ЗМАГАННІДва дні. 27 і 28 лютого, у Києві, в

Палаці культури «Україна», проходили скликані Центральним Комітетом Ком­партії України і Радою Міністрів УРСР республіканські збори перемож­ців соціалістичного змагання в сіль­ському господарстві.

У доповіді, яку зробив член Політ- бюро ЦК Компартії України, Голова Ради Міністрів УРСР О. П. Ляшко, і у виступах учасників зборів відзначало­ся, що злійсіення виробленої березне­вим (1965 р.) Пленумом ЦК КПРС аграрної політики партії приносить свої плодотворні результати. За цей час річний «таловин збір зерна в рес­публіці зріс з ЗО до 46 мільйонів тонн, а його заготівлі — майже у півтора раза. Закупки молока' збільшилися в 1,9 раза, м’яса — в 2,3, яєць — у 3,2 раза.

Особливо великих успіхів ДОСЯГЛІЇ Трудівники республіки в дев’ятій п'ятп- річці. Два останніх роки підряд у засі­ки Батьківщини засипано більш як по мільярду пудів хліба. Немало госпо­дарств уже перевищили 50-цептнсрпий рубіж по врожайності зернових куль­тур. За підсумками Всесоюзного соціа­лістичного змагання в 1974 році пере­можцями визнані—в цілому Українська PCP, дев'ять областей, 45 районів і 165 господарств, організацій і науково- дослідних закладів. їм присуджено пе­рехідні Червоні прапори ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР. ВЦРПС і ЦК ВЛКСМ. Понад 29 тисяч трудівників полів і ферм нагороджені орденами й медалями Союзу PCP. У сузір’ї Героїв Соціалістичної Праці з’явились нові імена.

Глибоко аналізуючи підсумки госпо­дарювання учасники зборів розкрива­ли невикористані резерви, говорили про шляхи успішного виконання народ­ногосподарських планів.

З промовою па зборах виступив член Політбюро ЦК КПРС, перший сскре-

ил Компартії України тов. В. В. Щербицький. Він відзначив, що паші успіхи в розвитку сільського господар­ства очевидні. Однак тепер ми повинні зосередити головну увагу на виконанні соціалістичних зобов’язань нинішнього року і планів п'ятирічки в цілому, на здійсненні завдань, поставлених у рі­шеннях грудневого (1974 р.) Пленуму і у Зверненні ЦК КПРС до партії, до радянського народу, у виступах Гене­рального секретаря НК КПРС това­риша Л. 1. Брежпєпа.

Найбільш відповідальним завданням у боротьбі за дальше підвищення сіль­ського господарства, як і раніше, е збільшення виробництва зерна. Соціа­лістичними зобов’язаннями передбаче­но одержати валовий збір його 48—49 мільйонів тонн і продати державі не менш як мільярд пудів. Забезпечити такий урожай справа нелегка, але до­сить реальна. Необхідно широко впро­ваджувати у виробництво нагромад­жений досвід насамперед майстрів ви­соких урожаїв. Про це повинні постій­но дбати партійні організації, керів­ники господарств, сільськогосподарські органи.

Учасники зборів звернулися до пра­цівників сільського господарства Ук­раїни Із закликом зробити завершаль­ний рік п’ятирічки роком ударної пра­ці. дати країні продукції більше, кра­щої якості, з найменшими затратами, славними ділами зустріти XXV з’їзд КПРС.

З великим піднесенням були прийня­ті вітальні листи Ш< КПРС. Президії Верховної Ради СРСР і Раді Міністрів • СРСР, а також ЦК Компартії України, Президії Верховної Ради УРСР і Раді Міністрів УРСР.

У роботі зборів взяли участь керів­ники Комуністичної партії і Уряду рес­публіки товариші М М. Борисенко, О. Ф. Ватченко, Г. І. Ващенко, 1. С. Грушецький, Н. Т. Кальчснко. І. К. Лу­так, О. П. Ляшко П. О. Сологуб, О. А. Титаренко, В. 10. Маланчук, Я П. По­гребняк, І. 3. Соколов.

(РАТАУ).

І Контрольный 3Ksei<ii..ytpj

ПРОЛЕТАРІ ВГ<Х f'AJH, ЄДНАЙТЕСЯ!

ГАЗЕТА ВИХОДИТЬ 3 1939 РОКУ.

СЬКОГО ОБКОМУ ЛКСНУ

Рік видання XVI N° 27 (1974). ВІВТОРОК, 4 березня 1975 року • Ціна І когь

ВИХОВАННЯНАТХНЕННОЮ ПРАЦЕЮ27—28 лютого в Будинку політосвіти

обкому Компартії України відбулася дво­денна науково-практична конференція, присвячена питанням використання різно­манітних форм і методів ідеологічної ро­боти по трудовому вихованню.

Конференцію відкрив другий секретар обкому Компартії України Л. Ф. Кібець.

З доповіддю «XXIV з’їзд КПРС про по­силення партійного керівництва роботою по вихованню у трудящих комуністичного ставлення до праці» виступив секретар обкому Компартії України А. І. Погреб­няк.

«Зміст і соціальна суть праці в розви­нутому соціалістичному суспільстві» — та­кою була тема доповіді завідуючого ка­федрою політекономії Кіровоградського інституту сільгоспмашинобудування кан­дидата економічних наук В. Я. Пихтіна.

В обговоренні цих доповідей взяли участь секретар Кіровоградського міськ­кому Компартії України К. П. Неділько,

секретао Малоаисківського райкому пар­тії Г. Л. Кужимова, секретар парткому за­воду «Червона зірка» М. О. Ковіка, дру­гий секретар Ульяновського райкому пар­тії А. Д. Головерда, секретар парткому колгоспу «Росія» Олександрівського ра­йону Я. Ф. Бас, другий секретар обкому комсомолу А. О. Новицький, другий сек­ретар Олександрійського міськкому пар­тії С. А. Балаянц, голова обласного комі­тету по телебаченню і радіомовленню Ю. Д. Моторний, другий секретар Добро- величківського райкому партії М, К. Па- шолок, редактор Вільшанської районної газети В. В. Вовченко та інші.

Учасники конференції прийняли реко­мендації, спрямовані на дальше підви­щення рівня ефективності роботи по тру­довому вихованню населення.

В роботі конференції взяли участь ін­структор відділу пропаганди ЦК КПРС А. О. Гришкевич, секретар Полтавського обкому Компартії України І. Ю. Горобець.

■

■ .-—>2 CttlOp. -„МОЛОДИЙ КОМУНАР«

ОРДЕНОНОСНОЇ(Закінчення),

дового Червоного Прапора. Герой громадянської війни — Марко Мокряк, безсмертний Баня Демченко, Герої Соціа­лістичної Праці — Олександр Гіталов і Віктор Андріяш — ними по праву пишаються юнаки і дівчата сімдесятих,

З біографії кожного складає­ться трудовий літопис комсомоль­сько-молодіжної ланки (бригадир Василь Глущсико) третьої брига­ди колгоспу «Дружба». Секретар комсомольської організації кол­госпу Олександр Вергун з непри­хованим задоволенням і гордістю розповідав про хлопців. Лапка у свій час володіла призом О. В. Гіталова, була нагороджена пе­рехідним Червоним прапором Толбу.хінського округу ІІРБ — нагородою міжнародного клубу механізаторів, вимпелом ЦК ЛКСМУ за успіхи в соціалістич­ному змаганні. На Всесоюзних комсомольських зборах юнаки і дівчата викликали на змагання комсомольсько-молодіжну брига­ду ордена Леніна колгоспу імені XX з'їзду КПРС. І сповнені рі­шимості вибороли першість.

Чітко і організовано пра­цівники райкому комсомолу проводять оформлення до­

ВИСОКА ЧЕСТЬЮнаки і дівчата з третього

механоскладального цеху хви­лювалися— їм першим серед молодих червонозорівців до­ведеться отримувати комсо­мольські квитки нового зраз­ка. По черзі вони заходили до кабінету секретаря завко­му комсомолу С. Вишницько- го на співбесіду. Микола Гонтар — бригадир комсо­мольсько-молодіжної брига­ди токарів, слюсар Валерій Пославський, що не раз ви­борював звання кращого за

ВИРОСТИВ«Пам’ятний день мого жит­

тя» — так скажуть потім тридцять два комсомольці із Олександрійського електро­механічного заводу. Цим днем вони назвали перше березня — коли їм, першим в місті гірників, вручили ком­сомольські квитки нового зразка. З хвилюванням і по­чуттям вдячності Ленінсько­му комсомолові прийшли мо­лоді робітники в міський ко­мітет ЛКСМУ. Щирими сло­вами говорив кожен про це почуття.

Іра Сиром’ятнпкова — гра­віювальниця цеху № 8. їй першій було вручено комсо­мольський квиток:

— Хвилююся сьогодні. Вражен­ня таке, що осі. прийшла дати звіт, .що такс комсомол и моєму ЖИТТІ. Коли після школи поступи­ла на завод, мене одразу оточили увагою. Пам'ятаю, дібрали нас, новачків, в комітеті комсомолу,

кументів. Обмін — це ще одна можливість вникнути в життя організації. Другий секретар РК ЛКСМУ Анатолій Давидов ставить цілий ряд питань: «Які твої побажання чи зауваження щодо роботи твоєї комсомольської органі­зації чи райкому комсомо­лу?», «Як проводиш вільний час?», «Чи всі здали норми ГПО?», «Думаєш про подаль­ше навчання?» і т. п. І в жур­налі з’являються слушні про­позиції, зауваження.

А тепер — найхвилюючіше. Перший секретар райкому ЛКСМУ Микола Суворов вру­чає комсомольський квиток нового зразка. Першим його отримує Олександр Вергун— ко/лсомольський ватажок, який уже 8 років очолює комсомольську організацію колгоспу «Дружба». Під оп­лески до президії підходять Володимир Краснощок, Віта­лій Гламазін, Анатолій Олій- ниченко.

професією в цеху, свердлу­вальниця Олена Зборах, ін- женер-технолог Ганна Похи- ленко... їм, правофланго­вим у соціалістичному зма­ганні, кращим комсомоль­ським активістам, вруче­ні комсомольські квитки. З отриманням квитків їх ві­тали перший секретар об­кому комсомолу М. К. Скля- ниченко, секретар парткому заводу М. О. Ковіка, комсо­молець двадцятих років П. В. Сидяк.

КОМСОМОЛрозпитують про життя, про упо­добання, комсомольські доручен­ня... А потім секретар і каже: «Пам’ятайте, є у вас комсомоль­ська організація, коли потрібна допомога — приходьте». Тоді вперше відчула себе впевненіше. Комсомольці й справді оточили мене увагою, допомагали, часто цікавилися моїм фаховим на- вченням у наставника В. І. Рябо- шапки. Комсомол у моєму робіт­ничому утвердженні відіграв, вва­жаю, значну роль. Потім настав час взаємовіддачі. В 1969 році мене обрали групкомсоргом. З 1973 року — заступник секретаря комсомольської організації, на останніх звітно-виборних зборах мені довірили товариші очолити комсомольську організацію цеху.

Литоніна Федорівна Худя- кова — Герой Радянського Союзу — комсомолка сороко­вих років:

— Багато серед тих, хто сьо­годні отримує комсомольські квитки нового зразка, за почином молодих москвичів в рік 30-річчя Перемоги працюють «за себе 1 за того хлопцй». Мене, учасницю Великої Вітчизняної війни, дуже схвилювало це бажання включи­ти в свої колективи всіх, хто ні»

Хвилювання — від причет­ності до великого загону ле­нінців, від розуміння свого священного обов’язку перед Батьківщиною, партією, ком­сомолом. Про це говорили молодим ветерани комсомо­лу, голова колгоспу «Друж­ба» О. М. Іліца, секретар РК Компартії України А. П. Гор­дієнко, відповідальний орга­нізатор ЦК ВЛКСМ В. Б. Ка- ширська. Юнаків і дівчат по­здоровив другий секретар обкому ЛКСМУ А. О. Но- вицький. Від імені всіх ком­сомольців відповідь виголо­сив Микола Бандюк: «Жити­мемо і трудитимемося так, щоб виправдати високе зван­ня члена Ленінської Кому­ністичної Спілки Молоді, внести новий вклад у здобут­ки Новоукраїнської ордено­носної комсомольської орга­нізації».

М. СЕМЕНЮК, спецкор «Молодого

комунара».

— Деякі події залишаю­ться у пам'яті назавжди, — сказав у слові-відповіді Ми­кола Гонтар. — Для нас, ком­сомольців, такою подією є вручення комсомольського квитка. Ми отримали квитки першими. І питатимуть з нас як з перших. Ми це усвідом­люємо і будемо гідно нести високе звання — комсомо­лець.

На фото: секретар комітету комсомолу заводу «Червона зір­ка» С. ВИШННЦЬКИЙ вручає комсомольський квиток М. ГОН­ТАРЮ.

Фото Ю. ЛІВАШНИКОВА.

шов у безсмертя. Коли мої подру- гіі-льотчиці Люба Ольховська і Віра Тарасова в боях за Україну це повернулися з польоту, ми, хто залишився жити, дали слово воювати і за них. Тому так хви­лює лозунг «В труді, як в бою!». Ми в бою завжди відчували своїх загиблих товаришів, вн, комсо­мольці сімдесятих років, ставите їх поруч в битвах трудових.

Перші квитки вручили пер­ший секретар Олександрій­ського міськкому комсомолу О. Скічко, перший секретар Олександрійського міськкому Компартії України І. М. Урнцькиїї, Герой Радянського Союзу А. Ф. Худякова.

На врученні були присутні секретар обкому комсомолу Л. М. Неруш. Відповідальний організатор ЦК ЛКСМ.У Л. Ф. Маруга, ветерани Ве­ликої Вітчизняної війни І.Д. Дудко і А. С. Пономаренко,

Комсомольці після вручен­ня квитків поклали вінок до пам’ятника бойовим і трудо­вим подвигам комсомольців Олександрії.

О. БАСЕНКО,

У НАШІЙ країні жи­вуть і трудяться лю­

ди більше ста націй і народностей. Всі еони рівні у правах і вільно розвивають свою націо­нальну економіку і куль­туру. У них — одна спільна соціалістична Батьківщина, в якій кор­дони між національними республіками не мають свого колишнього зна­чення. Радянські народи соціально однорідні, і матеріальна база цієї однорідності — суспіль­на власність на засоби виробництва і соціаліс­тична система госпо­дарства. Народи СРСР по-братськи дружні, ма­ють єдину марксист­сько-ленінську ідеоло­гію і зайняті спільною справою — побудовою комуністичного суспіль­ства.

Радянським людям властиві певні риси, схо­жі з ознаками націй, — спільність території, еко­номіки, духовного об­личчя, і тому цілком правомірне виникнення і закріплення таких по­нять як «Радянська Бать­ківщина», «радянський патріотизм», «радянська національна гордість», «радянський характер». Однак нівелювання на­

Цей процес вимагав певного часу. Головним була докорінна зміна класової структури су­спільства.

Між класами і соці­альними групами соціа­лістичного суспільства немає ніякого антагоніз­му тому, що в їх стосун­ках немає протиріч, а ін­тереси співпадають. Во­ни все більше зближаю­ться, міцніє їх соціально- політична та ідейна єд­ність. Душа цього збли­ження і єднання — ро­бітничий клас най­більш передовий і орга­нізований клас суспіль­ства, котрий виступив на чолі з своєю Комуніс­тичною партією керівни­ком Жовтневої револю­ції і соціалістичних пе­ретворень, всієї справи комуністичного будів­ництва.

РОБІТНИКИ нині скла­дають близько 60

процентів населення країни. Та місце робіт­ничого класу у радян­ському суспільстві _ ви­значається не лише його чисельністю. Він був і залишається ос+ювною виробничою силою су­спільства, його ведучою силою. Ця роль робітни­чого класу визначається його революційністю,

РЖИОЬай НАРОД—НОВАІСТОРИЧНА СПІЛЬНІСТЬ ЛЮДЕЙ •,

■■fa JJSß'Твої <

УНІВЕРСИТЕТИ

цій в країні немає і національної спільності не існує.

Є інша спільність. Про неї говорив на XXIV з’їзді КГІРС Л. І. Бреж­нєв: «За роки соціаліс­тичного будівництва у нашій країні виникла но­ва історична спільність людей — радянський на­род. У спільній праці, в боротьбі за соціалізм, у боях за його захист на­родились нові гармоній­ні відносини між класа­ми і соціальними група­ми, націями і національ­ностями — відносини дружби і співробітни­цтва».

Вислів «радянський на­род» повсюдно вживає­ться у нашій країні. Час­то так кажуть і пишуть і за рубежем, маючи на увазі при цьому не ро­сійський, або інший з на­родів СРСР, а всіх ра­дянських людей без розрізнення національ­ності. І це природно, то­му, що мова йде про ре­ально існуючу принци­пово нову соціальну і інтернаціональну спіль­ність.

Такого об’єднання на­родів до Великої Жовт­невої революції не бу­ло. У Карпа Маркса є просте, зрозуміле і чіт­ке визначення: «Щоб народи могли дійсно об’єднатися, у них мають бути спільні інтереси. Щоб їх інтереси могли бути спільними, повинні бути знищені існуючі відносини власності...».

Те, про що писав Маркс, здійснилося в нашій країні. В результаті Великої Жовт­невої соціалістичної рево­люції всі національні багат­ства стали надбанням на­роду, перетворились у су­спільну власність. На основі Цієї суспільної власності, єдності економічного, соці­ально-політичного і культур­ного життя, па основі єд­ності ідеалів революційного перетворення дійсності в ін­тересах трудящих мас, в умовах соціалістичної де­мократії і сформувалась по­ступово та нова історична спільність людей, відома сьогодні під Іменем — ра­

дянський народ.

4 березня 1975 рокузближення на осуяв рівності, дружби, СТЙ8. робітництва. Цей процес проходить в умоаах уважного врахування на- ціональних особливос­тей і розвитку соціаліс­тичної економіки і куль. тур усіх народів СРСР, Поєднання спільних іч. тересів усієї держави з інтересами кожної з рес­публік — така суть ле­нінської національної політики Комуністичної партії. Всі радянські лю- ди виховуються в дусі соціалістичного інтерна­ціоналізму, непримирен­ності до проявів націо- налізму і шовінізму, в дусі глибокої поваги до всіх націй і народностей.

Загальновідомі успіхи ск0. помічного і культурного роз­витку наших братніх рес. публік, багато з яких раі1|. ше були відсталими і бе> правними околицями пар. ської імперії.

В кожній із рааднсинг республік, В кожному ьслп.' кому радянському місТ> пліч-о-пліч живуть І трудя­ться представники багатьох національностей. В країв! зростав число змішаних шлюбів, яких налічується мільйони.

Знищення національ­них меж, формування передумов для дальшо­го зближення радян­ських народів відбуває­ться як в матеріальній,

політичною СВІДОМІСТЮ, дисциплінованістю, орга­нізованістю і колективіз­мом, його марксистсько- ленінською ідеологією, котра стала домінуючою ідеологією країни. Рік у рік зростають культура і освіта робітничого кла­су, його політична ак­тивність. Багато робітни­ків, вже маючи середню освіту, продовжують на­вчатися, оволодіваютьнауковими знаннями, но­вітньою технікою і засвоїм розвитком і кру­гозором все більше на­ближаються до рівня ін­женерно-технічних пра­цівників.

Союз робітничого кла­су й селянства, що на­родився й зміцнів у ро­ки революційного онов­лення країни, — це по­літична основа радян­ського суспільства. Ко­лективізація сільського господарства, здійснена на початку 30-х років, невпізнанно перетвори­ла село. Ріст продуктив­них сил сільського гос­подарства, поступове пе­ретворення аграрної праці в різновидність праці індустріальної, піднесення культури на селі і перебудова сіль­ського побуту — все це веде до зміни соціаль­ного обличчя та психо­логії селянства: у нього з являється все більше спільних рис з робітни­ками

Значно змінилась інтелі­генція. В основному це ви­хідці із середовища'робітни­ків і селян. В результаті на­уково-технічного прогресу Підвищення культури Наро­ду чисельність Інтелігенції— інженерів, наукових праців­ників, агрономів, вчителів, лікарів — швидко зростає. В спільних лавах з усіма ра­дянськими людьми працює творча Інтелігенція — пись­менники, актори, музиканти, художники. ’"У ХОДІ всіх цих прин-

ципових змін класо­вої структури селянства змінювались соціальна сутність та обличчя ра­дянських націй. Пере­творення їх в нові, со­ціалістичні означала

так і в духовній сферах. Візьмемо для прикладу культуру. Ми зараз мо­жемо говорити про існу­вання радянської соціа­лістичної культури. Вона єдина по духу і своєму принциповому змісту і включає в себе цінні ри- си і традиції культур«, побуту кожного з наро­дів СРСР. В той же час будь-яка із радянських національних культур живиться не тільки із власних джерел, але й черпає духовні багат­ства в інших народів, Р АДЯНСЬКИХ людей

усіх національностей єднає спільна справа — будівництво комуністич­ного суспільства, спіль­ність ідеології і моралі, спільні традиції. Вони, ці традиції, народилися з спільній праці на заво-^ дах і будовах, в колгос­пах і радгоспах, у боях з ворогами, що заміряли­ся на свободу і неза­лежність соціалістичної Батьківщини. Сувории випробуванням була під* дана дружба радянських народів в роки війни проти німецького Фа‘ шизму. Ці випробування з честю витримані. Вій­на показала, що нема* сили, котра змогла б пі­дірвати братерство й співробітництво народів у яких Одна соціалістич­на Батьківщина.

Виникнення в СРСР, нової історичної спіль« ності людей — радян* ського народу — це уза*гальнюючий підсумок економічних і соціально- політичних змін, що ВІД’1 булися за роки соціаліс­тичного будівництва, рг' зультат здійснення № нінської національної політики Комуністично; партії — політики друж­би і співробітництва всіх націй і народностей, населяють першу в саіп країну соціалізму.

Ю, .ФІЛОНОВИЧ. (АПН)<

4 березня 1975 року „МОЛОДИЙ КОМУНАР0 З стор.

С АТЬКІ'І й діди паші в кривавих бо« ях звільнили Кіровоград від фа­

шистів. Ми побачили місто вже відбудо­ваним, впорядкованим. І наш обов'я­зок зробити його ще красивішим, світлішим, привітнішим

Ці слова комсомольця Ігоря Сметани оплесками зустріли всі, хто прийшов то­го ранку в актовий зал МПТУ № 6. Бо ж всі учасники загальних зборів: учні, викладачі, майстри були одностайні в патріотичному пориві’— підтримати по­чин своїх шефів — трудівників заводів «Червона зірка» і тракторних гідроагре­гатів, перетворити Кіровоград у місто високої продуктивності праці, високої культури і зразкового громадського пра­вопорядку.

Як підтвердження серйозності намірів

ДОРОЖИ МІСТИ своїм• Робітнича зміна — учні МПТУ № 6 підтримали ініціативу шефів — зробити Кіровоград зразковим містом.майбутніх робітників звучали їх ви­ступи.

— Слово нашої двадцять другої гру­пи — працюватимемо ще продуктивні­ше, поліпшимо якість продукції, яку ви­пускаємо, — заявив Валерій Титомир.

— У нашій двадцятій групі кожен третій — відмінник. Будемо й надалі бо­ротися за високу успішність, — заявила Надія Чорна.

— Працюватимемо й навчатимемося за себе і за Героя Радянського Союзу Олександра Матросова, — слово Олек­сандра Капіпуса — учня десятої групи.

— Не скоїмо жодного правопорушен­ня і всіма силами боротимемося з тими, хто порушує спокій па вулицях нашого міста, — запевнив учень 5-ї групи Сергій Квєтко.

— Зобов’язуємося працювати в ритмі

будівників Байкало-Лмурської магістра­лі, — слова Вячеслава Плащевського.

Це були не просто запевнення. Це бу­ла воля всіх учнів, які напередодні про­вели свої групові збори. І вона ще раз проявилася в тій одностайності, з якою зал підніс руки, голосуючи за соціаліс­тичні зобов’язання на 1975 рік, рік 30-річчя великої Перемоги.

Учасники загальних зборів МПТУ №б викликали па змагання колектив МПТУ № 4 обласного центру і прийняли звер­нення до всіх учнів профтехучилищ Кі- ровоградщіпш підтримати патріотичне починання машинобудівників міста.

О. ЖУРБА.м. Кіровоград.

|/ АЇР, Гіза, Асуан, Філе, Луксор, Олександрія, Махалла-ель-Куб-

ра — така географія нашого танцю­вального ансамблю під час поїздку до Єгипту в кінці минулого року. Там проходив Тиждень дружби молоді СРСР і АРЄ.

На єгипетській землі ми відразу ж відчу­ли тепло і доброзичливість арабського на­роду. Всюди, де ми з’являлися, звучали слова: «мир», «дружба» — «ассадака».

В театрі «Балон» відбулося від­криття свята. Виступали арабські та радянські артисти. Спочатку перед глядачами демонстрували своє на­родне мистецтво артисти Каїра. В їх­ньому репертуарі — національні пісні і танці. Лін починали російським тан­ком. У залі вирували овації., «Поль­ку» та «Бички» виконували двічі. Ка-

і

На фото: на прийомі у міністра культури ЛРЄ.

іреькнм глядачам сподобався наш новий жартівливий танок «У сусіда хага біла, у сусіда жінка мила». А от «Український гопак» повторювали тричі. Концерт закінчився піснями «подмосковные вечера» та «Катю­ша». Ще довго не опускалась завіса, глядачі і учасники концерту аплоду­вали стоячи

У міністерстві культури нас зустрі­чали привітно. Міністр цікавився життям і навчанням молоді. Після прийому розгорнулась дружня бата­лія з волейболу між молодими араба­ми та спортивною командою нашої делегації.

Побувати на Асуанській греблі мріяли давно.

В Асуані наша делегація розташу­валася в готелі «Кегерект», що в пе­рекладі з англійської означає водо­спад. З вікон готелю відкривались мальовничі пейзажі. Сама гребля вражала величчю. Тут споруджує­ться пам’ятник єгипетсько-радян­ської дружби.

Зустріч з молоддю Асуану закінчилася концертом. Молоді араби щиро і тепло приймали наші виступи. Вони говорили: «Ви привезли нам світле, чисте мистецтво». За вечірнім столом розмови затяглись до пізньої ночі. Л о шостій годині ранку — наш курс на Луксор — стародавньої сто­лиці Єгипту. Його вулицями, за старовин­ним звичаєм, ми їхали фаетоном.

Гостювали в Олександрії. Відвіда­ли кораблебудівельннй і мідеплавиль­ний заводи. Тут працює багато ра­дянських спеціалістів. Робітники обох підприємств щиро аплодували під час нашого концерту. Ми прощалися із своїми новими друзями, з Каїром, за­лишивши в серці найкращі спогади про чарівну країну;

Л. ХРАПАЧЕНКО, студентка Кіровоградського пе­дагогічного інституту імені О. С. Пушкіна, староста тан­цювального ансамблю «Юність»,

———НА ЛІНИ ..ЧИТАЧ-ГАЗЕТА“ЧИТАЧ ПОВІДОМЛЯЄ;

ПРО ЩО МИ ПИШЕМО СОЛДАТУ?

Ще на початку першої чверті учні нашого класу вирішили зав’язати листування з воїнами Радянської Армії. Надіслали листа Івану Діордіє- ву —• колишньому учневі нашої школи. Багато ці­кавого ми дізнались з його листів. А ми йому по­відомляємо про роботу загону.А ще розповідали ми Івану Діордієву про те, як цікаво пройшов у нас збір загону «Моя Батьків­щина — СРСР». Нашого старшого друга ми по­здоровили з Днем Радянської Армії і дали слово закінчити третю чверть тільки на «добре» і «відмінно». Слова свого дотримаємо. Адже наш загін, що носить ім’я космонавта А. Ніколаєва, — правофланговий.

І. смєлов, учень,

с. Станкувата, Вільшанського району.

ЧИТАЧ СКАРЖИТЬСЯ: і

«ПЕРЕБОРЩИЛИ»Не треба, мабуть, доводити, що значить добр?

освітлена вулиця. Два роки жителі села Журав-

линки Голованівського району писали в різні ін­станції, добивались, аби на їх вулиці горіло світ­ло. І ось мети досягнуто. 23 жовтня минулого року спалахнули ліхтарі. І горять тепер вночі і.., цілий день. Тисячі кіловат електроенергії летить на вітер. Та нікого це чомусь не хвилює.

Л. ПОЛІЩУК.

ПРОБА ПЕРА

• » .♦

Осінь. Птахи відлітають.Серцем чують, серцем знаютьЩо не їхня то пора —Білосніжна і сувораВ сні морозному прозорімЗ хуртовинамиЗима.З Батьківщини — на чужину!А весною без упинуУ бентезі : пісняхТорувати в край любимий Радісний, пружний, нестримний До ВітчизниШлях..,

В, КАВУН, учень,

м, Мала Виска,

1РКСКМУЖНІХ

11ЕИЗРОБІТНИЧО! ГАЗЕТИ — В КіРОВОГРАДЦІВ

ОсоЬисто-командна тради­ційна першість України з зи­мового мотокросу на приз «РоЬітничої газети», присвяче­на 57-й річниці Радянської Ар­мії і Військово-Морського Фло­ту, цього року проходила у Харкові. У гонках взяло участь близько 170 спортсменів, які представляли команди всіх областей республіки. Серед них — понад сто майстрів спорту і кандидатів.

Вдало на цій першості висту­пили вихованці Кіровоград­ського автомотоклубу (тренер Л. Чорний). Перше місце у гонці мотоциклів класу 175 ку­бічних сантиметрів виборов ві-

сімнадцятирічний Василь Бо­родай. У класі машин 250 ку­бічних сантиметрів вели бо­ротьбу 35 гонщиків. Важкою була траса — несподівані по­вороти, круті спуски і підйоми. Все це вимагало від гонщиків високої техніки водіння, сміли­вості. 1 тут кіровоградський гонщик слюсар-інструменталь- ник Олег флоринський не мав собі рівних. У класі машин 350 кубічних сантиметрів пе­реможцем став Микола Іищен- ко. Третє місце в поєдинках найбільш потужніших мото­циклів (500 'кубічних сантимет­рів) виборов Микола Здорен- ко. Наш молодий кросисг Олексій Фесенко піднявся на вищу сходинку п єдесталу по­шани серед юнаків.

Приз «Робітничої газети» — головну нагороду змагань за перемогу у командному заліку втретє за останні роки дістав­ся гонщикам Кіровоградщини,

В. 11ІАБАЛ1Н.м. Кіровоград.

«СОЮЗ-АПОЛЛОН»:В Х’юстоні, американському

Центрі пілотованих космічних кораблів, завершується черго­вий етап підготовки до спіль­ного польоту космічних кораб- лів «Союз-7» і «Аполлон». По­над два тижні радянські кос­монавти та їх американські ко­леги опрацьовували перехід з Одного корабля в другий, про­ведення спільних експеримен­тів у космосі та інші деталі на- І/упного польоту, У квітні ана­

ПІДГОТОВКА ТОЧНО ЗА РОЗКЛАДОМлогічні спільні тренування бу­де проведено в Зоряному міс­течку,

В центральному залі керу­вання польотами на величезно­му кольоровому телевізійному екрані — знайомі обличчя О. Леонова і В, Кубасова, які працюють у кабіні корабля «Аполлон». Репортаж ведеться по створеному американськи­ми спеціалістами макету на­

шої планети із змінним зобра­женням її поверхні.

Підготовка до спільного по­льоту йде точно за розкладом. Космічний корабель «Союз», говорить О. Леонов, візьме старт 15 липня. Через кілька годин з Центру космічних по­льотів ім. Дж, Кеннеді у Фло- ріді в небо злетить корабель «Аполлон».

(ТАРС).

ФІЗКУЛЬТУРНИКИ Світ.то- водського заводу чистих

металів імені 50-річчя СРСР отримали чудовий дарунок — зимовий плавальний басейн.

В той час, коли батьки пра­цюють на заводі, сюди прпхо- дитимуть їх діти. Укомплекто­вані групи спортивного удоско­налення, абонементні групи, до складу яких ввійшли учні, які ще не вміли плаватії. Заняття в басейні веде кандидат у май­стри спорт}’ Анатолій Котепко, Він — старшин тренер, керів­ник медичної секції.

Отже — перші старти. Особ­ливо активні юні фізкультур­ники. їх тренувальні заняття проходять в залі «сухого пла-

СТАРТИ НАГОЛУБИХ

ДОРІЖКАХНг.-, -д

вання», на голубих доріжках басейну. Відбулися вже й пер­ші змагання. Під час запливів кращі результати в учениці З класу Ірини Шамасової та четвертокласника Ігоря Огнева з середньої школи № 10, в Яна Тараканова (5 клас СШ № 2),

З числа паймо*-

Н а з її і м к а х: новий плаваль­ний басейн — внизу; вгорі — шести­класники СШ № 10 Юра ТАРА- ПУШК/Х та Ігор БІЛОУС.

Фото А. ШАМАЛИ.

лодшпх малят-до- шкільнят створе­но експеримен­тальну групу. Під час перших занять малятам було бо­язко заходити у воду, але тепер вони справлені плавці — за допо­могою дощечки пе­репливають ба­сейн.

І. КАРАНТ, наш громад­ський корес­пондент.

М. Світловодськ.

4 березня 1975 року

Вчені—селу

в

■

З любов’ю до природи

ВАЛИ РОДЮЧОСТІІ. ПОПОВ,

thза

ЗА МАТЕРІАЛАМИ РАТАУ.

1Г‘

в садку на околи-

ЧАРІВНІ ФАРБИ

відзначено дипломами

боротьбі з поповнили

десятого

ж

відпо- захо-

МліївЧеркаської області.

цілющого— жень-Київську фабрику

Ретель- на околиціВолодимир

працює над «Український

авторитет Воло- Васильовича у ви-

ви-

а бронзовою — «на- Станцію

багатьма

«Червоноармійська-Ка літальна», щодня даватиме понад 12 тисяч палива.

Шш

„молодий комунар«

• Для допитливих. • Для допитливих. • Для допитливих.

4 crnop.

Редактор 8. ПОГРІБНИЙ.Тираж 60 200,Індекс 61197, Зам. № 13108,

Газета виходить у віоторок, четвер,

суботу.

Друкарня їм. Г. ЛІ. Дпмнтрова обласного управління у справах видавництв,

поліграфії І книжкової торгівлі, м. Кіровоград, вул. Глінки, 2.

р) Наша адреса і телефони316050. ГСП. Кіровоград-50, вуп. Луначарського, 36. Телефони: відповідального секретаря та відділу комсомольського життя — 2-45-35, відділу пропаганди, відділу пистіе І масової роботи — 2-45-36, відділу вій­ськово-патріотичного виховання та спорту — 2-46-87.

ВК 08882,

I X НАЗВИ сповнені особ­ливої чарівності: «наряд­

на», «рожева мліївська», «нек­тарна», «райдуга», «мліївська красуня»,.. Це — нові сорти яблук, груш і черешень, виве­дених на Мліївській дослідній станції садівництва імені Л. П.

■ Симиренка.І Широкого визнання набув І виведений на станції сорт яб- I лук «слава переможцям», удо- ■ стоєний на міжнародній ви-

Знайомтесь: „мліївська красуня“ ставці в Ерфурті золотої меда­лі. Срібною медаллю цієї ви­ставки нагороджено новий сорт груші — «мліївська реб­риста», рядну».також ВДНГ СРСР.

Велику допомогуВелику допомогу подає ко­лектив станції колгоспам Чер­каської області.

При станції організовано сільськогосподарську школу. Тут щороку проходять підго­товку 100—150 колгоспних са­дівників. Понад 2 тисячі чоло­вік одержали дипломи агроно- мів-ппрдоовочівників у рад- госпі-технікумі, створеному на базі станції.

920 грамів і «кореня життя» шеня здав на фармацевтичну В. В. Пилипюк. ний аналіз підтвердив йо­го лікувальні властивості, хоч урожай зібрано не в тайзі, а ці Сум.

Нині димира рощуванні женьшеня

ЩЕ НЕДАВНО будь-яка з вугільних шахт Донбасу, що давала тисячу

тонн палива на добу, вважалась вели­ким підприємством. Сьогодні добовий видобуток у три — п’ять тисяч тонн — явище рядове. Видала на-гора перше ву­гілля «Червоноармійська-Ка літальна», яка тонн

А вчеиі вже бачать контури вугільно­го підприємства майбутнього, розрахо­ваного на ЗО—40 тисяч тонн видобутку па добу. Наукові основи проекту такої шахтп запропонували співробітники До­нецького політехнічного інституту. Пе­редбачається ефективна технологія ви­добування і нова схема розкриття плас­тів, яка відрізняється від традиційних.

Сучасні засоби автоматизації, обчис­лювальна техніка забезпечать керування виробничими процесами на відстані. Го­ловною «працюючою» силою в новій шахті буде вода. Потужні підвісні гід- - ромонітбрп та імпульсні водомети руй­нуватимуть пласт і подаватимуть вугіль-

ВУГІЛЛЯ...ну пульпу по спеціальних трубопроводах до головного ствола. Високопродуктивні ступінчасті ерліфти піднімуть вугілля на поверхню, а магістральний трубопровід доставить його споживачеві, скажімо, на велику електростанцію.

Пропозиції вчених, пошук яких очоли­ли заслужений діяч науки й техніки УРСР, лауреат Державної премії про­фесор В. Г. Гейєр і професор К. Ф. Са- пицькнй, спираються на реальний дос­від, набутий у Донбасі і в інших басей­нах країни. В Донецькій та Ворошилов- градській областях уже діють гідрошах­ти, де основні процеси виковуються за допомогою води. Па «Червопоармій- ській» (комбінат «Чсрвоноармійськвугіл- ля») вводиться в експлуатацію автома­тизована система керування виробни­цтвом. А в Горлівці на шахті імені Га- гаріпа вже випробувано метод викиду

Курс—науково-технічний прогрес

ДОБУВАЄ ВОДА вугілля в певному місці. В результаті та­кого запланованого вибуху за один раз було вийнято 14 тисяч тонн палива. Дос­від гідрошахт підказує і шляхи створен­ня мікроклімату в глибоких вибоях, знов-таки за допомогою води.

У Шахтарському районі Донецької об­ласті, де немало старих невеликих шахт, група співробітників ДПІ під керів­ництвом професори О. М. Найдиша зай­нялась вибором оптимальних варіантів реконструкції діючого шахтного фонду. Вже запропоновано схему об єднання шахт «Каїїтарна» і «Московська» гірни­чими виробками. Ця схема передбачає видачу палива на-гора через ствол од­ного з цих підприємств. Створюється єдиний внугрішахтнпй транспорт, скоро­чується довжина гірничих виробок.

І. ДЯЧКОВА.

НОВИЙ МІНІАТЮРНИЙ ТЕЛЕВІЗОР’«Рігонда-М» — так зветься нова модель малогвбіріїтіїого транзисторного переносного те­

левізора, серійний випуск якого освоєний па ленінградському заводі «Мезон».Мініатюрні телевізори ленінградської марки добре відомі радянським, а також зарубіж­

ним споживачам. Вони надійні в роботі, мають сучасний вигляд, компактні. Розмір екранутакого апарата — 16 сантиметрів по діагоналі. Вага телевізора близько трьох кілограмів. Живлення здійснюється і від сітки перемінного струму І акумуляторної батареї потужніє по 12 вольт. При бажанні приймач можна підключити до електромережі автомобіля.

Па знімку: робітниця складального цеху заводу «Мезон» Людмила Воробйова демонструє роботу телевізора «Рігонда-М». _ ..опии-лФото В. ЦЕЛИКА.

Людина та її справаСУМСЬКИЙ ЖЕНЬШЕНЬзнаний багатьма радян­ськими вченими.

Враховуючи важливість проведеного В. В. Пили- пюком експерименту, ви­конком Сумської міськ­ради виділив йому дослід­ну ділянку на території ботанічного саду, який

створюється Сум. Зараз Васильович брошурою женьшень і його вирощу­вання в домашніх умо­вах»,

В. ШЕВЕЛЄВ. м. .Сум».

А АНАМ колгоспу «Жов- •• тень», що в Новго- род-Сіверському районі на Чернігівщині, великої шкоди завдавали яри, які споконвіку губили родючі ниви, і, здавало­ся, їх не можна прибор­кати. Вони існують на придеснянських землях.

Та лихо відвернуто. В його подоланні колгосп­никам допомогли вчені, агролісомеліора тори. Яри «зодягли» в залізо­бетон, збудували два­надцять водоскидів, во­логі місця засіяли тра­вами. Така «арматура» виявилась дуже міцною. Та головну роль зіграли грунтові вали. їх кон­струкцію запропонували співробітники Придес- нянської протиерозійної станції.

У верхів'ях ярів буль­дозерами нагорнули бар’єр з утрамбованою основою. Він і заступив шлях талим водам, до­щовим зливам, котрі не «ріжуть», як було досі, схилів, не руйнують те­рас, доріг.

Така «фортифікація» двадцятикілометров о ю смугою оперезала кол-

госпні угіддя, взяла під захист півтори тисячі гектарів ниви, де останні три роки урожай зернових зріс на сім центнерів з гектара. Ро­дить краще картопля та й інші культури. Рільни­ки, маючи таку проти­ерозійну опору, як вал, но забули і про відні агротехнічні ди. Площі орють впопе­рек схилів, коткують грунт, застосовують по­жнивні й післяукісні по­сіви.

Приклад трудівників «Жовтня» переконливий. Ознайомитись з їх дос­відом нещодавно при­їздили спеціалісти, кол­госпні й радгоспні прак­тики ряду областей Ро­сійської Федерації, Бі­лорусії, Молдавії. Кол­госп — серед перемож­ців Всесоюзного конкур­су по ефективній бо­ротьбі з ерозією грун­тів.

З Москви в господар­ство надійшла приємна

звістка: Головний комі­тет виставки відзначив групу дігтярівських грун­тознавців медалями та преміями. Нагороди удостоїлись М. М. Ткач, О. М. Титов, обоє агро­номи, обоє очолюють бригади. Медалі ВДНГ заслужили лісник І. К. Рябець, тракторист П. Н. Чмихун, бульдозерист А. М. Фетисенко.

Ентузіасти зібрали біб­ліотечку по ерозією. її матеріалами Міжнародного конгресу грунтознавців, який від­бувся в 1974 році в Мо­скві. В придеснянській Дігтярівці успішно роз­в’язують важливу проб­лему — оберігають зем­лю від руйнування, невтомно дбають про вічну молодість хлібо- дайного лану.

М. РОМАШКА.с. Дігтярівка Новгород-Сіверського районуЧернігівської області.

Особливо МІЦНИМИ І стійкими повинні бути лопатки енергетичних машин, які приймають на себе тиск пари, розігрітої до температури понад 700 градусів. Щоб їх випробувати, на Харківському турбінному заводі засто­сували світні фарби. Технологія проста. Поверхню ста­левих лопатей спочатку змочують люмінесцентною ріди­ною. Потім їх просвічують ультрафіолетовими променя­ми. Коли є хоч найменша тріщинка, в неї проникають краплини цієї рідшій і пегайно подають тривожні світ­лові сигнал».

Оптичний метод контролю запропонували вчені Всесо­юзного науково-дослідного інституту монокристалів. Пого директор С. €. Ковальов у резмеві з кореспонден­том РАТАУ розповів:

— Наші дослідники «проектують» молекули необхідної структури, які світяться в кристалах, розчинах і парах. Промениста енергія «збурює» найдрібніші частинки, примушуючи їх сяяти. Люмінесцентні фарби, створені спеціалістами Харкова, знайшли широке застосування і запатентовані в США, Англії. Франції, ФРН, Японії.

Пильними «бракерами* стали виготовлені українськи­ми хіміками спеціальні порошки — крупинки заліза,' «вдягнуті» п світні гластмасові «сорочки». Вони широко використовуються для перевірки придатності металевих пулів і деталей, наприклад, на аптпмобі.тьних заводах: волзькому, Горькоссько.му і Московському імені Лихачо- ва. Мініатюрні «світлячки» під виливом силових ліній магнітною поля скупчуються тільки в місцях розломів І

тріщинок. Цей спосіб виявлення дефсктіп дає змогу що­року заощаджувати мільйони карбованців.

Професор Б. М. > Красовицький, який очолює роботи цього напряму, запросив нас до лабораторії органічного синтезу. В численних колбах і ретортах тут зібрані емульсії, пасти, розчини люмінофорів, які переливаються всіма відтінками райдуги.

Співробітники лабораторії продемонстрували багату колекцію красивих пластмасових предметів домашнього вжитку; блюд, ваз, підставок, гребінців різноманітного забарвлення — оранжевих, яскраво-червоних, фіолетових, ясно-синіх, зеленій... їх візерунчасті грані нагадують зовні майстерну гравіровку. Показали нам також оздоб­лені прекрасною «інкрустацією» декоративні тканини, випуск яких почала текстильна промисловість країни.

— Люмінесцентні речовини. — продовжує Б. М. Кра- совнцькшї. — виявитися надійними помічниками геологів завдяки властивості подавати сигнали під впливом радіо- випромінень корисних копалин. Вони стали етражамн безпеки на повітряних, наземних і водних шляхах, ними забарвлюють підкрилки літаків, лобові частини локомо­тивів. сигнальні знаки на аеродромах, морських і річко­вих бакенах. Астрономи, які ведуть спостереження у ціл­ковитій темряві, роблять тепер записи люмінесцентними олівцями. Не доводиться вмикати для цього світло і чекати, доки очі звикнуть.

Тут. у лабораторії, ми побачили і оригінальний зразок театрального живопису:- намальований на полотні зеле­ний сад, осяяний літнім сонцем. А коли вікна закрили темними шторами і вимкнули електричне освітлення, під пєр.идіімиміі ультрафіолетовими променями на тому ж полотні спалахнув напрочуд гарний зимовий пейзаж — залите місячним світлом бузкове небо, пкріїті інеєм гіл­ки дерев. Новинка вже дістала «прописку» в багатьох театрах країни. ХАБІНСЬКИЙ.

починається під Москвою

Сорок молодих людей ВІ­КОМ від двадцяти до трид­цяти років навчаються професій гідрометеороло­гів, електромеханіків і ра­діотелеграфістів па Кур­сах полярних працівників Гідрометеослужби СРСР в підмосковному місті Же­лезнодорожному. Тут го­тують спеціалістів для ро­боти па арктичних стан­ціях, де вони будуть ви­вчати водний режим, слід­кувати за зміною погоди, тримати радіозв'язок з транспортом.

За останні три десяти­ліття курси закінчило близько трьох тисяч ЧОЛО­ВІК.

На знімку: майбутні ра­дисти - гідрометеорологи Василь Портунов І Михай­ло Бсрсщагін на практич­них заняттях,

Фото Б. МЕЩЕРЯКОВА.

сМОЛОДОП КОММУНАР» орган Кировоградского обйомв

ЛКСМУ, г. Кировоград.

ЗАПРОШУЄ «СІВАЧ»

В четвер, б березня, відбудеться засідання літературної студії «Сігач» при обласній газеті «Молодий комунар».

Запрошуються літератори, а також любителі поезії.Засідання відбудеться о 18 годині-в кімнаті обласного літ­

об’єднання — вул. Луначарського, 20, третій поверх.