1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ВІДДІЛ ОСВІТИ БІЛОГІРСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ

АДМІНІСТРАЦІЇ

ВІЛЬШАНЕЦЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІ СТУПЕНІВ

Автор: Горобець Віта Іванівна

вчитель географії

Вільшанецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів

Вільшаниця, 2017 рік

2

Автор-упорядник:

Горобець Віта Іванівна – вчитель географії Вільшанецької

загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Білогірського району

Рецензент:

Баліцька Наталія Констянтинівна – методист Білогірського районного

методичного кабінету

Анотація: Цей посібник дає повне уявлення про Африку: її рельєф, клімат,

гідрографію, флору та фауну, населення, мови, релігію, політику, райони на

території. Значну увагу приділено країнам Африки – їх політичний устрій,

етнічний склад, економіку, ландшафти, історію виникнення й перспективи

розвитку. Кожну тему доповнено ілюстраціями. Наявність цієї інформації

допомагатиме сприйняттю загальної характеристики про даний материк,

запам’ятовуванню та розумінню сутності основних проблем сучасної Африки.

3

Зміст

Вступ ................................................................................................................................ 4

1. Рельєф .......................................................................................................................... 5

2. Клімат ........................................................................................................................ 22

3. Гідрографія ............................................................................................................... 23

4. Флора та фауна ........................................................................................................ 29

5. Населення .................................................................................................................. 54

6. Мови ........................................................................................................................... 60

7. Релігія ........................................................................................................................ 61

8. Політика .................................................................................................................... 67

9. Райони на території. ................................................................................................ 70

10. Країни ................................................................................................................... 71

10.1 Країни Північної Африки. ................................................................................. 71

10.2. Країни Західної Африки .................................................................................... 74

10.3. Країни Центральної Африки ........................................................................... 79

10.4. Країни Східної Африки ..................................................................................... 84

10.5. Країни Південної Африки ................................................................................ 89

Цікаві факти про Африку .......................................................................................... 95

Використані джерела ................................................................................................ 100

4

Вступ

Африка охоплює п’яту частину земної кулі і за розмірами поступається лише

Євразії. Загальна площа материка становить понад 29,2 млн км2, а разом з

островами – 30,3 млн км2. Найбільші з цих островів – Мадагаскар, Сейшельські,

Сокотра, Мадейра, Канарські, Острови Зеленого Мису.

Із заходу Африку омивають води Атлантичного океану, з півночі – Середземного

моря. На її північно-східному рубежі вирують хвилі Червоного моря, на східному

– Індійського океану. Африка простягається з півночі на південь аж на 8 тис. км.

А із заходу на схід у найширшій частині вона має 7,5 тис. км. На півночі її

крайньою точкою є мис Бль-Аб’яд, а на півдні – мис Гольний. Так само західним

краєм материка є мис Альмаді на півострові Зелений Мис, а східним – мис Хафун

на півострові Сомалі.

Здавна Африку називали Чорним континентом. Можливо, це пов’язано з

кольором шкіри більшості її мешканців. Втім, ще давні греки називали

Єгипет Чорною землею – Та-Кем – завдяки чорному кольору родючих

грунтів у долині Нілу. А назва «Африка» відома ще з III тисячоліття до н. е.

Тоді так іменували місцевість поблизу давнього міста-держави Карфагена у

Північній Африці. Пізніше, у середні віки, ця назва поширилась на Лівію та

Алжир, а потім на весь материк.

Африка – давній материк. Його утворює величезна докембрійська

платформа. Це означає, що вона з’явилася значно раніше кембрійського

геологічного періоду, який почався десь 550–590 млн років тому. Тож не дивно,

що африканські надра дуже багаті на корисні копалини. Частина їхніх родовищ

має світове значення. За запасами алмазів Африка посідає перше місце у світі. Тут

також багато золота, урану, залізної руди, алюмінію, марганцю, мідної руди,

кобальту, берилію, літію, фосфоритів, вугілля, нафти, природного газу тощо.

5

1. Рельєф

У рельєфі Африки переважають рівнини, плато і плоскогір'я, що лежать на

висоті 200—500 м над рівнем моря. Низовини займають лише 9,8 % площі,

головним чином уздовж прибережних окраїн. За середньою висотою над рівнем

моря (750 м) Африка поступається лише Антарктиді і Євразії.

Майже всю Африку на північ

від екватора займають рівнини і плато Сахари і Судану, серед яких у

центрі Сахари піднімаються нагір'я Ахаггар (мал. 1) і Тібесті (гора Емі-Куси,

висота 3415 м) (мал.. 2), у Судані — плато Дарфур (гора Мара, 3088 м)

(мал.. 3).

Мал. 1 Нагір'я Ахаггар

6

Мал. 2 Нагір’я Тібесті (гора Емі-Куси, висота 3415 м)

Мал. 3 Плато Дарфур (гора Мара, 3088 м)

7

На північному заході над рівнинами Сахари піднімаються Атлаські

гори (гора Тубкаль, 4165 м) (мал.. 4), на сході уздовж Червоного моря

простягається хребет Етбай (гора Ода, 2259 м) (мал.. 5).

Мал. 4 Атлаські гори (гора Тубкаль, 4165 м)

8

Мал. 5 Хребет Етбай (гора Ода, 2259 м)

Рівнини Судану з півдня обрамлені Північно-Гвінейською

височиною (гора Бинтимані, 1948 м) (мал.. 6) і плоскогір'ям Азанде (мал.. 7); зі

сходу над ними піднімається Ефіопське нагір'я (гора Рас-Дашен, 4620 м) (мал.. 8).

Воно круто обривається до западини Афар, де знаходиться найглибша западина

Африки (озеро Ассаль, 150 м) (мал.. 9).

9

Мал. 6 Гора Бинтимані, 1948 м

Мал. 7 Плоскогір'я Азанде

10

Мал. 8 Ефіопське нагір'я (гора Рас-Дашен, 4620 м)

11

Мал. 9 Озеро Ассаль, 150 м

Саванна (Кратер Нгоронгоро)

За плоскогір'ям Азанде лежить западина Конго, обмежена з

заходу Південно-Гвінейською височиною, з півдня — плоскогір'ям Лунда-

Катанга, зі сходу — Східно-Африканським плоскогір'ям, на якому височать

найвищі вершини Африки — гора Кіліманджаро (5895 м) (мал.. 10),

гора Рувензорі (5109 м) (мал.. 11).

12

Мал. 10 Гора Кіліманджаро (5895 м)

Мал. 11 Гора Рувензорі (5109 м)

13

Південну Африку займають високі рівнини Калахарі (мал.. 12), облямовані з

заходу плоскогір'ями Намакваленд, Дамараленд, Каоко, зі сходу — Драконовими

горами (гора Табана-Нтленьяна, 3482 м) (мал.. 13).

Мал. 12 Рівнини Калахарі

14

Мал. 13 Драконові гори (гора Табана-Нтленьяна, 3482 м)

Уздовж південної окраїни материка простягаються середньовисотні Капські

гори (мал.. 14).

Мал. 14 Капські гори

15

Столова Гора (мал.. 15) являє собою північний край гірського пасма, що

простягнулося між Кейптауном і мисом Доброї Надії. Гряда складена з пісковика і

кварциту, що лежать на більш древніх гранітах і сланцях. На схід від Столової

Гори стоїть Пік Диявола висотою 975 м, а на захід знаходяться більш низькі гори:

Левова Голова і Сигнальна Гора, 640 і 335 м. відповідно.

Скатертина лягає на вершину Столовой Гори, але ніколи не опускається до

нижніх схилів. Утворюють її хмари, що приносяться південно-східним вітром,

який постійно переймає їх на північ, вниз по схилах, до Кейптауну, але там вони

зазвичай не затримуються. На вершині хмари можуть зібратися зненацька,

роблячи погоду там непередбачуваною. Думка, ніби там завжди погана погода,

підтверджується цифрами: в Кейптауні випадає 650 мм опадів у рік, на Столовій

Горі їх кількість сягає 1830 мм на рік.

Гірський хребет Рувензорі - одне з небагатьох, вічно вкритих снігом і

льодом утворень.

Клімат тут змінюється залежно від висоти і розташування схилів - на

південних схилах вологість вища, а над областю площею приблизно 2500 кв. м.

проливається найбільша кількість опадів. Денна температура може значно

коливатися (від +15 ° до +21 ° С), що рівнозначно переходу від глухої зими до

зеніту літа протягом доби. Вершини гір часто сховані туманом, який іноді

тримається над ними тижнями.

Найвища вершина хребта - гора Нгаліема (5119 м) (мал.. 16). Рослинність в цих

горах сильно залежить від висоти: передгір'я покривають соковиті трав'яні луги,

які тягнуться до висоти 1219-1524 м, де їх змінює гірсько-лісовий пояс.

16

Мал. 15 Столова Гора

Мал. 16 Гірський хребет Рувензорі, гора Нгаліема (5119 м)

17

Резерват, що розкинувся навколо кратера Нгоро-Нгоро

(мал..17) величезний, він охоплює площу близько 6500 кв.км.; його значення для

цього регіону Африки підвищилося ще більше після того, як він отримав

офіційний статус Міжнародної охоронної зони і біосферного заповідника. Колись

вся ця область була частиною теперішнього Національного парку Серенгеті,

однак як резерват вона виконує дві основні задачі - збереження природних

ресурсів регіону, а також захист інтересів і традиційного способу життя місцевого

племені масаї, яке, як і раніше пасе тут стада великої рогатої худоби, овець і кіз.

Мал. 17 Кратер Нгоро-Нгоро

Атолл Альдабра (мал.. 18) повністю оточений кораловим рифом, розрізаним

трьома проходами; два більш глибоких ділять атол на чотири великі острови, що

оточують велику дрібну, зарослу по краях манграми лагуну площею 150 кв.км.,

яка, в свою чергу, містить кілька острівців. Найбільший з островів - Південний;

разом із Західним островом, Середнім островом і Іль Полімнік вони складають

близько 186 кв.км. суші.

18

Більшість тропічних островів століттями інтенсивно використовувалися

людиною, але атол Альдабра вважався негостинним, і моряки за старих часів його

обходили; таким чином йому вдалося уникнути безглуздого руйнування, якому

піддалися інші відокремлені острівні групи.

Мал. 18 Атолл Альдабра

Пустеля Сахара займає всю північ Африки, протягнувшись на 5149 км. від

Єгипту та Судану до західних берегів Мавританії і Західної Сахари (мал. 19).

Найбільша пустеля світу покриває площу в 9269594 кв.км.

Слово "Сахара" народжує образи нескінченних, дихаючих жаром піщаних

барханів, дуже рідко перериваних дорогоцінними смарагдово-зеленими оазисами.

Але на безкрайніх просторах Сахари можна зустріти практично будь-який вид

пустельного ландшафту; тут є і безплідні скелясті плато, усипані камінням, і

дивовижні геологічні утворення і зарослі колючих чагарників.

19

Мал. 19 Пустеля Сахара

Безкрайнє море піщаних барханів йде в глиб материка, до висохлого

серця пустелі Наміб (мал.. 20). На перший погляд, зовсім небагато тварин і рослин

мешкає в цьому сухому кліматі, проте варто тільки побризкати дощику, і пустеля

раптом прокидається, починається яскраве і активне життя. Насіння та цибулини,

довгий час поховані в піску, раптом дають пагони, сухі долини перетворюються

на луки, а слідом за рослинами з'являються птахи і тварини. В'юрки і жайворонки

їдять насіння трав, а сарич ласує численними комахами. У деяких місцях пустеля

може навіть прогодувати антилопу, що харчується молодою травою. Але якщо в

один рік відбувається вибух життя в пустелі, то другий рік може подарувати лише

невелику рослинність, і мало знайдеться тварин, готових нишпорити по

безплідної пустелі в пошуках їжі. море піщаних барханів йде в глиб материка, до

висохлого серця пустелі Наміб. На перший погляд, зовсім небагато тварин і

рослин мешкає в цьому сухому кліматі, проте варто тільки побризкати дощику, і

пустеля раптом прокидається, починається яскраве і активне життя. Насіння та

20

цибулини, довгий час поховані в піску, раптом дають пагони, сухі долини

перетворюються на луки, а слідом за рослинами з'являються птахи і тварини.

В'юрки і жайворонки їдять насіння трав, а сарич ласує численними комахами. У

деяких місцях пустеля може навіть прогодувати антилопу, що харчується

молодою травою. Але якщо в один рік відбувається вибух життя в пустелі, то

другий рік може подарувати лише невелику рослинність, і мало знайдеться

тварин, готових нишпорити по безплідної пустелі в пошуках їжі.

Мал. 20 Пустеля Наміб

Перевага на материку вирівняного рельєфу зумовлена його платформною

структурою. У північно-західній частині Африки з глибоким заляганням

фундаменту і широким розвитком осадового чохла переважають висоти менше

1000 м (Низька Африка); на південному заході Африки характерні висоти понад

1000 м (Висока Африка). Прогинам і виступам Африканської

платформи відповідають великі западини (Калахарі, Конго, Чадська та інші).

21

Найбільше піднята і роздроблена східна окраїна Африки у межах

активізованої ділянки платформи (Ефіопське нагір'я, Східно-Африканське

плоскогір'я), де простягається складна система східно-африканських розломів. У

піднятих областях Високої Африки найбільшу площу займають цокольні рівнини

і цокольні брилові гори, що обрамляють западини Східної Африки (у тому

числі Рувензорі) і Катанги. У Низькій Африці цокольні хребти і масиви

простягаються уздовж узбережжя Гвінейської затоки, виступають у Сахарі (у

нагір'ях Лхаггар, Тібесті, хребет Етбай). Лавові плато і конуси поширені на

Ефіопському нагір'ї і в Східній Африці (Кіліманджаро, Кенія й ін.), вінчають

вершини Ахаггара і Тібесті, є в Судані (гора Марра), Камеруні (вулкан Камерун,

гори Адамава), перекривають Драконові гори в Лесото.

22

2. Клімат

Більша частина Африки лежить у тропічних зонах і тільки північні та

південні окраїни — у субтропічних. Африка — найтепліший з усіх материків,

оскільки більша її частина лежить між тропіками у спекотному тепловому поясі.

Найвища пересічна місячна (липнева) температура спостерігається в Сахарі (до

+40 °C); тут же констатована найвища температура всієї Землі +58 °C. Пересічні

липневі температури на південних окраїнах Африки не нижчі за +12 °C, у

північній частині Африки +25° — +30 °C. Пересічні січневі температури на

Півночі становлять +10 °C, на півдні +30 °C. Розподіл опадів дуже нерівномірний,

найбільше (понад 3000 мм) опадів у приекваторіальній зоні (западина Конго,

узбережжя Гвінейської затоки). В саванах, де чітко виявлений сухий період,

опадів 1000—1300 мм на рік, причому мінімум припадає на зиму. Із збільшенням

широти зростає тривалість посушливого періоду в саванах і зменшується

кількість опадів. Найменше опадів у центральній частині Сахари і на південно-

західному узбережжі Африки (пустеля Наміб). На північних і південних окраїнах

Африки більше опадів випадає взимку, літо сухе.

23

3. Гідрографія

Сітка річок на континенті розміщена дуже нерівномірно. Величезні

простори Сахари зовсім позбавлені постійних водотоків, в приекваторіальній

смузі — густа сітка повноводних рік з широкими заболоченими долинами.

Частина території Африки належить до області внутрішнього стоку (пд.

Сахара, Калахарі). Річки Африки належать до басейну Атлантичного океану

(Ніл — найбільша в Африці (мал..21), в нижній течії перетинає Сахару і впадає

в Середземне море, Нігер (мал..22) — впадає в Гвінейську затоку, Конго

(мал..23) — найбільш повноводна в Африці) та до басейну Індійського океану

(Замбезі, мал.. 24). Ріки Африки протікають через різні кліматичні області і

характеризуються складним режимом. Профіль рівноваги русла їх здебільшого

невироблений, багато порогів і водоспадів (пороги на Нілі (мал.. 25), водоспади

Стенлі (мал.. 26) і Лівінгстона (мал.. 27) на Конго, 72 водоспади на Замбезі,

найбільший з яких — водоспад Вікторія, мал.. 28). Озера зосереджені в Східній

Африці. Більшість з них тектонічного походження (Танганьїка, Ньяса, Рудольфа,

Альберта, Ківу, Едуарда). Найбільше озеро Африки — Вікторія (69,4 тис. км²)

(мал..29). Воно займає прогин давнього фундаменту. В посушливих районах

Африки є багато безстічних, мілководних озер, що часто змінюють свої обриси

(Чад, Нгамі, «шотти» в Атлаських горах).

24

Мал. 21 Річка Ніл

25

Мал. 22 Річка Нігер

Мал. 23 Річка Конго

26

Мал. 24 Річка Замбезі

Мал. 25 Пороги на річці Ніл

27

Мал. 26 Водоспад Стенлі

Мал. 27 Водоспад Лівінгстона

28

Мал. 28 Водоспад Вікторія

Мал. 29 Озеро Вікторія

29

4. Флора та фауна

В Африці чітко виявлена зональність ґрунтового і рослинного покриву. На

північному узбережжі Гвінейської затоки та в басейні Середнього Конго

на латеритних опідзолених ґрунтах поширені багатоярусні тропічні ліси з

великою кількістю видів дерев – фікуси, макаранги, оливкова і винна пальми,

дерево кока, червоне та ебенове дерево (мал.. 30). В зоні саван на червоних і

червонобурих ґрунтах ростуть баобаби, акації, мімози, пальма дум,

канделябровидні молочаї та різні трави (мал.. 31). Великі площі в Африці зайняті

кам'янистими та піщаними пустелями. Рослинний покрив пустель становлять

розріджені ксерофіти (мал.. 32). Для Сахари характерні: лишайник леканора,

безлистий чагарник ретам; на засолених ґрунтах поширені галофіти (мал..33) .

Рослинність піщаних просторів складається здебільшого з ефемерів. У

западинах типу ваді ростуть акації і тамарикс (мал..34); в оазисах

культивують фінікову пальму (мал..35). В заплаві Нілу ростуть лотоси (мал..36).

Пустельні простори Західного Калахарі багаті на сукуленти; в пустелі Наміб росте

своєрідна рослина вельвічія (мал.. 37) . На субтропічних окраїнах Африки на

коричневих ґрунтах поширені вічнозелені чагарники. На схилах гір

збереглися хвойні та мішані ліси.

Тваринний світ Африки багатий і різноманітний. У Північній Африці

водяться: безхвості мавпи мато, шакали, гієни, антилопи, дамани, страуси, кобри

(мал..38). Сахара є центром розведення одногорбого верблюда (мал.. 39) . В

саванах і напівпустелях Ефіопської області живуть

антилопи, зебри, жирафи, носороги, бегемоти, буйволи, слони, леви, леопарди, ге

парди, гієни, гамадрили і павіани, грифи, страуси, цесарки, турачі, рябки та ін.

(мал..40). В зоні тропічних лісів є людиноподібні мавпи — горили і шимпанзе

(мал..41); особливо багато птахів (дятли, одуди, сірі папуги), жуків та метеликів.

30

Мал.30 Тропічні ліси Африки

Фікус

31

Винна пальма

32

Дерево Кока

33

Ебенове дерево

Мал. 31 Рослинність африканських саван

Баобаб

34

Акація

35

Мімоза

Пальма дум

36

Мал. 32 Ксерофіти

37

Мал. 33 Рослинність Сахари

Лишайник Леканора

Галофіти

38

Мал. 34 Тамарикс

Мал. 35 Фінікова пальма

39

Мал. 36 Лотоси

Мал. 37 Вельвічія

40

Мал. 38 Тварини Північної Африки

Безхвості мавпи мато

Шакали

41

Гієна

Антилопа

42

Даман

Страус

43

Кобра

Мал. 39 Одногорбий верблюд

44

Мал. 40 Тваринний світ саванах і напівпустель Ефіопської області

Антилопа

Зебра

45

Жираф

Носоріг

46

Бегемот

Буйвол

47

Слон

48

Лев

Леопард

49

Гепард

Гієна

50

Гамадрил

Павіан

51

Гриф

Страус

52

Цесарка

Турач

53

Рябко

Мал. 41 Африканські людиноподібні мавпи. Горили і шимпанзе

54

5. Населення

Населення Африки — конгломерат численних племен і народностей, який

утворився в результаті переселення аборигенів,

вторгнення арабів з Азії та європейської колонізації.

В антропологічному, мовному, соціально-економічному

і культурному відношенні воно дуже різноманітне і належить до трьох

великих рас. На південь від Сахари, в Західному і Центральному Судані,

верхів'ях Нілу, басейні Конго, в Східній тропічній і південній Африці живуть

народи великої негроїдної раси, до якої належать: негрська раса

(мал..42) (представники її характеризуються темним кольором шкіри, кучерявим

волоссям, прогнатизмом, широким носом, але ці ознаки дуже

мінливі); негрільська раса (мал.. 43) — низькорослі племена пігмеїв (зріст їх

141—142 см) — населяє тропічні ліси в басейнах рік Конго, Огоуе (має порівняно

світлу шкіру, тонкі губи, широкий ніс); бушменська раса (мал.. 44)

(бушмени і готтентоти) розселена в пустелі Калахарі і південно-західної Африки

(для неї характерний низький зріст, поєднання рис негроїдної раси з

ознаками монголоїдної: плоске обличчя, жовта шкіра).

Вся Північна Африка до південних меж Сахари населена

народами індосередземноморської раси (мал..45) (араби, єгиптяни та ін.); їй

властива порівняно смуглява шкіра, темні очі, вузьке обличчя і тонкий ніс.

У Північно-Східній Африці живуть представники ефіопської раси (мал..

46) (народи з темною шкірою червонуватого відтінку, темними волоссям і очима,

правильними рисами обличчя, потовщеними губами). Це проміжна група

між європеоїдами і негроїдами. Народи ефіопської раси (амхара, гала, тигре та ін.)

розселені в районі Абіссінського нагір'я, на півострові Сомалі.

Острів Мадагаскар населяють народності мальгаші (мал..47)

(сакалава, мерина, бецилео), які належать до монголоїдної раси з домішкою

негроїдної.

До європейської колонізації народи Африки стояли на різних ступенях

суспільного розвитку. Поряд з народами давньої високої культури —

Єгипту, північної Африки, Західного Судану та іншими, — які в давні часи

55

створили свої держави, в районах тропічних лісів та пустель жили племена, що

зберегли багато рис первісного побуту. Європейська колонізація супроводилась

жорстокою експлуатацією, руйнуванням культури, масовим

винищенням корінного населення цілого ряду областей і затримала розвиток

африканських народів. Мільйони африканців були поневолені і вивезені в

країни Америки. У народів Африки внаслідок різних умов їхнього історичного

розвитку виробилися характерні етнографічні риси.

Сучасне арабо-берберське населення Північної Африки — землероби.

В Єгипеті поширені ремісничі промисли (ткацтво, гончарство), розвивається

промислове виробництво. Основне заняття населення Східного Судану в долині

Нілу — вирощування бавовнику; в південній частині Судану — скотарство,

мотичне землеробство (сіють просо, бобові) та рибальство.

Племена динка і барі здавна славились виплавкою заліза. Деякі сучасні нілотські

племена (шилуки) зберегли первіснообщинні відносини і родовий лад. Населення

Західного Судану (волоф, серер, мандинго та ін.) вирощує рис, просо. Численні

народи Ефіопії культивують пшеницю, теф та ін., розводять коней, мулів, кіз та

овець. У господарстві народів Східної Африки, півострова Сомалі значне місце

належить ремеслам: ткацтву, обробці дерева і металу. Типи поселень і будівель в

окремих областях Ефіопії різноманітні (з тростини, трави, каменю, іноді шкіряні

намети). Релігія — анімізм, мусульманство, християнство, православ'я.

У землеробських народів Східної Африки (ваньямвезі та ін.) збереглася

типова для тропічної Африки підсічно-вогнева система землеробства

(сільськогосподарські культури — кукурудза, ячмінь, бобові, батат). У

народностей баганда, базиба (в районі оз. Вікторія) основна культура — банани.

Племена масаї, вагого та ін. відомі як скотарі (розводять рогату худобу— зебу). В

Східної Африки поширені два типи будівель: циліндрична хата з конусоподібним

дахом і прямокутні хати (тембе) з плоским дахом. Народам Східної Африки було

відоме примітивне ткацтво — виготовлення мбугу — матерії з лубу.

Низькорослі народи Центральної Африки — пігмеї — займаються

мисливством, крім того, збирають коріння та плоди.

56

В господарстві народів Західної Тропічної Африки основне місце належить

мотичному землеробству (в басейні Конго, на Гвінейському узбережжі). Основні

сільськогосподарські культури — ямс, маніок, просо, кукурудза, бавовник. В

умовах тропічного лісу населення займається мисливством і рибальством

(племена бангала). Народи Гвінеї і Конго, як і інші народи Африки, ще до

приходу європейців знали обробку металів (племена нупе, іоруба та ін.).; і досі в

південних районах Конго збереглися давні способи плавки руди. Тепер частина

населення працює в гірничій промисловості. Народи Західної Африки досягли

високої майстерності в плетінні циновок, різьбленні по дереву.

В південній Африці залишки бушменських і готтентотських племен

займаються мисливством (до недавнього часу основна зброя їх — лук і стріли).

Готтентоти в минулому заселяли значну територію Східної Африки, степи

південної Африки, займались скотарством, полюванням, виплавляли залізо. Цілі

племена готтентотів були винищені європейськими колонізаторами. Залишки

готтентотів (бл. 50—60 тис.) живуть в резерваціях південно-західної Африки.

Основне заняття населення о. Мадагаскар — мальгашів — вирощування рису

на зрошуваних землях та скотарство. В їхній матеріальній культурі багато

спільних рис з матеріальною культурою народів Індонезії (будова хат, обробка

металу).

57

Мал. 42 Негрська раса

Мал. 43 Негрільська раса (пігмеї)

58

Мал. 44 Бушменська раса

Мал. 45 Індосередземноморська раса. Араби

59

Мал. 46 Ефіопська раса

Мал. 47 Мальгаші

60

6. Мови

В Африці розмовляють дуже багатьма різними мовами. Ні на якому іншому

континенті немає стільки різних мов. Різноманіття африканських мов вражає. За

оцінками є близько 2000 африканським мов. Але всі ці мови не схожі! Зовсім

навпаки – часто вони навіть цілком різні! Мови Африки належать до чотирьох

різних мовних сімей. Деякі африканські мови мають неповторні у світі ознаки. Є,

наприклад, звуки, які іноземці не можуть імітувати. Кордони країн в Африці не

завжди є також мовними кордонами. В деяких регіонах є дуже багато різних мов.

В Танзанії, наприклад, розмовляють мовами з усіх чотирьох сімей. Виключення

серед африканських мов складає африкаанс. Ця мова виникла у колоніальні часи.

Тоді зустрілися люди з різних континентів. Вони прийшли з Африки, Європи та

Азії. Через такі контакти розвинулася нова мова. Африкаанс виявляє впливи

багатьох мов. Але найтісніше ця мова споріднена з голландською. Сьогодні на

африкаанс розмовляє насамперед Південна Африка та Намібія. Незвичайною

африканською мовою є барабанна мова. За допомогою барабану теоретично

можна надіслати будь-яке послання. Мови, які використовують барабан, є

тоновими мовами. Значення слів або складів залежить від висоти звуку. Це

означає, що звуки слід імітувати за допомогою барабану. Барабанну мову в

Африці розуміють вже з дитинства. І вона дуже ефективна… Барабанну мову

можна чути на відстані до 12 кілометрів.

61

7. Релігія

У багатьох африканських віруваннях, як, втім, і в Біблії, Бог ліпить людей з

глини або землі. У цьому акті багато символіки. Праматір Уайенгі – адже теж

земля і створює їх як би зі своєї плоті. У принципі будь-який міф трактує людину

як породження Бога, тлумачачи останнього саме як батька, а не просто майстра

(хоча така ілюзія часто виникає), що робить людей з чужорідного матеріалу. Але

зовні в цих культах він виглядає таким собі старанним (або, навпаки, безладним)

скульптором. Серед еве, наприклад, побутує легенда, ніби Бог, створюючи

людство, для хороших людей вибирав чисту, доброякісну глину, а поганих ліпив з

її брудних залишків. Спочатку він створив чоловіка і жінку. Коли ж перші люди

поглянули один на одного, то почали сміятися. Тоді Бог розсердився і відправив

їх на землю (мал.. 48)

Мал. 48 Африканські вірювання

У йоруба (Нігерія) інше повір’я. Бог неба Обатала теж робив людей з глини,

але одного разу випив забагато пальмової вина, і з рук нетверезого бога вийшли

каліки, альбіноси і сліпці. З тих пір вважається, що вони слуги Обатали. Всі, хто

поклоняється йому, не п’ють пальмового вина.

62

Відомі й інші міфи про створення людей. За уявленнями племені фон, Бог

спочатку створив ящірку, кинув її у воду, а через кілька днів вимовив: «Вийди!» –

І на берег ступив чоловік.

У деяких випадках поява перших людей не зв’язується з діями Творця. Так,

кенійські камба вірять, ніби люди вийшли з термітника. У ліберійських кру вони

виникли із землі або впали з неба разом з дощем. Але загалом без волі

Всевишнього не обходиться і тут, оскільки в першому випадку сама земля

виконує його функції, а в другому – Бог посилає туди дощ.

Від прабатьків, які так незвично з’явилися на землі, ведеться відлік часу,

африканські тубільці бачать в них мудрість роду, і культ предків стає важливою

частиною племінної ідеології, забезпечує єдність колективу, вселяє в людину

впевненість у тому, що вона не самотня, так як у неї є могутні заступники «на

тому світі» (мал.. 49)

Мал. 49 Релігія йоруба

Традиційні африканські вірування наділяють людей божественними

якостями. Культи вождів і царьків зустрічаються на Чорному континенті не тільки

63

у відсталих племен, але і у народів, які досягли порівняно високого рівня

розвитку. Священною шанувалася особистість правителів Іфе, середньовічного

міста-держави на території сучасної Нігерії. Можливо, знайдені там знамениті

бронзові і теракотові скульптури якраз і зображують таких царів-богів.

А ось ловеду, що живуть в одному з бантустанів ПАР, переконані, ніби

кожна людина здатна контролювати сили природи, тобто виконувати функції

вищої істоти. Плем’я вірить, що досягти цього можна заклинаннями,

жертвопринесеннями і зверненнями до королеви-божества, авторитет якої –

гарантія влади над дощем і сонцем, місяцем і вітром .

Згідно з міфами шіллук (верхів’я Нілу), міфічний засновник їхнього племені

Ньіканг доводиться близьким родичем самому Богові. Кожен вождь вважається

прямим нащадком Ньіканга, а значить, істотою вищого порядку. Ось чому смерть

правителя і перехід влади до його наступника обставляються тут складними

ритуалами.

Але в Африці є й такі вірування, де в ролі Творця можуть виступати самі

люди. Перш сонце було людиною, оповідає одне бушменське сказання. Сонце

жило на землі і давало мало світла. Одній жалісливій жінці захотілося, щоб всі

люди жили в теплі і затишку, і вона попросила своїх дітей закинути сонце на

небо. Дочекавшись, коли світило заснуло, вони так і зробили (мал.. 50)

64

Мал. 50 Релігія племен на березі Нілу

Інша легенда свідчить: дівчина стародавнього народу закинула в небо жменю

розпеченої золи і таким чином створила зірки. Як бачимо, в традиційних

африканських культах людина наслідує Бога, а нерідко і заміняє його. Причому

перед обличчям Всемогутнього вона далеко не безпомічна. Верховне божество

недосяжно, а от з другорядним досить легко домовитися: достатньо лише справно

приносити йому жертви і виявляти повагу. Більше того, виходить, ніби люди

можуть впливати на Бога, протиставляючи йому власну волю. У віруваннях бо,

наприклад, у кожного смертного є особистий бог-покровитель «чи», від якого

залежить його доля. Цього всемогутнього патрона символізує дерев’яна фігура

людини з баранячими рогами – так звана Ікенто (чим не аналог ангела-

покровителя в християнстві?).

Але якщо образ Творця абстрактний, то образ створеного ним матеріального

світу цілком конкретний. Вже згадуваний міф коно, зокрема, оповідає про те, як з

космічного нічого утворилася земля: «Щоб було, де жити, бог смерті Са створив

величезне море бруду. Одного разу бог Алатангана провідав Са в його рідині.

65

Вражений похмурим видовищем, Алатангана став дорікати Са: «Навіщо ти

створив таке місце? Як можна жити там, де немає ні рослин, ні живих істот, ні

світла?» І ось, щоб допомогти біді, Алатангана вирішив зробити бруд твердим і

створив Землю. Але вона здалася йому занадто похмурою, і тоді він створив

рослини і тварин».

Отже, підлеглий Бог бере на себе працю надати світу якусь завершеність, бо

справжній творець обмежився лише чорновою заготівлею. Це типовий

міфологічний прийом, що переводить архаїчну космогонію на рейки логіки.

Причому не божественної, а людської. Людина як би нав’язує Богові заздалегідь

(хоча сама в природі поки відсутня) певний образ дій: світ має бути

пристосований для людей. І справді, чому раптом Са і його сімейству потрібно

якесь житло? Раніше ж обходилися без нього! Чому море бруду здалося

Алатангані сумовитим без рослин і тварин? Та тому, що в міфі боги людяні так

само, як люди божественні. Одним словом, люди-боги самі створюють свій світ.

До речі, в традиційних африканських культах стан, що передував

матеріальному світу не обов’язково розуміється як небуття, порожнеча або

космічний хаос. Догонам, наприклад, він уявлявся гігантським яйцем з вібруючою

в ньому первозданною речовиною.

Думка про те, що населений світ створений з чогось, що існувало завжди,

міститься і в переказах племені фон. Згідно з його віруваннями, божественна пара

Маву і Ліза, наступники двостатевого Нана булук, не сотворили, а як би зібрали

Всесвіт з наявного матеріалу. У результаті вийшло щось, що нагадувало велику

сферу, або, вдаючись до африканських порівнянь, гарбузову посудину – калабаш,

наповнену водою. Всередині нього плаває менша сфера, яка немов розрізає

навпіл. Площина розрізу – Земля, її зовнішня кромка – лінія горизонту. Всередині

малої сфери розташовані небесні світила. Вода з великого калабашу – джерело

омиваючого землю дощу.

Близьких уявлень про світобудову дотримувалися і йоруба. У їх міфах теж

говориться про плаваючу у воді калабеше. Та його частина, яка виступає над її

поверхнею, – це земля і небо, а прихована під водою – житло потойбічних істот.

66

А ось жителі Руанди вважали, ніби земля плоска і по краях обгороджена

парканом, на якому покоїться скеля-небо. Над нею – інший світ, в точності

схожий на наш. Там теж гори, ліси, річки. І живуть в ньому боги. А під землею є

ще один «поверх» – знову-таки точна її копія. Там панують духи предків.

Приблизно таку ж картину малюють легенди бо. Населений світ теж

складається з трьох шарів. У серединному живуть люди, у верхньому – боги, а в

нижньому – духи, останні вибираються по ночах на землю через ходи, пророблені

гігантськими мурахами – термітами.

Традиційні африканські вірування не випадково відводять людям саме

середину світобудови. Адже як би не шанувала людина богів, центральне місце у

Всесвіті вона все ж таки залишає для себе. Як бачимо, для цих уявлень,

незважаючи на їх архаїчність, характерно вельми тверезе ставлення до

небожителів. «Ми приносимо жертви богам, щоб ті відчували себе в боргу перед

нами, – кажуть бо. – Якщо жертвопринесення щедрі, приводу для сварки не

буде».

67

8. Політика В Африці розташовано 57 країн, з них 3 — самопроголошені та невизнані.

Більшість з них довгий час були колоніями європейських держав і

отримали незалежність тільки в 50—60-их роках XX століття. До цього

незалежними були тільки Єгипет (з 1922 року), Ефіопія (з

часів середньовіччя), Ліберія (з 1847 року) та ПАР (з 1910 року). У ПАР

та Південній Родезії (Зімбабве) аж до 80-90-х років XX століття зберігався

режим апартеїду, дискримінаційний по відношенню до корінного (негроїдного)

населення. У наш час у багатьох африканських державах керують режими,

дискримінаційні по відношенню до білого населення.

На півночі континенту розташовані території Сеута, Мелілья (Іспанія) та

архіпелаги Канарські острови (Іспанія) та Мадейра (Португалія); на

сході Сокотра (Ємен) . Африка, другий за величиною після Євразії материк, на

території якого вмістилося півсотні країн. Назва Африка набула вжитку на Заході

завдяки римлянам, які використовували назву Africa terra — «земля Афрі»

(множина, чи у однині — Афер) — для північної частини материка, а також і для

провінції Африки з її столицею Карфагеном, що відповідає теперішньому Тунісу.

68

69

70

9. Райони на території.

За природними умовами Африки можна поділити на такі райони: Північна

Африка — область Атлаських гір, що оточують внутрішнє плато; Сахара —

найбільша у світі тропічна пустеля, що займає 1/3 площі Африки; Судан —

область саван, що тягнеться від Атлантичного узбережжя до Абіссінського

нагір'я; Екваторіальна — Західна і Центральна Африка — район тропічних лісів,

що простягаються вздовж південних схилів підвищень Північної Гвінеї через

більшу частину басейну Конго; Східна Африка — від Абіссінського нагір'я до

р. Замбезі — область нагір'їв і плато висотою 1000 м і більше, розбитих скидами, з

проявами вулканізму; Південна Африка — на південь від вододільного плато

Конго — Замбезі, зайнята широкою западиною Калахарі, оточеною горами.

71

10. Країни

10.1 Країни Північної Африки. Регіон складається з семи арабських країн, які об'єднуються в один регіон не

лише на основі географічної близькості. їх поєднує спільна історія та значною

мірою єдина етнічна належність до арабського світу. Важливою рисою є також

ісламське підґрунтя у виділенні цього регіону. Найпотужнішою країною регіону є

Єгипет.

Єгипет

Мал.51 Єгипет

Офіційна назва: Арабська Республіка Єгипет

Державний устрій: Головою Єгипту і верховним головнокомандуючим його

збройних сил є президент, "раїс". Цю посаду обіймає Хосні Мубарак. 448

депутатів парламенту, які обираються на п'ятирічний термін (ще 10

призначаються президентом), повинні в рівних частках представляти інтереси

селян і робітників. Правлячою є Національно-демократична партія під

головуванням Хосні Мубарака. Дорадчі функції виконують 210 членів шури

(Верхня палата парламенту), з яких 57 призначаються главою держави.

72

Площа: 1002 тис.км2.

Столиця: Каїр (17 млн.чол.)

Мал. 52 Каїр

Населення: 65 млн. осіб. Арабізовані нащадки давніх єгиптян складають 99%

населення. До етнічних меншин відносяться нубійці, а також бедуїни та інші

кочові племена. 80% населення - це селяни (фелахи).

Мова: Розмовною мовою в Єгипті є один з арабських діалектів, офіційним -

так званий "високий" арабський. Пишуть араби справа наліво. Але цифри

пишуться і читаються зліва направо. У Єгипті дуже допомагає знання англійської

мови. Багато єгиптян, які проживають в містах і курортних центрах, можуть

спілкуватись на цій мові; на дорожніх вказівниках і в назвах вулиць часто

використовується і арабський і латинський шрифт. Эгипет

Релігія: 90% єгиптян - мусульмани. У Єгипті живуть прихильники двох

основних напрямків ісламу - суніти і шиїти. Більшість населення ставиться до

сунітам. Шиїти в релігійному та політичному сенсі більш радикально

73

налаштовані, ніж суніти, але їх число в Єгипті невелика. 10% - копти, які

сповідують християнство.

Офіційні свята:

Новий рік, 1 січня

День визволення Синаю, 25 квітня

День праці, 1 травня

Ісламський Новий рік, Рас ас-Сана аль-Хігрійя

Річниця революції 1952 р., 23 липня

День народження Пророка (Мулід-ех-Набі). Святкується на честь Пророка

Мухаммеда.

День збройних сил, 6 жовтня

Географія. Сьогоднішній Єгипет - найбільша арабська країна, розташована на

північному-сході Африки. Частина його території - Синайський півострів -

знаходиться в Азії. Кордон між двома континентами проходить по Суецькому

каналу. Максимальна довжина Єгипту з півночі на південь - 1025 км, зі сходу на

захід - 1240 км. Пустелі, що займають 96% суші, простягаються від Атлантичного

узбережжя на заході до Центральної Азії на сході. Там живе менше 1% населення

країни, за винятком оазисів, долини і дельти Нілу, де до цих пір живе 90% 65-

мільйонного населення країни.

Червоне море 2359 м простягається з півночі на південь на 1932 км, зі сходу

на захід на 306 км. Через затоку Акаба від Мертвого моря і далі на південь через

Червоне море в Східну Африку проходить великий розлом земної кори. Спокійне

море буяє кораловими рифами і шельфами.

Ще давньогрецький історик Геродот говорив, що "Єгипет - дар Нілу". Долина

великої річки простягнулася на півтори тисячі кілометрів з півдня, від кордону з

Суданом, на північ, до узбережжя Середземного моря, відокремлюючи східну

Аравійську пустелю від західної, Лівійської. Ширина "смуги життя" вздовж Нілу

коливається від одного кілометра на півдні до 20-25 кілометрів в районі Каїра.

Сама пустеля залишає незабутнє враження: пісок, дюни, незліченні відтінки

кольору - від жовтого, як охра, до пурпурного, назви яким є тільки в мові

кочівників.

74

Звичаї. Мусульманська віра визначає ритм життя єгиптян. Це помітно по

чисто зовнішнім ознакам: наприклад, п'ять разів на день муедзин через

гучномовець скликає віруючих на молитву. А в місяць рамадан ніч стає днем.

Весь день мусульмани постять і переривають піст лише після заходу сонця. У цей

час суспільне життя завмирає, державні установи працюють тільки з 10.00 до

14.00.

Мандрівник, звичайно, зверне увагу на особливості національного костюму

єгиптян, перш за все проявляються у сільській місцевості, але не чужі і місту.

Єгиптяни носять сорочки вільного крою, причому прості люди обирають білий

колір, жінки вдягаються в чорне, оживляючи вбрання яскраво забарвленими

елементами, іноді з прикрасами і мереживом. Звертаючись до мусульманських

цінностей, все більше жінок - часто по волі чоловіка або сім'ї - знову

починаЄгипетють носити хігаб, різновид паранджі, який не приховує обличчя, а

тільки покриває волосся, і довге широке плаття - галабею.

Єгипет - надзвичайно привітна країна. Гостей завжди зустрічають з

відкритим серцем. Вас з цікавістю розпитають про сім'ю, роботу, про ваші

враження від Єгипту. Також сердечно запросять вас в гості, хоча б на чашечку

чаю.

Часовий пояс: середній час по Грівінчу плюс дві години.

Валюта: єгипетський фунт (фунт - 100 піастрів), американський долар - 5.8

єгипетських фунта. Гроші можна обміняти в будь-якому банку. Єгипетські гроші

існують в таких номіналах: банкноти фунтів 100, 50, 20, 10, 5,1; банкноти

піастрів: 50, 25; монети: 20, 10, 5.

10.2. Країни Західної Африки

До цього регіону належать 16 країн. Вони дуже відрізняються за

площею та чисельністю населення, але об'єднуються в один регіон переважно на

основі географічних та історичних чинників. У минулому це була та частина

Африки, звідки переважно вивозили рабів до Америки. Найпотужнішою

державою цієї частини материка, її регіональним лідером, є Нігерія.

75

Нігерія

Мал. 53 Нігерія

Загальні відомості. Офіційна назва — Федеративна Республіка Нігерія.

Столиця — Абуджа (близько 400 тис. осіб) (мал.. 54). Площа — 933 тис. км (31-

ше місце у світі). Населення — понад 130 млн осіб (10-те місце). Державна мова

— англійська. Грошова одиниця — найра.

76

Мал. 54 Абуджа

Географічне положення. На півдні Нігерія має широкий вихід до Гвінейської

затоки. Безпосередніми сусідами цієї країни є: на півночі — Нігер, на заході —

Бенін, на сході — Чад і Камерун. У цілому географічне положення Нігерії є

середньо-сприятливим для п розвитку. Віддалені від океану частини мають

набагато гірше географічне положення, ніж прибережні.

Історія виникнення та розвитку. До появи тут європейців на території

сучасної Нігерії існували держави народів гауса та йору ба. Найвідоміші з них

Іфе, Бенін, Борну. З другої половини XV ст. на узбережжі Гвінейської затоки

з'явилися європейці. Нинішнє узбережжя Нігерії в середні віки стало частиною

так званого Невільницького Берега. Тут здійснювалася інтенсивна торгівля

рабами, звідси їх вивозили до інших частин світу, переважно до Америки. У XIX

ст. тут виник султанат Сокоти. На другу половину цього століття припадає

британська колонізація нинішньої території Нігерії. Тут було створено власну

колонію і протекторат Нігерія. З 1960 р. проголошено незалежність, Нігерія стає

77

членом Британської Співдружності Націй, а у 1963 р. федеративною республікою.

З того часу й донині відбуваються державні перевороти, які стали нормою життя,

та правління військових; протягом 1967—1970 pp. навіть тривала громадянська

війна, під час якої загинуло понад 2 млн осіб.

Державний устрій і форма правління. Нігерія — федеративна держава,

президентська республіка. Глава держави й уряду — президент. Законодавча

влада належить парламенту, який складається з 360 депутатів. Країна складається

з 36 штатів і 1 столичного округу.

Природні умови та ресурси. У рельєфі Нігерії переважають рівнини та

височини. Узбережжя низовинне, заболочене та вкрите мангровими лісами. Далі

на північ рівнина стає все горбистіша, поступово піднімається, врешті-решт

утворюючи плоскогір'я Джос і Баучі. Біля кордону з Камеруном у гірському

масиві Адамава знаходиться г. Дімланд (2042 м). Це найвища точка країни.

На більшій частині території Нігерії панує екваторіальний клімат. Протягом

року середні температури коливаються від +26 °С до +33 °С. Кількість опадів

дуже зменшується від південного узбережжя на північний схід від 4000 мм до 500

мм. Це пов'язано з тим, що на узбережжі клімат впродовж цілого року вологий, а

на північному сході спостерігається тривалий сухий сезон, коли дмуть вітри із

Сахари.

Найбільшою річкою Нігерії є повноводний Нігер. Це велика судноплавна

водна магістраль. Великих озер немає, за винятком прикордонного Чаду. Це озеро

впродовж року, залежно від сухого та вологого періодів, то розливається, то різко

зменшує свою площу.

У вологих південних районах країни багатий рослинний світ. Тут поширені

густі екваторіальні ліси з цінними видами дерев, зокрема червоним деревом та

олійною пальмою. Зі зменшенням опадів у північному напрямку ліси спочатку

переходять у савану, а потім і в напівпустелю. Тваринний світ у густозаселеній

Нігерії дуже винищений.

Основу мінеральних ресурсів Нігерії складають енергоносії та руди

кольорових металів. Видобувають нафту (110 млн т), природний газ, кам'яне та

буре вугілля. Значними є запаси залізної та титанової руд, олова, цинку, свинцю.

78

Є родовища молібдену, вольфраму, цирконію, ніобію, урану тощо. Поширені

родовища хімічної сировини (фосфорити, кухонна сіль) та будівельних матеріалів

(азбест, вапняки, мармур).

Населення. Середня густота населення в Нігерії становить приблизно 150

осіб на 1 км2. Цей показник зменшується у північному напрямку. Народжуваність

у країні одна з найвищих у світі та дорівнює 42%о. При смертності 13%о

природний приріст становить 29%о. Сільське населення все ще переважає, однак

частка міського населення швидко зростає та вже перевищила 44%. Етнічний і

релігійний склад населення надзвичайно строкатий. Народи гауса, йоруба, ібо

становлять близько 20% жителів країни, фульбе — 11, ібібіо — 6, канурі — 5, едо

— 4% і т. д. Різноманітний релігійний склад населення: мусульмани-суніти

становлять близько 50%, протестанти — 27, католики — 13, прихильники

традиційних африканських вірувань — 10%.

Господарство. За обсягом ВНП Нігерія друга після ПАР країна Африки. В

економіці домінує сільське господарство. Рослинництво працює як на

задоволення продовольчих потреб (вирощують просо та сорго, рис і кукурудзу),

так і на експорт (какао, арахіс, природний каучук, бавовна). За обсягами

вирощування проса та сорго Нігерія займає у світі відповідно друге та третє

місця, а арахісу та какао — четверте та шосте відповідно. У тваринництві

розводять кіз, велику рогату худобу та овець. Харчовий раціон жителів

приморських районів, а також тих, які мешкають уздовж річки Нігер і біля озера

Чад, доповнює риба. Її виловлюють понад 400 тис. т на рік.

Серед галузей промисловості виділяється гірничодобувна, що представлена

насамперед нафтовидобуванням. Інші основні галузі добувної промисловості

дають країні вугілля, уран, олово, сіль і фосфати. За видобутком урану Нігерія

посідає п'яте місце у світі. Інший важливий сектор індустрії країни зайнятий

переробкою сільськогосподарської сировини. Серед них виділяються

бавовноочисні та текстильні підприємства. Зростає виробництво в цементній

промисловості.

Транспортне забезпечення країни недостатнє. У Нігерії взагалі немає

залізниць. Дуже мала протяжність автомобільних шляхів — 20 тис. км. Крім того,

79

лише 30% з них мають асфальтове покриття. З метою судноплавства

використовують р. Нігер, а також порти морського узбережжя, звідки вивозиться

переважно нафта та сільськогосподарська продукція. Міжнародні аеропорти

функціонують у столиці та в місті Агадасі.

Культура та соціальний розвиток. Історико-культурна спадщина небагата.

Архітектурні об'єкти датуються XVI ст. Рівень соціального розвитку все ще

низький. Письменних у країні трохи більше 50%. Менше половини населення має

доступ до якісної питної води. Погана ситуація і з медичним обслуговуванням: на

6 тис. осіб припадає аж один лікар. Вражаючою є смертність дітей до 1 року —

понад 85%. Короткою є також середня тривалість життя чоловіків і жінок,

відповідно — 52 та 54 роки. Великі проблеми в Нігерії і з дотриманням прав

людини. Ця держава має один з найвищих у світі рівнів злочинності та

корумпованості.

Федеративна Республіка Нігерія визнала незалежність України 11 березня

1992 р. Підписання Протоколу про встановлення дипломатичних відносин між

двома державами відбулося 10 грудня 1992 р. Зовнішньоторговельний оборот між

двома країнами постійно зростає з великим додатним сальдо для України.

10.3. Країни Центральної Африки

Цей регіон знаходиться в центральній частині материка та складається з

дев'яти країн. До нього належать Ангола, Габон, Демократична Республіка Конго,

Камерун, Конго, Сан-Томе та Прінсіпі, Центрально- Африканська Республіка,

Чад, Екваторіальна Гвінея. Крім того, сюди входить володіння Великої Британії

Острів Святої Єлени. За рівнем нестабільності та бідності країни цього регіону

поступаються хіба що перед державами Східної Африки. Регіональним лідером є

Демократична Республіка Конго.

80

Демократична Республіка Конго

Мал. 55 Демократична Республіка Конго

Загальні відомості. Офіційна назва — Демократична Республіка Конго.

Столиця — Кіншаса (понад 5 млн осіб) (мал.. 56). Площа — 2,3 млн км2 (12-те

місце у світі). Населення — понад 55 млн осіб (23-тє місце). Державна мова —

французька. Грошова одиниця — франк Конго.

81

Мал. 56 Кіншаса

Географічне положення. Країна знаходиться майже в самому центрі Африки

в басейні річки Конго, звідси й її назва. Має дуже вузький вихід до узбережжя

Атлантичного океану (37 км). На заході межує з Конго (Браззавіль), на півночі —

з Центрально-Африканською Республікою, на північному сході — з Суданом, на

сході — з Угандою, Руандою, Бурунді, Танзанією та Замбією, на півдні — з

Анголою. Різні частини цієї великої за площею держави мають різну оцінку

власного географічного положення.

Історія виникнення та розвитку. В доколоніальні часи середньовіччя на

території нинішньої держави ДРК існувало декілька африканських держав (Конго,

Куба, Луба, Лундос, Каконго). Наприкінці XVI ст. на узбережжі останньої

держави з'явилися португальці. З того часу різні європейські держави намагалися

заволодіти цими землями. Врешті-решт територією Конго заволоділа Бельгія і з

початку XX ст. до 1960 р. вона була бельгійською колонією. У 1960 р. було

проголошено незалежність, після чого відбулися громадянська війна та

військовий переворот. З приходом до влади Мобуту відбулося зміцнення

центральної влади. З 1971 р. країну перейменовано на Заїр. Більш як 30-річне

одноосібне правління Мобуту закінчилося черговою війною та перемогою

опозиції. Країні було повернуто (1997р.) її колишню назву.

82

Державний устрій і форма правління. ДРК — унітарна держава,

президентська республіка. Глава держави та уряду — президент. Законодавча

влада належить парламенту. Його утворюють 300 депутатів. Країна поділена на

11 регіонів.

Природні умови та ресурси. Рельєф більшої частини Конго рівнинно-

височинний (долина річки Конго та її численних проток). На сході знаходяться

гори з діючими вулканами. Найвища точка — гора Маргарита (5109 м). Клімат у

країні екваторіальний і субекваторіальний з середньомісячними температурами

впродовж року від +22 °С до +28 °С. В екваторіальному поясі випадає 2500 мм

дощів на рік, у субекваторіальному — понад 1000. У цьому поясі існують сухий і

вологий періоди. В екваторіальному поясі дощі йдуть цілий рік.

Центральна екваторіальна частина країни вкрита густими, здебільшого

заболоченими лісами. На півночі та півдні країни, де опадів випадає менше,

переважають сухі рідколісся. Гори вкриті густими лісами з доволі багатим

рослинним і тваринним світом, особливо відомі гірські горили.

Конго є однією з найбагатших на водні ресурси держав світу. Тут протікає

друга повноводна річка планети Конго. Вона має безліч великих і малих приток.

Східна частина країни прилягає до одного з найбільших і найглибших озер світу

— Танганьїка.

ДРК має значний природно-ресурсним потенціал. Виділяються

мінеральні ресурси: енергоносії та руди чорних і кольорових металів. До перших

належать нафта, природний газ, кам'яне вугілля та горючі сланці, до других —

поклади залізної і марганцевої руди. За запасами руд таких стратегічних металів,

як тантал і ніобій, Конго посідає перше місце у світі. В країні знаходиться

відомий "мідний пояс". Є тут також поклади бокситів, цинку, нікелю, свинцю,

кобальту, вольфраму та молібдену, берилію та кадмію тощо. Не менш вагомі

запаси алмазів, золота, срібла, урану, радію, германію, а також калійних солей,

азбесту, графіту, сірки та ін.

Населення. Середня густота населення невелика та ледь перевищує 24 особи

на 1 км2. Найменш заселені центральні та гірські райони, найбільше — західні.

83

Народжуваність і природний приріст населення належать до найвищих на планеті,

відповідно — 46,5%о та 31,5%о. Частка міського населення все ще незначна

(30%), але продовжує стрімко зростати. Етнічний склад населення ще більш

строкатий, ніж у Нігерії. Жоден народ не перевищує 18% від загальної

чисельності населення. Так само строкатим є і релігійний склад жителів країни.

Близько 50% католики, 20% — протестанти, 20% — прихильники традиційних

африканських вірувань. Є також африканські християни та мусульмани.

Господарство. Основою економіки країни є сільське господарство та галузі

промисловості, які переробляють його продукцію. Тут зайнято понад 80%

економічно активного населення. Переважає вирощування продовольчих культур,

які населення споживає в їжу (батат, ямс, маніок, кукурудза, таро, рис).

Вирощують і товарні експортні культури — арахіс, каву, какао, банани, бавовник,

олійну пальму, цукрову тростину, чай. Тваринництво відіграє допоміжну роль.

Розвинуте рибальство. Рибу виловлюють у річках та на узбережжі океану. Для

Конго характерна інтенсивна заготівля цінних порід дерев, збирання кори хінного

дерева та соку гевеї.

Серед галузей індустрії переважає гірничодобувна, зокрема видобування

нафти та кам'яного вугілля. Міжнародне значення має експлуатація родовищ

золота, срібла, алмазів, мідної руди, кобальту, цинку, кадмію тощо. На цій базі

швидкими темпами розвиваються нафтопереробна та нафтохімічна галузі, а також

кольорова металургія. Останнім часом з'явилися машинобудівні підприємства.

Традиційний розвиток мають підприємства легкої промисловості, насамперед

текстильні фабрики, деревообробні та харчові виробництва.

Транспортне забезпечення держави все ще недостатнє. Довжина залізниць

— понад 5 тис. км, автошляхів — 150 тис. км (це також ґрунтові дороги, яких

більшість). У гирлі Конго знаходиться головний морський і річковий порт країни

— Матаді. Конго та її притоки, хоча й є дуже повноводними, але на них чимало

порогів, які утруднюють судноплавство. Розвивається трубопровідний транспорт.

У ДРК п'ять міжнародних аеропортів, найбільший з яких — у столиці.

84

Культура та соціальний розвиток. У Конго відсутні давні поселення та сліди

доісторичних цивілізацій. У списку ЮНЕСКО знаходиться 5 об'єктів і всі вони є

національними природними парками.

Обов'язковою є 6-річна освіта. Письменних — близько 75%. На 100 тис.

осіб населення припадає трохи більше 180 студентів. Погана ситуація у галузі

охорони здоров'я. Вражає кількість потенційних пацієнтів, яка припадає на одного

лікаря (24 тис. осіб). Таке не часто зустрінеш навіть у Африці. Дуже висока

смертність дітей до одного року, яка в окремих регіонах становить майже 100%о.

Конго належить і до країн з найнижчими у світі показниками середньої тривалості

життя її громадян. Для чоловіків середній вік дорівнює 47 рокам, для жінок — 52.

У Конго один із найвищих у світі показників захворюваності на СНІД. Поширена

також сонна хвороба, яка розноситься знаменитою мухою цеце.

Україна не має постійних економічних зв'язків із ДРК. До головних

зовнішньоекономічних партнерів останньої належать, крім колишньої метрополії

Бельгії, також США, Франція та Німеччина.

10.4. Країни Східної Африки

Цей регіон утворюють 16 країн і є найбільшим на континенті за їх

чисельністю. Держави об'єднуються насамперед за географічною ознакою. В

цілому це один із най- нестабільніших і най бідніших регіонів світу, де донині

перманентно виникають війни, здійснюється навіть широкомасштабний геноцид.

Із Сомалі вимушені були тікати навіть американці. Якраз у Східній Африці було

завдано потужних терористичних ударів по посольствах США. У наш час майже

єдиною державою регіону, яка є значною мірою острівцем стабільності та

відносного процвітання в морі хаосу та страждань, є Кенія.

Кенія

85

Мал. 57 Кенія

Загальні відомості. Офіційна назва — Республіка Кенія. Столиця — Найробі

(2,2 млн осіб) (мал.. 58). Площа — 583 тис. км2 (45-те місце у світі). Населення —

понад 32 млн осіб (36-те місце). Державні мови — суахілі та англійська. Грошова

одиниця — кенійський шилінг.

86

мал.. 58 Найробі

Географічне положення. Кенія знаходиться в середній частині Східної

Африки на екваторі. На півночі вона межує з Ефіопією та Суданом, на півдні — з

Танзанією, на заході — з Угандою, на сході — із Сомалі. Південно-східну частину

Кенії омивають води Індійського океану. Протяжність узбережжя — понад 600

км. Майже всі держави, що оточують Кенію, є бідними та політично

нестабільними, особливо Сомалі. Звідси на територію Кенії проникають збройні

формування, які поширюють кризові явища й на сусідні держави.

Історія виникнення та розвитку. У VII ст. н. е. на нинішньому кенійському

узбережжі з'явилися араби. Вони торгували невільниками та слоновою кісткою. У

цей час почалася ісламізація східної частини Кенії, існували великі міста

(Малінді, Момбаса). У XVI ст. узбережжя захопили португальці, але довго тут не

втрималися. З ХУШ до XIX ст. східна частина Кенії належала султанам Оману. З

кінця XIX ст. аж до 1963 р. на цій території панувала Британія. У 1963 р. Кенія

проголошена незалежною республікою, є членом Британської Співдружності

Націй.

87

Державний устрій і форма правління. Кенія — унітарна держава,

президентська республіка. Глава держави та уряду — президент. Законодавча

влада належить парламенту. Він складається з 210 депутатів. Країна поділяється

на 7 провінцій і 1 столичний округ.

Природні умови та ресурси. Рівнинний рельєф Кенії поступово підвищується

від узбережжя Індійського океану у західному напрямку. Там здіймаються діючі

та згаслі вулкани. Серед них найвища вершина країни — гора Кенія (5199 м).

Клімат на всій території субекваторіальний. Температура повітря на

рівнинній частині впродовж року становить від +25 °С до +27 °С. Мірою того, як

рівнини переходять у гори, температура в середньому знижується на 0,6 °С на

кожні 100 м підйому. Кількість опадів коливається від 250 мм на рік на

південному сході до 2000 мм у горах.

Великих повноводних річок у Кенії немає. Однак є велике солоне рифтове

озеро Рудольфа (Туркана). На заході країна омивається водами великого прісного

озера Вікторія.

Рослинний та тваринний світ Кенії багатий та різноманітний. Уряд цієї

країни намагається зберегти його в численних заповідниках і національних парках

з метою розвитку туризму. На узбережжі океану ростуть дуже цінні види дерев,

зокрема тик і сандал, безліч різних пальм, мангрові зарості. У зоні саван і

рідколісся серед високої слонової трави, яка досягає висоти до 5 м, розкидані

величні баобаби та акації. Тут безліч видів копитних, слонів, носорогів, багато

хижаків, особливо левів, гепардів, леопардів, гієн, гієнових собак тощо. У

місцевостях, де випадає більше опадів, ростуть густі ліси з камфорного дерева,

бамбука тощо.

Мінеральні ресурси традиційні для африканських країн, переважають рудні

корисні копалини: залізна руда, свинець, мідь, тантал, золото, срібло. За запасами

унікального європію Кенія посідає перше місце у світі. Ця країна має першість у

світі й за запасами надзвичайно кислотостійкої речовини кіаніту, яка теж

належить до стратегічної сировини. Значні поклади дорогоцінного та

88

напівдорогоцінного каміння, сировини для хімічної промисловості та будівельних

матеріалів.

Населення. Середня густота населення приблизно 55 осіб на 1 км2. По

території воно розміщене не дуже рівномірно. Найбільш заселені прибережні та

підвищені центральні райони із кліматом сприятливим для життя. Доволі висока

народжуваність — до 32%о на фоні порівняно низької смертності — 11%о дає

природний приріст у 21%о. Майже 70% населення живе в селах. Вони доволі

мальовничі, особливо поселення масаїв. Окрім столиці більше міст-мільйонерів

немає. Як і в багатьох африканських країнах, які знаходяться на південь від

Сахари, в Кенії строкатий етнічний і релігійний склад населення. Більше восьми

народів мають частку від 5 до 20%. Найбільше прихильників протестантизму

(45%) і католицизму (35%). По 10% мусульман і прихильників традиційних

африканських вірувань.

Господарство. В економіці Кенії домінуючою галуззю є сільське

господарство, в ньому зайнято до 70% економічно активного населення. Основна

харчова культура — це кукурудза, а також пшениця та рис, які доповнюються

овочами та фруктами. Експортні товарні сільськогосподарські рослини — це чай

(3-тє місце у світі), банани, ананаси, кава, бавовна та цукрова тростина. На

узбережжі вирощують кокосові пальми та горіхи кеш'ю. Тваринництво в

основному має м'ясомо-лочний напрям. За поголів'ям верблюдів Кенія посідає

сьоме місце у світі. На узбережжі Індійського океану та великих озер розвинуте

рибальство.

Серед галузей промисловості виділяється харчова та легка. Перша

переробляє сільськогосподарську сировину. Легка промисловість, серед галузей

якої домінує текстильна та шкіряна, теж орієнтуються на вирощування бавовнику

та тваринництво. З'явилися перші автоскладальні та нафтопереробні заводи.

Серед будівельної індустрії виділяють цементні заводи.

Транспортне забезпечення країни недостатнє. Довжина залізниць перевищує

2,5 тис. км. Серед 70 тис. км автомобільних доріг лише 15% мають асфальтове

покриття. У зовнішніх економічних зв'язках найголовнішу роль відіграє морський

транспорт. Головний морський порт країни Момбаса. Туристи до Кенії

89

потрапляють через два міжнародних аеропорти, які знаходяться у Найробі та

Момбасі. Для перевезення туристів широко використовують джипи, а також

повітряні кулі.

Культура та соціальний розвиток. Обов'язковою є 8-річна освіта. Майже 70%

населення Кенії вміє читати й писати. На 1000 тис. осіб припадає 187 студентів.

Один лікар припадає майже на 10 тис. осіб. Смертність дітей до 1 року становить

близько 70%о. Тривалість життя і жінок, і чоловіків у середньому становить 54

років.

Найбільше об'єктів культурно-історичної спадщини знаходиться на

узбережжі. У Момбасі та сусідньому середньовічному місті Мкарані є мечеті,

християнські монастирі та навіть індійський храм XIV—XIX ст. Курорт Малінді

на березі Індійського океану, крім чудових пляжів і фешенебельних готелів, має

об'єкти XIV— XVІІ ст. У Найробі знаходиться великий національний музей,

культурний центр, художня галерея.

На жаль, у світі Кенія виділяється одним із найвищих на планеті рівнем

захворюваності населення на СНІД.

Республіка Кенія визнала незалежність України 6 травня 1993 р. Тоді ж було

підписано Протокол про встановлення дипломатичних відносин між двома

країнами.

10.5. Країни Південної Африки

До регіону Південної Африки належить п'ять держав: Ботсвана, Лесото,

Намібія, Південно-Африканська Республіка та Свазіленд. Це доволі специфічна

частина Африки з дуже сильним впливом на усі сторони життя, насамперед на

економіку, європейських поселенців. Хоча політична влада тут належить

корінним жителям, економіка та фінанси знаходяться в руках європейців.

Регіональним лідером є Південно-Африканська Республіка (ПАР), найбільш

економічно розвинена держава Африки.

Південно-Африканська Республіка.

90

Мал. 59 Південно-Африканська Республіка.

Загальні відомості. Офіційна назва — Південно-Африканська Республіка (у

деяких джерелах Південна Африка). Столиця — Преторія (адміністративна) (700

тис. осіб) (мал.. 60) і Кейптаун (законодавча) (900 тис. осіб) (мал.. 61). Населення

— 46 млн осіб (27-ме місце у світі). Площа — 1,2 млн км2 (24-те місце у світі).

Державні мови — африкаанс (в основі староголландська) та англійська. Грошова

одиниця — ранд.

91

Мал. 60 Преторія

Мал. 61 Кейптаун

92

Географічне положення. ПАР знаходиться на крайньому півдні Африки. З

півдня, сходу та заходу вона омивається водами Індійського та Атлантичного

океанів. Межує з Намібією, Ботсваною, Зімбабве на півночі. На північному сході

кордони з Мозамбіком і Свазілендом. У межах ПАР знаходиться держава Лесото.

Вихід до двох океанів на магістральних морських шляхах доволі сприятливий для

соціально-економічного розвитку.

Історія виникнення та розвитку. З давніх-давен була заселена племенами

бушменів і готтентотів. У XVI ст. масове переселення з півночі народів банту. З

XVII ст. з'явилися перші європейські поселенці. Спочатку це були голландці

(бури), потім французи, ще пізніше — британці. Бури створили на півдні Африки

кілька республік. Наприкінці XIX ст. британці почали анексію територій, які бури

вважали своїми, та встановлювали там свої закони. Це призвело до англо-

бурських воєн. Спочатку бури перемогли, але на початку XX ст. війну виграла

Велика Британія. Вона об'єднала свої колонії в Південній Африці з бурськими

державами та утворила Південно-Африканський Союз. З 1948 р. початок політики

апартеїду. У 1949 р. анексувала Намібію. З 1961 р. вийшла з Британської

Співдружності Націй. У цей час і була проголошена ПАР. Зростання расових

заворушень і міжнародна ізоляція привели у 1991 р. до ліквідації апартеїду. У

1994 р. відбулися вільні загальні вибори, де перемогу отримали корінні африканці

на чолі з Н. Манделою. ПАР увійшла до ОАЄ та Британської Співдружності

Націй.

Державний устрій і форма правління. ПАР — унітарна держава,

президентська республіка. Глава держави та уряду — президент. Законодавча

влада належить двопалатному парламенту. Він складається з національної

асамблеї та національної ради провінцій. Термін повноважень депутатів — п'ять

років. їх загальна кількість — 400. Країна має 9 провінцій.

Природні умови та ресурси. Рельєф ПАР досить різноманітний. Низовинні

ділянки трапляються лише біля кордону з Мозамбіком. Внутрішні райони — це

підвищені плато, краї якого припідняті. На сході здіймаються химерні складчасті

Драконові гори. Тут знаходиться найвища вершина країни — гора Каткін-Пік

(3660 м). Південна частина ПАР закінчується Капськими горами.

93

Межове розміщення країни на півдні материка та різновисотність території

визначають кліматичне розмаїття. ПАР знаходиться в тропічному та

субтропічному кліматичних поясах. У січні (літо Південної півкулі) середні

температури коливаються від +18 °С до +27 °С. Взимку (липень) — вони

змінюються від+7 °С до+10 °С. Дуже велика різниця в кількості опадів, у цілому

кількість опадів змінюється від 30 мм на рік у пустелі Калахарі до 2000 мм на

схилах Драконових гір, які повернуті до океану. В центральній частині країни

випадає 600—700 мм.

Річок у ПАР багато, але великою можна назвати лише Оранжеву. Вона та її

повноводні притоки беруть початок з Драконових гір і течуть на захід.

Рослинний і тваринний світ, там де вони збереглися, а це національні парки,

гори та пустелі, де не живуть люди, доволі багаті та різноманітні. На сході типова

савана та рідколісся з притаманними для неї в Африці тваринами. В сухих

субтропіках переважають коротколисті вічнозелені кущі. На сході вологі мусонні

ліси. У внутрішній та південно-західній частині ПАР домінує рослинність пустель

та напівпустель.

Як і інші африканські країни, а це визначається особливостями геологічної

будови материка, ПАР має такі мінеральні ресурси: нафта, природний газ, кам'яне

вугілля та уран (енергоносії), руди чорних і кольорових металів (залізна та

марганцева, мідь, цинк, титан, свинець, нікель, цирконій, вольфрам, золото,

срібло, платина тощо), хімічна та будівельна сировина, алмази та корунд.

Населення. Густота населення в країні невелика — понад 37 осіб на 1 км2.

Природні умови визначають нерівномірність заселення території. Люди

переважно селяться на узбережжі та в підвищених внутрішніх районах із

кліматом, сприятливим для життя. Природний приріст населення, порівняно з

іншими африканським державами, невеликий. Частка міського населення —

близько 50%. Як і в інших країнах Африки, дуже строкатий національний склад

населення. Майже 18% жителів країни становлять нащадки європейських

поселенців, переважно з Нідерландів і Великої Британії.

Господарство. ПАР має найвищий рівень розвитку економіки в Африці.

Найбільш розвинута багатогалузева гірничодобувна промисловість. Провідне

94

місце у світі країна займає за видобутком алмазів і урану. Тут також щорічно

добувають до 20% золота світу. Серед інших галузей промисловості розвинені

чорна та кольорова металургія, машинобудування, хімічна, легка, харчова,

будівельна. Країна має потужний військово-промисловий комплекс, який

випускає продукцію від пістолетів до танків.

Основою сільського господарства є високотоварне тваринництво, зокрема

найбільшим є поголів'я овець. За цим показником ПАР належить десяте місце у

світі, розводять велику рогату худобу та свиней, а також кіз (до 7 млн голів). У

рослинництві основними сільськогосподарськими культурами є кукурудза,

пшениця, ячмінь, бавовник, цукрова тростина. Дуже багато вирощують

винограду, цитрусових, арахісу, тютюну. Рибальство дає до 600 тис. т

морепродуктів на рік.

У ПАР найкраще транспортне забезпечення в Африці. Довжина залізниць

перевищує 30 тис. км, автомобільних магістралей — 60 тис. км. У зовнішніх

перевезеннях домінують морський (вантажні) та авіаційний (пасажирські)

транспорт. Найбільші морські порти — Дурбан, Кейптаун, Іст-Лондон, Порт-

Еліза- бет. Міжнародні аеропорти в Йоганнесбурзі, Кейптауні та Дурбані.

Культура та соціальний розвиток. Стандарти життя в європейців та

африканців у ПАР суттєво відрізняються. Середні показники мало про що

свідчать. Так, письменних лише 70%, але серед європейських поселенців цей

показник близький до 100%. Те саме можна сказати й щодо доволі високої в

середньому смертності дітей до одного року (50%о ), кількості лікарів тощо.

Треба зазначити, що ці відмінності хоча й дуже повільно, але нівелюються.

Південно-Африканська Республіка визнала незалежність України 14 лютого

1992 р. Дипломатичні відносини між двома країнами встановлені 16 березня 1992

р. шляхом обміну нотами. Підписано декілька декларацій, меморандумів,

протоколів, які регулюють двосторонні відносини.

95

Цікаві факти про Африку

Чоловіки африканської народності Ватузі дуже часто мають зріст 2 метри і

більше.

У державі Того чоловік, що зробив комплімент жінці, зобов’язаний на ній

одружитися.

Серед усіх людей, які проживають на Землі, тільки пігмеї і аборигени

Андаманових островів не знають про існування вогню.

У деяких частинах держави Малайя жінки містять гареми чоловіків.

Західноафриканське плем’я Матабі грає у футбол, єдиною відмінністю якого

від звичного нам є м’яч – він представляє собою … людський череп.

Сомалі – це єдина держава в Африці, народ якої говорить мовою, який має

назву також як і сама держава – Сомалі.

Найбільший відсоток домогосподарок у Ботсвані.

Більше половини світового видобутку золота зосереджено в ПАР.

У деяких районах Африки найпопулярніше пиво – бананове. Підходить будь-

який сорт бананів, а в Африці росте близько 50 сортів. В Уганді і Бурунді більше

50% врожаю йде на пиво. У середньому містить 28% алкоголю. На експорт

чомусь не робиться.

У пустелі Наміб розкидані рослини, вік яких іноді перевищує 2000 років –

вельвічії. У Вельвічії всього два листи, що ростуть з товстого, схожого на редьку

стебла, міцно вчепившись за піщаний грунт. Сіро-зелені листя, жорсткі і шкірясті,

стеляться по землі кошлатими пасмами. Вони не відрізняються красою, але дуже

ефективно зберігають вологу. Тому вельвічія виживає в таких умовах, які не може

витримати жодна інша рослина. До того часу, коли вельвічія досягає столітнього

ювілею і готова до розмноження, два її листа стають схожими на купу сухого

компосту, нанесену вітрами пустелі. Між тим столітні рослини лише

підлітки. Зростання цих дерев припиняється тільки тоді, коли вони доживають до

2000 років.

На території африканського континенту можуть вільно поміститися Північна

Америка і Європа. Площа Африки дорівнює 30 млн. км кв. Вона простягнулася

96

більш ніж на 8000 км із півночі на південь і більш ніж на 6000 км зі сходу на

захід.

Близько 40% території Африки займають пустелі. Пустеля Сахара покриває

третину Північної Африки. Решта пустель розташовані на південно-сході.

Найвища африканська гора знаходиться на сході Африки. Це Кіліманджаро,

або Юхуру («Незалежність»), висотою 5895 м. Кіліманджаро – це згаслий

вулкан. І хоча він знаходиться на досить близькій відстані від екватора, його

вершина завжди покрита снігом.

Близько 10 000 років тому там, де простягається суцільна пустеля з рідкими

пасмами гір, були блакитні озера, і дзвінкі струмки бігли через великі зелені

савани, де у високій соковитій траві в достатку паслися слони, жирафи й

антилопи. Близько 6000 років тому клімат Сахари почав різко змінюватися і

Сахара стала висихати, родюча земля стала перетворюватися на пустелю. І зараз

Сахара продовжує розширювати свої межі.

В Африці знаходиться 53 країни – це більше, ніж в будь-якій іншій частині

світу. Найбільш населена країна Африки – Нігерія з населенням 140 мільйонів

осіб, а найменш населені Сейшельські острови: там живе всього 80000 чоловік.

Африка є домом для найдовшої річки в світі, Ніл що простяглася на 6671 км.

Він тече через кілька африканських країн, включаючи Уганду, Ефіопію, Судан і

Єгипет.

Ніде в світі немає такої великої кількості великих тварин, як в африканській

савані: там водяться слони, бегемоти, леви, жирафи, леопарди, гепарди, антилопи,

зебри і африканський страус. Правда, деяких слонів, а також кафрських буйволів і

білих носорогів, можна зустріти тільки в заповідниках.

У Західній Африці існує цікавий звичай викуповувати свою

наречену. Потрібно довести свої чоловічі здібності її сім’ї. Батько нареченої

прискіпливо оглядає претендента, після чого оголошує ціну: “Двадцять разів”. Це

означає, що стільки разів жених повинен доставити задоволення матері своєї

майбутньої нареченої. Деякі юнаки, які проходять це випробування, збігають

через тиждень.

97

Африка є другим за величиною континентом, і її площа складає близько 22

% всієї території , займаної сушею.

Включаючи спірну територію західної Сахари і прилеглі острівні держави, в

Африці налічується 54 незалежні держави.

В даний час населення Африки становить близько мільярда людей. За останні

сорок років тут стався справжній демографічний вибух, і тому середній вік

населення на цьому континенті порівняно невисокий. У багатьох державах

Африки половина населення не досягла ще віку 25 років.

Африка розташована найбільш централізовано по відношенню до світової

системи координат. Її перетинає і нульовий меридіан (0 градусів довготи) і

екватор (0 градусів широти).

Хоча населення Африки становить близько 16 % відсотків світового

населення, на чверті мов, що існують на планеті, розмовляють тільки в Африці.

В Африці знаходиться і найбільша в світі пустеля Сахара, яка займає більшу

територію, ніж вся континентальна частина США.

Арабська мова, представлена різними діалектами, є найбільш поширеною

мовою Африки. 170 мільйонів людей, що говорять на цій мові, живуть в

основному в Північній Африці. Крім арабської, на континенті говорять ще на

2000 мовах.

Нігерія є найбільш населеною країною в Африці, населення якої складає до

145 мільйонів чоловік. У другій за населеністю країні, Єгипті, живе більше 76

мільйонів чоловік.

Найбільш населеним містом Африки є Каїр, столиця Єгипту. На території

цього мегаполісу проживає близько 17 мільйонів чоловік.

Найбільша країна Африки - це Судан. Її повна територія становить 2,5

мільйона км².

Найменшою країною Африки вважають Сейшельські острови, чия територія

складає всього 453 км².

Фахівці демографи визначили, що в Африці існує, принаймні, 3000

виражених етнічних груп. В одній тільки Нігерії існує більше 370 племен.

98

Через Африку протікає найдовша в світі річка Ніл, протяжність якої

становить 6650 кілометрів.

Африканське озеро Вікторія є другим за величиною прісноводним озером у

світі, розкинувшись на території 69490 квадратних кілометрів.

Єгипет є найпривабливішою для туристів країною Африки в основному через

свої піраміди. Але мало хто знає, що в Судані розташовано 223 власних піраміди,

що в два рази більше, ніж у Єгипті. Вони менші ніж їх єгипетські «суперники»,

тому й не настільки популярні.

Чотири з п'яти найбільш швидконогих видів тварин живуть в Африці:

Гепард, антилопа гну, лев і антилопа Томпсона. Всі вони можуть бігати зі

швидкістю більше 80 км/год, а гепард може розвинути швидкість до 112 км/год.

Африка є домом і для найбільшої «сухопутної» тварини. Африканський слон

може досягати ваги від 6 до 7 тонн.

Африка є найбіднішим і нерозвиненим континентом, незважаючи на багаті

природні ресурси. У середньому бідна людина з неарабської частини Африки

живе на 70 центів в день.

Більше 17 мільйонів африканців, що жили на південь від Сахари, померли від

СНІДу, і фахівці вважають, що зараз там живе, принаймні, 25 мільйонів ВІЛ-

інфікованих.

Близько 90% випадків захворювань малярією відбувається в Африці, і 3000

дітей помирає тут від цього кожен день.

Центральна частина східної Африки вважається багатьма вченими місцем

походження як людей, так і людиноподібних мавп. Найбільш ранні останки виду

Homo sapiens були знайдені в Ефіопії, і їх приблизний вік оцінюється в 200 тисяч

років.

Англійський вчений Чарльз Дарвін, був першим, хто припустив, що предки

людських істот походять з Африки. Проте, упередження до мешканців цього

континенту змушувало багатьох людей на Заході противитися цій ідеї аж до 20

століття.

У 1974 році в Ефіопії недалеко від Хадара був знайдений скелет «Люсі», яка

жила приблизно 3,2 мільйона років тому, людиноподібна істота, яку визначили як

99

загального предка людства. У 1979 році в Танзанії, в регіоні Кибиш, були

знайдені найдавніші відбитки ніг людини. Ці два відкриття стали незаперечним

доказом, того, що людство зародилося в північно-східній Африці.

До виникнення єгипетської цивілізації Африка була переважно населена

племенами мисливців-збирачів які не схильні до розвитку державності. Вчені

вважають, що перший досвід одомашнення тварин належить людям, які жили в

Африці за 6000 років до нашої ери, задовго до того як тут сталися одомашнені

рослини.

Найбільш древньою цивілізацією, яка зародилася в Африці була держава

фараонів в стародавньому Єгипті. Вона почалася приблизно за 3300 років до

нашої ери і закінчилася в 343 році до Різдва Христового.

Європейці вперше з'явилися на північному узбережжі Африки близько 332

року до нашої ери, коли в Єгипет прийшов Олександр Македонський і заснував

там місто Олександрію. Незабаром після цього Римська імперія почала включати

північне узбережжя Африки в свій склад.

Є кілька гіпотез, що стосуються походженням слова Африка, але більшість

етимологів схиляються до того, що перша частина цього слова «Афри» - це назва

племені, яке жило у Північній Африці, біля Карфагена в 3 столітті до нашої ери. А

«-ка» є латинським суфіксом, що позначає «країна», «земля».

До першого століття нашої ери Африку підрозділяли на три частини: Єгипет,

Лівія і Ефіопія. Назва Ефіопія відносилася і до решти континенту, яка перебувала

південніше пустелі Сахара.

100

Використані джерела

1. І.Дахно І.І. Країни світу: Енциклоп. дов. — К.: Мапа, 2004. — 606 с

2. І.Дахно 1.1. Міжнародна торгівля. — К.: МАУП, 2004. — 309 с

3. Дністрянський М.С. Україна в політико-географічному вимірі. — Л.: ЛНУ,

2000. — 310 с

4. Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — Л.: Ліга-прес, 2005. — 819

с

5. Кузик С., Книш М. Економічна і соціальна географія Америки. — Л.: ЛНУ,

1999. — 299 с

6. Масляк П.О., Дахно 1.1. Економічна і соціальна географія світу. — К.: Вежа,

2004. —279 с

7. Масляк Я.О., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Словник-довідник учня з

економічної і соціальної географії світу. — К.: Лібра, 1996. — 397 с

8. Олійник Я.Б., Шищенко П.Г., Степаненко А.В., Масляк П.О. Географія для

старшокласників та абітурієнтів. — К.: Знання, 2006. — 455 с

9. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник / За ред.

В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенова. — 6-те вид., випр. — К.:

Знання, 2004. — 350 с

10. Румянцев А.Л., БашинськаАІ., КорніловаІМ., КоваленкоЮ.О. Міжнародна

торгівля. —К.: ЦНЛ, 2004. — 374 с.

11. Світова економіка. К.: Либідь, 2001. — 582 с

12. Соколенке С.І. Глобалізація і економіка України. — К.: Логос, 1999. — 566 с

13. Юрківський В.М. Країни світу. — К.: Либідь, 2001. —366 с.

14. ЯценкоБ.Л. Політична географія. — К.: НАНУ, 2005.— 132 с.

Інтернет-ресурси

1. Релігія язичницької Африки. Продовження. | Журнал Пробудження-

http://waking-up.org/religii-svitu/religiya-yazichnitskoyi-afriki-

prodovzhennya/?lang=uk

2. Релігія і традиції народів Африки - Історія культури зарубіжних країн -

Навчальні матеріали онлайн -

http://pidruchniki.com/79521/kulturologiya/religiya_traditsiyi_narodiv_afriki

3. Мови і писемність народів Африки. Класифікація мов Африки -

http://04.com.ua/afrika/1892-jazuki-i-pismennost-narodov-afriki.html

4. Африка — Вікіпедія -

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%84%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%

B0