Таблиця 1 РЕАЛІЗМ РЕАЛІЗМ (лат. realis — «суттєвий», «дійсний»,;— «річ») — стиль і метод у мистецтві й літературі. Реалістичній літературі притаманний певний тип автора. Автор — це завжди певний погляд на зображуване, концепція зображуваного, вираженням якої є художній твір. Письменники-реалісти не завжди були "невидимими" у своїх творах. Вони вважали, що інтуїція і розум митця можуть проникнути в усе суще і адекватно його відтворити.Митець тяжіє до колективної "свідомості епохи", її інтелектуальної частини, що володіє необхідними знаннями у всіх сферах.

РИСИ РЕАЛІЗМУправдиве, конкретно-історичне

зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей

принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності

характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя

конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди

перевага епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва

4

Таблиця 2 МОДЕРНІЗМ

МОДЕРНІЗМ (від франц. moderne — сучасний)— загальна назва напрямів і течій нереалістичного спрямування в мистецтві XX століття. Представники цього напряму намагалися відбити нові суспільні і психологічні явища новими художніми засобами і шляхом створення принципово нових жанрів. Вихідна позиція — життя абсурдне, і тому неможливо відбити його засобами традиційної дійсності в людській підсвідомості

РИСИ МОДЕРНІЗМУ

суб’єктивне (сфера духу, мистецтва) на-діляється ознаками об’єктивної реальності

побудова художньої реальності, мало по-в’язаної з дійсністю і протиставленої їй

пошук нових шляхів у зображенні світу і людини

ЕСТЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ МОДЕРНІЗМУ

поновлення застарілих художніх форм формотворення (наприклад, антироман, антидрама)

формальне експериментаторство збагачення системи образотворчих засобів

5

НАПРЯМИ І ТЕЧІЇ МОДЕРНІЗМУ

СИМВОЛІЗМ

АВАНГАРДИЗМ

КУБІЗМ

ІМАЖИНІЗМ

СЮРРЕАЛІЗМ

АБСТРАКЦІОНІЗМ

НЕОРОМАНТИЗМ

ФУТУРИЗМ

ЕКЗІСТЕНЦІАЛІЗМ

ЕКСПРЕСІОНІЗМ

УНАНІМІЗМ

6

Таблиця 3 СИМВОЛІЗМ

СИМВОЛІЗМ (від грецьк.— умовна річ). Склався у Франції в 70-80-і роки XIX століття. Для символізму характерно утвердження івідуальності сприйняття світу кожною окремою людиною й установка на викликання за допомогою символіки певної емоційної реакції читача.

РИСИ СИМВОЛІЗМУ крайній індивідуалізм опора на інтуїцію, що знаходяться за межами

почуттєвого сприйняття намагання прорватися до “прихованих ре-

альностей”, “ідеальнсої сутності світу”, “нетлінної краси”

спрямованість до ідеального, містичного вираження за допомогою символів ідей

ЕСТЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ СИМВОЛІЗМУ

символ передає не об’єктивну сутність явища, а індивідуальне уявлення поета про світ

вираження в символі “відзвуків інших світів” поетика умовності й іносказань виділення в слові ірраціонального — звучання,

ритму: вони повинні замінити значення мелодика

7

ЖАНРИ СИМВОЛІЗМУ Проза романи Лірика Драми

Жан Дельвіль «Прометей викрав вогонь для людей», 1907

8

Таблиця 4 АВАНГАРДИЗМ

АВАНГАРДИЗМ (від фр. avant — попереду та garde — охорона) — термін для означення так званих «лівих течій» у мистецтві, радикальніших, ніж модернізм. Комплекс явищ у мистецтві 1-ої третини XX ст., якому притаманне прагнення до радикального оновлення змістовних та формальних принципів творчості, і як наслідок, відмова від канонів мистецтва епох, що передували йому. Мистецтво авангардизму складне і суперечливе, воно містить у собі продуктивні пошуки нових художніх форм і бачення світу. Серед його експериментів є невдалі «одноднівки», данина швидкоплинній моді, але визначило нові імпульси в культурі

Авангардистські тенденції виявились у

мистецтві Західної Європи, США, Росії, Латинської

Америки, хоча в кожному регіоні мали свої

специфічні найхарактерніші особливості

(наприклад, російський авангардизм початку

століття).

Авангардизм проявився у цілій низці течій та

шкіл (фовізм, кубізм, футуризм, абстракціонізм,

дадаїзм, сюрреалізм, експресіонізм, конструктивізм,

імажизм) — торкнувся різних царин мистецтва

(живопис, скульптура, архітектура, література,

музика, кіно).

9

Таблиця 5 КУБІЗМ

КУБІЗМ — модерністська течія в

образотворчому мистецтві початку XX

століття, яка виявляла геометричну

структуру об’єму, розклавши предмет на

плоскі грані або кулі, конус, куб.

Його засновники, Жорж Брак і Пабло

Пікассо, захоплювалися роботами Поля

Сезанна і були натхненні його спробою

створити об'ємну структуру на поверхні

полотна.

РИСИ КУБІЗМУ абстрагуватися від дійсності

мистецтво існує заради самого себе, а не для

відтворення дійсності

мистецтвом, котре, відтворює світ не таким,

яким його бачить митець, а таким, яким він

його мислить

розкладання всіх предметів і форм на прості геометричні фігури та їх перекомбінування відповідно до задуму митця

створення інтелектуального й аналітичного живопису, здатного розкривати структуру речей і їхню внутрішню сутність

виражати «константи буття» підніматися до рівня вимог сучасності

10

Таблиця 6 ІМАЖИНІЗМ

ІМАЖИЗМ — модерністська течія в американській поезії 1910-их- початку 1920-их. Його засновники та теоретики — англійський філософ Томас Х'юм та американський поет Езра Луміс Паунд. Найвидатніші представники імажизму англійські поети:

Томас Стернз ЕліотДейвід Герберт Лоуренс

Річард Олдінгтонамериканські поети

Емі ЛоуеллХілда Дулітл

РИСИ ІМАЖИНІЗМУ

поєднання філософії інтуїтизму та формальної

теорії французького символізму

культивування самодостатнього «чистого»

образу

вільний вірш

передавання суб'єктивних вражень

штучне поєднання метафор і образів

11

Таблиця 7 СЮРРЕАЛІЗМ

СЮРРЕАЛІЗМ (фр. surrealisme — надреалізм) — один із найпоширеніших напрямів у сучасному мистецтві й літературі. Його особливість - використання ілюзій та парадоксальне поєднання форм. Цей літературно-мистецький напрям виник після Першої світової війни, на початку 20 століття у Франції. Засновником сюрреалізму був французький письменник Андре Бретон

РИСИ СЮРРЕАЛІЗМУ зображення надреального, містичні мотиви, елементи фантастики, жахи,

використовуються в «театрі абсурду» заперечення прийнятих суспільних форм сучасного

життя, технічної цивілізації, культури, моральних засад

пропагування автоматизму вислову звільнення від контролю розуму, спонтанність

підсвідомості.

ЕСТЕТИЧНІ ПРИНЦИПИСЮРРЕАЛІЗМУ

звільнити людське «Я» від «пут» матеріалізму, логіки

митцю слід спиратися на досвід несвідомого вираження духу — сни, галюцинації, марення, інтуїтивного аби проникнути по той бік свідомості

12

Таблиця 8 АБСТРАКЦІОНІЗМ

АБСТРАКЦІОНІЗМ — одна з течій авангардистського мистецтва початку XX ст., виникла в Європі та Північній Америці в 1910 — 1920. Здавна люди намагалися відобразити красу навколишнього світу, сцени зі життя жінок у малюнках, картинах. Безпредметна творчість існувала як орнамент чинонфініто, але в новітній історії оформилося в особливу естетичну програму - абстракціонізм.

РИСИ АБСТРАКЦІОНІЗМУ опис мистецтва, що не відображує предмети

реального світу, але використовує тіні та кольори для надання настрою

захоплення метафізичними і утопічними теоріями прагнення висловити невимовне передача відчуття єдності душі, матерії, всесвіту,

космосу пошуку нової, нетрадиційної образотворчої мови,

повної глибокого сенсу

ЕСТЕТИЧНІ ПРИНЦИПИАБСТРАКЦІОНІЗМУ

ірраціоналізм відхід від ілюзорно-предметного зображення абсолютизація чистого враження та самовираження

митця засобами геометричних фігур, ліній, кольорових плям, звуків

13

Таблиця 9 НЕОРОМАНТИЗМ

НЕОРОМАНТИЗМ (від грецьк. νέος - молодий, новий і фр. romantisme) — умовна назва естетичних тенденцій, що виникли в літературі на межі XIX—XX століть. Течія раннього модернізму пов'язана з класичним романтизмом

Редьярд КіплінґРоберт Льюїс Стівенсон

Артур Конан ДойльЕтель Ліліан Войнич

Генрік Ібсен

РИСИ НЕОРОМАНТИЗМУ

зображення яскравої, неповторної

індивідуальністі, що боретьсязі злом

герої переймаються тугою за високою

досконалістю у всьому, характеризуються

внутрішнім аристократизмом, бажанням жити за

критеріями ідеалу, а не буднів

дослідження внутрішнього світу людини, через

який неоромантики намагалися зазирнути у світ

духовний

зовнішні події у творах відступають на задній план

умовні, фантастичні образи, ситуації, сюжети

14

СЮЖЕТ НЕОРОМАНТИЧНОГО ТВОРУ

напруженість, елементи небезпеки, боротьби, таємничі або надприродні події.

15

Таблиця 10 УНАНІМІЗМ

УНАНІМІЗМ (франц. від unanime — одностайний) — літературна течія у французькій літературі початку XX століття, що об'єднала представників французької літературної молоді. Справжнім лідером течії був Жюль Ромен. Унанімісти проголосили себе противниками символістів (так само, як і російські акмеїсти). Періодом творчого піднесення унанімістів стали роки Першої світової війни, яку вони засуджували з позиції пацифізму.

РИСИ УНАНІМІЗМУ

засудження у творах жорстокісті і безглуздя війни

біль та співчуття до людини

«одностайність», яка згуртовує фронтовиків;

не жага слави або перемоги, а лише страх і

страждання.

верлібр

конкретність і ліричну безпосередність вірша

особлива увага приділяється формі

соціальна тематика

правдиве відображення життя

16

ЕСТЕТИЧНІ ПРИНЦИПИУНАНІМІЗМУ

єднання народів, «однодушності» людей,

злиття людини та природи

мета у тому, щоб вивести літературу на

простір багатолюдних вулиць, ущерть

заповнених стадіонів і театральних залів

зображення захоплеої загальним видовищем

театральної публіки або ж міського натовпу,

що одностайно переживає вуличний інцидент

духовні зближення - не спільні світогляди та

інтереси, а підсвідомі імпульси

у філософську основу течії були покладені

принципи інтуїтивізму А. Бергсона

Таблиця 11 ЕКЗІСТЕНЦІАЛІЗМ17

ЕКЗІСТЕНЦІАЛІЗМ або філософія існування (фр. existentialisme від лат. exsistentia — існування) — напрям у філософії XX ст., що позиціонує і досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору. Користувався надзвичайною популярністю після Другої світової війни, популярним був його французький варіант, у якому ідея абсолютної свободи людини була пов’язана залучення до історичного процесу — ідеєю, що була прямим породженням антифашистського Опору.

РИСИ ЕКЗІСТЕНЦІАЛІЗМУ

абсурдність буття страх, відчай, самотність, страждання особистість має протидіяти суспільству,

державі, середовищу, ворожому «іншому», адже всі вони нав'язують їй свою волю, мораль, свої інтереси й ідеали

вища життєва цінність у свободі особистості

існування людини тлумачиться як драма свободи

в творах застосовується прийом розповіді від першої особи

18

ЕСТЕТИЧНІ ПРИНЦИПИЕКЗІСТЕНЦІАЛІЗМУ

поняття відчуженості й абсурдності є

взаємопов'язаними та

взаємозумовленими в літературних

творах екзистенціалістів;

людина відповідає за свої дії лише тоді,

коли діє вільно, має свободу волі, вибору

і засобів їхньої реалізації

формами прояву людської свободи є

творчість, ризик, пошук сенсу життя, гра

та ін.

прагнення збагнути справжні причини трагічної невлаштованості людського життя.

Таблиця 12 ПОТІК СВІДОМОСТІ

19

ПОТІК СВІДОМОСТІ — один з

провідних прийомів літератури

модернізму.

В художній літературі є

екстремальною формою внутрішнього

монологу, форма художньої розповіді, що

полягає в тому, що оповідач намагається

передати духовне життя своїх персонажів

у безупинній миттєвій зміні думок,

почуттів, вражень, спогадів і т.п.

Одержав широке поширення в літературі XX ст. Представником цього прийому є Д. Джойс.

Термін належить американському філософу

Вільяму Джеймсу, який вважав, що

свідомість — це потік, ріка, в котрій думки,

переживання, асоціації, спогади постійно

перебивають одне одного і «неологічно»,

спонтанно перетинаються

Анрі Берґсон проводив паралелі між

нескінченним творчим потоком природи та

художньою творчістю

Деякі письменники-модерністи прагнули

перетворити «потік свідомості» на

універсальний засіб художнього зображення

Таблиця 13 ФУТУРИЗМ

20

ФУТУРИЗМ (від лат. futurum — майбутнє) – авангардистська течія у літературі початку ХХ століття. Виник в Італії. Проголошували необхідність заміни старого мистецтва новим, відображення енергії, «техніцизму» сучасної міської цивілізації.

РИСИ ФУТУРИЗМУ прагнення створити “мистецтво майбутнього” відкидання моральних і художніх цінностей

традиційної культури культивування урбанізму прагнення передати пульс технізованого

інтенсивного життя руйнація традиційних жанрів і форм, відмова від

класичних поетичних розмірів і рим; проповідь формалістичних нововведень у поезії

ЕСТЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ФУТУРИЗМУ

заперечення етики в мистецтві відмова від синтаксичної організації мови введення немовних форм у текст: нотних і

математичних знаків та ін. утвердження права на збільшення словника

довільними і похідними словами

Таблиця 14 ЕКСПРЕСІОНІЗМ

21

ЕКСПРЕСІОНІЗМ (фр. від expression — вираження, виразність) — одна з авангардистських течій у західноєвропейському мистецтві і літературі першої третини XX ст. Широкого поширення набув у Німеччині й Австрії після Першої світової війни. Виник як опозиція мистецтву XIX ст. — імпресіонізму, натуралізму, романтизму. Елементи поетики експресіонізму є у творах німецьких письменників (віршах Й. Бехера, драмах Б. Брехта).

РИСИ ЕКСПРЕСІОНІЗМУ проголошення спонтанного, вираження

«я» художника внутрішній світ художника вважався

єдиною реальністю творець не повинний бути пов’язаний з

матеріальним світом, тому що той уособлює хаос, зло

свідоме перекручування форм дійсності естетизація потворного гіпертрофована емоційність різноманітні ефекти

ЕСТЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ЕКСПРЕСІОНІЗМУ

тяжіння до абстракцій заміна конкретних персонажів

символами (Жінка, Шалений Воїн, Розпач), гротеск

Таблиця 15 ДЕКАДАНС

22

ДЕКАДАНС (від пізньолат. — спад) –

загальна назва кризових явищ кінця ХІХ –

поч. ХХ ст. Відрізняється настроями

безнадійності, неприйняття життя.

Спирався на філософські ідеї Ф.

Шатобріана й А. Шопенгауера. В основі —

твердження, що цивілізація вичерпала себе

і вступила в епоху спаду і згасання.

РИСИ ДЕКАДАНСУ

неприйняття дійсності

відмова від громадянськості в мистецтві

культ краси як вищої цінності

містицизм, віра в надприродні сили

індивідуалізм

ЕСТЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ

ДЕКАДЕНСУ

поетизація слабості, угасання, руйнації естетство як бунт проти нелюдського

суспільства мистецтво для мистецтва” зовнішня правдоподібність

Таблиця 16 УТОПІЯ АНТИУТОПІЯ

23

УТОПІЯ — художнє втілення ідеалу (найчастіше суспільно-політичного) і засудження сучасності.

РИСИ УТОПІЇ активний вплив на природу (зміна клімату,

повороти рік і т.п.) детальна регламентація життя зміна архітектури прямолінійність, відмова від традицій обов’язковість і (або) добровільність праці абсолютизація ідеї рівності колективізм відмова від примату приватної власності і

приватного життя відсутність традиційної сім’ї обов’язковість щастя в межах

запропонованої моделі

АНТИУТОПІЯ — (грец. αντί-, грец.

ου — не, грец. τόπος — місце; вигадане

суспільство, яке є антитезою утопії.

РИСИ АНТИУТОПІЇ гнітючий суспільний контроль, що

здійснюється авторитарним або

24

Вперше термін «антиутопія» (англ.

dystopia, anti-utopia) вжив британський

філософ і економіст Джон Стюарт Мілл

1868 року. Майбутнє зображується як

небажане, як те, чого слід уникнути.

Набуває поширення у ХХ столітті після

появи романів Д. Оруелла «1984»; Замятін

«Ми».

тоталітарним урядом

антиутопія здається утопією або такою,

що намагалася бути утопією, але

фатальний збіг обставин, поворот чи

інший фактор зруйнував або перекрутив

утопічний світ або його поняття

25

Таблиця 17 АКМЕЇЗМ

АКМЕЇЗМ (грецьк. акті — вищий ступінь

чи якість чого-небудь) — стильова течія в

російській поезії, що виникла на початку

XX ст. як один із шляхів авангардизму.

Група митців на чолі з М.Гумільовим

(Анна Ахматова, М.Кузмін,

О.Мандельштам, М.Зенкевич, В.Нарбут)

утворила "Цех поетів", виступаючи на

сторінках часопису "Аполлон".

РИСИ АКМЕЇЗМУ

заперечуючи символіську спрямованість у

містичні «незбагненні» сфери, акмеїсти у

своїй творчості звернулися до предметно-

чуттєвого, потойбічного

до самоцінності матеріальних речей та

їхнього первісного сенсу

вони стверджували мужньо ясний погляд на земне життя й закликали «сприймати світ у всій сукупності його краси та потворності»

прагли повернути слову його ясне й пряме значення, образові — графічну чіткість.

26

ЕСТЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ

АКМЕЇЗМУ

самодостатність поетичного слова та

відповідне його функціонування у

суспільному житті

творення елітарної поезії, в центрі якої —

людина в її духовних та історичних

проекціях

естетизм і нові теми (зокрема африканська

тематика)

"вічні теми" в творчості поетів

синтез міфу, культурології, сучасності

27

28

29