6

СТОРІНКА РЕДАКТОРА

P.S. Спасибі рідній людині, яка надихає; мамі – за найщирішу і найсправжнішу віру в мене та мої проекти; таткові й брату – за під­тримку; друзям – за допомогу та любов. Дякую усім, хто з ентузіаз­мом творив цей номер журналу – авторам, дизайнерам, рекламним менеджерам і партнерам! Спасибі за те, що переймаєтесь. Дякую за наполегливість і оптимізм. Дякую за те, що ви є…

Олена ГАВРИЛЮК

Кілька днів тому відносила докуєменти в державну установу. У коридоєрах будівлі – тихо, прохолодно. Мимоєволі сповільнила кроки – шукаю поєтрібний кабінет. Раптово прямо пеєреді мною відчинилися двері. Звідєти вийшли дві жінки середнього віку. «Та зроби його якєнебудь, – каже одна другій. – Чого собі голову морочити? Воно тобі треба? Тож робота!» Інша ствердно кивнула головою. Й обидві з посмішками на обличчях попрямуваєли далі. Я спинилася. Уявила: сиджу в кріслі стоматолога, а медсестра йому каже: «Та зробіть усе якєнебудь! Там, знаєте, скільки ще пацієнтів чекає?!» Або: лежиш на операційному столі, а колегаєлікар теж саме говорить хірурєгу, який зараз тебе оперуватиме. Або таке – банальне, здавалося б: прийєшов зробити фото на паспорт – клац! – готово, тримайте! А ти дивишся на ту світлину і руки трясуться – «вдала» дуже вийшла!.. Е, ні, скажете, я ж гроєші плачу, щоб було добре! А на робоєті вам хіба не платять?! Мало, скажете, платять, щоб працювати краще? Знаєйдіть інше – гідне вас – місце роботи! Не протирайте штанці там, де, вважаєєте, вас недооцінюють! Одне ж життя маємо, аби реалізуватися!

Люди часто кажуть, що перфекєціонізм заважає мені спокійно жити, мовляв, надто переймаюся дрібницяєми, надто прискіпливо ставлюся до деталей. А я думаю: взялася за спраєву – треба зробити вчасно та якісно. Інакше, як ту працю своїм іменем підєписувати?!

Фот

о Га

рю

сев

ої Д

.

У Німеччині Дмитро опановує фах «Текстильна технологія», тож зрозуАміло, що продовжуватиме вашу, пане Олеже, справу. Чия це була ідея?

Олег Казимирович: Так, Діма навчаАється у Німеччині, в місті Ройтлінген, там закінчив коледж і вже один семестр уніАверситету. Чия була ідея? Коли людині 16А17 років, батьки мають брати активну участь у її житті. Ми ж не сподіваємось на те, що дитина самостійно вивчить літери, сама почне читати й писати. Так і з вибоАром фаху. Батьки повинні висловлювати свою думку. Але мусять пам’ятати, що диА

тина вже доросла і може самостійно приАймати рішення. Тому це була ідея нашої родини – моєї дружини, моя ідея. Ми поАрадили Дмитру вибрати таку освіту, таку спеціальність. Він хлопець у нас наполеАгливий, самостійний, незалежний. В ньоАго були сумніви, він радився з нами. Це абсолютно нормально. Ми всі в 16А17 років у пошуку себе і свого майбутньоАго. Тож, відчувши вагання Діми, я сказав синові: обирай, ким би ти хотів бути, – і на «Льонокомбінаті» для такої професії теж знайдеться місце. Адже у нас є роАбота навіть для журналістів. Але пройАшов певний час, Діма спробував кілька

ОЛЕГ І ДМИТРО ЧЕРВОНЮКИ: «…щоб у нас було краще, ніж у Німеччині!»За день до запланованої зустрічі з Олегом Червонюком я дізналася, що інтерв’юер у мене буде не один – повернувся з Німеччини син Олега Казимировича Дмитро. І виявив бажання взяти участь у бесіді. Ну, що ж – чудово! Розмова вийшла дуже цікавою, змістовною, душевною… Двоє чоловіків – мудрих (навіть Дмитро у свої 19!), красивих, харизматичних – уголос відверто розмірковують про сім’ю, освіту і справу всього життя.

напрямків, які є в нас на виробництві, і зрозумів, що та порада, яку дали йому ми, батьки, дійсно варта уваги.

Дмитро: Закінчуючи 11Аий клас, звичайно, я не знав точно, чого саме хочу, куди спрямувати свої сили, яким я бачу своє майбутнє. Тому прийшов за порадою до батька, попросив спрямуАвати мене. І батько дав пораду опануАвати спеціальність «Текстильна техноАлогія» в Німеччині. Намалював моє поАтенційне майбутнє. Мені стало цікаво, але я довго роздумував, бо хотів обраАти професію, яка б все життя приносиАла задоволення. Я вагався навіть тоді, коли вже вчив німецьку мову, й навіть коли був у коледжі. І от після заверАшення першого університетського сеАместру розумію, що прислухавшись до батьківської поради, таки вчинив праАвильно. Я хочу продовжувати навчанАня, у майбутньому повернутися в УкраАїну і працювати тут, на «ЛьонокомбінаА

ОСОБИСТІСТЬ

10

Фот

о А.

Пох

илю

ка (6

)

КОЛИ НАСТАВ ЧАС ОБИРАТИ ПРОФЕСІЮ, ДМИТРО ПРИЙШОВ ЗА ПОРАДОЮ ДО БАТЬКА…

«ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ ПЕРШОГО УНІВЕРСИТЕТСЬКОГО

СЕМЕСТРУ, – КАЖЕ ДМИТРО, – РОЗУМІЮ, ЩО ПРИСЛУХАВШИСЬ

ДО БАТЬКІВСЬКОЇ ПОРАДИ, ТАКИ ВЧИНИВ ПРАВИЛЬНО!»

ОСОБИСТІСТЬ

11

ДМИТРО, ОЛЕЧКА ТА ГАЛИНА ЧЕРВОНЮКИ

ті». Сумнівів більше немає.Відчувається, що для Дмитра важА

лива думка батька, батьківський авАторитет. Олеже Казимировичу, у Вас із сином дружні стосунки чи все ж таки субординація?

Звичайно, дружні. Дмитро – доАрослий чоловік, у нього є своя думАка. Коли вона співпадає з моєю, чудоАво – ми працюємо разом. Якщо ж вона не співпадає, то в цьому теж нічого неАмає страшного. Все таки молодь випроАбовує ті шляхи, які й ми свого часу проАбували. Мені вже 41 рік, в мене є власАні традиції, напрацювання, своє баченАня, стиль роботи. Але це не означає, що інший погляд, інше бачення – погані. Я знаю це, бо маю великий досвід управАління. І в моїй команді є різні керівниАки, які абсолютно поАрізному роблять свою роботу, у них різний підхід до люАдей. Тому і я прислухаюся до рішень Дмитра. Буває, звісно, що й наполягаю на своєму, раджу зробити так, як я бачу. Але, якщо вдалішим виявляється інший підхід до справи, то вмію це визнати. До прикладу, я пишаюся тим, що в нас на підприємстві є 25Арічний керівник, молода дівчина, яка сміливо підписує контракти на мільйони доларів, вже не питаючи мене – правильно це чи ні. До молодих варто прислухатися.

Діма, розкажи про своє життя у Німеччині.

У Німеччині в університеті я вивчаю, як загальні предмети – економіку, маАтематику, фізику, так і фахові: ткацтво, в’язання і виробництво нитки – весь процес від квітки до бавовни. ВчитиАся не важко, навпаки, цікаво. До того ж багато всього я вже бачив у батька на виробництві, тому маю уявлення, що і як працює. Адже в батька найновіші технології і обладнання – вже в дії. У вільний від навчання час ходжу в треАнажерну залу. У цьому семестрі склаАдав іспити на водійське посвідчення. Це забрало багато часу і сил. Адже в НіАмеччині не можна пропускати жодного заняття. Тому три дні на тиждень після занять я відвідував автошколу.

Оселився у гуртожитку?Ні, батьки винаймають мені невеА

личку однокімнатну квартиру.З ким товаришуєш?У нашому університеті вчаться люди

різних національностей. Є турки, є ще українці, які там вивчають фах «Мода і дизайн». Але переважно все ж німАці. Звичайно, мені легше спілкуватиАся з людьми, які говорять українською чи принаймні російською мовою. Але

я намагаюся якомога більше спілкуваАтися і з іноземцями, щоб розширюваАти кругозір, покращувати знання мови.

Не виникало бажання залишитися в Німеччині й будувати своє життя заАкордоном?

Я щодня спостерігаю за німцям. Вони живуть у іншому суспільстві – більш вихованому, культурному, освіАченому. Важко усвідомлювати, що всьоАго цього дуже мало в Україні. Та я хочу жити і працювати саме, у рідній держаАві. Мрію повернутися в Україну і впроАвадити тут європейський досвід… щоб у нас було ще краще, ніж у Німеччині.

Пане Олег, у Вас є ще й 10Арічна донька – Ольга. Вона теж після шкоАли вчитиметься закордоном? Про яку професію мріє Оля?

Однозначно, освіта в Європі – це зовсім інший підхід та інший рівень знань. Я вважаю, що нині в Україні виАщої школи просто не існує. У середній школі – так, ще можна отримати непоАгані знання. Але віддати свою власАну дитину й дозволити, щоб вона 5 роАків викинула зі свого життя, протираюАчи штанці й не отримуючи ніяких знань, не розумно. У Німеччині, хочу доповниАти слова Діми, навчання безкоштовне.

«НІМЦІ ЖИВУТЬ У ІНШОМУ СУСПІЛЬСТВІ – БІЛЬШ ВИХОА

ВАНОМУ, КУЛЬТУРНОМУ, ОСВІАЧЕНОМУ. ВАЖКО УСВІДОМЛЮАВАТИ, ЩО ВСЬОГО ЦЬОГО ДУЖЕ

МАЛО В УКРАЇНІ»

12

Мій син платить на рік 100 євро, але наАтомість використовує всю найсучасніАшу техніку, яка треба для опанування фаху. Німеччина платить за його освіАту. Це ще можна зрозуміти: може, німці намагаються таким чином свої технолоАгії впроваджувати у світі, можливо, підАшуковують хороших фахівців, щоби заАлишити їх у своїй державі. Але найцікаАвіше, що німці ще й годують студентів власним коштом. Похарчуватися в стуАдентській їдальні коштує 10 євро – це перше, друге, десерт і кокаАкола. Так, Діма? (Дмитро ствердно киває голо­вою – авт.) Але ти показуєш студентАський квиток – і це все вже коштує 2 євро. Виходить, 8 євро кожного разу Німеччина додає до його обіду чи сніАданку. Це гідний приклад. Я би хотів, щоб і в нас так було. Натомість же люди останніх телят ріжуть, щоб заплатити за університет, віддають останні гроші, зароблені важкою працею, а наші псевАдопрофесори людям посміхаються і роблять вигляд, що дають дітям освіАту вищу. Це негідники, яких треба гнаАти. Яка ж це вища освіта, якщо сьогодАні в Україні я не можу для свого підприАємства знайти гідного технолога?! ВиАкладачі самі не знають того матеріалу, який викладають студентам. Це казки, які вони розповідають, а потім самі ж не можуть втілити на практиці. Україна витрачає на освіту 16 млрд. в рік. І вреАшті діти отримують що? – картонні книАжечки… Україні час задуматися, чи треАба нам стільки університетів, чи варАто їх всі утримувати. Наприклад, техАнологів з текстилю в рік треба максиАмум 5 чоловік. А сьогодні ж тільки КиА

ївський національний університет техАнології та дизайну випускає понад 2 тиАсячі таких фахівців. А ще ж є вуз у ХерАсоні. Це кілька тисяч людей, яких проАсто обманули…

(Олег Казимирович на мить зупиня­ється, замислюється… і посміхаєть­ся – спочатку до Дмитра, а згодом і до мене, – авт. )… Я ж мав про ОлечАку розповісти! Моїй дочці зараз 10 роАків. Вона вже може спілкуватися анАглійською мовою. Тому, звісно, ми буАдемо шукати для неї гідний навчальний заклад за кордоном. Мені треба, щоб у моїх дітей були знання, щоб вони могли під час роботи на підприємстві показаАти реальний результат. Оля добре маАлює (Олег Казимирович вказує погля­дом на стіни свого кабінету, де висять картини – корабель і дерево, всипа­не білим цвітом – авт.), вона ходить у художню школу. В Олі є хист і бажання до цього. Тому я докладаю всіх зусиль, щоб у майбутньому вона стала дизайАнером. Це серйозна робота. Адже сьоАгодні можна виготовити будьАщо, але якщо в ньому не буде належного дизайАну, це неможливо продати. Це всього стосується – одягу, авто, холодильниАка, стільця… Людям нині менш важливі технічні характеристики, аніж зовнішАній вигляд того, що вони купують.

Ваша дружина – відома людина у себе на батьківщині, в ХмельницькоАму. Розкажіть і рівнянам, чим займаАється пані Галина, яка вона?

У нас же два підприємства: одне тут, а друге – «Едельвейс» у місті ХмельАницьку, звідки я й починав. Там ми заАробили кошти, щоб придбати «ЛьоноА

комбінат». І ще й нині звідти його фіАнансуємо. Так, «Льонокомбінат» як підАприємство прибутковий вже два роки, але цього поки замало, щоб так потужАно розвиватися, як ми це робимо заАраз. На підприємстві у Хмельницькому два виробництва – швейне і виробниАцтва верхнього трикотажу. Там працює близько 400 чоловік, якими й керує моя дружина. Основне її завдання – швейАне і трикотажне виробництво, але доАдатково – і ринок збуту, в якому вона гарно орієнтується. Таких фахівців, як моя дружина, в Україні мало – може, ще однаАдві людини, які розуміють, що таке ринок збуту легкої промисловосАті в нашій державі. Моя дружина гарАно орієнтується в напрямках моди, але крім того ще й має можливість вироАбляти це все. Можна сказати, що сьоАгодні ми вже працюємо як одне підАприємство… Моя дружина з колектиАвом дизайнерів у Хмельницькому розАробляє всі наші колекції одягу. ГалиАна Василівна має гарний смак і пракАтичний досвід. Ми кілька років возиАли одяг зАза кордону, тому знаємо, чого хочуть люди, ми знаємо тенденції. Наші колекції – дуже вдалі. І це підтверджує той факт, що у нас реалізація близько 6А7 тисяч виробів за добу.

Дмитро: Мама – особлива людиАна. Дуже добра, любляча… ЩоправАда, вона шалений трудоголік. Інколи я сперечаюся з нею з цього приводу, бо дуже хочу побути з мамою більше часу. Я прошу, щоб вона приходила додому раніше. Але вона – невиправна! Тож я розумію, що це робота, відповідальАність, обов’язки...

«У НІМЕЧЧИНІ НАВЧАННЯ БЕЗКОШТОВНЕ.

МІЙ СИН ПЛАТИТЬ НА РІК 100 ЄВРО…»

ОСОБИСТІСТЬ

13

Олеже Казимировичу, упродовж 5 років ви фактично живете на два міста – Хмельницький, де мешкають ваша донька і дружина, та Рівне, де знаходиться «Льонокомбінат». Як вдається зберегти родинну цілісАність, злагоду в сім’ї, романтичні стоАсунки з пані Галиною?

Я живу навіть не на два міста. Бо більшу частину часу проводжу за корАдоном, спілкуюся там з партнерами, шуАкаю, вивчаю нові технології. 30 відАсотків часу дійсно живу в Рівному, а 10А15відсотків – буваю в ХмельницьАкому, з дружиною, з сім’єю, це переважАно вихідні. У дружини відрядження теж займають десь 50 відсотків часу, але ці відрядження більше в Україні – Харків, Одеса... Ми разом вже 20 років, офіційАно. До речі, саме в цьому році нам виАповнилося 20. А ще два роки зустрічаАлися до весілля. Це, тривалий час, і вже сама цифра говорить про те, що наші стосунки чисті й щирі. П’ять років ми живемо в різних містах – це теж багато про що каже, адже, незважаючи на це, ми разом. Але маючи два такі підприАємства, які працюють цілодобово, чесАно скажу, до романтики не завжди доАходить. Романтичні тижні ми дозволяАємо собі рідко, але завжди проводимо цей час разом. От кілька тижнів тому ми відпочивали в Греції – з донькою, з друАжиною. Коли ми разом, ми романтики. Але тільки тоді, коли далеко від виробА

ництва. (Сміється ­ авт). Коли Ви вирішили одружитися,

були 90Аті роки. Поділіться спогадаАми, як робили пані Галині пропозиАцію?

Так, це був 93Аій рік. Тоді я ще був студентом. Тож кричати з гелікоптера «Я тебе кохаю!» і випускати гелеві кульки не було коштів, їх не було, мабуть, й на одну гелеву кульку. Пригадую таку історію: мій одногрупник одружився на рік раніАше від мене. От я його питаю: «Андрій, скільки треба, щоб сім’ю утримувати?» Він назвав певну суму, вже не пам’ятаю точно яку, але тоді я не міг зрозуміти, чого ж так багато грошей треба! А товаАриш пояснює: «Ми ж студенти – треба зоАшити, книжки, в кіно раз у тиждень піти, в другий тиждень на каву, бо тільки так – разом і на каву, і в кіно – дорого. І хоча би раз в тиждень дружині «Снікерс» куАпити». А я йому: «Андрію, ти що? Кожен тиждень «Снікерс»?» Це були настільки шалені кошти на той час! Хоча ящик гоАрілки на весілля і обручки я купив за свої гроші. Кишенькові кошти в мене завжди були, бо я з дитинства захоплювався фоАтографією, у 7Аму класі вже рибками торАгував, водоростями. Після першого курАсу працював вантажником. Я не просив у батьків кошти, та й не було що просиАти. Люблю дарувати дружині квіти… Ще з тих часів дарую тільки великі й найкраАсивіші червоні троянди. А ще пишаюся тим, що дружина вперше в своєму житті

побувала в ресторані саме зі мною. Так мені пощастило!..

У дитинстві Ви захоплювалися фотографією. А нині у Вас які захоАплення?

Я щаслива людина – моє захопленАня це «Льонокомбінат». Хоча давайте проаналізуємо, що таке захоплення?! Хтось каже, що любить верхову їзду. Я теж люблю їздити верхи, був би час! У мене й свої власні коні є. Був час, коли я захоплювався риболовлею. Ось неАщодавно ми їздили на Дністер, я вчивАся там ловити сома. Був період, коли захоплювався полюванням. Зараз хоАджу в басейн, але це ж не захоплення, це необхідність, це користь. Коли тебе чиновники «накрутять», ідеш у басейн, 45 хвилин поплаваєш – і виходиш зоАвсім іншою людиною. Вже сам їх «наАкручуєш». (Сміється – авт.) Але справАжнє захоплення – це абсолютно інший процес. Наприклад, ви захотіли створиАти, скажімо, сукню, ви починаєте вивчаАти, як це зробити, пробуєте, вам не вдаАється, ви знову пробуєте – вдруге, втреАтє, починає щось виходити… і врешті ви отримуєте результат. Оце справді заАхоплення! Щиро вам кажу: найбільше моє захоплення – це виробництво ткаАнин. Турки вже не витримують конкуАренції з нами. Їх светр, наприклад, на ринку «7Аи кілометр» коштує 140 гриАвень, а наш – 85. Тож зараз вони закриАвають свої контейнери і їдуть з УкраїАни. Це кайф! Турки сьогодні не виставАляють на українському ринку ціну на тканину, доки ми її не виставимо. Крок за кроком ми все ближче до своєї мети. Оце захоплення!

Коли я вимкнула диктофон, Олег Казимирович задумливо подивився на мене і сказав: «Головне, що я хотів би донести до молодого покоління, це те, що в них є шанс! Шанс отримаАти гарну освіту. І Діма – приклад цьоАго. Не треба шалених коштів. МожАливо, це трохи більше, ніж витрачає пересічний українець, але шанс є! І та освіта практична. Ті знання потім можна використати в Україні, отриАмувати гарний результат, хороший прибуток і робити Україну європейАською державу». Пан Олег і Дмитро перекинулися схвальними поглядаАми, син кивнув головою, погоджуюАчись із батьком. «Сьогодні чудовий день, – посміхнувся Олег КазимироАвич. – Нині в мене свято – до мене син приїхав!»

Олена ГАВРИЛЮК

«ТУРКИ НЕ ВИТРИМУЮТЬ КОНКУРЕНЦІЇ З НАМИ. ВОНИ ЗАКРИВААЮТЬ СВОЇ КОНТЕЙНЕРИ І ЇДУТЬ З УКРАЇНИ. ЦЕ КАЙФ!»

ОСОБИСТІСТЬ

14

Сенс здобуття вищої освіти, звісно, в отриман­ні професійних знань і вмінь для майбутньої ро­боти. Але 5 років – це серйозний строк, упро­довж якого можна (і треба!) ретельно підготува­тися до реалій дорослої буденності. Тому я ви­рішила кілька вечорів свого життя присвяти­ти роздумам про те, чого ж саме нас не вчать в університетах (а варто було б!) і як із цим впора­тися самостійно.

1 ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ

Про емоційний інтелект заговорили відносно недавно. До цього успіх більше пов’язували з інтелектом звичайним. Пізніше ж учені виявили, що у 70 відсотках випадків люди з високим IQ програють людям із середнім IQ. Відтак почаМли шукати ще одну величину, яка б стала поясненням такоМго феномену. Роки досліджень показали, що саме емоційМний інтелект (EQ) є чи не найважливішим фактором успіМху та ефективності особистості. Емоції можуть, як допомаМгати нам, так і шкодити. Але більшість людей навіть не усвіМдомлюють власних емоцій, не підозрюють, що знаходяться у їх полоні. Адже цього нас не вчать у школах і вузах. Ми часто діємо імпульсивно, а потім, охолонувши, бачимо, що «впороли дурницю». Навчитися виявляти і розуміти емоМції – означає опанувати мистецтво управління собою, власМною поведінкою і стосунками з людьми. Нині вчені стверМджують, що існує навіть прямий зв'язок між рівнем емоційМного інтелекту і розміром заробітної плати. Так, підвищення показника вашого EQ лише на 1 бал забезпечить вам додатМковий дохід у 500М800 гривень щомісячно. Детальніше про емоційний інтелект дізнавайтеся у книзі Тревіса БредбеО

рі і Джина Грівза «Емоційний інтелект 2.0». У цьому ж виданні ви знайдете аж 66 стратегій для підвищення власМного EQ.

2 ФІНАНСОВА ГРАМОТНІСТЬ

У ресторані ви замовили дорогу рибну страву. Але вона, на превеликий жаль, виявилася несмачною. Чи впливатиМме вартість риби на ваше рішення – доїдати її чи ні? Або: ви купили за кількасот доларів квиток на концерт МадонМни, але в день вашого виїзду до столиці зірвалася страшМна буря. Поїздка в таких умовах може стати загрозою вашоМму життю. Поїдете? В обох ситуаціях більшість із нас скаМжуть: «Звичайно, я ж витратив величезні гроші!» Але, заМперечать нам спеціалісти, «втоплені витрати» не повинні впливати на наші рішення. Інакше це може призвести до ще масштабніших даремних витрат. Та більшість людей наМвіть не здогадуються, що існують якісь там «втоплені витраМти», тим більше не розуміють, який вплив ці витрати чинять на наше з вами подальше фінансове становище. Та що там «втоплені витрати»! Люди не вміють заощаджувати, плануМвати майбутні великі покупки, частенько потрапляють у різМні маркетингові пастки, скуповуючи непотрібний мотлох, і навіть не читають банківських угод. Фінансова грамотність – ще один важливий урок, якого немає ні в школах, ні у вуМзах. Самостійно ж опанувати цю науку можна на спеціОальних тренінгах і курсах.

3 ПЕРСОНАЛЬНИЙ БРЕНДИНГ

Що спільного у вас із відомими брендами? Значно більМше, ніж просто любов до них. Уявімо: на полицях суперМ

ТЕМА НОМЕРА: ДЕНЬ ЗНАНЬ

7 НАВИЧОК ДЛЯ ЩОДЕННОГО ВИЖИВАННЯ,яких нас не вчать у школах і вузах

16

маркету лежать десятки однакових товарів. Який обереМте ви – невідомий і сіренький чи продукт знайомої вам торгової марки, в оригінальній обгортці?! Ця ситуація тиМпова і для ринку праці, і просто для життя у соціумі. ЗаМявити про себе, свої професійні якості й особисті харакМтеристики може багатоМхто. Але що допоможе вам приверМнути увагу людей до себе, обійти конкурентів на вакантне місце праці? Особистий бренд! Процес побудови ЯМбренду багатоетапний. Сюди включені й самоаналіз (з’ясування ваших переваг, інтересів, компетенцій, цінностей і мотиМвів поведінки), формулювання цілей – життєвих і профеМсійних, формування вашого зовнішнього образу (зачіска, стиль одягу, манера спілкування, ваша візитка і навіть стоМрінка у соцмережі), самореклама тощо. СилаОсиленна маОтеріалів на цю тему є в нетрях Інтернету. Варто лише не полінуватися, знайти і задіяти.

4 ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ

Поняттям timeМmanagement зараз нікого не здивуМєш. Про цінність уміння керувати власним часом суспільМство говорить уже багатоМбагато років. Проте досі цьому не вчать ні в школі, ні в університеті. А тому й нині ми здаєМмо статтю чи річний звіт за 5 хвилин до дедлайну, готуєМмо важливі проекти в останню ніч, увесь день займаємоМся «важливими» справами, а в результаті так і встигаємо зробити головного. Та є хороша новина: вміння керувати часом не передається у спадок із якимось особливим геМном. Цьому можна навчитися самому, читаючи відповідні книги. Або ж – на численних тренінгах, які проходять у наМшому місті. Щодо таких тренінгів, то шукайте інформацію про них в соціальних мережах, там щодня з’являється щось нове. А от пізнавальне читання раджу почати з темаОтичних книг Джулії Моргенстер. Особисто для мене найМприємнішим «відкриттям» став той факт, що керувати чаМсом – зовсім не означає прокидатися о 5 ранку і наповнюМвати кожну хвилину дня високопродуктивною діяльністю. Правильний таймМменеджент ґрунтується на унікальних поМтребах і життєвих цілях кожної особистості. Тому керувати власним часом – означає будувати такий графік, розпоряМдок дня, який комфортний саме вам, який відповідає вашим життєвим пріоритетам.

5 ВИЗНАЧЕННЯ ПРІОРИТЕТІВ

Тепер про пріоритети… Якщо ви досі не розібралися у своїх потребах, не навчилися розуміти, що для вас важлиМво, а від чого можна й відмовитися, – значить, саме час розМставити пріоритети. Це допоможе відсіяти все зайве, наМприклад, бажання, нав’язані нам соціумом, стереотипами, й спинитися на тому, що дійсно викликає приємний відМгук і щем у душі. А головне – без розуміння своїх життєМвих пріоритетів ніякого таймМменеджменту й бути не може! Тож візьміть аркуш паперу й опишіть на ньому своє баОжане майбутнє… років через 5. Ваша ідеальна робота, прекрасна сім’я, ваш затишний дім… Не стримуйте фанМтазію. Не редагуйте, не оцінюйте написане. Не зациклюйМтеся на логічності своїх прагнень. Просто мрійте! Пізніше ж поміркуйте, чого вам не вистачає для реалізації цілі та як цього досягти. Коли є ціль, пріоритети розставляються дуже просто.

КОМЕНТАР СПЕЦІАЛІСТА

Олена КОЗАЧУК, психолог, психотерапевт: «НаМвчитися жити – мабуть, найбільше досягнення кожМної особистості. Щоби опанувати цю науку, важлиМво вдосконалюватися і розвиватися постійно, систеМматично, цілеспрямовано. Робота над собою – актуМальна завжди. Висока самооцінка, розвинені комуМнікативні навички, широкий кругозір, жага до ноМвих знань і умінь – те, що дозволяє отримувати більМше задоволення від життя, збагачує його, наповнює особливим змістом. Комусь ці внутрішні якості подаМрувала природа або ж сформували батьки, а комусь варто розвивати їх самостійно, читаючи відповідну літературу, відвідуючи різноманітні тренінги, курси, лекції.

Обираючи напрям розвитку, варто, передусім, заМдуматись про те, що дійсно може зробити вас щасМливим. Адже тоді робота над собою буде не виснажМливим випробуванням, а проявом істинної турботи про себе! Зрозуміти себе і правильно обрати напряМмок розвитку допоможе простий психологічний приМйом: влаштуйтесь зручніше, заплющте очі й ні про що не думайте, зосередьте увагу на власному диханні. Уявіть, що ви дивитеся фільм… про своє життя. ДайМте відповіді на питання: «Де відбувається показ? Яка сюжетна лінія? Хто головні персонажі? Хто другоМрядні? Хто режисер фільму? Чим займаються глядаМчі під час перегляду? Яким буде фінал фільму? МоМраль побаченого? Що роблять глядачі після закінМчення фільму?» Відстежуйте власні емоції й почутМтя на кожному етапі «перегляду». Головне, що треба обдумати потім, чому сюжет і герої фільму були саме такими, про що це свідчить і що робити далі. Вправа допоможе зрозуміти власні потреби, бажання, усвіМдомити свої сильні риси, або ж, навпаки, слабкі, відМчути, хто вам близький, а кому свідомо віддаєте друМгорядні ролі у власному житті».

Олена КОЗАЧУК, психолог, психотерапевт

Напрямки психологічної допомоги:- депресія;- проблеми стосунків у парі;- проблеми виховання дітей;- фобії, панічні атаки;- психосоматика (хвороби, викликані стресом);- анорексія, булемія; робота із самооцінкою.

Телефон психолога: 0962760268Адреса офісу: м. Рівне, вул. Гагаріна, 12

eОmail: kozachuklena@rambler.ru

17

6 КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ

Простішими словами – це вміння налагоджувати й підМтримувати контакти з іншими людьми. Здавалося б, таке природне вміння. Але ж ні! Для багатьох це справжня проблема. Написати електронний лист чи повідомлення в соцмережі – запросто. А от живі перемовини, дискусії – зась. Якщо у дорослому житті ви не знаєте, як реагувати на критику, боїтеся сказати «Ні!» чи першим заговорити з незнайомцем, відчуваєте страх перед публічним виступом, не комфортно почуваєтеся, коли треба щось запитати чи уточнити – найпевніше, з комунікативною компетентністю у вас не склалося. На щастя, у Рівному можна знайти соМтні книг та десятки тренінгів для «лікування комунікативМної недуги». Класикою в цій галузі вже стали книги ДейОла Карнегі та «Камасутра для оратора» Радислава ГанОдапаса. З новинок раджу книгу про нетворкінг (уміння виМбудовувати мережу корисних знайомств) Кейта Феррацці «Ніколи не їжте наодинці». Спостерігайте за реальними вправними, на вашу думку, ораторами, аналізуйте їх вистуМпи, переймайте досвід та вміння. Та найбільше танайцінніМше, що ви можете зробити для себе, – вийти з соціальних мереж на вулицю й спілкуватися, спілкуватися та ще раз спілкуватися з людьми наживо.

7 ЗАГАЛЬНА ЕРУДОВАНІСТЬ

У своїй книзі «Ефект Медичі» Франц Йохансон пише, що несподівані революційні ідеї найчастіше виникають на перетині різних галузей, наук, дисциплін, культур тощо. Щоб створити щось нове, треба його просто скомбінувати з уже існуючих речей. А для цього треба знати якомога більМше – щоб мати з чого комбінувати. Тож розширюйте коло своїх інтересів, цікавтеся мистецтвом, спортом, економіМкою і фінансами, читайте, подорожуйте, ходіть на виставМки, постійно відкривайте для себе щось незвідане досі. Усе це збільшує ваші шанси стати успішною, самодостатньою, мудрою людиною, хорошим співрозмовником і компетентМним спеціалістом. Гарно написали про загальну ерудоваМність і Брати Капранови у книзі «Щоденник моєї секреОтарки». Головний герой роману розповідає дружині: «ЗнаМєш, як наш голова правління виховує доньку? Він їй сказав: «Люба, твій тато добре працює, тому тобі у своєму житті працювати не доведеться. Ти будеш жити для задоволення. А для того, щоб отримувати справжнє задоволення, треба бути високоосвіченою людиною. Тільки так ти зможеш наМвчитися цінувати музику, мистецтво, подорожі. І тільки заМсвоївши все це, ти зрозумієш як бути поМсправжньому щасМливою». Додати нічого!...

Олена ГАВРИЛЮК

Віталій ГОЛУБЄВ, керівник ШУЖ, головний редактор Видавничого дому «ОГО», викладач кафедри журналісОтики НаУ «ОстрозьОка академія»: «ВчиМтися – це завжди доМбре. Професія журнаМліста — одна з найпоМпулярніших у наш час. Допомогти молоді із стартом у журналісМтиці прагнуть органіМзатори Школи універМсального журналіста, яку з 2006 року спільно проМводять Видавничий дім «ОГО» і телеканал «Рівне 1».

Школа універсального журналіста — це основи роботи журналіста за десять вечорів. Ми розповіМдаємо про те, що реально знадобиться журналістуМпочатківцю: де шукати новини, як брати інтерв'ю, як обробляти інформацію, перетворюючи її у матеріал. Ми не забезпечуємо випускників ШУЖ роботою, але ми даємо практичні навички і корисні контакти, які допоможуть кращим, найактивнішим з випускників у працевлаштуванні. Адже в редакціях ЗМІ зазвичай цінують не диплом як такий, а те, що людина реально вміє робити. Недарма наші випускники нині працюМють практично у кожній редакції Рівного. Під час заМнять учні також проходять телевізійні проби у студії телеканалу «Рівне 1». А кращі випускники отримаМють змогу провести один день з провідними журнаМлістами Рівного. Загалом, уся програма школи побуМдована так, аби учні побачили і відчули роботу журМналіста зсередини. І, якщо матимете бажання і наМполегливість — завтра ви, випускники ШУЖ, станеМте нашими колегами!»

КОМЕНТАР СПЕЦІАЛІСТА

Довідки та запис на навчання: vg2001@ukr.net, 050 339 39 85

18

Три уроки успіху від зіркових рівнянок

ТЕМА НОМЕРА

МРIЯТИ. ВIРИТИ. ПРАЦЮВАТИ!

Телевізійні знаменитості, ведучі новин і розва­жальних програм здаються нам далекими й не­досяжними зірками. Та як же приємно дізнава­тися, що на всіх улюблених і рейтингових кана­лах є свої люди.

Урок 1. Юлія СЕНИК:

«Встигнути сьогодні якомога більше!»

Статус. Автор і ведуча програми «Ділові факти» на телеканалі ICTV.

Вік. 25 років. Рідне місто. Здолбунів.

Освіта. Юлія закінчила Інститут кіно і телеРбачення КНУКіМ.

Стаж роботи на ICTV. Близько двох років.

Попередні місця роботи у ЗМІ. Юлія має досвід робоДти журналіста й редактора телеканалів 1+1 та 5 канал. ТаДкож працювала на «Рівне 1» керівником проекту, ведучою та журналістом «БізнесДновин».

Як потрапила на ICTV? Вести новини Юлія мріяла з диДтинства. А на ICTV прагнула працювати ще студенткою, кілька разів відправляла туди своє резюме та відеороботи. Тому, коли з каналу зателефонували з пропозицією спробуДвати себе у ролі ведучої, довго не роздумувала. Не злякали навіть дуже ранні ефіри. Потім був випробувальний періДод, керівництво каналу відстежувало, чи зростуть рейтинги «Ділових фактів» із появою нової ведучої. Рейтинги покаДзали позитивну динаміку.

Яка вона – робота на ICTV? Юлія переконана, аби стаД

ти хорошою ведучою, потрібно пройти школу журналіста, репортера, автора. Ведуча зізнається: щоразу виходить в ефір із відчуттям, що по той бік екрану вся Україна. ОскільДки ж новини економічні, а програма – ранкова, Юлія розпоДвідає, що для неї важливо не перевантажити глядача надДмірною серйозністю. Тому й намагається з легкістю, ранДковою бадьорістю, коли це доречно з посмішкою, донести інформацію, її суть та важливість людям. «Ведення новин, особливо економічних, вимагає ґрунтовної підготовки, виДвчення теми», – зауважує Юлія Сеник. Тому іноді для стисДлого та змістовного написання коротенької інформації веДдучій «Ділових фактів» доводиться перечитати чимало екоДномічних посібників і профільних видань. Та не зважаюДчи ні на що, Юлія обожнює прямі ефіри, що вимагають неДабиякої зібраності. А ще дівчина з приємністю каже: «КоДманда «Ділових фактів»: ведучі, журналісти, редактори, реДжисери, оператори, відеоінженери, звукорежисери, стилісДти, гримери – усі справжні професіонали, надійні колеги та

добрі друзі, які підтримують один одного та співпереживаДють за якісний спільний результат»!

Особисті захоплення, інтереси та життєві принципи Юлії Сеник. Ритм життя Юлії – динамічний. Вона захоплюДється верховою їздою, займається спортом, відвідує треДнажерну залу. Обожнює автомобілі. Найбільше заспокоює Юлію вечірня їзда за кермом із хорошою музикою. ДівчиДна ненавидить штучність та лицемірство. Однин з її улюДблених висловів: «Життя не пошук себе, а створення». ВідДтак Юлія Сеник справедливо вважає, що всі досягнення у її житті – результат власних зусиль та наполегливої праці. Але це ще зовсім не межа. Далі буде – більше! Адже ведуДча «Ділових фактів» завжди намагається йти лише вперед, вдосконалюватись і займатись тим, що дійсно подобаєтьДся. А нав’язлива ідея Юлії Сеник – встигнути сьогодні якоДмога більше.

Фот

о н

адан

і Сен

ик

Ю. (

1),

Боб

рік

овою

Т. (

1)

20

ТЕМА НОМЕРА

Попередні місця роботи у ЗМІ. ТеДтяна працювала у Рівному на телекаДналі РТБ і на телеканал СІТІ ( м. Київ).

Як потрапила на Новий канал? «Випадково, – каже Тетяна, – але схоДже, усі серйозні речі – це випадок! ОдДного дня мені зателефонував друг – ще один рівненськоДстоличний хлопець із телевізора – Сергій Гулюк. ЗапиДтав, чи не хочу я попрацювати в новоДму проекті на Новому каналі. Для мене це було щось космічне і незрозуміле, бо ж шоуДбізнес дуже відрізняється від формату новин, до яких я так звиДкла за 6 років. Проте я одразу сказала «Так!», не роздумуючи, хоч на той моДмент мала вже й іншу пропозицію. Ну і все, понеслося!»

Яка вона – робота на Новому ка­налі? «Не буду брехати і з втомлеДним обличчям, жаліючись на складДний графік, казати, що це «робота як робота», – розповідає Тетяна БобріДкова. – Ні! Це нові місця, нові люди, нові знання! У першому сезоні «ПіраДній» ми висвітлювали виключно шоуДбізнес. Я не фанатію від наших зірок, але поспілкуватися з Пьєром РішаДром, Йосипом Кобзоном, Лаймою ВайДкуле та Іваном Ургантом, думаю, хотів би кожен. А мені ж пощастило побаДчити навіть Мадонну, Джеккі Чана, Хью Лорі та ще багатьох світових знамениДтостей! Кумедних випадків у першоДму сезоні було багато. Наприклад, ісДторія з телеведучим Дімою ШепелеДвим. Під час інтерв’ю я спитала, чи він бува не закоханий (бо якраз у той час з’явилася чутка про те, що у Дмитра роДман із Жанною Фріске). Діма не розДгубився і на моє пряме питання відДповів ще більш прямо: «Так, закохаДний, давайте поцілуємося!» Я, шоковаДна почутим, почала щось йому мямлити у відповідь, а він не роздумуючи схоДпив мене і поцілував… у лоб! Вся черДвона доріжка була в комі! – ділиться веселими спогадами «піранья» Тетяна. – Другий сезон «Піраній» не менш ціДкавий. Проте тут ми вже несемо більш важливу місію – допомагаємо, вчимо,

Статус. Ведуча і журналіст програми «Піраньї» на Новому каналі.

Вік. 26 років. Рідне місто. Рівне.

Освіта. Тетяна має дві вищі освіти – юридичну та економічРну. Дівчина закінчила Міжнародний університет розвитку люРдини «Україна» та Тернопільський національний економічний університет.

Стаж роботи на Новому каналі. Два роки.

застерігаємо. І таких «піраній» глядачі полюбили навіть більше. Я це знаю, бо отримую листи і повідомлення. Ми стаДли програмою, яка не просто розважає, ми стали важливими. Тому я щаслива і вдячна долі, що маю таку роботу».

Особисті захоплення, інтереси та життєві принципи Тетяни Бобріко­вої. Рівненська «піранья» має слабДкість до шалених ідей, тому постійно змінює власні захоплення з екзотичДних на ще більш вражаючі. Тетяна вже вивчала ведичну культуру і слухала мантри, ставала суперДспортсменкою, сідала з понеділка на дієту і навіть заДхищала африканських носорогів від винищення. «У житті треба постійно

щось змінювати, – пояснює епатажДна дівчина, – бо від одноманітності можна сказитися». Робота ж для ТетяДни – головний інтерес і пріоритет. «Аж страшно, – зізнається Таня, – майже увесь час я проводжу на роботі. З меДдіа і більшість моїх друзів, тому навіть коли відпочиваємо, говоримо про роДботу. Я звикла до такого режиму, а от мій песик Бізу – скаржиться. Аби якось реабілітуватися, гуляю з ним у вихідні в Маріїнському парку, там дуже гарДно. Вечірки, нічні тусовки – це все для мене вже в минулому. Ви можете й не вірити, але найкращий відпочинок для мене – вдома, в Рівному, з сім'єю! Тут я заряджаюся енергією, щоби йти далі! А далі – ще більш амбітні плани»!

Урок 2. Тетяна БОБРІКОВА: «У житті треба постійно щось змінювати!»

21

фот

о н

адан

е Є

вту

ши

ною

В.

Попередні місця роботи у ЗМІ. «Усього й не переСлічити!» – з посмішкою каже Віта. І пояснює: «Я довСго шукала себе і «своє місце» на телебаченні. ПрацюСвала на різних телеканалах: Тоніс, Перший національСний, ТРК Ера, Перший діловий, телеканал Погода, Рада. Спробувала себе як журналіст, редактор і ведуча. ПоСміж цим встигла й декілька місяців попрацювати в РівСному на РТБ».

Як потрапила на СТБ? «Телебачення – складна штуСка, – розповідає Віта. – Іноді здається, що в тебе є усі якості й уміння, аби працювати на «великих» каналах. Але така можливість випадає не кожному. Мені пощасСтило… У моєму житті був важкий період зневіри в собі, з робою геть не складалося. Саме тоді я й надіслала реСзюме на СТБ і на певний час повернулася у Рівне. А поСтім поїхала до моря і вже в дорозі отримала дзвінок – запрошення на проби та співбесіду. Чимось я сподобаСлася продюсерам каналу й мене покликали на роботу. От така історія. Удача приходить тоді, коли вважає за потрібне».

Яка вона – робота на СТБ? Віта зізнається, що дуже любить свою роботу, хоча вона й напружена і стресоСва. Адже прямий ефір вимагає психологічної стійкосСті й витривалості. Люди насправді бачать тільки карСтинку, але не зажди розуміють, що за цим стоїть велика командна робота багатьох професіоналів. «Коли проСсто в прямому ефірі все змінюється, – ділиться секреСтами Віта, – наприклад, сюжет не встигає «прилетіти», з’являються прямі включення або несподівана «гаряча» новина, чи «злітає суфлер» і потрібно швидко згадуваСти текст… це зворотня сторона, яку глядач не повинен бачити. «Вікна» на СТБ – одна з кращих новинних реСдакцій в Україні, тому ці речі зведені до мінімуму. ЗвісСно, до екстрених ситуацій ніколи не можеш бути готоСвий. І ніколи не можеш знати наперед – звідки вилізе «курйоз». Це не смішно, але інколи можна обмовитися в ефірі. Не знаю, як це вийшло, але, розповідаючи про поСдію в Ужгороді, я назвала це місто Ургантом. І потім поСчула веселий сміх випускового редактора у навушник».

Особисті захоплення, інтереси та життєві прин­ципи Віти Євтушиної. Творча натура дівчини ніяк не дає їй спокою. Віта й розуміє, що після роботи краще було б відпочити, але… Уже четвертий рік поспіль веСдуча «Вікон» грає у невеличкому театрі в Києві. Каже, що це чудесний спосіб відсторонитися від буднів, заСбути про проблеми. Віта встигла зіграти ролі у вистаСвах за Мопассаном, Чеховим, Лесею Українкою. ПопеСреду ж – новий сезон і нові ролі. Завжди поруч із Вітою – близькі люди і скрипка. «Я не так часто зараз граю, – каже рівнянка, – але коли виймаю скрипку з футляру, завжди стає світліше на душі». Життєва позиція Віти: «Треба мріяти, але треба й робити. Тому що одні мрії без зусиль нічого не варті»!

ПІДГОТУВАЛА Олена ГАВРИЛЮК

Статус. Ведуча програми «Вікна­ новини» на телеканалі СТБ.

Вік. 27 років. Рідне місто. Рівне.

Освіта. Віта закінчила рівненське музичне учи­лище по класу скрипки, а потім втупила до Ін­ституту журналістики КНУ імені Тараса Шев­ченка.

Стаж роботи на СТБ. Понад два роки.

Урок 3. Віта ЄВТУШИНА: «Мрії без зусиль нічого не варті!»

ТЕМА НОМЕРА

23

Автоград – це група компаній «Вік­Е кспо» та «Вік Партнер», яка працює на Рівненщині вже 22 роки, з них 10 років – в автобізнесі. Сьогодні Автоград є офіційним дилером таких автомобільних брендів, як Honda, Volkswagen, Skoda, SEAT, Renault, Nissan, Fiat, BYD та BOSCH.З нагоди свята досвідом і новими досягненнями компанії діляться фахівці Автограду.

Лідер авторинку області святкує День народження

АВТОГРАД – АВТОМОБІЛЬ ДЛЯ КОЖНОГО!..

Андрій НІКІТІН, керівник відділу продажу автомобіЛлів Honda та SEAT

Дилером яскравого і харизматичного бренду SEAT комЄпанія Автоград стала у 2006 році. Минулого року в робоЄті з цією маркою в Україні розпочався новий етап – з SEAT почала працювати компанія «Порше Україна», команда, яка вже представляє такі визнані бренди, як Porsche, Audi та Volkswagen. Тож тепер нашим клієнтам ми пропонуємо не тільки емоційні автомобілі з німецькими двигунами, але й одну з найкращих кредитних програм від виробника. ЖоЄден український банк не запропонує таких умов, як Porsche Bank, який входить у п’ятірку кращих банків Європи.

Офіційне представництво Honda відкрилося в АвтограЄді у 2009 році. Знаково, що відтоді задоволеними власниЄками автомобілів Honda, а відтак і справжніми «лоялістаЄми» бренду, стали сотні жителів Рівненщини. За цей час поЄказники якості сервісного обслуговування та рівень надаЄних послуг стабільно зростають. У 2013 році Honda повнісЄтю оновила весь модельний ряд і зараз ми представляємо нові Аccord, Сivic 4D, Аccord Сrosstour та CRЄV.

Олександр ВЕРЕЩАГІН, керівник відділу продажу заЛпасних частин Honda, Nissan, Fiat

Одними з найважливіших факторів для клієнта сервісноЄго центру є якість запчастин та робіт, а також терміни обслуЄговування автомобіля. Аби наші клієнти отримували необхідні послуги своєчасно, ми постійно проводимо аналітику та анаЄліз наявності на складі запасних частин, які користуються найЄбільшим попитом. Працюємо над пошуком нових постачальниЄків та збільшуємо асортимент складу – на даний час маємо в наявності більше 5000 найменувань запасних частин.

Під час обслуговування чи ремонту для багатьох водіїв виЄникає дилема – придбати оригінальну запчастину чи скорисЄтатись дешевшим «неоригіналом». Як менеджер і водій зі стаЄжем завжди переконую клієнтів в перевагах оригінальних заЄпасних частин. Вони мають відповідні сертифікати якості, які надаються заводамиЄвиробниками, служать довше, володіють унікальним запасом міцності, який виробник закладає при їх виготовленні. А найголовніше – оригінальні запасні частини виготовляються ідентичними до тих деталей, які встановлюЄються на автомобіль на заводі.

24

Тарас ПІДОРИЧ, консультант сервісу Volkswagen, Skoda, SEAT

Наш сервісний центр працює в компанії майже 10 роЄків. За цей час число клієнтів стало п’ятизначним. Адже ми обслуговуємо одні з найпопулярніших автомобільних бренЄдів в нашому регіоні. Цього року завдання №1 – збільшити пропускну здатність сервісного центру та забезпечити наЄдання послуг найвищої якості. Результати помітні вже заЄраз, адже за останні три місяці об’єм наданих послуг виріс майже вдвічі. Велику роль відіграє турбота про клієнтів з боку компанійЄімпортерів, зокрема, проведення постійних сезонних акцій та спеціальних пропозицій.

Важливо, що разом із розвитком компанії Автоград підЄвищується рівень кваліфікації усіх працівників. Упродовж 2009Є2013 років наші консультанти та майстри неодноразоЄво займали перші місця у всеукраїнському конкурсі «Skoda Challenge», який проводиться серед працівників сервісних центрів Skoda.

Олексій ЛЕХ, інженер з гарантії та консультант сервісу Renault

За роки роботи нашої компанії якість сервісного обслугоЄвування значно зросла. Наразі кількість задоволених клієнтів становить 90%, в той час як у 2008 році цей показник був знаЄчно меншим і становив 69%. І ми продовжуємо вдосконалюЄватися.

Забезпечення високої якості продукції та послуг – стратеЄгічне завдання Renault. Для його реалізації компанія активно працює за глобальною комплексною програмою, яка спрямоЄвана на поліпшення якості за рахунок реалізації конкретних стандартів на усіх етапах роботи, починаючи від виробництва автомобіля і до сервісної підтримки.

Завдяки наполегливій праці в період з 2008 по 2013 роки довіра до сервісу Renault значно зросла. Нашими послугами зараз користуються не лише власники автомобілів, які знахоЄдяться на контрактній гарантії, але й водії, гарантія на автомоЄбілі яких вже закінчилася. Ми прагнемо постійно бути в числі перших за якістю ремонту автомобілів серед дилерів Renault в Україні.

Вітаємо із 22-ою річницею успішної роботи!

25

ТЕМА НОМЕРА

Три дівчинки – Лілія, Софія та Анна – йшли у перший клас із мріями про те, аби їх, коли вони підростуть, впізнавали і любили люди. Минуло багато років – і бажання стали реальністю. Тепер дівчата – професійні моделі агентства «ПАННА», відомі у Рівному, в Україні та у світі. Тож редакція журналу «ВІТАЄМО!» з приємністю розміщує на своїх сторінках світлини Лілії БОЦЬ, Софії ДРАГАНЧУК і Анни ТАРАСЮК – у зовсім юному шкільному віці та з дорослого життя професійної моделі. Як кажуть, знайдіть 10 відмінностей!..

ПЕРШИЙ РАЗ У ПЕРШИЙ КЛАС!

Анна ТАРАСЮКУ молодшому шкільному віці Анна полюбляла гратиє

ся ляльками. А виросла й сама стала красивою, як ляєлечка. Це доводять численні досягнення дівчини як проєфесійної моделі. Анна – модель агентства «ПАННА», воєлодарка титулу «Міс Рівненщинає2007», півфіналістка Національного конкурсу краси «Міс Українає2008», «ІІ віцеєКоролева Україниє2011». Свою модельну кар’єру Анна Тарасюк розпочала ще у 2006 році. Тоді дівчину після перших модельних заходів за кордоном запросили на кастинг у помічниці голлівудського актора Стівена Сієгала. Анна працювала на кращих модельних подіумах Таєїланду, Китаю, Росії. Красуня знялась у рекламі найвідоєміших брендів для всієї Східної Азії, а також таких країн як Сінгапур, Іспанія та Ізраїль. Нині Анна працює скауєтом міжнародного агентства в Бангкозі.

ОБЛИЧЧЯ АННИ ТАРАСЮК ЧАСТО З’ЯВЛЯЄТЬСЯ НА СТОРІНКАХ

МОДНИХ ЖУРНАЛІВ

Фот

о н

адан

і аге

нтс

твом

мод

елей

«П

АН

НА

»

26

Лілія БОЦЬТакою милою дівчинкою з двома косичками Ліля

була в початковій школі. Нині ж красуня – провідна моєдель агентства «ПАННА». Модельною справою дівчиєна почала займатися у 14 років. Нині ж Лілі 20 років, і величезний список її досягнень говорить сам за себе. Лілія Боць – постійна учасниця Ukrainian Fashion Week та модних показів у Мілані й Маврикії, вона – обличчя брендів «Міа Міа» і «Prado», каталогу «Viore», відомих глянцевих журналів – «Сезони моди», «ТОП 10», «Мері Клер». Лілія Боць – володарка титулів «Queen of life channel», «Королева стилю» і «Королева телеглядацьєких симпатій» Національного конкурсу краси «Королеєва Україниє2012», «ІІ віцеєміс Міжнародного конкурсу «Khan Shatyrє2012» (Казахстан), а також «ІІ віцеєміс Конкурсу «Міс студентство Україниє2012 ».

ДЕНЬ ЗНАНЬ

ЛІЛІЯ БОЦЬ – ОБЛИЧЧЯ ВІДОМИХ БРЕНДІВ І ГЛЯНЦЕВИХ ЖУРНАЛІВ

27

ТЕМА НОМЕРА

Софія ДРАГАНЧУКНа новорічних ранках у початковій школі маленьє

ка Софійка полюбляла втілювати образи казкових геєроїв, як от, наприклад, Лисичкиєсестрички. Тепер же дівчина – модель агентства «ПАННА». Софія прийшла в модельну справу у 2009 році. І одразу почала акєтивно діяти. У 2011 стала «І віцеєміс Бодіарт», у 2012 здобула звання «Міс Грація та «Міс «Kare» Міжнародєного конкурсу краси «Перлина Чорного моряє2012». А у 2013 році виборола перемогу на Обласному конєкурсі краси «Міс Рівненщина»! Серед досягнень краєсуні – участь у фіналі Національних конкурсів краси «Королева Україниє2012» та «Міс Україниє2013», пеєремога в проміжному етапі конкурсу від ТМ «Активія» «Стань відомою з легкістю», ексклюзивні фотосесії для глянцевих журналів «Story» та «Cosmopolitan». Фото Софії Драганчук прикрашає обкладинку журнаєлу «FREETIME».

У ВСЕУКРАЇНСЬКОМУ КОНКУРСІ ВІД ТМ “АКТИВІЯ“ СОФІЯ

ДІЙШЛА ДО ФІНАЛУ

СОФІЯ – ВОЛОДАРКА ТИТУЛУ

“МІС РІВНЕНЩИНА ­ 2013“

Фот

о н

адан

і аге

нтс

твом

мод

елей

«П

АН

НА

»

28

«Таку хорошу звістку ми дізналиІся ще на початку цього року, в січІні, — каже пан Микола. — Нам надійІшов офіційний лист від ПовноважноІго Посла Франції в Україні Алена Ремі.

Проте дата урочистого вручення ОрдеІна постійно відкладалася».

І от нарешті 14 липня відбувся приІйом у посольстві Франції в Україні з наІгоди національного свята ФранцузьІ

ФРАНЦУЗЬКЕ ЛІТО Миколи ВіднічукаВідомому освітянину нашого краю, президенту Рівненської обласної організації «Французький Альянс», директору Інституту післядипломної освіти та довузівської підготовки РДГУ Миколі Антоновичу ВІДНІЧУКУ присвоєно звання Кавалера національного Ордена Франції за Заслуги. Щиро вітаємо! І ділимося приємною новиною з читачами нашого журналу.

кої республіки, Дня взяття Бастилії. Гостей на церемонію зібралося чимаІло — понад 1200 осіб, усі — поважІні люди, прибічники добрих стосунків між Україною та Францією. «НагороІджуючи Миколу Антоновича, — ділитьІся гарними спогадами директор РОО «Альянс Франсез» Надія ЧУМАК, — французький Посол зауважив, що РівІненська обласна організація «ФранІцузький Альянс» — одна з найкращих в Україні. Згадав Посол добрими словаІми і особисті заслуги пана Віднічука — трудові, наукові. Це надзвичайно приІємно, бо ж Микола Антонович на посаІді президента «Французького Альянсу» ось уже 8 років. За цей час дуже багато зроблено для поширення французької мови та культури на Рівненщині — ми проводимо фестивалі, організовуємо виступи французьких виконавців у РівІному, сприяємо рівненським митцям у представництві їх творчості у ФранІції, систематично направляємо вчитеІлів французької мови на навчальні сеІмінари від кращих фахівців із методиІки, дидактики і педагогіки Франції». А й справді, фестиваль «Французька ВесІна в Україні», масштабні заходи до відІзначення всесвітнього дня ФранкофоІнії гармонійно вписалися у календар подій Рівненщини. Спільно з джазІклубом «ДжЕм» команда РОО «ФранІцузький Альянс» організували в РівІному концерти джазового тріо «Марі Фабьен», співака Алекса Рената, гурІтів «Авьон Роз», «Парадокс», «МіксМеІтіс». А в жовтні 2013 року 15 вчителів французької мови Рівного та обласІті по їдуть на стажування до міста ГреІнобль (Франція).

«Я вважаю, що це дуже висока оцінІка праці та життєвого шляху МикоІли Антоновича, — каже Руслан ПОхСТОЛОВСЬКИЙ, ректор Рівненськохго державного гуманітарного уніхверситету, кандидат історичних наук, професор. — Орден Заслуг — почесІна відзнака Франції, якої цей чоловік справедливо заслуговує — як керівник, як організатор, як науковець і, передуІсім, як людина. Микола Антонович роІбить добру справу, зміцнюючи стосунІки України та Франції».

МИКОЛА ВІДНІЧУК НА ПОСАДІ ПРЕЗИДЕНТА «ФРАНЦУЗЬКОГО АЛЬЯНСУ» ОСЬ УЖЕ 8 РОКІВ. ЗА ЦЕЙ ЧАС ДУЖЕ БАГАТО ЗРОБЛЕНО

ДЛЯ ПОШИРЕННЯ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ ТА КУЛЬТУРИ НА РІВНЕНЩИНІ

ПЕРСОНА

30

НАЦІОНАЛЬНИЙ ОРДЕН ФРАНЦІЇ ЗА ЗАСЛУГИ

Орден започаткований декреІтом (правовим актом) від 3 грудня 1963 року президентом Франції геІнералом де Голлем в якості заміни численних відомчих орденів заслуг. Орденом можуть нагороджуватись французькі громадяни, за значні громадянські та військові заслуги, а також іноземці. Рішення про нагоІродження приймає прем'єрІміністр Франції, який є Гросмейстером ордеІна, за поданням уряду. Орден заслуг є четвертою за значимістю нагороІдою Франції після ордена ПочесноІго легіону, ордена Звільнення та ВійІськової медалі.

ФРАНЦУЗЬКИЙ АЛЬЯНСРівненська обласна організація, яка входить до всесвітньої мережі «Альянс

Франсез». Мета діяльності — поширення французької мови та культури в усьоІму світі через людей доброї волі будьІяких поглядів, політичних та релігійних течій. РОО «Французький Альянс» діє на теренах Рівненської області з 1995 року як громадська організація. За 18 років спільно з Посольством Франції та Французьким культурним центром Рівненська обласна організація «ФранцузьІкий Альянс» провела величезну кількість заходів у галузі культури, освіти, наІуки: «Тижні Французької культури», фестиваль «Французька Весна в Україні», фестиваль французького кіно «Артишок», фестиваль дитячого анімаційного кіно тощо.

ЕЛІЗАБЕТ ДЮ БРЕЛЬ ДЕ ПОНБРІАН, АТАШЕ ПОСОЛЬСТВА ФРАНЦІЇ В УКРАЇНІ, КООРДИНАТОР МЕРЕЖІ АЛЬЯНС ФРАНСЕЗ УКРАЇНИ,

ТА МИКОЛА ВІДНІЧУК, ПРЕЗИДЕНТ РОО «ФРАНЦУЗЬКИЙ АЛЬЯНС»

ІЗ МИХАЙЛОМ ЗГУРОВСЬКИМ, РЕКТОРОМ НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ УКРАЇНИ «КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ

ІНСТИТУТ». ТОГО Ж ДНЯ ПАНА МИХАЙЛА НАГОРОДИЛИ ОРДЕНОМ АКАДЕМІЧНИХ ПАЛЬМ

Фот

о на

дані

М.А

. Від

інчу

ком

(3)

31

ПЕРСОНА

Îëåêñàíäð Ëåîíòiéîâè÷ ÍÅÑÒÅÐÅÍÊÎ

• Хірург відділення хірургії органів травлення та ендокринології Рівненської обласної клінічної лікарні;

•Член Європейської асоціації ендоско-пічних хірургів;

•Кандидат медичних наук;•Власник патентів на 5 винаходів ме-

тодів лікування виразкової хвороби;•Автор понад 50 наукових публікацій

у вітчизняних та міжнародних фахових виданнях;

•Депутат Рівненської обласної ради VI скликання від партії «Батьківщина».

Олександр НЕСТЕРЕНКО: «Хочу, щоб мої діти були гідним прикладом для своїх дітей!»

Пане Олександре, розкажіть, будьДласка, коли Ви вирішили стаДти лікарем? Ця мрія була у Вас з диДтинства?

Я виріс у сім’ї лікарів, тато мій — Леонтій Нестеренко — відомий у хіШрургії. Саме він став моїм першим вчиШтелем та наставником. Мій молодШший брат — Володимир, також лікар, доцент, працює хірургом в ІваноШФранківську.

А де здобували освіту, щоб у майДбутньому стати кваліфікованим ліДкарем?

Спочатку я закінчив рівненську СШ № 18. Того ж року вступив до ІваноШФранківського державного медичного інституту за спеціальністю «лікувальна справа». Після цього була інтернатура.

А свою першу операцію

пам’ятаєте? Чи їх було настільки багато, що навіть важко пригадаДти?

Важко відповісти, яка операція була першою. Раніше інтернатура триШвала не три роки, як зараз, а один рік. І рік цей був дуже насичений, не було розподілу на два відділення: «гнійна» і «чиста» хірургія. Навантаження було дуже велике, і значна частина операШцій проходила за моєї участі.

Окрім роботи, Ви ще й займаєтеДся науковою діяльністю, написали кандидатську дисертацію. Цікаво, на яку тему?

Моя кандидатська присвячена різШним аспектам лікування пацієнтів із механічними жовтяницями. Маю чимаШло розробок щодо лікування пацієнтів з гострими шлунковоШкишковими кроШвотечами, які є основою для написанШ

ня докторської дисертації. Крім того, я є одним з не багатьох хірургів, які опеШрування грижі поєднують з абдоміШнопластикою при лікуванні хворих із надмірною вагою.

Велика кількість операцій, науДкова робота… А на сім’ю часу вистаДчає?

Вільного часу небагато, бо ж я ще близько 20 років працюю як хірург обШласного центру екстреної консультаШційної допомоги, що надає цілодобові консультації лікувальним закладам обШласті. Але, якщо людина чогось прагШне, вона все може встигнути. Моя роШдина мене розуміє і підтримує, адже у нас сімейна династія лікарів. Моя дружина, Леся Володимирівна, лікарШневролог, працює разом з мамою, ЗіШнаїдою Вікторівною, яка є заслужеШним лікарем України і теж працює неШ

Телефоную Олександру Леонтійовичу о 8 ранку. У відповідь чую бадьорий голос — зрозуміло, що у лікаря робочий день розпочався зрання. Плануємо зустрітись до 10, адже після інтерв’ю на визначного хірурга чекає операційна і не одне врятоване життя…

32

врологом у центральній міській лікарШні Рівного.

А Ваші діти теж продовжують сіДмейну справу, теж лікарі?

Моя старша донька Анна — офтальШмолог, а менша, Оленка, навчається на 5 курсі ІваноШФранківського медичноШго університету.

Діти самі обирали професію чи Ви все ж таки наполягали, щоб доньки стали лікарями?

Ніяким чином я не намагався їм обШрати роботу. Це був їхній вибір, вони йшли туди, до чого лежить серце і що подобається. Хоча з власного досвіду знаю, що батьківський приклад найШкраще діє на дітей. Тому моя заслуга в тому, що діти стали лікарями, теж безШперечно є.

Мрієте, щоб внуки не припинили славетну династію?

Я на них впливати не можу, у них є свої батьки, які їх виховують. Але я б дуже хотів, щоб мої діти були гарниШми наставниками та гідним прикладом для своїх дітей.

Ольга ДАНИЛЮК«ТАТО МІЙ — ЛЕОНТІЙ НЕСТЕРЕНКО — ВІДОМИЙ У ХІРУРГІЇ.

САМЕ ВІН СТАВ МОЇМ ПЕРШИМ ВЧИТЕЛЕМ ТА НАСТАВНИКОМ!»

«МОЯ РОДИНА МЕНЕ РОЗУМІЄ І ПІДТРИМУЄ, АДЖЕ У НАС СІМЕЙНА ДИНАСТІЯ ЛІКАРІВ!»

Фото надані О. Нестеренком (3)

33

36

ПОДІЇ

Фінальне шоу ІІІБго обласного дитячого Фестивалю краси і талантів «Перлинка РівногоБ2013» пройшло на сцені міського Палацу дітей та молоді. Організатор проекту – Торгова марка ARTmodels®. Цьогоріч Фестиваль вразив сценічними декораціями, численними нововведеннями і… наймолодшою в історії проекту переможницею. Головна корона Фестивалю і титул «Перлинка РівногоБ2013» дісталися 4Брічній Софії БОРОДЕНКО.

КАСКАД НОВИНОКПЕРЛИНКА РІВНОГО - 2013

ВЛАДА ШЕВЧИК

ВИХОВАНЦІ ШКОЛИ СУЧАСНОЇ ХОРЕОГРАФІЇ ПДМ

ОЛЕКСАНДРА ПИСАК

ЮЛІЯ ПОЛІЩУК

ВІКТОРІЯ СУБОТІНА

КАРІНА КЛОЧКО

Фот

о н

адан

і AR

Tmod

els®

37

Нововведенням «Перлинки РівногоШ2013» став титул «Талант Фестивалю». Його отримала 13Шрічна Вікторія СУБОТІНА. Також серед новинок Фестивалю титул «Симпатія ARTmodels®». Володарку цього почесного звання визначили самі ж організатори «Перлинки РівногоШ2013», зауваживши, що відтепер ця наШгорода буде традиційною для Фестивалю. «Симпатією ARTmodels®» стала 6ШрічШна Валерія ТОПЧІЙ.

Творчими номерами потішили публіку юні вихованці Школи сучасної хореШографії Рівненського міського Палацу дітей та молоді (керівник Наталія СТОРОШЖУК), маленька співачка Марта БЛАЖКОВА та естрадна виконавиця Марія ЗЛАШТА. Також глядачі побачили кращі номери Шоу талантів, яке відбулося напереШдодні Фестивалю.

Олена ГАВРИЛЮК

Корони і основні титули Фестивалю також отримали:

ГранШпрі у віковій категорії 4Ш6 років – Каріна КЛОЧКОГранШпрі у віковій категорії 7Ш9 років – Олександра ПИСАКГранШпрі у віковій категорії 10Ш11 років – Людмила КОВАЛЬЧУКГранШпрі у віковій категорії 12Ш14 років – Мар’яна РУДЕНСЬКА ІнтернетШкористувачі ж віддали найбільше своїх голосів 7Шрічній Дарині БЕРТУХ.

СОФІЯ БОРОДЕНКО, КАРІНА КЛОЧКО, ОЛЕКСАНДРА ПИСАК, ЛЮДМИЛА КОВАЛЬЧУК, МАР’ЯНА РУДЕНСЬКА

ТА ДИРЕКТОР КОНКУРСУ ОКСАНА ІГАС

ПОДІЇ

Уже третій рік поспіль таке дійство проходить у Рівному. Учасниці параду — понад півсотні екс­на речених, які нещодавно відсвяткували свій найщасливіший день. У програмі для дівчат — професійний макіяж, ексклюзивна зачіска та фотосесія від провідних фотографів міста. Цьогоріч в рамках події відбувся й конкурс перукарського мистецтва, нігтьової естетики та макіяжу, а також модний показ весільного вбрання і вишитого одягу. Вже стало традицією, що учасниць параду супроводжують байкери та ретро­а втомобілі.

парад наречених

ЩАСЛИВИЙ ДЕНЬ

ПОНАД ПІВСОТНІ ЕКС­Н АРЕЧЕНИХ ТА СОТНІ РІВНЯН СТАЛИ УЧАСНИКАМИ

Й ГОСТЯМИ ПАРАДУ

НА МІСЦЕ ПОДІЇ ДІВЧАТА У БІЛИХ СУКНЯХ ДІСТАВАЛИСЯ НА БАЙКАХ І РЕТРОАВТОМОБІЛЯХ

40

НА ЗГАДКУ ПРО ДІЙСТВО КОЖНА НАРЕЧЕНА ОТРИМАЛА СВІТЛИНИ

З ЧИСЛЕННИХ ФОТОСЕСІЙ ВІД ПРОВІДНИХ ФОТОГРАФІВ МІСТА

ОБРАЗИ НАРЕЧЕНИХ ТОГО ДНЯ ТВОРИЛИ ПРОФЕСІЙНІ МАЙСТРИ – ПЕРУКАРІ ТА ВІЗАЖИСТИ…

…НАЙВИБАГЛИВІШІ Ж КРАСУНІ ОСТАННІ ШТРИХИ ДОМАЛЬОВУВАЛИ ВЛАСНОРУЧ

Фото В. Якимчука (3), А. Панасюка (3), С. Гошка (2), І. Ордаш (1)

41

ПОДІЇ

До Дня Незалежності України газета «ОГО» провела конкурс «Моя вишиванка — найкраща!». Кожен учасник мав можливість показати свою найгарнішу, найдивовижнішу, найяскравішу вишиванку всьому місту та отримати приз! Конкурсантами були не лише рівняни, а й мешканці Києва і Тернополя. Навіть із далекого В’єтнаму ми отримали фото хлопчика Іванка у вишиванці! Наймолодшій нашій учасниці — 3 місяці, найстаршому учаснику — 65 років.

Серед 64 учасників конкурсу відвідувачі порталу OGO.ua обрали переможця, який отримав у подарунок вишиванку від рівненської майстрині Зої РОМАНОВОЇ. Фото переможДця з'явилося на першій сторінці святкового номера газети «ОГО», який вийшов напередодні Дня Незалежності!

Спеціальні подарунки від наших партнерів «Світ вишивДки» та відділу сучасного одягу з українською вишивкою отримали ще кілька наших конкурсантів. Проект «Моя виДшиванка — найкраща!» підтримали Рівненська обласна орДганізація Всеукраїнського об'єднання «Свобода» та народДний депутат України Олег ОСУХОВСЬКИЙ.

24 серпня усі учасники конкурсу взяли участь у загальДноміській акції «Моя маленька вишиванка» й продефілюДвали подіумом, який було сконструйовано до Дня НезалежДності на центральному майдані Рівного.

«Родзинки» проекту «Моя вишиванка — найкраща!» пропонуємо читачам журналу «ВІТАЄМО!»

ОБ’ЄДНАЛИСЯ РІВНЕ, КИЇВ І В’ЄТНАМЗавершився конкурс «Моя вишиванка — найкраща!»

Наталія КУЛІНІЧ. Дівчина народилася і проживає в ОстДрозі. Цього року закінчила Національний університет «ОстДрозька академія». Наталка — активістка молодіжної оргаДнізації «Пласт», шанує українські традиції, полюбляє активДний відпочинок на природі.

«Моя вишиванка — унікальна та старовинна, — з горДдістю розповідає дівчина. — Сорочка є нашою сімейною реліквією та передається із покоління у покоління. Я раДдію, що маю можливість одягати і зберігати таку реліквію. З упевненістю можу сказати: «Моя вишиванка — найкраДща!».

Подружжя Тетяна та Олексій ТОКАРІ. На власне весілДля Тетяна і Олексій вирішили не купувати стандартний чорДний костюм та білу сукню. Натомість, як справжні українці, молодята одягнули традиційне колоритне вбрання. Олексій обрав українську вишиванку, а Тетяна — вишиту сукню з віночком. Нині у сім’ї Токарів росте синочок Ярославчик, хлопчик продовжує гарні звичаї батьків й теж залюбки ноДсить вишиванки.

Пес ПУТЯ. ПояДва цього героя у виДшиванці в фотогалеДреї порталу OGO.ua викликала особливо багато різноманітних відгуків та дискусій. Участі в інтернетДголосуванні песик не брав, але отримав окремий приз — за оригінальність!

42

Максим ТАРАСЮК. Переможець конкурсу за результатами інтернетВголосування. Хлопчику 2, 5 роки. Проте в такому зовсім юному віці він уже сам вільно їздить рисью та галопом на конику. А на посвяті у козаки отримав чин «джури». Максимко вірив, що його вишиванка — найкраща, бо він не просто вдягає її, як решту одягу, а носить із гордістю — як справжній українець.

№32 (1412) 21 серпня 2013 року21 серпня 2013 року

Cтор. 15

“Моя вишиванка — найкраща!”

43

ПОДІЇ

Редакція журналу «ВІТАЄМО!» обрала свого фаворита — Анну МАРЧУК із родиною. На фото сім’я пані Анни в її авторських вишиванках. «Створюю вишитий одяг понад три роки, — каже переможниця за версією нашого виданДня. — Працюю з любов’ю для своєї родини та для справДжніх шанувальників українських традицій. Обираючи етДностиль — рідний стиль, ми обираємо своє щасливе майДбутнє для наших дітей, адже вони повинні виховуватись у найкращих українських традиціях, знати своє коріння, свою історію, бути успішними та з гордістю нести в світ наші звиДчаї. Я мрію, щоб кожен українець носив вишиванку в буДдень і в свято. І якщо моя мрія здійсниться, я буду найщасДливішою українкою!»

44

Любов СИДОРЧУК. Пані Люба працює вчителем англійської мови в НВК №14 м.Рівне. Любить твориДти красу власноруч — вишиває, шиє ляльки. «Вишиванка моя має невеДличку історію, — зізнається учасниДця. — Вишиті бісером соняшники на сорочці — не просто так. У нашій школі кожен клас має свою емблемуДквітку. У 10Дму класі, де я класний кеДрівник, — це соняшник. Це й надихнуДло мене вишити таку сорочку, а бісеДром вишивала, тому що його кольори та відтінки підкреслюють незвичайну красу звичайної, здавалося б, квітки!»

Меланія ГАВРИЛОВИЧ із мамою Юлією. Ці красунечки стали першими учасниками конкурДсу «Моя вишиванка — найкраща!». Меланії тільДки три місяці, а вона вже — зірочка інтернету та журналу «ВІТАЄМО!». Мама Юлія розповідає: «Вишиванку подарувала нам бабуся. У нашій роДдині переконані, що потрібно змалку прищеплюДвати дитині любов до України, її звичаїв та траДдицій. Тож ж ми з приємністю робимо таку добру справу».

Михайло РАДІО. «Сорочку мені вишила, — розпоДвідає юнак, — бабуся, білоруска за національністю. Бабця народилась і виросла в Білорусії, а в 1958 році одружилась з моїм дідусем і переїхала жити в УкраДїну. Я маю ще три вишиванки, якими дуже пишаюся.Одна з них була 2329Дою під час проведення у РівноДму акції «Вишитий рекордД2011».

ПОДІЇ

ПІДГОТУВАЛА Ольга ДАНИЛЮК

Фото надані учасниками конкурсу (8)

45

Із металом теж можна фантазувати!

Завершився фотоконкурс «Металеві витребеньки», що тривав упровдовж літа на порталі OGO.ua. Проект зібрав кілька десятків світлин з витворами ковальського мистецтва. А переможцями обрали двох чудових рівнянок.

Урочисте нагородження по­ціновувачів металевої творчості відбулося на цьогорічному фес­тивалі ковальського мистецтва «Металеве серце», який пройшов у місті 23­ 25 серпня! На згадку про перемогу Ірині та Маші вру­чили троянди — звісно ж, мета­леві!

РІВНЯНКА МАША ТЮРИНА В МЕТАЛЕВИХ ОБЛАДУНКАХ

46

ІРИНА ВОРОБЙОВА.

ФОТО ПОРЯД ІЗ МЕТАЛЕ­ВОЮ СКУЛЬПТУРОЮ ЗРОБЛЕНЕ У САНКТ­

ПЕТЕРБУРЗІ, В РАЙОНІ НЕВСЬКОГО ПРОСПЕКТУ

Фото надані учасниками конкурсу (2)

47

МОЛОДІ ІМЕНА

ПРИБОРКУЮЧИ ЕМОЦІЇ…

ПРО ПИСЬМЕННИЦТВОТвори, які я пишу зараз, мають літературну цінність.

Про це свідчать перемоги у різних конкурсах. Це не профсто писання «у шухляду». Це те, що змушує людей спинитифся, задуматися. І я точно знаю, що сама, без уроків літерафтурної студії «Поетарх» Рівненського палацу дітей та молофді, не досягла б такого рівня. Студія стала для мене ґрунтом, на якому я виросла.

Вірш — це миттєвості життя. Це обличчя людей. Асофціації, викликані чиїмись словами. Це те прекрасне, що ти вмієш підмітити на вулицях міста. Усе почутефпобаченефвідчуте фіксується на папері. І вірш готовий! А потім — дофвгий процес редагування.

Є правда у словах про те, що щасливі люди — не мит­ці. Коли людина щаслива, вона не має часу для творчості, вона постійно зайнята своїм життям. Коли ж не все лагофдиться, людина зосереджується на собі, внутрішніх відчутфтях, і це у щось творче виливається. Хоча я щаслива, дуже щаслива. Проте вмію моменти занепаду духу використовуфвати для письменництва.

Мама надихає мене. Я часто згадую фрази, які вона кафзала мені в дитинстві, і в душі народжується рядок вірша. Або, коли мама обіймає мене, в голові одразу вибудовуютьфся поетичні асоціації.

Любов усюди. Тому я пишу про неї. Любов не має рамок

і обмежень. Якось я написала вірш про любов до мами. Але слова «мама» не вживала. Вірш полюбили всі, хто його чифтав. Хоча більшість і досі думають, що він про кохання між чоловіком і жінкою.

ПРО ТЕАТРГоловних ролей я зіграла небагато. З цим мені пощасф

тило у трьох постановках. Але я не переймаюся. Бо вважаю, що немає другорядних ролей. Коли виходиш на сцену, трефба грати свою роль так, ніби вона найважливіша у цій вифставі. Навіть якщо тобі довірили лише чотири фрази.

Актори Рівненського муздрамтеатру, думаю, вважа­ють нас колегами. На наші прем’єри вони приходять ледь не у повному складі. Це стимулює викладатися на 110% і забути про те, що ти — акторфлюбитель. Хотілося б, звісфно, отримати професійну акторську освіту. Але доля склафлася пофіншому.

Мені імпонують ліричні ролі. І саме такі найчастіше й дістаються. Тому я люблю усіх героїв, яких вже встигла зіфграти. Але до нового театрального сезону режисер Євгеній Васильєв готує виставу, в якій мені запропонував абсолютфно інше амплуа — роль дівчини з характером. От зараз прифдивляюся до цього образу, думаю, як в нього перевтілитися і яку мораль моя героїня повинна донести глядачу.

ЗАПИСАЛА Олена ГАВРИЛЮК

Вона складає емоції у фрази. Фрази — у вірші. Вона вкладає емоції у ролі. А ролі грає так, щоб емоції вирували в душі глядачів. Вона наповнює емоціями власні життєві принципи. І ці принципи творять для неї нові емоції… Знайомтесь — Ірина МЕЛЬНИК, письменниця, член Національної спілки письменників України, актриса Рівненського народного молодіжного театру. У 2012 році Ірина виборола грант Президента України, коштом якого видала власну збірку поезій. Книгу нині можна знайти у всіх бібліотеках держави.

48

МОЛОДІ ІМЕНАН� ���... ������ �� ���,�� �� � ����� ��� ��,

�� ���� � ���� ���� — ������.

� •�•... Н� ••��•����•,•�•�•�: "•� ����?",

 ­•€�‚ ��•���,���� •��•• ���€.

А •� ­� €ƒ:����� �,

�, ­���, ��­�,��, ­���, �����•,� �� ���•�����•,

� �� ���„€ ��•,� �� ���ƒ������•,

� �� ���� ��•,� �� ���� ��•,�� ���� � ��•,� �� �� € ��•,� �� ���� ��•,

� �� ­�����•?...Н•, ���� — ��•���•.�, ­���, �•��� ­�?

­... •��• ���������•...М� — �� �•­•,

М� ���•�­•����•.****

І� ����­ •�����‚­ �­•�� ��‚ ‚ ��� ƒ ���•,

Д��• ������• �­� � ��•��• •• �,

 •���€ ��� ��•�� ���­�•‚ � ����� ��•ƒ

�� €�•,…��, ‚� ������, � •���

�� ����� •��� �.

•���� •� ­�•­� �� ���• �•����••��‚ � ••�,

І ���„� ��‚�� ����••��‚ � ����ƒ �•���,

†�• •� �„• � •� ‚ �� � •� ����•����• ��•�­,

‡� •�ƒ�� �����, �� •�ˆ�� •��• � •���.

���на ��Л �ИК Фото надані І.Мельник

49

РІВНЕ — СТОЛИЦЯ ДЖАЗУ

ВАРІАЦІЇ НА ТЕМУ У Рівному джазова музика зажди

культивувалась серед музикантів, нашвіть у часи фрази «Сегодня он играшет джаз, а завтра Родину продаст». З другої половини 50шх років під вигляшдом естрадних оркестрів діяли джазошві колективи на зразок оркестру Олекшсандра Гайдабури у Рівненському іншституті культури. Музиканти розповішдають, що у часи радянської заборошни цієї музики іноді їм доводилось йти на хитрощі — робити, наприклад, джашзові аранжування естрадних шлягерів, або вставляти у класичні твори урившки джазових стандартів. У середині сімдесятих років у Міському будинку культури був створений ансамбль «Пашнорама», і досі місцеві меломани згашдують імена Володимира Шварцапеля та Ігоря Перчука. Проте, за роки Нешзалежності розвиток джазової музики у місті загальмувався — насамперед, через відсутність цікавих широкій пуш

бліці концертів. Так, джазові музиканшти працювали й нині працюють у різшних навчальних закладах, на звітних концертах можуть зіграти кілька «хіштів» Армстронга чи Гершвіна. Час від часу в ресторанах організовувалися такі собі «джазові посиденьки», куди запрошували насамперед музикантів і їх друзів. Але дуже часто ця музика зашлишалась для масового слухача недошступною.

ДЖАЗОВИЙ РЕНЕСАНС У РІВНОМУ

А він, масовий слухач, у Рівному є. Це вирішили довести ентузіасти джашзу, люди, основний вид діяльності яких далекиЙ від музики і культури загалом. У 2007 році банкір Сергій Гемберг, зашручившись підтримкою OTП Банку, рівшненську філію якого він тоді очолював, влаштував у музичношдраматичному театрі великий і, що важливо, безкош

«Джаз DO IT»Джаз — музика, яка вже давно не вкладається в жодні музично­стилістичні чи смакові рамки. Це звукове втілення душевно­емоційного стану або настрою. І якщо слухач потрапить на ту хвилю, яку лише зараз і лише у цю секунду створює харизматична людина з інструментом, він вийде з залу і обов’язково подумає: «А я і не знав, що люблю джаз!..»

Фото А.Матвіїва, Д.Леонтіюка

50

Сергій ГЕМБЕРГ, співоргані­затор «Art Jazz Cooperation»:

— Коли ми організували першший фестиваль, мене не полишшало відчуття, що нам чогось не вистачає. Побувавши в Чикаго й відвідавши там декілька концерштів, я зрозумів, чого саме. Щоб наприкінці літа створити справшжній музичний вибух для мелошманів, потрібно цих людей потрошху до фестивалю готувати — прошводити менші за масштабами концерти. Так виникла ідея ствошрення джазшклубу «ДжЕм», де пошєдналися слова «джаз» та «емошції». У той момент якраз відкришвався бар «Стадіошпаб» на Соборшній, власник якого спеціально проектував його як концертшхол. Ми почали запрошувати туди пешреважно молодих музикантів. Деякі з них до сих пір хоча б раз на рік до нас з радістю приїжшджають. Якщо чотири роки тому ми починали джазовошклубну дішяльність із двох організаторів, то сьогодні до нас постійно пришєднуються все нові й нові люди, яким цікава не лише музика, а й самовдосконалення. Нині джазшклуб успішно проводить свої коншцерти в барі «Blues&Jazz». Клуб існує як громадська організація, тому ми відкриті до будьшяких цішкавих джазових проектів. Зокрешма, наші концерти відбувалися у органному залі, у драмтеатрі, нашвіть у ТРЦ «Чайка». Причому, ми не завжди акцентуємось лише на джазі у класичному розуміншні. Зокрема, ми вже двічі робили концерти унікального етногурту «ДахаБраха».

штовний джазовий концерт, де голошвними гостями були «Dzyga Imagine» — музиканти зі Львова, міста з потужшними традиціями у цій музиці, і музишканти з Клевані та Луцька. Цей захід сколихнув рівненських меломанів. А після нього Гемберг об’єднав органішзаційні зусилля із клеванським підшприємцем Олександром Трофімчуком, який, до слова, створив джазшгурт з працівників власної фірми. Любов до джазу надихнула двох фахівців з фішнансових питань на створення велишкого музичного дійства — джазовошго фестивалю «Art Jazz Cooperation». Цьому сприяло й знайомство з луцьшким трубачем і організатором Олегом Баковським. Усі троє вирішили робити один фестиваль на два міста.

ЕФЕКТ БОМБИПерший проект мав серед місцеш

вої інтелігенції ефект бомби, що розішрвалася. Тим більше, що виступити на ньому запросили співачку з Росії Тетяшну Балакирську, музиканташдипломата з Німеччини ЖаншП’єра Фрьоллі та нашвіть музикантів із США. Як і належить сучасній джазовій культурі, кожен вишконавець представляв різні напрями цієї музики, яка за своєю багатограншністю не має аналогів у музичному свішті. Вже потім на рівненськошлуцькому джазшфестивалі виступали справшжні «зірки» пострадянської та світошвої джазової сцени — гітаристшвіртуоз Енвер Ізмайлов, співачка Ніно Катамашдзе, соліст «De Phazz» Карл Фрієрсон, акапельні гурти «Піккардійська тершція», «ManSound», ціла плеяда молодих українських та закордонних музиканштів. Організатори фестивалю завжди наголошували, що ідея проекту поляшгає в об’єднанні під «джазовим дашхом» не лише міст і музикантів, а й нашвіть різних сфер мистецтва. Тому кожшного року глядачі бачать і фотовиставшки, картинні експозиції, різноманітні танцювальні та вокальні перфоменси.

Як і в усьому світі, сьогодні джазошва культура в Рівному — це невеликі вечірки в затишних клубах, куди пришходять справжні шанувальники цієї музики. Побувавши хоча б на двох ташких заходах, на третій ти вже ідеш із відчуттям, що зараз побачишся зі свошїми друзями та однодумцями. Адже інштерес у цих людей один — «вічна мушзика», саме так називають в усьому світі ДЖАЗ…

Андрій МАТВІЇВ

51

ВІДКРИЙ РІВНЕНЩИНУ

УСЕ ЦЕ – ПРО РІВНЕ!..

НАЙБІЛЬШИЙ ПРАПОР І «ПАДАЮЧА ВЕЖА»

На башті Рівненського льонокомбінату вивішений найВбільший у Рівному державний прапор – його розміри стаВновлять 4 на 5 метрів, а древко має завдовжки 8 метрів! Автором «рекордного» задуму є власник підприємства Олег Червонюк. Прапор виглядає особливо ефектно у темну пору доби, коли підсвічується.

А сама 50–метрова башта має цікавий ефект. Річ у тім, що проїжджа частина вулиці Льонокомбінатівської, яка

«Скільки років кохаю – а закохуюсь в тебе щодня», – написала якось Ліна Костенко. Напевно, саме так і варто жити – щоразу віднаходячи у, здавалося б, звичному, буденному, усталеному – нові грані, нові приводи для захоплення, нові «родзинки». Цікаве – воно ж насправді поряд із нами. І наше місто Рівне – теж приховує в собі безліч цікавого, несподіваного, незвіданого. Зовсім нещодавно, в останню неділю серпня, наше місто відсвяткувало ювілейні, 730Дті, уродини – гучно і весело відгуляло День міста! А навздогін цьому святу ми вирішили запропонувати вам добірку цікавих фактів про Рівне!

веде до підприємства, розміщена під невеличким кутом. А тому, коли поступово під'їжджаєш до льонокомбінату і при цьому постійно дивишся на башту, вона, здається, ніби поВвільно опускається донизу!

СЕРЦЕ МІСТА –НА ПІВНІЧНОМУ!

Власний кореспондент телеканалу «1+1» Олександр Курсик сфотографував з літака будівлі мікрорайону «ПівВнічний» – і виявилось, що будинки № 10, 14, 6 та 12 на вуВлиці Євгена Коновальця, якщо дивитись на них згори, утвоВрюють... серце! Оригінальне фото Рівного отримало неабиВякий резонанс в інтернет–спільнотах «НеТипове Рівне» де його розмістив наш колега–журналіст!

ДЕ БУВ «ІНТИМ» 100 РОКІВ ТОМУ?

Виявляється, в 1911 році у Рівному вже було три кінотеВатри! А облаштовувати їх у місті почали двома роками раВніше. Один із кінотеатрів отримав інтригуючу назву «ІнВтим». Згодом він звався «Ампір», «Новини», з приходом раВдянської влади – став «Комінтерном» і, зрештою, «ПартиВзаном». Під такою назвою його пам'ятає чимало рівнян! У 2006 році будівлю «Партизану» продали. Нині на місці буВдинку колишнього кінотеатру будують торговельно–побуВтовий бізнес–центр. Ф

ото

Голу

бєв

а В

. (2

), з

інте

рн

етсп

ільн

от «

НеТ

ип

ове

Рів

не»

(1),

«Ти

пов

е Р

івн

е» (1

)

52

ВІДКРИЙ РІВНЕНЩИНУ

АФРИКА З АМЕРИКОЮ – У РІВНОМУ!

Сто років тому в Рівному були вулиці Африканська та Американська! Обидві – в районі пивзаводу: Африканською була нинішня Петра Могили, Американською ж – теперішВня Маяковського. Район, де нині розташована загальноосВвітня школа №3, у народі звали «Америкою». Нині «америВканський» колорит має зовсім інший куточок Рівного – ледь не від початку існування мікрорайон Північний, певно, чеВрез щільну забудову майже виключно багатоповерхівками, молодь охрестила «НьюВЙорком» або ж просто «Йорком». А ось «Кавказ» у Рівному і нині залишається там, де і був сто років тому, – про його розташування промовисто свідВчить назва вулиці Кавказької, що біля облдержадміністраВції. «Кавказом» тутешню місцевість назвали через її горбисВтий рельєф.

РУКИ ОЛЬГИ ТВОРИЛИ ДИВАВід початку Першої світової війни в Рівному працювала

сестрою милосердя... рідна сестра останнього російського імператора Миколи ІІ, донька імператора Олександра ІІІ веВлика княгиня Ольга. Вона доглядала поранених у місцевому військовому госпіталі. Сучасники писали, що руки Ольги твоВрили дива. Лікарі спеціально кликали її, коли пораненому треба було зробити особливо складну перев'язку. Брат–імВператор під час війни не раз бував у Рівному і зустрічався тут з Ольгою, разом з нею оглядав поранених у госпіталі. Про це свідчать щоденникові записи Миколи ІІ, які дійшли до наших днів. Сучасники розповідали про Ольгу як про скромну в поВбуті людину, талановиту художницю – вона залишила після себе близько 2 000 картин! Цікаво, що велика княгиня ОльВга – одна з небагатьох членів імператорської сім'ї, яка уникВнула більшовицьких переслідувань. Після жовтневої ревоВлюції 1917 року вона виїхала в Данію, згодом – до Канади, де прожила до 1960 року.

ЗОЛОТІЇВ – ТАКИЙ ОДИН!Золотіїв – колишнє передмістя Рівного, а нині повноВ

правна його частина – поВсвоєму унікальний: в Україні неВмає більше населених пунктів із такою назвою! Легенда розповідає, що в сиву давнину тут оселився майстерВзолоті руки. І це було не просто порівняння – чоловік мав хист до золотарства, майстерно реставрував ікони. Ось і прозвали його Золотій, і село, що розбудувалось довкола, – ЗолотієВвом, за ім'ям одного з перших поселенців. Нині в Золотієві дві головні вулиці – Олексинська та Золотіївська. ОлексинВська веде до села Великий Олексин, названого так на честь його засновника Олекси. Чоловік, за переказами, очолював загін охорони, за що йому виділили тут землю. Недарма ж, у перекладі з грецької, Олекса, Олексій – це "захисник". А з вулицею Золотіївською вийшло складніше – колись таку назву мала зовсім інша вулиця Рівного, нинішня Пирогова, що відразу за залізничним переїздом. Окрасою Золотієва є дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці, збудована тут на кошти поміщика Лук'яна Дворжанського в 1855 році.

Віталій ГОЛУБЄВ

Будинки на Північному утворюють серце

Нині головна окраса колиш­ньої Американської

вулиці – ЗОШ №3

Льонокомбінатівська міська вежа

53

ВІДКРИЙ РІВНЕНЩИНУ

ТУТ ЖИВЕ КОХАННЯ!..

Хочете помилуватися справжнім чудом природи? Мрієте поїхати на Гавайські острови, але поки що не маєте достатньо грошей? Шукаєте гарне місце для романтичної фотосесії? Тоді вам — у ІваноСДолинське родовище базальтів. Саме тут поєднуються мальовничі, дещо екзотичні, краєвиди, монументальні базальтові стовпи та наш, рівненський, острів кохання!

ДО ГАВАЇВ РУКОЮ ПОДАТИ...Стрункі ряди базальтових стовпів помітно здалеку.

Вражає їх краса та монументальність. І біжать мурашки по тілу від думки про те, що утворилися стовпи 650ц620 мільцйонів років тому внаслідок активної вулканічної діяльносцті. Кам’яний літопис Рівненщини унікальний тим, що можна наяву побачити стародавні породи. А такої чітко вираженої стовпчастої форми більше в Україні не існує!

ІваноцДолинське родовище базальтів знаходиться у селі Базальтове, що на Костопільщині, й складається із

п’яти кар’єрів. Унікальні стовпи — у двох із них, у ще одноцму — зеленіє острів у формі серця, схожий, кажуть, на один із гавайських островів. Існує навіть легенда про його утвоцрення. Розповідають, що колись дівчину розлучили з хлопццем і примушували одружитися з іншим. Вона ж, не бажацючи жити з нелюбом, вирішила втекти до лісу. Кілька років дівчина жила серед природи, але її серце не забувало коцханого. Вона плакала за ним, і з її сліз утворилося озерце, а посередині нього — острів у формі серця. Дівчина згодом померла, а її коханий ще не раз приїжджав на це місце і мицлувався останнім дарунком їхнього кохання...

НАТАША І МАКСИМ Фотограф – Євген ФІЩУК

54

ВІДКРИЙ РІВНЕНЩИНУ

НАТАША І МАКСИМ Фотограф – Євген ФІЩУК

ДМИТРО ТА ЄВГЕНІЯ Фотостудія «Сьоме небо»

55

ЯК ДОЇХАТИ ДО БАЗАЛЬТОВИХ СТОВПІВ?!

Із Рівного автобусом, з автостанції «Чайка», чи машиною доїхати до м. Косцтопіль (35 км), а звідти — до сіл Базальцтове або Берестовець (20 км). Там місцецві жителі підкажуть…

ДМИТРО ТА ЄВГЕНІЯ Фотостудія «Сьоме небо»

ДВІ КРАЇНИ В ОДНІЙ ПОДОРОЖІ

ТАЇЛАНД + ІНДОНЕЗІЯ (Балі)Вильоти: щосуботи з 18.05.2013 по

12.10.2013 ПАТТАЙЯ (4 ночі) + БАЛІ

(7 ночей) + БАНГКОК (2 ночі)13 ночей від 1682грн

(УСІ АВІАПЕРЕЛЬОТИ ВКЛЮЧЕНО)В Краків за покупками

Дати виїздів ц кожну п'ятницюЦіна тура: від 7535грн

ДВІ КРАЇНИ В ОДНІЙ ПОДОРОЖІТАЇЛАНД + МАЛАЙЗІЯ

(Пенанг)Вильоти: щосуботи з 25.05.2013 по

12.10.2013ПАТТАЙЯ (4 ночі) + Пенанг (7 ночей) +

БАНГКОК (2 ночі)13 ночей від 15178грн

(УСІ АВІАПЕРЕЛЬОТИ ВКЛЮЧЕНО)

ПРАГА + ОКТОБЕРФЕСТ3530грн

з АВІА 4 дні / 3 ночі, 5 днів / 4 ночі 8дней / 7 ночей

вильоти вересень: 18, 19, 25, 29 жовтень: 02, 03

ЕКСКУРСІЯ ПО Мюнхену в ПОДАРУНОК!

ТАЇЛАНД І ТАЄМНИЦІ ДРЕВНЬОГО АНГКОРА

Відпочинок в Паттайї (10 ночей)+екскурсія в Камбоджу

(1 ніч)+ екскурсії по Бангкоку (2 ночі)Дати заїздів по суботам з 04.05.2013р. по

12.10.2013р.13 ночей

м. Рівне, вул. Відінська, 1б,

офіс 40

(063) 729ц55ц94(067) 251ц42ц60(362) 40ц13ц42

56

ВІДКРИЙ РІВНЕНЩИНУ

НЕ ЛЕГЕНДАМИ ЄДИНИМИ«Селище почали називати Базальтове за часів Радянськоц

го Союзу, до цього воно мало назву Янова (Іванова на украцїнський лад) Долина, — розповів нам любитель активносго відпочинку, рибалка, рівненський бізнесмен Валерій СЛАДКОВСЬКИЙ. — Мій дідусь, зараз йому 92 роки, родом із сусіднього села, розповідав, що назва селища з'явилася від того, що приїхав туди поляк Ян і почав розробляти бацзальтові кар'єри. За Польщі і під час війни місцеві жителі казали, що село було за красою другим після Варшави. Гарцні дерев'яні будинки, клумби троянд... Нині ж Базальтове захоплює туристів прекрасною природою, височенними бацзальтовими кар'єрами, кришталево чистою водою».

На території базальтових родовищ є чимало мінералів: адуляр, хлорит, халцедон, барит, гематит, марказит, азуцрит тощо. І навіть напівкоштовні камені трапляються: агат, кварц, кальцит. У червні 1972 року «Базальтовим стовпам» був наданий статус пам'ятки природи місцевого значенцня. Тепер цю зону рекомендують як зону відпочинку. Своцго часу ІваноцДолинське родовище базальту увійшло до фіцналу всеукраїнського конкурсу «7 природних чудес Україцни». Костопільське природне диво природи порівнюють із іншими відомими в світі місцями залягання базальтової поцроди стовпами — екзотичними базальтовими вулканічними конусами на Гавайських островах, які піднімаються на децкілька кілометрів над дном Тихого океану, та нині діючими базальтовими вулканами Етна на острові Сицилія і Везувій на межах материкової частини Італії. Цікаво, що базальт із Іванової Долини використовували для мощення мостових у європейських столицях, зокрема в Парижі та Лондоні. Цим базальтом викладена і знаменита Червона площа в Москві.

Ольга ДАНИЛЮК

ВІКТОР і ОЛЕНА Фотограф – Володимир КАРАБАЧИНСЬКИЙ

БАЗАЛЬТОВЕ ЗАХОПЛЮЄ ТУРИСТІВ ПРЕКРАСНОЮ ПРИРОДОЮ, ВИСОЧЕННИМИ БАЗАЛЬТОВИМИ КАР'ЄРАМИ, КРИШТАЛЕВО ЧИСТОЮ ВОДОЮ...Фото Валерія СЛАДКОВСЬКОГО

57

РІВНЯНИ ПОДОРОЖУЮТЬ

Paris,je t’aime!

До столиці Франції я потрапив удруге. Щоправда, першого разу мені вдалося побувати в Парижі лише 5 годин, тепер же – цілих 5 днів. Чотири роки тому ми з друзями шалено ганяли вулицями міста, проте за короткий відрізок часу так і не встигли побачити всіх паризьких принад. Цього ж літа все було поСіншому.

ПЛАН – ЦЕ ВАЖЛИВО!

Уже багато років у Парижі мешкає моя шкільна подруга. Там вона здобула вищу освіту в одному з найвідоміших у світі університетів – Сорбонні. А нині – працює в міжнародній компанії. Саме подруга заздалегідь подбала для нас із дружиною про житло, а ще зауважила: «У Парижі план на день – це важливо, навіть коли тут просто відпочиваєш». Нам із Оленкою пощастило жити у тому ж кварталі, де стоїть величний символ французької столиці – Ейфелева вежа. Вечірні прогулянки тут були неймовірно прекрасні та романтичні. А щоранку, прокинувшись, ми ретельно продумували свій маршрут на день: сьогодні, наСприклад, поїдемо до славнозвісного національного оперного театру, там поряд і знаменита Галерея Лафайєт, і паризькі брендові бутіки (це для моєї дружиниСмодниці важливий пункт подорожі!), і Лувр… а завтра – подамося у протилежСному напрямку міста. Звісно, ми побували і на Монмартрі, звідки вид на місто дійсно вражаючий, а на вершині 130Сметрового пагорбу – базиліка СакреСКер, одна з найпопулярніших пам'яток архітектури французької столиці. Дуже враСзив мою дружину своєю красою та величчю собор НотрСДамСдеСПарі. Ми приСйшли туди якраз на початку богослужіння і просиділи близько двох годин, насоСлоджуючись звучанням органу в поєднанні з молитвами французькою мовою. А повернувшись до Рівного, Оленка взялася перечитувати роман Віктора Гюго «СоСбор Паризької Богоматері»!

Який романтичний вчинок може по-справжньому вразити кохану жінку?! – задумався громадський діяч, лідер організації «Smart People» Тарас КОМАРЕНКО. І вирішив подарувати дружині подорож у Париж!..

І ТУРИСТИ, І ПАРИЖАНИ ІЗ ЗАДОВОЛЕННЯМ СТОЯТЬ У

ЧЕРЗІ ДО ОДНОГО З НАЙСТА­РІШИХ РЕСТОРАНІВ МІСТА

58

РАВЛИКИ І ЖАБ’ЯЧІ ЛАПКИ…

…чомусь саме такими українці уявляють собі страви французької кухні. НаСсправді ж на запитання про це французи, з якими познайомила нас моя шкільна подруга, скептично посміхалися. Натомість молодий чоловік на ім’я Фабіан заСпропонував нам скуштувати істинних французьких страв у одному з найстаріших і найвідоміших ресторанів Парижу «CHARTIER». На одній із паризьких вуличок наша компанія спинилася у «хвості» довжелезної черги. Ми з Оленкою навіть не одразу зрозуміли, що це черга… до ресторану. Фабіан поглядом і жестами дав нам зрозуміти, що все нормально, а потім пояснив: «Ресторан «CHARTIER» – одна із візиток Парижа, тому тут прагнуть побувати і туристи, і жителі міста!» Бездоганний смак запеченої качки, авокадо з креветками під соусом і терпкоСго французького вина були варті понад 30Схвилинного стояння у натовпі. На останок же Фабіан замовив нам усім… смажених равликів. Мені така екзотичСна страва не сподобалася, хоча Оленка з нашими французькими друзями їла із задоволенням! Наступного ж вечора під керівництвом Фабіана я сам приготуСвав (досі не віриться!) лосося під сосусом із меду та сметани, десерт із малиСни, черешень, полуниць і яблук, запечених у тісті, та ще одну дивовижну стравуС«пірамідку» із пармезану, фініків і бекону (назву, на жаль, не запам’ятав…)!

НА ВЕРШИНІ 130­М ЕТРОВОГО ПАГОРБА МОНМАРТР, НАЙВИЩОЇ ТОЧКИ ПАРИЖА, СТОЇТЬ БАЗИЛІКА

СЕКРЕ­КЕ Р – ХРАМ СЕРЦЯ ХРИСТОВОГО. ДУЖЕ КРАСИ­ВА СПОРУДА. І ВИД НА МІСТО З ПАГОРБА ЗАХОПЛЮЄ.

Фот

о н

адан

і Ком

арен

ком

Т. (

4)

59

ВЕЛИЧ СОБОРУ НОТР�ДАМ�ДЕ�ПАРІ СПОНУКАЛА МОЮ ДРУЖИНУ ПЕРЕЧИТАТИ РОМАН ВІКТОРА ГЮГО «СОБОР ПАРИЗЬКОЇ БОГОМАТЕРІ»

НА ПРИЙОМ ДО КОРОЛЯ

Удесятеро більша черга, аніж до ресторану, чекала нас біля входу у Версаль�ський палац, колишню резиденцію усіх французьких королів. Оцінивши ситу�ацію, ми з дружиною вирішили прогулятися Версальськими садами. Упродовж кількох годин нам так і не вдалося обійти всю територію цього паркового комп�лексу. Нашому захопленню не було меж! Усюди мармурові статуї, фігурно під�стрижені дерева, квіткові клумби у вигляді ідеальних геометричних малюнків, оранжерея з десятками цитрусових дерев, басейни, штучні озера, а головне – со�тні фонтанів, постачання води до яких для того часу мало би бути справжнім технічним проривом. Ще одна дивовижа Версальських садів – так звані «зеле�ні кімнати». Це впорядковані лабіринти, утворені за допомогою густо посадже�них дерев і кущів. У закутках таких лабіринтів – цілі «кімнати» під відкритим не�бом, призначені для танців і святкувань. До Версальських садів варто цілеспря�мовано вирушати на увесь день, адже тут у спеціально відведених місцях можна й на човнах поплавати, позасмагати і покупатися, влаштувати невеликий пікнік та покататися на велосипедах. А головне – відчути себе справжнім романтиком!

ЗАПИСАЛА Олеся ВАСЕВИЧ

60

МОДА

Ностальгію за теплими літніми днями вгамує тільки… тотальне оновлення гардеробу. Рівненські модниці знають: осінь – прекрасна пора для цього. Тож поговоримо про головні fashion­ тенденції осені­2013!

1. ШОТЛАНДСЬКА КЛІТИНКАВосени, на думку провідних дизайнерів, вона має бути всюди – на пальтах, сукнях,

жакетах і аксесуарах. Сміливо поєднуйте цей королівський хіт осенії2013 не лише з однотонними речами, але й з іншими, спокійнішими, принтами.

2. ХУТРОСкромне та благородне чи об’ємне й екстравагантне – обирати вам. Головне – цьої

го сезону хутряні комірці та манжети варто носити не лише на верхньому одязі, але й на сукнях і жакетах.

3. КАРАКУЛЕВІ Й ХУТРЯНІ ПАЛЬТАЦієї осені надайте перевагу пальтам простого елегантного крою, приємних

стриманих кольорів.

4. РЕТРОСТИЛЬВосениї2013 – це богемна розкіш 20їх років, витончені силуети 40їх і 60їх та

різнобарв’я 90їх. Нудно не буде!

ОСІННІЙ MUST-HAVE!..

62

5. ВАРІАЦІЇ НА ТЕМУ ЧОЛОВІЧИХ КОСТЮМІВЩоби жінка в такому одязі не виглядала надто жорсткою і грубою, варто просто

додати аксесуари: хустинки, банти, браслети.

6. БОТФОРТИВосени це взуття буде у фаворі. Стилісти радять носити ботфорти зі спідницями чи

пальтами довжиною до середини коліна.

7. ВЕЛИЧЕЗНІ В’ЯЗАНІ ШАПКИА також берети та капелюхи. Ці головні убори будуть актуальними по завершенню оксамитового сезону осені, із настанням холодів.

8. КЛАТЧІ, СУМКИ ЗІ ШКІРИ РЕПТИЛІЙ ТА ХУТРАБез коментарів. Ці аксесуари не втрачають своїх позицій вже кілька років поспіль.

9. ДОВГІ ШКІРЯНІ РУКАВИЧКИРанньої осені їх одягатимуть із сукнями та теплими светрами, пізніше – з пальтами.

10. БЛАГОРДНІ ВІДДТІНКИ… ЛИСТЯСмарагдовий, багряний, гірчичний – ставку варто зробити саме на них. Актуальї

ною буде й класика чорноїбілих кольорів. Не варто хвилюватися і романтичним модїницям: пастельні тони теж залишаються. Так само, як і стильні принти: квіти, леопарїдовий малюнок тощо.

Ольга ШЕЛЬЧУК

МОДА

63

ється до активних занять фітнесом.

Велосипедні прогулянки забезпечують море заУдоволення, позитивних емоцій та гарних вражень. Покращують настрій і посилюють любов до життя!

Особливо багряної осінньої пори!

Тож швиденько діставайте велосипеди з «гаражів» і катайтеся на здоров’я!

АДРЕСИ ВЕЛОПАРКОВОК У РІВНОМУ:

� біля ВД «ОГО» (вул. Шкільна, 2), � поряд зі студією реклами «Чегевара» (вул. 16 липня, 10), � поряд з «E.G.O club» (вул. Київська, 10), � біля кіноклубу «Gonzo» (вул Кавказька, 32Б), � біля входу в Палац дітей та молоді (вул. Князя Володимира, 10),

� на території Краєзнавчого музею (вул. Драгоманова, 19), � поруч із Центральним універмагом (вул. Соборна, 17), � на території колишнього Радіозаводу (вул. Данила Галицького,19),

� біля ТРЦ «Екватор» (вул. Макарова, 23), � біля ТЦ «Чайка» (вул. Гагаріна, 16), � поряд із спортклубом «ФітнесПорт» (вул. Княгині Ольги, 6А).

ДОБРІ ПОРАДИ

10 ПЕРЕВАГ ВЕЛОСИПЕДА

Велосипед — найбільше технічне досягнення людУства за останні два століття. Такі результати показаБли численні опитування, проведені у Великобританії.

За велосипед було віддано більше голосів, ніж за всі інші винаходи разом узяті. Та це й не дивно. Адже двоколісний транспортний засіб — функціональний і простий в експлуБатації.

Працівники, які доїжджають на роботу велосипеУдом, менше хворіють. До того ж вони — більш праБцездатні, ніж ті, хто доїздить на автівках. Такі результаБ

ти досліджень представили нідерландські вчені.

Велосипедисти на 10 років фізично молодші, ніж ті, хто не любить цього транспорту.

Регулярно крутити педалі корисно для серця. ЗміцБнюються серцеві м’язи. Ризик інфаркту міокарда зниБжується на понад 50%.

Катання на велосипеді зменшує негативний вплив стресів та нервового напруження на організм людиБни.

Помітно зменшується варикозне розширення вен у любителів велосипедної їзди. Адже, коли ми крутиБмо педалі, посилюється циркуляція крові, тонізуютьБ

ся м’язи ніг.

Велосипед — найефективніший метод немедикаУментозного лікування вегетоУсудинної дистонії. До того ж катання на велосипеді тренує вестибулярний апаБ

рат, покращує координацію рухів, знімає напругу з хребта.

Велосипед — чудова профілактика онкозахворюУвань. Такі висновки зробили європейські вчені. У краБїнах із високою «велосипедною культурою» ризик розБ

витку раку молочних залоз, наприклад, нижчий на 34%.

Для тих, хто прагне схуднути, велосипед — ідеальне рішення. За одну годину їзди зі швидкістю 16 км/год у людини згорає близько 400 ккал енергії! Це прирівнюБ

Крутити педалі нині модно, корисно і приємно. Цей тренд набирає обертів і в Рівному. У місті традиційно проводять велодні й навіть облаштували чимало велопарковок. Тож дізнаємося про двоколісного друга більше!

1

23456

789

10Фото з інтернету

64

«Найчастіше батьки замислюються про перевірку зору своєї малечі, коли дитині виповнилося 6 років і час йти до школи, — каже лікаргокуліст Наталія КУЛІКОВСЬКА. — Але проблеми із зором в дитини можуть з’явитися значно раніше. Тому дорослим треба знати, які симптоми вказують на погіршення зору вашої дитини і в якому віці слід проводити планове обстеження в окуліста».

Коли треба перевіря-ти зір дитини?

Уперше зір дитини варто перевірити у 6М12 місяців. Тоді — у 3М4 роки. ЗробиМти це можна в окуліста або іншого кваМліфікованого медичного спеціаліста під час регулярних медичних оглядів або інМших відвідувань лікаря. Пізніше гостроМта зору перевіряється в дошкільному віці. Додаткові обстеження проводятьМся у разі виявлення батьками тривожних симптомів.

Симптоми, що вказу-ють на можливе по-гіршення зору дити-ни

Проблеми із зором проявляються у поведінці дитини або ж через вигляд її очей. Отож — аналізуємо.

ЯКИЙ ВИГЛЯД МАЮТЬ ОЧІ ДИТИНИ? очі не дивляться в одну точку, одне

око зміщене до перенісся або назовні; почервонілі, припухлі повіки; вологі або червоні (запалені) очі.

ЯК ПОВОДИТЬ СЕБЕ ДИТИНА? часто тре очі; замружує або прикриває очі; нахиляє голову вбік або вперед,

розглядаючи щось; дитині важко читати або виконуваМ

ти іншу роботу на близькій відстані, маМлеча напружує при цьому очі; або, наМвпаки, дитина підносить речі до очей, щоб роздивитися;

дитина постійно підходить блиМзенько до телевізора;

дитина кліпає більш, ніж завжди; дитина примружує очі або хмуритьМ

ся; дитина часто виглядає дуже стомМ

леною. ЩО КАЖЕ ДИТИНА? «Мої очі сверблять/печуть/ріМ

жуть»; «Я не можу роздивитися, що це

таке»; Усе розпливається»;

«Усе двоїться»; «Паморочиться голова/нудить».

Які діти більше схильні до проблеміз зором?

У ГРУПІ РИЗИКУ: передчасно народжені діти; діти, батьки чи інші родичі яких

мали/мають проблеми із зором; діти, які зазнали травми ока.

Журнал «ВІТАЄМО!» радить батьмкам не втрачати часу. І перевіримти зір дитини. А заодно і власний. Для цього ми пропонуємо вам кумпон на один БЕЗКОШТОВНИЙ огляд у лікарямокуліста. Все, що треба зромбити: вирізати купон із журналу та прийти за вказаною адресою!

Не втрачайте часу! Перевірте зір дитини!

«ВАША ОПТИКА» Салон­м агазин м. Рівне• вул. Київська, 67а, 2 поверх, ТРЦ «Арена», р-н Автовокзал тел. (0362) 28-89-10

• вул. Соборна, 17 ЦУМ (вхід з вул. Чорновола) тел. (0362) 45-35-08• пл. Короленка, 1 ТЦ «ЗЛАТА ПЛАЗА» • вул. Макарова, 23 ТРЦ «Екватор»

Мережа магазинів

ВИРІЖТЕ купон ПРИЙДІТЬ до лікаря ЗБЕРЕЖІТЬ свій зір

• Огляд досвідченого лікаря-офтальмолога• Комп’ютерна діагностика зору• Окуляри та лінзи для корекції зору• Іміджеві окуляри та кольорові контактні лінзи• Окуляри з антирефлексним покриттям• Сонцезахисні окуляри• Оправи на всі випадки життя

Професійний підхід, широкий діапазон цін, вражаючий асортимент і гнучка система знижок неодмінно зроблять Вас постійним клієнтом мережі магазинів «Ваша оптика»!

* безкоштовний підбір окулярів здійснюється за умови замовлення їх в салоніМмагазині «Ваша оптика»Купон на один БЕЗКОШТОВНИЙ ОГЛЯД офтальмолога та підбір окулярів*

КУПОН НА БЕЗКОШОВНИЙ ОГЛЯД ОКУЛІСТА

65

ДУХОВНІСТЬ

фактів про Покрову

14 жовтня православні та греко­к атолики відзначають свято Покрови Пресвятої Богородиці. Також це — День українського козацтва та День створення Української Повстанської Армії. А ще впродовж кількох років саме на Покрову рівняни святкували День міста. Дізнаймося більше про це свято.

Свято Покрови по-ходить з Констан-

тинополяСвято Покрови в народі називають

Третя Пречиста. Легенда про походженїня цього свята розповідає, що одного дня військо давніх русів на чолі з Асїкольдом взяло в облогу тодішній центр православ’я — Константинополь (нині це Стамбул). Мешканці столиці Візантії у щирій молитві звернулися до Богородиїці з проханням про порятунок. Кажуть, перед людьми й справді з’явилася Богоїродиця та вкрила їх своїм покровом. Воїроги відступили, Аскольд же та його війїсько прийняли хрещення і стали хрисїтиянами. Відтоді й відзначається свято Покрови Божої Матері. В Україні це свяїто було впроваджене ще за часів хреїщення Русі. Особливе шанування Поїкрови Богородиці починається з ХІІ стоїліття, при князі Андрії Боголюбському, який і збудував першу на Русі Покровїську церкву — на річці Нерль біля свого замку Боголюбове.

Покрова Божої Матері оберігає

від ворогівІснує безліч легенд про Покрову, про

її чародійну силу, про випадки, пов’язані з появою Божої Матері, коли треба було захистити віруючих від ворога. Відомий, наприклад, порятунок Почаївської Лавїри в липні 1675 року, коли над храмом з’явилася Богородиця, заслонивши омоїфором святі будівлі і врятувавши їх від зруйнування під час турецької облоги. Ця подія увічнена у псалмі «Ой зійшла зоря вечоровая, над Почаєвом стала».

Покрова — День українського

козацтваІз 1999 року свято Покрови відзнаї

чається як День українського козацтва.

Саме цього дня у козаків відбувалиїся вибори нового отамана. Козаки віїрили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. Переїповідають, коли на козаків у боях чекаїла поразка, то по святому ликові текли сльози... Козаки збудували на честь Покрови 44 храми! Вони настільки віїрили в силу Покрови Пресвятої Богоїродиці і настільки щиро й урочисто відїзначали свято Покрови, що впродовж століть в Українi воно набуло ще й коїзацького змісту і отримало другу назву — Козацька Покрова.

14 жовтня — День утворення УПА

Українська Повстанська Армія (УПА), яка постала в час Другої світової війни на землях Західної України як збройїна сила проти гітлерівської і більшоївицької окупації батьківських земель, теж обрала собі свято Покрови за день Зброї, віддавшись під опіку святої Богоїродиці. Саме 14 жовтня 1942 року вваїжають днем утворення УПА.

На Покрову відзначали

День РівногоНа зламі тисячоліть упродовж кільї

кох років саме свято Покрови було для Рівного Днем міста. Але згодом тодішїній мер Віктор Чайка запропонував пеїренести святкування на літній період, аргументуючи це тим, що у жовтні, заїзвичай, холодна та дощова погода. Крім того, Покрова — це релігійне свято і не варто його плутати з Днем міста, бо так втрачається біблійне значення Покроїви. Розглядався варіант поєднати святїкування Дня міста із відзначенням Дня Незалежності. Та в підсумку міські деїпутати вирішили: День міста Рівного святкувати в останню неділю серпня. Так відтоді й святкуємо!

Один з найве-личніших храмів

України — на честь Покрови

На честь Покрови у Рівному збуїдовано величний храм — СвятоїПокровський кафедральний собор. Це один із найвищих та найбільших храїмів України. Його довжина 51 м, шиїрина 42 м, висота — 55 м. Великий куїпол, який символізує Ісуса Христа, та 12 менших, які символізують апостолів, а також 8 малих куполів створюють чуїдову композицію, яка є окрасою Рівноїго та проглядається з усіх сторін міста. Нижній і верхній храми собору можуть вмістити більше 3 тисяч парафіян коїжен. Покровський собор, автором проїекту якого є архітектор Віктор Ковальїчук, побудовано в українському стиїлі. Це, зокрема, підкреслюють Золотий Тризуб з хрестом (Володимирський триїзуб) на його фронтоні, вітражні хрести віконних заповнень над дверима з заїхідного, північного та південного боїків у вигляді орнаментів, запозичених з волинських рушників, золоті куполи та білоїблакитного кольору стіни.

Після Покрови — наймасовіші

весілляЗагальновідомою ознакою Покрови

є те, що вона покриває землю або лисїтям, або снігом. А за народною традиїцією, ще й голову дівчини накриває веїсільним вінцем. Від свята Покрови розїпочинається період наймасовіших веїсіль, а ті, хто не мали пари, цього дня просили, щоб наступного року пощастиїло знайти своє кохання.

Ольга ДАНИЛЮК

1

2

4

6

7

5

3

7

68

ПРИВІД ДЛЯ СВЯТА

ВЕРЕСЕНЬ21 – День фармацевта27 – Всесвітній День туризму

ЖОВТЕНЬ1 – День музики6 – День працівників освіти8 – День юридичного працівника13 – День художника14 – Покрова Пресвятої Богородиці

ЛИСТОПАД3 – День працівника соціальної сфери4 – День залізничника9 – День української писемності та мови17 – День студентів

16 листопадаВітаємо зі святом наших колег – працівників радіо, телеї

бачення та зв’язку. Нині ваш день. Зичимо натхнення й неївтомності, професійного зросту, втілення усіх творчих ідей у життя, здоров’я, гарного настрою та хорошого почуття гуїмору!

1 вересняПерший день осені знаковий не лише тим, що на каленї

дарі стартує новий сезон і дітки йдуть до школи. 1їго веїресня цьогоріч ми відзначаємо День підприємця: це свято щороку припадає на першу неділю вересня. А ще саме 1їго вересня 1996 року було запроваджено національну валюїту – гривню. Тож нині їй виповнюється 17 років!

14 вересняЦей день найкращий для тих, хто планує розпочати нове

життя – здорове, активне, насичене. Адже 14 вересня в Україні відзначають День фізичної культури та спорту. Тож прокиньтеся цієї пори раніше і реалізуйте свою давню мрію про ранкову пробіжку!

5 жовтняВона нічого не коштує, але здатна змінити все у вашому

житті. Або принаймні покращити настрій! 5 жовтня ми святїкуємо Всесвітній День посмішки. Тож посміхайтеся і будьїте щасливі!

69

Ромочка, вітаю тебе! Нехай твої мрії здійснюються, щастя і удача будуть поряд завжди і пам'ятай: я люблю тебе як від місяця і назад!

Марина

Щиро вітаємо вас, дорогі наші, і бажаємо: великого щастя, безмежного коханння, нехай Міланка росте вам на радість та втіху. Поважайте одне одного і любіть, бо це найцінніше у житті.

З найкращими побажаннями куми та друзі

7 жовтня першу річницю свого весілля святкують

Юлія та Юліан ГАВРИЛОВИЧІ

Наталію ВЕРТЕЛЕЦЬКУ – з Днем народження!

Сімейного затишку і любові! Нехай казка щодня заходить

до тебе у гості!

Люблю тебе!.. Оля

Вітаю найсонячнішу людину в житті – мою рідну сестричку

Уся велика родина, твоя сім'я - вітає тебе із

13-тиріччям!Рости такою ж

хорошою, розумничкою, веселушкою,

сміхотушкою та чудовою дівчинкою,

як ти є! Обіймаємо та цілуємо

тебе, Асюта!

З Днем народження, Сестричко!

70

Вітаємо! Бажаємо сімейного щастя, взаєморозуміння, безмежного кохання та натхнення на подвиги один для одного!.. Нехай ваша супер-половинка підтримує вас у всіх життєвих випробуваннях

З любов'ю, рідні та друзі

31 серпня святкують весілля Христина ДАНИЛОВА та Олексій СИВОЛАП!

Відповідальний і принциповий, вимогливий та уважний, Ви власним прикладом задаєте планку лідерства, ініціюєте нові проекти та допомагаєте вирішувати будь-які питання.

Бажаємо Вам, Вікторе Олександровичу, щоб Ваш досвід і професіоналізм сприяли подальшому процвітанню Автограду, а задоволених і вдячних клієнтів ставало ще більше. Нехай компанія, яка є основою Вашого життя, приносить Вам радість, задоволення і прибутки. Здоров’я нехай додається, а сили примножуються.

Віктора Олександровича ПАСІЧНИКА!

Щиро вітаємо з ювілеєм

Творчого Вам настрою, тепла і злагоди у Вашій родині! Зичимо постійного натхнення в роботі та здійснення всіх задумів!

Залишайтесь таким же наполегливим та цілеспрямованим, яким Ви є нині.

Завжди з Вами, Ваша команда Автограду

71

РОЗПОВІДЬ

Перше, що мене здивувало, це мова цієї нібито звичайної тітонькижкухарки, яка лише й знає, здавалося б, як продажвати тістечка на вокзалі.

— Спасибі. То я так, задумалася про роботу. Банківський працівник — це постійні цифри у голові, ж відповіла я, одразу пошкодувавши про свою зверхжність.

— Ненавидите свою роботу?— Та ні.— А знаєте, просто інколи щось для

душі потрібно. Ось я все життя читаю лекції кулінарії в училищі, а з дитинжства мріяла пекти і продавати тістечка діткам — так зване солодке кафе для малечі, без тих штучних барвників, що на фабриках. Мені 46. Рік тому зменжшила кількість лекцій і почала будуважти мрію дитинства. Поки втілюю її лише тут, на вокзалі, але згодом і кафе буде. Думаєте, я занадто стара для цього?

— Перепрошую, пані, є у вас ті смажколики з яблуками, — раптово увіжрвався до нашої розмови чоловік рожків 40жка.

— Так, спекла вранці, знала, що ви прийдете. До речі, дозвольте предстажвити Вам, — вона звернулася до мене, — це талановитий актор театру — Едужард Древицький.

— Та я взагаліжто архітектор, ледь зніяковіло, але якось справді артистичжно промовив Едуард.

А далі у нашій розмові за чашкою ромашкового чаю жінкажкондитер розжповіла, що цей архітектор грає в народжному аматорському театрі вже близько 30жти років, хоч насправді працює в буждівельній сфері.

— Має ж бути щось для душі.— Та то ще мрія з дитинства, — смаж

куючи тістечком, додав актор.Випадкові зустрічі й розмови часто

змінюють наше життя. Неочікувано, але

інколи справді круто вплижвають на нас.

У старенькій електричжці тепер усе здавалося якижмось світлим, а обурення через нежзручності зникло за безхмарністю дужмок про щось незвичайне. Щось для душі... У кожного має бути... А що ж у мене? Кабінет 12 квадратних метрів, троє підлеглих працівників, стоси пажперів, комп’ютер, який гуде, як пиложсос. Це для душі? Радше сказати — для виживання. Та я не скаржуся. У своїх 37 я впевнено стою на банківському олімпі. Хоча, коли бачу молодих поежтів, які читають свої вірші просто неба й отримують від цього тонну ейфорії, коли чую, як грають музикижпідлітки щось етнічне, збираючи кілька гривежників і сотні хороших слів, чи тих, хто малює схід сонця десь на узбережжжі, поки усі сплять, тоді у мене шовжком огортається душа. Мабуть, тоді в таких спраглих до мистецтва чи прожсто улюбленого заняття людей виросжтають крила, які здіймають їх високо до своїх мрій — а там вже справжнє інжтермецо. Щось для душі. Щасливці ті, які змогли не загубити дитячі мрії: мажленькі хлопчаки, які гралися у пожежжників, підпалюючи коробки біля магажзинів, у дорослому житті рятують люждей у своїх помаранчевих костюмах; ті, які робили ін’єкції своїм лялькам та гождували їх медом, зараз лікують людей; ті, які співали перед батьками на стільжчику, мають змогу виступати на сцені, а ті, що розмальовували в дитячі роки шпалери, зараз створюють справжні картини.

Моя мрія дитинства теж розпочалажся із розмальовування шпалер: у 5 рожків я впевнено створила на них свій перший шедевр — блакитні їжачки із зеленими ведмедиками збирають квіж

ти. Пояснити вибір кольорів можу лише відсутністю різнобарвних олівжців. А потім було навчання в художній школі, десятки власних картин, переможги в конкурсах з образотворчого мисжтецтва на всеукраїнському рівні. Згождом... Три роки у професійному училижщі на факультеті «Банківська справа». Батькам здавалося це більш вигідним на той час:

— Доню, так ти зможеш якусь копійжку заробити. А малювати завжди зможжеш. Для душі.

Через три роки — коханий чоложвік, немовля під серцем. А у руках дві відповіді з університетів: наш близьжкий водний та далека Львівська акаждемія мистецтв. Життя, звісно, зробило вибір за мене. Слабодухі ніколи не дожторкнуться до мрії. Тоді усе закрутиложся досить прагматично: навчання на зажочному відділенні університету водножго господарства, робота в банку, сім’я, відпочинки на морі та всьогожнажвсього дві картини за доросле життя: моя донька (мені вона Монною Лізою здажвалася) та ще захід сонця (мабуть, не випадково остання картина з такою нажзвою). Я обожнювала якусь таку вигаждану, але нереально мислячу техніку — не домалювати якусь деталь...

Від спогадів раптово мене відірвала розмова двох бабусь.

— Та хіба то нормальна невістка? От сяде та весь час грає на тому «піаніні». І то годину, чи більше. Ні щоб помідори пополоти, чи огірки вибрати, — набурж

Буденна історія про мрію— Візьміть, будь ласка, тістечко, — якось зовсім неочікувано промовила до мене світла жіночка­пр одавець у фартуху з мережкою, як у радянських фільмах. Беріть, безкоштовно. Воно вчорашнє, але ще свіже й смачне. За бабусиним рецептом. Ви занадто задумлива та напружена, як для такого чарівного недільного ранку.

Малюнок Алі ОГОНЬ

72

мосено промовила старенька до іншої.— Маєш ж бути щось для душі, —

ненароком промовила я, отримавши нажвзамін скептичний погляд.

Моя зупинка. У мене повинно бути щось для душі. Хоча б сьогодні.

Дорога до улюбленої тітоньки Галі надихнула на створення крил — малюжнок для повернення мрії.

— Добрий день, моя люба, — на пожрозі старенького будинку з величезним квітником радісно, як завжди, зустріла мене моя сонячна Галина.

— Привіт, — кинувши сумки, обіжйняла свою дорогу.

— Ходи, борщ вже холоне.— Я на горище. Там ще є моя дитяж

ча схованка?Мабуть, інколи слів справді непож

трібно. Вона усе зрозуміла. Вона усе знає. Її вуста намалювали веселку. Злегка кивнувши, Галина сіла далі вижшивати хрестиком осінній сад. Людина з крилами завжди зрозуміє живильний потяг до того, що хоча б інколи потрібжно щось для душі.

Я піднімаюся нишком, щоб не спожлохати муз, на горище. Тут справжнє інжтермецо: дитячі малюнки, недопрацьожвані картини, фарби. Ось і мольберт. «Привіт, друже», — посміхаюся сама

до себе.Розпочинається феєрія. Пензлі самі

знаходять собі барви і малюють крижлату мрію. Як же тут сонячно й хорожше. Ніякої музики. Лише тиша, яка нитжками ласкавого натхнення вплітає у себе барви фарб і шурхіт пензлів. Дожтики пальців випереджають мозковий штурм, а всередині, у всьому тілі бігажють мурахи, літають лелеки, течуть гіржські ріки, здається, немов янголята божсими ніжками тупотять по серцю. Мажбуть, це щось схоже на кохання. У такі моменти справді хочеться сказати: «Нехай світ зачекає...»

Але світ не чекав. Життя зножву стрімголов рухалося, без перерв на чай чи каву. І після оновлення свожєї душі у світі дитячої мрії я повертаюжся в обійми урбаністичних сірих будинжків. Я повертаюся у повсякдення. Та тежпер у мене є щось для душі. І це далежко не усе.

На зворотній дорозі до міста я не забула купити кілька смачних тістечок на вокзалі у жінки, яка має крила... Смаколики. Я знаю, скоро її мрія вільжно літатиме.

А потім знову щось таке, що б’є ніжжним струмом у найцінніше. Доня повіждомила про вступ у Львівську акадеж

мію мистецтв. Я ж ніколи не спонукажла її до цього. Ну хоч щось успадкуважла від мене.

— Мамо, допоможи мені створити проект для вступу.

Спільна творча робота, сімейна пражця творить чудеса. Дочка зарахована на державну форму навчання. Таланожвита. А ще я захоплююся її цілеспряжмованістю, бажанням досягнути мети і полетіти на крилах мрії, адже усі генії у світі — це невтомні борці. Вона у мене така, це успадкувала від тата.

— Мамулечко, у мене два запрошенжня на навчання. Одне твоє — пропонужють вільне відвідування лекцій для тажлановитих.

І таке буває. На щастя, ми з дочкою у різних групах навчаємося. Ось так. Вчитися ніколи не пізно. І найосновніжше — завжди має бути щось для душі. Це дуже просто, але надзвичайно важжливо.

Наостанок або p.s.: жіночкажкондитер відкрила свій солодкий кіжоск. А ще ми сім’єю ходили на вистажву акторів аматорів у народний театр. У них є крила.

Ольга ВЕРТЕЛЕЦЬКА

73