МВ ЛР ПП 2009 - uCoz · сканер, звуковий адаптер, привод cd і dvd. Крім того, ... Особливості роботи клавіатури

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ КОЛЕДЖ ОНАХТ

Комісія ЕОТ

ЗАТВЕРДЖУЮЗаступник директора ОТК

по учбовій роботі_____________ В.І.Уманська“____” _____________ 2009 р.

МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИКДЛЯ ВИКОНАННЯ ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ

ПО КУРСУ“ПЕРИФЕРІЙНІ ПРИСТРОЇ”

Для студентів спеціальності 5.091504“Обслуговування комп’ютерних і інтелектуальних систем та мереж”

Розробив: Ю.В. Кривченко,викладач комісії ЕОТ

РОЗГЛЯНУТО

на засіданні цикловоїкомісії ЕОТПротокол №___від_____________Голова комісії: ___________Л.В. Іванова

м. Одеса, 2009 р.

Автор – Ю.В. Кривченко, викладач ОТК ОНАХТ

Рецензент – І.А. Кирєєв, к.т.н., доцент ОНАЗ

Видання № 3, перероблене та доповнене (2003-2009 рр.)Лабораторія “Периферійні пристрої”, каб.№443, 2 корпус, ОТК ОНАХТ

Цикл лабораторних робіт по дисципліні “Периферійні пристрої” включає 5 робіт, виконання яких дає навики по підключенню, налаштуванню, діагностиці і роботі зпериферійними пристроями сучасної ПЕОМ, такими як принтер, сканер, звуковий адаптер, привод CD і DVD. Крім того, розглядується і вивчається супутнє програмне забезпечення, у тому числі утиліти, редактори, багатофункціональні комплекси.

У методичних вказівках приводиться хід роботи, індивідуальні і спільні завдання, а також необхідні теоретичні відомості, що розширюють курс лекцій. В кінці кожної роботи необхідно здати звіт, що містить також відповіді на контрольні питання по даній темі і висновки по виконаній роботі.

Запропоновані роботи мають виконуватися в лабораторії‘’Периферійні пристрої’’ з використанням необхідного устаткування, технічних засобів і наочних посібників.

ЗМІСТ

Лабораторна робота №1............................................................................5

Лабораторна робота №2..........................................................................13

Лабораторна робота №3 .........................................................................22



Рекомендована література .....................................................................43

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1

ТЕМА: Підключення, налаштування і діагностика клавіатуриі маніпулятора типу “миша”

МЕТА: Отримати навички по налаштуванню і діагностиці сучасних пристроїв ручного вводу інформації в ПЕОМ і вивчити їх особливості

КОРОТКІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Особливості роботи клавіатури. Кодування символів клавіатури

Сучасні стандартні клавіатури для ПК – мембранного типу. Перемикачем є набір мембран: активна – верхня, пасивна – нижня, розділююча. Усерединікорпусу клавіатури окрім датчиків розташовані електронні плати дешифрування сигналу. Обмін даними між клавіатурою і системною платою здійснюється 11-бітовими блоками (8 розрядів плюс службова інформація) по 2-дротяному кабелю (сигнал і земля). Клавіатура містить внутрішній контролер, що дозволяє проводити самотестування у момент підключення (одночасна індикація світлодіодів «NumLock», «CapsLock», «ScrollLock»),керуючий індикаторами і забезпечуючий зв'язок з системною платою ПК за допомогою послідовного інтерфейсу.

Передача даних з клавіатури проводиться в синхронному послідовному коді:

- старт-біт (завжди 0);- 8 біт даних (скен-код);- біт непарності (доповнює число одиниць в посилці до непарного);- стоп-біт (завжди 1).

Частота імпульсів на тактуючій лінії Clock складає 10 - 20 кГц. Можна заборонити або перервати передачу даних з клавіатури, задавши на лінії Clock низький рівень. Якщо це сталося до передачі 10-го біта, клавіатура повторить перервану передачу байта після зняття нуля на лінії Clock. По тих же лініях Clock і Data відбувається передача команд і даних з контролера в клавіатуру. Команди клавіатури служать для управління режимом роботи, для запиту повторної передачі, ініціалізації і діагностики. На системній платі прийом і обробку сигналів від клавіатури виконує спеціальна мікросхема – контролер клавіатури. Внутрішній мікропроцесор клавіатури обробляє спеціальний сигнал, що поступає до нього після натиснення будь-якої клавіші і, перетворюючи його, послідовно передає центральному процесору сканований код. Кожне натиснення клавіші формує два коди: один по натисненню, інший – по звільненню клавіші. При натисненні на клавішу клавіатура передає скен-код - один або два байти. При відпускання клавіші скен-код передається

- 6 - - 5 -

повторно з префіксом F0. Для двобайтових скен-кодів префікс F0 з'являється після першого байта E0. Скен-коди АТ-клавіатури приведені в табл.1.1.

Таблиця 1.1. Скен-коди АТ-клавіатури

Клавіша Код Клавіша Код Клавіша Код Клавіша Код Клавіша Код

ESC 76 F1 05 F2 06 F3 04 F4 0CF5 03 F6 0B F7 83 F8 0A F9 01

F10 09 F11 78 F12 07 ~ 0E 1 162 1E 3 26 4 25 5 2E 6 367 3D 8 3E 9 46 0 45 - 4E= 55 \ 5D 66 TAB 0D Q 15W 1D E 24 R 2D T 2C Y 35U 3C I 43 O 44 P 4D [ 54] 5B CAPS 58 A 1C S 1B D 23F 28 G 34 H 33 J 38 K 42L 4B ; 4C ‘ 52 ENTER 5A SHIFT L 12Z 1A X 22 C 21 V 2A B 32N 31 M 3A , 41 . 49 / 4A

SHIFT R 59 CTRL L 14 ALT L 11 SPACE 29 CTRL R E0 14ALT R E0 11 PSCRN (*) SCLOCK 7E PAUSE (**) INS E0 70HOME E0 47 PGUP E0 7D DEL E0 71 END E0 69 PGDWN E0 7A

UP E0 75 LEFT E0 6B DOWN E0 72 RIGHT E0 74 Num Loc 77/ E0 4A * 7C - 7B 7 6C 8 759 7D + 79 4 6B 5 73 6 741 69 2 72 3 7A Enter E0 5A 0 70

Del 71

(*) E0 12 E0 7C (**) E1 14 77 E1 F0 14 F0 77

Комп'ютер отримує ці коди через спеціальний порт вводу-виводу. (DIN, PS/2, USB). Коли сигнали коду досягають центрального блоку, контролер клавіатури оголошує мікропроцесору, що коди доступні, щоб він міг обробити переривання. Коли це трапляється, центральний блок обробляє отримані сигнали і визначає, які клавіші натискують і в якій комбінації. Програми, що реалізовують дану функцію, є частиною BIOS. Комп'ютер запам'ятовує стан натиснутих клавіш шляхом зміни спеціальних областей пам'яті. Клавіатура в своїй власній спеціальній пам'яті запам'ятовує, яка клавіша була натиснута(зазвичай в пам'яті клавіатури може зберігатися до 20 кодів клавіш, які були натиснуті, якщо процесор не встигає відповісти на переривання). Після передачі коду натиснутої клавіші процесору ця інформація з пам'яті клавіатури стирається. Окрім натиснення клавіатура відзначає також і відпускання кожної клавіші, посилаючи процесору свій сигнал переривання з відповідним кодом. Ця властивість використовується при переході на інший регістр. Крім того, якщо клавіша натискується довше певного часу, зазвичай близько 500 мс, то клавіатура генерує повторні коди натиснення цієї клавіші.

Виконуючи деяку роботу, програма може періодично перевіряти, чи не натискував оператора на клавішу, що змінює режим роботи програми.

Резидентні програми можуть контролювати всі натиснення на клавіші, активізуючись при натисненні визначеної заздалегідь комбінації. Можна використовувати переривання, що виробляється клавіатурою, наприклад, для завершення роботи програми.

Натиснення однієї клавіші або певної комбінації означає посилку в оперативну пам'ять одного або двох байтів інформації. Щоб кожному символу клавіатури поставити у відповідність певний байт інформації, використовують спеціальну таблицю кодів ASCII (American Standart Code forInformation Interchange) – американський стандарт кодів для обміну інформацією, вживаною на більшості комп'ютерів типа IBM PC/AT. Таблиця кодування визначає взаємну відповідність зображень символів на екрані дисплея з їх числовими кодами (табл.1.2).

Таблиця 1.2. ASCII - коди

Dec Hex Char Description Dec Hex Char Dec Hex Char Dec Hex Char0 0 NUL (null) 32 20 64 40 @ 96 60 `1 1 SOH (start of heading) 33 21 ! 65 41 A 97 61 a2 2 STX (start of text) 34 22 " 66 42 B 98 62 b3 3 ETX (end of text) 35 23 # 67 43 C 99 63 c4 4 EOT (end of transmission) 36 24 $ 68 44 D 100 64 d5 5 ENQ (enquiry) 37 25 % 69 45 E 101 65 e6 6 ACK (acknowledge) 38 26 & 70 46 F 102 66 f7 7 BEL (bell) 39 27 ' 71 47 G 103 67 g8 8 BS (backspace) 40 28 ( 72 48 H 104 68 h9 9 TAB (horizontal tab) 41 29 ) 73 49 I 105 69 i

10 A LF (NL line feed, new line) 42 2A * 74 4A J 106 6A j11 B VT (vertical tab) 43 2B + 75 4B K 107 6B k12 C FF (NP form feed, new page) 44 2C , 76 4C L 108 6C l13 D CR (carriage return) 45 2D - 77 4D M 109 6D m14 E SO (shift out) 46 2E . 78 4E N 110 6E n15 F SI (shift in) 47 2F / 79 4F O 111 6F o16 10 DLE (data link escape) 48 30 0 80 50 P 112 70 p17 11 DC1 (device control 1) 49 31 1 81 51 Q 113 71 q18 12 DC2 (device control 2) 50 32 2 82 52 R 114 72 r19 13 DC3 (device control 3) 51 33 3 83 53 S 115 73 s20 14 DC4 (device control 4) 52 34 4 84 54 T 116 74 t21 15 NAK (negative acknowledge) 53 35 5 85 55 U 117 75 u22 16 SYN (synchronous idle) 54 36 6 86 56 V 118 76 v23 17 ETB (end of trans. block) 55 37 7 87 57 W 119 77 w24 18 CAN (cancel) 56 38 8 88 58 X 120 78 x25 19 EM (end of medium) 57 39 9 89 59 Y 121 79 y26 1A SUB (substitute) 58 3A : 90 5A Z 122 7A z27 1B ESC (escape) 59 3B ; 91 5B [ 123 7B {28 1C FS (file separator) 60 3C < 92 5C \ 124 7C |29 1D GS (group separator) 61 3D = 93 5D ] 125 7D }30 1E RS (record separator) 62 3E > 94 5E ^ 126 7E ~31 1F US (unit separator) 63 3F ? 95 5F _ 127 7F DEL

- 6 - - 7 -

Також в якості внутрішнього коду ЕОМ використовують двійковий код обробки інформації (ДКОІ), побудований на основі міжнародного коду EBCDIC. Цей код дозволяє кодувати 256 символів. При цьому кодування десяткових цифр і букв будується за ваговим принципом, згідно якому двійковий код символу зростає послідовно на одиницю при переході від цифри до цифри (в порядку зростання цифр від 0 до 9) і від букви до букви (в алфавітному порядку). Така побудова коду значно спрощує найбільш часті операції обробки текстів – сортування і пошук. Кодування символів за допомогою ДКОІ здійснюється згідно табл.1.3 (у таблиці приведені лишесимволи, що найбільш часто зустрічаються).

Таблиця 1.3. Коди ДКОІ

№ 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 А В С D Е F

0 ПР & ц я ь { } \ 0

1 / a j - ы A J 1

2 b k s з B K S 2

3 c l t ш C L T 3

4 d m u э D M U 4

5 e n v щ E N V 5

6 ю f o w ч F O W 6

7 а g p x ъ G P X 7

8 б h q y ю H Q Y 8

9 і r z А I R Z 9

A [ ] : д к р Б Х H Т З

B . , # е л с Ц И О У Ш

C < * % @ ф м т Д Й П Ж Э

D ( ) _ г н у Е К Я В Щ

E + ; > = х о ж Ф Л Р Ь Ч

F ! ? “ и п в Г М С Ы

Символи розташовуються у вузлах таблиці на перетині рядків і стовпців. Рядки і стовпці пронумеровані. Код символу визначається шляхом приписування до номера стовпця номера рядка, на перетині яких знаходитьсясимвол. Наприклад, символу W відповідає код 11100110. Для скорочення запису коду часто використовують шістнадцятирічну систему. Наприклад, символу W при цьому відповідає Е6.

Комп'ютер типу IBM PC/AT дозволяє управляти швидкісними характеристиками клавіатури, а також запалювати або гасити світлодіоди Scroll Lock, Num Lock, Caps Lock. Для розширеного управління клавіатурою використовується порт 60h в режимі запису. Цей порт використовуються для управління підлеглим процесором Intel 8042 (або сумісним), відповідальним за обмін даними з комп'ютером. Клавіатура підключена до лінії переривання IRQ1. Цій лінії відповідає переривання INT 09h.

Спочатку при ініціалізації системи період затримки для включення режиму автоповтору встановлюється модулями BIOS рівним 500 мс при періоді автоповтору, рівному 10 повторам в секунду. Деякі прикладні програми, наприклад, текстовий процесор Microsoft Word, містять засоби для управління часовими характеристиками клавіатури.

Розташування буквених клавіш на комп'ютерних клавіатурах стандартно. Сьогодні повсюдно застосовується стандарт QWERTY – по перших шести латинським буквеним клавішам верхнього ряду. Йому відповідає вітчизняний стандарт ЙЦУКЕН розташування клавіш кирилиці, практично аналогічний розташуванню клавіш на друкарській машинці. Стандартизація в розмірі і розташуванні клавіш потрібна для того, щоб користувач на будь-якій клавіатурі міг без перенавчання працювати «сліпим методом». Сліпий десятипальцевий метод роботи є найбільш продуктивним, професійним і ефективним.

Формовані на клавіатурі коди поступають на центральний блок послідовно. Тому потрібний лише один дріт для передання інформації. Ще один дріт потрібний для передачі сигналу зворотного зв'язку і заземлення. Щоб синхронізувати роботу клавіатури з центральним блоком, використовується окремий дріт, по якому передається сигнал тактової частоти клавіатури, 4-й дріт забезпечує живлення 5В постійного струму. Цими 4-мадротами здійснюються всі необхідні з'єднання центрального блоку і клавіатури. Раніше використовувалися 5-контактні DIN-роз'єми для підключення клавіатури. Зараз використовуються 6-контактні роз'єми PS/2, функціонально аналогічні DIN, але менші за розміром (рис. 1.1). Такими роз'ємами обладнали мультимедійні клавіатури, що мають додаткові клавіші для управління програвачем, інтернет-броузером. Крім того, випускаються клавіатури з роз'ємами USB і бездротові радіо-клавіатури.

Рис.1.1. DIN і PS/2 роз'єми

Особливості роботи маніпуляторів типу “миша”

У опто-механічній миші використовується прогумована куля, яка виступає через нижню поверхню пристрою і обертається у міру його переміщення по поверхні. Оптичні локатори усередині миші визначають переміщення і направлення руху кулі. Хоча куля може рухатися в будь-якому направленні, визначаються лише чотири направлення. Переміщення в кожному з них вимірюється в сотих долях дюйма. Після проходження цієї дискретної відстані формується спеціальний сигнал для центрального блоку. Миші мають

Сигнал5-конт. DIN,

6-конт. Mini-Din (PS/2)

5-конт. DIN

6-конт. Mini-Din

(PS/2)Clock 1 5Data 2 1+5v 5 40v 4 3

- 8 - - 9 -

тенденцію до збирання грязі, що приводить до зменшення надійності їх функціонування. Тому цей пристрій періодично необхідно чистити.

У оптичній миші замість кульки, що крутиться, використовується світлодіод, випромінюючий світло на поверхню і фотодатчик, що приймає відображене світло. В результаті швидкість і направлення переміщення фіксуються контролером. Відсутність рухомих частин в такому пристрої підвищує його надійність. Відмова від механіки (кульки і роликів) на користь оптики дозволила не лише підвищити точність управління за допомогою мишки, але і повністю позбавила від проблеми із забрудненням механічних частин. Ще одна спільна властивість подібних пристроїв - мала вага (через відсутність механічних часток). Оптична миша дозволяє переміщати курсор на екрані дуже точно, правильно «розуміє» різкі рухи руки, байдужа до типа поверхні. «Миша» характеризується в основному роздільною здатністю, якавимірюється в dpi, тобто кількість сканованих точок поверхні при переміщенні на 1 дюйм. Останнім часом додалася призначена для користувача характеристика – кількість додаткових кнопок і можливість їх програмування, тобто призначення ним яких-небудь функціональних можливостей (запуск і закриття програм, скролінг тексту і т. д.). Оптичний движок сучасних мишей дозволяє обробити до 5 мегапікселів і вище інформації в секунду в роздільної здатності 800 - 1000 dpi і здатний обробити прискорення мишки рівне 10G (10 x 9.8m/s2) і переміщення з швидкістю до 40” в секунду. Коли миша стоїть на місці знижується потужність освітлювального світлодіода і зменшується оптична діяльність датчика.

Плюси бездротової миші очевидні: повна свобода переміщень, відсутність проблеми з недостатньою довжиною кабелю. Існує два типи бездротових мишей - інфрачервоні і радіомиші. Інфрачервоні миші мають малий радіус дії і повинні знаходитися в межах видимості ІЧ-передавача, який підключений до комп'ютера (зазвичай його закріплюють на далекому краю столу або на моніторі). Радіомиші передають сигнали комп'ютеру за допомогою радіохвиль. Це знімає проблему з прямою видимістю, а також відчутно збільшує радіус дії - до декількох десятків метрів. Хороша радіомиша повинна мати можливість вибору декількох діапазонів частот для зв'язку, це дозволить уникнути проблем з іншими радіопристроями. Існують також готові бездротові комплекти «клавіатура+миша». Такий варіант переважніший: для зв'язку миші і клавіатури з комп'ютером знадобиться всього лише один передавач (це заощадить один інтерфейсний порт), не доведеться роздільно встановлювати драйвер для миші і клавіатури. Для бездротової мишки, швидкість оновлення безпосередньо пов'язана з продуктивністю – чим вище швидкість оновлення, тим більше гладкі і плавні рухи мишки. На відміну від старої технології бездротового зв'язку, який мав швидкість оновлення 40Hz, що цілком достатньо для швидкості PS/2 порту, сучасна технологія RF має швидкість оновлення 125Hz, що еквівалентно максимальній швидкості USB порту. Для передачі сигналу в основному використовується частота 27MHz, що дозволяє

уникнути проблем з іншими домашніми або офісними пристроями, що працюють на частоті 900MHz.

Драйвер миші, незалежно від того, реалізований він через встановлюваний драйвер або резидентну програму, визначає обробник переривання INT 33h.Цей обробник виконує всі операції, пов'язані з обслуговуванням миші:

- скидання контролера миші і установка драйвера в початковий стан;- вмикання/вимикання курсору миші; - установка курсору в певне місце екрану; - визначення поточних координат курсору і поточного стану клавіш; - визначення координат курсору і стану клавіш у момент натиснення на

клавішу і у момент відпуску клавіші; - визначення області на екрані, в межах якої може переміщатися

курсор; - визначення області на екрані, в межах якої курсор не буде видний;- визначення форми графічного і текстового курсорів; - визначення величини переміщення миші в сотих долях дюйма; - підключення до драйвера призначеної для користувача процедури,

одержуючої управління при натисненні на задану клавішу або при переміщенні миші;

- запам'ятовування і відновлення стану драйвера; - управління емуляцією світлового пера;- управління швидкістю руху курсору;- завдання/визначення використовуваної відеосторінки; - управління драйвером миші.

ХІД РОБОТИ

1. Закодувати скен-кодом своє прізвище, ім'я, по батькові в еквіваленті кирилічної розкладки клавіатури. Врахувати при цьому, що слова розділені пробілами.

2. Перевести скэен-коди в ASCII-коди (для непарних за списком в журналі)або ДКОІ (для парних за списком в журналі). Результати записати в двійковій формі.

3. Визначити тип інтерфейсу клавіатури і миші на робочому місці.4. Визначити тип, різновид клавіатури і миші, кількість клавіш, кнопок і

інших елементів управління, призначення додаткових елементів.5. Виконати підключення клавіатури і миші, установку драйверів (для

бездротових і специфічних моделей), налаштування для роботи в OCWindows.

6. Задати в програмних налаштуваннях клавіатури мінімальну затримку перед початком повтору символів.

7. Встановити максимальну швидкість повтору символів.

- 10 - - 11 -

8. Встановити середню частоту мерехтіння курсору клавіатури в текстовому режимі.

9. Включити озвучування для клавіш Caps Lock, Scroll Lock, Num Lock.10. Додати українську мову для введення з клавіатури.11. Задати велику швидкість руху покажчика миші, відображення короткого

шлейфу покажчика, змінити параметри скролінгу, призначити дію для середньої кнопки миші - закриття активного вікна. Перевірити живлення миші програмно (для бездротових моделей).

12. Виконати діагностику миші і клавіатури за допомогою спеціалізованих програм (Keytest, A4tech USB Mouse Quality Test Program, OnClick Mouse,Enotus mouse nest). Записати результати вимірів і зробити висновки про специфіку використанні даних моделей пристроїв введення.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Які види клавіатур і мишей вам відомі?2. Які таблиці кодів для символьної інформації вам відомі і яке їх

призначення?3. У якому вигляді відбувається передача даних з клавіатури і миші в ПК?4. Яким чином фіксується декілька підряд натиснень однієї клавіші?5. Яким чином кодується декілька значень для однієї клавіші?6. Скільки кодів може поміститися в буфері клавіатури і для чого?7. Що показують індикатори режимів клавіатури і які існують види їх

організації?8. Які обробники переривань відносяться до клавіатури і миші?9. Які характеристики сучасних клавіатур і мишей є найбільш важливими?10. Чи можна обійтися без класичної клавіатури або миші на сучасному ПК?

Чому?

ЗМІСТ ЗВІТУ

Звіт повинен містити найменування роботи, мету, відповіді на контрольні питання, виконані завдання, записи досліджень і вимірів, висновки по виконаній роботі.


ТЕМА: Підключення, налаштування і використанняпристроїв друку

МЕТА: Отримати навички по налаштуванню і використанню сучасних пристроїв друку для ПЕОМ в якості локальнихі мережевих принтерів


Підключення принтера до локального комп'ютера в ОС Windows

Більшість нових принтерів підтримують технологію Plug and Play, тоді як багато старих принтерів її не підтримують. Перелік кроків в ОС Windows XP,необхідних для установки принтера, підключеного до комп'ютера, залежить від того, чи підтримує цей принтер технологію Plug and Play.

Для установки принтера Plug and Play, безпосередньо підключеного до використовуваного комп'ютера, необхідно мати права адміністратора:

- Підключіть принтер до відповідного порту комп'ютера.- Під'єднайте кабель живлення принтера в електричну розетку і

увімкніть принтер. Windows виявляє принтер Plug and Play і у багатьох випадках встановлює його без участі користувача. Принтер готовий до друку.

- Якщо запуститься майстер нового устаткування, виконайте пропоновані дії.

Принтер можна також додати, клацнувши посилання Встановленняпринтера в групі Завдання в лівій частині вікна «Принтери і факси». Цей параметр доступний, лише якщо включено представлення папок у вигляді веб-сторінок і принтер не виділений.

Якщо Windows не виявляє принтер Plug and Play, спробуйте встановити його як пристрій за допомогою майстра установки устаткування.

Після закінчення установки значок принтера з'явиться в папці «Принтери і факси».

Якщо точно не відомо, чи підтримує принтер технологію Plug and Play,з'ясуйте наступне:

- Перевірте роз’їм на кінці кабелю принтера, що підключається до комп'ютера.

- Якщо роз'їм, що підключає кабель принтера до комп'ютера, призначений для порту USB, то принтер підтримує технологію Plug andPlay (рис.2.1).

- 12 - - 13 -

- Якщо роз'їм, що підключає кабель принтера до комп'ютера, призначений для паралельного порту (рис.2.2), принтер може підтримувати технологію Plug and Play, оскільки перші принтери Plug and Play використовують паралельний роз'єм. В цьому випадку при включенні принтера і підключенні кабелю принтера до комп'ютера буде виведено повідомлення про те, що принтер розпізнаний.

- Якщо роз'їм, що підключає кабель принтера до комп'ютера призначений для послідовного порту, то принтер не підтримує технологію Plug andPlay (рис.2.2).

Організація та налаштування принт-серверу

Сервер друку (принт-сервер) необхідно набудувати так, щоб він з'єднувався з одним або декількома друкуючими пристроями, безпосередньопідключеними до мережі. Для цього потрібно конфігурувати стандартний порт друку TCP/IP, який здійснює з'єднання з принтерами TCP/IP. Стандартний порт друку TCP/IP в Windows XP розглядується як локальний порт. Щоб набудувати мережевий принтер для роботи через стандартний порт друку TCP/IP, виконайте наступне:

- Підключіть принтер до мережі (або до принт-серверу) і виконайте налаштування параметрів протоколу TCP/IP.

- Запустіть Майстер установки принтерів - в меню Пуск -> Принтери і факси, потім - Установка принтера. Клацніть кнопку Далі, щобпочати роботу з Майстром установки принтерів.

- Встановіть перемикач в положення Локальний принтер, зніміть прапорець Автоматичне визначення і установка принтера Plug and Play і клацніть кнопку Далі.

- Встановіть перемикач в положення Створити новий порт, виберіть в списку Тип порту: варіант Standard TCP/IP Port і клацніть кнопку Далі.

- Відкриється вікно Майстра додавання стандартного порту TCP/IP принтера. Переконайтеся, що принтер включений і приєднаний до мережі. У полі Ім'я принтера або IP-адреса введіть ім'я або IP-адресупринтера. Ім'я порту заповнюється автоматично. При необхідності його можна змінити. Клацніть кнопку Далі. Windows спробує з'єднатися з принтером.

- Якщо Windows не зможе виявити принтер, майстер запитає додаткову інформацію, відкривши вікно з повідомленням "Потрібні додаткові відомості про порт". В цьому випадку виберіть тип пристрою в списку Звичайне або встановіть перемикач Тип пристрою в положенняОсобливе і клацніть кнопку Налаштування, щоб відкрити діалогове вікно конфігурації стандартного TCP/IP монітора порту. Виберіть використовуваний принтером протокол (тип даних): raw або LPR.Якщо принтер використовує raw-протокол, введіть номер порту. Якщо в документації до принтера не вказане інше, використовуйте номер порту за умовчанням (9100). Щоб використовувати протокол LPR, у відповідному полі введіть ім'я черги. Клацніть кнопку ОК, щобзакінчити конфігурувати порт TCP/IP. Якщо ж на 5-му кроці майстру,після введення IP-адреси принтер або принт-сервер був знайдений, майстер запропонує вибрати порт, до якого підключений принтер (у випадку з принт-сервером, оскільки останні можуть мати декілька портів для підключення декількох принтерів). Виберіть порт і натискуйте кнопку Далі.

- У останньому вікні Майстра додавання стандартного порту TCP/IP принтера клацніть кнопку Готово. Якщо після цього Windows не виявляє принтер, виберіть модель принтера в наступному вікні і клацніть кнопку Далі.

- У текстовому полі Ім'я принтера введіть ім'я принтера. Встановітьперемикач Використовувати цей принтер за умовчанням в положення Так і клацніть кнопку Далі.

- У вікні Використання спільних принтерів, якщо принтер використовуватиметься іншими користувачами в мережі, встановітьперемикач в положення Ім'я спільного ресурсу і введіть мережеве ім'я принтера (так він відображуватиметься в мережі). Проте можна це зробити пізніше, оскільки на даному кроці немає можливості набудувати параметри спільного доступу. Клацніть кнопку Далі.

- Якщо комп'ютер є клієнтом мережі і знаходиться в домені служби каталогів Active Directory, відкриється вікно Розміщення і коментар.У полі Розміщення введіть текст, що визначає місце, де фізично розташований принтер, при необхідності заповніть поле коментар і клацніть кнопку Далі.

Рис.2.1

Рис.2.2

- 14 - - 15 -

- Надрукуйте тестову сторінку, клацнувши кнопку Так у вікні Друк пробної сторінки. Клацнувши кнопку Далі, ви можете проглянути інформацію про вибрані вами параметри.

Підключення до мережевого принтера

- Відкрийте компонент Принтери і факси.- У групі Типові завдання друку клацніть посилання Установка принтера,

щоб запустити майстер установки принтера, а потім натисніть кнопку Далі.- Виберіть варіант Мережевий або підключений до іншого комп'ютера

принтер і натисніть кнопку Далі.- Підключіться до потрібного принтера одним з наступних трьох способів:

1. Пошук в Active Directory:Цей спосіб доступний при роботі в домені Windows в якому виконується

служба каталогів Active Directory.- Виберіть параметр Знайти принтер в Active Directory, а потім натисніть

кнопку Далі.- Натисніть кнопку Огляд праворуч від поля Розміщення, виберіть

розміщення принтера і натисніть кнопку OK.- Натисніть кнопку Знайти.- Виберіть принтер, до якого потрібно підключитися, і натисніть кнопку

ОК.

2. Введення імені принтера або огляд принтерів:- Виберіть варіант Підключитися до принтера.- Виконайте одну з наступних дій. - Введіть ім'я принтера в наступному форматі:

\\ им’я_сервера_друку\мережеве_ им’я- Виберіть принтер в мережі. Натисніть кнопку Далі і виберіть потрібний

принтер в полі Спільні принтери.- Натисніть кнопку Далі.

3. Підключення до принтера в Інтернет або интрамережі:За допомогою URL-адреси принтера можна підключитися до принтера

через інтернет за наявності дозволу на використання цього принтера.- Виберіть варіант Підключитися до принтера в Інтернет, в домашній

мережі або в интрамережі.- Введіть URL-адресу принтера в наступному форматі:

http:// им’я _сервера_друку/Printers/мережеве_ им’я /.printer

- Щоб завершити підключення до мережевого принтера, слідуйтеінструкціям, що з'являються на екрані.

Проглядання документів, чекаючих друку

- Відкрийте компонент Принтери і факси.- Двічі клацніть принтер, для якого потрібно проглянути документи,

чекаючі друку.

Черга друку показує документи, чекаючі друку. Для кожного елементу списку документів надаються такі відомості, як стан друку і число сторінок. У таблиці 2.1 перераховані відомості, що відображуються для кожного документа з черги.

Таблиця 2.1

Стовпець Опис

Документ Ім'я файлу документа

Стан Поточний стан документа, наприклад «Постановка в чергу», «Припинений» або «Йде друк»

Власник Ім'я користувача, що відправив документ на принтер

Число сторінок Число надрукованих сторінок і загальне число сторінок в документі

Розмір Розмір документа в кілобайтах

Поставлено в чергу Час і дата відправки документа на принтер

Порт Порт, використовуваний принтером

Є можливість управляти документами, відправленими на принтер. Можна припиняти, відновлювати або відміняти друк документа, перезапускати друкдокумента, а також переглядати і змінювати параметри завдання, наприклад пріоритет і користувача, що повідомляється про виконання завдання. Для документів, чекаючих друку, дозволяється переглядати, але не змінювати, такі параметри, як орієнтація сторінки, джерело паперу і число копій.

Драйвери принтерів

Драйвер принтера — це програма, за допомогою якої інші програми зв'язуються з принтерами і плоттерами. Драйвери принтерів перетворюють відправляємі комп'ютером дані в команди принтера. Зазвичай вони сумісні лише з однією платформою, тому щоб забезпечити для сервера друкуможливість роботи з різними апаратними і програмними системами, на ньогопотрібно встановити декілька драйверів. Наприклад, якщо принтер, встановлений в системі Windows XP, використовується спільно зкористувачами Windows 3.1, може потрібно установка декількох драйверів принтера.

Зазвичай драйвери принтера складаються з файлів наступних трьох типів.

- 16 - - 17 -

- Файл конфігурації або інтерфейсу з принтером виводить діалогові вікна Властивості і Налаштування друку для налаштування принтера. Цей файл має розширення .dll.

- Файл даних надає інформацію про можливості конкретного принтера, у тому числі про його роздільну здатність, можливість двосторонньогодруку і допустимий розмір паперу. Цей файл може мати розширення .dll, .pcd, .gpd або .ppd.

- Файл графічного драйвера принтера перетворює команди інтерфейсу драйвера пристрою (DDI) в команди принтера. Кожен драйвер призначений для перетворення однієї мови принтера. Наприклад, файл Pscript.dll перетворює команди мови PostScript. Цей файл має розширення .dll.

Ці файли, до яких зазвичай додається файл довідки, спільно забезпечують можливість друку. Наприклад, при установці нового принтера файл конфігурації запрошує файл даних і виводить доступні параметри принтера. Під час друку файл графічного драйвера запрошує файл конфігурації про встановлені зараз параметри і створює необхідні команди принтера з врахуванням цих параметрів.

Щоб встановити нові або оновлені драйвери принтера необхідно увійти до системи з обліковим записом «Адміністратор» або члена групи «Адміністратори». Якщо комп'ютер підключений до мережі, то параметри мережевої політики можуть заборонити виконання даної процедури.

- Відкрийте компонент Принтери і факси.- Клацніть правою кнопкою миші принтер, для якого потрібно змінити

драйвери, і виберіть команду Властивості.- На вкладці Додатково натискуйте кнопку Змінити, щоб встановити

новий драйвер принтера або оновлену версію наявного драйвера за допомогою майстра додаткових драйверів принтера.

- Натисніть кнопку Далі і виконайте одну з наступних дій: виберіть виробника і модель принтера, якщо драйвер є в списку; натиснітькнопку Встановити з диска, якщо драйвер принтера відсутній в списку або якщо потрібно встановити новий або оновлений драйвер принтера з компакт-диска або дискети, наданих виробником принтера, введіть шлях до драйвера і натисніть кнопку OK.

- Натисніть кнопку Далі і слідуйте інструкціям, що з'являються на екрані, для завершення установки драйвера принтера.

Загальні відомості про управління кольором

Image Color Management (ICM) 2.0 є інтерфейсом прикладного програмування (API) операційної системи, що дозволяє перевірити точність і сумісність представлення кольорів для всіх пристроїв публікації. Відтворення кольору сканерами, моніторами, принтерами і додатками з ряду причин

традиційно розрізнялося. Без стандартної системи управління кольоромпрограми і пристрої комп'ютера відтворювали кольори по-різному. Для кожної програми, а також для пристроїв різних типів необхідно було встановлювати колірні профілі. В результаті, сумісність кольорів досягалася шляхом проб і помилок.

Система управління кольором допомагає здолати ці обмеження, надаючи каркас для організації взаємодії програмного забезпечення і пристроївпублікації. Колірний профіль встановлюється при додаванні нового пристроюі використовується при кожному кольоровому скануванні, виводі на екран або друк. У нескладних програмах підготовки публікацій управління кольоромможе бути налагоджене для автоматичної роботи. Проте, повне управління доступне користувачам з особливими потребами, наприклад комп'ютерним художникам або видавцям, здатним уручну вказати колірний профіль, використовуваний сканером, монітором або принтером, або ціль обробки, вживану для зображень або сторінок із спеціальними вимогами до відтворення кольору. У ICM пропонується простий метод вибору додаткових профілів.

Для налаштування деяких параметрів управління кольором можна скористатися значком «Екран» на панелі управління.

У Windows підтримуються чотири варіанти цілі обробки:- Зображення забезпечує якнайкращу передачу фотографічних

зображень. Всі кольори одного колірного діапазону масштабуються так, щоб потрапляти в інший колірний діапазон. При цьому зберігається співвідношення кольорів.

- Графіка забезпечує якнайкраще відображення діаграм, для яких чіткість відтворення кольорів істотніша, ніж їх точна відповідність. Відносна насиченість кольорів зберігається при переході від одного колірного діапазону до іншого. Кольори, що знаходяться поза колірним діапазоном, замінюються на кольори з тією ж насиченістю, але з іншим ступенем яскравості, що знаходяться на кордоні колірного діапазону.

- Коректура забезпечує якнайкращу передачу емблем, в яких потрібне точне зіставлення невеликого числа кольорів. Кольори, що потрапляють в колірні діапазони обох пристроїв, не змінюються. Іншим кольорам може бути зіставлений один і той же колір, що в результаті може привести до стискування півтонів.

- Відповідність використовується для зіставлення з апаратно-незалежними колірними просторами. Результатом є зображення, призначене для паперу вищої якості з широким динамічним діапазоном і діапазоном кольорів.

Цілі обробки можуть бути налагоджені за допомогою команди Управління кольором з меню Файл більшості графічних редакторів.

- 18 - - 19 -

Установка колірного профілю

- За допомогою вікна «Мій комп'ютер» знайдіть в папці системний кореневий каталог\System32\Spool\Drivers\Color колірний профіль, який потрібно встановити.

- Клацніть правою кнопкою значок профілю і виберіть команду Встановити профіль. Колір значка файлу зміниться з сірого на білий.

Щоб встановити колірний профіль для принтера:- На панелі управління відкрийте компонент Принтери і факси.- Клацніть правою кнопкою принтер, який передбачається пов'язати з

колірним профілем, виберіть команду Властивості, а потім вкладку Управління кольором.

- Щоб відкрити діалогове вікно Додати зіставлення профілю,натискуйте кнопку Додати.

- Знайдіть новий колірний профіль, який потрібно пов'язати з принтером.

- Виберіть новий профіль і натискуйте кнопку Додати.Вкладка «Управління кольором» є у вікні властивостей лише кольорових

принтерів, що підтримують управління кольором. Для отримання додаткових відомостей про профіль в діалоговому вікні Додати зіставлення профілю клацніть правою кнопкою значок профілю і виберіть команду Властивості.Колірні профілі зазвичай встановлюються в папку системний кореневий каталог\System32\Spool\Drivers\Color. У Windows є колірний профіль з ім'ям sRGB Color Space Profile.icm, який може використовуватися з будь-яким пристроєм, що підтримує стандарт Image Color Management 2.0.

Синхронізація кольору між монітором і принтером

- У графічному редакторові, в якому створюється зображення або сторінка, в меню Файл виберіть команду Управління кольором.

- Встановите прапорець Включити управління кольором і виберіть параметр Базове управління кольором.

- У полі із списком Профіль дисплея виберіть колірний профіль, використовуваний для монітора.

- У полі із списком Профіль принтера виберіть колірний профіль, використовуваний для принтера.

- У полі Ціль обробки виберіть потрібну ціль обробки.

ХІД РОБОТИ

1. Виконати підключення струменевого, лазерного або матричного (по варіантах) принтера до ПЕОМ на робочому місці. Визначити інтерфейс підключення.

2. Встановити драйвера і виконати друк пробної сторінки при установці в локальному режимі.

3. Виконати прочищення друкуючих голівок (лише для струменевого принтера).

4. Виконати юстирування друкуючих голівок (лише для струменевого принтера).

5. Визначити кількість чорнил (порошку) в картриджах по монітору стану.6. Визначити, які спеціальні можливості налаштування надають драйвера

даного принтера. 7. Виконати налаштування колірних профілів для монітора і принтера перед

друком.8. Організувати принт-сервер. Виконати налаштування ОС сервера і клієнта

для використання принтера в якості мережевого для робочої групи в межах лабораторії.

9. Підготувати на клієнтських машинах текстові і графічні документи. 10. Налагодити параметри друку згідно вказівкам викладача і виконати

видалений друк документа зі свого робочого місця.


1. Які інтерфейси підключення принтера існують на сьогоднішній день і чим вони розрізняються?

2. Як працює технологія Plug and Play?3. Які існують способи підключення до мережевого принтера?4. Як проглянути документи, чекаючі друк?5. Які параметри орієнтації сторінки можна задавати?6. Як задається розмір паперу при друці і в яких одиницях?7. Які налаштування передбачені в драйверах даного принтера для

завдання якості друку і поліпшення фотодруку?8. З яких компонентів складаються драйвера принтера?9. Як відбувається отримання колірних відтінків при друці?10. Для чого потрібна система управління кольором і які існують варіанти

цілі обробки? Що таке колірний профіль?


Звіт повинен містити найменування роботи, мету, відповіді на контрольні питання, записи ходу роботи і висновки по виконаній роботі.

- 20 - - 21 -


ТЕМА: Підключення, налаштування і використання сканеру

МЕТА: Отримати навички по використанню сканера в якості пристрою автоматичного вводу текстової і графічної інформації в ПЕОМ, навчитися працювати з програмним забезпеченням Abbyy FineReader і Adobe Acrobat Professional


Підключення сканера в ОС Windows

Сучасні сканери мають інтерфейс підключення USB і підтримують стандарт Plug and Play. При цьому живлення пристрою сканера може проводитися або по окремому мережевому шнуру або по інтерфейсному USB-шнуру, оскільки споживана сучасним сканером потужність невелика. Налаштування сканера зазвичай зводиться до установки драйверів і завданняпараметрів сканування.

Компонент «Сканери і камери» на панелі управління дозволяє встановлювати сканери, цифрові фото- і відеокамери, а також інші пристроїзапису зображень.

Після установки пристрою можна використовувати майстер роботи зсканером або цифровою камерою для завантаження зображень і збереження їх у вказаній папці на комп'ютері. Є можливість проглядання властивостей пристрою, видалення зображень з камери або виводу на друк, а також перевірки правильності роботи пристрою.

За допомогою компоненту «Сканери і камери» можна зв'язати пристрій з програмою комп'ютера, вибравши, наприклад, таку програму, в якій автоматично відкриватимуться всі скановані зображення. Windows автоматично зберігає зображення у вказаній підпапці папки Мої малюнки. При збереженні файлів в підпапці папки «Мої малюнки» або в будь-якій іншій папці, налагодженій в якості папки зображень, Windows дозволяє використовувати спеціальні інструменти і засоби, зокрема програму проглядання зображень і можливість проглядати їх в режимі слайд-шоу.

Багато камер і сканерів підтримують технологію Plug and Play. Windowsвизначає пристрої Plug and Play після їх підключення до комп'ютера. Деякі з них при простої через деякий час автоматично відключаються. Якщо камера підключена до комп'ютера, але не виявляється системою, переконаєтеся в тому, що вона включена.

Налаштування параметрів сканування

При використанні майстра роботи зі сканером або будь-якої іншої програми сканування потрібно провести налаштування наступних параметрів. Вибирається тип сканованого зображення – кольорове, чорно-біле у відтінках сірого або в двотоновому режимі. Швидкість сканування в кольоровому режимі буде найменшою. Також можна налаштувати роздільну здатністьсканування. Вона залежить від характеристик сканера і може складати 300-600крапок на дюйм або більш. Чим більше роздільна здатність, тим нижче швидкість сканування. Крім того перед скануванням можна задати налаштування яскравості і контрастності, щоб отриманий графічний файл був правильно відрегульований по цих параметрах. У вікні попереднього перегляду можна відстежувати зроблені зміни. Далі вводиться ім'я файлу-одержувача і його формат. Зазвичай вибирають формат JPEG, який має найбільший ступінь стискування. Файл-одержувач після сканування міститимезображення введеного документа – тексту або малюнка. Якщо це малюнок, то його подальшу обробку можна проводити за допомогою таких програм, як Adobe PhotoShop і Corel PhotoPaint. Якщо це текст, то його розпізнавання і перетворення в текстовий формат проводять за допомогою програми розпізнавання, наприклад ABBYY Fine Reader.

Розпізнавання простого тексту за допомогою програми ABBYY FineReader

Як правило, документи простої структури не вимагають спеціальної установки опцій сканування і розпізнавання. Налаштування додаткових опцій необхідне лише в тому випадку, якщо:

- розмір шрифту документа дуже дрібний;- неправильно підібрана яскравість сканування.

Для хорошого розпізнавання дрібного шрифту документ необхідно відсканувати з вищою роздільною здатністю - 400 - 600 dpi (замість звичайних 300 dpi). Порівняйте результати сканування одного і того ж документа з різними значеннями роздільної здатності:

Рис. 3.1

При розпізнаванні зображення тексту може виникати повідомлення"Збільште яскравість сканування, щоб зробити зображення світліше". Це повідомлення викликане неправильно підібраною яскравістю сканування.

- 22 - - 23 -

Для хорошого розпізнавання відскановане зображення має бути чітким і легким для читання. У зворотному випадку зображення містить безліч дефектів - зайвих крапок і склеювань букв. Порівняйте зображення:

- приклад неправильних налаштувань яскравості

- приклад правильних налаштувань яскравості

Рис. 3.2

В таких випадках треба збільшити яскравість сканування або відскануватизображення в сірому режимі (у цьому випадку яскравість підбирається автоматично). Також можна збільшити роздільну здатність до 600 dpi.

Розпізнавання багатоблокового тексту

При розпізнаванні документів з складним форматуванням можлива ситуація виділення великої кількості окремих блоків. При експорті розпізнаного тексту в Word із збереженнямповного оформлення сторінки кожен блок передається в окремий фрейм, що незручно для редагування.

Ця проблема виникає через те, що програма сприймає області тексту, що знаходяться далеко один від одного як багатоколонковий текст і виділяє кожен такий фрагмент в окремий блок.

Для розпізнавання таких документів існує спеціальна опція програми Одна колонка, що дозволяє вказати програмі, що текст на сторінці надрукований в одну колонку. Встановлюється дана опція в групі Тип сторінки на закладці Розпізнавання діалогу Опції.

Розпізнавання багатомовного документа

На одній сторінці можуть зустрічатися декілька мов розпізнавання. Для розпізнавання даного документа необхідно вибрати декілька мов розпізнавання. Для цього в списку мов на панелі Стандартна виберіть пункт Вибір декількох мов і в діалозі Мова розпізнаваного тексту вкажіть Англійську, Французьку, Німецьку і ін. мови.

Збільшення кількості підключених до розпізнавання одного документа мовможе привести до погіршення якості розпізнавання. Не рекомендується підключати більше 2-3 мов.

Розпізнавання книжкового розвороту

Інколи за одне сканування потрібно відсканувати пару сторінок (книжковий розворот), при цьому кожна сторінка має свій кут нахилу, що негативнопозначається на якості розпізнавання, крім того обидві сторінки зберігаються на одну сторінку в дві колонки.

При розпізнаванні зображення повинне мати стандартну орієнтацію: текст повинен читатися зверху вниз, і рядки мають бути горизонтальними. За умовчанням при розпізнаванні програма автоматично визначає і коректує орієнтацію зображення. В зображень із здвоєними сторінками стандартна орієнтація відсутня, оскільки кожна сторінка має свій кут нахилу.

У програмі існує спеціальний режим, при якому зображення із здвоєними сторінками розрізається на дві частини і перетворюється на дві окремі сторінки пакету. Це дозволяє обробити кожну сторінку: автоматично виправити кут нахилу і зберегти розпізнаний текст з кожної сторінки в окремий файл (або на окрему сторінку). Щоб встановити даний режим, перед додаванням зображення в пакет на закладці Сканування/Відкриття в групі Обробка зображень відзначте опцію Ділити книжковий розворот. Розрізати зображення із здвоєними сторінками на дві частини, які згодом будуть перетворені в дві окремі сторінки пакету, можна також за допомогою опції Розбити зображення.

Розпізнавання складної журнальної сторінки

При розпізнаванні складного документа можлива погана якість розпізнавання унаслідок неправильного виділення блоків.

В результаті автоматичного аналізу даної сторінки могли бути виділені зайві блоки (наприклад, ділянки тексту на картинці). Перевірте кількість блоків, а також відредагуйте форму виділених блоків. Для цього скористайтеся інструментами на панелі Зображення:

- щоб видалити виділені на картинці зайві блоки тексту;

і - щоб намалювати блоки непрямокутної форми;- щоб намалювати текстовий блок і блок-картинку.

При виділенні текстових блоків стежите за тим, щоб кордони блоків збігалися з межами тексту.

Рис. 3.3. Багатоблоковий текст

Рис.3.4. Книжковий розворот

- 24 - - 25 -

Розпізнавання таблиць

Якщо зображення відскановане з правильними параметрами і таблиця має просту структуру (є всі чорні роздільники, таблиця не містить картинок, немає інвертованого або вертикального тексту), то її розпізнавання не вимагає установки яких-небудь спеціальних опцій.

У таблиці з неповною кількістю чорних роздільників всі рядки таблиці між чорними горизонтальними лініями (роздільниками) об'єднані в один рядок таблиці.

Якщо в таблиці зустрічається змішане розділення на рядки і стовпці, при якому деякі рядки розділені чорними роздільниками, а деяких немає, програма може розбити таблицю на рядки неправильно.

Програму можна "змусити" виділяти кожен рядок тексту в окремий рядок таблиці, відзначивши спеціальну опцію на закладці Розпізнавання (меню Сервіс >Опції) в групі Таблиці: У кожному елементі таблиці не більш за один рядок тексту.

Можливий також неправильний аналіз таблиць з складною нерегулярною структурою: неправильне розділення таблиці на рядки і стовпці; неправильне виділення картинок в елементах таблиці; погане розпізнавання вертикального і інвертованого тексту.

Скористайтеся інструментами ручної розмітки таблиць, розташованими на панелі Зображення:

- щоб додати вертикальну лінію;

- щоб додати горизонтальну лінію;

- щоб видалити лінію.

Для елементів таблиці, що містять лише картинки, в діалозі Властивості блоку (меню Вид>Властивості), відзначте пункт Вважати комірку за картинку.

Для виділення картинок усередині комірок з текстом в окремі блоки,

скористайтеся інструментом на панелі Зображення:Для елементів таблиці, що містять вертикальний текст, в діалозі

Властивості блоку (меню Вид >Властивості) в полі Направлення тексту вкажіть направлення тексту у комірці; для комірок з інвертованим текстом відзначте пункт Інвертований.

Розпізнавання лістингів програм

Даний випадок має дві особливості, що впливають на якість розпізнавання:- програма передає відступи від лівого краю аркуша не пропусками, а за

допомогою завдання відступів абзацу; при експорті в .txt лівий

відступ не зберігається; деякі рядки об'єднуються в один абзац і при експорті об'єднуються в один рядок;

- багато помилок при розпізнаванні конструкцій мов програмування.

Для розпізнавання таких документів існує спеціальна опція програми Форматований пропусками текст. Встановлюється в групі Тип сторінки на закладці Розпізнавання діалогу (меню Сервіc>опції). В цьому випадку в розпізнаному тексті збережеться ділення на рядки; відступи від лівого краю будуть передані пропусками; кожен рядок виділений в окремий абзац, а відстані між абзацами передані порожніми рядками. Все це дозволить зберегти початкове форматування тексту при збереженні у форматі txt.

Для хорошого розпізнавання роздруків програм потрібно встановити спеціальну мову розпізнавання. Для цього в списку мов на панелі Стандартна виберіть значення Вибір з повного списку мов і в діалозі, що відкрився Моварозпізнаваного тексту виберіть пункт C++. Якщо розпізнаваний програмний роздрук окрім програмного коду містить текстові коментарі, то для хорошого розпізнавання необхідно вибрати декілька мов розпізнавання: мова програмування і мова, на якій написані коментарі.

Розпізнавання документів, що використовують декоративний шрифт

Програма навчена розпізнаванню стандартних шрифтів і не призначена для розпізнавання декоративних шрифтів, наприклад, FutunsXShadowC,ParagrnaticaShadowC, CyrilhcGoth.

Для підвищення якості розпізнавання даного документа скористаємося спеціальним режимом розпізнавання: розпізнавання з навчанням. Зазвичай в даному режимі розпізнаються 1-2 сторінки, внаслідок чого створюється призначений для користувача еталон, який надалі підключається для розпізнавання решти сторінок. При цьому важливо пам'ятати, що створений еталон можна використовувати лише для розпізнавання текстів, що використовують той же шрифт і розмір шрифту і відсканованих з тою жроздільною здатністю, що і документ, на основі якого даний еталон створювався.

Виділіть блоки на зображенні (меню Процес >Аналіз макету сторінки).- Встановіть режим Розпізнавання з навчанням (на закладці

Розпізнавання, меню Сервіс>опції в групі Розпізнавання з навчанням встановіть перемикач в положення Розпізнавання з навчанням). У рядку стану з'явиться назва еталону (за умовчанням default).

- Встановіть мову розпізнавання (Англійську).- Натисніть кнопку Розпізнати.- Навчіть еталон, розпізнавши сторінку в режимі розпізнавання з

навчанням.- Навчані символи заносяться в еталон, що створюється системою за

умовчанням. Після закінчення навчання система збереже створений еталон (default.ptn) в папці, де зберігається пакет.

- 26 - - 27 -

- Відредагуйте еталон.- Відмініть режим Розпізнавання з навчанням (на закладці

Розпізнавання в групі Навчання встановіть перемикач в положення Розпізнавання з призначеним для користувача еталоном).

Створення нової мови розпізнавання

При розпізнаванні програма спирається на знання про мову, вказану в якості мови розпізнавання. Вона використовує словник (перевіряє слова по словнику), морфологічну модель мови, правила написання тексту. При обробці текстів, "неприродних" конструкцій, що наприклад, містять багатоартикулів, програма розпізнає їх посимвольно, не використовуючи додаткової інформації про побудову даних конструкцій, що збільшує вірогідністьвиникнення помилок розпізнавання.

Перед розпізнаванням даного документа необхідно створити нову мову:наприклад, артикули (Codes). Щоб створити нову мову розпізнавання:

- У меню Сервіс виберіть пункт Редактор мов... і натискуйте кнопку Новий. У діалозі, що відкрився, встановіть перемикач в положення Створити нову мову на основі тої, що існує і виберіть мову, на основі якої ви створюєте нову: в даному випадку Англійська.

- Відкриється діалог Властивості мови.При створенні нової мови потрібно визначити наступні параметри (всі

параметри задаються в діалозі Властивості мови):- Ім'я нової мови - Codes.- У полі Алфавіт мови вказаний алфавіт мови, на основі якої ви

створюєте нову мову. Натисніть кнопку , щоб відредагувати алфавіт. У нашому випадку алфавіт мови повинен містити наступні символи: .0123456739BDFGLRW.

- Словник, який використовуватиметься системою при розпізнаванні і перевірці розпізнаного тексту. В даному випадку ми створимо призначений для користувача словник на основі регулярного вираження. Для цього в групі Словник встановіть перемикач в положення Регулярне вираження і введіть наступне регулярне вираження:DRG|(B[0-9][0-9]|22.5)|(L[0-9])|(F[0-9][0-9][0-9])|(W([0-9] + ))

Далі слід підключити дану мову до розпізнавання: для всього документа встановіть Англійську мову розпізнавання (виберіть її із списку мов на панелі Стандартна), а для колонки з артикулами - нову мову - Codes. Щоб встановити свою мову розпізнавання на колонку таблиці виділіть необхідну колонку, клацніть правою кнопкою миші і в локальному меню виберіть пункт Властивості. У діалозі Властивості, що відкрився, на закладці Блок в полі Мова розпізнавання вкажіть відповідну мову розпізнавання і в групі Застосувати до встановіть перемикач в положення Виділеним коміркам.

ХІД РОБОТИ

1. Визначити інтерфейс і виконати підключення планшетного сканера до ПЕОМ на робочому місці.

2. Визначити, чи підтримує сканер стандарт Plug & Play і при необхідності виконати установку драйвера.

3. Виконати сканування кольорового зображення (по варіантах) і зберегти його в стислому графічному форматі. Відредагувати зображення в графічному редакторові: відкоректувати кут нахилу, оптимально підібрати яскравість і контрастність для природного перенесення кольорів при друці і ін. Виконати роздрук і отриматиточну копію оригіналу.

4. Виконати сканування друкарського текстового документа (по варіантах) і зберегти його в стислому графічному форматі.

5. Перетворити документ у формат pdf за допомогою ПЗ Adobe AcrobatProfessional. Вивчити налаштування програми, захистити створений документ від редагування і копіювання окремими паролями.

6. Провести розпізнавання тексту із створеного файлу формату pdf задопомогою ПЗ Fine Reader і отримати точну електронну копію початкового документа (скористатися функцією екранного копіювання). Виконати роздрук і отримати точну копію оригіналу.


1. Які інтерфейси підключення сканерів існують на сьогоднішній день і чим вони розрізняються?

2. Як живиться сканер, що не має мережевого шнура живлення?3. Які параметри задаються при скануванні зображення?4. За допомогою яких програмних засобів можна виконувати

сканування?5. Які існують різновиди сканерів окрім планшетного?6. Як працює програма розпізнавання тексту? Що таке еталон?7. Для чого потрібно створювати нову мову розпізнавання і проводити

навчання програми?8. Яку роздільну здатність потрібно задати при скануванні, щоб

упевнено розпізнавався текст з розміром шрифту 8 кеглів?9. Які особливості розпізнавання складних журнальних сторінок?10. Чому сканування в чорно-білому режимі виконується швидше, ніж в

кольоровому?



- 28 - - 29 -


ТЕМА: Встановлення, налаштування і використаннязвукового адаптеру

МЕТА: Отримати навички по встановленню і використанню звукового адаптеру для розширення інтерфейсних і мультимедійних можливостей ПЕОМ, навчитися працювати із звуковим редактором Sony Sound Forge


Роз'єми на платах звукових адаптерів

Більшість звукових адаптерів мають як аналогові, так і цифрові інтерфейси. Зовнішні роз'єми, виведені на планку (кронштейн) карти або зовнішній край системної плати в разі інтегрованого адаптера, виконані у форматі stereo-mini-Jack. Внутрішні роз'єми, розташовані на самій карті, виконані зазвичай у форматі MPC. Через аналогові роз'єми сигнали подаються з плати на акустичні системи, навушники і входи стереосистеми; до аналогічних роз'ємів підключається мікрофон, програвач компакт-дисків і магнітофон. На рис. 4.1показані роз'єми, які, як мінімум, мають бути встановлені на звуковій платі.

Рис. 4.1. Основні роз'єми вводу і виводу в звукових адаптерах

Колірні позначення роз'ємів кожного типу визначені в стандарті РС99Design Guide і можуть варіюватися для різних звукових адаптерів (табл.4.1).

Таблиця 4.1

Роз'їм КолірЗовнішні на картіЛінійний вхід Блакитний Лінійний вихід фронтальний / навушники Зелений Лінійний вихід тиловий Чорний Колонки Коричневий Сабвуфер Оранжевий Мікрофон Червоний MIDI/Game Золотистий Внутрішні на картіCD Audio-In Білий AUX-In Синій TAD Червоний

- Лінійний вихід плати. Сигнал з цього роз'єму можна подати на зовнішні пристрої — акустичні системи, навушники або на вхід стереопідсилювача,за допомогою якого сигнал можна підсилити до певного рівня. У деяких звукових платах є два вихідних гнізда: одне для сигналу лівого каналу, а інше — для правого.

- Лінійний вхід плати. Цей вхідний роз’їм використовується при мікшуванніабо записі звукового сигналу, що поступає від зовнішньої аудіосистеми.

- Роз'їм для акустичної системи і навушників. Цей роз'єм присутній не у всіх платах. Сигнали на акустичні системи подаються з того ж роз'єму (лінійного виходу), що і на вхід стереопідсилювача. Якщо на платі є два окремих вихідних роз'єми, то на тому з них, який призначений для акустичних систем і навушників, сигнал потужніший — він повинен забезпечити нормальний рівень гучності для навушників і невеликих акустичних систем. Вихідна потужність більшості звукових плат складає приблизно 4 Вт. Сигнал на лінійному виході при цьому не проходить через підсилювальний каскад, і тому якість звуку в нім вища.

- Мікрофонний вхід, або вхід монофонічного сигналу. До цього роз'єму підключається мікрофон для запису голосу або інших звуків. Запис з мікрофону є монофонічним. Для підвищення якості сигналу в багатьох звукових платах використовується автоматичне регулювання посилення (Automatic Gain Control — AGC). Рівень вхідного сигналу при цьому підтримується постійним і оптимальним для перетворення. Для запису краще всього використовувати електродинамічний або конденсаторний мікрофон, розрахований на опір навантаження від 600 Ом до 10 кОм.

- Роз'їм для джойстика/MIDI. Для підключення джойстика

- 30 - - 31 -

використовується 15 - контактний D-образний роз'їм. Два його контактиможна використовувати для управління пристроєм MIDI, наприклад клавішним синтезатором. (В цьому випадку необхідно мати Y-образний кабель) Деякі звукові плати для пристроїв MIDI мають окремий роз’їм. У деяких сучасних комп'ютерах порт для джойстика може знаходитися насистемній платі або на окремій платі розширення. В цьому випадку при підключенні ігрового контролера необхідно уточнити, який самевикористовується в поточній конфігурації операційної системи.

- Роз'їм MIDI. Аудіоадаптери зазвичай використовують той же портджойстика, що і роз'їм MIDI. Два контакти в роз'ємі призначено для передачі сигналів до пристрою MIDI (наприклад, клавішному синтезатору) і від нього. В більшості випадків краще придбати окремий роз’їм MIDI у виготівника аудіоадаптера, який включається в порт джойстика. Такий роз’їм має два круглих 5-контактних роз'єму DIN, використовуваних для підключення пристроїв MIDI, а також роз'їм для джойстика. Оскільки сигнали для пристроїв MIDI і джойстика передаються по різних контактах,можна підключати джойстик і пристрій MIDI одночасно. Таким чином, якщо планується підключати до персонального комп'ютера зовнішні пристрої MIDI, то потрібний лише цей роз’їм. А файли MIDI, що отримуються з Web-серверів, можна відтворювати за допомогою внутрішнього синтезатора звукової плати.

- Внутрішній CD- роз'їм. На багатьох звукових платах є спеціальний роз'єм для підключення до внутрішнього накопичувача CD-ROM. Це дозволяє відтворювати звук з компакт-дисків через акустичні системи, підключені до звукової плати. Цей роз’їм відрізняється від роз'єму для підключення контролера CD-ROM до звукової плати, оскільки дані по цьому внутрішньому роз'єму не передаються на шину комп'ютера. Але навіть якщо цього роз'єму немає, все одно можна прослухувати аудіокомпакт-диски через акустичну систему, під'єднавши за допомогою зовнішнього кабелю лінійний вхід звукової карти до вихідного роз'єму для навушників на приводі CD-ROM. При установці CD-ROM, CD-RW, дисковода DVD або нового звукового адаптера потрібно з'єднати дисковод і звукову плату за допомогою внутрішнього CD-кабелю.

- Вхід і вихід SPDIF (SP/DIF). Цей роз’їм (Sony/Philips Digital Interface)використовується для передачі цифрових аудіосигналів між пристроями без їх перетворення до аналогового вигляду. Деякі виробники інтерфейс SPDIF називають Dolby Digital.

- Вхід TAD. Роз'їм для підключення модемів з підтримкою автовідповідача (Telephone Answering Device) до звукової плати.

- Вхід Aих. Забезпечує підключення до звукової карти інших джерел сигналу, наприклад телетюнера.

Додаткові роз'єми зазвичай розташовуються безпосередньо на звуковій платі або під'єднуються до зовнішнього блоку або дочірньої плати.

Встановлення плати звукового адаптера

Щоб встановити звукову плату, виконайте наступні операції.

- Відкрийте системний блок комп'ютера (зніміть його кришку);- Встановіть в потрібні положення перемички на звуковій платі (якщо

вона не підтримує стандарт Plug and Play);- Встановіть звукову плату в роз’їм PCI (PCI-E) системної плати і

підключіть аудіовихід накопичувача CD-ROM (якщо він є);- Закрийте системний блок комп'ютера;- Підключіть акустичну систему і інші пристрої;- Завантажите операційну систему і при необхідності встановіть

програмне забезпечення звукової плати.

Якщо вільні декілька роз'ємів, нову плату краще встановити подалі від плат, що вже є. При цьому знижуються перешкоди з їх боку, а це важливо для звукової плати, тому що перешкоди позначаться на відтворному звуці.

При установці тримайте плату за металевий кронштейн і за краї. Не торкайтеся ніяких компонентів плати, оскільки заряд статичної електрики може вивести їх з ладу. Не чіпайте позолочені контакти роз'єму. Якщо у вас є антистатичний браслет, використовуйте його.

Перш ніж вирішити, який з роз'ємів буде використаний для звукової плати, уважно огляньте зовнішні кабелі, які слід до неї підключити. Кабелі акустичної системи, мікрофону, ігрового контролера, лінійного входу, S/PDIF та інші, які будуть підключені до системи, можуть перешкодити вже існуючим, раніше приєднаним кабелям. Найбільш прийнятним варіантом єроз’їм, який дозволить "прокласти" кабелі звукової плати в стороні від інших кабелів.

Якщо плата не задовольняє стандарту Plug and Play, то для її налаштування під конкретну систему, можливо, потрібно буде переставити перемички або DIP-перемикачі. Наприклад, можна відключити на звуковій платі ігровий порт, якщо джойстик вже підключений до іншого адаптера. При необхідності встановіть номер переривання і адреси DMA.

Підключіть звуковий кабель накопичувача CD-ROM до звукового роз'єму на платі. Пам’ятайте, що не існує єдиного стандарту на такі кабелі, тому необхідно переконатися в сумісності кабелів, накопичувача і плати.

Після цього можете встановити плату в роз’їм. Спочатку торкніться металевої кришки комп'ютера, щоб зняти з себе електростатичний заряд. Потім, утримуючи плату за кронштейн і краї, вставте її в слот розширення. Закрутіть гвинт кріплення плати і зберіть комп'ютер.

До відповідного гнізда можна під'єднати акустичну систему. Зазвичайвихідна потужність звукових плат складає приблизно 4 Вт. Можна використовувати акустичну систему з вбудованим підсилювачем, який слід підключити до лінійного виходу звукової плати.

- 32 - - 33 -

Звуковий редактор Sony Sound Forge

Sony Sound Forge - один з професійних звукових редакторів. Забезпечує потужні функції редагування, можливість вбудовувати будь-які зовнішні модулі, підтримку технології DirectX, зручний інтерфейс.

Фактично, Sound Forge є галузевим стандартом і широко використовується для редагування, запису аудіоматеріалів і створення мультимедійного інформаційного наповнення. Дозволяє створювати і редагувати звукові файли дуже швидко і з високою точністю, з сирого і необробленого звуку створити майстер-копію.

За допомогою Sound Forge можна аналізувати і редагувати аудіо (обрізувати, вирізувати шматки, накладати фільтри і ефекти і багато що інше), створювати звукові петлі, проводити цифровий ремайстерінг і очищення старих записів, моделювати акустичні образи, створювати потокові медіа-файли і створювати майстер-диски. Плагін Noise Reduction допоможе усунути загальні звукові проблеми, такі як шипіння, перешкоди від джерел промислової частоти, клацання і інше.

В Sound Forge є закінчений набір інструментальних засобів для запису. При цьому можна зробити запис прямо через звуковий адаптер, використовувати Record Timer для запуску запису за розкладом або по досягненню певного звукового порогу.

Підтримується редагування стерео або мультиканального звуку в реальному часі. Використовується інтерфейс Drag and drop. Sound Forgeпідтримує повну роздільну здатність 24-біти і 32-bit/64-bit файли на 192 кГц зплаваючою крапкою для звукової точності, таким чином, при відповідній підтримці з боку звукового адаптера, можна фіксувати нюанси інструментів,вокалів і зміни ефектів.

Закладено більш ніж 40 професійних ефектів і процесів: Нормалізація, EQ,Затримка, Хор, Гучність, Динаміка, Логічні шуми, Зрушення, Гребінь, Вібрато та інші. Sound Forge 9 підтримує множинні аудіо і відео формати, включаючи WAV, MP3, AC-3, AVI, WMV, MPEG-1 і MPEG-2.

Функціонально інтерфейс Sound Forge можна розділити на три головніелементи - головне меню, меню "швидких кнопок", вікно редагування звукової хвилі (рис. 4.2).

Додатково передбачена наявність індикатора рівня, який є "вбудовуваним" в інтерфейс і може бути розташований зліва, зверху, знизу і справа вікна редагування звукової хвилі, а також у вигляді окремого вікна. Його місцерозташування можна змінити перенесенням за допомогою покажчика миші. Робочий інтерфейс є повністю трансформованим і може міститивеличезну кількість додаткових функціональних модулів.

Рис. 4.2. Загальний інтерфейс головного вікназвукового редактора Sound Forge

ХІД РОБОТИ

1. Вивчити структурну схему звукового адаптера, представлену на стенді в лабораторії “Периферійні пристрої”.

2. Визначити інтерфейс і виконати установку плати звукового адаптера в ПК на робочому місці.

3. Визначити, чи підтримує даний звуковий адаптер стандарт Plug & Play і при необхідності виконати установку драйверів.

4. Виконати комутацію мікрофону і аудіо-навушників до відповідних роз'ємів звукової карти і перевірити їх роботу.

5. Завантажити файли відео-уроку по звуковому редакторові Sound Forge і проглянути їх, включивши звуковий супровід.

6. Завантажити на робочому місці звуковий редактор Sound Forge,розгледіти його інтерфейс, інструменти і налаштування.

7. Виконати запис власної мови (назвати прізвище, ім'я, по батькові, вік, число, місяць, рік народження, місце народження) за допомогою функцій звукового редактора Sound Forge. Набудувати відповідно мікшер запису і відрегулювати посилення мікрофону, встановити режим запису – моно, 16 біт, 44 кГц.

8. Знайти в звуковому файлі ділянки паузи, визначити по ним наявність шумів і виконати їх придушення за допомогою команди Noise Reductionна 20-30 dB залежно від сили шуму.

9. Вирізати затримки на початку і кінці звукового потоку, застосувати загасання амплітуди кінцівки звуку і плавний підйом амплітуди початкуза допомогою команд Fade In/Out.

- 34 - - 35 -

10. За допомогою еквалайзера (команда EQ - Graphic) добитися підйому амплітуди високих частот на 2-4 dB. За допомогою функції Normalize /Scan Peak level прослідити, щоб пікова амплітуда не доходила до порогу 0 dB.

11. Додати ефект реверберації за допомогою команди Reverb.12. Виконати нормалізацію гучності звукового файлу за допомогою

команди Normalize по піковому значенню 0 dB.13. Зберегти файл в стислому форматі MP3, моно-канал, із швидкістю

потоку 96 кбит/c. Додати заголовки ID3 зі своїми даними.14. Виконати відтворення збереженого файлу в стандартному програвачі

Windows.


1. Які стандарти якості запису і відтворення звуку підтримують сучасні звукові адаптери?

2. Які інтерфейси підключення до ПК мають сучасні плати звукових адаптерів?

3. Які інтерфейси звукового адаптера призначені для вводу аналогового і цифрового звуку? Які пристрої їх використовують?

4. Які типи синтезаторів застосовуються в звукових картах і чим вони відрізняються?

5. Що розуміють під мікшером звукової карти і які функції він виконує?6. Для чого використовуються частоти дискретизації звуку 96 кГц, 192

кГц, якщо теорема Котельникова доводить, що досить частоти дискретизації 44 кГц?

7. За допомогою яких методів проводиться стискування звукової інформації? Які формати стискування вам знайомі?

8. Які основні можливості надає користувачеві програма Sony SoundForge і які сфери її використання?


Звіт повинен містити найменування роботи, мету, відповіді на контрольні питання, записи ходу роботи, висновки по виконаній роботі.


ТЕМА: Встановлення, підключення і діагностика НОДта робота з ним

МЕТА: Вивчити побудову пристрою для запису та читання оптичних дисків і його характеристики, отримати навички встановлення CD-DVD приводу в ПК і роботи з ПЗ Ahead Nero


CD-R і CD-RW диски

Диск CD-R по структурі подібний до звичайного диску CD-ROM. Дані на нього можуть бути записані за допомогою спеціального пристрою - рекордеруCD. Процес запису виконується однократно, оскільки матеріал диска не можна повернути в первинний стан. Запис проводиться аналогічно зчитуванню даних, проте потужність лазера дещо більше. Зазвичай для зчитування і запису CD-Rвикористовується спільний пристрій-привод спеціальної конструкції.

Диски CD-RW відрізняються від CD-R тим, що можуть бути перезаписані багато раз. При перезаписі відбувається зміна оптичних властивостей активної речовини, здатної міняти свій стан під дією лазера певної частоти. Привод для запису таких дисків аналогічний приводу для запису CD-R, лише з іншими параметрами налаштування лазера. Зараз використовуються спільні рекордери,здатні автоматично перебудовувати лазер.

Існуючі методи запису CD

Disc-At-Once(DAO)В цьому режимі диск записується цілком за один раз, при цьому лазервідключається лише після запису всього диска. Після завершення запису нові дані записати не можна. В основному цей метод застосовується при записі майстер-копій і записі AudioCD.

Track-At-Once(TAO)В цьому режимі запис ведеться потреково. Тобто лазер вимикається після запису кожного трека, через що на аудіодисках утворюються двосекундні паузи між композиціями. При записі в режимі TAO необхідно вказати, залишати диск "відкритим" або "закривати" його. На "відкритий" диск можна ще дописувати інформацію, закритий диск є захищеним від запису.

Session-At-OnceОдін, інколи декілька треків утворюють сесію. Лазер, працюючи в цьому

- 36 - - 37 -

режимі, вимикається після запису сесії. Диск, на якому записано більш за одну сесію, називається мультисесійним. Слід пам'ятати, що переважну більшість музичних центрів і CD-плеєров не можуть читати мультисесійні диски, а також те, що при записі декількох треків втрачається деякий вільний простір на диску - після першої сесії близько 22 Мбайт, після другої і подальших -близько 13 Мбайт.

PacketWritingВ цьому режимі запис на диск проводиться "пакетами", тобто невеликими частками інформації. Користуючись цим методом запису, практично неможливо зіпсувати болванку, тому як: по-перше, "пакет" займає всього декілька кілобайт - він повністю поміщається в буфер приводу і за відсутності наступного пакету в буфері, запис припиняється до отримання нового, і, по-друге, швидкість пакетного запису декілька нижче, ніж в DAO або TAO. Проводити запис пакетами можна як на CD-R, так і на CD-RW, але перед цим болванку необхідно відформатувати. Для цього служать такі програми, як Adaptec DirectCD і CeQuadrat PacketCD. Процес форматування досить тривалий, він може зайняти від двадцяти п'яти хвилин до години. Після форматування можна працювати з диском, як із звичайним розділом жорсткого диска. Цей спосіб запису більше придатний для використанні CD-RW дисків, оскільки при видаленні файлу з диска CD-R не відбувається збільшення дискового простору.

DVD - диски і їх особливості в порівнянні з CD

DVD - багатофункціональний цифровий оптичний диск DVD (Digital Versatile Disc) з високою щільністю запису інформації. Формат DVD передбачає можливість на єдиному фізичному носієві (оптичний диск діаметром 12 см) зберігати в єдиному форматі запису різні види цифрових даних. Висока інформаційна ємкість DVD-диска обумовлена збільшенням щільності запису інформації на диск більш ніж в 7 разів в порівнянні зстандартними оптичними дисками (4.7 Гб в найпростішому варіанті диска (DVD - 5) в порівнянні з 0.65 Гб в CD, VIDEO-CD і CD-ROM). Це стало можливим завдяки наступним технологічним змінам:

- у DVD - диску істотно зменшені геометричні розміри пітів - з 0.83мкм (CD) до 0.4 мкм (DVD);

- різко зменшений крок "спіралі" між сусідніми доріжками пітів- з 1.6мкм (CD) до 0.74 мкм (DVD);

- ефективніша бітова модуляції;- ефективніше виправлення помилок; - менше перекриття секторів.

Для надійного зчитування даних для DVD-програвача використовуютьсязначно більш прецизійні оптичні лазерні голівки. Крім того, для зчитування дрібніших пітів використовується лазерний промінь з меншою довжиноюхвилі 0.635 - 0.650 мкм і збільшеною до 0.6 апертурою лінзи (для порівняння:

у CD - програвачах використовується лазерний промінь з довжиною хвилі0.780 мкм і оптична система з апертурою 0.45). Це дозволило сфокусуватилазерний промінь на поверхні інформаційного шару в пляму набагатоменших розмірів і забезпечити надійне зчитування мікрорельєфу DVD -диска. Унаслідок більшої щільності запису на DVD - диску і більшій чутливості комп'ютерних і скомпресованих відео-аудіо-данихдо помилок і збоїв, у форматі DVD використовуються ефективніші схемимодуляції цифрових даних "8 в 14" (EFM Pus) і покращена схема корекції помилок цифрових даних (RS-PC Reed Solomon Product Code). Це дозволиломайже на лад підвищити надійність зчитування даних з DVD-диску в порівнянні з CD.

Двошарові DVD - диски мають два інформаційних шари завтовшки по 0.6мм кожен. Внутрішній інформаційний шар виконується за стандартною технологією пресування пітів (поглиблень на диску, що пропалюютьсялазерним променем) і напилення віддзеркалюючого шару. Потім поверхнього наноситься другий - напівпрозорий шар завтовшки 0.6 мм, на якомуформується другий інформаційний шар (рис. 5.1).

Рис.5.1. Структура двошарового DVD - диску

Загальна товщина двошарових дисків складає 1,2 мм, що відповідаєрозмірам стандартного CD і VIDEO-CD. Для зчитування двошарових DVD -дисків застосовують спеціальні універсальні оптичні голівки із змінноюфокусною відстанню, які можуть бути перефокусовані по глибині: або навнутрішньому, або на зовнішньому інформаційному шарах (рис. 5.2). Привідтворенні двошарового DVD - Video диску універсальна оптична системаDVD - програвача спочатку фокусуватиме промінь лазера на внутрішніхінформаційних треках диска, при цьому промінь проходитиме черезнапівпрозорий зовнішній шар. Після закінчення зчитування даних з цьогошару він автоматично перефокусовується на зовнішній шар. Коефіцієнтвіддзеркалення в 40% зовнішнього інформаційного шару забезпечуєупевнене і надійне зчитування даних. Деякі фірми (зокрема, Sony) в

- 38 - - 39 -

своїх DVD - програвачах використовують дві роздільні оптичні голівки,оптимізовані для зчитування інформації з дисків різних типів.

Рис.5.2. Зчитування даних з двошарового DVD - диска

Двосторонні DVD були запропоновані фірмою Toshiba і є двомаоднобічними DVD-дисками завтовшки по 0.6 мм, склеєних неробочимисторонами один з одним. При цьому їх інформаційні шари виявляютьсязовні диска. Двосторонні диски мають маркування сторін, яке виконане нанапівпрозорому кільці довкола настановного отвору на диску.

Класифікація DVD - дисків

Залежно від вигляду і призначення DVD-дисків розрізняють наступніформати дисків:

- DVD - Video - для запису цифрових сигналів звуку і зображення, підданих процедурі стискування цифрового потоку;

- DVD - Audio - для запису високоякісного нескомпресованого цифрового звуку з параметрами дискретизації 24 біт/96 кГц або іншими альтернативними цифровими форматами звукозапису;

- DVD - ROM - для запису комп'ютерних програм і іншої цифрової мультимедіа інформації;

- DVD - R - диски з можливістю однократного запису інформації; - DVD - RW, DVD - RAM - диски з можливістю багатократного

перезапису даних.

Існує два фізичні розміри DVD - дисків: 12 см (4.7 дюйма) і 8 см (3.1 дюйма). По конструктивному виконанню DVD - диски обох класів діляться на 4 різних типа. Вони бувають одно - і двошаровими, при цьому інформація може записуватися на одній або на двох сторонах диска. Цифра в найменуванні - це округлене значення ємкості.

- DVD - 1 (Single-sided, Single-layer disc). Одношаровий однобічнийдиск ємкістю 1.36 Гб. Має розміри: діаметр 8 см і товщина 1.2 мм;

- DVD - 2 (Single-sided, Double-layer disc). Двошаровий однобічнийдиск ємкістю 2.48 Гб. Має два інформаційних шари: внутрішній

шар, на поверхню якого наноситься шар з спеціального напівпрозорого матеріалу. Розміри: діаметр 8 см і товщина 1.2 мм;

- DVD - 3 (Double-sided, Single-layer disc). Двосторонній оптичний диск з одним інформаційним шаром. Має ємкість в 2.72 Гб. Розміри:діаметр 8 см і товщина 1.2 мм;

- DVD - 4 (Double-sided, Double-layer disc). Двосторонній диск з двома інформаційними шарами. Має ємкість в 4.95 Гб. Розміри: діаметр 8 см і товщина 1.2 мм;

- DVD - 5 (Single-sided, Single-layer disc). Одношаровий однобічнийдиск ємкістю 4.7 Гб. Має стандартні для CD розміри: діаметр 12 см і товщина 1.2 мм;

- DVD - 9 (Single-sided, Double-layer disc). Двошаровий однобічнийдиск ємкістю 8.5 Гб. Має два інформаційних шари: внутрішній шар, на поверхню якого наноситься шар із спеціального напівпрозорогоматеріалу. Має стандартні для CD розміри: діаметр 12 см і товщина 1.2 мм;

- DVD - 10 (Double-sided, Single-layer disc). Двосторонній оптичний диск з одним інформаційним шаром. Має ємкість в 9.4 Гб. Має стандартні для CD розміри: діаметр 12 см і товщина 1.2 мм;

- DVD - 18 (Double-sided, Double-layer disc). Двосторонній диск здвома інформаційними шарами. Має ємкість в 17 Гб. Має стандартні для CD розміри: діаметр 12 см і товщина 1.2 мм.

ХІД РОБОТИ

1. Вивчити структурну схему приводу НОД CD-ROM, представлену на стенді в лабораторії “Периферійні пристрої”.

2. Провести демонтаж приводу CD-R/RW ПК на робочому місці, визначити його паспортні дані (виробника, тип, підтримувані оптичні формати, номінальну швидкість).

3. Визначити напругу живлення НОД, тип інтерфейсів і кабелів, кількість ліній зв'язку, режим передачі даних, режим підключення, органи управління і індикації.

4. Підключити інший привод CD-R/RW до інтерфейсного роз'єму системної платі ПК на робочому місці, заздалегідь сконфігурувавши перемикач Master/Slave/CS. Провести монтаж приводу. Включити ПК.

5. Визначити можливості приводу CD-R/RW, режими передачі даних, стан приводу за допомогою спеціальних діагностичних комплексів (Everest, SiSoft Sandra).

6. Визначити швидкісні характеристики приводу CD-R/RW у відносних одиницях і кб/с за допомогою спеціальних тестових програм (CDROMdrive analyzer, SiSoft Sandra).

7. Вивчити інтерфейс програми Ahead Nero Express і її можливості.

- 40 - - 41 -

8. Стерти CD-RW використовуючи Nero Express.9. Записати будь-які файли на компакт-диск в режимі мультисесії на

мінімальній швидкості в Ahead Nero Burning ROM.10. Виконати операцію копіювання доріжки на жорсткий диск.


1. Які фізичні принципи закладені в роботу НОД (CD-приводу)?2. Як влаштований CD - ROM привод і компакт-диск?3. Чим DVD-ROM відрізняється від CD-ROM по структурі?4. За рахунок чого можливий перезапис CD-RW, DVD-RW, DVD-RAM?5. Чим відрізняються методи запису Disc-At-Once і Track-At-Once?6. Для чого потрібні різні формати запису CD і DVD, якщо всі типи

даних можна записувати у форматі DATA CD/DVD?7. Які інтерфейси передачі даних можуть мати CD/DVD-приводи?8. Як позначаються швидкісні характеристики CD/DVD приводів і як їх

розуміти?9. Чи можна виконувати завантаження з CD/DVD і як це зробити?10. Чи можна записавши DVD-R в режимі мультисесії при наступному

записі даних видалити попередні або зробити їх невидимими?



РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. А.М. Ларионов, Н.Н. Горнец - Периферийные устройства в вычислительных системах. М.: Высшая школа, 1991 г.

2. Е.Л. Иванов Периферийные устройства ЭВМ и систем. М.: Высшая школа, 1987 г.

3. Роджерс Д., Адамс Дж. Математические основы машинной графики Пер. с англ. М.: Машиностроение, 1980.

4. Печатающие устройства персональных ЭВМ: Справочник//Под редакцией проф. И.М.Витенберга. М.: Радио и связь, 1992.

5. Фролов А.В., Фролов Г.В. Программирование видеоадаптеров CGA, EGA, VGA. M.: Диалог-МИФИ, 1992.

6. М. Гук. Периферийные устройства ПК.Питер, 2001 г.

7. М. Гук. Дисковая система ПК. Питер, 2002 г.

8. М. Гук. Шины PCI, USB и FireWire

9. М. Гук. Интерфейсы устройств хранения: ATA, SCSI и другие.

10. А.Н.Степанов. Архитектура вычислительных систем и компьютерных сетей.

11. О.С. Степаненко. Сканеры и сканирование.

12. А. Радзишевский Основы аналогового и цифрового звука.

13. С. Мюллер. Модернизация и ремонт ПК. С–П, Киев, 2005 г.

14. Видання “Домашний ПК”, “Компьютерное обозрение”, “CHIP”.

15. Матеріалі сайтів: http://www.ferra.ru/http://www.overclockers.ru/http://www.ixbt.com/http://www.fcenter.ruhttp://www.compulenta.ru/http://www.terralab.ru/.

- 42 -

Documents

МВ ЛР ПП 2009 - uCoz · сканер, звуковий адаптер, привод cd і dvd. Крім того, ... Особливості роботи клавіатури