Передплатний індекс

49413ПЕРЕДПЛАТА:

Місячно................. 6,33 грн.Квартально..... 11,39 грн.Піврічно ............. 35,13 грн.Річно .................... 52,77 грн.

Четвер, дня 31 липня 2014 року

видається у Коломиї з 25 червня 1927 рокуКОЛОМИЯ | ГОРОДЕНКА | СНЯТИН | КОСІВ ВЕРХОВИНА | ЯРЕМЧЕ | НАДВІРНА

Рік V. Рекомендована ціна 1.98 грн. Число 17 [220]

АДРЕСАредакції й видавця:

місто Коломия,вул. ЧОРНОВОЛА, 23

Листування з читачамитільки на сторінках

тижневика

Ціни вказано з урахуванням послуг «Укрпошти»

тижневик для українського народу Покуття та Гуцульщинивиходить щочетвергаwww.visty.in.ua

виходить щочетверга

БулО МАлО пОту – є

БАгАтО КРОВІст. 6,7

* * *

ЧИТАЙТЕ

«лИпОВІ» КВІтИ

ДлЯ КОлОМИї

ст. 3

* * *

НА СХОДІ БАгАтО люДЕй

з НАМИ, АлЕ БАгАтО й

пРОтИ НАС

ВТЕЧА з ДонбАсу СлІДКуйтЕ зА НОВИНАМИ

НАшОгО МІСтА нА сАЙТі

visty.in.ua

як починатимуть нове життя і чи готові повернутися у свій поки-нутий будинок – у його розпові-ді.

Куди веде шлях…пан Василь познайомився зі

своєю майбутньою дружиною на київському майдані під час помаранчевої революції. згодом переїхав у її рідне село, що в

пРОДОВжЕННЯНА СтОРІНЦІ 5

ст. 6

* * *

усвідомлення того, що необхідно змінюва-

ти місце проживання, до Василя угринчука, мешкан-ця Донбасу, прийшло нелег-ко. Але коли перебувати на лінії вогню стало небезпеч-но для життя його дітей, во-ни з дружиною одразу спаку-вали валізи та вирушили на Коломийщину, шукаючи при-тулку у своїх рідних.

про те, з чим зіткнулася його сім’я дорогою в безпечне місце,

ВИплАтІть ОСВІтЯНАМ ВІДпуСКНІ!

ст. 4

* * *

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

Четвер, дня 31 липня 2014 року 2 Число 17 [220] © | ТРК Рідні Медія

ініціАТИВА

ЖурнАлісТ ЄВгЕн гАпИЧ зібрАВ «ТЕплі ДрібнИЧКИ ВояКАм»

Юрій ТИмощуК, «Вікна»

До спонтанної акції «теплі дрібнички воякам» долучили-ся магазин «Андріївські дзво-ни», юлія Дяків, Оля паралюх, Катерина Кароль, Iрина Матвіїшин та юлія Фадєєва зі львова та Рівного. Назбирали близько півтисячі, розповів ор-ганізатор акції, журналіст євген гапич.

– залишився останній крок – відвезти в зону АтО. Вже скоро сам це зроблю і передам нашим воякам, – твердить євген.

за його словами, останнім ча-сом багато йдеться про те, що військовим в зоні АтО не виста-чає амуніції, продуктів харчу-вання, оптичних приладів.

– проте, це не зовсім так. Волонтерський рух забезпечує українських бійців майже всім.

я звернувся до юлії Фадєєвої з «Майстерні теплих подарунків» і запропонував відправити на-шим бійцям, які перебувають в зоні АтО, їхні вироби, які є не-величкими, аби військовий міг постійно носити з собою щось. Вона з радістю відгукнулася на це. також до цієї акції долучи-лися інші львівські та рівненські майстрині.

така дрібничка завжди буде нагадувати, що за тебе хтось пе-реживає, молиться, тебе чека-ють.

«теплі дрбнички» освятили в церкві, щоб оберігали наших во-яків від ворожих куль.

– Чому їду? така робота у фо-токореспондента. треба все ба-чити власними очима. Мати свій погляд на те, що відбувається. там все по-іншому сприймаєть-ся. Краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати. І то не зовсім достовірно та об’єктивно

подане, – зазначає євген гапич. – Куди їду і коли? Не скажу.

так легше працюється. Все буде висвітлено в матеріалах.

19-річний петро яблін-чук служить за контр-

актом механіком-танкістом у 24-й механізованій брига-ді, що дислокується у яворові на львівщині. понад місяць хлопець провів у зоні АТо, а 11 липня у зеленопіллі на луганщині його бригаду роз-били терористи з установок залпового вогню «град».

«О 4.30 ранку терористи нас розбомбили. з «граду» обстрі-лювали нашу бригаду двічі, – розповідає петро. – Це найкри-вавіша точка у зоні АтО. палала техніка, вибухали боєприпаси, горіли люди у палатках».

того дня 24 механізована бригада зазнала значних втрат: загинуло 30 бійців, ще близько сотні отримали травми, серед них і петро. Хлопець дивом ви-жив: з вогнепальним поранен-ням та опіками його доправи-ли в Одеський військовий гос-піталь, а звідти – на місяць до-дому.

Але вже 18 серпня петро має повернутися у свою військо-ву частину. Каже, що без ньо-го танк – небоєздатний. «у зо-ні АтО нема часу розслабля-тися. Хлопці тримаються там до останнього. поки ми не на-ведемо з терористами лад, до-ки зі Сходу не поїдемо, – наго-лошує 19-річний танкіст. – Ми зробимо все, що у наших силах, аби захистити вас та територію україни».

петро отримав поранення саме на свої іменини, 12 лип-ня. понад місяць він перебу-вав у зоні АтО без бронежиле-та та каски – лише в одній фор-мі. «Дехто отримав бронежилет та каску, ще радянські, які бу-ли наявні у військовій частині. Але на всіх амуніції не вистачи-ло», – зізнається хлопець.

Військовослужбовець звер-нувся до міськрайонного штабу Координаційного центру швид-кого реагування, який розміще-

19-ріЧнИЙ ТАнКісТ з КоломИЙщИнИ: «поКИ нЕ

нАВЕДЕмо лАД з ТЕрорИсТАмИ, зі схоДу нЕ поїДЕмо»

ний у Коломиї на першому по-версі у ратуші. там волонтери надали петрові бронежилет та каску, також пообіцяли придба-ти нову форму та взуття.

за словами голови штабу любомира глушкова, за до-помогою вже звернулося май-же 30 військовослужбовців з Коломийщини. «Щоденно до нас звертаються військові або ж їхні рідні. В першу чергу, на Сході бійці потребують броне-жилетів та касок, а також ре-чей повсякденного вжитку, – каже любомир глушков. – Стараємося оперативно надава-ти допомогу. Виникає затримка не у придбанні речей, а у їхній доставці у зону АтО».

загалом на благодійний раху-нок обласного Координаційного центру швидкого реагування поступило майже 1,5 млн. грн. про це повідомив голова центру на прикарпатті юрій Романюк. «зараз ми очікуємо чергову пар-

тію касок у кількості 100 штук. Кожна друга каска у 5-ому ба-тальйону «прикарпаття» від благодійників, які перерахували кошти на рахунок нашого шта-бу. Можна сказати, що полови-на особового складу батальйо-ну забезпечена касками», – ка-же юрій Романюк.

Щоденно коломияни прино-сять свою допомогу для україн-ських військових у міськрайон-ний штаб. пенсіонерка галина Коваль вже не вперше відправ-ляє речі на Схід. «Хочемо аби ця війна закінчилася і москалі дали нам спокій», – зі сльозами на очах надіється коломиянка.

Нещодавно жінка разом зі своєю подругою переносила на собі бронежилети через поль-ський кордон. Каже, що як тіль-ки знову випаде така нагода, то поїде до польщі, аби доставити необхідну амуніцію для україн-ських хлопців.

гЕрої АТо

Ксенія гуцуляК, Коломийські ВІСтИ

Висловлюємо щиру подяку підприємцю бортейчуку роману Юрійовичуза придбання та допомогу з доставкою бронежилетів для хлопців нашого села,

які в складі 5-ого батальйону територіальної оборони «прикарпаття» беруть участь у бойових діях на сході україни.

Виконком Слобідської сільської ради та жителі села Слобода

1 серпня 2014 року о 10 годині у приміщенні Коломийського міськвідділу внутрішніх справ відбудеться особистий прийом громадян, який проведе

заступник начальника головного слідчого управління МВС україни полковник міліції цюприк ігор Володимирович.

Адреса Коломийського МВ уМВС: м. Коломия, вул. шевченка, 11 Апопередній запис на прийом проводитиметься 1 серпня з 9 години

Телефони для довідок: (03433)2-24-38, 0673443734

поДяКА

оголошЕння

Незабаром до українських бійців у зо-ну АТО «поїдуть» обереги: «пташ-ки», хрестики, «ангелята» і «сердеч-ка». Загалом – понад півтисячі

так, ще не всього вистачає. Але понад усе не вистачає уваги, то-го, що може нагадувати за дім, за рідних, за тих, хто тебе чекає, – переконаний журналіст. – тому

ДоброЧИннісТь

нИВА, КАмАз, уАз ТА BMW – Для прИКАрпАТсьКИх

біЙціВ

нещодавно бійці 5-ого ба-тальйону територіаль-

ної оборони «прикарпаття» нарікали на відсутність у їх-ньому розпорядженні бойової техніки, тому доброчинці ви-рішили за власні кошти при-дбати для них транспортні за-соби.

Як повідомив на сво-їй сторінці у Facebook голова Координаційного центру швид-кого реагування на прикарпатті

юрій Романюк, з Коломиї на Схід, окрім БтР, відправляють «Ниву», «КамАз», «уАз» та «BMW».

– «Ниву» подарував нашим бійцям підприємець Роман Бортейчук. Окрім неї на Схід поїде вантажний автомобіль КамАз від фірми «юмас», яку очолюють юрій Овчаренко та Михайло Балух, – розповів юрій Романюк. – також спи-сок поповнили «уАз 462» та «BMW».

за його словами, увесь тран-спорт цього тижня попрямує на Схід до прикарпатських бійців.

Тетяна лЮТА, Коломийські ВІСтИ

пЕтРО ОтРИМАВ АМуНІЦІю МАйжЕ пІСлЯ МІСЯЦЯ пЕРЕБуВАННЯ у зОНІ АтО

Четвер, дня 31 липня 2014 року Число 17 [220] 3 © | ТРК Рідні Медія

КоломИЙсьКИЙ бТр їДЕ нА схіД

приватний підприє-мець, депутат місь-

кради роман бортейчук за власні кошти придбав для потреб 5-ого прикарпат-ського батальйону терито-ріальної оборони бТр 60 бм «Чайка».

Коломиєць придбав тран-спортний засіб на Косівщині. Власники бойової машини ви-

користовували її, щоб розва-жати туристів. Віддали, каже підприємець, за півціни, тоб-то собі у збиток, бо вважають, що сьогодні не час для розваг та заробітків.

«гуцули виявилися далеко-глядними хлопцями. певно, давно готувалися до війни», – жартує Роман Бортейчук.

Це не наступальна машина, каже підприємець, але при-наймні вона зможе захистити бійців від стрілецької зброї. зараз коломиєць віддав БтР

з пЕршИх усТ

іВАн грИгоріВ: нА схоДі бАгАТо лЮДЕЙ з нАмИ, АлЕ бАгАТо Й проТИ нАс

ДоброЧИннісТь

Тетяна лЮТА, Коломийські ВІСтИ

Коломиянин іван григорів очолює на

прикарпатті громадську організацію «золоті леви Чорної сотні». як читаємо на їхньому сайті, організація до-тримується правоцентрист-ських поглядів, підтримує лібералізм та поміркований націоналізм.

після подій на Майдані акти-вісти «золотих левів» вируши-ли на Схід. Іван разом з побра-тимами перебував на одному з блокпостів Слов’янська під час так званого «перемир’я». за його словами, для повно-го визволення підконтрольних бойовикам територій потріб-не правильне трактування та усвідомлення подій жителями Сходу та цілої країни загалом.

«не всі мешканці слов’янська сприймали нас,

як визволителів»– іване, розкажіть, де саме

ви дислокувалися та яким було ваше завдання.

– Від початку грудня ми бу-ли на Майдані, брали участь у найзапекліших боях. потім наша організація виріши-ла відправитися на Схід. Два тижні перебували у самому Слов’янську на блокпості. Він знаходиться з боку Семенівки, Миколаївки, Селезньовки та Восточного. перебували ми там тоді, коли закінчувалися бої за Слов’янськ. Були й під час за-чистки міста від сепаратистів і терористів разом з 25-ою де-сантною Дніпропетровською бригадою і Нацгвардією, а са-ме 2-им полком. з ними пото-варишували, з ними працюва-ли, разом ходили у розвідку...

– А чи брали Ви участь у цій зачистці? як вона прохо-дила?

– так, я брав участь. Нашою задачею було виявлення, де це було можливо, сепаратистів, які не пішли з основними, а за-ховалися у місті; також контр-олювали, щоб у людей не було зброї.

– А скільки осіб з вашої організації перебувало у слов’янську?

– Безпосередньо з нашої ор-ганізації упродовж місяця при-

близно 20 осіб.– Вони так само були у роз-

відці? – у розвідці було двоє осіб – я

і ще один чоловік. Ми ходили у розвідку разом з Нацгвардією, яка була створена із досвідче-них добровольців. Вони вже пройшли югославію, лівію, Ірак.

– що входило у ваші обов’язки?

– Ми ходили по селах, вияв-ляли точки дислокації сепара-тистів, місця, звідки міг вес-тися обстріл. Спілкувалися з місцевими жителями та свої-ми зв’язковими. Від них ми й отримували основну інформа-цію про сепаратистів.

– А бували випадки, коли ви самі затримували сепара-тистів? і як це відбувалося?

– Було кілька таких момен-тів. Вони були місцевими жи-телями. Молоді люди, яким по 25 років, які не беруть участі у бойових діях, а просто сидять у своєму селі, вже викликають підозру. таких ми відправляли у штаб АтО в Ізюмі, а там це все перевіряли.

– як місцеві мешканці ре-агують на перебування там українських військових?

– Вже наприкінці визволення Слов’янська у нас залишилося

багато продуктів. Ми виріши-ли роздати їх людям. Возили їх по селах і одразу бачили, як од-ні сприймали нас, немов визво-лителів, а інші просто відвер-талися. Вони були не з нами, а проти нас.

– А чи траплялися кон-флікти, коли місцеве насе-лення не хотіло бачити на-ших визволителів?

– Ні, конфліктів не було. Може вони й не хотіли бачи-ти, але просто не показували, бо були раді, що все закінчило-ся. їм було вже байдуже як там події розвиватимуться. Адже їм треба знову повертатися до життя. Але й сказати, що за на-ми всі, це неправда. Вони ніби трохи зомбовані тими подіями, які були. Російське телебачення зробило нас ворогами для свого ж народу. Але минуло трохи ча-су й вони побачили, що сепара-тисти ніякої користі для них не приносять, а ми – ніякої біди, і все стало на свої місця.

«на Донбасі діє принцип: моя хата скраю»

– Чи є там зараз ще люди, які хочуть до росії?

– Були випадки, коли ми за-питували у жіночок, чому во-ни впустили на свою землю се-паратистів. А вони просто ка-

зали, що не мали зброї захища-тися. у нас на західній україні будь-яка бабуся отруїла б того сепаратиста, щоб знав на чию землю зазіхає, а там люди па-сивніші. Була також ситуація із місцевою міліцією. Вона па-трулює Слов’янськ без зброї. От ми й запитали де вона по-ділася. з’ясувалося, що свою зброю ще на початках вони віддали сепаратистам, а зараз просто її не мають. питання до них: а де ви були? Один пі-шов у відпустку за власний ра-хунок, інший просто звільнив-ся, бо не хотів воювати. зараз ми не можемо сказати хто є хто. Цим будуть займатися від-повідні органи. Це все питан-ня часу.

Вони повинні зрозуміти чо-го прагнуть. Адже вони там за-зомбовані. Спочатку їм взага-лі байдуже було, мовляв, моя хата скраю. А коли це торкну-лося і їх, коли вони залишили-ся без даху над головою, коли почалася війна, тоді й зрозумі-ли, що треба боротися. там зі Східної україни дуже багато людей є з нами, але дуже бага-то є й проти. Як це все далі бу-де – покаже час.

– А з місцевого самовряду-вання хтось перейшов на бік росії чи всі залишилися вірні україні?

– тамтешній мер міста, Неля штепа, спочатку підтримувала українців. Але потім, не знаю яким чином, перейшла на ро-сійський бік. зараз її затрима-ли, працюють відповідні орга-ни. про інших можновладців у Слов’янську не можу сказати, бо не зустрічалися. Фактично всі люди, які мали можливість виїхати звідти, – виїхали.

«без допомоги волонтерів на сході не обійтися»

– А як ситуація із забезпе-ченням найнеобхіднішим? Чи були продукти харчуван-ня, амуніція?

– Я чув про багато таких ви-падків, що в україні армію по-гано забезпечують саме про-дуктами харчування. Не знаю, як було на інших блокпостах, але ми були добре забезпе-чені. В кінці, коли нам не бу-ло що там робити, у нас за-лишилося стільки продук-тів, що всі навколишні тери-торії Слов’янська могли ни-

ми забезпечити. зброю, яка бу-ла потрібна для боїв, нам під-возили щодня. з цим не було проблем. Бронежилети… на-ша організація мала бронежи-лети. траплялися випадки із Нацгвардією, що хлопці їх не мали. тоді вони просили нас і наш командир з Києва це все доставляв.

– А хто забезпечував харчу-ванням: влада, мВс чи во-лонтерський рух?

– Харчуванням забезпечува-ли волонтери зі львова, Києва, полтави, наші хлопці з ВпО «Коломия-центр», бізнесме-ни з прикарпаття. Я їм просто сказав, що багато не треба, хі-ба на інших точках, то везіть туди.

– А як щодо теплопровізо-рів, приборів нічного бачен-ня, бмД?

– знаєте, прибори нічного ба-чення не діють. територія, яку ми охороняли, була повністю зелена. тож прибор нічного ба-чення нічого не виявить. Дуже велика необхідність була у те-пловізорах. Коли порушили це питання, то волонтери почали їх доставляти.

– скільки у вас було втрат?

– лише за один день терорис-ти вбили п’ятьох наших хлоп-ців... Це був обстріл. Сиділи тихо і раптом почався обстріл з мінометів. Ми довго не могли вичислити, звідки він ведеться. знаєте, паніка почалася. Міни попадали саме туди, де сиділи люди. трьох бійців одразу на смерть. Через кілька секунд за 200 метрів від нас (блокпост у нас великий був) – знову попа-дання і ще двоє загиблих...

– це було під час перемир’я?

– так, ми зі свого боку йо-го дотримувалися. Але яке там перемир’я, його просто не бу-ло.

– на Вашу думку, скільки потрібно часу для звільнен-ня Донецької та луганської областей?

– Коли це все закінчиться, вам і в міністерстві сказати не зможуть... Бо все залежить, як на мене, від нашої «братньої держави». Адже саме Росія по-вністю забезпечує сепаратис-тів. Щодня через кордон пере-їжджають їхні техніка і бійці...

Ксенія гуцуляК, Коломийські ВІСтИ

місцевим умільцям на техо-гляд, щоб цього не довелося робити вже на місці. у місце дислокації 5-ого батальйону «прикарпаття» БтР планують доставити вже цими днями.

Це вже не перша бойова машина, яка відправиться з прикарпаття на Схід. Майже місяць тому для потреб ба-тальйону «Айдар» власний БтР передав мешканець се-ла пістинь, що на Косівщині, петро третяк.

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

Четвер, дня 31 липня 2014 року 4 Число 17 [220] © | ТРК Рідні Медія

24 липня освітяни Коломиї прийшли до

ратуші з єдиною вимогою – виплатити їм чесно заробле-ні гроші. Тоді міський голова ігор слюзар пообіцяв учите-лям, що вже до кінця липня кожен учитель міста отримає свої гроші. як висловилася в стінах ратуші голова проф-спілкового комітету вчите-лів міста ольга Коба, вони довго чекали, але терпець уже урвався, адже грошей на життя немає зовсім.

– Стаття виплати зарплат-ні є захищеною, – розповідає Ольга Коба. – Щодо нас по-рушено всі можливі й немож-ливі закони україни. та ми все ж сподівалися, що ситуація ви-рівняється, оскільки чули, що мають узяти кредити на пога-шення заборгованості із зарп-

латні. Але вже й не віримо, що кредит цей візьмуть та ви-платять нам до першого серп-ня відпускні, як запевнив місь-кий голова. Нам же від десято-го серпня виходити на роботу.

Ольга Коба наголосила, що вони не мовчатимуть та йти-муть до всіх можливих уста-нов для вирішення виплати їм відпускних та оздоровчих, які належать їм згідно із законом україни.

за захистом своїх прав та зі скаргою на заборгованість по виплаті відпускних освітяни звернулися до Коломийської міжрайонної прокуратури. В ході прокурорської перевір-ки виявлено грубе порушення конституційного права грома-дян на одержання винагороди за працю.

так, Коломийською міською радою не забезпечено своєчас-ної виплати 431 працівнику за-кладів освіти заробітної плати за весь час щорічної відпустки.

Внаслідок цього, станом на 28.07.2014 сума заборгованос-ті перед вчителями міста скла-ла понад 2,8 млн. грн. Для усу-нення виявленого порушення та захисту прав педагогів між-районною прокуратурою вне-сено подання міському голо-ві Коломиї з вимогою виплати-ти заборговані кошти. подання прокурора є обов’язковим до виконання.

– Ситуація, яка склалася в місті з невиплатою зарплат-ні вчителям, неприємна і не-проста, – коментує начальник управління освіти міськради Марія грицан. – Борг із неви-плати зарплатні за червень-липень наразі становить 3 мільйони 700 гривень. Сума доволі велика. Хоча ті вчителі, які пішли у відпустку на почат-ку червня, отримали відпускні без затримок і в повному об-сязі. А хто йшов у відпустки від 16 червня – суми з виплати їм грошей не закриті, тобто, як

ми вже казали, вилилися в су-му ледь не в чотири мільйони.

– Хоча, – коментує далі ситу-ацію Марія грицан, – центра-лізована бухгалтерія управлін-ня освіти Коломийської місь-кої ради ще в середині травня нарахувала відпускні в повно-му обсязі всім освітянам міс-та згідно з графіком відпус-ток. До того ж, всі ці нарахова-ні суми необхідних виплат то-ді ж подала у фінуправління та зареєструвала в казначействі. Все було зроблено, як і щоро-ку, заздалегідь. Але, на жаль, такі гроші в міському бюдже-ті були відсутні. позику дали тільки на частину потреб. Але, як запевнив на зустрічі з осві-тянами в стінах ратуші місь-кий голова Ігор Слюзар, знову буде оформлено позику й уже до першого серпня всю забор-гованість з виплати зарплатні освітянам буде погашено.

Щодо минулих років, то в ра-зі нестачі грошей на виплату

зарплатні, фінансове управлін-ня оформляло позику на необ-хідну для виплат суму у відді-ленні казначейства. Відтак ви-плачували зарплату (відпускні та оздоровчі) в терміни, перед-бачені чинним законодавством.

– Мене не дивує ситуація з невиплатою зарплатні, – ка-же вчителька історії Сш №1 Марта грановська. – тут оче-видний непрофесіоналізм міської влади, і не тільки в осо-бі мера, а й багатьох депутатів. Свою непрофесійність, від-так небажання дбати про роз-виток міста вони компенсують за рахунок вчителів та праців-ників бюджетної сфери. В да-ному випадку, затримавши ви-плату відпускних, які передба-чені освітянам згідно з чинним законодавством, більше ніж на місяць. Це не нами придума-на чи то вигадана стаття видат-ків, тим більше нарахування нам зарплат. зарадити ситуа-ції неможливо до того часу, до-ки при владі не будуть люди – справжні патріоти своєї держа-ви та міста, а не ті, які дбають тільки про власні інтереси та прикриваються патріотичними гаслами, а сьогодні ще й поді-ями на Сході держави. Відтак виходить, що в усіх невиплатах винна сама освіта, а не міські чиновники. Але ж саме управ-ління освіти заздалегідь пода-ло у потрібні установи міс-та всі розрахунки відпускних та оздоровчих нам, учителям, які ми не отримали. Наскільки ж відомо, в районі таких про-блем уникнули.

ВИплАТіТь осВіТянАм ВіДпусКні!нА КонТролі

олеся оТТА, Коломийські ВІСтИ

«мИ нЕ ВЕДЕмо ВіЙну, мИ – зАхИщАЄмось»

отець Юрій Атаманюк з Коломиї повернувся з

гарячого українського сходу, де надавав духовну підтрим-ку українським військовос-лужбовцям. Там священик відвідав поранених україн-ських бійців у Військово-медичному клінічному цен-трі північного регіону, що на харківщині. отець спілку-вався з військовими, молив-ся за їхнє скоріше одужання, пригощав освяченою водою, благословляв та просто спіл-кувався з хлопцями.

про віру, війну та україн-ських бійців в інтерв’ю ко-респондентам КВ розповів о. юрій Атаманюк.

– розкажіть про місію греко-католицької церкви, яку Ви здійснювали в зоні АТо.

– В українській греко-католицькій церкві діє комі-сія зі справ душпастирства та охорони здоров’я. Це сто-сується медичного капелан-ства. Робота капелана полягає у проведенні богослужінь се-ред військових та у їхній пси-

хологічній підтримці. Ще на початку березня наш

голова отець Андрій логін за-пропонував їхати на Схід і низка священиків зголосилася. перед поїздкою ми проходили спеціальний курс: це і перша медична допомога, і психоло-гічна підтримка. В нас немає чіткої виробленої практики. за кордоном військові та медичні капелани – це звична річ, а в нас це ще тільки на стадії роз-

роксолана КіКЕрЧуК, Коломийські ВІСтИ

цЕрКВА з нАроДом

витку. – Ви багато спілкувались з

пораненими. що розповіда-ли Вам військові?

– Кожна людина має свою історію, особливо ті хлопці на Сході. Це є кожна окрема тра-гедія. Я пам’ятаю всіх, але осо-бливо пригадується хлопчина, якому прострілили обидві ле-гені. Він був у реанімації без свідомості. Через якийсь час, коли він прийшов до тями, то

постійно молився. Ми розда-вали пораненим вервечки і ту вервечку хлопчина не випус-кав з рук. Я бачив, що він три-мається силою молитви. також пригадую чоловіка, котрого взяли в полон і якому просто дивом вдалося втекти. Він роз-повів мені, що вдома на нього чекають двоє маленьких дітей і він постійно молився та про-сив у Бога, щоб їх побачити.

– Чи були Ви свідком на-вернення людей, які перебу-вали у зоні АТо?

– угКЦ сповідує вихован-ня в патріотичному дусі і ду-же прикро, що на Сході греко-католицька церква не настіль-ки розвинута. Коли приходив священик, то в очах хлопців із заходу була дійсно радість. Всі вони уміють молитися, при-наймні раз у житті йшли до сповіді та причащалися. Інша ситуація з хлопцями зі Сходу. Це не докір чи якесь зневажли-ве ставлення до них. Багато зі-знавалось, що не вміють моли-тися. Я приходив у шпиталі і просто читав молитву для них. Було видно їхню спрагу духо-вності, але вони не мають де ту спрагу напоїти.

– поділіться власни-ми думками щодо війни на сході. як Ви оцінюєте ситуа-

цію не тільки як священик, а й як громадянин?

– Мені важко говорити про бойові дії. Я бачив лише їхні наслідки. Будь-яка війна – це є кров. у церкви немає «на-ших» чи «не наших» – є всі Христові. Для Бога немає ні терористів, ні сепаратистів. Я думаю, що Всевишньому ду-же прикро через те, що про-ливається кров. Але, як ми знаємо з історії, священики греко-католицької церкви за-вжди були з народом. Церква завжди є там, де є її народ. І оскільки ми саме українська греко-католицька церква, ми є з українським народом. І це звичайна річ. Багато молодих людей з важкими поранен-нями говорили, що як тільки одужають, то обов’язково по-вернуться. І оце справді патрі-оти – люди, котрі відчули, що таке втрата, але вони готові повернутися і захищати свою державу. Ми не ведемо війну – ми захищаємось. Я сповід-ую україноцентризм, бо з по-зиції громадянина не може бу-ти інакше. А з позиції свяще-ника, я молюся так само за тих людей, які «по той бік». І так само молюся за добробут нашої країни.

Розмова з медичним капеланом, який перебував з духовною місією у зоні АТО

Четвер, дня 31 липня 2014 року Число 17 [220] 5 © | ТРК Рідні Медія

Донецькій області. подружжя виховує двоє дітей – 8-річну ді-вчинку та 5-річного хлопчика. Сім’я вела господарку, мала ко-рів, свиней, але невдовзі була змушена їх продати, аби отрима-ти бодай якісь кошти на перший період. Адже залишатися в рід-ному обійсті стало неможливо.

Василь зізнається, що остан-нім часом його сім’ю постійно переслідували страх, паніка та відчай, адже їхнім життям по-чали керувати україноненавис-ники.

«того дня ми їхали на ринок, була спека, тож я вдягнув свої жовто-блакитні шорти з три-зубом та написом «україна». поблизу ринку знаходився штаб, де й засіли проросійські бойови-ки. побачивши мою одежу, від-разу показали своє невдоволен-ня і в результаті я лежав облич-чям в асфальт. Досі пам’ятаю, як «нелегко» було втекти від них. Варто додати, що практич-но все українське їх дратує, на-віть українська мова. почувши її, з тобою можуть зробити що завгодно.

Одного разу мій сусід, проїж-джавши зі своїм товаришем че-рез блокпост, вигукнув «Слава україні!», після чого його заби-ли ледь не до смерті. Мабуть, врятувала його жінка, яка поба-чивши це, молила нелюдів, аби ті в свою чергу помилували чо-ловіка», – ділиться спогадами пан Василь.

«ми застрибнули в остан-

ній вагон»Російські «визволителі» по-

требували робочих рук, тому се-ред ночі забирали чоловіків з їх-ніх помешкань, змушували ко-пати окопи, носити трупи після боїв тощо…

«Коли розпочалося справжнє безчинство, люди масово поки-дали оселі та виїжджали хто-куди. Ми ж вирішили їхати по-тягом до Коломиї, бо сам я ро-дом з Коломийщини. Цілу ніч я не міг заснути, то був час, ко-ли ми покинули горлівку та пря-мували до Києва. Я почув чиїсь крики: то терористи розмовля-ли з провідниками. Але, на пре-велике щастя, все обійшлося, ми рушили далі…

Не так пощастило людям, які втікали попереднім потягом. їх посеред поля «окупували» теро-ристи, позабирали дівчат хтозна-куди, повикрадали гроші та зо-лото, а провідників, які намага-лися зарадити цьому, «полама-ли». Це тривало понад 3-4 годи-ни. На даний час проросійські бойовики зайняли всю горлівку, тож як люди мають врятуватися зараз – не знаю. Ми ж застриб-нули в останній вагон», – розпо-відає Василь.

«Тут своя атмосфера»Василь з дружиною довго ду-

мали про те, як втекти зі справж-нього пекла. Адже усі блокпос-ти підпорядковані терористам, а вся тамтешня міліція та проку-ратура на боці загарбників.

проросійські терористи ро-

зАКІНЧЕННЯ,пОЧАтОК НА СтОРІНЦІ 1

ВТЕЧА з ДонбАсу

Тетяна боЙЧуК, Коломийські ВІСтИ

блять усе для того, щоб жит-тя простих мешканців було не-стерпним. Вони вміло викорис-товують методи залякування, аби люди жили в постійному страху. Вони засідають в бага-токвартирних житлових будин-ках, звідки здійснюють постій-ні обстріли, також підпалюють пшеничні поля, заміновують до-роги тощо. А нещодавно піді-рвали нафтопереробний завод у лисичанську.

«там взагалі своя атмосфера. Місцеві бізнесмени мусять пла-тити, а фермери віддавати свою техніку, аби вижити. Щоб збуду-вати блокпости, терористи від-бирають у людей автомобілі. Особисто мене найбільше шо-кувало, коли побачив російсько-го священика з рушницею...

уся територія контролюється проросійськими бандитами, че-ченцями і, так би мовити, коза-ками, які цього, власне, і не при-ховують. Вони озброєні найно-вішою зброєю, а я на цій спра-ві, повірте, знаюся, адже сво-го часу служив у армії, потім ще й у відповідних підрозділах. порівняно з ними, наша україн-ська армія – «гола». А як відомо, на голому патріотизмі багато не повоюєш. тож це нерівна війна, але дякувати Богу, є волонтери, які ціною власного життя до-ставляють усе необхідне нашим солдатам».

погляд у минулеЩоб виграти цю війну, варто

поглянути назад та зробити ви-сновки, запевняє пан Василь. також настав час визнати, що йде справжня війна, війна між україною та Росією.

«так, таке важко психологіч-но сприйняти. люди заспокою-ють себе, що на Сході україни йде антитерористична опера-ція. Але варто поглянути прав-ді у вічі: яка це АтО? Це справ-жня війна! Варто було б довести європі, що в цій війні зацікавле-ною вона повинна бути теж, і що українсько-російський конфлікт може стати великою бідою для усього заходу. Адже зазирне-мо у минуле: свого часу європа не зупинила гітлера, а що ще у путіна у голові – ніхто не знає. Багато «західняків» стверджу-ють, що, мовляв, нащо нам здав-ся той Донецьк такою ціною? Можливо й так, але я впевне-ний: якщо не зупинити бойови-ків зараз, то вони зажадають ін-ших українських земель».

Четверта владаперш ніж окупувати якесь

місто чи навіть селище, першо-чергово відключають українське телебачення, а натомість почи-нають транслювати російське.

«Величезною помилкою на-шої влади було проігнорува-ти «кісельовщину». Адже саме четверта влада сьогодні є могут-ньою силою для маніпулювання народом. Російське телебачення вміло веде пропаганду та зомбує людей. зараз там, на Донбасі, залишилося дуже мало людей, які мислять тверезо. Натомість є багато таких, які звикли, щоб їм підносили усе на тарілці, то-му їм дуже підходить заангажо-ване телебачення. переконати таких людей у чомусь практич-но неможливо. Російські журна-лісти не дають їм змоги думати та аналізувати», – запевняє пан Василь.

Наприклад, якщо з’являється російське телебачення з каме-рою у якомусь, скажімо, районі, люди знають, що треба якнай-швидше розбігатися. Адже ка-мера відразу налаштована у те місце, куди повинна влучити ку-ля. Саме так роблять гарну кар-тинку, як «фашистські хунти» луплять по своїх».

На думку пана Василя, засо-би масової інформації (які слу-жать правді і тільки правді) му-сять працювати активніше, адже йде неофіційна інформаційна ві-йна. А щоб втлумачити правду людям зі Сходу, повинна втру-титися держава.

«звичайно, таких людей, в чи-їх головах одна «кісельовщина», знищити легше, але це не вихід; з боку держави повинна діяти бодай якась програма, яка б пе-реконувала, що ми одна велика й єдина держава».

«майбутнього для своїх ді-тей на Донбасі не бачу»

Рішення покинути рідну до-мівку Василеві з дружиною да-лося дуже важко. Але воно при-йнято, тож зараз сім’я перебуває на Коломийщині.

«Коли ми приїхали сюди, я вперше за останній час посміх-нувся. І коли це побачила моя донечка Олечка, теж щиро зра-діла.

Я знаю, що адаптуватися бу-де нелегко, але майбутнього в Донбасі я не бачу ні для себе, ні для своїх дітей. зараз поста-ло питання знайти роботу, а що далі? А далі будемо жити, обла-штовуватися та виховувати своїх дітей, любити україну. На Схід повернуся лише у якості нацг-вардійця».

ТЕмА номЕрА нА КонТролі

«лИпоВі» КВіТИ Для КоломИї

Коломия не пасе задніх у такій корисній справі,

як розкрадання коштів, виді-лених на міське озеленення. у середмісті на клумбах де-не-де квітнуть самотні чорнобривці, правда, висаджені приватни-ми підприємцями, чиї фірми розташовані поруч. як розпо-відає одна з власниць магази-ну, вона за власні кошти купує розсаду квітів, сама садить та доглядає за ними.

уже роками заростають різнотрав’ям клумби в пар-ку ім. трильовського, парку ім. шевченка та в парку неподалік міського озера на вул. А. Чехова. про квіти та сучасний благоу-стрій, доглянуті за європейськи-ми стандартами газони містянам поки доводиться лише мріяти.

Коли порушується питання про озеленення Коломиї, у ме-рії кивають то на незавершений генплан, то на порожню скарб-ницю, відтак грошей на при-дбання розсади немає, заплатити за роботи нічим, або й баналь-

діл управління комунальним майном тендерну пропозицію про наявність у нього 18 пра-цівників (бухгалтер, два водії, 4 працівники із зрізки та очищен-ня дерев і кущів, 4 працівники з догляду за квітами та фарбуван-ня лавок, столяр, 4 працівники з ремонту дорожньо-тротуарного покриття, зварювальник і трак-торист) та відповідної техні-ки (вантажівка «Мерседес-Бенц-412», вантажівка «газель», автомобіль «Ісузу» для переве-зення людей та інше) для вико-нання робіт щодо озеленення міста Коломиї.

В той же час, і як стало відо-мо в ході перевірок міжрайонній прокуратурі, згідно з інформаці-єю управління пФу в м. Коломиї й Коломийському районі, а також інформації Коломийського місь-крайонного центру зайнятості да-ний підприємець не використову-вав найману працю та жодних трудових договорів не укладав. А за повідомленням Коломийського МРЕО, за даним підприємцем транспортні засоби не числять-ся. Втім, у розрахунках загаль-новиробничних витрат даною фі-зичною особою зазначено суму

ним – все одно ті квіти зірвуть, викрадуть, а газони витопчуть.

Ще донедавна в Коломиї функціонувало так зване зеле-не господарство Кп «зеленбуд». Але у 2012 році при оголоше-ному міською радою конкур-сі щодо озеленення міста тен-дер на суму 402 тис. грн. виграє не «зеленбуд» чи діюче ще од-не комунальне підприємство Кп «полігон Екологія», а маловідо-мий в Коломиї приватний під-приємець. До озеленення в ньо-го не було жодних навиків, й відповідної техніки та праців-ників. Яким чином тоді вигра-но конкурс – пояснювати ніхто не береться. Наразі відомо, що цей приватний підприємець вже освоїв 200 тис грн з тендеру.

Як повідомили кореспонден-там КВ у Коломийській міжра-йонній прокуратурі, розпочато досудове розслідування згідно із ст.191,ч.1 Кримінального кодек-су україни «привласнення бю-джетних коштів». Як сказано в кримінальному провадженні від 16.06.2014 року, за результатами проведених конкурсних торгів з предмета закупівлі «послуги в рослинництві (озеленення міс-та), фізична особа-підприємець 27.04.2012 року укладає дого-вір підряду із відділом управ-ління комунальним майном Коломийської міської ради. при цьому підприємець подає у від-

сплаченого єдиного соціального внеску в сумі 14 913 гривень, яку фактично сплачено не було. Цим самим підприємець учинив при-власнення бюджетних коштів на вказану суму.

у той же час міжрайонна про-куратура розпочала досудо-ве розслідування за ст. 367,ч.1 «Халатність» Кримінального кодексу україни щодо незакон-ної зрубки сорока дерев породи осика, ялина (смерека) європей-ська, ясена в парку ім. шевченка в місті Коломиї, який перебуває у власності територіальної гро-мади міста. Внаслідок таких не-законних дій державі заподіяно шкоду на загальну суму 115 050 гривень. Як повідомили в міжра-йонній прокуратурі, особа, яка вчинила такий самосуд над де-ревами, поки що не встановлена. Навіть її немає серед підозрю-ваних. Але про все мали б дба-ти та належно виконувати свої посадові обов’язки щодо озеле-нення та збереження зелених на-саджень посадові особи управ-ління комунальним майном Коломийської міської ради.

Сподіваємося, що зловмисни-ків буде все ж знайдено. Кожен понесе відповідне покарання. шкода тільки, дерев назад у зем-лю не посадиш. А нових, щоб такі виросли, ще довго доведеть-ся чекати.

БІжЕНЕЦь ВАСИль гОтОВИй пОВЕРНутИСЯ НА СХІД лИшЕ В ЯКОСтІ НАЦгВАРДІйЦЯ

тОРІК МЕР ІгОР СлюзАР «ОзЕлЕНИВ» КОлОМИю 1000 КуЩАМИ тРОЯНД, ЯКІ ВИгРАВ НА КОНКуРСІ пИСАНКАРСтВА

олеся оТТА, Коломийські ВІСтИ

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

Четвер, дня 31 липня 2014 року 6 Число 17 [220] © | ТРК Рідні Медія

«менше крові, а біль-ше поту! – наста-

новляв свого часу українців іван Франко, – се повинен бути оклик нашої будущої історії». як бачимо, не вда-ється. лише від першої сві-тової війни, тобто від схилу Франкових літ, до середини хх ст. україна втратила лю-дей більше, ніж за всю тися-чолітню історію. і далі втра-чає, уже на третьому десяти-літті новітньої незалежності.

Жінкам така АТо рішуче

не подобаєтьсяМаю сумнів, що активні

учасники стихійних антивоєн-них мітингів, які прокотили-ся Івано-Франківщиною, озна-йомлені належним чином з по-глядами автора «Мойсея» на подальший розвиток суспіль-ства, зокрема українського. Але що сповна поділяють йо-го переконання стосовно недо-цільності пролиття крові – то це факт доконаний. зрештою, жінкам, а саме вони виступи-ли рушійною антивоєнною си-лою, сам Бог велів бути в пер-ших лавах борців за мир. І масштаби виступів, наполегли-вість, з якою т.зв. слабка стать проявляє свою громадянську позицію, заслуговують якщо не захоплення, то хоча б схва-лення. лише поодинокі екс-перти, оцінюючи «жіночі бун-ти», схиляються до думки, що їх, ці бунти, хтось уміло піді-гріває ззовні. тобто натякають на руку Москви.

один з них, особливо гарячий, навіть наїхав на учасницю пе-рекриття дороги.

завирував і бойківський Брошнів. Розлючена грома-да розігнала мобілізаційну ме-дичну комісію, на адресу міс-цевих урядовців посипався град звинувачень.

Дещо м’якше повелися жін-ки в Рогатині, організувавши тільки попереджувальну ак-цію. проте до відома керівни-цтва було донесено, що вони готові й до радикальніших дій, отож будьте, мовляв, обачні.

Найрезонанснішими ж вия-вилися події в Богородчанах. Кілька днів мокли під дощем протестувальники, до яких приєднувалися нові й нові гур-ти обурених сільських людей. протест тут перетворився в справжній громадський спро-тив. люди висловлювали своє невдоволення і під приміщен-ням райдержадміністрації, і під військкоматом, який неоднора-

Рогатинські вимагали повер-нення додому територіально-го батальйону «прикарпаття» і мобілізації переселенців із зо-ни АтО. Чому ми самі виму-шені, виряджаючи рідних на війну, купувати їм берці, бро-нежилети, шоломи? – кричали богородчанські жінки. Чому медкомісія пише «придатний до служби» тому, в кого лише одна нирка? Чому тих, кому вручають повістки, зарахову-ють як добровольців? Щоб не платити потім у разі чого їхнім родичам пільги? Чому беруть на війну лише західняків, а на переселенців, які ховають-ся де тільки можуть, не звер-тають уваги? І з таких «чому?» можна розпочинати ще багато запитальних речень, що лину-ли з гущі роздратованого на-товпу...

хімік скаже, як зав’яжеРозповідає мій добрий зна-

йомий, повернувшись зі свят-кування дня народження сво-го начальника в шешорсько-му ресторані. «В одному за-лі з нами, – каже, – бавили-ся діти з Донбасу. Охороняли їх здорові бугаї, начебто при-їжджим дітям тут щось загро-жує. Вийшов я покурити, чую, один такий бугай телефонує комусь: «ти понімаєш, єті бан-дери казятся с жиру. На столах у ніх всєво навалом, разниє ку-шанья. Вот житуха!»

приблизно такі розмови або й ще солоніші можна почути тепер чи не в кожному нашому селі. то якась господиня вия-вила в донбаських, яким дала прихисток, непристойні запи-си про неї в електронній пошті приїжджих, то випадково під-слухала глузливі відгуки про місцевих... зрозуміло, що по-чуття дружби й братерства зі східняками вони не розвива-ють, навпаки.

На потребі залучення біжен-ців до бойових дій проти се-паратистів наголошує й гро-мадський активіст з Івано-Франківська Михайло Бойчук, більш знаний як Хімік. згадав я його не випадково, серед рід-кісних інтернетзаяв з приводу «жіночих бунтів» у нашій об-ласті саме заява Хіміка вида-ється непідробно щирою. у ній немає того, що називають від-точеним стилем, зате є реаліс-

було мАло поТу – Дмитро КАрп’яК, Коломия

31 липня Верховна рада україни збирається на

своє позачергове пленарне за-сідання. головним у порядку денному стоїть питання вне-сення змін до Державного бю-джету україни на 2014 рік. нагадаю, це вже буде друга спроба знайти більшість на-родних депутатів, які б прого-лосували за визначені зміни.

Адже після невдалого голосу-вання 24 липня, коли розвалилася коаліція «європейський вибір», прем’єр-міністр А. Яценюк по-дав у відставку. головна причина цього поступку не емоції, як дех-то його трактував, а реальна оцін-ка фінансово-економічного стану країни на найближчу перспекти-ву та її ігнорування частиною де-путатського корпусу. тенденції розвитку економіки на початку року, а також негативний вплив важкої ситуації, що склалася в Донецькій та луганській облас-тях, на обсяги виробництва в за-значених регіонах, містять суттє-ві ризики недосягнення врахова-них у розрахунках бюджету про-гнозованих макропоказників, а значить, на подальшу життєді-яльність країни в цілому.

йде скорочення внутрішньо-го валового продукту, економіч-ної активності, спад промисло-вого виробництва, зменшення обсягів експорту та імпорту то-варів і послуг, відтік прямих іно-земних інвестицій, збитки під-приємств перевищують прибут-ки, різко впали надходження до бюджету від податків. Це не по-вний перелік тих проблем, що постали і будуть продовжувати-ся в країні в найближчому май-бутньому. україна в важкому фі-нансовому стані, де кожна грив-ня на рахунку. Фінансовий роз-рив складає більше 31 млрд. гри-вень. В зв’язку з цим необхідно вишукати резерви щодо збіль-шення дохідної та, відповідно, видаткової частин зведеного бю-джету. Враховуючи сучасний економічний стан, пропонуєть-ся зменшити показники дохідної частини бюджету на 13,0 млрд. грн.., а за рахунок нових джерел збільшити її на 21,1 млрд. грн. Основними наповнювачами го-ловного кошторису держави по-винні стати: збільшення ставки плати за користування надрами для видобутку нафти і газово-го конденсату та природного га-зу – ресурс – 9,1 млрд. грн. Саме цей податок може стати причи-ною того, що голосування за бю-джет буде провалено. Адже у Верховній Раді потужне лобі га-зовиків і нафтовиків, які аж ніяк не мають наміру ділитися свої-ми статками з державою. Наведу для підкріплення декілька цифр. В україні видобувається 21,5 млрд. куб. м газу, з яких 71% ре-алізується для потреб населення за середньою ціною 362,3 грн. за 1 тис. куб. м, а 29% – промисло-вості за ринковими цінами, які на сьогодні складають 4724 грн. за 1 тис. куб. м. Собівартість ви-добутку природного газу ни-ні складає 242,3 грн., а чистий

дохід при його реалізації 1 тис. куб. м для потреб населення – 47 грн. (рентабельність витрат – 19%), для потреб промисловості – 3654 грн. (рентабельність ви-трат – 1504%). тому плануєть-ся збільшити ставку плати за ко-ристування надрами для природ-ного газу, що продається для про-мисловості, до 70% при сьогод-нішніх ставках 28% і 15% в за-лежності від глибини видобутку. Аналогічна ситуація і з видобут-ком нафти. Незважаючи на нові умови оподаткування, видобу-ток газу і нафти залишаються й надалі високоприбутковими га-лузями. Важливими компенсато-рами дохідної частини від недо-отримання податків мають стати також оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходів від капіталу (за ставкою 15% – ресурс 3,3 млрд. грн.); введення т. зв. «воєнного податку» в роз-мірі 1,5% від заробітної плати працюючого; скасування звіль-нення від пДВ постачання лісо-матеріалів, паливної деревини, відходів лісопереробної промис-ловості; продовження до 1 січ-ня 2015 року режиму звільнен-ня від оподаткування пДВ опе-рацій з експорту зернових і тех-нічних культур та інших.

у видатковій частині бюдже-ту пропонується збільшити ви-датки на 18,1 млрд. грн. з одно-часним їх скороченням на 10,1 млрд. грн. з них 9,1 млрд. грн. планується спрямувати, залежно від ситуації, яка буде складатися на Сході україни, Мінобороні, МВС, Національній гвардії, Держприкордонслужбі та ін-шим органам, які задіяні в анти-терористичній операції. Ще 7,8 млрд. грн. передбачено на від-новлення приміщень закладів освіти, охорони здоров’я та інф-раструктури, які зруйновані на Сході україни, та для соціаль-ного захисту осіб, які вимуше-ні переселитися із луганської та Донецької областей до інших ре-гіонів держави.

Істотно скоротяться видатки на утримання державних орга-нів (3,1 млрд. грн.), вугільної га-лузі, державного фонду регіо-нального розвитку тощо.

Не дивлячись на трудно-щі із збалансуванням держав-ного бюджету, у змінах до ньо-го не передбачено зменшення видатків на соціальний захист дітей-сиріт, дітей-інвалідів, до-рослих інвалідів, інвалідів ві-йни, ветеранів війни, дітей ві-йни, воїнів-інтернаціоналістів, осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пен-сіонерів, сімей з дітьми, малоза-безпечених сімей, осіб, які задія-ні в антитерористичній операції, сімей, які отримують субсидії, пільги, гарантії та компенсації.

прийняття в четвер відповід-них змін до податкового кодексу україни та деяких інших законо-давчих актів україни дасть мож-ливість скоригувати Державний бюджет країни на 2014 рік, вико-нати попередні заходи для отри-мання наступного траншу від МФВ, вирішити ряд найнагаль-ніших проблемних військових, соціально-економічних питань. Справа за українським парла-ментом.

Медики працюють як автомати, виділяючи на кож-ного призовника менш ніж півхвилини.

та пригадаймо передусім, раз уже зайшла мова на та-ку дражливу тему, як і де во-но все починалося, куди по-ширювалось. першою зафер-ментувала, якщо не помиля-юся, гуцульська частина об-ласті. Добрий тиждень тому сільські голови Микуличина, татарова, Яблуниці, поляниці й селищний голова Ворохти змушені були під натиском жі-нок привселюдно спалити мо-білізаційні повістки, отрима-ні мешканцями цих навколоя-ремчанських населених пунк-тів. подія, що й казати, тягне на означення «революційна», проте місцеві преса-радіо-телебачення, таке враження, висвітлили її скупо і якось знехотя. Що не завадило по-ширенню відомостей про но-вітніх паліїв давнім перевіре-ним способом, від хати до ха-ти.

Далі нас повідомили про акцію протесту в Снятині. Матері, дружини, родичі військовозобов’язаних пере-крили в цьому покутському містечку центральну дорогу, а також кільце біля автостанції, де починаються коломийський і косівський напрямки. Далеко не всі водії автомашин поста-вилися до акції з належним ро-зумінням, був випадок, коли

зово брали штурмом. Дзвеніли розбиті шибки, на дрібні клап-ті розліталися мобілізацій-ні списки, чулися прокльони, дехто з медиків навіть фізично постраждав. Робота військко-мату була практично паралі-зована, районній раді не зали-шалося нічого іншого, як тер-міново збиратися на позачер-гову сесію й визнавати недій-сними всі повістки, отримані мешканцями впродовж остан-нього місяця.

І нарешті – остання акція, коломийська. Короткотривале перекриття дороги на початку Раківчика організували зовсім недавно учасники автоклубу. На адресу як місцевих, так і обласних, київських урядовців тут лунали малоприємні слова, ба навіть погрози.

Чого конкретно домагали-ся учасники численних акцій, що обурило до глибини душі? Брошнівських і яремчанських не задовольняла низька якість медичних комісій. з вимогами людей погодився головлікар Яремчанської міської лікарні: так, делікатно визнав, медо-гляд був неповний. Снятинські протестували масштабніше, взагалі проти мобілізації, про-сили президента не робити ро-тацію сил АтО тільки за ра-хунок бійців з прикарпаття.

пРОДОВжЕННЯНА СтОРІНЦІ 7

АКТуАльнополіТИКА

пЕрЕзАВАнТАЖЕння ДЕрЖАВного бЮДЖЕТуДмитро шлЕмКо, заступник голови фракції «Батьківщина» у Верховній Раді

Четвер, дня 31 липня 2014 року Число 17 [220] 7 © | ТРК Рідні Медія

АКТуАльно

тичний погляд на речі. люди мітингують не тому, запевняє автор заяви, що не бажають ба-чити своїх рідних у солдатській формі. Боронити Батьківщину – завжди було і буде першо-черговим обов’язком грома-дянина, предмету для полемі-ки тут немає. Обурює людей передусім несправедливість, з якою стикаються під час про-ходження медкомісій, брехня, яку чують з уст урядовців. у тих же Богородчанах, напри-клад, всього за один день комі-сія визнала готовими воювати двісті чоловіків, частина з яких не має належного здоров’я. Медики працюють як автома-ти, виділяючи на кожного при-зовника менш ніж півхвили-ни. Це й спричинилося до то-го, що якщо ще в березні під приміщеннями військових ко-місаріатів області стояли гур-ти охочих записуватися в до-бровольці, а брали далеко не всіх, то вже в липні потік охо-чих вирушати в зону АтО різ-ко обмілів.

тим часом у рядах праців-ників правоохоронних орга-нів – близько 320 тисяч осіб. усі вони навчені поводженню зі зброєю, обмундировані, до-бре фізично підготовлені. Ще зовсім недавно достатньо бу-ло окрику згори, щоб уся ця гвардія наїжачилася в бік па-тріотично налаштованих укра-їнців, які прагнули на револю-ційний Майдан. Чому ж тепер не наїжачуються в бік росій-ського кордону, звідки невпин-но йдуть смерть і розруха?

Ну і переселенці явно не ви-являють бажання лізти на ро-жен. понад двадцять прибу-лих з Донецької й луганської областей реєструють щодня в Івано-Франківському регіо-нальному штабі з питань со-ціального забезпечення бі-женців, на сьогодні їх, офіцій-но зареєстрованих, в області близько однієї тисячі. І жоден з переселенців не став на об-лік у військкоматі. забули, ка-

жуть, у поспіху приписне сві-доцтво...

А наших чоловіків, серед яких і зовсім молоденькі, ля-гло вже на Сході майже два де-сятки. Кілька днів тому зустрі-чаю в Ощадбанку батька поле-глого в АтО капітана Степана Воробця. Схилився біля ві-конечка, заповнює папери. «Дотримує держава обіцян-ку щодо фінансової допомо-ги родинам полеглих?» – пи-таю. у відповідь – сумний по-гляд. жодної копійки ще ніхто не виділив. Своїм ходом чоло-вік їздить за триста кілометрів, щоб перевезти до Коломиї ма-лих онуків, меблі...

рибаки на Донбасі різніНайпростіше й разом з тим

найнебезпечніше в такій ситу-ації нам, галичанам, замкнути-ся в своїй хатці, плекаючи мрії про нову зуНР. Ми тут, бачи-те, особливі, ми хочемо ходи-

Михайло Балух, які також до-помогли українській армії тех-нікою. Це й учасники прощі до зарваниці, що моляться за єдину україну, й організатори виставки-продажу гуцульських зґардів, кошти від якої підуть для допомоги нашим військо-вим, доброчинні концерти на підтримку армії. Це сотні й ти-сячі малих, здавалося б, справ, що їх роблять наші люди, про-никнувшись відповідальністю за долю Батьківщини. Це єди-но правильна позиція, тільки так можна досягти того, про що співається і в гімні ОуН: «під синьо-жовтим прапором свобо-ди з’єднаєм весь великий нарід свій».

тим паче що на Донбасі та-кож є чимало прихильників вільної й незалежної україни. І там є різні Рибаки. є сорат-ник Януковича, недавній голо-ва Верховної Ради Володимир Рибак, дивитися на якого без

з питань розміщення реклами в газеті та на сайті

«Коломийські ВІСТИ» звертайтесь за телефоном: 095 309 81 82

Одначе повернімося до т.зв. антитерористичної опера-ції на Сході країни. Що осо-бисто мене насторожує, то це те, що наша телевізія, бадьо-ро рапортуючи про звільнен-ня українською армією ще од-ного містечка, скажімо яко-гось Дзержинська, на цьому й заспокоюється. Ніхто не ве-де мову про те, щоб негайно позбуватися більшовицьких назв містечок, вулиць, щоб населення відчувало себе по-справжньому українським, а не малоросійським. Ну й звіль-нимо ми Донбас від бандитів. А що далі в програмі? Далі той же потужний вплив російської пропаганди, та ж корупція, брехня з уст уже нових (як-що вони будуть новими!) чи-новників і абсолютна байду-жість до справ державної ваги широких, як казали колись, на-родних мас. І знову все може піти по колу...

Є бАгАТо КроВі

Нам не потрібна Україна за всяку ціну, будь-яка, аби лише була назва – Україна. Нам потрібна Україна, наповнена реальним українським змістом, щаслива й за-можна.

ти на шпацер, ховатися від до-щу під парасолем, штудіюва-ти на університетах Европи теольоґію і правдиву фільозо-фію, хочемо прасувати жиліз-ком і пекти пляцки в братрурі. Най би й приїхав вряди-годи до нашого ріднокраю гість зі Сходу, ми його стрінемо радіс-ним «Сервус!» і зафундуємо філіжанку кави, а як буде му-сив вертати до свого Києва чи там Харкова, то відпровадимо на стацію, всадимо до потяга й щасливо гукнемо: «Честь!»

На щастя, серед нас ще не перевелися тверезі голови, по-збавлені регіонального егоїз-му. Це передусім ті наші зем-ляки, що воюють сьогодні зі зброєю в руках на Сході, ризи-куючи власним життям. Це піс-тинський підприємець петро третяк, який подарував баталь-йонові «Айдар» бронемашину, коломийські підприємці Роман Бортейчук, юрій Овчаренко,

глибокого співчуття україн-ському парламентаризму було важко, і є Володимир Рибак з горлівки, якого бандити, роз-панахавши перед тим живіт, вкинули в річку.

Ми ж лише на двадцять тре-тьому році незалежності під-бираємося нарешті до заборо-ни компартії, і то якось несмі-ливо, ризикуючи затягнути су-довий процес до японського великодня.

Дзержинськ поки що не визволений

ною людиною у вільній дер-жаві. Бо жебрак, якщо він не григорій Сковорода, ніколи не відчує себе вільною людиною. Ще більше, ніж багач від свого багатства, жебрак залежить від своєї бідності, страждаючи від неможливості реалізувати себе як людина, громадянин. І йому нічого не залишається, як ви-бухати злістю, а там і помстою за свою бідність.

До такого висновку приходи-ло багато мудрих людей, під-тримував ці думки й відомий наш меценат петро Яцик, не-щадно критикуючи більшість українських лідерів, які, на йо-го переконання, всього лише романтичні мрійники, поети, п’яниці й дрібні злодії. тоді як українському народові потріб-ні добротні черевики, хліб, одяг, дороги, книжки, провід дає йому здебільшого хіба го-пак, бідненьку літературу й думає собі, що будує україну.

«жіночі бунти» на Івано-Франківщині якраз засвідчу-ють готовність людей нала-годжувати порядок знизу, бу-дувати справедливу держа-ву. Дарма що в Москві можуть зловтішно посміхатися: захід-няки, мовляв, не хочуть воюва-ти. Ні, ми, галичани, готові до самопожертв.

Але ми мусимо пам’ятати, що заповідав про піт і кров наш невтомний Каменяр. І братися до цієї маловдячної роботи, посилення потовід-дачі, вже, негайно, не чекаю-чи закінчення війни на Сході. Братися в Коломиї, Снятині, Косові, всюди, де – згадай-мо ще раз Івана Франка – єсть руська вітчина.

зАКІНЧЕННЯ,пОЧАтОК НА СтОРІНЦІ 1

Нам не потрібна україна за всяку ціну, будь-яка, аби лише була назва – україна. Нам по-трібна україна, наповнена ре-альним українським змістом, щаслива й заможна. з держав-ною – але не декларативною, як нині – українською мовою, зі своєю неповторною культу-рою, з національними менши-нами, які не забувають своє рідне, та водночас і шанують питомо українське. лише при такому підході кожен з нас має шанс відчути себе віль-

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

Четвер, дня 31 липня 2014 року 8 Число 17 [220] © | ТРК Рідні Медія

КОЛОМИЙСЬКІ ВІСТИ | Copyright © ТОВ ТРК «Рідні медія», 1927-1928, 2010-2013. Електронна версія тижневика на сайті www.pressua.com. Забороняється використання будь-яких матеріалів, розміщених у виданні, включаючи статті та фото-ґрафії, без письмової згоди видавця. Авторські права охороняються національним законодавством та міжнародними договорами. Думка авторів публікацій може не збігатися з позицією та принципами видавця, видавець не несе за це жодної відповідальності. Міркування авторів щодо подій та осіб не спростовуються, їх правдивість не доводиться. Листування з читачами – тільки на сторінках тижневика. За зміст та достовірність реклами та PR відповідальність несе рекламодавець. При цьому видавець залишає за собою право перевірки інформації, зазначеної в рекламі та оголошеннях. Такі матеріали друкуються з позначкою ® .Видавець: ТОВ ТРК «Рідні медія» | Відповідальна за випуск: [Марія СЕНІВ] | Збут та передплата: Рідна пошта [Ігор ГАНУЩАК] | Друк: друкарня «Місто НВ», місто Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 53 | Тираж: 5 000 примірників | Замовлення: № 918| Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія ІФ 580-11Р, котре видане Управлінням юстиції у Івано-Франківській області 24 лютого 2010 року | Адреса редакції: місто Коломия, вул. ЧОРНОВОЛА, 23, тел. (03433) 2 41 48, 4 78 03, 4 78 27; e-mail: kol.visty@i.ua; novyny@visty.in.ua| | Рекомендована ціна: 1,98 грн. | Частина тиражу розповсюджується безкоштовно |

обЕрЕЖно: нА голоВИ пАДАЄ шТуКАТурКА!

у Коломиї по вули-ці богуна, 32, з

п’ятиповерхового будинку штукатурка падає ледь не на голови перехожим. люди за-непокоєні, бо поряд з небез-печним місцем немає жод-них попереджувальних зна-ків.

Два тижні тому з фасаду цьо-го будинку вже обвалився чи-малий шмат штукатурки саме тоді, коли поруч бавилися діти. На щастя, ніхто не постраж-дав. Як розповідала мешканка сусіднього будинку Христина Водославська, представник Кп «житлоінфоцентр» (ко-лишнього жЕКу) приїхав на виклик аж через 40 хвилин, хоча установа міститься на тій самій вулиці, що й сама бага-топоверхівка. Аби дістатися до місця виклику, працівнико-ві потрібно щонайбільше де-сять хвилин.

Начальник житлово-комуна-льного підприємства Василь Михайлищук, до якого нале-жить цей будинок, запевняє: про стан цього будинку знав, проте коли саме штукатурка впаде – передбачити не міг.

у «житлоінфоцентрі» пові-

домляють, що «можливою при-чиною відпадання штукатурки із верхнього поверху є недотри-мання технології оштукатурен-ня фасаду при будівництві та потрапляння вологи із парапе-ту будинку». Востаннє ремонт м’якої покрівлі в будинку №32 по вул. Богуна проводився ще в 2010 році.

Василь Михайлищук каже, що капітальний ремонт фаса-ду не входить в тариф оплати за утримання будинку та прибу-динкової території. тому коли «залатають» цей будинок – ко-мунальник прогнозувати не бе-

реться. у «житлоінфоцентрі» запевняють, що протягом останніх трьох років в будин-ку №32 проводили частковий ремонт фасаду верхнього по-верху. проте, як переконують мешканці, ремонту не відчу-ли – штукатурка й далі обси-пається чи не щодня.

Схожа проблема є майже у кожному будинку по вулиці Богуна. за їхній ремонт теж ніхто поки що братися не бу-де. Як завжди, комунальни-ки списують все на порожню казну.

3-кімн. квартира в м. Коломиї, на вул. леонтовича 7/8 пов.; пл.: 78/50/8,6; м/п вікна, паркет/лінолеум, с/в розд.,

кахель. затишна частина міста. ціна: 404 250 грн. Артикул: 4032.

Тел.: (067)2082925, (067)2082907; zalog.nadra.com.ua

1-пов. будинок в с. Винограді Коломийського р-ну, на вул. українській; 2-кімн., пл.: 62/23.

опалення газове, водопостачання – колодязь. ціна: 151 450 грн. Артикул: 5077.

Тел.: (067)2082925, (067)2082907; zalog.nadra.com.ua

2-кімн. квартира в м. Коломиї, на вул. січових стрільців,

6/6 пов., пл.: 68/37/10,5; ремонт «євростандарт»,

вн. оздоблювальні роботи, сист. автономного оп. з турбокотлом,

сучасна сантехніка. ціна: 352 800 грн. Артикул: 1714.

Тел.: (067)2082925, (067)2082907;

zalog.nadra.com.ua

проДАЄТься

КомунАлКА

В ковальську майстерню с. матеївців на роботу потрібні електрозварники та ковалі з досвідом роботи. оплата праці потижнева.

звертайтесь за тел.: (096)747-36-07

Віра КоВАльЧуК, Коломийські ВІСтИ

мережа магазинів «шАрА» візьме в оренду магазин

у місті Коломия.Тільки перший поверх у людному місці.

Тел.: 068-507-73-78

ФоТоФАКТ

«зАХОДь тИХО, гОВОРИ КОРОтКО, ВИХОДь шВИДКО» – НАпИС НА ДВЕРЯХ КАБІНЕту ДИРЕКтОРА «жИтлОІНФОЦЕНтРу»

Фот

о: Є

вген

гап

ич

Фот

о: Є

вген

гап

ич

Фото: Євген гапич