання правильний, адже «так було у книжці!».

Найбільша спокуса для редактора дитячих творів – перетворитися у «гуру дитячої психології» і нав’язати автору не нейтральне редагування за об’єктивними вимогами, а свою власну ціннісну систему. У такому світлі гостро постає питання контролю редактора (або в більш широкому сенсі – видавництва). Якщо говорити про українську практику вирішення даного питання, то у нас існує одіозна НЕК (Національна експертна комісія), з якою пов’язано немало скандалів. Так, наприклад, на твір Джеремі Стронґа «Зна-мениті сіднички мого братика», шалено популярну англійську книжку для дітей, поскаржилися у Національній експертній комісії з питань захисту суспільної моралі. Пізніше лунало припущення, що така увага виникла в зв’язку з включенням книги до шкільної програми. Спираючись на цей тривіальний приклад, можемо констатувати сумний факт, що прогресивні видавництва вимушені радше боротися з «дидактичними, моральними, правильними» засадами дитячого книготворчого процесу, аби мати змогу видати щось дійсно яскраве, приємне і цікаве для юних читачів. Про якісь відповідні часу і обставинам зміни до освітніх програм мова не йде, але це вже, як кажуть, зовсім інша історія.

Говорячи про редагування дитячої літератури, не можемо не відзна-чити суттєвий поступ у написанні літератури для підлітків. Що ж сталося? А сталася масова культура. Принаймні за кордоном багато письменників дійсно мають змогу жити зі своїх гонорарів, пишучи захопливі пригод-ницькі романтичні книги (або й цілі серії), котрі ковтає юна аудиторія ще не надто вибагливих читачів з більш-менш окресленим обрисом тем, які їх цікавлять. Така зручна ситуація дає змогу авторам продукувати тексти, які дійсно читатимуть, а якщо пощастить – ще й отримувати гонорари бажаних розмірів. Раніше підліткової літератури було дуже мало, адже, особливо в радянський період, торкатися незручних чи складних тем не хотіли. Зараз, коли рівень контролю за книговидавництвом в Україні впав (як, на жаль, і кількість коштів, що вкладаються спонсорами чи державою у цю культурну

47

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

сферу), такої літератури з’являється дуже багато: це вигідно усім, оскільки є читацька аудиторія, автор має нагоду відточити навики для подальших творів для старшої вікової категорії, а видавництво – заробити. Шкода, що ще не так багато людей це усвідомили.

Перспективні українські видавництва намагаються тримати руку на пульсі проблем сучасних дітей і бути в тренді новинок з погляду як тема-тичного, так і естетичного. Зокрема, легендарне українське видавництво «А-БА-ГА-ГА-ЛА-МА-ГА» здобуло першість у світі за якісний переклад бест-селера Дж. Роулінг про юного мага Гаррі Поттера. Видавництво славиться своїми художниками: «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» організувало 5 великих виставок ілюстрацій до своїх видань. На виставках побувало близько 23 000 відвідувачів. На фоні таких досягнень вкрай доречним та актуальним для дитячої літератури звучить кредо українського книжкового дому: «Якщо в книгарні лежать поруч дитячі книги з різних країн, то нехай наша (укра-їнська) книжка буде така гарна, щоб дитина власноручно вибрала саме її. І тоді відпаде багато прикрих, здебільшого надуманих, проблем...».

Тенденції змістової наповнюваності відображають прагнення пов’язати дитину з повсякденним життям і допомогти їй знайти вихід з проблемних ситуацій, з котрими вона стикається. Письменники зачіпають не лише стан-дартні проблеми типу комп’ютерної залежності, кохання, алкоголю-нар-котиків тощо. «Ростуть» у цьому сенсі й вітчизняні автори: «Видавництво Старого Лева» подарувало світові книгу «Мама по скайпу», збірку прози від 11 українських письменників про українських заробітчан, які по півроку не бачать своїх дітей.

Завершуючи, хочеться провести дещо творчу аналогію. Книга для дітей повинна бути схожою на прогулянку за руку з кимось з дорослих. У дитини є свої очі, вона спостерігає самостійно за навколишнім світом, проте доросла людина задає напрямок прогулянки, захищає дитину і легко скеровує її увагу у правильний бік, роз’яснюючи усе, що відбувається довкола.

ДЖЕРЕЛА1. Огар Є. І. Дитяча книга: проблеми видавничої підготовки: Навч. пос. Для студ. вищ. навч. закл.

/ Українська академія друкарства. – Львів: Аз-Арт, 2002. – 160 с.2. Редакторская подготовка изданий: Учебник/Антонова С. Г., Васильев В. И., Жарков И. А.,

Коланькова О. В., Ленский Б. В., Рябинина Н. З., Соловьев В. И.; Под общ. ред. Антоновой С. Г., д.ф.н. – М.: Издательство МГУП, 2002. – 468 с.

3. Вернигора Н. Особливості літературного редагування творів для дітей/ Н. Вернигора// Вісник Київського національного університету ім. Т.Шевченка. – 2010. – с. 50-53.

48

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

Ініціація у світ дорослої літератури,або Нотатки молодого вчителя

КЛЮШНИК Олена

Проаналізовано діючі шкільні програми з української літератури на предмет наявності в них творів сучасних українських авторів. Коротко окреслено проблеми, з якими стикнулась освіта на шляху до оновлення програмного матеріалу. Запропоновано власне бачення завдань та навчальних можливостей курсу за вибором «Сучасна українська література (70-і рр. ХХ – поч. ХХІ ст.)» для 10-11 класів гімна-зій, ліцеїв та колегіумів, а також висвітлено особливості його апробації протягом трьох навчальних років.

Ключові слова: сучасна українська література, факультатив, сучасні письменники, література кінця ХХ – початку ХХІ ст., освітні програми.

Analysis of the existing Ukrainian Literature school programs for the presence of works of contemporary Ukrainian authors was made. The challenges education is facing towards updating the material were briefly outlined. An own vision of tasks and learning opportunities of elective courses «Contemporary Ukrainian Literature (70th of XX - early XXI century)» was offered for 10-11 grade schools, high schools and colleges, as well as the peculiarities of his approbation for three academic years were highlighted.

Keywords: modern Ukrainian literature, elective course, contemporary writers and literature of the late XX - early XXI century, educational programs.

Не зовсім ліричний відступЩоразу перед знайомством з новим класом, йдучи на свій перший урок,

я, щиро зізнаюсь, надіялась на диво. А на що ж іще можна було сподіватись, коли йдеш до вже майже сформованих особистостей зі своєю дивною, нікому не відомою сучасною літературою? Ні, я не очікувала, що почую бодай від якогось відмінника розповідь про його персональне відкриття нового пись-менства чи про зачитану до дірок збірку Жадана або книгу Дереша. Зовсім ні, я чітко усвідомлювала, що все це, цю ініціацію у світ дорослої, іноді жорсткої, але такої чесної літератури доведеться проводити саме мені. Просто хотілося звичайного дива. Останньою і чи не єдиною моєю надією завжди був Лесь Подерв’янський, такий собі лакмусовий папірець для визначення глибини необізнаності. Не варто, певно, і зазначати, що диво так жодного разу і не сталось за усі роки роботи над курсом «Сучасна українська література». Слу-хали, але не читали Подерв’янського переважно двієчники або «просунуті» бешкетники, і, що прикметно, з кожним новим класом таких «слухаючих» виявлялось все менше і менше.

Сучукрліт у школі: бути чи не бути?Досі не уявляю, як мені взагалі дозволили читати такий курс у хай і успіш-

ній, але сільській гімназії. Думаю, мені просто пощастило. У зв’язку з повною необізнаністю працівників районного відділу освіти із сучасним українським літературним процесом ніхто і уявити не міг, що за невідомими прізвищами авторів причаїлись дражливі теми, нецензурна лексика і (о боже!) секс, нар-котики та алкоголь. Отож, поки до керівництва не дійшла вся правда про сучукрліт, я мала цілих три роки, щоб спробувати щось змінити у нашій

49

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

зашкарублій шкільній програмі з української літератури бодай на базі одного навчального закладу.

Тож питання «бути чи не бути сучасній українській літературі в школі» переді мною не постало, хоча я із самого початку налаштовувала себе на справжній спротив, адже суперечки щодо таких нововведень не вщухають і досі у педагогічних, батьківських та навіть письменницьких колах. Однак питання це, як на мене, неминуче втрачає свою гостроту з кожним роком. Певно, ніхто вже не говорить п’ятнадцятирічним підліткам, що їх знайшли у капусті, так? А от у міністерських кабінетах, здається, ще донедавна напо-легливо робили вигляд, що сучасна література закінчується Валерієм Шевчу-ком та Павлом Загребельним. Більше тридцяти років наша з вами література розвивалась, поринала у скандали і сенсації, народжувала нові імена і твори, кумирів та їхніх шанувальників, і все це досі так і залишилось поза освітою та шкільною програмою.

На даний час актуальність вивчення сучасної української літератури є неза-перечною. Питання з літературного процесу кінця ХХ – початку ХХІ століть включені до тестових завдань ЗНО, проте на вивчення даного періоду держав-ною програмою відведено лише декілька годин. Фактично це означає, що учні лише оглядово знайомляться з найвидатнішими постатями сучасного літера-турного процесу, а тексти залишаються поза увагою. Тож школярі опинились у ситуації, коли навчальні програми з даного предмету фактично уникають вивчення цього періоду розвитку нашої літератури, що не може не викликати сумнівів щодо належної гнучкості та осучаснення навчальної системи в країні, зокрема в питанні модернізації програмного матеріалу.

Однак сказати, що певних зрушень у цьому питанні немає, було б теж неправильно. Зрушення є. На перший погляд їх у освіті аж надто багато, однак бажання оновити програму та додати сучасних авторів все одно звелось до схематичності та обов’язковості засвоєння лише фактичних відомостей про цей період.

Міністерські програми, або маємо те, що маємоПропоную детальніше розглянути діючі шкільні програми з української

літератури для старших класів, оскільки з літературою для молодшого та середнього шкільного віку ситуація більш-менш зрозуміла. Програма для 5-9 класів, укладена за керівництва Р. В. Мовчан, до вивчення пропонує достатньо якісний перелік творів сучасних письменників, представлений в основному митцями більш старшого покоління, зокрема твори таких авторів: Галини Малик (1951 р. н.) «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» (5 клас); Лесі Вороніної (1955 р. н.) «Таємне Товариство боягузів, або засіб від переляку №9»; Станіслава Чернілевського (1950 р. н.), вірші; Ірини Жиленко (1941 р. н), вірші; Емми Андієвської (1931 р. н.) «Казка про Яян»; Всеволода Нестайка (1930 р. н) «Тореадори з Васюківки» (6 клас) тощо. Із переліку усіх авторів приємно дивує наявність таких текстів, як «Русалонька із 7-В, або Про-кляття роду Кулаківських» Марини Павленко (1973 р. н.), «Неймовірні при-годи Івана Сили» Олександра Гавроша (1971 р. н.) (7 клас) та поетичні тексти Василя Голобородька (1945 р. н.) (8 клас). Шкода, але у 9 класі не передбачено жодної години на вивчення цього періоду. Проте радує перелік додаткової літератури, у якому натрапляємо на такі імена, як Ігор Калинець, Галина Пагутяк, Степан Процюк, Олександр Дерманський, Оксана Лущевська та ін.

50

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

Що ж стосується старшокласників, то ситуація виглядає дещо інакше. Маємо дві діючі програми: академічного (рівень стандарту) та профільного (філоло-гічний напрям) рівнів.

У програмі академічного рівня в 10-му класі сучасний період відсутній повністю, навіть у списку додаткової літератури. В 11-му ж – програмовий матеріал завершу-ється «Домом на горі» Валерія Шевчука та «Дивом» Павла Загребельного. Окремо відведено 2 години на розділ (!) «Сучасна українська література» з приміткою «огляд», в якому передбачено розглянути такі теми: історико-культурна картина літератури кінця ХХ – початку ХХІ ст. (на шляху до нового відродження); літера-турні угруповання (Бу-Ба-Бу, «Нова дегенерація», «Пропала грамота», «ЛуГоСад» та ін.); творчість Г. Пагутяк, Ю. Андруховича, О. Забужко, І. Римарука, В. Слапчука та ін.; утворення АУП (Асоціації українських письменників); література елітна і масова; постмодернізм як один із художніх напрямів мистецтва 90-х років, його риси; сучасні часописи та альманахи.

Список літератури для додаткового читання в 11 класі так і майорить відо-мими іменами: тут і представники Київської школи поезії, і Юрій Андрухович зі своїми «Рекреаціями», «Московіадою» та романом «Дванадцять обручів», і Оксана Забужко, і навіть Юрій Іздрик із «Воццеком». Однак свідчить це зовсім не про оновлення програми, а, швидше за все, про випадковий і необґрунтова-ний підбір текстів. Судячи, що з усього творчого доробку Іздрика було обрано хай і відомий більшості, але надто складний для старшокласників текст, можна зробити висновок, що спротив такому «оновленню» буде і зі сторони вчите-лів, і батьків, та, прогнозовано, і самих учнів, що найгірше, оскільки інтерес до подальшого вивчення сучасної літератури буде втрачений остаточно.

Програма профільного рівня укладена за подібним принципом. У 10 класі у додатковій літературі до розділу «Сучасна українська література» із незрозу-мілих на те причин віднесли: О. Гончара («Берег любові», «Твоя зоря»), Остапа Вишню («Вишневі усмішки»), М. Стельмаха («Дума про тебе») та ін. Учням 11 класу філологічного напряму надають більшу кількість уроків для вивчення літератури кінця ХХ століття – аж 3 години, при тому виділивши для теми «Київська школа поезії» окреме заняття.

Тож очікувати, допоки реальний стан літературного життя відіб’ється у шкільних програмах, виявляється доволі примарною перспективою. Єдиним варіантом виходу із ситуації, що має місце, є впровадження факультативів або курсів за вибором для учнів старших класів.

На деякі успішні розробки подібних програм можна натрапити в мережі Інтернет або ж у професійній педагогічній пресі, зокрема таких авторів, як С. Васюта, Г. Бійчук, В. Пахаренко, В. Москальчук, Я. Поліщук та інші. Однак усі вони вже зараз втрачають свою актуальність, оскільки у їхню основу було покладено принцип поділу сучасного літературного процесу на генерації за десятиліттями, від якого на даний час починають відмовлятись.

Про вчительські страхи і пересторогиПередумов тому, що освітні програми так неохоче або і просто недбало

оновлюють, насправді багато. На перший погляд, явною причиною мала би бути непрофесійність працівників міністерств, однак оновленню, в основному, перешкоджає страх пересічних вчителів перед новим, невідомим і в певній мірі незрозумілим. Страхи, звісно, небезпідставні та викликані вони майже повною відсутністю відповідної критичної та методичної літератури, і, що

51

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

найголовніше, неодностайністю поглядів літературних критиків на стан речей сучасного літпроцесу.

Вчителя, який вперше стикнувся з сучасними текстами, в буквальному розумінні переслідують нав’язливі питання, починаючи з «так що ж таке ота «сучасна література» і з якого періоду вона починається?» і завершуючи най-більш гострими «як пояснити учням, що нецензурно лаятись не можна, якщо у книжці таких висловів по десять на одну друковану сторінку?» тощо. Тож на практиці вчитель буде вирішувати подвійну проблему: самостійно розбира-тися у сучасних текстах і допомагати освоїти їх своїм учням. Так чи інакше, але сучасна українська література змусить педагогів таки говорити з дітьми на ті теми, яких дорослі старанно уникають.

Насправді кожен вчитель, який поважає себе, зобов’язаний розвиватись самостійно і освоювати новий матеріал зі свого предмету, недарма ж про пра-цівників освіти часто згадують, як про «вічних учнів». Тож істеричні крики про жахливу сучасну літературу звучатимуть швидше за все лише з вуст так званих «вчителів». Впровадження такого факультативу перевіряє тебе як педагога на профпридатність: чи витягнеш? чи вистачить терпіння і знань?

Сучасна українська література: стереотипи сприйняття та перспективи розвитку

Запитайте у будь-якого учня, який предмет йому більше до вподоби: зару-біжна чи українська література? Переважна більшість відповість вам не на користь рідного письменства і буде мати рацію, з огляду на текстовий підбір шкільної програми. Курс сучасної літератури дає вчителям-мовникам шанс викликати живий інтерес і непідробне зацікавлення українським словом у шко-лярів. Однак цього зацікавлення ще треба буде досягти, оскільки першим, що нас спіткає на шляху освоєння сучасного періоду літератури, буде несприйняття.

Давайте задумаємось, які асоціації найчастіше викликає у нас термін «сучасна література»? Найбільш вживаними варіантами відповіді на це запитання, які мені доводилось чути, були: а) нецензурна лексика, б) суржик, в) опис амораль-них сцен або вчинків тощо.

Чи свідчить це в першу чергу про рівень самих художніх творів? Треба визнати, що не завжди. Така реакція на сучасне письменство сигналізує нам швидше про стереотипність нашого мислення. Більшість людей, які негативно ставляться до нових текстів, насправді ніколи як слід не вчитувалась у них. Звісно, любити класичну літературу легше, оскільки вона вже пройшла пере-вірку часом та своєрідний природній відбір. Значно важче самому віднайти серед великої кількості неякісних або ще не дозрілих текстів те, що варте уваги. Проте той, хто почав цікавитись цим періодом, дуже швидко зрозуміє, що сучасна література – це зовсім не суцільний потік свідомості про секс, матюки та алкоголь. І актуальних тем для дискусій там куди більше, ніж можна собі уявити.

За декілька років апробації навчального курсу головне вміння, якого набуває вчитель, – це правильний підбір текстів з урахуванням особливостей аудиторії. Факультатив тим і зручний, що дозволяє корегувати програму і в залежності від інтересів певного класу, і від змін у літературному процесі зокрема.

Як не дивно, але проблема патріотизму та його відсутності (Ю. Андрухо-вич «Орган, яким люблять»), а також питання двомовності (Ю. Андрухович «Моя інтимна урбаністика») байдужим не залишали жодного учня. Пояснюю

52

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

цей факт віковими особливостями школярів, оскільки саме у старших класах особливо активно формується свідомість громадянина, зароджується відчуття себе, як частини нації. У зв’язку з цим викликали жвавий інтерес і такі твори, як «Українська книга мертвих» та «Дефіляда у Москві» В. Кожелянки, «Омерта» Т. Прохаська та інші.

Одним із найбільш улюблених творів та авторів, на моє здивування, учні обрали саме Олеся Ульяненка і запропонований їм роман «Там, де Південь». Проблема залежності людини (алкоголь, наркотики, «легкі» гроші тощо) та сво-бода вибору в поєднанні із цікавою біографією автора та його судовим проце-сом з Національною комісією моралі викликало бажання прочитати текст навіть у тих, хто досі уникав безпосереднього контакту з книгами сучасних авторів.

Неабиякі дискусії викликав і текст Марії Матіос «Мама Маріца – дружина Христофора Колумба». Неочікуване завершення твору спричинило неодноз-начну реакцію в учнів щодо питання життєвого вибору та самопожертви.

Можна перераховувати й інші тексти, описувати реакцію та відгук на них, однак головним досягненням цього курсу стало саме те, що більшість учнів таки знайшла для себе улюбленого письменника.

Окрім того, визначальним є той факт, що такий факультатив привчає учнів, що сучасна література жива: за її розвитком можна спостерігати в соцмережах, письменникам можна задавати питання, брати автографи і ходити на презен-тації нових книг. Для учнів, які мають письменницький талант, такі знання можуть виявитись надзвичайно корисними.

Коротке ліричне післясловоМене, як молодого вчителя, попервах хвилювало і дратувало лише одне: ми,

педагоги, дуже часто боїмося бути відвертими з учнями, нам важко сприймати їх як рівних. Ми тримаємо надто велику дистанцію між собою і школярем, яка дуже часто з роками просто переростає у прірву.

Перехід у світ дорослої літератури буде проходити болісно, причому для обох сторін, іноді це і справді можна порівняти із шоковою терапією. Однак як же це все ж таки приємно через кілька років в соцмережі на сторінці свого колишнього учня у статусі натрапити на цитату, яку він колись почув на твоєму уроці.

ДЖЕРЕЛА1. Бійчук Г. Програма спецкурсу «Українська постмодерна література» 10-11 класи // Українська

мова і література в школі. – К., 2006. – №2. – с. 22-28.2. Васюта С. Проект програми спецкурсу «Українська постмодерна література» // Українська

література в загальноосвітній школі. – К., 2009. – №1. – с. 31- 36.3. Москальчук В. Українська література кінця ХХ ст. (література постмодернізму) // Україн-

ська мова і література в середній школі, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – К., 2006. – №2. – с. 63 - 67.

4. Пахаренко В. Сучасна українська література: програма факультативного курсу для 10-11 класів ЗНЗ // Українська мова та література: Шкільний світ. – К., 2009. – №17/19. – с. 4-12.

5. Українська література. 5-9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/ua/activity/education/56/692/educational_programs/1349869429/.

6. Українська література. 10-11 класи. Програма для загальноосвітніх навчаль-них закладів. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/ua/activity/education/56/692/educational_programs/1349869542/.

53

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

Майже доросла література(підліткова література на «незручні» теми)

СТЕЦЮК Катерина

Проаналізовано доцільність розкриття «незручних» тем у дитячій та підлітковій літературі. Визначено основні проблеми, які варто підіймати у літературі для дітей.

Ключові слова: дитяча література, підліткова література, «незручні» теми. Feasibility of disclosure of «uncomfortable» topics in children’s and youth’s literature was analyzed. The

main issues that should raise in literature for children were offered. Keywords: children’s literature, youth’s literature, «uncomfortable» topic.

Кожен час і кожна культура має свої «проблемні» теми у дитячій та підлітковій літературі. Звичайно, що у цій сфері є багато суперечливих і навіть незрозумілих явищ: чому, наприклад, юним читачам можна брати до рук вірші Гайнріха Гоффманна («Петер-Нечесаха»), де дітей за непо-слух кусають собаки, бешкетники згорають у вогні, їм відрізають пальчики, або ж «Рапунцель», «Румпельштільцхен», «Гензель і Гретель» Братів Грім, що вже після першого видання (1812 р.) викликали протести через сексизм, насильство і огидні покарання, які застосовувались до лиходіїв, хоча зараз видаються і не такими вже й страшними. Натомість сьогодні, наприклад, у Турції дорослі вбачають серйозну загрозу духовному вихованню дітей у «нечистоплотному» персонажі «Віні Пуха», у Швеції «Дюймовочка» та «Попелюшка» потрапили під опалу через статеве нерівноправ’я.

Та хотілося б поговорити про «незручні» теми у підлітковій літературі. Цікаву для роздумів інформацію містять Інтернет-джерела, орієнтовані на підліткову аудиторію. Вони дають можливість виявити найзлободенніші проблеми, що турбують акселеровану дитину ХХІ століття, які вона обго-ворює на форумах і про які б хотіла прочитати у так званій літературі для «юних дорослих», тобто в «своїй» літературі, а не в творах «на виріст». Біль-шість тем, які хвилюють сучасного підлітка, донедавна позначалася марке-ром «дітям до 18 заборонено». Досить лише переглянути перелік рубрик: «Побачення та інтим», «Вживання наркотиків та зловживання ними», «Вагітність», «Суїцид» і «Насильство». Глибина і серйозність зацікавлення цими темами вражають, руйнують усі стереотипи того, про що можна роз-мовляти з дитиною.

У літературних та видавничих колах постійно точиться протистояння таборів за та проти «недитячих» тем в дитячій літературі. В українській практиці вже склалась традиція, згідно з якою у більшості випадків усе-таки схиляються до уникнення «гострих» тем. Лише в останні роки на книжкових полицях почала з’являтись сучасна література (власне україн-ська та перекладна), адресована саме підліткам. До цього ми добре знаємо, що в складних умовах українського книжкового ринку перехідної доби переважали перевидання класичної літератури. Але «гострі» теми, що під-німаються у таких творах, часто для сучасного підлітка є дуже далекими

54

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

та нереалістичними. Наприклад, теми війни чи голоду є складними і такими, що спонукають до переживань та роз-думів. Однак вони є віддаленими у часі і перегороджуються нашаруваннями потреб та пріоритетів людей різної доби.

Головне зацікавлення підлітка – це він сам: його пере-повнює егоцентричне (тут використовуємо це слово без негативного нашарування) бажання збагнути себе, своє положення у соціумі, тому тут на перше місце виходять проблеми сучасних ровесників читача. Але зазвичай від читання людина чекає якогось емоційного потрясіння, що здатне виходити за рамки повсякденного життєвого досвіду. Таке потрясіння стовідсотково може забезпечити тема смерті, важкої хвороби, втрати близьких, насильства, бездомності, самотності та ін. Чи зручно на такі теми говорити з дітьми? З однієї точки зору, така література просто необхідна у біблі-отерапевтичних цілях. Наприклад, ще у 1995 році Н. Дему-рова видала книжку «Спасательные книги. Что читать детям о трудных ситуациях жизни». Також корисна інформація про таку літературу міститься на сайті «Children’s Disabilities Information» – це не тільки художні, а й нехудожні видання, спрямовані допомогти дітям з особливими потребами чи душевними трав-мами повернутися до нормального способу життя. Та чи варто про це гово-рити з дітьми, яким пощастило уникнути таких проблем у житті?

Американський культ дитини наділяє її свободою та широкими правами і правом на необмежену інформацію в тому числі. Тому там нікого не здивуєш книжкою про батьків-гомосексуалістів, інвалідність, важку хворобу і т. ін. В інших країнах до «недитячих» тем в дитячій літературі ставляться критичніше. Так, наприклад, повість німецької письменниці Беати Ханікен «Скажи, Червона

Шапочко» наробила шуму і отримала багато несхвальних відгуків з огляду на підняту тему – сексуальне насильство в сім’ї. Однак, попри це, книжка номінувалась на Німецьку дитячу літе-ратурну премію і була перекладена багатьма мовами світу.

Судити тут дуже складно, адже у будь-якій справі ми стикаємось з подвійними стан-дартами. Візьмемо, до прикладу, «Над прір-вою у житі» Джерома Селінджера: тут тобі і суїцид, і смерть, і хвороба, і секс, і алкоголь, і куріння. Цей твір у 60 – 70-х роках був забо-ронений і викликав цілу хвилю обуреної критики, але за останні десятиліття роман не покидає список «must read» кожного читаючого підлітка. Чому ж підняті «гострі» проблеми у цьому випадку не вважаються неприйнятними?

Чи є література такого типу для підлітків на українському ринку? З впевненістю можна сказати, що є. Однак вона не маркується

55

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

«проблемна книжка для проблемного підлітка». Переважно складні ситу-ації та життєві дилеми вводяться більшою чи меншою мірою практично у всю літературу для цієї вікової категорії: закінчився період Колобка, пора поступово переходити до дорослого життя. До прикладу, візьмемо роман «Позолочена рибка» («Урбіно») польської письменниці Барбари Космо-вської, авторки мегапопулярної серед дівчаток старшого підліткового віку «Буби». «Позолочена рибка» чомусь не стала у нас така популярна, як «Буба», хоч, напевно, цей роман можна назвати навіть дещо глибшим і більш філософським: звістка про невиліковну хворобу 5-річного зведеного братика Фридерика примушує головну героїню Аліцію по-іншому глянути на життя. Це якраз той випадок, коли тема хвороби і смерті у творі цілком виправдана.

Звертаючись до теми хвороби, не можна не згадати твір французького письменника Еріка-Емануеля Шмітта «Оскар і Рожева Пані» («Кальварія»). Книга написана у формі 14 листів невиліковно хворого на рак десятиріч-ного хлопчика Оскара. Він відчуває себе покинутим батьками, але з ним у лікарні розмовляє про життя і смерть Рожева пані (медсестра). Щоби при-йняти жахливу правду, вона спонукає Оскара викласти свої думки у вигляді листів до Бога. Він уявляє, що кожен прожитий день є десятиріччям. Таким чином Оскар проживає все своє життя. У листах до Бога він розповідає про свою юність, перше кохання, подружнє життя, кризу середнього віку, ста-рість і підготування до смерті.

Складна тема не обов’язково повинна мати летальний відтінок. За соці-ально-демографічними даними за 2013 рік в Україні 20,5 % сімей з дітьми є неповними, тобто немає одного чи обох батьків. Цифра є дуже високою і з кожним роком росте. Це пов’язано зі змінами уявлень українців про інститут сім’ї. Наприклад, розлучення стає дедалі буденнішою справою на зразок американської традиції, де кожен другий шлюб закінчується роз-лученням. Та для дитини це завжди стрес. Українським читачкам полю-билась Маргаритка – героїня роману «Маргаритко, моя квітко» («Урбіно») польської письменниці Крістіне Нестлінґер. Героїня роману – чотирнадця-тилітня Маргаритка – звичайна товста дівчинка, а її найбільша проблема

56

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

– це пережити черговий урок фізкультури. Коли дівчині виповнюється п’ятнадцять, життя стрімко змінюється, оскільки її батьки розлучаються. Твори такого типу, що стали потрапляти до вітчизняного видавничого ринку хіба останніми роками, почали потрохи перебивати вкорінену на пострадянському просторі традицію – «чимало творів, написаних і вида-них уже в пострадянські часи, наче ретранслюють застарілий міф ілюзорно безхмарного і безконечного дитинства, що слабо корелює з актуальними часовими і просторовими реаліями».

Нещодавно вийшла нова книжка О. Лущевської «Інший дім» («Видавни-цтво Старого Лева»), яка вже встигла здобути багато позитивних відгуків. У цьому романі знову ж таки підіймається непроста і актуальна для україн-ського суспільства тема – розпад сім’ї: мама головного героя переїжджає до Америки і розпочинає нове життя, а він залишається з батьком, якому ніби і діла нема до своєї дитини.

Проблема дитячої самотності та ще й у такий період, коли найбільше потребуєш підтримки, поради, а головне – любові дорослого, знайома бага-тьом теперішнім дітям. Одну з найголовніших причин (особливо на заході України) такої дитячої самотності піднімає книжка того ж таки «Видавни-цтва Старого Лева» «Мама по скайпу» – це дражлива і неоднозначна тема соціального сирітства як наслідку трудової міграції і, в ширшому розу-мінні, комунікаційної прірви між батьками та дітьми.

Проблеми у сім’ї можуть виникати через безліч причин. У повісті Зірки Мензатюк «Ангел – Золоте Волосся» («Видавництво Старого Лева») у дівчинки, попри те, що і в школі повна купа проблем, серйозно захворів тато. Але їй на допомогу приходить Ангел Золоте Волосся, який навчає бачити добро навіть у щоденних клопотах і щиро вірити в те, що життя насправді прекрасне.

Для того, аби допомогти дитині справитись з деякими проблемами, у видавництві «Грані-Т» була започаткована серія «Книготерапія». Для підліт-ків тут є «Золота вежа» Гагеруп К., «Коли янголи відпочивають?» Аромштам М. Серед інших книг про гострі проблеми, з якими може зіткнутись підліток: «Синє озеро сьогодні зелене» Трейбер Ю. («Теза») про ранню вагітність, «Где живет ангел?» Ройз С. («Ніка-центер») про дитячі страхи та переживання,

57

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

«Шалений пес» Мекола Д. («Свічадо») про проблеми з батьками та само-тність, «Не такий» Гридіна С. («Видавництва Старого Лева») знову ж таки про надмірну вагу та труднощі підліткової соціалізації.

Незвичною для підліткової літератури є тема сирітства та дитячої без-притульності. У повісті Галини Малик «Злочинці з паралельного світу» («Теза»), що у свій час добре нашуміла і викликала багато несхвалень, голо-вний герой Хроня з друзями вирушив на пошуки своїх батьків. Тут можна провести паралель з популярними сьогодні серед підлітків фентезі-рома-нами «Джено» Муні Вітчер («Махаон-Україна») або ж зі «Свої, чужі, інші» молодої письменниці Лії Шміт («Зелений Пес»).

Виникає закономірна думка: чи в умовах сучасних реалій книжка на

58

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

«незручну» тему може стати головним фактором, що негативно впливає на психіку підлітка, безпощадно руйнує його дитячий світ? Зло дорослого життя тепер майже безперешкодно «мігрує» в дитячу субкультуру і відпо-відно в дитячий медійний дискурс. Дитина разом з дорослими перебуває в одному інформаційному просторі. І хоч дорослі виділили якийсь його сег-мент у дитяче «користування», діти не можуть сепаруватись від потокового впливу «дорослого» медіа у своєму житті. Вільний доступ до телебачення, Інтернету та інших ЗМІ, що просто кишать насильством, відсувають книгу на нижчі позиції хіт-параду «Позбав дитину рожевих окулярів». І оскільки сучасний підліток є більш активним користувачем саме цих засобів, а не книжки, то про обговорювані вище теми йому давно відомо, і вони для нього вже стали не такими й «незручними».

ДЖЕРЕЛА1. Огар Е. Особливості читацької поведінки сучасних підлітків / Е. Огар // Вісник Дніпропе-

тровського національного університету. Сер. Журналістика. Літературознавство. – 2008. – Вип. 9. : Соціальні комунікації, № 1. – С. 109 – 114.

«Казка з татом»:особливості українського відеопродукту

ЗАЙЦЕВА Катерина

Розглянуто особливості створення анімаційного продукту для дітей «Казка з татом». Висвітлено роль та можливий вплив подібних проектів на соціально-культурний розвиток дитини в сучасному українському суспільстві.

Ключові слова: «Казка з татом», традиція сімейного читання, анімація, медіа, культура, куль-турна самоідентифікація.

The features of the creating animated product for kids «Fairytale with Dad». The role and potential impact of such projects on the socio-cultural development of the child in contemporary Ukrainian society were reviewed.

Keywords: «Fairytale with Dad», tradition of a family reading, animation, media, culture, identity.

Прочитавши казочку в дитинстві, вона лишається твоїм другом на все життя.Олег Скрипка

Сьогодні складно уявити життя людини поза медійним простором. ХХІ сто-ліття – це доба посиленої комунікації між різними культурами; це одночасно запозичення чужого досвіду і творення власного на національному ґрунті,

59

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

а тому в час глобалізації й інформаційної ре-(еволюції) особливо важлива культурна самоідентифікація. У сучасному соціокультурному вимірі укра-їнського суспільства постала проблема цінностей. Адже постіндустріальна доба активно постулює значущість споживацтва, а не духовного та інтелек-туального розвитку. Дитина як tabula rasa у просторі масової і медійної куль-тури приречена споглядати і наслідувати чи не все, що їй пропонує теле-бачення, Інтернет, комп’ютерні ігри. Такі міркування не свідчать про суто негативний чи позитивний вплив медіа на розвиток дитини, або ж про її «неправильний» досвід, і зовсім не нівелюють роль сім’ї у вихованні. Йдеться про те, що нині саме медіа формують думку, смаки, навіть інтереси сучасної дитини (дорослі тут також не виняток).

Проаналізувавши контент каналів українського телебачення, орієнтова-ний на дитячу аудиторію, варто виокремити проект каналу «ПлюсПлюс», «Казка з татом», який з’явився на екранах у вересні 2013 року. Зважаючи на реальну проблему читання у нашому суспільстві як серед дітей, так і дорос-лих, інтерес до подібного відеопродукту не тільки зрозумілий, а й назрілий. Проблема дитячого/підліткового читання активно обговорюється упродовж останніх кількох років провідними літературознавцями, бібліотекарями, вчителями та ін. на щорічному симпозіумі «Література. Діти. Час», круглих столах у рамках Львівського Форуму Видавців, Книжкового Арсеналу, проекту «Вся Україна читає дітям».

По-перше, «Казка…» актуалізує проблему родинного читання, по-друге, акцентує на ролі батька у сім’ї та його участі у вихованні дитини і, по-третє, будучи інтермедіальним експериментом, доповнює український анімацій-ний простір. Слушними є зауваги Емілії Огар про те, що «книзі дедалі важче

60

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

конкурувати з новітніми засобами соціальної комунікації, на зміну поко-лінню читачів приходить покоління глядачів» [2]. Тому сьогодні, аби не втра-тити читача, варто залучати різні медіа (від ТБ та Інтернету до комп’ютерних ігор та інтерактивних книжок) і засобами візуального наративу формувати певні культурні звички у свідомості дитини, збагачуючи її світогляд.

«Казка з татом» – це проект, створений на перетині літературного, видав-ничого, телевізійного, образотворчого (ілюстрація, анімація тощо) досвіду. За словами режисера Сергія Гаврилова, «завданням проекту було повер-нення до традицій сімейного читання, і особливо спільного дозвілля батька з дитиною, адже соціальні реалії красномовно свідчать про те, що біль-шість татусів проводять зі своїми дітьми катастрофічно мало часу. Вечірні читання казок, які формують світогляд дитини, сприяють більшій участі батька у вихованні. Ми не ставили перед собою завдання просто анімувати дитячі книги, ми хотіли, щоб це стало засобом для спільного дозвілля бать-ків і дітей. Саме тому на сайті каналу викладені версії програми у форматі караоке. Тепер будь-який батько може прочитати відеоказку зі своєю дити-ною». До проекту в ролі татусів залучили відомих акторів, музикантів, теле- та радіоведучих, письменників, зокрема Володимира Горянського, Остапа Ступку, Віктора Бронюка, Павла Зіброва, Олега Скрипку, Віктора Павліка, Валерія Харчишина, Фагота, Фоззі, Віталія Козловського, Юрія Горбунова, Андрія Доманського, Анатолія Анатоліча, Руслана Сенічкіна, Івана Малко-вича та ін. Значущість оповідача очевидна, адже кожен із нараторів, якщо оперувати категоріями семіотики, це символ, уособлення того чи іншого виду мистецтва, носій певної культурної парадигми. Звичайно, юний глядач не асоціюватиме оповідача з музикою чи театром, відомістю того у профе-сійному середовищі й соціумі, радше в дитини виникатимуть симпатії на рівні побаченого/почутого тут і зараз, на рівні емоцій. Однак батьки, вже маючи соціальний та культурний досвід, зважатимуть на оповідача як вираз-ника певних ідей, культурних тенденцій у суспільстві. Наприклад, у Японії комікси та анімація вже не одне десятиліття формують світогляд і само-сприйняття дітей. Загалом, саме японський досвід «оживлення» статичних персонажів манґи в аніме справив неабиякий вплив на розвиток анімації у всьому світі.

Такий проект як «Казка з татом» вимагає вироблення чітких критеріїв, за якими відбиратимуться художні тексти, і принципів, за якими створюва-тиметься «дитячий» відеопродукт. За словами режисера Сергія Гаврилова, творча група насамперед «шукала казки, які поєднували б у собі розважальну та виховну функції, не містили б елементів насилля. Також важливо, щоб текст можна було скоротити до потрібного 10-хвилинного хронометражу без втрати змісту. І звісно, багато яскравих ілюстрацій, без них хороший аніма-ційний продукт для дітей неможливий». «Казка з татом» виконана у жанрі перекладної анімації – це найпоширеніша практика творення мультипліка-ції. Її особливість у тому, що персонажі рухаються не в тривимірному про-сторі, а лише у межах екрану. На мій погляд, для дитячої аудиторії одним із основних має бути принцип «моно-но аваре», що у перекладі з японської означає «чарівність речей», «чарівний смуток речей», або «сумна чарівність речей». З-поміж різних категорій японської естетики і поетики, вагоме місце належить саме цьому принципу, який пов’язують «не з речами як такими, а з їхнім сприйняттям, а ще точніше насолодою від їхнього сприйняття»

61

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

[1]. Дитина, розгледівши красу мови, отримавши естетичне задоволення від побаченого і почутого, у майбутньому проектуватиме всі ці відчуття на власне життя, їй буде значно простіше визначитися зі своєю соціальною роллю.

У проекті «Казка з татом», окрім відомих татусів, були задіяні провідні укра-їнські видавництва, зокрема «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», «Видавництво Ста-рого Лева», «Грані-Т», «Країна Мрій», Glowberry Books, Pelican та ін. Творча група проекту (Сергій Гаврилов – режисер, Марина Куцик-Герасименко – головний редактор, Світлана Ройз – психолог) підготувала для глядачів (чита-чів) українські народні казки та художні тексти як вітчизняних, так і зарубіж-них письменників. Завдяки багатій ілюстрації художників (ілюстратори казок: Марина Антіпова, Наталя Колпакова, Кость Лавро, Олеся Магеровська, Юля Мітченко, Вікторія Пальчун, Вікторія Протас, Стефанія Рое, Сергій Савченко, Анна Сарвіра, Ольга Сова та ін.), аніматорам вдалося «оживити» казкових персонажів і створити яскраву анімацію. У цьому й полягав інтермедіальний експеримент каналу «ПлюсПлюс»: художній твір із одного виду мистецтва (літератури) переходить в інший – анімацію. Орієнтація на вже канонічний жанр дитячої літератури – казку – очевидна, й додаткових пояснень, на мій погляд, не потребує, так само, як і аргументація щодо користі читання вголос перед сном.

Загалом анімацію «Казка з татом» можна згрупувати за жанрами:1. Українські народні казки («Лисичка-Сестричка і Вовчик-Братик», «Як

звірі хату будували», «Солом’яний бичок», «Лисичка і Журавель», «Коза-Дереза», «Івасик Телесик», «Пан Коцький», «Казка про Данила Бурмила», «Котик та Півник» (у записі Лесі Українки), «Різдвяна рука-вичка» (в обробці Івана Малковича));

2. Сучасні українські літературні казки («Золотий павучок» І. Малко-вича, «Велике місто, маленький зайчик, або Мед для мами» І. Малко-вича та С. Ус, «Вовченятко, яке запливло далеко в море» М. Луговик та І. Малковича, «Слон Ґудзик та Вогняна Квітка» Л. Ворониної, «Історія про Слоника Дзвоника», «Історія про Черепашку Черепка та зайвий панцер», «Історія про віслючка Якала» В. Читая, «Гаряча Арктика» Б. Жолдака, «Як коник співати навчився» О. Ільченка, «Казки Дракона Омелька» Сашка Дерманського, «Літачок-рятівничок» Н. Вовк, «Їжачок та Соловейко» Ю. Ярмиша, «Зварю тобі борщику» З. Мензатюк, «Казка про Старого Лева» М. Савки, «Песик та його місячні друзі» Г. Химича, «Азбука дружби» Н. Чуб, «Мишкові Миші» Г. Вдовиченко, «Райдугони та маленький Сонько», «Райдугони та Великі перегони», «Райдугони та феєрична гра» Антона Сіяніки);

3. Сучасна літературна казка з головними персонажами народної казки (автор Антон Сіяніка – оповідки про «Івасика Телесюка і Сірого Вовка», «Івасика Телесюка і Водяника», «Івасика Телесюка і Бабу Яга», «Іва-сика Телесюка і Змія Горинича», «Івасика Телесюка і Кощія», «Микиту Кожум’яку і нових друзів», «Микиту Кожум’яку і Героїчне Курча», «Микиту Кожум’яку і Водяну Царівну»);

4. Сучасні зарубіжні літературні казки («Це я зробив» та «Мімікі загу-бився» Б. Венігер (пер. нім. і літ. обробка Б. Бойко), «Лісові казки» К. Кемптер, Ф. Велдін (пер. з нім. О. Зозулі)).

Дослідження психологів свідчать про те, що ілюстрації, які добре відтворю-ють зміст тексту, сприяють значно швидшому засвоєнню інформації дитиною

62

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

дошкільного віку. Зважаючи на так звану «картинкову» культуру ХХІ століття, можемо говорити про потребу якісної анімації в українському суспільстві. Загалом анімація – це одна із перспективних і пріоритетних галузей у світі. В Україні вона тільки набирає обертів. Цьому, зокрема, сприяє і фестиваль анімаційних фільмів «Крок». На думку Сергія Гаврилова, «анімація – над-звичайно трудомісткий і тому дорогий продукт. Щодо того сегменту, в якому працюємо ми, то я бачу перспективи у розширенні глядацької аудиторії. Тому треба створювати якісний продукт, здатний зацікавити глядачів у всьому світі. В Україні вдосталь для цього і культурної спадщини, і талантів, і ентузіастів».

Аналізуючи змістове наповнення дитячої вечірньої програми, варто зазна-чити, що у кожній серії присутні постулати толерантності до інших, не завжди таких, як ти, взаємоповаги і взаємодопомоги. Світ анімації, частиною якого стає дитина, наповнений подіями, пригодами, гумором, добром і любов’ю, він яскравий і гармонійний лише тоді, коли кожен відповідальний за свої вчинки. Бажання пізнавати і отримувати нові знання, освіченість, вміння висловлювати думки, генерувати ідеї, зрештою, дружити – усе це впливає на формування сві-тогляду, світовідчуття і самоідентифікації дитини у суспільстві. Очевидно, що в українському анімаційному просторі має з’явитися «свій» герой-особистість (навіть герої) з критичним незаангажованим мисленням, з почуттям гумору, чіткими переконаннями, зрозумілими і прийнятними сучасному юному поколінню. Тут доречним видається японський досвід ТБ-серіалів, наприклад, відомий на весь світ «Покемон». Не вдаватимуся до аналізу ідейного наповне-ння цього проекту, однак зауважу, що, здобувши популярність серед глядачів, головні персонажі перекочували з екранів телевізорів на одяг, в комп’ютерні ігри, іграшки, сувеніри, зошити, щоденники тощо. Так, це абсолютний вияв масової культури, споживацьких інтересів суспільства, але сьогодні це також один із способів вплинути на культурні запити дітей/дорослих, шанс під-вищити культурний рівень, зруйнувати певні стереотипи, популяризувати читання, освіту, інтелект, інтерес до інших націй і культур.

Такі соціальні проекти, як «Казка з татом», необхідні нашому суспільству хоча б тому, що можуть відкрити/створити для дітей нових героїв. Мені бачиться подальший розвиток анімації у використанні та адаптації україн-ської міфології, фольклору до сучасних реалій. Адже це надзвичайно багатий пласт образів і сюжетів. У такий спосіб вітчизняна анімація ідентифікувалася б у світі й поповнила б коло вже традиційних та сучасних національних героїв.

«Казка з татом» – це спроба відродити традицію сімейного читання і акцен-тувати на ролі батька в родині. Чи матиме цей проект достатній резонанс у суспільстві, чи все закінчиться мозаїчною популяризацією читання, покаже час. Режисер проекту зазначає, що «“Казка з татом” триває. Другий сезон уже у виробництві. А це 50 нових епізодів. У них глядачі зустрінуться як з новими, так і уже знайомими персонажами».

ДЖЕРЕЛА1. Аністратенко Л., Бондаренко І. Словник японських літературознавчих термінів / Лідія Ані-

стратенко, Іван Бондаренко. – К.: ВД Дмитра Бураго, 2012. – 208 с.2. Огар Е. Дитяча книга в українському соціумі (досвід перехідної доби) / Емілія Огар. – Львів:

Світ, 2012. – 320 с.

63

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

Формування ґендерної ідентичності у під-літковій літературі

ДИБОВСЬКА Олеся

Розглянуто проблему відображення ґендерних стереотипів у підлітковій літературі. З’ясовано зміст поняття «фемінність» та «маскулінність». Виокремлено групи стереотипів та їх нега-тивні ефекти. Проаналізовано проблему статево-рольової соціалізації під час ознайомлення з тво-рами. Представлено результати дослідження щодо визначення характеристики ґендерних рис в уявлені сучасних підлітків.

Ключові слова: ґендер, ґендерні стереотипи, фемінність і маскулінність, підліткова література.

The problem of reflection of gender stereotypes in teen literature was reviewed. The concept of «femininity» and «masculinity» were defined. Groups of stereotypes and their negative effects were distinguished. The problem of sex-role socialization was analyzed. The results of the study are offered to determine the characteristics of gender roles in the eyes of today’s teenagers.

Keywords: gender, gender stereotypes, femininity and masculinity, teenage literature.

Реалії сьогодення вимагають від системи освіти таких підходів, за яких би здійснювалося формування цілісної особистості, котра володіє низкою компетенцій, необхідних для життя в умовах постійних змін. Ця мінливість стосується і суспільної та ґендерної сфер. Цілеспрямована робота в системі шкільної освіти надає можливість сформувати в учнів такі знання, уміння, навички, установки, які допоможуть їм взаємодіяти в соціумі, швидко адап-туватись до нових умов, бути результативними у власній діяльності, але попри все – вміло співпрацювати із людьми різних ґендерних характеристик. Звичайно, такий досвід варто формувати ще з раннього дитинства, а з віком його вдосконалювати, адже ґендерні умови вимагають, щоб цей процес був неперервним.

«Читаючи твір, юнаки й дівчата мають удосконалити свою ґендерну куль-туру, уникаючи будь-якої дискримінації щодо представників протилежної статі», − зазначає Л. Мозгова [6]. Особистісний смисл тексту може стати кон-стантним для певного випадку і певного часу, і буде використовуватися у подальшому як аналогія [5]. На нашу думку, важливим засобом для форму-вання ґендерної ідентичності підлітків виступає література.

Результатом ефективної ґендерної інтерпретації художнього тексту є висо-кий рівень сформованості ґендерної культури вже в старшому віці. Тому робота з текстом, на нашу думку, має ставити за мету формування наступних її структурних компонентів: пізнання ґендерного «Я»; критичне переосмис-лення існуючих у суспільстві ґендерних стереотипів; ґендерне визначення; удосконалення знань, умінь, навичок щодо взаємовідносин із протилеж-ною статтю; первинне оприявлення ґендерної чутливості у взаємовідноси-нах із чоловіком/жінкою; рефлексія отриманих ґендерних знань; моделю-вання власної ґендерної позиції у світі; проектування паритетної свідомості на інтеракцію зі світом; передача зразкового ґендерного досвіду майбутнім поколінням [2].

64

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

Психолог Ш. Берн тлумачить ґендер як соціально-біологічну характе-ристику, за допомогою якої люди дають визначення поняттям «чоловік» і «жінка» [1].

Дослідниця Г. Хасанова зосереджує увагу на соціальному аспекті тракту-ванні ґендеру, наголошуючи на тому, що це соціальний конструкт, набір характеристик, визначених культурою суспільства, яка ідентифікує соці-альну поведінку чоловіків і жінок та взаємини між ними [10].

Важливим для розуміння ґендеру є поняття ґендерних ролей – один із видів соціальних ролей, набір очікуваних зразків поведінки (ґендерних норм) чоловіків і жінок [8].

Розглядаючи проблему статеворольової поведінки, слід зазначити, що на її формування впливають також і ґендерні стереотипи. Зокрема, українське суспільство ще й досі лишається переважно патріархальним, в якому вищі вимоги висуваються до поведінки чоловіків, котра має відповідати маску-лінному стандарту. Та нині, порівняно з минулим століттям, стандарти ста-теворольової поведінки жінок суттєво змінилися. Тепер вони не так чітко окреслені, як раніше, та виражаються у різних варіантах маскулінізації ста-теворольової поведінки жінок. Наприклад, дівчата віддають перевагу одягу типу «унісекс», захоплюються бойовими мистецтвами, більше турбуються про кар’єру, ніж про родину (середній вік нареченої зараз складає 25 років, тоді як ще кілька років тому – 20-23 роки. Чоловіки вирішують створити родину у 28-29 років) [4].

У контексті наукового пошуку варто докладніше з’ясувати поняття сте-реотипу, що трактують як спрощений, схематизований, звичний канон думки, зразок поведінки. Ґендерний стереотип – це один із видів соціаль-них стереотипів, що заснований на уявленнях про маскулінне і фемінне та їхній ієрархії, які прийняті в суспільстві. Як зазначає Л. Шпанер, часто ґен-дерні стереотипи вирізняються сексизмом щодо жінок [9]. За визначенням А. Денисової, сексизм – це ідеологія та практика дискримінації людей за ознакою статі, що базується на установках або переконаннях, відповідно до яких жінкам (рідше чоловікам) приписують певні якості [8].

Ґендерні стереотипи є невід’ємними атрибутами повсякденного мис-лення, самоусвідомлення та взаємодії індивідів в соціальному просторі. Варто зазначити, що вони також є важливою складовою і базою соціалізації, адже за умов відсутності усталених уявлень людині довелося б пізнавати всі речі заново, що, в принципі, неможливо за умов сьогоднішнього суспіль-ного устрою – інформаційного суспільства. Літературні твори ж вміщують у собі досвід поколінь, що підсвідомо засвоюється читачами.

Існують різні теорії стосовно формування ґендерних стереотипів. Але, зважаючи на тематику нашої роботи, доречним є поділ ґендерних стерео-типів з огляду на їх суть і період функціонування в мові. Тому можна кла-сифікувати їх наступним чином:

1. традиційні стереотипи мають давню історію вживання і транслюють вікові уявлення народу про характер і призначення чоловіка та жінки у соціумі (наприклад, жінка-берегиня домашнього вогнища, чоловік-годувальник сім’ї, номінативи «сильна стать», «слабка стать» тощо);

2. нові з’явилися в мові відносно недавно і спираються на сьогоденні реалії життя та нову предметність (наприклад, стереотипи відносно пристрасті жінок до покупок, до фанатичної погоні за модою тощо);

65

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

3. актуалізованими називаємо традиційні стереотипні найменування, синхронізовані у сучасний дискурс з урахуванням нових семантич-них характеристик (партнерські стосунки між чоловіками та жін-ками, лексичні пари самка-самець, принц-принцеса та ін.) [7].

Ґендерна ідентичність полягає у переживанні людиною відповідності ґендерним ролям і ставить на перше місце соціокультурні параметри кате-горій «чоловіче» і «жіноче», у відповідності з якими людина ідентифікує себе з конкретною ґендерною групою та конструює свою ідентичність як представник чоловічої або жіночої статі. Тобто маскулінність і фемінність можемо визначити як змістові складові ґендерної ідентичності.

Педагогами та психологами (Т. Говорун, О. Кікінежді, О. Кізь, В. Кра-вець) доведено, що гіперфемінність та гіпермаскулінність є непродуктив-ними моделями та породжують низку проблем у соціальному функціону-ванні людини [4].

Крім звичного набору моделей поведінки підлітки засвоюють і нега-тивні аспекти ґендерних стереотипів, котрі мають деструктивний вияв.

• По-перше, ґендерні стереотипи в суспільстві функціонують як стан-дартизовані уявлення щодо моделей поведінки і рис характеру, які відповідають поняттям «чоловіче» та «жіноче». Така категоричність може зашкодити розвитку нових явищ, які з’являються в суспільстві.

• По-друге, ґендерні групові стереотипи спрямовані перш за все на досягнення необхідних умов існування для більшості. При цьому представник певного ґендеру буває змушений підпорядкувати власні інтереси колективному, незважаючи на особистісні позаста-теві якості та переконання.

• По-третє, відтворення ґендерних стереотипів у незмінному вигляді може здійснюватися протягом тривалого часу у різних індивідів та спільнот. А така ситуація призводить до уповільнення прогресив-них перетворень в соціумі, які так чи інакше торкаються життєтвор-чості обох ґендерів та їхньої взаємодії.

• По-четверте, наявність ґендерного стереотипу стосовно того, що є публічною та приватною сферою, призводить до замовчування антисоціальних, протиправних дій.

• По-п’яте, соціальні очікування відносно певної статі формують у жінок та чоловіків соціально схвалюваний стиль поведінки [3].

На базі ЗОШ І-ІІІ ступенів № 18 міста Івано-Франківська було проведено експериментальне дослідження щодо формування ґендерних стереотипів підлітків засобами художньої літератури. У дослідженні взяли участь 50 учнів, що навчаються у 9-11 класах. З них дівчат – 26, хлопців – 24.

Для них було підібрано групу запитань, які були спрямовані на визна-чення характеристики ґендерних рис в уявлені сучасних підлітків, їх асо-ціацій з героями творів для підлітків, виокремлення найбільш яскравих рис. Згідно з отриманими результатами, характеристику ґендерних рис в уявленні сучасних підлітків можна схематично зобразити у вигляді таблиці (див. табл.1).

66

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

№

ХЛОПЦІ ДІВЧАТА

Риси, прита-манні «справж-ньому чоловіку»

Риси, прита-манні «справ-жній жінці»

Риси, прита-манні «справж-ньому чоловіку»

Риси, прита-манні «справ-жній жінці»

1 мужність (15 учнів)

доброта (11 учнів)

мужність (17 учениць)

доброта (13 учениць)

2 фізична сила (8 учнів)

привабливість (9 учнів)

доброта (11 учениць)

розум (11 учениць)

3 розум (7 учнів)

вірність (7 учнів)

розум, вірність(по 10 учениць)

вірність (10 учениць)

4

хоробрість (6 учнів)

с к р о м н і с т ь , розум,чесність (по 5 учнів)

ввічливість,хоробрість (по 8 учениць)

ніжність (8 учениць)

5

комунікабельність (5 учнів)

жіночність,працьовитість (по 4 учні)

щирість, чесність (по 7 учениць)

щирість,жіночність (по 7 учениць)

6

доброта, гордість,справедливість,чесність (по 4 учні)

ніжність, вміння готувати (по 3 учні)

почуття гумору,розсудливість,фізична сила,ніжність і повага до жінки,турботливість,впевненість у собі (по 4 учениці)

привабливість (5 учениць)

7

с е р й о з н і с т ь , в в і ч л и в і с т ь , турботливість, почуття гумору,шляхетність (по 3 учні)

мудрість,дбайливість,гордість,почуття гумору (по 2 учні)

самостійність,скромність,привабливість (по 2 учениці)

чесність,терпеливість (по 4 учениці)

8

романтичність,рішучість (по 2 учні)

любов до дітей (1 учень)

брутальність,креативність,щедрість(по 1 учениці)

гордість,ввічливість,жіноча мудрість, працьовитість (по 3 учениці)

Таблиця 1. Характеристика ґендерних рис в уявленні сучасних підлітків

67

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

№

ХЛОПЦІ ДІВЧАТА

Риси, прита-манні «справж-ньому чоловіку»

Риси, прита-манні «справ-жній жінці»

Риси, прита-манні «справж-ньому чоловіку»

Риси, прита-манні «справ-жній жінці»

9

повага до жінки, брутальність (по 1 учню)

впевненість у собі,розсудливість,турботливість,скромність (по 2 учениці)

10

енергійність,п о ч у т т я материнства,почуття гумору,реалізм,хоробрість (по 1 учениці)

Крім того, учням було запропоновано відповісти на запитання: «Про кого (що) повинен писати письменник-чоловік? Про кого (що) повинна писати письменниця-жінка?» (див. табл.2).

Таблиця 2. Про кого (що) повинен писати письменник-чоловік / письменник-жінка?

№

ДІВЧАТА ХЛОПЦІ

Про кого (що) повинна писати письменниця-

жінка?

Про кого (що) повинен писати

письменник-чоловік?

Про кого (що) повинна писати письменниця-

жінка?

Про кого (що) повинен писати пись-менник-чоло-

вік?

1романи про кохання (17 учениць)

про життя,про кохання (по 8 учениць)

про чоловіків (7 учнів)

про жінок (6 учнів)

2

те, що цікаве чи близьке, про природу (по 3 учениці)

про жінок (6 учениць)

про кохання,р о м а н т и ч н і жіночі історії (по 4 учні)

про те, що хоче (5 учнів)

68

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

№

ДІВЧАТА ХЛОПЦІ

Про кого (що) повинна писати письменниця-

жінка?

Про кого (що) повинен писати

письменник-чоловік?

Про кого (що) повинна писати письменниця-

жінка?

Про кого (що) повинен писати пись-менник-чоло-

вік?

3

фантастику, життєві історії,про непобор-ність жіночого духу (по 2 учениці)

те, що цікаве чи близьке (3 учениці)

про те, що хоче,про природу,про сім’ю (по 3 учні)

про пригоди,про людей,про героїв,випадки з життя чи історії (по 3 учні)

4

про свої мрії,про сім’ю, детективи,про людей,про психологію жінок, про свою творчість(по 1 учениці)

детективи,романи (по 2 учениці)

життєві історії (2 учні)

про країну,про своє життя,про природу (по 2 учні)

5

про автомобілі,про свою творчість,про психологію чоловіків,фантастика,про пошуки свого призначення у світі,про стосунки між статями в розу-мінні чоловіка,про пригоди(по 1 учениці)

про свою творчість(1 учень)

Отже, дівчата виділяють основною тематикою творів письменників-чоло-віків – твори про життя та про кохання, письменниць-жінок – романи про кохання. Хлопці ж лейтмотивом творів письменників-чоловіків вважають сто-сунки із жінками, письменниць-жінок – стосунки з чоловіками.

Проте результат ґендерного виховання не завжди залежить від представле-ної у художньому творі патріархальної/матріархальної/ґендерної картини світу, а визначається правильно організованою роботою з текстом на уроці чи вдома.

Можна зробити висновок, що в уявленні сучасних підлітків до маскулін-них рис належать: фізична сила, надійність, мужність, рішучість. До переліку винятково фемінних рис учні відносять такі: скромність, ніжність, жіночність,

69

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

співчутливість, м’якість, довірливість, турботливість, любов до дітей. До переліку рис, які можна прийняти як андрогінні, увійшли: впевненість у собі, почуття гумору, щирість, турботливість, привабливість, розсудливість.

Отже, у способі життя суспільства часто або перебільшуються, або ніве-люються розходження між статями. Досягнення позитивного ефекту ґендер-ної соціалізації відбувається засобами казки. Адже літературний твір воло-діє великими потенційними можливостями, які у вправних руках педагога стануть не теоретичним аспектом, а практичним вмінням, що сприятиме формуванню правильної ґендерної ідентифікації ще з молодшого шкільного віку. Адже перед освітою ХІХ століття лежить завдання не лише дати дитині знання в певних галузях, а й навчити її життєвим компетенціям.

ДЖЕРЕЛА1. Берн Ш. Гендерная психология [Електронний ресурс] / Ш. Берн. – СПб.: Прайм-Еврознак,

2001. – Режим доступа: http://www.koob.ru/books/the_social_psychology_of_gender.2. Бутурлим Т. Художній текст як засіб формування ґендерної культури старшокласників /

Т. Бутурлим // Збірник матеріалів науково-практичної конференції «Ґендерна освіта – ресурс розвитку паритетної демократії». – К., 2011. – С. 313-317.

3. Вілкова О. Ю. Конструктивні та деструктивні вияви гендерних стереотипів / О. Ю. Вілкова // Український соціум. – 2004. – № 3 (5). – C.28-33.

4. Говорун Т. Стать та сексуальність: психологічний ракурс. Навчальний посібник / Т. Говорун, О. Кікінежді. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан. – 1999. – 384 с.

5. Гудінова І.Л. Проблема розуміння тексту у психологічній герменевтиці / Л. І. Гудінова // Нові технології навчання: наук.-метод. зб. / Кол. авт. – К.: Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, 2008. – Вип. 52. – С.34 – 40.

6. Мозгова Л. Взаємозв’язок шкільного літературознавства і ґендерної психології / Л. Мозгова // Дивослово. – 2007. – №7. – С. 5 – 8.

7. Слінчук В. В. Соціальна типізація гендерних стереотипів у мові ЗМІ / В. В. Слінчук // Наукові записки Інституту журналістики. – К., 2004. – Т. 17. – С. 67–74.

8. Словарь гендерных терминов / Под ред. А. А. Денисовой / Региональная общественная орга-низация "Восток-Запад: Женские Инновационные Проекты". М. : информация XXI век, 2002. – 256 с.

9. Шпанер Л. Образ жінки у телерекламі: погляд психолога [Електронний ресурс] / Л. Шпанер // Український жіночий рух : здобутки і проблеми. – 2002. – Вип. 1. – С. 152 –161. Режим доступу : www.mediakrytyka.info/?view=77.

10. Khassanova G. Women in Democratic Institutions in Kazakhstan [Електронний ресурс] / G. Khassanova. – Режим доступу: http://www.policy.hu/khassanova/index.html.

70

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

Діснеївська та українська народна казка: об’єкти феміністичної критики, або«чоловік-переможець» не потребує

«жінки-переможниці»

ГОНЧАР Марина

Проаналізовано українську та діснеївську казки з точку зору феміністичної критики. За основу дослідження взято «Казку про калинову сопілку» О. Забужко, мультфільми студій Disney, Pixar (1932-2014 рр.).

Ключові слова: Disney, Pixar, фемінізм, казка, Забужко, мультфільм, критика.Ukrainian and Disney fairy tales were analyzed from the point of view of feminist criticism. As the

basis of the study were taken «Tale of viburnum organ» O.Zabuzhko, Disney and Pixar studios cartoons (1932-2014 gg.)

Keywords: Disney, Pixar, feminism, fairy tale, Zabuzhko, cartoon, criticism.

Ми не гірші. Ми маємо ті самі дві руки, дві ноги та голову на плечах. А що найголовніше – той самий мозок, те саме серце. Ми – жінки, але перш за все ми – люди. І як же безглуздо, як примітивно малювати обмежувальну лінію між нами та чоловіками лише через те, що у нас є груди. Історія знає, що ми не сми-ренні. Аттична сіль цієї ситуації в нерозумінні гармонічної єдності чоловіка й жінки в природі – це і є істинні витоки фемінізму.

Фемінізм набув популярності в другій половині XX століття. Ідеологію фемі-нізму в Європі обґрунтували Мері Волстонкрафт у праці «Виправдання прав жінки» (1792 р.), Персі Біші Шеллі, автор «Визволеного Прометея» (1820 р.), Керолайн Нортон у «Природному праві матері на опікування своєю дитиною» (1837 р.), Маргарет Фулер у дослідженні «Жінка в дев’ятнадцятому столітті» (1845 р.), Джон Споарт Мілл у статті «Поневолення жінок» (1861 р.), Сімона де Бовуар у книзі «Друга стать» (1946 р.). Остання праця завершила першу хвилю фемінізму. Вона поставила за мету поглянути на художній твір очима жінки, звернувши увагу на жіночі образи і ті функції, які відводили своїм героїням автори, творили таким чином цілу міфологію про жіночу роль і призначення [1].

Висвітлення теми фемінізму ми можемо спостерігати і в українській літера-турі в творах Олени Пчілки, Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Ганни Бар-вінок, Оксани Забужко. Наприклад, Кобилянська «асимілювала феміністичну ідею через власну творчість у літературний процес, що модернізувався під впливом ніцшинської філософії, що сприяло творенню нового образу жінки – інтелектуальної, самодостатньої особистості» [2].

Адже хто така жінка по своїй суті? Вона сильна, незалежна та самодостатня людина, котра носить у серці цілий світ добра та тепла. Для неї немає нічого неможливого, вона здатна на все, аби тільки сили смертної вистачило.

Візьмемо до уваги сучасну українську письменницю Оксану Забужко та її «Казку про калинову сопілку», в якій вона заново відкриває читачеві безмежний

71

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

світ народної казки через рух життя, різнобарвність характерів та побут україн-ського села. В основі сюжету – екзистенційна інтерпретація жінки, питання про свободу свідомості та становлення особистості. По суті, ми бачимо висвітлення реалій тоталітарного та посттоталітарного українського суспільства у ХХ ст.

Всю суть феміністичних ідей повісті уособлює образ Ганни-панни. Дівчина з підозрілою ненавистю ставиться до батька, потім до Дмитра. У її світі чолові-кам місця немає. Героїню «Казки…» можна сміливо вважати проекцією сучасної української жінки, яка у складних умовах національно-економічної залежності стоїть на розпутті власної долі: з одного боку, між засмоктуючою рутиною життя, з іншого – духовним винищенням з перспективою на оволодіння «власним про-стором [3].

З точки зору архетипної критики, авторські алюзії, такі, як «бабина дочка», «дідова дочка», калинова сопілка, що співає сама по собі, трикратно вимовлене Ганною питання про справедливість покарання Каїна та її загадкове зникнення у кінці готичної повісті, говорять про поєднання казкового та біблійного начал [4].

Ґендерну ситуацію в українському суспільстві ХХ ст., стереотипне сприйняття положення жінки у сім’ї та громаді Забужко інтерпретує образами батька, Марії, їх дочок Ганни-панни та Оленки-зміючки, Дмитра, Василя.

Оксана Забужко сама конкретно вказує на феміністичні ідеї у цьому творі, коли розповідає про Марію та її одруження. Вона зазначає: «І так судилося Васи-леві стати заручником у грі, про яку, сердега, не мав і гадки, а первістці їхній, Ганні-панні <…>, диву дивному з місяцем на лобі, зростати — маминою дочкою, авжеж пак маминою, бо чиї б бички не скакали, а телятко наше, й батько лиш тоді важить, коли мати на те дозволить» [5].

Ганна надзвичайно вродлива, спесива та наділена даром містичного відання й про-віщення. «Однак перелік ролей, пропонованих соціумом жінці, – на думку В. Агеєвої, – дуже обмежений. Дівчина захотіла порушити зокрема ті межі, що продикто-вані походженням, і стала заручницею міфу про щасливе заміжжя як найвищий жіночий осяг, про прекрасну царівну на кришталевій горі чи недосяжній вежі, куди обов’язково прийде визволитель-принц» [6]. Як результат – Ганнине життя виявляється зовсім не казковим: «Світ цей належить-бо покірним, звичайним, не обтяженим даром, талантом, творчістю, таким, як Оленка. Я всього тільки й можу, що винести на тарелі гарбуза, та й то, коли самі по нього прийдуть» [5].

О. Забужко моделює такий архетип жінки, який демонструє всю складність збереження своєї самостійності, або й просто її неможливість, не зрікаючись статі. Адже єдиним способом уникнути стереотипної жіночої участі для Ганни міг стати лише монастир, але цим шансом вона знехтувала, адже це означало зре-чення власної тілесності. Юлія Крістєва писала, що відповідати жіночому ідеалу в патріархальному суспільстві може лише черниця або заміжня жінка, якщо вона поставлена чоловіком, родиною у виняткові обставини, що визволяють від «земних» умов і готують до «найвеличнішої сублімації відчуження від власного тіла». Жіноча унікальність можлива лише через мазохізм [7].

В результаті ми спостерігаємо два антагоністичні варіанти жіночої долі – Оленчиної та Ганниної. Між ними – безкінечна прірва, суцільна дисгармонія, конфлікт сестер нагадує нам прадавню історію Авеля з Каїном: «Чому зглянувсь Господь на Авелеву жертву, а на Каїнову не зглянувсь?» Ніцшеанські ідеї про те, що християнський Бог – Бог слабких, обрамляють поєдинок добра та зла в душі Ганни, яка гадає, «чому цей світ мав би належати до Оленки?» [5].

72

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

Зло перемагає, Диявол-князь ночами приходить до Ганни. Вона мститься за себе і за матір, котру колись віддали за некоханого. Дівчина уособлює в собі все демонічне, відьмацьке – це шлях жінки, що не вкладається в рамки патріар-хального затхлого суспільства.

«Всьому «жіночому», хай то буде материнство, чи пологи, розлучення, чи хатні клопоти, наперед відмовлено українською культурою не то в «божесті», а й в елементарній естетичній вартості» [8].

Відштовхнемося від українських реалій та поринемо у світовий океан казок. Відважні і самовпевнені панянки, здатні згорнути на своєму шляху гори заради досягнення мети, що обходяться без допомоги чоловіка, – головні героїні сучасних мультфільмів. Але перш, ніж стати такими жінкам, як у житті, так і на екрані, їм довелося пройти довгий шлях.

1932-1959 роки: покірність і краса. У 1932 році студія Макса і Дейва Флей-шер випустила короткометражки з Бетті Буп – дівчиною, якій «завжди шіст-надцять». Бетті красувалася на екрані у відвертих нарядах з декольте, а з-під короткої спідниці виглядала спокуслива підв’язка. У 1934 році в силу вступив Кодекс Хейса – прийнятий звід правил в кіноіндустрії про те, що можна і чого не можна показувати в кіно. Бетті з її вульгарними вбраннями не вписувалася в нові канони, тому збільшилась довжина спідниць Бетті і перетворилась вона на добропорядну домогосподарку.

У 1937 році в першому кольоровому повнометражному анімаційному фільмі «Білосніжка і сім гномів» компанія Disney створює образ ідеальної жінки пури-танського складу. Опинившись в лісі, Білосніжка не намагається повернутися до людей, не шукає способів відновити титул і права на королівство. Замість цього, потрапляючи в будинок до гномів, вона одразу починає готувати, при-бирати і прати.

Ситуація трохи змінюється після Другої світової війни. У 1950 році на екрани виходить мультфільм «Попелюшка». Перше, що кидається в очі – біляве волосся героїні. Після війни у жінок виникла проблема з заміжжям – багато чоловіків загинули на полі бою. Жінці потрібно було шукати способи привернути увагу чоловіків, тоді білявка стає еталоном краси. В «Попелюшці» вперше виникає тема соціального ліфта через заміжжя. Попелюшка не знатного роду, але вона закохується в принца і завдяки йому стає принцесою. Проте жінка вже має хоч якесь право вибору – вона сама вирішує поїхати на бал, хоча за це має зробити всю хатню роботу. Така зміна пояснюється тим фактом, що в реальному жінки почали працювати, у них з’явилося право голосу.

1961-1964 роки: революція світогляду. У 1961 році виходить мультфільм «101 далматинець». Героїня – Круелла де Віль, емансипована бунтарка, яка йде проти законів суспільства і самостійно вирішує, що і як робити. Круелла водить машину, диктує свої правила підлеглим – чоловікам. Вона бізнес-леді, володіє власною невеликий фабрикою. Круелла фліртує з чоловіками, намага-ючись домогтися від них бажаного. Поява такого персонажа обумовлена ситуа-цією в суспільстві: це час соціальних революцій, бунтів, хіпі, людей, не згодних жити, як усі. Варто звернути увагу на зовнішній вигляд Круелли: чорно-біле волосся, червоні аксесуари – це демонічні кольори, які підкреслюють, що Кру-елла все ж таки негативний персонаж. Вона також позбавлена м’яких і окру-глих обрисів, плавних рухів, вся немов складається з гострих кутів і прямих ліній. Такий образ героїні пояснюється несприйняттям консервативним сус-пільством нового типу жінки, для них самостійна жінка – це щось бридке.

73

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

Проте через три роки образ емансипованої жінки набуває позитивних відгу-ків, що відображається в ігровому фільмі 1964 року «Мері Поппінс». Чарівниця Мері Поппінс – сувора, красива няня, яка все вирішує сама і чудово знає, як і що робити.

1989-1998 роки: жінка з іншого життя. Русалочка 1989 року – бунтарка, як Круелла і Мері Поппінс, але до того ж вона жінка з іншого світу. Русалочка закохана в принца і готова зробити все заради кохання, але вона чужа скрізь – в своєму підводному царстві та в світі людей.

В мультфільмі «Алладін» головна героїня Жасмін за соціальним станом вище свого коханого – Аладдіна, тема соціального ліфта через заміжжя перевер-тається. Русалочка, Жасмін – принцеси, вони позбавлені повсякденних турбот, все, що їх цікавить, – реальний світ за межами царських палаців. У вільний час вони читають, до цього ні в одному мультфільмі не було і натяку на те, що жінка може бути інтелектуалкою.

Белль з мультфільму «Красуня та Чудовисько» виконує роль типово чоло-вічу: знімає закляття з Чудовиська силою справжнього кохання, розтоплює лід в його серці та повертає йому людське обличчя.

2009-2014 роки: сама собі чоловік. Героїні сучасних мультфільмів ще більш самостійні, вони владні та можуть звернути гори, роблять лише те, що вважа-ють за потрібне, і навіть породжують конфлікт зі своїми близькими. Навіть тра-диційні казки про Барбі набули рис фемінізму – їм більше не потрібні чоловіки, щоб побороти сили зла, у них вдало виходить наздоганяти лиходіїв у помпез-них рожевих платтях на блакитних пегасах.

Головна героїня мультфільму «Принцеса і Жаба» Тіана – симпатична тем-ношкіра офіціантка, яка живе в новоорлеанскому французькому кварталі. У дитинстві вона хотіла бути принцесою, але замість того, щоб полювати за прин-цами, Тіана виросла з дитячої мрії і вирішила наполегливо працювати, щоб досягти в житті успіху і відкрити власний ресторан. Під час маскараду Тіана переодягається в розкішну сукню принцеси і абсолютно несподівано стикається з дивною балакучою жабою. Жаба стверджує, що вона – принц Навин і просить Тіану поцілувати його, на що та великодушна погоджується. В результаті Тіана сама перетворюється на жабу, і тепер вони обоє шукають спосіб повернутися до нормального життя. Тут спостерігається вже гармонічне поєднання чоловічого і жіночого, ця риса рівноправ’я стає притаманною сучасній анімації.

У мультфільмі 2010 року «Рапунцель: заплутана історія» героїня сміливо вивільняється з-під опіки мачухи. Те ж саме відбувається і з Мерідою, героїнею мультфільму «Відважна» 2012 року студії Pixar. Вона йде наперекір батькам і у фіналі доводить, що здатна побудувати своє життя так, як вона того хоче.

Для дівчини шлюб не стоїть на першому місці – ось найважливіша зміна цього періоду. І Рапунцель, і Меріда, та й Анна з Ельзою з мультфільму «Холодне серце» не чекають принців подібно Попелюшці або Білосніжці. Вони взагалі не хочуть заміж, для них ідея шлюбу, продовження роду йде на останній план. Жінки прагнуть пізнавати світ, відкривати щось нове, розвиватися. Коли злодій Флінн Райдер, який забрався у вежу до Рапунцель, намагається її споку-сити, дівчина ніяк не реагує на це. У неї одне бажання – побачити світ, і Флінн в даному випадку, як і в «Холодному серці» Крістофф, лише провідник на цьому шляху. А Меріда взагалі відмовляється від трьох претендентів на руку і серце, заявляючи, що, якщо вона захоче вийти заміж, знайде чоловіка сама, а поки у неї є завдання – правити царством [9].

74

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

Якщо поглянути поза межі кінематографу і звернутись до паперових казок, що діти читають у дитячих садках та школах, то в деяких країнах ситуація пере-котилась з ніг на голову. Комітет Європарламенту з прав жінок і гендерної рів-ності підготував доповідь, в якій вимагає заборонити в школах і дитячих садах Європи всі книжки, що показують традиційні сім’ї, де батько – годувальник, а мати піклується про дітей. На думку авторів доповіді, такі книги погано вплива-ють на подальше життя дітей, особливо дівчаток, створюючи у них неправиль-ний стереотип поведінки. У майбутньому це може перешкодити їм зробити кар’єру.

Автори доповіді настійно рекомендують терміново вжити законодавчих заходів в галузі дитячої літератури. Зокрема, необхідно запровадити політику «рівності всіх соціальних секторів». Як приклад дитячої альтернативної літера-тури наводиться книга «Король і король» з чоловіками на обкладинці, що цілу-ються. Завдяки цьому, на думку авторів доповіді, діти дізнаються про «справ-жнє сексуальне різноманіття суспільства» [10].

На мою думку, сучасна світова спільнота забуває про природу казок – в них панує гармонія. Адже казка – це символічна інтерпретація внутрішніх психіч-них процесів людей, в яких, відповідно до Юнга, має бути рівно розвинуті як чоловіче, так і жіноче начала. В іншому випадку матиме місце дисгармонія та страждання. В казках один персонаж завжди доповнюється іншим, разом вони стають одним цілим і не треба придиратись та визначати «хто в домі хазяїн». Коли ми читаємо казку чи дивимося мультфільм, ми отримаємо справжню насолоду, спокій та щастя розливаються по нашому тілу. Чому? Тому що казка – це наша утопія. І як не крути, тут не місце фемінізму чи шовінізму. Адже право на самовираження кожного персонажа в казках закладено де юре і де факто.

ДЖЕРЕЛА1. Ференц Н.С Основи літературознавства: підручник / Н.С. Ференц. – К.: 2011. – 320 с. 2. Феміністична проблематика повістей О.Кобилянської «Людина» і «Царівна» [Електронне дже-

рело]. – Режим доступу : http://www.ukrlib.com.ua/referats/printout.php?id=2613. Гук О. За феміністичним каноном («Казка про калинову сопілку» О. Забужко) / О. Гук // Націо-

нальна бібліотека України ім. В. І. Вернадського : сайт. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/vznu/fil/2009_2/016-21.pdf.

4. Калинова сопілка // Калинова сопілка. Антологія української народної творчості. Казки, анек-доти, легенди, перекази, оповідання. – К. : Веселка 1989. – С. 171–172; Дідова дочка й бабина дочка // Українські народні казки. – К. : Веселка, 1988 – С. 241–249.

5. Забужко О. Сестро, сестро: Повісті та оповідання / О. Забужко. – Вид 2-е – К. : Факт, 2004. – 240 с.

6. Агеєва В. Жіночий простір: феміністичний дискурс українського модернізму : Монографія / В. Агеєва. – К. : Факт, 2003. – 320 с.

7. Крістєва Ю. Stabat Mater / Ю. Крістєва // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літера-турно-критичної думки ХХ століття. – Л. : Літопис, 1996. – С. 495–510.

8. Забужко О. Жінка-автор у колоніальній культурі / Оксана Забужко // Українська мова та літе-ратура. – 2003. – №10 (314) – С. 3–11.

9. Райнис А. Идентификация женщины / А. Райнис // Вокруг света. – Режим доступа : http://www.vokrugsveta.ru/article/192061/.

10. Сметанина С. Феминистки ополчились на детские сказки / С. Сметанима. – Электронная газета Правда.ру. – 2012. – Режим доступа : http://www.pravda.ru/society/family/pbringing/10-12-2012/1137947-feminism-0/.

75

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

Література в українській шкільній системі

АНЖЕЛЮК Софія

Подається характеристика та аналіз розвитку програми з літератури в українських школах радянського періоду та часів незалежної України. Пропонується короткий аналіз окремих програм-них творів.

Ключові слова: література, програмна література, шкільна програма, українська література, світова література.

Description and analysis of the development program of literature in Ukrainian schools in the Soviet period and the time of the independent Ukraine was given. Brief analysis of some program literature works is suggested.

Keywords: literature, program books, curriculum, Ukrainian literature, world literature.

Що ви пам’ятаєте зі школи? Що читали? Яких літературних героїв хотіли наслідувати? Варіантів, зазвичай, не так і багато: «Пригоди Тома Сойєра» Твена, «Острів скарбів» Стівенсона, «Маленький принц» Екзюпері. Що ж стосується української літератури, то передовсім пам’ятаються твори Шев-ченка (здебільшого поезії), Лесі Українки (майже завжди «Лісова пісня») та Франка (переважно «Захар Беркут»).

Програми з української та світової літератур у загальноосвітніх закладах спрямовані передовсім на ознайомлення з творчістю певних письменників. Те, що запам’ятовується і залишається як досвід, залежить від багатьох чин-ників: звички читати/не читати у батьків, компетентності вчителів літера-тури, психологічних особливостей та бажання кожного учня. Зрозуміло, що програма з літератури як української, так і світової не ідеальна, хоча, почи-наючи з часів незалежності, поступово прямує до досконалості. Спробуємо трішки розібратися у труднощах, які стоять перед сучасним школярем.

По-перше, неозброєним оком видно, що програма з української літе-ратури ввібрала у себе елементи радянського періоду: Юрій Яновський «Вершники», Леся Українка «Давня казка», «Мрії», «Як дитиною бувало», Леонід Глібов «Щука», Михайло Стельмах «Гуси-лебеді летять», Іван Кар-пенко-Карий «Сто тисяч», Михайло Коцюбинський «Дорогою ціною» і ще деякі інші твори, яких важко належно сприйняти у шкільному віці. У бага-тьох варіантах програми замінено твори авторів: місце роману Олеся Гон-чара «Прапороносці» зайняв спочатку «Собор», а згодом новела «За мить щастя»; «Поема про море» Олександра Довженка замінена кіноповістю «Україна в огні». Всі вищезазначені твори та їхні заміни не мають істотного впливу на формування сучасної особистості. Натомість поетичні шедеври представника «розстріляного відродження» Майка Йогансена та геніаль-ного поета другої половини ХХ століття Грицька Чубая так і не знайшли свого місця у шкільній програмі з літератури. Хоча великим позитивом можна вважати наявність у ній творів Євгена Плужника, Григорія Косинки, Богдана-Ігоря Антонича, Ліни Костенко, Василя Стуса.

По-друге, програма 9-11 класів побудована за принципом «перший в істо-рії»: перша повість українською мовою – твір Григорія Квітки-Основ’яненка «Маруся» (періодично замінювалась на «Конотопську відьму»); перший

76

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

історичний роман – «Чорна рада» Пантелеймона Куліша; перша соціально-побутова повість – «Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького; перший соціально-психологічний роман – «Хіба ревуть воли, як ясла повні» Панаса Мирного. Такий принцип не завжди демонструє талант письменника і згідно з ним у програму потрапляють твори, які не завжди можуть заціка-вити сучасного учня.

По-третє, важко донести до розуміння учнів, для чого на уроках укра-їнської літератури вивчати українські переклади російськомовних укра-їнських письменників, до прикладу Леоніда Кисельова. А ще каменем спотикання в усвідомленні літературного процесу є Микола Гоголь, який вивчається на уроках світової літератури у сьомому класі як російський письменник, що написав «Тараса Бульбу», а на уроках української літера-тури в дев’ятому класі – як російськомовний український письменник, що дуже вправно описав особливості української культури в оповіданні «Вечір проти Івана Купала».

По-четверте, радянський період відобразився також у курсі вивчення світової літератури. Як знаємо, в ті часи замість неї була російська літера-тура, до курсу якої входили іноземні письменники, такі, як Шекспір чи Сервантес. Сучасна програма світової літератури майже на 23% складається з вивчення творчості російських авторів, тоді як найкращі зразки світової дитячої прози – Астрід Ліндгрен чи Туве Янссон – не представлені зовсім!

Однак останнім часом до програм вносилося багато поправок і змін, особливо стосовно предмету української літератури. Нарешті зроблено спробу зменшити кількість творів, які вивчаються, хоча б на два-три у кож-ному класі, а також кількість поезій та пісень для обов’язкового вивчення напам’ять. Вилучено або твори із розмитим сюжетом, що не викликають зацікавлення, або ті, що не відповідають віковим психологічним особли-востям. До перших належить казка Василя Короліва-Старого «Потерчата», яка вивчалася у 5-му класі, до других можна віднести прозовий твір Бог-дана Лепкого «Цвіт щастя», а також вірш Малишка «Приходять предки», які вивчалися у 7-му класі. Гумореска Євгена Дударя «Червона шапочка», яка мала зворотній виховний ефект, вдало замінена гумористичними опо-віданнями Олега Чорногуза.

Якщо аналізувати програму старших класів, то позитивним фактом є внесення до текстового вивчення новели Івана Франка «Сойчине крило», яка викликає зацікавлення, оскільки оповідь ведеться без зайвого напру-ження, хоча й описує важкий психологічний стан головного героя.

На щастя, у школі існують уроки позакласного читання та літератури рідного краю. Цей час, проведений з позапрограмовою книгою, дає шанс на те, аби дитина справді зацікавилася процесом читання. Хоча й у оновле-ній програмі є твори, які хочеться прочитати на одному подиху від початку до кінця. Одним з таких творів можна вважати повість Зірки Мензатюк «Таємниці козацької шаблі», адже це динамічний та цікавий твір, який роз-повідає про відважну дівчинку, яка здатна самотужки приймати важливі рішення та знаходити спільну мову з привидом і бісеням. Повість вчить цінувати національні реліквії, зацікавлює читача особливостями побуту козаків та національною історією загалом.

Іншою новинкою у шкільній літературі є «Казка про яян» Емми Андієв-ської. Ця історія дуже коротка і більше нагадує притчу, яка вчить поважати

77

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

не тільки своє «я», але й «я» оточуючих; у творі піднімаються питання цін-ності людської особистості, поваги до старших, долання проблем та пере-шкод, а також важливість домівки у житті кожного.

Часто трапляється так, що твори, задані у школі, не читаються принци-пово, особливо підлітками. Шкільна програма сприймається як щось від-стале та нікому не потрібне. А старших класів спробуй дочекайся, аби довелося хоч краєчком ока подивитися на бубабістів з лугосадівцями. Тому реалія літератури у житті школяра дуже плачевна: вона полягає у намаган-нях засвоїти зміст твору, який по черзі читає кожен учень у класі з подаль-шим переказуванням, чи декламуванні напам’ять уривку «Причинної» або «Гамлета».

Дитяча література на українському ринку: короткий огляд

ДЗЮБАК Настя

Досліджується питання наявності на сучасному книжковому ринку дитячої книжки на будь-який смак. Стаття спрямована на дослідження того, що і про що пропонують читати дітям українські видавці.

Ключові слова: «література для дітей», вікові категорії, жанри, література для малят, література для дошкільнят, література для дітей молодшого та середнього шкільного віку, література для підлітків.

The availability of children’s books for all tastes in today’s book market was investigated. The article aims to research what and about what Ukrainian publishers offer children to read.

Keywords: «Books for Children» age categories, genres, books for kids, books for preschoolers, books for primary and secondary school children, books for teens.

Поняття «література для дітей» переважно використовують для визначення тих книг, що ми купуємо чи читаємо дітям. Проте не треба думати, що чита-чем чи слухачем дитячої літератури є винятково малеча. Не дарма видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» для деяких своїх видань визначає вікову категорію «від 2 до 102», адже вони поєднують у собі різні пласти. Поверхневий – дитячий і філософський – дорослий.

Дитячі книжки умовно можна поділити за призначенням на художні, піз-навальні і навчальні. Саме умовно, адже кожна книга, особливо для наймолод-шого читача, є і пізнавальною, і навчальною. А чим старший читач, тим більше розмежовується за призначенням для нього література, і кожна книга набуває цілком конкретного цільового призначення.

78

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

Ми зосередимо свою увагу на художній літературі для дітей, яку пропонують українські видавництва. Психологи розрізняють кілька етапів дорослішання дітей. Отже, що сьогодні пишуть для дітей різного віку?

Для малятДехто з батьків впевнений, що якщо дитині немає року-двох, то читати

книжечки їй зарано. Це помилкова думка. Малечі можна і треба читати від народження, а можливо, навіть і до народження. І повірте, вас почують і від-гукнуться, можливо, без слів, можливо, лише посмішкою чи утаємниченим мов-чанням. Але все це буде не дарма.

Книги для малят невеликого обсягу і формату. Вони написані короткими реченнями. Часто віршовані. Обов’язкова умова – гарна ілюстрація, різнома-нітні інтерактивні елементи. Наприклад, часом ілюстрацією книг про тварин може слугувати картинка зі вставкою хутра: малеча торкається і чуттєво почи-нає розрізняти, чим шерстка кролика відрізняється від овечої. Або книжкова картинка відгукується голосом змальованого звірятка. Часом книги пахнуть квітами, травами, полонять музикою.

Колір, дотик, картинка і звук – це те, через що дитина сприймає світ і насичу-ється новими знаннями. Звісно, текст для дитини тут не головне, головне, щоб була змога торкатись і гортати, проте, завдяки супроводу батьківського голосу, який пояснює кожну картинку, зміст теж не залишиться без уваги.

Ці книги не завжди лише паперові. Товстий картон з заокругленими кути-ками, тканина і навіть поліетилен – згодиться усе нетоксичне, що можна смок-тати, гризти, слинити і не поранитись.

За жанром це переважно найпростіші казки, вірші, або короткі оповіді про навколишній світ. Особливим жанром можна вважати забавлянки – короткі віршики, які легко запам’ятовуються, і мають під час читання супроводжува-тись дотиками, лоскотанням, плесканням у долоні, іншими рухами.

Для дошкільнятЗа жанром це переважно вірші, невеликі оповіді та казки. Серед видань, пред-

ставлених українськими видавництвами, присутні як українська народна твор-чість («Пан Коцький», «Коза-дереза», «Рукавичка), класика («Білосніжка», «Бре-менські музиканти», «Попелюшка»), так і авторські видання сучасників («Мед для мами» Івана Малковича, «Літачок-рятівничок» Наталії Вовк, книжечки про пригоди кота Сплетта Роба Скоттона). Зрідка трапляються також психологічної повісті («Пінгвік» Івана Андрусяка).

Серед віршиків для малечі – прекрасні зразки Скиби, Івана Лучука, Зірки Мензатюк: прості, веселі, змістовні і барвисті. Окрім розважальної, книги мають і виховну та пізнавальну функції. Вони так цікаво і ніби мимоволі знайомлять малюків з барвистістю мови, без моралізаторства розказують про дружбу, кохання, привчають до прагнення поділитись добром з іншим, до відповідальності.

Переважно героями книг є тварини, або діти-однолітки читачів.Як особливу тематичну категорію можна визначити біблейські історії для

дітей: це і найпростіші розповіді про Бога, і спрощений варіант притч, казки та легенди про Різдво, Великдень, свято Миколая.

Особливе місце серед книг для дошкільнят займають абетки. Їх пропонує чи не кожне видавництво. Їх будова стандартна: літера і кілька слів, що з неї

79

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

починаються, ілюструються картинками. Для менших пропонують абетки з товстого картону, з заокругленим краєм, для старших – книги, до кожної літери дописано віршика, у якому переважає дана буква, слова пишуться по складах. Широкий вибір абеток за тематикою пропонує видавництво «Грані-Т» («Грайлива абетка» з кумедними віршиками, «Веселі літери» розпо-відають про пригоди кожної букви, «Абетка ярмарок» з віршиками, де кожне слово починається з відповідної літери, «Звіряча абетка», де кожна літера супроводжується віршиком про звіра, чия назва починається з даної букви, «Абетка котиків і киць», «Твоя абетка» – одна з традиційних). «Махаон» про-понує серію книг «Читаємо по складах» та «Читаєм самі і з мамою».

Окремим жанром нині стали і мультимедійні книги. Це перш за все книги для дошкільнят, виконані якісною графікою, з інтерактивними елементами і звуками (першовідкривачем серед українських виробників таких книжок стала «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» зі своїм виданням «Снігова королева» для планшетів). Популярністю користуються і аудіокниги. Так, тритомник «Улюблені вірші» для малюків та дошкільнят від «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ» супроводжується диском з неперевершеною начиткою. Для трохи старшого читача є аудіоказки від Сашка Лірника (є і книжковий аналог, але насправді їх треба саме слухати, а то і бачити, в авторському виконанні).

Для дітей молодшого і середнього шкільного вікуТут поволі до жанру віршів додаються казкові повісті. Прикладами

можуть слугувати казкові повісті Реялда Дала («Матильда», «Джеймс і гігант-ський персик», «ВДВ») та серія пригод Чудового Чудовиська від Сашка Дерманського.

На піку популярності є вперше видана українською дитяча класика – серія казок про пригоди Мумі-тролів Туве Янсон.

Пропонують дітям і цілу серію книг з кумедними пригодами. Наприклад, книги сучасного англійського автора Джеремі Стронга, чи осучаснений Все-володом Нестайком варіант «Тореодорів з Васюківки». Пригоди тут поєдну-ються з дуже кумедними ситуаціями.

Роман для даної вікової категорії є рідкістю, проте успішним прикладом може слугувати серія книг про пригоди Гаррі Поттера.

Тут додаються пізнавальні посібники. Одні суто пізнавальні (енциклопе-дії та довідники, стилізовані брошурки з коміксами), інші – завуальовані у художній стиль «посібники» (прикладом може бути серія «Абетка грошей» «Видавництва Старого Лева»).

Окремо стоять казково-пригодницькі повісті, що базуються на історич-них подіях. Так героїчними персонажами часто стають козаки («Іван Сірко, славетний кошовий» Марії Морозенко, «Таємниця козацької шаблі» Зірки Мензатюк), опришки («Пригоди тричі славного розбійника Пинті» Сашка Гавроша), силачі («Пригоди Івана сили») та джури-характерники («Джури козака Швайки» Володимира Рутківського).

Традиційними є пригодницькі повісті дітям про дітей з казковим елемен-том («Таємне товариство боягузів і брехунів» Лесі Ворониної), або без («Енн із зелених дахів» Люсі Мод Монтгомері). Присутня і психологічна повість («Вісім днів із життя Бурундука» Івана Андрусяка). Як художньо-пізнавальна література пропонуються міфи та притчі народів світу.

80

Kol

o №

9Н

аука

/Sci

ence

Для підлітківСеред пропозиції на сьогодні, на жаль, майже відсутня поезія і казка,

натомість пропонують широкий вибір сучасних і класичних соціально-пси-хологічних повістей і навіть романів. Останні зазвичай у жанрі фентезі (так, видавництво «ВСЛ» пропонує «Напівлихого» Саллі Грін, «Ерагон», виданий «Махаоном»). Сучасні автори пропонують історичні повісті, проте розрахо-вані на певну вікову категорію, у своєрідному полегшеному варіанті. Так, повість «Як я руйнувала імперію» Зірки Мензатюк розповідає про час роз-валу СРСР через призму почуттів дівчинки-підлітка. Пропонують і соці-ально-психологічні повісті, наприклад, «Не такий» Сергія Гридіна.

Проблеми стосунків з однолітками, суперечки з батьками, словом, усе, що оточує підлітка в житті, є і у сучасних книгах. Тут варто відзначити серію польської підліткової літератури, яку видає «Урбіно».

Окреме місце займають повісті, які навчають мистецтву стосунків і дружби («Друзі по листуванню» і «Найкращі друзі» Оксани Лущевської), психологічні і філософські повісті («Коли янголи відпочивають» Марини Аромаштам). Героями подібних книг часто є самі підлітки, або дорослі, що згадують свої юні часи.

Правда, можна зазначити, що для підлітків пропозиція літератури є меншою, ніж для попередньої вікової категорії, можливо, тому, що це той вік, коли у дитини вже можуть сформуватись читацькі уподобання і вона запросто здатна читати «дорослі книжки» з тих, які їй до смаку.

Отже, незважаючи на брак поезії для певних вікових категорій, серед видавничої пропозиції для дітей читати є що та й обрати можна на будь-який смак. Головне – не пропустити той момент змалку, поки книга ще є для дітей цікавинкою, запалити в дитині вогонь бажання до читання та не дати згасити його шкільною повинністю на уроках літератури.

81

Нау

ка/S

cien

ceK

olo

№9

КРИТИКА

Вірші родом з дитинства, або три чудові дитячі книжки,

яких ви не знайдете в магазинах

ДІДУХ-РОМАНЕНКО Світлана

Подано короткий аналіз трьох збірок дитячої поезії: «Вуличка мого дитинства» (Жиленко І. В.), «Софійка і весна» (Петровцій І. Ю.), «Чарівна птиця» (Бондарчук П .Ф.).

Ключові слова: вірші для дітей, збірка поезії.A brief analysis of three collections of children’s poetry was given: «Streets of my childhood»

(Zhylenko I.V.), «Sofiyka and Spring» (Petrovciy I.J.), «Magic Bird» (Bondarchuk P. F.).Keywords: poems for children, a collection of poetry.

Як типова представниця покоління народжених на початку 80-х, я застала книжечки про «доброго дедушку Ленина», «кремлевскую звезду» і «счастливое советское детство». Дитинство моє дійсно було щасливим, більше завдяки моїм прекрасним батькам, аніж «советской родине», але то вже зовсім інша казка. Першими віршиками, які я пам’ятаю з того часу, була «Абетка» Наталі Забіли, вірші Корнія Чуковського і рядки, які намертво в’їлися у пам’ять (як зараз виявилося, з Букваря):

Все починається в житті з малого: З зернини хліб, з промінчика зоря.

І Ленін теж свою дорогу Почав колись з малого букваря.

Коли років шість тому настала пора обирати книжки для власної дитини, я придбала для неї ту ж «Абетку» Забіли, згодом син полюбив Чуковського та багато інших віршиків мого дитинства (тут має бути окрема подяка видавництву «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» за два томи «Улюблених віршів» – на мою думку, кращої з нині існуючих антологій дитячих віршів). Мину-лого року з’ясувалося, що букварі продовжують нести таку ж ахінею, як і двадцять з хвостиком років тому. І чогось мені бракувало для світової гар-монії. Чого саме – я зрозуміла, коли відшукала у далекому селі у шафці своєї бабусі три книжки того радянського дитинства. Без жодного слова про піонерів, СРСР і всіх цих недолугих пропагандистських надлишків. Син не розлучався з ними, просив перечитувати по декілька разів за день, під них і засинав. І мені раптом стало шкода, що зараз ніхто не перевидав цих маленьких скарбів. Отож, згадуйте або знайомтеся:

Жиленко І. В. Вуличка мого дитинства. Вірші. Для мол. шк. віку. (Мал. Н. Левчишиної). ― К.: Веселка, 1979. – 32 с., іл. Довідка про автора: «Ірина (Іраїда) Володимирівна Жиленко (28 квітня 1941, Київ — 3 серпня 2013) — українська поетеса, дитяча письменниця, жур-налістка та мемуарист. Учасниця антиколоніального руху шістдесятництва.

85

Кри

тика

/Cri

tique

Kol

o №

9

Авторка близько двадцяти книг. Лау-реат Державної премії України імені Тараса Шевченка».

У збірці «Вуличка мого дитинства» всього 14 віршів. Написані простою зрозумілою малятам мовою, вони такі ніжні і чарівні, такі відверто «нерадян-ські», що якщо змінити рік видання з 1979 на 2014, ніхто і не помітить. Зате відразу помітний талант авторки, вміння зашифрувати складні дорослі поняття у дитячу мову. А ще знайти дива у найбуденніших моментах. Це і така болюча нині тема війни, коли зна-йома від народження вуличка раптом перетворюється на попіл:

Як будинки з криком падалиВ палісадники лицем!

Я боюсь про це і згадувать.Я боюсь писать про це.

І завжди актуальна тема весни («Розчихався коник кольоровий, а Весна сказала: ― На здоров’я!») чи першого снігу («А коли до школи йшов хлоп-чина, перший сніг зустрів він. І сказав: ― Здрастуй, сніг! Який ти молод-чина, що прийшов. Я так тебе чекав!»). Це вірш-казка про загублену Діду-сем Морозом чарівну підкову, а за ним вірш-сиквел про те, як дівчинка поїхала до Лапландії, щоб її повернути («А в Лапландії, дітоньки, гарно. Я не марно намерзлась, не марно!»).

Про те, що «добре вихований гном мусить буть буркотуном», у моїй родині люблять повторювати за першої зручної нагоди. І лише нещодавно я довідалася (чи згадала), що це теж слова Ірини Жиленко з вірша «Вечір гномів». А чого варта поезія про те, як трамвай заблукав у небесах, а всі почали дорікати йому: «Порядній людині блукать в небесах ― хлоп’яцтво, ганьба, легковажність!» Та це ж неприкрита сатира на «модні» в СРСР при-земленість та відсутність фантазії. Як же хочеться до тієї чарівної країни, де «одягнувши хустинку» рушає слідом за коником-скрипалем «деревце в золотих мандаринках», де «з брунечки замість листка розвинувся липо-вий півник», де «вуха сховавши в іній, диба трамвайчик синій», де живе «чоловік Бах-Тарах», відповідальний за весь розбитий через дитячу ціка-вість посуд. Простих, добрих, небанальних дитячих віршів зараз неабияк бракує. І наскільки всі ці слова не стосуються «Вулички мого дитинства».

Петровцій І. Ю. Софійка і весна. Вірші. Для дошк. віку. (Мал. Л. В. Івано-вої, Г. О. Тульчевської). ― К.: Веселка, 1986. – 15 ст., іл.Довідка про автора: Іван Юрійович Петровцій (народ. 22 травня 1945, село Осой, Закарпатська область) — русинський та український письменник, поет, перекладач та суспільний діяч.

86

Kol

o №

9К

рити

ка/C

ritiq

ue

«Софійка і весна» ― зовсім мініатюрна за обся-гом книжечка, в якій вміщено всього 10 віршів. Але ці 10 віршів розійшлися накладом просто неймовірним для сучасної України ― 108 000 примірників. Маленька дівчинка Софійка без-посередньо згадується у трьох творах, але стає зрозуміло, що події всіх віршів так чи інакше від-буваються десь неподалік від неї. Ці вірші значно простіші і за мовою, і за сюжетом, аніж «Вуличка мого дитинства», але вони напрочуд мелодійні, так і просяться до співання і пританцьовування. Ось про дитячу гру:

Ланц!Ланц!Ланцюжок!Йди із нами у танок!..

Або про нічне пташине свято:

Музиканти лісовіГарно грають, гарно.В ніч народження совиГарно грають, гарно…

Найпроникливіший і найніжніший твір збірки – «Софійка і весна»:

Зустрілися Софійка і весна.Радесенькі, аж плещуть у долоні,Мов дві сестрички, сонечкові доні.

Зустрілися Софійка і весна…

Останнім часом Іван Петровцій пише лише русинською мовою. Цікавим є той факт, що 2008 року його було виклю-чено з лав Спілки письменників України за «участь у русинстві, яке є антиукра-їнським». Як би там не було, але навіть якби його внесок в українську літера-туру обмежився лише цими 10 дитячими віршами, це було б незрівнянно більше, ніж спадок деяких авторів багатотомних праць.

Бондарчук П. Ф. Чарівна птиця. Вірші. Для дошк. віку. (Мал. В. В. Ковальчук). ― К. : Веселка, 1986. – 14 ст., іл.Довідка про автора: Петро Федорович Бондарчук (народ. 1 червня 1936 року в

87

Кри

тика

/Cri

tique

Kol

o №

9

селі Талалаївка (нині Василівка) Іллінецького району Вінницької області). Поет, прозаїк. Перекладає з російської, польської, німецької та інших мов. Член СПУ з 1970 року.

«Чарівна птиця» при звичному радянському тиражі 100 000 примірників містить усього 8 віршів для зовсім маленьких читачів. Можливо, вона б не справляла такого магічного ефекту, якби не малюнки неповторної коро-леви української ілюстрації Вікторії Володимирівни Ковальчук (її роботи, до речі, прикрашають уже згадані два томи «Улюблених віршів»). Хоча ні, чудова художня робота гармонійно доповнює вишукані вірші. Тут є і чудові зразки дитячого гумору:

Розкажу вам по секрету:Змайстрували ми ракету,Вже в політ вона готова.Тільки ви нікому й слова,Бо ж бабуся вже питала,Де ночовочки пропали.

І та магія, захована в повсякденних речах: «Сонце виїло кулешик, посрі-блило мені глечик», «Ходить в саду листопад, ходить обтрушує сад, кожен листочок з дерев обриває, то він у гості так зиму чекає.». І відгомін народ-них пісень: «За котом – собака Журка, потім ― півень, потім ― курка»…

Але чи не найцікавішим віршем збірки є поезія «Їхала зима». Дивовижа радянського (та що там, і сучасного) книговидання: білий вірш, біла казка про те, скільки перепон здолала зима, щоб подарувати дітям свято снігу. Читаючи, навіть не помічаєш відсутність римування, так зачаровує сюжет та мова. І так природно древнім заклинанням звучить рефрен:

Їхала зима білими кіньми, в білих санях, сама біла-біла…

Сучасний книжковий ринок, на жаль, часто компенсує брак якісних тек-стів кількістю книжок та яскравістю ілюстрацій. Однак нерідко видання вражають примітивністю як малюнків, так і віршів. Чимало дитячих творів передруковуються з покоління в покоління, але є такі, незаслужено забуті, як три збірочки, про які я розповіла сьогодні. І я підозрюю, що таких «непе-ревиданих», вартих уваги книжок набагато більше. Тож давайте частіше зазирати у старі книжкові шафи, щоб влаштувати собі мандрівку в дитин-ство, а дітям – подорож в казку. Можливо, хтось саме з цих дітей подарує таким книгам нове життя на книжкових полицях.

ДЖЕРЕЛА1. Бондарчук Петро Федорович // Центральна бібліотека Іллінецької районної ради:

сайт. ― Режим доступу : http://illintsi-biblioteka.edukit.vn.ua/literaturna_illinechchina/bondarchuk_petro_fedorovich/.

2. Жиленко Ірина Володимирівна: мат-л з Вікіпедії – вільної енцикл// Вікіпедія: вільна енцикл. ― Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%B8%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BA

88

Kol

o №

9К

рити

ка/C

ritiq

ue

%D0%BE_%D0%86%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0.

3. Петровций Иван Юрьевич: мат-л с Википедии – свободной энцикл// Википедия: свободная энцикл. ― Режим доступа : http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%86%D0%B8%D0%B9,_%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%AE%D1%80%D1%8C%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87.

Всеволод Нестайко – вічний тореадор родом з дитинства

МАЙБОРОДА Тетяна

Подано огляд життєвого та творчого шляху автора дитячої літератури Всеволода Нестайка. Основну увагу приділено твору «Тореадори з Васюківки».

Ключові слова: Всеволод Нестайко, дитячий письменник, «Тореадори з Васюківки».The review of the life and career of the author of children’s literature Vsevolod Nestayko was made. The

focus is on his work «Toreadors from Vasyukivka».Keywords: Vsevolod Nestayko, children’s author, «Toreadors from Vasyukivka».

Безперечно, на сьогоднішній день одним із найвідоміших дитячих пись-менників на межі ХХ – ХХІ ст. в Україні є Всеволод Нестайко. На його книгах, сповнених непересічним оптимізмом, добрим гумором та життєвою енергією, виросло не одне покоління.

Всі ми родом з дитинства. І письменники в першу чергу. Гадаю, у кожного з нас знайдуться спогади про те, як втілювалися в життя найбільш нереальні ідеї пригод з повісті «Тореадори з Васюківки». Не став винятком і молодий, але вже дуже відомий поет, колумніст, улюбленець дівчат та жінок Андрій Любка. Він разом зі своїми вірними друзяками неодноразово приміряв на себе по черзі ролі Яви Реня та Павлуші Завгороднього, проводячи дитинство у рідному закарпатському містечку Виноградові. Ці спогади Любка й описав в одній зі своїх колонок:

«Добре пам’ятаю такий же серпневий день, як сьогодні: небо дзвенить, від спеки неможливо дихати, повітря фруктове й солодке, земля тверда, як недо-стигла груша. Майже всю ніч напередодні я читав під ковдрою з ліхтариком «Тореадорів з Васюківки» – центральну книжку мого дитинства, про що я тоді ще не знав… Читав і зіниці мені розширювалися, як футбольні м’ячі при нака-чуванні. Тому зранку я зібрав ватагу перевірених бійців – Рому і Мітю (ей, де ви зараз, по яких світах?) і вирішив діяти. У книжці було багато прекрасних ідей для пригод і героїзму, але конкретно на моєму городі можна було втілити хіба

89

Кри

тика

/Cri

tique

Kol

o №

9

дві: хатку на дереві і землянку. Ідея з хаткою одразу виглядала більш привабливо: можливо тому, що ми вже бачили такі в американських фільмах. Одразу ж і взялися до справи» [1].

Та й справді, читаючи цю книжку, одразу хочеться взя-тися до справи і втілити у життя всі найбожевільніші ідеї для пригод, які пропонує своєму юному читачеві автор. Мабуть, перше, що одразу ж хочеться спробувати, – це загубитися у кукурудзі і перевірити, чи це взагалі можливо, чи Всево-лод Зіновійович тебе часом не обманює.

А ідей таких у Нестайка назбиралося аж на цілу трило-гію. Книга складається з трьох частин, кожна з яких має свого

конкретного оповідача. Перша частина розказана одним із головних персо-нажів Павлушею Завгороднім і має промовисту назву «Надзвичайні пригоди Робінзона Кукурузо та його вірного друга і однокласника Павлуші Завгород-нього в школі, дома та на безлюдному острові поблизу села Васюківки». У ній автор голосами п’ятикласників Павлуші та Яви дає малим бешкетникам та усім допитливим дітлахам поради, як вирити на власному городі метро, якщо ваше село розташоване не дуже то й близько від Києва, як перехопити секретну інформацію і запобігти ворожим планам Вермахту, та як, врешті-решт, вижити на безлюдному острові й перескласти іспит.

Другу частину теж оповідає вже так добре знайомий нам Павлуша Завго-родній. Її назва звучить ще захоплююче, ніж попередня – «Незнайомець з три-надцятої квартири, або злодії шукають потерпілого. Пригодницька повість». Всі події цього разу відбуваються у Києві, куди два нерозлучних друга аж на цілий місяць приїхали на канікули до Павлушиних дядька з тіткою. І, звісно ж, не обійшлося без пригод, цього разу, мабуть, ще яскравіших, ніж у Васюківці. Хлопці, засмагаючи на пляжі, знову вляпалися в історію. Якийсь незнайомий дядько попросив їх покласти його годинника на сірі штани, але хлопці й не зчулися, як стали злодіями проти своєї волі: « Ой! Треба ж годинник покласти! — зойкнув я, тільки тепер згадавши, що все ще тримаю його в руці. Кинулися ми з Явою назад. Туди-сюди поткнулися. А де ж сірі штани? Нема сірих штанів. Може, не тут, може, лівіше… І там нема… Ой лишенько! Що ж це таке? Дядьку, де ви? Мелькають перед нашими очима сотні облич і всі незнайомі. Здається не тут… Далі… Ой, ні! По-моєму, назад!.. Ні-ні, вперед!.. Ні, я тобі кажу, назад… А може, справді вперед? Бігаємо ми взад-вперед, не можемо знайти ні місця того, ні дядька-артиста, ні сірих його штанів. Та й як же його знайдеш, коли всюди і пісок однаковий, і люди однаково голі, ніяких тобі особливих прикмет!» [2]. І з цього моменту починається все найцікавіше не тільки у цьому розділі, а

90

Kol

o №

9К

рити

ка/C

ritiq

ue

й, мабуть, в усій книзі. Хлопці шукають власника «вкраденого» годинника, борються з організованою злочинністю вночі в лаврських печерах, вперше впускають в свою команду дівчину, яка подобається Яві, – і що ж з того всього виходить? Проте ця частина вабить не лише авторськими прийомами, які зазвичай використовують режисери голлівудських екшенів, а й точністю опису київської топографії. Сучасному читачу буде цікаво дізнатися, яким був Київ в роки десь так сімдесяті, коли деякі зі столичних вулиць носили абсолютно інші назви, а обриси київських пляжів різко контрастували із теперішньою зоною відпочинку на Дніпрі в самісінькому серці столиці.

І, нарешті, третя, заключна частина, розповідає про абсолютно інших, наба-гато доросліших героїв Яву та Павлушу. Цю частину історії розказує вже Ява. У «Таємниці трьох невідомих, або повісті про те, як посварилися Іван Васильо-вич з Павлом Денисовичем і що з того вийшло», попри все той же іскромет-ний гумор, піднімаються вже абсолютно інакші, більш глибокі та філософські питання дружби і вірності, дорослішання, зрештою, першого кохання. Власне, саме через це пресловуте кохання і посварилися два найкращих друга. Ні, справа тут не в любовному трикутнику, а в тому, що жінка перетнула надто небезпечну і заборонену територію – чоловічу дружбу. Адже ніхто не має права втручатися в чоловічі взаємини, так міцно вкорінені в життєдайний ґрунт спільних пригод та спогадів з дитинства. Але коли єдиною цікавою при-годою для одного друга стає пригода під кодовою назвою «шерше ля фам», то для іншого всі пригоди на цьому закінчуються. Принаймні так думав Ява, геть забувши про своє київське захоплення. Проте помилявся, бо деякі речі не підвладні ні періодичним затемненням ясного неба хмарами сварок, ні часу. Просто з роками ці пригоди набирають трохи інших барв та змістовного напо-внення. Та й, зрештою, інколи третя сторона буває зовсім навіть не зайвою, вона навпаки може стати єднаючим містком між двома паралельними бере-гами: «І будемо ми з Павлушею дружити найміцнішою, найвірнішою солдат-ською дружбою — до останньої краплі крові.

Ну, а… Ганька? Гребенючка?Ну, що ж, хай буде й Ганька!Хай буде Ганька-кулеметниця! Як у «Чапаєві».Хай!» [2].Так, протягом читання книги разом з улюбленими персонажами дорослі-

шає і змінюється й читач.Нині Всеволоду Нестайку вже 84. Гадаю, причиною такого довголіття є його

любов до дітей та життя. Отже, висновок можна зробити лише один – бережіть в собі свою внутрішню дитину і читайте добрі та веселі книжки.

ДЖЕРЕЛА1. Любка А. Тореадори з Виноградова, або двічі на одне дерево не залізеш / А. Любка // Контракты.

UA. – Режим доступу : http://kontrakty.ua/article/65503/.2. Нестайко В. Тореадори з Васюківки / В. Нестайко // Большая он-лайн библиотека

e-Reading. – Режим доступу : http://www.e-reading.ws/bookreader.php/1000318/Vsevolod_Nestayko_-_Toreadori_z_Vasyukivki._Trilogiya_pro_prigodi_dvoh_druziv.html.

91

Кри

тика

/Cri

tique

Kol

o №

9

Ще одна з Кибальчичів

МИХАЙЛІВСЬКА Наталя

Висвітлено деякі біографічні матеріали, що стосуються Надії Кибальчич — талановитої і неза-служено забутої авторки оповідань та повістей для юних читачів, а також цікавих спогадів. Роз-крито питання її спорідненості з Білозерськими та Кулішами, а також дружби з Лесею Українкою. Проведено стислий аналіз творчості письменниці

Ключові слова: Надія Кибальчич, Олександра Білозерська, Номис, Леся Українка, дитяча літе-ратура, мемуаристика.

Biographical material concerning Nadiya Kibalchich - talented and unfairly neglected author of short stories and novels for young readers, and interesting memories was reviewed. Questions of her relationship with Belozersky and Kulish and friendship with Lesya Ukrainka were reviewed. A brief analysis of her works as a writer was made.

Keywords: Nadiya Kibalchich, Olexandra Belozerskaya, Nomys, Lesya Ukrainka, children’s literature, memoirs.

Коли б так запитати, кому з чим в’яжеться прізвище Кибальчич - то, мабуть, переважатиме така відповідь: та ж це революціонер-народоволець (на сучасні мірки терорист, але тоді це оці-нювалося дещо інакше). Був учасником замаху на царя Олександра ІІ, у в’язниці перед стратою сконструював проект реактивного двигуна. Коли б раптом постало питання про національність чоловіка – то, звісно, росіянин, бо й сам себе так називав. Чи були ще якісь Кибальчичі? Звичайно, були в нього батько й мати; але чи ще хто носив таке прізвище? Хіба що Хлопчиш-Кибаль-чиш – навряд чи Гайдар так просто його вигадав, мабуть-таки видозмінив відоме прізвище.

Між тим, одну з Кибальчичів багато хто з нас знає ще з ранніх дитячих років.

От тільки спрацьовує одне правило, свого роду фатум: основна читацька аудиторія дитячої літератури дуже мало цікавиться її авторами. Тому ми можемо щойно в дорослому віці довідатися, хто був автором якоїсь улюбле-ної книжки чи казочки. Отаке трапилося в мене зі «Спогадами кота Сивка»: про те, як зветься письменниця, що їх «записала», я довідалася майже випад-ково, коли «Спомини кота Сивка», оповідання та власні спогади авторки врешті перевидали однією книгою. Боюся, однак, що й вона вже встигла стати бібліотечним раритетом. А жаль — мало того, що всі ці твори напи-сані прекрасною мовою, вони ще й описують те, чого в нашій літературі не

92

Kol

o №

9К

рити

ка/C

ritiq

ue

так багато — щасливе дитин-ство серед природи, люблячих родичів та домашніх тварин, з явною перевагою інтересу до цих останніх: котів, собак та іншої живності. Всі вони були найближчими приятелями дитинства Надії Кибальчич.

Підстави для іншого зна-йомства з Надією Кибальчич давав улюблений багатьма, попри пізнішу його критику, 12-томник творів іншої пись-менниці, знаменитої Лариси Косач, Лесі Українки. Останні томи зібрання містять лис-тування письменниці з чис-ленними кореспондентами; однією з таких кореспонден-тів була й приятелька Лесі Українки, Надія Кибальчич. На жаль, у нашому розпоря-дженні залишились тільки листи Лесі Українки, однак вже з них зрозуміло, що листу-вання обох письменниць було доволі тривалим та інтенсивним.

Почала це листування якраз Кибальчич, і з суто ділових причин. Як зро-зуміло з відповіді, вона питала про умови проживання в різних італійських курортних місцевостях, куди їй треба було відвезти чоловіка, хворого на туберкульоз. Леся Українка детально перелічувала, де мешкала сама, які від-гуки чула, де можна тільки лікуватися, а де й роботу знайти (хворий чоловік сам був лікарем).

Серед кореспонденції трапляються також і доволі інтимні листи. Як-от лист, присвячений темі творчості обох письменниць і їхнім взаєминам з редакторами. Леся Українка жалілася, що от «скоро вже 30 років буде, як я взяла в руки перо, хоч я його трохи зарані взяла, а й досі не можу вийти з-під редакторської ферули. Либонь, так і помру молодою письменницею». Однією ж з тих редакторів була Лесина мама, Олена Пчілка. Надія Кибаль-чич теж друкувалася «під ферулою» Олени Пчілки, тому знала ситуацію з безпосереднього досвіду. А от що вона сама писала? Щось, либонь, нудне і про селян, бо й Леся Українка делікатно зауважує: «Чи не надто чорними барвами зображене в Вас село? Хоча Вам краще знати».

Отож, звали Лесину подругу по листуванню Надія Костянтинівна Кибаль-чич. Це по батькові Лесі Українці не було відоме, бо в першому ж листі вона прохала пробачення: «Даруйте, що не звертаюся повністю, не знаю, як вас по батькові, та й взагалі вважаю цей звичай чужорідним».

Чужорідний чи ні, але щойно на цьому моменті я з немалим здивуванням зрозуміла: «кота Сивка» і ще деякі чудові кошачо-собачо-іншотваринні твори написала та сама Надія Кибальчич, «нудне село»! Довго я не могла забути

93

Кри

тика

/Cri

tique

Kol

o №

9

свого потрясіння з цього приводу. Справа в тому, що «Спогади кота Сивка» справили на мене в дитинстві дуже сильне враження, а вже довідатися про те, що «одна з Кибальчичів» писала українською мовою...

Атож, насправді Кибальчичі — старовинний український рід, що походить з козацької старшини, і знаменитий терорист Кибальчич, він же батько раке-тобудування, саме до нього й належав. В літературі часом трапляється екзо-тичне припущення, що саме цей Микола Кибальчич і був батьком авторки «Спогадів кота Сивка», а по батькові їй поміняли, щоб дитина в майбутньому не мала клопотів через «злочинне» походження. Більше, однак, схоже на те, що це припущення, в силу різних причин, безпідставне. Однак про реаль-ного Костянтина Кибальчича відомо й справді небагато. Схоже, що подруж-ній зв’язок батьків Надії Костянтинівни доволі швидко розпався і батько не відіграв особливої ролі в її житті.Куди більше відомо про предків письмен-ниці з боку матері.

Надія була внучкою відомого етнографа, знаного під псевдонімом Номис, автора знаменитої збірки прислів’їв та приказок. Справжнє його ім’я – Матвій Терентійович Симонов.

Ще цікавішою є суто жіноча лінія Надіїних предків. Властиво, її можна б називати Надією ІІІ, бо так само звалися її бабуся й мама. Бабуся – Надія Михайлівна Білозерська, в першому шлюбі – Забіла. Вона була старшою сестрою Олександри Білозерської, дружини Пантелеймона Куліша, пись-менниці, ще відомої під псевдонімом Ганна Барвінок. Обидві сестри були добрими приятельками Тараса Шевченка. Шлюб з Матвієм Номисом був для неї другим, «невінчаним» — з першим чоловіком, Миколою Забілою, вона розлучилися.

Мати, Надія Матвіївна Симонова, в шлюбі Кибальчич, була однією з чоти-рьох дочок у своїх батьків. Теж писала, під псевдонімом Наталка Полтавка; найвідоміший її твір — п’єса «Катерина Чайківна». Якби хтось зайнявся цим питанням окремо – мусив би бути готовим до чималої плутанини між Надією ІІ та Надією ІІІ – раз у раз з них роблять одну особу.

Бездітна Олександра Куліш, вочевидь, дуже любила сестриних дітей. Осо-бливо прив’язаною вона була до внучки, якій стала також і хрещеною матір’ю. Саме нею й була Надія Костянтинівна, авторка «Кота Сивка...».

...Вона виросла вродливою і, що не так часто трапляється, елегантною. Друкуватися почала в 20 років, що з такою спадковістю і не дивно. Нато-мість заміж вийшла всупереч волі матері – та не хотіла, щоб єдина донька зв’язала свою долю з туберкульозником. На жаль, материнський страх був небезпідставним.

Молоде подружжя відразу ж втрапило під нагляд міліції, їх кілька разів арештовували, та й взагалі умови життя були такі, що хвороба доктора Коз-ловського, чоловіка (чи, як писала Леся Українка, дружини) Надії Костян-тинівни почала швидко прогресувати. Для лікування вони виїхали в Італію, саме тому Надія Кибальчич і попросила поради в Лесі Українки, з якою, мабуть, давніше вже була знайома хоча б за посередництвом Ганни Барвінок і Олени Пчілки. Заодно шукала можливості заробітку для забезпечення ліку-вання чоловіка – добре знала європейські мови.

Так тривало п’ять років і врешті хвороба виявилася сильнішою. Помер чоловік, а незадовго до нього й кохана хрещена мама. В 1913 році померла Леся Українка – найближча, а можливо, й єдина приятелька Надії.

94

Kol

o №

9К

рити

ка/C

ritiq

ue

Все це, а також, мабуть, ще й початок світової війни, тяжко пригнітило осамотілу жінку. В один вересневий день 1914 року вона прийняла фатальне рішення – сама пішла з життя. Було їй тоді тільки 35. Її мати прожила ще 4 роки. Невідомо, що вкоротило їй віку – чи злигодні війни й революції, чи туга за донькою.

Попри драматичну, навіть трагічну долю Надії Кибальчич, у неї було най-важливіше — дитинство в оточенні котів, собак та інших домашніх тварин у чудовому, хоч і не надто доглянутому, саду.

Наскільки відомо, більш-менш повне видання творів Надії Кибальчич так і не з’явилося. Її оповідання, легенди, вірші й маленькі повісті так і залиши-лися розсипаними по різних альманахах. З того, що мені вдалося відшукати, найпримітнішою видалася «Легенда про святого Юліана Милосердного». Оповідання можна оцінити як доволі стандартні твори для дітей, якби не прихована нотка гіркоти, присутня чи не в кожному з них.

Але найкращі, безсумнівно, – це спомини письменниці і її анімалістика. Вони, на відміну від решти її творів, світлі й оптимістичні, їх можна реко-мендувати не лише дитячій аудиторії: дорослим ці книжки будуть цікаві як майже зразковий посібник з етології. Особливо повинні б оцінити їх «фелі-нологи» – так вченою мовою називають тих, хто цікавиться котами. Подібну безпосередність, щирість, точність і яскравість описів можна знайти хіба що в Дж. Даррела.

Цей прекрасний кротячий світ

СТЕПАНЮК Дарина

Розглянуто дивовижний кротячий світ, населений звірятами та птахами, які переживають купу пригод, отримують важливий життєвий досвід та дорослішають.

Ключові слова: щастя, гармонія, кроти, ліс, сніг.Amazing mole world was reviewed, inhabited by animals and birds that are experiencing a bunch of

adventures, get important experience and get older.Keywords: happiness, harmony, moles, forest, snow.

Період дитинства для людини – це час перебування у раю. Однак з кожним роком дорослішання дитина віддаляється від цього ідеального світу, де здій-снюються майже всі бажання, а проблеми та негаразди існують десь поза його межами. Мар’яна та Тарас Прохаськи, автори книжки «Хто зробить сніг», дають змогу своїм дорослим читачам знову доторкнутися до дива, а дітям – поринути у казковий кротячий світ. У буковому лісі, де розгортаються події,

95

Кри

тика

/Cri

tique

Kol

o №

9

усе влаштовано надзвичайно гармонійно. Існування цього казкового виміру підкорюється природним циклам, про які Тарас Прохасько, біолог за осві-тою, пише у багатьох своїх творах. Навесні, коли пробуджується природа, з’являється і нове життя. Автори починають свою неспішну розповідь майже по-біблійному – зі слова, а точніше, із крику новонародженого кротеняти. Затишна нора, у якій мешкає багатодітна сім’я кротів, гарантує дітям без-пеку та захист, а батьки, в свою чергу – турботу та любов. У кожного члена родини є улюблені заняття та певні обов’язки. Крім того, кроти дотриму-ються певних ритуалів, тому що дорослі завжди намагаються впорядкову-вати життя. Тато працює у лісовій газеті і повинен постійно дізнаватися новини та ділитися ними із жителями лісу. Мама кротенят просто любить цікаве життя та щиро захоплюється усім новим. Саме через бажання матері одного дня пограти на контрабасі наймолодші діти – Повзик та Муркавка – вперше опиняються назовні, стикаються із реальністю поза межами затиш-ної домівки, хоча перебувають під контролем батька, сидячи у його кишені. І домашня нора, і татова кишеня мають доволі символічне значення. Вони уособлюють період раннього дитинства, коли малеча знаходиться під пиль-ним наглядом дорослих. Батьки намагаються весь час бути поряд із дітьми, максимально убезпечуючи їхнє існування. Буковий ліс, яким тато-кріт чим-чикує на роботу – це і незнайомий кротенятам зовнішній світ, сповнений

96

Kol

o №

9К

рити

ка/C

ritiq

ue

небезпек та дивовиж, і одночасно те несвідоме, де ховаються усі можливі страхи та жахіття.

Однак дорослі не в змозі проконтролювати усе. Навіть знаходячись у татовій кишені, кротенята примудряються пережити першу у своєму житті пригоду, а малий Повз отримує психологічну травму, яка пізніше спричи-нить виникнення справжньої фобії. Спроби батьків відтермінувати момент знайомства дітей із реальним світом, сповненим небезпек та цікавинок, не мають сенсу. Усе все одно стається у потрібний час і несе необхідний для дорослішання досвід, навіть якщо він був отриманий через біль та страх. Перша пригода Повза та Муркавки допомогла їм перейти на наступний життєвий етап, коли тато-кріт дозволив їм йти на власних задніх лапах, хоч і тримаючи їх за передні.

Влітку, яке зазвичай символізує період дорослішання та розквіту у люд-ському житті, кротенята вже самостійно пізнають оточуючий світ. Їхнє життя сповнене нових вражень, знайомств, розваг та переживань. Однак ця пора швидко минає і у буковому лісі настає осінь. Кротам, як і людям, легше при-миритися із її настанням завдяки спілкуванню з родиною. Цієї пори вперше в житті у Повза та Муркавки постає питання про те, що відбувається із кро-тами після смерті. Бо якщо є початок, то має бути і кінець. Хвороба Хребтика змушує його брата сумувати та замислитися над цим. Мати пояснює дитині, що після смерті вони потрапляють на небо та роблять взимку сніг. Отже, не слід боятися завершення життя, бо після цього на землі з’явиться щось нове та прекрасне, щось, що не можна описати словами, а можна лише побачити та відчути у певний час. Настане новий життєвий етап, а після його завер-шення цикл знову повториться спочатку. У людей на схилі життя, «взимку», з'являються онуки, які надають нового імпульсу до існування, привносять нові яскраві фарби у вже добре знайомий світ. У родині кротів з'являється новонароджене зайченя, за яким треба доглядати. Вже дорослі кротенята і їхні батьки із задоволенням турбуються про безпомічне маля та чекають на сніг. Він починає падати зовсім несподівано, радуючи своєю появою усіх звірят букового лісу. Життєве коло замкнулося, один цикл завершився, але завдяки небесним кротам розпочався новий.

97

Кри

тика

/Cri

tique

Kol

o №

9

Дітям про страшне, жорстоке, несправедливе

МИХАЙЛОВА Вікторія

Стисло розглянуто тему доцільності присутності жорстокості, смерті, негативу, еротизму в дитячій літературі. На прикладі казок коротко висвітлено, як призначені, на думку дорослих, для дітей твори можуть впливати на їхню поведінку.

Ключові слова: Брати Грімм, дитячі казки, література для підлітків, жорстокість, несправедливість.

The topic of propriety of the presence of violence, death and negativity in children’s literature is briefly discussed in this article. Example of fairy tales was used to show that the stories that are thought to be for children can negatively influence their behavior.

Keywords: Brothers Grimm, fairy tales, literature for teenagers, cruelty, injustice.

Зайку бросила хозяйка,под дождем остался зайка,со скамейки слезть не мог,

весь до ниточки промок.Агния Барто

Чи мають право на існування у дитячій літературі страх, жорстокість та несправедливість? Навіщо дітям читати про смерть чи насильство? Вони ж ще будуть мати багато можливостей пізнати брутальність оточуючого середо-вища у своєму реальному житті. На цю тему написано багато статей та книжок, захищено сотні наукових дисертацій. Крім того, кожного року у різних країнах проводяться численні дослідження, метою яких є доведення прямого зв’язку між дитячою агресією та висвітленням цих тем у дитячій літературі [8].

Взагалі, тема про негативне у дитячій літературі дуже багатошарова. У ній виникає багато питань, на яких немає однозначних відповідей на кшталт: «Нічого дітям читати про погане» чи «Нехай читають все, головне, щоб взагалі читали».

«Літературне насильство» привертає до себе сьогодні набагато більше уваги батьків, вчителів шкіл, вихователів дитячих садочків та науковців, ніж у мину-лому, почасти через зміни в практиці виховання і бажання захистити дітей від «зла в світі» [1]. Але смерть, несправедливість та постійна боротьба добра зі злом вже давно присутні у дитячій літературі.

Якщо вдома або у книжковому магазині підійти до полички з книжками для малечі та знайти видання казок Братів Грімм або Г. Х. Андерсена – можна від-разу з першої казки зануритися у світ, у якому панує жорстокість та зло, а голо-вних героїв переслідує невдача. Нам з дитинства знайомі твори братів Грімм та їх надприродна здатність перетворити приємну казку у жахливу історію, у якій присутні нещастя і біль. Наприклад, Червона Шапочка просто хотіла про-відати свою бабусю та віднести їй пиріжки. А по дорозі їй зустрівся підступний

98

Kol

o №

9К

рити

ка/C

ritiq

ue

вовк, який ще й був людожером. Цікаво, скільки дорослих, які у дитинстві про-читали цю казку, недолюблюють вовків? А послухавши казку про Гензель та Гретель, де юним брату та сестрі погрожує відьма-канібал, котра живе у лісі в хатинці, побудованій з хліба та солодощів, один шестирічний німецький хлоп-чик навідріз відмовився ходити у ліс [2]. Кожного разу, коли батьки брали його до лісу на прогулянку, у нього починалася істерика, він кидався на землю, бив ногами і кричав, доки його обличчя на ставало червоним: «Там у лісі відьма, яка з’їсть мене». Навіть його тітка, котра пише казки вже досить довгий час, не змогла переконати дитину в тому, що не в лісі не існує відьом-людожерок. Вона сама, за її словами, ніколи б не розказала малому цю казку Братів Грімм. На її думку професійного казкаря, певні казки «перенапружують» дітей. У них маленький життєвий досвід, тому їм важко відрізнити реальність від вигадки. Послухавши такі казки, деякі діти починають погано спати, у них можуть роз-винутися неврози [2].

Більшість з тих, хто колись читав казки Андерсена, але не вивчав його твор-чість інтенсивно, дотримуються думки, що його твори написані саме для дітей, вони легкі та цікаві. Це припущення підкріплюється відомими кіноверсіями казок, які завдяки Діснею регулярно з’являються у кінотеатрах та на екра-нах наших телевізорів. Подивившись ці фільми, можна подумати, що казки Андерсена розраховані на дітей різного віку і абсолютно нешкідливі для їхньої психіки [3]. Але це не зовсім відповідає дійсності. Казки Андерсена наповнені фантазіями та різноманітними сюжетами, які представляють темну сторону, притаманну самому автору. Безнадія, насильство і темрява часто відіграють центральну роль у творах казкаря. Серед них є дуже цікаві історії, але інколи залишається занадто сильний післясмак і питання про те, чи дитячий розум достатньо підготовлений для сприйняття цих історій. У Німеччині є групи батьків, котрі вважають, що лише деякі казки Андерсена є придатними для дошкільнят. Не лише нещадна твердість та суворість казкового світу Андер-сена, але і його особливість передачі сюжету вимагають від читача зрілості та розуміння мовних зворотів [3].

Цікавим є той факт, що казки про принцес, велетнів, звірів, які вміють роз-мовляти, та злих відьом не були призначені для малят. Раніше казки були розвагами для дорослих, часто страшні та непристойні, вони були частиною родинних вечорів перед вогнищем, коли діти вже спали [2]. І саме брати Грімм адаптували свої страшні історії для дітей, тому що побоювалися, що їх ніхто не буде читати. Сьогодні це охарактеризували б, як правильний «піар-хід». На цих казках виросли покоління наших батьків. Вони залишаються важли-вою складовою дитячої літератури протягом останніх 200 років, незважаючи на насильство і кров, які часто в них зображають.

Але не тільки старі історії, яким вже сотні років, уособлюють в собі сюжети несправедливості та жорстокості. Навіть такі буденні дитячі віршики поетеси Агнії Барто про ведмедика з відірваною лапкою, або про Таню, яка голосно плаче через м’ячик, котрий впав у річку, містять у собі елементи неприємного досвіду та відчуття втрати. А після ознайомлення дітей молодшого шкільного віку з оповіданнями «Муму» Тургенєва та «Каштанка» Чехова у багатьох імена цих двох письменників асоціюються з несправедливістю та поганим ставлен-ням до звірів.

Від «Білосніжки» до «Тарзана», від Тома Сойєра до Гаррі Поттера – літе-ратура для дітей завжди була наповнена насильством і несправедливістю.

99

Кри

тика

/Cri

tique

Kol

o №

9

Доцент з фаху «Дитяча та підліткова література» університету штату Огайо Мішель Енн Абат у своїх дослідженнях наголошує на тому, що у дитячій літера-турі присутня давня традиція вбивства. Але враховуючи те, що читачі, як пра-вило, мають вибіркову пам’ять, вони з часом забувають про сцени насильства у дитячих книгах. У процесі проведення досліджень, Абат працювала з різними базами даних, які зберігають інформа-цію про дитячу та підліткову літера-туру. Під час роботи з однією з таких баз вона ввела у віконце для пошуку слово «вбивця». Згідно з результатом пошуку, база даних видала 3 000 співпадінь, серед яких були назви численних романів, оповідань та віршів для молодих чита-чів, де траплялося це слово [1]. Хоча це, напевно, не дивно, тільки у «Білосніжці» центральні персонажі скоюють більше одного вбивства.

Та й зараз великою популярністю серед юних читачів користуються твори, у яких присутні насильство та смерть. Це і звична для сьогодення фантастика, і книги про зомбі та інших. Теми жахів у літературі пережили свій ренесанс у 70-х роках двадцятого століття, хоча видавництва відкрили цю тему для себе досить недавно. Відразу у багатьох країнах почали вида-ватися різноманітні книги на кшталт «Кінг для підлітків» [4]. На поличках книгарень у відділах для дітей та юнацтва значно переважають видання на тему фантастичних пригод, зомбі, жахів. А книги, у яких порушуються такі соціальні проблеми, як розлучення батьків, мобінг дітей у школах, нарко-тична залежність чи залежність від он-лайн ігор, наразі не є дуже популяр-ними. Дітлахам вони не цікаві, а деякі батьки не бажають торкатися таких важливих соціальних тем, думаючи, що таким чином оберігають і захища-ють своїх дітей від зла, яке їх оточує.

Підліткам цікаво читати книжки жахів та фантастику, де присутні насильство, смерть, несправедливість. Це такі ж вічні та актуальні теми, як кохання. Читаючи книжки про смерть, юний читач може зрозуміти, що смерть є чимось більшим, ніж просто закінченням життя. Цей образ уосо-блює не лише важку втрату, невизначеність, відчуження, збентеженість, але і невпевненість в собі чи заниження самооцінки. Юний читач може зрозу-міти, що таке відчуття безсилля і втрата контролю, яка, власне, і є централь-ною темою романів жахів. А хто не почувався безсилим у певні моменти свого життя? Проте в процесі читання дитина знайомиться не тільки з жор-стокістю та несправедливістю. Спостерігаючи за пригодами героїв, можна побачити, що вихід із, здавалося б, безвихідної ситуації завжди присутній, а в світі панує не ненависть, а, швидше, любов та дружба. Незалежно від того, скільки страждання і нещастя випадає на долю головних героїв дитя-чих книжок, вони завжди використовують свій розум для того, щоб знайти

100

Kol

o №

9К

рити

ка/C

ritiq

ue

вихід зі скрутної ситуації. Це дає молодому читачеві надію на краще май-бутнє та віру у власний розум і силу.

У світі, де діти стикаються з проявами насильства частіше, ніж того б хоті-лося, літературу з її метафорами можна використовувати у дидактичних цілях. Наприклад, використовуючи правильну книгу, можна поговорити з дитиною про смерть або хворобу батьків. Книги, які торкаються соціальних проблем, можна використовувати у терапевтичних цілях. Пригоди Гаррі Поттера допо-магають молодому читачеві послідовно, з розвитком подій, замислитися над своїм життям, розкриваючи такі теми, як перше побачення, та діаметрально протиставляючи жорстокість дорослих переживанням від втрати найближчих людей [5].

Але, на жаль, не всі батьки та педагоги розуміють позитивний потенціал таких творів для дітей. Декотрі продовжують купувати книжки у рожево-бла-китних обкладинках з історіями про ідеальні родини. Наприклад, на сайті «Ответственных родителей» можна знайти перелік літератури, яку батьки вва-жають шкідливою для дітей різних вікових груп та пропонують заборонити [6]. У зв’язку з тим, що в казці про козенят описується смерть вовка, її, згідно з ініціативою батьків, заборонено читати дітям до дванадцяти років. Цікаво, чи знають шановні відповідальні батьки, що їх діти до цього віку вже доволі часто стикаються з насильством, жорстокістю та брехнею у школі, вдома і на вулиці? І досить часто у реальному житті все набагато гірше, ніж у казці, яку можна просто перестати читати, закривши книгу. У Німеччині подібні ініціативи батьків час від часу піднімають питання можливості переробки старих дитя-чих казок на новий лад, без агресії та жорстокості. Ці дебати частково прово-дяться і на рівні міністерства культури та освіти. Але наразі більшість німець-ких політиків та службовців вважають більш доцільним, щоб такі книги батьки читали разом з дітьми. При цьому батьки мають можливість пояснити своїм нащадкам, що має на увазі автор, допомогти зрозуміти складні ситуації. Звісно, такий підхід вимагає більше зусиль та часу зі сторони батьків, але він також є більш ефективним, ніж звичайна переробка старих оповідань, віршів та пісень [7]. Зазвичай усе залежить від батьків: будуть вони пояснювати навколишній світ своїм дітям за допомогою такого важливого інструменту, як література, чи будуть, ховаючи, як страуси, голови в пісок, сподіватися, що у житті їхніх дітей все завжди буде чудово і безхмарно.

ДЖЕРЕЛА1. Snow White to Harry Potter: Violence always part of children’s books - Оn-line газета Firstpost.Life ,

03.11.2013 : [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://www.firstpost.com/living/snow-white-to-harry-potter-violence-always-part-of-childrens-books-1209291.html.

2. Lindner Е. Wie Märchen der Gebrüder Grimm jugendfrei wurden / Lindner E. - Berliner Morgenpost on-line , 20.12.2012 : [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://www.morgenpost.de/kultur/article112144530/Wie-Maerchen-der-Gebrueder-Grimm-jugendfrei-wurden.html.

3. Eckmann-Schmechta S., Saam A. Hans Christian Andersen, Kindermärchen, Erwachsenenmärchen / Eckmann-Schmechta S., Saam A., on-line портал “Kinderbuch-couch.de„ : [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://www.kinderbuch-couch.de/hans-christian-andersen-kindermaerchen-erwachsenenmaerchen.html.

4. Hood R. A Playground For Fear: Horror Fiction For Children / Hood R. , Article is the text of a talk given at the Children's Book Council Conference in 1997 , : [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://www.roberthood.net/scribbls/children.htm.

101

Кри

тика

/Cri

tique

Kol

o №

9

«Обрана» Вероніки Рот: виправданий бестселер?

ЛЕВЧЕНКО Інна

Пропонується стислий огляд книги «Обрана» авторства Вероніки Рот. Подається короткий аналіз основних сюжетних ліній, а також робиться спроба спрогнозувати та дослідити реакцію читацької аудиторії.

Ключові слова: «Обрана», зміст, сюжетні лінії, Вероніка Рот, стиль письма.Brief review of the book «Chosen» by Veronica Roth was suggested. A brief analysis of the main story lines,

and attempts to predict and investigate the response of the readership was made.Keywords: «Chosen» content, storylines, Veronica Roth, writing style.

5. Славінська І. Не солодка дитяча література / Славінська І. , - Українська правда on-line, 11.07.2013 : [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://life.pravda.com.ua/columns/2013/07/11/133251/.

6. Оградим детей от нежелательной информации / Сайт отвественных родителей - списки вредоносных произведений и ресурсов : [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://www.zakon436.ru/books_12.php.

7. Kulturpolitiker sprechen sich gegen Änderungen aus - оn-line видання Stern.de , 19.01.2013 : [Електро-нний ресурс] - Режим доступу : http://www.stern.de/kultur/buecher/gewalt-und-diskriminierung-in-kinderbuechern-kulturpolitiker-sprechen-sich-gegen-aenderungen-aus-1957336.html.

8. Beck E. The Effects of Violent Literature on Children / Beck E. , Livestrong.com , 16.08.2013 : [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://www.livestrong.com/article/261586-the-effects-of-violent-literature-on-children/.

А що ви любите читати? Таке запитання часто ставлять незалежно від ситуації: чи то нове знайомство, чи просто посиденьки з друзями. Але, поклавши руку на серце, треба зазначити, що, говорячи про любов до «Ідіота» чи «Кар’єри Ругонів», ми не можемо оминути увагою сучасні книги про пригоди, кохання чи нові світи. Однією з таких книг є «Обрана».

Перш за все, варто звернути увагу на зміст. В книзі описане майбутнє на прикладі міста Чикаго. Суспільство розділене на 5 фракцій: Правдолюб-ство, Альтруїзм, Безстрашність, Товариськість, Ерудиція. Кожна з фракцій має свою філософію та навіть стиль одягу. Підліток, досягнувши певного віку, проходить обряд посвяти до обраної фракції. В «Обраній» історію свого життя оповідає 16-літня Тріс Пріор, яка народилась в Альтруїзмі, але в

102

Kol

o №

9К

рити

ка/C

ritiq

ue

серці її вже давно присутні сумніви щодо справжнього місця у світі. Дівчина дізнається правду: вона – Обрана (Дивергент). Це лякає її, тому що означає, що вона інша: вона думає та сприймає світ по-іншому, не підкоряючись певним загальноприйнятим речам. Але, оскільки війна з «Не-такими-як-всі» йде прихована, у книзі прослідковуються й більш конкретні сюжетні лінії. Наприклад, протистояння фракцій та виживання в Безстрашних.

Як і в будь-якому класичному романі, в даній ситуації є герой та складні життєві обставини, що гартують характер. На фоні перших здобутків та невдач Тріс закохується. Ця сюжетна лінія імпонує не лише перспективою так званого «щасливого закінчення», а й тим, що відображає почуття силь-ніше від звичайного кохання: це суміш із поваги, співчуття, переживання та

103

Кри

тика

/Cri

tique

Kol

o №

9

віри один в одного. В першій книзі описано початок війни, яку ініціювали Ерудити. Відкрита непокірність, намагання змінити щось на краще – меха-нізм запустився… Не хочу передавати увесь зміст книги, адже переконана, що кожен, хто бачить ці рядки, надихнеться і прочитає її сам, формуючи власну думку. Хоча вже зараз передчуваю можливі негативні відгуки, на кшталт «чим же ця книга особлива?». Вероніка Рот має власний стиль письма. Читаючи, ви перенесетесь у вигаданий світ, але відчуватимете не його добру казковість, а, скоріше, неприязнь та холодний розрахунок всіх фракцій. На сторінках книги відчувається певна незалежність, самостій-ність, можливо, навіть інша реальність. Поза тим, існує також тенденція порівнювати книгу «Обрана» із відомим творінням Стефані Маєр. Проте аналогія із «Сутінками» видається швидше абсурдною, бо ж хіба можна порівняти правдиве кохання з історією про дружбу, боротьбу та непокір-ність обставинам?

Словом, якщо в літературі вас приваблюють не лише романтичні сцени з поцілунками, ви не боїтесь художнього зображення похмурого майбут-нього та віддаєте перевагу історіям, які вчать, що таке дружба, самовідда-ність та проблема вибору, – здається, я знаю, що ви почитаєте на вихідних.

Маги, вампіри, перевертні – секрет успіху молодіжної літератури?

(«Сутінки», «Гаррі Поттер»)

КРАВЧУК Ольга

Проаналізовано підліткові твори в стилі фентезі. За основу взято «Сутінки» Стефані Маєр та «Гаррі Поттера» Джоан Роулінґ.

Ключові слова: фентезі, історія жанру, «Сутінки», «Гаррі Поттер», підлітки.Teen fantasy literature was analyzed on the example of «Twilight» by Stephanie Meyer and

«Harry Potter» by JK Rowling.Keywords: fantasy, story of genre, «Twilight,» «Harry Potter», teenagers.

Якби видавництва не дотримувалися правила «попит народжує пропози-цію», то давно опинилися б у скрутному становищі, або ж взагалі припинили своє існування. Ні для кого не секрет, що видавництвами друкується те, що

104

Kol

o №

9К

рити

ка/C

ritiq

ue

найкраще продається, практично незалежно від якості тексту та рівня худож-ньої мови. І дуже часто видавнича галузь орієнтується саме на представників молодіжної вікової категорії. Наразі підлітків можна умовно поділити на дві групи: ті, хто не любить фентезі, та ті, хто читають лише фентезі. Молодь здебільшого прагне втекти від соціальних проблем, їй не цікаво читати про підліткову вагітність, хвороби, смерть та безвихідні ситуації. Інша справа – заглибитись у життя вампірів, які не хворіють, не переймаються питанням фінансів, живуть довго та, головне, щасливо. Згадайте, як дітьми ми зачитува-лися казками. То чому б тепер не замінити їх на твори, подібні за змістом, але дещо інші за рівнем складності і сюжетом?

Аби вмотивовано говорити про фентезі, варто звернутися до історії цього жанру. У кінці ХХ – на початку ХХІ ст. помітно посилився інтерес до фан-тастичної літератури. У складному та суперечливому світі фантазія стає невід’ємним компонентом осягнення навколишньої дійсності. Фантастична література реалізує можливість усебічного розгляду актуальних проблем сучасності та моральних першооснов негативних явищ епохи. Серед жанро-вих різновидів фантастики літературознавці виділяють фентезі, що відобра-жається на сучасній літературній ситуації, де цей жанр посідає одне з доміну-ючих місць. Саме література фентезі дає можливість реалізувати фантазійні експерименти та проаналізувати основні закони існування соціуму, всесвіту в цілому. Характерними для літератури фентезі останніх століть стали темні, похмурі образи та символи, які активно використовуються сучасними пись-менниками. Це пояснюється притаманним для сучасної естетики прагнен-ням подолати діалектичну суперечність між реальним і бажаним існуванням, між хаотичними законами об’єктивної дійсності та ностальгією за втраче-ними цінностями буття [7].

З метою якнайточніше розібратися в специфіці фентезі, необхідно перш за все звернути увагу на термінологічні ідентифікації цього жанру. Саме слово «фентезі» (fantasy) в перекладі з англійської означає фантазію, вигадку, казку. Отже, фентезі – це художній твір, схожий на наукову чи соціальну фан-тастику, але у той же час кардинально відмінний від неї. Науковці не одного покоління здійснюють спроби уточнення системи взаємовідношень фантас-тики та фентезі. Сьогодні новаторською є думка щодо визначення фантас-тики як метажанру, до якого входить низка так званих піджанрових утворень: наукова, соціальна, політична фантастика, а також фентезі. Деякі науковці вважають неправомірним зарахування фентезі до системи фантастичного метажанру і підкреслюють доцільність виведення цього жанру у автономні межі. Проте, якщо фантастичне, втілене в художньому творі, може набувати найвибагливіших модифікацій (що, власне, і дає підстави для визначення його як метажанру), то фентезі як один із специфічних видів реалізації фан-тастичного за допомогою казки, міфу і фантазії безпосередньо має пряме від-ношення до цієї системи і не може бути виведеним за його межі, оскільки в такому випадку спростовується самобутність фантастики як такої, поняття якої вбирає в себе ідентифікацію незвичайного, відмінного від реальної для читача дійсності. У цього жанру, як і будь-якого, що належить до фантастич-ного метажанру, є свої специфічні риси, наприклад, на відміну від наукової фантастики, у світі фентезі казка і реальна для героїв дійсність становлять гармонійну закономірність і не вимагають додаткових пояснень виник-нення того чи іншого факту. Герой сприймає таку реальність, як звичайне

105

Кри

тика

/Cri

tique

Kol

o №

9

повсякденне буття, тоді як у читача воно викликає сумнів, що є основою для моделювання фантастичного змісту [1].

Українське фентезі розпочало свій активний розвиток наприкінці ХХ ст., і теоретичні аспекти цього літературного феномену недостатньо вивчені. У сучасному літературознавстві бракує ґрунтовних праць щодо питань реалі-зації фентезі в сучасній українській літературі. Цей жанр є багатоплановим і складним явищем. Фантастичні оповідання, повісті та романи можна одно-часно віднести до різноманітних форм. Звернення письменницької уваги до жанру фентезі пояснюється тим фактом, що «світ художньої фантастики увільнює авторських героїв від жорстокої детермінованості своїх почуттів, думок і вчинків, дає можливість виступити проти сприйняття людини як гвинтика глухої до потреб особистості машини. Занурення у фантастику надавало можливість висловлювати алюзії щодо навколишньої дійсності, про-понувало засоби її реконструктивних змін, оскільки це – “езопівська мова”, за допомогою якої можна сказати більше, аніж засобами, властивими реалістич-ній літературі» [4, с. 7]. Так фентезі стає засобом відображення сучасності, де використовуються ірраціональні мотиви, бінарна опозиція «добро – зло», мотив відродження втрачених цінностей.

І хоча українське фентезі за останні роки поступово набуває популяр-ності, обсяг виданих творів такого жанру залишається надто малим, щоб заповнити попит і скласти конкуренцію зарубіжним творам. Серед останніх видань українського фентезі можна згадати твір Дари Корній «Гонихмар-ник». Чомусь видавці одразу порівняли українську письменницю з автором американського бестселеру «Сутінки» Стефані Маєр, з чим мушу не погоди-тись. Спільним для обох творів є лише жанр. Вампіри та дводушники, безпе-речно, різні істоти, які викликають у молоді різний ступінь зацікавленості. Та й суть американських творів суттєво відрізняється від української міфології, яку використовує авторка.

А от книги Маєр, незважаючи на суперечливі відгуки, якраз набули неаби-якої популярності серед молоді та були перекладені 20 мовами. «Сутінки» – це своєрідний синтез фентезі з любовним романом. Що ще потрібно дівчаткам, як не яскрава історія про вічне кохання, тим більше, коли описувані події, хай і з фантастичними персонажами, відбуваються в реальному середовищі, а не у вигаданому всесвіті. Стефані Маєр створила дещо інший, незвичний світ «добрих» вампірів, зовсім не схожих на героїв романів Стівена Кінга. Дівчат, які б вони чемні не були, завжди тягне до поганих хлопчиків, тим паче, як

106

Kol

o №

9К

рити

ка/C

ritiq

ue

що ті ще й надзвичайно красиві й обдаровані. Кожна дівчинка-підліток має друзів, подруг, однокласників, батьків, вчителів. А ще в цьому віці з’являється любов, і хотілося б, аби саме така захоплююча й ніжна, як у Едварда та Белли. Перша, нехай ще дитяча, наївна і така хвилююча. Потрібно зазначити, що сагу із задоволенням читають й дорослі жінки, яким не вистачає ідеальних чоловіків у власному житті та захоплюючого, яскравого кохання, яке може здолати на своєму шляху будь-які перепони. У цій книжці є надзвичайно привабливі моменти, як для підлітків, так і для дорослих людей, що вже всти-гли забути романтику та магічність перших стосунків, почуттів, яскравість перших тілесних контактів. Також візьмемо до уваги позитивне налашту-вання роману зі щасливим закінченням! Та й «казку» навряд чи можна пере-носити на реальність. Це книжки для задоволення, не більше того, які впев-нено роблять свою справу.

Наразі досить модно та комерційно вигідно видавати багаточастинні романи, особливо, якщо розійшовся тираж першої книжки. Так вдалося збагатитися Джоан Роулінґ. Цільова аудиторія – школярі, але сюжет «Гаррі Поттера» побудований так, що книжки цікаві читачам різного віку, в залеж-ності від жанрових уподобань. Письменниця описує не звичайну школу, а чаклунство приваблює багатьох. Усі уроки стають набагато цікавішими, туди не ходиш, мов на «примусівку». Гаррі Поттер – герой, легенда, хіба хтось бодай на мить не захоче уявити себе на його місці, прожити життя надзви-чайного хлопчика? До того ж Роулінґ змушує читача співчувати головному

107

Кри

тика

/Cri

tique

Kol

o №

9

герою, який втратив батьків, а потім радіти тому, як вдало складається його життя. Гаррі Поттер – справжній хоробрий борець, добрий і кмітливий, який тягне на собі хрест боротьби з темними силами.

«Гаррі Поттер» – річ багатошарова. Це семитомний роман дорослішання, роман виховання. Це класичної побудови соціальний роман про стосунки між підлітками, про те саме шкільне життя (до речі, дорослим буде значно про-стіше порозумітися з дитиною щодо її стосунків із учителями, якщо запропо-нувати застосувати до них гарріпоттерівську типізацію: у будь-якій україн-ській школі викладають свої професори МакГонегел, Амбридж і Снейп). Твір про сімейні цінності, про дружбу, про любов, про відносність авторитетів, про пошук власної особистості і життєвий вибір. Це й філософський роман про світобудову, закономірності буття і шляхи душі. Складні й важливі речі Роулінг проговорює без жодного дидактизму чи поблажливості до «малень-ких читачів». Як письменник вона чесна і з ними, і перед собою. До речі, ці книжки включено до шкільної програми 5 класів.

Обґрунтовуючи своє безпосереднє емоційне та інтелектуальне ставлення до тих чи інших літературних персонажів – магів, перевертнів, дводушників, – під-літки посилаються на ті вчинки і якості, які характеризують взаємини героя з однолітками. Доброзичливе, співчутливе ставлення, вміння зрозуміти один одного та прийти на допомогу в будь-яку хвилину, доброта, чуйність визна-чають позитивне ставлення до літературного персонажа. Герої самостійно прочитаних книг подобаються або не подобаються також залежно від того, як вони ставляться до самих себе. Прагнення піднятися над іншими, показати

108

Kol

o №

9К

рити

ка/C

ritiq

ue

свою перевагу, переоцінка власних достоїнств засуджуються дітьми підлітко-вого віку та визначають їхнє негативне ставлення до таких героїв.

Часто інтерес до персонажів детерміновано необхідністю збагачення та перебудови життя дитини через пошук умов щодо становлення та реалізації позитивних життєвих прикладів. І тут шановні літератори, діячі культури і мистецтва повинні бути у перших рядах тих, хто пропонує ресурс для цієї інтелектуальної та душевної роботи визріваючої особистості: вони пови-нні дати якісний інформаційний матеріал у певній художній формі для підліткових розмірковувань. Пропонувати свої художні образи, які б допо-могли вирішити гострі питання якісного ментального існування в підлітко-вому кризовому віці. Навіть у казковості повинні бути наведені парадигма-тичні можливості існування самої людини без допомоги чарівників і сяючих чарами паличок. Акценти повинні розставлятись так, щоб підліток не бачив лише слабкість і безпорадність звичайної людини, позбавленої чарівних здібностей.

Загалом ми живемо в епоху руйнування певних рис світового культуроло-гічного суспільства та заповнення вакууму ненаситності підлітків до дива і чар у рамках особистісної безпорадності. Діти дорослішають зі своїми улюбле-ними героями в розумі й серці. Сенс життя, звички, міркування, формування характеру та поведінка цих вигаданих літературних героїв привласнюються читачами незрілого віку й надалі впливають на особистісні характеристики реципієнта через художній образ, який презентує автор [9]. Яка з книжок-фентезі найкраща: про вампірів, магів чи дводушників? Українське чи зару-біжне фентезі? На це запитання однозначної відповіді, звичайно ж, не існує, оскільки всі ми знаємо, що від однієї книги двох однакових вражень не буває. Проте спільні риси цього різнобарв’я треба визначити. Мабуть, самі істоти не мають великого значення, бо сьогодні полиці книжкових крамниць заповнені літературою про перевертнів, а вже завтра видавці розкрутять іншу тему, персонаж. Має значення сама атмосфера даного жанру. Фентезі не прагне

109

Кри

тика

/Cri

tique

Kol

o №

9

пояснити всесвіт, в якому відбуваються події твору. І власне цей світ існує завдяки своєрідній неформальній угоді з читачем: «Такий світ є – і крапка». Інша це планета чи інша реальність – немає значення.

Головним же аспектом, в якому критикують фентезі ті, хто вважає його абсолютним злом (зручно, що для критики з цієї позиції навіть не треба читати жодної книжки), є нібито породжений цією літературою підлітковий ескапізм (втеча від світу). І воно таки є, адже фентезі за визначенням кличе в інші світи. Барвистіші, кращі, цікавіші. Як наслідок – реальний світ підлітка, не витримавши конкуренції, зовсім блідне та втрачає будь-яке значення.

Молодь читає фентезі, воно має успіх, фентезі добре продається, драту-ючи певних письменників, які від імені підлітків ностальгують за проблем-ною соціалкою з життя вагітних однокласниць… І що з цього випливає? Пра-вильно, фентезі треба видавати.

Але в нас традиційно будь-яке літературне питання переводиться в мовну площину. Підлітки читають фентезі? То хай вони читають українське фен-тезі! – підступно погоджуються професійні патріоти, маючи на меті нібито непогані речі: залучити молодь до читання українською, розвинути літера-турний сегмент, потенційно затребуваний ринком. Та річ у тім, що справжня література ніколи не створюється з утилітарною метою та навпаки – створене з утилітарною метою не буває справжнім [10].

Отже, яким повинно бути підліткове фентезі, окрім згадування в книжках магів, вампірів, перевертнів, аби було цікаво та корисно?

1. Потрібно мати на увазі, що підлітки – це ще не дорослі, вони ближчі до дітей, хоч і думають інакше, і книжки їм потрібні відповідні, навряд чи вони з захопленням читатимуть суто соціальну прозу.

2. Виходити з уявлення підлітків про персонажів. Герой книжки як міні-мум повинен рятувати світ! Обов’язкова умова – мінімум дорослих. Вони лише заважають, усе зіпсують якимись там правилами.

3. 14-15 років – це час кохання, отож у книжці обов’язково повинна бути присутня любовна лінія. Стефані Маєр тут попала в точку. Але жодних насмішок з цього приводу. Діти повинні вірити у справжнє щире кохання.

4. Варто було б у фентезі піднімати «актуальні» питання, але Джоан Роу-лінґ в деякій мірі обійшла їх стороною. Можливо, тому її книжки чита-ють із задоволенням, бо вони не напружують підліткову свідомість.

5. У таких книжок обов’язково повинне бути щасливе закінчення! Або ж бодай дарувати надію на щось краще.

6. Нехай читач знаходить у фентезі певні банальні істини, адже художня література розкриває нам очі на те, що ми не помічаємо в повсякден-ному житті.

ДЖЕРЕЛА1. Афективний часопростір у романі-фентезі Галини Пагутяк/ Вісник Луганського національ-

ного університету імені Тараса Шевченка// Библиотека On-line. – Режим доступу: http://bo0k.net/index.php?p=achapter&bid=10507&chapter=1

2. Богданова О. Ю. Розвиток мислення старшокласників на уроках літератури: Посібник до спецкурсу/ О. Ю. Богданова. – М., 1979.

3. Дубилянська Я. Царство фантазії: українське фентезі, субкультури та рольові ігри/ Я. Дуби-лянська// «Молодіжне перехрестя», № 166.

110

Kol

o №

9К

рити

ка/C

ritiq

ue

4. Зарицький О. М. Чарівний світ художньої фантастики: чеська соціальна і романтична фан-тастика у другій половині ХХ ст. / О. М. Зарицький. – К.: Центр вільної преси, 2000. - 143 с.

5. Ковтун О. М. Художественный вымысел в литературе ХХ века : учеб. пособие / Е. Н. Ковтун. – М.: Высш. шк., 2008. – 406 с.

6. Корсте Н. О. Сприйняття літературного твору та його аналіз у школі / Н. О. Корсте // Питання аналізу літературних творів. – М., 1969.

7. Національний варіант жанру фентезі в прозі Галини Пагутяк / Вісник Луганського національ-ного університету імені Тараса Шевченка// Библиотека On-line. – Режим доступу: http://bo0k.net/index.php?p=achapter&bid=10390&chapter=1

8. Олейник В. Жанр фэнтези в литературе ХХ века / В. Олейник [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kulichki.com/tolkien/cabinet/about/oleynik.shtml.

9. Рєпіна О. Психологічні особливості сприйняття підлітком романів-фентезі на прикладі творів Наталії Дев’ятко (рецензія)/ Ольга Рєпіна// Avtura.com.ua: сучасна українська книго сфера. – Режим доступу: http://avtura.com.ua/review/1451/

10. Царство фантазії: українське фентезі, субкультури та рольові ігри// Молодіжне перехрестя: сайт. – Режим доступу: http://www.chasipodii.net/mp/article/1922/

11. Якобсон П. М. Психологія художнього сприйняття/ П. М. Якобсон. – М., 1964.

Ким і як зацікавити підлітка

ТРОЩУК Софія

Проаналізовано тенденції літературного ринку, книжки для підлітків та дітей, вплив книги на формування особистості в юності.

Ключові слова: книга, підліток, література, видавництво.The tendencies of the book market for teens and children and the impact of books on identity

formation in adolescence were analyzed.Keywords: book, teen books, publishing.

Книга вчить, як на світі жить. Хто не чув цієї старої, як світ, приказки, той, найімовірніше, ще не народився. У сучасному світі книга – найкращий друг і мовчазний наставник, навіть попри те, що з нашого життя її вперто намага-ються витіснити такі «недруги», як Інтернет та телебачення.

Хороший оратор починає себе з якісної книги. Там він черпає не лише запас слів, а й відчуття мови, думки, світогляд. Відомий письменник колись теж читав; саме колишній потяг до книг змусив його вилити власні сюжети на папір.

Рано чи пізно кожен стикається з книгою. І повірте на слово: чим раніше це станеться, тим краще для людини.

111

Кри

тика

/Cri

tique

Kol

o №

9

Книга з'являється у житті непомітно і тихо: спочатку – казка на ніч від мами, потім – розтлумачений шкільний параграф від тата, а згодом сторінки худож-ньої літератури полонять серце, душу і розум, і читати хочеться самому.

Сьогоднішня літературна арена вражає нас здобутками останніх років. У будь-якій книжковій крамниці на палкого читача очікує вибір книги «на колір та смак»: яскраві обкладинки, різні жанри, неоднакові цінові позначки та різ-номанітні відгуки критиків.

Коли ж питання звучить приблизно так: «Як зацікавити підлітка книгою?», однозначної відповіді дати не можна. Дорослий читач найчастіше зосереджу-ється на уже сформованому стилі та жанрі, тому в книжковій крамниці не розгу-биться. Підліток, який найчастіше не відає навіть, чого він хоче від життя, навряд чи обиратиме книгу за давно сформованими стереотипами та вподобаннями.

У підлітковому віці немає сформованих літературних уподобань, тому зазви-чай читачі цієї аудиторії читають те, що привертає увагу. Книга тоді обира-ється під настрій, і літературний спектр вражатиме асортиментом. Любителі жахів зачитуватимуться Стівеном Кінгом («Вітер у замкову шпарину», «Зона покриття»), любителі фантастики оберуть Сюзанну Коллінз («Голодні ігри», «У вогні») та Дмитра Янковського (S.T.A.L.K.E.R.), романтики обов'язково додадуть до своєї бібліотеки Дару Корній («Зворотній бік світла», «Гонихмарник», «Зозу-лята зими»).

Як саме зацікавити підлітка книгою?На це питання вам люб'язно відповість відома на весь світ письменниця

Джоан Роулінг, яка є авторкою саги про Гаррі Поттера [1]. Сім томів однієї роз-повіді про «хлопчика, що вижив» не лише зацікавили підлітків по всьому світу, а й отримали заслужене право на екранізацію.

Ідея написання прийшла до письменниці під час несподіваної затримки поїзду, що прямував до Лондону. За ті чотири години вимушеної зупинки Джоан придумала деталі історії, і «цей хлопчик в окулярах, який не знав, що він – чаклун, ставав дедалі реальнішим» [1]. Гаррі Поттер зацікавив дітей не лише магією. Проблема добра і зла, питання справжньої дружби та різні загадки – ось що ховається під палітуркою кожної з частин.

У своїх численних інтерв'ю авторка книг про Гаррі Поттера люб'язно пояс-нює, що книга, близька підлітку, має бути не лише «для дітей», а й про дітей.

Її бачення дитячої літератури поділяє також і засновник одного з відомих українських видавництв «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» Іван Малкович. Кожна книга цього видавництва зацікавлює не лише вдалими ілюстраціями провідних худож-ників країни, а й цікавими сюжетами [2]. «У кожній книзі ховається частинка добра», – саме так описує Іван Малкович кожну зі своїх книг. «Добру» літературу важко обійти: оригінальна назва, ненав'язливі ілюстрації та сотні хороших від-гуків – ось що супроводжує книгу, яка приваблюватиме батьків та дітей.

На формування особистості у сучасному світі впливає дуже багато зовнішніх факторів. Усьому знайдеться місце, бо і виховання, і матеріальні можливості, і бажання до саморозвитку відіграють чималу роль. «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» славиться виданнями, які зацікавлюють підлітків: «Тореадори з Васюківки» (Все-волод Нестайко), «Ритуал» (М. та С. Дяченко), «Казки туманного Альбіону», «Роксолана» (Павло Загребельний) та інші. Для дітей старшого шкільного віку підійде також «Доросла серія» видавництва, у якій безліч книг українського та вітчизняного видання: «Твори» (Ф. Кафка), «Дім на горі», «Птахи з невидимого острова» (В. Шевчук) [2].

112

Kol

o №

9К

рити

ка/C

ritiq

ue

Книга сьогодні може допомогти підлітку у всьому: знайти золоту середину моралі, зрозуміти вчинки інших людей, навчитися самостійності та любові до всього оточуючого.

Відомий письменник Віктор Гюго сказав колись: «Всякого роду грубість тане, наче на вогні, під впливом щоденного читання хороших книг».

Сучасна література насправді є однією з найкращих гілок розвитку людства. Книга – найкраща інвестиція, бо, вкладаючи у неї кошти, отримуємо набагато більше: світ чужих життів, чужих думок та емоцій, що з плином сторінок з неві-домих стають рідними та близькими.

Для батьків маю всього лише одну пораду: якщо хочете привити дитині літе-ратурний смак та навчити обирати правильний шлях, почніть з книг «Видавни-цтва Старого лева» [3].

З часу заснування видавництво дбає про особливий літературно-мистецький та поліграфічний рівень видань, співпрацюючи з високопрофесійними укра-їнськими авторами, перекладачами та художниками, які допомагають творити впізнаване обличчя видавництва.

Ось якою історією того самого Старого Лева діляться з читачами засновники: «Дорогі друзі! Чи ви вже чули про Старого Лева, що оселився у княжому місті Львові – у затишній мансарді, під дахом старовинної кам’яниці за адресою: місто Львів, площа Ринок, Четверта мансарда від Нептуна на захід, угору скрипучими дерев’яними сходами за високими різьбленими дверима з дзвінком. Старий Лев привозить до Львова казки та різноманітні оповідки. А бував він у великих і зовсім крихітних країнах, багатих та цілком убогих, знайомився з кращими каз-карями світу і кожну нову казку віз із собою сюди, до міста свого прапрапра-прапрапрапрадіда Лева. Він усе це колекціонує – так-так, хтось збирає марки чи фантики, а Старий Лев – казки. Та якось Старому Левові стало сумно від того, що ніхто інший не бачить його колекції, не знає про його неймовірні пригоди, зустрічі з надзвичайно цікавими письменниками – і він вирішив видавати книги для дітей, а в них розповідати про свої пригоди і знайомити дітей зі своїми дру-зями...» [3].

Серед найвідоміших книжок видавництва є «Казки старого лева», «Зірки і макові зернята» (Творча майстерня «Аґрафка»), «Казки Андерсена» та інші [3].

Сучасна світова література пропонує тінейджерам такі книги, як «Ерагон» (К. Паоліні), «Гобіт» та «Володар перснів» (Дж. Толкін), «Сутінки» (С. Майєр), «Сяйво» (С. Кінг).

У світі модернізації та спокуси, байдужості і невідомості важливо берегти вну-трішній спокій. І допомагає у цьому проста, стара, як світ, книжка.

Давньоримський філософ Цицерон колись казав так: «Дім, в якому немає книг, подібний до тіла, позбавленого душі».

Сказане несе у собі істинну правду: книга – то початок. Початок душі, яка несе у собі добро і слова, наповнені змістом колись прочитаної, забутої книги.

ДЖЕРЕЛА1. J.K. Rowling's website. – Link: http://www.jkrowling.com.2. А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА. Видавництво Івана Малковича: сайт. – Режим доступу: http://

ababahalamaha.com.ua.3. Видавництво Старого Лева: сайт. – Режим доступу: http://starylev.com.ua.

113

Кри

тика

/Cri

tique

Kol

o №

9

КОМУНІКАЦІЯ

«ЛЕВЕНЯТКО»улюблена бібліотека львів’ян

Охарактеризуйте, будь ласка, середньостатистичного відвідувача Вашої бібліотеки?

Львівська обласна бібліотека для дітей є унікальною, адже її фондами користуються і дошкільнята, і учні, і вчителі, і викладачі, і студенти, і батьки, і всі, хто звертається за будь-якою інформацією. В наших читальних залах можна побачити молодих батьків з візочками, малюків, які роблять перші кроки біля книжкових стелажів, студентів, що готуються до сесії, бабусь, захоплено малюючих, складаючих орігамі разом зі своїми внуками під час

занять творчих студій та бага-тьох інших. Тому наш середньо-статистичний читач – це просто львів’янин або львів’янка, які люблять читати, спілкуватися і творити.

Більшість дітей приходить у бібліотеку за художньою літе-ратурою (читають для розваги) чи за навчальною, пізнаваль-ною, довідковою (готуються до уроків)?

Очевидно, що читацькі запити у кожної вікової категорії є різ-ними. В період навчального року багато дітей відвідують біблі-отеку з навчальною метою, бо читають книги, що передбачені шкільною програмою. Проте більшість активних читачів обирають літературу для душі. Окрім того, діти люблять прийти відпочити, поспілкуватись із дру-зями, весело провести дозвілля, бо у бібліотеці функціону-ють різноманітні безкоштовні гуртки: орігамі-студія «Папе-рові дива», майстерня дитячої ілюстрації «Мальована книга»,

Хоча бібліотеки зараз не найпопулярніші місця для проведення вільного часу, проте це не заважає Львівській обласній бібліотеці для дітей успішно функціонувати. У Львові про «Левенятко» знають не лише діти, а й їхні батьки, студенти та всі любителі книжок. Про особливість цього закладу часопису «КОЛО» розповіла провідний бібліотекар Марічка РОМАНЮК. Усі фото з сайту бібліотеки.

Наймолодший читач

115

Ком

унік

ація

/Com

mun

icat

ion

Kol

o №

9

літературний театр «Маска», літера-турна студія «Джерельце», а також у читальному залі є ігротека настіль-них ігор, яка завжди користується популярністю.

На Ваш погляд, чи стали діти читати менше у цифрову добу?

Діти, які люблять книги і отри-мують задоволення від самого про-цесу читання, читатимуть завжди! А цифрова доба ще більше розширила можливості доступу до інформації та читання (електронні книги, електро-нні читанки та ін.) В нашій бібліотеці є рідери, або електронні читанки, як ми їх називаємо, і дитина може прийти і почитати електронну книгу з екрану. Гасло сучасних українських бібліотекарів: «Читай! Формат не має значення!» Головне, щоб читали!

Які зараз найпопулярніші книжки у Вашій бібліотеці?

Найсвіжішими бестселерами для старшокласниць є серія книг канад-ської письменниці Люсі Мод Монт-гомері «Енн із Зелених Дахів», поль-ської письменниці Йоанни Яґелло

«Кава з кардамоном» та «Шоколад із чилі» та трилогія американської пись-менниці С’юзан Коллінз «Голодні ігри». Для дівчаток середнього віку і досі популярними є книги «Видавництва Старого Лева», що виходять у серії «Обережно: дівчатка!». Особливою популярністю користується зараз «літня» книга Володимира Рутківського «Ганнуся».

Хлопці надають перевагу жанрам – фентезі та фантастика. Найчитані-шими виданнями 2013-2014 років є серія книг американського письменника Ріка Ріордана «Персі Джексон» та історична трилогія лауреата Національної премії імені Т. Шевченка Володимира Рутківського «Джури козака Швайки».

Які заходи проводять у вашій бібліотеці для популяризації читання?Протягом літа наші читачі мають можливість відвідувати програму літ-

нього читання «Книжкові євромандри», бібліотечний кінозал, книжко-вий дитсадок «Левенятко» (для дошкільнят), літні читання на майданчику «Рошен» біля Порохової вежі, Leo-пікнік на мальовничій галявині у сквері навпроти Львівської обласної адміністрації.

А також бібліотека запропонує Вам безліч конкурсів, вікторин, екс-курсій, зустрічей із письменниками, співаками, акторами (проект «Кава по-львівськи») та багато книг, періодичних видань.

Дізнатись про події, які відбуватимуться в нашій бібліотеці, ви можете на

“Літній” стенд в “Левенятку“

116

Kol

o №

9К

омун

ікац

ія/C

omm

unic

atio

n

сайті нашої бібліотеки http://lodb.org.ua та на фотоблозі «Бібліородзинки» http://lodbphoto.blogspot.com/ , або завітавши до Львівської бібліотеки для дітей, що знаходиться по вулиці В. Винниченка, 1.

Що, на Ваш погляд, потрібно та можна робити для популяризації читання серед дітей та підлітків?

Це спільна справа всіх: родини, школи, засобів масової інформації і бібліо-тек. Якщо дитина бачить батька за книгою, а не біля екрана телевізора, якщо вчитель ділиться з учнями враженнями від прочитаної книги, якщо в газе-тах, журналах, на телебаченні рекламують нові книги, події в бібліотеках та книгарнях, а не те, що зазвичай, якщо бібліотеки сучасні, світлі і наповнені новими книгами, якщо буде прийнята і запрацює державна програма під-тримки читання… Таких «якщо» може бути ще багато, а поки що зробіть перший крок – візьміть до рук книгу.

Учні Зимовоі школи молодих бібліотекарів з левчиками у Львівській обласній бібліотеці для дітей

Література для дітей посідає важливе місце в житті кожного. Усім нам в дитинстві читали казки, на основі яких ми пізніше будували перші власні уявлення про добро і зло, дружбу та любов, права і обов’язки. Хтось читав усе підряд, а хтось ніколи не розлучався з улюбленою книгою. Комусь любов до читання привили ще змалку і на все життя, а дехто з часом відкинув такий вид відпочинку на другий план.

Редакція часопису «КОЛО» вирішила дізнатись у наших читачів їхню думку щодо літератури для дітей та підлітків, запропонувавши взяти участь у невели-кому опитуванні. І ми виявили, що

• 46,9 % вважають, що поняття «любов до читання» тотожне свідомому вибору читача;

• 30,6 % називають це бажанням отримати нову інформацію;• 20,5 % стверджують про звичку, вироблену роками;• і лише 2 % впевнені, що любов до читання – це звичайнісінький збіг

обставин :)

Також за результатами опитування стало зрозумілим, що сучасні діти та під-літки, на думку 40,8 % респондентів, читають, але з використанням різнома-нітних гаджетів, оскільки традиційний процес читання непопулярний. Інші 30,6 % впевнені, що діти не читають, це заняття для них витіснили соцме-режі. І лише 14,3 % наполягають, що підлітки все-таки читають, як і завжди, бо книги не мають терміну придатності.

Заохотити до читання дитину існує безліч різноманітних способів. Пріори-тетними наші читачі вважають:

- заохочення в сім’ї – 21,7 %;- соцмережі – 16,8 %;- спеціалізовані сайти – 16,8 %;- буккросінг, мандруючі бібліотеки – 15,4 %;- зустрічі в бібліотеках з письменниками – 13,3 %;- ТБ, радіо, традиційні ЗМІ – 12,6 %;

Скільки людей – стільки й думок. Поставивши питанням нашим респон-дентам, яка їхня улюблена дитяча книжка, ми отримали численний перелік назв. Найпопулярнішими відповідями стали:

- Всеволод Нестайко «Тореадори з Васюківки»;- Астрід Ліндгрен «Пеппі Довгапанчоха»; - Джоан Роулінг «Гаррі Поттер»;- Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц»;- Муні Вітчер «Ніна»;- Жюль Верн «П’ятнадцятирічний капітан»;- Микола Носов «Пригоди Незнайки».

Дитяча та підліткова література: опитування

КУЛАКЕВИЧ Людмила

120

Kol

o №

9К

омун

ікац

ія/C

omm

unic

atio

n

Збіги з попередніми відповідями трапились після прохання назвати книжку, яку, на Вашу думку, цікаво читати незалежно від віку. У відповідь ми отримали:

- Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц»;- Джоан Роулінг «Гаррі Поттер»;- Льюїс Керрол «Аліса в Країні чудес»;- Микола Носов «Незнайка на Місяці»;- Жюль Верн «П’ятнадцятирічний капітан»;- твори Оскара Уайльда;- Марк Твен «Пригоди Тома Сойєра».

Окремо ми поставили кілька питань вчителям середньої школи. Зокрема, на питання «Чи читають діти літературу за межами шкільної програми?» нам відповіли стверджувально:

Звичайно, читають. І охоче діляться враженнями на уроках від нової про-читаної книги.

(Маслюковська Тетяна Миколаївна)

Читають. Можливо, не так багато, як хотілося б. Звертають увагу в основному на твори сучасних письменників, рідше – на твори класиків, які не вивчаються в межах шкільної програми.

(Гузь Алла Олександрівна)

Чи заохочує школа дітей до читання? Якщо так, то як саме?Так. Зазвичай на уроках під час викладання матеріалу наводимо приклади

поєднання художніх елементів із фрагментами історії, що спонукає до про-читання конкретних творів. Також до ознайомлення з ширшим колом худож-ньої літератури заохочують семінарські заняття.

(Маслюковська Тетяна Миколаївна)

Безперечно, намагається заохочувати. Це і уроки позакласного читання, і проведення різноманітних конкурсів, для участі в яких необхідно багато читати як художніх, так і періодичних видань.

(Гузь Алла Олександрівна)

Чи відвідують діти шкільні бібліотеки? Яку літературу обирають? Чи задовольняє наповнення шкільних бібліотек читацькі потреби дітей?

Відвідують, обирають літературу як програмову, так і поза межами. Напо-внення шкільної бібліотеки читацькі потреби не задовольняє.

(Маслюковська Тетяна Миколаївна)

Так, відвідують. Обирають як художню, так і навчальну й довідково-пізна-вальну: енциклопедії, довідники. Часто цікавляться журналами для дівчаток і хлопчиків. Та, на жаль, наповнення наших бібліотек рідко може задовольнити читацькі потреби сучасної дитини. Зокрема, дуже малий обсяг програмних текстів, мовознавчих довідників, іншої навчальної літератури.

(Гузь Алла Олександрівна)

121

Ком

унік

ація

/Com

mun

icat

ion

Kol

o №

9

Kiev Sea Pirates –українське інтерактивне видавництво

В Україні та світі щороку зростає популярність електронної книги. Молоде видавництво Kyiv Sea Pirates, що спеціалізується на створенні електронних анімованих книг, нещодавно розпочало свою діяльність, але вже заслужило повагу поціновувачів якісного українського видавничого продукту. Роз-мова про першу книгу видавництва – додаток для Ipad та Iphone «Котигорошко» – цієї весни довго не вщухали у професійних колах. Нам пощастило поспілкуватись з співзасновником видавництва Мико-лею Ніколаєвим:

ПРИДЬМА Марія

Як виникла ідея створити Kiev Sea Pirates?Ідея виникла випадково. Ми із моїм партнером Сергієм перебували у

пошуку ідей для бізнесу та обмірковували абсолютно різні варіанти: від інтер-нет-магазину косметики до торгівлі шинами. Одного разу Сергій показав мені інтерактивну книжку «Аліса у Країні Чудес» на iPad, і ми задумалися: чому б не спробувати зробити такими й українські народні казки? Так і почали.

Чому сфокусувались саме на дитячій літературі?У дорослій літературі ми не дуже орієнтуємося. Крім того, дитяча ближча

до айтішних штук, які є неодмінною частиною інтерактивних книжок: аніма-ція, звуки, ефекти. Ми на цьому розуміємося, тому і виходить чудовий союз: фольклор і нові технології.

Познайомте читачів з вашою командою, будь ласка.Я – співзасновник і маркетолог видавництва. Раніше розробляв сайт по пра-

цевлаштуванню для студентів topwork.com.ua разом із Сергієм. Зараз пара-лельно займаюся рекламою для інтернет-провайдера lan.ua, а також запускаю програмний продукт Casual.pm

Сергій – співзасновник і менеджер. У нього – величезний досвід роботи у маркетингу та з новітніми технологіями.

Іван – ілюстратор. Дуже талановитий, також малює для «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».

122

Kol

o №

9К

омун

ікац

ія/C

omm

unic

atio

n

Віталій – програміст. Найбільш терплячий учасник команди. Уважно і якісно наповнював кожен слайд життям.

Віктор – аніматор. Працює у великій анімаційній студії. Дуже допоміг нам із мультиплікаційною анімацією.

Є ще фріланс-спеціалісти: звукорежисери, редактори, перекладачі.Які казки Ви плануєте далі перетворити на інтерактивні?Зараз працюємо над новим проектом і паралельно мріємо випустити багато

українських народних казок у цифровому форматі.Чи є в планах створення інтерактивних книг за творами сучасних україн-

ських або зарубіжних авторів?Поки не плануємо. Читачі вже знайомі із фольклором , тож не треба поясню-

вати щось про продукт. З новими книжками складніше: тут можуть бути лише спецпроекти, коли видається друкована книга, а разом із нею – інтерактивна.

Яка книга була у Вас улюбленою у дитинстві? А яку з дитячих книг ви залюбки перечитали б і зараз, у дорослому віці?

Я обожнював дитячі детективи. До цього любив казки про Мумі-тролів. Зараз, наприклад, перечитую книгу «Місячний камінь» – із дитячої пригод-ницької бібліотеки. Також нещодавно перечитав «Два капітана» Каверіна. Деякі дитячі книжки відкриваються по-новому, коли ти дорослий.

На Ваш погляд, інтерактивні казки та електронні книги знищать любов до паперових видань, або ж, навпаки, стимулюють любов до літератури та читання в усіх можливих формах?

Думаю, вийде щось середнє. Змінюється сам формат споживання інфор-мації: комусь інтерактивні книжки допоможуть по-новому відкрити для себе старі твори, а комусь – повністю замінять друковані версії.

Чи не було у вашого видавництва замовлень від інших видавництв чи про-позицій до співпраці?

Пропозиції були, але у нас поки замало ресурсів, щоб розтрачувати їх на все. Найбільш незвичайна надійшла від Києво-Печерської Лаври на створення мобільного додатку. Ми не уточнювали деталей і відмовились, так як були завантажені роботою. Але досі цікаво, що ж саме вони хотіли зробити.

Можете відкрити секрет, над чим працюєте зараз?Стараємося реалізувати те, що самі запланували. Зараз працюємо над

«Солом`яним бичком».

123

Ком

унік

ація

/Com

mun

icat

ion

Kol

o №

9

Де виховують майбутніх Хемінгуеїв(короткий огляд можливостей дитячої

літературної освіти)

КЕНДЗІОР Ольга

Здійснено короткий огляд неформальної літературної освіти для дітей. Розглянуто як зарубіжний, так і вітчизняний досвіди, зокрема проект «Книга» від Харківського літератур-ного музею.

Ключові слова: літературна освіта, неформальна освіта, дитяча літературна освіта, «Книга», Харківський літературний музей.

Brief overview of the informal literary education for children was made. Both the foreign and domestic experience were reviewed, including project «Knyha» («Book») of Kharkiv Literary Museum.

Keywords: literary education, informal education, children’s literary education, «Book», Kharkiv Literary Museum.

Деякі відомі та видатні письменники почали свою письменницьку кар’єру у вже доволі зрілому віці, деякі — писали змалку. Мало хто з них мав відповідну освіту, одні стали талановитими літераторами, взагалі не навчаючись у вищих навчальних закладах.

Проте зараз, у сучасному світі, і дорослі, і діти мають необмежений доступ до навчання — існують формальний та неформальний інститути освіти, різноманітні онлайн-курси та тренінги, самовчителі та відеоуроки. Навчитись можна будь-чому у будь-якому віці — потрібне лише бажання. Оскільки ми готували номер про літературу для дітей, то у нас виникло питання, чи існують письменницькі курси для дітей, у яких батьки розгле-діли майбутніх Хемінгуеїв, Сартрів та Лессінгів.

Як і очікувалось, за кордоном таких курсів існує безліч, у Європі, США та навіть у Австралії. Загалом, закордонні літературні школи для дітей можна умовно поділити на два види — воркшопи та онлайн-курси. Для воркшопів дітей поділяють на декілька груп. Наприклад, лондонська школа Chelsea Young Writers, що спеціалізується виключно на дитячих письменницьких курсах, поділяє учнів на дві групи — 6-8-річні та 7-11-річні діти, австра-лійські письменницькі курси для дітей The Writing Workshop пропонують також групи для підлітків, а у іншій австралійській школі Write Away With Me пропонуються 4 вікові групи — група для дошкільнят та три групи для школярів різного віку.

Письменницькі онлайн-курси для дітей, які пропонують закордонні сайти, також розраховані на різні вікові групи. Перевага подібних курсів у тому, що пройти їх може будь-хто, незважаючи на місце проживання.

Зміст більшості воркшопів та онлайн-курсів приблизно однаковий. Почи-наючи з азів письменницької майстерності, лектори розказують окремо про

прозу, поезію та коротку прозу, розтлумачують основи розробки сюжету та героїв. Варто зазначити, що у дитячих письменницьких курсах малюкам часто пропону-ють писати фантастичні історії, вигадуючи монстрів та створюючи власні світи. Окрім власних матеріалів, на всіх сайтах є посилання на сторонні ресурси, які про-понують додаткову інформацію, електронні книги та лекції про письменницьку майстерність.

Більшість закордонних письменницьких курсів для дітей — індивідуальні про-екти дитячих та підліткових письменників, що вже реалізувалися у професійній сфері та бажають навчити чогось молодше покоління. Судячи з кількості пропо-нованих курсів та тренінгів та з кількості позитивних відгуків від батьків на сайтах, літературні курси для дітей будь-якого віку — дуже потрібна та популярна у Європі, США та Австралії річ.

Якщо ж поглянути на терени колишнього СРСР, то літературні школи (як для дітей, так і для дорослих) — не така поширена річ. До прикладу, у Росії літературні дитячі школи — локальні курси, що майже завжди існують у формі позакласних шкільних занять або факультативів. Окремого центру неформальної літературної освіти, що функціонував би постійно та охоплював би широку аудиторію, наразі у Росії немає.

Україні у цьому випадку пощастило більше — неформальна освіта у нас розви-нена краще, у тому числі і літературний сегмент неформальної освіти. До прикладу, цього літа завдяки діяльності Харківського літературного музею організовано освітній проект для дітей та підлітків «Книга». Цей проект створено, насамперед, аби прищепити дітям та підліткам любов до читання та літератури загалом. За допомогою лекцій, квестів, майстер-класів, ігор, театральних вистав та інших мето-дів працівники центру та діти відкривають магічний світ літератури поза межами шкільної програми і вчаться по-справжньому любити книгу. Останні тижні червня та перші тижні липня у центрі присвятили літературі та авторам різних народів. Діти Харківщини дізнаються про літературу таких країн як Америка, Німеччина, Англія, Японія, Польща та Іспанія. Так, у веселій та ненав’язливій формі «Книга» вчить та розвиває відданих читачів, а можливо, і майбутніх письменників. Сподіва-ємось, що досвід Харківського літературного музею скоро запозичать музеї та орга-нізації і з інших міст України.

Також не варто забувати про ЦЛО (Центр літературної освіти) — неформаль-ний освітній центр, що вже багато років поспіль проводить літературні школи у Києві та Карпатах, які з кожним разом відвідують усе більше і більше учасників. Стандартна програма літературної школи включає у себе серію лекцій від попу-лярних сучасних українських письменників, поетів, видавців та літературних кри-тиків, а також практичні завдання, які допомагають учасникам школи розкрити та розвинути власний письменницький потенціал. Поки що літературні школи ЦЛО розраховані лише на дорослих учасників, але, можливо, у майбутньому центр роз-робить літературні школи також і для наймолодших майбутніх письменників.

Chelsea: Young Writers

www.chelseayoungwriters.co.ukКраїна: ВеликобританіяВік дітей: від 5 до 11 роківТип занять: воркшопи тричі на тиждень, окремі декількаденні воркшопи

на канікулах.

Sleeping Giant: Creative Journeys for Kids

www.sleepinggiantclasses.comКраїна: СШАВік дітей: 8-12 роківТип занять: он-лайн уроки, годинні уроки двічі на тиждень.

126

Kol

o №

9К

омун

ікац

ія/C

omm

unic

atio

n

The Writing Workshop

www.writingworkshop.com.auКраїна: АвстраліяВік дітей: від 5 до 15 роківТип занять: літні школи, позашкільні воркшопи тричі на тиждень, семінари,

включені в шкільну програму, он-лайн уроки, приватні заняття з репетиторами.

Write Away with Me

www.writeawaywithme.comКраїна: АвстраліяВік дітей: від 3 до 13 роківТип занять: щотижневий письменницький клуб, майстер-класи та воркшопи.

127

Ком

унік

ація

/Com

mun

icat

ion

Kol

o №

9

Writing Classes for Kids & Adults

writingclassesforkids.com/products/writing-classes/Країна: АвстраліяВік дітей: 8-10 та 10+ роківТип занять: шестимодульні он-лайн курси, щотижневі заняття. Муниципальное бюджетное образовательное учреждение дополнитель-

ного образования детей «Школа юных литературных дарований»

edu.pkgo.ru/education/dop/suld/Країна: РосіяВік дітей: 4-18 роківТип занять: авторські курси, літні школи.

128

Kol

o №

9К

омун

ікац

ія/C

omm

unic

atio

n

Дитячий освітньо-розважальний центр «Книга»

https://vk.com/public71548233Країна: УкраїнаВік дітей: 6-12 роківТип занять: музейні інтерактивні групові заняття та індивідуальні родинні

відвідини.

Центр літературної освіти

marusia.org.uaКраїна: УкраїнаВік дітей: -Тип занять: авторські курси, літні школи, тренінги, воркшопи, лекції.

129

Ком

унік

ація

/Com

mun

icat

ion

Kol

o №

9

Вперше про таку формацію як Pictoric ми почули на Книжковому Арсе-налі, де цей клуб ілюстраторів презентував виставку польських та україн-ських ілюстраторів, а також організовував ряд заходів. Подальшими кроками стали виставки у Львові — на площі Ринок та у музеї Леопольда Левицького. Хто ж створив цей клуб, хто є його членами та які заходи Pictoric готує у майбутньому?

«Наш клуб ілюстраторів виник цілком природнім шляхом: просто є певне середовище, спільнота друзів та знайомих, серед яких художники, дизай-нери та навіть один менеджер, який працює у видавництві. Нам цікава твор-чість один одного. Ми цікавимось сучасною ілюстрацією, більшість пройшло школу класичної графіки, це така ніби база. Але для професійного розвитку затісно весь час перебувати в рамках видавничих вимог та форматів, і кожен робить свої індивідуальні проекти. Клуб виник, тому що ми захотіли пока-зати високий рівень можливостей наших художників – і в плані ідей, і в плані

130

Kol

o №

9К

омун

ікац

ія/C

omm

unic

atio

n

майстерності», – розказала Анастасія Денисенко, одна із засновників клубу. Назву також обрали дуже просту, яка б підкреслила світогляд художників-візуалів. Pictoric — похідне від англійського «picture».

Суворого відбору членів у клуб немає — Pictoric відкритий для усіх худож-ників, ілюстраторів та дизайнерів, які поділяють бачення книжкової графіки, дизайну та мистецтва членів клубу. Аудиторія, на яку розраховані проекти клубу також дуже широка. За словами Анастасії, аудиторія Pictoric — «...це всі, хто якось відчуває візуальне мистецтво. Ми розглядаємо ілюстрацію не у вузькому розумінні як картинку в книжці, а, скоріше, як таке візуальне медіа. Воно універсальніше, доступніше, мобільніше, ніж всі інші, бо не потребує перекладу. Таким чином ми можемо донести свої ідеї та думки, стани і від-чуття, історії та позиції до багатьох, українців і іноземців, зачепити їх».

Учасники клубу:• Олег Грищенко• Олена Старанчук• Анна Сарвіра• Творча майстерня Аграфка (Романа Романишин, Андрій Лесів)• Тетяна Денисенко• Поліна Дорошенко• Анна Хоменко• Юлія Твєрітіна• Олена та Валерій Тихонюк• Тетяна Цюпка • Юлія Кунщікова • Ольга ТерещенкоНаступним проектом Pictoric буде серія лекцій та воркшопів з фешн-

ілюстрації, яку клуб проводитиме разом з Ukrainian fashion week. В рамках цього проекту вже відбулися:

• «Лекція-ностальгія по fashion-ілюстрації» від Оленки Мартинюк: про європейських, скандинавських, японських ілюстраторів та харків’янина, який малював для американського Vogue. А також про те, які були пріз-виська в ілюстраторів і звідки вони походять, хто має звичку робити замальовки на дефіле, про жінок-ілюстраторів та їхніх чоловіків, про обнадійливу статистику щодо довголіття fashion-ілюстраторів;

• Лекція Маші Реви про начерки в творчості художників, вправи та улюблені інструменти, про реакцію тих, кого малюєш, про fashion-ілюстрацію на перетині мистецтва та моди.

• Лекція Поліни Мороз про портрет та автопортрет в ілюстрації.Також члени клубу мають у планах працювати у напрямку книжкових про-

ектів. «Кожен з учасників клубу має досвід роботи з певними видавництвами, працює з ними індивідуально, та налагодження зв'язків між художниками та видавцями для нас є важливим, — зазначає Анастасія. — В колективних проектах Pictoric'у нам залежить на тому, щоб було втілене наше авторське бачення книжкового проекту, тому тут питання до видавництв, чи зважаться вони на це».

Усі фото робіт учасників клубу взято з їхніх он-лайн портфоліо, посилання на які зазначено навпроти імені кожного з них.

131

Ком

унік

ація

/Com

mun

icat

ion

Kol

o №

9

І Л Ю С Т Р А Т О Р И P I C T O R I C

Олег ГРИЩЕНКО | www.behance.net/OleGR

Книжковий проект «Справа про труп» Михайля Семенка

132

Kol

o №

9К

омун

ікац

ія/C

omm

unic

atio

n

Книжковий проект «Мина Мазайло» Миколи Куліша

Олена СТАРАНЧУК | www.behance.net/olena

Арт-бук енциклопедія «Качанівка»

134

Kol

o №

9К

омун

ікац

ія/C

omm

unic

atio

n

Постер до Всеукраїнської студентської бієнале

135

Ком

унік

ація

/Com

mun

icat

ion

Kol

o №

9

Анна САРВІРА | llustrators.ru/users/asarvira/portfolio

Ілюстрації до журналу «Пізнайко»

137

Ком

унік

ація

/Com

mun

icat

ion

Kol

o №

9

Тетяна ДЕНИСЕНКО | www.behance.net/denysenko

Ілюстрації до книги «Із життя хитрих слів» Романа Скиби

138

Kol

o №

9К

омун

ікац

ія/C

omm

unic

atio

n

Ілюстрації до дитячої повісті-казки «Земля світлячків» Віктора Близнеця

Творча майстерня «Аграфка» | agrafkastudio.com

Авторська книга «Про молоко»

140

Kol

o №

9К

омун

ікац

ія/C

omm

unic

atio

n

Художня концепція збірки поезій Віслави Шимборської

Ольга ТЕРЕЩЕНК | www.behance.net/Tereshenko

Дизайн концепції періодичного видання про домашніх тварин

Графічний дизайн для ІІВсеукраїнської студентської бієнале

143

Ком

унік

ація

/Com

mun

icat

ion

Kol

o №

9

Анна ХОМЕНКО | www.behance.net/anna-khomenko

Ілюстрації до дитячих журналів

144

Kol

o №

9К

омун

ікац

ія/C

omm

unic

atio

n

Ілюстрації до календаря

145

Ком

унік

ація

/Com

mun

icat

ion

Kol

o №

9

Поліна ДОРОШЕНКО | www.behance.net/PolinaDoroshenko

Ілюстрації до книги «Лісова пісня» Лесі Українки

146

Kol

o №

9К

омун

ікац

ія/C

omm

unic

atio

n

Ілюстрації до дитячих віршів

147

Ком

унік

ація

/Com

mun

icat

ion

Kol

o №

9

Топ-10. Книжки, які будуть цікаві дорослим і дітям

КАРІНА Анна

1. Корнелія Функе «Чорнильна трилогія»Корнелію Функе не раз визнавали найкращим дитячим письменником, а у 2005 році журнал Times визнав її найвпливовішою німкенею у світі. «Чор-нильна трилогія» — серія захопливих книг, перевидана багатьма мовами світу, а першу книгу серії вже було екранізовано.

2. Елеонор Портер «Поліанна»Ця чудова книга, написана більш як 100 років тому, й досі актуальна. Голо-вна героїня Поліанна — невиправна оптимістка, яка навчить радіти життю навіть найбільших песимістів.

3. Марія Парр «Вафельне серце»Після виходу першої книги «Вафельне серце» Марію Парр критики нази-вали «новою Астрід Ліндгрен». Її герої, переживаючи неймовірні пригоди, навчаються цінувати дружбу та рідних.

4. Віктор Гюго «Дев’яносто третій рік» Книга класика французької літератури, що розказує про останні дні Вели-кої французької революції. Свого часу книга стала тим, що ми зараз нази-ваємо бестселлером.

5. Марк Твен «Пригоди Тома Сойєра»Якщо і можна якусь книгу назвати класикою дитячої літератури, то це, безперечно, будуть «Пригоди Тома Сойєра». Життєрадісний та допитли-вий Том став героєм дитинства багатьох поколінь читачів.

6. Володимир Рутківський «Гості на мітлі» У книзі українського письменника Володимира Рутківського поряд з зви-чайними школярами живуть герої народних казок. Цю книгу, що вчить добру та справедливості, залюбки перечитують і дорослі, і діти.

7. Туве Янсон «Мумі-тролі»Культова дитяча книга, яку не соромно читати і у дорослому віці. Герої Туве Янсон заохочують дітей фантазувати та мріяти, а також вчать їх чес-ності, доброті та чуйності.

8. Казки Оскара УайлдаФілософські казки Уайлда відносяться до тих творів, які варто перечиту-вати у дорослому віці, адже обов’язково відкриєш для себе щось нове.

148

Kol

o №

9К

омун

ікац

ія/C

omm

unic

atio

n

9. Анне-Кат Вестлі «Тато, мама, вісім дітей і вантажівка»«Тато, мама, вісім дітей і вантажівка» — перша з 9 книг серії, одна з найпо-пулярніших книжок для дітей у Норвегії. Анне-Кат Вестлі за життя навіть записувала аудіокниги для своїх маленьких прихильників, а її чоловік — Юхан Вестлі — ілюстрував усі її книги.

10. Діана Вінн Джонс «Мандрівний замок Хаула»Можливо, це фентезі англійської письменниці Діани Вінн Джонс відоме більшості, як аніме мультиплікатора Хаяо Міядзакі. Але, незважаючи на прекрасне екранне втілення, рекомендуємо все ж прочитати і саму книгу — вона надзвичайно цікава.

149

Ком

унік

ація

/Com

mun

icat

ion

Kol

o №

9