Міністерство освіти і науки України

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

ЛЕВАНДОВСЬКА Людмила Миколаївна

УДК 94:[061.2:316.7(477.83/.86)]“1867/1939”(043.3)

УКРАЇНСЬКІ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНІ ТОВАРИСТВА ПЕРЕМИШЛЯ

ЯК ЧИННИК ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ ГАЛИЧИНИ

(1867–1939 РР.)

07.00.01 – історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Кам’янець-Подільський – 2015

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України Кам’янець-Подільського

національного університету імені Івана Огієнка, Міністерство освіти і науки

України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Філінюк Анатолій Григорович, Кам’янець-Подільський національний

університет імені Івана Огієнка,

завідувач кафедри історії України.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Баженов Лев Васильович професор кафедри всесвітньої історії

Кам’янець-Подільського національного

університету імені Івана Огієнка,

директор центру дослідження історії Поділля;

кандидат історичних наук,

старший науковий співробітник

Чорновол Ігор Павлович керівник Центру регіональної історії Галичини

Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича

НАН України.

Захист відбудеться 15 січня 2016 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої

вченої ради К 71.053.01 у Кам’янець-Подільському національному університеті

імені Івана Огієнка (32300, м. Кам’янець-Подільський, вул. Татарська, 14,

ауд. 23).

З дисертацією можна ознайомитися у читальному залі наукової бібліотеки

історичного факультету Кам’янець-Подільського національного університету

імені Івана Огієнка (32300, м. Кам’янець-Подільський, вул. Татарська, 14).

Автореферат розісланий “15” грудня 2015 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент І. А. Опря

Підп. до друку 10.12.2015. Формат 60х90/16.

Папір офісний. Друк різографічний. Гарнітура Times.

Обл.-вид. арк. 0,9. Тираж 100. Зам. № 718.

Надруковано у Кам’янець-Подільському

національному університеті імені Івана Огієнка,

вул. Огієнка, 61. Кам’янець-Подільський, 32300.

Свідоцтво про внесення до державного реєстру

суб'єктів видавничої справи серії ДК № 3382 від 05.02.2009 р.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасні виклики, винятково складні і доленосні

завдання з розбудови цивілізованої, незалежної держави, конфлікти світоглядів

у поліетнічних регіонах України зумовлюють необхідність пошуку не лише

адекватних шляхів їх вирішення, а й всебічне вивчення та осмислення

історичного минулого, природи й сутності їх специфіки. Повною мірою це

стосується питань співіснування представників різних етносів у містах, які

посідають чільне місце в історичній і духовно-культурній спадщині

українського народу, до яких, поряд із Києвом, Львовом, Черніговом та іншими

містами, справедливо належить Перемишль з його українськими культурними,

освітніми й духовними традиціями.

У цьому контексті зростає актуальність дослідження культурно-освітніх

товариств українців Перемишля як важливого історико-культурного центру на

пограниччі української та польської культур і їхнього впливу на громадсько-

політичне життя Галичини у 1867–1939 рр. Проблема вивчення культурно-

освітніх товариств цього міста набуває ще більшого значення, оскільки нині

воно перебуває за межами Української держави. Вагомість проблеми

обумовлена і тим, що вона досі належить до нез’ясованих питань української

історіографії, в якій практично відсутні комплексні дослідження, присвячені

українським культурно-освітнім товариствам старовинного міста, внутрішньою

потребою яких була турбота про збереження національної пам’яті та духовності

нашого народу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане відповідно до комплексної наукової теми кафедри історії

України Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана

Огієнка “Проблеми історії суспільних змін і трансформацій в Україні від

найдавніших часів до сьогодення” (№ державної реєстрації 0110U004634).

Метою дисертаційної роботи є дослідження процесу становлення,

утвердження, зміцнення позицій, особливостей діяльності та ролі культурно-

освітніх товариств українців Перемишля як впливового чинника громадсько-

політичного, соціально-економічного і духовно-культурного життя міста, його

округи та Східної Галичини загалом наприкінці 60-х рр. ХІХ – в 30-х рр. ХХ ст.

Для реалізації поставленої мети визначені такі дослідницькі завдання:

– проаналізувати стан висвітлення теми у вітчизняній і зарубіжній

історіографії та визначити ступінь нагромадження фактичного матеріалу і коло

нез’ясованих питань;

– дати характеристику інформаційного потенціалу введених до наукового

обігу архівних джерел та опублікованих документів і матеріалів й визначити їх

репрезентативність щодо висвітлення проблеми дисертаційного дослідження;

– розкрити можливості створених сучасною історичною наукою

теоретичних і методологічних засад для вивчення та реконструкції історії

діяльності культурно-освітніх товариств Перемишля і їх впливу на громадсько-

політичне життя Галичини;

– дослідити специфіку суспільно-політичної та культурної ситуації в

Східній Галичині і її вплив на життя української громади Перемишля за часів

Австро-Угорської імперії;

– відтворити особливості становища перемишльських українців у складі

Другої Речі Посполитої і його вплив на появу й діяльність українських

культурно-освітніх товариств міста;

– охарактеризувати боротьбу культурно-освітніх і церковних громад

українців Перемишля за національне шкільництво;

– розкрити участь українців у поступі духовно-культурної сфери

Перемишльської округи;

– висвітлити становлення та функціонування в місті українських

благодійних об’єднань і їх місце в обороні й розвитку автентичної культури;

– з’ясувати роль культурно-освітніх організацій і товариств українців

Перемишля в активізації громадсько-політичного життя краю.

Об’єктом роботи є зміни в культурно-освітній сфері життя української

громади м. Перемишля та повіту в другій половині ХІХ – в 30-х рр. ХХ ст. за

умов української бездержавності та повного підпорядкування інтересам Австро-

Угорської імперії та Другої Речі Посполитої.

Предметом дослідження визначено перемишльські культурно-освітні

товариства українців, програмні засади, засоби і форми діяльності, їх роль у

громадсько-політичному і культурному житті Галичини.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 1867–1939 рр.

Нижній хронологічний рубіж датується часом прийняття конституції Австро-

Угорської імперії, яка проголошувала волю особистості, свободу зборів,

товариств, слова і друку та дала можливість активізації громадського життя в

державі; верхній – визначається початком Другої світової війни і припиненням у

зв’язку з цим діяльності українських культурно-освітніх товариств в м.

Перемишлі, яка не відновилася після завершення воєнних дій, внаслідок

встановлення комуністичного режиму в Польщі.

Територіальні межі дисертаційного дослідження визначаються землями

м. Перемишля та Перемишльського повіту, включеними до складу Австро-

Угорської імперії після першого поділу Речі Посполитої. Це територія спільного

проживання українців і поляків, що представляє собою місто на “пограниччі

культур”, а також на перетині національних, релігійних і культурних

відмінностей.

Методологічна основа дисертації ґрунтується на комплексі

фундаментальних принципів діалектики та детермінізму; загальнонаукових –

історизму, об’єктивності, науковості. Використання цих принципів доповнене

низкою спеціально-історичних методів, зокрема: конкретно-пошукового,

когнітивного, просопографічного, історико-географічного, проблемно-

хронологічного, історико-аналітичного, історико-статистичного, історико-

системного, структурно-функціонального, порівняльного, описового. В межах

основних методологічних принципів у роботі застосовано й такі наукові

принципи, як аналіз, синтез, аналогія, абстрагування та інші, що дозволило

всебічно розкрити обрану тему в послідовній, логічній і завершеній формі.

У межах виконаного дослідження одержано результати, які містять

наукову новизну. Зокрема, вперше:

в історіографії на основі введення до наукового обігу значного масиву

архівних матеріалів комплексно досліджено процес становлення, розвитку і

діяльності культурно-освітніх товариств міста Перемишля;

розкрито конкретно-історичні умови, політичну, соціальну та

етнонаціональну панораму, якими вирізнялося місто на різних етапах

перебування в складі Австро-Угорської імперії і Польщі та їх вплив на зміст й

особливості функціонування осередків перемишльських українців;

сформовано цілісне уявлення про місце і значення громадських

об’єднань українців міста в обороні, захисті національної ідентичності та

розвитку культурних і духовних цінностей громади в складному світі

політичних, етнонаціональних, конфесійних суперечностей, політичних

орієнтацій та культурологічних спрямувань;

Удосконалено та поглиблено:

уявлення про подвижницьку роль українських культурно-освітніх

товариств у підтриманні в місті та окрузі національних традицій, розвитку

освітніх закладів, мови, літератури та різноманітних видів мистецтва;

аналіз діяльності осередків української спільноти з вироблення мети і

орієнтирів життя, уявлень про те, на яких морально-етичних принципах, його

будувати, утвердження в її середовищі національного самоусвідомлення та

наповнення свого духовно-культурного арсеналу зернами високої культури

європейської цивілізації;

характеристику творчої атмосфери в культурно-освітніх товариствах

українців, що стимулювала творчу енергію та розвивала і загартовувала

подвижництво, меценатство у громаді, в лоні якої постала генерація української

інтелігенції, котра перейняла естафету лідерства у греко-католицького

духовенства.

Новий рівень розвитку отримали:

знання про імена численних діячів – організаторів, керівників, членів

культурно-освітніх товариств, котрі не лише підтримували, розвивали та

популяризували духовно-культурний потенціал української спільноти

Перемишля, а й прославляли культуру всього міста та невтомно продукували

дорогоцінні скарби нашого народу.

Практичне значення роботи полягає в тому, що віднайдений,

проаналізований, осмислений, введений у науковий обіг фактичний матеріал та

її теоретичні положення можуть бути використані при створенні узагальнюючих

праць з історії культури, освіти та політичної думки українців на пограниччі,

відповідних лекційних курсів, укладанні посібників для середніх і вищих

навчальних закладів, а також у подальшій науково-дослідницькій роботі.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом самостійних

наукових досліджень. Одна стаття опублікована в співавторстві, половина якої

належить здобувачу. Усі результати роботи та положення, що виносяться на

складають захист її наукову новизну.

Апробація результатів дослідження здійснена під час обговорення на

засіданні кафедри історії України Кам’янець-Подільського національного

університету імені Івана Огієнка 25 червня 2015 р. Основні положення

дисертації знайшли відображення у доповідях і повідомленнях на

2 міжнародних, 2 всеукраїнських із міжнародною участю, 3 всеукраїнських,

5 міжвузівських, 1 регіональній, 5 звітних наукових конференціях. Зокрема:

Міжнародній науково-практичній конференції “Подільська еміграція в контексті

європейської та світової культури” (Хмельницький, 2011 р.); ІХ Буковинській

Міжнародній історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 9-й річниці

Буковинського народного віча (Чернівці, 2013 р.); Всеукраїнській науковій

конференції з міжнародною участю “Схід – Захід” (Кам’янець-Подільський,

2013 р.); ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною

участю “Придніпровські соціально-гуманітарні читання” (Кіровоград, 2014 р.);

Всеукраїнській науково-практичній конференції: “Сьомі педагогічні читання

пам’яті М. М. Дарманського: Професійна компетентність педагогів в умовах

реформування сучасної освіти” (Хмельницький, 2012 р.); XXV Вінницькій

всеукраїнській науковій історико-краєзнавчій конференції (Вінниця, 2013 р.);

ІV Всеукраїнській науково-практичній конференції “Духовні витоки Поділля:

митці в історії краю” (Хмельницький, 2014 р.); Міжвузівській науково-

практичній конференції “Освіта як важлива соціокультурна детермінанта

становлення особистості” (Хмельницький, 2010 р.); міжвузівських інтернет-

конференціях “Громадянський дискурс: шлях до подолання конфлікту у

сучасному українському суспільстві” (Харків – Хмельницький, 2014 р.);

І міжвузівській науково-практичній інтернет-конференції “Проблеми виховання

патріотизму в сучасному українському суспільстві” (Хмельницький – Харків,

2015 р.); Міжвузівській науково-практичній конференції “Вчений на межі”.

Творчість Степана Балея у філософсько-педагогічному вимірі” (Хмельницький,

2015 р.); Регіональній науково-практичній конференції “Просвіта”: минуле та

сучасне” (Кам’янець-Подільський, 2013 р.); IV і VІ наукових конференціях

молодих вчених Кам’янець-Подільського національного університету імені

Івана Огієнка (Кам’янець-Подільський, 2012, 2014 рр.), а також щорічних

звітних наукових конференціях викладачів і аспірантів Кам’янець-Подільського

національного університету (Кам’янець-Подільський, 2010–2014 рр.).

Публікації. За темою дослідження здійснено 23 публікації, з них 6 – у

фахових виданнях, визначених переліком ДАК МОН України, та 1 – у виданні

Республіки Польща.

Структура роботи визначається метою, завданнями та змістом обраної

проблеми. Дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків і

списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг дисертаційної роботи

243 аркуша, із них 187 аркушів основного тексту. Список використаних джерел

та літератури нараховує більше 400 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається зв’язок роботи

з науковою комплексною темою кафедри історії України, де виконувалася

дисертація, вказується мета, завдання, об’єкт, предмет, хронологічні рамки та

територіальні межі, наукова новизна отриманих результатів і практичне

значення, апробація результатів дослідження, також подано інформацію про

структуру роботи.

В розділ І “Історіографія, джерела та методологічні засади

дослідження”, що складається із трьох підрозділів, проаналізовано вітчизняну

та зарубіжну наукову літературу, охарактеризовано джерела та методологічні

засади, використані для виконання дослідницьких завдань.

У підрозділі 1.1. “Аналіз історіографії проблеми” систематизовано

напрацювання дослідників і розділено їх на чотири основних блоки: праці,

написані очевидцями подій у Галичині і датовані часом до Другої світової війни,

літературу української діаспори, науковий доробок істориків незалежної

України та видання польських дослідників.

З кінця ХІХ ст. і до 1939 р. вивченням окремих аспектів діяльності

культурно-освітніх товариств українців Перемишля займалися відомі громадські

діячі і публіцисти Східної Галичини. Передусім, значний науковий інтерес щодо

осмислення їх місця та ролі в житті української спільноти міста і Галицького

краю загалом, з’ясування суті й змісту урядової політики монархії до культури

та освіти українців виявили І. Белей, М. Возняк, Г. Лакота, К. Левицький,

М. Лозинський, С. Сірополко, С. Шах, І. Ющишин, Л. Ясінчук та інші

дослідники. Їх зусиллями нагромаджено чималий фактичний матеріал про

роботу товариств зі збереження і популяризації національної духовно-

культурної спадщини та відкриття й діяльності українських навчальних закладів.

Серед науковців української діаспори помітний слід у дослідженні

українського культурно-освітнього життя Перемишля залишили М. Богачевська-

Хом’як, В. Загайкевич, П. Ісаїв, В. Качмар, В. Савчак, Я. Стех та інші. На

особливу увагу заслуговує книга “Перемишль – західний бастіон України”,

видана у Нью-Йорку в 1961 р., а також нариси з різних аспектів розвитку

культурно-освітньої сфери українців Перемишля, що увійшли до

фундаментального енциклопедичного видання “Енциклопедія українознавства”.

Фактично вони зуміли заповнити прогалину, яку залишила в цьому питанні

українська історіографія періодів УСРР і УРСР.

У межах функціонування Південно-Східного наукового інституту в

Перемишлі найбільший внесок у вивчення історії життя української, польської,

єврейської громад Перемишля зробили польські дослідники, передусім учений

українського походження С. Заброварний.

З утвердженням державної незалежності в Україні намітилась тенденція до

активізації вивчення історії українців, котрі залишились в складі Польщі.

З’явилася низка ґрунтовних досліджень Л. Баженова, Т. Голдак, М. Литвина,

Є. Нахліка, І. Патера, О. Попович, О. Середи, Ф. Стеблія, І. Чорновола, які

вирізняються не лише великим обсягом фактографічної складової, багатьма

узагальненнями та виробленням ряду сучасних методологічних підходів до

осмислення та об’єктивного відтворення тематики дослідження. У цьому зв’язку

важливими стали 3 спільні українсько-польські міжнародні конференції

“Перемишль і Перемиська земля протягом віків” та захист кандидатських

дисертації Т. Голдак і О. Попович, тематично пов’язаних із мистецьким життям

української громади Перемишля.

На цій основі обґрунтовано висновок про те, що зусиллями кількох

поколінь дослідників виявлено і введено в науковий обіг важливі документи та

матеріали, розкрито чимало сторінок із становлення й функціонування

культурно-освітніх товариств українців Перемишля, однак в національній

історіографії проблема комплексно досі не висвітлена.

У підрозділі 1.2. “Джерельна база дослідження” проаналізовано

комплекс використаних архівних джерел та опублікованих документів і

матеріалів. Основний масив фактів виявлено в більш як 150 архівних справах

Центрального державного історичного архіву України в Львові, Центрального

державного архіву зарубіжної україніки, Державного архіву Львівської області,

Державного архіву в м. Перемишлі (Республіка Польща) і відділі рукописів

Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника.

Найбільше інформації з проблеми почерпнуто в Центральному

державному історичному архіві України в Львові, зокрема, в фф.: 146 “Галицьке

намісництво”, 178 “Крайова шкільна рада”, 179 “Кураторія Львівського

шкільного округу”, 180 “Головна Руська Рада”, 182 “Товариство

ім. М. Качковського”, 206 “Українське педагогічне товариство “Рідна школа”,

319 “Центральне українське товариство “Союз Українок”, 348 “Товариство

“Просвіта”, 486 “Кредитне товариство “Взаїмна поміч українського

вчительства”, 489 “Греко-католицька консисторія м. Перемишль”, 514

“Театральне товариство “Руська бесіда”, 596 “Товариство українських студентів

“Молода громада” м. Перемишль”, 736 “Товариство українських наукових

викладів ім. П. Могили м. Львів” та ін.

Опрацьовані матеріали ф. 33 “Українська парламентська репрезентація у

Рейхсраті Австро-Угорщини” Центрального державного архіву зарубіжної

україніки доводять політичну активність перемишльської інтелігенції.

Значний фактичний матеріал залучено з ф. 1 “Львівське воєводське

управління” Державного архіву Львівської області, зокрема зі справ суспільно-

політичного відділу та підвідділу про товариства. Так, вивчено дані про всі

товариства Перемишля і однойменного повіту австро-угорського періоду і

періоду 1921–1939 рр. Інформаційно наповненими виявилися справи про

діяльність філій культурно-освітніх товариств “Українська бесіда”,

“Учительська громада”, Українського наукового товариства ім. Петра Могили,

благодійних товариств “Дешева кухня”, “Родительський союз”, “Братство св.

Миколая”. Їх аналіз дозволив конкретизувати хронологічні рамки існування,

з’ясувати імена засновників, керівників і членів, цілі діяльності й внесок у

розвиток української освіти та культури в місті і краї.

Особливу цінність представляють документи і матеріали ф. 1084

“Instytucje, stowarzyszenia i organizacje ukraińskie na terenie miasta Przemyśla

(1882-1951)”, вивчені в Державному архіві в м. Перемишль, про українські

культурно-освітні товариства, а саме Товариство “Бурса св. о. Николая” (1889–

1949 рр.), філію “Рідної школи” в Перемишлі (1936–1937 рр.), музей “Стривігор”

(1936–1938 рр.). Винятково важливими є матеріали фф. 327 / 0 Szkoła

Podstawowa Nr 1 w Przemyślu 1912–1950, 395/0 Akta szkół w zasobie Archiwum

Państwowego w Przemyślu – zbiór szczątków zespołów 1811–1951, 399/0 Ukraiński

Instytut dla Dziewcząt w Przemyślu 1881–1940, які містять ґрунтовні відомості про

зміни в початковій і середній освіті та національному складі учнів міста.

Чимало аспектів з історії Товариства українських наукових викладів

ім. Петра Могили, зокрема перемишльської філії, опрацьовано в фондах Відділу

рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України

ім. В. Стефаника.

Ще одну групу джерел становлять опубліковані звіти і статути товариств та

їх філій, надруковані переважно у їх пресових органах, зокрема в часописах

“Учитель”, “Дзвінок”, “Школьна Часописъ” УПТ “Рідна школа” та видання

“Учительське слово”, “Життя і школа”, “Шлях навчання і виховання”,

квартальник “Методика й шкільна практика” товариства “Взаїмна поміч

українського вчительства”. В роботі використано звіти виділів філії Руського

товариства педагогічного в Перемишлі, Товариства українських учителів середніх

і вищих шкіл “Учительська Громада” та Товариства “Бурса імені св. о. Николая в

Перемишлі”; статути товариств “Взаємна поміч українського вчительства”,

“Дешева кухня” в Перемишлі, українських наукових викладів імені Петра

Могили, УПТ “Рідна школа”, “Просвіта”, що дозволило з’ясувати діапазон їх

діяльності, місце і вплив на різні сфери суспільного життя міста та краю.

В групі мемуарних джерел на особливу увагу заслуговують книга С. Шаха

“Між Сяном і Дунайцем. Спомин”, де йдеться про духовне, культурне та освітнє

життя української громади Перемишля, та спогади Є. Стахіва “Крізь тюрми,

підпілля й кордони”, що містить факти про політичну активність українців.

Загалом, виявлений, систематизований і використаний комплекс архівних

та опублікованих джерел є цілком репрезентативним й дозволяє всебічно

відтворити зміст і специфіку діяльності українських культурно-освітніх

товариств Перемишля як чинника суспільно-політичного життя Галичини.

У підрозділі 1.3. “Методологічна основа роботи” розглянуто

методологічні засади дослідження. Використання фундаментального принципу

діалектики забезпечило з’ясування суперечливого характеру і динаміки

суспільного життя в Перемишлі; детермінізму – виявлення причинної

зумовленості культурно-освітніх товариств українців, ізоформізму – вивчення їх

діяльності як організаційних структур із відповідними елементами і функціями.

Дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, науковості,

всебічності і конкретності при висвітленні суспільно-політичної та культурної

ситуації у Східній Галичині за часів Австро-Угорщини та Другої Речі Посполитої,

чинників, які зумовили появу і багатогранну діяльність українських культурно-

освітніх товариств міста, їх роль у розбудові мережі навчальних закладів, розвитку

культури й поширенні освіти серед української спільноти, а також вплив на перебіг

політичного життя. Серед загальнонаукових застосовано методи аналізу і синтезу,

системно-аналітичний, структурно-системний, класифікації, періодизації,

синхронний, ретроспективний. Використано також спеціально-історичні методи,

зокрема історико-порівняльний, історико-типологічний, історико-системний,

проблемно-хронологічний і просопографічний.

Аналіз фактів біографії і діяльності осіб, пов’язаних з організацією

культурно-освітніх товариств, закладів освіти та їх взаємозв’язків з місцевими

органами влади засвідчив про наявність комплексу питань різних напрямів

наукових досліджень, зокрема історії соціальних інститутів, краєзнавства,

біографістики. Це дало змогу виявити тенденції громадської активності

української інтелігенції Перемишля та висвітлити їх місце в культурно-освітніх і

суспільно-політичних перетвореннях міста й усього Галицького краю.

У другому розділі “Суспільно-політична та культурна ситуація у

Східній Галичині в 1867–1939 рр. та її вплив на життя українців

Перемишля” висвітлено вплив національної політики Габсбурзької імперії та

Другої Речі Посполитої на перебіг культурно-освітнього життя українців

Перемишля та розкрито суть і специфіку суспільно-політичної та культурної

ситуації у Східній Галичині в 60-х рр. ХІХ – 30-х рр. ХХ ст.

У підрозділі 2.1. “Життя української громади міста за часів Австро-

Угорщини” обґрунтовано, що створення, становлення та функціонування

українських культурно-освітніх товариств, як і загалом розвиток української

культури і освіти, у другій половині ХІХ ст. відбувалися в складних і

суперечливих умовах національно-культурного відродження, започаткованого

революцією 1848 р. Встановлено, що двозначними для українців були події

1867 р., імперія була перетворена на дуалістичну Австро-Угорську монархію.

Започатковане в Перемишлі ще на початку XIX ст. національне відродження, що

вело до поступового оформлення української нації з усіма характерними рисами:

прагненням до єдності етнічних територій, вільного розвитку національної

культури та економіки, самоуправління і адміністративного оформлення

національних кордонів. Проте національні прагнення українців міста в умовах

підлеглого становища наштовхувались на протидію центрального імперського

уряду, що діяв в інтересах унітарності та згуртованості багатонаціональної

держави, віддаючи перевагу полякам у внутрішній політиці. Тому між

українцями і поляками ще більше загострилася боротьба за панування в

Галичині, наслідки якої не були на корить українців.

Але неймовірні зусилля, старання і важка праця, зрештою, дала свої плоди.

Організаційною формою українців Перемишля і Східної Галичини загалом стали

товариства, що виникли на основі нових конституційних законів 1867 р. З їх

допомогою українська громада міста досить активно включилася до цього руху,

розгорнувши діяльність філій культурно-освітніх товариств “Руська Бесіда”,

наукових викладів ім. П. Могили, “Просвіта”, Руського Товариства Педагогічного

(РТП), “Взаємна поміч українського вчительства”, “Учительська громада”.

У цей період значне місце посіли процеси самоідентифікації української

громади, які вилилися в протистояння між прихильниками москвофільських і

народовських переконань. Це проявлялося у появі москвофільської орієнтації

частини українських діячів міста, а також низки промосковськи орієнтованих

товариств і організацій.

Зроблено висновок, що, поряд із демократизацією суспільного життя, в

Перемишлі розпочалися процеси національного сепарування польської та

української автохтонних спільнот й становлення культурно-освітніх і

політичних пріоритетів української частини його населення.

В підрозділі 2.2. “Особливості становища перемишльських українців у

складі Другої Речі Посполитої” проаналізовано зміни в житті української

громади після розпаду Габсбурзької монархії і входження міста до складу

відновленої Речі Посполитої. Підкреслено, що польська влада відмовила

українцям Галичини й, зокрема Перемишля, у громадянських правах і цим

визначила особливості їх становища, не дивлячись на те, що вони були другою

за чисельністю національною меншиною після євреїв. Це підштовхувало їх до

відчайдушної боротьби з центральною та місцевою владою за збереження

національних цінностей та культурне відродження. Українці міста представляли

собою своєрідний корпоративний організм, за допомогою якого оберігалися

національні традиції, звичаї і способи життя. Вони щоразу наштовхувалися на

політичні, соціально-станові, етнонаціональні, конфесійні, мовні антагонізми і

приречені бути сильною опозицією до порядків, які утверджувалися польською

державою.

Негативний вплив на українське шкільництво в місті та краї мав новий

закон про освіту (Закон Ґрабського) від 1924 р. З набуттям його чинності на

місце національної було запроваджено “утраквістичну” (двомовну) школу з

поступовим переходом на навчання польською мовою. Внаслідок цього з новою

силою почалися скорочення українських шкіл і суттєва національна асиміляція

українських учнів.

На конкретному фактичному матеріалі обґрунтовано, що не зважаючи на

утиски з боку нової влади, українській громаді Перемишля вдалося не тільки

відновити культурно-освітні товариства, котрі діяли до Першої світової війни,

але й заснувати нові. Поповнюючи свої знання і наснагу з невичерпної народної

творчості, вони вносили в повсякденне життя українців певні організованість і

порядок, спрямовуючи їх зусилля не на ненависть, а на вироблення вмінь

розуміти і готовності прощати, активно позиціонувати іншоетнічним впливам

через розвиток благодійництва для підтримки та піднесення освітнього рівня

українців і формування національно мислячої й освіченої еліти.

У третьому розділі дисертації “Культурно-освітні товариства українців

міста у захисті національної ідентичності” розкрито процес становлення й

функціонування культурно-освітніх товариств українців Перемишля та їх

здобутки в захисті національних цінностей.

У підрозділі 3.1. “Боротьба українських культурно-освітніх і церковних

громад за національне шкільництво” охарактеризовано діяльність таких

культурно-освітніх інституцій, як: УТП “Рідна школа”, “Взаємна поміч

українського вчительства” і “Учительська громада” – філій однойменних

організацій із центром у м. Львів. Підкреслено, що під патронатом

перемишльської філії УТП “Рідна школа” в 1900–1939 рр. діяли недільна школа

для служниць, селянська бурса для учнів-українців народних шкіл та бурса

ім. М. Шашкевича; були відкриті народна школа ім. М. Шашкевича, школа

вправ при жіночій учительській семінарії, приватна трирічна чоловіча фахово-

допоміжна школа підготовки кравців, столярів і слюсарів, трьохлітня фахово-

допоміжна школа ім. Б. Грінченка для дівчат; організовані курси підготовки

вихователів міських і сільських дитячих садків. Напередодні Другої світової

війни на її кошти був придбаний будинок під дитячий садок.

Філія “Взаємної помочі українського вчительства” систематично

проводила дитячі спортивні фестивалі, підготовчі курси до іспитів,

влаштовувала ювілейні та пам’ятні вечори, вела організаційну роботу із

сільським жіноцтвом, утримувала допомоговий фонд для народного

вчительства, виділяла кошти на школи та бурси. Філія “Учительської громади”

організовувала підготовчі курси до І класу гімназій, влаштовувала популярно-

наукові виклади, утримувала читальню. В умовах асиміляційної політики щодо

українців ця робота постійно натрапляла на перешкоди польської влади. Тому

кожен крок спільноти за збереження національної мови, культури і звичаїв

коштував великих зусиль.

Зазначено, що, спираючись на багаторічний досвід опіки над духовно-

культурною сферою, греко-католицьке духовенство продовжувало виступати

носієм національного відродження українців Перемишля і загалом Галичини,

сміливо захищаючи їх релігійні, національні, культурні та освітні права й

інтереси. Зокрема, перемишльські єпископи Т. Полянський, І. Ступницький,

Ю. Пелеш та отець Л. Кордасевич були активними учасниками культурного та

освітнього життя міста, всіляко сприяли заснуванню українських шкіл і гімназій,

бурс для бідних школярів.

У підрозділі 3.2. “Участь української інтелігенції у поступі духовно-

культурної сфери Перемишльської округи” акцентована увага на тому, що в

національному русі міста і краю ідейне лідерство і місце провідного рушія

замість передових представників греко-католицького духовенства поступово

перебрала на себе українська інтелігенція. Однак ситуація ускладнилася тим, що

ідейно та організаційно в її середовищі виокремилися русо-москвофіли,

народовці і радикали. Кожна з цих течій прагнула виступати самостійним

суб’єктом суспільного життя і вела конкурентну боротьбу як у середовищі

українців, так і протистоянні австрійській владі та її ставленикам – польським й

пропольським силам. Доля Перемишля як західного бастіону України

визначилася боротьбою народовської і москвофільської течій, перемогу в якій у

кінцевому результаті здобули народовці. У вирі цієї боротьби кристалізувалася

національна ідентифікація і цінності української інтелігенції міста, формувалася

та гартувалася її громадянська позиція. Відтак, представники української

інтелігенції у товариствах “Руська бесіда”, “Просвіта”, Товаристві українських

наукових викладів ім. Петра Могили, “Союзі Українок” докладали значних

зусиль до активізації громадського і культурно-освітнього життя української

громади міста.

Четвертий розділ “Товариства і благодійні об’єднання перемишльських

українців як чинник національного відродження в Галичині” присвячено

характеристиці українських товариств і благодійних об’єднань як впливового

чинника культурно-освітнього життя української спільноти міста.

У підрозділі 4.1. “Становлення та функціонування в місті благодійних

об’єднань” розкрито діяльність таких товариств, як: “Бурса ім. св. о. Николая”,

“Дешева кухня”, “Родительський союз” та ін., які надавали можливість

навчатися у місті учням Перемишльського повіту і всієї Галичини.

Забезпечували безкоштовним чи дешевим житлом, харчуванням, одягом,

взуттям. Завдяки своїй діяльності вони робили доступною освіту для бідних, але

здібних українських дітей, стимулювали їх духовне зростання та усвідомлення,

що доля кожного з них залежить від нього самого і сприяли перетворенню

культурного монологу в інтеркультурний діалог. Тема соціального захисту

української бідної шкільної молоді на теренах Західної України в період другої

половини ХІХ – першої третини ХХ ст. в сучасній історіографії не є

дослідженою, хоча існує велика документальна джерельна база. Тому

дослідження діяльності таких товариств висвітлює специфіку цих форм роботи

української спільноти.

В підрозділі 4.2. “Роль українських культурно-освітніх організацій і

товариств в активізації громадсько-політичного життя краю” узагальнено

основні здобутки української громади Перемишля на теренах освіти та культури

через призму діяльності товариства “Народний дім”. Зазначено, що для

функціонування українських культурно-освітніх товариств і організацій було

спеціально побудоване приміщення, яке майже відразу стало справжнім

модернізуючим центром громадського та культурного життя українців й

архітектурною окрасою міста. Основними у діяльності Товариства “Народний

дім” були три напрями: завідування нерухомістю, депозитно-кредитний і

допомоговий. У ньому відбувалися найважливіші події в житті українців

Перемишля і всієї Галичини. “Народний дім” слугував трибуною для виступів

митців, політиків, вчених, громадських активістів і місцем порозуміння між

представниками різних етносів.

Підкреслено про дедалі більше політичне забарвлення діяльності

перемишльського греко-католицького духовенства та інтелігенції і зростання їх

ролі в політичному житті краю. Зокрема, охарактеризовано їх участь у роботі

Галицького сейму та Віденського парламенту, Союзу визволення України,

Перемишльського повітового комітету УНДО, Української Національної Ради, в

національно-визвольних змаганнях за утвердження ЗУНР. Доведено, що

товариства українців міста своєю громадською активністю виробляли та

утверджували демократичні форми співжиття в умовах етнічної і конфесійної

багатоманітності й підготовляли ґрунт для утворення політичних партій.

У результаті проведеного дослідження автор виносить на захист такі

висновки: За роки незалежності України істотно зросла увага істориків, науковців,

краєзнавців до вивчення культурно-освітньої сфери нашого минулого як на

загальнонаціональному, так і регіональному рівнях. У цьому зв’язку

актуалізується проблема дослідження українських культурно-освітніх товариств

Перемишля як чинника громадсько-політичного життя Галичини у 1867–

1939 рр., що значною мірою впливав на її суспільний розвиток у складі Австро-

Угорщини та Другої Речі Посполитої.

Вивчення та аналіз архівних джерел, опублікованих документів і

матеріалів та наукової літератури дало змогу досягти поставленої мети та

виконати дослідницькі завдання.

Виконане нами дослідження засвідчило, що українська і зарубіжна

історіографія проблеми пройшла три періоди розвитку і вирізнялася науковим

зацікавленням багатьох аспектів становлення та функціонування українських

культурно-освітніх товариств у Перемишлі. В першому з них (кінець ХІХ ст. –

1939 р.) внесок у їх вивчення зробили І. Белей, М. Возняк, Є. Грицак, Г. Лакота,

К. Левицький, М. Лозинський, С. Сірополко, С. Шах, І. Ющишин, Л. Ясінчук та

інші дослідники, котрі розпочали роботу з нагромадження фактичного матеріалу

і започаткували відтворення діяльності культурно-освітніх товариств українців

міста і з’ясування суті й змісту урядової політики монархії щодо них.

У другому періоді від 1939 р. окремі аспекти функціонування українських

культурно-освітніх товариств міста і загалом українсько-польського пограниччя

знайшли відображення в розвідках представників української діаспори

М. Богачевська-Хом’як, В. Загайкевича, П. Ісаїва, В. Качмара, В. Савчака,

Я. Стеха та інших, які певною мірою компенсували відсутність досліджень з

боку істориків радянської України через ідеологічні міркування.

Сучасний період вирізняється істотною активізацією наукових студій про

минуле культурно-освітніх об’єднань українців, у тому числі галичан. Світ

побачила низка узагальнюючих праць М. Бендзи, Т. Голдак, М. Литвина,

Є. Нахліка, І. Патера, О. Попович, О. Середи, Ф. Стеблія, І. Чорновола із доволі

ґрунтовним розкриттям проблем культурно-освітнього життя в контексті

імперської політики Габсбургів другої половини ХІХ – початку ХХ ст. та Другої

Речі Посполитої, введенням у науковий обіг значного масиву фактичного

матеріалу та багатьма узагальненнями і обґрунтуваннями на сучасних

методологічних засадах.

Значні напрацювання в фактографічному контексті здійснили і польські

дослідники Б. Гук, С. Заброварний, В. Пилипович, С. Стемпень, Б. Філярецька та

інші.

Загалом, зусиллями дослідників кількох поколінь введено в науковий обіг

великий обсяг фактичного матеріалу, з’ясовано чимало аспектів і деталей з

історії діяльності культурно-освітніх товариств українців Перемишля у 1867–

1939 рр., які мають переважно розрізнений і несистемний характер, однак

цілісно проблема в українській історіографії не висвітлена.

Вивчений, систематизований, проаналізований і використаний нами

комплекс архівних документів і матеріалів та опублікованих джерел, більшість з

яких вперше введена до наукового обігу, є достатньо репрезентативним й

дозволяє розглянути на комплексній основі характер, особливості, місце і роль

українських культурно-освітніх товариств Перемишля та розкрити суть політики

австро-угорського і польського урядів щодо українського національного руху в

краї. Основний джерельний матеріал почерпнуто у фондах Центрального

державного історичного архіву України в Львові, державного архіву Львівської

області, Центрального державного архіву зарубіжної україніки, Державного

архіву в м. Перемишлі; відділів періодики, україніки та рукописів Львівської

національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, періодики

Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка та наукової

бібліотеки Державного архіву в м. Перемишлі (Республіка Польща) забезпечили

можливість у повному обсязі виконати мету та завдання дисертаційного

дослідження.

Використання комплексу фундаментальних, загальнонаукових і

конкретно-історичних принципів і низки методів та прийомів дозволило

переосмислити історіографічний доробок вітчизняних і зарубіжних дослідників,

проаналізувати та всебічно вивчити залучений масив джерел і матеріалів й на

цій основі розкрити послідовній, логічній і завершеній формі місце й роль

громадських культурно-освітніх осередків Перемишля.

Становлення та функціонування культурно-освітніх товариств українців

Перемишля зумовлювалися специфікою суспільно-політичної і соціальної

ситуації, обумовленої перебуванням у складі Австро-Угорської імперії й Другої

Речі Посполитої та зміною реалій, котрі спричинили кардинальне погіршення

становища українців міста і позначились на їх політичній і соціальній поведінці.

Упродовж 1867–1939 рр., поряд із демократизацією політичного і культурного

життя, в Перемишлі поглиблювалися процеси національного сепарування

польської та української автохтонних спільнот. Водночас у середовищі

української спільноти, замість греко-католицького кліру, провідне становище

поступово посіла інтелігенція – нова світська освічена верства. Її вплив на

національні та суспільні сили українців набрав значної інтенсивності з початку

80-х рр. ХІХ ст. Культурно-освітні товариства виступали формуючим і значною

мірою визначальним чинником майже повсякденного спілкування українців

навколо образу Перемишля як історичного українського міста та фактором

зародження багатьох культурних й освітніх починань. Їх зусиллями вдавалося

протистояти зовнішньому, ворожому для українців світу та етнічній, культурній

і політичній чужорідності; забезпечити спадкоємність й традиції національно-

культурного відродження і навіть посилити роль міста як українського

порубіжного етнонаціонального життєвого простору та органічної складової

Східної Галичини і всієї України. В їхньому середовищі забезпечувались

усвідомлення історичних прав та історичної місії еліти, акцидентальна

зорієнтованість на цивілізаційний розвиток і еволюціонування більшості

українських інтелектуалів міста від москвофілів і русофілів до народовців. З

другого боку, ці процеси закономірно супроводжувались як небаченою доти

кількістю конфліктів, антагоністичних течій, полеміки, різноманітних ідей і

прагнень, так і тихими, але глибокими перетвореннями.

У відновленій Речі Посполитій їм довелось боротися за українські школи,

але іншого роду: щоб зберегти бодай те, що було здобуте за Австро-Угорщини.

Історія проживання українців і поляків в одному місті має, як світлі, так і

трагічні сторінки. Діяльність українських громадських організацій і товариств

загострювала відносини на пограниччі культур через протидію асиміляції, задля

збереження національної самобутності духовно-культурних цінностей. Разом з

тим, спонукала до порозуміння та співпраці.

Більшість українських культурно-освітніх товариств Перемишля були

філіями Львівських організацій. Незважаючи на це, деякі з них, зокрема

товариство ім. Петра Могили, своєю активністю і результатами діяльності

випереджали центральні галицькі інституції. Передусім, філії працювали за

допомогою благодійництва і меценатства над заснуванням і функціонуванням

шкіл, бібліотек, театральних гуртків, різних господарсько-економічних

інституцій, політичних партій, спортивних організацій. Беручи участь у роботі

філій товариств “Українська бесіда”, “Просвіти”, Товариства наукових викладів

ім. Петра Могили, “Союзу українок”, українська інтелігенція проводили значну

дослідницьку і публіцистичну роботу, організовувала лекції, відчити, вечори

пам’яті, концерти, вистави, що сприяли поступу духовно-культурної сфери

Перемишля та однойменної округи. Їх діяльність спрямовувалася на виховання

національно свідомих українців міста та округи, які б усвідомлювали власну

ідентичність і виявляли наполегливість у її захисті, збереженні і розвитку.

Незважаючи на тривалу полонізацію, вони активно впливали на різні сфери

суспільного життя. Їх систематична матеріальна і моральна допомога забезпечила

здобуття освіти значною кількістю українських дітей із малозабезпечених родин.

Обґрунтовано, що члени українських товариств міста як самоврядних

організацій, які керувалися власними статутами і чинним законодавством, у

співпраці і протистоянні захищали свою національну ідентичність, розвивали

українську культуру та освіту, виробляли і утверджували демократичні форми

співжиття та інтеркультурного діалогу в умовах етнічної і конфесійної

багатоманітності й підготовляли ґрунт для утворення політичних партій.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях:

Статті в наукових фахових і закордонних виданнях:

1. Коваль Л. М. Українські культурно-освітні організації в Перемишлі

крізь призму досліджень в “Енциклопедії українознавства” / Л. М. Коваль //

Вісник Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.

Історичні науки / [редкол.: В. С. Степанков (відп. ред.) та ін.]. – Кам’янець-

Подільський : Кам’янець-Поділ. нац. ун-т ім. І. Огієнка, 2010. – Вип. 3: До

20-річчя кафедри історії України. – С. 49–55.

2. Коваль Л. М. Українські громадські культурно-освітні товариства в

Перемишлі у 1867–1939 рр. : історіографія проблеми / Л. М. Коваль // Вісник

Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.

Історичні науки / [редкол.: В. С. Степанков (відп. ред.) та ін.]. – Кам’янець-

Подільський : Кам’янець-Поділ. нац. ун-т ім. І. Огієнка, 2011. – Вип. 4: На

пошану професора А. О. Копилова. – С. 97–106.

3. Коваль Л. М. Діяльність філії “Союзу українок” в Перемишлі на ниві

фахового шкільництва у міжвоєнний період / Л. М. Коваль // Вісник Кам’янець-

Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Історичні науки /

[редкол.: В. С. Степанков (відп. ред.) та ін.]. – Кам’янець-Подільський :

Кам’янець-Поділ. нац. ун-т ім. І. Огієнка, 2012. – Вип. 5: На пошану професора

М. Б. Петрова. – С. 476–482.

4. Коваль Л. М. Боротьба Перемишльської філії РТП за українське

шкільництво (1900–1914 рр.) / Л. М. Коваль // Вісник Кам’янець-Подільського

національного університету імені Івана Огієнка. Історичні науки / [редкол.:

В. С. Степанков (відп. ред.) та ін.]. – Кам’янець-Подільський : Кам’янець-Поділ.

нац. ун-т ім. І. Огієнка, 2013. – Вип. 6: На пошану професора А. Г. Філінюка. –

С. 542–551.

5. Коваль Л. М. Перемишльська філія Товариства українських наукових

викладів ім. П. Могили в громадсько–політичному житті Галичини (1909–

1939 рр.) / Л. М. Коваль // Гілея: науковий вісник : збірник наукових праць. –

2013. – № 76 (№ 9). – С. 19–22.

6. Коваль Л. М. Діяльність Перемишльської філії товариства “Просвіта” у

міжвоєнний період: громадсько-політичний аспект / Л. М. Коваль // Науковий

вісник Чернівецького університету : збірник наукових праць. Історія. Політичні

науки. Міжнародні відносини. – Чернівці : Чернівецький університет, 2014. –

Вип. 684–685. – С. 69–74.

7. Коваль Л. М. Український національний рух 20–30-х років ХХ століття

у Галичині (крізь призму діяльності перемишльського окружного відділу

“Взаїмної помочі українського вчительства”) / Л. М. Коваль // Sphere of culture.

Journal of Philology, History, Social and Media Communication, Political Science,

and Cultural Studies [Editor-in-Chief: Prof. Ihor Nabytovych]. – Lublin : Ingvarr,

2015. – Р. 379–385.

Публікації, які додатково відображають результати дослідження:

8. Коваль Л. М. Внесок І. Могильницького та І. Снігурського в заснування

та розвиток українських культурно-освітніх організацій у Перемишлі /

Л. М. Коваль, А. Г. Філінюк // Гуманітарні студії: Україна – Польща : спільний

українсько-польський збірник наук. праць / Жешівський ун-т (Республіка

Польща); Кам’янець-Поділ. нац. ун-т ім. І. Огієнка (Україна). – Жешув –

Кам’янець-Подільський, 2010. – С. 124–134.

9. Коваль Л. Українські громадські культурно-освітні організації в

Перемишлі у першій половині ХХ століття: історіографія проблеми /

Л. Коваль // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету

імені Івана Огієнка : зб. за підсумками звіт. наук. конф. викладачів, докторантів і

аспірантів. – Кам’янець-Подільський : Кам’янець-Поділ. нац. ун-т ім. І. Огієнка,

2010. – Вип. 9 : у 5-х т. – Т. 1. – С. 40–42.

10. Коваль Л. М. Вилив культурно-освітніх організацій на формування

національної самосвідомості української молоді / Л. М. Коваль // Освіта як

важлива соціокультурна детермінанта становлення особистості : матеріали

міжвуз. наук.-практ. конф. (Хмельницький, 19 лист. 2010 р.) / Хмельницька обл.

рада, Хмельницька обл. держ. адміністрація, Хмельницька гум.-пед. академія. –

Хмельницький : ХГПА, 2010. – С. 165–171.

11. Коваль Л. М. Перемиська єпархія греко-католицької церкви в діяльності

українських освітніх організацій у другій половині ХІХ – першій половині

ХХ ст. / Л. М. Коваль // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного

університету імені Івана Огієнка : зб. за підсумками звіт. наук. конф. викладачів,

докторантів і аспірантів. – Кам’янець-Подільський : Кам’янець-Поділ. нац. ун-т

ім. І. Огієнка, 2011. – Вип. 10 : у 5-х т. – Т. 1. – С. 54–56.

12. Коваль Л. М. Діяльність товариства “Руська бесіда” як складова

українського національного руху в Перемишлі / Л. М. Коваль // Зб. наук. праць

молодих вчених Кам’янець-Подільського національного університету імені

Івана Огієнка. – Кам’янець-Подільський : Кам’янець.-Поділ. нац. ун-т

ім. І. Огієнка, 2011. – Вип. 3. – С. 14–15.

13. Коваль Л. М. Наукова діяльність Леона Ігнація Бялковського у Польщі

в 1919–1952 рр. / Л. М. Коваль // Подільська еміграція в контексті європейської

та світової культури : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Хмельницький, 17–

18 березня 2011 р.). – Хмельницький : Видавець ПП Заколодний М. І., 2011. –

С. 168–173.

14. Коваль Л. М. Діяльність товариства “Бурса імені св. О. Николая в

Перемишлі” на початку ХХ ст. / Л. М. Коваль // Наукові праці Кам’янець-

Подільського національного університету імені Івана Огієнка : зб. за підсумками

звіт. наук. конф. викладачів, докторантів і аспірантів. – Кам’янець-Подільський :

Кам’янець-Поділ. нац. ун-т ім. І. Огієнка, 2011. – Вип. 11 : у 3-х т. – Т. 1. – С. 35–37.

15. Коваль Л. М. Внесок товариства “Дешева кухня” у справу навчання

української бідної шкільної молоді в Перемишлі / Л. М. Коваль // Наукові праці

Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка : зб. за

підсумками звіт. наук. конф. викладачів, докторантів і аспірантів. – Кам’янець-

Подільський : Кам’янець-Поділ. нац. ун-т ім. І. Огієнка, 2012. – Вип. 12 : у

3-х т. – Т. 1. – С. 21–22.

16. Коваль Л. М. Подолянин Богдан Загайкевич – видатний діяч

культурно-освітнього руху Надсяння / Л. М. Коваль // Вінниччина: минуле та

сьогодення. Краєзнавчі дослідження : матер. ХХV Всеукр. наук. істор.-краєзн.

конф. (м. Вінниця, 11–12 жовтня 2013 р.). – Вінниця : ТОВ “Консоль”, 2013. –

С. 38–43.

17. Коваль Л. М. Становлення та діяльність Перемиської філії товариства

“Просвіта” в 1891–1914 рр. / Л. М. Коваль // Науковий діалог “Схід-Захід” :

матер. всеукр. наук. конф. з міжн. участю, (м. Кам’янець-Подільський, 10 липня

2013 р.) : у 4-х ч. – Дніпропетровськ : ТОВ “Інновація”, 2013. – Ч. 2. – С. 39–41.

18. Коваль Л. М. Змагання за українську ідентичність на пограниччі

культур / Л. М. Коваль // Громадянський дискурс: шлях до подолання конфлікту

у сучасному українському суспільстві : матеріали міжвузівської Інтернет-

конференції (24–28 лист. 2014 р.) / Гамрецька Г. С., Коваль Л. М, Фінін Г. І. та

ін. ; Харківська гум.-пед. академія, Хмельницька гум.-пед. академія. –

Хмельницький – Харків : ХГПА, 2014. – С. 60–68.

19. Коваль Л. М. Перемишльська філія товариства “Просвіта” в

економічному житті краю / Л. М. Коваль // “Просвіта” : минуле та сучасне :

матеріали регіональної науково-практичної конференції, м. Кам’янець-

Подільський / [редкол.: В. А. Дубінський (голова), О. Б. Комарніцький (відп.

ред.), В. В. Полятинчук та ін.]. – Кам’янець-Подільський, 2014. – С. 42–48.

20. Коваль Л. М. Українське шкільництво в Перемишлі за радянської

окупації в 1939–1941 рр. / Л. М. Коваль // Придніпровські соціально-гуманітарні

читання : матеріали ІІІ всеукр. наук. конф. з міжн. участю (м. Кіровоград, 16 травня

2014 р.) : у 3-х ч. – Дніпропетровськ : ТОВ “Інновація”, 2014. – Ч. 3. – С. 97–100.

21. Коваль Л. М. Уродженець Західного Поділля Орест Авдикович у

культурно-освітньому житті Перемишля / Л. М. Коваль // Духовні витоки

Поділля: митці в історії краю. Матеріали IV всеукр. наук.-практ. конф.

(Хмельницький, 13 берез. 2014 р.). – Хмельницький : ХГПА, 2014. – С. 208–212.

22. Коваль Л. М. Культурно-освітнє життя української громади

Перемишля кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. в сучасній історіографії /

Л. М. Коваль // Збірник наукових праць молодих вчених Кам’янець-

Подільського нац. університету ім. Івана Огієнка. – Кам’янець-Подільський :

Кам’янець-Поділ. нац. ун-т ім. І. Огієнка, 2015. – Вип. 6. – С. 14–15.

23. Левандовська Л. М. Культурно-освітні товариства як засіб формування

національної свідомості / Л. М. Левандовська // Проблеми виховання патріотизму

в сучасному українському суспільстві: матеріали Першої міжвузівської науково-

практичної інтернет-конференції (10 квітня 2015 р.) / Гамрецька Г. С.,

Левандовська Л. М, Фінін Г. І., Яценко В. В. ; Хмельницька гум.-пед. академія,

Харківська гум.-пед. академія. – Хмельницький – Харків, 2015. – С. 50–55.

АНОТАЦІЯ

Левандовська Л. М. Українські культурно-освітні товариства

Перемишля як чинник громадсько-політичного життя Галичини (1867–

1939 рр.). – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за

спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Кам’янець-Подільський

національний університет імені Івана Огієнка. – Кам’янець-Подільський, 2015.

Розкрита специфіка суспільного становища українців і соціокультурна

ситуація в Перемишлі, обумовлена пріоритетом центральної австрійської влади і

її покровительським ставленням до поляків у 1867–1918 рр. та переважаючим

польським чинником у Речі Посполитій 1918–1939 рр. З’ясовано, що українські

культурно-освітні товариства працювали насамперед для забезпечення освітою

українського населення міста та повіту. Підкреслено, що вони функціонували у

непростій взаємодії суперечностей, непорозумінь і компромісів, в співпраці та

протистоянні на поліетнічному, соціальному і релігійному ґрунті й

спрямовували свою діяльність на захист власної національної ідентичності,

творення української культури та освіти. Зазначено, що їх зусиллями в місті

були відкриті і функціонували українські дитячі садки, школи, гімназії, музеї,

бібліотеки, організовувались театральні вистави, концерти, проводились

фестивалі, літературні вечори, наукові лекції тощо. Обґрунтовано, що ці

товариства були вагомим чинником громадсько-політичного життя краю, беручи

участь у політичному житті Австро-Угорської монархії і Речі Посполитої,

представляючи українців міста в Галицькому сеймі, Австрійському й

Польському парламентах і входячи до українських політичних партій та

організацій.

Ключові слова: Перемишль, Східна Галичина, інтелігенція, українські

товариства, філії, культурно-освітній, громадсько-політичний розвиток,

українські школи, українські гімназії.

АННОТАЦИЯ

Левандовская Л. М. Украинские культурно-просветительные

общества Перемышля как фактор общественно-политической жизни

Галичины (1867–1939 гг.). – На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук

по специальности 07.00.01 – история Украины. – Каменец-Подольский

национальный университет имени Ивана Огиенко. – Каменец-Подольский, 2015.

Раскрыта специфика общественного положения украинцев и

социокультурная ситуация в Перемышле, обусловленная приоритетом

центральной австрийской власти и её покровительственным отношением к

полякам в 1867–1918 гг. и преимущественным влиянием польского фактора в

Речи Посполитой 1918–1939 гг. Установлено, что украинские культурно-

просветительные товарищества работали прежде всего на обеспечение

образованием украинского населения города и повета. Подчеркнуто, что они

функционировали в непростом взаимодействии противоречий, недоразумений и

компромиссов, в сотрудничестве и противостоянии на полиэтнической,

социальной и религиозной почве и направляли свою деятельность на защиту

национальной идентичности, развитие украинской культуры и образования.

Указано, что их усилиями в городе были открыты и работали украинские

детские сады, школы, гимназии, музеи, библиотеки, организовывались

театральные представления, концерты, проводились фестивали, литературные

вечера, научные лекции. Обосновано, что украинские общества были весомым

фактором общественно-политической жизни края, принимая участие в

политической жизни в период Австро-Венгерской монархии и Второй Речи

Посполитой, представляя украинцев города в Галицком сейме, Австрийском и

Польском парламентах и входя в украинские политические партии и

организации.

Ключевые слова: Перемышль, Восточная Галичина, интеллигенция,

украинские общества, филиалы, культурно-образовательное, общественно-

политическое развитие, украинские школы, украинские гимназии.

ANNOTATION

Levandovska L. M. Ukrainian cultural and educational societies of

Przemyśl as a factor in social and political life of Galicia (1867–1939). –

Manuscript copyright.

The dissertation for the degree of candidate of historical sciences, specialty

07.00.01. – Ukrainian History. – Kamianets-Podilsky Ivan Ohienko National

University. – Kamianets-Podilsky, 2015.

The dissertation is devoted to complex research of the establishment and activities of

Ukrainians’ cultural and educational societies of Przemyśl and their role in social and

political life of Galicia in terms of being a part of the Austro-Hungarian Empire and the

Second Polish Republic and multiethnic and multicultural city background in 1867–1939.

Based on archival sources, published documents and materials, scientific

literature the specifics of Ukrainian social status and social and cultural situation in

polyethnic and multi-religious population of Przemyśl, due to the priority of the

Austrian central power and its patronage to Poles in 1867–1918 and predominant

Polish factor in 1918–1939 was disclosed for the first time in Ukrainian

historiography.

It is emphasized that this situation caused an objective need for the

establishment and functioning of a number of cultural and educational societies by

Przemyśl Ukrainians, designed to protect their national identity and create Ukrainian

culture and education in a complicated interaction – through contradictions,

confusions and compromises in cooperation and confrontation in multiethnic, social

and religious grounds. It was proved that the leaders of Ukrainian community, who

aimed to preserve the national identity and cultural autonomy, have joined to their

establishment and functioning. It was established that a number of Ukrainian cultural

and educational societies primarily was working to educate Ukrainian population of

the city and county. In particular, the Przemyśl branch of the Ukrainian Pedagogical

Society “Ridna shkola”, societies “Uchytelska hromada” and “Vzayemna pomich

ukrainskoho vchytelstva” were involved in this area of work, and concerned about

Ukrainization of education, equal rights to both real schools and gymnasiums, giving

preparatory courses for entering the gymnasiums and the protection of schoolchildren

and teachers from the Polish government. Affiliates of such societies as “Ukrainska

beside”, “Prosvita”, Society of scientific exposition named after Petro Mohyla, “Soyuz

ukrainok” have taken care about enlightenment, moral and spiritual education of

Ukrainians. In particular, it was found that in some periods the affiliate activity of the

Society of scientific exposition named after Petro Mohyla in Przemyśl was the leader

contrary to the central department in Lviv city. In addition to abovementioned

affiliates, Ukrainian city community has arranged a local societies that worked to

provide opportunities to study and get an education to children from poor families.

These societies were: “Bursa of St. Nicholas” society of St. Cyril, “Desheva kukhnia”,

“Rodytelsky Soyuz”.

Through the efforts of these cultural and educational societies Ukrainian

kindergartens, schools, gymnasiums, museums, libraries were opened and functioning,

theater performances, concerts were arranged, festivals, literary evenings, scientific

lectures and more were held in the city. It was emphasized that organizational and

educational societies’ activity contributed to strengthening of interpersonal

relationships with other communities based not on force, hatred and contempt, but on

the grounds of respect and mutual understanding and shaped the ideological

foundations of the national movement, more and more actively has involved

Ukrainians to political life.

It was established that representatives of Ukrainian cultural and educational

societies of Przemyśl have been a significant factor of social and political life of

Galicia, having taken an active part in political life during the Habsburg Monarchy and

the Second Polish Republic. They were a part of Ukrainian political parties and

organizations, representing Ukrainian community in the Galician Seim, Austrian and

Polish parliaments. Some students and graduates of Ukrainian city educational

institutions have become members of Organization of Ukrainian Nationalists.

Key words: Przemysl, Eastern Galicia, the intelligentsia, the Ukrainian

company, affiliates, cultural, educational, social and political development, Ukrainian

schools, Ukrainian gymnasium.