1

Навчальний посібникдля учнів/студентів професійних навчальних закладів

із спеціальності «Комерційна діяльність»

Івано�ФранківськЛілея�НВ

2015

МІКРОЕКОНОМІКА

В. І. ОВЕРЧЕНКО, З. М. МАЖАК, М. І. СОФІЙ

2

УДК 330.101.542ББК 65.012.1 О 31

ISBN 978�966�668�373�4

Схвалено науково�методичною комісієюз професійної педагогіки, психології та змісту професійно�технічної

освіти Науково�методичної ради з питань освітиМіністерства освіти і науки України для використання

у професійно�технічних навчальних закладах(протокол №10 від 10.06.2015 р.)

Рецензенти:

Куклін Олег Володимирович, доктор економічних наук, професор

Брусенцева Ольга Анатоліївна, кандидат економічних наук, доцент

Томенчук Софія Петрівна, заслужений працівник освіти України, керівник навчального закладу

© Ануфрієва О. Л., Оверченко В. І., Мажак З. М., Софій М. І., 2015© Українсько�канадський проект «Навички для працевлаштування», 2015

О31

У навчальному посібнику автори розглядають основні питаннямікроекономіки як складової частини економіки, що вивчає поведінкуокремих економічних суб’єктів і механізми, за якими вони ухвалюютьрішення. Навчальний посібник розроблено на основі нормативноїпрограми дисципліни «Мікроекономіка», він місить потрібні теоретичніматеріали, а також практичні завдання.

Посібник розрахований на учнів/студентів професійних навчальнихзакладів і допоможе початківцям та випускникам у формуванні знань проповедінку економічних суб’єктів за ринкових умов та забезпечитьуніверсальним інструментом ухвалення оптимальних господарських рішень.

Оверченко В. І., Мажак З. М., Софій М. І. Мікроекономіка:Навчальний посібник./ за наук. ред. О. Л. Ануфрієвої. – Івано�Франківськ, «Лілея�НВ». – 2015. – 348 с.

3

ЗМІСТ

Передмова ................................................................................................................ 8

ЧАСТИНА ПЕРШАВСТУП ДО ЕКОНОМІКИ ............................................................................. 10Розділ 1ОБМЕЖЕННЯ, АЛЬТЕРНАТИВИ, ВИБІР ....................................... 101.1. Ключові концепції: особистість, стосунки між людьми,економіка загалом і як стандарт життя ........................................................ 111.2. Економічний спосіб мислення: дефіцит і вибір,усвідомлена поведінка .......................................................................................... 121.3. Теорії, принципи, моделі ........................................................................... 151.4. Мікроекономіка та макроекономіка: позитивнаі нормативна економіка ..................................................................................... 161.5. Економічні проблеми: обмежений прибуток,необмежені бажання, бюджетне обмеження та бюджетна лінія,суспільні економічні проблеми, обмежені ресурси,ресурсні категорії .................................................................................................. 181.6. Економічна проблема для суспільства ................................................ 211.7. Модель виробничих можливостей та зростання вартостіможливостей: таблиця виробничих можливостей,крива виробничих можливостей, закон зростання альтернативнихвитрат, зміщення кривої виробничих можливостейі шляхи зростання виробничих можливостей ........................................... 231.8. Економічне зростання: його показники і значення,фактори економічного зростання .................................................................. 28

Розділ 2РИНКОВА СИСТЕМА ТА ПОТІК ОБІГУ ............................................. 362.1. Економічні системи: командна система, ринкова система .......... 372.2. Характеристики ринкової системи: приватна власність,свобода підприємництва і вибір, власні інтереси, конкуренція,ринок і ціна, технологія і капітальні товари, спеціалізація,грошово�кредитна система .............................................................................. 41

4

2.3. Три фундаментальні запитання: Що виробляти?Як вироблятимуть блага? Для кого виробляти блага? ........................ 462.4. Кінець командної системи: проблема координації,проблема ініціативності .................................................................................... 552.5. Модель кругообігу ресурсів продуктів і доходів у суспільстві ... 56

Розділ 3ПОПИТ, ПРОПОЗИЦІЯ ТА РИНКОВА РІВНОВАГА .................. 623.1. Попит: закон попиту. Крива попиту. Визначення попиту.Зміни в попиті. Еластичність попиту .......................................................... 633.2. Пропозиція: закон пропозиції. Крива пропозиції.Ринкова пропозиція. Визначення пропозиції. Зміни у пропозиції.Еластичність пропозиції .................................................................................... 683.3. Ринкова рівновага: рівновага в ціні і кількості.Зміни в пропозиції, попиті, рівновазі.Виникнення надлишку та дефіциту на ринку .......................................... 743.4. Застосування: ціни, встановлені урядом –верхня та нижня межі цін ................................................................................... 79

Частина другаМІКРОЕКОНОМІКА І РИНОК ТОВАРІВ .......................................... 89Розділ 4ЕЛАСТИЧНІСТЬ, НАДЛИШОК СПОЖИВАЧАІ ВИРОБНИКА .................................................................................................. 894.1. Цінова еластичність попиту. Поняття ціновоїеластичності попиту. Коефіцієнт цінової еластичності попиту.Види еластичності попиту та їхня характеристика.Властивості цінової еластичності попиту. 014.2. Перехресна еластичність попиту ........................................................... 954.3. Еластичність попиту за доходом ............................................................ 964.4. Еластичність пропозиції та її фактори. Поняття ціновоїеластичності пропозиції. Коефіцієнт цінової еластичностіпропозиції. Види еластичності пропозиції та їхня характеристика.Властивості цінової еластичності пропозиції .......................................... 974.5. Надлишок споживача i виробника ........................................................ 103

5

Розділ 5ТЕОРІЯ РАЦІОНАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА ........ 1085.1. Уподобання споживача ............................................................................. 1085.2. Криві байдужості та їхні властивості .................................................. 1105.3. Бюджетні обмеження .................................................................................... 1155.4. Споживчий вибір ........................................................................................... 117

Розділ 6ФІРМА (ПІДПРИЄМСТВО):ВИРОБНИЦТВО І ВИТРАТИ ................................................................... 1276.1. Фірма (підприємство) та її організаційно�правові форми ....... 1276.2. Фірма як виробнича система ................................................................... 1326.3. Витрати виробництва ................................................................................ 141

Розділ 7МАКСИМІЗАЦІЯ ПРИБУТКУНА РИНКУ ДОСКОНАЛОЇ КОНКУРЕНЦІЇ .................................. 1537.1. Ринкові структури ........................................................................................ 1537.2. Характеристика ринку досконалої конкуренції .............................. 1557.3. Попит і гранична виручка для конкурентної фірми ..................... 1577.4. Вибір рівня виробництва в короткостроковому періоді .............. 1597.5. Вибір обсягу виробництва в довгостроковому періоді ................. 1657.6. Ефективність конкурентного ринку .................................................... 167

Розділ 8ВЛАДА НАД РИНКОМ: МОНОПОЛІЯ ................................................ 1758.1. Характеристика монополії ....................................................................... 1758.2. Сфери функціонування монополізму .................................................. 1778.3. Виробнича концентрація як спосіб монополізації ринку ............ 1808.4. Як монополіст визначає ціну та обсяги виробництва ................. 1828.5. Економічні наслідки монополізму і цінова дискримінація ....... 1888.6. Обмеження монопольної влади: антимонопольне законодавство 191

Розділ 9МОНОПОЛІСТИЧНА КОНКУРЕНЦІЯ ТА ОЛІГОПОЛІЯ ...... 2009.1. Монополістична конкуренція та її особливості ............................... 2009.2. Короткострокова і довгострокова рівновага фірмиза монополістичної конкуренції ...................................................................... 203

6

9.3. Ефективність монополістичної конкуренції ...................................... 2079.4. Олігополія: її зміст та основні риси ...................................................... 2119.5. Особливості поведінки олігополіста ..................................................... 213

Частина третяМІКРОЕКОНОМІКА ФАКТОРІВ РИНКУ ........................................ 223Розділ 10ПОТРЕБА У ФАКТОРАХ ВИРОБНИЦТВА ....................................... 22310.1. Фактор ціни та попиту: теорія граничного продуктуі попиту на фактори виробництва ................................................................. 22410.2. Визначення попиту на фактори виробництва:зміни в попиті на товари.Зміни у продуктивності. Зміни в ціні ......................................................... 23110.3. Еластичність попиту на фактори виробництва .......................... 23510.4. Оптимальне співвідношення факторів ........................................... 236

Розділ 11ВИЗНАЧЕННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ............................................... 24411.1. Продуктивність праці і загальний рівень заробітної плати:роль продуктивності. Реальна заробітна плата та продуктивність.Довгострокова тенденція заробітної плати ............................................. 24511.2. Заробітна плата в умовах досконало конкурентногоринку праці ............................................................................................................ 24811.3. Модель монопсонії:відношення пропозиції праці до фірми.Рівновага між заробітною платою та зайнятістю.Приклади монопсонії ........................................................................................ 25211.4. Об’єднання і ринок праці. Модель посилення попиту.Модель ексклюзивного або ручного об’єднання.Модель інклюзивного або виробничого об’єднання ........................... 25311.5. Контроверсія мінімальної заробітної плати: недолікита переваги мінімальної заробітної плати ................................................ 25611.6. Диференціація заробітної плати:гранична продуктивність.Групи, які не конкурують. Відмінності у компенсації.Недосконалості ринку ........................................................................................ 261

7

Розділ 12РЕНТА. ПРОЦЕНТ І ПРИБУТОК ........................................................... 26912.1. Економічна рента: нееластична пропозиція.Механізм формування ренти.Альтернативи використання землі ............................................................. 26912.2. Процент: теорії позичкового відсотка. Процентні ставки ........ 27512.3. Економічний прибуток. Джерела економічного прибутку.Функції прибутку ................................................................................................. 282

Розділ 13ПРИРОДНІ РЕСУРСИ ТА ЕКОНОМІЯ ЕНЕРГІЇ .......................... 29013.1. Запас природніх ресурсів: загибель чи розквіт?Зростання чисельності населення.Споживання ресурсів на людину .................................................................... 29013.2. Економіка енергії: ефективність використання енергії.Преференції та ризики ........................................................................................ 29413.3. Економіка природних ресурсів .............................................................. 297

Частина четвертаМІКРОЕКОНОМІКА МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ .............. 304Розділ 14МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ ........................................................................ 30414.1. Економічна основа торгівлі: спеціалізація та порівняльнаперевага. Базовий принцип. Дві ізольовані країни. Спеціалізація,що базується на порівняльній перевазі.Торгівля з чимраз більшою вартістю. ......................................................... 30514.2. Аналіз пропозиції і попиту експорту та імпорту:пропозиція і попит на прикладах України та США.Рівновага світових цін, експорту та імпорту ........................................... 31514.3. Торговельні бар’єри: економічний вплив тарифів та квот ...... 322

Глосарій .................................................................................................................... 332

Бібліографія ........................................................................................................... 345

8

ПЕРЕДМОВА

Економіка є живою системою, особливим простором, у якомупостійно перебуває кожен із нас. Саме це й зумовлює потребуформувати економічне мислення й культуру, чого досягають упроцесі здобуття економічної освіти.

Економічна наука є творчою й поведінковою, через що вивченняїї сприяє розвитку вмінь усвідомлювати й систематизувати безлічекономічних процесів, подій, фактів та явищ економічного життя.

Мікроекономіка як складова частина економіки є однією знайдинамічніших та найцікавіших економічних наук. Вонавивчає поведінку й механізми, за якими ухвалюють рішенняокремі економічні суб’єкти – мікросистеми, що прагнуть досягтимети за обмежених ресурсів. Ця наука пояснює те, чому і як ціодиниці ухвалюють економічні рішення. В центрі увагимікроекономіки перебувають моделі поведінки споживача, щоутворюють попит за заданих переваг та бюджету, діяльністьвиробника та її оптимізація, ринковий попит і пропозиція,фактори, що визначають ціну та обсяги продажу на ринкуокремого блага, максимізація прибутку залежно від типу ринковоїструктури, ефективність розподілу ресурсів тощо.

Головна мета дисципліни – сформувати в студентів знанняпро поведінку економічних суб’єктів за ринкових умов, озброїтиїх універсальним інструментом ухвалення оптимальнихгосподарських рішень за обмежених засобів. Наслідки цих рішеньвідображаються у повсякденному житті людини через вдумливей осмислене ставлення до явищ економічного середовища,здатність до розв’язання економічних завдань, уміннязастосовувати в різних поєднаннях елементи економічних знаньдо конкретних економічних ситуацій.

Слід зазначити, що мікроекономіка значною міроюабстрактна наука і не може дати відповіді на всі питання, що

9

виникають в економічному середовищі. Мікроекономіка лишедосліджує основні риси функціонування мікросистеми,використовуючи при цьому різні спрощені моделі. Одне зважливих завдань курсу – скласти уявлення про те, що успіхбудь�якого бізнесу залежить не лише від наявності стартовогокапіталу, але й від знань закономірностей функціонуванняекономічних мікросистем у різних ринкових ситуаціях тавміння їх ефективно використовувати.

Навчальний посібник розроблено на основі нормативноїпрограми дисципліни «Мікроекономіка» з урахуваннямособливостей того, як автори бачать логіку курсу. Навчальнадисципліна «Мікроекономіка» тісно пов’язана з нормативнимикурсами «Економічна теорія», «Політекономія», «Історіяекономічних вчень», «Макроекономіка», тому автори вважализа потрібне оглядово познайомити студентів з деякимипитаннями, які традиційно викладено в інших дисциплінах.

Розділи посібника включають інформативну частину таконтрольні запитання. Традиційно для ілюстрації інформа�тивного матеріалу застосовано графічні моделі, приклади таситуації, які характеризують сучасний розвиток економікиУкраїни. Кожен розділ завершується висновками. Контрольнізавдання для закріплення опрацьованого матеріалу складаютьсяз тестів, завдань та вправ, виконання яких допоможе підвищитиступінь опанування змісту розділу.

Автори висловлюють щиру подяку рецензентам – докторовіекономічних наук, професорові, директорові Черкаськогодержавного бізнес�коледжу Кукліну Олегові Володимировичу;кандидатові економічних наук, доцентові Інститутуменеджменту і психології ДВНЗ «Університет менеджментуосвіти» НАПН України Брусенцевій Ользі Анатоліївні;директорові Івано�Франківського державного коледжутехнологій та бізнесу, заслуженому працівникові освіти УкраїниТоменчук Софії Петрівні за інтерес, виявлений до проблеми, тарецензування цього посібника.

Посібник видано за підтримки українсько�канадськогопроекту «Навички для працевлаштування» та фінансовоїпідтримки Канадської агенції з міжнародного розвитку.

10

ВСТУП ДО ЕКОНОМІКИ

Розділ 1

ОБМЕЖЕННЯ, АЛЬТЕРНАТИВИ, ВИБІР

Бажання людей безмежні і різноманітні. З біологічного поглядулюди потребують лише повітря, води, їжі, одягу та житла.Проте в сучасному суспільстві люди також потребують товаріві послуг, які забезпечують комфортні умови життя.

Суспільство володіє продуктивними ресурсами, такими якробоча сила та здібності до управління, техніка, земля і мінеральніресурси. Ці ресурси, які використовує економічна система (простоекономіка), допомагають виробляти товари і послуги, щозадовольняють наші економічні бажання. Але реальність полягаєтакож у тому, що наша економіка прагне перевищитипродуктивну спроможність обмежених ресурсів. Ми змушеніробити вибір. І ця істина зумовлює визначення економіки яксоціальної науки, що вивчає питання вибору, який здйснюютьособистості, інституції, суспільство в умовах обмежених ресурсів.

У цьому розділі посібника подано поняття економічного способумислення, мікроекономіки та макроекономіки, визначеноекономічні проблеми й охарактеризовано модель виробничихможливостей.

Навчальна метаОпрацювавши цей розділ, ви зможете:• Оволодіти такими ключовими концепціями, як особистість,

стосунки між людьми, економіка загалом і як стандарт життя.• Охарактеризувати поняття економічний спосіб мислення:

дефіцит і вибір, усвідомлена поведінка.• Розрізняти та дати характеристику теорій, принципів,

моделей.

Ч А С Т И Н А П Е Р Ш А

11

• Розрізняти поняття мікроекономіка та макроекономіка:позитивна і нормативна економіка.

• Визначати такі економічні проблеми, як: обмеженийприбуток, необмежені бажання, бюджетне обмеження табюджетна лінія, суспільні економічні проблеми, обмеженіресурси, ресурсні категорії.

• Охарактеризувати модель виробничих можливостей тазростання вартості можливостей: таблицю виробничихможливостей, криву виробничих можливостей, закон зрос�тання альтернативних витрат, зміщення кривої виробничихможливостей і шляхи зростання виробничих можливостей.

• Визначити показники, значення та фактори економічногозростання.

1.1. Ключові концепції: особистість, стосункиміж людьми, економіка загалом і як стандарт життя

Розрізняють десять основних концепцій збереження життя,які у свою чергу можна поділити на такі категорії: а) концепції,які відносяться до особистості; б) концепції, які пояснюютьстосунки між людьми; в) концепції, які мають справу зекономікою та стандартами життя.

Категорія І – особистість людини:Концепція 1: Потреба вибору.Концепція 2: «Можлива вартість» – вартість вибору, вартість

того, від чого ви відмовляєтесь.Концепція 3: Вибір завжди веде до певної маржі (margin1 ) –

ми вибираємо «трохи менше» і «трохи більше» від чогось.Концепція 4: Стимули впливу на вибір.Категорія ІІ – стосунки між людьми:Концепція 5: Спеціалізація і торгівля поліпшують життя

людей.Концепція 6: Роль ринку в координації торгівлі між людьми,

групами та націями.Концепція 7: Роль урядів – уряди можуть поліпшувати

координаційну роль ринків.1Margin (англ.) – грань, запас.

12

Категорія ІІІ – економіка та стандарти життя:Концепція 8: Виробництво та стандарти життя – стандарти

життя середнього мешканця країн залежить від виробництватоварів і послуг. Зростання стандартів життя потребуєзростання виробництва товарів і послуг.

Концепція 9: Гроші й інфляція – при монетарній системікраїна щороку друкує гроші, що перевищує зростаннявиробництва товарів і послуг, а це веде до інфляції.

Концепція 10: Суспільство стикається з вибором міжінфляцією та рівнем безробіття.

1.2. Економічний спосіб мислення: дефіцит і вибір,усвідомлена поведінка

У сучасному житті наші бажання перевищують нашіможливості їх задовольнити. Кожен раз, коли ми маємоситуацію, де наші бажання перевищують наші ресурси, щоб їхзадовольнити, ми стикаємося з економічною проблемою. Це тареальність, що дає економістам їхню унікальну перспективу.

Економічна перспектива, або економічний спосіб мислення,має кілька важливих характеристик.

Економічний спосіб мислення – це знання і розумінняринкових відносин і течій. Це визначення таких понять, якблаго, товар і послуги, споживач і виробник, попит і ціна, їхнійзв’язок між собою і їхній вплив одне на одне.

Виділяють два види економічного мислення: буденне і наукове.Буденне мислення – поверхове, однобічне і безсистемне

ухвалення людиною реальних економічних процесів, на підставічого вона робить суб’єктивні, часом помилкові, висновки ісудження щодо економічних проблем.

Наукове мислення – всебічне і глибоке пізнання людиноюекономічної дійсності на основі використання наукових методівдослідження, що дозволяє розкрити сутність економічнихпроцесів, об’єктивно оцінити їхню суспільну значущість іпрогнозувати тенденції розвитку в майбутньому (рис. 1).

13

Рис. 1. Етапи формування наукового економічного мислення

Отже, за сучасних умов, коли наша країна здійснює перехіддо якісно нового стану економіки, функціональна рольекономічної теорії істотно підвищується. Щоб змінити умовинашого життя, зробити його кращим, потрібно мати глибокіекономічні знання для розпізнавання природи економічнихвзаємозв’язків та взаємозалежностей, оволодіння механізмамивикористання економічних законів у господарській діяльності.

Характеристики економічного способу мислення:• Цілеспрямована поведінка.• Обмеження та вибір.

Цілеспрямована поведінкаПоведінка людини відображає «раціональні особисті

інтереси». Люди шукають можливості, щоб збільшити їхню«утилізацію» – радість, щастя чи задоволення від використаннятоварів чи послуг. Для цього вони тратять час, гроші, енергію.Оскільки вони змушені при цьому враховувати вартість іможливості, їхні дії є цілеспрямованими, а не хаотичними.

Споживачі – цілеспрямовані при здійсненні вибору товарівчи послуг. Фірми – цілеспрямовані в своїх рішеннях що і яквиробляти. Уряди – цілеспрямовані в своїх рішеннях щодонадання і фінансування громадських послуг.

Спостереження і відображення в свідомостілюдини реальної економічної дійсності

Опрацювання та осмислення одержаноїекономічної інформації та вироблення на ційоснові наукових понять, категорій і законівекономічного розвитку

Реалізація, впровадження людиною здобутихекономічних знань у своїй господарськійдіяльності

Перший

Другий

Третій

14

Цілеспрямована поведінка не означає, що людям іорганізаціям не властиво помилятися і вони ухвалюють ідеальнірішення. Це лише означає, що люди ухвалюють рішення,передбачаючи кінцевий результат.

Критеріями цілеспрямованої поведінки є такі:� визначення підцілі. Якщо, наприклад, ваша мета – поїхати

куди�небудь, то вашими підцілями можуть бути такі, як купівляквитків, пакування валіз, повідомлення про дату вашого приїздутих, хто вас зустрічатиме тощо;

� вибір засобів досягнення цілей і підцілей. Наприклад, виможете вибрати засіб пересування (літак, потяг, автобус,автомобіль), спосіб купівлі квитка (в касі, з рук, за допомогоюагента) і спосіб повідомлення тих, хто вас зустрічає (телеграма,телефонний дзвінок);

� уникнення повторень. Цілеспрямована людина повиннауникати повторень у чистому вигляді. Вона робить це завдякизапам’ятовуванню й утриманню в пам’яті минулих подій;

� насичення. Якщо цілеспрямована система досягає стану,схожого на бажаний, вона завершує дію на тій підставі, що метидосягнуто.

Раціональні особисті інтереси – це не одне й те саме, щоегоїзм. В економіці зростання відсотків чи прибутку означаєвизначення і задоволення бажань інших. Люди такожзаймаються благодійністю, бо отримують від цього задоволення.Те саме стосується і батьків, які допомагають дітям здобутиосвіту. Такі індивідуальні інтереси ведуть до зростаннязадоволення того, хто дає, так само, як і особиста купівля товарівчи послуг.

Обмеження та вибірЕкономіка розглядає світ через призму обмеження. Оскільки

ресурси обмежені, це означає, що виробництво товарів і послугтакож обмежене.

В основі економіки лежить ідея, що «не буває безкоштовногообіду». Вас можуть пригостити обідом, і тоді він будебезкоштовний для вас, але не для того, хто пригостив. Економістиназивають це альтернативною вартістю (opportunitycost).

15

Альтернативна вартість будь�якої діяльностівимірюється як вартість найкращої з втрачених (не вибраних)альтернатив.

Це жертви, пов’язані з другим найкращим вибором,доступним для когось, хто мусить вибрати з кількохвзаємовиключних варіантів. Поняття альтернативної вартостівідіграє важливу роль у перевірці, чи рідкісні (дефіцитні)ресурси використовують ефективно. Отже, альтернативнавартість не обмежується грошовими або фінансовимивитратами: реальна вартість втраченої продукції, втрачений час,задоволення або будь�які інші вигоди, які створюють корисність,також слід враховувати.

1.3. Теорії, принципи, моделіЯк і будь�які інші науки, економіка використовує наукові

методи, які включають кілька елементів: Спостереження поведінки та результатів. Формулювання можливих гіпотез на основі результатів

спостережень. Тестування гіпотез шляхом порівняння реальних резуль�

татів з очікуваними. Ухвалення, відмову або модифікацію гіпотези на основі

результатів порівняння. Продовження тестування гіпотези. Розроблення теорії на

основі гіпотези і результатів. Добре апробована теоріявважається економічним законом або економічним принципом,– твердженням щодо економічної поведінки або економіки, якадає можливість передбачити можливий ефект можливих дій.Комбінація цих принципів створює моделі, які є спрощенимиподачами особливостей роботи різних частин економіки, такихяк ринок та інші.

Економісти розробляють теорії поведінки людей таорганізацій, залучених у виробництво, обмін та споживаннятоварів і послуг. Економічні принципи та моделі широковикористовують при аналізі економічної поведінки і розуміння,

16

як працює економіка. Для розуміння економічних принципівтакож важливо знати, що існують:

Узагальнення – економічні принципи формулюються яктенденції типових споживачів, працівників чи організацій.Наприклад, коли економісти кажуть, що споживачі купуютьбільше товарів, коли падає їхня ціна, це означає, що переважнабільшість споживачів.

Припущення «інші фактори важливі» – припущення, щофактори, інші, ніж ті, що було враховано, не змінюються.Наприклад, врахування відношення між ціною на пепсі ікількістю придбаного товару. Припущення, що всі фактори, якіможуть вплинути на продаж пепсі (наприклад, ціна пепсі, цінакока�коли, дохід споживача і його вподобання), можуть незмінюватися, лише ціна пепсі може змінюватися. Це важливо,оскільки економісти можуть зосередитися на відношенні міжціною на пепсі та продажем, не відволікаючись на інші фактори,які можуть змінюватись.

Графічна подача – багато з економічних моделей маютьграфічну подачу.

1.4. Мікроекономіка та макроекономіка:позитивна і нормативна економіка

Мікроекономіка

Мікроекономіка — наука, яка вивчає взаємодію окремихекономічних суб’єктів та досліджує механізм функціонуванняконкретних ринків.

Мікроекономіка розкриває основні закономірностіфункціонування ринкової економіки на рівні товаровиробниката споживача і показує механізм ухвалення рішеньгосподарськими суб’єктами, які прагнуть досягти якнайбільшогозадоволення потреб в умовах використання обмеженихресурсів.

Основним завданням мікроекономіки є з’ясування сутностіелементів мікросистеми та зв’язків між цими елементами. Це

17

виявляється у вивчені позитивної мікроекономіки, якавиконує пізнавальну функцію. Завданням нормативноїмікроекономіки є обґрунтування та вироблення економічноїполітики. Вдале поєднання нормативної і позитивноїмікроекономіки дозволяє продуктивно функціонуватипідприємствам на ринку й ефективно використовуватиобмежені ресурси для найкращого задоволення потреб ужиттєвих благах.

Макроекономіка

Макроекономіка – це наука, що досліджує умови, чинникита результати функціонування національної економіки якєдиного цілого з метою забезпечення умов сталого економічногозростання, повної зайнятості ресурсів, мінімізації рівня інфляціїі рівноваги платіжного балансу.

Позитивна та нормативна економікаПозитивна мікроекономіка встановлює економічні зв’язки,

що реально склалися, не даючи їм оцінки – добрі вони чи погані.Вона приймає дійсність такою, як воно є. Наприклад, позитивнаекономіка досліджує, що таке попит і пропозиція і які факторина них впливають.

Нормативна мікроекономіка – це оцінювальні судженнястосовно правильності чи неправильності дій, які відповідаютьна запитання: «Якими повинні бути економічні зв’язки?»,«Якою повинна бути економіка?», «Які рішення потрібноухвалити?». Наприклад, якщо знову звернутися до попиту тапропозиції, то нормативні судження будуть пов’язані з тим, якішляхи краще вибрати для підвищення попиту на певний товарчи його пропозиції.

Отже, поєднання позитивної та нормативної мікроекономікиє важливим завданням для економічної теорії та практикифункціонування сучасних підприємств. Його вдалерозв’язання забезпечить продуктивну й ефективну роботумікросистем, дозволить вивчити зміни, що відбуваються в

18

навколишньому економічному середовищі, та їхній вплив наповедінку мікросистем, а також виробити економічну політикуяк окремого суб’єкта господарювання (підприємства), такдержави загалом.

1.5. Економічні проблеми: обмежений прибуток,необмежені бажання, бюджетне обмеження

та бюджетна лінія, суспільні економічні проблеми,обмежені ресурси, ресурсні категорії

Як суспільство загалом, так і окремі люди стикаються зекономічною проблемою, яка змушує робити вибір з причининеобмежених потреб і бажань та обмежених ресурсів. Потрібностворити економічну модель, яка допоможе розв’язати цюекономічну проблему.

Обмежений дохідУсі ми маємо визначений дохід, навіть найбагатші з нас. Тому

ми повинні ухвалювати рішення щодо трати наших грошей.Дохід може поступати у формі зарплати, відсотків, оренди,прибутку тощо.

Необмежені бажанняБільшість людей має необмежені бажання. Часто бажання

переходять від потріби до розкоші. Якщо на ринку з’являютьсянові товари чи послуги, бажання людей змінюються і зростають.Товари і послуги ведуть до нашого задоволення. Проте длябільшості людей бажання придбати товари і послуги не можебути повністю задоволене. Оскільки в нас обмежений дохід інеобмежені бажання, в наших інтересах слід вибирати ті товариі послуги, які приносять найбільше задоволення.

ВільямГенрі Ґейтс – засновник і голова радидиректорів корпорації «Майкрософт», співголоваФонду Біла і Мелінди Ґейтсів. У період від1996�го до 2007 року був найбагатшою людиноюпланети за версією журналу «Forbes».

Біл Ґейтс може мати все, що він забажає, але зйого доброчинних внесків видно, що він також бажає добробутудля найбідніших людей у світі.

19

Бюджетне обмеження та бюджетна лініяБюджетне обмеження показує, які набори товарів, послуг

(споживчі набори) може придбати споживач, маючи певну суму(бюджет) при заданих цінах. Бюджетне обмеження разом ізвідношенням переваги є базовим поняттям при формальномупоставленні задачі максималізації корисності (задачі про вибірспоживача).

У випадку двох товарів бюджетне обмеження подаютьграфічно за допомогою бюджетної лінії (лінії бюджету, лініїбюджетного обмеження), що містить всі споживчі набори, якікоштують рівно бюджет споживача.

Нехай споживач вибере споживчий набір складений з nтоварів, кількості яких позначмо xi, а ціни товарів pi, I = 1, …,n.

Бюджетом споживача w називається сума, яку він можевидати на ці товари. Бюджетне обмеження – це нерівність

Множину всіх наборів x = (x1, x2,….,xn), які задовольняють цюнерівність та належать до простору товарів, називаютьбюджетною множиною.

Випадок двох товарів. Бюджетна лініяВипадок двох товарів

дозволяє проілюструватирозв’язування задачі мак�сималізації корисності гра�фічно і одночасно вияви�ти більшість властивостейрозв’язку цієї задачі взагальному випадку. Лівасторона нерівності скоро�чується до двох доданків:

р1х1 + р2х2 ≤ w Рис. 1а. Бюджетна лінія

20

Бюджетною множиною є трикутник, утворений осями тапрямою

р1х1 + р2х2 ≤ w

Точка А на рисунку не належить до бюджетної множини, тобто,споживач не може купити відповідного набору. Набори B та C єдосяжні для користувача, причому на набір B він видасть увесьсвій бюджет. Відрізок прямої, що міститься між осями,називається бюджетною лінією. Бюджетна лінія містить усікомбінації товарів, на які споживач мусить видати весь свійбюджет. Наприклад, точка перетину з віссю х означає, щокористувач на весь бюджет купив w/p1 одиниць першого товару.Пересуваючись лінією бюджету вгору�вліво зменшуємокількість першого товару та збільшуємо другого.

Властивості бюджетної лінії:Рівняння (2) можна записати у вигляді:

Коефіцієнт визначає нахил бюджетної лінії – більшимабсолютним значенням цього коефіцієнта відповідає стрімкішабюджетна лінія. Водночас цей коефіцієнт має просту економічнуінтерпретацію: відношення цін є відношенням, згідно з яким наринку вимінюються два товари.

Фактори, що впливають на бюджетну лінію:• зміна бюджету споживача. При збільшенні бюджету

бюджетна лінія переміщується паралельно вгору – вправо, щовикликає збільшення бюджетної множини, тобто, збільшенняспоживчих можливостей. Зменшення бюджету викликаєзворотні зміни;

21

• зміна цін товарів. При збільшенні ціни першого товару точкаперетину лінії бюджету з віссю х пересувається ближче допочатку координат, лінія бюджету стає стрімкішою. Призбільшенні ціни другого товару точка перетину з віссю х2

пересувається донизу, лінія бюджету стає менш стрімкою.Кожна зміна параметрів w, p1, p2 викликає однозначну зміну

лінії бюджету, однак кожна зміна лінії бюджету може бутирезультатом різних змін параметрів. Наприклад, паралельнепереміщення вгору – вправо може бути не лише результатомзбільшення бюджету, але й однакового (у відсотках) зменшенняобох цін.

1.6. Економічна проблема для суспільстваКінцевою метою суспільного виробництва є задоволення

всього різноманіття потреб людей.Потреби мають об’єктивний характер і виражають потребу

у матеріальних та духовних благах для забезпечення умовжиттєдіяльності окремої особи, соціальної групи, класу,суспільства загалом. Прагнення задовольнити свої потребимотивує поведінку людини, формує сукупність її інтересів.Внаслідок наявності ряду причин потреби людей дужерізноманітні, задовольнити їх нелегко та дедалі складніше,беручи до уваги їхнє кількісне зростання і якісневдосконалення.

Спонукальним мотивом до виробничої діяльності і окремоїособи, і суспільства загалом виступають потреби. Намагаючисьїх задовольнити, суспільство щоразу наштовхується навідносну обмеженість виробничих ресурсів. Основнасуперечність економічного розвитку саме й полягає всуперечності між потребами, що постійно зростають, іобмеженістю виробничих ресурсів.

Потреба – це природний і постійний потяг людини довизначених умов життя, відсутність яких викликає негативнівідчуття і прагнення змінити такий стан речей. Вони єоб’єктивною основою «ідеальних спонукань» – інтересів,бажань, цілей людини.

22

Загальна класифікація потреб залежить від обраногокритерію. Залежно від цього потреби поділяються:

1. За рівнем потреби (першочерговості):а) необхідності у предметах першої потреби (їжа, житло,

одяг);б) потребами у предметах розкоші (яхти, норкові шуби і т. п.).2. За об’єктами:а) матеріальними потребами;б) духовними потребами.3. За суб’єктами:а) особисті потреби;б) потребами фірм;в) суспільними потребами.4. За формами задоволення:а) потребами, які задовольняються індивідуально;б) потребами, які задовольняються колективно (водо�

постачання, газопостачання та ін.).5. За роллю в суспільному виробництві:а) потреби в предметах споживання;б) потреби в засобах виробництва.Суспільство також має обмежені економічні ресурси – усі

природні, людські і виробничі ресурси використовуються увиробництві товарів і послуг. Економісти класифікуютьекономічні ресурси на чотири загальні категорії, це:

1. Земля.2. Робоча сила – фізичні і ментальні здібності окремих людей,

які використовують у виробництві товарів і послуг.3. Капітал – включає всі виробничі засоби, які

використовують у виробництві товарів і послуг. Зауважте, щокапітал не стосується грошей, тому що гроші нічого невиробляють, і тому економісти не відносять гроші доекономічних ресурсів.

4. Підприємницька здатність – специфічний людськийресурс, відмінний від робочої сили, який має декілька функцій:

23

� Підприємець ініціює поєднання таких ресурсів, як земля,робоча сила та капітал, щоб виробляти товари і послуги.

� Підприємець розробляє стратегічні бізнес�рішення щодонапряму підприємництва.

� Підприємець є новатором.� Підприємець має справу з ризиком, оскільки не має

гарантованого прибутку.Всі чотири категорії становлять фактори виробництва або

«внесок».

1.7. Модель виробничих можливостей та зростаннявартості можливостей: таблиця виробничих

можливостей, крива виробничих можливостей, законзростання альтернативних витрат, зміщення кривої

виробничих можливостей і шляхи зростаннявиробничих можливостей

Оскільки всі ресурси обмежені, то з них доводиться обиратинайпотрібніші. Для їхнього придбання треба здійснити витрати.Ці витрати в ринковій економіці завжди зіставляються звитратами на ті товари та послуги, які можна було б придбатина ту саму суму грошей за умови, що вони були б витрачені напридбання інших товарів і послуг. До такого зіставленняудаються і певні люди, і фірми, і урядові установи перш ніжухвалювати якесь важливе господарче рішення.

Якщо ви купуєте будинок, то ви відмовляєтеся від можливостіздійснити навколосвітню подорож або придбати автомобіль. Вусякому разі, купуючи щось за гроші, ви одночасно втрачаєтеякусь іншу можливість (позбуваючись альтернативи). Тимсамим ви несете витрати втрачених можливостей, абоальтернативні втрати.

Альтернативними їх називають тому, що гроші на товарита послуги, які ви придбали, можна було б витратити на іншіблага.

24

Поняття альтернативних витрат дає чіткий засібвиявлення обмежених ресурсів. Якщо ресурс доступний удостатній кількості, тобто його вистачає для задоволенняпотреб усіх охочих, то його альтернативні витратидорівнюють нулю. Якщо взяти цебро піску з пустелі Сахара,то його там, як і раніше, вистачить усім. Ніхто не позбувсяможливості використати ще одне чи сотні цебер піску, отже,ніхто нічим не пожертвував.

Ресурси, які мають нульові альтернативні витрати,називаються природними, або безкоштовними. Одержуючибагато певних обмежених ресурсів, іншими доводитьсяжертвувати. Кожен вибір обмежених ресурсів веде до появиальтернативних витрат.

Припустімо, що економіка виробляє тільки два товари:телевізори та пшеницю. У таблиці 1 наведено гіпотетичні даніпро телевізори і пшеницю, які можна виробити з обмеженихресурсів за певного рівня.

Таблиця 1

Вибір суспільства з комбінацій обсягів продукції,яку виробляють

Що ж означають наведені в таблиці 1 дані? Якщо гіпотетичнаекономіка відмовиться від виробництва телевізорів, то вона

25

може виробити щонайбільше 18 т пшениці з наявних у їїрозпорядженні ресурсів [точка А (0; 18)]. Якщо економіка невиробить пшеницю, то в неї буде можливість виготовити п’ятьтелевізорів (точка Е (5; 0)). Ці точки вказують на можливікомбінації максимально можливих рівнів випуску телевізората пшениці, які можна виробити за допомогою певної кількостіресурсів і за певного розвитку технологій. Ці співвідношеннявідображено на рис. 2.

Крива виробничих можливостей

Рис. 2. Крива виробничих можливостей

Крива виробничих можливостей указує на комбінаціютоварів і послуг, які можна виробити за умови використанняфакторів виробництва та повної віддачі. Крива демонструєдоступні й недоступні комбінації обсягів виробництва. Кожназ них, яка лежить на кривій або посередині її, досяжна.

Отже, економіка, яка функціонує відповідно довиробничих можливостей, має повністю використовуватиресурси. З рис. 2 видно, що економіка, яка виробляє будь�яку комбінацію ресурсів, які лежать на кривій, є

Телевізори (шт.)

Пш

ениц

я (т

)

26

ефективною. Якщо економіка «працює» посередині кривої,то вона неефективна (економіка не зможе досягнутимаксимально можливого рівня виробництва), а якщокомбінація ресурсів лежить за межами кривої , товиробництво неможливе, тому що для нього немаєпотрібної кількості ресурсів.

Закон чимраз більших альтернативних витратЧому крива виробничих можливостей суспільства являє

собою дугу, пряму лінію? У нашому прикладі функціонувалагіпотетична економіка, яка виробляла тільки два товари:телевізори та пшеницю. Такій економіці визначитиальтернативні витрати дуже просто. Альтернативнимивитратами зростання виробництва одного товару є кількістьіншого товару, яким доводиться жертвувати.

У точці А (0; 18) (таблиця 1) економіка виробляє 18 тпшениці і зовсім не виробляє телевізорів. Альтер�нативними витратами виробництва ще одного телевізорає 2 т пшениці.

Закон чимраз більших альтернативних витратговорить, що чим більше певного товару виробляється, то вищійого альтернативні витрати.

То чому ж із зростанням виробництва збільшуютьсяальтернативні витрати? Припустімо, що економікавиробляла тільки пшеницю (точка А). За низького рівнявиробництва телевізорів їхні альтернативні витратибудуть порівняно низькі. Деякі з факторів виробництватакож будуть добре пристосовані для виробництва ітелевізорів, і пшениці. Їх можна перевести на складаннятелевізорів без зростання витрат. Але зі збільшеннямобсягу вироблених телевізорів дедалі складнішим стаєрозподіл ресурсів для їхнього виробництва , іальтернативні витрати зростають.

27

Шляхи зростання виробничих можливостейЕкстенсивний – нарощування виробничих можливостей

шляхом збільшення кількості виробничих ресурсів.• Збільшення площі орних земель.• Відкриття й розробка родовищ корисних копалин.• Збільшення кількості робітників.• Збільшення капіталу.Інтенсивний – нарощування виробничих можливостей за

кількісно незмінних виробничих ресурсів.• Удосконалення матеріально�технічної бази виробництва.• Удосконалення технології виробництва.• Удосконалення організації виробництва.• Підвищення кваліфікації і рівня освіченості робітників.

Таблиця 2

Зміщення кривої виробничих можливостей

28

Основні принципи альтернативного вибору.• Максимізація вигоди за однакових витрат.• Мінімізація витрат за однакової вигоди.• Багатофакторний порівняльний аналіз (сітка ухвалення

рішень).

1.8. Економічне зростання: його показники і значення,фактори економічного зростання

Ринкова економіка розвивається циклічно. Однак,незважаючи на те, що економічне зростання перериваєтьсяспадами, переважає зростання.

Економічне зростання – це найважливіша макро�економічна категорія, яка є показником не лише абсолютногозбільшення обсягів суспільного виробництва, але і здатностіекономічної системи задовольняти чимраз більші потреби,підвищувати якість життя.

Економічне зростання проявляється в тому, що збільшуєтьсявиробництво ВНП і національного доходу, зростає зайнятістьнаселення в суспільному виробництві. Але за інтенсивноготипу зростання кількість працівників може не збільшуватись, анавіть зменшуватись. Тут зростання відбувається завдякивпровадженню науково�технічного прогресу.

Економічне зростання вимірюється двома способами (рис. 3):1) збільшенням загального обсягу реального ВНП або НД

загалом і в розрахунку на душу населення протягом певногочасу (за рік) у грошових показниках;

2) збільшенням ВНП чи НД у розрахунку на душу населенняу відсотках, тобто темпами приросту.

Валовий національний продукт (ВНП) – це ринковавартість вироблених в країні товарів та наданих послуг за рік,які створені національними виробниками на території країнита за її межами.

Якщо немає зростання вказаних економічних показників урозрахунку на душу населення, то таке зростання не забезпечуєпідвищення життєвого рівня населення.

29

При застосуванні обох способів економічне зростаннявимірюють річними темпами у відсотках. Наприклад, якщо ВНПодного року становив 200 млрд грн., а наступного – 210 млрд, тотемп зростання становитиме

Економісти часто занепокоєні навіть при незначномузниженні темпів зростання, бо від темпів залежить збільшенняреального обсягу ВНП. Так, при річному темпі зростання 2%ВНП подвоюється через 35 років, а при 4% – за 18 років.

Економічне зростання є важливим народногосподарськимзавданням. Значення його очевидне. Збільшення ВНП урозрахунку на душу населення забезпечує підвищення рівняжиття. Економіка, яка зростає, дає можливість задовольняти новіпотреби й розв’язувати економічні проблеми як усерединікраїни, так і на міжнародному рівні. Що більший приріст ВНП,то більшу частку його можна використовувати для повнішогозадоволення наявних потреб або для розробки нових програм,створення кращих умов для здобування освіти, медичногообслуговування, підвищення зарплати, пенсій і так далі.

Рис. 3. Економічне зростання і методи його вимірювання

Економічне зростання – це процес збільшення товарів тапослуг, які виробляє національна економіка, це збільшення

реального обсягу ВВП і НД

Економічне зростання вимірюється:

абсолютним приростом ВВП і НДзагалом і в розрахунку на душу

населення

темпами приросту ВВП і НДзагалом і в розрахунку на душу

населення

Економічне зростання залежить:

від кількості та якості еконо�мічних ресурсів, які викорис�

товують у процесі виробництва

від зростання продуктивностіпраці, яке відбувається наоснові впровадження НТП

210200

х 100 = 5%

30

Розрізняють два типи економічного зростання: екстенсивнийта інтенсивний (рис. 4). Екстенсивний тип полягає в тому, щозбільшення обсягу виробництва досягають в основному завдякизалученню у виробництво додаткових трудових, матеріальнихта фінансових ресурсів при незмінній продуктивній силі праці.Інтенсивний тип існує тоді, коли збільшення обсягу виробництвавідбувається завдяки раціональному використанню всіх видівресурсів. Воно пов’язане з упровадженням нових технологій іпідвищенням продуктивності праці. Це означає, що зменшуютьсязатрати ресурсів на виробництво одиниці продукції.

Деякі економісти виділяють третій тип економічногозростання – детенсивний. В умовах детенсивного зростаннязатрати ресурсів на виробництво одиниці продукціїзбільшуються, бо їх використовують нераціонально.Екстенсивний характер розвитку економіки існував у СРСР у30–60�х роках. А у 80–90�х роках існував детенсивний характеррозвитку.

Рис 4. Типи і фактори економічного зростання

Типи економічного зростання

Екстенсивний Реальний(змішаний)

Збільшення обсягуінвестицій

Прискорення НТП,впровадження нової

техніки, нових технологій

Інтенсивний

ФАКТОРИ

ФАКТОРИ

Збільшення кількостізайнятих

Збільшення обсягувикористовуваних

ресурсів

Підвищення кваліфікаціїпрацівників

Підвищеннявикористання основних

і оборотних фондів

Підвищення кваліфікаціїпрацівників

31

Економічне зростання – це багатофакторний суперечливийпроцес, який залежить від багатьох факторів. До основнихчинників зростання переважно відносять такі:

– працю (кількість і якість трудових ресурсів);– землю (кількість і якість природних ресурсів);– капітал (капіталовкладення або інвестиції) з урахуванням

технічного рівня засобів виробництва, який забезпечуєтьсянауково�технічним прогресом;

– підприємницькі здібності. Їх розуміють не тільки якгосподарську діяльність підприємців, а й як господарськиймеханізм, який може сприяти або гальмувати економічнийрозвиток (рис. 5.).

Рис. 5. Основні фактори економічного зростання

Фактори економічного зростання тісно взаємопов’язані іпереплетені. Так, наприклад, праця є високопродуктивною,якщо робітники використовують сучасне обладнання іматеріали під керівництвом здібних підприємців в умовах добреналагодженого господарського механізму.

Залежно від характеру зростання фактори зростанняподіляють на дві групи – екстенсивні та інтенсивні.

До екстенсивних факторів належать:– збільшення обсягу інвестицій за наявного рівня техніки;– збільшення кількості працівників;– збільшення обсягу використовуваної сировини, матеріалів,

палива.

Факториекономічного

зростання

Природніресурси

Продуктивністьпраці

Робочасила

Підприємницькіздібності

Капітал

32

До інтенсивних факторів належать:– прискорення науково�технічного прогресу (впровадження

нової техніки і технологій шляхом оновлення основного капіталу);– підвищення кваліфікації працівників;– поліпшення використання основних і оборотних фондів;– поліпшення організації виробництва.Використання екстенсивних факторів існувало в минулому,

коли був високий приріст робочої сили і значна кількістьнаселення, особливо жінок, не була задіяна в суспільномувиробництві. В другій половині XX ст. приріст робочої сили врозвинутих країнах суттєво знизився, а в деяких кількістьнаселення навіть зменшувалась. Так, в Україні в 90�х рокахкількість населення зменшилася на понад 2 млн осіб.

Поступово вичерпувалися найдоступніші джерела кориснихкопалин, особливо енергетичних ресурсів. Зменшення кількостілюдських і матеріальних ресурсів зумовило перехід доінтенсифікації розвитку економіки, який повинен забезпечитиекономне раціональне використання ресурсів, підвищенняефективності виробництва і збільшення реального обсягувалового національного продукту.

У сучасних умовах найважливішим чинником, який забезпечуєзростання виробництва реального ВНП, є підвищенняпродуктивності праці. Воно залежить від таких факторів:

– технічного прогресу;– затрат капіталу;– освіти і професійної підготовки працівників;– економії, зумовленої масштабами виробництв;– поліпшення розподілу ресурсів, організації виробництва

та інших чинників.Дослідження багатьох економістів показали, що підвищення

продуктивності праці справляє значно більший вплив назростання реального ВНП, ніж збільшення кількостіпрацівників. Але підвищити продуктивність праці доситьскладно. Цього досягають завдяки впровадженню технічногопрогресу, зростанню фондоозброєності, підвищеннюкваліфікації працівників та деяких інших факторів.

33

Підсумки до розділу Виховання економічної культури загалом і

економічний спосіб мислення зокрема в май�бутньому закладе підвалини для кращого вико�ристання в національному господарстві наявнихобмежених ресурсів та активації ділової активності населення.

Економічна свідомість – це осмислення, усвідомленнялюдьми економічної діяльності, взаємодій та відносин,відображення економічної дійсності, а економічне мислення єїї вираженням.

Поєднання позитивної та нормативної мікроекономіки єважливим завданням для економічної теорії і практикифункціонування сучасних підприємств. Його вдалерозв’язання забезпечить продуктивну й ефективну роботумікросистем, дозволить вивчити зміни, що відбуваються внавколишньому економічному середовищі, та їхній вплив наповедінку мікросистем, а також дозволить виробити економічнуполітику як окремого суб’єкта господарювання (підприємства),так у держави загалом.

Економіка, яка функціонує відповідно до виробничихможливостей, має повністю використовувати ресурси.

Основною метою суспільного виробництва є задоволеннявсього різноманіття потреб людей, які мають об’єктивнийхарактер і виражають потребу в матеріальних та духовних благахдля забезпечення умов життєдіяльності.

Фактори економічного зростання тісно взаємопов’язані іпереплетені.

Основні терміниАльтернативна вартістьАльтернативні витратиБуденне мисленняВаловий національнийпродукт (ВНП)Економічне зростання

Економічний спосіб мисленняЗакон чимраз більшихальтернативних витратМакроекономікаМікроекономікаНаукове мислення

34

Запитання і вправи1. Дайте визначення понять «мікроеко�

номіка» та «макроекономіка».2. Які фактори впливають на бюджетну лінію?3. Перелічіть основні принципи альтерна�

тивного вибору.4. Оберіть із запропонованих нижче правильний варіант

відповіді:Сукупність усіх вироблених у країні товарів та наданих послуг за

рік незалежно від розташування національних підприємств – це:А. Валовий внутрішній продукт.Б. Валовий національний дохід.В. Валовий національний продукт.Г. Валовий внутрішній дохід.5. Який із варіантів зміщення кривої виробничих можливостей

можливий при рівномірному підйомі економіки, який досягаютьзавдяки збільшенню кількості та якості ресурсів, впровадженнюпрогресивних змін у техніці й технології виробництва?

6. Чи правильне твердження?

35

Рекомендована література1. Базилевич В. Д. Макроекономіка: підручник /

В. Д. Базилевич, К. С. Базилевич, Л. О. Баластрик;за ред. В. Д. Базилевич. – К.: Знання, 2005. – 851 с.

2. Задоя А. О. Мікроекономіка: Навч. посіб. – 2�гевид. стер. / А. О. Задоя. – К.: Т�во «Знання», КОО,2002. – 211 с.

3. Лобачова Є. Н. Економічна теорія. Підручник у 2�х частинах /Є. Н. Лобачова. – Львів: ЛЄФ, – 2012. –557 с.

4. Мікроекономіка. Навчальний посібник. / Укл. В. В. Бугас,Н. М. Любченко. – К.: КНУТД, 2005. – 120 с.

5. Панчишин С. М. Макроекономіка: Тести і задачі. – / С. М. Пан�чишин. – К.: Либідь, 2002. – 216 с.

6. Савченко А. Г. Макроекономіка. Підручник. – 2�ге вид., без зміни./ А. Г. Савченко. – К.: КНЕУ, 2007. – 448 с.

7. Савченко А. Г. Макроекономіка: Підручник. / А. Г. Савченко. –К.: КНЕУ, 2005. – 441 с.

36

Розділ 2

РИНКОВА СИСТЕМА ТА ПОТІК ОБІГУ

Оскільки в ринкові стосунки вступають різні суб’єкти, а досфери обміну надходять різноманітні товари і послуги, то в країніформується досить складна ринкова структура, яка включаєнайрізноманітніші види ринків.

Ринкова система характеризується пануванням приватноївласності, суспільним поділом праці, широким розвиткомтоварно�грошових відносин. Як і кожна інша соціальна система,вона постійно розвивається.

У цьому розділі посібника подано поняття економічної,ринкової та командної систем, визначено фундаментальніпитання виробництва та модель кругообігу ресурсів усуспільстві.

Навчальна метаОпрацювавши цей розділ, ви зможете:• Дати визначення економічній системі та охарактеризувати

поняття «командна система», «ринкова система».• Знати такі характеристики ринкової системи, як приватна

власність, свобода підприємництва і вибір, власні інтереси,конкуренція, ринок і ціна, технологія і капітальні товари,спеціалізація, використання грошей.

• Дати відповідь на три фундаментальні запитання: Щовиробляти? Як вироблятимуть блага? Для кого вироблятиблага?

• Аналізувати причини кінця командної системи: проблемукоординації, проблему ініціативності.

• Зобразити модель кругообігу ресурсів продуктів і доходів усуспільстві.

37

2.1. Економічні системи:командна система, ринкова система

Економічна система – це:• сукупність відносин між людьми, що складаються з

приводу виробництва, розподілу, обміну і споживанняекономічних благ;

• сукупність людей, об’єднаних спільними економічнимиінтересами;

• історично визначений спосіб виробництва;• упорядкована система зв’язків між виробниками та спо�

живачами матеріальних і нематеріальних благ;• сукупність всіх економічних процесів, що функціонують

у суспільстві на основі притаманних йому відносин власностіта організаційно�правових норм тощо.

Система як загальнонаукове поняття – це сукупністьвзаємопов’язаних і розміщених у належному порядку елементівпевного цілісного утворення.

Кожній системі притаманні такі властивості: цілісність,упорядкованість, стійкість, саморух та загальна мета.

Економіка будь�якої країни функціонує як багатовимірнасистема, що складається з багатьох різних взаємопов’язаних тавзаємозалежних компонентів, які розвиваються відповідно доспільних для всієї системи законів.

Економічна система – це сукупність взаємопов’язаних івідповідно впорядкованих елементів економіки, що утворюютьпевну цілісність, економічну структуру суспільства, яка маєзагальну мету.

Командна системаКомандна система існувала в колишніх соціалістичних

країнах та республіках СРСР. Вона виникла внаслідок низкисоціалістичних революцій, ідеологічним знаменом яких бувмарксизм. Конкретну ж модель командної системи розробив

38

В. І. Ленін і розвинув Й. В. Сталін. Розглянувши такі основніструктурні елементи цієї економічної системи, як стосункивласності, механізм координації інтересів різних суб’єктівнародного господарства, форми державного регулюваннягосподарських зв’язків між суб’єктами суспільноговиробництва та державою, можна зрозуміти приреченість такоїсистеми.

У системі відносин власності, що склалася в команднійекономіці, панівними вважалися дві основні форми власності:суспільна (загальнонародна) та колективна (колгоспно�кооперативна). Всі основні об’єкти власності належалинародові, перебували в його володінні, розпорядженні,користуванні, що передбачало єдність, прозорість потреб таінтересів основних суб’єктів економічних відносин. Насправдіж монопольним правом розпорядження та використанняосновних об’єктів суспільного виробництва володіли владніоргани: партійні, радянські, профспілкові, частковогосподарські.

Можливість задовольняти свої корпоративні інтереси всистемі відносин власності, що склалися, відкидала у владнихструктур навіть думку про можливість та доцільність існуванняякихось інших, не підконтрольних їм форм власності, пропотребу існування конкуренції як внутрішнього двигунарозвитку економіки.

Монополія однієї форми власності, виникнення на ційоснові гігантських державних монополій в усіх сферахгосподарського життя позбавляли права на існуванняринковий механізм управління економікою з йогопринципами «що виробляти», «як виробляти», «для коговиробляти». Його існування було неможливе без конкуренції,ринкового ціноутворення на основі дії закону попиту тапропозиції, інших ринкових важелів.

Специфіка відносин власності, що склалася в країнахсоціалізму, визначала й специфіку механізму координаціїосновних суб’єктів суспільного виробництва. Основу такого

39

механізму визначав не ринок з його об’єктивними законами, адержавне централізоване планування, тобто формуванняпотреб, планів розвитку кожного суб’єкта та способів реалізаціїцих планів з єдиного центру. Тому відповіді на питання «щовиробляти?», «як виробляти?», «для кого виробляти?»диктували не споживачі, а держава; обмежені ресурсирозподіляли між виробниками і споживачами не ринок, адержавні органи з їхнім суб’єктивним і суб’єктивістськимбаченням потреб та інтересів практично кожного суб’єктавиробництва, кожної людини.

Оскільки між державою і громадянином не існувало такоїпроміжної ланки, як ринок, тоузгодження потреб та інтересіввідбувалося за допомогоютотального примусу. Фактичнодержава, державні органивизначали, які потреби, в якійкількості та коли (в порядкучерги) може задовольнитилюдина. Намагання державиконтролювати всі без винятку процеси у сфері виробництва,розподілу, обміну та споживання, відсутність ринковихважелів і зацікавленості в результатах своєї праці з бокубільшості громадян породили стійкий ефект дефіцитупрактично на всі види продукції, в першу чергу на товаримасового вжитку.

Отже, нежиттєздатність командної економічної системибуло сформовано в надрахсамої системи, а її розпадприскорено діями бюрокра�тичного апарату на всіх йогощаблях, небажанням поступи�тися ані крихтою влади врегулюванні економічних про�цесів, наростанням супереч�ностей у соціальній системі.

40

Наприклад, у середині 60�х років у СРСР державні органивстановили понад 700 показників з виробництва та реалізації,400 – з використання капіталовкладень, 100 – із заробітноїплати, праці, фінансів. Причина такої величезної кількостіпоказників, за допомогою яких регламентувалася вся діяльністьу народному господарстві, полягала не тільки в бажаннідержавних органів підкорити та проконтролювати найменшіланки економічної системи. Відсутність відчуття власника,господаря у багатьох активних суб’єктів економічних відносин,неможливість задовольнити власні потреби й інтересизаконним шляхом приводили до розкрадання тарозбазарювання багатьох ресурсів, до формування затратноїабо «абсурдної», економіки.

Ринкова системаЗагалом, ринок розглядається як механізм, що поєднує

покупця та продавця.

Ринок — економічні взаємовідносини, які виникають у процесітоварно�грошових взаємозв’язків виробництва і споживання,обслуговування потреб пропозиції і попиту.

Ринкова система характеризується пануванням приватноївласності, суспільним поділом праці, широким розвиткомтоварно�грошових відносин. Як і кожна інша соціальнасистема, вона постійно розвивається. Сформований затоварного господарювання одночасно з виникненнямтоварно�грошових відносин, ринок поступово перетворивсяна всеосяжну багатоукладну систему, яка спирається наприватне підприємництво. Система вільного під�приємництва, що базується на приватній власності, системівільного ціноутворення та конкуренції, є не що інше, якринкова економічна система. Сучасна ринкова системарозвивається на основі високорозвиненої технології,різноманітних форм власності й активної участі держави векономіці. В кожній окремій країні цей розвиток відбувається

41

у специфічних варіантах – це вільне ринкове господарство,соціально орієнтована ринкова економіка, перехідна до ринкуекономіка.

У ринковій системі діють специфічні стимули та принципигосподарювання, що ґрунтуються на свободі підприємництва,свободі професійного вибору, свободі споживчого вибору (вмежах бюджетного обмеження), свободі вибору кожнимсуб’єктом джерел доходів – заробітної плати, підприємницькогоприбутку, відсотка за банківськими вкладами, дивідендів наакції тощо. Стимулом підприємницької діяльності та ринковоговибору є приватна, економічна зацікавленість. Підприємцізацікавлені в максимізації прибутку, власники засобіввиробництва – в отриманні високого доходу за їх використання,а споживачі, купуючи необхідні їм товари і послуги, намагаютьсядосягти оптимальної вигоди та максимізувати отриманукорисність.

2.2. Характеристики ринкової системи: приватнавласність, свобода підприємництва і вибір,власні інтереси, конкуренція, ринок і ціна,

технологія і капітальні товари, спеціалізація,грошовокредитна система

Основними умовами переходу до ринкової економіки є:� приватизація та роздержавлення, створення приватної

власності на економічні ресурси;� свобода підприємництва і вибору;� створення високорозвиненої грошово�кредитної системи;� формування ринку товарів і послуг.Приватна власністьКожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися

своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчоїдіяльності.

Право приватної власності набувається в порядку,визначеному законом.

Право приватної власності є непорушним.

42

Приватна власність – це закріплення права контролюекономічних ресурсів і життєвих благ за окремими людьми абоїх групами.

Приватна власність – форма власності, захищене закономправо громадянина чи юридичної особи на конкретне майно(землю, нерухомість, засоби виробництва, гроші і цінні папери,товари, інтелектуальний продукт), що полягає в тому, що ціоб’єкти власності належать приватним особам, сім’ям, групі осіб.Приватна власність на засоби виробництва є основнимелементом ринкової економіки.

До приватної власності відноситься як індивідуальна, так ікорпоративна, акціонерна, недержавна власність.

Приватна власність створює умови для:� незалежності і свободи. Підприємці можуть вільно укладати

між собою юридичні контракти, купувати, контролювати,застосовувати і реалізовувати матеріальні ресурси;

� справжньої зацікавленості в результатах господарювання,що надає динамізму розвиткові країни;

� виникнення конкуренції між товаровиробниками різнихформ власності.

Приватна власність – це стосунки між людьми щодоматеріальної основи господарської діяльності, тобто засобіввиробництва. Тобто власність пов’язана з економічною владою,з управлінням виробництвом, з повсякденними стосункамиміж людьми. Оскільки основною метою господарськоїдіяльності є досягнення певного ефекту при виробництві іреалізації товарів і послуг, власником цього ефекту є власникматеріальних факторів виробництва, тобто землі і капіталу.Тому стосунки власності становлять основу соціально�економічних стосунків між людьми.

Конкуренція

Конкуренція – це змагання між економічними суб’єктамиза кращі умови придбання ресурсів і продажу товарів дляотримання вищого прибутку, інших вигод.

43

Конкуренція – це цивілізована, легалізована формаборотьби за існування і один із найдійовіших механізміввідбору і регулювання в ринковій економіці. Саме вконкурентній боротьбі між підприємствами за споживачівнароджуються якісні товари, невисокі ціни і культураобслуговування.

Виникнення конкуренції сприяє формуваннюраціональних співвідношень між різними формами власності,тобто доцільної структури форми власності. Ефективністьконкуренції виявляється в тому, що вона витискає виробниківі форми власності, які є неконкурентоспроможними, замінюєїх іншими. Конкуренція між різноманітними формамивласності сама по собі корисна, тому що стимулює кожну з нихдо вдосконалення. Свобода підприємництва і вибору дозволяєкожному окремому суб’єктові господарювання брати на себевідповідальність за вибір певних рішень, які враховуються істають економічно ефективними завдяки існуванню вільнихринків.

Конкурентні ринкові стосунки фокусуються у системіринкових цін, яка відображає умови (витрати) виробництва,вподобання споживачів та вплив інших факторів, до якихзмушені пристосовуватися власники виробничих ресурсів,підприємці, споживачі, інші суб’єкти ринку.

Стосунки конкуренції в економічній теорії поділяють на дваосновні види: досконалу та недосконалу конкуренцію.

Досконала конкуренція — ринкова структура, якійвластиві багато незалежних продавців та покупців, вільневходження в ринок і вихід з нього.

Ці особливості ринку досконалої конкуренції не дають змогиокремим агентам впливати на рівень цін.

Недосконала конкуренція — ринкова структура, якійпритаманні обмежена кількість продавців, утруднене абовідсутнє вільне входження в ринок.

44

Така структура дає змогу окремим ринковим агентамвпливати на рівень цін та масштаби виробництва. Недосконалаконкуренція виявляється у трьох формах: олігополії,монополістичній конкуренції та ринку чистої монополії.Детально про ринкові структури мова піде у 6–9 розділах.

Свобода підприємництва і вибірСвобода підприємництва означає, що приватні підприємства

мають право купувати ресурси, використовувати їх у процесівиробництва за власним вибором і так само продавати готовівироби. Ніякі перешкоди і обмеження, які встановлюютьдержава або інші виробники, не повинні заважатипідприємствам ухвалювати рішення про вступ в ту чи іншугалузь або вихід з неї.

Свобода вибору означає, що власники економічнихресурсів самі вибирають бажаний, доцільний, вигідний,найкращий вид трудової чи господарської діяльності, якийне забороняє закон країни. Закони призначені обмежувати ізабороняти лише ті види діяльності (крадіжка, нелегальнийпродаж деяких товарів і послуг), які викликають реальнунебезпеку життю і свободі людей, громадському порядку,суперечать нормам моралі. Все інше має бути дозволено.Ринкова економіка знімає заборони не лише на виробництво,але й на продаж, перепродаж, обмін товарів як самимитоваровиробниками, так і будь�якими посередниками, щостоять між виробником і споживачем.

Економічна свобода передбачає вільне існування нарівноправних умовах підприємств різних форм власності. Мовайде про те, що не повинно бути якихось «особливих»сприятливих умов для підприємств однієї форми власності і невигідних для підприємств інших форм власності. Економічнасвобода передбачає надання всім формам власності права наіснування, права бути складовою частиною економіки.

Важливою ознакою свободи підприємництва і вибору євільне ціноутворення. При вільному ціноутворенні ринковаціна не обмежується зовнішніми чинниками. Вона не

45

призначається згори, а формується внаслідок продажу, на основівзаємного узгодження між продавцем і покупцем, взаємодіїпопиту і пропозиції.

Створення високорозвиненої грошовокредитної системиСтворення ринку неможливе без розвиненої грошово�

кредитної системи.

Грошова система – форма організації грошового обігу вкраїні, тобто рух грошей у готівковій і безготівковійформах.

Її створюють грошові знаки, грошові одиниці, правила емісіїі форми обігу грошей, грошові стосунки, законодавчо закріпленідержавою. Грошова система виконує дуже важливу функцію вринковій економіці. Без грошей і грошового обігу розвинутийринок неможливий або надзвичайно утруднений. Грошовийобіг – «кровоносна система» економіки. Від ступенярозвиненості грошової системи, її успішного функціонуваннязалежать господарська активність, економічне зростання,добробут суспільства.

Кредитна система – сукупність кредитно�розрахунковихвідносин, форм і методів кредитування, а також системавалютно�фінансових установ.

Кредитна система забезпечує акумуляцію вільнихгрошових капіталів, доходів і заощаджень різних верствнаселення; надає їх у позику фірмам, уряду і приватним особам.Кредитна система опосередковує весь механізм суспільноговідтворення і служить потужним чинником концентраціївиробництва і централізації капіталу, сприяє швидкіймобілізації вільних грошових засобів і їх використанню векономіці країни.

Важливою часткою грошово�кредитної системи є ринокцінних паперів або фондовий ринок.

46

Ринок цінних паперів – це ринок, який забезпечуєдовгострокові потреби у фінансових ресурсах шляхом обігу наньому акцій, облігацій, депозитних сертифікатів,казначейських зобов’язань та похідних від них.

Цей ринок дозволяє продати або придбати право навласність, втілене в цінних паперах, і отримувати дохід з цієївласності. Фондовий ринок у командно�адміністративнійсистемі був не потрібний, отже його й не використовували.

Формування фондового ринку в перехідний період єнайважливішою потребою, без нього неможливе існуванняринкової економіки. Цей ринок є верхівкою ринковоїструктури, це найскладніший і чуттєвий механізм йогорегулювання.

У процесі реформування планової економіки створюютьсяумови для виникнення досить вмістого ринку. Місткістьринку – це потенційно можливий обсяг продажу певноготовару на ринку протягом заданого періоду, він залежить відпопиту на товар, рівня цін, загальної кон’юнктури ринку,доходів населення, ділової активності. Місткість ринкувизначається співвідношенням попиту і пропозиції, кількістютоварів і послуг, що продаються, і якнайбільшою кількістювиробів, яку можна прийняти до продажу. Місткість ринкузмінюється у часі.

2.3. Три фундаментальні запитання:Що виробляти? Як вироблятимуть блага?

Для кого виробляти блага?Ефективність функціонування національної економіки –

задоволення поточних потреб суспільства, нагромадженнянаціонального багатства і стан довкілля – вирішальною міроюзалежить від типу економічної системи.

47

Економічна система – це спосіб організації національноїекономіки.

Основними елементами економічної системи є, по�перше,спосіб узгодження діяльності суб’єктів господарського життяабо спосіб розв’язання основних проблем організації економіки;по�друге, власність на виробничі ресурси та виготовлені життєвіблага.

Економіка як сфера життя суспільства, де здійснюєтьсявиробництво товарів і послуг, обмін ними, розподіл таспоживання, завжди передбачає можливість вибору для їїсуб’єктів. Скорочувати чи збільшувати обсяг виробництва,скорочувати чи заощаджувати, купувати чи утримуватися,збільшувати робочий час або робити вибір на користь вільногочасу – це лише незначна частина проблем. Серед нихвиділяють три головні, або фундаментальні: що виробляти? яквиробляти? для чого виробляти?

Що виробляти?Наприклад,у твоєї сім’ї є ділянка землі. На ній можна

вирощувати овочі, плодові дерева; на ній можна побудуватибудинок і здавати в оренду або просто залишити длявідпочинку. За фінансової скрути, напевно, доцільно щось наній вирощувати і продавати на ринку. Але для цього слідспочатку дослідити, що користується попитом на ринку, чоготам бракує. Будь�якого виробника хвилює багато питань: Якіблага та в якій кількості виробляти? Скільки кожного з товарівмає виробити економіка і скільки кожної з послуг вартозапропонувати? І коли це зробити? Що сьогодні слідвиробляти – одяг чи взуття, небагато високоякісних дорогихсорочок чи багато дешевих? Чи виробляти багато предметівспоживання і небагато товарів виробничого призначення, чинавпаки? Проблема полягає і в тому, що виробник має

48

обмежену кількість ресурсів, що можна одночасно використатидля виробництва конкретного товару. Тому треба визначитись,що виробляти зараз, а що згодом.

Як вироблятимуть блага?Розв’язуючи першу проблему, виробники обирають

найкращі способи виготовлення того чи іншого комплексублаг. Наприклад, ваша родина вирішила вирощувати овочі.Для цього вам необхібно зорати землю. Як? Плугом чилопатою? А може, варто придбати/орендувати трактор?Отже, ви починаєте розв’язувати, яку технологію кращеобрати.

Також виробники, розв’язуючи питання, як вироблятитовар, мають відповісти на запитання: Які технології та ресурсислід використовувати для виробництва продуктів? Із чогокраще виробляти електроенергію – з нафти чи з вугілля? Хтомає обробляти землю, а хто навчати учнів та студентів? Якдоцільніше виробляти блага – за допомогою машин імеханізмів чи ручної праці? На приватних чи державнихпідприємствах?

Для кого виробляти блага?Кому пожинати плоди економічних зусиль, тобто як

розподіляти виготовлені блага між різними індивідами тадомогосподарствами? Яке ми хочемо мати суспільство – де малобагатих і багато бідних, чи в якому переважає середній клас, абагатих і бідних обмаль?

Типи економічних системКожна економічна система має розв’язати три головні

економічні питання(що? як? для кого?), і залежно від того, вякий спосіб суспільство розв’язує ці питання, формуєтьсяпевний тип економічної системи: традиційна, командна,ринкова (табл. 3).

49

Традиційна економічна системаТрадиційна економічна система – це спосіб організації

економічного життя, за якого всі ресурси перебувають у власностігромадян і розподіляються відповідно до давніх традицій.

На запитання ЩО ВИРОБЛЯТИ? – відповідь: те, щовиробляли предки. Наприклад, якщо весь рід виготовлявглиняний посуд, то запитання що виробляти? не викликаєсумнівів: глиняний посуд. Способи обробітку землі,вирощування овочевих культур, приготування страв – усе цеможна зберігати незмінним багато років. Традиційні технологіїзмінюються дуже повільно. Тому на запитання ЯКВИРОБЛЯТИ? – відповідь: як це робили предки.

Такі системи існували давно, проте, і в сучасному світі можназнайти приклади країн з традиційною економічної системою,це: Бенін, Бангладеш, Гаїті, Гамбія, Малі, Танзанія, Сомалі, Чад,Судан, Ефіопія.

Характерні риси основних типів

Традиційна

• відсталістьтехнологій• широке викорис�тання ручної праці• багатоукладністьекономіки• замкнутість• консерватизм• економічні рі�шення ухвалюютьна підставібагатовіковихтрадицій тазвичаїв

Командна

• державна власність на всіекономічні ресурси• планування всіхекономічних подій• монополізація вироб�ництва та збуту продукції• жорстка централізація урозпорядженні ресурсамита їхньому розподілі• обмеження диференціа�ції доходів («зрівнялівка»)• більшість економічнихрішень ухвалюють урядовіоргани

Ринкова

• приватна власністьна економічні ресурси• вільнепідприємництво• наявність особистоїекономічноїзацікавленосгі• ринковасаморегуляція черезпопит та пропозицію• вільна конкуренціявідсутність державно�го впливу на еконо�міку

Таблиця 3Характеристики економічних систем

50

Основні характеристики такої системи:1. Панування приватної власності.2. Низький рівень економічного і соціального розвитку.3. Багатоукладність економіки.4. Залежний характер соціально�економічного розвитку.5. Виробництво, розподіл і обмін базуються на звичаях,

традиціях, культових обрядах.6. Технічний прогрес різко обмежений.7. Неписьменність населення, перенаселеність, високий

рівень безробіття, низька продуктивність праці.8. Темпи росту населення перевищують темпи росту

промислового виробництва.9. Велика зовнішня фінансова заборгованість.10. Винятково висока роль держави і силових структур в

економіці і політиці.Командна економікаЗа умов командної економіки всі три запитання розв’язує

певний центральний орган, який спершу визначає, що і в якійкількості виробляти, й неодмінно контролює виконання своїхрозпоряджень. У такий самий спосіб розв’язують і питання ЯКі ДЛЯ КОГО виробляти.

Командна економіка або адміністративно�господарськасистема має такі характерні риси:

1. Суспільна власність на фактори виробництва.2. Панування централізованого планування і розподілу

економічних ресурсів.3. Колективне ухвалення господарських рішень шляхом

централізації планування економічної діяльності.4. Відсутність будь�якої конкуренції і монополізм виробників.5. Відсутність ринкової системи стимулювання і мотивації

виробників.6. Панування виробника над споживачем. На ринках за такої

системи купують тільки те, що виробляють. Вибору у споживачанемає.

Така система має переваги і недоліки (табл. 4).

51

Переваги

Надає можливість передбачитий усунути екстерналії*Концентрує ресурси й зусиллязадля вирішення певної проб�леми та створення можливос�тей швидкого її вирішенняЗабезпечує швидкі структурнізрушенняЗдатна успішно виконуватипрості завданняНадає можливість підтримува�ти й розвивати некомерційнийсектор (соціальну інфраструктуру)Гарантує певний соціальнийзахист населення (зайнятість,визначений мінімальнийрівень доходів тощо)

Недоліки

Пригнічує економічну свободу,конкуренціюОбумовлює монополізм держави, диктатвиробника

Виключає приватну ініціативу

Підриває (знищує) стимули довисокоефективної праці

Не стимулює НТП та інновації в економіці

Закріплює низьку якість і вузькийасортимент продукції

Спричиняє постійний дефіцит товарів.Незадоволений попит, приписки, тіньовуекономікуПороджує бюрократизм, волюнтаризм,хабарництво, корупцію, паразитизмВеде до автаркії (грец. – самовдоволення,замкнутість)Неефективне, нераціональне, ресурсомісткевиробництвоНизький життєвий рівень населення

Ринкова економікаДля ринкової економіки характерне вільне розв’язання

головних економічних проблем через встановлення ринковихпропорцій між виробництвом і споживанням за допомогою цін.Ринкова система – це система господарювання, що базується наприватній власності, ринковому ціноутворенні та конкуренції.

Таблиця 4

Переваги й недоліки командної системи

* Екстерналії (зовніші ефекти) в економіці – дії ринкових транзакційна третіх осіб, не опосередковані ринком.

52

Переваги й недоліки такої системи зображено у табл. 5.

Змішана економікаПринципи «змішаної економіки» розробляли А. Вагнер,

С. Чейз, Дж. М. Кейнс, Е. Тансен, П. Самуельсон та інші.

Переваги

Є автоматичним регуляторомекономіки (сприяє розподілуресурсів у галузях і сферах)

Забезпечує збалансованість плато�спроможного попиту і пропозиції

Оперативно реагує на зміну потреб(кон’юнктуру) і сприяє їхзадоволенню

Стимулює підприємницькуактивність, постійний пошук

Сприяє підвищенню ефективностігосподарювання (скороченнювитрат і поліпшенню якостіпродукції)

Недоліки

Нездатний забезпечитиконкурентне середовище

Обумовлює безробіття

Спричиняє великудиференціацію населення задоходами

Виявляє руйнівну дію нанавколишнє середовище

Не забезпечує задоволеннясоціально�економічних потребсуспільства (наукових,освітніх, культурних тощо)

Джон Мейнард Кейнс– англійський еконо�

міст, засновник кейнсі�анського напрямку в

економічній теорії

Пол ЕнтоніСамуельсон – амери�канський економіст,лауреат Нобелівської

премії з економіки

Адольф Вагнер –німецький економіст

Переваги й недоліки ринкової економікиТаблиця 5

53

Характерними рисами змішаних систем є:1. Приватна власність у її різноманітних формах.2. Переплетення, взаємопроникнення і взаємодоповнення

колективного, приватного і державного господарств, а такожвзаємний перехід одного типу господарства в другий.

3. Соціальна орієнтація економіки, підвищення на її основіжиттєвого рівня людей. Людина стає головною цінністю в такійсистемі. Досягти цього можна лише на основі зростаннярегулювальної ролі держави, а з іншого боку, повинніпроявлятись умови ринкового саморегулювання. У такому разідержава не повинна втручатися в діяльність господарськихструктур. Для змішаних систем характерне поєднаннясаморегулювання і державного регулювання економіки.

4. Демократична форма управління спроможна забезпечитиекономічні, політичні та духовні гарантії для найповнішоїреалізації можливостей кожної людини.

Слід підкреслити те, що жодна з названих вище основнихекономічних систем не існує нині в чистому вигляді.

Сутність ринкового саморегулювання, принцип «прихованоїруки» ринку

Оскільки при розв’язуванні головних економічних проблемрішення ухвалюють як виробник, так і споживач самостійно, то,на перший погляд, це мало б привести до хаосу, анархії,диспропорції, втрати ресурсів. Проте, як свідчить історичнийдосвід, цього не буває. Незважаючи на певні недоліки, розвинутаринкова система загалом забезпечує внутрішній порядок.

Здатність ринку поєднувати особисті йсуспільні інтереси вперше обґрунтувавАдам Сміт (1723 – 1790) у відомій праці«Дослідження про природу і причинибагатства народів» (1776 p.). Сутьдослідження полягає в тому, що коженіндивід, укладаючи свій капітал дляодержання якнайбільшого максимальногоприбутку, переслідує власний інтерес, алепри цьому його направляє «прихованарука» на досягнення спільного блага.

Адам Сміт –шотландський

економіст і філософ

54

Як діє «невидима рука» СмітаЗакони ринку змушують продавців і покупців діяти з

урахуванням взаємних інтересів. Так, підприємець ніколи нестане випускати товари, які підходять тільки йому і в яких незацікавлені споживачі. Та й захмарну ціну він не зможевстановлювати – в цьому разі його легко обійдуть конкуренти.Виходить, що перемагають і отримують якнайбільший прибутоклише ті, кому вдається задовольнити потреби населеннятоваром найкращої якості і за якнайнижчою вартістю.Підприємці зовсім не піклуються про благополуччя суспільства,але їхній егоїзм корисний усім громадянам. Тому Сміт вважав,що втручання держави в економіку приносить шкоду:«невидима рука ринку» сама якнайкраще справляється з усімапоточними завданнями і проблемами. Потрібно дозволитикожній людині вільно переслідувати свою економічну вигоду, іце найкраще сприятиме зростанню національного багатства вцій країні. Відповідно до теорії, яку висунув Адам Сміт,«невидима рука» включає в себе шість основних елементів:

Ринкові ціни, що формуються при врівноважені попиту тапропозиції.

Коливання норм і маси прибутку, тобто можливістькапіталу йти з малоприбуткових і вливатися у високоприбутковісфери бізнесу.

Вільну конкуренцію, що спонукає робити лише потрібніринкові товари.

Попит, який є потужним двигуном для всієї економіки. Пропозицію товарів, здатну задовольнити весь наявний попит. Кредитування Центральним банком комерційних банків і

видачу позик останніми домашнім господарствам і фірмам.Невидима рука ринку в сучасних умовахПотрібно враховувати, що А. Сміт створював свою теорію в

той час, коли ще світова економіка не знала, що таке масштабнікризи, «Велика депресія», великі фінансові махінації,транснаціональні корпорації, інтеграційні процеси, екологічнікатастрофи і т. д. Крім того, повністю ринкова економіка не в змозімислити стратегічно, розв’язувати соціальні завдання, захищатидовкілля, забезпечувати людину послугами, які не приносять

55

прибуток (будівництво інфраструктури, підтримка обороно�здатності країни тощо), згладжувати хвильовий характерекономічного розвитку. Ось чому в наш час втручання державипросто обов’язкове. Питання полягає лише в тому, в якій мірі і задопомогою яких інструментів його здійснюватимуть.

2.4. Кінець командної системи:проблема координації, проблема ініціативності

Розглянувши ринкову економіку, яка дає відповіді на такіосновні запитання: ЩО, ЯК і ДЛЯ КОГО виробляти, маємоуявлення про те, чому командна система Радянського Союзурозвалилась. Ця система зіткнулася з двома проблемами –проблемою координації та стимулювання.

Проблема координаціїЦентральні органи планування повинні були координувати

мільйони індивідуальних рішень: споживачів, постачальниківресурсів і підприємств.

Центральні органи планування мали встановити реальнийрічний прогноз виробництва. Потім вони повинні були надативсі потрібні дані – оплату праці, машини, електроенергію, сталь,скло, фарби, транспортування для виробництва та постачанняцих товарів.

Проблема координації стала складнішою, оскільки економікарозвивалася. Продукти і виробничі процеси ставали дедаліскладнішими, а кількість галузей, які потребували планування,збільшувалась. Методи планування, які працювали дляпростішої економіки, виявилися неефективним для розвиткуекономіки. Вузька спеціалізація і виробничі простої сталинормою, а не винятком. У спробі впоратися керівникизменшували асортимент продукції, орієнтуючись на один абодва продукти в кожній категорії продуктів.

Проблема ініціативностіКомандна економіка також зіткнулася з проблемою

стимулювання. Центральні органи планування визначають кількістьвипуску продукції. Якщо вони недооцінили, скільки потрібноавтомобілів, борошна, одягу чи м’яса в державі – виникають постійні

56

перебої і надлишки цих товарів. За умови, що менеджери, якіуправляють виробництвом цих товарів, незаохочені в задоволенніпоставлених цілей виробництва, у них не існує ніякого стимулу,щоб пристосувати виробництво у відповідь на дефіцит і профіцит.Не було коливання в ціні і рентабельності, щоб попереджувати пропотрібну кількість продуктів. Отже, багато продуктів булинедоступними або їх не вистачало, в той час як інші продукти були внадмірній кількості на складах.

Командна система Радянського Союзу зазнала краху черезринкові реформи, а також інновації та підприємництво.

2.5. Модель кругообігу ресурсів продуктів і доходів у суспільстві

Двосекторна модель кругообігу відображає замкненунаціональну економіку, що містить лише два економічні суб’єкти– домогосподарства та фірми. У нижній частині рис. 6 показаноринок ресурсів. Тут домогосподарства, які безпосередньо абоопосередковано володіють усіма ресурсами (працею, землею,капіталом, підприємницьким хистом), постачають ці ресурсипідприємствам. Підприємства потребують ресурсів, бо саме заїхньою допомогою виробляють товари й послуги.

Рис. 6. Модель кругообігу ресурсів

57

Платежі фірм домогосподарствам за ресурси називаютьдоходами. Ці доходи домогосподарства привласнюють у виглядізаробітної плати (оплати праці), ренти (плати за землю),відсотка (плати за капітал) і прибутку (плати запідприємницький хист). Водночас платежі фірм за придбаніресурси є їхніми витратами.

Ця схема кругообігу містить два кола – внутрішнє й зовнішнє.Внутрішнє коло відображає рух ресурсів, товарів і послуг –потік за годинниковою стрілкою. Зовнішнє коло віддзеркалюєгрошовий потік доходів, витрат і споживчих видатків – протигодинникової стрілки.

На верхній частині схеми показано ринок продуктів.Грошовий дохід, який домогосподарства отримують від продажуресурсів, вони спрямовують на купівлю товарів і послуг. Черезвидатки домогосподарства виявляють свій попит на товари йпослуги. Фірми використовують ресурси, які вони придбали,для виробництва, а отже, пропозиції товарів і послуг на тихсамих ринках. З погляду фірми видатки на товари й послугистановлять виторг, або надходження, від продажу товарів іпослуг.

З цієї схеми видно, що в замкненій національній економіцідоходи одних економічних суб’єктів є витратами інших.Витрати фірм на ресурси є доходами домогосподарств (зарплатата інші види доходів). З іншого боку, видатки домогосподарствна товари й послуги становлять виторг (надходження) фірм відреалізації продукції.

Із двосекторної моделі випливає, що виторг фірм дорівнюєвеличині доходів домогосподарств. Інакше кажучи, в замкненійекономіці, в якій відсутнє державне втручання в господарськіпроцеси, обсяг національного виробництва у грошовому виразі(виторг фірм) дорівнює величині грошових доходів (видатків)домогосподарств.

Фізичний («ресурси – продукція») та грошовий («видатки– доходи») потоки відбуваються одночасно у протилежнихнапрямах і безмежно повторюються. Ці потоки здійснюютьсябез перешкод за умови, що видатки домогосподарств

58

дорівнюють обсягові національного виробництва. Видаткидомогосподарств стають виторгом фірм, що дає їм змогупродукувати товари й послуги та здійснювати платежі заресурси. Ці платежі знов у вигляді доходів повертаються довласників факторів виробництва.

Якщо видатки домогосподарств із певних причинзменшуються, фірми змушені скорочувати обсяги своговиробництва, що зменшує доходи, які визначають у свою чергувидатки, тобто попит на товари й послуги.

Підсумки до розділу У ринковій системі діють специфічні

стимули та принципи господарювання, щоґрунтуються на свободі підприємництва, свободіпрофесійного вибору, свободі споживчого

вибору (в межах бюджетного обмеження), свободі виборукожним суб’єктом джерел доходів – заробітної плати,підприємницького прибутку, відсотка за банківськимивкладами, дивідендів на акції тощо. Стимулом підприємницькоїдіяльності та ринкового вибору є приватна, економічназацікавленість. Підприємці зацікавлені в максимізації прибутку,власники засобів виробництва – в отриманні високого доходуза їх використання, а споживачі, купуючи потрібні їм товари тапослуги, намагаються досягти оптимальної вигоди ймаксимізувати отриману корисність.

Економіка являє собою сукупність взаємопов’язаних івзаємозумовлених ринків, які утворюють цілісну ринковусистему. Всі елементи цієї системи перебувають в певнихспіввідношеннях один з одним. Так, наприклад, підприємець,розпочинаючи виробництво, щоб потім на товарному ринкупродавати товари, спочатку повинен на ринку робочої силикупити потрібні трудові ресурси.

На ринку грошей і цінних паперів добуваються кошти дляфінансування капіталовкладень. А це означає, що економічнежиття підприємця (бізнесмена) протікає практично в двохвимірах. Один вимір, мікроекономічний, характеризує

59

поведінку підприємця на окремо взятому ринку. Одночасно віноб’єктивно втягується і в ширший економічний процес, девступає у стосунки з тими, хто володіє ресурсами і торгує нимина інших ринках. У масштабах народного господарства цейпроцес називається процесом відтворення, або макроеконо�мічним процесом.

Основні терміниГрошова системаДосконала конкуренціяЕкономічна системаКредитна система

Завдання і вправи1. Дайте визначення поняття «економічна

система».2. Дайте характеристику ринкової системи.3. Економічна система дає відповідь на такі

запитання (оберіть один із правильних варіантіввідповіді):

A. Що виробляти? Коли виробляти? Для кого виробляти?Б. Що виробляти? Як виробляти? Ким виробляти?В. Що виробляти? Як виробляти? Для кого виробляти?Г. З чого виробляти? Як виробляти? Для кого виробляти?4. У чому полягає принцип «прихованої руки» ринку?5. Вкажіть переваги й недоліки командної економіки.

Командна економіка

Переваги Недоліки

Недосконала конкуренціяПриватна власністьРинокРинок цінних паперів

60

6. Заповніть модель кругообігу ресурсів продуктів і доходів усуспільстві.

7. Чи правдиві твердження?

,

61

Рекомендована література1. Башнянин Г. І. та ін. Генеза ринкової економіки

(політекономія, макроекономіка, мікроекономіка,економічний аналіз, економіка підприємства,менеджмент, маркетинг, фінанси банка, інвестиції,біржова діяльність): терміни, поняття, персоналії) /За ред. д.е.н., проф. Г. І. Башнянина і В. С. Іфтемінчука. К.: Магноліяплюс, 2004. – 688 с.

2. Базилевич В. Д. Макроекономіка: підручник / В. Д. Базилевич,К. С. Базилевич, Л. О. Баластрик; за ред. В. Д. Базилевич. – К.: Знання,2005. – 851 с.

3. Базілінська О. Я. Макроекономіка: Навчальний посібник. /О. Я. Базілінська. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 442 с.

4. Верховода Л. Підприємництво. Нові форми господарювання. /Л. Верховода. // Економіка України, 2002. – №10. – 452 с.

5. Загальна економіка: Підручник /І. Ф. Радіонова та ін., за ред.І. Ф. Радіонової. – 6�те вид. доп. і перероб. – Кам’янець�Подільський,Аксіома, 2008. – 256 с.

6. Панчишин С. М. Макроекономіка: Навчальний посібник. Вид.3�тє, стереотипне. /С. М. Панчишин. – К.: Либідь, 2005. – 616 c.

7. Ринкова економіка: теоретико�практичні проблеми становленняв Україні /За редакцією професора Г. І. Башнянина/ – Київ: ІСДО,2006 – 382 с. – Розділ 1.

62

Розділ 3

ПОПИТ, ПРОПОЗИЦІЯТА РИНКОВА РІВНОВАГА

Попит та пропозиція – економічна модель, що описує процесціноутворення на ринку. Ця модель вводить поняття попитута пропозиції як універсальних характеристик ринку йдоводить, що за умовами певних припущень ці харак�теристики врівноважуються та приводять довстановлення певної ціни на певний товар. При цьому попит– представлена на ринку потреба в товарах, а пропозиція– кількість товару, який є на ринку або може бутидоставлений на нього. Висновок моделі про врівноваженнядобре відповідає поведінці великого числа ринків івважається важливим економічним законом.

Вперше термін «попит та пропозиція» використав ДжеймсДенем�Стюарт у своїй праці «Принципи політичної економії»,яку було опубліковано 1767 року. Цей термін також застосувалитакі економісти�класики, як Адам Сміт, Давид Рікардо у своїхпрацях «Причини багатства народів» і «Принципи політичноїекономії та оподаткування», відповідно. У 1870�х роках модельістотно розвинув та популяризував Альфред Маршалл у своїйпраці «Принципи економіки».

Дослідження основних характеристик ринку починається зпопиту. Це пов’язано з тим, що попит (порівняно зпропозицією) є мобільнішим параметром ринку, внаслідок чогоринковий механізм значно частіше рухається під впливом змінисаме попиту.

Домовмося заздалегідь, що попит і пропозиція залежатимутьлише від впливу і динаміки ціни, всі ж інші фактори будуть зміннілише тоді, коли про це буде спеціально зазначено.

63

У цьому розділі посібника подано поняття та зміст законівпопиту і пропозиції, ринкової рівноваги та застосуваннявстановлених урядом цін.

Навчальна метаОпрацювавши цей розділ, ви зможете:• Дати визначення поняття закон попиту, описати криву

попиту, визначити попит на товар та зміни в попиті.• Дати визначення поняття закон пропозиції, описати криву

пропозиції, опанувати навички визначення пропозиції на товарта зміни у пропозиції.

• Розкрити зміст ринкової рівноваги, обґрунтувати функціїціни.

• Визначати зміни в пропозиції, попиті та рівновазі.• Навчитись застосовувати ціни, які встановлює уряд: верхню

та нижню межі цін.

3.1. Попит: закон попиту. Крива попиту.Визначення попиту. Зміни в попиті.

Еластичність попиту

Попит – це бажання і здатність покупців купувати певніобсяги тих чи інших благ за певними цінами. Базою длявиникнення попиту є потреби споживачів.

Попит – це перелік цін і кількостей. Основна властивістьпопиту полягає в тому, що при незмінності інших параметрівзниження ціни веде до відповідного зростання величинипопиту. І, навпаки, підвищення ціни веде до відповідногозменшення величини попиту.

Попит відображає, з одного боку, потребу покупця в деякихтоварах або послугах, бажання придбати ці товари або послугив певній кількості і, з другого боку, можливість сплатити запокупку за цінами, що перебувають в межах «доступного»діапазону.

Якнайбільшу ринкову ціну, за якою деякі споживачі, що згідніпридбати це благо, називають ціною попиту. Певну кількість

64

блага, що відповідає цій ціні, називають величиною попиту. Міжринковою ціною блага і тією його величиною, на яку є попит,завжди існує певне співвідношення, і воно є оберненим, щовизначається у законі попиту.

Закон попиту — величина (обсяг) попиту зменшується уміру збільшення ціни товару.

Математично це означає, що між величиною попиту і ціноюіснує обернено пропорційна залежність. Тобто підвищення цінивикликає зниження величини попиту, зниження ж цінивикликає підвищення величини попиту.

Природа закону попиту не складна. Якщо в покупця є певнасума грошей на придбання певного товару, то він зможе купититим менше товару, що більша ціна, і навпаки. Звичайно, реальнакартина набагато складніша, оскільки покупець може залучитидодаткові кошти, придбати замість цього товару інший – товарсубститут1. Але загалом закон попиту відображає головнутенденцію – згортання обсяг закупівель зі зростанням цін натовар в умовах, коли грошові можливості покупця обмеженіпевною межею.

Цей закон можна зобразити у вигляді простого двовимірногографіка, побудованого, виходячи з наведених даних у таблиці 6.

Таблиця 6Попит індивідуального покупця на яблука:

1Товари субститути – взаємозамінні товари, здатні задовольнитиодні й ті ж потреби покупців.

Ціна за кг (грн) (Р)

4035302520

Величина попиту /на тиждень/ (Q)

510152025

65

Із таблиці 6 видно, що:• за будь�якої ціни (Р) існує певна величина попиту (Q) на

яблука;• покупець планує купувати більше яблук за низькою ціною і

менше – за високою. Висока ціна є своєрідним бар’єром, якийутримує споживача від купівлі великих порцій товару: високаціна знеохочує споживача, а низька – заохочує до купівлі яблук.

Шкала попиту, як така, що не дає відповіді на запитання, за якоюз п’яти наведених цін яблука купуватимуть, оскільки ціна залежитьне лише від попиту. Попит – це лише наміри покупців щодоможливих обсягів купівлі товару за кожної конкретної ціни, і йоговизначають для певного відрізку часу (день, тиждень, місяць і т. д.).

Дані таблиці 6 можна проілюструвати графічно. Для цьоговідкладімо на горизонтальній осі величину попиту на яблука /Q/, а на вертикальній – їхню ціну/Р/ Кожну пару Р і <2, тобтовеличину попиту і ціну, можна зобразити певною точкою наплощині. Сполучімо відповідні точки й одержимо криву попитуна яблука.

Рис. 7. Величина попиту

Графічне зображення шкали попиту називають кривоюпопиту, яку позначають буквою D (demand) (рис. 7). Кількість(величина попиту) і ціна перебувають в оберненій залежності:збільшується, якщо Р зменшується. За низької ціни споживачкупує більше продукту, ніж за високої.

66

На рис. 7 бачимо, що крива попиту спадна. Це означає, щоколи ціна на товар збільшується, то за інших однакових умовпокупець купуватиме менше яблук. І, навпаки, зі зменшеннямціни величина попиту зростає. Цю обернену залежність міжвеличиною попиту і ціною називають законом попиту.

Крива попиту показує вірогідну кількість товару, якийвдається продати за певний час та за певною ціною. Щоеластичніший попит, то вищу ціну може бути встановлено натовар.

Еластичність попиту — це реакція ринку на відсутністьтовару, можливість його заміни, ціну конкурентів, пониженняцін, небажання покупців міняти свої споживчі звички і шукатидешевші товари, підвищення якості товарів, природнезростання інфляції і на інші чинники.

Важливо зазначити, що, рухаючись уздовж кривої попиту відоднієї точки до другої, ми переміщуємося лише від однієївеличини попиту до другої. Це означає, що зміна ціни на певнийтовар може призвести тільки до зміни величини попиту; сампопит (крива попиту) при цьому не змінюється.

Зміна величини попиту супроводжується переміщеннямвгору або вниз по кривій попиту і відповідною зміною ціни (принезмінності інших факторів), при зміні ж попиту відбуваєтьсязсув самої кривої попиту D на нову позицію вліво – D1 абовправо – D2 (рис. 8). Зміна попиту відбувається під впливомнецінових факторів попиту, а саме:

Рис. 8. Зміни величини попиту під впливом нецінових чинників

67

Нецінові чинники, які впливають на попит:1) дохід;2) ціни на спряжені2 товари;3) смаки й уподобання;4) чисельність споживачів на ринку;5) очікування споживачів;6) пора року;7) національні традиції. Розгляньмо детальніше зазначені вище нецінові чинники:1. Дохід. Вплив доходу на попит дуже суттєвий. Здебільшого

збільшення доходу веде до збільшення попиту (зміщення кривоївгору). Хоча із зростанням доходу споживання деяких товарівможе скорочуватися, коли споживач заміняє їх дорожчими іякіснішими (зміщення кривої вниз ліворуч).

2. Ціни на спряжені товари. Попит може змінюватися в обохнапрямах залежно від типу товару, який може бути взаємо�замінним чи взаємодоповнювальним. Для взаємозаміннихтоварів: при підвищенні ціни на один із них попит на другийзбільшується (зміщення кривої вгору). Взаємодоповнювальнітовари споживають одночасно, тому при підвищенні ціни наодин такий товар скорочується попит на інший і навпаки.

3. Смаки й уподобання. Сприятливою для певного продукту єзміна споживчих смаків чи переваг, викликана рекламою чизміною моди. Це означатиме, що попит зросте за кожною ціною(зміщення кривої попиту праворуч). Несприятливі зміни вуподобаннях викличуть зменшення попиту і зміщення кривоїпопиту ліворуч. Слід зазначити, що технологічні зміни у виглядіпояви нового продукту можуть привести до зміни споживчихсмаків. Наприклад, поява компакт�дисків призвела доскорочення попиту на платівки.

4. Чисельність споживачів на ринку. Із збільшенням цьогопоказника попит зростає (зміщення кривої праворуч), інавпаки, із зменшенням чисельності споживачів попит спадає(зміщення кривої ліворуч).

2 Спряжені товари – взаємозамінні, супутні товари.

68

5. Очікування. Споживчі очікування щодо таких чинників,як майбутні ціни на товари, наявність товарів і майбутній дохід,здатні змінити попит. Очікування споживачів щодо можливостіпідвищення цін у майбутньому можуть спонукати їх купуватибільше (зміщення кривої попиту праворуч), очікуваннязбільшення доходів може змусити споживачів меншеобмежувати поточні витрати. Навпаки, очікування падіння ціні зниження доходів веде до скорочення поточного попиту натовари (зміщення кривої попиту ліворуч).

Цукерки M&Ms та закон попитуЗакон попиту проголошує, що попит зростатиме за умови

зниження ціни та незмінності чинників, що впливають нанього. В дійсності чинники, які впливають на попит, частозмінюються. 1984 р. виробники цукерок M&Ms провелиексперимент, що ілюструє закон попиту, зберігаючи потрібніумови, що впливають на попит. У ході експерименту,протягом 12�ти місяців ціна на цукерки в 150�ти крамницяхне змінювалася, поки масу цукерок не було збільшено.Стримуючи ціну на постійному рівні, а потім збільшуючи масупачок з цукерками, експериментатори фактично знизилиціну. У крамницях, де ціна була знижена, продаж збільшивсяна 20–30% майже за одну ніч.

3.2. Пропозиція: закон пропозиції. Крива пропозиції.Ринкова пропозиція. Визначення пропозиції.Зміни у пропозиції. Еластичність пропозиції

Пропозиція – це обсяг товарів та послуг, який виробникихочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певнийпроміжок часу.

Сталий причинно�наслідковий зв’язок між ціною та обсягомтоварів (послуг), який товаровиробник здатний поставити наринок, виражається законом пропозиції.

69

Зміст закону пропозиції полягає в тому, що чим вища ціна(за інших однакових умов), то більше товару за такою ціноютоваровиробники готові запропонувати на ринок упродовжпевного проміжку часу, і навпаки, що нижча ціна, то меншетоварів виробник бажатиме і зможе поставити на ринок.

Із визначення випливає прямий зв’язок між ціною іпропозицією товару. Зобразімо його кривою пропозиції (Sup�ply), яка позначається англійською літерою S. Для цього на осіабсцис відкладімо обсяг пропозиції (Qs), а на осі ординат–ціну(Р). У таблиці ця залежність матиме такий вигляд (таблиця 7).

Таблиця 7

Пропозиція пшениці від індивідуального виробника

Рис. 9. Крива пропозиції

Ціна за центнер. (грн)

40

35

30

25

20

Величина пропозиції на тиждень

25

20

15

10

5

Графік пропозиції (кривапропозиції) (рис. 9) показуєспіввідношення між ринко�вими цінами і кількістютоварів, які виробники ба�жають запропонувати.

70

Основний чинник, що впливає на рух кривої пропозиції –це витрати виробництва. Як відомо, товари фірмивиготовляють заради прибутку. Наприклад, фірмивирощують пшеницю. Вони вирощують пшениці більше,тому що в цей час вигідніше продати пшеницю, ніж іншукультуру. І навпаки.

Основний чинник, що впливає на рух кривої пропозиції –це технічний прогрес. Новий посівний матеріал,ефективніший трактор, краща комп’ютерна програмасівозміни – все це дозволяє фермерові занизити витративиробництва і змінити пропозицію свого товару. Виробничівитрати – ключовий елемент тривалої дії на «кривупропозиції».

Ринкова пропозиція складається із суми обсягів блага, якіокремі фірми можуть та хочуть запропонувати до продажу закожної конкретної ціни.

Зміна ціни призводить до руху вздовж кривої пропозиції(рис. 10). Так, як і крива попиту, крива пропозиції можезміщуватися під впливом цінових факторів.

Рис. 10. Зміни пропозиції під впливом нецінових чинників

71

Нецінові фактори, які впливають на пропозицію:1) ціни на ресурси;2) витрати виробництва;3) технологія виробництва;4) податки і дотації;5) ціни на інші товари;6) очікування зміни цін;7) кількість продавців на ринку;8) пора року.Зсув кривої S0 до S1 означає збільшення пропозиції:

виробники при цьому поставляють більшу кількість продуктуза кожною із можливих цін. Зсув ліворуч, від S0 до S2, вказує наскорочення пропозиції: виробники пропонують меншукількість продукту за кожною із можливих цін.

1. Ціни на ресурси. Крива пропозиції фірми ґрунтується навитратах виробництва, значну частину яких становить вартістьресурсів. Тому зниження цін на ресурси знижує витративиробництва і збільшує пропозицію, тобто крива пропозиціїпереміститься праворуч (і навпаки – підвищення цін на ресурсизмістить криву ліворуч).

2.Технологія виробництва. Вдосконалення технологійдозволяє зменшити витрати виробництва на одиницюпродукції, що призведе до зменшення загальних витрат ізбільшення пропозиції.

3. Податки і дотації. Підприємства розглядають більшістьподатків як витрати виробництва. Тому підвищення податківзбільшить витрати підприємства і зменшить пропозицію.Навпаки, дотації (держава субсидіює виробництво якогосьтовару) дозволяють скоротити витрати і збільшитипропозицію.

4. Ціни на інші товари. Зниження ціни на один товар можеспонукати виробників збільшити випуск і пропозицію іншого(замінника) товару за кожною з можливих цін. І навпаки,підвищення ціни на один продукт призведе до зниженняпропозиції товару�замінника.

72

5. Очікування зміни цін. Якщо очікується підвищення цін, товиробники можуть затримати випуск на ринок своєї продукціїі тим самим скоротити поточну пропозицію. Але в багатьохгалузях обробної промисловості очікування підвищення цінздатне спонукати фірми збільшити виробничі потужності і тимсамим викликати збільшення пропозиції.

6. Кількість продавців на ринку. При цьому обсязівиробництва кожної фірми що більша кількість продавцівпродукції, то більша ринкова пропозиція. При вступі в галузьбільшої кількості фірм крива пропозиції стане зміщуватисяправоруч. Якщо в галузі мала кількість фірм, то відповідноринкова пропозиція є малою. Це означає –якщо фірма виходитьз галузі, крива пропозиції зміщується ліворуч.

Еластичність пропозиції — показник, що відтворює змінисукупної пропозиції, які відбуваються у зв’язку зі зростаннямцін.

У випадку, коли збільшення пропозиції перевершуєзростання цін, останнє характеризується як еластичне(еластичність пропозиції понад одиницю – E>1). Якщо прирістпропозиції дорівнює приросту цін, пропозиція називаєтьсяодиничною, а показник еластичності дорівнює одиниці (E=1).Коли приріст пропозиції менший від приросту цін, формуєтьсятак звана нееластична пропозиція (еластичність пропозиціїменше одиниці – E<1). Отже, еластичність пропозиціїхарактеризує чутливість (реакція) пропозиції товарів на зміниїхніх цін.

Еластичність пропозиції обчислюється через коефіцієнтеластичності пропозиції за формулою:

Km – коефіцієнт еластичності пропозиції;G – відсоток зміни кількості пропонованого товару;F – відсоток зміни ціни.

Km = GF

73

Еластичність пропозиції залежить від таких чинників, якособливість виробничого процесу, час виготовлення продуктуі здатність його до тривалого зберігання. Особливостівиробничого процесу дозволяють виробникові розширитивиробництво товару при підвищенні ціни, а при пониженні йогоціни переходити на випуск іншої продукції. Пропозиція такоготовару є еластичною.

Еластичність пропозиції залежить і від часового чинника,коли виробник не в змозі швидко реагувати на зміни ціни,оскільки для додаткового виробництва товару потрібнийзначний час. Наприклад, збільшити виробництво автомобілівза тиждень практично неможливо, хоча ціна на них може зростив багато разів. У таких випадках пропозиція є нееластичною.Для товару, який не може зберігаєтися тривалий час (наприклад,продукти, що швидко псуються), еластичність пропозиції буденизька.

Багато економістів виділяє такі фактори, що змінюютьпропозицію:

Зміни в собівартості виробництва завдяки цінам на ресурси,зміні податків і дотацій, досягненням науки і техніки, новимтехнологіям. Зниження собівартості дозволяє виробниковідоставити на ринок більше товарів. Зростання собівартостіпризводить до протилежного результату – пропозиціязнижується.

Зміни цін на інші товари, зокрема, на товари субститути.Індивідуальні смаки споживачівПерспективні очікування виробників. При прогнозах щодо

зростання цін у майбутньому виробники можуть скоротитипропозицію, щоб незабаром продати товар за вищою ціною, інавпаки, очікування падіння цін змушує виробниківпозбутися товару якнайскоріше, щоб не зазнати збитків умайбутньому.

Кількість товаровиробників безпосередньо впливає напропозицію, оскільки що більше постачальників товарів, то вищапропозиція, і навпаки, при зменшенні числа виробників різкоскорочується пропозиція.

74

3.3. Ринкова рівновага: рівновага в ціні і кількості.Зміни у пропозиції, попиті, рівновазі.

Виникнення надлишку та дефіциту на ринкуРинковий механізм є основним

регулятором ринкової економіки. Вінпоєднує попит, пропозицію, ціну іконкуренцію.

Розрізняють ринкову ціну і цінурівноваги.

Ринкова ціна — це ціна, яка вста�новлюється на ринку.

Ціна рівноваги — це ціна, що встанов�люється при врівноваженні попиту іпропозиції.

Попит, пропозиція, ціни і конкуренціяу взаємодії становлять ринковий механізм.

Ринкова рівновага існує тоді, коли немаєтенденції до зміни ринкової ціни чи кількості товарів, якіпродаються. Якщо ринок перебуває в рівновазі, то ціна товарутака, що кількість товару, яку покупці хочуть придбати, точнозбігається з кількістю товару, яку продавці хочуть запропонувати.

Ринок перебуває в рівновазі, коли обсяг попиту дорівнюєобсягові пропозиції за певної ціни. Криві попиту і пропозиції даютьзмогу знайти відповіді на запитання: як багато блага споживатимедомашнє господарство за кожної можливої ціни; скільки товарівготова буде запропонувати для продажу фірма за різних цін.

Під впливом попиту і пропозиції на певний товарвстановлюється ціна ринкової рівноваги (рівноважна ціна).Вона балансує попит і пропозицію, забезпечує їхнюузгодженість. На графіку ціна ринкової рівноваги відповідаєпроекції точки перетину кривих попиту і пропозиції навертикальну вісь, де відкладаються можливі варіанти ціни.Проекції точки перетину ліній попиту і пропозиції на

Незважаючи навеличезні відмінності в

деталях, майже всіекономічні проблемимають одну і ту ж

саму суть – це потребаврівноваження попиту

та пропозиції.А. Маршалл

75

горизонтальну вісь відповідає певний обсяг продукції. Саме цейобсяг задовольняє інтереси і покупців, і продавців.

Ціна ринкової рівноваги є закономірним результатомсистеми, заснованої на конкуренції. Встановленню ринковоїціни на рівні, що перевищує межу рівноваги, протидієконкуренція виробників, яка викликає зниження ціни.Заниженню ціни протидіє конкуренція споживачів, щопризводить до підвищення ціни.

Ціна ринкової рівноваги не лише збалансовує попит іпропозицію, а й надає інформацію виробникам про потребурозширення (скорочення) виробництва, а споживачам – проможливість збільшення (зменшення) споживання. Тому ця ціназбалансовує виробництво і споживання.

Економічні закони попиту і пропозиції відображають інтересипротилежних суб’єктів ринку – виробників (продавців) іспоживачів (покупців). Узгодження цих економічних інтересівдосягається при перетині кривих попиту і пропозиції. Точкаперетину відображає збіг господарських рішень, які ухвалюютьвиробники (продавці) і споживачі (покупці) в ту чи іншу мить.Ця точка характеризує стан товарного ринку, за якого всякількість певного товару при певній ринковій ціні може бутиреалізована, і має назву точка рівноваги ринку, що визначаєрівноважну ціну(Е) (рис. 11).

Рис. 11. Ринкова рівновага попиту і пропозиції

76

Переміщення кривої попиту

Як уже відомо, на попитвпливає і ряд нецінових фак�торів, багато яких отримуютьефект за досить довгий часпорівняно з часом встанов�лення рівноваги. Коли числолюдей, що бажають придбатибудь�який товар, зростає,кількість товару, який будепродано за тією ж самою ціною,прагнутиме зрости. Збільшенняпопиту через нецінові факториможе бути подано графічно якпереміщення кривої попитувправо, що вказує на більшийпопит для кожної ціни, на

зображення від початкової кривої D1 до нової кривої D2. Цейпроцес підніме рівноважну ціну від P1 до P2 та рівноважнукількість товару від ринку з Q1 до Q2 (рис. 11а). У цій ситуаціїми говоримо, що існувало зростання попиту, який викликаврозширення постачання.

З іншого боку, якщо попит зменшується, трапляєтьсяпротилежний результат. Якщо початкова крива попиту D2, апотім зменшується до D1, ціна зменшиться, і потрібна кількістьтовару також зменшиться – відбувається скорочення впостачанні. Зважте, що це винятково ефект змін у попиті.Кількість, що забезпечується за кожною ціною, така ж сама, які до переміщення попиту. Причина зміни ціни в тому, щорівноважна кількість і ціна змінюються, якщо змінюєтьсяпопит.

За попиту D1 ціна P1. За попиту D2 ціна стане P2. За обохцін кількість товару Q залишається постійною через незмінністьзапропонованого товару.

Рис. 11а. Переміщення попиту –змінює ціну та кількість товару

D1 – стара крива попиту D2 – нова крива попиту S – крива пропозиції

77

Переміщення кривої пропозиціїКоли витрати постачальни�

ків змінюються через чинники,вказані вище, переміщуєтьсякрива пропозиції. Наприклад,при поліпшенні засобів вироб�ництва виробники будуть гото�ві забезпечувати більше товаруза кожною ціною, і це переміщаєкриву постачання S1 управо, докривої S2 – зростання пропози�ції. Це збільшення пропозиціїпримушує рівноважну ціну змен�шитися від P1 до P2, при цьомурівноважна кількість зростає відQ1 до Q2 (рис. 11б), оскількикількість, яку можна продати,збільшується за новими, ниж�чими цінами. Зважте, що в разі переміщення кривої постачаннярівноважна ціна і кількість рухаються у протилежних напрямках.

З іншого боку, якщо пропозиція зменшується, наприкладчерез виснажування родовищ сировини, трапляєтьсяпротилежна ситуація. Якщо крива постачання спочатку булаS2, а потім переміщається до S1, рівноважна ціна зросте, акількість зменшиться. Зважте, що це винятково ефект замінипропозиції. Кількість, потрібна за кожною ціною, така ж, як і допереміщення постачання. Причина зміни рівноважнихкількості і ціни – зміна пропозиції.

Існує тільки чотири можливі напрямки руху на діаграмікривих попиту/постачання. Крива попиту може рухатися влівоі вправо, як і крива постачання.

Виникнення надлишку та дефіциту на ринкуПорушення ринкової рівноваги може відбуватись і внаслідок

відхилень середньої продажної ціни від рівноважної.1. Припустімо, що внаслідок впливу якихось ринкових сил

продажна ринкова ціна підвищилась до рівня, вищого від рівня

Рис. 11б За попиту D1, ціна P1. Запопиту D2 ціна стане P2. За обох

цін кількість товару Q залишаєтьсяпостійною через незмінність

запропонованого товару

78

ціни рівноваги, тобто PM1>PЕ (рис.11), то обсяг пропозиції будебільший від обсягу попиту QS1>QD1. Якщо обсяг пропозиціїперевищує обсяг попиту, то утворюється надлишок товарів наринку. Щоб позбутись надлишку товарів, продавці почнутьзнижувати ціни, а виробники – скорочувати виробництво, і зчасом ціна, якщо вона не фіксована на певному рівні, повернетьсядо ціни рівноваги. Якщо ж держава фіксує ціну на рівнімінімальної (нижня межа ціни), на рівні, вищому за цінурівноваги, підтримуючи такою мірою виробника, то це приведедо утворення надлишку продукції, який вимушена буде придбатидержава, а споживачі при цьому купуватимуть менше продукціїза вищими цінами. Такі дії уряд може використати для підтримки,наприклад, виробників сільськогосподарської продукції.

2. Якщо ж продажна ринкова ціна з якихось причин знизи�лася і стала нижчою за ціну рівноваги, тобто PM2<PЕ (рис. 11), тообсяг попиту буде більший від обсягу пропозиції QD2>QS2. Уразі, коли ринкова ціна менша за ціну рівноваги, обсяг попитуперевищує обсяг пропозиції і на ринку утворюється дефіциттоварів. Охочих купити дешевий товар побільшає. В умовахдефіциту товарів, що виник, з’являться покупці, готові платитиза цей товар вищу ціну. Продавці почнуть піднімати продажнуціну, а виробники розширюватимуть виробництво, і з часомціна, якщо вона не фіксована на певному рівні, повернеться до

рівня ціни рівноваги. Якщо ждержава фіксує ціну на товар намаксимальному рівні (верхнямежа цін), тобто на рівні,нижчому за ціну рівноваги, тоце робиться для підтримкиспоживача, оскільки споживачітепер купуватимуть продукціюза нижчими цінами, щопризведе до утвореннядефіциту і викличе потребурозподілу товарів та проблемудотації виробника.

Рис. 11в. Виникнення надлишкута дефіциту на ринку

79

3.4. Застосування: ціни, встановлені урядом –верхня та нижня межі цін

Державне регулювання ринку та його вплив на ринковурівновагу

Основними інструментами державного регулювання ринкує:

• фіксовані ціни:• встановлення верхнього рівня цін;• встановлення нижнього рівня цін;• встановлення імпортних квот;• податки;• дотації.Встановлення верхнього рівня цін

Верхній рівень ціни являє собою законодавчо встановленуякнайвищу ціну, за якою продавцям дозволяють продавати свійтовар чи послугу.

Підставою для запровадження верхнього рівня ціни наконкретні продукти є уявлення про те, що обмеження ціндозволять споживачам купувати деякі товари першої потребичи послуги, які вони не змогли б купити при рівноважних цінах.Прикладом можуть служити контроль за рентними платежамиі закони про лихварство, які визначають найвищу нормувідсотка, яку дозволяється стягувати з боржників. У широкихмасштабах верхній рівень цін,чи загальний контроль зацінами, застосовують дляобмеження інфляційних про�цесів в економіці. Наприклад наринку цукру: збільшеннядоходів населення зумовлюєзміщення кривої попитуправоруч, так що рівноважнаціна дорівнює наприклад 13гривень за кілограм. З одного

Рис. 12. Вплив установленняверхнього рівня цін на ринкову

рівновагу

80

боку, швидке зростання цін на цукор сприяє інфляції, з другого– виключає із числа покупців цукру ті сім’ї, чиї грошові доходине встигали за швидким зростанням вартості життя. Тому, щобпротидіяти інфляції і зберегти цукор на столах бідняків, урядустановив верхній рівень цін на рівні 9 гривень за кілограм.(Встановлення верхнього рівня цін має сенс тоді, коли віннижчий від рівноважної ціни).

Як наслідок – здатність вільного ринку до природногорегулювання було паралізовано. Тобто за ціни 9 гривеньвеличина попиту на цукор дорівнює Q2, а величина пропозиціїлише Q1. Отже, виникне стійкий дефіцит між QS і QD (рис. 12).Величина дефіциту перебуває у прямій залежності віделастичності попиту і пропозиції, інакше кажучи, встановленняціни 9 гривень порушує звичайні процеси пристосування, коликонкуренція між покупцями призвела б до зростання цін, тимсамим одночасно стимулюючи розширення виробництва івитіснення деяких покупців з ринку доти, доки дефіцит незникне на рівноважному рівні ціни та кількості продукції.Порушуючи процеси саморегуляції ринку верхній рівень цінстворює проблеми, які виникають при відсутності ринковоїрівноваги. Тому урядові доводиться встановлювати певнусистему нормування продукції для споживачів шляхом випускуспоживчих карток. Проте використання карткової системи нероз’язує іншої проблеми. Крива попиту може показати наявністьбезлічі покупців, котрі прагнуть купити цукор за ціною, якаперевищує встановлений верхній рівень цін. Тому, незважаючина зусилля бюрократичного апарату з ведення контролю зацінами, з’являються нелегальні чорні ринки, на яких дефіцитнітовари продають за цінами, вищими за встановлені.

Встановлення нижнього рівня ціни

Нижній рівень ціни – найвища ціна, яку встановив уряд,що перевищує ціну рівноваги.

Нижній рівень ціни зазвичай застосовують у тих випадках,коли вільне функціонування ринкової системи не здатне

81

забезпечити достатній рівеньдоходів певним групам про�давців ресурсів чи виробників.Найвідоміший приклад вста�новлення урядом нижньогорівня цін – законодавство промінімум заробітної плати, а та�кож підтримка цін на сільсько�господарську продукцію. При�пустімо, що поточна ринковаціна на курятину становить 25грн за кг і не покриває витрат фермерів. Уряд ухвалює рішеннянадати їм допомогу, законодавчо встановивши ціну на рівні30 грн за кг. За будь�якої ціни, яка перевищує ціну рівноваги,обсяг пропозиції виявиться більшим за обсяг попиту напродукцію, тобто виникне стійкий надлишок пропозиції.Фермери прагнутимуть пропонувати на ринок більше продукції,ніж та її кількість, яку захочуть придбати покупці занайнижчими цінами.

Так, як і у випадку з верхнім рівнем цін, можливість вільногоринку до нормування буде паралізована запровадженнямрегульованої ціни. На рис. 13 ілюструється ефект нижньогорівня цін. Нехай S і D – криві пропозиції і попиту на кукурудзу.Очевидно, рівноважна ціна дорівнюватиме Р (25 грн), арівноважна кількість – Q. Якщо уряд установить підтримувануціну Р (30 грн), фермери намагатимуться довести виробництводо QS, а споживачі куплять лише QD.

При цьому в розпорядженні уряду є два підходи дорозв’язання цієї проблеми. По�перше, він може ввести в діюконкретні програми обмеження виробництва чи стимулюванняпопиту (наприклад, вивчити нові можливості використанняцих сільськогосподарських продуктів) для скорочення розривуміж ціною рівноваги і найнижчою ціною, а отже, і величиноюнадлишку. Якщо ці зусилля виявляться не цілком успішними,уряд має закупити зайву продукцію (тим самим субсидуючифермерів) і закласти її на зберігання або якось інакше

Рис. 13. Вплив на ринковурівновагу встановлення

нижнього рівня цін

82

розпорядитися нею. Отже, верхні і нижні рівні цін позбавляютьмеханізм вільної ринкової взаємодії попиту і пропозиціївластивої йому здатності встановлювати відповідність міжрішеннями виробників про поставки і рішеннями покупців прокупівлю товару. Ціни, які вільно встановлюються, автоматичнонормують продукт для покупців, регульовані ж ціни цього нероблять. Відповідно урядові доводиться брати на себерозв’язання проблеми нормування, встановлення верхньогорівня цін, а також проблеми закупівлі чи знищення надлишків,що виникають внаслідок запровадження найнижчих цін.Державне регулювання цін має суперечливі наслідки.Пропоновані вигоди від запровадження верхніх і нижніх рівнівцін для споживачів і виробників окремо слід зіставляти звтратами, які виникають у зв’язку з цим дефіцитом і товарнимнадлишком.

Встановлення імпортних квотІмпортні квоти захищають національну промисловість від

іноземної конкуренції. Квота на імпорт встановлює межупропозиції після досягнення річної квоти і перешкоджаєзростанню пропозиції у відповідь на зростання цін. 1981 р. урядСША встановив імпортну квоту на японські автомобілі QL=1,68 млн на рік. Рівновага на ринку японських автомобіліввідповідала точці Е1 (рис. 14).

Рис. 14. Вплив квот на ринкову рівновагу

83

1983 року внаслідок виходу з кризи зі збільшеннямспоживчого доходу попит на японські автомобілі збільшився.Крива попиту змістилася в положення D2. Якби не було квоти,обсяг пропозиції підвищився б до Q“ і ціна піднялася б до Р“.Але квоти не дозволили збільшити пропозицію, внаслідок чогоціни збільшилися до Р2. Нову рівновагу досягнуто в точці Е2.Через квоти американським споживачами було сплачено заяпонські автомобілі на 1000 доларів дорожче, а доходияпонських виробників та дилерів зросли на 2 млрд доларів.

ПодаткиНайефективнішим інструментом державного регулювання

ринку є податки, вони не обмежують свободи дій суб’єктів ринкута не порушують функціонування ринкових процесів. Впливподатків на ринкову рівновагу можна розглянути на прикладіакцизного податку. Умовно візьмімо два варіанти:

• податок виплачують продавці;• податок виплачують покупці.Перший варіант. Припустімо, що введений податок на кожну

одиницю блага становив Т грн. Припустімо, що до запровадженняподатку лінія попиту займала положення D1,

а лінія пропозиції – S1.Рівноважна ціна становила P1, рівноважний обсяг продажів – Q1

(рис. 15). Внаслідок цього запровадження податку лінія пропозиціїпереміститься вгору на величинуТ, оскільки для одержання тієї жсуми доходу продавець будезгоден продати це благо за ціну,яка вища від колишньої навеличину Т грн. Лінія пропозиціїзайме становище S2. На ринкувстановлюється нова рівновага,коли обсяг продажу скоротивсявід Q1 до Q2, ціна для покупцівпідвищиться від P� до Р+. За�гальна сума податку, що надхо�дить у держбюджет, дорівнювати�ме площі прямокутника P +ABP–. Податок відповідно до

Рис. 15. Вплив акцизного податкуна рівноважний обсяг ринку при

виплаті його покупцям

84

умови цього варіанта виплачують продавці, але тягар податкурозподіляється між продавцями і покупцями. Внесок продавцівдорівнює площі прямокутника P1CBP–, а внесок покупців P + ACP1.

Другий варіант. Акцизний податок вносять до держбюджетупокупці. Покупці будуть згодні купити такий же обсяг блага, якщойого ціна без податку буде на Т грн нижче. У такому разі покупцізаплатять ціну з включенням податку, що дорівнюватимеколишній ціні. Внаслідок цього лінія попиту зміститься вниз наТ (рис. 16). Новий обсяг продажів Q2, ціни P+ і P� будутьаналогічними, так само як і у варіанті, коли податок вносятьпродавці. Отже, втратив значення той факт, хто виступаєбезпосереднім платником податку – продавці чи покупці. З рис.16 видно, що пропорції в розподілі податкового тягаря міжпродавцями і покупцями залишаються такими ж, що й при сплатіподатку продавцями. Розподіл податкового тягаря міжпродавцями і покупцями залежить від співвідношення в нахилахлінії попиту і пропозиції. Що більший нахил лінії попиту і щоменший нахил лінії пропозиції, то більша частина податковоготягаря припадає на покупців і менша – на продавців (рис. 16).З рис. 16а видно, що внесок покупців дорівнює площі прямо�кутника P+АСР1, а внесок продавців – Р1СВР. На рис. 16бзображено протилежне становище, коли більша частинаподаткового тягаря лягає на продавців, а менша – на покупців.

а бРис. 16. Вплив на ринкову рівновагу акцизного податку

при оплаті його покупцями

85

ДотаціїРозгляньмо вплив державного регулювання ринку за

допомогою дотацій.

Дотація – це негативний податок чи «податок навпаки».Дотація встановлюється у відсотках до ціни блага, або вабсолютній сумі на одиницю блага. Дотації, як правило,отримують виробники, але можуть отримати споживачі.

Припустимо, що лінії попиту і пропозиції спочатку займалиположення відповідно D1 і S1. Рівноважний обсяг продажівдорівнював Q1, а рівноважна ціна – P1.

Внаслідок введення дотації з держбюджету виробникамцього блага завбільшки V грн. на кожну одиницю відбудетьсязрушення лінії пропозиції вниз на V грн. оскільки дотаціяпродавцям буде рівнозначна зниженню їхніх витрат. Ранішевиробники були згідні продати обсяг благ, якщо ціна без дотаціїбуде на V грн. нижча (P1). У цьому разі обсяг продажів зросте доQ2, ціна для покупців знижується до P�, ціна, яку отримуєвиробник, підвищується до P. Як і при оподаткуванні, отриманадотація не повністю надходить у розпорядження виробників.Їм дістанеться лише частина, інша частина надійде врозпорядження покупців. Аналогічним буде результат і в разі,коли дотацію отримують покупці. Відмінність полягає у зсувіна ту ж величину V грн лінії попиту, а не лінії пропозиції.

Підсумки до розділуНа основі взаємодії попиту і пропозиції

складається ринкова рівновага, яка маєтенденцію до стійкості.

Параметри ринкової рівноваги можуть зміню�ватись під впливом нецінових чинників попиту та пропозиції.

Порушення ринкової рівноваги може відбуватись івнаслідок відхилень середньої продажної ціни від рівноважної.

Рух цін та обсягів продукції може відбуватись шляхомрівномірних коливань навколо положення рівноваги. При

86

цьому, якщо ціна на ринку буде вища за ціну рівноваги, то наринку утворюватиметься надлишок продукції, а якщо ж ціна наринку буде нижча за ціну рівноваги, то на ринку утворю�ватиметься дефіцит продукції.

Ціни, які вільно встановлюються, автоматичнонормують продукт для покупців, регульовані ж ціни цьогоне роблять. Відповідно урядові доводиться брати на себероз’язання проблеми нормування, встановлення верхньогорівня цін, а також проблем закупівлі чи знищеннянадлишків, що виникають внаслідок запровадженнянайнижчих цін.

Для підтримання стійкої рівноваги держава можезастосовувати фіксування цін. Встановлення фіксованих цінприводить до утворення стійкого надлишку або ж дефіциту.

Основні терміниВерхній рівень ціниДотаціяЕластичність попитуЕластичність пропозиціїЗакон попитуЗакон пропозиції

Завдання і вправи1. Дайте визначення таких термінів: попит,

обсяг попиту, пропозиція, обсяг пропозиції.2. Зазначте чинники, які впливають на попит,

пропозицію.3. Як впливатиме на економіку встановлення

верхнього і нижнього рівнів цін?4. Ринок товарів та послуг перебуває в рівноважному стані,

якщо (оберіть правильну відповідь):A. Попит дорівнює пропозиції. Б. Ціна дорівнює витратам плюс прибуток. В. Рівень технологій змінюється поступово.Г. Обсяг попиту дорівнює обсягові пропозиції.

Нижній рівень ціниПопитПропозиціяРинкова цінаЦіна рівноваги

87

5. В якому випадку рівноважна ціна повинна збільшитися зодночасним зменшенням рівноважної кількості? Оберітьправильну відповідь:

А. Попит залишається незмінним, пропозиція зростає.Б. Попит залишається незмінним, пропозиція зменшується.В. Пропозиція залишається незмінною, попит зростає.Г. Пропозиція залишається незмінною, попит зменшується.6. У таблиці наведено шкали попиту та пропозиції яблук.

Заповніть графи «Надлишок – дефіцит» та напрямок зміни ціниі позначте рядок, що відповідає станові рівноваги на ринку.

Таблиця – Шкали попиту та пропозиції яблук(вихідні дані до завдання 8)

7. Чи правильне твердження?

88

Рекомендована література1. Аналітична економія: макроекономіка і

мікроекономіка: Навчальний посібник.: у 2 кн. – Кн.1: Вступ до аналітичної економії. Макроекономіка /За ред. С. Панчишина і П. Островерха. – 4�те вид.випр. і допов. – К: Знання, 2006. – 723 с.

2. Аналітична економія: макроекономіка і мікроекономіка:Навчальний посібник.: У 2 кн. / За ред. С. Панчишина і П Островерха.– Кн. 2: Мікроекономіка. – 4�те., випр. і доп. – К: Знання, 2006. – 437 с.

3. Блауг Марк. Економічна теорія в ретроспективі / Пер. з англ.І. Дзюб.� К.: Вид�во Соломії Павличко «Основи», 2001. – 670 с.

4. Економічна теорія: макро� і мікроекономіка / За ред. 3. Ва�таманюка і С. Панчишина. – К.: Видавничий Дім «Альтернативи»,2001. – 606 с.

5. Янків М. Д. Попит, пропозиція та ціна на ринку сільсько�господарської продукції: Навч. посібн. / М. Д. Янків, Є. Й. Майовець,С. К. Реверчук [за ред. С. К. Реверчука]. – Львів: Діалог, 2002. – 192 с.

89

МІКРОЕКОНОМІКА І РИНОК ТОВАРІВ

Розділ 4

ЕЛАСТИЧНІСТЬ, НАДЛИШОК СПОЖИВАЧАI ВИРОБНИКА

Теорія граничної корисності стверджує, що при купівлі відомоїкількості одиниць товару далеко не завжди відбуваєтьсяеквівалентний (тобто рівноцінний) обмін. Більше того, доситьчасто споживач опиняється у виграші! Цей виграш називається«надлишком» споживача. Яка ж його природа? Річ у тім, щопокупець купує товар певного виду в такій кількості, що граничнакорисність останньої одиниці, виражена в грошовій формі, дорівнюєціні товару. Однак гранична корисність кожної попередньої одиницібільша, ніж наступної. Виходить, що корисність кожної одиниціпокупки (за винятком останньої) більша від тієї ціни, яку покупецьза неї платить, і тому загалом він опиняється у виграші.

У цьому розділі посібника подано поняття, види тавластивості цінової еластичності. Графічно зображено надлишокспоживача і виробника.

Навчальна метаОпрацювавши цей розділ, ви зможете:• Дати визначення цінової еластичності попиту. Розрізняти

види еластичності попиту та їхні характеристики.• Графічно зобразити перехресну еластичність попиту,

еластичність попиту за доходом, еластичність пропозиції та їїфактори.

• Дати визначення поняття цінової еластичності пропозиції.Визначати коефіцієнт цінової еластичності пропозиції.

• Розрізняти види еластичності пропозиції та визначати їхніхарактеристики.

• Визначати фактори цінової еластичності пропозиції.• Графічно зображати надлишок споживача i виробника.

Ч А С Т И Н А Д Р У Г А

90

4.1. Цінова еластичність попиту.Поняття цінової еластичності попиту.

Коефіцієнт цінової еластичності попиту.Види еластичності попиту та їхня характеристика.

Властивості цінової еластичності попиту.Фактори цінової еластичності попиту

Одним з основних факторів, який формує попит споживача,є ціна товару. Згідно із законом попиту споживачі купуватимутьбільше товару за нижчої на нього ціни (за незмінності всіх іншихумов).

Однак різні товари відрізняються один від одного за ступенемреакції зміни кількості продукту, який купують, на зміну цінина нього.

Так, при зменшенні ціни продукту на 1% його кількість, якукупують, може змінитися: більш ніж на 1%; менш ніж на 1%; рівнона 1%.

Для визначення ступеня реакції, чутливості зміни кількостіпродукту, який купують, на зміну ціни на нього використовуютьпоказник еластичності попиту за ціною або цінової еластичностіпопиту.

Поняття цінової еластичності попиту. Коефіцієнт ціновоїеластичності попиту

Цінова еластичність попиту – це поняття, якехарактеризує ступінь зміни кількості продукту, який купують,від зміни ціни на нього.

Відповідно до закону попиту у відповідь на зниження ціниспоживачі стануть купувати більше продукту. Проте ступіньсприйнятливості споживачів до зміни цін буває дуже різна,залежно від продукту, а також залежно від діапазону зміни цінина той самий продукт.

Еластичність попиту за ціною – відношення відсотковоївеличини попиту на товар до цієї відсоткової зміни його ціни.Рівень цінової еластичності вимірюють за допомогою

91

коефіцієнта Еd, який показує, на скільки відсотків змінитьсяпопит при зміні ціни на 1%, і розраховують за формулою:

Для вимірювання сприйнятливості споживачів до зміни цінзастосовують відсоткові, а не абсолютні величини. Від’ємна кривапопиту демонструє зворотну залежність, що існує між ціною івеличиною попиту. Це означає, що ціновий коефіцієнтеластичності попиту завжди матиме негативне значення. Протев економічних розрахунках використовують абсолютну величинукоефіцієнта еластичності. Ціновий коефіцієнт еластичностіпропозиції позитивний, оскільки ціна продукту, величина йогопропозиції пов’язані між собою прямо пропорційною залежністю.

Еластичний попит. Попит на товар вважається еластичним,якщо ця відсоткова зміна ціни призводить до відносно більшоївідсоткової зміни величини попиту. В цьому разі Еd буде більшеза одиницю (Еd > 1) (рис. 17а).

Рис. 17а. Еластичний попит

Нееластичний попит. Якщо ця відсоткова зміна цінисупроводжується відносно меншими відсотковими змінамивеличини попиту, то попит вважається нееластичним. У цьомуразі Еd є меншим за одиницю (Еd < 1) (рис. 17б).

Одинична еластичність. Між еластичним і нееластичнимпопитом відбувається гранична ситуація, коли відсоткові зміниціни та його відсоткові зміни попиту супроводжують рівні між

%ΔQd зміна попиту %

%ΔQР зміна ціни %Еd = =

Рис. 17б. Нееластичний попит

92

собою. Цей спеціальний випадок називається одиничноюеластичністю, оскільки Еd = 1 (рис. 17в).

Абсолютно нееластичний попит. Говорячи про нееластичнийпопит, не можна мати на увазі абсолютну нечутливість покупцівдо зміни цін. Проте існує крайній випадок, який позначаєтьсятерміном «абсолютно нееластичний попит», коли зміна цінивзагалі не приводить ні до якої зміни величини попиту.Прикладами можуть служити попит хворих діабетом на інсулін.Графічно таку ситуацію описує крива попиту, паралельнавертикальній осі координат (рис. 17г).

Абсолютно еластичний попит. Крива попиту D відповідаєабсолютно еластичному попитові. Збільшення ціни викликаєзниження попиту до нескінченності. Крива попиту набуваєтакого вигляду, коли фірма продає свою продукцію тільки наконкурентному ринку (рис. 17д).

Рис. 17в. Одинично�еластичний попит

Рис. 17г. Абсолютнонееластичний попит

Рис. 17д.Безмежно еластичний попит

93

Фактори, які впливають на цінову еластичність попиту:1) кількість замінників;2) питома вага в доході споживача;3) предмети розкоші і предмети першої потреби;4) фактор часу.1. Кількість замінників. Що більше в конкретного продукту

хороших замінників, то еластичніший попит на нього. Якщоодин з багатьох продавців конкурентів моркви чи картопліпідвищить ціну на свій продукт, покупці негайнопереорієнтовуються на легкодоступні ідеальні замінники, якізапропонують його численні конкуренти. Проте попитдіабетиків на інсулін чи наркоманів на героїн найвищою міроюнееластичний: у цих продуктів немає близьких замінників.Еластичність попиту на продукт залежить від того, наскількивузько він визначається. Попит на машинне мастило конкретноїмарки (скажімо, Quaker State), безперечно, еластичніший, ніжпопит на машинне мастило взагалі. Мастило “Quaker State”можна легко замінити мастилом багатьох інших марок, тоді якзагалом у машинного мастила немає хорошого замінника.

2. Питома вага в доході споживача. За інших рівних умов, щобільше місце займає вартість продукту в бюджеті споживача, тоеластичнішим є попит на нього. Зростання цін на олівці чижувальну гумку на 10% виразиться лише в кількох центах іпрактично не позначиться на величині попиту на ці продукти.Водночас десятивідсоткове зростання цін на автомашини чижитлові будинки становитиме, скажімо, 2 тисячі і 10 тисячдоларів відповідно. Подібне підвищення цін виражає дужеістотну частку річного доходу багатьох сімей, тому можнаочікувати значного скорочення величини попиту цих товарів.Цінова еластичність попиту на такі товари зазвичай буваєдосить високою, тому сам попит буде еластичний.

3. Предмети розкоші і предмети першої потреби. Попит напредмети першої потреби, як правило, нееластичний; а попитна предмети розкоші зазвичай еластичний. Хліб і електроенергія– загальновизнані предмети першої потреби. Підвищення цінне призведе до істотного скорочення споживання хліба чи

94

електрики для освітлювання й інших побутових потреб. Ніхтоне відмовиться від операції під час гострого нападу апендицитучерез те, що плата за медичне обслуговування щойнопідвищилася. Проте круїз Карибським морем і смарагди єпредметами розкоші, від яких можна відмовитися без особливихтруднощів. Попит на сіль, зазвичай, вкрай нееластичний зкількох причин. Це предмет першої потреби, замінників соліпрактично немає, і, зрештою, сіль займає незначне місце всімейному бюджеті.

4. Фактор часу. Еластичність попиту за ціною оцінюєтьсядля короткострокового та довгострокового періодів. Як правило,попит еластичніший у довгостроковому періоді, оскільки влюдей є більше часу на пошук замінників товару, ціна якогозростає, крім того розробляється більша кількість замінників. Аможливість триваліших пошуків замінників і збільшення їхдоступності в довгостроковому плані зроблять попит елас�тичнішим.

Характер еластичності попиту може змінитися по міріможливості руху за лінійною кривою попиту знизу вгору відабсолютно нееластичного (Еd= 0) до абсолютно еластичногопопиту (Еd= ∞) (рис. 18).

Рис. 18. Лінійна функція попиту

Пояснюється це тим, що у верхній частині лінії попиту йоговідсоткові зміни на товар вищі, ніж відсоткові зміни його ціни(% Д Q > % ДР). У нижній частині лінії попиту відсоткові зміни

95

ціни більші від відсоткових змін кількості (%ДQ < %ДР). Даніпро коефіцієнти еластичності попиту несуть важливуінформацію для фірм (продавців), оскільки дозволяють судитипро розміри зміни продажів, які будуть після зміни цін, щовплине на обсяг доходу.

4.2. Перехресна еластичність попитуПерехресну еластичність попиту використовують для

вимірювання чутливості обсягу покупок споживача до зміни цінна замінні чи доповнювальні товари.

Перехресна еластичність (рис. 19) показує, на скільки змінитьсяобсяг попиту на товар X при зміні ціни товару Y на 1%:

Якщо коефіцієнт перехресної еластичності має позитивнезначення, тобто попит на продукцію X перебуває в прямійзалежності від зміни ціни продукту Y, то продукти X і Y євзаємозамінними. Що більший позитивний коефіцієнт, тобільший ступінь заміни цих двох товарів.

Рис. 19. Перехресна еластичність

%ΔQх зміна попиту на продукти Х %

%ΔQРy зміна ціни Y%ЕXY = =

Перехресна еластичність попиту

Значенняпоказників

еластичності

ЕXY > 0 ЕXY = 0 ЕXY < 0

Характе�ристикатовару

Взаємо�заміннітовари

Незалежнітовари

Взаємодо�повнювальні

товари

96

Якщо коефіцієнт перехресної еластичності має негативнезначення, то продукти X і Y є взаємодоповнювальнимитоварами. Що більша величина негативного коефіцієнта, тобільша взаємодоповнюваність цих двох товарів. Нульовий чимайже нульовий коефіцієнт свідчить про те, що два продуктине пов’язані між собою, тобто є незалежними у споживаннітоварами. Знання про перехресну еластичність попитуважливе для корпоративного планування. Припустімо,очікується різке підвищення цін на природний газ. Мабуть,це збільшить попит на електроенергію, оскільки обидвапродукти вважаються взаємозамінними для опалення іприготування їжі. Електричні компанії можуть плануватизадоволення підвищеного попиту на свій продукт, якщо їмвідома його перехресна еластичність. Якщо в довго�строковому періоді Еху=0,8, тоді двадцятивідсотковезбільшення ціни на природний газ збільшить обсяг попитуна електроенергію на 16%.

4.3. Еластичність попиту за доходомЕластичність попиту за доходом вимірюється за допомогою

коефіцієнта ЕІ, який показує, на скільки відсотків змінитьсяобсяг попиту при зміні доходу споживача на 1%:

При аналізі показників еластичності попиту за доходомпотрібно враховувати деякі характеристики товарів,споживання яких відчутне або не відчутне до зміни доходів.

Нормальні товари – це товари, попит на які із збільшеннямдоходу збільшується (масло).

Товари нижчої якості – це товари, попит на які із збільшеннямдоходу зменшується (маргарин). Значення ЕІ може бутипозитивне, негативне чи дорівнюватиме нулю залежно відступеня потреби благ (рис. 20.).

%ΔQ зміна попиту %

%ΔІ зміна доходу %Еі = =

97

Рис. 20. Еластичність попиту за доходи

Значення показника еластичності попиту за доходом важливідля виробничих фірм з погляду планування обсягів випускутоварів, для торгових фірм – для регулювання замовленьвідповідно до зміни попиту при зміні доходу.

4.4. Еластичність пропозиції та її фактори.Поняття цінової еластичності пропозиції.

Коефіцієнт цінової еластичності пропозиції.Види еластичності пропозиції та їхня характеристика.

Властивості цінової еластичності пропозиціїКонцепція еластичності розповсюджується не тільки на таку

категорію, як «попит», але і на категорію «пропозиція». Дляобчислення еластичності пропозиції потрібно продовжити кривупропозиції до перетину з негативним відрізком осі X або знегативним відрізком осі Y (рис. 21). Якщо крива пропозиції (S)перетинає негативну частина горизонтальної осі, то Еs> 1, якщопроходить через початок координат (S1), то Еs= 1 , якщо перетинаєнегативну частину вертикальної осі ( S2), то Еs< 1.

Еластичність попиту за доходом (Еі)

Значенняпоказників

еластичностіІ >Еі> 0 Еі> 1 Еі < 0

Характе�ристикатовару

Нор�мальнітовари

Пред�мети

розкоші

Товарипершої

потреби

Еі = 1

Товаринизькоїякості

98

Еластичність пропозиції товару за ціною – визначаєтьсяяк відношення відсоткової зміни величини пропозиції довідсоткової зміни ціни цього товару. Це відношення називаєтьсякоефіцієнтом цінової еластичності пропозиції (кЕПрц)

Еластичність пропозиції товарів характеризує відносні зміницін товарів та кількості їх,запропонованої до продажу.

Інтенсивність цих змін неод�накова. Вона може показуватизагальну сукупну еластичністьпропозиції, стосуватися пропо�зиції одиничної еластичності(один відсоток збільшення цінитоварів зумовлює збільшенняна один відсоток пропозиції їх

для продажу на ринку).За нееластичної пропозиції збільшення ціни не має будь�

якого впливу на збільшення кількості товарів, який пропонуютьдо продажу.

Еластичність пропозиції – показник, що відтворює змінисукупної пропозиції, які відбуваються у зв’язку зі зростаннямцін. У разі, коли збільшення пропозиції перевершує зростанняцін, останнє характеризується як еластичне (еластичністьпропозиції більша від одиниці – E>1).

Рис. 22а. Еластична пропозиція

Рис. 21. Еластичністьпропозиції

Рис. 22б. Одинично�еластичнапропозиція

99

Якщо приріст пропозиціїдорівнює приростові цін, пропо�зиція називається одиничною,а показник еластичності до�рівнює одиниці (E=1) (рис. 22б).

Коли приріст пропозиціїменший від приросту цін, фор�мується так звана нееластичнапропозиція (рис. 22в) (еластич�ність пропозиції менша відодиниці – E<1).

Існуюють випадки абсолютної нееластичності пропозиції табезмежної еластичності пропозиції (рис. 22г).

Отже, еластичність пропозиції характеризує чутливість(реакцію) пропозиції товарів на зміни їхніх цін (рис. 22а).

Фактори, які впливають на еластичність пропозиціїІснує низка факторів еластичності пропозиції.1. Час. Фактором, який визначає цінову еластичність

пропозиції, є фактор часу, тобто кількість часу, яка є врозпорядженні виробника для того, щоб відреагувати на

Рис. 22в. Нееластичнапропозиція

Рис. 22г. Абсолютнонееластична пропозиція

Рис. 22д. Безмежно еластичнапропозиція

100

зміну ціни на товар. Слід очікувати, що чим тривалішийперіод, який є у виробника для пристосування до зміни ціни,то більшою мірою виробник зможе змінити обсяг випускуцього товару і , відповідно, еластичнішою буде йогопропозиція. Частково ця залежність пояснюється тим, щореакція виробника, наприклад, на ріст ціни на продукт,залежить від уже розглянутої здатності перерозподілуресурсів на користь виробництва цього продукту завдякискороченню виробництва інших. А перерозподіл ресурсівпотребує часу: що триваліший цей час, то значніша«рухомість» ресурсів, а отже, більшою мірою може змінитисяобсяг виробництва продукту і тим більшою є ціноваеластичність його пропозиції.

Еластичність пропозиції зростає з плином часу. Наприклад,коли ціна на товар підвищується, то виробники намагаютьсяпродати товару якнайбільше. Але для цього потрібно розширитивиробництво, що зазвичай потребує часу. Аналізуючи впливчасу, розрізняють миттєвий період, короткостроковий ідовгостроковий періоди.

2. Миттєвий період такий малий, що виробники невстигають відреагувати на зміни попиту і ціни. У перший деньзміни ціни пропозиція абсолютно нееластична, бо продавціпереважно не можуть за день завезти на ринок партію готовихтоварів, що є на складах, не кажучи вже про розширеннявиробництва.

Так, власник траулера, який привіз продавати свіжу рибу, незможе змінити її пропозицію ні в разі підвищення на неї ціни,оскільки потрібен час для її вилову, ні в разі зниження ціни,оскільки затримка в її продажу призведе до збитків унаслідокпсування риби.

3. У межах короткострокового періоду виробничі потужностіокремих виробників і всієї галузі залишаються незмінними.Проте підприємства мають досить часу, щоб використовуватисвої потужності інтенсивніше. Протягом кількох днів чи тижнів

101

пропозиція має низьку еластичність. Виробники враховуютьзміну ціни і максимально змінюють випуск продукції,використовуючи потужності що існують.

В межах короткотермінового періоду виробничіпотужності власника траулера залишаються незмінними, алевін уже може відреагувати на зміну ціни на свіжу рибукількістю виходу в море та чисельністю робітників. Унаслідокбільш (або менш) інтенсивного використання наявнихвиробничих потужностей, яке можливе в межахкороткотермінового періоду, пропозиція свіжої риби можедещо змінитись, отже, її цінова еластичність буде вищою, ніжу найкоротший періоді.

4. Довгостроковий період досить тривалий, для того щобфірми встигли вжити всіх заходів для пристосування своїхресурсів у зміненій ситуації. Оскільки залежність міжціною і пропозицією товару прямо пропорційна, кривапропозиці ї являє собою криву, яка зростає. Тому,незалежно від ступеня еластичності чи нееластичності,ціна і загальний дохід завжди змінюються в одному і томуж напрямі.

З плином часу виробники можуть вагомо змінити виробничіпотужності: запровадити нові технології, побудувати новіприміщення, установити нове обладнання тощо. Пропозиціястане високоеластичною.

І в довготерміновому часі цінова еластичність пропозиціїсвіжої риби буде дуже висока, оскільки за цей тривалий часвласник траулера може за сприятливої для нього кон’юнктурипридбати ще один траулер, а за несприятливої – його продатиабо побудувати рибопереробний завод.

5. Вартість розширення виробництва . Що дорожчеобходиться розширення виробництва, то нижча еластичністьпропозиції. Навіть за серйозного підвищення ціни мало фірмпогодиться на економічно ризиковане розширеннявиробництва.

102

6. Можливості й вартість зберігання товару. Що кращіможливості і невисока вартість зберігання товару, то вищаеластичність пропозиції. Наприклад, при зниженні ціни на товарфірма вирішує, чи продовжувати продаж товару за низькимицінами, чи забрати продукцію з ринку на склад. Рішеннязалежить від того, як довго можна зберігати товар, а також відвартості складування товару. Сприятливі умови зберіганняпідвищують еластичність пропозиції.

7. Взаємозамінюваність ресурсів у виробництві. Якщофактори виробництва (земля, праця, капітал) можуть бутишвидко переведені з виробництва одного товару навиробництво іншого, то еластичність пропозиції такого товарубуде висока. Наприклад, еластичність пропозиції всіх злаковихє нижчою за еластичність пропозиції пшениці, бо і землю, іпрацю, і капітал досить легко перевести з виробництвапшениці на виробництво жита, ячменю, гречки тощо. Водночасперевести виробництво злакових загалом на будь�яке іншевиробництво (наприклад, овочівництво) значно важче. Отже,що мобільнішими є ресурси, то еластичнішою є пропозиціятовару, для виробництва якого використовують ці мобільніресурси. І навпаки, пропозиція товару, для виробництва якоговикористовують менш мобільні ресурси, є нееластичною заціною. Наприклад, зростання цін на послуги легковогоавтотранспорту у вихідні і святкові дні може суттєво збільшитипропозицію цих послуг у районах масового перебуваннянаселення завдяки збільшенню кількості таксі і приватногоавтотранспорту, які працюють в будні дні в інших районахміста. При підвищенні ж ціни на вугілля пропозиція йогосуттєво не збільшиться, оскільки обмеженою є кількість шахт,де його добувають, та високоспеціалізованого обладнання.

Знання цінової еластичності пропозиції тих чи інших товарівдуже важливе для виробника, оскільки дозволяє йомупередбачити можливі зміни в його доходах і вибрати напрямкипідприємницької діяльності.

103

4.5. Надлишок споживача i виробникаЯк відомо, крива попиту відповідає на запитання про те, яку

кількість товару куплять споживачі за будь�якої заданої ціни.Крива попиту здатна дати відповідь і на таке питання: скількипобажають заплатити споживачі за додаткову одиницю товару,якщо певна відома кількість товару в них уже є. Адже кривапопиту відображає той рівень корисності і цінності, який усвідомості зв’язаний з кожною додатковою одиницею товару.

На рисунку 23 висота кривої попиту показує, яку найвищуціну покупець готовий заплатити за додаткову одиницю товару,наприклад, за яблука. За перше яблуко він готовий заплатити 0,38грн од., але за сьоме, якщо в нього вже є шість яблук, – вже небільше 0,26 грн од. Максимум ціни, яку він готовий платити закожну одиницю товару, показано на графіку вертикальнимистовпцями. Цей максимум скорочується у міру збільшеннякількості споживаного продукту в повній відповідності принципуспадання граничної корисності і граничної цінності. У цьомувипадку ринкова ціна становить 0,2 грн од., а споживач купує 10яблук на місяць і платить 2 грн од. Різниця між тією сумою, яку вінфактично платить за всі 10 яблук і тією найвищою ціною, яку вінготовий заплатити, називається споживчим надлишком. Йоговеличина визначається площею трикутника, обмеженою кривоюпопиту, ринковою ціною та вертикальною ціновою віссю.

Споживчий надлишок – це різниця між найбільшою сумою,яку споживач був готовий заплатити за кількість товару, наяку він пред’являє попит, і фактично заплаченою сумою.

Рис. 23. Споживчий надлишокКількість

Ціна

104

Тепер на прикладі рис. 23а розгляньмо створення надлишкувиробника і взаємної вигоди від торгівлі.

Виробничий надлишок – це різниця між ринковою ціною таграничними витратами.

Крива пропозиції SS показує зв’язок між величиноюальтернативних витрат, потрібних для виробництва додатковоїодиниці товару, і обсягом випуску. Висота кривої пропозиції вбудь�якій точці відображає мінімум ціни, який виробники готовіприйняти в оплату за одиницю продукції. Наприклад, виробникине погодяться прийняти як оплату тисячної одиниці продукції,яку вони продають, менше ніж 0,75 грн. од. Якщо вони неотримають принаймні цю суму, то вони радше перекинуть своїресурси на інші напрямки їх використання, ніж вироблятимутьтисячну одиницю цього продукту.

Рис. 23а. Доходи, одержані від обміну

Однак, згідно з рисунком, виробники одержують за кожнупродану одиницю продукції 1 грн од. відповідно до ринковоїціни. При продажу тисячної одиниці вони одержують надлишоку 0,25 грн од. Надлишок, який надходить на користь виробника,одержуваний з кожної одиниці проданої продукції, дорівнюєрізниці між ринковою ціною і мінімумом ціни, який готові булиб прийняти виробники в обмін на цю одиницю продукції.

Кількість

Ціна

105

Загальний надлишок виробника, одержаний від усіх 2000одиниць, дорівнює площі між кривою пропозиції SS, ринковоюціною 1,0 і віссю ціни Р.

Концепція надлишку на ринку систематична. Покупцікупують товари, за винятком останньої по порядку купленоїодиниці, за ціною, меншою за той максимум, який би вони зготовністю заплатили, а виробники продають товари, завинятком останньої по порядку проданої одиниці, за ціною,більшою за той мінімум, за яким вони з готовністюпогодились продати цей товар. Тому внаслідок обміну якпокупці, так і продавці одержують певну вигоду. Кожний зучасників обміну стає багатшим, ніж був би, не беручи участів діяльності ринку. Тому й існують ринки. Взаємна вигодавід торгівлі дорівнює загальній площі трикутника, щоміститься між кривими попиту, пропозиції і віссю цінліворуч від точки перетину.

Підсумки до розділу Еластичність попиту визначається у

відносних, а не в абсолютних цифрах. У ринковій економіці визначення цінової

еластичності попиту має неабияке значення: безпопереднього прогнозу еластичності попиту на свою продукціюпідприємцеві не слід сподіватися на комерційний успіх. Якщопопит на товар еластичний, тобто коефіцієнт ціновоїеластичності попиту більший від 1, то підприємець, знижуючиціну на свій товар, може сподіватись на збільшення свого доходу.Коли ж цінова еластичність попиту на товар менша за 1, тоаналогічні дії підприємця обернуться для нього зменшеннямдоходу.

Знання коефіцієнтів перехресної еластичності попитуважливе для здійснення успішної підприємницької діяльності.

Для того, щоб передбачити попит, підприємець повиненрозрахувати хоча б один ціновий, серію перехреснихкоефіцієнтів еластичності попиту і показник еластичностіпопиту за доходом.

106

Знання цінової еластичності пропозиції тих чи іншихтоварів дуже важливе для виробника, оскільки дозволяє йомупередбачити можливі зміни в його доходах і вибрати напрямкипідприємницької діяльності.

Внаслідок обміну як покупці, так і продавці одержуютьпевну вигоду.

Основні терміниАбсолютно еластичний попитВиробничий надлишокЕластичний попитЕластичність пропозиції товару за ціноюНееластичний попитОдинична еластичність попитуСпоживчий надлишокЦінова еластичність попиту

Завдання і вправи1. Дайте визначення таких термінів: попит,

обсяг попиту, пропозиція, обсяг пропозиції.2. Зазначте чинники, які впливають на попит,

пропозицію.3. Як вплине на економіку встановлення

верхнього і нижнього рівнів цін?4. Ринок товарів та послуг перебуває в рівноважному стані,

якщо (оберіть правильну відповідь):А. Попит дорівнює пропозиції;Б. Ціна дорівнює витратам плюс прибуток;В. Рівень технологій змінюється поступово;Г. Обсяг попиту дорівнює обсягові пропозиції.5. В якому випадку рівноважна ціна повинна збільшитись з

одночасним зменшенням рівноважної кількості? Оберітьправильну відповідь:

A. Попит залишається незмінним, пропозиція зростає;Б. Попит залишається незмінним, пропозиція зменшується;В. Пропозиція залишається незмінною, попит зростає;B. Пропозиція залишається незмінною, попит зменшується.

107

6. У таблиці наведено шкали попиту та пропозиції яблук.Заповніть графи «Надлишок – дефіцит» та напрямок зміни ціниі позначте рядок, що відповідає станові рівноваги на ринку.

Таблиця – Шкали попиту та пропозиції яблук(вихідні дані до завдання 6)

Рекомендована література1. Будаговська С.,Кілієвич О. Мікроекономіка і

макроекономіка: Підручник для студентів екон. спец.закл. освіти: у 2 ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луні�на та ін.; За заг. ред. С. Будаговської. – К: ВидавництвоСоломії Павличко «Основи», 2001. – 517 с.

2. Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій: Навч. посіб. 3�тє вид.випр. /А. О. Задоя. – К: Т�во «Знання», КОО, 2003. – 211 с.

3. Кириленко В. І. Мікроекономіка: Навч. посібник для студентівеконом. спец. вузів. / В. І. Кириленко. – К: Таксон, 2001. – 334 с.

4. Косік А.Ф., Гронтковська Г.Е. Мікроекономіка: Навч. посіб. /А. Ф. Косік, Г. Е. Гронтковська. – К.: Центр учбової літератури, 2008.– 438 с.

5. Крупка М. І. Основи економічної теорії: Підручник. / М. І. Крупка,П. І. Островерх, С. К. Реверчук. – К.: Атіка, 2001. – 344 с.

6. Наріжна Л. Д., Пономарьова Л. Н. Мікроекономіка в схемах: Нав�чальний посібник для самостійної роботи студентів. /Л. Д. Наріжна,Л. Д. Пономарьова. – К: Центр навчальної літератури, 2007. – 160 с.

7. Стасюк І. В. Мікроекономіка. Навч. пос. для студ. економ. спец. /І. В. Стасюк. – Львів, «Афіша», 2004. – 230 с.

108

Розділ 5

ТЕОРІЯ РАЦІОНАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИСПОЖИВАЧА

Виходячи на ринок, споживач має на меті придбати деякукількість товарів чи послуг для того, щоб задовольнити своїпотреби. Широкий асортимент товарів ставить передспоживачем проблему вибору. Які продукти харчуванняспожити? Яким транспортним засобом користуватись? Якийодяг носити? Чим користується споживач, роблячи свій вибір? Уцьому розділі посібника подано зміст теорії поведінки споживача.

Навчальна метаОпрацювавши цей розділ, ви зможете:• З’ясувати зміст уподобань споживача і його ринкового кошика.• Описати криві байдужості і зрозуміти відмінності між

різними кривими.• Розкрити зміст бюджетної лінії та факторів, що визначають

її положення.• Визначити стан рівноваги споживача і з’ясувати, під

впливом яких факторів він може змінюватись.• Навчитися визначати раціональний обсяг споживання благ

як аналітичним, так і графічним способами.

5.1. Уподобання споживачаТеорію поведінки споживача засновано на припущенні, що

споживач поводиться раціонально і намагається якнайповнішезадовольнити свої потреби, споживаючи певні набори товарівта послуг.

Обираючи ті чи інші товари ми, перш за все, прагнемозадовольнити свої потреби. Але одні й ті ж потреби можутьзадовольнити різні блага (товари), тому слід з’ясувати поняття«уподобання споживача».

109

Уподобання споживача – це система цінностей людинищодо благ; це ранги, які споживач встановлює дляальтернативних варіантів задоволення своїх потреб.

На уподобання споживача впливає декілька чинників. Середних найважливішими є дохід споживача, якісні та споживчівластивості продукту, який хоче придбати споживач.Наприклад, якщо споживач хоче придбати автомобіль, то свійвибір він формує, виходячи з того, як він використовуватиметовар (наприклад, для пересування містом споживач зазвичайкупує легкові автомобілі бізнес�класу, для пересування за містом– позашляховик, для перевезення вантажу – вантажніавтомобілі).

Для визначення уподобань варто порівняти окремі ринковікошики.

Ринковий кошик – це набір одного або декількох типівтоварів для споживання їх протягом певного часу.

Вони, наприклад, можуть містити різноманітні продуктихарчування, одяг, канцтовари, товари, які купують споживачіщомісяця чи раз на кілька років.

З огляду на те, що люди купують різні товари, правомірнимбуде запитання. Чи надається перевага одному ринковомукошику перед другим? В таблиці 8 наведено приклад кількохринкових кошиків. До їхнього складу входить різна кількістьхарчових продуктів та одягу.

Таблиця 8Альтернативні ринкові кошики

А 20 30В 10 50D 30 20E 30 40G 10 30

Ринковий кошик Одиниці одягу Одиниці харчових продуктів

110

Порівнюючи різні кошики, ми можемо описати уподобанняспоживачів щодо харчових продуктів та одягу.

Для аналізу поведінки споживача слід врахувати певніприпущення, які, на нашу думку, справедливі для більшостілюдей у більшості ситуацій.

1. Перше припущення – здатність до ранжуванняальтернативних варіантів:

а) здатність людей ранжувати альтернативні комбінаціїтоварів та послуг у тому порядку, який характеризуєзадоволення від їх споживання;

б) якщо є дві альтернативи, споживач може або віддатиперевагу одній із них, або вважати їх рівноцінними.

2. Друге припущення – уподобання є перехідними.Перехідність означає, що коли споживач віддає перевагуринковому кошику А перед кошиком В, а В перед С, то вінтакож віддає перевагу А перед С. Наприклад, якщокондитерським виробам «Roshen» надається перевага перед«Світоч», а останнім – перед «Konti»; то «Roshen» має такожперевагу перед «Konti». Це припущення перехідностідоводить, що споживчі уподобання раціональні (тобтопослідовні).

3. Третє припущення полягає в тому, що всі товари«хороші» (тобто бажані). Отже, незважаючи на витрати,споживач завжди воліє купити більше, аніж менше товару,оскільки потреби в товарах (послугах) не можуть бути цілкомнасичені.

5.2. Криві байдужості та їхні властивості

Крива байдужості – це крива, кожна точка якоївідображає альтернативні набори товарів, що пропонуютьоднаковий рівень задоволення потреб споживача.

Для наочності зобразімо споживчі уподобання, подані втабл. 8, графічно, користуючись кривою байдужості.

111

Рис. 24. Крива байдужості

Споживач може віддати перевагу одному ринковому кошикуперед другим або не робити різниці між ними. У таблиці 8наведено кілька прикладів ринкових кошиків з двох товарів –харчові продукти і одяг. На рис. 24 показано ті ж ринкові кошики.Ринковий кошик А, що містить 20 од. одягу і 30 од. харчовихпродуктів, має перевагу над ринковим кошиком G, бо А міститьбільше одягу. Так само ринковий кошик Е має перевагу над А..

Крива байдужості (КР), що проходить через точки A, B і D,показує, що споживач не віддає переваги жодному із цихкошиків. Ми бачимо, що рівень життя споживача не підвищивсяі не знизився, якщо він відмовляється від 10 одиниць одягу, щобпридбати 20 додаткових одиниць харчових продуктів,замінивши кошик А на кошик В. Разом з тим споживач віддаєперевагу А перед G, який розміщений нижче від рівня (КР).Ринковий кошик Е містить більше і харчових продуктів, і одягу,ніж ринковий кошик А, тому він має перевагу перед А, отже неможе бути позначений на одній кривій байдужості із А. Будь�який із ринкових кошиків, що позначені справа (як точка Е) відкривої (КР) і над нею, мають переваги перед будь�яким кошикомна кривій.

Щоб описати уподобання споживача щодо всіх комбінаційхарчових продуктів та одягу, ми можемо графічно зобразитинабір кривих байдужості.

Одяг, од.

Продукти,од.

112

Ці криві утворюють мапу кривих байдужості (рис. 25).

Мапа кривих байдужості – це засіб зображення перевагспоживача, що відповідають різному рівневі задоволенняпотреб.

Рис. 25. Мапа кривих байдужості

Мапа кривих байдужості має певні властивості:1. Набори товарів на кривих, більше віддалених від початку

координат, привабливіші для людини. Ця властивість непотребує доведення, адже що більше в наборі благ, то вінкорисніший.

Корисність – це рівень задоволення, яке отримує особа відспоживання товару (послуги) або від зайняття якоюсь діяльністю.

Мета споживача полягає в отриманні якнайбільшогозадоволення від споживання певного набору благ, тобто вмаксимізації корисності.

У мікроекономіці поведінка споживача розглядається зпозиції граничної корисності. Адже в міру того, як кількістьспоживаного товару зростає, гранична (додаткова) корисністьзменшується до досягнення нульового значення у точці повногонасичення потреби.

Гранична корисність (ГК) – це приріст задоволення, якийотримує людина, споживаючи додаткову одиницю товару.

Продукти, од.

Одяг, од.

113

2. Криві байдужості не можуть перетинатись. Якщоприпустити, що криві байдужості Кр1 і Кр2 перетнулися, то вонимають спільну точку А (рис. 26).

Рис. 26. Криві байдужості не можуть перетинатись

Тоді набір товарів А з погляду споживача еквівалентнийнаборові В і А=D, отже В=D. У той же час точка D менш привабливапорівняно з точкою В, оскільки набір В містить більше харчовихпродуктів і одягу. Помічена суперечність дає підставу длятвердження про неприпустимість перетину кривих байдужості.

3. При збільшенні споживання одного товару зменшуєтьсявеличина іншого, яку людина жертвує заради отриманнядодаткової одиниці першого товару (прояв закону спадноїкорисності). Якщо в людини, наприклад, багато одягу, але малоїжі, то заради додаткової одиниці їжі вона схильна пожертвуватизначною частиною одягу. Якщо ж людина має багато їжі, тозаради додаткової одиниці їжі вона буде схильна пожертвувативже меншою частиною гардероба.

Закон спадної граничної корисності свідчить про те, що призбільшенні споживання одного і того ж товару граничнакорисність зменшується, оскільки зменшується цінністькожної наступної одиниці товару. Це пояснюється тим, щопотреба в конкретному товарі поступово задовольняється іспоживач оцінює кожну наступну його одиницю менше

Закон граничної корисності стосується абсолютної більшостітоварів. Але він має винятки: деякі блага (антикваріат, предметиколекціонування), а також антиблага (алкоголь та наркотики

Продукти, од.

Одяг, од.

114

для залежних від них осіб) зі збільшенням споживання маютьчимраз більшу граничну корисність.

Щоб визначити кількість одного товару, яким споживачпожертвує, аби придбати інший товар, ми користуємосявеличиною, що називається граничною нормою заміщення (ГНЗ).

ГНЗ (гранична норма заміщення) – це кількість товаруУ, від якої відмовляється споживач, щоб отримати додатковуодиницю товару Х.

Для розрахунку ГНЗ скористаймося рис. 27. Починаючи відринкового кошика А і просуваючись до ринкового кошика В,ми бачимо, що споживач готовий відмовитись від шестиодиниць продуктів, щоб отримати одиницю одягу.

Рис. 27. Гранична норма заміщення

Коли ж споживач переходитиме від кошика В до D, вінготовий відмовитися лише від чотирьох одиниць продуктівзаради додаткової одиниці одягу, а рухаючись від D до Е, вінвіддасть уже три одиниці продуктів. Якщо позначити змінукількості одягу як ΔОд, а кількість харчових продуктів ΔП, тоГНЗ можна розрахувати так:

ГНЗ=�ΔП/ΔОд.Знак мінус використовується для того, щоб гранична норма

заміщення виражалася додатним числом (ΔП завжди від’ємна).Як результат, ГНЗ у будь�якій точці дорівнює за абсолютноювеличиною кутові нахилу кривої у цій точці.

Одяг

Продукти

1 2 3 4 5

115

5.3. Бюджетні обмеженняЯк зазначалось вище, вибір споживача залежить не лише від

уподобань і переваг, але й бюджетних обмежень, які лімітуютьможливості людей. Дохід споживача та купівельна сила грошей(тобто ціни товарів) визначають обмеження споживача.

Бюджет споживача – це кількість грошей, яка доступнаспоживачеві для витрат у певний період часу.

Для аналізу впливу бюджетних обмежень на вибір споживачавведімо деякі обмеження:

• Весь дохід споживач витрачає тільки на придбання товарівХ (продукти) та У (одяг).

• Споживач не робить заощаджень і не використовуєпопередні заощадження.

• Споживач не бере і не дає кредити.Щоб побачити, як бюджетні обмеження лімітують

споживчий вибір, розгляньмо ситуацію, коли студент маєпевний дохід D, який він витрачає на їжу та одяг. Нехай П –це кількість придбаних продуктів харчування, ціна яких(ЦП)�10 грн, а Од. – кількість одягу, ціна якого (Цод)� 20 грн.

Оскільки студент витрачає увесь дохід D=800 грн лише на цідва товари, то його величину можна виразити таким рівнянням:

D= Цп × П+Цод×ОдУ таблиці 9 показано різноманітні комбінації одягу і

продуктів, які може купити студент на 800 грн доходу.

Таблиця 9Ринкові кошики та лінія бюджету

116

Цю залежність можна подати графічно як лінію бюджетнихобмежень (рис. 28).

Якщо споживач захоче придбати кошик із набору, щовідповідає точці L (50 од. продуктів і 30 од. одягу), то бюджет недозволить йому це зробити. Якщо він зупиниться на наборі, щозазначено точкою К (20 од. продуктів і 20 од. одягу), то невитратить усі кошти, що в нього є.

Лінія бюджетних обмежень – це ті ринкові кошики зтоварів Х і У, які бюджет споживача дає змогу йому придбати.

Рис. 28. Лінія бюджетних обмежень

Ми бачимо, що лінія бюджетних обмежень залежить віддоходу і цін на товари. Ціни на товари та доходи споживачівзмінюються часто. Подивімось, як такі зміни впливають на лініюбюджетних обмежень. Зміна доходу та цін на товари змінюєположення лінії бюджетних обмежень (рис. 29). Якщозбільшується дохід, то крива пересувається вправо, а якщо дохідзменшується – то вліво. При цьому кут нахилу залишаєтьсянезмінним. Навпаки, якщо змінюється ціна на продукт, то цепризводить до зміни кута нахилу лінії: він збільшується призростанні цін на товар Х та зниженні на товар У і зменшується,якщо на ринку складається протилежна ситуація.

Одяг, од.

Продукти, од.

117

Рис. 29. Вплив змін доходу на положення лінії бюджетних обмеженьа) зміна доходу; б) зниження цін на товар Х;

в) зростання цін на товар У.

Оскільки різні споживачі по�різному оцінюють рівеньспоживання певних товарів, найбільша сума, яку вони готовізаплатити за ці товари, також коливається.

Надлишок споживача (або споживчий надлишок заМаршаллом) – це різниця між тим, скільки споживач згодензаплатити за благо, і тим, скільки він реально за нього сплачує.

Визначається надлишок споживача як площина фігури,обмеженої згори лінією попиту, зліва – вертикальною віссю,знизу – лінією ціни.

5.4. Споживчий вибірОтримавши дані щодо уподобань та бюджетних обмежень,

ми можемо тепер визначити, як окремі споживачі вирішують,скільки кожного з видів товару купувати.

Як ми вже з’ясували, крім уподобань, на споживчий вибірвпливають ціни благ та доходи споживача (рис. 30).

Споживчий вибір – рішення на підставі уподобань, ціни благта доходів споживача для максимізації задоволення його потреб.

118

Рис. 30. Фактори, що впливають на споживчий вибір

Хоча споживчий вибір – поняття суто індивідуальне, протеє загальні, типові для більшості людей закономірності, якідозволяють прогнозувати поведінку споживача. Спочатку, миприпускаємо, що споживачі роблять раціональний вибір.Мається на увазі, що вони вибирають товари для максимізаціїзадоволення, якого треба досягти за обмежених бюджетнихможливостей.

Оптимальний ринковий кошик має відповідати двом умовам.По�перше, він повинен розміщуватись на лінії бюджету. Щобзрозуміти, чому, зауважмо, що будь�який ринковий кошик,розміщений ліворуч і нижче від лінії бюджету, залишає невикористаною деяку частину доходу. Ринковий кошик,розташований вище і праворуч від лінії бюджету, є нереальним.Отже, для споживача єдиний можливий вибір – це ринковийкошик, розміщений на лінії бюджету.

Другою умовою є те, що оптимальний ринковий кошикповинен надавати споживачеві комбінацію товарів і послуг, якаб найповніше відповідала його вподобанням.

Дві умови зводять проблему максимізації споживчогозадоволення до вибору відповідної точки на лінії бюджету.

Уподобанняспоживача

Цінатоварів

Доходиспоживача

Споживчий вибір

119

У нашому випадку з продуктами харчування і одягом, як ізбудь�якими іншими двома товарами, ми можемо графічнопоказати розв’язання проблеми споживчого вибору. На рис. 31.показано спосіб розв’язання цього завдання. Тут споживчівподобання щодо харчових продуктів та одягу демонструютьсятрьома кривими байдужості. Пригадайте, що з трьох кривихнайвищий рівень задоволення дає найвіддаленіша від початкукоординат крива – Кр3, крива – Кр2 дає другий за величиноюрівень, а крива – Кр1 забезпечує найнижчий рівень.

Рис. 31. Максимізація задоволення споживача

Зрозуміло, що оптимальний ринковий кошик, якиймаксимізує задоволення, має перебувати на найвіддаленішій ізкривих байдужості, яка дотична до лінії бюджету, і ним є точкаА. Ця точка є точкою рівноваги споживача, вона є точкоюспоживчого вибору.

Рівновага споживача – це такий набір товарів, якиймаксимізує корисність при заданому бюджетному обмеженні.

Рівновазі споживача можна дати геометричне тлумачення.Нахил кривої у будь�який точці (зокрема А) відповідає нахиловідотичної, проведеної до неї у цій точці. Тоді

ГКх/ГКу=Цх/Цу або ГКх/Цх=ГКу/Цу

Одяг

Продукти

120

Наші вподобання і споживання є суто індивідуальними імінливими.

Тому рівновага споживача може бути внутрішньою ікутовою.

Рівновагу споживача, за якої він придбає обидва товари,називають внутрішньою.

Рівновага споживача, за якої він буде максимізувати своїуподобання, зупинившись на придбанні лише одного товару,називається кутовою.

Час від часу ми вдаємося до крайнощів, принаймністосовно деяких категорій товарів. Наприклад, хтось ізстудентів вирішив обмежити споживання борошнянихвиробів, тоді кут нахилу кривої байдужості (Кр1) значнозросте, і в жодному місці лінія бюджетних обмежень не будедотична. Рівновага буде досягатись у точці (В), якавідповідає максимально можливій кількості іншого товару(соку), що може придбати студент залежно від його бюджету(рис. 32).

Рис. 32. Кутова рівновага споживача

Моделюючи поведінку споживача, слід врахувати два окреміефекти, що впливають на величину споживчого попиту.

Сік (в літрах)

Пир

іжки

(в

од.)

121

Ефект доходу виникає внаслідок того, що при зниженні ціниспоживач може виявити більший попит, якщо його дохід незмінився.

Ефект заміщення вказує на те, що споживач на вивільненікошти від здешевлення покупки товару має змогу збільшитиспоживання інших товарів. Так споживач заміщає товаром,який подешевшав, інші товари.

Точка, в якій споживач перестає розглядати додатковеспоживання як таке, що приносить користь, називається точкоюнасичення.

Підсумки до розділу Теорія споживчого вибору ґрунтується на

припущенні, що люди поводяться раціонально,намагаючись максимізувати задоволення, якевони можуть отримати завдяки придбаннюпевної комбінації товарів та послуг.

Споживчий вибір можна розглядати як взаємозв’язок двохкомпонентів: вивчення споживчих уподобань та аналізу лініїбюджету, яка обмежує можливі варіанти вибору особи.

Криві байдужості, які являють собою всі комбінації товарівта послуг, що дають однаковий рівень задоволення,відхиляються вниз і не можуть перетинати одна одну.

Споживчі вподобання можна найповніше зобразитимапою кривих байдужості. Така мапа забезпечує порядковеранжирування всіх варіантів вибору, які може зробитиспоживач.

Лінія бюджету – це всі комбінації товарів, на які споживачвитрачає усі свої доходи.

Споживчий вибір передбачає, що споживачі максимізуютьзадоволення, якого можуть досягти за обмежених бюджетнихможливостей.

Максимізації корисності деколи можна досягти за кутовогорішення, за якого один із товарів не споживається.

122

Основні терміниБюджет споживанняВнутрішня рівновагаГранична корисністьГранична норма заміщенняЕфект доходуЕфект заміщенняЗакон спадної граничної корисності

Запитання і вправи

Вправа 1. Оцініть правильність тверджень івкажіть «так» чи «ні».

1. Благо – це те, що при споживанні позитивновпливає на рівень задоволення споживача.

2. Коли Микола має позитивну граничну корис�ність від споживання прохолоджувальних напоїв та піци, йогокриві байдужості мають нахил угору вправо.

3. Споживач максимізує задоволення за певногодоходу, купуючи таку комбінацію двох товарів, за якої бюджетналінія дотична до кривої байдужості.

4. Всі точки на бюджетній лінії означаютьоднаковий рівень грошового доходу.

5. Криві байдужості ніколи не перетинаються.6. Що далі крива байдужості розміщена від початку

координат, то меншу корисність вона відображає.7. При зниженні ціни товару Х бюджетна лінія

зміщується вправо, при цьому кут нахилу залишається без змін.8. При збільшені доходу споживача бюджетна лінія

зміщується вправо.9. Рівновага, за якої споживач обмежується одним

товаром, називається внутрішньою рівновагою.10. Сукупність кривих байдужості називається

мапою кривих байдужості.

КорисністьКрива байдужостіКутова рівновагаЛінія бюджетних обмеженьРинковий кошикСпоживчий вибірУподобання споживача

123

11. Споживач максимізує корисність, коли йогобюджетна лінія перетинає криву байдужості.

12. Якщо ви придбали більше одиниць якого�небудьтовару, то ваша гранична корисність зростає.

13. Кожна точка, яка лежить на кривій байдужості,відображає однаковий дохід споживача.

Вправа 2. Оберіть одну правильну відповідь2.1. Ціна груш та яблук однакова – 7,5 грн за кг. Юлія

намагається максимізувати корисність, споживаючи яблука тагруші, що ви їй порадите як хороший економіст:

а) купувати однакову кількість яблук і груш, оскільки їх цінаоднакова;

б) витрачати весь дохід на споживання яблук і груш;в) обрати таку кількість яблук і груш, щоб ГНЗ=1;г) реалізувати водночас варіанти «б» та «в».2.2. Споживчий вибір оптимальний, якщо споживач:а) в межах бюджетного обмеження обирає такий набір товарів,

для якого відношення граничних корисностей благ дорівнюєвідношенню їхніх цін;

б) задовольняє усі свої потреби;в) максимізує граничну корисність в межах свого бюджету;г) купує товари в межах свого бюджету за найнижчими

цінами.2.3. Якщо споживач рухається вгору вздовж кривої

байдужості, його загальне задоволення:а) зростає;б) зменшується;в) залишається незмінним;г) спочатку зростає, а потім зменшується.2.4. Зменшення ціни товару приведе до того, що споживач

досягне нового рівноважного стану:а) на нижчій кривій байдужості;б) на вищій кривій байдужості;в) на тій самій кривій байдужості, але з комбінацією товарів,

що містять більше того товару, ціна якого впала;

124

г) на тій самій кривій байдужості, але з комбінацією товарів,що містять менше того товару, ціна якого впала.

2.5. У перерві важкого робочого дня Микола збиравсяперекусити молочним коктейлем. Він готовий був заплатити6,50 грн за молочний коктейль, але з’ясувалося, що він мавзаплатити лише 5 грн. Його споживчий надлишок дорівнював:

а) 3,50 грн;б) 1,50 грн;в) 2 грн;г) 5 грн.

Вправа 3. Виконайте завдання.Завдання 1. Виходячи з сітки споживача, визначте, від

скількох одиниць товару А має відмовитись споживач, щобпридбати третю одиницю товару Б.

Завдання 2. Юрій впевнений, що при застуді шість ложокмеду на склянку гарячого молока допоможе так само, як і триложки меду на дві склянки молока. Яка гранична норма замінимолока медом?

Завдання 3. Припустімо, що Оксана в будь�якому випадкурозглядає масло і маргарин як абсолютні замінники.

1. Накресліть мапу кривих байдужості, що ілюструютьуподобання Оксани щодо масла і маргарину.

2. За умови, що масло коштує 20 грн за пачку, маргарин –лише 5 грн, а місячний бюджет Оксани на ці товари становить

Кількість товару А Кількість товару В

18 1

12 2

7 3

3 4

0 5

125

200 грн, визначте, який із ринкових кошиків і з якимспіввідношенням масла і маргарину вона обере? Зобразіть цеграфічно.

Завдання 4. Місячний дохід Марини, який вона розподіляєміж двома товарами (фруктами та кондитерськими виробами)становить 200 грн.

а) припустімо, що кілограм кондитерських виробів коштує50 грн, а кілограм фруктів – 15 грн. Графічно зобразіть їїбюджетні обмеження;

б) із настанням зими ціни на фрукти зросли до 20 грн закілограм. Який вигляд матимуть тепер бюджетні обмеженняМарини? Яка комбінація фруктів та кондитерських виробівмаксимізує її корисність?

Відповіді.Вправа 1. Оцініть правильність тверджень і вкажіть «так» чи

«ні».1. Так. 2. Ні. 3. Так. 4. Так. 5. Так. 6. Ні. 7. Ні.8. Так. 9. Ні. 10. Так. 11. Ні. 12. Ні. 13. Ні.

Вправа 2.Оберіть одну правильну відповідь.1. г). 2.а). 3. в) . 4. б). 5. б).

Вправа 3. Виконайте завдання.Завдання 1. 5 одиниць.Завдання 2. 3 ложки.

Рекомендована література1. Aналітична економія: макроекономіка і

мікроекономіка: Підручник: у 2�х кн./ С. М. Пан�чишина, П. І. Островерха. – Кн. 2: Мікроекономіка.– К.: Знання, 2010. – 437 с. – Тема 21.

2. Базилевич В. Д. Мікроекономіка: практикум:Навч. посіб. / В. Д. Базилевич, К. С. Базилевич./ Заред. В. Д. Базилевича. – 2�ге вид., перероб. і допов. – К.: Знання, 2010.– 490 с. – Тема 4.

126

3. Базілінська О. Ю. Мікроекономіка: Навч. посіб./ О. Я Ба�зілінська, О. В. Мініна./ За ред. Базілінської О. Я. – 3�те вид. випр. –К.: Центр учбової літератури, 2009. – 352 с. – Тема 4.

4. Гронтковська Г. Е. Мікроекономіка: Практикум: Навч. пос./Г. Е. Гронтковська, А. Ф. Косік. – 3�тє вид. стереотип – К.: Центручбової літератури, 2010. – 418 с. – Розділ 4–6.

5. Економічна теорія. Мікроекономіка: Підручник./За ред. В. Та�расевича. – К.: Знання, 2012. – 134 с. – Розділ 1.

6. Мікроекономіка: Підручник./ [А. П. Наливайко, Л. А. Азьмук,П. Г. Банщиков та ін.]; за наук. ред. А. П. Наливайка. – К.: КНЕУ,2011. – 446, [2] c. – Тема 4–6.

7. Рудий М. М. Мікроекономіка: Навч. посіб./ М. М. Рудий,В. В. Жебка. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 360 с. –Тема 2–3.

127

Розділ 6

ФІРМА (ПІДПРИЄМСТВО):ВИРОБНИЦТВО І ВИТРАТИ

Другим після споживача найважливішим суб’єктом є виробник.Його роль полягає у забезпеченні пропозиції товарів. Визначенняповедінки виробника ми починаємо з його загальноїхарактеристики.

Навчальна метаОпрацювавши цей розділ, ви зможете:• Розглянути зміст і особливості організаційно�правових

форм фірм.• З’ясувати сутність і фактори виробничого процесу.• Простежити залежність виробничого процесу від масштабів

фірми.• Охарактеризувати зміст виробничих витрат, їхню

залежність від рівня виробництва і часового фактора.

6.1. Фірма (підприємство)та її організаційноправові форми

Найхарактернішими рисами сучасного економічногорозвитку є поширення різноманітних форм організаціїгосподарської діяльності, децентралізація управління тапідвищення ролі основної господарської ланки – підприємства(фірми).

Фірма – господарська організація, що перетворює вихідніресурси на кінцевий продукт шляхом оптимальногокомбінування факторів виробництва для отриманняприбутку.

128

На практиці замість поняття «фірма» часто вживають термін«підприємство», які дуже близькі за змістом.

Підприємство – організаційно відокремлена й економічносамостійна ланка національного господарства, щоспеціалізується на виготовленні продукції, виконанні робіт інаданні послуг.

Фірма в країнах традиційної ринкової економіки пройшлатривалий шлях еволюції. Місце традиційної фірми, орієнтованоїлише на максимізацію прибутків, займають нові види фірм,метою яких стають глибші цілі у сфері підприємництва. Її функціо�нування характеризують й інші, крім прибутку, показники: обсягвиробництва, якість людського капіталу і продукції, питома вагаінновацій тощо. Японський досвід управління породжує «новуфілософію фірми», яку формулює президент корпорації«Електрик індастриз» А. Мацусіта: «Кожна компанія, незалежновід її розміру, повинна мати певні цілі, відмінні від отриманняприбутку, цілі, що виправдовують її існування серед нас. Вонаповинна мати власне призначення в цьому світі».

Модель поведінки фірми будується за загальними правиламимікроекономічного моделювання: мета – обмеження – вибіррішення.

Мета фірми – одержання максимальної величиниекономічного прибутку за певний період.

Обмеження фірми в досягненні мети – це продуктивністьфакторів виробництва, витрати виробництва, ціна продукції тапопит на неї.

Вибір рішення щодо обсягу випуску продукції залежить відринкової структури, в якій господарює фірма.

Умови, в яких функціонують фірми (підприємства):1. Самостійне здійснювання відтворювального процесу.

Підприємство розраховує лише на власні сили в забезпеченнісвоєї життєдіяльності, воно може користуватись грошовимикоштами й інших суб’єктів (брати кредити, продавати облігації),але лише на платній основі.

129

2. Повна економічна відповідальність за результати своєїдіяльності. Ця відповідальність лежить на власниках такерівництві підприємства.

3. Прибуток виступає основним джерелом коштів для розвиткупідприємства. Розвиток підприємства, його розширення єголовною метою підприємців, адже це приносить більші грошовідоходи. Однак розширення діяльності потребує значнихгрошових вкладень, основним їхнім джерелом є прибуток.

4. Конкуренція з іншими підприємствами. Конкуренціявпливає на поведінку й організацію підприємства, змушує йогопідвищувати ефективність виробництва.

5. Економічна допомога держави має локальний, вибірковий,винятковий характер. Ця допомога повинна бути обґрунтованаінтересами національної економіки. Держава не може і неповинна бути щедрим спонсором, вона завжди має керуватисьпрагматичним розрахунком.

Законодавчі акти країни регулюються порядок створення іфункціонування організаційних форм підприємств і фірм.

У різних країнах організаційно�правові форми неоднакові,але найтиповіші такі: одноосібне господарство, товариство ікорпорація.

Кожна форма має свої характерні їй внутрішню структуру йзаконний статус, розміри і сфери діяльності, в яких вонанайефективніша.

Одноосібне господарство – це підприємство, власникамиякого є одна особа або сім’я, які отримують весь дохід, несутьфінансовий ризик та повну відповідальність за управління.

Одноосібне господарство, як одна з найпростіших формбізнесу, особливе в тому, що стосується його започаткування,функціонування і ліквідації. Ця форма розповсюджена в світі,переважно в роздрібній торгівлі, консультативному бізнесі,сфері харчування та багатьох інших видах послуг. У СШАблизько 80% усіх підприємницьких організацій (15 млн) – цеодноосібні підприємства.

130

Партнерства (товариства) – це організаційно�правоваформа, за якої окремі особи об’єднують свої ресурси для веденнясправ і спільно керують ними.

Партнерства можуть існувати в таких видах, як: загальне(просте) з необмеженою відповідальністю, з обмеженоювідповідальністю і договірне (повне або змішане).

Більшість товариств мають тільки двох або трьох членів, хочаобмежень для їх кількості немає. Товариства, як і одноосібніфірми, створюються переважно в роздрібній торгівлі, сільськомугосподарстві, сфері послуг і фінансів, у сфері медицини,брокерській діяльності і т. п.

Корпорація – це організаційно�правова формапідприємства, відокремлена від конкретних осіб, що неюволодіють, і функціонує у вигляді акціонерного товариства.

Головною особливістю корпорації є те, що відповідальністьза борги обмежена її фінансовими ресурсами, які у свою чергувизначаються розмірами акціонерного капіталу.

Корпорації становлять невеликий відсоток усієї кількостікомпаній у економіці країн. У той же час декілька сотенькорпорацій контролюють велику частину всього бізнесу країн.

В Україні, наприклад, станом на 1 травня 2014 рокузареєстровано таку кількість фірм за організаційно�економічнимиформами1 (табл. 10).

Таблиця 10Кількість фірм за організаційноправовими формами

Організаційноправова форма Усього

Одноосібні господарства 47 384Товариство з обмеженою відповідальністю 500 131Товариство з додатковою відповідальністю 1542Корпорації 601

1 Державний комітет статистики України http://www.ukrstat.gov.ua/

131

Ідеальних форм у бізнесі немає, у кожної свої переваги інедоліки(табл. 11).

Таблиця 11Переваги і недоліки організаційноекономічних форм фірми

132

Діловим людям, які збираються вибирати форму організації іведення власної справи, важливо звернути увагу на такі запитання:

Які формальності при створенні підприємства найбільше невлаштовують підприємця?

Які організаційні, юридичні й інші витрати мусять понестипідприємці на початковому етапі?

Як саме можна залучити додатковий капітал?Як активно власник бізнесу може обрати участь в управлінні

підприємством?Наведені та інші запитання дуже важливі в тактичній

діяльності, тому їх має розв’язувати кожна ділова людина.

6.2. Фірма як виробнича системаФірма (підприємство) є тим суб’єктом, який забезпечує

ринок результатами своєї виробничої діяльності у виглядітоварів, послуг та ін.

Виробництво – це процес використання ресурсів длявиготовлення товарів (послуг).

Впродовж виробничого процесу фірми перетворюють вхідніресурси (які ще називають факторами виробництва) у вихідні(товари) (рис. 33). Наприклад, у пекарні використовують вхідніресурси, що включають працю робітників, сировину (борошно,цукор та ін.) і капітал, який існує як печі, міксери та іншеустаткування для виробництва таких вихідних продуктів, якхліб, печиво і торти.

Як уже зазначалося вище, упроцесі виробництва спожива�ють такі основні ресурси, як:

1. Земля (матеріальні ресурси) – це сировинні матеріа�ли та інші природні ресурси, якіфірма перетворює у кінцевийпродукт (сталь, пластмаса,електроенергія та ін.).

В Україні нарощуєтьсявиробництво комп’ютерів

133

2. Капітал – усе те, що створено працею людини і служитьзнаряддям для виробництва нового продукту (споруди,устаткування, механізми і т. д.).

3. Праця – вплив людини на матеріальні ресурси для наданняїм властивостей, здатних задовольняти людські потреби.

4. Підприємницькі здібності – це особливі здібності окремихлюдей іти на мобілізацію ресурсів, організацію виробництва,ризик, щоб отримати прибуток.

Рис. 33. Виробництво як продуктивна система

Всі фактори, які використовують у виробництві, кількіснообмежені. Площі сільськогосподарських угідь зменшуються якзагалом (будівництво, промисловість, військові потреби), так ів розрахунку на душу населення (через його приріст).

Для підтвердження цих процесів скористаймося даними поУкраїні. Так, протягом 2012 року площа сільськогосподарськихземель зменшилася на 20,9 тис. га, причому площа ріллі сталабільшою на 19,9 тис. га, а от площі перелогів і пасовищ зазнализначніших змін і зменшилися відповідно на 23,7 тисячі і 14,9тисячі гектарів. Забудованих земель, навпаки, стало більше на12,0 тис. га, левова частка з них – під житловою забудовою. За рікплоща таких земель збільшилася на 6,2 тис. га. На діаграмі можнапобачити динаміку змін структури земельного фонду Україниза основними видами угідь станом на 1 січня 2013 року порівняноз даними на 1 січня 2012 року1 .

1 Державне агентство земельних ресурсів України http://land.gov.ua/zvitnist/statystyka.html

Товари,послуги,інформація

Виробництво

ВХІД

ВИХІД

Земля

Капітал

Праця

Підприємницькі здібності

134

Діаграма. Динаміка земельного фонду України станом на01.01.12 р. та 01.01.13 р.

[1 – Сільськогосподарські землі; 2 – ліси та інші лісовкриті площі;3 – забудовані землі; 4 – відкриті заболочені землі;

5 – сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом;6 – відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним

покривом (кам’янисті місця, піски, яри, інші);7 – води (території, що покриті поверхневими водами)]

Людство стоїть на порозі вичерпання природних ресурсів:нафти, газу, вугілля. Ресурс праці також обмежений кількістюробочої сили, причому в кожному конкретному випадкупотрібна не просто робоча сила взагалі, а певна її кваліфікація,що ще більше обмежує цей фактор виробництва.

Підприємницькими здібностями володіють лише окреміособи (вчені вважають, що їх не більше 5–7% від загальноїкількості працездатного населення).

Капітал як результат взаємодії перших трьох факторів такожє обмеженим ресурсом.

Динаміка земельного фонду Українистаном на 01.01.12 р. та 01.01.13 р.

135

Разом з тим потреби людства постійно зростають, щопов’язано як з кількісним приростом населення, так і зпідвищенням якості життя. Отже, між обмеженими ресурсами ібезмежними суспільними потребами завжди існує конфлікт.Підприємство як основний товаровиробник може йогорозв’язати двома шляхами:

1. максимізувати обсяг виробництва за певних обмежень наресурси;

2. мінімізувати витрати ресурсів при заданих обсягахвиробництва.

Щоб розв’язати ці завдання, слід раціоналізувати формиоб’єднання факторів виробництва та їх якісне і кількіснеспіввідношення у процесі виробництва. Ось лише деякі аспектиїх раціоналізації.

1. Відповідність факторів виробництва. Найбільшоїефективності виробництво досягає тоді, коли якісні харак�теристики працівників (їхня кваліфікація, освітній рівень,особисті якості) відповідають рівневі засобів виробництва.Причому цей зв’язок двосторонній: ефективність виробництвастає нижчою не лише тоді, коли працівники низького рівнякваліфікації не можуть повністю використати всі потенційніможливості засобів виробництва, але й тоді, коли недосконалізасоби виробництва не дають реалізуватись потенціалампрацівників.

2. Співвідношення факторів виробництва. Між праців�никами і засобами виробництва повинно бути не тількиякісне, а й кількісне співвідношення. Для кожного певногорівня розвитку виробництва існує оптимальне спів�відношення між кількістю капіталу і кількістю праці, щоприводить його в рух.

3. Взаємозамінюваність факторів виробництва. Один і тойже результат можна отримати при різному співвідношенніфакторів виробництва. Наприклад, якщо у виробництвівикористовують працю і капітал, то можна визначити різніспіввідношення цих факторів, що дадуть заданий результатвиробництва.

136

Обмеженість ресурсів породжує серед фірм�товаро�виробників конкуренцію щодо їх використання та розподілу, аотже обумовлює вибір оптимального варіанта застосування.

Фірмі потрібно знайти таке співвідношення вхіднихресурсів, за якого можна досягти максимально можливогообсягу виробництва, тобто використати задіяні ресурси знайбільшою ефективність. Під ефективністю розуміють ступіньвіддачі факторів виробництва.

Фірма ухвалює рішення про вибір технології, порівнюючивитрати на ресурси різних способів виробництва. Вона оцінюєспособи виробництва з погляду технологічної та економічноїефективності.

Спосіб виробництва вважається технологічно ефективним,якщо не існує іншого способу, за якого для випуску заданогообсягу продукції витрачалось би менше деякого виду ресурсів,при тому, що інших видів ресурсів витрачається не більше, абоякщо вироблений обсяг продукції є максимально можливим завикористання точно визначеного обсягу ресурсів.

Економічно ефективним є спосіб виробництва, якиймінімізує альтернативну вартість усіх видів витрат виробництвазаданого обсягу продукції. Економічна ефективність залежитьвід ринкових цін різних видів ресурсів. Існує багатотехнологічно ефективних способів виробництва, і лише один зних виявляється економічно ефективним, – той, який на певнийчас забезпечує мінімальні грошові витрати фірми за певногорівня цін на використовувані вхідні ресурси.

Зв’язок між вхідними ресурсами до виробництва тарезультативним виходом описано функцією виробництва.

Виробнича функція – це співвідношення між будь�якимнабором факторів виробництва і максимальним обсягомпродукції. Якщо припустити, що на обсяг виробництва продукції(Q) впливають витрати праці (L), капіталу (K), матеріалів(M) та підприємництва (E), то виробнича функція матимевигляд: Q = f (L, K, M, E)

137

Це означає, що максимального обсягу продукції досягаютьза умов використання усіх чотирьох факторів виробництва запевного рівня технологій і продуктивності праці.

Виробнича функція має ряд властивостей:1. При збільшенні витрат одного ресурсу та незмінності інших

відбувається збільшення обсягу виробництва продукції, алелише до певної межі.

2. Існує певна взаємозамінність і доповнюваність факторіввиробництва, тобто ефективне функціонування кожного з нихпотребує наявності певної кількості іншого. Разом з тим існуєможливість без скорочення обсягів виробництва замінити деякукількість одного фактора на певну кількість іншого. Однак таказміна має певні межі.

3. Зміни використання факторів виробництва меншеластичні в короткостроковому, ніж у довгостроковомуперіодах.

Отже, говорячи про виробництво, важливо розрізнятикороткостроковий і довгостроковий періоди.

Короткостроковий період – це період часу, протягом якогодеякі фактори виробництва є незмінними.

Довгостроковий період – це час, потрібний для того, щобпровести зміни у всіх факторах виробництва.

Ресурси, які в певний період не вносять змін, є фіксованимивхідними ресурсами. Капітал фірми, наприклад, потребує часудля змін – потрібно спроектувати і побудувати новий завод,замовити і доставити машини та інше устаткування, на все цеможе піти кілька років. Мобільніші ресурси (сировина,матеріали, робоча сила) змінюються значно частіше. Укороткостроковий період фірми нарощують інтенсивністьексплуатації наявних ресурсів, а в довгостроковий – вонизмінюють розміри самої фірми.

Виробнича функція відображає у короткостроковомуперіоді максимально можливий випуск продукції за різних

138

обсягів використання одного з ресурсів та незмінної кількостіінших: Q = f (L).

Розгляньмо випадок, за якого капітал є фіксованим, а праця– змінним ресурсом, так що фірма може збільшити виробництвопродукції, нарощуючи витрати праці. Уявіть, наприклад, швейнуфабрику, на якій задіяно фіксовану кількість устаткування. Дляухвалення правильного рішення щодо використання ресурсівважливо знати, на скільки і як зміниться обсяг виробництва Qза умови зростання кількості праці L.

Щоб з’ясувати, як впливають зміни обсягу використанняодного з факторів виробництва на результати діяльності фірми,слід розглянути показники середньої та граничноїпродуктивності праці.

Середня продуктивність праці (Wm) – це відношеннясумарного обсягу продукції (Q) до кількості робочої сили (L):

Гранична продуктивність праці (Wl) – це продукція,вироблена додатково в разі зростання на одиницю витратресурсу праці. Наприклад, за обсягу капіталу на рівні 10 одиницьу разі зростання кількості робочої сили від двох до трьох осібсумарне виробництво продукції зростає від 30 до 60 одиниць,створюючи додатково 30 одиниць (60–30).

Гранична продуктивність праці залежить від обсягувикористання капіталу. Якщо витрати капіталу зростуть від 10до 20 одиниць, то гранична продуктивність праці,найімовірніше, також зросте, адже робітники будуть озброєнібільшою кількістю капіталу.

Як і середня продуктивність, гранична продуктивністьспочатку зростає, а потім падає, описує «закон спадної віддачі».

Wm =QL

Wl =ΔQ

ΔL

139

Закон спадної віддачі полягає в тому, що при збільшеннівикористання вхідного ресурсу (за фіксованого рівня іншихресурсів) буде досягнуто точки, в якій приріст виробництвапродукції починає зменшуватись.

Якщо вхідний ресурс праці незначний (а капіталфіксований), поступове нарощування витрат праці робитьзначний внесок у результати виробництва завдякивдосконаленню виконання виробничих завдань. Проте врешті�решт починає діяти закон спадної віддачі. За надто великоїкількості працівників ефективність їх робочої силизменшується, а гранична продуктивність праці падає.

Дія закону спадної граничної продуктивності стаєочевидною, якщо взяти за приклад вирощування картоплі надачі. Якщо вдвічі збільшити кількість годин роботи на ній протинормального рівня, то кількість зібраної картоплі зросте уменшій пропорції. Якби такої залежності не існувало, то всесільське господарство світу можна було б помістити на одномугектарі землі, сконцентрувавши там усі витрати праці.

Вміння оцінити граничну продуктивність праці тамаксимізувати результати від її використання є одним ізскладників мистецтва управління.

У довгостроковий період усі фактори виробництва єзмінними. Фірма, намагаючись збільшити обсяги виробництвапродукції, залучає чимраз більше ресурсів, тобто збільшуємасштаб виробництва. При цьому спостерігається різна віддача(ефект) від зміни масштабу виробництва.

Зростаюча віддача від масштабу відбудеться тоді, коли обсягвиробництва продукції зросте відчутніше, ніж обсягивикористання ресурсів. Наприклад, при подвоєнні факторіввиробництва обсяг випуску продукції зростає більш ніж удвічі.Зростаючого ефекту масштабу виробництва можна досягатизавдяки впливу таких факторів, як:

1. Поділ праці. На великих підприємствах можливаспеціалізація, що призводить до підвищення продуктивностіпраці і зниження витрат.

140

2. Поліпшення управління. На великих підприємствахвиділяють спеціалістів, які безпосередньо займаютьсямаркетингом, рекламою, постачанням, науково�технічноюробою і т. д. Це дає змогу збільшити ефективність діяльностіпідприємства.

3. Збільшення масштабів виробництва не потребуєпропорційного збільшення всіх ресурсів. Наприклад,збільшення вдвічі кількості верстатів на заводі не потребуєтакого збільшення механіків, електриків, охоронців, бухгалтерів,а також витрат на освітлення, вентиляцію і т. д.

Постійна (стала) віддача від масштабу виробництваспостерігається тоді, коли обсяги продукції та обсягивикористання ресурсів зростають пропорційно. Збільшеннявдвічі ресурсів виробництва призводить до подвоєння обсягіввипуску продукції.

Спадна віддача від масштабу виробництва відбувається тоді,коли випуск продукції зростає менш відчутно, ніж зростаютьобсяги використаних факторів виробництва. Наприклад,збільшення вдвічі ресурсів призводить до підвищення випускупродукції лише в півтора раза.

Спадний ефект масштабу виробництва виникає через впливтаких факторів, як:

1. Значна інерція великих систем, втрата гнучкості, потрібноїв умовах нестабільного ринку.

2. Вихід підприємства за межі порога керованості (великірозміри підприємства створюють громіздку систему управління,утруднюються координація проміжних ланок, обмінінформацією, а це приводить до зниження ефективностіуправлінських рішень).

Мінімальний ефективний розмір підприємства – це тойнайменший обсяг виробництва, за якого фірма може мінімізуватисвої довгострокові середні витрати. Це обсяг випуску, за якоговичерпується дія чимраз більшого ефекту масштабу.

Коли зростаючий ефект масштабу незначний і швидко себевичерпує, мінімальний ефективний розмір підприємствавідповідає невеликим обсягам виробництва. У таких галузях

141

існує значне число відносно дрібних виробників, а великі фірмине будуть ефективнішими. Це – типова галузь вільноїконкуренції.

Коли економія на масштабі швидко наростає, а далі дозначних обсягів виробництва зберігаються незмінні витрати, вгалузях з такими умовами формування середніх витрат можутьспівіснувати і бути однаково ефективними підприємства різнихрозмірів.

Коли зростаючий ефект масштабу спостерігається на доситьтривалому відрізку, а спадний віддалений, мінімізувати середнівитрати може лише фірма, розрахована на значні обсягивипуску. У таких галузях виробництво може зосередитись нагігантських підприємствах або в одній фірмі, яка забезпечує весьпопит з мінімальними витратами. Ця ринкова ситуаціяназивається природною монополією.

6.3. Витрати виробництваДля того, щоб фірма ухвалювала оптимальні рішення,

потрібно враховувати інформацію про величину витрат навиробництво продукції.

Перед тим, як проаналізувати, як визначаються витрати ічому вони змінюються, нам слід чітко окреслити, що мирозуміємо під цим терміном і як саме ми вимірюємо його. Якістатті слід включити до витрати фірми? Очевидно, що до витратвходять заробітна плата працівників, орендна плата заприміщення офісу та інші. А якщо у фірми є власне приміщенняі їй немає потреби платити за оренду?

Щоб відповісти на поставлені запитання, слід насампередзазначити, що економіст розглядає витрати інакше, ніжбухгалтер, який дбає про фінансову звітність фірми. Бухгалтери,як правило, розглядають фінанси фірми в ретроспективі,оскільки вони мають стежити за вкладеннями тазобов’язаннями, а також оцінювати діяльність фірми вминулому. Бухгалтерські витрати включають фактичні видатки.

З іншого боку, економісти розглядають діяльність фірми вперспективі. Вони цікавляться тим, якими будуть витрати в

142

майбутньому, а також тим, як фірма може перегрупувати своїресурси, щоб зменшити витрати та збільшити прибутки. Томуекономісти мають визначати вартість втрачених альтернатив,тобто розраховувати можливості ефективнішого використанняресурсів фірми.

Для прикладу візьмімо фірму, яка є власником будівлі, а отже,не платить за оренду офісу. Чи означає це, що вартість офісу дляфірми дорівнює нулю? Хоча бухгалтер може вважати, що цівитрати дорівнюють нулю, економіст зазначить, що фірма моглаб отримувати орендну плату, здаючи офіс іншій компанії. Цянереалізована можливість і є вартістю втраченої альтернативиз використання приміщення офісу, і її слід розглядати якскладову частину видатків на діяльність компанії.

Даний вид витрат відомий як альтернативні або неявні витрати.

Фізичний обсяг капіталовкладень, управлінські навикивласника фірми, частина або всі фінансові ресурси такожможуть бути у володінні виробника. Оскільки ці ресурси євласністю виробника, то платежі за їх використанняносять неявний характер, і тому їх називають неявнимивитратами.

Значну частину ресурсів, потрібних для виробництва, фірмакупує на відповідних ринках.

Грошові видатки постачальникам ресурсів, підтвердженідокументально, називають бухгалтерськими (явними).

До них відносять платежі за електроенергію, паливо,сировину, працю тощо.

Платежі, які повинен зробити виробник за всівикористані ресурси, формують економічні витратипідприємця.

Вони складаються з явних і неявних витрат та нормальногоприбутку.

143

Нормальний прибуток розглядається як плата завиконання підприємцем підприємницьких функцій.

Його розмір визначається рівнем дохідності, що єнормальним або середнім для певної галузі, тобто тим рівнем,який утримує підприємця у цій галузі.

Іншою формою прибутку є прибуток економічний(чистий), який є додатковим доходом підприємцявнаслідок його ефективнішої діяльності в певній галузі.

Цей прибуток отримують не всі підприємці, і він не належитьдо витрат.

Детально про прибуток та види його існування йтиметься урозділі 12.

Щоб краще зрозуміти значення саме економічних витрат іекономічного прибутку для ухвалення економічнообґрунтованих рішень, наведемо такий приклад.

Приклад. Допустимо, що існує фірма, власник якої та йогодружина надають консультативні послуги. Для організаціїфірми власник придбав обладнання на 100 000 грн, узявкредит у банку (50 000 грн), найняв двох працівників, якимвиплачує заробітну плату по 3000 грн на місяць, а такожоплачує різні послуги – 5000 грн на рік. Фірма розташована уквартирі, що належить підприємцеві. Чи є сенс займатисятакою діяльністю, якщо сукупний річний дохід фірмистановить 150 000 грн?

Аби відповісти на це питання, підрахуймо спочаткубухгалтерські витрати. Як бачимо з таблиці 12, вони складаютьсяіз заробітної плати найманих робітників, відсотка за кредит,амортизаційних відрахувань та інших платежів за послугистороннім організаціям. Загальна сума цих витрат становить107 000 грн. Тоді бухгалтерський прибуток буде 43 000 грн.Може скластися враження, що цей вид діяльності доситьефективний і прибутковий, оскільки бухгалтерський прибутокстановить понад 40% до витрат. Однак для обґрунтованого

144

висновку треба проаналізувати, який дохід отримав бипідприємець, котрий альтернативно розпорядився би своїмиресурсами. Для цього слід підрахувати неявні витрати.

Відмовившись від роботи у власній консультативній фірмі,підприємець і його дружина могли б працювати за наймом іодержувати заробітну плату, покласти гроші, витрачені наобладнання, на депозит і отримати на них відсотки, здати воренду квартиру і мати орендну плату. Крім того, нормальнийприбуток для такого виду діяльності дорівнює 8000 грн. Загальнасума альтернативної вартості залучених власних ресурсівстановить 124 000 грн. Цю суму могли б отримати власникифірми, якби вони ухвалили рішення про інакше використанняресурсів. Оскільки альтернативна вартість власних ресурсівперевищує бухгалтерський прибуток (124 000 грн > 43 000 грн),то виявляється, що створювати консультативну фірму недоцільно.

Таблиця 12

Бухгалтерські та економічні витрати консультативної фірми

145

Аналогічний висновок можна зробити, порівнюючиекономічні витрати із сукупним доходом фірми. З’ясується, щофірма не тільки не приносить економічного прибутку, а йнавпаки, її діяльність пов’язана з економічними збитками(150 000 грн – 217 000 грн = �67 000 грн).

Отже, дохід, який відшкодовує тільки економічні витрати,достатній для створення умов зацікавленості у виробничійдіяльності, оскільки він приносить підприємцеві нормальнийприбуток. Надлишок доходу над економічними витратами єекономічним прибутком.

Витрати в короткостроковому періодіАналізуючи формування витрат у короткостроковому

періоді, потрібно розмежовувати їх на постійні і змінні.

Постійні витрати (FC – Fixed Cost) – це витрати, що незалежать від обсягів виробництва продукції.

Вони існують навіть тоді, коли продукцію зовсім не виробляють.Наприклад, відсотки за кредит, амортизація, орендна плата,витрати на освітлення та опалення приміщень і т. д. (рис. 34).

Змінні витрати (VC – Variable Cost) – це вартістьзмінних ресурсів, які використовуються для виробництвазаданого обсягу продукції, тому ці витрати залежать відвипуску продукції (рис. 34).

(Q – обсяг продукції,C – витрати)

Рис. 34. Криві сукупних (TC), постійних (FC), та змінних (VC) витрат

TC

VC

FC

146

Основні види постійних витрат:1. Відсотки за кредит.2. Орендна плата.3. Амортизація.4. Капітальний ремонт.5. Податки.6. Страхові внески.7. Витрати на управління.Основні види змінних витрат:1. Витрати на сировину.2. Оплата праці.3. Витрати на паливно�мастильні матеріали.4. Витрати на електроенергію.Витрати виробництва або сукупні витрати (TC–Total Cost),

– це вартість усіх видів ресурсів, які витрачають длявиготовлення певної кількості продукції:

TC = FC + VCУ мікроекономіці використовують не тільки показники

сукупних витрат, але й середніх:Середні постійні витрати (AFC – Average Fixed Cost) – це

кількість постійних витрат виробництва (FC), що припадає наодиницю виробленої продукції (Q):

Середні змінні витрати (AVC – Average Variable Cost) – цекількість змінних витрат виробництва (VC), що припадає наодиницю виробленої продукції (Q) (рис. 35).

Середні сукупні витрати (ATC – Average Total Cost) – цекількість сукупних витрат виробництва (TC), що припадає наодиницю виробленої продукції (Q) (рис. 35).

AFC =FCQ

AVC =VCQ

ATC =TCQ

147

Середні сукупні витрати (АТС або АС) можна розрахуватияк суму середніх постійних і середніх змінних витрат:

Особливого значення в дослідженні поведінки виробника наринку надають граничним витратам (рис. 35).

Граничні витрати (МС) – це приріст сукупних витратвнаслідок виробництва додаткової одиниці продукції.

Пам’ятаймо, що приріст може бути як додатним, так івід’ємним.

Оскільки при збільшенні виробництва в короткостроковийперіод змінюється лише змінна частина загальних витрат, то:

,

де ΔТС і ΔTVC – змінна відповідно в загальних тазагальнозмінних витратах, а ΔQ – змінна обсягу виробництва.

Рис. 35. Криві витрат виробництва

Аналізуючи криві витрат виробництва (рис. 35), можназробити такі висновки:

1. Крива граничних витрат (МС) перетинає криві середніхсукупних витрат (АТС) та середніх змінних витрат (AVC) уточках їхніх найменших значень.

ATC = AFC + AVC = (FC + VC) : Q

МC = =ΔTCΔQ

ΔTVCΔQ

МСАТС

AVC

AFC

C

Q

148

2. Середні змінні витрати (AVC) потрібні для оцінкиефективності господарювання, визначення рівноваги іперспектив розвитку: а) розширення діяльності; б) скороченнявиробництва; в) виходу з галузі.

3. Порівняння середніх сукупних витрат (АТС) з рівнем ціндозволяє визначити величину прибутку. А це допомагаєвибрати стратегію фірми в короткостроковому періоді.

Правило найменших витрат – це умова, за якої витратимінімізуються в тому разі, якщо кожна грошова одиниця, якувитрачають на кожний ресурс, дає однакову віддачу –однаковий граничний продукт (МР).

Правило найменших витрат забезпечує рівновагу виробника.Коли віддача всіх факторів однакова, зникає проблема їхперерозподілу, оскільки у виробника немає ресурсів, які б моглипринести більший дохід, тобто досягають оптимальногоспіввідношення факторів виробництва, за якого забезпечуєтьсямаксимізація випуску продукції.

Витрати в довгостроковому періодіАналізуючи витрати в довгостроковому періоді, слід мати на

увазі, що при цьому немає поділу на постійні і змінні витрати:усі витрати можуть змінюватися залежно від обсягувиробництва. Можна відмовитися від оренди чи повернутикредит, продати основні фонди чи придбати нові. Отже, вдовгостроковому періоді найголовніша проблема – оптимізаціярозмірів підприємства.

Припустімо, що фірма не впевнена щодо майбутнього попитуна свій товар, а тому розглядає кілька альтернативних варіантіврозмірів підприємства. Рішення щодо того, який із варіантівоптимальний, важливе, оскільки після спорудження заводуфірма протягом деякого часу, можливо, не зможе змінювати йогорозміри.

Якщо фірма спочатку обирає обсяг продукції Q1і прагнезбільшити його до обсягу Q2 чи до обсягу Q3, вона може цезробити, не збільшуючи свої витрати на одиницю продукції.

149

Отже, крива середніх витрат у довгостроковому періодіскладається з кривих, що перетинають одна одну середніх витрату короткостроковому періоді. Використання багатьох кривих даєзмогу показати мінімальні виробничі витрати для будь�якогорівня продукції. Інакше кажучи, крива довгострокових середніхвитрат (LAC) є такою, що згинає множини кривих середніх витрату короткостроковому періоді, побудованих для різних рівніввикористаного капіталу (рис. 36).

Рис. 36. Витрати в довгостроковому періоді

Якщо фірма споруджує невеликий завод, відносною кривоюкороткострокових середніх витрат є АТС1, так що середнівиробничі витрати (в точці В) становлять 8 грн. Невеликийзавод є кращим варіантом вибору, ніж завод середніх розмірівіз середніми витратами виробництва на рівні 10 грн (точка А).

Зауважмо, що точки мінімальних середніх витрат принайменшому і найбільшому розмірах заводів не лежать на кривійдовгострокових середніх витрат, оскільки в цей період наявнізростаюча і спадна віддача від масштабів виробництва.

Проте намагання мінімізувати витрати – це лише один бік,що визначає поведінку фірми�виробника. Вибір реальнихмасштабів виробництва визначається зрештою можливостямимаксимізувати економічний прибуток, про що мова йде впопередніх розділах.

В

АТС1 АТС2 АТС3

LAC

150

Підсумки до розділу Основним суб’єктом у господарській

діяльності є фірма (підприємство). Її основнимиорганізаційно�правовими формами є: одно�осібне господарство; партнерство (товариство);

корпорація. Виробництво являє собою процес перетворення ресурсів

на продукти, готові до споживання. Залежність між структуроювитрат ресурсів (факторів виробництва) і максимальноможливим випуском продукції виражається через виробничуфункцію.

Витрати фірми вимірюються у короткостроковому ідовгостроковому періодах. У короткостроковому періоді одинабо два ресурси фірми фіксовані, у довгостроковому – всіресурси процесу виробництва змінні.

Витрати, які здійснює фірма на придбання потрібнихресурсів, є явними (бухгалтерськими). Неявні витративраховують вартість втрачених альтернатив, пов’язаних ізвикористанням ресурсів фірми.

Сукупні виробничі витрати можна поділити на постійніі змінні. Граничні витрати фірми – це сума додатковихзмінних витрат, спричинених випуском додаткової одиниціпродукції.

Основні терміниВиробництвоВиробнича функціяГраничні витратиДовгостроковий періодЕкономічні витратиЗмінні витратиКороткостроковий періодКорпораціяНеявні витрати

Одноосібні господарстваПартнерстваПідприємствоПравило найменших витратПостійні витратиПрибуток економічнийПрибуток нормальнийФірмаЯвні (бухгалтерські) витрати

151

Запитання і вправиВправа 1. Оцініть правильність тверджень і

вкажіть «так» чи «ні».1. Недоліком партнерства є те, що

партнерський договір має бути анульовано тареорганізовано в разі виходу з партнерстваодного з його членів.

2. Короткостроковий період визначається періодомчасу, меншим за шість місяців.

3. При збільшенні випуску в короткостроковомуперіоді середні постійні витрати не змінюються.

4. Розмежувальна лінія між коротко� і довгостроковимперіодом залежить від рішення, яке хоче ухвалити керівництвофірми.

5. Якщо економічний прибуток в автомобільній галузівід’ємний, то відбувається відтік ресурсів з цієї галузі.

6. Постійними витратами для фірми найвірогідніше єстрахові премії за страхування власності.

7. Закон спадної віддачі описує ситуацію, за якоїпоступове збільшення виробництва веде до спадної економіїна масштабі виробництва.

8. Якщо фірма бажає визначити, наскільки змінятьсяїї власні засоби в разі відмови від виробництва однієї одиницітовару, вона повинна оцінити граничні витрати (МС).

9. До змінних витрат фірми в короткостроковомуперіоді можна віднести витрати на придбання сировини.

10. Економічний прибуток + неявні витрати =бухгалтерські витрати.

Вправа 2. Виконайте завданняЗавдання 1. У короткостроковому періоді фірма виробляє

500 одиниць продукції. Середні змінні витрати дорівнюють 2грн, а середні постійні витрати – 0,5 грн. Визначте величинузагальних витрат фірми.

152

Завдання 2. Витрати фірми «Сяйво» на випуск товарівнаведено в таблиці:

Визначте значення мінімальних AVC.Відповіді.Вправа 1. Оцініть правильність тверджень і вкажіть «так» чи «ні».1. Так. 2. Ні. 3. Ні. 4. Так. 5. Так.6. Так. 7. Ні. 8. Так. 9. Так. 10. Ні.Вправа 2. Виконайте завданняЗавдання 1. Величина загальних витрат фірми становить –

1250 грн.Завдання 2. Мінімальне значення AVC – 50 од.

Рекомендована література:1. Aналітична економія: макроекономіка і мікро�

економіка: Підручник: у 2�х кн. / С. М. Панчишина,П. І. Островерха. – Кн. 2: Мікроекономіка. – К.:Знання, 2010. – 437 с. – Тема 22–24.

2. Базилевич В. Д. Мікроекономіка: практикум:Навч. Посіб. / В. Д. Базилевич, К. С. Базилевич. / За ред. В. Д. Базилевича.– 2�ге вид., перероб. і допов. – К.: Знання, 2010. – 490 с. – Тема 5–6.

3. Базілінська О. Я. Мікроекономіка: Навч. посіб./ О. Я. Ба�зілінська, О. В. Мініна./ За ред. Базілінської О. Я. – 3�те вид. випр. –К.: Центр учбової літератури, 2009. – 352 с. – Тема 5–6.

4. Гронтковська Г. Е. Мікроекономіка: Практикум: Навч. пос./Г. Е. Гронтковська, А. Ф. Косік. – 3�тє вид. стереотип – К.: Центручбової літератури, 2010. – 418 с. – Розділ 7–11.

5. Економічна теорія. Мікроекономіка: Підручник. / За ред. В. Тара�севича. – К.: Знання, 2012. – 134 с. – Розділ 2.

6. Мікроекономіка: Підручник./ [А. П. Наливайко, Л. А. Азьмук,П. Г. Банщиков та ін.]; за наук. ред. А. П. Наливайка. – К.: КНЕУ,2011. – 446,[2] с. – Тема 7–9.

7. Рудий М. М. Мікроекономіка: Навч. посіб. / М. М. Рудий, В. В. Жеб�ка. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 360 с. – Тема 6–7.

Інтернетресурси:1. http://land.gov.ua/zvitnist/statystyka.html2. http://www.ukrstat.gov.ua/

Q 0 1 2 3 4 5 6

TC 80 170 190 233 280 340 420

153

Розділ 7

МАКСИМІЗАЦІЯ ПРИБУТКУНА РИНКУ ДОСКОНАЛОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Як відомо, метою кожного підприємця є отримання прибутку.Однак величина прибутку залежить насамперед від ринковоїситуації та від типу конкуренції. У цьому розділі детальнорозглядаємо проблему вибору обсягів виробництва та максимізаціїприбутку фірм, що діють на ринку досконалої конкуренції.

Навчальна метаОпрацювавши цей розділ, ви зможете:• Виявити основні ознаки ринку досконалої конкуренції.• Пояснити, чому конкурентна фірма не може впливати на

ринкову ціну продукту.• Зрозуміти, як конкурентна фірма, що максимізує прибуток,

ухвалює рішення про пропозицію товарів.• З’ясувати, як встановлюється довгострокова рівновага в

конкурентній галузі.• Зрозуміти, як в умовах конкурентної економіки досягають

найефективнішого використання ресурсів.

7.1. Ринкові структуриМікроекономіка досліджує поведінку фірми в різних

ринкових ситуаціях. Будь�яка фірма керується метоюмаксимізації прибутку. Один із вирішальних моментів удосягненні головної мети – можливість фірми впливати на ціни.У деяких випадках це можливо, у деяких – ні. Все залежить відтого, в яких формах здійснюється конкуренція, що відповідаєпевному типові ринкової структури.

Ринкова структура – це умови, за яких здійснюєтьсяринкова конкуренція.

154

Структура ринку визначається кількістю і розміром фірм, щодіють на ньому, характером продукції, легкістю входження івиходу з конкретного ринку, доступністю ринкової інформації.Зазвичай в економіці розрізняють чотири типи ринковихструктур (форм конкуренції) (табл. 13):

1. Досконала або чиста конкуренція.2. Монополістична конкуренція.3. Олігополістична конкуренція.4. Чиста монополія.Останні три являють собою форми недосконалої конкуренції.

Недосконала конкуренція – це конкуренція, при якій фірмимають владу над ринком і диктують умови купівлі і продажутоварів

Таблиця 13Основні типи ринкових структур

Зміст кожної ринкової структури буде подано в цьому танаступних розділах.

155

7.2. Характеристика ринку досконалої конкуренціїДосконала конкуренція розглядається як ідеальний стан

ринку.

Досконала конкуренція – стан ринку, на якому є велике числопокупців і продавців (виробників), кожен з яких займає відносномалу долю на ринку і не може диктувати умови продажу і купівлітоварів. Ринок досконалої конкуренції передбачає відсутністьвлади виробника над ринком і встановлення ціни не виробником,а через функцію попиту і пропозиції.

Проаналізуймо її ознаки. 1. Велика кількість ринкових суб’єктів. За досконалої

конкуренції існує так багато виробників, постачальників іпродавців, що кожен з них знає, що він сам не може помітновплинути на ринкову ціну шляхом змін у кількості виробленоїпродукції. Кожен виробник чи продавець постачає такийнезначний обсяг продукції, порівняно з її загальною кількістю,що зміни в обсязі виробництва окремого суб’єкта не впливаютьна ринкову ситуацію.

2. Стандартна продукція. За досконалої конкуренціїпродукція однієї фірми не відрізняється від виробленої іншимифірмами. Це важлива умова, яка забезпечує індиферентністьпокупця щодо продавця, поки залишається однакова ціна. Алеслід пам’ятати, що продукт можна визначити не лише за йогофізичними товарними характеристиками. Наприклад, різніпивбари продають однакове пиво, але їхній продукт може бутирізний внаслідок іншого оформлення залу, цікавішоготовариства, кращого місця розташування тощо.

3. Неможливість впливу окремого продавця на ринкову ціну.Продавець може продавати товар дешевше від ринкової ціни, алеце ніяк не вплине на загальну ринкову ціну через мізерну часткупродавця на ринку. Крім того, це суперечитиме прагненнюкожного суб’єкта максимізувати вигоду. Продавець може такожпродавати товар дорожче його ринкової ціни, але в цьому випадкурізко зменшиться попит на відповідний товар, адже продукціяконкурентів виявиться дешевшою. Звичайно, якщо всі виробники

156

діятимуть разом, зміни у випуску продукції вплинуть на ціну.Однак виробник, який діє сам, не зможе цього зробити. Виробниківтак багато, що немає можливості для таємної домовленості фірмщодо обмеження випуску продукції і фіксації цін.

4. Відсутність нецінової конкуренції. Оскільки на ринкудосконалої конкуренції товари стандартні, то підстав длянецінової конкуренції немає, адже вона, як правило, ґрунтуєтьсяна диференціації товарів.

5. Доступна інформація про ціни, технології та ймовірнийприбуток. За досконалої конкуренції потрібно, щоб споживачі,фірми�виробники і власники ресурсів мали повне уявлення провідповідні екологічні і технологічні умови. Споживачі повиннімати всю цінову інформацію. Фірми�виробники також повинніволодіти доступом до будь�якої цінової чи технологічноїінформації. Власники ресурсів повинні знати все проможливість своїх ресурсів. Отже, всі мають рівні можливостібрати участь у процесі купівлі – продажу, виробництва і збуту.

6. Висока мобільність ресурсів. Досконала конкуренціяпотребує того, щоб усі ресурси були повністю мобільні. Іншимисловами, кожна ресурсна одиниця може вільно входити в ринокчи виходити з нього, швидко переключаючись з одного способувикористання на другий. Це означає, що:

• трудові ресурси можуть вільно і легко переміщуватись зрегіону в регіон, з одного виду діяльності в другий;

• сировинні джерела не монополізовано;• нова фірма може легко ввійти і вийти з галузі, бо немає

економічних, правових, технологічних, пакетних, фінансовихбар’єрів для входження фірми в ринок і виходу з нього.

Умовним прикладом ринку досконалої конкуренції можна на�звати біржові торги, продаж іноземної валюти в обмінних пунктах,ринок сільськогосподарської продукції. Якщо, припустімо, ринокзерна становить 50 млн тонн, а кількість ферм – 250 тисяч од., тона одну ферму припадає 200 тонн. Пропозиція кожної ферми таканезначна, що вона не може вплинути на стан ринку зерна.

Перелічені ознаки на практиці досить рідкісні, разом з тиміснують ринки, подібніші до цієї моделі, ніж до інших. Тому ринокдосконалої конкуренції, його закономірності мають не лишетеоретичне, а й певне практичне значення.

157

7.3. Попит і гранична виручка для конкурентної фірмиЯк було зазначено вище, фірма в галузі з конкуренцією

продає лише незначну частку сумарного виробництва продукціїгалузі, а тому не впливає на ринкову ціну продукту. Ринковаціна визначається ринковим попитом і галузевою пропозицією.Отже, конкурентна фірма є ціноодержувачем, тобто«прайстейкером» (price – taker). Наприклад, коли фермервирішує, скільки гектарів пшениці засіяти цього року, він можевзяти як задану ринкову ціну на пшеницю. Його рішення щодоплощі посіву не вплине на цю ціну.

Слід визначити відмінності між кривими ринкового попитуі кривими попиту окремих фірм.

а – попит з погляду конкурентної фірми; б – ринковий попит;

Рис. 37. Крива попиту на продукцію конкурентної фірми

Крива попиту досконало конкурентної фірми – це крива, якавідображає попит на продукцію окремої фірми, обсяг продажуякої ніяк не впливає на зміну ринкової ціни. Графічно попитконкурентної фірми зображується у вигляді горизонтальноїлінії, він досконало еластичний за ринковою ціною (рис. 37а).На рисунку (37б) зображено криву ринкового попиту.

Особливості попиту на продукт конкретної фірмивиявляються через такі показники:

1. Сукупна (валова) виручка (TR): TR=Q × P,

де Q – кількість товару, P – ціна товару.

P – ціна;Q – обсяг ринковогопопиту;q– обсяг попитуконкурентної фірми;P1 – ринкова ціна.

P

158

Сукупна виручка – це загальна виручка від продажу всьогообсягу продукції.

2.Середня виручка (АTR):АTR=TR/Q = Р.

Середня виручка – це відношення сукупної виручки докількості проданої продукції.

3.Гранична виручка(МR):МR=ΔΔΔΔΔTR/ΔΔΔΔΔQ.

Гранична виручка – це приріст валової виручки, що відбувсязавдяки продажу додаткової одиниці товару.

Залежність зміни перелічених показників від обсягувиробництва продукції зображено на рис. 38.

Рис. 38. Сукупна, середнята гранична виручки конкурентної фірми

Сукупна виручка конкурентного виробника зростає прямопропорційно обсягу його продажів, а середня, гранична виручката ціна товару в умовах конкурентного ринку будуть рівні міжсобою. Така рівність викликана тим, що фірма може продаватистільки, скільки бажає (будь�яку кількість товарів), за ринковоюціною. Додаток до валової виручки (гранична виручки) відпродажу додаткової одиниці товару буде таким самим, якринкова ціна, або: MR = P.

159

Водночас середня сума виручки, яку одержує фірма, такождорівнює ціні, оскільки кожна додаткова одиниця товарупродається за її величиною.

З’ясувавши таким чином, як зростає виручка конкурентноїфірми від продажу додаткової одиниці товару, можна перейтидо розгляду того, якими є умови визначення конкурентноюфірмою обсягу пропозиції її продукції (що лежить в основірішення конкурентної фірми щодо кількості товару на продаж).

7.4. Вибір рівня виробництвав короткостроковий період

Модель поведінки фірми для ухвалення виробничогорішення передбачає відповідь на такі запитання:

1. Виробляти чи не виробляти продукт?2. Якщо виробляти, то скільки?3. Які прибутки чи збитки принесе це виробництво?Для визначення своєї поведінки фірмі потрібна інформація

про ціну, обсяг виробництва і витрати. Оскільки ціна фіксованаі задається ринком об’єктивно, то основним чинником, якийвизначає обсяги випуску, є витрати. Порівнюючи сукупнувиручку із сукупними витратами на кожному обсязі випуску, атакож ринкову ціну з середніми та граничними витратами, фірмаухвалює рішення: чи виробляти продукцію взагалі, а якщовиробляти, то скільки, і визначає, яким буде результат діяльності.

У короткостроковому періоді:• фірмі слід виробляти продукцію, якщо вона отримує

економічний прибуток, або коли сума збитків менша, ніж постійнівитрати, величина яких визначає збитки у разі закриття;

• фірмі слід припинити виробництво, коли збиткиперевищують величину постійних витрат.

Отже, існує два методи пошуку відповідей на поставленіпитання:

1. Сукупний аналіз, за якого сукупна виручка порівнюється ізсукупними витратами.

2. Граничний аналіз, який передбачає порівняння граничноївиручки і граничних витрат.

160

В умовах досконалої конкуренції виробник добре знає, щоціна не залежить від обсягу його виробництва; пропонувативищу ціну марно, зменшити ціну – означає зменшити прибуток.Однак виробник також знає, що однакова ринкова ціна незумовлює однакову норму прибутку. Пристосування до ціниозначає досягнення таких витрат виробництва, які бзабезпечували норму прибутку не нижче, ніж у конкурентів.Це примушує виробників вишукувати перспективні шляхирозвитку цієї галузі виробництва.

З’ясуймо виробничу і цінову поведінку фірми вкороткостроковому періоді часу, коли конкурентна фірма маєнезмінні виробничі потужності і максимізує свої прибутки абомінімізує збитки, виходячи з ринкової ситуації.

Оптимізацію рішення фірми щодо ведення і обсягіввиробництва подано в таблиці 14.

Таблиця 14

Визначення конкурентного обсягу виробництвав короткостроковому періоді

161

Отже, як бачимо, правильна відповідь на запитання «Чиварто взагалі виробляти?» така: фірмі варто виробляти вкороткостроковому періоді, якщо вона може: 1) одержатиприбуток або 2) зменшити збитки порівняно з її постійнимивитратами. Правильна відповідь на друге запитання «Скількипродукції виробляти?» така: в короткостроковому періоді фірміварто виробляти обсяг продукції, за якого вона максимізуєприбутки.

Розгляньмо приклад, що ілюструє поведінку фірми в умовахдосконалої конкуренції (табл. 15).

Таблиця 15Обсяг виробництва фірми

(за ціни: 1) – 131 грн, 2) – 81 грн, 3) – 71 грн)

З’ясуймо випадок максимізації прибутку. Ринкова цінастановить 131 грн. Фірма максимізує прибутки, виробляючитакий обсяг продукції, за якого загальна виручка перевищуєзагальні витрати на найбільшу величину. У нашому прикладімаксимальний прибуток – 299 грн фірма отримає, якщо обсяг їївиробництва становить 9 одиниць.

Припустімо, що витрати залишаються незмінними, але ціназнизилася від 131 грн до 81 грн. За цієї ціни будь�який рівеньвиробництва буде збитковий, проте фірма не закривається. Їїзбитки буде мінімізовано, коли загальні витрати перевищать

162

загальну виручку на мінімальну величину і будуть меншими зазагальні постійні витрати ( за обсягу – 6 од).

Припустімо, що ринкова ціна ще знизилася і становить71 грн.За будь�якого обсягу збитки перевищують постійні витрати.Розглядається ситуація закриття фірми. Отже, якщо загальнавиручка не перевищує загальних змінних витрат за будьGякогообсягу виробництва, фірма мінімізуватиме збитки,призупинивши виробництво продукту.

Другий підхід до визначення того, який обсяг продукціїзахоче запропонувати конкурентна фірма – обчислити іпорівняти суми, на які кожна додаткова одиниця продукціїзбільшить загальну виручку і загальні витрати. Фірмі требапорівняти граничну виручку і граничні витрати кожноїнаступної одиниці продукції.

Загальне правило оптимального обсягу випуску, за якогофірма перебуває у стані рівноваги: оптимальним обсягом дляфірми в будьGякому разі є обсяг, за якого гранична виручкадорівнює граничним витратам:

MR=MC.Тут фірма не має стимулів до зміни обсягів, оскільки будь�

яка зміна не поліпшить її стану. Це правило справедливе длявсіх фірм у будь�якій ринковій структурі.

Розгляньмо приклад, що ілюструє поведінку фірми в умовахдосконалої конкуренції (табл. 16).

Таблиця 16Обсяг виробництва фірми

163

Припустімо спочатку, що ринкова ціна, а отже і граничнавиручка, дорівнює 131 грн. Ціна або гранична виручка перевищуєграничні витрати для кожної з перших дев’яти одиниць продукції.Однак десяту одиницю не слід виробляти, бо вона більше додаєдо витрат (150 грн), ніж до виручки (131 грн).

Розрахунок сумарного економічного прибутку такий:

ЕР = (MR – ATC) × Q.

Розрахунок економічного прибутку на одиницю продукціїтакий:

EP/Q = MR – ATC.

Припустімо, що ринкова ціна знизилася до 81 грн. За обсягувиробництва понад 6 одиниць граничні витрати перевищуютьграничну виручку. Отже, фірма повинна виробляти 6 одиницьпродукції, що забезпечить мінімізацію її збитків. Розрахунокзбитку (Z) такий:

Z = (MR – ATC) × Q.

Припустімо тепер, що ринок встановлює ціну лише у 71 грн іP<AVC. Тепер фірмі вигідніше припинити виробництво, бо зажодного обсягу продукції фірма не може поліпшити свої середнізмінні витрати. Тому найкраще для фірми – закритипідприємство.

Закриття фірми – це ситуація, за якої ціна товару меншавід мінімального рівня середніх змінних витрат на йоговиготовлення, і виробництво зупиняється.

Для конкурентної фірми, що отримує прибуток (рис. 39а)ринкова ціна (Р*) на продукцію фірми більша, ніж середнівитрати на її виробництво (АС) за його обсягу (Q*), якиймаксимізує прибуток.

Фірма отримує економічний прибуток:

EP = (Р АС) × Q*.

164

Конкурентна фірма,що отримує прибуток

Конкурентна фірмана рівні самоокупності

Рис. 39. Рівновага конкурентної фірмив короткостроковому періоді

Для конкурентної фірми на рівні самоокупності (рис. 39б)ринкова ціна (Р*) на продукцію фірми дорівнює мінімальнимсереднім витратам (АС) за обсягу випуску Q*. Це дозволяє їйлише покрити витрати. Фірма отримує нульовий економічнийприбуток за умови:

Р = МС = mіn АС.

Рис. 40. Рівновага конкурентної фірмив короткостроковий період

165

Для конкурентної фірми, що мінімізує збитки (рис. 40),ринкова ціна (Р*) нижча за мінімально можливі середні витрати(АС) за обсягом випуску продукції (Q*). Мінімізуючи збитки,фірма коригує обсяг випуску продукції так, щоб він буввстановлений відповідно до точки (Р = MC), що забезпечить їйпокриття змінних витрат (VС) і частково постійних витрат (FС).

7.5. Вибір обсягу виробництвав довгостроковому періоді

Довгостроковий період дозволяє конкурентним фірмамвносити певні зміни, які неможливо здійснити в короткийперіод. У довготерміновому плані фірми, які працюють у галузі,можуть скоротити або розширити свої виробничі потужності.Проте число фірм у галузі може збільшуватись чи зменшуватисьзалежно від того, вступають нові фірми в галузь чи залишають їїнаявні фірми. З’ясуймо, як ці довгострокові пристосування абозміни впливають на визначення фірмою ціни та обсягувиробництва продукції, а також на формування конкурентноїрівноваги в довгостроковому періоді.

Перехід до аналізу довготермінового періоду потребуєпереходу від аналізу поведінки окремої фірми до з’ясуваннявзаємодії всіх фірм у процесі утворення ринкової пропозиції таформування ринкової ціни. Це передбачає введення деякихнових припущень:

1. Пристосування галузі до потреб ринку в довготерміновомуперіоді відбувається шляхом залучення в галузь новихвиробників чи виходу їх із галузі.

2. Усі фірми в галузі мають однакові або дуже близькі кривівитрат, що дає можливість говорити про середню, типову фірму.

Нехай ринкова ціна на товар установилася на рівні 147 грн(P1), що дає змогу типовій фірмі в галузі отримуватиекономічний прибуток. Логічно буде спрогнозувати, що іншівиробники спробують переорієнтувати свою діяльність навиробництво цього продукту, оскільки воно приносить нетільки нормальний, а й економічний прибуток. Як відомо, підвпливом збільшення кількості виробників крива ринкової

166

пропозиції переміститься вправо, що призведе до зниженняринкової ціни рівноваги (рис. 41). Отже, вступ у галузь новихвиробників ліквідує економічний прибуток.

Рис. 41. Зміна ринкової ціни під впливом зміни пропозиції

Якщо ціна знизиться до рівня Р2, тобто до 130 грн, то типовафірма не зможе отримувати економічний прибуток. Більше того,вона зіткнеться з проблемою збитків (рис. 42), оскільки ціна буденижча, ніж мінімальний рівень середніх витрат. У довготер�міновому періоді розпочнеться відтік фірм з цієї галузі в ті, де єможливість отримати хоча б нормальний прибуток. Зменшеннякількості виробників зменшить ринкову пропозицію, щопризведе до встановлення нового рівня цін (Р3). Масовий відтікфірм з галузі ліквідує збитки.

Рис. 42. Рівновага конкурентної фірмив довготерміновому періоді

167

Такі припливи та відливи капіталу в галузі призведутьдо встановлення врешті�решт ціни, що забезпечуватимелише відшкодування мінімальних середніх витратвиробництва, тобто типова фірма отримуватименормальний прибуток, але не зможе бути економічною. Цедає змогу сформулювати загальний висновок щододосягнення фірмою рівноваги в довготерміновому періоді:після того, як усі довготермінові пристосування завершено,тобто коли досягнуто довготермінової рівноваги, цінапродукту повністю відповідатиме мінімуму середніх сукупних витрат фірми, і виробництво перебуватиме саме в ційточці:

Р=АТС, або МR = P= MC=ATC.

7.6. Ефективність конкурентного ринкуЕфективнішою вважається та система, яка виробляє

потрібний для суспільства продукт при найменших затратах ізабезпечує оптимальний розподіл обмежених ресурсів міжгалузями.

Виробнича ефективність конкурентного ринкуреалізується в тому, що ціна встановлюється на рівнімінімальних середніх витрат і споживачі отримують товари занайнижчими цінами. Конкурентна фірма використовуєобмежені ресурси найефективніше, тому що ціна товарудорівнює граничним витратам на його виробництво. Прицьому досягають не тільки високої ефективності розподілуресурсів, але й якнайвищої виробничої ефективності. Графічноце означає, що крива середніх витрат є лише дотичною докривої попиту. Якби витрати на виробництво одиниціпродукції перевищували ціну (АС > Р), будь�яка продукціябула б збиткова і фірми змушені були б залишити цю галузь.Якби середні витрати були нижчі від кривої попиту івідповідно ціни (АС < Р), то це означало б, що крива середніхвитрат перетинає криву попиту і утворювався б економічнийприбуток. Прихід нових фірм рано чи пізно звів би цей

168

прибуток до нуля. Отже, криві лише торкаються одна одної,що й створює ситуацію довгострокової рівноваги: ні прибутку,ні збитку (рис. 43).

Рис. 43. Стан рівноваги конкурентної фірми

Виникає своєрідний парадокс: в умовах рівноваги на всіхфірмах конкурентної галузі витрати повинні бути однакові. Такапередумова вважається нереальною, адже відомо, що одні фірмипрацюють на кращій сировині, другі мають сучасніше іефективніше обладнання, треті – кваліфікованіших пра�цівників, четверті – найкращих менеджерів. Та й взагалі, не можебути двох однакових фірм. Цілком очевидно, що на фірмах, яківикористовують кращі ресурси, витрати будуть нижчі. Але якце узгоджується з припущенням, що середні витрати для всіхфірм в умовах досконалої конкуренції однакові?

В економічній науці існує таке пояснення цього парадоксу:вважається, що власники сучасніших ресурсів отримуютьбільшу винагороду. Наприклад, кваліфікованіші робітники –вищу зарплату, за досконаліші машини слід платити вищу цінутощо.

Отже, вся економія, отримана завдяки ефективнішимресурсам, витрачається на їх оплату. Це пояснює тенденцію дорівності витрат у конкурентній галузі.

169

Досконала конкуренція, як і ринкова економіка загалом, маєдеякі недоліки. Стверджуючи, що досконала конкуренціязабезпечує ефективний розподіл ресурсів і максимальне задо�волення потреб споживачів, не слід забувати, що вона виходитьз платоспроможних потреб, з розподілу грошових доходів, якісклалися раніше. Це створює рівність можливостей, однакзовсім не гарантує рівності результатів. Досконала конкуренціявраховує лише ті витрати, які окуповуються. Однак, вумовах недостатньої специфікації прав власності існують таківигоди (витрати), які фірми не враховують: їх здійснюєсуспільство.

Досконала конкуренція не передбачає виробництвасуспільних благ , які, хоча і приносять задоволенняспоживачам, однак не можуть бути чітко поділені, оцінені тапродані кожному споживачеві окремо (поштучно). Ценалежить до таких благ, як протипожежна безпека,національна оборона тощо.

Досконала конкуренція не завжди здатна забезпечитиконкуренцію ресурсів, потрібну для прискорення науковоGтехнічного прогресу. Це насамперед стосуєтьсяфундаментальних досліджень, наукомістких і капіталомісткихгалузей.

Досконала конкуренція сприяє уніфікації тастандартизації продукції. Вона не враховує у повній міріширокого спектра споживчого вибору, а в сучасномусуспільстві, що досягло високого рівня споживання,розвиваються різноманітні смаки. Споживачі дедалі більшевраховують не лише утилітарне призначення речей, але йзвертають увагу на їх оформлення, дизайн, можливістьпристосувати їх до індивідуальних особливостей людини.Все це можливе лише в умовах диференціації продуктів тапослуг, що пов’язано з підвищенням витрат на їх вироб�ництво.

Однак навіть із переліченими недоліками ринок досконалоїконкуренції є найефективнішою моделлю ринку.

170

Підсумки до розділу Досконала конкуренція є такою ринковою

структурою, за якої багато фірм виробляє і продаєоднакову продукцію, вхід і вихід господарськихагентів із галузі нічим не обмежено, всі покупці і

продавці володіють повною інформацією про ціну товарів. Жодна фірма не володіє часткою ринку, яка спроможна

впливати на ціну товарів. Оскільки фірма на ринку, відкритому для конкуренції, дає

лише незначну частину сумарного галузевого виробництва, вонавизначає для себе обсяг виробництва, виходячи з того, що попитна її власну продукцію зображується горизонтальною лінією.

Якщо ціна продукту в короткостроковому періодіперевищує середні витрати на його виробництво (Р> ATC), тофірма отримує прибуток. Якщо ціна дорівнює середнімвитратам (P=ATC), то фірма забезпечує самоокупністьвиробництва, тобто отримує нульовий прибуток. Якщо ціна стаєнижчою за середні витрати (P<ATC), то фірма несе збитки.

Як у короткостроковому, так і в довгостроковому періодах конку�рентна фірма максимізує свій прибуток, вибираючи такий обсягвиробництва, за якого ціна дорівнює граничним витратам (P=MC).

Виробництво продукції призупиняється, якщо ціна товарупадає нижче від мінімального рівня середніх змінних витрат(точка закриття).

Фірми галузі в короткостроковому періоді вибирають длясебе такий рівень виробництва, який максимізував би їхніприбутки. У довгостроковому періоді фірми не лише роблятьтакий вибір, а й вирішують, чи продовжувати взагалі діяльністьна цьому ринку.

Основні терміниГранична виручкаДосконала конкуренціяЕфективна система виробництваМаксимізація прибуткуМінімізація витрат

Недосконала конкуренціяРинкові структуриСередня виручкаСукупна виручкаТочка закриття фірми

171

Запитання і вправиВправа 1. Для кожного положення,

наведеного нижче, знайдіть термін або поняття,які йому відповідають.

1. Ринок, на якому діє безліч продавціві покупців стандартизованої продукції і жоден з них не можеконтролювати ціну товару.

2. Ринок, на якому багато фірм реалізує диферен�ційований продукт і доступ на який є відносно вільним.

3. Сумарний дохід фірми за певний період від усіхвидів економічної діяльності.

4. Ринок, на якому декілька фірм продаєстандартизовані або диференційовані товари і контроль надцінами обмежено взаємозалежністю фірм.

5. Дохід, який отримує фірма від продажу одиниціпродукції.

6. Обставини, що приносять економічний прибутокконкурентній фірмі, коли вона виробляє такий обсяг продукції,економічний прибуток якого максимальний або збиткимінімальні.

7. Додатковий дохід, одержаний унаслідок зростанняобсягу продажу товару на одну одиницю.

8. Ринок, на якому діє лише одна фірма, яка реалізуєпродукт, що не має близьких замінників, і захищена відконкуренції високими бар’єрами входу до галузі.

9. Обставини, які призводять до виникнення збитків,що перевищують загальний обсяг постійних витрат за будь�якого обсягу виробництва.

10. Правило, згідно з яким фірма максимізує свійекономічний прибуток, виготовляючи продукцію в умовах, колиграничний дохід дорівнює граничним витратам.

Терміни і поняття:а) випадок максимізації прибутку;б) ринок досконалої конкуренції;в) правило MR = MC;

172

г) граничний дохід;д) середній дохід;е) олігополія;є) випадок закриття фірми;ж) валовий дохід;з) чиста монополія;и) монополістична конкуренція.

Вправа 2. Виконайте завдання.Завдання 1. Підприємство «Аракс» працює на ринку

досконалої конкуренції. Граничні витрати (МС) підприємствастановлять: при рівні виробництва 9 тис. одиниць товару намісяць – 40 грн, 10 тис. одиниць – 60 грн, 11 тис. одиниць –80 грн. Яким буде обсяг випуску продукції за місяць, якщоринкова ціна товару становить 60 грн?

Завдання 2. Проаналізуйте зміни у структурі товарногоринку України за період 2012–2013 рр. Які причини і наслідки,на вашу думку, цих тенденцій?

49,2 і 45,7% –ринки зконкурентноюструктурою;

25,9 і 29,9% –ринки з ознакамидомінування;

17,7 і 16,9% –олігопольні ринки;

7,2 та 7,5% –монопольні ринки.

25,9%49,2%

17,7%7,2%

173

Завдання 3. За наведеними даними обчисліть ринкову ціну,змінні сукупні та середні витрати і визначте, що має робитифірма – збільшити або зменшити випуск продукції, чизакритися?

Завдання 4. Залежність сукупних витрат фірми від обсягіввипуску наведено в таблиці:

Якщо ціна одиниці товару дорівнює 6 грн, то який обсягвиробництва обере підприємство?

ВідповідіВправа 1. Для кожного положення, наведеного нижче,

знайдіть термін або поняття, які йому відповідають.

Вправа 2. Виконайте завдання.Завдання 3. За наведеними даними обчисліть ринкову ціну,

змінні сукупні та середні витрати і визначте, що має робити фірма– збільшити або зменшити випуск продукції, чи закритися?

Завдання 4. Підприємство обере виробництво з обсягом Q= 40 од.

174

Рекомендована література:1. Aналітична економія: макроекономіка і мікро�

економіка: Підручник: у 2�х кн./ С. М. Панчишина,П. І. Островерха. – Кн. 2: Мікроекономіка. – К.:Знання, 2010. – 437 с. – Тема 25.

2. Базилевич В. Д. Мікроекономіка: практикум:Навч. посіб. / В. Д. Базилевич, К. С. Базилевич./ За ред. В. Д. Ба�зилевича. – 2�ге вид., перероб. і допов. – К.: Знання, 2010. – 490 с. –Тема 7.

3. Базілінська О. Я. Мікроекономіка: Навч. посіб./ О. Я. Ба�зілінська, О. В. Мініна./ За ред. Базілінської О. Я. – 3�те вид. випр. –К.: Центр учбової літератури, 2009. – 352 с. – Тема 7.

4. Гронтковська Г. Е. Мікроекономіка: Практикум: Навч. пос./Г. Е. Гронтковська, А. Ф. Косік. – 3�тє вид. стереотип – К.: Центручбової літератури, 2010. – 418 с. – Розділ 7–11.

5. Економічна теорія. Мікроекономіка: Підручник./За ред. В. Та�расевича. – К.: Знання, 2012. – 134 с. – Розділ 3, тема 3.1–3.3.

6. Мікроекономіка: Підручник./ [А. П. Наливайко, Л. А. Азьмук,П. Г. Банщиков та ін.]; за наук. ред. А. П. Наливайка. – К.: КНЕУ,2011. – 446, [2] c. – Тема 10.

7. Рудий М. М. Мікроекономіка: Навч. посіб./ М. М. Рудий,В. В. Жебка. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 360 с. – Тема 8.

175

Розділ 8

ВЛАДА НАД РИНКОМ:МОНОПОЛІЯ

Ринок чистої монополії (монопольний ринок) є повноюпротилежністю ринку чистої конкуренції. Це такий вид ринку,де діє лише один виробник певної продукції. В цьому розділі мидосліджуємо поведінку виробника�монополіста на ринкутоварів.

Навчальна метаОпрацювавши цей розділ, ви зможете:• З’ясувати поняття «монополія» та її характерні риси.• Розглянути сфери функціонування монополізму.• Пояснити процес виробничої концентрації як способу

монополізації ринку.• Зрозуміти, як монополія обирає обсяг випуску продукції і

ціну, за яких має максимальний прибуток.• Вияснити, чому монополії практикують цінову дискри�

мінацію і які вона має наслідки.• З’ясувати основні завдання антимонопольного державного

регулювання.

8.1. Характеристика монополіїУ світовій практиці монополізм проявляється переважно у

виробничій сфері і є однією з негативних рис сучасних ринковихсистем.

Монополізм породжується монопольною владою, тобтоситуацією, коли продавець�монополія має можливістьпідвищувати ціну на свою продукцію шляхом обмеження обсягуїї випуску.

176

Монополія – окремі могутні підприємства або об’єднаннядекількох підприємств, які виробляють переважну кількістьпевної продукції, завдяки чому впливають на процесціноутворення і привласнюють високі (монопольні) прибутки1 .

Термін «монополія» походить від грецьких слів «mono»�одині «poleo»�продаю. Отже, монополія – це наявність на ринкуодного продавця і багатьох покупців, монопсонія – наявністьодного покупця і багатьох продавців. Модель ринку з єдинимпостачальником продукту називається чистою монополією.

Чиста (абсолютна) монополія означає наявністьодного продавця певного товару чи послуги або ситуацію,коли одна фірма забезпечує повний випуск товарів.

Ринок чистої монополії має такі характерні риси:1. На ринку діє тільки один виробник певної продукції. Тому

для чистого монополіста еквівалентні поняття «ринковапропозиція» та «пропозиція окремої фірми», а також відсутнійподіл на попит для окремої фірми і ринковий попит.

2. Товар, який виробляє монополіст, не має близьких замінників.Практично немає таких товарів, які не можна було б замінитина щось інше. Однак щодо товару монополіста справедливимбуде припущення, що у споживача існує лише два можливіваріанти поведінки: або взагалі відмовитися від споживанняцього товару, або придбати його в монополіста.

3. Чистий монополіст сам встановлює ціну на свій товар. Длямонополіста попит збігається з ринковим, і його можнарозглядати як заданий, тому він встановлює ціну, маневруючипропозицією: збільшення пропозиції знижує ціну, а зменшенняпропозиції приводить до зростання цін.

4. Вступ у галузь інших виробників заблоковано. Практичнокожен виробник бажає стати монополістом та обмежитиконкуренцію на ринку його товарів.

1 Економічна теорія: політекономія: практикум: Навч. посіб./За ред.В. Д. Базилевича. – 2�ге вид., стор. – К.: Знання, 2013. – 494 с. С. 200.

177

Блокування вступу в галузь, встановлення відповіднихбар’єрів – обов’язкова умова для існування чистої монополії.

Ці бар’єри можуть набувати різних форм:1) масштабів виробництва. Як правило, фірма�монополіст

– це досить велике підприємство, тому для створення гідноїконкуренції потрібно вкласти значні кошти, що для абсолютноїбільшості потенційних конкурентів не під силу та йнедоцільно;

2) легальних бар’єрів. Це певні законодавчі норми, щорегламентують той чи інший вид діяльності. Найпоширенішимисеред них є патенти (виняткове право на виробництво будь�якого продукту чи використання якоїсь технології) та ліцензії(право на заняття якимось видом діяльності);

3) власності на найважливіші види ресурсів. Утримати своємонопольне становище на ринку можна, захопивши ті видиресурсів, за допомогою яких виробляє продукцію монополіст.Це спрацьовує тоді, коли обмеженість ресурсів абсолютна і уних немає близького замінника;

4) недобросовісної конкуренції. Деякі фірми�монополістизастосовують методи боротьби з конкурентами, які не тільки невідповідають кодексові честі підприємця, а й у більшості країнзаборонені законом. Це може бути тиск на постачальниківсировини, профспілки, банки, переманювання провідногоперсоналу, цінова війна з метою банкрутства конкурента тощо.Однак виявити порушника закону та застосувати до ньоговідповідне покарання досить складно.

8.2. Сфери функціонування монополізмуЗа сферою функціонування розрізняють: природну,

адміністративну та економічну монополію.Природна монополія виникає внаслідок об’єктивних

причин.

Природна монополія – ринкова ситуація, за якої попит напевний товар чи послугу найкраще задовольняють одна абокілька фірм.

178

В її основі – особливості технологій виробництва йобслуговування споживачів. Тут конкуренція неможлива абонебажана, бо при входженні в галузь інших фірм затрати навиготовлення продукції зростуть. Причиною є «економія відмасштабу» – що більше вироблено продукції, то менша їївартість. Це існує в таких сферах, як електро�, водо�, тепло�,газопостачання, окремих сферах зв’язку і транспорту, послугахзв’язку.

З природними монополіями тісно пов’язані монополії, якібазуються на володінні унікальними природнимиресурсами.

В Україні до переліку суб’єктів природних монополійналежить, за даними Антимонопольного комітету України на15.05.2014 р., 487 суб’єктів господарювання, серед яких ДП«Антонов», ПАТ «Київгаз», ПАТ «Укртранснафта».

Діяльність природних монополій України суттєво впливаєна стан економіки і тенденції її розвитку. Близько 10% ВВПприходиться на послуги зв’язку і житлово�комунальної сфери,ще 10% – на обсяг виробництва «Нафтогаз України»2 .

Прибутковою є діяльність «Укрзалізниці», її дохід 2013року становили 55,4 млрд грн, а чистий прибуток – 511 млн.грн, в основному від вантажних перевезень. Перевезенняпасажирів залишається сьогодні для «Укрзалізниці»збитковим, і на цьому напрямку вона щороку втрачає близько7 млрд грн3 .

Адміністративна монополія, з одного боку, надає окремимфірмам виняткове право на виконання певного роду діяльності,з другого – це організаційні структури для державнихпідприємств, коли вони об’єднуються і підпорядковуютьсядержавним органам.

2 Экономика промышленности: Сб. науч. тр. В 2 т. Т. 1 / НАН Украины.Ин�т экономики пром�сти: Редкол. Вишневский В. П. (отв. ред.) и др. –Донецк. – 2007. – 360 с.

3 Українська правда. Економічна правда.[Електронний ресурс].� http://www.epravda.com.ua/rus/publications/2013/08/15/3900 07/view_print/

179

Адміністративна монополія – економічне явище, щовиникає внаслідок дії державних (муніципальних) органів.

Вони діють на ринку як єдиний суб’єкт господарювання, іміж ними відсутня конкуренція. Економіка колишньогоРадянського Союзу належала до наймонополізованішихструктур. Більше того, існувала абсолютна монополія самоїдержави на організацію й управління економікою, якабазувалась на панівній державній власності на засобивиробництва. Державний монополізм є найнебезпечнішим іруйнівним для економічних систем.

Економічна монополія зумовлена економічними причинами.

Економічна монополія – виникає тоді, коли окремі фірмизавойовують собі виняткове становище на ринку,використовуючи закономірності економічного розвитку.

Йдеться про підприємців, які зуміли завоювати монопольнестановище на ринку внаслідок концентрації і централізаціїкапіталу і виробництва.

За характером виникнення монополії поділяють на три типи:� монополію окремого підприємства;� монополію як угоду;� монополію, що ґрунтується на диференціації продукту.Досягти монополій першого типу нелегко. Це абсолютна

монополія, існує вона рідко і діє як монополія продавця.Поширеним шляхом створення монопольного становища є

угода декількох могутніх фірм. Вона дає можливість швидкостворити ситуацію, коли продавці (виробники) виступають наринку «єдиним фронтом», зводять нанівець конкурентнуборотьбу, насамперед цінову, а покупець перебуває вбезальтернативних умовах. Таку ситуацію на ринку називаютьолігополією.

Монополія, що базується на диференціації продукту, створюєринок монополістичної конкуренції. Характеристику олігополіїі монополістичної конкуренції ми дамо в наступних розділах.

180

8.3. Виробнича концентраціяяк спосіб монополізації ринку

Конкурентна боротьба за завоювання якнайбільшої часткиринку веде до виявлення у ній переможця, який витісняє згодомз цього ринку своїх конкурентів і, відповідно, перетворюєтьсяна монополіста. Отже, монополія виростає з конкуренції, яказумовлює диференціацію товаровиробників, і, як наслідок,розорення одних і збагачення інших.

Закон конкурентної боротьби змушує останніхкапіталізувати частину прибутків, нарощувати масштаби своїхфірм, внаслідок чого відбувається процес концентраціївиробництва.

Концентрація виробництва – це зосередження засобіввиробництва, працівників і обсягів виробництва на великихпідприємствах.

Оскільки конкуренція виробництва є тривалим процесом,сталим і внутрішньо необхідним для розвитку економіки, цейпроцес набуває рис закону концентрації виробництва задляуспіху в конкурентній боротьбі. Концентрація виробництвапосилюється внаслідок зростання концентрації і централізаціїкапіталу.

Концентрація капіталу – збільшення обсягу капіталузавдяки капіталізації доходів.

Централізація капіталу – це збільшення розмірівкапіталу внаслідок об’єднання або злиття раніше самостійнихкапіталів.

Концентрація виробництва здійснюється в межахтехнологічного способу виробництва. Для визначення рівняцього процесу використовують такі економічні показники:кількість зайнятих на підприємствах; вартість виробничогокапіталу; загальний обсяг випущеної продукції; частку витрат

181

на проведення науково�дослідних і дослідно�конструкторськихрозробок та ін.

Розміри економічно найефективніших підприємствнеоднакові в різних галузях національного господарства і нарізних етапах НТП, що є виявом дії закону концентраціївиробництва.

Закон концентрації виробництва – внутрішньо потрібні,сталі, суттєві зв’язки між розвитком продуктивних сил іпроцесом конкуренції, унаслідок дії яких відбуваєтьсяпоступове зосередження факторів виробництва на великихпідприємствах.

Спонукальними причинами дії закону концентраціївиробництва є зниження витрат виробництва, підвищення йогоефективності, зростання продуктивності праці. Так, наприклад,в автомобільній промисловості найвигіднішими є підприємстваз мінімальним обсягом виробництва 500–600 тис. легкових і130–150 тис. вантажних автомобілів. У взуттєвій промисловостінайбільшої ефективності досягають підприємства, щовиробляють 5–5,5 млн пар взуття на рік.

Компанії різних розмірів і типів досягають визначених цілей,проводячи поглинання, злиття, змінюючи структуру.

Злиття – об’єднання двох компаній, за якого створюєтьсянова фірма, а попередні припиняють своє існування.

Поглинання – злиття двох компаній, за якого одна компаніякупує другу і здійснює контроль над нею.

Відмінність між злиттям і поглинанням суто технічна істосується порядку організації фінансового боку угоди.

Приклад: В Україні у фармації є корпорація «Артеміум»,створена 2005 р. після об’єднання АТ «Київмедпрепарати» і АТВТ«Галичфарм». У Росії такий процес відбувався 2001 р., коли три

182

великі фармацевтичні підприємства об’єднались у ВАТ«Отечественные лекарства»4 .

Поглинання може здійснюватись у формі:� реалізації активів;� викупу контрольного пакета акцій.

Реалізація активів – продаж частини компанії іншій фірмі.

Викуп контрольного пакета акцій – ситуація, за якоїінвестор купує компанію разом з її заборгованістю закредитами.

Купуючи компанію разом із запозиченими коштами, фірмавикористовує майно придбаної компанії для погашення свогоборгу. Потім борги виплачують із доходів компанії або з коштіввід продажу активів і акцій. Варто відзначити, що купівляконтрольного пакета акцій не завжди приводить до бажанихрезультатів.

8.4. Як монополіст визначає цінута обсяги виробництва

Будучи єдиним виробником товару, монополіст перебуває вунікальному становищі. Якщо він вирішить підняти ціну натовар, йому немає потреби зважати на конкурентів, які,призначивши нижчу ціну, можуть захопити більшу частинуринку. Монополіст сам є ринком, а тому повністю контролюєкількість продукції, запропонованої для продажу.

Проте це не означає, що монополіст може призначити такувисоку ціну, яку забажає, – принаймні до тієї миті, поки йогометою є максимізація прибутку.

Щоб максимізувати прибуток, монополіст має спочаткувизначити особливості ринкового попиту, а також свої витрати.

4 Об’єднання підприємців. [Електронний ресурс]. http://www.pharmencyclopedia.cоm.ua…/ob�yednan

183

Знання попиту і витрат євирішальним в ухваленніфірмою економічних рішень.

Основною особливістюкривої попиту для монополістає її спадний характер (рис. 44).

Спадний характер кривоїпопиту суттєво впливає нарозробку моделі поведінкимонополіста на ринку привиборі обсягів виробництва. Насамперед слід мати на увазі, щоціна реалізації додаткової одиниці продукції для монополістазавжди перевищує додаткову виручку, отриману від її продажу(гранична виручка). Виробник не зможе продати більшепродукції без зниження ціни на неї. Проте він буде змушенийодночасно знизити ціну не тільки на додаткову одиницюпродукції, а й на весь обсяг продажу. Якщо на конкурентномуринку гранична виручка продавця формується лише завдякивиграшу від збільшення обсягу продажу, то для чистогомонополіста цей виграш зменшується на розмір програшу відзниження ціни на попередній обсяг проданої продукції.

Приклад: Якщо монополіст може продавати 20 одиницьтовару за ціною P1=200 грн, то для збільшення обсягу продажівдо 30 одиниць товару він змушений зменшити ціну до Р2=170 грн.Приріст сукупної виручки(ТR) дорівнюватиме 1100 грн, агранична виручка(MR) – 110 грн, тоді як ціна додаткової одиниціпроданого товару – 170 грн.

Яку ж саме кількість продукції має виробляти монополіст?Щоб максимізувати прибуток, монополіст обиратиме таку

ціну і випуск продукції, за яких різниця між сукупноювиручкою і сукупними витратами є найбільшою. Наприклад,користуючись таблицею 17, визначимо, що монополіст оберерівень виробництва між 26 і 30 одиницями за ціни між 65,5 і67,5 грн. На рис. 45 цю ситуацію зображено графічно.

Рис. 44. Попитдля монополіста

184

Разом з тим, у попередньому розділі ми бачили, що длямаксимізації прибутку фірма повинна визначити такий обсягвиробництва, за якого гранична виручка (MR) дорівнювала бграничним витратам (МС).

За даними таблиці 17 граничні витрати дорівнюютьграничній виручці при виробництві, близькому до 30 одиниць,отже цей рівень максимізує прибуток фірми в умовах монополії.

Легко довести, що саме цей обсяг – обов’язкова умова длямаксимізації прибутку. За будь�якого рівня виробництва, наякому гранична виручка перевищує граничні витрати, прибутокможе збільшуватись внаслідок зростання рівня виробництва,тому що додатковий виторг перевищує додаткові витрати.

Таблиця 17

Виручка і прибуток монополіста

Отже, економічний прибуток не буде максимальним, колигранична виручка перевищує граничні витрати.

За будь�якого рівня виробництва, на якому граничні витратиперевищують граничну виручку, економічний прибуток можезбільшитись унаслідок зменшення рівня виробництва, бозменшення сукупних витрат є більшим, ніж зменшеннясукупної виручки.

185

Отже, прибуток не буде максимальним, коли граничнівитрати перевищують граничну виручку. Оскільки економічнийприбуток не є максимальним, коли гранична виручкаперевищує граничні витрати чи коли граничні витратиперевищують граничну виручку, максимум досягається у разірівності граничної виручки і граничних витрат.

Законом рівноваги монопольної фірми на ринку є рівністьграничної виручки і граничних витрат.

Користуючись цим висновком, можна графічно зобразитиситуацію ринкової рівноваги монополіста.

На рис. 46 зображено криву попиту (d), криву граничноївиручки (MR), криву граничних витрат (МС), криву середніхсукупних витрат (АТС).

Рис. 45. Максимізація прибуткуметодом порівняння ТС і ТR

ЕРТRТС

2200200018001600140012001000

800600400200

0 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Q

EPmax

ТС ТR

186

Рис. 46. Як монополіст максимізує економічний прибуток

Ринкова рівновага виникає при рівні виробництва Q1, за якогокриві граничної виручки і граничних витрат перетинаються.

Якщо монополіст виробляє Q1 одиниць продукції, кривапопиту показує відповідний рівень ціни Р1. Крім того, оскількикрива середніх сукупних витрат показує, що середні витратистановлять АТС1, коли випуск продукції Q1, то економічнийприбуток з одиниці продукції становить (Р1�АТС1).

Отже, загальний економічний прибуток дорівнює: (Р1�АТС1)·Q1. Заштрихована площа на рис. 46 відображаєекономічний прибуток фірми�монополіста.

Інколи складається помилкове уявлення про цінову політикумонополіста. Найпоширенішими є такі помилки:

1. Монополіст намагається встановити найвищу ціну. Цяпомилка ґрунтується на неусвідомленні того факту, щозбільшення ціни для монополіста обертається зменшеннямобсягів продажу. Насправді ж монополіст не має за метумаксимізацію ціни, а шукає такий її рівень, що забезпечив бийому максимальний прибуток.

2. Що більша різниця між ціною реалізації продукції тасередніми витратами на виробництво одиниці продукції, тобільший прибуток отримує монополіст. Це твердженнясправедливе лише стосовно дохідності з одиниці продукції.

187

Монополіст ставить за мету максимізувати загальний прибуток.Його максимізація не завжди збігається з максимізацієюприбутку з одиниці продукції. Порівняйте, що доцільніше длямонополіста, продати по 10 грн 40 шт. продукції при витратахна виробництво одиниці продукції 5 грн, чи по 9 грн 100 шт.продукції при витратах 6 грн на одиницю? У першому випадкумонополіст отримає 100% прибутку з кожної одиниці продукції,а у другому – тільки 50%. Однак загальний прибутокмонополіста у другому випадку становитиме 300 грн, тоді як упершому випадку лише 200 грн.

Отже, для монополіста буде привабливіший той варіант, якиймаксимізує його загальний прибуток, хоча при цьому можна іне мати максимального прибутку з одиниці продукції.

3. Монопольне становище на ринку завжди гарантуєбеззбиткову роботу. Для монополіста існуватиме варіантбеззбиткової роботи в тому разі, коли крива попиту перетинатимекриву середніх витрат. Так буває найчастіше, оскільки, як правило,крива попиту на продукцію монополіста має досить еластичнуділянку з великим кутом нахилу. Однак легко уявити ситуацію,коли крива попиту проходить нижче від кривої середніх витрат,не маючи з нею жодних спільних точок (рис. 47).

Рис. 47. Варіант збитковості чистого монополіста

Така ситуація складається тоді, коли монополіст продовжуєвипускати продукцію, попит на яку різко впав.

188

8.5. Економічні наслідки монополізмуі цінова дискримінація

Монополізація економіки негативно впливає на функціо�нування ринкового механізму. Вона деформує найважливішу– регулювальну функцію ринку, порушує оптимальнийхарактер розподілу ресурсів у суспільстві.

Нав’язуючи ціну, яка перевищує альтернативні витрати,монополіст спонукає споживачів зменшувати купівлю, шукатиінші варіанти, менш ефективні для них. Суспільство платить нетільки економічну, а й соціальну ціну за монополізацію ринку.

Розгляньмо детальніше найголовніші економічні наслідкидіяльності монополій.

1. Монополіст вважає за доцільне продавати менший обсягпродукції та призначати вищі ціни, ніж це зробив биконкурентний виробник. Тому:

а) суспільство перевитрачає певну кількість ресурсів,оскільки рівноважний обсяг виробництва не збігається змінімальним рівнем середніх витрат. Перерозподіл ресурсів накористь монополізованої галузі зменшив би середні витрати,що свідчило б про підвищення ефективності розподілуресурсів;

б) споживачі змушені сплачувати свого роду монопольнийподаток, оскільки ціни на продукцію встановлюються вищі, ніжсередні витрати на виробництво. Цей «податок» становитьекономічний прибуток монополіста.

2. Середні витрати монополіста, як правило, не збігаються зсередніми витратами конкурентної фірми. Середні витратимонополіста (АТСм) можуть бути як нижчі, так і вищі, ніж уконкурентної фірми (АТСк).

Оскільки монополіст – це, як правило, велике підприємство,то на розмірі середніх витрат може позначитися ефект масштабу(рис. 48). Інколи нижчі середні витрати навіть з урахуваннямекономічного прибутку, який закладає у ціну монополіст,можуть трансформуватися у нижчі ринкові ціни на продукціюмонополіста порівняно з цінами конкурентної фірми. Однактака ситуація складається досить рідко.

189

Всі криві середніх витрат, які використовувалися раніше,ґрунтуються на припущенні, що виробник використовуєзалучені ресурси з якнайвищою ефективністю. Проте щодочистого монополіста це припущення досить часто не�обґрунтоване, оскільки в монополіста фактичні витрати фірмидля будь�якого обсягу виробництва, як правило, більші, ніжмінімально можливі.

Рис. 48. Вплив ефекту масштабу на середні витратимонополіста та конкурентної фірми

Це явище називається Х�неефективністю. Воно пояснюєтьсятакими причинами:

а) цілі менеджерів монополіста не збігаються з метоюмінімізації витрат. Вони можуть: реалізувати завданнязростання фірми, не рахуючись з витратами; ухилятися віднадмірного ризику, погоджуючись на більші витрати; брати нароботу некомпетентних друзів та родичів, знижуючи загальнуефективність управління тощо;

б) монополіст, не відчуваючи «подиху в потилицю»конкурента, стає млявим, припиняє пошук нових технологій,які мінімізують витрати;

в) монополія змушена нести додаткові витрати, пов’язані іззбереженням свого монопольного становища. Це можуть бутияк офіційні (легальні) платежі за придбання патентів, ліцензій,так і неофіційні (нелегальні) витрати на підкуп посадових осіб,тиск на постачальників ресурсів.

АТС

АТСк

АТСм

Q

190

3. Монополія суперечливо впливає на науковотехнічнийпрогрес. З одного боку, масштаби монополій дають змогувиділяти значні кошти на проведення наукових досліджень тарозробку нових технологій. Це, як правило, не під силу дрібнимвиробникам на конкурентному ринку. Більшість сучаснихвідкриттів, дійсно, зроблено за участі монополій. Однак учистого монополіста немає постійних стимулів до науково�технічного прогресу, тому він може дозволити собі бутинеефективним.

4. Чистий монополіст має можливість проводити ціновудискримінацію.

Практикуючи цінову дискримінацію, монополіст можезбільшити загальний дохід і прибуток.

Цінова дискримінація – призначення продавцем різних цінза різну кількість того самого товару або на різних ринках, якіне відображають відмінностей у витратах.

Умовами цінової дискримінації є: продавці мають монопольну владу для встановлення ціни

й обсягу продажів; продавець може виділити окремі групи покупців, які готові

платити різні ціни (вікові категорії споживачів, рівень доходу,географічна ознака, часовий період та інші чинники, якіспричиняють різну еластичність попиту);

споживач не має можливості перепродувати товар.Так, електропостачання населення та підприємств в Україні

ведеться за різними тарифами, заниження тарифів напасажирські перевезення перекриває Укрзалізниця завдякипідвищеним тарифам на перевезення вантажів тощо.

Розрізняють три види цінової дискримінації:1. Цінову дискримінацію першого виду або абсолютну цінову

дискримінацію, що існує тоді, коли кожному покупцеві(споживачеві) встановлюють індивідуальну ціну на рівні йогоготовності платити за товар (послугу), тобто найвищу із цін, заякою покупець погоджується на купівлю одиниці певного

191

товару. Такий принцип ціноутворення дає можливість фірмі�монополістові отримувати додатковий прибуток.

2. Цінову дискримінацію другого виду, що полягає увстановленні та застосуванні різного рівня ринкової цінизалежно від обсягів продажу товару. При збільшенні обсягівпродажу споживачі погоджуються на купівлю певної одиницітовару за нижчою ціною, наступний (додатковий) обсягпродажу вони згодні придбати ще дешевше. Цей спосібдискримінації, як і в попередньому випадку, дає змогу збільшитисукупний виторг і прибуток монополіста. Така цінова політикапоширена на ринках енергоресурсів.

3. Цінову дискримінацію третього виду, яку запроваджує фірма�монополіст тоді, коли на ринку можна виділити декілька окремихгруп покупців (споживачів) з різною еластичністю попиту. Такацінова дискримінація також дає можливість збільшити прибутокмонополіста. Цей спосіб цінової дискримінації поширенийнасамперед на ринках авіаперевезень, на залізниці.

Отже, монополізм має суперечливі економічні наслідки.Однак незаперечним є те, що він підриває конкуренцію якоснову ринкового саморегулювання. Тому однією з функційдержави в сучасних умовах вважається обмеженнямонополізму, підтримка конкурентного середовища.

8.6. Обмеження монопольної влади:антимонопольне законодавство

Як зазначалось вище, монопольне пануваннясупроводжується цілим рядом негативних для суспільстванаслідків. Для недопущення і обмеження монопольної влади вкраїнах ринкової економіки уряди проводять антимонопольнуполітику через розробку та реалізацію антимонопольногозаконодавства.

Антимонопольне законодавство – це сукупністьнормативно�правових актів країни, спрямованих протимонополізації ринків, зниження рівня конкуренції, таємних угодміж фірмами.

192

Антимонопольне законодавство України складається зкількох законів, постанов Кабінету Міністрів України таположень Антимонопольного комітету.

Антимонопольний комітет України є державним органом ізспеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпеченнядержавного захисту конкуренції у підприємницькій діяльностіта у сфері державних закупівель.

Основним завданням Антимонопольного комітету України є:1) здійснення державного контролю за дотриманням

законодавства про захист економічної конкуренції на засадахрівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритетуправ споживачів, запобігання, виявлення і припиненняпорушень законодавства про захист економічної конкуренції;

2) контроль за концентрацією, узгодженими діями суб’єктівгосподарювання та регулювання цін (тарифів) на товари, яківиробляють (реалізують) суб’єкти природних монополій;

3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;4) методичне забезпечення застосування законодавства про

захист економічної конкуренції;5) здійснення контролю щодо створення конкурентного

середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.Згідно з методикою Антимонопольного комітету України, моно�

поліст – це фірма, частка ринку якої становить понад 35%. Забо�роняють злиття фірм, якщо їхня сукупна частка становить 35%5 .

За порушення антимонопольного законодавства до суб’єктівгосподарювання застосовують штрафи, адміністративнувідповідальність та інші санкції.

Про дію антимонопольного механізму в Україні свідчитьчимало фактів. Так, Антимонопольний комітет України 2013 р.за результатами вжитих заходів припинив 7704 порушенняконкурентного законодавства, що майже на 32% більше, ніж2012 р. Найбільше порушень було виявлено на ринках житлово�комунального господарства (15,25%), агропромисловогокомплексу (13,11%), адміністративних послуг (10,77%).

5 Закон України «Про Антимонопольний комітет України[Електронний ресурс].�http://www.amc.gov.ua

193

На суб’єктів господарювання, які зловживали монопольнимстановищем, органи Антимонопольного комітету Українипротягом 2013 р. наклали штрафи в розмірі 291 млн грн6 .

Антимонопольне законодавство і діяльність антимоно�польних органів відіграють вирішальну роль у створенні наринку сприятливого конкурентного середовища, і їхнєправильне поводження сприяє стабілізації і розвитку економікизагалом.

Підсумки до розділу Монополія являє собою ринкову структуру,

в якій одна фірма є постачальником товару, щоне має на ринку близьких замінників.

Існують галузі, в яких економія, породженаростом масштабу виробництва, особливо чітко виражена. Такігалузі називаються природними монополіями, перебуваютьвони під державним контролем.

Щоб вижити в конкурентній боротьбі, фірми змушенінарощувати доходи, впроваджувати нову техніку, розширюватимасштаби виробництва. Внаслідок цього з дрібних і середніхфірм формуються великі, що і спричиняє монополістичнітенденції в економіці.

Монополія максимізує прибуток, виробляючи такукількість продукції, за якої граничний дохід дорівнюєграничним витратам.

Монополія може здійснювати цінову дискримінацію,встановлюючи різні ціни на один і той же продукт для різнихпокупців.

Порівняно з конкурентною галуззю монополія,максимізуючи прибуток, прагне виробити менший обсягпродукції і встановити вищу ціну на свій товар.

Щоб максимізувати суспільний добробут, держава регулюєдіяльність монополій відповідно до вимог антимонопольногозаконодавства.

6 Звіт Антимонопольного комітету України за 2013 р. [Електроннийресурс].�http://www.amc.gov.ua

194

Основні терміниАбсолютна (чиста) монополіяАдміністративна монополіяАнтимонопольне законодавствоВикуп контрольного пакета акційЗакон концентрації виробництваЗакон рівноваги монопольної фірмиЗлиття. ПоглинанняКонцентрація виробництваКонцентрація капіталуМонополіяПриродна монополіяРеалізація активівЦентралізація капіталуЦінова дискримінація

Запитання і вправиВправа 1. Оцініть правильність тверджень і

вкажіть «так» чи «ні».

1. Природна монополія стосуєтьсяситуації, за якої єдиній фірмі надано контроль

над важливим природним ресурсом.

2. Крива попиту для продукції монополіста єідентичною кривій попиту галузі.

3. Якщо є достатня економія від масштабу, томонополія може привести до нижчої ціни та більшого випуску,ніж за досконалої конкуренції.

4. Монополія має тенденцію значно більшестимулювати інновації, ніж ті фірми, які існують за досконалоїконкуренції.

5. Фірма, яка дотримується правила максимізаціїприбутку незалежно від типу ринку, вироблятиме такий рівеньпродукції, за якого середні постійні витрати мінімальні.

195

Вправа 2. Оберіть одну правильну відповідь.

1. У моделі монополії вважається, що:а) продавці і покупці сприймають ціни як задані;б) проникнення на ринок нових фірм не обмежене;в) у покупців обмежений вибір;г) виробляється стандартизована продукція.

2. До способів монополізації ринків не належить:а) злиття фірм;б) отримання кредиту під низький відсоток;в) досягнення спільних угод між фірмами;г) придбання контрольного пакета акцій.

3. Якщо на ринку діє тільки одна фірма (це чиста монополія),за якою ціною продаватимуть товар та яку кількість йоговироблятимуть?

а) 2,00 грн, 100 млн шт.;б) 1,50 грн, 150 млн шт.;в) 1,00 грн, 100 млн шт.;г) не можна сказати з цієї інформації.

4. Головна причина, чому монополіст імовірно отримуватимедовгострокові прибутки, це:

а) встановлення ціни за граничними витратами;б) бар’єри для входу;в) збільшення довгострокових середніх сукупних витрат;г) нестабільність галузі.

5. У довгостроковому періоді фірма�монополіст, яка хочемаксимізувати прибутки і мінімізувати витрати, повиннавиробляти такий обсяг продукції, який:

а) зрівнює граничні витрати з ціною;б) зрівнює граничні витрати з граничним доходом;в) відповідає найнижчій точці на кривій загальних витрат;г) відповідає найнижчій точці на кривій середніх змінних витрат.

196

6. Щоб продати додаткову одиницю продукції:а) досконалий конкурент має зменшити ціну, а монополіст

ні;б) монополіст має зменшити ціну, а досконалий конкурент

ні;в) і монополіст, і досконалий конкурент мають зменшити

ціну;г) ні монополіст, ні досконалий конкурент не мають зменшити

ціни.

7. Конкурентна галузь розвиватиметься в напрямі монополії,якщо фірмам у ній властиві:

а) спадні доходи;б) чимраз більша економія від масштабу;в) спадна віддача від масштабу;г) високий рівень попиту.

8. При монополістичному, що максимізує прибуток, випускупродукції:

а) ціна дорівнює граничним витратам;б) ціна дорівнює граничному доходу;в) ціна перевищує граничні витрати;г) ціна менша за граничні витрати.

9. На відміну від конкурентної фірми, монополія прагне:а) виробляти продукції менше, а ціну встановлювати вищу;б) максимізувати прибуток;в) мінімізувати витрати;г) виробляти продукції більше, а ціну встановлювати вищу.

10. Для максимізації прибутку монополіст знижуватиме цінуна свій товар, якщо:

а) середні витрати падають;б) витрати на рекламу ростуть;в) граничний дохід вищий від граничних витрат;г) граничний дохід дорівнює змінним витратам.

197

Вправа 3. Виконайте завдання.Завдання 1. Перші два стовпчики таблиці характеризують

криву попиту на продукцію монополіста.

А) Заповніть останні два стовпчики таблички значеннямисукупного та граничного доходу.

Б) Побудуйте криву сукупного доходу на одному графіку, акриву попиту та граничного доходу – на іншому.

В) Поясніть зв’язок між сукупним і граничним доходом.Г) Поясніть, чому граничний дохід не дорівнює ціні монополії. Завдання 2. Користуючись даними таблиці 18, зробіть аналіз

тенденцій розвитку рівня концентрації у промисловостіУкраїни та назвіть можливі причини таких процесів.

Таблиця 18Динаміка рівня концентрації у промисловості України у

2008–2012 р.

198

Завдання 3. Практична ситуація.У розвинених країнах злиття відбуваються понад 100 років,

в Україні – трохи більше п’ятнадцяти.У кінці 1999 року, за оцінками аналітиків, у світі було

зафіксовано близько 40 000 угод про злиття і поглинаннязагальною вартістю понад 3,4 трлн доларів.

За активністю цих процесів лідирують фінансові установи,металургія, будівництво та нерухомість, харчова промисловість,телекомунікації і торгівля.

Очікується зростання інтересу до консолідації у страховійгалузі. Загалом Україна посідає четверте місце за зростаннямактивності на ринку злиття та поглинань у регіоні Центральноїта Східної Європи.

2013 р. власники українських компаній продали активів насуму, що перевищує 8 млрд доларів, уклавши 160 закритих іоголошених угод про злиття і поглинання. Для порівняння:2012 р. обсяг вітчизняного ринку злиттів і поглинань ледьсягнув 2 млрд доларів, а трансакцій було всього півсотні.

На жаль, не завжди результати укладених угод свідчать проефективність і доцільність злиття та поглинання. Дослідженнядоводять, що кількість невдалих угод становить близько 60%від загальної кількості. Основною причиною цього є те, щоотримані внаслідок злиття компаній доходи не покривають усіхвитрат процесу об’єднання (наприклад, придбання акцій, викупзобов’язань тощо). Негативні наслідки угод про злиття іпоглинання зумовлені не лише фінансовими витратами, а йзниженням ефективності управління об’єднаної компанії7.

1. Якщо понад половину укладених угод вважають невдалими,чим пояснюється, на Вашу думку, щорічне збільшення як у світі,так і в Україні кількості злиттів і поглинань?

2. Концентрацію капіталу в діяльності фінансових установта підприємств харчової промисловості викликають різніпричини. Назвіть і прокоментуйте ваше бачення таких причин.

7 Цигиль І. Я., Петльована О. О. Сучасний стан і перспективи розвиткупроцесів злиття та поглинання в Україні//Наук. вісник НЛТУ України.– 2013. – Вип. 23. С. 10.

199

Відповіді.Вправа 1. Оцініть правильність тверджень і вкажіть «так» чи

«ні».1. Ні 2. Так 3. Так 4. Ні 5. Ні

Вправа 2. Оберіть одну правильну відповідь.1. в) 2. б) 3. а) 4. б) 5. б)6. б) 7. б) 8. в) 9. а) 10. в)

Рекомендована література:1. Aналітична економія: макроекономіка і мікро�

економіка: Підручник: у 2�х кн./ С. М. Панчишина,П. І. Островерха. – Кн. 2: Мікроекономіка. – К.:Знання, 2010. – 437 с. – Тема 25.

2. Базилевич В. Д. Мікроекономіка: практикум:Навч. посіб. / В. Д. Базилевич, К. С. Базилевич./ За ред. В. Д. Ба�зилевича. – 2�ге вид., перероб. і допов. – К.: Знання, 2010. – 490 с. –Тема 8.

3. Базілінська О. Я. Мікроекономіка: Навч. посіб./ О. Я. Ба�зілінська, О. В. Мініна./ За ред. Базілінської О. Я. – 3�те вид. випр. –К.: Центр учбової літератури, 2009. – 352 с. – Тема 8.

4. Гронтковська Г. Е. Мікроекономіка: Практикум: Навч. пос./Г. Е. Гронтковська, А. Ф. Косік. – 3�тє вид. стереотип – К.: Центручбової літератури, 2010. – 418 с. – Розділ 14.

5. Економічна теорія. Мікроекономіка: Підручник./За ред. В. Та�расевича. – К.: Знання, 2012. – 134 с. – Розділ 3, тема 4.

6. Мікроекономіка: Підручник./ [А. П. Наливайко, Л. А. Азьмук,П. Г. Банщиков та ін.]; за наук.ред. А. П. Наливайка. – К.: КНЕУ,2011. – 446,[2] c. – Тема 11.

7. Рудий М. М. Мікроекономіка: Навч. посіб./ М. М. Рудий,В. В. Жебка. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 360 с. – Тема 9.

Інтернетресурси:1. http://www.amc.gov.ua2. http://www.epravda.com.ua/rus/publications/2013/08/15/3900

07/view_print/3. http://www.pharmencyclopedia.cоm.ua…/ob�yednan

200

Розділ 9

МОНОПОЛІСТИЧНА КОНКУРЕНЦІЯТА ОЛІГОПОЛІЯ

Монополістична конкуренція та олігополія є доситьпоширеними моделями сучасного ринку. На ринку споживчихтоварів покупці найчастіше зустрічаються з виробником, який усвоїй поведінці орієнтується на монополістичну конкуренцію.Ринок виробничих товарів здебільшого діє за моделлюолігополістичного ринку. Поведінка фірм на цих ринках і єпредметом пізнання в цьому розділі.

Навчальна метаОпрацювавши цей розділ, ви зможете:• З’ясувати зміст і особливості монополістичної конкуренції.• Пояснити, як визначається ціна і обсяг випуску продукції в

умовах монополістичної конкуренції в короткостроковому тадовгостроковому періодах.

• Зрозуміти проблему ефективності ринків, що монопольноконкурують.

• Визначити зміст і основні риси ринку олігополії.• З’ясувати, як взаємодія фірм в умовах олігополії впливає на

встановлення цін і обсягів виробництва.• Розкрити зміст основних моделей поведінки фірм на

олігополістичному ринку.

9.1. Монополістична конкуренція та її особливостіІз самої назви випливає, що монополістичній конкуренції

властиві риси як монополії, так і досконалої конкуренції.

Монополістична конкуренція – це така ринкова ситуація,за якої відносно багато невеликих виробників пропонує схожу,але не ідентичну продукцію.

201

Отже, на відміну від досконалої конкуренції, за монопо�лістичної конкуренції немає однорідності продукції, оскількиміж продуктами окремих виробників існують деякі відмінності,що дозволяє фірмам здійснювати сегментацію ринку.

Ринку монополістичної конкуренції характерні такіособливості:

1. Фірми конкурують між собою, торгуючи диферен�ційованими товарами, які можуть легко замінятися один одним,однак вони не є абсолютними замінниками.

Диференційований продукт – продукт одного виду, але зпевними, лише йому властивими особливостями.

Продукт кожного продавця має виняткові якості абохарактеристики, які надають йому перевагу над іншимиконкурентами. Диференціацію можна побудувати на реальнихта вдаваних відмінностях.

Реальні відмінності:а) якість товару(особливості сировини, якість роботи,

дизайн);б) місце продажу (невеличкий торговий кіоск на людному

перехресті краще, ніж велика крамниця на околиці);в) додаткове післяпродажне обслуговування (безкоштовна

доставка купленого товару, гарантійний термін безкоштовногоремонту, сервісне обслуговування);

г) стимулювання збуту (зниження ціни оптовим абопостійним покупцям, подарунки).

Щоб виділити свій товар серед інших, продавці часто, крімреальних, використовують удавані відмінності. Їх досягають задопомогою активної реклами, використання відомих торговихзнаків або торгових марок, іміджу фірми.

2. На ринку існує відносно багато продавців (10, 40 чи 100),кожен з яких задовольняє незначну частку попиту. Часткакожного з виробників коливається від 1% до 10% продажу наринку.

202

3. Продавці, встановлюючи ціни на товари або визначаючиобсяги продажу, не враховують реакції своїх конкурентів.Малоймовірно, щоб якийсь конкурент зазнав збитків абовтратив значну частку ринку при зменшенні продажної цінибудь�якою фірмою, оскільки він має унікальний товар, на якийіснує досить сталий попит.

4. На ринку є умови для вільного входу і виходу. Вхід наринок нових підприємств не заблоковано, але вінскладніший, ніж за умов досконалої конкуренції, оскількитреба мати відповідний розмір капіталу, ноу�хау та певнийтермін для визнання покупцями товарів нових торговихмереж.

Явище монополістичної конкуренції найпоширеніше уроздрібній торгівлі та у сфері послуг. У багатьох країнах світуна національному рівні найближчими за своїми харак�теристиками до монополістичної конкуренції є легка тахарчова промисловості. На місцевому рівні найкращимиприкладами монополістичної конкуренції можуть слугуватичисленні автозаправні станції , перукарні, продуктовікрамниці, аптеки, газетні кіоски, ресторани, піцерії, крамниціалкогольних напоїв, що розташовані близько одна від одної.Кожна з них має певну монополістичну владу завдякиунікальності своєї продукції, кращому місцеві розташуваннякрамниці, частково нижчим цінам, кращому обслу�говуванню, кращому асортименту продукції. Проте цяринкова влада обмежується через наявність близькихзамінників.

Вхід у цей ринок відносно легкий, а тому, якщо в якійсьмісцевості, де кількість крамниць незначна, а власникиотримують великі прибутки, скоро з’являються нові торговельніточки.

Отже, монополістична конкуренція схожа з ситуацієюмонополії, оскільки фірми мають здатність контролювати цінусвоїх товарів. Вона схожа із досконалою конкуренцією, оскількикожен товар продає багато фірм і на ринку існують вільні вхід івихід.

203

9.2. Короткострокова і довгострокова рівновагафірми за монополістичної конкуренції

Ринок монополістичної конкуренції займає проміжне місцеміж монопольним ринком та ринком досконалої конкуренції.Тому механізм визначення ціни та обсягів виробництва замонополістичної конкуренції є переплетінням наведенихмоделей. Якщо крива попиту конкурентної фірми розташованапаралельно осі абсцис, то на ринку монополістичної конку�ренції вона має незначний від’ємний нахил. Ця відмінністьозначає, що крива попиту менш еластична, ніж за досконалоїконкуренції, але еластичніша, ніж у чистої монополії.Еластичність попиту фірми на ринку монополістичноїконкуренції залежатиме від кількості конкурентів і ступенядиференціації товару.

Для початку проаналізуймо поведінку при визначенні ціний обсягу виробництва фірм, що діють в умовах монополістичноїконкуренції.

Розпочнімо з порівняння кривих попиту на товар двох фірм— представників досконалої та недосконалої конкуренції.Продемонструймо ці криві на графіках (рис. 49), де графік а –крива попиту фірми, що діє в умовах досконалої конкуренції,графік б – крива попиту фірми, що діє в умовах недосконалоїконкуренції.

Рис. 49. Крива попиту фірми,що діє в умовах досконалої та недосконалої конкуренції

Q1 Q0 Q

204

З цих графіків видно, що цілком конкурентна фірма (рис. 49а)може продати, скільки вона хоче, не справляючи при цьомувпливів на ринкову ціну. Отже, лінія попиту DD на її продукціюгоризонтальна. Неможливість впливати на ринкову цінупов’язана з невеликим обсягом виробництва у фірм, що входятьу галузь. Тому, хоч скільки б фірма – досконалий конкурентпоставила товару на ринок, всеодно його кількість занадто мала,щоб впливати на сформовану на ринку ціну.

У випадку фірми – недосконалого конкурента (рис. 49б)крива попиту DD має негативний нахил, оскільки що більше її Q,то меншу ціну вона може встановити. Отже, коли фірма�монополіст викидає на ринок велику кількість товару, його цінападає. Якщо ж фірма не є монополією, зниження ціни Р їїконкурента зміщує лінію попиту DD вліво, у положення D1D1,як це показано рис. 49б.

Тому, через фірму, що конкурує, навіть при зниженні цінитепер можна буде продати меншу кількість товарів, тобто Q1<Q0.

Найважливіший висновок, який можна зробити з оглядувищенаведених графіків, такий: горизонтальність лінії попитуна товар, який виробила фірма, характеризує фірму якдосконалого конкурента. Якщо лінія попиту знижується,тобто має негативний нахил, то ми маємо справу з фірмою– недосконалим конкурентом.

Отже, за монополістичної конкуренції крива попиту на товарфірм прямує донизу, а отже, ці фірми користуються владоюмонополістів. Проте це не означає, що монополістичноконкурентні фірми завжди отримуватимуть високі прибутки.Монополістична конкуренція також подібна до абсолютноїконкуренції. Існує вільний вхід, отже, можливість одержатиприбутки приваблюватиме нові фірми з їхніми конкурентнимимарками, а це призведе до падіння прибутків до нуля.

Розглянемо три ринкові ситуації на ринку монополістичноїконкуренції (рис. 50, 51, 52).

Фірма (рис. 50) виробляє обсяг продукції Q1, призначає цінуP1>ATC1. За цих умов фірма одержує прибуток за одиницюпродукції, що дорівнює відрізкові АВ, а сукупний прибуток – у

205

розмірі, що подано сірим пря�мокутником. Фірма отримуєекономічний прибуток, якщокрива її попиту (D) перетинаєкриву середніх витрат (АТС).

Але може скластися і меншсприятлива ситуація звитратами і попитом. Якщо вкороткостроковому періодівитрати перевищують цінупопиту (ATC1>P1), фірма зазнає збитків, що проілюстровано нарис. 51 заштрихованою ділянкою.

Отже, в короткостроковомуперіоді фірма, що діє в умовахмонополістичної конкуренції,може одержати економічнийприбуток або зазнати збитків.

У довгостроковому періодііснує тенденція до одержаннянормального прибутку або,іншими словами, до без�збитковості для фірм, що діютьза монополістичної конкуренції. У разі одержання прибутків укороткостроковому періоді (рис. 50) очікується, що економічнівигоди залучать нових конкурентів, оскільки вступ у галузьпростий. Коли нові фірмиввійдуть у галузь, крива попитузсунеться вліво і станееластичнішою. Чому? Тому щокожна фірма володітимеменшою часткою сукупногопопиту і її продукт матимевідтепер багато близькихзамінників. Це у свою чергуведе до зникнення економічнихприбутків.

Рис. 50. Фірма отримуєприбуток

Рис. 51. Фірма зазнає збитків

Рис. 52. Рівновага фірмив довгостроковому періоді

206

Тобто, в міру появи конкурентів ця фірма втрачатиме своючастку ринку, її обсяг збуту зменшуватиметься, а крива попитузміститься донизу, як показано на рис. 51.

Обсяг продукції Q є обсягом виробництва, за якого фірмадосягає стану рівноваги, як ясно показує рис. 52. Будь�якевідхилення від цього обсягу виробництва спричинить змінусередніх витрат, які перевищать ціну виробництва і приведутьфірму до збитків. При довгостроковій рівновазі криві попиту івитрат не перетинаються, а мають лише одну спільну точку, (Е),тобто: Р=АТС.

Вільний вхід у галузь не дозволяє фірмам отримувати вдовгостроковому періоді економічний прибуток, він у ходіконкуренції зникає, а фірма задовольняється нормальнимприбутком.

У разі одержання збитків можна очікувати, що відбудетьсямасовий вихід фірм із галузі в довгостроковому періоді. Занаявності меншої кількісті конкурентних видів продуктів ізростання часток сукупного попиту фірми, що залишилися,виявлять, що їхні збитки поступово переходять у майженормальні прибутки.

Фірма на ринку з монополістичною конкуренцією схильнадо беззбитковості, тобто до одержання нормального прибутку вдовгостроковому періоді через ряд обставин.

Поперше, деякі фірми можуть випускати також продукти,які конкурентам надзвичайно складно відтворити. Наприклад,бензозаправна станція може займати єдине доступне місце нанайжвавішому перехресті в місті. Або фірма має патент, що даєїй більш�менш довгострокову перевагу над суперником. Такіфірми можуть одержувати невеликі економічні прибутки навітьу довготривалому періоді.

Подруге, вступ може обмежуватися декількома причинами.Наприклад, існують фінансові бар’єри входження в галузь, черезщо ринок якийсь час буде захищений від появи нових конкурентів,а діючі фірми отримуватимуть економічний прибуток.

Внаслідк дії третьої обставини (диференціації на основірозміщення і доступності) збитки і прибутки, нижчі від

207

нормальної величини, можуть зберегтися в довгостроковомуперіоді. Власники невдало розташованої кав’ярні змирилися зневисоким прибутком і не бажають зайнятися іншим,прибутковішим бізнесом, тому що їхня діяльність для них єспособом життя. Перукар у передмісті може ледь зводити кінціз кінцями, тому що перукарські послуги – це «все, що він хочеробити».

Подібних прикладів можна навести чимало, що дає підставиоцінювати досягнення рівності ціни середнім витратами наринку монополістичної конкуренції лише як досить імовірнийрезультат у довгостроковому періоді.

9.3. Ефективність монополістичної конкуренціїАналізуючи економічну ефективність ринку досконалої

конкуренції, ми з’ясували, що її досягають за потрійної рівності– ціни, граничних витрат і середніх витрат: Р = МС = minАС.

Рівність ціни і граничних витрат потрібна для досягненняефективного використання ресурсів. Рівність ціни змінімальними середніми валовими витратами припускає високувиробничу ефективність, використання найефективнішої (або– найменш витратної) технології. Отже, ефективність гарантуєспоживачам отримання найбільшого обсягу продукції занайнижчими цінами, які допускатимуть витрати, що існують.За такими критеріями ми оцінюватимемо ефективність імонополістичної конкуренції.

На аналізованому ринку діяльність фірми в стані рівноваги єменш суспільно ефективною порівняно з чистою конкуренцією.На ринку монополістичної конкуренції ціна товарів перевищуєвеличину граничних витрат фірми, що означає недостатнійрозподіл ресурсів для виробництва нового продукту. Ціна,встановлена в умовах монополістичної конкуренції – більша замінімальний рівень середніх загальних витрат не тільки вкороткостроковому періоді, але й у довгостроковий час. За цихумов споживачі не одержують товар за найнижчою ціною,зниження якої можливе за рівня витрат фірми, що існує.Фактичний обсяг виробництва менший від того, що мінімізує

208

середні загальні витрати фірми. Фірма має резервні потужностіі не використовує їх повною мірою, як за умов чистоїконкуренції. Інакше кажучи, якби кожна фірма була в змозівиробляти оптимальний з позицій ринку обсяг продукції,менше число фірм могло б створювати той же самий сукупнийїї обсяг і продукт можна було б продати споживачам за нижчоюціною.

З погляду споживачів галузь недовикористовує ресурси длявиробництва потрібного їм товару. Але збільшення обсягувиробництва не в інтересах фірм, оскільки при цьомускоротиться прибуток.

Зазначимо, що чим вищий ступінь диференціації продукту,то недосконалішою є конкуренція на ринку і більшимвідхилення використовуваних потужностей, обсягіввиробництва і цін від найефективніших.

Проведений аналіз переконує, що монополістичнаконкуренція є неефективною для суспільства ринковоюструктурою і її потрібно регулювати. Проте насправді це не так здвох причин:

1. На більшості ринків з монополістичною конкуренцієюмонопольна влада незначна, адже тут конкурує достатнякількість фірм, товари яких взаємозамінні, і тому жодна з них немає значного впливу на ціну свого товару.

2. Неефективність монополістичної конкуренції значноюмірою врівноважується тією вигодою, яку створює ринковаструктура для споживачів – різноманітністю товарів. Більшістьспоживачів високо оцінює можливість вибору серед багатьохконкурентних товарів, що певною мірою різняться між собою.На багатьох ринках ця вигода може суттєво переважитинеефективність, створену монополістичною конкуренцією.

Враховуючи різноманітність потреб споживачів, моно�полістична конкуренція постійно націлює фірму на пошукваріантів виділення свого продукту серед аналогічних товарівгалузі. Цього досягають шляхом проведення неціновоїконкуренції, засобами якої є: подальша диференціація продукції,створення дієвої реклами та інше.

209

У фірм з’являється можливість контролювати не тількипропозицію, але й попит на свою продукцію. Значення будь�якоїдиференціації полягає в тому, що вона є джерелом підвищенняприбутковості фірми внаслідок здобуття виробникамиобмеженого контролю над цінами на свою продукцію.

Диференціацію продукції можна здійснювати різнимишляхами. Фірма може підвищити якість свого товару.Наприклад, шити одяг з натуральної тканини або особливогостилю, випускати персональні комп’ютери більшої потужностіта з кращим програмним забезпеченням.

Інший шлях – поліпшити умови обслуговування. Однакрамниця може доставляти товари на бажання покупця, друга– бути крамницею самообслуговування чи продавати товари вкредит. Кожен створює собі особливу репутацію. Умови продажутовару можуть диференціюватись за місцем розташування.Бензоколонка, розміщена на центральній трасі, може продаватибензин за підвищеними цінами. Фірма може створити мережумаленьких продовольчих крамниць, близько розташованих доспоживачів. Незважаючи на вищі ціни, ці маленькі крамничкиможуть успішно конкурувати з великим супермаркетом самезавдяки наближеності до покупців. Споживачі більше незмінюють стихійно одного продавця на другого при виборітовару. Вони віддають перевагу продукції певних продавців, заяку можуть навіть платити більшу ціну, щоб задовольнити своїіндивідуальні смаки.

Диференціація пристосовує продукт до споживчого попиту.Реклама, навпаки, пристосовує споживчі смаки до продукту.За допомогою реклами фірми сподіваються збільшити своюринкову частку і знизити еластичність попиту на своюпродукцію. Існують різні погляди стосовно економічної тасуспільної ролі реклами, якою широко користуються фірми вумовах монополістичної конкуренції та олігополістичногоринку.

На користь реклами існує чимало доказів, але не менше їх іпроти неї. Позитивний вплив реклами можуть підтвердити такіаргументи:

210

1. Реклама надає інформацію, що допомагає споживачамробити розумний вибір.

2. Реклама підтримує національну систему зв’язку. Радіо,телебачення, газети фінансуються частково за рахунок реклами.

3. Завдяки вдалій рекламі фірма може розширити своєвиробництво і за допомогою цього одержати більший ефект.

4. Вважається, що реклама є силою, що підтримуєконкуренцію. Надаючи інформацію про широку різноманітністьпродуктів, які є замінниками, реклама схильна послаблятимонопольну владу. Насправді інтенсивна реклама частопов’язана з упровадженням нової продукції, призначеної дляконкуренції з торговими марками, що існують.

5. Реклама сприяє забезпеченню повної зайнятості,стимулюючи високі рівні споживчих витрат. Це має, як вважаютьприхильники реклами, вирішальне значення в багатомусуспільстві, де велика частина сукупної продукції набуває формипредметів розкоші або товарів не першої потреби.

Негативними характеристиками реклами вважають:1. Критики реклами вказують на те, що головна її мета –

переконувати, а не інформувати. Справді, реклама може в деякихвипадках переконати споживача заплатити вищу ціну зарозрекламований, проте гірший за якістю товар, відмовившисьвід кращого за якістію, але нерекламованого товару, якийпродають за нижчими цінами.

2. Витрати на рекламу є невиробничими, вони мало що абовзагалі нічого не додають до процвітання фірми.

3. У зв’язку з рекламою виникають значні негативні зовнішніефекти. Дошки оголошень погіршують пейзаж, зростаєспоживання таких шкідливих продуктів, як тютюн і алкогольтощо.

4. Велика частина реклами має тенденцію до само�нейтралізації. Результати потужної рекламної кампанії одного звиробників значною мірою зводяться до нуля такими ждорогими заходами, проведеними його конкурентами. Кожнафірма після проведення подібної рекламної кампанії володіє тієюж самою часткою ринку, яку вона мала спочатку.

211

5. Реклама сприяє ростові монополії. Потужна рекламастворює фінансові бар’єри для вступу в галузь і тим самимпосилює чинну ринкову владу фірми. Вважається, що так цевідбувається в тютюновій промисловості, де всі виробникиразом можуть витрачати понад 600 млн дол. щороку на рекламу.Три головні виробники автомобілів – «Дженерал моторс»,«Форд» і «Крайслер» витрачають сьогодні майже 2 млрд дол. нарекламу щороку. Більш того, виробляючи схильність до певнихфабричних марок, споживачі стають менш чутливими дозниження ціни їхніми конкурентами, тим самим посилюючимонопольну владу, якою володіє фірма, що рекламує свійпродукт.

6. Більшість економістів не хочуть визнавати рекламуважливим чинником, що визначає рівень виробництва ізайнятості. Наймінливішим складником сукупного попиту єне так рекламовані споживчі товари, як малорекламованітовари виробничого призначення. Ще витрати на рекламумають циклічний характер: вони коливаються разом ізсукупними витратами, збільшуючи безробіття в погані часи іпосилюючи інфляційний тиск у роки процвітання.

Отже, реклама має як позитивні, так і негативні сторони, і вжесамій фірмі слід обирати свій шлях до отримання більшихприбутків.

9.4. Олігополія: її зміст та основні рисиНайскладнішою для прогнозування є поведінка виробника

на олігополістичному ринку.

Олігополія – це ситуація, в якій більшу частину продажуздійснює кілька великих фірм, кожна з яких спроможнавпливати на ринкову ціну власними діями.

Олігополія відноситься до реальних ринкових структур інайпоширеніша в сучасних високотехнологічних галузяхпромисловості.

212

Олігополію вирізняють такі характерні риси:1. Термін «олігополія» походить від грецьких слів «oligos» –

декілька і «poleo» – продаю, тому її головною ознакою є незначнакількість продавців, яким протистоїть безліч дрібних покупців.Це означає, що покупці на олігополістичному ринку єціноодержувачами, кожен з них переконаний, що його поведінкане впливає на ринкові ціни. З другого боку, самі олігополісти є«ціношукачами», кожен з них розуміє, що його поведінкасуттєво впливає на ціни, які можуть отримати за свою продукціюсуперники. Оскільки на олігополістичному ринку діє обмеженечисло фірм, цей ринок формується за умови високого ступеняконцентрації виробництва. Для його вимірюваннявикористовують цілу систему показників, серед яких – частканайзначніших фірм у загальному обсязі галузевого продажу.

2. Продукт, який виробляють олігополісти, може бути якоднорідним (стандартним), так і неоднорідним (диферен�ційованим). Типовими олігополістичними ринками є ринкисталі та автомобілів. Якщо в першому випадку виробляєтьсястандартний продукт, то в другому він диференційований.

3. Можливості вступу в галузь (на ринок) нових виробниківзмінюються в широких межах: від повністю блокованого входу(як у моделі монополії) до абсолютно вільного (як у моделідосконалої конкуренції).

Існує багато причин для існування олігополії. Одна з них –високі бар’єри до вступу в галузь пов’язані насамперед зекономією на масштабі виробництва (ефект масштабу). Вавтомобільній промисловості США у 80�ті роки ХХ сторіччя,наприклад, найменш ефективний обсяг виробництва становив300 тис. автомобілів на рік. Оскільки багато підприємстввиробляло не менше двох моделей одночасно, вартість такогозаводу, як правило, перевищувала 3 млрд доларів. Такі великіінвестиції доступні далеко не всім фірмам, тому створюютьсяоб’єктивні передумови для збереження провідних позиційавтомобільних заводів�гігантів. Перешкоди до входження вринок можуть бути пов’язані з патентною монополією, як цевідбувається в наукомістких галузях, які контролюють фірми на

213

зразок «Ксерокс», «Кодак», ІВМ та ін. Протягом усього термінудії патенту (в США – 17 років) фірма надійно захищена відвнутрішньої конкуренції.

Друга причина існування монополії – наявність іншихбар’єрів для входження в ринок інших фірм (володінняпатентами, контроль над стратегічною сировиною, видатки нарекламу тощо). Наприклад, світовий ринок нафтопродуктівконтролює картель ОПЕК – організація країн – експортерівнафти, високі витрати на рекламу (як у виробництві сигарет,прохолоджувальних напоїв чи шоу�бізнесу). Є й інші бар’єри,що склалися природно або створені штучно. Перешкоди різні заміцністю, і хоча немає таких, які не можна здолати, все ж вонивиникають знову і знову.

Щоб бути в олігополістичному становищі, не обов’язковобути великою фірмою. Якщо в обмеженому економічномупросторі є дві однотипні крамниці, вони також є олігополістами.Те, що вони малі, не впливає на ситуацію.

9.5. Особливості поведінки олігополістаОлігополія виникає тоді, коли кількість фірм така мала, що

кожна з них при формуванні своєї економічної політикизмушена брати до уваги реакцію з боку конкурентів. Фірма�олігополіст не може не зважати на те, що співвідношення міжрівнем ціни, який вона вибрала, і обсягом продукції, що воназможе продати, залежить від поведінки її суперників, які у своючергу залежать від ухваленого рішення. Тому олігополіст неможе розглядати криву попиту на свою продукцію як задану. Аце означає, що, намагаючись максимізувати прибуток, він неможе скористатися відомим принципом рівності граничнихвитрат і граничного доходу. Адже величина граничного доходузалежить від характеристики функції попиту, яка дляолігополіста невідома. Олігополіст повинен передбачитиреакцію суперників на свої рішення та дії. Отже, загальнавзаємозалежність фірм являє собою основну рисуолігополістичних ринків. Результати суперництва на такихринках великою мірою залежать від реакції суперників на дії

214

один стосовно одного, яка може суттєво відрізнятися. Тому й неіснує єдиної моделі олігополії, як це існує у випадку моделідосконалої конкуренції та монополії. Відомо декілька видівмоделей олігополії, які відрізняються характером наміріволігополістів та особливостями їхніх взаємовідносин.

Стратегічні рішення олігополістичних фірм вивчають задопомогою теорії ігор. Економічні ігри можуть бутикооперативними або некооперативними. Гра є кооперативною,якщо виробники вступають у змову, яка може бути явною,(відкритою) чи таємною (закритою). За некооперативної гриучасники діють незалежно один від одного, на свій страх і ризик.

При аналізі поведінки олігополістів, що діють незалежно одинвід одного, провідну роль відіграють відмінності в припущенняхщодо реакції суперників. Залежно від того, що вибираєолігополіст керованою змінною – обсяг випуску чи ціну,розрізнюють кількісну та цінову олігополію.

Для прикладу кількісної олігополії розгляньмо галузь –дуополію.

Дуополія – це окремий найпростіший випадок олігополії, вякій існує лише два продавці.

Статистичний аналіз взаємовідносин двох фірм за умовдуополії запропонував 1838 р. французький математик,економіст і філософ Антуан Огюстен Курно (1801–1877). Вінвиходив з того, що обидві фірми (А і Б) виробляють одноріднийтовар. Фірмам відома крива ринкового попиту, і вониухвалюють рішення щодо виробництва одночасно, самостійноі незалежно одна від одної. Ухвалюючи своє виробничерішення, кожна фірма бере до уваги і свого конкурента.Адміністрація фірми знає, що конкурент також вирішує, якукількість продукції виробляти, а ціна, яку фірма призначить,залежатиме від сумарного обсягу виробництва обох фірм. Сутьмоделі Курно полягає в тому, що кожна фірма розглядає рівеньвиробництва свого конкурента як фіксований, а потім вирішує,скільки їй потрібно виробляти.

215

В одноразових чи повторюваних іграх обидва гравціухвалюють рішення одночасно, в послідовних – по черзі, востанньому випадку ініціатор має перевагу. Дія, яка надає фірміперевагу, називається стратегічним ходом.

У ході гри фірми можуть застосовувати загрози ізобов’язання: вдаватися до закриття або виведення звиробництва деяких потужностей або оголошувати про намірвиробляти певний товар. Фірма може погрожувати зниженнямціни, – це означає, що вона розпочинає цінову війну.

На олігополістичному ринку діє дві протилежноспрямовані сили: зацікавленість фірм у максимізації сукупноїмаси прибутку для всієї галузі, яка породжує потяг до змови іспільних дій, та егоїстична зацікавленість кожної фірми вмаксимізації своїх власних прибутків шляхом зниження цінина продукцію, що штовхає фірми до порушення угод.Прикладом такої ситуації є так звана «дилема ув’язнених».Дилема ув’язнених – це класичний приклад, суть якого полягаєв тому, що двох злодіїв спіймали на крадіжці. Їх утримують врізних камерах, спілкування між ними неможливе. Вониможуть зізнатись чи не зізнатись у спільному скоєннікрадіжки. Якщо вину визнають обидва заарештованих, коженодержить п’ять років ув’язнення. Якщо не зізнається жоден,то вину буде важко довести, і вони можуть розраховувати надва роки ув’язнення. Якщо ж один визнає себе винним, адругий ні, то першого засудять на рік, а другого – на 10 років.Кожен ризикує бути зрадженим. У цьому випадку з двохможливих стратегій: зізнатись чи ні – обирають стратегіюмаксимуму: варіант з мінімальним виграшем. Тому очевидно,що обидва зізнаються.

Подібну ситуацію, за якою стратегія кожного гравцяоптимальна, якщо стратегію обрав інший гравець, називаютьрівновагою Неша.

Аналогічно визначають поведінку учасників олігопольногоринку при виборі цінової стратегії. Невизначеність у поведінцісуперників, яка створює суттєві труднощі у прогнозуваннірезультатів економічної діяльності, штовхає олігопольні фірми

216

на змову у сфері політики цін. Непередбачуваність реакціїсуперників на зміну цін може спричинити такі небажані явища,як поява нових конкурентів, відхилення від ціни, за якої випускпродукції дає якнайбільший прибуток.

Щоб уникнути такої ситуації, фірми прагнуть домовитисяпро підтримку загальної ціни й обмеження випуску.Найтиповіші об’єднання такого плану – картельні угоди, в якихдля підтримки певного рівня цін установлюються квотипродукції, яку випускають.

Картель – це об’єднання фірм, які узгоджують свої рішеннящодо цін та обсягів пропозиції продукції так, ніби вони злилися вчисту монополію.

Встановлення єдиних монопольних цін збільшує дохід усіхучасників, але підвищення цін досягають шляхом обов’язковогозниження обсягу продажів. Унаслідок цього в кожного учасникавиникає спокуса отримати подвійний виграш: продавати своюпродукцію за високою картельною ціною, але з перевищеннямнизьких картельних квот. Якщо така поведінка оволодіває всіма,то картель розпадається.

Різновидом олігопольного контролю над ринком єджентльменські угоди, де домовленості про ціни, квоти ірозподіл ринкового простору не фіксують документально, а томувони залишаються важкодоступними для антимонопольногозаконодавства.

Досить широкий спосіб координації цінової політики наолігопольному ринку – лідерство цін. У цьому випадку немаєформальних угод: ні явних, ні таємних, але найбільша чинайефективніша фірма ініціює зміни цін до яких більш�меншавтоматично підключаються інші. Причому лідерська ціна необов’язково має бути орієнтована на максимізацію прибутку. Їїможуть встановлювати на нижчому рівні, щоб не допуститивторгнення в олігополістичну структуру нових конкурентів. Іхоча галузі з вищою концентрацією здебільшого прибутковіші,але джерелом високого прибутку можуть бути не тільки високі

217

ціни, а й можливість мати витрати, нижчі від середніх, завдякиефектові масштабу.

Оскільки олігополія за своїм характером досить близька дочистої монополії та іноді перетворюється на неї, оцінки їхньоїекономічної ефективності теж досить близькі. Через те, щокрива попиту на продукцію олігополіста завжди має спаднийхарактер, то для нього ціна та гранична виручка ніколи незбігаються. Тому точка перетину кривих граничної виручки іграничних витрат завжди перебуватиме лівіше від мінімальногорівня середніх витрат. Отже, міні�олігополіст завжди обирає такеспіввідношення «ціна – обсяг», де обсяг менший, а ціна вища,ніж на конкурентному ринку. Суспільство, погодившись наіснування олігополії, змушене як обмежувати своє існування,так і платити більшу ціну за продукцію.

Побутує думка, що олігополія навіть небажаніша, ніжмонополія, оскільки чиста монополія перебуває під постійнимконтролем держави, а олігополія, маскуючись підмонополістичну конкуренцію, обходить антимонопольнезаконодавство. Проте деякі вчені вказують на позитивний ефектолігополії. На їхню думку, певні втрати суспільства відпанування олігополії перекриваються виграшем від впливу її наНТП.

Підсумки до розділуОсновні ознаки монополістичної

конкуренції: значна кількість фірм у галузі, якімають невеликий контроль над цінами;взаємозалежність фірм відсутня, а змовапрактично неможлива; продукт диференційований; векономічному суперництві використовують цінову й неціновуконкуренцію; входження в ринок відносно легке.

У короткостроковому періоді фірми за умов моно�полістичної конкуренції можуть отримати економічні прибуткиабо зазнавати збитків. Легке входження фірм у галузь і вихід знеї забезпечують нормальний прибуток у довгостроковомуперіоді.

218

За монополістичної конкуренції ціна перевищує граничнівитрати, що свідчить про недосяжність розподільної ефектив�ності, ціна перевищує мінімальні середні витрати, що вказує нанедосяжність соціальної ефективності за монополістичноїконкуренції.

Стану довгострокової рівноваги досягають в точці, в якійфірми мають нульові прибутки, як в умовах досконалоїконкуренції, однак ціна перевищує величину граничних витрат.

Диференціація продукту є знаряддям, за допомогою якогофірми в умовах монополістичної конкуренції можутьнейтралізувати тенденцію до зменшення економічних прибутківу довгостроковому періоді. Диференціація продукту забезпечуєспоживачеві широкий вибір продуктів та їх поліпшення. Щобмаксимізувати прибуток монополістично, конкурентна фірмакомбінує з цінами, диференціацією продукту і рекламою.

Олігопольні галузі характеризуються присутністюдекількох фірм, кожна з яких володіє значною частиною ринку.Поведінка фірм є взаємозалежною. В основі існування олігополіїлежать різноманітні бар’єри для входження в галузь. Продуктиолігополістів можуть бути як однорідні, так і диференційовані.

Єдиної моделі олігополії не існує. Та чи інша формавзаємодії фірм на олігополістичному ринку можевстановлюватись залежно від багатьох факторів: технології таструктури витрат, тривалості короткострокового періоду,диференційованості продукту тощо.

Основні терміниДжентльменські угодиДиференціація продуктуДуополіяЗагальна взаємозалежністьКартельЛідерство в цінахМонополістична конкуренціяНецінова конкуренціяОлігополіяСтупінь концентрації

219

Запитання і вправиВправа 1. Оцініть правильність тверджень і

вкажіть «так» чи «ні».

1. Монополістична конкуренція – церинкова структура, в якій багато невеликихфірм виробляє однорідну продукцію, яка не має близькихзамінників.

2. У роздрібній торгівлі ліками кожна аптека маєневелику ринкову владу, але в довгостроковому періодінеспроможна отримувати економічний прибуток від своєїдіяльності.

3. Галузі з монополістичною конкуренцією харак�теризуються великою кількістю фірм, кожна з яких виробляєвідносно невеликий обсяг продукції.

4. Довгострокова рівновага монополістичногоконкурента встановлюється на рівні Р = АС, отже, моно�полістична конкуренція забезпечує виробничу ефективність таксамо, як і досконала конкуренція.

5. Диференціація продукції дозволяє монополіс�тичним конкурентам набути обмеженого контролю над цінамина свою продукцію і є джерелом підвищення прибутковостіфірм.

6. Рішення одного олігополіста щодо ціни або обсягувиробництва не може суттєво вплинути на прибутки інших фірмгалузі.

7. Основною причиною поширення олігополій є ефектмасштабу, що створює високі бар’єри до вступу в галузь новихконкурентів.

8. Модель поведінки учасників таємних змов подібнадо моделі поведінки монополії.

9. На олігополістичному ринку ціни менш стійкі, ніжна конкурентному.

10. Олігополістична взаємозалежність фірм на ринкупризводить до того, що одна з фірм стає домінуючою й нехтуєінтереси інших.

220

Вправа 2. Оберіть одну правильну відповідь.

1.Основною характерною рисою монополістичноїконкуренції є:

а) відсутність вільного вступу в галузь і виходу з неї; б) незначне число фірм; в) диференційована продукція; г) відсутність контролю над цінами. 2. До ринків монополістичної конкуренції слід віднести

ринок: а) губної помади; б) алюмінію; в) пшениці; г) електроенергії. 3. Фірми на ринку монополістичної конкуренції мають

обмежений контроль над цінами через: а) наявність значної кількості фірм�конкурентів; б) відносно вільний вступ у галузь і вихід з неї; в) відносно малу ринкову частку окремої фірми; г) всі відповіді правильні. 4. Монополістичний конкурент буде збільшувати обсяг

випуску і знижувати ціну на свою продукцію, якщо: а) знижуються середні витрати; б) збільшуються витрати на рекламу: в) гранична виручка перевищує граничні витрати; г) зростає попит на його продукцію. 5. У короткостроковому періоді монополістичний конкурент

може: а) максимізувати прибуток; б) мінімізувати збитки шляхом виробництва; в) мінімізувати збитки шляхом закриття; г) всі відповіді правильні. 6. Довгострокова рівновага на ринку монополістичної

конкуренції означає, що: а) ціна встановлюється на рівні мінімуму довгострокових

середніх витрат;

221

б) фірми не отримують економічного прибутку; в) ціна дорівнює граничним витратам; г) усі виробничі потужності задіяно. 7. Олігополію відрізняють: а) значні перешкоди до вступу в галузь; б) диференційована продукція; в) значне число невеликих фірм на ринку; г) однорідна продукція. 8. З наведених ознак тільки для олігополії характерна: а) диференційована продукція; б) всезагальна взаємозалежність фірм; в) наявність бар’єрів до вступу в галузь; г) нецінова конкуренція. 9. Картель діятиме успішніше, якщо: а) попит на продукцію картелю є менш еластичним; б) виробничі витрати фірм, що входять до картелю,

приблизно однакові; в) фірми�учасники виробляють приблизно однакову

кількість продукції; г) всі відповіді правильні. 10. Учасник картелю може збільшити свій прибуток у

короткостроковому періоді, якщо: а) збільшить обсяг випуску продукції понад встановлену

квоту; б) продаватиме свою продукцію за нижчими цінами; в) встановить вищу ціну, ніж решта учасників картелю; г) повністю дотримуватиметься умов картельної угоди.

ВідповідіЗапитання і вправиВправа 1. Оцініть правильність тверджень і вкажіть «так» чи

«ні». 1. Ні 2. Так 3. Так 4. Ні 5. Так 6. Ні 7. Так 8. Так 9. Ні 10. Ні Вправа 2. Оберіть одну правильну відповідь. 1. в) 2. а) 3. г) 4. в) 5. г) 6. б) 7. а) 8. б) 9. г) 10. а)

222

Рекомендована література1. Aналітична економія: макроекономіка і мікро�

економіка: Підручник: у 2�х кн./ С. М. Панчишина,П. І. Островерха. – Кн. 2: Мікроекономіка. – К.:Знання, 2010. – 437 с. – Тема 26–27.

2. Базилевич В. Д. Мікроекономіка: практикум:Навч. посіб. / В. Д. Базилевич, К. С. Базилевич./ За ред. В. Д. Ба�зилевича. – 2�ге вид., перероб. і допов. – К.: Знання, 2010. – 490 с. –Тема 9–10.

3. Базілінська О. Я. Мікроекономіка: Навч. посіб./ О. Я. Ба�зілінська, О. В. Мініна./ За ред. Базілінської О. Я. – 3�те вид. випр. –К.: Центр учбової літератури, 2009. – 352 с. – Теми 9–10.

4. Гронтковська Г. Е. Мікроекономіка: Практикум: Навч. пос./Г. Е. Гронтковська, А. Ф. Косік. – 3�тє вид. стереотип – К.: Центручбової літератури, 2010. – 418 с. – Розділ 15–16.

5. Економічна теорія. Мікроекономіка: Підручник./За ред. В. Та�расевича. – К.: Знання, 2012. – 134 с. – Розділ 3, теми 5–6.

6. Мікроекономіка: Підручник./ [А. П. Наливайко, Л. А. Азьмук,П. Г. Банщиков та ін.]; за наук. ред. А. П. Наливайка. – К.: КНЕУ, 2011.– 446,[2] c. – Теми 12–13.

7. Рудий М. М. Мікроекономіка: Навч. посіб./ М. М. Рудий,В. В. Жебка. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 360 с. –Теми 9–10.

223

МІКРОЕКОНОМІКА ФАКТОРІВ РИНКУ

Розділ 10

ПОТРЕБА У ФАКТОРАХ ВИРОБНИЦТВА

Після закінчення навчання ви шукатимете роботу. Та чомуроботодавець захоче найняти саме вас? Відповідь, звісно,полягає в тому, що ви можете йому запропонувати. Роботодавцішукають освічених та продуктивних працівників – таких, якви.

Ми повинні дізнатися більше про попит на працю та іншіфактори виробництва. Незважаючи на те, що підприємствавідрізняються за своїм розміром і ринковими умовами, в яких вониведуть свою діяльність, кожне з них відчуває потребу у факторахвиробництва.

У цьому розділі ми розглянемо попит на фактори виробництва.Незважаючи на те, що основну увагу приділятимемо праці якфакторові виробництва, принципи та концепції, що викладені вцьому розділі, можна так само застосувати і до інших факторів– землі, капіталу та підприємницького хисту. В цьому розділі мипоєднаємо аналіз попиту і пропозиції на працю, щоб дослідитипоняття заробітної плати.

Навчальна метаОпрацювавши цей розділ, ви зможете:1. Зрозуміти природу формування ціни та попиту на фактори

виробництва.2. Визначати чинники еластичності попиту на фактори

виробництва.3. Зрозуміти, як підприємство досягає оптимального

поєднання факторів у процесі виробництва.

Ч А С Т И Н А Т Р Е Т Я

224

10.1. Фактор ціни та попиту:теорія граничного продукту

і попиту на фактори виробництваМікроекономіка розглядає підприємство як цілісний об’єкт,

що перетворює ресурси на готову продукцію, як один знайважливіших різновидів мікросистем.

Підприємство є ринкововиробничою системою. Воноводночас виступає у ролі споживача факторів виробництва(купує ресурси на ринках факторів), виробника продукції та їїпродавця на ринках товарів і послуг.

Ринок факторів виробництва – це сфера їх товарногообороту. Функціонування цих ринків визначають якоб’єктивні економічні закони ринкового механізму (законпопиту, закон пропозиції), так і політика уряду країни щодосуб’єктів (власників факторів), об’єктів (виду конкретногофактора) та ціноутворювальних процесів, що відбуваються нацьому ринку.

Попит на ресурси, на відміну від попиту на споживчі блага,пов’язаний з виробництвом, яке здійснює конкретнепідприємство. Оскільки метою підприємства є максимізаціяприбутку, то нею визначається й обсяг попиту на ресурси. Цеозначає, що підприємство прагне придбати такий обсягресурсів, використання якого забезпечить максимізаціюприбутку.

Для розуміння процесу формування попиту на ресурси слідвраховувати два моменти:

1) попит на ресурси залежить від попиту на економічні блага,вироблені з цих ресурсів, тобто попит на ресурси має похіднийхарактер від попиту на продукти;

2) ціни на ресурси залежать від типу ринкових структур,де реалізуються самі ресурси та економічні блага, вироблені зних.

Розпочнімо розгляд формування попиту на ресурси знайпростішої ситуації, за якої підприємство купує ресурсина досконало конкурентному ринку і продає свою продукціюна досконало конкурентному ринку. За умов досконалої

225

конкуренції підприємство виробляє і продає стількипродукції, скільки вважає за потрібне за ціни, що склалася наринку. Впливу на ціну свого продукту підприємство не має,оскільки частка окремого виробника в загальному обсязіпродукту дуже незначна. Якщо частка підприємства увиробництві мала, то й частка закупівель ресурсів длявиробництва продуктів окремим підприємством теж мала. Цеозначає, що окреме підприємство не має впливу і на цінуресурсу.

Обсяг попиту на ресурси залежить від двох основнихчинників:

� продуктивності ресурсу;� ринкової ціни товару, виробленого з ресурсу.Звісно, що ресурс із вищою продуктивністю користу�

ватиметься більшим попитом, ніж ресурс з низькоюпродуктивністю.

Для ілюстрації впливу продуктивності ресурсу та цінипродукту, виробленого з цього ресурсу, на попит на ресурсскористаймося табл. 19. Дані таблиці умовні. Вони показують,що закон спадної граничної продуктивності ресурсу починаєдіяти зі збільшенням ресурсу на першу одиницю. Такеприпущення приймають для спрощення.

Наведені в табл. 19 дані можуть ілюструвати попит наресурс за умов досконало конкурентних ринків і продуктівдля будь�якого ресурсу. Перша та шоста колонки табл. 19показують залежність обсягу попиту на ресурс «праця» відMRPLt, оскільки цей показник враховує вплив на попит іграничної продуктивності ресурсу (MPL)f, і ціни продукту(РX)>, оскільки MRP = MPL�PX, де MRPL показує прирістдоходу підприємства від використання додаткової одиниціресурсу; МР L – граничний продукт праці ; Р X – цінапродукту X.

Поведінка підприємства на ринку ресурсів визначаєтьсяправилом використання ресурсів, яке математично можназобразити рівністю MRP = MRС, де MRC – граничні затрати наресурси.

226

Таблиця 19

Визначення попиту на ресурсв умовах досконало конкурентних ринків ресурсів і продуктів

Стосовно праці це правило матиме вигляд: MRPL = MRCL.Для фізичного капіталу: MRPK=MRCK, а для природного

(земельного) ресурсу: MRPA = MRCA.Пояснімо, чому саме ця рівність визначає доцільність

використання додаткових одиниць змінного ресурсу.Для спрощення припустімо, що єдиним змінним ресурсом

для підприємства є праця. Таке припущення коректне, оскільки,по�перше, праця – найпоширеніший ресурс, що перебуває увласності домогосподарства; по�друге, попит на інші ресурсививодиться аналогічно до попиту на працю.

Загалом поведінка підприємства на ринку ресурсів буде така:намагаючись максимізувати прибуток, підприємствонамагатиметься збільшувати додаткові одиниці ресурсу доти,доки кожна наступна одиниця ресурсу приноситимедодатковий приріст загального доходу (MRP).

Тоді правило прибуткового використання ресурсів дляпідприємства можна сформулювати так: для підприємстваприбуткове використання додаткових одиниць змінного ресурсутриває доти, доки MRP ресурсу не врівноважиться з MRC.

227

Звісно, кожна додаткова одиниця ресурсу вимагає відпідприємства додаткових затрат. Величина, на яку зростаютьзатрати підприємства з кожною додатковою одиницеюзалученого ресурсу, називається граничними затратами наресурси (MRC).

Щодо ресурсу «праця» це правило означає:1) якщо для останнього найманого працівника MRPL>MRCL,

то підприємство збільшуватиме використання найманихпрацівників;

2) якщо для останнього найманого працівника MRPL <MRCL, то підприємство звільнятиме найманих працівників;

3) максимального обсягу прибутку підприємство досягне заумови: MRPL= MRCL.

Крива MRP є кривою попиту на ресурс, оскільки кожнаточка цієї кривої показує обсяг ресурсу, який залучилопідприємство, заданої ціни на цей ресурс (рис. 53). Длядосконало конкурентного ринку гранична виручка (дохід) відграничного продукту (MRP) дорівнює граничній вартості(цінності) продукту (VMP), який визначається формулою VMP= МР х Рх, що докладніше буде розглянуто на прикладінедосконало конкурентного ринку ресурсів.

Стосовно ресурсу «праця» сказане вище означає, що надосконало конкурентному ринку праці ставка заробітної плативстановлюється ринковим попитом на працю та ринковоюпропозицією праці. Окреме підприємство не може впливати наставку заробітної плати через досить малу його частку вринковому попиті на найману працю.

Це означає, що загальні затрати на ресурс «праця» зростаютьна величину ставки заробітної плати для кожного додатковонайнятого працівника. Отже, на досконало конкурентномуринку підприємство максимізує прибуток за умови: MRP=MRC.

Враховуючи умовні дані табл. 19 та рис. 53, якщо, наприклад,ставка заробітної плати становитиме 14,9 грн, то підприємствонайме тільки одного працівника, оскільки він забезпечитьMRP у 15 грн, а МFС – 14,9 грн. За ставки заробітної плати в

228

11,9 грн підприємство найме двох працівників; 8,9 грн – трьохпрацівників і т.д.

Ми розглянули попит на змінний ресурс за умов досконалоконкурентних ринків ресурсів і продуктів.

Незважаючи на конкретний тип ринкової структури за умовнедосконалої конкуренції (чиста монополія, олігополія чимонополістична конкуренція), крива попиту на ресурспорівняно з досконало конкурентним ринком модифікується.Пояснюється це насамперед тим, що за умов недосконалоїконкуренції ціни на продукцію (Рх) не залишаютьсянезмінними, як це відбувається на досконало конкурентномуринку, а зменшуються у зв’язку з потребою реалізаціїдодаткових граничних продуктів, вироблених додатковозалученими ресурсами, зокрема додатковими найманимипрацівниками. В зв’язку з цим на граничну виручку відреалізації граничного продукту (MRP) впливає не один(зменшення граничного продукту), а два чинники: зменшенняМР (граничного продукту) та зменшення ціни продукту (Рх) взв’язку із зростанням випуску.

Відобразимо ці чинники в табл. 20, де три перші колонкизбережемо такими самими, як у табл. 19. У четвертій колонцівідобразимо зниження ціни на реалізацію додаткових обсягівпродукту.

Рис. 53. Попит підприємства на ресурси за умов досконалоїконкуренції

229

Таблиця 20Визначення попиту на змінний ресурс за умов

недосконалої конкуренції

У табл. 20 слід звернути увагу на те, що зниження ціни,властиве кожному наступному приростові обсягу випускупродукту, стосується не тільки граничного продукту кожногонаступного найманого працівника, а й усіх попередньостворених одиниць продукції, які можна було б продати завищою ціною, якби не відбулося зростання обсягу їхвиробництва. Це пояснює той факт, що, на відміну від табл. 19,де шосту колонку (MRP) можна підрахувати двома методами:

а) відніманням валової (загальної) виручки від реалізаціїпродукту кожного наступного рядка від попередньої;

б) множенням третьої і четвертої колонок, тобто MRP = VMP= MPL х Рх.

В табл. 20 MRP другого працівника дорівнює 12,6 грн (тобто30,6�18), a MPLPX =4х3,4=13,6 грн.

Відповідно для третього працівника MRPL дорівнює 7,8 грн,a MPL Рх = 3 х 3,2 = 9,6 грн.

Величину MPL х Рх називають вартістю (цінністю) гранич�ного продукту ресурсу і позначають VMP. Для досконалоконкурентного ринку, як ми бачимо,

VMPF =MPF Рх = MRPP,де VMPF – цінність граничного продукту змінного ресурсу

(фактора); MPF – граничний продукт змінного ресурсу; Рх – цінапродукту, виробленого зі змінного ресурсу; MRPp – граничнадохідність змінного ресурсу або гранична виручка від реалізації.

230

Для недосконало конкурентного ринку MRP = VMP. КриваMRP за недосконалої конкуренції менш еластична за ціною, ніжза досконалої (рис. 54).

Як видно з рис. 54, крива попиту на працю за умовнедосконалої конкуренції крутіша, ніж за умов досконалої. Цеозначає, що підприємство за недосконалої конкуренції меншчутливе до зниження ставки заробітної плати при визначеннічисельності найманих працівників.

За незмінності інших умов підприємство за умовнедосконалої конкуренції вироблятиме менше продукту, ніж заумов досконалої. Пояснюється така поведінка підприємстватим, що обмеження обсягу виробництва компенсуєтьсязбільшенням ціни. Звісно, що для виробництва меншого обсягупродукту підприємству знадобиться й менше ресурсів, тобтодля недосконалої конкуренції VМР > МRP.

Рис. 54. Попит підприємства на ресурсза умов недосконалої конкуренції

Ми розглянули попит окремого підприємства на зміннийресурс за недосконало конкурентного ринку.

Ринковий попит на ресурс визначається як сума індиві�дуальних попитів підприємств, що використовують цей ресурс.

Ціна ресурсу

231

10.2. Визначення попиту на фактори виробництва:зміни в попиті на товари.

Зміни у продуктивності. Зміни в цініЩо зміщує криву попиту на фактори виробництва? Окрім

залежності обсягу попиту від ціни, існує вплив неціновихчинників. До них належать:

1) зміни в попиті на продукт, вироблений з цього ресурсу,які призводять до змін у попиті на ресурс у тому самому напрямі,в якому відбулися зміни в попиті на продукт;

2) зміни продуктивності ресурсу: зростання продуктивностіресурсу за незмінності інших умов призведе до збільшенняпопиту на цей ресурс, і навпаки;

3) зміни цін на інші ресурси впливають на попит на ресурсзалежно від ступеня їх взаємозамінності чи супутності(доповнюваності).

Зміни в попиті на продуктЗа інших рівних умов зростання попиту на продукт,

вироблений з певного ресурсу, призведе до зростання попитуна цей ресурс, у той час як зменшення попиту на продуктпризведе до зменшення попиту на ресурс.

Перше, що варто пам’ятати, це те, що зміна попиту на продуктпризведе до зміни його ціни. Керуючись даними табл. 20,припустімо, що зростання попиту на продукт підвищить ціну з3 до 4 грн. Отже, потрібно підрахувати нові дані щодо попиту наресурс (стовпці 1 та 6) і побудувати на їхній основі новий графіккривої попиту, змістивши її на рис. 15 праворуч (стор. 228).Аналогічно зниження попиту на продукт (а отже, і його ціни)призведе до зміщення кривої попиту ліворуч.

Зміни в продуктивностіЗа інших рівних умов зростання продуктивності

фактора виробництва призведе до збільшення попиту нацей фактор. Якщо подвоїти дані граничного продукту втабл. 20 у стовпчику 3, дані граничної виручки від реалізаціїпродукту (MRP) у стовпчику 6 також збільшаться вдвічі,що свідчитиме про зростання (зміщення праворуч) кривоїпопиту.

232

Продуктивність будь�якого фактора виробництва можезмінюватися в довгостроковому періоді так:

Кількість інших факторів. Гранична продуктивність будь�якого фактора змінюється залежно від кількості інших факторів,що використовуються у поєднанні. Що більше капіталу таземельних ресурсів використовують, наприклад, у поєднанні зпрацею, то більшою буде гранична продуктивність праці, а отже,і попит на працю.

Технологічний прогрес. Технологічні інновації, щопідвищують якість інших факторів, таких як капітал, маютьтакий самий ефект. Що вища якість капіталу, то вища якістьпраці, яку використовують у поєднанні з ним. Офісніпрацівники, що забезпечені в роботі якісним реальнимкапіталом, таким як комп’ютери, у своїй роботі ефективніші, аніжті, що використовують друкарські машинки.

Якість змінних факторів. Підвищення якості зміннихфакторів, таких як праця, призведе до зростання її граничноїпродуктивності і, як наслідок, до зростання попиту на неї.

Виходячи з вищенаведеного, ми можемо пояснити, чомурівень реальної заробітної плати у промислово розвиненихкраїнах (Німеччина, Японія, США, Канада, Франція) вищий,ніж у країнах, що розвиваються (Нікарагуа, Камбоджа, Ефіопія,Ангола). У промислово розвинених країнах працівники, якправило, володіють кращим здоров’ям, мають кращу освіту тадосвід, аніж працівники з країн, що розвиваються. Окрім того,працівники з промисловорозвинених країн забезпеченіефективнішими засобами виробництва. Все це формує високийпопит на працю. З погляду пропозиції робочої сили упромислово розвинених країнах вона відносно нижча, ніж українах, що розвиваються. Отже, поєднання високого попитута відносно низької пропозиції робочої сили призводить доформування на ринку праці високого рівня заробітної плати,що властиве для промислово розвинених країн.

Зміни в цінах на інші факториПрипустімо, що в певному виробничому процесі технологія

може замінити працю та капітал. Фірма виробляє певну кількість

233

продукції, використовуючи відносно невелику кількість праціта відносно велику кількість капіталу (або навпаки). Теперприпустімо, що ціна устаткування (капіталу) падає. Ефект напопит на працю буде чистим результатом двох протилежнихефектів: ефекту заміщення та ефекту випуску.

Ефект заміщення. Зниження вартості машинноговиробництва спонукає фірму заміщувати працю на машинневиробництво. Таке заміщення дозволяє фірмі виробляти більшепродукції за нижчою ціною. Отже, при незмінній ставцізаробітної плати фірма наймає меншу кількість працівників.Цей ефект заміщення зменшує попит на робочу силу. Отже,ефект заміщення – це зміна структури оптимальної комбінаціїфакторів виробництва за зміни ціни одного з ресурсів; це тачастина зміни обсягу споживання ресурсу, що є результатомзаміни менш дорогим ресурсом іншого ресурсу, що ставпорівняно дорожчий.

Ефект випуску. Оскільки вартість машинного виробництвазнизилася, ціна на кінцеву продукцію також має знизитись.Маючи нижчі витрати, фірмі буде доцільно виробляти тапродавати більшу кількість продукції. Більший випускпродукції збільшує попит на всі фактори виробництва,включаючи працю. Отже, ефект випуску – це частина зміниобсягу споживання ресурсу, обумовлена зміною випускувнаслідок зміни ціни одного з ресурсів, які формуютькомбінацію факторів виробництва, що мінімізують витрати.

Чистий ефект. Ефект заміщення та ефект випуску існуютьтоді, коли змінюється ціна кінцевого продукту. Чиста змінапопиту на фактор залежить від відносного масштабу двохефектів. Наприклад, якщо ефект заміщення сильніший за ефектвипуску, зниження вартості капіталу призведе до зниженнявартості робочої сили. Якщо ефект випуску сильніший за ефектзаміщення, зменшення вартості капіталу призведе до зростаннявартості робочої сили.

Додаткові фактори виробництваЗбільшення кількості одного з факторів виробництва

потребує збільшення кількості інших факторів. Уявіть собі

234

маленьку фірму, що займається комп’ютерним дизайном, якавикористовує у своїй діяльності порівняно дорогі персональнікомп’ютери. За окремим комп’ютером працює лише одинспеціаліст�дизайнер.

Тепер уявімо, що технологічні переваги при виробництві цихкомп’ютерів істотно знижують їхню ціну. В такому разі невиникне ефекту заміщення, оскільки працю та капітал потрібновикористовувати в сталих пропорціях: один спеціаліст працюєза одним персональним комп’ютером. Капітал не можназамінити працею. Але в цьому випадку присутній також ефектвипуску. За інших рівних умов зниження вартості капіталуозначатиме зниження виробничих затрат, а також збільшитьрентабельність виробництва. В разі, якщо капітал та праця єдодатковими, зниження ціни капіталу призведе до зростанняпопиту на працю завдяки ефектові випуску.

Ми проаналізували фактори�замінники (фактори�субститути) та додаткові фактори в основному з поглядузниження ціни капіталу. В табл. 21 наведено опис впливузростання вартості капіталу на попит на працю.

Таблиця 21

Ефект зростання вартості капіталу на попит на працю, DL

235

Отже, попит на працю зростає (крива попиту зміщуєтьсяправоруч), коли:

� зростає попит на продукт, що вироблений за участі праці;� зростає продуктивність (граничний продукт) праці;� вартість замінників знижується, внаслідок чого ефект

випуску переважає над ефектом заміщення;� вартість замінників зростає, внаслідок чого ефект заміщення

переважає над ефектом випуску;� вартість додаткового фактора знижується.

10.3. Еластичність попиту на фактори виробництваКількість ресурсу, який купує фірма, залежить від ціни

ресурсу. Еластичність попиту за ціною – це показниквідсоткової зміни обсягу попиту при зміні на 1% ціни на товаруздовж цієї кривої попиту на нього. Вона показує чутливістьобсягу (величини) попиту до змін ціни товару за умови, що всіінші фактори, які впливають на попит, залишаються незмінними:

Ed – (відсоткова зміна в кількості факторів)/(відсоткова змінав ціні фактора)

Оскільки крива попиту має від’ємний нахил, то еластичністьпопиту за ціною змінюється від нуля до мінус нескінченності.Для практичного використання еластичність попиту за ціноюберуть, як правило, за модулем |Ed|. Що більше значення цьогопоказника, то більша цінова еластичність. Якщо: 0 < | Ed | < 1 –попит нееластичний; | Ed | = 1 – попит з одиничноюеластичністю; 1 < | Ed | < ∞ – попит еластичний.

Еластичність попиту за ціною залежить від цілого рядуфакторів, зокрема:

� ЦІНОВОЇ ЕЛАСТИЧНОСТІ ПОПИТУ НА ПРОДУКТ.Еластичність попиту на ресурс залежить, по�перше, від ціновоїеластичності попиту на продукт, для виробництва якоговикористовують цей ресурс: що більша еластичність попиту напродукт, то вища еластичність попиту на ресурс. Причиною цієїзалежності є похідний характер попиту на ресурс. Наприклад,попит на коштовності еластичний. Якщо ціни на них зростутьвнаслідок підвищення заробітної плати ювелірів, попит на

236

коштовності значно знизиться, а отже, суттєво зменшитьсяпопит і на ювелірів. З іншого боку, попит на електроенергіюнееластичний. Підвищення тарифів на електроенергію,викликане збільшенням заробітної плати працівників галузі,суттєво не вплине на споживання електроенергії, а отже, і попитна працю її виробників також суттєво не знизиться.

� ЧАСТКИ ВАРТОСТІ РЕСУРСУ У ВАЛОВИХ ВИТРАТАХВИРОБНИЦТВА ПРОДУКТУ. Ще одним факторомеластичності попиту на ресурс є частка витрат ресурсу у валовихвитратах фірми: що більша частка витрат ресурсу у валовихвитратах фірми, то вища еластичність попиту на нього. Цязалежність пояснюється тим, що зміна ціни ресурсу викликає змінуціни, а отже, і величини попиту на готовий товар, у виробництвіякого використовують цей ресурс, а отже, змінюється і попит нацей ресурс. Наприклад, вартість дерев’яних дощок займає високучастку у всіх витратах, потрібних для виробництва меблів.Підвищення ціни на дошки викличе майже аналогічний ріст цінина меблі. Внаслідок підвищення ціни меблів попит на них суттєвознизиться, а отже, значно зменшиться і попит на дерев’яні дошки.В той же час питома вага вартості клею у загальних витратахвиробництва меблів незначна. Тому підвищення ціни на клей невикличе відчутного збільшення ціни меблів і зменшення попитуна них, а отже, і попит на клей суттєво не знизиться.

� ВЗАЄМОЗАМІННОСТІ РЕСУРСІВ. Третім факторомеластичності попиту на ресурс є взаємозамінність ресурсів: щобільша кількість хороших замінників ресурсу, то вищаеластичність попиту на нього. Наприклад, якщо ціна на дубзбільшиться, то для виробництва меблів його можна замінитичервоним деревом, кленом, березою, синтетичним матеріалом.

10.4. Оптимальне співвідношення факторівДосі ми розглядали ситуацію, за якої підприємство висуває

попит на один змінний ресурс. Усі ж інші ресурси залишаютьсянезмінними. Така ситуація реалістична для короткостроковогоперіоду. В довгостроковому періоді змінними є всі ресурси, томудля підприємства важливо забезпечити оптимальне поєднання

237

ресурсів. Розв’язання цієї проблеми потребує виявлення такоїкомбінації ресурсів, за якої за заданого обсягу виробницт�ва мінімізуються затрати та максимізується прибуток.

Правило мінімізації витрат наголошує, що витратимінімізуються за такого співвідношення ресурсів, коли граничніпродукти в розрахунку на одиницю вартості кожного ресурсуоднакові. Уявімо, що 1 люд.�год праці (PL) та 1 маш.�год капіталу(Рк) мають вартість 15 грн. Якщо при збільшенні праці на одиницюприріст продукції становить 5 шт. (граничний продукт праці –MPL), а капіталу – 7 шт. (граничний продукт капіталу – МРК), товиробникові доцільно перерозподілити кошти, які він витрачаєна придбання ресурсів так, щоб збільшити використання капіталуі зменшити використання праці. Вивільнення 15 грн завдякизменшенню споживання праці на 1 люд.�год призведе донедоотримання 5 одиниць продукції, тоді як залучення завдякицих коштів ще однієї одиниці капіталу дасть додатково 7 одиницьпродукції. Виграш виробника очевидний: щоб зберегтипопередній обсяг виробництва, він може вивільняти більшекоштів від зменшення споживання одного ресурсу, ніж додаткововитрачати на придбання іншого. Отже, загальні витрати навиробництво заданого обсягу продукції будуть зменшуватися.

Якщо співвідношення «граничний продукт / ціна» длякожного з ресурсів зміниться на користь праці, то виробникзменшуватиме свої витрати, перерозподіляючи й кошти накористь праці. Очевидно, що можливості зменшення загальнихвитрат на виробництво певного обсягу продукції завдякиперерозподілові коштів між різними видами ресурсів будевичерпано, коли їхні граничні продукти в розрахунку наодиницю ціни зрівняються:

MPL/PL = MPK/PK

Однак мінімальні витрати на виробництво не завждизабезпечують максимальний прибуток. Обсяг виробництва, щомінімізує витрати, та обсяг виробництва, що максимізуєприбуток, збігатимуться лише для конкурентного ринку, депопит абсолютно еластичний, а ціна на продукт залишатиметьсянезмінною при зміні пропозиції фірми. Інша ситуація складаєть�

238

ся за умов недосконалої конкуренції. Тому доцільнішекористуватися загальнішим підходом: максимального прибуткудосягають за умови зрівноважування граничного продукту таграничних витрат.

Щодо витрат на придбання окремих ресурсів, то прибутокзростатиме до того часу, доки граничний продукт у грошовомувираженні змінного фактора виробництва перевищуватимевитрати на придбання додаткової одиниці цього ресурсу. Якщоціна стане вищою, ніж граничний продукт у грошовому вира�женні, то прибуток зменшуватиметься. Максимальногозначення він набуває тоді, коли витримується така рівність:

MRPL/PL = MRPK/PK = 1Отже, в разі придбання ресурсів на конкурентному ринку

фірма досягає співвідношення ресурсів, що максимізує їїприбуток, якщо кожна нова одиниця факторів виробництва маєціну, яка дорівнює граничному продуктові у грошовомувираженні для кожного виду ресурсів.

Цифрова демонстраціяЦифрова демонстрація допоможе вам краще зрозуміти

правило мінімізації витрат та максимізації прибутку. В колонках2, 3, 2’, 3’ таблиці 22 наведено загальний продукт і граничнийпродукт для різної кількості праці та капіталу, які (припустімо)є єдиними ресурсами, що необхідні для виробництва певноїпродукції, наприклад, стільців. Обидва фактора є предметомскорочення прибутку.

Припустімо також, що ціна на працю та капітал наконкурентному ринку становить 8 грн і 12 грн відповідно, а цінастільця на конкурентному ринку становить 2 грн. Ми можемовизначити для праці та капіталу загальний дохід, пов’язаний зкожним фактором, помноживши загальний продукт на цінустільця (2 грн). Ці дані наведено в колонках 4 та 4’. Вонидозволяють нам підрахувати граничний дохід для кожногофактора (колонки 5 і 5’ відповідно).

Мінімізація затратЯка найменша кількість праці та капіталу, за допомогою яких

можна виготовити 50 стільців? Відповідь, яку ми можемо

239

отримати шляхом спроб та помилок: 3 одиниці праці і 2 одиницікапіталу. Колонки 2 та 2’ демонструють комбінацію одиницьпраці і капіталу, потрібних для виробництва 50 одиницьпродукції: 50 =28+22. Виходячи з даних колонки 3 та 3’, миможемо зробити висновок, що використання 3 одиниць працідає нам MPL/PL= 6/8=3/4, а використання 2 одиниць капіталудає нам MPK/PK = 9/12=3/4. Отже, рівність MPL/PL = MPK/PK

витримана. Як ми можемо переконатися, що затрати справдімінімізовано? По�перше, загальні витрати на 3 одиниці праці та2 одиниці капіталу становлять 48 грн = (3 х 8 грн)+(2 х 12 грн).

Інша комбінація праці та капіталу також дає змогу випускати50 одиниць продукції, але з більшими затратами. Наприклад, 5одиниць праці й 1 одиниця капіталу дасть змогу виготовити 50одиниць продукції (37+13), проте загальні затратистановитимуть 52 грн = (5 х 8 грн)+(1 х 12 грн). Поєднання 5одиниць праці та 1 одиниці капіталу не відповідає правилумінімізації затрат: MPL/PL= 4/8, MPK/PK = 13/12. Лишекомбінація (3 одиниці праці і 2 одиниці капіталу), що відповідаєправилу MPL/PL = MPK/PK мінімізує загальні затрати.

Максимізація прибуткуЧи збільшить випуск 50 одиниць продукції прибуток фірми?

Ні, оскільки умови максимізації прибутку (MRPL/PL = MRPK/PK = 1) не виконуються, коли фірма використовує 3 одиниціпраці та 2 одиниці капіталу. Для максимізації прибутку потрібновикористати таку кількість одиниць фактора, щоб його ціназрівнялася з граничною виручкою від реалізації. Проте для 3одиниць праці при ціні 8 грн гранична виручка від реалізаціїстановить 12 грн – тож фірма може найняти додатковийперсонал для збільшення прибутку. Аналогічно для двоходиниць капіталу за ціни всього 12 грн гранична виручка відреалізації становитиме 18 грн, а отже, фірма може збільшитикількість одиниць капіталу. При виробництві 50 одиницьпродукції фірма використовує таку кількість одиниць факторів,що є меншою, аніж потрібно для максимізації прибутку. Длязбільшення кількості продукції фірмі потрібно збільшитикількість одиниць праці та капіталу.

240

Таблиця 22 демонструє, що гранична виручка праці і капіталувідповідає їхнім цінам, тобто рівняння максимізації прибуткувиконуватиметься тоді, коли фірма використовуватиме 5одиниць праці і 3 одиниці капіталу. Затрати фірми в такому разістановитимуть 76 грн, що складаються з 40 грн (=5 х 8 грн)вартості праці та 36 грн (= 3 х 12 грн) вартості капіталу.Загальний прибуток становитиме 130 грн як добуток загальногообсягу виробленого продукту (65 грн = 37 грн + 28 грн) на цінупродукту (2 грн) або як сума загальної виручки від праці (74грн) та від капіталу (56 грн).

Варто зазначити, що комбінація 5 одиниці праці і 3 одиницькапіталу є не лише комбінацією факторів для максимізаціїприбутку, але ще й комбінацією факторів для мінімізації витрат.Використання такої кількості одиниць факторів задовольняєумови рівності мінімізації витрат: MPL/PL=4/8 MPK/PK=1/2.

Таблиця 22

Таблиця даних для розрахунку мінімальних затраті максимального прибутку праці та капіталу

*для спрощення в цій таблиці зроблено припущення, щопродуктивність кожного фактора не залежить від кількостііншого. Наприклад, загальний та граничний продукт праці незалежить (згідно з припущенням) від кількості одиницькапіталу.

241

Підсумки до розділу Фактори виробництва – це блага, що

потрібно придбати підприємству длязабезпечення випуску інших благ – готовоїпродукції. До факторів виробництва відносятьземлю, працю, капітал, підприємницький хист, інформацію.Фактор виробництва – це ресурс, що безпосередньо бере участьу виробництві. Ринок факторів виробництва – це сфера їхтоварного обороту.

Попит на ресурси – похідний від попиту на готові товари іпослуги, які виготовляють за допомогою цих ресурсів. Сталістьпопиту на ресурс залежить від його продуктивності пристворенні товару і ринкової вартості товару, виготовленого задопомогою цього ресурсу.

Шкала граничного продукту в грошовому вираженні будь�якого ресурсу є шкалою попиту на цей ресурс. За умовнедосконалої конкуренції крива попиту на ресурс є спадноювнаслідок: 1) зниження граничного продукту та 2) зниженняціни продукту, що відбувається зі збільшенням обсягупродукту.

Чинники зміни попиту на ресурс: продуктивність ресурсу,ринкова ціна на продукт, який виготовляють за допомогоюцього ресурсу, і зміна ціни на інші ресурси.

Якщо ресурси взаємозамінні та ефект заміщення переважаєефект обсягу виробництва, то зміна ціни ресурсозамінника Авикликає зміну попиту на ресурс Б у тому ж напрямку. Якщоефект обсягу перевищує ефект заміщення, то зміна ціниресурсозамінника А викличе протилежну зміну на ресурс Б.Зміна ціни одного із взаємодоповнювальних ресурсів викличерізноспрямовані зміни попиту на працю.

Еластичність попиту за ціною залежить від цілого рядуфакторів, зокрема: цінової еластичності попиту на продукт,частки вартості ресурсу у валових витратах виробництвапродукту та взаємозамінності ресурсів.

242

Підприємство забезпечує найменші витрати на будь�якийобсяг продукції за такого поєднання ресурсів, коли граничнийпродукт на грошову одиницю вартості кожного застосовуваногоресурсу є однаковим: MPL/PL = MPK/PK.

Підприємство максимізує прибуток за умови, що кожнийчинник виробництва використовується до точки, в якій йогоціна дорівнює граничному продукту в грошовому вираженні:MRPL/PL = MRPK/PK = 1.

Основні терміниВиробництвоВитрати граничніВитрати виробництваВитрати сукупніВитрати середні сукупніГраничні витрати ресурсу (MRC)Гранична дохідність продукту (MRP)Граничний продуктЕластичність попиту на працю за заробітною платоюЕфект випускуЕфект заміщення (заміни, субституції)Підприємство (виробниче)Похідний попитПравило максимізації прибуткуПравило мінімізації затратПродуктСередній продуктФактори виробництва (ресурси)

Запитання і вправи1. Визначте сутність понять: «підприємство»,

«фактори виробництва». Що належить дофакторів виробництва?

243

2. У чому зміст і значення твердження про те, що попит наресурс є похідним попитом?

3. Які чинники визначають еластичність попиту на ресурс?4. Що є умовою максимізації прибутку виробника, який

залучає фактори виробництва?

Рекомендована література:1. Економіка підприємства: Підруч. / М. Г. Грещак,

В. М. Колот, А. П. Наливайко, С. Ф. Покропивний,В. М. Сай, С. М. Соболь, О. С. Федонін, Г. О. Шви�даненко; ред.: С. Ф. Покропивний; Київ. Нац. Екон.Ун�т. – 2�е вид., переробл. та допов. – К., 2001. –526 с.

2. Microeconomics / Campbell R. McConnell [ et. al.] � 12th Canadian ed.McGraw � Hill Ryerson. – 2010.

244

Розділ 11

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Близько 18 млн1 українців щодня ходить на роботу. Мизайняті в різних сферах економіки й отримуємо різнузаробітну плату. Від чого залежить рівень оплати праці врізних галузях економіки? Чому оплата праці в галузіавіаційного транспорту значно вища, ніж у галузі поштової такур’єрської діяльності2 ? Що викликає розходження в зарплатіі доходах?

Відповідь на ці запитання ми можемо дати, проаналізувавшиосновні чинники, що впливають на рівень заробітної плати: попитта пропозицію робочої сили.

Навчальна метаОпрацювавши цей розділ, ви зможете:1. Визначати зв’язок між продуктивністю праці та рівнем

оплати праці.2. Дізнатися, як визначається заробітна плата за умов

досконало конкурентного ринку праці.3. Дізнатися, який вплив на ринок праці та розмір заробітної

плати мають профспілки.4. Дізнатися, що таке монопсонія та її вплив на розмір

заробітної плати.5. Визначити переваги й недоліки мінімального рівня

заробітної плати.

1 Згідно з даними, розміщеними на сайті Державного комітетустатистики України http://ukrstat.gov.ua/ (станом на 01.01.2015 р.)

245

11.1. Продуктивність праці і загальний рівеньзаробітної плати: роль продуктивності.

Реальна заробітна плата та продуктивність.Довгострокова тенденція заробітної плати

Оплата праці – це будь�який заробіток, обчислений, якправило, в грошовому виразі, який за трудовим договоромвласник або орган, який він уповноважив, виплачуєпрацівникові за виконану роботу або надані послуги.

Оплата праці складається з основної заробітної плати йдодаткової оплати праці. Розміри оплати найманого працівниказалежать від результатів його праці з урахуванням наслідківгосподарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата працівника залежить відрезультатів його праці й визначається тарифними ставками,відрядними розцінками, посадовими окладами, а такожнадбавками і доплатами в розмірах, не вищих за встановленічинним законодавством. Рівень додаткової оплати праціздебільшого залежить від кінцевих результатів діяльностіпідприємства. Зазвичай до додаткової оплати праці відносятьпремії, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, а такожнадбавки й доплати, не передбачені чинним законодавством абовстановлені понад розміри, дозволені останнім.

Ми також маємо розрізняти поняття номінальної та реальноїзаробітної плати. Номінальна заробітна плата – це сума коштів,отримана за робочу годину, день тощо. Реальна заробітна плата– це кількість товарів та послуг, що може придбати працівникза отриману номінальну заробітну плату. Реальна заробітнаплата відображає купівельну спроможність номінальноїзаробітної плати.

Реальна заробітна плата залежить від рівня номінальноїзаробітної плати та цін на товари і послуги. Припустімо, щорівень номінальної заробітної плати зріс на 5% в поточному році.У той же час рівень цін на товари та послуги у відповідний періодзбільшився на 3%. Отже, зростання реальної заробітної платистановитиме 2%.

246

Попит на працю, як і попит на інші фактори виробництва,залежить від продуктивності. Що вища продуктивність, тобільшим буде попит. Якщо пропозиція робочої сили стала, товисока продуктивність праці зумовить високий рівень реальноїзаробітної плати.

Під продуктивністю праці як економічною категорієюзаведено розуміти ефективність трудових витрат, здатністьконкретної праці створювати за одиницю часу певну кількістьматеріальних благ. Підвищення продуктивності праціхарактеризує економію сукупної (живої, уречевленої імайбутньої) праці. Конкретно воно полягає в тому, що часткаживої праці зменшується, а уречевленої збільшується, протезбільшується в такий спосіб, що загальна величинатрудомісткості товарів зменшується.

Рівень продуктивності праці визначається кількістюпродукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляє одинпрацівник за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу,місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, щовитрачається на виробництво одиниці продукції (виконанняроботи чи послуги).

Різноманітність підходів до визначення рівняпродуктивності праці залежить від специфіки діяльності тихчи тих підприємств або їхніх підрозділів, від мети розрахунків.Методи вимірювання:

1) Прямий:Виробіток = Обсяг продукції (послуг) / Чисельність

працівників (трудовитрати в годинах)2) Обернений:Трудомісткість = Трудовитрати в годинах (чисельність

працюючих) / Обсяг реалізації продукції (послуг)Якщо показники виробітку мають узагальнюючий,

універсальний характер, то показники трудомісткості можнарозраховувати за окремими видами продукції (послуг) тавикористовувати для розрахунків потрібної кількостіробітників, виявлення конкретних резервів підвищення

247

продуктивності праці. Достовірність розрахунків зростає завизначення повної трудомісткості (технологічної, обслугову�вання та управління виробництвом).

Цілеспрямоване управління продуктивністю праці, розробкаконкретних програм ефективнішого використання трудовогопотенціалу підприємства (організації) потребують класифікаціїчинників її динаміки. З огляду на можливості впливу надіяльність підприємства (організації) всі чинники зростанняпродуктивності праці поділяють на дві узагальнюючі групи –зовнішні та внутрішні.

До групи зовнішніх чинників належать ті, що об’єктивноперебувають поза контролем окремого підприємства (тобточинні загальнодержавні та загальноекономічні – законодавство,політика і стратегія, ринкова інфраструктура; макроструктурнізрушення в суспільстві; природні ресурси), а до внутрішніх – ті,на які підприємство може безпосередньо впливати (характерпродукції, технологія та обладнання, матеріали, енергія;персонал, організація виробництва й праці, система мотиваціїтощо). Проте зовнішні чинники теж мають для підприємстванеабиякий господарський інтерес. Урахувавши їх, можнаґрунтовніше мотивувати відповідні управлінські рішення, якідають змогу виробити стратегію щодо продуктивності праці натривалий період.

Окрім наведеної глобальної (системної) класифікації, упрактиці господарювання для аналітичних цілей та укрупненихрозрахунків можна використовувати й інші інтегрованігрупування факторів зростання продуктивності праці напідприємствах. За одним з можливих таких групувань усічинники, що істотно впливають на продуктивність праці, можнаоб’єднати в такі групи:

• матеріально�технічні (вдосконалення техніки й технології,застосування нових видів сировини та матеріалів тощо);

• організаційні (поглиблення спеціалізації, комбінування,удосконалення системи управління, організації праці тощо);

• економічні (вдосконалення методів планування, системоплати праці, участі працівників у прибутках тощо);

248

• соціальні (створення належного морально�психологічногоклімату, нематеріальне заохочення, поліпшення системипідготовки та перепідготовки персоналу тощо);

• природні умови та географічне розміщення підприємств(цю групу факторів виділяють та аналізують переважно напідприємствах добувних і деяких переробних галузейпромисловості).

11.2. Заробітна платав умовах досконало конкурентного ринку праці

Середній рівень заробітної плати приховує в собі рівеньзаробітної плати в розрізі великої кількості професій таспеціальностей. Що визначає рівень оплати праці в різнихгалузях економіки? Нам знову потрібно звернутися до попитута пропозиції на робочу силу. Розпочнімо з розгляду попиту тапропозиції за умов досконало конкурентного ринку праці.

Досконало конкурентному ринкові праці притаманні таківластивості:

• у кожній галузі існує значна кількість фірм, що конкуруютьміж собою за право найму того чи іншого працівника;

• існує багато працівників певної професії та однаковоїкваліфікації; кожен з них незалежно один від одного пропонуєсвої послуги на ринку праці;

• ані окрема фірма, ані окремий працівник не спроможнівплинути на рівень заробітної плати, що встановився в галузі.

За умов досконалої конкуренції ціна праці формується якціна всякого товару. Це означає, що всі працівники отримуютьоднакову зарплату, яка не залежить від того, на якомупідприємстві вони працюють, і ухвалюється підприємством якзадана величина. Тому для окремого підприємства пропозиціяпраці є абсолютно еластичною. Сам рівень зарплати ємаксимальним, працівник отримує повний продукт праці:

MRC = W

де W – заробітна плата, грош. од.

249

Тому граничні витрати підприємства на працю дорівнюютьзаробітній платі.

Підприємство наймає працівників доти, доки збільшеннявиторгу перевищує збільшення витрат, або ж:

МRР = MRC = W

При конкурентному ринку праці фірма погоджується зціною трудових послуг, що склалася на ринку. Вона може зацією ціною придбати нескінченну (з позиції окремої фірми)кількість трудових послуг. Тому пропозиція праці дляокремої фірми на конкурентному ринку буде абсолютноеластична і матиме вигляд прямої лінії, що відповідатимеринковій ціні трудових послуг та граничним витратам на цейресурс (рис. 55):

S = MRC= W

Попит на працю для фірми визначається кривою граничногопродукту в грошовому вираженні. Поки MRP > MRC, фірмабратиме на роботу більше працівників і максимізує свійприбуток при MRP = MRC.

Рис. 55. Пропозиція та попит на працюдля окремої фірми на конкурентному ринку

250

Пропозиція робочої сили – це контингент працездатногонаселення, що пропонує роботодавцю свою здатність до праці вобмін на фонд життєвих благ. На неї впливають:

– демографічна ситуація;– характер і зміст праці;– інтенсивність вивільнення робочої сили;– ефективність функціонування системи підготовки і

перепідготовки кадрів;– система оплати праці;– кон’юнктура ринків капіталу, товарів та послуг тощо.На ринку праці індивід пропонує три речі: час роботи, якість

праці та її інтенсивність. Сукупність таких ознак на ринку праціформує індивідуальна пропозиція праці.

Як відомо, за вищого доходу працівник може придбати більшукількість товарів та послуг. Зростання доходів передбачає ізростання заробітної плати: якщо заробітна плата вища за W1,то пропозиція праці зменшуватиметься (рис. 56).

Як і у випадку з попитом на працю, існує два погляди насукупну пропозицію праці:

– у вузькому розумінні пропозицією праці є кількістьнезайнятих і охочих працювати працездатних осібпрацездатного віку;

– у широкому розумінні пропозиція праці охоплює всепрацездатне населення працездатного віку, тобто трудовіресурси суспільства.

За зміни заробітної плати навибір працівника впливає якефект доходу, так і ефектзаміщення. З підвищеннямзарплати робота стає при�вабливішою, тобто відмова відкожної години дозвіллясупроводжується збільшеннямдоходу. Ефект заміщення маєтой самий напрям зміни, що йробочий час і заробітна плата.Якби ефект заміщення був

Рис. 56. Крива індивідуальноїпропозиції на робочу силу

251

єдиним результатом зміни в зарплаті, то крива пропозиції працімала б висхідний характер. Разом з тим зростання доходупідвищує цінність дозвілля як повноцінного блага. Підвищеннязарплати викликає ефект доходу, який примушує людинувіддавати більше часу дозвіллю. Ефект доходу, отже,спрямований протилежно до ефекту заміщення. Він може точнокомпенсувати ефект від заміщення, тоді пропозиція трудовихпослуг буде абсолютно нееластична. Подальше збільшеннядоходу призводить до того, що послуги праці стаютьнеповноцінним товаром, до того ж і збільшення робочого часумає свої обмеження. Ефект доходу, діючи в напрямі проти�лежному ефектові заміщення, починає перевищувати останній.Така реакція на підвищення зарплати обумовлює від’ємний нахилкривої індивідуальної пропозиції праці.

Рівноваги на ринку праці досягають тоді, коли кількість праці,яку пропонують, дорівнює кількості праці, якої потребують (рис. 57).

В неокласичній концепції рівноваги на ринку працідосягають завдяки миттєвій реакції ставки реальної заробітноїплати на співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці.Завдяки гнучкості реальної заробітної плати ринковий механізмзабезпечує повну та ефективну зайнятість. Повна зайнятість уцьому разі означає, що кожний охочий продати певну кількістьпраці за поточною ставкою заробітної плати може здійснитисвоє бажання. Підвищення заробітної плати вище відрівноважного рівня призведедо безробіття, оскільки пра�цівники погодяться викону�вати більший обсяг роботи, аотже, наймати нових при роз�ширенні виробництва недо�цільно. Зниження заробітноїплати призведе до нестачі

працівників. Це можна по�яснити тим, що мало робіт�ників матиме бажанняпродавати свою робочу силуза низьку заробітну плату. Рис. 57. Рівновага на ринку праці

безробіття

дефіцит

Чисельність працівників

252

11.3. Модель монопсонії:відношення пропозиції праці до фірми.

Рівновага між заробітною платою та зайнятістю.Приклади монопсонії

Типовою ситуацією на ринку праці є монопсонія, колипідприємство в невеликому місті є головним (а фактично єдиним)покупцем, а тому має можливість вплинути на рівень зарплати.

Монопсонія виникає на ринку праці, коли великому числунеорганізованих робітників, що пропонують працю, протистоїтьєдиний покупець у вигляді фірми чи союзу підприємців.

Умовами виникнення монопсонії на ринку праці є:� на ринку праці взаємодіє багато кваліфікованих робітників,

що не об’єднані в профспілку, і одна фірма�монопсоніст абодекілька фірм, об’єднаних у групу, виступають як єдиний наймачпраці;

� фірма�монопсоніст (група фірм) наймає основну частину іззагальної кількості спеціалістів певної професії;

� певний вид праці не має високої мобільності (наприклад,через географічну роз’єднаність, перекваліфікацію тощо);

� фірма�монопсоніст сама встановлює ставку заробітної пла�ти, а робітники вимушені погоджуватися або шукати іншу роботу.

Монопсонія в основному трапляється в невеликих містах.Економіка цих міст майже повністю залежить від однієї великої

фірми, що надає роботу ос�новній масі населення. Вінших випадках може пре�валювати олігопсонія – наринку функціонує невели�ка (три – чотири) кількістьфірм.

Отже, фірма виступаєфактично єдиним покупцемна ринку праці. Процесвстановлення ставок заро�бітної плати та рівня зайня�тості на монопсонічному рин�ку праці зображено на рис. 58.

Рис. 58. Модель монопсоніїна ринку праці

Схе

ма

заро

бітн

ої п

лати

Кількість праці

253

11.4. Об’єднання і ринок праці.Модель посилення попиту.

Модель ексклюзивного або ручного об’єднання.Модель інклюзивного або виробничого об’єднанняПрофспілки є головним суб’єктом соціального партнерства

й основним виразником соціально�трудових інтересів найманихпрацівників. Профспілковий рух породжено ринком. Першіпрофспілки виникли 1792 р. в бавовняно�переробнійпромисловості Англії і за деякий час стали масовимсамоврядним об’єднанням працівників для захисту іпредставництва їх соціально�трудових інтересів.

Звідси і ті функції, які виконують сучасні профспілки всуспільстві, а саме: забезпечення захисту економічних ісоціальних інтересів найманих працівників у процесі праці;соціальний захист інтересів найманих працівників поза межамивиробництва (в побуті, в період відпочинку, в умовахтимчасової непрацездатності тощо).

Отже, профспілки є самоврядною колективною організацією,першочергове завдання якої полягає у поліпшенні фінансовихі нефінансових умов зайнятості її членів.

Отже, розвинуті профспілки мають і значний вплив нарегулювання зайнятості. В їхній діяльності виділяється триосновні проблеми: формування цілей і політики профспілок;процес переговорів, який визначає ступінь досягнення цілей;вплив профспілкової активності на рівень і структуру заробітків,розподілу доходів, зайнятості, обсягу виробництва іпродуктивності.

Ступінь охоплення працівників профспілковим рухомназивається рівнем юніонізації. Він залежить від двох факторів,як і на будь�якому ринку: від попиту на членство та пропозиціїпослуг профспілок. Попит, як відомо, залежить від «ціни», тобтовід початкових і щомісячних внесків і від того, скільки часу упрацівника може займати участь у профспілках. У цьомувипадку діє ринковий закон попиту і пропозиції: що вища«ціна», тобто затрати індивіда на членство в профспілці, томенший попит, і навпаки.

254

Профспілки, безумовно, не можуть надавати послугизадарма. Вони несуть витрати на проведення колективнихпереговорів, контроль за виконанням рішень, на страйки тощо.Тому можна передбачити, що за інших рівних умов конкретнапрофспілка може запропонувати тим більші послуги й охопитибільше працівників, що вища ціна цих послуг. І криві попиту тапропозиції матимуть звичайний вигляд (рис. 59).

Розгляньмо, чим зумовлюється положення кривих попиту(D) і пропозиції (S). По�перше, крива D визначається такимиперевагами, яких працівник очікує від профспілки. Так, якщорізниця в заробітній платі члена і не члена профспілки зростаєна користь члена профспілки, то за інших рівних умов попитпереміститься вправо і чисельність працівників, які входять допрофспілки, зросте (U0). По�друге, якщо, наприклад, змінитьсяставлення суспільства до профспілок і законодавство захиститьпрацівника від звільнення, то попит до послуг профспілкизросте, а з ним і рівень юніонізації U0.

Рис. 59. Криві попиту і пропозиції на ринку послуг профспілок

«Цін

а» ч

ленс

тва

в пр

офсп

ілці

Відсоток працівників, які входять до профспілки

D – крива попиту працівників на членство у профспілціS – крива пропозиції послуг профспілки

255

З боку пропозиції все, що впливає на організаційні витрати,впливає і на положення кривої пропозиції. Наприклад,ухвалення законодавства, яке полегшить вступ до профспілки,зрушить криву пропозиції S вправо і рівень юніонізації U0

зросте. І, навпаки, зміни, які ускладнюють організаціюпрацівників у профспілці, перемістять криву пропозиції вліво ірівень юніонізації U0 знизиться.

Розгляньмо вплив профспілок на заробітну плату ізайнятість. На будь�якому підприємстві є члени профспілки іне члени профспілки. Припустімо, що заробітна плата у членівпрофспілки під тиском профспілок вища і становить Wu, а в нечленів профспілки – менша – Wn. Якщо різниця в заробітнійплаті пояснюється тільки причетністю до профспілок, тодівідносну перевагу в заробітній платі R, яку профспілкизабезпечили своїм членам, буде визначено за формулою:

R=(Wu�Wn)Wn*100%

Припустімо, що два сектори (рис. 60) – профспілковий (а) інепрофспілковий (б) – спочатку представляють не членівпрофспілок, які працюють на одному й тому ж підприємстві,скажімо, в різних цехах. У такому разі працівникипересуватимуться між секторами доти, поки заробітна плата уних не зрівняється і криві попиту і пропозиції набудуть виглядувідповідно Du і Dn та Su і Sn, а рівноважна ціна заробітної платибуде Wuо = Wnо при зайнятості відповідно Luо і Lnо. Теперприпустімо, що профспілки зуміли залучити в секторі «а»працівників і підняти їм заробітну плату до рівня Wu1.

Підвищена заробітна плата викличе скорочення зайнятих дорівня Lu1. У секторі виникло безробіття, яке дорівнюватиме Lu1

Lu2. У цих безробітних є можливість знайти роботу в секторі«б». Якщо вони перемістяться в сектор «б», то криві пропозиціїв обох секторах змістяться до Su1 і S’n. Безробіття в секторі «а»припиниться. Однак зайва пропозиція праці в секторі «б» пристарій заробітній платі Wuо впливатиме на зниження цієїзаробітної плати, внаслідок чого вона повинна прийти довеличини, рівної W’n, але при вищому рівні зайнятості L’n.

256

Рис. 60. Вплив профспілок на заробітну плату і зайнятість

Таким чином профспілки зуміли забезпечити підвищеннязаробітної плати своїм членам і зберегти їм робочі місця. Алепри цьому деякі члени профспілки перемістилися на роботу зменшою заробітною платою в сектор, який не охопленопрофспілковим рухом. Через таке переміщення знизиласязаробітна плата і в не членів профспілки, які раніше працювалив секторі «б». Відносну перевагу в заробітній платі в секторі «а»можна розраховувати за формулою R=(Wu_Wn)Wn*100%(стор. 255)., а дійсний абсолютний ефект (А) визначити так:

11.5. Контроверсія мінімальної заробітної плати:недоліки та переваги мінімальної заробітної платиМінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений

розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю,нижче від якого не можна провадити оплату за виконанупрацівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт).Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією,обов’язковою на всій території України для підприємств усіх

а) профспілковий сектор б) непрофспілковий сектор

Wu1�Wu0

Wu0

А = х100%

257

форм власності та господарювання. До мінімальної заробітноїплати не включають доплати за роботу в понадурочний час, уважких, шкiдливих, особливо шкiдливих умовах працi, нароботах з особливими природними географiчними iгеологiчними умовами та умовами пiдвищеного ризику дляздоров’я, а також премiї до ювiлейних дат, за винаходи тарацiоналiзаторськi пропозицiї, матерiальну допомогу.

У разi коли працiвниковi, який виконав мiсячну (годинну)норму працi, нараховано заробiтну плату нижче від законодавчовстановленого розмiру мiнiмальної заробiтної плати,пiдприємство провадить доплату до її рiвня.

Розмір мінімальної заробітної плати (МЗП) визначають зурахуванням:

� вартісної величини мінімального споживчого бюджету зпоступовим зближенням рівнів цих показників у мірустабілізації та розвитку економіки країни;

� загального рівня середньої заробітної плати;� продуктивності праці, рівня зайнятості та інших еконо�

мічних умов.Інститут мінімальної заробітної плати було вперше

запроваджено 1894 р. в Новій Зеландії, за два роки – у кількохштатах Австралії. Після Другої світової війни розширилиспектр дії МЗП в інших країнах Європи. Ці процесипояснюються тим, що в умовах світової кризи забезпеченнянормального функціонування економічних процесів тапідтримка соціальної стабільності можливі за умови активноїдержавної політики.

Нині існує дві основні моделі закріплення мінімальноїзаробітної плати:

� розмір МЗП – єдиний для всієї економіки (в розрахунку напевний період відпрацьованого часу – година, робочий день чимісяць);

� розмір МЗП – зафіксований на рівні окремих галузей. Цямодель поширена в Японії, Великобританії, Німеччині, Італії,Швеції і інших розвинених країнах.

258

Мінімальну заробітну плату слід встановлювати в розмірі ненижчому за вартісну величину межі малозабезпеченості врозрахунку на працездатну особу.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлює ВерховнаРада України за поданням Кабінету Міністрів України, якправило, раз на рік при затвердженні Державного бюджетуУкраїни з урахуванням пропозицій, вироблених шляхомпереговорів представників професійних спілок, власників абоуповноважених органів, які об’єдналися для веденняколективних переговорів і укладення генеральної угоди.

Залежно від зростання індексу цін на споживчі товари ітарифів на послуги за угодою сторін колективних переговоріврозмір мінімальної заробітної плати переглядають. Збереженнянормального співвідношення між мінімальною і середньою ЗПдосягають «підтягуванням» рівня МЗП до середньої ЗП істримуванням зростання середньої і максимальної ЗП (черезмеханізм податків).

Забезпечення реального рівня соціальних гарантій,насамперед мінімальної заробітної плати, на основівикористання відповідного споживчого кошика (набіросновних товарів і послуг, що задовольняють основніфізіологічні і соціальні нестатки окремої людини) застосовуютьу країнах Східної Європи, що здійснюють економічні реформи.До цього набору в різних країнах включають неоднаковікомпоненти. У США, наприклад, у нього входять оплатанайманого житла, близько 20 видів м’ясопродуктів, купівля разна п’ять років старого автомобіля й ін.

Так, в Угорщині вихідною базою для встановленнямінімальної заробітної плати та соціальних виплат єщоквартальні розрахунки прожиткового мінімуму. Цей мінімумвизначають на основі споживчого кошика у фактичних цінах,тобто він відображає зростання вартості життя.

Розмір мінімальної заробітної плати в розвинутих країнахЗаходу становить від 30 до 50% розміру середньої заробітноїплати. Окремий мінімум установлюють для молоді.

259

Основною метою встановлення мінімальної заробітноїплати визначено надання особам, що працюють за наймом,потрібного соціального захисту щодо мінімально припустимихрівнів заробітної плати. Отже, попри всі поточні, доситьпримарні «вигоди», встановлення заниженого рівнямінімальної заробітної плати може мати подальші дуженебажані економічні, соціальні та політичні наслідки, зокремай у міжнародному плані.

Питання організації заробітної плати і формування її рівнястановлять основу соціально�трудових відносин у суспільстві,бо включають нагальні інтереси всіх учасників трудовогопроцесу. Будь�які зміни, що стосуються оплати праці, прямо чиопосередковано впливають на доходи всіх членів суспільства.Тому в жодній країні світу питання регулювання оплати праціне залишено лише на розсуд ринкових сил, хоча методи, сфера,масштаби державного втручання в ці процеси в кожній країнірізні.

Державне втручання потрібне для встановлення, тлумаченняі забезпечення виконання умов і принципів розподілу доходів.В економічній системі, що ґрунтується на ринкових відносинах,втручання держави в організацію заробітної плати повинномати переважно непрямий характер і соціально орієнтовануспрямованість. Регулювальний вплив держави має бутиспрямований на забезпечення соціальних гарантій і умов длязаробітку потрібних коштів, щоб підвищити ефективністьвикористання праці, узгодити і рівноправно реалізуватиінтереси всіх учасників трудових відносин.

Згідно із Законом України «Про оплату праці» державаздійснює регулювання оплати праці працівників підприємствусіх форм власності шляхом встановлення розмірумінімальної заробітної плати та інших державних норм ігарантій, встановлення умов і розмірів оплати працікерівників підприємств, заснованих на державній,комунальній власності, працівників підприємств, установ таорганізацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету,регулювання фондів оплати праці працівників підприємств�

260

монополістів згідно з переліком, який визначає КабінетМіністрів України, а також шляхом оподаткування доходівпрацівників. Умови розміру оплати праці працівниківустанов і організацій, що фінансуються з бюджету, визначаєКабінет Міністрів України.

Дуже важлива соціальна проблема перехідного періодуполягає в тому, що рівень продуктивності праці (передусімвнаслідок її недосконалої організації в широкому розумінні) векономіці України не дає можливості гарантувати всім, хтопрацює, заробітну плату не нижчу від вартісної величинимінімального споживчого бюджету. Більше того, навітьсередня заробітна плата нині в Україні далеко відстає від цієївеличини.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені Кодексом законівпро працю, Законом України «Про оплату праці» та іншимиактами законодавства України, є мінімальними державнимигарантіями.

Реформування заробітної плати в Україні потребуєкомплексного підходу, спрямованого на забезпеченнявипереджувального розвитку національного ринку, зростаннядоходів та платоспроможного попиту населення, впо�рядкування регулювальної функції мінімальної заробітної плати,подальше послаблення податкового навантаження на фондоплати праці, ліквідацію невиправданої міжгалузевої таміжрегіональної диференціації в оплаті праці, посиленнястимулюючої функції заробітної плати тощо.

Експерти, що проводять дослідження впливу зростанняМЗП на ринок праці виділяють ряд проблем:

� дослідження, проведені в різних країнах, підтверджуютьнегативний вплив підвищення МЗП на рівень зайнятості. У1970–1980 рр. у країнах з ринковою економікою збільшенняМЗП на 10% призводило в середньому до скороченнячисельності працвників на 1–3%;

� у розвинених країнах вплив зростання МЗП на чисельністьпрацівників незначний, більший вплив МЗП позначається на

261

структурі зайнятості та має негативні наслідки, зокрема намолодіжному ринку праці;

� деструктивний вплив можуть відчути малі підприємства (знайбільшою питомою вагою низькооплачуваних робітників) тагалузі з високою питомою вагою трудових витрат у виробництві(сільське господарство, легка промисловість);

� можуть скоротитися витрати на професійне навчання наробочому місці;

� може уповільнюватись процес створення нових робочихмісць;

� різке підвищення МЗП може стати одним з чинниківпоширення тіньової економіки.

При цьому зростання МЗП сприяє зростанню середньоїзаробітної плати загалом в економіці і бюджетній сфері. Напідприємствах, що мають значні фінансові труднощі, сплачуютьнизьку заробітну плату та мають заборгованість із зарплати, якаіз зростанням МЗП може збільшуватись.

Отже, МЗП впливає на розвиток вітчизняного ринку праціі може за певних умов стати мінімальним захистом громадян.Але кредитні міжнародні організації радять: відокремити розмірМЗП від усіх допомог, які нараховують на її підставі, оскількивключення МЗП у розрахунок допомоги призводить достагнації розміру МЗП, що може впливати на зниження рівняжиття працівників; відокремити, хоча б частково, політикуоплати праці від соціальної політики.

11.6. Диференціація заробітної плати:гранична продуктивність. Групи, які не конкурують.

Відмінності у компенсації. Недосконалості ринку Рівень заробітної плати значно відрізняється в розрізі

професій та регіонів. Наведені дані у табл. 23 свідчать, щосередньомісячна заробітна плата спеціалістів, задіяних уфінансовій та страховій сфері, вища більш ніж удвічі порівняноіз середньомісячною заробітною платою у галузі охорониздоров’я.

262

Таблиця 23Середньомісячна заробітна плата за видами економічної

діяльності за період з початку року у 2014 році3

(у розрахунку на одного штатного працівника, грн)

Що пояснює таку диференціацію у розмірі заробітної плати?Для пояснення слід звернутися до розгляду попиту тапропозиції на робочу силу.

Рисунки 61а і 61іб демонструють ринок праці для двох груподнакової професійної сфери, що мають однакові кривіпропозиції робочої сили. Ринок праці на рис. 61а характеризуєтьсявідносно високою рівноважною заробітною платою (Wa),оскільки попит на працю досить високий. Рівноважна заробітнаплата на рис. 61б (Wb) відносно низька, оскільки попит на працюнизький. Отже, різниця між рівнем заробітної плати на рис. 61а і61б є результатом різниці в попиті на працю.

3 Джерело: Державний комітет статистики України (http://ukrstat.gov.ua/) станом на 01.01.2015 р.

263

Протилежною є ситуація, зображена на рис. 61в і 61г, де кривіпопиту на працю однакові. Ринок праці на рис. 61вхаратеризується відносно високим рівноважним рівнемзаробітної плати (Wc), що зумовлено обмеженою пропозицієюробочої сили. На рис. 61г пропозиція робочої сили доситьвисока, що призводить до відносно низького рівноважного рівнязаробітної плати (Wd).

На рис. 61а�г було розглянуто вплив попиту та пропозиціїробочої сили на рівень заробітної плати. Що впливає на рівеньпопиту та пропозиції?

Гранична продуктивністьВідмінність у попиті на працю серед різних професій

пояснюється часткою кожної групи в доходах роботодавця. У

Рис. 61а Рис. 61б

Рис. 61в Рис. 61г

264

свою чергу частка внеску в загальний прибуток роботодавцязалежить від продуктивності працівника, а також попиту напродукцію, яку виробляє працівник. У разі високоїпродуктивності праці та попиту на кінцеву продукцію попитна робочу силу буде також високий, і навпаки. Наприклад,професійні атлети під час змагань демонструють високупродуктивність, тому отримують високу винагороду в грошовійформі. Для порівняння, продуктивність більшості працівниківінших професій є помірніша, через що їхня грошова винагороданижча.

Групи, які не конкурують З погляду пропозиції на ринку праці працівники неоднакові:

між ними існує відмінність у розумових та фізичних якостях,відмінність у знаннях та досвіді. Робоча сила представленагрупами працівників, які не конкурують. Кожна з нихпредставляє певні професії. Деякі групи представленіневеликою кількістю кваліфікованих працівників, інші –навпаки. Представники однієї групи не володіютькваліфікаційними навичками, що представлені в іншій групі.

Природні здібностіЛише обмежене коло працівників має природні здібності

бути хірургами головного мозку, віолончелістами, капітанамикорабля, науковцями, професійними спортсменами і т. п.Оскільки пропозиція робочої сили саме цих фахівців доситьобмежена, рівень заробітної плати цих працівників високий.Учасники цих або подібних груп не конкурують один з однимта між собою.

Освіта та навчанняІншим джерелом диференціації у рівні заробітної плати є

знання, навички, ноу�хау працівників, що сприяють їхній вищійпродуктивності та дозволяють отримувати більшу грошовувинагороду. Такі переваги є результатом інвестицій у людськийкапітал. Аналогічно до витрат на модернізацію устаткування таобладнання витрати на навчання персоналу є інвестиціями, щопризводять до отримання більшого прибутку в майбутньому запевного рівня затрат у теперішньому.

265

Компенсація відмінностей Якщо працівники певних груп, які не конкурують, здатні

однаково представляти кілька різних професій, то на першийпогляд рівень заробітної плати в таких професіях повинен бутиоднаковий. Проте це не так. Випускники вищих навчальнихзакладів можуть однаково бути здатні менеджерами з продажуабо сталеварами, проте рівень заробітної плати в цих сферах єрізний. Так, рівень заробітної плати в галузі промисловостівищий. Така диференціація називається компенсацієювідмінностей, оскільки вона покликана компенсуватинемонетарні розбіжності в різних галузях.

Робота працівників у галузі промисловості характеризуєтьсяважкими умовами праці, підвищеним рівнем небезпеки,виробничими шкідливостями тощо. Це призводить дозниження пропозиції робочої сили в цій галузі, а отже, дозростання рівня заробітної плати.

Недосконалості ринкуВідмінності у граничній продуктивності, людський капітал

та немонетарні аспекти професій пояснюють більшість причинв диференціації заробітної плати. Проте існують й інші вагоміпричини, що є наслідком недосконалостей ринку, які змушуютьпрацівників шукати роботу з вищим рівнем заробітної плати.Це:

� Брак інформації. Працівники можуть просто не знати прорівень оплати праці та професійні можливості, що існують уїхньому регіоні та в їхній сфері діяльності. Отже, перетіккваліфікованої робочої сили в пошуках вищого рівня заробітноїплати може виявитися недостатнім для зрівноваження рівняоплати праці в межах однієї професійної галузі.

� Географічна іммобільність. Багато працівників неохочепокидає своїх друзів, родичів та не готові переїхати на нові місця,змінити школу для своїх дітей, продати будинок тощо задлязміни роботи. Таким чином, обмежена кількість кваліфікованихпрацівників у розрізі різних регіонів є причиною диференціаціїрівня заробітної плати в регіонах.

266

� Об’єднання та державні обмеження. Диференціація у рівнізаробітної плати може також бути спричинена штучнимиобмеженнями з боку держави та недержавних об’єднань.Держава може штучно створювати робочі місця і встановлюватипідвищений рівень оплати праці в разі потреби в певному регіоніза певним видом професії.

� Дискримінація. Незважаючи на узаконену рівність,результатами дискримінації є нижчий рівень заробітної платидля жінок, окремих соціальних груп і т. п.

Наведені вище умови – гранична продуктивність, наявністьгруп, які не конкурують, компенсація відмінностей танедосконалості ринку є причинами диференціації у рівнізаробітної плати. Наприклад, різницю у рівні заробітної платилікаря та листоноші можна пояснити з погляду граничноїпродуктивності та груп, які не конкурують. Лікарі генеруютьвищий рівень доходу завдяки їх продуктивності та попиту збоку споживачів (громадян, які звертаються за медичнимипослугами). Окрім того, лікарі входять до неконкурентнихгруп, оскільки володіють спеціальними знаннями танавичками. Отже, пропозиція робочої сили нижча порівняноз попитом.

Підсумки до розділу Термін «праця» охоплює всіх людей, які

працюють за грошову винагороду. Ставказаробітної плати – це ціна за одиницю робочогочасу. Номінальна ставка заробітної плати – це

сума коштів, отриманих за одиницю часу; реальна заробітнаплата – це купівельна спроможність номінальної заробітноїплати.

Особливий рівень оплати праці залежить від структурипевного ринку праці. За умов досконало конкурентного ринкупраці рівень оплати праці залежить від рівня попиту тапропозиції робочої сили. Для окремої фірми рівень ринковогорівня заробітної плати подано горизонтальною кривоюпропозиції робочої сили, що означає рівність рівня заробітної

267

плати та граничних витрат фірми. Фірма найматиме працівниківдоти, доки MRP дорівнюватиме MCF.

Конкретні ставки оплати залежать від структури ринкупраці. На конкурентному ринку рівноважна заробітна плата ірівень зайнятості визначаються перетином кривих попиту іпропозиції.

В умовах монопсонії крива граничних витрат на ресурсбуде розташована вище від кривої пропозиції ресурсу, оскількимонопсоніст повинен підвищувати ставку заробітної плати принаймі додаткових працівників і виплачувати цю вищу заробітнуплату всім працівникам. Монопсоніст найматиме меншеробітників, ніж в умовах конкуренції, для того щоб досягтинижчої ставки заробітної плати, ніж конкурентна ставка, і тимсамим отримати більший прибуток.

Профспілки можуть підвищувати конкурентні ставкизаробітної плати шляхом: а) збільшення похідного попиту напрацю; б) обмеження пропозиції праці за допомогою закритихпрофспілок; в) безпосереднього збільшення ставки заробітноїплати вище від рівноважної за допомогою відкритихпрофспілок.

Основною метою встановлення мінімальної заробітноїплати визначено надання особам, що працюють за наймом,потрібного соціального захисту щодо мінімально допустимихрівнів заробітної плати. Отже, попри всі поточні, доситьпримарні «вигоди», встановлення заниженого рівнямінімальної заробітної плати може мати подальші дуже небажаніекономічні, соціальні та політичні наслідки, зокрема й уміжнародному плані.

Диференціацію заробітної плати загалом можна пояснитинаявністю: а) груп, які не конкурують, тобто різницею уздібностях і рівні підготовки різних груп працівників; б) вирів�нювальних відмінностей в оплаті праці, які компенсуютьнегрошові відмінності різних видів праці; в) відхилень від умовконкуренції на ринку у вигляді географічного, штучного ісоціологічного обмеження мобільності.

268

Основні терміни

Запитання і вправи1. Дайте визначення поняття «Оплата праці».

Від чого залежить її рівень?2. Які властивості досконало конкурентного

ринку? Як формується ціна праці на досконалоконкурентному ринку?

3. Який вплив мають профспілки на заробітну плату і зайнятість?4. Критик мінімальної заробітної плати стверджує: «Дія

законодавства про мінімальну заробітну плату має наслідки,прямо протилежні тим, на які очікували її прибічники. Державаможе на законодавчому рівні встановити мінімальну заробітнуплату, але не може змусити підприємців наймати працівників узбиток для них. Фактично встановлений мінімум заробітноїплати призводить до безробіття серед низькооплачуванихпрацівників, які навряд чи можуть собі дозволити відмовитисявід своїх незначних доходів». Чи згодні ви з таким твердженням?Який вплив справляє в цьому випадку еластичність попиту напрацю? Які фактори можуть компенсувати потенційний впливмінімуму заробітної плати на безробіття?

5. Як, на вашу думку, чи отримують в середньому працівники– члени профспілок вищу заробітну плату, ніж працівники, щоне об’єдналися у профспілки?

Рекомендована література1. Основи економіки праці: Навч. посіб. – К.: Прес,

2000. – 313 с. – (Вища освіта ХХІ століття).2. Закон України «Про оплату праці» №108/95�

ВР від 24.03.1995 р.3. Мельник А. Ф. – Державне регулювання

економіки. /А. Ф.Мельник.– К.: Знання, 2004. – 358 с.4. Державне регулювання зайнятості: Навч. посібник. – К.: КНЕУ,

2003. – 252 с.

Гранична продуктивність праціГрупи, які не конкуруютьДиференціація заробітної платиІдеально конкурентний ринок

Людський капіталМінімальна заробітна платаМонопсонія на ринку праці

269

Розділ 12

РЕНТА, ПРОЦЕНТ І ПРИБУТОК

У цьому розділі посібника подано поняття економічної ренти,економічного прибутку та джерела його формування. Графічнозображено механізм формування ренти.

Навчальна метаОпрацювавши цей розділ, ви зможете:1. Дати визначення поняття «економічна рента», визначати

еластичність та нееластичність пропозиції.2. Графічно зобразити механізм формування ренти та

альтернативи використання землі.3. Дізнатися, що таке процент: теорії позичкового відсотка,

що таке процентні ставки.4. Визначати економічний прибуток та роль підприємця,

джерела формування економічного прибутку.5. Характеризувати функції прибутку.

12.1. Економічна рента: нееластична пропозиція.Механізм формування ренти.

Альтернативи використання земліЕкономічна рента

Економічна рента – це дохід не тільки від факторавиробництва «земля», але й будь�якого іншого фактора,пропозиція якого обмежена.

Слово «рента» в перекладі з французької (rente1 ) означає«повертаю», «сплачую», тобто цим підкреслюється фактпередавання частини доходу виробника власнику.

1 Rente – повертаю

270

Поняття «економічна рента» ширше поняття «земельнарента». Економічну ренту отримують не лише земельні власникиі землекористувачі, але й будь�які власники майна, капіталів,цінних паперів. У зв’язку з використанням цих факторіввиникають рентні відносини.

Рентні відносини – відносини між економічними суб’єктамистосовно використання у виробництві фактора землі йодержання доходу у формі ренти.

Тобто економічні відносини, пов’язані з використаннямземлі, формуються і розвиваються, насамперед, під впливомвідносин власності на землю. У зв’язку з цим слід розрізнятиземлеволодіння і землекористування.

Землеволодіння – це фактичне володіння землею на певнихюридичних засадах, що зумовлюють відповідні права таобов’язки землевласників. Землеволодіння базується на реальнійнаявності землі й певній суспільній формі володіння (власністьна землю чи її оренда) нею.

Землекористування – система господарського та іншоговикористання землі, що склалася у країні під дією об’єктивнихчинників або запроваджена державою.

Мета землекористування – отримання найвищого ефекту відземлі за дотримання вимог її збереження й поліпшення.

Земельна рента – це окремий випадок економічної ренти,тому що являє собою дохід від використання землі та іншихприродних ресурсів, пропозиція яких обмежена (інакше кажучи,це плата за використання цих ресурсів).

Рента – особливий вид відносно сталого доходу,безпосередньо не пов’язаного з підприємницькою діяльністю.У зв’язку з цим розрізняють абсолютну і диференціальну ренти.

271

Ренту, яку отримують всі власники землі незалежно від їїякості, називають абсолютною. Власник землі, володіючимонопольним правом привласнювати землю, отримуєекономічну (абсолютну) ренту – своєрідну данину, яку збираєз гірших і всіх решта ділянок землі. Отже, монополія приватноївласності на землю виступає причиною абсолютної ренти.Оскільки ринкова ціна на сільськогосподарські продуктивключає абсолютну ренту, це веде до її подорожчання. По суті,купуючи таку продукцію, все суспільство сплачує данинуземельним власникам.

Еластичність пропозиціїЩо менша еластичність пропозиції праці, то більша

пропорція економічної ренти, бо що більше збільшенняставки заробітної плати потрібне для залучення новихпрацівників у галузь, тим більше розмір ренти дляпрацівників, що вже перебувають у галузі. Якщо еластичністькривої пропозиції праці дорівнює нулю, весь дохідпрацівників у галузі складається з ренти. Цей випадокхарактерний для унікального працівника, що володієособливим талантом (наприклад кінозірка, письменник зісвітовим ім’ям, вчений). У такому разі його дохідвизначається головно попитом і складається тільки зекономічної ренти. Що популярніший (потрібний) цейпрацівник, то вище (праворуч) розташовується крива попиту,то більший дохід він отримує. Але якщо «популярність»падає, то й дохід такого працівника сходить нанівець.

Якщо еластичність кривої, навпаки, абсолютна, то працівникив галузі не отримують ніякої економічної ренти, а весь їхній дохіддорівнює трансферному.

Якщо еластичність пропозиції праці висока, то частка рентимала, а трансфертного доходу – велика. У такому разі навітьневелике зниження ставки заробітної плати змусить деякихпрацівників покинути галузь, щоб шукати зайнятість в іншомумісці. Якщо еластичність пропозиції праці, навпаки, висока, толише значне зниження ставки заробітної плати зможе змуситидеяких працівників покинути галузь.

272

Нееластична пропозиціяСучасна економічна теорія твердить, що рента – це дохід від

фактора, пропозиція якого нееластична. Це означає, що рентаможлива лише за фіксованої кількості певного ресурсу. Вонастворюється завдяки тому, що альтернативна вартістькапіталовкладень в інші галузі буде нижча. Рентні стосункиможуть виникати в різних галузях, де ресурси дуже обмежені.Тому говорять про різні види ренти. Гірська рента виникає привикористанні родовищ корисних копалин; екологічна рентастворюється завдяки якості навколишнього середовища,наприклад, на ринку житла, рекреаційних зон тощо; рентарідкісності стосується використання таланту або винятковихздібностей певних людей.

Рента може виникнути також при штучному підтриманніобмеженості ресурсів (зміна прав власності, введення тарифівна користування певними благами, квотування, ліцензуваннятощо). Ренту, яка виникає під впливом політичних факторів,називають фальшивою. Вона виникає, наприклад, у виглядіхабарів або витрат на політичні кампанії за право отриматидержавні субсидії або право придбати певні ресурси тощо.

Ціна землі залежить від поточної вартості її граничногопродукту та від вартості її граничного продукту в майбутньому.Це означає, що ціна землі є дисконтованою поточною ціноюренти. Іншими словами, ціна землі прямо пропорційна величиніренти й обернено пропорційна величині банківської процентноїставки. Це означає, що власник землі продасть її за таку суму,яка, будучи покладеною в банк під проценти, даватиме дохід неменший, ніж рента.

Механізм формування рентиТермін «рента» використовують у повсякденному житті

досить широко, і в нього можуть вкладати найрізноманітнішізначення. Для усунення подальших непорозумінь слідзазначити, що для економіста рента – це ціна, що її сплачують завикористання землі та інших природних ресурсів, кількість якихжорстко обмежена. Саме жорстка обмеженість ресурсів відрізняєренту від усіх інших видів доходу.

273

Зробімо деякі припущення. Вважатимемо, що:1) вся земля має однакову якість;2) всю землю використовують для виробництва тільки одного

продукту;3) землю орендують на конкурентному ринку.За цих умов крива пропозиції землі матиме абсолютно

нееластичний характер (вертикальна пряма лінія).Єдиним дійовим фактором визначення ренти стає попит на

землю. У свою чергу, він залежатиме від ціни продукції, якувирощують на землі, продуктивності землі та цін на ресурси, яківикористовують разом із землею. Так, якщо ціни на продукцію,вирощену на землі, зростуть, то крива попиту на землю переміс�титься вправо та збільшить ренту

R2 проти R1

Навпаки, зростання цін на добрива, використання якихзабезпечує бажаний рівень продуктивності землі, знизить попитна землю, а отже, й ренту до рівня R^. Негативний впливфакторів попиту може виявитися таким значним, що кривапопиту та крива пропозиції взагалі не перетинатимуться. За цихумов земля не зможе принести її власникам якогось доходу увигляді ренти (рис. 62).

Рис. 62. Механізм формування ренти

274

Як бачимо, зміна розміру ренти ніяк не впливає на кількістьземлі, яку пропонують для використання. Якщо відноснонеземельних ресурсів ціна виконує спонукальну функцію, тобтопідштовхує власників ресурсів до збільшення їх пропозиції наринку, то щодо землі рента такої функції не виконує. Томуекономісти вважають ренту надлишком, тобто платою, яканеобов’язкова для забезпечення наявності землі.

До цього часу ми припускали, що земля має однаковуродючість. Однак насправді якість різних земельних ділянокможе відрізнятися досить суттєво: взяти хоча б супіскиЧернігівщини та чорнозем Черкащини. Тому одна й та самапраця чи капітал у поєднанні з різними за родючістю землямиприносить різні результати. Для родючіших земель кривасередніх витрат лежатиме нижче, ніж для менш родючих. Отже,користувачі родючої землі за інших рівних умовотримуватимуть додатковий економічний прибуток, якийпов’язаний із стійкими відмінностями в якості ґрунтів. Цейдодатковий прибуток називається диференційною рентою.Оскільки кількість землі обмежена і хтось уже користуєтьсяродючою землею, то диференційна рента не може бутиліквідована завдяки перетіканню капіталу, а тому власникикращих земель можуть отримати більшу ренту навіть у довго�тривалому періоді.

Однак родючість землі може змінюватися внаслідокекономічної діяльності людини. Використання сучаснихтехнологій вирощування сільськогосподарської продукції,додаткові інвестиції в землю можуть дати значно кращірезультати порівняно з експлуатацією земель, яківикористовують традиційно. Так виникають відмінності векономічній родючості землі, які теж можуть приноситидиференційну ренту. Вони менш стабільні і можуть бутиліквідовані, якщо конкуренти перейдуть до аналогічноговаріанта використання землі.

Економічну ренту можуть отримувати не тільки власникиземлі, яку використовують для сільськогосподарських потреб,а й власники інших природних ресурсів, для яких властива

275

абсолютна обмеженість. Це можуть бути родовища кориснихкопалин, привабливі для туризму території, сили природи(водоспади, річки і т. п.). Механізм утворення ренти в цих ви�падках збігатиметься з розглянутим вище.

Альтернативні варіанти використання земліІснують альтернативні варіанти використання землі. Інакше

кажучи, землю можна використовувати не тільки длявирощування пшениці, вівса, проса, вирощування худоби, але іяк ділянку під будинок або завод.

З погляду суспільства немає альтернативи у використанніземлі, як тільки самим суспільством. Сукупна пропозиція землізавжди буде, навіть якщо ніяку ренту не виплачують за їївикористання, тому для суспільства рента – це надлишок, якийповинен належати всім членам суспільства.

Інакше кажучи, з погляду суспільства земля не має витратвиробництва. З погляду ж фірм земля має альтернативніваріанти використання, тому рентні платежі повинні проводитиконкретні фірми, щоб виключити інше застосування землі.Виходячи з цього, для фірм рентні платежі виступають яквитрати. Причому ренту стягують з земель, які використовуютьне тільки для сільського господарства, але і для видобуткукорисних копалин, будівництва.

12.2. Процент: теорії позичкового відсотка.Процентні ставки

Процент або ставка (норма) процента є вихідноюкатегорією позичкового капіталу. Його визначають як ціну завикористаний ресурс (грошовий капітал); плату за користу�вання наданою вартістю або корисністю позичкового капіталу.Остання означає здатність позичкового капіталу приноситиприбуток у разі продуктивного його використання.

У сучасній економіці рівень процентних ставок впливає нарішення суб’єктів господарської діяльності щодо заощадженьта інвестицій. У практичній діяльності для оцінки дохідностіпозичкового капіталу використовують показник нормипроцента, що обчислюється як відношення суми річного доходу,

276

одержаного на позичений капітал, до суми наданого кредиту,помножене на сто. Наприклад, якщо позика становила 1 млн гр.од., а річний дохід з неї – 130 тис. гр. од., то норма процентадорівнюватиме 13. Норму позичкового процента, обчислену запевний період часу, називають середньою нормою процента.

На норму процента впливають зовнішні і внутрішні фактори.До зовнішніх належать стан кредитного ринку (попит іпропозиція ресурсів); масштаби виробництва та його циклічнісезонні коливання; розміри грошових накопичень ізаощаджень; державне регулювання процентних ставок; темпиінфляції; державна заборгованість та ін. До внутрішніх – ступіньризику за вкладеними коштами залежно від платоспроможностіклієнта, виду, строків, розміру кредиту та ін.

В економіці існує чимало видів процентних ставок, щовідповідає різноманітним умовам використання позичковогокапіталу. Наприклад, базову процентну ставку застосовують дляпершокласних позичальників коштів, до неї прив’язують всі іншіставки, які використовують у разі надання позик іншимсуб’єктам підприємницької діяльності.

Під впливом зміни ринкової кон’юнктури змінюється івартість грошей, які надають в позику. Оцінка вартості грошейтриває у часі. При цьому використовують поняття нинішньої(поточної) та майбутньої їхньої вартості. Різні підходипередбачають використання різних видів процентів.Розрізняють прості і складні проценти.

Простим називається процент, що нараховується напочатковий вклад наприкінці одного банківського строку, вінвизначається за формулою

I = Р . n . і де I (Interest) – відсоток;P (Priccipal) – первісний внесок;n – строк кредиту;і (Rate of Interest) – ставка відсотка.Для визначення кількості днів для розрахунку процентів

використовують такі методи:– метод «факт / факт», за якого береться фактична кількість

днів у місяці та році;

277

– метод «факт / 360, за якого береться фактична кількістьднів у місяці, але умовна в році – 360 днів;

– метод «30 / 360», за якого береться умовна кількість днів умісяці та році.

За розрахунку процентів враховується перший деньдоговору і не враховується останній.

Якщо термін кредиту перевищує один рік, використовуютьсятільки складні процентні ставки (якщо інше спеціально необумовлено).

Складні проценти – це проценти, які нараховуються нетільки на первісну суму внеску, а й на всю суму процентів, щонакопичилися за певний період.

Для цього застосовується формула

FV = PV . (1+r),

де FV – нарощена сума кредиту, тобто сума кредиту разом зкапіталізованими відсотками;

PV – сума наданих коштів;r – процентна ставка;n – кількість періодів.

Приклад

Метод складних процентів інтригував людей завжди. Напочатку минулого сторіччя англійський астроном Френсіс Бейліпідрахував, що британський пенс, інвестований під 5 % річнихна умовах складних процентів у рік народження Христа, принісби до 1810 р. стільки золота, що його вистачило б для заповнення357 млн земних куль. Бенджамін Франклін був практичніший.Після своєї смерті 1790 р. він залишив по 1000 фунтів двоммістам – Бостону та Філадельфії з умовою, що ці гроші вони нечіпатимуть протягом 100 років.

278

Теорія формування рівня позичкового відсоткаКласична теорія припускає, що єдиними змінними, які

впливають на норму відсотка навіть у короткостроковомуаспекті, є інвестиції і заощадження. Класична теорія відсоткаабстрагується від впливу ряду інших важливих чинників.Насамперед теорія не враховує впливу попиту та пропозиції наінших ринках.

Неокласична теорія позичкових фондів, яку розробилиекономісти стокгольмської і кембриджської шкіл, розширюєпоняття попиту та пропозиції капіталу, доповнюючи йогопопитом на касову готівку і приростом грошової маси. Вважають,що попит на позикові фонди викликає потреба фінансуваннявиробничих інвестицій, а також попит на кредит з боку тих, хтопрагне збільшити свою касову готівку. В інтерпретації цієї теоріїнорма відсотка виступає значною мірою грошовим феноменом.Вона визначається як реальними факторами (заощадженнямита інвестиціями), так і грошовими (попитом на гроші і їхпропозицією), причому рівень відсотка може бути зміненобезпосередньо завдяки впливу останніх.

У теорії, яку розробив Дж. Кейнс, норма відсоткавизначається як винагорода за розставання з ліквідністю.

Дж. Кейнс зазначав, що відсоток – це «ціна, яка врівноважуєбажання тримати багатство у формі готівки з наявною кількістюготівки», тобто кількість грошей в обігу – ще один фактор, якийразом з перевагою ліквідності за цих обставин визначає дійснунорму відсотка. Отже, рівень відсотка з урахуванням заданогодоходу змінюється, за словами автора, в прямому відношеннідо ступеня переваги ліквідності й у зворотному – до кількостігрошей в обігу. Перевагу ліквідності Дж. Кейнс ставить узалежність від таких основних причин: витрат обігу, обережностіі спекулятивних міркувань.

Рівень позичкового відсотка в умовах вільних ринковихвідносин складається не тільки на основі співвідношення міжсукупним попитом і пропозицією грошових коштів, але і єрезультатом складної взаємодії ряду факторів. До їх числавідносяться циклічність виробництва, досягнутий у країні

279

рівень накопичення грошового капіталу і заощаджень,загальний рівень розвитку грошових ринків і ринків ціннихпаперів, міжнародна міграція капіталів, стан національнихвалют.

Західні економісти визнають положення про те, що намакрорівні ринкова норма відсотка відчуває безпосереднійвплив інфляційних процесів. Причому цей підхід підтримуютьприхильники різних теорій позичкового відсотка. Цеположення вперше висунув І. Фішер, який визначав номінальнуставку відсотка як функцію реальної норми відсотка йочікуваного темпу інфляції:

i = r + е,

де i – номінальна або ринкова ставка відсотка; r – реальна;е – темп інфляції.

Насправді, власника грошових коштів цікавить їхнійреальний приріст унаслідок надання грошей у кредит. Якщовидача грошей у кредит не приноситиме потрібної величиниреального доходу, то їхній власник віддасть перевагу іншійформі вкладення грошових коштів, яка забезпечить їх реальнийприріст або принаймні захистить від знецінення внаслідокінфляції. В умовах економічної нестабільності і високого рівняінфляції такою формою вкладення грошей є зберігання їх устабільній валюті (пакеті валют) або взагалі відмова віднакопичення.

Процентні ставкиРозмір процентної ставки на макроекономічному рівні

залежить від попиту і пропозиції, які сформувалися накредитному ринку, стабільності монетарного ринку вкраїні, рівня облікової ставки національного банку. Якправило, комерційні банки за основу позичковогопроцента беруть облікову ставку національного банку здодаванням маржі.

Маржа – різниця між процентною ставкою за наданийбанком кредит і ставкою, яку сплачує банк за куплені ресурси.

280

Розмір маржі для банків, як правило, не регламентується, хочу певних випадках центральний банк може це зробити.Комерційні банки зобов’язані коригувати розмір процентнихставок за надані кредити за кожної зміни облікової ставки НБУкратно такій зміні. Головним фактором, який впливає на розміроблікової ставки, є рівень інфляції.

На розмір процентної ставки на мікроекономічному рівнівпливають мета використання кредитних ресурсів, розміркредиту, термін його використання та ступінь ризику. Якправило, кредитна ставка за надання кредиту на поточнефінансування виробничих потреб є найнижчою і визначаєтьсякороткостроковим її використанням, а найдорожчою –процентна ставка, яку надають торговельно�посередницькимфірмам, операції яких мають спекулятивний характер ізпідвищеним ризиком. Розмір ставки користування дрібнимикредитами вищий, ніж за використання великих кредитів,оскільки останні потребують відносно менших витрат банків іїх надають надійним позичальникам.

У фінансових розрахунках використовують дві формипроцентної ставки. Наприклад, якщо величина даного в боргкапіталу становить 100 грн од., а розмір відсотка – 3 грн од., топроцентну ставку можна записати як 3%, або 0,03.

Застосовують процентні ставки фіксовані (постійні), якіпротягом певного періоду не змінюються, і плавучі (змінні), щонабувають чимраз більшого використання, особливо засередньострокових і довгострокових кредитів. За цимикредитами розмір ставки на весь строк не фіксується, апереглядається через узгодження строків з урахуванням зміникон’юнктури грошового ринку, інфляції тощо. Час, протягомякого процентна ставка залишається незмінною, називаютьпроцентним періодом.

У розрахунку різних варіантів прибутковості грошовихвнесків ключове місце належить ставці відсотка, яка відіграє вринковій економіці специфічну роль, забезпечуючиперерозподіл коштів відповідно до строку внеску тавідображаючи пропорції співвідношення цінності справжніх імайбутніх грошових величин.

281

R = . 100

Ставка відсотка має велике значення в обґрунтуваннірішень з управління фінансами в ринковій економіці такожтому, що вона тісно пов’язана з формуванням фондівспоживання і нагромадження. Відсоток є специфічною ціноюпослуги, пов’язаної з відмовою від негайного споживання. Зпозиції сьогодення він показує справжню вартістьмайбутнього доходу.

Проблема захисту позичкового капіталу особливо актуальнав періоди економічної нестабільності й інфляції, коли реальнасума, яку надавали в кредит, може виявитися значно меншоювід тієї, що була на мить кредитування. Ось чому потрібновідстежувати номінальну і реальну процентні ставки.

Номінальна процентна ставка – це ціна грошової позики,що визначається як відношення річного доходу, отриманого напозичковий капітал, до суми позики без урахування зміни рівняцін під тиском інфляційного процесу.

Реальна ставка процента визначається шляхом порівнянняміж собою товарних еквівалентів з урахуванням інфляційноговпливу. Розраховують її за формулою

деR – реальна процентна ставка;N – номінальна процентна ставка;P – річне зростання цін.Якщо процентну ставку за кредит нараховують частіше, ніж

раз на рік, то річну процентну ставку обчислюють за формулою

,

де m – кількість разів нарахування процентів протягом року.

(N�R)

(100+Р)

282

У розрахунках процентних платежів використовують такіпоняття, як справжня вартість внеску (Present Value – PV);майбутня його вартість (Future Value – FV), тобто вартістьвнеску (кредиту) з нарахуванням доданих до нього процентнихплатежів. Утримування фінансових розрахунків длявизначення найприбутковішого варіанта грошових внесківполягає у тому, щоб за відомою справжньою вартістю капіталувизначити майбутні обсяги виплат, і навпаки – на основі змайбутньої вартості розрахувати справжню вартість (вонипов’язані відсотком). У першому випадку на справжню вартістьнараховується процентна ставка, а в другому – з майбутньоївартості віднімається дисконтна (облікова) ставка. Слідзазначити, що під час визначення майбутньої вартості відсотокпідлягає сплаті наприкінці встановленого строку, а під часнарахування справжньої його виплачують перед установленимстроком.

12.3. Економічний прибуток.Джерела економічного прибутку. Функції прибутку

В умовах ринкової економіки прибуток трактується з різнихпозицій. Якщо для бухгалтерів прибуток – це те, що залишаєтьсявід загальної виручки підприємства після сплати окремимособам та іншим підприємствам вартості матеріалів, капіталу іпраці, які використало це підприємство, то для економіста такетрактування надто широке і не зовсім чітке. Складність полягаєв тому, що таке трактування прибутку виключає тільки явнівитрати, тобто платежі підприємства зовнішнімпостачальникам. Але нехтуються неявні (приховані) витрати,тобто платежі за аналогічні ресурси, якими володіє сама фірмаабо сама їх використовує. Таке тлумачення прибутку виключаєекономічні витрати на заробітну плату, ренту, відсоток інормальний прибуток.

Економічний прибутокЕкономічний або чистий прибуток – це те, що залишається

після вирахування всіх економічних витрат – явних і неявнихвитрат на заробітну плату, ренту і позичковий відсоток і, крім

283

того, нормального прибутку – із загального доходу підпри�ємства. Економічний прибуток може бути або додатним, абовід’ємним (збитки). Отже, визначення прибутку, якісформулювали економіст і бухгалтер, збігаються лише в томувипадку, коли бухгалтер включає як явні, так і неявні витрати всукупні витрати. Економічний прибуток – лише залишок відзагального доходу після вирахування всіх витрат.

Економіст розглядає прибуток як винагороду запідприємницький талант, основні параметри якого булорозкрито в першій частині. Там було показано, що частинапідприємницького доходу називається нормальним прибутком.Це той мінімальний дохід, що потрібний для утриманняпідприємця в якійсь певній сфері виробництва. За визначенням,виплата такого нормального прибутку належить до витрат.

Однак відомо, що загальний дохід підприємства можеперевищувати його загальні витрати (явні та неявні, включаючинормальний прибуток). Це перевищення або надлишок доходуі є економічним або чистим прибутком. Саме цей залишок –який не є витратами, оскільки він перевищує нормальнийприбуток, потрібний для утримання підприємця в галузі, –дістається підприємцеві.

В економічній літературі трапляються найрізноманітнішітрактування економічного прибутку. Пояснення більшостіекономістів зводяться до того, що цей надлишок утворюєтьсявнаслідок ризику підприємця, що функціонує в динамічній і,відповідно, невизначеній ситуації або займається інноваційноюдіяльністю, а також завдяки можливому заволодіннюмонопольною владою. Відомо, що представники марксистськоїекономічної теорії всі види прибутку підприємців, яківикористовують найману робочу силу, розглядають як наслідокбезплатного привласнення чужої праці (експлуатації).

Припускається, що в умовах конкурентної, статичноїекономіки чистий прибуток дорівнює нулю. Під статичноюекономікою розуміється економіка, в якій всі основні дані –пропозиція ресурсів, технічні знання і смаки споживачівпостійні та незмінні. Статична економіка – це економіка, що не

284

піддається змінам, в якій усі показники затрат і дані пропропозицію ресурсів, з одного боку, а також дані про попит ідохід – з другого постійні. За заданого статичного характеруцих даних економічне майбутнє цілком піддаєтьсяпередбаченню, тобто економічної невизначеності немає.

Наслідки політики щодо цін і виробництва цілкомпередбачливі. Більше того, статичний характер такогосуспільства перешкоджає будь�якому виду інноваційної зміни.В умовах чистої конкуренції будь�який чистий прибуток(додатний чи від’ємний), який міг би існувати спочатку в різнихгалузях, зникатиме із збільшенням чи зменшенням підприємству довгостроковому періоді. Тому витрати – як явні, так і неявні– будуть повністю відшкодовуватися в довгостроковомуперіоді, не залишаючи ніякого залишку у вигляді чистогоприбутку.

Джерела економічного прибуткуЕкономісти визнають, що джерелом економічного прибутку,

відмінного від управлінських, інноваційних і ризиковихфункцій підприємців, є також наявність певного ступеняекономічної влади. Оскільки в динамічній економіці майбутнєважко передбачити, то підприємець змушений іти на ризик.Отже, прибуток можна розглядати частково як винагороду зацей ризик. Пов’язуючи чистий прибуток з невизначеністю іризиком, важко розмежувати застрахований і незастрахованийризик. Деякі види ризику – наприклад, ризик пожежі, повені,крадіжок, нещасного випадку з робітниками – можнаобчислити в тому розумінні, що страхові компанії можутьдосить точно передбачити середнє число подібних нещаснихвипадків. Але цей ризик можна застрахувати. Підприємстваможуть уникнути нещасних випадків або вжити певні заходи,щоб їм запобігти, витративши частку грошей на страхові внески.Та саме незастрахований ризик є потенційним джереломекономічного прибутку.

Часом незастрахований ризик виникає внаслідокнепередбачених змін загальної економічної кон’юнктури або,точніше, внаслідок економічного циклу. Процвітання

285

приносить значні прибутки більшості підприємств, а застійсупроводжується великими втратами. Крім того, зміниспоживчих смаків, пропозиції ресурсів постійно відбиваютьсяна доходах і витратах як окремих підприємств, так і галузей,зумовлюючи зміни структури ділових кіл, оскільки деякі галузірозширюють виробництво, а деякі, навпаки, скорочують його.Зміни державної політики впливають як на те, так і на інше.Відповідна фіскальна і монетарна державна політика можепротидіяти економічному спаду.

Винятково важливою рисою динамічного ринку є новації,пов’язані з ініціативою підприємця. Підприємці�виробникисвідомо впроваджують нові методи виробництва і розподілу,щоб знизити витрати, й освоюють нові види продукції, щобзбільшити свій дохід. Підприємець послідовно домагаєтьсязміни співвідношення витрат, що існують, і виручки в надіїотримати великий прибуток.

В усьому цьому чимало невизначеності та ризику.Незважаючи на те, що успішні підприємства проводятьдослідження ринку, виробництво нових продуктів абомодифікація тих, що існують, можуть виявитися економічнонеможливими. І не можна з упевненістю сказати, чи допоможеновий верстат зменшити витрати, коли його ще тількипроектують. Інновації, які цілеспрямовано здійснюютьпідприємці, породжують таку ж непевність, як і ті зміниекономічної кон’юнктури, що відбуваються незалежно відконкретного підприємства. У певному розумінні інновації якджерело прибутку – це просто особливий випадок ризику.

Інноваційний прибуток в умовах конкуренції і відсутностізаконів про патенти буде тимчасовим. Підприємства�конкуренти успішно перейматимуть інновації, зводячи тимсамим нанівець весь економічний прибуток. Протеінноваційний прибуток може існувати в прогресивній економіцізавжди, оскільки нові успішні інновації заміняють застарілімоделі, прибуток від яких зведено нанівець конкуренцією.

Нарешті, джерелом економічного прибутку є існуваннямонополії. Завдяки здатності обмежувати випуск продукції і

286

не допускати конкурентів монополіст може постійно вилучатиекономічний прибуток за умови, що попит тісно пов’язаний звитратами. Такий прибуток обумовлений здатністюмонополіста обмежувати виробництво продукції і впливати націну продукту на свою користь.

Існує як причинний взаємозв’язок, так і відчутна відмінністьміж невизначеністю, з одного боку, і монополією, з другого, якджерелами прибутку. Причинний взаємозв’язок виявляється втому, що підприємець може зменшити невизначеність або вкрайньому разі пом’якшити її наслідки шляхом досягненнямонопольної влади. Конкурентне підприємство постійновідчуває вплив ринку; монополіст, однак, може до певної міриконтролювати ринок і, відповідно, компенсувати абопотенційно мінімізувати негативний вплив невизначеності.Більше того, інновація – важливе джерело монопольної влади.Можна згодитись на короткострокову невизначеність,пов’язану з введенням нової техніки або нової продукції, щобдосягти певного ступеня монопольної влади.

Відчутна відмінність прибутку, отриманого внаслідокневизначеності та монопольної влади, пов’язана з тим, чи є цідва джерела прибутку соціально потрібними. Взяти на себеризик в умовах динамічної і невизначеної економічноїкон’юнктури і впровадити інновації – це соціально потрібніфункції. Разом з тим соціальна потрібність монопольногоприбутку дуже сумнівна. Монопольний прибуток звичноґрунтується на скороченні обсягів виробництва, на понадконкурентних цінах і нераціональному розподілі ресурсів.

Функції прибуткуСутність прибутку як економічної категорії розкривається

через функції, які він виконує у господарський діяльності.Основні з них такі: облікова, розподільна, стимулювальна.

Облікова функція прибутку полягає в тому, що він потрібнийелемент ціни товару. Отже, як і ціна, прибуток є засобом облікусуспільно потрібних витрат праці, – для забезпеченнярозширеного відтворення. Саме такий облік дає змогувизначити оцінку ефективності господарської діяльності

287

підприємства. Тобто, прибуток є економічним показникомоцінки господарської діяльності підприємницьких структур.Економічне значення прибутку полягає в тому, що вінвідображає кінцевий виробничо�фінансовий результат.

Розподільна функція прибутку полягає в тому, що черезприбуток здійснюється регулювання розподілу ресурсів ідоходів між суб’єктами господарської діяльності та галузямиекономіки.

Стимулювальна функція прибутку полягає в тому, щоприбуток використовується як в інтересах суб’єктівпідприємництва, так і в інтересах їхніх працівників. Прибутокодночасно є і кінцевим фінансовим результатом господарськоїдіяльності підприємства, і основним елементом його фінансовихресурсів, які потрібні для забезпечення розширеннявиробництва, науково�технічного і соціального заохоченняпрацівників, виплати дивідендів, формування резервів тощо.Саме прибуток спонукає підприємницькі структуривпроваджувати досягнення науково�технічного прогресу, якіпризводять до зниження витрат виробництва, підвищення йогоефективності.

Підсумки до розділу Ціна землі залежить від поточної вартості її

граничного продукту та від вартості її граничногопродукту в майбутньому. Це означає, що ціназемлі є дисконтованою поточною ціною ренти.Отже, ціна землі прямо пропорційна величині ренти й оберненопропорційна величині банківської процентної ставки.

Землю можна використовувати не тільки для вирощуванняпшениці, вівса, проса, вирощування худоби, але і як ділянку підбудинок або завод та отримувати за неї ренту.

Теорія формування рівня позичкового відсотка показує,що єдиними змінними, які впливають на норму відсотка, єінвестиції і заощадження.

Отже, прибуток у ринковій економіці є головною метою інайважливішим критерієм ефективності господарської

288

діяльності підприємницьких структур. Водночас прибуток єосновним джерелом забезпечення внутрішньогосподарськихпотреб підприємств, формування дохідної бази бюджетнихресурсів різних рівнів, позабюджетних та благодійних фондів.

Джерелом економічного прибутку є існування монополії.

Запитання і вправи1. Дайте визначення понять «рента» та

«прибуток».2. Які функції виконує прибуток?3. Перелічіть альтернативні варіанти

використання землі.4. Ціна грошової позики, що визначається як відношення

річного доходу, отриманого на позичковий капітал, до сумипозики без урахування зміни рівня цін під тиском інфляційногопроцесу, це:

М. маржа;Н. номінальний дохід;О. номінальна процентна ставка;Р. номінальний прибуток.5. За якою формулою визначаються складні проценти?

6. Чи правильне твердження? Маржа – різниця між процентною ставкою

за наданий банком кредит і ставкою, яку сплачуєбанк за куплені ресурси.

Рента – це окремий випадок економічноїренти, тому що являє собою дохід відвикористання землі та інших природнихресурсів, пропозиція яких обмежена.

Чистий прибуток – це те, що залишається післявирахування всіх економічних витрат із загального доходупідприємства.

№ Так Ніп/п

1

2

3

289

Основні терміниЕкономічна рентаЕкономічний або чистий прибутокЗемельна рентаЗемлеволодінняМаржаНомінальна процентна ставкаПроцент або ставка (норма) процентаРентаРентні стосункиСкладні проценти

Рекомендована література1. Аналітична економія: макроекономіка і

мікроекономіка: Навчальний посібник.: У 2 кн. – Кн.1: Вступ до аналітичної економії. Макроекономіка /За ред. С. Панчишина і П. Островерха. – 4�те вид.випр. і допов. – К: Знання, 2006. – 723 с.

2. Блауг Марк. Економічна теорія в ретроспективі / Пер. з англ.І. Дзюб. – К.: Вид�во Соломії Павличко «Основи», 2001. – 670 с.

3. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. Е45В. Д. Базилевича.— 6�те вид., перероб. і доп. — К.: 3нання�Прес, 2007.— 719 с.

4. Ніколенко Ю. В. Політична економія: Підручник /За ред.Ніколенко Ю. В. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 632 с.

5. Основи економічної теорії: політ.�економічний аспект.Підручник/ За ред. Г. Н. Климка, В. П. Нестеренка. – К., 1994.Розділ 33.

290

Розділ 13

ПРИРОДНІ РЕСУРСИ ТА ЕКОНОМІЯ ЕНЕРГІЇ

Люди є споживачами товарів та послуг, для виробництва якихпотрібні природні ресурси. Деякі природні ресурси – сонячна енергія,ліси, рибні ресурси є відновлюваними, і потенційно їх можнавикористовувати вічно. Інші ресурси – нафта, залізна руда, вугілля– обмежені. У цьому розділі ми розглянемо два основні питання.Перше полягає в обмеженості ресурсів: якою є ймовірністьзалишитися без них у короткостроковій або довгостроковійперспективі і, як наслідок, зіштовхнутися зі зниженням життєвихстандартів або навіть зі знищенням цивілізації у тому вигляді, щоми її знаємо тепер. Друге питання полягає в ефективномууправлінні та утилізації природних ресурсів, що дозволило бефективно використовувати їх тепер та в майбутньому.

Навчальна метаОпрацювавши цей розділ, ви зможете:1. З’ясувати, чому скорочення населення Землі свідчить про

те, що нам не загрожує нестача природних ресурсів.2. Зрозуміти, чому поєднання різних енергоресурсів є

ефективним, незважаючи на високу вартість.3. З’ясувати, як отримання прибутку в майбутньому мотивує

до «консервації» джерел природних ресурсів.

13.1. Запас природних ресурсів: загибель чи розквіт?Зростання чисельності населення.Споживання ресурсів на людину

З часів Промислової революції XVIII ст. відбулося значнезростання чисельності населення та життєвих стандартів.Населення Землі зросло більш ніж у 7 разів – від 1 млрд осіб у1800 р. до понад 7 млрд осіб тепер. Окрім того, відбулося значне

291

зростання споживання природних ресурсів на душу населення.Цей факт змусив багатьох науковців замислитися надобмеженістю та вичерпністю природних ресурсів у контекстізростання чисельності населення з споживання на душунаселення.

Щоб відповісти на це питання, потрібно розглянути попитта пропозицію природних ресурсів. Ми почнемо з дослідженнязростання чисельності населення, оскільки цей показникбезпосередньо впливає на попит на природні ресурси.

Зростання чисельності населенняМи можемо розпочати дебати щодо відновлюваності

ресурсів, повернувшись у 1798 рік, коли англійський економісті священик Томас Мальтус навів доводи потреби контролю заприростом населення, оскільки населення росте загеометричною прогресією, а кількість продуктів харчування –за арифметичною. Зростання стандартів життя, згідно з теорієюТ. Мальтуса, призводить до підвищення рівня народжуваності.Мальтус розглядав війну, хвороби і голод як потрібні процесидля корегування чисельності населення.

Проте зростання стандартів життя не призводить дозростання народжуваності. Фактично відбувається проти�лежний ефект: що вищі стандарти життя, то нижчий рівеньнароджуваності. У більшості розвинених країн світу рівеньнароджуваності нижчий, ніж потрібний рівень відновленнянаселення.

У табл. 24 наведено прогнозний рівень народжуваності длявибраних країн, де вказано середню кількість дітей у розрахункуна одну жінку. Загальний рівень народжуваності – це середнячисельність дітей у розрахунку на одну жінку, яку вона плануємати протягом життя. Беручи до уваги дитячу смертність, длязбереження нації рівень народжуваності повинен становити неменше 2,1: одна дитина для заміни матері, одна дитина для замінибатька, 0,1 – урахування дитячої смертності.

Як видно з табл. 24 загальний рівень народжуваності вбагатьох країнах значно нижчий за 2,1, що означає прогнознезниження чисельності населення цих країн. За прогнозами

292

населення більшості країн скоротиться на 10–20% до 2050 р.Рівень народжуваності 1,3 і менше означає прогнознескорочення чисельності населення вдвічі від поточного рівняпротягом наступних 45 років.

Таблиця 24

Прогнозний рівень народжуваності для вибраних країн, 20141

Стрімке зростання чисельності населення від 1800�х років донаших днів пояснюється підвищенням стандартів життявнаслідок модернізації, що у свою чергу призводить до зниження

1 Джерело: The World Factbook, www.cia.gov. Дані: прогноз на 2014 р.

293

рівня смертності. До проведення модернізації жінки були змушенінароджувати більш ніж шестеро дітей із розрахунку на високийрівень смертності, внаслідок якої виживало до двох дітей. Ізпроведенням модернізації відбулось підвищення рівня якостімедицини, що знизило рівень дитячої смертності. Це призвелодо стрімкого зростання чисельності населення, і лише згодомкількість дітей в одній родині почала поступово скорочуватися.

Зростання загальної чисельності населення Земліпояснюється тим, що такі країни, як Індія та Індонезія, лишевіднедавна почали процес модернізації та зниження рівнядитячої смертності, у той час як традиційною залишаєтьсявелика кількість дітей у родині. Однак загальні темпи приростунаселення поступово скорочуються. Враховуючи наведенийвище прогнозний рівень народжуваності, можна зробитивисновки, що протягом ХХІ сторіччя загальна чисельністьнаселення Землі поступово скорочуватиметься. Слід пам’ятатитой факт, що чисельність населення є основним факторомпопиту на природні ресурси.

Рівень споживання ресурсів на душу населенняРівень споживання при�

родних ресурсів можна про�ілюструвати, дослідившиіндекс цін на товари журналу«The Economist». До складуіндексу входить 25 важливихтоварів, включаючи алюміній,мідь, зерно, рис, каву, цукортощо. Раніше до складу цьогоіндексу також входили такітовари, як віск та шовк, якібули важливими. Цей індекстакож враховує рівеньінфляції для відображенняреальної зміни ціни натовари. Початкову точкувідліку (1845 р.) беруть за 100.

Рис. 63. Індекс цін на товарижурналу «The Economist»

294

Як видно з рис. 63, ціни на товари демонструють довго�строковий низхідний тренд. На сьогодні ціна на товари знизи�лася приблизно на 70% порівняно з 1845–1850 рр. Це означає,що пропозиція товарів зростає швидше, аніж попит на них.

Враховуючи поступове скорочення рівня народжуваності,попит на природні ресурси теж поступово скорочуватиметься удовгостроковій перспективі. Проте в найближчі десятиліттяперед світовою економікою постане питання забезпеченняприродними ресурсами бідних країн, що лише починають етапмодернізації і, як наслідок, у яких зростатиме попит на природніресурси. Черговим викликом для світової економіки єобмежений рівень запасу питної води, проблема якого дужегостро стоїть у країнах Африки і країнах Близького та СередньогоСходу. Урядам цих країн слід проводити продуману та зваженуполітику щодо забезпечення населення цим природнимресурсом. Одним із можливих варіантів розв’язання проблемиє імпорт питної води.

Географія споживання природних ресурсів досить частовідрізняється від географії їх виробництва. Наприклад, чвертьсвітового видобутку нафти припадає на країни Близького таСереднього Сходу, проте основними споживачами є країниЄвропи, Північна Америка та Східна Азія. У таких випадкахкраїни повинні забезпечити високий рівень комунікації дляможливості торгівлі природними ресурсами.

13.2. Економіка енергії: ефективність використанняенергії. Преференції та ризики

Фахівці з питань ефективного використання енергетичнихресурсів досліджують, як суспільство справляється з проблемоюнестачі електроенергії. Це стосується як попиту, так і пропозиціїцього ресурсу. Незважаючи на постійний пошук альтернативнихта дешевших джерел енергії, люди зіштовхуються з тим фактом,що зазвичай якіснішими є дорожчі джерела. У зв’язку з цимвідбувається постійний пошук та розвиток різноманітних джереленергії, починаючи від біопалива і закінчуючи атомноюенергетикою.

295

В умовах попиту на джерела енергії цікавим є той факт, щорівень споживання енергії на душу населення у розвиненихкраїнах знизився протягом останніх років. Це свідчить про те,що наша економіка стає дедалі ефективнішою при використанніенергетики для виробництва товарів та послуг.

Енергоефективність Більшості розвинених країн вдалося досягнути ефективного

використання енергетичних ресурсів за допомогоюзастосування різних джерел енергії, деякі з них значно дорожчі,ніж інші. Для ілюстрації цього ефекту розгляньмо прикладроботи електростанції.

Типова електростанція повинна забезпечувати електро�енергією сотні тисяч споживачів 24 години на добу сім днів натиждень. Це завдання досить складне. Проблема полягає унепостійності споживання електроенергії. Попит наелектроенергію низький уночі, коли населення спить, та починаєстрімко зростати зранку, коли люди прокидаються. Післязниження споживання електроенергії вдень воно знову стрімкозростає ввечері, коли люди повертаються додому після роботита вмикають електропристрої. Вночі споживання знову спадає,оскільки люди лягають спати.

Проблема електростанцій полягає у мінімізації витрат назадоволення такого нестабільного попиту на енергоносії.Наприклад, крупний завод виробляє електроенергію вартістю 4грн кВт/год. Проте таких витрат вдається досягти лише приповноцінному навантаженні, яке становить 20 мегават нагодину. Проте пік споживання з боку населення становить 25мегават на годину і припадає на вечірній час. Одним із варіантіврозв’язання цієї проблеми є будівництво другого заводу. Протеце потребує значних капіталовкладень, у той час як другий заводвироблятиме лише 5 мегават на годину, не використовуючиефективно свій потенціал у 20 мегават на годину.

Оптимальним виходом з подібної ситуації є поєднаннярізних джерел електроенергії. Незважаючи на високу вартістьвиробництва електроенергії шляхом використанняальтернативних джерел, таке виробництво характеризується

296

2 Джерело: Cambridge Energy Research Associates, www.cera.com; TheEconomist, Aprill 22, 2006

низьким рівнем постійних витрат. У нашому випадку компанії�виробникові електроенергії слід збудувати два заводи: першийвеликий завод потужністю 20 мегават вартістю 4 грн кВт/год,другий маленький завод потужністю 5 мегават для забезпеченнязагального попиту в розмірі 25 мегават. Незважаючи на високусобівартість виготовлення енергії маленького заводу(наприклад, 15 грн кВт/год), витрати на його будівництвобудуть відносно низькими. Внаслідок цього компанії�виробникуелектроенергії вдасться уникнути значних затрат набудівництво другого великого заводу.

Вичерпність енергоресурсів Досить багато науковців у наші дні занепокоєно питанням

вичерпності енергоресурсів у зв’язку із скороченням запасівнафти у світі. Проте скорочення запасів нафти означає лишескорочення запасів відносно дешевої енергії.

Таблиця 25Співвідношення рівня цін на нафту та економічної

ефективності використання альтернативних джерел2

Дані, наведені в табл. 25, демонструють вартість різних джереленергії. Наприклад, вартість виробництва біодизельного паливатака висока, що воно стає економічно обґрунтованим лише занаявної ціни на нафту не нижче ніж 80 дол. США/барель. З

297

іншого боку, вартість виробництва етанолу така низька, що воноекономічно обґрунтоване, навіть якщо ціна нафти досягне 60дол. США/барель.

Отже, навіть в разі вичерпання природних запасів нафти усвіті розвитку набудуть альтернативні джерела енергії, ціни наякі поступово скорочуватимуться через зростання пропозиціїта розвиток нових технологій.

13.3. Економіка природних ресурсівМетою ефективного управління економікою природних

ресурсів є максимізація чистого прибутку від видобування тавикористання ресурсів. Це означає перевищення прибутку відрозробки, добутку та використання природних ресурсів надрівнем затрат на них. Важливим аспектом управління запасамиприродних ресурсів є прогнозування. Через те, що деякіприродні ресурси вичерпні, використання їх у великих обсягахтепер призведе до скорочення обсягів їх використання умайбутньому, і навпаки.

Зважаючи на це правило, варто розглянути вичерпні йневичерпні, відновлювані та не відновлювані природні ресурси.За ознаками відносності, відтворюваності, замінності івичерпності розрізняють такі види природних ресурсів:вичерпні та невичерпні (за швидкістю вичерпання); відновні йневідновні (за можливістю самовідновлення); замінні танезамінні (за можливістю заміни іншими ресурсами).

До невичерпних природних ресурсів належать водні,пов’язані єдиним кругообігом, ресурси атмосферного повітря ікосмічні ресурси. Вони невичерпні як фізичне тіло. Однак такіресурси, як вода і повітря, підвладні впливу технічного прогресу,а при великому забрудненні можливе якісне виснаження цихвидів ресурсів. Космічні ресурси, до яких належать сонячнаенергія, енергія морських припливів, енергія вітру тощо, такожможуть змінюватися під впливом господарської активностілюдини (зокрема, зміна складу атмосфери може спричинитизміну площі сонячної радіації).

298

Вичерпні природні ресурси – це ресурси, що скорочуються вміру їх використовування. Вичерпні природні ресурсиподіляються на:

� невідновні (мінеральні, земельні ресурси);� відновні (ресурси рослинного і тваринного світу);� частково невідновні – це ті, швидкість відновлення яких

нижча за рівень господарського споживання (орні ґрунти, ліси,регіональні водні ресурси).

Невідновні ресурси характеризуються обмеженимизапасами, і використовувати їх можна лише раз. Поповненняцих ресурсів на Землі практично неможливе через відсутністьумов, у яких вони виникли багато мільйонів років тому, або воновідбувається надзвичайно повільно. До таких ресурсів належатьнасамперед багатства надр. Охорона цих ресурсів зводиться доекономного витрачання і розвідування нових запасів, замінидефіцитніших ресурсів менш дефіцитними. Економневитрачання передбачає не зменшення видобування, а йогораціоналізацію, тобто запобігання втратам під час видобування,транспортування і переробки.

До відновних природних ресурсів належать: земельні(родючість ґрунту), біологічні (ліс, природні харчові угіддя,фауна суші й водного середовища) та окремі компонентиатмосфери (кисень, азот тощо).

Оптимальне управління вичерпними і невичерпнимиприродними ресурсами полягає у прогнозуванні та розрахункуїх потенціальної вартості. Досить важливим є питанняпріоритетності використання природних ресурсів тепер або«консервація» їх на користь використання в майбутньому.Управління природними ресурсами відбувається на основірозрахунку теперішньої вартості цих ресурсів та порівняння її зпотенційним доходом від використання цих ресурсів умайбутньому.

Розрахунок теперішньої вартості ресурсу для оцінкимайбутніх можливостей

Економіка природних ресурсів вивчає оптимальневикористання цих ресурсів у довгостроковій перспективі.

299

Допустімо, певна країна із слабкою економікою знайшла на своїйтериторії невелике родовище нафти. Перед урядом цієї країнипостає питання розробки та експлуатації цього родовища тепері отримання прибутку в розмірі 50 дол. США за барель чиперенесення строків експлуатації на п’ять років для отриманняприбутку в розмірі 60 дол. США за барель.

Для відповіді на це питання слід звернутися до розглядувартості грошей. Це відбувається шляхом конвертаціїмайбутньої вартості грошей (у нашому випадку – 60 дол.США) у поточну вартість. Наприклад, поточна ринковаставка становить 5% річних. Скільки грошей потрібноінвестувати сьогодні під 5% річних, щоб отримати 60 дол.США за п’ять років? Правильна відповідь: 47,01 дол. США.Отже, можна стверджувати, що 47,01 дол. США сьогоднідорівнюватиме 60 дол. США через п’ять років, оскількиінвестувавши 47,01 дол. США на п’ять років під поточнуринкову ставку, ми отримаємо 60 дол. США по закінченнітерміну інвестування.

Розуміння поняття теперішньої вартості дуже важливе,оскільки воно дозволяє порівняти потенційну вигоду країни відексплуатації нафтового родовища тепер або у майбутньому.Якщо країна ухвалить рішення про розробку родовища тепер,вона отримає прибуток у розмірі 50 дол. США/барель. Протеякщо вона розроблятиме родовище за п’ять років, вона отримаєприбуток у розмірі 60 дол. США/барель у майбутньому, щостановить 47,01 дол. США тепер. Привівши розмір прибуткусьогодні та в майбутньому до поточної вартості грошей, можнадійти висновку, що країні доцільно розробляти й експлуатуватиродовище тепер, оскільки 50 дол. США – це більше ніж 47,01дол. США.

Отже, вміння урядовців оцінювати поточну вартістьприродних ресурсів надзвичайно важливе з огляду наефективність використання природних ресурсів у певний періодчасу. Перед урядами багатьох країн гостро стоїть питаннявикористання природних ресурсів тепер або їх «консервація»для ефективнішого використання в майбутньому.

300

Відновні природні ресурсиЩойно ми розглянули управління невідновними

природними ресурсами. Ефективне управління відновнимиприродними ресурсами також ґрунтується на досягненні такогорівня їх експлуатації, за якого швидкість відновлення такихресурсів не буде нижча за швидкість їх експлуатації. Для кращогорозуміння звернімося до прикладу експлуатації лісових тарибних ресурсів.

Лісові ресурсиЛісові ресурси – деревні, технічні, лікарські та інші продукти

лісу, які використовують для задоволення потреб населення івиробництва та які відтворюються у процесі формуваннялісових природних комплексів.

До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів(здатність лісів зменшувати негативні наслідки природнихявищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненнюнавколишнього природного середовища й очищати його,сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення тайого естетичному вихованню тощо), які використовують длязадоволення суспільних потреб.

Відтворювання лісових ресурсів у світі вкрай нерівномірнета в більшості випадків залежить від законодавчого поля. Якправило, в розвинених країнах, таких як США і Канада, дезаконодавча база досить потужна, а багато лісових ресурсівналежить до приватної власності, відновлення лісових ресурсіввідбувається швидше, аніж їх експлуатація.

В інших країнах слабке державне регулювання лісовимиресурсами призводить до активної вирубки лісів та скороченняплощі лісових угідь.

Ліси України за своїм призначенням і розташуваннямвиконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно�гігієнічні, оздоровчі й інші функції і забезпечують потребисуспільства в лісових ресурсах.

До особливостей лісів та лісового господарства Українивідносяться:

� відносно низький середній рівень лісистості території країни;

301

� зростання лісів у різних природних зонах (Полісся, лісостеп,степ, Українські Карпати та гірський Крим), що містить істотнівідмінності щодо лісорослинних умов, методів ведення лісовогогосподарства, використання лісових ресурсів та кориснихвластивостей лісу;

� переважно екологічне значення лісів та висока їх частка (до50%) з режимом обмеженого лісокористування;

� високий відсоток заповідних лісів (15,8%), який має стійкутенденцію до зростання;

� історично сформувалась ситуація закріплення лісів зачисленними постійними лісокористувачами (для веденнялісового господарства ліси надано в постійне користуванняпідприємствам, установам і організаціям кількох десятківміністерств і відомств);

� значна площа лісів зростає у зоні радіоактивного забруднення;� половина лісів України є штучно створеними і потребують

посиленого догляду.Загальна площа лісового фонду України становить 10,4 млн

га, з яких вкритих лісовою рослинністю – 9,6 млн. га. Лісистістьтериторії країни становить 15,9%. За 50 років площа лісів зрослана 21%, а запас деревини майже втричі.

Ефективне управління лісовими ресурсами для компаній, якіотримали право на володіння лісовими ділянками, є важливимпитанням їхньої господарської діяльності. Основною частиноюдовгострокової стратегії розвитку таких компаній є плануваннявирубки та насадження нових дерев. Цикл росту деревапередбачає різну швидкість зростання на різних етапах.

Це означає, що компаніям варто зважено оцінювати часвирубки дерева. Наприклад, зрубане у віці 50�ти років деревоще має значний потенціал росту. Однак дерево у віці від 100 роківзростає відносно повільно, а тому його подальший ріст єекономічно неефективним. Отже, можна зробити висновок, щооптимальним віком дерева для його вирубки є 50–100 років.

Проте вік дерева не є вирішальним фактором ухваленнярішення для компанії. До уваги також беруться ринкові умови:попит, пропозиція та сформована внаслідок дії цих факторівринкова ціна на лісові ресурси.

302

Підсумки до розділу Зростання життєвих стандартів призвело

до зростання обсягів використання природнихресурсів для виробництва товарів та послуг. Такезростання пояснюється збільшенням

чисельності населення Землі і зростанням рівня споживанняресурсів на душу населення.

Збільшення споживання природних ресурсів викликалобагато дискусій на тему випереджувальних темпів зростанняпопиту на ресурси над пропозицією. Відповідь на це питаннявимагає детального аналізу попиту та пропозиції природнихресурсів.

Темпи народжуваності не лише сповільнилися, але й сталивід’ємними в деяких країнах, що може призвести до скороченняпопиту на природні ресурси.

Пропозиція природних ресурсів у майбутньому зростатимешвидше, аніж попит на них.

Життєві стандарти можуть зростати без збільшенняспоживання енергетичних ресурсів у разі використаннядодаткових та альтернативних джерел енергії.

Відновні й невідновні природні ресурси підлягають ризикузбереження. Ефективне управління ресурсами залежить відздатності інституцій «консервувати» їх для поступовоговідновлення або уповільнення темпів споживання.

Основні терміниВідновні природні ресурсиНевідновні природні ресурсиТеперішня вартість

Завдання і вправи1. Опишіть теорію народонаселення Томаса

Мальтуса.2. Уявіть, що поточне (перше) покоління

складається з 1 млн осіб, половина з яких – жінки.Якщо загальний прогнозний рівень

303

народжуваності становить 1,3, а єдина причина смертності –старість, якою буде чисельність четвертого покоління? Наскільки зменшиться кожне наступне покоління порівняно зпопереднім? Чи ви здивовані стрімким скороченнямчисельності населення? Чому?

3. Уявіть, що ви стали свідком суперечки двох осіб. Першастверджує, що відбувається скорочення світових запасів енергії.Друга – що відбувається скорочення дешевих запасів енергії.Яка з цих двох осіб має рацію і чому?

4. Нічне споживання електроенергії становить 50 мегават,денне – 75 мегават. Чи доцільно будувати електростанціюпотужністю 90 мегават? Чому? Обґрунтуйте свою думку.

Рекомендована література1. Иванов А. С. Мировая энергетика в конце

первого десятилетия XXI века / А. С. Иванов,И. Е. Матвеев // Рос. внешнеэкон. вестн. – 2010. –№11. – С. 11–28.

2. Екологія. Підручник / С. І. Дорогунцов, К. Ф. Ко�ценко, М. А. Хвесик та ін. – К.: КНЕУ, 2005. – 371 с.

3. Лісовий кодекс України від 21.01.1994 №3852�XII.

304

МІКРОЕКОНОМІКАМІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ

Розділ 14

МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ

Чому держави торгують? Що становить основу торгівлі міжкраїнами?

У загальному вигляді міжнародна торгівля є засобом, задопомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію,підвищувати продуктивність своїх ресурсів і таким чиномзбільшувати загальний обсяг виробництва. Суверенні держави, які окремі особи і регіони країни, можуть виграти завдяки спеціалізаціїна виробах, що вони можуть виробляти з найбільшою відносноюефективністю, і подальшому їхньому обміну на товари, що вони нев змозі самі ефективно виробляти. В основі поглибленого вивченняпитання «Чому країни торгують?» лежить три обставини:

По�перше, економічні ресурси – природні, людські, інвестиційнірозподіляються між країнами світу вкрай нерівномірно; країнисуттєво відрізняються за своєю забезпеченістю економічнимиресурсами.

По�друге, ефективне виробництво різноманітних товарівпотребує різних технологій чи комбінації ресурсів.

По�третє, товари відрізняються якістю та іншими неціновимихарактеристиками (упаковкою, гарантійним обслуговуванням,можливістю купити товар у розстрочку і т. д.). Споживачі можутьвіддавати перевагу імпортним товарам, а не вітчизняним.

У цьому розділі ми розглянемо причини виникнення міжнародноїторгівлі, поняття експорту та імпорту товарів, а такожторговельні бар’єри, що справляють як негативний, так іпозитивний вплив на міжнародну торгівлю.

Ч А С Т И Н А Ч Е Т В Е Р Т А

305

Навчальна метаОпрацювавши цей розділ, ви зможете:1. Оволодіти такими ключовими концепціями, як:

спеціалізація, конкурентні переваги, міжнародна торгівля.2. Проводити аналіз експорту та імпорту з погляду попиту і

пропозиції.3. Дізнатися про торговельні бар’єри та їх негативний вплив

на економічний добробут нації.

14.1. Економічна основа торгівлі: спеціалізаціята порівняльна перевага. Базовий принцип.

Дві ізольовані країни.Спеціалізація, що базується на порівняльній перевазі.

Торгівля з чимраз більшою вартістюМіжнародна торгівля є формою зв’язку між товаровиробниками

різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці івиражає їхню взаємну економічну залежність. У літературі частодають таке визначення: «Міжнародна торгівля – це процес купівліі продажу, здійснюваний між покупцями, продавцями іпосередниками в різних країнах». Досить часто під міжнародноюторгівлею розуміють тільки торгівлю товарами.

Пояснення першопричин, що породжують міжнароднуторгівлю, ґрунтується на законі порівняльних (вартісних) переваг.

Теорію порівняльних переваг розробив Давид Рікардо (DavidRicardo, 1772–1823) (comparative advantage theory). Ось її суть:якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, яківони можуть виробляти з відносно нижчими витратамипорівняно з іншими країнами (інакше кажучи, з меншимиальтернативними витратами), то торгівля буде взаємовигіднадля обох країн, незалежно від того, чи виробництво в одній ізних абсолютно ефективніше, ніж в іншій.

Альтернативні витрати – це просте порівняння цінодиниць двох товарів на внутрішньому ринку, виражених черезкількість робочого часу, витраченого на їх виробництво.

306

Альтернативна ціна – це робочий час, потрібний длявиробництва одиниці одного товару, виражений через робочийчас, потрібний для виробництва одиниці іншого товару.

Розгляньмо положення теорії Давида Рікардо на умовномуприкладі. Припустімо, що світова економіка складається тількиз двох країн – Японії та України: кожна з них може вироблятикольорові телевізори і цукор, але з різним ступенем економічноїефективності. Кожна з країн має певну кількість ресурсів, якіможна використати для виробництва цих товарів. Припустімо,що Японія має більшу ефективність, ніж Україна, у виробництвіі цукру, і телевізорів. Це означає, що Японія має абсолютніпереваги у виробництві обох видів продукції.

Припущення:

Виробничі можливості Японії та України з урахуваннямзроблених припущень наведено в табл. 26 і на рис. 64.

Японія

• Має 150 одиниць ресурсів

• 5 одиниць ресурсів витрачаєна виробництво 1 т цукру

• 5 одиниць ресурсіввитрачає на виробництвоодного телевізораЗа відсутністі зовнішньоїторгівлі на виробництвокожного виду продукціївикористовується: 30одиниць ресурсів – на цукор;120 одиниць ресурсів – нателевізори

Україна

• Має 120 одиниць ресурсів

• 6 одиниць ресурсів витрачаєна виробництво 1 т цукру

• 24 одиниці ресурсіввитрачає на виробництвоодного телевізораЗа відсутністі зовнішньоїторгівлі на виробництвозовнішнього виду продукціївикористовується:24 одиниці ресурсів –на цукор; 96 одиницьресурсів – на телевізори

307

Таблиця 26

Виробничі можливості Японії та України

На рис. 64 виробничі можливості Японії та Українизображено у вигляді прямих ліній, тобто передбачається, щовитрати виробництва постійні, отже, закон альтернативнихвитрат, що зростають, не діє.

Рис. 64. Виробничі можливості за порівняльної переваги

Альтернативні витрати виробництва продукту – цекількість інших продуктів, від якої слід відмовитися або якоютреба пожертвувати, щоб отримати певну кількість будь�якогоцього продукту.

Кількість телевізорів, шт.

308

Економічний зміст закону альтернативних витрат, щозростають: економічні ресурси непридатні для повного їхвикористання у виробництві альтернативних продуктів. Уприкладі: не всі ресурси, що потрібні для виробництва цукру,можна використати повністю для виробництва телевізорів.

Лінії виробничих можливостей Японії та України незбігаються, що пояснюється різницею у структурі ресурсів тарівнях технологічного прогресу. З рис. 64 зрозуміло, що за умовиповної зайнятості Японія може збільшити обсяг виробництвателевізорів до 30 шт., відмовившись від виробництва 30 т цукру.Нахил прямої виробничих можливостей – одиниця, а це означає,що за кожну тонну цукру, від виробництва якої країнавідмовиться, можна отримати один телевізор. Отже,співвідношення обміну або співвідношення витрат для цих двохпродуктів всередині Японії таке: один телевізор = 1 т цукру(1T = 1Ц). Україна повинна пожертвувати 20 т цукру, щоботримати п’ять телевізорів. Нахил прямої виробничихможливостей – 4, а це означає, що в Україні співвідношеннявнутрішніх витрат або співвідношення обміну для цих двохпродуктів становить 1T = 4Ц.

Розгляньмо ситуацію, коли країни не торгують між собою.Оскільки за умовами прикладу Україна виділяє длявиробництва цукру 24 одиниці ресурсів, а на виготовленнятелевізора – 96 одиниць ресурсів, оптимальною структурою дляУкраїни є 4 т цукру (24 : 6 = 4) і чотири телевізори (96 : 24 = 4) –точка А на рис. 64. Японія витрачає 30 одиниць ресурсів длявиробництва цукру, а для виробництва телевізорів – 120одиниць ресурсів, тому оптимальна структура виробництва дляЯпонії – 6 т цукру (30 : 5 = 6) та 24 телевізори (120 : 5 = 24) –точка В на рис. 64. За відсутності торгівлі жодна з країн не зможезбільшити виробництво одного продукту без скороченнявиробництва другого.

Із прикладу зрозуміло, що Японія має абсолютну перевагу увиробництві і телевізорів, і цукру; вона може продукуватидешевше, тобто витрачати менше ресурсів, ніж Україна, навиробництво цукру (5 < 6) та на виробництво телевізорів (5 <

309

24). Порівняльну перевагу Японія має у виробництві телевізорів,оскільки вона повинна відмовитися від 1 т цукру, щобвиготовити один телевізор, у той час як Україна, щоб виготовитиодин телевізор, повинна відмовитися від 4 т цукру.Альтернативні витрати виробництва цукру нижчі в України,тому що вона повинна пожертвувати тільки 1/4 телевізора длявиробництва 1 т цукру, у той час як Японія має відмовитися відодного телевізора, щоб виробити 1 т цукру. Отже, Україна маєпорівняльну перевагу у виробництві цукру.

Світова економіка, яка умовно складається з Японії таУкраїни, в цій ситуації використовує свої ресурсинераціонально, тому що: 1) телевізори виробник виготовляє звисокими витратами (Україна), а це означає, що світоваекономіка повинна відмовитися від більшої кількості цукру, ніжпотрібно для виготовлення одного телевізора; 2) цукорвиробник виготовляє з високими витратами (Японія), а цеозначає, що світова економіка повинна відмовитись від більшоїкількості телевізорів, ніж це потрібно для одержання 1 т цукру.

Раціональне ведення господарства – використання певноїкількості обмежених ресурсів для одержання найбільшогосукупного обсягу виробництва потребує, щоб будь�якийконкретний товар виробляла та країна, в якоїнижчі альтернативні витрати або, іншими словами, яка має усвоєму розпорядженні порівняльні переваги. У прикладі Японіямає продукувати телевізори, а Україна – цукор. Світ за такоїспеціалізації виробництва отримає більший обсяг випускупродукції за наявних обсягів ресурсів (див. табл. 26): 20 т цукру>10 т цукру; 30 телевізорів> 28 телевізорів.

Спеціалізація викликає потребу торгувати цими двоматоварами. Джон Стюарт Мілль (John Stuart Mill, 1806–1873) усвоїй класичній праці «Принципи політичної економіки» водному з розділів розглядає закон інтернаціональної вартості.Він довів, що в умовах вільної торгівлі товари будуть обмінюватиза такого співвідношення цін, яке встановлюється десь упроміжку між відносними цінами, що існують всередині кожноїз країн на товари, якими вони торгують. Точний остаточний

310

рівень цін взаємної торгівлі залежатиме від обсягів світовогопопиту та пропозиції на кожний з цих товарів.

Вільна торгівля, або фрітрейдерство– зовнішньоекономічнаполітика, за якої держава не втручається у торговельні стосункиз іншими країнами; відсутність штучних (створених урядом)бар’єрів на шляху торгівлі між окремими фірмами різних країн.

Теорія взаємного попиту – ціна імпортного товарувизначається через ціну товару, який потрібно експортувати,щоб сплатити імпорт; тому остаточне співвідношення цін підчас торгівлі визначається внутрішнім попитом на товари вкожній з країн, що торгують.

У прикладі з цукром і телевізорами (табл. 26) Японія виграєвід експорту телевізорів тільки тоді, коли за кожний телевізорвона отримуватиме більше ніж 1 т цукру, оскількиспіввідношення обміну (або умови торгівлі) всередині Японіїстановить 1T = 1Ц. В іншому разі Японія не виграє від експортутелевізорів в обмін на український цукор. Вона повиннаотримувати кращу ціну, тобто більше цукру за свої телевізорина світовому ринку порівняно з тим, що вона отримує всерединікраїни, інакше торгівля буде невигідна.

Україна виграє, тільки якщо вона за кожний телевізор віддастьменше ніж 4 т цукру, оскільки цінове співвідношення всерединіУкраїни становить 1T = 4Ц. Україна повинна мати можливістьплатити нижчу ціну за телевізори на світових ринках, ніжвсередині країни, інакше вона не братиме участі у світовій торгівлі.

Коефіцієнт міжнародного обміну або умови торгівлі (termsof trade), перебуватиме десь між 1T = 1Ц та 1T = 4Ц. Він визначає,як розподіляються вигоди від міжнародної торгівлі між двомакраїнами.

Умови торгівлі (коефіцієнт міжнародного обміну) –співвідношення експортних й імпортних цін певного товару,країни загалом, групи країн.

Зрозуміло, що Японія віддасть перевагу коефіцієнтові обміну,близькому до 1T = 4Ц, наприклад, 1 телевізор = 3,999 т цукру,тобто вона прагне одержати більше цукру за кожний телевізор,який експортує. Україна прагне досягти рівня, близького до 1T

311

= 1Ц, наприклад, 1 телевізор = 1,1 т цукру, тобто експортуватименше цукру за кожний імпортований телевізор. Отже, обидвікраїни намагатимуться поліпшити умови торгівлі, тобтодомагатися сприятливішого співвідношення цін на імпортні таекспортні товари.

На практиці фактичний коефіцієнт обміну, що розміщуєтьсяміж верхньою та нижньою межами, залежить від співвідношеннясвітового попиту на ці товари та їхньої пропозиції. Якщосукупний світовий попит на цукор менший від його пропозиції,то ціна на цукор буде низька, а ціна на телевізори – висока.Коефіцієнт обміну буде ближчий до 1T = 4Ц, якому віддаєперевагу Японія; якщо ситуація протилежна, то коефіцієнтвстановиться ближче до рівня 1T = 1Ц, сприятливішого дляУкраїни.

Якщо країни спеціалізуються на торгівлі тими товарами, увиробництві яких вони мають порівняльні переваги, виникаєпотреба визначити, наскільки вигідна така торгівля кожному з їїучасників. Вигода від торгівлі виникає внаслідок того, що країнаможе одержати за свої товари більше потрібних їй імпортнихтоварів, ніж на внутрішньому ринку.

Вигода від торгівлі (gains from trade) – це економічний ефект,який отримує кожна з країн�учасниць міжнародної торгівлі, якщокожна з них спеціалізується на торгівлі тим товаром, увиробництві якого вона має порівняльну перевагу.

Припустімо, що міжнародний коефіцієнт обміну в прикладістановить 1T = 2,5Ц. Спеціалізація і торгівля за таких умов даютьзмогу і Японії, і Україні отримати у своє розпорядження більшукількість телевізорів та цукру, ніж вони споживали за відсутностіміжнародної торгівлі (рис. 65 та табл. 27). На рис. 65 пряміторгових можливостей країн відображають нове співвідношенняобміну телевізорів та цукру, яке виникло внаслідок спеціалізаціїкраїн (згідно з принципом порівняльних переваг) і торгівлі.Прямі виробничих можливостей (рис. 64, 65) ілюструютьваріанти вибору, які мають в умовах повної зайнятості країни,що нарощують виробництво одного товару завдякиперерозподілу ресурсів, які використовували у виробництві

312

іншого товару. Прямі торгових можливостей ілюструютьваріанти вибору, які є у країн, що спеціалізуються на одному зпродуктів та експортують його для отримання іншого продукту.

Рис. 65. Лінії торгових можливостей та вигодадля країн внаслідок спеціалізації і міжнародної торгівлі

Японія завдяки спеціалізації і торгівлі з Україною можеодержувати, просуваючись вгору по прямій торгових (DE1), а невиробничих можливостей (DE), 2,5 т цукру за кожний телевізор,який експортує до України. Україна, замість того, щобпросуватись від точки С униз по прямій своїх виробничихможливостей (CF), тепер може, просуваючись по прямійторгових можливостей (CF’), експортувати лише 2,5 т цукру закожний телевізор.

Вирішальним є те, що, спеціалізуючись відповідно допорівняльних переваг та обмінюючи результати своєї праці натовари, забезпечувати якими себе саму для країни меншефективно, обидві країни можуть отримати таку кількість цукруі телевізорів, яка перевершує їхні виробничі можливості.

313

Припустімо, що за умови 1T = 2,5Ц Японія експортує п’ятьтелевізорів в Україну, а Україна експортує 12,5 т цукру в Японію.Порівняймо ці результати з початковою оптимальною структуроювиробництва та споживання, яка існувала у країнах доспеціалізації та міжнародної торгівлі. Точка А на рис. 65 означає,що Україна мала оптимальну структуру: 4 т цукру та чотирикольорові телевізори; точка А’ показує, що, спеціалізуючись навиробництві цукру в кількості 20 т, а потім експортуючи 12,5 тцукру в обмін на імпорт п’яти японських телевізорів, Українаможе досягти співвідношення 7,5 т цукру і п’яти кольоровихтелевізорів. Для України вигода від міжнародної торгівлістановить 7,5 – 4 = 3,5 т цукру та 5 – 4 = 1 телевізор.

Аналогічно точка В показує, що оптимальна структуравиробництва та споживання в Японії до спеціалізації і торгівлібула 6 т цукру та 24 кольорові телевізори; точка В’ характеризуєситуацію, яка склалася в Японії після спеціалізації на телевізорах:продукуючи тільки телевізори в кількості 30 шт., а потімобмінюючи п’ять телевізорів на 12,5 т українського цукру, Японіяотримує 25 телевізорів та 12,5 т цукру. Вигода від торгівлі дляЯпонії становить 25 – 24 = 1 телевізор і 12,5 – 6 = 6,5 т цукру.

Таблиця 27Вигода України та Японії внаслідок спеціалізації і торгівлі

314

Чимраз більші витратиНамагаючись якнайясніше сформулювати принципи, що

лежать в основі міжнародної торгівлі, ми вдалися до рядуспрощувальних припущень. Для того, щоб не бутибагатослівними, ми навмисно обмежилися двома продуктами ідвома країнами: приклади, що включають більшу кількість країні продуктів, призводять до аналогічних висновків. Однакприпущення про постійні витрати є суттєвішим спрощенням.Тому зробімо тут зупинку, з тим щоб відзначити важливезначення чимраз більших витрат (що становлять увігнуту кривувиробничих можливостей) для нашого аналізу.

У міру того, як співвідношення витрат для Японії буде падати,а для України – збільшуватися, буде досягнуто точку, за якоїспіввідношення витрат у двох країнах зрівняється, наприклад,на рівні 1T = 2,5Ц. У цій ситуації визначають підстави дляпоглиблення спеціалізації і торгівлі – різниці у співвідношеннівитрат вичерпають себе, і тому подальша спеціалізація будеекономічно недоцільна. І найголовніше, цієї точкивирівнювання співвідношень витрат можна досягти, якщоЯпонія продовжить виробляти невелику кількість цукру разомз телевізорами, а Україна продовжить випускати трохителевізорів разом з цукром. Першорядний за важливістю ефектчимраз більших витрат полягає в тому, що вони ставлять межіспеціалізації. З цієї причини нерідко продукція, виробленавсередині країни, безпосередньо конкурує з аналогічною аботочно такою самою імпортною продукцією.

Аргументи на користь вільної торгівлі відомі з давніх часів. Унаші дні питання про вільну торгівлю зводиться до такогопереконливого висновку. Завдяки вільній торгівлі, що базуєтьсяна принципі порівняльних витрат, світова економіка може досягтиефективнішого розміщення ресурсів і вищого рівня матеріальногодобробуту. Структура ресурсів і рівень технологічних знанькожної країни різні. Отже, кожна країна може виробляти певнітовари з різними реальними витратами. Кожна країна повиннавиробляти ті товари, витрати на виробництво яких відноснонижчі від витрат в інших країнах, і обмінювати товари, на яких

315

вона спеціалізується, на продукти, витрати на виробництво якиху країні відносно вищі від інших країн. Якщо кожна країна діятиметак, світ зможе в повній мірі використовувати перевагигеографічної і людської спеціалізації. Тобто світ – і кожна країна,яка вільно торгуює – може отримати більший реальний дохід відвикористання того обсягу ресурсів, якими вона володіє.Протекціонізм – бар’єри на шляху вільної торгівлі – зменшує чизводить нанівець вигоди від спеціалізації. Якщо країни не можутьвільно торгувати, вони повинні перекинути ресурси зефективного (з низькими витратами) їх використання нанеефективне, щоб задовольнити свої різноманітні потреби.

Побічна вигода від вільної торгівлі полягає в тому, що останнястимулює конкуренцію і обмежує монополію. Зростаючаконкуренція іноземних фірм змушує місцеві фірми переходитидо виробничих технологій з найнижчими витратами. Це такожзмушує їх запроваджувати нововведення і тримати руку напульсі технічного прогресу, підвищуючи якість продукції івикористовуючи нові методи виробництва, і таким чиномсприяти економічному зростанню. Вільна торгівля надаєспоживачам можливість вибору з широкого асортиментупродукції. Причини, з яких слід віддати перевагу вільній торгівлі,по суті ті самі, з яких потрібно стимулювати конкуренцію. Томунемає нічого дивного в тому, що переважна більшість економістівоцінює вільну торгівлю як економічно обґрунтоване явище.

14.2. Аналіз пропозиції і попиту експорту та імпорту:пропозиція і попит на прикладах України і США.

Рівновага світових цін, експорту та імпортуАналіз попиту і пропозиції допомагає нам зрозуміти, яким

способом визначаються рівноважні ціни і обсяги експорту таімпорту. Кількість товару або послуги, які країна збираєтьсяекспортувати або імпортувати, залежить від різниці міжрівноважною світовою ціною і внутрішньою ціною. Рівноважнасвітова ціна є результатом взаємодії світового попиту тапропозиції; це ціна, яка відповідає рівноважному глобальномупопиту і пропозиції. Рівноважна внутрішня ціна визначається

316

внутрішнім попитом і пропозицією; це ціна, яка встановилася бу закритій економіці, яка не має міжнародної торгівлі. За цієїціни в країні не буде ні надлишку, ні нестачі товарів або послуг.

Експорт – це продаж і вивезення товару за кордон.Імпорт – це купівля та ввезення товару з�за кордону.Зовнішньоторговельне сальдо – різниця вартісних обсягів

експорту та імпорту.Зовнішньоторговельний оборот – сума вартісних обсягів

експорту та імпорту.За прийнятими у світі стандартами статистики міжнародної

торгівлі головною ознакою для визнання торгівлі міжнародною,продажу товару – експортом, а купівлі – імпортом є перетинтоваром митного кордону держави та фіксація цього факту увідповідній митній звітності. Наприклад, якщо обладнанняпродав (а по суті, передано) американський підрозділ «Coca�Cola» українському підрозділу, то це вважається експортомСША та імпортом України, навіть незважаючи на те, щовласником товару залишилась американська компанія «Coca�Cola».

Експорт та імпорт є двома ключовими поняттями, якіхарактеризують міжнародний рух товарів і використовуютьсядля всебічного аналізу міжнародної торгівлі та для практичнихпотреб. Торговельне сальдо і оборот, як їхні похідні, мають вужчеаналітичне та практичне значення.

Через наявність порівняльної переваги внутрішні ціни необов’язково дорівнюють рівноважним світовим цінам. Колиекономіки відкриті для міжнародної торгівлі, відмінності міжсвітовими і внутрішніми цінами утворюють основу дляекспорту та імпорту. Розгляньмо міжнародний вплив цихцінових відмінностей у спрощеному світі, що складається здвох націй.

Припустімо, що світ складається тільки з двох країн – Українита США, кожна з яких виробляє алюміній. Не існує торговихбар’єрів у вигляді тарифів і квот. Для спрощення такожзнехтуймо транспортні витрати.

317

Рис. 66. Пропозиція експорту і попит на імпорт в Україні

На рис. 66 (а) світові ціни перевищують внутрішню ціну в1 дол. США, і це призводить до внутрішнього надлишкуалюмінію. Як показано на кривій пропозиції експорту нарис. 66 (б), цей надлишок експортують. Недостатній обсягалюмінію виникає за світових цін, нижчих за 1 дол. США(рис. а). Цей обсяг заповнюється імпортом алюмінію (рис. б).Крива пропозиції експорту відображає прямий зв’язок міжсвітовими цінами і українським експортом, крива попиту наімпорт відображає зворотний зв’язок між світовими цінами іукраїнським імпортом.

На рис. 66 (а) показано криві попиту та пропозиції алюмініюв Україні. Перетин кривих Sd і Dd визначає рівноважнувнутрішню ціну в 1 дол. США за 1 кг і рівноважну внутрішнюкількість в 100 млн кг. За ціни в 1 дол. США немає ні внутрішніхнадлишків, ні нестачі алюмінію

Але що відбувається у разі, коли економіка України відкритадля торгівлі та світова ціна на алюміній вища або нижча відвнутрішньої ціни в 1 дол. США?

Пропозиція експорту України. Якщо світова ціна на алюмінійперевищує 1 дол. США, українські фірми вироблятимуть понад100 млн кг і експортуватимуть надлишок внутрішньої продукціїрешті світу (США). По�перше, розгляньмо світову ціну в 1,25дол. США. Крива пропозиції Sd показує, що українські

а) внутрішній ринок алюмініюв Україні

б) пропозиція експорту та попитна імпорт в Україні

318

алюмінієві фірми вироблятимуть 125 млн кг алюмінію. Кривапопиту Dd показує, що за ціною 1,25 дол. США українцікупуватимуть тільки 75 млн кг. Унаслідок цього утворюєтьсявнутрішній надлишок або надлишкова пропозиція в 50 млн кг.Українські виробники експортуватимуть ці 50 млн кг за світовоюціною 1,25 дол. США.

А якщо світова ціна становить 1,50 дол. США? Крива пропо�зиції показує, що українські фірми вироблятимуть 150 млн кгалюмінію, а крива попиту показує, що українські споживачікуплять тільки 50 млн кг. Внутрішній надлишок або надлишковапропозиція в 100 млн кг буде відправлена на експорт.

На рис. 66 (б) ми відкладаємо на горизонтальній осі внутрішнінадлишки – український експорт, що виникають за світових цінвищих від внутрішньої рівноважної ціни в 1 дол. США. Колисвітові та внутрішні ціни дорівнюють 1 дол. США, обсяг експортудорівнює нулю (точка а), тобто немає надлишків внутрішньоїпродукції для експорту. Але коли світова ціна становить1,25 дол. США, українські фірми експортують 50 млн кгнадлишків алюмінію (точка b). За світової ціни в 1,50 дол. СШАекспортують внутрішні надлишки в 100 млн кг (точка с). Кривапропозиції експорту, що має нахил вгору, знайдена шляхомз’єднання точок a, b і с, показує кількість алюмінію, яку українськівиробники експортуватимуть при кожному із значень світовоїціни, що перевищує 1 дол. США. Підйом кривої вгору вказує напрямий чи позитивний зв’язок між світовою ціною і величиноюукраїнського експорту. Коли світові ціни ростуть стосовновнутрішніх, український експорт збільшується.

Попит на імпорт в Україні. Зниження світових цін нижче за 1дол. США на рис. 67 (а) призводить до українського імпорту.Розгляньмо світову ціну в 0,75 дол. США. З кривої пропозиціївипливає, що українські фірми можуть з прибутком виробляти іпродавати всередині країни 75 млн кг алюмінію. Але за кривоюпопиту видно, що українці хочуть купувати за такою ціною125 млн кг. Результат? Внутрішня потреба в 50 млн кг. Щобзадовольнити цю потребу, в Україну буде ввезено 50 млн кгімпортного алюмінію.

319

За нижчої світової ціни в 0,50 дол. США українські виробникипоставлять тільки 50 млн кг. Оскільки українські споживачізахочуть купити 150 млн кг, виникне внутрішня нестача в100 млн кг. Для поповнення відсутньої кількості в Україну будеімпортовано 100 млн кг. Отже, за світової ціни 0,50 дол. СШАукраїнські фірми поставляють 50 млн кг, а іноземні – 100 млн кг.

На рис. 67 (б) ми зобразили криву попиту на імпорт дляУкраїни. Ця нахилена вниз крива показує обсяг алюмінію,імпортованого за світових цін, нижчих від українськоївнутрішньої ціни в 1 дол. США. Співвідношення між світовимицінами та імпортом зворотне, або негативне. Внутрішнєвиробництво задовольнить український попит за світової цінив 1 дол. США; імпорт дорівнюватиме нулю (точка а). Але за ціни0,75 дол. США українці імпортуватимуть 50 млн кг алюмінію(точка х); за ціни 0,50 дол. США вони імпортуватимуть100 млн кг (точка у). З’єднання точок а, х і у призводить доутворення нахиленої вниз кривої українського попиту на імпорт.Коли світові ціни падають щодо українських внутрішніх цін,український імпорт збільшується.

Попит та пропозиція в США. Тепер на рис. 67 ми повторимосвій аналіз для США. Для початку відзначмо, що точкаперетину(67а) внутрішніх кривих попиту та пропозиції наалюміній у США відображає внутрішню ціну в 0,75 дол. США,що на 0,25 дол. США нижче, ніж внутрішня ціна в 1 дол. США вУкраїні.

Рис. 67. Пропозиція експорту і попит на імпорт у США

320

Внутрішнє виробництво алюмінію в США перевищуєвнутрішнє споживання для всіх світових цін, що перевищуютьвнутрішню ціну в 0,75 дол. США (рис. а). Ці внутрішні надлишкиприводять до американського експорту (рис. б). Коли внутрішняціна падає нижче 0,75 дол. США, виникає внутрішня нестача(рис. а) і потік імпорту в США (рис. б). Це взаємовідношеннявідображає крива пропозиції американського експорту і кривапопиту на імпорт.

Аналіз ідентичний. Якщо світова ціна становить 0,75 дол.США, американці не експортують і не імпортують алюміній(точка q на рис. 67б). За цін вищих за 0,75 дол. США,американські фірми вироблятимуть більше алюмінію, ніжкуплять американські споживачі. Надлишок або надлишковапропозиція алюмінію являє собою американську пропозиціюекспорту. За світової ціни в 1 дол. США експортуватимевнутрішній надлишок у 50 млн кг (точка r). За ціни 1,25 дол.США вона експортуватиме внутрішній надлишок у 100 млн кг(точка s). Крива пропозиції експорту Америки, що піднімаєтьсявгору, відображає внутрішні надлишки і відповідно експорт, щовиникає, коли світова ціна перевищує внутрішню американськуціну в 0,75 дол. США.

Внутрішня нестача спостерігається в США за світових цін,нижчих за 0,75 дол. США. За світової ціни 0,50 дол. СШАамериканські споживачі захочуть купити 125 млн кг. алюмінію,але американські фірми можуть прибутково виробити тільки 75млн кг. Нестачу або надлишковий попит привертає до США 50млн кг імпорту (точка t на рис. 67). Американська крива попитуна імпорт показує внутрішню нестачу, і, отже, американськийімпорт, що відбувається за світових цін на алюміній, нижчий відвнутрішньої американської ціни 0,75 дол. США.

Рівноважна світова ціна, експорт та імпортТепер ми володіємо інструментами для визначення

рівноважної світової ціни на алюміній і рівноважних світовихрівнів експорту та імпорту. Рис. 68 об’єднує криві українськоїпропозиції експорту та попиту на імпорт з рис. 66б і кривіамериканської пропозиції експорту та попиту на імпорт з рис.

321

67б. Дві криві, що стосуються України, спрямовані вправо відукраїнської внутрішньої ціни в 1 дол. США; дві криві, щостосуються США, спрямовані вправо від американськоївнутрішньої ціни в 0,75 дол. США. Міжнародна рівновага длямоделі з двома країнами перебуває в точці, в якій крива попиту наімпорт однієї країни перетинається з кривою пропозиції експортудругої. У цьому випадку крива попиту на імпорт Україниперетинається з кривою пропозиції експорту США в точці е. Уцій точці світова ціна на алюміній становить 0,88 дол. США.Крива американської пропозиції експорту показує, що при такійціні США експортуватиме 25 млн кг алюмінію. Це означає, щоУкраїна імпортуватиме 25 млн кг з США, що і показано на кривійукраїнського попиту на імпорт. Світова ціна в 0,88 дол. СШАзрівнює величину попиту на імпорт і величину пропозиціїекспорту (25 млн кг). Ця ціна відображає світовий попит тапропозицію (США і Україна).

Рис. 68. Рівноважна світова ціна і обсяг експорту та імпорту

322

У світі, що складається із двох країн, рівноважна світова ціна(0,88 дол. США) визначається точкою перетину кривоїпропозиції експорту однієї країни і кривою попиту на імпортдругої. Ця точка перетину також визначає рівноважний обсягекспорту та імпорту. В цьому випадку США експортує 25 млнкг алюмінію в Україну.

Відзначмо, що після здійснення обміну єдина світова ціна в 0,88дол. встановиться і в Україні, і в США. На висококонкурентномуринку може існувати тільки одна ціна на стандартизований товар.За наявності міжнародної торгівлі всі споживачі можуть купитикілограм алюмінію за ціною 0,88 дол. США, і всі виробники можутьпродати його за цією ціною. Така світова ціна означає, щоамериканці платитимуть за алюміній більше за наявності обміну(0,88 дол. США ), ніж за його відсутності (0,75 дол. США).Збільшення американського випуску, викликане обміном, піднімаєамериканські виробничі витрати, а отже, ціну алюмінію в Україні.Українці платять за алюміній менше за наявності обміну (0,88 дол.США), ніж за його відсутності (0,75 дол. США). Українськийвиграш виникає з американської порівняльної переваги у витратахпри виробництві алюмінію.

Чому США добровільно надішлють 50 млн кг виробленогоалюмінію в Україну? Виробництво цієї продукції використовуєрідкісні американські ресурси і піднімає ціну алюмінію дляамериканців. Американці хочуть експортувати алюміній вУкраїну, тому що вони хочуть отримати можливість, заробившигроші, імпортувати інші товари, наприклад комп’ютерніпрограми, з України. Американський експорт дозволяєамериканцям придбавати імпорт, що має для американців більшуцінність, ніж експортований алюміній. Американський експортв Україну фінансує український експорт до Америки.

17.3. Торговельні бар’єри:економічний вплив тарифів та квот

Хоч якими б переконливими були міркування на користьвільної торгівлі, все ж існують торгові бар’єри. Погляньмо насписок перешкод на шляху торгівлі.

323

1. Мита є акцизними податками на імпортні товари; їхможуть вводити для одержання доходів чи для захисту.

Фіскальні мита, як правило, застосовують відносно виробів,які не виробляють всередині країни (наприклад, для України цекава і банани). Ставки фіскального мита в основному невеликі,і їхньою метою є забезпечення державного бюджетуподатковими надходженнями.

Протекціоністські мита призначені для захисту місцевихвиробників від іноземної конкуренції. Хоча протекціоністськімита, як правило, недостатньо високі для припинення імпортуіноземних товарів, вони все ж таки ставлять іноземноговиробника в невигідне конкурентне становище при торгівлі навнутрішньому ринку.

2. За допомогою імпортних квот встановлюють максимальніобсяги товарів, які можна імпортувати за певний період часу.Часто імпортні квоти виступають ефективнішим засобомстримування міжнародної торгівлі, ніж мита. Незважаючи нависокі мита, певний виріб можна імпортувати у відносновеликих кількостях. Низькі ж імпортні квоти повністюзабороняють імпорт товару понад певну кількість.

3. Під нетарифними бар’єрами розуміється системаліцензування, створення невиправданих стандартів якостіпродукції і його безпеки або просто бюрократичні заборони вмитних процедурах. Так, Японія і європейські країни частовимагають від імпортерів одержання ліцензій. Обмежуючивипуск ліцензій, можна ефективно обмежити імпорт.

4. Добровільні експортні обмеження є відносно новоюформою торговельних бар’єрів. У цьому разі іноземні фірми«добровільно» обмежують обсяг свого експорту у визначенікраїни. Експортери дають згоду на добровільні експортніобмеження (які аналогічні імпортним квотам) з надієюуникнути твердіших торгових бар’єрів. Так, японськіавтомобілебудівники під загрозою введення США вищихтарифів чи низьких імпортних квот погодилися навведення добровільних експортних обмежень на свійекспорт у США.

324

Економічний вплив тарифівМи знову використовуємо аналіз попиту і пропозиції – цього

разу, щоб дослідити економічний вплив захисних тарифів. КривіDd і Sd на рис. 69 показують внутрішні попит і пропозицію дляпродукту, за яким США не мають відносної переваги, наприкладвідеомагнітофонів. (Поки що не звертайте уваги на криву Sd +Q.) За відсутності світової торгівлі внутрішня ціна і обсягвипуску дорівнюватимуть Pd і q відповідно.

Рис. 69. Економічний вплив протекціоністських тарифівта квот на імпорт

Припустімо тепер, що внутрішня економіка відкрита длясвітової торгівлі і японці, які мають порівняльну перевагу повипуску відеомагнітофонів, починають продавати їх у США.Ми припускаємо, що за наявності вільної торгівлі внутрішняціна не може відрізнятися від світової ціни Pw. За ціни Pwвнутрішнє споживання становить d, а внутрішнє виробництводорівнює а. Відстань по горизонталі між кривими внутрішньогопопиту і пропозиції на рівні Pw відображає величину імпортуad. До цієї миті наш аналіз був аналогічний аналізові світовихцін на рис. 69.

325

Прямі наслідки. Припустімо тепер, що США введуть мито накожну одиницю імпортованих відеомагнітофонів. Цей крокпризведе до зростання внутрішньої ціни від Pw до Рt і матиметакі наслідки:

1. Скорочення споживання. Споживання відеомагнітофоніву США зменшиться від d до с, оскільки збільшення ціни призведедо руху вгору вздовж кривої попиту. Тарифи змусять споживачівкупувати менше відеомагнітофонів; вони переведуть частинуїхніх витрат на менш бажані товари�замінники. Американськіспоживачі явно постраждають від введення тарифів, оскількивони платять на Pt�Pw більше за кожну з c одиниць, які тепервони купують за ціною Рt,.

2. Збільшення внутрішнього випуску. Американськівиробники, на яких мито не розповсюджується, отримають вищуціну Рt за одиницю товару. Оскільки ця нова ціна вища завідповідну ціну до введення мита або світову ціну Pw, місцевапромисловість, що виробляє відеомагнітофони, підніметьсявгору по своїй кривій пропозиції Sd, збільшивши масштабивітчизняного виробництва від а до b. Місцеві виробникискористаються як вищою ціною, так і більшим обсягом продажів.Це пояснює інтерес місцевих виробників у лобіюванні діяльностіна підтримку протекціоністських мит. Однак з поглядусуспільства розширення внутрішнього випуску на рівні b замістьа відображає той факт, що мито дозволило місцевим виробникаммагнітофонів перетягнути ресурси з інших, ефективнішихгалузей.

3. Зменшення імпорту. Від цього постраждають японськівиробники. Хоча ціни продажів відеомагнітофонів сталивищі на величину Рt�Рw, цю різницю відраховують урядовіСША, а не японським виробникам. Світова ціна післявстановлення мита і, отже, поштучний дохід японськихвиробників зберігаються на рівні Pw, у той час як обсягиамериканського імпорту (японського експорту) падають відd�a до с�b.

4. Доходи від мит. Відзначмо, що заштрихованийпрямокутник у центрі рис. 69 показує доходи, які приносить

326

мито. Зокрема, сукупні доходи від мита визначаютьсямноженням, що припадає на одиницю товару мита Рt�Pw заодиницю на кількість імпортованих відеомагнітофонів, с�b. Цідоходи від мита, по суті, є перерозподілом доходу відспоживача на користь держави і не впливають на економічнийдобробут країни; внаслідок цього держава виграє там, девтрачає споживач.

Непрямий вплив. Існують інші, менш помітні наслідкивведення мита, які виходять за рамки нашої простої моделіпопиту і пропозиції. Через скорочення обсягів продажумагнітофонів у США Японія тепер отримає менше доларів длязакупівлі американських товарів. Тобто в американськихекспортних галузях – галузях, що дають США порівняльніпереваги, скоротиться виробництво і вивільняться ресурси.Йдеться про високоефективні галузі, про що свідчать їхніпорівняльні переваги і здатність продаватися на світовихринках.

Мита прямо сприяють експансії відносно неефективнихгалузей, що не володіють порівняльними перевагами, і непрямимчином викликають згортання відносно ефективних галузей, щомають порівняльні переваги. Це означає, що мита служатьпричиною передислокації ресурсів у неправильномунапрямку. Це не дивно. Відомо, що спеціалізація і нічим необмежена світова торгівля, що базується на порівняльнихперевагах, призводять до ефективного використання світовихресурсів і розширення реального обсягу світовоговиробництва. Мета і наслідки протекціоністських мит –скорочення світової торгівлі. Звідси випливає, що, крім своїхспецифічних наслідків для споживачів, а також іноземних імісцевих виробників, мита скорочують обсяги реальногосвітового випуску.

Економічний вплив квотРаніше ми відзначили, що квоти на імпорт – це легальне

обмеження кількості певної продукції, яку може бутиімпортовано протягом року. Квоти мають той самийекономічний вплив, що і тарифи, з однією відмінністю. Тоді як

327

тарифи створюють прибуток для уряду США, квоти нібипередають ці прибутки іноземним виробникам.

Припустімо на рис. 69, що замість введення тарифу Рt�Рw наодиницю продукції США заборонили імпорт японськихвідеомагнітофонів, що перевищує bс одиниць. Іншими словами,імпортну квоту в розмірі bc застосовано до японськихвідеомагнітофонів. Ми навмисно вибрали розмір квоти такий,щоб він відповідав імпортові за тарифу Pt�Pw, так що мипорівнюємо «еквівалентні» ситуації. Унаслідок введення квотипропозиція відеомагнітофонів у США становитиме Sd + Q. Цявеличина складається з внутрішньої пропозиції плюс постійнакількість c�b (= Q), яку імпортери забезпечать за будь�якоївнутрішньої ціни. Крива пропозиції Sd + Q не існує нижче відціни Pw, оскільки японські виробники не експортуватимутьвідеомагнітофони в США за цін, нижчих від Pw, у той час яквони можуть продати їх іншим країнам за світовою ринковоюціною Pw.

Більша частина економічних результатів така ж, як і у випадкузастосування тарифів. Ціни на відеомагнітофони вищі (Ptзамість Pw), тому що імпорт скоротився від d�a до c�b. Внутрішнєспоживання відеомагнітофонів зменшилося від d�a до с�b.Американські виробники отримали і вищі ціни (Pt замість Pw),і збільшення продажів (b замість а).

Різниця полягає в тому, що збільшення ціни Pt�Pwвиплачують американські споживачі за імпорт c�b, –заштрихована ділянка, – і не надходить більше до бюджетуСША у вигляді тарифних (податкових) надходжень, анадходить до японських фірм, які придбали права продавативідеомагнітофони в США. Для американців тарифи даютькращий економічний результат, ніж квоти, за інших рівнихумов. Тарифи створюють державні надходження, які можнавикористати для зниження інших податків або фінансуваннявиробництва суспільних товарів і послуг, які підуть на користьамериканцям. На відміну від цього, вищі ціни, створені квотамина імпорт, призводять до додаткових надходжень на користьіноземних виробників.

328

На початку 80�х років американська автомобільнапромисловість за підтримки своїх працівників успішнолобіювала введення квоти на імпорт японських автомобілів.Японський уряд у свою чергу розподілив цю квоту середвиробників автомобілів. Обмежена пропозиція японськихавтомобілів на американському ринку дозволила японськимвиробникам збільшити свої ціни і, отже, свої прибутки.Американські квоти на імпорт насправді забезпечили японськихвиробників автомобілів угодою типу картелю, яка збільшилаїхній прибуток. Коли в середині 80�х років американські квотина імпорт було скасовано, японський уряд замінив їх власноюсистемою експортних квот для японських виробниківавтомобілів.

На рис. 69 було показано, що тарифи і квоти призводять довитрат для внутрішніх споживачів, але дають виграш внутрішнімвиробникам і у випадку тарифів – надходження уряду. Витратиспоживачів у зв’язку з торговельними обмеженнями можнаобчислити, визначивши вплив, який вони справляють на цінизахищених товарів. Захист підвищує ціну продукту трьомаспособами:

1. Зростає ціна імпортованого продукту.2. Вища ціна імпорту призведе до того, що деякі споживачі

стануть купувати дорожчі товари, вироблені всередині країни.3. Ціна товарів, вироблених усередині країни, зростатиме

через зниження імпортної конкуренції.Деякі дослідження показують, що витрати споживачів

захищеної продукції значно перевищують виграш длявиробників і уряду. Виникають помітні чисті витрати або втратиефективності для суспільства через торговельнийпротекціонізм.

Більш того, галузі використовують велику кількістьекономічних ресурсів, щоб переконати уряд видавати іпідтримувати протекціоністські закони. В тій мірі, в якій «гонитваза прибутком» відволікає ресурси від інших цілей, бажаніших ізсоціального погляду, торговельні обмеження створюютьдодаткові витрати для суспільства.

329

ПідсумокВ основі міжнародної торгівлі лежить

неоднакова здатність країн ефективновиробляти різні товари, що ґрунтується на тому,що, по�перше, економічні природні, людські,інвестиційні ресурси розподіляються між країнами світу вкрайне рівномірно; країни суттєво відрізняються за своєюзабезпеченістю економічними ресурсами. По�друге, ефективневиробництво різноманітних товарів потребує різних технологійчи комбінації ресурсів. По�третє, товари відрізняються якістюта іншими неціновими характеристиками (упаковкою,гарантійним обслуговуванням, можливістю купити товар урозстрочку і т. д.). Порівняльні переваги також є наслідком рівнякультури, пріоритетів в освіті та наукових дослідженнях.

Спеціалізація, що ґрунтується на принципі порівняльноїпереваги, сприяє ефективнішому розподілові світових ресурсів,унаслідок чого за однакових сукупних витрат цих ресурсів ітехнологій світовий обсяг виробництва збільшується.Використання певної кількості обмежених ресурсів дляотримання найбільшого світового обсягу продукції потребує,щоб кожний товар виробляла та країна, яка має найнижчувнутрішню альтернативну вартість його виробництва абопорівняльну перевагу.

Вигідність спеціалізації і торгівлі, напрями товарних потоків(експорт – імпорт) визначаються не лише законом порівняльнихпереваг (тобто пропозицією), а й відмінностями в перевазіспоживачів (тобто попитом). Якщо країна не має у виробництвіякого�небудь товару порівняльних переваг, а на цей товар єпідвищений попит на світовому ринку, то цей товарекспортуватимуть. Відмінності в перевагах споживачів самі пособі навіть за відсутності у партнерів відмінностей в умовахпропозиції можуть бути основою для взаємовигідної торгівлі,оскільки вона дає змогу досягти вищого рівня задоволенняпотреб.

Крива пропозиції експорту певної країни показує її обсягекспорту, коли світові ціни перевищують внутрішню ціну – ціну

330

в закритій економіці, що не бере участі у світовій торгівлі. Кривапопиту на імпорт показує обсяг імпорту, на який є попит засвітових цін, нижчих від внутрішньої ціни. В моделі з двох країнрівноважна світова ціна і рівноважний обсяг експорту та імпортувстановлюються там, де крива пропозиції експорту однієї країниперетинається з кривою попиту на імпорт іншої.

Торгові бар’єри виступають у формі протекціоністськихмит, квот, нетарифних бар’єрів і добровільних обмеженьекспорту. Аналіз попиту і пропозиції виявляє, щопротекціоністські мита призводять до підвищення цін ізниження обсягу товарів, на які ці мита поширюються. Іноземніекспортери виявляють, що продаж їхніх товарів скоротився.Вітчизняні виробники, однак, виграють від зростання цін ізбільшення обсягу продажів. Мита призводять до меншефективного розміщення внутрішніх і світових ресурсів.

Питання для самоконтролю1. Що таке міжнародна торгівля, попит,

пропозиція, імпорт, експорт?2. Поясніть суть теорії порівняльних переваг

(на власному прикладі).3. Дайте визначення терміна «рівноважна

світова ціна» та поясніть механізм її утворення.4. Припустімо, що країна А може виробити 80 одиниць продукту

X, якщо спрямує всі свої ресурси на виробництво продукту X, і 60одиниць продукту У, якщо виділить всі ресурси для виробництвапродукту Y. Порівняльні дані для країни В становлять 60 одиницьпродукту Х і 60 одиниць продукту Y. За припущення про постійнівитрати на виробництві якої продукції слід спеціалізуватися кожнійкраїні? Чому? Вкажіть межі умов обміну.

5. Нехай виробництво 25 м тканини потребує 100 днів праців Англії та 90 днів у Португалії, а виробництво 50 л вина – 120днів праці в Англії і 80 днів – у Португалії.

Які абсолютні витрати виробництва тканин і вина в Англії , аякі в Португалії?

В якій країні абсолютні витрати виробництва вищі?

331

Основні терміниАбсолютна перевагаАльтернативні витратиАльтернативна цінаВільна торгівля (фрітрейдерство)Вигода від торгівлі (gains from trade)ЕкспортІмпортІмпортна квотаМіжнародна торгівляМита

Список використаної літератури1. Дахно І. І. Міжнародна торгівля: Навчальний

посібник. / І. І. Дахно. – К.: МАУП, 2003. – 296 с.2. Козик В. В., Панкова Л. А., Даниленко Н. Б.

Міжнародні економічні стосунки. Навчальнийпосібник /В. В. Козик, Л. А. Панкова, Н. Б. Даниленко.—К.: Знання, 2008. – 406 c.

332

ГЛОСАРІЙ

Абсолютна (чиста) монополія означає наявність одногопродавця певного товару чи послуги або ситуацію, коли однафірма забезпечує певний випуск товарів.

Абсолютна перевага – це здатність країни виробляти товаричи послуги ефективніше(більший обсяг продукції з одиниціфактора виробництва, ніж інші країни.

Абсолютно еластичний попит існує тоді, коли незначнепідвищення ціни викликає скорочення величини попиту до 0, анезначне зниження ціни породжує збільшення попиту добезмежності. Для абсолютно еластичного попиту коефіцієнтеластичності не визначають (він прямує до безмежності).

Адміністративна монополія – це економічне явище, щовиникає внаслідок дії державних (муніципальних) органів.

Альтернативна вартість будь�якої діяльності вимірюється яквартість найкращої з втрачених (не вибраних) альтернатив.

Альтернативні витрати – це просте порівняння цін одиницьдвох товарів на внутрішньому ринку, виражених через кількістьробочого часу, витраченого на їх виробництво.

Альтернативна ціна – це робочий час, потрібний длявиробництва одиниці одного товару, виражений через робочийчас, необхідний для виробництва одиниці іншого товару.

Альтернативні витрати виробництва продукту – це кількістьінших продуктів, від якої слід відмовитися або якою требапожертвувати, щоб отримати певну кількість цього продукту.

Антимонопольне законодавство – це сукупністьнормативно�правових актів країни, спрямованих протимонополізації ринків, зниження рівня конкуренції, таємнихугод між фірмами.

Буденне мислення – це поверхове, однобічне і безсистемнеухвалення людиною реальних економічних процесів, на підставі

333

чого вона робить суб’єктивні, часом помилкові, висновки ісудження щодо економічних проблем.

Бухгалтерські (явні) видатки – це грошові видаткипостачальникам ресурсів, підтверджені документально.

Бюджет споживача – це кількість грошей, яка доступнаспоживачеві для витрат у певний період часу.

Валовий національний продукт (ВНП) – це сукупність усіхвироблених у країні товарів та наданих послуг за рік незалежновід розташування національних підприємств.

Верхній рівень ціни є законодавчо встановленою макси�мальною ціною, за якою продавцям дозволяється продавати свійтовар чи послугу.

Вільна торгівля (фрітрейдерство) – це зовнішньо�економічна політика, за якої держава не втручається уторговельні відносини з іншими країнами; відсутність штучних(які ствоює уряд) бар’єрів на шляху торгівлі між окремимифірмами різних країн.

Вибір рішення щодо обсягу випуску продукції залежить відринкової структури, в якій господарює фірма.

Вигода від торгівлі (gains from trade) – це економічний ефект,який отримує кожна з країн�учасниць міжнародної торгівлі, якщокожна з них спеціалізується на торгівлі тим товаром, увиробництві якого вона має порівняльну перевагу.

Викуп контрольного пакета акцій – це ситуація, за якоїінвестор купує компанію разом з її заборгованістю та кредитами.

Виробництво – це процес використання ресурсів длявиготовлення товарів (послуг); процес перетворення вироб�ничих ресурсів (факторів) на економічні блага (продукти).

Виробничий надлишок – це різниця між ринковою ціною таграничними витратами.

Виробнича функція – це співвідношення між будь�якимнабором факторів виробництва і максимальним обсягомпродукції. Якщо припустити, що на обсяг виробництва продукції(Q) впливають витрати праці (L), капіталу (K), матеріалів (M)та підприємство (E), то виробнича функція матиме вигляд:Q = f (L, K, M, E)

334

Витрати виробництва – це вартість усіх факторіввиробництва, які витрачають для виготовлення та реалізаціїпевної кількості продукції, а також для підтримки упрацездатному стані виробничих потужностей, що існують.

Витрати граничні – це приріст сукупних витрат, пов’язанийіз виробництвом додаткової (як правило, останньої) одиниціпродукції.

Витрати сукупні– це витрати на виробництво певного обсягупродукції.

Витрати середні сукупні – це кількість сукупних витратвиробництва, що припадає на одиницю випуску продукції.

Внутрішня рівновага – це рівновага споживача, за якої вінпридбає обидва товари.

ГНЗ (гранична норма заміщення) – це кількість товару Y, відякої відмовляється споживач, щоб отримати додаткову одиницютовару Х.

Гранична виручка – це приріст валової виручки, що відбувсязавдяки продажу додаткової одиниці товару.

Гранична дохідність продукту (MRP) – це зміна валовогодоходу на результаті продажу продукції, виробленої задопомогою використання додаткової одиниці ресурсу.

Граничні витрати ресурсу (MRC) – це приріст загальнихвитрат за ресурси на придбання додаткової одиниці цьогоресурсу.

Гранична корисність (ГК) – це приріст задоволення, якийотримує людина, споживаючи додаткову одиницю товару.

Грошова система – це форма організації грошового обігу вкраїні, тобто рух грошей у готівковій і безготівковій формах.

Диференційований продукт – це продукт одного виду, але зпевними, лише йому властивими особливостями.

Довгостроковий період – це час, потрібний для того, щобпровести зміни у всіх факторах виробництва.

Досконала (чиста) конкуренція – це тип ринкової структури,який характеризується великою кількістю ринкових суб’єктів(як продавців, так і покупців), а також вільним входженням наринок та виходом з нього.

335

Дотація – це негативний податок, чи «податок навпаки».Дотація встановлюється у відсотках до ціни блага або вабсолютній сумі на одиницю блага. Дотації, як правило,отримують виробники, але можуть отримати споживачі.

Дуополія – це окремий найпростіший випадок олігополії, вякій існує лише два продавці.

Економічна монополія – це виникає тоді, коли окремі фірмизавойовують собі виняткове становище на ринку,використовуючи закономірності економічного розвитку.

Економічне зростання – це найважливіша макро�економічна категорія, яка є показником не лише абсолютногозбільшення обсягів суспільного виробництва, але і здатностіекономічної системи задовольняти чимраз більші потреби,підвищувати якість життя.

Економічна рента – це дохід не тільки від факторавиробництва «земля», але й будь�якого іншого фактора,пропозиція якого обмежена.

Економічний, або чистий, прибуток – це те, що залишаєтьсяпісля вирахування всіх економічних витрат – явних і неявнихвитрат на заробітну плату, ренту і позичковий відсоток, і, крім то�го, нормального прибутку – із загального доходу підприємства.

Економічна система – це сукупність взаємопов’язаних івідповідним чином упорядкованих елементів економіки, щоутворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства,яка має загальну мету.

Економічний спосіб мислення – це знання і розумінняринкових відносин і течій. Це визначення таких понять, як благо,товар і послуги, споживач і виробник, попит і ціна, зв’язок їх міжсобою і їх вплив один на одного.

Експорт – це продаж та вивезення товару за кордон.Еластичність попиту – це реакція ринку на відсутність товару,

можливість його заміни, ціну конкурентів, пониження цін,небажання покупців міняти свої споживчі звички і шукатидешевші товари, підвищення якості товарів, природне зростанняінфляції і на інші чинники.

336

Еластичний попит існує тоді, коли процентна зміна величинипопиту з більшою за процентну зміну ціни, тобто при зміні цінина 1%, величина попиту змінюється більше, ніж на 1%. Дляеластичного попиту коефіцієнт цінової еластичності більшийза 1.

Еластичність пропозиції товару за ціною – це показник, щовідтворює зміни сукупної пропозиції, які відбуваються череззростання цін. Він визначається як відношення процентноїзміни величини пропозиції до процентної зміни ціни цьоготовару. Це відношення називається коефіцієнтом ціновоїеластичності пропозиції (кЕПрц).

Ефект випуску – це частина зміни обсягу споживанняресурсу, обумовлена зміною випуску внаслідок зміни ціниодного з ресурсів, які формують комбінацію факторіввиробництва, що мінімізують витрати.

Ефект заміщення (заміни, субституції) – це зміна структуриоптимальної комбінації факторів виробництва за зміни ціниодного з ресурсів; це та частина зміни обсягу споживанняресурсу, що є результатом заміни менш дорогим ресурсом іншогоресурсу, що став порівняно дорожчий.

Закон чимраз більших альтернативних витрат говорить, щочим більше певного товару виробляють, то вищі йогоальтернативні витрати.

Закон концентрації виробництва – це внутрішньо потрібні,сталі, суттєві зв’язки між розвитком продуктивних сил іпроцесом конкуренції, унаслідок дії яких відбуваєтьсяпоступове зосередження факторів виробництва на великихпідприємствах.

Закон попиту – це величина (обсяг) попиту зменшується уміру збільшення ціни товару.

Закон пропозиції полягає в тому, що чим вища ціна (за іншиходнакових умов), тим більше товару за такою ціноютоваровиробники готові запропонувати на риноку продовжпевного проміжку часу, і навпаки, що нижча ціна, то меншетоварів виробник бажатиме і зможе поставити на ринок.

337

Закон рівноваги монопольної фірми на ринку – це рівністьграничної виручки і граничних витрат.

Закон спадної віддачі полягає в тому, що за збільшеннявикористання вхідного ресурсу (за фіксованого рівня іншихресурсів) буде досягнуто точки, в якій приріст виробництвапродукції починає зменшуватись.

Закон спадної граничної корисності – це оскільки призбільшенні обсягів споживання якогось товару ступіньзадоволення потреб споживача зростає, то від кожної нової порціївін матиме менше задоволення, ніж від попередньої.

Закриття фірми – це ситуація, за якої ціна товару менша відмінімального рівня середніх змінних витрат на йоговиготовлення, і виробництво зупиняється.

Земельна рента – це окремий випадок економічної ренти,тому що являє собою дохід від використання землі та іншихприродних ресурсів, пропозиція яких обмежена (інакше кажучи,це плата за використання цих ресурсів).

Землекористування – це система господарського та іншоговикористання землі, що склалася у країні під дією об’єктивнихчинників або запроваджена державою.

Землеволодіння – це фактичне володіння землею на певнихюридичних засадах, що зумовлюють відповідні права таобов’язки землевласників. Землеволодіння базується нареальній наявності землі й певній суспільній формі володіння(власність на землю чи її оренда) нею.

Злиття – це об’єднання двох компаній, за якого створюєтьсянова фірма, а попередні припиняють своє існування.

Змінні витрати (VC – Variable Cost) – це вартість зміннихресурсів, які використовують для виробництва заданого обсягупродукції, тому ці витрати залежать від випуску продукції.

Зовнішньоторговельне сальдо – це різниця вартісних обсягівекспорту та імпорту.

Зовнішньоторговельний оборот – це сума вартісних обсягівекспорту та імпорту.

Імпорт – це купівля та ввезення товару з�за кордону.

338

Імпортна квота – це обмеження обсягу товарів, які може бутиімпортовано за певний період часу.

Карта кривих байдужості – це засіб зображення перевагспоживача, що відповідають різному рівневі задоволення потреб.

Картель – це об’єднання фірм, які узгоджують свої рішеннящодо цін та обсягів пропозиції продукції так, ніби вони злилисяв чисту монополію.

Конкуренція – це змагання між економічними суб’єктами закращі умови придбання ресурсів і продажу товарів, щоботримати вищий прибуток, інші вигоди.

Концентрація виробництва – це зосередження засобіввиробництва, працівників і обсягів виробництва на великихпідприємствах.

Концентрація капіталу – це збільшення обсягу капіталузавдяки капіталізації доходів.

Корисність – це рівень задоволення, яке отримує особа відспоживання товару (послуги) або від зайняття якоюсьдіяльністю.

Короткостроковий період – це період часу, протягом якогодеякі фактори виробництва є незмінними.

Корпорація – це організаційно�правова форма підприємства,відокремлена від конкретних осіб, що нею володіють, іфункціонує у вигляді акціонерного товариств.

Кредитна система – це сукупність кредитно�розрахунковихвідносин, форм і методів кредитування, а також системавалютно�фінансових установ.

Крива байдужості – це крива, кожна точка якої відображаєальтернативні набори товарів, що пропонують однаковий рівеньзадоволення потреб споживача.

Кутова рівновага – це рівновага споживача, за якої він будемаксимізувати свої уподобання, зупинившись на придбані лишеодного товару.

Лінія бюджетних обмежень – це ті ринкові кошики з товарівХ і Y, які бюджет споживача дає змогу йому придбати.

Макроекономіка – це галузь економічної науки або частканаціонал�економії, яка вивчає поведінку народного

339

господарства як єдиного цілого в контексті аналізу глобальнихринків та їхніх взаємозв’язків.

Маржа – це різниця між процентною ставкою за наданийбанком кредит і ставкою, яку сплачує банк за куплені ресурси.

Мета фірми – це одержання максимальної величиниекономічного прибутку за певний період.

Міжнародна торгівля – це процес купівлі і продажу, щоздійснюється між покупцями, продавцями і посередниками врізних країнах.

Міжнародна рівновага для моделі з двома країнами перебуваєв точці, в якій крива попиту на імпорт однієї країниперетинається з кривою пропозиції експорту другої.

Мита є акцизними податками на імпортні товари; їх можутьвводити, щоб одержати дохід чи захист.

Фіскальні мита, як правило, застосовуються щодо виробів,які не виробляють всередині країни (наприклад, для Українице кава і банани). Ставки фіскального мита в основномуневеликі, і їхньою метою є забезпечення державного бюджетуподатковими надходженнями.

Протекціоністські мита призначені для захисту місцевихвиробників від іноземної конкуренції. Хоча протекціо�ністські мита, як правило, недостатньо високі дляприпинення імпорту іноземних товарів, вони все ж такиставлять іноземного виробника в невигідне конкурентнестановище при торгівлі на внутрішньому ринку.

Мікроекономіка – це наука, яка вивчає взаємодію окремихекономічних суб’єктів та досліджує механізм функціонуванняконкретних ринків.

Монополістична конкуренція – це така ринкова ситуація, заякої відносно велика кількість невеликих виробників пропонуєсхожу, але не ідентичну продукцію.

Монополія – це окремі могутні підприємства абооб’єднання декількох підприємств, які виробляють переважнукількість певної продукції, завдяки чому впливають на процесціноутворення і привласнюють високі (монопольні)прибутки.

340

Надлишок споживача (або споживчий надлишок заМаршаллом) – це різниця між тим, скільки споживач згодензаплатити за благо, і тим, скільки він реально за нього сплачує.

Недосконала конкуренція – це тип ринкової структури, якийхарактеризується обмеженою кількістю продавців, утрудненимабо відсутнім вільним входженням на ринок.

Нееластичний попит – це такий попит, при якому процентназміна величини попиту менша за процентну зміну ціни, тобтопри зміні ціни на 1% величина попиту змінюється менше, ніжна 1%.

Нижній рівень ціни – це мінімальна ціна, яку встановлює уряд,що перевищує ціну рівноваги.

Номінальна процентна ставка – це ціна грошової позики, щовизначається як відношення річного доходу, отриманого напозичковий капітал, до суми позики без урахування зміни рівняцін під тиском інфляційного процесу.

Нормальний прибуток – це плата за виконання підприємцемпідприємницьких функцій.

Обмеження фірми в досягненні мети – це продуктивністьфакторів виробництва, витрати виробництва, ціна продукції тапопит на неї.

Одинична еластичність попиту існує тоді, коли і ціна, івеличина попиту змінюються на однаковий процент.

Одноосібне господарство – це підприємство, власникамиякого є одна особа або одна сім’я, які отримують весь дохід інесуть весь ризик від бізнесу.

Олігополія – це галузь, в якій більшу частину продажуздійснює кілька великих фірм, кожна з яких спроможнавпливати на ринкову ціну власними діями.

Партнерства (товариства) – це організаційно�правова форма,за якої окремі особи об’єднують свої ресурси для ведення справі спільно керують ними.

Підприємство – це організаційно відокремлена й економічносамостійна ланка національного господарства, що спеціалізу�ється на виготовленні продукції, виконанні робіт і наданніпослуг.

341

Похідний попит – це попит на виробничий ресурс, якийзалежить від попиту на продукт, при виробництві якого йоговикористовують.

Попит – це бажання і здатність покупців купувати певніобсяги тих чи інших благ за певними цінами. Базою длявиникнення попиту є потреби споживачів.

Поглинання – це злиття двох компаній, за якого одна компаніякупує другу і здійснює контроль над нею.

Постійні витрати (FC – Fixed Cost) – це витрати, що незалежать від обсягів виробництва продукції. Вони існуютьнавіть тоді, коли продукцію зовсім не виробляють.

Правило найменших витрат – це умова, за якої витратимінімізуються в тому випадку, якщо кожна грошова одиниця,яку витрачають на кожний ресурс, дає однакову віддачу –однаковий граничний продукт (МР).

Правило максимізації прибутку – при придбанні ресурсівна конкурентних ринках фірма максимізує свій прибуток затакого поєднання різних ресурсів, за якого кожний ресурс,який бере участь у виробництві продукту, витрачається в такійкількості, за якої його ціна дорівнює граничній дохідності цьогоресурсу.

Правило мінімізації затрат – це витрати на виробництво будь�якого обсягу продукту мінімальні, якщо кожний потрібний длявиробництва продукту ресурс купують в кількості, для якоїграничний продукт у розрахунку на грошову одиницю вартостікожного ресурсу є однаковим.

Прибуток економічний (чистий) – це форма прибутку, який єдодатковим доходом підприємця внаслідок його ефективноїдіяльності у певній галузі.

Природна монополія – це ринкова ситуація, за якої запит напевний товар чи послугу найкраще задовольняє одна або кількафірм.

Приватна власність – це закріплення права контролюекономічних ресурсів і життєвих благ за окремими людьми абоїхніми групами.

342

Пропозиція – це обсяг товарів та послуг, який виробникихочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певнийпроміжок часу.

Процент або ставка (норма) процента є вихідною категорієюпозичкового капіталу. Його визначають як ціну за використанийресурс (грошовий капітал); плату за користування наданоювартістю або корисністю позичкового капіталу.

Продукт: сукупний (ТР), середній (АР), граничний (МР).Сукупний продукт змінного фактора виробництва – обсягвипуску продукції, що припадає на певну кількість цьогофактора виробництва. Середній продукт – обсяг випускупродукції, що припадає на одиницю змінного факторавиробництва. Граничний продукт – приріст загального обсягувипуску продукції, здобутий завдяки збільшенню використаннязмінного фактора виробництва на одну додаткову одиницю занезмінної величини всіх інших факторів виробництва.

Раціональне ведення господарства – це використанняпевної кількості обмежених ресурсів для одержаннянайбільшого сукупного обсягу виробництва потребує, щоббудь�який конкретний товар виробляла та країна, в якоїнижчі альтернативні витрати, або, іншими словами, яка має усвоєму розпорядженні порівняльні переваги.

Реалізація активів – це продаж частини компанії іншій фірмі.Рента – це особливий вид відносно сталого доходу,

безпосередньо не пов’язаного з підприємницькою діяльністю.У зв’язку з цим розрізняють абсолютну і диференціальну ренти.

Рентні стосунки – це стосунки між економічними суб’єктамистосовно використання у виробництві фактора землі йодержання доходу у формі ренти.

Ринок – це економічні відносини, які виникають у процесітоварно�грошових взаємозв’язків виробництва і споживання,обслуговування потреб пропозиції і попиту.

Ринковий кошик – це набір одного або декількох типів товарівдля споживання їх протягом певного часу.

Рівновага споживача – це такий набір товарів, якиймаксимізує корисність при заданому бюджетному обмеженні.

343

Ринкова структура – це умови, за яких здійснюється ринковаконкуренція.

Ринок цінних паперів – це ринок, який забезпечуєдовгострокові потреби у фінансових ресурсах шляхом обігу наньому акцій, облігацій, депозитних сертифікатів, казначейськихзобов’язань та похідних від них.

Ринкова ціна – це ціна, яка встановлюється на ринку.Середня виручка – це відношення сукупної виручки до

кількості проданої продукції.Складні проценти – це проценти, які нараховуються не тільки

на первісну суму внеску, а й на всю суму процентів, щонакопичилися за певний період.

Споживчий вибір – це рішення на підставі уподобань, ціниблаг та доходів споживача для максимізації задоволення йогопотреб.

Споживчий надлишок – це різниця між максимальною сумою,яку споживач був готовий заплатити за кількість товару, на якувін вивляє попит, і фактично заплаченою сумою.

Сукупна виручка – це загальна виручка від продажу всьогообсягу продукції.

Теорія взаємного попиту – це ціна імпортного товарувизначається через ціну товару, який потрібно експортувати,щоб сплатити імпорт; тому остаточне співвідношення цін підчас торгівлі визначається внутрішнім попитом на товари вкожній з країн, що торгують.

Умови торгівлі (коефіцієнт міжнародного обміну) – цеспіввідношення експортних і імпортних цін певного товару,країни загалом, групи країн.

Уподобання споживача – це система цінностей людини щодоблаг; це ранги, які споживач встановлює для альтернативнихваріантів задоволення своїх потреб.

Фактори виробництва (ресурси) – це блага, що потрібнопридбати підприємству для забезпечення випуску інших благ– готової продукції. До факторів виробництва відносять землю,працю, капітал, підприємницький хист, інформацію.

344

Фірма – це господарська організація, що перетворює вихідніресурси на кінцевий продукт шляхом оптимальногокомбінування факторів виробництва для отримання прибутку.

Централізація капіталу – це збільшення розмірів капіталувнаслідок об’єднання або злиття раніше самостійних капіталів.

Цінова дискримінація – це призначення продавцем різнихцін за різну кількість того самого товару або на різних ринках,які не відображають відмінностей у витратах.

Цінова еластичність попиту – це поняття, яке характеризуєступінь зміни кількості продукту, який купують, на зміну цінина нього.

Ціна рівноваги – це ціна, що встановлюється приврівноваженні попиту і пропозиції.

345

БІБЛІОГРАФІЯ1. Аналітична економія: макроекономіка і мікроекономіка:

Навчальний посібник.: У 2 кн. – Кн. 1: Вступ до аналітичної економії.Макроекономіка / За ред. С. М. Панчишина і П. І. Островерха. – 4�тевид. випр. і допов. – К: Знання, 2006. – 723 с.

2. Aналітична економія: макроекономіка і мікроекономіка: Підручник:у 2�х кн./С. М. Панчишина, П. І. Островерха. – Кн. 2: Мікроекономіка. –К.: Знання, 2010. – 437 с.

3. Андреюк Н. В. Мікроекономіка. Основи теорії та практикум: Навч.�метод. посіб./ Н. В. Андреюк, Л. В. Кузнецова, Н. М. Салатюк. – К.: НУХТ,2010. – 408 с.

4. Ачкасов А. Є. Мікроекономіка. Тренінг�курс: Навч. посіб./А. Є. Ач�касов, І. А. Островський, С. Б. Тимофієва. – Харків.: ХНАМГ. 2012. – 247 с.

5. Базилевич В. Д. Макроекономіка: підручник / В. Д. Базилевич,К. С. Базилевич, Л. О. Баластрик; [за ред. В. Д. Базилевича]. – 4�те вид.,перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 743 с.

6. Базилевич В. Д. Мікроекономіка: Практикум: Навч. посіб. /В. Д. Базилевич, К. С. Базилевич. [ За ред. В. Д. Базилевича]. – 3�тє вид.,стер. – К.: Знання, 2012. – 491 с.

7. Базілінська О. Я. Макроекономіка: Навчальний посібник /О. Я.Базілінська. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 442 с.

8. Базілінська О. Я. Мікроекономіка: Навч. посіб. / О. Я. Базілінська,О. В. Мініна. [За ред. Базілінської О. Я.].– 3�те вид. випр. – К.: Центручбової літератури, 2009. – 352 с.

9. Башнянин Г. І. Генеза ринкової економіки (політекономія,макроекономіка, мікроекономіка, економічний аналіз, економікапідприємства, менеджмент, маркетинг, фінанси банка, інвестиції,біржова діяльність): терміни, поняття, персоналії) / За ред. д.е.н., проф.Г. І. Башнянина і В. С. Іфтемінчука. К.: Магнолія плюс, 2004. – 688 с.

10. Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі /М. Блауг. / Пер. зангл. І. Дзюб. – К.: Вид�во Соломії Павличко «Основи», 2001. – 670 с.

11. Богиня Д. П. Основи економіки праці: Навч. посіб. / Д. П. Богиня,О. А Грішнова. – 3�тє вид., стер. – К.: Знання�Прес, 2002. – 313 с. – (Вищаосвіта XXI століття).

12. Васильченко В. С. Державне регулювання зайнятості: Навч.посібник. /В. С. Васильченко. – К.: КНЕУ, 2003. – 252 с.

13. Верховода Л. Підприємництво. Нові форми господарювання //Економіка України, 2002. – №10. – 452 с.

14. Гальчинський А. С. Основи економічної теорії: Підручник. /А. С. Гальчинський, П. С. Єщенко, Ю. І. Палкін. – К.: Вища шк., 2007. – 471 с.

346

15. Гронтковська Г. Е. Мікроекономіка: Практикум: Навч. пос./Г. Е. Гронтковська, А. Ф. Косік. – 3�тє вид.стереотип�К.: Центр учбовоїлітератури, 2010. – 418 с., Розділ 4–6.

16. Екологія. Підручник / С. І. Дорогунцов, К. Ф. Коценко, М. А. Хве�сик та ін. – К.: КНЕУ, 2005. – 371 с.

17. Економічна теорія: макро� і мікроекономіка / За ред. З. Ватама�нюка і С. Панчишина. – К.: Видавничий Дім «Альтернативи», 2001. – 606 с.

18. Економічна теорія. Мікроекономіка: Підручник./За ред.В. Тарасевича. – К.:Знання, 2012. – 134 с. – Розділ 1.

19. Економічна теорія: політекономія: практикум: Навч.посіб./ За ред.В. Д. Базилевича. – 2�ге вид., стер. – К.: Знання, 2013. – 494 с., глава 7–10.

20. Загальна економіка: Підручник / І. Ф. Радіонова та ін., за ред.І. Ф. Радіонової. – 6�те вид. доп. і перероб. – Кам’янець – Подільський,Аксіома, 2008. – 256 с.

21. Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій та вправи [Текст] : навч.посібник / А. О. Задоя. – 3. вид., випр. – К. : Товариство «Знання», КОО,2003. – 211 с.: рис. – Бібліогр.: с. 211.

22. Закон України «Про оплату праці» №108/95�ВР від 24.03.1995 р.23. Иванов А. С. Мировая энергетика в конце первого десятилетия

XXI века / А. С. Иванов, И. Е. Матвеев // Рос. внешнеэконом. Вести. –2010. – №11. – С. 11–28.

24. Кириленко В. І. Мікроекономіка: Навч. посібник для студентівеконом. спец. вузів. /В. І. Кириленко. – К: Таксон, 2001. – 334 с.

25. Косік А. Ф. Мікроекономіка: Навч. посіб. / А. Ф. Косік, Г. Е. Гронт�ковська. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 438 с.

26. Краснікова Л. І. Практикум з мікроекономіки: Тести, проблеми,ситуації, вправи: Навч. посіб./ Л. І. Краснікова, І. Г. Лук’яненко. – К.:Вид. дім «Киево�Могилянська академія», 2005. – 317 с.

27. Крупка М. І. Основи економічної теорії: Підручник. / М. І. Крупка,П. І. Островерх, С. К. Реверчук. – К.: Атіка, 2001. – 344 с.

28. Кушнір В. С. Мікро� та макроекономіка: Підручник. /В. С. Кушнір.– К.: Инкос, 2006. – 255 с.

29. Лісовицький В. М. Мікроекономіка: Навч. посіб. / В. М. Лісо�вицький. 3�тє вид., перероб. і допов. – К.: Кондор. – 2007. – 167 с.

30. Лобачова Є. Н. Економічна теорія : Підручник у 2�х частинах. /Є. Н. Лобачова. – Львів: ЛЄФ. – 2012. – 557 с.

31. Мельник А. Ф. – Державне регулювання економіки. /А. Ф. Мель�ник. – К.: Знання, 2004. – 358 с.

32. Мікроекономіка. Навчальний посібник. / Укл. В. В. Бугас, Н. М. Люб�ченко. – К.: КНУТД, 2005. – 120 с.

33. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник для студентів екон.спец. закл. освіти: у 2 ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін. ; Зазаг. Ред. С. Будаговської. – К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи»,2001. – 517 с.

347

34. Мікроекономіка : Підручник / [А. П. Наливайко, Л. А. Азьмук,П. Г. Банщиков та ін.] ; за наук. ред. А. П. Наливайка. – К.: КНЕУ, 2011. –446 с.

35. Наріжна Л. Д. Мікроекономіка в схемах: Навчальний посібник длясамостійної роботи студентів./ Л. Д. Наріжна, Л. Н. Пономарьова. – К:Центр навчальної літератури, 2007. – 160 с.

36. Основи економіки праці: Навч. посіб. – К.: Прес, 2000. – 313 с. –(Вища освіта XXI століття).

37. Павленко І. М. Мікроекономіка: Навч. посіб. /І. М. Павленко. – К.:Центр учбової літератури, 2006. – 288 с.

38. Панчишин С. М. Макроекономіка: Навч. посіб. / С. М. Панчишин.Вид. 3�тє, стереотипне. – К.: Либідь, 2005. – 616 c.

39. Панчишин С. М. Макроекономіка: Тести і задачі. / С. М. Панчишин.– К.: Либідь, 2002. – 216 с.

40. Поплавська Ж. В. Мікроекономіка: Теорія і практика управлінськоїекономіки: Навч. посіб./ Ж. В Поплавська, О. Й. Криса. – 2�ге вид., перер.і доповн. – К.: Алерта, 2012. – 272 с.

41. Ринкова економіка: теоретико�практичні проблеми становлення вУкраїні /За редакцією професора Г. І. Башнянина/ – К.: ІСДО, 2006. – 382 с.

42. Рудий М. М. Мікроекономіка: Навч. посіб. / М. М. Рудий, В. В. Жебка.– К.: Центр учбової літератури, 2008. – 360 с. Тема 6–7.

43. Савченко А. Г. Макроекономіка: Підручник. /А. Г. Савченко. – К.:КНЕУ, 2005. – 441 с.

44. Стасюк І. В. Мікроекономіка: Навч. пос. для студ. економ. спец. /І. В. Стасюк. – Львів, «Афіша», 2004. – 230 с.

45. Стеблій Г. Я. Мікроекономіка: Навч. посіб. /Г. Я. Стеблій. –К.:Центр учбової літератури, 2007. – 221 с.

46. Державне регулювання економіки : навч. посіб. / [ Чистов С. М.,Никифоров А. Є., Куценко Т. Ф. та ін. ]. – 3�вид., без змін. – К. : КНЕУ,2006. – 440 с.

47. Уфімцева О. Ю. Мікроекономіка. Курс лекцій: Підручник. /О. Ю. Уфімцева. – Дніпропетровськ.: ПДАБА, – 2012. – 174 с.

48. Янків М. Д. Попит, пропозиція та ціна на ринку сільськогоспо�дарської продукції: Навч. посібн. / М. Д. Янків, Є.Й. Майовець,С.К. Реверчук [за ред. С.К. Реверчука]. – Львів: Діалог, 2002. – 192 с.

49. Microeconomics / Campbell R. McConnell [ et. al.] � 12th Canadianed. McGraw � Hill Ryerson. – 2010. – 424 p.

Інтернетресурси:http://land.gov.ua/zvitnist/statystyka.htmlhttp://www.ukrstat.gov.ua/http://www.amc.gov.uahttp://www.epravda.com.ua/rus/publications/2013/08/15/3900 07/

view_print/http://www.pharmencyclopedia.cоm.ua…/ob�yednan

348

За літературної редакції Ярослава ДовганаВерстка Стефанії Шеремети

Коректура Лідії Левицької

Підписано до друку 17.09.2015 р. Формат 60х42/16.Папір офсетний. Друк офсетний.

Ґарнітура «Petersburg». Умовн. друк. арк. 20.

МІКРОЕКОНОМІКА

Навчальний посібник

У посібнику використанокнижково�журнальний папір Cremy

вторинної переробки

Оверченко Валентина Іванівна – спеціаліст вищої категорії, викладач�методист (передмова, розділи 5, 6, 7, 8, 9, глосарій, бібліографія).

Мажак Зоряна Михайлівна – магістр з міжнародної економікита туризму, майстер виробничого навчання

(розділи 1, 2, 3, 4, 12, глосарій, бібліографія).

Софій Мар’яна Ігорівна – магістр з міжнародної економіки(розділи 10, 11, 13, 14, глосарій, бібліографія).

Наукове редагуваннякандидата педагогічних наук, доцента

Оксани Леонідівни АНУФРІЄВОЇ

Видавництво «ЛілеяНВ»А/С 250

вул. Незалежності, 18/2м. Івано�Франківськ, 76018e�mail: lileyanv@gmail.com

Свідоцтво ІФ №8 від 28.12.2000 р.