Н А У К О В ІЗ А П И С К ИУ К Р А Ї Н С Ь К О Г ОК А Т О Л И Ц Ь К О Г О У Н І В Е Р С И Т Е Т У

число XІI

с еріяБ О Г О С Л О В ’ Я

вип уск 6

львів 2019

ISSN 2075-4817

Наукові записки УКУ. – Львів, 2019. – Число XII. – Серія: «Богослов’я». – Вип. 6. – 448 c.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформаціїсерія КВ № 15066-3638Р від 07.04.2009

Видається з 2009 р.

Редакційна радаБогдан Прах, ґабілітований д-р гум. наук (PhD), канд. іст. наук – голова радиБорис Ґудзяк, д-р філософії (PhD), канд. іст. наук Уляна Головач, канд. філол. наукМарія Горяча, д-р наук з богослов’я Тарас Добко, д-р філософії, канд. філос. наукРоман Завійський, д-р наук з богослов’яСофія Опацька, канд. економ. наукЯрослав Притула, канд. фіз.-техн. наукІгор Скочиляс, д-р істор. наук Світлана Стельмах, канд. пед. наукВолодимир Турчиновський, д-р філософії, канд. філос. наукАндрій Ясіновський, канд. іст. наук

Редакційна колегія серії:Вадим Ададуров, д-р іст. наукОлег Гірник, ліц. богослов’я – відповідальний секретар Марія Горяча, д-р наук з богослов’я – головний редакторПетро Ґаладза, д-р богослов’яРоман Завійський, д-р наук з богослов’яІгор Скочиляс, д-р іст. наукВолт Стівенсон, д-р класичних наукМирослав Татарин, д-р богослов’яМихайло Черенков, д-р філос. наукЮрій Ясіновський, д-р мистецтвознавства

Рецензенти випускуТарас Хомич, д-р богослов'яРоман Соловій, д-р філос. наукЮрій Чорноморець, д-р філософ. наук

Рекомендовано до друку Вченою радою філософсько-богословського факультетуУкраїнського католицького університету (протокол № 8 від 19 грудня 2017 р.)

© Український католицький університет, 2019Усі права застережено

Адреса редакції серії «Богослов’я»: вул. Хуторівка, 35а, м. Львів, 79070, тел.: (+38032) 240-99-56

веб-сайт: www.nz-theology.ucu.edu.ua, ел. пошта: nz.theology@ucu.edu.ua

3

ЗМІСТ

Статті

Біблістика Галина ТЕСЛЮК

Едемський сад як утрачений сакральний простір 9

Володимир ЛУКІНСвященство у міжзавітний період: короткий екскурс-аналіз 21

Євген ЛЕМЦЬОЖінка та її діти у 4 книзі Макавеїв 16-18 та Одкровенні 12: експеримент у богословській рефлексії над свідченням грецької Біблії 35

ЛітургікаПетро ҐАЛАДЗА

Православне богослов’я таїнств у ХХ столітті й сьогодні 57

Василь РУДЕЙКО«Літургійна однообразність»: текстуально-ритуальний моноліт чи єдність у вірі? 89

Ігор ВАСИЛИШИНКиєво-Печерська «Постова тріодь» 1640 рокуяк одне з джерел богослужбового уставу УГКЦ 107

ПатристикаБогдан ЗАВІДНЯК

Про Логос у Філона Александрійського 121

Аарон МІЛАВЕКСум’яття в дослідженнях «Дідахе»: пошук перспективи на майбутнє 137

Віктор ЖУКОВСЬКИЙБогослов’я енергій Григорія Палами: головні аспекти і значення 163

Єлена (Любов) КОЛЯДЮК Святоотцівська інтерпретація «скелі» в Мт 16:18 через призму полеміки між Львом Кревзою і Захарією Копистенським 207

ЗМІСТ

4

Еклезіологія Тарас КУРИЛЕЦЬ

Поняття уніaтизму: історія та сучасність 221

Ігор РАНЦЯБаламандська декларація 1993 року та її рецепція в різних церковних середовищах: до 25-річчя історії документа 243

Олександр СОЛДАТОВ«Альтернативне» православ’я в сучасній Україні: типологія, походження, структура 273

Сучасні питання богослов’яАнатолій БАБИНСЬКИЙ

Як розвивається богослов’я? Теорія Томаса Куна та її застосування в теології 305

Джон Ентоні БЕРРІЄвхаристійна еклезіологія Йозефа Ратцінґера 319

Марія ЯРЕМАСурогатне материнство: етичні аспекти 343

Едмунд АРЕНСКритично, церковно, комунікативно:Фундаментальне богослов’я як богослов’я публічне 359

Іван ГЛОВАКомпетенції і сфера відповідальності психолога у формації кандидатів до священства 379

Огляди та рецензії

Тарас КУРИЛЕЦЬ. Will T. Cohen. Th e Concept of “Sister Churches” in Catholic-Orthodox Relations since Vatican II [= Studia Oecumenica Fribur-gensia, 67]. Münster: Aschendorff Verlag 2016. 308 c. 389

Ігор ВАСИЛИШИН. Ольга Седакова. Мариины слёзы. К поэтике литур-гических песнопений. Київ: Дух і літера 2017. 172 с. 394

Василь РУДЕЙКО. «Заспіваймо Господеві пісню нову»: Нотатки до нового «Молитовника православних вірян» 399

Андрій ОЛІЙНИК. Ryszard Hajduk. Preewangelizacja. Kraków: Homo Dei 2017. 256 c. 410

Ігнатія ГАВРИЛИК. Rafał Kosiński. Holiness and Power. Constantinopo-litan Holy Men and Authority in the 5th Century [= Millenium Studies, 57]. Berlin–Boston: Gruyter 2016. XIV + 274 c. 416

ЗМІСТ

5

Йосафата ДРОБИК. Генрі Марш. Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга: реф лексії / перекл. з англ. Катерини Міхаліциної. Львів: Видавництво Старого Лева 2017. 336 с. 421

Олег ГІРНИК. Архімандрит Кирило (Говорун). Українська публічна тео -логія. Київ: Відкритий Православний Університет Святої Софії-Премуд-рості, Дух і Літера 2017. 144 c. 425

Анатолій ДЕНИСЕНКО. Архімандрит Кирило Говорун. Мета-еклезіо-логія: Хроніки самоусвідомлення Церкви / перекл. з англ. Олексій Панич. Київ: Дух і Літера 2018. 328 с. 433

Ілля БЄЙ. Dariusz Karłowicz. Socrates and Other Saints: Early Chris-tian Understandings of Reason and Philosophy / перекл. Artur Sebastian Rosman, передмова Rémi Brague. Eugene, OR: Cascade Books, Wipf and Stock 2017. xvii + 93 c. 439

Марія ГОРЯЧА. Marcela Andoková. Rečnícke umenie sv. Augustína v káz ňach k stupňovým žalmom. Bratislava: Vydavatel’stvo IRIS 2013. xiv + 266 с. 441

Наші автори 445

6

TABLE OF CONTENTS*

Articles

Biblical Studies

Halyna TeslyukTh e Garden of Eden as a Lost Sacred Space 9

Volodymyr LukinTh e Priesthood in the Second Temple Period: a Short Excursus-Analysis 21

Eugene E. LemcioTh e Woman and Her Children in 4 Maccabees 16-18 and Revelation 12: an Experiment in Th eological Refl ection upon the Witness of the Bible in Greek 35

Liturgical Studies

Peter GaladzaTwentieth-Century and Contemporary Orthodox Sacramental Th eology 57

Vasyl Rudeyko“Liturgical Uniformity”: Textual-Ritual Monolith or Unity in Faith? 89

Ihor VasylyshynTh e Kyiv-Pechersk Triodion of 1640 as One of Sources for the Liturgical Statute of the Ukrainian Greek-Catholic Church 107

Patristics

Bohdan ZavidniakTh e Logos in Philo of Alexandria 121

Aaron MilavecTh e Disarray in Didache Research – Quest for a Viable Future 137

Viktor ZhukovskyyGregory Palamas’ Th eology of Energies: Main Aspects and Signifi cance 163

Yelena (Lyubov) KolyadyukTh e Patristic Interpretation of the “Rock” in Mt 16:18 through the Prism of Polemics between Lev Krevza and Zachariya Kopystensky 207

* A summary in English can be found at the end of each article.

ЗМІСТ

7

Ecclesiology Taras Kurylets

Th e Concept of Uniatism: History and Contemporary Use 221Ihor Rantsya

Th e Balamand Declaration of 1993 and its Reception by Diff erent Church Milieus: to the 25th Anniversary of the Document 243

Aleksandr Soldatov“Alternative” Orthodoxy in Contemporary Ukraine: Typology, Origin, Structure 273

Contemporary Issues of TheologyAnatoliy Babynskyi

How Th eology is Developing? Th omas Kuhn’s Th eory and its Application to Th eology 305

John Anthony BerryJoseph Ratzinger on Eucharistic Ecclesiology 319

Mariya YaremaSurrogate Motherhood: Ethical Issues 343

Edmund ArensCritically, Ecclesiastically, Communicatively: Fundamental Th eology as Public Th eology 359

Ivan HlovaPsychologist’s Competences and Area of Responsibility in the Formation of Candidates to Priesthood 379

Reviews

Taras Kurylets. Will T. Cohen. The Concept of “Sister Churches” in  Catholic-Orthodox Relations since Vatican II [= Studia Oecumenica Friburgensia, 67]. Münster: Aschendorff Verlag 2016. 308 c. 389

Ihor Vasylyshyn. Ольга Седакова. Мариины слёзы. К поэтике литур-гических песнопений. Київ: Дух і літера 2017. 172 с. 394

Vasyl Rudeyko. «Заспіваймо Господеві пісню нову»: Нотатки до нового «Молитовника православних вірян» 399

Andriy Oliynyk. Ryszard Hajduk. Preewangelizacja. Kraków: Homo Dei 2017. 256 c. 410

Ihnatiya Havrylyk. Rafał Kosiński. Holiness and Power. Constantinopo-litan Holy Men and Authority in the 5th Century [= Millenium Studies, 57]. Berlin–Boston: Gruyter 2016. XIV + 274 c. 416

ЗМІСТ

8

Josafata Drobyk. Генрі Марш. Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга: реф лексії / перекл. з англ. Катерини Міхаліциної. Львів: Видавництво Старого Лева 2017. 336 с. 421

Oleh Hirnyk. Архімандрит Кирило (Говорун). Українська публічна теологія. Київ: Відкритий Православний Університет Святої Софії-Премуд рості, Дух і Літера 2017. 144 c. 425

Anatoliy Denysenko. Архімандрит Кирило Говорун. Мета-еклезіо логія: Хроніки самоусвідомлення Церкви / перекл. з англ. Олексій Панич. Київ: Дух і Літера 2018. 328 с. 433

Illya Bey. Dariusz Karłowicz. Socrates and Other Saints: Early Christian Understandings of Reason and Philosophy / translation by Artur Sebastian Rosman, preface by Rémi Brague. Eugene, OR: Cascade Books, Wipf and Stock 2017. xvii + 93 c. 439

Mariya Horyacha. Marcela Andoková. Rečnícke umenie sv. Augustína v káz ňach k stupňovým žalmom. Bratislava: Vydavatel’stvo IRIS 2013. xiv + 266 с. 441

Our Authors 445

ОГЛЯДИ ТА РЕЦЕНЗІЇ

399

етеси полягає у досить вдалій спробі донести один з аспектів цих шедеврів світового рівня не лише до аудиторії ерудитів, духовенства, чернецтва, інтелі-генції, а й до пересічної людини, яка цікавиться текстами православного бого-служіння та поезією.

Ігор Василишин

«Заспіваймо Господеві пісню нову»:Нотатки до нового «Молитовника православних вірян»

Однією з приємних новинок літургійного життя Церков візантійської традиції в Україні можна назвати видання «Молитовника»1 в київському видавництві «Дух і Літера». Його упорядником є священик Української Православної Цер-кви Андрій Дудченко. Видання було здійснене у співпраці з Відкритим право-славним університетом і здобуло підтримку митрополита Юрія, первоєрарха Української Православної Церкви в Канаді.

Змістове наповнення молитовника можна умовно поділити на чотири час-тини: часослов для вірян, принагідні молитви, молитви священика Олександра Меня та молитви за Україну.

Особливістю цього молитовника – а користувачами його, як передбачає упорядник, стануть передусім вірні – є спроба впровадити нові молитви у лі-тургійну службу Церкви. У передмові наголошено якраз на тому, що «основна мета молитовника […] – оживити молитовне життя, щоб усі могли відкрити для себе радість і глибину спілкування з Богом»2. Для цього в першій частині створено вибірки молитов саме з церковної щоденної молитви – часослова3. Сучасні молитви часослова, що отримали свій остаточний вигляд в афонських монастирях, є дещо складними для пересічних вірних, бо передбачають добре знання уставу богослужінь, особливо змінних частин.4 Тож дуже похвально,

1 Молитовник православних вірян / упоряд. прот. А. Дудченко. Київ: Дух і Літера 2017.2 Там само, с. 8.3 Щодо історії та богослов’я часослова в різних традиціях див.: Р. Тафт. Богослуження ча-

сослова на Сході та Заході. Львів 2014, а також: Світло єси, Христе: Богослужіння добового кола. Антологія досліджень / упоряд. Е. Квінлан, В. Рудейко. Львів 2012.

4 Ґрунтовно й доступно історію формування сучасного уставу богослужінь описано в ко-роткій монографії о.  Роберта Тафта (див.: Р.  Тафт. Візантійський обряд: Коротка історія. Львів 2011). За словами одного з найкращих сучасних знавців рукописної константино-польської традиції, «сучасна “візантійська” літургія є текстом нової константинопольської редакції ХІ ст., яку звершують за рубриками, встановленими на горі Афон у XIV ст. в особ-ливій редакції, створеній критським гуманістом за наказом папи Римського» (S.  Parenti. Th e Eucharistic Liturgy in the East: Th e Various Orders of Celebration // Handbook for Liturgical Studies, ред. A. J. Chupungco, т. 3: Th e Eucharist. Collegeville, MN 1999, с. 73).

ОГЛЯДИ ТА РЕЦЕНЗІЇ

400

що упорядник використав ті молитовні структури, котрі з’являються в церков-ній молитві у час посту. Вони зберегли архаїчніший вигляд і не переобтяже-ні змінними текстами5. Цікавим є і те, що молитви подано не в їхніх повних формах, як у звичайному часослові, – вони певним чином скорочені, щоб на-віть за невеликий відтинок часу можна було спокійно їх помолитися. Їх може подужати навіть той, хто є початківцем у знанні літургійної молитви Церкви.

У цьому випадку підхід упорядника відповідає давнішій традиції створен-ня таких молитовних часів для вірян,6 але спосіб скорочення традиційних лі-тургійних часів є все ж оригінальним. Особливо слід відзначити форму молит-ви Господньої. На відміну від звичного тексту, – без завершального славослов’я (з абсолютно недоречною тут і досить пізньою тринітарною вставкою «Отця, і Сина, і Святого Духа»7), яке у візантійській традиції зазвичай мо литься свя-щеник, – автор подав древній варіант славослов’я, який трапляється в «Ді-дахе»8 й у деяких біблійних рукописах: «бо Твоє є царство, і сила, і слава».

Те саме стосується і принагідних молитов. Вони теж укладені таким чи-ном, щоби бути якнайближче до літургійної традиції. Приємно, що до моли-товника включено молитви священика Олександра Меня, який для багатьох християн, і  не  лише православних, є духовним отцем та образом правдивого християнина.

Особливо треба відзначити художнє оформлення цього молитовника: його приємно буде брати до рук також і завдяки естетичному виглядові книги. За-лишається тільки сподіватися, що цей прецедент відновлення давньої традиції естетичного оформлення літургійних книг знову стане добрим тоном і в інших літургійних виданнях. Публікація молитовників для вірян саме такого типу є прикладом здорового підходу до оновлення літургійного життя Церкви за-галом. Таке видання наближує ідеал співвідношення між особистою і літур-гійною молитвою, згідно з яким особиста твориться літургійною і провадить до неї.

Оскільки цей молитовник, як уже зазначалося, продовжує давнішу тради-цію пошуку оптимальної для вірян форми молінь, що були б максимально на-ближеними до церковної традиції, – і, сподіваюся, це буде не остання спроба

5 Щодо цього див.: A.  Baumstark. Das Gesetz der Erhaltung des Alten in liturgisch hoch-wertiger Zeit // Jahrbuch für Liturgiewissenschaft 7 (1927) 1-23.

6 Тут лише кілька прикладів: A Prayerbook. New Skete 1976, особливо с. 275-314; A Book of  Prayers. New Skete 1988; A Manual of Prayers of the Orthodox Church / уклав Archiman-drite Cherubim. Monastery of the Paraclete, Attica, Greece 1992; Short Monastic Prayerbook for Use by Families: A shorter text adapted from the Byzantine Monastic Offi ces of Mt.  Tabor Mo-nastery. Redwood Valley, CA 1996; Молитвослов для православного лагеря и семьи / упоряд. свящ. Л. Цыпин. Вупперталь 2002.

7 Щодо цього див.: V. Rudeyko. Die Reform des Stundengebets in der griechisch-katholischen Kirche der Ukraine unter besonderer Berücksichtigung der Vesper. Köln 2007, с. 42.

8 Див.: André Tuilier, Willy Rordorf. La Doctrine des douze apôtres. Paris 1978, с. 174.

ОГЛЯДИ ТА РЕЦЕНЗІЇ

401

таких адаптацій, – дозволю собі висловити кілька пропозицій з перспективи історичної літургіки та структурних особливостей молитов часослова.

Літургійна термінологіяУпорядник «Молитовника», хоч і посилається в передмові на Часослов, з якого запозичено форми щоденного богослужіння, відмовився від звичних для літур-гійної молитви назв богослужінь. Назагал їх називають «часами» (гр. ωρα)9, а в літургійній науці їх поділяють на великі часи і малі часи10. До великих зара-ховують два основних спільнотних богослужіння Церкви – вечірню й утреню, а малими зазвичай називають чотири денні молитовні богослужіння та опів-нічну. Дещо відокремлено від них стоять ще два щоденних літургійних бого-служіння – повечер’я та чин ізобразительних. У «Молитовнику», натомість, бачимо такі назви, як «ранкові молитви» (с. 16-30), відтак – ще одні «ранкові молитви» зі вказівкою «короткі» (с. 31), «полуденні молитви» (с. 37-41), «піс-ляполуденні молитви» (с. 42-46), «вечірні молитви» (с. 47-58), «молитви перед сном» (с. 59-62) та «молитви серед ночі» (с. 63-65).

Передусім не зовсім зрозумілим є вживання множини для окреслення цих молитов. Усі вони є молитовними чинами для того чи іншого періоду доби, просто модифікованими – чи то через скорочення, чи, навпаки, через дода-вання відсутніх у класичних чинах частин – наприклад, біблійних читань. У  будь-якому разі кожне з цих молінь є однією молитвою, укладеною в пев-ний порядок – чин. Тому, на мою думку, вартувало би, згідно з традицією Цер-кви, вживати однину: «вечірня молитва», «молитва перед сном», «опівнічна молитва», «ранішня молитва», «полуденна молитва», «післяполуденна молит-ва». Або ж, групуючи, вживати загальну назву, але при цьому включати кілька молитов, наприклад: «вечірні молитви»: «вечірня», «на сон», «опівнічна»; «ран-кові»: «рання», «коротка рання»; «полуденні»: «передполуденна», «полуденна», «післяполуденна». Утім, насправді не вартує соромитися класичних літургійних назв молитов, і слід би називати їх так, як вони названі в Часослові. При цьо-му можна їх так і групувати, наприклад: «вечірні молитви»: «вечірня», «пове-чер’я», «опівнічна»; «ранкові»: «утреня», «перший час»; «полуденні»: «третій час», «шостий час», «дев’ятий час».

Відновлення літургійного благочестя та розкриття для вірних церковної молитви потребує також і заглиблення в літургійну термінологію, яка є гли-боко біблійна й оперує назвами часів дня і ночі так, як їх переживали Христос і апостоли. Не обов’язково все спрощувати. Слово «час» не лише окреслює конкретну годину доби, воно вказує також на те, що внаслідок дії Бога у  сві-ті астрономічна година перетворюється в «час» – певний період, позначений

9 Див.: Е. П. Диаковский. Последование часовъ и изобразительныхъ. Киев 1903.10 Див.: M. Aрранц. Как молились Богу древние византийцы. Ленинград 1979, с. 24-26;

Н. Рудейко. Малі часи візантійського обряду // Світло єси, Христе, с. 229-268.

ОГЛЯДИ ТА РЕЦЕНЗІЇ

402

намаганням Бога спасти нас через спілкування з Ним. Молитва – це не лише година, це час нашого спасіння.

Добове коло богослужіньТут належить сказати і про склад добового кола богослужінь. У його су-часному варіанті воно передбачає дев’ять щоденних богослужінь: вечірню, повечер’я, опівнічну, утреню, чотири денні часи (1-й, 3-й, 6-й, 9-й) та чин ізобразительних. Про розвиток наповнення добового кола богослужіння-ми вже  багато написано11, тому тут лише підсумую певні аспекти, важли-ві саме для розуміння молитви вірян. Передусім належить наголосити, що, принаймні від початку IV  cт., добове коло християн налічувало сім щоден-них богослужінь. Отці Церкви при цьому цитували Пс 118:164: «Сім разів на день я хвалитиму Тебе за справедливі устави Твої». Хоча самі Отці часто не дуже точно могли ідентифікувати, котрі саме богослужіння пов’язувати з цим добовим колом, усе ж, здається, йшлося про такий набір молитов: ве-чірня, опівнічна, утреня, 3-й, 6-й і 9-й часи та, можливо, чин на причастя.12 Два інших богослужіння добового кола – 1-й час і повечер’я – не належа-ли до  древнього циклу щоденних молитов та, як можна побачити з їхньої складної історії, є  лише дублюванням ранкової молитви.13 З усього кола бо-гослужінь два: вечірня й утреня – виокремлювались як спільнотні, до яких закликали збиратися в церкві14, інші, натомість, мали би слугувати особистій молитві християн15, і ці обставини також впливали на формування чинів цих богослужінь. І нині вечірня й утреня більше пристосовані до спільнотного

11 Х. Матеос. Витоки часослова // Світло єси, Христе, с. 59-70; Р. Тафт. Богослуження ча-сослова на Сході та Заході, с. 17 і далі; В. Рудейко. Часослов за каноном лаври святого отця нашого Сави. Впровадження. Переклад. Коментарі. Львів 2016, с. 121 і далі.

12 Катехизм УГКЦ – свідомий чи несвідомий крок до літургійної реформи? // Патріархат 2012/3 (травень–червень) 16-18. Детальніше див.: В. Рудейко. Часослов за каноном лаври свя-того отця нашого Сави, с. 141 і далі.

13 Там само, с. 156 і далі.14 Апостольські постанови, 2:59: «А коли ти, єпископе, повчаєш, то наказуй і переконливо

повелівай народу, щоб старанно ходив до церкви щодня вранці й увечері». Останнє кри-тичне видання: Konstytucje apostolskie oraz Kanony Pamfi losa z apostolskiego synodu w Antiochii, Prawo kanoniczne św. Apostołów, Kary świętych Apostołów dla upadłych, Euchologion Serapiona / перекл. S. Kalinkowski, A. Caba, ред. A. Baron, H. Pietras [= Synody i kolekcje praw, 2]. Kraków 2007, с. 1-295.

15 Апостольське передання 25:33-35: «Якщо ти на самоті, молися в третій час і прослав-ляй Бога […] бо в цей час Христа прибили до дерева. […] Подібно молися знову і в час шос тий, бо  Христос висів на хресному дереві, денне світло зникло і настала велика тем-рява.  […] І в  дев’ятому часі возноси молитву і прославу, бо в цей час Христові проби-ли бік і потек ла кров і  вода». Критичне видання тексту: Traditio Apostolica / Apostolische Überlieferung. Lateinisch und deutsch / перекл. Wilhelm Geerlings [= Fontes Christiani, 1]. Frei-burg im Breisgau 1991.

ОГЛЯДИ ТА РЕЦЕНЗІЇ

403

служіння, тимчасом як малі часи радше відповідають особистій молитві, пе-редбачаючи лише мінімальну участь предстоятеля та співмолільників. Упро-довж історії – правдоподібно, через неможливість приходити зранку до хра-му – вірні створили варіант особистої молитви, який був відповідником спільнотної утрені,  – 1-й  час.16 У Єрусалимі IV  ст. це коротше богослужін-ня – 1-й час – стало щоденним варіантом утрені поряд із суттєво довшою ве-чірнею.17 Натомість заміщення вечірнього богослужіння Церква не створила, хоча своєрідною спробою короткої альтернативної служби для вечірні можна вважати повечер’я, яке в найдавнішому відомому нам грецькому часослові навіть має подібну назву – «перший час ночі» і є подібним до «першого часу дня» за своєю структурою.18

Отож для особистої молитви вірян можна би пропонувати таке добове коло богослужінь: 1-й, 3-й, 6-й, 9-й часи, повечер’я та опівнічну. Натомість ве-чірню й утреню треба залишити спільнотними варіантами щоденної молитви.

При цій нагоді вартує сказати також кілька слів про порядок богослужінь у самому часослові. Хоча більшість часословів від найдавніших часів ігнору-ють цей факт19, відповідно до сучасного уставу день починається з вечірні. Це видно також і зі змінних частин цього богослужіння. Стихири й тропарі ве-чірень належать уже наступному дневі. У традиції коментування богослужінь добового кола автори теж завжди дотримувалася твердження, що день, згідно з творчою дією Божою, починався ввечері й завершувався зранку: «І був вечір, і був ранок – день перший» (Бут 1:5).20 Тому при укладанні літургійних книг – як для вжитку церковною спільнотою, так і для особистої молитви вірян – вар-тувало б дотримуватися такого порядку богослужінь, який передбачав би по-чаток добового кола з вечірнього богослужіння.

16 Цікаво, що вже в «Апостольському переданні» довша ранкова молитва у спільноті (утреня) передбачається не як щоденна, а радше випадкова практика (25:33-35): «Нехай ди-якони та священики зберуть людей у місці, яке вкаже їм єпископ. […] І коли всі зберуться, вони повинні навчати всіх, хто буде на зібранні. І помолившися, нехай кожний іде до своєї праці […] У дні, коли повчань немає, кожний повинен вдома взяти святу книгу і прочитати те, що було би пожиточним». Натомість щодо вечірньої молитви припис звучить однознач-ніше і не дає вказівки, що робити вірним, коли немає спільного вечірнього богослужіння: «Коли приходить єпископ, після настання вечора, диякон хай вносить світильник і, ставши посеред усіх присутніх вірних, возносить благодарення».

17 Див.: В. Рудейко. Часослов за каноном лаври святого отця нашого Сави, с. 159-166.18 Див. там само, с.  41-53, 108-120. Перший час дня та ночі відповідають сучасним шо-

стій годині ранку та вечора, які за уставом мали би збігатися з часом звершення вечірні та утрені.

19 Зазвичай офіційні часослови починаються з опівнічного богослужіння. Див.: Часослов. Рим 1950, с. 1; Часослов. Москва 2002, с. 7.

20 Про термінологію «ніч-день» – «день-ніч» у Новому Завіті див.: R.  Kerkhoff . Das unab-lässige Gebet. Beiträge zur Lehre vom immerwährenden Beten im Neuen Testament. München 1954, с. 34-36.

ОГЛЯДИ ТА РЕЦЕНЗІЇ

404

Літургійні структуриЗ історії літургійних молитов відомо, що структури богослужінь добового кола зазвичай були досить уніфікованими. Для прикладу, давні великі часи Кон-стантинополя – вечірня й утреня – мали таку саму структуру та відрізнялися лише змістом молитов.21 Те саме стосується і малих часів, структура яких була ідентична. Подібною була ситуація і в джерелах давньої єрусалимської тра-диції.22 У монастирях акимітів кожен молитовний час дня і ночі мав ту саму структуру.23 Однак цього не можна сказати про структури сучасних молитов-них богослужінь. Внаслідок складних формаційних процесів вони засвоїли елементи дуже різних за походженням і призначенням богослужінь. Для при-кладу, сучасна утреня поєднує в собі принаймні шість (!!!) початково окремих богослужінь.24 Якщо проаналізувати, наприклад, структуру сучасних малих ча-сів візантійського богослужіння, то виявиться, що вони складаються з частин, котрі походять із трьох абсолютно різних традицій, жодна з яких не збереглася в первісній цілості й може бути реконструйована лише через призму знання древніх джерел:

[Із Правила ангела]25

Початок звичайний«Прийдіте, поклонімся» 3хтри псалми«Слава... і нині...» [З катедрального часослова]26

Алилуя = колишній 1-й антифон(постовий) тропар із богородичним = колишній 2-й антифонбіблійні вірші кожного часу = колишній 3-й антифонТрисвяте – Отченаш = колишній вхідний піснеспів та завершальні молитви

21 Щодо цього див.: М.  Арранц. Как молились Богу древние византийцы? Суточный круг бого служения по древним спискам византийского Евхология. Ленинград 1979.

22 Див.: В. Рудейко. Часослов за каноном лаври святого отця нашого Сави, с. 182 і далі.23 Див.: В. Рудейко. Часослов двадцяти чотирьох часів. Впровадження. Переклад. Львів

2017, с. 71 і далі.24 Див.: Х. Матеос. Деякі проблеми візантійської утрені // Світло єси, Христе, с. 181-228;

V. Rudeyko. Studien zur Geschichte des byzantinischen Orthros. Historische Vergewisserung für eine heutige Praxis der Gemeindeliturgie. Hamburg 2010, с. 34 і далі.

25 В. Рудейко. Часослов за каноном лаври святого отця нашого Сави, с. 128-130, 185-187.26 Там само, с. 130-141, 187-207.

ОГЛЯДИ ТА РЕЦЕНЗІЇ

405

[Із часослова «акимітів»]27

кондак або особливі тропарі часу«Господи, помилуй» 40х«Ти, що повсякчас...»[Пізній відпуст]«Господи, помилуй» 3х«Слава... і нині...»«Чеснішу...»Молитва св. Єфрема з поклонамимолитва часу (запозичена з часослова акимітів?)відпуст

Належить віддати шану упорядникові молитовника, який при формуванні коротких молитов пішов шляхом вибору найважливіших частин з усіх трьох давніх молитовних традицій, що складають сучасні часи візантійської традиції:

[Із Правила ангела]Псалом[З катедрального часослова]АлилуяТропар із богородичнимСтихи часуМолитва «Отче наш»[Із часослова «акимітів»]Молитва «Ти, що повсякчас і кожну годину»Молитва часуУ такій структурі, щоправда, дещо дивним виглядає нагромадження аж

трьох молитов наприкінці кожного часу – «Отче наш», «Ти, що повсякчас» та мо-литви часу. Поліпшити стуктуру можна, перенісши молитву «Отче наш» на по-чаток богослужіння та залишивши наприкінці кожного часу лише молитву часу. Замість молитви «Ти, що повсякчас», яка була просто альтернативною до молит-ви часу, можна б залишити тропарі часу з «акимітського» часослова. Тоді струк-тура мала би такий вигляд:

Молитва «Отче наш»ПсаломАлилуя Тропар часу з богородичним

27 В. Рудейко. Часослов двадцяти чотирьох часів, с. 71-79.

ОГЛЯДИ ТА РЕЦЕНЗІЇ

406

Стихи часуТропарі часу з часослова «акимітів»Молитва часуДещо незрозумілим є вибір Псалма 69 та «покаянних тропарів» у молитві,

яка відповідає повечер’ю (с. 59-62), особливо якщо взяти до уваги, що створе-но її на основі першої частини повечер’я до молитви св.  Василія. Для молит-ви перед сном набагато вдалішим вибором, на нашу думку, був би Псалом 24 із  шестипсалм’я великого повечер’я та тропарі понеділка й середи «Просвіти очі мої, Христе Боже», ніж Псалом 69 і тропарі «Помилуй нас, Господи». Також у чині «молитви серед ночі» можна було би подати всі три опівнічних тропарі, а не обмежитися лише першим «Ось жених гряде».

Трохи складнішою є ситуація з великими часами – вечірнею й утренею. Там теж присутнє намагання зберегти основні структурні елементи кожного з  цих богослужінь, але є й деякі нововведення, котрі складнувато зрозуміти з огляду на історію богослужінь. Вище вже згадувалося, що оригінально бого-служіння вечірні й утрені мали ідентичну структуру.28 Як і у випадку малих часів, тут поєднано елементи монашої і катедральної традицій. Умовно ці еле-менти можна поділити так: усе, що передує світильному піснеспівові вечірні й  утрені, можна ідентифікувати як елементи монашого богослужіння, а  ча-с тину від світильного до завершення богослужіння треба розглядати радше як залишки катедрального обряду.29 Спробую навести тут основні їхні елемен-ти, що збереглися, у сучасному вигляді:

Вечірня Утреня Монаша псалмодіяВід Пс 103 до Пс 116 Від шестипсалм’я до канону Катедральне богослужінняСвітло тихе Світильні постуПрокімен Хвалитні псалми(оригінально Пс 140)30 (оригінально Пс 150)31

Сподоби, Господи Славослов’яПрохальна ектенія Прохальна ектеніяМолитва 8-ма «світильна» вечірні Молитва 4-та «світильна» утрені

28 Про це див.: В. Рудейко. Часослов за каноном лаври святого отця нашого Сави, c. 130-139.29 Щодо поділу та його умовності див. там само, c. 207-217.30 Так є ще донині в чині Літургії Передшеосвячених Дарів, де після «Світло Христове» іде

«Нехай направиться». Щодо цього див.: Г. Вінклер. Історичне підгрунтя Вечірні Передосвя-чених Дарів // Світло єси, Христе, с. 156-178.

31 Так його співають і донині в чині великого повечер’я. Докладніше про це див.: V. Rudeyko. Studien zur Geschichte des byzantinischen Orthros, с. 28-33.

ОГЛЯДИ ТА РЕЦЕНЗІЇ

407

Мир усім Мир усімГлавоприклонна молитва Главоприклонна молитваСтихири стиховні Стихири стиховні«Нині відпускаєш» «Благо є ісповідатися»Трисвяте – Отченаш Трисвяте – ОтченашТропарі ТропаріВідпуст ВідпустПриблизно в такій парадигмі вартувало би формувати скорочений вигляд

богослужінь для вірних. І упорядник назагал цього дотримувався, хоч і не си-метрично для кожного з богослужінь. Початкова псалмодія – у випадку утрені це три псалми із шестипсалм’я (3, 62, 142), а у вечірні це Пс 103 – у «Моли-товнику» відмежована молитвою (с. 19-20, 50-51).32 Ще одним додатком є біб-лійне благословення33, яке в ранковій молитві передує Псалмові 50 (с. 20-21), а на вечірні чомусь іде аж після піснеспіву «Світло тихе» (с. 54-55). Хвалит-ним псалмам утрені передують Псалом 5034 та 9-та пісня канону (Лк 1:46-55 + Лк 1:68-79), яку завершує піснеспів «Достойно є воістину»35 (с. 21-24), – ча-стина богослужіння, що не має відповідника у вечірні. Після Славослов’я утре-ні в «Молитовнику» подано «Поминання живих та спочилих»36, за якими слі-дує «Ранкова молитва», яка насправді є 11-ою (чи, за синодальною традицією, 12-ою) «світильною» молитвою утрені й у древньому богослужінні Константи-нополя передувала співу Славослов’я37. Після поминань на утрені відразу йде завершальна молитва, тоді як на вечірні перед завершальною молитвою додано

32 У випадку вечірні це 8-ма (за синодальною традицією – 7-ма) вечірня молитва, кот-ра в  давньому константинопольському богослужінні завершувала прохальну ектенію, про що й донині свідчить виголос цієї ектенії, який ідентичний до виголосу цієї молитви.

33 На вечірні – 1 Пт 1:3-5, на утрені – Еф 1:13-14.34 Про Пс 50 у контексті утрені див.: V. Rudeyko. Studien zur Geschichte des byzantinischen

Orthros, c. 138-139, 163-164.35 Тропар «Достойно є воістину» насправді творить єдність із першою частиною 9-ї пісні

візантійського канону, тобто з піснею Богородиці (Лк 1:46-55). На щоденному богослужін-ні утрені його все ще співають за давнім принципом, тобто коли до стихів біблійної пісні заспівували тільки половину тропаря «Чеснішу від херувимів», а весь тропар – лише на по-чатку чи в кінці всієї біблійної пісні. Така традиція збережена також на вечірнях свят Різдва та Богоявління Христового. Щодо древнього антифонного співу див.: Х. Матеос. Псалмодія у візантійському обряді // Світло єси, Христе, с. 287-311.

36 Ці поминання можна би розділити між вечірнею і утренею таким чином, що на вечірні можна було б молитися за живих, а на утрені – за усопших. Молитва за усопших на утре-ні пропонується тому, що саме заупокійне богослужіння побудоване на основі суботньої утрені. Про есхатологічний вимір утрені див.: Х. Матеос. Утреня та вечірня // Світло єси, Христе, с. 102-104.

37 Щодо «світильних» молитов утрені, вечірні та інших часів добового кола давньої кон-стантинопольської традиції див.: М. Арранц. Как молились Богу древние византийцы?

ОГЛЯДИ ТА РЕЦЕНЗІЇ

408

ще цілий блок молитов: Псалом 122 (стихи якого часто супроводжують спів стихир на стиховні), піснеспів «Нині відпускаєш», Трисвяте – Отченаш та тро-парі, які зазвичай завершують це богослужіння у часі Великої чотиридесятни-ці. Усі ці елементи, як можна побачити з поданого вище порівняння, мають свої відповідники також у ранковому богослужінні. Такий вибір окремих еле-ментів вартувало б якось пояснити.

З огляду на симетричність літургійних структур вечірні й утрені вибрані упорядником елементи можна було б укласти так:

Вечірня Утреня Монаша псалмодіяПсалом 103 Псалми 3, 62, 142Біблійне благословення Біблійне благословення Пісня Богородиці з «Достойно» Катедральне богослужінняСвітло тихе Світилен постуПсалом 140 Псалом 150Сподоби, Господи Славослов’яПрошення за живих Прошення за усопших«Нині відпускаєш» «Благо є ісповідатися»Трисвяте – Отченаш Трисвяте – ОтченашТропарі Тропарі8-ма «світильна» молитва вечірні 4-та «світильна» молитва утреніОдним із часів традиційного часослова візантійської традиції, не пред-

ставлених у «Молитовнику», є Чин зображальних, або Обідниця. На це бого-служіння натрапляємо вже в найраніших відомих нам грецьких часословах, у яких воно було в давнину своєрідним причастительним чином для монахів-келіотів.38 Його структуру й набір молитов укладено таким чином, щоб при-готуватися до причастя і подякувати за нього. Сучасні православні Церкви вживають також доволі пізній канон до причастя та набір передпричасних і післяпричасних молитов. Вони присутні й у «Молитовнику православних ві-рян» (с.  105-129). Було б цікаво спробувати укласти Чин Ізобразительних та-ким чином, щоб віряни могли вживати його як приготування до причастя та подяку за нього. Це добре вписувалось би в загальну концепцію «Молитов-ника» щодо повернення до традицій древньої Церкви (с. 8-9).

Юдеохристиянський контекст «Молитовника»Дуже цікавим експериментом «Молитовника» є спроба поєднати молитов-ні традиції Старого і Нового Завітів. Це проглядається передусім у встав-

38 В. Рудейко. Часослов за каноном лаври святого отця нашого Сави, с. 86-89, 177-182.

ОГЛЯДИ ТА РЕЦЕНЗІЇ

409

ленні ісповідання віри з книги Виходу 6:4-7 – основи богослужінь добового кола юдейської традиції39 – в опівнічну молитву (с. 64) та у виборі псал-мів на різні дні тижня, поданих у молитовнику ізраїльтян40, у поєнанні їх із  класичними тропарями й кондаками на кожен день тижня у візантій-ській традиції (с.  66-79). Саме собою таке поєднання є цікавим передусім в екуменічному й  навіть у  міжрелігійному контексті, а також з огляду на спільні витоки юдейської і  християнської молитовної побожності. Проте варто все ж зазначити, що тижневі кола в юдейській і християнській візан-тійській традиціях відрізня ються за богословським значенням і не можуть бути механічно накладеними одне на  одне. Для прикладу, суботнім псал-мом у юдейській традиції є Псалом  91, і  саме він був колись псалмом не-дільної та святкової Божественної Літургії, а  ті, котрі ми вживаємо тепер, початково були призначеними лише для Пасхи.41 І це не  дивно, бо субо-тою для християн є день Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Бого-словське значення середи і п’ятниці у християнському візантійському літур-гійному благочесті позначене постом і пам’яттю про розп’яття Христа. Тож коли хочемо вибрати псалми для цих днів, вартує лиш глянути на псалми Часів Великої п’ятниці, у яких тема розп’яття і страждання Месії є голов-ною. Те  саме стосу ється й інших днів. Наприклад, у понеділок ми святкує-мо пам’ять безплотних сил, і псалми рясніють згадками про ангелів та їхню роль в історії спасіння, натомість Псалом 47, вибраний юдеями для цього дня, – безперечно, з іншої причини, – жодним чином не згадує про ангелів, окрім згадки про «Господа сил». Добрим орієнтиром для вибору псалмів на дні тижня саме у візантійській літургійній традиції є прокімени та алилуарії цих днів. Їхні богословські акценти йдуть у парі з відповідними їм тропаря-ми й кондаками та лише підкреслюють закорінення християнської молитви у богослов’ї псалмів.

Хочу тут знову наголосити: усі висловлені вище міркування жодним чи-ном не слід сприймати як критику на адресу упорядника цього «Молитов-ника». Навпаки, ця книга чудово виконує поставлене в передмові завдання  – дати «можливість урізноманітнити свою молитву і таким чином оживити її через звернення до багатства православної молитовної практики» (с. 9). Рад-ше цей огляд і пропозиції є лише спробою показати, що користати з «криниці води живої» можна також, уживаючи «відро» історичних знань про розвиток

39 Див.: П. Бредшоу. Щоденні молитви християн у І-му столітті // Світло єси, Христе, с. 21-58; Р. Тафт. Богослуження часослова на Сході та Заході, с. 18-24.

40 Псалми на кожен день тижня у юдейській молитовній традиції див.: Gebetbuch der Israe-liten / перекл. J. N. Mannheimer. Tel-Aviv 1969, с. 112, 123-127.

41 Щодо цього див.: Х. Матеос. История литургии свт. Иоанна Злотоуста, т. 1: Служение Слова в византийской литургии: Исторический очерк / перекл. з фран. С. Голованова. Омск 2010.

ОГЛЯДИ ТА РЕЦЕНЗІЇ

410

та формування літургії. Історія літургії вчить нас, що творці літургійних богослужінь сприймали молитву як «логічну» службу, намагаючись укласти не  якийсь незро зумілий і непорушний устав, а своєрідні логічні рамки для того, щоб наша розмова з Богом могла бути плинною, радісною та сповненою благодарення за дар спасіння.

Василь Рудейко

Ryszard Hajduk. Preewangelizacja. Kraków: Homo Dei 2017. 256 c.

Не в усіх закутках землі євангелізація відбувається успішно. Не завжди єванге-лізаційна тактика правильно розшифровується адресатами. Не часто зусилля, прикладені до справи євангелізації, приносять очікуваний і передбачуваний результат. Чому так діється? Чому інколи участь у найважливішому для Божо-го Царства євангелізаційному ділі приносить євангелізаторам гіркоту та зне-охочення, а потенційним християнам – байдужість та розчарування? А, мож-ливо, причиною цього є недостатньо приготований ґрунт людського серця або невраховані чи неподолані внутрішні опори щодо християнських постула-тів у людині, якій довелось стати слухачем євангельської благовісті?

Ришард Гайдук у нещодавно виданій книзі ставить подібні запитання та віднаходить відповідь у незвичному для пасторалістів терміні – перед’єван-гелізація, що окреслює комплекс діянь, спрямованих на мовчазне свідчення істинності Христового Євангелія у середовищі, до якого ще занадто рано за-стосовувати інтенсивну проповідь християнської керигми. Попри те, що деякі богослови схильні недобачати потреби додаткової вступної для євангелізації фази, все-таки у книзі, що складається з восьми розділів, методично і ґрун-товно представлені вагомі аргументи, які можуть переконати читача, що варто використовувати перед’євангелізацію як початковий плацдарм та комплекс дій, спрямованих для ґрунтовного приготування людського серця на зерна єван-гельської сівби.

Курс на євангелізацію, взятий Католицькою Церквою у другій полови-ні ХХ ст., періодично потребує пасторального звернення ad fontes, покликáн-ня на досвід ранньої Церкви, певного коректування та доопрацювання. Адже справа «здобуття Христових лицарів», за яку береться Церква як Христовий організм, має бути добре підготована та відповідально виконана, особливо в  часах, коли християнство переживає кризу діалогу зі сучасною культурою, має справу зі спотвореною аксіологією, коли навіть серед християн нерідко по-бутують погляди про «приватність віри», внаслідок яких нівелюється потреба проголошення Євангелія для тих, хто ще ніколи по-справжньому з ним не зу-стрічався. Саме тому Ришард Гайдук у книзі по-новому розглядає апологети-ку, містагогію, свідчення, діалог, інтерперсональні відносини та сучасні ділянки перед’євангелізації.

Підписано до друку 04.02.2019. Формат 70×100 1/16Папір Munken Print Cream. Гарнітура Мініон. Друк RISO.

Обл.-вид. арк. 28,17. Умовн. друк. арк. 36,40. Наклад 150.

Друк:Друк ТзОВ «Компанія “Манускрипт”»

вул. Руська, 16, м. Львів, тел.: (+38032) 235-51-40Cвідоцтво про реєстрацію ДК 3628 від 19.11.2004

ISSN 2075-4817. Наукові записки УКУ. – Львів, 2019. – Число XII. – Серія: «Богослов’я». – Вип. 6. – 448 c.

НАУКОВІ ЗАПИСКИУКРАЇНСЬКОГО КАТОЛИЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

серія Б О Г О С Л О В ’ Я

випуск 6

УКРАЇНСЬКИЙ КАТОЛИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТвул. Іларіона Свєнціцького, 17, м. Львів, 79011

тел.: (+38032) 240-99-40, веб-сайт: http://ucu.edu.ua

Літературне редагування Рената Кивелюк, Галина Ференц, Ольга Музичка

Редагування англомовних анотацій Браян СтайнКоректура

Людмила КулакевичТехнічна редакція

Ростислав РибчанськийКомп’ютерне верстання

Ірина ДереженецьХудожнє оформлення

Євген Равський