Сім чудес України

Зворот обкладинки

Київський національний університет культури і мистецтв

БІБЛІОТЕКА

Сім чудес України

Пам’ятка користувачу

до Міжнародного дня пам’яток і визначних місць

Київ – 2012

2

УДК [72+502.4](477)ББК 79.0л6(4УКР)

С 371

Укладач О. О. Скаченко, зав. сектору науково-методичної роботи

Сім чудес України : пам’ятка користувачу : до Міжнародного дня пам’яток і визначних місць / уклад. О. О. Скаченко ; КНУКіМ, Бібліотека. – К. : Вид. центр КНУКіМ, 2012. – 50 с. : іл.

Пам’ятка «Сім чудес України» розповідає про історію однойменної загальнонаціональної акції, етапи її проведення, переможців у кожній з номінацій, що представляють унікальні пам’ятки культури, архітектури, природи України.

Видання призначене студентам, викладачам, усім, кого цікавлять визначні пам’ятки нашої країни.

УДК [72+502.4](477)ББК 79.0л6(4УКР)

3

Передмова

Міжнародний день пам’яток і визначних місць заснований Асамблеєю Міжнародної ради з питань охорони пам'яток і визначних місць (ІКОМОС) при ЮНЕСКО. Святкується щорічно 18 квітня, починаючи з 1984 р.

Пам’ятка має на меті ознайомити користувачів з визначними місцями нашої країни – переможцями загальнонаціональної акції «Сім чудес України», що відбувалася протягом 2007–2010 років.

Видання складається із передмови, 4 розділів, списку джерел із фондів бібліотеки КНУКіМ про описані пам’ятки. При підготовці пам’ятки використовувалися матеріали офіційного сайту проекту http://7chudes.in.ua.

Видання призначене студентам, викладачам, усім, кого цікавлять визначні історико-культурні, архітектурні, природні пам’ятки України.

4

Історія акції

Україна: країна, яку ми любимо, держава, якою ми пишаємося

М. Томенко

Загальнонаціональна

акція «7 чудес України»

була започаткована

Фондом Миколи

Томенка «Рідна країна» у

2007 році.

Метою проведення акції

стало прагнення відкривати та пізнавати природну

та рукотворну красу нашої країни, її багату

історичну спадщину та великий туристичний

потенціал.

Традиційно акції «7 чудес України»

проходять у декілька етапів. Перший етап –

оголошення початку акції та прийняття

пропозицій щодо її учасників. Під час І етапу

Оргкомітет акції, до якого входять відомі 5

громадські діячі, науковці та регіональні

представники визначає її учасників та презентує їх

широкій громадськості. На другому етапі

відбувається представлення своїх номінантів

областями, організація прес-турів та визначення 21

півфіналіста акції шляхом опитування 100

експертів у галузі туризму, архітектури, історії і

культури. Третій етап – визначення переможців

акції шляхом експертного та відкритого Інтернет-

голосування (50/50).

За результатами першої акції було визначено

«7 історико-архітектурних чудес України»:

– Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець» (м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл.),

– Києво-Печерська Лавра (м. Київ), – Національний дендрологічний парк

«Софіївка» (м. Умань, Черкаська обл.), – заповідник «Софія Київська» (м. Київ), – Херсонес Таврійський (м. Севастополь), – Державний історико-архітектурний

заповідник «Хотинська фортеця» (м. Хотин, Чернівецька обл.),

– Національний заповідник-острів «Хортиця» (м. Запоріжжя).

6

Спеціальні відзнаки отримали:

– Лівадійський палац (АР Крим) – музей визнано визначною пам'яткою новітньої історії,

– Острозький замок та академію (Рівненська обл.) названо визначною пам'яткою духовної України,

– Музей «Писанка» (Івано-Франківська обл.) названо визначною пам'яткою сучасної України.

У 2008 р.

відбулася акція з

обрання «7

природних чудес

України».

Переможцями стали:

– Асканія-Нова (біосферний заповідник, Херсонська обл.),

– Дністровський каньйон (Вінницька, Івано-Франківська, Тернопільська, Хмельницька обл., Чернівецька обл.),

7

– Гранітно-степове Побужжя (регіонально-ландшафтний парк, Миколаївська обл.),

– Мармурова печера (АР Крим),– Подільські Товтри (національний

природний парк, Хмельницька обл.),– Озеро Світязь (Волинська обл.),

– Озеро Синевир (Закарпатська обл.).

Один з переможців акції «7 природних чудес

України» – Біосферний заповідник «Асканія-

Нова» – взяв участь у всесвітньому конкурсі «7

нових чудес природи» та став одним із 77 чудес

світу.

Обидві акції мали

великий успіх, тому у

березні 2010 року було

презентовано новий

проект –

«7 чудес України:

замки, фортеці,

палаци».

На звання семи чудес претендувало 138

пам’яток з усіх регіонів України. 8

Переможцями стали:

– Аккерманська (Білгород-Дністровська) фортеця (Одеська обл.),

– Алупкінський (Воронцовський) палац (Крим),

– Кам’янець-Подільська фортеця (Хмельницька обл.),

– Луцький Верхній замок (Волинська обл.),– Митрополичий палац (м. Чернівці),– Палац у Качанівці (Чернігівська обл.), – Хотинська фортеця (Чернівецька обл.).

Спеціальні відзнаки отримали:

– Бахчисарайський (Ханський) палац (АР Крим) як унікальний об’єкт культурної спадщини,

– Олеський замок (Львівська обл.) як визначний об’єкт культурної спадщини,

– Палац Кирила Розумовського у Батурині (Чернігівська обл.) як визначна пам’ятка української історії,

– Чигиринська фортеця – Резиденція Богдана Хмельницького (Черкаська обл.) як визначна пам’ятка української історії.

9

7 ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНИХ ЧУДЕС

УКРАЇНИ

Національний історико-архітектурний заповідник

«Кам’янець» (м. Кам'янець-Подільський,

Хмельницька обл.)

Кам'янець-Подільський – місто, що зберегло дух середніх віків. Тут, на скелястому березі р. Смотрич, знаходиться одна з найбільших оборонних споруд України, фотеця, що займає провідне місце у світовій історії оборонного зодчества. Літопис приписує будівництво кам'яної фортеці литовським князям Корятовичам, які правили князівством у 60–90-х рр. XIV cт.

Архітектура Старого міста – заповідника зберегла зразки культур різних народів (українців, поляків, вірмен, турків, росіян) та релігій (православної, католицької, іудейської, мусульманської). Однією з унікальних інженерних споруд заповідника є Замковий міст, що з'єднує місто та Замковий комплекс.

Завдяки унікальному поєднанню містобудівної, архітектурної, історичної спадщини Старого міста з ландшафтом каньйону р. Смотрич «Культурний ландшафт каньйону» визначено

10

кандидатом до Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

Києво-Печерська Лавра

(м. Київ)

Києво-Печерська лавра – православний монастир, заснований у 1051 р. монахами Антонієм і Феодосієм у печерах біля літньої

княжої резиденції Брестово поблизу Києва. В ХІ ст. монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства в Київській Русі, у ХІІ ст. отримав статус «лаври» – головного великого монастиря.

Свого часу Києво-Печерська лавра зіграла важливу роль у розвитку давньоруської культури, була центром літописання. У лаврі працювали літописці Нестор (автор «Повести временных лет»), Нікон, Сільвестр. У ХІІІ ст. було складено «Києво-Печерський патерик» – важливе джерело історії Києва.

Києво-Печерська лавра здійснювала широке будівництво ще з ХІ ст. (Успенський собор, Троїцька надвратна церква). Наприкінці ХІІ ст. навколо лаври було зведено оборонні стіни (у 1240 р. вони були зруйновані ордами Батия). У 1731–

11

1744 рр. споруджено велику лаврську дзвіницю, висота якої – 96,52 м.

Державний історико-архітектурний заповідник

«Хотинська фортеця» (м. Хотин, Чернівецька обл.)

Хотин – одне з найдавніших міст України, у 2002 р. відсвяткував своє 1000-річчя.

Хотинська фортеця веде свій початок від Хотинського форту, що був створений у Х ст. князем Володимиром Святославичем як одне із порубіжних укріплень південного заходу Русі, у зв'язку з приєднанням до неї буковинських земель. Особливо великим населеним пунктом Хотин був у XI–XIII ст., коли входив до складу Київської Русі. Тоді він займав територію 20 га.

На початку XVIII ст. перед зростаючою загрозою експансії Росії на Південь Османська Порта вирішила перетворити Хотин у головний форпост на Дністрі. Протягом 1711–1718 рр. турки за допомогою запрошених французьких інженерів перетворили Хотинську фортецю на один із найнеприступніших бастіонів тодішньої Центрально-Східної Європи. Навколо старого замку спорудили Нову фортецю, яка була розрахована на розміщення всередині 20-тисячного війська. Основу укріплень становили потужні земляні вали, бастіони й широкі рови,

12

вимурувані тесаним каменем. У валах були облаштовані брами з баштами.

У Хотинській фортеці проводилися зйомки багатьох популярних художніх фільмів: «Гадюка», «Захар Беркут», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Три мушкетери», «Чорна стріла», «Стара фортеця», «Стріли Робін Гуда», «Яса».

Національний дендрологічний парк

«Софіївка» (м. Умань, Черкаська обл.)

Парк «Софіївка» НАН України є шедевром і зразком світового садово-паркового мистецтва

кінця XVIII – початку XIX ст. Сучасна «Софіївка» поєднує в собі функції

«Історичного саду», згідно з Флорентійською хартією, науково-дослідного інституту НАН України, центру інтродукції, мобілізації та акліматизації рослинного різноманіття Правобережного лісостепу України, навчально-виховної бази, туристичної установи, музею садово-паркового мистецтва.

Парк розкинувся на площі 154,7 га на узбіччі старовинного міста Умань. Заснований парк у 1796 р. багатим польським магнатом Станіславом

13

Потоцьким на честь своєї дружини красуні-гречанки Софії, і був подарований їй в день її янгола у травні 1802 року.

Софія Київська(м. Київ)

Софійський собор – всесвітньо відома пам'ятка архітектури і монументального живопису ХI ст. Заснування собору згадується в літописах як під 1017 р., так і під 1037 р. Будівничим Cв. Софії літописці називають великого київського князя Ярослава Мудрого. Джерела свідчать, що в цій справі Ярослав завершив починання свого батька Володимира – хрестителя Русі.

Присвячений Премудрості Божій, собор, за задумом творців, мав утверджувати на Русі християнство.

Упродовж сторіч Софія Київська була головною святинею Русі-України – «митрополією руською». Собор, як головний храм держави, відігравав роль духовного, політичного та культурного центру. Під склепінням Cв. Софії відбувалися урочисті «посадження» на великокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних угод.

14

При соборі велося літописання і були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа.

Херсонес Таврійський

(м. Севастополь, АР Крим)

Місто Херсонес засноване древньогрецькими колоністами більше ніж 2500 тисячі років тому на південному

заході Криму. Його історія є частиною історії Древньої Греції, Древнього Риму та Візантії.

Розкопки, розпочаті в місті у 1827 р., принесли Херсонесу назву – «Руська Троя». Масштаб досліджень та велика кількість археологічних пам'яток, що потребують збереження, привели до створення Національного заповідника «Херсонес Таврійський».

Серед археологічних знахідок є унікальні предмети – присяга громадян Херсонеса, декрети, фрески, мозаїки, шиферні ікони християнських храмів, написи-присвяти, численні побутові предмети. Загалом музейні зібрання заповідника нараховують понад 200 тис. експонатів.

Комплекс пам'яток, що входить до складу заповідника «Херсонес Таврійський», має не

15

тільки національне значення, а і міжнародне. До його складу входять:— 5 археологічних комплексів – городище Херсонеса Таврійського, некрополь Херсонеса в Карантинній, фортеця Чембало, фортеця Каламіта, античні земельні наділи та садиби;— 11 пам'яток архітектури на території городища та фортеці Каламіта.

Херсонес відіграв особливу роль у взаємовідносинах між Візантією та Київською Руссю і був провідним центром розповсюдження християнства на східнослов'янських землях.

Національний заповідник-острів

«Хортиця» (Запорізька обл.).

Острів «Хортиця» є найбільшим островом на Дніпрі, унікальність якого полягає в рідкісному поєднанні на одній території різноманітних природних комплексів – цілинних степів, байрачних та плавневих лісів, наскальної рослинності, рідкісних та зникаючих видів рослин, пам’яток геології.

16

Природна та історична винятковість Хортиці дала підстави для оголошення її Національним заповідником (з 1993 р.).

Основу найбільшого острова на Дніпрі (довжина 12, а ширина 2,5 км) складають граніти і гнейси, яким близько 2 млрд років. Саме вони, здіймаючись у вигляді скель, у північній частині острова, до тридцяти метрів над поверхнею Дніпра, створюють тут гірську країну в мініатюрі.

На острові знаходиться Музей історії запорізького козацтва. Загальна територія історико-культурного комплексу 3,5 га. Місцем розташування «Запорозької Січі» обране мальовниче північно-східне узбережжя Хортиці, з якого відкривається чудовий краєвид на Дніпрогес, скелі та острови, що нагадують колишні грізні Дніпрові пороги. За плануванням комплекс розділяється на дві різновеликі частини – «Внутрішній Кіш» та «Передмістя».

ТОП-7 ЧУДЕС УКРАЇНИ. СПЕЦНОМІНАЦІЯ

Лівадійський палац-музей

(Лівадія, АР Крим)

Палац був збудований протягом 1910–1911 рр. у

17

традиціях італійського Відродження з використанням елементів готики. Окрім головного корпусу, комплекс включає в себе графський палац і церкву. Палац оточений великим парком – одним з кращих на Південному узбережжі.

Літня резиденція останнього російського царя Миколи II. Наприкінці другої світової війни – місце зустрічі керівників трьох союзних держав – СРСР, США і Великобританії, на якій вирішувалось питання закінчення другої світової війни і післявоєнного устрою миру.

Музей «Писанка» (м. Коломия,

Івано-Франківська обл.)

Музей збудовано у 2000 р. Центральна частина музею має форму

писанки висотою 14 м. Це єдиний у світі музей писанкового розпису. Унікальність Музею не лише в тому, що його виконано у формі яйця, висота якого становить 14 метрів, діаметр – 10. Приміщення виготовлене повністю з кольорового скла, загальна площа вітражу становить понад 600 квадратних метрів. До речі, воно не має даху!

18

Зовнішнє оздоблення виконано у тривимірному просторі.

Експозиція музею відображає орнаментальне, композиційне, колористичне багатство народної поліхромної графіки.

Нині музей володіє колекцією з понад 6000 писанок, представлених з переважної більшості областей України, а також з Пакистану, Шрі-Ланки, Білорусі, Польщі, Чехії, Швеції, США, Канади, Франції, та Індії. Деякі експонати були виготовлені ще на межі ХІХ–ХХ століть.

Замковий комплекс м. Острога

(Рівненська обл.)

Перша літописна згадка про Острог відноситься до 1100 року. Майже три віки (із середини XIV ст.) місто було резиденцією

князівського роду Острозьких, що дав Україні видатних полководців, меценатів, будівничих.

В ансамбль замку входять чотири основних будівлі: житлова оборонна вежа – «Вежа мурована», Богоявленська церква, башта Нова та дзвіниця більш пізньої забудови (1905 р.).

19

7 ПРИРОДНИХ ЧУДЕС УКРАЇНИ

Асканія-Нова (біосферний заповідник, Херсонська

обл.)

Цілинний степ «Асканія-Нова» – єдина у Європі ділянка типчаково-ковилового степу, якого ніколи не торкався плуг, – має велику наукову, культурно-пізнавальну та практичну цінність.

Заповідний степ складається з трьох масивів: Північний, Південний, Великий Чапельський під, а також перелогів, де з 1966 року вивчаються процеси відновлення природної рослинності.

На території Великого Чапельського поду в умовах, наближених до природних, утримуються табуни диких копитних з різних континентів. Тут протягом усього року напіввільно мешкають бізони, сайгаки, лань європейська, коні Пржевальського, туркменські кулани, благородні олені, кафрські буйволи.

20

Гранітно-степове Побужжя

(регіонально-ландшафтний парк, Миколаївська обл.)

Долину річки Південний Буг вважають однією з найкращих природних «перлин» України. Дивовижні річки Мертвовод та Арбузинка є притоками р. Південний Буг.

Для створення унікального ландшафту у долинах цих річок природа працювала понад 3000 мільйонів років. На цій території на денну поверхню виходять одні з найстаріших порід Українського Кристалічного Щита – супракрустальні товщі, серії і ультраметаморфічні, інтрузивно-магматичні комплекси.

Дністровський каньйон

(Вінницька, Івано-Франківська,

Тернопільська, Хмельницька обл.)

Найцікавішою, наймальовничішою

ділянкою Дністра є його відрізок у 250 км від 21

гирла Золотої Липи до гирла Збруча – Дністровський каньйон.

Дністер тече по каньйоноподібній долині, утворюючи багато фантастичних звивів – меандрів. Природа Дністровського каньйону своєрідна та неповторна. На його території близько 100 пам’яток живої і неживої природи світового значення, тут збереглися унікальні еталони відслонень гірських порід.

Мармурова печера (АР Крим)

Відкрита у 1987 році. Знаходиться на плато гірського масиву Чатир-Даг.

Вхід до печери розташований на висоті 920 м над рівнем моря. Закладена печера у блоці верхньоюрських вапняків і складається з трьох частин: Головної галереї, Нижньої і бічного «Тигрового ходу». Протяжність розвіданих ходів – 2050 м, глибина – 60 м. Довжина обладнаних екскурсійних маршрутів більше 1 км.

За оцінкою спелеологів належить до п'ятірки найкрасивіших обладнаних печер планети. Одну з самих відвідуваних печер Європи, Мармурову, у 1992 р. було прийнято до Міжнародної асоціації обладнаних печер (м. Генга, Італія).

22

Подільські Товтри (національний

природний парк, Хмельницька обл.)

Товтри – залишки узбережних рифів, витягнених

паралельно давній береговій лінії, є унiкальними за своєю природою. Аналогів їм у світі немає. Подібні за геологічними структурами скелясті гряди є у Великобританії та США.

У рельєфі Подільські Товтри виглядають як скеляста дугоподiбна гряда, висота якої досягає 443 м.

Над навколишньою Подільською рiвниною ця гряда пiднiмається на 60–65 м. Її довжина досягає 250 км, ширина 15–20 км.

Окремі форми піднімаються у вигляді витягнутого валу, або окремих конусоподібних горбів, іноді мають форму морських атолiв; найбiльш поширеною формою є кряжi у виглядi витягнутих валiв шириною до 0,5 км.

23

Світязь (озеро, Волинська

обл.)

Озеро Світязь – найбільше і найглибше озеро природного походження в Україні. Входить до групи Шацьких озер. Озеро живлять артезіанські джерела. Вода тут надзвичайно прозора і м'яка. У сонячну погоду дно видно на кількаметровій глибині. Площа Світязя становить 2622 га, довжина 9225 м, ширина 4000 м, максимальна глибина – 58,4 м, середня глибина – 6,9 м.

Синевир (озеро, Закарпатська

обл.).

Озеро Синевир справедливо вважається найкоштовнішим природним скарбом Національного природного парку «Синевир» і є однією з візитних карток Українських Карпат.

Розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, має середню площу 4–5 гектарів, середня глибина озера становить 8–10 м, максимальна – 22 м.

24

ТОП-7 ПРИРОДНИХ ЧУДЕС УКРАЇНИ. СПЕЦНОМІНАЦІЯ

Балаклавська бухта з мисами Айя та Фіолент

(АР Крим)

Сімболон, Сіболон-Лімне, Сюмболон (бухта

символів, ознак) – прадавня назва Балаклавської бухти, зафіксована давньогрецьким істориком і географом Страбоном.

Довжина бухти 1,5 км, найбільша ширина – 425 м, глибина 5–10 метрів у верхів'ях, до 35 метрів на горловині. Вхід у бухту розташований між мисами Георгія (Балаклавський, східний берег) і мисом Курона (Західний, Батарейний). Біля входу в бухту на східному березі находиться гора Кріпосна (Кастрон) з руїнами генуезької фортеці Чембало. Бухта вигнута, мальовнича, прихована горами, непомітна з боку моря. Звивистий фарватер захищає бухту від сильних штормів.

Особливістю Балаклавської бухти є її напівзамкнутість і обмежений зв’язок з відкритою частиною Чорного моря. Конфігурація берегової лінії розділяє бухту на дві частини – південну глибоководну, що сполучається з відкритою частиною моря, і північну мілководну.

25

У 1957–1961 рр., у період «холодної війни» у надрах гірського масиву на західному березі бухти був створений величезний підземно-морський завод для ремонту, укриття й спорядження підводних човнів Чорноморського флоту. Цифри, що характеризують дану підземну споруду, вражають своєю масштабністю. Довжина підземного морського каналу досягає 360 метрів, глибина води в ньому – 6м, ширина – до 12м, висота зводу – 12м. У підземному каналі секретної гавані могли одночасно укритися сім середніх підводних човнів.

У XXІ ст. Балаклава та її околиці перетворилися разом з пам’ятними місцями міста у великий центр міжнародного туризму й рекреації.

Олешківські піски

(Херсонська обл.)

Олешківські піски є найбільшим піщаним масивом у Європі. Складаються із безмежних барханів (тутешні мешканці називають їх «кучугурами»), висотою близько 5 м, і негустою рослинністю.

Знаходяться піски у Цюрупінському районі (стара назва Цюрупінська – Олешки), за 30 км на схід від м. Херсон. Дніпровські піски існували

26

здавна, але Олешківська пустеля у нинішньому своєму вигляді з'явилися через випасання величезних отар овець у ХІХ ст., які знищили траву, звільнили піски, а вітрова ерозія дала їм можливість розширюватися.

Стримують пустелю, яка в діаметрі має розмір близько 15 км, штучно насаджені густі ліси. Не зважаючи на те, що Олешківські піски часто називають пустелею, це не зовсім правильно. За температурним режимом та кількістю опадів їх можна віднести до напівпустель. Влітку пісок нагрівається до 70 градусів, і гарячі висхідні потоки, що йдуть від пісків, розганяють дощові хмари. Трапляються тут і піщані бурі, під час яких не видно ані неба, ані сонця.

В пустелі на глибині 300–400 м існує прісне підземне озеро з дуже смачною водою. Проте, науковці дослідили, що масштабно добувати звідси воду не можна, оскільки рівень води знизиться, і ліси не зможуть стримувати піски.

Оптимістична печера

(Тернопільська обл.)

Унікальною природною пам’яткою України є найбільша печера

Євразії – Оптимістична, що знаходиться поблизу

27

с. Королівка Борщівського р-ну Тернопільської обл.

Печера відкрита у 1966 р. спелеологами львівського спелеоклубу «Циклоп». За цей період пройдені і закартовані 216 км ходів, галерей і гротів печери, що робить її найдовшою печерою Старого Світу, найдовшою печерою світу в гіпсах, та другою за протяжністю печерою на Землі (поступається лише вапняковій Мамонтовій печері у США).

Печера являє собою складний за будовою горизонтальний площинний лабіринт гротів, ходів і галерей різної форми і розміру, закладений у 20 – метровому пласті гіпсу.

Найбільшим скарбом печери є вторинні мінеральні утворення, що протягом десятків тисяч років росли у підземних порожнинах. Це гіпсові кристали різноманітної форми та кольору.

Вторинні мінеральні утворення печери Оптимістична мають велику наукову цінність. Деякі з них є рідкісними, а деякі – унікальними і неповторними. Великий інтерес являють собою нещодавно відкриті кальцитові геліктити, унікальні для гіпсових печер. Це білі, жовті, рожеві утворення химерної форми, які нагадують морські анемони, корали.

За своїми розмірами та морфологією печера Оптимістична, як і інші гіпсові печери-лабіринти Придністровського Поділля, не мають аналогів в інших регіонах поширення гіпсових порід на Землі. Унікальність та краса печери приваблює

28

туристів-спелеологів та вчених із багатьох країн світу.

7 ЧУДЕС УКРАЇНИ: ЗАМКИ, ФОРТЕЦІ, ПАЛАЦИ

Аккерманська (Білгород-

Дністровська) фортеця

(Одеська обл.)

Аккерманська фортеця – одна з наймогутніших та найцікавіших фортець Півдня – є унікальною пам'яткою оборонної архітектури XIIІ–XV ст., цінним об'єктом наукових досліджень і культурно-туристичного використання.

Фортеця стоїть на скелястому березі Дністровського лиману на місці Тіри – давньогрецького поліса V – IV ст. до н. е. Укріплення, що формувалося протягом XIV – XV ст, належить до баштово-стінового типу. Складається з чотирьох частин: цитаделі або генуезького замку північного (гарнізонного), південного і портового дворів. На рубежі XIV–XV ст. придністровські землі увійшли до складу

29

Молдавського князівства, і місто-фортецю стали називати Четатя-Алба (Біла фортеця).

30

Алупкінський (Воронцовський)

палац(м. Алупка, АР Крим)

Воронцовський палац вражає відвідувачів пишнотою інтер’єрів і красою архітектури. Під час його будівництва був майстерно використаний рельєф місцевості, здається, ніби палац є продовженням навколишньої природи, зокрема, гори Ай-Петрі.

Архітектор палацу обрав для свого творіння псевдоготичний стиль. Двоповерховий палац складається з п'яти корпусів, а на півдні розташовані парадні сходи, по обидва боки яких розміщено шість фігур левів. В цілому ж Воронцовський палац нараховує 150 приміщень, в яких збереглися оригінальні меблі часів графа, твори мистецтва, порцелянові вироби, 10 тис. примірників книг знаменитої Воронцовської бібліотеки.

31

Кам’янець-Подільська фортеця

(Хмельницька обл.)

Своєрідність та унікальність Кам’янець Подільської фортеці полягають у гармонійному поєднанні ландшафту і містобудівної структури

середньовічного міста, в якому інженери, використовуючи чудові природні властивості, створили фортифікаційну систему, що не має аналогів у Європі.

Комплекс укріплень Нового замку, збудований у XVII ст., є єдиним збереженим зразком споруд нідерландської фортифікаційної школи. Інтерес викликає й унікальний Замковий міст, що сполучає Старе місто із Замковим комплексом.

До складу Кам’янецької фортеці входять одинадцять башт, кожна з яких має свою назву й історію. Найвища башта названа Папською тому, що була збудована на кошти, надіслані Папою Римським Юлієм II. Ще її називають Кармелюковою, бо в ній тричі був ув’язнений український герой Устим Кармелюк. У Чорній (кутовій) башті знаходиться криниця завглибшки 40 м і діаметром 5 м, видовбана у скелі.

32

Луцький Верхній замок

(Волинська обл.)

Луцький Верхній замок є центральною спорудою Луцького державного історико-культурного заповідника «Старе місто». Зведений останнім великим князем Галицько-Волинського князівства Дмитром Любартом у 1340–1383 рр. замок слугував його резиденцією.

Сьогоднішній архітектурний комплекс Луцького Верхнього замку включає в себе В'їзну, Владичу та Стирову башти, сполучені мурами; будинок шляхетських судів XVIІІ ст.; повітову скарбницю поч. ХІХ ст., а також залишки соборної церкви Іоанна Богослова ХІІ ст. та князівського палацу XІV–XVI ст.

У приміщенні повітової скарбниці функціонує Музей книги; у будинку шляхетських судів – Художній музей; у В'їзній вежі облаштовано експозиції кераміки, виробів з металу, меблів. У Владичій вежі можна оглянути арсенал і єдиний в Україні Музей дзвонів.

33

Митрополичий палац

(м. Чернівці)

Найвизначніший шедевр архітектури Західної України – колишня

резиденція митрополитів Буковини і Далмації, знаходиться в місті Чернівці.

Палац у мавритансько-візантійському стилі збудовано за проектом чеського архітектора Йозефа Главки у 1862–1882 рр.

Комплекс резиденції складається з трьох монументальних споруд-корпусів: головного, духовної семінарії разом із церквою Трьох Святителів, пресвітерія.

Серед приміщень головного корпусу своє красою і величчю вражає Синодальна зала, одна з найгарніших в Європі. Інтер’єр залу засідань Священного синоду зберігся у первісному вигляді. Стіни Червоної зали оздоблені китайським шовком, дерев’яна стеля декорована орнаментом, а підлога встелена паркетом з червоного бука, дуба та зеленої липи.

Зараз у приміщенні колишньої резиденції знаходиться головний корпус Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

34

Палац у Качанівці (Чернігівська обл.)

Тут творили Тарас Шевченко, Микола Гоголь, Марко Вовчок, Михайло Глінка, Микола Маркевич, Михайло Врубель. Садиба була заснована графом П. Рум'янцевим-Задунайським в 1770-х роках у романтичному стилі. У 1808–1824 рр. за нових власників – українського поміщика Григорія Почеки і його дружини Параски Андріївни (за першим шлюбом Тарновської) територія садиби розширюється, палац перебудовується в стилі російського класицизму, закладається пейзажний парк.

Нині Качанівський парк, виплеканий трьома поколіннями Тарновських, є одним з найбільших пейзажних садів в Україні і Європі.

Хотинська фортеця

(Чернівецька обл.)

Місто Хотин знаходиться на

35

скелястому мисі над Дністром, який наші предки називали «Хотінь», від дієслова «хотіти».

Замок Хотин (Хотинська фортеця) – величезна фортеця з часів середньовіччя (X–XVIII), зберігає в собі багато історичних фактів і значних подій для України, гордість Буковини. Складається з чотирьох оборонних веж (в'їзні башти), палацу коменданта (знаходиться між двома частими замкового двору - північного і південного), церкви з фрагментами розпису XVI століття.

Довгий час фортеця була форпостом Галицько-Волинського князівства, важливим оборонним пунктом Придністров'я. Розташована на кручах високого правого берега Дністра, на перехресті торгових шляхів. Укріплення замку охороняли важливу переправу на Дністрі і стримували грабіжницькі напади степових кочівників

Під час Визвольної війни українського народу проти польської шляхти у Хотин двічі вступали війська Богдана Хмельницького. Відома фортеця і подіями Хотинської війни, яка проходила під стінами фортеці у вересні – на початку жовтня 1621 р. Ця війна прославила запорозьких козаків та їхнього гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного і стала переломним моментом в історії Османської імперії. Перемога під Хотином врятувала Західну Європу від вторгнення яничар, справила сильне враження на всі народи і набула відголосу у світовій літературі.

36

ТОП-7: ЗАМКИ, ФОРТЕЦІ, ПАЛАЦИ. СПЕЦНОМІНАЦІЯ

Бахчисарайський (Ханський) палац

(АР Крим)

Збудований як родова резиденція династії Ґераїв – правителів Кримського ханату. Протягом двох із половиною століть Палац був центром політичного, духовного й культурного життя держави кримських татар…

Ханський палац є єдиним у світі зразком кримськотатарської палацової архітектури й унікальним для Європи цілісним архітектурним комплексом близькосхідного цивілізаційного кола.

Час від часу Палац відвідували російські цісарі й члени цісарської родини, через це Палац становив «режимний об'єкт» і доступ туди був відкритий не кожному. Винятком стали роки Кримської війни 1854–1855 р., коли тут розмістився шпиталь. Після петербурзької Лютневої революції у Палаці створили музей, який діє й нині.

За свою довгу історію палац зазнав численних ушкоджень та змін. Загальний вигляд палацу тільки сьогодні наблизився до первинного. Три з чотирьох будівель гарему, зимовий палац

37

були знищені і їх вже не повернути, але по крихтах з руїн відновлені ханські лазні, відреставровані мечеть, Соколина башта, тривають роботи на родовому цвинтарі ханів.

Олеський замок(Львівська обл.)

Олеський замок є найвідомішим замком Львівщини, відродженим з цілковитої руїни. Вперше згадується в письмових джерелах,

датованих 1327 роком. Розташування замку на кордоні Литви і Польщі зумовило постійну боротьбу за нього та часті зміни власників. У XV–XVІ ст. замок кілька разів ставав жертвою руйнівних набігів татар. У другій половині ХV століття замок перестав бути оборонною спорудою і перетворився у резиденцію магнатських родів: Даниловичів, згодом Собєських, Жувуських.

Олеський замок відомий у польській історії тим, що 1629 року тут народився онук Даниловича, майбутній король Польщі Ян ІІІ Собєський, за часів правління якого замок отримав статус королівської резиденції.

У своїй подальшій історії замок багато разів потерпав від руйнацій: декілька пожеж і сильний землетрус 1838 р. спричинили руйнування мурів замку. Не менше пошкодили його і самі власники

38

– після того, як в одній з кімнат знайшли замурований скарб, почалися гарячкові пошуки інших коштовностей: розбивалися стіни з розписами, руйнувалися каміни, знімалися підлоги. На кінець XIX ст. Олеський замок перетворився практично на руїну. За зібрані в 1882 р. львів'янами кошти замок викупили, і він перейшрв у власність держави. До 1939 р. замок використовувався як сільськогосподарська жіноча школа. Коли Галичина була приєднана до СРСР, у замку організували табір польських військовополонених, у роки Другої світової війни тут розміщувалися військові склади.

Лише з 70-х років ХХ ст. розпочалося активне відновлення Олеського замку. Нині це відділ Львівської галереї мистецтв. У музеї представлено: галицько-волинський іконописний живопис ХV–XVIII ст., український портретний живопис XVI–XVIII ст., європейське малярство XVII–XVIII ст., львівську скульптурну школу XV–XVIII ст., різноманітні європейські інтер'єри, а також унікальна колекція творів одного з найталановитіших європейських скульпторів ХVIII століття – Йогана Георга Пінзеля.

39

Палац Кирила Розумовського у

Батурині(Чернігівська обл.)

Місто Батурин граф Кирило

Розумовський отримав у подарунок від імператриці Єлизавети Петрівни у 1750 р. За задумом, Батурин мав стати столичним містечком з власним університетом.

У 1799–1803 рр. на замовлення Кирила Розумовського за проектом шотландського архітектора Чарльза Камерона на околиці Батурина споруджено великий палацово-парковий комплекс. Однак після смерті графа будівництво припинили. Син Кирила, Андрій Розумовський проживав у Відні. Замість нього тут залишався управитель. Саме він, за однією з версій, підпалив палац, щоб приховати сліди своїх крадіжок.

Занепад тривав більше сторіччя. У другій половині ХХ ст. було здійснено кілька спроб реставрації палацу, але їх так і не вдалося завершити.

У 2002 р. Кабінетом Міністрів України була ухвалена комплексна програма відбудови пам’яток заповідника «Гетьманська столиця». У серпні 2009 р. було закінчено масштабну відбудову цієї пам'ятки архітектури, зокрема, відбудовано палацовий комплекс та повністю оновлено

40

експозиції. Наразі палац налічує 55 кімнат. Значну частину нинішньої картинної колекції Батурин отримав у подарунок від Львівської галереї. Тут постають портрети майже всіх українських гетьманів: Вишневецький, Хмельницький, Дорошенко, Конашевич-Сагайдачний, Многогрішний, Брюховецький та інші.

Чигиринська фортеця – Резиденція

Хмельницького(Черкаська обл.)

Після того, як Чигирин став

столичним містом нової держави, чигиринська приватна резиденція (двір) Хмельницьких перетворилася на офіційну резиденцію гетьмана.

В першу чергу Чигирин, як перша столиця козацької держави, унікальний своєю історією, яка сягає дуже давніх часів. Давня гетьманська резиденція містилася не в замку, який увінчував Кам'яну гору, що панувала над Чигирином, а була на території міста, під горою і під захистом цього замку. З історичних джерел відомо, що цей двір правив за резиденцію і наступним гетьманам – І. Виговському, Ю. Хмельницькому, П. Тетері та П. Дорошенку.

41

На жаль, усі споруди резиденції гетьмана були знищені під час руйнування Чигирина турками 1678 р. Дотепер не вдалося знайти жодного зображення гетьманського двору. Проте, на Лівобережній Україні збереглися окремі муровані будинки козацької старшини кінця XVII сторіччя, які можуть бути аналогами для того, аби уявити, який вигляд мав чигиринський палац гетьмана Хмельницького.

На сьогодні у Чигирині на місці гетьманського двору створюється історико-архітектурний комплекс «Резиденція Богдана Хмельницького». Вже відновлено в’їзну вежу, будинок гетьмана, військову канцелярію, скарбницю та курінь козацької варти.

Значної уваги потребує Чигиринська фортеця, яка височіє на Замковій, або Богдановій, горі. Ця фортеця в часи козацької держави була найбільш неприступним форпостом Центральної України. У 1678 р. була знищена в результаті руйнівних турецьких походів на Україну. Наразі автентичною спорудою залишився бастіон Дорошенка, який був побудований як наріжна частина фортеці для захисту бічних стін.

42

Список джерел

1. Алупкинський палац-музей : фотоальбом / фото М. К. Плаксіна. – К. : Мистецтво, 1974. – 47 с. : іл.

2. Батуринський державний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця» // Музеї України. – 2005. – № 3. – C. 35.

3. Безп’ятчук Ж. Вирій у стилі ампір : [Качанівка] / Ж. Безп’ятчук // Український тиждень. – 2010. – № 48. – C. 76–79.

4. Богоматір Заступниця (Оранта). XI ст., Софійський собор, Київ // 100 найвідоміших шедеврів України / під заг. ред. М. Русяєвої. – К. : Автограф, 2004. – C. 192–197.

5. Бондарєва Х. Маршрут № 1. Шляхетна Чернігівщина : [садиби Тарнавських та Харитоненків у Качанівці, Галаганів – у Сокиринцях, дендропарк І. Скоропадського] / Х. Бондарєва, Л. Тимощук // День. – 2010. – 23–24 лип. – C. 17, 21.

6. Бушак С. Мистецьки старожитності Качанівки / С. Бушак // Образотворче мистецтво. – 2003. – № 1. – C. 52–57.

7. Вечерський В. Палацово-парковий ансамбль у Качанівці / В. Вечерський // Пам’ятки України. – 2000. – № 1. – C. 7–15.

8. Винокур І. С. Кам’янець-Подільський державний історико-архітектурний заповідник / І. С. Винокур, Г. М. Хотюн. – Львів : Каменяр, 1981. – 95 с. : іл.

9. Воронцовський палац (1824–1829 рр., Одеса) // 100 найвідоміших шедеврів України / під заг. ред. М. Русяєвої. – К. : Автограф, 2004. – C. 450–453.

43

10. Воротнюк Г. Легендами, мов хмарами, повита... : [Білгород-Дністровська фортеця] / Г. Воротнюк // Історичний календар, 1998 : наук.-попул. та літ. альм. – К., 1997. – Вип. 4. – C. 118–119.

11. Гетьман В. Заповідна, Фальц-Фейнова, «Асканія-Нова» / В. Гетьман // Науковий світ. – 2009. – № 3. – C. 26–29.

12. Гетьман В. Заповідне Шацьке поозер’я межує з Європою / В. Гетьман // Науковий світ. – 2006. – № 3. – C. 20–22.

13. Гетьман В. Подільські Товтри: героїчні легенди і сьогочасні тривоги / В. Гетьман // Науковий світ. – 2008. – № 4. – C. 20–23.

14. Гнатенко М. Лабіринти без мінотаврів : [печери Тернопільщини] / М. Гнатенко // Український тиждень. – 2010. – № 24. – С. 62–65.

15. Горностаєв Ф. Старовинні садиби України : [гетьманський палац у Батурині, Ляличі] / Ф. Горностаєв // Хроніка-2000. – К., 2001. – Вип. 41/42 : Поезія українського парку. – C. 341–374.

16. Грипась В. Атолами Поділля. Товтри і Медобори / В. Грипась // Міжнародний туризм. – 2008. – № 2. – C. 140–144.

17. Грипась В. Пішки по Дністру : [Дністровський каньйон] / В. Грипась // Міжнародний туризм. – 2011. – № 4. – C. 136–140.

18. Данилюк І. По красу і славу. Гетьманські столиці : [Чигирин, Суботів, Глухів] / І. Данилюк // Міжнародний туризм. – 2008. – № 6. – C. 128–130.

19. Денисик Г. Великий каньйон Дністра – національне надбання України / Г. Денисик // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2009. – № 32. – C. 7–9.

20. Ємелін С. Сім рукотворних чудес Криму : [«Херсонес Таврійський», Воронцовський палацово-парковий комплекс, Лівадія, Мангуп,

44

Бахчисарайський палацовий комплекс, Нікітський ботанічний сад, Панорама] / С. Ємелін // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2007. – № 44. – C. 10–14.

21. Єрусалим землі руської. Києво-Печерська лавра // Календар знаменних і пам’ятних дат. – К. : Книжкова палата України, 2001. – IV кв. – C. 114–122.

22. Зубарь В. М. Херсонес Таврический : основные этапы исторического развития в античную эпоху / В. М. Зубарь. – К. : Наук. думка, 1997. – 127 с.

23. Ілюк О. Сім чудес Коломийщини / О. Ілюк // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2010. – № 40. – C. 15–17.

24. Карпенко Т. Державний історико-культурний заповідник «Хотинська фортеця» / Т. Карпенко // Історія України. – 2011. – № 33/34. – C. 28–29.

25. Києво-Печерська Успенська лавра // Кальницький М. Нариси з історії Києва : навч. посіб. для серед. загальноосвіт. навч. закл. / М. Кальницький ; за ред. Т. Кіщук, С. Кульчицького. – К. : Генеза, 2002. – C. 35–39.

26. Кілессо С. «Чигирине, Чигирине, мій друже єдиний...» / С. Кілессо // Хроніка-2000. – К., 2001. – Вип. 45/46 : Черкаський край – земля Богдана і Тараса. – C. 339–358.

27. Кілессо С. Чигирин – гетьманська столиця / С. Кілессо // Київська старовина. – 1995. – № 5. – C. 6–13.

28. Кілессо С. К. Архітектурні та мистецькі скарби Богданового краю / С. К. Кілессо. – К. : Техніка, 2000. – 143 с. : іл. – (Національні святині України).

29. Кілессо С. К. Києво-Печерська лавра / С. К. Кілессо. – К. : Техніка, 2003. – 199 с. : іл. – (Національні святині України).

45

30. Киценко М. П. Хортиця в героїці і легендах : іст.-краєзн. нарис / М. П. Киценко ; під наук. ред. О. М. Апанович. – Д. : Січ, 1991. – 150 с.

31. Косаревский І. О. Софіївка : короткий путівник / І. О. Косаревский. – 7-е вид. – К. : Будівельник, 1970. – 95 с. : іл.

32. Крощенко Л. Володимирський собор у Херсонесі – пам’ятник над колискою християнства в Україні-Русі / Л. Крощенко, Є. Осадчий // Пам’ятки України. – 2001. – № 4. – C. 36–37.

33. Левшунова Н. Аккерманская крепость / Н. Левшунова // Новости турбизнеса. – 2008. – № 21. – C. 35.

34. Ленченко В. Палац гетьмана Івана Мазепи в Батурині / В. Ленченко // Пам’ятки України: Історія та культура. – 2003. – № 3. – C. 19–33.

35. Ленченко В. Резиденція Богдана-Зиновія Хмельницького : [Чигирин] / В. Ленченко // Культура і життя. – 2009. – 23–31 жовт. – C. 16–19.

36. Леонов І. Вовки в пустелі, зебри в степу : [Олешківські піски, заповідник «Асканія–Нова» на Херсонщині] / І. Леонов // Україна молода. – 2008. – 13 черв. – С. 19.

37. Лукашевич І. Верховино, мати моя... Національному природному паркові «Синевир» 10 років / І. Лукашевич, С. Ковбиця // Україна. – 1999. – № 7/8. – C. 50–51.

38. Мазуренко О. Таємниці кримських крит : [кримські печери] / О. Мазуренко, О. Білоуско // Міжнародний туризм. – 2002. – № 5. – C. 70–73.

39. Мартинова Г. Стисло про «Чигирин» / Г. Мартинова // Пам’ятки України. – 2002. – № 2. – C. 14–18.

40. Марусик Т. Колишня резиденція буковинських митрополитів – пам’ятка

46

архітектури світового значення : [Чернівецький університет ім. Ю. Федьковича] / Т. Марусик // Історія України. – 2008. – № 5. – C. 1–6.

41. Мельник В. Зайшли – у XII століття, вийшли в XIX! : [Луцька фортеця] / В. Мельник // Урядовий кур’єр. – 2011. – 1 лют. – C. 19.

42. Миколаївська область. Регіональні ландшафтні парки «Гранітно-степове Побужжя» і «Кінбурнська коса» // Туризм, сільський зелений. – 2000. – № 1/2. – C. 80–85.

43. Нагаевская Е. В. Бахчисарай : очерк-путеводитель / Е. В. Нагаевская, под ред. О. И. Домбровского. – Симф. : Таврия, 1976. – 112 с. : фото.

44. Надбання заповідника «Гетьманська столиця» // Музеї України. – 2005. – № 5. – C. 34–35.

45. Національний історико-культурний заповідник «Качанівка» // Музеї України. – 2005. – № 3. – C. 38–39.

46. Нестеркова О. Талисман: Воронцовский дворец в Алупке / О. Нестеркова // Архідея. – 2004. – № 7/8. – C. 47–69.

47. Палац Кирила Розумовського в Батурині (1799–1803 рр., Чернігівщина) // 100 найвідоміших шедеврів України / під заг. ред. М. Русяєвої. – К. : Автограф, 2004. – C. 431–434.

48. Папета С. Доля Качанівського Едему : [маєток і парк Тарновських в Качанівці] / С. Папета // Хроніка-2000. – К., 1996. – Вип. 16. – C. 132–138.

49. Пламеницька О. А. Кам’янець-Подільський / О. А. Пламеницька. – К. : Абрис, 2004. – 255 с. : іл. – (Малі історичні міста України).

50. Полтавець В. Заповідник козацької слави : [Національний історико-культурний заповідник «Чигирин»] / В. Полтавець // Пам’ятки України. – 2002. – № 2. – C. 5–13.

47

51. Природні чудеса України зайняли своє місце у переможній сімці // Новости турбизнеса. – 2008. – № 16. – C. 36–37.

52. Ратушняк Н. Лабіринтами печер : [Тернопільська область] / Н. Ратушняк // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2007. – № 20. – С. 15–19.

53. Репан О. У глиб минулого: Національний історико-культурний заповідник «Чигирин» / О. Репан // Український тиждень. – 2012. – № 6. – C. 62–64.

54. Ричков П. А. Архітектурно-мистецька спадщина князів Острозьких / П. А. Ричков, В. Д. Луц. – К. : Техніка, 2002. – 167 с. : іл. – (Національні святині України).

55. Серебрій В. Бахчисарай / В. Серебрій // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2007. – № 35. – C. 5–10.

56. Сіткарьова О. В. Архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври та її історичного оточення за доби гетьмана І. С. Мазепи / О. В. Сіткарьова. – К. : Довіра, 2005. – 196 с. : фото, плани, іл., кольор.іл.

57. Славинський М. Замкова гора п’ятьох гетьманів / М. Славинський // Віче. – 2007. – № 3/4. – C. 17–25.

58. Софійський собор (поч. XI ст., Київ) // 100 найвідоміших шедеврів України / під заг. ред. М. Русяєвої. – К. : Автограф, 2004. – C. 177–186.

59. Суханов А. Подземное царство Крыма / А. Суханов // Вокруг света. – 2003. – № 5. – C. 4–15.

60. Терен Т. Вибір ЮНЕСКО : [включення до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО колишньої резиденції митрополитів Буковини і

48

Далмації у Чернівцях] / Т. Терен // Українська культура. – 2011. – № 4. – C. 4–6.

61. Треус В. Д. Заповідник «Асканія-Нова» / В. Д. Треус, Д. А. Крамаренко. – К. : Урожай, 1968. – 52 с.

62. Уманський державний дендрологічний парк «Софіївка» // Музеї України. – 2005. – № 3. – C. 60.

63. Фомин А. «Как будто звери вышли из Ноева ковчега...» : Аскания-Нова относится к числу лучших заповедников мира и чудес света / А. Фомин // Вечерние вести. – 2009. – 3 нояб. – C. 10.

64. Ханський палац у Бахчисараї (XVI ст., Крим) // 100 найвідоміших шедеврів України / під заг. ред. М. Русяєвої. – К. : Автограф. – 2004. – C. 305–311.

65. Шипко Н. Озера Шацького природного національного парку / Н. Шипко // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2011. – № 11. – C. 8–10.

49

Зміст

Передмова……………………………………….…5Історія акції «Сім чудес України»……………..…67 історико-архітектурних чудес України……….117 природних чудес України……………………...217 чудес України: замки, фортеці, палаци…….…30Список джерел……………………………………43

50

Київський національний університет культури і мистецтв

Бібліотека

Науково-популярне видання

Сім чудес України

Пам’ятка користувачу

до Міжнародного дня пам’яток і визначних місць

Укладач О. О. Скаченко

51