ТРЕТЕЙСЬКИЙ СУД

при АСОЦІАЦІЇ «УКРАЇНСЬКА ТРЕТЕЙСКА СПІЛКА»

65011, Одеса, вул. Троїцька, 18, офіс 5, тел. (048) 7439504

www.sud-ua.com

__________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

м. Одеса 30 листопада 2009 р.

Справа № А0001

Постійно діючий третейський суд при Асоціації "Українська Третейська Спілка" у складі:

головуючий суддя Агєєв Віктор Миколайович

суддя-доповідач Болдирєв Марк Ремович

суддя Кешкентій Денис Володимирович

при секретарі Дібров Сергій Миколайович

(склад третейського суду визначений угодою сторін)

за участю представників сторін:

від позивача Торгівельно-виробнича фірма «Інтерон» (логін в системі www.sud-ua.net :

interon): А.Прохоровський (за Статутом),

від відповідача АІФК «Укрпривінвест» (логін в системі www.sud-ua.net : aifk): Альхіменок О.М.

(за довіреністю),

розглянув справу за позовом :

Торгівельно-виробнича фірма «Інтерон» (товариство з обмеженою відповідальністю за

участю іноземного капіталу) (ЄДРПОУ 05247113)

до АІФК «Укрпривінвест» (ЄДРПОУ 21561286)

про зобов’язання АІФК «Укрпривінвест» здійснити реєстрацію прав власності на цінні

папери ТОВ ТВФ «Інтерон» До третейського засідання позивач подав уточнення до позову.

Справа розглядалася 30 листопада 2009 р., з використанням засобів відео-конференції, під час

третейського розгляду складався Протокол третейського розгляду.

Місцем третейського розгляду відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про третейські суди" є

м. Одеса

І. Висновок про компетенцію третейського суду, обсяг його повноважень за третейською

угодою.

Спір що розглядається, є цивільно-правовим споров, в якому предметом самого спору є

обов'язок вчинення відповідачем певних дій.

Цей спір не є спором між господарським товариством та його учасником, а також не є

спором між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств.

Предметом спору не є вирішення питань щодо прав та обов'язків третіх осіб, в матеріалах

справи немає даних які б давали можливість дійти висновку про наявність такого спору. Якщо

між будь-якою стороною і будь-якою третьою особою виникне спір щодо наявності тих чи

інших прав, із яких виходить суд в цьому рішенні, то вказаним суб'єктам належить самостійно

вирішити спір, що виник поміж ними, і в такому випадку результат вирішення такого спору

може бути нововиявленою обставиною щодо цієї справи, рішення по якому само по собі не

перешкоджає третім особам в здійсненні їх прав та не покладає на них яких-небудь обов'язків.

Між сторонами спору наявна третейська угода, в якій визначена компетенція суду, що розглядає

цей спір. Склад суду визначений окремою угодою сторін.

Отже на підставі вищенаведеного, третейський суд приходить до висновку що вирішення

заявленого позову належить до компетенції третейського суду.

II. Підготовче провадження, виклад позовної заяви, відзиву на позовну заяву,

заяв, пояснень, клопотань сторін та їхніх представників, інших учасників третейського

розгляду.

17 листопада 2009 року до постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Українська

третейська спілка» електронною поштою надійшов позов Торгівельно-виробничої фірми

«Інтерон» (ТОВ за участю іноземного капіталу) до Акціонерної інвестиційно-фінансової

компанії «Укрпривінвест» підписаний електронним підписом ТОВ «Інтерон», що

підтверджується відповідним сертифікатом ЦСК ТОВ «Український сертифікаційний центр» від

16.11.2009 р.

Разом з позовом додано заяви про приєднання до третейської угоди між Асоціацією «Українська

третейська спілка» та іншими, в якій зазначено що сторони погоджуються з умовами розгляду

спорів у Третейському суді, сторонам відомо склад суддів, регламент, Положення про

третейський суд, підтверджено сплату третейського збору. Сторонами угодою від 16 листопада

2009 р встановлено умови формування складу Третейського суду – колегія з 3-х суддів. Місце

розгляду справи – Одеса, Україна.

Ухвалою голови Третейського суду від 17 листопада 2009 року призначено для колегіального

розгляду позов, затверджено склад колегії суддів.

Ухвалою Третейського суду від 20 листопада 2009 року відкрито провадження у справі

№А0001, призначено судове засідання.

30 листопада 2009 року Сторонами подано заяви про зміну судді Василенко Ю.О. на суддю

Агєєва В.М. в призначеній колегії суддів, що розглядає справу. Заяви подано за згодою сторін.

У судовому засіданні встановлено, що позивач звернувся до третейського суду з позовною

заявою в якій просив:

«Зобов’язати АІФК «Укрпривінвест» (код за ЄДРПОУ 21561286) переоформити право

власності на цінні папери на користь ТОВ ТВФ «Інтерон» (заставодержателя ЄДРПОУ

05247113) а саме:

• 2447120 штук акцій номіналом 0,25 грн., що належать ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»

(заставодавцю, ЄДРПОУ 00291013) у ЗАТ «Перемога-ЗІБ» (ЄДРПОУ 30152835);

• 2820040 штук акцій номіналом 0,25 грн., що належать ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»

(заставодавцю, ЄДРПОУ 00291013) у ЗАТ «Перемога-ТВЗ» (ЄДРПОУ 30081534);

• 2441200 штук акцій номіналом 0,25 грн., що належать ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»

(заставодавцю, ЄДРПОУ 00291013) у ЗАТ «Перемога-ЗІБ» (ЄДРПОУ 30152840).»

До початку третейського розгляду, позивач електронною поштою направив до третейського

суду заяву, підписану єлектронно-цифровим підписом позивача, якою змінив предмет позову,

таким чином, що вимоги позивача на момент початку третейського розгляду були визначені

наступним чином:

«Зобов’язати АІФК «Укрпривінвест» (код за ЄДРПОУ 21561286) переоформити право

власності на цінні папери на користь ТОВ ТВФ «Інтерон» (заставодержателя ЄДРПОУ

05247113) а саме:

1. 2447120 штук акцій номіналом 0,25 грн., що належать ВАТ «Ірпінський комбінат

«Перемога» (заставодавцю, ЄДРПОУ 00291013) у ЗАТ «Перемога-ЗІБ» (ЄДРПОУ 30152835);

2. 2820040 штук акцій номіналом 0,25 грн., що належать ВАТ «Ірпінський комбінат

«Перемога» (заставодавцю, ЄДРПОУ 00291013) у ЗАТ «Перемога-ТВЗ» (ЄДРПОУ 30081534);

3. 2441200 штук акцій номіналом 0,25 грн., що належать ВАТ «Ірпінський комбінат

«Перемога» (заставодавцю, ЄДРПОУ 00291013) у ЗАТ «Перемога-БМ» (ЄДРПОУ 30152840).»

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що він та ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»

04 жовтня 2000 р. уклали договір, названий в ньому самому як «Договiр №4/10-316 про заставу

цiнних паперiв», в якому були передбачені умови, за якими предмет застави, що представляв

собою вищезазначені цінні папери, переходить у власність позивача, у випадку, якщо ВАТ

«Ірпінський комбінат «Перемога» не виконає своїх обов'язків за договором названим «Договір

№АР/Л-09/99» від 04 листопада 1999 року.

Посилаючись на умови зазначеного договору застави, позивач, на підставі невиконання ВАТ

«Ірпінський комбінат «Перемога» свої обов'язків за договором №АР/Л-09/99, прийняв рішення

звернути стягнення на зазначені цінні папери шляхом привласнення їх у свою власність. При

цьому позивач вважає, що він мав на це право, оскільки такий спосіб звернення стягення на

заставлене майно прямо передбачений зазначеним договором, що іменований «Договiр №4/10-

316 про заставу цінних паперів».

З цією метою він звернувся до відповідача, який є, як вважає позивач, реєстратором зазначених

цінних паперів, з вимогою внесення відповідних змін до реєстру, які відображали б, що ці цінні

папери належать на праві власності позивачу, а не ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога».

Як зазначає в своїй позовній заяві позивач, він 11 листопада 2009 р. звернувся до відповідача з

вимогою внести відповідні зміни в реєстр власників зазначених цінних паперів, а відповідач

відмовився вносити відповідні зміни записів. Як стверджує позивач, відповідач посилався на те,

що внесення таких змін без підпису тієї особи, що була заставодавцем, протиричіть

законодавству.

На підтвердження своїх доводів щодо заяви відповідачу 11 листопада 2009 р. вимоги про

внесення змін щодо даних власника вказаних цінних паперів, позивач надав документ датований

11 листопада 2009 р., в якому вимагає від відповідача внести відповідні зміни до реєстру

відносно даних власника цінних паперів, що зазначені в позовній заяві.

На підтвердження своїх доводів про відмову відповідача виконати вказані дії, позивач надав

документ, підписаний представником відповідача, направлений позивачу і датований 16

листопада 2009 р., в якому відповідач стверджує, що переоформлення вказаних цінних паперів

виключно на підставі заяви позивача, суперечить Закону України "Про цінні папери і фондовий

ринок", а також Положенню про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів,

затвердженому рішенням №1000 ДКЦПФР від 17 жовтня 2006 р.

З обставин, що наведені в позовній заяві, позивач дійшов висновку про порушення свого права

не те, щоб записи в реєстрі відповідали правовому стану цінних паперів, а відмову відповідача

здійснити відповідні зміни позивач сприймає як порушення свого вищезазначеного права та

загрозу своєму праву власності.

Як доказ своїх доводів про наявність боргу заставодавця перед ним як перед заставодержателем,

позивач надав серед іншого документ, який іменовано як "Постанова Вищого господарського

суду України від 05 серпня 2009 року по справі № 111/14б-03/3-06/11", в якому inter alia

встановлена наявність невиконаних з боку боржника ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»

зобов'язань перед позивачем по договору № АР/Л-09/99 від 04 листопада 1999 р.

Відповідач, отримавши позовну заяву та додані до неї докази, надіслав третейському суду

електронною поштою зі своїм цифровим підписом свої заперечення, в яких він заявив, що не

може зареєструвати власність позивача, оскільки, на його думку, для цього необхідна наявність

принаймні ще одного правочину в формі передавального розпорядження, яким боржник

позивача передавав би позивачу акції, або судового акту, яким було б встановлено право

власності позивача на ці акції. Відповідач висловив позицію, що в іншому випадку був би

порушений Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок", а також Положення про

порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затверджене Рішенням № 1000

ДКЦПФР від 17.10.2006 року.

Під час третейського розгляду представник позивача свою позицію підтримав в повному обсязі,

залишаючись на позиції викладеної в позовній заяві. Представник відповідача на початку

третейського розгляду підтримав свій відзив на позовну заяву , однак в дебатах зазначив що він

згодний з вимогами позивача, і, якщо третейський суд їх задовольнить, то він

(відповідач) виконає відповідне рішення третейського суду.

III. Встановлені обставини справи, підстави виникнення спору, докази, на підставі

яких прийнято рішення, мотиви, з яких третейський суд відхилив доводи, докази та

заявлені під час третейського розгляду клопотання сторін, а також норми

законодавства, якими керувався третейський суд при прийнятті рішення. Вивчивши з відповідною ретельністю матеріали справи, заслухавши з належною увагою доводи

сторін, і всебічно обговоривши суть спору, третейський суд прийшов до рішення, виходячи з

наступного:

Третейський суд не займається вирішенням питання щодо дійсного існування невиконаних

боргових зобов'язань вищезазначеного боржника перед позивачем, оскільки відповідач цю

обставину не оспорював, а як доказ такої наявності позивачем було надано чинне судове

рішення, в якому позивач та його боржник були сторонами, а отже внаслідок res judicata спір

щодо наявності цієї обставини між сторонами такого судового акту неможливий. В зв'язку з цим

суд приймає наявність зазначеної обставини як наперед встановлену.

В цій справі суд не розглядає питань, які можуть бути предметом спору позивача або

відповідача з третіми особами, в тому числі питань корпоративного характеру.

Розглядаючи цю справу, третейський суд на підставі наявних в справі матеріалів робить

висновки тільки щодо питань, які були поставлені перед третейським судом позивачем, оскільки

суд не вправі самостійно формулювати предмет позову та винаходити способи захисту інтересів

позивача, а також займатися відшукуванням будь-яких обставин, на які не посилались сторони

спору або самостійно шукати докази що підтверджують наявність цих обставин.

Отже, суд розглядаючи цю справу тільки на підставі тих матеріалів, що йому представлені

сторонами, з застосуванням наслідків, передбачених законодавством України на момент

підписання документа, датованого 04 жовтня 2000 р. повинен вирішити питання: чи має

позивач право вимагати від відповідача відображення права власності на вказані в позовній

заяві цінні папери в реєстрі без наявності передавального розпорядження колишнього

власника цих цінних паперів, а також без наявності судового акту, яким би було

встановлено право власності позивача на ці цінні папери, і не вступаючи в спір з будь-ким

щодо такого права власності? В спорі що розглядається, законодавством, що має бути застосоване до вказаних правовідносин

щодо виникнення права власності на вищезазначені цінні папери, є законодавство України

станом на дату укладення договору, зазначеного в цьому рішенні як «Договiр №4/10-316 про

заставу цінних паперів», зокрема Цивільний кодекс УРСР (1963 р.) станом на 04 жовтня 2000р.

Згідно ст. 189 Цивільного кодексу УРСР (1963 р) спочатку було передбачене імперативне

правило, згідно якого звернення стягнення на закладене майно могло бути здійснене тільки і

виключно за рішенням суду. Однак в в 1993 р., тобто до моменту укладення договору, що

досліджується, дія цієї статті була припинена Законом України «Про внесення змін і доповнень

до деяких законодавчих актів України» від 05 травня 1993 р., (був опублікований в газеті "Голос

України" від 12 червня 1993 р. та в "Відомостях Верховної Ради України" від 29 червня 1993 р.)

в зв'язку з прийняттям Закону України "Про заставу". Таким чином, станом на 04 жовтня 2000 р.

імперативне правило статті 189 Цивільного кодексу УРСР (1963 р.) було замінене на

диспозитивне правило ст. 20 Закону України "Про заставу", яким встановлюється звернення

стягнення на предмет застави за рішенням суду, якщо інше не передбачено договором. З такої

зміни закону очевидна пряма воля законодавця дозволити звернення стягнення на предмет

застави без судового розгляду, наприклад, в порядку самозахисту права. При тому законодавець

встановив, що воля власника такого об'єкту вже зазначена в самому договорі застави, а момент

переходу права власності в такому договорі може бути визначений на розсуд сторін такого

договору, в тому числі і моментом будь-якої події, наприклад, прострочення сплати боргу.

Законодавство, що має бути застосованим щодо дій, які Позивач в своїй позовній заяві вимагає

здійснити від Відповідача, є законодавство України на момент виникнення таких вимог, тобто,

як це вбачається з мотиваційної частини цього рішення — на 11 листопада 2009 року, є Закон

України «Про цінні папери та фондовий ринок», в тому числі і його стаття 9, яка встановлює

неможливість обмеження обігу та розпорядження цінними паперами жодними іншими

нормативно-правовими актами, крім законів.

З вказаного вбачається, що самі собою правила Положення, що згадано вище, можуть

обмежувати дії як тримача реєстру, так і будь-якого іншого суб'єкта, в тому числі позивача,

виключно з підстав, що прямо вказані в законі.

Ці правила не можуть створювати жодних додаткових обмежень, а у випадку, якщо такі

додаткові обмеження встановлені вказаним Положенням, воно в саме цій частині ipso sui не

повинно застосовуватися як таке, що суперечить закону, зокрема ст. 9 Закону України "Про

цінні папери і фондовий ринок".

Вказаний в цьому рішенні документ, поіменований "Договір №4/10-316 про заставу цінних

паперів" містить текст, що вказує на виникнення комплексу правовідносин, який передбачає, що

у випадку певних зобов'язань одна із сторін цього договору має переважне перед іншими

кредиторами цієї ж особи право звернути стягнення на певне майно, що дозволяє кваліфікувати

цей документ як екземпляр договору застави.

Як вбачається з документу, що поіменований як «Договір №4/10-316 про заставу цінних

паперів», останній містить текст угоди, відповідно до якої предмет застави переходить у

власність заставодержателя у випадку настання певної події, а саме: невиконання забезпечених

заставою боргових зобов'язань.

З вищенаведеного третейський суд робить висновок, що між позивачем і та іншою особою,

зазначеною в описовій частині документа, поіменованого як «Договір №4/10-316 про заставу

цінних паперів», дійсно був укладений договір застави, в якому, відповідно до ст. 20 Закону

України "Про заставу", було передбачено звернення стягнення на предмет застави шляхом його

простого привласнення заставодержателем. Такий договір в частині переходу права власності на

предмет застави шляхом простого привласнення у випадку невиконання боржником

зобов'язання, в забезпечення виконання якого надана застава, не суперечить законодавству

України, а, отже, тягне за собою юридичні наслідки, в тому числі перехід права власності при

наявності обставини, якою обумовлений такий перехід права власності - невиконання

боржником зобов'язання, в забезпечення виконання якого надана застава.

З зазначеного випливає, що заставодавець по договору, зазначеному в описовій частині цього

рішення і кваліфікованому третейським судом як договір застави, не виконав своїх обов'язків,

які були забезпечені заставою.

Судові рішення, що є чинними, можуть бути доказами по цій справі, що, звісно, не позбавляє

права осіб, які не брали участь у справах, за якими ці рішення були ухвалені, представляти

заперечення щодо обставин, встановлених такими судовими рішеннями, і доводити наявність

обставин, на які вони можуть посилатися в таких запереченнях. Проте в даній справі відповідач

не навів жодних заперечень щодо наявності у позивача незадоволених кредиторських вимог

стосовно заставодавця, які були забезпечені заставою. Тому третейський суд приймає як

доведені усі обставини, викладені в зазначених судових рішеннях, включно з обставиною

наявності у боржника невиконаного боргового зобов'язання, яке було забезпечено заставою

шляхом укладення договору, що розглядається.

Оскільки договором застави було передбачено інший шлях звернення стягнення на предмет

застави, ніж звернення стягнення за рішенням суду, з цього витікає, що позивач мав право

звернути стягнення на цінні папери, що перебували у нього в заставі, шляхом простого їх

привласнення. Для такого акту є достатньою проста заява заставодержателя (тобто позивача)

про наявність у нього волі вважати предмет застави своєю власністю, а також доказів того, що

його волевиявлення пов'язане з визначеною в договорі подією - невиконанням зобов'язань,

забезпечених заставою, і що відповідна подія настала. На момент вчинення таких дій була

чинною презумпція, яка не суперечить законодавству, що діяло раніше: допоки і оскільки не

визнано інше, правочин має вважатися правомірним (ст. 204 Цивільного кодексу України), а

отже треба вважати, що всі його умови є такими що викликають юридичні наслідки. Тому

ніякого судового акту, або волі інших осіб, виявленої в будь-якій формі, в даному випадку не

може вимагатися. З іншого боку, воля власника закладених акцій на те, щоб вони перейшли у

власність позивача при настанні певних обставин по його (позивача) односторонній дії, вже

була виявлена шляхом підписання договору застави саме на таких умовах.

Оскільки воля на те, щоб акції, які були предметом застави, перейшли у власність позивача,

вперше була висловлена позивачем після виникнення у нього кредиторських вимог до

заставодавця 11 листопада 2009 року, то саме з цього моменту він має підстави стверджувати,

що власником вищезазначений цінних паперів є саме він. Це означає, що відповідачу були

надані достатні підстави для того, щоб вимагати змін записів в реєстрі, що відображають

виникнення права власності на вказані цінні папери саме в позивача. Відмова відповідача за

таких обставин дійсно є неправомірною, тому що вона ґрунтується на хибному припущені, що

для виставлення вимоги про реєстрацію переходу права власності на цінні папери ніби то

необхідні надати виключно передавальне розпорядження або судове рішення, проте

законодавство такої вимоги як необхідної не містить.

Оскільки питання про розподіл судових витрат і витрат, пов'язаних з розглядом справи в

третейському суді, Позивачем не було поставлено, суд не розглядає цього питання.

Згідно ст. 9 Регламенту, рішення підлягає опублікуванню на інтернет-сайті Третейського суду.

Відповідно до наведеного вище, керуючись вищезазначеними нормами законодавства,

третейський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Відповідача внести в реєстр зміни, якими відобразити право власності Позивача на

наступні об'єкти:

2447120 штук акцій номіналом 0,25 грн., що належать ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»

(заставодавцю, ЄДРПОУ 00291013) в ЗАТ «Перемога-ЗІБ» (ЄДРПОУ 30152835);

2820040 штук акцій номіналом 0,25 грн., що належать ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»

(заставодавцю, ЄДРПОУ 00291013) в ЗАТ «Перемога-ТВЗ» (ЄДРПОУ 30081534);

2441200 штук акцій номіналом 0,25 грн., що належать ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»

(заставодавцю, ЄДРПОУ 00291013) в ЗАТ «Перемога-БМ» (ЄДРПОУ 30152840).

Рішення Третейського суду вступає в силу з моменту оголошення 30.11.2009р., є остаточним і

оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених Законом України "Про третейські суди".

Судді:

Агєєв Віктор Миколайович

Болдирєв Марк Ремович

Кешкентій Денис Володимирович

Голова Асоціації УТС

Агєєв В.М.