Тема. Краса Волині, її природні й духовні джерела у збірці Василя Гея «Я живу

на Волині».

Мета: розкрити учням багатство поетичного слова Василя Гея; розвивати навички

виразного читання, образне мислення, творчі здібності; формувати ціннісне ставлення до

духовних надбань рідного краю.

Тип уроку: урок літератури рідного краю.

Обладнання: портрети письменника, роздруки поезій зі збірки «Я живу на Волині»,

фрагменти телепередачі «Тема дня», мультимедійна презентація.

Методи, прийоми і форми роботи: «Усмішка», учнівське повідомлення,

презентація книжки, пластичний етюд «Квітка», рефреймінг, виразне читання, складання

таблиці, бесіда, складання сенкану, етнографічна хвилинка, кластери.

Епіграф: Я радію кожній днині,

Сонцю, хмарам і вітрам,

Бо живу я на Волині,

У краю краси й добра.

Василь Гей

Перебіг уроку

Забезпечення емоційної готовності до уроку.

Прийом «Усмішка». Коли усміхнутися перехожому – він усміхнеться у відповідь.

Коли усміхнутися небу і сонцю – розійдуться хмари. Коли усміхнутися Всесвіту – світ

стане добрішим і красивішим. Усміхніться одне одному вустами, очима, долонями,

серцями.

Актуалізація опорних знань учнів.

► Учитель. Прокоментуйте слова данського письменника Г.Х. Андерсена: «Світ

навколо нас повний краси. Вона виявляється в найменших образах, яких часто не

помічають люди. У краплині води, взятої з калюжі, вирує цілий світ… Відкрий тільки очі

й дивись…».

(Слайд 1.)

Орієнтовні відповіді.

Краса природи заворожує, вражає, вона здатна облагородити людське серце,

зробити його добрішим.

Красу можна віднайти довкола себе – лише треба вміти це робити.

► Учитель. У деяких письменників це дуже добре виходить. У звичайних речах їм

бринить ніжна музика, явища природи оживають у їхньому сприйнятті. До таких митців

належить наш краянин Василь Степанович Гей.

(Слайд 2.)

► Учитель. Сьогодні ми працюватимемо зі збіркою його поезій «Я живу на

Волині». Запишіть у зошити тему уроку.

(Слайд 3.)

Оголошення теми й мети уроку.

► Учитель. Епіграфом нашого уроку будуть слова Василя Гея:

Я радію кожній днині,

Сонцю, хмарам і вітрам,

Бо живу я на Волині,

У краю краси й добра.

(Слайд 4.)

Опрацювання навчального матеріалу.

► Учитель. Ви мали підготувати невеличке повідомлення про життєвий і творчий

шлях Василя Гея.

Учнівське повідомлення.

Народився 14 січня 1942 року в селі Заболоття Любомльського району. Після

закінчення семирічки у рідному селі та десятирічки в селищі Головно працював

завідувачем сільської бібліотеки та клубу, учителював, служив у війську. Після трирічної

служби в армії працював кореспондентом Любомльської районної газети, завідувачем

відділу обласної молодіжної газети. Водночас здобував вищу освіту у Львові.

Сімнадцять років обіймав посаду голови Волинської організації Національної

спілки письменників України ( з 1989 до 2006). Дев’ятнадцять років очолював

літературну студію «Лесин кадуб», з якої багато волинських письменників вийшло у

велике літературне життя. Василь Гей запровадив видання альманаху «Світязь», у якому

друкувалися твори волинських письменників; це перші його примірники

(демонструються альманахи №1, 2…), а загалом він був редактором одинадцяти таких

примірників; також видав книгу, присвячену волинським світочам, – «Письменники

Волині». Василь Гей – автор більше двадцяти п’яти книг для дітей і дорослих. І уся його

творчість присвячена Волині, адже упродовж цілого життя ним керувало бажання

зробити якомога більше для свого краю. Невипадково, мабуть, одна з найперших збірок

поета має назву «Витоки», оскільки усім серцем, усією душею він любив свій рідний

край.

► Учитель. Обласна телепередача «Тема дня» один зі своїх випусків присвятила

світлій пам’яті Василя Гея – він помер 12 березня 2017 року. Перегляньмо фрагмент цієї

телепередачі, послухаймо поезію, прочитану автором – Василем Геєм.

(Перегляд фрагменту телепередачі. )

► Учитель. Напевно, ви звернули увагу, що в поезії більше десяти разів звучить

слово «люблю».

● Що ж любить поет?

● Чого ніколи не зможе пробачити? («Лиш підлої зради не можу простить».)

● Упевненість у чому висловлює автор? («…вороже, повен жорстокості, знай:

тобі не здолати ні дух наш, ні волю, ніколи тобі не здолати наш край».)

► Учитель. Вважаю, що цю упевненість мусимо мати й усі ми.

Мені випадали щасливі нагоди спілкуватися з Василем Геєм, бачити його, чути

його голос. Маю декілька збірок творів поета, зокрема і одну з останніх прижиттєвих –

«Я живу на Волині» з дарчим підписом.

(Слайд 5.)

Ви мали випереджувальне завдання «Презентація книжки». (Уявіть, що ви –

ведучий телепередачі про дитячу літературу. Представте книжку Василя Гея «Я живу на

Волині», зазначивши видавництво, рік видання й тираж, стисло схарактеризуйте її).

Орієнтовне виконання.

«Я живу на Волині» – це цікава і пізнавальна збірка поезій для дітей молодшого та

середнього шкільного віку. Є в ній вірші про рідну мову, про традиції українців, про

Тараса Шевченка і Лесю Українку, про неперевершену красу нашої природи.

Опоетизовуючи красу Волині, її природні й духовні джерела, автор книжки відкриває

для читачів чимало цікавого, нового в пізнанні рідного краю, його рослинного світу,

історії, мистецьких, народних традицій. Але, напевно, найголовніше – вчить бачити

прекрасне навколо себе і цінувати його.

Збірку видало обласне редакційно-видавниче підприємство «Надстир’я» (м.Луцьк)

у 2015 році накладом 1000 примірників. Видання прикрашають яскраві фотоілюстрації

Богдана Гончарука й Анатолія Пневського.

► Учитель. На обкладинці – наше високе українське небо, озеро – очі Волині, ліс і

різнобарвний квітковий килим. «Квітка» – це назва вправи, яку ми зараз виконаємо

разом.

Фізкультхвилинка. Вправа – пластичний етюд «Квітка». Слухайте голос

учителя і повторюйте його рухи.

Теплий сонячний промінь упав на землю й зігрів насіннячко, що лежало в ній

(сісти навпочіпки, голову й руки опустити). Із насіннячка проклюнувся паросток, а з

нього виросла чудова квітка (стати прямо, підняти підборіддя, підняти руки). Радіє квітка

на сонці, тягнеться до тепла і світла кожною своєю пелюсткою, повертає голівку за

сонцем (похитати головою й піднятими руками). Вона отримує позитивні емоції від

тепла і сонця.

Отримаймо і ми їх від спілкування з поезією Василя Гея.

► Учитель. Здавалося б, дощ – це всього-на-всього звичайні атмосферні опади, але

хіба може він залишити когось байдужим. Пригадаймо Федька з друзями чи навіть

Толика з «Федька-халамидника» В.Винниченка.

Мабуть, і ви любите дощ. Розкажіть, за що?

Орієнтовні відповіді.

За свіжість і прохолоду, яку він приносить.

За очищення вулиць.

За різнобарвну веселку.

За можливість побігати по калюжах і побешкетувати.

► Учитель. Так. Але ви згадуєте дощ весняний або літній. Проте восени він

навіює смуток і тугу, а взимку його взагалі важко терпіти. Утім навіть у ці моменти у

такої погоди є незаперечні переваги.

Рефреймінг. Продовжіть думку: «За вікном холодний осінній дощ, зате…».

Методична ремарка. Рефреймінг (у перекладі з англійської) – «заміна рамки»,

погляд на ситуацію з іншого боку, під іншим кутом зору. Слова – це не тільки оболонка

наших думок, вони визначають наше сприйняття дійсності, ставлення до неї і нашу

поведінку. За допомогою рефреймінгу можна знайти нове розв’язання проблеми,

побачити позитивне навіть у найнесприятливішій ситуації, ефективно боротися зі своїми

комплексами, розвивати впевненість у собі. Тому це добра допомога дітям з невисоким

рівнем мотивації до навчання. Рефреймінг можна використовувати й на етапі

забезпечення емоційної готовності до уроку, і на етапі рефлексії.

► Учитель. А який же дощ у Василя Гея.

Робота з текстом поезії «Босоногий дощ».

(Слайд 6.)

Читання вірша учнями.

Бесіда.

● Дощ якої пори року змалював автор?

● Якими якостями наділив митець дощ?

● Як ви думаєте, що сталося б, якби дощу не було?

● Пригадайте, як називається перенесення властивостей живих істот на предмети

чи явища природи.

● Які інші художні засоби використав автор у творі?

Складання таблиці. Випишіть із поезії приклади епітетів і персоніфікації у

відповідні комірки таблиці.

Звучить композиція «Відлуння грому і тихий шум дощу».

Орієнтовне виконання.

Епітети Персоніфікація

Дощ веселий, дзюркотливий

Дощ босоногий і грайливий

Літній, теплий і краплистий, він

(дощ)

Музика дощиста

Дощ бадьорий

Дощ привітний

Босоногий літній дощ

Дощ … біжить, по калюжах ляпотить

Гуси … миють ноги у воді

Дощ … поспішає за село напоїти в лузі квіти

Дощ чап-чалапає

Дощ … дзюркоче, мов співає

Складання сенкану. Складіть сенкан зі словом дощ.

Орієнтовне виконання.

Дощ.

Босоногий, грайливий. (Веселий, дзюркотливий.)

Біжить, чап-чалапає, хлющить.

Музика, що ллється з неба.

Життя.

Робота з текстом поезії «Летять у вирій журавлі».

(Слайд 7.)

Читання вірша учнями.

Етнографічна хвилинка. Які народні прикмети, пов’язані з журавлями, ви знаєте?

Орієнтовна відповідь.

Журавлі прилетіли рано – на ранню весну.

Журавлі прилетять зграями – літо буде негоже, поодинці – погоже.

Журавлі літають високо – на негоду.

Журавлі летять у теплі краї високо, не поспішаючи і стиха курличуть – осінь буде

теплою.

Журавлі на південь рано відлітають – холодну зиму провіщають.

Бесіда.

● Із яким літературним твором перегукується ця поезія? Відповідь аргументуйте.

(«Аравійська пустеля» В. Чемериса.)

● Як курликають журавлі, покидаючи рідну землю? (Прощально, печально,

жалісно.)

● Чому автор каже, що навесні «журливі журавлі веселиками стануть»?

(Журавлі – розумні й відважні птахи. Журавлиний голос гучний, пронизливий, і чути його

далеко. У народі кажуть, що журавлі вилітають із вирію на дванадцяту неділю після

Різдва Христового. Наші предки вважали, що, повертаючись із вирію навесні, журавлі

несуть із собою людські душі, котрі оселяться в немовлят, що народяться навесні й

улітку. Тому «кру-кру», яким птахи сповіщають про свій приліт, веселе і щасливе.

Отож коли люди бачать весняний журавлиний ключ, то кажуть, що це не журавлі, а

«веселики» летять і несуть на крилах безжурну весну і щасливе літо.)

● Відлетівши до Африки, де «цілорічно тепло» і «кожна днина там – ясна, плодів

усяких рясно», чому журавлі не залишаються там назавжди, чому «чекатимуть весь час

повернення додому»? (Тому що це «не рідна сторона», «тож не розвіється печаль і

там, в краю чужому».)

► Учитель. Автор уже згадуваної нами повісті «Аравійська пустеля» Валентин

Чемерис зауважував, що птахи «не забувають – на відміну від деяких людей – свою

батьківщину, які відстані долають, аби до неї дістатися і під її голубим небом вивести

своїх крилатих дітей! Якщо у птахів є почуття батьківщини, то мусить воно бути в

людей? Мусить українця, хоч би він де був, як лелеку по весні, кликати-манити Україна,

мусить!».

(Слайд 8.)

► Учитель. Вам уже відомий твір, у якому відображені роздуми над долею

рідного краю і тих, хто від нього одцурався, хто забув мамину колискову, зневажив

батьківські напуття, соромиться рідної мови і звичаїв. Назвіть цей твір. («Євшан-зілля»

Миколи Вороного.)

● Що допомогло повернути сина половецького хана додому? (Запах євшан-зілля.)

► Учитель. Українська поетеса Ірина Калинець так поетично відобразила дію

цього зілля на українців: «Так пахне стежка до рідного дому, так пахне надвечір’я у співі

солов’я, так пахне зілля в Святойванівську ніч… І стократ нестриманішу тугу будить цей

запах у розлуці з Батьківщиною. Закордонні туристи-українці, відвідуючи Батьківщину,

беруть із собою жменьку рідної землі і горнуться в далекій чужині до неї… Жменька

рідної землі… Квітка з рідного краю…».

(Слайд 9.)

► Учитель. У вас на партах є пучечки квітів, які ростуть у нас, на Волині.

Відчуйте дух цих рослин. Нехай запах рідної землі супроводжує вас упродовж життя і не

дозволить вам забути, якого ви роду, нехай нагадує вам про батьківську оселю і кличе

додому. Адже «ніщо так не пробуджує спогади, як запах» (У.С.Моем).

(Слайд 10.)

► Учитель. Друзі Василя Гея згадують, що він дуже любив природу, знав кожну

пташечку, кожну квіточку, і розказував про це дітям. У збірці це розповіді-поезії

«Первоцвіт», «Безсмертник», «Звіробій», «Чебрець», «Верес», «Зорини журавлини»,

«Чорниці».

Ви підготували для виразного читання деякі з цих віршів.

Читання учнем вірша «Безсмертник».

(Слайд 11.)

● Які інші назви цієї рослини ви запам’ятали? (Нечуйвітер, золотуха, жовтяниця,

жовті лапки, цмин пісковий.)

● Відшукайте у ваших пучечках безсмертник, відчуйте «подих сонця».

Читання учнем вірша «Звіробій».

(Слайд 12.)

● Який настрій вірша?

● Візьміть у руки звіробій – згадайте запах «медового літа».

Читання учнем вірша «Чебрець».

(Слайд 13.)

● Які народні назви чебрецю згадуються у поезії?

● Подивіться ще раз на цю маленьку фіолетову квіточку, яка зробить ваш чай

цілющим, і запам’ятайте, аби влітку назбирати цих диво-квітів.

Читання учнем вірша «Верес».

(Слайд 14.)

● Коли зацвітає верес?

● Поясніть лексичне значення слів сльотавий, оксамит, свічадо.

► Учитель. Думаю, ви звертали увагу на вересові килими, коли бігали восени в

ліс по гриби, адже в цю пору майже всі квіти уже відцвіли. А Надія Гуменюк, відома вам

волинська письменниця, написала роман «Вересові меди», з яким ми обов’язково

познайомимося у старших класах.

Напевно, ви всі любите збирати в лісі чорниці.

Читання учнем вірша «Чорниці».

(Слайд 15.)

► Учитель. Мабуть, цей вірш написаний про кожного з вас.

● Чи ходили ви до лісу по чорниці?

● З ким порівнює ліс автор? (Ліс – як добрий друг.)

● Як ви розумієте вислів, що збирання чорниць – «нелегка, але й смачна робота»?

► Учитель. Ще одна ягода, яка є, як стверджують учені, найкориснішою ягодою,

теж росте у нас. Це журавлина. Прочитайте вірш про неї.

Читання учнем вірша «Зорини журавлини».

(Слайд 16.)

● З чим порівнює автор «ягідки-журавлинки»?

● Поясніть лексичне значення слів багряний, рубін.

► Учитель. У цій поезії теж згадуються журавлі, які навесні знову повернуться

додому. Пам’ятаймо і ми, що рідний край – найдорожчий.

Складімо кластер (у центрі – словосполучення рідний край).

► Учитель. Ми працювали сьогодні з поезіями зі збірки Василя Гея «Я живу на

Волині».

(Слайд 17.)

Справді, він жив і житиме на Волині, житиме у дивоспіві солов’я, у дощових

краплинах, у весняних струмочках, у променях сонця, у розмаїтті квітів – у всьому, чого

торкнулося його поетичне слово, у всьому, що він по-справжньому, по-синівськи любив.

Рефлексія. Підсумок уроку.

Продовжте висловлювання: «Розуміти прекрасне спроможний той, хто…».

(Слайд 18.)

Оцінювання. Аргументація оцінок.

Домашнє завдання. Напишіть невеличкий твір (5-6 речень) на одну з тем:

«Постукав дощ зненацька в шибку», «Дивоцвіт моєї Волині».

(Слайд 19.)

(Додаток №1.)

(Додаток №2.)

(Додаток №3.)

Босоногий дощ

Дощ веселий, дзюркотливий,

І не йде він, а біжить,

Босоногий і грайливий,

По калюжах ляпотить.

Літній, теплий і краплистий,

Він своїй свободі рад,

А під музику дощисту

Вийшли гуси на парад.

Гуси голосно ґелґочуть

У хиткій своїй ході,

Крильми радісно лопочуть,

Миють ноги у воді.

Дощ бадьорий, дощ привітний

Поспішає за село

Напоїти в лузі квіти,

В полі – жито і зело.

Не стихає, не вгаває

Дощ липневий ні на мить,

Під горою, попід гаєм

Чап-чалапає, хлющить.

Захотілося Іванку

Почалапати й собі,

Він стрибнув босоніж з ґанку,

За дощем услід побіг.

Вже й Олесик і Софійка

В дощ біжать услід за ним,

І Степанко, й Соломійка

Мчать зі сміхом голосним.

Ну а дощ не обминає

Ні левад, ні в місті площ

І дзюркоче, мов співає,

Босоногий літній дощ.

(Додаток №4.)

Летять у вирій журавлі

Летять у вирій журавлі

Курликають прощально,

Летять від рідної землі,

Тому й кричать прощально.

А ще ж натомляться в путі

Крильми весь час махати,

Тому летять вони в гурті –

Так легше даль долати.

В димах летітимуть, у млі,

В полоні тьми і страху.

Але не звернуть журавлі

З наміченого шляху.

Синіє простір далини

Над лісом і над степом.

Летять до Африки вони –

Там цілорічно тепло.

І кожна днина там – ясна,

Плодів усяких рясно,

Та все ж не рідна сторона –

Цей край, такий прекрасний.

Тож не розвіється печаль

І там, в краю чужому,

Тому чекатимуть весь час

Повернення додому.

– Курли, курли, – пливе печаль

Над рідною землею,

Птахи так жалісно кричать,

Бо розстаються з нею.

Ці звуки птахів голосні

Ловлю я коло хати,

Шепчу: – Вертайтесь навесні,

Я буду вас чекати!

Зустріну їх, як на землі

Уже сніги розтануть,

Тоді журливі журавлі

Веселиками стануть.

(Додаток №5.)

Безсмертник

Понад гаєм вітер пружний Гне, хитає віти й квіти,

А безсмертник – непорушний,

Він бо ще і нечуйвітер.

Він чутливий до проміння,

Що його в тепло вгортає,

Сильний гідністю й терпінням,

Тож і в спеку не страждає.

Золотуха, жовтяниця

Й жовті лапки, окрім того, –

Світло слова золотиться

В назвах цмину піскового.

Цвітом ніжним, чарівливим

Цмин у червні засвітився,

Сонцелюбом незрадливим

На землі закоренився.

Ціле літо кущувато

На піщаниках зоріє,

Доторкнешся, щоб зірвати, –

Руку лагідно зігріє.

Цмин – маленьке диво краю,

Він цілющу силу має,

Вкинеш квіточку до чаю –

Подих сонця відчуваєш.

Любий цмине, квіте ясний,

О безсмертнику мій милий!

Ти землі моїй прекрасній

Додаєш і світла, й сили.

(Додаток №6.)

Звіробій

Якось ясною літньою порою

Сказав дідусь, гуляючи зі мною:

– Ходімо, Йванку, в луг, що за рікою.

Там нарвемо з тобою звіробою.

І ми пішли. Нас повела стежинка

Туди, де плине річка Яворинка,

Там через неї треба йти місточком.

А далі – простір лугу під лісочком.

– Поглянь, яка краса, яке тут диво,–

Сказав дідусь захопливо, мрійливо,

Коли ми вдвох посеред лугу стали,

Де рясно так рослини квітували.

– А бачиш сяйво ген біля узгір’я?

То звіробою світиться сузір’я.

І справді там немов земля світилась,

Ми підійшли туди і зупинились;

Стояли, наче в морі золотому,

І цьому дневі літньому, ясному

Подякували подумки за вроду,

Бо сприйняли її як нагороду.

Сказав дідусь (а він Природу знає),

Що ця рослина звірів не вбиває,

Вона в казахів зветься джерабаєм*

І в Україні схожу назву має.

Ми принесли додому із собою

Два запашні пучечки звіробою,

Прикрасили світлицю злото цвітом,

І довго пахло в ній медовим літом.

(*Джерабай – цілитель ран.)

(Додаток №7.)

Чебрець

Гарна квітка материнка,

Гарний чепчик боровий.

Увійди в лісок, Маринко,

Чебрецю собі нарви.

Цвіт у нього ароматний,

Дух чаберу очисний.

Принесеш його до хати –

Буде пахіть до весни.

Взимку в чай укинеш квітку,

І цілющим стане він,

І згадаєш, як улітку

Так чарівно чебрик цвів.

Чебрик-щебрик – наш краянин,

На Поліссі він росте,

Невеличкий, та духмяний,

Фіолетово цвіте.

Радо барвою такою

Ніжать землю чебреці,

Богородською травою

Звуться їхні острівці.

Хай же ніжить ця рослинка

Гілочки свої малі.

Чепчик, чебрик, материнка –

Квітка матері Землі.

(Материнка, чепчик, чабер, чебрик, щебрик, богородська трава – народні назви

чебрецю звичайного або борового.)

(Додаток №8.)

Верес

Верес квітне рясно-рясно,

Верес – вересня обнова,

Краю рідного окраса,

Барва лагідна лілова.

Верес – диво, свято гаю,

Верес – музика бджолина.

Я люблю його і знаю:

Там, де верес, там ожина.

Там, де верес, там чудесно,

Там і затишно, і ясно,

Світло вересня небесне

І в сльотаві дні не згасне.

Верес – наче тканий килим,

Верес – блискіт оксамиту,

Цвіт земної вроди й сили,

Чарівне свічадо світу.

Верес дух медовий має,

В лісі верес – ніжна просинь,

Верес – літо, що триває

І тоді, коли вже осінь.

Осінь тихо йде вже гаєм,

Вже берізка – жовтовіта,

А душа моя співає,

Цвітом вересу зігріта.

(Додаток №9.)

Чорниці

Люблю я ліс, люблю, як шепчуть віти,

Люблю його мовчання таємниче,

Він зовсім не суворий, а привітний,

Завжди, як добрий друг, до себе кличе.

Дібровами й борами золотими

Його краса для кожного відкрита,

Він ягодами радує смачними,

Коли настане в світі свято літа.

Не скрізь у лісі, а лише в соснині,

Там, де витає теплий дух живиці,

Внизу, немов горщечки темно-сині,

Рясніють диво-ягоди чорниці.

Ці ягідки-горщечки – вітамінні,

Солодка щедрість літа в них улита.

Чорниці – дар лісів, добро Волині,

Це смакота цілюща, соковита.

Їх дуже нам корисно споживати,

Смачнюща кожна ягідка чорничка.

Завжди йдемо гуртом чорниці брати,

Зі мною – мама, братик і сестричка.

У храмі бору стільки позолоти!

А тишу тільки дятел десь тривожить.

Стаємо до чорничної роботи,

І мама каже: «Поможи нам, Боже…».

Ох нелегка, але й смачна робота

В поті чола та ще й до болю в спині,

Чорниці дуже просяться до рота,

Стають невдовзі губи сині-сині.

Та добре знаю: вляжеться утома,

Коли ми вже зі збором ягід гарним

Прийдемо з лісу й наша мама вдома

Вареників з чорницями наварить.

Спасибі, рідний лісе, за чорниці

І за липневе золото погоди,

Спасибі й вам, чорниці-чарівниці –

Смачна, солодка щедросте Природи.

(Додаток №10.)

Зорини журавлини

Де ходило дитинство

Між гаїв залюбки,

На землі, як намисто,

Ягодинок разки.

У траві золотавій,

Мов багряна роса,

Восени зацвітає

Ріднокраю краса.

Ягідки-журавлинки –

Мов жаринки в імлі,

Непогасні зоринки

Дорогої землі.

Їх не скриють тумани

І дощі не заллють.

Журавлинку краяни

Жаровицею звуть.

І рубіном іскриться,

І вуста обпіка

Ця смачна паровиця

І солодка, й гірка.

Тому знову додому,

До річок та боліт

Прилетять крізь утому

Навесні журавлі,

Бо і в серці пташинім

Ця краса не згаса,

Бо в моїй Україні

Є такі чудеса.

(Додаток №11.)