3

3

З М І С Т

Пояснювальна записка ……………………………………………………..…………… c.4

Структура програми навчальної дисципліни

І. Опис предмета навчальної дисципліни ……………………………………………… c.5

ІІ. Тематичний план навчальної дисципліни …………………………………………. c.6

ІІІ. Програма

Змістовий модуль І. Традиційні образи і мотиви світовому художньому

континуумі ……………………………………………………………………………... с. 7

Змістовий модуль ІІ. Порівняльний аналіз художньої репрезентації «вічної»

тематики: діахронічний зріз…….…………………………………………………….. с.8

ІV. Навчально-методична карта дисципліни «Актуальні питання порівняльного

літературознавства» с. 9

V. Плани семінарських занять……………………………………… ……….. ……………. с. 10

VІ. Завдання для самостійної роботи ……………………………………………………… с. 11

Карта самостійної роботи студента ……………………………………………………. с. 14

VІІ. Запитання для контрольної модульної роботи с. 15

VІІІ. Система поточного та підсумкового контролю………………………………………. с. 17

IX. Методичне забезпечення ….. .………………………………………………………….. с. 19

X. Рекомендована література ……………………………………………………………….. с. 20

4

4

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Робоча навчальна програма з дисципліни “Актуальні питання порівняльного

літературознавства” є нормативним документом Київського університету імені

Бориса Грінченка, який розроблено кафедрою світової літератури на основі освітньо-професійної програми підготовки спеціалістів відповідно до навчального плану для всіх

спеціальностей денної форми навчання. Робочу навчальну програму укладено згідно з вимогами кредитно-модульної системи

організації навчання. Програма визначає обсяги знань, які повинен опанувати студент

відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики, алгоритму вивчення

навчального матеріалу дисципліни “Актуальні питання порівняльного літературознавства”,

необхідне методичне забезпечення, складові та технологію оцінювання навчальних

досягнень студентів. “Актуальні питання порівняльного літературознавства” уходить до переліку

дисциплін філологічного циклу нормативного блоку. Вивчення цього курсу передбачає

розв’язання низки завдань фундаментальної професійної підготовки фахівців вищої

кваліфікації. Зокрема: опанування системою знань про закономірності сучасного

порівняльного літературознавства, розширення обріїв гуманітарного мислення, поєднання

культурологічного, національного, соціокультурного контекстів щодо сприйняття

літературних явищ, широкий розгляд літературно-критичних матеріалів для можливості

проведення глибинного аналізу художніх творів та формулювання обґрунтованих

інтерпретацій, професійну підготовку висококваліфікованих і конкурентоспроможних

фахівців у галузі освіти відповідно до вітчизняних та європейських стандартів. Мета курсу: системно ознайомити студентів з теорією і практикою компаративних

досліджень, навчити самостійно проводити порівняльні студії різних рівнів. Завдання: вдосконалювати вміння студентів аналізувати й зіставляти художні твори

та явища всього жанро-видового спектру; забезпечити максимально повне володіння

студентами фактичним матеріалом з курсу, а також їх термінологічну грамотність;

спрямовувати увагу на ознайомлення з творчістю кращих вітчизняних майстрів художнього

перекладу; розвивати художній смак і творчу уяву студентів. У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: основи теорії й методології сучасного порівняльного вивчення літературно-

мистецьких явищ, принципи наукового розвитку компаративістики та її ключові складові,

різновиди літературних систем; вміти: самостійно обґрунтовувати й здійснювати різнорівневе компаративне

дослідження літературних творів, визначати спектр міжлітературних зв’язків і типологічних

збіжностей у творах, бачити українську літературну систему в світовому літературному

контексті. У процесі вивчення курсу важливо досягти усвідомлення концепції про розуміння

творів мистецтва як складної багатошарової структури; врахування положення сучасного

літературознавства про неподільність змісту та форми художнього твору, що дає змогу

сприймати текст у його художній цілісності; необхідність врахування історичного контексту;

взаємозалежність історії суспільства, історії культури та історії літератури; психолого-педагогічні дослідження про особливості навчальної й пізнавальної діяльності.

Кількість годин, відведених навчальним планом на вивчення дисципліни, становить: 60 годин, із них 4 годин – лекції, 4 годин – семінарські заняття, 2 год. – модульний контроль,

самостійна робота – 20 год. Вивчення студентами навчальної дисципліни “Актуальні питання порівняльного

літературознавства” завершується складанням іспиту.

5

5

СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

І. ОПИС ПРЕДМЕТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Предмет: Актуальні питання порівняльного літературознавства

Курс

Напрям, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної

дисципліни

Кількість кредитів,

відповідних ECTS: 2 Змістових модулів: 2 Загальна кількість

годин: 60 Тижневих годин: 1

Шифр та назва напряму: 0203 Гуманітарні науки

Шифр та назва спеціальності 8.02030303

Українська мова і література

Освітньо-кваліфікаційний

рівень: “магістр”

Нормативна Рік підготовки: 6 Семестр: 11 Аудиторні заняття: 8 годин, з них: Лекції: 4 год. Семінарські заняття: 4 год. Модуль – 2 год. Самостійна робота: 20 год. Вид контролю: Іспит

Мета: системно ознайомити студентів з теорією і практикою компаративних

досліджень, навчити самостійно проводити порівняльні студії різних рівнів.

6

6

ІІ. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

№

з/п

Назви теоретичних розділів Кількість годин

Ра

зом

Ау

ди

то

рн

их

Лек

ції

Сем

іна

рсь

ки

х

Са

мо

стій

на

ро

бо

та

Під

сум

ков

ий

кон

трол

ь (М

КР

)

іспи

т

Змістовий модуль І.

Традиційні образи і мотиви світовому художньому континуумі

1. Традиційні образи-концепти

проблемного комплексу «пізнання» 2 2 2

2. Розвиток жанр роману-біографії 2 4 3. Діапазон образу вченого у світовій

літературі ХХ ст. 2 4

4. Мотиви ескапізму і їх варіанти 2 2 5. Тема бунту у світовій літературі 2 2 2 Модульна контрольна робота 1 1 1 Усього за модуль 15 5 2 2 10 1

Змістовий модуль ІІ.

Порівняльний аналіз художньої репрезентації «вічної» тематики: діахронічний зріз

6. Життя особистості в історико-

літературній добі 2 2 2

7. Побутування міфічних персонажів у

світовій літературі 2 4

8. Історичні персонажі в континуумі

світової літератури 2 4

9. Метаморфози жанру сповіді у світовій

літературі 2 2

10. Жанр притчі в літературі ХХ ст.: генеза

і тенденції 2 2 2

Модульна контрольна робота 1 1 Усього за модуль 15 5 2 2 10 1 Усього за семестр 60 10 4 4 20 2 30

Разом за навчальним планом 60 10 4 4 20 2 30

7

7

ІІІ. ПРОГРАМА

Змістовий модуль І.

ТРАДИЦІЙНІ ОБРАЗИ І МОТИВИ СВІТОВОМУ ХУДОЖНЬОМУ

КОНТИНУУМІ

ТЕМА 1.

ТРАДИЦІЙНІ ОБРАЗИ-КОНЦЕПТИ ПРОБЛЕМНОГО

КОМПЛЕКСУ «ПІЗНАННЯ» Поняття традиційний сюжет і образ. Основні генетичні групи традиційних образів і

сюжетів. Етапи соціально-історичної та естетичної еволюції традиційних сюжетів і образів.

Понятійна база спецкурсу (рецепція, інтерпретація, переклад, переспів, контамінація,

парафраз тощо).

Множинність істини. Відносність понять «істина», «правда». «Різні знання» – про

минуле, теперішнє, майбутнє. Зв'язок фатуму і знання як уявлення про майбутнє. Розвиток

цієї теми у різні етапи розвитку світової літератури. Зв'язок з ідеєю «людина», «суспільство»,

«науково-технічний прогрес».

Античне розуміння двоїстості істини і пізнання (Прометей цар Едіп, Еней).

«Божественне» і «диявольське» знання в літературі середньовіччя. Пізнання людиною себе і

законів Всесвіту в літературі Відродження. Трагічний аспект проблеми пізнання.

Символічний образ Фауста. Романтичне прочитання ролі пізнання та образу вченого (Віктор

Франкенштейн). Галерея образів науковців у літературі неоромантизму.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: художній концепт, рецепція, інтерпретація, переклад, переспів,

контамінація, парафраз, символіка, синхронічний і діахронічний зрізи, трансформація

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ: ТЕМА БУНТУ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

8

8

Змістовий модуль ІІ.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ХУДОЖНЬОЇ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ

«ВІЧНОЇ» ТЕМАТИКИ: ДІАХРОНІЧНИЙ ЗРІЗ

ТЕМА 2.

ЖИТТЯ ОСОБИСТОСТІ В ІСТОРИКО-ЛІТЕРАТУРНІЙ ДОБІ

Тематичні групи персонажів і тенденції у їхній інтерпретації. Міфологічні (Прометей,

Одіссей, Каїн), історичні діячі (Юлій Цезар, Олександр Македонський, Жанна Д’Арк,

Наполеон), культові особи (Ісус Христос, Магомет), легендарні (Дон Жуан, Фауст), реальні

особи (Олександр Селкірк, П’єр Абеляр, Казанова), митці (Вергілій, Байрон).

Антропоцентризм античної літератури (антропоморфність міфів, ідеї античного

гуманізм, проблема людини у античній літературі).

Специфіка зображення життя реальної особистості в літературі Середніх віків. Вплив

принципу станової ієрархії на зображення життя реальної особи («Чотириєвангеліє» і

«Життя апостолів», агіографії; хроніки). Жанр героїчного епосу як варіанти трансформації

життя реальної особи («зворотна проекція» (Аттіла), «корегування» (Роланд), контамінація

(Карла), «замовчування» фактів (Кампеадор). Історіософська концепція Шекспіра. Спроби

витворення «героя часу». Реальні прототипи в літературі Просвітництва як основа для

творення моделі (Олександр Селкірк).

Гете і тема «неконвенційної» особистості.

Підвищений інтерес до суспільного і приватного життя особистості у літературі

романтизму. Власне життя письменника як художній матеріал для міфотворення.

Накладання власної «біографії» на образ легендарного чи міфологічного походження.

Інтерес до маргінальних і амбівалентних особистостей.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: амбівалентність персонажів, агіографія, художній концепт,

рецепція, інтерпретація, переклад, переспів, контамінація, парафраз, символіка, романтизм,

неоромантизм, трансформація, постмодернізм

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ: ЖАНР ПРИТЧІ В ЛІТЕРАТУРІ ХХ СТОЛІТТЯ:

ГЕНЕЗА І ТЕНДЕНЦІЇ

9

9

ІV. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНА КАРТА ДИСЦИПЛІНИ “АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПОРІВНЯЛЬНОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА ”

Загальний обсяг дисципліни: 60 год., із них: лекційних - 4, семінарських - 4, самостійна робота - 20,

модульний контроль – 2. Форма контролю: іспит.

Тиждень І ІІ ІІІ ІV V VІ VІІ VІІІ ІХ Х Модулі Змістовий модуль І

Змістовий модуль ІІ.

Назва

модуля Традиційні образи і мотиви

світовому художньому

континуумі

Порівняльний аналіз художньої

репрезентації «вічної» тематики:

діахронічний зріз Кількість балів за

модуль 62 бали 62 бали

Лекції 1 2 9 10 Дати Теми лекцій

Тр

ади

цій

ні

образ

и-

ко

нц

епти

пр

облем

ного

ко

мп

лек

су «

піз

нан

ня»

Житт

я ос

оби

стос

ті в

істо

рико

-лі

тера

турній

добі

Різ

но

види

амер

икан

сько

го

нео

ро

ман

тизм

у і

його

пр

едст

авн

ики

Теми

семінарських занять

Тем

а бу

нту

у с

віт

ові

й

літ

ерат

ур

і

Жан

р при

тчі в

літе

рату

рі

ХХ

сто

літт

я

О.В

айлд

«П

опртр

ет

Дорі

ана

Гре

я»

Д.Л

ондо

н «

Морс

ький

вовк

»

Самостійна

робота Самостійні роботи №1 – 3 (25 балів) Самостійні роботи №4-6 (25 балів)

контроль МКР 25 балів

МКР 25 балів

Іспит

10

10

СЕМІНАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ

Семінарське заняття 1.

ТЕМА БУНТУ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

ПЛАН

1.Складові мотиви теми бунту.

2. Античне розуміння «бунту».

3. «Бунт» як синонім гріха у християнській міфології і «бунт» як вияв

«божественного» прозріння і відновлення втраченої сутності обранця.

4. Суспільно-політичний підтекст «бунту» у ренесансній драматургії.

5. Внутрішній і зовнішній бунт у літературі бароко.

6. «Космічний» масштаб «бунту» в літературі романтизму.

7. Проблема бунту в літературі екзистенціалізму.

8. Бунт у літературі постмодернізму. «Чорний» гумор і тема бунту.

Завдання:

Підготувати повідомлення (або презентацію) на одну з обраних тем

Семінарське заняття 2.

ЖАНР ПРИТЧІ В ЛІТЕРАТУРІ ХХ СТОЛІТТЯ:

ҐЕНЕЗА, ТЕНДЕНЦІЇ

ПЛАН

1.Характерні ознаки жанру притчі.

2.Біблійні притчі як матеріал для узагальнення й моралізаторства. Жанр притчі у

середньовічній літературі, звернення до них письменників Відродження (Дж.Боккаччо

«Декамерон», Ф.Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель»).

3.Роль притчі в драматургії П. Кальдерона.

4. Дидактизм і сатира як найхарактерніші ознаки літерами Просвітництва,

закономірність звернення до жанру притчі (Г.Е.Лессінг, Дж.Свіфт).

5. Жанр притчі у прозі (А.Камю «Чума», В.Голдінг «Володар мух», П.Зюскінд

«Запахи»)

6. Притчевість драматургії ХХ ст. (Б.Брехт «Добра людина із Сезуаня»,

Ф.Дюрренматт «Гостина старої дами»).

Завдання:

Підготувати повідомлення (або презентацію) на одну з обраних тем

VІ. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І

Тема 1 (2 год.) РОЗВИТОК ЖАНРУ БІОГРАФІЇ У СВІТОВІЙ ТРАДИЦІЇ

Античність. Види біографій. Жанр аретології. Жанри середньовічної клерикальної

літератури, їхня характерологія. Роман виховання XVIII століття – «дитя» агіографічного

жанру. Варіанти доль головних героїв у романах виховання (“Еміль, або Про виховання” Ж.-

Ж.Руссо, “Небіж Рамо” Д.Дідро, “Літа навчання Вільгельма Мейстера” Й.-В.Гете та ін.).

Характерні риси роману виховання – лінійно-біографічний принцип композиції;

концепція становлення особистості, котра перебуває у постійній духовно-етичній еволюції;

сюжетна модель: “роки навчання” і “роки мандрів”, що включає такі компоненти, як час і

простір (хронотоп дороги); протагоніст і виховання; мотив духовного наставництва,

персоніфікований постатями яскравих особистостей; архітектоніка центрального образу-

характеру як духовно-естетичного центру; конструктивна роль автора; традиційний

автобіографізм.

Роль Романа «Пригоди Робінзона Крузо» у трансформації агіографічних мотивів.

“Світський варіант” агіографії у творах Ч.Діккенса “Пригоди Олівера Твіста”, “Життя і

пригоди Ніколаса Ніклбі”, “Девід Копперфілд”. Роман В.Гюго “Знедолені” як “сучасне

Євангеліє”. Трансформація агіографічних мотивів у романах виховання як необхідний засіб

творення авторської соціально-моральної концепції, шляхом до реалізації наміру

витлумачувати найістотніші й найвагоміші проблеми сучасності й разом із тим виступати

своєрідним “підручником життя”, дороговказом до істини й справедливості.

Жанр біографічної літератури як результат осмислення біографії видатної особистості

в літературі кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Тема 2 (4 год.) ДІАПАЗОН ОБРАЗУ ВЧЕНОГО У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ ХІХ - ХХ СТ.

Специфічне відношення до науки. Відкинення раціонального. Пізнання світу через

мистецтво. Антиномія «митець» – «вчений». Образ вченого – трагічний і фатальний (Віктор

Франкенштейн у М.Шеллі – «Сучасний Прометей»).

Закономірність звернення до образу вченого в літературі неоромантизму. Роль

науково-технічного прогресу. Філософські теорії того часу. Позитивно-комічний образ

вченого в Ж.Верна в «Дітях капітана Гранта» (Паганель), вчений, за яким майбутнє

(«Таємничий Острі») і трагічний вчений як представник гнобленої нації (капітан Немо «20

тисяч льє під водою»).

12

12

Синтез детектив і вченого, знання як знаряддя боротьби зі злом у Конан Дойла.

Моральний аспект наукових відкриттів у «Загубленому світі». Доктор Челінджер: проблема

вибору між славою науковця і збереженням «загубленого світу». «Історія доктора Джекіла і

містера Хайда» Р.-Л.Стівенсона. Мотив двійництва. Драматичне висвітлення проблеми

взаємостосунків «науковця» і суспільства у науково-фантастичних романах Г.Уеллса.

Галерея образів вчених у романах «Острів доктора Моро», «Людина-неведимка», «Машина

часу», «Війна світів».

Література ХХ ст. Тема науки і майбутнього у жанрі антиутопії. Трагічний,

сатиричний, трагікомічний ракурси інтерпретації образу вченого у світовій літературі ХХ ст.

Тема 3 (4 год.)

МОТИВИ ЕСКАПІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ

Характер ескапізму в літературі Середніх віків. Нове в порівнянні з романом ХІХ ст. у

розвитку теми художник і його покликання»: прірва між талантом художника, “якістю” його

творів і моральністю творця в романі (у порівнянні з позицією О. Вайлда).

Протиставлення художника суспільству в романі «Місяць і мідяки» В.С.Моема:

фарисейство, ханжество англійського суспільства. Відсутність пізнавальних і виховних

мотивів у мистецтві Стрікленда (у порівнянні з позиціями Ч.Діккенса або О. де Бальзака).

Вивчення безсвідомої сфери в романі: сексуальні пориви і їх роль в зародженні

прагнення художника до творчості. Цивілізація і втеча від неї в романі (у порівнянні з

прикладами “втечі” Поля Гогена, Д.Г. Лоуренса, А.Рембо).

Тема 4. (4 ГОД.)

ПОБУТУВАННЯ МІФІЧНИХ ПЕРСОНАЖІВ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Використання в літературі ХХ століття персонажів різних тематичних груп. Тенденції

побутування міфічних персонажів у різних історико-літературних епохах.

Міфологія як «ґрунт і арсенал» античної літератури. Драматургія Есхіла, Софокла і

Еврипіда як етапи трансформації міфологічного матеріалу в античній літературі.

Антична і середньовічна міфологія в творчості Данте.

Греко-римська міфологія в естетиці літератури Ренесансу.

Біблійна символіка в творчості Дж.Мільтона.

Актуалізація міфічних мотивів у літературі романтизму. Трансформація біблійних

образів у творах англійських романтиків.

Синтез міфологічних систем у світовій літературі ХХ ст.

13

13

Тема 5 (4 ГОД.) ІСТОРИЧНІ ПЕРСОНАЖІ У КОНТИНУУМІ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Тематичні групи персонажів і тенденції у їхній інтерпретації. Історичні діячі (Юлій

Цезар, Александр Македонський, Жанна Д’Арк, Наполеон та ін.) та реальні особи

(Олександр Селкірк, П’єр Абеляр, Казанова, Вергілій, Байрон та ін.) в світовій літературі.

Проблема людини в античній літературі. «Порівняльні життєписи» Плутарха.

Специфіка зображення життя реальної особистості в літературі Середніх віків. Вплив

принципу станової ієрархії на зображення життя реальної особи («Чотириєвангеліє» і

«Життя апостолів», агіографії; хроніки). Жанр героїчного епосу як варіанти трансформації

життя реальної особи («зворотна проекція» (Аттіла), «корегування» (Роланд), контамінація

(Карла), «замовчування» фактів (Кампеадор).

Історіософська концепція Шекспіра. Спроби витворення «героя часу».

Реальні прототипи в літературі Просвітництва як основа для творення моделі

(Олександр Селкірк). Реалізація просвітницького дидактизму в жанрі історіографії (Вольтер:

Карл ІХ; цар Олексій Михайлович, Мазепа).

Гете і тема «неконвенційної» особистості.

Наполеонівська тема в літературі романтизму. Підвищений інтерес до суспільного і

приватного життя особистості у літературі романтизму. Інтерес до маргінальних і

амбівалентних особистостей.

Біографії видатної особистості в літературі кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Історична особистість у літературі ХХ ст.

Тема 6 (2 ГОД.).

МЕТОМОРФОЗИ ЖАНРУ СПОВІДІ

Жанр сповіді в клерикальній літературі. Августин Блаженний.

«Книга пісень» як лірична сповідь Петрарки. Історія написання, сповідальність лірики

поета.

Сонети Ронсара і Шекспіра. «Сповідь» Ж.-Ж.Руссо.

«Страждання молодого Вертера» Гете і традиції сповідальної літератури.

14

14

КАРТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.

ТРАДИЦІЙНІ ОБРАЗИ І МОТИВИ У СВІТОВОМУ ХУДОЖНЬОМУ КОНТИНУУМІ

Розвиток жанр роману-біографії Перевірка

конспекту 5

5 І-ІІ

Діапазон образу вченого у світовій літературі ХХ ст. Перевірка

презентацій 5

10 І-ІІ

Мотиви ескапізму і їх варіанти Тестова робота 510

ІІ-ІІІ

Всього за модуль: 25 балів

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ХУДОЖНЬОЇ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ «ВІЧНОЇ»

ТЕМАТИКИ: ДІАХРОНІЧНИЙ ЗРІЗ

Побутування міфічних персонажів у світовій

літературі Перевірка

конспекту 5

10

Історичні персонажі в континуумі світової

літератури Перевірка

презентацій 5

10

Метаморфози жанру сповіді Тестова робота 55

Всього за модуль: 25 балів

Усього за курс: 50 балів

15

15

VII. ПИТАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЬНОЇ МОДУЛЬНОЇ РОБОТИ

МОДУЛЬНА №1.

Варіант 1. 1. Поняття традиційний сюжет і образ. 2. Середньовічне і барокове тлумачення «бунту»: як синонім гріха у християнській

міфології і «бунт» як вияв «божественного» прозріння і відновлення втраченої сутності

обранця. 3. Розвиток жанру біографії у світовій літературі: етапи і тенденції.

Варіант 2.

1. Основні генетичні групи традиційних образів і сюжетів. 2. Протестний і «неконвенційний» характер романтичного персонажа. «Космічний»

масштаб «бунту» в літературі романтизму. 3. Специфіка теми ескапізму в літературі ХХ ст.

Варіант 3.

1. Етапи соціально-історичної та естетичної еволюції традиційних сюжетів і образів 2. Специфіка бунту в літературі екзистенціалізму та доби постмодернізму. 3. Діапазон тлумачення образу вченого в літературі ХІХ – ХХ ст.

МОДУЛЬНА №2.

Варіант 1. 1. Специфіка зображення життя реальної особистості в літературі античності і

Відродження. 2. Жанр притчі в середньовічній і ренесансній літературі. 3. Синтез міфологічних систем у світовій літературі ХХ ст.

Варіант 2. 1. Історичний прототип у літературі романтизму і неоромантизму. 2. Притчовий характер творів ХХ ст. 3.

Варіант 3.

1. Інтерес до історичної особистості в літературі ХХ ст. 2. Втеча від цивілізації як аспект теми ескапізму у світовій літературі. 3. Традиції жанру сповіді в літературі Ренесансу, Просвітництва і романтизму.

16

16

VIІI. СИСТЕМА ПОТОЧНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

Навчальні досягнення студентів із дисципліни «Актуальні питання порівняльного

літературознавства» оцінюються за модульно-рейтинговою системою, в основу якої

покладено принцип поопераційної звітності, обов’язковості модульного контролю,

накопичувальної системи оцінювання рівня знань, умінь та навичок, розширення кількості

підсумкових балів до 100. Контроль успішності студентів з урахуванням поточного і підсумкового контролю

здійснюється відповідно до навчально-методичної карти, в якій зазначено види і терміни

контролю. Систему рейтингових балів для різних видів контролю та порядок їх переведення

у національну (4-бальну) та європейську (ECTS) шкалу подано у табл. 8.1 та 8.2.

Таблиця 8.1 Розрахунок рейтингових балів за видами поточного (модульного) контролю

№ п/п

Вид діяльності

Кількість

балів за

одиницю

Кількість одиниць до

розрахунку Всього

1. Відвідування лекцій 1 2 2 2. Відвідування семінарів 1 2 2 3. Виконання завдання із самостійної роботи 5 10 50 4. Робота на семінарському занятті 10 2 20 5. Модульна контрольна робота 25 2 50

Максимальна кількість балів – 124, коефіцієнт – 2,2

Таблиця 8.2 Порядок переведення рейтингових показників успішності

Рейтингова

оцінка Оцінка за стобальною

шкалою Значення оцінки

A 90-100 балів

Відмінно ― відмінний рівень знань (умінь) у

межах обов’язкового матеріалу з можливими

незначними недоліками B 82-89

балів Дуже добре ― достатньо високий рівень знань

(умінь) у межах обов’язкового матеріалу без

суттєвих грубих помилок C 75-81

балів Добре ― в цілому добрий рівень знань (умінь) з

незначною кількістю помилок D 69-74

балів Задовільно ― посередній рівень знань (умінь) із

значною кількістю недоліків, достатній для

подальшого навчання або професійної діяльності E 60-68

балів Достатньо ― мінімально можливий допустимий

рівень знань (умінь) FX 35-59

балів Незадовільно з можливістю повторного

складання ― незадовільний рівень знань, з

можливістю повторного перескладання за умови

належного самостійного доопрацювання F 1-34

балів Незадовільно з обов’язковим повторним

вивченням курсу досить низький рівень знань,

що вимагає повторного вивчення дисципліни

17

17

Кількість балів за роботу з теоретичним матеріалом, на семінарських заняттях, під час

виконання самостійної роботи залежить від дотримання таких вимог: - своєчасне виконання навчальних завдань; - повний обсяг виконання завдання; - якість виконання навчальних завдань; - самостійність та оригінальність виконаного завдання; - творчий підхід у виконання завдань, ступінь засвоєння матеріалу; - ініціативність у навчальній діяльності.

18

18

ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ 1. Основні генетичні групи традиційних образів і сюжетів. Етапи соціально-

історичної та естетичної еволюції традиційних сюжетів і образів.

2. Розвиток теми «пізнання» в різні етапи розвитку світової літератури. Зв'язок з

ідеєю «людина», «суспільство», «науково-технічний прогрес».

3. Античне розуміння двоїстості істини і пізнання (Прометей цар Едіп, Еней).

4. Трагічний аспект проблеми пізнання. «Божественне» і «диявольське» знання в

літературі середньовіччя.

5. Галерея образів науковців у літературі романтизму і неоромантизму.

6. Тематичні групи персонажів і тенденції у їхній інтерпретації.

7. Специфіка зображення життя реальної особистості в середньовічній і ренесансній

літературі.

8. Інтерес до маргінальних і амбівалентних особистостей у літературі ХІХ – ХХ ст.

9. Закономірність звернення до жанру притчі в літературі Просвітництва.

10. Жанр притчі у прозі і драматургії ХХ ст.

11. Особистість у літературі античності і Ренесансу: спільне й відмінне.

12. Історичний персонаж у літературі романтизму.

13. Біографічний жанр в літературі ХХ ст.

14. Тема науково-технічного прогресу у світовій літературі.

15. Діапазон образу вченого в літературі ХІХ – ХХ ст.

16. Антична і середньовічна міфологія в творчості Данте.

17. Греко-римська міфологія в естетиці літератури Ренесансу.

18. Біблійна символіка в літературі бароко.

19. Актуалізація міфічних мотивів у літературі романтизму.

20. Синтез міфологічних систем у світовій літературі ХХ ст.

19

19

ІX. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КУРСУ

- презентації до курсу; - робоча навчальна програма; - завдання для самостійної роботи; - темарій семінарських занять; - запитання для поточного модульного контролю; - завдання для підсумкового контролю.

20

20

Х. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Аверинцев С.С. Образ античности в западноевропейской культуре ХХ века // Новое в

современной классической филологии. – М.: Наука,1979. – 200 с. Адмони В., Сильман В. Томас Манн: Очерк творчества. – Л., 1960. Аллен У. Традиция и мечта. – М., 1970. Андреев Л. Сто лет бельгийской литературы. – М., 1976. Античность в контексте современности / Под ред. А.А.Тахо-Годи и И.М.Нахова. – М.

: Изд – во МГУ,1990. – 250 с. Античность как тип культуры. – М. : Наука, 1988 Антологія світової літературно-критичної думки ХХ століття / Ред. М.Зубрицька. –

Львів: Літопис, 1996. – 636 с. Белий А. Символизм как миропонимание. – М., 1994. Бердяев Н. Кризиc искусства. – М., 1990. Барг М. А. Эпохи и идеи: Становление историзма. – М.: Мысль, 1987. – 348 с. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. – М.: Искусство, 1986. – 444 с. Березина А. Поэзия и проза молодого Рильке. – Л., 1985. Библейская энциклопедия. – Репринтное издание. – М.: Терра, 1991. – 903 с. Борев Ю.Б. Художественные направления в искусстве ХХ века. – К.: Мистецтво, 1986.

– 134 с. Бушуева С. Полвека итальянского театра. 1880 – 1930. – Л., 1970. Грабарь-Пассек М.Е. Античные сюжеты и формы в западноевропейской литературе. –

М. : Наука, 1966. – 319 с. Гарин И. Пророки и поэты: В 5 т. – М., 1992 – 1995. – Т. 2. Грибанов Б. Хемингуэй. – М., 1970. Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры. – М.: Искусство, 1984. – 350 с. Дима А. Принципы сравнительного литературоведения: Пер. с рум. – М.: Прогресс,

1977. – 229 с. Дирзен И. Эпическое искусство Томаса Манна: Мировоззрение и жизнь. – М., 1981. Дюришин Д. Теория сравнительного изучения литературы: Пер. со словац. – М.:

Прогресс, 1979. – 320 с. Жирмунський В.М. Сравнительное литературоведение. Восток и Запад.– Л.: Наука,

1979. – 494 с. Засурский Я. Теодор Драйзер. – М., 1977. Затонский Д. Искусство романа и ХХ век. – М., 1973. Затонский Д. Модернизм и постмодернизм. – Х., 2000. Затонский Д. Австрийская литература ХХ столетия. – М., 1985. Зингерман Б. Очерки истории драмы ХХ века. – М., 1979. Карельский А. От героя к человеку: Два века западноевропейской литературы. – М.,

1990. Кургинян М. Романы Томаса Манна: Формы и метод. – М., 1975. Кашкин И Эрнест Хемингуэй. – М., 1966. Лосев А.Ф. Философия. Мифология. Культура. – М. : Политиздат, 1991. – 525 с. Михайлов А.В. Античность как идеал и культурная реальность ХVIII – XIX вв. – М.,

1980. Молодцова М. Луиджи Пиранделло. – Л., 1982. Моруа А. Литературные портреты. – М., 1970. Мотылева Т. Ромен Роллан. – М, 1969. Наливайко Д. Искусство: Направления, течения, стили. – К., 1985. Наливайко Д.С. Спільність і своєрідність: Українська література в контексті

європейського літературного процесу. – К.: Дніпро, 1988. – 395 с. Неусторев В. Литература скандинавских стран. – М., 1980. Нямцу А.Е. Легендарно-мифологические структуры в славянских и

21

21

западноевропейских литературах: Учеб. пособие / Черновиц. нац. ун-т им. Ю.Федьковича. – Черновцы: Рута, 2001. – 208 с.

Нямцу А.Е. Закономерности переосмысления традиционных сюжетов в литературе:

Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.01.02 / Одес. гос. ун – т. – Одесса, 1985. – 24 с. Павлова Н. Типология немецкого романа: 1900 – 1945. – М., 1982. Преображенский П.Ф. В мире античных идей и образов. – М. : Наука, 1965. – 396 с. Проблемы литературы США ХХ века. – М., 1970. Словарь античности / Пер. с нем. – М.: СП “Внешсигма”, 1992. – 704 с. Современные зарубежные литературоведческие концепции: герменевтика,

рецептивная эстетика: Реф. сб. / Цурканова.– М., 1983.– 184 с. Старцев А. От Уитмена до Хемингуея. – М., 1972. Українська література в загальнослов’янському і світовому літературному контексті:

У 5 т. / АН УкрРСР. Ін-т літ. ім. Т.Г.Шевченка. – К.: Наук. думка, 1987-1991. Турган О.Д. Українська література кінця ХІХ – початку ХХ століття і античність:

Шляхи сприйняття і засвоєння. – К. : Наук. думка, 1995. – 175 с. Фрай Г. Н. Великий код: Біблія і література / Н. Фрай ; з англ. пер. І. Старовойт ; ред.

І. Новіцька. – Л. : Літопис, 2010. - 360 с. Федоров А. Томас Манн: Время шедевров. – М., 1981. Цвейг С. Вчерашний мир: Воспоминание европейца. – М., 1991. Шкунаева И. Бельгийская драма от Метерлинка до наших дней: Очерки. – М., 1973. Элиаде М. Аспекты мифа / Пер. с франц. – М.: Инвест – ППП, 1995. – 240 с.